Проект ЄС "ClimaEast: Збереження та стале використання торфовищ" ПРООН

Проект Європейського Союзу «ClimaEast: Збереження та стале використання торфовищ», що впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні

Настанови та критерії щодо проектів із повторного зволоження торфовищ, інтегрованих у діяльність Національної схеми «зелених» інвестицій (НСЗІ)

Київ 2014

ЗМІСТ

1. Аналіз особливостей Рішення 24/CP/19 стосовно використання «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» та «Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» (2013 р.) …...……………………………………….. 6 1.1. Аналіз особливостей Рішення 24/CP/19, прийнятого на Конференції Сторін у м.Варшаві (2013 р.), та їх імплементації в Україні ………………………………….. 6 1.1.1. Аналіз особливостей Рішення 24/CP/19 при підготовці національних звітів про інвентаризації парникових газів та його імплементація в Україні …...…………………………………………………….. 6 1.1.2. Аналіз особливостей імплементації Рішення 24/CP/19 в секторі ЗЗЗЛГ загалом та для органічних ґрунтів, зокрема ……………………………………. 9 1.1.3. Аналіз особливостей імплементації Рішення 24/CP/19 стосовно використання параметрів емісійних процесів та аналізу невизначеності результатів …...…………………………………………………………………… 14 1.2. Поглиблений аналіз особливостей Рішення 24/CP/19 стосовно використання «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» та «Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» (2013 р.) та їх імплементації для органічних земель (торфовищ) …...………………………………………………………………… 18 1.2.1. Аналіз особливостей Рішення 24/CP/19 при оцінюванні емісій/поглинань від осушених органічних ґрунтів…...…………………………………………… 20 1.2.1.1. Аналіз розділу „Емісія та абсорбція СО2 з осушених внутрішніх органічних грунтів”…...…………………………………………………. 21 1.2.1.2. Аналіз розділу „Прямі емісії/поглинання CO2 з осушених внутрішніх органічних грунтів ...………………………………………. 23 1.2.2. Аналіз особливостей імплементації Рішення 24/CP/19 при оцінюванні емісій/поглинань від підтоплених органічних ґрунтів ………………………... 26 1.2.3. Аналіз особливостей імплементації Рішення 24/CP/19 при оцінюванні емісій викликаних пожежами на торфовищах …………………………………. 31 2. Аналіз національних особливостей емісійних процесів від органічних ґрунтів на відповідній території …...………………………………………………………………..34 2.1. Аналіз регіональних особливостей емісійних процесів від осушених органічних ґрунтів (торфовищ) ……………………………………………………….. 34 2.1.1. Особливості емісійних процесів від осушених органічних ґрунтів на рівні регіонів …...………………………………………………………………… 34 2

2.1.1.1.Північно-західний регіон України ……………………………………... 34 2.1.1.2. Північний і центральний регіон України ……………………………… 37 2.1.1.3. Північно-східний регіон України ……………………………………… 39 2.1.2. Специфіка емісійних процесів від основних типів органічних грунтів (торфовищ) …...………………………………………………………………….. 40 2.1.2.1. Болотні ґрунти: № 133 за номенклатурою грунтів України …………. 40 2.1.2.2. Торфувато-болотні та торфово-болотні ґрунти: № 135 і 136 за номенклатурою грунтів України ……………………………………. 42 2.1.2.3. Торфові ґрунти (торфовища): № 138, 140, 151 і 153 за номенклатурою грунтів України ……………………………………. 42 2.1.2.4. Ознаки торфу за ступенем розкладу …………………………………… 43 2.1.3. Специфіка основних типів торфу …...………………………………………….. 43 2.1.4. Роль органічних грунтів у кліматичному балансі …………………………….. 45 2.1.4.1. Роль болотних грунтів …...……………………………………………… 45 2.1.4.2. Роль торф'яних грунтів …...…………………………………………….. 45 2.1.4.3. Вплив торфовищ на атмосферу ..……………………………………….. 46 2.1.4.4. Торф'яні болота і наслідки глобального потепління ………………….. 47 2.1.4.5. Аналіз ролі торфовищ у балансі парникових газів ……………………. 49 2.1.5. Лужні торфовища в оцінках емісії та абсорбції парникових газів. Оцінки вуглецевого балансу в торф'яних болотах …………………………….. 50 2.1.6. Емісії від торфовищ, які залишаються торфовищами ………………………… 55 2.1.6.1. Вибір коефіцієнтів емісії для різних регіонів України: Рівень 1 ……. 55 2.1.6.2. Вибір коефіцієнтів емісії для різних регіонів України: Рівні 2 та 3 …. 56 2.1.6.3. Вибір даних про діяльність: Рівень 1 ………………………………….. 57 2.1.6.4. Вибір даних про діяльність: Рівні 2 і 3 ………………………………… 58 2.2. Аналіз емісійних процесів від підтоплених торфовищ в Укараїні …………………. 59 2.2.1. Специфіка емісійних процесів від підтоплених торфовищ північнозахідного регіону …...…………………………………………………………….. 59 2.2.2. Специфіка емісійних процесів від підтоплених торфовищ центрального і північного регіонів України …...……………………………………………….. 61 2.3. Емісії, спричинені процесами видобування торфу в Україні ……………………….. 62 2.4. Специфіка емісії відмінних від діоксиду вуглецю парникових газів ………………. 64 2.5. Висновки …...…………………………………………………………………………… 66 3

3. Опрацювання найважливіших критеріїв, що визначають можливість заболочування та підтоплення торфовищ, зокрема наявність води, спосіб землекористування, особливості топографії та рівень знезліснення ……………….. 69 3.1. Аналіз можливостей заболочування та підтоплення торфовищ з врахуванням топологічних параметрів та наявності води для відповідних регіонів України …… 69 3.1.1. Аналіз досвіду інших країн щодо заболочування та підтоплення торфовищ…...……………………………………………………………………... 69 3.1.2. Аналіз регіональних особливостей заболочування та підтоплення торфовищ в Україні …...………………………………………………………… 73 3.2. Аналіз регіональних можливостей заболочування та підтоплення торфовищ в Україні, з врахуванням топологічних параметрів та наявності води …………….. 75 3.2.1. Регіональні особливості завдань зі збереження боліт ………………………… 75 3.2.2. Можливість заболочення торфовищ за критерієм наявності води ………….. 79 3.2.2.1. Рівень забезпеченості України водними ресурсами ………………….. 79 3.2.2.2. Основні принципи відновленя торфовищ …………………………….. 82 3.2.2.3. Знеліснення, як чинник негативного впливу на процеси відновлення торфовищ ..………………………………………………… 83 3.3. Висновки …...…………………………………………………………………………… 83 4. Опрацювання найважливіших принципів стосовно заболочування торфовищ, зокрема: часові та географічні межі проекту, стратифікацію та буферні зони ……. 85 4.1. Аналіз досвіду інших країн/регіонів щодо вироблення найважливіших принципів стосовно заболочування торфовищ, часових рамок та географічних меж реалізації проектів, стратифікації та забезпечення буферних зон …………….. 85 4.1.1. Найважливіші принципи заболочування торфовищ ………………………….. 85 4.1.2. Приклади підтоплення торфовищ у Європі …………………………………… 88 4.1.2.1. Відновлення торфово-болотних угідь в Ірландії ……………………… 88 4.1.2.2. Торфовища помірної та бореальної зон ……………………………….. 89 4.1.2.3. Повторне заболочування торф'яно-болотних угідь у Нідерландах …. 90 4.1.2.4. Відновлення осушених боліт в західній частині Нідерландів ……….. 90 4.1.2.5. Досвід практичної реалізації відновлювальних заходів ……………… 91 4.2. Вироблення основних принципів заболочування органічних ґрунтів (торфовищ) в умовах України, які включатимуть оцінювання часових рамок та географічних меж реалізації проектів, стратифікації та забезпечення буферних зон …...………………………………………………………………………. 92 4.2.1. Планування відновлення органічних ґрунтів (торфовищ), визначення проблем та вироблення цілей …...……………………………………………… 92 4

4.2.2. Технічні обмеження …...………………………………………………………… 95 4.2.3. Юридичні обмеження …...………………………………………………………. 98 4.2.4. Участь громадськості та залучення зацікавлених сторін …………………….. 99 4.2.5. Методи активізації участі громадськості ………………………………………. 100 4.2.5.1. Освіта та надання інформації ...………………………………………… 100 4.2.5.2. Інформація зі зворотним зв'язком ……………………………………… 101 4.2.5.3. Планування заходів …...…………………………………………………. 102 4.2.6. Моніторинг проектів відновлення …...…………………………………………. 103 4.3. Висновки …...…………………………………………………………………………… 104 5. Опрацювання механізмів інтеграції критеріїв та принципів стосовно заболочування торфовищ у Національну схему «зелених» інвестицій ……………... 107 5.1. Аналіз нормативно-правової бази щодо реалізації проектів у рамках Національної схеми «зелених» інвестицій…...……………………………………….. 107 6. Розроблення настанов та критеріїв для проектів із повторного заболочування торфовищ у Національній схемі «зелених» інвестицій (НСЗІ) ………………………. 109 6.1 Аналіз відомих підходів, рекомендацій та критеріїв для практичної реалізації проектів з повторного заболочування торфовищ 109 Література …...………………………………………………………………………………… 142 ДОДАТОК 1. Паспорт проекту 157 ДОДАТОК 2. План розробки проекту (ПРП) 169 ДОДАТОК 3. Звіт валідації ДОДАТОК 4. Звіт верифікації

5

178 184

1. Аналіз особливостей Рішення 24/CP/19 стосовно використання «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» та «Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» (2013 р.)

1.1. Аналіз особливостей Рішення 24/CP/19, прийнятого на Конференції Сторін у м.Варшаві (2013 р.), та їх імплементації в Україні 1.1.1. Аналіз особливостей Рішення 24/CP/19 при підготовці національних звітів про інвентаризації парникових газів та його імплементація в Україні В грудні 2011 року, країни-учасниці Кіотського протоколу (КП) до Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату (РКЗК ООН) запросили Міжурядову групу експертів зі зміни клімату (МГЕЗК) розглянути і, в разі необхідності, оновити додаткові методики для оцінювання антропогенних емісій парникових газів з джерел і абсорбції поглиначами в результаті діяльності в секторі землекористування, змін землекористування та лісового господарства (ЗЗЗЛГ) згідно зі ст. 3, п. 3 і п. 4 Кіотського протоколу, а також у зв’язку із додатком до рішення 2/CMP, на основі, зокрема, тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК [35]. У відповідь, МГЕЗК на своїй 35-й сесії в Женеві (червень 2012 року) прийняла рішення розробити доповнення до Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів до жовтня 2013, погодивши терміни, зміст і план роботи. Відповідно до плану роботи, розробленням доповнення до Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів займалися цільові групи з національної інвентаризації парникових газів у період 2012 -2013. Оглядова глава і доповнення до КП були оновлені і весь документ

„Додаток до «Керівних принципів національних інвентаризацій

парникових газів МГЕЗК 2006 р.»” [36, 37] був прийнятий на 37-й сесії МГЕЗК, що відбулася в Батумі, Грузія (жовтень 2013). Розроблення доповнення до Керівних принципів стало можливим завдяки величезному внеску, зробленому провідними авторами та іншими учасниками (в цілому 71 авторів зі всього світу) завдяки їх винятковим знанням та досвіду. Дев'ять редакторів-рецензентів було запрошено до рецензування. Як і всі звіти МГЕЗК новий „Додаток до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.»” [37] побудований на основі попередніх методик МГЕЗК, включаючи Керівні принципи національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 року [35].

6

Ці методики 2013 року представляють собою додаткові методи для оцінювання антропогенних емісій парникових газів з джерел і абсорбції поглиначами в результаті діяльності в галузі землекористування, змін у землекористуванні та лісового господарства, відповідно до ст. 3, пп. 3 і 4 Кіотського протоколу на другий період дії зобов'язань. Цей документ є допоміжним, зокрема, для країн Додатку I до Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату щодо звітування додаткової інформації, що відноситься до антропогенних емісій із джерел і абсорбції поглиначами вуглекислого газу та інших парникових газів, пов'язаних з ЗЗЗЛГ згідно зі ст. 3, пп. 3 і 4 Кіотського протоколу. Додаток до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37] розроблено на основі методик і керівних принципів 2006 року, які узгоджено для використання для звітування, починаючи з 2015, країнами, включеними в додаток I до РКЗК ООН та Кіотського протоколу. Додаток 2013 року [37] до Керівних принципів національних інвентаризацій використовуватиметься у поєднанні з Керівними принципами національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 року, зокрема щодо врахування водно-болотних угідь. Сторони зобов'язані включати у свої щорічні кадастри ПГ і національні звітні матеріали додаткову інформацію, що відноситься до антропогенних емісій із джерел і абсорбції поглиначами CO2 та інших парникових газів, пов'язаних з діяльністю в області ЗЗЗЛГ згідно зі статтею 3.3 і статті 3.4 Кіотського протоколу. Зокрема, в другий період дії зобов'язань стає обов’язковим звітування охоплених відповідно до статті 3.3 заходів із заліснення, лісовідновлення і знеліснення, починаючи з 1990 року. В рамках статті 3.4 обов'язковим для звітування у другому періоді дії зобов'язань стають заходи із лісового управління, зокрема, управління орними землями, управління пасовищними угіддями, відновлення рослинного покриву, осушення боліт і підтоплення. В главі 4 описано додаткові методи і вказівки з ефективної практики, пов'язаної з діяльністю ЗЗЗЛГ, грунтуючись на загальних вказівках з інвентаризації ПГ, представлених в інших главах і правилах, які враховують досвід звітування щодо категорій діяльності ЗЗЗЛГ у перший період дії зобов'язань Кіотського протоколу. Необхідність оновлення глави 4 для другого періоду дії зобов'язань випливала з таких причин: •

правила звітності та врахування діяльності в ЗЗЗЛГ на другий період зобов'язань за Кіотським протоколом у деяких пунктах відрізняються від правил для першого періоду дії зобов'язань;

7

•

оновлення необхідне у відповідності до рішення принятого на зустрічі країн учасниць Кіотського протоколу, що полягає у використанні Керівних принципів МГЕЗК 2006 року [35] для другого періоду зобов'язань за Кіотським протоколом. Нові правила врахування діяльності ЗЗЗЛГ у другому періоді дії зобов'язань за Кіотським

протоколом, прийняті на 7 конференції країн учасниць, містять нові положення, на які не були охопленія існуючими Керівними принципами із ЗЗЗЛГ, щодо лісового управління та природних збурень в управлінні лісами (заліснення та лісовідновлення), заготовлені лісоматеріали, осушення боліт і підтоплення. Зміни, які необхідно було відобразити у додатку до Керівних принципів можна класифікувати таким чином: • зміни, що випливають з досвіду використання принципів МГЕЗК 2006 року; • зміни відповідно до рішень 2 / CMP і вони включають в себе: –

істотні зміни, що відображають переглянуті правила, які регулюють врахування ЗЗЗЛГ у другий період дії зобов'язань за Кіотським протоколом; вони включають управління лісами, заготівлю лісопродукції та природні збурення, а також осушення боліт і підтоплення грунтів, як вибіркові види діяльності;

–

відповідні зміни, що стосуються посилань на «другий період дії зобов'язань" і оновлення посилань на рішення, прийняті на конференціях країн-учасниць.

Інформація, що повинна бути включена до звітів в рамках КП є доповненням до інформації, представленої в рамках Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату. Країни, зазначені у Додатку I до КП, не повинні представляти два окремих щорічних кадастри, але потрібно надати додаткову інформацію в рамках Керівних принципів до інвентаризації. Кожна Сторона, зазначена у Додатку I до Конвенції, яка також є Стороною КП, має подавати звіти, які будуть переглядатися згідно з відповідними нормами статті 8 КП. Національні особливості і, зокрема технічні деталі звітування ПГ у кожній країні, визначатимуть послідовність, в якій інформація буде оброблятися. Зокрема, можна почати з інвентаризації РКЗК ООН (з додаванням просторової інформації, необхідної для звітності) і розширити звіт до вимог звітування за КП, або можна використовувати національну систему, яка генерує інформацію для обох типів звітностей (РКЗК та КП) сумісно. Наприклад, коли країна в звітний період прийняла рішення враховувати оброблювані землі (рілля), ефективно використовувати одні й ті ж географічні кордони для стратифікації (розд. 2.2.2). При підготовці додаткової інформації необхідно повідомляти в рамках КП, що країна буде 8

враховувати ті території ріллі, які були лісами до 1 січня 1990 року (Глава 5.3, Том 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 року [35], Земля перетворюється на оброблювані землі), повідомляти про них як додаток до статті 3.3, за винятком тих земель, які повинні звітуватися, як управління лісами. Додаток до Керівних принципів охоплює додаткові вимоги оцінювання та звітності інвентаризації, необхідні для обліку в рамках КП у другому періоді звітування. Оцінювання включає врахування кадастрових оцінок, подання оцінок в таблицях або в інших стандартних форматах, використовуваних для подачі інформації про інвентаризації. В цьому документі терміни «одиниці території" і "землі" означають те ж саме.

1.1.2. Аналіз особливостей імплементації Рішення 24/CP/19 в секторі ЗЗЗЛГ загалом та для органічних ґрунтів, зокрема Аналізуючи особливості імплементації Рішення 24/CP/19 в секторі ЗЗЗЛГ загалом та для органічних ґрунтів, зокрема, можна навести порівняльну таблицю видів діяльності цього сектору та специфіки їх представлення у другому та першому періодах дії зобов'язань КП (див. табл. 1.1). Таблиця 1.1. Порівняння видів діяльності сектору ЗЗЗЛГ та специфіки їх представлення у другому та першому періодах дії зобов'язань КП

Елемент

Другий період дії зобов’язань Кіотського протоколу (Рішення 2/CMP.7)

9

Перший період дії зобов’язань Кіотського протоколу (Рішення 16/CMP.1)

Управління лісами (forest management)

•

Облік лісокористування повинен бути обов'язковим, разом з видами діяльності, передбаченими статтями 3.3 та 3.4, що були вибрані в перший період дії зобов'язань.

•

Облік лісового управління повинен виконуватися на основі Відносного рівня • лісового управління 12, включеного в додаток до рішення 2/CMP.7.

•

Країни-учасниці повинні дотримуватися методичної узгодженості між заданим рівнем лісового управління і звітування по управлінню лісами під час другого періоду дії зобов'язань, у тому числі для обов’язкових територій; в опрацюванні Заготовленої Лісової Продукції; і при обчисленні будь-яких емісій, спричинених природними аномаліями.

•

Країни повинні вносити технічні поправки, якщо це необхідно, щоб забезпечити методологічну послідовність між опорним рівнем управління лісами та звітності для ведення лісового господарства в період дії зобов'язань, в тому числі застосування Керівних принципів для забезпечення узгодженості в часі. Технічні поправки повинні застосовуватися після визначення основного рівня ведення лісового господарства, якщо вхідні дані, які використано для встановлення рівня, змінилися.

10

•

Управління лісами є видом діяльності за вибором, у відповідності до статті 3.4. Облік лісового управління здійснюється на основі валовової нетто продукції (gross-net).

Заготівля Лісової Продукції

Емісії від заготовленої лісової продукції, отриманої з лісів певної країни, які обчислюються відповідно до статтей 3.3 і 3.4, повинні враховуватися лише цією країною; імпортовані заготовлені лісоматеріали, незалежно від їх походження, не повинні враховуватися країною, що імпортує. Облік заготовленої лісової продукції повинен бути на основі миттєвого окиснення (instantaneous oxidation), якщо інші варіанти не наведено в рішенні 2 / CMP.7. Оцінювання заготовленої лісопродукції при визначенні базового рівня лісового управління не повинно бути на основі миттєвого окислення. Якщо прозорі і перевірені дані про діяльність для зазначених категорій (папір, дерев'яних панелі та пиломатеріали) доступні, облік заготовленої лісопродукції повинен здійснюватися на основі обчислення змін в обсягах Заготовлених лісоматеріалів протягом другого і наступних періодів дії зобов'язань; для оцінювання змін використовують функцію розпаду першого порядку, за замовчуванням – період напіврозпаду, що описано в Рішенні 2/CMP.7 (на основі Загальних Керівних принципів -ЗЗЗЛГ). Країни можуть використовувати характерні для них функції напіврозпаду як альтернативу тим, які вказані в Рішенні 2/CMP.7, або оцінювати заготовлену лісопродукцію відповідно до означень і методів оцінювання МГЕЗК, враховуючи всі нюанси, погоджені під час конференцій країн-учасниць, якщо наявні перевірені та прозорі дані про діяльність і методику, у відповідності до прийнятих рішень.

11

Емісії від заготовленої лісової продукції не враховувалися, або припускалося, що миттєво відбувався процес окиснення.

•

Заготовлені лісоматеріали в результаті вирубування лісів; звалища твердих побутових відходів (де емісії вуглекислого газу будуть враховуватися окремо); і деревина, заготовлена для енергетичних потреб, оцінюються за принципом миттєвого окиснення.

•

В другому періоді дії зобов'язань емісії пов’язані з заготівлею лісопродукції повинні враховуватися від початку другого періоду дії зобов'язань. Емісії від заготівлі лісоматеріалів, які звітувалися протягом першого періоду дії зобов'язань на основі миттєвого окиснення, повинні бути виключені.

•

Країни можуть прийняти рішення не звітувати обсяги емісій від заготівлі деревини до початку другого періоду дії зобов'язань, якщо базовий рівень лісового управління ґрунтується на проекції і забезпечує узгодженість в опрацюванні даних по заготовлених лісоматеріали в другий період зобов'язань.

12

Природні аномалії

Природні аномалії - це не пов’язані з людською діяльністю явища та обставини. Ці явища чи обставини спричинюють значні емісії в лісах і не спричинені діяльністю країни. Наприклад, пожежі, комахи і хвороби рослин, екстремальні погодні явища і / або геологічні порушення поза контролем, і не підконтрольні країні, окрім пожеж заготівлі і запланованих. Наступні принципи застосовуються до тих учасників, що бажають скористатися деякими положеннями щодо природних збурень: Країни можуть виключити з обліку в категорії Заліснення/Лісовідновлення (щорічно або наприкінці другого періоду дії зобов'язань) емісії від природних аномалій, які в будь-який окремий рік перевищували базовий рівень Лісоуправління при дотриманні певних умов. Будь-які подальші емісії протягом періоду дії зобов'язань, на землях, які постраждали від природних явищ, також повинні бути виключені з обліку. Емісії від аномалій можуть бути виключені тільки в ті роки, коли ці емісії вище базового рівня.

13

Всі емісії та поглинання у результаті природних аномалій відносяться до Заліснення/Лісовідновлення або Лісового управління і (у разі обрання) повинні враховуватися.

•

Країни надаватимуть регіональну інформацію в національних звітах за 2015 рік на базовому рівні емісій, пов'язаними з природними аномаліями, які були включені в їх до Базового Рівня Лісового управління ; а також інформацію про те, як уникнути очікування чистих кредитів або чистих дебет у період дії зобов'язань.

•

Країни мають враховувати емісії, пов'язані з рятівними операціями і виключати емісії від природних збурень на тих землях, які є об’єктом змін у землекористуванні.

•

Країни повинні акуратно обчислити емісії та поглинання і надати інформацію про: (1) ідентифікацію земель, де відбулися природні аномалії (включаючи їх географічне положення, тип аномального явища, рік і т.д.); (2) як оцінювалися результуючі емісії/поглинання.

Країни повинні надати прозору інформацію: •

показати, що ніяких змін у землекористуванні не відбулося на землях, де зафіксовано природні аномалії і пояснити методи і критерії для виявлення будь-яких змін в землекористуванні на цих земельних ділянках в період дії зобов'язань;

•

продемонструвати, що випадки аномалій були поза контролем, і країни не могли вплинути на них у період дії зобов'язань, наводячи прияняті можливі заходи для запобігання, контролю або обмеження природних аномалій;

•

продемонструвати, що зроблено з метою відновлення територій, де сталося лихо.

14

Емісії при заготівлі та переході лісових земель у нелісові

Сторони можуть включити до обліку Лісового управління відповідно до статті 3.4 антропогенні емісії парникових газів з джерел і абсорбції поглиначами в результаті збору врожаю та конверсії лісових насаджень (що відносились до Лісового управління), в нелісові землі, за умови, якщо було дотримано таких умов: •

лісові землі – це землі, насаджені деревами на нелісових територіях до 1січня 1960 року, і якщо були відновлені, то теж через насадження вже після 1960 року;

•

новий ліс приблизно тієї самої площі, що і вирублений, є ліс насаджений на нелісових землях до 1 грудня 1989 року;

•

дебет згідно зі статтею 3.4 матиме місце, якщо новостворений ліс не поглинув принаймні, еквівалентну кількість вуглецю, яка містилася в заготовленій деревені в момент збору врожаю, в межах нормального циклу лісового господарювання;

•

всі землі і резервуари вуглецю повинні бути ідентифіковані, контрольовані і відзвітовані, включаючи їх географічне місце розташування і рік, відповідно до статті 3.4, а не – 3.3.

15

Емісії та/або абсорбція пов’язані з Лісорозведенням та Лісовідновленням повинні бути представлені і враховані відповідно до статті 3.3. Емісії та/або абсорбція при збиранні врожаю та конверсії лісових насаджень відносяться до Знеліснення

Включення • осушення боліт і повторного зволоження як • вибіркового виду діяльності відповідно до статті 3.4

•

Інші зміни

Осушення боліт і зволоження додано як вибірковий вид діяльності згідно зі статтею 3.4 в Рішенні 2/CMP.7.

Осушення боліт і повторне зволоження не відноситься до вибіркових видів Осушення боліт і зволоження визначається діяльності відповідно до статті 3.4. як система практик для осушення і зволоження землі з органічним грунтом, що покриває площу не менше 1 га. Діяльність поширюється на всі землі, які осушено з 1990 року, і землі, які зволожено з 1990 року і які не враховуються в інших видах діяльності, як визначено у Додатку до Керівних принципів, де осушення є прямим результатом діяльності людини з пониження рівня води в грунті; а повторне зволоження є безпосереднім результатом діяльності людини, протилежної до осушення. Методика оцінювання осушення боліт і повторного зволоження має грунтуватися на прийнятих або рекомендованих принципах МГЕЗК, без будь-яких подальших коректив, прийнятими країнами-учасницями. Облік осушення боліт і повторного зволоження повинен здійснюватися тільки один раз, уникаючи повторення в інших видах діяльності.

Країни звітують про емісії, пов’язані з перетворенням природних лісів у лісові насадження.

Нема чіткого положення, але включено до Лісового Управління.

1.1.3. Аналіз особливостей імплементації Рішення 24/CP/19 стосовно використання параметрів емісійних процесів та аналізу невизначеності результатів

Про часові ряди. Результати інвентаризації постійно покращуються, якщо нові вхідні дані стають доступними, а методи і дані, використовувані для оцінювання емісії/абсорбції, оновлюються й уточнюються [34]. Перерахунок історичних емісій і поглинань є необхідним, коли нові методи введено або вже існуючі змінено, коли додано нові джерела і абсорбенти, коли оновлено дані (наприклад, появилися результати нових вимірювань у період звітування або додаткова інформація для перевірки). Перерахунок може також знадобитися, якщо землі перекласифіковано пізніше (наприклад, лісові землі, на яких з певних причин було вирубано ліс, були класифіковані з запізненням, як землі вже іншого типу).

16

Рішення, прийняті на зустрічах країн учасниць, є основою для перерахунку емісій/поглинання, відповідно до керівних принципів звітності РКЗК ООН, і визначають причини, чому попередні оцінки емісій потрібно перерахувати з використанням нових методів для всіх років у часовому ряді. Щорічні емісії парникових газів і поглинання, які відзвітовано в певний рік можуть бути перераховані в наступні звітні роки (до останнього року звітного періоду). При перерахунку емісій та/або абсорбції, потрібно перевірити і забезпечити узгодженість часового ряду. Також добре, коли країни пояснюють, чому нові оцінки емісій є точнішими і менш невизначеними. Одна з можливих проблем у перерахунку попередніх емісій/поглинань є те, що деякі вхідні дані можуть бути недоступні для попередніх років. Є кілька способів уникнути цієї проблеми, і вони докладно описані в главі 5, том 1, Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК [35]. Аналіз невизначеностей. Вважається хорошою практикою, коли всі невизначеності ідентифіковано, оцінено і зменшено, наскільки це практично можливо, і коли вся інформація про антропогенні емісії парникових газів з джерел і абсорбції поглиначами, які є результатом обов'язкових і вибіркових заходів, подається з довірчими інтервалами, відповідно з Керівними принципами національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК, прийнятими країнами учасницями під час зустрічей. Враховуючи важливість для багатьох країн наявність розроблених програм формування вибірок для зниження невизначеності при підготовці кадастрів ЗЗЗЛГ, конкретна інформацію про розроблення програм формування вибірки земельних ділянок і запасу біомаси, а також відповідні оцінювання невизначеностей повинні звітуватися. В Керівних принципах національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 року [35] представлено деякі методи формування вибірки даних та оцінювання невизначеності, які можуть бути використані при формуванні кадастрів емісій згідно з вимогами РКЗК ООН. Проте, деякі питання і терміни, які є специфічними, вимагають додаткового оцінювання невизначеності, наприклад оцінювання територій, які охоплені діяльністю КП ЗЗЗЛГ або необхідності відстеження діяльності з 1990 року для звітності. Крім того, при виборі конкретного рівня для оцінки змін у запасах вуглецю і емісій парникових газів, крім СО2, рекомендовано враховувати цей вибір при управлінні невизначеностями. Ідентифікація невизначеностей. До найважливіших джерел невизначеностей емісій згідно з Кіотським протоколом відносять: •

визначені похибки, такі як похибки і невідповідності, що виникають при тлумаченні та застосуванні різних означень у Керівних принципах (у тому числі невідповідності даних, наявних для Сторін і їх інтерпретації);

17

•

похибки при класифікації, такі як класифікація землекористування і перехідних територій (наприклад, лісові/нелісові землі з можливими помилками при врахуванні тимчасово не покритих лісом лісових земель);

•

похибки вхідних даних (наприклад, визначення між циклом збору урожаю та вирубкою лісу);

•

похибки, пов’язані з географічними границями земельних ділянок;

•

похибки при формуванні вибірок земельних ділянок;

•

похибки при оцінюванні, наприклад, площі ділянок, коефіцієнтів поглинання та інші; похибки при моделюванні зміни запасу вуглецю, емісій та поглинань. Природна мінливість. Природна мінливість є результатом змін у природних чинниках,

таких як мінливість клімату і мінливості на землях, які вважаються однорідними, наприклад просторова

мінливість

лісових

грунтів

у межах

певної

ділянки.

При

достатніх

експериментальних даних, рекомендовано оцінювати невизначеності з використанням стандартних статистичних методів, таких як узагальнені лінійні моделі. В деяких випадках, при періодичних варіаціях, чи великих збуреннях на значних за площею територіях, може змінитися знак емісій та поглинань для цілої країни чи регіону. Під час інвентаризації невизначеність можна зменшити, використовуючи усереднені в часі коефіцієнти та середні вимірювання в періоді, який достатньо довгий, щоб зменшити невизначеність. Дані про діяльність. Додатково до невизначеностей коефіцієнтів емісій чи поглинань, потрібно враховувати невизначеності, пов’язані з даними про діяльність. Часто такі дані відсутні для базового року, в цьому випадку можна екстраполювати емісії/поглинання до базового року, використовуючи дані, які наявні для часових рядів емісій/поглинань. Країни також можуть застосовувати і свої регіональні методи, якщо вони точніші. Роздільна здатність даних просторового зондування та наземних вимірювань. Метою використання супутникових знімків для рослинного покриву і землекористування є отримання для регіону інвентаризації загальної оцінки площ, відсотків земельних класів, або географічних

кордонів.

Дистанційне

зондування

особливо

добре

підходить,

щоб

ідентифікувати земельні ділянки. Джерелом невизначеності при цьому є вибір зображень з неправильною роздільною здатністю. Наприклад, для того, щоб відобразити зміни на малих ділянках, менших одного гектара, роздільна здатність знімків повинні бути вищою, ніж один гектар. Крім того, неправильний або недостатній наземний контроль даних може привести до похибок класифікації.

18

Позиційні похибки виникають, коли (а) геометрична корекція знімків не зроблена, неповна або помилкова, (б) розташування пікселів і розташування ділянки земля не збігаються, і (в) існує недостатня точність у визначенні кордонів. Наприклад, при виявленні зміни в землекористуванні шляхом аналізу тимчасового ряду зображень дистанційного зондування, просторове переміщення пікселів з одного відібраного зображення спричинить до виникнення похибки. У разі виявлення переходу від лісу до нелісових територій або навпаки, відповідні невизначеності будуть вищі, ніж коли ліси фрагментовані. Помилки при класифікації виникають від неправильного визначення класу покриття реальної ділянки землі. Обчислення невизначеностей. Невизначеності, пов'язані із змінами в накопиченні вуглецю та емісіями повинні бути кількісно оцінені відповідно до стандартних статистичних методів. Невизначеності можуть бути спричинені кількома джерелами і можуть бути об'єднані в загальну невизначеність. Рекомендовано для отримання довірчих інтервалів застосовувати кількісний метод до існуючих даних. Невизначеності результатів діяльності, відповідно до Кіотського Протоколу, враховують таке: •

використання означень Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК спричиняє систематичні похибки, пов'язані з оцінкою необхідних даних про діяльність; земельні ділянки, для яких оцінюють невизначеність, можуть відрізнятися від діяльностей означених у Керівних принципах національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 року [35];

•

дані про діяльність можуть відноситися до окремих практик або структур власності, наприклад, частка орних земель, на яких фермери використовують певну поправку або практику; якщо частка оцінюється шляхом опитування, схема цієї процедури має включати оцінку невизначеності в залежності від рівня деталізації даних інвентаризації, невизначеність оцінятимуть експерти.

Невизначеності оцінють і для базового року, але такі оцінки, імовірно, будуть вищі, ніж для оцінок в КП, які часто отримані в результаті екстраполяції або моделей, а не за фактичними даними за базовий рік. Крім того, визначення видів діяльності за базовий рік може створити труднощі, якщо попередньо дані спостереження за базовий рік землекористування є недоступні. Коли дані недоступні для періоду з 1970 по 1990 (або інші періоди часу), країни можуть використовувати регіональні методології, які є надійними для оцінювання зміни запасів вуглецю в 1990 році. У більшості випадків, ці методи також вимагають історичних 19

даних про практику управління до 1990. Тоді невизначеності можуть, в принципі, оцінюватись за формальними статистичними методам, але більш імовірно, експертами. Якщо додаткові дані (наприклад, альтернативні набори даних, які можуть використовуватися в ролі замінників відсутніх даних) доступні, вони можуть бути корисними для екстраполяції періодичних даних, а потім інтерполяції тих же даних, після наступного циклу збору. Якщо немає доступних додаткових даних, то застосовують тільки екстраполяцію. Таким чином, рекомендовано знайти надійних додаткові дані для екстраполяції і інтерполяції, коли немає основних даних для кадастрових оцінок базового року. Коли

дані

дистанційного

зондування

використовуються

для

класифікації

землекористування та виявлення змін у землекористуванні, невизначеність можна оцінити шляхом порівння з наземними даними або знімками з вищою роздільною здатністю. Для того, щоб оцінити точність карт землекористування (чи земного покриву) на основі принципу категорії-по-категорії, кількість опорних точок на карті і їх відповідні реальних категорій використовуються для створення матриці похибок [106, 114]. Діагональ цієї матриці показує ймовірність правильної ідентифікації, а позадіагональні елементи показують ймовірність помилкової класифікації категорії земель в одній з інших можливих категорій. Матриця помилок виражає не тільки точність карті, але також настільки важко помилитися між двома категоріями. На основі матриці помилок, можна отримати невизначеності. Рекомендовано представляти оцінку точності землекористування / земного покриву у вигляді категорія-накатегорії, і для цього використовувати матрицю похибок. Мультичасовий аналіз (аналіз знімків, зроблених в різний час, щоб визначити стійкість класифікації землекористування) також може бути використаний для підвищення точності класифікації, зокрема, в тих випадках, коли дані наземного спостереження є обмежені. Окремі річні невизначеності повинні бути оцінені для кожного з обов'язкових і додаткових заходів, для кожного резервуару вуглецю, кожної підкатегорії та кожного виду парникового газу. Такі оцінки можуть бути представлені з використанням таблиць і можуть бути виражені у відсотках від площі і емісій із джерел і абсорбції поглиначами (або змін в запасах) на основі даних, представлених у таблицях. Невизначеність, пов'язана з оцінюванням площі земель, також повинна бути оціненою. Якщо важко обчислити невизначеність, то рекомендовано використовувати значення за замовчуванням для невизначеності. Оскільки ці величини, взяті з Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК, вони не в повній мірі відповідають реальному діапазону невизначеності. Тим не менш, з використанням експертної оцінки, похибка вибірки може бути 50%

це результати довгострокових експериментів у Європі, при 20

95% довірчому інтервалі середня річна оцінка емісій або абсорбції становила приблизно ± 50% від цього середнього [142]. Для країн рекомендовано забезпечити свої власні оцінки невизначеності, пов'язаної з емісіями і абсорбцією з усіх резервуарів для досліджуваних земель. Виконавці кадастру можуть також застосовувати національні методи оцінювання загальної невизначеності, наприклад, методи поширення похибок, та інші. Проблеми можуть виникнути, коли дані про діяльність відсутні або не добре документовані. Дані про діяльність, необхідні для застосування коефіцієнтів масштабування, можуть бути недоступні. Тоді звертаються до експертних висновків.

1.2. Поглиблений аналіз особливостей Рішення 24/CP/19 стосовно використання «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» та «Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» (2013 р.) та їх імплементації для органічних земель (торфовищ) Додаток до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37]

це документ, який включає рекомендації та типові коефіцієнти

конверсії для проведення розрахунків для сухих і підтоплених органічних ґрунтів, а також для підтоплених і осушених мінеральних ґрунтів для всіх категорій землекористування. Цей додаток стосовно водно-болотних угідь [37] розширює зміст Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 року [35], заповнивши прогалини в охопленні проблеми та оновленні інформації, що відображає наукові досягнення, в тому числі оновлення інформації щодо коефіцієнтів емісій. Додаток стосується внутрішніх органічніх грунтів і водно-болотних угіддь на мінеральних грунтах, прибережних водноболотних угіддь, і водно-болотних угідь для очищення стічних вод. Охопленні Керівними принципами національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 категорії, що стосувалися водно-болотних угідь, мали обмежену інформацію щодо осушених і керованих торфовищ для видобутку торфу, підтоплених земель, а також містили обмежені рекомендації для осушених органічних грунтів. Значний внесок в розвиток цього звіту внесла Координаційна рада. В цілому 90 авторів зі всього світу, в тому числі провідні науковці та дослідники, працювали над цим додатком. Загалом, 15 редакторів керували процесом розгляду доповнень до Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК.

21

Розділ 2 Доповнень описує зміни та доповнення внесесі щодо осушених органічних земель (торфовищ), включаючи землі, осушені для лісового господарства, орних угіддь, пасовищ і населених пунктів по всіх кліматичних зонах. Нижче наведено ряд базових положень [37], які використано далі в цьому документі. Торфовища і органічні грунти (Peatlands and organic soils). У Керівні принципи національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 [35] включено деякі рекомендації по дренажу (глава 4, том 4) і видобутку торфу (глава 7, том 4), але не по затопленню та відновленню органічних грунтів. В Додатку [37] торфовища включено поряд з органічними грунтами, причому покриваються і дренаж, і зволоження. Оновлено коефіцієнти емісій та методи для осушених і повторно підтоплених органічних грунтів у тому числі для вуглекислого газу (CO2) який втрачається через водну основу. Рекомендації щодо емісій метану (CH4) також включено від підтоплених органічних грунтів (глава 3 [37]), канав на осушених внутрішніх органічних грунтах (зокрема і CO2), а також включено емісії CH4 і окису вуглецю (CO) від пожеж на торфовищах (глава 2 [37]). Торфовища, керовані для видобутку торфу (Peatland managed for peat production). У Керівних принципах національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 (глава 7, том 4) міститься вся необхідна інформація і немає доопрацювань, за винятком деяких оновлених коефіцієнтів емісій у главі 2. Внутрішні водно-болотні мінеральні грунти (Inland wetland mineral soils

IWMS).

Керівні принципи національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 [35] мають обмежені дані про грунтовий вуглець у водно-болотних угіддях мінеральних грунтів. Глава 5 містить оновлений за замовчуванням коефіцієнт для оцінювання грунтового вуглецю і охоплює методи кількісного визначення емісій і абсорбцію ПГ від (1) штучного осушення IWMS; (2) повторного згодом зволоження штучно осушених IWMS і (3) штучного затоплення мінеральних грунтів для створення водно-болотних угідь. Водно-болотні мінеральні грунти включають прибережні водно-болотні угіддя, лісові болота та власне болота і підходи до оцінювання емісії / абсорбції можуть використовуватися в усіх кліматичних зонах. Водно-болотні угіддя для очищення стічних вод (Constructed wetlands for wastewater treatment). При цьому керуються Додатком до Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 року [35], зокрема „Про відходи” (глава 6). Це водно-болотні угіддя, які були сспеціально створені для використання природних процесів за участю рослинності, грунту та пов'язаних з ними мікробних комплексів для очищення стічних 22

вод. Нове керівництво також надається для частково природних водноболотних угідь для очистки стічних вод. Постійно затоплені землі (Permanently flooded lands). В новому Додатку [37] немає нових вказівок для постійно затоплюваних земель.

1.2.1. Аналіз особливостей Рішення 24/CP/19 при оцінюванні емісій/поглинань від осушених органічних ґрунтів У Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37] наведено відповідні корективи до Керівних принципів МГЕЗК 2006 року [35] щодо осушених органічних грунтів, зокрема: •

двоокису вуглецю (CO2)

емісії та поглинання з осушених органічних грунтів

(Доповненя до глав від 4 до 9, тому 4, Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. [35]); •

метану (CH4) Керівних

емісії від осушених органічних грунтів (Доповненя до глави 7, тому 4,

принципів

національних

інвентаризацій

парникових

газів

МГЕЗК

2006 р. [35]); •

закису азоту (N2O)

емісії з осушених органічних грунтів (Доповнення до глави 11,

тому 4, Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. [35]). У Додатку 2013 року [37] наведено нові вказівки, котрих немає в Керівних принципах національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 року, зокрема: •

наведено методологію та коефіцієнти емісій метану CH4 з дренажних канав (Доповнення до глав від 4 до 9, тому 4, Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. [35]);

•

подано методологію та коефіцієнти емісії CO2, за межами ділянок, пов'язаних з розчиненям органічного вуглецю (DOC) та вивільнення з органічних грунтів у дренажні води (Додаток до глав від 4 до 9, тому 4, Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. [35]);

•

подано методику і коефіцієнти емісії для CO2, CH4 і окису вуглецю (CO) від торф'яних пожеж.

23

Керівні принципи національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. [35] служать керівництвом для оцінювання змін запасів вуглецю в п'яти резервуарах вуглецю, а саме надземній підземній біомасі, мертві деревині(сухостій), смітті і грунті для керованих земель на органічних грунтах. У цьому плані Додаток до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року оновлює Керівні принципи 2006 року [35] щодо грунтового органічного басейну вуглецю в органічних грунтах.

1.2.1.1. Аналіз розділу „Емісія та абсорбція СО2 з осушених внутрішніх органічних грунтів” Цей розділ присвячений аналізу наслідків дренажу та менеджменту внутрішніх органічних грунтів на емісії та абсорбції CO2, через розкладання органічних речовин і втрати DOC в дренажних водах. Втрати розчиненого органічного вуглецю (DOC) (Dissolved Organic Carbon

DOC) спричиняють додаткові емісії CO2. Мають місце також ерозійні втрати

твердого/пилового органічного вуглецю (ТОВ) (Particulate Organic Carbon POC), а також розчиненого неорганічного вуглецю (РНВ) (Dissolved Inorganic Carbon

DIC) спричинені

автотрофним і гетеротрофним диханням в органічній частині грунту. Стверджується, що в теперішній час наукові дослідження і наявних даних недостатньо, щоб дати вказівки щодо викидів або абсорбції CO2, пов'язаних з цими водними потоками вуглецю; Додаток 2а.1 забезпечує основу для майбутньої методологічної розробки в цій галузі. Загальна інформація та вказівки для оцінки змін у запасах вуглецю в грунті передбачені в розділі 2.3.3, Глави 2, Тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 року [35]. Цей підхід базується на спостереженні, що в осушених органічних грунтах, емісії зберігаються доти, поки грунт залишається осушеним або до тих пір, як залишається органічна речовина. Рівняння (2.3) у главі 2, Тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 року відображає щорічні зміни у накопиченні вуглецю для прошарку з категорії землекористування у вигляді суми змін в усіх пулах. У цьому розділі розглядається шар в області землекористування для категорії осушених органічних грунтів. В Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року цей математичний вираз повторюється як рівняння (2.1) для ілюстрування рекомендацій для водно-болотних угідь:

24

CLU = CAB+ CBB+ CDW + CLI + CSO+ CHWP, i

де нижні індекси позначають такі резервуари вуглецю: AB – надземна біомаса; BB – підземна біомаса; DW – повалена деревина; LI – підстилка; SO – грунт; HWP – заготовлені лісоматеріали. Річна зміна запасів вуглецю для прошарку A категорії землекористування у вигляді суми зміни В в усіх резервуарах (рівняння (2.3) у главі 2, тому 4, Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів 2006 р.), де CLUi = зміни запасів вуглецю для шару в категорії землекористування; індекси позначають такі резервуари вуглецю: HWP – (above-ground biomass) поверхнева біомаса; BB – (below-ground biomass) підземна біомаса; DW – (dead wood) мертва деревина; LI – (litter) сміття; SO – (soils) ґрунт; HWP – (harvested wood products) заготовлені лісоматеріали. Цей розділ Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37] містить оновлення та доповнення рекомендацій з осушених органічних грунтів (компонента CSO), називають Lorganic у рівнянні (2.24) глави 2 тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. Для прозорого вказання відмінностей між осушеними і повторно зволоженими органічними грунтами, термін далі уточнюється, як СО2 Corganic, CO2Corganic,

drained

складається з емісій/поглинань

drained.

