Керівництво з організації таборів активної реабілітації by Vitaliy Pcholkin

Керівництво з організації таборів активної реабілітації

Київ, 2014 рік

УДК 616.711-001.5-036.82 ББК 54.18 К36 Розробка та друк Керівництва здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / «Supported by the Democracy Grants Program of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government».

Керівництво з організації таборів активної реабілітації : посібник / Упорядкування: Азін В. О., Байда Л. Ю., Грибальський Я. В., Полозюк О. М. – К.: ПАЛИВОДА А. В., 2014 – 138 с. ISBN 978-966-437-386-6. Спираючись на світовий та вітчизняний досвід, упорядники «Керівництва з організації таборів активної реабілітації» розглядають історію виникнення таборів активної реабілітації/ незалежного життя для людей з травмою хребта та спинного мозку; практику їх підготовки та проведення; надають теоретичний матеріал з правових питань, здорового способу життя, сексуального виховання; практичні поради для інструкторів щодо проведення занять з техніки керування коляскою, самообслуговування, атлетики, настільного тенісу та ін. Посібник розрахований на представників громадських організацій людей з інвалідністю, викладачів і студентів вищих навчальних закладів, що готують фахівців із соціальної роботи та фізичної реабілітації, працівників державних структур та центрів реабілітації і всіх зацікавлених інституцій, що працюють у сфері інвалідності. Упорядники висловлюють щиру подяку всім особам і організаціям, матеріали яких було використано у процесі підготовки даного видання. Відтворення матеріалів «Керівництва…» має бути узгоджено з ВГОІ «Група активної реабілітації». ISBN 978-966-437-386-6

Керівництво з організації таборів активної реабілітації Посібник Відповідальна за випуск Cимоненко Н. М. Відповідальна за друк Cимоненко Н. М. Коректор Самарцева А. Є. Комп’ютерна верстка, обкладинка Cимоненко Н. М. Підписано до друку 03.04.2014 р. Формат 60х90/8 Умов. друк. арк. 17,25

Папір офсетний Друк офсетний Гарнітура Times New Roman

Зам. № 77 Наклад 40 пр.

Видавець – Паливода Алла Володимирівна 03061, м. Київ, пр-т Відрадний, 95/Е; тел./факс (044)351-21-91 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції (серія ДК № 283 від 18.12.2000 р.) Віддруковано в друкарні ТОВ «Гамбрінус Прінт» 03061, м. Київ, пр-т Відрадний, 95/Е; тел./факс (044) 537-29-10

ЗМІСТ Вступ .......................................................................................................................... 5 Розділ I ....................................................................................................................... 7 З історії створення таборів активної реабілітації .................................................. 7 Розділ II .................................................................................................................... 13 Програма табору ..................................................................................................... 14 Розділ III .................................................................................................................. 21 Організація роботи групи сервісу ......................................................................... 21 Обов’язки групи сервісу під час проведення табору .......................................... 22 Що потрібно знати, щоб працювати в групі сервісу? ......................................... 23 Обсяг допомоги ....................................................................................................... 23 Безпечна механіка тіла ........................................................................................... 24 Розділ IV .................................................................................................................. 27 Основні підходи до планування навчальних занять - на допомогу тренеру/інструктору ................................................................................................ 27 Тема: Права людей з інвалідністю ........................................................................ 28 Тема: Доступність ................................................................................................... 46 Тема: Здорове харчування ..................................................................................... 54 Тема: Репродуктивне та сексуальне здоров’я після травми ............................... 60 Тема: Компенсаторні та допоміжні засоби. Засоби гігієни ................................ 68 Практичне заняття: Самообслуговування ............................................................ 74 Практичне заняття: Техніка керування коляскою активного типу ................... 76 Практичне заняття: Спортивні заняття (атлетика, плавання, стрільба з лука). 80 ДОДАТКИ ДО РОЗДІЛУ II ................................................................................... 99 Анкета обстеження місця для проведення ТАР .................................................. 99 Анкета кандидата на участь у таборі активної реабілітації ............................... 99 Анкета обстеження місця для проведення таборів АР ..................................... 100

Анкета кандидата на участь у таборі активної реабілітації.............................. 103 Програма табору ................................................................................................... 106 Табель самообслуговування ................................................................................ 108 Хронологія подій................................................................................................... 109 Декларація незалежності людини з інвалідністю: ............................................. 111 ДОДАТКИ ДО РОЗДІЛУ IV ................................................................................ 113 Додаток 1 до теми: Права людей з інвалідністю ............................................... 114 Додаток 2 до теми: Права людей з інвалідністю ............................................... 117 Додаток 3 до теми: Права людей з інвалідністю ............................................... 118 Додаток до теми: Харчування ............................................................................. 121 Додаток до теми: Репродуктивне та сексуальне здоров’я ................................ 123 Додаток 1 до практичного заняття: Спортивні заняття .................................... 126 Додаток 2 до практичного заняття: Спортивні заняття .................................... 128 Додаток 3 до практичного заняття: Спортивні заняття .................................... 132

Вступ Як бути незалежним від сторонньої допомоги, самостійно вирішувати де навчатись, працювати, займатись спортом, подорожувати і бути обмеженим тільки в тій мірі, в якій обмежені люди, які не мають інвалідності? Одним з можливих інструментів для досягнення максимальної самостійності людей з травмою хребта та спинного мозку може бути система таборів активної реабілітації, яка була започаткована міжнародними організаціями людей з інвалідністю в 90- х роках минуло століття. З 1992 року громадська організація людей з інвалідністю «Група активної реабілітації» розпочала проведення таборів активної реабілітації в Україні. Тренери та інструктори, які пересуваються на інвалідних колясках, використовуючи принцип «рівний-рівному», намагаються навчати людей, які отримали травму хребта та спинного мозку вести незалежне спосіб життя та долати існуючі бар’єри. Принципи незалежного способу життя/активної реабілітації базуються на соціальній моделі інвалідності, на визнанні того, що «інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми з інвалідністю та перешкодами у стосунках і середовищі». При підготовці «Керівництва» було використано міжнародний та національний досвід громадських організацій людей з інвалідністю щодо проведення таборів активної реабілітації. Представлена методика не є чимось сталим, вона може змінюватись в залежності від потреб цільової групи. Дане видання - це ще одна можливість підтримки ідеології активної реабілітації, освіти, пропаганди та пов'язаних з ними заходів, які максимально наближають до повного залучення та інтеграції в суспільство людей з інвалідністю. «Керівництво» розраховане на представників громадських організацій керівників центрів реабілітації, фахівців, посадових осіб і самих людей з інвалідністю.

Розділ I

З ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ТАБОРІВ АКТИВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

В Україні щорічно травму хребта з ураженням спинного мозку отримує близько 2 тисяч осіб1. З них в гострому періоді травми вмирає близько 10 відсотків людей, повертається до передтравматичного рівня 5 відсотків, а 85 відсотків отримує стійку інвалідність. Крім того, значна частина громадян (нині відсутня достовірна статистика) набуває інвалідність з причин ішемії спинного мозку. Хоча система медичної допомоги в Україні є розвиненою, фізична та психологічна реабілітація осіб з ураженням спинного мозку досі не набула належного рівня. З цієї причини спинальні хворі перебувають на стаціонарному лікуванні шість і більше місяців, отримують чимало додаткових ускладнень стану здоров’я. У лікарнях за ними доглядає медичний персонал, але повертаючись додому, вони не можуть виконати найпростіших щоденних дій з самообслуговування. Члени родини, які не мають навиків допомоги та супроводу таких «хворих», не можуть надати їм відповідної підтримки. Часто ці люди залишаються поза суспільною діяльністю, перебувають наодинці зі своїми життєвими проблемами. При повному збереженні інтелекту, знаходячись «в ув’язненні» чотирьох стін власного помешкання, вони не мають змоги спілкуватись з іншими людьми, вести активний спосіб життя. Причин цьому безліч: від неможливості чи складності організації допомоги через локалізацію житла до відсутності в даному районі відповідних структур; від непристосованості громадських і житлових будинків, транспорту, комунікацій до наявності психологічних бар’єрів у самих людей, які пов’язані з фізіологічними порушеннями внаслідок травми тощо. Але однією з головних причин такої ситуації залишається ставлення суспільства до людей з інвалідністю, яке розглядає їх, як «пацієнтів», а не як «активних» громадян, які здатні зробити свій внесок в економічний, соціальний та культурний розвиток держави. Середній вік осіб, які щорічно госпіталізуються з наслідками спинно-спинномозкової травми різної етимології – 25 років. Отже реабілітація осіб цієї нозології є вкрай важливою соціально-економічною проблемою. У 60-роках 19 століття багато країн світу, відійшовши від «медичної моделі інвалідності», розпочали послідовно впроваджувати політику, спрямовану на створення умов для забезпечення людям з інвалідністю максимальної незалежності та реалізації їх фізичних, психічних, соціальних та професійних можливостей. Світова спільнота визнала, що реабілітація осіб з інвалідністю є обов’язком всього суспільства, і воно має гарантувати кожній особі її гідність і дозволяє долати ті труднощі, з якими зустрічається ця група людей у суспільстві. Частиною реабілітаційних заходів для осіб, які отримали травму хребта та спинного мозку, стали табори активної реабілітації, започатковані неурядовими організаціями цієї соціальної групи. У 1976 р. на Паралімпійських Іграх у Канаді спортсмени з інвалідністю зі Швеції зауважили, що їх колеги із США з подібними дисфункціями є більш самостійними, незалежними і справнішими від них завдяки

Дані громадської організації «Група активної реабілітації»- приміт авт.

спеціальним регулярним спортивним тренуванням. Вони виріши започаткувати аналогічні тренування в своїй країні на базі спортивних таборів. Перший такий табір розпочав роботу в 1978році, а через три роки виникла неурядова організація Rekryterings gruppen for Aktive Rehabilitering, яка розробила методику проведення таборів активної реабілітації і почала її активно пропагувати в Швеції та інших країнах. Унікальність системи таборів активної реабілітації2 полягає в тому, що інструктори на інвалідних колясках, досконало володіючи необхідними знаннями і навичками, проводять практичні навчання і теоретичні лекції для навчальної групи, яка складається з людей, які мають травму хребта та спинного мозку. Маючи аналогічні проблеми з навчальною групою, демонструючи на практиці можливості оволодіння навичками самостійного способу життя, інструктори на колясках викликають у таких «учнів» більше довіри і порозуміння, оскільки працюють за принципом «рівний-рівному». Оскільки більшість існуючих в той час традиційних реабілітаційних програм були побудовані на «медичній моделі», то табори активної реабілітації, як частина руху за незалежне життя, започаткували зовсім інший підхід до надання послуг та сприйняття інвалідності. Найважливішим є філософія: не інвалід, не споживач і не тягар для родини і суспільства, а повноцінний і суспільно активний громадянин, який, не зважаючи на фізичний стан, здатен до незалежного від сторонньої допомоги життя. Активна реабілітація – комплекс заходів, спрямований на отримання людиною з фізичними порушеннями різного ступеня важкості, за допомогою застосування засобів фізичної культури, навичок максимальної незалежності від сторонньої допомоги; на інтеграцію у суспільне життя. Активна реабілітація досягається завдяки принципу «рівний –рівному». Довідково Rekryterings gruppen некомерційна організація, яка мотивує людей з інвалідністю, особливо осіб з ураженням спинного мозк, вести активний і самостійний спосіб життя. Організація надає допомогу та підтримує діяльність подібних неурядових організацій в інших країнах.3 У 1986- 1987 роках декілька громадян з Польщі, які мали травму хребта та спинного мозку, побували в шведських таборах АР. І це сприяло прийняттю рішенню - «завезти» активну реабілітацію в Польщу. За допомогою шведських інструкторів у 1988 році у м. Люблені (Польща) розпочав роботу перший такий табір. Упродовж декількох наступних років проводились спільні шведськопольські табори, привертаючи все більшу увагу і завойовуючи підтримку і популярність серед людей з травмою хребта та спинного мозку. Вагомий внесок у цю справу зробили: Катаржина Трок (Katarzyny Trok) і лікарь Кароль Жито (Karola 2 3

Табори активної реабілітації – ТАР- прим. авт.. Існує міжнародна мережа неурядових організацій активної реабілітації – прим авт.

Żyto). Одночасно виникла Фундація Активної Реабілітації4, яка нині має свої осередки в різних містах Польщі і реалізує єдину програму таборів АР, підтримує партнерські стосунки з аналогічними організаціями інших країн. Партнером цієї фундації в Україні є Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група активної реабілітації». На терени колишнього СРСР рух активної реабілітації прийшов весною 1991 року: організація Rekryterings gruppen провела у м. Саки перший табір активної реабілітації. «Організаторами цього табору була ініціативна група «спинальників» з м. Москви, які згодом зареєстрували організацію «Преодоление», котра і провела наступний табір в м. Ізмайлов. У таборі працювали шведські інструктори, залучивши кількох «випускників» першого табору» - так я став стажеромінструктором з атлетики. Після розвалу СРСР я запросив Rekryterings gruppen в Україну. Катаржина Трок дала згоду на співпрацю і організувала збір інвентарю для табору та транспортування його в Україну через Польщу за допомогою членів «Солідарності» і міжнародного руху «Моральне переозброєння» (Moral ReArmament). Весною 1992 року на Кавказі відбувся третій табір, але шведські інструктори відмовилися туди їхати. У цьому таборі мені довелося працювати самостійно інструктором з атлетики і вникати в організаційні моменти проведення заходу. Для мене це було «доброю школою». І коли в травні цього ж року шведські колеги дали згоду приїхати і провести табір у м. Львові, я вже мав необхідні знання з його підготовки»,- згадує Ярослав Грибальський, Голова правління ВГОІ «Група активної реабілітації». Рух активної реабілітації в Україні розпочався у 1992 році з ініціативи Львівського обласного відділення Українського фонду «Реабілітація інвалідів» за підтримки неурядової шведської організації Rekryterings gruppen. Ініціаторами його і організаторами перших таборів АР були: Ярослав Грибальский, Андрій Вовканич, Володимир Азін, Ніна С’єдіна, Марина Головіна і Валерій Головін, Михайло Гомольський5. Уже перший табір засвідчив, що українські (навіть активні) спинальники фактично мали певні проблеми та ускладнення стану здоров’я (пролежні, контрактури, сечостатеві ускладнення) і потребували постійної опіки. Як з’ясувалося згодом, причиною цього була відсутність належного догляду за такими пацієнтами у лікувальних установах та вмінь і досвіду надання їм допомоги з боку родини та близьких.

FAR -Fundacja Aktywnej Rehabilitacji, 1998 рік створення. Допомогу в запровадженні таборів АР надали міжнародні експерти:  Katarzyna Trok, Peter Sorensson (Rekryterings Gruppen), Richard Cedergren, Evert Persson (Rotary-Club Sjobo),Sweden  Wanda Tarnawska, Marzena Kącik (MRA-Doybrojenie Moralne), Poland  Mike Lowe, Karin Lowe (MRA), UK  Marina Scheijgrond, Kees Scheijgrond, d-r Antony Roodvoets (MRA), Netherlands  Aad Harmsen (Stichting Pollen Oekraїna), Netherlands  Conny Sarchuk, Canada  Ольга Красюкова –Еннс і Генрі Еннс, Canada 5

Уже з другого табору, який пройшов у м. Львові, шведські колеги почали запрошувати до роботи польських інструкторів, які вже мали певний досвід та українських потенційних інструкторів в якості стажерів. Зміст навчальних програм та методологія таборів активної реабілітації того часу базувалися на підходах шведської організації Rekryterings Gruppen. Їхній девіз був: «Навчився жити у інвалідній колясці незалежно від сторонньої допомоги навчи іншого». У перших таборах активної реабілітації пройшли навчання понад 500 осіб з травмою хребта та спинного мозку з 21 області України, що згодом дало їм можливість вести самостійний спосіб життя, отримати освіту, працевлаштуватися, створити сім`ю, зайнятись спортом тощо. В ТАР, наприклад, пройшли навчання більшість провідних спортсменів на колясках, які здобували перемоги на вітчизняних та міжнародних змаганнях, на літніх і зимових Паралімпійських іграх. Спортивні дисципліни, які були покладені в основу таборів активної реабілітації стимулювали започаткування в Україні секцій і клубів для людей з інвалідністю: марафон на колясках, стрільба з луку, настільного тенісу, великого тенісу, атлетики, фехтування, гонки на лижах тощо. За результатами роботи перших таборів активної реабілітації в Україні було: 

Введено підготовку спеціалістів за фахом «фізична реабілітація», яку розпочав у 1995 році Львівський державний інститут фізичної культури з ініціативи ГО Львівське обласне відділення Українського фонду «Реабілітація інвалідів» та товариства захисту дітей-інвалідів «Надія» (м. Львів). Навчальну програму укладали чотири університети Канади в межах діяльності Канадсько-Української програми «Партнери в охороні здоров’я». Ініціаторами розробки та впровадження навчальних програм з підготовки фахівців з фізичної реабілітації були: Андрій Вовканич, Оксана Кунанець, Мирослав Герцик.



