Noah Ark 2022-6

Привіт!

№6’2022

Журнал для плекання та поширення

християнських ідеалів сім’ї.

Заснований у 1990 році. Виходить 6 разів

на рік.

Журнал виходить українською мовою.

НОЇВ КОВЧЕГ потребує вашої молитовної

і матеріальної підтримки.

З питань фінансової підтримки нашого

служіння, оформлення передплати, публікації матеріалів звертайтеся

до редакції.

Наша адреса:

Редакція журналу НОЇВ КОВЧЕГ

а/с 18, м. Дубно, 35604, Україна

тел (097) 613-9040

e-mail: contact@noyivark.org

www.noyivark.org

відповідальний редактор

літературні

Марія Левценюк

редактори

Надія Доля, Ірина Костюченко

креативний директор

Євген Волостнов

арт-директор

Віра Фесянова

художній редактор

Тетяна Кучер

головний редактор

Віктор Кузьменко

На першій сторінці обкладинки:

Еллі З., 6, Рига, Латвія

Фото Olesya Morgunets-Isaenko

При передруку матеріалів посилання

на НОЇВ КОВЧЕГ обов’язкове.

Просимо надіслати нам один примірник публікації.

© НОЇВ КОВЧЕГ, 2022

Календар на 2023 рік “Твій рік” на вкладці.

прийшлоЖеняСпасіння. К. 13, Даник К., 2, Дубоссари, Молдова u

«Сніг розтрушує зима».

Ірина Д., 11, Городище, Рівненська область, Україна

ПРИВІТ

З абоОБКЛАДИНКИ, Знайомтеся:

Еллі З., 6, Рига, Латвія Привіт, мене звуть Еллі.

Я дуже активна, яскрава, гучна, весела та незвичайна. Народилася

в Ризі, у Латвії, але громадянство

у мене українське, як у тата,

і я навіть ходила в український

садок і вступила до української

школи. Це унікальна школа, єдина

в країнах Балтії.

Чому в Еллі таке ім’я, читай на с. 23.

Пишіть нам, надсилайте свої малюнки та фотографії на адреcу: НОЇВ КОВЧЕГ а/c 18, м. Дубно 35604, Україна е-mail: contact@noevark.org noyivark.org

u «Зимова природа нагадує казку». Вікторія О., 10, Рівне, Україна

p «Різдво кота Винтика». Вероніка О., 9, Рівне, Україна u

«Хто нас захистить». Мирослава С., 8, Рівненська область, Україна

Несподівано він прослизнув

у прочинені двері й оголосив: — Агов, ви чули? Скоро Різдво!

Зима. Мешканці ферми

тепер рідко бувають надворі.

Зате в їхньому хліві тепло і

затишно. Лише пес Мерс живе

у своїй буді між будинком і сараєм.

Про що не знала Рябунька?

— Різдво?!

— Що таке Різдво?!

— Не знаю... — відповів Мерс, опустивши вуха.

— Оце так! Скоро

Різдво, а ми не знаємо, яке воно... — засмутилася Рябунька.

— Тпрру-у-у! Ах, Різдво! Як же я чекаю його! — Кінь Іго стукнув копитом.

— Яке воно, Різдво?! — запитав Куку-Рік.

— Ти знаєш про нього? — поцікавився Тишко.

— Звичайно!

Не раз я катав

дітвору на санях

на це свято.

Я багато чув

про Різдво.

Дитину поклали

в ясла? В нашу

з бичком годівницю?

— Ні, у тій країні тепло.

Так ось, раптом ангел з’явився перед ними й сказав, що народився Син самого Бога! А ще сказав, що Ісус — Спаситель усіх людей. Пастухи пішли шукати Немовля, і знайшли Його в яслах, і вклонилися Йому.

Дуже давно в далекій

країні народився Хлопчик

на ім’я Ісус. Його батьки

прийшли з іншого міста, а місця в готелі їм не знайшлося, і вони ночували в хліві. Тому, коли Ісус народився, Його сповили й поклали в ясла.

— Так, адже в нашому хліві теж нема колиски. А ще тієї ночі в полі пастухи пасли овечок.

— Овечок? Їм

не було холодно?

Тепер Рябунька та її друзі знають, що таке Різдво. Це означає, що народився Ісус. Бог дуже любить людей, тому подарував їм Свого Сина.