У рівнянні (2.2)

onsite CO2 органічного грунту від

мінералізації та процесів поглинання (CO2-Con-site), емісій за межами торфовищ як off-site CO2 від вилуженого вуглецю від органічного грунту (CO2-CDOC) і антропогенні торф'яні пожежі (Lfire). Країнам пропонується розглянути твердий/пиловий органічний вуглець (POC) з використанням точніших методологій (див Додаток 2А.1 [37]). Емісії CO2 від торф'яних пожеж явно не враховуються у рівнянні (2.3) глави 2 тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 року, але можуть бути дуже важливими для осушених органічних ґрунтів. Емісії CO2 від торф'яних пожеж, включені у наведений нижче вираз (рівняння (2.2), розділ 2.2.2.3) як Lfire : CO2 Corganicdrainod CO2 Con

site

CO2 CDOC Lfire CO2 C ,

де CO2 Corganicdrainod CO2 C емісія/поглинання осушених органічних ґрунтів, одиниці рік-1 ;

CO C 2

on site

тон С

локальні емісії CO2-C емісія/поглинання осушених органічних грунтів, тон

С рік-1 ; CO2 CDOC CO2 C

емісії з розчиненого органічного вуглецю, що експортуються з 25

осушених органічних грунтів, тон С рік-1 ; Lfire CO2 C CO2 C

емісії від спалювання

осушених органічних грунтів, тон С рік-1.

1.2.1.2. Аналіз розділу „Прямі емісії/поглинання CO2 з осушених внутрішніх органічних грунтів Цей розділ дає додаткове керівництво для аналізу емісій та абсорбції СО2 з осушених органічних грунтів в усіх категоріях землекористування, визначені в розділі 2.3.3, Глави 2, Тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. Ці категорії землекористування розглядаються в [37] у Розділі 4 (Лісові площі), Розділі 5 (Оброблювані землі), Розділі 6 (Пасовища), Розділі 7 (Водно-болотні угіддя), Розділі 8 (Поселення) і в Розділі 9 (інші землі). Натомість затоплені землі (Розділ 7) не включено в аналізований Додаток до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» [37]. Вибір методу. Найбільш важливі фактори, які враховуються для оцінювання емісій та абсорбції onsiteСО2 з осушених органічних грунтів є фактори землекористування і клімату. Інші чинники, такі як кількість поживних речовин у грунті (або родючість грунту) і рівень дренажу грунтів впливають на викиди і можуть розглядатися у разі необхідності, для методів більш

високого рівня точності. Добре, коли

є

можливість

розглядати

категорії

землекористування за кліматичними областями (таблиця 4.1 глави 4 тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. [35]), вміст поживних речовин (розділ 7.2.1.1, глави 7, тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.) і клас дренажу (дрібний або глибокий) відповідно до заданої стратифікації в табл. 2.1. Родючість визначається у Керівних принципах національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. (розділ 7.2.1.1, глава 7, Том 4) [35]. Взагалі, омброгенічні (ombrogenic) органічні грунти є бідними на поживні речовини, в той час як мінерагенічні (minerogenic) органічні грунти є багатими на поживні речовини. Ці характеристики можуть широко варіювати залежно від типу торфовищ або національних особливостей. Клас дренажу визначається як середнє значення рівня грунтових вод за декілька років. Дренаж вважається дрібним, якщо середньорічна глибина грунтових вод менше 30 см від поверхні; глибокий дренаж вважається, коли середньорічна глибина грунтових вод 30 см і глибше.

26

Для методів рівня 1, якщо Типовий діапазон середньорічних рівнів ґрунтових вод з осушених органічних грунтів для кожної категорії землекористування невідомий (оскільки глибина грунтових вод є специфічною характеристикою для категорій землекористування і кліматичних областей) за замовчуванням передбачається, що органічний грунт глибоко дренований, бо глибинні дреновані умови є найбільш поширеними і підходять для широкого діапазону інтенсивностей менеджменту грунтами. Методи більш високого рівня точності можуть ще диференціювати дренаж. Рисунок 2.5 у розділі 2.3.3, Глави 2, Тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. [35] ілюструє алгоритм прийняття рішення для встановлення відповідного рівня для оцінювання емісій СО2 від осушених органічних грунтів за категоріями землекористування. Рівень 1. Основна методологія оцінювання щорічних втрат вуглецю з осушених органічних грунтів представлена в розділі 2.3.3 і рівнянням (2.26) у томі 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. [35], а також додатково вказується у рівнянні (2.2). Рівняння (2.3) відноситься до СО2-Con-site у рівнянні (2.2) із стратифікації категорій землекористування по областях клімату і розподілу поживних речовин. Ступінь родючості та дренажні класи потрібні тільки для тих категорій землекористування і кліматичних областей, для яких коефіцієнти емісій диференційовані в табл. 1.2. На рівні 1 немає жодної різниці між викидів CO2 від довгострокового осушених органічних ґрунтів і органічних ґрунту після первісного дренажу або де дренаж було поглибленно. Високі втрати вуглецю з осушених органічних грунтів можуть статися відразу ж після початкового дренажу органічних ґрунтів [88, 143, 159], навіть якщо вид землекористування не змінюється. У перехідний період емісії CO2-Con- site беруться за замовчуванням (рівень 1), як представлено у табл. 1.2. Їх отримано на основі даних, що представляють довгострокові землекористування, які присутні протягом десятиліть в бореальних і помірних кліматичних зонах. Перехідний етап, таким чином, не охоплений Рівнем 1 методології у зв'язку з відсутністю даних для отримання коефіцієнтів емісій за замовчуванням. Після первісного осушення органічних ґрунтів і якщо перехідна фаза відбувалася, це повинно вирішуватися методами більш високого рівня точності. Вираз (2.3) у томі 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. [35] має вигляд:

27

CO2 Con

(A EF)

site

c,n,d

де CO2 Con

site

, c,n,d

щорічні локальні CO2-C емісії/поглинання з осушених органічних грунтів у

межах категорії землекористування, тон С рік-1 ; А

площа осушених органічних грунтів у

категорії землекористування в області клімату с, живильного статусу n і дренажним класом d, га ; EF

коефіцієнти емісій для осушених органічних грунтів, в області клімату с, живильного

статусу n і дренажним класом d, т C га-1yr-1.

Таблиця 1.2. Рівень 1. Коефіцієнти викидів / абсорбції СО2 від осушених органічних грунтів в усіх категоріях землекористування для помірного клімату Категорії землекористування

Кліматична / вегетаційна зона

Коефіцієнт емісій (тонн CO2-C га-1yr-1)

95% довірчий

Лісові землі, осушені

Помірна

2.6

2.0

Осушені сільськогосподарські поля

Помірна

7.9

інтервал

6.5

3.3

9.4

Пасовища, осушені, бідні

Помірна

5.3

3.7

6.9

Пасовища, осушені, багаті, глибоко дреновані

Помірна

6.1

5.0

7.3

Пасовища, дрібно

Помірна

3.6

1.8

5.4

дреновані, багаті Торфовища для видобування торфу

Поселення

Коментарі

Джерело: [81, 115, 151, 160] Джерело: [71, 73, 86]; повний список посилань наведено в табл. 2.1 [37] Джерело: [71, 103] Джерело: [43, 44, 68] та ін.; повний список посилань наведено в табл. 2.1 [37] Джерело: [71, 92, 108]

Джерело: [39, 80, 112] та ін.; повний список посилань наведено в табл. 2.1 [37] Немає фіксованих коефіцієнтів для поселень. Пропонується використовувати коефіцієнти, що найкраще підходять до національних умов, наприклад для пасовищ. Помірна

2.8

1.1

28

4.2

Рівень 2. Підхід рівня 2 для емісій CO2 / видалення з осушених органічних грунтів включає конкретику відповідної країни, зокрема щодо даних у рівняннях (2.2) і (2.3) для оцінювання емісійв/поглинань СО2. На рівні 2 використовуються ті ж процесуальні кроки для розрахунків, передбачені для рівня 1. Вдосконалення підходу рівня 1 може включати в себе: 1) особливості коефіцієнтів емісії у відповідній країні; 2) уточнення кліматичних підзон, які вважаються підходящими для уточнення коефіцієнтів емісій; 3) детальнішу класифікацію систем

управління

з

диференціацією

класів

інтенсивності

землекористування;

4)

диференціацію дренажних класів; 5) диференціацію коефіцієнтів емісій за часом, оскільки дренаж або час, що минув від зміни в класі дренажу, наприклад, між коефіцієнтами емісій відображає додаткові емісії після поглиблення дренажу або появу нових дренажних систем і довгострокових стабільних ґрунтових вод, або 6) більш детальну класифікацію ступеня родючості, наприклад включаючи вміст азоту, фосфору або рН. Рівень 3. Емісії CO2 / видалення з осушених органічних ґрунтів можна оцінити за допомогою моделювання та / або вимірювальних підходів. Динамічні, механістичні моделі, як правило, використовуються для моделювання основних процесів емісії при землекористуванні та управлінні, зокрема, впливу сезонних змінних рівнів дренажу на розкладання органіки. Загальні міркування для органічних грунтів, наведені у розділі 2.3.3 глави 2 тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. [35] тут також застосовується. Вважається доброю практикою описати методологію і моделі прозоро, документувати міркування щодо вибору і застосування моделі для інвентаризації, і надати докази того, що це представляє свої національні особливості, відповідно до керівництва в розділі 2.5 глави 2 тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.

1.2.2. Аналіз особливостей імплементації Рішення 24/CP/19 при оцінюванні емісій/поглинань від підтоплених органічних ґрунтів Повторне заболочування є навмисна дія спрямована на підвищення рівня ґрунтових вод на осушених ґрунтах з метою відновити водонасичені умови, наприклад, за допомогою блокування дренажних канав або відключення насосних станцій. Повторне заболочування може мати декілька цілей, таких, як відновлення водно-болотних угідь або дозволяє вести іншу

29

практику менеджменту насичених органічних грунтів, наприклад, промислове вирощування моху. Метою відновлення водно-болотних угідь є відновити процеси у водно-болотних екосистемах, у тому числі гідрологічних і біогеохімічних процесів, характерних для водонасичених грунтів, а також рослинний покрив, що був характерним для екосистем до осушення. Як правило, відновлення раніше осушених водно-болотних угідь супроводжується зволоженням, в той час як відновлення порушених безстічних водно-болотних угідь може відбуватися без зволоження. Реабілітація або реставрація, як це визначено Food and Agriculture Organization [75] та Nellemann & Corcoran [118], може включати в себе велику різноманітність методів на раніше осушених органічних грунтах, які можуть або не можуть включати в себе зволоження. Відновлення рослинного покриву на осушеній ділянці без зволоження є однією з форм реставрації органічних грунтів. У Керівних принципах національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.

[35] у центрі уваги є повторно зволожені органічні грунти. Натомість, конкретно реставраційні та інші методи менеджменту повторно зволожених органічних грунтах тут не розглядаються. Проте, як вказано в Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37] повторне заболочування зазвичай збільшує емісії CH4, хоча у деяких випадках більш низькі емісії були виміряні у порівнянні з осушенними ділянками. Якщо всі інші умови (наприклад, склад рослинності, родючість ділянок) рівні, то емісії CH4 від повторно зволожених ділянок, як правило, співставні з безстічними ділянками після перших років після повторного заболочування. У регіонах з помірним кліматом після повторного зволоження емісії N2O швидко зменшуються і досить швидко досягають нуля [45, 157]. Вуглець також втрачається з повторно зволожених органічних грунтів за допомогою води, основним чином у вигляді розчиненого органічного вуглецю (DOC). Більша частина цього вуглецю у кінцевому рахунку повертається в атмосферу у вигляді CO2. Повторне заболочування, як вважають, зменшить вилуговування DOC до рівня отриманого з неосушених органічних грунтів. Залежно від обставин і практики, повторне зволоження може або не може спричинити зміну в землекористуванні. Тому до і після повторного зволоження землекористування органічних грунтів можуть змінюватися залежно від національних умов, і належати до категорій лісові площі, оброблювані землі, пасовища, водно-болотні угіддя або поселення.

30

Рекомендації Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37] щодо цих питань повинні застосовуватися незалежно від категорій звітності. Зокрема, жодна рекомендація не надається щодо перехідних періодів між категоріями землекористування; країни можуть застосовувати існуючий перехідний період відповідних категорій землекористування як повторно зволожених органічних грунтів. Оскільки функціонування цих екосистем вже глибоко змінили через менеджмент, тому у звітності повторно зволожених органічних грунтів не можуть називатися некерованими землями. Наведене нижче рівняння (1.1) (рівняння (3.1) у Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37]) замінює рівняння (2.24) і (2.26) в главі 2, тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. Натомість на підставі рівнянь (2.24) і (2.26) неявно передбачається, що органічні грунти можуть тільки втратити вуглець, в той час як насправді безстічні або повторно зволожені органічні грунти можуть накопичувати в ґрунті органічний вуглець, якщо ці землі вкриті рослинністю. Якщо припустити, що затоплення є успішним, повторно зволожені органічні грунти можуть отримати значні кількості вуглецю. Рівняння (1.1) відображає той факт, що чиста зміна запасів вуглецю з повторно зволожених органічних грунтів дорівнює сумі всіх емісій та поглинань СО2 і СН4. У великих резервуарах вуглецю, таких як органічні грунти, чисті емісії CO 2 (або абсорбції через поглинання рослинністю) точніше вимірються безпосередньо в ролі потоку CO2 (при цьому емісії є додатнім потоком, поглинання є від’ємним потоком), у порівнянні із аналізом змін запасів вуглецю. Аналогічно, емісії CH4, як правило, вимірюються в потоках. У Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37]) ці потоки позначаються як CO2-C і CH4-C, для чистого потоку C у вигляді CO2 і СН4, відповідно. Це позначення узгоджується з використовуваним в главі 7, тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.

[35]. Чисті нагромадження чи втрати вуглецю у балансі між емісією та абсорбцією CO 2 і CH4 визначаються формулою: ΔC rewetted org soil = CO2 Crewetted org soil + CH4 Crewetted org soil ,

31

(1.1)

де ΔC rewetted org soil

чистий (сумарний) вуглець C (емісії або поглинання) повторно зволожених

органічних грунтів (т C рік-1); CO2-Crewetted org soil

чистий потік CO2-С (емісії або поглинання)

від повторно зволожених органічних грунтів (т C рік-1); CH4-Crewetted org soil

чистий потік CH4-

С (тут переважно емісії) від повторно зволожених органічних грунтів (т C рік-1). Позначення CO2-C і CH4-C сприяє узгодженню потоків зміни запасів карбону для цілей оцінювання. Проте, для звітності як і раніше використовуються Керівні принципи національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. [35], де емісії та абсорбція CO2 наводяться як C зміни запасів і викидів та абсорбції СН4 в тоннах СН4. Величини CH4-C переводимо у сумарний потік CH4, використовуючи співвідношення: CH4 rewetted org soil = CH4-Crewetted org soil *16/12, де CH4rewetted org soil 1

(1.2)

сумарний потік CH4 з повторно зволожених органічних грунтів (т CH4 рікпотік CH4-C з повторно зволожених органічних грунтів (т С рік-1).

); CH4-Crewetted org soil

Емісії / поглинання CO2-C з повторно зволожених органічних грунтів мають такі компоненти: CO2-Crewetted org soil = CO2-Ccomposite+ CO2-CDOC+ Lfire-CO2-C, причому CO2-Crewetted

org soil

грунтів, т C рік-1; CO2-Ccomposite C рік-1; CO2-CDOC

CO2-C емісії/поглинання з повторно зволожених органічних CO2-C емісії/поглинання з грунту і недеревної рослинності, т

off-site CO2-C емісії з розчиненого органічного вуглецю, що експортується

з повторно зволожених органічних грунтів, т C рік-1; Lfire-CO2-C

CO2-C емісії

від спалювання з повторно зволожених органічних грунтів, т C рік-1. Оnsite емісія / абсорбція

CO2-Ccomposite

Оскільки за замовчуванням CO2-C, що розглядаються у Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37], отримані з вимірювань потоку (див. додаток 3А.1 у цьому документі), то результати CO 2Ccomposite від чистих потоків, викидів або поглинань, від грунту і без деревної рослинності, взяті разом. Емісії CO2 мають місце при розкладанні органічного ґрунту гетеротрофних організмів і залежать від наявності кисню в грунті і температури ґрунту. Зміни без деревної рослинності 32

відбуваються через два процеси: фотосинтезу (поглинання СО2) і надземного і підземного автотрофного дихання (емісії CO2). Відповідно до Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. [35], на Рівні 1 або за замовчуванням підходи припускають, що деревна біомаса і деревні запаси і потоки дорівнюють нулю на всіх землях, окрім як на лісових площах, і на оброблюваних землях з багаторічною деревною біомасою. Для зволоження на землях лісового фонду або на оброблюваних землях з деревними культурами, деревна біомаса і деревні резервуари вуглецю є потенційно значущим і повинні бути оцінені відповідно до керівних вказівок у главах 2 (загальні методи), 4 (Лісові площі) і 5 (орні землі) в томі 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. Укладачі кадастру посилаються на рівняння (2.7) та (2.8) і наступні рівняння в главі 2 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р., які розділили C зміни запасів у резервуарі біомаси або ΔCB в різних нагромаджень та втрат у компонентах, у тому числі включаючи врожаї і пожежі. Якщо повторне зволоження супроводжується зміною землекористування, яка включає лісові площі або землі з багаторічною деревною біомасою, зміни в запасах вуглецю в біомасі і мертвій деревині та підстилці дорівнюють різниці в запасах вуглецю в старих і нових категоріях землекористування (див. розділ 2.3.1.2 глави 2 тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. [35]). Ці зміни відбуваються в основному в тому ж році конверсії (втрат вуглецю), або рівномірно розподілені по всій довжині перехідного періоду (приріст вуглецю). Значення за замовчуванням для запасів вуглецю в лісовій підстилці, можна знайти в розділі 4 (Лісові площі), Главі 5 (оброблювані землі) і Главі 2 (табл 2.2 для лісової підстилки) в томі 4, з Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 року.

Off-site викиди CO2: CO2-CDOC Важливість експорту водного розчину вуглецю (у всіх його різних формах) як шляху, що зв'язує органічний вуглець у ґрунті, у басейн атмосфери описано в главі 2 Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37]. Про різні джерела, поведінку і частку різних форм водного вуглецю С за умови подальшого зволоження можна знайти в додатку 3A.2. У всіх типах органічних грунтів, у тому числі природних та повторно зволожених, DOC, як показано в Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37], майже повністю повертається в кінцевому підсумку в атмосферу. Методологія Рівня 1 описана нижче. Інші форми водного вуглецю (зваженого органічного вуглецю і розчиненого CO2) 33

також можуть бути значними в перші роки після зволоження. Слід зазначити, що імпорт DOC (наприклад, від атмосферних опадів) теоретично повинен бути видалений з чистих потоків DOC. Емісії від спалювання: Lfire-CO2-C Хоча ймовірність пожеж на повторно зволожених органічних грунтах вважається низькою (особливо порівняно з осушеними органічними грунтами), небезпека пожежі все ще може бути реальною. Будь-які емісії від спалювання біомаси, мертвої органічної речовини, а також від ґрунту (Lfire-CO2-C) повинні бути включені у звітність. Загальні методології для оцінки емісії CO2 від спалювання рослинності та мертвої органічної речовини містяться в розд.

2, тому 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.

[35], в той час як методології, характерні для спалювання рослинності і DOM, у категоріях Лісові площі, Орні землі, Пасовища і Водно-болотні угіддя надаються в главах 4-7 в томі 4 Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. Емісії від спалювання на органічних грунтах можна оцінити, використовуючи рівнянні (2.8) глави 2 (Додаток до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37]), використовуючи відповідні оцінки для безстічних органічних ґрунтів, наведених у табл. 2.6 (того ж Додатку) для відповідних кліматичних зон, а також коефіцієнтів емісій – використовуючи табл. 2.7. Рівень 1. На рівні 1, основна методологія для оцінювання щорічних емісій вуглецю / абсорбції повторно зволожених органічних ґрунтів представлена у рівнянні (3.3) (Додаток до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37]) і може бути скомпільована за допомогою рівнянь (3.4) і (3.5), де на національному рівні отримана площа повторно зволожених органічних грунтів множиться на коефіцієнт емісій, який є з розбивкою по кліматичних зонах і, де це доречно, по родючості (бідних на поживні речовини і багатих поживними речовинами). Методологія рівня 1 застосовується починаючи з часу, коли відбулося зволоження органічних ґрунтів, використовуючи формули: CO2-Ccomposite= ∑(A*EFCO2), де CO2-Ccomposite 1

; Ac,n

CO2-C емісії / поглинання з грунту і недеревної рослинності, тонни С рік-

площа повторно зволожених органічних грунтів у кліматичній зоні с і з статусом

родючості грунту n, га; EFCO2 c,n

CO2-C коефіцієнт емісій для повторно зволожених

34

органічних грунтів у кліматичній зоні с, живильного стану n, т C га-1 рік-1; CO2-CDOC= ∑(A *∙ EFDOC_REWETTED ), де CO2-CDOC

off-site CO2-C з розчиненого органічного вуглецю, що експортується з повторно

зволожених органічних ґрунтів, тонни С рік-1; Ac грунтів в кліматичній зоні с, га; EFDOC_rewetted, c

площа повторно зволожених органічних

CO2-C коефіцієнт емісій від

DOC, що експортується з повторно зволожених органічних грунтів в кліматичній зоні c, тонни С га-1 рік-1.

1.2.3. Аналіз особливостей імплементації Рішення 24/CP/19 при оцінюванні емісій викликаних пожежами на торфовищах

Параметри, необхідні для обчислення емісій CO2 та інших емісій, від спалювання органічних ґрунтів включають площу, що згоріла, масу палива, доступного для споживання, коефіцієнт згоряння (також відомий як ефективність спалювання і може бути використано для характеристики тліючих, а не палаючих багать) і коефіцієнт емісії. Порівняно з лісовими пожежами, невизначеності, що беруть участь в оцінюванні емісій від пожеж на органічних ґрунтах значно вищі через те, що органічні грунти можуть горіти багато разів і на різних глибинах. Крім того, тип і щільність грунту органічних матеріалів у поєднанні з ефективністю згоряння визначатиме характер газів та інших сполук, що викидаються. Маса палива, яке потенційно може згоріти в разі пожежі на органічних ґрунтах визначатиметься шляхом вимірювання глибини пожежі, а також шаром ґрунту, щільністю і вмістом вуглецю. Глибина пожежі також залежить від глибини залягання ґрунтових вод, яку в ідеалі вимірюють у польових умовах. У той час як значення за замовчуванням можуть бути використані для звітності Рівня 1, то дані про глибину пожежі грунту повинні бути визначені у випадку більш високих рівнів щільності вуглецю. Коефіцієнт згорання описує, скільки маси палива доступно і фактично споживається під час кожної пожежі, тобто перетворюється в СО2 або інші гази, коефіцієнт емісій (Gef) визначає масу CO2 або інших газів без викидів CO2 на одиницю маси палива, що згорить (наприклад г CO2 / кг сухого палива).

35

Загальний обсяг емісій CO2 або газів, крім СО2, розраховують з продукту області спаленя і відповідне навантаження на біомасу, коефіцієнт згоряння і коефіцієнт викидів. При цьому використовується залежність (2.8) з Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37] і такі величини: Lfire= А. МВ.

Cf .Gef . 10 -3

величина емісії від пожеж, CO2 або інших, наприклад CH4, тонн; А – загальна

площа згарищ щорічно, га; МВ

маса доступного для горіння палива, тонн на га (тобто маса

сухого органічного палива грунту), причому значення за замовчуванням беруть з табл. 1.3 (табл. 2.6 Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37]) для різних видів газу; Cf = коефіцієнт згоряння, безрозмірний; Gef

коефіцієнт викидів для кожного газу, г кг-1 сухої речовини, що спалюється і значення за

замовчуванням наведено у табл. 1.4 (табл. 2.7 Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [37]). Коли дані для МВ і Cf недоступні, береться значення за замовчуванням для кількості палива що насправді спалили (добуток MB і Cf) може бути використаний для рівня 1 методології (табл. 1.3). Множник 10-3 переводить Lfire в тонни. Кількість палива, що може бути спалене, залежить від площі, що згорить, і маси палива, що доступне на цій площі. Значення за замовчуванням для методу або компонентів методу рівнів 1 і 2 представлено у табл. 1.3 та табл. 1.4. Для вищого рівня слід враховувати дані про варіації маси доступного палива (на основі конкретних регіональних даних, у тому числі площі органічних грунтів з пожежами, глибину органічної частини грунту, глибину згоряння та / або глибину грунтових вод / вологість ґрунту, насипна щільність грунту тощо.

Таблиця 1.3. Коефіцієнти для витрати палива для органічних грунтів помірного клімату

Підкатегорія Природні пожежі (неосушені торфовища)

Середнє

95% довірчий інтервал

Джерела

(t d.m. га-1)

(t d.m. га-1)

Цитування

66

46

36

86

Джерело: [40, 48, 59] та ін.; повний список посилань наведено в табл. 2.6 [37]

Природні пожежі (осушені торфовища)

336

Штучні, керовані пожежі (для менеджменту торфовищ)

Джерело: [149]

4

-

-

Немає даних

-

Таблиця 1.4. Коефіцієнти емісії (G кг-1 сухої речовини) для пожеж на органічних грунтах (коефіцієнти GEF для рівняння (2.8)) для помірних умов

CO2-C

CO

CH4

362 ± 41

207 ± 70

9±4

Джерела Джерело: [153, 161, 162]

2. Аналіз національних особливостей емісійних процесів від органічних ґрунтів на відповідній території 2.1. Аналіз регіональних особливостей емісійних процесів від осушених органічних ґрунтів (торфовищ) 2.1.1. Особливості емісійних процесів від осушених органічних ґрунтів на рівні регіонів 2.1.1.1.Північно-західний регіон України Північно-західний регіон охоплює територію Волинської, Львівської, Рівенської, Тернопільської,

Хмельницької

областей,

тобто

це

фізико-географічний

регіон

північнозахідного Полісся. В межах Хмельницької областi наявнi перезволоженi земельнi масиви або болота. Площа їх на Хмельниччинi не значна i становить близько 38000 га. Поширенi в заплавах рiчок Горинь, Вiлiя, Случ, Хомора. В долинах рiчок

приток Пiвденного Бугу i Днiстра

трапляються лише

у верхiв'ях. За характером торфово-болотних земель область подiляється на три зони: Центральне Полiсся (Шепетiвський, Полонський i частково Iзяславський райони); Мале 37

Полiсся (Iзяславський район) та Подiльський Лiсостеп, що охоплює решту територiї [8]. Найбiльшi масиви болiт - у зонi Центрального Полiсся. Всi болота областi низиннi, а торфовища високозольнi. Лiсовi болота трапляються рiдко. Для найбiльш обводнених дiлянок болiт характернi очеретянi, очеретяно-осоковi, луговi, рогозовi, лепеховi угрупування (Чорноострiвське болото Хмельницького району). На менш обводнених масивах переважають осоковi, хвощово-осоковi угрупування. Болота виконують виключну екологiчну функцiю. Територія Полісся України є, похилою на північ, рівниною. Абсолютні висоти змінюються від 372 м (с. Дружба на півдні Рівненщини) до 134 м на півночі, при виході Прип’яті на територію Білорусі. Не дивлячись на те, що за середніми висотами Західне Полісся є одним з найнижчих регіонів України, тут спостерігається своєрідна субмеридіональна ярусність поверхні: низовина Волинського Полісся, яка займає більшу частину території на півночі регіону, при просуванні на південь поступово переходить у субширотні смуги Волинської височини, Малого Полісся та північного виступу Подільського плато. Межі між цими ярусами досить виразно простежуються у рельєфі місцевості. Особливістю території є її рівнинна поверхня з дуже низьким нахилом біля 0,0001. Мале Полісся – це обширна понижена рівнина. Вона розширена на заході до 60-70 км і звужена на сході до 5-6 км. Особливо ця рівнина звужується західніше м. Остріг, у басейні р. Збитеньки. Загальна довжина рівнини становить понад 250 км, площа – 8000 км2. Мале Полісся добре виражене орографічно у вигляді пониження. Від обмежуючих її височин рівнина Малого Полісся відділена високими, подекуди стрімкими уступами. Серед них найбільш контрастним є Північно-Подільський уступ з висотою до 150-200 м, загальною довжиною понад 250 км. Південний уступ Волинської височини значно нижчий (50-60 м), в західній частині покатий, слабко виражений. Поверхня Малого Полісся, у порівнянні з сусідніми височинами, вирівняна, слабко розчленована. Абсолютні позначки її становлять 200-240 м, досягаючи лише у підніжжях уступів і на окремих ділянках межиріч 250 м і більше. Відносні висоти коливаються в межах 15-25 м. В будові сучасного рельєфу беруть участь в основному крейдово-мергельні породи верхньої

крейди,

покриті

антропогеновими

континентальними

утвореннями

різних

генетичних типів. Товща антропогенових відкладів, за винятком річкових долин, незначна, а на межиріччях вони часто відсутні майже повністю і крейдові відклади тут виходять безпосередньо на денну поверхню. Про походження рівнини Малого Полісся існує кілька поглядів. В.Д. Ласкарєв вказував, що вона виникла внаслідок поступового злиття окремих грушоподібних розширень долин, які існували у верхів’ях рік Західний Буг, Стир та Іква ще в 38

дольодовикову епоху. Льодовикові води, які увірвалися в ці пониження, провели дальшу обробку і призвели до їхнього повного злиття. О.М. Маринич пов’язує походження Малого Полісся з ерозійною діяльністю великої давньої річки, котра, на його думку, текла зі сходу на захід та південний захід і могла відкриватися в районі м. Львова в басейн Дністра. П.М.Цись відзначав, що походження рівнини тісно пов’язане з генезисом Подільського уступу» і «цілком можливо, що сучасне зниження успадкувало западину верхньокрейдової поверхні, точніше, є відкритим (відкопним) новітньою ерозією елементом давнього донеогенового рельєфу». Найбільші масиви торфових ґрунтів зосереджені в Ратинському, Бусько-Бродівському, Радехівському, Ікво-Вілійському природних районах Малого Полісся, менше – на Пасмовому Побужжі, Підподільському та Шепетівському природних районах [4]. Аналіз екологічних проблем Полісся показує, що для комплексного їх вирішення треба розробити і реалізувати програму першочергових заходів щодо зменшення негативного виливу осушувальної меліорації та радіаційного забруднення на екологічний стан Полісся. Перетворення природного водного режиму меліорованих земель на штучний призвело до значного підвищення інтенсивності водообміну підґрунтових, підземних і поверхневих вод. Це обумовлено штучним збільшенням акумулятивної місткості зони вод за рахунок зниження дзеркала підґрунтових вод, підвищенням дренованості земель при застосуванні матеріального дренажу і культурно-технічних заходів, підвищенням інтенсивності поверхневого стоку, деформації співвідношення рівнів підземних і поверхневих вод, зростанням сумарного випаровування з поверхні ґрунту, зайнятої культурною рослинністю та ін. При незмінності значень сумарних показників річних і багаторічних водних балансів обсяг водообміну на осушених і прилеглих до них землях, за рахунок підвищення його інтенсивності, зріс удвічі. Таким чином, зона підвищеної інтенсивності водообміну, яка в межах Полісся сягає 20—80 % площі окремих водозборів, стає небезпечною, як фактор забруднення природних вод. При цьому у водообмін залучається більша кількість забруднювачів природного і штучного походження, відбувається інтенсивне вимивання з ґрунтового шару і поверхні ґрунту поживних речовин, добрив, отрутохімікатів, відходів сільськогосподарського, промислового і побутового походження. В зоні впливу осушної меліорації формуються особливі умови, рівень екологічної небезпеки яких залежить від якості самої системи, її експлуатації і культури сільськогосподарського освоєння осушених земель. Одним із важливих факторів, що визначає сучасний розвиток ґрунтового покриву, особливо Західного Полісся, є осушувальні меліорації. Меліоративні заходи направлені на зміну властивостей і режимів ґрунтів, і таким чином, після завершення будівництва і в процесі функціонування осушувальних систем ґрунти знаходяться в нових умовах. При цьому виникає 39

глибока зміна гідродинамічних умов, які істотно впливають на еволюцію ґрунтів. У різних ґрунтово-меліоративних умовах вторинні ґрунтоутворюючі процеси змінюють структуру, фізичні властивості ґрунтів, рівень їхньої родючості. Наприклад, в торф’яних ґрунтах спостерігається зменшення інтенсивності процесу накопичення гумусу і активізація процесу мінералізації та виносу органічної речовини з дренажним стоком. На осушених лугових і дернових ґрунтах виникають алювіальні процеси і змінюють їх профіль з акумулятивного на диференційований. Ґрунти Поліської низовини, як і більшість осушених ґрунтів лісостепу, мають досить низьку буферність (протистояння до зовнішнього впливу) за рахунок легкого механічного складу одних і органогенної природи інших. Внаслідок цього діапазон меж допустимого впливу зовнішнього середовища на осушені ґрунти достатньо вузький і критичне навантаження настає дуже швидко. Оскільки міжбіогеоценозний зв’язок в умовах Полісся і в межах окремих територій (як правило річкових басейнів) лісостепу проявляється досить чітко, то екологічні зміни одного біогеоценозу відбиваються на інших. Результати досліджень у різних регіонах Полісся вказують на те, що має місце чітко визначений у часі процес спрацювання покладів торфу, зменшення площі малопотужних торф’яників. Торф’яні ґрунти перетворюються в менш родючі, частіше в лугово- і торф’яноболотні. За даними А.С. Гордійчука в умовах поліської зони за 25 років потужність торфу зменшилась на 60 см (швидкість спрацювання торфу 2,4 см/рік). Втрати органіки за 8 років роботи осушувальних систем склали 6,5-8,9 т/га. Найбільша інтенсивність спрацювання торфу в межах поліської частини області спостерігається на системах “Стубла” і “ЧемерноХвощевата”.

Матеріали

топогеодезичних

робіт

Рівненської

гідрогеолого-

меліоративної партії з осушувальних систем “Стубелка”, “Печалівка”, “Мар’янівка”, “Язвинка” та ін., а також досліди на осушувальних системах “Іква”, “Тартацька” і “Пляшевка” доводять, що на більшості осушувальних систем Рівненської області має місце спрацювання торфу з середньою інтенсивністю 0,8-3,5 см/рік. Екологічною проблемою для Полісся стали науково не обґрунтовані меліорації, осушення боліт, що відігравали важливу роль регуляторів річкового стоку на значних територіях. Інтенсивне осушування на Поліссі розпочалося з 1966 р. Спочатку за рахунок знищених боліт площа сільгоспугідь збільшилася на 1,6 млн. га. Та вже до 1992 р. позитивний економічний ефект змінився на негативний — у тяжкому стані опинилися не тільки території осушених боліт, а й сільгоспугіддя у цілому: 24,4 % їхніх площ втрачають родючість через дефляцію (вітрову ерозію), 47,1 % — через підкиснення, 17,7 % — через водну ерозію. Рівень 40

ґрунтових вод понизився у середньому на 1,8-1,0 м. Близько 50 % малих річок стали жертвами незворотних змін режиму стоку, в багатьох річках істотно зменшилася кількість риби та інших гідробіонтів. Навколо осушених територій у радіусі 2-3 км формується зона несприятливого екологічного впливу, що перевищує площу осушення в 4-5 разів. Наслідком осушувальної меліорації на Поліссі є зниження підґрунтових вод у середньому на 0,8-1,0 м, а включення більше як 50 % малих річок у меліоративні системи призвело до порушення їх гідрологічного режиму. Це проявляється у зміні внутрішньорічного перерозподілу стоку річок (на період весняної повені припадає 56 84 % річного об’єму стоку), в зниженні їхньої біопродуктивності. Отже, торфові ґрунти і торфовища займають значну площу Малого Полісся, вони є важливими компонентами його природних екосистем. Географія і генеза торфових ґрунтів взаємопов’язана з природними умовами території. Тут сформувались торфові ґрунти і торфовища низинного типу. В структурі ґрунтового покриву утворилися складні ґрунтові комбінації, переважно плямистості, ташети, поєднання. Торфові ґрунти і торфовища Малого Полісся

вирізняються

значною

варіабельністю

потужності

органогенної

товщі,

фізикохімічних властивостей, ступенем розкладу і мінералізації органіки. Торфові ґрунти внаслідок осушення і сільськогосподарського використання зазнали суттєвих змін, часто деградаційного характеру, тому потребують раціонального використання й охорони [4]. Серед комплексу проблем екології осушувальних масивів найменш вивченим є питання впливу осушувальних меліорацій на флору і фауну. Існуючі дані з цього питання досить обмежені і суперечливі. Найбільш значними проблемами впливу осушення на біоценоз є накладання власне меліоративного і загального антропогенного впливу на флору і фауну.

2.1.1.2. Північний і центральний регіон України Північний і центральний регіон України охоплює Вінницьку, Житомирську, Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області. За географічним районуванням

це частина

Українського Полісся (Київське, Житомирське, Чернігівське), Поділля (Вінницька область). Клімат цього регіону помірно континентальний, з вологим літом та м'якою зимою. Середня температура січня становить від -7°C до - 10°C, а в липні — близько +20 C. Річна кількість опадів на півночі є близько 660 мм, а на півдні

41

550 мм. Вегетаційний період у

середньому становить 240 днів. Немало шкоди завдає господарству області таке метеорологічне явище як град (до шести днів за рік), сильні проливні дощі. Розташування на кристалічних породах накладає відбиток на рельєф, внутрішні води, грунт і характер заболочування території. Будова поліської частини Українського щита складна й неоднорідна. Тут оголюються різні за складом і віком гірські породи, що утворюють окремі масиви. На крайньому північному заході поширені магматичні породи – рожеві, рожево-сірі граніти. На півночі і сході протягується массив осадково-метаморфічних порід – овруцьких кварцитів і пісковиків. У західній та південній частинах поліського блоку поширені різноманітні граніти (житомирські, новоград-волинскі, коростишевські) і гнейси, які є найбільш древніми породами Українського щита. Річкові долини Житомирського Полісся глибоко врізані у докембрийські породи і окремі ділянки мають характер долин прориву – каньйоноподібну форму зі стрімкими скелястими схилами заввишки до 25-30 м. Ріки Житомирського Полісся відрізняються швидшою течією, наявністю перекатів і навіть порогів (окремі ділянки), чітко позначених руслом, високим підйомом води (під час паводків) і мають значні енергетичні ресурси. Це найменш заболочена частина Українського Полісся, де великі болотні масиви поширені тільки північному заході і півночі, загальна площа яких займає до 3% території. Київське Полісся

абсолютні позначки 100-180 м, а глибина розчленовування значно

менша і перевищує 25-50 м. Кристалічні породи тут ніде не оголюються, а поступово занурюються у східному напрямі у підосадочну товщу, кристалічний фундамент перебуває значно глибше. У Київському Поліссі немає ряду горизонтів (девонських і кам'яновугільних відкладень), які можна зустріти на Чернігівщині, мезозойські і кайнозойські породи мають значно меншу потужність. Піски і глини, оголюються у деяких річкових долинах, потужність яких зростає від 25 м до 100 м і більше. Велику роль у рельєфі цього регіону відіграють річкові долини Дніпра, Прип'яті, Ужа, Тетерева, Здвижа, Ірпеня та інших, які формують кілька терас, що сягають значної ширини. Поширені також еолові форми рельєфу, представлені дюнами, піщаними грядами і пагорбами. У районі Вишгорода, Бородянки, Димера і Чорнобиля зустрічаються невеликі лесовидні острови із відмінним характером грунтів і рослинності. У грунтовому покриві Київського Полісся переважають дерново-підзолисті, дерново-лугові, болотні і світло-сірі грунти. Серед болотних масивів найпоширеніші низинні, зрідка трапляються перехідні болота,

42

а верхові відсутні. Природними багатствами цього регіону є ліси, річки, грунти, торф, пісок і глина. Чернігівське

Полісся.

Клімат

Чернігівського

Полісся

характеризується

як

помірноконтинентальний, з великим зволоженням протягом року, великою відносною вологістю і слабкими вітрами, а у порівнянні зі західними поліськими областями його відрізняє значна амплітуда температур і менша висота снігового покрову. Чернігівське Полісся є акумулятивною низовиною із широким розвитком ерозійних форм рельєфу – сучасні й давні річкові долини, тераси річок. Річкова мережа області досить густа – річки мають незначне падіння, спокійний перебіг і добре вироблені меандри. У долинах найбільших річок (Дніпро, Десна, Снов і Сейм) багато дрібних заплавних озер, а найбільші (Святе, Стибин та ін.) сформувалися на терасах. На Чернігівському Поліссі розміщена значна кількість болотних масивів (загальна площа торф'яних боліт становить близько 5% території), переважно низинного типу. Найбільшими болотними масивами Чернігівського Полісся є Замглай (8334 га), Остерський (10558 га), Сновський (9400 га), Смолянка (4288 га), Очгали (3600 га), Видра (2458 га), Паристе (2340 га), Мнево (1745 га) та інші. У грунтовому покриві переважають дерново-підзолисті грунти, значні площі зайняті болотними і сірими лісовими (найбільш родючими), рідко засоленими грунтами.

2.1.1.3. Північно-східний регіон України Північно-східний регіон розташований у наступних природних зонах: східна частина зони мішаних лісів, Лісостепова зона та північна частина Степової зони. За адміністративним поділом це Полтавська, Сумська та Харківська області. Зональність впливає на територіальну різноманітність розміщення сільського і лісового господарства, будівництва, транспорту, економічну ефективність галузей господарства. Рельєф району характеризується пониженням абсолютних висот у південно-східному напрямку. Так, відроги Середньоруської височини переходять в акумулятивну плесову Полтавську рівнину і в Придніпровську низовину. Для території притаманною є яружнобалкова система з глибоко розчленованими долинами річок. За агрокліматичним районуванням район входить до складу недостатньо вологої теплої зони. Клімат характеризується ознаками континентальності, його відміни проявляються у розрізі природних зон. Східне Полісся (Сумщина) відрізняється більш континентальним 43

кліматом у порівнянні з іншими поліськими областями. Зими тут холодні, період зі стійким сніговим покривом триває 110–115 днів, безморозний період — 150–160 днів, період активної вегетації — 145–160 днів, сума активних температур — 2300–2600°С. Кількість опадів становить 600 мм. Ґрунтовий покрив характеризується зміною в зональному відношенні. Для Полісся характерними є дерново-слабопідзолисті, дерново-середньопідзолисті та сірі лісові ґрунти. У Лісостеповій частині, яка займає переважну більшість району, поширені чорноземи типові і чорноземи опідзолені. На півдні району, в степовій зоні поширені чорноземи звичайні. У Сумській області поширеним є торф. В районі міста Ромни є значні поклади кам'яних солей. У Харківській області є поклади бурого вугілля, цементної сировини — крейди, глини, гірничохімічної сировини, нерудної сировини для металургії. Є також значні поклади мінеральних вод. Полтавська обл.: загальна площа земель, покритих водою становить 1 488 км2, або 5,18% від усієї території області; у тому числі: під штучними водоймами – 1 313 км2, річками й струмками – біля 103 км2, озерами – 51,4 км2. Найбільшу площу болота займають в басейні Сули (1300 км2), Псла (190 км2) та Ворскли (260 км2).

2.1.2. Специфіка емісійних процесів від основних типів органічних грунтів (торфовищ) 2.1.2.1. Болотні ґрунти: № 133 за номенклатурою грунтів України Болотні ґрунти (№ 133 за номенклатурою грунтів України) сформувались у результаті розвитку процесів заболочування (оглеєння) або шляхом поступового заростання водоймищ, озер, річок із повільною течією. Залежно від товщини ґрунту, болотні ґрунти поділяються на болотні (мулувато-болотні), торфувато-болотні, торфово-болотні та торфовища низинні. Болотні ґрунти за ступенем розвитку процесів торфоутворення і оглеєння, що є характерним для них, поділяють на торфові (шар торфу більше 50 см), торфо-глейові (шар торфу менше 50 см, під ним глейовий горизонт) та мулувато-болотні, в яких суцільного шару торфу немає. Залягають болотні ґрунти на воднольодовикових сучасних болотних алювіальних відкладах піщаного, супіщаного та легкосуглинкового гранулометричного складу. З господарського погляду болотні ґрунти прийнято поділяти на кислі, нейтральні та лужні, а також на солончакуваті, солонцюваті, карбонатні та залізисті.

