Підхід, що базується на правах людини: Посібник by United Nations Development Programme in Ukraine

Громадська організація «MART»

ПІДХІД, ЩО БАЗУЄТЬСЯ НА ПРАВАХ ЛЮДИНИ У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА Посібник для громадянського суспільства Руслана Бурова, Сергій Буров

Підготовлено в рамках проекту «Демократизація, права людини та розвиток громадянського суспільства в Україні» за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Посібник створено з використанням адаптованих матеріалів Данського інституту прав людини та матеріалів, підготовлених командою Fresno (Іспанія) для семінару з питань підходу, заснованого на правах людини, для організацій громадянського суспільства за контрактом з ПРООН. Думки, висновки чи рекомендації належать авторам та упорядникам цього збірника і не обов’язково відображають погляди Міністерства закордонних справ Данії та Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй чи інших агенцій ООН.

Громадська організація «МАRТ» та автори посібника висловлюють щиру подяку Програмі розвитку ООН в Україні і, особисто, Айдеру Халілову й Олені Урсу за підтримку, а також за сприяння нашій організації в справі просування підходу, що заснований на правах людини, який може домогти у створенні розвинутого та потужного громадянського суспільства в Україні. Хочемо висловити щиру подяку всім, хто допомагав і підтримував нас, а саме: Олександрі Дворецькій, Костянтину Реуцькому, Валентині Потаповій, Центру підтримки громадських та культурних ініціатив «Тамариск» – за надання матеріалів про діяльність для формування кейсів для тренінгу, а також Всеукраїнській освітній програмі «Розуміємо права людини» і Громадській спілці «Освітній дім прав людини в Чернігові».

ЗМІСТ Підхід, що заснований на правах людини задля посилення громадянського суспільства .................................................................................................................................. 7 ВСТУП ......................................................................................................................................... 9 Приклад графіку 2-денного тренінгу .........................................................................................11 МОДУЛЬ ВСТУПНИЙ. ВСТУП ДО ТЕМИ ТРЕНІНГУ, ЦІЛІ, ПРИНЦИПИ РОБОТИ ...............12 Сесія вступна: Відкриття тренінгу, його цілі і завдання. Знайомство. Очікування учасників. Огляд програми тренінгу. Принципи роботи. Практична інформація ................................................................................14 МОДУЛЬ І. ОСНОВИ КОНЦЕПЦІЇ ПІДХОДУ ДО РОЗВИТКУ, ЩО БАЗУЄТЬСЯ НА ДОТРИМАННІ ПРАВ ЛЮДИНИ ..........................................................................................16 Сесія 1: Вступ. Чому права людини і розвиток? ......................................................................18 Сесія 2: Підхід до розвитку, що базується на дотриманні прав людини — що це означає? ................................................................................................................................ 20 Сесія 3: Принципи підходу, що базується на дотриманні прав людини ................................ 22 МОДУЛЬ ІІ. ЗАСТОСУВАННЯ ПІДХОДУ, ЩО БАЗУЄТЬСЯ НА ДОТРИМАННІ ПРАВ ЛЮДИНИ У ПРОГРАМНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ .............................................. 24 Сесія 4: Стратегія і планування діяльності організації з використанням підходу, що базується на дотриманні прав людини ............................................................................. 26 Сесія 5: Аналіз для розуміння структури проблеми: а) аналіз ситуації; б) аналіз причин («каузальний аналіз») .................................................................................. 28 Сесія 6: Аналіз для розуміння структури проблеми: в) аналіз «ролей»; г) аналіз «прогалин у потенціалі» ............................................................................................ 30 Сесія 7: Розробка та планування проекту .............................................................................. 31 Сесія 8: Реалізація проекту, моніторинг та оцінка ................................................................. 32 Сесія підсумкова: Підсумки тренінгу. Планування подальшої співпраці ............................ 34 ДОДАТКИ .................................................................................................................................. 35

ПІДХІД, ЗАСНОВАНИЙ НА ПРАВАХ ЛЮДИНИ, ЗАДЛЯ ПОСИЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА в Україні є величезним. Законодавчі рамки створюють українським організаціям громадянського суспільства сприятливе середовище для застосування підходу, адже Закорн «Про об’єднання громадян» надає їм право захищати права та свободи громадян та просувати соціальні інтереси. Це є великою перевагою у застосуванні підходу, оскільки існує менше зовнішніх перешкод щодо застосування принципів ППЛ щодо прозорості та участі, оскільки організпації можуть діяти відкрито та не існує законодавчих перешкод участі громадян. Щоб у повній мірі скористатись цими перевагами сприятливого існуючого соціально-політичного середовища в Україні, ГО «МАРТ» та ПРООН було проведено тренінг для 18 тренерів з числа ОГС - регіональних лідерів (хабів) з питань підходу, заснованого на правах людини. Метою тренінгу було надати їм знання та необхідні навики щодо подальшої передачі знань про підхід іншим громадським організаціям у їхніх регіонах. Протягом триденного тренінгу учасники отримали добрий рівень розуміння фундаментальних принципів ППЛ, навчилися, як впроваджувати підхід у програмах та проектах власної організації, та були поінформовані про додаткові елементи, які слід враховувати при плануванні навчальних заходів для місцевих громадських активістів з питань впровадження підходу.

Чи ті, хто має певні права, можуть ефективно їх відстоювати? Чи ті, хто зобов’язаний реалізовувати ці права, дійсно спроможні виконувати свою роботу? На ці питання дає відповідь підхід до програм розвитку, заснований на правах людини (ППЛ). Організації громадянського суспільства можуть стати набагато більш ефективними у своїй діяльності, якщо застосовуватимуть цей підхід щодня. Аби допомогти їм у цьому, ПРООН провела тренінг для 18 тренерів, спрямований на надання їм знань та інструментів для подальшого ефективного поширення підходу іншим, меншим ОГС у регіонах України. Підхід, заснований на правах людини, став одним з керівних підходів у діяльності міжнародних організацій і агенцій розвитку. Організація Об’єднаних Націй та її установи почали впроваджувати принципи ППЛ в усі свої програми задля сприяння сталому соціальному розвитку. Цілі сталого розвитку (ЦСР) допомогли включити питань прав людини до порядку денного розвитку політики, і в такий спосіб сприяли створенню нової сфери сталого соціального розвитку шляхом залучення більш широкого кола зацікавлених сторін. Протягом усього цього процесу все більшою стає роль організацій громадянського суспільства (ОГС), оскільки ці організації мають найбільший потенціал для застосування підходів сталого розвитку на місцях. ППЛ на даний час вважається максимально прийнятним підходом для сприяння соціальному розвитку. Але що ж це насправді означає - застосовувати цей підхід? Та яка різниця, вирішить організація застосовувати його чи ні? Загальновизнаним фактом є те, що сприяння та захист прав людини є критичним для досягнення миру, сталого людського розвитку, демократії та безпеки, а також взаємопов’язаність та неподільність цих цілей. ППЛ є технологією досягнення цих цілей, та приносить неоціненні переваги у підвищенні рівня залучення місцевої громади, врахуванні інтересів вразливих груп суспільства, підвищенні прозорості та підзвітності, просуванні поваги до прав людини та допомоги органам влади у виконанні їхніх зобов’язань стосовно прав людини, призводить до сталих змін, оскільки програми, розроблені на основі прав людини, спрямовані на довгостроковий вплив на культурні та соціальні норми та цінності, структури, політики та практики. Незважаючи на ці чітко визначені переваги та потенціал щодо просування соціального розвитку, застосування підходу, заснованого на правах людини, в діяльності організацій громадянського суспільства є значно менш поширеним. «Регіональне дослідження застосування підходу, заснованого на правах людини, організаціями громадянського суспільства Білорусі, Молдови та України», проведеного за підтримки ПРООН, засвідчує, що справжній рівень розуміння ППЛ є достатньо низьким, та більшість організацій громадянського суспільства не знають, як цей підхід застосовувати, хоча деякі ймовірно несвідомо це роблять. Близько третини організацій мають неправильне уявлення про підхід, у той час як переважна більшість з них (83%) вважають, що вони підхід застосовують, хоча насправді це не так. Потенційний масштаб можливого застосування ППЛ

Подальші кроки Погляд на реформи в Україні з точки зору прав людини є критично важливим для ПРООН. Тому очікується, що професійно підготовлені тренери з організацій-регіональних лідерів (хабів), які отримали посібники тренерів та всі необхідні навчально-методичні матеріали, у подальшому проведуть свої власні тренінги в регіонах на початку 2017 року. У такий спосіб, вони зможуть підвищити поінформованість щонайменше 200 представників менших ОГС з цієї теми. ПРООН тоді надасть підтримку на конкретні ініціативи вмотивованих ОГС, пов’язані з покращенням їхніх політик та практик у вдіповідності до вимог ППЛ. За матеріалами сайту Програми розвитку ООН в Україні: www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/ home/presscenter/articles/2016/12/23/civil-societyorganisations-trained-on-human-rights-based-approach. html

Елеонора Рузвельт: «Права людини починаються з дуже невеликих місць, зовсім близько від дому. Ці місця такі маленькі, що їх не знайти на жодній мапі світу. Але ці місця – цілий світ для окремої людини: будинок, де вона живе, школа чи коледж, де навчається, завод, ферма або офіс, де працює... Це ті місця, де кожен чоловік, кожна жінка і кожна дитина домагаються рівного для всіх правосуддя, рівних можливостей, поваги та гідності без дискримінації. Якщо ці права не матимуть значення там, то вони навряд чи матимуть значення деінде. Якщо всі громадяни не будуть діяти узгоджено, щоб домогтися дотримання прав людини поруч зі своїм будинком, навряд чи у великому світі відбудуться».

ВСТУП Посібник підготовлено для тренерів, які представляють організації-хаби у своїх регіонах і проводитимуть тренінги щодо використання підходу, що базується на дотриманні прав людини у розвитку місцевих громад і програмній діяльності організацій. Видання містить методологічний матеріал, який можна використовувати для проведення тренінгів щодо цього підходу для різних цільових груп: місцеві активісти, представники органів самоврядування, місцеві журналісти і т. п. Посібник розраховано для тренерів, які пройшли спеціальний тренінг по його використанню. Він містить покрокові інструкції для проведення занять в межах 2-денного тренінгу.

██ Час

Як користуватися посібником?

Запропонована модель тренінгу передбачає 2 повних дні інтерактивних занять або 12-24 годин, з 4 короткими перервами і 2 перервами на обід. Якщо у організаторів тренінгу є можливість і необхідність збільшити кількість днів (годин) на його проведення, то це не тільки можливо, але й може дати кращій ефект, оскільки можна більше уваги і часу приділити окремим практичним вправам або краще розглянути теоретичні питання. Досвідчені тренери можуть коригувати час на проведення занять. Важливо орієнтуватися на навчальні цілі сесій. У залежності від групи такі цілі можуть досягатись за рахунок меншого або більшого проміжку часу.

Посібник пропонує методологію проведення тренінгу за відповідною темою, проте пропонований варіант не є єдино можливим сценарієм проведення такого заходу. Організатори та тренери можуть вносити зміни у тривалість занять, змінювати методи, проте повинні розуміти, що будь-які зміни можуть відбитися й на результатах, які можуть суттєво відрізнятися від тих, що заплановані саме в цьому варіанті тренінгу. Тому важливо дотримуватись цілей і завдань пропонованого тренінгу. Описаний у посібнику тренінг розраховано на групу кількістю 15-25 осіб. Учасники не тільки отримують нову інформацію, але й зможуть обмінюватись досвідом, актуалізувати власні знання і навички в межах цілей тренінгу. Інструкції щодо проведення занять побудовані за модульною системою. Кожен модуль містить по декілька сесій. Для кожного модуля й окремо для кожної сесії вказані часові рамки, навчальні заняття, матеріали й обладнання, що є необхідними під час проведення. Для кожної сесії існує окрема презентація та теоретичний матеріал у вигляді тексту з основними тезами. Майже усі завдання для роботи в групах виконані у вигляді карток із завданнями і додаються до інструкцій.

██ Цілі До кожного модуля і до кожної сесії вказано навчальні цілі, що є набором компетентностей, які, як очікується, учасники зможуть опанувати по завершенні сесій тренінгу.

██ Матеріали та обладнання В описі кожної сесії вказано навчальні та роздаткові матеріали, що пропонується використовувати під час занять. Знайти ці матеріали можна у додатках, а в інструкції вказані посилання на них. Також у цих розділах вказане необхідне обладнання. Для всього ж тренінгу варто заздалегідь підготувати стандартний набір канцелярського приладдя та обладнання: (див.на наступній сторінці) 9

►► Фліпчарт та папір для нього (формат А-1) — мінімум 30-40 аркушів. ►► Папір формату А-4 — 1 пачка на 500 аркушів. ►► Маркери різних кольорів — 10-12 штук. ►► Блокнот для записів та ручка — по кількості учасників. ►► Стікери різного кольору — 2-3 пачки. ►► Проектор. ►► Комп’ютер. ►► Акустична система. ►► Екран для проектування зображення проектора.

Порада від розробників тренінгу: Частина матеріалів є роздавальними і під час занять не використовуються. Такі матеріали варто роздавати після проведення занять модуля. Якщо роздати матеріали до або під час занять, слухачі будуть читати матеріал замість того, щоб брати активну участь у тренінгу.

██ Команда тренерів Тренінг проводять два або один тренер. У разі проведення тренінгу одним тренером бажаним є запрошення експерта в окремих частинах тренінгу. Якщо працюють два тренери, принаймні один із них повинен мати досить високу експертну кваліфікацію. Роль тренера полягає і в тому, щоб ставити запитання. Запитання - найбільш дієвий інструмент, яким володіє тренер. Точні питання, задані в потрібний момент, сприяють просуванню більше, ніж будь-які способи керівництва.

██ Підготовка до занять Підготовка до занять полягає у виконанні ряду дій: визначення переліку та кількості матеріалів, які треба надрукувати для кожного учасника, окремо для роботи в групах, перевірки роботи потрібного обладнання (проектор, комп’ютер, аудіо пристрої), розстановки меблів в аудиторії, визначення місця для перерви на каву тощо. 10

Прибути до місця проведення тренінгу рекомендується мінімум за 60 хвилин до початку. Важливо перевірити доставку обладнання і встановити його. За необхідності переставити стільці і столи. Учасники мають почувати себе комфортно увесь час, то ж варто повідомити їх перед початком про місце розташування туалетних кімнат, ознайомити з програмою, попередити про час завершення заходу.

██ Приклад графіку проведення дводенного тренігу ПРОГРАМА Тренінг «ПІДХІД, ЩО БАЗУЄТЬСЯ НА ДОТРИМАННІ ПРАВ ЛЮДИНИ У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА» Дата: ____ ____________ ______ р., Місце проведення: ___________________________________

День 1 9.00 — 9.20

Відкриття тренінгу, його цілі і завдання

9.20 — 10.00

Знайомство. Очікування учасників. Огляд програми тренінгу. Принципи роботи. Практична інфор-

мація. Модуль I: Основи концепції підходу до розвитку, що базується на дотриманні прав людини 10.00 — 11.00

Сесія 1: Вступ. Чому права людини і розвиток?

11.00 — 11.30

Перерва

11.30 — 13.00

Сесія 2: Підхід до розвитку, що базується на дотриманні прав людини — що це означає?

13.00 — 14.00

Обід

14.00 — 16.00

Сесія 3: Принципи підходу, що базується на дотриманні прав людини

16.00 — 16.30

Перерва

Модуль ІІ: Застосування підходу, що базується на дотриманні прав людини у програмній діяльності організації. 16.30 — 18.30

Сесія 4: Стратегія та планування діяльності організації з використанням підходу, що базується на

дотриманні прав людини 18.30 — 19.00

Підсумки дня.

19.00

Вечеря

День 2 9.00 — 9.20

Про день минулий…

9.20 — 11.00

Сесія 5: Аналіз для розуміння структури проблеми: а) аналіз ситуації; б) аналіз причин

11.00 — 11.30

Перерва

11.30 — 13.00

Сесія 6: Аналіз для розуміння структури проблеми: в) аналіз «ролей»; г) аналіз «прогалин у потен-

ціалі» 13.00 — 14.00

Обід

14.00 — 16.00

Сесія 7: Застосування підходу, що базується на дотриманні прав людини на етапі розробки та

планування проекту 16.00 — 16.30

Перерва

16.30 — 18.30

Сесія 8: Застосування підходу, що базується на дотриманні прав людини на етапах реалізації,

моніторингу та оцінки проекту 18.30 — 19.00

Підсумки тренінгу. Планування подальшої співпраці.

19.00

Вечеря 11

МОДУЛЬ ВСТУПНИЙ

►► ►► ►► ►►

Вступ до теми тренінгу. Знайомство з учасниками. Цілі тренінгу. Принципи роботи.

Загальний час на проведення сесій модуля: 60 хв. Цілі: ►► Створити робочу атмосферу, де панують довіра, ефективна співпраця, атмосфера, що спонукає до навчання та обміну досвідом. ►► Провести знайомство та інтеграцію тренінгової групи. ►► Пояснити цілі тренінгу і визначити очікування учасників. ►► Ознайомити групу з програмою тренінгу. ►► Домовитись про принципи тренінгу. ►► Ознайомити з організаційними питаннями, пов’язаними з тренінгом.

██ Сесія вступна: Відкриття тренінгу, його цілі і завдання. Знайомство. Очікування учасників. Огляд програми тренінгу. Принципи роботи. Практична інформація. Час: 60 хв. Матеріали та обладнання: фліпчарт, папір формату А-1, кольорові стікери або кольоровий папір, можливо мапа України або місцевості, де проводиться тренінг, маркери, проектор, комп’ютер, екран, беджі для учасників.

СЦЕНАРІЙ

Крок 1 (20 хв.)

Крок 2 (15 хв.)

►►Відкриття тренінгу, його цілі та завдання.

Привітайте учасників тренінгу. Представтеся, назвіть усіх, хто є причетним до організації тренінгу, повідомте про проект, у рамках якого він відбувається, про організаторів, партнерів та тих, хто надає фінансову підтримку. Кожен з присутніх, хто представляє робочу групу тренінгу, представляються коротко. Зверніть увагу на свій досвід, що стосується теми тренінгу.

►►Знайомство

Проведіть знайомство у групі. Оберіть один із зручних інтерактивних способів знайомства. Намагайтеся фіксувати в пам’яті імена учасників. Дуже важливо намагатися звертатися до учасників по іменах. Якщо зручно, бажано використовувати беджі.

►►Очікування учасників

Крок 3 (10 хв.)

Попросіть учасників подумати та назвати свої очікування від тренінгу. Організуйте цей процес у будь-який відомий і зручний для вас спосіб з урахуванням існуючого часу. Коли учасники розповідають про свої очікування — фіксуйте їх для себе, розподіляйте на категорії. На наступному кроці, під час розповіді про програму тренінгу, вам буде легше відштовхуватись від очікувань, що були озвучені в групі. До того ж це ефективніше, бо таким чином у групі краще розуміють програму тренінгу. Це сприяє створенню доброзичливої і партнерської атмосфери, оскільки учасники відчувають, що їхні очікування є важливими для організаторів.

Крок 4 (5 хв.)

►►Огляд програми тренінгу

Зробіть короткий огляд програми тренінгу, концентруючись на основних модулях і темах тренінгу. Робіть це, як зазначалося вище, спираючись на очікування учасників.

►►Принципи роботи

Крок 5 (7 хв.)

Крок 6 (3 хв.)

Попросіть учасників назвати основні правила, які дозволять комфортно й ефективно працювати під час тренінгу. Зафіксуйте їх на фліпчарті. По закінченню разом з очікуваннями розташуйте цей аркуш на стіні, щоб до цього переліку правил можна було завжди звернутися. У разу відсутності часу запропонуйте стандартний перелік, який, наприклад, може містити такі правила: ■■ Говорити по черзі. ■■ Перевести телефони у беззвучний режим. ■■ Бути лаконічними. ■■ Дотримуватися регламенту. ■■ Говорити від себе. ■■ Використовувати правило піднятої руки і т.п. Намагайтеся приймати правила шляхом консенсусу. Коли хтось пропонує правило, спочатку просіть пояснити — що це буде означати. Потім запитуйте групу, чи зрозумілою є пропозиція і чи погоджуються вони на неї. Усі правила мають бути зрозумілими для всіх й усі повинні з ними погодитися. Тільки тоді правила будуть працювати. Залиште список відкритим — з можливістю додати до нього ще пункти у разі необхідності протягом тренінгу.

►►Практична інформація

Дайте інформацію: коли і як будуть вирішуватись логістичні питання, до кого звертатися у разі виникнення побутових питань, де розташовані побутові приміщення, якими є рамки розпорядку дня тощо.

МОДУЛЬ ПЕРШИЙ ОСНОВИ КОНЦЕПЦІЇ ПІДХОДУ ДО РОЗВИТКУ, ЩО БАЗУЄТЬСЯ НА ДОТРИМАННІ ПРАВ ЛЮДИНИ

►► Сесія 1: Вступ. Чому права людини і розвиток? ►► Сесія 2: Підхід до розвитку, що базується на дотриманні прав людини — що це означає? ►► Сесія 3: Принципи підходу, що базується на дотриманні прав людини.

Загальний час на проведення сесій модуля: 4 год, 30 хв. Цілі: ►►Сформувати розуміння підходу, що базується на дотриманні прав людини. ►►Визначити основні принципи підходу, що базується на дотриманні прав людини. ►►Показати можливості використання підходу, що базується на дотриманні прав людини у діях, спрямованих на представлення та захист суспільних інтересів, у вирішенні проблем розвитку громади.

██ Сесія 1: Вступ. Чому права людини і розвиток? Час: 60 хв. Навчальні цілі: після цього заняття учасники зможуть: а) Знання: ■■ Розповідати про те, що таке права людини, про їхню природу та джерело. ■■ Розповідати, як права людини пов’язані з розвитком. ■■ Розповідати про історію становлення сучасної концепції прав людини. ■■ Розповідати про історію розвитку підходу, заснованому на дотриманні прав людини. ■■ Пояснювати, що таке підхід, що базується на дотриманні прав людини. ■■ Пояснювати роль ОГС у вирішенні проблем, пов’язаних з потребами. ■■ Пояснювати відмінність між трьома підходами до розвитку. б) Вміння: ■■ Визначати природу потреб, що лежать в основі прав людини. ■■ Визначати проблеми, що пов’язані з реальними потребами людей у сучасному суспільстві. ■■ Визначати роль ОГС у вирішенні цих проблем та їх наслідки. в) Позиція: ■■ Підходити до визначення та вирішення проблем з потребами, а також програмної діяльності організації, застосовуючи саме ППЛ, оскільки він дає найбільш стійкі результати. Матеріали та обладнання: історична довідка про формування підходу, що базується на дотриманні прав людини (Додаток 1-1); завдання для роботи в групах (Додаток 1-2); презентація (Додаток 1-3); факультативні тексти 1 (Додаток 1-4, 1-5, 1-6); приклади ситуацій (Додатки 1-7); матеріали для пояснення теми (Додаток 1-8); маркери; великі (формат А-1) аркуші паперу.

СЦЕНАРІЙ

Крок 1 (15 хв.)

Крок 2 (15 хв.)

►► Спитайте учасників, як вони розуміють права людини, як би вони визначили це поняття та як вони пов’язують права людини з розвитком. Ця вступна частина не повинна займати багато часу, проте слугує для тренера своєрідною діагностикою групи. Можна зібрати відповіді учасників за допомогою «мозкового штурму» або організувати роботу з використанням методу «2-4-всі разом» і звести результати вже після обговорення в групах. У будь-якому разі зафіксуйте результати на фліпчарті, збираючи ключові поняття та асоціації, що виникли в групі.

►► Спираючись на результати попередньої роботи, зробіть повідомлення про те, що будь-яка спільнота, громада прагне розвитку. Якими б не були конкретні цілі будь-якого проекту чи ініціативи, вони спрямовані на розвиток та позитивні зміни. Попросіть учасників поділитися (за бажанням) 2-3 історіями зі свого досвіду. Це можуть бути успішні історії або дії, які принесли інший ефект, ніж очікувалось. Організуйте обговорення, спираючись на наступні запитання: ■■ Що саме було фокусом дій — на що вплинула організація або група людей, які вирішували проблему? ■■ Якою була роль організації чи групи? ■■ Завдяки саме чому (що було рушійними силами) вдалось змінити ситуацію, і як змінилась ситуація для тих, для кого ця проблема мала негативні наслідки? Можна записати тезиси щодо цих історій на фліпчарті. Ця частина є дуже важливою, як «входження» в тему з позиції досвіду учасників.

Крок 3 (15 хв.)

►► Розкажіть притчу про те, як голодну людину можна зробити ситою, давши їй рибу, і як можна зробити, щоб людина сама могла себе прогодувати, навчивши її ловити рибу. Відзначте продовження історії, що ще важливішим є те, щоб людина вміла критично мислити, захищати свої права і разом з іншими протистояти потенційним загрозам. Скористайтеся для цього презентацією (Додаток 1-3). Поверніться до історій-прикладів, про які йшла мова раніше, і обговоріть: які приклади можна віднести до кожного з варіантів розвитку подій у притчі. Після цього, користуючись презентацією (Додаток 1-3) і текстом з основними тезам по темі (Додаток 1-4), розгляньте з групою відмінність 3 підходів до розвитку: благодійний, той, що орієнтований на задоволення потреб, і той, що базується на дотриманні прав людини.

