Noah Ark 2022-5

Привіт!

Ідея адвент-календаря

на с. 12-13.

№5’2022

Журнал для плекання та поширення

християнських ідеалів сім’ї.

Заснований у 1990 році. Виходить 6 разів

на рік.

Журнал виходить українською мовою.

НОЇВ КОВЧЕГ потребує вашої молитовної

і матеріальної підтримки.

З питань фінансової підтримки нашого

служіння, оформлення передплати, публікації матеріалів звертайтеся

до редакції.

Наша адреса:

Редакція журналу НОЇВ КОВЧЕГ

а/с 18, м. Дубно, 35604, Україна

тел (097) 613-9040

e-mail: contact@noyivark.org

www.noyivark.org

відповідальний редактор

Марія Левценюк

Люблю свою Україну і хочу, щоб швидше був мир. Аня, 10, Житомир, Україна

t

Боже, збережи наші

поля від ракет.

Аліна, 11, Брусилів, Україна

літературні

редактори

Надія Доля, Ірина Костюченко

креативний директор Євген Волостнов

арт-директор

Віра Фесянова

художній редактор

Тетяна Кучер

головний редактор

Віктор Кузьменко

На першій сторінці обкладинки:

Женя Р., 12, Хуст, Закарпаття, Україна

Фото Тетяни Дорогій

При передруку матеріалів посилання

на НОЇВ КОВЧЕГ обов’язкове.

Просимо надіслати нам один примірник публікації.

© НОЇВ КОВЧЕГ, 2022

жила в моєму будинку, тому що їхній будинок був пошкоджений

російською ракетою. Ми з

нею потоваришували!

t Мілена Г., 7, Дубно, Вероніка, Д. 9, u Ірпінь, Україна

Вероніка

p «Хто нас захистить». Уляна Д., 7, І рина Д., 11., Городище, Україна

ПРИВІТ

З абоОБКЛАДИНКИ, Знайомтесь: Женя Р., 12, Хуст, Закарпаття, Україна

Мене звати Женя, мені дванадцять років. Нас у сім’ї п’ятеро. Нам дуже подобається

їздити в гори на своїй

всюдихідній «Ниві». Правило

нашої сім’ї — допомагати одне одному.

Чим захоплюється і про що мріє Женя, читай на с. 22.

Пишіть нам, надсилайте свої малюнки та фотографії на адреcу: НОЇВ КОВЧЕГ а/c 18, м. Дубно 35604, Україна е-mail: contact@noevark.org noyivark.org

q Ми любимо читати та розглядати цікаві малюнки у книгах. Аня С., 10, Максим К., 10, Рівненська область, Україна

t Осінні квіти, які на весні посіяла моя мама. Єлизавета І., 8, Житомирська область, Україна

t «Золота осінь». Іванка Д., 8, Городище, Україна

t «Перші листки осені». Емма Я., 8, Рівне, Україна

— Знову осінь… Трава сохне, листя облітає…

— Ой! Ти чув, Тишку?

— Не люблю її! Холодно, треба увесь день сидіти в хліві.

Сни до весни

— Хтось шкряботить он у тому кутку. Що?

— Та-ак... Хтось шарудить і фиркає.

Тишко і Рябунька з цікавістю підходять до кутка, звідки чути шарудіння.

Привіт!

Ти хто?

Ти у нас

в хліві.

— Їжак? А

як ти до нас потрапив?

— Я шукаю

місце для кубла. Пора влаштовуватися на зиму, бо вже ж осінь.

— А я люблю осінь. Стільки різних фарб і плодів!

Ми не любимо осінь. Усе завмирає. А до весни так далеко. Нудно!

Тварини багато

клопоталися, збирали їжу. Час усім відпочивати.

— І все одно нудно. Ось що ти, їжаче, робитимеш узимку?

— А ми не спимо взимку.

— Влаштовуйся, їжачку.

— Спатиму. Влаштую тут кубло й дивитимуся цікаві сни до весни.

— Кажуть, що у вашому хліву розповідають історії. Може, і я почую якусь цікавинку крізь сон?

— Добрих снів!

Гарбузи до

воза!

Тарас хоче занести гарбузи на воза.

Допоможи йому

пройти городом так, щоб не заплутатися в

шерехатих гарбузових стеблах.