А ще Він створив і любить усіх тварин. Хороша новина, правда?

Ну хто

з дітей, скажіть, не вміє ліпити сніговика?

Узимку, коли багато снігу,

для кожного хлопчика та кожної дівчинки

надіслати сн іговика поштою?

це найзвичайнісінька справа.

Сьогодні ми зробимо

незвичайного сніговика: його можна

покласти в конверт.

Гадаєш, такого не буває? Разом у нас УСЕ вийде! :)

Порядок

виготовлення

1. На картон блакитного кольору

наклей один над одним круги

великого, середнього та найменшого діаметра (фото ліворуч).

2. З повсті виріж шапку та ніс-морквину. Розфарбуй ніс оранжевим кольором, а шапку та шарфик —

будь-яким, який тобі подобається. Дай їм просохнути, приклей до поробки.

3. Руки, очі, рот та ґудзики виріж із чорної повсті та приклей до сніговика (або намалюй чорним маркером).

4. На листівку заздалегідь наклей декілька шарів кольорового картону різного розміру. Зверху наклей картон із сніговиком (фото праворуч).

Якщо хочеш, можеш підписати свою листівку хлопчику або дівчинці, які живуть у дитячому будинку чи інтернаті.

Напевно тобі буде потрібна допомога дорослих: попроси

їх дізнатися поштову адресу й надіслати листівку.

Ісус Христос навчав: «І як хочете, щоб вам робили люди, так само робіть їм і ви».

З ВЕЛИКОЇ КНИГИ

Дитятко

оли Ісус Христос народився у Вифлеємі, — усі

називали його Дитятком.

Цар Ірод говорив: «Ідіть і пильно розві­

дайте про Дитятко».

Мудреці раділи, «знайшовши Дитятко».

Ангел сказав Йосипу: «Візьми Дитятко й

утікай...»

Євангеліст Матвій написав, що Йосип

«устав, узяв Дитятко…»

Великий

Ніхто не називав

Ісуса великим, коли Він

народився.

Діток, малят, немовлят

не називали великими.

Хто ж називатиме

великим маленьке, безпомічне немовля?

У стародавні часи

великими

називали

А ти знаєш, від чого походить слово А.«немовля»?

Не молиться. Б. Не розмовляє. В. Не мислить. Г. Не малює.

царів. Навіть злого царя Ірода, який хотів убити Дитятко Ісуса.

А можливо, і дітей царя називали великими? Звичайно, ні. Адже дитина потребувала захисту, залежала від дорослих, була слабкою.

Герой

У давні часи для того щоб бути великим, потрібно було стати героєм.

У стародавньому міфі про Геркулеса розповідається, що коли він був

маленьким, то задушив двох отруйних змій.

Про Ісуса теж

придумували казки, наприклад, що Він

зробив із глини пташку й вона полетіла. Але в Євангелії не записані такі історії.

Від якого слова утворилося слово «герой»?

Маленький Ісус не був героєм. Він не був великим. У давні часи дітей не вважали великими.

А. Горе.

Б. Генерал.

В. Геній. Г. Гиря.

Великі

Хто великий?

Коли Ісус виріс, усе змінилося.

Одного разу, коли Ісуса запитали, хто найбільший у Царстві Небеснім, Він показав на дитину й сказав, що якщо не станете як діти, то не ввійдете в Царство Небесне, і «хто впокориться, як дитина оця, той найбільший».

Отже, дитині не потрібно стати

Іродом, щоб бути великою.

Навпаки, Ірод повинен був стати дитиною. Так раніше ніхто не вчив! Іншим разом, коли до Ісуса приносили

дітей (вони були зовсім маленькими й самі

ще не могли ходити), Ісус сказав, щоб учні пустили дітей до Нього й не боронили їм приходити, «бо таких Царство Боже».

Уяви собі: царство для дітей! І маленькі діти прийшли. Вони не просто відчувають себе великими в такому Царстві, вони і є великими по­справжньому.

жалюгідні

Різдво

Сьогодні, коли у світі святкують Різдво (день народження Ісуса), ніхто

не складає й не співає

пісні на честь царя Ірода. Ми співатимемо пісні про Дитятко Ісуса, завдяки Якому дорослі тепер ставляться до дітей не так, як раніше.

Раніше шанували сильних і героїв, а слабких

і хворих відкидали. А

сьогодні світ піклується про сиріт і хворих дітей.