►► Підсумовуючи, зробіть висновок, що підхід, який базується на дотриманні прав людини, є ефективним для програмної діяльності та її планування, оскільки він дає стійкі результати завдяки тому, що це:

Крок 4 (15 хв.)

■■ концептуальний підхід, який дозволяє системно просувати права людини, ■■ інструмент для посилення потенціалу у реалізації прав і можливостей, який виходить із того, що становище людини не може змінитися на краще без опанування своєї ситуації, ■■ підхід, що враховує моральний і юридичний аспекти загальновизнаних прав людини. Пояснюйте ці тези, користуючись презентацією (Додаток 1-3) і текстом з основними тезами по темі (Додаток 1-4). Важливо розуміти, що ця сесія є своєрідним вступом до теми, і деякі змістовні аспекти, яких ми торкаємося тут, є «мазками» до майбутньої повної картини.

██ Сесія 2: Підхід до розвитку, що базується на дотриманні прав людини — що це означає? Час: 90 хв. Навчальні цілі: після цього заняття учасники зможуть: а) Знання: ■■ Розповідати про людську гідність як джерело прав людини, пояснювати різницю між людською та особистою гідністю. ■■ Пояснювати важливість понять «свобода» та «рівність» для використання підходу, що базується на дотриманні прав людини. ■■ Пояснювати, що права людини становлять основу міжнародного права. ■■ Пояснювати різницю між деклараціями та угодами, і коли саме держава бере на себе юридично обов’язкові зобов’язання виконувати права людини. ■■ Пояснювати, що міжнародне право — це стандарт для застосування підходу, що базується на дотриманні прав людини. б) Вміння: ■■ Визначати роль закріплених міжнародних стандартів прав людини як основного аргументу для конкретної правозахисної діяльності. ■■ Вміти користуватися документами, які гарантують конкретні права і конкретні міри для їх захисту. ■■ Використовувати міжнародний стандарт для планування діяльності щодо вирішення проблем з правами людини, використовуючи підхід, що базується на дотриманні прав людини. в) Позиція: ■■ Підходити до аналізу ситуації з точки зору її регуляції міжнародним правом, яке ратифікувала країна. ■■ Відстоювати та просувати цінності, закладені міжнародними договорами, використовуючи в своїй діяльності підхід, що базується на дотриманні прав людини. Матеріали та обладнання: презентація сесії 2 (Додаток 2-1); текст з основними тезами по темі (Додаток 2-2); Міжнародний білль про права людини (Додаток 2-3); завдання щодо роботи з переліком прав людини (Додаток 2-4); комплект факультативних матеріалів (Додаток 2-5); великі (формат А-1) аркуші паперу; проектор; комп’ютер.

СЦЕНАРІЙ Базування на принципах прав людини — що це означає? Принципи прав людини і основи ППЛ

Крок 1 (5 хв.)

►► Об’єднайте учасників у групи по 5-6 осіб. Зверніться до груп з проханням виконати завдання: Скласти перелік найважливіших для вас потреб і цінностей.

Крок 2 (15 хв.)

►► Спитайте учасників, як їм працювалося в групі. Чи були різні думки? Яким чином доходили до спільного результату? Чи хтось поступався? Чи хтось вважає, що його думку не було почуто? Ці запитання є важливими, оскільки дають непрямий результат, пов’язаний з побудовою діалогу і співробітництва в групі. Попросіть групи назвати по колу списки потреб і запишіть їх на фліпчарті єдиним загальним списком. Спитайте: ■■ Чим групи керувалися при складанні списків найважливіших для них потреб і цінностей? ■■ Чому саме вони є найважливішими? ■■ Чи притаманні вони кожній людині? ■■ Що може бути важливим для когось індивідуально і не є спільними потребами і цінностями для всіх? ■■ Про що це все говорить? Виводьте групу на поняття «людська гідність». Поясніть різницю між поняттями «людська гідність» та «особиста гідність» (честь). Поясніть, що саме людська (індивідуальна) гідність є джерелом прав людини. 20

Крок 3 (10 хв.) Крок 4 (10 хв.)

Крок 5 (30 хв.)

Крок 6 (20 хв.)

►► Зробіть повідомлення про те, що подібним займались представники урядів держав в ООН, коли складали текст Загальної декларації прав людини (прийнята ГАООН 10 грудня 1948 р.). Надайте коротку історичну довідку про виникнення сучасної концепції прав людини, користуючись презентацією сесії 2 (Додаток 2-1) та текстом з основними тезами по темі (Додаток 2-2). Поясніть різницю між правами першого, другого і третього поколінь. Роздайте учасникам скорочений варіант документу з назвою «Міжнародний білль про права людини» (Додаток 2-3), що об’єднує тексти Загальної декларації прав людини і двох Міжнародних пактів ООН.

►► Попросіть у тих самих групах виконати завдання (Додаток 2-4), пов’язане з порівнянням загального списку потреб і цінностей, що з’явився в групі з Міжнародним біллем про права людини.

►► Обговоріть результати роботи в групах у загальному колі, відповідно до запитань, зазначених у завданні. Відповідь на перше і друге запитання дозволяє ознайомитися з документом, а за допомогою тренера визначити — чи справді ті чи інші цінності або потреби пов’язані зі змістом того права, яке обрали учасники. Відповідь на третє запитання завдання має особливе значення, тому що дозволяє зробити висновок, що далеко не всі важливі в житті потреби і цінності є правами людини. У дискусії зробіть висновок, що правами людини є ті цінності та потреби, які гарантує держава. Користуйтеся презентацією сесії 2 (Додаток 2-1) та текстом з основними тезами по темі (Додаток 2-2). Користуючись тими ж матеріалами, зупиніться на поняттях «свобода» і «рівність», які є важливими для підходу, що базується на дотриманні прав людини. Поняття «свобода» можна пов’язати з відповідальністю за власну ситуацію, «рівність» — з недискримінацією і принципом приділення особливої уваги уразливим групам. Поясніть, що ці гарантії закріплені в документах. Поверніться до розпочатої раніше розмови про формування концепції прав людини. Розкажіть про типи документів, про їхню силу. Зверніть увагу на документи, що існують на національному рівні, зокрема Конституцію України, яка є своєрідною суспільною угодою. Користуйтеся презентацією сесії 2 (Додаток 2-1) та текстом з основними тезами по темі (Додаток 2-2). Обговоріть в групі, що для підходу, що базується на дотриманні прав людини, важливим є те, як прописані норми і хто зобов’язаний гарантувати ці норми. Але важливим є й моральний підхід, що дозволяє у своїй програмній діяльності спиратися на принципи прав людини. Адже сам процес організації діяльності для змін має будуватись на принципах прав людини. Користуйтеся презентацією сесії 2 (Додаток 2-1) та текстом з основними тезами по темі (Додаток 2-2).

►► Поясніть одну із головних ідей підходу, що базується на дотриманні прав людини, яка відштовхується від стосунків носіїв прав та носіїв обов’язків. Вкажіть, що основні причини, які можуть бути предметом змін для програмної діяльності, знаходяться у «прогалинах у потенціалі», коли носії прав не здатні вимагати дотримання своїх прав, а носії обов’язків — виконувати свої обов’язки. Користуйтеся презентацією сесії 2 (Додаток 2-1) та текстом з основними тезами по темі (Додаток 2-2). Підведіть підсумки сесії.

██ Сесія 3: Принципи підходу, що базується на дотриманні прав людини Час: 120 хв. Навчальні цілі: після цього заняття учасники зможуть: а) Знання: ■■ Розповідати, як і чому кожному праву людини відповідає обов’язок носіїв обов’язків. ■■ Розповідати, яким чином визначати носіїв прав і носіїв обов’язків у конкретних ситуаціях.; ■■ Пояснювати, чому є важливим розуміння того, хто є носіями прав і носіями обов’язків. ■■ Пояснювати, у чому полягають «прогалини у потенціалі». ■■ Називати основні принципи ППЛ і в чому полягає кожен із них. ■■ Наводити приклади побудови діяльності на принципах ППЛ у програмній діяльності організації, аналізувати діяльність організації щодо використання принципів ППЛ. б) Вміння: ■■ Визначати ролі носіїв прав та носіїв обов’язків у застосуванні до конкретних ситуацій. ■■ Визначати основні проблемні позиції у потенціалі носіїв прав і носіїв обов’язків. ■■ Розробляти плани діяльності організації, включаючи принципи участі, недискримінації, прозорості, підзвітності, демократичного управління. в) Позиція: ■■ Підходити до оцінки конкретних ситуацій, враховуючи те, що носії обов’язків мають розуміти і бути в змозі свої обов’язки виконувати, а носії прав повинні мати можливість вимагати дотримання прав і брати на себе відповідальність за власне життя. ■■ Підходити до планування, базуючись на принципах участі, недискримінації, прозорості, підзвітності, демократичного управління. Матеріали та обладнання: приклади ситуацій для роботи в групах (Додаток 3-1); завдання для роботи в групах (Додаток 3-2); презентація до сесії «Принципи підходу, що базується на дотриманні прав людини» (Додаток 3-3); текст з основними тезами інформаційного повідомлення по цій темі (Додаток 3-4); опис історій про дії організацій, які здійснювали свою діяльність у відповідності із ППЛ (Додаток 3-5); завдання для роботи в групах щодо оцінки діяльності організації (3-6); факультативні матеріали (Додаток 3-7); маркери; великі (формат А-1) аркуші паперу.

СЦЕНАРІЙ

Крок 1 (10 хв.)

►► Зробіть вступ шляхом інформаційного повідомлення, спираючись на презентацію (Додаток 3-3) та текст з основними тезами інформаційного повідомлення по цій темі (Додаток 3-4). Дайте відповідь на запитання учасників.

Крок 2 (10 хв.)

►► Об’єднайте учасників у групи по 4-5 осіб і роздайте групи кожній групі по одній із ситуацій (Додаток 3-1) та завдання для роботи в групах (Додаток 3-2).

Крок 3 (30 хв.)

►► Після виконання завдання попросіть групи представити результати своєї роботи. Організуйте обговорення в загальній групі за результатами кожної презентації так, щоб усі бажаючі мали можливість поставити запитання або зробити коментарі. Коментуйте кожну презентацію.

Крок 4 (5 хв.)

►► Підводячи підсумки заняття, наголосіть на тому, що у кожній ситуації важливо а) ідентифікувати — з якими правами людини пов’язана та чи інша ситуація, б) розуміти — що можуть робити носії прав, на чому можуть базуватись їхні вимоги, в) що саме зобов’язані робити або не робити носії обов’язків. Лише зробивши такий аналіз, можна дійти висновку: чи існує проблема і якщо існує, то в чому саме полягають «прогалини у потенціалі».

Крок 5 (10 хв.)

►► Зробіть наступний проміжний підсумок щодо ППЛ-проекту: а) ППЛ-проект просуває права людини; б) процес ППЛ-проекту базується на принципах прав людини; в) ППЛ-проект спрямовано на розширення можливостей носіїв прав і посилення потенціалу носіїв обов’язків. Користуйтеся презентацією до сесії 3 (Додаток 3-3) та основними тезами по темі (Додаток 3-4).

Крок 6 (10 хв.)

►► Переходьте до принципів, завдяки яким забезпечується програмна діяльність, що базується на дотриманні прав людини. Спитайте в загальному колі або шляхом роботи в групах, що на думку учасників означають такі принципи ППЛ, як участь, рівність та недискримінація, підзвітність, прозорість, демократичне управління. Поясніть основні принципи: участь, рівність та недискримінація, підзвітність, прозорість, демократичне управління. Користуйтеся презентацією до сесії 3 (Додаток 3-3) та основними тезами по темі (Додаток 3-4).

Крок 7 (15 хв.)

►► Об’єднайте учасників у групи по 5-6 осіб і роздайте короткі описи (Додаток 3-5), пов’язані з програмною діяльністю організацій. Дайте завдання (Додаток 3-6), пов’язане з оцінкою: які і наскільки спрацювали принципи підходу, що базується на дотриманні прав людини.

Крок 8 (30 хв.)

►► Організуйте в загальній групі обговорення результатів роботи в малих групах. Робіть акцент на успішних аспектах орієнтації на принципи та (або) те, як можна було б зробити інакше, ефективніше. Це дозволить у наступній частині тренінгу більш ефективно здійснювати аналіз та планування діяльності з використанням принципів ППЛ.

МОДУЛЬ ДРУГИЙ

ЗАСТОСУВАННЯ ПІДХОДУ, ЩО БАЗУЄТЬСЯ НА ДОТРИМАННІ ПРАВ ЛЮДИНИ У ПРОГРАМНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

►Сесія ► 4: Стратегія і планування діяльності організації з використанням підходу, що базується на дотриманні прав людини. ►Сесія ► 5: Аналіз для розуміння структури проблеми: аналіз ситуації та аналіз причин («каузальний аналіз»). ►Сесія ► 6: Аналіз для розуміння структури проблеми: аналіз «ролей» та аналіз «прогалин у потенціалі». ►Сесія ► 7: Розробка та планування проекту. ►Сесія ► 8: Реалізація проекту, моніторинг та оцінка. ►Підсумкова ► сесія: Підсумки тренінгу. Планування подальшої співпраці.

Загальний час на проведення сесій модуля: 8-9 год, Цілі: ►► Пояснити основні етапи у програмній діяльності з урахуванням підходу, що базується на дотриманні прав людини. ►► Надати алгоритми дій при плануванні, реалізації та оцінці ефективності проекту з використанням підходу, що базується на дотриманні прав людини розвитку громади.

██ Сесія 4: Стратегія і планування діяльності організації з використанням підходу, що базується на дотриманні прав людини Час: 90-120 хв. Навчальні цілі: після цього заняття учасники зможуть: а) Знання: ■■ Пояснювати, у чому полягають актуальні проблеми розвитку громад. ■■ Пояснювати причини проблем, пов’язаних з правами людини. ■■ Пояснювати роль та значення носіїв обов’язків і носіїв прав у розвитку успішної громади. ■■ Пояснювати роль активістів та ОГС у досягненні позитивних змін та стійкого розвитку громади. б) Вміння: ■■ Визначати, що проблеми в розвитку громади пов’язані саме з порушенням або недотриманням прав людини. ■■ Відповідно до підходу визначати стандарти та принципи, на основі яких має розвиватись громада, аби досягти змін. в) Позиція: ■■ Оцінювати стан розвитку громади та планування стратегії розвитку громади з точки зору підходу, що базується на дотриманні прав людини. Матеріали та обладнання: завдання для роботи в групах перше і друге (Додаток 4-1 і Додаток 4-2); презентація до сесії «Стратегія та планування діяльності організації з використанням підходу, шо базується на дотриманні прав людини» (Додаток 4-3); маркери; великі (формат А-1) аркуші паперу.

СЦЕНАРІЙ

Крок 1 (5 хв.) Крок 2 (15 хв.)

►► Об’єднайте учасників у групи по 4-5 осіб і роздайте завдання для роботи.

►► Після виконання завдання попросіть групи розмістити свої малюнки на стіні, організуйте презентації та їх обговорення з використанням елементів методу «Стіна, що говорить». ►►

Крок 3 (20 хв.)

►► Спочатку дайте можливість групам представити результати своєї роботи, повідомивши заздалегідь про обмеження у часі — 4 хвилини на одну презентацію.

Крок 4

►► Продовжуйте дискусію, звертаючись до всієї групи з наступними запитаннями: ■■ Які основні зміни і досягнення ви бачите між існуючою ситуацією і громадою в розвитку через декілька років? ■■ Які проблеми потребують вирішення для досягнення цих результатів? ■■ Які уразливі групи найбільше потребують вирішення цих проблем або страждають від її існування? ■■ Хто є основними носіями прав у ваших громадах, і в чому саме вони потребують посилення потенціалу? ■■ Хто є носіями обов’язків, і в чому саме вони потребують посилення потенціалу? ■■ Які причини не дозволяють мати цей потенціал носіям прав і носіям обов’язків? ■■ Яким чином ці причини пов’язані з правами людини? ■■ Що могли б зробити активісти громадянського суспільства для впливу на ці причини, щоб в підсумку добитися змін — досягти запланованих результатів? ■■ Яким чином ці дії відповідають принципам прав людини і базуються на них?

(20-25 хв.)

Крок 5 (10 хв.) Крок 6 (10 хв.) Крок 7 (30 хв.)

►► Після обговорення, спираючись на презентацію (Додаток 4-3), наголосіть на основних елементах підходу, що базується на дотриманні прав людини — дискусія відбувалася навколо цих основних елементів.

►► Після обговорення попросіть групи виконати наступне завдання і роздайте групам картки із завданнями (Додаток 4-2).

►► Попросіть групи розповісти про свої рішення стосовно вибору проблеми для роботи. Обговоріть результати роботи груп щодо відповідності обраних проблем критеріям. Підведіть підсумки сесії.

██ Сесія 5: Аналіз для розуміння структури проблеми: а) аналіз ситуації; б) аналіз причин («каузальний аналіз») Час: 90-120 хв. Навчальні цілі: після цього заняття учасники зможуть: а) Знання: ■■ Пояснювати, що детальний аналіз є основою для успіху проекту, в якому використовується підхід, що базується на дотриманні прав людини. ■■ Пояснювати, як проводиться аналіз для розуміння структури проблеми. ■■ Розповідати, як здійснюється аналіз ситуації у підході, що базується на дотриманні прав людини. ■■ Пояснювати, в чому полягає суть аналізу ситуації та аналізу причин. ■■ Пояснювати важливість аналізу ситуації, проблем та суб’єктів правозахисних відносин для кожної програми, основою якої слугує підхід. Ща бахується на дотриманні прав людини. б) Вміння: ■■ Визначати, яка державна полика існує стосовно проблеми, яку необхідно вирішувати. ■■ Визначати, що роблять з цього приводу влада, ОГС, на чому наполягають міжнародні стандарти. ■■ Визначати корінні причини порушення прав, звертаючи особливу увагу на правові та політичні аспекти певної проблеми. в) Позиція: ■■ Підходити до аналізу з точки зору найточнішого виявлення носія обов’язків по відношенню до проблеми з порушуваним правом та необхідності залучення до цього процесу носіїв прав. Матеріали та обладнання: схема для виконання завдання з використанням методу «МЕТАПЛАН» (Додаток 5-1); презентація до сесії (Додаток 5-2); приклад схеми «дерева проблем» (Додаток 5-3); контрольний перелік щодо аналізу ситуації (Додаток 5-4); маркери; великі (формат А-1) аркуші паперу; картки з кольорового паперу; проектор; екран; комп’ютер.

СЦЕНАРІЙ

Крок 1 (7 хв.)

Крок 2 (15 хв.)

►► Використайте для проведення заняття метод «МЕТАПЛАН». Розпочніть з прохання до учасників зробити аналіз обраних в групах проблем. Поясніть, що це буде попередній діагноз, що дозволить конкретніше побачити окремі складові проблеми. Скажіть, що пропонуєте схему, за якою треба зробити цей аналіз ситуації. Назвіть чотири запитання, що нас будуть цікавити: ■■ Якою є ситуація в реальності (прояви, які ілюструють існуючий стан — приклади, статистичні дані, факти, публікації в ЗМІ та соцмережах тощо)? ■■ Як має бути (бачення зміненої ситуації, коли проблема вирішена)? ■■ Чому в реальності не так, як має бути (причини)? ■■ Якими можуть бути дії нашої групи, щоб проблема була вирішена (саме власні дії нашої групи)? Називаючи ці запитання, покажіть МЕТАПЛАН на схемі з 4 полями (Додаток 5-1).

►► Роздайте кожному учаснику стікери 4 кольорів і поясніть, що протягом 15 хвилин необхідно індивідуально (на цьому етапі без обговорень) подумати і написати на стікерах тези, що відповідатимуть кожному з 4 полів. По одній тезі (одному пункту) на кожному окремому стікері, з урахуванням, що: ■■ колір №1 — ситуація в реальності; ■■ колір №2 — як має бути; ■■ колір №3 — причини; ■■ колір №4 — дії. Один стікер — одна теза. Попросіть записувати усе, що за цей короткий час спаде на думку в контексті проблеми і цих запитань. 28

Крок 3 (15 хв.) Крок 4 (30 хв.)

►► Попросіть обговорити результати індивідуальної роботи в групах і розмістити в групах стікери по полях МЕТАПЛАНУ. Але робити це необхідно, розташовуючи схожі, на думку групи, стікери в одну колонку. Таким чином, щодо кожного поля МЕТАПЛАНУ будуть не тільки тези, але й розподіл за категоріями. Показуйте на прикладі (Додаток 5-1), коли даєте завдання.

►► Дайте можливість групам представити результати своєї роботи. Після презентації кожної малої групи організуйте загальне обговорення з можливістю поставити запитання, коментувати і рекомендувати по змісту напрацювань. Особливий акцент робіть на причинах. Можете до прописаних причин поставити запитання: «Чому?». Це дасть змогу, спираючись на дане обговорення, пояснити наступний метод.

►► Поясніть, що дуже важливо знайти «ключові» причини, після впливу на які пробле-

Крок 5 (30 хв.) Крок 6 (60 хв.)

ма буде вирішена. Вкажіть, що наступна робота передбачатиме: А) виявлення — як причини є важливими. Б) виявлення — які причини лежать в основі (спонукають появу) важливих причин. В) виявлення — які причини є глибинними і системними — тими, після подолання яких проблема може бути вирішеною. Продемонструйте і поясніть схему «Дерево проблем» (Додаток 5-3 і презентація — Додаток 5-2). Попросіть учасників взяти картки з МЕТАПЛАНУ і попрацювати над схемою «Дерево проблем». Під час роботи можна дописувати картки, бо в процесі будуть виникати нові ідеї щодо причин.

►► Обговоріть результати роботи в малих групах, використовуючи Контрольні питання для аналізу ситуації (Додаток 5-5) та аналізу причин. У результаті групи мають визначити основні системні причини проблем, що обрані для роботи. Групи мають також визначити перелік прав, що порушуються або знаходяться під загрозою разом з основними причинами цих порушень. Важливо на цьому етапі допомагати визначити саме такі причини. Підведіть підсумки сесії. 29

██ Сесія 6: Аналіз для розуміння структури проблеми: а) аналіз ситуації; б) аналіз причин («каузальний аналіз») Час: 90 хв. Навчальні цілі: після цього заняття учасники зможуть: а) Знання: • Пояснювати, у чому полягає аналіз ролей (суб’єктів). • Наводити приклади «прогалин у потенціалі» і пояснювати, як це допомагає аналізу. б) Вміння: ■■ Визначати усіх, відповідно до конкретної ситуації, носіїв прав. ■■ Визначати усіх, відповідно до конкретної ситуації, носіїв обов’язків. ■■ Складати схему взаємозв’язків відповідальності і можливостей носіїв прав і носіїв обов’язків. ■■ Визначати «прогалини у потенціалі» носіїв прав і носіїв обов’язків. в) Позиція: ■■ Бачити багатосторонність проблеми і розуміти важливість підходити до дій, враховуючи необхідність впливу, допомоги різним суб’єктам. ■■ Долати схильність підходу з точки зору конфронтації. Матеріали та обладнання: завдання для роботи в групах (Додаток 6-2); презентація до сесії (Додаток 6-1); маркери; великі (формат А-1) аркуші паперу; картки з кольорового паперу; проектор; екран; комп’ютер.

СЦЕНАРІЙ

Крок 1 (20 хв.)

►► Поясніть, користуючись презентацією (Додаток 6-1), що «аналіз ролей» (аналіз суб’єктів) дозволяє визначити — хто є носієм прав, а хто — носієм обов’язків у певній проблемній ситуації, хто є постраждалими, хто і які обов’язки має, хто є нейтральною стороною, але може опинитися і серед союзників, і серед противників і т.п. Цей аналіз дозволяє побачити — хто із носіїв обов’язків не виконує свої зобов’язання і які саме, хто із носіїв прав не може реалізувати свої права і які саме. Визначивши ролі, важливо оцінити — наскільки носії прав спроможні їх реалізувати, які вони для цього мають засоби і можливості. Щодо носіїв обов’язків, то аналіз включатиме — наскільки носії обов’язків виконують свої зобов’язання, з виконанням яких саме зобов’язань є проблеми, чому склалася така ситуація, якою є їхня позиція щодо проблеми. Отримавши відповіді на запитання: які саме зобов’язання не виконують носії обов’язків, з реалізацією яких саме прав носіїв прав та чому є проблеми і чому вони не можуть їх вимагати — зрозуміємо «прогалини у потенціалі». Це дозволить у подальшому планувати вирішення проблеми з розумінням — хто і у чому саме потребує посилення потенціалу. Запитайте також учасників: хто на їхню думку має брати участь у такому аналізі, кого варто залучати та яким чином. Підводьте підсумки, спираючись на презентацію (Додаток 6-1) і наголошуючи про важливість залучення носіїв прав, часто і носіїв обов’язків. Залучивши інших суб’єктів, які могли бути нейтральними до проблеми, можемо зробити їх своїми союзниками. Іноді люди просто не знають про наявність проблеми, оскільки вона їх особливо не торкається. Іноді мають стереотипне або викривлене уявлення про проблему.

Крок 2 (25 хв.)

►► Попросіть групи виконати завдання (Додаток 6-2), пов’язане зі складанням «мапи ролей» (або «мапи суб’єктів») і визначенням «прогалин у потенціалі». Для кращого розуміння завдання наведіть приклад, користуючись презентацією (Додаток 6-1). Роботу в групах можна провести в два етапи: спочатку скласти «мапу ролей», потім визначити «прогалини у потенціалі».