Першокласний

Зазвичай першокласники

обідають у школі.

Близнючки Ганнуся й

Оленка завжди беруть

однакову їжу. Допоможи

дівчаткам знайти свої

підноси.

Порахуй, скільки на

підносах:

а) апельсинів ____

б) бананів ____

в) кексів ____

г) круасанів ____

д) курячих ніжок ____

е) сардельок ____

ж) яблук ____

обід школяра

Тобі знадобляться

l фрукти: яблуко, груша, персик, слива

l біла тканина або

паперові

серветки

l картон

l гуаш

Закрутки

на зиму

З середини літа до пізньої осені дорослі заготовлюють на зиму ягоди, овочі та фрукти.

Це потребує багато часу та сил.

Проте консервація дозволяє зберігати продукти довгий час.

Пропонуємо тобі зробити декілька

закруток. Вони

не лише чудово

збережуться на полиці

у твоїй кімнаті, але й доповнять

її інтер’єр.

Порядок

виготовлення:

1. Виріж з картону заготовку у формі трилітрової банки.

2. Зроби штампи з яблука, груші, сливи, персика, розрізавши фрукти навпіл.

Найкраще використовувати дрібні

фрукти, щоб їх більше вмістилося в банці. Штамп умочи в гуаш і зроби відбитки на заготовці

банки. Колір гуаші обирай на свій розсуд.

3. Домалюй кісточки та хвостики.

4. Накрий банку невеликим

шматком білої тканини або

паперовою серветкою.

Коли робитимеш виріб-закрутку

чи допомагатимеш дорослим

у консервації овочів та фруктів, поміркуй над словами

мудрого Соломона: «Більше

за все бережи своє серце, бо

з нього — джерела життя».

Чути та бачити невидиме!

Перед тим як пiднятись на небеса, Iсус сказав Своїм учням: «Вiд Бога

дана Менi всяка влада на небi й на

землi. — I додав: — Я завжди буду

з вами аж до кiнця свiту».

Видимий свiт

Зовнішній видимий світ кожного

дня закидає нас своїми

бурхливими подіями. Подіями

тривожними, які вриваються в наше

життя вибухами снарядів чи бомб або

сиренами поліцейських автомобілів

та швидкої допомоги, і подіями

буденними, що повсякчас трапляються

з нами та навколо нас.

Зовнішній видимий світ є

і завжди буде шумним, галасливим

та вируючим, сповненим ситуаціями, які впливають на кожного з нас.

Невидимий свiт

Натомість невидимий духовний

світ обходиться без гармидеру, колотнечі та без настирності. Він не

нав’язується нам і не вражає нас приголомшливими новинами.

Тому, прокидаючись уранці, мало хто міркує про Бога або про вічність — скоріш про свій сніданок

і про те, як би не спізнитися

до школи чи на роботу.

А тепер послухай уважно.

Цей духовний невидимий світ не

міститься десь далеко в просторі

чи на хмарах, і говорить він до нас

як на межі, так і в самому осередку

речей та подій так званого видимого

«реального» світу, в якому ми живемо.

Бог невидимий, так само як невидимі

за своєю природою наші душа та

розум. Тому Бог і «я» зустрічаються

в невидимому світі.

Вони допомагають

Прочитай, будь ласка, ще раз попередній абзац.

Затям, що видимим фізичним світом реальність не обмежується.

Чому зникав Iсус?

Можливо, ти звернув увагу, що після Свого воскресіння Ісус упродовж сорока днів лише являвся Своїм учням, а не постійно з ними перебував.

Чому Він не зустрічався з ними кожного дня після воскресіння?

Чому Він не жив з ними разом, як до розп’яття?

Чому Він зникав?

Тому що Ісус хотів, аби учні навчилися слухати й чути Його голос не бачачи

Його. Так Він готував їх до спілкування з Ним у невидимому духовному світі.

Вибiр

З раннього ранку й до пізньої ночі, серед шуму цього видимого світу, ми стоїмо перед вибором.

Чи буду я вірним Тому, Кого не видно?

Чи буду я слухняним Тому, Кого не чутно?

Чи почую я Того, Хто є Невидимим?

Чи побачу я Його у видимому світі?

