domashnee_nasilie_sovety_urista by Lena Ts

Серія юридичних матеріалів “ЗНАТИ НЕ ЗАЙВО” Домашнє насильство. Як захистити себе. Winrock International ПЕРША СТОРІНКА Дублює інформацію на обкладинці ДРУГА СТОРІНКА Домашнє насильство. Як захистити себе Автор Марія Шкарлат Юрист “Вінрок Інтернешнл”

Видання здійснюється в межах Проекту Winrock International “Громадські ініціативи у запобіганні торгівлі жінками та домашнього насильства” за фінансової підтримки Державного Департаменту США, Бюро у справах правоохоронних органів та боротьби з міжнародним наркобізнесом (DOS/INL) згідно з грантом №S-OPRAQ-99-H-N005. Думки, висновки чи рекомендації належать автору видання і не обов’язково відображають погляди Держдепартаменту США. Автор висловлює подяку Наталці Самолевській, координатору Проекту, своїм колегам – Олені Кустовій, Галині Федькович, Наталці Дацюк та Руслану Суслову; координаторам Проекту в регіонах – П.Власову та О.Назаренко (Дніпропетровськ), Н.Костіній (Львів), Л.Ковешніковой та О.Грачовой (Луганськ); консультантам Проекту в регіонах – А.Грачьову (Луганськ), М.Дмитренку (Дніпропетровськ), Г.Васяновичу (Львів); помічнику прокурора Мінського району м.Києва Я.Духу Редактори Наталка Самолевська, координатор Проекту Дарина Жолдак, інформаційний координатор Проекту

Видання розповсюджується безкоштовно. Копіювання дозволяється із посиланням на джерело.

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО.

ЯК ЗАХИСТИТИ СЕБЕ поради юриста

ЗМІСТ ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО. ...............................................................................................................2 ЯК ЗАХИСТИТИ СЕБЕ поради юриста.........................................................................................................................................3 ЗМІСТ.......................................................................................................................................................4 Жити поряд з людиною, яка здатна на насильство – небезпечно для фізичного та психічного здоров’я....................................................................................................................................................5 До читачів…............................................................................................................................................6 Вирішення ситуації насильства.............................................................................................................7 Органи МВС чи прокуратури............................................................................................................8 Корисні поради:.................................................................................................................................10 Установи та організації.....................................................................................................................11 Уповноважений з прав людини.......................................................................................................12 ПРАВИЛА ПИСЬМОВОГО ЗВЕРНЕННЯ …....................................................................................13 Письмове звернення до органів МВС чи прокуратури.................................................................13 Письмове звернення до установ та організацій.............................................................................15 Письмове звернення до суду............................................................................................................17 ЯК ВИРІШИТИ ЖИТЛОВУ ПРОБЛЕМУ.........................................................................................18 Поділ житла, що належить до державного житлового фонду......................................................19 Вселення.............................................................................................................................................20 Поділ квартири/будинку, що належить на праві приватної власності.........................................20 Отримання майна з чужого незаконного володіння.....................................................................21 ЯКЩО РОЗЛУЧЕННЯ – ЦЕ ЄДИНИЙ ПОРЯТУНОК.....................................................................22 Аліментні зобов’язання....................................................................................................................23 Місце проживання дитини — з Вами чи з ним? ...........................................................................24 ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ.......................................................................................................................26 КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ...................................................................................................................39 Центр “Жінка для Жінки” Дніпропетровськ..................................................................................39 Центр “Жінка для Жінки” Донецьк.................................................................................................39 Центр “Жінка для Жінки” Житомир...............................................................................................39 Центр “Жінка для Жінки” Львів......................................................................................................39 Центр “Жінка для Жінки” Рівне......................................................................................................39 Центр “Жінка для Жінки” Херсон..................................................................................................39 Центр “Жінка для Жінки” Чернівці.................................................................................................39 ПРО АВТОРА........................................................................................................................................40

Жити поряд з людиною, яка здатна на насильство – небезпечно для фізичного та

психічного здоров’я. Ніхто не заслуговує бути об’єктом насильства. Всі причини, що виправдовують застосування сили – є надуманими. Ні стан алкогольного сп’яніння, стрес чи сварка, ревнощі чи страх перед розірванням стосунків iз партнером, ані переживання, пов’язані з розлученням, невірність чи відмова у статевій близькості – не дають на це право. Якщо насильство почалося, то само по собі воно не припиниться.

Жодна жінка не повинна терпіти насильство через те, що важливіше зберегти сім’ю. Кожна жінка і кожна дитина мають право на життя без насильства.

До читачів… У Ваших руках юридичний довідник для жінок, що зазнали насильства з боку друга, співмешканця, чоловіка, колишнього партнера чи навіть дітей. Ми укладали його на засадах визнання, що будь-які дії, скеровані на приниження іншої людини і постійний над нею контроль, вже мають ознаки насильства, і воно не завжди є фізичним. Той факт, що один із партнерів вимушений постійно зважувати і підбирати слова, регламентувати свою поведінку – є наслідком насильства і шкодить розвитку особистості. Вирішення такої ситуації головним чином починається саме із усвідомлення свого власного стану. І головне пам’ятати, що за скоєне насильство відповідальність покладається тільки на правопорушника, а не на жертву. Насильство у сфері інтимних стосунків є злочином. Це не просто дії щодо окремої жінки, насильство руйнує підгрунтя розвитку всього рівноправного і демократичного суспільства. Та незважаючи на це, таке насильство часто не визнається серйозним злочином, на противагу насильницьких злочинів, що скоєні незнайомими жертві особами. Багато жінок, які хотіли досягти кримінальної відповідальності кривдників, зустрілись з пониженням значення насильства, і найчастіше звинувачення в бік самої постраждалої. Ми сподіваємося, що все більше жінок зможуть розраховувати на справедливе ставлення до себе і перед законом. Порадник був укладений на основі багаторічного досвіду роботи з жінками, що зазнали насильства. Як виявилося, найбільша кількість звертань на юридичні консультації була щодо питань пов’язаних із розірванням шлюбу, аліментними зобов’язаннями та розподілом майна як чи не єдиними наслідками домашнього насильства. Саме тому увагу акцентовано на 6-ти головних засадах для захисту власних прав і свобод: ♦ Право на звернення до державних інституцій (ст.40 Конституції України). ♦ Право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст.41 Конституції України). ♦ Право на житло (ст.47 Конституції України). ♦ Принципі рівності кожного з подружжя у правах і обов’язках в шлюбі та сім’ї (ст.51 Конституції України). ♦ Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України) ♦ Право знати свої права і обов'язки (ст.57 Конституції України). Мета цього довідника полягає у тому, аби дати надію на те, що ситуацію насильства можна вирішити. Нехай орієнтування у чинному законодавстві теж допоможе Вам у цьому. Ми хочемо підбадьорити кожну жінку, що зазнала насильство. Ми довіряємо Вашій винахідливості і здатності долати труднощі, але не залишайтеся з ними віч-на-віч. Сподіваємося, що цей юридичний довідник стане найдійним засобом для вирішення ситуації, що склалася. Поряд з Вами тисячі жінок, які пережили те саме, що і Ви, і подолали проблему. Кожна жінка та її діти мають право жити вільно, у безпеці, не відчуваючи страху. Ви маєте право на безпечне життя Ви маєте право жити без страху Ви маєте право любити і бути коханою Ви маєте право на ставлення з повагою Ви маєте право бути собою Ви маєте право на свою незалежність Ви маєте право на свою думку і її висловлення Ви маєте право на власну думку і її зміну Ви маєте право сказати “ні” Ви маєте право на свої гроші та їх використання Ви маєте право ставити питання Ви маєте право бути звичайною, а не ідеальною людиною Ви маєте право на помилки Ви маєте право вирішувати питання, які торкаються вас особисто Ви маєте право подобатися не всім Ви маєте право ставити себе на перше місце Ви маєте право змінювати своє життя

Вирішення ситуації насильства Питання “Чому жінка не розриває насильницьких подружніх відносин?” ставлять, засуджуючи постраждалу. Це пов’язано з позицією, згідно з якою жінка, що зазнала насильства, була надто “люблячою”, не мала почуття власної гідності або тим, що вона звикла, що вона “мазохістка”, якій “подобається” насильство. Причини збереження подружніх стосунків різноманітні. Дуже часто небезпечно, якщо чоловік впевнений, що після розлученням з дружиною йому нічого втрачати. Тому він готовий на бездумні, відчайдушні вчинки для попередження розлучення. Жінка може боятися, і перебувати у цьому стані дуже довго. Крім того, якщо чоловік займає вище соціальне і матеріальне становище – наслідки для жінки можуть бути дуже важкими. Існує кілька способів вирішити ситуацію, в якій розлучення або звернення до міліції чи не останні. Ви можете слідувати планові безпеки (Наталко чи потрібно його подавати?) Але якщо будь-які намагання залагодити конфлікт, віднайшовши його причини є марними, а ваші сили вже вичерпані – тоді слід звертатися до міліції чи інших органів, що зобов’язані захищати ваші права. Тоді варто чітко вирішити для себе чи Ви бажаєте просто поскаржитися до державної інституції чи змінити своє життя. Якщо Ви бажаєте змін, то ваша дорога до: 1. Районного (міського) відділку міліції чи дільничного інспектора, 2. Районної(міської) прокуратури, 3. Районного (міського) суду, 4. Органів опіки та піклування, 5. Громадської організації. Кожен з них, в рамках власної компетенції, можуть вам допомогти. Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана (витяг з ст.10 Закону України “Про міліцію”): “1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; 2) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; 3) приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; 5) припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах по них; 6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення; 11) виконувати прийняті в установленому законом порядку і в межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду; 25) забезпечувати у порядку, встановленому законодавством України, безпеку осіб, взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про загрозу їх життю, здоров'ю, житлу чи майну;

Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу, в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.” До компетенції прокуратури належить (ст.5 Закону України “Про прокуратуру”): 1) нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами; 2) нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу із злочинністю та іншими правопорушеннями і розслідують діяння, що містять ознаки злочину; 3) розслідування діянь, що містять ознаки злочину; 4) підтримання державного обвинувачення, участь у розгляді в судах кримінальних, цивільних справ та справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів у арбітражних судах; 5) нагляд за виконанням законів у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, при виконанні покарань та застосуванні інших заходів примусового характеру, які призначаються судом.” До компетенції суду належить (Закон України “Про судоустрій”): 1) розгляд і вирішення в судових засіданнях цивільних справ по спорах, що стосуються прав та інтересів громадян, державних підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій; 2) розгляд в судових засіданнях кримінальних справ і застосування встановлених законом мір покарання до осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдання невинних.”

