Марія Калинович

«Світ дорослої людини починається з дитини»

Наші стосунки зі світом – це відображення нашої внутрішньої гармонії. Чим більше любові і ласки отримано в дитинстві, тим легше буде крокувати життєвимшляхом із відкритими обіймами і гарячим серцем.

Але скільки перепон і вагомих заборон з’являється в маленької людини перед тим, як розпочати свій власний шлях. Часом видається, що не кожному під силу втримати в собі у дорослому віці цю внутрішню дитину, повну ентузіазму, надії і любові.

З небезпекою нас знайомлять казки і дорослі. Добро і зло у вічній боротьбі подразнюють нашу фантазію і потрохи вибудовують своє уявлення про світ, який знаходиться за межами великої стіни у вигляді спини батьків.

Ми заглядаємо лише через плече одним оком на все, що відбувається назовні, і під монотонні звуки материнської пісні швидко знаходимо свій спокій і захист. З віком ми самі стаємо таким захистом для наших дітей і як важливо, щоб ця спина була не похилена, а з широко розправленими плечима.

«Інтернет, він не зближує. Це скупчення самотності. Ми начебто разом, але кожен один. Ілюзія спілкування, ілюзія дружби, ілюзія життя...» – Януш Вишневський

Перші невдачі в дошкільному чи вже шкільному віці у спілкуванні з однолітками можуть дещо травмувати. Проте, якщо подушка безпеки у вигляді підтримки вдома досить міцна і завжди присутня, великої шкоди це навряд чи завдасть.

Але, як показує практика, не завжди батьки уважні до маленьких невдач своїх дітей. І з часом дитина починає уникати тісного спілкування з соціумом, заглиблюється в себе, шукає альтернативні види самовираження та актуальні в наш час - комп’ютерні ігри, де відбувається перевтілення і відмова від себе того, якого не сприйняли однолітки.

Згодом це переростає в спілкування у соцмережах, де втрачається відчуття реальності і не завжди об’єктивно оцінюєш людей, яким відкриваєш душу. Можна годинами чекати на зелений вогник в чаті, витрачати час на пусті переписки, захоплюватися життям відомих людей і навіть писати їм тонни коментарів, але так і не заповнити своє життя чимось по-справжньому важливим.

Шлях формування особистості досить довгий і тому так багато часу доводиться витрачати згодом у дорослому віці, щоб цей клубок розмотати самотужки або з допомогою професійного психолога чи психотерапевта розставити все по своїх місцях.

Ось чому важливо знаходити час для щоденного спілкування з дітьми, бо саме легкі та ненав’язливі розмови ні про що допомагають втримати контакт і вибудувати міцні довірливі стосунки в майбутньому.

«Непогано, якщо дружба починається сміхом, і краще за все, якщо вона ним же і закінчується». - Оскар Уайльд

Стосунки нас збагачують емоційно та розумово, вчать і допомагають пізнати себе, відчути межі, за які не варто переступати, і речі, які варто корегувати. В дитячому віці вже при першому знайомстві ти здатен відчути свого найкращого друга.

Ти ще можеш не вимовляти всі букви алфавіту, але чітко розумієш, із ким хочеш бавитися, гуляти і проводити час. Твій дитячий сканер зчитує інформацію і ти легко йдеш на контакт і так само легко переключаєшся на спілкування з іншими дітьми.

Тут немає меж, упередження, образ, дитина там, де їй добре, весело і цікаво. З віком вимоги до кращого друга зростають, з’являються речі, які можуть стати перепоною для спілкування і зруйнувати багаторічну дружбу вмить.

Хоча спогади про неї закарбовуються на все життя, як і про перше кохання. Цю легкість і невимушеність варто переймати в дітей і не використовувати власні шаблони та негативний досвід по відношенню до інших без потреби.

Ми всі різні, зі своїми бажаннями, думками та проблемами, які в той чи інший час виходять на перший план і здатні вплинути на нашу поведінку.

Ми легко пробачаємо собі, то чому б не знаходити розуміння для своїх близьких і не вникнути у причину поведінки, яка могла вас здивувати чи образити? Менше упередження, а більше здорового почуття гумору збереже і нерви, і стосунки.

«Удосконалюватися – значить змінюватися, бути досконалим – означає змінюватися часто». – Уїнстон Черчилль

Часто той, хто не знаходить спільної мови з батьками та рідними, вступає в конфлікти чи ігнорує спілкування з друзями та знайомими, не розуміє, чому не складається особисте життя і важко знайти порозуміння з коханою людиною.

В ролі жертви минають роки, а накопичення образ та претензій ускладнюють рух вперед. З часом така особа звикає жити в опозиції до своїх рідних, друзів та суспільства в цілому.

Ці люди з легкістю накидають вам коментарів у соцмережах на будь-яку життєву тему стосовно поганих чоловіків, корисливих жінок, нечемних дітей, жадібних роботодавців...

Світ безупинно буде змінюватися навколо такої особи, але сама вона не докладатиме зусиль, щоб пропрацювати ті сторони свого характеру, які блокують їй вихід на новий рівень. І це не про любов до себе, а швидше навпаки.

Всі наші відносини важливі. І неможливо бути хорошою доброю людиною, яку просто не розуміють вдома, на роботі, в магазині...

Ця постійна суперечка зі світом у всіх його проявах дестабілізує і тримає фактично у заручниках власної неспроможності змінити себе чи своє ставлення до тої чи іншої ситуації.

Даремно шукати підхід до таких осіб, шлях, який їм вдасться пройти самотужки, рано чи пізно виведе на пряму їх власних помилок та безапеляційних рішень. У спілкуванні та стосунках необхідна легкість і простота, і це аж ніяк не виключає глибини мислення.

Більшість великих особистостей не раз дивували всіх своїм простим підходом до життя.

Кожне десятиліття людина освоює навики, пристосовується до нового життєвого ритму і підкорює вершини поза кордонами земної кулі.

Налагодивши контакт зі світом, з тими, хто нас оточує щодня, отримуємо шанс вибудувати гармонію в своїх особистих відносинах, стати досконалою частиною людства, яка прагне прогресу та звершень сьогодні та в майбутньому.