Коли ми намагаємось жити духовним життям, Бог не просто спостерігає за нами з висоти небес. Він говорить з нами, а ми з Ним, і Його тихий голос майже пошепки звучить у наших серцях. Ми — Ісусові учні, живемо Його словом, яке окрилює нас і дає нам надію!

Тому видимий фізичний світ не може бути перешкодою для нашого

спілкування з Богом. Навпаки, цей світ стає для нас Божим даром, у якому ми помічаємо і Божу дію, і

А. Кінець.

Б. Крапка.

В. До побачення.

Г. Насправді так.

У деяких перекладах

Євангелія

наприкінці слів Ісуса: «І ото, Я перебуватиму

з вами повсякденно

аж до кінця віку!» — дописано: «Амінь».

Як ти думаєш, що означає це слово?

Божу ласку. В цьому ми відчуваємо вияв Божої любові до нас!

І ми з радістю переконуємося, що коли ми бачимо Бога і спілкуємося

з Ним, наше життя насправді варте вічності.

Хто возить свій хвіст

на возику?

Хотілося б тобі

поглянути на цю дивовижу, приятелю?

Хвіст на возику!

Звичайно, возик

змайструвати може

тільки людина,

тому тобі не важко

було здогадатися, що йтиметься про

домашню тварину.

Іу кого б, ти думав, виростає такий

хвіст? У овечки!

Атож. Є особливі вівці,

у яких відростає такий

довгий і громіздкий

хвіст, що навіть

рухатися тяжко. Тому

люди створили для них

маленький двоколісний

возик, куди впрягають

хазяйку хвоста — і він

Як

тепер не раниться об

каміння, та й не заважає овечці.

А що ж там?

У цьому хвості накопичується жир. Його

вважають

смачнішим і кориснішим за жир інших тварин.

Тому люди й дбають про овечі хвости.

Взагалі-то не лише хвостаті вівці накопичують жир.

У інших він наростає

в курдюку — відразу над хвостом. Творець

потурбувався про цих

тварин ще раніше, ніж за вівцями почали доглядати люди. Запаси жиру рятували овець від голодної

смерті.

Улітку

трапляються часті

посухи, а взимку

в рослинах дуже мало вітамінів. Ось коли жир із хвоста необхідний!

Але чом би овечці

не накопичувати жир рівномірно по всьому

Уляна Шубіна

не дивно, експериментиале підтвердили, що вівці

відмінноюволодіють пам’яттю.

тілу, як ведмеді, наприклад, чи пташки?

А от що цікаво: вівцям

у їхніх і так дуже теплих

шубах було б надто гаряче, якби під шкірою

ще збирався жир. Оце так характер!

Ти й сам знаєш, любий читачу, що вівці, швидше за все, одні з найперших тварин, яких одомашнила людина. Що ж тут дивного? Вони найбільш терплячі, лагідні й сумирні тварини. У їхній отарі немає ватажків, немає й відкинутих.

Вівці люблять

рухатися проти вітру і вгору.

У

слухається Бога, любить Його, — це овечки

звуків.

Усі рівні. Тиснуться одна до одної, слухняно йдуть за своїм пастухом. Їдять траву й рослини, полюбляють сухі та високі луги, їм дуже подобається сіль, а чиста свіжа вода просто необхідна.

Притча про нас?

У Біблії дуже часто згадуються ці тварини.

І навіть Ісус, Божий Син, проповідуючи, розповів

притчу про овечку, що заблукала, виявивши

свій норов і відбившись

від отари. Ця притча про нас.

Усі люди подібні до овечок. Ті, хто

в отарі. А ті, які не люблять, не слухаються

Його і навіть знати про

Нього не хочуть, — це овечки, що заблукали.

Так от, Ісус прийшов для того, щоб відшукати таких овечок і привести

до отари — туди, де безпечно, спокійно і радісно.

Прочитай про заблукалу вівцю у 15-му розділі Євангелії від Луки.

Вівці — тварини.стадні

погано почувається

Вівця

і навіть відчуває

сильний стрес, якщо живе на самоті.

Вівці завжди

намагаються рухатися

в напрямку світла.

Вони

уникають тіней

і різких контрастів

між темним і світлим.

овець дуже гострий слух, тому боятьсявонирізких

Адвент.