Розроблено вітчизняні моделі колясок «активно – побутового» типу. Коляска «модель-126», «модель-201». Автор - Сирий Андрій.



Та найголовніше в державі було започатковано зміну політики щодо ставлення до людей з інвалідністю, перегляд підходів «від медичної до соціальної моделі інвалідності». Розпочато впровадження принципів «незалежного життя», які значною мірою змінили психологію людини з травмою хребта та спинного мозку щодо участі у суспільному житті.



З ініціативи громадських організацій людей з інвалідністю розпочато рух за створення безбар’єрного середовища.

Довідково Організація «Група активної реабілітації» почала працювати з 1992 р., офіційно була зареєстрована у 2008 р.. Сьогодні – це одна з потужних та професійних організацій, місія якої полягає у сприянні активній реабілітації людей з ураженням хребта та спинного мозку, що користуються інвалідною коляскою, їх інтеграції в життя суспільства та реалізації їх прав. Це єдина організація в Україні, де всю роботу, організаційну і викладацьку, проводять люди на колясках. Пройшовши навчання в міжнародних партнерських організаціях Швеції, Канади, Польщі, США, Нідерландів, Німеччини, члени «Групи активної реабілітації» започаткували в Україні систему таборів активної реабілітації і підготовки до самостійного життя людей з ускладненою травмою хребта та ураженням спинного мозку. Починаючи з 1992 року громадська організація «Група Активної Реабілітації» щороку проводить табори активної реабілітації для людей з інвалідністю. До програм ТАР включається правова просвіта, техніка управління коляскою активного типу, спеціальна фізична підготовка, методичні заняття по самообслуговуванню, рекреаційні види спорту, психологічні тренінги, тренувальні дискотеки тощо. Організація, сповідуючи принципи незалежного життя та активної реабілітації, надає можливість багатьом людям з травмою хребта повернутися до активного способу життя.

Розділ II

ПРАКТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ТАБОРУ АКТИВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Людина зі стійким ураженням спинного мозку не потребує постійної опіки та звільнення від виконання будь-яких побутових обов’язків. Але їй необхідні навички, які допоможуть здійснювати самообслуговування і дадуть можливість зайняти відповідне місце у суспільстві. Табори активної реабілітації – ефективна форма реабілітації людей з травмою хребта, реалізації їхнього особистісного і соціального статусу. Вони створюються з метою:      

Роз’яснення прав та можливостей людей, які отримали травму хребта та спинного мозку на незалежний спосіб життя. Формування у них навичок самообслуговування та особистої гігієни, користування кріслом колісним активного типу. Ознайомлення з технічних засобами реабілітації та спеціальними пристосуваннями, практикою їх використання у повсякденному житті. Пропаганди здорового способу життя. Підготовкии інструкторів та іншого персоналу для роботи в таборі. Збереження максимальної незалежності, здібностей людей, які отримали травму хребта.

Для реалізації зазначеної мети використовується фізична культура та інші засоби пропаганди здорового способу життя, тренінги з правової освіти тощо. Зокрема, навчальною програмою табору передбачено проведення занять з:  

   

техніки їзди у колясці активного типу, яка навчає долати різні архітектурні перешкоди, маневрувати при переміщенні; атлетичної гімнастики, яка тренує силу м’язів верхньої частини тулуба, що дає змогу людині з травмою хребта легко справлятися з усіма переміщеннями, здійснювати побутову рухову діяльність, формує навички самостійної організації атлетичних тренувань вдома; плавання - як найкращого засобу тренування стійкості, витривалості, сили і навіть хоробрості; вдосконалення навичок самообслуговування; стрільби з лука, яка тренує баланс тулуба, координацію і концентрацію рухів; настільного тенісу, який окрім тренування балансу тулуба, формує координацію і концентрацію, спритність і швидкість рухів; аеробіки, яка тренує гнучкість в суглобах, баланс, координацію, витривалість і почуття музичного ритму; покращує емоційний стан.

Програма табору Програма табору і навчальний план складається з теоретичних та практичних занять. Вони обов’язково передбачають також проведення організаційної гри, навчальної дискотеки і поїздки у місто та час для особистого відпочинку (див. Додаток). Програма може змінюватися коригуватись залежно від місця проведення ТАР, погодних умов або інших обставин. Всі заходи, передбачені програмою ТАР, навчальним планом, розпорядком дня є обов’язковими для всіх учасників табору.

Цільова аудиторія Учасники таборів - це особи, які перенесли травму хребта з ураженням спинного мозку і здебільшого не пройшли повноцінного курсу реабілітації в лікарні чи реабілітаційному центрі, не мають відповідних навичок самообслуговування та ведення самостійного способу життя. За складом учасників табори активної реабілітації можуть бути:      

Для початківців, тобто для тих осіб, які нещодавно отримали травму. Для тих, хто покращує свої навички у всіх видах фізичної діяльності. Для дітей, які користуються інвалідною коляскою. Для жінок з травмою хребта. Для підготовки та перепідготовки інструкторів активної реабілітації. Можуть організовуватися також спеціалізовані табори змагального типу (атлетичні, баскетбольні, тенісні і т.п.).

Кількість учасників табору та склад персоналу може змінюватися. Це залежить від фінансових можливостей організації. Для прикладу. Кількість учасників табору – 58 осіб, з них: учасників - 30 осіб, інструкторів на колясках – 7 осіб, інструкторів-стажерів –5 осіб, група сервісу – 14 осіб, адміністративна група – 2 особи. Необхідною умовою участі в таборах активної реабілітації є відсутність пролежнів в учасників та гострих інфекційних хвороб. Анкети учасників табору Потенційним учасникам табору попередньо розсилаються анкети. Вони можуть розміщуватися на сайті організації під час анонсування заходу (див. Додаток). Анкети заповнюють також і представники групи сервісу, які передбачають свою участь в роботі таборі. Тривалість роботи табору Діяльність табору активної реабілітації розрахована на 10 – 14 днів. Підготовка до його початку починається за рік: вибір місця, розробка програми і навчального плану, добір команди (група сервісу, тренери/ інструктори, волонтери) та визначення спонсорів. Інформація щодо проведення табору надається через Інтернет видання, сайт організації. Координатором підготовки табору зазвичай обирається досвідчений інструктор, йому допомагає інструктор-стажер. Термін роботи табору може змінюватися, але при цьому обов’язково потрібно враховувати: для того, щоб учасники отримали певні навички необхідно, щоб навчальна програма забезпечувала не менше шести повних тренувальних циклів із занять техніки їзди на колясці. 15

Місце проведення табору Для організації проведення табору не потрібно спеціального реабілітаційного центру чи спеціального персоналу. Його діяльність відбувається у звичайних умовах за обов’язковості лише одного: всі приміщення (житлові кімнати, санітарно-гігієнічні приміщення, кімнати для занять та проведення дозвілля, спортивний зал, їдальня), відкриті площадки для занять мають бути придатні для користування людей, які переміщуються у інвалідних колясках. Тобто, всі приміщення та площадки мають бути архітектурно доступні для самостійного, без сторонньої допомоги, користування ними учасниками табору. Для обстеження місця проведення використовується анкета (див. Додаток).

табору

активної

реабілітації

Принцип поселення: у житлових кімнатах спільно проживають інструктор, 2-5 учасники, та 1-2 особи групи сервісу. Такий принцип розселення є позитивним для процесу адаптації учасників табору до звичайних життєвих умов, так як вони мають за приклад інструктора, який може підказати в разі необхідності, як вирішити ту чи іншу побутову ситуацію та слугує постійним унаочненням того, чому навчають в таборі. Організатор табору Зазвичай організатором табору обирають особу, яка має досвід участі в таборах активної реабілітації, обізнана з методологією проведення та організації їх, має лідерські якості та користується авторитетом в організації. До повноважень організатора табору належать:      

збір команди (інструктори, група сервісу та ін.), її інструктаж та консультування; ведення листування та документації під час підготовки та проведення табору; збір, опрацювання та розповсюдження інформації, що стосується проведення табору; підготовка програми табору та її узгодження з керівником організації; підтримка та поповнення бази даних учасників табору; підготовка описової та фінансової звітності щодо роботи табору.

Організатор табору несе відповідальність за проведення його роботи відповідно до визначений цілей і завдань. Команда табору Проведення таборів активної реабілітації це робота команди - організатора, інструкторів з програмних дисциплін та стажерів, групи сервісу, а також самих учасників. 16

Процесом підготовки та проведення табору займається щонайменше чотири особи - організатор табору, який має власний життєвий досвід «життя у візку», інструктор – стажер, який переймає досвід підготовки та організації табору, керівник групи сервісу та координатор інструкторів. Інструктори табору Найвизначнішим і найбільш психологічно важливим аспектом таборів активної реабілітації є той факт, що інструкторами в них працюють люди, які користуються інвалідними колясками. Отримавши травму, вони пройшли навчання в таборах активної реабілітації, сповідують принципи незалежного життя, працюють, вчаться, займаються спортом і бажають передати свої знання та досвід іншим. Після того, як надійшли анкети від претендентів на участь у таборі, його організатор визначає кількість учасників та персоналу. Найбільш ефективний результат дає табір, де є досвідчені інструктори із спеціальних дисциплін і інструктори – стажери6 у співвідношенні 60х40 відсотків. Роботу інструкторів спеціальних дисциплін організує координатор, який має наступні повноваження:          

Бере участь у підготовці до роботи табору, зокрема подає пропозиції щодо відбору інструкторів та стажерів. Узгоджує з інструкторами методичні матеріали щодо проведення занять з дисциплін. Погоджує з організатором табору навчальний план та можливі щоденні зміни до нього. Забезпечує моніторинг роботи інструкторів протягом всього періоду роботи табору. Проводить навчання інструкторів, надає необхідні консультації. Організовує забезпечення інструкторів необхідним інвентарем для проведення занять. Підтримує та поповнює базу даних щодо поповнення складу інструкторів спеціальних дисциплін. Підтримує контакт із директором організації, організатором табору, інструкторами табору, керівником групи сервісу. Здійснює прийом звітів від інструкторів після закінчення роботи табору. Готує описовий звіт роботи інструкторів.

Важливо, щоб інструктор викликав довіру учасників табору. Кожна людина це індивідуальність. Вона має свій певний життєвий досвід, вподобання,

Інструктори – стажери – це особи, які пройшли табір активної реабілітації і були відмічені як потенційні інструктори. Вони запрошуються на наступний табір для стажування з обраної дисципліни разом з основним інструктором та переймають їх досвід.

переконання, різний рівень травми, різний вік та стать. І все це необхідно враховувати при подачі інформації та навчання. Тому інструктор повинен:       

бути хорошим педагогом; вміти адекватно реагувати на різні ситуації; бути врівноваженим, комунікабельним, толерантним наставником; вміти вислуховувати, пред’являти розумні вимоги і дотримуватись їх; вміти критично ставитися до себе і вирішувати власні фізичні і духовні проблеми; вчитися і навчати інших ставити досяжні, реальні цілі; бути впевненим у своїй поведінці, щоб навчати інших максимальної незалежності. Група сервісу табору

Група сервісу табору - це частина команди, яка надає цілодобово (ненормований робочий день) допомогу та супровід учасникам табору. До її складу залучають волонтерів, здебільшого студентів факультетів реабілітації та соціальної роботи, майбутніх лікарів, педагогів та психологів. Для забезпечення ефективності роботи групи сервісу обирається її керівник, до повноважень роботи якого належить:      

участь в підготовці та проведені табору; забезпечення групи сервісу методичними матеріалами щодо специфіки їх роботи, узгодження добору їх з організатором табору; проведення занять з учасниками групи сервісу під час проведення табору; аналіз роботи групи сервісу та підготовка звіту після завершення табору; подання звіту організатору табору; підтримка контакту із директором організації, організатором табору, інструкторами табору, керівником групи інструкторів спеціальних дисциплін; поповнення бази даних групи сервісу після завершення роботи табору. Фінансування таборів активної реабілітації

Фінансування таборів активної реабілітації може здійснюватися з різних джерел: бюджету, грантів, спонсорських коштів. Для проведення кожного табору складається кошторис, за який відповідає організатор табору, керівник громадської організації та бухгалтер. Здебільшого весь персонал табору (адміністрація, інструктори, група сервісу) працюють на волонтерських засадах. Приблизна вартість проведення табору на 60 осіб – 20 000 $

Технічне забезпечення табору Для проведення практичних занять у таборі необхідні:      

крісла колісні активного типу; тенісні столи, ракетки, м’ячі, сітки; луки, стріли, мішені, щити, підставки для «тетра»; нарукавники, рятувальні жилети, спортивні шапочки та окуляри для занять в басейні; фіксатори кистей та пальців рук для занять з атлетики; комп’ютер, принтер, сканер.

Для формування у учасників табору навичок занять користування коляскою активного типу необхідно мати тренажери, імітатори архітектурних перешкод (див. Додаток). Табори мають бути забезпечені засобами гігієни памперсами, поглинаючими прокладками, пелюшками тощо).

(сечоприймачами,

Під час підготовки до проведення табору необхідно передбачити такі канцтовари:     

блокноти/зошити, ручки з розрахунку на всіх учасників; папки для учасників (для розміщення анкет, інформаційних листків, програми табору, списку учасників та персоналу тощо); добре, коли на кожному зошиті або папці є наклейка з назвою табору, датою проведення, назвою організації; бейджи (ідентифікатори) для учасників, інструкторів, групи сервісу; фліп-чарт, папір до нього, маркери різного кольору, скотч, ножиці, чистий папір (формат А-4) та ін. Оцінка діяльності табору

З метою отримання об’єктивної інформації щодо організації роботи табору, якості навчальної програми і планів, проведення занять, роботи групи сервісу та інструкторів, а також для збору пропозицій щодо покращення діяльності табору у майбутньому доречно провести анкетування всіх його учасників в тому числі і всієї «команди табору». Для визначення повсякденної активності кожного учасника табору можна використовувати індивідуальну карту спостереження, яка заповнюються інструкторами протягом всього періоду роботи табору. Вона вводиться з метою фіксації оцінки того, як учасник здійснює персональну гігієну, вживає їжу, переміщується, одягається, приймає ванну, відвідує туалет тощо. Оцінювання здійснюється за сумою балів (див. Додаток).

Розділ III

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ГРУПИ СЕРВІСУ

Група сервісу є важливою складовою команди для організації табору активної реабілітації. Організація, яка проводить табір має список осіб, які потенційно можуть працювати в групі сервісу і які вже пройшли навчання на минулих таборах. Але це не означає, що неможливо залучати новий персонал до роботи. Відбір у групу сервісу найкраще проводити серед студентів факультетів реабілітації, соціальної роботи, майбутніх лікарів, психологів та педагогів, але це ніяк не обмежує бажання інших осіб стати волонтером. На таборах групу сервісу очолює координатор, який відповідає за навчання персоналу, надає консультації, спрямовує роботу та аналізує діяльність кожного представника групи сервісу. Люди, які надіслали свої анкети та виявили бажання працювати в таборі АР, мають бути ознайомленні з їх обов’язками та пройти спеціальне навчання з надання допомоги та супроводу осіб з травмою хребта. Працюючи в групі сервісу, потрібно пам’ятати, що від ваших знань залежить безпека та комфорт учасників табору.

ОБОВ’ЯЗКИ ГРУПИ СЕРВІСУ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ТАБОРУ        

   

Підтримувати принципи незалежного способу життя серед учасників табору. Відповідати за безпеку учасників у запобіганні травматизму. Дотримуватись режиму та етики спілкування, заснованої на принципах ТАР. Бути обізнаними із специфікою наслідків травми учасників. Дотримуватись конфіденційності. Бути комунікабельним, пунктуальним. Вміти ефективно доносити інформацію до учасників щодо програми табору. Представники групи сервісу за необхідності мають надавати супровід та допомогу учасникам, уникаючи гіперопіки під час: - посадки та висадки в автобус/ машину; - переміщення у колясці; - одягання та роздягання; - гігієнічних процедур; - прийому їжі; - пересідання з коляски та у коляску. - теоретичних та практичних занять; - проведення занять в ігровій формі (конкурси, дискотеки тощо). Допомагати в підготовці кімнати, площадки для занять. Передавати свій досвід особам з групи сервісу, які вперше беруть участь в ТАР. Співпрацювати з інструктором та допомагати йому на дисциплінах в разі необхідності. Працювати під час табору ненормований робочий день. 22

Обсяг необхідної допомоги учасникам визначають інструктори. Група сервісу допомагає тільки тоді, коли учасник не може зробити щось самостійно. Учасники групи сервісу не можуть:    

надавати консультації щодо застосування тих чи інших ліків та надання медичної допомоги; втручатись в методику проведення теоретичних та практичних занять; порушувати програму та режим табору; порушувати конфіденційність, розмовляти про хвороби та інтимні справи учасників при оточуючих.