Органи опіки та піклування – захист прав та інтересів неповнолітніх, незалежно від наявності в них батьків. “опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.” (ст. 128 Кодексу про шлюб та сім’ю України). Громадською організацією - є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Ви можете знайти інформацію про громадські організації в засобах масової інформації. А адреси центрів “Жінка для жінки” та інших установ та організацій, що можуть тобі допомогти – надаються в розділі “Корисна інформація”.

Органи МВС чи прокуратури Міліція та прокуратура існують за кошти бюджету, тобто на кошти сплачені, як податки. Тому вони повинні захищати Вас і це їх обов’язок за Законом України “Про міліцію” та Законом України “Про прокуратуру” згідно з якими вони не можуть відмовити Вам в допомозі, якщо Ви вимагаєте від них дій, що входять в межі їх компетенції (див. Стор.Error: Reference source not found). Але досить часто виникають непорозуміння, викликані тим, що викладена Вами історія плутана та незрозуміла (з точки зору правоохоронця). Тому, для того щоб не мати проблем мовного чи іншого характеру, бажано перед звернення пройти певну самопідготовку. Вона може складатися з наступних кроків: 1. Чітко, бажано в письмовому вигляді, сформулюйте всі обставини справи. Ще з часів Римської імперії юристи означили три основні питання, відповіді на які можуть окреслити все, що відбулося —Що? Де? Коли? Тому сидячи перед листом паперу ви повинні викласти чітку картину дій, обставин та наслідків. Тобто приготуйте “шпаргалку”. Вона повинна містити наступну коротеньку інформацію: час подій — коли вона почалася, скільки тривала і коли закінчилася, які дії були з Вашого боку та з боку інших учасників події, хто був свідком, які є наслідки дій кожного з учасників події (псування квартири, нанесення тілесних пошкоджень, інше), яким чином подію було припинено. 2. Перед тим, як потрапити на прийом до посадової особи правоохоронного органу, проведіть міні репетицію Вашої зустрічі. Продумайте відповіді на можливі запитання, приготуйтеся до бесіди, протягом якої, Вам можуть поставити питання, які пов’язані з Вашим особистим життям (наприклад, у випадках зґвалтування). 3. Налаштуйте себе на спокійну бесіду, тому що агресивна чи істерична поведінка не є кращим шляхом до порозуміння з людиною, обов’язком якої є допомога Вам. Пам’ятайте, що працівник правоохоронного органу теж є людиною з власними проблемами та стереотипами, тому толерантне ставлення до співрозмовника — це один з шляхів до вирішення Вашої проблеми. 4. Чітко сформулюйте свої вимоги до правоохоронного органу. Правоохоронець повинен зрозуміти на що Ви очікуєте від нього, настання яких наслідків бажаєте. Тепер, коли Ви приготувалися до звернення, можете використати наступні можливості повідомлення про проблему: 1. Безпосередньо звернутися до правоохоронного органу з усною заявою. 2. Звернутися до правоохоронного органу з письмовою заявою. Яким саме способом скористатися — це Ваш вибір. Наслідки в будь—якому з них однакові. Але зверніть увагу, якщо Ви не впевнені в ретельності державних правоохоронців чи вже маєте певний досвід, коли Ваше звернення не було розглянуто — краще подати письмову заяву (поштою чи безпосередньо).

Термінове звернення до міліції На жаль, життя не завжди дає можливість продумати всі свої кроки. Тому, якщо Ви опинилися в ситуації насильства і Вам загрожує небезпека, можете зателефонувати до міліції з вимогою захисту і повідомити про те, що відбувається . Зверніть увагу, якщо Ви телефонуєте “02”, а Вам рекомендують звернутися до районного відділку, то це – незаконно. Запитайте в особи з якою розмовляєте її ім’я та по-батькові, посаду (це дасть можливість поскаржитися на цю особу і цим змусити її ретельно виконувати свої обов’язки). Не соромтеся перетелефонувати, якщо розмову було перервано. Після звернення, на Вашу вимогу, представники міліції повинні виїхати додому, де повинні з’ясувати обставини, а за умови необхідності – припинити насильство. У випадку ознак злочину або адміністративного правопорушення – затримати насильника. І обов’язково повідомити Вас про Ваші права та обов’язки. За умови необхідності, надати скерування на медичне обстеження чи викликати швидку допомогу. Всі дії правоохоронці фіксують відповідними документами. Наприклад, протоколом огляду місця події, прийняття усної заяви, поясненнями. Після закінчення втручання (наприклад, на ранок після події), але не пізніше ніж через 10 днів, представник міліції повинен повідомити Вас про своє рішення. Воно може бути наступним: 1. Порушити кримінальну справу; 2. Відмовити в порушенні кримінальної справи; 3. Направити матеріали для розгляду іншого компетентного органу; 4. Притягнути порушника до адміністративної відповідальності. Між іншим.  Телефонне звернення повинно бути зафіксовано у відповідному журналі, де вказується час, особа та предмет звернення, а також наслідки.  Представники міліції не можуть відмовити Вам в захисті від насильства, мотивуючи свої дії тим, що це Ваша сімейна справа. Такі дії є порушенням і можуть бути оскаржені Вами до керівника правоохоронців, що відмовили Вам в захисті.  Направлення на медичне обстеження надається тільки після прийняття заяви про нанесення тілесних пошкоджень. Пропозиція пройти платну експертизу, тобто звичайний медичний огляд, після прийняття заяви – є порушенням. Якщо Ви все ж таки отримали таку пропозицію – зверніться до керівника особи, що веде твою справу з письмовою скаргою.  Після втручання, повернувшись до районного (міського) відділку правоохоронці складають рапорт, де вказують всі обставини події. А інформація з рапорту заноситься до журналу обліку подій та злочинів, що ведеться кожним районним (міським) відділком міліції.  Ви можете повідомити про скоєне над Вами насильство опосередковано – через лікаря. Якщо Ви звертаєтесь до медичного закладу (швидка допомога, травмпункт) з скаргою на тілесні пошкодження, то таке звернення, якщо лікар з’ясує, що Ви отримали такі пошкодження від іншої людини, а не в наслідок нещасного випадку, повинно бути зафіксовано в спеціальному журналі. Після фіксації ця інформація обов’язково передається до відділку міліції. Таке повідомлення є підставою для прийняття рішення щодо відкриття кримінальної справи. Зробіть заяву про скоєний злочин, навіть якщо Вам здається, що побої незначні

Корисні поради: ♦ ♦ ♦ ♦

Не забудьте розказати міліції, використовуючи наявні докази, про попередні побиття, що скоєні тією ж самою особою. Особа, що скоїла насильство обіцяє “виправитися”, або заявляє, що побої більше ніколи не повторяться. Подумайте, чи не користався він Вашою довірою раніше? Якщо кривдник вдаватиметься до погроз аби Ви забрали заяву, або просить не передавати справу до суду – розкажіть про це працівнику міліції або обвинувачеві. Чітко опишіть, як саме він загрожував Вам. Зберіть документальні свідчення цих фактів. Якщо Ви не готові відразу подати заяву про скоєння злочину, то краще обговорити цю ситуацію зі спеціалістом і запитати поради. Контактні телефони у розділі ____

Установи та організації Конституція України (ст.40) гарантує кожному та кожній можливість “направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.” Порядок звернення до установ та організацій регулюється Законом України “Про звернення громадян”. Саме його розділи покладені в основу цього розділу.

Основні терміни, що використовує законодавство Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. Всі вищезазначені звернення можуть бути як в письмовій, так і в усній формі.

Вимоги до звернення (ст.5 Закону України “Про звернення громадян”) Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

У зверненні має бути зазначено прізвище, Ваше ім'я, по батькові, місце проживання, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення може бути усним (викладеним Вами і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим Вами до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Особистий прийом громадян (ст.22 Закону України “Про звернення громадян”) Керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян. Ви можете звернутися до установи з запитанням про графік прийому громадян. Такий графік повинен бути затверджений керівником установи чи організації.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду , за Вашим бажанням, Вам повинні повідомити усно чи письмово.

Уповноважений з прав людини 23 грудня 1997 року Законом України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” було введено нову посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб.

Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод. Ви можете звернутися до Уповноваженого за допомогою, але Уповноважений не має компетенції змінити вже прийняті рішення. Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років. При розгляді звернення Уповноважений:  відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;  роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;  направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;  відмовляє в розгляді звернення.

Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду. Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

ПРАВИЛА ПИСЬМОВОГО ЗВЕРНЕННЯ … Як ви вже зрозуміли з попередньої рекомендації, найрезультативнішим є письмове звертання до державних та недержавних установ і організацій. Але пам’ятайте, що письмове звертання – це не виняткова можливість продемонструвати свої навички письменника. Для того щоб цей документ був вчасно розглянуто і Ви отримали на нього відповідь дотримуйтеся наступних правил: 1. Звернення повинно бути адресовано посадовій особі, в компетенції якої прийняття рішення щодо звернень такого типу як у Вас. Якщо Ви адресуєте звернення не тій особі, то в кращому випадку отримаєте відповідь, що воно спрямовано не за адресою. 2. Не забудьте вказати дату подання звернення, своє повне ім’я, адресу та телефон за яким Вас можна знайти. 3. В назві звернення необхідно вказати його тип – скарга, повідомлення, заява, інше. 4. Викладаючи зміст свого звернення, чітко формулюйте всі суттєві обставини і вимоги/побажання/пропозиції. Не має сенсу писати заяву більше ніж на дві сторінки – посадові особи досить часто не мають часу на читання величезних заяв, а ще їм необхідний час на з’ясування обставин та відповідь. Таким чином, якщо бажаєте отримати чіткий результат – будьте чіткою та послідовною у своїх вимогах. 5. Завжди залишайте в себе копію звернення. Вона може стати доказом того, що Ви зверталися. 6. Надсилати письмове звернення краще цінним листом з повідомлення про доставку. Відправка таких листів коштує більше, але гарантується, що його отримає та особа, до якої Ви звертаєтесь. 7. Якщо Ви подаєте письмове повідомлення через канцелярію (секретаріат) чи інший уповноважений приймати заяви орган – прослідкуйте, щоб на Вашій копії залишили вхідний номер документу та дату надходження, а також прізвище особи, що його прийняла. 8. Не очікуйте, що відповідь буде такою, що задовольнить всі Ваші вимоги – Ви тільки на шляху до успіху. Зверніть увагу на особливості подання позовної заяви, що викладені на стор. Error: Reference source not found.

