Тренинг_дом_насилие_торговля_женщинами by Lena Ts

Winrock International

ЗАПОБІГАННЯ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ І ТОРГІВЛІ ЖІНКАМИ Підручник з проведення тренінгів

Київ, Україна

2001

Winrock International Підготовлено: Русланою Безпальчою, тренеркою Жіночого Консорціуму України за участю тренерок і тренерів українських організацій «Жіночі Перспективи» (Львів), Інформаційно-координаційний Центр (Дніпропетровськ), «Жінки Донбасу» (Луганськ), «Прогресивні жінки» (Вінниця), «Ольвія» (м.Первомайськ, Миколаївська обл.), Донецької обласної ліги ділових і професійних жінок, Жіночого інформаційно-консультаційного центру (Житомир), Чернівецького жіночого центру, Херсонського Обласного центру «Успішна жінка».

Консультантки Підручника: Лоретта М. Фредерік і Деніз Гамаш (США) - «Правосуддя для жінок, що постраждали від насильства» Марія Шкарлат і Олена Кустова (Україна) - юристки проекту Winrock International «Громадські ініціативи у запобіганні домашньому насильству і торгівлі жінками»

@COPYRIGHT [2002] Winrock International Цей підручник надруковано за підтримки Держдепартаменту США в межах проекту № S-OPRAQ-99-H-N005. Думки, оцінки, висновки і рекомендації авторів підручника не завжди співпадають з точкою зору Держдепартаменту США і Winrock International. Авторські права захищені. Розповсюдження, використання, перезапис, збереження в пошуковій системі або копіювання цього підручника частинами або повністю забороняється без попереднього дозволу Winrock International, Leadership Development Unit, 38 Winrock Drive, Morrilton, AR 72110-9370 USА, e-mail: copyright-ld@winrock.org.

@COPYRIGHT [2002] Winrock International This manual was made possible through support provided by the U.S. Department of State, under the terms of Award No. SOPRAQ-99-H-N005. The opinions, findings and conclusions or recommendations expressed herein are those of the Authors and do not necessarily reflect those of the U.S. Department of State or Winrock International. All rights reserved. No part of this publication may be reproduced, stored in a retrieval system, or transmitted, in any form or by any means, electronic, mechanical, photocopying, recording, or otherwise, without the prior permission of Winrock International, Leadership Development Unit, 38 Winrock Drive, Morrilton, AR 72110-9370 USA, e-mail: copyright-ld@winrock.org.

Київ, Україна 2001

ПЕРЕДМОВА

ВСТУП Вступне слово • Структура Підручника • Опис методології й організаційно-методичних основ проведення тренінгу

РОЗДІЛ І

ЗАПОБІГАННЯ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ НАД ЖІНКАМИ Вступ ОПИС ВПРАВ • Визначення проблеми • Дослідження проблеми • Шляхи подолання проблеми • Додаткові вправи для правоохоронців • Додаткові вправи для НЖО • Додаток (плани тренінгів)

РОЗДІЛ ІІ

ЗАПОБІГАННЯ ТОРГІВЛІ ЖІНКАМИ Вступ ОПИС ВПРАВ • Визначення проблеми • Дослідження проблеми • Шляхи подолання проблеми • Додаткові вправи для правоохоронців • Додаткові вправи для НЖО • Додаток (плани тренінгів)

ГЛОСАРІЙ

Передмова Ніколи не сумнівайтесь у тому, що невелика група вдумливих людей, які взяли на себе відповідальність, здатна змінити світ. Маргарет Мід Ця книга створювалася, стати своєрідним тренерським довідником, надійним джерелом допомоги і практичних порад. Вона підсумовує дворічний досвід проведення тренінгів у рамках виконання проекту «Суспільні ініціативи із запобігання домашньому насильству і торгівлі людьми» організації Winrock International. З Підручника також можна отримати різноманітну сучасну інформацію з проблеми гендерного насильства над жінками, а також міжнародний досвід, який показує стратегії вирішення цієї проблеми. Детальний опис методик і нестандартна форма подачі матеріалу зацікавить спеціалістів, які бажають зрозуміти й опанувати тренінгові техніки. Інформація розрахована як на початківців, так і на тих, хто вже має значний досвід у цій сфері. Але завдання цього Підручника глибше, ніж захист жінки від гендерного насильства чи презентація нових технік навчання. При створенні книги ми керувались тим, що головною метою нашої діяльності є зміна сучасного суспільства домінування та пригнічення і побудова в нашій країні нового суспільства – партнерства та співробітництва. Ця книга показує один із шляхів досягнення цієї великої мети – інтерактивне навчання (тренінг) спеціалістів та широкої громадськості, що дає основи толерантності, поваги до прав людини і вирішення проблем із використанням ненасильницьких методів. Ми сподіваємося, що заняття, проведені за цим Підручником, допоможуть побудувати в нашій молодій незалежній державі справді демократичне суспільство, що буде захищати права людини незалежно від її чи його статі і шлюбного статусу.

ВСТУП

Вступне слово Після звільнення з тенет радянської тоталітарної держави нові незалежні держави стали на шлях будівництва демократичного суспільства, на шлях побудови правової держави. Правова держава – це дотримання принципів верховенства демократичного права як державними органами, так і окремими особами. В такій державі повага до прав та основних свобод людини, утвердження людської гідності та вартісності особистості несумісне з проявами насильства над людиною, тим більше з проявами рабства, продажу та експлуатації людини. Коли ми говоримо про демократичне суспільство, то перш за все маємо на увазі реалізацію прав та свобод всіх громадян та громадянок держави. Жіноцтво – це половина населення в нових незалежних державах. Коли порушуються права половини населення, то важко говорити про суспільство, що будується на демократичних засадах. Реакція держави на насильство щодо жінок є знаковою для розвитку демократичних тенденцій і становлення громадянського суспільства в країнах, посталих на розвалинах радянської імперії. На шляху реалізації жінки в нових незалежних державах стало домашнє насильство та ставлення до жінки як до товару. Проблема гендерного насильства у ставленні до жінок, як у дзеркалі, відображає нездорову соціально-моральну ситуацію в творенні нових суспільних стосунків. Хоча всі форми насильства та дискримінації людини вимагають їхнього усунення, але насильство над жінками потребує особливої уваги, оскільки вимагає спеціальних підходів. Не можна залишити жінку наодинці вирішувати проблему гендерного насильства. Адже це стосується всього суспільства. Проблему гендерного насильства стосовно жінок потрібно розглядати як з точки зору змін законодавства, так і зміни суспільного погляду на проблему. Необхідно, щоб уряди нових незалежних держав звернули увагу на цю проблему, приймаючи нові законопроекти, які визнаватимуть насильство над жінкою як серйозний злочин проти особи і суспільства, які будуть передбачати максимум правового захисту жертв, а також відповідні міри для покарання і запобігання цьому насильству. Необхідні державні програми, спрямовані на подолання гендерного насильства, його причин і наслідків. На чільному місці мають стояти інтереси постраждалої людини, перш за все жінки. Кожна людина, незалежно від статі і сімейного статусу, має почувати себе захищеною державою, яка тоді по-справжньому стає демократичною і правовою. Україна та її правоохоронні органи Україна, незважаючи на складні умови перехідного періоду становлення незалежності нейтральної демократичної держави, зберегла громадянський мир і впевнено стала на шлях відмови від тоталітаризму. Нова держава будується, базуючись на правах людини і можливості їх реалізації. Для цього у нашій країні взято курс на правоохоронне реформування, коли пріоритетом стали підготовка відповідних кадрів та внесення відповідних змін до законодавства. Правоохоронні органи сьогодні намагаються перейти до системи нового зразка: чинити не тільки каральні заходи, а й стати на шлях служіння народові. На жаль, авторитет наших правоохоронців у населення досить низький, на відміну від довірливого ставлення населення до поліцейських у західних європейських країнах та країнах Північної Америки. Скажімо, в Англії 80 відсотків злочинів викривається з допомогою громадськості і лише 10 відсотків поліція викриває сама (за даними британського Центру з вивчення громадського порядку імені Скармена Лестерського університету). Нашим правоохоронцям доведеться докласти ще чимало зусиль, щоб завоювати щиру довіру свого народу. А ця довіра гостро необхідна, особливо коли правоохоронні органи стають на шлях захисту жертв домашнього насильства та роблять активні кроки для запобігання такому соціальному злу, як торгівля людьми. Для цього в Україні є передумови. Держава ратифікувала міжнародні правові документи, в яких іде мова про запобігання домашньому насильству чи/ та торгівлі людьми. В Україні у 1999 році прийнято закон “Про попередження торгівлі людьми” (з вересня 2001 року у новому Кримінальному кодексі України чинна нова редакція цього закону). У першому читанні прийнято закон “Про попередження насильства в сім’ї”. 6

Отже, правоохоронна система нашої країни, яка націлена на розвиток і вдосконалення, стала на шлях змін. Але головне – суть змін. Чи не найважливішим фактором у реформуванні діяльності правоохоронних органів з метою переходу на систему праці світової практики є підготовка відповідних кадрів. Особливо це стосується проблем насильства над жінками. Адже відсутність належної спеціалізованої освіти, недостатня обізнаність з причин і наслідків насильства над жінками є передумовою для недостатньої чуйності правоохоронців. Вирішення завдань викорінення страхітливої практики торгівлі жінками та знущання над ними у сім’ях вимагає особливої підготовки правоохоронців, дотичних до проблем домашнього насильства та торгівлі жінками. Для цього вони повинні мати спеціальні знання та пройти необхідні програми тренувань. Це завдання можуть виконати спеціальні тренінги, які допоможуть правоохоронцям у перехідних суспільствах підвищити рівень знань та вмінь у сфері запобігання домашньому насильству та торгівлі жінками. Громадські ініціативи в Україні Як свідчить досвід багатьох країн, не все залежить від служителів порядку, бо існує надто багато факторів, що заважають суспільству очиститися від зла. Тут у пригоді стає громадськість, а саме – громадські організації. В Україні громадський український жіночий рух набирає все більшого розмаху і поступово стає тією силою, яка здатна в співпраці з правоохоронцями та іншими зацікавленими державними органами вирішувати проблеми запобігання насильству над жінками та торгівлі жінками. Для цього НЖО проводять інформаційні кампанії і просвітницькі заходи та видають різноманітні інформаційні матеріали; створюють для постраждалих жінок притулки, кризові центри, телефони довіри; надають жінкам безкоштовні юридичні, психологічні та медичні консультації; допомагають жінкам отримати нові фахові навички та сприяють у працевлаштуванні; проводять різноманітні тренінги для жінок, щоб вони самостійно могли змінити своє життя; проводять просвітницьку роботу з правоохоронцями та населенням із проблем запобігання домашньому насильству та торгівлі жінками. Значним кроком у напрямку протидії цим негативним суспільним явищам став проект “Громадські ініціативи у запобіганні домашньому насильству і торгівлі людьми”. Реалізує проект організація Winrock International у співробітництві з Жіночим Консорціумом ННДСША за підтримкою Відділу міжнародної боротьби з незаконним обігом наркотиків та злочинністю Держдепартаменту США. Організатори: Winrock International, Жіночий Консорціум ННД-США, Організація “Правозахисники Мінесоти із Захисту Людських Прав”, Програма Правосуддя для Жінок, що постраждали від насильства. Проект реалізовується в чотирьох країнах: Вірменії, Молдові, Україні, Узбекистані. Партнерами у цих країнах є неурядові організації: у Вірменії - Центр Прав Жінок (Єреван); у Молдові «Громадські ініціативи» (Кишинів); в Узбекистані - «Мехрі» (Ташкент); в Україні - «Жіночі Перспективи» (Львів), Інформаційно-Координаційний Центр (Дніпропетровськ), «Жінки Донбасу» (Луганськ). Метою проекту є активізація громадських ініціатив, спрямованих на запобігання домашньому насильству та торгівлі жінками через проведення тренінгів, інформаційних кампаній, створення консультаційних рад, які будуть сприяти співробітництву місцевих НЖО із правоохоронними органами. Така кооперація зусиль громадськості, державних та правоохоронних органів проводиться з метою комплексного підходу до вирішення проблем домашнього насильства та торгівлі жінками. Виконання проекту включає: • Проведення в чотирьох запропонованих країнах досліджень щодо розповсюдження та типології домашнього насильства, а також відповідного законодавства в кожній країні та реалізації його. Підготовку тренерської команди для проведення тренінгів-семінарів, в яких беруть участь співробітники міліції, судів, прокуратури, соціальні працівники, медичний персонал, представниці кризових центрів та НЖО. • Проведення тренінгів-семінарів для правоохоронних органів та мультидисциплінарних груп, спрямованих на підвищення поінформованості щодо проблем, на поліпшення роботи правоохоронних органів і зростання професіоналізму представників 7

правоохоронних органів та інших служб, а також на стимулювання координації суспільних зусиль із запобігання домашньому насильству та торгівлі жінками. Для проведення тренінгів обрані неурядові організації в чотирьох країнах мають всебічну технічну та фінансову підтримку. • Підтримка і допомога правоохоронним структурам для включення теми домашнього насильства і торгівлі жінками в програму правоохоронних навчальних закладів, а також у розробку процедур, створення системи звітів, стандартизацію, збори інформації та статистики за цими проблемами. • Створення Консультаційних рад – коаліцій із представників громадськості і правоохоронних органів для координації місцевих зусиль із запобігання домашньому насильству та торгівлі жінками. • Збільшення доступу до інформації про домашнє насильство та торгівлю жінками шляхом поширення тренінгових матеріалів та інших публікацій, створених для підвищення поінформованості про існування цих проблем та пошуку стратегій для їх запобігання. • Створення місцевого ресурсного довідника, в якому будуть надані координати місцевих державних і недержавних організацій та служб, які надають допомогу жертвам торгівлі жінками та жертвам домашнього насильства. Довідник буде регулярно поновлюватися та поширюватися серед громадських організацій і державних структур, які зможуть використовувати такий довідник при наданні допомоги жертвам. Проект успішно реалізовується і як результат напрацювань, як підсумок дворічної роботи команди, яка працює у рамках проекту “Громадські ініціативи у запобіганні домашньому насильству і торгівлі жінками”, став Підручником для проведення занять з проблем запобігання насильству над жінками та торгівлі жінками. Кому і для чого потрібна ця книга? Підручник створено на основі результатів багатьох проведених тренінгів, спілкування та діалогів з правоохоронцями та активістками жіночих громадських організацій. Звичайно, не можна було вмістити у книгу весь цей досвід. Головним завданням цієї книги є акцентована увага на актуальні аспекти проблем домашнього насильства та торгівлі жінками, висвітлення витоків цих проблем і накреслення стратегії їх подолання. Насамперед цей Підручник створено з метою поширення практики тренінгової освіти серед правоохоронців країни та громадськості. Матеріали книги направлені на поліпшення освіти з означених питань, збільшення досвіду, набуття вмінь та професійних навичок. Таке навчання враховує практичний досвід поліції різних країн світу, широке використання міжнародних та національних правових документів, дає поглиблене юридичне розуміння розглянутих проблем. У Підручнику широко використано польський досвід попередження домашнього насильства – “Голуба лінія”. Цей практичний досвід став для нас надією, великим позитивом, який показує чіткі орієнтири для викорінення зла насильства над жінками. Підручник може використовуватися не тільки для отримання знань правоохоронцямивиконавцями, а й при підготовці управлінців для правоохоронних органів. Він стане в нагоді бажаючим отримати знання про шляхи запобігання домашньому насильству та торгівлі жінками, допоможе розпочати практичну просвітницьку роботу на шляху подолання цих негативних суспільних явищ. Маємо надію, що завдяки цьому Підручнику виросте нова плеяда тренерів та тренерок, які будуть розвивати та вдосконалювати нашу працю. З найкращими побажаннями для людей, яким стануть у нагоді матеріали Підручника, Координаторка Проекту “Громадські ініціативи у запобіганні домашньому насильству і торгівлі людьми”

Наталка Самолевська 8

СТРУКТУРА ПІДРУЧНИКА Цей ПІДРУЧНИК складається зі ВСТУПУ, двох РОЗДІЛІВ та ГЛОСАРІЯ. ВСТУП включає вступне слово, опис структури Підручника, а також методику практичної роботи для проведення занять за цим Підручником. Перша частина розповідає про структуру Підручника, що дозволяє познайомитися з планом викладення матеріалу, а також містить поради для користування цими матеріалами. Вона також допоможе краще орієнтуватися в матеріалі і дає розуміння його особливостей. В другій частині викладається розгорнута характеристика нової інтерактивної форми навчання, описуються методики проведення занять, а також даються практичні рекомендації щодо проведення тренінгів. Ця частина достатньо наповнена, оскільки сама методика проведення тренінгу, її практичні особливості ще не так добре відомі в країнах, де діє Проект DOS. Тому матеріал не тільки розкриває теорію проведення тренінгів, але й показує як, яким чином використовувати ту чи іншу методику, аналізує проблеми під час роботи з групою (вони називаються “підводні камені”) і можливі шляхи їх подолання. Після ВСТУПУ йдуть два РОЗДІЛИ: • Запобігання домашньому насильству над жінками • Запобігання торгівлі жінками Кожний розділ має свій Вступ, де коротко розповідається про глобальність цієї проблеми, робиться акцент на її актуальності і на необхідності вирішення. Також повідомляється мета розділу і пропонується один із шляхів подолання проблеми - інтерактивне навчання (тренінг). Вступ до розділу фактично є введенням у проблему. Крім теоретичних знань, він знайомить із узагальненим міжнародним поглядом як на проблему, так і на шляхи її вирішення. Для практичної тренінгової роботи необхідність такого вступу полягає в тому, що там поставлені всі ті питання, які потім будуть детальніше розглянуті у вправах розділу. Це допомагає охопити проблему в цілому, глибше зрозуміти її, побачити не окремо взяту вправу, а весь тренінг. Після Вступу йде ОПИС ВПРАВ. Кожна вправа включає: • Мету вправи. • Детальний опис ходу вправи. • Необхідну інформацію і результати. Вправи йдуть у логічному зв'язку, послідовно, щоб поступово поглиблювати усвідомлення проблеми. Тому в ході занять інформація про проблему подається поетапно, у визначеній логічній послідовності. Вправи часто завершуються практичними заняттями. Для того, щоб допомогти тренерській команді не розгубитися в розмаїтті вправ і методик, а більш чітко й глибоко зрозуміти тренінг і ефективно провести його з групою, у ПІДРУЧНИКУ зменшено кількість вправ та їх варіантів. Більшість вправ містять в собі “Тренерські підказки”, які допоможуть тим, хто буде працювати з групою, зрозуміти особливості проведення вправи, а також ставити правильні 9

акценти. Крім того, вони містять корисні поради і рекомендації для проведення тренінгових занять. Іноді під час проведення вправи виникають «підводні камені» – тобто різноманітні проблеми, які гальмують хід заняття і які бажано заздалегідь передбачити для їх уникнення. У тексті ПІДРУЧНИКА перед інформацією про те, що бажано зробити в цьому випадку тренерській команді, йде слово «Увага! ». Частина вправ закінчується необхідним інформаційним доповненням, що називається “Інформація до вправи”. Ці доповнення вправ надають сучасну роз'яснювальну інформацію про проблему, подають погляд на неї міжнародної громадськості, а також шляхи подолання проблеми. Інформаційне наповнення ПІДРУЧНИКА може бути використане для підвищення поінформованості тренерської команди, а також для роботи з групою під час проведення відповідної вправи. Безпосередньо для роботи з групою у додатку до вправи подається “Роздатковий матеріал”. Для кращого засвоєння матеріалу і для зручності користування вправи групуються у блоки. Перші три блоки подають вправи, універсальні для використання на тренінгах як для мультидисциплінарних груп (тобто із представників і представниць правоохоронних органів, органів держадміністрацій, соціальних служб, неурядових організацій, медичних працівників, освітян та ін.), так і для спеціальних груп: активісток НЖО і співробітників правоохоронних органів. Перший блок: Визначення проблеми Вправи цього блоку допомагають глибше зрозуміти терміни і вчать чітко визначати, яка дія є «домашнім насильством» щодо жінок/ «торгівлею жінками» і чому. Практичні заняття у вправах розглядають Конституцію України та Кримінальний кодекс України, які гарантують захист прав людини в нашій країні, а також деякі міжнародні документи. Другий блок: Дослідження проблеми Блок складається з вправ, направлених на поглиблене розуміння причин і наслідків домашнього насильства та торгівлі жінками. Розглянуто поняття гендерного насильства – як головної причини насильства над жінками (в тому числі домашнє насильство і торгівлю). Детально розповідається про гендерні стереотипи, які підтримують домашнє насильство над жінками та торгівлю жінками. Нова необхідна інформація подається у вправах у вигляді міні-лекцій. Інформаційне наповнення до вправ включає статистичні дані та соціологічні дослідження злочинних проявів щодо жінок як в Україні, так і в світі. Третій блок: Шляхи подолання проблеми Блок включає вправи, що направляють роботу групи на пошук шляхів подолання проблеми, на власні зусилля присутніх, на їхню діяльність як представників організацій або державних структур. А також вправи, націлені на об'єднання зусиль всіх інституцій для протидії суспільному злу, на створення коаліції державних структур та громадських об’єднань. І тим, хто буде використовувати нашу книгу як Підручник, і тим, хто буде проводити за нею заняття, об'єднання вправ у ці три блоки допоможе виділити етапи тренінгу і зрозуміти, що: • розгляд кожної проблеми потрібно починати з визначення; • далі необхідно глибоко розкрити проблему, показати її причини і наслідки; 10

•

обов'язково потрібно закінчувати заняття пошуками шляхів подолання проблеми, обговоренням стратегій цієї діяльності.

Четвертий і п'ятий блоки містять додаткові вправи, які бажано використовувати для спеціальних груп. Четвертий блок: Додаткові вправи для правоохоронних органів Блок включає вправи, що бажано проводити для груп, які складаються із правоохоронців. У вправи включені необхідна інформація та деякі практичні рекомендації. П'ятий блок: Спеціальні вправи для НЖО Блок включає вправи, що бажано проводити для активісток недержавних жіночих організацій. Ці вправи також розраховані на групи жінок, що потерпіли або мають ризик стати потерпілими від домашнього насильства чи торгівлі жінками. Вправи націлені на усвідомлення жінками своєї ролі в особистому і громадському житті, а також мають практичні рекомендації. Кожен із двох РОЗДІЛІВ закінчується Додатком, який включає приблизні плани проведення тренінгів для різноманітних груп (НЖО, правоохоронних органів, мультидисциплінарних груп) з відповідної теми РОЗДІЛУ. Закінчується ПІДРУЧНИК ГЛОСАРІЄМ.

ОПИС МЕТОДОЛОГІЇ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИХ ОСНОВ ПРОВЕДЕННЯ ТРЕНІНГУ Що таке тренінг “Досягати мирних цілей мирними засобами”. Мартін Лютер Кінг Ми ввійшли в ХХI сторіччя, і нові технології, Інтернет, комп'ютери потребують абсолютно нових форм навчання, відмінних від лекційної системи викладення інформації. Цьому відповідає нова форма навчання – тренінгова, яка розвиває здатність людини до пошуку нових знань, до творчості, допомагає здійснити інтелектуальний прорив, формує новий, ненасильницький, світогляд. Тренінг сьогодні є незамінним елементом системи навчання і розвитку персоналу в будьякій організації. Адже тренінг – це насамперед навчання, що опирається на досвід людини, а також допускає, що присутні на тренінгу люди, крім отримання нової інформації, мають можливість відразу ж використовувати її на практиці, виробляючи нові навички. Тренінгова форма навчання базується на партисипаторному підході – тобто на методиці участі. Це означає, що вся група є активною учасницею процесу навчання, тому люди можуть поділитися й обмінятися між собою своїми знаннями і проблемами, а також разом шукати оптимальне рішення. Перевага цієї методики в тому, що дорослі люди навчаються ефективніше у тих випадках, коли: • цінуються їхні власні знання і можливості, які лягають в основу нової інформації; • можна поділитися своїм досвідом і проаналізувати його у комфортній атмосфері, без насильства і примусу; • існує можливість вчитися, роблячи практичні дії; • участь у тренінгу є добровільною, тому можна брати на себе відповідальність за своє навчання (тобто немає оцінок, іспитів та інших «каральних» засобів оцінювання нових знань). Суттєвою перевагою методики є те, що вона дає унікальну можливість вивчити складні або емоційно значимі питання в безпечній обстановці тренінгу, а не в реальному житті із його загрозами та ризиком. Тренінг дозволяє вчитися без переживання про неприємні наслідки, які можуть виникнути у випадку неправильного рішення. Мета наших тренінгів: • навчання людей ненасильницьким методам вирішення проблем; • зменшення випадків домашнього насильства і нелегального працевлаштування за кордоном; • інформування широкої громадськості і фахівців про проблеми, які будуть поставлені на тренінгах; • введення нових практик шляхом отримання учасниками й учасницями тренінгів нових фахових навичок для попередження і розв’язання проблем домашнього насильства та продажу жінок; • об'єднання фахівців, що працюють над розв’язанням проблем домашнього насильства та торгівлі людьми, кооперація їхніх зусиль для пошуку ефективних шляхів їх подолання; • активізація зусиль місцевої громадськості; • зміна свідомості, зміна погляду на проблему та шляхи її подолання; • альтернативна суспільна освіта; 12

•

підвищення позитивної самооцінки і вироблення оптимістичного погляду на життя. Методичні рекомендації з організації тренінгу

Людина, що проводить заняття з групою, називається тренером/ тренеркою. Тренерки і тренери – це не вчителі в звичайному розумінні, скоріше їх роль полягає у полегшенні процесу навчання, у тому, щоб стати посередником/ посередницею між новими знаннями, ідеями та групою тих, яких навчають. Тренерська робота накладає на людину певні зобов'язання, оскільки вона/ він повинні відповідним чином будувати свої взаємостосунки з людьми під час тренінгу. Для цього тренерка/ тренер мають вірити у принципи ненасильства, гендерної рівності і, працюючи з групою, на практиці використовувати ненасильницькі методи. Частіше всього вони працюють у парі – тренерською командою. Група повинна бути не дуже великою чи малою. Загальне правило: чим більша група, тим повільніше буде іти навчання. Оптимальна кількість учасників/ учасниць – 15-20 осіб. Увага! Необхідно продумати заздалегідь, хто саме потребує визначеного тренінгу, чи будуть вибрані учасники й учасниці тренінгу достатньо відповідальні і сприйнятливі, щоб отримати від нього користь. Одна з головних тренерських цілей – створення рівних умов для всіх учасників і учасниць під час тренінгу. Адже рівність і повага між усіма членами групи (включаючи і тренерів/ тренерок) є обов'язковою умовою ефективного засвоєння нових знань і поглядів. Тренінг має формувати у членів групи почуття довіри одне до одного, до тренерів, а також до нових ідей і до нової інформації. Для кращого сприйняття і засвоєння матеріалу варто створити у групі мікроклімат, який заохочував би присутніх до вільного висловлення думок, до пошуку відповідей на поставлені запитання. Тому тренерська команда повинна заздалегідь подбати про те, як створити рівні умови для всіх присутніх. Для цього всі учасники й учасниці тренінгу (включаючи тренерську команду) сідають на стільці, поставлені по колу. Столи не використовуються, створюючи цим умови для “відкритого” спілкування. Стільці можна вільно переміщувати у межах кімнати - залежно від умов і видів діяльності (наприклад, для роботи в малих групах). Іноді, якщо виникає така необхідність (наприклад, коли під час тренінгу використовується великий обсяг інформації, з якою необхідно працювати, або на інформаційному тренінгу, обмеженому у часі), у кімнаті можна розташувати декілька столів, за якими у довільному порядку сідають присутні. Увага! Не бажано використовувати розташування столів як у класній кімнаті. Асоціації з школою й іспитами можуть створювати непотрібний бар'єр для навчання. Варто уникати розташування столів рядами, бо це дозволяє присутнім, які не відчувають зацікавлення темою, сховатися на задніх рядах. Деякі з найбільш поширених схем розміщення учасниць і учасників на тренінгу подані на мал.1 і 2. 13

Мал.1 Великий лист паперу або дошка

Столи

Тренер/ тренерка Учасники й учасниці Мал. 2

Увага! Столи можна використовувати, якщо існує необхідність підкреслити офіційність заняття. Але оскільки столи усе ж є бар'єрами між людьми, для неформального спілкування використовувати їх не бажано. Помешкання, у якому проходить тренінг, повинно бути зручним, затишним, відповідних розмірів. Увага! Бажано оглянути кімнату заздалегідь. Зверніть увагу, чи достатньо стільців (включаючи запасні). Матеріали, які бажано мати на тренінгу: папір, ручки, маркери різного кольору, скотч, великі і малі аркуші паперу. Необхідні дошка, підставка, або можливість розташувати на стінах великі аркуші паперу (аркуш ватману А1), або фліп-чарт із вільним доступом до них (фліп-чарт – це просто великі блокноти з білого паперу з отворами для вивішування їх на підставці). На дошці чи папері тренерська команда записує необхідну інформацію для групи або фіксує ідеї і думки, відповіді на запитання присутніх, малює схеми і записує визначення. Записування допомагає запам'ятовувати ключові моменти, дає можливість формулювати узагальнення пройденого матеріалу (див. малюнок). Під час тренінгу можна використовувати слайди і відеофільми. Увага! Застосовуючи творчий підхід, завжди можна замінити необхідні засоби візуальної підтримки для тренінгу. При цьому пам'ятайте, що використання сучасного 14

устаткування не гарантує успіху, бо це всього лише засіб для посилення і підтвердження Вашої інформації. Тренерська підказка Коли тренер/ тренерка має одночасно писати і говорити, це може призвести до того, що група, вдивляючись в те, що пишеться, не дуже прислухається до того, що говориться. Окрім того, голос приглушується, бо він звернений до дошки, а не до групи. Тому бажано працювати в парі, коли один/ одна говорить, а другий/ друга записує. Коли ж Ви самі, то завжди адресуйте свої слова присутнім, повернувшись до них, а не до аркуша паперу. Пам'ятайте: записане тільки доповнює Ваші слова, а не навпаки. Пишіть розбірливо і великими буквами, використовуйте різні кольори маркерів для привернення уваги присутніх на тренінгу. Червоний колір використовуйте тільки для підкреслення, а також для написання символів або ключових слів. Заповнені аркуші розвішуйте по кімнаті, використовуючи для цього скотч. При плануванні занять дуже важливо враховувати час. Тренінг може тривати декілька годин, у межах однієї пари у вищому або середньому навчальному закладі (90 хв.), а також протягом цілого дня. Під час перерви група може попити чай/ каву або воду, перекусити (якщо це передбачено фінансуванням тренінгу). Час на перерви – 15-20 хвилин (цього вистачає на відновлення сил присутніх на тренінгу). Увага! П'ять хвилин після кожної перерви необхідні присутнім для того, щоб вони могли “ввійти” в навчальний ритм після періоду спілкування і відпочинку. Цей час можна використовувати для проведення рухливих ігор-розминок. Для досягнення позитивного ефекту занять необхідно чітко розподілити час відповідно до завдань заняття і встигнути розглянути всі заплановані питання. Тому потрібен ПЛАН проведення тренінгу, який має висіти в кімнаті на видному місці до кінця заняття. Наявність плану занять позитивно впливає на навчання, допомагає присутнім бачити напрямок тренінгу. Щоб зробити навчання більш продуктивним, потрібно на самому початку запланувати інформацію, легшу для сприйняття, провести адаптацію групи. Пізніше – закладати основу розуміння теми заняття. Тільки після першої перерви варто включати вправи, що потребують засвоєння складної інформації. Кожен тренінг починається зі ВСТУПНОГО БЛОКУ, який обов'язково містить у собі такі вправи, як Вступ, Правила, Знайомство і Сподівання. Вправа Вступ складається з таких кроків: • представлення тренерської команди; • коротка інформація про діяльність організації, про програму або проект, у рамках якого проводиться тренінг; • інформація про тих, хто фінансує цю діяльність організації; • оголошується тема тренінгу; • присутніх знайомлять з особливостями методики проведення заняття (тобто, що таке тренінгова форма навчання та які її особливості). Далі дається План-графік роботи під час тренінгу: час проведення тренінгу, перерви, харчування (якщо планується) і т.п.

Увага! Варто врахувати можливі запізнення на тренінг. Тому заплануйте у вправі Вступ деякий додатковий час. Використовуйте цей час для того, щоб допомогти процесу адаптації групи, детальніше розповідайте про тренінг, його специфіку. Після Вступу іде вправа Правила – випробуваний і ефективний метод для досягнення у групі атмосфери довіри і співробітництва. Правила приймаються на початку кожного(!) заняття. Основний звід необхідних для даного тренінгу правил пропонує тренер/ тренерка, а присутні можуть доповнити його своїми (див. Інформацію “Правила”). Правила варто записати на великому аркуші паперу і прикріпити на видному місці. Вони мають знаходитися там до кінця заняття, щоб можна було при потребі посилатися на необхідне правило. Інформація тренерській команді щодо проведення вправи “Правила” Запропонуйте групі прийняти правила роботи і спілкування під час тренінгу. ПРАВИЛА 1. Цінувати час 2. Говорити по черзі 3. Говорити коротко і не часто, по темі 4. Говорити тільки від свого імені 5. Бути позитивними до себе та до інших (Бути +) 6. Правило додавання (Я + Ти + Ми) 7. Правило поваги до своєї і протилежної статі (♀ + ♂) 8. Правило добровільної активності 9. Правило конфіденційності Тренерські підказки Дуже важливо, щоб усі присутні погодилися з кожним правилом, прийняли його. Тому після того, як правило записується, групі пропонується прийняти його: “Правило приймається? Приймається. Дякую! ” Коли хтось із групи пропонує додаткове правило, його можна включити в перелік, якщо воно відповідає ненасильницькій, дружній атмосфері, не суперечить іншим правилам і група його приймає. До додавання нових правил потрібно ставитися обережно. Якщо хтось із учасниць чи учасників не погоджується з одним або декількома правилами, варто роз'яснити, що це правило корисне для досягнення мети тренінгу. Можна запитати думку групи. Якщо докази усе ж виявляться непереконливими для людини, варто просто попросити довіритися Вам і прийняти правило, а пізніше можна буде обговорити його доцільність. Упорядкування правил разом із групою створює атмосферу спільних зусиль, а не нав’язаних установок (що так цінується аудиторією!). Увага! Деякі правила можна записати символами, які ми показали в дужках. Можливий варіант пояснення групі кожного правила 1. Перше наше правило - Цінувати час. Зверніть увагу на наш План проведення тренінгу. За досить короткий час нам доведеться розглянути досить складні проблеми. Тому давайте приймемо це правило, яке зобов'язує нас бути уважними, не відволікатися від запропонованої теми обговорення, намагатися укластися у відведений для кожної вправи час. Група погоджується з цим правилом?

2. Наступні два правила – це ПРАВИЛА ВВІЧЛИВОСТІ, які допоможуть нам виконати наше перше правило – берегти час. Отже, пропоную правило – говорити по черзі, не перебиваючи одне одного. Група погоджується з цим правилом? 3. Нас тут багато, але думка кожного і кожної цінна і необхідна для наповнення нашої загальної скарбнички досвіду. Тому давайте будемо говорити коротко і не часто. Нехай ті з нас, хто може висловитися з усіх питань, дадуть можливість висловитися й іншим. Також, з огляду на нашу обмеженість у часі (адже тренінг не безкінечний), пропонується говорити винятково по темі. Група погоджується з цим правилом? 4. Давайте приймемо правило говорити тільки від свого імені: «Я думаю..., я так вважаю..., на мій погляд...». Будемо вважати порушенням висловлення типу: «Всі так думають..., так всіма/ скрізь заведено..., всі так вважають..., всі жінки такі..., всі чоловіки так чинять..., так завжди було/ не було...» і тому подібні. Якщо наводиться інформація, отримана з певних джерел (книг, статей, повідомлень ЗМІ), то потрібно зазначити це джерело. Група погоджується з цим правилом? 5. Наступне наше правило - Правило “плюс”. Давайте домовимося висловлювати позитивні ідеї і пропонувати позитивні дії, шанувати себе й інших. Це правило можна ще назвати Правилом напівповної, а не напівпорожньої склянки. Це коли дві людини тримають дві однакові посудини, наповнені до половини рідиною. Але одна людина скаже: «Як все жахливо. Моя склянка наполовину порожня...» – і далі буде розповідати про складність, розмір проблеми, про недосконалість законів і самого життя. А інша скаже: «Прекрасно! Адже моя склянка до половини повна!» – і потім, крім розуміння проблеми, буде шукати вихід з неї, пропонувати нові, нестандартні рішення, робити власні реальні кроки. Тому пропоную вважати нашу «склянку» напівповною. Група погоджується з цим правилом? 6. Давайте приймемо правило Додавання, тобто правило уваги і поваги до всіх присутніх. Мова іде про толерантність, повагу до чужих думок і висловлювань. Це означає, що думки й ідеї додаються до вже висловлених, а не заперечують їх. Кожна думка має право на існування (крім, звичайно, висловлювань, які порушують наші правила, які не мають відношення до теми тренінгу чи ображають гідність присутніх, їхню стать, національність та ін.). Отже, на одне запитання може бути безліч правильних відповідей, тому що це погляд і позиція різноманітних людей. Група погоджується з цим правилом? 7. Ми домовилися шанувати себе й інших. Але цей світ складається з чоловіків і жінок. Тому давайте приймемо правило: шануючи себе, будемо шанувати свою і протилежну стать, а також не будемо утискати права людей протилежної статі. Накладемо заборону на образливі висловлення щодо статі, дурні і недоречні жарти на цю тему (пізніше, під час виконання вправ, ми докладно зупинимося на цій проблемі). Будемо уважними до проблем людей різних статей. Давайте пам'ятати, що існують чоловіки і жінки, і коли ми шануємо їхню стать, то цю повагу варто виявляти й у мові. Тому домовимося, що будемо використовувати жіночі закінчення слів і жіночі визначення, коли говоримо про жінку, і чоловічі закінчення, коли мова іде про чоловіка. Не будемо лінуватися говорити «кожен» і «кожна», «учасник» і «учасниця» та т.п. Група погоджується з цим правилом? 8. Правило добровільної активності означає, що якщо під час виконання вправи потрібний/ потрібна людина для виконання певного завдання, то присутні мають право пропонувати тільки свою кандидатуру. Група погоджується з цим правилом?

9. Правило конфіденційності означає, що інформація про приватне життя присутніх, яка прозвучить на заняттях, не повинна обговорюватися; вона має залишитися в нашому дружньому колі. Група погоджується з цим правилом? Після вправи Правила йде вправа Знайомство, потім - Наші сподівання. Вправа Наші сподівання допомагає почати навчання людини на базі вже наявних у неї знань. Адже для успішності тренінгу важливо знати, навіщо люди прийшли на заняття і які знання вони вже мають. Окрім того, вправа Сподівання конкретизує цілі тренінгу і задає групі напрямок (бо якщо ви не знаєте, куди йдете, то можете прийти не туди, куди вам би хотілося). Завдання тренерської команди полягає у тому, щоб допомогти групі зрозуміти і сформулювати результати, яких вони досягнуть, пройшовши тренінгову програму. Знання про результати навчання допомагає учасникам і учасницям тренінгу перебороти недовіру, скепсис або ворожість і створює високу мотивацію. У результаті вправи присутні усвідомлюють, на що спрямовано тренінг і що очікується від них самих. Увага! Висловлені сподівання присутніх допомагають тренерській команді необхідним чином модифікувати програму тренінгу. Після вправи Наші сподівання ідуть вправи з БЛОКУ ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ, які також є обов'язковими для наших тренінгів. Ці вправи дають визначення термінів, виявляють проблему, а також вводять групу в річище основних запитань під час заняття. БЛОК ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ включає вправи про причини та наслідки домашнього насильства чи торгівлі жінками, а також вправи, які допомагають учасникам і учасницям тренінгу позбутися шкідливих стереотипів. БЛОК ШЛЯХІВ ПОДОЛАННЯ ПРОБЛЕМИ включає вправи, спрямовані на розробку планів конкретних дій, направлених на подолання проблем домашнього насильства і торгівлі жінками. Закінчується тренінг спеціальними заключними вправами, після яких має відбутися оцінка - аналіз заняття. Оцінку можна проводити у формі анкет, опитувальних листів або просто висловів присутніх. Під час наших тренінгів ми пропонуємо анкети (див. АНКЕТА). Мета будь-якої оцінки тренінгу - перевірити якість навчання і визначити, наскільки воно було ефективним. Оцінка - аналіз тренінгу також дозволяє корегувати проведення подібних занять, крім того, дає імпульс появі нових ідей, допомагає зрозуміти, наскільки були досягнуті поставлені на початку цілі. Інформація, отримана за допомогою оцінки тренінгу, дозволяє з'ясувати, що із засвоєного присутніми на тренінгу призведе до змін їхньої практичної діяльності. На жаль, дуже часто присутні на тренінгу знають відповіді на всі питання, але не спроможні взяти з цього знання користь, знаходячись у звичайній робочій обстановці. Тому серед питань оцінки-аналізу обов'язково повинні порушуватись питання щодо змін у подальшій практичній діяльності учасників і учасниць тренінгової програми. Запитання повинні бути відкритими і надавати людині повну свободу відповіді. Бажано лишати достатньо місця на відповіді. Підписувати анкети не обов'язково. Анонімність опитування сприяє чесним відповідям, які є відбитком щирих думок учасників/ учасниць тренінгу. Увага! Оцінка-аналіз не повинна мати надто багато запитань. Приклади анкет наводяться далі. 18

АНКЕТА 1. Як змінилося Ваше ставлення до теми "Запобігання торгівлі жінками" («Запобігання домашньому насильству над жінками») після тренінгу? У чому саме?

Які вправи найбільше допомогли Вам зрозуміти тему тренінгу?

Чому?

3. Наскільки наповнення вправ відповідало Вашим фаховим потребам? Яка інформація, отримана на тренінгу, буде для Вас корисною в практичній діяльності?

Які запитання у Вас залишилися невирішеними? Які вправи Ви ще хотіли б обговорити?

Зауваження, побажання, коментар

Дякуємо!

АНКЕТА

1. На яке запитання, проблему Ви знайшли відповідь на цьому семінарі?

На які важливі для Вас запитання не знайдена відповідь?

Які нові запитання виникли у Вас під час нашого семінару?

4. Наскільки інформація з теми семінару може бути корисна у Вашій практичній діяльності? Як Ви плануєте її використовувати, повернувшись до своєї роботи?

Тут Ви можете написати свої пропозиції та побажання

Дякуємо!

Методичні рекомендації з проведення вправ Навчання під час тренінгу проходить у вигляді виконання визначених вправ. Ці вправи повинні відповідати таким умовам: - мати ціль; - мати певне місце в тренінгу; - мати визначений час проведення. Тому, крім загального плану вправ, необхідно скласти свій план дій під час проведення кожної вправи. Увага! При цьому враховуйте пріоритети, тобто всі важливі питання проробляйте в першу чергу, а другорядні завдання об'єднуйте і плануйте на час, що залишився. Кожна вправа розбита на визначені послідовні логічні кроки. Як правило, вона починається з Тренерського вступу, який вводить групу в тему, накреслює орієнтири. Потім, використовуючи різноманітні форми роботи з людьми, групу крок за кроком ведуть до досягнення цілі вправи. Вправа закінчується Тренерським результатом, який дає можливість тренерській команді завершити обговорення, коротко підсумувати напрацювання групи, розставити точні і правильні акценти щодо теми вправи. Тренерський результат є своєрідною відповіддю на ціль вправи. Тренерській команді варто мати дуже чітке бачення того, до чого група повинна прийти в результаті тренінгу, а також тих прийомів, за допомогою яких досягається ціль навчання. Цьому допомагають перш за все інтерактивні методики, вільний обмін думками і відчуттями після проведеної вправи. Але проведення колективного обговорення проблеми має свої “підводні камені”. Важливо сфокусувати увагу групи на основній проблемі і не дозволяти думкам присутніх розтікатися, відвлікатися на сторонні теми. Для обмеження обговорення потрібно визначити напрямки, за якими буде проходити дискусія. Але навіть в таких рамках залишається величезна кількість всіляких розгалужень при обговоренні проблеми. Тому варто вводити нові обмеження залежно від тривалості запланованого часу на кожну вправу (особливо важливо звузити тему в умовах обмеженого часу) або залежно від складу групи (фахової орієнтації групи, віку і т.п.). Все це допомагає тренерській команді краще донести аргументи, уникнути суперечливих моментів. Увага! Не варто дотримуватися дуже жорсткого графіка роботи. Це може знизити рівень активності присутніх на тренінгу і стати причиною того, що група недостатньо перейметься проблемою, не засвоїть нові знання. Під час тренінгу використовуються різноманітні методи навчання: 1. Брейнстормінг 2. Робота в малих групах, що включає в себе роботу в міні-групах (по 3-4 особи) і роботу в парах 3. Вправи із зворотним зв'язком 4. Кероване обговорення 5. Навчаючи - вчусь 6. Рольові (ділові) ігри 7. Ресурсні вправи і рухливі ігри 8. Міні-лекції 9. Коло

1. Брейнстормінг Брейнстормінг (метод ще називають мозковим штурмом або мозковою атакою) допомагає досить швидко зібрати максимальну кількість ідей і поглядів щодо визначеної проблеми. Цей метод не тільки генерує ідеї, але є досить ефективним при розв’язанні проблем. Успіх брейнстормінгу залежить від дотримання двох головних принципів. Перший полягає у тому, що група може народжувати при спільній роботі ідеї більш високої якості, ніж при індивідуальній роботі тих самих людей. Це відбувається тому, що ідея, яка може бути непрактичною, допрацьовується, додумується і поліпшується групою. Другий принцип – для вироблення нових ідей стосунки повинні бути невимушеними і товариськими, а люди – відкритими. Ці принципи слугують основою правил поведінки під час брейнстормінгу: • Відсутність усякої критики. Висловлювання приймаються без коментарів. • Заохочення ідей. Акцент робиться на кількості пропозицій, а не їхній якості. • Рівноправність присутніх. • Запис всіх ідей. Тренерські підказки Спочатку пояснюється мета брейнстормінгу: «Ціль нашого мозкового штурму – заповнити таблицю, даючи відповіді на запитання...» Сформулюйте групі це завдання в цілому, а потім коротко запишіть як заголовок на дошці, фліп-чарті або аркуші паперу. Потім донесіть до групи процедуру, висвітливши основні правила й пояснивши їх в разі необхідності. Підкресліть, що після завершення упорядкування списку ідей буде надана можливість висловити будь-які думки по будь-якій пропозиції, але процес мозкового штурму призначений тільки для генерації ідей, а не для їхньої оцінки. Якщо існує обмеження у часі, варто згадати про нього, щоб група мала уяву, скільки часу має для роботи. Всі ідеї варто записувати тими самими словами, які промовляють учасниці або учасники тренінгу. Увага! Якщо наступає такий момент, коли група не пропонує нових ідей, Ви можете стимулювати групу своїми рекомендаціями або коментарями. Після процедури брейнстормінгу уточніть і доповніть внесені пропозиції, підводячи теоретичну базу, за необхідністю систематизуйте висловлення членів групи і «поверніть» їх вже у вигляді сформованих тверджень. 2. Під час виконання вправ дуже часто використовується варіант об'єднання присутніх у малі групи (як варіант: міні-групи з 3-4 осіб і робота в парах). Це дає можливість за короткий час усім присутнім висловити свої думки, обговорити проблему в більш зручній, комфортній обстановці, допомагає учасникам і учасницям розкритися, ближче поспілкуватися між собою. Увага! У тексті Підручника свідомо, нехтуючи мовними правилами, використовуються вислови “присутні об’єднуються в малі групи” замість “присутні поділяються на малі групи”. Цей незвичний мовний зворот, на наш погляд, формує почуття єдності у малій групі, допомагає сформувати почуття спільноти, яка має протидіяти негативним явищам суспільства. Досвід і напрацювання малих груп пізніше обговорюються в загальному колі. 3. Більшість вправ проводяться з використанням техніки зворотного зв'язку. Запитання ставляться на початку вправи для того, щоб зорієнтуватися, наскільки присутні ознайомлені з темою, та для того, щоб ввести їх у тему. Наприкінці вправи запитання призначені для з'ясування ступеня засвоєння даного матеріалу і для поглибленого його розуміння. Це допомагає також визначити причини можливого нерозуміння матеріалу або незадовільного сприйняття нових ідей та інформації. 22

4. Під час проведення тренінгових вправ варто стимулювати колективне обговорення за умови повної свободи вираження присутніми власних поглядів на обговорювану проблему, а також пропозицій щодо її розв’язання. Кероване обговорення нової інформації або проблеми та пошуку шляхів її розв’язання проводиться у формі запитань і відповідей. До необхідної відповіді або визначення групу ведуть ланцюжком коротких, чітких запитань, на які просять давати конкретні, короткі відповіді. Після відповідей на запитання тренер/ тренерка обов'язково проводить аналіз і обговорення відповідей, а також підводить загальний підсумок. Тренерські підказки Вміння ставити запитання – важлива якість тренера/ тренерки. Запитання задаються з метою: • розширити розуміння проблеми; • для контролю й оцінки рівня розуміння групи; • для здійснення керівництва групою, тобто, якщо група чогось не розуміє, подальші запитання можуть розширити зони, де потрібна допомога; • коли початкова тема вилилась у неконтрольовану дискусію, добре структуроване запитання може повернути групу в річище аналізованої теми. Яким чином варто працювати з групою за методикою «запитання-відповіді»: • Питання чітко продумують і формулюють так, щоб підвести присутніх до розуміння проблеми. • У випадку, коли група або хтось із присутніх висловлює помилкове судження, не потрібно йому вказувати на помилку, а через ланцюжок запитань повести до потрібної відповіді. • Варто бути толерантними, визнавати право людини на думку, відмінну від думки всієї групи. Яка б думка не була висловлена під час тренінгу, Вам належить подякувати учаснику/ учасниці і відзначити, що це думка конкретної людини і вона має право на існування (крім, звичайно, висловлень, що порушують правила або не мають стосунку до теми тренінгу, які ображають особистість присутніх, їхню стать, національність тощо). Варто підкреслювати, що на запитання може бути не тільки одна правильна відповідь, а безліч відповідей і всі вони мають право на існування, бо це погляди і позиції різних людей, кожний/ кожна із яких мають право на власну думку. • Запитання допоможуть Вам зупинити тих, хто надто багато говорить. Протистояти їм досить просто – ставте конкретні і чіткі закриті питання (тобто запитання, на які можна відповісти тільки «так» або «ні»). Наприклад: Ви: Тобто Ви вважаєте, що всі жінки знають, навіщо вони їдуть за кордон? Учасник або учасниця: Так. Але… Ви (швидко перебиваючи): Дякую. У кого інша думка? • Можливий також інший варіант. Якщо хтось говорить занадто довго і часто, подякуйте цій людини і скажіть, що дуже важливо під час тренінгу почути думку всіх присутніх і що саме для цього прийняте правило «Говорити коротко і не часто, по темі». Тому Ви просите висловитися тих, хто ще не брав слова. • Якщо хтось із групи звернувся до Вас із запитанням, варто подякувати, назвати це запитання важливим/ цікавим/ хорошим і... переадресувати його групі. (Дякую. Цікаве запитання. Хто хоче відповісти?) Тільки після того, як відповіді дадуть всі бажаючі, Ви можете запропонувати свій варіант. Такий маневр дасть Вам потрійну вигоду: - по-перше, якщо Ви не знаєте відповіді, хтось із групи щось та відповість; - по-друге, ви виграєте час для обмірковування відповіді; - по-третє, коли Ваша відповідь прозвучить серед інших як рівна, то в такий спосіб Ви не здійснюєте тиску на групу, на практиці вчите толерантності, виявляєте свою повагу до різних поглядів на проблему. 23

•

Під час обговорення потрібно стежити, щоб не виникали діалоги або дискусії між окремими членами групи. Замикайте на себе всі запитання і відповіді. Якщо з’являються суперечки чи обговорення тільки між двома присутніми, їм варто подякувати і запросити інших висловитися на цю тему.

•

Під час керованого обговорення намагайтеся уникати дискусій. Дискусія в групі можлива тільки за умови обмеження часу її проведення та правильного добору запитань (або аналізу конкретної ситуації) для дискусії, вмілого і цілеспрямованого керування ходом дискусії. Уникайте відповідей на запитання, які потребують певної кваліфікації, якщо не впевнені у правильності Вашої відповіді. Переадресовуйте їх групі, а самі тільки підсумовуйте результати обговорення. Адаптуйте запитання до місцевих умов і потреб.

• •

5. «Навчаючи вчусь» – ідея вправи полягає в тому, що всі присутні на тренінгу отримують певну частину інформації і мають обмінятися нею з якомога більшою кількістю людей. При цьому, повторюючи по декілька разів свою інформацію, людина краще її запам'ятовує. Отримана інформація не читається, а переказується знову і знову тим, з ким людина “випадково” зустрічається. Тому ця вправа ще називається «Броунівський рух», бо учасники й учасниці вільно пересуваються по робочій кімнаті (немов молекули у повітрі). Існує ще один варіант цієї вправи – «Інформаційне коло», коли група ділиться надвоє, і всі присутні стають лицем одне до одного, створюючи два кола. За тренерською пропозицією, ті особи, які стоять лицем одне до одного, обмінюються інформацією. Потім, знову за тренерською вказівкою, присутні ляскають у долоні і зовнішнє коло переміщується на один крок вліво або вправо. Після обміну інформацією між новими партнерками/ партнерами група знову ляскає у долоні і тепер уже внутрішнє коло робить крок у той самий бік. Вправа триває доти, поки пари, що розпочинали обмін інформацією, не зустрінуться знову. Таким чином, всі учасники й учасниці зовнішнього кола одержують повну інформацію від людей із внутрішнього кола і навпаки. 6. Для вивчення та засвоєння нового матеріалу використовуються рольові (ділові) ігри як найбільш ефективний засіб наочного пояснення основ змісту і суті нових ідей. Вони сприяють міцному засвоєнню знань, а також дозволяють присутнім на тренінгу набути умінь і навичок, які допомагають відразу ж використовувати набуті знання. Гра – це репетиція певних норм спілкування та майбутньої діяльності. Вона допомагає відтворювати моделі життєвих ситуацій та створює можливість «програти» проблемну ситуацію, краще зрозуміти людську психологію. Коли розігрується конкретна ситуація, то ті, що грають, так само, як і ті, хто дивиться, одержують можливість побачити як «підводні камені» проблеми, так і шляхи її вирішення. Цьому сприяє атмосфера, що виникає під час рольових ігор «співпереживання», розуміння мотивів чужої поведінки. Таким чином, задіяні у грі не тільки репетирують свою поведінку в конкретному випадку, але дають можливість і групі оцінити варіант виходу з тієї чи іншої конкретної ситуації, допомагають знайти ненасильницькі методи розв’язання проблеми, підказують, як правильно діяти в тому або іншому випадку. «Навчання через дію» (так ще можна назвати методику рольової гри) – один із найефективніших засобів навчання та отримання досвіду. Власні переживання запам'ятовуються яскраво і зберігаються протягом довгого часу. Рольова гра дає розуміння того, як поводяться інші люди в певній ситуації, а також розвиває вміння оцінювати мотиви їхньої поведінки. Тому для отримання максимальної користі від рольової гри запропоновані ситуації повинні бути якомога більш наближеними до реальності. 7. Ресурсні вправи та рухливі ігри 24

Ресурсні вправи дають присутнім на тренінгу необхідні сили/ ресурси для виконання психологічно складних вправ, можливість самозахисту від неприємних спогадів і переживань. З іншого боку, ці вправи допомагають групі максимально швидко відновитися після розмови про конкретні трагічні випадки домашнього насильства чи торгівлі жінками. Ресурсні вправи включають вправи-«криголами», вправи на підвищення самооцінки, на збільшення позитивізму в групі, на релаксацію, почуття взаємної підтримки і т.п. 8. Під час тренінгу також використовуються міні-лекції. Міні-лекції (по 10-15 хв.) надають можливість донести нову, необхідну для подальшої роботи інформацію, що має допомогти присутнім глибше зрозуміти проблему і зробити необхідні висновки. Тренерське завдання при цьому полягає не тільки в повідомленні необхідної інформації, але й у переконанні групи в корисності цієї інформації для розв’язання проблеми. Тому під час міні-лекції використовуються додаткові запитання або короткий обмін думками. Міні-лекція закінчується колективним обговоренням чи вправою, яка дозволить практично використати отримані знання. Бажано після закінчення міні-лекції роздати присутнім прослухану інформацію у друкованому вигляді. 9. Під час знайомств чи у випадку, коли необхідно почути думку всіх присутніх, допомогти всім коротко висловити свою позицію, - використовують коло. При цьому одна особа добровільно починає, а далі, по черзі, на запитання відповідає вся група. Увага! Існує неписане правило проведення тренінгу, згідно з яикм не варто обмежуватися лише одним методом протягом усього заняття. Використання різноманітних технік не тільки сприяє збереженню уваги і працездатності групи, але й відбиває реальні життєві ситуації, при яких може виникнути необхідність одночасного використання декількох моделей поведінки. І ще. Обов'язково стежте за тим, щоб техніки чергувалися: коло - малі групи – групова робота - мозковий штурм - міні-лекція - малі групи – групова робота мозковий штурм - робота в парах - групова робота - рольова(ділова) гра і т.п.

•

• • •

•

Деякі зауваження щодо проведення вправ Всі вправи у Підручнику призначені для практичного використання, тому вони написані живою мовою для максимальної передачі атмосфери спілкування з людьми. Авторський колектив не підганяв вправи під один шаблон, іноді використовуючи пряму тренерську мову. Це, звичайно, не означає, що розмовляти з групою потрібно саме так. Наші варіанти проведення вправи – лише демонстрація того, яким чином можна запропонувати групі виконання певних завдань, за допомогою яких запитань варто йти до досягнення мети. Авторський колектив виходив із того, що тренінг – це можливість донести до свідомості присутніх досить складні проблеми і поняття, зробити процес навчання цікавим і корисним для людини. Для цього необхідно максимально допомогти учасницям/ учасникам тренінгів зрозуміти, осягнути нові, можливо, незвичні (навіть неприйнятні для декого) погляди на проблему та шляхи її подолання. Тому важливо лаконічно, простими, зрозумілими словами пояснювати завдання вправи, запитання малим групам роздавати на картках (можна писати їх і на звичайних аркушах паперу), велику частину нової інформації заносити у роздатковий матеріал, який залишається присутнім після закінчення тренінгу. Навчання основам ненасильства і поваги між людьми різної статі повинно спрямовуватись на позитивні зміни в суспільстві. Але існує небезпека, що під час занять наведення великої кількості прикладів домашнього насильства над жінками і торгівлі жінками, а також розмови про порушення їхніх прав і свобод можуть породжувати в групі (особливо представниць НЖО) відчуття безвиході і безсилля. Крім того, після тренінгу люди не повинні говорити: «Так, проблема існує, і ми не бачимо, куди йти, що ми можемо зробити». Тому увагу присутніх необхідно акцентувати на бажаних змінах у суспільстві та державі, на конкретних справах для подолання гендерного насильства над жінками та на конкретну допомогу потерпілій. Керуючись такими установками, кожна вправа тренінгу повинна закінчуватися позитивом, нехай невеличким, але виходом із глухого кута проблеми. Цьому також сприяють ресурсні вправи, спрямовані на зняття напруги та підвищення позитивізму в групі. Їх бажано проводити саме після вправ, які гостро порушують складні питання насильства над жінками. Застосування вправ цього Підручника без доробки, без врахування місцевих реалій і національних особливостей буде неефективним, і мета не буде досягнута. Під час проведення вправи використовуйте обговорення і мозкові штурми для вирішення конкретних проблем регіону, конкретних проблем присутніх. Запитання, що пропонуються для обговорення, не є обов'язковими. У деяких вправах їх надто багато, але це дає Вам можливість вибирати більш ефективні, з огляду на склад групи або Ваше бачення вправи, кількості часу, запланованого Вами на вправу, або те, яким чином проходить обговорення теми. Ви можете використовувати власні варіанти наших запитань або придумувати нові запитання. Тому дивіться на запитання у вправі як на підказку, яким чином працювати з групою. Оскільки міліція є важливим елементом у справі подолання домашнього насильства, вкрай необхідно, щоб працівники міліції та інші правоохоронці розуміли всю складність становища жінки в родині та природу домашнього насильства. Саме тому необхідно під час занять дати поглиблене розуміння понять «гендер» і «гендерне насильство». Особливостями тренінгів для правоохоронців є те, що це навчання повинно не тільки підвищувати інформованість з проблеми домашнього насильства, але й бути направленим на вироблення у них специфічної реакції. Тому матеріал потрібно подавати з точки зору користі для правоохоронців, тобто вони повинні зрозуміти, що нові знання і навички покликані полегшити їм життя і їхню службу. Адже люди можуть відчути проблему тільки тоді, коли поставлять себе на місце іншої людини, або побачать користь для себе.

Наші підсумкові побажання •

•

Запитання, які Ви повинні собі ставити перед плануванням тренінгу: Чого я хочу досягти цим заняттям? Що мені для цього потрібно зробити з групою, яким чином досягнути цієї мети? Відповідно напишіть План проведення тренінгу, обираючи необхідні вправи з Підручника. Під час проведення тренінгу не забувайте про головну мету заняття і постійно нагадуйте про неї групі. Варто пам'ятати, що коли люди тільки відвідали тренінг, то це не гарантує того, що вони чомусь навчилися. Щоб відбулося навчання, учасники та учасниці заняття мають бути переконані в тому, що їм вигідне придбання цих знань. Все, чим люди зацікавляться та побажають знати, вони повинні вивчити самостійно. Тому потрібно зробити програму цікавою, яка відповідала б потребам присутніх, та максимально збільшити кількість самостійної роботи. У своїй тренерській роботі враховуйте, що наші пропозиції подачі матеріалу – не догма, а базована на нашому досвіді методологічна підказка, яким чином можна нестандартно і з максимальним ефектом донести матеріал до слухачів та слухачок. Користуючись різноманітними методичними прийомами, Ви можете модифікувати і видозмінювати ці вправи, моделювати свої. Головним принципом в основі Вашої творчості і практичної роботи повинні бути повага й увага до людини, а також відсутність авторитарності. Адже не можна насильницькими методами навчати тому, як досягти зменшення насильства у світі!