44

Залежно від водного режиму, гідрохімічних умов, характеру рослинності й ботанічного складу торфу, виділяють три типи боліт: низинні, перехідні та верхові. Виникнення цих трьох типів найкраще простежується за еволюцією болота, що утворилось при заростанні водойми. У цьому випадку стадії еволюції такого болота збігаються з типами боліт. Перша стадія еволюції: низинне болото. Потужність торфу не перевищує висоти капілярного підняття грунтових вод і тому в торф надходять води, що містять порівняно високу кількість мінеральних речовин. Розвивається вимоглива до умов мінерального живлення рослинність: злаки, осоки, верба, береза, вільха. При їх розкладі утворюється високозольний торф (7-15%), часто сильно-розкладений (30-60%), слабокислий або нейтральний, з великим вмістом валового азоту (4% і більше), фосфору (0,2-0,4%) – інколи у вигляді вівіаніту. Друга стадія еволюції: перехідне болото. З наростанням торфовища вверх відбувається відрив його від грунтових вод, головним джерелом поживних речовин стають дощ, пил. Отже, погіршується поживний режим, злакова рослинність замінюється менш вимогливими пушицею, шейхцерією, гіпнумом, болотною сосною. На купинах ростуть багно, підбіл, вереск, голубиця. Проходить підкислення середовища, зменшується зольність, кількість фосфору тощо. Третя стадія еволюції: верхове болото. Йде подальше нарощування шару торфу, він повністю відривається від грунтового живлення. У торфовищі розвивається промивний водний режим, спостерігається виніс зольних елементів із нього, накопичуються Fe. Серед рослинності панують мохи. Зольність та ступінь розкладу незначні. Верхове мохове (сфагнове) болото – завершальна стадія його розвитку. В центрі нього може виникнути опуклість із моху висотою до 5 м. Отже, типи боліт значно залежать від умов їх мінерального живлення. При заболоченні суші, залежно від хімічного складу води та типу водного живлення, також можуть виникати різні типи боліт. При заболоченні атмосферними водами безкарбонатних легких порід, що підстилаються важкими, поселяються мохи й утворюються болота верхового типу. При заболоченні жорсткими грунтовими водами, які містять велику кількість мінеральних сполук, розвивається різноманітна рослинність і утворюються низинні болота. Аналогічні виникають також при заболоченні алювіальними водами. Далі вони можуть переростати в перехідні й верхові.

2.1.2.2. Торфувато-болотні та торфово-болотні ґрунти: № 135 і 136 за 45

номенклатурою грунтів України Торфувато-болотні та торфово-болотні ґрунти (№ 135 і 136 за номенклатурою грунтів України) залягають на окраїні торфових масивів, менше розвинуті в межах невеликих замкнутих понижень. Профіль їх нагадує болотні ґрунти, але на поверхні в них є горизонт справжнього торфу. В торфувато-болотних ґрунтах шар торфу не перевищує 25 см, у торфовоболотних він коливається від 25 до 50 см. Торф може бути слаборозкладеним, з добре збереженими рештками рослинних тканин, і сильнорозкладеним, перетвореним на однорідну зернисту масу. Ґрунти ці переважно кислі, лише в місцях неглибокого залягання крейди – нейтральні або слаболужні.

2.1.2.3. Торфові ґрунти (торфовища): № 138, 140, 151 і 153 за номенклатурою грунтів України Торфові ґрунти (торфовища) – це такі грунти за номенклатурою грунтів України: 138 Торфовища низинні; 140

Торфовища низинні карбонатні; 151

і глибокі слабо- і середньорозкладені осушені; 153

Торфовища середньоглибокі

Торфовища середньоглибокі і глибокі

сильнорозкладені осушені Розташовані на широких заплавах річок, прохідних долинах і замкнутих улоговинах, біля витоків річок, переважно у Поліссі. В основному, це низинні торфовища трав'янистоосокового походження. Рідше трапляються гіпново-осокові та деревинно-трав'янисті; верхові перехідні торфовища простягаються невеличкими масами в північно-східній частині Волинської області. За товщиною торфового горизонту розрізняють неглибокі торфовища (потужність торфу 0,5-1 м), середньоглибокі (1-2 м) і глибокі (понад 2 м). Ступінь розкладу торфової маси дуже різний, від слаборозкладених до сильнорозкладених, залежно від його віку та осушення. Зольність торфу теж різноманітна. Реакція ґрунтового розчину торфовищ переважно слабо- та середньокисла, іноді нейтральна (рН 5,6 з відхиленням від 4,7 до 6,8). Торфові ґрунти відзначаються високою сумою увібраних основ (37-51 мг-екв на 100 г ґрунту) та високою місткістю вбирання. Вони дуже добре забезпечені азотом, загальний вміст якого – 2,5-3,6% від ваги торфу, але слабо забезпечені калієм, фосфором та мікроелементами.

2.1.2.4. Ознаки торфу за ступенем розкладу 46

Торф складається з нерозкладеної органічної маси рослин. Шар торфу росте дуже повільно

пагонів, стебел і листя відмерлих

зростає в середньому на 1 мм на рік, що означає,

що на болоті, де товщина торфу 5 м, його вік нараховує близько 5000 років (див. табл. 2.1). Таблиця 2.1. Ознаки торфу за ступенем розкладу [30]

Ступінь розкладу Основні ознаки стану торфу

Назва ступеня

% менше 15

Нерозкладений

Торф'яна маса не проходить крізь пальці. Поверхня торфу шорстка від залишків рослин, які добре розрізняються. Вода витискається струменем, як з губки, прозора, світла.

15 20

Дуже слабко розкладений

Вода витискається частими краплями, струменем, слабко жовтувата.

20 25

Слабко розкладений

Вода витискається у великій кількості, жовтого кольору, рослинні залишки майже відсутні.

25 35

Маса торфу майже не проходить крізь пальці. У структурі торфу розрізнюються залишки рослинності. Вода Середньорозкладений витискається частими світло-коричнюватими краплями, торф починає забруднювати руку. Добре розкладений

Маса торфу слабко продавлюється. Вода виділяється рідкими краплями, коричнюватого кольору.

45 55

Сильно розкладений

Маса торфу проходить крізь пальці, забруднює пальці. У торфі помітні лише деякі рослинні залишки. Вода витискається у малій кількості, темно-коричневого кольору.

55 і більше

Дуже сильно розкладений

35 45

Торф проходить крізь пальці у вигляді грязеподібної чорної маси. Вода не витискається. Рослинні залишки зовсім не розрізняються.

2.1.3. Специфіка основних типів торфу Торф верхового типу(верховий торф) – це генетичний тип торфу, у ботанічному складі якого залишки рослинності верхового типу складають не менше 95% [30].

47

Торф перехідного типу (перехідний торф) – це генетичний тип торфу, у ботанічному складі якого залишки рослинності верхового типу складають від 10% до 90%, а решта – залишки рослинності низинного типу. Торф низинного типу (низинний торф) – це генетичний тип торфу, у ботанічному складі якого не менше 95% залишків рослинності низинного типу. Кожний тип торфу містить три підтипи, які являють собою таксономічну одиницю класифікації видів торфу, що відображає підтип рослинності, з якої сформувався торф, зберігає його назву і характеризується певними вологістю, ступенем розкладу та вмістом деревних залишків. Розрізняють лісовий, лісо-драговинний, і драговинний підтипи торфу. Група торфу – це таксономічна одиниця класифікації видів торфу, що відображає групу рослинності, з якої утворився торф, зберігає його назву і характеризується певним співвідношенням деревних, трав'янистих і мохових залишків в ботанічному складі торфу. В кожному типі торфів розрізняють шість груп: деревну, деревно-трав'яну, деревно-мохову, трав'яну, трав'яно-мохову і мохову. Деревна група торфів включає в себе види торфів, у ботанічному складі яких вміст деревних залишків становить не менше 40%. (торф вільховий, березовий, ялиновий, сосновий низинний, вербовий, деревний перехідний, сосново-чагарниковий). Деревно-трав'яна група торфів об'єднує види торфів, у ботанічному складі яких вміст деревних залишків становить від 15% до 35%, серед недеревних переважають трав'янисті залишки (торф деревно-осоковий, деревно-очеретяний, деревно-хвощовий деревно-осоковий перехідний, сосново-пухівковий). Деревно-мохова група торфів об'єднує види торфів, у ботанічному складі яких вміст деревних залишків становить від 15% до 35%, серед недеревних переважають залишки мохів (торф деревно-гіпновий, деревно-сфагновий перехідний, сосново-сфагновий). До трав'яної групи торфів входять види торфів, у ботанічному складі яких деревні залишки становлять не більше 10%, залишки мохів

до 30%, решта

трав'янисті залишки

(торф хвощовий, очеретяний, очеретяно-осоковий, вахтовий, осоковий, шейхцерієвий низинний, щейхцерієвий перехідний, осоковий перехідний, пухівковий, шейхцерієвий верховий). Трав'яно-мохова група торфів включає в себе види торфів, у ботанічному складі яких деревні залишки становлять не більше 10%, залишки мохів – від 35% до 65%, решта –

48

трав'янисті

залишки

(торф

осоково-гіпновий,

осоково-сфагновий

низинний,

осоковосфагновий перехідний, пухівково-сфагновий, шейхцерієво-сфагновий). Мохова група торфів об'єднує види торфів, у ботанічному складі яких вміст деревних залишків не перевищує 10%, вміст залишків мохів не менше 70% (торф гіпновий низинний, сфагновий

низинний,

гіпновий

перехідний,

сфагновий

перехідний,

фускум

торф,

ангустіфоліум торф, магеланікум торф, комплексний моховий, сфагновий мочаровий). Торф'яні болота є цінними природними місцями, де формується торф. Торф'яні болота утворюються у поглибленнях землі на околиці озер і річкових долин, а також є домівкою для ряду конкретних видів рослин і тварин, які не поширюються в інших типах середовищ.

2.1.4. Роль органічних грунтів у кліматичному балансі 2.1.4.1. Роль болотних грунтів На незайманих болотах з високим рівнем води і рослинами появляються торф'яні родовища. Це можливо тому, що вода, в якій є багато залишків рослин, швидко вбирає кисень. Це знижує швидкість розкладання органічної речовини майже до нуля, що запобігає мінералізації відходів травлення рослин і виділенню в атмосферу діоксиду вуглецю. Цей газ зберігається у торф'яних родовищах тисячі і мільйони років. З часом, болото може бути присипане чимось, а знайдений торф пресується. Таким чином утворюється буре вугілля, і після сотні мільйонів років – кам'яне вугілля. Тому сьогодні при спалюванні вугілля виділяється вуглекислий газ, що зберігався у торфовищах у віддалених геологічних епохах. Хоча є організми

в основному бактерії, для життя яких не потрібен кисень, і вони

можуть розкладаюти органічні речовини в анаеробних умовах. Проте, їх активність і швидкість метаболізму у багато разів менша, ніж у аеробних бактерій. Кінцевим продуктом активності анаеробних бактерій є метан та інші прості органічні сполуки. Кількість виробленого метану (як парникового газу) настільки мала, що загальний баланс здорового, живого болота зменшує парниковий ефект.

2.1.4.2. Роль торф'яних грунтів

49

Торф'яні болота розподілені нерівномірно на планеті. Виникають там, де є висока вологість або сильні дощі, або низька випаровуваність, або непроникна земля. Таким чином, областями виникнення найбільших торфовищ є вічнозелені вологі екваторіальні райони і райони далі на північ в тундрі і тайговій зоні, де прохолодний клімат не сприяє випаровуванню, а вічна мерзлота знижує просочування води. Торф'яні болота становлять близько 3% від площі землі. Ця невелика поверхня акумулює близько 550 млн. тонн чистого вуглецю, що еквівалентно три чверті вуглецю в атмосфері у вигляді вуглекислого газу. Наприклад, у Польщі, болота займають близько 4% території країни і розташовані переважно на півночі

в районах озер, а також у долинах великих річок, а також

між високими горами. Недоторканими є менше ніж 10% цих екосистем. В Україні болота займають біля 2% території, близько 10% боліт охороняється.

2.1.4.3. Вплив торфовищ на атмосферу Осадження діоксиду вуглецю в болотах і збереження його протягом тисяч років у природних «резервуарах» вимагає високого рівня води. Таким чином, найбільшою загрозою, яка може призвести до вивільнення ресурсів СО2, є осушення торфовищ. Нажаль, осушування боліт у багатьох частинах світу як і раніше є основним способом перетворення торфовища в території

сільськогосподарського

виробництва

та

лісового

господарства.

Найбільш

поширеним способом є риття канав у болоті, яке викликає різке зниження рівня води. Потім поверхневий шар торфу сушать, що призводить до швидкої мінералізації рослин. Болото просто "зникає", в буквальному сенсі перетворюється в діоксид вуглецю. Якщо шар торфу досить товстий, то грунт западає. Буває, що в результаті дегідратації болотної поверхні шар торфу зменшується на кілька метрів, що показує, скільки торфу перетворюється в діоксид вуглецю. Сьогодні, майже всі болота Західній і Центральній Європі осушено. У Фінляндії, яка має найбільші запаси торфу в світі (болота займають близько 1/3 її поверхні), осушено 60%. Площа водно-болотних угідь становить 4,5 млн га, в тому числі відкриті заболочені землі — 939 тис. га (1,6% загальної території держави), а площа осушених земель

3,3 млн га [19].

У Польщі найбільші програми осушення торфовищ проводилися в 1950-1970 роках, у період формування державних холдингів великої рогатої худоби. Хорошим прикладом цього є болото Візна, розташоване на схід від Ломжа. Не так давно це була природна територія, яка мала особливу цінність (Б’єбржскі болота), де товщина торфу місцями доходила до 11 м.

50

Осушені болота були перетворені в пасовища і сіножаті, де поряд з процесом осушення почалися процеси гниття або мінералізації торфу. В результаті осушення торфу, вся поверхня перетворена в пасовища, а квітуче, барвисте болото перетворилося на монотонні і бідні трав'янисті луки. Ще більш виражені ефекти осушення боліт можна спостерігати ближче до екватора. Лісові торф'яні болота займають великі площі в цьому регіоні. У зв'язку зі збільшенням проблем голоду і перенаселення землі, в країнах третього світу осушують і викорчовують величезні площі лісу на торфовищах. Уряд Індонезії розробив спеціальну програму навіть переселення людей з найбільш густонаселених районів (наприклад, острова Ява) на площах, раніше осушених боліт Борнео і Суматра. Наслідки цих дій виявилися дуже небезпечними для всього світу. Осушені торфовища в жаркому кліматі миттєво стати "бомбою", в якій одного спалаху достатньо - в буквальному сенсі - маленької іскри. Торф, зрештою один з різновидів вугілля і після осушення може призвести до великої пожежі. Осушені торфовища почали горіти в 1996-2003 рр., що викликало емісії вуглекислого газу, які відповідають майже 1/6 глобальних емісій у результаті спалювання викопного палива. Стихійні пожежі на осушених торфовища виникли і в Польщі. Хорошим прикладом є величезна пожежа в басейні середньої Бебжа. Пожежі на територіях осушених боліт дуже часто виникають під поверхнею землі, тому їх важко погасити.

2.1.4.4. Торф'яні болота і наслідки глобального потепління Іншою "бомбою" для клімату може стати болото, яке знаходиться далеко на півночі, у районах, де є так звана вічна мерзлота, де земля не розмерзається повністю ніколи. Навіть у середині літа на глибині до двох метрів у шарі незамерзлої землі знайдете лід. У глибших шарах торф'яних боліт грунт заморожений протягом року. Заморожений торф "не ламається", тому що немає мікроорганізмів, що сприяють отриманню діоксиду вуглецю і метану. Це можна порівняти з роботою холодильників, де зберігаються продукти харчування, які не псуються завдяки низьким температурам. При підвищенні температури вічна мерзлота зникає, починаються анаеробної процеси в торфі і вивільнення метану, потенціал глобального потепління якого в 25 разів більше, ніж діоксиду вуглецю. Існує також зворотній зв'язок, де вплив зміни клімату на торфовища викликає посилення впливу торфовищ на клімат.

51

У випадку польських торфовищ навіть незначне підвищення температури може призвести до зневоднення, що означає зникнення росички та інших унікальних видів, які можуть функціонувати тільки в певних місцях проживання – в болотах . На загальному рівні, це зрозуміло, що поглинання і емісії вуглецю з торфовищ відіграють важливу роль у глобальному балансі вуглецю. Для того, щоб запобігти емісіям CO 2 в атмосферу необхідно запобігти вивільнення вуглецю, накопиченого в існуючих болотах, а також забезпечити поглинання і накопичення вуглецю з атмосфери болотами в майбутньому. За оцінками Wetlands International (http://www.wetlands.org/), глобальні емісії СО2 від деградованих торфовищ у світі становлять близько 2 × 109 тонн на рік. В інших джерелах зустрічається оцінка 1,3 - 5 × 109 тонн на рік, однак, немає єдиної думки щодо порядку величини), з тенденцією зростання близько 2% на рік. Території деградованих та необхідних до відновлення торфовищ у світі, за приблизними оцінками, займають площу близько 0,5 млн км2. У деяких країнах роль боліт у балансі екосистем та в емісіях парникових газів є значною. Наприклад, в багатій торфовищами Шотландії відновлення торфовищ є необхідним для запобігання зміни клімату. Є спроби взяти цей аспект до уваги при оцінюванні впливу проектів на навколишнє середовище. Іноді докорінно змінити масштаби емісій може вітрова енергетика: локалізація вітрових турбін на «непотрібних» торф'яних грунтах є джерелом "чистого випромінювання" двоокису вуглецю. За деякими оцінками емісії CO 2 у результаті будівництва вітрових турбін, пов'язані з деградацією торфовищ, виявляються більшими, ніж скорочення емісій за рахунок вироблення вітрової енергії замість спалювання вугілля [111]. Насправді, механізм взаємодії між торфовищами та їх роль у балансі парникових газів і пов’язаній з цим потенційною зміною клімату не так простий. Зокрема: •

Вуглецевий баланс, зокрема болота, сильно залежить від екогідрологічних властивостей окремого об'єкта [158]. Є багато сумнінів, чи застосування середніх оцінок, отриманих e результаті досліджень у випадкових респондентів - і тільки такі наукові дані є відомими - можна використовувати для узагальнення. З певненістю можна сказати, що такі оцінки можна застосовувати тільки для об’єктів, для яких вони були досліджені.

•

Емісії вуглекислого газу з торфовищ відбуваються прямим і непрямим шляхом: шляхом вимивання з болота органічних сполук та розчинених сполук вуглецю, які

52

розщеплюються у вуглекислий газ з торфовища - в струмках і інших водоймах. Ці механізми дуже погано вивчені, проте їх роль може бути суттєвою.

•

Крім участі у вуглецевому циклі, болота виділяють метан і закис азоту, які також є парниковими газами, причому з великими потенціалами глобального потепління. Процеси емісії метану є типовими для природних, добре зволожених торф'яних боліт і, на відміну від емісій вуглекислого газу, блокуються в зневоднених і деградованих торфовищах.

•

Процеси емісії парникових газів і поглинання вуглецю болотними екосистемами, безумовно, мають нелінійний характер, тобто для більшої частини є "перемикачі", наприклад, пов'язані з запуском і зупинкою біохімічної активності певних ферментів, чи також і з іншими, невідомими механізмами [77]. Це означає, що використання лінійних математичних моделей для оцінки емісій від торфовищ не завжди є коректним.

•

Безумовно, може бути зворотний зв'язок між зміною клімату (потепління, локальне охолодження, збільшення частоти і глибини посушливих періодів) та накопичення вуглецю у торфовищах, але цей механізм ще не досліджений. Є теорії, підкріплені науковими даними, що зміна клімату призведе до різкого збільшення емісії парникових газів з торфовищ [77], а також, що глобальне потепління збільшує потужності по поглинанню вуглекислого газу з атмосфери через болота [60]. Проте, насправді невідомим є точний характер очікуваних змін клімату, важко передбачити, як вони будуть впливати на функціонування геоекосистем боліт.

Навіть, якщо припустити, що болота в їх природному стані знаходяться у балансі, тобто одні є поглиначами парникових газів, а інші

деградовані торфовища є джерелами емісії, це

автоматично не означає, що відновлення торфовищ матиме позитивний вплив на баланс цих газів. Термін відновлення торфовищ передбачає в основному зволоження. Процеси емісії та поглинання вуглекислого газу, метану і закису азоту в природних торфовищах не вивчено. Фактичних даних про емісії та абсорбції парникових газів повторно гідратованих торф'яних боліт дуже мало і результати не очевидні [51].

2.1.4.5. Аналіз ролі торфовищ у балансі парникових газів 53

Незважаючи на описані вище методологічні проблеми, протягом декількох останніх років формулюються вимоги щодо включення торфовищ до глобальних та національних кадастрів парникових газів, і в кінцевому підсумку

до схеми торгівлі емісіями. Перші

рекомендації про те, як включати цю категорію емісій/поглинань містяться в Керівних принципах національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р. [35]. Запропоновані у цьому документі коефіцієнти емісії обговорюються уже кілька років [66]. На конференції в Дурбані (2011) була прийнята декларація (рішення 2 / CMP.7) на предмет можливого включення емісій парникових газів у результаті діяльності в галузі землекористування, змін у землекористуванні та лісового господарства в національні кадастри емісій. Натомість „Додаток до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.»” 2013 року [36, 37] містить ряд доповнень щодо водноболотних угідь, які проаналізовано вище в розд. 1. Керівні принципи припускають, що предметом включення до національних кадастрів є емісії парникових газів антропогенного походження, якими не є емісії з природних торфовищ. Наведені в згаданих офіційних документах МГЕЗК „стандартні” коефіціенти, виражені в тонах вуглецю, що вивільняється у результаті антропогенної діяльності, у розрахунку на гектар на рік (тCO2-C), який може бути перетворений в тонни вуглекислого газу з коефіцієнтом 44/12=3,67. Такі коефіцієнти наведено у табл. 2.2.

Таблиця.2.2. Коефіцієнти емісії двоокису вуглецю з осушених органічних грунтів у залежності від типу використання землі

Категорія земельного покриву Ліси на бідних осушених торфових грунтах бореальної зони Ліси на родючих дернових торфових грунтах бореальної зони Ліси на осушених торфовищах помірної зони Орні землі на осушених торфовищах помірної та бореальної зон Пасовища на бідних осушених торфовищах бореальної зони

Стандартний коефіцієнт емісії тон CO2-C/га на рік (довірчий інтервал 95%) 0,25 (0,23-0,73)

Стандартний коефіцієнт емісії тон CO2/га на рік (середній) 0,91

0,93 (0,54-1,3)

3,41

2,6 (2,0-3,3) 7,9 (6,5-9,4)

9,54

5,7 (2,9-8,6)

54

28,99

20,91

Пасовища на бідних осушених торфовищах помірної зони Пасовища на родючих дрібних осушених торфовищах бореальної зони Пасовища на родючих дрібних осушених торфовищах бореальної зони Болота зневоднені для того, щоб оброблятися (не враховуючи викидів від експлуатації торфу), бореальних і помірних зон

5,3 (3,7-6,9)

19,45

3,6 (1,8-5,4)

13,21

6,1 (5,0-7,3)

22,39

2,8 (1,1-4,2)

10,28

2.1.5. Лужні торфовища в оцінках емісії та абсорбції парникових газів. Оцінки вуглецевого балансу в торф'яних болотах Нe існує практично результатів вимірювань емісій двоокису вуглецю та інших парникових газів, які стосуються конкретно і однозначно лужних боліт. У районах з континентальним кліматом, низинні природні болота мають вищий темп поглинання (накопичення) газу, ніж на верхових болотах. З іншого боку, їх частіше, ніж верхові болота, також перетворюють у пасовища, що означає деградацію торфовищ. Проте, немає жолних даних, щоб оцінити роль вуглецю у балансі торфовищ з інших лужних боліт. Теоретично, роль цього типу торфовищ може бути особливою, тому що вуглець накопичується не тільки в торфі, але і в карбонатних сполуках болота; Це питання, однак, не враховано для кількісного аналізу. Деякі з боліт, досліджених на вуглецевий баланс, були зневоднені болота. Оцінки вуглецевого балансу в торф'яних болотах в Європі і в усьому світі. У багатьох місцях у світі і в Європі, зокрема, були зроблені спроби визначити емісії вуглекислого газу з природних і деградованих торфовищ. Огляд таких результатів узагальнила A.Klimkowska у роботі [100]. Відповідні основні коефіцієнти емісії наведено в табл. 2.2. Оцінки емісії оксиду вуглецю з різних типів торфовищ, задіяних у господарську діяльність дослідив R.Oleszczuk у роботі [126] (див. табл. 2.3). Таблиця 2.2. Оцінки емісії оксиду вуглецю з різних типів боліт/торфовищ (наведено на основі [100])

55

Локалізація Європа Фінляндія Фінляндія Швеція Голандія Голандія

Голандія Голандія

Велика Британія Голандія

Європа Голандія

Голандія Великобританія Європа

Емісії тон CO2 / га в рік (=3,67 х тон C/га Тип торфовища в рік) Природні торфовища -1,28 Низинні торфовища(fen) Низинні торфовища (fen) Перехідні осикові болота Середньозаболочені луки на болотах Напівприродні луки на притокових болотах Луки на низинних болотах (fen) Інтенсивно експлуатовані луки на торфовищах Вологі луки на торфовищах Лука на торфовищах для продукції молока Середньо осушені торфовища (луки та ліси) Луки на здеградованих осушених торфовищах Луки на торфовищах Луки на торфовищах Орні землі на здеградованих торфовищах

-2,93 - -7,34

Джерело Janssens et al. [93] Lindroth et al. [107]

-2,06

Aurela et al. [47]

-2,01

Sagerfors et al. [139]

-11,34

Hendriks et al. [89]

-5,32

Jacobs et al. [92]

15,56 4,04

Veenendaal et al.

[151] Jacobs et al. [92]

2,16

Lloyd [108]

15,52

Veenendaal et al.

[151]

4,40

Jassens et al. [93]

6,60

Jacobs et al. [92]

8,07 20,18 24,22

Jacobs et al. [92] Bellamy et al. [49] Jassens et al. [93]

Таблиця 2.3. Оцінки емісії оксиду вуглецю з різних типів торфовищ, задіяних у господарську діяльність (наведено на основі [126])

Локалізація

Спосіб використання Рівень води

Вапно

Емісія CO2 (т га-1 на рік)

Визначення на основі осідання грунту

56

Джерело

ПівнічноЗахідна Німеччина ПівнічноЗахідна Німеччина Швеція

орні землі

злита

удобрено і вапнованізовано

16,1

Höper [89]

луки

злита

удобрено і вапнованізовано

17,7

Kunze [103]

луки

злита

12,8

Hillebrand [126]

-

16,2 ±2,6

Drösler [71]

9,0 ±1,7 20,0

Drösler [71]

Безпосередні польові вимірювання злита (50 років); середня річна: 0,29; коливання: 0,54

Південна Німеччина

луки

Південна Німеччина Росія

луки

-

луки

-

Krestapova & Maslov [126]

Прямі вимірювання емісії, грунт без рослинності ПівнічноСхідна Німеччина ПівнічноСхідна Німеччина ПівнічноСхідна Німеччина

-

0,3

-

10,5-14,3 Mundel [126]

-

0,6

-

14,6-20,6 Mundel [126]

-

0,9-1,2

-

13,7-24,5 Mundel [126]

Визначення на основі осідання грунтів Польща ПівнічноЗахідна Німеччина Південна Німеччина Швеція

Швеція

Польща Польща

орні землі орні землі

0,7-0,9 0,8-1,8

удобрено удобрено

41,1 Okruszko [124] 39,9-60,5 Eggelsmann & Bartels [73]

орні землі

злита

удобрено

24,2-36,3 Schuch [126]

орні землі, зернові культури орні землі, зернові культури

Злита

-

злита

-

луки луки

0,5-0,7 -

удобрено -

57

31,0-62,0 KasimirKlemedtsson et al.

[98] 62,0-92,0 KasimirKlemedtsson et al.

[98] 31,5 Okruszko [124] 10,0-18,0 Czaplak & Dembek [67]

ПівнічноСхідна Німеччина Південна Німеччина Голандія Голандія

луки

злита

луки

Літо: 1,02,0

Удобрено

луки луки

0,7-1,0 -

Удобрено -

Швеція

луки

-

-

-

24,2

Lorenz et al. [126]

16,9

Weinzierl [126]

14,1-16,9 Schothorst [139] 8,0-30,0 KasimirKlemedtsson et al.

[98] 15,0-30,0 KasimirKlemedtsson et al.

[98]

Прямі польові вимірювання, грунт не покритий рослинністю Канада Канада Фінляндія

орні землі луки луки

ПівнічноЗахідна Німеччина ПівнічноЗахідна Німеччина

підтоплені луки

0,2-1,2 ≥0,5 0,2-1,2

5,9-6,4 Glenn et al. [81] 7,0 Glenn et al. [81] Удобрено, вапно 14,4-14,7 Nykänen et al.

[123] зима:0,1-0,4; 14,1-17,6 Meyer et al. [126] літо: 0,5

луки

зима:0,3-0,5; літо: 0,6

-

15,1

Meyer et al. [126]

На основі пропозицій ряду науковців R.Oleszczuk узагальнив емпіричні рівняння для оцінювання емісій CO2 від осушених торфовищ [126]. Відповідні залежності наведено у табл. 2.4. Таблиця 2.4. Залежності для оцінювання емісій CO2 від осушених торфовищ (подано на основі [126])

Опис торфового грунту

Емпіричне рівняння

Пояснення

У залежності від температури землі Малі торфовища (до 0,5 м) y = -0,076 + 0,3371x Глибокі торфовища (більше 0,5 м) y = 0,860 + 0,4542x Торфовища слаборозкладені

y = 0,198x + 2,17

y – емісія CO2 [г · d-1] ; x – температура землі на глибині 10cм [C] y – емісія CO2 [г / (м2*12год)] x – температура землі [C]

У залежності від рівня грунтових вод Малі торфовища (до 0,5 м) Глибокі торфовища (більше 0,5 м)

y = -593,57x2 + 4520,4x – 3916 y = -618,57x2 + 5303,4x – 4544 58

y – емісія CO2 [кг· га-1 в рік] ; x – положення грунтових вод [см]

Малі торфовища (до 0,5 м) Глибокі торфовища (більше 0,5 м)

y = 121x – 0,482x2 – 121 y = 113x – 0,5179x2 – 298

y – емісія CO2 [кг· га-1 в рік] x – положення грунтових вод [см]

У залежності від температури землі та глибини грунтових вод Торфовища низинні y = -15 +

2,515x1 + 1,83x2 y – емісія

CO2 [кг/га в рік] x1 – температура землі на глибині 10cм [C] x2 – положення грунтових вод [cм]

У залежності від вологості грунту Грунти торфові слаборозкладені

y = 2,953 + 0,113x – 0,00093x2 y – емісія CO2 [г/м2 на годину] x – вологість грунту [% ]

Вимірювання вуглекислого газу здійснюється також у природних умовах. Використання різних методів вимірювання показало, що масштаби цього процесу залежать від багатьох факторів: кліматичних умов, типу торфовищ (низинні чи верхові), тривалості процесу гниття, способу використання (рілля чи пасовища), рівня води в грунті і наявності вапна. Болота, як правило, виділяють CO2 в діапазоні від близько 9 до близько 20 т / га / рік. У випадку низинних боліт ці значення відрізняються і становлять від 6 до 92 т / га / рік. Оціночні значення емісій CO2 з торфовищ сильно відрізняються. Є недостатньо даних, щоб пояснити це розмаїття. Зокрема, немає достатніх даних, щоб пов'язати кількісні значення емісій з екологічним типом болота. Проте, чітким є взаємозв'язок емісій вуглекислого газу від природоохоронного статусу торфовищ. Добре збережені торфовища характеризуються накопиченням СО2. Проблемними є обезводнені і деградовані болота. Наприклад, R.Оleszczuk [126] вважає, що для підтримки рівня ґрунтових вод на глибині 50 см нижче поверхні грунту, в разі торфовищ у Нідерландах, викликає емісії CO2 на рівні 10 т/га, а на тій же глибині води у Флориді становить близько 40 т/га. Зниження рівня води на цих об'єктах до рівня 90 см призводить до збільшення емісій до 30 т/га у випадку з Нідерландами і 75 т/га у Флориді. Тим не менш, подальше зниження рівня ґрунтових вод і, отже, пересушування верхніх шарів торф'яних грунтів призводить до зменшення емісій вуглекислого газу. Дослідження емісій CO2 були проведені у північній частині Європи (Великобританія, Швеція), залежно від глибини рівня води. У разі пониження

59

рівня ґрунтових вод від 40 см до 80 см, величина емісії вуглекислого газу зменшилася від 919 мг м-2 год.-1 зменшилася до 754 мг м-2 год-1 [49]. Аналогічні дослідження на грунтових монолітах, проведені на торфовищах Великобританії, показали на різних рівнях води (0, 30 і 50 см) набагато більшу різноманітність емісій, відповідно: 0,6 - 1,6; 0,3 - 2,1 і 0,01 - 2,2 г м-2 день-1. У

рамках

спеціальних

випусків

журналу

Environmental

Evidence

(http://www.environmentalevidencejournal.org/) (перевірка та аналіз наукової літератури з різних екологічних проблем) у 2009 році зроблено огляд емісій парникових газів від вологих торфовищ [57]. Результати показують, що осушені торфовища насправді виділяють більше CO2, ніж природні болота. Середня різниця була, однак, тільки 0,5 т / га СО 2 на рік. Багато досліджень присвячено порівнянню між природними збереженими торфовищами і деградованими. Там немає досліджень процесів, що відбуваються у торфовищах, а також дуже мало праць з аналізу процесів відновлення торфовищ. Підвищення температури веде до збільшення емісій CO2 зі зневоднених торфовищ, навіть якщо не брати до уваги, що з підвищенням температури, як правило, поглиблюється висихання. У випадку збільшення концентрації СО2 в атмосфері, що веде до глобального потепління, виникає небезпечна кліматична ситуація.

2.1.6. Емісії від торфовищ, які залишаються торфовищами 2.1.6.1. Вибір коефіцієнтів емісії для різних регіонів України: Рівень 1 Використання методу рівня 1 вимагає застосування за замовчуванням коефіцієнтів емісії EFCO2торфБагат. та EFCO2торфБідн на місці розробки торфу та коефіцієнту вмісту вуглецю у торфі по масі (Cчастка мас. торфу) або за обсягом (Cчастка об._торфу) для оцінювання емісій за межами місця розробки торфу на основі даних про виробництво, відповідно, за масою або об'ємом. У табл. 2.5 представлено значення EFCO2торфБагат. та EFCO2торф.Бідн. за замовчуванням. Натомість у табл. 2.6 подано значення вмісту вуглецю у торфі за замовчуванням. У бореальних зонах переважно зустрічаються бідні поживними речовинами болота, в той час як у помірних зонах частіше зустрічаються багаті поживними речовинами низинні торфовища і топи. За кінцевим використанням торфу можна судити про тип торфовища: сфагновий торф, домінуючий на оліготрофних болотах (бідних поживними речовинами), краще підходить для 60

використання в плодоовочевих господарствах, тоді як осоковий торф, що зустрічається частіше на мінеротрофних (багатих поживними речовинами) низинних болотах, більше підходить для отримання енергії. Бореальним країнам, які не мають інформації про площі торфовищ, багатих поживними речовинами і бідних поживними речовинами, слід використовувати коефіцієнти емісії для бідних поживними речовинами торфовищ. Країнам помірної зони, які не мають таких даних, слід використовувати коефіцієнт емісії для багатих поживними речовинами торфовищ. Таблиця 2.5. Коефіцієнт емісії СО2–С і відповідна невизначеність для земель, які використовуються для видобутку торфу в різних кліматичних зонах України (за методикою МГЕЗК) [35]

Кліматична зона

Коефіцієнт емісії

Невизначеність

(тон C / га * рік)

(тон C / га * рік)

Бореальна і помірна зони Бідний поживними речовинами

0,2

від 0 до 0,63

1,1

від 0,03 до 2,9

EFCO2торфБідн. Багатий поживними речовинами EFCO2торфБагат.

Таблиця 2.6. Коефіцієнти переводу для даних вивільнення CO2–С (за об’ємом або масою) [35]

Кліматична зона

C частка мас. торфу [тон C /(тон для повітряно сухого торфу)]

C частка об. торфу (тонн C / м3 повітряно сухого торфу)

Бореальна і помірна зони Бідний поживними речовинами

0,45

0,07

Багатий поживними речовинами

0,40

0,24

2.1.6.2. Вибір коефіцієнтів емісії для різних регіонів України: Рівні 2 та 3 Невизначеність коефіцієнтів емісії може бути знижена шляхом вимірювання вологості і частки вуглецю у видобутому торфі при місцевих кліматичних умовах і прийнятій практиці видобутку з урахуванням мінливості клімату. Для визначення точніших коефіцієнтів емісії на місці розробки необхідно використовувати просторово деталізовані дані вимірювань потоків

61

CO2, вводячи коригування на втрати вуглецю через вимивання розчиненого органічного вуглецю поверхневими стоками. У бореальних зонах зимові емісії можуть скласти 10-30% від результуючих річних емісій і підлягають оцінюванню. Деталізовані дані вимірювань потоків CO2 від штабелів торфу, занедбаних або відновлених ділянок, де добувався торф є корисними для подальшого зниження оцінок невизначеностей. Внаслідок обмеженості літературних даних країнам пропонується обмінюватися даними при схожій якості торфу і схожих умовах навколишнього середовища і практиках видобутку.

2.1.6.3. Вибір даних про діяльність: Рівень 1 На всіх рівнях потрібні дані про площі торфовищ, що використовуються для видобутку торфу (AторфБагат. та / або AторфБідн.), а також дані про видобуток торфу за масою або об'ємом сухого торфу (Wt сух._торф або V сух._торф). У методології за замовчуванням передбачається, що країни мають оцінки сумарної площі, на якій ведеться або вівся видобуток торфу, включаючи колишні промислові торфовища, які не переведено в інші способи користування. У помірних і бореальних зонах ця площа повинна бути по можливості розділена на площу з багатим поживними речовинами торфом і площу з бідним поживними речовинами торфом з допущенням за замовчуванням, яке узгоджується з вищенаведеною рекомендацією щодо вибору коефіцієнтів емісії. Крім того, для оцінки емісії CO2 за межами місця видобутку необхідно знати кількість (по сухій масі або об'єму) щорічно видобутого торфу. Наявні в різних країнах дані про місця видобутку торфу і виробленої продукції суттєво відрізняються за якістю і узгодженістю. Дані про продукцію і площі можуть бути з різних джерел, можуть використовуватися відмінні означення для різних джерел і країн, а також роки, тому це веде до неузгодженості. Оскільки при заготівлі торфу відбувається його сушіння і при цьому використовуються сухі й сонячні дні, то річне виробництво варіює залежно від сприятливої літньої погоди. Для оцінки емісій за межами місця видобутку дані про виробництво торфу повинні бути розбиті відповідно до кінцевого використання торфу (тобто, садовий торф і паливний торф). Якщо поділ кількості виробленого торфу відповідно до кінцевого використанням не є можливим,

то

емісії

від

споживання

торфу

повинні

враховуватися

у

секторі

інвентаризаційного кадастру, що відповідає кінцевому використанню місцевого торфу. Корисні дані про площі можна знайти в роботах H.Joosten та ін. [93, 94], а також в кадастрах, опублікованих Wetlands International (http://www.wetlands.org/). Дані про виробництво торфу 62

можна отримати з сайтів World Energy Council (для паливного торфу) і United States Geological Survey (http://minerals.usgs.gov/minerals/pubs/commodity/peat/). Додаткова інформація може бути отримана з сайту International Peat Society (http://www.peatsociety.org/) або International Mire Conservation Group (http://www.imcg.net/). При відсутності даних про площі або виробництво, можна отримати одні дані на підставі інших за допомогою коефіцієнта перерахунку за замовчуванням, рівного середньому темпу видобутку для місцевої промисловості. При високорозвиненому промисловому видобутку торфу використання методу різання торфу блоками може забезпечити щорічне виробництво до 1750 тонн повітряносухого торфу на гектар, тоді як використання вакуумного методу дозволяє щорічно видобувати до 100 тонн у розрахунку на гектар. Повітряносухий торф містить від 35 до 55% вологи.

2.1.6.4. Вибір даних про діяльність: Рівні 2 і 3 Країни, що використовують вищі рівні інвентаризації парникових газів, повинні мати у наявності детальні національні дані про виробництво торфу і відповідні площі торфовищ. У бореальних і помірних зонах дані по цих площах потрібно розбити за мірою продуктивності грунту, з тим, щоб вони відповідали відповідним коефіцієнтам емісії. Можливими джерелами таких даних є національні статистичні дані з енергетики, компанії з видобутку торфу, асоціації торф'яної промисловості, галузеві асоціації з благоустрою та ландшафтної архітектури та урядові установи, відповідальні за використання земель або геологічні пошукові робити. Якщо розбивка за родючістю торфу неможлива, країни можуть покладатися на думку експертів. Бореальний клімат має тенденцію до підтримки бідних поживними речовинами верхових боліт, у той час як помірний та океанічний клімат мають тенденцію підтримувати функціонування багатих поживними речовинами торфовищ. Пріоритети при пошуку даних про діяльність по конкретній країні включають: 1) дані про площі органічних грунтів, які використовуються або використовувалися для видобутку торфу з розбивкою, відповідно, до вмісту поживних речовин, якщо це доречно; 2) дані про виробництво торфу; 3) дані про вологість у відповідній місцевості та інші умови навколишнього середовища під час видобування торфу; 4) дані про вміст вуглецю у торфі конкретної країни переважно з розбивкою за типами торфу.

63

Складніші методології оцінювання вимагають визначення площ на кожній з трьох фаз циклу видобутку торфу, включаючи занедбані території, на яких все ще спостерігається осушення або впливвід колишнього видобування торфу. Крім того, в обґрунтованих випадках повинні надаватися дані про площі, що відповідають різним технологіям вибирання торфу, різним типам торфу та різним глибинам вибирання. Якщо відбувається відновлення земель, то країнам рекомендується повідомляти окремо про площі відновлених органічних грунтів, які раніше використовувалися для видобутку торфу, і оцінити емісії та поглинання від цих земель. Крім того, країни зі значним виробництвом садового торфу можуть формувати дані для відстеження частки торфу за межами місця видобутку, з метою визначення кривих розкладання у залежності від часу. Для визначення емісій торфовищ. які залишаються торфовищами, на яких ведеться видуботок торфу можна використати дані, наведені в табл. 2.7. Найбільше торфу видобувають у Рівенській, Волинській, Чернігівській та Львівській областях. Таблиця 2.7. Запаси та видобуток торфу в адміністративних областях України

Адміністративна область

Кількість родовищ, всього

Кількість розроблених родовищ

Запаси всього, тис. т

Рівенська

330

46

361951

135822

207

Волинська

226

86

372153

160706

206

Чернігівська

198

88

250019

63925

92

Житомирська

187

59

83707

31791

31a

Львівська

128

46

200050

67360

86

Сумська

115

53

101456

55511

3

Хмельницька

80

30

61519

24214

-

Тернопільська

76

27

102124

26375

25

Київська

51

14

147810

36978

10

Полтавська

49

20

69806

27230

1

Вінницька

47

8

33728

3713

-

Черкаська

37

12

52127

22346

26

3

1

2726

1664

6

Херсонська

64

Підтверждені запаси, тис. т

Річний видобуток, тис. т

2.2. Аналіз емісійних процесів від підтоплених торфовищ в Укараїні Детальних даних про регіональні особливості емісійних процесів від підтоплених органічних ґрунтів (торфовищ) у різних областях України немає, оскільки дослідження таких емісій від підтоплених грунтів практично не велися, адже підтоплення проводились тільки на окремих ділянках, наприклад, у Поліському природному заповіднику. Тому доцільно аналізувати регіональні відмінності боліт і можливі наслідки від їх підтоплення.

2.2.1. Специфіка емісійних процесів від підтоплених торфовищ північно-західного регіону Клімат усієї зони Полісся є одним з основних факторів перезволоження території Західного Полісся України. Зміни найважливіших елементів клімату на території цього регіону фіксуються системою метеорологічних станцій, серед яких за повнотою і тривалістю рядів спостережень слід відзначити Ковель, Луцьк, Рівне, Сарни, Дубно, ВолодимирВолинський. Енергетичну основу клімату становить сонячна радіація. Радіаційний баланс регіону позитивний (1,43-1,60 МДж/м2), проте протягом року він змінюється у досить широкому діапазоні, зумовлюючи сезонні, насамперед весняно-літні, варіації кліматичних і погодних умов у різних частинах аналізованої території. Разом з тим, тепловий режим регіону значною мірою визначається впливом підстеляючої поверхні та особливостями циркуляційних процесів. За даними О.З.Ревери, близько 89% радіаційного тепла на заліснених і перезволожених площах Полісся витрачається на випаровування. Основними факторами дестабілізації природних історично сформованих умов у межах українського Полісся є сільськогосподарська і лісогосподарська промислово-виробнича діяльність. Перша включає використання всіх придатних для сільськогосподарського виробництва суходольних земель, а також осушення і освоєння земель меліоративного фонду, які складаються з боліт, заболочених земель та перезволожених сільгоспугідь, що потребують поліпшення. Реалізація великомасштабних програм меліорації боліт та заболочених і перезволожених земель призвела до суперечностей між обсягами введення додаткових меліорованих земель і можливостями їх освоєння згідно з проектними вимогами. Через нестачу матеріально-технічних ресурсів, низький рівень агротехніки, недостатню підготовку

65

кадрів, грубі порушення агрономічних, технологічних і природоохоронних вимог щодо використання осушених земель ефективність їх освоєння не досягла передбаченої планами, що сприяло подальшому екстенсивному розвитку сільськогосподарського виробництва. Це призвело до об’єктивних труднощів в експлуатації меліоративних систем і підтриманні стану меліорованих

земель

на

оптимальному

рівні.