Письмове звернення до органів МВС чи прокуратури Письмова заява подається на ім’я начальника державного правоохоронного органу. В ній коротко та чітко вказуються всі обставини справи та висловлюється конкретна вимога стосовно наслідків заяви, наприклад, “Прошу усунути порушення моїх прав” чи “Прошу притягнути винних осіб до відповідальності”. Письмова заява може бути направлена, як цінний лист з повідомлення про доставку, чи подана особисто, але обов’язково на копії, яку Ви залишаєте в себе, повинен стояти вхідний номер та дата отримання Вашої заяви правоохоронним органом.

Зразок Ви можете знайти в розділі “Зразки документів”. Можливо наданий зразок здається дуже коротким, але: 1. За даними психологів людина втрачає увагу вже після читання 15 речень. 2. На перевірку заяви працівник правоохоронного органу має 3 дні (за умови додаткової перевірки – 10 днів), тому завантаження заяви вказівками про події, які не мають прямого відношення до обставин справи, значно зменшує вірогідність того, що Ваша заява буде уважно розглянута. Правоохоронці рекомендують: -

Заява, в будь-якому випадку, повинна бути направлена на ім’я керівника правоохоронного органу, а не на окремих співробітників, з зазначенням своїх повних координат (П.І.Б., місце проживання, контактні телефони).

В заяві описувати один чи кілька взаємопов’язаних фактів і ставити незначну кількість питань, а за необхідності ставити додаткові питання в наступних, після отримання відповіді, заявах. Це буде більш ефективним ніж направляти одну скаргу, вирішити яку в обумовлений терміном строк буде важко.

Наводь в заяві факти, що можуть бути підтверджені документально, чи іншими об’єктивними доказами. Оскільки непідтверджені твердження, чи покази зацікавлених свідків потребують ретельної перевірки і в її ході час від часу спростовуються.

За умови, якщо в заяві ставить питання про порушення кримінальної справи, до її направлення необхідно вжити заходів до зібрання можливих доказів, або наводити в заяві можливі її джерела. Це допоможе своєчасно та більш повно проводити перевірку, особливо з врахуванням того, що у відповідності до вимог ст.97КПК України, строк такої перевірки не має перевищувати 10 діб.

В резолютивній частині скарги необхідно чітко формулювати питання, які підлягають вирішенню, оскільки мають місце випадки, коли за умови не можливості з’ясувати думку заявника, опитавши його, у відповіді пропонується уточнити наведені факти. Відповідно до такого доповнення перевірка не буде здійснюватись.

Зверніть увагу, що подання заяви до декількох органів – наприклад, Прокуратура, РУГУ МВС, Уповноваженої з Прав людини при Верховній раді України не дасть позитивного результату – всі ці заяви будуть об’єднані в одне провадження за територіальним та предметним принципом, тобто вирішуються однією особою.

Коли скарги, що відправляються до органів прокуратури чи МВС не задовольняються – безпідставно направляти повторні скарги до Адміністрації Президента України чи іншого державного органу, в будь-якому випадку їх буде розглядати орган, який Вам вже відмовив. Краще оскаржити таку відмову до суду.

Резолютивна частина скарги – сама скарга, де Ви викладаєте суть та обставини події. Територіальний принцип направлення заяв – всі заяви до органів МВС чи прокуратури, найчастіше, розглядаються за місцем проживання заявника. Предметний принцип направлення заяв – кримінально-процесуальним кодексом встановлено який орган веде дізнання та попереднє слідство по справі. Наприклад, зґвалтування розслідується прокуратурою, а нанесення тілесних пошкоджень середньої тяжкості – органи МВС.

Оскарження відмови у прийнятті заяви про скоєння злочину Постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві (ст.99-1 Кримінально-процесуального кодексу України), а якщо таку постанову винесено прокурором - вищестоящому прокуророві. Скарга подається Вами чи Вашим представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови.

У разі відмови прокурора скасувати постанову про відмову у порушенні кримінальної справи скарга Ви (Ваш представник) можете подати скаргу на цю постанову до районного (міського) суду за місцезнаходженням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення. Скарга на постанову вищестоящого органу дізнання, слідчого, прокурора подається у такому ж порядку відповідно до обласного, Київського міського суду. 1 Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи розглядається суддею одноособово не пізніше п'яти днів, а у разі складності справи - десяти днів з дня надходження закритої справи до суду. Суддя витребує справу, знайомиться з нею, а в разі необхідності заслуховує Ваші пояснення. 2 Про час розгляду скарги суддя повідомляє прокурора і Вас. Ви маєте право взяти участь у її розгляді та висловити свої доводи. Розглянувши скаргу, суддя приймає одне з таких рішень: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову про закриття справи і поновлює слідство або дізнання. Скасовуючи постанову про закриття справи і відновлюючи попереднє слідство або дізнання, суддя вказує, які обставини належить з'ясувати при проведенні попереднього розслідування. Постанова судді оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Копія постанови судді надсилається особі, яка прийняла рішення про закриття справи, Вам і прокурору, який відмовив у поновленні попереднього слідства або дізнання. Також, Ви можете оскаржити постанову судді або ухвала суду про відмову в порушенні кримінальної справи протягом семи днів з дня одержання копії постанови або ухвали до вищестоящого суду 3

Письмове звернення до установ та організацій Письмово звертаючись до установи чи організації, необхідно дотримуватись рекомендацій, що викладені в розділі “Error: Reference source not found” Пам’ятайте, що Ви отримаєте відповідь в межах свого звернення. Ви маєте право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для Вас. Письмове звернення бажано надсилати рекомендованим листом (в де яких установах ця умова є основною) з чіткою вказівкою на конверті своєї зворотної адреси, імені та прізвища. Якщо звернення адресується конкретній особі, службовцю державного органу, то на конверті ставиться помітка “особисто”. Звернення підписується Вами особисто – без підпису воно просто не буде розглянуто і в десятиденний термін його Вам повернуть без відповіді. Якщо ваше звернення, оформлене належним чином і подане у встановленому порядку, то воно підлягає обов'язковому прийняттю та розгляду. Відсутність відповіді на Ваше звернення, незалежно від того яких помилок Ви допустилися – є порушенням положень Закону України “Про звернення громадян”. Виключенням є анонімні звернення, тобто без вказівки на автора – такі звернення взагалі не розглядаються. Між іншим  Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. 1 2 3

Ст. 2365 Кримінально-процесуального кодексу України Ст. 2366 Кримінально-процесуального кодексу України Ст. 354 Кримінально-процесуального кодексу України



   

Якщо питання, порушені в зверненні, що одержав від Вас орган державної влади, місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадові особи, не входять до їх повноважень, таке звернення в термін не більше п'яти днів пересипається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін його повинні повернути Вам з відповідними роз'ясненнями. “Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.” Не буде розглянуто повторне звернення одним і тим же органом від Вас з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Тобто: якщо Ви вже маєте мотивовану відповідь, то двічі звертатися з однією і тією ж проблемою до одного й того ж органу – не має сенсу. Не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це ущемляє права і законні інтереси громадян. Не допускається з'ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазначене в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи. Але ця заборона не поширюється на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні, особам, які мають відношення до вирішення справи.

Письмове звернення до суду Найчастіше, в ситуаціях домашнього насильства, Вам буде потрібно звернутися до суду. Позов до суду подається за місцем проживання відповідача – це правило. Місцем проживання, за практикою, визнається місце прописки чи, якщо є договір оренди житла, адреса такого житла.

Позовна заява до суду завжди подається в письмовому вигляді. Відповідно до ст.137 Цивільного процесуального кодексу України: “Позовна заява повинна містити в собі: 1) назву суду, до якого подається заява; 2) точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також назву представника позивача, коли позовна заява подається представником; 3) зміст позовних вимог; 4) виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; 5) зазначення доказів, що стверджують позов; 6) зазначення ціни позову; 7) підпис позивача або його представника з зазначенням часу подання заяви. До позовної заяви додаються письмові докази, а якщо позовна заява подається представником позивача - також довіреність чи інший документ, що стверджує повноваження представника.”

Отже, в позовній заяви Ви є позивачем, а орган чи особа до якої Ви маєте вимоги – відповідач. Зверніть увагу, що не дотримання положень ст.137 не є підставою для неприйняття заяви до розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 139 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 137 і 138 цього Кодексу, або не оплачено державним митом, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для виправлення недоліків. Тобто суддя повинен прийняти таку заяву, але залишити її без руху. Коли Ви відповідно до вказівок судді у встановлений строк виконаєте всі перелічені в статті 137 вимоги, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу (ч.2 ст. 139). Суддя відмовляє в прийнятті заяви тільки у випадках, передбачених ст. 136 ЦПК України. Відповідно до ст.136 (витяг): “Суддя відмовляє в прийнятті заяви: 1) якщо заява не підлягає розглядові в судах; 2) якщо заінтересованою особою, що звернулася до суду, не додержано встановленого законом для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення справи, зокрема: а) якщо у трудових спорах працівник у передбачених законом випадках не звертався до комісії по трудових спорах, а також до профспілкового комітету підприємства, установи, організації; 3) якщо є таке, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення суду чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін; 4) якщо в провадженні суду є справи по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 5) якщо відбулося рішення товариського суду, прийняте в межах його компетенції, по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 6) якщо між сторонами укладено договір про передачу даного спору на вирішення третейського суду; 7) якщо справа не підсудна даному судові; 8) якщо заява подана недієздатною особою; 9) якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Суддя, відмовляючи в прийнятті заяви, постановляє про це мотивовану ухвалу.” Позовна заява подається з копіями відповідно до кількості відповідачів. Тобто, якщо Ви подаєте позов до одного відповідача – то надаєш до суду 2 екземпляри позовної заяви. Додатково, відповідно до ст.138 ЦПК України: “Суддя має право, коли він визнає за необхідне, залежно від складності та характеру справи, затребувати від позивача копії всіх доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості відповідачів.”