РОЗДІЛ І ЗАПОБІГАННЯ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ НАД ЖІНКАМИ

Вступ Чому про домашнє насильство над жінками так мало говорять

У нових незалежних країнах, які з'явилися на пострадянському просторі, відбуваються кризові процеси, спостерігається соціально-економічна і політична нестабільність, ріст злочинності та насильства. Насильство особливо торкнулося жінок, у тому числі домашнє насильство. Таке насильство неможливо пояснити тільки сьогоденням, бідністю чи алкоголізмом, бо ці чинники лише посилюють агресивну поведінку домашніх насильників, але не є його причинами. Ще нещодавно у нашому суспільстві було не прийнято говорити відкрито про домашнє насильство. Але насправді ця форма насильства існує на наших теренах давно і достатньо широко – воно розповсюджене серед людей різних національностей, різного фінансового і соціального статусу, у сім'ях віруючих і невіруючих. Більше того, його ніяк не можна приписати сьогоднішній економічній нестабільності, оскільки домашнє насильство присутнє як у відсталих, так і в економічно розвинутих державах. Мільйони жінок у всьому світі терплять щоденні знущання, катування та різні форми принижень від своїх чоловіків чи партнерів, і скрізь це насильство розглядається як приватна сфера життя людини. Зараз, коли в незалежній демократичній Україні відбувається усвідомлення громадськістю людських прав і свобод, домашнє насильство над жінками опинилося на рівні соціальної видимості. На жаль, не існує об'єктивної та достовірної інформації про масштаби цього соціального зла в нашій країні. Хоча відомо, що більшість злочинів, пов'язаних із застосуванням насильства, відбуваються в родині, офіційна статистика у цьому випадку не відображає реальної картини, оскільки більшість потерпілих не звертається по допомогу в органи внутрішніх справ. Вони не вірять, що міліція може надати їм дієву допомогу або бояться, що працівники міліції звинуватять у всьому їх самих; побоюються помсти кривдника або не бажають порушення кримінальної справи проти свого чоловіка; нарешті – прагнуть зберегти все у таємниці з огляду на недовіру з боку міліції та оточення, які недостатньо серйозно сприймають цю проблему. Ці жінки відчувають не тільки страх, але і сором та приниження через те, що піддавалися насильству з боку близької людини. Громадські опитування показують значне поширення насильства над жінками в українських сім'ях. Можна говорити про те, що в Україні, як і у всьому сьогоднішньому світі, насильство чоловіка над дружиною з боку суспільства вважається прийнятним, таким, що не терпить втручання навіть у найтрагічніші хвилини. Тому, хоча наша країна ратифікувала документи ООН, направлені на захист будь-якої людини від насильства і знущань, хоча існують аналогічні статті в Конституції та Кримінальному кодексі України, - українська жінка все ще є недостатньо захищеною від насильства з боку чоловіка. І серед правоохоронців, і серед населення країни широко побутує думка, що потерпіла жінка сама винна в насильстві над нею, що вона провокує його і заслуговує на нього. Ці небезпечні стереотипи суспільної свідомості, коли вважають, що потерпіла сама винна, що в сім'ї самі дадуть раду в критичній ситуації, і є однією з основних причин того, чому це страшне соціальне зло продовжує вбивати і калічити величезну кількість жінок в Україні. Витоки і наслідки домашнього насильства над жінками

Витоки домашнього насильства закладені у звичаях суспільства, у системі норм і правил, які передбачають для чоловіків і жінок визначену поведінку. Суспільство підтримує і винагороджує тих, хто дотримується цих правил, і карає за відступ від них. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, при якому агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний спосіб вирішення існуючих проблем. Хлопчиків вчать бути напористими і для досягнення своєї мети виявляти агресію проти інших людей, тоді 29

час як дівчаток вчать терпіти і пристосовуватися, обмежуючи власні бажання та інтереси. Результатом гендерного впливу сім'ї та оточення є сьогоднішня сумна картина домашнього насильства в нашій країні, та, власне, і загального насильства у світі. Домашнє насильство над жінками має форми фізичного, сексуального, економічного, а також психологічного приниження, здійснюваного шляхом дискримінації, погроз і репресій. Хоча насильству з боку агресивних чоловіків піддаються саме жінки і саме вони найбільше від нього страждають, ця проблема не може розглядатися лише як жіноча. Людина, що ґвалтує або б'є свою дружину, ображає всіх жінок і суспільство в цілому. Це не особиста справа домашнього насильника, а проблема, що потребує нашої загальної уваги і конкретної державної політики для її вирішення. Страждає все суспільство, тому проблема домашнього насильства повинна вирішуватися з урахуванням її багатовимірності, базуючись на реальній ситуації в країні. Громадськість і держава зобов'язані припинити порочну практику насильства над жінками і вжити заходів для зміни поведінки чоловіків, які чинять домашнє насильство. Це дуже важливо, тому що навіть у випадку розлучення з однією дружиною чоловік-насильник продовжує жорстоко поводитися з іншою. Від домашнього насильства страждає і сам насильник через брак любові та підтримки від своїх близьких. Часто дружина або діти, які захищають матір, переходять межі самооборони. Жіночі в'язниці переповнені жінками, які вбили своїх чоловіків-насильників. В Україні, за неофіційними даними, вони складають близько 50% серед жінок, що засуджені за вбивство. Ці жінки не бачили іншої можливості самозахисту, аніж вбивство свого мучителя. Крім того, насильство, як правило, здійснюється і над іншиими членами сім'ї, особливо над дітьми. У результаті домашнього насильства дитині завдається тяжких травм, що має згубні наслідки для її подальшого фізичного та психічного здоров'я. Але найбільшої шкоди завдається хлопчикам, тому що вони найчастіше беруть приклад із своїх батьків і в майбутньому в своїх родинах поводяться так само жорстоко. Для суспільства це небезпечно ще й тим, що діти, які спостерігали за насильством у сім'ї, переносять цей негативний досвід у власне життя. Така сім'я виховує для суспільства агресора, який вважає, що людину можна принижувати, що на слабкого потрібно піднімати руку. Внаслідок цього зростає підліткова злочинність, від якої вже страждаємо ми всі. Міжнародна і національна домашнього насильства

діяльність,

спрямовані

на

подолання

Декларація ООН про попередження насильства над жінками, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році, є головним міжнародним документом для тих, хто займається цією проблемою. Цей міжнародний документ дає чітке визначення терміна “насильство щодо жінок” і визнає насильство над жінками виявленням історично обумовленої нерівності між чоловіками і жінками, затверджує постулат про те, що жінка має право на користування правами людини у повному обсязі, що, в свою чергу, вимагає обов'язкового подолання домашнього насильства. Декларація визначає домашнє насильство як окремий вияв гендерного насильства над жінкою, що є порушенням її людських прав. Тому воно повинне розглядатися відповідно до міжнародних юридичних норм захисту прав людини, із чого випливає, що держава зобов'язана проводити необхідні й ефективні заходи для протидії проявам домашнього насильства. З часу прийняття Декларації у світі було досягнуто значного прогресу в досягненні рівності між чоловіками та жінками. Становище і проблеми жінок стали важливою складовою міжнародного порядку денного. У багатьох країнах були прийняті законодавства, направлені на забезпечення рівних можливостей для жінок і визнання їх прав як невід'ємних прав людини. У нашій країні це Конституція України і Кримінальний кодекс 30

України – головні правові документи, які захищають права жінок. З 2001 року у нашій країні вводиться новий Кримінальний кодекс, який розширює і доповнює ці права. Україна також ратифікувала міжнародні правозахисні угоди, взявши тим самим на себе зобов'язання щодо захисту жінок від насильства, в тому числі домашнього. Це і ратифікація Міжнародного пакту про цивільні і політичні права, і Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації жінок, і зобов'язання, взяті Україною після Четвертої Всесвітньої конференції ООН з питань становища жінок (1995 р.). Пекінська декларація і Платформа дій, прийняті на Четвертій Всесвітній конференції ООН з питань становища жінок представницями 189 країн, відображають нові міжнародні зобов'язання держав з ліквідації дискримінації жінок і з усунення перешкод на шляху досягнення рівності. Україна, як і більшість країн, взяла на себе зобов'язання з виконання рекомендацій Пекінської конференції, у тому числі подолання домашнього насильства. З огляду на положення підсумкових документів конференції, в Україні був розроблений і затверджений урядом «Національний план дій щодо поліпшення становища жінок і підвищення їхньої ролі у суспільстві», який діяв до 2000 року. На сьогодні в Україні порушено питання про прийняття спеціального закону про домашнє насильство. Такий законопроект у першому читанні вже прийнятий вищим законодавчим органом країни – Верховною Радою. Сам факт появи у парламенті України подібної законодавчої ініціативи свідчить про те, що суспільство починає розуміти важливість проблеми домашнього насильства і шукати шляхи її подолання. Українська громадськість, особливо жіночі неурядові організації, також включилися в боротьбу з ліквідації насильства над жінками. Жіночий рух, що розвивається в Україні, наполягає на захисті жінок від усіх форм насильства, у тому числі і від домашнього насильства. Українські НЖО виявили свою ефективність у протидії домашньому насильству щодо жінок. На сьогодні в Україні успішно працює мережа значних жіночих центрів, підтримуваних міжнародною організацією Winrock International за рахунок фінансування Агентства США з Міжнародного Розвитку. Жіночі організації України створили численні Телефони довіри, надають різноманітну психологічну, юридичну і соціальну підтримку потерпілим від домашнього насильства і жінкам з групи ризику. З'явилися в Україні перші притулки для жінок. Жіночий рух продовжує зміцнюватись і розвиватися в Україні, проте йому потрібна державна підтримка та взаємодія. Стратегічні цілі в питаннях припинення домашнього насильства над жінками

Для вирішення цієї глобальної проблеми в Україні повинна проводитися насамперед антидискримінаційна політика у ставленні до жінок. Потрібна також активна робота НЖО з лобіювання інтересів жіночого населення країни, із захисту прав жінок на свободу від насильства. Державі необхідно підтримувати створення нових жіночих організацій, підтримувати (у тому числі й фінансово) їхні програми допомоги жінкам у кризових ситуаціях, особливо в сільських регіонах, налагоджувати обмін досвідом, розповсюдження інформації про проблему домашнього насильства та шляхи її подолання. Цьому сприяють загальнонаціональні кампанії проти насильства в сім'ї, конференції, тренінги з проблем для активісток жіночих організацій, широкі освітні програми для громадськості. Необхідно прийняти закон “Про домашнє насильство” (в Україні він уже прийнятий у першому читанні), який дасть визначення терміну домашнє насильство та домашній насильник. Цей закон допоможе правоохоронним органам країни «побачити» проблему й ефективніше вирішувати її. Але насильство не зменшиться, якщо закон буде тільки карати домашніх насильників. Ситуацію може поліпшити альтернативне покарання кривдників, яке допоможе знизити процес криміналізації чоловіків - домашніх кривдників шляхом зміни покарання на обов'язкову участь у реабілітаційних програмах, це підвищило б ефективність боротьби з домашнім насильством, зменшивши кількість рецидивів. Оцінка результативності таких 31

програм показала, що в цілому у чоловіків, які пройшли курс соціальної реабілітації, рецидиви насильницької поведінки значно знижуються. Звичайно, не можна покладатися лише на ці «програми для агресивних чоловіків». На жаль, їхнім результатом найчастіше стає лише притлумлення злості у насильника. А саму проблему запобігання домашньому насильству над жінками може вирішити тільки зміна статусу жінки, коли чоловік буде сприймати її як рівну, коли на чоловіків не буде тиснути суспільство, заохочуючи їх до контролю і диктату в родині. При цьому дуже важливо, щоб самі чоловіки консолідовано виступали проти проявів насильства стосовно жінок, створюючи для цього чоловічі організації. Повертаючись до закону про домашнє насильство, важливо відзначити, що для того, аби закон почав діяти в країні, необхідне спеціальне навчання всіх структурних ланок , а також більш тісна взаємодія населення і міліції. Величезну допомогу тут могли б надавати жіночі організації, ставши посередницями між населенням і правоохоронними органами. Наступним кроком було б створення широкої коаліції всіх органів і служб, що спільними зусиллями вирішували б проблему домашнього насильства. І, нарешті, необхідне створення національної програми із запобігання домашнього насильства та механізмів її реалізації. Подібна програма існує в Польщі, і позитивний досвід взаємодії польської громадськості, правоохоронних органів і різноманітних служб у справі запобігання домашньому насильству дуже важливий для нашої країни. Нашим правоохоронним органам та іншим державним структурам, які роблять лише перші кроки на шляху ліквідації і запобігання домашньому насильству, може стати в нагоді досвід, накопичений іншими країнами та міжнародним співтовариством. Основні підходи до реалізації стратегічних цілей • Насамперед необхідно визнати, що домашнє насильство у нашій країні існує, а потім розробити державну програму із запобігання домашньому насильству. • Необхідні закони щодо домашнього насильства (в основу їх бажано взяти розроблений ООН модельний закон «Про запобігання насильству в сім'ї»). Це дуже важлива сфера, тому що закони визначають норми поведінки, офіційно закріплюючи цим у суспільстві нові, більш прогресивні погляди, побудовані на повазі до жінки і на нетерпимому ставленні до домашнього насильства. Тому закон повинен визнати, що насильство в сім'ї є серйозним злочином проти особистості і суспільства і що жертви домашнього насильства будуть мати максимум правового захисту. Крім того, необхідне створення цілого ряду гнучких, невідкладних заходів, які відповідатимуть потребам жертв домашнього насильства, включаючи заходи для покарання і запобігання домашньому насильству, забезпечуючи в той же час захист жертв цього насильства. • Організаціями, яких держава уповноважує втілювати закон у життя, є міліція, прокуратура та суд. Добрі наміри, втілені в найкращих законах, можуть бути зведені нанівець, якщо ці закони не будуть здійснюватися. Тому міліція не повинна ігнорувати свої обов'язки щодо домашнього насильства, а судовим органам варто уважно розглядати справи, пов'язані з домашнім насильством над жінками. Для цього необхідна система підготовки і перепідготовки відповідних кадрів правоохоронців. • Необхідне розширення можливостей правоохоронних органів у справі сприяння жертвам домашнього насильства (типу польських «Блакитних карток»), а також надання нових видів послуг іншими державними органами й організаціями. • Спеціалісти/ спеціалістки певних державних інституцій (медичних і соціальних служб та ін.) повинні проходити спеціальний вишкіл з проблем домашнього насильства. • Головним методом впливу на громадськість є проведення кампаній проти домашнього насильства у ЗМІ, конференцій, круглих столів і т.д., а також проведення гендерних навчальних програм у школах, інститутах, на робочих місцях. Кампанії проводяться з метою підвищення рівня усвідомлення громадськістю проблеми домашнього 32

• •

•

• •

•

насильства. Необхідне не тільки зростання поінформованості громадськості про факти і причини домашнього насильства, але й заохочення її до участі в подоланні цього явища. Бажано, щоб на проблему домашнього насильства звернули увагу політики, визначні релігійні і суспільні діячі – всі ті, хто реально має можливості до вжиття заходів для вирішення проблеми та мають вплив на суспільну думку. Необхідне створення мережі закладів, які надаватимуть потерпілим від домашнього насильства соціально-психологічну допомогу, у першу чергу Кризових центрів для жінок і Центрів соціальної допомоги сім'ї. Дуже важливим є створення притулків для побитих жінок, а також мережі Телефонів довіри. Невідкладною є нова соціальна політика держави, скерована на підтримку стабільності й безпеки сім'ї, надання допомоги членам сім'ї у розв”язанні важких життєвих ситуацій. При цьому необхідне реальне залучення громадськості в особі неурядових організацій для здійснення соціального обслуговування населення. Має бути налагоджене співробітництво і координація державних та суспільних послуг і програм національного та місцевого рівнів, а також об'єднання зусиль різноманітних державних та недержавних структур. Важливо змінювати суспільну свідомість щодо проблеми домашнього насильства через засоби масової інформації. ЗМІ повинні припинити тиражування небезпечних міфів і стереотипів у суспільстві й розпочати просвітницьку роботу. Для цього необхідне проведення спеціальних освітніх семінарів для журналістів і журналісток. Формування об'єднань чоловіків, які підтримують ідеї ненасильства і попередження домашнього насильства над жінками та заперечують агресивну поведінку і дискримінаційну практику.

Висновки

Домашнє насильство – це не випадок, не окремий вияв насильницької поведінки агресивного чоловіка і не просто застарілий звичай. Ні. Необхідно чітко усвідомити, що домашнє насильство і загроза насильства – це механізми влади і контролю, які існують для позбавлення жінки свободи і можливості самореалізації. Тому, хоча безліч причин можуть викликати домашнє насильство і підтримувати його, завжди його основою є нерівність становища жінок у суспільстві. Отже, розглядати домашнє насильство над жінками і шукати шляхи виходу можна тільки в контексті загальної дискримінації жінок у світі, де домашнє насильство є тільки одним із проявів загального насильства над жінками. Вивчення проблеми показує цей тісний зв'язок домашнього насильства із нерівноправністю і дискримінацією жінок в українському суспільстві в цілому. Право на свободу від насильства – одне з основних прав людини. Насильство над українськими жінками в їхніх домівках є порушенням основного права на безпеку людини, яке ґарантується Загальною декларацією прав людини. Також це є порушенням права на свободу від тортур, від жорстокого, нелюдського або принизливого ставлення, яке гарантується Міжнародним пактом про громадянські і політичні права. Кожна жінка в нашій країні має право на життя, вільне від страху і насильства! Насильство несумісне з принципами демократичної правової держави, заснованої в дусі Закону і на букві Закону. Саме держава повинна (у відповідності з ратифікованими міжнародними та національними документами) забезпечувати право жінки на свободу від насильства. На жаль, реалії такі, що позиція нашої держави не сприяє створенню атмосфери нетерпимості до будь-яких виявів насильства над жінкою. Для ненасильницької зміни існуючого порядку речей ми показуємо один із шляхів – інтерактивне навчання (тренінг) спеціалістів та широкої громадськості. Заняття за вправами цього блоку книги спрямовані на навчання основам толерантності, на формування поваги до прав людини і захист цих прав, на використання ненасильницьких методів у досягненні 33

мети. Це навчання допоможе побудувати в нашій молодій, незалежній державі справді гуманне суспільство, яке захищатиме права людини незалежно від її або його статі та шлюбного статусу. НАСИЛЬСТВО НАД ЖІНКАМИ НЕСУМІСНЕ З ПРИНЦИПАМИ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ДЕРЖАВИ, ДЕ ПАНУЮТЬ ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА, ДУХ І БУКВА ЗАКОНУ

Основні джерела інформації, ідей і пропозицій І розділу Підручника: 1) Насильство в сім'ї. Як боротися з ним державі (Москва, Глас, 1999) - це виконане Міжнародним інститутом «Жінки, право і розвиток («Women, Law and Development International (WLD International)”дослідження, яке є результатом спільної роботи жіночих організацій і об'єднань всього світу. 2) «Домашнє насильство в Україні» - звіт за результатами дослідження, проведеного організацією «Правозахисники Міннесоти» (грудень 2000 р.). Ця організація займається захистом прав людини на міжнародному рівні і має Спеціальний Консультативний статус при Організації Об'єднаних Націй. 3) Ханна Дорота Сасаль. «Блакитні картки». Переклад і видання Winrock International, Київ, 1999. 4) Роль органів внутрішніх справ у сфері попередження та протидії насильству в суспільстві. – МВС: Львів – 2000. 5) Лорета М.Фредерік. «Ефективний захист постраждалих жінок». 6) Навчальний посібник «Побутовий напад: реакція правоохоронних органів». Копірайт 1989 р. Minnesota Program Development, Inc. 7) Луїс Аларкон. Тренінг, проведений у 2000 р. у Києві в рамках проекту «Суспільні ініціативи в попередженні торгівлі жінками та домашнього насильства». 8) Домашнє насильство. Як себе захистити. Видання Winrock International із серії юридичної літератури «Знати не зайве», Київ, 2001 р. 9) Що таке насильство? Видання Жіночого консорціуму ННД-США Winrock International із серії «Ти не одна», Київ, 1999 р. 10) Усні консультації й інформація, надані Координаторкою Проекту “Суспільна ініціатива в сфері запобігання домашнього насильства і торгівлі жінками: співробітництво з правоохоронними органами” Наталкою Самолевською, консультантками Підручника Лоретою М.Фредерік і Деніз Гамаш, а також юристками юридичного відділу програми Winrock International «Суспільні ініціативи в попередженні торгівлі жінками та домашнього насильства» Марією Шкарлат і Оленою Кустовою.

ОПИС ВПРАВ

Вступний блок Кожне заняття починається зі Вступу, після якого (також на всіх заняттях) групі пропонується прийняти Правила роботи і спілкування під час тренінгу. Приблизний час на виконання кожної з цих вправ (Вступ і Правила) – від 5 до 10 хв.

Вправа: Знайомство Мета вправи: - Нестандартний спосіб знайомства присутніх. - Підвищення самооцінки учасників і учасниць. - Створення невимушеної атмосфери спілкування та формування групи. 1. Коло Завдання: • Давайте познайомимося. Назвіть своє ім'я і коротко розкажіть про свій фаховий успіх. • За нашим правилом «добровільної активності», хтось почне першою/першим, а далі будемо висловлюватися почергово. 2. Коротке обговорення: • Чому ми познайомилися в такий нестандартний спосіб? Як ви вважаєте: для чого це було необхідно? ВАРІАНТИ: • Назвіть своє ім'я та дві позитивні риси свого характеру (можна ті, що починаються на літеру Вашого імені). • Присутніх об’єднуємо у пари і даємо завдання: по черзі взяти інтерв'ю одне в одного. Потім кожен член пари коротко представить співрозмовника/співрозмовницю. Якась пара починає першою (добровільно), а далі виступають по черзі. Запитання для інтерв'ю (на вибір): • Назвіть своє ім'я і розкажіть про Ваші успіхи. • Яка Ваша найзаповітніша мрія? Обговорення в групі: • Що Ви відчували, коли розповідали про Вас? • Що легше, розповідати про себе чи чути про це від інших? • Чи легко було виконувати це завдання – говорити про свої позитивні риси? 3. Тренерський коментар Отже, ми познайомились. Знайомство ми провели незвичайно. Така вправа під час тренінгу називається “криголам”: вона ніби ламає “кригу” відчуженості між людьми, створює невимушену атмосферу. Адже нам доведеться протягом визначеного часу бути разом, відчувати себе єдиною командою, що зібралася для вирішення складних проблем нашого життя. Приблизний час на виконання вправи – 15-20 хвилин.

Вправа: Наші сподівання Мета вправи: - Допомогти присутнім усвідомити і вербалізувати свої наміри і сподівання від даної зустрічі. - Визначення присутніми, що саме вони хочуть і можуть взяти для вдосконалення своїх практичних дій з даної проблеми. - Допомога тренерській команді у розумінні своєрідності групи, щоб правильно розставити акценти під час виконання наступних вправ. - Формування групи і продовження знайомства її членів одне з одним. Коло Запитання до групи: • Які знання вам необхідні, про що ви хотіли б дізнатися з оголошеної теми нашого заняття, щоб ця зустріч була для вас корисною, допомагала в подальшій діяльності? • Нехай хтось добровільно почне першою/першим, а далі відповідаємо по черзі. Відповіді групи записуйте на великому аркуші паперу (бажано, щоб він висів на стіні до кінця тренінгу). Наприкінці тренінгу зверніться до записаних “Сподівань” і разом із групою підведіть підсумки. Тренерський коментар Успіх – це наші реалізовані сподівання. Отже, від того, що ми хочемо зрозуміти і чому навчитися під час нашого тренінгу, від нашого бажання дізнатися більше про проблему домашнього насильства, залежить не тільки глибоке засвоєння матеріалу, але й наші успішні подальші дії з подолання цього соціального зла – домашнього насильства над жінками. Приблизний час на виконання вправи – 15 хвилин.

ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ Тренерський вступ Поняття “сім'я” у нас звичайно асоціюється з безпекою і захистом, із місцем, де можна знайти спочинок і порозуміння. Проте все частіше дізнаємося про існування сімей, де люди живуть, образно кажучи, у “зоні військових дій”. І страждають від цього слабкі, незахищені – жінки, діти, немічні. Але переважна більшість потерпілих від насильства в сім'ях – саме жінки. Тому будемо розглядати окремий вид насильства – домашнє насильство над жінкою, коли дружина або подруга є незахищеною від насильства чоловіка, з яким вона має або мала постійний зв'язок. Наші підходи до цього виду насильства ґрунтуються на тому, що: 1) Домашнє насильство над жінкою має гендерний характер, тобто це насильство відбувається над жінкою тільки тому, що вона народилася жінкою в суспільстві, яке вважає можливим і прийнятним насильство над жінками. 2) Домашнє насильство ущемляє права жінок, передбачені Загальною декларацією прав людини, а також Конституцією України. 3) Ми будемо разом шукати конструктивні шляхи подолання проблеми домашнього насильства над жінками.

Вправа: Визначення домашнього насильства Мета вправи: – Сфокусувати увагу на проблемі домашнього насильства та навчитися чітко визначати, у яких випадках і які дії є домашнім насильством. – Розглянути на практичному занятті, як законодавство України ґарантує в нашій країні реалізацію права людини на свободу від насильства. Тренерський вступ Світ переповнений насильством, що відбувається в найрізноманітніших сферах людської діяльності. Але ми будемо говорити про насильство інтерперсональне, тобто те, яке має місце у відносинах між людьми. Наша перша вправа називається “Що таке домашнє насильство”. Перш ніж розглядати будь-яку проблему, необхідно дати ідентифікацію, тобто визначення. Отже, давайте разом спробуємо визначити, яке значення ми вкладаємо у термін “домашнє насильство”, як ми його розуміємо. Запитання до групи • Що ви розумієте під словами “домашнє насильство”? Яке значення ви вкладаєте у цей термін? • Чи згодні ви з фразою: «Який стан у сім'ї, такий і в країні»? • Як часто домашнє насильство зустрічається у нашому суспільстві? Тренерська підказка Допоможіть висловитись всім бажаючим; важливими є емоції присутніх, їхнє ставлення до проблеми. Для цього можете використовувати ті запитання, які ми Вам пропонуємо, або сформулювати свої. Плануйте Ваші запитання для обговорення залежно від групи, часу і Вашої концепції вправи. Кероване обговорення допоможе Вам зрозуміти як ставлення групи до проблеми домашнього насильства, так і те, як розуміють окремі особи цю проблему. Виходячи з 38

цього, Ви дізнаєтесь, на що потрібно буде звернути увагу присутніх в наступних вправах, як зробити процес навчання більш ефективним. 1. Мозковий штурм Завдання Наша вправа проходить у великому колі з використанням техніки “мозкового штурму”, коли всі бажаючі вільно, по черзі висловлюються. Жодна відповідь не критикується і не обговорюється, може повторюватись. Отже, запитання: • Які дії ви вважаєте домашнім насильством? Відповіді присутніх записуються на великому аркуші паперу без коментарів, зауважень чи запитань (протягом 5-7 хв.). Після обговорення ці записи потрібно прикріпити на стіні в робочій кімнаті. Бажано, щоб вони знаходились там до кінця тренінгу. Запитання до присутніх • Чим можуть відрізнятися визначення домашнього насильства залежно від фаху людини? Які визначення дадуть юристи, психологи, соціальні працівники, сама потерпіла жінка? • Чим викликана така різниця у визначеннях? Тренерський підсумок Отже, різні визначення потрібні для того, щоб допомогти спеціалістам різноманітних сфер краще розуміти і більш дієво запобігати домашньому насильству. Тому не потрібно прив'язуватись до одного, “правильного”, визначення. Визначення повинне працювати на досягнення мети, бути направленим на розв’язання проблеми. 2. Групова робота в колі Завдання • Із переліку насильницьких дій (маються на увазі наші записи «мозкового штурму») давайте визначимо, які ж характерні ознаки повинна мати дія, щоб ми могли її ідентифікувати як домашнє насильство. Під час поступового обговорення інформації разом із групою виводяться всі чотири характерні ознаки домашнього насильства (див. Інформацію до вправи). Тренерська інформація та коментар Підсумовуючи наше обговорення, можна сказати, що домашнє насильство це - дія або бездіяльність, яка відбувається в сім'ї і яка чиниться з наміром завдати шкоди іншій особі. Але для того, щоб визначити, чи маємо ми справу з домашнім насильством, потрібно знайти всі чотири ознаки цієї дії. Заслухайте дефініцію, прийняту польськими спеціалістами. Це визначення існує в рамках Програми протидії насильству в сім'ях, яка активно функціонує в Польщі з 1992 року. Далі ми більш детально зупинимося на роботі польських колег. Отож, домашнє насильство – це: • Діяльність чи бездіяльність одного з членів сім’ї, спрямована проти інших членів сім'ї, використання існуючої чи створеної завдяки обставинам переваги сили чи влади, яка позбавляє членів родини особистих прав і свобод та стає загрозою для їхнього життя і здоров’я (фізичного та психічного), завдаючи страждань і ушкоджень. Як бачимо, це визначення охоплює чотири характерні ознаки насильства (умисна дія, порушення прав і свобод, перевага однієї людини над іншими, шкода). 39

3. Робота в міні-групах Присутніх об'єднують у міні-групи по три особи. Кожна міні-група отримує роздатковий матеріал про випадок насильства (це може бути газетна стаття або опис конкретної події, в яких говориться про домашнє насильство чоловіка над дружиною), а також відповідні статті Конституції України та Кримінального кодексу (див. Роздатковий матеріал). Завдання • Давайте розглянемо, як наша держава забезпечує наше право на захист від домашнього насильства. Прочитаємо матеріал, де описується конкретний випадок домашнього насильства, та визначимо, які статті Конституції України та Кримінального кодексу України можна було порушити. • Визначте також у вашому прикладі всі чотири характерні ознаки домашнього насильства. • Через 8-10 хвилин всі разом проведемо обговорення. Запитання до групи • Які конституційні права жінки було ущемлено в нашому конкретному випадку? Чи повинна нести за це відповідальність держава? Чому? Яким чином? • Чи знайшли ви статті Кримінального кодексу або Конституції України, де зазначено, що право на захист від насильства дається тільки незаміжнім жінкам? Які верстви населення захищають ці документи? • Якщо закон захищає права всіх громадян (отже, всіх жінок), то чому розглянуті нами статті порушуються і заміжня жінка не була реально захищена законом від насильства з боку її чоловіка? Тренерська підказка Поки що не акцентуйте увагу на можливих некоректних висловлюваннях декого з присутніх, не давайте роз'яснень з цього приводу. Мета вашого обговорення – спонукати групу замислитись над очевидними речами. Крім того, відповіді присутніх допоможуть Вам з’ясувати їхні погляди на домашнє насильство. Тренерський коментар Домашнє насильство, як і будь-яке інше насильство, є порушенням прав і свобод людини. У розглянутих нами випадках порушено права жінки, які передбачені Конституцією України, які має захищати Кримінальний кодекс України. Донедавна більшість країн розглядало насильство чоловіка над дружиною як “приватну” справу, що здійснюється недержавними особами, за поведінку яких держава не відповідає. Але заміжня жінка так само є рівноправною громадянкою своєї країни, тому незрозуміло, чому у випадку насильства з боку свого чоловіка її недостатньо захищає наша держава. Ми можемо зробити висновок, що у випадку, коли насильство над жінкою здійснюється її чоловіком, держава не в змозі надати їй належні засоби захисту. Приблизний час на виконання вправи – від 30 хв. до 1 години. Це залежить від того, чи проводите ви всю вправу, чи тільки 1-2 частини.

ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ Чотири характерні ознаки домашнього насильства 1. Домашнє насильство завжди буває інтенційним. Тобто ця дія здійснюється з наміром, для отримання певного ефекту. Наприклад, коли водій випадково заподіє травми пішоходові, то ця дія не є насильством. Але чоловік, що принижує або катує свою дружину, чинить це з наміром. Намагаючись виправдати свої дії, домашні кривдники декларують свої позитивні наміри. Але справжні їхні наміри зовсім інші (незалежно від того, усвідомлюють вони це чи ні). 2. Суть домашнього насильства полягає в порушенні насамперед особистих прав і свобод конкретної людини. Отже, ця дія характеризується порушенням прав і свобод людини. Всі люди вільні і рівні у своїй гідності і правах. Ці права людини – право на безпеку, життя, свободу і т.д. - записані в Загальній декларації прав людини. Але якщо говорити про права не фундаментально, а спуститися нижче, то чи маємо ми право відмовити людині в її/його вимозі? Можемо ми чинити те, що вважаємо за потрібне? Наприклад, приготувати за своїм смаком? Вдягнути ту річ, що ми бажаємо? Піти туди, куди нам хочеться? Купити собі щось на свій розсуд? Ви маєте на це право! Я маю на це право! 3. Насильство є таким порушенням прав і свобод людини, яке унеможливлює її / його самозахист. Тобто для цієї дії характерна асиметрія сил, коли одна сторона має переваги над іншою. Це найбільш діагностичний елемент для визначення насильства! Коли існує перевага – фізична, матеріальна, інтелектуальна (як у батьків над дітьми), емоційна і така перевага використовується проти іншого члена сім'ї – то це вже і є домашнє насильство, яке призводить до поневолення людини, коли людина потрапляє в пастку, стає виконавцем/ виконавицею чужої волі, чужих правил. 4. Ця дія завдає певної шкоди. Шкода від домашнього насильства буває економічна, фізична та психічна (емоційна). Але якщо фізичні ушкодження помітні, то розгледіти заподіяну психічну шкоду буває складно. Як довести, що дружина має проблеми зі своєю психікою? Що дитина зазнала емоційної травми? В такому випадку для визначення факту домашнього насильства слід звернутись до попередніх ознак (умисна дія, наявність переваг, порушення прав і свобод), і якщо вони наявні, то існує і саме насильство.

Роздатковий матеріал Статті Конституції України: Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Стаття 21. Усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї… Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. Кримінальний кодекс України Відповідальність за насильство передбачена такими статтями Кримінального кодексу України (використано статті, які стосуються домашнього насильства): ст. 115. Умисне вбивство. ст. 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. ст. 120. Доведення до самогубства. ст. 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження. ст. 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження ст. 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. ст. 125. Умисне легке тілесне ушкодження. ст. 126. Побої та мордування. ст. 127. Катування або умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі. ст. 129. Погроза вбивством. ст. 136 Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для житті стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження. ...спричинили смерть потерпілого. ст. 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини. ст. 149.Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини. ст. 152. Згвалтування. ст. 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. ст. 154. Примушування до вступу в статевий зв’язок. ст. 161. …пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками…статі…Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом або погрозами…

Вправа: Особливості і типологія домашнього насильства Мета вправи: - усвідомлення групою того факту, що домашнє насильство є злочином; - визначення особливостей домашнього насильства, а також його типів і видів. 1. Робота в колі Запитання до групи • Як до проблеми домашнього насильства ставиться суспільство, правоохоронні органи? • Чи має домашнє насильство свої особливості, і якщо так, то які ці особливості? Група відповідає, а тренерська команда коментує і доповнює відповіді присутніх, використовуючи «Тренерську інформацію». Тренерська інформація Домашнє насильство має свої особливості: • Це не одноразова дія. Це – процес, що складається з циклів насильства, які тримаються на продовженні стосунків потерпілої і кривдника. • Якщо один раз насильство в сім'ї з'явилося, то воно обов'язково повториться. • Це насильство завжди відбувається протягом тривалого проміжку часу і має тенденцію до зростання. • Це насильство між особами, як правило, залежними одне від одного. Найчастіше домашнє насильство замовчується і приховується обома сторонами від оточення. • З погляду винуватця, воно є ефективним, швидким і найменш витратним засобом досягнення визначеної мети. Інші, ненасильницькі, методи потребують великих зусиль. Людина не відмовиться від того, що дає ефект, якщо їй не запропонувати альтернативи. Якщо насильника не навчити іншому ефективному способу спілкування з близькими людьми, то він буде продовжувати чинити над ними насильство. Варто зауважити, що реакція як суспільства, так і міліції на випадки домашнього насильства часто є неадекватною і навіть ворожою щодо потерпілої жінки, а кримінальні покарання домашніх кривдників бувають більш м'якими порівняно з покараннями за аналогічні порушення, вчинені проти сторонніх осіб. Завдання • Давайте визначимо типи домашнього насильства в залежності від осіб, які у ньому беруть участь. Тобто хто проти кого чинить насильство в сім'ї? Увага! Групі потрібно допомогти вийти на п'ять основних типів домашнього насильства: насильство чоловіка над дружиною; батьків над дітьми; дорослих дітей над батьками; старших дітей над молодшими; одних членів сім'ї над іншими (див. Роздатковий матеріал до вправи). 2. Робота в малих групах Для виконання вправи присутні об'єднуються у п'ять малих груп. Кожна група обговорює один із п’яти типів домашнього насильства за схемою: • • •

Які ви знаєте конкретні випадки цього типу домашнього насильства, про які чули або дізналися зі ЗМІ, і чому/чим вони вас особливо вразили? Обговорюючи ці випадки, визначте в кожному з них всі чотири ознаки домашнього насильства. Обговорюючи насильницькі дії, визначте, на які види можна їх поділити. 43

• • •

Увага! Допоможіть групі вийти на види насильства: економічне, сексуальне, фізичне, психологічне (емоційне, вербальне). Ваші відповіді запишіть маркером на аркуші паперу (аркуш А 4). Увага! Записується тільки перелік зроблених дій. Час для обговорення – 7-10 хв. Потім повернутися у коло, де хтось від вашої групи добровільно погодиться зачитати результати вашої праці.

Запитання до присутніх після кожного виступу від малої групи • Чому відбувається це насильство? (тобто один з п’яти типів домашнього насильства, який обговорювала ця група. Див. Роздатковий матеріал до вправи). Відповіді груп фіксуються на великому аркуші паперу. (Малюнок) Чоловіки над дружинами -фізичне…….. ……………... -сексуальне…… ……………... -психологічне… -економічне…... ………………. Одні члени родини над іншими -фізичне…….. -психологічне… ……………... -сексуальне…… ……………... -економічне…... ……………….

Батьки над дітьми -психологічне… …………………… -фізичне…….. -економічне……... ………………….. -сексуальне…… ……………...

Дорослі діти над батьками

Старші діти над молодшими -фізичне…….. ……………... -сексуальне…… ……………... -емоційне…… -економічне…... ……………….

-фізичне…….. ……………... -сексуальне…… ……………... -емоційне…… -економічне…... ……………….

4. Робота у великому колі Зачитайте види домашнього насильства, які визначили малі групи. Разом із присутніми обговоріть, які ще насильницькі дії входять у кожен із чотирьох видів домашнього насильства: економічне, сексуальне, фізичне, психологічне (емоційне, вербальне). Роздайте роздатковий матеріал до цієї вправи. Обговоріть його. Запитання до групи • Що нам дає поділ домашнього насильства на типи, види? Для чого нам це потрібно? Як, яким чином ці знання допоможуть нам долати домашнє насильство? 5. Тренерський підсумок Отже, ми з вами визначили і структурували дії, які є проявами домашнього насильства. Звичайно, у законі зробити такий поділ неможливо – адже буває складно віднести деякі дії до визначеного виду домашнього насильства. Проте насильницькі дії варто перерахувати. Тому що таке пряме зазначення у законі заборонених дій є найкращим засобом забезпечення захисту жінки від домашнього насильства. Особливо коли мова йде про подолання певних традицій, що часто не визнаються порушенням прав людини. Приблизний час на виконання вправи – від 20 до 40 хвилин.

Роздатковий матеріал 1. ЧОЛОВІК ЖІНКА 92– 97% актів насильства щодо жінок чинять чоловіки. Чому так відбувається? Не тому, що чоловіки від природи гірші, а тому, що існують у системі, в якій мають перевагу: влади, сили, грошей. Утримування чоловіком сім'ї зумовлює залежність жінки, бо домашня праця - виховання дитини, догляд за господарством та ін. суспільством не трактується саме як праця. 2. БАТЬКИ ДІТИ У ставленні до дітей чоловіки і жінки чинять акти насильства порівну. Дитина має найбільший ризик стати жертвою домашнього насильства, бо вона не може себе захистити. Жінки страждають від чоловіків-кривдників, а діти страждають як від чоловіків, так і від жінок-жертв. Ось так продовжується пекельний ланцюг насильства. Це потрібно пояснювати потерпілим жінкам, тоді вони в більшості випадків припиняють насильство над своїми дітьми. 3. ДОРОСЛІ ДІТИ БАТЬКИ Це насильство досить часто (хоч і не завжди) має корені в минулому: часто це ті діти, які вже виросли і повертають батькам те насильство, яке проти них свого часу чинили батьки. 4. СТАРШІ ДІТИ МОЛОДШІ ДІТИ Це віддзеркалення ситуації батько - мати. Старші діти відчули смак влади, вони вважають, що свою владу, свої переваги над слабкими потрібно використовувати. 5. ЧЛЕН СІМ'Ї ІНШИЙ ЧЛЕН СІМ'Ї Це вид насильства одних членів сім'ї над іншими. У ньому беруть участь свекрухи, невістки, тещі, зяті, бабусі, дідусі, діти, дядьки і т.д. Насильство відбувається над більш слабкими та беззахисними: людьми старшого віку чи дітьми; людьми з обмеженими фізичними чи психічними можливостями; людьми, які залежать від інших. Види домашнього насильства Фізичне насильство: Вбивство, спроба вбивства, побиття, катування, нанесення фізичних пошкоджень, стусани, опіки, шпурляння різними предметами і т.п. Психологічне та емоційне насильство: Позбавлення волі або утримування під наглядом проти волі жінки, постійне стеження, погрози, залякування, шантаж, постійний контроль життя та спілкування з оточуючими, ізоляція, заборона на спілкування(навіть з рідними). Поведінка, яка призводить до емоційного розладу, що включає залякування, погрози чи емоційний шантаж; в т.ч. навіювання відчуття страху за власну безпеку, за здоров'я дітей чи близьких, погрози катування чи зґвалтування, погрози щодо права опікуватись дітьми, а також агресивна поведінка: гра з ножами, пістолетом чи рушницею. Змушування жінки силою або погрозами до поведінки чи дії, від яких жінка має право утриматись; постійна поведінка, метою якої є зганьбити, дискредитувати чи принизити особисту гідність жінки: глумління над розумовими чи фізичними даними, висміювання та словесні образи, приниження жінки в її власних очах або в очах близьких. Безпідставні обмеження можливості розпоряджатися спільним майном, нанесення шкоди домашнім тваринам. Позбавлення можливості відповідно харчуватися і відпочивати. Примусові аборти та примусові вагітності. Сексуальне насильство: Зґвалтування та сексуальні домагання (іноді в присутності дітей, інших людей), сексуальні образи, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Економічне насильство: Фінансовий контроль та фінансові обмеження, заборона працювати на певній роботі, заборона працювати взагалі, заборона вчитись чи підвищувати кваліфікацію. Свідоме руйнування майна, зловмисне пошкодження особистого майна особи, позбавлення можливості користуватись одягом чи майном. Позбавлення їжі, позбавлення медичної допомоги.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Вправа: Витоки домашнього насильства Мета вправи: - обговорити витоки домашнього насильства над жінками; - детально розглянути гендерні корені домашнього насильства над жінками і допомогти групі зрозуміти, чому жертвами домашнього насильства стають переважно особи жіночої статі. 1. Індивідуальна робота або робота в парах Завдання • Що спричиняє і підтримує домашнє насильство? Чому воно існує? Присутні мають написати свої відповіді на папірцях (за 7-8 хв.), потім зачитати і прикріпити їх у відповідному місці Схеми “Витоки домашнього насильства” (див. Інформацію до вправи). Айсберг: витоки домашнього насильства Видима частина 1. Незгода в сім'ї Невміння розв’язувати конфлікти мирним шляхом Бідність, алкоголь або наркотики Невидима частина 2. Незгода з тим, що інша людина – інакша і має право на особисте життя, на помилки. Звичка використовувати силу для досягнення результату 3. Замовчування проблем сім'ї та домашнього насильства. Тема, закрита для суспільства 4. Соціальна і юридична незахищеність жертв домашнього насильства 5. Стан жертви, низька самооцінка Прагнення насильника самоутвердитись за рахунок жертви 6. Нерівність статей, також економічна Головний і вирішальний голос чоловіків у сім'ї 7. Ієрархічна структура стосунків у суспільстві

Тренерська підказка Схему “АЙСБЕРГ: витоки домашнього насильства” потрібно написати і намалювати заздалегідь на великому аркуші паперу. Для виконання вправи роздайте присутнім папірці. Щоб мати змогу після заповнення присутніми прикріпити їх на відповідному місці Схеми, можете змастити папірці зі зворотного боку клеєм–олівцем або використайте для цього скотч.

ВАРІАНТ Вправу можна розпочинати з анкетування (див. Анкета). Присутні індивідуально або в парах вибирають в анкеті три головні, на їхній погляд, причини домашнього насильства і записують кожну на невеличкому аркуші. Далі вправа йде за планом. Приклад анкети: АНКЕТА Виберіть три найважливіші (на ваш погляд) причини насильства над жінками в сім'ї: • Зниження життєвого рівня в умовах сучасної соціально-економічної кризи в суспільстві, бідність, постійна нестача грошей. • Наркоманія, алкоголізм, пияцтво. • Загальний низький рівень духовності, інтелігентності, вихованості в сімейних стосунках. • Пропаганда насильства через телебачення, кіно, пресу, радіо, відео і т.п. • Характер ролей чоловіка і жінки в сім'ї, коли хтось – “годувальник”, а хтось – “утриманка”. • Безробіття або страх втратити роботу, що властиві тому члену сім'ї, який створює конфлікти в родині. • Суспільство вважає домашнє насильство щодо жінок законним явищем. • Замовчування проблеми домашнього насильства, табуювання проблем сім'ї, низька інформованість суспільства про проблему домашнього насильства. • Низька самооцінка жінки. • Бажання чоловіка мати владу над жінкою, контролювати її життя. • Держава не захищає жінку від домашнього насильства. • Терпиме ставлення в нашому суспільстві до насильства в цілому, а не тільки до насильства в сім'ї. • Економічна нерівноправність, залежне становище жінок у сім'ї. • Непевність у майбутньому, страх перед ним, загальний стан песимізму, характерний для сучасного суспільства. • Суспільство вважає домашнє насильство звичайним недоліком заміжжя. • Традиційно узвичаєний в сім'ї тип стосунків, коли влада віддається чоловікові. • Тяжкі або незадовільні житлові умови. 2. Обговорення в колі Запитання для обговорення: • Чому ми назвали цю схему Айсбергом? • Чи вичерпує проблему домашнього насильства тільки видима частина айсберга – незгоди і конфлікти в сім'ї? Якщо ми навчимо людей розв’язувати конфлікти мирним шляхом, чи вирішить це проблему домашнього насильства? • Звичайно, проблему домашнього насильства загострюють алкоголь, наркотики, а також стреси, викликані бідністю та іншими причинами. Але хіба тільки алкоголіки є домашніми кривдниками? Ви вважаєте, що тільки у бідних сім'ях існує проблема домашнього насильства? • Як ви розумієте невидимі частини айсберга? Наскільки вони важливі? • Що є основою, коренями домашнього насильства щодо жінок? Схему «Айсберг» потрібно прикріпити на чільному місці в робочому приміщенні протягом тренінгу постійно звертатись до неї!

Тренерська інформація та коментар Отже, обговорюючи причини домашнього насильства, можна побачити, що ця проблема залежить від багатьох причин. Ми назвали головні, але існують ще й індивідуальні причини в кожному конкретному випадку. Щоб допомогти конкретній людині, потрібно шукати ці індивідуальні причини й усувати їх. Але... Але ми не випадково структурували причини у вигляді Айсберга. І сторонні, і ті, хто задіяний в ситуації домашнього насильства, більше звертають увагу на видиму частину “Айсберга”: сварки в сім'ї, конфлікти (часто під впливом алкоголю або нестачі коштів). Але якщо вилікувати людей від алкоголізму, то чи вилікуємо ми їх від насильства? Безперечно, алкогольна залежність чи економічні проблеми посилюють ймовірність домашнього насильства, але не вони є головними причинами. Ми не можемо розглядати тільки одну причину – тому що на основі лише одного чинника насильства над жінками не можна розробити успішну стратегію протидії. Причин існує безліч, частіше за все це не одна, а комплекс причин. Ми з вами спробували виділити головні. Звичайно, підставою насильства служить те, що ми живемо в суспільстві, в якому існує нерівність та ієрархія: є керівники/ керівниці і підлеглі, багаті і бідні, сильні і слабкі, дорослі і діти. Виходячи з цього, суспільство вважає, що сильні проти слабких можуть і повинні застосовувати силу, що існує право сильного на насильство (в родині – проти дитини, жінки, старої чи немічної людини). Це право сильного є основою будь-якого насильства, але воно не цілком пояснює, чому жертвами домашнього насильства стають переважно жінки та дівчата. Адже існує ще одна головна причина насильства, що є основою насильства саме над жінкою. Ця причина називається – «гендерне насильство», тобто насильство над жінкою тільки тому, що вона має жіночу стать. Тільки усвідомивши суть гендерного насильства, можемо говорити про протидію його різноманітним проявам. Тільки тоді можна говорити про нашу мету – усунення явищ насильства з життя жінки. Тренерська підказка Наступну частину вправи (3-5 розділи) можна проводити як окрему вправу «Що таке гендер та гендерна дискримінація». 3. Міні–лекція «Гендер та гендерна дискримінація” (див. Інформацію до вправи). Тренерський підсумок Якщо проблему насильства над жінкою розглянути у гендерному вимірі, то це насильство відбувається проти неї тільки тому, що вона жінка, а суспільством жінка сприймається як істота вторинна. Тому гендерне насильство можна зрозуміти тільки в контексті культурних, соціально-економічних і політичних відносин. Зрозуміти тільки тоді, коли ми врахуємо, що влада чоловіків ставить жінку у ситуацію економічної та емоційної залежності, перетворює її на власність чоловіка. Саме тому суспільство сприймає насильство над жінкою як цілком законне явище. Гендерне насильство має форми фізичного, сексуального, економічного, а також психологічного приниження, яке здійснюється шляхом експлуатації, дискримінації, погроз і репресій. Обговорення міні–лекції Пригадайте чотири характерні ознаки насильства і спробуйте застосувати їх до гендерного насильства: • Чи є гендерне насильство дією з наміром? Якщо так, то з яким? • У цьому світі чоловіки переважно сильніші порівняно з жінками, бо така біологічна природа людини. Тому чоловіки мають, як правило, фізичну перевагу. Але чи дає ця перевага право чоловікам бути кривдниками? Чи чоловіки мають тільки фізичну 48

• • •

перевагу? Які ще переваги вони мають? Чи мають вони економічні і суспільні переваги? Які права і свободи жінок порушуються внаслідок переваги чоловіків? Яка від цього шкода і кому? Для чого нам необхідна інформація про поняття «гендер» та «гендерна дискримінація»? Як вона допомагає нам у розумінні проблеми домашнього насильства? Для допомоги потерпілим від домашнього насильства? Для позитивних змін у ситуації домашнього насильства?

Тренерський підсумок Підбиваючи підсумки, можна сказати, що чим більша залежність жінки від чоловіка, тим більше вона незахищена від насильницьких дій. Гендерне насильство відбувається у всьому світі і всюди – вдома, на роботі, на вулиці. Але домашнє насильство – найтяжчий вид гендерного насильства. Тому що насильство на роботі можна припинити, змінивши роботу, а насильство на вулиці може бути випадковим. Крім того, на роботі і на вулиці жінка не вступає, як правило, у тісний емоційний контакт з насильниками. Домашнє насильство над жінкою триває постійно. Його чинить близька людина – чоловік чи партнер жінки, від якого вона залежить, з яким проводить багато часу, зрештою – якого любить. Не вулиця, а кухня і спальня є найнебезпечнішими місцями для жінок! 4. Тренерська інформація та обговорення в колі Групі надається інформація про типи і сфери гендерного насильства над жінками (див. Інформацію до вправи). Запитання до групи: • Що нам дає розуміння гендерного насильства, його типів і сфер? Чим ці знання можуть бути нам корисні? • Яким чином розподіл гендерного насильства на типи і сфери може допомогти в процесі пошуку ефективних стратегій для боротьби з насильством над жінками? • Як пов'язане гендерне насильство з домашнім насильством над жінками? • Чи зберігає жінка в нашій країні свої права і незалежність після того, як виходить заміж / з'єднує своє життя з чоловіком? Що вона може собі дозволити після цього, а що не може? • У чому роль жінки як дружини? Який існує звід правил, котрим вона має керуватись? • Ви згодні з твердженням: “Насильство в родині над жінкою неприпустиме, незважаючи на те, як вона поводиться”? Опишіть найгіршу дружину. Чи можна проти неї застосувати насильство? Якщо так, то коли можна починати бити дружину? Коли в неї роман на стороні? Коли вона погана мати? • Скажіть, а коли пора бити чоловіка: коли він завів собі коханку чи коли він недостатньо приділяє уваги своїм дітям? • Чи вирішить домашні проблеми насильство над людиною в родині? 5. Тренерський підсумок Отже, ми бачимо, що саме нерівність статей, яка насамперед дискримінує жінку, веде до гендерного насильства. А домашнє насильство над жінками – це тільки окремий вид гендерного насильства, складова частина насильства над жінками на гендерній основі. В усьому світі жінки страждають від насильства лише тому, що вони належать до жіночої статі в суспільстві, яке сприймає й узаконює дискримінацію жінок. Тому гендерне насильство – основа, фундамент насильства над жінками в будь-яких сферах. Якщо ми не будемо викорінювати гендерну дискримінацію жінок, то ми нічого не зможемо зрушити в існуючій ситуації з домашнім насильством, не зможемо її поліпшити, виправити.

Уяснивши для себе поняття «гендер», «гендерне насильство», можна зрозуміти й інші складові частини нашої схеми «Айсберг»: – Низька самооцінка властива жінкам тому, що і суспільство, і вона сама себе сприймає як вторинну, неповноцінну. А чоловік чинить насильство саме для підтримки свого домінуючого становища в суспільстві і сім'ї. – Саме через гендерні стереотипи та традиційну практику наша юридична і соціальна система, держава і суспільство не надають необхідної допомоги і підтримки потерпілим, не забезпечують жінкам достатній захист. – Гендерні стереотипи масової свідомості впливають на те, що насильство щодо жінок (враховуючи і домашнє насильство) рідко порушується як проблема в засобах масової інформації. Саме гендерні стереотипи підтримують нездатність і небажання ЗМІ правдиво висвітлювати проблему домашнього насильства, через них існує тенденція показувати жінку як об'єкт використання, як сексуальний об'єкт. Зрештою, через стереотипи гендерного виховання люди стають нездатними до успішного спілкування одне з одним, не розуміють і не бажають зрозуміти інших. Приблизний час проведення вправи – від 40 хвилин до години і більше. ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ Гендер та гендерна дискримінація Тренерська підказка Слова, що є знаковими, на які бажано зробити наголос, звернути увагу групи, виділені в тексті жирним шрифтом або підкреслені. Звернення і запитання до групи в тексті виділені курсивом. Запитання під час лекції ставлять для того, щоб уникнути монотонності, а також для зворотного зв’язку з групою. Часто це риторичні запитання, на котрі не потрібно чекати відповіді. Подібний прийом застосовується для того, щоб зробити логічну паузу в лекції, розворушити групу. Увага! Скорочуйте час відповідей на запитання. Не дозволяйте під час лекції втягти себе і групу в дискусію. Час проведення лекції – від 15 до 25 хв. Людина не обирає, ким народитися: чоловіком чи жінкою. Але, на жаль, саме стать починає визначати все її або його подальше життя. З дитинства дітей не тільки вдягають по-різному - залежно від того, хлопчик це чи дівчинка, але й по-різному до них ставляться, встановлюють різні правила поведінки. Що ми говоримо хлопчику, а що дівчинці? «Дай здачі, ти ж хлопчик»(може, саме такими словами закладають майбутню агресивну поведінку), «Не плач, ти ж не дівчинка» (на Вашу думку, як після цих слів буде ставитись хлопчик до дівчинки? як до плакси, як до нижчої істоти?), «Будь охайною, не забруднися, ти ж дівчинка» (а що, хлопчикам не потрібно бути чистими і охайними?), «Поводь себе тихіше, будь скромнішою, ти ж дівчинка» (а якщо ця дівчинка смілива й ініціативна? то невже це погано?) Що ще ми говоримо дітям? У такий спосіб сім'я й оточення закладають дітям різні стандарти поведінки. Ці різні залежно від статі, правила потім транслюються і підтримуються всіма суспільними інституціями: починаючи з дитячого садка, школи, армії і закінчуючи різними державними установами. Не останню роль у цьому процесі відіграє культура: книги, кінофільми, преса, телебачення. Так поступово формуються стереотипні ролі чоловіка і жінки, які і суспільство, і їхні носії починають вважати вродженими, споконвічно властивими жінці чи чоловікові з моменту народження. Насправді ми успадковуємо лише стать та статеву відмінність. Під 50

біологічною статтю (sex) розуміються анатомічні і фізіологічні особливості людини: зовнішні статеві ознаки, репродуктивна функція – здатність до зачаття і народження дитини. І тут різниця між чоловіком і жінкою очевидна. Скажімо, чоловіки не можуть народити дитину, але вони, як правило, вищі і сильніші. Жінка, на відміну від чоловіків, виношує в своєму лоні дитину та годує немовля своїм молоком. Але, крім біологічної, можна виділити так звану соціальну стать – гендер. Термін “гендер” (gender – англійською мовою – “рід”) означає стать як соціальне поняття і явище. Чоловік і жінка – культурний продукт своїх суспільств, тому відчуття приналежності до визначеного гендеру виховується все життя, протягом якого він або вона засвоюють ті поведінкові нормативи, які будуть їх характеризувати як чоловіка або жінку. Ці соціостатеві (гендерні) ролі чоловіка або жінки нав'язуються через одяг і поведінку (змалечку у дітей вже різний одяг, різні іграшки, потім – різні обов'язки в родині); через формування різних психологічних якостей (сім'я і школа заохочують розвиток одних якостей і притлумлюють інші, залежно від того, хлопчик це чи дівчинка); через розвиток здібностей дівчат і юнаків у визначеному напрямку; через настанови чоловікам і жінкам займатися різними видами діяльності, мати різні професії і т.д. У такий спосіб виникає поняття традиційної чоловічої і традиційної жіночої гендерної ролі. Як же зрозуміти, де гендерні відмінності між людьми, а де статеві? Біологічна стать і її функції не змінюються в категоріях «час-простір», тоді як гендер і його настанови змінюються. І дві тисячі років тому жінки народжували дітей і вигодовували їх грудьми; у Японії, в Україні чи Америці – всюди чоловік залишався чоловіком з усіма його статевими ознаками і функціями. Отож, це – статеві відмінності між людьми. Сто років тому деякі вчені з повною серйозністю дискутували, чи можуть жінки вивчати математику, і приходили до висновку, що вища освіта не дасть змоги жінці народжувати дітей. А сьогодні в Україні більшість людей із вищою освітою – жінки. І нічого, небо не впало на землю, так само як і від того, що жінки вдягли штани, успішно займаються політикою і бізнесом, що було б неможливо пару сотень років тому. На жаль, у різних державах жінки сьогодні по-різному можуть себе реалізувати. Є величезна різниця між становищем жінки в Україні і, скажімо, в Афганістані. Отже, такі відмінності у суспільному становищі жінок і чоловіків залежно від країни або сторіччя (часу і простору) – гендерні відмінності. Ці ролі викликають також гендерний поділ праці, тобто виробнича і домашня діяльність розподіляється в залежності від статі людини: як правило, чоловіки займають більш престижні і високооплачувані посади; як правило, жінки виконують хатню роботу; як правило, жінкам і чоловікам існує негласна заборона на деякі професії. Які професії вважаються «чоловічими», а які «жіночими»? Чому? Як суспільство ставиться до жінки, що вибрала «чоловічий» фах? І, відповідно, до чоловіка, який займається «жіночою» діяльність? Звичайно, жінка в нашій країні може стати майором спецназу, але для цього вона має докласти набагато більше зусиль, ніж чоловік. Закон не забороняє чоловікові працювати нянею в дитячому садку, але дуже проблематично, що його візьмуть на цю роботу. Так само негативно громадська думка ормується щодо тих чоловіків, які вирішують присвятити себе турботам про виховання дітей і створення сімейного затишку, тоді як його дружина буде працювати. Чому? Бо від чоловіка очікують, що основна мета його життя – робота і кар'єра. А сфера ініціативи жінок – дім і сім'я. Тобто гендерні норми поведінки людини постійно підтримуються соціальними сподіваннями оточуючих. Існує гендерний соціальний контроль, виражений у формальному і неформальному схваленні та винагороді «правильної» поведінки й у покаранні ганьбою, соціальною ізоляцією та презирством поведінки, яка випадає з рамок «чоловічої» або «жіночої» ролі. Отже, можна говорити про існування гендерної ідеології, яка виправдовує існування соціостатевих ролей та по-різному оцінює ці ролі. Нехай ця ідеологія часто підсвідома, але вона існує і реально впливає на життя і погляди більшості людей. Гендерна ідеологія диктує різний сценарій сексуальної поведінки: для чоловіка 51

припустима більша сексуальна свобода і сексуальна агресивність, жінка, у свою чергу, розглядається як пасивний сексуальний об'єкт, який можна сексуально експлуатувати. Тобто у суспільстві існує подвійний стандарт моралі: один – стосовно чоловіків і зовсім інший – стосовно жінок. Скажіть, які якості вважаються «чоловічими», а які – «жіночими»? (Увага! Відповіді групи записуйте на дошці або аркуші ватману). Чоловічі: мужність, агресивність, відвага, розум, нечутливість до болю… Жіночі: слабкість, м'якість, толерантність, емоційність, покірність… Чи можна твердити, що та чи інша якість властиві тільки жінці або тільки чоловікові? Ні, вони властиві і чоловікам, і жінкам, жодна з цих якостей характеру не є монопольним надбанням однієї статі. Яким чином людина засвоює те, що нібито дане чоловікові і жінці природою? Тренерська підказка Фактично Ви пропонуєте групі ще раз повторити те, як, починаючи з раннього дитинства, йде тренінг людини на усвідомлення і виконання нею своєї соціостатевої ролі. Таке повторення має подвійну перевагу: • присутні краще запам'ятають матеріал, який повторять своїми словами та коли наведуть свої приклади; • ті, хто не згоден або кому складно сприйняти інформацію про «гендер», у цьому випадку сприймуть її позитивніше, адже вона буде надана членами групи, а не тренерською командою. Отже, ми розглянули, як саме закладаються та формуються в людині риси характеру, його або її мрії й сподівання, планування свого власного життя. Все це потім видається за «природне», дане людині від природи, єдино можливе. Такі гендерні стереотипи створюють невидиму, але реально відчутну скляну стелю, що заважає як чоловікам, так і жінкам реалізувати себе, ущімлює їх людські права. Що таке стереотипи? Гендерні стереотипи? Саме слово «стереотип» походить від об'єднання двох грецьких слів: stereos – “твердий” і typos – “відбиток” і означає спрощене, схематичне, часто викривлене уявлення про щось або про когось. Кожний і кожна з нас, сприймаючи інших людей та їхню поведінку, часом спрощує або узагальнює картину. Наприклад: "Всі жінки – емоційні; всі “справжні мужчини” повинні стримувати свої почуття; всі дівчатка ніжні, а хлопчики – грубі... " і т.п. Тобто стереотипи – спрощені, занадто умовні уявлення, штампи, які люди використовують, щоб просто зрозуміти явища, які потребують більш складних, інтелектуальних зусиль. Гендерні стереотипи відображають погляди суспільства на поведінку, яка очікується від чоловіків або від жінок. Таким чином, гендерні стереотипи – це наше розуміння чоловічої і жіночої традиційної гендерної ролі. Чому гендерні стереотипи є шкідливими? Ми уніфікуємо чоловіків і жінок, що призводить до обмеження розуміння і сприйняття окремої особистості. Через гендерні стереотипи ми потрапляємо в пастку помилкових висновків, вважаючи статеві відмінності більш істотними і вагомими, ніж індивідуальні, особистісні. Такі суспільні міфи свідомості є шкідливими, адже вони не дають людям можливості реалізувати свій багатий людський потенціал. Вони ущімлюють права людини і ведуть до гендерної дискримінації – порушення прав людини за статевою ознакою. Особливо страждають права жінки, тому що не реалізується право її вільного вибору: ким бути, як будувати своє життя, що в ньому вважати найголовнішим. Гендерний стереотип підтримує міф, традиційну суспільну думку про те, що головне призначення жінки – подобатися чоловікові, бути матір'ю, хатньою господинею, хоча існують жінки, для яких робота і професійна кар'єра така ж велика цінність, як для чоловіків. Але жінку змушують приносити свій талант, розум і енергію на вівтар сімейного життя. Суспільство нав'язує думку про ідеальний образ жінки в сім'ї, її поведінку, змушуючи жінку пристосовуватися до родинного життя шляхом пригнічення свого «я». 52

Чи означає це, що жінка повинна категорично відмовитися від сім'ї на користь роботи і кар'єри? Звичайно, ні. Мова йде про те, що жінку позбавляють вільного вибору, який вона як вільна особистість у правовій державі має право виявити – в тому числі на користь материнства і виховання дітей. Це повинно бути її вибором: робити кар'єру чи віддавати весь свій час сім'ї. Між тим суспільна думка жорстко нав'язує упередження, що жінка може бути щаслива, тільки реалізувавши себе як мати, що жінка не може бути гарною керівницею, бізнес-леді, політиком. Тому в суспільстві існує гендерна нерівність, коли жінки зазвичай мають більш низький соціальний ранг, вони мають менше влади, прибутку, у них нижчий рівень добробуту, престиж їхньої діяльності нижчий, у них менше особистої свободи. Які ви знаєте міжнародні та національні правові документи, що гарантують жінці всі людські права? І Міжнародний біль про права людини, і наша Конституція (ст.24) – всі підтверджують рівність прав жінок і чоловіків. Сьогодні без нагадування про «гендер» не обходиться жодний міжнародний юридичний документ. В Україні приймаються національні державні програми, в яких розглядається поняття «гендер», створюються державні структури, покликані допомогти жінці реалізуватися у суспільстві. Але, незважаючи на позитивні гендерні зміни в багатьох країнах (і, зокрема, в Україні), «невидима стеля» продовжує перешкоджати просуванню жінок у бізнесі, політиці й на державній службі. Сьогодні можна говорити про погіршення становища жінок у нашому суспільстві в зв'язку з економічними проблемами перехідного періоду: більшість безробітних у нас саме жінки, жінки «вимиваються» на більш низькооплачувані, безперспективні робочі місця, активно відроджується патріархальний стереотип щодо «домашнього» призначення жінок. Внаслідок цього українські жінки не можуть достатньою мірою проявити свій талант і можливості на благо всього суспільства. Гендерна дискримінація заважає економічному росту країни і підвищенню добробуту людей. Адже жінки складають половину населення (навіть трохи більше в Україні) і без їхньої рівноправної участі в житті суспільства неможливо побудувати правову, цивілізовану, багату державу. Силоміць заганяючи жінок у традиційні рамки сім'ї, обмежуючи їхню самореалізацію на користь всього суспільства (тоді як жінки в Україні становлять більшість серед людей із вищою освітою), чи можна сподіватися на прорив нашої країни до нових технологій, в інформаційне інтелектуальне майбутнє? Але будемо вірити, що наш світ і наше суспільство змінюються на краще в гендерному вимірі. Про це свідчить поява численних жіночих організацій, які ставлять перед собою мету поліпшити становище жінки в сім'ї і захистити її від гендерного насильства – у тому числі від домашнього насильства і торгівлі жінками. Сучасна жінка повинна мати вільний вибір – чи це материнство, чи професійна кар'єра, чи участь у керівництві суспільством. Чоловік і жінка повинні рівноправно відповідати за родину, за дітей, за весь світ у всій розмаїтості його проявів. Використана література 1. Насильство в сім'ї. Як боротися з ним державі. - Глас, М.,1999. 2. Іоанна Регульська, Мінді Джейн Роузмен. Що таке гендер. – Видання Жіночого консорціуму ННД-США, К.,1999. 3. Джулія Мертус у співробітництві з Малікою Дат та Ненсі Флауерс. Наші людські права. Посібник з жіночих людських прав. - Видання інформаційно- консультативного жіночого центру, К.,1996. 4. Лавриненко Н.В. Жінка: самореалізація в сім'ї та суспільстві (гендерний аспект). - К.,1999. 5. Теорія та історія фемінізму. Навчальний посібник. – Харківський Центр Гендерних Досліджень, Ф-Пресс,1996. 6. Декларація ООН про подолання насильства щодо жінок. – Видання ООН, 1994.