Сформувався

комплекс

штучних

непередбачуваних факторів, які всупереч прогнозним оцінкам обумовили розвиток негативних процесів на осушуваних і прилеглих до них землях, таких як виснаження родючості ґрунтів, їх пересушення і втрата гумусу, вітрова і водна ерозія, або навпаки — вторинне заболочування, підтоплення понизь, негативний вплив на стан природних водойм та ін. Значна меліорованість водозборів при існуючому рівні експлуатації осушних систем і освоєнні осушуваних земель обумовила важку екологічну ситуацію, яка склалась у регіоні. Наслідком такого впливу є деградація ґрунтів, що супроводжується втратою гумусу (щороку близько 5,27 млн. т). Екологічна ситуація в Поліссі ускладнюється різким погіршенням якісного складу земель. Так, за роки осушувальної меліорації площа осушених угідь зросла більше ніж у 2 рази, а дефляційна небезпека й еродованість ґрунтового покриву — у 27 разів. Площа дефляційно небезпечних, кислих та змитих ґрунтів досягала відповідно 2,9, 5,5 та 2,0 млн га, тобто становить, відповідно, 24,4 %, 47,1 % і 17,1 % загальної площі сільськогосподарських угідь. На додаток до емісії та поглинання діоксиду вуглецю на торфовищах, важливим і небезпечним елементом є виніс вуглецевих сполук з водою, що витіакає з боліт. Це явище включає в себе: •

виніс частинок органічного вуглецю (жива і мертва органічна речовина),

виніс

розчиненого органічного вуглецю (DOC - розчинений органічний вуглець), •

виніс неорганічного вуглецю (карбонатні іони і бікарбонат). Винесений у такий спосіб вуглець може бути перетворений у вуглекислий газ і

емітованим в атмосферу за межами болота. Ці питання вивчені слабо. Тим часом, для боліт це особливо важливо, тому що потік води буває особливо сильним і біохімічні процеси, що включають карбонати і бікарбонати цих боліт мають особливе значення. Натамість ці процеси недостатньо вивчені. «Додаток до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» (2013 р.) [36, 37], у зв'язку з відсутністю даних про виніс вуглецю з торфовищ, рекомендує включати цей аспект у балансі вуглецю тільки для розчиненого органічного вуглецю (DOC) і тільки за допомогою дуже наближених коефіціентів: припущено, що бореальні природні торфовища втрачають 0,08 т вуглекислого газу / га в рік, а в помірному

66

поясі 0,21 т / га; і осушення торфовищ збільшує значення на 60%, що дає еквівалент перетворень в тоннах вуглецю /га на рік відповідно 0,44 т/га і 1,14 т/га.

2.2.2. Специфіка емісійних процесів від підтоплених торфовищ центрального і північного регіонів України В областях центрального і північного регіону України розташована низка об’єктів природно-заповідного фонду, у яких у якості наукового експерименту проводять відновлення, або ренатуралізацію боліт. Поліський природний заповідник, який розташований в Олевському та Овруцькому районах Житомирської області, потрапив у зону уваги проекту Європейського Союзу «Включення питань зміни клімату в управління вразливими екосистемами: природно-заповідні території Полісся, Україна». Проект розрахований на три роки, вартість – 100 тисяч євро. Понад рік тривали підготовчі роботи: українські кліматологи, гідробіологи, мікробіологи, моделісти, спеціалісти з інституціонального розвитку та з заповідної справи за сприяння французьких колег вивчали особливості осушених боліт Поліського природного заповідника. Виявлено ознаки впливу глобального потепління. Вчені не просто фіксують сьогоднішню ситуацію, а й моделюють, з огляду на глобальні зміни клімату, майбутнє. Завдання проекту – не тільки оцінити сучасний стан Поліського природного заповідника, як вразливої екосистеми, та спрогнозувати її майбутнє, а й розробити та розпочати втілення плану дій зі збереження цієї природоохоронної території – як важливої складової впливу на європейський клімат. Розпочато підтоплення торфовищ: у заповіднику будують невеликі греблі. Ці гідротехнічні споруди виконані за народною та «бобрячою» технологією – за допомогою дерев, моху, грунту. Штучне відтворення боліт потребує тривалого часу. Відновленню екологічного режиму сприятиме і ренатуралізація покинутих меліоративних систем – колишні осушені поля будуть повернуті у природний стан. Поліські болота називають кліматичною надією Європи, адже 1 гектар торфового болота може поглинати впродовж року близько 15 тонн СО2. Це суттєво впливає на зменшення концентрації парникових газів у атмосфері та пом’якшення наслідків зміни клімату. Натомість осушені й деградовані торфовища самі стають джерелом емісії парникових газів – майже 25 тонн СО2 з гектара на рік. За останні кілька років у помірних широтах у водах спостерігається тенденція до зростання концентрації розчиненого органічного вуглецю (DOC) [62, 63, 74, 78, 117] і це розглядають як збільшений виніс вуглецю з торфовищ. Є гіпотези щодо пояснення цього 67

явища і подальшого прогнозування (С.Freeman [78]), які стверджують, що це результат підвищення активності фенольних ферментів пероксидази, які виникли безпосередньо під впливом збільшення концентрації вуглекислого газу в повітрі, і, отже, існує позитивний зворотний зв'язок, який сприятиме подальшому прискоренню зміни концентрації CO2 та зміни клімату. Згідно з цією працею, через 50 років у результаті такої взаємодії, емісії вуглецю від торф'яних боліт можуть наздогнати емісії від спалювання викопного палива. Існує також гіпотеза, що збільшення DOC пов'язане з кліматичними змінами

потеплінням, збільшенням

поверхневого стоку [74]. Ці автори показують, що збільшення концентрації DOC є реакцією екосистем на осадження діоксиду сірки з забруднювачів повітря, а це означає, що цей процес можна заблокувати. Незважаючи на відсутність даних про взаємозв'язок між станом торфовищ (зокрема, їх підтопленням) і вивільненням атомів вуглецю у різних формах води з боліт, можна очікувати, що вивільнення вуглецю з деградованих торфовищ відбувається у результаті порушення водних умов. Цей аспект може мати вирішальне значення для балансу вуглецю у торф'яних болотах. Ряд вчених виявили, що чим більша вологість торфового грунту, тим вища концентрація розчиненого органічного вуглецю у воді, яка витікає з торфовища.

2.3. Емісії, спричинені процесами видобування торфу в Україні Найбільше торфу мають області Київська, Чернігівська, Житомирська, далі Вінницька, Полтавська, Сумська і Галичина. Відомі торфовища над річками Ірпінь і Тясмин, на болотах Ірдинь (7 378 га, 50 млн. м3 торфу). Запаси торфу (повітряно сухого) на Україні можна оцінювати на 2 600— 4 000 млн.т (див. рис. 2.1 та рис. 2.2).

68

Рис. 2.1. Розподіл торфовищ в Україні [91]: жовтий колір – регіони із загальною площею торфовищ між 5 і 10 000 га; зелений колір – регіони із загальною площею торфовищ < 10000 га

Торф'яні родовища найчастіше зустрічаються у північній частині Волинської низовини та Подільської височини. Кількість торфовищ зменшується на південь, де поклади торфу трапляються тільки в долинах річок і невеликих западинах. Торф'яні родовища відсутні в Кримській області та Причорноморські западині. У східній і західній частині Полісся є родовища середнього розміру (200-1000 га), у центральній частині Полісся (Київська та Житомирська області) поширені невеликі ділянки (до 100 га). На південь від Полісся кількість заболочених земель зменшується і торф'яні родовища трапляються в основному в долинах річок. Щодо захисту боліт, то природоохоронний статус мають 71336 га (13,5%) боліт і торфовищ. В Україні є близько 1 млн. гектарів торфовищ, з яких близько 100 тис. га були розкопані, понад 150 тис. га були осушені, 170 тис. га під розкопками, а також 100 тис. га знаходяться під захистом. На сьогодні значну частину торфовищ, які використовувалися у сільському і лісовому господарствах, відновлено.

69

Рис. 2.2. Зміни торфовищ у різних регіонах України за період з 1959 по 2005 роки [91]: червоний колір – регіони з рівнем втрат торфовищ більше 30 тис. га; жовтий колір – регіони з втратою торфовищ від 10 до 30 тис. га; синій колір – регіони з втратами меншими 10 тис. гектарів, але більше, ніж 5 тис. га

2.4. Специфіка емісії відмінних від діоксиду вуглецю парникових газів Метан та закис азоту, як парникові гази, мають значно більші потенціали глобального потепління – коефіцієнти, які порівнюють парниковий ефект, спричинений цими газами, у відношенні до діоксину вуглецю. Для сторічного інтервалу ці коефіцієнти оцінюють як 2025 для метану і 280-320 для закису азоту. Торф'яні болота в природному стані є джерелами емісії метану і викидають близько 22% світової кількості метану в атмосферу. Їх зневоднення веде до збільшення емісій цих газів в атмосферу. Цей процес проходить разом з емісіями CO2 і може

принаймні, до деякої міри

зменшити накопичення СО2 у природному болоті. На осушених торф'яних болотах, спостерігаються випадки емісій метану навесні після танення снігу з боліт з глибоким рівнем ґрунтових вод (прибл. 20 см нижче поверхні) або після сильних дощів. Температура грунту і вологість є основними факторами, що впливають на емісію CH4 в атмосферу (R.Оleszczuk [126]).

70

Додаток до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [36, 37] рекомендують базові наближення, використовуючи які можна оцінити складові балансу вуглецю, відповідні коефіцієнти емісії. Для болотистих лук в зоні помірного клімату пропонується коефіцієнт емісії метану 39 кг / га в рік, для лісів на торф'яних болотах – від 2 до 7 кг/га в рік і для повністю осушених торф'яних боліт, що використовуються як рілля, цей коефіцієнт дорівнює нулю. Найбільше значення він має для рисових угідь

143

кг/га в рік, яких немає в Україні. Проте, „Додаток до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.»” 2013 року [36, 37] рекомендує включати також емісії з осушених канав, для яких емісійні коефіцієнти можуть бути дуже високими від 217 кг/га в рік в окопах у вологих луках і лісах та приблизно 1200 кг/га в окопах на дуже сильно осушених торф'яних болотах. У рамках випусків журналу Environmental Evidence у 2009 році проаналізовано емісії парникових газів від вологих торфовищ, більш детально ці питання дослідили J.Bussell та ін.

[57]. Результати показують, що осушені торфовища виділяють значно менше CH4, ніж болото з природною гідратацією.

R.Oleszczuk вказує [126], що в умовах торф'яних грунтів Полісся у межах національного парку емісії метану з поверхні були на найнижчому рівні, приблизно від 0,013 т/га/рік до приблизно 0,822 т/га/рік. Емісії збільшуються з глибиною в діапазоні болота і є обернено пропорційні рівню ґрунтових вод. Зона інтенсивного метаногенезу в цих областях нижча рівня грунтових вод на глибині не менше 40-50 см від поверхні. J.Turbiak із співавторами досліджував [144-148] випромінювання метану з боліт: емісії метану найвищі у зволожених грунтах. У рослинності з рівнем ґрунтових вод 0, 25, 50 і 75 см середній рівень емісій CH 4 склав, відповідно, 386, 249, 175 і 120 кг/га, а в другій серії дослідів

502, 361, 198, 141 кг/га.

Варто зазначити, що наведені значення є на порядок вищі, ніж ті, які рекомендовані за замовчуванням у „Додатку до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.»” 2013 року [36, 37]. У цьому документі МГЕЗК рекомендує цей базовий рівень, який є доволі наближеним, для оцінювання потоків парникових газів за допомогою „стандартних” коефіцієнтів емісій. Для заболочених лук помірної зони пропонується коефіцієнт емісії метану 39 кг/га в рік. Для зневоднених торф'яних грунтів мають місце емісії іншого парникового газу – закису азоту (N2O). Емісії цього газу є на низькому рівні і ростуть разом з інтенсивністю дегідратації.

71

Величина цих емісій залежить від процесів нітрифікації і денітрифікації, вмусту NO 3, вологості грунту та його аерації, азотних добрив, рН грунту і температури. Додаток до «Керівних принципів національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 р.» 2013 року [36, 37] рекомендує базові наближення для оцінювання потоку закису азоту з використанням коефіцієнтів за замовчуванням, які рівні для лісів на осушених торфовищах в зоні помірного клімату

2,8 кг/га в рік, на слабо дренованих луках

1,6 кг / га, а для зневоднених лук на колишніх торфовищах від 4,3 до 8,2 кг/га в рік. У Польщі цей підхід використовується для оцінювання емісій N2O з грунтів воєводства Великопольського [36]. Результати аналізу емісій парникових газів від вологих грунтів торфовищ [57] показують, що зневоднені торфовища емітують значно більше N2O, ніж болота, що мають природне зволоження. Немає детальніших досліджень цих процесів у торфовищах, а також дуже мало відомостей про процеси з повторним зволоженням грунтів (відновленням торфовищ). За R.Oleszczuk [126], осушені торф'яні грунти в Європі емітують щорічно у середньому від 2 до 56 кгN2O/га у європейських країнах. У польових умовах дуже великий розкид обсягів емісії N2O спостерігається навіть у межах одного аератора, використовуваного в болоті, де значення коефіцієнта варіації знаходяться у діапазоні від 170 до 500%. Емісії закису азоту зменшується у болотах внаслідок більш з меншими значеннями рН і у низинних болотах.

J.Turbiak та ін. [146] представили результати європейського науково-дослідницького проекту, у відповідності з якими емісії N2O у Польщі досягають рівня 4,4 кг/га в рік. У Фінляндії емісії N2O визначено як

18,4 кг/га в рік, а ті, що емітуються протягом

вегетаційного сезону склали 11,4 кг/га/рік. У Нідерландах оцінка емісій N2O з боліт з високим (0,3 м) і низьким (0,5 м) рівнем грунтових вод дорівнює, відповідно, 14,0 і 28,0 кг/га/рік. У Фінляндії, на експлуатованих болотах емісії менші

4,3 кг/га/рік, проте інші дослідники

вказували для Фінляндії від 5,0 до 6,4 кг/га/рік.

J.Turbiak та ін. [146] показали, що в торф'яному болоті в долині Бебжанскій (Польща) в період з серпня по жовтень, емісії N2O від торф'яних грунтів з болотними луками, де рівень грунтових вод є 0 см, становили 10,5 кг/га/рік, а для рівнів грунтових вод 25, 50 і 75 см, становили, відповідно,

11,4, 27,4 і 36,9 кг/га/рік. Причому, це є середні значення за період

вегетації, а не за весь рік. Тим не менш, це значення є вищим, ніж у середньому у Європі. На думку авторів, рівень емісій залежить у першу чергу від переважаючих гідрологічних умов в 72

екосистемі. Однак, вони відзначили, що в умовах тривалого затоплення землі, наприклад, у результаті повені або під час регенерації торф'яних боліт, можуть періодично виникати великі емісії N2O, у зв'язку з біохімічними процесами, що блокують ферментативну активність грунту.

2.5. Висновки Незважаючи на істотні відмінності в оцінках, відомо, що осушування і деградація торфовищ – має негативний вплив на баланс вуглецю і спричиняє збільшення емісій парникових газів. Правда, деградація торфовищ зменшує процеси мутагенезу і емісії метану, принаймні деякі дослідження так показують. Однак, у разі виродження торфовищ і торф'яних родовищ збільшення емісій СО2 та N2O переважують скорочення викидів метану. Отже, захист і збереження природних торфовищ слід вважати важливою частиною боротьби зі зміною клімату. В рамках заходів з пом'якшення наслідків зміни клімату, відновлення боліт полягає в їх повторному зволоженні. У цьому випадку негативних кліматичних ефектів не виявлено. Існуючі докази того, що зволоження торфовища є більш сприятливими з точки зору балансу парникових газів, ніж осушених торфовищ, викликають стурбованість багатьох вчених при порівнянні деградованих торфовищ. Проте фактичних досліджень наслідків повторного підтоплення торфовищ для балансу парникових газів дуже мало [51, 57, ] і результати не очевидні. Відновлення торфовищ може зробити благотворний вплив на баланс парникових газів, а в довгостроковому процесі відтворення торфовищ [140]. Основні принципи захисту (реабілітації) та сталого використання торфовищ представлено у напрацюваннях організації Wetlands International. Їх основна ідея полягає у тому, що вологі торфовища повинні підтримуватися у вологому стані, осушені болота повинні бути підтоплені. Автори також дають приклади економічних і соціальних вигод від збереження природних боліт. На основі уявлень про роль боліт у глобальному поглинанні вуглецю, економічні моделі розроблено на основі уявлення про використання зволожених боліт. Ці моделі є привабливим компромісом між захистом торфовищ і їх економічною експлуатацією, хоча реальний вплив на процеси накопичення та емісії парникових газів є слабо дослідженими. Крім того, таке використання торфовищ може сприяти відновленню біорізноманіття боліт. В науковій літературі появився навіть термін "геоінженерія боліт», як

73

один з варіантів оптимізації впливу взаємовпливу торфовищ та клімату. Пропонуються також оригінальні ідеї внесення в торфовища добрив (сульфату амонію), або внесення у болото мертвої деревини, яка в кінцевому підсумку залишається в ньому в ролі накопиченого вуглецю [78]. Отже, є переконливі аргументи того, що з точки зору пом'якшення наслідків зміни клімату шляхом скорочення емісій парникових газів, важливим є захист і збереження у хорошому стані природних торфовищ. Кількісні показники, які відображають роль торфовища в балансі парникових газів є недостатньо вивчені у зв'язку зі складністю механізмів біогеохімії торф'яних боліт, індивідуальністю різних об'єктів і недосконалістю існуючих методів вимірювання, тому їх достовірне прогнозуваня наразі є проблематичним. Хоча, у глобальному аспекті, відновлення торфовищ є вигідним з точки зору скорочення емісій парникових газів, тим не менш, на реальних конкретних об'єктах процес заболочування може мати різні ефекти, в тому числі при невірній реалізації мове спричинити навіть збільшення емісій парникових газів. Огляд наявної наукової літератури дає можливість зробити висновок, що практичних чи експериментальних досліджень емісії/поглинань парникових газів для боліт України не проводилося, або такі дослідження мають фрагментарний характер, тому це стримує розробки конкретних пропозицій в галузі відновлення боліт. Навіть на охоронних землях

«компроміс» між захистом торфовищ і дозволом до їх

сільськогосподарського використання у ролі пасовищ є сумнівним, оскільки можливість використання типової сільськогосподарської техніки допускається при рівні води близько 30 см, з періодичним зниження протягом сінокосу до 80 см, що призводить до максимальних емісій парникових газів з торфовищ. Для захисту родовищ торфу та торфових боліт, і в той же час

збереження

біологічної

різноманітності

напівприродних

екосистем,

будь-яке

господарювання, зокрема можливість косити рослинність на них, повинно здійснюватися у рамках добре продуманих конкретних систем "сільське господарство

болото” і повинно

включати адаптацію сільськогосподарської техніки та обладнань до водних умовах, а не навпаки. Спроби економічного чи фінансового оцінювання екологічних послуг, пов'язаних з накопиченням у торфовищах вуглецю, не мають і, ймовірно, не будуть мати раціональної основи. На сучасному рівні знань відомо, що механізми біогеохімії вуглецю у торф'яному болоті є складними і нелінійними. Зокрема, вони можуть працювати на "переключення" між 74

різними процесами. Це означає, що оцінка балансу вуглецю у болотах за середніми стандартними коефіціентами для деяких типів боліт і при абіотичних умовах, хоча можуть бути придатні для оцінки глобальних емісій, проте не будуть відповідати реальності для конкретного болота. Навіть, якщо механізми всіх процесів у торфовищах вважати відомими, то отримання вхідних даних для достовірного оцінювання емісій парникових газів для конкретного болота є дороговартісною процедурою і перевищує за затратами потенційні вигоди від додаткового поглинання парникових газів. Спроби використовувати вказані вище прогнозні оцінки при прийнятті рішень є доволі ризиковними. Базовий підхід геоінженерії боліт полягає у максимізації поглинання парникових газів болотами, проте, з точки зору збереження цілісності природних торфовищ і збереження їх ролі як накопичувачів вуглецю, такий підхід може бути руйнівним для торф'яних екосистем та їх біологічної різноманітності.

3. Опрацювання найважливіших критеріїв, що визначають можливість заболочування та підтоплення торфовищ, зокрема наявність води, спосіб землекористування, особливості топографії та рівень знезліснення 3.1. Аналіз можливостей заболочування та підтоплення торфовищ з врахуванням топологічних параметрів та наявності води для відповідних регіонів України 3.1.1. Аналіз досвіду інших країн щодо заболочування та підтоплення торфовищ Торф'яні болота відіграють важливу роль у світовому кругообігу вуглецю, оскільки вони є суттєвими поглиначами атмосферного вуглекислого газу та крупним джерелом емісії метану в атмосферу [83]. Північні торфовища акумулювали від 200 до 450 х 1015 гС. Це еквівалентно приблизно 10-30% світових запасів і становить від 30 до 75% „доіндустріальної” маси атмосферного вуглецю. Торф'яні болота є також важливими джерелами розчиненого органічного вуглецю (DOC

dissolved organic carbon), який експортується з екосистем та

залежить від частки площі водозбору покритої торфовищами і середньорічної температури повітря. Тому, потепління клімату має потенціал значно збільшити експорт DOC в океани. Атмосферні концентрації вуглецю за прогнозами зміняться, як наслідок реакції торфовищ на зміни клімату, або через збільшення емісії CO2 і втрат CH4 з торфовищ у 75

результаті глобального потепління, або шляхом асиміляції вуглецю у результаті пом'якшення потепління у зв'язку зі збільшенням продуктивності екосистеми. Багато бореальних і субарктичних регіонів вже відчувають істотні зміни клімату, що призвело до більш сухих сезонів та збільшилася ймовірність пожеж та деградація вічної мерзлоти. У зв'язку з можливим впливом зростаючих концентрацій CH4 на глобальний енергетичний бюджет атмосфери, були зроблені значні зусилля для кількісного оцінювання наземних джерел / стоків CH4. Попередній аналіз розподілу глобального потоку CH4 показав, що більше половини річної емісії з боліт припадає на розташовані між 50 і 70° пн.ш. У Росії площа торфовищ становить 8%, а разом з заболоченими землями зростає до 20%. Таким чином, серед усіх країн світу Росія володіє найбільшими площами торфовищ, отже, можна очікувати, що серед цих екосистем саме болота Росії будуть відігравати найбільшу роль в обміні парниковими газами з атмосферою. Дійсно, якщо говорити взагалі про болота північної півкулі, то основними джерелами метану серед них є болота на території Росії, Канади та Аляски, що зумовлюють, відповідно, 64%, 11% і 7% від всієї емісії з боліт північної півкулі. Інвентаризації потужностей джерел та стоків метану в бореальних, субарктичних і арктичних болотах приділялася значна увага в різних наукових проектах, таких як, наприклад, «Arctic Boundary Layer Experiment (ABLE)», «Canadian Northern Wetlands Study (NOWES)», «Changing Permafrost in the Arctic and its Global Effects in the 21st Century (PAGE21) »та ін. Результати, отримані при реалізації цих проектів, стали широко доступні науковому співтовариству завдяки публікаціям в спеціальних випусках «Journal of Geophysical Research» і в інших провідних наукових журналах . Однак у результаті виконання зазначених проектів отримано досить суперечливі дані. Тому не є дивним той факт, що оцінки емісії CH4, отримані екстраполяцією від дослідницького полігону до регіонального масштабу, дають, наприклад, для боліт у смузі від 50 ° до 70 ° пн.ш. величини, що розрізняються у різних дослідників більш ніж в 2 рази

від 25-35 TгCH4 / рік до понад 65

TгCH4 / рік. Зовсім недавно, в 1970-х і 1980-х роках у Європі і Північній Америці використання і осушення торфовищ було основною метою менеджменту торфовищ. Тим не менш, за останні два десятиліття відновлення торфовищ набуло важливого статусу. Роль боліт для біорізноманіття та їх значення для різноманітних видів тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення, була переглянута і все більше і більше оцінена. Позитивно також оцінено важливість відновлених торфовищ, особливо як середовища існування для мігруючих та осілих водоплаваючих птахів.

76

Нажаль, точна оцінка територій відновлених торфовищ в Європі та Північній Америці на даний час відсутня. Тим не менш, деякі факти можуть підкреслити зростаючу важливість відновлення торфовищ у майбутньому. У Нижній Саксонії, одному з Північних штатів Німеччині, де розташовані дві третини німецьких боліт, у 1985 році було розпочато «Програму захисту боліт». На сьогодні близько 20% з усіх 2500 км² територій боліт включено в природоохородні території. Особливу увагу було приділено використанню та реставрації територій після добування торфу. В теперішній час 42% колишніх територій, що були використані для добування торфу, зараз є природоохоронними територіями. Після закінчення терміну оренди та екстракції, додатково 23500 га (що відповідає 82% від всієї території видобутку торфу) буде відновлено. У Швеції, від 500 до 1000 га, тобто 5% території, що використовувалася для видобутку торфу, відновлено і в теперішній час відновлюється ще 5000 га або 30% від територій торфовищ. Для Ірландії за оцінками, близько 30 000 га можуть бути доступні для реставрації торфовищ у наступні 20-30 років. Відновлення низинних боліт ще менш поширено, оскільки ці землі, як правило, є дуже родючими сільськогосподарськими землями. Тим не менше, близько 10 000 га пасовищ будуть повторно заболочуватися на північному сході Німеччина та 2500 га в ПівнічноЗахідній Німеччині. Аналогічні зусилля для відновлення боліт зроблено в Нідерландах та штаті Колорадо. Відновлення порушеного торфовища полягає у тому, щоб максимально відновити умови для заростання торфу. Тим не менш, осушення торфовищ часто може призводити до незворотних змін у структурі торфу, складі торфу, гідрологічному режимі торфу та позиції торфовища в ландшафті, тому відновити такі торфовища вкрай важко [139]. Глобальні емісії CO2 з осушених торфовищ суттєво збільшилися з 1990 року. Якщо не враховувати емісій від видобутку торфу і пожеж, то глобальні емісії CO2 з осушених торфовищ збільшилися з 1058 Мт в 1990 році до 1298 Мт у 2008 році, це збільшення на 240 Мт, еквівалентно збільшеню емісій на 20% у порівнянні з 1990 роком. З 1990 року емісії від торфовищ збільшилися у 45 країнах, з яких 40 країни – це країни, що розвиваються. Збільшення емісії більше ніж на 50% мало місце у таких країнах, як: ПапуаНова Гвінея, Малайзія, Бурунді, Індонезія, Кенія, Габон, Того, Тринідад і Тобаго, Домініканська Республіка, Колумбія, Руанда, Бруней, Ефіопія, Гватемала. До цих топзабруднювачів відносять також Індонезію, Китай, Малайзію і Папуа-Нова Гвінею деякі з найбільших емітерів у світі.

77

це

Однак, частина цих скорочень виникла через занедбані з 1990 року торф'яники, які помилково зникли зі звітності, особливо це стосується країн Східної Європи. Ця інвентаризація показує, що дуже важливо проводити більш вдалий менеджмент торфовищ з метою пом'якшення наслідків змін клімату, тому що цей процес дійсно має глобальний характер і не обмежується декількома окремими країнами. Інвентаризація емісій від торфовищ може бути покращена шляхом: •

розробки чітких означень та стандартів для послідовного обліку та звітності для всіх

країн; •

прийняття схеми детальної звітності по торфовищах, щоб уникнути виключення з

цієї категорії важливих територій торфовищ (наприклад, відмови від ведення сільського господарства на торфовищах і відмови від видобутку торфу, а також процеси переходу від однієї категорії землекористування до іншої, як це часто буває в Європі); •

забезпечення глобального картування торфовищ, особливо в країнах, що

розвиваються у Європі, а також у тропічних країнах Африки, Південної Америки та Південної Азії. У природі може відбуватися самовідновлення торфовищ, але часто це призводить до обмеженого відновлення попередніх функції торфовищ. Останні дослідження у Північній Америці навіть припускають, що невідновлені торфовища представляють стійкі джерела емісій атмосферного СО2 (наприклад, [152]). Найчастіше використовують методи відновлення, які включають у себе скорочення інтенсивності

землекористування

або

припинення

землекористування

та

повторне

зволоження. Причому повторне зволоження можливе кількома варіантами, зокрема, за допомогою блокування дренажних канав як пасивне зволоження, або шляхом накачування води з резервуарів, впровадження торф'яних рослинних угруповань (наприклад, види сфагнуму) або супутні види. J.Schouwenaars [139] припустив що ефективне відновлення Sphagnum у торфовищах може відбуватися за умови, що рівень грунтових вод падає не більше, ніж на 40 см нижче поверхні. Заростання торфовищ сфагнумом обмежується не тільки наявністю води, але й циклами осушення та зволоження [112]. Ці цикли зволоження можуть пригнічувати фотосинтез протягом тривалого часу і підвищувати втрати дихання [89]. Втрати води під час випаровування влітку можуть особливо вплинути на динаміку вуглецю у торфовищах [152]. Ступінь деградації торф'яників впливає на гідравлічні властивості, визначає набряк і пористість торфу після повторного зволоження і, таким чином, визначає умови зволоження 78

для колонізації сфагнума. Важливо, як це зазначено вище, що зростання сфагнума суттєво залежить від наявності судинних рослин (тобто вересових чагарників [113]) або з Polytrichum strictum на ранній стадії відновлення [85]). Звичайно, вихідні умови (тобто ступінь деградації торфовищ, втрата води від випаровування, наявність супутніх видів) і вище зазначені методи відновлення торфовищ мають вплив на емісії парникових газів [89]. По-перше, вони впливають на продуктивність рослин, що беруть участь у формуванні торфовища і, таким чином, на процес накопичення торфу, який являє собою постійне поглинання діоксиду вуглецю (СО2). По-друге, повторне зволоження гальмує емісії метану (CH4) від окислення на поверхні торфу і метану, який утворюється у безкисневій зоні та випускається безпосередньо в атмосферу. Це сильно залежить від рівня грунтових вод, а значить, рівень грунтових вод менший від 10 см видається задовільним. Тим не менш, емісії CH4 з колишніх дренажних канав можуть залишатися високими [152]. Болота, як правило, є бідні на поживні речовини, тому емісії закису азоту (N2O) повинні бути незначними. Проте, в останні десятиліття в окремих регіонах Європи, де наявні торфовища (наприклад, в північному заході Німеччини, Нідерландах), зросло надходження зв’язаного азоту в грунти, що може призвести до більш високих емісій N 2O в теперішній час. При повторному заболочуванні торфовищ необхідно враховувати різні стартові умови для торфовищ, що раніше використовувалися для сільського господарства або лісове господарство, наприклад, тип землекористування, ступінь і тривалість дренажу, тип торфу, глибини і рівень деградація торфу, внесення добрив, вапнування і продуктивність лісів. При відновленні торфовищ, що використовуються для лісового господарства, загалом можна виділити два види ситуацій для Північної Європи. Для першого випадку лісові ділянки тільки трохи осушені, з невеликим гідрологічними змінами. Тут ділянки характеризуються недостатньо дренованим грунтом з великою схожістю з природними торфовищами. На цих ділянках реставрація, наприклад, повторне зволоження, викличе лише невеликі зміни. Процеси кругообігу основних речовин, у тому числі парникових газів, на цих ділянках, досить скоро будуть схожими на процеси у природних торфовищах (Т.Kasimir-Klemedtsson та ін. [98]). В ряді випадків ефективним є лісо осушення

на цих ділянках ростуть високо і

середньо продуктивні ліси. Розкладання торфу після осушення прискорюється, але, в той же час, новий чорноземний шар близько 10 см розвивається на поверхні грунту. Реставрація, тобто повторне зволоження після заготівлі деревини, підвищить рівень грунтових вод близько до поверхні води. Розкладання торфу знизиться, але водночас досить легко розкладається 79

чорноземний шар, а отже коріння у торфі будуть окислюватися. Таким чином, додаткова емісія вуглецю буде спостерігатися протягом початкової фази відновлення, ця фаза триватиме 2-10 років, перш ніж нові рослини водно-болотних угідь колонізують ці території.

3.1.2. Аналіз регіональних особливостей заболочування та підтоплення торфовищ в Україні Сумарні емісії СО2 від світової площі деградованих торфовищ (500000 км2) можуть перевищувати 2 Гт. Навіть, якщо взяти до уваги, що тільки частина цієї території буде рекультивована, то це у значній мірі може призвести до скорочення емісій CO2. Тобто, можна очікувати, що повторне заболочування торфовищ може глобально зменшити емісії парникових газів на кілька сотень Мт CO2-екв. / рік. Це величезні можливості для скорочення емісії СО2. Базовим роком також можна використовувати 1990, проте є ряд країн, в яких почали осушувати болота з 1990 року, тому для них краще використовувати базовим 2008 рік. У табл.

3.1 та табл. 3.2 наведено дані про емісії від торфовищ загалом в Україні за 1990 та 2008 роки.

Таблиця 3.1. Емісії СО2 від деградованих торфовищ в Україні за 1990 рік [94]

603 700

8000

800

2000

3,8

4

0,5

0

4,2

3820

8,2

Таблиця 3.2. Емісії СО2 від деградованих торфовищ у 2008 році [94] 80

7656

760

2000

1,8

3

0,15

0

1,9

2300

4,9

2502

Ці таблиці свідчать, що загальна площа деградованих торфовищ у 1990 році становила майже 3820 км2, а у 2008 році ця площа зменшилась до 2300 км2. Емісій у 1990 році від торфовищ, осушених до цього року для інших цілей, не було. Площа торфовищ у 2008 році зменшилось на 344 км2 у порівнянні з 1990 роком. Оціночні емісії від деградованих торфовищ на рік зараз складають 2502 мільйонів тонн.

3.2. Аналіз регіональних можливостей заболочування та підтоплення торфовищ в Україні, з врахуванням топологічних параметрів та наявності води 3.2.1. Регіональні особливості завдань зі збереження боліт За останні 30-40 років відбулася безконтрольна трансформація частини торфових боліт у різні види сільськогосподарських угідь, вироблені торфовища та згарища, торфові кар’єри тощо. Частина малопотужних торф’яників через переосушення трансформувалася у низькородючі піщані ґрунти. Все це обумовило збільшення обсягів виділення води з торфовищ і призвело до порушення існуючої природної рівноваги. При цьому в зоні аерації (осушення) активізувалися процеси окиснювання та мікробіологічні процеси. Сформований у гідроморфних умовах торф’яний гумус у новому окисно-відновному середовищі став 81

біохімічно нестійким і швидко мінералізувався. Вищезазначене, а також використання меліорованих (осушених) сільськогосподарських угідь під просапні культури сприяло створенню у торфових ґрунтах від’ємного балансу органічної речовини і спричинило зменшення потужності органогенного шару. Невиправдані в екологічному відношенні масштаби осушення боліт на Поліссі, нераціональне їх використання під просапні сільськогосподарські культури спричинили екологічні збитки, а саме: • прискорену антропогенну мінералізацію і спрацювання торфових покладів; • різке порушення водорегулюючої біосферної функції болотних ландшафтів; • винесення продуктів мінералізації і залишків агрохімікатів з дренажними водами і забруднення ними водостоків та водоймищ; • пересихання, гідрофобізацію і незворотну коагуляцію торфових часток, розпилення та вітрову ерозію торфу; • вторинне заліснення осушених торфовищ, зниження їх бонітету; • погіршення гідрогеологічних умов прилеглих до боліт земель, їх аридизацію; • зниження водорегулюючої і санітарної ролі, • зникнення цілих асоціацій цінної болотної рослинності [11]. Збереження біосферних функцій торфових боліт можливе за умови, коли природний процес акумуляції торфу врівноважено з обсягами його вилучення з родовищ. Для відпрацьованих торфовищ актуальним є ренатуралізація їх під природні ландшафти. Ренатуралізація може бути успішною і ефективною за умови точного визначення можливостей повернення боліт до природного стану з одночасним відтворенням болотної флори та фауни та обґрунтуванням способів раціонального використання торфово-болотних угідь [12]. Для досліджуваного регіону необхідна повна еколого-виробнича інвентаризація всіх гігроморфних ландшафтів, оцінка їх сучасного стану і визначення першочерговості в проведенні ренатуралізації, реконструкції дренажних систем та систем водорегулювання, а також розширення природоохоронних об’єктів, обґрунтування місць видобутку торфу, сапропелів і проектів урізноманітнення структури гідроморфних ландшафтів тощо. Серед першочергових завдань зі збереження боліт Полісся виділяють такі:

82

• проведення інвентаризації і паспортизації осушених земель, у першу чергу з незадовільним водно-повітряним режимом, з метою резервування перезволожених угідь як водно-болотяних з віднесенням їх до природно-заповідного фонду; • враховуючи умови проведення земельної реформи, передбачення зменшення площі ріллі і збільшення площі кормових угідь на осушених землях при розпаюванні земель колективної власності і передачі їх у приватну власність; • проведення ренатуралізації під природні ландшафти частини відпрацьованих торфовищ і осушувальних систем, реконструкція яких недоцільна (особливо у верхів’ях річок); • проведення

інвентаризації

земель,

які

вважаються

рекультивованими

під

сільськогосподарські угіддя після добування корисних копалин (торф, пісок і т.п.) і передбачення, при необхідності, їх ренатуралізації під природні ландшафти; • оцінювання стану популяції видів рослин і тварин, занесених до Червоної та Зеленої книг України, Європейського Червоного списку; • створення нової та розширення існуючої мережі природно-заповідного фонду регіону та віднесення найцінніших боліт до переліку водно-болотяних угідь. Ці заходи необхідні для виділення цінних боліт для стабілізації гідрологічного балансу місцевості, фільтрації забруднених вод, збереження місць поширення рідкісних видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, Європейського Червоного списку та Міжнародної Червоної книги МСОП, для навчалдьних, наукових та рекреаційних цілей. Тому, з метою збереження найцінніших боліт Полісся, відповідно до Закону України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015» роки та ряду обласних програм пропонувалося створення низки об’єктів природнозаповідного фонду: національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, гідрологічних заказників та ін. У Волинській області офіційно затверджені та отримали міжнародний статус і внесені до списку Рамсарських угідь 3 водно-болотні угіддя загальною площею 54850 га (Шацькі озера площею 32,8 тис. га, заплава р. Припять

12 тис. га та заплава р. Стохід

10 тис. га). Болота

в межах угідь міжнародного значення становлять 18177 га, тобто 15,8 % усіх вивчених боліт.

83

Дослідження боліт Волинського Полісся, зокрема аналіз закономірностей їх виникнення та формування сучасного природного стану дали змогу дослідникам зробити такі висновки [13]: • болототвірні процеси виникали у двох напрямках: заболочення водойм і заболочення суходолу; перший напрямок утворення боліт поширений у межах усієї території України, зокрема і на Волинському Поліссі; для другого напрямку

сприятливі умови

наявні у лісових районах; багато боліт Полісся утворилося у результаті поєднання обох типів; • заболочування водойм проходить здебільшого на озерах з водною, потім водноболотною і болотною рослинністю, у результаті цього пізніше формуються торфовища в озерних улоговинах льодовикового і карстового походження. У будові багатьох торфовищ Полісся відображається виникнення боліт у результаті заболочування суходолів. Таке заболочення зумовлене великою кількістю ґрунтових вод, а також особливостями рельєфу та клімату. Як правило, сприятливі для заболочення місцевості є у поліській частині. Болототвірний процес охоплює тут як лісові, так і безлісі території. Висока заболоченість Полісся викликана його природно-історичними умовами. Поліська частина належить до сприятливих для виникнення і розвитку болототвірних процесів, утворення і нагромадження торфу. Геологічна історія пов’язана з діяльністю льодовика, а також давніх і сучасних річок, що зумовило розвиток різних генетичних типів і форм рельєфу. Кількість опадів, різні форми рельєфу, кліматичні умови зумовили комплекс факторів болото творення, що забезпечували нагромадження

і

збереження

вологи,

викликали

інтенсивний

розвиток

процесів

заболочування. Волинська область, на теперішній час, є найбільш заболоченою. Болота усіх типів займають площу 116 249,0 га. На території області виділяють три типи боліт: низинні (евтрофні), перехідні (мезотрофні), та верхові (оліготрофні). Верхові болота розвиваються на вододілах і займають лише окремі ділянки, вони мають дуже бідну флору і фауну, але специфічне поширення. Низинні болота є дуже багатими на мінеральні речовини та найбільш поширеними на території області, вони є багатими на флористичний склад. Перехідні болота є проміжними між низинними і верховими болотами, займають незначні за площею місця, флора є дуже бідною.

84

Заболоченість території Волинської області становить 5,69 % території. Найбільша вона у Любешівському (19,5 %), Камінь-Каширському (7,57 %), Шацькому (7,52 %), Ратнівському (6,9 %) та Старовижівському (6,06 %) адміністративних районах. Найменша частка боліт у Володимир-Волинському (2,57 %) та Ківерцівському (2,06 %) адміністративних районах. За останні роки відбулась безконтрольна трансформація частини торфових боліт під сільськогосподарські угіддя. Невиправдані в екологічному відношенні масштаби осушення боліт призвели до таких проблем: прискорили пересихання боліт, спричинили розпилення та вітрову ерозію торфу, прискорили антропогенну мінералізацію торфовищ, погіршили гідрологічні умови, сприяли вторинному залісненню тощо. Характеризуючи заходи щодо збереження цінних болотних масивів, пріоритетними слід вважати створення ряду національних парків та заказників. Площа торфового фонду становить 136 991 га (21 % в Україні), заторфованість території – 6,8 %. На цій території наявні 423 родовища торфу (14,2 % від усіх в Україні). Середня площа родовища становить 230 га, середня глибина торфових покладів 1,57 м. Розвіданих родовищ – 226, із них експлуатованих – 85 , резервних – 5, перспективних – 10, осушених – 80, мілкопокладових – 29, під охороною – 17. Надрові запаси оцінюються у 447 625 тис. т, що становить 20,7 % запасів України. Тут наявні торфові родовища всіх генетичних типів – низинні, перехідні, змішані і верхові. Найпоширеніші родовища низинного типу (93 %). Геоморфологічно більшість масивів болотних і торфових ґрунтів зосереджена головно в широких долинах приток першого і другого порядків Західного Бугу (Солокії, Болотні, Білого Стоку, Яричівського потоку, Думниці), Стиру (Судилівки, Острівки, Слонівки, Березівки, Радоставки, Болдурівки, Пляшівки, Замишівки) і Горині (ріка Вілія та її притоки Свитеньки). Вказані притоки мають широтне або субширотно простягання, їхні долини майже повністю або частково заболочені. Сформовані тут торфовища належать до долинного типу. У заплаві Західного Бугу торфових ґрунтів і торфовищ дуже мало. У долинах Стиру, Ікви та Рати торфовища займають частину заплави, утворюючи ґрунтові комплекси з іншими ґрунтами. Такі торфовища не є постійно затопленими, а їх заливають річкові води в час повеней і паводків [30].