І все це завдяки тому, що у світ прийшов Ісус Христос і народився як Дитятко. Так, Його ніхто

не називав великим, але насправді Він був великим. Він — Син Божий.

царі

К о му пасу ють роги?

Перемагає найсильніший

Навіщо оленям роги?

кажу вам відверто: ця розкішна прикраса

не дуже зручна для оленів. Хай ще у молодих. У

них роги не такі гіллясті й великі. А от у дорослих оленів

вони величезні й важкі. Крім

того, роги чіпляються за гілки дерев у лісі, і олені не можуть швидко рухатися.

Якщо олень пробирається лісом, це можна почути. Гілки хрускотять і

ламаються, коли олень зачіпає їх рогами.

Але таке можна почути тільки восени, коли роги робляться міцними. Це пора весіль у багатьох тварин.

У оленів теж бувають весілля

Але, щоб вибрати собі наречену, потрібно спочатку відвоювати її. Ось коли кожен олень задоволений, що в нього на голові великі й гіллясті роги! І тоді в лісі починаються справжні бої.

На ці бої збирається багато оленів та олениць. Найсильніші дорослі олені опускають роги й кидаються один на одного. Кожен хоче вдарити чимдужче або відбити удар. Трапляється, що роги оленів від сильного удару так сплітаються між собою, що їх уже неможливо розчепити.

Тоді обидва олені загинуть.

Роги

оленя —

це не лише прикраса, але й

захист від ворогів.

Іноді

досить оленеві

показати роги, як супротивник

утікає.

Та якщо роги не зчепилися, то б’ються олені доти, поки зовсім не знесиляться. Тоді той, хто програв, повинен піти, а всі оленицінаречені дістаються переможцеві. Цей щасливець ще багато разів битиметься, щоб ніхто інший не наближався до його стада. Тільки

найсильніший олень зможе охороняти своїх дружин. Так відбувається щоосені.

Скрутний час

Коли ж приходить зима, між усіма

оленями настає мир. Тепер вони підтримують і виручають один одного. Бо ж зима — найскрутніша пора року. Олені

харчуються лише рослинами. А взимку листя на деревах немає і глибокий сніг укрив і траву, і лишайники. Лишається їсти тільки хвою або гризти кору з дерев.

Копитами олені розгрібають сніг і добираються до лишайників. Частенько

виходять на поля і там видобувають зимові посіви з-під снігу. Та харчуються вони лише вночі, а вдень лежать де-небудь у лісі.

Роги і копита А ще взимку блукає багато голодних

хижаків — ось тоді олені пускають в хід і роги, і копита. Голодний хижак може подужати тільки слабу й хвору тварину, а з сильним оленем йому важко впоратися. Найстаріші олені живуть поодинці. Хто молодший, збираються в гурт. Так і кочують усю зиму.

Визначна подія Наприкінці зими самці скидають роги. Їм

не шкода розлучатися з ними. Тим більше

що роги біля основи починають боліти

й шкіра навколо набрякає. Тоді олень

береже свої роги, намагається не вдаряти ними. Через декілька днів важкі роги

відпадають.

Уляна Дубина

Нові роги

Але щойно старі роги відпали, починають рости нові. Свої нові роги олені теж ретельно оберігають. Вони дуже ранимі, укриті шкірою й безліччю

кровоносних судин, слабенькі й гнучкі.

Та до кінця літа роги стають великими, гіллястими, і олені труться ними об дерева, щоб скинути непотрібну шкіру.

І ось на осінь роги знову перетворюються

на дві великі міцні кості.

Помітні від народження

У самця роги помітні з перших хвилин життя. Якщо це майбутній «чоловік», на маленькій голівці є горбик. З нього виростають два невеликі ріжки. Наступного року на рогах з’являються відростки.

Щорік роги в молодого оленя ставатимуть

усе більшими й більшими, а потім він схоче помірятися силою з дорослими родичами.

Бог не створює нічого зайвого

Творець не дав роги ведмедю — у нього й так досить сили. І у зайця немає рогів — він не вліз би з ними до своєї нірки. А якщо в оленів є роги, отже, вони їм необхідні. Вони ніколи не користуються ними даремно.

Непрошених

гостей олені

зустрічають голосним

риком. Олень реве, як орган, коли шукає собі

подругу. Його ревіння — це

«трубний звук», саме звук сурми найближчий за звучанням до голосу благородного оленя.