ОСНОВНІ

ТИПИ ГЕНДЕРНОГО НАСИЛЬСТВА: 53

1. Пряме фізичне насильство (включаючи побиття, зґвалтування – вдома і на роботі). 2. Психологічне насильство (включаючи позбавлення волі, примусове заміжжя). 3. Позбавлення ресурсів, необхідних для підтримки фізичного і психологічного добробуту (включаючи медичне обслуговування, харчування, освіту, матеріальні засоби існування). 4. Трактування жінок як товару (торгівля жінками, проституція). Сфери насильства І. СІМ'Я Сім'я є головним місцем гендерного насильства. Вона готує своїх членів до життя в суспільстві, закладає гендерні стереотипи, гендерний розподіл праці. У родині відбувається насильство фізичне, сексуальне (зґвалтування, інцест) і, найбільше, психологічне. Від психологічного та емоційного насильства страждає величезна кількість жінок. Часто воно буває непомітним для навколишніх, але може мати більш страшні й потворні форми, ніж навіть насильство фізичне. Це може бути обмеження волі, примусові шлюби, що влаштовуються сім'єю без згоди жінки, різноманітні погрози, постійні образи і зневага. Ще однією формою гендерного насильства в сім'ї є прямий контроль жіночої сексуальності: примусові аборти та примусові вагітності. ІІ. ГРОМАДА/СУСПІЛЬСТВО Громада – група людей, об'єднаних загальною соціальною, культурною, релігійною або етнічною приналежністю, – відіграє вирішальну роль у закріпленні існуючої сімейної структури і позиції жінки в рамках родини і суспільства. Громада забезпечує механізми підтримки контролю чоловіків над сексуальністю, мобільністю та працею жінок. Вона підтримує шкідливі й відсталі "традиції", фізичне насильство над жінками (побиття, фізичне покарання). Громада цілком виправдовує поведінку насильника щодо контролю над жінкою в сім'ї та використання ним різноманітних неприпустимих засобів для підтримки своєї влади. Іншим осередком насильства над жінками є робоче місце – як на державній, так і на приватній службі. Місце роботи включає в себе як сексуальну агресію (переслідування, залякування), так і комерціалізоване насильство (торгівля жінками та примусова проституція). ІІІ. ДЕРЖАВА Держава робить легітимним право власності чоловіка на жінку, забезпечує сім’ю й громаду правовою основою для подальшої підтримки таких стосунків. Держава робить це за допомогою відповідної правової політики, приймаючи дискримінаційні закони або встановлюючи дискримінаційну практику використання законів. Держава відповідає за попускання насильству над жінками, тому що не забезпечує жінок належними засобами захисту від насильства: не приймає потрібних законів і не здійснює належну політику щодо захисту жінок. Вона відповідає також за толерантне ставлення до гендерного насильства на недержавному рівні (тобто в сім'ї й громаді). Сім'я, громада та держава є тим простором, у якому відбуваються акти насильства над жінками Інформація із книги: Насильство в сім’ї. Як боротися з ним державі. – Глас, М., 1999 Інформація із книги: Насильство в сім'ї. Як боротися з ним державі. - Глас, М.,1999

Вправа: Домашнє насильство – порушення прав людини Мета вправи: – за допомогою знайомства з текстом Декларації про подолання насильства над жінками глибше зрозуміти проблему насильства в цілому і більше усвідомити свою роль у боротьбі з цим соціальним злом; – шляхом розгляду конкретного випадку усвідомити, що домашнє насильство порушує людські права жінки. Тренерський вступ Декларація ООН про подолання насильства над жінками, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році, є головним міжнародним документом для тих, хто займається проявами насильства щодо жінок. На жаль, Декларація не конвенція і не договір, тому не потребує ратифікації державами і не передбачає механізму контролю над її виконанням. Але в Комісії ООН з прав людини є спеціальний доповідач з питань насильства щодо жінок, який/ яка надає щорічний звіт стосовно боротьби з цим насильством. Для того, щоб глибше зрозуміти проблему насильства над жінками в цілому (бо без цього ми не зможемо подолати домашнє насильство над жінками, яке існує тільки в загальному контексті гендерного насильства), потрібно уважно познайомитися з текстом Декларації. Малі групи Об'єднати присутніх у малі групи і роздати кожній групі текст Декларації, надруковану невеличку історію (конкретний випадок)домашнього насильства над жінкою, папір та маркер. Завдання • Прочитати й обговорити текст Декларації ООН про подолання насильства над жінками. Визначити, які статті Декларації порушено у вашій історії насильства над жінкою. • Час виконання завдання – 10 хв. Запитання для обговорення • Яке визначення терміна “насильство щодо жінок” дає Декларація? • Яку головну причину насильства над жінками визначає Декларація? • Які види насильства виділено та які насильницькі дії перераховано в Декларації? Які головні сфери проявів насильства щодо жінок визначено в Декларації? • Історичне значення Декларації в тому, що в ній визначені практичні заходи для боротьби з гендерним насильством. Давайте разом визначимо, які завдання Декларація ставить перед державами. Що саме рекомендує Декларація? Увага! Під час обговорення конкретних випадків домашнього насильства над жінкою підкреслюйте, що не жінка винна в тому, що сталося насильство, а навпаки, були порушені її невід'ємні людські права, її права громадянки нашої країни. Тренерський підсумок Отже, Декларація ООН про подолання насильства над жінками, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році, є висловленням міжнародної спільноти щодо захисту жінок від насильства, включно з домашнім насильством. У цьому документі вперше офіційно зведено і викладено міжнародні норми щодо насильства над жінками, утверджено засудження цього насильства у всіх його формах і проявах. Декларація є першим міжнародним документом, який дав чітке визначення терміну “насильство над жінками”. Засадничий принцип Декларації: насильство над жінками є проявом нерівного співставлення сил між чоловіками та жінками, яке склалося історично та призвело до домінування над жінками і дискримінації у ставленні до жінок з боку чоловіків. 55

Декларація наголошує на тому, що насильство є одним із основних соціальних механізмів, за допомогою яких жінок змушують займати підлегле становище порівняно з чоловіками. Завдяки Декларації міжнародне право тепер тлумачить домашнє насильство як порушення прав людини. Історичне значення Декларації й у тому, що в ній визначені практичні заходи для боротьби з гендерним насильством. Декларація показує зростаюче занепокоєння країн проблемою домашнього насильства, їх усвідомлення руйнівних наслідків цього насильства та ставить перед державами завдання – розробити національні плани дій для забезпечення захисту жінок від будь-яких форм насильства, шукати ефективних правових засобів для його викорінення, переглянути і реформувати закони та їх використання щодо домашнього насильства над жінками. І перш за все – прийняти закон “Про домашнє насильство”, в якому має бути вказано, що саме жінки є тією категорією, яка береться під захист. Декларація також рекомендує проводити інформаційну, просвітницьку та виховну роботу для подолання традиційних стереотипів, заснованих на зверхності однієї статі над іншою, для зміни соціальної і культурної моделі поведінки чоловіків та жінок. Твердження Декларації ООН про подолання насильства над жінками про те, що насильство над жінками є порушенням їхніх основних прав і свобод, має ключове значення для роботи як правоохоронних органів, так і громадських організацій. З цього випливає, що насильство над жінками несумісне з принципами демократичної держави, де існує верховенство права, дух і буква закону.

Приблизний час на виконання вправи – 20-25 хвилин.

Вправа: Чому чоловік стає домашнім насильником Мета вправи: виявлення гендерних аспектів проблеми існування чоловіків - домашніх насильників. Коротке обговорення Запитання до групи • Що таке є в людині, що штовхає на шлях насильства над найближчими людьми? Чому чоловік стає домашнім насильником? Мозковий штурм Завдання: створити портрет "типового насильника". Відповіді групи записуються на великому аркуші паперу або на дошці. Тренерський підсумок Отже, насильниками можуть бути люди з різними характерами, із різних прошарків суспільства. Але є щось таке, що їх об'єднує: 1) це, як правило, чоловіки; 2) всі вони чинять насильство над своїми дружинами або подругами, бажаючи контролювати їхнє життя. Домовимося називати цих чоловіків домашніми насильниками або кривдниками. Міні-лекція Традиційна чоловіча самоідентифікація (ТЧСІ) (див. Інформацію до вправи). Тренерський підсумок Прийнятне ставлення суспільства до агресивної поведінки чоловіків призводить до того, що чоловіки не вважають насильство над дружинами чи подругами неприпустимим, дивляться на нього як на щось само собою зрозуміле. Але найчастіше їхня поведінка порушує закон, і в такий спосіб вони чинять злочин. На жаль, за сформованою практикою, правоохоронними органами домашнє насильство (якщо воно не призводить до трагічної розв'язки) не вважається великим криміналом. Але ніщо не повинно виправдовувати застосування насильства над людиною! Якщо чоловік вчинив насильство над своєю дружиною, то він повинен відповідати за свої дії перед законом так само, як і у випадку насильства над сторонньою людиною. Для того, щоб дійсно змінити ситуацію, необхідно усвідомити гендерну природу домашнього насильства, яка має свої корені в патріархальній свідомості, і змінити ТЧСІ – традиційну чоловічу самоідентифікацію. Обговорення лекційного матеріалу • Навіщо нам потрібна інформація про ТЧСІ? Яка нам користь від цієї інформації? Яким чином її можна використовувати? Робота в малих групах Об'єднайте присутніх в малі групи і роздайте кожній групі картку із завданням (див. Роздатковий матеріал). Визначте час виконання завдання – 8-10 хв. Потім запропонуйте учасникам і учасницям тренінгу знову повернутись в коло, де одна людина від кожної малої групи представить роботу своєї групи. Обговорення в колі Увага! Під час роботи всіх присутніх необхідно обговорити всі положення картки, а також надати групі необхідну інформацію для правильного розуміння пропозицій роздаткового матеріалу. 57

Тренерська підказка У цій вправі обговорення роздаткового матеріалу є позитивним виходом для групи. Небезпечно, якщо внаслідок міні-лекції та обговорення група стане вороже висловлюватись проти чоловіків в цілому. Тому (якщо дана інформація не пролунала під час міні-лекції), тренерській команді потрібно пояснити групі, що для зміни агресивної поведінки домашні кривдники потребують насамперед психологічного консультування. При потребі надайте присутнім інформацію про принципи і практику консультування чоловіків-кривдників. Тренерський підсумок Отже, домашнє насильство, яке чинять чоловіки, – це засвоєний спосіб поведінки. Ми передаємо своїм дітям свій насильницький метод розв’язання проблем, виховуємо у хлопчиків зневажливий погляд на жінку («ти ж не дівчинка», «не будь бабою»), підтримуємо традиційну суспільну думку про право чоловіка на примус і контроль над своєю дружиною, у тому числі і з застосуванням сили. Треба змінити суспільні погляди на виховання хлопчиків і дівчат, змінити соціальні й культурні моделі чоловіків і жінок. Тільки тоді зміниться і ТЧСІ – традиційна чоловіча самоідентифікація. Для зміни насильницької поведінки дорослих чоловіків необхідна довготривала корекція їх поведінки, яка допоможе домашньому насильнику не стати вбивцею власної дружини, допоможе налагодити гармонійне співжиття з нею для створення партнерської сім'ї. Така система консультування чоловіків - домашніх кривдників корисна суспільству, усім нам, тому що стане менше вбивств у сім'ї, менше дітей вулиці, менше неповних сімей, менше підліткового насильства. Приблизний час на виконання вправи – 30-45 хв.

Роздатковий матеріал 1) Які, на ваш погляд, чинники допоможуть дорослому чоловікові змінити свою насильницьку поведінку? Що потрібно зробити в першу чергу, в другу…( тобто пронумеруйте пункти за важливістю )? • •

навчитися уникати конфліктів або розв’язувати їх мирним шляхом; застосовувати різноманітні психологічні прийоми для приборкування агресивних почуттів; • виробити в собі шанобливе ставлення до жінки; • відсутність гендерного поділу праці вдома; • позбавлення звичайного чоловічого середовища, яке підтримує насильницьку поведінку чоловіка; • ваша пропозиція ____________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ 2) Що ми можемо зробити для чоловіків-кривдників? Як допомогти їм усвідомити, що їхні дії є насильством і що вони неприпустимі? Що для цього потрібно зробити в першу чергу, в другу, в третю …( тобто поставте свої номери біля кожного положення картки)? •

кризові центри для чоловіків, а також телефони довіри для чоловіків; освітні медіа- та суспільні програми, які пропагують неприпустимість агресивної чоловічої поведінки; • навчання основам конфліктології та навчання у групах підтримки навичкам формування стосунків, вільних від насильства; • індивідуальна допомога психологів та психотерапевтів; • створення чоловічих організацій, які будуть пропагувати відмову від традиційної агресивної чоловічої поведінки, від проявів насильства; • ваша пропозиція ____________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________

ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ Традиційна чоловіча самоідентифікація (ТЧСІ) На жаль, всі ми в житті користуємося насильницькими методами. Самоідентифікація людини відбувається так, що вона/він бачить себе у рамках насильства. Але чому насильство чинять переважно чоловіки? Які причини того, що чоловік своєю поведінкою приносить біль і страждання тій, яку він, за його ствердженням, любить і захищає? Тренерська підказка Слова, що є знаковими, на яких бажано зробити наголос, звернути увагу групи, виділені в тексті жирним шрифтом або підкреслені. Звернення і запитання до групи в тексті виділені курсивом. Час проведення лекції – близько 20 хв. Було багато теорій, які намагалися пояснити поведінку насильників. Існує теорія, що така природа чоловіків, що вони народжуються агресивними. Але агресивна поведінка властива кожній людині, і тому не можна поняття «насильство» підмінювати поняттям «агресія». Можна бути агресивним, але не насильником. І хоча біологи вважають, що чоловіки схильніші до агресії, це говорить лише про більшу схильність до агресивної поведінки, але не до насильства! Можливо, алкоголь або наркотики викликають насильство? Але чому тоді насильниками є не тільки алкоголіки або наркомани? І чи всі алкоголіки насильники? Може, насильники – це хворі люди? Психопати? Ні, це не так. Величезна кількість чоловіків чинять насильство у своїх сім'ях – і в більшості це нормальні люди, спілкуючись із якими важко навіть уявити їх жорстокість до своїх близьких. Отже, домашні насильники можуть себе контролювати! Чому ж тоді вони не контролюють себе у сім'ї при спілкуванні з дружиною? З близькими? Що дозволяє чоловікові чинити насильство? Чому така велика кількість чоловіків може вдарити або принизити свою дружину? Давайте розглянемо, як будується чоловіче самовідчуття, яким чином чоловік має підтверджувати свою значимість у суспільстві: 1. «Справжній» чоловік спрямований на успіх, на подолання труднощів. Він повинен бути сильним, націленим на перемогу. Якщо він цього не бажає, то він “баба”. Тобто існує модель - “справжній мужчина”. У рамках цієї моделі чоловік має прагнути до успіху будь-якою ціною. 2. Щоб досягти перемоги, чоловікові необхідно стати жорстким, мужнім і ні в якому разі не показувати слабкість або страх. “Справжній мужчина” не плаче! Для чоловіка небезпечно, коли піддаються сумніву його чоловічість, тобто те, що ідентифікується з поняттям “мужчина”, “чоловік”. Проаналізуємо, які риси характеру людини чоловіки вважають позитивними в рамках цієї моделі, а які – негативними. Самоідентифікація чоловіка: “Позитивні” “Небажані” чоловічі якості Амбіційний Природний Агресивний Делікатний Домінуючий Боязкий Сильний Емоційний Непоступливий Вразливий Рішучий Ніжний Ініціативний Уважний Для того, щоб відповідати ідеалу “справжнього мужчини”, чоловік робить собі емоційне “харакірі”, після чого стає психологічно нечутливим до болю і страждань (як своїх, так і 60

оточуючих). Це не означає, що чоловік не має емоцій, просто вони не можуть проявитися. Він не тільки нездатний висловити своє співчуття, бути ніжним, уважним, але і не бажає демонструвати подібні почуття. Адже з погляду «справжнього мужчини» це робить його доступним і вразливим. Така самоідентифікація стає пасткою для сучасного чоловіка, формуючи з нього домашнього кривдника. При цьому рушійною силою його насильницької поведінки щодо дружини можна вважати ТЧСІ - традиційну чоловічу самоідентифікацію. ТЧСІ виховується і підтримується суспільством, а чоловіки-кривдники відповідають суспільним контекстам, які розглядають чоловіка як жорстку, агресивну особистість, котра має право чинити насильство для досягнення своєї мети. Ви згодні з цим? Розглянемо, як відбувається формування чоловічого світогляду і відповідної поведінки. Будемо виходити з моделі: Сім’я Внутрішній світ людини Суспільство На першому місці тут стоїть сім’я. У міні-лекції про “Гендер” ми вже говорили про те, що саме сім'я формує підвалини насильницької гендерної поведінки. До чого хлопчик звикає в сім'ї? В родині хлопчик отримує визначені стандарти поведінки і стійкі погляди на свою майбутню сімейну роль. Його майбутня поведінка буде залежати від того, хто керував у його власній сім'ї, хто приймав рішення; чи учили його дискутувати, розмовляти з близькими і шанувати їх – чи його вчили агресії і насильству. Чимало майбутніх кривдників розробляють свої стандарти поведінки з дружиною, спираючись на дитячі спогадиспостереження, пам'ятаючи, що їхня мати, як і вони, постійно була підпорядкована батьку. В подальшому житті вони реалізують те, чому навчилися в дитинстві: якщо в сім'ї було не прийнято підтримувати один одного і задовольняти емоційні потреби, якщо члени сім'ї не відчували довіри одне до одного, то чоловік буде почувати невпевненість в собі і недовіру до інших людей. Від цього в нього буде розвиватися неповага до самого себе і агресія до оточуючих. Як бачимо, мова йде не лише про формування майбутнього сімейного насильника, але й майбутнього члена суспільства, схильного до агресії і жорстокості, які можуть штовхнути його на злочин. Що відбувається далі? Чи тільки сім'я закладає підвалини насильницької поведінки чоловіків? Ідея чоловічого домінування пізніше зміцнюється шляхом засвоєння культурних норм, що спираються на патріархальну структуру багатьох суспільних стосунків. Що бачать хлопчики у школі? Домінування дорослішого і сильнішого як серед дітей і підлітків, так і при спілкуванні з педагогами. Після школи йде армія. Чого вчить хлопців армія? Чи вчить армійська служба повазі, толерантності? У армії немає дискусій, тільки накази, тільки слухняність. Мрія солдата – піднятися на сходинку вище і самому наказувати тим, хто внизу. А їх вже добре навчили, що можна наказати і зробити з тими, хто за тебе нижчий. Отже, починаючи із сім'ї, далі в школі і армії йде постійний тренінг з насильства. Але ось хлопець одружується і тоді у своїй сім'ї вже цілком реалізує те, чому навчився. Пройшовши тоталітарний тренінг, чоловік вважає, що шлюб узаконює його право власності на дружину та дітей. Тут також спрацьовує небезпечний гендерний стереотип: “Це моя дружина, і я маю право її бити”. Крім того, такі погляди він добре засвоїв від свого батька: “Це моя дитина, і я маю право її бити”. Громадська думка також підтримує право чоловіка на 61

контроль своєї дружини: "Проблеми немає. Подібне існує в кожній сім'ї. Вона за нього вийшла і повинна задовольняти його бажання. Він її чоловік (тобто - він її володар)”. То наше суспільство розглядає домашнє насильство все ж таки як насильство чи вважає його просто традиційними правилами сімейного життя, куди стороннім вхід заборонено? І це дуже небезпечна підміна, через яку і держава, і громадськість неадекватно реагують на явища домашнього насильства, внаслідок чого жінка стає недостатньо захищеною в подружньому житті. Чи завжди ті чоловіки, які мали в дитинстві досвід домашнього насильства, будуть чинити насильство в своїх родинах? Звичайно, ні. Не всі чоловіки що мають досвід насильства, стають домашніми кривдниками. Але всі ті, хто чинять домашнє насильство, мають дуже сильну постійну підтримку від чоловічого середовища. У своїх суспільних контактах з чоловіками (при спілкуванні з друзями, колегами) вони постійно отримують підтвердження в необхідності стосунків, спрямованих на домінування над жінкою в сім'ї. Тому можна говорити про існування чоловічої культури насильства. Ця субкультура конкретно не відноситься до визначеної соціальної групи або класу, релігії, професії або нації. Чоловіки всіх суспільних груп, перебуваючи під впливом свого чоловічого середовища, засвоюють норми, етичні цінності і переконання, які стосуються чоловічого домінування, потреби “тримати жінку у визначених рамках”. Необхідність домінування чоловіка та патріархальної залежності від нього жінки підтверджується і зміцнюється під час так званих “чоловічих справ” або “чоловічих розмов”. Тому ті чоловіки, які мають більше контактів з колегами, друзями і більше часу проводять серед них, частіше і сильніше б'ють своїх дружин і знущаються з них. Насильницьку поведінку чоловіка також підтримує відповідна література і фільми (особливо порнографія), зміцнюючи і підтверджуючи факт домінування чоловічої субкультури з властивими їй елементами насильства над жінкою. Отже, підведемо підсумки: • Насильницька поведінка чоловіка в сім'ї дуже пов'язана з його вихованням протяом всього часу. Простуючи визначеним суспільством традиційним шляхом, чоловіки стають емоційно байдужими, втрачають вміння спілкуватися з найближчими людьми. Їх поведінка стає націлена на домінування у будь-якій ситуації, в тому числі й у родині. • Такий чоловік і його поведінка, яка базується на приниженні і деградації жінки, мають підтримку і заохочення від свого чолового кола спілкування, а також від усієї так званої «культури насильства». • Якщо ми реально бажаємо припинити знущання в сім'ях, необхідно не тільки усвідомити природу чоловічого насильства (неправильне гендерне виховання + “чоловіче оточення”), але й спробувати зробити реальні кроки для зміни чоловічої субкультури. Це завдання не тільки жінок, але й чоловіків, що бажають змінити страшну картину домашнього насильства над жінками, яка суперечить нормам людської гідності. Яким чином чоловіки - домашні насильники будують свої стосунки з дружиною? Ще раз підкреслюємо, що найважливішою причиною проявів чоловіком домашнього насильства, крім розвантаження його негативних імпульсів, є розпачлива (хоча і ганебна з морального погляду) спроба утримати контроль над ситуацією. Йому важливо відчувати, що він тут головний, він тут керує, він цю ситуацію контролює. Акти насильства для підтримки свого пануючого становища задовольняють потребу чоловіка відчувати себе «справжнім мужчиною». А для того, щоб не переживати почуття провини за насильство над близькими, домашній кривдник поступово розвиває в своїй уяві ідею безпредметної жертви. Для цього існує багато засобів: образливе прізвисько, приниження, примус, звертання до брудних стереотипів типу: «усі жінки - шльондри», «жінка повинна знати своє місце» тощо. Домашньому насильству часто передують сварка або сімейні конфлікти – при цьому спроби домовитися з чоловіком-насильником видаються марними. Нерідко чоловіки навмисно створюють безвихідні ситуації і/або ображають своїх дружин. Фізичне насильство найчастіше буває в цих випадках тільки ланкою в ланцюзі погроз, залякувань, примусу і 62

маніпулювання, до яких вдається чоловік, щоб зайняти чільне місце в сім'ї. Такі дії є наслідком добре засвоєної програми поведінки «справжнього» чоловіка, зобов'язаного домінувати в родині і суспільстві. Розглянемо висловлювання агресивних чоловіків: - Я вдарив її, тому що в мене не було слів, щоб відповісти. Мене ніхто не вчив розмовляти з жінками. - Вона сперечається зі мною, коли я критикую її дії. Мені доводиться її бити, щоб змусити замовкнути. - Я їй пояснюю, я сподіваюся, що вона зрозуміла, а вона мене не слухає. Тоді я її б'ю… Як би ви прокоментували ці вислови? Отже, чоловікам - домашнім насильникам буває дуже важко розібратися у своїх почуттях і пояснити їх. Багато хто з них рідко відчувають співчуття до своєї дружини, не вміють і не намагаються вислухати і зрозуміти її. Адже насильство і конструктивне спілкування – це взаємовиключні дії. Погано уявляючи, що таке стриманість і самоконтроль, насильникам важко розв’язувати складні проблеми шляхом спілкування. В результаті вони стають агресивними й вдаються до фізичного насильства, при цьому, звичайно, маючи переконання, що така поведінка властива чоловікам і допустима стосовно своїх дружин. Найчастіше такий чоловік і не бажає контролювати свою агресію, звично виливаючи на жінку свої негативні емоції. Саме тому йдуть пояснення типу: «так воно якось вийшло», «це був не я», «це було щось сильніше за мене». Отже, традиційна чоловіча роль у суспільстві, яка провокує чоловіків зазвичай вживати тільки агресивний стиль з'ясовування стосунків, унеможливлює для них використання так званих “стратегій для розв’язання конфліктів”. Корені такої поведінки - в неправильному гендерному вихованні і патріархальній культурі, які спонукають чоловіка до домашнього насильства. Тому чоловіки потребують навчання ненасильницькому способові досягнення мети. Важливо навчити чоловіка з повагою ставитися як до самої жінки, так і до її почуттів, сподівань та проблем, а також навчити його вмінню керувати своїми почуттями та бажаннями. Які можуть бути практичні підходи до розв’язання цієї проблеми? Чоловіки потребують допомоги як для зміни своєї традиційної самоідентифікації, так і для вироблення практичних навичок подолання звичного поведінкового стереотипу. Тренерська підказка Зверніть увагу, що в міні-лекції ми декілька разів повторюємо, переформульовуючи, важливі висновки і пропозиції. Це традиційний прийом, який допомагає групі краще засвоїти нові знання, а також прийняти незвичні нові погляди. Кризові центри для чоловіків, в яких проводиться індивідуальне або групове консультування спеціалістами, - ефективний метод корекції поведінки багатьох агресивних чоловіків. Створення таких центрів показало високу результативність психотерапії. Більшість жінок, які страждають у шлюбі, вважає, що надання психологічного консультування необхідне для зміни насильницької поведінки чоловіка, але швидше за все сам чоловік від нього відмовиться. Як ви вважаєте - чому? Причинами відмови чоловіків від консультування найчастіше є їх недовіра до результативності консультацій; складнощі зі зміною усталеного традиційного уявлення про чоловічу агресивність; переконаність чоловіків у тому, що насильство в сім'ї - це їхня приватна справа. У більшості випадків, коли насильство чоловіків вдавалося перебороти, це була скоріше їх реакція на безкомпромісний ультиматум, ніж усвідомлення безглуздої жорстокості їхньої агресії та насильства. Тому існує світова практика за рішенням суду примусово направляти домашніх кривдників на лікування не тільки від алкоголізму, але і для психокорекції їхньої поведінки. Для цього в країні повинна бути створена мережа 63

подібних послуг, а також підготовлені відповідні спеціалісти. Отже, необхідна програма підтримки чоловіків, спрямована на формування в них нової, ненасильницької поведінки. Тобто ми повинні учити чоловіка - домашнього насильника поводитися інакше? Після того, як дізналися про постійне насильство, яке він чинить? А може, у цьому немає необхідності і варто лише посилити покарання за домашнє насильство? Крім заслуженого, за законом, покарання, необхідно змінити поведінку домашнього насильника, який повинен пройти для цього курс перенавчання. Адже насильство можна розуміти як відбирання сили однією людиною в іншої. В ситуації домашнього насильства кривдник відбирає силу в жертви. Якщо ми будемо вживати проти нього лише каральні заходи, тільки насильство, то ми теж відбираємо в людини силу. Але, як відомо, добрими намірами вимощена дорога до пекла. Тому в насильника потрібно не відбирати силу, а навчити, щоб він зміг використовувати її інакше, не застосовуючи насильства. Що може зробити чоловік, щоб перервати ланцюг насильства, у який він закований вихованням і власним розумінням “правильної” поведінки “справжнього мужчини”? Як конкретно ми можемо йому допомогти? Щоб змінити ставлення чоловіків до власної агресивності, яку вони сприймають як звичайну річ, необхідно свідомо концентрувати їхню увагу на наслідках домашнього насильства. Вони часто намагаються виправдати свою агресивну поведінку: “Не знаю, що зі мною трапилося... ”,“Так вже сталося…”,“Не знаю, що на мене найшло. Я дуже розхвилювався…”,“Я занадто багато випив”. Варто детально аналізувати з домашніми кривдниками їхні насильницькі дії для того, щоб вони усвідомили їх. Їм також необхідно допомогти розібратися в своїх емоціях, зрозуміти свій стан і ставлення до жінки. Фахівці з консультування чоловіків-кривдників можуть інформувати і просвіщати чоловіків з цих запитань, можуть запропонувати їм літературу для самоосвіти. Але важливіше навчити чоловіка говорити дружині “ні” або “припини”, що є більш конструктивним, ніж побої; навчити шанувати жінку і спокійно реагувати на те, що вона може не погоджуватися з ним. Ми вже говорили, що при домашньому насильстві існує перевага сил, яка унеможливлює самозахист більш слабкої сторони. У рамках терапевтичної програми чоловіків навчають, що вони у кращому становищі і мають перевагу в сім'ї, тому не повинні використовувати цю перевагу і кривдити дружину. Але домашні кривдники часто стверджують, що саме жінка має перевагу: вона кричить, навмисно його дратує, агресивна до нього... Тому він не витримує і б'є її. Але хто боїться під час цього крику: дружина чи чоловік? Хто викликає ситуацію страху? Коли у чоловіка запитують: ”Що ти відчував у ту хвилину, коли ви сварилися?”, то його відповідь: “Злість”. А відповідь жінки на це запитання: “Страх”. Потрібно це підкреслювати кривдникам. Якщо він має перевагу у шлюбі, то чи повинен він користуватися цією перевагою? Ні! Є кращі засоби впливу на близьких людей, які не порушують прав і території іншої людини: поговорити з дружиною, досягти порозуміння з нею у проблематичних ситуаціях, шануючи при цьому свої і її бажання. Коли бракує аргументів, можна в конфлікті відійти і сказати: Я відмовляюся від дії! Адже обов'язок чоловіка полягає не в тому, щоб використовувати свою перевагу для насильства, а для того, щоб краще оберігати свою сім’ю. Тому коли чоловік відчуває, як його звично захльостує хвиля люті і бажання вдарити, він повинен відійти. Але чоловікові важко це сприйняти: “Як це я відійду, це не по-чоловічому. Мене будуть вважати боягузом. Я головний у сім'ї, і все має бути по-моєму”. Такі гендерні установки свідомості є небезпечною пасткою для сучасного чоловіка. Виходом з неї може бути тільки навчання навичкам спілкування, умінню у визначених ситуаціях брати “тайм-аут”, необхідний для того, щоб заспокоїтися і “остудити» свої агресивні почуття. Дійсна любов і повага в сім'ї починаються з поліпшення контакту між людьми, для досягнення якого чоловіку необхідно відмовитися від своєї звичної агресивної поведінки. Він може сказати дружині, що її поведінка йому неприємна, пояснити, що він не бажає її терпіти. Але не вдарити дружину! Не принизити! Це допоможе 64

розірвати страшне коло насильства, яке веде до ескалації і напруги та закінчується знущанням над жінкою або побоями. Що необхідно знати тим, хто працює в галузі запобігання домашньому насильству? По-перше, те, що завжди потрібно чітко розділяти різноманітні стратегії і різноманітні види послуг для жертви і для кривдника. Повинні існувати дві різні програми, у яких працюють різні спеціалісти (тобто одна й та сама людина не може працювати і з кривдником, і з жертвою). Крім запитання “хто”, важливим запитанням є “коли”: у який період циклу насильства проводиться робота? Не варто змішувати дві різні стратегії: інтервенцію і програму психологічної корекції насильницької поведінки. Робота з домашнім кривдником повинна проходити у спокійний час між актами насильства в сім'ї. В цей час відбувається терапія кривдника, яка направлена на зміну його свідомості і поведінки в бік: Я можу в ситуації конфронтації відійти! А під час акту насильства необхідна інтервенція – втручання міліції з метою припинити домашнє насильство. Це принципово, бо інтервенція діє на користь жертви, а не на користь насильника. Інтервенція виступає як мотивація до змін насильника, до усвідомлення ним потреби змінити свою поведінку. Винуватець не звернеться до програми психокорекції насильницької поведінки за власним бажанням, тому що вважає, що все йде нормально і, на його думку, його дії направлені тільки на добро жінці і дитині. Він звертається за допомогою лише тоді, коли в нього горить земля під ногами, коли його переслідує міліція, а дружина сказала “кінець, я розлучаюся”, коли він втрачає батьківську владу. Тоді тільки може починатися програма психокорекції його поведінки. Для проведення інтервенції правоохоронцям (так само як і іншим спеціалістам, які працюють з домашніми кривдниками) необхідно знати і кваліфіковано розрізняти, хто вчинив насильство в сім'ї і чи вчинив. Для цього розглянемо практичні рекомендації для визначення домашніх насильників із брошури Асоціації медичних сестер Канади «Насильство в сім'ї» (див. Інформацію до вправи). Використана література 1. Насильство в сім'ї. Як боротися з ним державі. - Глас, М.,1999. 2. Єжи Мелібруда. Образи насильства. Доповідь, прочитана під час занять Осінньої школи психології здоров'я і тверезості в Лідзбарку. (Із матеріалів, наданих Інститутом психології здоров'я у Варшаві). 3. Діана Рассел. Зґвалтування у шлюбі. (Із матеріалів, наданих Інститутом психології здоров'я у Варшаві) 4. Луїс Аларкон. ТЧСІ. Лекція з тренінгу, проведеного в 2000 р. у Києві в рамках проекту «Суспільні ініціативи із запобігання домашнього насильства і торгівлі людьми». 5. Єжи Мелібруда. Насильство в сім'ї. Курс відеолекцій (Польща). 6. О.М.Моховиков, Б.Г.Херсонський. Жінка і насильство. Посібник для консультативної допомоги жінкам у кризових станах. Видання Жіночого консорціуму ННД-США. - К.,1999. 7. Барбра Леннеер Аксельсон. Насильство проти жінок - це проблема чоловіків. Часопис Європейського регіонального бюро Міжнародної федерації планування сім'ї (МФПС) «Choices», № 2. 8. Що таке насильство? (видання Жіночого консорціуму ННД-США Winrock International із серії «Ти не одна», Київ, 1999р.). 9. Центр проблем жінок, сім'ї та гендерних досліджень при Інституті молоді Досягнення і знахідки: Кризові центри Росії. - М.,1999. 10. Насильство в сім’ї: Практичне керівництво для медсестер/ Видання Асоціації медичних сестер Канади. – М.,1996.

ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ Індикатори насильства в осіб, які вчинили насильство Фізичні • Сліди опору з боку жертви (подряпини на обличчі, рани на руках). • Грубе поводження з дружиною і дітьми. Психологічні • У приймальному відділенні намагається показати себе у вигідному світлі в присутності партнерки, якій він завдав ушкодження. • Ухиляється і не хоче йти на особисту бесіду. • Применшує ушкодження, завдані ним партнерці або дитині. • Вважає, що на ушкодження «напрошувалися» і що це – не його провина. • Напруга в сім'ї може проглядатися у стосунках між подружжям (дітьми). • Схильний ревнувати дружину (партнерку): «Не можна довіряти ні їй, ні комусь іншому». • Притримується жорстких поглядів щодо гендерних ролей чоловіків і жінок. • Вважає, що потрібно, щоб жінки і діти «знали своє місце». • Може чинити словесне насильство стосовно інших. • Висловлює різний ступінь презирства до жінок. • Не виключено, що він виріс у неблагополучній родині або в сім'ї, де відбувалося насильство. • Хоче, щоб люди вважали його жертвою. • Може шукати причини своєї поведінки в пияцтві або вживанні наркотиків. • Виглядає неспроможним контролювати вибухи гніву. • Може справляти враження «по-справжньому гарного хлопця». • Може вміти маніпулювати: - з'являється з квітами для партнерки, над якою вчинив насильство; - погрожує самогубством або чинить таку спробу; - погрожує партнерці (дітям) вбивством, якщо вона від нього піде. • Дає невизначені або ухильні відповіді на запитання про тілесні пошкодження, завдані дружині (партнерці) або дитині. • Намагається відкласти або відмовляється від подальшого лікування. Інформація з книги “Насильство в сім’ї: Практичне керівництво для медсестер”/ Видання Асоціації медичних сестер Канади. – М.,1996.

Вправа: Чому жінці важко вийти з насильницьких стосунків? Мета вправи: - дати поглиблене розуміння всього комплексу проблем потерпілої, а також того, як саме жінка стає жертвою домашнього насильства, що вона думає і відчуває; - обговорити практичні рекомендації, які можна надавати потерпілим від домашнього насильства. Тренерський вступ та інформація Спільне життя жінки з чоловіком починається з любові, коли майбутнє виглядає сповненим надії, коли люди хочуть бути разом. Що відбувається потім? У багатьох сім'ях починається погіршення стосунків, але більшість чоловіків у цьому випадку не переходить межу насильства. Проте частина чоловіків усе ж цю межу переходить. Далі сценарії різні. Хтось відразу назавжди припиняє стосунки з таким чоловіком, але факт насильства залишається величезною травмою для жінки (іноді на все життя). Інший сценарій – потерпіла викликає заворушення серед оточення: родини, друзів, на роботі. Це може подіяти, іноді навіть на тривалий час. Але потім насильство повторюється! На жаль, найчастіший сценарій – жінка пробачає кривднику: “Хоча він мене і вдарив, але я його люблю”, “Це – алкоголь”, “Це – ревнощі”. Усе повертається до нормального стану, чоловік перепрошує, стає чудовим партнером – усе як під час медового місяця. У цьому і полягає небезпека таких примирень. Звичайно, нормально, що партнерка пробачає, – ми часто прощаємо своїм близьким, коли вони роблять щось не так. Але за час примирення у жінки створюється ілюзія, що можливі позитивні зміни у її житті, що партнер зміниться. Та через деякий час у сім'ї знову починає зростати психологічна напруга і цикл насильства повторюється. З кожним циклом насильство стає все тяжчим, а періоди примирення скорочуються. Нарешті можуть зникнути зовсім. Під час надання групі тренерської інформації про цикли домашнього насильства потрібно малювати схему «Цикли домашнього насильства». ЦИКЛИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА Їх відкрила Ленор Волкер, коли вислуховувала розповіді жінок, потерпілих від домашнього насильства. Початок Тут проводиться робота з винуватцями + робота з потерпілими Світ, де немає насильства

___________________________________________________________________________ МЕЖА Світ, де є насильство

Тут проводиться інтервенція + робота з потерпілими

Мозковий штурм Завдання • Давайте визначимо соціальні та психологічні фактори, що ускладнюють вихід жінки із ситуації насильства. Відповіді групи записуються на великому аркуші паперу або на дошці. Тренерський коментар Підведемо підсумки нашої роботи. Не можна сказати, що тільки визначений тип жінок може стати жертвою домашнього насильства. Адже це можуть бути жінки з бідної чи багатої сім'ї, із вищою освітою чи без, різної зовнішності, різної вдачі… Єдине, що їх об'єднує, це те, що всі вони зазнають насильства від своїх чоловіків або партнерів. Спробуємо з’ясувати, чому жінка не в змозі піти від партнера, який знущається над нею, і від усієї ситуації насильства. Робота в міні-групах (по 3 особи) Присутні об'єднуються в міні-групи (по 3 особи), кожна міні–група отримує роздатковий матеріал №1, три аркуші паперу та фломастери. Завдання

Протягом 8-10 хв. обговоріть роздатковий матеріал “Чому жінці важко вийти з насильницьких стосунків?” та виділіть, на ваш погляд, три основні причини, чому жінка не йде від кривдника. Запишіть ці причини великими буквами по одній на аркуш. Представник/представниця від кожної малої групи назве, а потім розкладе на підлозі посеред нашого кола три аркуші паперу з записаними причинами. Схожі відповіді потрібно покласти одну під другою (див. малюнок):

Обговорення • Давайте перерахуємо основні причини, які виділили всі групи. Виходячи з кількості аркушів, які з них найголовніші? • Як ви вважаєте, якби на нашому тренінгу були присутні інші люди, то вони б теж виділили такі самі основні причини? • Навіщо нам потрібно знати про причини, через які жінкам важко вийти з насильницьких стосунків? • Чи є додаткові складнощі у виході з насильницьких стосунків для жінок, які належать до певних груп (наприклад, жінки–інваліди; жінки з обмеженими фінансовими можливостями; жінки, які належать до певної релігійної громади; жінки без фахових навичок та інші). Чи залежать ці складнощі від характеристики окремої країни? • Чи потрібна така інформація для роботи правоохоронних органів? Чим вона може бути їм корисна? 68

•

Для яких ще організацій може бути придатна така інформація? Як її можна застосовувати на практиці? Тренерський коментар За опитуваннями, основними причинами того, що жінки не подають у міліцію заяв на своїх чоловіків, є тиск суспільних та сімейних обставин, а також бажання зберегти сім’ю. Але причини, які змушують жінку залишатися з кривдником, кожна має свої. Дуже часто це не одна, а комплекс причин. Щоб допомогти конкретній жінці, треба знати і враховувати ці індивідуальні причини. При цьому необхідно враховувати, що в результаті домашнього насильства насамперед змінюється сама жінка, її самооцінка та ставлення до життя. Поступово жінка може стати «жертвою», що тягне за собою ряд трагічних змін у її особистості. Робота в малих групах Присутні отримують роздатковий матеріал – Історію про домашнє насильство (див. Роздатковий матеріал №2). Завдання • Прочитати та обговорити історію, а також визначити психологічні і соціальні фактори, що перешкоджають жертві вийти з пастки. Обговорення в колі Як ми зазначили, причини, що перешкоджають жінці вийти з насильницьких стосунків, можна поділити на декілька категорій: складнощі, що відносяться безпосередньо до кривдника, або його схильність повторно скоювати насильство; психологічні складнощі; проблеми, що стосуються роботи різних інституцій; економічні труднощі; а також перепони, що спричиняються релігійними, сімейними і соціальними переконаннями і нормами. Давайте розглянемо кожну із зазначених категорій і визначимо, які саме становили проблему для Люби в її насильницьких стосунках. • Чи була можливість попередити цю трагедію? До яких превентивних заходів потрібно було вдатися? Хто міг допомогти? Яким чином? • Що потрібно зробити, щоб допомогти постраждалим від домашнього насильства? • Що потрібно зробити, щоб зупинити насильника-чоловіка/партнера? Яку допомогу йому необхідно надати, щоб він відмовився від насильницьких дій?

Роздатковий матеріал №1 Чому жінці важко вийти з насильницьких стосунків: 1. 2. 3. 4. 5.

Фінансова залежність від чоловіка. Страх бути побитою або вбитою партнером. Любов до свого партнера. Бажання бути разом. Страх втратити дитину. Віра, що все налагодитися. Надія на те, що вона зможе в майбутньому більше контролювати ситуацію. 6. Страх того, що розлучення буде травмувати дітей. 7. Страх стати невдахою в очах родини, друзів, суспільства. 8. Релігійні переконання. 9. Відчуття безпорадності: “Ніщо не допоможе”. 10. Негативна реакція суспільства на цю проблему в цілому (існуючі стереотипи). 11. Невідповідне ставлення працівників державних інституцій (міліції, суду, соціальних установ) до вирішення проблеми: - міліціонери в більшості вважають домашнє насильство приватною справою; - судді інколи вважають, що жінка сама спровокувала насильство; - соціальні працівники вважають, що не можуть приділити їй досить часу, оскільки мають багато іншої роботи. 12. Обвинувачення себе в тому, що відбулося насильство: "Я сама на це напросилася... Я сама винна..." 13. Страх, що партнер зробить щось таке, що може зашкодити (іміджу на роботі, у соціальній сфері, близьким та ін.). 14. Потрібен якийсь час, щоб спланувати та підготувати свій відхід. 15. Переконання жінки в тому, що вона надто (дурна, товста, худа, нездорова, нікчемна та ін.), щоб вижити самій. 16. Страх перед невідомістю. 17. Страх втратити будинок, майно. 18. Страх залишитись без чоловіка/партнера. 19. Бажання лишити факт насильства в таємниці від близьких, друзів, оточуючих. 20. Хронічний психологічний стрес, який викликає втома: «Надто втомилася, щоб щось змінити». 21. Страх за майбутнє дітей. 22. Культурні переконання суспільства про те, що жінка відповідальна за атмосферу в сім'ї (тобто вони покладають саме на жінку відповідальність за те, що відбувається в родині). 23. Тиск із боку родичів, які говорять: «Це твій чоловік, батько твоїх дітей». 24. Бажання зберегти сім’ю. 25. Нікуди йти. Немає можливості зняти житло. 26. Немає ніякої соціальної та правової підтримки. 27. Обмежені фізичні можливості, що обумовлюють залежність від іншої особи (жінкиінваліди). 28. _________________________________________________________________________ 29. _________________________________________________________________________

Роздатковий матеріал №2 Український емігрант Микола Солтис у серпні 2001 року вбив свою вагітну дружину, трирічного сина, а також вчинив криваву розправу над сім'єю Кухарчуків (які доводились йому дядьком, тіткою, племінником і племінницею). У США, під час розшуку, він був включений у список десятьох найнебезпечніших злочинців країни. Чому цей чоловік, який переїхав у США з Тернопільської області по каналах євангельської церкви, який виріс у віруючій сім'ї, вчинив такі страшні злочини? Розглянемо причини трагедії. Розповіді про поведінку злочинця: • Всяке між ними було: то Микола обіймав-цілував дружину, то – кидався з кулаками. • Він хотів, щоб дружина жила тільки для нього. Любу завжди тримав у страху. Раптом вона щось не встигне по господарству, він з ходу їй: «У мене зараз немає часу, а ввечері я тобі покажу». Вона до вечора не знаходила собі місця. • Люба в Америці часто сиділа під замком. Він її нікуди не пускав і навіть не дозволяв телефонувати батькам в Україну. Кожного місяця перевіряв телефонні рахунки. Вона його дуже боялася і нікому нічого не говорила. Ще до виїзду з України, Люба зізналася брату, що чоловік її бив, відливав водою і знову починав «виховувати». Після сварок утікав з мотузкою в сарай, нібито вішатися. Тоді, незважаючи на образи, 19-тирічна Люба кидалася за чоловіком і навколішках прохала його одуматися. Вони мирилися. А через день починалося все спочатку. Після цього зінання брати Люби вирішили забрати її від чоловіка. Микола відпускати дружину відмовився, кинувся на братів із сокирою, кричав: «зарубаю!» дружині. За допомогою міліції Любу вдалося забрати. Проте ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності Микола Солтис після цього не притягувався, а благополучно виїхав у США. Через деякий час, незважаючи на сльози рідних, Люба з дитиною також емігрувала. Мотивуючи тим, що дитина росте без батька, саме Кухарчуки умовили її виїхати до чоловіка в Америку. Як виявилося, на її і їхню загибель. За матеріалами української преси За матеріалами української преси Тренерський підсумок Як ви вважаєте, чи жінка назавжди потрапила в цю пастку? Чи можна їй допомогти? Звичайно, не назавжди. При сприятливих умовах, при зовнішній допомозі жертва домашнього насильства має можливість відродити свою силу, свою спроможність до боротьби з ситуацією насильства. Вона має можливість твердо стати на ноги і почати нове життя. Що для цього потрібно зробити? Дві основні речі. По-перше, зупинити насильство. Ми повинні видалити домашнього насильника з його сім'ї і допомогти цій сім'ї знайти вихід із ситуації, повинні припинити насильство і створити умови безпечного життя в родині. По-друге – необхідна турбота про здоров'я, а саме про здоров'я жінки. Вона потребує допомоги для ліквідації пошкоджень психіки: почуття загрози, страху, туги, безнадії. Більшість жінок можуть дістати допомогу від людей, що розуміють динаміку домашнього насильства. Але не виключаємо, що є певна кількість жінок, що можуть потребувати професійної допомоги психотерапевтів. Як конкретно надати цю допомогу? Якої допомоги потребує потерпіла? По-перше, жертві потрібно довіряти. Першим кроком є довіра. Коли вам розповіли про страшні і принизливі випадки домашнього насильства, не потрібно хапатися за голову і говорити: “Так не буває! Це неможливо! ” Ні, це відбулося, сталося, тобто це можливо. Не 71

варто приписувати жертвам безвольності, небажання протидіяти; не варто дратуватися, сердитися на них, коли вони не можуть або не вміють втекти або захистити себе. Другим кроком є підтримка, надання цієї підтримки. Потрібно наважитися і рішуче стати на бік жертви, зайняти її позицію. Вона часто на це розраховує, хоча і боїться, що ми будемо вагатися, роздумуючи – хто правий: дружина чи, може, чоловік? Ні! Якщо ми хочемо допомогти жертві, то повинні твердо сказати: “Ми на твоєму боці! Ми тебе підтримуємо, ми тобі віримо, ми довіряємо всьому, що ти робиш”. Третій крок – ми повинні бути готові супроводжувати її на тій довгій дорозі, яку вона має подолати. Четвертий крок – жертва повинна добре усвідомлювати те, що з нею відбулося. Для цього необхідна освітня бесіда з жертвою на тему насильства, щоб вона усвідомила і завдяки цьому спробувала навчитися контролювати ситуацію. Зверніть увагу! Дуже важливо не шукати, що конкретно жінка може зробити, щоб догодити насильнику. Чи маємо ми право сказати комусь, як він або вона повинні жити? Діти не мають всіх прав дорослих, ми приймаємо рішення за дитину. Але потерпіла – це не дитина, а доросла жінка. Тому принципом нашої роботи з потерпілими повинно бути: втручання без згоди жертв насильства можливе тільки тоді, коли існує загроза життю. Жінка краще знає, що їй потрібно! От філософія підходу до іншої людини. Ви погоджуєтесь з цим? Тому будемо уважними. Хоча потерпіла опинилася в жахливому становищі і потребує дуже інтенсивної допомоги, усе ж не можна її сприймати як маленьку скривджену дівчинку, яка потребує керівництва. З нашою допомогою вона повинна відродити в собі почуття власної сили, гідності, почуття самоповаги і самодостатності. Потрібно допомогти їй отримати самостійність, створити їй усі шанси стати на власні ноги. При цьому рука допомоги, яку ми їй простягаємо, не повинна замінити їй власних рук, власної спроможності дати собі раду в біді. Жінки-жертви домашнього насильства потребують нашої допомоги! Приблизний час виконання вправи – від 40 хвилин до години. ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ

Жертви домашнього насильства А. Жертвами домашнього насильства можуть стати представники всіх вікових, національних, соціально-економічних, освітніх, професійних, релігійних та інших груп Загальною рисою жертв домашнього насильства, що становлять неоднорідну групу, є те, що їм спричинили насильство люди, з якими постраждалі підтримують або підтримували близькі стосунки. Серед цих осіб неможливо виділити окремі вікові групи, раси, інші характеристики. Зазвичай, віктимізація сприймається як проблема окремої групи осіб. Наприклад, вивчаючи проблему насильства в сім’ї, як правило, не зважається на підлітків. Ґрунтуючись на даних про скоєння насильства на побаченні (Леви, 1991), дослідники, які працюють з молоддю, що лише розпочинає інтимні стосунки, мають приділяти більше уваги цьому питанню. Представники усіх вікових груп можуть стати жертвами насильства.

Ігнорування проблеми домашнього насильства може призвести до виникнення різних стереотипів, зокрема расових, відповідно до яких побиття дружини є нормою повсякдення, встановленою «окремою» групою. Недостатньо уваги приділяється дослідженням щодо поширення домашнього насильства серед різноманітних расових та етнічних осередків (Хемптон, 1987). Проведені дослідження викликали більше запитань, ніж відповідей, адже їх проведення грунтувалося на різних визначеннях домашнього насильства, що і призвело до виникнення різних результатів (Кемпбел, 1992; Ерчак і Розенфельд, 1994; Штраус і Хелес, 1990). Дослідженнями доведено, що замість ігнорування проблеми домашнього насильства, суспільство має розв’язувати її шляхом розробляння методів втручання, характерних для кожної культури (Агтука, 1992; Замбрано, 1985; Ким та інші, 1991; Уайт, 1985; Фундація попередження домашнього насильства та інші, 1991). Спробу охарактеризувати жертву з метою виявлення джерел і наслідків домашнього насильства, було зроблено в ранніх роботах (Шел, Розенуалд і Роби, 1964) щодо домашнього насильства. Подальші дослідження не підтвердили існування зв’язку витоків і наслідків із характеристикою жертви та її віктимізацією (Хоталінг і Шугармен, 1986). Насамперед домашнє насильство є результатом поведінки насильника, аніж особистої характеристики жертви. Для жертв домашнього насильства не існує певної характеристики, як і для тих, хто пережив інші травми (зокрема дорожньо-транспортні пригоди, повені, хуліганство). Б. Не всі жертви домашнього насильства постраждали від нього в дитинстві або протягом попередніх стосунків Поряд з особистими й демографічними характеристиками жертв, що зумовлюють їх віктимізацію, деякі вчені припускають, що жертви домашнього насильства постраждали від нього в дитинстві та/або під час колишніх стосунків, і що якимось чином попередня віктимізація вплинула на їх теперішнє становище. Проте немає доказів того, що попередня віктимізація, як у дорослих, так і в дітей, призводить до того, що жінки самі вдаються до віктимізації (Уолкер, 1984). Деякі жертви домашнього насильства дійсно постраждали від насильства в минулому, але не всі. Допомагаючи конкретним жертвам зрозуміти історію своєї віктимізації та механізми боротьби з минулим і теперішнім насильством, важливо не вдаватися до помилкової інтерпретації цієї історії, що звинувачує жертву.

В. Деякі жертви стають ізольованими, оскільки насильник контролює їх діяльність, друзів, контакти з сім’єю та інші сфери життя Поведінка деяких жертв (зокрема її небажання реалізовувати певний план втручання, що передбачає виконання порад спеціалістів, її невпевненість в своїх силах, страх насильника) під час спілкування з фахівцями з питань збереження сім’ї, пояснюється контролем насильника, який поглиблює їх ізоляцію. Жертвам досить важко позбутися психологічного тиску з боку насильника без зовнішньої допомоги й додаткової інформації. Деякі жертви починають вірити в те, що, покинувши насильника, вони не виживуть, інші, навпаки, не вдаються до такої хибної думки. Навіть якщо жертва підтримує стосунки з друзями або сім’єю, зазвичай ці стосунки контролюються насильником і, відповідно, жертва не отримує бажаної підтримки й захисту. Насильник може допитуватися в жертви про все, що стосується її стосунків з іншими особами і постійно робити зауваження стосовно цих стосунків, оскільки їх реальна підтримка спростовує думку, нав’язану насильником. 73

Г. Деякі жертви залишаються з насильником, йдуть від нього або повертаються Питання чому жертви не йдуть від насильника є одним з найбільш поширених. Насправді, велика кількість постраждалих все-таки йдуть, а інші йдуть, але потім повертаються (Добаш і Добаш, 1979), оскільки жінкам потрібен час, щоб припинити такі стосунки. Основною причиною того, що жертви залишаються з насильником, самі постраждалі називають страх насильства і відсутність місця, де б вони і їх діти відчували себе в безпеці. Страх насильства є дійсно обґрунтованим – згідно досліджень, насильство загострюється після того, як жертва залишає насильника (Кемпбел, 1992; Гілспі, 1989). Багато насильників неодноразово погрожують вбити або завдати шкоди своїм жертвам, якщо вони спробують піти. Деяких постраждалих, хто робив спроби піти від насильника, було вистежено і жорстоко побито. Більшість насильників просто не надають можливості піти своїм жертвам. Для збереження стосунків вони використовують як насильство, так і інші засоби. Міфом є те, що постраждалі жінки залишаються з насильниками, оскільки їм подобається бути жертвами. Навіть якщо жінки пережили насильство в дитинстві, вони все одно не шукають на насильство і не бажають, щоб їх було побито. Існує багато причин того, що жінки не залишають насильника. Відповідно до жертви ці причини можуть зумовлюватися: • Страхом насильства і насильника; • Недостатньою кількістю притулків і програм, що підтримують жінок, які б надавали допомогу на перехідному етапі; • Недостатньою кількістю безпечного житла для постраждалих; • Відсутністю альтернативного працевлаштування і фінансової підтримки, особливо для жертв з дітьми; • Недостатньою кількістю доступної юридичної допомоги, необхідної для того, щоб розлучитися, отримати ордер на арешт насильника, на обмеження його дій або на захист; • Неможливістю мобілізуватися в результаті психологічних і фізичних травм (отримані травми можуть не дозволяти постраждалим мобілізуватися, відокремитися та влаштувати особисте життя й життя дітей, особливо відразу після отриманих травм); • Віруванням в культурні/ релігійні/ сімейні цінності, що допомагають підтримувати стосунки за будь-яку ціну; • Заснованими на позитивних рисах насильника надією й вірою його обіцянкам змінитися й припинити насильство; • Переконанням насильника, консультантів, представників судів, поліцейських, священиків, членів сімей і друзів, що жертва сама винна в скоєнні насильстві і що, виконуючи вимоги насильника, вона може припинити знущання; в такій ситуації постраждала переконана, що система, уповноважена втручатися в ситуацію, не працює, і це примушує її підкоритися вимогам насильника, щоб припинити насильство;

Д. Задля виживання жертва домашнього насильства вдається до різноманітних заходів Поведінка жертви, що на перший погляд може здатися «божевільною» та непослідовною (зокрема, жертва боїться попросити насильника застосовувати запобіжні засоби під час 74

сексу, шукати юридичної допомоги або програми, що підтримують жінок, постраждалих від насильства, або хоче повернутися до насильника, не зважаючи на жорстоке поводження), насправді є нормальною реакцією на «божевільну» ситуацію (Даттон, 1992). Для подолання ситуації, що склалася, й протидії насильству жертва застосовує різні засоби, а саме: постраждала погоджується з відмовами насильника, намагається зменшити насильство в суспільних місцях, виправдовуючись словами, що вона «не зважаючи на все, його кохає», не бажає припиняти ці відносини і виконує його вимоги. Ці методи можна розглядати як результат пасивності або покірливості, але насправді постраждала знає, що лише такими діями можна тимчасово припинити насильство. Більшість жертв, що відмовляються виконувати поради, які, на думку фахівців з питань сім’ї, могли б захистити їх дітей та їх самих, насправді переслідують таку саму мету, що й консультанти – припинення насильства. Єдине, що відрізняє жертв від фахівців, - це засоби. Одного разу жертва спробує звернутися до суду й програми соціальної допомоги, щоб припинити ці стосунки лише заради того, щоб ще раз переконатися в неефективності системи вирішення проблем домашнього насильства. Зокрема ордер, що гарантує захист постраждалій, може не злякати насильника в суспільному місці, де поліція не наважується застосовувати силу. Коли зовнішня допомога є неефективною, жертва вдається до заходів, що допомогли в минулому. Невдалі спроби отримати зовнішню підтримку призводять до того, що жертва відмовляється вірити фахівцям, що займаються проблемами сім’ї. В таких випадках жертва може навіть і не згадувати про насильство, поки спеціаліст сам не запитає про це. Інші жертви можуть вільно розповідати про насильство, значно зменшуючи його, що дозволяє їм визначити, чи дійсно існує суспільна підтримка, необхідна для їх захисту. У разі її відсутності постраждала може знову повернутися до знайомих заходів підкорення насильнику. Для успішного втручання у справи, пов’язані з домашнім насильством, необхідно сприймати поведінку жертви як нормальну. Замість того, щоб розглядати цю поведінку як мазохізм, пасивність, божевілля або безпорадність, ці засоби мають сприйматися як стратегія захисту дітей і самої себе. Автор глави доктор філософських наук Енн Генлі Глава з книги “Домашнє насильство: національний навчальний план для фахівців у справах сім’ї” C’юзан Шехтер і Енн Генлі Фонд із запобігання домашньому насильству Сан-Франциско 1995

Вправа: Соціальні і культурні чинники, які становлять підґрунтя домашнього насильства над жінками Мета вправи: показати шкоду культурних та суспільних традицій і звичаїв, які вважають нормальним і допустимим ставлення до жінки з позиції сили. Тренерський вступ Домашнє насильство не є явищем, властивим кожній сім'ї і кожній культурі однаковою мірою. Деякі культури і деякі сім'ї більш підтримують насильство над жінками, ніж інші. Такі небезпечні культурні та соціальні фактори створюють перешкоди, які ускладнюють подолання домашнього насильства над жінками. Ці шкідливі звичаї і культурні традиції породжуються таким явищем, як патріархальність. Саме патріархальні погляди і звичаї замикають жінку вдома, нівелюють її до рівня товару, який купується і продається, санкціонують панування чоловіка і потурають домашньому насильству. В результаті панування патріархальних культурних та суспільних поглядів ні громадськість, ні сама жінка не усвідомлюють, що домашнє насильство є злочином. Через них жінка погоджується зі своїм другорядним становищем та сприймає насильство як природний ризик домашнього побуту. Робота в малих групах Об'єднайте присутніх у малі групи, роздайте картки із завданням: Завдання • Які наші традиції, звичаї, усталені погляди підтримують владу чоловіка над жінкою, визнають право застосовувати насильство над жінкою? Наведіть приклади. • На кожен приклад дайте відповідь на запитання: У чому полягає небезпека існування цієї традиційної суспільної думки чи дії? Яким чином ми можемо її змінити? • Час виконання завдання – 8-10 хв. • Потім повернутися у велике коло, де хтось від групи, що погодиться добровільно, має представити вашу роботу. Запитання для обговорення у великому колі • Скажіть, чи тільки в нашій країні існують патріархальні погляди на проблему домашнього насильства, чи подібна ситуація є й в інших країнах? • Цих поглядів дотримуються лише чоловіки, чи їх підтримує і частина жінок? • У чому небезпека таких поглядів для дітей? • Як ми можемо змінити шкідливі традиційні погляди громадськості? Як найкраще підійти до розв’язання цієї проблеми? • Яких союзників ми маємо, кого можемо залучити, щоб ненасильницьким шляхом змінити патріархальні звичаї та відсталі традиції? • Що вам особисто дала ця вправа? Тренерський підсумок Отже, поширені в суспільстві відсталі традиції, погляди та шкідливі звичаї, які трактують жінку як особу, нижчу за чоловіка, є вирішальним фактором у формуванні насильницького ставлення до жінок. Саме вони дають чоловікам право власності на свою дружину. В рамках патріархальної системи чоловік наділений правом цілком контролювати дружину, що перебуває під його опікою, і карати її за поведінку, яка вважається невідповідною нормам цієї культури, громади чи сім'ї. На жаль, такі погляди можуть підтримувати як чоловіки, так і жінки. Але навіть ті форми насильства над жінками, які чинять інші члени сім'ї, спрямовані на зберігання ієрархії та панування чоловіка. 76

Небезпечним є те, що в суспільстві сім'я вважається недоторканною сферою, куди не можна втручатися стороннім особам чи державі. Тому в нашій державі, де проголошена рівність всіх громадян і громадянок, відсталі традиції та шкідливі звичаї підривають офіційні запевнення у рівності, а жінка перебуває в безумовно нерівному становищі. Крім того, чинячи насильство, ми передаємо дітям свою схему поведінки, що у майбутньому призведе їх до насильницької поведінки. Тому в нашому суспільстві, коли під час конфлікту закінчуються аргументи, вдаються до насильства («Не погоджується людина з тобою – бий! »). Сповідуючи відсталі традиції та звичаї, ми тим самим підтримуємо насильство у нашій країні та світовий ланцюг насильства над жінками! Мозковий штурм • Що потрібно зробити, щоб змінити соціальні та культурні чинники, які призводять до домашнього насильства над жінками та розвивають байдужість громадськості до цього соціального зла? Робота у великому колі Всі присутні одержують картку (див. Картку для обговорення). Завдання • Прочитайте всі пункти картки. • Проведіть обговорення цих пропозицій. Наскільки важливим є кожен пункт? Що потрібно зробити в першу чергу? Тренерський підсумок Отже, на часі формування нової суспільної етики у ставленні до жінки та до домашнього насильства. Для цього потрібно культивувати нові форми поведінки та нові цінності серед широкого загалу нашої країни. Приблизний час на виконання вправи – 30-40 хвилин.

Картка для обговорення Зміни, які допоможуть виробити нову суспільну етику: • •

•

• • •

Держава зобов'язана рішуче засудити домашнє насильство над жінками, незважаючи на звичаї та традиції. Мають бути прийняті нові закони для більш ефективного захисту жінки від домашнього насильства. Це дуже важливо, оскільки закони визначають певні норми поведінки, офіційно закріплюючи в суспільстві нові цінності, спрямовані на повагу до жінки і нетерпиме ставлення до домашнього насильства. Адже закон, з одного боку, віддзеркалює традиційні суспільні погляди, а з другого - визначає та формує їх. Правоохоронні органи часто кваліфікують домашнє насильство над жінками у відповідності з традиційними суспільними поглядами на жінку (як на особу, підпорядковану чоловіку, як на власність чоловіка). Необхідно змінити ставлення конкретних посадових осіб до проблеми домашнього насильства! Необхідно проводити інформаційно-просвітницькі кампанії у ЗМІ, які сприятимуть викоріненню відсталих суспільних поглядів, патріархальних пережитків. Необхідно проводити спеціальні навчальні та просвітницькі заходи у школах, вузах та за місцем роботи і проживання громадян і громадянок нашої країни. Необхідне залучення релігійних і громадських лідерів до боротьби зі шкідливими патріархальними поглядами.