3.2.2. Можливість заболочення торфовищ за критерієм наявності води 3.2.2.1. Рівень забезпеченості України водними ресурсами

85

Рівень забезпеченості України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю підземних і морських вод. Потенційні ресурси річкового стоку оцінюються у 209,8 куб. км, з яких місцевий стік на території України становить у середньому 52,4 куб. км, приток — 157,4 куб. км. Запаси підземних вод, не пов'язаних з поверхневим стоком, становлять 7 куб. км. Крім того, в господарстві України використовується до 1,0 куб. км морської води. В розрахунку на одного жителя України поверхневий місцевий стік становить близько 1045 куб. м. Найвищий рівень водозабезпечення жителів — у західних і північних областях України. Територіальний розподіл водних ресурсів України є нерівномірним і не відповідає розміщенню водомістких господарських комплексів. Найменша кількість водних ресурсів формується у місцях зосередження потужних споживачів — Донбас, Криворіжжя, Автономна Республіка Крим, південні області України. В Україні у пересічний за водністю рік загальні запаси природної води складають 94 куб.км, з яких доступні для використання 56,2 куб.км. Основна частина водних ресурсів, що постійно відновлюються, припадає на річковий стік — 85,1 куб.км (без Дунаю). 60% річкового стоку формується на території України (місцевий стік), 40% — за її межами (транзитний стік). Основні ріки України: Дніпро (загальна довжина 2201 км, у межах України 981 км; середній річний стік 53,5 куб.км), Дністер (загальна довжина 1362 км, у межах України 705 км; стік 8,7 куб.км), Південний Буг (довжина 806 км; стік 3,4 куб.км), Сіверський Донець (загальна довжина 1053 км, у межах України 672 км; стік 5 куб.км). Дунай протікає по території України на ділянці 174 км; середній річний стік 123 куб.км — переважно транзитний. Всього на території України понад 70 тис. річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100 км. Влітку річки стають маловодними, чимало з них міліють і навіть пересихають. Для затримання талих снігових вод і регулювання стоку на більшості рік створено водосховища (загальна кількість — 1057; здатні вмістити 55 куб.км води). Озер у країні понад 20 тисяч, 43 з них мають площу, яка перевищує 10 км2. Великі озера розташовані в плавнях Дунаю і на узбережжі Чорного моря (Ялпуг, Сасик та ін.). Найбільше озеро Полісся — Світязь. Синевир — найбільше озеро Карпат. В цілому водні ресурси України можна охарактеризувати як недостатні. У маловодні роки дефіцит води відчувається навіть у басейнах великих рік. До заходів ощадливого і раціонального використання водних ресурсів належать: впровадження систем зворотного водопостачання

та

безстічного

водокористування

(із

циклом

повного

очищення

відпрацьованих вод); розробка і впровадження науково обґрунтованих норм зрошення 86

(поливу); заміна водяного охолодження агрегатів повітряним; зменшення у структурі господарства України частки водоємких виробництв; проведення комплексу заходів щодо охорони поверхневих і підземних вод від забруднення тощо. Ріки України мають мішане живлення. Взимку, коли вони замерзають, переважає підземне живлення; навесні, при таненні снігів — снігове; влітку і восени — дощове і підземне. Для річок України є характерною весняна повінь, що настає внаслідок танення снігу, паводки — це підйом рівня води в річці через дощі. Паводки зазвичай бувають улітку, вони характерні для річок, які беруть початок у горах. Від паводків страждає Закарпатська, Чернівецька, ІваноФранківська та Львівська області. Основні проблеми щодо раціонального формування, використання та збереження водних ресурсів України полягають у: забрудненні водних об'єктів шкідливими викидами та недостатньо очищеними промисловими і комунально-побутовими стічними водами; інтенсивному старінні основних фондів водозабезпечуючого і водоохоронного призначення, низькій продуктивності очисних споруд; недостатній самовідновлюваній та самоочисній здатності водних систем; незбалансованій за водним фактором системі господарювання, що характеризується високими обсягами залучення водних ресурсів у виробничу сферу та високою водомісткістю продукції. Перспективи вирішення цих проблем полягають у формуванні ефективних правових, економічних та організаційних передумов раціонального водовикористання, запровадженні водозберігаючих форм господарювання, створенні замкнутих циклів водокористування з мінімальним забрудненням води, забезпеченні відновлюваних функцій водних джерел. У

найближчій

перспективі

необхідно

посилити

соціальну

спрямованість

водокористування, забезпечивши права людини на сприятливе водне середовище з урахуванням екологічної місткості водоресурсних джерел. У табл. 3.3 – табл. 3.5 наведено дані щодо наявності водних ресурсів для заболочення і відновлення торфовищ в областях північно-західного, центрального і північного, а також північно-східного регіонів України (таблиці підготовлено на основі: Законодавчі засади збереження і раціонального використання водно-болотних угідь України.

VETLANDS INTERNATIONAL – AEME, 1999.

Київ :

64 c.

Таблиця 3.3. Наявність водних ресурсів для заболочення і відновлення торфовищ в областях північно-західного регіону України

87

Землі, зайняті водними об’єктами, тис.га Область Річками, Озерами, Водосхо Каналами, струмками замкнутими вищами колекторами Всього водоймами та

Землі під Відкриті гідротехнічними або спорудами заболочені землі

ставками

Волинська

43,3

3,3

14,4

7,1

18,2

4,1

118,8

Львівська

44,7

12,9

2,3

14,3

15,2

0,9

7,9

Рівненська

42,9

8,0

3,0

11,8

20,1

1,6

110,3

Тернопільська 19,3

5,7

0,2

10,5

2,9

0,1

4,6

Хмельницька

39,6

7,5

0,6

26,9

4,6

0,2

20,1

Разом

189,8

37,4

20,5

70,6

61,0

6,9

261,7

Таблиця 3.4. Наявність водних ресурсів для заболочення і відновлення торфовищ в областях центрального і північного регіону України Землі, зайняті водними об’єктами, тис.га

Область

Річками, Водосховищам Каналами, Лиманам струмкам Озерами, и та ставками колекторам и Всьог замкнутим и и о и водоймами

Вінницька

44,1

8,7

-

34,1

1,3

Житомирськ а

40,1

6,4

0,2

19,2

14,3

Київська

173,1

8,3

2,9

154,4

7,5

Черкаська

138,6

6,0

0,8

129,5

Чернігівська

60,3

16,7

10,0

Разом

456,2

46,1

13,9

0,2

24,6

8,7

79,9

-

6,3

50,0

2,3

-

1,6

26,9

28,0

5,6

-

5,3

114,1

365,2

31,0

22,1

295,5

88

-

Землі під Відкриті гідротехнічним заболочен и спорудами і землі

Таблиця 3.5. Наявність водних ресурсів для заболочення і відновлення торфовищ в областях північно-східного регіону України Землі, зайняті водними об’єктами, тис.га

Область Всьог о

Річками, Водосховищам Каналами, Лиманам струмкам Озерами, и та ставками колекторам и замкнутим и и и водоймами

Землі під Відкриті гідротехнічним заболочен и спорудами і землі

Полтавськ а

148,8

11,1

5,2

130,6

1,9

1,7

85,9

Сумська

31,4

8,0

3,7

17,0

2,7

0,3

60,9

Харківська 60,0

9,2

4,3

44,0

2,5

1,3

30,1

Разом

28,3

13,2

191,6

7,1

3,3

176,9

240,2

3.2.2.2. Основні принципи відновлення торфовищ Успіх відновлення торфовищ та їх вплив на емісію парникових газів суттєво залежить від часу, що минув з моменту закінчення використання торфовищ, а також від методів реставрації [89]. E.Gorham та L.Rochefort [83] вважають, що відновлення торфовищ необхідно робити негайно після закінчення екстракції торфу для зменшення деградації у поверхні торфу, запобігаючи незворотним гідрологічним змінам і повернення функції поглинання вуглецю. Залежно від початкових умов є два основних типи відновлення торфовищ: 1) відновлення торфовищ після видобутку торфу; 2) відновлення торфовищ, які раніше використовувалися для сільського або лісового господарства. Що стосується відновлення торфовищ після видобутку торфу, то J.Blankenburg та W.Tonnis [52] визначають ряд стартових умов на основі залишкової глибини торфу і його типу, а також на основі ландшафтних особливостей і способів видобування торфу (методів різання торфу). Що стосується методу різання торфу, то методи відновлення відрізняються: для блокового різання, для подрібнення торфу або вакуумного добування. Зокрема, після блокового добування торфу торфовища можуть самостійно регенеруватися оскільки там залишаються колонії Sphagnum, необхідні для відновлення сфагнума. Наприклад, на території, що становить 17,5% занедбаних блокових болотних траншей у Квебеку (Канада) Sphagnum відновився більше ніж на 50% [133]. Потенціал до природного відновлення торфовищ після 89

вакуумного видобування торфу значно нижчий, тому що від механізованого видобутку зазнають більшої деградації гідрологічні умови, відбувається повне видалення рослинного покриву. P.Ferland та L.Rochefort [76] зазначають, що після вакуумного видобування торфу торф'яні поверхні швидко висихають, навіть якщо грунтові води близько до поверхні, їх недостатньо для відновлення Sphagnum на поверхні торфу. Тоді після реставрації торфовищ розвиваються багато видів водно-болотних угідь, відмінних від природних екосистем торфовищ. Часто, структурні, гідрологічні і хімічні властивості шарів торфу після сільського та лісового господарства були змінені набагато більше, ніж тих верств торфу, що залишився після видобутку торфу [41].

3.2.2.3. Знеліснення, як чинник негативного впливу на процеси відновлення торфовищ

Знеліснення чи збезлісення — це процес перетворення зайнятих лісом земель на угіддя без дерев, такі як пасовища, пустирі, сільськогосподарські угіддя, міста, дороги тощо. Термін збезлісіння (у результаті вирубки лісів) виник лише в останні десятиріччя, але нині вживається так само широко, як і «спустелювання» або «деградація ґрунтів». За означенням ЮНЕП, збезлісіння — це повне знищення лісової рослинності та переведення земель в інший тип господарського призначення. Причини збезлісіння: вирубка лісів без достатньої висадки нових дерев, пожежі, урагани, повені, кислотні дощі, зміна гідрологічного режиму, зниження стійкості до фіто захворювань та інше. Наслідки збезлісіння: зменшення біорізноманіття; посилення парникового ефекту; зменшення запасів деревини; зсуви ґрунтів [21]. За даними міжнародних спостерігачів (Global Forest Watch), втрати лісового покриву в Україні склали у 2001 році 2004 році

50,8 тис. га, у 2005 році

тис. га, у 2008 році році

29,4 тис. га, у 2002 році

37,3 тис. га, у 2006 році

58,2 тис. га, у 2009 році

60,6 тис. га, у 2012 році

28 тис. га, у 2003 році

39,7 тис. га, у

43,3 тис. га, у 2007 році

49,4 тис. га, у 2010 році

65,5

53 тис. га, у 2011

50,4 тис. га.

Методами боротьби зі збезлісінням територій є заборона вирубок лісу, правильне лісовідтворення, збільшення лісистості країни за рахунок, земель непридатних для сільськогосподарського виробництва.

90

3.3. Висновки Огляд наукової літератури свідчить про те, що торф'яні болота відіграють важливу роль у світовому кругообігу вуглецю, оскільки вони є чистими поглиначами атмосферного вуглекислого газу та крупним джерелом емісії метану в атмосферу. Північні торфовища займають від 200 до 450 х 1015 гС, що еквівалентно приблизно 10-30% світових запасів вуглецю в грунті. За останні 30-40 років в Україні відбулася безконтрольна трансформація частини торфових боліт у різні види сільськогосподарських угідь, вироблені торфовища та згарища, торфові кар’єри. Частина малопотужних торф’яників через переосушення трансформувалася в низькородючі піщані ґрунти. Болота на Волині займають 114,59 тис. га. Заболоченість території становить 5,69 % території. Найбільша вона у Любешівському (19,5 %), Камінь-Каширському (7,57 %), Шацькому (7,52 %), Ратнівському (6,9 %) та Старовижівському (6,06 %) адміністративних районах. Найменша частка боліт у Володимир-Волинському (2,57 %) та Ківерцівському (2,06 %) адміністративних районах. Площа торфового фонду становить 136991 га (21 % в Україні), заторфованість території – 6,8 %. На цій території наявні 423 родовища торфу (14,2 % від усіх в Україні). Середня площа родовища становить 230 га, середня глибина торфових покладів 1,57 м. Розвіданих родовищ – 226, із них експлуатованих – 85 , резервних – 5, перспективних – 10, осушених – 80, мілкопокладових – 29, під охороною – 17. Інвентаризація емісій від торфовищ повинна бути поліпшена шляхом: - розробки чітких означень та стандартів для послідовного обліку та звітності щодо осушення та заболочення торфовищ; - прийняття схеми детальної звітності по торфовищах, щоб уникнути виключення важливих територій торфовищ (наприклад, чітко враховувати території, де відмовилися від сільського господарства на торфовищах і видобутку торфу, а також при переході від однієї категорії землекористування в іншу, як це часто буває в Європі); - необхідне глобальне картування торфовищ для заповнення важливих прогалини, особливо в країнах що розвиваються у Європі, зокрема, в Україні. Успіх відновлення торфовищ та їх вплив на емісії парникових газів суттєво залежить від часу, що минув з моменту закінчення використання торфовищ, а також від методів реставрації.

91

4. Опрацювання найважливіших принципів стосовно заболочування торфовищ, зокрема: часові та географічні межі проекту, стратифікацію та буферні зони 4.1. Аналіз досвіду інших країн/регіонів щодо вироблення найважливіших принципів стосовно заболочування торфовищ, часових рамок та географічних меж реалізації проектів, стратифікації та забезпечення буферних зон 4.1.1. Найважливіші принципи заболочування торфовищ Для вироблення основних принципів заболочування торфовищ в Україні слід детально проаналізувати зарубіжний досвід, особливо країн, близьких за географічним розташуванням, кліматом, гідрологічними умовами. Зокрема, такою державою є Білорусь, де осушені більше половини (1 505 000 га) від загальної території торфовищ (2 939 000 га), що становить приблизно 15% загальної території країни [27]. Болота відіграють значну роль у формуванні потоків (емісії та стоку) парникових газів. Загальна щорічна емісія СО2 в атмосферу з осушених торф'яних боліт складає більше 14 662,8 тис. т. Однак з цієї точки зору болота недостатньо вивчені і вимагають до себе великої уваги фахівців різних

галузей

знань. У

зв'язку з

цим,

було

реалізовано

білорусько-

німецькобританський Проект «Відновлення торфовищ Білорусі і застосування концепції їх сталого управління - зниження впливу на клімат з ефектом для економіки і біорізноманіття», який здійснювався за фінансової підтримки Федерального міністерства охорони природи ФРН, Німецького банку розвитку (KfW) та Центру міжнародної міграції та розвитку (CIM, Німеччина). Наукові та практичні роботі в рамках цього проекту здійснювалися у ході міжнародного співробітництва організацій, таких як Британське королівське товариство з охорони птахів (RSPB, Англія), Фонд імені Міхаеля Зуккова (Німеччина) та ГА «Ахова птушак Бацькаỷшчини» за підтримки Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй в Білорусі (UNDP) та Міністерства природних ресурсів і охорони навколишнього середовища Республіки Білорусь. Україна займає одне з останніх місць серед країн Європи за водозабезпеченням (питомий показник 1 тис. м3/рік на 1 жителя) із місцевими водними ресурсами 52,4 км3. Площа водно-болотних угідь становить 4,5 млн. га, в тому числі відкриті заболочені землі — 939 тис. га (1,6% загальної території держави), а площа осушених земель 3,3 млн. га. При 92

цьому, у відповідності з Водним кодексом України, болота — це національне надбання народу, одна з природних основ економічного розвитку та соціального добробуту і є виключно власністю народу України. Проведені осушувально-меліоративні заходи в ХІХ–ХХ ст. спричинили негативні наслідки екологічної рівноваги водно-болотних угідь (осушено понад 50% боліт), одного із основних джерел формування стоку і гідробалансу. Висока мінералізація органічних речовин торфу після осушення і нагромадження водорозчинних солей органіки порушує рівновагу в геохімічному режимі території, підвищує трофність і рівень забрудненості дренажних вод, водоймищ, річок. Стан осушених земель за 2000–2010 рр. є незадовільний, відзначає В.Коніщук [19], оскільки чимало торфовищ використовується безсистемно, із порушеннями у підсобному господарстві, агротехнічні та агролісомеліоративні заходи (хімічна меліорація, захисні лісосмуги, дренаж тощо) здійснюються на дуже обмеженій території. Крім того, на Поліссі торфові землі зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, і майже не проводиться їх реабілітація (відновлення екосистеми до початкового стану). Конференція ООН з навколишнього природного середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992) та Всесвітній саміт із сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002) визначили лише концептуальні засади і напрями дій. Через декларативне викладення положень без належного опрацювання методології, системи практичних механізмів супроводу та менеджменту більшість ініціатив досі не реалізовано. Зокрема, це стосується наукових основ і практичного впровадження заходів, пов’язаних із збалансованим розвитком боліт і торфовищ. З метою комплексного аналізу методологічних основ, екологічних особливостей та динаміки

розвитку

боліт

і

торфовищ

використано

фондові

звітні

матеріали,

нормативноправові акти та наукові публікації. Найперше, що потрібно для вироблення основних принципів заболочування органічних ґрунтів (торфовищ) на окремих конкретних ділянках в умовах України,

це дослідження

процесів природного заболочення і торфоутворення. У незайманих водно-болотних угіддях рівень води залишається стабільним поблизу поверхні (трохи нижче, на, або просто вище), тому залишки мертвих рослин і мохів не повністю гниють. В умовах постійного водонасичення і, як наслідок, відсутності кисню рештки рослин накопичуються і перетворюються у торф. Водно-болотні угіддя, в яких торф активно накопичується називається болотом. У більшості боліт, процес накопичення торфу

93

триває протягом тисячі років, тому такі території можуть бути покритими товстим шаром торфу. Ділянка землі вкрита торфовими ґрунтами називається торфовищем. Неосушений торф містить від 85% до 95% води, і може розглядатися як "маса води, в якій занурено органічний матеріал". Вирішальне значення для правильного відновлення торфовища має усвідомлення того, що в торфовищах компоненти "Рослини", "Вода", і "Торф" дуже тісно пов'язані і взаємозалежні. Рослини визначають, який тип торфу буде сформований і які будуть його гідрологічні властивості. Гідрологія визначає, які рослини будуть рости, чи буде збережений торф і як буде розкладатись торф. Структура торфу і рельєф визначають, як буде текти вода і як відбуватимуться коливання її рівня. Повне відновлення екосистеми торфовища відбувається тоді, коли вдається відновити рослинний і відповідний йому тваринний світ. Організми, які живуть на болотах пристосовані до особливих і екстремальних умов проживання, в тому числі: – високий рівень води і, як наслідок, брак кисню і можлива присутність токсичних іонів (Fe2 +, Mn2 +, S2-) у кореневому шарі; – неперервне накопичення торфу і підйом рівня води, які душать багаторічні рослини; – часто ґрунти мають дуже пористу структуру, що робить нестійкими дерева, які можуть легко впасти або втопитись під власною вагою; – дефіцит поживних речовин у результаті накопичення торфу (ці поживні речовини фіксуються у торфі); – обмежені можливості щодо живлення (дощове живлення боліт або хімічне осадження; – дефіцит іонів у болотяній воді, крім того, ускладнює процеси осморегуляціі в підводних органах рослин та організмів; – як правило, на болотах холодніший і більш вологий клімат, ніж на оточуючих мінеральних ґрунтах, з сильним коливанням температури; – кислотність викликана в результаті катіонного обміну і велика кількість органічних кислот; – наявність токсичних органічних речовин, що утворюються при розкладанні і гуміфікації (тобто розбивка і зміна органічних матеріалів); – велика кількість гумусу створює ефект "чорної" води, що ускладнює орієнтацію у водних тварин.

94

В результаті різних екстремальних умов утворюються болота бідні, перехідні, багаті з різним видовим складом рослинного світу та тваринного. Багато болотних видів рослин і тварин, однак, не зустрічаються в інших місцях проживання. Для потреб методики з оцінювання емісій/поглинань парникових газів з органічних ґрунтів України з використанням модельних розрахунків, земна поверхня класифікується за такими параметрами: 1)

тип ґрунту (органічний – мінеральний),

2) 3)

рівень стояння ґрунтових вод (осушені – підтоплені – дзеркало води), характери рослинного покриву (типу землекористування) трав’яниста рослинність – сільськогосподарські культури – чагарники – деревна рослинність,

4)

тип органічного ґрунту (болотні ґрунти торфовоболотні ґрунти

торфовища низинні

торфувато-болотні ґрунти торфовища низинні карбонатні

торфовища середньоглибокі і глибокі слабо- і середньорозкладені осушені торфовища середньоглибокі і глибокі сильнорозкладені осушені). Модельний розрахунок потоків СО2, СН4, та N2O проводиться для кожної окремої страти з використанням характерних для цієї страти чисельних значень коефіцієнтів моделі. У торфі утворюються шкідливі для рослин продукти неповного розкладу органіки, гумінові кислоти, метан та сірководень. Через нестачу кисню більшість болотних рослин мають у коренях і кореневищах повітряні ходи, в які надходить повітря із надземних частин. Болотні рослини водночас з вологолюбністю мають ознаки сухостійкості, бо влітку верхній шар торфу може пересихати і рослинам не вистачає вологи. Внаслідок малої теплопровідності торф повільно тане навесні, а це скорочує вегетативний період. Тому рослини, пристосувавшись до такого режиму, розмножуються не насінням, а вегетативно. На болотах живуть сотні видів птахів, цінні хутрові звірі (нутрії, ондатри). Часто болота є цінними ягідниками: там може вирости до 2 ц/га журавлини, 7-8 ц/га морошки та ін. На осушених болотах вирощують зернові та технічні культури, овочі, трави. Через необхідність водонасичення, процес формування торфу сильно залежить від кліматичних і топографічних умов. Болота особливо численні в холодних районах, тобто бореальних і субарктичних регіонах, в районах з вологим кліматом, тобто в океанічних районах і у вологих тропіках. Вони переважають на плоских земельних ділянках, таких як Західний Сибір, низовини Гудзонової затоки (Канада), прибережні рівнини Азії і басейн Амазонки.

95

4.1.2. Приклади підтоплення торфовищ у Європі 4.1.2.1. Відновлення торфово-болотних угідь в Ірландії Дослідження проведено в ірландському повторно-зволоженому торфовищі Turraun [156]. Тут колись був зосереджений промисловий видобуток торфу. До видобутку торфу, середня глибина торфу на Turraun складала 6,2 м [138]. Після видобутку (у 1970-ті роки) глибина торфу коливалася від 0 до 1,8 м. Протягом наступних десятиліть, територія торфовища покрилася природною рослинністю. У 1991 році було заблоковано дренажні канави і мінеральний грунт/торф почав знову відновлюватися. З цього часу тут поширилася велика кількість рослинних угруповань водно-болотних екосистем. Існуючий діапазон значень рН від 4,5 до 7,9 в Turraun тісно пов'язаний з глибиною базових вапняків [138]. Значення об'ємної щільності в діапазоні від 180 ± 48 кг/м3 (0 - 15 см глибина торфу), 120 ± 7 кг/м3 (15 - 30 см) і 120 ± 11 кг/м3 (30 - 45 см). Вимірювання газообміну вуглекислого газу проведені в період з квітня 2002 року по грудень 2003 закритим способом в камері з темними і світлими палатами. Вимірювання CH4 проведені в період з липня 2002 року по грудень 2003 року, а погодинні часові ряди параметрів навколишнього середовища визначено за допомогою метеостанції і реєстраторів даних. У результаті спостережень виявлено суттєві емісії СО2 в усіх досліджуваних ділянках, частково навіть у зимовий час [156], а також там, де більш глибокі грунтові води у 2003 році. Емісії CH4 були високими в обидва досліджувані роки, не знайдено ключових факторів впливу на ці процеси емісії. Звідси зроблено висновки, що в Turraun протягом двох років дослідження не зафіксовано суттєвих поглинань парникових газів. Річні зміни кліматичних ресурсів були значними і вплинули на рівень грунтових вод у межах торфовища, що спричинило до великих втрат CO2 особливо наприкінці літа/початку осені 2003 року. Крім того, м'які океанічні кліматичні умови в Ірландії сприяли деградації органічної речовини навіть протягом зимового періоду.

4.1.2.2. Торфовища помірної та бореальної зон У Східній Німеччині досліджено торфовище в рамках масштабного природоохоронного проекту під назвою «Peene-Haffmoor / Peenetal" (20 000 га). Це в основному низинні болота.

96

Загальна глибина торфу до 10 м. Деградація торфовища відповідно до фон є 12,2 і 10 в 0-20 см; 18,5 і 6 в 20-50 см і 21,4 і 3 в 50-110 см, відповідно. Після 1960 року ці території використовувалися як пасовища, відповідно після їх осушення. З 1990 ці території закинуто. В ході проекту реставрації на початку 2005 року почалося підтоплення цих земель і рівень води коливався між 20 і 100 см над поверхнею [46, 94]. У результаті відкриття дамб змінилися процеси обміну вуглекислого газу на затоплених територіях і змінився рівень грунтових вод. На повторно зволожених грунтах спочатку відзначено слабкі емісії N2O (0,22 г N2O на кв.м на рік) і СН4 (0,001 г CH4 на кв.м на рік). Поглинання CO2 відбувалося досить швидко і інтенсивно (-2383 г CO2 на кв.м на рік), проте супроводжувалися надзвичайно високими емісіями метану до 267 г CH4 / кв.м на рік. Звідси зроблено висновки, що у залежності від тривалості фаз (етапів) зволоження коливаються також процеси емісії/поглинання. На першому етапі надзвичайно високий рівень емісій CH4 спостерігається паралельно з низьким поглинанням СО2 (накопичення). Ця початкова фаза є украй негативною для клімату. На другому етапі емісії CH4 суттєво зменшується, в той час як поглинання CO2 досягає свого максимуму. На третьому етапі мають місце низькі рівні емісії CH4 і низькі поглинання СО2. У цій фазі кліматичний ефект від повторного зволоження торфовищ є близьким до природного.

4.1.2.3. Повторне заболочування торф'яно-болотних угідь у Нідерландах Fochtelooërveen є верхове торфовище на півночі Нідерландів [119], покрите рослинністю з середньою висотою близько 40 см. Шар мертвої органічної речовини складає 10 см. Протягом року рівень грунтових вод варіює залежно від погоди, від 0 до 20 см нижче поверхні землі, але ґрунт залишається насиченим. Виміряно потоки вуглекислого газу, використовуючи вихрові кореляційні підходи, з червня 1994 року по жовтень 1995 року. Обсяг емісій СО2 становив 97 г/ кв.м у середньому за рік.

4.1.2.4. Відновлення осушених боліт в західній частині Нідерландів Відновлення раніше осушених торфовищ у районі селища Зегвельд детально описано в [105]. Тут почали видобувати торф ще з 11 століття. Потім видобуток торфу призупинився, причому залишився шар торфу товщиною 5-6 м. Території використовувалися як пасовища.

97

Вміст води в ґрунті регулюється шляхом підтримки рівня води в канавах на фіксованій висоті. Традиційно глибина грунтових вод у канавах від 70 до 90 см нижче поверхні. Наслідком цього є занурення поверхні землі зі швидкістю приблизно 1,1 см на рік [50]. На початку 1970-х почали досліджувати можливості для зниження швидкості осідання грунту, змінюючи глибину грунтових вод. У науково-дослідній фермі недалеко Зегвельд два режими грунтових вод були збережені для ряду родовищ. Перший режим ґрунтових вод був ідентичний традиційному режиму, тобто 70 см нижче поверхні ("сухе" відновлення), і другий режим був 20 см нижче поверхні (підтоплення). Це призвело до того, що глибина грунтових вод була від -15 см в зимовий час і -60 см в літній час. Для оцінки впливу на емісію парникових газів цієї різниці в глибині грунтових вод, вимірювання CO2 та N2O проводилися одночасно на обох полях. Зроблено припущення, що для цих глибин ґрунтових вод емісія СН4 є незначною. Емісія N2O була виміряна з нерегулярними інтервалами часу (варіюється від 1 тижня протягом вегетаційного сезону до 1 місяця у зимовий час). Як результат, емісії СО 2 для підтопленої ділянки були на 25% менші ніж на «сухій ділянці» [92]. Емісії N 2O були приблизно на 34% нижчими у порівнянні з експериментом з підтоплення. Більшість торфовищ у Нідерландах традиційно є у сільськогосподарському використані, в основному як пасовища. Існує ще багато дискусій про майбутнє землекористування для цієї галузі. Якщо осідання грунту і емісії CO2 мають бути зупинені, то рівень грунтових вод повинен бути навіть вище, ніж, як описано вище, при підтопленні. Це зробило б традиційну концепцію сільського господарства неможливо. На теперішній час найбільш імовірним рішенням є обмеження підвищення рівня грунтових вод для великої площі і наближення грунтових вод близько до поверхні тільки для невеликих ділянок.

4.1.2.5. Досвід практичної реалізації відновлювальних заходів Декілька факторів, що обумовлюють або обмежують успіх реставраційних заходів та їх загальний вплив на рівень емісії парникових газів, не були оцінені в результаті прямих вимірювань. Насамперед, існують технічні обмеження для оптимальних умов повторного заболочування. Наприклад, через втрату плавучості, усадки і мінералізації торфу поверхня торфовища не є плоскою і тому важко встановити оптимальний рівень затоплення для нагромадження торфу разом з низьким рівнем емісії CH4. Просторовий розподіл емісій парникових газів між торфовищем і атмосферою вимагає подальшого дослідження. Крім того, інколи наявні тільки обмежені ресурси води для зволоження. Влітку, втрати води на 98

випаровування потрібно компенсувати, якщо гідравлічна провідність торфу зменшується. По-друге, політичні, соціальні та глобальні фактори відіграють важливу роль в успіху відновлення та пом'якшення наслідків зміни клімату шляхом відновлення торфовищ. Наприклад, повторне зволоження може знадобитися для ландшафтного планування з участю різних власників землі. Інколи потрібно приймати компромісні рішення, скажімо даючи дозвіл на сільськогосподарське використання у літній час, тобто хоча б тимчасово необхідно змінити рівень грунтових вод. Це може суттєво обмежити успіх відновлення торфовищ для пом'якшення наслідків зміни клімату. У літні місяці мінералізація торфу є найбільш інтенсивною, хоча з іншого боку кількість води в цей період є найбільш обмеженою. Тим більше, прогнозоване зростання температури і м'яка зима будуть сприяти мінералізації торфу і збільшенню емісії парникових газів від торфовищ у довготерміновій перспективі. Відновлення болота може бути економічно ефективним рішенням для зниження емісій парникових газів у порівнянні з технічними рішеннями, як, наприклад, ізоляція будівель, відновлювані джерела енергії або енергія вітру [94]. Тим не менш, аналіз ефективності витрат має бути зроблений у кожному конкретному випадку індивідуально. Витрати повинні включати разові витрати, наприклад, заходи з відновлення та придбання землі, а з іншого боку поточні витрати, наприклад, технічне обслуговування та щорічні відсотки чи капіталізація інвестицій. Повідомлялося про разові витрати на рівні 400 € на га в Ірландії (відновлювальні заходи) і від 1 000 до 2 000 € на га у Швеції (Лундін). У Канаді витрати на відновлення, у тому числі Sphagnum передачу, мульчування і блокування канави також варіюються від 1 000 до 2 000 € на га. Для відновлення 10 000 га боліт у Північно-Східній Німеччині витрати за період 2000-2008 роки оцінювалися у близько 30 млн €, що відповідає 3000 € на га, для придбання земельних і водних ресурсів, посадки дерев, відкриття гребель та інфраструктурні заходи, наприклад, будівництво мостів і провулків. Якщо припустити, що довгострокові процентні ставки у розмірі 3%, річні витрати, пов'язані з капіталізацією відсотків складають 12 - 90 € на гектар. Є різні цілі для відновлення торфовищ, наприклад, охорона рідкісних видів та біорізноманіття (птахів, рослин і тварин), відновлення екосистем або туризму. Різні цілі вимагають різні заходи та інші умови. Наприклад, важко встановити рівень грунтових вод однаково сприятливий для водоплавних птахів, птахів, що гніздяться, а також зростання певного типу рослинності.

99

4.2. Вироблення основних принципів заболочування органічних ґрунтів (торфовищ) в умовах України, які включатимуть оцінювання часових рамок та географічних меж реалізації проектів, стратифікації та забезпечення буферних зон 4.2.1. Планування відновлення органічних ґрунтів (торфовищ), визначення проблем та вироблення цілей Відновлення болота включає будь-яку спрямовану дію, яка ініціює або прискорює відновлення порушеного торфовища до колишнього, кращого стану. При відновленні йдеться про три основних питання: 1.

До якого стану необхідно повернутися?

2.

Чи можна отримати його назад?

3.

Що необхідно зробити, щоб отримати його назад: які заходи необхідні для

досягнення відновлення? Нижче наведено аналіз підходів до вирішення цих проблем. Визначення проблеми. Першим кроком будь-якого проекту реставрації є визначення проблеми та аналіз недоліків існуючих рішень. Це вимагає ідентифікації ключових процесів (біологічних, гідрологічних та хімічних), визначення відповідальних за спостереженням таких зміни аналіз компоненти місцевості та їх специфіки функціонування (табл. 4.1). Таблиця 4.1. Основні компоненти для оцінювання стану торфовищ [141, 154] Основні компоненти аналізу

Суть аналізованих складових

Типи дослідження Теоретичні дослідження

100

Польові дослідження

Топографія, дренаж

Топографія торфовищ

Клімат

Геологія дренажу Стратиграфія торфовищ

Рельєф дренажу

Рельєф торфовищ

Місцезнаходження об'єкта (відстань до технічних засобів, наявність будівельних матеріалів, діяльність органів влади, наявність робочої сили); варіанти доступу (наявність доріг, водних шляхів, стабільність поверхні); потенційні небезпеки (утилізація відходів, забруднювачі); вплив сусіднього землекористування; екологічна інфраструктура. Можливі небезпеки (старий торф, озера, річки), греблі, дамби, будівлі, машини, галузі утилізації відходів. Очікувана кількість опадів, періоди надлишку води або її браку, високий або низький рівень опадів, періоди замерзання грунту. Гідрогеологія, мінеральний субстрат. Типи торф / товщина торфу, типи торфовищ і їх походження, придатність торфу для будівництва та іншого використання. Джерела води; водні потоки, дренажні та ерозії лінії; джерела забруднюючих речовин. Шляхи водних потоків, дренажні та ерозії лінії.

Гідрологія дренажу Останні гідрологічні зміни: дренаж,

Топографічні карти, фотографії, супутникові знімки з використанням, наприклад: (http://earth.google.com http://maps.google.de/)

Заміри, обстеження та візуалізація

Топографічні карти, фотографії, супутникові знімки з використанням, наприклад: (http://earth.google.com http://maps.google.de/) Метеорологічні дані, ретроспективні метеорологічні дані, дані з літературних джерел.

Заміри, обстеження та візуалізація

Геологічні карти, дані геологічних служб.

Геологічні дослідження (по можливості).

Наукові звіти, літературні джерела, результати опитувань.

Буріння з відбором зразків.

Вимірювання і моніторинг, інтерв'ю з місцевими жителями, автоматизовані метеорологічні вимірювання.

Геоморфологічні карти, Вимірювання. цифрові моделі рельєфу.

Карти рельєфу, цифрові моделі рельєфу.

Вимірювання.

Оглядова література, наукові звіти, звіти про

Визначення потів води та її витрат.

101

відведення грунтових вод, зміни у землекористуванні, зміна клімату.

землекористування (дренаж, видобуток корисних копалин, лісове господарство, сільське господарство.

Гідрологія торфовищ

Природні та антропогенні чинники, якість води, водний бюджет, рівень води.

П'єзометрія, витрата води та визначення потоку.

Дренаж грунту

Аналіз трофічної ситуації.

Оглядова література та наукові звіти, звіти про землекористування (дренаж, видобуток корисних копалин, лісове господарство, сільське господарство), офіційні статистичні дані. Карти грунтів, офіційні земельні кадастри.

Грунти торфовищ

Гідравлічні властивості, електропровідність, коефіцієнт накопичення, капілярність. Аналіз мета популяцій, види та їх ареали, зміни видового складу, інвазивні види, біоіндикація.

Карти грунтів, офіційні земельні кадастри.

Картографія грунтів.

Наукова література, наукові звіти, аерофотознімки, супутникові зображення, з використанням, наприклад: (http://earth.google.com http://maps.google.de/)

Огляд видів і їх документування, картографія, збір, виловлювання, полювання, інтерв'ю з місцевими жителями.

Флора і фауна торфовищ

Аналіз мета популяцій, види та їх ареали, зміни видового складу, інвазивні види, біоіндикація.

Наукова література, наукові звіти, історичні фотографії, аерофотознімки.

Культурні цінності

Історико-археологічні об'єкти, природоохоронні цінності. Охоплення навколишніх височин, дренажні або зрошувальні системи.

Засоби археологічних інституцій, місцева спадщина, наукова література, наукові звіти. Наукова література, наукові звіти, офіційні статистичні дані, історичні дані (фотографії, малюнки), аерофотознімки.

Огляд видів і їх документування, картографія, збір, виловлювання, полювання, інтерв'ю з місцевими жителями. Інвентаризація (див. також „Топографія”).

Флора і фауна Дренажних систем

Колишнє використання дренажу

Використання торфовищ

Дренажні або зрошувальні системи, колишнє землекористування (різка, випас худоби,

Картографія грунтів.

Консультації з колишніми землекористувачами, аналіз скам'янілостей і макрозалишків (палеоекологія) Наукова література, наукові Консультації з звіти, офіційні статистичні колишніми дані, історичні дані землекористувачами, (фотографії, малюнки), аналіз скам'янілостей і аерофотознімки. макрозалишків (палеоекологія) 102

сінокоси, підживлення, хімічна обробка).

Захисний статус

Збереження статусу, юридичні проблеми.

Дані органів влади.

Уналіз можливостей.

Визначення цілей. Не всі функції оригінальної екосистеми повинні бути відновлені, дії можуть бути сфокусовано на конкретні цілі. Ці цілі (тобто які функції торф'яних екосистем повинні бути відновлені) повинні бути чітко сформульовані, в пріоритетному порядку та конкретно для того, щоб визначити: – пріоритети задачі,

між

конфліктуючими

цілями

(часто формулюють

які взаємовиключаються),

– належні методи вирішення (різні цілі вимагають різних методів); – можливість ефективної оцінки (неспецифічні цілі не можуть бути оцінені). Для того, щоб встановити реалістичні цілі, необхідно знати, що можливо відновити. Це у процесі стимуляційного моделювання можна аналізувати різні технічні рішення і потрібні функції. Натомість у природі відновлення інколи стає неможливим через незворотні зміни у самих торфовищах (наприклад, гідравлічні властивості ґрунту, втрата видів) або в більш широкому плані (наприклад, ландшафт, гідрологія, клімат). Це означає, що процес постановки цілей вимагає не тільки технічних знань, але і доброго розуміння інтересів і планів інших зацікавлених сторін. Насамперед потрібно врахувати обмеження подальшої деградації, як перший крок у відновленні, необхідно обмежити подальшу деградацію. Коли активне зростання торфу не може бути відновлено, то обмеження подальшої деградації

це найвища мета, яку можна досягнути.

Торфовища без накопичення торфу ведуть у загальному випадку до деградації торфу і окислення, що в кінцевому підсумку спричиняють повне зникнення торфу, болота і функцій пов'язаних з болотом. Основний підхід для обмеження подальшої деградації відновити первісну вологість торфовища.

4.2.2. Технічні обмеження

103

це якнайкраще

Технічна здійсненність дій на відновлення функцій конкретних торфовищ суттєво залежить від етапу деградації. Найменш постраждали і тому найлегше можуть бути відновлені торфовища, в яких є тільки незначні зміни флори і фауни або пожежі, але не були порушені інші умови, а саме

браконьєрство, вилов

гідрологія. Відновлення таких боліт

включає в себе тільки сприяння спонтанному повторному заселенню виду (наприклад, шляхом створення відповідних умов для встановлення відповідної рослинності) або повторне введення спор (наприклад, посіву) або внесення організмів у цілому (наприклад, за допомогою посадки). У більшості випадків, однак, види зникають не через прямий вплив, але через зміни умов на цій ділянці. Найпоширенішою

проблемою

у

відновленні

торфовищ

є

те,

що

більшість

експлуатованих торфовищ включає дренаж (див. табл. 4.1). У болотах, зміна середнього рівня води на кілька сантиметрів може привести до істотної зміни в рослинності і може сильно вплинути на накопичення торфу та спричинити зміни мінералізації і властивих функцій. Якщо торфовища тільки недавно осушені і гідропоніка й рельєф торф'яних ґрунтів ще не були порушені, відновлювальні заходи можуть бути обмежені підтопленням, заповненням канав або знищенням підземних дренажних труб. Крім того, доведеться вжити заходи з відновлення видів флори і фауни. Більшість торфовищ живляться дощовою водою. Тому на стан торфовища можна також вплинути гідрологічними заходами за межами самого торфовища, які впливають на рівень води, динаміку або якість болота. Хоча це не очевидно, але часто не менш важливо, є зниження припливу ґрунтових вод в болоті в результаті осушення або вилучення води в гідрологічні водозбори боліт, навіть на відстані кілометрів. Це може призвести до збільшення впливу дощової води, підкислення, евтрофікації, зміни рослинності і втрати рідкісних видів, хоча рівень води майже не змінився. Це стосується оліготорфних боліт, менше – мезоторофних. Якщо мали місце зміни гідрологічного режиму ландшафту, то відновлення має включати також гідрологічні заходи на великих територіях або значні гідрохімічні інженерні заходи на місці. Процеси, викликані проведенням дренажних робіт, включають: –

осідання, тобто зниження рівня поверхні,

–

ущільнення,

–

розтріскування із-за неперервного осідання і набухання, особливо в сухому кліматі,

104

–

розкладання і мінералізацію (перетворення органічного матеріалу до неорганічної речовини).

Ці процеси зміни гідравлічних властивостей торфу (пористість, вологоємність, гідравлічна провідність, капілярність) у значній мірі є незворотними. Вони можуть зменшити потужності торфовищ для зберігання води та регулювання. Формування вертикальних і горизонтальних тріщин сприяє підйому капілярної води і може привести до частішого і більш глибокого осушування ґрунту. Завдяки активізації діяльності ґрунтових організмів осушених торф'яних ґрунтів він розпушується і стає дрібнозернистий і з часом може стати однорідним. Відновлення торфових гідравлічних умов практично неможливо. Ущільнений торф не пропускає воду, знижується коефіцієнт накопичення води в торфі, це веде до більшого коливання рівня води, що збільшує розкладання торфу. Це означає, що торфовища, де гідравлічні властивості торфу були сильно змінені, не можуть бути відновлені до їх колишнього гідрологічного функціонування, проте альтернативні цілі з відновлення повинні бути вироблені (див. рис. 4.1).

105

Нижній рівень грунтових вод

-

+

Збільшення наявності O2

Збільшення розкладання

Знизилася еластичність

Знизилася пористість

Знизилася гідр. провідність

Знизився коефіцієнт накопичення

Знизився підземний

Збільшилось коливання рівня і потоку води

рівеньпотік грунтових вод

Знизився рівень ґрунтових вод

Збільшився середній рівень ґрунтових вод

Рис. 4.1. Механізми зворотного зв'язку між нижніми рівнями води та гідрологічних властивостей торф'яних боліт [140]

Перколяційні болота, наприклад, весь час зберігають свій стабільний рівень води з великим водопостачанням, що пов’язано з великою проникністю торфу. Натомість у „неробочому” стані, ущільнений торф не може достатньо добре проводити воду і тому воду потрібно підводити за допомогою поверхневого водотоку. Низинні болота зазвичай зберігають стабільні рівні води із-за великої вологоємності торфу. У неробочому стані, ущільнений торф не може більше забезпечити цю функцію і вода, необхідна для підтримки високих і стабільних рівнів для утворення нового торфу, повинна бути витримана вище рівня торфу. Недренований торф на 85-95% містить воду, тому дренаж торфовища неминуче

106

спричиняє істотні зміни у рельєфі торфу (до декількох метрів). У природних боліт, існує пряма залежність між формою (рельєфом поверхні) торфовища та гідрологічною провідністю торфу, а також кількістю води, яка транспортується через товщу торфу. Зміна рельєфу у результаті дренажу, видобування торфу, вогню чи інших причин змінює цей вкрай чутливий баланс. Результати цих дій можуть бути непередбачувані, оскільки відбувається ланцюгова реакція багатьох процесів з інколи взаємно протилежними ефектами, викликаними, зокрема, такими чинниками: – зміни рельєфу призводять до зміни відтоку води з торфу і збільшення поверхневого стоку, що спричиняє падіння рівня води (а це також змінює рельєф і може збільшити кількість води, що транспортується по торфу); – низький рівень води викликає ущільнення і збільшення розкладання торфу, який може призвести до зниження гідравлічної провідності (дрібні пори), а в разі тріщин у торфі може також вести до збільшення стоку; – нижчі рівні води і більші коливання рівня води сприяють більшому заростанню (дерева, чагарники) і глибшому укоріненню (карликові чагарники, трави) рослинності, яка впливає на гідрологічні властивості торфу через механокрекінг (вітер) і перфорації. Вищі рослини можуть призводити до збільшення сумарного випаровування, а це у свою чергу приведе до зниження рівня води. Гідрологічний дисбаланс у результаті змін рельєфу торфовищ часто вирішується реконструкцією рельєфу торфовищ у поверхневих і ґрунтових деградованих торфовищах. Компактний торф на поверхні (сильно гуміфікований сфагновий торф) в основному має малий коефіцієнт зберігання води, а це веде до неминучих втрат води через сумарне випаровування та спричиняє значне зниження рівнів води у літній період.

4.2.3. Юридичні обмеження При плануванні відновлення торфовищ необхідно проаналізувати відповідні правові обмеження. При цьому можуть знадобитися, наприклад, спеціальні дозволи на основі: – міжнародних інституцій, у сферу діяльності яких входить відновлення торфовищ ; – гірничого законодавства, зокрема для видобутку торфу, пов’язаного з формування оптимального рельєфу,

107

– будівельного законодавства, наприклад, для спорудження певних будівель (притулків для охоронців або відвідувачів, оглядових майданчиків), гідротехнічних споруд для регулювання рівня води (гребель, дамб) і засобів доступу (шляхів, дощатих настилів, мостів), – водного законодавства, наприклад, для зміни дренажної системи та рівнів води, блокування канав, затримки водотоків, відведення ґрунтових вод, скидання або подачі води, створення водних резервуарів або озер, – законодавства з утилізації відходів. При розробленні будь-якого проекту реставрації торфовищ слід брати до уваги можливу необхідність вироблення деяких прав (права загального землекористування, права проходу через торфовища, прибережні території, мисливські угіддя, території випасу худоби тощо), розташування місць

загального користування чи

комунікацій

(газопроводів, ліній

електропередач та дороги). У багатьох країнах існує законодавство, яке зобов'язує аналізувати можливі наслідки запланованих заходів на навколишнє середовище (ОВНС – оцінка впливу на навколишнє середовище). Детальну інформацію про оцінку впливу на навколишнє середовище можна знайти на сайтах: http://ec.europa.eu/environment/eia/home.htm

і

http://www.sciencedirect.com/science/journal/01959255. Заходи, що зобов'язують до ОВНС, вказані у відповідних законах, які також визначають, хто повинен провести дослідження, коли це дослідження повинно проводитися, протягом якого часу, яким аспектам необхідно приділяти особливу увагу. В процесі оцінювання впливу на навколишнє середовище, відповідні проекти чи остаточні звіти можуть бути публічно обговорені до прийняття остаточних рішень. Оскільки отримання всіх необхідних ліцензій може зайняти багато часу, для цього можливо буде корисним провести реалізацію проекту в кілька етапів.