Крок 3 (45 хв.)

►► Організуйте обговорення результатів виконаного групами завдання. Обговорення має допомогти групам зробити аналіз, який стане у пригоді на наступному кроці щодо розробки проекту.

██ Сесія 7: Розробка та планування проекту Час: 120 хв. Навчальні цілі: після цього заняття учасники зможуть: а) Знання: • Пояснювати, яким чином треба враховувати ППЛ при розробці і плануванні проекту. • Розповідати, як пов’язані результати аналізу з розробкою і плануванням проекту. б) Вміння: ■■ Формулювати цілі проекту відповідно до аналізу і з використанням ППЛ. ■■ Використовувати розуміння «прогалин у потенціалі» для ефективного планування проекту. ■■ Знаходити найбільш ефективні рішення з урахуванням власних сильних сторін і обмежених ресурсів. в) Позиція: ■■ Враховувати ППЛ при розробці та плануванні проекту. Матеріали та обладнання: завдання для роботи в групах (Додаток 7-3); презентація до сесії (Додаток 7-1); основні тези по темі (Додаток 7-2); контрольний перелік для оцінки застосування ППЛ на етапі планування (Додаток 7-4); маркери; великі (формат А-1) аркуші паперу; картки з кольорового паперу; проектор; екран; комп’ютер.

СЦЕНАРІЙ

Крок 1 (15 хв.)

Крок 2 (40-60 хв.)

►► Починаючи цю сесію, зробіть невеликий вступ. Користуйтеся презентацією (Додаток 7-1) і основними тезами по темі (Додаток 7-2). Наголосіть на тому, що етап, пов’язаний з розробкою та плануванням проекту, з одного боку прямо залежить від якісного аналізу, що був зроблений на попередніх етапах, з іншого — під час цієї роботи ми маємо постійно враховувати результати, яких ми збираємося досягнути своїм проектом. Якщо під час аналізу ми маємо добре уявлення про проблему та її прояви, розуміємо потенційні негативні наслідки, якщо не звертати увагу на цю проблему, якщо знайшли дійсно глибинні причини, після впливу на які можна досягти змін, то ми пройшли майже половину шляху до успіху. Правильно поставлені цілі та очікувані результати є індикаторами, за якими ми будемо оцінювати наш проект і робити його моніторинг. Ключовим є й те — наскільки під час проекту ми будемо продовжувати тримати у фокусі принципи ППЛ. Це також буде одним з елементів оцінки. Причому це стосується як самої планованої діяльності, так і внутрішнього аспекту — базування на принципах у процесі розробки проекту.

►► Запропонуйте групам попрацювати над розробкою своїх проектів. Поясніть, що цілі — це те, що буде для нас постійним орієнтиром. У діях іноді може щось змінюватись, у залежності від ситуації. Цілі ж зазвичай залишаються незмінними. Хіба що радикальні зміни відбудуться у самій ситуації навколо проблеми. Зверніться до груп з проханням виконати завдання (Додаток 7-3), пов’язане з розробкою проекту. В якості допомоги запропонуйте користуватися контрольним переліком для оцінки відповідності застосування ППЛ на різних етапах проекту (Додаток 7-4).

Крок 3 (45-60 хв.)

►► Організуйте обговорення результатів роботи в групах. Користуйтеся контрольним переліком для оцінки відповідності застосування ППЛ на різних етапах проекту (Додаток 7-4)

██ Сесія 8: Реалізація проекту, моніторинг та оцінка Час: 120 хв. Навчальні цілі: після цього заняття учасники зможуть: а) Знання: • Пояснювати, яким чином треба враховувати ППЛ у реалізації проекту, його моніторингу і оцінці. • Називати критерії і методи моніторингу та оцінки проекту з урахуванням ППЛ. б) Вміння: ■■ Будувати процес реалізації проекту з урахуванням зовнішнього і внутрішнього аспектів застосування ППЛ. ■■ Розробляти методології моніторингу та оцінки проекту відповідно з ППЛ. в) Позиція: ■■ Дивитись на ефективність проекту крізь призму ППЛ. Матеріали та обладнання: Завдання для роботи в групах (Додаток 8-3 і Додаток 8-5); презентація до сесії (Додаток 8-1); контрольний перелік щодо реалізації проекту (Додаток 8-4 і Додаток 8-7); контрольний перелік щодо моніторингу і оцінки (Додаток 8-2 і Додаток 8-6); маркери; великі (формат А-1) аркуші паперу; картки з кольорового паперу; проектор; екран; комп’ютер.

СЦЕНАРІЙ

Крок 1 (до 10 хв.)

►► Поясніть, яким чином ППЛ використовується при реалізації проекту. Користуйтеся презентацією (Додаток 8-1).

Крок 2 (20 хв.)

►► Дайте завдання групам (Додаток 8-3) підготувати презентацію щодо реалізації проекту з використанням контрольного переліку застосування ППЛ на різних етапах проекту (Додаток 8-4 і Додаток 8-6).

Крок 3 (30 хв.)

►► Організуйте обговорення результатів роботи у групах, спираючись на контрольний перелік застосування ППЛ на різних етапах проекту (Дода-

Крок 4 (до 10 хв.)

►► Поясніть, як моніторинг та оцінка проекту допомагають застосовувати ППЛ у програмній діяльності. Поясніть основні складові моніторингу та оцінки. Використовуйте при цьому презентацію (Додаток 8-1).

Крок 5 (20 хв.)

►► Дайте завдання групам (Додаток 8-5) підготувати презентацію щодо індикаторів і методів для моніторингу та оцінки проекту, з використанням контрольного переліку для моніторингу та оцінки застосування ППЛ на різних етапах проекту (Додаток 8-2 і Додаток 8-6).

Крок 6 (30 хв.)

►► Організуйте обговорення результатів роботи в групах, спираючись на контрольний перелік для моніторингу та оцінки застосування ППЛ на різних етапах проекту (Додаток 8-2 і Додаток 8-6).

██ Сесія підсумкова: Підсумки тренінгу. Планування подальшої співпраці. Час: 30 хв. Цілі підсумків: після цього заняття учасники зможуть: • Зробити оцінку власних компетентностей (знання, вміння, позиція) щодо теми. • Оцінити проведення тренінгу та користь його результатів. • Визначити шляхи взаємодії та взаємної комунікації для обміну досвідом. Матеріали та обладнання: оціночні анкети тренінгу для усіх учасників (приклад — Додаток Е); плакат з переліком очікувань, що був зроблений на початку тренінгу; маркери; великі (формат А-1) аркуші паперу; картки з кольорового паперу; проектор; екран; комп’ютер.

СЦЕНАРІЙ

Крок 1 (до 10 хв.)

►► Зробіть повідомлення, що тренінг добігає фіналу, і запропонуйте підвести підсумки.

Крок 2 (10 хв.)

►► Поверніться з учасниками до їхніх очікувань і попросіть їх відповісти на запитання — наскільки вони справдились. Можна запропонувати відповісти на декілька запитань: ■■ Чим я тепер точно можу скористатися (які знання, навички, позицію, відчуття)? ■■ Які питання потребують переосмислення, глибшого вивчення? ■■ Яким чином ми можемо взаємодіяти для подальшого обміну досвідом і взаємопідтримки? Дайте можливість висловитись усім, намагайтеся фіксувати основні тенденції для оцінки власної роботи і для можливих способів взаємної комунікації учасників.

Крок 3 (10 хв.)

►► Попросіть усіх учасників заповнити оціночну форму тренінгу (приклад — Додаток Е). Підводьте підсумки, висловлюючи власне бачення результатів тренінгу, і завершуйте тренінг.

ДОДАТКИ РОЗДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ, ПРЕЗЕНТАЦІЇ

Додаток 1.1.

██Історія розвитку розуміння необхідності підходу, що базується на дотриманні прав людини

►►1970-ті: підхід, заснований на просуванні благодійності До 1970-х років в основі підходу до розвитку лежав принцип благодійності та соціального забезпечення. Це мало на увазі надання конкретної фінансової та гуманітарної допомоги. Наприклад, коли увага фокусувалася на дітях — організація адресувала благодійну та фінансову допомогу країнам, діти в яких цього потребували. Коли організації почали відслідковувати результат, виявилось, що розподіл допомоги в цих країнах здійснювався для конкретних груп дітей, був нерівномірним і несправедливим. Ті діти, що були організовані для адресної допомоги, — її отримували. Ті, що не були організовані, незважаючи на більшу в цьому потребу, — не отримували жодної підтримки. Також діти були включені в систему навчання, але з низьким рівнем освіти. Як наслідок — це мало змінювало життя дітей в майбутньому і вони залишалися у маргіналізованих групах.

►►1980-ті: підхід, орієнтований на задоволення потреб Зробивши висновки, організації зосередились на допомозі сім’ям, у багатьох з яких були діти. Увага була зосереджена на задоволенні основних потреб громади для подолання бідності. Це полягало в поставці предметів першої необхідності для її розвитку, таких як насіння, сільськогосподарська техніка, будматеріали та насоси, колодязі, крани для постачання води. Протягом 15 років були побудовані якісні школи. Для цього використовувались місцеві матеріали і була залучена громада. Відносно сімей з дітьми було створено умови для жінок, що дозволяли їм працювати та заробляти для покращення умов життя їх дітей, а саме: було надано кошти на придбання сировини та навчання такій діяльності, як пошиття одягу, ткацтво, бджільництво. Незважаючи на деяке поліпшення життя цільових груп, такий підхід лишав поза увагою багато інших людей через різний потенціал та можливості, що врешті-решт призвело до нерівномірного розподілу ресурсів та прибутку. Водночас з тим, що були задоволені основні потреби жінок громади щодо води, освіти для дітей, діяльності, яка приносить прибуток — не вирішувалися питання гендерного характеру, які стосуються жінок, а саме щодо недостатньої оцінки їхньої роботи та нижчої, ніж у чоловіків, оплати праці.

►►1990-ті: підтримка розширення прав і можливостей громад Основна увага приділялася стійкості в розвитку громад та розширенні прав і можливостей, а саме: оскільки держава не в змозі задовольнити потреби людей — підтримку мають отримувати спільноти, щоб допомогти самі собі. Була надана допомога місцевим фермерам у створенні кооперативів, а також суспільно-активних шкіл, неформальних освітніх центрів. Внаслідок посилення аналізу участі в житті громади проводилося навчання дорослого населення для підвищення його грамотності і готовності до соціальних змін. Завдяки інформаційно-пропагандистській роботі проблеми бідних набули розголосу. Було досліджено необхідність, а також розроблено альтернативні політики, які лобіювались на рівні місцевих та національних урядів. Це принесло певні успіхи та зміни, проте державні чиновники скористалися ними для перерозподілу ресурсів між окремими особами та їхніми дітьми, окремими громадами, а не з тими, з якими ми працювали. Результат показав, що підхід, спрямований на здійснення змін у становищі на місцевому рівні, не є стійким та довгостроковим рішенням за відсутності потужних організацій та рухів, які би тиснули на державу та підтримували зміни. Жінки є маргіналізованими і не можуть займати належно оплачувані посади. Результатом стала подальша організація задоволення потреб жінок, дітей, інвалідів і навіть цілих громад. Жінки лишалися пригнобленими і необхідно було далі працювати, аби виявити й усунути причини пригноблення.

►►З кінця 1990-х років: робота щодо дотримання прав людини У цей період підхід, спрямований на подолання злиднів, було змінено на підхід, що базується на дотриманні прав людини. 36

Основою діяльності стали захист та підтримка прав бідних і маргіналізованих верств населення, аби викорінити бідність, нерівність та несправедливість. Це відбувається шляхом створення локальних організацій носіїв прав, мережування, платформ, союзів та рухів на національному та міжнародному рівнях, а також шляхом розвитку потужного руху, спрямованого на зміни. Діяльність по наданню допомоги для задоволення основних потреб здійснюється і надалі, але основна відмінність полягає в тому, що відбувається тісна співпраця з носіями прав при формуванні пріоритетів, стратегій, планів і бюджетів. Наша основна робота щодо забезпечення потреб представляє собою лише надання допомоги для реалізації прав носіям цих прав, аналіз, пілотування альтернатив і т.п., але не кінцевий пункт. Бідні та соціально виключені люди слугують провідними агентами розвитку, які здатні оскаржувати несправедливу владу та нерівність. Допомога надається в розбудові і посиленні організацій та об’єднанні людей на знак солідарності для об’єднання зусиль для колективного просування змін. Основна зміна полягає в тому, що бідність — це посягання на людську гідність, бідність виникає тому, що права людини було порушено. І якщо треба покінчити з бідністю — необхідно захищати, заохочувати дотримання прав людини по відношенню до бідних і знедолених людей. Основна стратегія полягає у розширенні можливостей бідних людей (носіїв прав) заявляти про свої права та притягати до відповідальності людей і організації, які є носіями обов’язків. Отже, допомагаючи бідним (носіям прав) відстоювати їх права, допоможіть їм створити та посилити потенціал для глибшого розуміння прав людини, усвідомлення їх маргінального становища, а також встановити причини такого становища, щоб вони мали змогу відстоювати свої права та нести відповідальність за задоволення своїх потреб.

Додаток 1.2.

Завдання для роботи в групах Подумайте спочатку в парах, а потім у четвірках над відповідями на запитання:

1. Як ви розумієте права людини? Як би ви визначили це поняття? 2. Як би ви пов’язали права людини з розвитком? Час для виконання: 15 хв. 37

Додаток 1.3.

██Презентація «Вступ. Чому права людини і розвиток?»

Додаток 1.4.

██Що таке права людини? Марек Новицький © Гельсінський фонд з прав людини Варшава, Польща

1. Права людини — сфера знань, що дуже близька до філософії і, перш за все, етики, юридичних та політичних наук. У своєму сучасному вигляді ця сфера знань сформувалася після Другої світової війни, але її витоки чітко простежуються вже в епоху давнини, у середньовіччі і, звичайно ж, в епоху Просвітництва. За комуністичних часів права людини не були предметом досліджень і ніде не викладалися. Проте сам вислів «права людини», природно, доповнений означенням «соціалістичні», почав з’являтися в 1970-80-ті роки, заплутуючи й умисно розмиваючи ідеії, що приходять до нас із Заходу і називаються в наших країнах «буржуазними правами людини». У 1990-ті роки концепція прав людини отримала в Польщі значний розвиток, але декількох років замало для того, щоб надолужити півстолітнє відставання суспільної свідомості, тим більше, все ще викликають чимало непорозумінь й інші, побічно пов’язані з правами людини, терміни: демократія, ліві партії, праві партії тощо, зміст яких спотворювався ідеологією ПНР та політиками періоду перетворень. Не можна вести розмову, не визначивши змісту основних понять. І тому, не намагаючись запропонувати тут загальноприйняті дефініції (втім, таких і немає), давайте спробуємо визначити основні поняття, якими послуговуватимося в нашій дискусії про права людини. Перші сумніви викликає термін демократія. Журналісти часто ставлять питання: який сенс займатися правами людини, якщо «у нас вже запанувала демократія»? Вони ототожнюють демократію із владою більшості, доказом чого, на їхню думку, є вільні, чесні вибори. Проте, як показує історія, влада більшості може виявитися дуже жорстокою стосовно окремих людей і різних меншин. Саме більшість ухвалила смертний вирок Сократу, і навряд чи ми визнаємо, що цей приклад додає честі політичному устрою Афін. Якщо ми попросимо групу довільно дібраних людей скласти список 10 або 20 ознак, що характеризують або їх самих, а також ситуацію, в якій вони знаходяться, то виявиться, що переважатимуть риси та властивості, характерні для меншин. Тим часом більшість зазвичай забуває про проблеми меншин, а деякі з цих проблем навіть викликають ворожість більшості. Значить, необмежена влада більшості є загрозою для окремих осіб і груп. І тому в нашому розумінні демократія — це обмежена влада більшості, обмежена всіма правами і свободами, що належать окремим людям. І більшість не має права порушувати ці права та свободи. Отже, права та свободи людини обмежують волю більшості. Принцип обмеженої влади часто постає під назвою принципу конституціоналізму. У наш час цей принцип знаходить своє віддзеркалення в розділах конституції — це ті розділи, в яких ідеться про права і свободи людини. Вони обмежують, у першу чергу, владу законодавця, бо засвідчують, що члени парламенту не можуть лише одним підняттям руки узяти й проголосувати, що завтра ми повісимо всіх злодіїв, виженемо з Польщі циган або відберемо землю у землевласників. Отже, у демократичному суспільстві права і свободи людини визначають межі влади більшості. Одним із ключових для сфери прав людини понять є правова держава. «Республіка Польща є демократичною правовою державою», свідчить 1 ст. Конституційних положень, що діють у Польщі. Правова держава — це держава, в якій існують чіткі, стабільні і всім відомі правила гри між людиною і владою. Це держава, в якій людина може досить чітко передбачити, як влада реагуватиме на її поведінку, бо в цій державі верховенствує прозоре і чітке право, а не свавілля посадових осіб або чиновників. Звичайно, правова держава далеко не завжди є демократичною, а демократична — правовою. 42

2. Права і свободи людини стосуються виключно відносин людини з державою. Це так звана «вертикальна» дія цих прав. Спроби застосувати методологію і термінологію прав людини до стосунків між людьми (т.з. «горизонтальна» дія цих прав) не виправдалися і, говорячи сьогодні про права людини, ми обмежуємося поняттям «взаємовідносини між людиною та державою». І хоча сім’я, любов, дружба або стосунки з сусідами є джерелами цілого ряду прав та обов’язків, вони не належать до сфери прав людини. Права людини — індивідуальні, а не колективні (групові). Їх суб’єктом є окрема людина. Таким чином, права людини не охоплюють прав національних меншин — це вже сфера політики і мова політиків (як приклад такого колективного права можна навести право на автономію), а охоплюють права осіб, які належать до національних меншин, не права інвалідів як групи, а права кожного інваліда окремо. Єдиним відступом від цього правила є включена в 1960-ті роки в обидва Міжнародні пакти ООН про права людини 1–а стаття, згідно з якою «всі народи мають право на самовизначення». Права народів не випливають з індивідуальних прав — це типові колективні права. Стаття потрапила в Міжнародний пакт із політичних міркувань, а ми, говорячи про права людини, маємо на увазі не права народу, суспільного класу або стану, а права окремих осіб. Вирізняють дві основні групи прав людини: матеріальні права і процесуальні права. Матеріальні права охоплюють конкретні права і свободи, що належать людині: свободу слова, совісті, віросповідання, вибору місця проживання, право на освіту та ін. Процесуальні права — це доступні людині способи дії і пов’язані з ними інститути, що допомагають індивіду спонукати правлячі кола дотримуватися свобод і реалізовувати права. Цей розподіл не завжди є чітким. Наприклад, у деяких випадках право на судовий розгляд можна розглядати як матеріальне (коли ми звертаємося до суду як до арбітра, котрий вирішить нашу суперечку з іншою людиною), а в інших (наприклад, коли ми подаємо до суду скаргу на організацію, яка порушує наші права) — як процесуальне право. Матеріальні права поділяють на права і свободи. Право (яке іноді називають позитивним правом) — це зобов’язання влади здійснювати активні дії на користь кожного з нас. Наприклад, право на освіту покладає на владу обов’язок створити мережу шкіл, в яких зможуть навчатися всі діти. І в даному випадку не так важливо, як вирішується питання оплати за освіту, тобто чи передбачається пряма оплата навчання чи то сплата податків до держбюджету, який постає в ролі посередника. А ось якщо дитина не може здобути освіти внаслідок того, що — при першому з названих вище рішень — немає ефективної системи виплати стипендій, то порушується право на освіту. Так само право на суд передбачає обов’язок побудувати мережу судових установ, до яких може звернутися кожна людина для вирішення важливої для неї справи. Свободи (які часом називають негативними правами) — це заборони владі втручатися в ті або інші сфери нашого життя. Свобода слова або свобода совісті — це заборона втручання державній владі в ці сфери людської активності. Інакше кажучи, якщо я маю на щось право, то влада зобов’язана щось для мене зробити. Якщо мені належить свобода, то держава зобов’язана від дій утриматися. Наша мова не завжди точно передає зміст визначення позитивних і негативних прав. У буквальному розумінні право на життя слід було б вважати таким, що держава нібито зобов’язана подарувати мені безсмертя, тоді як тут мається на увазі скоріше свобода життя, а право сповідати або міняти свою релігію чи переконання означає заборону втручання в питання віросповідання або переконань, тобто свободу релігії і переконань. Саме з огляду на такі тонкощі доцільно відокремлювати позитивні права від негативних. Деякі права вважаються невід’ємними. Це ті права людини, від яких вона не може відмовитися. Підписаний людиною документ, у якому вона відмовляється від особистої свободи і йде до когось у рабство, не має ніяких юридичних наслідків, тобто просто позбавлений сенсу. Але ми можемо розпоряджатися своїм майном і обмежити своє право власності, оскільки право на власність не є невід’ємним правом людини. 43

3. Оскільки все, що пов’язане з правами і свободами, відбувається на лінії взаємин людини з владою, слід згадати про три абсолютно різні підходи до природи цих відносин. Згідно з першим підходом влада первинна і саме влада, своєю милістю, обдаровує людей тими чи іншими правами. Це означає, що людей мають рівно стільки прав, скільки влада воліє їм дати. Такий підхід представлений у конституціях всіх комуністичних країн (див. Залишені в силі польські Конституційні положення від 22 липня 1952р.: «Республіка Польща укріплює і розширює права і свободи громадян») і в конституціях деяких європейських держав, прийнятих у XIX столітті. Другий підхід базується на моделі суспільного договору. Суспільний договір укладає влада, з одного боку, і народ як сукупність окремих людей (ніяк не марксистське суспільство як «нова якість» з властивими йому особливими інтересами, незалежними від волі й інтересів окремих людей), з іншого. Ті, якими правлять, погоджуються давати правителям гроші, наприклад, платити податки, а правитель, зі свого боку, зобов’язується щось для них робити: реалізувати їхні права й утримуватися від втручання в деякі сфери їхнього життя, тобто визнавати їхні права. Такий договір, більш-менш вигідний для однієї зі сторін, часто називається конституцією. Третій підхід властивий американському мисленню. Люди, що володіють природними правами та свободами, що випливають із самої суті людяності, вирішують створити державу і призначити владу для того, щоб їм стало краще і зручніше жити. І заради того, щоб держава могла діяти, вони добровільно погоджуються обмежити деякі зі своїх прав, передаючи їх державі. Наприклад, вони погоджуються обмежити свої майнові права і платять податки або обмежують свою свободу і — у міру потреби — погоджуються служити в армії. Остання з цих моделей корінним чином відрізняється від першої. При першому підході у людей рівно стільки прав, скільки їм дано владою. При третьому підході у влади стільки прав, скільки їй погодилися передати люди. Із цієї різниці в підходах випливають істотні практичні наслідки. У цьому легко переконатися, вибравши правову норму і застосувавши її до конкретного випадку: залежно від того, чи будемо ми дотримуватися першого або третього підходу до розуміння взаємин між людиною і владою, ми дійдемо абсолютно різних рішень. Це показує, що навіть у результаті одних і тих самих положень може формуватися абсолютно інша суспільна дійсність. Третій підхід, згідно з яким владі дозволено тільки те, що допускається законом, а людині — все те, що законом не заборонено, і є основою концепції прав людини. Нагадаємо, що ми розглядаємо тільки питання взаємин людини з владою, і що положення, за якими людині дозволено все, що не заборонено законом, тільки обмежує можливості насильницького втручання держави в наше життя, але не зменшує наші етичні зобов’язання стосовно близьких людей, сусідів або людей взагалі. Основним для концепції прав людини є поняття невід’ємної, природженої людської гідності або, говорячи мовою суспільного учення католицької церкви, гідність людської істоти. Людська гідність випливає з самої сутності людяності, вона властива і немовляті, яке ще нічого не встигло зробити, і затятому злочинцеві. Людська гідність — це не те ж саме, що гідність особиста (поняття, близьке поняттю честі). Особисту гідність потрібно «заробити», вона зростає, якщо ми поводимося благородно, і знижується, якщо ми здійснюємо підлоту. Основоположним у концепції прав людини є перше з цих двох понять, тобто поняття людської гідності. Його обґрунтування ми знаходимо в різних віросповіданнях та філософських теоріях. Для християн людська гідність визначається тим, що людина, створена за образом і подобою Бога, носить у собі частинку гідності Творця. Але виявляється, що для подальшого ходу наших роздумів не має значення, як ми обґрунтовуватимемо існування людської гідності, у якій релігії і в руслі якої філософської школи шукатимемо її витоки. Бо, навіть якщо і так, розглядаючи наслідки існування людської гідності, незалежно від відправної точки нашого пошуку, зрештою ми прийдемо до дуже схожих переліків прав і свобод, які належать людині в ії взаєминах із державною владою, прав, що захищають людину від принижень і нелюдяного ставлення до неї з боку могутньої держави, що володіє засобами примусу. Наші права і свободи — це певна оболонка, наш щит, що захищає нашу людську гідність від посягань з боку держави. Права людини не гарантують, що нас любитимуть, що ми будемо щасливими, що нас супроводжуватиме успіх, вони не гарантують ані справедливості, ані мінімального добробуту. 44