Вправа: Міфи і факти Мета вправи: застерегти присутніх від деяких небезпечних стереотипів щодо домашнього насильства над жінками. 1. Тренерська інформація Стереотипи певним чином є міфами нашої свідомості – тобто тим, у що ми віримо бездоказово, що отримуємо у спадок від наших батьків і нашого оточення ще з дитинства. У нашому суспільстві існують визначені традиційні уявлення щодо місця і ролі жінки та чоловіка в суспільстві. Ми називаємо їх гендерними стереотипами. Такі стереотипи заважають людям краще розуміти одне одного, жінкам – чоловіків, і навпаки. Окрім того, гендерні стереотипи підтримують насильство над жінками. Тому коли ми говоримо про байдуже ставлення суспільства до проблеми домашнього насильства чи визначаємо стратегії у подоланні цього зла, то насамперед потрібно враховувати ці небезпечні міфи людської свідомості. Якщо ми змінимо гендерні стереотипи, то автоматично зміниться погляд людини на проблему домашнього насильства і на шляхи її подолання. 2. Робота в міні-групах Присутніх об'єднують у міні-групи (по 3-4 особи) і роздають кожній міні-групі картки з визначеними гендерними стереотипами щодо домашнього насильства (один міф), а також статистичні дані щодо насильства над жінками чи висновки спеціалістів, експертів. • • • • • •

Завдання Прочитайте та обговоріть інформаційні матеріали. Серед матеріалів знайдіть ті, які підтверджують чи спростовують твердження картки. Самостійно пригадайте певний гендерний стереотип, який підтримує домашнє насильство над жінкою. Знайдіть власні заперечення цього міфу та покажіть реальну картину. Через 10-15 хв. поверніться у велике коло. Враховуючи правило «добровільної активності», одна особа від групи представить вашу роботу.

Коротке обговорення • Поділіться вашими враженнями від інформації, яку ви обговорили. • Які ще ви знаєте статистичні дані або випадки, що показують реальну ситуацію щодо домашнього насильства над жінками в нашій країні? • Як ви вважаєте, чи потрібно проводити дослідження (включаючи окремий збір статистичних даних щодо домашнього насильства) та робити аналіз ситуації стосовно домашнього насильства в Україні? Для чого? Кому потрібні ці дані? • Як впливають стереотипи щодо домашнього насильства на окремих людей, суспільство? • Що ми можемо зробити для подолання шкідливих гендерних стереотипів суспільства? Яким шляхом потрібно йти? 3. Тренерський підсумок Всі ми чуємо довкола, а може, й самі повторюємо, не замислюючись: “Б'є – значить любить”, “ Б'є – бо жінка сама винна, вона заслужила”. Ми розглянули, яку велику шкоду роблять гендерні стереотипи, як вони усім нам – і спеціалістам, і навколишнім заважають правильно зрозуміти проблему і допомогти скривдженій жінці. Пам'ятаймо про це, коли будемо чути такі стереотипи, і передусім намагаймося самі ними не користуватися. 79

Тобто починати зміни потрібно з себе, із власної поведінки. Що стосується громадськості та суспільних інституцій, то робота з ними зосереджується на тому, щоб покласти край замовчуванню такого явища, як домашнє насильство над жінками, і зробити його проблемою, яка стосується всіх, а не тільки потерпілих. Для цього потрібно формувати коло симпатиків – союзників і союзниць, прихильниць і прихильників, які допомагали б змінювати норми й стереотипи поведінки на всіх рівнях – правовому, інституційному та приватному. В межах правової системи превентивний підхід зосереджується на створенні нових законів щодо домашнього насильства та реформування деяких положень існуючих законів. Це дуже важлива сфера, адже закони приписують визначені норми поведінки і цим офіційно закріплюють в суспільстві нові стереотипи, направлені на повагу до жінки і нетерпиме ставлення до домашнього насильства. Приблизний час на виконання вправи – від 30 до 50 хвилин. Тренерська підказка Ви можете використовувати роздатковий матеріал до вправи з цього підручника або зібрати свої факти. Для зручності тих, хто буде для роботи ксерокопіювати інформацію із підручника, ми повторювали ті факти, які підходять для спростування різних міфів (і, отже, їх можна роздавати у різні групи). Радимо вам для різних малих груп також повторювати ваші значимі та важливі факти, які ефективно спростовують міф.

Роздатковий матеріал Міф 1: ВІД ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА СТРАЖДАЄ НЕЗНАЧНА КІЛЬКІСТЬ ЖІНОК Факти: • 68% жінок в Україні зазнають знущання в сім’ї, в тому числі 20% - “як правило” або “часто” ( в основному це побиття з боку чоловіка). Кожна десята дівчина в Україні зазнає наруги. Дослідження Інституту соціологічних досліджень НАН України. •

71 % респонденток у віці від 15 до 25 років, опитаних Західноукраїнським центром “Жіноча перспектива”, заявили, що бодай раз у житті зазнавали насильства. Згідно з даними Інституту соціальних досліджень, майже 60% жінок, які страждають від фізичного насильства в сім'ї, потерпають і від сексуального насильства. Лише 2% з них розпочинають судові процеси. Л. Пустельник. “Бити чи не бити? Це не запитання для українського чоловіка”. – Політика і Культура. – 2-8 червня 2000 р.

•

Приблизно 30% жінок, які звертаються по юридичну допомогу, є жертвами домашнього насильства. Статистичні дані Комісії з питань рівності прав жінок Португалії.

•

У США від 1,9 до 2,1 мільйона жінок стали жертвами фізичного насильства з боку своїх партнерів. За даними ФБР, кожна четверта жінка в США стає жертвою домашнього насильства хоча б один раз протягом життя. Видання Жіночого консорціуму ННД-США на основі матеріалів Оклендського Координаційного Центру Проти Домашнього Насильства. – Київ, 1999.

•

12% опитаних молодих жінок стають жертвами фізичного насильства хоча б раз у своєму сімейному житті, 2% - дуже часто. “Проблеми розвитку демократії та забезпечення рівних прав для жінок і чоловіків в Україні трансформаційного періоду”. Міністерство України у справах сім'ї та молоді, Український інститут соціальних досліджень, наукова доповідь. – Київ, 1998.

•

Більшість справ про розлучення порушуються в результаті домашнього насильства; 95% справ про розлучення викликані словесною образою і побиттям. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р.

•

За офіційними даними, кожен 4 чоловік в сім’ї б’є свою жінку. Бюлетень №1 "Вчимося розуміти одне одного", ст. "Про домашнє насильство в Україні", видання Організації Молодих Християнських Жінок України.

•

30% жінок, яких вбили в 1992 році в США, були вбиті їх чоловіками чи партнерами. Дані ФБР.

•

Кожні 9 секунд в США жінка потерпає від побиття; щороку це більш як 4 мільйони жінок. Фонд з попередження домашнього насильства (США).

•

Міф 2: ПРИПИНИТИ СТОСУНКИ З КРИВДНИКОМ ЛЕГКО Факти: Жертви домашнього насильства основною причиною того, що вони не намагаються піти від свого тирана, визначають те, що існує реальний страх перед ескалацією насильства… Дослідження показує, що при розриві жертвою стосунків насильство часто зростає. Національна статистика з кримінальних злочинів показує, що майже у 75% 81

випадків застосування насильства між подружжям партнери були розлучені чи жили окремо. “Жінки України – проти насильства”. Харківська громадська організація “Світ жінок”. – Харків, 2000. •

Уряд України не створив систему, яка б забезпечувала безпеку жінкам, яких б’ють чоловіки або партнери. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р.

•

У рамках правової системи України жінки не мають ефективних засобів звернення по допомогу у випадках, коли їхні чоловіки чинять насильство. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р.

•

«Мене бив чоловік, і я звернулася за допомогою у сільраду. Ми прийшли з чоловіком, вони нас вислухали. Потім я пішла додому, а чоловік залишився. Вони сіли, випили пляшку, посміялися наді мною». За словами жінки, яка сама виховує дитину, село в Миколаївській області. Проект «Проблеми жінок в Україні». Дослідження Київського міжнародного інституту соціології. – 1999р.

•

Жінки стикаються із серйозними перешкодами на кожному кроці судового процесу. Міліція зазвичай не розслідує скарг на домашнє насильство, не заарештовує правопорушників та не забирає кривдників із помешкань. Фактично іноді міліція сприяє насильству. В багатьох випадках жінки змушені контактувати із системою кримінального судочинства без допомоги державного обвинувача. Крім того, труднощі отримання висновку судово-медичної експертизи і послуг адвоката ще більше ускладнюють для жінки процес отримання належного відшкодування за домашнє насильство. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р.

•

Частота звертань жінок, потерпілих від насильства в сім’ї, по допомогу незначна, що, з одного боку, пояснюється приховуванням подібних явищ у сім’ї, а з іншого – неефективністю подібних звертань. Проект «Проблеми жінок в Україні». Дослідження Київського міжнародного інституту соціології - 1999р.

•

Проект «Проблеми жінок в Україні». Дослідження Київського міжнародного інституту соціології – 1999р.: Жінки, які ідуть від своїх кривдників, на 75% більше ризикують бути вбитими кривдником, ніж ті, що залишаються. Причини, які перешкоджають жінці припинити стосунки з кривдником: • Страх помсти над нею і дітьми. • Економічна незабезпеченість. Ізоляція. • Релігійний, культурний або сімейний тиск. • Почуття сорому і невдачі. • Відсутність ефективних попередніх втручань. • Обіцянка кривдника змінитись. • Віра в те, що для дітей краще мати обох батьків.

•

Жінки змушені миритися з насильством: їм нікуди піти від чоловіка, немає коштів, щоб найняти житло, забезпечити дітей, немає де знайти підтримку та розуміння. Центр з проблем жінок, сім'ї та гендерних досліджень при Інституті молоді. “Кризовий центр для жінок: досвід створення та роботи».– Москва, «Освіта», 1998р.

•

Тільки 2 % випадків насильства в сім'ї закінчуються судовим розглядом. Л.Максимович, Л.Гук, “Проблема насильства: стратегія запобігання, перспективи подолання”. Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві. – Львів, 2000р.

•

“Представник Міністерства внутрішніх справ повідомила, що в їх будинку живе чоловік, який приходить додому п'яним і постійно б'є свою дружину. Всі сусіди знають про це, але жінка соромиться і намагається приховати таке ставлення до неї. Ця жінка часто має синці на обличчі, і сусіди чують, як її чоловік кричить на неї. Коли він тверезий, то просить вибачення, проте, як тільки знову вип'є, все повторюється. Жінка ніде не працює і не має куди піти, тому вона не вимагає розлучення”. “Побутове насильство в Україні”. Серпень, 2000. ( Звіт про дослідження). “Правозахисники Міннесоти за права людини”.

•

Дослідження говорять, що найбільш небезпечний час для потерпілих жінок – коли вони намагаються припинити стосунки з кривдником. У Мічигані 75% вбивств жінок, здійснених їх партнерами, відбуваються тоді, коли стосунки вже припинилися або коли жінка намагалася це зробити. Статистика департаменту поліції штату Мічиган.

Міф 3: ПРОБЛЕМА ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА НЕ Є АКТУАЛЬНОЮ ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА Факти: • Для загнаної всередину сім'ї, ця проблема (домашнє насильство) нерідко переростає в ще більшу – безкарність штовхає насильника, домашнього хулігана на вбивство. За оцінками юристів саме серед родичів відбувається близько 40% всіх зареєстрованих вбивств, причому на одне вбивство чоловіка дружиною припадає сім вбивств дружин їхніми чоловіками. Спеціалісти підкреслюють, що жінки в більшості випадків вдаються до вбивства задля самооборони або доведені до краю безпробудним пияцтвом чоловіка, побоями, знущанням над дітьми. Центр з проблем жінок, сім'ї та гендерних досліджень при Інституті молоді. “Кризовий центр для жінок: досвід створення та роботи».– Москва, «Освіта», 1998р. •

Спираючись на дані, отримані українською дослідною групою, “Правозахисники Міннесоти” рекомендують таке: 1. Уряд України повинен визнати, що домашнє насильство постійно і в значній мірі виснажує економіку країни та її громадян, а також негативно впливає на населення.” “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р.

•

Висновок дослідників: в українських сім'ях дружин б'ють часто і по-звірячому; і дружини, і різні інстанції до цього звикли і не вважають це “значним” криміналом. Майя Орел. “ Чоловік, за що дружину б'єш? ” – Україна молода. – 9 червня 2001 р.

•

У США притулків для тварин у три рази більше, ніж притулків для жінок та дітей, що постраждали від насильства в сім'ї. Слухання юридичного комітету Сенату США, 1990р.

Увага! Зверніть увагу групи, що цей факт є наслідком того, що в суспільній думці звичаєво вкоренився міф про те, що проблема домашнього насильства не є актуальною. •

Через насильство в сім'ї підприємства США щороку втрачають 3-5 більйонів доларів із заробітної платні, пільг, продуктивності праці. Бюро внутрішніх справ США. 83

•

Протягом останніх трьох років (1997–1999) кількість вбивств внаслідок домашнього насильства зросла втричі. У 1999 році у Львівському регіоні від ненавмисних вбивств загинуло близько 300 українських жінок За даними Львівського інституту внутрішніх справ НАВС України.

•

У 55% випадків, коли чоловіки б'ють своїх партнерок, вони також кривдять своїх дітей. Крім того, побита мати так морально і фізично страждає, що не може належним чином піклуватися про дітей. Брошура “Що таке насильство?” Перелік застережень. Видання Жіночого консорціуму ННД-США на основі матеріалів Оклендського Координаційного Центру Проти Домашнього Насильства. – Київ, 1999р.

•

Кожна десята дівчина в Україні зазнала наруги; третина підлітків, які зазнали насильства в сім'ї, мають намір покінчити життя самогубством; близько 60% жінок, які страждають від фізичного насильства в сім'ї, зазнають також і сексуального насильства. Л.Максимович, Л.Гук, “Проблема насильства: стратегія запобігання, перспективи подолання”. Роль внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві. – Львів, 2000р.

•

50% всіх бездомних жінок та дітей пішли жити на вулицю, рятуючись від насильства в сім'ї. ПРОЕКТ ГАРМОНІЯ. “Суспільна програма запобігання насильству в сім'ї”. Львів, 2000 р.

•

Дослідження показують, що багато чоловіків систематично б’ють своїх дружин, і кожного разу роблять це все більш жорстоко. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р.

•

Зросла кількість самосудів – розправ жінок над своїми сімейними тиранами. В цілому сім'я стала джерелом поширення наркоманії та пияцтва, проституції та сексуальних збочень . Бюлетень №1 "Вчимося розуміти один одного", ст. "Про домашнє насильство в Україні». Видання Організації Молодих Християнських Жінок України.

•

Л. Мороз. “Насильство в сім'ї як соціально-правова система”. – Із збірника “Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві». – Львів, 2000: 1. Щорічно понад 3 млн дітей спостерігають за актами насильства в сім'ї або є вимушеними їх учасниками. 2. Діти скривджених матерів у 6 разів частіше намагаються накласти на себе руки, 50% їх схильні до зловживань наркотиками та алкоголем. 3. Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили дітей хворими (переважно з неврозами, заїканням, енурезом, церебральним паралічем, з порушеннями психіки).

•

Міф 4: В РЕЗУЛЬТАТІ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА НЕ ЗАВДАЄТЬСЯ СЕРЙОЗНИХ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ Факти: Найпоширеніша причина тілесних ушкоджень жінок від 15 до 44 років – це домашнє насильство. Кожні п'ять днів у Мічигані одна жінка гине від рук її нинішнього або колишнього партнера. Статистика департаменту поліції штату Мічиган. Жінки, також зазнають травм (у результаті домашнього насильства), які, згідно із законодавством України, можуть бути класифіковані як тяжкі тілесні ушкодження. 84

“Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р. •

Лікар “швидкої допомоги” (який брав участь в опитуванні) повідомив, що частіше за все у випадках домашнього насильства жінки зазнають таких травм, як струси мозку, травми черевної порожнини та переломи кінцівок. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р.

•

Одного жителя Луганська нещодавно засудили до восьми років тюрми за те, що він бив молотком свою подругу, різав і палив сигаретами її тіло та погрожував вбити. Майя Орел. “ Чоловік, за що дружину б'єш? ” – Україна молода. – 9 червня 2001 р.

•

Як правило, 35% жінок, що потрапили в лікарню “швидкої допомоги”, зараз знаходяться там з причин отримання нових тілесних ушкоджень, пов’язаних із знущаннями, що продовжуються; 25-40% жінок було побито під час їх вагітності. ПРОЕКТ ГАРМОНІЯ. “Суспільна програма запобігання насильства в сім'ї”. - Львів, 2000р.

•

Близько мільйона жінок щороку потребують медичної допомоги після знущань в сім'ї. ПРОЕКТ ГАРМОНІЯ. “Суспільна програма запобігання насильства в сім'ї”. Львів,2000р.

•

30% жінок, яких вбили в 1992 році в США, були вбиті їх чоловіками чи партнерами. Дані ФБР.

•

Насильство в сім’ї: Практичне керівництво для медсестер/ Видання Асоціації медичних сестер Канади. – М.,1996. Індикатори насильства в жінок: 1. Ушкодження кісток або м'яких тканин; рани на голові або обличчі. 2. Зламані зуби, зламана або зміщена щелепа. 3. Синці на обличчі. 4. Перфоровані барабанні перетинки. 5. Сліди від побоїв в ділянці живота, грудей, в області статевих органів, особливо в стані вагітності. 6. Сліди укусів. 7. Незвичні опіки (сигаретами, плитою, гарячим жиром, кислотами). 8. Викидні, мертвонароджені діти, передчасні пологи.

•

Міф 5: ЖІНКИ ТІЄЮ Ж МІРОЮ ЧИНЯТЬ НАСИЛЬСТВО НАД СВОЇМИ ЧОЛОВІКАМИ/ ПАРТНЕРАМИ Факти: У 97% випадків домашніх тілесних ушкоджень винен чоловік. Брошура “Що таке насильство?” Перелік застережень. Видання Жіночого консорціуму ННД-США на основі матеріалів Оклендського Координаційного Центру Проти Домашнього Насильства. – Київ, 1999р.

•

Домашнє насильство – це застосування сили або погрози силою, вчинені чоловіком або партнером з метою залякування та примусу жінки до підкорення. Визначення домашнього насильства, дане в документах ООН (Док. ООН SN/CSDHA/20 (1993р.) Увага! Поясніть групі, що це визначення ООН базувалося на спеціальних дослідженнях, які показали, що саме жінки перш за все є жертвами домашнього насильства. 85

•

Жінки в 6 разів частіше стають жертвами злочинів, що вчинили близькі люди. Юридичний звіт Сенату США, 1992р.

•

У 97% жертвами домашнього насильства є жінки. Л.Максимович, Л.Гук, “Проблема насильства: стратегія запобігання, перспективи подолання”. Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання і протидії насильству в суспільстві. – Львів, 2000р.

•

30% жінок, яких вбили у 1992 році в США, були вбиті чоловіками або партнерами. Дані ФБР. Увага! Можете задати групі запитання: Ви вважаєте, що існує така ж статистика щодо чоловіків? •

Найчастіше об’єктами домашнього насильства в Україні стають дружини, рідше дочки, невістки, матері, а суб’єктами насильства – чоловіки. Проект «Проблеми жінок в Україні». Дослідження Київського міжнародного інституту соціології. –1999р.

•

У цьому звіті “Правозахисники Міннесоти” визначають домашнє насильство як насильство над жінками. Це визначення відображає результат досліджень, який підтверджує, що найчастіше жертвами насильства в сім’ї стають жінки. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р.

•

Періодичні стусани, ляпаси чи інші вияви чоловічої “мужності” зазвичай терплять мовчки і нікуди про них не заявляють. Класичне патріархальне суспільство до скарг на домашні кривди ставиться осудливо (соромно, мовляв, коли довела до такого, що тебе б’ють, та ще більший сором про це комусь говорити ). Хоч про те, що рівень цивілізованості суспільства визначається саме ставленням до жінки, було сказано не вчора. Л. Пустельник. “Бити чи не бити? Це не питання для українського чоловіка”. – Політика і культура. – 2-8 червня 2000р.

Міф 6: ЖІНКИ У СІМ'Ї САМІ НАПРОШУЮТЬСЯ НА ПОБИТТЯ – ЯК СВОЇМ СТАВЛЕННЯМ, ТАК І ПОВЕДІНКОЮ. ВОНИ ЗАСЛУГОВУЮТЬ НА ПОБИТТЯ, БО НЕ СЛУХАЛИСЯ ЧОЛОВІКА ЧИ НЕ РОБИЛИ ТАК, ЯК ПОТРІБНО Факти: • Статистика показує, як партнер, використовуючи різні форми насильства, отримує владу та контроль над жінкою. Одного разу почавшись, цикл буде йти по колу і продовжуватись до того часу, поки загроза фізичного насильства не почне переважати над іншими аспектами життя жінки. “Жінки України - проти насильства”, Харківська міська громадська організація “Світ жінок”. – Харків, 2000р. •

У звіті і під час багатьох опитувань виявився ще один міф, який полягає у тому, що якщо жінку б’ють, то вона сама спровокувала таке ставлення або якимось чином заслужила його. … Дослідження показує, що багато кривдників систематично б’ють своїх дружин і чимдалі роблять це ще жорсткіше. Часто знущання не пов’язується з конкретним актом провокації. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р.

•

Насправді правопорушники втрачають контроль в результаті внутрішнього психічного та психологічного розладу; “причина”, яка провокує насильницьку поведінку, не має великого значення. Дослідження та вивчення конкретних прикладів показують, що чоловік, який побив свою дружину один раз, скоріше за все з часом буде бити її 86

систематично; з часом частота та жорстокість домашнього насильства зазвичай збільшується. Звіт Програми розвитку ООН (UNDP) “Аналіз проблем статі в українському суспільстві”, 221, 1999р. •

Думку про те, що жінка сама може спровокувати акти насильства над собою, підтримали перш за все чоловіки (що це можливо, відповіли серед чоловіків 40%). Заперечили цей факт лише 6% чоловіків. Проект «Проблеми жінок в Україні». Дослідження Київського міжнародного інституту соціології. – 1999р.

•

Насильство від чоловіка пов'язане з побоями або зґвалтуваннями. Причиною такого насильства в переважній більшості випадків виступає алкоголізм. Крім цього, причиною може бути відчуття чоловіком фізичної і моральної переваги над жінкою, агресивний характер, ревнощі. Проект «Проблеми жінок в Україні». Дослідження Київського міжнародного інституту соціології. – 1999 .

•

Насильство в сім’ї: Практичне керівництво для медсестер/ Видання Асоціації медичних сестер Канади. – М.,1996. Індикатори насильства в осіб, що вчинили насильство: 1. Притримується жорстких поглядів щодо гендерних ролей чоловіків та жінок. 2. Вважає, що потрібно, щоб жінки «знали своє місце». 3. Вважає, що на побиття дружина (партнерка) «напрошувалася» і що це – не його провина.

•

Міф 7: ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО ВІДБУВАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ У БІДНИХ, НЕОСВІЧЕНИХ СІМ'ЯХ Факти: Портрет сімейного тирана може виявитись різноликим. Той, що любить демонструвати свою силу синцями на жіночих плечах, необов’язково – обмежений тип з хронічним алкогольним перегаром і нецензурним словниковим запасом. Л. Пустельник. “Бити або не бити? Це не запитання для українського чоловіка”. – Політика і культура .– 2–8 червня 2000 р. Особи, які надають допомогу жінкам-жертвам домашнього насильства, підтвердили, що з насильством в інтимних стосунках стикаються жінки, які належать до всіх прошарків суспільства. У звіті UNDP (Звіт Програми розвитку ООН (“Аналіз проблем статі в українському суспільстві”,1999р.)також зроблено висновок, що “насправді насильство над жінками не має ні національних, ні соціальних, ні економічних, ні релігійних, ні професійних, ні освітніх забарвлень чи бар’єрів; воно трапляється і може трапитись у будь-якій сім’ї, в будь-якому складі і на будь-якому рівні”. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р. “Один молодий хлопець, що вважає себе інтелігентною людиною бодай тому, що має аж два дипломи про вищу гуманітарну освіту, якось зізнався, що збирається бити свою наречену, коли вона стане його дружиною. Не тому, що він схильний до садизму, а “з виховною метою, врешті мій батько теж часом карав матір, і в нас була міцна, дружна сім’я (!)”. Л. Пустельник. “Бити або не бити? Це не запитання для українського чоловіка” .– Політика і культура. – 2- 8 червня 2000 р. Люди всіх соціально-економічних прошарків суспільства, рас, віросповідань, різного етнічного походження … можуть стати жертвами домашнього насильства. Брошура “Що таке насильство?” Перелік застережень. Видання Жіночого консорціуму ННДСША на основі матеріалів Оклендського Координаційного Центру Проти Домашнього Насильства. – Київ, 1999р.

•

Серед жертв домашнього насильства немало молодих жінок – дружин “нових росіян”, що, розпочинаючи свій шлях у бізнесі, зривають на жінках невдачі та стреси. Центр із проблем жінок, сім'ї та гендерних досліджень при Інституті молоді. “Кризовий центр для жінок: досвід створення і роботи». – Москва, «Освіта», 1998р.

Вправа: Чия це проблема? (наслідки домашнього насильства) Мета вправи: усвідомлення небезпечних наслідків домашнього насильства як для осіб, що потрапляли у ситуації домашнього насильства, так і для всього суспільства. Тренерський вступ Наслідки домашнього насильства мінімізуються суспільством і окремими людьми. Насправді існуюча світова епідемія домашнього насильства над жінками спричиняє величезні небезпечні наслідки як для самих жінок, так і для чоловіків-насильників, для їхніх дітей і, нарешті, для всього суспільства. Робота в малих групах Учасники й учасниці об'єднуються в чотири малі групи, після чого кожна /кожен член малої групи отримує картки, де зазначені: міжнародні і місцеві статистичні дані про злочини або правопорушення щодо жінок; інформація (у тому числі із ЗМІ) про випадки домашнього насильства; результати соціологічних досліджень. Кожна група також отримує великий аркуш паперу та маркер. Тренерська підказка Кожна група отримує інформацію тільки щодо тієї проблеми, яку вона буде вирішувати. Тобто членам першої групи роздайте інформацію щодо наслідків домашнього насильства для жінок, другої – для чоловіків, третьої – для дітей, четвертої – для суспільства (див. Роздатковий матеріал). Обговорення інформаційних матеріалів з карток має на меті поглибити розуміння присутніми трагічних наслідків домашнього насильства і допомагає їм у виконанні завдання. Це не “броунівський рух”, тобто присутні не рухаються вільно в кімнаті, а просто по черзі переказують членам своєї групи інформацію з картки. Ідея цієї методики в тому, що коли ми комусь переказуємо інформацію, то самі краще її засвоюємо. Крім того, переказування сильніше впливає на нас, нові знання краще запам'ятовуються і стають нашими переконаннями.

• • •

•

Завдання Прочитати та переказати іншим членам малої групи свою інформацію. Обговорити у малій групі переказані інформаційні матеріали (5-10 хв.). Після обговорення написати на великому аркуші паперу відповідь на запитання: Які наслідки домашнього насильства? Як впливає насильство на: - жінку, що терпить домашнє насильство? (перша група) - її дітей? (друга група) - кривдника? (третя група) - суспільство? (четверта група) Час виконання – 7-10 хв. Потім повернутись у велике коло, у якому хтось від вашої мінігрупи на добровільних засадах зачитає напрацювання групи.

Після представлення роботи малих груп відповіді на завдання вправи, записані маркером на великому аркуші паперу, необхідно повісити на видне місце в робочому приміщенні. 2. Обговорення в колі Запитання для обговорення • Яка інформація справила на вас найбільше враження? 89

•

Як насильство в сім'ї відбивається на стосунках між потерпілою та кривдником? До чого можуть призвести постійні сварки, скандали, застосування насильства над жінкою? • Яке у вас ставлення до жінки, яка, не витримавши насильства з боку чоловіка, вбиває його? Чому вона це вчинила? Чи мала вона інший вихід? • Як на вашу думку: вбивство можна виправдати? А як же самозахист? А як бути в такому випадку: якби жінка не вбила чоловіка, він вбив би її? • Чи знаєте ви випадки, коли діти вбивали батька, який знущався з їх матері? Тренерська підказка Останні три запитання є деякою мірою «провокаційними». Це зроблено для того, щоб обговорити етичний аспект ставлення групи до подібного вбивства. Групу бажано підвести до розуміння складності і неоднозначності ситуації. Крім того, необхідно з групою обговорити причини, чому жінки і їх діти чинять убивство, а також психологічний стан жінки в цю хвилину. Під час обговорення можна зачитати історії із газет, обговорити конкретний випадок з реального життя, відомий групі. Ваше завдання – підвести групу до усвідомлення того, що домашнє насильство небезпечне для суспільства, що його наслідком є вбивства та каліцтва. На закінчення обговорення розгляньте статті нового Кримінального Кодексу України: 1) Обговоріть, які дії закон розуміє під «необхідною обороною» (ст. 36), а які – під «уявною обороною» (ст. 37). 2) Обговоріть ст. 116 «Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого» та ст. 123 «Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого». • Що нам дало обговорення наслідків домашнього насильства? Для чого ми повинні знати ці наслідки? • Що буде, якщо ми не будемо займатися проблемою домашнього насильства? • Чи згодні ви з тим, що домашнє насильство породжує насильство в суспільстві? 3. Тренерський підсумок Підводячи підсумки, можна сказати, що проблема домашнього насильства стосується не тільки потерпілої жінки. Ця проблема стосується всіх, тому що надто тяжкими для всього суспільства є її наслідки: збільшення вбивств у сім'ї, збільшення самогубств, дитячого бродяжництва та дитячої проституції, ріст наркоманії, алкоголізму та злочинності. Тому потрібно активно боротися з цим небезпечним соціальним злом – домашнім насильством.

Варіант

Приблизний час на виконання вправи – від 30 до 40 хвилин.

Увага! Цей варіант можна використовувати тоді, коли у Вас бракує часу. Методикою “мозкового штурму” у колі заповнити таблицю (розділивши дошку або великий аркуш паперу на чотири колонки): • Як впливає домашнє насильство на потерпілу; на дітей; на домашнього кривдника; на суспільство? Які його наслідки? Таблиця: НАСЛІДКИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА для жінки для дітей для кривдника для суспільства

Потім коротко обговорити роботу групи. Підвести присутніх до усвідомлення того, що домашнє насильство – це величезне соціальне зло, що має негативні наслідки для всього суспільства. Наприкінці вправи роздати присутнім статистичні дані щодо домашнього насильства, дані соціологічних досліджень, а також іншу інформацію з проблеми і коротко обговорити її. Приблизний час на виконання вправи – від 15 до 30 хвилин. Роздатковий матеріал Увага! У роздатковому матеріалі можна повторювати ту інформацію, яку роздавали під час вправи “Міфи і факти”

•

Наслідки домашнього насильства для жінки 30% самогубств і 60% убивств жінок пов'язані з насильством у сім'ї. За даними досліджень, проведених Світовим банком.

•

30% жінок, яких вбили в 1992 році в США, були вбиті чоловіками чи партнерами. Дані ФБР.

•

Лікар розповів про інший випадок, коли жінка-лікар вбила свого п’яного чоловіка, бо він її бив. Вона була звинувачена у вбивстві і засуджена на десять років, але була звільнена через п’ять років за зразкову поведінку. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р.

•

Насильство в сім’ї: Практичне керівництво для медсестер/ Видання Асоціації медичних сестер Канади. – М.,1996. Індикатори насильства в жінок Фізичні Ушкодження кісток або м'яких тканин: – рани на голові чи обличчі; – зламані зуби; – зламана або зміщена щелепа; – синці під очима; – перфоровані барабанні перетинки. Сліди від ударів на животі, грудях, в ділянці статевих органів, особливо в період вагітності. Сліди від укусів. Незвичні опіки (сигаретами, плитою, гарячим жиром, кислотами). Відвідування лікарні частішають, а отримані каліцтва стають все більш серйозними. Нестача сну та харчування.

•

• • • • •

•

Насильство в сім’ї: Практичне керівництво для медсестер/ Видання Асоціації медичних сестер Канади. – М.,1996. Індикатори насильства в жінок Психологічні • Явища депресії: - низька самооцінка; замкнутість; - недоглянута зовнішність; - обговорює самогубство або намагається покінчити із собою; - анорексія або булімія (тобто патологічна відмова від їжі або патологічне переїдання); - вживання алкоголю або наркотиків; - безсоння; - психосоматичні хвороби; - напади стривоженості; - відчуття безпорадності; - часто плаче; - нерішуча поведінка; - уникає дивитись в очі. • Втрата контакту в сім'ї і з друзями (почуття ізоляції). • Злиденне існування (може бути результатом фінансових підступів чоловіка чи партнера). • Страхи, які повторюються. • Сама виявляє відчуженість або ворожість у ставленні до дітей. Сексуальні (40% жінок, що піддаються фізичному насильству з боку чоловіків, піддаються також сексуальному насильству). • Хвороби, передані статевим шляхом. • Вагінальні або ректальні місця від ударів або розриви. • Викидні, мертвонароджені діти, передчасні пологи. • Недостача у вазі новонароджених (у багатьох жінок, які піддаються домашньому насильству, діти народжуються із зниженою вагою).

•

Наслідки домашнього насильства для дітей Діти скривджених матерів у 6 раз частіше намагаються накласти на себе руки, 50% їх схильні до зловживань наркотиками та алкоголем. Л. Мороз. “Насильство в сім'ї як соціально-правова система”. – Із збірника “Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві». – Львів, 2000р. Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили дітей хворими (переважно з неврозами, заїканням, енурезом, церебральним паралічем, з порушеннями психіки). Л. Мороз. “Насильство в сім'ї як соціально-правова система”. – Із збірника “Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві». – Львів, 2000р. За даними дослідження, середній вік “дітей вулиці” – 10-15 років. З них 3% – круглі сироти. Практично всі бездомні діти – жертви домашнього насильства: психологічного, фізичного та сексуального. Саме від наруги або для припинення насильства діти втікають на вулицю. Д. Гнат. “Путівка в нікуди” .– Кур'єр нового ринку, грудень, 1999р. Іноді діти бувають втягнутими в домашнє насильство, коли намагаються захистити своїх матерів від знущання. В одному з випадків, про який розповідав юрист з прав людини, йшлося про жінку, яка проживала з трьома дітьми в сільській місцевості. Чоловік цієї жінки постійно бив її на очах у дітей. Ця справа потрапила до суду, коли старший син 92

•

• • • •

•

серйозно поранив батька, намагаючись захистити свою матір. Хлопця заарештували, звинуватили і засудили до покарання у вигляді позбавлення волі з відбуттям покарання у виховно-трудовій колонії для неповнолітніх. Пізніше його звільнили в порядку амністії. В іншому випадку 13-річний хлопець вбив свого батька-пияка, намагаючись захистити матір від нападу. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р. В 55% випадках, коли чоловіки б’ють своїх партнерок, вони також ображають своїх дітей. Крім того, побита мати так морально і фізично страждає, що не може належним чином піклуватись про дітей. Брошура “Що таке насильство?” Перелік застережень. Видання Жіночого консорціуму ННД-США на основі матеріалів Оклендського Координаційного Центру Проти Домашнього Насильства. – Київ, 1999р. Індикатори насильства у жертви – виявляє відчуженість або ворожість у ставленні до дітей; у насильника – брутально поводиться з дітьми. Практичні рекомендації медсестрам із брошури «Насильство в сім'ї» Асоціації медичних сестер Канади. Наслідки домашнього насильства для суспільства Найважливішими соціальними наслідками насильства над жінками в сім'ї, як з'ясувалося, є проблеми виховання, пов'язані з так званим явищем “соціальної естафети”, коли діти, які спостерігали за насильством в сім'ї, переносять цей негативний досвід у власне життя. Проект «Проблеми жінок в Україні». Дослідження Київського міжнародного інституту соціології. –1999р. В цілому сім'я стала джерелом поширення наркоманії та пияцтва, проституції і сексуальних збочень. Бюлетень №1 "Вчимося розуміти один одного", ст. "Про домашнє насильство в Україні». Видання Організації Молодих Християнських Жінок України. Спираючись на дані, отримані українською дослідною групою, “Правозахисники Міннесоти” рекомендують наступне: 1. Уряд України повинен визнати, що домашнє насильство постійно і в значній мірі виснажує економіку країни та її громадян, а також негативно впливає на населення.” “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р. Протягом останніх трьох років (1998-2000) кількість вбивств, здійснених на підставі домашнього насильства, зросла втричі. У 1999 році у Львівському регіоні жертвами домашнього насильства стали понад 300 жінок. За даними Львівського інституту внутрішніх справ НАВС України. 30-40% викликів міліції на день пов'язані з побутовим насильством. Дослідження “Три місяці з життя жінки”. Центр “Жінка для жінки». – Львів, 2000р. 50% усіх бездомних жінок і дітей пішли жити на вулицю, рятуючись від насильства в сім'ї. ПРОЕКТ ГАРМОНІЯ. “Суспільна програма запобігання насильству в сім'ї”, Львів 2000р. Через насильство в сім'ї підприємства США щороку втрачають 3-5 більйонів доларів по заробітній платні, пільгах, продуктивності. Бюро внутрішніх справ США. “Більшість справ про розлучення порушуються в результаті домашнього насильства; 95% справ про розлучення викликані словесною образою і побиттям”. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р. “Правозахисники Міннесоти” знайшли докази того, що домашнє насильство може спричиняти незаконне вивезення жінок з метою їх подальшого залучення до сфери комерційних сексуальних послуг, а також може становити ризик для жінок, які стали жертвами незаконного вивозу. Багато хто з опитаних відзначив домашнє насильство як причину, чому так багато молодих українських жінок готові поїхати з країни в пошуках роботи. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р. 93

•

• •

•

• •

Безкарність штовхає насильника, домашнього хулігана на вбивство. За оцінками юристів саме серед родичів відбувається біля 40% усіх зареєстрованих вбивств, причому на одне вбивство чоловіка дружиною припадає сім вбивств дружин їхніми чоловіками. Спеціалісти підкреслюють, що жінки в більшості випадків вдаються до вбивства для самооборони або доведені до скрути безпробудним пияцтвом чоловіка, побоями, знущаннями над дітьми. Центр проблем жінок, сім'ї і гендерних досліджень при Інституті молоді. “Кризовий центр для жінок: досвід створення та роботи». – Москва, «Освіта», 1998р.

Наслідки домашнього насильства для кривдника Опитувані чоловіки-кривдники визнають, що розчаровані в особистому житті. Частина з них описувала свій психологічний стан… як відчуття ревнощів, самотності, тривоги і т.д. Деякі чоловіки відчували невпевненість та недовіру до інших людей. Їм здається, що інші люди зневажають їх, від цього в них розвивається неповага до себе. Дослідження агресивних чоловіків, проведене в Кризовому центрі для чоловіків м. Гетеборга (Швеція). Жінка вбила свого чоловіка, після того як багато років терпіла насильство. Коли він, випивши, заснув на балконі, вона зв’язала йому руки мотузкою і задушила. Вона сказала, що життя у в'язниці для неї краще, ніж життя з чоловіком. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р. 13-річний хлопець вбив свого батька-пияка, намагаючись захистити матір від нападу. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”, грудень 2000р. …Зросла кількість самосудів – розправ жінок над своїми сімейними тиранами. Бюлетень №1 "Учимося розуміти один одного", ст. "Про домашнє насильство в Україні». Видання Організації Молодих Християнських Жінок України. Деякі жінки як засіб порятунку від домашнього насильства обирають розлучення (до речі, юристи свідчать, що до 95% справ про розлучення викликані словесною образою та побиттям чоловіками своїх жінок). Майя Орел. “Чоловік, за що дружину б'єш?” – Україна молода. – 9 червня 2001 р. Безкарність штовхає насильника, домашнього хулігана на вбивство. Центр проблем жінок, сім'ї і гендерних досліджень при Інституті молоді. “Кризовий центр для жінок: досвід створення та роботи». – Москва, «Освіта», 1998р. 30-40% викликів міліції на день пов'язані з побутовим насильством, із яких у 18-20% правопорушника ізолюють і доставляють у відділення міліції. Дослідження “Три місяці з життя жінки”. Центр “Жінка для жінки». – Львів, 2000р.

Шляхи подолання проблеми домашнього насильства Вправа: Що ми можемо зробити Мета вправи: спонукати учасниць та учасників тренінгу до активних дій, направлених на подолання домашнього насильства. Анкетування Присутні на тренінгу отримують анкети (див. Анкету). АНКЕТА • Особи, які є жертвами домашнього насильства і яким потрібна допомога, часто залишаються на самоті зі своїми проблемами, без підтримки близьких людей і сусідів, а також зустрічаються з негативним ставленням з боку державних служб. • Система діяльності багатьох державних інституцій і служб не враховує специфіки насильства в родині, що знижує ефективність втручання і призводить до повторного травмування жертв, які шукають допомоги. • Інституційна та правова системи, що існують у нашій країні, потребують змін, необхідних для ефективнішого реагування на явища домашнього насильства. • Більшість працівників інституцій і служб, що займаються проблемами насильства, мають низький рівень компетентності і знань, необхідних для допомоги жертвам насильства, для приборкання домашніх насильників чи виконання психотерапевтичних програм з ними. • Втручанням правосуддя охоплена лише незначна частина випадків насильства в родині, що зумовлено труднощами у збиранні та перевірці доказів; жертви часто відмовляються від пошуків допомоги і від офіційного звинувачення винуватця. • Бракує пунктів, які б пропонували соціальну, житлову, юридичну та психологічну допомогу жертвам насильства, а також організованих форм самодопомоги і самооборони для жертв домашнього насильства. • Місцеві громадські осередки і органи самоврядування лише незначною мірою підключаються до протидії насильству в родині і до надання допомоги жертвам. • Бракує актуальних емпіричних діагностик та практичних знань, необхідних для кращого розуміння явища насильства в родинах і для ефективнішої протидії йому. • Рівень і установки суспільної свідомості щодо насильства в родині ускладнюють роботу по запобіганню насильству та вирішенню пов’язаних з цим проблем. Завдання: • Які ваші міркування з приводу кожного твердження анкети? З чим ви погоджуєтеся, що заперечуєте і чому? • Час на виконання завдання – 5-6 хв. Тренерська інформація і робота з групою Матеріал, який ви переглянули, є оцінкою першого етапу польського практичного досвіду протидії насильству в сім'ї. Ці висновки експертів надаємо вам як інформацію. На нашу думку, у нашому суспільстві ми маємо подібні проблеми з ситуацією насильства в родині. Тому результати досліджень польських спеціалістів допоможуть нам усвідомити, на що 95

потрібно звернути увагу, що необхідно змінити для більш ефективної протидії домашньому насильству. А зараз ми будемо говорити про те, що ми можемо, плануємо зробити в нашій країні для того, щоб змінити ситуацію на краще і зменшити прояви домашнього насильства над жінками. Передусім нам потрібно чітко визначити, на кого ми спрямовуємо свої стратегії? Давайте разом їх визначимо. (Працюєте разом з групою). Це насамперед потерпіла, громадськість та правова система. Крім того, на громадську думку та поведінку впливають певні суспільні та державні інституції: освітні заклади, соціальні служби, релігійні та культурні інституції, а також мас-медіа. Сюди також можна віднести лікарів, бо люди цієї професії входять у контакт з потерпілими від насильства. Які мають бути наші стратегії, спрямовані на зміну ситуації з домашнім насильством? На основі попередніх обговорень можна накреслити три стратегії боротьби з домашнім насильством: 1. Пряме реагування на проблеми, спричинені домашнім насильством. 2. Зміна цінностей та норм поведінки, властивих членам суспільства та інституціям. 3. Зміна законодавства, нагляд за виконанням нових законів. Хто може допомогти потерпілим від домашнього насильства жінкам: 1. Різноманітні служби підтримки: “гарячі лінії”, притулки, кризові жіночі центри, які надають правову, психологічну, медичну, житлову допомогу потерпілим. 2. Громадськість та відповідні інституції (в тому числі громадські організації та ЗМІ), від яких залежить, як суспільство буде ставитися до потерпілої. 3. Державні інституції: міліція, прокуратура, суд, соціальні служби. 4. Найближче оточення сім’ї: родичі, сусіди, знайомі, друзі. Мозковий штурм Завдання • Що треба зробити, щоб розірвати ланцюг насильства: 1) Які заходи щодо подолання домашнього насильства потрібно розпочати на державному рівні? 2) Які суспільні програми потрібно прийняти? 3) Які можуть бути наші особисті дії, спрямовані на протидію домашньому насильству? Відповіді присутніх записуються в три колонки на великому аркуші паперу чи дошці: Держава Суспільство Конкретні особисті кроки Обговорення • Яке ваше враження, коли ви бачите нашу таблицю? • Чому саме так ми працювали? Чому окремо виділяємо державу, суспільство? • Чому така важлива позиція держави? На що повинна бути спрямована політика держави для припинення домашнього насильства над жінками? • Чому ми окремо виділили особисті дії? Увага! Під час обговорення використовуйте Інформацію до вправи, яку в кінці заняття бажано роздати присутнім. Тренерський підсумок 96

Ми можемо змінити ситуацію на краще. Потрібно тільки більш ефективно протидіяти домашньому насильству. Від наших спільних зусиль справа зрушиться з місця. Давайте також пам'ятати про один з дуже важливих шляхів протидії домашньому насильству – про наші особисті зусилля. Всі ми спроможні щось зробити особисто – зупинити кривдника, захистити потерпілу жінку, допомогти їй влаштуватися на роботу або підвищити самооцінку – і тоді насильства та страждань у нашому житті стане менше. Увага! Можна також використовувати Тренерський підсумок із Варіанта цієї вправи (тобто повернутися й обговорити виходи до кожного пункту Айсберга – схеми витоків домашнього насильства).

ВАРІАНТ Робота в малих групах Об'єднати присутніх у малі групи та роздати картки із завданням Завдання • В яких напрямках на державному та громадському рівні необхідно діяти, щоб подолати домашнє насильство? • Що може кожен/кожна конкретно зробити як представники громадської організації чи державної інституції? Які будуть ваші перші два кроки? • Через 10-15 хв. поверніться до кола, де представник/представниця від групи зачитає ваші пропозиції. Провести обговорення пропозицій малих груп Тренерська підказка Під час обговорення постійно підкреслюйте необхідність та важливість ефективної протидії домашньому насильству над жінками. Звертайте увагу на конкретні кроки присутніх на своїх робочих місцях, які спрямовані на подолання домашнього насильства. Увага! Під час обговорення використовуйте Інформацію до вправи, яку на завершення заняття бажано роздати присутнім. Тренерський підсумок Отже, підсумуємо, що ж ми можемо зробити для подолання домашнього насильства. Знову повернемося до нашої схеми Айсберг “Витоки домашнього насильства”: 1. Незгода в сім'ї. Невміння розв’язувати конфлікти мирним шляхом. Бідність, алкоголь, наркотики. 2. Незгода з тим, що інша людина – інакша і має право на особисте життя, на особисту думку, на помилки. Звичка використовувати силу для досягнення своїх цілей. 3. Замовчування проблем сім'ї та домашнього насильства. Закрита тема для суспільства. 4. Соціальна і юридична незахищеність жертв домашнього насильства. 5. Синдром жертви рахунок жертви.

у потерпілих жінок, низька самооцінка. Прагнення насильника самоутвердитися за

6. Нерівність статей, в тому числі економічна. Головний і вирішальний голос чоловіків в сім'ї. 7. Ієрархічна структура стосунків у суспільстві.

Розглянемо послідовно, як слід вирішувати проблеми кожного пункту витоків домашнього насильства: 1. «Сімейні конфлікти» – слід навчитися розв’язувати конфлікти мирним шляхом, уникати їх. «Бідність, алкоголь чи наркотики» – тут допоможуть державні соціальні, економічні та медичні програми, спрямовані на зниження гостроти цих соціальних бід. А також залучення НЖО до вирішення цих проблем, співробітництво держави з громадськими організаціями. 2. «Звичка використовувати силу для досягнення результату» – це наша велика внутрішня робота, спрямована на виховання поваги до прав і свобод іншої людини, на вироблення звички ненасильницької поведінки. 3. «Глухий інформаційний простір» – для подолання замовчування проблеми домашнього насильства необхідно збирати і доводити до відома людей інформацію про значне поширення у суспільстві домашнього насильства над жінками, публікувати статистичні дані про те, скільки жінок страждає від своїх чоловіків, інформацію про те, яку велику суспільну шкоду приносить це явище. Потрібно висвітлювати конкретні трагічні випадки, показувати витоки такої агресивної поведінки чоловіка. Сюди також входить забезпечення інформацією: 1) про доступні способи протидії домашньому насильству, про відповідні процедури тощо; 2) про жіночі людські права та шляхи захисту жінками своїх прав; 3) телефони й адреси місць, де жінці можуть надати допомогу. 4.5.6. Ці три пункти схеми (соціальна та юридична незахищеність жертв домашнього насильства, наявність стосунків «жертва - насильник», проблема нерівності прав і можливостей жінок та чоловіків) об'єднує таке поняття, як гендер. Поки держава і суспільство не перестануть розглядати жінку як об'єкт, поки поняття гендерної рівності не стане наріжним каменем державної політики в усіх сферах життя, а суспільство не стане на шлях розуміння і підтримки рівності жінок та чоловіків, до тих пір ці три передумови домашнього насильства будуть чинити свій негативний вплив. 7. І нарешті остання основа домашнього насильства – «ієрархічна структура стосунків у суспільстві та між людьми». Ця основа також багато в чому залежить від вирішення проблеми гендерної рівності. Позитивні гендерні зміни в суспільстві та державі автоматично будуть формувати атмосферу ненасильства; повага до прав жінок стане стимулювати повагу до прав всіх членів суспільства; а захист прав жінок, зміна законодавства у цей бік автоматично зумовлять законодавчі зміни у захисті прав усіх дискримінованих громадян і громадянок держави. Зробімо цей світ кращим! На сьогодні світ переповнений насильством: більше двадцяти тільки великих військових конфліктів у світі, газети і телебачення розповідають про все більш жахливі злочини, про терористів та серійних вбивць. Наша праця з подолання основ домашнього насильства – це крок у напрямку зменшення світового насильства. Це наша місія. Хай цей світ стане кращим! Приблизний час на виконання вправи – від 20 до 50 хвилин в залежності від варіанта.

ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ Що повинна зробити держава для подолання домашнього насильства: • • •

•

• • • • • • • • •

• • • • • • •

Потрібно прийняти і виконувати закон «Про домашнє насильство», який прямим чином криміналізує і забороняє насильство над жінками. Необхідне удосконалення законів, розширення законодавчого забезпечення прав жінок, а також нагляд за виконанням законів. Потрібно розробити і виконувати спрощену процедуру подачі, розслідування і судового розгляду скарг у випадках домашнього насильства, а також систему покарань представників державних структур, які не дотримуються належного виконання законів у випадках домашнього насильства або діють усупереч закону «Про домашнє насильство». Проводити навчальні курси з проблем домашнього насильства для правоохоронців, юристів, представників соціальної та медичної сфери, освітян та ЗМІ. Зробити навчання на тему виявлення випадків домашнього насильства та вирішення пов’язаних з ними проблем складовою частиною фахової підготовки і професійних вимог для всіх правоохоронців та спеціалістів охорони здоров’я. Проводити підготовку медичного, правничого та іншого персоналу на такому рівні, щоб забезпечити компетентне реагування на потреби потерпілої й реалізацію її прав. Для всіх медичних працівників/ працівниць запровадити спеціальні форми/ протоколи з метою визначення, документування та подачі інформації про випадки домашнього насильства. Здійснювати медіа- та освітні кампанії, що сприятимуть усвідомленню всіма членами суспільства домашнього насильства як злочину, утверджуватимуть просвітницькі заходи для роз’яснення неприпустимості насильства в сім'ї. Проводити з жінками навчальні програми для ознайомлення їх із своїми правами та системою захисту цих прав. Запровадити для жінок програми набуття нових фахових навичок, а також програми, спрямовані на допомогу жінкам у працевлаштуванні. Потрібно надавати належну підтримку (у тому числі фінансову) тим органам та організаціям, що допомагають потерпілим від домашнього насильства. Створити кризові центри для потерпілих від домашнього насильства, із наданням юридичної, медичної і психологічної допомоги, а також створити притулки для потерпілих від домашнього насильства. Створити систему медичних, психологічних і юридичних консультативних пунктів у районних центрах та містечках, завдяки чому необхідна допомога стала б доступна потерпілим жінкам у сільській місцевості. Залучати громадські організації до розробки урядової політики та законодавства щодо домашнього насильства. Забезпечувати фінансову та технічну підтримку громадських організацій, які займаються протидією домашньому насильству.

Які суспільні програми необхідні для розв’язання проблем захисту жінок від домашнього насильства: Програма інформування широких кіл громадськості з проблеми насильства в сім'ї, участі в її висвітленні телебачення, радіо, преси. Відкриття спеціальних психологічних консультацій і кризових центрів, куди могли б звертатися жінки, потерпілі від насильства. Відкриття і забезпечення роботи спеціальних притулків для жінок, потерпілих від насильства, з метою надання жінкам тимчасового захисту від насильства. Проведення регулярних та глибоких соціологічних досліджень проблеми домашнього насильства. Створення і підтримка спеціальних недержавних служб захисту жінок від насильства в сім'ї. Формування суспільної думки і підвищення рівня поінформованості громадськості через спеціальні програми запобігання і подолання домашнього насильства Програми просвіти, консультування і психокорекції для домашніх кривдників, потерпілих та інших членів сім’ї, включаючи дітей.

Вправа: Ділова гра "Кризовий центр" Мета вправи: надання інформації про роботу і послуги кризового центру для жінок. Обговорення в колі Запитання для обговорення • Для чого потрібні кризові центри? Кому вони допомагають? • Які послуги надає кризовий центр для жінок? • Які спеціалісти там працюють? У чому полягає їх праця? • Як ви вважаєте, спеціалісти у кризовому жіночому центрі мають бути теж жінками чи можуть працювати і чоловіки? Присутні об'єднуються у три малі групи. Кожна мала група отримує газетну статтю або надрукований матеріал про конкретну історію домашнього насильства над жінкою. Потім член кожної групи отримує картку, на якій написана назва ролі спеціалістки кризового центру: • Юристка • Консультантка-психолог • Менеджер • Керівниця тренінгових програм і груп підтримки • Керівниця програм фахових навичок • Консультантка з медичних проблем. Увага! Якщо для членів малої групи не вистачить ролей, то можна двом людям дати однакову роль. Творча робота в малих групах Завдання • Прочитайте історію жінки. • Обговоріть свої дії у випадку звернення цієї жінки до кризового центру. Яку допомогу ви можете надати потерпілій жінці в рамках своєї ролі? • Обговоріть, як буде проходити ваша сценка. • Через 10 хв. поверніться в коло і покажіть свою сценку. Увага! Учасники й учасниці грають ролі тільки працівниць кризового центру, але не роль скривдженої жінки. Тренерська підказка Не потрібно, щоб присутні ідентифікували себе з жертвою. Для деяких людей така роль може бути небезпечною, вони не зможуть самостійно вийти з цього стану. А тренінг не дасть Вам можливості провести індивідуальну терапію, допомагаючи їй/йому вийти із стану жертви. Тому роль жертви Ви можете, якщо вважаєте за необхідне, взяти на себе. Але найкраще посадити на стілець ляльку, а присутні будуть до неї звертатися як до потерпілої жінки. Ділова гра Кожна мала група (використовуючи правило «добровільної активності») по черзі програє свою сценку для всіх присутніх. Обговорення в колі • Що ви відчували, коли грали свою роль? • Чи важко Вам було грати свою роль? Якщо так, то чому? 100

• •

Що ви тепер можете сказати про роботу кризового центру для жінок? Що нам можуть дати знання про роботу кризового центру? Наскільки корисні нам знання про те, як можна допомогти потерпілій жінці?

Мозковий штурм • Більшість з нас працює не в кризовому центрі. Але це не значить, що ми не повинні надавати допомогу жінці, над якою чиниться цей страшний вид насильства. Що на своєму робочому місці або в побуті ми можемо зробити для жінки, яка страждає від домашнього насильства? Тренерський підсумок Кожний і кожна з нас на своєму робочому місці чи в побуті може чимось допомогти жінці, яка є жертвою домашнього насильства. Можна, звичайно, говорити, що проблема складна, глобальна, що вирішити її дуже важко. Все це правильно. Але є конкретна жінка, яка страждає, і не можна відвернути обличчя і пройти мимо. Ми можемо і повинні вже сьогодні допомогти цій жінці, полегшити її життя. Приблизний час на виконання вправи – від 30 до 40 хвилин. ВАРІАНТ Вправу можна провести у вигляді міні-лекції про роботу кризових центрів для жінок.

101

Вправа: Створення системи захисту потерпілих від домашнього насильства Мета вправи: - обмін інформацією про те, чим займається певний державний чи суспільний сектор з точки зору боротьби з домашнім насильством, як ці сектори взаємодіють, які мають проблеми, що їм потрібно для поліпшення їхньої роботи; - стимуляція до поліпшення роботи всіх секторів та їхньої взаємодії для захисту потерпілої. Тренерський вступ Для протидії домашньому насильству всі ми на своєму робочому місці можемо спиратися тільки на власні зусилля та на ресурси свого сектора. Але можна об'єднати зусилля державних та суспільних структур для створення системи захисту потерпілих від домашнього насильства жінок. Завдання • Давайте визначимо ті головні державні структури, що можуть надати допомогу потерпілій від домашнього насильства жінці. • Чи тільки державні структури надають допомогу? А громадськість? Допоможіть присутнім вийти на шість секторів/ структур: міліція, суд, прокуратура, соціальні служби, охорона здоров'я, НЖО (НДО). 1. Робота в малих групах Об'єднати присутніх у шість малих груп і роздати великі аркуші паперу (аркуші ватману) та маркери. Завдання • Протягом 10-12 хв. здійснити оцінку структури, яку представляє ваша група, за таким планом: 1) Поліпшення існуючої практики роботи. Що для цього необхідно? 2) Створення в цій структурі нових видів послуг/ допомоги потерпілим жінкам. Що для цього необхідно? • Виходячи з нашого правила «добровільної активності», одна людина від групи має за власним бажанням презентувати роботу групи у великому колі. 2. Обговорення в колі Запитання для обговорення • Що є спільного у роботі секторів? Які відмінності? • Чого потребують всі структури? • Які проблеми заважають поліпшити роботу кожної структури? • Що потрібно і можливо зробити для розв’язання цих проблем? Тренерська підказка Якщо в колі будуть представники сектора, діяльність якого обговорюється, попрохайте їх бути експертами під час обговорення. У разі потреби самі надавайте розширену інформацію про роботу сектора, проблеми та можливі шляхи їх подолання. Увага! Після обговорення результати роботи всіх груп прикріпити на стіні в робочій кімнаті до закінчення семінару /тренінгу/ заняття. Це дає можливість не забувати ідеї, вироблені протягом виконання вправи.

102

ВАРІАНТ Можна запропонувати шести групам обговорити готові роздаткові матеріали про поліпшення системи захисту постраждалих жінок, про створення нових видів послуг і розвиток існуючих. Для обговорення кожна мала група повинна отримати картку якогось із секторів: міліції, прокуратури, суду, охорони здоров'я, соціальних служб, громадських організацій (див. Роздатковий матеріал). Завдання • Зазначити в картці ті пункти, з якими ваша група погоджується. • Запропонувати свої пункти. • Через 10 хв. повернутися до великого кола, де член групи представить вашу роботу. Приклади роздаткового матеріалу (набір із шести карток) Увага! При розробці пунктів карток використано: Модельне законодавство ООН (зразок закону) про насильство в сім'ї, польський досвід програми «Блакитні картки», конкретні пропозиції працівників правоохоронних органів України, зібрані в звіті організації Правозахисники Міннесоти («Домашнє насильство в Україні», грудень 2000 р.).

103

МІЛІЦІЯ • Працівники міліції повинні мати достатню теоретичну підготовку для розуміння і подолання проблем домашнього насильства, а також розуміти, як ці знання використовувати на практиці. • Працівники міліції не повинні вважати випадки домашнього насильства вторинними у своїй діяльності, а повинні реагувати на кожне прохання про допомогу і захист у випадках насильства в сім'ї. • Працівники міліції повинні інформувати потерпілу і кривдника про те, що домашнє насильство – це злочин. • Працівники міліції повинні захищати потерпілу; працювати з потерпілою, проявляючи делікатність, піклуватися про її безпеку, здійснити всі необхідні кроки, щоб переконатися, що потерпіла і залежні від неї особи знаходяться в безпеці. • При виклику працівники міліції повинні контролювати насильника: потрібно його посадити, розділити з потерпілою. Той, хто працює з жертвою, повинен бачити свого партнера, який працює з домашнім насильником (тобто повинні працювати в парі). Увага! Обговоріть з групою заходи безпеки для працівників міліції, які тут пропонуються: посадити домашнього кривдника (це менш безпечно, ніж коли агресивний чоловік стоїть), працювати в парі, працівник міліції постійно бачить свого партнера, що працює з агресивним чоловіком. Запитання групі: для чого потрібно працювати роздільно з кривдником і жертвою? • Міліція збирає докази, у разі необхідності затримує насильника. Не потрібно особисто потерпілій іти до лікаря/судмедексперта, подавати заяву в міліцію. Сама міліція має право викликати лікаря, складає протокол. Тобто відповідальність за прийняття рішення перейшла на міліцію! • Якщо працівники міліції бачать докази вчиненого насильства, вони зобов'язані за законом затримати домашнього насильника. • Працівникам міліції не потрібно самим писати протокол. Ті, хто їдуть на виклик у випадку домашнього насильства, уже мають спеціальну картку (протокол) домашнього насильства, де надруковані позиції, які детально описують можливі варіанти події та надають необхідну інформацію. Потрібно тільки зазначити необхідні позиції-відповіді на запитання в картці домашнього насильства. Запитання включають: чи є зброя, яка повторність насильства. У картці також виділений ступінь ризику – наскільки небезпечний цей кривдник. Рішення про затримання домашнього кривдника приймає представник міліції. • Працівники міліції проходять спеціальні тренінги: як користуватись карткою домашнього насильства; як правильно себе вести у ситуації домашнього насильства; як правильно розуміти ситуацію домашнього насильства. Співробітники міліції отримують необхідні медичні знання, достатні для оцінки стану потерпілої та для прийняття рішення про необхідність медичної допомоги. • Працівники міліції надають допомогу потерпілій: при її побоюванні за власну безпеку перевозять в безпечне місце; супроводжують потерпілу в її будинок для того, щоб вона могла забрати свої речі. • Працівники міліції знайомлять потерпілу з її правами, допомагають потерпілій зрозуміти важливість фіксації доказів. • Міліція повинна давати щорічний звіт про дані, які знаходяться у звітах тільки про домашнє насильство. Звіт повинен йти до Міністерства юстиції, Міністерства або управління у справах жінок, а також до відповідних комісій парламенту. • Ваші пропозиції _____________________________________________________________ ____________________________________________________________________________

104

Для виконання цього структурі необхідні: • Закон «Про домашнє насильство», реформа кримінального законодавства. • Необхідне фінансування роботи міліції. • Спецпідрозділ в міліції, який би займався тільки домашнім насильством. • Необхідно розробити спеціальні картки (протоколи) домашнього насильства, де працівники міліції будуть тільки зазначати порушення (а не давати самостійно довгий опис події). • У випадку, якщо працівник міліції – учасник акції втручання внаслідок якоїсь необґрунтованої причини не заповнить карток (протоколів), а насильство повториться або дійде до порушення кримінальної справи стосовно винуватця, то правоохоронець може бути звинувачений у недовиконанні службових обов’язків. Увага! Цей пункт картки може викликати велику дискусію в групі. Поясніть, що дане положення ефективно зарекомендувало себе в Польщі в рамках програми «Блакитні картки». Відповідно польському «Закону про поліцію», стаття 142, при недовиконанні обов'язків працівник поліції може бути покараний позбавленням волі до 5 років. • Міліція повинна сприяти у розслідуванні випадків домашнього насильства, що класифікуються як легкі тілесні ушкодження: повинна провести попереднє розслідування, при виявленні насильства передати цю справу судовому експерту. • Необхідно скасувати поділ законодавства про приватне обвинувачення стосовно домашнього насильства, тому що це свідчить про те, що держава не стурбована проблемою насильства над жінками – адже їм самим доводиться виконувати всю роботу із звинувачення. Всі розслідування справ, включаючи легкі тілесні ушкодження, повинні проводитися міліцією. • Ситуація втручання міліції повинна призвести до суттєвих змін у родині: - виявлення насильства, покладення краю ізоляції; - вирівнювання диспропорції сил між винуватцем і жертвою; - створення можливості для жертв отримувати постійну підтримку з боку представників різних служб. Увага! Цей пункт картки також використовує досвід польської програми “Блакитні картки”. • У навчальному плані теоретичної підготовки працівників міліції повинно бути передбачене навчання відповідній реакції на виклики з приводу домашнього насильства. • Необхідно ввести і підготувати штат порадників/порадниць з проблем домашнього насильства, які надаватимуть консультативну допомогу представникам міліції Увага! Ця пропозиція з модtльного закону ООН. Докладніше див. Інститут «Порадниць». • Необхідно більш тісно співпрацювати з НЖО. Міліція повинна мати ресурсний довідник (хто, де і яку допомогу надає жертвам домашнього насильства), щоб порадити потерпілій, куди звернутись. • Необхідна допомога у навчанні працівників міліції – проведенні для них спецкурсу (тренінгів із запобігання домашньому насильству). Важливо допомогти працівникам міліції усвідомити те, що превентивні заходи обходяться державі дешевше, ніж боротьба з наслідками домашнього насильства. • Необхідна довіра населення, бажання людей співпрацювати з міліцією. Потрібен Телефон довіри для населення. • Ваші пропозиції____________________________________________________________ _____________________________________________________________________________

105

ПРОКУРАТУРА • Працівники прокуратури повинні мати достатню теоретичну підготовку для розуміння та розв’язання проблем домашнього насильства, а також розуміти, як ці знання використовувати на практиці. • Випадки домашнього насильства не повинні вважатися приватними справами, звинувачення у яких повинно бути більш м'яким, ніж у випадках порушення громадського порядку. • Працівники прокуратури повинні серйозно сприймати випадки домашнього насильства, ці випадки повинні стати пріоритетними. Для цього мають бути знижені перевантаження працівників прокуратури, а діяльність прокуратури повинна бути достатньо фінансована. • Прокурор сам/сама вирішує, що і як чинити у випадку домашнього насильства. На неї/ нього не тиснуть релігійні або культурні практики. • Підставою до звинувачення служать свідчення потерпілої. Відсутність доказів не є підставою для відхилення позову. Увага! Цей пункт може викликати суперечки або різке несприйняття. Поясніть, що даний пункт взято із модельного закону ООН «Про насильство в сім'ї». • Справи, що стосуються легких тілесних ушкоджень, які постійно наносяться (стосовно чоловіків, які б'ю своїх дружин систематично), повинні розслідуватися з особливою старанністю і переслідуватися в кримінальному порядку. • У прокуратурах (як і в міліції) працюють "Порадниці”, які займаються жіночими проблемами. Вони дають потерпілій інформацію про право вибору: що вона може зробити. Вони розмовляють із потерпілою, розповідають їй усі за і проти її ситуації та разом з нею шукають шляхи виходу із проблеми. Увага! Ця пропозиція із модального закону ООН. Докладніше див. Інститут «Порадниць». • Ваші пропозиції_____________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ Для досягнення цього структурі необхідні: • Закон «Про домашнє насильство», реформа кримінального законодавства, введення інституту “Порадниць”. • Створення визначених норм, стандартів щодо ведення справ про домашнє насильство, якими могли б користуватися прокурори. • Притулки для жінок, куди можна було б направляти до суду потерпілих від домашнього насильства. • Ваші пропозиції_____________________________________________________________ ______________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________

106

СУД • Працівники суду повинні мати достатню теоретичну підготовку для розуміння і розв’язання проблем домашнього насильства, а також розуміти, як ці знання використовувати на практиці. • Суд повинен відштовхуватися від роботи працівників міліції, від ними заповнених спеціальних карток (протоколів) домашнього насильства. • Суд повинен мати спеціальні бланки, форми і т.п. для ведення справ про домашнє насильство. Увага! Під час обговорення підкресліть групі, що тут не потрібно змінювати закон – це просто краща організація праці. • Необхідне збільшення кількості справ про домашнє насильство, які реально доходять до суду. • Потрібно зменшити час на розгляд справ про домашнє насильство. • Потрібно підвищити відповідальність суддів за необ'єктивний розгляд справ про домашнє насильство. • Якщо суд відхиляє кримінальне обвинувачення у вчиненні злочину, пов'язаного з домашнім насильством, у судовій справі повинні бути зазначені конкретні причини такого рішення. • У законі «Про домашнє насильство» нанесення легких і середніх травм повинно вважатися значним правопорушенням. Увага! Розгляньте з групою положення Кримінального кодексу, яке стосуються злісного хуліганства, що є серйозним правопорушенням, і нанесення легких і середніх травм, що є лише незначним правопорушенням. Чому таке розходження в покаранні? • Справи про нанесення легких тілесних ушкоджень у результаті домашнього насильства повинні розслідуватися у судовому порядку так само, як і справи про нанесення середніх і тяжких каліцтв (особливо що стосуються легких тілесних ушкоджень, які постійно наносяться). • Повинні бути розроблені чіткі загальні положення про запобіжні заходи. • Потрібно надавати юридичні і практичні консультації потерпілим від домашнього насильства для підготовки їх до судового процесу. Увага! Цей пункт (або будь-який інший) може викликати суперечки або різке не сприйняття у зв’язку з реальністю його втілення. У таких випадках дайте висловитись присутнім, подякуйте їм за коментарі, попрохайте дати їх бачення ситуації, що вони б порадили для допомоги потерпілим під час судового розгляду справи про домашнє насильство. Тобто – скеровуйте дискусію у бік конструктивних пропозицій на поліпшення дії структури. • Ваші пропозиції__________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _ ___________________________________________________________________________ Для виконання цього структурі необхідні: • Реформа карного законодавства, закон «Про домашнє насильство», у якому: 1) незалежно від дій потерпілої дається хід справі; 2) чітко зазначено, яким чином потрібно захищати потерпілу; 3) вводяться різноманітні види покарання домашнього кривдника: надзвичайні тимчасові обмежувальні приписи, охоронні приписи (див. Роздатковий матеріал до вправи «Пріоритети і цінності в процесі захисту потерпілої від домашнього насильства»), а також можливість направляти кривдників на примусову психокорекцію поведінки з відстрочкою покарання; 4) тягар доказу в цих процесуальних діях лежить на звинувачуваному, який доводить, що випадок насильства в сім'ї не мав місця; 107

Увага! Цей пункт може викликати дискусію в групі. Дайте можливість висловитися всім бажаючим. При цьому спрямовуйте обговорення на пошук того, як можна допомогти потерпілій, як для цього поліпшити роботу структури. Поясніть, що даний пункт взято із модельного закону ООН «Про насильство в сім'ї». 5) можлива подача скарг як у письмовій, так і в усній формі. • Необхідно створити спеціальні суди у справах сім'ї, персонал яких проходив би інтенсивну і спеціалізовану підготовку для розгляду випадків домашнього насильства. • Амністія не повинна ускладнювати судове переслідування у випадках домашнього насильства. • Для надання юридичних і практичних консультацій необхідне створення юридичних центрів для допомоги потерпілим від домашнього насильства, для підготовки потерпілих до судового процесу (необхідно виділення додаткових коштів на подібні центри). • Необхідне навчання (тренінги) працівників судових органів для кращого розуміння ними проблем домашнього насильства, а також із питань видання односторонніх обмежувальних приписів і охоронних приписів. • Ваші пропозиції____________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________

СОЦІАЛЬНА СЛУЖБА 108

•

Працівники соціальної служби повинні розуміти теорію домашнього насильства. Також розуміти, як цю теорію використовувати у реальному житті.