ЯК ВИРІШИТИ ЖИТЛОВУ ПРОБЛЕМУ Будинок, квартира – це місце де Ви повинні почувати себе в безпеці. Але сьогодні житлові відносини в Україні є вкрай заплутаними та безсистемними – нарівні з Житловим кодексом України, їх регулюють багато інших нормативних актів. Тому, перед тим, як почати будь-яку справу щодо виселення (вселення), необхідно з’ясувати до якого фонду належить ваше житло – державного, кооперативного чи приватного. Саме від цього залежить чи є можливість продати, розміняти ваше спільне помешкання.

Державна квартира (будинок). Якщо квартира (будинок) належить до державного житлового фонду, то Ви не маєте права власності на цю квартиру. Тобто це житло перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Ви можете там проживати, користуватися цим житлом, але не маєте права його продати. В ситуації, коли квартира (будинок) є державною власністю - важливою є прописка, оскільки прописка фіксує право користуватися цим житлом. Зверніть увагу, що відповідно до ст.71 Житлового Кодексу України:

якщо Ви, без поважних причин, не користуєтеся житлом протягом 6 місяців, наймач або інші особи мають право визнати вас особою, що втратила право на користування житлом через суд. Після прийняття такого рішення, Ви вже не матимете права проживати в квартирі (будинку). Тому, якщо виникли перешкоди Вашому користуванню житлом, наприклад, тебе не пускають до квартири, твої речі викинули - Ви повинні звернутися до паспортного відділу ЖЕКу із заявою, що не можете користуватися квартирою, а також здійснити інші дії, про які розповідається в розділі “Вселення”. Дуже часто вам будуть пропонувати приватизувати квартиру (будинок), тобто стати її співвласницею, але зважайте, що нарівні з вами власником стане кривдник, і тоді Ви вже не зможете виселити його (див. Розділ “Виселення”).

Кооперативна квартира. У випадках з’ясування житлових проблем, пов’язаних з поділом кооперативних квартир, дуже важливим є встановлення наступних фактів - чи було паєнагромадження остаточно виплачено у період шлюбу чи ні. Якщо паєнагромадження було виплачено до того, як Ви офіційно вступили в шлюб, і Ви не маєте документального підтвердження, що Ви допомагали чоловікові (тобто членові кооперативу) сплачувати за нього – Ви не зможете довести своє право власності на житло і насильник, як власник, має право Вас виселити. Факт вашої прописки у житлі, яке Вам не належить, не гарантує Вашого права проживати в ньому. В іншому випадку – коли Ви разом сплачували за квартиру, чи виплачували паєнагромадження протягом шлюбу, незалежно від того хто є членом кооперативу, Ви маєте право на частину в такому житлі. Якщо неможливо домовитися з чоловіком – то розмір частин повинен встановити суд. Як Ви вже зрозуміли, особа, яка виплачує паєнагромадження – стає власником квартири, відповідно - така квартира вже є приватним житлом і спори щодо неї вирішується згідно із законодавством про право власності.

Приватне житло. Приватне житло – це житло отримане після приватизації, укладання договорів купівлі-продажу, міни, отримане у спадок чи дарування. Як і в випадку з кооперативною квартирою, факт прописки не дає Вам права власності на житло. Ви отримаєте таке право коли: 1. Ви придбали таке житло під час шлюбу, 2. Ви отримали житло у спадок, 3. Вам його подарували, 4. Ви отримали житло в процесі приватизації. Відносини щодо приватного житла в Україні регулюються Житловим кодексом України, Законом України “Про власність”, Цивільним кодексом України. Перелічені документи, на жаль не узгоджені один між одним і тому зараз в Україні виникає багато труднощів, пов’язаних з вирішенням проблеми встановленні права власності на житло. Тому Ви повинні занотувати наступну інформацію. Відповідно до ст.156 Житлового кодексу України абз.4 “Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.” Це означає, що навіть після

розлучення, Ваш чоловік-власник житла (будинку чи квартири) не може Вас висилити, мотивуючи свої дії тим, що Ви не є власницею. Єдине що він може зробити – укласти з Вами договір платного користування житлом. Це положення є важливим, якщо Вам ніде жити, а чоловік погрожує вигнати Вас з його дому (квартири). Але що робити, якщо насильник живе у Вашому житлі і Ви хочете його позбутися? У нагоді стане право, що надається Законом України “Про власність” (ст. ст. 4, 50). Йдеться про те, що Ви маєте право розпоряджатися, володіти та користуватися своїм майном на власний розсуд, обмежити Вас у правах може тільки суд. Відповідно, доки суд не прийме рішення, що Ваш чоловік має право користуватися житлом, що належить Вам на праві приватної власності, Ви маєте право виселити його відповідно до положення ст.50 Закону України “Про власність” - “1. Власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння”. Висновок: 1. якщо Ви хочете залишитися жити в квартирі, що належить чоловіку на праві приватної власності, Ви можете використати положення ст.156 Житлового кодексу України, що гарантує Вам право користуватися житлом і після припинення шлюбу. Яким чином я можу скориститися??? 2. Якщо Ви бажаєте позбавитися від насильника з житла, що належить Вам, то варто використовувати положення ст.50 Закону України “Про власність”. Але в будь-якому випадку – проконсультуйся з фахівцем з вирішення житлових проблем. Оскільки Ваш чоловік теж може використати неузгодженість в законодавстві на свою користь.

Поділ житла, що належить до державного житлового фонду Коли Ви живете в державному житлі, то Ви не можете його продати, поділити чи подарувати. Але варто скористатися можливостями, які надає законодавство України: 1. змінити договір найму житлового приміщення. Така зміна дає можливість сплачувати комунальні платежі виключно за вашу частку, юридично зафіксувати в якій кімнаті ви будете проживати і як Ви будете користуватися спільними приміщеннями. Але такій поділ не позбавляє Вас спільного проживання. 2. виселити насильника без надання іншого житлового приміщення. 3. примусово обміняти спільне житло. Тобто, відповідно до рішення суду, Ваше спільне житло повинно бути розміняно на інші ізольовані жилі приміщення.

Зміна договору найму жилого приміщення. Як вже зазначалося, такий варіант вирішення питання щодо житла має свої переваги та недоліки. Переваги: 1. самостійно сплачувати комунальні платежі виключно за свою частку. 2. юридичний документ, що підтверджуватиме Ваше право проживати в конкретній кімнаті. 3. цим же рішенням буде встановлено порядок користування спільними житловими приміщеннями. Недоліки: 1. продовження життя разом з насильником. 2. суд, виносячи своє рішення буде виходити з норми жилої площі, що кабінетом Міністрів України та Федерацією профспілок України. Відповідно, Ви можете і не отримати бажаної кімнати в своє розпорядження. Зразок позовної заяви надається в розділі “Зразки документів”.

Виселення без надання іншого жилого приміщення відбувається виключно за рішенням суду. Якщо Ви і кривдник живете в житлі, що належить до державного житлового фонду, Ви можете скористатися правом, наданим ст.116 Житлового кодексу України (ЖКУ) – виселити кривдника без надання іншого жилого приміщення. Виселення може бути застосовано до осіб, що “систематично руйнують чи псують жиле приміщення, АБО використовують його не за призначенням, АБО систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку”. Таким чином, готуючи позовну заяву про виселення ви повинні довести: 1. що “заходи громадського впливу виявилися безрезультатними”. До заходів громадського впливу належать: заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення). 4

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12 квітня 1985 р. “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”

2. 3.

АБО “руйнування житлового приміщення, АБО використання його не за призначенням”. Доказами щодо цього можуть слугувати акти обстеження житлового приміщення, що проводяться ЖЕКами чи акти обстеження умов проживання неповнолітніх, що проводяться органами опіки та піклування. Особливого доказування потребує неможливість спільного проживання. Доказами щодо цього можуть слугувати документально підтверджені неодноразові виклики міліції, свідчення сусідів.

Примусовий обмін Відповідно до ч.2 ст.116 ЖКУ “Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною”. Відповідно, суд може зобов’язати обміняти спірне житлове приміщення з урахування інтересів неповнолітніх, а також інших членів сім’ї, що мають право на це житло. На такий випадок Ви можете самостійно надати суду свій варіант/пропозицію щодо обміну житла. Але варто довести всі ганебні дії з боку кривдника. Як це зробити - інформація в розділі “Виселення без надання іншого житлового приміщення”, а зразок позовної заяви в розділі “Зразки документів”. Примусовий обмін є процедурою складною, але якщо Ви вже маєте конкретну пропозицію щодо обміну – потрібно рішуче братися до справи.