Олені

влаштовують

бої, щоб показати свою силу. А нам сила потрібна для того, щоб допомагати слабким, робити корисні справи, захищатися від ворога.

Різдвяні

Віра Правоторова

Грудень

А чия ж то борода

З­за шипшини вигляда?

Довжелезна, сніжно­біла, Від морозу зледеніла?

І чиї від сніговію

Побіліли й вуса, й вії?

Це ж бо Грудень із шипшини

Обриває намистини,

Каже: «Я їх снігурам

На гостинчики роздам».

Й добру усмішку між брів

Теж хова для снігурів.

гостинчики

Настрій Різдвяний

Крався Настрій Різдвяний навшпиньки, У кишенях ховав мандаринки, Пахнув коржиками духмяними

Із корицею й марципанами,

Потім в шафі ховавсь між пакунками, Між пакунками із подарунками.

Та сховатись від нас не вдалось!

Ми знайшли його!

Ось він! Ось!

Різдво на перетині трьох

Цього року Бог по-особливому добрий

до України, попри війну. Він знає, що

ворог зруйнував багато теплових

електростанцій по всій країні,

то послав нам довгу теплу осінь, із сонечком і багряним листям.

Але Різдво ніхто не відміняв. Що

б там не було. Ніхто не відміняв

того, що принесло Різдво

у наш світ. Воно принесло Ісуса Христа, власне Його день народження ми будемо

святкувати вже незабаром.

З чим у тебе асоціюється Різдво? Коли

я була дитиною, то для мене Різдво — це була спільна сімейна вечеря, сніг, санчата, село, різдвяні пісні попід вікнами, вертеп…

Мені дуже запам’яталося Різдво

у Швейцарії. Ми приїхали у Базель, третє за величиною місто Швейцарії, у якому 180 тисяч мешканців, і ще понад 800 тисяч в області Базеля. Затишна метушня

Перед Різдвом місто стає по-особливому святковим. Декорації та гірлянди абсолютно

країн

усюди: на вітринах, дверях та вікнах будинків, балконах, поручнях.

Рене і Крістін літня пара, але досі повні енергії. Рене — типовий француз, худорлявий, високий, з ясними очима і навіть у хаті носив шарфик, добрий господар, сам заготовлює в лісі двора до каміну, погано говорив англійською. Крістін — невисока, пишна жінка, теж за 60, з короткою стрижкою, вільно говорить англійською, німецькою, французькою та італійською.

Від неї пахло корицею і теплими пиріжками. Хоч готував у цій сім’ї Рене. Але затишок робила саме Крістін. Вона вміла міцно обійматися, припросити до столу і зробити оту таку здорову хатню метушню.

У літнього подружжя була велика кухнявітальня, з прямокутним дубовим столом посередині, над яким звисала люстра з канделябрами, куди можна було втикати свічки.

Ми жили на окраїні Базеля, і цікаво, що ми їздили трамваєм до родини, яка приймала нас, кілька зупинок з центру, і одна з них була розташована у Франції. Бо шматочок Франції врізався у саме місто.

Історії за дубовим столом

Щоранку ми снідали тостами з сільського багету з маслом (багети щодня на світанку привозив місцевий пекар) і десятком

різного варення і джемів, з лісовим медом й сиром на вибір. Потім ми з подругою ішли вештатися містом, а Рене щоразу давав нам два термогорнятка з запашним чаєм зі спеціями і якогось фрукта, аби ми мали чим перекусити.

У вечір перед Різдвом ми усі сиділи за великим дубовим столом. На столі була індичка, яку напередодні запік Рене, була якась типово швейцарська страва з квашеної капусти, картоплі і копченого м’яса, було багато різного хліба, масла і кілька видів риби. В кухні лунала музика «Feliz Navidad», ми всі присіли за стіл: італійська родина, Рене з Крістін і ми з подругою. Рене оповів історію народження Ісуса в яслах, а я запропонувала помолитись, бо так роблять у моїй родині на Свят вечір. Всі погодились. Ми смачно попоїли, і потім дуже довго ділились різдвяними історіями з дитинства. Рене розповів, як малим хлопцем ходив з дідусем до лісу, аби вибрати ялинку, яку вони потім прикрашали з сестрами. У мене була схожа традиція: мої брати ходили з татом у ліс по ялинку, а моїм завданням було її декорувати.