Вони лише захищають нас від принижень і посягань на нашу гідність і лише з боку одного, але наймогутнішого з потенційних порушників, тобто державної влади, що в демократії означає волю більшості. Права людини дозволяють нам зберегти власну індивідуальність, неповторність, так як ні до нас, ні після нас не було і не буде нікого, хто був би таким самим, як ми, з нашим особистим досвідом, нашими спогадами, відчуттями і думками. Протилежністю ладу, що поважає неповторний і індивідуальний характер кожного з нас, є тоталітарний лад, який прагне сформувати «нову людину» — задуманий диктатором еталон. У тих ідеальних громадян однакові думки, вони говорять одне й те саме, навіть однаково одягнені, як, наприклад, північні корейці, або «чорносорочечники», і бадьоро марширують — лівою! лівою! Або беруть участь у фізкультурних парадах і живих картинах на честь «Великого Вождя» чи «Великої Ідеї». 4. Із людської гідності ми виводимо два основні поняття: рівність і свобода. Свобода все ще має дещо інше значення в Північній Америці та Європі. Це визначається різною історією і різним становищем людей на цих континентах у кінці XVIII століття, коли формувалася сучасна концепція прав людини. В Америці колоністи рухалися на захід, було багато неколонізованих урожайних земель, а держава, що створювалося цими людьми, була їм потрібна тільки для захисту від зовнішніх і внутрішніх ворогів. Виникла необхідність у створенні інституту шерифа і системи правосуддя, які захищали від внутрішніх ворогів, і армії для захисту від зовнішніх ворогів. Індійці вважалися зовнішніми ворогами. І річ не лише в тому, що не було потреби в яких-небудь інших втручаннях у життя громадян з боку держави, — ці втручання були небажаними, бо обмежували б шанси завоювати особистий успіх. Саме з цим слід пов’язувати виникнення концепції свободи від держави — держави, чия роль зводилася до ролі вартового, яка створювалася лише для захисту. А в Декларації Незалежності з’явилося положення про право на прагнення на щастя, яке вбачалося негативним правом: американцям надається свобода прагнути до щастя, а держава не може цьому заважати. У Європі того часу не було вільних земель, більшість людей працювали на землях, що належали іншим, перебуваючи в залежності від економічної і — часто — від судової влади власників крупних земельних угідь. Ці люди очікували, що держава, яка зможе призвати до порядку тих, хто їх гнобить, зможе надати їм свободу. Таким чином виникла концепція свободи через державу. З так званою свободою було пов’язане сподівання на те, що держава ощасливить кожного громадянина, і ці сподівання знайшли своє відображення у праві на щастя, що увійшло до документів Французької революції. Домагання, що випливають із європейської концепцї свободи, відбилися на всій історії цього континенту — адже саме тут з’являлися правителі й уряди, які вірили, що знають, що саме треба зробити для людей, як їх ощасливити. Біда в тому, що деякі з них навіть намагалися запроваджувати це в життя. Слово «рівність», яке вимовляє політик, може означати різні речі. Якщо про рівність говорить людина з — дещо спрощуючи — комуністичним походженням, вона має на увазі рівність статків, що належать кожному, і негрошових засобів, рівність життєвих умов. Яскравим прикладом такого підходу було гасло «в нас усіх однакові шлунки», а значить, усім має належати одне і те ж. Для соціаліста рівність означає рівність можливостей. Розпочинаючи життя, люди повинні мати рівні можливості, потім здатні і працелюбні доб’ються успіху, тоді як інші не зроблять кар’єри, але на старті всі мають володіти рівними можливостями. Таке мислення з’являється в концепції прав людини під час розгляду питань прав осіб, що належать до національних і суспільних меншин. Зрештою, ліберал розуміє рівність як рівність прав і рівність перед законом. Поняття рівності прав дуже близьке за своїм значенням до заборони дискримінації. А дискримінація — це кожна необґрунтована раціонально, яка базується на фізичних або біологічних ознаках, диференціація прав або повноважень. Наприклад, не можна вважати, що заборона водіння автомобіля сліпому дискримінує його права, оскільки така заборона має раціональне обґрунтування. Але в забороні видавати водійські права, скажімо, блондинкам чи циганам є очевидна дискримінація. Як показує практика, можна створити правову систему, що не містить дискримінаційних положень.

Проте досі не вдалося виробити систему, що відповідає другій з умов рівності, висунутій лібералами, а саме — рівності перед законом. Завжди і всюди посадовці абсолютно інакше поводяться з багатими або відомими людьми, ніж зі знедоленими або представниками груп, зневажених суспільством. Існують різні системи, покликані згладжувати ці відмінності, але ніде не вдалося добитися повного успіху. Не виключено, що постулат рівного ставлення є практично нездійсненним, але це не означає, що від нього слід відмовитися. Абсолютно очевидно, що в суспільних відносинах або у стосунках між людьми можуть виникати елементи нераціональної диференціації, однак ця проблема виходить за рамки цих міркувань, присвячених питанню взаємин людини і держави. Дискусія про рівність і свободу — відправна точка для складання переліків матеріальних прав і побудови інститутів та процедур, що гарантують дотримання державою всього, передбаченого цими переліками. 5. Більшість матеріальних прав є обмеженими. З числа прав, що увійшли до Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, обмеження не можуть застосовуватися тільки стосовно свободи від тортур та свободи від рабства. Решта можуть бути обмежені тоді, коли виникає конфлікт між їх реалізацією та правами і свободами інших людей або такими благами, як, наприклад, безпека держави. Проте обмеження можливі виключно у зв’язку з конкретними обставинами і тільки на підставі закону — сам уряд не має права вводити обмеження своїми рішеннями. Допустимим є тільки мінімальне обмеження, достатнє для захисту блага, з яким реалізація права знаходиться в протиріччі. Нарешті, форма обмеження повинна бути прийнятною в демократичному суспільстві вільних людей. Питаннями того, чи не були допущені державою порушення однієї з цих умов, займається Європейський суд з прав людини. Отже, в світлі європейського права необґрунтованим є побоювання, типове для нас, вихованих при комунізмі: якщо влада зможе обмежувати права, то на практиці вона їх ліквідує. Обмеження є і повинні бути допустимими, але їх обсяг і форма дуже строго перевіряються. Обмеження є і повинні бути, але їх радіус дії і зміст підлягають суворому контролю. Отже, можливість обмеження прав людини зовсім не зводить нанівець самої суті цих прав. Пошуки межі прав і свобод людини — справа складна, така, що викликає конфлікти, а розвиток науки і технологій породжує все нові труднощі. Сам факт визнання прав і свобод людини не мав би якогось істотного значення, коли б не існування процедур, завдяки яким кожна людина може захищатися від порушень своїх прав. Можновладці завжди схильні порушувати права, бо так їм і правити простіше, і більш легким уявляється шлях до досягнення ідеалів. Ця схильність влади не пов’язана з яким-небудь конкретним ладом, і саме з огляду на це винятково важливою є побудова процедур, що запобігають таким діям, перешкоджають спробам держави нехтувати своїми обов’язками, піти в обхід правил. Ми чудово пам’ятаємо, наскільки виразними були ці спроби в ПНР. У конституції ПНР були права і свободи людини, ПНР ратифікувала Міжнародний пакт про цивільні і політичні права. Проте у громадян ПНР не було процесуальних прав: можливості звинуватити чиновника з соцзабезу, міліціонера чи міністра в тому, що вони порушують права, а посилання на конституцію або міжнародне право викликали, у кращому разі, посмішки. У державах із демократичними традиціями в захисті прав і свобод людини беруть участь суди, зокрема, конституційний та адміністративний, парламентські уповноважені з прав людини (омбудсмени), з цією метою використовуються інститути цивільної законодавчої ініціативи та референдуму, інститут індивідуальної конституційної скарги і петиції, пряме застосування інститутами держави конституції і міжнародних угод у сфері прав людини, неурядові організації, яким закон надає можливості діяти, і ін. Деякі матеріальні права, наприклад, свобода слова, право на доступ до інформації про роботу державних органів, свобода зборів та асоціацій, слід вважати не тільки цінностями, які необхідно захищати, але й інструментами, що сприяють захисту інших прав. Нарешті, слід сказати, що легше захищати права людини, якщо в державі існує відповідний політичний лад, діє принцип розподілу владних повноважень: законодавчої, виконавчої і судової, які взаємно обмежують одна одну. Права людини постійно розвиваються, їх стає дедалі більше як у внутрішньому законодавстві, так і в міжнародному (з огляду на це слід згадати, що міжнародне право визначає тільки мінімальний стандарт захисту прав людини, визнаний державами з різним культурним та історичним корінням, цй усіма визнаний мінімум розширює 46

внутрішнє законодавство даної держави). Предметом дискусій зараз є не тільки нові, додаткові права, але й нові проблеми та загрози, наприклад, загроза порушення права на недоторканність приватного життя у зв’язку з поширенням інформаційних технологій, проблема меж наукового пошуку. Виникають нові права і свободи, йде пошук ефективнішого захисту прав і заходів протидії порушенням з боку влади формально визнаних прав людини. Схильність обмежувати право осіб — іманентна властивість влади як такої. Зокрема, це стосується і влади більшості. Саме тому ніколи не зникне потреба в суспільному русі на захист прав людини. Сьогодні видно, що чим більш зрілою є демократія, тим міцніші та численніші організації, що захищають індивідуальність і неповторність людської особистості від домагань правителів.

Додаток 1.5.

██Що таке права людини?

Права людини — це невід’ємні права кожної людини, незалежно від її національності, місця проживання, статі, етнічної приналежності, кольору шкіри, релігії, мови або будь-яких інших ознак. Усі люди в рівній мірі мають у своєму розпорядженні права людини, виключаючи будь-якого роду дискримінацію. Ці права є взаємопов’язаними, взаємозалежними і неподільними. Найчастіше загальні права людини зафіксовані і гарантовані законом у формі договорів, звичаєвого міжнародного права, загальних принципів права і інших джерел міжнародного права. Міжнародне право в області прав людини покладає на держави зобов’язання щодо здійснення діяльності з метою заохочення і захисту прав і основних свобод людини. Універсальність і невід’ємність Принцип універсальності прав людини — основа міжнародного права в області прав людини. Цей принцип, який вперше набув особливого значення з прийняттям Загальної декларації прав людини 1948 року, став постійно фігурувати в численних міжнародних конвенціях, деклараціях і резолюціях, що належать до сфери прав людини. Так, наприклад, на Всесвітній конференції з прав людини 1993 року у Відні було відзначено, що заохочення і захист прав людини та основних свобод — це обов’язок держави, який не залежить від її політичної, економічної та культурної системи. Кожна держава ратифікувала хоча б один з основних договорів в області прав людини, а 80% держав ратифікували чотири і більше таких договорів, що відображає загальну згоду серед держав у відповідній сфері, накладає на них правові зобов’язання і підтверджує принцип універсальності. Деякі базові норми в області прав людини закріплені звичаєвим міжнародним правом. Права людини є невід’ємними. Людину не можна позбавити їх, за винятком рідкісних випадків і відповідно до належної правової процедури. Так, наприклад, право на свободу може бути обмежено, якщо людина в судовому порядку визнана винною в скоєнні злочину. Взаємозалежність і неподільність Усі права людини становлять єдине ціле, вони взаємопов’язані і взаємозалежні: чи то цивільні і політичні права, як, наприклад, право на життя, рівність перед законом або свобода вираження думок; економічні, соціальні та культурні права, як, наприклад, право на працю, громадську безпеку та освіту, або колективні права, як, наприклад, право на розвиток і самовизначення.

Прогрес у дотриманні одного права сприяє прогресу в дотриманні інших прав. Таким же чином недотримання будь-якого одного права негативно впливає на здійснення інших прав. Принцип рівності і недискримінації Принцип недискримінації — всеосяжний принцип міжнародного права в області прав людини. Цей принцип використовується в усіх основних договорах, що стосуються прав людини, і є центральною темою деяких міжнародних конвенцій з прав людини, таких як Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації і Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Принцип недискримінації застосовується до кожної людини і поширюється на всі права людини і свободи, не допускаючи дискримінації за жодною з ознак, чи то стать, раса, колір шкіри або будь-яка інша. Принцип недискримінації доповнюється принципом рівності, що зафіксовано в статті 1 Загальної декларації прав людини: «Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах». Права та обов’язки Визнання прав людини означає не тільки право на їх здійснення, а й виконання певних зобов’язань. Відповідно до міжнародного права держави беруть на себе зобов’язання щодо поваги, захисту і виконання прав людини. Повага прав людини має на увазі невтручання держави в здійснення прав людини і утримання від обмеження прав. Зобов’язання щодо захисту прав людини вимагає від держави не допускати правопорушень. Дотримання прав людини зобов’язує державу гарантувати безперешкодне здійснення базових прав людини. На індивідуальному рівні кожна людина повинна поважати права інших.

Додаток 1.6.

██Огляд справ по вибраних статтях Конвенції Ради Європи з захисту прав людини і основоположних свобод Сергій Буров

Свобода від дискримінації Слово «дискримінація» досить поширене у сучасному спілкуванні. Зазвичай його використовують, характеризуючи розрізнене ставлення залежно від певної ознаки. Таке тлумачення є абсолютно природнім, якщо брати до уваги етимологію цього слова. Термін «дискримінація» має латинське походження (Discriminatio) і в буквальному сенсі означає «розрізнення», «диференціація». Таке розрізнення буває закріпленим у різного роду нормах: юридичних, релігійних, моральних тощо. Таке розрізнення (диференціація) може проявлятись у поведінці окремих суб’єктів, яка може відповідати або не відповідати тим самим нормам. Ознакою, стосовно якої відбувається розрізнення, може бути будь-яка відмінність (стать, раса, національність, вік, релігійні або ідеологічні погляди, сексуальна орієнтація, стан здоров’я та інші). Так виглядає картина, якщо використовувати термін «дискримінація» в широкому сенсі, якщо взяти до уваги максимально можливі ситуації, у яких зазвичай користуються цим словом. З давніх часів людство замислювалось над тим, як зробити світ більш справедливим. Приниження одних людей іншими, вражаюча нерівність, ставлення до собі подібних як до худоби, рабство — все це не могло не турбувати мислячу частину населення землі. І світ поступово змінювався. Важливим етапом у цій еволюції була епоха Просвітництва. Велика кількість праць вчених філософів, правників того часу містять справжні винаходи в гуманітарній сфері, якими ми успішно користуємося й зараз. Такі винаходи того часу стали підґрунтям для побудови сучасних демократій. Чого варте теоретичне обґрунтування розподілу державної влади на функціональні гілки Шарлем Луї Монтеск’є, теорія суспільного договору Жан-Жака Руссо і т. п. Досягненням того часу було й складання документів, що вперше піднімали до рангу юридичних норм природні права людини — те, чим людина володіє лише в силу своєї людської природи. Ту епоху характеризує розвиток саме ідей свободи і рівності. Тоді викристалізовувалось розуміння рівності в людській гідності, правах, рівності перед законом. Саме ідея рівності в правах, протиправність не обґрунтованої нічим диференціації, стала основою для появи принципів свободи від дискримінації, заборони дискримінації як одного із центральних принципів сучасної концепції прав людини. Заборона дискримінації нині — це категорія, що належить до сучасної концепції прав людини і є юридичною нормою, яка покликана захищати індивідуума від будь-якої спроби влади обмежити його в правах без раціонального обґрунтування. Свобода від дискримінації випливає із універсальної ідеї прав людини, яка, своєю чергою, з’являється зі створенням Організації Об’єднаних Націй і прийняттям 10 грудня 1948 року Загальної декларації прав людини. Свобода від дискримінації — це загальний принцип, один із відправних пунктів Загальної декларації прав людини: «Стаття 1. Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства. 48

Слово «дискримінація» досить поширене у сучасному спілкуванні. Зазвичай його використовують, характеризуючи розрізнене ставлення залежно від певної ознаки. Таке тлумачення є абсолютно природнім, якщо брати до уваги етимологію цього слова. Термін «дискримінація» має латинське походження (Discriminatio) і в буквальному сенсі означає «розрізнення», «диференціація». Таке розрізнення буває закріпленим у різного роду нормах: юридичних, релігійних, моральних тощо. Таке розрізнення (диференціація) може проявлятись у поведінці окремих суб’єктів, яка може відповідати або не відповідати тим самим нормам. Ознакою, стосовно якої відбувається розрізнення, може бути будь-яка відмінність (стать, раса, національність, вік, релігійні або ідеологічні погляди, сексуальна орієнтація, стан здоров’я та інші). Так виглядає картина, якщо використовувати термін «дискримінація» в широкому сенсі, якщо взяти до уваги максимально можливі ситуації, у яких зазвичай користуються цим словом. З давніх часів людство замислювалось над тим, як зробити світ більш справедливим. Приниження одних людей іншими, вражаюча нерівність, ставлення до собі подібних як до худоби, рабство — все це не могло не турбувати мислячу частину населення землі. І світ поступово змінювався. Важливим етапом у цій еволюції була епоха Просвітництва. Велика кількість праць вчених філософів, правників того часу містять справжні винаходи в гуманітарній сфері, якими ми успішно користуємося й зараз. Такі винаходи того часу стали підґрунтям для побудови сучасних демократій. Чого варте теоретичне обґрунтування розподілу державної влади на функціональні гілки Шарлем Луї Монтеск’є, теорія суспільного договору Жан-Жака Руссо і т. п. Досягненням того часу було й складання документів, що вперше піднімали до рангу юридичних норм природні права людини — те, чим людина володіє лише в силу своєї людської природи. Ту епоху характеризує розвиток саме ідей свободи і рівності. Тоді викристалізовувалось розуміння рівності в людській гідності, правах, рівності перед законом. Саме ідея рівності в правах, протиправність не обґрунтованої нічим диференціації, стала основою для появи принципів свободи від дискримінації, заборони дискримінації як одного із центральних принципів сучасної концепції прав людини. Заборона дискримінації нині — це категорія, що належить до сучасної концепції прав людини і є юридичною нормою, яка покликана захищати індивідуума від будь-якої спроби влади обмежити його в правах без раціонального обґрунтування. Свобода від дискримінації випливає із універсальної ідеї прав людини, яка, своєю чергою, з’являється зі створенням Організації Об’єднаних Націй і прийняттям 10 грудня 1948 року Загальної декларації прав людини. Свобода від дискримінації — це загальний принцип, один із відправних пунктів Загальної декларації прав людини1: «Стаття 1. Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства. Стаття 2. Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті». Подивимось, як виглядає заборона дискримінації, захист від дискримінації в основних міжнародних договорах, ратифікованих Україною. Стаття 14 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод2 проголошує: «Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин». Таким чином, з самого початку Європейьска конвенція захищала від дискримінації тільки у тих випадках, коли мала місце дискримінація, повязана з обмеженням у здійсненні тільки тих прав і свобод, що викладені у самій цій Конвенції. Трохи пізніше набув чиннсоті протокол № 123 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей протокол значно розширив можливості застосування принципу заборони дискримінації. Зі вступом його в силу «Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою …». Тепер не тільки права та свободи, що передбачені Конвенцією, стали предметом захисту, але будь-які передбачені законом.

1 Загальна декларація прав людини. Генеральна Асамблея ООН, 10 грудня 1948 р. (Док. ООН/PES/217 A).

2 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом N 475/97-ВР (475/97-ВР ) від 17.07.1997 р.). Офіційний вісник України вiд 16.04.1998 р. — 1998 р., № 13, (№№ № 32 від 23.08.2006 р.), стор. 270.

3 Протокол N 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS N 177), (Протокол ратифіковано Законом N 3435-IV ( 3435-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 27, ст.229). Офіційний вісник України вiд 23.08.2006 р. — 2006 р., № 32, стор. 460, стаття 2376, код акту 36909/2006.

У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права1 забороні дискримінації присвячені декілька норм: Стаття 2: «1. Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується поважати і забезпечувати всім перебуваючим у межах її території та під її юрисдикцією особам права, визнані в цьому Пакті, без будь-якої різниці щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини (…)». Стаття 3 Пакту встановлює « (…) рівне для чоловіків і жінок право користування всіма громадянськими і політичними правами, передбаченими в цьому Пакті». Стаття 26: «Всі люди є рівними перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист закону. В цьому відношенні всякого роду дискримінація повинна бути заборонена законом, і закон повинен гарантувати всім особам рівний і ефективний захист проти дискримінації за будь-якою ознакою, як-от: раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні чи інші переконання, національне чи соціальне походження, майновий стан, народження чи інші обставини». Є окремі міжнародні договори, що приділяють особливу увагу забороні дискримінації, зазвичай стосовно представників певних соціальних груп: діти, жінки, біженці, люди з обмеженими можливостями та інші групи. Особливо це стосується Організації Об’єднаних Націй, у системі якої існує ціла низка спеціальних Конвенцій. Кожна з цих Конвенцій має власну систему контролю і захисту. Наприклад, Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок та інші. Варто назвати й приклади документів, що захищають права представників окремих груп, передусім від будь-якої дискримінації. Прикладом можуть слугувати Конвенція про права інвалідів, Конвенція про права дитини та інші. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права або Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не мають спеціальних визначень терміну «Дискримінація». Однак дефініції та розкриття ознак цього поняття можна знайти в документах та практиці Комітету з прав людини ООН та Європейського Суду з прав людини. Так, розуміння терміну «дискримінація» можна знайти у Зауваженні загального порядку № 18 (37)2 , прийнятому Комітетом з прав людини ООН у 1989 році: « (…) Комітет вважає, що вислів «дискримінація», як він використовується у Пакті, слід розуміти як таке, що означає розрізнення, виключення, обмеження або перевага, що ґрунтується на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини і котре має на меті або наслідком знешкодження або зменшення визнання, використання або здійснення усіма особами, на рівних засадах усіх прав і свобод». Наведені норми дають уяву й про мотиви дискримінації. Зокрема, перелік таких мотивів, вироблений на основі практики Європейського Суду з прав людини, наводить Бруно Недєлек у статті «Стаття 14 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» у виданні «Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст»3 . Автор об’єднує ці мотиви наступним чином: стать; раса або колір шкіри; мова; релігія; політичні та інші переконання; національне чи соціальне походження; належність до національної меншини; майновий стан; народження. Автор зазначає, що у всіх випадках ознаки дискримінації не мають вичерпного характеру. З огляду на практику Європейського Суду, Комітету ООН з прав людини та інших міжнародних інституцій перелік «інших ознак» постійно поповнюється. Наприклад, відомим є застосування такого виразу, як «інші ознаки», до стану здоров’я, сексуальної орієнтації, військового звання, сімейного стану і т.п. Визначення — що є, а що не є дискримінацією, у якому випадку особа підпадає під захист Європейського Суду з прав людини або Комітету з прав людини ООН, — відбувається у ході складного процесу зважування, вимірювання багатьох чинників. Так, ці міжнародні інституції постійно створюють правові механізми протидії дискримінації. Є два важливі принципи, закріплені, зокрема, у Конституції України (статті 21 та 24). Це принцип рівності у здійсненні основних прав і свобод і принцип рівності перед законом. Усі рівні перед законом. Це означає, що не можна створити різні правові системи для окремих груп людей. Закон однаковий для всіх. Ще до ХХ століття для представників різних верств населення існували окремі законодавчі норми, відрізнялись покарання, окремі групи мали більше привілеїв. Існував, наприклад, виборчий ценз і т. д. Проте це лише перші із названих принципів, що характеризують заборону дискримінації. Зважаючи на інші характеристики, про які також іде тут мова, ці принципи не є абсолютними і зараз. Існують виключення й у сучасних демократіях. Так, суддя має імунітет від кримінального обвинувачення. Проти нього може бути порушена кримінальна справа лише за певних умов. Інші посадові особи, особливо центральних органів влади, буває, мають подібний імунітет. В Україні таким імунітетом користуються президент, депутати парламенту. Існування подібної нерівності перед законом повинно бути обґрунтованим. Важливо, якими є цілі та наслідки таких засобів. Наприклад, існування імунітету у судді — це одна з умов незалежності суду. 1 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.1973 р.). Прийнято 16 грудня 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН. Док. ООН А/RES/2200 А (XXI). 2 Прийняте Комітетом з прав людини зауваження загального порядку 13 (37). Повний текст зауваження див. у документі ООН HRI/GEN/1 від 4 вересня 1992 р. 3 Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст (Бруно Недєлек, «Стаття 14 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод») / За ред. О.Л. Жуковської. – К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2004. – 960 с.