Вселення Скористатися правом на примусове вселення Ви можете тільки тоді, коли квартира, в якій перешкоджають жити, належить до державного житлового фонду. В іншому випадку, тобто коли Ви є співвласницею квартири(будинку), ваші стосунки будуть будуватися відповідно до законодавства про власність, що робити в цій ситуації див. Розділ “Витребування квартири з чужого незаконного володіння. Таким чином, якщо Вам перешкоджають жити в житлі де Ви прописані, то кроки наступні: 1) зверніться до ЖЕКу з заявою, що Вам перешкоджають проживати в квартирі. Не забудьте залишити собі копію звернення з вхідним номером. Ця заява буде підтвердженням, що Вас змусили покинути квартиру. 2) Зверніться з подібною заявою до дільничного інспектора. Прослідкуйте, що він зафіксував в своєму журналі Ваше звернення. 3) Якщо всі попередні кроки Вам не допомогли, то сідайте писати позовну заяву до суду відповідно до зразка (розділ “Зразки документів”). 4) Відповідно до рішення суду ви переїжджаєте в свою квартиру. Між іншим  Прописка – це Ваша реєстрація за місцем проживання. Наталко, інститут прописки вже скасовано!!! Тобто прописка фіксує те, що ви проживаєте за конкретною адресою.  Прописка не надає прав власності на житло.  Відсутність прописки, ще не є завадою в доведенні твого права користуватися житлом, але для того щоб довести таке право без прописки тобі буде потрібно зібрати інші докази – свідчення сусідів, дільничного лікаря, працівників ЖЕКу.

Поділ квартири/будинку, що належить на праві приватної власності Відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.1992 року громадяни України надбали право отримувати у свою власність квартири, що належать до державного житлового фонду. Це означає, що з моменту приватизації Ви та інші особи стали власниками цієї квартири. Приємне відчуття права власності може затьмарити ситуація постійного насильства. Але ж він(вона) теж власник(власниця) і Ви не можете позбавити їх права власності - відповідно до Конституції України власність захищена державою. Розглянемо ситуацію коли Ви і той/та, хто чинять насильство над Вами, є власниками однієї квартири (будинку). Якщо квартиру (будинок) було надбано в процесі приватизації, то Ви вже маєте свою чітко визначену частку – вона вказується в свідоцтві. А якщо квартира була придбана шляхом обміну, купівлі-продажу, і Ви на момент оформлення угоди не визначили частки, то Ваші перші кроки встановити свій розмір своєї частки в спільному майні, тобто квартирі (будинку). Найпростіше коли власниками квартири (будинку) є подружжя. Тобто Ви та ваш чоловік придбали квартиру (будинок), перебуваючи у шлюбі, тоді частки визначаються відповідно до ст. 28 Кодексу про шлюб та сім’ю України – в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Між іншим  Ваша спільна дитина чи діти не мають права власності на житло, тому поділ буде відбуватися між Вами, незалежно від кількості спільних дітей, що прописані в спірному житлі і з ким ці діти залишаться.

Більш складною є ситуація, коли крім Вас, власниками житла є інші члени сім’ї (Вашої чи його). Тоді частки визначаються відповідно до Закону України “Про власність” та Цивільного кодексу України. Якщо Ви не дійдете згоди, то тільки суд може вирішити спір щодо розміру часток. Він же, керуючись ст.115 Цивільного кодексу України, може призначити Вам грошову компенсацію за Вашу частку в спільному житлі. Отже, Ви маєте наступні можливості поділу спільної квартири (будинку), які знаходяться в приватній власності: 1. встановити порядок користування квартирою/будинком. 2. поділити будинок(квартиру) в натурі. Зразки позовних заяв Ви знайдете в розділі “Зразки документів”. Але в будь-якому випадку, Вам краще звернутися до юриста, спеціалізацією якого є вирішення житлових проблем. Він чи вона зможуть розробити позовну заяву та стратегію дій відповідно до Вашої, конкретної ситуації.

Отримання майна з чужого незаконного володіння Між іншим, приватна квартира чи будинок – це нерухоме майно. І ніхто не має права користуватися ним без Вашого дозволу. Тому, якщо Вас вигнали з квартири чи будинку, де Вам належить частка, і тим паче, з власної квартири чи будинку – Ви повинні звернутися до суду з позовом про витребування майна з незаконного чужого володіння (див. Зразок в “Зразках документів).

ЯКЩО РОЗЛУЧЕННЯ – ЦЕ ЄДИНИЙ ПОРЯТУНОК Розлучення та його наслідки Розлучення – є дією юридичною, воно не зобов’язує людей псувати відносини один з одним. Тобто ніхто не завадить Вам мати гарні стосунки з (вже) колишнім чоловіком. Більш того, батько залишається батьком і після розірвання шлюбу, ніхто не знімає з нього обов’язків з опіки та підтримки дитини. Відсутні данні, чи припиняє розлучення насильство. Тому якщо Ви вагаєтесь стосовно того – чи хочете Ви руйнувати сім’ю, то цей розділ надасть Вам інформацію стосовно наслідків та можливостей, що Ви отримаєте після розлучення. Так що вибір за Вами. Процедура розлучення відбувається відповідно до положень Кодексу про шлюб та сім’ю (КпШС). Така процедура мовою кодексу називається “припинення шлюбу”. Припинення шлюбу відбувається за заявою одного з подружжя. Розірвання шлюбу відбувається в судовому порядку, але якщо між вами відсутні суперечки щодо розлучення чи Ви не маєте неповнолітніх дітей, то такий шлюб припиняється органами реєстрації актів громадянського стану. Моментом припинення Вашого шлюбу є момент реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану. Дуже часто жінки заради швидкого розлучення нехтують можливість поділу майна чи встановлення місця проживання дитини. Але ж Ви хочете розлучення не тільки “для папірця”, а й для того щоб припинити важкі для Вас стосунки. Тому перед тим, як звернутися до суду, необхідно здійснити серйозну підготовчу роботу. Ось зразок плану Ваших дій: 1. зробіть опис спільного майна. Пригадайте, що Ви придбали під час шлюбу, а що було отримано в дар чи в спадок. 2. зберіть всі документи на Ваше спільне майно. До таких документів належать: свідоцтво про право власності на квартиру (будинок), чеки чи інші фінансові документи, що можуть підтвердити, що річ була придбана під час шлюбу. (більш докладно в розділі “Поділ майна”). 3. отримайте довідку щодо Ваших доходів та доходів Вашого чоловіка. Таку довідку Вам повинні надати в бухгалтерії підприємства де працює Ваш чоловік, а якщо він є підприємцем чи працює на підприємця в податковій адміністрації за місцем де він зареєстрований. Якщо на Ваше прохання таку довідку не надають – у своїй позовній заяві Ви можете попросити суд, в порядку досудової підготовки справи до розгляду, витребувати такі документи судовим запитом. 4. отримайте довідку від ЖЕКу про місце проживання дитини. Така довідка оформлюється в довільній формі, повинна бути зафіксована головою ЖЕКу та печаткою. В ній обов’язково повинно бути вказано, що дитина проживає за такою-то адресою і що в квартирі (будинку) є дитячі речі. Також таку довідку Вам має дати орган опіки та піклування. 5. приготуйтеся до неприємного судового розгляду Вашої позовної заяви. 6. напишіть позовну заяву відповідно до зразка, наданого в розділі “Зразки документів”. 7. Якщо Ви не впевнені – зверніться до юриста, спеціалізацією якого/якої є розлучення та поділ майна. Краще отримати допомогу до того, як ситуація зайшла в глухий кут.

Що обов’язково повинно бути зазначено в позовній заяві про розірвання шлюбу:  рік народження кожного з подружжя,  дата й місце реєстрації шлюбу,  мотиви його розірвання,  чи є від шлюбу неповнолітні діти, їх прізвища, імена та по батькові, при кому з батьків вони перебувають,  пропозиції щодо участі подружжя в утриманні й вихованні дітей після розірвання шлюбу. До заяви додаються:  свідоцтво про реєстрацію шлюбу (чи його копія – з дозволу суду),  копії свідоцтв про народження дітей,  довідки щодо розміру заробітку та інших доходів,  копія позовної заяви,  довідка з місця проживання сім’ї,  квитанція про сплату державного мита,  а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог.

Між іншим • Суд має право відкладати розгляд Вашої заяви протягом 6 місяців (але не довше) – даючи Вам час для примирення. (ч. 4 ст. 176 Цивільного процесуального кодексу України) • До спільного майна подружжя не належить рухоме та нерухоме майно, було отримане в подарунок чи у спадок (ст.25 КпШС). • Навіть якщо Ви не будете вимагати в своїй позовній заяві сплати аліментів, суд може це зробити за власної ініціативи (ч. 3 ст. 40 КпШС та ч. 7 ст. 203 ЦПК). • Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним контрактом) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. • Речі професійних занять, кожного з подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя. У разі поділу спільного сумісного майна суд може присудити ці речі одному з подружжя, в користуванні якого вони були, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. • У справах про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, суд відповідно до ст. 28 КпШС може в окремих випадках, з наведенням відповідних мотивів, відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або одного з подружжя, що заслуговують на увагу (зокрема, якщо один із подружжя за відсутності поважних причин не мав самостійного заробітку чи інших доходів, ухилявся від участі у придбанні чи утриманні майна, витрачав спільне майно на шкоду інтересам сім'ї) або коли це передбачено шлюбним контрактом. • Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. • діти не мають права власності на майно батьків при їх житті.

Поділ майна Пам’ятайте, що між подружжям ділиться тільки те майно, що було придбано протягом шлюбу. Поділяється таке майно за принципом рівності часток. Але Ви можете мати і роздільне майно. До нього належать (ст.24КпШС):

“Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.” Поділ майна – процедура, що потребує великої кількості документальний підтверджень, що майно було придбане в період шлюбу. Отже, як вже зазначалося, Ви повинні знайти чи отримати копії документів, що підтверджують факт придбання майна. Тепер звірте Ваш перелік спільного майна і документи, що Ви маєте. Якщо у Вашому списку є речі, купівлю яких в період шлюбу Ви не можете підтвердити, то будьте готові, що суд їх виключить з опису спільного майна подружжя. Тепер можна приступати до написання власної пропозиції щодо поділу майна. Така пропозиція не є обов’язковою для суду і він може здійснити поділ на власний розсуд, але краще мати власну. Не забудьте про те, що кожен з Вас має право на рівні частки. При здійсненні поділу майна суд буде виходити з положень ст.29 КпШС:

“Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.”