У рамках своїх повноважень і завдань служба соціальної допомоги: • проводить опитування оточення з метою встановлення наявності насильства у родині; • розробляє всебічний план допомоги; аналізує ефективність розпочатих дій; • допомагає у розв’язанні службових та інших важливих життєвих справ потерпілих; • надає юридичні та психологічні поради або вказує місця, де можна отримати таку допомогу; • надає інформацію про належні асигнування і форми допомоги в обґрунтованих випадках; • надає фінансову допомогу у вигляді постійних, тимчасових чи цільових виплат; • надає гуманітарну допомогу, наприклад одягом, харчами; • надає грошову допомогу і позички з метою досягнення економічної самостійності; • вказує адреси, де жертва домашнього насильства може отримати допомогу, притулок; • у разі необхідності або за бажанням зацікавлених осіб звертається до міліції з пропозицією про застосування попереджувальних заходів до винуватця насильства відповідно до повноважень міліції; • у випадку підтвердження факту скоєння злочину на ґрунті домашнього насильства чи підозри про нього повідомляє відповідні правоохоронні органи; • може організовувати і забезпечувати функціонування інформаційних пунктів, осередків допомоги, груп підтримки для жертв домашнього насильства, світлиць для дітей потерпілих; • співпрацює з іншими державними і громадськими органами та організаціями. • Ваші пропозиції____________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ Для виконання цього структурі потрібно: • Навчання (теоретичне і практичне) соціальних працівників. • Кошти на надання соціальної допомоги, на роботу кризових центрів, консультативних пунктів. • Ваші пропозиції____________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я 109

Основні завдання лікарів у сфері допомоги жертвам домашнього насильства: • Працівники медичної служби повинні розуміти теорію домашнього насильства. Також розуміти, як цю теорію використовувати у медичній практиці. • Надавати медичну допомогу жертвам домашнього насильства. • Виявляти ознаки, які свідчать про факт домашнього насильства, особливо коли потерпіла чи свідки намагаються його приховати. Постійно запитувати жінок: “Ніхто вам не заподіює шкоди?” (бо іноді тільки на другий чи третій раз жінка зможе довіритись і розповісти про домашнє насильство). • При підозрі на ознаки домашнього насильства правильно і кваліфіковано надавати оцінку ступеня пошкодження від нього. Увага! Мова йде про те, що лікарі мають бути дуже уважними при огляді жертв домашнього насильства. Для цього потрібно орієнтуватись не тільки на їх скарги, а й при мінімальній підозрі проводити комплексне обстеження, щоб не пропустити тяжких внутрішніх травм. Наведемо приклад. До лікарів часто зверталася жінка, яка скаржилась на головний біль та загальну слабкість. Їй виписували знеболюючі та легкі седативні препарати, але жінка приходила знову і знову. Один із лікарів пройшов курс навчання щодо домашнього насильства. Тому він припустив, що жінка може бути жертвою домашнього насильства, і направив її на рентген. Виявилося, що вона мала важкі внутрішні ушкодження. Тільки негайна реанімація та правильне, своєчасне лікування врятувало їй життя. (Додаткову інформацію про стан здоров'я жертви домашнього насильства див. у роздатковому матеріалі вправи «Чия це проблема?», “Наслідки домашнього насильства для жінок”, “Індикатори насильства у жінок”). • Вміти правильно спілкуватися з потерпілою та оглядати її, не травмуючи додатково. • Уміти вести розмову, внаслідок якої можна довідатися про форму і частоту застосування насильства. • Знати, яку інформацію потрібно надати потерпілій, та інформувати її про можливості пошуків допомоги. • Надавати на прохання потерпілої медичну довідку про виявлені ушкодження (ця довідка може бути доказом у справі, однак вона не вирішує питання про юридичну кваліфікацію вчинку, таку кваліфікацію може забезпечити тільки огляд, проведений судовим медичним експертом). • Інформувати потерпілу про місця й умови проведення судово-медичного обстеження. • У разі необхідності або на прохання потерпілої повідомляти про її ситуацію в інші служби, наприклад органи соціальної допомоги, міліцію. • Повідомляти у правоохоронні органи про виявлення факту скоєння злочину або підозри про нього (коли виявлено сліди тяжких тілесних ушкоджень чи підозрілих опіків, сексуального використання та ін.). • Судмедексперти мають кваліфіковано визначати і розрізняти легкий, середній чи тяжкий ступінь ушкодження внаслідок домашнього насильства. • Ваші пропозиції____________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ Для виконання цього структурі потрібно: • Медичні навчальні заклади повинні включити в навчальні програми питання домашнього насильства. • Тренінги з попередження домашнього насильства для медперсоналу, додаткове навчання для розпізнавання особливостей тілесних ушкоджень в результаті домашнього насильства. • Лікарі повинні мати спеціальну анкету для виявлення проблем домашнього насильства, в яку жінка, що звернулася до лікаря, могла б внести інформацію про домашнє насильство, 110

спрямоване проти неї; а також Інформаційні листи для жінки, які дають інформацію про те, куди вона може звернутися за допомогою у випадку домашнього насильства. • Орієнтація медперсоналу на обов'язкові запитання до всіх жінок, що звернулися: "Вас ніхто не б'є в сім'ї? ", "У Вас є проблеми в сімейному житті? " • Наявність альтернативних судмедекспертиз. • Законодавча база для виконання цих пунктів і додаткове фінансування для цього. • Ваші пропозиції____________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________

НЖО • Здійснює збір і аналіз інформації про домашнє насильство. • Здійснює інформаційні кампанії, видає інформаційні матеріали. • Здійснює різноманітні просвітницькі заходи, у т.ч. тренінги для жінок. • Здійснює навчання працівників державних структур, надає інформацію для них. • Здійснює лобіювання удосконалення закону «Про домашнє насильство», проводить лобіювання виділення коштів на роботу інших структур. • Бере участь у виїзді на виклик у випадку домашнього насильства. • Надає “громадську захисницю” потерпілій. • Бере участь у роботі “Порадниць”. • Створює для постраждалих жінок: притулки, кризові центри, групи самодопомоги, телефони довіри. • Здійснює для чоловіків-кривдників, дітей та інших членів сім'ї психологічну корекцію, створює кризові центри для чоловіків. • Співпрацює з іншими організаціями та структурами. • Ваші пропозиції____________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ Для виконання цього структурі необхідні: • Створення Інституту «Порадниць». • Готовність державних і недержавних структур до співробітництва з НЖО в справі запобігання домашньому насильству. • Залучення спеціалістів до виконання програм НЖО та підготовка і навчання своїх членкинь для виконання цих завдань. • Кошти від різноманітних фондів та держави. • Передача державою ряду функцій соціальних служб громадським організаціям (з відповідним фінансуванням). • Ваші пропозиції____________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ Обговорення • Хто і які послуги може надати потерпілій від домашнього насильства жінці? • Які ваші враження від тієї допомоги, що може надати потерпілій жіноча організація? Наскільки жінки мають потребу саме в такій допомозі? • Для чого ми повинні знати про роботу одне одного? Про проблеми всіх секторів? 111

•

Яку користь це може принести? Чим отримана інформація була корисна особисто для вас?

Тренерський підсумок Ми розглянули різні кроки у різних напрямках. Проблема домашнього насильства над жінками дуже складна, велика і серйозна. Цю проблему потрібно розв’язувати комплексно. Тому така важлива взаємодія всіх секторів, такі необхідні позитивні зрушення у всіх напрямках допомоги жертвам домашнього насильства. Ми звикли відповідальність за суспільні негаразди перекладати одне на одного, хоча це створює замкнуте коло і не сприяє боротьбі з ними. Відверте обговорення існуючих проблем щодо домашнього насильства, створення єдиної стратегії боротьби з цим соціальним злом допоможуть зрушити справу з мертвої точки. Приблизний час на виконання вправи – від 30 до 40 хвилин.

112

Вправа: Створення коаліції Мета вправи: • допомогти різноманітним групам/секторам побачити шлях до взаємоузгоджуваних спільних дій; • допомогти відчути, що можливо працювати разом, що у них спільна мета; • створення високої мотивації до спільної діяльності. Мозковий штурм • Давайте назвемо всі ті служби й організації, які допомагають протидіяти домашньому насильству. Тренерська підказка Це: громадські організації, центри соціальних служб для молоді, інші соціальні служби, міліція, прокуратура, суд, адвокати, органи опіки і піклування, медичні й освітні заклади, психотерапевтичні служби, ЗМІ, релігійні організації, органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади, центри зайнятості, притулки, кризові центри, різноманітні міжнародні організації та ін. Завдання групі: • З нашого переліку різноманітних служб і організацій виберемо ті, що ви хотіли б включити у локальну коаліцію. Для цього визначте ті чотири структури, які, на вашу думку, є найважливіші у протидії домашньому насильству. Група визначає чотири структури зі списку. • Виробимо стратегію роботи коаліції цих структур. Для цього об'єднаємося у 4 команди, кожна команда представляє одну з чотирьох обраних нами структур. Перша і друга команда будуть створювати свою коаліцію, і, відповідно, третя з четвертою – свою. Тренерська підказка Щоб об'єднати присутніх у чотири малі групи, варто перерахувати учасників і учасниць, називаючи по черзі обрані групою чотири сектори. Потім запропонуйте тим, на кого випала назва першої структури, об'єднаєти в одному кутку кімнати (вкажіть це місце), наступним – в іншому кутку (теж покажіть де) і т.д. Робота в малих групах Кожна команда отримує маркер, папір та картку із завданням. Завдання • Сформулюйте письмово всі свої сподівання від іншої організації: 1. Чому ми хочемо, щоб саме ця структура ввійшла з нами в коаліцію? Чого ми від них чекаємо, для чого запрошуємо до спільної діяльності? 2. Яку користь будуть мати обидві структури, коли ввійдуть у коаліцію? • Через 10 хв. поверніться до кола, де одна особа від вашої команди представить групову роботу. Під час виступу представника/ представниці кожної команди присутнім пропонується оцінити роботу команди: • Наскільки реальні і можливі пропозиції цієї команди? Чи відповідають вони чинному законодавству? Обговорення в колі • Отже, базуючись на роботі команд, чи можна вважати, що коаліція є корисною і необхідною для вирішення проблем домашнього насильства над жінками? • Скажіть, ми можемо створити таку коаліцію? Що для цього потрібно? Що могло би стати першим кроком? 113

•

А чи можна було б створити всеукраїнську коаліцію проти домашнього насильства? Що для цього потрібно?

Увага! Якщо група порушить питання про гроші, то поясніть, що коаліція – це формальне об'єднання. Мова йде не про фінанси, адже рішення потрібно прийняти тільки про об'єднання зусиль. •

Розглянемо й обговоримо приклад успішної коаліції. Це польська програма “Безпека в сім'ї”. Присутні отримують і обговорюють Роздатковий матеріал. Тренерський підсумок Отже, для створення коаліції потрібне тільки бажання її створити, а також провести з цього приводу організаційну зустріч. Ці дії ми могли б структурувати у схему (напишіть схему на дошці або великому аркуші паперу): Прагнете Потребуєте Здатні висловити своє бачення Ваші прагнення нормальні, реальні! Дійте! Приблизний час на виконання вправи – від 20 до 50 хвилин в залежності від того, чи буде йти обговорення роздаткового матеріалу. Роздатковий матеріал ПОЛЬСЬКА ПРОГРАМА “БЕЗПЕКА В РОДИНІ” Програма “Безпека в родині” спрямована на протидію насильству в родинах. Для успішної реалізації програми необхідно створювати коаліції протидії домашньому насильству у місцевих громадах. Предметом координації на найнижчому рівні повинна бути співпраця поліції, служб соціальної допомоги, охорони здоров′я, психологічної допомоги та працівників освіти з неурядовими організаціями. •

•

• • •

ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ “БЕЗПЕКА В РОДИНІ” Впровадження в коло службової діяльності специфічних процедур, пов’язаних із роз’ясненням і втручанням з приводу домашнього насильства, для таких організацій: - пункти психологічної допомоги і допомоги сім′ї; - осередки судових опікунів; - осередки соціальної допомоги; - установи служби охорони здоров′я; - поліцейські установи. Збільшення кількості осіб, які мають знання і практичні навички, необхідні для успішного розв’язання проблем домашнього насильства, і належать до таких професійних кіл: - поліцейські; - соціальні працівники; - психологи і працівники осередків допомоги родинам; - судові опікуни; - працівники виправних закладів; - шкільні педагоги і працівники педагогічних консультацій; - окремі групи працівників служби охорони здоров′я. Збільшення числа консультативних пунктів, які подають юридичну та психологічну допомогу, а також кількості притулків для жертв домашнього насильства. Збільшення кількості спеціалізованих закладів лікування алкоголізму, що впроваджують програми психологічної допомоги жертвам насильства і психокорекційних заходів у ставленні до винуватців. Збільшення кількості товариств і осередків взаємодопомоги і самооборони жертв домашнього насильства.

114

• • • • • •

Збір і опрацьовування емпіричних даних і практичних знань на тему насильства в польських родинах, а також способів вирішення пов’язаних з цим проблем. Проведення освітніх кампаній, які впливають на рівень суспільної свідомості щодо насильства в родині, збільшуючи готовність підключитися до процесу допомоги родинам. Підключення важливих для суспільного життя осіб та інституцій до співпраці у сфері протидії насильству в родині. Створення у кожному обласному центрі щонайменше одного осередку допомоги жертвам домашнього насильства, а також осередку консультаційної допомоги урядовим чи неурядовим організаціям, які займаються проблемами захисту від домашнього насильства. Впровадження програм перевиховання для засуджених винуватців насильства в родині в окремих виправних закладах. Удосконалення координації взаємодії різних служб та інституцій, що займаються протидією насильству в родині.

ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ • • • • • • • • • • • • •

• • • • • • •

І. ДЕЯКІ ЗАХОДИ, ВЖИТІ ЗА ПЕРІОД ІЗ 1994 ДО 1997 РОКУ. Організація чотирьох загальнопольських конференцій з теми протистояння насильству в родині. Підготовка Польської Декларації у справі протидії насильству в родині. Створення й фінансування діяльності загальнопольської “Швидкої допомоги для жертв насильства в родині”, діяльність якої, починаючи з 1995 року, охопила понад 10 тисяч осіб. Створення й фінансування діяльності Курсів протидії насильству в родині (їх закінчили понад 450 випускників і випускниць). Дофінансування заходів, пов’язаних із допомогою жертвам домашнього насильства, які проводять окремі неурядові організації. Опрацювання, видання і розповсюдження публікацій та освітніх матеріалів, присвячених протидії домашньому насильству. Опрацювання із поліцією і пілотаж процедури “Блакитні Картки”, призначеної для поліцейських, які втручаються у випадках домашнього насильства. Ініціювання і підтримка обласних програм протидії домашньому насильству. Підготовка і реалізація загальнопольської освітньої кампанії під назвою “Зупинити домашнє насильство”. Створення бази даних про людей та осередки, які надають допомогу родинам, ураженим домашнім насильством. Підтримка й організаційне обслуговування “Блакитної Лінії” – Загальнопольського Порозуміння Осіб, Інституцій і Організацій, які Допомагають Жертвам Домашнього Насильства. Підготовка бюлетеня Порозуміння “Блакитна Лінія” Публікація книжок і освітніх матеріалів з теми протистояння домашньому насильству. ІІ. ОКРЕМІ ПОЛОЖЕННЯ СИСТЕМИ ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬСТВУ В РОДИНІ У 19981999 РОКАХ. Створення місцевих осередків кризового втручання й осередків допомоги сім′ї, які надають психологічну та освітню допомогу, збільшуючи рівень компетентності родин у разі необхідності розв’язання різних складних життєвих ситуацій. В осередках соціальної допомоги впровадження відповідних процедур, пов’язаних із діагностикою і втручанням, а також залучення осіб, які пройшли спеціальний курс навчання з питань протидії домашньому насильству. Впровадження процедури “Блакитні Картки” у службову діяльність районних відділків поліції та розвиток співпраці дільничних із соціальними працівниками, котрі опікують родини, де наявне домашнє насильство. Розвиток створених у 1996 році обласних програм протидії насильству в родині. Визначення і впровадження відповідних процедур у діяльність відомчих служб. Підтримка досліджень з діагностики форм і масштабів явища домашнього насильства та визначення причин і шляхів розв’язання проблеми. Ініціювання та підтримка інноваційних заходів, навчальних курсів і пілотажних програм, публікацій та просвітництва з теми домашнього насильства.

115

Завершальна вправа Мета вправи: створення атмосфери, яка сприятиме поглибленню мотивації до діяльності та почуття впевненості в успіху активної діяльності з подолання домашнього насильства. Коло Стати в коло і по черзі насильства.

бажати одне одному успіхів у справі подолання домашнього

Тренерська підказка Запропонуйте комусь із присутніх, щоб, використовуючи правило «добровільної активності», почати першим/першою. Потім по черзі висловлюється вся група. Можна запропонувати людині, що говорить, класти руку на плече наступній людині. Руку не знімати до кінця вправи. Таким чином утворюється дружнє коло взаємодопомоги і підтримки. По закінченні можете сказати про це групі, а також побажати активної наполегливої праці з викорінювання цього страшного лиха – домашнього насильства. Приблизний час на виконання вправи – від 10 до 15 хвилин. Увага! По закінченні тренінгу бажано, щоб група заповнила АНКЕТУ.

116

ДОДАТКОВІ ВПРАВИ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

117

Вправа: Ідентифікація Мета вправи: - домогтися поглибленого розуміння терміна “домашнє насильство”; - навчити чітко визначати: яка дія є домашнім насильством і чому. Увага! Вправа є варіантом вправи «Визначення домашнього насильства». На початку вправи можна використовувати першу частину цієї вправи: що таке домашнє насильство, навести визначення польських колег, обговорити чотири характерні ознаки домашнього насильства. Мозковий штурм Завдання • Ми маємо бути впевнені, що наше визначення домашнього насильства є відповідним з точки зору юридичної термінології. У нашій мові вживають два поняття: “домашнє насильство” і “сімейне насильство/ насильство в сім'ї”. Спробуємо зв’ясувати, що мають на увазі під цими термінами. Для цього, використовуючи методику “мозкового штурму”, заповнимо два стопчики: Домашнє насильство та Насильство в сім'ї. Домашнє насильство

Насильство в сім'ї

Тренерська підказка Можна запропонувати групі розуміння терміна “Домашнє насильство” як насильства, що вчиняється в межах дому. Тоді основною його ознакою буде проживання в одному будинку. Якщо група погодиться, їй можна поставити провокаційне запитання: “А як бути тоді, коли чоловік із дружиною поїхали на відпочинок?” Термін “Насильство в сім'ї” спробуйте подати групі як насильство між членами сім'ї. Тоді його основною ознакою буде наявність сімейних стосунків? А якщо чоловік із жінкою живуть в незареєстрованому шлюбі? Чи буде це сімейним насильством? Можливо, доцільніше використовувати термін “домашнє насильство”? І так далі, по черзі, переводьте увагу групи від одного терміна до іншого. Під час обговорення конкретних випадків домашнього насильства запитуйте, чи наявні чотири основні ознаки домашнього насильства у кожному випадку. Бо метою цього обговорення є також повторення присутніми (для ліпшого запам'ятовування) інформації щодо ознак домашнього насильства. Тренерський коментар Отже, можна використовувати обидва терміни. Важливіше визначити, що саме ми вкладаємо у це поняття. І пам'ятаймо: щоб ідентифікувати домашнє насильство, потрібно переконатися щодо наявності усіх чотирьох ознак. Запитання до групи • Чи існує потреба в чітких дефініціях поняття “домашнє насильство”? • Яке значення має точне визначення для громадської обізнаності, для безпосередньої роботи з потерпілими жінками? • Чи потрібно внести термін «домашнє насильство» у закони, Кримінальні кодекси? • Чи поліпшить це ситуацію щодо подолання домашнього насильства в нашій країні? Яким чином?

118

Тренерська підказка Під час обговорення акцентуйте увагу групи на тому, як українське законодавство дає визначення сім'ї і члена сім'ї.

Час на виконання цієї вправи істотно залежить від наповнення – тобто від того, скільки частин ви використовуєте. Тому вправа може тривати від 20 до 40 хвилин.

119

Вправа: Будемо розрізняти Мета вправи: допомогти глибше зрозуміти зв'язок і співвідношення між поняттями “побутовий злочин” і “домашнє насильство”. Тренерський вступ Іноді правоохоронці ототожнюють термін “домашнє насильство” із “побутовими злочинами”. Суть правопорушень на побутовому ґрунті полягає в тому, що вони, крім випадків домашнього насильства, містять також правопорушення, підґрунтям яких є внутрішньосімейні стосунки; до того ж відсутня така діагностична ознака домашнього насильства, як перевага однієї людини над іншою, що внеможливлює самозахист. Тому зараз нашим завданням буде глибше зрозуміти зв'язок і співвідношення термінів «правопорушення на побутовому грунті» і «домашнє насильство», а також навчитись чітко ідентифікувати саме домашнє насильство. Робота в малих групах (дослідження ситуацій) Присутні об'єднуються в 3-4 команди. Кожна команда одержує короткий опис восьми випадків правопорушень, вісім таблиць для класифікації кожної ситуації і графічну схему їх співвідношень, що складається з восьми зон. • • •

Завдання Обговоріть усі випадки правопорушень та заповніть схему класифікації. Після того визначте місце кожного правопорушення в запропонованій схемі співвідношень. Час виконання завдання 20 хвилин. Поверніться у велике коло, де спікер від вашої групи має презентувати результати виконаної роботи.

Обговорення в колі Під час обговорення спікери від малих груп показують на великому аркуші (А1), де заздалегідь намальована запропонована схема, до якої зони варто віднести кожен випадок правопорушень. Запитання для обговорення • Чим відрізняються правопорушення на побутовому грунті, які є домашнім насильством, від тих, які не є домашнім насильством? Чим відрізняються цілі і наміри таких учинків? • Наскільки суспільно небезпечним є правопорушення, яке класифікується як домашнє насильство? • Наскільки методично виправданим є вирізнення домашнього насильства в окремий тип правопорушень? Тренерський підсумок Отже, правоохоронцям дуже важливо навчитися вирізняти правопорушення, які є домашнім насильством, із загальної маси так званих побутових злочинів. Це допомагає усвідомити соціальну небезпеку домашнього насильства, а також подолати зневажливе ставлення до порушень такого типу. Приблизний час на виконання вправи – 30-35 хвилин.

120

РОЗДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ Випадки правопорушень 1. 2.

3. 4.

6. 7.

Злочинці вчинили розбійний напад на квартиру, тяжко побили і пограбували хазяйку. Бійка між сусідами, які живуть у комунальній квартирі. Бійка виникла на грунті особистої неприязні. Один сусіда завдав іншому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Чоловік побив свою жінку, завдавши їй тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. П’яний чоловік голосно лаявся, так, що чули сусіди, тягав жінку за волосся, вона кликала на допомогу, сусіди мусили її захищати. П’яний сусіда чіплявся до сусідки по комунальній квартирі, вдарив її, в наслідок чого з’явився синець. Інші сусіди захищали її. Батько підриває авторитет матері в очах дітей, лає й принижує її (“Ви ж бачите, що вона дурна!”). П’яний нецензурно облаяв пасажирів трамвая, які не бажали поступитися йому місцем. Чоловік пропив заробітну плату, прийшов додому і заснув.

Кримінальний злочин з корисливою метою. Не є побутовим злочином. Не є домашнім насильством. Кримінальний злочин на побутовому грунті. Не є домашнім насильством.

Кримінальний злочин на побутовому грунті. Домашнє насильство. Адміністративне правопорушення на побутовому грунті. Дрібне хуліганство. Домашнє насильство. Адміністративне правопорушення на побутовому грунті. Дрібне хуліганство. Не є домашнім насильством. Не є правопорушенням. Домашнє насильство. Адміністративне правопорушення не на побутовому грунті. Дрібне хуліганство. Не є домашнім насильством. Не є правопорушенням. Не є домашнім насильством.

121

ВИПАДОК № Поставте хрестик всередині кола біля тих тверджень таблиці, з якими Ви згодні: Випадок є кримінальним злочином Злочин на побутовому грунті

Злочин є домашнім насильством

Злочин не є домашнім насильством

Випадок є адміністративним правопорушенням

Злочин не на побутовому грунті

Адміністративне правопорушення на побутовому грунті Правопорушення є домашнім насильством

Випадок не є правопорушенням

Адміністративне правопорушення не на побутовому грунті

Правопорушення не є домашнім насильством

Випадок є домашнім насильством

Випадок не є домашнім насильством

Дійдіть висновку – до якої зони на графічній схемі співвідношення різних типів правопорушень і домашнього насильства належить цей випадок: А

В Домашнє насильство

Е Адміністративні правопорушення на побутовому грунті

Ж Кримінальні злочини на побутовому грунті

Г Адміністративні правопорушення

Кримінальні злочини

122

Вправа: Аналіз ситуації (Чим ризикує потерпіла, звертаючись / (не звертаючись) до міліції) Мета вправи: – поглиблене розуміння проблем потерпілої; – поліпшення реакції правоохоронних органів у ситуації звернення потерпілої до міліції.

Обговорення в колі • Якою мірою міліція готова відреагувати на різноманітні ситуації домашнього насильства? • Чи вважаєте ви, що випадки домашнього насильства міліція розцінює як другорядні правопорушення? • Якщо так, то чому випадки домашнього насильства не сприймаються правоохоронними органами як серйозні злочини? Тренерська пропозиція групі • Давайте проведемо дослідження ризику, з яким зіштовхується побита чоловіком жінка, залежно від того, звернеться вона до міліції або ні, а також яке значення при цьому має реакція правоохоронних органів. Для виконання вправи об'єднаємося в три команди. Робота в малих групах Кожна команда отримує картку із завданням. Завдання • Складіть історію потерпілої від домашнього насильства, яка звернулася за допомогою до міліції. Необхідно описати стан жінки, котра зазнає домашнього насильства: що вона відчуває, що думає, як поводиться. Увага! Ситуація розглядається до втручання правоохоронних органів. • Час на роботу команди – 8-10 хвилин. • Потім повернутись до загального кола, де одна людина від команди презентує вашу роботу. У колі провести презентації роботи кожної команди та коротке обговорення їх. Мозковий штурм • На підставі заслуханих історій давайте проаналізуємо ризик, що існує для цих жінок у разі, якщо вони звертаються або не звертаються до міліції за допомогою. Усі відповіді групи записуються в таблицю на дошці або на великому аркуші паперу за формою: Чим ризикує жінка, коли звертається до Чим ризикує жінка, коли вона цього не міліції робить Обговорення • Дайте вашу оцінку реакції міліції на випадки домашнього насильства. Чи вважаєте ви, що реакція міліції є ефективною? Чому так або ні? • Чи влаштовує така ситуація потерпілу? • Чи влаштовує така ситуація працівників міліції? • Внаслідок чого може погіршуватися ситуація в сім'ї, де існує домашнє насильство? • Що потрібно зробити, аби цього не сталося? • Навіщо ми провели аналіз цієї ситуації? Що нам дають ці знання? 123

Тренерський підсумок На жаль, в Україні домашнє насильство не належить до серйозних злочинів і, отже, міліція не вважає випадки домашнього насильства «пріоритетними». Іноді працівники міліції навіть не реагують на звернення жінки за допомогою, а коли реагують, найчастіше з їхнього боку це так звані «профілактичні заходи». З огляду на рівень домашнього насильства, що невпинно зростає, профілактичні заходи, вжиті міліцією, здебільшого виявляються малоефективними. Тому жінки-жертви домашнього насильства рідко звертаються за допомогою до міліції. Замість цього вони часто шукають підтримки і допомоги у сусідів та родичів, намагаються розв’язати проблеми домашнього насильства неофіційними шляхами. Отже, правоохоронні органи мають шукати ефективніший шляхи захисту потерпілих від домашнього насильства. Приблизний час проведення вправи – від 20 до 30 хвилин.

124

Вправа: Пріоритети і цінності в процесі захисту потерпілої від домашнього насильства Мета вправи: - спрямування групи на конкретні зміни у громадській думці, у практиці роботи правоохоронних органів, необхідні для ефективнішої допомоги потерпілій від домашнього насильства жінці; - спрямування групи на необхідні зміни в законодавстві, на нагальність ухвалення ефективного закону “Про домашнє насильство”. Робота в малих групах Присутні об'єднуються в команди (по 3-4 особи). Кожна команда отримує історію виклику міліції з приводу конкретного випадку вчинення домашнього насильства, а також картку із завданням. ЗАВДАННЯ У картці потрібно позначити пункти, з якими ви згодні. Що можуть зробити працівники міліції для потерпілої, приїхавши з приводу вчинення домашнього насильства? • • • • •

Викликати “швидку допомогу”, самостійно надати медичну допомогу. Надати моральну підтримку: заспокоїти жінку та її дітей. Попросити сусідів, родичів допомогти потерпілій. Отримати від потерпілої письмову заяву в міліцію. Провести опитування сусідів стосовно таких інцидентів у цій родині, а також про те, що вони знають про ситуацію в цій сім'ї. • Зробити запит у відділок з приводу того, чи не зафіксовано наявність кримінального минулого в домашнього кривдника. • Ваші пропозиції__________________________________________________ _________________________________________________________________________ _________________________________________________________________________

Яким чином міліція може обмежити доступ кривдника до потерпілої?

• Затримати кривдника на певний час із метою ізоляції. • Ваші пропозиції__________________________________________________ _________________________________________________________________________ _________________________________________________________________________

Яким чином міліція може зменшити ризик насильства для потерпілої, якщо кривдника не затримано? • •

Порадити жінці піти в безпечне місце, або порадити, щоб хтось прийшов до неї. Поговорити з сусідами, щоб вони звернули увагу на цю родину. Якщо здійметься галас, нехай вони самі допоможуть жінці або викличуть міліцію. • Залишити жінці інформацію, куди вона може звернутися за допомогою: до кризових центрів, притулків, соціальних служб, за Телефонами довіри, НЖО. • Ваші пропозиції__________________________________________________ _________________________________________________________________________ _________________________________________________________________________

125

ВАРІАНТ Присутні об’єднуються у команди, кожна команда дістає завдання: відповісти самостійно на ті самі запитання, що й у КАРТЦІ. Свої відповіді команди записують маркером на аркушах паперу (формат А 4), потім кожна команда презентує роботу своєї групи у великому колі. Відповіді команд записуються на великому аркуші паперу. По закінченні вправи тренер /тренерка підбиває підсумки колективної роботи і зачитує перелік можливих дій (кроків) міліції. Запитання для обговорення роботи команд • Які з цих кроків реальні? Оцініть ефективність цих кроків. • Чи вважаєте ви, що можете реально захистити потерпілу від домашнього насильства? Чи маєте Ви для цього достатньо повноважень? • Що вам потрібно для того, щоб ефективно допомогти потерпілій? Які потрібні зміни в законодавстві або інструкціях для дієвішої допомоги потерпілій жінці у разі вчинення домашнього насильства? Тренерський коментар Не можна ефективно допомогти конкретній потерпілій від домашнього насильства жінці без радикальних змін: у громадській думці, у законодавстві, у практиці роботи правоохоронних органів, в інших структурах, від яких залежить розв’язання проблеми домашнього насильства. Надто важливими є зміни у законодавстві. Перш ніж говорити про майбутні бажані зміни в законах, спробуймо оцінити ефективність чинних законів. Робота в колі Провести обговорення оцінки ефективності чинного законодавства за схемою: • Які закони захищають жінку від домашнього насильства? Які існують юридичні процедури запобігання домашньому насильству? • Як вони захищають потерпілу? Яку допомогу вона може дітати негайно? • Які саме дії переслідуються законом як домашнє насильство? 126

• •

Наскільки ефективно вони допомагають попереджати та протидіяти домашньому насильству? Чи вважаєте ви, що для цього достатньо існуючих законів, або ж потрібен новий закон «Про домашнє насильство»? Яким має бути цей закон?

Тренерський коментар Підбиваючи підсумки, слід наголосити, що для ефективної допомоги потерпілим від домашнього насильства бажані зміни в законодавстві. Наша держава, як і більшість інших країн, не має спеціального законодавства про домашнє насильство, керуючись конституційними положеннями, Цивільним і Кримінальним кодексами, які часто не забезпечують адекватних та ефективних засобів протидії домашньому насильству. Необхідне ухвалення спеціального закону «Про домашнє насильство», здатного зупинити епідемію домашнього насильства в нашій країні, забезпечуючи цілісну стратегію протистояння, охоплюючи ширше коло злочинів і надаючи належні засоби судового захисту потерпілих від домашнього насильства. Тож давайте разом поміркуємо стосовно концепції такого закону. Для цього знов об'єднаємося у три команди. Присутніх об'єднують у три команди, кожна команда одержує певний інформаційний матеріал, папір і маркер. Робота в малих групах • • •

Завдання Упродовж 10 хвилин розглянути й обговорити Рекомендації ООН «Зразок Закону про насильство в сім'ї» (витяги). Які рекомендації можливо і необхідно застососувати в нашій країні, а які не підходять і чому? З'ясуйте, хто добровільно доповідатиме про результати роботи вашої команди, і поверніться до спільного кола.

Добровольці від кожної групи почергово(за правилом “добровільної активності”!) презентують у колі результати роботи команди. Запитання всій групі • Отже, які рекомендації ООН можна застосувати в нашій країні? Які неможливо і чому? • Як Ви вважаєте, чи поліпшить роботу з подолання домашнього насильства використання в нашій країні обмежувальних приписів і судових заборон? Чому так, чому ні? Тренерський коментар Кримінальне право не завжди передбачає те, що потерпілі можуть намагатися зберегти сімейні стосунки. Запропоновані в Кримінальному кодексі України покарання домашніх кривдників можуть здатися потерпілій надто жорстокими стосовно їхнього чоловіка/ партнера. Тому важливою є гнучкість у виборі каральних заходів. Увага! Тут можна обговорити з групою окремі положення нового Кримінального кодексу України, стосовно вибору каральних заходів. Разом із тим сучасне законодавство не може гарантувати цілковитої фізичної безпеки для жінок та їхніх дітей. Страх насильства у відповідь на дії жінки є першочерговою причиною того, чому потерпілі часто не подають скарги у випадку домашнього насильства. Захист жінок 127

могли б забезпечити односторонні тимчасові обмежувальні приписи і/або судові приписи, які б забороняли подальше домашнє насильство над жінкою. У світі існує практика вжиття різних засобів судового захисту потерпілої: тимчасові захисні приписи, судові заборони, приписи щодо розпорядження майном, грошові форми судового захисту, примусові програми виправлення, ув’язнення. Така практика допомагає ефективніше захищати жінку в ситуації домашнього насильства. Приблизний час на виконання вправи – від 20 до 40 хвилин. ______________________________________________________________________________ ВАРІАНТ роботи малих груп Цю частину вправи можна провести як окрему вправу – побудова свого закону. Для цього роздайте малим групам Рекомендації ООН «Зразок Закону про насильство в сім'ї» й запропонуйте командам самостійно розробити національний закон «Про домашнє насильство». ______________________________________________________________________________

128

Роздатковий матеріал для першої команди Рекомендації ООН «Зразок Закону про насильство в сім'ї» Дії, що кваліфікуються як насильство в сім'ї Усі дії, пов'язані з фізичним, психологічним та сексуальним насильством, спрямованим проти жінок, вчинені на гендерній основі однією чи кількома особами в межах одного дому чи міжособистісних відносин, починаючи від простого нападу і аж до побиття за обставин, які обтяжують вину, зокрема викрадення, погрози, залякування, примушування, переслідування, словесні образи, протиправне чи насильницьке проникнення в житло, підпалення, знищення майна, сексуальне насильство, згвалтування дружини її чоловіком, насильство, пов'язане з вимаганням посагу та викупу за наречену, ушкодження жіночих геніталій, насильство, пов'язане з експлуатацією шляхом проституції, насильство щодо хатніх робітниць та замах на вчинення цих дій варто кваліфікувати як «насильство в сім'ї». Фрагменти Рекомендацій • Закон про домашнє насильство повинен у прямій формі криміналізувати та забороняти домашнє насильство над жінками. • Закон повинен охоплювати партнерів/подружжя, які живуть разом, а також колишнє подружжя/партнерів. • Закон повинен встановлювати та визначати якнайширше коло заборонених насильницьких дій у сім'ї, включно з психологічним та сексуальним насильством, а також традиційну практику пробачення насильства. • Закон має детально розглядати механізм подання скарг, включати обов'язки працівників міліції й альтернативну процедуру подання скарг. Альтернативна процедура подання скарг містить положення, за яким скаргу з приводу насильницьких дій в сім'ї можуть зареєструвати в поліції не тільки потерпіла, а й родич/родичка, друг/подруга чи людина, до якої потерпіла звернулася за допомогою. • Закон має передбачати обов'язки судових посадових осіб; процедуру переслідування з кримінального та цивільного судочинства. • У законі має бути оговорено надання допомоги потерпілим і навчання працівників правоохоронних органів та консультантів (розроблення і виконання просвітницьких та навчальних програм для працівників міліції, судових чиновників та спеціальних консультантів, які надаватимуть допомогу міліції, суддям, потерпілим від насильства та порушникам). • Закон передбачає посилення покарань та заходів судового захисту від порушників. • Закон передбачає, що держава не має дозволяти релігійні чи культурні практики, які перешкоджають надання всім жінкам повного захисту відповідно до цього закону.

129

Роздатковий матеріал для другої команди Рекомендації ООН «Зразок Закону про насильство в сім'ї» Односторонній тимчасовий обмежувальний припис Закон повинен ввести і забезпечити тимчасові обмежувальні приписи. Ці приписи мають бути легкодоступними для потерпілої та захищати жертву, родича/ родичку, соціального працівника чи особу, яка надає потерпілій допомогу, від подальшого насильства чи загрози насильства. У разі існування серйозної загрози життю, здоров'ю та добробуту потерпілої і неможливості гарантувати її безпеку до одержання судового припису, жертва/позивачка, її родич/родичка, соціальний працівник можуть звернутися до судді або іншої посадової особи за наданням екстреної допомоги у вигляді надзвичайного тимчасового обмежувального ордера, що має бути оформлений упродовж 24 годин від моменту скоєння насильства. Надзвичайний тимчасовий обмежувальний ордер може бути виданий за заявою жертви насильства в сім'ї у випадку, коли постраждалий побоюється за свою безпеку, або відповідач вирішив не з'являтися в суді або ховається. Надзвичайний ордер може містити попереднє розпорядження проти подальшого насильства і/або попередження кривдника/відповідача про неприпустимість переслідування жертви насильства і втручання у використання позивачкою власності, включно із спільним домогосподарством. Впродовж терміну дії надзвичайного тимчасового обмежувального ордера може бути винесене розпорядження суду з метою: • примусити кривдника залишити сімейний будинок; • врегулювати доступ порушника порядку до дітей; • обмежити контакти кривдника із потерпілою на роботі та в інших місцях, де вона часто буває; • примусити кривдника відшкодувати витрати на лікування постраждалої; • обмежити одноосібне використання спільного майна; • поінформувати постраждалу і кривдника, що в разі порушення кривдником обмежувального ордера, він може бути заарештований і покараний; • поінформувати постраждалу, що незалежно від використання обмежувального ордера в рамках законодавства про насильство в сім'ї, вона може звернутися до прокурора, щоб порушити кримінальну справу проти кривдника; • поінформувати постраждалу, що незалежно від використання обмежувального ордера в рамках законодавства про насильство в сім'ї і заяви про порушення кримінальної справи, вона може почати цивільний процес і порушити справу про розлучення, окреме проживання, відшкодування збитків і компенсацій; • зажадати, від сторін виконання свого обов'язку щодо інформування суду про всі цивільні судові процеси, процеси в суді для неповнолітніх і/або карному суді, що торкаються кожної сторони. Екстрені заходи можуть передбачати, що надзвичайний тимчасовий обмежувальний ордер зберігатиме чинність аж до видачі судового ордера, яка має відбутися не пізніше, ніж за 28 днів від набуття чинності надзвичайного тимчасового обмежувального ордера. Постраждалу слід поінформувати про таке: • незалежно від використання надзвичайного тимчасового обмежувального ордера в рамках законодавства про насильство в сім'ї, вона може звернутися за додатковим судовим 130

• •

охоронним ордером, щоб захистити себе від подальшого насильства, за поновленням цього судового охоронного ордера і/або до прокурора, щоб порушити кримінальну справу проти кривдника; звернення за надзвичайним охоронним ордером жодною мірою не впливає на доступність для неї інших заходів у рамках цивільного судочинства – таких, як право порушити справу про окреме проживання, розлучення, відшкодування збитків; повідомивши позивачку за 24 години, відповідач може починати клопотатися про скасування або модифікацію тимчасового обмежувального ордера.

Наслідком порушення надзвичайного обмежувального ордера буде обвинувачення в неповазі до суду, штраф і позбавлення волі. Роздатковий матеріал для третин команди Рекомендації ООН «Зразок Закону про насильство в сім'ї» Охоронний ордер 1. Закон повинен ввести і забезпечити судові охоронні ордери. Ці ордери мають бути легкодоступними для потерпілої і захищати жертву насильства, родича/родичку, соціального працівника або особу, яка надає допомогу, від подальшого насильства або погрози насильства. 2. Коли існує серйозна загроза життю, здоров'ю і добробуту жертви насильства і малоймовірно, що вона перебуватиме в безпеці до одержання судового ордера, жертва/позивачка, її родич/родичка, соціальний працівник можуть звернутися до судді або іншої посадової особи за наданням екстреної допомоги у вигляді надзвичайного тимчасового обмежувального ордера, що має бути оформлений впродовж 24 годин від вчинення насильства. Звернутися за охоронним ордером можна під час або до закінчення терміну дії надзвичайних обмежувальних ордерів або незалежно від таких ордерів. Після одержання судового охоронного ордера чинність тимчасових або надзвичайних ордерів припиняється. 3. Звернутися за охоронним ордером може сама постраждала, родич/родичка, соціальний/а працівник/ця або особа, яка надає допомогу. 4. З боку судів потрібно провести слухання протягом 10 днів із моменту подання скарги й звернення за охоронним ордером. • Судовий охоронний ордер може передбачати окремий або всі наступні заходи: утримувати кривдника/відповідача від заподіяння подальшої шкоди жертві/позивачці, залежним від неї членам сім'ї, іншим родичам і особам, що надають їй допомогу; примусити відповідача залишити сімейний будинок незалежно від того, хто володіє цією власністю; • примусити відповідача вможливити надати позивачці користування автомобілем і/або іншим особистим майном; • врегулювати доступ відповідача до дітей; • утримувати відповідача від контактів із позивачкою на роботі та в інших місцях, які вона часто відвідує; • примусити відповідача відшкодувати витрати позивачки на лікування, консультування або перебування в притулку; • заборонити одноосібне користування спільним майном.

131

Вправа: Ділові ігри Мета вправи: опрацювання ситуацій домашнього насильства і пошук оптимальних шляхів виходу. Цю вправу можна проводити після вправи «Чому вони залишаються». 1. Гра “Робота з потерпілою” •

Послухаємо історію жінки, яка постійно зазнає домашннього насильства.

Тренер /тренерка читає історію Аліни П.: У киянки Аліни П. склалася дуже важка життєва ситуація. Вона вийшла заміж за коханого і через рік народила дочку. Але чоловік почав пити і за кілька років перетворився на алкоголіка. Постійні скандали виснажили душу, дочка почала погано вчитися і захворіла на енурез. Аліна розлучилась, але її біди на цьому не закінчилися. Спроби розміняти житло – невеличку квартирку, на останньому поверсі без ліфта – успіху не мали. Чоловік почав її бити і знущатися з неї. Аліна писала заяви в міліцію. Колишнього чоловіка іноді забирали, проводили «роз'яснювальні бесіди», але на цьому справа і закінчувалася. До того ж останнім часом він намагався «не лишати слідів» – відверто не бив, але знущався, використовуючи інші, не менш болючі методи. До квартири зачастили п’яні дружки та жінки легкої поведінки. Зрештою Аліна пішла в міліцію і написала заяву про те, що якщо їй не допоможуть, вона попросту вб'є колишнього чоловіка, бо це єдиний вихід для збереження психічного здоров'я дочки. За матеріалами української преси

Завдання • Пропонуємо вам зіграти у ділову гру. Для гри потрібні дві особи, які гратимуть ролі: Дільничного інспектора (оперативного працівника) і Потерпілої. Хто хоче зіграти ці ролі? Двоє осіб отримують опис ролі (див. Роздаткові матеріали). • Той, хто гратиме роль дільничного, додатково одержує “шпаргалку” за умови, що він нею скористається лише в разі, коли не зможе самостійно надати пораду потерпілій. Увага! Роль жінки краще зіграти комусь із тренерської команди або людині, з якою Ви заздалегідь домовитеся про те, як саме потрібно грати цю роль. Тренерська підказка Необхідно допомогти присутнім усвідомити ситуацію і характеру діючих осіб, а потім допомогти розіграти сценку «акторам». По закінченні ділової гри варто провести деролізацію. Для цього обговоріть з «акторами» їхні почуття під час виконання ролей. Запропонуйте умовно «зняти маску». Одним із корисних кінетичних способів виходу з ролі є пропозиція «акторам» обійти навколо свого стільця – і в такий спосіб знову стати самими собою. Потім розпитаєте глядачів та глядачок про їхні почуття і враження від побаченого. І тільки тоді можна переходити до обговорення сценки, до дискусії з проблеми, до інформаційного доповнення гри.

Запитання для обговорення після гри: • Як ви вважаєте, чому жінка так поводиться? • Чи змінило ситуацію те, що представник правоохоронних органів почав консультувати жінку, пропонуючи їй свою допомогу? • Яким чином ви можете допомогти цій жінці? Чи справді Ви можете зробити для неї усе, що записано в Шпаргалці до ролі? • Чому представник правоохоронних органів у разі вчинення домашнього насильства не завжди може допомогти потерпілій жінці? 132

•

Чи існує спеціальне навчання (підготовка/перепідготовка) правоохоронців щодо того, як їм треба діяти в разі виклику з приводу домашнього насильства? • Яким чином правоохоронці набувають досвіду розв′язання проблем, з якими вони стикаються під час викликів з приводу вчинення домашнього насильства – через практичну діяльність або в навчальних закладах? • А як краще підготувати спеціаліста? Що для цього потрібно? • Чи потрібні спецкурси з протидії домашньому насильству в навчальних закладах МВС? • Чим була корисною для вас ця ділова гра? Якого досвіду можна набувати з такої ділової гри? Приблизний час на виконання вправи – 25-30 хвилин. Роздатковий матеріал: Роль представника правоохоронних органів: До Вас постійно звертається жінка, котра тривалий час потерпає від домашнього насильства. Ви вже неодноразово говорили з колишнім чоловіком потерпілої, попереджали його про неприпустимість такої поведінки. Він перестав її бити. Чого ж вона хоче іще?

Роль потерпілої від домашнього насильства жінки: Ви вже вкотре звертаєтесь до дільничного. Ви вважаєте, що він не бажає Вам допомогти. Але Вам нікуди більше звернутися. Ви потребуєте захисту від домашнього насильства і хочете, щоб дільничний вирішив усі Ваші проблеми, у тому числі фінансові, майнові. Ви говорите істеричним тоном, плачете, погрожуєте дільничному поскаржитися начальству на його бездіяльність. Ваша мета – будьщо дістати захист від насильства, але Ви не знаєте, як це зробити. Для Вас конче важливо, щоб Вас уважно вислухали. Ви у розпачі, але Ви не можете чітко сформулювати свої претензії і висловитисвої прагнення. Нарешті Ви вирішили написати заяву в міліцію, в якій погрожуєте вбити свого колишнього чоловіка.

“Шпаргалка” до Ролі представника правоохоронних органів Ви можете надати потерпілій такі поради: 1. Якщо дозволяють розміри квартири, Ви можете розділити особовий рахунок, тобто перетворити її на комуналку і згодом обміняти свою кімнату на іншу. Згоди колишнього чоловіка на це не потрібно. 2. Ви можете зробити примусовий розмін. Для цього слід знайти й запропонувати кілька варіантів. Якщо колишній чоловік відмовлятиметься від них, то в третій раз суд має право, з огляду на всі обставини, вирішити питання на Вашу користь – як матері з дитиною, а саме – просто виписати колишнього чоловіка з квартири. Щоб розміняти житло, я надам Вам відповідну довідку і виступлю свідком на суді. Щоб виселити кривдника, я теж готовий особисто свідчити у суді, а також надати відповідні документи, які свідчитимуть, що кривдник руйнує квартиру і б'є Вас. 3. Якщо квартира приватизована, її можна продати і купити окремі квартири чи кімнати. 4. Ви можете позбавити насильника батьківських прав – для цього я повідомлю про Вашу ситуацію органам опіки і піклування та виступлю свідком у суді.

5. Ви можете притягти кривдника до кримінальної відповідальності за несплату аліментів. 6. Намагайтеся себе убезпечити на час розв′язання квартирного питання. Якщо ситуація стає загрозливою для Вашого життя та життя дівчинки, доцільно буде тимчасово піти з дому. Поживіть у батьків, у друзів, зніміть куток чи квартиру. 7. Якщо у Вас для цього немає грошей або можливостей, Ви можете звертатись до райвідділу міліції щоразу, коли домашній кривдник починає буянити. А я попереджу чергового й оперативників нашого районного відділку, щоб вони уважно ставились до кожного Вашого виклику.

2. Ділова гра “Виклик на випадок домашнього насильства” 133

Тренерська бесіда з учасниками й учасницями • Як учиняти тим, хто став свідками домашнього насильства? • Які запитання потрібно ставити потерпілій і свідкам у випадку вчинення домашнього насильства? • Що відбувається під час виклику, як потерпіла і кривдник реагують на Ваше втручання? Робота в малих групах Присутні на тренінгу об'єднуються в три команди. Кожному члену команди роздайте картку, на якій вказана його роль. Перелік ролей: Правоохоронець (чи два правоохоронця), Потерпіла, Кривдник, Сусіди. Завдання • Придумайте ситуацію втручання правоохоронних органів у випадку домашнього насильства й обговоріть ваші дії відповідно отриманих ролей. Потім розіграйте свою сценку. На підготовку сценки відведено 10 хв. Увага! Команди показують свої сценки по черзі. При йьому використовується «добровільної активності».

правило

Обговорення в колі Перелік можливих питань для обговорення • Чим відрізняються побачені нами три сценки? • Як Ви думаєте, якого досвіду можна набути з такої ділової гри? • Чоловік б'є дружину, бо він алкоголік? Чи вирішить проблему домашнього насильства лікування від алкоголізму? Чи перестане чоловік бити дружину, якщо не питиме? • Існує думка, що жінкам подобається, коли їх б'ють. Ви з цим згодні? • А якщо потерпіла у відповідь на насильство сильно травмувала або вбила кривдника? Чи буде вона засуджена? Увага! В обговоренні відповідей на це запитання скористайтеся статтями 36,37, а також статтями 116, 123, 124 нового Кримінального кодексу України. • Що трапиться, якщо потерпіла відмовитися порушувати кримінальну справу? Як Ви до цього ставитесь? Як Ви маєте поводитися в такому випадку? Чи варто змінити законодавство, щоб давати хід справі незалежно від заяви потерпілої, тобто щоб кримінальні справи за обвинуваченням у злочинах, що можна віднести до домашнього насильства, стали справами публічного звинувачення? • Чи варто змінити процедуру і проводити попереднє розслідування у випадках вчинення домашнього насильства? • Чи можна лишати розв′язання проблеми домашнього насильства лише на потерпілу? • Як Ви визначите міру небезпеки для потерпілої? Коли, за яких обставин у випадках домашнього насильства існує реальна загроза життю та здоров'ю жінки? • Що Ви маєте робити, щоб захистити потерпілу? • Як Ви вважаєте, яким є найважливіше завдання під час втручання у випадку вчинення домашнього насильства?

Тренерський коментар 134

Першим і найважливішим завданням працівників міліції, які втручаються в ситуацію домашнього насильства, є усунення загрози життю та здоров'ю жертви. Насамперед Ви маєте захистити постраждалу від насильства жінку. Потерпіла має бути впевненою в тому, що міліція керується законом і що цей закон на боці постраждалої сторони. Крім того, жертву домашнього насильства необхідно забезпечити докладною інформацією про її права і можливість отримання допомоги; про конкретні місця, де їй можуть надати таку допомогу. Продовження обговорення • Якими бувають наслідки вашого втручання? • Ваше ставлення до кривдника? Що Ви робите, коли він Вас ображає або поводиться агресивно? Чи потрібно тримати себе в руках навіть тоді, коли чуєш від затриманого образливі слова на свою адресу? • Які існують засоби втручання правоохоронних органів, що не збільшують насильство? Тренерська інформація Легко піти шляхом накладення насильства на насильство й ужити жорстких правових заходів проти домашнього кривдника. Але це навряд чи змінить його. В такому разі втручання міліції може лише збільшити насильство: – кривдник говорить голосно, а працівники міліції ще голосніше; – кривдник нецензурно лається і працівники міліції так само тощо. Здається, це божевільня: всі волають, агресія зростає, працівники міліції застосовують наручники, кривдника б'ють… Все це зайве переконує домашнього насильника у слушності його дій і переконань: хто має владу, той і керує; проти слабкого варто застосовувати насильство. В результаті такого втручання кривдник нічого не навчиться. Він кричить до потерпілої: “Я тобі цього не подарую, ти в цьому винна... Зажди, от я повернуся... ” Як Ви думаєте, що в цю хвилину почуває жінка? Чи не тому вона і поспішає забрати свою заяву? Давайте уявимо іншу сцену – працівники міліції розмовляють спокійно, звертаються на «Ви» до агресивного чоловіка. У відповідь на образи кривдника не ображають його, а інформують про існування Закону, який вони представляють. Тобто, працівник міліції стоїть на позиції: «Я просто виконую свої обов'язки. Ви порушили Закон, це має певні юридичні наслідки, і Ви будете за це відповідати». У такому випадку потерпіла не має стосунку до втручання міліції. Адже йдеться про відносини кривдника та державної структури, коли дії працівників міліції продиктовані Законом. Тоді кривдник починає замислюватися і змінювати свою поведінку. Тренерський підсумок 1. У випадку вчинення домашнього насильства слід ужити засоби втручання, які не посилюють насильства. 2. Для поліпшення ефективності вашої роботи, для вашого самозахисту потрібні зміни в законодавстві. Найбільш ефективним було б ухвалення закону «Про домашнє насильство». Запропонуйте групі обговорити, яким чином поліпшити роботу з потерпілою. Запитання для обговорення • Що вам найбільше заважає, можливо, навіть дратує під час виїзду на випадки домашнього насильства? Як би ви порадили потерпілій поводитись під час розмови з міліцією? На дошці або великому аркуші паперу запишіть ідеї групи: що саме в поведінці або розповіді потерпілої могло б допомогти міліції у випадку домашнього насильства. 135

3. Обговорення в колі Роздайте присутнім Інформацію про польський досвід роботи з жертвами домашнього насильства (див. Інформація про акцію втручання у випадках домашнього насильства). Обговоріть (з огляду на запланований Вами час) ті пункти, які викликали зацікавленість у групи, а також допоможіть групі усвідомити користь від цих знань. Приблизний час на виконання вправи – від 30 хвилин до години і більше. Польський досвід акції втручання у випадках домашнього насильства Роздатковий матеріал Під час розмови з жертвою насильства необхідно: • • • • • • • •

• •

• • • •

Стосовно жінки виявляти повагу і розуміння. Адже рішення про виклик міліції є спробою протистояти агресивному чоловіку, а ця спроба дуже часто здійснюється в ситуації крайньої небезпеки. Звертати увагу на всі сигнали, що можуть свідчити про застосування насильства, наприклад: сліди побиття, ознаки переляку, жаху, тремтіння рук або навіть всього тіла, емоційна неврівноваженість, роздратування, плач, апатія. Переконати жінку в тому, що ви перебуваєте тут з метою допомогти їй. Уважно вислухати розповідь про перебіг інциденту. Чітко назвати те, що відбулося, насильством – дуже важливо, щоб жертва дізналася, що все нею пережите є застосуванням насильства, а не якимось конфліктом, що можна розв’язати, змусивши винуватця пообіцяти виправитися. Відзначити, що насильство в сім'ї вважається серйозною проблемою і тлумачиться законом як злочин. Сказати, що ніхто не має права застосовувати насильство до інших людей і що нічим не можна виправдати насильство. Переконати жінку, що вона не винна в тому, що сталося, і за насильство відповідає той, хто його чинить. Варто зважати на те, що жертв домашнього насильства впродовж багатьох років піддають специфічній психічній “обробці”, метою якої є переконати жертву в тому, що домашнє насильство – це їхня провина, що кращого вони не заслуговують. Надати жінці допомогу і переконати, що закон на її боці. Забезпечити жінку конкретною, найкраще – письмовою інформацією про те, де і яку допомогу вона може отримати, заохотити її скористатися цими пропозиціями про допомогу, залишаючи їй на власний розсуд прийняття рішення про те, коли і в який спосіб шукати допомогу. Однак слід переконати її, що чим швидше вона це зробить, тим раніше буде покладено край її стражданням. Обов'язково наголосіть існування різноманітних можливостей отримання допомоги.

Чого не потрібно робити під час розмови з жертвою насильства: Виявляти нетерпіння, роздратування, злість. Обтяжувати її відповідальністю за те, що трапилося. Ставати на бік винуватця насильства. Легковажно ставитися до факту вчинення насильства. 136

• • • • • •

• • • • •

Виявляти сумнів щодо правдивості свідчень жертви. Умовляти жертву насильства змиритися з ситуацією. Умовляти її до зміни поведінки як гарантії припинення насильства. Відмовляти у допомозі до моменту подання заяви про злочин. Говорити їй, що вона мусить сама собі зарадити у цій ситуації. Покладати на неї відповідальність за подальшу долю винуватця після встановлення факту насильства, наприклад: “Через Вас Ваш чоловік матиме проблеми, він може потрапити до в'язниці”. Під час акції втручання правоохоронець стосовно винуватців домашнього насильства, які перебувають у нетверезому стані, не повинен: Дозволити спровокувати себе, дати втягнути у дискусію. Бути занадто брутальним, що може спричинити агресію винуватця. Глузувати, ображати, шарпати, бити, висміювати особу в нетверезому стані. Вживати нецензурні слова. Пропонувати йому піти спати, вийти прогулятися, пообіцяти, що не буде більше так поводитися. П'яний винуватець охоче погоджується на таку пропозицію, а коли представники правоохоронних органів йдуть, він починає розправу. І те, що жертва вдруге не викликає правоохоронців, свідчить не про те, що вона перебуває в безпеці, а тільки про те, що вона перестала вірити в дієвість їхньої допомоги. Відмова від втручання стає сигналом для винуватця. Він вважає, що його дії можна виправдати, а поліцейських можна легко послати «на всі чотири сторони».

Винуватець домашнього насильства має отримати чітку інформацію про те, що: • Застосування різного роду насильства до інших є злочином, який переслідується законом. • Його поведінка фактично вже потрапила в поле зору захисників закону. • Закон на боці потерпілої, жертву будуть охороняти і вона дістане необхідну допомогу та підтримку. • Його поведінка не має жодного виправдання і він нестиме за неї відповідальність. • • • • • • •

Запобіжні заходи, що вжито до винуватця, передусім мають: Створити безпечну ситуацію в родині. Запобігти акти насильства у майбутньому; послабити або зовсім позбавити винуватця почуття безкарності. Переконати винуватця, що його вчинки призведуть до серйозних наслідків і покарання. Забезпечити потерпілу систематичною опікою у вигляді періодичних візитів з метою контролю поведінки винуватця і вивчення ситуації через оточення винуватця, наприклад: розмови з родиною, сусідами. Почати накопичення відповідної документації стосовно вжитіх заходів. Інформувати представників інших служб, котрі діятимуть у межах своїх повноважень. Застерегти винуватця, що в разі подальших насильницьких дій до нього буде вжито серйозніших запобіжних заходів.

Розмови з винуватцем домашнього насильства слід проводити дуже відповідально. Якщо винуватець попри усі перестороги не змінить своєї поведінки, необхідно негайно застосувати всі санкції, про які його було попереджено раніше. В противному разі почуття безкарності посилюється, і домашнє насильство може зростати. 137

Поведінку винуватця домашнього насильства, який перебуває на свободі і має змогу контактувати з жертвами, треба систематично контролювати, одне слово, “не спускати з ока”. Матеріали взято з книги Ханни Дороти Сасаль “Блакитні картки” (переклад і видання Winrock International, 1999).