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ, ЩОБ ПРАЦЮВАТИ В ГРУПІ СЕРВІСУ? Враховуючи те, що нерідко учасники табору не володіють навичками самообслуговування, учасникам групи сервісу необхідно пройти навчання з техніки переміщення. Такі заняття організовує керівник групи сервісу у перші дні проведення табору, до приїзду навчальної групи. На них волонтери групи сервісу опановують всі необхідні прийоми допомоги для людей, які переміщуються на інвалідних колясках, з урахуванням необхідних обсягів такого супроводу. Обсяг допомоги залежить від конкретної ситуації та від конкретної особи (навіть від часового періоду проходження табору: на початку і наприкінці). Деякі особи вимагають гіперопіки – звертаючись за допомогою частіше ,ніж це дійсно необхідно; декому бракує сміливості звернутись за допомогою навіть у критичних ситуаціях. Та за всіх умов надання допомоги людям з інвалідністю має бути безпечним, а значить фаховим. При цьому розуміння «безпечної допомоги» спрямоване не тільки на особу, яка є об’єктом допомоги, а й на того, хто її надає. Особливого значення це твердження набуває, коли йдеться про супровід та допомогу яку надаватиме волонтер групи сервісу учасникам табору.

ОБСЯГ ДОПОМОГИ В залежності від ступеня ураження конкретної особи, адаптації оточуючого середовища до її потреб або інших чинників, визначається обсяг дій, які потрібно виконати, для забезпечення повної участі в процесах табору, не створюючи при цьому умов, які можна було б визначити як «гіперопіка». Значний вплив на цей обсяг мають наступні чинники:   

незалежні навички — дії, які людина може виконувати самостійно; навички з супроводом/допомогою — дії, самостійне виконання яких важке або небезпечне для людини і потребує періодичного стороннього втручання; залежні навички — дії, які людина може виконати тільки зі сторонньою допомогою.

Важливо пам’ятати, що завжди слід оцінювати спроможність людини з інвалідністю до мобілізації і допомагати їй тільки в діях, які вона не може виконати 23

самотужки. Таких людей треба заохочувати до мобілізації власних сил і співпрацювати з нею у процесі волонтерської діяльності. Надмірна опіка може призвести до зверхності помічника щодо опікуваної людини, підірвати її ініціативність і виробити в неї відчуття власної неповноцінності. У багатьох випадках перед тим, як переміщати/супроводжувати людину з інвалідністю, слід запитати, до якої техніки переміщень вона звикла, або яка техніка їй більше вдається, чи не має ця людина болючих місць. Помічник і неповносправна особа7 повинні мати постійний контакт, співпрацювати між собою. Врахування викладених аспектів дасть можливість створити найбільш сприятливий режим допомоги – найменш обтяжливий для помічника, і одночасно час достатній для комфортного перебування учасників у таборі.

БЕЗПЕЧНА МЕХАНІКА ТІЛА Механіка тіла – термін, який використовується, щоб описати розташування тіла в просторі та рухів кінцівок і тулуба. Під час надання допомоги особам з інвалідністю, неправильна механіка тіла може призвести до травмування помічника. Щоб уникнути надмірного навантаження на поперек та мінімізувати ризики травмування під час виконання супроводу, необхідно дотримуватись наступних основних правил:          

згинайте коліна, а не спину; тримайте свою спину настільки прямо і перпендикулярно до підлоги, наскільки це можливо за певних умов; використовуйте для забезпечення належного зусилля рухи м’язів ніг, а не спини чи живота; не стискайте коліна; ніколи не робіть поворотів в області попереку, навпаки тримайте тулуб спрямований у той самий бік, що і стегна; обертайте стопи, щоб змінити напрям тулуба; намагайтесь спиратись на цілу стопу; тримайте коліна дещо зігнутими, а не випростаними; тримайте спину рівною — згорблення чи округлювання плечей може призвести до травмування хребта або м’язів спини; не затримуйте дихання під час надання допомоги — затримка дихання під час навантаження загрожує швидкою втомлюваністю або навіть втратою свідомості.

Неповносправна особа – термін вживаний переважно в західних областях України, адаптований з польського osoby niepełnosprawne.

Особи з наслідками травми хребта зазвичай мають ураження функцій тазових органів, які вимагають застосування гігієнічних засобів. Тому здійснюючи супровід таких людей, необхідно дотримуватись наступних правил:     

при виборі супроводжуючого для супроводу неповносправної особи до туалету/душової потрібно враховувати стать людини; необхідно бути обізнаним у використанні засобів гігієни — сечо–, та калоприймачів, памперсів, високопоглинальних прокладок та ін.; все, що ви знаєте про фізіологічні порушення конкретної людини, не може бути темою для обговорення з іншими учасниками табору; несвоєчасна заміна або випорожнення засобів гігієни несе в собі загрозу запалень шкіри чи утворення пролежнів у людини; поважайте гідність опікуваної особи та «інтимність/приватність процесу» — виконуйте тільки ті дії, які підпадають під визначення «навички з допомогою» або «залежні навички».

Переміщення і транспортування виконують 1 або 2 особи, деколи більше. Якщо є можливість задіяти 2-х і більше осіб, не варто випробовувати міцність свого хребта та піддавати небезпеці людину у візку, переміщуючи її одному. Потрібно реально оцінювати свої сили та можливості. Щоб уникнути зайвих маневрів при переміщенні, слід намітити найкоротший шлях, яким можна здійснити переміщення та відповідно до цього підготувати коляску. Коли переміщення здійснюють дві особи, стоячи з боків людини з інвалідністю, вони повинні бути одного зросту. При переміщеннях іншим способом, помічник, який стоїть за спиною опікуваної особи, повинен бути вищий і сильніший від того, що стоїть попереду. Якщо переміщення виконується без участі (керівництва) опікуваного і його виконують декілька осіб, потрібно визначитися, хто серед них буде лідеромкерівником, що зможе віддавати чіткі команди всім, хто бере участь у процесі транспортування, і вести рахунок. Якщо особа, яку транспортують, добре обізнана і зможе допомогти, то вона зможе сама керувати або вести рахунок під час переміщення, але про це необхідно завчасно домовитися з асистентами (підйом/спуск на сходи, бордюр). Якщо помічник чи опікун при переміщенні просто страхує людину з інвалідністю, важливо не стояти у неї на дорозі, не заважати. Якщо, крім супроводу необхідно нести інші предмети (наприклад парасольку чи наплічник) необхідно визначити, хто буде відповідати за це. У жодному разі не можна, щоб обидві дії виконувала одна особа.

Розділ IV

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ПЛАНУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ - НА ДОПОМОГУ ТРЕНЕРУ/ІНСТРУКТОРУ

ТЕМА: Права людей з інвалідністю Дана тема познайомить слухачів із сучасними підходами до питань прав людини та питань інвалідності, законодавством з питань соціального захисту прав осіб з інвалідністю, надасть практичний досвід щодо його застосування в повсякденному житті. Визначення правового статусу особи з інвалідністю та поінформованість про свої права, на підставі документів з урахуванням міжнародних стандартів в сфері захисту права людини сформує новий підхід до проблем реабілітації, соціальної адаптації, незалежного способу життя та активної участі особи з інвалідністю у вирішенні власних проблем. Мета. Поглибити знання щодо підходів до питань інвалідності, прав осіб з інвалідністю, чинної законодавчо-нормативної бази в сфері соціального захисту населення та практичного її застосування. Завдання Систематизувати знання щодо:  

основних понять з питань інвалідності, прав людини, незалежного способу життя; законодавчо-нормативної бази, яка забезпечує права людей з інвалідністю в Україні. Сформувати навички (вміння) щодо:



взаємовідносин з працівниками МСЕК, органами соціального захисту, соціальними фондами, представниками органів державної влади підприємств та приватних компаній та ін.; працювати в команді та відстоювати свої права та незалежний спосіб життя;



пошуку правової інформації та її використанні в правозахисній діяльності;



практичного застосування законодавчо-нормативних актів в повсякденному житті.

Методологія. Під час викладання теми використовуються різноманітні активні та інтерактивні методи навчання. Здебільшого лекції, презентації, дискусії, практична робота в групах. Перед підготовкою до викладання теми необхідно передбачити можливість вільного переміщення і комфортного перебування учасників з інвалідністю, архітектурну, комунікаційну, інформаційну доступність. Надаючи план модуля та коментарі до нього, автори розуміють, що кожний тренер виявить особистий творчий підхід у проведенні заняття, використає додаткові матеріали, наведе підібрані ним матеріали із життєвого досвіду та практики, аргументи тощо. 28

Необхідні матеріали: мультимедійний проектор, екран, фліпчарт, ручки, кольорові стікери, маркери, папір. Перелік роздаткового матеріалу до теми: Витяги з законів, теоретичний матеріал до тем, фільми Література до теми: 

        

   

Конвенція ООН про права інвалідів Резолюція Генеральної асамблеї ООН № 61/106, прийнята на шістдесят першій сесії ГА ООН 2006 р. (Конвенцію ратифіковано законом України № 1767-VI від 16.12.2009) Конституція України Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» Закон України«Про соціальні послуги» Закон України«Про судовий збір» Державна цільова програма «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1серпня 2012 р. № 706 Постанова КМУ від 8 грудня 2006 р. №1686 «Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів» Постанова КМУ від 23 травня 2007 р. № 757 «Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда». Інвалідність та суспільство / Навчальний посібник. - К. 2012 .- 184 с. Инвалиды: к независимой жизни. – Изд-во РООИ «Перспектива» Тематичний план

Тема 1. Права людей з інвалідністю Тема: Поняття «інвалідність» 1.1. Нові підходи до питань інвалідності 1.2 Встановлення інвалідності 1.3 Складання Індивідуальної програми реабілітації 1.4.Забезпечення технічними засобами реабілітації Усього хв. Тема 2. Забезпечення прав людей з інвалідністю 2.1.Право на освіту 2.2. Право на працевлаштування та зайнятість 2.3. Право на охорону здоров’я 2.4.Житлові права Усього хв. Усього з 29

Час (у хвилинах) 20 20 15 15 90 20 20 25 25 90 180

Змістовне наповнення теми Термінологічний словник до теми Інвалідність - це поняття, яке еволюціонує, і є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушення здоров'я, і відносницькими та середовищними бар’єрами і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими. (Конвенція ООН про права інвалідів). Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. (Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»). Соціальний захист людей з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду. (Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»). До технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються особи з інвалідністю, належать: протезно-ортопедичні вироби, в тому числі ортопедичне взуття; спеціальні засоби для самообслуговування та догляду;засоби для пересування; допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому; меблі та оснащення; спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією. (Порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення). Індивідуальна програма реабілітації інваліда (далі - індивідуальна програма, ІПР) - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей інваліда та дитини-інваліда. (Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда). Державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативноправовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору 30

продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. (Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»). Дискримінація за ознакою інвалідності означає будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження з причини інвалідності, метою або результатом якого є применшення або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь-якій іншій сфері. Вона включає всі форми дискримінації, у тому числі відмову в розумному пристосуванні. (Конвенція ООН про права інвалідів). Інклюзія (від англ. inclusion — включення) — процес збільшення ступеня участі всіх громадян в соціумі, і, насамперед, тих, хто має особливі потреби. Термін «діти з особливими потребами» стосується дітей до 18 років, які потребують додаткової навчально – виховної, медичної і соціальної підтримки з метою розвитку, навчання, покращання здоров’я та якості життя, участі в громаді, включення в суспільство. Методи навчання: лекція, презентації, робота в групах, індивідуальна робота. Матеріали для обов`язкового вивчення: Матеріали лекції, презентації, список законодавчо-нормативних документів. 1.1 Теоретичний матеріал до підтеми: Нові підходи до питань інвалідності. За останні десятиліття відбулися суттєві зміни в розумінні поняття «інвалідність». Замість застарілих концепцій, відповідно до яких особи з інвалідністю вважалися «об’єктами» благодійності, лікування і соціального захисту, сьогодні вони розглядаються як особи, що мають права, здатні заявляти про ці права і добиватися їх реалізації. Підхід, в якому «інвалідність» визначається як наслідок взаємодії індивідуума та середовища, отримав назву «соціальна модель інвалідності». Конвенція ООН про права інвалідів 8підтримує і пропагує дану модель розвиваючи її далі, визнаючи «інвалідність» як «правову проблему» — визначає осіб з інвалідністю як правовласників та суб’єктів прав людини на рівній основі; визнає і поважає «інвалідність» людини як елемент людського розмаїття; покладає відповідальність на суспільство і уряд за забезпечення політичного, правового, соціального та фізичного середовища підтримки прав людини та повного включення та участі людей з інвалідністю.

Документ ратифікований Верховною Радою України 16 грудня 2009 р.

У Конвенції ООН про права інвалідів (далі — КПІ) представлено широку категоризацію осіб з інвалідністю і ще раз проголошується, що всі особи з інвалідністю мають користуватися всіма правами і основними свободами людини. КПІ не наводить чіткого визначення поняття «інвалідність». Преамбула КПІ згадує поняття інвалідність як таке, що еволюціонує. Конвенція ООН про права інвалідів визначає термін «люди з інвалідністю». Проте зазначає, що цей термін включає осіб, які мають стійкі фізичні, розумові, інтелектуальні чи сенсорні порушення, які під час взаємодії з різноманітними перешкодами можуть заважати їхній повній і дієвій участі у житті суспільства на рівні з іншими (ст. 1 КПІ). Визначення «інвалідності» як поняття, що еволюціонує, бере до уваги той факт, що суспільство та настрої, які панують в ньому, не є незмінними. Таким чином, Конвенція ООН про права інвалідів не встановлює чітко закріпленого поняття «інвалідність», вона припускає динамічний підхід. Підхід до «інвалідності», визначений у КПІ, також наголошує на існуванні значного впливу бар’єрів в оточенні та ставленні, які панують в суспільстві щодо людей з інвалідністю. Але «інвалідність» сама по собі не зачіпає чи не обмежує права людини. Прийняття Конвенції ООН про права інвалідів та Факультативного протоколу до неї говорить про початок нової епохи «у заохоченні, захисті та забезпеченні повного і рівного користування всіма людьми з інвалідністю всіма правами людини та основоположними свободами, а також у заохочені поваги до властивої їм гідності» (ст. 1 КПІ). Хоча особи з інвалідністю завжди мали ті ж самі права, що і всі інші люди, вперше їх права комплексно закріплені в документі, що має обов’язкову юридичну силу. Підхід, який ґрунтується на правах, спрямований на пошук можливостей поважати і підтримувати багатогранність людей з інвалідністю шляхом створення необхідних умов для їх повноцінної участі в житті суспільства. Підхід до «інвалідності», визначений Конвенцією, також наголошує на існуванні значного впливу бар’єрів в оточенні та ставленні, які панують у суспільстві щодо людей з інвалідністю. Конвенція більшою мірою вказує, ніж визначає тих осіб, яких можна вважати особами з інвалідністю. Безумовним є усвідомлення того, що держави самі можуть розширювати коло осіб, на яких буде поширюватися такий захист, з тим, щоб включати у це коло, наприклад, осіб з нетривалою непрацездатністю. На жаль, в Україні поняття про людину з інвалідністю асоціюється виключно з людиною, яка має офіційне медичне підтвердження статусу інваліда певної групи (І, ІІ, ІІІ). Права людини з інвалідністю — це категорія прав людини. Це означає, що для захисту своїх прав людина з інвалідністю може скористатись будь-якими можливостями, які існують в системі захисту прав людини.