Адвент-календар подобається усім дітям без винятку. Навіть дорослі

з цікавістю щодня зазиратимуть за подарунком!

очікування Різдва

Тобі знадобиться

l вінок з гілок

l стрічка

l 24 паперові стакани

l гофрований папір

l зелений папір

l канцелярські резинки

l олівці або фломастери

l подарунки

l ножиці

l клей

Порядок виготовлення

Адвент

перетворить декілька

тижнів

перед Різдвом

на захопливу

подорож із цікавими завданнями та сюрпризами!

1. Купи вінок із гілок або зроби вінок самостійно.

2. Зроби отвір у дні паперових стаканів і протягни в них стрічку. Зав’яжи стрічку всередині стакана, щоб вона не могла прослизнути назад крізь отвір.

3. Розмалюй кружки з номерами, виріж і наклей на кожен стакан.

4. У кожен стакан поклади подарунок або записку із завданням чи побажанням.

5. Виріжи з гофрованого паперу кола діаметром 12 см. Закрий ними отвір стакана та закріпи гумкою.

Наш адвент-календар готовий.

Валбжих — місто загадкових

Літо закінчилось, і ми стрімко

влетіли в осінь.

Літо, якого не було.

Ні, воно то було, але цілком

ненормальне літо, не таке як зазвичай.

Я відвідала більше країн, ніж планувала,

але не з такої вже й доброї волі.

Mені мріялось провести це літо у бабусі в селі: пасти гусей, збирати полуницю

і бігати босоніж по траві. Натомість

Росія розпочала війну, я багато місяців

провела у Польщі, у місті Валбжих, що біля Вроцлава. Потім я літала до

Туреччини і два тижні ніжилася на березі

Середземного моря, їла кавуни і багато

мовчала. А ще я побувала у своїх друзів у Швеції, мандрувала Польщею та Німеччиною.

Але сьогодні розповім тобі про

Валбжих — місто, повне загадкових

історій і таємниць. До Другої світової

війни то були німецькі землі, і місто

називалось на німецький лад Waldenburg, що перекладається як Лісове місто

Перша згадка про місто Валбжих

датується 1426-им роком. На той час воно перебувало в приватній власності. З 1492-го року впродовж майже 250 років Валбжих був власністю родини фон Четріц. 1738 року власником міста стала родина Хохбергів, яка в той час мешкала у замку Подейкують про ще одну таємницю Замку. 2015-го року саме там востаннє бачили так званий «золотий потяг» — загублений бронепоїзд часів Другої світової війни, у якому є велика кількість золота, діамантів та зброї.

загадкових історій і таємниць

Ксенж (з польської Князь). Замок і досі стоїть у цьому місті, він є одним із трьох найпопулярніших замків Польщі. Під час Другої світової війни Гітлер облаштував

собі штаб у підземеллях цього замку.

У Валбжиху є музей порцеляни, бо колись там був порцеляновий

завод. Є гарні парки з надзвичайно мальовничими краєвидами, адже місто розташоване між гір. Є невеличка

курортна місцина Щавно Здруй, дуже схожа на український Трускавець.

Але знаєш що? Найкрасивіше у Валбжиху — люди. Працьовиті,

У тунелі під замком прокладено залізничну колію.

Місто славилося вугільними шахтами, звідки видобували високоякісне вугілля, як в українському Донбасі. Але шахти закрили наприкінці минулого століття. Зараз на їхньому місці відкрито музей Стара копальня, відвідувачі якого мають можливість спуститись під землю.

дуже схожі на українців, з подібними традиціями, завжди готові допомогти. Коли Росія розпочала війну проти України, вони відкрили для українських жінок і дітей свої домівки і свої серця. Понад 5 тисяч українців знайшли прихисток у Валбжиху. За останні 50 років це вже друга міграція українців до цього польського міста.

Після Другої Світової війни багато людей із Заходу України, переважно з міста Борислава, приїхали туди на роботу.

Там і залишилися жити.

Валбжих — місто, яке назавжди

залишило слід у моєму серці. Залюбки

приїжджатиму в гості до друзів, яких там набула.

Іванна Попудник

Вони допомагають дітям: Товариство євангелізації дітей Ірпінь l cefukraine.com l е-mail: office@cefukraine.com l +38 (04597)

Фото pixabay.com

Горобинa

Олена Марчук

горох , соняшники

Осінь ходить по землі. Завітай до нас, мерщій! Будемо стрічати.