4.2.4. Участь громадськості та залучення зацікавлених сторін Успіх запланованого проекту реставрації буде залежати від державної підтримки та прийняття відповідних рішень. В демократичному суспільстві громадськість має право на отримання інформації або консультацій з певних питань і можуть на них впливати. Ясне розуміння мети проекту та цілі реалізації надають владі, зацікавленим сторонам та широкій 108

громадськості і це повинно включати стільки людей, скільки можливо при плануванні цього проекту на ранній стадії. Орхуська Конвенція (www.unece.org/env/europe/ppconven.htm) вимагає надання можливості участі громадськості у прийнятті рішень про акції, які можуть мати істотний вплив на навколишнє середовище. Зокрема стаття 6 Орхуської Конвенції говорить, що: "Кожна Сторона забезпечує ранню участь громадськості, коли всі варіанти відкриті і ефективна участь громадськості може бути використана". Участь громадськості є ключовим фактором для успіху будь-якого проекту реставрації, тому що підтримує легітимність прийняття рішень і зміцнення демократії. Його підхід "знизувверх" дає можливість окремим особам впливати на прийняття рішень. Участь громадськості також збагачує етапи планування шляхом обміну знаннями та ресурсами, це підвищує рівень обізнаності та відповідальності, підвищує прозорість, вирішує суперечливі думки і визначає реальні цілі, визначає потреби і бажання, а також включає соціальне навчання. Участь громадськості означає залучення її безпосередньо до участі в процесі прийняття рішень. У залежності від прав, які надані громадськості, є різні ступені участі. Низький ступінь участі означає, що відповідальний орган надає інформацію тільки про раніше прийняті рішення. В інших випадках вона надає інформацію на певні теми, щоб зібрати думки громадськості, які будуть надалі прийняті до розгляду. Громадськість також може бути безпосередньо залучена до процесу прийняття рішень, наприклад, шляхом консультацій. Високий ступінь участі громадськості означає, що визначається група осіб, включених до прийняття рішення, від її імені по деяких питаннях. Якщо виникає конфлікт інтересів, добре організована форма участі громадськості може призвести до рішення, яке є більш-менш задовільним для кожної сторони, що бере участь в обговоренні.

4.2.5. Методи активізації участі громадськості Існує багато способів забезпечення участі громадськості у прийнятті рішень з екологічних питань, у тому числі: освіта та надання інформації, інформація зворотного зв'язку, участь та консультації, розширена участь.

4.2.5.1. Освіта та надання інформації

109

Різноманітні листівки і брошури включають письмовий матеріал, який використовують для розповсюдження інформації, щоб змінити погляди людей і підвищити прозорість процесу. Цей матеріал може бути використаний, щоб досягти широкого обговорення громадськості, але він також є корисним для участі у конкретних цільових групах. Розсилання новин – це гнучкий інструмент гласності, який можна адаптувати до потреб різних аудиторій. Інформація може включати графічні презентації для візуалізації пропозицій, якщо вони розміщені в громадських місцях і аудиторія може засвоювати інформацію у відповідний зручний час. Оголошення можна використовувати для розповсюдження обмеженої інформації (наприклад, оголосити пропозиції, організація нарад та інших заходів). Якщо вони належним чином поширюються, то можуть охопити велику аудиторію. Статті в засобах масової інформації, інформації на радіо або телебаченні – це доволі дешевий спосіб поширення інформації для місцевої аудиторії. Така інформація повинна бути підготовлена дуже обережно і ретельно, тому що обмежений вміст і редакційні правки можуть призвести до проблеми неправильної інтерпретації. Відео та DVD-диски є також дешевим, професійним і надійним способом поширення інформації про проекти реставрації. Організовані виїзди на місця – це класичний інструмент для доведення питань до жителів шляхом обміну досвідом, висвітлення конкретних заходів і питань на сайтах тематичних досліджень.

4.2.5.2. Інформація зі зворотним зв'язком Якщо співробітники надають можливість висловитися учасникам громадських обговорень з аналізованих питань, то можуть отримати цінні відповіді і коментарі. Штатні телефонні лінії можуть бути надані для зацікавлених людей, щоб отримати інформацію, висвітлити питання і зробити коментарі та внести пропозиції. Регулярно поновлювані сайти – це також дешевий спосіб не тільки надання інформації, а й глобального запрошення користувачів мережі до зворотного зв'язку. Обмежене число учасників може бути включене у телефонні опитування. Хоча цей метод може бути дорогим, але він дозволяє людям, які не є мобільними, поговорити з чиновниками або політиками і взяти участь у обговореннях.

110

Громадські збори дозволяють зібрати зацікавлених осіб і сторін, залучених до обміну інформацією та обговорення пропозицій. Такі зустрічі повинні бути ретельно підготовлені. Вони дуже складні і непередбачувані і можуть бути використані певними групами. При організації громадських зборів повинні бути прийняті до уваги такі аспекти: – встановити чіткі цілі для участі, – виявити і скерувати до участі всі відповідні зацікавлені сторони, – адаптувати процес участі з цілями і потребами всіх зацікавлених сторін, – переконатись, що є достатньо часу для участі, – переконатись, що важлива інформація заздалегідь доступна, щоб дати учасникам можливість визначити питання, – забезпечити належні можливості для всіх учасників задавати питання або брати участь

в

обговоренні,

наприклад,

використовуючи

незалежного

і

добре

підготовленого головуючого, – запропонувати зрозумілий порядок денний, наприклад, запропонувати можливість для інтерв'ювання експертів, – забезпечити інтерактивний процес участі, який передбачає генерування ідей, наприклад, стимулюючи групові дискусії серед самих учасників, – забезпечити чітке розуміння ситуації, її проблем і можливих рішень, наприклад, представляючи базові знання про проблематику, різні ідеї і проблеми.

– чітко вказувати докази того, що погляди учасників були розглянуті у фінальному рішенні. Щоб зібрати інформацію від людей, які не будуть йти на громадські збори, часто використовуються опитування, інтерв'ю і запитальники (очні чи по телефону). Участь та консультації. Обмежене число учасників, можуть обмінюватися інформацією і обговорювати пропозиції на семінарах. Семінари можуть бути спрямовані на певні групи зацікавлених сторін для вирішення конкретних проблем. Вони є більш ефективними, якщо кількість учасників залишається невеликою. Форуми можуть бути організовані, щоб оцінити реакцію на заплановані заходи і отримати розуміння перспективи, ідеї та проблеми запрошених учасників. Це інтенсивний шлях обміну і може бути дорогим, тому що тільки невелика кількість людей може брати участь і будуть необхідні додаткові можливості для участі. День відкритих дверей означає, що зацікавлені сторони запрошуються відвідати певне місце (наприклад, сайт або офіс) у зручний для них час, щоб переглянути інформаційні матеріали і задавати питання про пропозиції.

111

Те ж саме може бути організовано для потенційно глобальної аудиторії "відкритих дверей" в мережі Інтернет (наприклад, дошки оголошень, списки розсилки або дискусійні форуми). Це дешевий спосіб для людей, які мають доступ до мережі.

4.2.5.3. Планування заходів На наступному етапі, шляхом ретельного аналізу повинні бути визначені відповідні інструменти або заходи для досягнення цілі. Коли відновлення торфовищ є технічно можливим, повстають інші питання, у тому числі: Які будуть наслідки дій, що пропонуються? Які можливі побічні ефекти від процесу відновлення у разі, коли цілі будуть досягнуті? Які наслідки за межами площ безпосереднього впливу? Які наслідки в довгостроковій перспективі впливу на навколишнє середовище? Яке буде співвідношення затрат та прибутку? – Адже багато факторів можуть визначити кінцеві витрати на проект відновлення, в тому числі: – витрати на купівлю необхідних земель, – витрати на експертів для вивчення та інтерпретації стратиграфічних, гідрологічних та біологічних характеристик, – витрати на оренду машин, обладнання та операторів, – витрати на будівельні матеріали та їх транспортування, – витрати, пов'язані з рослинним матеріалом (включаючи вирощування певних видів), – заробітна плата виконавців, – витрати на співробітників ланки управління, – витрати по компенсації за несприятливі наслідки для зацікавлених сторін, – витрати на регулювання доступу громадськості (установка дощатих настилів, знаків та огорож), – витрати на моніторинг і управління. Щоб скоротити витрати, доцільно використовувати - скрізь, де це можливо - місцеві матеріали (торф, деревину, дерен, пісок). Стратегічне планування та управління. Поруч з вибором відповідних матеріалів, стратегічне планування та управління також включає в себе:

112

– вбір кваліфікованих підрядників (бажано з багатим досвідом роботи з торфовищами, оскільки торф – це спеціальний і при цьому іноді ризикований будівельний матеріал і субстрат), – вибір відповідної пори року (як торфовища в деякі сезони краще доступні і ефективніше піддаються відновленню, ніж в інші), – планування використання коштів, з врахуванням можливих екстремальних погодних умов, – застосування відповідних норм безпеки, адаптованих до умов конкретних торфовищ.

4.2.6. Моніторинг проектів відновлення Моніторинг, тобто тісні і систематичні спостереження, дозволяють помітити значні зміни і, отже, високу вірогідність, щоб відповісти на наступні питання: – Чи досягнуто плановані цілі чи їх перевищено?

– Чи кошти використано ефективно і результативно?

– Що можна покращити?

– Як можна краще адаптувати управління процесом? Доведення цієї інформації до зацікавлених сторін і громадськості дає можливість покращити інші проекти і становить основу для майбутніх програм моніторингу. Моніторинг об'єктів, методи і терміни мають бути адаптовані до індивідуальних особливостей кожного проекту (див. табл. 4.2). Таблиця 4.2. Аспекти, які необхідно враховувати при розробці схеми моніторингу [82]

Історія місця розташування

Який фактичний рівень деградації? Чи змінилися умови існування в біотопах (оселищах) в останні роки? Чи можливе відновлення болотних видів, який стан насіннєвого банку?

Розташування об'єкту

Де джерела спонтанної реколонізації (цільових видів)? Де є порушення (діяльність людини, відходи, забруднюючі речовини, і проблема видів)?

113

Як змінилася буферна зона? Ситуація з розташуванням об’єкту

Має бути врахована природна зона, розмір ділянки, експозиція схилу, інші деталі моніторингу.

Прикладні методи

Чи буде проведено природна рекультивація, відбудеться або була застосована первинна підтримка створеного проекту? Чи були зміни в гідрології місця? Чи є вимоги до управління або обслуговування (наприклад, для підтримки певного рівня води шляхом відкачування води або шляхом регулювання водозливів)?

Цілі проекту

Чому присвячений проект? Які види моніторингу будуть проведені (всього водозбірного басейну; окремих ділянок) і де будуть розташовані ділянки відбору проб (як розміщені ділянки - регулярно чи випадково)? Як довго і як інтенсивно повинен відбуватись моніторинг (наприклад, оцінити зміни протягом достатнього періоду часу)? Чи можна оптимізувати моніторинг шляхом моделювання обраних параметрів?

Мета моніторингу повинна бути простою, вимірною, досяжною і повторюваною. Для відстеження змін та наслідків реалізованих заходів, необхідно насамперед оцінити і задокументувати початкову ситуацію. Успішний контроль та проведення моніторингу вимагає відповідної пори року (з урахуванням доступності місця, пов'язаності з періодом цвітіння або розведення цільових видів) і право контролю, залежно від бюджету та наявних різних стратегій моніторингу.

4.3. Висновки Аналіз досвіду інших країн щодо вироблення найважливіших принципів стосовно заболочування торфовищ, часових рамок та географічних меж реалізації проектів, стратифікації та забезпечення буферних зон показав фрагментарність досліджень у цій галузі.

114

Незважаючи на те, що 3% земної поверхні вкрито торфовищами, значна частина яких є осушеними, єдиної концепції відновлення торфовищ немає. Найменш постраждали і найлегше відновлюваними є торфовища, в яких є тільки незначні зміни флори і фауни умови, а саме

браконьєрство, вилов або пожежі, але не були порушені інші

гідрологія. Відновлення таких боліт включає в себе тільки сприяння

спонтанному повторному заселенню виду (наприклад, шляхом створення прогалини для встановлення відповідної рослинності) або повторний підсів спор. Якщо торфовища тільки недавно осушені і гідропоніка й рельєф торф'яних ґрунтів ще не були порушені, відновлювальні заходи можуть бути обмежені підтопленням, заповненням канав або знищенням підземних дренажних труб. Крім того обов’язковими є заходи з відновлення видів флори і фауни. Гідрологічний дисбаланс у результаті змін торфовищ часто усувають шляхом реконструкції рельєфу у поверхневих шарах ґрунту деградованих торфовищ. Сильно гуміфікований сфагновий торф в основному має малий коефіцієнт зберігання води, а це веде до неминучих втрат води через сумарне випаровування, продовжує призводити до значного зниження рівнів води в літній період. Найпоширенішою проблемою при відновленні торфовищ є те, що більшість експлуатованих торфовищ включає дренаж. В болотах, зміна середнього рівня води в кілька сантиметрів може привести до істотної зміни в рослинності і може сильно вплинути на накопичення торфу, зміну мінералізації і властивих функцій. Процеси зміни гідравлічних властивостей торфу (пористість, вологоємність, гідравлічна провідність, капілярність) у значній мірі є незворотними. Вони можуть зменшити потужності торфовищ для зберігання води та регулювання. Формування вертикальних і горизонтальних тріщин може привести до частішого і більш глибокого осушування ґрунту. Завдяки активізації діяльності ґрунтових організмів осушених торф'яних ґрунтів він розпушується і стає дрібнозернистий і з часом може стати однорідним. Вважається, що відновлення торфових гідравлічних умов є практично неможливим. У кожному конкретному випадку для реставрації торфовища необхідно провести тривалі дослідження (моніторинг) за змінами на ділянці, виявити ступінь деградації, розробити план відновлення, який враховуватиме максимальну кількість чинників (тип ґрунту, зволоження, страти, буферні зона) та громадську думку.

115

5. Опрацювання механізмів інтеграції критеріїв та принципів стосовно заболочування торфовищ у Національну схему «зелених» інвестицій 5.1. Аналіз нормативно-правової бази щодо реалізації проектів у рамках Національної схеми «зелених» інвестицій Згідно статті 150 Земельного кодексу України [1] до особливо цінних земель віднесені торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини. Враховуючи, що торфовища з глибиною залягання торфу до одного метра згідно з технологічними умовами не підлягають промисловій розробці і можуть використовуватися тільки як сільгоспугіддя, до особливо цінних земель віднесені всі торфовища в Україні. Це унеможливило вилучення торфовищ та окремих, навіть невеликих торфоділянок для промислової розробки торфу, а сама торфовидобувна галузь функціонує поза законом. Через значні ускладнення порядку надання ділянок торфовищ для їх промислової розробки значна частина діючих торфодобувних підприємств працює з постійним дефіцитом виробничих потужностей для видобування торфу, що негативно впливає на їх виробничу та фінансово-господарську діяльність, на забезпечення населення цим дешевим та ефективним паливом. Одночасно складається катастрофічна економічна ситуація з використанням осушених торфовищ, загальна площа яких в сільськогосподарському та лісогосподарському користуванні становить біля 300 тис. га, що становить майже третину від загальної кількості площі торфовищ України. Під промисловим видобутком торфу зайнято менше одного відсотка від загальної площі торфовищ. У теперішній час осушені торфовища в сільськогосподарському виробництві використовується неефективно або взагалі не використовується, заростають бур’янами, кущами, а гідротехнічні споруди, осушувальні канали, насосні станції, мости через канали та шлюзи руйнуються або зруйновані. У зв’язку з цим із року в рік зростає загроза торф’яних пожеж, які носять надзвичайно небезпечний характер, адже вогонь перекидається на населені пункти, ліси, посіви сільгоспкультур, промислові об’єкти, залізниці та інші споруди.

Міжнародне законодавство щодо торфовищ Рамкова

конвенція

Організації

Об'єднаних

http://www.unfccc.de/ 116

Націй

про

зміну

клімату

Конвенція по боротьбі з опустелюванням (UNFCCD)

http://www.unccd.int/main.php

Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсарська конвенції) http://www.ramsar.org/ Протокол про внесення змін до Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення як місцеперебування водоплавних птахів

http://ramsar.org/

Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх утилізація

http://www.basel.int/

Боннська конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (CMS) http://www.wcmc.org.uk/cms/ Конвенція про біологічне різноманіття (КБР)

http://www.biodiv.org/

Конвенція

зникаючими

про

міжнародну

торгівлю

видами

(CITES)

http://www.cites.org/ Віденська конвенція про охорону озонового шару Монреальський

протокол

про

речовини,

що

http://www.unep.ch/ozone руйнують

озоновий

шар

http://www.unep.org/ozone/ Лусакська угода про експлуатацію спільних правоохоронних дій, спрямованих на легальну торгівлю дикої фауни і флори, Конвенція з регіональним морів

http://www.unep.ch/seas/

Конвенція про стійкі органічні забруднювачі (СОЗ)

http://www.chem.unep.ch/pops

Орхуська конвенція про доступ до інформації в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з охорони навколишнього середовища

http://www.unece.org/env/pp/

6. Розроблення настанов та критеріїв для проектів із повторного заболочування торфовищ у Національній схемі «зелених» інвестицій (НСЗІ) 6.1 Аналіз відомих підходів, рекомендацій та критеріїв для практичної реалізації проектів з повторного заболочування торфовищ Для аналізу відомих підходів та критеріїв для практичної реалізації проектів з повторного заболочування га торфовищах необхідно взяти до уваги те, що основною метою проектної діяльності є не лише скорочення викидів парникових газів внаслідок дії антропогенних факторів для досягнення певних зобов’язань зі скорочення викидів (зокрема за

117

РКЗК ООН), а також покращення основних складових сталого розвитку місцевих громад (економічного та соціального розвитку) та збереження біорізноманіття даних територій. Для врахування усіх вищенаведених цільових складових для реалізації проектної діяльності можуть стати проекти так званого «добровільного скорочення». Найкращим прикладом та орієнтиром серед проектних рішень є проекти «Золотого стандарту» (Gold Standart). «Золотий стандарт» був заснований у 2003 році організацією WWF та іншими неурядовими організаціями для забезпечення більш повного, ефективного регулювання та сильного управління на ринках вуглецю та, в більш широкому значенні, для того, щоб визначити, продемонструвати та підштовхнути до втілення найкращих практик на міжнародних вуглецевих ринках. Даний стандарт є єдиним стандартом «оцінки відповідності», що функціонує на добровільному ринку та структурований таким чином, що може виступати, як справжній регулятор від імені громадянського суспільства на цих ринках. «Золотий стандарт» нині надає дві основні схеми сертифікації для вуглецевих проектів: перша функціонує паралельно із схемами Механізму чистого розвитку (МЧР) та Спільним впровадженням (СВ) Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату (РКЗК ООН), тоді як друга є окремою схемою для добровільних скорочень викидів (ДСВ) на міжнародному добровільному ринку вуглецю. Ці схеми гарантують, що усі реалізовані проекти Золотого стандарту (МЧР/СВ) та кредити (ДСВ) відповідають найвищому рівню інтеграційності навколишнього середовища, а також можуть забезпечувати необхідний захист та впровадження сталого розвитку в громадах, де ці проекти реалізовані. Робота «Золотого стандарту» унікальна. Використовуючи принципи захисту Програми розвитку ООН, старт проектів можливий лише за обов’язкового гарантування, що вони не викликають прямих чи непрямих порушень ні місцевим громадам, ні відповідним зацікавленим сторонам, ні навколишньому середовищу. Під час роботи із місцевими громадами та неурядовими організаціями, вони повинні бути спроектовані та надавати результати, що відповідають принципам сталого розвитку. В додаток до реальних перманентних скорочень викидів або збільшень поглинань парникових газів, усі інші впливи на соціум чи навколишнє середовище – позитивні чи негативні, - повинні бути регулярно перевіреними та верифікованими протягом часу реалізації проекту. Неурядові організації, що надають підтримку, можуть перевірити будь-який проект перед тим, як будуть надані кредити, та за бажанням надати свої рекомендації. Якщо місцеві зацікавлені сторони висловлюють побоювання щодо проекту, вони можуть вести діалог із «Золотим стандартом» через Механізм подачі скарг золотого стандарту на будь-якому етапі проведення проекту. Процеси «Золотого стандарту» передбачають перевірки, що гарантують прозорість проекту та контроль якості кредитів. Вони включають офісні перевірки та звіти аудитів, інформацію від місцевих зацікавлених сторін та можливість усіх партнерів неурядових організацій надати відгук на кожен проект «Золотого стандарту». Цей унікальний процес є єдиним шляхом підтвердження, що скорочення викидів вуглецю є реальними, можуть бути виміряними, додатковими, перманентними та що гарантовані переваги сталого розвитку. Це означає, що лише ті проекти, що відповідають таким вимогам, є гарантованими і збалансованими з точки зору потреб світових інвесторів, місцевих громад та інших зацікавлених сторін. Кредити «Золотого стандарту» є унікально визначеними та прозоро враховані в центральному реєстрі, що надає прямий доступ до документації проекту та аудитів. Принципи проекту «Золотого стандарту» 118

Правила «Золотого стандарту» викладені у відповідності із принципами справедливості, надійності, консервативності та прагматизму, що є ключовими для стандарту. У випадку, якщо правило має непередбачувані наслідки, відповідні органи «Золотого стандарту» будуть працювати для того, щоб забезпечити підтримку та примноження цінностей «Золотого стандарту». Крім цього, у випадку, коли розробник проекту не згоден із кінцевим рішенням «Золотого стандарту», він може подати апеляцію через Апеляційний орган «Золотого стандарту». «Золотий стандарт» був першим, що дозволив розробникам це робити. Цей апеляційний механізм, що був розроблений спільно із Постійною палатою Третейського суду, був першим у своєму роді на світових ринках вуглецю. Таблиця 6.1 Правила і критерії Золотого Стандарту Правило 1 Проект не повинен нашкодити, відповідаючи Правилам тисячолітніх вуглецевозберігаючих цілей Програми розвитку ООН (Правила ПРООН) 1.1 Проект повинен оцінювати ризик потенційних негативних наслідків щодо правил захисту прав людини, норм праці, збереження навколишнього середовища та протидії корупції. Ці правила захисту були розроблені від Правил ПРООН, Тисячолітніх цілей розвитку ООН та міжнародних конвенцій. Проекти повинні ідентифікувати потенційно негативні наслідки у відповідності до даних правил та уникати, знижувати чи виправляти їх. Правило 2 Проект повинен спонукати до сталого розвитку 2.1 Проект повинен демонструвати в цілому позитивний вклад у сталий розвиток шляхом проведення детальної оцінки наслідків, використовуючи інструменти «Золотого стандарту»

2.2 Проект повинен бути оцінений як у матриці сталого розвитку, так і шляхом порівняння серії індикаторів сталого розвитку, що визначені для різних типів проектів. Правило 3 Проект повинен залучувати усі відповідні зацікавлені сторони 3.1 Процес широких обговорень серед зацікавлених сторін є обов’язковим, протягом якого вони визначають найбільш важливі індикатори соціальних, економічних та екологічних цілей. Це дозволяє зацікавленим сторонам впливати на процес створення проекту.

119

3.2 Усі неурядові організації-партнери «Золотого стандарту» можуть підтримати процес обговорення серед зацікавлених сторін та мають право для вхідної інформації для будь-якого проекту, як точка зору при процесі сертифікації.

3.3 Механізм оскарження дозволяє зацікавленим сторонам надавати відгуки на проекти Правило 4 Зниження викидів парникових газів та поглинання вуглецю повинні бути реальними.

4.1 Зниження викидів парникових газів та поглинання вуглецю, отриманих від проекту, повинні бути точно та детально виміряними, а також перевіреними затвердженою незалежною третьою стороною та Секретаріатом Золотого стандарту.

4.2 Проект повинен демонструвати, що зниження викидів парникових газів та поглинання вуглецю є додатковими. Правило 5 Проект повинен відповідати усім відповідним законам та «Правилам «Золотого стандарту» 5.1 Проект повинен слідувати крокам сертифікації, як це рекомендовано у специфічних вимогах для кожного виду проектів, для забезпечення відповідності «Правилам «Золотого стандарту» 5.2 Розробник проекту повинен підписати декларацію «Золотого стандарту», що засвідчить, що проект відповідає усім місцевим та відповідним міжнародним законам.

5.3 Проект повинен демонструвати, що структура та права на власність були чітко визначені та задокументовані. Правило 6 Проект повинен бути прозорим 6.1 Інформація щодо проекту повинна бути добре задокументована для можливості копіювання та відслідковування сертифікованої інформації. Документація проекту повинна бути публічно доступною у «Реєстрі «Золотого стандарту» Правило 7 На відповідність та прогрес проекту повинен проводитися моніторинг, звітування та незалежна верифікація протягом усього періоду набуття кредитів.

120

7.1 Проект повинен мати План моніторингу, що базується на висновках оцінки «не нашкодь» та детальної оцінки впливу на сталий розвиток, щоб підтвердити, що проект вносить вклад в сталий розвиток та не шкодить. Параметри Плану моніторингу повинні бути регулярно промоніторені, прозвітовані та незалежно верифіковані.

7.2 Незалежні акредитовані органи сертифікації повинні підтвердити, що проект відповідає усім правилам та що усі висновки і розрахунки є вірними.

7.3 Секретаріат «Золотого стандарту» повинен переглядати усю документацію та може вимагати корекцій або доповнень, при необхідності, для забезпечення відповідності проекту вимогам Золотого стандарту. Ці корекції або додатки можуть мати місце після аудиту третьою стороною, якщо вони здаються неповними чи неправильними.

121

Процес сертифікації проекту є одним з основних на етапі розробки проектної документації та вимагає чіткого слідування стадіям, відображеним на рисунку 6.1.

Визначені СО2 сертифікати

Верифіковані СО2 сертифікати

Регулярний цикл мінімум кожні 5 років

Щорічно

Рис. 6.1. Схема проведення процесу сертифікації Таблиця 6.2. Порівняння процесу проведення шляхів отримання сертифікатів за РКЗК ООН і «Золотим стандартом» Етап І

Схема отримання вуглецевих кредитів

122

Схема отримання

Документи і

План

РКЗК ООН

Добровільний «»Золотий стандарт

МЧР

Великий/малий Мікро масштаб масштаб

СВ

«Золотого стандарту»

звітність для обох шляхів*

Оцінка проекту на відповідність для «Золотого стандарту»

Початковий перегляд вимог «Золотого стандарту» та звірення із відповідними матеріалами

Розгляд додатковості скорочень викидів

Відображення на сталому розвитку (Паспорт – Додаток 1)

План заходів карбонового проекту

Розгляд сталого розвитку Відкриття акаунту в Реєстрі Початок написання власного Паспорту «Золотого стандарту» Початок планування процесу обговорення зацікавленими сторонами

Паспорт (Додаток 1)

Нетехнічні підсумки (Паспорт – Додаток 1) Запрошення на консультації зацікавлених сторін

*Примітка Робочий документ 123

Готовий документ Серед шести парникових газів, що розглядаються РКЗК ООН, «Золотим стандартом» розглядається лише три з них (таблиця 6.3). Таблиця 6.3. Парникові гази, що розглядаються в РКЗК ООН та «Золотому стандарті» Парниковий газ

Чи розглядається Чи розглядається РКЗК ООН «Золотим стандартом»

СО2

Двоокис вуглецю

Так

Так

СН4

Метан

Так

Так

N2O

Закис азоту

Так

Так

ПФУ

Перфторвуглеці

Ні

Так

ГФУ

Гідрофторвуглеці

Ні

Так

SF6

Гексафторид сірки

Ні

Так

Етапи підготовки проектної документації для «Золотого стандарту» та врахування основних принципів у них Етап І. Для повноцінної участі проекту у «Золотому стандарті» розробнику проектної документації під час формування пакету документів необхідно пройти певні етапи. А саме: Перевірка попередніх тверджень Проект не дозволяється для подальшої реалізації у «Золотому стандарті», якщо попередньо він був оголошений, але не було отримано вуглецевих кредитів. Це не стосується випадків, коли проекти були скасовані або значно змінені. Якщо проект був залишений, повинні бути надані обґрунтування та бізнес-план на той момент такого рішення. Також у паспорті «Золотого стандарту» (Додаток 1) повинно бути зазначено, що конкретний проект раніше не був анонсований. За надання недостовірної інформації щодо даного питання, можуть бути застосовані штрафні санкції. Ретроспективна реєстрація Якщо старт проекту передує даті першого подання у «Золотий стандарт», він повинен пройти попередню оцінку. Якщо така оцінка виявляється позитивною, проект визнається придатним. Це, наприклад, дозволяє розробникам проектів МЧР/СВ, які не знали про таку можливість, подавати на «Золотий стандарт».

124

Період акредитації Період акредитації є стандартним, як і період у РКЗК ООН. Це означає, що він може бути один фіксований — 10 років, або від одного до трьох періодів у 7 років. Якщо проект був зареєстрований раніше в РКЗК ООН, ніж був поданий у «Золотий стандарт», він може бути операційним перед його реєстрацією в «Золотому стандарті». В такому випадку можливе отримання лейблів до двох років перед реєстрацією в «Золотому стандарті». Якщо проект подається на отримання сертифікованих скорочень викидів (CERs) або одиниць скорочень викидів (ERUs) «Золотого стандарту» за ретроспективним циклом, він є потенційно придатним на отримання лейблів від скороченя викидів за максимум 2 роки перед реєстрацією в «Золотому стандарті». Якщо проект подається для отримання добровільних скорочень викидів (VERs) за звичайним циклом проектів, він може бути потенційно прийнятний для отримання кредитів від реалізований скорочень викидів за максимум 2 роки перед реєстрацією в «Золотому стандарті». Взаємодія із іншими схемами сертифікації Якщо проект зареєстрований або буде зареєстрований у будь-якій іншій добровільній схемі сертифікації, він все одно може бути поданий у «Золотий стандарт» за умови, що скорочення викидів віднесені лише один раз до однієї із схем. Загальний період акредитації не може бути більшим за стандартний період акредитації за РКЗК ООН. У такому разі в документації повинно бути проаналізовано різницю між вимогами іншої схеми сертифікації та «Золотого стандарту».

•

У вступній частині повинно бути зазначено точний статус проекту за іншою схемою, масив уже отриманих кредитів та пояснення щодо переходу до «Золотого стандарту».

•

В основній частині аналізу повинна бути надана інформація, що є необхідною для реєстрації в «Золотому стандарті» за виключенням документації, що була надана для іншої схеми.

Оцінка додатковості «Золотий стандарт» вимагає, щоб проект був “додатковим”. Тому він повинен бути протестований, чи дійсно він додає скорочення викидів до стандартного сценарію викидів — це називають “додатковістю”. Ініціатор повинен показати, що реалізація проекту додасть екстра скорочення викидів та не закінчиться без вуглецевої вигоди. Забезпечення сталого розвитку Наголос у вкладі проектів у сталий розвиток якісно виділяє «Золотий стандарт» від інших стандартів скорочення викидів. «Золотий стандарт» апелює до визначення сталого розвитку, що було встановлено Світовою комісією навколишнього середовища і розвитку: “розвиток, що задовольняє потреби сьогодення без порушень здатності майбутніх поколінь задовольняти свої потреби”. За виключенням мікро-масштабних проектів, «Золотий стандарт» покладає оцінку вкладу проекту у сталий розвиток, а також порівняння своїх результатів із місцевими зацікавленими сторонами, на розробника. У випадках мікро-проектів, таку оцінку проводить або розробник, або третя сторона в залежності від мети проекту.

125

Створення акаунту в Реєстрі «Золотого стандарту» Після ініціації створення проекту для реєстрації в «Золотому стандарті» потрібно створити профіль. Він є обов'язковим для виходу на добровільний ринок вуглецю. Початок створення паспорту «Золотого стандарту» Паспорт «Золотого стандарту» (Додаток 1) — це документ, що містить всю необхідну інформацію, що не включена в План розробки проекту. В цьому документі повинно бути мінімум повторень із Планом. Він повинен містити в собі: 1. Заголовок проекту; 2. Опис проекту; 3. Обґрунтування того, що проект відповідає вимогам «Золотого стандарту»; 4. Унікальний ідентифікатор проекту — зазначення точних координат та меж ділянки, що є об'єктом проекту для уникнення подвійного обліку; 5. Підсумки процесу проведення консультацій із зацікавленими сторонами; 6. Підсумки оцінки сталого розвитку; 7. План моніторингу сталого розвитку; 8. Відхилення додатковості та консервативності — фіксація можливого відхилення від Плану розробки проекту, що може бути виявлена в РКЗК ООН. Також можливе зазначення використання інструменту для визначення додатковості як результат принципу консервативності Золотого стандарту. Початок планування процесу обговорення зацікавлених сторін «Золотий стандарт» вимагає, щоб проект був обговорений на предмет потенційних екологічних та соціальних наслідків із відповідними місцевими зацікавленими сторонами. Це дає можливість поінформувати громадськість про такий проект та дає можливість внести свої корективи при порушенні інтересів будь-кого. Цей процес включає два етапи: живе спілкування учасників та етап отримання та обробки відгуків, що також може супроводжуватися обговоренням наживо, але не обов'язково. Отже, вкінці першого етапу розробник процесу: 1. Переконався у тому, що проект відповідає вимогам «Золотого стандарту»; 2. Переконався у додатковості проекту та почав збирати необхідні матеріали для валідації проекту; 3. Вивчив найкращі практики сталого розвитку та заклав їх у проект; 4. Почав створення паспорту «Золотого проекту»; 5. Отримує акаунт в Реєстрі «Золотого стандарту». Етап ІІ. Розробка та звітність. Для аналізу підходів під час розробки проектної документації та подальшої її акредитації у таблиці 6.4 наведено порівняння схем «Золотого стандарту» та РКЗК ООН. Таблиця 6.4.

126

Етап ІІ Розробк а та звітніст ь

Схематичне зображення процесу розробки та звітності за різними схемами акредитації Схема отримання вуглецевих Схема Документи і Час кредитів отримання звітність для виконання «Золотого обох шляхів* РКЗК Добровільний «Золотий стандарту» ООН стандарт» МЧР СВ Великий/мали й масштаб

Мікро масшта б Плану розробки проекту (ПРП)

Початок написання Плану розробки проекту (ПРП) (Додаток 2)

(Додаток 2) Вибір базового сценарію та методології моніторингу (або розробка), затверджено ю РКЗК ООН

Вибір базового сценарію та методології моніторингу (або розробка), затвердженою РКЗК ООН чи «Золотим стандартом»

Додаткова оцінка, використовуючи затверджені інструменти РКЗК ООН

127

Застосування рекомендацій «Золотого стандарту» додатково

Оцінка сталості: •

•

Матриця сталого розвитку та План Оцінка моніторингу «не нашкодь» сталого розвитку ; Детальна оцінка впливу;

•

План монітори нгу сталого розвитку Проведення попередньої оцінки (за необхідності)

Організація та звіт за виконаними консультаціями із місцевими зацікавленими сторонами

Проект Паспорту, якщо необхідна попередня оцінка

Дискусія Звіт за екологічних результатами та соціальних консультацій наслідків проекту протягом консультацій із місцевими зацікавленим и сторонами

Перегляд оцінки сталого розвитку, якщо передбачено після консультацій

128

Включення висновків консультацій із зацікавленими сторонами у план розробки проекту

Завантаженн я звіту консультацій в Реєстрі

Звіт консультацій із зацікавленим и сторонами

Отримання статусу апліканта «Золотого стандарту» Раунд відгуків зацікавлених сторін

Завершення Плану розробки проекту Завершення Паспорту (ПРП) (Додаток 2) Золотого стандарту

Відгуки зацікавлених сторін (Паспорт) (Додаток 1) Паспорт Золотого стандарту (Додаток 1) План розробки проекту

*Примітка Робочий документ Готовий документ

Початок написання Плану розробки проекту (ПРП) Мета ПРП (Додаток 2) – презентувати необхідну інформацію щодо проекту, звертаючи увагу на розробці проекту та застосуванні вибраної методології базового сценарію і моніторингу для розрахунку скорочень викидів. Це має значення для початкового затвердження країною, де відбуватиметься проектна діяльність, а також для процесів валідації та верифікації. «Золотий стандарт» вимагає використання аналогічних документів, що і РКЗК ООН. Необхідні документи перелічені у: 1) МЧР1 1

http://cdm.unfccc.int/Reference/PDDs_Forms/index.html#reg

129

i) Керівні вказівки складання плану розробки проектів (CDM PDD) та пропоновані нові методології базових сценаріїв та моніторингу (CDM NM); ii) Керівні вказівки складання спрощеного плану розробки проектів (CDM SSC PDD) та форму для пропонованих нових методологій малих масштабів (CDM SSC NM) 2) СВ2 i) Документи, форми та рекомендації щодо участі у СВ. Вибір методології базового сценарію та моніторингу Згідно із «Золотим стандартом», скорочення викидів повинні бути реальними, вимірними і підтверджуваними, що може бути забезпечено використанням затверджених методологій базових сценаріїв та моніторингу. Методологія базового сценарію оцінює викиди, що мали б місце без виконання проекту. Методологія моніторингу розраховує фактичні скорочення викидів від проекту, беручи до уваги викиди із усіх джерел у межах проекту. Крім цього, методологія моніторингу дозволяє верифікувати проведених скорочень викидів у транспарентний спосіб. Вибрані методології базового сценарію та моніторингу є ключовими елементами Плану розробки проекту (Додаток 2). При використанні затверджених методологій розробник повинен слідувати принципам «Золотого стандарту» консервативності та транспарентності. Використання затверджених методологій РКЗК ООН чи «Золотого стандарту» є обов’язковими для проектів ДСВ. На момент першого подання у «Золотий стандарт» методології мають бути найпізнішої версії. Зокрема, запропоновано використати як базову методологію для подальшого затвердження у «Золотому стандарті» та використання для проектів повторного заболочення торфовищ на території України «Методику оцінки викидів та поглинання парникових газів з органічних ґрунтів (торфовищ)» (розроблену в рамках Проекту Європейського Союзу «ClimaEast: Збереження та стале використання торфовищ»). Дата першого подання визначається у момент завантаження Звіту консультацій із зацікавленими сторонами, а у випадку попередньої оцінки – дата подачі заявки на попередню оцінку. Оцінка додатковості З метою обґрунтування додатковості проекту «Золотий стандарт» вимагає використання затверджених «Золотим стандартом» чи РКЗК ООН інструментів, а саме: «Комбінований інструмент для визначення базового сценарію та демонстрації додатковості» від РКЗК ООН; • «Інструмент для демонстрування та оцінки додатковості» від РКЗК ООН; • «Керівні вказівки для демонстрування додатковості проектної діяльності мікромасштабу» від РКЗК ООН; • «Додаток А до Додатку В рішення 4/СМР.1 Додаток ІІ» від РКЗК ООН; • Затверджений інструмент «Золотого стандарту». Обов’язкові керівні принципи РКЗК ООН щодо демонстрації додатковості включають такі кроки: 130

1) Визначення альтернативних сценаріїв – визначення реалістичних альтернатив, що демонструють такі ж результати, що і проект. Визначення законодавства, що стосується проекту.

2

http://ji.unfccc.int/Ref/Docs.html

2)Аналіз перепон – ключовою вимогою є те, що аналіз бар’єрів повинен бути імовірним, тобто перепони повинні бути правдоподібними, не суб’єктивними та відноситися до проекту. Більше того, для прозорого визначення ключовими моментами є: I. Надання документації, що підтверджує бар’єр. Обґрунтування повинно базуватися на інформації, що може бути перевірена, та дані повинні бути в більшості від третіх сторін (не розробника проекту).

II. Розробник надає інформацію, як дохід від вуглецевих кредитів допоможе у подоланні чи частковому зменшенні бар’єрів, відповідно обґрунтовуючи це, базуючись на надійній інформації.

3)Інвестиційний аналіз – якщо він застосовується для обґрунтування додатковості, План розробки проекту повинен містити докази того, що проект не є інвестиційно привабливим без доходу від продажу кредитів, тому що: i. Проект має певні витрати та діяльність за проектом не приносить будь-яких доходів, аніж дохід від вуглецевих одиниць; ii. Пропонована діяльність є менш привабливою для інвестицій, ніж інша альтернативна вірогідна діяльність; iii. Фінансова вигода від діяльності є надто низькою для виправдання інвестицій у неї. iv.

4)Аналіз звичайних практик – цей крок є важливим, так як повинен чітко демонструвати, що проектна діяльність не є звичною для тієї місцевості. Він повинен базуватися на достовірній інформації від інших джерел, аніж компанія розробника.

Оцінка сталого розвитку Оцінка «не нашкодь» Дана оцінка була розроблена за принципами ООН, що були сформовані в рамках розроблених цілей розвитку до 2015 року. «Золотий стандарт» розглядає ці принципи для використання на будь-якій проектній місцевості. Ціллю даного аналізу є внутрішня оцінка ризиків, до яких негативних наслідків економічної, екологічної чи соціальної сфер проект може призвести, які є достатньо серйозною причиною для відхилення «Золотим стандартом» проекту. Багато запитань пов’язано із

131

міжнародними угодами та конвенціями, які підписала країна, на території якої планується проект. «Золотий стандарт» розробив специфічні запитання, що можуть допомогти в оцінці неушкодження будь-чиїх прав 2 . Також ці запитання можуть бути використані під час консультацій із місцевими зацікавленими сторонами. Вони також можуть бути вступом до матриці сталого розвитку. Висновки щодо принципу «не нашкодь» за результатами цих консультацій, а також матриця, повинні бути внесені в звіт, а також Паспорт (Додаток 1) Протягом оцінки розробник повинен оцінити усі ризики, що відповідають принципам збереження, а також усі інші, які не визначаються цими принципами. Розробник повинен зазначати, нарівні із ризиком, також можливі шляхи уникнення або зменшення ризиків, як діяльності із пом’якшення наслідків. Звітність щодо оцінки ризиків повинна бути у вигляді таблиці (табл. 6.5). Таблиця 6.5 Форма звітності оцінки ризиків Принцип збереження

Опис відношення проекту

до Оцінка ризиків від проекту, що Заходи пом’якшення порушують принцип наслідків (низький/середній/високий)

із

Опис відношення проекту

до Оцінка значущості до Заходи проекту(низький/середній/високий) пом’якшення наслідків

із

1. … Додаткові важливі проблеми проекту 1 … Деталізована оцінка наслідків – матриця сталого розвитку Будь-який проект, націлений на отримання «Золотого стандарту», повинен демонструвати чітку вигоду з точки зору сталого розвитку. Внесок проекту на сталий розвиток базується на деталізованій оцінці відповідно до екологічних, соціальних, технологічних та економічних індикаторів 3 . Розробник повинен описати кожен індикатор. Також вказати значення показника для базового сценарію та ситуації, до якої призведе реалізація проекту. Базуючись на оцінці параметрів базового сценарію та проектного, можна вказати, де результати будуть негативними, позитивними чи нейтральними. Показники, що призводять до негативних наслідків можна потенційно виправити завдяки заходам із пом’якшення наслідків. Усі решта індикаторів, крім «нейтральних», повинні бути монітореними в майбутньому.

2

http://www.goldstandard.org/wp-content/uploads/2012/05/v2.2_ANNEX-H.pdf Індикатори, розроблені Золотим стандартом можна знайти за посиланням http://www.goldstandard.org/wpcontent/uploads/2012/05/v2.2_ANNEX-I.pdf 3

132

Пропонується проводити наступні кроки для оцінки наслідків: 1. Ознайомитися із усіма можливими індикаторами.

2. Із оцінки «не нашкодь» знайти заходи із пом’якшення наслідків та вибрати відповідні індикатори і зазначити їх у матриці.

3. Проаналізувати, які позитивні та негативні наслідки може мати реалізація проекту. Згідно виявлених наслідків вибрати відповідні їм індикатори та описати, чому вони важливі.

4. Вибрати параметри для кожного індикатору, що найкраще описуватимуть діяльність проекту. Розробник проекту може користуватись як пропонованими індикаторами, так і власними, якщо вони краще описуватимуть проектну діяльність.

5. Підрахунок балів за вибраними параметрами. Негативні наслідки мають знак «». Дані наслідки можуть бути пом’якшені завдяки певним заходам. Якщо такі заходи повністю нейтралізують негативні наслідки за даним параметром, тоді значення набуває «0». Нейтральні наслідки мають значення «0», а позитивні – «+».