Аліментні зобов’язання Аліменти – це грошові виплати одного з подружжя на користь іншого чи їх спільних неповнолітніх дітей. Відповідно, Ваш чоловік повинен не тільки брати участь в утриманні дітей, але й, за необхідності, утримувати вас. Відповідно до ст.32 КпШС, “Подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного. В разі відмови в такій підтримці той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, а також дружина в період вагітності і протягом трьох років після народження дитини (у разі, коли дружина перебуває у відпустці по догляду за хворою дитиною, - на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку) мають

право по суду одержувати утримання (аліменти) від другого з подружжя, якщо останній спроможний його надати. Це право зберігається і після розірвання шлюбу. Один з розведеного подружжя, який потребує матеріальної допомоги, також має право на утримання, якщо він став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу. Якщо подружжя перебувало довгий час у шлюбних відносинах, суд вправі стягнути аліменти на користь одного з розведеного подружжя і в тому разі, коли він досяг пенсійного віку не пізніше п'яти років з моменту розірвання шлюбу”. Аліменти сплачуються добровільно чи за рішення суду (коли той, хто повинен сплачувати аліменти, ухиляється від виплат). І так, Ви маєте право отримувати аліменти від чоловіка, якщо:  Ви непрацездатні і потребуєте матеріальної допомоги,  якщо протягом одного року після розлучення ви стали непрацездатною,  Ви вагітні,  Вашій дитині ще не має трьох років,  Ви перебуваєте у відпустці по догляду за хворою дитиною (на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку),  якщо Ви протягом довгого часу перебували у шлюбі,  коли Ви досягли пенсійного віку не пізніше п'яти років з моменту розірвання шлюбу. Розмір аліментів встановлюється відповідно до заробітку платника (ст.33 КпШС). При цьому, розрахунки проводяться з моменту пред’явлення позову. Крім того, розмір аліментів, може бути зменшено вже після прийняття відповідного рішення суду, новим рішенням. Ви втрачаєте право отримувати аліменти, якщо:  ваш шлюб був нетривалим,  Ваша поведінка в шлюбі була негідною,  Ви зловживали алкоголем чи наркотиками і це стало приводом для розлучення.  Ви знов вийшла заміж,  Ви не потребуєте матеріальної допомоги,  Ви поновили власну працездатність. Але найчастіше жінки турбуються про утримання дітей. Тому, якщо Ви хочете щоб Ваш колишній чоловік утримував Вашу спільну дитину, Ви повинні звернутися до суду (див. Зразок заяви). Ви маєте право отримати аліменти наступного розміру:  на 1 дитину – ¼ доходу батька,  на 2 дітей 1/3 доходу батька,  на 3 і більше дітей – ½ доходу батька. Мінімальний розмір аліментів дорівнює ½ розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Але якщо Ваш чоловік не має регулярного заробітку, чи встановити його розмір дуже важко, Ви маєте право вимагати сплачувати Вам аліменти в твердій грошовій сумі. Така сума також визначається відповідно до сукупного місячного доходу батька. Але протягом розгляду заяви, суд може самостійно корегувати заявлений Вами розмір аліментів.

Місце проживання дитини — з Вами чи з ним? Навіщо встановлювати місце проживання дитини, якщо Ви і так впевнені, що дитина бути жити з Вами? А може Ви боїтеся, що він забере дитину жити до себе і не дасть Вам зустрічатися? Для того, щоб після розлучення не виникло таких проблем, краще разом з розлученням, встановити місце проживання дитини. Місце проживання дитини встановлюється відповідно до висновку органів опіки та піклування. Також цей орган повинен брати участь в судовому процесі.

Не плутайте Опікунську Раду, що є громадською установою, з органами опіки та піклування, що є відділами і управліннями місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах Рад Пропонуючи свою квартиру, як місце проживання дитини, Ви повинні довести, що можете забезпечити необхідну фінансово-матеріальну підтримку; що живучи з Вами дитина отримає все необхідне піклування, матиме місце для занять, ігор, Ви не будете перешкоджати її зустрічам з батьком чи друзями. Суд, буде заслуховувати позицію як Вашу, так і Вашого чоловіка. Крім того, якщо Ваша дитина старша за 10 років, суд з’ясує її міркування щодо подальшого життя. Але висловлене дитиною бажання не є обов'язковим для суду, якщо суд визнає, що залишення дитини при тому з батьків, на якого вона вказує, не відповідає її інтересам

Ви можете встановити місце проживання дитини і після розлучення. Але краще вирішити всі питання під час одного судового процесу.

ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ Зразок скарги на відмову в порушенні кримінальної справи Прокурору Н-ського району м.Києва Сидоренку П.П.

Від Андрієнко А.А., що проживає м.Київ, 3-я вул.Будівельників, 24, кв.12 СКАРГА 12 червня 2000 року, постановою від слідчий Рязанов відмовив в порушенні кримінальної справи за моєю заявою від 3 червня 2000 року. Таку відмову вважаю необґрунтованою, так як факт нанесення мені тілесних пошкоджень зафіксований результатами судово-медичного освідування, а те, що ці пошкодження були нанесені мені саме моїм чоловіком підтверджує свідчення сусідки Опанесенко О.П. Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.99-1 КПУ прошу: скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, від 12 червня 2000 року. дата підпис

Приклад заяви до районного відділку міліції Начальнику N-ського РУГУ МВС м.Києва Петренку П.П. Іваненко Інни Володимирівни м.Київ, вул.Іваненка,2, кв.2

Заява 12 березня 2000 року, приблизно о 20 годині, мій чоловік Іваненко І. І. наніс мені тілесні пошкодження, а саме: викручував мені руки, наслідком чого є синьці на плечах та руках, крім того він штовхнув мене і я вдарилася головою, внаслідок чого на короткий час втратила свідомість. Свідків події не має. Враховуючи вищезазначене, а також те, що це відбувається не вперше прошу: 1. Притягнути Іваненка І.І. до відповідальності за нанесення мені тілесних пошкоджень. 2. Направити мене на медичне освідування з приводу встановлення тяжкості тілесних пошкоджень Підпис Дата.

Зразок позовної заяви про виселення без надання іншого жилого приміщення. До районного (міського) суду ПОЗИВАЧ Іваненко Іванна Іванівна вул.Панасенка,8, кв.111 ВІДПОВІДАЧ Петренко Петро Петрович вул.Панасенка,8, кв.111

ПОЗОВНА ЗАЯВА про виселення без надання іншого житлового приміщення Я Іваненко Іванна Іванівна перебувала у шлюбі з Петренко Петром Петровичем протягом шести років. Шлюб розірвано 8 вересня 1988 року. Від шлюбу у нас є діти: Петренко Федір Петрович, 13.12.1984 року народження та Петренко Любов Петрівна 18.05.1991 року народження. Відповідно до ордера, наданого в жовтні 1989 року я, наші діти та відповідач мешкаємо у квартирі №111 по вулиці Панасенка, будинок 8 у місті Житомирі. Квартира складається з трьох кімнат. Загальна площа – 61,7 м2 житлова площа – 44,88 м2.

Житлове приміщення належить до державного житлового фонду. Фактично я разом з двома дітьми різних статей проживаю у кімнаті площею 10,4м2, відповідач у кімнаті площею 20,6 м2. Що порушує не тільки моє право на житлову площу у розмірі 11,2 м2, але й права моїх неповнолітніх дітей, які разом, мають право на 22,4 м2 житлової площі. Третя кімната з єдиним виходом до балкону і повинна бути загального користування, але я та мої неповнолітні діти не можемо її використовувати, що засвідчують докази які я подаю.

Спільне проживання з відповідачем неможливе – він не дає дітям використовувати спільну кімнату для занять та ігор, ми постійно сваримося (так як кімната яку займає відповідач є прохідною і діти не можуть скористатися зручностями без того щоб не пройти цією кімнатою). Крім того, я не можу використовувати телефон, який знаходиться в спільній квартирі, так як номер телефону вказаний на фірмовому бланку організації відповідача.. Відповідач постійно забирає телефонний апарат до себе, закриваючи його в кімнаті. Я навіть не можу зателефонувати до швидкої допомоги чи до лікаря, щоб він приїхав до наших спільних дітей. Неодноразово я пропонувала варіанти обміну нашої спільної квартири. Я навіть була згодна переїхати до однокімнатної квартири аби усунути дітей від агресії відповідача. Але відповідач не просто відмовляється обміняти спільну квартиру, але й зі сварками виганяв людей, що пропонували прийнятні варіанти обміну. Неодноразово я зверталася до правоохоронних органів для того щоб відповідач припинив лаятися, бити та мордувати мене. Дільничний інспектор Федоров В.В. неодноразово проводив бесіди з відповідачем про його поведінку. На жаль, такі заходи не мали ніякого результату. Декілька місяців тому я з’ясувала, що відповідач зареєстрував на нашу спільну квартиру власну громадську організацію і використовує кімнату під офіс, саме до цієї кімнати він не пускає мене та наших спільних дітей, – проводячи там ділові зустрічі, зберігаючи документацію. Крім того, відповідач надав адресу нашої спільної квартири до всіх організацій, включно державні органи, використовує адресу нашої квартири на фірмовому бланку організації тому до нас постійно приходять його ділові листівки. Тому враховуючи те, що відповідач: 1. Використовує жиле приміщення не за призначенням — розташував в квартирі офіс; 2. Постійним порушенням правил співжиття робить неможливим моє та наших дітей проживання разом з ним в одній квартирі; 3. Заходи громадського впливу виявилися безрезультатними — відповідач не ніяким чином не реагує на попередження дільничного інспектора; 4. Я є заінтересованою особою — проживаю з відповідачем в одній квартирі і не маю можливості мати інше житло, а також інші вищенаведені факти, керуючись ст.116 Житлового кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 р. “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” п.17, — прошу: 1. Виселити Петренко П.П. з займаного житлового приміщення без надання йому іншого жилого приміщення. 2. Позбавити Петренко П.П.. прописки в жилому приміщенні за адресою м. Київ, вул. В. Панасенка, 8, кв. 111. 3. Залучити до справи в якості третьої особи Держадміністрацію м. Житомира. 4. Заслухати на судовому засіданні свідчення дільничного інспектора Федорова В.В. Підпис дата