Що для нас ти припасла, Що з собою принесла

Із полів до хати?

Кошик горобини, Горох, помідори, Кавуни і дині, Соняшників гори. Яблук, груш багато —

Всіх почастувати...

Кольори барвисті, Казочок намисто, З літечком прощання, Зими сподівання…

Богу вдячність

ми приносим, Він для нас дарує осінь.

соняшники

й груші

* * *

Сірий дощик надворі Сльози ллє в калюжі. Клен перед вікном тремтить, Бо боїться стужі. Сад віддав свої плоди, Пташки відлетіли, Листя падає з дерев, Трави пожовтіли. Котик проситься на піч, Пес гарчить сердито…

Все це свідчить нам про те, Що минуло літо.

Улюблені

лас ощі лісового ласуна

Допоможи їжачкові

збирати гриби

Гриби Спочатку потрібно підготувати гриби.

Тобі знадобиться

l 1 білок

l 50 г цукру

l щіпка солі

Порядок приготування

Збий білок,

додавши щіпку солі.

Потроху додавай цукор

і продовжуй збивати.

Після того як висиплеш

увесь цукор, збивай ще

приблизно 10 хвилин.

Застели деку папером

для випікання або

фольгою.

Наклади масу в кульок,

відріж кінчик і видави

ніжки грибочків, щоб

вони стояли. Для шапочок

зроби просто кружечки.

Зверху шапочки можна

присипати какао.

Випікати приблизно

годину при температурі 105 °С.

Їжачок

Доки гриби печуться, зробимо їжачка. Ми

використовували рисові

пластівці, але підійдуть

будь-які солодкі пластівці.

Тобі знадобиться

l 100 г розм’якшеного

вершкового масла

l 0,5 банки згущеного

молока

l пластівці

l мак

l шоколадні цукерки

l шпажки

Порядок

приготування

Збий масло, додай

згущене молоко. Змішай

крем із пластівцями.

Постав на півгодини

в холодильник.

Сформуй їжачка.

Зверху посип маком.

Із цукерок зроби очки й ніс.

Запасливий їжачок

Готові грибочки надягни на шпажки й застроми

в їжачка.

Твій захист

Мед = імунітет

Навколо нас живуть різні віруси та бактерії.

Вони невидимі. Утекти від них неможливо. Ми їх їмо та вдихаємо.

алишатися здоровим, тобто

перемогти атаки маленьких ворогів, допомагає захист, що його Бог установив у нашому організмі. Це імунітет. Саме його й потрібно берегти. Головний помічник у цьому — мед!

Мед містить понад 500 компонентів, необхідних організму. Увесь список оголосити не вдасться, надто довгий! Макроелементи, мікроелементи, 25 видів цукру, усі амінокислоти!

У природі немає іншого продукту

з такою кількістю вітамінів.

Для зміцнення імунітету за добу потрібно з’їдати 100-200 г меду

в будь-якому вигляді.

Солодкі ліки

При застуді розчини мед у молоці (1 столова ложка на склянку теплого молока) і пий солодкі ліки.

Змішай мед з маслом і потримай на язиці — це допоможе вилікувати

кашель.

Мед — вірний друг твого шлунку, печінки та шкіри. Він також сприяє роботі мозку. Уранці, крім звичного бутерброда, з’їж ще трохи меду.

Юліана Кусмина, сімейний

лікар

Шкода, але деяким людям

не можна їсти мед, якщо в них алергія

на цей продукт.

Червона Гербера, Папороть

Вона цвіла посеред лісової галявини

навесні й не перецвітала. Цвіла

собі й цвіла. Мала червоні велюрові

пелюстки та міцне зелене стебло.

Садова квітка серед лісу

Лісові птахи, помітивши незвичну

квітку, почали знайомитися:

— Ти ромашка? — запитала

Надія в погляді

А Гербера цвіла. Позаздрила їй столітня Папороть і вирішила, що зробить усе можливе, аби та перецвіла. Намовила Вітер, щоб він зламав її.

її Зозуля.

— Ні, я Червона Гербера, — похитала

головою квітка.