6. Просумувати результати. Усі індикатори мають однакову вагу. Сумувати потрібно в розрізі трьох основних груп – екологічні, соціальні та економікотехнологічні. Щоб проект був придатний для відбору у «Золотий стандарт», він повинен мати як мінімум дві позитивні групи і одну нейтральну. План моніторингу сталого розвитку «Золотий стандарт» вимагає моніторингу впливу проекту на сталий розвиток. Це є обов’язковою умовою перевірки проекту, і як наслідок можливості отримання преміум лейблів «Золотого стандарту» та ДСВ. В моніторинговому плані повинен бути описаний теперішній стан параметрів, майбутні значення та шляхи їх моніторингу. Це повинно бути зроблено максимально прозоро, так як це є частиною Паспорту (Додаток 1). Розробник повинен вибрати параметри, що можуть бути використані для якісного моніторингу кожного не нейтрального індикатору сталого розвитку, та проводити їх моніторинг протягом періоду акредитації на періодичній основі з метою виявлення впливу проекту «Золотого стандарту» на зазначені індикатори. Моніторинг індикаторів повинен бути перевірений для кожного періоду верифікації, а також щоразу під час верифікаційного візиту місця проекту. Також повинен проводитися моніторинг усіх заходів із пом’якшення або уникнення негативних наслідків від оцінки «не нашкодь» і заходів «нейтралізації» індикаторів з метою підтвердження або відхилення претензій зацікавлених сторін. Розробником подається План моніторингу сталого розвитку, де описується як і з якою частотою буде проводитися моніторинг параметрів та індикаторів на кількісній та/або якісній основі. Екологічна та соціальна оцінка впливу Проект повинен задовольняти вимоги (місцеві, регіональні чи національні) країни, де буде проводитися проектна діяльність відносно екологічного та соціального впливу реалізації проекту.

133

Подання на попередню оцінку (за необхідності) «Золотий стандарт» вимагає проведення попередньої оцінки проекту, якщо: • Передбачається подача на ретроспективну реєстрацію, тобто проект в процесі проектування чи імплементації в момент першої подачі в «Золотий стандарт»; • Проект повинен бути попередньо оцінений згідно правил «Золотого стандарту»; Для попередньої оцінки, наступні документи повинні бути вивантажені в Реєстр «Золотого стандарту»: 1) Проект Паспорту (включно із обґрунтуванням відповідності проекту до вимог, додатковості, матрицею сталого розвитку, консультаціями із місцевою громадою на момент вивантаження, сталі індикатори плану моніторингу); 2) Проект або закінчений документ План розробки проекту (Додаток 2); 3) Будь-які інші документи, що є важливими. «Золотий стандарт», у випадку позитивного рішення щодо попередньої оцінки, видає відгук, який повинен бути врахований при подальшій розробці чи імплементації проекту. Організація та звіт консультацій із місцевими зацікавленими сторонами Даний етап є важливим із точки погодження проекту з місцевою громадою та усіма зацікавленими сторонами. Він, як правило, проводиться в 4 етапи: I. Підготовка. Для даного кроку важливим є підготовка необхідних матеріалів, що будуть обговорюватися. Зазвичай, основними предметами обговорень є план проекту, а також усі можливі екологічні та соціальні наслідки проведення діяльності. Тому важливо підготувати матеріали з даних питань.

II. Проведення зустрічі. Добра організація консультацій дасть можливість більш широкому колу зацікавлених сторін для висловлення. Зустрічей може бути декілька, наприклад, із різними видами зацікавлених сторін (громадськість, науковці, неурядові організації). Обов’язково на зустрічі повинні бути присутні представники неурядових організацій-партнерів «Золотого стандарту», а також регіонального експерту «Золотого стандарту», що може надати важливу інформацію.

III. Уточнення та коментарі. Під час проведення зустрічей необхідно завжди виділяти час для проведення дискусії та висловлення усіх бажаючих. Важливо зафіксувати інформацію від учасників, що в подальшому може допомогти у розробці Плану.

IV. Звіт. «Золотий стандарт» передбачає написання окремого документу за результатами зустрічей - Звіт консультацій із зацікавленими сторонами. Цей документ повинен бути поданий у Реєстр.

V. Підтвердження. Розробник повинен надати свої коментарі щодо заяв зацікавлених сторін – яким чином враховані побажання, або не враховані і чому. Це дозволить продовжити дискусію у подальшому, як це вимагається «Золотим стандартом». Для участі в обговореннях обов’язково повинні бути запрошені місцева громада, яка має причетність до місцевості проведення заходів, місцева влада, представник відповідального

134

органу за функціонування МЧР/СВ або національний координатор РКЗК ООН, відповідні неурядові організації (в тому числі партнери «Золотого стандарту»). За результатами консультацій розробник повинен внести зміни у проект, якщо коментарі зацікавлених сторін викликають достатньо обґрунтовані занепокоєння. У Паспорті (Додаток 1) потрібно відобразити проблеми, озвучені громадськістю, а також заходи, що передбачаються розробником для їх вирішення. Період відгуків від зацікавлених сторін Після проведення фізичних зустрічей із зацікавленими сторонами, «Золотий стандарт» передбачає також збір відгуків щодо виконання проблем, які були озвучені на обговореннях. Даний етап повинен вступити в дію тоді, коли розробник завантажить в Реєстр звіт публічних консультацій, переглянуті План розробки проекту та Паспорт (Додаток 1 і 2), де будуть внесені зміни та доповнення за результатами обговорень. Також для більш широкого публічного розповсюдження цих документів можливо їх поширення через місцеві профільні сайти (витяги із документів). Також можна розповсюдити тверді копії у місцеві органи влади. Даний період повинен розпочатися мінімум за 2 місяці до кінця затвердження проекту. Процес валідації може іти паралельно раунду відгуків, однак до моменту кінця затвердження, усі коментарі громадськості повинні бути враховані. Вкінці другого етапу розробник повинен мати готові План розробки проекту та Паспорт (Додаток 1 і 2).

135

Етап ІІІ — Затвердження Для аналізу процесу затвердження було проаналізовано та порівняно процеси затвердження проектів за РКЗК ООН та «Золотим стандартом» (Таблиця 6.6). Даний етап може бути проведений паралельно разом із валідацією в Секретаріаті РКЗК ООН. Таблиця 6.6. Схематичне зображення процесу затвердження Етап ІІІ

Схема отримання вуглецевих кредитів

Затвердж ення РКЗК ООН МЧР СВ

Добровільний «Золотий стандарт» Великий/м Мікро алий масштаб масштаб

Вибір уповноваженої операційної організації (УОО) або незалежної акредитованої організації (НАО)

Схема отримання «Золотого стандарту»

(або) подача для затвердж ення в фонд мікропроектів «Золотог о стандарту »

УОО відкриває профіль в Реєстрі

136

Документи і Час звітність для виконанн обох я шляхів*

План План затвердженн затвердженн я від УОО я підготовлює ться та завантажуєт ься УОО в

Реєстр Подання ПРП до УОО для початку валідації, ПРП завантажується УОО в Реєстр

Подання Паспорту (Додаток 1) в УОО для початку валідації, Паспорт завантажуєт ься УОО в Реєстр

Глобальна консультаці я зацікавлени х сторін, що організовує ться УОО

Відвідання УОО місця проведення проекту

137

Проект звіту затвердженн я від УОО, що включає: вуглецеву валідацію; валідацію сталого розвитку

Надання відповідей та вирішення проблем щодо ПРП

Надання відповідей щодо Паспорту (Додаток 1)

Затвердження УОО ПРП

Затверджен ня УОО Паспорту (Додаток 1)

Звіт затвердженн я від УОО, що містить: -відгук УОО; вуглецеву валідацію; валідацію сталого розвитку

Затверджен ня від національно го уповноваже ного органу (НУО) приймаючої країни

Лист підтверджен ня від НУО

Подання ПРП та звіту затверджен ня для реєстрації РКЗК ООН від УОО

Звіти затвердженн я, завантажени х УОО

Перевірка повноти від

Завантаженн я супроводжу ючого листа до Реєстру

РКЗК ООН

138

Підписаний супроводжу ючий лист Підписані умови і правила

Реєстрація проекту в РКЗК ООН

Перевірка ПРП «Золотим стандартом»

Надання відповідей та вирішення проблем щодо ПРП

Перевірка Паспорта «Золотим стандартом»

Форма відгуку валідації «Золотого стандарту»

Надання відповідей щодо Паспорту Надання статусу зареєстрова ний у «Золотому стандарті»

*Примітка Робочий документ Готовий документ

Вибір

уповноваженої

операційної організації (УОО)

або

незалежної акредитованої організації (НАО) Метою процесу валідації є оцінка незалежною третьою стороною відповідності проекту вимогам «Золотого стандарту». Валідатор повинен підтвердити, що проект, описаний в ПРП, Паспорті (Додаток 1 і 2) та звіті обговорень зацікавлених сторін є реальним для виконання, обґрунтованим та відповідає необхідним критеріям. Будь-який УОО чи НАО, уповноважений РКЗК ООН у відповідному масштабі проектів може затвердити та перевірити проект «Золотого стандарту», однак рекомендовано, щоб УОО чи НАО мали знання цінностей «Золотого стандарту». Завантаження Плану затвердження Для покращення прозорості процесу затвердження, УОО, разом із розробником та зацікавленими сторонами створюють робочий план затвердження та завантажують його в Реєстр, де він є доступним лише для «Золотого стандарту». Структура плану не є чітко визначеною, однак повинна включати такі елементи: 1. Склад аудиторської команди та їх досвід, виділяючи окремо попередній досвід валідації «Золотого стандарту». Важливо, щоб група експертів мала знання місцевих особливостей. Принаймні один спеціаліст повинен мати попередній досвід у країні, де буде проектна діяльність, та мати відповідну спеціалізацію.

2. Включати ідентифікатор Золотого стандарту та номер МЧР, якщо проект стосується МЧР.

139

3. Часові рамки затвердження Золотим стандартом.

4. Надані для перевірки документи.

5. Список зацікавлених сторін для опитування.

6. Пояснення, як затвердження буде проведено для консультацій зацікавлених сторін, періоду відгуків зацікавлених сторін, оцінки «не нашкодь» та матриці сталого розвитку?

7. Планування аудиту місця проведення проекту та часовий план.

8. Взаємодія із розробником проекту та деталізація способу комунікації.

9. Процедури звітності та деталізації, а також відповідальності за контроль якості.

10. Комунікація щодо фінального висновку затвердження у Золотий стандарт. Початок процесу затвердження Процес валідації за Золотим стандартом має на меті перевірку проекту на предмет відповідності усім вимогам Золотого стандарту. За результатами повинен бути складений звіт, в якому має бути описані висновки щодо скорочень викидів парникових газів, звітування щодо сталого розвитку та кінцеві висновки затвердження УОО. Для початку процесу валідації УОО чи НАО повинні отримати завершені ПРП та Паспорт проекту, а також усі інші супроводжуючі документи. У випадку затвердження під час другого чи третього періоду кредитації, базовий сценарій для розрахунку викидів парникових газів та індикатори сталого розвитку повинні бути повинні бути повторно оцінені та затверджені. Керівні вказівки валідації Ключовий принцип перевірки є те, що керівні вказівки щодо МЧР, розроблені РКЗК ООН, є прийнятними для проектів МЧР та ДСВ Золотого стандарту. Основа процесу затвердження Основою є перевірка ПРП та Паспорту проекту. Зокрема, обов’язковими пунктами є: I. Перевірка базового сценарію та методології моніторингу – ці пункти повинні відповідати вимогам МЧР РКЗК ООН, якщо інше не передбачено Золотим стандартом; II. Відповідність проекту умовам: a) перевірка, чи країна, на території якої відбуватиметься проект, має відповідні схеми резервів та торгівлі вуглецем, а також дозволи на скасування дозволених викидів, що є передумовами отримання ДСВ кредитів; b) перевірка на прийнятність умовам Золотого стандарту;

III.

c) перевірка, чи проект скорочує відповідну кількість викидів парникових газів; d) перевірка на коректність вибраного циклу реєстрації (звичайний чи попередньої оцінки); e) перевірка на подвійну калькуляцію. Перевірка на додатковість: 140

IV.

V.

a) перевірка на правильність використаного розробником інструменту для визначення даного показника; b) перевірка додатковості проекту – при цьому перегляду підлягають обґрунтування додатковості, оцінка їх коректності, відповідність коментарям зацікавлених сторін, розгляд звичної практики в регіоні, а також перевірка консервативних припущень. Консервативна оцінка базового сценарію – валідатор повинен підтвердити, що базовий сценарій був спроектований, використовуючи консервативний підхід, з метою зниження ризику штучного заниження одиниць Золотого стандарту, отриманих від проекту. Перевірка базового сценарію на транспарентність та консервативність означає, що використані методи повинні бути чіткими та замінними. Оцінка сталого розвитку – перевірка відбувається в двох аспектах: перевірка оцінки «не нашкодь» та оцінка детальності впливу проекту на сталий розвиток, який виражається у вигляді матриці сталого розвитку. Оцінка матриці відбувається за вкладом кожного показника у сталий розвиток: оцінка «-» - для негативних наслідків на економічний, екологічний чи соціальний розвиток; оцінка «0» - для тих наслідків, які не змінюються внаслідок реалізації проекту або для випадків, коли негативні наслідки планується нівелювати заходами їх пом’якшення або ліквідації; оцінка «+» - для позитивних наслідків. Матриця сталого розвитку повинна відповідати наступним вимогам: • надійність даних, на основі яких була розроблена матриця – джерела інформації повинні бути надійними, інформація – перевірена, у разі неможливості дістати необхідні дані можна використовувати експертні висновки; обов’язково вказувати невизначеність даних чи експертних суджень; • повинна бути забезпечена чіткість і правильність розрахунку оцінок, як це описано вище; • оцінки – чи дві із суб-підсумків (категорій) мають позитивні результати? Чи третя категорія принаймні нейтральна?

VI.

VII.

• консультації зацікавлених сторін повинні бути враховані при побудові матриці. Оцінка екологічних і соціальних наслідків – перевірка на узгодженість проекту вимогам (місцевим, регіональним чи національним) країни, де буде відбуватись проектна діяльність, на предмет вимог до оцінки екологічних і соціальних наслідків. Консультації із зацікавленими сторонами – перевірка на дотримання вимог Золотого стандарту відносно проведення громадських обговорень та заповнення необхідних звітів та форм. За консультацією щодо дотримання даної процедури розробник може звертатись до відповідних неурядових організацій-партнерів. Перевірка включає перегляд списку зацікавлених сторін, форми оцінки зацікавлених сторін, зафіксований детальний час зустрічей, чи консолідована матриця побудована на базі початкової та тієї, що була сформована під час громадських консультацій, перевірка отримання відгуків та їх прийняття до уваги розробником, а також перевірка 141

імплементації механізму зворотнього зв’язку для громадськості, що повинно бути описано в Паспорті.

VIII. Раунд відгуків від зацікавлених сторін – перевірка доступності наступних документів за 2 місяці до завершення валідації: найпізніша версія ПРП, короткий не-технічний підсумок проекту на місцевій та англійській мовах, інша важлива документація на місцевій та, при необхідності, англійській мовах. Даний раунд повинен бути зафіксований у Паспорті проекту через опис процедури, яким чином було реалізовано даний раунд (живе спілкування, листування, анкетування тощо), фіксацію усіх отриманих письмових та усних коментарів та відгуків, а також яким чином їх враховано в проекті або не враховано і чому.

IX. Моніторинг – перевірку проводять за двома частинами: a) скорочення викидів парникових газів – оцінка плану моніторингу в ПРП та запропонованого моніторингового обладнання відповідно до керівних вказівок. При заключенні, що план моніторингу не є достатнім, розробник повинен доповнити/змінити його; b) сталий розвиток – оцінка моніторингу сталого розвитку в Паспорті. При заключенні, що план моніторингу сталого розвитку не є достатнім, розробник повинен доповнити/змінити його.

X.

Заключення валідації – кінцевий висновок УОО щодо того, чи варто Золотому стандарту приймати позитивне рішення щодо реєстрації, або обґрунтування для відхилення. Дане заключення повинне вміщувати: i.короткий опис вибраної методології та процесу затвердження, а також застосованих критеріїв; ii.опис компонентів/проблем, не оцінених в процесі валідації; iii. короткі висновки валідації; iv.висновки щодо вірогідності прогнозів викидів; v.висновки щодо зобов’язань, беручи до уваги обґрунтованість заключення валідації.

Відвідання УОО місця проведення проекту Золотий стандарт вимагає від УОО відвідання місця проведення проектної діяльності для забезпечення кращої оцінки наслідків. Прикладом для перевірки «на місці» є переконання, що побажання усіх місцевих громад були враховані. При неможливості відвідання локацій через місцеві конфлікти дозволяється комбінувати даний процес через офісну перевірку від УОО та перевірку на місці проведення проекту незалежним спостерігачем. Надання відповідей на запитання щодо ПРП та Паспорту УОО повинен вести діалог в процесі валідації із стороною, що подає проект, коли надаються корегувальні або уточнюючі запити. Процес валідації може бути закінчений тільки після того, як усі запити та рекомендації були виправлені та/або враховані.

142

Завершення валідації Якщо УОО при перевірці вирішує, що ПРП, Паспорт і звіт громадського обговорення відповідає вимогам Золотого стандарту, він завершує звіт валідації для обох документів (ПРП і Паспорт). Обидва затверджених документи, а також звіт затвердження, завантажуються в Реєстр для того, щоб сторони могли побачити статус проекту. Завантаження супроводжуючого листа в Реєстр Супроводжуючий лист є обов’язковим для дотримання процедури та повинен завантажуватись в Реєстр. Він стає публічно доступним після завантаження в Реєстр. У листі повинно зазначатися:  комунікація – організація або особа, уповноважена вести діалог від імені розробника проекту з Золотим стандартом;  отримання кредитів – організація або особа, яка буде отримувати лейбли якості Золотого стандарту або добровільні вуглецеві кредити;  власність кредитів - організація або особа, яка буде отримувати дозволи у широкому законному сенсі на отримані лейбли і добровільні кредити;  умови та правила – твердження щодо прийняття та підписання власником проекту умов та правил та завантаження цього в Реєстр;  декларація «не нашкодь» - підтвердження, що проект відповідає принципу «не нашкодь»;  інформація щодо відповідності місцевим законам – підтвердження відповідності місцевим законам, які регулюють проект;  структура оплати адміністративного внеску. Усі сторони повинні підписати умови та правила та внести адмінзбори, якщо це передбачено. Перевірка Золотим стандартом Після того, як УОО затверджує проект, Золотий стандарт ініціює період, коли Секретаріат, Комітет з технічних питань та неурядові організації-партнери можуть задавати додаткові уточнюючі запитання або запити на корекцію від валідатора чи розробника проекту. Для цього повинно виділятись 8 тижнів. Усі запити від Золотого стандарту повинні бути надіслані протягом перших 6 тижнів. Потім надається час на аналіз отриманих відповідей та формування підсумкового документу. Допускається надсилання повторних запитів від Золотого стандарту. При ситуації, коли рекомендації Комітету з технічних питань не задовольняються, проект може бути відхилений. Секретаріат

Золотого

стандарту вкінці

8-тижневого

періоду відсилає

звіт

представнику проекту, як процедура надання відгуку на перевірку. Реєстрація в Золотому стандарті Після успішного періоду перевірки Золотим стандартом, проекту присвоюється статус «зареєстрований». Золотий стандарт залишає за собою право перегляду потенційних змін до плану проекту. Якщо такі зміни суттєво впливають на проект, Золотий стандарт має право на додаткових 4 тижні для перевірки.

143

Етап ІV — Моніторинг З метою підтвердження скорочення викидів і сталого розвитку повинен проводитись моніторинг і перевірка обох цих аспектів. Таблиця 6.7. Схематичне зображення процесу моніторингу Етап ІV Схема отримання вуглецевих кредитів Схема Докумен Час отримання ти і виконанн Монітор РКЗК ООН Добровільний Золотий Золотого звітність я инг стандарт стандарту для обох шляхів* МЧР СВ Великий/м Мікро алий масштаб масштаб Моніторинг скорочень викидів парникових газів відповідно до ПРП

Монітори нг сталого розвитку відповідно до Паспорту

Вибір уповноваженої операційної організації (УОО) або незалежної акредитованої організації (НАО)

(або) подача для затвердже ння в фонд мікропроектів Золотого стандарту

УОО відкриває профіль в Реєстрі

144

Звіт монітори нгу сталого розвитку Звіт монітори нгу вуглецю

План План верифікац верифіка ції УОО ії підготовле ний і завантаже ний УОО в Реєстр Подача звіту моніторингу вуглецю в УОО для початку верифікації, УОО завантажує його в Реєстр

Подача звіту моніторин гу сталого розвитку в УОО для початку верифікац ії, УОО завантажу є його в Реєстр

Звіт верифіка ції вуглецю УОО Звіт верифіка ції сталого розвитку УОО

Відвіданн я УОО місця проведенн я проекту Надання відповідей на запитання УОО щодо Надання звіту моніторингу вуглецю відповідей на запитання УОО щодо звіту моніторин гу сталого розвитку

Верифікація звіту моніторингу вуглецю УОО

145

Верифіка ція звіту монітори нгу сталого

Звіт верифіка ції вуглецю УОО

розвитку УОО

Звіт верифіка ції сталого розвитку УОО

Перевірка звіту моніторин гу вуглецю Золотим стандарто м

Форма відгуку верифіка ції від Золотого стандарт у

Сертифікація, що виконується УОО

Отрима ння кредиті в РКЗК ООН на ITL аккаунт і

Країна, Перевірка звіту моніторингу вуглецю де проводи Золотим стандартом ться проект, приймає трансфер кредитів Надання відповідей на запитання та вирішення важливих проблем ПРП

Надання відповідей щодо Паспорту Сертифіка ція Золотим стандарто м Отриманн я лейблів або кредитів Золотого стандарту на акаунт в Реєстрі

146

Добровіл ьні кредити Золотого стандарт у на акаунті в Реєстрі

Лейбли Золотого стандарт у до серійних номерів РКЗК ООН на акаунті в Реєстрі *Примітка Робочий документ Готовий документ Моніторинг скорочень викидів парникових газів та сталого розвитку Отримання лейблів чи одиниць Золотого стандарту можливі лише після реалізованих скорочень викидів парникових газів та привнесення проекту у сталий розвиток. Обидва результати повинні бути відображені у звіті моніторингу, верифіковані УОО чи НАО. Моніторинг скорочень викидів повинен проводитися відповідно до плану моніторингу із ПРП, що покаже кількість кредитів для отримання. Моніторинг сталого розвитку повинен відбуватися згідно із планом моніторингу сталого розвитку. Звіт моніторингу не має фіксованого формату, однак повинен вміщувати такі елементи: o таблицю моніторингу із ПРП та Паспорту; o листи внесення даних параметрів, моніторених самостійно; o ремарки щодо процесу моніторингу; o поточний статус параметрів; o інші джерела даних для перевірки значень. Вибір УОО чи НАО для верифікації Повинен бути вибраний уповноважена операційна організація чи незалежна акредитована організація для проведення верифікації звіту моніторингу. Для цього єдиною умовою є лише акредитація РКЗК ООН, однак Золотий стандарт рекомендує вибирати організації, що мають знання цінностей Золотого стандарту. Для проектів малого та мікромасштабів УОО чи НАО можуть бути тими ж, що і для процесу валідації, для решти він повинен бути відмінний. Верифікація мікро-проектів, окрім звичайного шляху, мають також альтернативний шлях верифікації – через Фонд верифікації Золотого стандарту. Відкриття УОО акаунту в Реєстрі Це потрібно у випадку, якщо такого ще немає в Реєстрі Золотого стандарту. Вивантаження робочого плану верифікації Для кожного проекту, що верифікується, УОО повинен розробити план верифікації та завантажити його в Реєстр. Він повинен містити такі відомості: 1. Склад аудиторської команди та їх кваліфікація.

147

2. Ідентифікатор проекту Золотого стандарту та серійного номера МЧР, якщо прийнятно.

3. Часові рамки верифікації.

4. Документи для перевірки.

5. Список зацікавлених осіб для опитування.

6. Опис, як індикатори та параметри для моніторингу будуть верифіковані.

7. Планування аудиту «на місці» та часові межі (додатково для Паспорту).

8. Взаємодія із розробником проекту; деталізація методу комунікацій.

9. Звітність; деталізація щодо процедур і відповідальностей за контроль якості.

10. Спілкування щодо висновків верифікації із Золотим стандартом.

11. Пропозиції щодо більш/менш частих візитів на місце проведення. Старт процесу верифікації На початку після перевірки повноти УОО чи НАО можуть завантажити звіти моніторингу скорочень викидів і сталого розвитку в Реєстр разом із супроводжуючими документами. На даному етапі ці файли є доступними лише для УОО та Золотого стандарту. Вкінці верифікації повинні бути складений звіт або звіти. Вони повинні базуватись на планах моніторингу ПРП та Паспорту і включати:  скорочення викидів;  втрати;  зміни ключових індикаторів сталого розвитку;  досягнення та імплементація заходів із пом’якшення/компенсації, відповідно до індикаторів, передбачених у планах моніторингу;  реагування учасників проекту на скарги від місцевих зацікавлених сторін. Керівні вказівки щодо верифікації Верифікація МЧР та СВ Золотого стандарту повинна відбуватись в той же час і в тих же часових рамках, що й звичайний цикл верифікації МЧР/СВ. УОО може тільки верифікувати вибрані зразки плану моніторингу та обґрунтувати свій вибір у звіті. Звіт верифікації надасть інформацію для перевірки скорочень викидів, а також: o щодо будь-яких змін, що сталися з часу валідації та мали вплив на скорочення викидів, а тому повинні бути розглянуті; o щодо будь-яких змін у проекті, що могли б мати вплив на загальну кваліфікацію проекту Золотим стандартом, наприклад зміни ключових параметрів щодо сталого розвитку. Значні зміни, що відбулися в плані проекту до реєстрації проекту повинні бути оцінені УОО в рамках процедури схвалення змін у плані Золотого стандарту. Значні зміни, що сталися після реєстрації, повинні бути оцінені Золотим стандартом або Золотий стандарт може спитати оцінку УОО щодо даного питання. Візит УОО місця проведення проектної діяльності Візит місця проведення проекту є обов’язковою умовою Золотого стандарту один раз в два роки після початку періоду кредитації, та раз у три роки – після того у випадку, якщо УОО надасть переконливі докази для рідших візитів в рамках плану верифікації.

148

Протягом візиту відповідальний персонал повинен перевірити інсталяції та провести опитування. УОО повинен підтвердити моніторинг індикаторів сталого розвитку, що повинні бути подані при кожному візиті місця проведення. Надання відповідей на запитання щодо звітів моніторингу УОО може вести діалог зі стороною, що подає звіти моніторингу на предмет уточнень та внесення корекцій. Учасники проекту повинні надавати відповіді своєчасно. Верифікація і сертифікація від УОО Верифікація звітів моніторингу скорочень викидів і сталого розвитку повинна відбуватись одночасно. Перевірка та сертифікація Золотим стандартом Золотий стандарт після отримання звіту верифікації ініціює 3-тижневий період, протягом якого члени Комітету з технічних питань Золотого стандарту, а також неурядові організації-партнери можуть вимагати уточнень чи корегувань від верифікатора чи розробника проекту. Запити висилаються протягом перших 2 тижнів. Якщо звіт верифікації відрізняється від того, що було вказано в матриці сталого розвитку, УОО надає твердження, наскільки серйозними є розходження. Базуючись на цьому Золотий стандарт може: скасувати реєстрацію проекту, якщо порушення дуже серйозні;

i.

вимагати негано провести заходи для відновлення відповідності вимогам перед отриманням кредитів Золотого стандарту; iii. надати кредити з умовою, що протягом року невідповідності будуть усунені і заходи ініційовані уже в момент перевірки. Такі заходи повинні бути внесені в план моніторингу та в подальшому контролюватися їх виконання УОО. Якщо протягом року не досягнуто запланованих цілей із вирішення даних задач, подальше отримання кредитів/лейблів буде зупинено до виправлення проблем. ii.

Отримання кредитів/лейблів Золотого стандарту Після процедури 3-тижневої перевірки у разі позитивного результату кредити, згенеровані протягом періоду, що перевірений, визнаються реальними та та такими, що можуть бути виміряними скороченнями викидів в рамках Золотого стандарту. Золотий стандарт залишає право на перевірку потенційних змін у план проект через коментарі, отримані під час перевірки. Якщо виявлені проблеми є досить серйозними, Золотий стандарт може вимагати додаткові 4 тижні для перевірки. Набуття кредитів може бути відслідковане в Реєстрі. Набуті кредити залишаються дійсними до моменту скасування у відповідному реєстрі. Етап V — Розробка методології та інструментів Розробники проекту можуть створювати власні методології базових сценаріїв та моніторингу, якщо вони будуть більш відповідними для тих проектів, які плануються реалізувати. Зокрема пропонується використовувати «Методику оцінки викидів та поглинання парникових газів з органічних ґрунтів (торфовищ)» (розроблену в рамках Проекту Європейського Союзу «ClimaEast: Збереження та стале використання торфовищ») В методології повинні бути включені відомості щодо наступних питань: • критерії прийнятності нової методології; • розрахунок базового сценарію; • викиди від проекту; 149

• втрати; • скорочення викидів проекту; моніторинг. Для впевненості, що нові методології будуть прийнятними, рекомендується використовувати керівні вказівки РКЗК ООН щодо даного питання. Також варто використовувати спеціально розроблені шаблони РКЗК ООН, розроблені для створення нових методологій. Також розробники можуть розробити нові інструменти для обґрунтування додатковості проектів. Вони повинні мати потенційно широке застосування, відповідати принципам консервативності та транспарентності.

150

Література

1. Болотний фонд Волинської області [С. В. Мігас,

/

упоряд.

М.

Химин ;

С. Г. Якубишена, В. Й. Петрук, М. В. Химин]. – Луцьк : Ініціал, 2003. – 24 с.

2. Брадіс Є. М. Торфово-болотний фонд УРСР, його районування та використання / Є. М. Брадіс, А. І. Кузьмичов, Т. Л. Андрієнко, Є. Б. Батячов. К. : Наукова думка, 1973.

264 с.

3. Брадіс Є.М. Торфово-болотний фонд УРСР, його районування та використання / Є.М. Брадіс,А.І. Кузьмичов, Т.Л. Андрієнко, Є.Б. Батячов. — К.: Наукова думка, 1973. — 264 с.

4. Гаськевич В. Г. Пірогенна деградація ґрунтів Малого Полісся: ґрунтово-екологічні та соціально-економічні аспекти / В. Г. Гаськевич, М. В. Нецик // Вісник Львівського університету. Серія географічна. – 2008. – № 35. – С. 49-57.

5. Гаськевич В. Г. Теоретичні основи і прикладні аспекти деградації ґрунтів Малого Полісся: дис. … доктора геогр. наук: 11.00.05 / Гаськевич Володимир Георгійович. – Львів, 2010. – 851 с.

6. Державний баланс запасів корисних копалин України. Торф. Львівська область (станом на 01.01.2003 р.). Кн. 7 / уклад.: О. М. Мальська, О. В. Лайчук. – Вип. 92. – К.: ДНВП "Державний інформаційний геологічний фонд України". Геоінформ України, 2003. – 103 с.

7. Державний баланс запасів корисних копалин України. Торф. (станом на 01.01.2007 р.). Кн. 1 / уклад. : О. М. Мальська, О. В. Лайчук. – Вип. 92. – К.: ДНВП "Державний інформаційний геологічний фонд України". Геоінформ України, 2007. – 89 с.

8. Заставецька О. В. Географія Хмельницької області / Заставецька О. В., Заставецький Б. І., Дітчук І. Л. Тернопіль, 1995. 96 с.

9. Заставний Ф. Д. Географія України.

Львів : Світ, 2002. – 472 c.

10. Земельний кодекс України. – Львів: НВФ "Українські технології", 2001. – 80 с.

11. Ільїна О. В. Антропогенні трансформації болотних комплексів Волині / Ільїна О. В. // Науковий вісник Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. – 2003. – № 11. – С. 111-114.

151

12. Ільїна О. В. Болота і заболочені ділянки Волинської області : Довідник / Ільїна О. В. – Луцьк : Терен, 2004. – 152 с.

13. Ільїна О. В. Болотні геокомплекси Волині : монографія / О. Ільїна, С. Кукурудза. – Львів : Вид. Центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. – 242 с.

14. Ільїна О. В. Просторова диференціація болотних комплексів Волині / Ільїна О. В. // Науковий вісник Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. – 2004. – № 4. – С. 98-103.

15. Инишева Л. И. Торфяные почвы: их генезис и классификация / Л. И. Инишева // Почвоведение. – 2006. – № 7. – С. 781-786.

16. Карта ґрунтів Української РСР. Масштаб 1:200000 / Гол. ред. проф. М. К Крупський. – Київ, 1968. – Листи 31-35; 49.

17. Киотский протокол к Рамочной конвенции ООН об изменении климата.

1998.

26 c.

ООН,

Available online at: http://unfccc.int/resource/docs/convkp/kprus.pdf

18. Колошко Л. К. Заходи щодо моделі ренатуралізації Копаївської осушувальної системи у межах Шацького національного природного парку / Л. К. Колошко, С. В. Полянський // Шацький національний природний парк: наук. дослідж. 1994– 2004 рр. : матер. наук.-практ. конф. до 20-річчя парку. – Луцьк, 2004. – С. 21–22.

19. Коніщук В. В. Концепція збалансованого розвитку боліт і торфовищ України / В. В. Коніщук // Агроекологічний журнал. – 2010.

№ 4. – С.18-23.

20. Концепция охраны и рационального использования торфяных болот России / Под ред. чл.-кор. РАСХН Л. И. Инишевой. Томск : ЦНТИ, 2005. 76 с.

21. Лісове господарство України.

Київ : Видавничий дім «ЕКО-інформ», 2010.

64 с.

22. Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку / Мінприроди України, ПРООН/ГЕФ. Київ, 2008. 184 с.

23. Національна стратегія збереження водно-болотних угідь України / Міністерство екології та природних ресурсів України, Дерслужба заповідної справи, Чорноморська програма Ветландс Інтернешнл. К., 2003. 85 с.

24. Национальный кадастр антропогенных выбросов из источников и абсорпции поглотителями парниковых газов в Украине за 1990-2012 гг. Киев : Государственное агентство экологических инвестиций Украины, 2014.

515 с.

25. Порфирьев Б. Н. Экономические коллизии ратификации Киотского протокола / 152

Б. Н. Порфирьев // Российский экономический журнал.

2004.

№ 8. – С. 33-45.

26. Рожен А. Как заработать миллиарды на экологических квотах / Рожен А. // Зеркало недели. – 2007. – № 19 (648). – С. 6.

27. Тановицкая Н. И. Современное состояние и использование болот и торфяных месторождений Беларуси / Тановицкая Н. И., Бамбалов Н. Н. // Природопользование. – 2009. – Вып. 16. – С. 82–88.

28. Торфяной фонд Украинской ССР / Под ред. А. С. Проворкина, А.А. Синадского. – М.: Институт "Гипроторфразведка", 1969. – 320 с.

29. Трускавецький Р. С. Агроекологічний моніторинг торфових земель України / Р. С. Трускавецький // Агроекологія і біотехнологія: Збірник наукових праць. К.: Аграрна наука, 1996.

С. 46–55.

30. Трускавецький Р. С. Торфові ґрунти і торфовища України / Р. С. Трускавецький. – Харків : Міськдрук, 2010. – 278 с.

31. Углерод в экосистемах лесов и болот / Под ред. В. А. Алексеева, Р. А. Бердси. Красноярск : Наука, 1994. 232 с.

32. Фесюк В. О. Екологічний стан осушувальних систем долини р. Прип’ять / В. О. Фесюк, С. В. Полянський // Гідрологія, гідрохімія, гідроекологія : наук. зб. – К., 2010. – Т. 2. – С. 199–209.

33. Фесюк В. О. Режим вологості гідроморфних ґрунтів Волинської області / В. О. Фесюк, С. В. Блажко Н. / Аналіз стану використання торфових ресурсів Львівської області / Н. Блажко, Ф. Кіптач // Вісник Львівського університету. Серія географічна. – 2012. – Вип.

40, Ч. 1. – С. 107-113.

34. 2000 Good Practice Guidance and Uncertainty Management in National Greenhouse Gas Inventories / Penman Jim, Dina Kruger, Ian Galbally et al. – IPCC, 2000.

35. 2006 IPCC Guidelines for National Greenhouse Gas Inventories / Prepared by the National Greenhouse Gas Inventories Programme, Eggleston H.S, Buendia L., Miwa K., Ngara T., Tanabe K. (Eds). – Vol. 4: Agriculture, Forestry and Other Land Use. – Published: IGES, Japan, 2006.

36. 2013 Revised Supplementary Methods and Good Practice Guidance Arising from the Kyoto Protocol / Hiraishi T., Krug T., Tanabe K., Srivastava N., Baasansuren J., Fukuda M., Troxler T.G. (eds). – Published: IPCC, Switzerland, 2014.

37. 2013 Supplement to the 2006 IPCC Guidelines for National Greenhouse Gas Inventories: Wetlands. Methodological Guidance on Lands with Wet and Drained Soils, and Constructed 153

Wetlands for Wastewater Treatment / Hiraishi T., Krug T., Tanabe K., Srivastava N., Baasansuren J., Fukuda M., Troxler T.G. (eds). – Published: IPCC, Switzerland, 2014.

38. Adinugroho C. W. Manual for the control of fire in peatlands and peatland forest / Adinugroho C. W., Suryadiputra I. N. N., Saharjo B. H., Siboro L. // Climate Change : Wetlands International - Indonesia Programme and Wildlife Habitat Canada, Bogor, 2005.

162 p.

39. Ahlholm U. Turvetuotannon ja turpeen kayton osuus maapallon ja Suomen hiilitaseessa / Ahlholm U., Silvola J. Ministry of Trade and Industry. 1990. Ser. D 183. P. 1–57.

40. Amiro B.D. Direct carbon emissions from Canadian forest fires, 1959–1999 / Amiro, B.D., Todd, J.B., Wotton, B.M., Logan, K.A., Flannigan, M.D., Stocks, B.J., Mason, J.A., Martell, D.J. & Hirsch, K.G. // Canadian Journal of Forest Research. 2001. V. 31. P. 512-525.

41. Andersen R. The physicochemical and microbial status of a restored bog in Québec: identification of relevant criteria to monitor success / Andersen R., Francez A. J., Rochefort L. // Soil Biology and Biochemistry. – 2006. – V. 38. – P. 1375-1387.

42. Artz R. Potential Abatement from Peatland Restoration. Research Summary. Climate Exchange / Artz R., Chapman S., Donnelly D., Mathews R. – 2012. Available online at: http://www.scottish.parliament.uk/ResearchBriefingsAndFactsheets/S4/SB_12-28.pdf 43. Augustin J. Gaseous emissions from constructed wetlands and (re)flooded meadows / Augustin, J. // Publicationes Instituti Geographici Universitatis Tartuensis. 2003. V. 94.

P. 3-8.

44. Augustin J. Lachgas- und Methanemission aus degradierten Niedermoorstandorten Nordostdeutschlands unter dem Einflu unterschiedlicher Bewirtschaftung / Augustin, J., Merbach, W., Kading, H., Schmidt, W. & Schalitz, G. // Von den Ressourcen zum Recycling.

Berlin : Ernst & Sohn, 1996. P. 131-139.

45. Augustin J. Greenhouse gas emissions from fen mires in Northern Germany: quantification and regulation / Augustin, J. & Merbach, W. // Beitrage aus der Hallenser Pflanzenernahrungsforschung. 1998. P. 97-110.

46. Augustin J. Peatland rewetting and the greenhouse effect / Augustin J., Joosten H. // International Mire Conservation Group Newsletter. – 2007. – V. 3. – P. 29-30.

47. Aurela M. CO2 exchange of a sedge fen in southern Finland - the impact of a drought period / Aurela M., Riutta T., Laurila T., et al. Tellus. – 2007. B 59. P. 826-837.

48. Benscoter B.W. Variability in organic matter lost by combustion in a boreal bog during the 2001 Chisholm fire / Benscoter B.W, Wieder R.K. // Canadian Journal of Forest Research.

2003. V. 33. P. 2509-2513.

154

49. Berglund Ö. Effect of drainage depth on the emission of CO2 from cultivated organic soils / Berglund Ö., Berglund K., Persson L. / Wetlands: Monitoring, Modelling and Management / E. Okruszko, J. Szatyłowicz, D. Świątek, W. Kotowski (Eds). – London : Taylor & Francis Group, 2007. – P. 133-137.

50. Beuving J. Maaiveldsdaling van veengrasland bij twee slootpeilen in de polder Zegvelderbroek / Beuving J., van den Akker J. J. Vijfentwintig jaar zakkingsmetingen, SCDLO report 377, Wageningen, The Netherlands, 1996. – 158 p.

51. Beyer C. Greenhouse gas emissions from rewetted bog peat extraction sites and a Sphagnum cultivation site in Northwest Germany / Beyer C., Höper H. // Biogeosciences Discuss. – 2014.

– V. 11. – P. 4493–4530.

52. Blankenburg J. Guidelines for wetland restoration of peat cutting areas / Blankenburg J., Tonnis W. E. Bremen, Geological Survey of Lower Saxony, 2004. 56 p.

53. Blodau C. Experimental burial inhibits methanogenesis and anaerobic decomposition in water-saturated peats / Blodau C., Siems M., Beer J. // Environ. Sci. Technol. 2011. – V. 45(23). – P. 9984–9989.

54. Brandyk T. Water-related physical attributes of organic soils / Brandyk T., Szatyłowicz J., Oleszuk R., Gnatowski T. / Organic soils and peat materials for sustainable agriculture / L. E. Parent, P. Ilnicki (Eds). – CRC Press, Boca Raton. – P. 33-66.

55. Brooks S. Conserving Bogs

The Management Handbook / Brooks S., Stoneman R.

Stationery Office, Edinburgh, 1997.

The

286 p.

56. Brooks A. Waterways & Wetlands - A Practical Handbook / Brooks A., Agate E. Conservation Centre, Doncaster, 2004. 169 p.

BTCV,

57. Bussell J. How do draining and re-wetting affect Carbon stores and greenhouse gas fluxes in peatland soils? / Bussell J., Jones D. L., Healey J. R., Pullin A. S. / Collaboration for Environmental Evidence. CEE 08-012 2 (SR49). – 2010.

Available online at: www.environmentalevidence.org/SR49.html.

58. Byrne K. A. EU Peatlands: Current Carbon Stocks and Trade Gas Fluxes, report 7/2004, specific study 4 / Byrne K. A., Chojnicki B., Christensen T. R., et al. 2004. – 58 p.

59. Cahoon D.J. Satellite analysis of the severe 1987 forest fire in northern China and southeastern Siberia / Cahoon D.J., Stocks B.J., Levine J., Cofer W., Pierson J. // Journal of Geophysical Research. 1994. V. 99. P. 18627-18638.

60. Charman D. J. Climate-related changes in peatland carbon accumulation during the last millennium / Charman D. J., Beilman D.W., Blaauw M., et al. // Biogeosciences. – 2013. – V. 10. – P. 929–944.

155

61. Coles B. Wetland Management - A Survey for English Heritage / Coles B. Ltd., Exeter, 1995. 126 p.

Short Run Press

62. Cooper D. J. Hydrologic restoration of a fen in Rocky Mountain National Park, Colorado, USA / Cooper D. J., Macdonald L. H., Wenger S. K., Woods S. W. // Wetlands. 1998. – V. 18. – P. 335-345.

63. Cooper D. J. Restoring the vegetation of mined peatlands in the southern Rocky Mountains of Colorado, USA / Cooper D. J., MacDonald L. E. // Restoration Ecology. – 2000. – V. 8. – P. 103-111.

64. Cotton W. R. Weather modification by cloud seeding-A status report 1989-1997 / Cotton W. R. Colorado State University Deptartment of Atmospheric Science, Fort Collins, 2006.

Available online at: http://rams.atmos.colostate.edu/gkss.html.

65. Country Study on Climate Change in Ukraine. Development of Greenhouse Gas Emissions Inventory: Final report. Kyiv : Agency for Rational Energy Use and Ecology, 1995.

66. Couwenberg J. Emission factors for managed peat soils (organic soils, histosols). An analysis of IPCC default values / Couwenberg J. – Wetlands International, 2009. – 16 p.

Available

online at: http://www.imcg.net/media/download_gallery/climate/couwenberg_2009a.pdf 67. Czaplak I. Torfowiska Polski jako źródła emisji dwutlenku węgla / Czaplak I., Dembek W. // Zeszyty Edukacyjne IMUZ. – 2000. T. 6. – S. 61-71.

68. Czaplak I. Polish peatlands as a source of emission of greenhouse gases / Czaplak I., Dembek W. // Zeszyty Edukacyjne, wyd. IMUZ. 2000. V. 6. P. 61-71.

69. Davidsson T. Guidelines for monitoring of wetland functioning / Davidsson T., Kiehl K., Hoffmann C. C. // EcoSys. – 2000. – No 8. – P. 5-50.

70. Devito K. J. Flow reversals in peatlands influenced by local groundwater systems / Devito K. J., Waddington J. M., Branfireun B. A. // Hydrological Processes. – 1997. No 11. – P. 103110.

71. Drosler M. Klimaschutz durch Moorschutz. Schlussbericht des BMBF-Vorhabens: Klimaschutz - Moornutzungsstrategien 2006–2010 / Drosler M., Adelmann W., Augustin J., et al.

2013. –

Available

online at:

http://edok01.tib.unihannover.de/edoks/e01fb13/735500762.pdf.

72. Ecosystem Marketplace: Voluntary Carbon Newsletter. online at: www.EcosystemMarketplace.com

156

2007. – V. 2, No. 18. – Available

73. Elsgaard L. Net ecosystem exchange of CO2 and carbon balance for eight temperate organic soils under agricultural management / Elsgaard L., Gorres C.-M., Hoffmann C.C., et al. // Agriculture, Ecosystems and Environment. 2012. V. 162. P. 52-67.

74. Evans C. D. Long-term increases in surface water dissolved organic carbon: Observations, possible causes and environmental impacts / Evans C. D., Monteith D. T., Cooper D. M. // Environmental Pollution. – 2005. – V. 137, N. 1. – P. 55–71.