В Україні таким імунітетом користуються президент, депутати парламенту. Існування подібної нерівності перед законом повинно бути обґрунтованим. Важливо, якими є цілі та наслідки таких засобів. Наприклад, існування імунітету у судді — це одна з умов незалежності суду. Заборона дискримінації передбачає рівне поводження. Державний чиновник повинен однаково поводитися з кожною людиною, незалежно від відмінностей. Цей принцип є досить декларативним і скоріше прагненням, оскільки вимагає певних умов поведінки чиновника. Втім, він є дуже важливим і таким, що наголошує на нормі поведінки посадової особи. Практика, зокрема Європейського Суду, визначає, що наявність дискримінації має місце, якщо доведено, «…що поводження, якому була піддана жертва, було відмінним та менш зручним, ніж по відношенню до інших осіб, які перебували в подібних або аналогічних обставинах…»1. Прикладом може бути справа Зарб Адамі (Zarb Adami) проти Мальти. У цій справі заявник стверджував, що він піддається дискримінаційному поводженню у зв’язку з викликами його до суду для виконання обов’язків присяжного. Заявник скаржився на те, що тягар обов’язків присяжного несуть переважно чоловіки, у той час, як жінки фактично звільняються від несення таких громадських обов’язків. Європейський Суд з прав людини постановив, що у справі мало місце порушення статті 14 (заборона дискримінації) Конвенції. Разом з тим захист від дискримінації не перешкоджає нерівному поводженню в усьому і завжди. Свобода від дискримінації допускає відмінне «…поводження щодо осіб, які перебувають у різному становищі»2. Все залежить від конкретного випадку, від ситуації. Інколи людина, яка має певну відмінність, потребує особливого ставлення, щоб її рівність з іншими в правах була забезпечена. Так, наприклад, якщо в суді в Україні відбувається процес, пов’язаний з обвинуваченням іноземця, то виникає необхідність у наданні йому перекладача. Це навіть обов’язок — надати перекладача. Такого обов’язку немає, якщо подібний судовий процес у тому самому суді пов’язаний з обвинуваченням українця. Є рішення Європейського Суду з прав людини в якому заявник скаржився на однакове ставлення до нього при вирішенні питання про призначення його на посаду бухгалтера-– експерта. Це справа «Тлімменос проти Греції». У Греції є закон, що позбавляє деяких правопорушників можливості обіймати посади бухгалтерів-експертів. Заявник у минулому скоїв таке правопорушення і відбув відповідне покарання. Цим правопорушенням була відмова носити військову форму (проходити обов’язкову службу в армії), що є кримінальним злочином у Греції. Заявник вчинив це правопорушення через свої релігійні переконання. Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні сказав наступне: «Право на захист від дискримінації щодо здійснення прав, гарантованих Конвенцією, також порушувалося, коли держави, без об’єктивного і розумного виправдання, застосовували до осіб однаковий підхід, іґноруючи при цьому те, що їхні ситуації значно різняться. Держави мають законний інтерес у позбавленні деяких правопорушників можливості обіймати посади бухгалтерів-експертів. Однак, на відміну від інших судимостей за тяжкі кримінальні злочини, судимість за відмову носити військову форму через релігійні чи філософські переконання не свідчить про безчесність чи аморальність, яка могла зашкодити здатності порушника виконувати названі функції. Тому позбавлення заявника права обійняти згадану посаду на тій підставі, що він не підходить для неї, є неправомірним. За свою відмову носити військову форму заявник відбув строк покарання у в’язниці. Застосування до нього подальших санкцій було непропорційним. Звідси випливає, що позбавлення його права обійняти посаду бухгалтера-експерта не відповідало законній меті. Не існувало жодного об’єктивного і розумного виправдання для застосування до заявника такого самого підходу, як і до інших осіб, що мають судимість за кримінальне правопорушення. Для того щоб забезпечити додержання статті 14, взятої у поєднанні зі статтею 9, держава повинна передбачити відповідні винятки з правила, за яким особи, що мають судимість за кримінальний злочин, не допускаються до посад бухгалтерів-експертів». Доречі, справа «Тлімменос проти Греції» є одним із прикладів так званої «опосередкованої», тобто непрямої, дискримінації. Про таку дискримінацію зазвичай говорять, коли не встановлюється пряме обмеження за певною ознакою, проте якщо поводження відносно певної особи є менш сприятливим, ніж відносно інших осіб у подібних обставинах. Європейський Суд надає державам певні межі самостійної оцінки, що означає можливість держави самостійно визначитися, наскільки ситуація виправдовує відмінність у поводженні. Однією із справ, у яких це було використано, — «Расмуссен (Rasmussen) проти Данії». Заявник скаржився на дискримінацію за статевою ознакою. Він не міг оскаржити в суді своє батьківство дитині від дружини, з якою вони були вже розлучені, оскільки термін, коли закон встановлював таку можливість, минув. У той же час його колишня дружина мала право вимагати проведення тесту з метою встановлення батьківства дитини у будь-який час. Європейський Суд у цій справі зазначив, що бачить відмінність у підході до пана Расмуссена та його колишньої дружини стосовно можливості оскаржити в судовому порядку батьківство пана Расмуссена. Однак взяв до уваги, що держави можуть користуватися певними межами самостійної оцінки. Данія змогла скористатися такими «межами самостійної оцінки» завдяки відсутності «спільності» у законодавствах держав-учасниць Конвенції щодо аналогічних питань. Усі держави мали різне законодавство, що могло застосовуватися в подібних ситуаціях. 1 Доклад «Защита от дискриминации». Доклад, предназначенный для подготовки судей и прокуроров в связи с Европейской конвенцией о защите прав человека, был изначально подготовлен в рамках Совместной инициативы 2002-2004 гг. Европейской Комиссии и Совета Европы с Турцией. Адреса статті в інтернеті: www.coehelp.org/mod/resource/view.php?inpopup=true&id=642. 2 Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст (Бруно Недєлек, «Стаття 14 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод») / За ред. О.Л. Жуковської. – К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2004. – 960 с.

Комітет ООН з прав людини і Європейській Суд з прав людини мають схожі погляди на користь так званих позитивних дій (Affirmative action — англ.), спрямованих на виправлення дискримінації або нерівності. Це означає, що держава може, «(…)не порушуючи статті 14 (прим. авт.: заборона дискримінації), ухвалювати програму, спеціально призначену для сприяння інтересам груп, які перебувають у невигідному становищі (…)»1. За це виступає Комітет ООН з прав людини в Зауваженнях загального порядку № 18 (37) Про недискримінацію та № 23 (50) Про меншини. Європейський Суд має декілька справ стосовно цього. Так, вже «…в першій своїй справі стосовно дискримінації, яку йому довелося розглядати (Бельгійська мовна справа (Affaire Linguistique Belge), п.10). Суд у цій справі визнав, що правова нерівність може виправляти нерівність фактичну (…)»2. У справі «Чепмен (Chapman) проти Сполученого Королівства» Європейський Суд наголосив, що «(…) уразливість циганів, зважаючи на те, що вони становлять меншину, вимагає особливої уваги до їхніх потреб та їхнього власного укладу (…)»3. У зв’язку з цим держави мають «(…) позитивний обов’язок дати циганам змогу жити за їхнім укладом»4. Застосування таких позитивних дій, втім, повинно враховувати й інші чинники. Так, у справі Комітету ООН з прав людини «Вальдман проти Канади» «(…) було встановлено, що фінансування державою-учасницею релігійної освіти для однієї меншини, але не для інших меншин у схожій ситуації, є дискримінацією»5. «Свобода від дискримінації», «заборона дискримінації» є одночасно і самостійним правом людини, і одним із принципів, що покликаний забезпечити дотримання прав людини і основоположних свобод. Свобода від дискримінації є сферою відповідальності держави. Це свобода кожної людини. Протидія дискримінації — це боротьба за свої права і свободи. 1 Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст (Бруно Недєлек, «Стаття 14 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод») / За ред. О.Л. Жуковської. – К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2004. – 960 с. 2 Там же. 3 Там же. 4 Там же. 5 Прецедентные дела Комитета по правам человека — Дискриминация. Университет Миннесоты. Библиотека по правам человека. Переклад неофіційний — авт. Адреса статті в інтернеті: http://www1.umn.edu/humanrts/russian/hrtsbook/Rhrcasesdiscrimination.html

Додаток 1.7.

██Приклади ситуацій до теми «Вступ. Чому права людини і розвиток?»

1. «... Сьогодні є багато людей, які бажають допомогти тим, хто постраждав від конфлікту, бажають займатися правозахисною діяльністю і робити це ефективно. Проте в них немає належного досвіду, тому їм варто вивчати законодавство. Рекомендую почати з регламенту ВРУ. Це великий документ, але після його вивчення стане зрозумілим, як створюється закон у нашій країні. Ми стали співавторами закону про ВПО, закону про окуповані території. Ходили на засідання Комітету ВРУ з прав людини з даних питань, проводили зустрічі з окремими депутатами, учасниками комітету. Тоді ще не існувало законодавства щодо окупованих територій та ВПО. Обговорення законопроектів було важким, оскільки депутати не мали уявлення про проблеми людей і, відповідно, просували неприйнятні норми. Тому навіть сама присутність на засіданні людей, проблеми яких обговорюються в законопроекті, є дуже важливою. Вже через деякий час ми налагодили роботу з секретаріатом комітету. Ми відвідували майже всі засідання, присвячені ВПО і проблемам окупованих територій, подавали на розгляд свої рекомендації. Врешті-решт нас почали запрошувати вже з ініціативи комітету, і наша організація увійшла до експертної ради при комітеті з прав людини. Це яскравий приклад того, як прості люди можуть впливати на прийняті закони. Враховуючи складність питання ВПЛ у нашій країні та водночас низький рівень дискусії навколо нього, ми лобіювали питання про парламентські слухання. І нам це вдалося. Слухання були заплановані на 16 лютого 2016 року. Результатом парламентських слухань стало напрацювання рекомендацій, які потім були затверджені постановою ВРУ. До цих парламентських слухань ми отримали понад 800 заявок від громадських організацій, які бажали прийняти в них участь, і це актуалізувало саму проблему в суспільстві. Нам вдалося напрацювати належний текст рекомендацій до закону, які потім були затверджені. Усе це стало результатом ретельної підготовки до парламентських слухань, особливо посилення інформаційної підтримки обраної теми. Таким чином, за умови належної підготовки парламентські слухання, як і результат — напрацьовані рекомендації, можуть стати хорошим інструментом лобіювання змін до законодавства, у т. ч. у сфері захисту прав людини...» 52

2. У Деснянському районі відбулася соціально-благодійна акція, спрямована на підтримку дітей-переселенців із зони АТО: «За сприяння Деснянської РДА 5 квітня у парку «Молодіжний» за участю ГО «Самооборона Троєщини» відбулася соціально-благодійна акція, спрямована на підтримку дітей із сімей учасників АТО та дітей-переселенців із тимчасово окупованих територій. ГО «Самооборона Троєщини» під час соціально-благодійної акції організувала виставку-продаж товарів «хенд-мейд» із українською символікою та виробів із металу. Окрім того, усі бажаючі охочі змогли взяти участь у майстер-класі з виготовлення кованих сувенірів. Як зазначили представники громадської організації, кошти від продажу сувенірів, а саме: кованих виробів, виробів із національною символікою, — перерахують на допомогу дітям із сімей учасників АТО та дітям-переселенцям». 3. Євромайданівці передали допомогу дітям Центру «Промінь надії» та малозабезпеченим сім’ям з дітьми: «Активісти передали до Центру 60 кг фруктів — яблука, лимони, мандарини, апельсини; 50 кг макаронів, 38 кг круп — гречки і рису, 15 банок тушонки та сала, 73 шт. консервів, 15 банок паштету, 32 буханки хліба і 30 батонів. З побутовій хімії до Центру передали 3 літри миючого засобу, 52 шт. туалетного мила, 2,5 кг прального порошку та ін. Цей перелік міг би бути ще більшим, аби не брак місця в машині, яка була забита вщент. Така підтримка є дуже необхідною, адже питання стабільного фінансування Центру з державного бюджету не вирішено й до сьогодні, не зважаючи на те, що за час роботи тут надали допомогу 137 особам (із них 110 дітей та 27 дорослих). Жодна дитина не була відправлена в інтернат, а повернулася до батьків або знайшла нову сім’ю. Частина допомоги залишиться в Центрі (наразі тут перебувають 17 дітей). Іншу роздадуть сім’ям, які отримували підтримку в Центрі. Сьогодні соціальні фахівці Центру визначили 8 сімей, де виховуються 24 дитини, і які найбільше потребують такої допомоги». 4. «... У липні 2015 року громадськими моніторами НПМ спільно з представниками Офісу омбудсмена під час візиту до Левоньківської психіатричної лікарні були виявлені систематичні порушення прав пацієнтів цього закладу. За результатами було повідомлено, що умови лікування в лікарні не відповідають навіть мінімальним стандартам. Валерія Лутковська заявила про трудове рабство, антисанітарію та аномальну смертність, а також про те, що в штаті відсутні спеціалісти з реабілітації, а пацієнти або їхні родичі віддають свої пенсії медперсоналу. Аби привернути увагу громадськості до цих кричущих порушень та притягти до відповідальності керівників Левоньківської психіатричної лікарні, активісти правозахисного руху провели мирну акцію протесту біля прокуратури Чернігівської області під гаслом «Лікар як кат». Після такого резонансу прокуратура розпочала кримінальне провадження за ч. 1 ст. 367 КК України (службова недбалість) щодо неналежного виконання посадовими особами Левоньківської психіатричної лікарні службових обов’язків із забезпечення належного перебування хворих у лікувальному закладі. 9 серпня 2016 року моніторингова група під час повторного візиту відзначила низку позитивних змін в установі. Зокрема, завдяки зменшенню чисельності пацієнтів було збільшено норму житлової площі на одну особу. У кожному з двох відділень збільшено кількість туалетів та умивальників у санітарних кімнатах, до яких забезпечено вільний доступ. Пацієнти у супроводі персоналу двічі на тиждень можуть купувати товари у магазині. Здійснюється контроль за використанням їхніх пенсій, чотирьом пацієнтам поновлено паспорти. Але деякі проблеми ще залишаються невирішеними...» 5. Місто дітей під відкритим небом: кампанії на захист житлових прав дітей-сиріт Мета організаторів цієї кампанії — привернути увагу до проблеми забезпечення дітей-сиріт житлом. Відповідно до Конституції України та законодавства саме держава має зобов’язання щодо надання та збереження прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на житло. На практиці досить часто «закріплене житло» за сиротами не завжди означає місце, придатне для проживання. У деяких випадках діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повертаючись до своїх домівок, бачать лише руїни. Інші стикаються з проблемою відсутності закріпленого за ними житла, яке належало їх батькам. Частина дітей зазначеної категорії взагалі втрачає житло, що належало їхнім батькам. Розпочати таку кампанію спонукали численні відмови чиновників різних рангів забезпечити житлом дітей-сиріт, клієнтів правозахисного дитячого центру, які закінчили інтернати та професійно-технічні навчальні заклади. Майже на всі запити відповіді були однакові: фонд соціального житла не створений, тому місцева влада не має можливості забезпечити житлом дану цільову категорію. Проте можновладці миттєво відреагували на вуличну акцію, хоча і звинуватили правозахисників у піарі. Але все ж таки запропонували надати список дітей, які потребують житла. Майже через декілька днів двом дітям з селища поблизу міста Краснодон надали житло. Згодом двом братам також повернули у власність житло їхніх батьків з домовленістю щодо його ремонту. А через рік пощастило й сиротам обласного центру, і ще троє дітей отримали кімнати у гуртожитку на окраїні міста. 53

Додаток 1.8.

██Матеріали для пояснення теми «Вступ. Чому права людини і розвиток?»

Підхід що базуєтся на правах людини (ППЛ) ППЛ - це рамковий підхід до розвитку, в основу якого покладено (а) міжнародні стандарти у сфері прав людини, а також (б) діяльність, спрямована на просування і захист прав людини в усіх сферах.

ППЛ призначений для виявлення нерівності, що спричинює проблеми у сфері розвитку, а також для усунення дискримінаційних практик і несправедливого розподілу повноважень, що гальмують прогрес. УВКПЛ (2006) 54

Додаток 2.1.

██Презентація «Підхід до розвитку, що базується на дотриманні прав людини, і що це означає?»

Додаток 2.2.

██Основні тези інформаційного повідомлення

Права людини. Вступ. Якщо замислитись — що є найбільш цінним для кожної людини, ми не отримаємо цілком однакових відповідей. Адже кожна людина є індивідуальністю, має власну життєву ситуацію, власні погляди і переконання, власне ставлення до навколишнього світу в залежності від тих традицій та уявлень, в яких вона виховувалась. Проте, зазвичай, серед цього переліку цінностей ми побачимо значну кількість ідентичних пунктів. Цей факт є самоочевидним і не викликає здивування. Годі й говорити про певні індивідуальні погляди й переконання, якщо позбавити людину можливості їх вільно обирати та мати. Факт біологічного існування — життя є первинним у порівнянні з «життєвою ситуацією». А ще всі ми — люди — живемо в суспільстві. У суспільстві, де одні мають владу над іншими. Колись таку владу мали сильніші. З розвитком людської цивілізації ми створили держави і стали обирати державну владу. Обирати, делегуючи їй піклування про нашу безпеку, захист фундаментальних цінностей, які необхідні для існування кожної людини. «Ми вважаємо за самоочевидні наступні істини: всіх людей створено рівними, всіх їх Творець обдарував невід’ємними правами, до яких належать життя, свобода, прагнення щастя. Аби забезпечити ці права, уряди, що встановлені серед людей, беруть на себе справедливу владу за погодженням підданих. У кожному випадку, коли яка-небудь форма правління стає згубною для цих цілей, народ має право змінити її та заснувати новий уряд…» — проголошувалось у Декларації незалежності США 1776 року. Подібні принципи було внесено й до Декларації прав людини і громадянина (1789 р.) у Франції. Про права людини давно говорять як про універсальні загальнолюдські цінності, які за фактом народження належать і гарантуються кожній людині в її стосунках з державною владою. Ще за часів стародавньої Греції філософи-стоїки стверджували: «Права не є конкретними привілеями громадян у конкретних містах, але є чимось, наданим людській істоті, де б вона не була, вже на підставі того, що вона є людською і розумною». Але знадобилось ще багато років для того, щоб права людини стали працюючою концепцією, яка здатна захистити ці цінності. Ми живемо в державі, яка згідно з Конституцією проголошена демократичною. Історія виникнення демократії налічує багато століть. У первинному розумінні термін «демократія» трактувався як «влада більшості». Але виявилось, що цього недостатньо. Адже саме за рішенням більшості було страчено Сократа. Саме за рішенням більшості, шляхом демократичних виборів в 1930-ті роки Гітлер очолив Німеччину. Відомий Відомий просвітник Жан-Жак Руссо пише у дусі XVIII століття: «Будь-яка влада — від Бога, я це визнаю, але й від Бога і всіляка хвороба. Чи означає це, що заборонено запрошувати лікаря?»1. У своїй лекції «Що таке права людини», відомий польський правозахисник Марек Новицький зазначав: «Більшість зазвичай забуває про проблеми меншин, а деякі із цих проблем навіть викликають ворожість більшості. Значить, необмежена влада більшості є загрозою для окремих осіб і груп …»2. Після жахіть Другої світової війни, у середині XX століття виникає сучасна концепція прав людини. У 1945 році створено Організацію Об’єднаних Націй, а 10 грудня 1948 року прийнято Загальну Декларацію Прав Людини. Цей документ складається з 30 статей і проголошує перелік прав, які належать кожні людині. Цей перший документ був декларацією, намірами, про які проголошували держави світу, приєднуючись до нього. Конституція нашої держави визнає, що «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави»3. У сучасному розумінні «демократія» — це обмежена влада більшості. І таким обмеженням є права людини. З середини ХХ століття починають створюватись механізми захисту прав людини на міжнародному рівні і у національних правових системах. Базуючись на моральних та етичних нормах, права людини закріплюються в юридичних документах. Гарантія їх охорони і захисту стає обов’язком держави. Права людини не тільки закріплюються в міжнародних договорах і основних законах держав. Створюються механізми їх захисту: окрім документів, що мають юридичну силу, з’являються інституції, які повинні здійснювати контроль за виконанням гарантій дотримання прав дини і процедури для відстоювання людьми своїх прав. Все це стає додатком до вже існуючої системи поділу влади на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову, яка покликана зменшити ризик узурпації влади в одних руках. На думку історика і політолога Віктора Осятинського4 , концепція прав людини ґрунтується на трьох основних положеннях. 1 Жан-Жак Руссо (1712-1778), французький письменник, філософ. 2 Марек Новицький, «Що таке права людини», Гельсінський фонд з прав людини (Варшава, Польща). 3 Конституція України, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996 р., № 30, ст. 141 4 Професор Центрально-європейського університету в Будапешті, експерт Гельсінського фонду з прав людини (Варшава, Польща).

Перше — будь-яка влада є обмеженою. Друге — кожна людина має свій автономний світ, у який не може втручатись жодна влада. Третє — кожна людина, захищаючи свої права, може висувати претензії державі, вимагати дотримання своїх прав. Є декілька необхідних для розуміння сучасної концепції прав людини ознак. Одне із найважливіших таких понять — людська гідність. Людська гідність є джерелом прав людини. Це свого роду відправна точка для побудови концепції прав людини. Не можна дати точне визначення, що таке гідність, але її можна відчувати. Її має кожна людина. Це своєрідний «лакмусовий папірець», що може сигналізувати про можливі порушення прав людини. Коли ми відчуваємо приниження, біль — страждає людська гідність. Якщо причиною страждання, болю є дії держави — це ситуація порушення прав людини. Для кращого розуміння цього важливого в концепції прав людини поняття Марек Новицький розрізняє людську гідність і особисту. Особиста гідність, каже він, є близьким до поняття честі. Якщо ми зробили гарний вчинок — наша особиста гідність зростає. Якщо ми скоїли аморальний вчинок — особиста гідність знижується. Людська ж гідність не залежить від наших вчинків. Вона є і залишається як у жахливого злочинця, так і в дитини, яка щойно народилась і ще не здійснила ані добрих, ані поганих вчинків. Покарання засудженого злочинця полягає в обмеженні волі, а також багатьох інших прав і свобод. Але це не означає, що людину можна піддавати тортурам. Права людини є індивідуальними. Це одна з важливих ознак прав людини. Вони не можуть бути колективними лише тому, що належать кожній окремій людині — індивідууму. Навіть коли проблема стосується цілої групи людей, кожна особа має свою особливу ситуацію. Кожен із нас, перебуваючи в будь-якій однаковій ситуації, відчуває себе по-різному. Це залежить від особистих рис та відмінностей, і є однією з важливих причин того, чому людській гідності не можна дати визначення або перетворити її на жорстку норму. Наприклад, людина з обмеженими можливостями, яка пересувається лише за допомогою візка, може відчувати приниження, дискримінацію, не маючи можливості потрапити до зали суду в той час, коли інша людина нічого подібного не відчуває. Говорячи про проблеми з правами людини, які впливають на групу людей, ми все одно маємо на увазі права кожної окремої особи, яка представляє цю групу. Наприклад, говорячи про права національних меншин, ми маємо на увазі права представників національних меншин. Все вищевикладене є особливо важливим з точки зору захисту прав людини. Системні проблеми зазвичай стосуються не лише однієї людини, а й багатьох інших. Але іноді висування претензій, боротьба за свої права зі сторони лише однієї людини може змінити ситуацію на краще для всієї групи людей, яких стосується ця проблема. Враховуючи філософське підґрунтя концепції прав людини, їх історію та еволюцію, важливо відмітити ще одну з основних ознак прав людини. Концепція прав людини лежить у площині відносин «влада — одиниця». Механізми захисту прав людини побудовані на тому, що влада а) не повинна втручатись в автономний світ людини, б) гарантує дотримання прав людини, реагуючи на дії інших осіб. У той же час права людини мають обмеження, які може встановлювати держава. Але для того, щоб уникнути необґрунтованого втручання, дії держави, пов’язані з обмеженням прав людини, мають бути чітко обумовленими. По-перше, будь-яке обмеження повинно мати мету — захист цінності, блага, якщо це благо знаходиться під загрозою. Прикладами таких благ та цінностей можуть бути: охорона здоров’я і моралі, захист прав інших осіб, безпека держави та громадський порядок. По-друге, будь-яке обмеження має бути передбаченим та регламентуватись законом. По-третє, будь-які дії, пов’язані з обмеженням прав людини, мають бути «необхідними в демократичному суспільстві». Іншими словами, обмеження може мати місце лише у тих випадках, коли немає інших способів досягти тих цілей, заради яких застосовується обмеження. І тільки у тих випадках, коли самі дії, пов’язані з обмеженням, є пропорційними цій меті. «Не можна ремонтувати наручний годинник молотом», — так пояснював принцип пропорційності у ХІХ столітті суддя Верховного суду США, який вперше його обґрунтував. Обмеженням можуть підлягати всі права і свободи, окрім свободи від жорстокого та такого, що принижує гідність, поводження і покарання та свободи від рабства. Ці права зазвичай називають «абсолютними». Нарешті, варто сказати, що права людини лишалися б тільки деклараціями, викладеними на папері, якби не існували механізми їх захисту. Щодо будь-якої держави діють власна національна та міжнародна системи захисту прав людини. На національному рівні за захистом своїх прав можна звернутись до установ, що знаходяться під юрисдикцією судової системи України. В Україні діють адміністративні суди, а також існує процедура розгляду скарг у рамках адміністративного судочинства. Це важливо тому, що ця процедура передбачає розгляд справ, сторонами яких є держава і державні установи, посадові особи. Основний документ, що гарантує права людини в Україні, — Конституція України. У Конституції ж закріплені основні механізми захисту прав людини на національному рівні. Із інших важливих державних інституцій слід назвати Уповноваженого Верховної ради України з прав людини. До цього органу, як і до інших державних установ і організацій, можна звертатись із скаргами, пропозиціями, заявами та інформаційними запитами. Розгляд звернень стосовно прав людини є одним із першочергових завдань Уповноваженого. Проте він може лише сприяти або разом з людиною вимагати відновлення в правах. Уповноважений, звісно, не приймає таких рішень, які приймає суд. Важливим державним органом є Конституційний суд України. Він контролює дотримання норм Конституції України. До Конституційного суду можна звернутись за тлумаченням окремих норм Конституції, проте не існує процедури подання індивідуальної скарги до Конституційного суду на порушення прав людини, передбачених Основним Законом (Конституцією). 69

Залежно від ситуації можна звертатись до органів виконавчої влади, до місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування. При цьому важливо знати, яким чином подаються звернення до органів влади та регулюється порядок надання відповідей. Для цього, крім Конституції, важливо знати положення Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації». Важливу роль відіграють громадські організація, які опікуються захистом прав та свобод людини. Ці організації можуть допомогти отримати правову допомогу, а в багатьох випадках беруться за супровід справи, організовують громадські моніторинги та громадські кампанії. На міжнародному рівні актуальними для України є система захисту прав людини ООН і Європейська система захисту прав людини. Існує досить багато механізмів, якими можна скористатись в рамках цих систем. Першим документом, що мав силу міжнародної угоди з прав людини і був обов’язковим до виконання державами, які його ратифікували (ввели до внутрішнього законодавства), стала Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.). Конвенція чинна і зараз. Права і свободи, закріплені в ній, можна захистити в Європейському суді з прав людини. Україна є учасницею цієї Конвенції. Варто звернутись до спеціальної літератури, щоб ознайомитись з тим, як працює Європейський суд з прав людини і як до нього можна звернутись. У рамках ООН Україна приєдналась до більшості міжнародних угод з прав людини. Для забезпечення контролю за виконанням міжнародних угод в системі ООН створені договірні органи — Комітети. До деяких комітетів можна звернутись з індивідуальною скаргою, але лише після того, як будуть використані всі ефективні засоби правового захисту всередині країни. Крім того, важливо дотриматись й інших критеріїв, за якими визначається прийнятність скарги. Ці критерії і процедура подачі скарги зазвичай описані у факультативному протоколі до міжнародної угоди. У будь-якому разі, варто звернутись до юриста по допомогу. У результаті розгляду індивідуальної скарги договірний орган виносить судження, в якому зазначає свою позицію щодо ситуації — чи було порушене з боку держави право. Звернутись з індивідуальною скаргою можна не до всіх комітетів. У системі ООН є й інші можливості для її використання з метою захисту прав людини. Один із впливових механізмів пов’язаний з тим, що держава — учасниця міжнародного органу повинна подавати періодичні звіти до договірного органу щодо виконання тієї чи іншої міжнародної угоди. Недержавні організації у свою чергу можуть подавати альтернативні звіти на звіт уряду.