Зразок позовної заяви про зміну договору найму житлового приміщення До ПОЗИВАЧ

ВІДПОВІДАЧ

районного (міського) суду Іваненко Іванна Іванівна вул.Панасенка,8, кв.111 Петренко Петро Петрович вул.Панасенка,8, кв.111

Третя особа

ЖЕК (чи інша установа/організація з якою укладено договір найму)

ПОЗОВНА ЗАЯВА про зміну договору найму житлового приміщення Я та мій колишній чоловік Петренко П.П. проживаємо в квартирі за адресою: вул.Панасенка,8, кв.111 у м.Житомирі. Квартира складається з трьох кімнат. Загальна площа – 61,7 м 2 житлова площа – 44,88 м2.Фактично я та наші двоє неповнолітніх дітей проживаємо у кімнаті площею 10,4м 2, відповідач у кімнаті площею 20,6 м2, третя кімната площею 13,88 м2 є загального користування. Квартира обладнана окремим санвузлом, газифікована, має центральне опалення, один балкон. Особовий рахунок на квартиру оформлено на Петренко П.П. Після розлучення я та відповідач ведемо окреме господарство, місцем проживання наших неповнолітніх дітей визнано спірну квартиру, відповідач своє піклування про дітей обмежує сплатою аліментів, я маю постійне джерело доходу, який становить 200 грн. на місяць і мешкаю разом з дітьми в кімнаті 10,4м2, а також користуємося кімнатою 13,88 м2. Вважаю, що зміна договору найму житлового і відкриття на моє ім’я окремого особового рахунку на кімнати площею 10,4 м2 та 20,6 м2 не порушить житлових прав та інтересів відповідача, так як йому залишиться кімната площею 13,88 м2. Враховуючи те, що відповідач не погодився на добровільну зміну договору найму житлового приміщення, керуючись ст.ст. 64,103, 104 Житлового кодексу України,Прошу:

1. змінити договір найму житлового приміщення – квартири за адресою: вул.Панасенка,8, кв.111 у м..Житомирі. 2. надати мені у користування кімнати площею 10,4 м 2 та 20,6 м2, а відповідачу 13,88 м2. Ванну та інші господарські приміщення залишити у спільному користуванні. 3. зобов’язати ЖЕК 11 укласти зі мною окремий договір найму житлового приміщення і відкрити на моє ім’я окремий особовий рахунок на кімнати площею 10,4 м2 та 20,6 м2. Додатки: 1. копія ордеру, 2. довідка Ф3, 3. копія особового рахунку. 4. довідка про доходи Іваненко І.І. 5. копія позовної заяви. 6. квитанція про сплату державного мита. Підпис дата

Зразок позовної заяви про примусовий обмін житлового приміщення До районного (міського) суду ПОЗИВАЧ ВІДПОВІДАЧ

Іваненко Іванна Іванівна вул.Панасенка,8, кв.111 Петренко Петро Петрович вул.Панасенка,8, кв.111

Треті особи

Васильєв Василь Васильович вул.Саніна,1, кв.12 Власенко Ганна Андріївна Вул.Панасенка,8, кв.100

ПОЗОВНА ЗАЯВА про примусовий обмін житлового приміщення Я Іваненко Іванна Іванівна перебувала у шлюбі з Петренко Петром Петровичем протягом шести років. Шлюб розірвано 8 вересня 1988 року. Від шлюбу у нас є діти: Петренко Федір Петрович, 13.12.1984 року народження та Петренко Любов Петрівна 18.05.1991 року народження. Відповідно до ордера, наданого в жовтні 1989 року я, наші діти та відповідач мешкаємо у квартирі №111 по вулиці Панасенка, будинок 8 у місті Житомирі. Квартира складається з трьох кімнат. Загальна площа – 61,7 м2 житлова площа – 44,88 м2. Квартира має всі необхідні зручності і належить до державного житлового фонду. Фактично я та наші двоє неповнолітніх дітей проживаємо у кімнаті площею 10,4м 2, відповідач у кімнаті площею 20,6 м 2, третя кімната площею 13,88 м2 є загального користування. Спільне проживання з відповідачем неможливе. Я веду окреме господарство, відповідач постійно принижує мене, у нас виникають конфлікти, які закінчуються бійками. Для припинення насильства я запропонувала Петренку П.П. обмін нашої квартири на дві однокімнатні квартири. Відповідач на обмін не погоджується. Треті особи згодні провести обмін. Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.80 Житлового кодексу України,-

Прошу: 1.

здійснити примусовий обмін житлового приміщення згідно з поданим варіантом переселити мене в та моїх двох неповнолітніх дітей в квартиру за адресою вул.Панасенка,8, кв.100, відповідача в квартиру за адресою: вул.Саніна,1, кв.12, третіх осіб вселити в квартиру за адресою: вул.Панасенка,8, кв.111.

зобов’язати житловий відділ Радянського району м.Житомира видати ордери на квартири що обмінюються.

в порядку досудової підготовки справи зобов’язати управління з розподілу житла Радянського району м.Житомира провести обстеження обмінюваного житла та подати суду висновок.

Додатки: 1.

1.копії ордерів на займані житлові приміщення.

Заяви наймачів, які мешкають у квартирах за варіантом обміну про їх згоду.

квитанція про сплату державного мита.

копії позовної заяви.

копія свідоцтва про розірвання шлюбу.

Підпис. дата

зразок позовної заяви про поділ житла, що належить на праві власності в натурі До районного (міського) суду ПОЗИВАЧ Іваненко Іванна Іванівна вул.Панасенка,8 ВІДПОВІДАЧ Петренко Петро Петрович вул.Панасенка,8

ПОЗОВНА ЗАЯВА про поділ будинку, що належить на праві приватної власності в натурі Я є власницею ½ частини будинку, за адресою вул.Панасенка,8. Власником іншої частки є мій колишній чоловік Петренко П.П. В спірному будинку проживають двоє наших неповнолітній дітей. Загальна площа будинку становить 61,7 м2 житлова площа – 44,88 м2. Між нами виникають постійні спори щодо користування будинком. Досягнути угоди яка б влаштувала мене і відповідача неможливо. Фактично відповідач користується частиною будинку, що перевищує його частку. Керуючись ст.115 Цивільного кодексу України,Прошу: 1. поділити будинок за адресою вул.Панасенка,8в натурі між мною та відповідачем. 2. Призначити будівельно-технічну експертизу для визначення можливих варіантів поділу. Додатки: 1. копія свідоцтва на право власності на будинок. 2. копія плану будинку. 3. квитанція про сплату державного мита. 4. копія позовної заяви дата підпис

зразок позовної заяви про встановлення порядку користування квартирою, що належить до приватної власності. До ПОЗИВАЧ ВІДПОВІДАЧ

Третя сторона

Органи опіки та піклування Радянського району м. Житомира

ПОЗОВНА ЗАЯВА про визначення порядку користування квартирою, що належить на праві приватної власності Я є власницею ¼ квартири за адресою м. Житомир, вул.Панасенка,8, кв.111. Інші частки належать: ¼ моєму колишньому чоловікові Петренко П.П. та по ¼ належить моїм неповнолітнім дітям - Петренко Ф. П. Петренко Л. П. Квартира складається з трьох кімнат. Загальна площа – 61,7 м2 житлова площа – 44,88 м2. Фактично я разом з двома дітьми різних статей проживаю у кімнаті площею 10,4м2, відповідач у кімнаті площею 20,6 м2, третя кімната площею 13,88м2 зачинена відповідачем. Така ситуація порушує право власності мене та моїх дітей, так як я та двоє неповнолітніх маємо право по 11,22 м2 кожен, а спільно ми маємо право на 33,66 м2. Враховуючи те, що відповідач порушує право власності на квартиру мене та моїх дітей, діючи в інтересах неповнолітніх, керуючись ст.115 Цивільного кодексу України,ПРОШУ: 1. визнати за мною право власності на кімнату розміром 13,88м2. 2. визнати за моїми неповнолітніми дітьми право власності на кімнату розміром 20,6 м2 3. затвердити порядок користування квартирою за адресою м.Житомир, вул.Панасенка,8, кв.111 відповідно до запропонованого плану. Додатки 1) копія свідоцтва на право власності на квартиру. 2) Копія плану квартири 3) Копія органу опіки та піклування, що неповнолітні знаходяться на утриманні позивачки 4) Квитанція про сплату державного мита 5) Копія позовної заяви дата

підпис

Зразок позовної заяви про розірвання шлюбу та поділ спільного майна. До ПОЗИВАЧ ВІДПОВІДАЧ

ПОЗОВНА ЗАЯВА про розірвання шлюбу та поділ майна Я та відповідач Петренко П.П. зареєстрували шлюб 11 вересня 1980 року. Від шлюбу у нас є діти: Петренко Федір Петрович, 13.12.1984 року народження та Петренко Любов Петрівна 18.05.1991 року народження. Подальше спільне життя з відповідачем неможливе, між нами постійні конфлікти, чоловік б’є мене. Шлюбні відносини між нами припинилися 6 місяців тому 1 вересня 2000 року. Примирення між мною та відповідачем неможливе. Відповідач ухиляється від утримання наших дітей і погрожує забрати їх до своїх батьків. Угоди про поділ майна, що є нашою спільно власністю подружжя, нами не досягнуто. За час перебування у шлюбі ми набули наступне майно загальною вартістю 116700 грн. Відповідно до ст.ст.22,28 та 29 Кодексу про шлюб та сім’ю України, ПРОШУ: 1. Розірвати шлюб між мною та відповідачем Петренком П.П., зареєстрований “11” вересня 1980 року в Радянському ЗАГСу м. Житомира. 2. поділити майно, що належить на праві спільної власності подружжя, виділивши мені: • ½ частку квартири, за адресою вул.Панасенка,8, кв.111, вартістю 45 000 грн. • Пральну машину, вартістю 1 700 грн. • плиту газову, вартістю 2 000 грн. • меблі для спальні, вартістю 1 900 грн. • телевізор кольоровий, вартістю 1 500 грн. • мікрохвильову піч, вартістю 1 600 грн. • меблі для вітальні, вартістю 1 000 грн. На загальну суму: 54 700 грн. Відповідачеві: • ½ частку квартири, за адресою вул.Панасенка,8, кв.111, вартістю 45 000 грн. • меблі м’які, вартістю 5 000 грн. • меблі для гостинної, вартістю 12 000 грн. На загальну суму: 62 000 грн. 3. Призначити грошову компенсацію на мою користь в розмірі 3 650грн., що відповідє розміру різниць між нашими частками. 4. стягнути від відповідача 1070 грн. Для відшкодування моїх витрат на сплату державного мита в частині вимог про поділ майна. Додатки: 1. свідоцтво про шлюб 2. копія свідоцтв про народження дитини. 3. документи про доходи відповідача 4. документи про доходи позивача. 5. квитанція про сплату державного мита. 6. опис спільного майна. підпис дата

Зразок заяви про стягнення аліментів До ЗАЯВНИК ВІДПОВІДАЧ

ЗАЯВА про стягнення аліментів Я перебувала з відповідачем Петренко П.П. у шлюбі. Від шлюбу у нас є діти: Петренко Федір Петрович, 13.12.1984 року народження та Петренко Любов Петрівна 18.05.1991 року народження. Відповідач ухиляється від утримання дітей, не погоджується добровільно матеріально їх підтримувати. Відповідач не має талого доходу, займається підприємницькою діяльністю.