75. FAO. Helping Forests Take Cover. RAP Publication. /www.fao.org/docrep/008/ae945e/ae945e05.htm.

2005.

N. 13.

Available online at:

76. Faubert P. Response of peatland mosses to burial by winddispersed peat / Faubert P., Rochefort L. // The Bryologist. – 2002. No 105 (1). – P. 96-103.

77. Fenner N.Drought-induced carbon loss in peatlands / Fenner N., Freeman C. // Nature Geoscience. – 2011. – V. 4. – P. 895-900.

78. Freeman C. Peatland geoengineering: an alternative approach to terrestrial carbon sequestration / Freeman C., Fenner N., Shirsat A. H. // Phil. Trans. R. Soc. – 2012. – V. 370.

– P. 404-4421.

79. Gardner R. C. Rehabilitating Nature: A comparative review of legal mechanisms that encourage wetland restoration efforts / Gardner R. C. // The Catholic University of America, Columbus School of Law. – 2003. No 52 (3). – P. 572-620.

80. Glatzel S. Dissolved organic matter properties and their relationship to carbon dioxide efflux from restored peat bogs / Glatzel S., Kalbitz K., Dalva M., Moore T. // Geoderma.

V. 113.

2003.

P. 397-411.

81. Glenn S. Carbon dioxide and methane fluxes from drained peat soils, southern Quebec / Glenn S., Heyes A., Moore T. // Global Biogeochemical Cycles. 1993. V. 7. P. 247257.

82. Global Peatland Restoration : Manual / Martin Schumann & Hans Joosten. Institute of Botany and Landscape Ecology, Greifswald University, Germany. 2008. – 68 p. Available online at: http://www.imcg.net/media/download_gallery/books/gprm_01.pdf 83. Gorham E. Peatland restoration: A brief assessment with special reference to Sphagnum bogs / Gorham E., Rochefort L. // Wetlands Ecology and Management. – 2003. – V. 11. – P. 109119.

84. Greenhouse Gas Inventory Data - Detailed data by Party. – UNFCCC. Available online at: http://unfccc.int/di/DetailedByParty.do 85. Groeneveld E. V. G. Polytrichum strictum as a nurse-plant in peatland restoration / Groeneveld E. V. G., Massé A., Rochefort L. // Restoration Ecology. – 2007. – V. 15. – P. 709-719.

157

86. Gronlund A. Carbon loss estimates from cultivated peat soils in Norway: a comparison of three methods / Gronlund A., Hauge A., Hovde A., Rasse D.P. // Nutrient Cycling in Agroecosystems. 2008. V. 81. P. 157-167.

87. Hayward P. Profiles of water content and pore size in sphagnum and peat, and their relation to peat bog ecology / Hayward P. M., Clymo R. S. // Proceedings of the Royal Society of London. – 1982. No B 215. – P. 299-325.

88. Hooijer A. Subsidence and carbon loss in drained tropical peatlands / Hooijer A., Page S., Jauhiainen J., Lee W.A., Lu X.X., Idris A., Anshari G. // Biogeosciences. 2012. V. 9.

P. 1053-1071.

89. Höper H. Restoration of peatlands and greenhouse gas balances / Höper H., Augustin J., Cagampan J. P., et al. // Peatlands and climate change. 2008. – P. 182-211.

90. Ingram H. A. P. Introduction to the ecohydrology of mires in the context of cultural perturbation / Ingram H. A. P. / Peatland Ecosystem and Man - An Impact Assessment / Bragg M. O., Hulme P. D., Ingram H. A. P., Robertson R. A. Department of Biological Sciences, University of Dundee, U.K. and The International Peat Society, Jyväskylä, Finland, 1992. – P. 67- 95.

91. Inventory on area, situation and perspectives of rewetting of peatlands in Belarus, Russia and Ukraine / Tatyana Minaeva, Andrey Sirin, Alexander Mischenko, Irina Mikitiuk, Sergej Chumachenko, Annett Thiele, Nina Tanavitskaya, Alexander Kozulin, Annett Thiele.

International Academy of Nature Conservation, Isle of Vilm, Lauterbach, Germany, 2008. – 125

p.

Available

online at:

http://m-h-

s.org/stiftung/upload/pdfdownloadbar/Inventory_of_peatlands_BY_UA_RU_ small.pdf 92. Jacobs C.M.J. Invloed van waterbeheer op gekoppelde broeikasgasemissies in het veenweidegebied by ROC Zegveld / Jacobs C.M.J., Moors E.J., van der Bolt F.J.E. // Alterrarapport 840. – Alterra, Wageningen, The Netherlands, 2003. – 93 p.

93. Joosten H. Bog regeneration in the Netherlands: A review / Joosten H. / Peatland Ecosystem and Man: An Impact Assessment / Bragg M. O., Hulme P. D., Ingram H. A., Robertson R. A. Department of Biological Science, University of Dundee, Dundee, 1992. – P. 367-373.

94. Joosten H. The Global Peatland CO2. Picture Peatland status and drainage related emissions in all countries of the world / Hans Joosten. Greifswald University Wetlands International, Ede, 2009. Available online at: http://www.restoringpeatlands.org/images/stories/ukraine/resources/global-peatlandco2picture.pdf 95. Jurczuk S. Emisja dwutlenku węgla ze zmeliorowanych gleb organicznych w Polsce / Jurczuk S. // Woda-Środowisko-Obszary Wiejskie. – 2012. – T. 12, n. 3(39). – S. 63-76.

158

96. Kahn J. Analysis beyond Kyoto: A tax-based system for the global reduction of greenhouse gas emissions / James Kahn, Dina Franceschi // Ecological Economics. – 2006. – V. 58. Р.

778– 787.

97. Karjalainen T. Approaches for carbon budget analysis of the Siberian forests / Karjalainen T., Liski J. International Institute for Applied Systems Analysis, IR-97-023, Laxenburg, Austria, 1997. 87 p.

98. Kasimir-Klemedtsson Å. Greenhouse gas emissions from farmed organic soils: a review / Kasimir-Klemedtsson Å., Klemedtsson L., Berglund K., Martikainen P., Silvola J., Oenema O. // Soil Use and Management. – 1997. – V. 13. – P. 245-250.

99. King A. W. In search of the missing carbon sink: A model of terrestrial biospheric response to land-use change and atmospheric CO2 / King A. W., Emanuel W. R., Wullschleger S. D., Post W. M. // Tellus. – 1995. – V. 47B. P. 501-519.

100.Klimkowska A. Restoration of severely degraded fens: ecological feasibility, opportunities and constraints. PhD thesis / Klimkowska A. – University of Antwerp., 2008.

101.KOBiZE 2014. Raport z rynku CO2. Lipiec 2014 r. Krajowy Ośrodek Bilansowania i Zarządzania Emisjami, 9 s.

102.Koerselman W. Eutrophication for fen ecosystems: external and internal nutrient sources and restoration strategies / Koerselman W., Verhoeven J. T. A. / Restoration of temperate Wetlands / Wheeler B. D., Shaw S. C., Fojt W. J., Robertson R. A. John Wiley & Sons Ltd., Chichester, 1995. – P. 91-112.

103.Kuntze H. Peat losses by liming and fertilization of peatlands used as Grassland / Kuntze H. // Proc. of the 9th International Peat Congress. – 1992. – V. 2. – P. 306-314.

104.Kurtz W. A. The carbon budget of the Canadian forest sector: Phase I. Information Report NOR-X-326 / Kurtz W. A., Apps M. J., Webb T. M., McNamee P. J. Northern Forestry Centre, Northwest Region, Forestry Canada, 1992. 56 p.

105.Langeveld C. A. Emissions of CO2, CH4 and N2O from pasture on drained peat soils in the Netherlands / Langeveld C. A., Segers R., Dirks B.O., et al. // European Journal of Agronomy.

– 1997. – V. 7. – P. 35-42.

106.Lillesand T.M. Remote Sensing and Image Interpretation / Lillesand T.M., Kiefer R.W., Chipman J.W. – New York: John Wiley & Sons, Inc., 2008.

107.Lindroth A. Environmental controls on the CO2 exchange in north European mires / Lindroth A., Lund M., Nilsson M., et al. // Tellus. – 2007/ - V. B 59. – P. 812-825.

108.Lloyd C.R. Annual carbon balance of a managed wetland meadow in the Somerset Levels, UK / Lloyd C.R. // Agricultural and Forest Meteorology. – 2006. – V. 138. – P. 168-179.

159

109.LUNG (Landesamt für Umwelt, Naturschutz und Geologie Mecklenburg-Vorpommern) / Richtlinie zur Förderung von Maßnahmen zum Schutz und der Entwicklung von Mooren in Mecklenburg-Vorpommern, Sachstandsbericht zur Umsetzung, Koordinierungsstelle Moorschutz. – 2006. – 128 p.

110.Maas D. Seed banks in fen areas and their potential use in restoration / Maas D., SchoppGuth A. / Restoration of Temperate Wetlands / Wheeler B. D., Shaw S. C. John Wiley & Sons, Chichester, New York, Brisbane, Toronto, Singapore, 1995. – P. 189-206.

111.Madsen K. Petlands and climate change / Madsen K., Ebmeier S. Information Centre Biefing, 2012. 126 p.

Scottish Parliament

112.McNeil P. Moisture controls on Sphagnum growth and CO2 exchange on a cutover bog / McNeil P., Waddington J.M. // Journal of Applied Ecology. – 2003. – V. 40. – P. 354-367.

113.McNeil, P., Waddington, J.M. 2003. Moisture controls on Sphagnum growth and CO2 exchange on a cutover bog, Journal of Applied Ecology, 40, 354-367.

114.McRoberts R.E. Statistical inference for remote sensing-based estimates of net deforestation / McRoberts R.E., Walters B.F. // Remote Sensing of Environment. – 2012. – V. 124. – P. 394-401.

115.Minkkinen K. Heterotrophic soil respiration in forestry drained peatlands / Minkkinen K., Laine J., Shurpali N., Makiranta P., Alm J., Penttila T. // Boreal Environment Research. – 2007. – V. 12. – P. 115-126.

116.Modeling and analysis of greenhouse gases emissions in Ukraine: Selecting and Adapting the ENPEP Program to Ukrainian Conditions and Test Modeling. Report PNNL-13874, Pacific, Northwest National Laboratory (USA) and Agency for Rational Energy Use and Ecology (Ukraine). Kyiv, 2001. 44 p.

117.Monteith D. T. Dissolved organic carbon trends resulting from changes in atmospheric deposition chemistry / Monteith D. T., Stoddard J. L., Evans C. D., et al. // Nature. – 2007. – V. 450. – P. 537-540.

118.Nellemann C. Dead planet, living planet: biodiversity and ecosystem restoration for sustainable development / Nellemann C., Corcoran E. (eds.) // A Rapid Response Assessment.

United Nations Environment Programme, GRID-Arendal. Birkeland Trykkeri AS, Norway, 2010. – 112 p.

119.Nieveen J. P. Diurnal and seasonal variation of carbon dioxide exchange from a former true raised bog / Nieveen J. P., Jacobs C. M., Jacobs A. F. // Global Change Biology. – 1998. – V. 4. – P. 823-833.

120.NLWKN (Niedersächsischer Landesbetrieb für Wasserwirtschaft, Küsten- und Naturschutz) / 25 Jahre Niedersächsisches Moorschutzprogramm - eine Bilanz, Informationsdienst Naturschutz Niedersachsen. NLWKN, Hannover, Germany, 2006. P. 154-180.

160

121.Nuyim T. Manual on peat swamp forest rehabilitation and planting in Thailand / Nuyim T. Global Environment Centre & Wetlands International - Thailand Office, 2005. 96 p.

122.Nyćkowiak J. Ocena bezpośredniej emisji N2O z gleb użytkowanych rolniczo województwa wielkopolskiego w latach 1960–2009 według metodologii IPCC / Nyćkowiak J., Leśny J., Olejnik J. // Woda-Środowisko-Obszary Wiejskie. – 2012. T. 12, Z. 4(40). – S. 203-215.

123.Nykänen H. Emissions of CH4, N2O and CO2 from a virgin fen and a fen drained for grassland in Finland / Nykänen H., Alm J., Lang K., Silvola J., Martikainen P. J. // J. Biogeography. – 1995. – V. 22. – P. 351-357.

124.Okruszko H. Transformation of fen-peat soils under the impact of draining / Okruszko H. // Zeszyty Problemowe Postępów Nauk Rolniczych. – 1993. – Nr. 406. – S. 3-73.

125.Oleszczuk R. Analysis of shrinkage process of raised bog peat / Oleszczuk R. // Polish J. Environ. Stud. – 2006. – V. 15(5d). – P. 86-89.

126.Oleszczuk R. Wielkość emisji gazów cieplarnianych i sposoby jej ograniczania z torfowisk użytkowanych rolniczo / Oleszczuk R. // Wybrane problemy ochrony mokradeł. Wspólczesne problemy kształtowania i ochrony środowiska: Monografia 3. Olsztyn, 2012. – 146 s.

127.Oleszczuk R. Impact of agricultural utilization of peat soils on the greenhouse gas balance / Oleszczuk R., Regina K., Szajdak L., Höper H., Maryganova V. / Peatlands and Climate Change / M. Strack (Ed.). International Peat Society, Jyväskylä, Finlandia, 2008. – P. 7097.

128.Olszta W. Wpływ intensywnego odwodnienia na zdolności zatrzymywania wody, kurczliwości oraz przewodnictwa kapilarnego gleb torfowo murszowych / Olszta W., Jaros H. // Wiad. IMUZ. – 1991. – V. 16(3). – P. 37-56.

129.Păcurar I. Research on CO2 Emissions from Peat Bog "Valea Morii" / Păcurar I.; Clapa D., Şandor M, et al. // Cluj County. ProEnvironment Promediu. – 2010. – V. 3, Is. 6. – P. 375382.

130.Pearce D. The social cost of carbon and its policy implications: Oxford review of economic policy / D. Pearce. 2003. V. 19. P. 362-372.

131.Pohjola J. Carbon credits and management of Scots pine and Norway spruce stands in Finland / Pohjola J., Valsta L. // Forest Policy and Economics. – 2007. – V. 9. P. 789-798.

132.Poulin M. From satellite imagery to peatland vegetation diversity: How reliable are habitat maps? / Poulin M., Careau D., Rochefort L., Desrochers A. // Conservation Ecology. – 2002. – V. 6, N 2.

Available online at: http://www.ecologyandsociety.org/vol6/iss2/art16/

133.Poulin M. Spontaneous revegetation of mined peatlands in eastern Canada / Poulin M., Rochefort L., Quinty F., Lavoie L. // Canadian Journal of Botany. – 2005. – V. 83. – P. 539– 557.

161

134.Price J. S. Hydrological processes in abandoned and restored peatlands: An overview of management approaches / Price J. S., Heathwaite A. L., Baird A. J. // Wetlands Ecology and Management. – 2003. – No 11. – P. 65-85.

135.Quinty F. Peatland restoration guide / Quinty F., Rochefort L. Canadian Peat Moss Association and New Brunswick Department of Natural Resources and Energy, Quebec, Quebec, 2003. – 106 p. Available online at: http://www.peatmoss.com/pm-restguide.php 136.Reeves P. N. Effects of livestock grazing on wetlands: Literature review, prepared for Environment Waikato / Reeves P. N., Champion P. D. National Institute of Water & Atmospheric Research Ltd, Hamilton, New Zealand, 2004.

Available online at: http://www.wetlandtrust.org.nz/documents/grazing.pdf 137.Revised 1996 IPCC Guidelines for National Greenhouse Gas Inventories: Reporting Instructions: The Workbook, Reference Manual. Vol. 1-3. IPCC, 1997.

138.Rowlands R. G. The ecological restoration through natural revegetation of industrial cutaway peatlands in Ireland: Ph.D. Thesis / Rowlands R. G. Department of Environmental Resource Management, University College Dublin, 2001. 243 p.

139.Schouwenaars J. M. Hydrological differences between bogs and bog-relicts and consequences for bog restoration / Schouwenaars J. M. // Hydrobiologia. – 1993. – V. 265. – P. 217-224.

140.Schumann M. Global Peatland Restoratioon Manual / Schumann M., Joosten H. Botany and Landscape Ecology, Greifswald University, Germany, 2008 – 64 p.

Institute of

141.Siuda C. Leitfaden der Hochmoorrenaturierung in Bayern für Fachbehörden / Siuda C. Naturschutzorganisationen und Planer, Bayerisches Landesamt für Umweltschutz, Augsburg, 2002. – 65 p.

142.Smith P. Preliminary estimates of the potential for carbon mitigation in European soils through no-till farming / Smith P., Powlson D.S., Glendining M.J., Smith J.U. // Global Change Biology. – 1998. – V. 4. – P. 679-685.

143.Stephens J.C. Organic soil subsidence / Stephens J.C., Allen L.H., Chen E. // Reviews in Engineering Geology. – 1984. – V. 6. – P. 107-122.

144.Turbiak J. Emisja CO2 z gleb pobagiennych w zależności od warunków wodnych siedlisk / Turbiak J., Miatkowski Z. // Woda – Środowisko Obszary Wiejskie. – 2010. – T. 10, N. 1(29). – S. 201-210.

145.Turbiak J. Emisja metanu z gleb torfowo-murszowych w zależności od poziomu wody gruntowej / Turbiak J., Jaszczyński S. // Woda – Środowisko Obszary Wiejskie. – 2011. – T. 11, N. 4(36). – S. 229-238.

162

146.Turbiak J. Emisja podtlenku azotu z gleby torfowo-murszowej w dolinie Biebrzy w zależności od warunków wodnych / Turbiak J., Miatkowski Z., Chrzanowski S., Gąsiewska A., Burczyk P. // Woda – Środowisko Obszary Wiejskie. – 2011. – T. 11, N. 4(36). – S. 239-245.

147.Turbiak J. Wpływ intensywności użytkowania łąki na glebie torfowo-murszowej na wielkość strumieni CO2 i jego bilans w warunkach doświadczenia lizymetrycznego / Turbiak J. // Woda-Środowisko-Obszary Wiejskie. – 2014. – T. 14. – Z. 2(46). – S. 127140.

148.Turbiak J. Wpływ warunków wodnych i intensywności użytkowania na bilans węgla w glebach pobagiennych / Turbiak J., Miatkowski Z. // Nauka, Przyroda, Technologie. – 2011.

– T. 5, N. 5. – S. 1-9.

149.Turetsky M.R. Experimental drying intensifies burning and carbon losses in a northern peatland / Turetsky M.R., Donahue W.F., Benscoter B.W. // Nature Communications. – 2011.

– V. 2. – P. 514-522.

150.van Huissteden J. Modelling the effect of water-table management on CO2 and CH4 fluxes from peat soils / van Huissteden J., van den Bos R., Marticorena A.I. // Netherlands Journal of Geosciences. – 2006. – V. 85. – P. 3-18.

151.von Arnold K. Fluxes of CO2, CH4 and N2O from drained organic soils in deciduous forests / von Arnold K., Nilsson M., Hanell B., Weslien P., Klemedtsson L. // Soil Biology and Biochemistry. – 2005. – V. 37. – P. 1059-1071.

152.Waddington J. M. Effect of peatland drainage, harvesting, and restoration on atmospheric water and carbon exchange / Waddington J. M., Price J. S. // Physical Geography. – 2000. – V. 21. – P. 433-451.

153.Ward D.E. Advances in the characterization and control of emissions from prescribed fires / Ward D.E., Hardy C.C. // 77th Annual Meeting of the Air Pollution Control Association. – San Francisco, CA, USA, 1984.

154.Wheeler B. D. A focus on fens - Controls on the composition of fen vegetation in relation to restoration / Wheeler B. D., Shaw S. C. / Restoration of Temperate Wetlands / Wheeler B. D., Shaw S. C., Fojt W. J., Robertson R. A. John Wiley & Sons, Chichester, New York, Brisbane, Toronto, Singapore, 1995. – P. 48-72.

155.Wheeler B. D. Restoration of Temperate Wetlands / Wheeler B. D., Shaw S. C., Fojt W. J., Robertson R. A. / In: Wheeler B. D., Shaw S. C., Fojt W. J., Robertson R. A.: John Wiley & Sons Ltd., Chichester, 1995. – 562 p.

156.Wilson D. Carbon dioxide dynamics of a restored maritime peatland / Wilson D., Tuittila E.S., Alm J., Laine J., Farrell E. P., Byrne K. A. // Ecoscience. – 2007. – V. 14. – P. 71-80.

157.Wilson D. Rewetted industrial cutaway peatlands in western Ireland: a prime location for climate change mitigation? / Wilson D., Farrell C.A., Muller C., Hepp S., RenouWilson F. // Mires and Peat. – 2013. – V. 11(1) . – P. 1-22.

163

158.Worrall F. Climate Change Mitigation & Adaptation Potential. Draft scientific review / Worrall F., Chapman P., Holden J., Evans C., Artz R., Smith P., Grayson R. / IUCN UK Peatland Programme’s Commission of Inquiry into Peatland Restoration. 2010. – 24 p.

Available online at: http://www.iucnukpeatlandprogramme.org/sites/all/files/Review%202%20Climate%20Change.pdf 159.Wosten J.M.H. Peat subsidence and its practical implications: a case study in Malaysia / Wosten J.M.H., Ismail A.B., van Wijk A.L.M. // Geoderma. – 1997. – V. 78. – P. 25-36.

160.Yamulki S. Soil CO2, CH4 and N2O fluxes from an afforested lowland raised peatbog in Scotland: implications for drainage and restoration / Yamulki S., Anderson R., Peace A., Morison J.I.L. // Biogeosciences. – 2013. – V. 10. – P. 1051-1065.

161.Yokelson R.J. The tropical forest and fire emissions experiment: overview and airborne fire emission factor measurements / Yokelson R.J., Karl T., Artaxo P., et al. // Atmospheric Chemistry and Physics. – 2007. – V. 7. – P. 5175-5196.

162.Yokelson R.J. Coupling field and laboratory measurements to Chapter 2: Drained Inland Organic Soils 2013 Supplement to the 2006 IPCC Guidelines for National Greenhouse Gas Inventories: Wetlands: 2.79 estimate the emission factors of identified and unidentified trace gases for prescribed fires / Yokelson R.J., Burling I.R., Gilman J.B., et al. // Atmospheric Chemistry and Physics. – 2013. – V. 13. – P. 89-116.

164

ДОДАТОК 1 ПАСПОРТ ПРОЕКТУ ЗМІСТ

А. Назва проекту

Б. Опис проекту

В. Обґрунтування відповідності проекту вимогам

Г. Специфічна ідентифікація проекту

Д. Висновки від консультацій із зацікавленими сторонами

Е. Результати оцінки сталого розвитку

Ж. План моніторингу сталого розвитку

З. Відхилення у додатковості та консервативності СЕКЦІЯ A. НАЗВА ПРОЕКТУ Назва: Дата:

СЕКЦІЯ Б. ОПИС ПРОЕКТУ Проектована дата старту проекту:

165

СЕКЦІЯ В. ОБҐРУНТУВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ПРОЕКТУ ВИМОГАМ В.1.

Масштаб проекту

Виберіть відповідну позицію: Назва проекту

В.2.

Країна, де відбуватиметься проект:

В.3.

Обґрунтування проекту

Великий

Попереднє оголошення проекту Чи був ваш проект оголошений до цього? Пояснення щодо попереднього оголошення

В.4.

Парникові гази

Парниковий газ 166

Малий

Так

Ні

Діоксид вуглецю (СО2)

Метан (СН4)

Закис азоту (N2O)

В.5.

Тип реєстрації проекту

Тип реєстрації проекту Звичайний Ретроактивні проекти

Попередня оцінка

Відхилені РКЗК ООН

Попередня оцінка

Якщо ретроактивний, вказати дату початку проектної діяльності:_______________________ СЕКЦІЯ Г. СПЕЦИФІЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПРОЕКТУ

Г.1.

GPS-координати місця розташування проекту Координати

Широта

xx° xx' xx" Пн

Довгота

xx° xx' xx" Зх

Г.2.

Карта

167

СЕКЦІЯ Д. ВИСНОВКИ ВІД КОНСУЛЬТАЦІЙ ІЗ ЗАЦІКАВЛЕНИМИ СТОРОНАМИ Д.1.

Оцінка коментарів від зацікавлених сторін

168

Д.2.

Раунд відгуків від зацікавлених сторін

Опишіть організацію раунду отримання відгуків, короткий їх підсумок та ваші відповіді на них.

Д. 3. Дискусія щодо механізму зворотнього зв’язку/подання скарг

169

Опишіть механізм зворотнього зв’язку/подання скарг, що був вибраний, та деталі, які були обговорені із місцевими зацікавленими сторонами Вибраний метод Обґрунтування (включаючи усі відомі деталі, наприклад, місцезнаходження книги, телефону тощо) Механізм зворотнього зв’язку/подання скарг Книга скарг і пропозицій Доступ через телефон Доступ через internet/email Визначений незалежний посередник (додатково) Усі проблеми, визначені під час періоду акредитації повинні враховувати заходи із пом’якшення наслідків. Визначені проблеми повинні бути описані в переглянутому Паспорті, а відповідні заходи із пом’якшення наслідків повинні бути додані до плану моніторингу сталого розвитку у Секції Ж. СЕКЦІЯ Е. РЕЗУЛЬТАТИ ОЦІНКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Е.1.

Оцінка «не нашкодь»

Принципи захисту

Опис значимості до Оцінка ризиків щодо їх Захід із проекту порушення в результаті пом’якшення реалізації проекту впливу (низька/середня/висока)

1 2 ... Додаткові значущі критичні проблеми проекту

Опис значимості до Оцінка їх значущості до проекту проекту (низька/середня/висока)

1 170

Захід із пом’якшення впливу

2 ... Е.2.

Матриця сталого розвитку

Індикатор

Захід із пом’якшення ризиків

Відношення до досягнення цілей розвитку ООН (MDG)

Вибрані параметри та пояснення

Індикатори сталого розвитку

При необхідності скопіювати заходи із таблиці «не нашкодь» або включити заходи із нейтралізації негативних наслідків

Перевірити Визначаються www.undp.or/m розробником проекту dg та www.mdgmonit or.org Описати, як індикатори із проекту впливають на досягнення місцевих цілей MDG

Попередній підрахунок

Негативний вплив: оцінка «-» в разі, якщо вплив не повністю нейтралізований; оцінка «0» у разі повної нейтралізації негативного впливу. Без впливу: оцінка «0». Позитивний вплив: оцінка «+».

Якість повітря Якість та кількість води Стан ґрунтів Інші забрудники Біорізноманіття Якість працевлаштува ння Забезпечення бідних

171

Доступ до прийнятних та чистих енергетичних послуг Людський та інституційний потенціал Кількість працевлаштова ного населення та генерація доходів Баланс виплат та інвестицій Передача технологій та технологічна забезпеченість Обґрунтування вибору, вибір джерел даних та вказання посилань Якість повітря Якість та кількість води Стан ґрунтів Інші забрудники Біорізноманіття Якість працевлаштування Забезпечення бідних Доступ до прийнятних та чистих енергетичних послуг Людський та інституційний потенціал

172

Кількість працевлаштованог о населення та генерація доходів Баланс виплат та інвестицій Передача технологій та технологічна забезпеченість СЕКЦІЯ Ж. ПЛАН МОНІТОРИНГУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ Скопіювати таблицю для кожного індикатору № Індикатор Захід пом’якшення впливу Повторити для кожного параметру Вибраний параметр Поточний стан параметру Оцінка стану параметру за базовим сценарієм Цільовий показник параметру в майбутньому Шляхи моніторингу

Як Коли Хто

173

Додаткові відомості щодо моніторингу

СЕКЦІЯ З. ВІДХИЛЕННЯ У ДОДАТКОВОСТІ ТА КОНСЕРВАТИВНОСТІ Ця секція заповнюється лише для випадків, коли секція щодо додатковості та/або вибір базового сценарію не задовольняють вимоги керівних вказівок. З.1. Додатковість

З.2.

Консервативність

174

ДОДАТОК 2 ПЛАН РОЗРОБКИ ПРОЕКТУ (ПРП)

ЗМІСТ

A. Б.

Загальний опис діяльності проекту Застосування наявних або нових методологій базового сценарію та моніторингу

В.

Тривалість діяльності проекту та період акредитації

Г.

Коментарі зацікавлених сторін

Додатки

Додаток 1: Контактна інформація учасників пропонованої проектної діяльності

175

СЕКЦІЯ A. ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС ДІЯЛЬНОСТІ ПРОЕКТУ A.1 Назва проектної діяльності >> Назва >> Дата та версія ПРП A.2. Учасники проекту: >> A.3

Опис проектної діяльності:

A.3.1. Місце розташування проектної діяльності: >> A.3.1.1.

Країна, де планується реалізація проекту:

A.3.1.2.

Регіон/Штат/Провінція та ін.:

A.3.1.3.

Місто/община та ін.:

>>

>>

>> A.3.1.4. Деталі фізичного розташування, включно з інформацією, що вказує на унікальну ідентифікацію проектної діяльності: >> A.3.2. Опис, включаючи технології та/або заходи проектної діяльності: >>

A.3.3 Оцінена кількість скорочень викидів протягом обраного періоду кредитації:

СЕКЦІЯ Б. ЗАСТОСУВАННЯ НАЯВНИХ МЕТОДОЛОГІЙ БАЗОВОГО СЦЕНАРІЮ ТА МОНІТОРИНГУ, А ТАКОЖ НОВИХ, ПОДАНИХ ЯК ЧАСТИНА ЦІЄЇ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Б.1.

Назва та посилання на наявні або нові методології базового сценарію та

моніторингу, застосованих для проектної діяльності: 176

>> Б.2

Обґрунтування вибору методології та застосовність:

>> Б.3. >> Б.4.

Опис границь проекту:

Опис обраного базового сценарію та його розвиток відповідно до обраної

методології: >> Б.5. Опис того, як антропогенні викиди парникових газів із джерел будуть знижені на більшу кількість, ніж би це сталося без впровадження проектної діяльності:

Б.6

Скорочення викидів:

Б.6.1. Пояснення варіантів методологій або опис нового пропонованого підходу: >> Б.6.2. Дані та параметри, доступні в час валідації: >> (Скопіювати цю таблицю для кожного виду даних та параметру) Дані / Параметр: Вид даних: Опис: Використане джерело даних: Застосоване значення: Обґрунтування вибору даних або опис методу вимірів та процедур, що фактично були використані:

177

Примітка:

Б.6.3 Розрахунок прогнозованих скорочень викидів парникових газів: >> Б.6.4 Підсумок прогнозованих оцінок скорочень викидів парникових газів: >> Рік

Оцінка викидів проектної діяльності (тCO2)

Оцінка викидів за базовим сценарієм (тCO2)

Оцінка втрат (тCO2)

Оцінка загальних скорочень викидів (тCO2)

Рік 1 Рік 2 Рік 3…. Сума (тCO2)

Б.7

Застосування методології моніторингу та опис плану моніторингу відповідно до

наявної чи нової методології, застосованої для проектної діяльності: Б.7.1 Дані та параметри, моніторинг яких проводиться: (Скопіювати цю таблицю для кожного виду даних та параметру)

Дані / Параметр: Вид даних: Опис: Джерело даних, що планується використовувати: Значення даних

178

Опис методів та процедур вимірювань, що плануються використовувати, включаючи частоту: Процедури оцінки та контролю якості, що плануються застосувати: Примітка: Б.7.2 Опис плану моніторингу: >>

Б.8

Дата завершення застосування наявної чи нової методології базового сценарію

та моніторингу, а також ім’я відповідальної особи (осіб)/ назва організації (організацій) >>

СЕКЦІЯ В. ТРИВАЛІСТЬ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ / ПЕРІОДУ АКРЕДИТАЦІЇ

В.1

Тривалість проектної діяльності:

В.1.1. Дата початку проектної діяльності: >> В.1.2. Очікувана операційна тривалість проектної діяльності: >> В.2

Вибір періоду акредитації та відповідна інформація:

В.2.1. Повторюваний період акредитації

В.2.1.1.

Дата початку першого періоду акредитації: 179

>> C.2.1.2.

Тривалість першого періоду акредитації:

>> В.2.2. Фіксований період акредитації:

C.2.2.1.

Дата початку:

C.2.2.2.

Тривалість:

>>

>>

СЕКЦІЯ Г. КОМЕНТАРІ ЗАЦІКАВЛЕНИХ СТОРІН

Г.1.

Короткий опис, як було організоване отримання та компіляція коментарів від

місцевих зацікавлених сторін: >> Вкажіть порядок денний зустрічі, не технічні підсумки (роздатковий матеріал), таблицю розсилки запрошень, текст запрошення, будь-які інші коментарі щодо методів консультацій

Г.2.

Підсумки отриманих коментарів:

>> Вкажіть висновки зустрічі, оцінка коментарів зацікавлених сторін, список учасників.

Г.3.

Опис, як були враховані отримані коментарі, та заходи, що були здійснені у

відповідь на підняті питання: >> Описати, як були враховані коментарі зацікавлених сторін та включити зміни у проект, внесені відповідно до відгуків

Г.4.

Звіт щодо механізму зворотнього зв’язку / подання скарг:

>> Описати метод механізму зворотнього зв’язку / подання скарг та деталі, як це було обговорено на зустрічі зацікавлених сторін

180

Вибраний метод (включаючи усі відомі деталі, наприклад, місцезнаходження книги, телефону тощо)

Обґрунтування

Механізм зворотнього зв’язку/подання скарг Книга скарг і пропозицій Доступ через телефон Доступ через internet/email Визначений незалежний посередник (додатково)

Усі проблеми, визначені під час періоду акредитації повинні мати заходи із пом’якшення наслідків та додані у план моніторингу.

Г.5.

Звіт щодо періоду отримання відгуків на консультації зацікавлених сторін:

>>

181

Додаток 1 КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ УЧАСНИКІВ ПРОПОНОВАНОЇ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Організація: Вулиця/ поштова скринька: Будинок: Місто: Штат/регіон: Поштовий індекс: Країна: Телефон: Факс: E-Mail: URL: Представник: Прізвище: Ім’я: По-батькові: Департамент: Мобільний телефон: Прямий факс: Прямий телефон: Персональний EMail:

ДОДАТОК 3 ЗВІТ ВАЛІДАЦІЇ 182

ЗМІСТ

А. Короткий опис проекту

Б. Відгук незалежного спостерігача

В. Деталі про візит на місце проведення 1. Учасники візиту 2. Період візиту 3. Опитані люди 4. Спосіб проведення опитування

Г. Процес консультацій із зацікавленими сторонами 1. Оцінка процесу консультацій із місцевими зацікавленими сторонами 2. Оцінка раунду отримання відгуків зацікавлених сторін 3. Оцінка механізмів зворотнього зв'язку/подання скарг, що були імплементовані

Д. Оцінка потенційних ризиків, пов’язаних із проектною діяльністю 1. Оцінка «не нашкодь» 2. Оцінка пропонованих заходів із пом’якшення наслідків

Е. Оцінка проблем, пов’язаних із сталим розвитком, що потенційно можуть виникнути при проведенні проектної діяльності 1. Екологічні проблеми 2. Соціально-економічні проблеми 3. План моніторингу сталого розвитку Додаток 1. Заява конфлікту інтересів

СЕКЦІЯ A. КОРОТКИЙ ОПИС ПРОЕКТУ Назва проекту:

Опис поточного статусу проектної діяльності та подальших дій, як це передбачено планом проекту. Коротко описати технологію, що використовується в проектній діяльності.

183

СЕКЦІЯ Б. ВІДГУК НЕЗАЛЕЖНОГО СПОСТЕРІГАЧА

Надати висновок щодо того, чи проектна діяльність відповідає вимогам, та надати рекомендації щодо валідації проекту.

(Заповнюється у випадку залучення незалежного наглядача)

СЕКЦІЯ В. ДЕТАЛІ ПРО ВІЗИТ НА МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ (Заповнюється у випадку залучення незалежного наглядача) i. Учасники візиту Перелік незалежних наглядачів (наглядача), що брали участь у візиті. Надати коротку інформацію про їх кваліфікацію та необхідні вміння.

ii. Період візиту Період часу протягом якого незалежні наглядачі (наглядач) були на місці проведення проекту.

iii. Опитані люди Надати перелік опитаних під час візиту людей, а також вказати групу чи організацію, представниками яких вони є. iv. Спосіб проведення опитування

184

Описати спосіб проведення опитування під час візиту, наприклад фізична зустріч, телефонна розмова тощо.

СЕКЦІЯ Г. ПРОЦЕС КОНСУЛЬТАЦІЙ ІЗ ЗАЦІКАВЛЕНИМИ СТОРОНАМИ (Заповнюється у випадку залучення незалежного наглядача)

Г. 1. Оцінка процесу консультацій із місцевими зацікавленими сторонами Вказати чи присутність була достатньо репрезентативною (якісно і кількісно), чи були відповіді якісними на поставлені запитання та надати короткі висновки.

Г. 2. Оцінка раунду отримання відгуків зацікавлених сторін Описати коментарі, що виникли під час раунду отримання відгуків, або описати будьякі невирішені проблеми, озвучені під час консультації зацікавлених сторін.

Г. 3. Оцінка механізмів зворотнього зв'язку/подання скарг, що були імплементовані Оцінити, чи схвалені/вибрані методи зворотнього зв'язку/подання скарг від консультацій із зацікавленими сторонами були імплементовані на місцях. Для ретроспективних проектів перевірити, що відповідні заходи були прийняті для безперешкодного отримання відгуків від зацікавлених сторін.

СЕКЦІЯ Д. ОЦІНКА ПОТЕНЦІЙНИХ РИЗИКІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПРОЕКТНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

i. Оцінка «не нашкодь»

185

Принципи захисту, пов’язані із середніми і високими ризиками

Оцінка ризиків, що Захід пом'якшення або компенсації, пропонований їх порушують після дискусії з незалежними (середній, високий) спостерігачами (спостерігачем)

1 2 …

ii. Оцінка пропонованих заходів із пом’якшення наслідків Захід з пом’якшення

Коментарі

СЕКЦІЯ Е. ОЦІНКА ПРОБЛЕМ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ, ЩО ПОТЕНЦІЙНО МОЖУТЬ ВИНИКНУТИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

i. Екологічні проблеми

Чи імплементація проекту викликає будь-які негативні екологічні наслідки (наприклад, погіршення якості повітря, якості води чи її доступність, стану біорізноманіття тощо) у порівнянні із базовим сценарієм (тобто поточною ситуацією чи найбільш вірогідною ситуацією без реалізації проекту)?

ii. Соціально-економічні проблеми

Чи імплементація проекту викликає будь-які негативні соціально-економічні наслідки (наприклад, погіршення умов проживання місцевого населення, зниження кількісного і якісного стану працевлаштування тощо) у порівнянні із базовим сценарієм (тобто поточною ситуацією чи найбільш вірогідною ситуацією без реалізації проекту)?

186

iii. План моніторингу сталого розвитку (Скопіювати таблицю для кожного індикатору) № Індикатор Захід пом’якшення впливу Повторити для кожного параметру Вибраний параметр Поточний стан параметру Оцінка стану параметру за базовим сценарієм Цільовий показник параметру в майбутньому Шляхи моніторингу

Як Коли Хто

ДОДАТОК 3.1

ЗАЯВА КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ (Заповнюється у випадку залучення незалежного наглядача) Я, [ПІБ], віком […] років, що проживаю [повна домашня адреса], та працюю у [назва організації], що знаходиться за адресою [адреса головного офісу організації], був/була номінований/-а, як незалежний спостерігач, та повідомляю наступне: Ні я, ні будь-хто інший, що має на мене вплив, не має будь-якого інтересу з будь-ким чи будьякою фірмою, підприємством чи іншим суб’єктом бізнесу, що залучені в проектну діяльність, що оцінюється, «______»,не був залучений/-а, прямо чи опосередковано, в комітеті чи в якості консультанта, радника, працівника, директора, агента, довіреної особи чи будь-як інакше, в 187

розробці, імплементації чи адмініструванні проекту ______________. Також повідомляю, що ніяким способом не маю схильності до симпатії чи антипатії до будьякої особи, фірми, підприємства чи іншого суб’єкту бізнесу, що залучені до проекту ____________, також розумію, що така схильність призведе до моєї дискваліфікації, як незалежного спостерігача. Якщо у будь-який час протягом процесу оцінки мені запропонують проявити інтерес чи схильність, я одразу повідомлю відповідні органи. У контексті даної заяви до поняття «інтерес» повинні включатися будь-які винагороди чи інші речі економічної цінності, включно із майбутніми винагородами.

ПІБ:

Дата

Підпис ДОДАТОК 4 ЗВІТ ВЕРИФІКАЦІЇ

ЗМІСТ Ж. Опис стану проекту

З. Відгук незалежного спостерігача

И. Деталі про візит на місце проведення i. Учасники візиту ii. Період візиту iii. Опитані люди iv. Спосіб проведення опитування

К. Оцінка стану заходів із пом’якшення та компенсації наслідків

Л. Стан проблем сталого розвитку, пов’язаних із проектною діяльністю i. Екологічні проблеми ii. Соціально-економічні проблеми

М. Стан імплементації механізмів зворотнього зв'язку/подання скарг Додаток 1. Заява конфлікту інтересів

188

СЕКЦІЯ A.

ОПИС СТАНУ ПРОЕКТУ

Назва проекту:

Короткий опис, коли проектна діяльність стартувала та її поточний стан.

СЕКЦІЯ Б. ВІДГУК НЕЗАЛЕЖНОГО СПОСТЕРІГАЧА

Надати висновок щодо того, чи проектна діяльність відповідає вимогам, та надати рекомендації щодо сертифікації скорочень викидів.

СЕКЦІЯ В.

ДЕТАЛІ ПРО ВІЗИТ НА МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ

v. Учасники візиту

Перелік незалежних наглядачів (наглядача), що брали участь у візиті. Надати коротку інформацію про їх кваліфікацію та необхідні вміння.

vi. Період візиту Період часу протягом якого незалежні наглядачі (наглядач) були на місці проведення проекту.

vii. Опитані люди Надати перелікк опитаних під час візиту людей, а також вказати групу чи організацію, представниками яких вони є.

189

viii. Спосіб проведення опитування Описати спосіб проведення опитування під час візиту, наприклад фізична зустріч, телефонна розмова тощо.

СЕКЦІЯ

Г.

ОЦІНКА

СТАНУ

ЗАХОДІВ

ІЗ

ПОМ’ЯКШЕННЯ

ТА

КОМПЕНСАЦІЇ НАСЛІДКІВ Захід з пом’якшення

Коментарі (вказати інформацію щодо стану імплементації)

СЕКЦІЯ Д. СТАН ПРОБЛЕМ СТАЛОГО РОЗВИТКУ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПРОЕКТНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

iii. Екологічні проблеми

Чи імплементація проекту викликає будь-які негативні екологічні наслідки (наприклад, погіршення якості повітря, води чи її доступність, стану ґрунтів чи біорізноманіття тощо) у порівнянні із базовим сценарієм (тобто поточною ситуацією чи найбільш вірогідною ситуацією без реалізації проекту)?

iv. Соціально-економічні проблеми

Чи імплементація проекту викликає будь-які негативні соціально-економічні наслідки (наприклад, погіршення умов проживання місцевого населення, зниження кількісного і якісного стану працевлаштування тощо) у порівнянні із базовим сценарієм (тобто поточною ситуацією чи найбільш вірогідною ситуацією без реалізації проекту)?

190

СЕКЦІЯ Е. СТАН ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ МЕХАНІЗМІВ ЗВОРОТНЬОГО ЗВ'ЯЗКУ/ПОДАННЯ СКАРГ

Оцінити, чи схвалені/вибрані методи зворотнього зв'язку/подання скарг від консультацій із зацікавленими сторонами були імплементовані на місцях. Для ретроспективних проектів перевірити, що відповідні заходи були прийняті для безперешкодного отримання відгуків від зацікавлених сторін.

Описати отримані коментарі зацікавлених сторін та відповіді на них від учасників проекту. Також надати висновок щодо того, чи потрібне проведення будь-яких заходів для вирішення проблем, що були озвучені від зацікавлених сторін.

191

ДОДАТОК 4.1

ЗАЯВА КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ (Заповнюється у випадку залучення незалежного наглядача) Я, [ПІБ], віком […] років, що проживаю [повна домашня адреса], та працюю у [назва організації], що знаходиться за адресою [адреса головного офісу організації], був/була номінований/-а, як незалежний спостерігач, та повідомляю наступне: Ні я, ні будь-хто інший, що має на мене вплив, не має будь-якого інтересу з будь-ким чи будьякою фірмою, підприємством чи іншим суб’єктом бізнесу, що залучені в проектну діяльність, що оцінюється, «______»,не був залучений/-а, прямо чи опосередковано, в комітеті чи в якості консультанта, радника, працівника, директора, агента, довіреної особи чи будь-як інакше, в розробці, імплементації чи адмініструванні проекту ______________. Також повідомляю, що ніяким способом не маю схильності до симпатії чи антипатії до будьякої особи, фірми, підприємства чи іншого суб’єкту бізнесу, що залучені до проекту ____________, також розумію, що така схильність призведе до моєї дискваліфікації, як незалежного спостерігача. Якщо у будь-який час протягом процесу оцінки мені запропонують проявити інтерес чи схильність, я одразу повідомлю відповідні органи. У контексті даної заяви до поняття «інтерес» повинні включатися будь-які винагороди чи інші речі економічної цінності, включно із майбутніми винагородами.

ПІБ:

Дата

Підпис

192