Внесок у Перемогу

12 років, живу в місті Дубно.

Мене звати Оля, мені

Я почала займатися хендмейдом

ще з дитинства. Коли інші

діти в телефонах грали в ігри, дивилися мультики, я переглядала

різноманітні майстер-класи

в ютубі.

Першим захопленням було

плетіння іграшок, браслетів, лялькового одягу з резинок.

Батьки просто забирали останні

з полиць магазинів, а потім

вже замовляли через Інтернет.

Вибрала саме це захоплення, бо це було популярно.

Поступово дізнавалася про нові техніки плетіння. З бісеру мені легко плести.

Я створила свій відеоканал

в ютубі, щоб інші діти могли навчатися такому виду творчості.

Батьки мені теж допомагають

в усьому, розповсюджують світлини з моїми виробами.

Моє хобі підтримують також друзі і знайомі.

Недавно я захопилася ще й миловарінням та виготовленням прикрас з епоксидної смоли.

Такі речі вже вимагають більше часу, терпіння та неабиякого вміння, але і це вдалося опанувати.

У четвертому класі почала брати участь у виставках, конкурсах та благодійних ярмарках.

Коли почалася війна, вирішила продавати свої вироби і передавати гроші на ЗСУ. Спочатку це були різні фігурки з бісеру, а потім почала виготовляти патріотичні

браслети, брелоки, перстні. Щойно у мене з’являється вільна хвилина, я сідаю за свій робочий стіл і починаю творити.

У ліцеї, де я навчаюся, мене

попросили провести майстер-клас з плетіння бісером для діток, які через війну були вимушені переїхати в наше місто.

Намагаюся зробити внесок у наближення перемоги не лише участю в благодійних ярмарках — багато своїх виробів передаю для волонтерів з вірою у якнайшвидшу Перемогу!

САМОСТІЙНО

Посох

на різдвяній ялинці

Свято — чудова нагода приготувати щось незвичайне.

На Різдво спробуй спекти фігурне печиво. Його можна використати

і як ялинкову прикрасу!

Тобі знадобиться

(для 30 посохів)

l 600 (+100) г борошна

l 250 г масла

l 200 г цукру

l 2 яйця

l щіпка солі

l ванілін

l 1 чайна ложка кориці

l 100 г какао

Порядок приготування

Збий масло з цукром (приблизно 5 хвилин). Додай сіль, яйця, ванілін і борошно (600 г). Заміси тісто й розділи на дві частини: в одну додай какао та корицю, в другу — 100 г борошна.

Тісто заверни в харчову плівку й постав у холодильник на годину.

Розкачай тісто, розріж на смужки однакової довжини. Із кожної смужки скачай тонкий валик. Потім ванільний і шоколадний валики скрути в джгут. Надай виробу форму посоха.

Розігрій духовку й випікай 10–15 хвилин при 180° С.

солодощіРіздвяні

Узимку за ягодами!

Своїм кольором калина нагадує яскраво­червоний

розпечений метал.

Дозрілі плоди гіркі на смак. Але з приходом перших морозів гіркота ягід зменшується, і вони стають

смачнішими.

Кісточка

ягоди калини

плоска та має

форму сердечка.

У жодного іншого плоду немає

кісточки такої

форми.

В одній ягоді калини — необхідні вітаміни!

Відомо 150 видів калини, але лише калина звичайна корисна для людини. Незважаючи на свою гіркоту, калина містить натуральний цукор.

Недарма ягоди калини дозрівають узимку. Саме в цю пору року твоєму організму

не вистачає вітамінів. І навіть одна ягідка буде корисною для тебе.

Різноманітне меню — не лише тоді, коли захворієш

Не відмовляйся від калинових ласощів! Нехай у твоєму меню частіше з’являються калиновий чай, компот, морс, джем або пиріг із ягодами калини. Будь здоровий!

Руслана Петрушко

Чи збирав ти ягоди взимку?

А є такі, які потрібно збирати після перших морозів. Наприклад, калину.

Сніговика зліпили діти, які

грали в сніжки на подвір’ї

одного з кварталів засніженого

міста. Довго не було снігу, тому

вони тішилися, що нарешті

почалася справжня зима, та ще й

напередодні Різдва. Тому й скачали

залюбки декілька снігових куль:

найбільшу, середню та найменшу.