Інформаційна вправа: «Блакитні картки» Мета вправи: інформація й обговорення польського досвіду втручання у випадку домашнього насильства; знайомство з документацією “Блакитні картки”. Тренерський вступ 138

Зараз ми ознайомимося з досвідом польських правоохоронців у сфері запобігання та профілактики домашньому насильству. Польська система правоохоронних та соціальних органів дістала у спадок від тоталітарних часів (як і наша держава) чітку організаційну структуру, яка не була готова реально захистити від домашнього насильства. Польські поліцейські нарікали на те, на що нарікають і наші правоохоронці: що потерпілі жінки забирають свої заяви, що покарання за легкі тілесні ушкодження не дають можливості обмежити дії домашнього кривдника. З огляду на весь комплекс проблем, їх взаємозв’язок і можливості урядових та неурядових організацій, у Польщі було розроблено комплексну програму протидії домашньому насильству за назвою “Блакитна лінія”, а в ній як елемент створено програму “Блакитні картки”. Ідея програми “Блакитні картки” не є новою і не замінює сталих процедур втручання правоохоронних органів. Проте для підвищення ефективності втручання поліцейських у ситуацію домашнього насильства експерти проаналізували кожну їхню дію і розробили систему поведінки поліцейського, а також шаблони документів (“Блакитні картки”), які він має заповнювати під час втручання. Ці картки мають чітку структуру і систему заповнення, у процесі розгляду кримінальної справи в суді вони є доказом того, в якій формі вчинене домашнє насильство, хто є насильником і якими були наслідки. Крім того, картки містять чіткі інструкції поведінки поліцейського в кожній із можливих ситуацій, що виникли під час втручання. Давайте у нашому колі докладніше обговоримо документацію “Блакитні картки”. Роздайте присутнім Роздатковий матеріал. Робота в колі Запитання для обговорення • Якими є завдання документації “Блакитні картки”? Для чого потрібна ця процедура? Тренерська підказка та інформація Див. Роздатковий матеріал • Чи покладає нова процедура додаткові обов’язки на правоохоронців? Тренерська підказка та інформація Поясніть групі, що нова процедура дій не впроваджує і не покладає на правоохоронців додаткових обов’язків, бо йдеться лише про новий підхід. Основною вимогою є дієвість упроваджуваних заходів, що проявляється в негайній реакції патрульних служб та у швидкій появі дільничного в родині, де виявлене насильство. • Що дає нова процедура? Яка від неї користь для правоохоронців? Тренерська підказка та інформація Поясніть групі, що: - Нова процедура суттєво впливає на поліпшення іміджу поліцейського, в якому починають вбачати особу, котра допомагає людям і служить суспільству. - Нова процедура забезпечує взаємодію патрульних служб із дільничними, що зумовлює до поглиблення знань про криміногенні явища в районі діяльності дільничного і надає можливість для різнобічного використання отриманої інформації (між іншими секціями). - Такий підхід допомагає осмислити сутність насильства, розвиває навички ведення розмови з винуватцем і жертвою, ламає стереотипи поведінки, яка обмежувалася, як 139

правило, механічними рішеннями, спрясованими не на розв′язання, а передусім на прагнення якнайшвидше позбутися справи. Нова процедура є для винуватця сигналом, що він не може розраховувати на подальшу безкарність. Користування новою процедурою в присутності винуватця насильства наголошує серйозність ситуації і сприяє зменшенню почуття безкарності у винуватця, що може привести до припинення ним агресивних дій. Нова процедура дає можливість більш ефективно протистояти насильству в родині та у рамках своїх повноважень забезпечити безпеку жертвам насильства. Нова процедура вможливлює надання дієвої допомоги жертвам, навіть тоді, коли у подальшому не застосовуються юридичні санкції (можливість попереджувальних заходів із запобігання ескалації насильства, забезпечення контакту з іншими соціальними службами відповідно до специфіки випадку).

• Для чого потрібен додаток до «картки С»? Тренерська підказка та інформація Поясніть групі, що жертви насильства в момент втручання, як правило, перебувають у стані сильного стресу, зумовленого як пережитим щойно страхом і стражданнями, так і присутністю поліцейських, а крім того ще й невизначеністю фіналу усієї цієї ситуації. Тому не можна розраховувати на те, що вони зможуть усвідомити та запам’ятати ба й взагалі почути те, що їм говорять. Єдиним розумним виходом буде залишити листівку, до якої жертва зможе зазирнути, коли вщухнуть емоції чи коли вона прийме рішення про пошуки допомоги. Кваліфіковане роз’яснення і забезпечення жертви письмовою інформацією про її права, про можливості отримання допомоги, а також про місцеві осередки, до яких вона може звернутися за допомогою й підтримкою, є конкретною пропозицією, що підсилює почуття безпеки і уможливлює спокійне обміркування ситуації та звернення за допомогою в момент прийняття такого рішення. •

Як Ви вважаєте, що необхідно було провести в Польщі для впровадження процедури “Блакитні Картки”? Тренерська підказка та інформація Наголосіть групі, що впровадження процедури “Блакитні Картки” на території всієї країни мало бути відповідно підготовлене. Для цього необхідні: - Добір і підготовка осіб, які координують упровадження на місцевому рівні. - Детальне ознайомлення з процедурою осіб, які здійснюють її впровадження. - Забезпечення осіб, які здійснюють впровадження процедури, путівниками, щоб вони у будь-який момент могли ними скористатися. - Підготовка точного переліку пунктів допомоги для жертв домашнього насильства у цій місцевості (додаток до Картки С) і забезпечення поліцейських, соціальних працівників і представників інших служб, які впроваджуть нову процедуру, бланками документації. - Особлива підтримка осіб, які впроваджують процедуру, передусім на початковому стані. (Йдеться здебільшого про постійний контакт із поліцейськими, соціальними працівниками і представниками інших служб, зайнятих упровадженням Блакитних карток, з метою виявлення поточних сумнівів, допомоги у подоланні труднощів, підтримки їхніх дій, а також полегшення контактів з іншими службами.) - Проведення зустрічей представників служб, зайнятих упровадженням процедури в місцевому середовищі. Тобто створення можливостей для контактів і співпраці між представниками різних служб. 140

Підготовка списку осіб із місцевого середовища, які пройшли курс протидії насильству в родині і можуть допомогти у впровадженні нової процедури. (Мається на увазі, що кожна особа, яка пройшла курс протидії насильству в родині і/або орієнтується в процедурі втручання, буде надзвичайно цінною при впровадженні Блакитних Карток.)

•

Чи можемо ми в нашій країні запровадити акцію втручання, подібну до польської? Що для цього необхідно? Яка нам від цього буде користь?

•

Тренерський підсумок Отже, система “Блакитні картки”, використовувана польськими правоохоронними органами, є реальним зразком того, як не змінюючи в цілому системи правоохоронних органів, існуючого законодавства та самих принципів діяльності всіх ланок державних органів, можна розв′язувати проблему домашнього насильства. Тому польський досвід є корисним і доволі прийнятним для запровадження в Україні. Втім, для цього необхідне проведення істотної підготовчої роботи: - широке поінформування населення про акцію; - посилена підготовка всіх спеціалістів, залучених до неї; - створення коаліції взаємоузгоджуваних дій між усіма державними і недержавними структурами, залученими до акції; - надання нових повноважень соціальним службам, створення нових видів послуг залучених служб тощо. Підсумовуючи, ще раз наголосимо: впровадження такої процедури потребує модифікації польського досвіду з огляду на реалії українського життя і серйозну підготовчу роботу. Приблизний час на виконання вправи – 20- 25 хвилин. Роздатковий матеріал Польський досвід акції втручання у випадках домашнього насильства Документація “Блакитні картки” Увага! У документації “Блакитні картки” ми вживаємо рівнозначні, взаємозамінні терміни: “жертва”, “потерпіла”. Завдання документації «Блакитні картки» • Полегшення поліцейським точної реєстрації слідів і подій на місці інциденту, а також реєстрації ужитих ними заходів. • Надання жертві (жертвам) домашнього насильства юридичної інформації про можливості подальших пошуків допомоги. • Пробудження у жертви (жертв) домашнього насильства прагнення захистити свої права і шукати допомоги. • Полегшення жертві (жертвам) процесу підготовки нотаток про перебіг інциденту, що може бути корисним під час наступних заходів стосовно винуватця насильства. • Надання жертві можливості підготувати письмове прохання про допомогу, наслідком чого може бути схилення жертви до надання свідчень, необхідних для порушення розслідування у відділку поліції, а також зацікавлення відповідних соціальних служб наявною в родині ситуацією насильства. 141

• • • •

Полегшення дільничному вжиття подальших попереджувальних заходів у родині, де застосовується насильство, а також удосконалення співпраці з іншими службами, що протидіють насильству в сім′ях. Використання документації слідчим відділом і прокуратурою під час розслідування і передання справи до суду. Використання документації відділом/секцією у справах неповнолітніх за ситуації, коли в родині кривдять дітей. Полегшення розпізнання явища домашнього насильства, масштабу небезпеки і, як результат, вжиття відповідних запобіжних заходів.

Документація “Блакитні Картки” складається з 4-х карток: 1. РАПОРТ про проведену акцію втручання, зумовлену домашнім насильством (його готує радіооператор) називається “Картка А”. 2. СЛУЖБОВА ЗАПИСКА З ПРИВОДУ НАСИЛЬСТВА В РОДИНІ, підготовлена працівником поліції під час або після втручання, називається “Картка В”. Вона призначена для запису повних даних про потерпілих осіб й усіх учасників події, для відображення власної оцінки перебігу інциденту і оцінки його учасників для відображення поведінки сторін. У ній також фіксуються заходи, вжиті до вказаного винуватця, та дії щодо потерпілої і дітей – жертв чи свідків насильства. 3. ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ЖЕРТВ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА, призначена для передання з рук працівника поліції до рук потерпілої, називається “Картка С”. У цій картці жертва знайде роз’яснення про те, що насильство в родині є порушенням її прав і злочином, який переслідується законом, про що свідчать наведені в карті статті кримінального кодексу. Картка також призначена для підготовки потерпілою стислої і детальної довідки про перебіг інциденту, а також про її попередній досвід, пов’язаний із застосуванням насильства в її родині. Потерпілій дають словесне роз’яснення, що ці нотатки будуть в нагоді, якщо вона забажає свідчити у цій справі. Картку вручать разом із додатком, що інформує про місцеві пункти допомоги. 4. ПРОХАННЯ ПРО ДОПОМОГУ називається “Картка Д”. Вона призначена для заповнення жертвою і підлягає поверненню працівникам поліції, які здійснювали акцію втручання. Заповнення картки з підкресленням рядка “надання мені допомоги в рамках повноважень поліції”, підпис під нею і передання її працівникам поліції, які здійснювали втручання, може стати підставою для затримання винуватця насильства і/або вжиття інших запобіжних заходів стосовно винуватця. Картка Д виконує важливу психологічну функцію. Вона дає жертві можливість самостійно прийняти рішення про звернення по подальшу допомогу. Тому поліцейський інформує жертву про добровільність заповнення картки і в жодному разі не вдається до примусу. На прохання жертви їй також можуть залишити незаповнену картку, поінформувавши про те, що вона зможе її заповнити і подати пізніше. Матеріали взято з книги Ханни Дороти Сасаль “Блакитні картки” (переклад і видання Winrock International, 1999).

142

Вправа: Робота державних структур з подолання домашнього насильства Мета вправи: показати правоохоронцям необхідність узгоджених дій для подолання домашнього насильства, а також необхідність спільної роботи з іншими державними органами та службами. Робота в малих групах Присутніх об'єднують у п'ять команд: Міліція, Суд, Прокуратура, Соціальні служби, Охорона здоров'я (учасники потрапляють у різні команди випадково). Кожна команда одержує картку, де записана назва структури, яку представляє команда, та перелік запитань. Команда також отримує великий аркуш паперу (ватману) і маркер.

• • •

КАРТКА Завдання Яким чином ваша служба бере участь у допомозі жінці, яка постраждала від домашнього насильства? Що вона для цього робить? Що необхідне для поліпшення існуючої практики роботи вашої служби? Яка допомога потрібна від інших структур? Які нові підходи можна застосовувати, які нові послуги може надавати ваша служба, що для цього необхідно?

За 15 хвилин підготуйте письмовий звіт за цими запитаннями на робочому аркуші паперу, визначіть, хто буде презентувати роботу команди, і поверніться у велике коло. Провести обговорення роботи команд у великому колі. У разі потреби тренерська команда надає групі необхідну інформацію про роботу різноманітних служб. Тренерський підсумок Отже, для успішної роботи ми маємо знати можливості один одного, підтримувати і допомагати один одному, працювати разом для подолання цього страшного соціального лиха – домашнього насильства. Приблизний час на виконання вправи – від 30 до 50 хвилин.

143

Вправа: Як поліпшити профілактику домашнього насильства Мета вправи: пошук засобів поліпшення профілактики домашнього насильства. Робота в колі Провести обговорення шляхів поліпшення профілактики домашнього насильства за такою схемою: • Які і для чого потрібні зміни у профілактичній роботі з попередження домашнього насильства? Як їх досягти? • Які закони для цього потрібні? • Які навчальні програми для цього необхідні? • Які ще зміни необхідні? • Що з цих змін треба зробити в першу чергу? Робота в міні–групах Присутніх об'єднують у команди по 3-4 особи. Кожна команда одержує картку: “Яким чином можна поліпшити профілактику домашнього насильства”(див. Роздатковий матеріал). Завдання • Обговоріть пропозиції картки і доповніть їх. • Час виконання завдання – 7-8 хв. Потім поверніться у велике коло. У великому колі обговоріть із групою запитання: • Які пункти картки ви схвалюєте? Які вважаєте неможливими для застосування в нашій країні? • Що із запропонованого в картці потрібно зробити в першу чергу? • Яка інформація з карток була для вас корисною? Чи може ця інформація поліпшити профілактику домашнього насильства? Тренерський підсумок Отже, щоб поліпшити профілактику домашнього насильства у нашій країні, необхідно зробити реальні практичні кроки в усіх напрямах: законодавчих, процедурних і навчальних. Ці дії не потребують великих фінансових витрат і якихось радикальних змін. Тут радше необхідна наша добра воля та розуміння важливості цих зусиль для нас усіх, для блага нашої країни. Приблизний час на виконання вправи – 20-25 хвилин.

144

Роздатковий матеріал КАРТКА Яким чином можна поліпшити ситуацію з попередження домашнього насильства Процедурні зміни: • •

Введення чіткої протокольної стандартизованої звітності (на зразок польських “Блакитних карток”). Зміна системи звітності. Обов'язкове введення в систему державної звітності міліції даних про кількість зареєстрованих правопорушень, які мають ознаки домашнього насильства, і про кількість потерпілих.

• Ваші пропозиції _____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ Законодавчі зміни: • • •

Вжиття заходів щодо ефективного запровадження закону “Про домашнє насильство”. Внесення змін до чинного законодавства. Зміна пріоритетів законодавства: від репресивного до превентивного. Введення обмежувальних та охоронних приписів.

Введення навчальних курсів, програм із запобігання домашньому насильству в навчальних закладах МВС. Навчання спеціалістів (психологів, педагогів, соціальних працівників, медичних працівників) засобів попередження насильства в сім'ї. Створення інформаційних і навчальних бібліотечок, де зберігатимуться інформаційні та інші матеріали із запобігання домашньому насильству (насамперед у навчальних закладах МВС та відділках міліції).

Вивчення світового досвіду і застосування його до національних умов. Проведення навчальних програм для громадськості з метою змінити її ставлення до проблеми домашнього насильства. Дослідження проблеми домашнього насильства – наскільки поширене це явище, наскільки воно небезпечне, наскільки цю небезпеку усвідомлює громадськість. Створення пунктів охорони громадського порядку з реагування на випадки вчинення домашнього насильства.

•

Запровадження кримінальної відповідальності саме за домашнє насильство. Введення обмежувальних і охоронних приписів. Застосування виправних робіт. Застосування умовного засудження з вимогою обов'язкового відвідування психокоригуючих занять, тренінгів і психотерапевтичних груп.

Ваші пропозиції__________________________________________________________ ____________________________________________________________________________ 145

Вправа: Співробітництво правоохоронних органів із НЖО Мета вправи: довести правоохоронцям, що співробітництво з жіночими громадськими організаціями є необхідним і корисним обом сторонам. У великому колі обговорити запитання: • Для чого вам потрібно співробітництво з жіночими громадськими організаціями? • Чи поліпшить це співробітництво ситуацію щодо домашнього насильства в країні, у вашому районі? • Чи допоможе таке співробітництво поліпшити рівень порозуміння між міліцією і населенням? • Чи готові Ви співробітничати з НЖО? Як саме ви бачите це співробітництво? • Чим таке співробітництво може бути корисним для Вас? • Давайте обговоримо слова дільничного: «Жінка часто не хоче покарати чоловіка. Вона хоче мені вилити свої проблеми. А я не завжди маю на цей час, а також не володію навичками вислуховування жінок у кризовому стані». Хто з вас має досвід спілкування з потерпілими? Поділіться цим досвідом. Чого хочуть потерпілі, які до вас звертаються? А якби представниця НЖО вислухала цю жінку, чи було б вам легше працювати? • Які ще послуги могла б надавати НЖО потерпілій від домашнього насильства? Що може зробити НЖО для поліпшення ситуації щодо домашнього насильства у країні, у вашому районі? Увага! Відповіді на останнє запитання Ви можете доповнити інформацією “Що може зробити НЖО”. Обговоріть із групою кожен пункт Інформації до вправи. Приблизний час на виконання вправи – 15-20 хвилин.

146

ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ ЩО МОЖЕ ЗРОБИТИ НЖО • • • • • • •

• • • •

Які послуги може надати жіноча громадська організація потерпілій Може надавати жінкам безкоштовні юридичні, психологічні й медичні консультації. Може допомогти потерпілій набути нових фахових навичок, допомогти у працевлаштуванні. Може організувати роботу групи самоподдержки для жінок, щоб вони самостійно могли змінити своє життя. Може порекомендувати потерпілій «порадницю», яка буде з нею на судовому процесі, постійно підтримуватиме її. Може створювати притулки для постраждалих жінок, кризові центри, телефони довіри. Що може зробити НЖО для поліпшення ситуації щодо домашнього насильства Провести дослідження (включно за збиранням статистичних даних щодо домашнього насильства) і зробити аналіз ситуації щодо цього у країні (місті/ районі.) Лобіювати зміни в законодавстві, які полегшать правоохоронним органам боротьбу з домашнім насильством; лобіювати виділення коштів на роботу тих підрозділів правоохоронної системи, які можуть зробити реальний внесок у зниження рівня домашнього насильства. Бути посередниками між населенням і правоохоронною системою. Залучати ЗМІ, волонтерів та громадськість для допомоги правоохоронним органам у їхній профілактичній роботі з попередження домашнього насильства. Лобіювати створення спеціальних груп реагування на домашнє насильство в рамках правоохоронної системи. Проводити тренінги для цих груп, а також для інших цільових груп. Знаходити кошти на просвітницькі програми для правоохоронців і населення. Виконувати такі програми.

147

ДОДАТКОВІ ВПРАВИ ДЛЯ ПРЕДСТАВНИЦЬ НЖО

148

Вправа: Що таке домашнє насильство? Мета вправи: - Усвідомити масштабність і поширеність домашнього насильства в нашому суспільстві. - Закріпити знання про характерні ознаки домашнього насильства, навчитись розрізняти типи і види домашнього насильства. Увага! Вправа є варіантом вправи “Особливості і типологія домашнього насильства”. 1. Робота в колі Проводиться аналогічно до вправи “Особливості і типологія домашнього насильства”. Із групою визначають, як можна розподілити домашнє насильство за типами залежно від осіб, що беруть у ньому участь (див. Інформацію до вправи “Що таке домашнє насильство?”). Потім із жінками домовляються, що, знаючи про інші типи домашнього насильства, далі будемо розглядати лише один тип домашнього насильства - домашнє насильство чоловіків над жінками. Увага! У групи просять вибачення за те, що вправа може викликати в присутніх тяжкі спогади. Пропонують задіяти всі можливі ресурси та психологічний самозахист. 2. Робота в малих групах Присутні жінки отримують анкету, потім вони об'єднуються у малі групи. • • •

Завдання Обговоріть в групі анкету та визначте, які дії в анкеті можна вважати домашнім насильством. Які ви знаєте конкретні випадки домашнього насильства над жінками, про які десь почули або прочитали в газеті і чому/ чим вони вас особливо вразили? З цих прикладів складіть перелік насильницьких дій над жінками у разі домашнього насильства. Через 10-12 хвилин представниця від кожної групи (яка добровільно на це погодиться) поінформує про роботу своєї групи – зачитає перелік насильницьких дій над жінками, які можна вважати домашнім насильством.

Тренерська підказка Під час обговорення анкети зверніть увагу на те, чи всі дії в анкеті учасниці ідентифікують як домашнє насильство. 4. Робота в колі На великому аркуші паперу за схемою записують перелік насильницьких дій, які зачитують представниці від малих груп, і в такий спосіб створюється схема: “Колесо насильства”. Завдання • Давайте визначимо, які існують види домашнього насильства над жінками? Зробимо це на нашому Колесі насильства (див. Роздатковий матеріал до вправи «Визначення домашнього насильства»).

149

Тренерська підказка Перелічені жінками дії, які стосуються одного виду насильства, записуйте на радіусах Колеса одну біля одної. Тоді Вам буде легко допомогти групі виокремити цей вид насильства. Для цього назвіть усі записані дії одного виду насильства (наприклад: побиття, вбивство, опіки…) і запитайте групу, до якого виду можна віднести ці дії (звичайно, це фізичне насильство). Запишіть біля цих дій маркером яскравого кольору назву цього виду насильства. Подібним чином виходьте на всі чотири види домашнього насильства. Приклад Колеса насильства: Сексуальне насильство

Фізичне насильство Психологічне насильство (Емоційне насильство) Економічне насильство Запитання групі • Що нам дає визначення видів домашнього насильства? Для чого нам треба це знати? Яким чином ці знання допоможуть нам переборювати насильство над жінками? Тренерський результат аналогічний до результату у вправі “Визначення домашнього насильства”. Приблизний час проведення вправи - 25-30 хвилин.

150

Роздатковий матеріал АНКЕТА Які явища сімейного життя Ви вважаєте фактом домашнього насильства над жінками: • Моральний і психологічний тиск на жінку. • Постійні з'ясовування стосунків, звинувачення на адресу жінки, формування в неї почуття провини. • Відмова чоловіка займатися якоюсь хатньою роботою, виконувати певні домашні обов'язки. Увага! Якщо виникне обговорення цього пункту анкети, можна нагадати групі положення Конституції України: «Стаття 51. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї». • Глузування та словесні образи. • Знущання з розумових можливостей і фізичних даних. • Брутальність, лайки на адресу жінки. • Шпурляння в жінку різноманітних предметів. • Фізичне насильство, побиття жінки, завдання тілесних ушкоджень. • Заборони й обмеження щодо поведінки жінки на підставі національних традицій або звичаїв. • Ізоляція жінки в сім'ї, її ігнорування. • Заборона працювати. • Заборона вчитися або підвищувати кваліфікацію. • Заборона проводити дозвілля обраними нею способами. • Економічний контроль над жінкою в сім'ї, обмеження її у коштах. • Обмеження жінки в отриманні інформації. • Неприйнятні для жінки сексуальні пропозиції і відповідні сексуальні дії (тобто задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом). Увага! Якщо виникне обговорення цього пункту анкети і присутні будуть запитувати, які саме сексуальні пропозиції і дії повинні бути неприйнятними для жінки, хто їх визначає, то групі потрібно пояснити, що в цьому разі йдеться про особисту свободу жінки, яка сама має повне право вирішувати, що для неї прийнятне, а що ні. • Завдання генітальних каліцтв, тобто ушкодження статевих органів. • Сексуальні домагання, згвалтування дружини. • Примус жінки до проституції. • Примус до аборту. • Примус до вагітності. • Навмисне знищення власності сім'ї або речей, що належать жінці. Увага! Цю анкету можна використовувати не тільки для груп жінок із НЖО, а й для будьяких груп.

151

Вправа: Стереотипні гендерні ролі в сім'ї Мета вправи: - Допомогти групі усвідомити, як наші уявлення про жіночі, чоловічі та дитячі ролі в сім'ї, а також уявлення про “ідеальну” родину впливають на виникнення домашнього насильства. - Усвідомлення групою гендерного коріння домашнього насильства. Вправу можна провести після міні-лекції про поняття «Гендер», а можна і до. У такому разі вправа буде вдалим переходом до розмови про поняття «Гендер» та «Гендерні стереотипи». 1. Робота в малих групах Присутніх об'єднують у чотири малі групи, кожна група одержує великий аркуш паперу і маркер. Завдання • Запишіть характерні риси: «справжнього» чоловіка - перша група; «ідеальної» дружини - друга група; «зразкової» дитини - третя група; «порядної» родини - четверта група. • Час виконання завдання - 10 хв. • Потім поверніться у велике коло, де одна жінка від групи зачитає ваш наробок. Увага! Нагадуємо, що за нашим законом «добровільної активності» учасниця має добровільно погодитися взяти на себе роль представниці від колективу. 2. Обговорення в колі Запитання для обговорення • Як наші звичні уявлення впливають на відносини в сім'ї? • Що відбувається, коли погляди чоловіка і жінки на “ідеальну” родину не збігаються? • Що відбувається, коли хтось у сім'ї вважає, що має право на насильство? • Чи обов'язково сімейні проблеми і конфлікти вирішувати насильницьким шляхом? • Які існують ненасильницькі шляхи розв’язання конфліктів? • Як їх практично втілити? • Чим для вас можуть бути корисні знання про стереотипні ролі в сім'ї? • Як практично можна застосовувати ці знання? Тренерський підсумок Ми з Вами розглянули, як стереотипні гендерні ролі провокують домашнє насильство. Отже, щоб позбутися домашнього насильства слід починати з правильного виховання дітей, коли хлопчикам і дівчаткам з дитинства не нав'язують виконання тільки стереотипних гендерних ролей, не привчають наслідувати шкідливі традиції у сімейному житті. Щодо сімейних конфліктів, то тут необхідне розуміння того, що потрібно вчитися розв’язувати конфлікти з використанням ненасильницьких методів. Проблему мало б розв′язання викладання основ конфліктології у вищих та середніх навчальних педагогічних закладах, можливо, опанування у школах принципів мирного розв’язання конфліктів. Наша громадськість потребує навчання тому, що інша людина (зокрема й дитина!) є інакшою, що вона/він мають право думати і діяти інакше, ніж нам хотілося. Приблизний час проведення вправи - 20-30 хвилин.

152

Вправа: Ми можемо допомогти! Мета вправи: обговорити конкретні шляхи допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам. Вправу можна провести після вправи «Чому вони залишаються» і міні-лекції “Віктимізація та її наслідки”. Рольова гра Завдання Групі пропонується переглянути дві сценки. Сценки показує тренерська команда. Тренерська підказка Якщо тренерка одна, вона може запропонувати комусь із групи виконати роль матері, але в жодному разі не роль постраждалої жінки! Дві сценки (ролі – дочка і мати) 1. Молода жінка вже рік потерпає від насильства з боку чоловіка. Нарешті вона все розповідає матері. Мати категорично наполягає на розлученні, але дочка не бажає. 2. Дочка прийшла відвідати матір. Внаслідок домашнього насильства в молодої жінки важка депресія. Дочка скаржиться матері: “Четвертий рік триває насильство з боку чоловіка. Не можу бачити навіть дітей, піду з життя...” Мати: “Терпи, ти з ним одружилася – повертайся до чоловіка, у моєму домі не залишайся. Обговорімо з батьками чоловіка вашу ситуацію, підемо до нього на роботу. Якось усе буде”. Дочка: “ Все це марно. А що скажуть оточуючі? Мама, доглянете моїх дітей, якщо зі мною щось трапиться…”( тобто вона має намір вчинити самогубство). Обговорення • Яке ваше враження від цих двох сценок? • Для чого ми вам їх показали? Чого вони нас можуть навчити? • Чи дістала потерпіла жінка допомогу? Яку допомогу вона може дістати від матері? • Чи можна проблему домашнього насильства покладати тільки на плечі жертви? Чи можуть матір, свекруха, інші члени сім'ї захистити жінку від насильства з боку чоловіка? Яким чином? • Яку пораду ви б дали потерпілій жінці з першої сценки? З другої? Тренерський коментар Поради, що їх найчастіше дають жінкам-жертвам домашнього насильства, на жаль, збігаються з продемонстрованими нами. Хтось категорично пропонує розлучення, інші рекомендують зберігати сім'ю за будь-яку ціну, не зважаючи на реальну загрозу психічному та фізичному здоров'ю жінки, а іноді – і загрозу її життю. Але найчастіше жінка не бажає (чи не може) розлучатися з чоловіком, шлюб з яким для неї становить якусь певну цінність, і водночас не може жити у постійному страху та насильстві. У цьому випадку почуття безвиході штовхає жінку до останнього кроку. Це підтверджує зростання кількості самогубств жінок, які не змогли перенести страждання та постійні образи в родині. Тому дві наші стереотипні поради насправді не допомагають, а позбавляють потерпілу допомоги. Але ж ці жінки потребують нашої допомоги! Фахові консультації і розмови з подругами можуть допомогти жінкам, які потерпають від домашнього насильства! Давайте зараз прочитаємо й обговоримо деякі конкретні поради таким жінкам. 153

Присутні одержують Роздатковий матеріал. Після стислого обговорення отриманого матеріалу учасницям пропонують пригадати і розповісти про декілька випадків домашнього насильства або ж тренерки самі зачитують/розповідають 2-3 історії про домашнє насильство над жінкою. Коло • Уявіть, що ці жінки звернулися до нас за підтримкою й порадою. Яку пораду ви могли б надати кожній жінці для розв′язання її проблеми? • Хтось відповідає першою, а далі йдемо по колу. Увага! Поради надаються ляльці, яку жінки передають із рук в руки. Тренерський підсумок Отже, ми можемо допомогти конкретній жінці – надати їй потрібну пораду тоді, коли в неї немає можливості звернутися до спеціалістів у кризовий центр або скористатися Телефоном довіри. Ця жінка потребує нашої допомоги! Адже почуття безвиході, що виникло внаслідок домашнього насильства, заважає їй самостійно вирішити проблему, робить її пасивною, “сліпою” щодо можливості досягти успіху шляхом власних активних дій. •

Крім порад, яку ще допомогу від нас може дістати потерпіла жінка?

Спільно визначте (використовуючи брейнсторминг) перелік можливої допомоги жертвам домашнього насильства. Приблизний час проведення вправи - 30-40 хвилин. ВАРІАНТ Роздайте групі Інформацію про те, яку допомогу можна надати потерпілій від домашнього насильства жінці. Обговоріть всі пункти, детально зупиніться на кожній додатковій пропозиції жінок. Оцініть, наскільки вона реальна й ефективна (див. Інформацію до вправи). По закінченні вправи роздайте групі Роздатковий матеріал. Увага! Роздатковий матеріал грунтується на книзі Лі Х. Баукер, дослідниці, яка вивчила 1000 випадків насильства над жінками в родині. Приблизний час проведення варіанту вправи - 15 хвилин.

154

Роздатковий матеріал

Поради жінкам, котрі потерпають від домашнього насильства Якими стратегіями потрібно керуватися, щоб уникнути фізичного насильства: 1. У відносно спокійний час між нападами агресії можна спробувати поговорити з чоловіком на тему його насильства над тобою. Під час розмови потрібно бути спокійною і раціональною, намагатися не виявляти страху. Зверни увагу! Потрібно не приховувати, а показувати кривднику свої синці, наголошуючи, що це – результат його дій. 2. У цей час варто примушувати чоловіка до обіцянки відмовитися від подальшого насильства. І хоча часто він не дотримує своїх обітниць та клятв, утім існує велика можливість змін на краще. 3. Можна почати процедуру розлучення. Іноді це змушує кривдника трохи схаменутися. одуматися. Але в такому випадку ти повинна переконати чоловіка в серйозності своїх намірів, у тому, що ти рішуче доведеш до кінця задумане, якщо він не припинить тебе принижувати. 4. Перед черговим нападом агресії та під час акту агресії запобіжною стратегією є уникання чоловіка. Використання “уникання” є найудалішою технікою стримування насильства. Але потрібно мати на увазі, що це тільки засіб існування з агресивним чоловіком, який не дає ніякого виходу з твоєї важкої домашньої ситуації. 5. Можна також сховатися або звернутися до міліції. Щодо тактики «сховатися»: хоча вона допомагає уникнути побиття чоловіком цього разу, але заохочує деяких чоловіків до дедалі частіших актів агресії. 6. Не слід сподіватися, що коли ти затуляєшся від ударів чи плачеш, чоловік припинить знущання. Навпаки, найчастіше жіночий плач стимулює його до ще більшого насильства та знущань. 7. Не варто застосовувати силу. Результатом силового опору насильству буває зіткнення з іще більшим насильством та жорстокістю з боку чоловіка. Це дуже небезпечна стратегія. Три засади, на які потрібно зважити при застосуванні цих стратегій: 1. Жодні дії не будуть успішними, доки ти не скажеш чоловікові, що рішуче і остаточно кладеш край ситуації насильства і биття. Ти маєш усвідомити, що не існує такої ситуації чи аргументу, які б виправдовували агресивну поведінку чоловіка. Скільки б аргументів не мав чоловік на користь свого насильства, вони не повинні тебе переконувати. Хоч би що трапилося, він не має права тебе бити чи принижувати! 2. Якщо чоловік більше уваги приділяє власній персоні та своїй домінуючій ролі в сім’ї, ніж твоїй безпеці, не піклується про тебе належною мірою, варто серйозно замислитись, чи залишатися надалі з таким чоловіком. І ще, якщо єдиний спосіб уникнення насильства в твоїй родині є те, що ти маєш бути в усьому слухняною, покірною своєму чоловікові, вгадувати наперед усі його забаганки, розтоптуючи власну гідність навіть у рідкі хвилини нормального особистого життя, то краще одразу збери свої речі і йди геть. 3. Ти не повинна миритися з тими проявами агресії й насильства, які розвиваються у вашому шлюбі! Найкраще ще до одруження повідомити чоловіка, що ти не збираєшся терпіти жодного(!) акту насильства і покинеш його після першого ж прояву агресії з його боку. Не обдурюй себе, що домашнє насильство припиниться саме собою. Потрібно якнайшвидше вдаватися до певних заходів для зниження насильства, а не чекати і терпіти роками. Поради від жінок, які самі колись зазнавали домашнього насильства: 1. У разі насильства негайно шукай безпечного притулку, не затягуй ситуації, що склалася. Бажано домовитися з подругою, з близькою людиною про надання притулку тобі і дітям. 2. Розповідай іншим про насильство, не тримай його в таємниці. Звертайся за допомогою до сусідів і друзів. Поговори зі священником, рідними, лікарями. 3. Скористайся допомогою спеціалістів у Кризовому центрі, шукай порад у інших спеціалістів (психологів, психотерапевтів і юристів). 4. Будь рішучою у стосунках з чоловіком. Телефонуй у міліцію, аби вгамували чоловіка, коли він тебе б’є, склади заяви в міліцію і в прокуратуру. 5. Будь незалежною, підвищуй свою самооцінку. Шукай шляхів економічної незалежності. 6. Бери участь у жіночому громадському русі. Жіноча організація дасть тобі почуття солідарності, підтримки та взаємодопомоги. Шукай НЖО, які займаються проблемами насильства над жінками, відвідуй тренінги чи заняття груп взаємодопомоги для жінок.

155

ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ

НАША ДОПОМОГА Отже, потерпілій від домашнього насильства жінці можна: • Допомогти змінити звичні життєві уявлення, стереотипи, переконання, спосіб мислення і розуміння, сприйняття фактів, які стосуються її та оточуючого світу. При цьому постійно підвищувати її самооцінку. • Допомогти потерпілій віднайти в собі необхідну силу і сформувати позитивний образ себе самої. • Допомогти їй збільшити свої внутрішні духовні сили і подивитися на сімейний конфлікт тверезо, з позиції власних інтересів. • Допомогти їй подолати ізоляцію, почати заново відбудовувати свої контакти з іншими людьми. • Допомогти їй усвідомити необхідність залишити агресивного партнера, коли спільне проживання становить загрозу для її життя. • Допомогти їй у працевлаштуванні, у перекваліфікації, у навчанні чи набутті нових навичок. У такий спосіб допомогти їй сповнитися вірою в себе і домогтися економічної незалежності. • Ваші пропозиції_______________________________________________________ ___________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________ Запам'ятайте! У кожному конкретному випадку кожна конкретна жінка потребує індивідуального підходу, своєрідного виду допомоги. Жінка сама краще знає, що їй потрібно. Ми не маємо права тиснути і диктувати потерпілій, що і як вона має робити.

156

Вправа: Допомога НЖО жінці, яка потерпає від домашнього насильства Мета вправи: - Нагромадити колективний досвід про допомогу, яку НЖО може надати потерпілій від домашнього насильства жінці. - Спрямувати НЖО на поліпшення реакції правоохоронних органів на випадки домашнього насильства. - Обговорення можливих джерел коштів і ресурсів для діяльності НЖО, спрямованої на запобігання домашньому насильству. Тренерський вступ Уявіть собі таку ситуацію. У випадку звернення потерпілої від домашнього насильства жінки в міліцію не було вжито відповіднихі заходів. Отже, правоохоронні органи не забезпечили потерпілій необхідного захисту. Тоді ця жінка звернулася до НЖО. Яку допомогу вона там може отримати? І що ми можемо зробити для поліпшення реакції правоохоронних органів на випадки домашнього насильства? •

Для виконання цього завдання об'єднаємося в малі групи.

1. Робота в малих групах Увага! Завдання кожній малій групі бажано не тільки сформулювати усно, а й роздати у надрукованому на картці вигляді чи написати на папірці. • • •

Завдання Яку допомогу потерпіла від домашнього насильства жінка може дістати від НЖО? Яким чином громадська організація може змінити на краще реакцію правоохоронних органів на випадки домашнього насильства? Через 10 хв. представниця від групи зачитає у великому колі ваші відповіді.

Відповіді представниць малих груп записує тренерка/тренер у таблицю на великому аркуші паперу, який має висіти у приміщенні до кінця тренінгу. Таблиця Допомога потерпілій Вплив на правоохоронні органи 2. Обговорення в колі • Отже, жіноча організація може допомогти потерпілій жінці (тренерка зачитує групі всі пропозиції з першого стовпчика, надаючи при цьому необхідні роз'яснення та доповнення. Використайте для цього Інформацію до вправи). • Виявляється, ми, представниці НЖО, можемо змінити на краще реакцію правоохоронних органів на випадки домашнього насильства. Якими мають бути наші дії? (Тренерка/тренер зачитує з таблиці відповіді на запитання, а також робить необхідні роз'яснення та доповнення - див. Інформацію до вправи).

157

Тренерська підказка Починати обговорення потрібно з узагальнення досвіду жінок: як вони бачать допомогу потерпілій. Тільки потім тренерка/тренер надає додаткову інформацію. Запитання для обговорення • Чи є в організації гроші і ресурси, щоб допомогти потерпілим від домашнього насильства жінкам? • Де ми зможемо знайти гроші на нашу діяльність, спрямовану на допомогу потерпілим чи на вдосконалення реакції правоохоронців на випадки домашнього насильства? • Чи вважаєте ви, що насамперед держава повинна фінансувати діяльність громадських організацій, які надають послуги потерпілим жінкам? Тренерський підсумок Отже, ми, жіночі організації, справді багато в чому можемо допомогти потерпілій від домашнього насильства жінці – надати їй моральну підтримку, а також юридичні і психологічні консультації; піти з нею разом до суду; допомогти їй отримати економічну незалежність. Ми багато чого можемо! Але де нам знайти кошти на цю діяльність? В ідеалі потрібно вимагати фінансової підтримки від нашої держави (давайте пропагувати в суспільстві цю ідею, пояснюючи її переваги!). Але вже сьогодні ми можемо домагатися від влади фінансування деяких акцій допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, вимагати різноманітні фінансові пільги. Інший шлях вирішення фінансових проблем нашої діяльності – пошук іноземних і вітчизняних донорів, подання проектів у фонди, які підтримують жіночі програми. Нарешті, потрібно використовувати власні ресурси: надання різноманітних консультаційних послуг власними силами, залучення до нашої діяльності спеціалістів та спеціалісток як волонтерів тощо. ВАРІАНТ Можна запропонувати малим групам обговорити готові роздаткові матеріали про вдосконалення реагування НЖО на випадки домашнього насильства над жінкою (див. Інформацію до вправи). 3. Рольова гра Три молоді жінки зустрілися й обговорюють свої проблеми. Одна з жінок сумна. Зрештою, на прохання подруг, вона відкривається: "Мій чоловік постійно кричить на мене, я боюся його. Якось він сильно вдарив мене. Я пішла до лікаря і сказала, що впала. Лікар не поцікавився і не запитав мене ні про що, хоча бачив, що мої слова неправдиві. А було, що на мої крики сусідка викликала міліцію. Мене міліціонер майже нічого не запитував, а більше говорив із чоловіком. Він запитав у чоловіка, що сталося. Той сказав, що я маніячка. Після цього міліція пішла. Скаржилася я матері, просила її прийняти мене до себе. Але моя мати не захотіла і сказала, що я повинна терпіти, адже це – мій чоловік, я вийшла за нього. Вона зізналася, що її теж бив мій батько. Тоді я пішла до священика. Він сказав, що потрібно молитися і коритися чоловікові, бо він – глава сім'ї. Я не знаю, що мені робити…” Поступово всі жінки відкриваються, що теж мають у сім'ї проблеми з насильством. Зрештою жінка, яка першою поділилася горем, пропонує: "Можна, я прийду до когось із вас, коли мені потрібно буде сховатися від люті чоловіка? Я дам вам ключі і від мого помешкання, щоб ви також могли ним скористатися в разі потреби. Давайте будемо підтримувати одна одну. Збиратися разом, чесно розповідати про свої проблеми і разом шукати шляхи виходу”. Жінки погоджуються. 158

Тренерська підказка Заздалегідь запропонуйте комусь із присутніх зіграти ролі. Розкажіть, як їх бажано грати. Головну роль має грати тренерка. Запитання для обговорення 1. Що ви можете сказати про побачену сценку? Які ваші враження? 2. Які проблеми порушуються у сценці? 3. Що ви можете сказати про рішення жінок? Тренерський підсумок Отже, те, що ми почули наприкінці гри, називається групою самодопомоги. Жінки інтуїтивно дійшли правильної думки об'єднатися для самозахисту і підтримки. Але так буває не завжди, тому жіночі організації мають активно допомагати потерпілим від домашнього насильства жінкам у створенні таких груп. Ці об'єднання не потребують реєстрації чи фінансової підтримки. Від вас вимагається надати жінкам інформацію, допомогти на початку і, можливо, надати приміщення для зборів. Приблизний час проведення вправи - від 20 до 50 хвилин.

159

ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ Яку допомогу може надати НЖО жінці, що потерпоє від домашнього насильства • • • • • •

•

Надавати жінкам безкоштовні індивідуальні консультації психолога (моральна та психологічна підтримка жінок). Надавати жінкам безкоштовні юридичні консультації. Проводити тренінги та створювати групи самодопомоги для потерпілих від домашнього насильства. Створити економічні курси для жінок. Створити та розповсюдити Інформаційні матеріали для потерпілих (куди вони можуть звернутися та яку допомогу можуть отримати). У випадку, коли міліція не реагує на виклик з приводу домашнього насильства, можна звертатись до вищих контролюючих органів, щоб вони допомогли розв’язати проблеми конкретної потерпілої, щоб вони або притягли винного до відповідальності, або провести з ним профілактичну роботу. Ваші пропозиції: ______________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ Дії НЖО, спрямовані на поліпшення реакції правоохоронних органів на випадки домашнього насильства

• • • •

• • •

Провести дослідження та зробити аналіз ситуації щодо домашнього насильства у країні (включно зі статистичними даними). Надати правоохоронним органам матеріали цих досліджень. Вимагати від правоохоронних органів статистичну інформацію щодо поширення домашнього насильства і надавати ці статистичні дані на вимогу громадськості. Залучати ЗМІ, волонтерів та громадськість для впливу на правоохоронні органи (для поліпшення їхніх дій з реагування на випадки домашнього насильства). Лобіювати зміни в законодавстві, які дадуть правоохоронним органам змогу приймати відповідні рішення для зниження рівня домашнього насильства в країні. Звернутися до свого депутата парламенту щодо лобіювання прийняття закону «Про домашнє насильство». Налагоджувати контакти з різноманітними ланками керівництва МВС. Лобіювати створення в системі правоохоронних органів спеціальних груп реагування на домашнє насильство. Проводити тренінги для цих груп. З цією метою розробити такі тренінги та підготувати тренерів/тренерок для запобігання домашньому насильству. Ваші пропозиції: ______________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________

Увага! Інформацію до вправи бажано підготувати як Роздатковий матеріал.

160

Вправа: Співробітництво НЖО з правоохоронцями Мета вправи: пошук шляхів і способів співробітництва громадських організацій із правоохоронцями. 1. Колективна робота в колі Запитання до групи • Які позитивні і негативні аспекти діяльності міліції у вашому регіоні Ви можете назвати? • Як це впливає на бажання жертви звертатися за допомогою до міліції? • Чи варто нам підтримувати діяльність правоохоронців, спрямовану на протидію домашньому насильству? • Чи співпрацювали ваші громадські організації з правоохоронними органами, щоб поліпшити їхню реакцію на домашнє насильство? Якими були результати ваших зусиль? 2. Робота в малих групах Присутніх об'єднують у малі групи і роздають картки з питаннями для обговорення Картка • Які ви бачите шляхи співпраці НЖО з правоохоронцями для розв’язання проблем домашнього насильства у нашій країні? У нашому населеному пункті? Яку діяльність потрібно для цього запланувати? • Які реальні кроки можливі вже зараз? З чого потрібно починати, якими мають бути перші кроки? • Яку допомогу уже сьогодні може запропонувати жіноча громадська організація правоохоронним органам? 3. Робота в колі Відповіді представниць кожної малої групи записуються в загальний список на великому аркуші паперу, який бажано вивісити у приміщенні до кінця тренінгу. Приклад схеми запису відповідей малих груп Що будемо планувати Наші перші кроки Що можна зробити вже зараз

Тренерська підказка Після того, як заповните схему, обов'язково не поспішаючи зачитайте всі відповіді у всіх трьох стовпчиках. Це допоможе групі більш чітко усвідомити свої можливості, стимулюватиме жінок до активної діяльності, надасть установки до виконання запланованих групою завдань. Активістки НЖО відчувають значимість своєї діяльності. Обговорення завдання провести у вигляді колективної гри Присутніх жінок об'єднують у дві команди. Одна команда представляє інтереси правоохоронних органів, інша - НЖО. Команди сідають одна проти одної, бажаючі від команд по черзі представляють свої інтереси: • Для чого НЖО необхідне співробітництво з правоохоронними органами. • Яким є “інтерес” для правоохоронних органів у співробітництві з НЖО.

Тренерський коментар 161

Отже, підбиваючи підсумки нашого обговорення, можна сказати, що співробітництво НЖО з правоохоронними органами справді необхідне. Таке співробітництво корисне як для роботи правоохоронних органів, так і для захисту потерпілої. Це поступовий шлях до консенсусу, коли міліція, потерпіла та НЖО бачать, що можна працювати разом, що у них спільні цілі. Таке співробітництво не тільки поліпшить ситуацію щодо домашнього насильства, а й підвищить рівень співробітництва між міліцією і населенням. Важливо зрозуміти, що наше співробітництво з правоохоронними органами нерозривно пов’язане з розширенням громадської реакції, із досягненням верховенства права. Тренерська інформація Давайте розглянемо ще один можливий шлях допомоги потерпілій від домашнього насильства. Ми пропонуємо на ваш розгляд ідею створення інституту «Порадниць». Намалювати схему. ПОРАДНИЦЯ Системна допомога: Системная помощь: обращение кдо Звертається врачу, лікарів, в до госструктуру, вумилицию держструктур, міліцію

Індивідуальна допомога потерпілій ЖІНКА

Порадниця – звертайтеся до систем від імені жінки СИСТЕМИ

Запитання для обговорення • Як ви думаєте, для чого потрібні порадниці? Як вони мають працювати? • Як їх будуть сприймати в нашому суспільстві? • Хто може виступати у цій ролі в нашому суспільстві? • Якою буде Ваша стратегія стосовно роботи "Порадниць"? • Чи може НЖО взяти на себе цю функцію? Що для цього потрібно? • Кризові центри, Телефони довіри, діяльність НЖО з надання допомоги жінкам (індивідуальні консультації та захист прав потерпілих від домашнього насильства) - все це також, фактично, виконує роль Порадниці. Наскільки доступною й ефективною буде ця допомога, коли інститут Порадництва набуде чинності? • Яким чином цього можна досягти? ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ Інститут порадництва існує у США. Порадниці стоять між правоохоронними органами та потерпілою жінкою і надають два види послуг: індивідуальні та системні (тобто займаються проблемами постраждалої на системному рівні - зустрічаються з керівництвом правоохоронних органів, зі співробітниками інших державних органів для вирішення проблем жінки). Порадниці не обов'язково мають юридичну освіту. Але вони мають необхідні знання, проводять тренінги для спецгруп, підтримують тісне співробітництво з правоохоронними органами. Існують порадниці також у системі надання медичної допомоги потерпілій. Серед них порадниці за викликом, що вночі йдуть у приймальні відділення до потерпілої, говорять з нею, пропонують їй допомогу. Приблизний час проведення вправи - від 20 до 40 хвилин. 162

Вправа: Бажано знати Мета вправи: надати групі інформацію про роботу різноманітних секторів, що мають конкретно допомагати потерпілій від домашнього насильства жінці. Робота в загальному колі • Давайте обговоримо наші знання щодо дій державних органів та організацій, до яких звертається за допомогою потерпіла від домашнього насильства жінка. Яку ми маємо інформацію і чи достовірна ця інформація? Коротко обговорити з присутніми, яку допомогу потерпілій жінці можуть надати різні посадові особи: • Яким чином жінці може допомогти дільничний? • Хто з нас знає, для чого необхідна судмедекспертиза? • Для чого потрібен прокурор? • Що потерпіла жінка очікує від суду? Якими є функції суду? • Які послуги надають соціальні служби? • Хто ще може допомогти потерпілій? Від кого ще вона може дістати фахову допомогу? 1. Робота в малих групах Присутніх об'єднують у міні-групи (по 3-4 жінки) і роздають папірці з інформацією про дії різноманітних посадових осіб, а також великий аркуш паперу, на якому заздалегідь накреслено таблицю: Дільничний Суддя Прокурор Судмедексперт Соціальна працівниця/ Соціальний працівник

Завдання • Розкладіть за стовпчиками таблиці інформацію про те, які послуги можуть надати потерпілій жінці відповідні служби. • Через 10-15 хвилин поверніться у коло. Тренерська підказка. Коли група розкладе інформацію за стовпчиками таблиці, підійдіть і скотчем прикріпіть ці аркушики з інформацією (МАЛЮНОК!) 2. Обговорення в колі Запитання: • Якими є ваші враження від набутої інформації? Чи правильними виявилися ваші знання про роботу кожної структури? Про дії посадових осіб? • Чи потребуємо ми такої інформації? Якщо так, то для чого вона нам потрібна? • Чи потребує потерпіла від домашнього насильства жінка подібної інформації? Якщо так, то яким чином ми можемо їй надати ці знання? Тренерська підказка Якщо у колі є правоохоронці, попросіть їх бути експертами під час обговорення. У разі потреби самі надавайте необхідну інформацію. Приблизний час проведення вправи - 20-30 хвилин. 163

Вправа: Співробітництво НЖО з державними структурами Ця вправа є варіантом вправи «Створення системи захисту потерпілих від домашнього насильства жінок». Її варто проводити після вправи «Бажано знати». Присутні на тренінгу жінки об'єднуються в шість малих груп (НЖО, Міліція, Суд, Прокуратура, Соціальні служби, Охорона здоров'я). Кожна мала група отримує великі аркуші паперу і маркери. • • •

Завдання Яким чином ваш сектор бере участь у житті потерпілої? Як він працює? Як може НЖО співробітничати з кожною із названих державних структур? Якою буде користь від такого співробітництва (для НЖО, для потерпілої жінки, для державної структури)? Час виконання завдання – 15 хв.

Обговорення результатів роботи малих груп (доповідає представниця від кожної групи) триває у великому колі. Всі присутні можуть доповнювати відповіді груп. Тренерська команда також надає необхідну інформацію про діяльність кожного сектора. Тренерський коментар Ми повинні шукати шляхи співробітництва з усіма секторами. Це допоможе нам ефективніше захищати потерпілих від домашнього насильства жінок. Приблизний час проведення вправи - 25-30 хвилин.

164

Вправа: Що і яким чином ми можемо зробити? Мета вправи: зорієнтувати присутніх на активну суспільну роботу зі зниження рівня домашнього насильства щодо жінок; планування стратегічної роботи НЖО в суспільстві з цієї проблеми. Робота в малих групах Об'єднати присутніх у малі групи, роздати їм великі аркуші паперу і маркери. Завдання • Визначити, що і яким чином жіночі організації можуть зробити для подолання домашнього насильства над жінками. • Якими будуть наші перші два конкретні кроки. • Відповіді запишіть на робочих аркушах і через 10-15 хвилин поверніться у коло. • «Волонтерка» представить в колі роботу вашої групи. Провести обговорення відповідей у великому колі. Запитання • Що нам заважає брати активну участь у справі подолання домашнього насильства над жінками? Наприкінці вправи присутні отримують й обговорюють Роздатковий матеріал «Це ми можемо!» про стратегічну роботу НЖО в суспільстві, спрямовану на запобігання і протидію домашньому насильству над жінками. Увага! Якщо більшість присутніх є членами однієї організації, можна, використовуючи брейнсторминг, побудувати стратегію конкретних дій цієї жіночої організації. Приблизний час проведення вправи – від 20 до 30 хвилин.

165

Роздатковий матеріал до вправи ЦЕ МИ МОЖЕМО! Стратегічна робота НЖО в суспільстві •

Говорити вголос про проблему домашнього насильства над жінками. Показати громадськості справжню картину епідемії домашнього насильства в країні. • Використовуючи приклади трагічних випадків домашнього насильства, які схвилювали громадськість, намагатися у цей час активно змінити ситуацію і зробити проблему більш відкритою для суспільства. • Проводити дослідження проблеми насильства над жінками, вивчати джерела домашнього насильства - що саме в культурі та суспільстві живлює домашнє насильство. • Пропагувати у суспільстві, насамперед серед жінок, розуміння того, що домашнє насильство є засобом чоловіків утримувати свою владу, свій контроль над жінками. • Проводити просвітницьку роботу: тренінги, конференції, круглі столи; створювати і поширювати буклети, плакати, листівки, брошури про проблему домашнього насильства та шляхи його подолання. • Брати активну участь у розробленні державної політики та законодавства щодо домашнього насильства. • Зацікавити політиків і відомих державних діячів проблемою домашнього насильства над жінками; вимагати від кандидатів у депутати всіх рівнів розв’язання питання домашнього насильства. Пояснювати громадськості та владі, що профілактична робота обійдеться державі дешевше, ніж боротьба з наслідками домашнього насильства. • Формувати у ключових структурах і групах коло прихильників та союзників для протидії домашньому насильству над жінками Увага! запитайте у присутніх, як вони розуміють цей пункт. • Активно співробітничати з правоохоронними органами. • Працювати зі ЗМІ: - Виводити проблему домашнього насильства у ЗМІ на рівень значимості. - Протидіяти трансляції телепередач, які вчать розв’язувати конфлікти лише за допомогою сили (90% передач телебачення містять сцени насильства). - Протидіяти пропаганді в ЗМІ, особливо на телебаченні, таких зразків поведінки, які грунтуються на традиційних гендерних стереотипах, зокрема вимагають від жінки бути сексуальною, подобатися чоловікові, коритися йому. • Допомогти жінкам навчитися захищати себе, створювати свої організації, залучатися до суспільної та політичної діяльності. З огляду на те, що жінки також мають гендерні стереотипи, створювати і проводити для жінок спеціальні гендерні програми навчання. • Створювати жіночі центри, групи підтримки, мережі телефонів довіри і притулків для потерпілих від домашнього насильства; готувати волонтерок, які допомагатимуть потерпілій, візьмуть її до себе додому в разі домашнього насильства. • Надавати безкоштовну юридичну й психологічну консультативну допомогу потерпілим жінкам і жінкам групи ризику – тим, хто може стати жертвою домашнього насильства. • Проводити програми фахового навчання для потерпілих жінок і можливих жертв домашнього насильства. • Робити кроки зі зміни ТЧСІ (Традиційної Чоловічої Самоідентифікації) – рушійної сили насильницької поведінки чоловіків стосовно жінок. • Підтримувати чоловічі товариства, організації, які б сказали: “Ми не хочемо бути насильниками!”. • Ваші пропозиції_____________________________________________________________ • _____________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________

166

ДОДАТОК (плани тренінгів)

167

Запобігання домашньому насильству Дводенний тренінг для НЖО

1 день Вступ Правила Знайомство Наші сподівання Вправа на підвищення самооцінки Обговорення власного досвіду щодо насильства Гендер та гендерне насильства Вправа на підвищення позитивізму Перерва Руханка Стереотипні гендерні ролі в сім'ї Визначення домашнього насильства (скорочений варіант) Вправа на підвищення позитивізму в групі “Що таке для вас «ненасильство»?” Руханка Домашнє насильство - порушення прав людини Чому чоловік стає кривдником (ТЧСІ) Вправа на підвищення позитивізму в групі Чому жінка не йде від кривдника Ми можемо допомогти! Завершальна вправа 2 день Вступ Правила Знайомство Наші сподівання Джерела домашнього насильства (скорочений варіант, без гендерного насильства) Руханка Міфи і факти Вправа на підвищення самооцінки Руханка Наслідки домашнього насильства Вправа на підвищення самооцінки Що і яким чином ми можемо зробити Руханка Допомога НЖО потерпілій жінці Бажано знати Руханка Співробітництво НЖО з правоохоронними органами Створення коаліції Завершальна вправа АНКЕТА

168

«Запобігання домашньому насильству над жінками» Дводенний тренінг для правоохоронців Перший день 10.00-10.10 Вступ 10.10-10.25 Правила 10.25-10.45 Знайомство 10.45-11.00 Наші сподівання 11. 00-11.20 Ідентифікація 11. 20-11.40 Будемо розрізняти 11. 40-12.00 Перерва 12. 00-12.20 Типологія домашнього насильства 12. 20-12.50 Витоки домашнього насильства 12. 50-13.20 Соціальні та культурні чинники, що призводять до домашнього насильства 13. 20-13. 55 Перерва 13.55-14.00 Руханка 14.00-14.30 Чому жінка не йде від кривдника 14.30-15.20 Міфи і факти 15.20-16.00 Чия це проблема 16. 15-16.30 Завершальна вправа. Підбиття підсумків дня Другий день 10.00-10.10 Вступ 10.10-10.20 Правила 10.20-10.40 Знайомство 10.40-10.50 Наші сподівання 10.50-11.10 Найцікавіша інформація для мене з першого дня тренінгу 11.10-11.25 Перерва 11.25-12.00 Що ми можемо зробити 12.00-12.35 Рольова гра «Робота з потерпілою» 12.35-12.45 Інформація про роботу кризових центрів (міні-лекція) 12.45-13.15 Перерва 13.15-13.25 Руханка 13.25-13.55 Рольова гра “Виклик на випадок домашнього насильства” 13.55-14.10 Інформація про акцію втручання у випадках домашнього насильства Польський досвід. “Блакитні картки” 14.10-14.40 Чим ризикує потерпіла при звертанні і не звертанні в міліцію 14.40-14.50 Перерва 14.50-15.30 Створення системи захисту потерпілої від домашнього насильства 15.30-15.50 Пріоритети і цінності в процесі захисту потерпілої від домашнього насильства 15.50-16.10 Співробітництво правоохоронних органів з НЖО 16.10-16.30 Заключна вправа 16.30-16.45 Підведення підсумків тренінгу. Анкетування

169

«Запобігання домашньому насильству над жінками» Дводенний тренінг для мультидисциплінарних груп Перший день 10.00-10.10 Вступ 10.10-10.25 Правила 10.25-10.45 Знайомство 10.45-11.00 Наші сподівання 11.00-11.30 Визначення домашнього насильства 11. 30-11. 45 Перерва 11.45-12.10 Особливості і типологія домашнього насильства 12.10-12.30 Джерела домашнього насильства 12.30-12.45 Чому чоловік стає домашнім насильником (без міні-лекції) 12. 45-13.15 Перерва 13.15-13.25 Руханка 13.25-13.50 Соціальні і культурні чинники, що зумовлюють домашнє насильство (без роздавання й обговорення картки) 13.50-14.20 Чому жінка не йде від кривдника 14.20-14.30 Перерва 14.30-15.20 Міфи і факти 15.20-16.00 Чия це проблема 16.00-16.15 Завершальна вправа. Підсумок дня Другий день 10.00-10.10 Вступ 10.10-10.20 Правила 10.20-10.40 Знайомство 10.40-10.50 Наші сподівання 10.50-11.10 Найцікавіша (корисна) для мене інформація з першого дня тренінгу 11.10-11.25 Перерва 11.25-12.05 Що ми можемо зробити 12.05-12.35 Кризовий центр 12.35-13.15 Створення системи захисту потерпілої від домашнього насильства 13.15-13.35 Перерва 13.35-13.45 Руханка 13.45-14.30 Створення коаліції 14.30-14.45 Завершальна вправа 14.45-15.00 Підсумок тренінгу. Анкетування

170

«Запобігання домашньому насильству над жінками» Одноденний тренінг для правоохоронців 10.00-16.30 10.00-10.10 Вступ 10.10-10.20 Правила 10.20-10.40 Знайомство 10.40-10.55 Наші сподівання 10.55-11.25 Ідентифікація домашнього насильства 11.25-11.40 Перерва 11.40-12.05 Джерела домашнього насильства 12.05-12.30 Чому жінка не йде від кривдника 12.30-13.00 Перерва 13.00-13.10 Руханка 13.10-13.50 Міфи і факти 13.50-14.10 Чия це проблема (другий варіант) 14.10-14.50 Рольова гра “Виклик на випадок домашнього насильства” 14.50-15.00 Перерва 15.00-15.15 Інформація про акцію втручання у випадках вчинення домашнього насильства. Польський досвід “Блакитні картки” 15.15-15.45 Чим ризикує потерпіла звертаючись або не звертаючись до міліції 15.45-16.15 Пріоритети і цінності в процесі захисту потерпілої від домашнього насильства. Інформація про співробітництво правоохоронних органів із НЖО 16.15-16.30 Підсумок тренінгу. Анкетування

171

«Запобігання домашньому насильству над жінками» Одноденний тренінг для мультидисциплінарних груп 10.00-10.10 Вступ 10.10-10.25 Правила 10.25-10.45 Знайомство 10.45-11.00 Наші сподівання 11.00-11.30 Визначення домашнього насильства 11.30-11.45 Перерва 11.45-12.10 Особливості і типологія домашнього насильства 12.10-12.30 Чому чоловік стає домашнім насильником 12.30-13.00 Чому жінка не йде від кривдника 13.00-13.30 Перерва 13.30-13.35 Руханка 13.35-14.10 Міфи і факти 14.10-14.40 Чия це проблема (другий варіант) 14.40-14.55 Перерва 14.55-15.00 Руханка 15.00-15.30 Створення системи захисту потерпілої від домашнього насильства (перший варіант) 15.30-16.00 Створення коаліції 16.00-16.15 Завершальна вправа 16.15-16.30 Підбиття підсумків тренінгу. Анкетування

172

РОЗДІЛ ІІ ЗАПОБІГАННЯ ТОРГІВЛІ ЖІНКАМИ

173

ВСТУП Щороку десятки тисяч жінок у всьому світі стають предметом торгівлі; їх обманюють, примушують, продають і в більшості випадків схиляють до життя та праці за рабських умов як повій чи робітниць потогінних виробництв, домашніх служниць або дружин. Комісія з прав людини ООН визначила торгівлю жінками як сучасну форму рабства. Незалежно від того, з якою метою здійснюється торгівля жінками, останні стають при цьому об'єктами згвалтувань, побиття та психологічних катувань. Порушення загальнолюдських прав жінок, пов'язане з використанням їх як предмета торгівлі, відбувається як у тій країні, звідки їх вивозять, так і в тих, куди привозять. У міжнародних документах Україну ідентифіковано, як країну–постачальницю жінок до країн Західної Європи, Азії й Америки. Чому жінки їдуть з України? Чинники і мотиви жіночої міграції з України

Мотиви виїзду жінок за кордон різні: пошуки роботи, бажання матеріально забезпечити свою сім’ю (батьків, дітей), бажання фахової самореалізації, прагнення здобути престижну освіту, бажання “побачити світ”, втілити мрії про “гарне життя за кордоном”, вдало вийти заміж тощо. Але за цією розмаїтістю причин потрібно бачити головне – те, що торгівля жінками є наслідком як нерівноправності жінок, так і їхньої незахищеності від експлуатації. Сучасне становище жінок на ринку праці характеризується дискримінацією їх у сфері зайнятості та фаховою сегрегацією, за якої дівчата не мають доступу до конкурентних та високооплачуваних професій. Молодих жінок – потенційних матерів – теж розглядають як безперспективних у плані підвищення кваліфікації. Жінок перших звільняють і останніх приймають на роботу. Свого часу при переході до ринкової економіки не було вжито комплексних заходів для захисту вразливих груп населення, до яких належать і жінки, тому серед безробітних більшість становлять жінки та дівчата. Фемінізація бідності в Україні сприяє пошуку жінками будь-якої роботи та засобів поліпшення свого матеріального становища, навіть без огляду на можливі негативних наслідків. Тому останніми роками спостерігається високий рівень трудової міграції з нашої країни за кордон, особливо до більш розвинених в економічному плані і тому привабливіших країн. Але ці країни мають достатньо жорсткі закони й обмеження щодо використання іноземок (звісно, й іноземців, але мова зараз іде про жінок), тому українським громадянкам практично неможливо знайти там легальну роботу. Крім того, українські жінки потрапляють за кордон без знання чужих законів, звичаїв і традицій, часто – не володіючи іноземною мовою. На жаль, мало хто з них має уявлення не тільки про закони та правила, які діють у країнах в'їзду, а й про свої права й обов'язки. В такому разі порушення загальнолюдських прав жінок, поряд зі зловживанням та насильством носить масовий характер. Разом із важкими умовами праці вони страждають від фінансової експлуатації, використовуються для сексуальних послуг. При розгляді причин виїзду жінок за кордон необхідно зважувати на ще один гендерний аспект проблеми – традиційні уявлення про жінку як об'єкт сексуальних послуг. Завдяки цьому формується попит і ринок сексуальних послуг за кордоном, а в Україні спричиняє: насильство в українських сім'ях щодо дівчат і жінок; збільшення та поширення проституції в країні та її "омолодження", коли 12–14-річні дивчиська починають заробляти на життя продажем власного тіла; безконтрольну пропаганду насильства та сексу в засобах масової інформації, яка небезпечно знижує мораль населення країни тощо. Всі означені чинники сприяють тому, що значна кількість дівчат і жінок України мають намір виїхати за кордон для постійного проживання або з метою працевлаштування. Підсумовуючи, можна сказати, що торгівля жінками є одним із видів насильства, спрямованого проти жінок, яку живлять бідність та сексизм (ураження прав на основі статі). 174

Міжнародна злочинність і торгівля жінками з України

Ситуація в нашій країні ускладнюється не тільки кризовим станом української економіки, а й тим, що процес міграції криміналізується, адже дешева робоча сила українських жінок та злочинне використання їх у секс-бізнесі становлять підгрунтя надприбутків посередників як в Україні, так і за її кордонами. Тому не можна замикатися в національних рамках і вважати чинниками виїзду українських жінок за кордон суто внутрішні проблеми. Жіноча міграція з України – це не тільки вибір самих українських жінок. Насправді злочинці ведуть активну пропаганду серед молодих жінок і дівчат нашої країни. Вони їдуть у містечка й сільську місцевість, підшукують сиріт та дівчат певної поведінки. Використовуючи дівочі мрії про “гарне закордонне життя”, про заміжжя з багатим іноземцем, яке може вирішити всі проблеми, останнім часом торговці людьми розгорнули організоване постачання жінок з України чоловікам у благополучні індустріально розвинені країни. Для цього активно використовують Інтернет, що став невід'ємним компонентом постачання на шлюбний ринок українських жінок та дівчат. У всесвітнє павутиння використовується не тільки задля реклами посередників, а й для демонстрації жінок і дівчат на продаж як наречених. Отже, торгівля жінками давно вже стала явищем глобального масштабу, складовою міжнародного кримінального бізнесу. Експлуатація жіночої праці й жіночого тіла призвела до появи міжнародної індустрії торгівлі жінками. Тому це проблема не тільки нашої держави, а й складова організованої міжнародної злочинності, що є реальною загрозою для всієї міжнародної безпеки. Трохи про історію проблеми торгівлі жінками

Торгівля жінками стала предметом занепокоєння міжнародної громадськості ще наприкінці ХІХ-го сторіччя. Тенденція збільшення торгівлі жінками і втягування їх у проституцію стала характерною для більшості країн світу того часу і потребувала організованої боротьби з цим соціальним злом. Для цього у 1899 році в Лондоні відбувся міжнародний Конгрес з питань боротьби з торгівлею жінками, пов'язаної з проституцією. Потім у 1904 році в Парижі більшість держав Європи підписали Міжнародну угоду, спрямовану на боротьбу з “білим рабством” – торгівлею жінками. Термін “біле рабство” виник тому, що в той час особливу увагу приділяли жінкам із Великої Британії, яких змушували займатися проституцією в країнах континентальної Європи. Пізніше європейськими державами було підписано ще дві міжнародні угоди про співробітництво щодо захисту жінок та запобігання торгівлі людьми (1910 р. і 1921 р.). У 1933 році було ухвалено Міжнародну Конвенцію про заборону торгівлі жінками, а в 1949 році нова міжнародна організація – Генеральна Асамблея ООН – прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми й експлуатацією проституції третіми особами. Ця Конвенція значно розширила коло дій, які держави домовилися вважати злочинними в сферах торгівлі людьми та сексуальної експлуатації. Наступним важливим кроком стало прийняття в 1979 році Конвенції ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок, яка набула чинності в 1981 році. Шоста стаття цієї Конвенції вимагає від держав прийняття та виконання відповідних законів, які сприятимуть припиненню всіх видів торгівлі жінками. У 1993 році Генеральна Асамблея ООН приймає Декларацію про подолання насильства над жінками. У цьому документі продаж жінок, їх експлуатація та примус до проституції чітко названі видом насильства проти жінок, який держави зобов'язані викорінювати. Нарешті, в 1997 році в м. Гаага (Нідерланди) відбулася Європейська Міністерська конференція, що проходила під керівництвом Європейської Співдружності. Там було ухвалено Гаазьку Міністерську декларацію європейських рекомендацій стосовно ефективних заходів щодо запобігання та боротьби з торгівлею жінками з метою сексуальної експлуатації. 175

Варто додати також, що важливу роль у боротьбі з торгівлею жінками відіграє Інтерпол. Його головне завдання у сфері протидії торгівлі людьми полягає в наданні допомоги країнам– членам Інтерполу в реалізації більш жорсткого контролю шляхом обміну інформацією про переміщення та діяльність осіб, які займаються експлуатацією проституції на міжнародному рівні. Генеральний Секретаріат Інтерполу відповідає на запит членів Інтерполу про пересилання інформації, необхідної для переслідування за законом осіб, які експлуатують повій і торгують людьми. Історія питання в Україні

Україна як частина Європи, від початку минулого століття також зіткнулася з проблемою торгівлі жінками. Коли для захисту та допомоги жінкам у багатьох європейських країнах почали створюватися Товариства опіки молодих дівчат, в Україні теж виникли такі товариства. Серед них засноване в 1904 році “Одеське товариство захисту жінок”. Одеса в той час стала одним із важливих пунктів транспортування жінок з України за кордон. Одеське товариство активно допомагало жінкам: організовувало їх звільнення з рабства, видавало листівки та брошури для дівчат, систематично читалися лекції в закладах, де було багато молодих жінок, випускалися плакати-звернення до жінок, які приїздили в Одесу. Жінок, які врятувалися від рабства, активістки одеського Товариства поселяли у спеціальний притулок, а потім допомагали їм з працевлаштуванням у спеціально організовані майстерні. Про все це важливо згадати саме сьогодні, адже зараз українська держава перебуває на складному етапі суспільно-економічного розвитку, тому знову жінки і дівчата країни стали товаром. Для протидії торгівлі жінками і нелегальній міграції з України в країні вже зроблено чимало. Україна цілком приєдналась до міжнародних документів (Конвенцій), спрямованих на боротьбу з торгівлею людьми і дискримінацією жінок. Україна бере активну участь у міжнародних зустрічах з протидії торгівлі жінками, вона відкрита для діалогу та позитивних змін у цьому напрямі. У 1998 році Верховною Радою України було внесено доповнення до Кримінального кодексу про встановлення кримінальної відповідальності за торгівлю людьми, а в квітні 2001 року парламент країни прийняв новий Кримінальний Кодекс України, що містить статтю 149 "Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини". Практика довела необхідність створення в рамках правоохоронних органів окремих структур, які б займалися проблемами торгівлі людьми. На сьогодні в кожній області України створений підрозділ карного розшуку з боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми. Надзвичайно важливою є роль українських неурядових організацій у запобіганні торгівлі жінками. Їх активна інформаційна і просвітницька робота, створення вУкраїні мережі Телефонів довіри та Жіночих центрів, які протидіють торгівлі жінками, а також надають жінкам реальну і практичну допомогу – все це допомагає знизити нелегальну міграцію і сприяє реалізації українських жінок у рідній країні. Українські громадські організації проводять політику лобіювання, спрямовану на стимулювання змін у державній політиці і практиці щодо протидії торгівлі жінками. Окрім державних і суспільних структур, проблема захисту прав жінок-жертв торгівлі перебуває під опікою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Що робити?