— О, у нас Папороть зацвіла! — сонно

вигукнула стара Сова. — Нарешті я

дочекалася цієї святкової миті. А то так

і відлетіла б у чорні краї, не побачивши

лісового дива!

— Ні, я Червона Гербера, — усміхнулася

квітка.

Сова щиро позіхнула:

— А чому ти завжди цвітеш? Я вже не питаю, чому садова квітка виросла серед лісу. Це ще хоч якось можна пояснити…

— Я просто радію життю й цвіту. От і все. Сова багатозначно кивнула головою: — Можна подумати, що аби я раділа своєму життю, то весь вік літала б.

Утомлено зітхнула й сховалась у дупло.

Вітер прилетів до лісу і став щосили дути. Ламалися верхівки високих дерев, облітало листя з гілля, а Червона Гербера навіть слова не мовила, лише низько-низько нахилилася додолу й міцно вхопилася корінням за землю. У її погляді все ще жила надія.

Побачив це Вітер і вирішив не зачіпати її більше. Розвернувся і здійнявся геть.

Подякувати і всміхнутися

Тоді стара Папороть намовила Дощ, щоб той залив її. Він прийшов увечері, коли всі рослини мостилися спати: одягали піжами й натягали на голівки

нічні кептурики. Почав лити на Червону Герберу воду. Вона подякувала йому

за цілющу вологу й усміхнулася.

Дощ зупинився. Йому сподобалася

її усмішка й щира подяка. Розвернувся й пішов геть.

Теплі та солодкі

Побачила Папороть, що не так-то легко позбутися цієї життєрадісної Гербери, і намовила Сонце, аби те спалило її. Воно стало щораз міцніше обіймати своїм промінням Герберу, а квітка тим часом стала ще дужче рости. Побачило це Сонце й злякалося її сили. Розвернулось і сховалося за обрієм.

А Червона Гербера тим часом цвіла й цвіла. Розсердилася стара Папороть. Почала кликати зелену Гусінь для цієї лихої справи. Гусениця, вдоволена такою увагою до своєї бридкої персони, погодилася.

Підповзла до Гербери й узялася гризти

її стебло. У квітки покотилися сльози.

Та такі теплі й солодкі, що Гусінь аж спинилася. Вона злякалася цієї щирості й поповзла геть.

Кріт

Співати від болю

А Папороті все не йнялося.

Вона від люті навіть всихати стала, але справу лиху продовжувала. Намовила сліпого Крота, аби той знищив квітку. Він глибоко

в землі почав гризти її коріння. Червона Гербера зойкнула. Усе її єство пронизував сильний біль. Зрозумівши, що вона доживає останні хвилини, квітка заспівала.

Та так ніжно й гарно, що Кріт

від несподіванки спинився. Прислухався. За все своє довге підземельне життя він ще ніколи

не чув такої гарної пісні. Визирнув

з-під землі й запитав: — Ти хто?

— Я Червона Гербера, — тихо мовила квітка й стулила пелюстки, аби не заголосити від болю.

— А чому ти співаєш? — здивовано продовжував Кріт.

— Тому що цвіту, а значить — живу.

— А як це — цвісти? — запитав сліпий Кріт. — Я ніколи цього не бачив.

— Цвісти — це означає радіти життю, насолоджуватися кожним днем і розуміти, що краса твого цвітіння саме в тому, що ти ще живеш.

Кріт задумався. Тієї миті йому здалося, що він, сліпий, прозрів, бо зрозумів, що означає радіти життю. Розвернувся й пішов собі геть.

Неймовірно розізлилася тоді Папороть і від тієї люті згоріла. Гербера тим часом одужала й ще яскравіше зацвіла.

Усміхатися снігу

Настала осінь. Почало листя з дерев облітати. А вона цвіла й не в’янула. Прийшла холодна Зима, снігом замітала все довкола. Підійшла вона й до Гербери. А та, задерши голівку до неба, ловила пухнасті сніжинки своїми червоними пелюстками. Гойдалася й усміхалася першому снігу. — Ти замерзнеш! — холодно сказала Зима.

— Знаю, — відповіла Гербера.

— Я цвіла всю весну, все літо й усю осінь… Не кожній квітці на світі випадає таке щастя. Життя продовжиться в маленьких червоних герберах — моїх дітях.