Додаток 2.3.

██Міжнародний Білль про права людини

Міжнародний Білль про права людини складається з трьох документів, вироблених ООН. Це Загальна декларація прав людини (10 грудня 1948 р.), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (16 грудня 1966 р.), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (16 грудня 1966 р.). Далі названі деякі положення цих документів у спрощеному варіанті. Із Загальної декларації прав людини: ►► Право на життя, свободу й особисту недоторканність. ►► Рівність перед законом. ►► Свобода пересування і вибору місця проживання. ►► Заборона катувань та жорстокого, нелюдського тачи такого, що принижує людську гідність, поводження. ►► Право на пошук притулку в інших країнах. ►► Свобода думки, віросповідання і релігії. ►► Право на володіння майном. ►► Право на голосування та участь в управлінні. ►► Право на освіту. ►► Право на працю і створення профспілок. ►► Право на відповідний стандарт життєвого рівня. ►► Право на охорону здоров’я. ►► Право на участь у культурному житті. 70

Із Міжнародного пакту про громадянські і політичні права:: ►► Право на життя (ст. 6). ►► Заборона застосування катувань і жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання (ст. 7). ►► Заборона утримання в рабстві і підневільному стані (ст. 8). ►► Заборона примусової праці (ст. 8, п. 3). ►► Право на особисту недоторканність (ст. 9, п. 3). ►► Свобода пересування і право на вибір місця проживання (ст. 12). ►► Захист іноземців у випадку депортації (ст. 13). ►► Право на справедливий публічний розгляд у суді (ст. 14). ►► Заборона визнання винним у здійснені будь-якого карного злочину, що відповідно до діючого в момент його здійснення законодавства не був карним злочином (ст. 15). ►► Право на визнання правосуб’єктності (ст. 16). ►► Право на невтручання в особисте життя (ст. 17). ►► Свобода думки, совісті і релігії (ст. 18). ►► Право на вільне вираження своєї думки (ст. 19 і 20). ►► Свобода мирних зібрань та свобода об’єднань (ст. 21 і 22). ►► Право на одруження і право створювати родину (ст. 23). ►► Право дитини на такі засоби захисту, яких вона потребує як малолітня (ст. 24). ►► Публічні права, зокрема право на доступ до державної служби (ст. 25). ►► Заборона дискримінації (ст. 26). ►► Особливі права етнічних, релігійних і мовних меншин (ст. 27). Із Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права: ►► Право на працю (ст. 6). ►► Право на створення профспілок і вступ до них (ст. 8). ►► Право на соціальне забезпечення (ст. 9). ►► Охорона родини (ст. 10). ►► Право на достатній життєвий рівень (ст. 11). ►► Право на охорону здоров’я (ст. 12). ►► Право на освіту (ст. 13). ►► Право на участь у культурному житті, користування результатами наукового прогресу і на захист інтересів, що випливають із творчої авторської діяльності (ст. 15).

Додаток 2.4.

Завдання для роботи в групах

Порівняйте ваш перелік потреб і цінностей з текстом Міжнародного білля про права людини і дайте відповіді на запитання: 1. Які із зазначених вами потреб і цінностей можна знайти в статтях документів, що складають Міжнародний білль про права людини? 2. Які є в тексті Міжнародного білля про права людини, але їх немає у Вашому каталозі? 3. Які пункти, зазначені вами, не можна знайти в тексті Міжнародного білля про права людини? 4. Які висновки за результатами відповідей на перші три запитання можна зробити? Час для виконання: 10 хв.

Додаток 2.5.1.

██Типи міжнародних та національних документів про права людини

Декларації — це документи, які є заявою держав про наміри гарантувати закріплені в них права людини. Декларації не накладають чітких зобов’язань на держави. Зазвичай їх поява передує розробці та запровадженню інших документів, які вже накладають конкретні обов’язки на держави, тому мають форму і силу міжнародних договорів. Конвенції та Пакти — це міжнародні угоди, і якщо держава ратифікувала такий документ, вона має конкретні зобов’язання щодо виконання його норм. Якщо держава ратифікувала міжнародну угоду з прав людини (дитини), це означає, що такий документ стає частиною національного законодавства і навіть має пріоритет на законами держави (інші закони держави повинні не суперечити і відповідати стандартам міжнародної угоди). Завжди існують міждержавні організації, які контролюють виконання міжнародного договору, а також розроблені процедури, що встановлюють, яким чином відбуватиметься такий контроль. Наприклад, існує Комітет з прав дитини ООН, що контролює виконання Конвенції ООН про права дитини. Кожна держава періодично звітує до цього комітету, а громадські організації можуть подавати альтернативні звіти до Комітету, щоб висловити своє бачення, яке часто не збігається з баченням державних органів. До окремих Комітетів ООН можна звертатися безпосередньо зі скаргою, якщо на рівні держави проблема не була вирішена (у першу чергу через судову систему). Є й міжнародні суди. Наприклад, до Європейського суду з прав людини можна звертатися, якщо не вдалося захистити свої права в системі національного судочинства. Рекомендації міжнародних органів (наприклад, ООН та Ради Європи) — це документи, що мають характер рекомендацій. Але їхня важливість полягає у тому, що вони вказують на шляхи реалізації гарантій, які повинна забезпечити держава згідно з документами щодо дотримання прав людини (дитини), обов’язковими до виконання. Конституція і Закони держави — обов’язкові документи на території держави. Так само, як і на міжнародному рівні, існують державні організації, що контролюють виконання законів. Наприклад, можна звернутись до суду.

Додаток 2.5.2.

██Права людини в конституції України

(спрощений перелік статей II Розділу Конституції України. Конституція України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996 р., №30, ст. 141).

ІІ Розділ Конституції України закріплює й гарантує основні права та свободи людини і громадянина: ►► Право людини на вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 23). ►► Невід’ємне право на життя (ст. 27). ►► Право людини на повагу її гідності (ст. 28). ►► Право на свободу та особисту недоторканість (ст. 29). ►► Право не недоторканність житла (ст. 30). ►► Право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31). ►► Право на невтручання в приватне та сімейне життя (ст. 32). ►► Право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання (ст. 33). ►► Право на свободу думки та слова (ст. 34). ►► Право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35). ►► Право на об’єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36). ►► Право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38). ►► Право на мирні збори, мітинги та демонстрації (ст. 39). ►► Право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування (ст. 40). ►► Право кожного володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41). ►► Право на працю (ст. 43). ►► Право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст.44). ►► Право на відпочинок (ст. 45). ►► Право на соціальний захист (ст. 46). ►► Право на житло (ст. 47). 72

►► Право на достатній життєвий рівень (ст. 48). ►► Право на охорону здоров’я (ст. 49). ►► Право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50). ►► Гарантування ґрунтованого на вільній згоді шлюбу. Захисту материнства, дитинства й сім’ї (ст. 51, ст. 52).

Додаток 2.5.3.

██Назви найважливіших статей Європейської конвенції про захист прав людини

Конвенція 1950 р. Стаття 2 Стаття 3 Стаття 4 Стаття 5 Стаття 6 Стаття 7 Стаття 8 Стаття 9 Стаття 10 Стаття 11 Стаття 12 Сатття 13 Стаття 14

Право на життя. Заборона катування. Заборона рабства і примусової праці. Право на свободу та особисту недоторканність. Право на справедливий суд. Ніякого покарання без закону. Право на повагу до приватного і сімейного життя. Свобода думки, совісті і релігії. Свобода вираження поглядів. Свобода зібрань та об’єднання. Право на шлюб. Право на ефективний засіб юридичного захисту. Заборона дискримінації.

Протокол № 1 Стаття 1 Стаття 2 Стаття 3

Захист власності. Право на освіту. Право на вільні вибори.

Протокол № 4 Стаття 1 Стаття 2 Стаття 3 Стаття 4

Заборона ув’язнення за борг. Свобода пересування. Заборона вислання громадянина. Заборона колективного висилання іноземців.

Протокол № 6 Стаття 1

Скасування смертної кари.

Протокол № 7 Стаття 1 Стаття 2 Стаття 3 Стаття 4 Стаття 5

Процедурні гарантії, що стосуються висилання іноземців. Право на оскарження в кримінальних справах. Відшкодування в разі судової помилки. Право не бути притягненим до суду або покараним двічі. Рівноправність кожного з подружжя.

Протокол № 12 Стаття 1

Загальна заборона дискримінації.

Протокол № 13 Стаття 1

Скасування смертної кари.

Додаток 2.5.4.

██Міжнародний Білль про права людини

Загальна декларація прав людини не була документом для обов’язкового дотримання і виконання державами. Такими документами стали міжнародні пакти, конвенції. Загальну декларацію прав людини і два Міжнародних пакти 1966 року називають Міжнародною Хартією прав людини. Міжнародний Білль про права людини складається з трьох документів, що вироблені в рамках ООН. Це Загальна декларація прав людини (10 грудня 1948 р.), Міжнародний пакт про громадянські й політичні права (16 грудня 1966 р.), Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права (16 грудня 1966 р.). Далі названі деякі положення цих документів у спрощеному варіанті. З Загальної декларації прав людини: ►► Право на життя, свободу й особисту недоторканість. ►► Рівність перед законом. ►► Свобода пересування і вибору місця проживання. ►► Заборона катувань та жорстокого, нелюдського та такого, що принижує людську гідність, поводження. ►► Право на пошук притулку в інших країнах. ►► Свобода думки, віросповідання і релігії. ►► Право на володіння майном. ►► Право на голосування та участь в управлінні. ►► Право на освіту. ►► Право на працю і створення профспілок. ►► Право на відповідний стандарт життєвого рівня. ►► Право на охорону здоров’я. ►► Право на участь у культурному житті. З Міжнародного пакту про громадянські і політичні права: ►► Прова на життя (ст.6). ►► Заборона застосування катувань і жорстокого, нелюдського та такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання (ст.7). ►► Заборона утримання в рабстві і підневільному стані (ст.8). ►► Заборона примусової праці (ст.8, п.3). ►► Право на особисту недоторканість (ст. 9, п.3). ►► Свобода пересування і право на вибір місця проживання (ст.12). ►► Захист іноземців у випадку депортації (ст.13). ►► Право на справедливий публічний розгляд у суді (ст.14). ►► Заборона визнання винним у здійсненні якого-небудь карного злочину, що відповідно до діючого в момент його здійснення законодавства не було карним злочином (ст.15). ►► Право на визнання правосуб’єктності (ст.16). ►► Право на невтручання в особисте життя (ст.17). ►► Свобода думки, совісті і релігії (ст.18). ►► Право на вільне вираження своєї думки (ст.19 і 20). З Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права: ►► Право на працю (ст.6). ►► Право на створення профспілок і вступ до них (ст.8). ►► Право на соціальне забезпечення (ст.9). ►► Охорона родини (ст.10). ►► Право на достатній життєвий рівень (ст.11). ►► Право на охорону здоров’я (ст.12). ►► Право на освіту (ст.13). ►► Право на участь у культурному житті і право на користування результатами наукового прогресу і на захист інтересів, що випливають із творчої авторської діяльності (ст.15). 74

Додаток 2.5.5.

██Матеріали для пояснення теми «Підхід до розвитку, що базується на дотриманні прав людини — що це означає?»

Додаток 2.5.6.

██Застосування підходу, заснованого на дотриманні прав людини. Мотиваційне керівництво для громадянського суспільства Якоб Киркман Босен и Томас Мартин (Jakob Kirkemann Boesen & Tomas Martin). Датський інститут з прав людини,

Підхід, заснований на просуванні добродійності

Підхід, орієнтований на задоволення потреб

Підхід, заснований на дотриманні прав людини

Орієнтований на вкладені ресурси, а не на кінцевий результат

Орієнтований і на вкладені ресурси, і на кінцевий результат

Орієнтований і на процес діяльності, і на її кінцевий результат

Основна увага приділяється росту благодійності

Основна увага приділяється задоволенню потреб

Основна увага приділяється забезпеченню можливості реалізувати права

Визнає моральні зобов’язання багатих перед бідними

Визнає індивідуальні та Визнає потребу в чогрупові права як вимоги, що му-небудь як достатню визначають законні і моральпідставу для висунення ні обов’язки відповідальних вимоги (заяви про право) сторін (перш за все держави)

Розглядає людей як потерпілих

Розглядає людей як об’єкт, на який спрямовані заходи щодо розвитку

Розглядає людей і групи в контексті посилення їх здатності вимагати дотримання своїх прав

Люди заслуговують допомоги

Люди мають право на допомогу

Додаток 2.5.7. Порушення прав людини, на які необхідно відреагувати

Носії обов’язків

Носії прав (наприклад, бенефіціари стратегій організацій громадянського суспільства)

Інші зацікавлені сторони для застосування підходу

Додаток 2.5.8.

██Група 1: Громадянські і політичні права («перше покоління прав людини»)

Права людини можна класифікувати за різними групами. Найбільш актуальним є поділ на дві великі групи: громадянські і політичні права, з одного боку, і економічні, соціальні і культурні права, з іншого боку. Загальна декларація прав людини охоплює ці дві групи прав в одному документі. Однак при більш детальній розробці інших складових Міжнародного пакту про права людини було прийнято рішення розділити ці дві групи прав на два документа: Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Обґрунтування такого поділу полягає в тому, що ці дві групи прав різні за своїм характером. Перша група включає права, які застосовуються автоматично (по праву існування людини і громадянина), у той час як друга група охоплює права, для реалізації яких необхідна ступінчаста реалізація. Таким чином, для забезпечення двох груп прав також потрібні різні заходи. Громадянські і політичні права, спочатку запропоновані у XVIII столітті, розглядалися як засіб захисту особи від державного втручання і включали право голосу, право зборів, право на свободу слова, право на справедливий суд, право на свободу від катувань та обмеження прав і право на захист закону. У Загальній декларації прав людини та Міжнародному пакті про громадянські і політичні права передбачені такі види громадянських і політичних прав: 13. Право на участь в регулярних і справедливих виборах. 14. Право мати вільний вибір зайнятості. 15. Право на захист від примусу вступати в будь-які організації. 16. Право на захист від рабства. 17. Право на захист від катувань та жорстокого поводження. 18. Право на захист від довільної висилки або затримання. 19. Право батьків вибирати вид освіти для своїх дітей. 20. Право власності на будь-які результати своєї наукової, літературної чи художньої діяльності.

1. Право на життя. 2. Право на власність. 3. Право на рівне ставлення перед законом. 4. Право на справедливий і відкритий суд і презумпція невинності. 5. Право на особисте життя. 6. Право на свободу пересування в межах своєї країни. 7. Право шукати притулку за кордоном. 8. Право вступати в шлюб і створювати сім’ю. 9. Право на свободу переконань і релігії. 10. Право на свободу думки і слова. 11. Право на мирні зібрання та асоціації. 12. Право брати участь у веденні державних справ (прямо або опосередковано).

Додаток 2.5.9.

██Група 2: Економічні, соціальні та культурні права («друге покоління прав людини»)

Права людини можна класифікувати за різними групами. Найбільш актуальним є поділ на дві великі групи: громадянські і політичні права, з одного боку, і економічні, соціальні і культурні права, з іншого боку. Загальна декларація прав людини охоплює ці дві групи прав в одному документі. Однак при більш детальній розробці інших складових Міжнародного пакту про права людини було прийнято рішення розділити ці дві групи прав на два документа: Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Обґрунтування такого поділу полягає в тому, що ці дві групи прав різні за своїм характером. Перша група включає права, які застосовуються автоматично (по праву існування людини і громадянина), у той час як друга група охоплює права, для реалізації яких необхідна ступінчаста реалізація. Таким чином, для забезпечення двох груп прав також потрібні різні заходи. Сучасне розуміння економічних, соціальних і культурних прав: ►► Трудові права, у тому числі свобода від примусової праці, право вільно приймати рішення про вибір роботи, право на справедливу оплату праці та рівну оплату за працю рівної вартості на відпочинок, на розумне обмеження годин роботи, на безпечні і здорові умови праці, право на приєднання до профспілок та їх створення і право на страйк. 78

►► Право на соціальне забезпечення і соціальний захист, у тому числі право не бути довільно або необґрунтовано позбавленим соціального забезпечення та право на рівний доступ до належного захисту у випадку втрати робочого місця, захворювання, настання похилого віку або в інших випадках відсутності коштів для існування через обставини, що не залежать від людини; право на захист і допомогу сім’ї, у тому числі право на вступ до шлюбу за вільною згодою, право на захист материнства і батьківства та право дітей на захист від економічної і соціальної експлуатації. ►► Право на достатній життєвий рівень, у тому числі право на їжу і захист від голоду, право на належне житло, воду й одяг. ►► Право на здоров’я, у тому числі право на доступ до медичних установ, товарів і послуг, право на здорові умови праці та здорове навколишнє середовище, право на захист від епідемічних захворювань, права на сексуальне і репродуктивне здоров’я. ►► Право на освіту, у тому числі право на безплатну й обов’язкову початкову освіту і на доступну середню та вищу освіту, яка поступово стає безкоштовною; а також свобода батьків вибирати школу для своїх дітей. ►► Культурні права, у тому числі право на участь у культурному житті і право на обмін і користування науковими досягненнями, а також право на захист моральних і матеріальних інтересів людини, що виникають у зв’язку з науковими, літературними чи художніми працями, автором яких вона є.

Додаток 2.5.10.

██Група 3: Колективні права («третє покоління прав людини»)

Права людини можна класифікувати за різними групами. Найбільш актуальним є поділ на дві великі групи: громадянські і політичні права, з одного боку, і економічні, соціальні і культурні права, з іншого боку. Загальна декларація прав людини охоплює ці дві групи прав в одному документі. Однак при більш детальній розробці інших складових Міжнародного пакту про права людини було прийнято рішення розділити ці дві групи прав на два документа: Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Обґрунтування такого поділу полягає в тому, що ці дві групи прав різні за своїм характером. Перша група включає права, які застосовуються автоматично (по праву існування людини і громадянина), у той час як друга група охоплює права, для реалізації яких необхідна ступінчаста реалізація. Таким чином, для забезпечення двох груп прав також потрібні різні заходи. Права третього покоління (колективні права) були вперше описані у другій половині ХХ століття. Це права, які не можуть реалізовуватися через одного чоловіка, а тільки колективно. Перелік прав третього покоління досить широкий і включає: 1. Право на економічний розвиток. 2. Право на процвітання. 3. Право користуватися перевагами економічного зростання. 4. Право на соціальну гармонію. 5. Право на здорове навколишнє середовище, чисте повітря і воду. 6. Право на мир. 7. Право на розвиток. 8. Право на гуманітарну допомогу. 9. Право на захист навколишнього середовища. 10. Права сексуальних меншин. 11. Права національних, релігійних, мовних меншин. 79

Додаток 2.5.11.

██«Міжнародні норми для реалізації підходу, заснованого на дотриманні прав людини»

Підхід, заснований на дотриманні прав людини (ППЛ), ґрунтується на міжнародних документах у сфері прав людини. Усі програми, які додержують принципів ППЛ, повинні і далі просувати реалізацію прав людини, а також застосовувати стандарти і принципи дотримання прав людини для того, щоб направляти свою діяльність на всіх етапах програмного циклу. Права людини прописані в Загальній декларації прав людини та інших міжнародних документах у сфері прав людини. ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ 1948 р. Ця історична Декларація стала першим глобальним документом, у якому встановлені рівні і невідчужувані права і свободи кожної людини. Ці загальні права і свободи визначені в 30 статтях; детальніше вони були розроблені в наступних міжнародних договорах, регіональних інструментах у сфері прав людини, національних конституціях та інших законодавчих актах. Загальна декларація прав людини спільно з МПГПП і МПЕСКП і факультативними протоколами до них (див. нижче) складають Міжнародний білль про права людини.

9 ОСНОВНИХ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ У СФЕРІ ПРАВ ЛЮДИНИ У центрі міжнародної системи просування і захисту прав людини знаходяться 9 основних міжнародних договорів у сфері прав людини. Кожен з цих договорів передбачає створення комітету експертів (договірного органу) для моніторингу виконання положень договорів державами-учасниками. На додаток до деяких договорів прийняті факультативні протоколи, що стосуються конкретних питань, і в яких встановлюються додаткові права і обов’язки за договором.

МІЖНАРОДНИЙ ПАКТ ПРО ГРОМАДЯНСЬКІ І ПОЛІТИЧНІ ПРАВА 1966 р. (МПГПП, ICCPR) Цей маючий обов’язкову силу договір був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН. Він зобов’язує держави-учасниці поважати всі цивільні і політичні права людини. Ці права іноді називаються «першим поколінням прав людини»; вони включають такі права: право на життя, право не бути підданим катуванню, свобода релігії, свобода слова, свобода об’єднань, виборчі права та право на справедливий суд та належну правову процедуру. Орган, відповідальний за моніторинг: Комітет ООН з прав людини. МІЖНАРОДНИЙ ПАКТ ПРО ЕКОНОМІЧНІ, СОЦІАЛЬНІ І КУЛЬТУРНІ ПРАВА1966 р. (МПЕСКП, ICESCR) МПЕСКП за своєю силою є тотожнім МПГПП, однак на держави-учасниці накладаються зобов’язання не тільки забезпечувати повагу цих прав, скільки «вживати заходів» для забезпечення економічних, соціальних і культурних прав людини. Іноді їх називають «другим поколінням прав людини»; вони включають такі права, як право на здоров’я, право на освіту, трудові права і право на достатній життєвий рівень. Орган, відповідальний за моніторинг: Комітет ООН з економічних, соціальних і культурних прав. 80

МІЖНАРОДНА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЛІКВІДАЦІЮ ВСІХ ФОРМ РАСОВОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ 1969 р. (КЛРД, ICERD) Положення КЛРД вимагають від держав-учасниць засудити та подолати расову дискримінацію в усіх формах і сприяти взаєморозумінню між расами, у тому числі забезпечити право на рівність, заборону дискримінації та ефективні засоби правового захисту для жертв. Орган, відповідальний за моніторинг: Комітет з ліквідації расової дискримінації. КОНВЕНЦІЯ ПРО ЛІКВІДАЦІЮ ВСІХ ФОРМ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЩОДО ЖІНОК 1981 р. (КЛДЖ, CEDAW) КЛДЖ встановлює універсальне визначення дискримінації щодо жінок і містить порядок дій по викоріненню дискримінації за статевою ознакою. Держави-учасниці КЛДЖ беруть на себе зобов’язання забезпечити рівність прав чоловіків і жінок в національному законодавстві, усунути всі дискримінаційні положення в законі і прийняти нові положення для захисту жінок від дискримінації. Орган, відповідальний за моніторинг: Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок. КОНВЕНЦІЯ ПРОТИ КАТУВАНЬ ТА ІНШИХ ЖОРСТОКИХ, НЕЛЮДСЬКИХ АБО ТАКИХ, ЩО ПРИНИЖУЮТЬ ГІДНІСТЬ, ВИДІВ ПОВОДЖЕННЯ І ПОКАРАННЯ 1987 р. (КПП, CAT) Метою КПП є викорінення тортур по всьому світу. Держави-учасниці цієї конвенції беруть на себе зобов’язання вживати ефективних заходів для попередження тортур на своїх територіях. Крім цього, їм забороняється висилати осіб в країни, щодо яких є обґрунтовані підозри, що там до людей можуть застосовуватися тортури. Орган, відповідальний за моніторинг: Комітет проти тортур. КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРАВА ДИТИНИ 1990 р. (КПД, CRC) Держави-учасниці цієї конвенції беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення громадянських, економічних і соціальних прав кожної дитини. До конвенції прийняті три факультативних протоколи, що стосуються участі дітей у збройних конфліктах і торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії. Вони є обов’язковими тільки для країн, що підписали і ратифікували їх. Орган, відповідальний за моніторинг: Комітет з прав дитини. МІЖНАРОДНА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ВСІХ ТРУДЯЩИХ-МІГРАНТІВ І ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ 2003 р. (КПТМ, ICRMW) У КПТМ встановлені стандарти, керівні принципи і стимули для просування прав трудящих-мігрантів у кожній країні і підкреслюється зв’язок між міграцією і правами людини. Держави-учасниці беруть на себе зобов’язання щодо захисту прав трудящих-мігрантів. Орган, відповідальний за моніторинг: Комітет із захисту прав всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей. МІЖНАРОДНА КОНВЕНЦІЯ ДЛЯ ЗАХИСТУ ВСІХ ОСІБ ВІД НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗНИКНЕНЬ 2010 р. (КНЗ, CED) Положення КНІ спрямовані на запобігання насильницьких зникнень; держави-учасники забезпечують, щоб ніхто не піддавався насильницьким зникненням, а також вживають заходів щодо криміналізації цього діяння і розслідування всіх випадків насильницьких зникнень. Орган, відповідальний за моніторинг: Комітет з насильницьких зникнень. КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРАВА ІНВАЛІДІВ 2008 р. (КПІ, CRPD) У КПІ прийнята широка класифікація категорій осіб з обмеженими можливостями, а також встановлено, як до таких осіб повинні застосовуватися всі групи прав людини. У Конвенції зазначено сфери, у яких держави-учасниці повинні провести адаптацію, щоб люди з обмеженими можливостями могли ефективно реалізовувати свої права, а також сфери, у яких їх права були порушені, і в яких необхідно вжити заходів для відновлення прав. Орган, відповідальний за моніторинг: Комітет з прав інвалідів.