Важливо знати, що, перебуваючи на території України, для нас в першу чергу діє національна система захисту прав людини, яка побудована в Україні. На міжнародному рівні для нас актуальними є система захисту прав людини ООН і регіональна, європейська система захисту прав людини (для держав — членів Ради Європи). Концепція незалежного способу життя Концепція самостійного (незалежного) життя – це право людини з інвалідністю бути невід’ємною частиною життя суспільства та брати активну участь у соціальних, політичних та економічних процесах. Самостійне (незалежне) життя є, окрім іншого, можливістю особи з інвалідністю самостійно приймати рішення, відповідати за свої вчинки та керувати життєвими ситуаціями, зводячи до мінімуму залежність від інших людей. Таким чином, філософія незалежного життя орієнтує людину з інвалідністю на те, щоб вона ставила перед собою ті ж самі завдання, що і будь-яка інша особа в суспільстві. Історія руху «незалежного життя» починається з появою філософії, згідно якої люди з інвалідністю повинні мати такі ж громадянські права, можливості, право розпоряджатися своїм життям, як і всі інші люди. Вона тісно пов'язана з боротьбою афро-американців за свої громадянські права в 1950-60-і рр. в США. У них багато спільного: перш за все, основні положення - принижуюче ставлення, існування негативних стереотипів, з якими вони стикалися, домагаючись своїх прав отримати роботу, освіту, житло, користуватися транспортом. По-друге, схожими є стратегія і тактика. Філософія та історія «незалежного життя» пов'язана також з політичними і соціальними рухами і процесами, які відбувалися в США в кінці 1960-х - 1970-х рр. Можна виділити наступні: Першим громадським рухом був рух проти монополії спеціальних установ для осіб з інвалідністю, спроба повернути в суспільство людей, і, насамперед, людей з розумовими та психічними порушеннями. Цей рух очолили батьки, близькі та друзі людей з даними порушеннями. Рух за громадянські права також істотно вплинув на рух за права людей з інвалідністю. Хоча особи з інвалідністю не були серед тих груп населення, які захищав Акт про громадянські права, було очевидно, що вони скоріше доб’ються своїх прав, принаймні юридично, визнавши себе певною групою/ класом. Після того як «негритянка» Роза Паркс сміливо проїхала на передньому сидінні автобуса (а в той час у південних штатах чорношкірому населенню дозволялося займати місця тільки в задній частині автобуса), люди з інвалідністю усвідомили, що для них можливість зайти в автобус – вже виклик. Рух «самодопомоги» виник в 1950 -і рр., але набрав сили і значення в 1970 -ті, коли з'явилася організація «Анонімні алкоголіки». У цей час було видано багато книг про те, як допомогти собі самому, з'являлися групи підтримки. Групи взаємної підтримки та допомоги собі самому - це основні положення філософії незалежного життя. Згідно з цим принципом, люди зі схожою інвалідністю можуть краще розуміти і допомагати один одному, ніж люди, які не знають,що означає мати ту чи іншу форму інвалідності. 33

Рух за перегляд «медичного підходу» почався як пошук нових підходів до охорони здоров'я. Таким чином, іншим наріжним каменем філософії незалежного життя був перехід від авторитарної медичної моделі до парадигми індивідуальної активності і відповідальності при визначенні та здійсненні своїх потреб. Рух споживачів був спрямований на те, щоб споживачі почали оскаржувати співвідношення якості і ціни товарів. Ральф Надер був найбільш активним захисником цього руху, тому його співробітники і послідовники стали називати себе «Вершниками Надера». Ймовірно, положення, що споживач товарів і послуг має право контролювати свій вибір і наявні можливості, є на сьогоднішній день найбільш фундаментальним положенням філософії незалежного життя Принципи незалежного життя, розроблені Жербеном Деджонгом (США) наприкінці 70-х рр., пропонують перейти від «медичного підходу» до моделі «незалежного життя». Як і всі вищеописані ідеології, ця теорія вчила, що джерело проблем і недоліків криється не в особистості, а в суспільстві. Люди з інвалідністю більше не вважали себе «хворими» або «зламаними», яких потрібно «ремонтувати». Справжніми проблемами, з якими вони стикалися, були соціальні та психологічні бар'єри. Щоб вирішити ці проблеми, потрібно змінювати суспільство, а не самих людей з інвалідністю. Найважливіші рішення для себе повинна приймати сама людина, а не медики або співробітники медичних та реабілітаційних центрів. Дотримуючись цих принципів, люди починають ставитися до себе як до повновладних і цілеспрямованих особистостей, а не як до пасивних жертв, об'єктів благодійності, калік або неповноцінних людей. Інвалідність розглядається як звичайний життєвий досвід, а не трагедія. Після лекції тренер/лектор надає змогу учасникам поставити запитання. Завдання для виконання: Опис завдання: 1.

З метою закріплення матеріалу тренер/лектор звертається до учасників з питаннями: - Які бар’єри заважають людям з інвалідністю вести незалежний та активний спосіб життя ? - Які існують стереотипи по відношенню до осіб з інвалідністю? Які існують стереотипи у людей з інвалідністю? - Що являє собою ідеологія незалежного життя і як ви особисто до неї ставитесь?

Тренер/лектор дає змогу висловитись якомога більшому числу учасників, а потім робить узагальнення.

Опис завдання: 2.

Тренер ділить учасників на групи і пропонує ознайомитись з текстом Конвенції ООН про права інвалідів. (10-15 хвилин). Кожна група має відповісти на наступні питання: - Прокоментуйте зміст поняття «інвалідність» за Конвенцією ООН про права інвалідів. На яких принципах базується Конвенція ООН по права інвалідів? Надайте приклади їх застосування з повсякденного життя. - Які основні права людей з інвалідністю визначені у Конвенції ООН по права інвалідів? Надайте приклади, як вони дотримуються в Україні. - Як працює національна система захисту прав людини в Україні і які існують засоби захисту прав людей з інвалідністю? - Яка роль різних суб’єктів суспільства у захисті прав людей з інвалідністю? 1.2 Теоретичний матеріал до підтеми: Встановлення інвалідності

Якщо особа перебуває на лікарняному більше 4-х місяців, потрібно бути готовим перейти до такого соціального стану як «особа з інвалідністю»9. Це дозволить користуватись різними видами соціального захисту та оформити пенсію або соціальну допомогу. Потрібно також бути ознайомленим з основними принципами та системою діючого законодавства України, що дасть додаткову можливість у захисті своїх прав. Знання деяких положень діючого законодавства хоч і не замінить кваліфікованої юридичної допомоги, проте допоможе у пошуку шляхів вирішення складних життєвих питань. Інвалідність встановлюється шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальних експертних комісій (далі МСЕК) Міністерства охорони здоров`я України що діють на підставі:   

Положення про медико-соціальну експертизу; Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009року в редакції 31 травня 2012 р. № 485; Інструкції про встановлення груп інвалідності затвердженої Наказом Міністерства Охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року № 1295/20033.

МСЕК визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причини, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації і адаптації. 9

Офіційно вживається термін «інвалід» хоча на наш погляд він є некоректним та дискримінуючим, «invalid» з англійської – недійсний, неспроможний, захирілий.

Особі, що визнана «інвалідом», залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування. Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені (це важливо при оформленні п. 13 Обмеження життєдіяльності, Індивідуальної програми реабілітації):       

нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до орієнтації (дезорієнтація); нездатність до спілкування; нездатність контролювати свою поведінку; значні обмеження здатності до навчання; нездатність до окремих видів трудової діяльності. Після лекції тренер/ лектор надає змогу учасникам поставити запитання.

1.3 Теоретичний матеріал до теми: Складання Індивідуальної програми реабілітації Керуючись Державною типовою програмою реабілітації затвердженою постановою Кабміну № 1686 від 08.12.2006 року,

інвалідів

«Положенням про індивідуальну програму реабілітації інваліда» (далі ІПРІ), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 757 від 26.06.2007 р., Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.10.2007 р. № 623 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.2007 р. за № 1197/14464 «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитиниінваліда та Порядку їх складання». Медико-соціальна експертна комісія: 1)

повинна встановити строком на 1- 3 роки або безстроково одну з трьох груп інвалідності (для 1 групи – підгрупу А або Б); 36

визначити причину її настання та відповідну категорію: інвалід з дитинства, побутова травма, загальне захворювання, трудові каліцтва, професійне захворювання; захворювання, поранення, контузія одержані під час виконання військового обов`язку, або в період проходження військової служби; травма отримана від джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу, технічного пристрою); скласти саму ІПРІ, в якій передбачити всі види соціального захисту особи і яка є обов`язковою до виконання всіма державними органами, підприємствами, установами і організаціями.

Особливу увагу при складанні ІПРІ слід приділяти розділу «експертне заключення», бо наскільки точно буде відображено у цих пунктах реальний фізичний стан людини, якій встановлюється статус «інвалід» з урахуванням перспективи поліпшення її стану, настільки вона у майбутньому зможе реалізувати свій потенціал. Завдання для виконання Опис завдання Тренер роздає кожному учаснику зразок ІПР і дає можливість ознайомитись з її змістом. Учасники можуть поставити запитання. Тренер акцентує увагу на помилках при заповненні ІПР, які зустрічаються найчастіше і наголошує на необхідності її правильного заповнення. 1.4 Теоретичний матеріал до підтеми: Забезпечення технічними засобами реабілітації У листопаді 2011 року Верховною Радою України ухвалені зміни до ст.26 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», які передбачають запровадження нового механізму забезпечення технічними засобами реабілітації (далі - ТЗР). Відповідно до прийнятих змін, особа з інвалідністю сама має право обирати підприємство для отримання протезно-ортопедичних послуг, на якому за результатами індивідуального обстеження буде оформлене індивідуальне замовлення, визначено тип технічного засобу реабілітації, що відповідають вимогам цього інваліда. Порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, перелік таких засобів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 № 321 (далі – Порядок). Цей Порядок визначає:  

механізм безоплатного забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації; безготівкового перерахування коштів підприємствам, що виконали індивідуальні заявки інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій 37

 



 

населення на виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, надання послуг з їх ремонту. категорії осіб, які мають право на забезпечення ТЗР: інваліди та діти-інваліди забезпечуються усіма видами технічних та інших засобів реабілітації. Також зазначеними засобами (крім засобів для пересування) забезпечуються діти віком до 18 років з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату; ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ і ветерани державної пожежної охорони забезпечуються протезами верхніх та нижніх кінцівок, спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, які є обов'язковими для застосування у разі забезпечення такими протезами; особи похилого віку забезпечуються протезами верхніх та нижніх кінцівок і спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, які є обов'язковими для застосування у разі забезпечення такими протезами. жінки після мастектомії та з вродженими вадами молочних залоз забезпечуються протезами молочних залоз, ліфами для їх кріплення, ортезами на верхні кінцівки, зокрема компресійними рукавами.

Інваліди, діти-інваліди та інші окремі категорії населення звертаються до управління праці та соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання. Громадяни, які не можуть самостійно зібрати та надати до управління праці та соціального захисту населення документи, можуть доручити це своєму представнику (рідні, сусіду, соціальному працівнику, працівнику сільської ради). Після лекції тренер/лектор надає змогу учасникам поставити запитання.

Тема 2 Забезпечення прав людей з інвалідністю 2.1 Теоретичний матеріал до підтеми: Право на освіту. Право на освіту гарантує Стаття 53 Конституції України10 та чинне законодавство11. Поряд з цим існуюча законодавчо-нормативна база України у сфері освіти осіб з інвалідністю не відповідає основним принципам Конвенції ООН про права інвалідів ( далі - Конвенція, КПІ) і свідчить про необхідність розроблення нових нормативно-правових актів, а також внесення змін до вже

Конституція України, 1997 р. // Преса України. Закон України «Про дошкільну освіту»//Відомості Верховної Ради України. - 2001.- №49. Закон України «Про загальну середню освіту» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №28. Закон України «Про професійно-технічну освіту»//Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №32. Закон України «Про вищу освіту»//Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №20. Закон України «Про охорону дитинства»//Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №30. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»//Відомості Верховної Ради України. –1991 .- №21. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»//Відомості Верховної Ради України. - 2006, - №2-3. 11

діючих законодавчих документів, які б затвердили основні поняття та принципи Конвенції. Згідно 24 статті КПІ держава, визнаючи право людей з інвалідністю на освіту, забезпечує його реалізацію без дискримінації, на основі рівності можливостей та шляхом впровадження інклюзивного навчання на всіх рівнях освіти. Інклюзивне навчання:   

Ґрунтується на правах людини і принципах рівності. Спрямоване на усіх дітей і дорослих, особливо тих, хто є виключеним з загальної системи навчання. Це процес усунення бар’єрів у системі освіти та системі підтримки.

Згідно законодавства України: 



Обдаровані діти-інваліди мають право на безплатне навчання музиці, образотворчому, художньому, прикладному мистецтву у загальних навчальних або спеціальних позашкільних навчальних закладах (ст. 21, 22 ЗУ Про основи). За інших рівних умов переважне право на зарахування до вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів мають інваліди та діти з малозабезпечених сімей, у яких: обидва батьки є інвалідами; один з батьків - інвалід, а інший помер; одинока матір з числа інвалідів; батько - інвалід, який виховує дитину без матері. Згідно з «Умовами прийому до вищих навчальних закладів» інваліди 1-2 груп зараховуються поза конкурсом при набранні на іспитах задовільних оцінок (наказ Міністерства освіти і науки України від 07.04.2003р. № 212). Під час навчання пенсія і стипендія їм виплачується в повному обсязі. За рекомендацією органів охорони здоров’я та соціального захисту населення приймальна комісія розглядає питання про можливість зарахування до вищих навчальних закладів понад державне замовлення за результатами співбесіди з правом навчання за місцем проживання інвалідів, які не спроможні відвідувати навчальний заклад, а також створює умови для проходження ними курсу навчання екстерном. Відповідно до Закону України «Про відпустки» розроблено індивідуальні програми навчання інвалідів у ВУЗах з урахуванням використання ними щорічних основних відпусток в період навчального року. Після лекції тренер/лектор надає змогу учасникам поставити запитання.

2.2 Теоретичний матеріал до підтеми: Право на працевлаштування та зайнятість Вираз «право на працю» може ввести в оману. Подібно до того, як «право на здоров'я» не може гарантувати того, що людина буде здоровою, так право на працю не може гарантувати всім людям працездатного віку роботу. Жоден уряд не може реально гарантувати це право. Замість цього, «право на працю» включає в себе право всіх людей на можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обрала або на яку погодилась, і виконання цієї роботи відбувається в 39

безпечних і сприятливих умовах. Право на працю також включає в себе право створювати і вступати в профспілки, за допомогою яких люди можуть захищати свої інтереси і виступати за безпечні і сприятливі умови праці. Люди з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою прав і свобод людини, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами12. Завданням держави, як проголошує українське законодавство, є забезпечення соціального захисту і повної інтеграції осіб з інвалідністю в економічне і суспільне життя. На жаль, їх права на працевлаштування та зайнятість продовжують порушуватися і особи з інвалідністю зазнають дискримінації на ринку праці. Поки ще не стала нормою ситуація, коли люди з інвалідністю працюють на «звичайних» підприємствах поряд з людьми без інвалідності. Часто роботодавці не бачать в людях з інвалідністю повноправних працівників і вважають їх працевлаштування великою проблемою, розв’язання якої потребує до того ж великих капіталовкладень. Здебільшого це пов’язано з існуючими стереотипами стосовно осіб з інвалідністю та відсутністю достовірної інформації. Чинна на сьогодні система може забезпечити працевлаштування та зайнятість на відкритому ринку праці переважно тих осіб з інвалідністю, яким не потрібно спеціальних умов для організації праці та додаткової підтримки при працевлаштуванні у подальшій роботі. Це значна частка від усього числа осіб з інвалідністю, але у такий спосіб не вирішується основна проблема – усунення обмежень у навчанні та працевлаштуванні, соціальне включення та подолання бідності серед цієї соціальної групи населення в Україні, які не можуть самостійно або у звичайний спосіб вирішити дані проблеми. Багато людей з інвалідністю часто відмовляють у здійсненні їх права на працевлаштування. Це може відбуватися на будь якому етапі: з початкового найму на роботу, продовженні роботи та просуванні по службі. Крім того, «тонкий» характер дискримінації за ознакою інвалідності на робочих місцях може зробити надзвичайно важким для цієї групи людей процес оскарження порушення їх прав. Наприклад, багато роботодавців не будуть відкрито заявляти, що інвалідність людини є причиною відмови у прийнятті на роботу, або звільненні. Вони, наприклад, говорять, що віддають перевагу іншим претендентам. Збір фактів, необхідних для доказу такої дискримінації, може виявитися практично неможливим. Порушення інших прав людини можуть створювати додаткові бар'єри для людей з інвалідністю повною мірою користуватися своїм правом на отримання роботи. Наприклад:

Кодекс законів про працюУкраїни, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

    

відсутність доступного транспорту може позбавити людей з інвалідністю доступу до місць роботи; відсутність доступу до освіти і доступу до професійної та іншої підготовки можуть позбавити людей з інвалідністю навиків виконувати роботу певної кваліфікації; відсутність можливості жити самостійно і в суспільстві може змусити людей з інвалідністю жити в ізольованих установах (інтернатах), де доступ до робочих місць може бути відсутнім або дуже обмеженим; відсутність доступу до медичного обслуговування, відсутність навиків незалежного життя може вплинути на змогу працювати; відсутність доступу до інформації може призвести до того, що людям з інвалідністю не буде відомо про повідомлення з пропозицією роботи та інша інформація про потенційні робочі місця.