На жаль, виїзд жінок з України не зменшується, тому необхідно активно розширювати пошук ефективних методів протидії цьому соціальному злу. Оскільки це міжнародна проблема, вона не може бути вирішена на рівні однієї лише держави України. Зважаючи на те, що значна частина торгівлі жінками здійснюється за національними кордонами України, міжнародні стандарти і правила є дієвим механізмом, який дозволяє протистояти цьому явищу. Тому проблема торгівлі жінками може бути розв’язана лише за регіональної і світової кооперації. Держави повинні вжити невідкладних заходів для 176

вирішення проблеми, зокрема регулярний обмін інформацією між поліцією і судовими органами країн, в яких існує проблема торгівлі людьми. Вкрай необхідно, щоб зацікавлені уряди й громадські організації, які обстоюють загальнолюдські права жінок, продовжили конструктивний діалог щодо розробки міжнародних норм і механізмів захисту жінок, що потерпіли від торгівлі. Необхідним є визнання статусу потерпілих за жінками, які опинилися за кордоном в руках злочинців, котрі наживаються на нелегальній міграції. Якщо цього не зробити, заходи проти торговців, продиктовані головним чином прагненням стримати нелегальну міграцію і приборкати організовану злочинність, будуть завдавати жінкамжертвам ще більшої шкоди. Громадські організації в країнах, де широко експлуатуються продані жінки, заснували спеціальні центри, де жертви торгівлі можуть отримати необхідну допомогу: інформаційну, медичну, фінансову та юридичну, а також безпечні притулки і судовий захист. Тому такі НУО необхідно підтримувати і фінансувати. Щодо України, то в нашій країні існує нагальна потреба в діях, спрямованих як проти економічного і сексуального рабства українських жінок за кордоном, так і для надання допомоги жертвам торгівлі, які повернулися. Тому стратегію протидії торгівлі жінками можна розподілити на три окремі напрямки: - підвищення рівня поінформованості громадськості, дівчат та жінок групи ризику; - удосконалення законодавства та правоохоронних дій; - допомога потерпілим та потенційним жертвам. З іншого боку, оскільки всі ці напрями пов’язані між собою, то ефективний підхід до розв’язання проблеми має передбачати комплексну стратегію, що охоплює і враховує всі аспекти цього питання. А саме: • Залучення засобів масової інформації до вирішення проблеми, об'єднання зусиль державних органів і недержавних організацій. • Усунення причин, які сприяють високому рівню жіночого безробіття та дискримінації жінок на національному ринку праці. Розробка спеціальних соціальних програм для підтримки жіночого бізнесу, для перекваліфікації і навчання жінок, для допомоги їм у працевлаштуванні, для створення робочих місць для жінок. • Міліція і судові органи України мають уважніше ставитися до проблеми торгівлі людьми. За останні кілька років українськими судами було розглянуто десятки кримінальних справ, порушених на підставах цій статті. Проте майже ніхто зі злочинців не потрапив за грати. Хоча провина їх очевидна, але судді зіштовхуються з проблемою свідків. Жінки бояться говорити, бо їм загрожують злочинні угруповання, їх засуджують оточуючі. Необхідні спеціальні програми підтримки і захисту цих жінок, а також усіх тих, хто погоджується свідчити проти торговців жінками. • У співробітництві з неурядовими організаціями жертв торгівлі потрібно забезпечити спеціальними послугами. Надання притулку, медичної і юридичної допомоги, допомоги у працевлаштуванні, навчанні і консультації – все це повинно стати частиною загальної програми підтримки жінок, які постраждали від торгівлі. • Для жінок і дівчат, особливо з груп ризику, треба проводити широку роз'яснювальну роботу щодо ризику нелегального працевлаштування за кордоном. Підбиття підсумків Торгівля жінками з метою трудової та сексуальної експлуатації є серйозним і дедалі поширенішим різновидом міжнародної організованої злочинності. Великі прибутки в ній поєднуються з відносно невеликим ризиком для злочинців. Але ці гроші нагромаджуються шляхом насильства й експлуатації, тому ми повинні нашими об'єднаними зусиллями перервати цей ланцюг насильства. Боротися з цим кричущим порушенням людських прав 177

жінок можна тільки шляхом застосування багатодисциплінарного та координованого підходу, у якому братимуть участь усі правові, законотворчі й міграційні органи, організації соціального захисту, недержавні організації, всі ті, кому небайдуже розв’язання цієї проблеми. Така боротьба потребує як національних, так і міжнародних спільних дій та співробітництва. На сьогодні немає відпрацьованих механізмів захисту жінок нашої країни від торговців людьми. Тому насамперед потрібно займатися просвітницькою роботою серед дівчат та жінок групи ризику задля підвищення рівня їхньої поінформованості. Це дасть змогу багатьом із них самим вберегтися від рабства – не поїхати працювати нелегалками, не стати довірливими жертвами злочинних угруповань. Опитування населення засвідчують недостатність знань про реальні умови життя за кордоном, про ризики нелегальної міграції та працевлаштування там. Необхідно максимально доносити ці знання до громадськості, особливо з використанням інтерактивних методик: шляхом дискусій і тренінгів. Для цього можна використати цей Підручник, зокрема ІІ розділ. У цьому розділі підручника міститься необхідна інформація з проблеми, а також описано, яким чином її краще висвітлювати. Вправи розділу можна використовувати як для підвищення рівня поінформованості працівників правоохоронних органів, активісток громадських організацій, державних службовців, які займаються проблемою торгівлі жінками, так і для підготовки спеціалістів державних і недержавних інституцій для роботи з жертвами торгівлі жінками. Заняття в підручнику також спрямовані на створення широкої коаліції для протидії торгівлі жінками, на співробітництво між правоохоронними органами та НЖО. Таке співробітництво корисне обом сторонам. Наприклад, оскільки жертви часто не довіряють міліції, НЖО іноді можуть виступати посередницями між жертвою та міліцією/ правоохоронними органами, від чого тільки виграють обидві сторони. Своєю чергою, НЖО у співробітництві з органами державної влади (міліцією, митницею), які безпосередньо стикаються з жертвами торгівлі, зможуть швидше виявити потерпілу й ефективніше їй допомогти. Окремі зауваження з практичної роботи за вправами розділу

Передусім зупинимося на принципових моментах, які варто наголошувати під час занять з протидії торгівлі жінками: • Ми розглядаємо поняття "торгівля жінками", а не “торгівля людьми”. Хоча останнє поняття більш розширене і дозволило б заторкнути ширший спектр явища, але таке узагальнення заважає виявленню особливостей торгівлі саме жінками. • Ефективна система заходів для боротьби з цим явищем, насамперед, має грунтуватися на міжнародних нормах захисту прав людини. • Хоча існує чіткий зв'язок між торгівлею жінками і примусовою проституцією, важливо розширити поняття торгівлі жінками, залучаючи до нього не тільки сексуальну, а й економічну та соціальну експлуатацію жінок. • Необхідно чітко розрізняти поняття “проституція” і “торгівля жінками”. Попри те, що проданих жінок часто використовують саме як повій, ототожнення цих соціальних явищ ускладнює пошук ефективних механізмів запобігання, підмінює стратегії боротьби з торгівлею людьми стратегіями боротьби з проституцією. Такий розподіл є дуже важливим не тільки в практичному плані, а й з точки зору захисту прав людини. Тому основним принципом підходу до проблеми торгівлі жінками має бути: коли жінку шляхом насильства, обману та примусу змушують надавати секс-послуги, тоді правоохоронці і суспільство в цілому не повинні звертати увагу на те, чи працювала ця жінка раніше повією, або навіть на те, що вона сама бажає й далі цим займатися. Основою злочину є не заняття проституцією, а порушення прав і свобод жінки! Потрібно чітко усвідомити, що і жінки, які добровільно займалися проституцією, і ті, яких примусили цим займатися за кордоном, є громадянками України і на них поширюється дія 178

•

ст.25 Конституції України: “Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами”. Тому у випадках, коли права жінок як громадянок нашої держави порушуються, завданням правоохоронних органів є їхній захист. На кожну жертву перш за все треба дивитись як на громадянку України. Торгівля жінками і використання їх у примусовій проституції існуватиме доти, доки в розвинених країнах підтримуватиметься комерційний попит на більш дешеві й доступні сексуальні послуги жінок з бідних країн. Тому необхідна робота з вироблення адекватних методів протистояння й обмеження ринку секс-послуг. Аж до притягнення до відповідальності тих, хто користується в цих країнах сексуальними послугами жертв торгівлі, заохочуючи тим самим нелегальну проституцію і потураючи торгівлі жінками. Одним із «підводних каменів» під час дискусій у групі є твердження, що «всі жінки, які їдуть за кордон, знають, на що вони йдуть». Насправді лише незначний відсоток жінок, які виїхали на роботу за межі нашої країни і були змушені займатися там проституцією, знали наперед, чим їм доведеться займатися. Більшість жінок були впевнені, що працюватимуть офіціантками, продавщицями, покоївками, доглядальницями хворих, дітей тощо. Але справа навіть не в цьому. Небезпечним є сам розподіл жертв на «знала-не знала». Цим ми завчасно засуджуємо жертву, яка потребує не нашого осуду, а нашої допомоги. Торгівля жінками є порушенням прав і свобод громадянок України і має переслідуватися за законом!

Основні джерела інформації, ідей та пропозицій ІІ розділу Підручника: 1) Міжнародні правові документи та юридичні матеріали, надані юридичним відділом програми Winrock International «Громадські ініціативи у запобіганні торгівлі жінками і домашньому насильству» 2) Якщо жінка пропала безвісти за кордоном (Видання Winrock International із Серії юридичних матеріалів «Знати не зайве» 2000 р.) 3) Робота за кордоном: міфи та реальність (Видання Проект попередження торгівлі жінками Winrock International, 1999 р.) 4) Кондратьєв Я.Ю., Римаренко Ю.І., Олефір В.І. «Основи міграцієзнавства». – Київ: Національна академія Внутрішніх справ України, 2000 р. 5) Методичні рекомендації щодо організації роботи з виявлення, розкриття та розслідування злочинів, пов'язаних із торгівлею жінками, з метою їхньої сексуальної експлуатації (передрук Winrock International, 2000 р.) 6) Боротьба з торгівлею жінками: проблеми вдосконалення законодавства та завдання органів внутрішніх справ України// Вісник Університету внутрішніх справ. – Харків, 1999р. 7) Торгівля жінками, дітьми, замах на особисту свободу: правові аспекти. Український Центр Дослідження Жінок за сприяння Національної Академії Внутрішніх Справ МВС України. Матеріали міжнародного науково-практичного семінару. - Київ, 1997 р. 8) Збірка міжнародних документів стосовно торгівлі людьми. Видання юридичного відділу Winrock International, К, 2000р. 9) Усні консультації та інформація, надані Координаторкою Проекту “Громадські ініціативи у запобіганні домашнього насильства і торгівлі людьми” Наталкою Самолевською, консультантом Проекту Сергієм Нетецьким та юристками юридичного відділу програми Winrock International «Громадські ініціативи у запобіганні домашнього насильства і торгівлі людьми» Марією Шкарлат і Оленою Кустовою.

179

180

ОПИС ВПРАВ

181

ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ Вправа: Знайомство Мета вправи: – Нестандартне знайомство учасників та учасниць тренінгу. – Введення в тему заняття. 3. Коло Завдання: • Давайте познайомимося. Назвіть своє ім'я і країну, в якій ви хотіли б певний час попрацювати. Виходячи з нашого правила «добровільної активності», хтось почне першою/першим, а далі підемо по черзі. Тренерська підказка Після кожної відповіді члена групи запитуйте: Чому Ви назвали цю країну? Чому саме там Ви хотіли б попрацювати? Після того, як висловляться всі присутні, запропонуйте групі: • Підніміть руки, ті хто вже бували у країні свого вибору. • А тепер ті, хто знає мову цієї країни. • А тепер ті, хто знає трудове законодавство цієї країни. • А тепер ті, хто знає культурні і релігійні традиції цієї країни, її закони. 2. Коротке обговорення Запитання групі • Отже, більшість із нас не знають ані мови, ані законів тих країн, де ми хотіли б попрацювати. Як ви думаєте, чи дуже відрізняються від нас у цьому плані ті дівчата й жінки, які їдуть із нашої країни за кордон у пошуках кращого життя? Що є спільного в їхніх і в наших аргументах? Чи краще вони поінформовані? • Чим ризикують дівчата і жінки, коли їдуть в чужі країни, не маючи необхідної їм інформації? • Для чого ми саме в такій формі провели наше знайомство? 3. Тренерський підсумок Люди часто засуджують дівчат або жінок, котрі їдуть за кордон. Багато хто вважає, що вони особи легкої поведінки, і їдуть надавати секс-послуги. Але насправді більшість із них, так само, як і ми з вами, мріють поїхати в інші країни, заробити там грошей. І вони їдуть, не знаючи ні особливостей життя, ні звичаїв, ні законів тих країн, куди так хочуть потрапити. Приблизний час проведення вправи – 20 хв.

182

Вправа: Наші сподівання Мета вправи: - усвідомлення і висловлення присутніми того, що вони сподіваються отримати від заняття; - сконцентрувати увагу присутніх на проблему протидії торгівлі жінками. Коло Запитання групі: • Чого ви чекаєте від нашого заняття? Що саме ви хочете почути з проблеми запобігання торгівлі жінками? • Про що ви хочете дізнатися, щоб ця зустріч була для вас корисною, відповідала вашим сподіванням? •

Добровільно хтось почне першою/першим, а далі відповідаємо по черзі.

Тренерська підказка Відповіді групи записуйте на великому аркуші паперу, який має висіти у приміщенні до кінця тренінгу. Наприкінці тренінгу/заняття зверніться до записаних “Сподівань” і разом із групою підбийте підсумки того, що отримали присутні, чого навчилися. Тренерський підсумок Отже, кожний і кожна з нас усвідомили, чого саме вони чекають від тренінгу. Наступні наші вправи допоможуть нам реалізувати наші сподівання. Приблизний час проведення вправи – 15 хв.

183

Вправа: Визначення проблеми Мета вправи: - сфокусувати увагу на проблему торгівлі жінками; - ознайомити з національними та міжнародними правовими документами щодо торгівлі людьми. Тренерський вступ На початку ХХІ століття предметом торгівлі знову, як і в далекі часи, стали люди. Здебільшого – це молоді жінки і дівчата. Чи знаєте ви про це? Можливо, читали сенсаційні статті в пресі про експлуатацію жінок у нелегальному секс-бізнесі, або чули про страшну долю якоїсь жінки, що опинилася в чужій країні. І як це не сумно, але часто виявляється, що продані жінки були з України. Тому на нашому занятті будемо вивчати цю актуальну для нашої країни проблему – проблему торгівлі жінками, а також шукати шляхи її подолання. 1. Мозковий штурм Завдання групі: • Наша вправа буде проходити з використанням техніки “мозкового штурму” – коли вільно висловлюються всі бажаючі, висловлення не критикуються, не коментуються, записуються усі; висловлення можуть повторюватись. • Отже, які думки, асоціації у вас викликають слова "торгівля жінками"? Всі відповіді групи (або їхні фрагменти) записуються на великому аркуші паперу (ватмані або фліп-чарті). Бажано, щоб після обговорення цей аркуш висів у робочій кімнаті до закінчення тренінгу! 2. Обговорення і групова робота Запитання групі: • Що ви можете сказати, дивлячись на цей список? • Що ви відчували, коли ми говорили про використання жінки як товару для сексуальних утіх? • Чому, коли ми говоримо про торгівлю жінками, то часто маємо на увазі саме використання їх у секс-бізнесі? • Які дії пов'язані з торгівлею жінками? Сукупність яких дій містить поняття «торгівля жінками»? • Виходячи з цих дій, давайте визначимо поняття “торгівля людьми”. Усі присутні одержують Статтю 149, П. 1 Кримінального кодексу України і Витяги з Протоколу до Конвенції ООН про міжнародну організовану злочинність. Тренерська підказка Якщо ви не маєте роздаткового матеріалу зі статтею Конституції України і Витягом з Протоколу до Конвенції ООН, потрібно заздалегідь розбірливо написати ці два визначення торгівлі людьми на великому аркуші паперу.

184

• Заслухаємо, як визначає торгівлю людьми український закон (зачитайте групі): Стаття 149 Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини 1. Продаж, інша оплатна передача людини, а так само здійснення відносно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу або іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці. •

Прослухайте міжнародний документ, який теж дає визначення «торгівлі людьми» (зачитайте групі): Витяги з Протоколу до Конвенції ООН про міжнародну організовану злочинність: Торгівля людьми – це вербування, перевезення, передача або прийом людей з використанням погрози або сили, викрадення, обману, примусу, зловживання владою, сплати грошей або отримання грошей чи пільг з метою отримання однією людиною контролю над іншою людиною для подальшої експлуатації. •

Використовуючи ці два визначення поняття «торгівля людьми», намалюємо схему: Ланцюг злочинних дій торговців людьми: Що можна зробити для

Вербування Перевезення

Як можна уберегти жінку від вербувальників? Як допомогти на цьому етапі?

Передача або прийом людей

Чим тут ми можемо допомогти?

Як у цій ситуації можна допомогти жертві?

Що в цій ситуації може

Продаж: сплата або отримання грошей Використання погрози чи сили, обман, примус, зловживання владою Експлуатація допомогти

жертві?

• • •

Для чого ми поетапно розглянули злочинні дії торговців людьми? Як це допомагає розірвати ланцюг і зупинити злочинців? Що саме можна зробити на кожному етапі, яким чином можемо розірвати цей ланцюг?

3. Тренерський підсумок Отже, проблема торгівлі людьми є не тільки проблемою економічною чи соціальною. Торгівля людьми – це насамперед злочин. А за кожним злочином неминуче слідує покарання. І ті, хто скоює такі злочини, має це зрозуміти. 185

Щодо допомоги, яку ми можемо надати тим, хто повірив у обіцянки торговців «живим товаром», то насамперед необхідно поінформувати жінку чи дівчину, допомогти їй зробити правильний вибір. На кожному етапі злочинних дій торговців людьми (див. Схему) вчасно надана нами інформація може застерегти і захистити жінку, підкаже їй, куди варто звернутися за допомогою в разі потреби. Виходячи з цього, головною метою цього тренінгу /заняття буде нагромадження і обговорення нашого колективного досвіду про шляхи протидії торгівлі жінками. Всі набуті знання ми потім будемо поширювати як серед потенційних жертв, так і серед тих, хто бореться з торгівлею людьми. Приблизний час проведення вправи – 20 хв.

186

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ Вправа: Причини виїзду жінок за кордон і як їх вербують Мета вправи: - обговорити причини виїзду жінок за кордон; - допомогти усвідомити, що за вербуванням стоять ті, хто на цьому наживається; - допомогти усвідомити небезпеку вербування, а також розглянути, яким чином жінки і дівчата можуть її уникнути. Робота в малих групах Для виконання вправи присутні об'єднуються в малі групи, кожна група одержує великий аркуш паперу і маркер. Увага! Для правоохоронців пропонуємо називати малі групи – командами. Тренерська підказка У цьому тренінгу малі групи бажано об'єднувати за назвами континентів або країн. Це допомагає групі залишатися в темі тренінгу. Завдання • Упродовж 7-9 хвилин обговоріть і запишіть на робочих аркушах причини, через які дівчата та жінки їдуть за кордон. Що сьогодні змушує таку велику кількість наших жінок їхати в незнайомі країни? • Друге завдання: обговоріть в групі і запишіть, яким чином йде вербування жінок і дівчат? Хто цим займається і хто за цим стоїть? • Через 7-9 хвилин поверніться у наше загальне коло, де представник/представниця вашої групи зачитає результати колективної роботи. Зверніть увагу, що за правилом «добровільної активності» ця людина має презентувати вашу роботу за власним бажанням. Бажано, щоб аркуші паперу з відповідями груп висіли в робочій кімнаті до завершення тренінгу. Обговорення в колі: • Зверніть увагу на те, що причини виїзду наших жінок за кордон здебільшого зрозумілі і нормальні: заробити грошей, допомогти сім'ї, зробити кар'єру, побачити світ тощо. Чому ж так сумно часто закінчуються ці поїздки? • Чи в змозі ми ліквідувати кожну конкретну причину? • А чи можемо ми допомогти одній конкретній жінці? Як? • Як ми можемо притягти до відповідальності тих, хто займається протизаконним вербуванням жінок? Що для цього необхідно? • Хто стоїть за протизаконною міграцією жінок з нашої країни?

187

Тренерський підсумок Реальність така, що жінки і дівчата нашої країни продовжують масово виїжджати за кордон, ризикуючи при цьому стати жертвою торговців людьми. За цим стоять величезні гроші, які отримує мафія, безчесні торговці і вербувальники. З метою вербування жінок створюються напівлегальні агентства з працевлаштування і фірми-одноденки, поширюється в газетах неправдива рекламна інформація про працевлаштування за кордоном. Проте на сьогодні у більшості випадків злочинці обирають такі засоби вербування жінок, які не привертають уваги сторонніх осіб і правоохоронних органів, діючи методом індивідуального добору. Зокрема, з цією метою вербувальники часто підшукують жінок у громадських місцях (наприклад, дискотеках), де, нібито випадково, знайомляться з визначеною жертвою. Вербувальники можуть встановлювати контакти з можливими «кандидатками» через спільних знайомих, родичів, сусідів. Знайомі, друзі, родичі, сусіди і самі можуть виявитися такими вербувальниками. Ми маємо широко повідомляти все населення, особливо молодих жінок, про небезпеку стати жертвою торговців людьми. Необхідно завжди цікавитися документами людей, які обіцяють працевлаштувати Вас за кордоном, зажадати від них нотаріально завірене доручення на право працевлаштування за кордоном. Агентство з працевлаштування за кордоном повинно мати ліцензію на цей вид діяльності. Приблизний час проведення вправи – 20-25 хв.

188

Вправа: “Плями на сонці” – мрії і реальність Мета вправи: - обговорення небезпек нелегальної роботи за кордоном; спрямування групи на можливості активного і благополучного життя в своїй країні; - демонстрація групі того, як можна довести жінкам групи ризику проблему небезпеки нелегальної роботи за кордоном. Тренерський вступ Коли жінка їде за кордон у пошуках роботи, то її наче сонце зігріває мрія: я зароблю великі гроші, я чудово влаштуюся… Давайте разом поміркуємо, чи завжди «зігріє» така мрія? На великому аркуші паперу намалювати коло. • Це – наше «сонце». Групова робота в колі Запитання групі: • Яка робота за кордоном є високооплачуваною? Відповіді групи записуємо на промінчиках від «сонця». • На яку роботу можуть розраховувати за кордоном наші жінки? Відповіді групи записуємо на “сонячному диску». Обговорення: • Тож чи справді зіггріває це «сонце нашої мрії»? Чи не занадто воно холодне? Чи не занадто ризиковано їхати працювати за кордон, особливо, коли пропонують нелегальну роботу? Мозковий штурм • Обговоримо проблему нелегального працевлаштування. Яким є ризик нелегальної роботи за кордоном? (Див. Інформацію до вправи.) Відповіді групи записуємо в “хмаринки” (Див. малюнок-схему). Обговорення: • Як ви вважаєте, чому жінки їдуть працювати нелегально? • Чи не краще шукати за кордоном легальну високооплачувану роботу? • Що для цього потрібно? Висока кваліфікація? Освіта? • Де і як в Україні можна здобути вищу освіту? Тренерський підсумок Давайте не будемо тішити себе марними мріями, а краще придивемося уважно до досвіду ділових жінок, які досягли успіху у нашій рідній країні. Яким чином саме тут вони побудували кар'єру, досягли успіхів у науці, підприємницькій діяльності? Чи не краще піти їхнім шляхом? І тоді «сонечко» нашої мрії про щасливе життя справді стане теплим! Наша доля – в наших руках. Не проміняймо її на рабство. Наша активна життєва позиція, знання та праця обов'язково допоможуть нам вибороти гідне місце у цьому непростому світі. 189

Для цього потрібно багато вчитися, заснувати власний бізнес, постійно підвищувати свою кваліфікацію, шукати справу для своїх рук, серця і розуму на рідній землі. Приблизний час проведення вправи – від 15 до 25 хв. ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ Можливі наслідки нелегального працевлаштування • • • •

• • •

Штраф або навіть тюремне ув’язнення. Депортація. Тяжка, непрестижна, малооплачувана праця. Відсутність законодавчого захисту за кордоном: – ненормована праця (іноді по 18-20 годин на добу), іноді без вихідних; – відсутність лікарняних і відпусток; – ймовірність невиплати обіцяної платні; – можливість виплати тільки частини зароблених тяжкою працею грошей. Відсутність медичної допомоги та найнеобхідніших ліків. Високий ризик травмування, а також відсутність компенсації внаслідок травми, каліцтва. Життя в атмосфері страху, насильства, примусу та приниження. Навіть у разі приїзду до іншої країни легально існує ризик опинитисья поза законом у таких випадках:

• • • •

коли жінка затримується в країні довше, ніж передбачено терміном візи; коли, маючи лише транзитну візу, залишається в цій країні працювати; коли влаштовується на роботу, приїхавши за туристичною візою; коли, приїхавши на навчання або в гості, влаштовується на роботу без дозволу державних органів цієї країни; коли, скориставшись “прозорим” кордоном, із туристичною візою однієї країни поїде працювати в іншу.

Увага! Бажано інформацію до вправи мати як роздатковий матеріал для групи.

190

Вправа: Колективна рольова гра «Ситуація» Мета вправи: аналіз конкретної ситуації і мотивів поведінки людей, залучених до процесу торгівлі жінками. Присутні одержують роздатковий матеріал і читають історію. Потім їм пропонується зіграти в колективну рольову гру. Для цього необхідно розподілити ролі. Кількість ролей шість. Оскільки присутніх більше, ніж ролей, розподіліть їх на шість груп і кожна мала група отримає колективну роль. Але представляти свій персонаж будуть по черзі всі члени малої групи. Ролі: редактор, представниця фірми, водій, хазяїн, турист, який користується послугами дівчини на трасі, дівчина. Колективна рольова гра • Уявіть себе в цій ролі. Якими є мотиви ваших дій? Чому ви так чините – ваші аргументи? • Чи є Ваша діяльність протизаконною? Чи загрожує Вам притягнення до відповідальності? • Чи відповідає Ваша діяльність Вашим моральним принципам? Обговорення • Висловіть свої враження від гри. • Як ви себе почували у своїй ролі? • Чому цю вправу ми провели саме так, використовуючи методику рольової гри? • Що отримали в результаті своєї діяльності: редактор, представниця фірми, водій, хазяїн, турист, що користується послугами дівчини на трасі? • А що ж отримала дівчина? Тренерська підказка Потрібно допомогти групі усвідомити, що всі задіяні особи цієї історії дістали (заощадили) матеріальну вигоду. Дівчина не одержала нічого, а навпаки – втратила здоров'я, щасливе майбутнє, свободу, самоповагу... • Який ризик існує для здоров'я жінки, коли її використовують у секс-бізнесі? Відповіді групи записуються на дошці або великому аркуші паперу. Тренерська інформація Ризик для здоров'я жінки, яку експлуатують як секс-товар: Високий ризик зараження СНІДом, сифілісом та іншими хворобами, які передаються статевим шляхом, неможливість у майбутньому мати дітей, ризик дістати фізичні та психічні травми, ушкодження геніталій, ризик бути вбитою, одержання або загострення хронічних захворювань внаслідок невчасного лікування чи відсутності лікування, хронічний стрес від перебування в кримінальній ситуації, здатний призвести до наркотичної або алкогольної залежності, насильницьке нав'язування споживання алкоголю чи наркотиків, що також призводить до алкогольної чи наркотичної залежності. Мозковий штурм • Куди дівчина або жінка, яка потрапила за кордоном в сексуальне/економічне рабство, може звернутися за допомогою? 191

Тренерський підсумок Безтурботні йнаївні дівчата та жінки нашої країни часто не прогнозують свого майбутнього за кордоном, вважаючи, що страшні наслідки можуть трапитися з ким завгодно, але тільки не з ними. Коли ж вони потрапляють у сексуальне або економічне рабство, то часто не знають, де можна одержати допомогу, куди звернутися. Наше завдання – надати дівчатам та жінкам нашої країни інформацію, яка зможе врятувати їх за кордоном. Запитання групі • Яким чином найдоцільніше поширювати інформацію про те, куди звертатися за допомогою, перебуваючи за кордоном? Приблизний час проведення вправи – 25-30 хв. Тренерська інформація/роздаткові матеріали 1. Насамперед потрібно звертатися в українське посольство чи консульство. На жаль, вони обмежені в коштах, але допоможуть в не менш важливому – отримати документи, які підтвердять громадянство й допоможуть жінці повернутися додому. 2. У чужій країні можна звертатися до спеціалізованих центрів, які допомагають жертвам торгівлі жінками. Центри можуть надати безпечний притулок, матеріальну, медичну і правову допомогу; допоможуть із перекладачем; можуть підтримати жінку у судовому переслідуванні кривдників; можуть допомогти зв'язатися з посольством/консульством та повернутися додому. 3. Подібну допомогу можна отримати в жіночих, правозахисних та благодійних організаціях. 4. Потрібно шукати спеціальні притулки для жінок (скажімо, у Німеччині вони є у кожному місті). 5. Необхідну допомогу жінка дістане у будь-якій церкві, монастирі, релігійних організаціях. 6. Необхідно звертатися в поліцію. Пам'ятайте! Жертв торгівлі просто залякують поліцією. Насправді в усіх європейських країнах поліція допомагає і захищає жертв торгівлі жінками. 7. Можна зателефонувати до українських Центрів (у міста: Дніпропетровськ, Донецьк, Львів, Луганськ, Херсон, Рівне, Житомир та Чернівці), які спеціально займаються проблемою торгівлі жінками і можуть надати необхідну інформацію, дати пораду, допомогти вийти на Інтерпол та інші правоохоронні органи. 8. Можна також зателефонувати до інших українських організацій за телефонами довіри (у міста: Київ, Харків, Тернопіль, Севастополь, Луганськ та Одесу), що функціонують за підтримки організації “Ла Страда – Україна” . Увага! Тренерську інформацію бажано мати як роздатковий матеріал для всіх присутніх на тренінгу.

192

Роздатковий матеріал «Українська рабиня в Чехії» Наприкінці минулого року більшість газет Львівської області почали публікувати оголошення: "Для високооплачуваної роботи за кордоном фірма запрошує дівчат віком від 18 до 27 років..." Невеличкий коридор фірми не зміг вмістити всіх бажаючих поїхати на заробітки. Незважаючи на юрбу, представниця фірми приймала всіх люб'язно, навіть пригощала особливо симпатичних жінок кавою. Вона обіцяла, що робота буде різна: догляд за старенькими і дітьми, прибирання квартир, ресторанів, збирання врожаю... Дама виглядала респектабельно, говорила лагідно і з повагою. Обіцяла за рахунок фірми безкоштовне оформлення закордонного паспорта та проїзд до місця роботи. Зі свідчень 18–річної дівчини: За три дні мені оформили закордонний паспорт, а ще через кілька днів я з іще трьома дівчатами на машині перетнули кордон і приїхали в одне з чеських міст. Там ми зайшли в якусь квартиру багатоповерхового будинку. В кімнаті нас почали оглядати, немов товар вибирали, двоє чоловіків і жінка. "За цю – 500 доларів, за цю – 450, а за блондинку – 700" . Ми здивовано поглянули на водія: що це за спектакль отут розігрується? А він спокійно перелічив гроші і пішов геть. Ми залишилися без грошей і без документів. Тоді до нас дійшло – нас просто продали в рабство. – Давайте знайомитися, – сказав хазяїн. Будете в мене працювати. Ви маєте повернути мені гроші, які я заплатив за вас. А робота полягала в тому, щоб ходити міжнародною автотрасою, зупиняти німецьких туристів і пропонувати їм сексуальні послуги. Поруч зі мною на трасі стояли ще кілька десятків дівчат, жертв тієї ж таки львівської фірми. Працювати доводилося багато, тому що за нами стежили бойовики хазяїна. За кожну провину жорстоко били. А хазяїн при кожному зручному випадку нагадував нам, що ми у Чехії – ніхто, гірше за тварин. У нас немає документів, і ми не знаємо мови… За матеріалами української преси Р О Л І: 1. Редактор газети 2. Представниця фірми 3. Водій 4. Хазяїн 5. Іноземний турист 6. Дівчина

193

Вправа: Міфи і факти – стереотипи суспільства й окремих людей щодо проблеми торгівлі жінками Мета вправи: – допомогти групі позбутися небезпечних стереотипів, які сприяють виїзду жінок і їх нелегальному працевлаштуванню за кордоном; а також стереотипів, через які жертви торгівлі можуть бути позбавлені допомоги; – навчити присутніх спростовувати небезпечні суспільні міфи, які стосуються виїзду і роботи за кордоном. Тренерський вступ У нашому суспільстві поширені певні суспільні твердження, що сприймаються більшістю як факти, яким варто вірити бездоказово. Такі твердження називаються суспільними стереотипами. Вони виникають, коли вчинки окремих людей переносяться на всю групу людей, одна помилка людини стає вироком йому/їй на все життя. Стереотипи заважають людям краще розуміти одне одного, заважають бачити шляхи виходу і робити реальні кроки для розв’язання проблеми. Стереотипи ще називають міфами, тому що вони спотворюють реальну дійсність, дають викривлене, фантастичне уявлення про неї. Існують такі міфи і щодо проблеми торгівлі жінками. Давайте зараз розглянемо конкретні суспільні міфи. Для проведення вправи присутні об'єднуються в міні–групи (по 3-4 особи), кожна група одержує картку з певним міфом (стереотипом) щодо проблеми торгівлі жінками. Увага! Не обов'язково користуватися картками. Можна кожній малій групі усно сформулювати цей міф, хоча бажано усе ж таки написати його на аркуші паперу. Робота в міні–групах Завдання • Прочитайте й обговоріть суспільний стереотип із вашої картки. А потім пригадайте інший міф, який ви чули в нашому суспільстві. Представте своє бачення фактичного стану речей і спростуйте ці міфи. • Час виконання завдання – 10 хвилин. • Потім поверніться до кола, де одна людина від вашої групи доповість про результати вашого обговорення. Обговорення роботи малих груп: • Чому названі вище стереотипи існують в нашому суспільстві? Чому їм вірять? Тренерський підсумок Ми особисто відповідаємо за своє життя і своє майбутнє, за свою подальшу долю. Не варто віддавати своє право вільного вибору в чужі руки. Тому перш ніж зробити вирішальний крок, потрібно зважити всі "за" і "проти". Хоча нині жити в нашій країні нелегко, але нелегальна робота чи проституція за кордоном не тільки не вирішать проблем жінки, а навпаки – можуть призвести до трагічних результатів. Шлюб з іноземцем також може мати сумні і несподівані наслідки. Поки ми живемо в рідній країні, у нас є вибір, у нас є свобода. Тому не проміняємо її на рабство! Приблизний час проведення вправи – від 20 до 30 хв. 194

Роздатковий матеріал до вправи І картка 1. Представте спростування міфу: Нелегальна робота за кордоном – це нормально 2. Самостійно пригадайте інший міф щодо проблеми торгівлі жінками і спростуйте його. ІІ картка 1. Представте спростування міфу: Потрібно вийти заміж за іноземця – це щасливий квиток у рай 2. Самостійно пригадайте інший міф щодо проблеми торгівлі жінками і спростуйте його. ІІІ картка 1. Представте спростування міфу: Всі дівчата знають, що їх чекає за кордоном (тобто всі дівчата розуміють, що будуть надавати секс-послуги). То ж для чого нам захищати повій? 2. Самостійно пригадайте інший міф щодо проблеми торгівлі жінками і спростуйте його. ІV картка 1. Представте спростування міфу: Можна поїхати, попрацювати повією пару місяців і благополучно повернутися, заробивши великі гроші. 2. Самостійно пригадайте інший міф щодо проблеми торгівлі жінками і спростуйте його. V – VІ картки Пригадайте небезпечні міфи, що існують у суспільстві і сприяють виїзду жінок за кордон. Спростуйте ці хибні твердження. ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ Увага! Бажано Інформацію до вправи мати як роздатковий матеріал.

195

Спростування міфів І . Нелегальна робота – це нормально. Багато дівчат та жінок нашої країни просто не усвідомлюють, що нелегальне вивезення за кордон позбавляє їх власних законних прав, до яких вони звикли і якими користуються на батьківщині, часто навіть не помічаючи цього. Щойно жертви торгівлі перетинають кордон, у них відбирають паспорти, і несподівано для себе вони перетворюються на рабинь, чиє життя тепер в руках жорстокого господаря. Вимоги на ринку праці, особливо щодо жінок-емігранток, дуже жорсткі. Насправді за кордоном нелегалок найчастіше очікує важка низькооплачувана праця або доля нелегальної повії, ув’язненої в чотирьох стінах свого помешкання і змушеної протягом доби обслуговувати на брудних простирадлах до 15-20 клієнтів, тоді як усі зароблені гроші забирає сутенер або хазяїн. Важко в це повірити? Але нещодавно вдалося повернути в Україну двох дівчат з турецького рабства. Дівчата півроку жили в підвалі, де мали постійні статеві контакти з клієнтами. У підвальній темряві вони не бачили не тільки гарного закордонного життя, а і життя взагалі. У тому ж підвалі їм зробили два аборти... ІІ . Потрібно вийти заміж за іноземця – це щасливий квиток у рай. Коли жінка виходить заміж за іноземця, її може очікувати безліч проблем, адже діяльність шлюбних агентств не ліцензується і, як результат, ніким не контролюється. Отже: • Оскільки шлюбні агентства не зобов'язані перевіряти своїх клієнтів, то серед них зустрічаються люди з попереднім досвідом насильства над жінками, з кримінальним минулим, а також психічно хворі, неврівноважені. Вони можуть бути безробітними, що шукають жінку, яка буде працювати на них (дуже часто як повія). Це можуть бути збоченці із неприродними схильностями, а також ті, хто хоче сексуально використовувати дітей жінки. Наприклад: у 2000 році бельгійська поліція порушила справу проти громадянина Бельгії, який за посередництвом шлюбних агентств їздив в Україну знайомитися з жінками нібито для створення сім'ї. Під час знайомства він мешкав у будинках цих жінок і знімав на відео їхніх дітей у сексуальних позах (часто насильно), а потім продавав відеоматеріали до порно-сайтів Інтернету. • Шлюбні агентства часто використовують для маскування секс-торгівлі. У такому разі жінка опиняється за кордоном у повній власності чоловіка або сутенера. Тому в тій країні, куди її везли як законну дружину, вона може потрапити замість власного будинку до борделю. • Існують шлюбні агентства, що спеціалізуються на вербуванні дівчат для заміжжя в бідні, відсталі місцевості, де жінки вмирають через злидні, животіння без елементарних побутових умов, важку щоденну працю (у Сербії деякі компанії заробляють гроші, запрошуючи наречених з України в глухі високогірські села). • У деяких країнах від жінки можуть вимагати зміни віросповідання; у мусульманина жінка може виявитися не єдиною дружиною. • Шлюби з громадянами арабських країн, укладені в Україні навіть у консульстві, вважаються недійсними в Сирії, Лівані, Пакистані. Таких жінок на батьківщині свого чоловіка теж часто продають у сексуальне рабство. • Жінку іноді використовують лише як «інструмент» для народження дитини. За законами іншої країни дитина може або належати батькові, або, діставши на основі факту народження громадянство цієї країни, залишатися за кордоном, тоді як її матір висилають додому. Тому дитину можуть забрати, а жінку в ліпшому разі відправити в Україну, а в гіршому – продати в секс-бізнес. ІІІ. Всі дівчата знають, що їх чекає за кордоном (тобто всі дівчата розуміють, що будуть надавати там секс-послуги). То ж для чого нам захищати повій? Щорічно у світі продаються і купуються сотні тисяч жінок. Деякі джерела твердять, що близько мільйона українських жінок перебувають за кордоном. Переважна більшість із них потрапили туди шляхом насильства або обману. То невже всі ці жінки – повії? ІV. Можна поїхати, попрацювати повією пару місяців і благополучно повернутися, заробивши великі гроші.

196

Потрапити в секс-індустрію – це як придбати квиток в один кінець. Маючи надію лише певний час попрацювати повією за кордоном, жінка вважає, що має можливість себе захистити. Але заробітки можуть виявитися мізерними, а насильство і безвихідь – цілком реальними. Насправді за кордоном жінка потрапляє в боргову кабалу – від неї потребують повернення величезних сум (здебільшого значно перебільшених) за її перевезення і продаж господарю. Крім того, більшість зароблених страшним приниженням і брудом коштів відбирають сутенери. І повертаються ці жінки додому такими ж бідними, але до того ще й хворими, психічно та фізично зламаними, втратившими своє здоров'я і молодість. Якщо взагалі повертаються…

197

Вправа: Обговорення кінофільму Мета вправи: викликати співчуття до жертв торгівлі жінками, спрямоване на бажання змінити ситуацію й активніше протидіяти торгівлі жінками. Перегляд кінофільму «Жертва» (або іншого подібного кінофільму про жертви торгівлі жінками). Обговорення кінофільму: • Які думки і відчуття викликав у вас цей фільм? • Чи потрібно цей фільм показувати жінкам, які збираються виїхати на роботу за кордон? • Чому, на ваш погляд, жінки відмовляються давати інтерв'ю, розповідаючи про свою долю за кордоном? • Чому жінки відмовляються свідчити проти торговців «живим товаром» та їхніх посередників? • Що ви думаєте про програму захисту свідків? Наскільки вона необхідна в нашій країні? Приблизний час проведення вправи – 30-40 хв.

198

Вправа: Наслідки торгівлі жінками Мета вправи: показати небезпечні наслідки торгівлі жінками для нашої країни та всіх її громадян і громадянок. Для виконання вправи об'єднати присутніх у чотири малі групи, видати кожній групі аркуші паперу і маркер. Робота в малих групах • Визначте наслідки торгівлі жінками: - для жінки (перша група); - для її сім'ї (друга група); - для оточення/суспільства (третя група); - для держави (четверта група). • Через 10 хвилин повернімося до кола, де представник/представниця від кожної групи зачитає результати виконаної роботи. Обговорення • Що на сьогодні більш важливо – спрямувати наші зусилля на ліквідацію причин торгівлі жінками, чи важливіше усувати наслідки? Тренерський підсумок Отже, підбиваючи підсумки, можна сказати, що проблема торгівлі жінками стосується кожного і кожної, особливо такі наслідки, як криміналізація суспільства, збільшення кількості дітей-сиріт, загострення економічної ситуації в зв'язку з відпливом робочої сили, поширення хвороб, страшні зламані долі тощо. Правоохоронні органи деяких міст України безпосередньо пов'язують збільшення народження ВІЛ-інфікованих дітей і поширення захворюваності венеричними хворобами з наслідками повернення жінок із закордонного рабства. Щоб зменшитигостроту проблеми, потрібно намагатися ліквідувати причини виїзду жінок за кордон, потрібна також профілактична робота з жінками та дівчатами групи ризику. Але не менш важливо розуміти і враховувати наслідки торгівлі жінками. Потрібна програма реабілітації і допомоги жертвам торгівлі жінками, програма допомоги їм у працевлаштуванні в Україні тощо. ВАРІАНТ Якщо бракує часу, то обговорення наслідків торгівлі жінками краще провести в колі, використовуючи техніку «брейнстормінгу». Для цього намалюйте на великому аркуші паперу або дошці таблицю: Наслідки торгівлі жінками ДЛЯ ЖІНКИ

ДЛЯ СІМ'Ї

ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА

ДЛЯ ДЕРЖАВИ

Разом із групою заповніть цю таблицю і коротко обговоріть результати вашої роботи. На закінчення роздайте «Інформацію до вправи». Приблизний час проведення вправи – від 15 до 25 хв.

199

Шляхи подолання проблеми торгівлі жінками Вправа: Інформація для роздумів Мета вправи: за короткий час надати інформацію про те, як жінка може застерегтися від торговців людьми, якщо планує працювати за кордоном. Тренерський вступ Уявіть, що якась фірма чи посередники запропонували вам або вашим знайомим роботу за кордоном. Але ви не знаєте, чи можна вірити цим людям, не знаєте, яким чином застерегти себе чи знайомих/близьких від ризику стати жертвою торговців людьми. Вам би хотілося почути від когось необхідну пораду. Де збираються новини? На базарі. Нашу вправу можна ще назвати "Поради на базарі". Всі присутні одержують папірці з порадами з працевлаштування за кордоном. Тренерська підказка Для роздаткового матеріалу використайте Інформацію до вправи, яку потрібно розрізати так, щоб на кожному папірці було по одній пораді. Завдання: • Зараз уявимо, що ми прийшли на базар. Для цього будемо вільно ходити по кімнаті і передавати одне одному новини, необхідні поради. Спочатку прочитайте отриману інформацію, а потім перекажіть її якнайбільшій кількості людей. І, відповідно, отримайте поради від них. • Наголошую умову вправи – ви обмінюєтеся інформацією тільки вдвох. Після того, як обмінялися інформацією, шукайте собі іншу партнерку чи партнера. • Час нашого обміну порадами – 7-8 хвилин, потім сідаємо в наше коло. У великому колі присутні по черзі зачитують наявні в них поради (починаючи з №1 , потім №2 і так далі…), а тренерська команда дає детальну інформацію і роз'яснення за кожним пунктом «Порад» та відповідає на запитання групи. Можливі варіанти запитання після обговорення порад з легального працевлаштування: • Чому ми цю вправу провели саме так, застосувавши методику «навчаючи інших»? • Навіщо нам знання цієї інформації? Чи потрібно поширювати таку інформацію? • Як би ви порадили поширювати її серед населення? • Що ви особисто можете зробити для поширення цієї інформації? • Куди жінка, яка збирається за кордон, може звернутися за консультацією й інформацією? Тренерська підказка Групу необхідно підвести до думки, що ці поради потрібно поширювати серед тих, хто планує працювати за кордоном. Увага! Після виконання вправи всім присутнім необхідно роздати повний комплект порад. Приблизний час проведення вправи – від 20 до 30 хв. 200

ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ Поради з легального працевлаштування 1. Якщо ти вирішила влаштуватися на роботу за кордоном через фірму, то першою чергою перевір у Державному центрі зайнятості, чи має ця фірма відповідну ліцензію. Є фірми, які не спеціалізуються на працевлаштуванні людей, а укладають договір з іноземною фірмою про виконання певного обсягу роботи (із залученням невеликої кількості спеціалістів-професіоналів). Такі фірми не мають ліцензії – тому попроси показати цей договір. 2. Попроси представників фірми показати ліцензію нового зразка й зробити з неї ксерокопію. Зверни увагу, чи відповідає назва у ліцензії назві фірми, чи збігається адреса, як давно працює фірма на українському ринку працевлаштування, коли вона отримала ліцензію. Порівняй ці відомості з тими, які тобі надали працівники фірми. 3. Зверни увагу! Умови та перелік послуг, які надає фірма, мають висіти в офісі на чільному місці. 4. Попроси показати контракт з працевлаштування з іноземною фірмою, що маєбути легалізованим у тій країні, в якій фірма пропонує тобі роботу. 5. Іноземні фірми не мають права займатися вербуванням українських громадян на роботу за кордоном без дозволу України, навіть якщо мають дозвіл іноземної країни. Тобто усі іноземні фірми обов'язково мають зареєструвати в Україні своє представництво або діяти через українські фірми. І, звичайно, всі вони повинні мати ліцензію Міністерства праці України. 6. Будь уважною, влаштовуючись на роботу в Росії! Торгівці жінками дедалі частіше використовують цю країну як проміжний пункт, де жертвам змінюють паспорти і перепродають на Схід та на Захід. Але й у самій Росії наші дівчата стають жертвами сексбізнесу. 7. Коли свої послуги з працевлаштування тобі пропонують "агенти", з’ясуй прізвища та адреси цих людей. Перевір їхню легальність: фірма-посередник має видати їм нотаріально засвідчену довіреність або договір-доручення, які передбачають право цих конкретних осіб на вербування людей з метою працевлаштування за кордоном. 8. Звернися до комерційного відділу посольства чи консульства країни, до якої збираєшся їхати. Довідайся, чи реально ця фірма або особа, що пропонують тобі роботу, працюють в Україні і чи можна їм довіряти. 9. Попроси телефон іноземної фірми, що тебе запрошує, і зателефонуй туди. Дізнайся, чи справді вона має договір із фірмою у твоїй країні, на яких умовах вона запрошує громадян твоєї країни. 10. В жодному разі не сплачуй гроші фірмам-шахраям, які обіцяють клієнткам візову підтримку для виїзду в інші країни. Гроші, які беруть на гостьову візу, фірми, як правило, не повертають. Зверни увагу! За законом отримати візу можна тільки особисто. Анкети на одержання візи в посольствах видають безплатно. 201

11. Коли тобі пропонують роботу, це має бути не на словах – обов’язково підписуй/ укладай контракт! 12. Контракт на роботу або навчання за кордоном читай дуже уважно, зверни увагу на дрібні примітки. Бажано проконсультуватися з юристами. 13. Контракт має бути написаний українською мовою. Зверни увагу на пункт, де йдеться про оплату твоїх послуг. Особливо, якщо згідно з контрактом гроші зберігаються у роботодавця. Пам'ятай! Забороняється стягування будь-яких попередніх оплат, зокрема за посередництво у працевлаштуванні, до укладання/підписання контракту особою, яка наймається. 14. Контракт на працевлаштування чи навчання за кордоном повинен містити такі положення: 1) країна перебування; 2) ім’я чи назва роботодавця, його адреса, номер телефону та факсу; 3) опис роботи та умов праці; 4) умови оплати; 5) умови проживання; 6) термін дії контракту; 7) умови соціального захисту; 8) умови перебування в іноземній країні та відомості про відповідальну особу в цій країні; про повноваження цієї особи. 15. Потрібно також укладати письмовий договір про надання послуг з працевлаштування безпосередньо з фірмою-посередницею. Цей договір повинен містити повну й достовірну інформацію про послуги посередника у працевлаштуванні, порядок оплати, термін дії договору, а також обов'язки та відповідальність сторін. 16. Коли фірма вимагає гроші за оформлення документів – отримай документ, що підтверджує сплату грошей (касовий ордер, квитанцію банку). Гроші безпечніше переказувати на розрахунковий рахунок фірми через банк. Тоді ти зможеш довести, що заплатила гроші. На жаль, в Україні є випадки, коли фірми обманюють: гроші забирають, а на роботу не влаштовують. 17. Зверни особливу увагу на оплату праці, яку тобі пропонують. Чи відповідає вона справжній оплаті такої праці в країні, куди тебе обіцяють працевлаштувати. Можеш з'ясувати необхідну інформацію в посольстві цієї країни в Україні. 18. Гроші безпечніше отримувати на рахунок у банку. Цей рахунок ти можеш відкрити тут, в Україні. Усю докладну достовірну інформацію з цього приводу ти зможеш отримати в банках України. Тобі розкажуть, як відкрити валютний рахунок і що для цього потрібно. 19. Докладну консультацію з працевлаштування за кордоном ти зможеш отримати у Міністерстві праці та соціальної політики України за тел.: (044) 220-43-69.

202

Вправа: Потрібно допомогти Мета вправи: спрямувати групу на конкретні дії з надання допомоги жертвам торгівлі жінками. 1. Мозковий штурм • Яка допомога потрібна жертві торгівлі? Які в неї виникають проблеми при поверненні додому? • Зараз ми з вами заповнимо таблицю №1: яка допомога потрібна жінці-жертві торгівлі людьми, коли вона за кордоном і коли вона повернулася додому. Таблиця №1: Жертва за кордоном • •

Жертва повернулася додому

Які організації за кордоном допомагають жінкам-жертвам торгівлі? Яку допомогу може отримати від них жінка? Заповнимо стовпчик таблиці №2. Хто в нашій країні може допомогти жертві торгівлі жінками? Заповнимо стовпчик таблиці №2. Таблиця №2: За кордоном В Україні

Тренерська підказка Другу таблицю варто заповнювати з групою тоді, коли у Вас є резерв часу і Ви вважаєте за потрібне провести повторення та закріплення інформації з вправи «Рольова гра «Ситуація». Результатом повторення буде краще засвоєння присутніми необхідної інформації, яку вони поширюватимуть серед групи ризику. Тренерський коментар Підсумуємо результати нашої праці. Жінка-жертва торгівлі людьми має можливість отримати допомогу – тільки потрібно активно шукати, куди звернутися. Де жінка може отримати допомогу за кордоном? (Зачитайте з таблиці всі відповіді групи.) Яку допомогу жертва торгівлі жінками може отримати, коли повертається додому? (Зачитайте з таблиці відповіді групи). Отже, необхідно створювати цілісну систему реабілітації та різноманітної допомоги жінкамжертвам торгівлі людьми. 2. Обговорення інформації Запитання групі: • Трапляються трагічні ситуації, коли жінка зникає безвісти за кордоном. Куди може звернутися за консультацією й інформацією людина, котра розшукує зниклу за кордоном жінку? Обговоріть з групою шляхи пошуку зниклих за кордоном жінок, надайте необхідну інформацію (див. Інформацію до вправи). Увага! Інформацію до вправи бажано мати як роздатковий матеріал. Приблизний час проведення вправи – від 20 до 30 хв. 203

ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ Якщо Вам потрібна підтримка, шукайте допомоги в центрах “Жінка для жінки”, телефонуйте в інші організації за телефонами довіри, які вказані нижче: Дніпропетровський центр “Жінка для жінки” Дніпропетровськ, 49044, вул. Гоголя 15, кімната 327 Тел.: (0562) 37–25–35, 37–25–50 Інформаційна лінія: 37–58–68 Контактні особи: Ганна Войнич, Олена Моргун Електронна пошта: hanna_voynich@ukr.net Донецький центр “Жінка для жінки” Донецьк 83086, вул. Артема, 45, 4-й поверх Тел.: (062) 334–34–43, 334–20–43 Інформаційна лінія: 334–34–00 Контактна особа: Людмила Горова, Наталя Савченко Електронна пошта: postmaster@liga.donetsk.ua Львівський центр “Жінка для жінки” Львів 79013, вул. Степана Бандери, 32 A, 2-й поверх Тел.: (0322) 97–18–29, 74–33–81 Інформаційна лінія: 79–85–48 Контактні особи: Любов Максимович, Лілія Гук Електронна пошта: luba@women.lviv.ua, liliya@women.lviv.ua Житомирський центр “Жінка для жінки” Житомир вул. Кафедральна, 10 Тел.: (0412) 37–30–12, 208–796 Інформаційна лінія: 200–171 Контактні особи: Ірина Бабенко, Наталя Азарова Електронна пошта: wicc@impuls.zhitomir.ua Рівненський центр “Жінка для жінки” Рівне, вул. Данила Галицького, 16, 5-й поверх Тел.: (0362) 23–4348, 23–3457 Інформаційна лінія: 69–0000 Контактні особи: Лариса Гунько, Тетяна Белковська Електронна пошта: chayka@bc.ukrwest.net Чернівецький “Жінка для жінки” Чернівці, вул. Червоноармійська, 33 Тел.: (03722) 2–24–45 Інформаційна лінія: 2–52–59 Контактні особи: Ольга Осовська, Ельвіра Мручковська Електронна пошта: olga@utel.net.ua, elya@utel.net.ua 204

Херсонський центр “Жінка для жінки” Херсон, вул. 9-го січня, 15, к. 36 Тел.: (0552) 423–765 Інформаційна лінія: 076 Електронна пошта: wsuccess@ukr. net Телефони довіри організації “Ла Страда” у Києві у Тернополі у Харкові

(044) 224–04–46, (0352) 28–20–46, (0572) 14–38–50,

у Луганську у Севастополі в Одесі

(0642) 55–16–99, (0692) 54–50–44, (0482) 60–51–24.