ІНСТРУМЕНТ МОНІТОРИНГУ КЛЮЧОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В СФЕРІ ПРАВ ЛЮДИНИ Універсальний періодичний огляд (УПО) — механізм, який передбачає регулярну оцінку ситуації з правами людини в усіх 193 країнах-учасницях ООН. Основою для УПО є Статут ООН, Загальна декларація прав людини, міжнародні договори і конвенції, які ратифікувала країна, а також добровільно взяті зобов’язання. 81

Додаток 3.1.

██Приклади ситуацій для роботи в групах

Ситуація 1 Адміністрація школи заборонила входити батькам на її територію, мотивуючи це заходами безпеки. Тому батьки учнів 3-4-го класів змушені чекати дітей на вулиці, коли приходять за ними після занять. Увійти до школи батьки можуть лише на запрошення адміністрації (наприклад, щоб відвідати батьківські збори), пред’явивши документ, що засвідчує особу. Щодо цього школа прийняла відповідне нормативне положення. Ситуація 2 Місцева влада прийняла рішення розташувати сміттєзвалище на околиці міста, поблизу мікрорайону, де проживають декілька сімей. Відстань від будинків сімей до майбутнього сміттєзвалища відповідає нормам законодавства, проте власники будинків занепокоєні, що навіть за таких умов наявність звалища негативно позначиться на стані їхнього здоров’я, а цінність їхній нерухомості значно знизиться. Ситуація 3 Місцева влада планує облаштувати центральну частину міста, де раніше стояв один із пам’ятників радянських часів. Громада православних християн вважає, що на цьому місці має бути розташована капличка, оскільки багато років тому на тут знаходилася церква, яку зруйнували, також на цьому місці загинула велика кількість людей. Однак більшість жителів міста, і перш за все молодь, вважають, що в центральній частині міста треба облаштувати територію відпочинку: фонтани, лавочки, дерева, великий екран для трансляції важливих подій. Деякі жителі міста навіть мають саморуч зроблені креслення такої території. Ситуація 4 У населеному пункті проживає сім’я з числа тих, яких зазвичай називають «сім’ї, що перебувають у складних життєвих обставинах». У сім’ї четверо дітей, а батьки з народження є незрячими. Матеріальне становище родини дуже скрутне, у квартирі, яку вони орендують, погані умови, брудно, взимку досить прохолодно. Проте діти відвідують школу, добре навчаються і не скаржаться на своїх батьків.

Додаток 3.2.

Завдання для роботи в групах

1. Хто у наведеній ситуації є носіями прав? Назвіть усіх, кого може торкатися ця ситуація як носіїв прав, враховуючи загальний контекст і місце подій. 2. Яких прав людини стосується ця ситуація і чому? 3. Хто є носіями обов’язків? Назвіть усіх, кого може торкатися ця ситуація як носіїв обов’язків, враховуючи загальний контекст і місце подій. 4. У чому саме полягають обов’язки кожного з носіїв обов’язків? Відповідаючи на це запитання, подумайте: якими саме мають бути дії носіїв обфов’язків у контексті таких категорій: «Поважати», «Захищати», «Забезпечувати». 5. Підготуйте презентацію результатів роботи групи. Час для виконання: 15 хв.

Додаток 3.3.

██Презентація «Принципи підходу, що базується на дотриманні прав людини»

Додаток 3.4.

██Основні тези інформаційного повідомлення

Головна ідея підходу, що базується на дотриманні прав людини, походить від юридичних і філософських відносин між «особами, які наділені правами», тобто «носіями прав» (rights holders), та «носіями обов’язків» (duty bearers). Наявність прав у носіїв цих прав означає наявність відповідних обов’язків у носіїв обов’язків. Ці обов’язки можна умовно розподілити на декілька категорій: «Поважати», «Захищати», «Забезпечувати». Поважати (або дотримуватись) Носій обов’язків, у першу чергу, не повинен втручатися в право, яким володіє носій прав. Приклад: право на приватність — пов’язане, перш за все, з обов’язком не втручатись у приватне життя людини (свободою від втручання). Захищати Носій обов’язків повинен здійснити конкретні дії, щоб захистити права носія прав. Приклад: свобода від поганого та такого, що принижує гідність, поводження і покарання, включає необхідність проводити ефективне розслідування у разі, якщо таке поводження мало місце. Забезпечувати Носій обов’язків повинен здійснити певні позитивні дії для того, щоб право носія прав було реалізоване. Приклад: право на освіту вимагає від «носія обов’язків» певних активних дій — побудувати школи, надрукувати підручники, розробити програми, підготувати вчителів і т.п. Причини, за якими носії прав не можуть вимагати дотримання своїх прав, а носії обов’язків — виконувати свої обов’язки, називають «прогалинами у потенціалі».

Додаток 3.5.

██Опис історій про дії організацій, які здійснювали свою діяльність у відповідності із ППЛ

Ситуація 1 Місцева рада прийняла постанову щодо заборони дітям віком до 14 років знаходитись на вулиці та інших громадських місцях (своєрідна «комендантська година») з 22-ї години, а для тих, кому 14-16 років, – з 23-тої години. Своє рішення місцева влада мотивувала тим, що ця міра є заходом безпеки в інтересах дітей, а також превентивними діями щодо запобігання підлітковій злочинності і вживання дітьми наркотичних речовин та алкоголю. Одна із місцевих організацій, після аналізу ситуації, сформувала власну позицію відносно того, що навіть добрі наміри не можуть обґрунтовувати порушення прав людини. Зокрема, організація вбачала в рішенні влади неправомірне втручання у свободу пересування і в право на приватне і сімейне життя. А головне те, що постанова безпосередньо суперечила Конституції України і місцева рада не мала повноважень приймати подібне рішення. Організація вирішила вимагати відміни цієї постанови, що на думку ініціаторів вирішило б проблему. Основним видом для цього було обрано стратегічну судову справу. Організація знайшла сім’ю, що мала дітей того віку, яких стосувалася ця постанова, та адвокатів, які погодились представляти їхні інтереси. Вже через півроку суд першої інстанції визнав рішення місцевої влади антиконституційним і таким, що порушує права громадян на свободу пересування. Адже, відповідно до національного законодавства, прийняття таких рішень не є компетенцією місцевих рад. Тим самим, завдяки судовому рішенню була підтверджена дія Конституції та національного законодавства і усунута практика перевищення повноважень органами місцевого самоврядування. 91

Ситуація 2 Учні середньої школи в рамках уроків з громадянської освіти розробляли проекти, що стосувались шкільної або місцевої громади. Визначаючи проблеми школи, вони ознайомились з результатами моніторингу прав людини в школах України. Так, в одній із частин звіту за результатами моніторингу відсутність перегородок у шкільних туалетах трактувалася як проблема з дотриманням права на приватність. Учні зауважили, що в їхній школі існує саме така проблема, на яку вони раніше не звертали увагу, хоча відчували незручності. Із числа учнів було сформовано невелику ініціативну групу для вирішення цієї проблеми. Їхні дії та рішення були самостійними, а до педагога вони зверталися з метою отримати консультації. Визначивши, що відповідальною у цій ситуації є адміністрація школи, група вирішила, що може вимагати від неї встановлення перегородок у туалеті. Учні також дійшли висновку, що адміністрація не має достатньо коштів і навіть вимоги не здатні прискорити вирішення цього питання. Представники ініціативної групи провели роботу з іншими учнями, пояснюючи їм саму проблему і той факт, що ця проблема пов’язана з їхнім правом на приватність. Крім того, вони оголосили в школі збір макулатури для отримання грошей на закупівлю матеріалів для встановлення перегородок. Наприкінці навчального року учні підрахували, яка сума їм потрібна, здали макулатуру й отримали невелику суму грошей, якої вистачало на закупівлю матеріалів. Не відмовляючись від вимог до адміністрації школи щодо вирішення їхньої проблеми, представники ініціативної групи принесли зібрані гроші директору і розповіли про свою стурбованість, пов’язану з порушення права на приватність внаслідок відсутності перегородок в туалетах школи. Після цього учні висловили вимогу адміністрації: забезпечити встановлення перегородок за рахунок зібраних коштів. На початку нового навчального року перегородки в туалетах школи були встановлені адміністрацією. Ситуація 3 Із повідомлення у соціальній мережі голови селищної ради: «Идут работы по подписанию договоров на вывоз мусора. Идут. Успешно. Там, где месяц назад на самой первой встрече с жителями домиков, мы получили решительное и массовое «Нет!». Но сознание людей меняется, этому способствуют в первую очередь отдельные активные жители домиков «камикадзе», первыми подписавшие договора. А также работа нашей дружной и активной волонтерско-исполкомовской команды. Раз в неделю мы, вооружившись договорами, ходим по дворам, просим, уговариваем. Очень эмоционально. Неблагодарно. Трата времени колоссальная: по полчаса на каждый двор, где категорически не хотят, не производят, сами вывозят на свалку, не желают, и «дело не в 14 гривнях», а в том, что «лес засран, дороги разбиты, фонарей нет, а я вам должен платить за мусор». Объясняем. Приводим примеры. Показываем. Рассказываем. Миллиметровыми шажочками движемся вперед. Не назад. Итак, в двухэтажном домике, где поначалу на вывоз мусора подписались всего 2-3 квартиры, в данный момент остались без подписанных договоров всего 2 квартиры. Жители настроены решительно: свалок во дворе быть не должно! Сжигать мусор вредно! Готовы организовываться и решать проблемы совместно! Со стороны поссовета обещание покосить весь бурьян (сегодня днем done) и вывезти с помощью техники накопленные за годы горы мусорного добра. Спасибо всем сознательным местным жителям. Спасибо нашей дружной команде: за вашу отчаянную веру и усилия». Ситуація 4 Із повідомлення у соціальній мережі голови селищної ради: Отчет об установке игровой площадки возле церкви в с.Терновая. На пустыре возле церкви была оборудована детская игровая площадка. Ее установку выполняли, без преувеличения, всем миром. И, пожалуй, это самый длительный проект, затянувшийся практически на год. Хочу поблагодарить в первую очередь компанию Altrif Label BV (Нидерланды) за помощь в приобретении игровых элементов, а также за терпение в ожидании отчета (деньги на закупку были выделены еще осенью прошлого года, но хранить игровые элементы было негде, а держать их во дворе в осенне-зимний период не хотелось, поэтому мы купили все необходимое лишь весной). Были закуплены горка, качели и балансиры, а также строительные материалы для установки оборудования. Воодушевленные известием об установке площадки, местные жители засучили рукава и провели полномасштабный субботник, к которому присоединились харьковские активисты, волонтеры и экологи. ООО «Колос2000» помогал несколько раз (осенью и весной), предоставляя тяжелую технику, ровняя площадку, вывозил крупногабаритный мусор и ветки, завозил песок. ООО «Пром-энерго Продукт» доставил огромную фуру бревен для оборудования деревянных элементов (так как площадка получилась очень большой). Бревна были отвезены частично на площадку по 92

ул.Мичурина, а также для игровой площадки в смт Введенка (которую создают сами родители-активисты для своих детей). Над созданием площадки работали коммунальщики КП «Господар». В предпоследнем этапе, установке деревянных элементов, участвовали харьковские волонтеры (среди них участники АТО), местные депутаты. На всех этапах координацию работы, логистику, организацию поддерживал БФ «Долони». Работы еще много: надо установить все деревянные элементы, сделать ограждение и завезти песок. Из маленькой идеи родился довольно масштабный и, в общем-то, дорогостоящий проект. В эту субботу я попрошу принять участие тех друзей, которые хотели бы поддержать наши проекты и проявить себя. Установка деревянных элементов и работа с деревом — прекрасная возможность сделать это. Кто хочет поучаствовать — пишите в комментариях под постом. Я свяжусь с вами. Друзья, благодарю всех за помощь. Назову не всех, так как людей, помогавших в этом процессе, было очень-очень много. Я благодарна каждому из вас». Ситуація 5 У невеликому населеному пункті закривали школу. Таке рішення прийняла місцева влада, оскільки вважала нерентабельним утримувати цю школу, зважаючи на малу кількість дітей. Проте влада продумала довіз дітей до сусіднього населеного пункту шкільним автобусом. Батьки і вчителі вийшли на мітинг, щоб школу не закривали. Вони доводили, що із закриттям школи їхнє село приречене на вмирання: молоді сім’ї й надалі будуть покидати домівки, а село лишиться чи не єдиного культурного центру, яким була школа. Дізнавшись про це, громадська організація запропонувала свою допомогу мешканцям села. Її представники провели переговори з місцевою владою, щоб та погодилась зберегти школу, зменшивши видатки на її утримання. Поряд з цим організація розпочала роботу з мешканцями села щодо управління діяльністю школи таким чином, щоб при зменшенні фінансування вона могла розвиватись завдяки більш активному включенню громади. Батьки встановили графік чергування і прибирання приміщень школи. Обіди для дітей готували місцеві фермери. Для дорослих школа запропонувала курси з організації фермерських господарств, комп’ютерної грамотності і т.п. Деякі гуртки вели самі батьки, а вчителі вчилися розробляти проекти. Разом з дітьми і батьками вони почали здійснювати благоустрій приміщення школи, присадибної ділянки, також поширилась участь школи у різноманітних конкурсах для дітей. У результаті школу вдалося не просто зберегти, натомість до неї почали переводити дітей із сусідніх населених пунктів. Ситуація 6 За матеріалами ЗМІ: У центрі Києва проходить акція на підтримку незрячих людей. Тільки у столиці та Київській області, за інформацією учасників акції, проживає близько 4 тисяч незрячих людей, майже 2 тисячі з них — інваліди І групи. Детальніше читайте на УНІАН: http://health.unian.ua/regnews/1486111-v-tsentri-kieva-prohodit-aktsiya-napidtrimku-nezryachih-lyudey.html У центрі Києва проходить акція на підтримку незрячих людей «Не закривайте очі на проблеми незрячих». Як передає кореспондент УНІАН, у заході беруть участь до десяти людей. Вони зібралися, щоб привернути увагу суспільства до проблем, з якими щодня стикаються люди з вадами зору, зокрема, це непристосованість інфраструктури та проблема з працевлаштуванням. На плакатах учасників акції повідомляється, що в Україні живе близько 33 тисячі незрячих людей, а за неофіційною статистикою — понад 50 тисяч. Тільки у Києві та Київській області, за інформацією учасників акції, проживає близько 4 тисяч незрячих людей, майже 2 тисячі з них — інваліди І групи. При цьому наголошується, що роботу мають лише 3,5 тисячі незрячих (20%). «Більшість із них — формально, заради отримання фірмою пільг», — сказано на плакаті. Також активісти зауважують, що жоден з українських навчальних закладів непристосований до навчання незрячих. Учасники акції розмістили плакат із порадами, як можна допомогти незрячій людині. Зокрема, як допомогти їй пройти, як поводитися з її ціпком, як читати такій людині та розмовляти з нею. Одна з учасниць акції розповіла про проблеми, з якими стикається її незряча мати. Активістка наголосила на необхідності кращого облаштування станцій метрополітену для людей із вадами зору. Також вона заявила, що по всьому місту треба покласти тактильну плитку, яка допомагає незрячим під час пересування містом. Наступаючи на плитку, незряча людина може зрозуміти, коли наближається до наземного чи підземного переходу, світлофора чи перешкоди, а також повороту дороги чи наземного переходу під кутом 90 градусів. За словами учасниці, не всі люди правильно реагують на людину з білим ціпком, не пропускаючи її на вулиці. Крім того, активісти наголошують, що книги зі шрифтом Брайля мають бути не лише у бібліотеках Українського товариства сліпих. Детальніше читайте на УНІАН: http://health.unian.ua/regnews/1486111-v-tsentri-kieva-prohodit-aktsiya-na-pidtrimku-nezryachih-lyudey.html 93

Додаток 3.6.

Завдання для роботи в групах

1. Ознайомтеся з історією та обговоріть її в групі. 2. Як ця історія пов’язана з правами людини? 3. Хто є носіями обов’язків і хто є носіями прав у цій історії? 4. У чому саме, на вашу думку, полягають найглибші причини проблемної ситуації, описаної в історії? 5. Чи спиралася організація на принципи ППЛ (участь; недискримінація; підзвітність; прозорість; демократичне врядування)? Якщо ні, то чому ви так вважаєте? Якщо так, то на які саме і чому ви так вважаєте? 6. Якщо ви вважаєте, що дії організації могли б бути ефективнішими, якби вона враховувала принципи ППЛ, зазначте – що саме ви би змінили і чому. Час для виконання: 15 хв.

Додаток 3.7.1.

██Застосування підходу, заснованого на дотриманні прав людини, у проектній діяльності

Стандарти дотримання прав людини, а також принципи, які виходять із цих стандартів, слугують керівництвом на всіх стадіях проектної діяльності (аналіз контексту та зацікавлених сторін, визначення проблеми, мети і завдань, визначення ризиків, написання бюджету, виконання проекту, моніторинг, оцінка). Універсальність і невідчужуваність; неподільність; взаємозалежність і взаємозв’язок прав людини. «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах». Не можна розглядати права людини в ієрархічному порядку: зокрема, ділити права людини на більш-менш важливі. Усі права людини мають рівний статус. Реалізація одного права часто залежить від реалізації інших прав. Важливість всебічного і цілісного бачення програмної діяльності. Фокус: на правах людини, гідність кожного. Рівність і відсутність дискримінації. Усі люди рівні в силу вродженої гідності кожної людини. Усі люди мають права без будь-якої дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, етнічної приналежності, віку, мови, віросповідання, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, фізичної вади, власності, сексуальної орієнтації, гендерної приналежності, народження або іншого статусу. Фокус: на найбільш уразливі групи; врахування гендерних питань. Участь і включення. Кожна людина має право на активну, вільну і сильну участь, внесок і реалізацію цивільного, економічного, соціального, культурного і політичного розвитку, в якому можуть здійснюватися основні права і свободи людини. Фокус: на підвищенні потенціалу вразливих груп і людей, адвокасі. Підзвітність (відповідальність) держави і верховенство закону. Держави та інші підзвітні сторони відповідають за дотримання прав людини. Носії порушених прав мають право звернутися до компетентного суду або іншого органу. Право на судове переслідування фактів порушень стандартів прав людини за допомогою національних правових систем і міжнародних органів. Фокус: хто відповідальний? Що можна зробити в рамках права? Необхідність в більш широкому доступі до правових засобів захисту для сторін, права яких порушені. _________________________ *На основі документів ООН, які стосуються роботи в області розвитку (напр. OHCHR. Frequently asked Questions on a Human Rights-Based Approach To Development Cooperation. UN, New York And Geneva, 2006 http://www.un.or.th/ohchr/SR/. issues/rba/rbamain.html); а також публікації Датського Інституту прав людини «Застосування підходу, заснованого на дотриманні прав людини»). http://www. humanrights.dk/files/media/dokumenter/udgivelser/applying-a-rights-based-approach-2007-an-inspirationalguide-for-civil-society.pdf 94

Контрольний список для обліку гендерної проблематики Етап: Довідкова інформація та обґрунтування: ►► Чи були проведені консультації у ході ситуаційного аналізу як з чоловіками, так і з жінками? ►► У чиїх руках знаходиться доступ до ресурсів і контроль за ними? ►► Чи була надана статистика в розбивці за віком, статтю та етнічною приналежністю? ►► Як основна проблема впливає на чоловіків і жінок відповідно? ►► Чи проаналізували ви позитивні та (або) ненавмисно негативні наслідки, які проект може завдати чоловікам і жінкам? Етап: Стратегія проекту: ►► Чи несе проект пряму вигоду чоловікам і жінкам у рівній мірі? ►► Хто ще отримає користь від проекту, крім прямих бенефіціарів? ►► Чи відображають завдання проекту потреби/проблеми чоловіків і жінок? ►► Яким чином проект прагне усунути гендерну нерівність? ►► Чи мають чоловіки і жінки рівні можливості для участі в проекті? Чи передбачена участь і чоловіків, і жінок в діяльності проекту? ►► Чи отримують чоловіки і жінки рівну вигоду від результатів проекту? Етап: Ризики ►► Чи є потенційним ризиком наявність широкого контексту гендерних ролей і відносин у суспільстві (тобто чи можуть стереотипи або перешкоди негативно впливати на рівну участь жінок і чоловіків)? Чи запропонували ви контрзаходи, щоб вирішити цю проблему? Етап: Бюджет ►► Чи потребують якісь види діяльності в рамках проекту додаткових ресурсів для забезпечення «гендерно-чутливої» реалізації проекту? Чи є відповідний рядок в бюджеті? ►► Який відсоток бюджету спрямований на вирішення питань, пов’язаних з гендерною рівністю? Чи ви підкреслили це в проектній пропозиції? Етап: Моніторинг та оцінка ►► Чи розглядає ваша стратегія моніторингу та оцінки чоловіків і жінок окремо? ►► Чи враховує оцінка ефективності та результативності проекту різні ролі і внесок чоловіків і жінок? ►► Чи були розроблені показники для вимірювання того, якого впливу на чоловіків і жінок завдали діяльність проекту та результати? Чи є розбивка показників за статтю? ►► Чи можете ви пояснити, як будете вимірювати зміни, що заплановано здійснити за допомогою проекту, по відношенню до жінок і чоловіків? _____________________ *На основі матеріалу «Проектний secretariat/70693?download=true

менеджмент

ОБСЄ»

http://www.osce.org/

Додаток 3.7.2. Приклади індикаторів для вимірювання впливу проектів і програм, спрямованих на розбудову миру і просування взаєморозуміння Спосіб перевірки

Індикатори

Спрямованість зміни Особистість («я»), «інший», всередині якоїсь групи, між групами / громадами, у суспільстві / культурі в цілому.

Характер Коротко довгострокові зміни, конкретні -— «узагальненого характеру», сильні / слабкі (міцні / слабкі), позитивні / негативні, явні / приховані зміни, зміни в цілій групі / або тфільки в якійсь її частині

1. Зміни ув сфері безпеки і насильства, наприклад: ►► зміна кількості зареєстрованих інцидентів насильства; ►► зміни в можливості пересування в районах, куди раніше не було доступу; ►► зміна кількості місць, які вважаються безпечними ( / ннебезпечними); ►► зміни в сприйнятті світу та безпеки; ►► зміна готовності вступити в прямі акти агресії проти спільноти X. 2. Зміни у відносинах між конфліктуючими громадами, наприклад: ►► зміни по типу і частоті взаємодії між членами протиборчих громад; ►► зміна готовності (бажання) взаємодіяти між членами конфліктуючих громад; ►► зміна (випадків) негативних відносин між розділеними громадами; ►► зміна в рівні довіри між громадами; ►► зміна (випадків) негативного сприйняття членами конфліктуючих громад; ►► зміни в почутті виключення членів конфліктуючих громад; ►► зміни в кількості спільних проектів за участю колишніх ворогуючих сторін. 3. Зміни в потенціалі вирішення спорів («мобілізація за мир»), наприклад: ►► збільшення мирних угод (іта ін. дій), які сприймаються сторонами як справедливі; ►► зміни в ступені задоволеності механізмами врегулювання конфліктів на місцевому рівні; ►► зміни в ініціативах за мир; ►► кількість маршів за мир таі інших протестів і дій, організованих особами, які пройшли навчання. 4. Зміни в інституційній сфері (також на місцевому рівні) і сфері політики, наприклад: ►► зміна інституційного потенціалу управління конфліктами, в т.ч. створення нових інститутів і політики; ►► кількість реінтегрованих в співтовариство колишніх комбатантів; ►► рівень довіри до інститутів влади, які брали участь в конфлікті будь-яким якихось сспособом. 5. Когнітивні, емоційні, поведінкові, вольові зміни (особливо в результаті освітніх програм), наприклад: ►► Когнітивні: ■■ зміни, що стосуються стереотипів, забобонів, розуміння / інформації, міжкультурного порозуміння, відносин, орієнтованих на цінності. ►► Емоційні: ■■ зміни, що стосуються емпатії (співчуття), прийняття іншого, толерантності, самооцінки, поваги, прощення. ►► Вольові: ■■ зміни, що стосуються бажання йти на контакт, відкритості до прийняття іншої точки зору. ►► Поведінкові: ■■ зміни, що стосуються навичок вирішення конфліктів, соціальних контактів, агресії, насильства.