той,Сильний хто радіти.вміє

Корисний

для сво ї

країни

сільськогосподарська техніка, її непроста конструкція і незвична форма. Хочеться бути корисним

для країни, дбати про свій край, але також не відкидаю варіант, що фермерство — це фінансово цікавий бізнес.

Я люблю швидкість, різкі маневри, дрифт

і виділятись серед інших. А ще мрію

мати машину «Ніссан GT-R R35» на п’ятсот

сімдесят

онедавна я захоплювався

Дїздою на гірських велосипедах,

підготовкою траси для цього

виду спорту, а тепер мене заполонив футбол. Екстремальна їзда на

велосипеді мене зацікавила, коли я

кінських сил.

Я би хотів, щоб дорослі простіше ставилися до життя, менше думали про проблеми, більше раділи й бешкетували — одним словом, я бажав би, щоб вони довше залишались

відео на ютубі, — мені

дуже захотілось стати схожим на

передивлявся

дітьми: веселими, безтурботними і щасливими.

цих хлопців.

Футбол підкорив також

активністю, яскравими емоціями

і тим, що результат

неможливо прорахувати.

Моя мрія про майбутнє

відрізняється

від мого

хобі. Я мрію бути

фермером, мене захоплює

У мене багато близьких

знайомих, а також є декілька друзів. Для мене в дружбі

важлива відкритість — це коли

тебе приймають, коли можна

поговорити на різні теми.

Простягни

руки так, немов ти тримаєш м’яч.

Попроси друга злегка притиснути твої долоні зовні, як показано на фото 1. Нехай він стисне долоні сильніше. А ти тримай руки непорушно, у тому ж положенні, стримуючи його тиск.

ЩОВІДБУВ АЄТЬСЯ?

Після того як ти

забереш свої руки, протягом кількох секунд твій друг

відчуватиме, що він тримає невагому кулю (фото 3).

Твій друг повинен стиснути твої долоні ще сильніше, а ти продовжуй тримати руки непорушно.

Подумки порахуй до 60 і попроси

друга заплющити очі.

Повільно послаб опір і забери свої руки (фото 2).

Ь?

А тепер поміняйтеся місцями: нехай твій друг простягне руки, ніби тримає м’яч, а ти стисни його долоні — відчуй кулю у своїх руках.

Старайся зрозуміти, чому так стається

У чому ж секрет? Спробуємо з’ясувати.

Отож у тебе в руках немає ніякої кулі. Тобі тільки здається, що ти її тримаєш.

Звідки таке відчуття?

Поки ти стискав руки друга, твої руки були напружені. Вони будуть напружені ще деякий час навіть тоді, коли друг забере свої руки. Через це напруження й здається, ніби в руках куля.

Часто, коли показують фокуси, просять заплющити очі.

Моя порада: якщо хочеш щось зрозуміти, очі тримай розплющеними. Дивись уважно, що відбувається, і ти багато що зможеш пояснити.

Дядя Міша

ЩОВИКОНУЄМО?

Привіт!

Ідея адвент-календаря

на с. 12-13.

сontact@noyivark.org l noyivark.org l instagram.com/noyivark/ l facebook.com/noyivark l pinterest.com/noevark

У книзі Біблії про зовсім маленьких діток сказано, що вони не вміють розрізняти правої руки від лівої.

А ти знаєш, де в тебе права, а де ліва рука? Якщо так, тоді ти вже не дуже маленький.

А якщо ти ще й умієш рахувати, тоді ти, звичайно, уже великий (хлопчик або дівчинка). І тоді ти зможеш виконати це завдання. Будь уважним. Якщо ти ще не вмієш писати цифри, попроси дорослих допомогти тобі.

1. Скільки зелених папуг з фіолетовими крилами дивляться ліворуч?

2. Скільки фіолетових папуг із зеленими крилами дивляться праворуч?

3. Скільки папуг із жовтими дзьобами дивляться праворуч?

4. Скільки папуг із червоними дзьобами й синіми лапками дивляться ліворуч?

5. Скільки червоних папуг із блакитними дзьобами, жовтими крилами й чорними лапками дивляться праворуч?

6. Скільки блакитних папуг з жовтими дзьобами, помаранчевими крилами й червоними лапками дивляться ліворуч?

7. Скільки папуг з червоними крилами дивляться праворуч?