Порушення права на працевлаштування може також призвести до порушень реалізації інших прав людей з інвалідністю. Наприклад, людина з інвалідністю, яка не може працювати і отримувати гідну заробітну плату, може бути не в змозі забезпечити належний рівень життя. Ця обставина, у свою чергу, може змусити цю людину залежати від інших, обмежуючи її вибір і здатність до самостійного життя в суспільстві. В Україні згідно з ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено квоту обов'язкової кількості робочих місць для людей з інвалідністю: 4% від загальної кількості працюючих на підприємстві (об'єднанні), установі і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – одне робоче місце. За порушення цієї норми підприємства повинні перераховувати до відділень Фонду соціального захисту інвалідів на створення робочих місць для осіб інвалідністю середню річну заробітну плату на підприємстві за кожне робоче місце не зайняте людиною з інвалідністю. З урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальної програми реабілітації робоче місце особи з інвалідністю може бути створено за кошти підприємства, установи, організації як вдома, так і на виробництві зі спеціальними пристосуваннями чи без них. У відповідності до Закону України «Про відпустки»13щорічна основна відпустка інвалідам 1-2 групи встановлена тривалістю 30 календарних днів (ч.7 с.6). Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються інвалідам, жінкам, які мають дитину-інваліда (ч.7 ст.10). За Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»14 місячний сукупний оподаткований дохід працюючим інвалідам зменшується до 5

Закону України «Про відпустки»13 від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» Відомості Верховної Ради, 2003, № 37, ст.308 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2005 р. № 2771-IV 14

неоподаткованих мінімумів доходів. Величини основних соціальних показників (мінімальний рівень заробітної плати та пенсії, прожиткового мінімуму для відповідних категорій) встановлюється у Законі України Про державний бюджет. Інваліди 1 та 2 груп звільняються від сплати державного мита15 та сплати земельного податку16. Після лекції тренер/лектор надає змогу учасникам поставити запитання. 2.3 Теоретичний матеріал до підтеми: Право на охорону здоров’я. Що включає в себе «право на здоров'я»? Це право бути здоровим? Це право на послуги охорони здоров'я? Може що-небудь інше? Ніхто не може гарантувати право бути вільним від усіх хвороб! Багато факторів пов'язаних зі здоров'ям людей знаходяться поза контролем уряду,наприклад, такі як персональні вибір нездорової поведінки або генетична схильність до захворювань. Тим не менше, суспільство і уряд мають великий контроль над багатьма основними детермінантами охорони здоров'я: умовами навколишнього середовища, що впливають на здоров'я людей; суспільною санітарією; наявністю чистої води, а також рівнями забруднення. Крім того, в суспільстві існують закони і програм, спрямовані на заохочення і захист здоров'я людини. Кожна країна, в тому числі і Україна, має систему охорони здоров’я для надання медичної допомоги, програми з охорони здоров’я, профілактики захворювань і здорового способу життя. Уряд несе відповідальність за якість національної системи охорони здоров’я. Здоров’я всіх людей залежить від забезпечення інших прав людини, таких як доступ до освіти, зайнятості, належного рівня життя, права на інформацію. Хоча не можна очікувати, що уряд та суспільство візьмуть на себе відповідальність за забезпечення того, щоб у людей не було ніяких хвороб або захворювань; вони несуть відповідальність за заходи щодо усунення чинників в соціальному, економічному, правовому і фізичному середовищі, що впливають на здоров'я. Таким чином, здоров'я як питання прав людини являє собою «найвищий досяжний рівень здоров'я». За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), здоров'я — це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних порушень. ВООЗ також надає визначення і значення права на здоров'я в наступній заяві: «Право на найвищий досяжний рівень здоров'я є одним з основних прав кожної людини незалежно від раси, політичних переконань, економічного або соціального стану… Уряд несе відповідальність за здоров'я свого народу, котре може бути

(п. 4,18,21 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» . Відомості Верховної Ради України № 13, 1993 р. (із змінами № 2705-IV від 23.06.2005 року) 16 Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України № 378 «Про плату за землю» ч.2 ст.12.

забезпечене лише за рахунок надання адекватного медичного обслуговування та соціальних заходів». Право кожної людини на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування визначається ст.49 Конституції України та Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 липня 1992 р. № 1801-ХП., згідно з якими охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчопрофілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Правове регулювання права осіб з інвалідністю на медичне забезпечення визначається ст. 36 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якою встановлено, що медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді забезпечення медикаментами та шляхом надання послуг з медичної реабілітації. Види необхідної медичної допомоги інвалідам визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації інваліда. Правові засади надання медичної реабілітації інвалідів в Україні регулюються ст. 33 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні». Цією статтею визначено, що медична реабілітація інвалідів, дітей-інвалідів здійснюється в лікувально-профілактичних закладах, реабілітаційних установах відповідного типу. Медична реабілітація включає всі види відновного лікування у стаціонарних, амбулаторних і санаторно-курортних умовах, диспансерне спостереження, профілактичні заходи, а також реконструктивну хірургію, протезування та ортезування. Після лекції тренер/лектор надає змогу учасникам поставити запитання. 2.4. Теоретичний матеріал до підтеми: Житлові права. Інваліди війни, чорнобильці 1 категорії, інваліди праці мають право на позачергове забезпечення житлом на нижніх поверхах та в будинках з ліфтом17. Право на позачергове отримання житла і матеріальну допомогу на його благоустрій мають (якщо за висновком МСЕК самостійно себе обслуговують і можуть самостійно жити) молоді інваліди-сироти після закінчення інтернату18. Жилі приміщення, займані інвалідами або сім'ями, у складі яких вони є, під'їзди, сходові площадки будинків, в яких мешкають інваліди, мають бути обладнані спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації, а також телефонним зв'язком.19 Обладнання зазначених

ст.45 Житлового кодексу України, ст.20 п.10 Закону України «Про статус чорнобильців…»; ст.18 п.18 Закону України «Про статус ветеранів війни…». 18 ст.46 Житлового кодексу України 19 Ст. 30. ЗУ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.

жилих приміщень здійснюється органами місцевого самоврядування підприємствами, установами і організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд. Обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають інваліди, здійснюється підприємствами, установами і організаціями, з вини яких настала інвалідність, а в інших випадках - відповідними органами місцевого самоврядування. У разі невідповідності житла інваліда вимогам, визначеним висновком медико-соціальної експертизи, і неможливості його пристосування до потреб інваліда може провадитись заміна жилої площі. Органи місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок інвалідам із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання Додатковою житловою площею, кімнатою можуть бути забезпечені інваліди, діагноз яких входить до «Переліку захворювань, які дають право особам які страждають на ці захворювання, на позачергове отримання житлової площі»20 та переліку хронічних захворювань при яких особи, які хворіють на це захворювання, не можуть проживати в комунальних квартирах або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї21 . Інваліди можуть користуватися системою субсидій, згідно з якою сума оплати за житло не повинна перевищувати 10% загального доходу всіх членів сім'ї. Місцевими органами влади можуть бути встановлені пільги по оплаті житла для окремих малозабезпечених категорій громадян за рахунок місцевого бюджету. Згідно з наказом Міністерства зв’язку України від 3.03.1994 р. № 950 «Про порядок надання пільг по оплаті та встановлення телефону» передбачених Законами України, телефони інвалідам 1 та 2 груп встановлюються безкоштовно і позачергово. Постановою Верховної Ради України від 03.12.1999 р. №291-ХІV передбачено, що інваліди 1 і 2 груп та сім’ї, в яких два або більше інвалідів,оплачують абонентну (без щохвилинної за лічильником) плату за користування послугами електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів. Завдання для виконання Опис завдання: 1. 2. 3. 4.

20 21

Тренер ділить учасників на групи і пропонує кожній групі виконати наступне завдання. Необхідно обговорити в групах і на аркуші ватману занотувати приклади бар'єрів, які перешкоджають людям з інвалідністю мати право на працю, на освіту, на охорону здоров’я. Кожна група вибирає особу для презентації напрацювань. Тренер надає можливість обговорити презентації кожної групи та робить узагальнення.

Наказ МОЗ СРСР від 28.03.1983 р. № 330, додаток №1 п.3 Наказ Міністерства охорони здоров’я УРСР № 52від 08.02.85р. п. IV

Можливі контрольні питання для учасників по темі:     



Який орган та яким чином встановлюється статус особи з інвалідністю? Що таке індивідуальна програма реабілітації? Чи однаково захищає закон людину з інвалідністю та людину, яка не має інвалідності? Чи існують суттєві перепони для людини з інвалідністю в ознайомленні з нормами законодавства? Які належні заходи застосовує держава для забезпечення розумного пристосування з метою заохочення рівності та ліквідації дискримінації? Чи вживає держава всіх необхідних заходів для забезпечення індивідуальної мобільності людей з інвалідністю, у тому числі шляхом:   

   

сприяння індивідуальній мобільності людей з інвалідністю у обраний ними спосіб? полегшення доступу людей з інвалідністю до якісних засобів, що полегшують мобільність? навчання людей з інвалідністю і працюючих з ними кадрів спеціальним навичкам мобільності?

Чи здійснює держава надання людям з інвалідністю інформації, призначеної для широкого загалу в доступних форматах та з використанням технологій, що враховують різні форми інвалідності? Чи забезпечені люди з інвалідністю можливістю доступу до послуг з охорони здоров’я, що враховують гендерну специфіку, а також до реабілітації за станом здоров’я? Чи заохочує держава наявність, знання та використання допоміжних пристроїв, що відносяться до абілітації та реабілітації та призначені для людей з інвалідністю? Чи забезпечує держава дотримання права людини з інвалідністю на працю?

ТЕМА: Доступність Вступ до теми. Дана тема познайомить слухачів із принципами «доступності»,законодавчо-нормативною базою, яка регламентує вимоги «доступності» в Україні, методикою проведення аудиту доступності та її практичним застосування в повсякденному житті. Мета. Розширити знання щодо «доступності» з метою забезпечення індивідуальної мобільності та включення у життя суспільства людей з інвалідністю; пояснити важливість забезпечення «доступності» для людей з інвалідністю, розуміння взаємозв’язку між «доступністю» та іншими правами людини. Завдання Систематизувати знання щодо:    

основних понять –«доступність», «розумне пристосування»; важливості забезпечення «доступності» для людей з інвалідністю; розуміння взаємозв’язку між «доступністю» та іншими правами людини; законодавчої та нормативної бази, які регламентують вимоги «доступності» в Україні. Сформувати навички (вміння) щодо:

  

проведення аудиту «доступності» та укладання планів пристосування/покращення доступності власних помешкань, будівель; працювати в команді та відстоювати свої права на незалежний спосіб життя. отримати навички щодо запобігання створення «нових бар’єрів».

Методологія. Під час викладання теми використовуються різноманітні активні та інтерактивні методи навчання. Здебільшого лекції, презентації, перегляд відеофільмів, дискусії, практична робота в групах. Перед підготовкою до викладання теми необхідно передбачити можливість вільного переміщення і комфортного перебування учасників з інвалідністю, архітектурну, комунікаційну, інформаційну доступність. Надаючи план модуля та коментарі до нього, автори розуміють, що кожний тренер виявить особистий творчий підхід у проведенні заняття, використає додаткові матеріали, наведе підібрані ним матеріали із життєвого досвіду та практики, аргументи тощо. Необхідні матеріали: мультимедійний проектор, екран, фліпчарт, ручки, кольорові стікери, маркери, папір, рулетки 3м, 5м, 15м, рівень (ватерпас), секундомір, динамометр, планшетки, фотоапарат (бажано), диктофон (бажано).

Перелік роздаткового матеріалу до теми:  

перелік законодавчо–нормативних актів з питань забезпечення архітектурної доступності; анкета проведення аудиту доступності. Тематичний план

Тема 1.Доступність як один з головних чинників забезпечення прав осіб з інвалідністю підтема 1. 1.1. Проведення аудиту доступності

Час (у хвилинах) 90 Усього хв. 90

Змістовне наповнення теми Термінологічний словник до теми Доступність - заходи по забезпеченню людей з інвалідністю доступу на рівні з іншими до фізичного оточення, транспорту, інформації та спілкування, включаючи інформаційно-комунікаційні технології і системи, а також до інших об’єктів і послуг, відкритих для населення, або, що надаються населенню як в міських, так і в сільських районах (Конвенція про права інвалідів). Розумне пристосування – внесення, коли це потрібно, необхідних та доречних модифікацій і коректив, що не стають несумісним чи невиправданим тягарем, задля реалізації чи користування людьми з інвалідністю на рівні з іншими всіма правами людини і основоположними свободами (Конвенція про права інвалідів). Державні будівельні норми (ДБН) - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури (Закон України «Про будівельні норми»). Будівельні норми - затверджений суб’єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов’язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури (Закон України «Про будівельні норми»). Методи навчання: лекція, відповіді на питання, мозковий штурм, робота з групами. Матеріали для обов’язкового вивчення: лекційний матеріал, законодавчонормативні документи (роздавальний матеріал). 1.1 Теоретичний матеріал до теми. Зазвичай питання доступності пов’язують з маломобільними групами населення та особами з інвалідністю, хоча вона торкається значного ширшого кола людей. Вивчення їх потреб лежить в основі принципів доступності. 47

У широкому розумінні доступність — це усунення існуючих бар’єрів, які заважають людині скористатися своїм правом на освіту, працевлаштування, відпочинок, охорону здоров’я, інформацію тощо. Тому оцінка стану доступності вимагає комплексного і універсального підходу. Фактична доступність — це показник того, якою мірою «продукт» або послуга можуть бути використані особою з інвалідністю так само ефективно, як вони використовуються людиною, яка не має інвалідності. Нині в Україні реалізація багатьох прав осіб з інвалідністю не можлива через відсутність належного забезпечення доступності. У тих випадках, коли вимагається, щоб «продукти» та послуги були доступними, або оцінюється ступінь доступності, зазвичай посилаються на визнаний її стандарт. Стандарти доступності для конкретних видів «продукції» часто є спробою кількісно описати доступність у вимірюваних величинах шляхом перерахування необхідних характеристик, об’єктивних тестів і критеріїв за принципом: відповідає/не відповідає. Принципи доступності формуються на загальних вимогах до доступності (фізична доступність, безпека, інформативність, зручність) та з урахуванням своїх суттєвих специфічних характеристик, що будуть відображати правильне використання існуючих стандартів та норм. Конвенція ООН про права інвалідів ст. 29 (КПІ) є першим юридично обов’язковим міжнародним документом, який визначає обов’язки урядів щодо забезпечення доступності з тим, щоб люди з інвалідністю могли «жити незалежно і повною мірою брати участь у всіх аспектах життя». Зокрема, у статті 9 зазначено, що держава має створити умови, щоб люди з інвалідністю мали доступ до усіх об’єктів і послуг на рівні з іншими, таких як «будівлі, дороги, транспорт та інші внутрішні та зовнішні об’єкти, включаючи школи, житлові будинки, медичні установи і робочі місця», а також до інформації та зв’язку з аварійно–рятувальними службами, іншими об’єктами і послугами, котрі надаються для населення як у міських, так і в сільських районах. Крім того, у даній статті визначається умова до держав щодо виявлення та усунення перешкод та бар’єрів, які заважають доступності. Дотримання вимог даної статті є обов’язковим не тільки для місцевих і національних органів влади, державних установ. Вона передбачає також обов’язок приватних структур і осіб, що надають послуги населенню, ураховувати всі аспекти забезпечення доступності для осіб з інвалідністю. Таким чином, хоча Конвенція не є документом прямої юридичної сили (обов’язковою) для приватних осіб (тільки держави можуть бути пов’язані міжнародними договорами), вона зобов’язує держави вживати заходів до того, щоб приватні особи, над якими вони здійснюють контроль діяли в відповідності до цілей і зобов’язань за статтею 9 КПІ. Такими приватними об’єктами можуть бути ресторани, таксі, супермаркети та інші компанії, що пропонують обладнання та послуги для громадськості.