Якщо ви готови до співробітництва у сфері запобігання торгівлі людьми та насильства стосовно жінок, звертайтесь до партнерів програми “Громадські ініціативи у запобіганні домашньому насильству і торгівлі людьми” “Жіночий Інформаційно-координаційний центр” вул. Гоголя 15, кв.327 Дніпропетровськ 49044, Україна Тел/факс: (0562) 36-90-32 Тел: (0562) 37 2550 Електронна пошта: pavlo@fregat.com Координатори: Олена Назаренко, Павло Власов Західноукраїнський центр “Жіночі переспективи” вул. Степана Бандери, 32а, другий поверх, Львів 79013, Україна Тел\факс: (0322) 97-18-29, 74-33-81 Електронна пошта: nadia@women.lviv.ua orysia@women.lviv.ua Координатори: Надія Костіна, Орислава Василик Регіональний Правовий Соціолого-Освітній Центр “Жінки Донбасу” вул. Радянська 54/ 233а Луганськ 91000, Україна 205

Тел: (0642) 55-16-99, 50-10-39 Тел: (0642) 51-04-26 Електронна пошта: womdon@cci.lg.ua Координатори: Лілія Ковєшнікова, Олена Грачова Список телефонів підрозділів карного розшуку ГУ УМВС областей України з боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми (на 21.12.2000) Регіон Телефон Регіон Телефон Вінницька область (0432) 213–270 Одеська область (0482) 282–209 Волинська область (0332) 96–212 Полтавська область (0532) 187–370 Дніпропетровська область (0562) 412–974 Рівненська область (0362) 292–889 Донецька область (0622) 918–673 Сумська область (0542) 283–347 Житомирська область (0412) 207–550 Тернопільська область(0352) 271–451, Закарпатська область (0312) 926–89 271–722 Запорізька область (0612) 398–143 Харківська область (0572) 407–754 Івано–Франківська область (0342) 954–60 Херсонська область (0552) 286–570 Кіровоградська область (0522) 297–158 Хмельницька область (0382) 123–14 Київська область (044) 212–61–69 р. Київ Черкаська область (0472) 193–355 (044) 460–03–14 Чернівецька область (0372) 591–465 Луганська область (0642) 559–494 Чернігівська область (0462) 195–597 Львівська область (0322) 782–098 Крим (м. Сімферополь) (0652) 245 701 Миколаївська область (0512) 391–385 м. Севастополь (0692) 369–209

206

ШЛЯХИ ПОШУКУ ЖІНКИ, ЯКА ЗНИКЛА БЕЗВІСТИ ЗА КОРДОНОМ 1. Якщо Ваша дружина, донька, інша родичка або знайома зникла безвісти за кордоном, негайно звертайтеся з письмовою заявою до міліції за місцем проживання, а саме до карного розшуку або до підрозділу з боротьби з організованою злочинністю, або до спеціального відділу боротьби із торгівлею людьми, які створені у кожній області України (див. список телефонів цих відділів). Але навіть якщо Ви подасте заяву до будь-якого органу внутрішніх справ, вони все одно мають переслати Вашу заяву до компетентного органу (за належністю). Тому підготуйте письмову заяву й обов'язково додайте до неї останню фотокартку зниклої жінки або дівчини. 2. Звертаючись до міліції, намагайтеся викласти у своїй заяві якомога більше фактів та інформації, що зможуть допомогти у розшуку: • Намагайтеся чітко викласти у заяві всю відому Вам інформацію про наміри жінки, які вона висловлювала безпосередньо перед зникненням. Наприклад, якщо Ви спілкувалися з нею по телефону, то повідомте, що вона збиралася робити найближчим часом, тобто чи планувала вона залишатися працювати на тому ж місці ще принаймні місяць, або збиралася шукати іншу роботу, або хотіла повернутися додому. Згадайте, які документи вона взяла з собою, з ким із співвітчизниць/співвітчизників останнім часом спілкувалась за кордоном, їхні телефони чи адреси. • Якщо Ви знаєте якісь координати жінки, яку розшукуєте, обов'язково вкажіть їх у заяві. Це може бути телефон, адреса. Якщо Ви туди вже телефонували, опишіть результати: чи відповіли Вам на Ваші питання і що саме Вам сказали. Хто давав відповіді на Ваші запитання – іноземці чи наші співвітчизники, як вони представлялися? • Також у заяві вкажіть, чи траплялося в минулому, щоб жінка від'їжджала за кордон без попередження рідних або близьких. Якщо так, то чи перевірили Ви зараз відомі Вам місця її можливого перебування, який результат, надайте адреси цих місць. • Опишіть у заяві прикмети, стан здоров'я, характер жінки, цінні речі, які вона могла з собою мати (велику суму грошей або ювелірні прикраси), у що вона була вбрана, додайте останню фотокартку. • Згадайте, чи одержувала жінка закордонний паспорт, у яку країну отримувала візу, куди конкретно вона збиралася їхати і яким видом транспорту (поїздом, автобусом, літаком). Також важливо знати, на якій підставі вона отримувала візу – контракт, туристична подорож, приватне запрошення. • Крім того, якщо Ви впевнені, що жінка працевлаштувалася за кордоном за допомогою фірмипосередниці, вкажіть у заяві адресу або телефон фірми, прізвища працівників/працівниць, з якими вона спілкувалась. Якщо ви знаєте телефон або адресу фірми за кордоном – це дуже важливо! • Викладіть у заяві всю інформацію про наміри та характер жінки, набуту від її подруг та друзів. • Поясніть, з ким жінка останнім часом спілкувалася, хто може знати про її плани, вкажіть координати цих людей, щоб працівники міліції могли з ними зв'язатися. • Якщо у Вас залишилися копії документів, із якими зникла жінка поїхала за кордон, обов'язково додайте їх до своєї заяви в міліцію. Це можуть бути ксерокопії закордонного паспорта, договорів (контрактів), квитків, страхового полісу, ваучеру. 3. Ваші дії після подання заяви: • Черговий працівник правоохоронних органів має прийняти і зареєструвати Вашу заяву. Обов'язково запишіть, під яким номером зареєстрована заява. Якщо заява не зареєстрована – її формально не існує. • Розгляд Вашої заяви та винесення рішення про її “долю” здійснює начальник відповідного органу. Звичайно, ви можете звернутися до нього безпосередньо, записавшись на прийом. Начальник органу внутрішніх справ відповідно до статті 97 Кримінального процесуального кодексу України приймає одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву за належністю. • Термін прийняття рішення – мінімум три дні, максимум 10 днів, якщо необхідна додаткова перевірка.

207

•

• •

На підставі фактів, викладених у заяві, і даних, отриманих в результаті перевірки, міліція вирішує, чи є достатні підстави для порушення кримінальної справи. Якщо є докази, що жінка стала жертвою злочину, то порушується кримінальна справа, починається попереднє розслідування. Одночасно заводить розшуковуа справу і вживають оперативно-розшукових заходів. У противному разі виноситься постанова про відмову у порушенні кримінальної справи або заяву передають на розгляд іншому органу. Увага! Діяльність міліції контролює прокуратура – туди можна звертатися зі скаргами на дії працівників міліції.

4. Якщо впродовж зазначеного терміну на Вашу заяву не дали відповідь: • У письмовій формі наполягайте на розгляді Вашого звернення, проведенні повної і всебічної перевірки поданих відомостей. Наприклад, якщо Ви не знаєте, чи отримувала жінка, яку Ви розшукуєте, закордонний паспорт, вимагайте, щоб був посланий запит до органів паспортної, реєстраційної та міграційної служби. У цьому запиті вказується, що до Управління внутрішніх справ звернулися родичі певної жінки, яка поїхала працювати за кордон і там зникла безвісти, і що з'ясовуються відповіді на такі питання: 1) Чи видавали жінці, яка розшукується, закордонний паспорт? 2) Якщо так, то коли і який номер цього паспорту? Звичайно, факт видання жінці закордонного паспорту сам по собі не свідчить, що вона поїхала за кордон. Проте у сукупності зі свідченнями родичів це може бути підставою для заведення розшукової справи та вжиття пошукових заходів за межами України. • Якщо Вашу заяву не хочуть приймати, відмовляють у проведенні розшуку або постійно “годують” Вас обіцянками, Ви можете оскаржити дії міліції (або їх відмову в порушенні кримінальної справи) до вищого органу або до прокурора Вашої адміністративно–територіальної одиниці (району, міста, області). • Обов'язково вимагайте видання Вам письмової постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. • Будьте готові до того, що процедура пошуку триватиме щонайменше два-три місяці. • Пам'ятайте, працівники міліції зобов'язані допомагати Вам, адже саме на міліцію покладено обов'язки з розшуку осіб, що зникли безвісти. Якщо вони цього не роблять – вони порушують закон. 5. Залежно від обставин конкретної справи існує кілька каналів пошуку жінки, що зникла безвісти за кордоном: • В Україні попереднє розслідування проводять разом з оперативними службами, які насамперед з'ясовують, чи справді дівчина поїхала за кордон, або, можливо, вона тільки так сказала, а сама перебуває на території України. Тому за загальним правилом спочатку опитуються сусіди, подруги, використовуються засоби масової інформації, наприклад: оголошується розшук по телебаченню, з’ясовується інформація про наявність у жінки закордонного паспорту, тобто міліція намагається знайти жінку на території України. Якщо це не вдається і є переконливі факти, що жінка пропала безвісти, стала жертвою злочину на території іноземної держави чи встановлено факт її виїзду за кордон – тоді готується звернення або до іноземних правоохоронних органів, або до Національного центрального бюро Інтерполу для встановлення місцезнаходження цієї особи. • Якщо злочин щодо жінки скоєно тільки на території іноземної держави, то існують двосторонні та багатосторонні міжнародні угоди з надання правової допомоги та співробітництва, які дозволяють одержати необхідну для пошуку особи інформацію. Співробітники органів внутрішніх справ та прокуратури обов'язково володіють цією інформацією, адже Генеральною прокуратурою України розроблено Інструкцію про порядок підготовки, передання та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах, яка затверджена Генеральним прокурором України 29 грудня 1998 року. • Щоб знайти особу, що зникла безвісти в Азербайджані, Білорусі, Грузії, Киргизії, Литві, Молдові, Росії чи Туркменістані, встановлено спрощений порядок, який передбачає надіслання запиту про правову допомогу у разі необхідності. Для цього між прокуратурами України і країн близького зарубіжжя укладено спеціальні угоди про правову допомогу та співробітництво.

208

•

• • •

Також укладено угоду про співробітництво між Міністерствами внутрішніх справ України та Чехії, згідно з якою (зокрема в сфері розшуку осіб, що пропали безвісти) відбувається обмін оперативнорозшуковою інформацією та виконання взаємних запитів. Таким чином, спрощується пошук жінки, яка пропала безвісти в Чехії. Такі самі угоди укладено з країнами СНД, Балтії, а також з Румунією, Словаччиною та Болгарією. Одним із каналів пошуку жінки є Національне центральне бюро Інтерполу в Україні, створене для забезпечення взаємодії українських правоохоронних органів (зокрема міліції) із відповідними органами інших країн для боротьби зі злочинністю, яка виходить за межі однієї країни. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) налічує 178 держав світу. Механізм діяльності цієї організації з попередження, розкриття та розслідування злочинів полягає в обміні та переданні необхідної інформації між компетентними органами країн-членів Інтерполу. Майте на увазі, що Національне центральне бюро Інтерполу виконує запити виключно правоохоронних органів, а не фізичних осіб. Тому не намагайтеся звертатися самотужки – тільки згаєте час. Якщо жінка зникла на території, де триває військовий конфлікт, Вам зможуть допомогти у Національному комітеті товариства Червоного Хреста. Якщо жінка після приїзду зареєструвалася в консульському відділі посольства чи консульстві України в країні перебування, на Ваш запит управління МЗС обов'язково повідомить про це. Термін отримання відповіді – один місяць. Зверніться до консульського управління Міністерства закордонних справ України, посольства або консульства України в іноземній державі – можливо, вони мають певну інформацію або можуть допомогти встановити місцезнаходження жінки. Найпростіше в такій ситуації діяти через відділ забезпечення інтересів юридичних та фізичних осіб Консульського управління МЗС України, розташованого в Києві. Ви надсилаєте запит, де вказуєте країну перебування зниклої жінки, місце її роботи або проживання, час виїзду та всі інші відомості, які стосуються цього питання, а також перелік потрібної Вам інформації. Наприклад, Ви можете просити встановити місцезнаходження конкретної жінки або перевірити, чи перебуває конкретна жінка за вказаною Вами адресою, чи працює вона у вказаній Вами установі, чи відповідає вона за вказаним телефоном. Термін отримання відповіді – один місяць.

209

Вправа: Права й обов'язки Мета вправи: надати групі інформацію про діяльність різноманітних інституцій, які можуть допомогти за кордоном. Звернення до групи • Давайте оцінимо наші знання щодо особистих дій за кордоном, а також дій посадових осіб і організацій, до яких можна звернутися за допомогою за кордоном. Яку ми маємо інформацію і чи достовірна вона? 1. Робота в малих групах Присутніх об'єднують у міні-групи (по 3-4 особи) і роздають папірці з інформацією (див. Роздатковий матеріал), а також великий лист паперу, на якому заздалегідь накреслено таблицю: Жінка

Неурядові організації

Правоохоронні органи

Консульські установи України за кордоном

Завдання • Розкладіть на таблиці інформацію про те, які послуги може отримати жінка за кордоном і від кого, а також те, що вона має і зобов'язана зробити сама. • Через 10–15 хвилин поверніться у коло. Тренерська підказка Всю роздаткову інформацію розріжте на стрічечки (на кожному папірці – один пункт), змішайте і роздайте кожній малій групі. Коли група розкладе інформацію на таблиці, підійдіть і скотчем прикріпіть ці стрічечки до великого аркушу (див. МАЛЮНОК). Після того як групи повертаються у загальне коло, одна з малих груп презентує свою роботу, а інші звіряють зі своєю працею. Якщо думки не збігаються, проблемний пункт обговорюється присутніми, поки не буде досягнуто згоди. Увага! Деякі права й обов'язки підходять до різних інституцій. 2. Обговорення в колі Запитання: • Чи потрібна нам така інформація? Якщо так, то для чого вона нам потрібна? • Чи потребує громадянка нашої держави такої інформації за кордоном? Якщо так, то де вона може її отримати? Приблизний час проведення вправи – 20-30 хвилин.

210

Роздатковий матеріал Громадянка України за кордоном може або зобов'язана: • Звернутися до поліції і отримати довідку про втрату паспорту. • Заповнити бланк особистої заяви громадянки України, що втратила свій паспорт. • Зареєструватися в країні перебування в консульській установі України. • Мати з собою ксерокопії всіх документів, принаймні українського або закордонного паспорта. • Звернутися до поліції у випадках втрати паспорта незалежно від способу втрати — крадіжка, вилучення, загублення. • Зробити фотокартки відповідного розміру для документів. • Дізнатися адреси неурядових організацій, які допомагають жінкам. • Мати телефони й адреси консульських установ України в країні перебування. Консульська установа України за кордоном може або зобов'язана: • Видати свідоцтво на повернення в Україну. • Направити запит до паспортної служби за місцем проживання особи, який з'ясує відповідність обличчя та паспортних даних на підставі поданих документів. • Прийняти на зберігання гроші, коштовності, цінні папери і документи, які належать громадянам/громадянкам України. • • •

• • •

Надати особі, постраждалій від торгівлі людьми, матеріальну допомогу в розмірі 25 доларів США. Зобов’язані за своєю ініціативою відвідувати громадянок України, які перебувають під арештом, затримані чи позбавлені волі в іншій формі або відбувають покарання. Мають право деякий час представляти інтереси особи в установах держави перебування, але не мають права звільняти від юридичної відповідальності за законами країни перебування і не надають послуг адвоката. Мають право нотаріально завірити або легалізувати певні документи. Мають право відправити громадянок України, пошту і вантажі на транспортних засобах України, що прямують на територію України. Зобов'язані стежити за дотриманням законодавства держави перебування та міжнародних договорів, особливо щодо вимог гігієни й санітарії, стосовно громадянок України, які заарештовані, затримані за підозрою у скоєнні злочину чи піддані іншим заходам, що обмежують свободу особи, або відбувають покарання у вигляді позбавлення волі. Можуть поінформувати про особливості законодавства країни перебування та місцеві звичаї. Можуть перевірити достовірність інформації. Можуть передати повідомлення родині або іншим особам.

Неурядові організації за кордоном можуть: • Надавати консультації з правових питань щодо легальності працевлаштування і перебування в країні, а також щодо повернення на батьківщину. • Надавати консультації та допомогу у сфері соціальних питань. • Надавати психологічну допомогу. 211

• • • • • • • • • •

Надавати фінансову та матеріальну допомогу. Організовувати медичне обслуговування та надання медичної допомоги. Займатися реабілітацією жертв торгівлі жінками. Надавати допомогу у зверненні до офіційних інстанцій, допомагати у встановленні контактів з поліцією та органами юстиції. Забезпечувати необхідною правовою інформацією та здійснювати посередництво при веденні справ у суді. Відвідувати в закритих установах для депортованих і допомагати у в'язниці. Надавати тимчасове приміщення або забезпечувати безпечним притулком. Проводити підготовку й організацію можливого повернення на батьківщину. Надавати різноманітні поради з приводу того, що робити в надзвичайних випадках. Допомагати у вивченні мови та національних особливостей країни.

Правоохоронні органи за кордоном можуть і зобов'язані: • Захистити жінку від погроз і домагань «господарів». • Притягати до кримінальної відповідальності торговців людьми. • Проводити рейди по криміногенно-небезпечних місцях, під час яких розшуковуються жертви торгівлі жінками та затримуються до з’ясування обставин. • Повідомляють до посольства чи консульства про затриману особу, допомагають депортувати жінок у рідну країну. • Діставши запит від консульської установи України за кордоном або Інтерполу, вжити оперативно-розшукові заходи на території своєї країни або передати необхідну інформацію. • Співробітництво з Інтерполом у пошуку зниклої жінки. • Здійснювати «захист свідків».

212

Вправа: Що можна зробити? (шляхи протидії торгівлі жінками) Мета вправи: націлити групу на конкретні кроки направлені на протидію торгівлі жінками. Робота в малих групах Для виконання вправи присутні об'єднуються в малі групи, кожна група одержує великий аркуш паперу і маркер. Увага! Для працівників правоохоронних органів пропонуємо називати малі групи – командами. Завдання • Упродовж 10 хвилин обговоріть і запишіть на робочих аркушах шляхи розв’язання проблеми на міжнародному рівні, на рівні нашої держави, на регіональному рівні; а також те, що кожна людина особисто може зробити, щоб запобігти торгівлі жінками. • Потім поверніться в наше загальне коло, де представник/представниця від вашої групи викладе результати колективної роботи. Обговорення • Які з наведених дії є найважливішими і найнеобхіднішими? Тренерський підсумок Звісно, для розв’язання такої глобальної проблеми як торгівля людьми необхідні об'єднані зусилля міжнародної громадськості. Потрібно також підвищувати добробут наших громадянок, щоб вони не їхали за шматком хліба до іншої країни. Але не менш важливі і наші конкретні зусилля – кожного і кожної з присутніх. Тільки завдяки спільним діям ми маємо шанс зупинити потік наших жінок за кордон. Що конкретно ми можемо зробити для подолання проблеми? Отже, ми можемо: • Надавати на своєму робочому місці інформацію з проблеми торгівлі людьми, у тому числі поширювати друковану інформацію: листівки, буклети, газетні статті тощо. • Оформити на своєму робочому місці інформаційний куточок, де розмістити конкретні поради і застереження стосовно проблеми нелегального працевлаштування за кордоном. • Співробітничати із громадськими жіночими організаціями із запобігання торгівлі жінками. • Брати участь (в тому числі волонтером/волонтеркою) у програмах запобігання торгівлі людьми. • Захищати права жінок в Україні, допомагати жінкам знаходити роботу на батьківщині, допомагати їм підвищувати свою кваліфікацію тощо. • Застерегти і поінформувати жінку/дівчину, яка збирається шукати роботу за межами України, розкрити їй очі на ризик нелегальної роботи за кордоном. Можна застерегти від невиваженого і ризикованого заміжжя. • …. ……………….(зачитуються пропозиції групи) • …………………... • …………………. Приблизний час проведення вправи – 20 хв. Інформаційна вправа: Український досвід громадських організацій стосовно запобігання торгівлі жінками 213

Мета вправи: надати інформацію, яка допоможе розробляти вдалі стратегії запобігання торгівлі жінками. 1. Робота в малих групах Для виконання вправи присутні об'єднуються в малі групи, кожна група одержує Роздатковий матеріал про успішну історію жінки. Завдання • Прочитати в групі Роздатковий матеріал та обговорити його. • Обрати від групи представника/представницю, що викладе прочитану інформацію у загальному колі. • Через 10 хв. повернутися до кола. Обговорення Одна особа від кожної групи своїми словами переказує Роздатковий матеріал і коментар групи. 2. Тренерська інформація й обговорення в колі Групі надається інформація у вигляді міні-лекції про досвід українських Центрів для жінок (див. Інформацію до вправи). Запитання групі: • Як ви вважаєте, чи має держава підтримувати діяльність таких неурядових організацій? Якщо так, то як саме? • Чи потребуємо ми інформації про діяльність кризових українських центрів? Якщо так, то для чого вона нам потрібна? • Яким чином можна скористатися цією інформацією? Приблизний час проведення вправи – 15 хв.

214

Заключна вправа: Скарбничка мудрості Мета вправи: підбиття підсумків. Коло •

Завдання Зараз ми підсумуємо наш колективний досвід. Отже, станемо до тісного кола. У середині нашого кола знаходиться скарбничка, до якої ми покладемо наші мудрі поради, те, чого ми навчилися під час нашого тренінгу. Яку пораду можна надати дівчині або жінці, якщо вона надумала їхати за кордон, ризикуючи при цьому стати жертвою торговців людьми?

Тренерська підказка У середині кола учасників та учасниць тренінгу можна поставити якийсь предмет і назвати його “Скарбничка нашого досвіду” або “Скарбничка мудрості”. Якщо Ви не маєте коробочки або кошика, можна просто намалювати на папері квадрат, підписати малюнок «Скарбничка мудрості» і покласти на підлогу. А можна не робити нічого, а запропонувати групі уявити собі таку “скарбничку”. Тренерський підсумок Подякуйте всім присутнім за спільну працю, побажайте їм успіхів у справі запобігання торгівлі жінками й запропонуйте заповнити АНКЕТУ. Приблизний час проведення вправи – 15 хв.

215

ДОДАТКОВІ ВПРАВИ ДЛЯ ПРАВООХОРОНЦІВ

216

Вправа: Ідентифікація проблеми Мета вправи: введення групи у проблему; знайомство з національними та міжнародними правовими документами стосовно запобігання торгівлі людьми. 1. Мозковий штурм Завдання групі • Наша вправа виконуватиметься з використанням техніки “мозкового штурму” – коли вільно висловлюються всі бажаючі, висловлене не критикується, не коментується, дослівно записується. • Отже, давайте визначимо термін «торгівля людьми»: - Які дії він охоплює? - Сформулюйте поняття "торгівля людьми". Відповіді групи записуються на великому аркуші паперу в порядку їх надходження без коментарів, зауважень або запитань (5-7 хв.). 2. Коротке обговорення Запитання групі: • Що ви можете сказати щодо нашого визначення? • Як визначає торгівлю людьми український закон? Зачитайте групі Статтю 149 п.1 Кримінального кодексу України «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини» (див. інформацію до вправи «Визначення проблеми»). •

•

Давайте обговоримо проблеми, які виникають при застосуванні на практиці ст.149 Кримінального кодексу України. Що необхідно правоохоронним органам для того, щоб у суд доходило більше справ з кожного виявленогоу факту торгівлі людьми? Щоб за фактом порушувалася та розглядалася в суді кримінальна справа? Чи необхідні для цього зміни в законодавстві? Які?

• Давайте розглянемо міжнародний документ, що містять визначення торгівлі людьми. Зачитайте групі: Витяг з Протоколу до Конвенції ООН про міжнародну організовану злочинність (див. інформацію до вправи «Визначення проблеми”). Тренерська підказка Статтю 149 п.1 Кримінального кодексу України і Витяг з Протоколу до Конвенції ООН потрібно заздалегідь розбірливо написати на великому аркуші паперу. •

Що ви можете сказати щодо цього визначення? Наскільки воно може бути зручним для практичного використання?

Далі вправа йде за планом вправи «Визначення проблеми». Приблизний час проведення вправи – 15 хв.

217

Вправа: Дебати (Міфи і факти) Мета вправи: допомогти групі позбутися небезпечних стереотипів щодо торгівлі жінками Після тренерського вступу про те, що таке суспільні стереотипи (можна скористатися інформацією з інших вправ про міфи і факти з Підручника), присутні об'єднуються у дві команди: «населення» та «правоохоронні органи». Завдання • Команда «населення» захищає міф, а команда «правоохоронні органи» спростовує цей міф, наводячи відповідні факти. Увага! Міфи називає тренерка/тренер і вони можуть бути аналогічними до прикладів із роздаткового матеріалу до вправи «Міфи і факти». Обговорення в колі: • Для чого ми провели наші «дебати»? • Які міфи існують у представників правоохоронних органів щодо проблеми торгівлі жінками? Тренерська підказка Групі потрібно допомогти дійти висновку про необхідність проведення роз'яснювальної роботи серед населення для спростування міфів щодо роботи та заміжжя за кордоном. Для цьогоправоохоронці, насамперед, повинні самі звільнитися від таких міфів власної свідомості. Приблизний час проведення вправи – 20 хв.

218

Вправа: Що потрібно зробити? (шляхи запобігання торгівлі жінками) Мета вправи: націлити групу на конкретні дії, спрямовані на запобігання торгівлі жінками. 1. Робота в малих групах Для виконання вправи присутні об'єднуються в три команди, кожна команда одержує великий аркуш паперу та маркер. Завдання • Упродовж 20 хвилин обговоріть і на робочих аркушах напишіть відповіді на запитання: 1) Що повинні робити правоохоронні органи для подолання проблеми торгівлі людьми? 2) Що їм для цього необхідно, чого вони потребують? 3) Хто їм може допомогти? 4) Що кожний із вас особисто може зробити на своєму робочому місці, щоб запобігти торгівлі жінками? • Потім повернутися в наше загальне коло, де одна людина від вашої команди зачитає результати колективної праці. 2. Обговорення в колі Відповіді команд запишіть до загальної таблиці: Що робити • • • • • • •

Для цього необхідно

Хто це для нас може зробити

Власні зусилля

Які з наведених дій є найважливішими і необхідними? Як ви вважаєте, чи тільки правоохоронні органи можуть допомогти змінити ситуацію з торгівлею людьми в нашій країні? Назвіть інші організації та їх можливості з запобігання торгівлі жінками. Чи потрібно правоохоронним органам співробітничати з названими організаціями? Якщо так, то які шляхи такого співробітництва ви бачите? Чому правоохоронним органам потрібне співробітництво з НЖО? Чи поліпшить це співробітництво ситуацію щодо запобігання торгівлі жінками? Чи готові ви співробітничати із жіночими організаціями?

3. Мозковий штурм • Що можуть зробити НЖО з метою запобігання торгівлі жінками і для допомоги жертвам? • Як саме ви бачите співробітництво з ними? Чим таке співробітництво може бути корисним для вас? Тренерський підсумок Лише спільними зусиллями ми зможемо подолати це страшне явище – торгівлю людьми. Особливо важливим співробітництво правоохоронних органів з громадськими організаціями, адже в них спільна мета – запобігти торгівлі жінками. Увага! По закінченні вправи можна розглянути й обговорити з групою Інформацію до вправи. Приблизний час проведення вправи – 30-40 хв.

219

ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ Нижче ми подаємо деякі рекомендації щодо вжиття заходів із запобігання торгівлі жінками на всіх рівнях, а також для сприяння та допомоги жертвам, для надання жертвам належного захисту, допомоги й підтримки та для забезпечення належної “справедливої відповіді” з боку систем кримінального права. Що можна зробити на державному рівні: • Налагодити дієву співпрацю з правоохоронними органами інших країн з метою протидії транснаціональним злочинним угрупованням, які спеціалізуються на торгівлі жінками. • Реально відпрацювати механізм взаємодії та систему обміну інформацією, умов і порядку взаємодопомоги з державами-членами Інтерполу для розв’язання проблем боротьби з торговцями жінками. • Здійснювати постійні перевірки діяльності фірм, які займаються посередницькою діяльністю в сфері працевлаштування за кордоном. • Виявляти корумпованих злочинними угрупованнями посадових осіб, які сприяють оформленню документів за кордон. • Підвищувати рівень обізнаності громадськості шляхом поширення інформації про проблеми, небезпеки та наслідки, пов’язані з міграцією за кордон; ознайомлювати цільові групи та проводити інформаційні кампанії на національному, місцевому та регіональному рівнях (зокрема поширення інформаційних матеріалів, проведення дискусій і семінарів, заходів з використанням ЗМІ). • Надавати підтримку урядовим агентствам та недержавним організаціям, які працюють у напрямі надання та захисту загальнолюдських прав жінок і підтримувати програми підвищення можливостей жінок. • Заохочувати та сприяти обміну інформацією між відповідними організаціями і органами України та країн, куди потрапляють жінки з України; допомагати у встановленні контактів між українськими й закордонними неурядовими організаціями та підтримувати створення міжнародної мережі організацій, які опікуються проблемами запобігання торгівлі жінками. • Підвищувати соціальний, економічний та юридичний статус жінок в Україні. • Упроваджувати програми допомоги та підтримки для жінок групи ризику, в тому числі освітні програми, професійне навчання, поради та консалтинг щодо можливостей працевлаштування. • Мінімізувати проблеми, з якими стикаються жертви торгівлі, коли вони повертаються додому, а саме ризик бути відкинутими своїми сім’ями або спеціальною групою, неможливість знайти роботу, перетворення на ізгоїв суспільства, зазнавання переслідувань, репресій та покарань з боку злочинців та/ або державних органів. • Надавати ефективну, негайну та конфіденційну медичну, соціальну та психологічну допомогу та притулок жертвам торгівлі жінками, а також інформацію, де можна отримати ці послуги. • Сприяти у працевлаштуванні й навчанні жертв з метою забезпечення економічної незалежності та соціальної інтеграції. • Забезпечити жертві можливість цивільного позову до злочинця для отримання компенсації за: 1) фізичну або психічну шкоду, зокрема біль, страждання та тяжкий емоційний стан; 2) матеріальну шкоду; 3) вартість правової та експертної оцінки. • Заохочувати діяльність НЖО, які працюють у безпосередньому контакті з жертвою торгівлі жінками. 220

• •

•

Забезпечити відповідну допомогу постраждалим для надання їм можливості захищати свої інтереси у суді. Здійснювати дослідження реальних масштабів поширення у країні проституції та порнографії, законодавчо заборонити розміщення в ЗМІ рекламних оголошень сумнівного змісту, зробити жорсткішим контроль за порнографічною продукцією та правилами її реалізації. Знижувати негативні чинники сімейного середовища, які зумовлюють бездоглядність дівчат і втягування їх у проституцію.

Заходи, спрямовані на розслідування та покарання винуватців торгівлі жінками: Найважливішою умовою ефективного виявлення, розслідування та покарання порушень є готовність жінок сповіщати міліцію (поліцію в інших країна) та виступати свідками. Жінки часто утримуються від повідомлення до органів, тому що бояться арешту, затримання чи депортації як нелегальних мігранток та/або повій; бояться погроз фізичної розправи над ними чи їх близькими; через те, що близькі та оточення можуть дізнатися про їхню долю за кордоном; бояться осуду оточення та правових органів. Оскільки їх побоювання не є безпідставними, існує потреба у спеціальних заходах, спрямованих на заохочення та допомогу жертвам у повідомленні міліції про порушників та виступі свідками на суді. Ці заходи також мають поліпшити й забезпечити “справедливу відповідь” з боку систем кримінального права. Для цього необхідно: • Дати можливість жертвам торгівлі жінками захищати свої інтереси під час розгляду справи, надаючи їм правову пораду, соціальну, медичну, фінансову та юридичну допомогу. • Заохочувати й підтримувати розвиток співробітництва між жертвами, органами, які стежать за дотриманням законності, та недержавними організаціями, які допомагають жертвам. • Забезпечити безпеку жінки та повагу до її недоторканості під час розгляду кримінальної справи щодо торгівлі людьми та покарання. • Розробити такі методи розслідування, виявлення та збирання свідчень, які не будуть гендерно упередженими та надмірно обтяжливими для жертви. • Забезпечити, щоб прокуратура, міліція дотримувались принципу, що теперішні або колишні заняття жертви як такі не повинні бути використані проти неї або бути причиною дискваліфікації її скарги. • Дотримуватися, щоб приватне життя жертви було захищене і жертві буде гарантовано, що її історія торгівлі не буде використана проти неї, особливо у тому, що стосується свободи пересування, вступу у шлюб чи пошуку роботи. • Запровадити навчальні програми для усіх працівників правоохоронних органів з метою усвідомлення ними необхідності уникати гендерної упередженості й дискримінації жінок, а навпаки підсилювати позиції жінок. • Бажано максимально задіяти жінок-співробітниць правоохоронних органів на посадах, пов’язаних зі спілкуванням з жінками-жертвами. • Захищати свідків, які надають інформацію щодо торгівлі жінками, і забезпечити відповідний та ефективний захист свідків перед, під час та після розгляду кримінальної справи. (У рекомендаціях використано матеріали Гаазької Міністерської декларації європейських рекомендацій щодо ефективних заходів із запобігання та боротьби з торгівлею жінками з метою сексуальної експлуатації). 221

Завершальні вправи Мета вправ: підбиття підсумків заняття. 1.

«Підбиваємо підсумки»

Запропонувати присутнім, які сидять в колі, записати на невеличких аркушах те важливе і необхідне, що вони здобули під час тренінгу; якими новими знаннями й ідеями вони збагатилися. Потім присутні за бажанням підводяться і оголошують написане.

2. «Свічка» Під час виконання цієї підсумкової вправи присутні передають по колу запалену свічку, проговорюючи, як справдилися їхні сподівання від тренінгу, підбивають підсумки своєї роботи, пропонують власне бачення шляхів запобігання торгівлі жінками, висловлюють побажання учасникам тренінгу. Тренерська підказка Це більш емоційний варіант підбиття підсумків заняття. Застосовуйте його після тривалого тренінгу у тому разі, коли бачите необхідність емоційної розрядки. Тренерський підсумок Подякуєте всім присутнім за спільну роботу, побажайте їм успіхів у справі запобігання торгівлі жінками і запропонуйте заповнити АНКЕТУ. Приблизний час проведення вправи – 15-20 хв.

222

ДОДАТКОВІ ВПРАВИ ДЛЯ ПРЕДСТАВНИЦЬ НЖО

223

Вправа: Портрет жінки, що їде працювати за кордон Мета вправи: допомогти усвідомити, що будь-яка громадянка нашої країни при виїзді за кордон ризикує стати жертвою торговців людьми. Мозковий штурм • Давайте спробуємо створити «типовий портрет» дівчини або жінки, що їде працювати за кордон. Яка ця типова жінка? Скільки їй років, яка в неї зовнішність? Чому вона їде за кордон? Тренерська підказка Під час «мозкового штурму» допомагайте групі, ставте необхідні запитання, наприклад: • Це може бути тільки молода дівчина? А що, жінки старшого віку не їдуть з нашої країни за кордон у пошуках роботи? • Це жінка з сільської місцевості чи з міста? З вищою освітою чи без? Увага! Ваше завдання – допомогти групі усвідомити, що типового портрету такої жінки/дівчини немає. Небезпечно, коли група буде говорити тільки про молодих жінок або тільки про жінок свого регіону. В такому разі надавайте присутнім необхідну конкретну інформацію/факти/статистику, які допоможуть їм правильно зорієнтуватися. Тренерський підсумок Отже, незалежно від віку, зовнішності, освіти тощо з різних куточків нашої країни жінки їдуть працювати за кордон. І кожна з них може стати жертвою торговців жінками. Жодні особисті якості не зможуть гарантувати того, що жінка, яка становитиме інтерес для злочинців, вдало працевлаштується за кордоном, а не потрапить у “біле рабство”. Приблизний час проведення вправи – від 10 до 20 хв.

224

Вправа: Права людини – реальність наших прав Мета вправи: - дослідження конкретних випадків торгівлі жінками (за матеріалами ЗМІ) у контексті порушення прав людини; - обговорення основних принципів і цінностей, викладених у Загальній декларації прав людини. Тренерський вступ Що таке права людини? Хто надає людині права? Держава? Насправді не держава надає права людині, як колись учили за радянських часів. Людина народжується з правами! Права людини дані їй за фактом народження, це своєрідні закони, які ніхто не може порушувати. Основні права людини були прийняті Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Це «Загальна декларація прав людини», в якій проголошено елементарні права особистості, а також громадянські та політичні права і свободи. Цими правами має володіти кожна людина без будь-якої дискримінації, щоб жити і брати активну участь у житті суспільства. Зараз ми з вами розглянемо ситуацію, коли жінок примусово позбавляли їхніх людських прав, перетворюючи на рабинь. Присутні об'єднуються в пари. Кожна пара одержує газетний матеріал (історію жінки, яка потрапила в трудове або сексуальне рабство за кордоном), а також перелік прав людини із Загальної декларації прав людини (див. Роздатковий матеріал). Робота в парах Завдання • Прочитайте історію й визначте, які статті Загальної декларації прав людини порушуються в цьому разі? • Час виконання завдання – 6-8 хвилин. Групова робота в колі • Яку реакцію викликала у вас історія цієї дівчини? • Які права людини були порушені? • Назвіть статті Загальної декларації прав людини, що передбачають ці права. • Який існує зв'язок між торгівлею жінками і правами людини? Тренерський підсумок Торгівля жінками є проблемою не лише України. Проданих жінок використовують як робочу силу та як сексуальний товар у багатьох країнах світу. Отже, необхідно дивитися на проблему глобально. Саме тому в нашій вправі ми розглядаємо Загальну декларацію прав людини, яка порушує питання про демократичні та загальнонаціональні цінності. Рада Європи визнала торгівлю жінками порушенням прав людини. Це наголошує у своїх виступах Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова. Ми маємо про це пам'ятати і завжди й усюди захищати свої людські права, що належать нам з моменту народження.

225

Навіть перебуваючи у чужій країні нелегально, ми маємо в ній права, що записані в Загальній декларації прав людини: право на життя, на особисту недоторканість, на захист від катувань, на медичну допомогу та інші. Ми – люди, тож маємо знати й обстоювати свої законні людські права! Приблизний час проведення вправи – 15-20 хв. РОЗДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ Сповідь 19–річної дівчини з невеличкого українського містечка, яка побувала в турецькому секс-рабстві. Поїхали з подругою шукати роботу в Херсон. У перший же вечір пішли на дискотеку. Там мене запросив хлопець – гарний, добре вдягнений. Потанцювали, потім пішли в кафе. Вадим розповів про свій бізнес – як возить шкіряні куртки з Туреччини, як заробляє по дві–три тисячі доларів. Згодом запитав: "Хочеш, влаштую у Стамбул працювати? У мене там приятель – хазяїн магазину одягу. Йому продавці конче потрібні. Платить 500 доларів на місяць". Я подумала: от і вихід! І погодилася. З паспортами для мене і ще для двох дівчат Вадим швидко все залагодив, сіли в його машину і вже через три дні були на місці, в Стамбулі. Вадим привіз нас у готель і оселив у номері ще з чотирма дівчатами. Наранок він ввійшов із сумним виглядом і сказав, що ми спізнилися, наші місця зайняті, а гроші за проїзд ми маємо відпрацювати. Вадим мені навіть поплакати не дав, сказавши, що є заняття, що тутешні кавалери у захваті від українських дівчат. Нарешті я збагнула, у яку історію потрапила. Спочатку рішуче відмовилася, але було пізно – наші паспорти Вадим забрав і сховав. Ввечері мене витягли з номеру п'ятеро здорових наших чоловіків і якийсь турок. Заштовхали в порожню кімнату, згвалтували і побили. І я погодилася... Спершу нас нікуди не випускали. Удень ми сиділи в своєму номері, а ввечері спускалися вниз, на готельну "дискотеку". У барі мені купували чашку кави і я чекала, поки підійде гість. За ніч приймала не менше двох-трьох гостей, а бувало до восьми. Гроші, що давали клієнти, забирав сутенер, мені перепадала невеличка частина. Про тих, хто намагався втекти і кого впіймали, розповідають моторошні речі. При мені одна болгарка пробувала втекти, на другий день я бачила, як двоє турків вели її синю від побоїв. Потім вона зникла, її продали кудись в гори. А це ще гірше, ніж умерти. Вдень там жінки виконують всю чорну роботу, а вночі приймають по 20-30 чоловіків. Їх вільно можуть продати, обміняти на коня, зброю, худобу. Втече – вб'ють. Хазяїн був з поліцією у чудових стосунках. Патрульні навідувалися частенько, але на нас уваги не звертали... За матеріалами української преси

226

227

Права людини, зафіксовані у Загальній декларації прав людини Стаття 1

одруження, під час перебування у шлюбі та під час його розірвання; укладення шлюбу тільки при вільній і повній згоді сторін , що одружуються Стаття 17 Право на володіння майном Стаття 18 Право на свободу думки, совісті і релігії Стаття 19 Право на свободу переконань; на одержання і поширення інформації Стаття 20 Право на свободу мирних зборів і об’єднань Стаття 21 Право на участь в управлінні своєю країною і вільні вибори Стаття 22 Право на соціальне забезпечення Стаття 23 Право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці Стаття 24 Право на відпочинок і дозвілля; на оплачувану відпустку Стаття 25 Право на гідний життєвий рівень; на забезпечення у разі безробіття, хвороби, інвалідності, старості Стаття 26 Право на освіту Стаття 27 Право на вільну участь у культурному житті суспільства Стаття 28 Право на соціальний і міжнародний порядок, що забезпечує здійснення прав і свобод Декларації Стаття 29 Обов'язок перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і цілковитий розвиток особистості Стаття 30 Право на свободу від зазіхань з боку держави, групи осіб або окремих осіб на права, викладені в Декларації

Право на свободу і рівність у своїй гідності та правах Стаття 2 Право на свободу від дискримінації Стаття 3 Право на життя, на свободу і на особисту недоторканність Стаття 4 Право на захист від рабства Стаття 5 Право на захист від катувань, жорстокого поводження і покарань, що принижують гідність Стаття 6 Право на визнання особистості перед законом Стаття 7 Право на рівність перед законом Стаття 8 Право на розгляд компетентним судом у випадку порушення основних прав Стаття 9 Право на захист від безпідставного арешту, затримання або вигнання Стаття 10 Право на гласний розгляд справи в незалежному і неупередженому суді Стаття 11 Право на презумпцію невинності Стаття 12 Право на приватне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції, захист честі і гідності Стаття 13 Право вільно пересуватися та обирати собі місце проживання у межах будь-якої держави, право залишати і повертатися в будь-яку країну Стаття 14 Право на отримання в інших країнах притулку від переслідувань Стаття 15 Право на громадянство і його зміну Стаття 16 Право на одруження і створення сім'ї; однакові права чоловіків і жінок щодо 228

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

Вправа: Шляхи вербування жінок Мета вправи: - обговорення різноманітних шляхів вербування «живого товару»; - навчання методів запобігання цьому вербуванню. Мозковий штурм Запитання групі: • Які ви знаєте шляхи вербування українських жінок і дівчат за кордон? • Хто цим займається і хто за цим стоїть? Відповіді групи записуються на великому аркуші паперу або на дошці в три стовпчики. Наприклад: Шляхи вербування

Що пропонують

Хто вербує

Фірми з працевлаштування

Роботу за кордоном

Співробітники фірми

Подруги, однокласники

Роботу за кордоном

Подруги, одноклас–сники

Родичі

Роботу за кордоном

Родичі

Знайомі, сусіди

Роботу за кордоном

Знайомі, сусіди

Запрошення у ЗМІ

Роботу за кордоном

Самостійне знайомство

Пропозиції на Дошках об’яв

Роботу за кордоном

Самостійне знайомство

Роздавання запрошень на вулицях Незнайомі люди, які називають себе «агентами іноземної фірми» Шлюбні агентства

Роботу за кордоном

Люди, що роздають запрошення Так звані «агенти»

Представники шоу–бізнесу

Роботу за кордоном

Туристичні фірми

Роботу за кордоном

Представники агентства (якщо воно існує) Представники цієї фірми (якщо вона існує) Представники фірми

Знайомство через фірму в Інтернеті Виїзд для здобуття освіти (студентські візи) Пропозиція в барі, дискотеці

Заміжжя

Самостійне знайомство

Роботу за кордоном

Фірми, незнайомі люди

Роботу за кордоном

Незнайомі люди

на

Роботу за кордоном Шлюб

Хто за ними може стояти Торговці жінками Торговці жінками Торговці жінками Торговці жінками Торговці жінками Торговці жінками Торговці жінками Торговці жінками Торговці жінками Торговці жінками Торговці жінками Торговці жінками Торговці жінками Торговці жінками

Обговорення: • Що ви можете сказати, дивлячись на нашу таблицю? • Як саме проходить процес вербування? Хто і що цьому сприяє? • Скажіть, хто з вас чув або особисто стикався з фактами вербування жінок? Розкажіть про свій досвід. • Хто ці люди, що “допомагають” жінкам виїхати? Тренерський коментар Звичайно, не за всіма пропозиціями стоять люди, котрі торгують жінками. Але, на жаль, гіркий досвід величезної кількості дівчат та жінок нашої країни, які були безсоромно Winrock International

229

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

обмануті навіть знайомими і близькими людьми, підтверджує слушність нашої четвертого стовпчика. Найчастіше за пропозиціями про закордонну роботу, особливо якщо вони «занадто гарні, щоб бути правдивими», стоїть мафія або безчесні ділки, які торгують «живим товаром». Рольові ігри Присутні об'єднуються в малі групи і кожна група одержує своє завдання – розіграти сценку вербування жінки: 1. Зустріч на фірмі з працевлаштування 2. Зустріч із представником шоу–бізнесу 3. Зустріч на вулиці з «агентами-вербувальниками» 4. Зустріч у шлюбному агентстві 5. Розмова з подругою, що пропонує роботу за кордоном 6. Розмова з малознайомою людиною у барі/на дискотеці, що пропонує роботу за кордоном Обговорення • Які ваші враження від гри? Що ви почували, коли грали свої ролі? • Як ви вважаєте, чому дівчата та жінки вірять вербувальникам? • Існує думка, що ті жінки, які стали жертвами торговців людьми, самі винні у тому, що свідомо порушують закон, коли погоджуються на нелегальну роботу за кордоном, коли «нерозумно і довірливо» вислуховують казки про великі гроші за кордоном. Саме тому деякі люди вважають, що ці жінки не заслуговують на співчуття. Ми з вами зараз бачили шляхи вербування жінок. Майте на увазі, у житті вони бувають куди витонченішими. То невже ці жінки справді не заслуговують на наше співчуття? • Що ми можемо зробити, щоб вони не вірили вербувальникам? • Що можна зробити, щоб перекрити канали вербування наших жінок за кордон? Увага! Відповіді на останні два запитання бажано записувати на дошці/аркуші паперу. Тренерський підсумок Отже, жінки-жертви вербувальників потребують нашої підтримки та поради, а не осуду. Коли ми будемо вважати, що в них «відсутні мізки від природи», цим ми тільки відмовляємося від активної діяльності з припинення страшного бізнесу на живих людях. Приблизний час проведення вправи – від 30 до 50 хв. Увага! Вправу бажано проводити перед вправою «Інформація для роздумів».

Winrock International

230

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

Вправа: Ми будуємо будинок Мета вправи: налаштувати активісток жіночого руху на конкретні заходи щодо запобігання торгівлі жінками. Мозковий штурм Звернення до групи: • Кажуть, що людина у своєму житті має зробити три речі: виховати дитину, посадити дерево, побудувати будинок. Давайте з вами побудуємо наш будинок – побудуємо стратегію нашої протидії ганебному явищу – торгівлі жінками. Увага! Малюнок-схему «Будинок» зробіть заздалегідь. Записуємо у відповідні місця Схеми відповіді групи на запитання (Див. Малюнок-схему): - Які зміни у нашій державі, суспільстві, у нашому законодавстві можуть покласти край торгівлі жінками? - Що кожний і кожна з нас може конкретно зробити для подолання цієї проблеми? - Якими шляхами доцільніше поширювати інформацію щодо запобігання торгівлі жінками? - Яка наша головна мета, чого ми хочемо досягти своєю працею? - Хто і що нам заважає? - Хто нам допомагає? Тренерська підказка Під час заповнення малюнку-схеми допомагайте групі. Для цього надавайте свої додаткові пропозиції – відповіді на запитання (можете скористатися нашими варіантами відповідей з Інформації до вправи). Можна після заняття роздати Інформацію до вправи всім учасникам і учасницям тренінгу. Приблизний час проведення вправи – від 10 до 20 хв.

Winrock International

231

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

ІНФОРМАЦІЯ ДО ВПРАВИ Що кожна з нас може конкретно зробити для подолання проблеми торгівлі жінками? • Можна і потрібно захищати свої права і права інших. • Можна і потрібно створювати громадські організації, які займатимуться розв’язанням проблем жінок. • Можна і потрібно передати набуту на цьому занятті інформацію своїм подругам, одноліткам та іншим знайомим. • Можна і потрібно поширювати інформацію щодо запобігання торгівлі жінками (наприклад, листівки, буклети, газетні статті про торгівлю жінками тощо). • Можна і потрібно застерегти свою знайому, коли їй буде загрожувати ризик стати жертвою торгівлі людьми, розкрити їй очі на ризик нелегальної міграції. • Можна і потрібно остерігатися самій: не вірити вербувальникам, що пропонують вигідну роботу за кордоном; не погоджуватися на їхні пропозиції; без консультації з юристом не вступати з ними в жодні правові стосунки; отримати необхідну інформацію про умови життя і праці в чужій країні; у підозрілих випадках звернутися за консультацією до громадських жіночих організацій, які надають такі послуги. Не стати довірливою жертвою!

Winrock International

232

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

Завершальні вправа: Дерево успіху Мета вправи: підбиття підсумків тренінгу, проведене в нестандартній формі. Коло Звернення до групи: • Ми побудували будинок. Давайте тепер посадимо дерево. Для цього на отриманих папірцях напишіть свої побажання: «Що ви хочете побажати один одному для успішної діяльності з запобігання торгівлі жінками». Присутні пишуть свої відповіді на папірцях (за 7-8 хв.), потім зачитують їх і прикріплюють на відповідному місці малюнку “Дерево успіху”. Тренерська підказка Малюнок “Дерево успіху” слід намалювати заздалегідь на великому аркуші паперу. Папірці бажано вирізувати з кольорового паперу у вигляді листочків (квітів/ плодів). Для того, щоб ці “листочки-квіточки” можна було прикріпити на “Дереві”, можна мазнути їх зі зворотного боку клеєм–олівцем або скористатися скотчем. Тренерський підсумок Подякуйте всім присутнім за спільну роботу, побажайте їм успіхів у справі запобігання торгівлі жінками та запропонуйте заповнити АНКЕТУ. Приблизний час проведення вправи – 15 хв.

Winrock International

233

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

Тренінг “Життя за кордоном: міфи та реальність” Приблизний план заняття для групи ризику і для тих, хто працюватиме з групою ризику 10:00–10:10 10:10–10:20 10:20–10:40 10:40–10:50 10:50–11:10 11:10–11:20 11:20–11:25 11:25–11:35 11:35–11:50 11:50–12:15 12:15–12:30 12:30–12:50 12:50–13:00 13:00–13:25 13:25–13:50 13:50–14:00 14:00–14:10 14:10–14:15 14:15–14:40 14:40–15:00 15:00–15:15 15:15–15:30

Вступ Правила тренінгу Знайомство Наші сподівання Вправа на підвищення самооцінки Перерва Руханка Визначення проблеми. “Причини виїзду і хто цим займається” “Плями на сонці” Вправа на підвищення позитивізму Перерва Руханка Міфи і факти Наслідки торгівлі жінками Вправа на підвищення позитивізму Перерва Руханка Колективна рольова гра “Ситуація” «Поради на базарі» « Ми будуємо будинок» “Підбиваємо підсумки”

АНКЕТА

Winrock International

234

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

Тренінг із запобігання торгівлі жінками Приблизний план заняття для представниць НЖО 10. 00–17. 00 10. 00–10. 15 10. 15–10. 35 10. 35–10. 45 10. 45–11. 05 11. 05–11. 35 11. 35–11. 55 12.00–12.20. 12.25–12.50 13. 00–13. 30 13.25–13.55 14. 00–15. 00 15. 20–15. 50 15. 50–16. 20 16. 20–16. 35 16. 35–16. 50 16. 50–17. 00

Вступ. Правила Знайомство. Вправа-криголам Наші сподівання. Коло Ваші почуття, коли Ви чуєте слова "Торгівля жінками". Мозковий штурм. Ідентифікація терміна Причини і як це відбувається. Малі групи Плями на сонці. Групова робота Вправа на підвищення самооцінки Перерва Руханка Розгляд випадку (робота з матеріалами ЗМІ з міжнародними документами в сфері прав людини). Робота в парах Руханка «Ситуація». Колективна рольова гра Руханка Міфи і факти. Обговорення в малих групах Вправа на підвищення позитивізму Перерва Руханка Вправа-криголам. Наслідки торгівлі жінками. Малі групи Поради на базарі. “Броунівський рух” Шляхи запобігання торгівлі жінками. Вправа "Ми будуємо будинок". Групова робота «Дерево успіху» (наші побажання жінкам). Коло АНКЕТА

Winrock International

235

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

Глосарій для тренерів за програмою “Громадські ініціативи у запобіганні домашньому насильству і торгівлі людьми” Юридичні терміни Адміністративна відповідальність вид юридичної відповідальності за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення або іншими нормативно-правовими актами адміністративного законодавства, що полягає у накладенні на правопорушника адміністративного стягнення. Адміністративне правопорушення (проступок) протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне стягнення примусовий захід державного впливу, що застосовується до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення/проступок, з метою забезпечення виконання загальнообов’язкових правил поведінки, покарання та виховання правопорушника, запобігання нових правопорушень. Найпоширенішими адміністративними стягненнями є штраф, попередження, позбавлення спеціального права, наданого особі, та інші. Апеляція Форма оскарження судових рішень до суду вищої (апеляційної) інстанції. Апеляційний суд - суд, що розглядає справи за апеляціями на вироки, ухвали і постанови суду першої інстанції, які не набрали законної сили. Близькі родичі фізичні особи, природний зв’язок між якими ґрунтується на походженні один від одного або від спільних предків і має правове значення у випадках, передбачених законодавством. Близькими родичами є: батьки, діти та рідні брати і сестри, дід, баба, онуки. Статус близьких родичів мають також подружжя. Вирок Рішення суду у кримінальній справі, яке містить висновок про винність або невинність підсудного у скоєнні злочину і про застосування або незастосування до нього кримінального покарання. Відповідач у цивільному судочинстві сторона, до якої пред’явлено позов. Відповідачем у суді може бути як фізична, так і юридична особа. Дізнання процесуальна діяльність спеціально уповноважених законом органів і посадових осіб (міліція, орган безпеки, начальник військової установи, митні органи, орган прикордонної охорони та ін.) з проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на виявлення ознак злочину і осіб, які його вчинили; одна з форм попереднього слідства. Докази Доказами в кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного розв’язання справи. Ці дані встановлюються: свідчення свідка, свідчення потерпілого, свідчення підозрюваного, свідченнями обвинувачуваного, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами. Winrock International

236

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

Доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, свідченнями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Затримання Передбачений кримінальним законодавством короткочасний захід примусу, що застосовується до особи, яка підозрюється у скоєнні злочину, з метою з’ясування причетності затриманого до злочину і вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу – взяття під варту. Затримання підозрюваного у скоєнні злочину не може тривати понад 72 години. Злочин Злочином є передбачене Кримінальним Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом, але через малозначимість не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Касація Форма оскарження і перевірки судом касаційної інстанції вироків, ухвал і постанов апеляційного суду, в окремих випадках суду першої інстанції. Судом касаційної інстанції є Верховний Суд України. Обвинувач Уповноважений законом орган чи особа, що формує і підтримує обвинувачення в суді під час розгляду кримінальної справи: прокурор, що підтримує в суді державне обвинувачення і потерпілий у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого та в інших випадках, передбачених Кримінально-процесуальним Кодексом. Обвинувачуваний Особа, щодо якої в установленому Кримінально-процесуальним кодексом порядку винесено постанову про притягнення як обвинувачуваного. Після призначення справи до судового розгляду обвинувачуваного називається підсудним. Обвинувачуваний має право: знати, в чому його обвинувачують; давати свідчення з пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати свідчення і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції; заявляти відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. Омбудсмен Спеціально обрана (призначена) посадова особа для контролю за дотриманням прав і свобод людини, та їх захисту. В Україні функції Омбудсмена виконує Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Опіка встановлюється для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей. Опіка встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки. Опіка встановлюється над неповнолітніми, які не досягли віку п'ятнадцяти років, і над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства. Winrock International

237

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

Опіку встановлюють виконкоми міських рад за місцем проживання особи, яка підлягає опіці, або за місцем проживання опікуна. Опікун призначається з числа осіб, близьких підопічному, або з числа осіб, виділених громадською організацією, або з числа інших осіб, які здатні виконувати опікунські обов’язки. Підозрюваний - особа, затримана за підозрою у скоєнні злочину; - особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинувачуваного. Підозрюваний має право: знати, в чому він підозрюється; давати свідчення або відмовитися давати свідчення і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативнорозшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. Позивач Фізична або юридична особа, учасник цивільного або кримінального процесу, який пред’являє через суд до відповідача позов за спорами, що виникають з цивільних, сімейних та трудових правовідносин, якщо хоча б однією зі сторін у спорі є фізична особа, або позов до обвинувачуваного чи осіб, які несуть матеріальну відповідальність за дії обвинувачуваного, про відшкодування збитків, завданих злочином. Позбавлення батьківських прав Батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей, у тому числі при відмові без поважних причин взяти дитину з пологового будинку та інших дитячих лікувальнопрофілактичних і навчально-виховних закладів, або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою, а також якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами. Позбавлення батьківських прав здійснюється тільки в судовому порядку. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов’язку з утримання дітей. Позов Звернення зацікавленої або іншої, уповноваженої на те, особи, до суду з проханням про розгляд спору і захист прав. Позовна давність Строк для судового захисту права за позовом особи, право якої порушено. Сплив позовної давності тягне за собою певні правові наслідки – втрату права на позов, на виконання рішення. Потерпілий Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд - ухвалу. Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати свідчення у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, - після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. У випадках, визначених КПК, потерпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах. У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі. Winrock International

238

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

Правоохоронні органи Система державних та уповноважених державою громадських формувань, основною функцією яких є захист прав та законних інтересів громадян, боротьба зі злочинністю та іншими правопорушеннями. До правоохоронних органів належать прокуратура, суди, інші органи Міністерства юстиції, органи Міністерства внутрішніх справ, служба безпеки, адвокатура, нотаріат, податкова міліція, різні державні комісії та комітети, що здійснюють правоохоронну діяльність. Свідок Особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи. Скарга Звернення осіб в усній чи письмовій формі до органів державної влади, інших організацій чи їхніх посадових осіб з приводу порушень їхніх прав і свобод та законних інтересів. Слідчий Слідчий прокуратури, слідчий органів внутрішніх справ, слідчий органів безпеки, слідчий податкової міліції. Усі рішення про спрямування слідства і вжиття слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання санкції від прокурора. Слідчий несе повну відповідальність за законне і своєчасне проведення слідчих дій. Слідчі дії Процесуальні дії, пов’язані з виявленням, фіксацією та перевіркою доказів у кримінальній справі (допит свідка, потерпілого; очна ставка; пред’явлення до впізнання, призначення експертизи тощо) Тілесне ушкодження Протиправне і навмисне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих чинників. Кримінальний кодекс розрізняє тілесні ушкодження трьох ступенів: тяжкі, середньої тяжкості і легкі. Характер і ступінь тілесних ушкоджень на практиці визначаються на підставі положень Кримінального кодексу і Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень судово-медичною експертизою. Члени сім’ї Подружжя, діти, батьки, а також інші особи, які постійно проживають з ними і ведуть спільне господарство. Статус члена сім’ї тягне за собою передбачені законодавством права й обов’язки (батьківські, аліментні, майнові тощо)

Міжнародне право Декларація - проголошення основних принципів державою, організацією чи партією, а також документ, в якому вони викладені. Не підлягає ратифікації та не містить юридичних зобов’язань. Загальна декларація прав людини Генеральна Асамблея ООН на своїй третій сесії, 10 грудня 1948 року, прийняла Загальну декларацію прав людини, виконання якої мають прагнути всі народи та всі держави. Загальна декларація – перший в історії міжнародних відносин акт, в якому проголошено широке коло основних свобод і прав людини, що підлягають загальній повазі і дотриманню. Декларація про викорінення насильства щодо жінок Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1993 року. Конвенція - угода, міжнародний договір з якихось спеціальних питань. Конвенція про захист прав людини та основних свобод Winrock International

239

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

Дата підписання: 04.11.1950 року. Дата ратифікації: 17.07.1997 року. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання Дата підписання: 10.12.1984 року. Дата ратифікації: 26.01.1987 року, конвенцію ратифіковано із застереженнями. Застереження до ст. 20 скасовано відповідно до Закону України від 05.11.1998 року. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок Конвенція набула чинності 3.09.1981 року. Дата ратифікації: 19.12.1980 року. Конвенція про права дитини Дата підписання Україною: 21.02.1990 року. Дата ратифікації: 27.02.1991 року. Дата набуття чинності для України: 27.09.1991 року. Конвенція про заборону торгівлі людьми та експлуатацію проституції третіми особами Конвенція набула чинності 25.07.1951 року. Європейський суд з прав людини - створений для забезпечення додержання зобов’язань, визначених Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, та протоколами до неї державами, що ратифікували її. Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права Міжнародний пакт про громадянські та політичні права Дата ратифікації: 19.10.1973 року. Пакти - багатосторонні міжнародні договори, в яких сформульовано комплекс норм із забезпечення і захисту прав людини і основних свобод, що грунтуються на положеннях Загальної декларації прав людини, та закріплено конкретні міжнародно-правові зобов’язання держав-учасниць з додержання та втілення в життя таких норм. Ратифікація - остаточне затвердження міжнародного договору уповноваженим органом держави. Акт ратифікації означає, що норми міжнародного договору стають складовою національного законодавства.

Winrock International

240

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

Інформація для консультанток і консультантів, котрі працюють з жінками у сфері домашнього насильства й торгівлі людьми Якщо у процесі роботи з клієнткою фахівцю/консультатнту стає відомо про скоєні злочини, наприклад зґвалтування, побої, завдання тілесних ушкоджень, торгівлю людьми, вона/він повинен знати, що у випадку звернення клієнтки до правоохоронних органів вона/він може бути залучена до кримінального процесу як свідок. Отже, якщо їй/йому зателефонували і повідомили, що необхідно з’явитися до міліції, суду чи прокуратури, або він/вона одержали повідомлення з викликом на допит як свідок, це означає, що він/вона будуть допитані, як свідки і тому необхідно знати, що: Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані роз'яснити особам, що беруть участь у справі, їхні права і забезпечити можливість здійснення цих прав. (Стаття 53 Кримінально-процесуального кодексу України) Згідно зі статтею 68 “Показання свідків” Кримінально-процесуального кодексу України: Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи. Свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню за цією справою. Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка грунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи теж повинні бути допитані. Стаття 69 “Особи, які не підлягають допиту як свідки, і особи, які мають право відмовитися давати показання як свідки” КПК України визначає, що: Не можуть бути допитані як свідки: - адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі - з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості; - захисник підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного, представник потерпілого, позивача, відповідача - про обставини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителям. Відмовитися давати показання як свідки мають право: - члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного; - особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у скоєнні злочину. Дізнавач, слідчий, прокурор і суд перед допитом осіб, які не підлягають допиту як свідки, і осіб, які мають право відмовитися давати показання як свідки, зобов'язані роз'яснити їм право відмовитись давати показання, про що зазначається в протоколі допиту чи в протоколі судового засідання.

Winrock International

241

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

Права свідка визначені у Статті 69-1 КПК України: • • • • • • • •

Свідок має право: давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача; знати у зв'язку з чим і в якій справі він допитується; власноручно викладати свої показання в протоколі допиту; користуватися нотатками і документами під час надання показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті; відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів; знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження; подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого; одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для надання показань (витрати на проїзд, проживання у готелі, втрачений заробіток).

Стаття 70 КПК України визначає обов'язки свідка: Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі. Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід через органи внутрішніх справ. У цьому разі суд може також накласти на свідка грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати (59 гривень на сьогодні). Поважними причинами неявки свідка за викликом в зазначені місце і час є несвоєчасне вручення повістки, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють його можливості своєчасно з’явитися до слідчого, прокурора чи суду. Винесенню постанови слідчого чи судді або ухвали суду про привід свідка через органи внутрішніх справ має передувати з’ясування причин його неявки. Привід свідка без попереднього виклику є незаконним. Порядок виклику свідка для допиту визначений статтею 166 КПК України: Свідок викликається до слідчого повісткою, яка вручається під розписку свідкові, а в разі його тимчасової відсутності - кому-небудь з дорослих членів його сім'ї, житловоексплуатаційній організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. Свідок може бути викликаний також телеграмою або телефонограмою. У повідомленні має бути зазначено, хто викликається як свідок, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки. Відповідальність свідка визначена у статті 71 КПК України: За надання завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України (позбавлення волі на строк до одного року або виправні роботи на той же строк). За злісне ухилення від явки до суду, до органів попереднього слідства або дізнання свідок несе відповідальність відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб, або накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а за відмову дати показання про відомі обставини в справі - за статтею 385 Кримінального Кодексу України. Winrock International

242

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

Кримінальну відповідальність свідок несе лише за надання завідомо неправдивих показань, тобто коли вона/він діє з прямим умислом повідомити слідчому або судові вигадані або перекручені відомості, заперечити обставини, які мали місце. Добросовісна помилка свідка щодо достовірності повідомлюваних нею/ним даних, а також замовчування відомих їй/йому обставин не можуть розцінюватися як надання завідомо неправдивих показань. Законодавством гарантовано також забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Так, у статті 52-1 КПК України зазначено, що: “Особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у разі наявності реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу чи майну мають право на забезпечення безпеки”. Право на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав мають: “1) особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь у виявленні, запобіганні, припиненні і розкритті злочину чи сприяла цьому; 5) свідок; 7) члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах 1 - 6 цієї статті, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства…” Але, на жаль, забезпечити таке право куди важче ніж задекларувати. Тому не варто сподіватись на такий захист, принаймні тепер, коли забезпечити його не зможуть через брак коштів, або з інших причин…

Winrock International

243

INL Anti-Domestic Violence and Trafficking in Women Project

Winrock International

244