Склали за порядком..

Н а м и с т о з

Сашко приніс із дому дідусеву

шапку, Оля — ґудзики, Стась — морквину. Сніговик

вийшов пречудовий! Правда, трохи схожий

на Сашкового дідуся, але то нічого, бо

той теж хороший: веселий, жартівливий і

завжди пригощає хлопців цукерками. Тож, мабуть, за шапку він не сваритиме внука…

Проте довго бавитися надворі діти не могли. Олю покликала мама наводити

лад у кімнаті, Сашка — прибирати ялинку, Стася — бавитися з молодшою

сестричкою… Сніговичок постояв ще трохи на одному місці, але стовбичити самому, погодьтеся, нудно і несправедливо. Та ще й у такий дивовижний вечір, коли всі чекають народження маленького Ісуса, який може здійснити найзаповітніші бажання. І чекають справжнього дива у своєму житті, яке щось змінить на краще. Треба тільки дуже-дуже вірити. І — діяти! Самому бути

гідним подарунків…

Тому сніговий чоловічок ішов і зазирав

у вікна, в яких спалахували святкові

вогники. Скрізь було весело, сміялися,

дітлахи, готували вечерю дорослі… Тільки

про нього ніхто не згадував і не кликав.

На околиці міста в сосновому бору

світився ще один продовгуватий будинок.

Сніговик підійшов до вікна й обережно

зазирнув. У кімнаті було дуже біло і

чисто. Декілька ліжок акуратно застелені

білими простирадлами. А на одному, біля самого вікна, лежала кучерява

білоголова дівчинка.

— Привіт! — усміхнувся їй Сніговик

і помахав рукавичкою.

Дівчинка здивовано подивилась

на нього і теж легенько похитала

долонькою.

і світл

— Ходи пограємося, — запросив

товстунчик.

Дівчинка розвела руками: не можу!

— Чому? — не вгавав гість, якому дуже сподобалась нова знайома.

Дівчинка відгорнула краєчок

ковдри, і Сніговичок побачив, що

в неї немає однієї ніжки!

— Що сталося?— стурбовано

запитав він. — Ти звідки?

— З Харкова… Коли рашисти

обстрілювали місто, будинок обвалився. Мене забрали в госпіталь

на захід України. Тепер я тут…

Сніговичок знітився. Він не знав, як це страшно, коли машину

супроводжують касетними снарядами, як боляче, коли поряд немає рідних і

ти не уявляєш, чи живі вони, як важко, коли немає друзів — серце ж у нього було крижаним. Але так перейнявся

долею дитини, що відчув, як усередині

щось тепліє. Може, там з’явилося серце, як у людей? Йому раптово захотілося, щоб ця мила дівчинка частіше усміхалася

й повірила в доброту!

Довкола росли ялинки — більші, менші. Сніговичок почав прикрашати їх чим тільки міг і що знайшов під будинками і на дитячих майданчиках неподалік. Навіть обривок старої викинутої гірлянди роздобув. «От коли б ще засвітити лампочки», — подумав він. Узяв їх в свої долоньки і подивився догори: «Будь ласка, нехай вони засвітяться!».

Вони допомагають дітям: Міжнародний дитячий благодійний фонд «Абетка життя»

Київ l abetka.info l office@abetka.info l +38 (044) 468 93 43

Це бажання було таким великим і непереборним, що гірлянда засвітилася! Від його любові. Від бажання допомогти… І в цю мить Сніговичок відчув, що тане. Його це не лякало. Він зробив усе, що міг. Останнє, що побачив, як щасливо усміхається дівчинка у вікні, а засніженою стежкою йде до неї волонтерка Оля, несучи під пахвою журнал про дівчатокпараолімпійок, які здобули цього року по декілька золотих і срібних медалей на

змаганнях у Токіо. А ще вона домовилася, що малій виготовлять у Польщі спеціальний протез для ходьби — на нього збирали

кошти діти з усього міста.

Як про це здогадався Сніговичок?

Сказати не міг, але був переконаний, що це так. Чудеса бувають! Дівчинка буде щасливою і буде бігати!

І мир настане. Обов’язково настане!