Архітектурна доступність Нормативна база в будівництві визначає не тільки основні технічні вимоги до об’єктів галузі, але й вирішує з їх допомогою окремі вимоги суспільства щодо його демократизації, інтеграції до європейського та світового співтовариства. Зарегламентована в будівельних нормах державна турбота про права людей з інвалідністю є мірилом її соціальної справедливості, ознакою рівня цивілізованості. Перелік об’єктів (будинків, споруд, приміщень, місць обслуговування), доступних для маломобільних відвідувачів, складається і затверджується у встановленому порядку за узгодженням з територіальними органами соціального захисту населення з урахуванням думки громадських об’єднань інвалідів. Відповідно до Програми «Безбар’єрна Україна» і Плану заходів щодо створення безперешкодного середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009— 2015 роки передбачається формування умов для вільного доступу маломобільних груп населення до об’єктів житлового та громадського призначення. Прийнято ряд законодавчих та нормативних актів з цих питань. Окрім цього, діє значна кількість документів, що стосуються технічних умов проектування з урахуванням потреб маломобільних груп населення. Технічні вимоги щодо доступності житлових, громадських і виробничих будинків і споруд для МГН упорядковані в нормативних документах – Державні будівельні норми (ДБН). Основоположними ДБН є В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення», які набули чинності з 01.05.2007. У цьому документі містяться вимоги до проектування та реконструкції цивільних (житлових та громадських) будинків і споруд. У ньому наводяться вимоги до облаштування земельних ділянок, де враховуються різні види тактильних засобів на пішохідних шляхах; облаштування автостоянок; спорудження сходів і пандусів, світлової та звукової інформуючої сигналізації ліфтів та підйомників; вимоги до світлової застосування опоряджувальних матеріалів для організації шляхів евакуації та пожежонебезпечних зон. Крім того, у ДБН враховано вимоги до проектування санітарно-гігієнічних приміщень для індивідуального користування в житлових та громадських будинках, визначено їх розміри та геометричні параметри зон, якими користуються особи з інвалідністю, запропоновані зразки індивідуальних шаф для зберігання одягу осіб з інвалідністю, що користуються кріслом-коляскою, у роздягальнях спортзалів; наведені вимоги щодо пожежної безпеки; до організації місць для людей, які переміщуються за допомогою інвалідних колясок та осіб з порушенням органів слуху в культурно-видовищних закладах; до систем індивідуального прослуховування в аудиторіях та лекційних залах; до розміщення, площі та організації робочих місць та робочих зон МГН. Транспортна доступність Поняття «доступний транспорт» можна розглядати, по-перше, як доступність самого транспортного засобу; по-друге, як облаштовану відповідно до чинних 49

стандартів та потреб людей з інвалідністю і маломобільних груп населення транспортну інфраструктуру (місця для паркування, входи до терміналів, ліфти та ескалатори, телефонні кабіни, заклади торгівлі та харчування на території вокзалів; універсальні туалетні кабіни; забезпечення інформацією у відповідних форматах тощо). Важливим елементом транспортної доступності є забезпечення безпеки транспортних засобів та дій у надзвичайних ситуаціях, які не повинні створювати нерівності стосовно людей з інвалідністю. Отже, «транспортна доступність» — це надана можливість людям із фізичними, сенсорними або когнітивними порушеннями залишатися мобільними і користуватися самостійно за будь-яких умов всіма послугами і транспортними засобами, які відкриті і надаються всьому населенню. Забезпечення доступності у сфері транспорту регламентується відповідними стандартами і вимогами. Доступність транспортної інфраструктури регламентується законами України, Постановами Кабінету Міністрів та розпорядженнями профільних міністерств та підписаними міжнародними угодами. Основними з них є: Закони України: «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про дорожній рух», «Про міський електричний транспорт», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в тому числі: ДБН В.2.3-1-2008 «Відомчі будівельні норми України «Споруди транспорту. Проектування, будівництво та експлуатація будівель і службово-технічних споруд залізничного транспорту при швидкісному та високошвидкісному русі поїздів». ДБН В.2.3-218-549:2011 «Споруди транспорту. Автомобільні дороги. Стоянки і майданчики для відпочинку та короткочасної зупинки автомобілів. Загальні вимоги проектування». ДБН В.2.3-218-550:2011 «Споруди транспорту. Автомобільні дороги. Зупинки маршрутного транспорту. Загальні вимоги проектування». Вимоги будівельних норм і стандартів забезпечують врахування потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями при будівництві нових, проведенні реконструкцій та капітальних ремонтів існуючих об’єктів транспортно-дорожньої інфраструктури, зв’язку. Інформаційна доступність У Конвенції ООН про права інвалідів зазначається особлива важливість доступності в сфері інформації та комунікації для людей з інвалідністю. Інформаційна доступність включає право шукати, отримувати і поширювати інформацію та ідеї, що стосуються прав людини, громадянських, соціальних, політичних та економічних питань. Питання забезпечення інформаційної доступності стосується всіх аспектів життєдіяльності людей з інвалідністю: доступність інформації в транспорті, під час подорожі на вокзалах та аеропортах, у закладах харчування, лікарнях, аптеках; під час навчального процесу – випуск підручників абеткою Брайля або на електронних носіях; у програмах телебачення з 50

використанням мови жестів; театральних спектаклях та творах мистецтва, матеріалах для голосування під час виборчого процесу тощо. Інформаційна доступність для людей з інвалідністю має враховувати ступінь і вид функціональних порушень. Забезпечення інформаційної доступності для людей з інвалідністю гарантуються чинним вітчизняним та міжнародним законодавством, яке стосується різних сфер життєдіяльності. Так, згідно зі статтею 21 Конвенції ООН про права інвалідів держава має вживати належних заходів для надання людям з інвалідністю інформації, призначеної для широкого загалу, в доступних форматах та з використанням технологій, що враховують різні форми інвалідності, своєчасно та без додаткової оплати; прийняття та сприяння використанню в офіційних стосунках: мови жестів, абетки Брайля, посилюючих чи альтернативних способів спілкування та всіх інших доступних способів, методів і форматів спілкування за вибором людей з інвалідністю; заохочення засобів масової інформації включаючи тих, що надають інформацію через Інтернет, до перетворення своїх послуг на доступні для людей з інвалідністю; визнання та використання мови жестів. Право на інформацію гарантується також Законами України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та іншими нормативно-правовими актами, Законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та ін. Розумне пристосування» означає внесення, коли це потрібно (в конкретному випадку), необхідних і доречних модифікацій і коректив, що не стають неспівставним чи невиправданим тягарем для цілей забезпечення реалізації або здійснення інвалідами нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод». Доступність та розумне пристосування є досить взаємопов’язаними поняттями, які часто плутають та підміняють. Спільним у визначеннях цих понять — є забезпечення всіх прав людей з інвалідністю, головна відмінність полягає у масштабі завдань, які покладені в їх основу. Розумне пристосування не є глобальною, всеохоплюючою стратегією доступності. Це конкретні заходи, спрямовані для вирішення чітко визначених завдань стосовно конкретної людини або цільової групи. Його слід розглядати як доповнення до загальних заходів з доступності, але воно ніколи не зможе замінити зусилля, спрямовані на всеосяжне забезпечення безбар’єрного середовища. Зобов'язання України, яка ратифікувала Конвенцію ООН про права інвалідів щодо забезпечення принципу «доступності», включають в себе: Дотримання: держава повинна утримуватися від здійснення будь-яких дій, які створюють перешкоди для «доступу» до реалізації прав людей з інвалідністю. Захист: держава повинна запобігати порушенню прав людей з інвалідністю з боку третіх сторін. Наприклад, держава повинна вимагати від підприємств, які пропонують послуги для громадськості не створювати та не ухилятися від усунення бар'єрів, забезпечувати «доступ до послуг» людей з інвалідністю.

Реалізація: держава повинна вжити відповідні заходи на законодавчому, адміністративному, бюджетному, судовому та інших рівнях, які були б спрямовані на повну реалізацію прав людей з інвалідністю. Держава повинна здійснювати активні дії (такі, як вказано в положеннях, викладених у статті 9 КПІ), щоб забезпечити «доступність» для людей з інвалідністю. Принципи доступності:       

Безпроблемне переміщення по прилеглій території. Місця для висадки та паркування автомобілів осіб з інвалідністю, ухили в місці виїзду на тротуар. Доступний вхід до будинків та споруд (сходи, пандус). Широкі вхідні двері, достатня інсоляція при вході, відсутність бар’єрів, порогів. Доступність до усіх приміщень в будинках та спорудах, на усіх поверхах (наявність ліфту, тощо). Наявність туалетів, в т.ч. пристосованих для осіб з інвалідністю. Візуальна та звукова інформація. Після лекції тренер надає можливість учасникам поставити питання. 1.1 Теоретичний матеріал до підтеми.

Проведення аудиту доступності проводиться з метою визначення рівня безперешкодного доступу людей з інвалідністю до об’єктів житлово-комунального призначення. Дану методику можна застосовувати для обстеження власного помешкання. Інструменти для проведення аудиту: Рулетка - для вимірювання ширини, висоти, довжини. Штангенциркуль – для вимірювання товщини поруччя. Ватерпас (рівень) – для вимірювання нахилів площин. Динамометр – для вимірювання сили відкриття та закриття дверей. Секундомір – для вимірювання часу закривання дверей ліфта. Диктофон – для запису даних аудиту. Фотоапарат – для знімання об’єкта до і після завершення робіт з метою фіксації змін. Зошит та ручка - для запису даних. Пропонована методика полягає в огляді об’єкта та занесення даних обстеження до Анкети, відповідно до її розділів (див. Анкету в додатку):      

Прилегла територія(прилеглий квартал довкола об’єкта). Зона паркування автомобілів. Входи до будівлі/приміщення. Доступність до приміщень в будівлі/споруді. Туалети. Візуальна інформація. 52

Можливе завдання для виконання: Проведення аудиту доступності приміщення, де проходить лекція або кімнат, де проживають учасники табору активної реабілітації. 1.2 Теоретичний матеріал до підтеми. Як зробити доступною свою оселю? Для отримання дозволу на переобладнання і перепланування приміщень необхідно подати до райдержадміністрації: 1. 2.

Заяву на ім’я голови райдержадміністрації. Копію з поверхового плану будинку (копію з генплану ділянки домоволодіння) завірену в БТІ. 3. Висновок ЖЕК (ЖБК, товариства власників) про можливість та доцільність намічуваних робіт. 4. Довідку про згоду сусідів, завірену ЖЕК. За результатами роботи міжвідомчої комісії складається протокол, на підставі якого заявником проводиться підготовка проектної документації на перепланування, переобладнання жилих, нежилих і підсобних приміщень у жилих будинках незалежно від форми власності. Виконана проектна документація погоджується замовником з: 1. 2. 3. 4.

Відділом капітального будівництва та архітектури райдержадміністрації. Райсанепідемстанцією. Районним органом пожежного нагляду. При необхідності іншими службами (службою газового господарства та ін.).

У разі позитивного рішення, заявнику надається дозвіл на проведення робіт за розпорядженням райдержадміністрації. Роботи по встановленню пандусу здійснюються за рахунок власника житла. Чи може особа з інвалідністю встановити гараж поблизу місця проживання? Органи місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок інвалідам із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання. (Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стаття 30). З заявою потрібно звернутись до адміністрації за місцем проживання з поданням документів, що підтверджують захворювання опорно-рухового апарату та що автомобіль обладнано ручним керуванням.

ТЕМА: Здорове харчування Вступ до теми. Планування та дотримання здорового харчування для людей з травмою спинного мозку є важливим компонентом незалежного життя цієї групи населення і уникнення додаткових медичних ускладнень. Надання інформації про здорове харчування є першим кроком до запровадження змін. Розкриття теми наддасть можливість осмислити учасникам, що потрібно враховувати для підтримки здорового способу життя. Мета. Надання базових знань з питань здорового харчування для людей з травмою спинного мозку. Завдання Систематизувати знання щодо:  

впливу системи харчування на здоров’я людей з травмою хребта та спинного мозку; існуючих підходів до здорового харчування. Сформувати навички (вміння) щодо:

 

дотримання системи здорового харчування в повсякденному житті; комплексного підходу до раціону харчування.

Методологія. Під час викладання теми можна використовувати різні інтерактивні методи: лекції, презентації, перегляд відеофільмів, дискусії. Надаючи план модуля та коментарі до нього, автори розуміють, що кожний тренер виявить особистий творчий підхід у проведенні заняття, використає додаткові матеріали, наведе підібрані ним матеріали із життєвого досвіду та практики, аргументи тощо. Необхідні матеріали: мультимедійний проектор, екран, фліпчарт, ручки, кольорові стікери, маркери, папір90 Тематичний план Тема: Харчування Підтема 1.1 Вплив системи харчування на життєдіяльність осіб травмою хребта та спинного мозку Усього Усього з

Час (у хвилинах) 90 90 90

Змістовне наповнення теми Термінологічний словник до теми Здоровий спосіб життя - це спосіб життєдіяльності людини, метою якого є формування, збереження і зміцнення здоров'я. Це оптимальний режим роботи і 54

відпочинку, збалансоване харчування, достатня рухова активність, дотримання правил особистої гігієни, загартовування, відсутність згубних звичок, позитивне сприйняття життя. Раціональне харчування (ratio — розумний) — це фiзiологiчно повноцінне харчування людей з врахуванням їх віку, статі, характеру праці та інших факторів. Методи навчання: лекція, дискусія, презентації, показ фільмів. Матеріали для обов`язкового вивчення: матеріали лекції. 1.1 Теоретичний матеріал до підтема: Вплив системи харчування на життєдіяльність осіб травмою хребта та спинного мозку. Неможливо розробити один вид харчування, прийнятний для всіх людей відразу; необхідно враховувати індивідуальні особливості людини. Тому в даній лекції ми узагальнили деякі рекомендації щодо системи харчування осіб з травмою хребта та спинного мозку, але це не означає, що вони є сталими і не підлягають корегуванню з врахуванням індивідуальних особливостей людини. Звичайно, консультація лікаря є необхідною запорукою для запровадження правильного харчування після того, як ви отримали травму. Здорова їжа важлива для всіх. Вона дає нам енергію, допомагає боротися з інфекціями і утримувати вагу тіла в нормі. Все це відноситься і до тих, хто переніс травму спинного мозку. Однак ми маємо зрозуміти, що через зміни в організмі, які відбулися у зв'язку з травмою, саме харчування відіграє особливу роль для підтримки гарного самопочуття та активності. Є і деякі специфічні особливості, на які потрібно звернути увагу :   

Намагайся не набирати зайву вагу, але і не прагніть до зайво схуднення. Їжте більше їжі багатої на клітковину, яка допомагає роботі кишечника. Пийте якомога більше рідини, насамперед звичайної води.

Збалансоване харчування зводиться до споживання різноманітної їжі. Ключем до здорового харчування служить помірність в їжі, пиття і зведення до мінімуму споживання жирів, цукру і солі. Після травми спинного мозку є три основні проблеми які пов’язані з харчуванням - регулювання випорожнення, догляд за шкірою та «управління» вагою. Що ми можемо зробити , щоб зменшити деякі з цих ризиків – дотримуватися здорової дієти. Звичайно, ми завжди маємо враховувати індивідуальні особливості людини, а найкраще консультуватися з лікарем перед тим, як починати дотримуватись тієї чи іншої дієти.

Наведемо кілька загальних рекомендацій для підтримки здорової дієти для людей з травмою хребта та спинного мозку: 1. Вживати продукти з цілісного зерна, фрукти і овочі для профілактики запорів. 2. Вживати достатню кількість білка ( м'ясо, риба, птиця, бобові, і т.п) для запобігання пролежнів та для збереження м'язової маси тіла. 3. Вживання продуктів та напоїв з низьким рівнем жиру для запобігання збільшення ваги. 4. Вживати калорій в меншій кількості, щоб збалансувати використання енергії. Раціональне харчування будується на таких принципах: 1. принцип кількісної повноцінності – відповідність енергетичної цінності раціону дорослої людини енерговитратам організму; 2. принцип якісної повноцінності – збагачення харчового раціону усіма нутрієнтами22, які необхідні для пластичних цілей та регуляції фізіологічних функцій; 3. принцип збалансованості – збалансованість харчового раціону за вмістом нутрієнтів; 4. принцип оптимальності – дотримання режиму харчування; 5. принцип адекватності – відповідність хімічного складу їжі, її засвоєння та перетравлювання метаболічним процесам людини; 6. принцип задоволення; 7. принцип безпечності. Проблеми ритму та артеріального тиску Завдяки удосконаленням в галузі медичних технологій та охорони здоров’я, люди з пошкодженням спинного мозку живуть довше. Водночас у зв’язку з їх травмою більшість з них не ведуть активний спосіб життя, недотримуються правильного харчування , а отже серцево-судинні проблеми, включаючи інфаркти і високий кров’яний тиск є основними ризиками. Високий рівень холестерину в крові може призвести до пошкодження артерій і серця, а харчування з високим рівнем солі може викликати високий кров’яний тиск. Рекомендації: контролювати кількість холестерину і уникати продуктів, які містять його велику кількість;зменшити кількість солі у вашому раціоні, їжте більше риби, киньте курити.

Нутрієнти - складові частини натуральних харчових продуктів, які організм використовує для побудови, оновлення та нормального функціонування органів, тканин і клітин, а також як джерело енергії для виконання роботи і забезпечення життєдіяльності організму в період спокою.