* На основі матеріалів Корпусу Милосердя (Mercy C rps https://www.micr links. rg/gr ups/speakers-c rner/speakers-c rner-41-strengthening-evaluati n-p verty-and-c nflictfragility-i-9 , а також статті Gavriel Sal m n and Haggai Kupermintz ‘The evaluati n f peace educati n pr grams: main c nsiderati ns and criteria’, The Centre f r Research n Peace Educati n, University f Haifa, Israel, 2002 та і ін. матеріалів. 96

Додаток 4.1.

Завдання для роботи в групах

1. Уявіть собі місцеву громаду невеликого населеного пункту або населеного пункту, де ви мешкаєте і працюєте. Хай це буде збірний образ ваших населених пунктів. 2. Зобразіть на малюнку існуючу ситуацію: якою, на вашу думку, є реальність. 3. На другому аркуші паперу зобразіть місцеву громаду в розвитку, який базуватиметься на дотриманні прав людини – через декілька (3-5) років. 4. Складіть перелік проблем, які потребують вирішення, щоб громада досягла того стану, у якому вона зображена на другому малюнку. Час для виконання: 15 хв.

Додаток 4.2.

Завдання для роботи в групах

Поверніться до переліку проблем, які потребують вирішення, щоб громада досягла того стану, у якому вона зображена на другому малюнку, обговоріть їх і оберіть одну, яка відповідатиме наступним критеріям: ►► Пов’язана з правами людини. ►► Є дійсно реальною і актуальною. ►► Місцеві активісти відчувають здатність на неї вплинути. ►► Є чітке розуміння що відбувається, з ким, де і чому. ►► Ви готові почати роботу з цією проблемою (аналіз, розробка проекту спрямованого на вирішення…) в якості модельної на цьому семінарі.

Час для виконання: 10 хв. 97

Додаток 4.3.

██Презентація для пояснення теми «Стратегія і планування діяльності організації з використанням підходу, що базується на дотриманні прав людини»

100

101

Додаток 5.1.

Додаток 5.2.

██Презентація «Аналіз для розуміння структури проблеми: аналіз ситуації та аналіз причин»

102

103

104

105

106

Додаток 5.3.

107

Додаток 5.4.

██Контрольний перелік для оцінки того, наскільки ППЛ застосовується на різних етапах проекту

Аналіз ситуації Визначення проблеми: ►► Яку основну проблему ви збираєтеся вирішити? ►► Кого вона стосується? ►► Які права порушені? ►► Яка група прав застосовується? ►► Яке законодавство застосовується (національне, міжнародне)? Аналіз проблеми: ►► Які причини проблеми? ►► Причини, що знаходяться на поверхні ►► Безпосередні причини ►► Глибинні причини Аналіз суб’єктів (зацікавлених сторін): ►► Хто є носіями прав? Хто страждає від їх порушень? ►► Хто є носіями обов’язків? Хто відповідає за забезпечення прав? ►► Що потрібно ОП і НО для того, щоб почати діяти?

Додаток 6.1.

██Презентація «Аналіз для розуміння структури проблеми: аналіз ролей та аналіз «прогалин у потенціалі»»

108

109

110

111

112

Додаток 6.2.

Завдання для роботи в групах

Зверніться до глибинної (-их) причини (-ин), які виявили в групі на попередньому етапі, і визначте ролі, функції, права та обов’язки суб’єктів, яких стосується проблема, та тих, хто може вплинути на її вирішення. Для цього спочатку дайте відповіді на наступні запитання: ►►Стосовно носіїв прав: 1. Хто належить до носіїв прав? 2. Які в них безпосередні потреби? 3. Чи знають вони про свої права і як їх обстоювати? 4. Які вони мають засоби і можливості для обстоювання своїх прав? 5. Якою є практика роботи цих засобів і можливостей, якщо вони існують? ►►Стосовно носіїв обов’язків: ■■ Хто належить до носіїв обов’язків? ■■ Якими ресурсами та можливостями вони володіють? ■■ На якому рівні вони діють: місцевому, національному чи міжнародному, і як вони взаємодіють з власниками прав? ■■ Які їхні обов’язки щодо цієї проблеми (у контексті «поважати», «захищати», «забезпечувати»)? ■■ Чи виконують вони свої обов’язки? Чи знають вони про свої обов’язки? Чи визнають вони свої обов’язки? ■■ Якщо вони не виконують свої обов’язки, то чому? ■■ Якою є їхня позиція щодо проблеми? Відповівши на ці запитання, зробіть висновки – у чому саме полягають «прогалини потенціалу» для носіїв обов’язків і носіїв прав. Підготуйте презентацію за результатами роботи групи. Можете зобразити результати роботи у графічному вигляді (схема, малюнок і т.п.) Час для виконання: 25 хв. 113

Додаток 7.1.

██Презентація «Розробка та планування ППЛ-проекту»

114

115

116

117

Додаток 7.2.

██Основні тези по темі «Розробка та планування ППЛ-проекту»

ПОСТАНОВКА ЦІЛЕЙ Сформулюйте головну мету вашого проекту. Вона має відображати довгостроковий ефект – вплив, зміни в житті суспільства, на здійснення яких спрямований ваш проект. Щоб визначити головну мету, дайте відповіді на запитання: ►► Заради чого ви реалізуєте цей проект? ►► До яких змін в житті суспільства він буде наближати? ►► Як ці зміни пов’язані з правами людини? ►► Якою ви бачите ситуацію через три, п’ять, а може, і більше років? Якщо ви добре попрацювали на етапі аналізу, то відповісти на ці запитання і сформулювати головну мету не буде надзвичайно важкою справою. Головна мета — це ваш орієнтир. Це не означає, що ви і саме ви гарантуєте досягнення цієї мети. Інші організації і групи також докладають зусиль для цього. Це не відбудеться в короткі терміни проекту, наприклад, зміна політичної ситуації або інші важливі чинники можуть пришвидшити чи затягнути досягнення цієї мети. Стратегічна мета має відображати довгостроковий ефект — вплив, зміни в житті суспільства, на здійснення яких спрямований ваш проект. Це має бути тільки одна мета.

ПРИКЛАД Якщо проблемою є те, що місцева влада, приймаючи рішення, не цікавиться думкою мешканців, яких безпосередньо торкнеться це рішення, то метою може бути використання практики участі місцевої громади в процесі прийняття рішень.

118

Схема 1

Приклад

Маючи головну (стратегічну) мету, подумайте — досягнення яких конкретних результатів може її наблизити. Зверніться знову до результатів свого аналізу. Пригадайте глибинні причини проблеми, які ви визначили, та як їх зміна наближуватиме до головної мети. Подивіться, у чому саме ховаються «прогалини в потенціалі» суб’єктів. З огляду на наш приклад, важливо знайти: ►► чого не вистачає місцевій владі, щоб виконувати свої функції «носія обов’язків»? ►► чого бракує місцевим мешканцям, щоб відстоювати свої інтереси? ►► від кого ще може залежати вирішення проблеми (напр., місцеві активісти, журналісти тощо)? Цілі — конкретні результати вказують на позитивний ефект для цільової групи, на яку спрямований проект. Відверто кажучи, ці цілі — «перевернуті» причини проблемної ситуації. Вони є складовими елементами («пазлами») на шляху до вирішення проблеми, досягнення стратегічної мети. Пам’ятайте: усе, що ви робите, має відповідати принципам ППЛ. Маючи перелік цілей — кінцевих результатів, оберіть одну з них для свого проекту. Ви не зможете відразу досягти всього. Намагайтеся рухатись невеликими, але результативними кроками. Обираючи ціль для проекту, можна скористатися наступними критеріями: Ціль-результат найкраще стосується сфери вашої діяльності. Досягнення цілі-результату знаходиться в полі компетенції і спроможності вашої групи. Ціль-результат має головний пріоритет з точки зору послідовності досягнення результатів. Для досягнення цілі-результату склалася сприятлива ситуація в регіоні або місцевості, або на державному рівні. Ми також не гарантуємо, що саме завдяки нашому проекту результат буде досягнуто. Це залежить від багатьох факторів. Але ми точно знаємо, якого саме позитивного ефекту і для яких цільових груп ми хочемо досягти завдяки проекту. Ціль проекту — це ціль-результат. Головний результат проекту. Вона має відображати позитивний ефект для цільової групи (цільових груп), на яку (які) проект спрямовано. Оберіть і зазначте тільки одну ціль проекту.

ПРИКЛАД Такими цілями – конкретними результатами можуть бути: 1. Розробка ефективних місцевих процедур участі громадськості у процесі прийняття рішень. 2. Підвищення потенціалу представників місцевої влади щодо використання механізмів консультацій з громадськістю у процесі прийняття рішень. 3. Посилення спроможності місцевих громадських активістів і місцевої влади щодо взаємодії у процесі прийняття рішень, способів активізації і залучення громади. 4. І т.п. Оберемо у нашому прикладі ціль-результат 3: «Посилення спроможності місцевих громадських активістів і місцевої влади щодо взаємодії у процесі прийняття рішень, способів активізації і залучення громади».

119

Схема 2

Приклад 2

Обравши ціль проекту, треба визначити, які конкретні вимірювані результати ми отримаємо. Ми гарантуємо досягнення цих результатів у рамках проекту. Таким результатом не може бути прийняття певного положення місцевою радою. Ми не є більшістю місцевої ради. Проте результатом може бути: «розроблений проект положення», «поданий до місцевої ради проект положення» тощо Очікувані результати, послуги, продукти на виході Вимірювані послуги, продукти як результат запланованих заходів, досягнення яких буде «гарантовано» в рамках проекту. Якщо у нашому прикладі ціллю проекту є «посилення спроможності місцевих громадських активістів і місцевої влади щодо взаємодії у процесі прийняття рішень, способів активізації і залучення громади», такими очікуваними результатами могли б бути: 1) Розробка електронного посібника і просвітницького відеоролика щодо практики проведення консультацій на рівні місцевої громади в процесі прийняття рішень. 2) Проведення навчання щодо використання механізмів консультацій у процесі прийняття рішень для груп активістів, представників місцевого самоврядування, місцевих журналістів із 5 населених пунктів району N, Y-ї області. 3) Проведення аналізу місцевого законодавства, що діє у 5 населених пунктах району N, Y-ї області. 4) І т.п. ЗАХОДИ Маючи продумані цілі, можемо складати список конкретних заходів (дій), які необхідно здійснити, щоб досягти очікуваних результатів. Запланована діяльність (заплановані заходи) проекту — що саме буде робитись, конкретні заходи у рамках проекту для досягнення очікуваних результатів та цілей. 120

Схема 3

Приклад 3

121

Додаток 7.3.

Завдання для роботи в групах

1) Користуючись результатами проведеного аналізу, попрацюйте над розробкою проекту. ЦІЛІ За допомогою довідкових матеріалів щодо розробки проекту і постановки цілей сформулюйте цілі проекту за наступним планом: ►►Стратегічна мета (Goal/Impact) ►►Стратегічна мета має відображати довгостроковий ефект – вплив, зміни в житті суспільства, на здійснення яких спрямований ваш проект. Це має бути тільки одна мета. ►►Ціль проекту (Purpose/Outcome ) ►►Ціль проекту — це ціль-результат. Головний результат проекту. Вона має відображати позитивний ефект для цільової групи (цільових груп), на яку (які) проект спрямовано. Оберіть і зазначте тільки одну ціль проекту. ►►Очікувані результати, послуги та продукти на виході (Expected results/Outputs). ►►Вимірювані послуги та продукти, як результат запланованих заходів, досягнення яких буде «гарантовано» в рамках проекту. ЗАХОДИ Зазначте перелік : ►►Можливих запланованих заходів проекту — що саме буде робитись у рамках проекту для досягнення очікуваних результатів та цілей. ►►Запланована діяльність (Activities) ►►Конкретні заходи, що будуть здійснюватися у рамках плану реалізації проекту з метою отримання бажаних результатів 2) Запишіть результати роботи на великому аркуші паперу або оформіть їх у вигляді електронної презентації і підготуйтеся представити. Час для виконання: 40 хв. 122

Додаток 7.4.

██Контрольний перелік для оцінки того, наскільки ППЛ застосовується на різних етапах проекту

Планування і розробка проекту Постановка загальної мети: ►► Яку загальну проблему проект має вирішити? ►► Порушень якого права (яких прав) ця проблема стосується? ►► Які глибинні причини проблеми потрібно усунути? ►► Проектна діяльність: ►► Які заходи ви пропонуєте для усунення глибинних причин проблеми? ►► Які саме глибинні причини вони допоможуть усунути? ►► Які заходи необхідні для підвищення здатності (потенціалу) носіїв прав ? ►► Які заходи необхідні для підвищення здатності носіїв обов’язків? Залучення всіх суб’єктів (зацікавлених сторін): ►► Чи плануєте ви залучати носіїв прав до розробки вашого проекту? Якщо так, коли і як саме? ►► Чи плануєте ви залучати носіїв прав до реалізації проекту? Якщо так, коли і як саме? ►► Чи плануєте ви залучати носіїв прав до моніторингу та оцінки проекту? Якщо так, коли і як саме? ►► Чи плануєте ви залучати носіїв прав до розробки вашого проекту? Якщо так, коли і як саме? ►► Чи плануєте ви залучати носіїв прав до реалізації проекту? Якщо так, коли і як саме? ►► Чи плануєте ви залучати носіїв прав до моніторингу та оцінки проекту? Якщо так, коли і як саме?

123

Додаток 8.1.

██Презентація «Реалізація проекту, моніторинг та оцінка»

124

125

Додаток 8.2.

██Контрольний перелік для оцінки того, наскільки ППЛ застосовується на різних етапах проекту

Моніторинг та оцінка Проміжний результат: ►► Чи можете ви виміряти конкретні послуги, роботи і продукцію, що надані, виконані або вироблені вами для підвищення здатності (потенціалу) носіїв прав? ►► Чи можете ви виміряти конкретні послуги, роботи і продукцію, надані, виконані або вироблені вами для підвищення здатності носіїв обов’язків? ►► Чи можете ви запропонувати конкретні індикатори для вимірювання цих проміжних результатів? Остаточний результат: Чи можна виміряти такі зміни, які повинні приводити до того, щоб носії прав успішніше вимагали дотримання своїх прав, а носії обов’язків — успішніше виконували свої зобов’язання: ►► Зміни законодавства. ►► Зміни політики. ►► Інституційні зміни, зміни ставлення інституцій. ►► Зміни на рівні поведінки в суспільстві. ►► Чи можете ви запропонувати конкретні індикатори для вимірювання цих остаточних результатів? Вплив: ►► Як ви можете виміряти позитивні зміни в житті, благополуччі і дотриманні гідності носіїв прав? ►► Чи можете ви запропонувати конкретні індикатори для вимірювання цього впливу? Процес: ►► Як можна виміряти те, наскільки у всіх процесах проекту дотримуються принципи прав людини? ►► Як можна виміряти те, наскільки проект: ►► Сприяє участі зацікавлених сторін. ■■ Є інклюзивним. ■■ Є прозорим. 126

Додаток 8.3.

Завдання для роботи в групах

1. Ознайомтеся з контрольним переліком для оцінки того, наскільки ППЛ застосовується на різних етапах проекту (Додаток 8-4). 2. Підготуйте в групі презентацію, що дасть відповіді на запитання контрольного переліку. Час для виконання: 10 хв.

Додаток 8.4.

██Контрольний перелік для оцінки того, наскільки ППЛ застосовується на різних етапах проекту

Реалізація проекту Залучення всіх суб’єктів (зацікавлених сторін) ►► Яких носів прав ви залучаєте до реалізації проекту? ►► Яких носіїв обов’язків ви залучаєте до реалізації проекту? Підвищення спроможності (потенціалу) ►► Як ваша діяльність сприяє розширенню можливостей та підвищенню потенціалу носіїв прав вимагати дотримання своїх прав? ►► Які зобов’язання мають носіїв обов’язків для забезпечення дотримання, захисту та реалізації прав людини носіїв прав? ►► Чи сприяє ваша діяльність підвищенню здатності носіїв обов’язків виконувати свої зобов’язання? Дотримання стандартів прав людини ►► Чи можете ви встановити будь-які стандарти повсякденної діяльності, що ґрунтуються на стандартах прав людини? Якщо так, які? ►► Яким чином ви збираєтеся повідомити зацікавлені сторони (НП та НО) про встановлені вами стандарти прав людини? 127

Додаток 8.5.

Завдання для роботи в групах

Зверніться до результатів роботи, де ви прописували цілі. Біля кожного формулювання цілей кожної категорії продумайте та запишіть індикатори, що дозволяють перевірити стан їх досягнення, джерела отримання інформації і методи збору. Під час виконання завдання користуйтеся Контрольним переліком для моніторингу і оцінки застосування ППЛ (Додаток 8-6). Стратегічна мета (Goal/Impact)

Індикатори

Джерела

Методи

Джерела

Методи

Ціль проекту (Purpose/Outcome)

Індикатори

Очікувані результати, послуги та продукти на виході (Expected results/Outputs)

Індикатори

Джерела

Методи

Джерела

Методи

Запланована діяльність (Activities)

Індикатори Час для виконання: 20 хв.

Додаток 8.6.

██Контрольний перелік для оцінки того, наскільки ППЛ застосовується у вашій роботі

Він може використовуватися тільки для аналізу того, наскільки ППЛ застосовується на кожному етапі проектного циклу. При цьому інші види аналізу проектного циклу залишаються незмінними

Простий контрольний перелік для оцінки застосування ППЛ протягом проектного циклу Крок 1: Аналіз ситуації 1. Чи визначили ви проблему, яку збираєтесь вирішити, і чи встановили її ключові безпосередні, основоположні та глибинні причини? 2. Чи приділили ви достатню увагу питанням владних взаємин, дискримінації, нерівності, національності, віку, статі тощо?

128

Так

Ні

3. Чи визначили ви основних суб’єктів, які, ймовірно, будуть носіями прав і носіями обов’язків? 4. Чи визначили ви найважливіші взаємини з питання прав людини між носіями прав і відповідними носіями обов’язків; чи визначили ви перелік вимог щодо дотримання прав, які можуть зробити носії прав по відношенню до носіїв обов’язків, і відповідний перелік обов’язків останніх? 5. Чи проаналізували ви, якою мірою ці взаємини з питання прав людини відображені в зобов’язаннях щодо прав людини, закріплених у Конституції, національному законодавстві та міжнародних договорах у сфері прав людини, ратифікованих вашою країною? 6. Чи визначили ви найважливіші проблеми в сфері здатності (потенціалу) носіїв прав, які не дозволяють їм вимагати дотримання своїх прав; і найважливіші проблеми в сфері здатності носіїв обов’язків виконувати свої зобов’язання? Крок 2: Розробка й планування проекту 7. Чи визначили ви і залучили основних суб’єктів (носіїв прав і носіїв обов’язків) до планування проекту? 8. Чи з’ясували ви позицію договірних органів з прав людини про необхідні дії у зв’язку з проблемою (проблемами), визначеної (-ими) в Кроці 1? 9. Чи визначили ви, що проект буде робити в зв’язку з позицією договірних органів з прав людини? 10. Чи визначилися ви, які заходи, напрями діяльності необхідні для вирішення найважливіших проблем у сфері здатності носіїв прав вимагати дотримання своїх прав? 11. Чи визначилися ви, які заходи, напрями діяльності необхідні для вирішення найважливіших проблем у сфері здатності носіїв обов’язків виконувати свої зобов’язання? Крок 3: Реалізація проекту 12. Чи склали ви стратегію реалізації проекту відповідно до міжнародних стандартів прав людини і загальних рекомендацій договірних органів з прав людини? 13. Чи визначили ви носіїв прав і носіїв обов’язків, які будуть залучені до реалізації проекту? 14. Чи провели ви ретельний аналіз і врахували зобов’язання дотримуватися усіх принципів прав людини на кожному етапі реалізації проекту (забезпечення якості процесу)? 15. Чи визначили ви конкретні зобов’язання, які носії зобов’язань повинні виконати для забезпечення дотримання, захисту і реалізації прав людини носіїв прав? 16. Чи сприятиме стратегія розробки і виконання проекту розширенню прав і підвищенню здатності носіїв прав вимагати дотримання своїх прав (наприклад, можливості доступу до інформації, організації і сприяння політичним змінам, доступу до правосуддя тощо)? Крок 4: Моніторинг та оцінка проекту 17. Чи можете ви виміряти конкретні послуги, роботи та продукцію, надані, виконані або вироблені вами для підвищення здатності носіїв обов’язків і носіїв прав? (Індикатор на рівні проміжного результату) 18. Чи можете ви виміряти законодавчі, політичні, інституційні зміни і зміни на рівні поведінки, які приводять до того, що власники прав успішніше вимагають дотримання своїх прав, а носії обов’язків — успішніше виконують їх?(Індикатор на рівні кінцевого результату) 19. Чи можете ви виміряти стійкі позитивні зміни в житті, благополуччі і дотриманні гідності носіїв прав (на індивідуальному і груповому рівні)? (Індикатор на рівні впливу). 20. Чи можете ви виміряти способи, за допомогою яких проект (програма) забезпечив дотримання принципів прав людини, у тому числі участь, інклюзивність і прозорість, особливо стосовно вразливих груп? (Індикатор на рівні процесу).

129

ОЦІНОЧНА АНКЕТА ТРЕНІНГУ «ПІДХІД, ЩО БАЗУЄТЬСЯ НА ДОТРИМАННІ ПРАВ ЛЮДИНИ У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА» Матеріали даного оцінювання призначені для внутрішнього використання і збирання інформації про ефективність подібних навчальних програм. Організаторів цікавлять питання доцільності пропонованих методів та технологій. Своє прізвище вказувати не обов’язково. Відповіді будуть узагальнені та використані для подальшого удосконалення роботи та підвищення її результативності. Наскільки реалізувалися Ваші очікування від участі у тренінгу? Модуль І: Основні принципи ППЛ Сесія 1: Вступ. Чому права людини і розвиток?

Сесія 2: Підхід до розвитку, що базується на дотриманні прав людини — що це означає?

Сесія 3: Принципи ППЛ

Модуль ІІ: Застосування ППЛ у програмній діяльності Сесія 4: Стратегія та планування діяльності організацій з використанням ППЛ

Сесія 5: Аналіз для розуміння структури проблеми: а) аналіз ситуації; б) аналіз причин

Сесія 6: Аналіз для розуміння структури проблеми: а) аналіз «ролей»; б) аналіз «прогалин у потенціалі»

130

Сесія 7: Застосування ППЛ на етапі розробки та планування проекту

Сесія 8: Застосування ППЛ на етапі застосування, моніторингу та оцінки

Що із запропонованого Ви вважаєте найбільш корисним для себе? Чому?

Що для Вас особисто було малокорисним? Чому?

Вкажіть найголовніше питання, на яке Ви знайшли відповідь під час тренінгу

Як Ви плануєте застосовувати знання та вміння?

Якщо Ви плануєте підтримувати контакти з учасниками та організаторами тренінгу, то зазначте, з якою саме метою Ви хочете це робити?

Дайте конкретні рекомендації щодо організації подібних тренінгів

Оцінка заходів за 5 бальною шкалою, де 1 – дуже погано, 3 – посередньо, 5 – дуже добре

131

ДЛЯ НОТАТОК

132

133

Посібник, що пропонується, допоможе в організації освітніх заходів з використання підходу, який заснований на правах людини в діяльності громадських організацій. Матеріал посібника розрахований на громадські організації, проте його елементи можуть використовуватись та бути корисними в організації освітніх заходів для різних цільових груп, в тому числі й представників органів влади та місцевого самоврядування. Посібник створено з використанням адаптованих матеріалів Данського інституту прав людини та матеріалів, підготовлених командою Fresno (Іспанія) для семінару з питань підходу, заснованого на правах людини, для організацій громадянського суспільства за контрактом з ПРООН.

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам та упорядникам цього збірника і не обов’язково відображають погляди Міністерства закордонних справ Данії та Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй чи інших агенцій ООН. Автори: Руслана Бурова, Сергій Буров Підготовлено в рамках проекту «Демократизація, права людини та розвиток громадянського суспільства в Україні» за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Оформлення та верстка: Марина Забара Наклад: 500 примірників

Чернігів, 2017 рік Розповсюджується безкоштовно