Враховуючи наведене, відповідно до стт.82 Кодексу про шлюб та сім’ю,ПРОШУ: Стягувати з Петренко П.П. 1961 року народження аліменти на мою користь на утримання дітей Петренко Федір Петрович, 13.12.1984 року народження та Петренко Любов Петрівна 18.05.1991 року народження в розмірі 50 (п’ятдесяти) грн., починаючи з дня подання заяви і до повноліття Петренко Ф.П. і 50 (п’ятдесяти) грн., починаючи з дня подання заяви і до повноліття Петренко Л.П. Додатки: 1) копія свідоцтва про розірвання шлюбу. 2) Копії свідоцтв про народження дітей. 3) Довідка органу опіки та піклування, що діти знаходяться на утриманні позивачки. 4) Копія заяви. дата

підпис

Зразок позовної заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння До районного (міського) суду ПОЗИВАЧ Іваненко Іванна Іванівна вул.Панасенка,8, кв.111 ВІДПОВІДАЧ Петренко Петро Петрович вул.Панасенка,8, кв.111

ПОЗОВНА ЗАЯВА про витребування майна з чужого незаконного володіння 1995 року, в процесі приватизації я стала власницею ¼ частки в квартирі за адресою м. Житомир, вул.Панасенка,8, кв.111. рішення суду від 1.1.2000 за мною було визнано право на кімнату розміром 13,88 м2. Пізніше, внаслідок того, що відповідач змінив замки на вхідних дверях до квартири, я втратила можливість користуватися моєю часткою в квартирі. Всі мої пропозиції щодо спільного користування квартирою були відхилені. Моє право власності на квартиру підтверджується свідоцтвом на право власності на квартиру. Те що відповідач змінив замки на вхідній двері в квартирі підтверджується актами ЖЕКу 11. Враховуючи вищезазначене, керуючись положеннями ст.469 цивільного кодексу України,ПРОШУ: 1) Зобов’язати відповідача припинити перешкоджати мені в володінні та користуванні моєю часткою в квартирі за адресою м. Житомир, вул.Панасенка,8, кв.111. 2) На підтвердження викликати в судове засідання свідка – дільничного інспектора Андрієнко А.А. Додатки: 1) Копія свідоцтва на право власності на квартиру, 2) Копія акту ЖЕК 11, 3) Копія позовної заяви, 4) Квитанція про сплату державного мита. Дата Підпис

Зразок акту обстеження житлово-побутових умов Акт обстеження житлово-побутових умов

11 вересня 2000 р.

м. Київ

мною, Адресюком А.А., начальником ЖЕК111, сумісно з дільничним інспектором Івасюком І.І. проведено обстеження житлово-побутових умов сім’ї Петренків, які проживають в м. Києві, вул. Перша будинок 1, кв.11 Обстеженням встановлено, що сім’я складається з трьох осіб. Мати - Петренко Ганна Андріївна Батько - Петренко Петро Петрович, Син - Петренко Федір Петрович. Сім’я проживає в двокімнатній ізольованій квартирі і займає житлову площу 52 м2. Санітарний стан квартири незадовільний: не працюють крани гарячої води, зламаний бачок унітазу. Відсутні умови для заняття та ігор дитини – одну з кімнат батько зачинив на замок. Взаємні стосунки в сім’ї напружені, вникають постійні конфлікти та бійки. Батько ухиляється від утримання дитини та фінансової підтримки сім’ї. Матеріальний стан сім’ї низький, спільний дохід становить 180 грн. Висновок: подальше проживання в одній квартирі неможливе, дитина знаходиться в постійній ситуації насильства та загрози життю, дружина не може захистити себе та дитину від постійних сварок та побиття. Обстеження провели: 1. начальник ЖЕК 111 Андресюк А.А. 2. дільничний інспектор Івасюк І.І.

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ Центр “Жінка для Жінки” Дніпропетровськ Дніпропетровськ 49044, Вул. Гоголя 15, кімната # 327 Тел: (0562) 37-25-35, 37-25-50 Інформаційна Лінія: 37-58-68 працює цілодобово

Контактна особа: Ганна Войніч, Олена Моргун

Центр “Жінка для Жінки” Донецьк Донецьк 83086, вул. Артема, 45, четвертий поверх Тел: (062) 334-34-43, 334-20-43 Інформаційна Лінія: 334-34-00 працює цілодобово

Контактна особа: Людмила Горова, Наталя Дацюк

Центр “Жінка для Жінки” Житомир Житомир, вул. Кафедральна, 10 Тел: (0412) 37-30-12, 208-796 Інформаційна Лінія: 200-171 працює з 10.00 до 18.00 Контактна особа: Ірина Бабенко, Олена Гейко

Центр “Жінка для Жінки” Львів Львів 79013, вул. Степана Бандери, 32 A, другий поверх Тел: (0322) 97-18-29, 74-33-81 Інформаційна Лінія: 798-548 працює цілодобово Контактна особа: Люба Максимович, Лілія Гук

Центр “Жінка для Жінки” Рівне Рівне, вул. Панфіловців, 19/3 Тел: (0362) 69-0085, 285-595 Інформаційна Лінія: 69-0000 працює з 10.00 до 18.00 Контактна особа: Мирослава Дроздовська, Тетяна Белковська

Центр “Жінка для Жінки” Херсон Херсон 73000, вул. 9-го січня д.15 к.36 Тел: (0552) 423-765, 423-485

Інформаційна Лінія: 076 працює з 10.00 до 21.00 Контактна особа: Олена Микитась, Людмила Кумпан

Центр “Жінка для Жінки” Чернівці Чернівці, вул. Червоноармійська, 33 Тел: (03722) 2-24-45

Інформаційна Лінія: 2-52-59 працює з 10.00 до 18.00 Контактна особа: Ольга Осовська, Ельвіра Мручковська

ПРО АВТОРА Марія Шкарлат, адвокат, член Київської міської колегії адвокатів, аудитор, член Палати аудиторів України. В 1997 році закінчила юридичний факультет Київського національного університету ім. Т.Шевченка. З відзнакою захистила дипломну роботу “Правове становище свободи слова в Україні”. Спеціалізація: конституційне та фінансове право. З 1995 року почала професійну діяльність співпрацюючи з неурядовими організаціями України. Основний напрямок діяльності – захист прав та свобод, підтримка розвитку правозахисного руху в Україні. З лютого 1998 року почала свою співпрацю з Winrock International. В рамках проекту “Жіночий Консорціум ННДСША” пройшла стажування в США. Навчання було присвячене проблемі попередження торгівлі жінками в Україні. Результатом отриманих знань та досвіду стало видання “Правовий захист від насильства щодо жінки”, присвячене проблемі захисту прав жінок та аналізу сучасного законодавства України. З вересня 1998 року, в рамках Програми попередження торгівлі жінками, Марія здійснює безкоштовне консультування жінок, що зазнали насильства в сім’ї (нею проведено більше 150 консультацій з питань житлового, шлюбного, кримінального, цивільного, процесуального, конституційного та інших законодавств України), бере участь в розвитку безкоштовних юридичних служб мережі центрів “Жінка для жінки”, проводить навчальні тренінги для жінок та представників правоохоронних органів, бере участь в розробці та обговоренні законодавства, надає експертні оцінки проектів законів, консультує міжнародні організації, бере участь в міжнародних конференціях та семінарах. Контактна електронна пошта – maria@winrock.kiev.ua

Іноді, коли оглядаєшся навколо, здається, що світ переповнений злом та насильством. Заголовки газет, репортажі по радіо та телебаченню, комп’ютерні ігри та кінофільми… Складається враження, що насильства набагато більше а ніж любові та терпимості. Хочеться сховатися, захиститися, боронити себе від жаху та болю. Здається, що тільки дім, родина – це те місце, де людина повинна б відчути себе коханою і захищеною. Але саме власний дім для багатьох стає місцем страждання, загрози, приниження. Проблема домашнього насильства стає все більш обговорюваною в нашому суспільстві. Коли чуєш, що в США кожні 3 хвилини б’ють чи ґвалтують жінку, то складається враження, що українки, яких вважають незалежними та такими, що вміють дати опір, не знають “американських” проблем. Але статистика каже інше – за даними Інституту соціологічних досліджень НАН України 68% жінок в Україні зазнають знущань в сім’ї, з них чверть, “як правило” або “часто” потерпає від попоїв. Чому відбувається насильство? Чому так багато його жертв? Можливо тому, що жінки не знають власних можливостей і завдяки цьому незнанню не можуть використати всі правові можливості. Саме для тих, хто хоче дізнатися більше про власні права та способи їх застосування це видання.