Проблеми, пов'язані з м'язовою активністю Встановлено, що відсутність рухів, в результаті яких м'язи скорочуються і розслаблюються, приводить до втрати м'язової маси (атрофія м'язів), і ця втрата може становити при повній нерухомості до 3% від загальної м'язової маси на добу. Це означає, що трохи більше, ніж через місяць постійного нерухомого лежання у пацієнта відбудеться повна атрофія м'язів, і навіть якщо з'явиться можливість рухатися, то без сторонньої допомоги він вже цього зробити не зможе. Рекомендації: регулярне виконання комплексу гімнастики, фізичних вправ, дотримання здорової дієти. Діяльність кишечника В залежності від рівня ушкодження спинного мозку, деякі люди можуть відчувати дискомфорт в роботі кишечника. Відсутність активних рухів при лежанні призводить до зниження тонусу шлунково-кишкового тракту, особливо товстої кишки, що в свою чергу призводить до запорів або проблем дефекації. Деякі хворі довільно затримують дефекацію, так як соромляться звертатися за допомогою до сторонніх осіб. Запори і «млявість» шлунково-кишкового тракту можуть призвести до порушення травлення. Розвивається калова інтоксикація. Нерідко запори змінюються проносами. Через кілька місяців лежання шлунково-кишковий тракт стає дуже чутливим до змін дієти і до інфекції, тобто у таких людей швидше виникають порушення травлення в порівнянні з людиною, яка веде активний спосіб життя. Рекомендації: дотримуватись здорової дієти в високим вмістом клітковини, пити багато рідини. Дієта має містити 25-35 грамів клітковини і від восьми до десяти склянок рідини щодня. Необхідно намагатися дотримуватися активного способу життя. Пролежні Виникнення пролежнів завжди викликають велику занепокоєність і є супутніми проблемами у людей з травмою хребта та спинного мозку. Пролежні - це виразки, які формуються у тих місцях тіла, де кістки проходять близько до поверхні шкіри. Оскільки люди з пошкодженням хребта є, принаймні у перші декілька тижнів, нездатними самостійно змінювати позу, а також втратили здатність відчувати біль у різних частинах свого тіла - вони підлягають особливо великому ризику утворення пролежнів. Тривале перебування хворого в ліжку є вимушеним наслідком важкого перебігу багатьох гострих і хронічних захворювань. Тривале лежання або знерухомлення хворого не так нешкідливі, як це здається на перший погляд. Знерухомленість породжує багато дуже серйозних ускладнень. Ці ускладнення істотно погіршують результат основного захворювання. При лежанні шкіра піддається значному впливу від тертя об білизну, від здавлювання між тканинами людського тіла (м'язи, кістки і ін) і поверхнею 57

матраца, від крихт, складок білизни, від поту, сечі і багато чого іншого. У пацієнтів можуть з'явитися попрілості, пролежні, надмірна сухість або вологість шкіри. Шкіра стає більш чутливою до температури навколишнього повітря, лежачі хворі часто мерзнуть, погано переносять провітрювання в кімнаті, зміну натільної і постільної білизни. Рекомендації: дієта з високим вмістом білків, вітамінів та мінералів, а також часта і регулярна гігієнічна обробка шкіри тіла людини; перевертання; підбір відповідного одягу; консультування лікаря. Проблеми, пов'язані з сечовидільними органами Тривале горизонтальне положення може спричинити за собою зміни в сечовидільній системі. У горизонтальному положенні сеча довше затримується в балії, що сприяє виникненню інфекційного процесу, а потім і утворенню каменів у нирках. Користування судном і/або качкою, звернення за допомогою при фізіологічних відправленнях і незручне становище - все це створює дискомфорт, тягне за собою дратівливість, депресію, а такі стани тільки прискорюють настання проблем. Люди з ураженням спинного мозку та травмою хребта знаходяться у групі ризику і мають більш високу ймовірність утворення каменів у нирках. З часом у людини може виникнути нетримання сечі, яке, в свою чергу, призводить до виникнення проблем зі шкірою, а також до появи або посилення депресії, тому несподіване сечовипускання в ліжко, для людини, що знаходиться у свідомості є стресом, який важко переживається. Залежно від рівня травми, деякі люди з ураженням спинного мозку можуть втратити свою функцію сечового міхура. Вони можуть використовувати тимчасові або постійний катетери. Рекомендації: уникати молочних продуктів, таких як м’який сир, йогурт, морозиво. Пити багато рідини, це сприятиме виведенню шлаків з організму. Вживати журавлину. Управління проблемою сечового міхура є індивідуальною, кожен має зрозуміти, скільки потрібно випити, щоб контролювати проблему. Необхідно дотримуватися своєї програми сечовиділення. Вага Збільшення ваги і втрата ваги можуть бути наслідками травми. Зразу після травми більшість людей втрачають вагу. Травма ставить організм в стресовий стан, збільшуючи швидкість метаболізму, тим самим організм спалює енергію набагато швидшими темпами, ніж раніше. Крім того, паралізовані м’язи також атрофуються і додають більшої ваги. Цей стан зазвичай триває декілька місяців, а потім швидкість обміну речовин починає сповільнюватись, і людина починає набирати вагу знову. Розуміння, що таке калорії, і як вони впливають на організм - є дуже важливим для людей з ураженням спинного мозку. Калорії - це кількість тієї енергії, яку ми одержуємо з продуктів. Норми калорійності їжі варіюють і залежать від багатьох факторів, включаючи: вік, стать, будову тіла, індивідуальний рівень обміну речовин, стан здоров’я, рівень фізичної активності. 58

Загальні принципи передбачають, що особам з параплегією потрібно близько 28 Ккалорій на кілограм ваги тіла. Для осіб з тетраплегією близько 23-х Ккалорій на кілограм маси тіла. Звичайно це загальні рекомендації, бо мають бути враховані вік, стать, рівень активності людини та ін.. Рекомендації: харчові потреби у людей є різні, для управління вагою необхідно контролювати все, що ви їсте; уникати жирної їжі; не вживати багато цукру. Зробити звичкою ранкову руханку. Ваша дієта має складатися в основному з низькокалорійних продуктів, фруктів і овочів, висівок, знежирених білків, великої кількості води. Після лекції тренер надає можливість учасникам поставити питання. Завдання для виконання Поясніть, що ця вправа пропонує усім проаналізувати свій власний досвід щодо системи харчування. Розділіть учасників на групи по 2-3 особи, щоб обговорити наступне:  

Опишіть найкращі частини вашого досвіду щодо вашої системи харчування. Опишіть найгірші частини вашого досвіду вашої системи харчування.

Попросіть представника від кожної групи підсумовувати їх обговорення

ТЕМА: Репродуктивне та сексуальне здоров’я після травми Вступ до теми. Дана тема познайомить слухачів з найбільш розповсюдженими питаннями, які виникають на тему сексуального життя та репродуктивного здоров’я після травми спинного мозку. При розгляді теми будуть також розкритті питання планування сім`ї, контрацепції, профілактики захворювань, як вберегтися від інфекцій, які передаються статевим шляхом. Мета. Підвищити поінформованість слухачів з питань сексуального та репродуктивного здоров’я Завдання Систематизувати знання щодо:   

ролі статевих стосунків у житті людини з травмою хребта; важливості розуміння питань репродуктивного здоров’я для людей з травмою хребта та спинного мозку; розуміння взаємозв’язку між індивідуальною мобільністю, незалежним способом життя та питаннями планування сім`ї.

Сформувати навички (вміння) щодо:   

реалізації статевої ролі; запобігання непланової вагітності, застосування методів контрацепції; запобігання передачі статевих інфекцій.

Методологія. Під час викладання теми використовуються різноманітні активні та інтерактивні методи навчання. Здебільшого лекції, презентації, перегляд відеофільмів, дискусії,робота в групах. Перед підготовкою до викладання теми необхідно передбачити можливість вільного переміщення і комфортного перебування учасників з інвалідністю, архітектурну, комунікаційну, інформаційну доступність. Для роботи необхідно передбачити дві ізольовані аудиторії. Дана тема передбачає викладання тематичного матеріалу для загальної аудиторії та роботу в групах за статевою ознакою з більш практичним висвітленням теми. Тому плануючи заняття,необхідно передбачити участь двох тренерів/лекторів – жіночої та чоловічої статті. Надаючи план модуля та коментарі до нього, автори розуміють, що кожний тренер виявить особистий творчий підхід у проведенні заняття, використає додаткові матеріали, наведе підібрані ним матеріали із життєвого досвіду та практики, аргументи тощо. Необхідні матеріали: мультимедійний проектор, екран, фліпчарт, ручки, кольорові стікери, маркери, папір, спеціальні технічні засоби реабілітації. 60

Тематичний план Тема Сексуальне та репродуктивне здоров’я після травми Підтема 1. Репродуктивне здоров’я Усього хв. Підтема 2. Сексуальне здоров’я Усього хв. Усього з

Час (у хвилинах) 45 45 45 45 90

Змістовне наповнення теми Перелік роздавального матеріалу до теми: матеріали лекції, фільми. Термінологічний словник до теми Репродуктивне здоров'я – стан повного фізичного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань репродуктивної системи, порушення її функцій і/або процесів у ній. Планування сім’ї – це система медико-психологічних, інформаційних і соціальних заходів, спрямованих на профілактику небажаної вагітності, хвороб, що передаються статевим шляхом і ВІЛ-інфекції, кінцевою метою яких є збереження репродуктивного і сексуального здоров'я населення. Сексуальне здоров’я – це сприятливе поєднання фізичних, емоційних та соціальних аспектів сексуального життя. Контрацепція (від лат.contra (проти) і лат.[con]ceptio (зачаття) – включає контрацептивні (або протизаплідні) засоби, а також певні методи запобігання вагітності. Статеве життя - сукупність соматичних, психічних і соціальних процесів, в основі яких лежить і за допомогою яких задовольняється статевий потяг. У повсякденній мові вислів «статеве життя» вживається також як синонім, що позначає статеву активність Тетраплегія (квардоплегія). Особи з ураженням шийного відділу, «шийники», страждають частковим або повним паралічем рук і ніг. Закордоном вони називаються тетраплегіками (тетра - чотири, грец-. Л.І.), а в США квадроплегіками (квадро - чотири, лат- .Л), так як у них уражені всі чотири кінцівки. Параплегія – параліч із рівня нижче шийних хребців (нижчеТh1). Особи з параплегією (параплегіки, «спинальники») мають частковий або повний параліч ніг. Методи навчання: лекції, робота в групах. Матеріали для обов`язкового вивчення: матеріали лекції. 61

1.1. Теоретичний матеріал до підтеми: Репродуктивне здоров’я. Репродуктивне здоров’я — це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб або немочі з усіх питань, що відносяться до репродуктивної системи, її функцій і процесів. Репродуктивне здоров’я передбачає задоволеність і безпеку сексуального життя, спроможність до відтворювання нових поколінь (ВООЗ). Право на вільний репродуктивний вибір — це право кожної особи, перш за все жінки, тому що саме вона страждає від несприятливих наслідків і ускладнень вагітності, які спричиняють ризик для її здоров’я і навіть життя. У зв’язку з цим для кожної жінки право на вільний репродуктивний вибір і охорону репродуктивного здоров’я — це право на свободу прийняття рішення щодо реалізації її репродуктивної функції: розвитку бажаної вагітності й народження бажаних дітей, або використання методів контрацепції, а в разі розвитку небажаної вагітності — можливості її переривання в умовах доступної безпечної, ефективної та висококваліфікованої медичної допомоги. Репродуктивне здоров’я включає в себе всі аспекти, щоб кожна дитина була бажаною, кожні пологи – безпечними, кожна молода людина вільною від ВІЛ, а до кожної дівчини і жінки ставились із повагою, та поважали їхню гідність. Репродуктивне здоров’я передбачає право чоловіків та жінок на інформацію і доступ до безпечних, ефективних, доступних за ціною і прийнятних методів планування сім’ї, а також право доступу до відповідних послуг з охорони здоров’я, які дозволять жінці безпечно перенести вагітність та пологи і нададуть батькам найкращу можливість народити здорову дитину. Для чоловіків та жінок з інвалідністю в Україні питання репродуктивного здоров’я залишається гострою проблемою, хоча на законодавчому рівні це питання регулюються сукупністю законів з питань інвалідності та охорони здоров’я Соціальні інститути освіти в Україні практично не займаються підготовкою дівчат та хлопців з інвалідністю до самостійного життя, сексуальних стосунків, створення сім’ї. Все це дозволяє говорити про наявність латентної політики дискримінації стосовно цієї категорії жінок в українському суспільстві Молодь з інвалідністю нерідко страждає через бар’єри, які постають перед ними під час пошуків інформації, чи коли вони намагається отримати необхідний медичний догляд, консультації з питань репродуктивного здоров’я. Основні фактори, які впливають на стан репродуктивного здоров’я: поінформованість; спосіб життя; спадковість; стан навколишнього середовища; обсяг та якість медичної допомоги. Бар’єри на шляху надання допомоги з питань репродуктивного здоров’я:

Фізичні. Включають недоступність транспорту, недоступність медичних закладів та послуг (сходи, вузькі двері, недоступність кабінетів, в тому числі гінекологів, кушеток огляду, мамографів, відсутність супроводу для жінок та чоловіків з інвалідністю) відсутність просвітницьких матеріалів та ін.. Психологічні. Виникають від негативних соціальних уявлень про цінність жінок та чоловіків з інвалідністю. Ці бар'єри можуть включати в себе неповагу та/або дискомфорт медичних працівників; небажання спілкуватися з цією групою жінок та чоловіків Інституційні. Послуги, які надаються всьому населення не враховують потреби людей з інвалідністю. Охорона здоров’я, гінекологія та акушерство. Жінки з інвалідністю мають ті ж потреби профілактичної та медичної допомоги, які і інші жінки. Вони повинні проходити регулярні огляди гінеколога, практикувати безпечний секс та контрацепцію. Профілактика вторинної інвалідності. Наприклад, особа, яка проводить більшу частину свого часу в інвалідній колясці, може бути схильна до таких проблем, як поганий кровообіг, пролежні. Жінкам та чоловікам з інвалідністю мають надавати інформацію про запобігання «вторинної інвалідності» Послуги з підтримки самостійного/ незалежного життя. Для того, щоб проживати самостійно, виконувати свої сімейні обов’язки, працювати, підтримувати здоров’я, жінки та чоловіки з інвалідністю будуть потребувати підтримки в отриманні навиків індивідуальної мобільності. Використання сучасних технологій та медичного обладнання для надання допомоги людям з інвалідністю та виконання необхідних функцій:забезпечення індивідуальної мобільності, особистої гігієни, пропагування здорового способу життя і т п. Складовою репродуктивного здоров’я є сексуальне здоров’я. Питання сексуального здоров’я для людей з інвалідністю є актуальною темою на сьогодні. В цій темі існує багато стереотипів як серед фахівців, так і самих людей з інвалідністю. Сексуальна активність. Наявність інвалідності не виключає сексуальної активності. Взаємне задоволення під час сексу можливе, якщо партнери спілкуються чесно і відверто, обговорюють свої вподобання і бар'єри, намагаються вирішити проблеми творчо. Безпечний секс і контроль над народжуваністю. Жінки з інвалідністю мають бути максимально обережні, так як і інші жінки щодо уникнення небажаної вагітності та запобіганні поширення захворювань, що передаються статевим шляхом. Жінкам та чоловікам з інвалідністю має надаватися інформація про ризики і методи профілактики захворювань, контрацепції. 63

Статеве виховання. У зв’язку з такими факторами, як соціальна ізоляція, комунікаційні бар’єри, люди з інвалідністю не мають адекватної освіти та інформації про сексуальне життя. Статеве виховання відповідно до віку має бути доступним для всіх людей з інвалідністю з врахуванням різних комунікаційних потреб, стилів навчання та здібностей. 1.2 Теоретичний матеріал до підтеми: Сексуальне здоров’я Кожна людина від народження має сексуальність і змушена розвивати свій сексуальний потенціал в той чи інший спосіб. Сексуальна освіта допомагає підготувати людей з інвалідністю як до життя в цілому, так і до побудови та підтримання нормальних взаємин, і сприяє позитивному розвитку особистості та самовизначення. «Сексуальне здоров'я - це стан фізичного, емоційного, розумового і соціального благополуччя, пов'язаного з сексуальністю; це не просто відсутність захворювань , фізичних відхилень або нездужання. Сексуальне здоров'я вимагає позитивного і шанобливого ставлення до сексуальності і статевих відносин, а також наявність можливості безпечно вести статеве життя, що приносить задоволення, вільне від примусу, дискримінації та насильства. Досягнення і підтримка сексуального здоров'я нерозривно пов'язане з повагою, захистом і дотриманням притаманних людям сексуальних прав»23. Сексуальні права включають, зокрема, право на доступ до інформації та освіти. На нараді ВООЗ в 2002 році було запропоновано визначення терміна «сексуальні права». «Сексуальні права включають в себе права людини, які вже визнані в національних законодавствах, в міжнародних документах з прав людини та інших загальноприйнятих документах. Вони включають право кожної людини у свободі від примусу, дискримінації, насильства, на:  найвищий досяжний рівень сексуального здоров'я, включаючи доступ до послуг з охорони сексуального та репродуктивного здоров'я;  пошук, отримання і передачу інформації, що відноситься до сексуальності;  сексуальну освіту;  повагу фізичної недоторканності;  свободу у виборі партнера;  самостійне прийняття рішення бути сексуально активним або ні;  вступ в статевий зв'язок з обопільної згоди;  вступ до шлюбу з обопільної згоди;  самостійне прийняття рішення мати дітей чи ні і коли мати; 24  ведення приємного та безпечного статевого життя. Ймовірно, після того, як ви отримали травму хребта та спинного мозку, ви будете стурбовані тим, як травма вплине на ваш спосіб життя, фінансовий стан, особисті плани, відносини з іншими людьми. Прикрість, занепокоєння, емоційний

23 24

WHO [ВОЗ] (2006), стор.10. WHO [ВОЗ] (2006), стор.10.