“Babochka”

Я дуже чекаю на Різдво,

бо народився Ісус і люди

Фото Kids Models

Дуже люблю свою родину! Так

люблю, що готова на них

намотатися. Так­так, я люблю

вигадувати різні смішні речі й зі

мною ніколи не нудьгуватимеш! Тато

в мене пастор, мама — пряникова

фея (так вона себе називає), у неї

свій невеликий, але гарний бізнес

з розпису імбирних пряників, і сестра

Ельза, яка старша за мене на 4 роки.

Я іноді їй роблю потішні компліменти:

«Ельзо, ти коли співаєш, у тебе

милі очі».

Безстрашність — то моє

Я дуже люблю всім допомагати — прибирати, готувати та що завгодно, аби в гущі справ і подій! Люблю

плавати, взагалі дуже люблю бути у

воді! Навчилася плавати рік тому.

Не боюся пірнати з двометрової вежі, в аквапарках спускаюся найвищими

екстремальними гірками, де навіть

дорослі бояться, а я із задоволенням!

Та взагалі я безстрашна! Лазити

мотузковими стежками на великій

висоті — для мене не проблема!

після цього стали жити

краще. Чи хочу я подарунки

на Різдво? Це для мене не

головне! Будуть — добре, не будуть — не страшно!

Головне, що можемо згадати та порадіти, що народився Христос!

Цього навчального року мене хочуть віддати до музичної школи на скрипку. Просто так вийшло, що я з ходу взяла скрипку дуже правильно і так органічно з нею злилася і відчула, що просто не можна цього не врахувати! Правда, до кінця не впевнена, чи вистачить мені терпіння з моїм темпераментом, але треба спробувати.

Бог мені відповів

Люблю та розумію стиль і красу. Якось дивилися з сім’єю з вікна новорічні салюти, припускали, звідки стріляють: «Салютити начебто має там, а салютить тут!»

А ще я дуже люблю Бога і

люблю молитися! Якщо в церкві просять когось із діток помолитися, то я завжди тягну руку і молюся усвідомлено та щиро. Бог уже багато

разів відповідав на мої молитви

School & Agency

Народилася в Латвії, та громадянство України

і навіть уздоровив мене від серйозної алергії!

Не дозволяє темперамент

Є, звісно, речі, які я не люблю!

Не люблю робити порядок у своїй кімнаті. Не дуже люблю читати, хоч і вмію.

Не дуже люблю бути слухняною, темперамент не дозволяє! Якось

навіть заявила батькам: «Яку доньку народили, таку й вирощуйте!»

Не люблю рано вставати! Коли тато будить мене до дитячого садка, я можу сонно сказати: «Навіть і не думай!» Або лежу до останнього, поки мене не віднесуть просто в ковдрі

на кухню снідати. І як я буду вставати

в перший клас?!

Друзі друзів У мене є добрі друзі. Це діти

друзів моїх батьків. Ми товаришуємо

з дитинства. З одним із них ми взагалі народилися з різницею рівно в два тижні — разом відрощували зуби, ми разом училися повзати, ходити

та говорити. Я їх люблю, бо вони

мої друзі і з ними цікаво гратися.

У дитячому садку теж є друзі, тільки

вони не такі добрі, як друзі із церкви. Ось один із моїх діалогів у садку:

— Мамо, мене Даніель штовхнув, я впала і покотилася.

— Як колобок?

— Ні! Я смужкою покотилася.

Я люблю займатися

з малюками, доглядати їх, вчити чогось, і з дорослими багато спілкуюся, їм зі мною цікаво. Що я змінила б у дорослих? Хотілося б, щоб усі були добрішими!

Коли я була ще в животику

у мами і ще ніхто не знав, ким я буду, Ельза мріяла, що якщо буде братик, то назве його Океан, щоб вийшов Океан

Ельзи, як відомий український гурт. Але народилася я, тому ім’я вирішили поміняти на Еллі, як і дівчинку з казки

міста». От я й вийшла якась

казкова.

«Чарівник Смарагдового

Порядок виготовлення

1. За допомогою ножиць виріж заготовку підставки по контуру.

2. Проріж отвір. Щоб вирізати «вікно», використай канцелярський ніж і лінійку.

3. Зігни по пунктирних лініях.

отвір­вікно

4. Протягни смугу­язичок в проріз. mary@noyivark.org noyivark.org facebook.com/noyivark

Для міцності виробу можеш склеїти смугу-язичок з основою.

Пильнуй

Турбуйся Турбуйся