стрес є нормальними і звичайними явищами для такої ситуації. Однак, якщо ваш емоційний стан впливає на ваш догляд за собою, змушує вас відгородитися від інших людей і схиляє до зловживання алкоголем чи наркотиками - прийшов час звернутися за допомогою до фахівців і знайти вихід з ситуації. Звичайно, ваші роздуми будуть стосуватися і питань: Як травма вплине на моє сексуальне життя? Чи зможу я мати дітей? Чи зможу я задовольнити свого партнера? Що мені робити з мої катетером під час сексу? Що мені потрібно знати про мій шлунок і сечовий міхур? Можна обговорювати багато аспектів сексуально життя після травми, але потрібно розуміти, що емоційні, психологічні питання дуже важливі так само, як і почуття власної гідності і ставлення до свого тіла. Залишитись сексуально активним після травми можливо, необхідно отримати нові знання і набути сексуального досвіду. Сексуальні відчуття, як і інші фізіологічні функції, після травми можуть змінитися, можуть змінитися ерогенні зони вашого тіла. Ступінь, до якого сексуальна функція була порушена, залежить від цілого ряду факторів, включаючи рівень травми, тяжкість ушкодження спинного мозку і чи є особа чоловіком або жінкою. Ваш зовнішні вигляд та відчуття свого тіла. Потрібно пам’ятати, що ключовим компонентом сексуальності є те, як сама людина сприймає своє тіло. Людина, незалежно від статті, яка здатна бачити себе привабливою і бажаною, є набагато сильнішою в плануванні свого сексуального життя і отриманні задоволення. Деякі люди мають занижену самооцінку, яка після травми може усугубитися, що може призвести до ускладнень в адаптації нових «фізичних реальностей тіла». Тоді варто скористатися книгами або відео, які стосуються поняття образу тіла, сексуальності і в поєднанні з відвертими розмовами про секс з фахівцями це принесе позитивний результат. Багато також залежить від того, як нас сприймають оточуючі. Це також може вплинути на наші сексуальні функції та бажання. Цілком природно, що після травми ваше тіло перебуває у стані конфлікту та сум’яття і має пройти деякий час щоб ви «пристосувались і навчились володіти своїм тілом».      

Зосередьтесь на тому, що ви любите. Розкривайте свій власний талант та особистість. Кожна людина індивідуальна. Спілкуйтесь з іншими людьми, які мають подібну травму і які можуть поділитись своїм позитивним досвідом щодо «фізичного стану». Отримуйте інформацію з різних джерел (медична література, книги, Інтернет, засоби масової інформації). Виберіть свій стиль (зручний одяг, який вам пасує, зачіска, парфуми тощо). Використовуйте засоби гігієни. 65

 

Насолоджуйтесь будь-яким видом діяльності (манікюр, догляд за обличчям, укладання волосся та ін.). Ведіть активний спосіб життя (відвідуйте кінотеатри, спортзали, художні виставки та ін.).

Список можна продовжувати нескінченно, але потрібно усвідомити, що ваш активний спосіб життя та дотримання певних правил додасть вам більшої впевненості в собі. Стереотипи Існують стереотипи, що після травми чоловік або жінка ніколи не знайдуть собі супутника життя, або сімейні пари розлучаються через ускладнення отримання одним з партнерів травми. Однак, згідно статистики, відсоток розлучень у людей з інвалідністю лише трохи вищий ніж у інших груп населення, а тисячі людей беруть шлюб уже після отримання травми. Ще декілька міфів, що травма призводить до безпліддя і непотрібно дотримуватись безпечного сексу, що неможливо «отримати» венеричні хвороби. Але це тільки міфи... Інформативність Сексуальна функція це більше, ніж просто фізична здатність займатися сексом. Спробуйте почати говорити про сексуальність та статеві функції як можна раніше в процесі реабілітації. Попросіть лікаря відповісти на ваші питання. Коли ми говоримо про сексуальність, ми маємо на увазі значно більше, ніж «двері нашої спальні». Сексуальність це ваше тіло, ваша особистість, антипатії, вподобання, харчування, мобільність, фізична близькість, людська гідність. Просвіта Медичні працівники не тільки повинні надати вам інформацію про ваш фізичний стан, але й про можливості вашого сексуального життя. Багатьом людям після травми важко говорити про почуття та інтимні стосунки. Пам’ятайте, говорити про такі питання не легко будь-якій людині, але комунікація дуже важлива і допоможе поліпшити якість ваших відносин та сексуальні відчуття. Важливо також враховувати вік людини, яка отримала травму. Якщо травму отримали в ранньому віці то можливо молода особа не мала сексуального досвіду чи освіти з цього питання. В цьому випадку інформація про секс, вагітність, репродуктивне здоров’я має надаватися більш обширно. Під сексуальним здоров'ям розуміється не просто відсутність хвороби, а стан соматичного, емоційного, інтелектуального і соціального благополуччя щодо сексуальності. Сексуальне здоров'я передбачає позитивне і шанобливе ставлення до сексуальності і статевих відносин, можливість безпечно вести статеве життя, що приносить задоволення, відсутність примусу, дискримінації та насильства. Найголовніше пам'ятати, що сексуальна функція і задоволення в основному носять психологічний характер. Люди можуть отримати значні ушкодження, але це 66

не означає, що втрачаються їх сексуальні бажання. Люди після травми спинного мозку можуть мати сексуальне життя, як і раніше до травми... Якщо не говорити собі - я не можу. Тренер ділить групу на дві, за статевою приналежністю. Читається окремо лекція для жінок та чоловіків, які мають травму хребта та спинного мозку. Теми для занять:   

Репродуктивна система після травми хребта та спинного мозку. Сексуальні відчуття після травми. Методи контрацепції.

ТЕМА: Компенсаторні та допоміжні засоби. Засоби гігієни Вступ до теми. Дана тема розкриває сутність понять «компенсаторні та допоміжні засоби», «засоби гігієни» для людей з порушенням опорно-рухового апарату, зокрема тих, що переміщуються за допомогою коляски. Дає практичні знання для підбору, догляду вказаних засобів. Мета. Структурувати та поглибити знання щодо застосування компенсаторних та допоміжних засобів, засобів гігієни для людей з порушенням опорно-рухового апарату та їх впливу на забезпечення незалежного життя та індивідуальної мобільності для цієї групи населення. Завдання Систематизувати знання щодо:   

основних понять – «компенсаторні засоби», «допоміжні засоби», «коляска активного типу», засоби гігієни; важливості врахування компенсаторних та допоміжних засобів для забезпечення незалежного життя людей з інвалідністю; законодавчої та нормативної бази, які регламентують вимоги забезпечення засобами особистої гігієни та компенсаторними і допоміжними засобами.

Сформувати навички (вміння) щодо:  

підбору компенсаторних та допоміжних засобів; підбору засобів особистої гігієни.

Методологія. Використовуються різноманітні активні та інтерактивні методи навчання: лекції, презентації, перегляд відеофільмів, дискусії, практична робота в групах. Надаючи план модуля та коментарі до нього, автори розуміють, що кожний тренер виявить особистий творчий підхід у проведенні заняття, використає додаткові матеріали, наведе підібрані ним матеріали із життєвого досвіду та практики, аргументи тощо. Необхідні матеріали: мультимедійний проектор, екран, фліпчарт, ручки, кольорові стікери. Тематичний план Тема Тема 1 : Компенсаторні та допоміжні засоби Підтема 1. Коляска активного типу Тема 2 : Засоби гігієни

Час (у хвилинах) 45 45 Усього хв. 90 90 Усього з 90

Змістовне наповнення теми Перелік роздаткового матеріалу до теми: матеріали презентації,перелік законодавчо-нормативних документів (витяг).

лекцій,

Термінологічний словник до теми Компенсаторні засоби – це засоби, які повністю (або в значній мірі) компенсують втрачені/ослаблені функції організму і якими споживач вимушений користуватись постійно та без яких неможливе (значно ускладнене) пересування, сприйняття зовнішньої (сенсорної) інформації чи здійснення інших соціальних функцій. Допоміжні засоби – це засоби які необхідні користувачу для спрощення процесу самообслуговування, або з метою підвищення безпеки та комфорту при переміщенні чи здійсненні інших соціальних функцій. Інвалідна коляска – пристосування, що забезпечує пересування на колесах, а також сидяче положення для особи, що зазнає утруднення з ходьбою або пересуванням взагалі. Особиста мобільність - можливість пересуватися самостійно, за власним вибором, куди і коли завгодно без сторонньої допомоги. Методи навчання: Лекція,робота в групах, практичні заняття. Матеріали для обов’язкового вивчення: матеріали лекції. 1.1 Теоретичний матеріал до підтеми: Компенсаторні та допоміжні засоби В Україні забезпечення осіб з інвалідністю компенсаторними та допоміжними засобами здійснюється відповідно до «Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1652 від 29.11.06 з послідуючими змінами та доповненнями. Цей Порядок визначає механізм безоплатного забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації, формування, розміщення та фінансування державного замовлення на виготовлення, постачання і ремонт технічних та інших засобів реабілітації. Дія цього Порядку не поширюється на осіб, інвалідність яких пов’язана з трудовим каліцтвом. Для цієї категорії громадян з інвалідністю порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації встановлюється Правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Як додаток до Порядку, затверджується інший нормативний документ – «Перелік технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються окремі категорії населення». В ньому зазначені конкретні вироби, термін, на який цей виріб видається, та кількість одиниць виробу відповідно до цього терміну. 69

Відповідно до зазначеного Переліку до технічних та інших засобів належать:    

засоби для пересування; спеціальні засоби для самообслуговування та догляду; спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією; протезні вироби (включаючи протезно-ортопедичні вироби, ортопедичне взуття).

Компенсаторні засоби. За нозологією людей з інвалідністю, які потребують спеціальних/додаткових засобів або технологій для переміщення чи орієнтування об’єднують у наступні групи: Особи з ураженнями опорно-рухового апарату (ОРА).   

Особи з вадами зору та тотально незрячі. Особи з вадами слуху та нечуючі. Особи з розумовою відсталістю (ментальними вадами).

В даній лекції буде викладено матеріал з урахуванням питань людей з ураженням опоно-рухового апарату. Особи з ураженням опорно-рухового апарату користуються Крісла колісні Побутові (дитячі та для дорослих) З ручним приводом 1. З приводом від колісного обруча (такі, що складаються, або з жорсткою рамою): а) Крісла колісні кімнатні (без можливості регулювання балансу) - для хворих на ДЦП; - для осіб з односторонньою ампутацією нижньої кінцівки; б) ортопедичні (кріслакаталки); в) активного типу (з можливістю змінювати балансування коляски, та її швидкої трансформації). 2. З важільним приводом: а) звичайні важільні для переміщення по вулиці; б) монодрайви (кімнатні візки для людей з односторонньою ампутацією верхньої кінцівки); 3. Коляски з велоприводом (велобайки).

Спеціальні 1. Спортивні (розглядаються як спортивне знаряддя і зазвичай виконуються за індивідуальним замовленням відповідно до призначення/виду спорту та антропометричних даних користувача). 2. Дошки для пересування (коляска малогабаритна) для людей з високою ампутацією без можливості протезування. 3. Клінічні (для транспортування/ супроводу в межах лікувальних закладів). 4. Транспортні (для транспортування/ супроводу в межах транспортної інфраструктури). 5. Туалетні стільці на колесах (можуть бути обладнані санітарним пристроєм). 6. Крісла колісні з санітарними пристроями. 7. Салонні (для переміщення в салонах транспортних засобів: автобусів, літаків, поїздів).

Електричні 1. Кімнатні 2. Вуличні 3. Скутери

Тростини опорні: металеві, дерев’яні та склопластикові; з налокітником; телескопічні. Милиці: металеві, дерев’яні та склопластикові; телескопічні; з пахвовою опорою. Ходунки опорні: без коліс; дво-, трьох- або чотириколісні; кімнатні та для вулиці; з пахвовою опорою чи без такої тощо. Допоміжні засоби Пристосування для туалетів і ванних кімнат: стільці та спеціальні сидіння. Платформи підйомні сходові та вертикальні, з електро- або механічним приводом. Індивідуальні пристрої для підйому людини у візку сходами (скаламобілі). «Подовжувач руки» – пристрій для підйому (діставання) предметів з підлоги або полиць тощо. Після завершення лекції тренер дає змогу слухачам поставити запитання. 1.2 Теоретичний матеріал до підтеми : Коляска активного типу Інвалідна коляска - одне з найбільш поширених компенсаторних засобів для підвищення можливостей особистого пересування, що є основною умовою реалізації прав людини і збереження її гідності. Для безлічі людей обладнана, добре спроектована і правильно підігнана інвалідна коляска стає першим кроком на шляху включення в активну участь в життя суспільства. Інвалідна коляска повинна відповідати потребам індивідуального користувача та умовам навколишнього середовища, забезпечувати зручне положення та бути безпечною. Існує багато різновидів колясок для людей з інвалідністю, відповідно до призначення такого візка та виду або ступеня ураження конкретної людини. При підборі коляски слід враховувати ваш спосіб життя. Для людей, які ведуть активний спосіб життя, ми рекомендуємо користуватися коляскою активного типу, яка має більшу маневреність, меншу вагу, зручна в транспортуванні та забезпечує незалежність та мобільність. Цей тип коляски часто розглядають як спортивний, що підходить тільки для молодих людей з інвалідністю, які займаються спортом і можуть долати великі відстані. Це дійсно так, проте крісла колісні активного типу є підходящим технічним засобом реабілітації для літніх людей з інвалідністю або людей кволих через вік чи тривалу хворобу, яким можливо все важче крутити колеса стандартного кімнатного крісла. Коляски активного типу конструктивно більш гнучкі для індивідуальних налаштувань користувача і тому сприяють створенню найкращих умов експлуатації та максимальної мобільності (незалежності від сторонньої допомоги) будь-якого споживача. Також треба пам’ятати, що не може бути сконструйована така інвалідна коляска, яка б задовольнила потреби всіх користувачів такої техніки. Важливо 71

зважити всі аспекти свого власного життя, щоб обрати саме той тип і модель коляски, який найкраще задовольнить ваші потреби. Можливо виникне необхідність мати дві чи більше колясок для вирішення свої життєвих планів. Скажімо, одну коляску для переміщення всередині житла та долання коротких відстаней зовні, іншу (приміром з електричним приводом) для дальніх подорожей, третю для поїздок в транспорті. Але, якщо ви хочете вести активний (незалежний від оточуючих) спосіб життя і при цьому не маєте достатніх ресурсів для забезпечення себе кількома інвалідними колясками, наша рекомендація – коляска активного типу. Такі коляски є досить коштовним продуктом, проте вигоди, які отримує споживач від її експлуатації, абсолютно виправдовують всі витрати.25 Коляски активного типу відрізняються від всіх інших: 

  



можливістю зміни балансування (переміщення навантаження з передніх коліс на задні у максимальному співвідношенні 5%-95%, на відміну від всіх інших типів колясок 40%-60%), шляхом лінійного або дискретного переміщення привідних коліс вздовж рами коляски; регулювання кута нахилу спинки (в діапазоні – 10, +3-50); кут нахилу привідних коліс -10 – 50, що полегшує повороти та розвороти і допомагає утримувати прямолінійний рух на похилих поверхнях; коляски активного типу (навіть в межах однієї моделі) випускаються різної ширини, довжини і кута нахилу сидіння, що дозволяє найкраще підібрати раму коляски під антропометричні дані користувача; вага такої коляски не перевищує 12-13 кг. (за сучасних технологій вдається досягти результатів 7-8 кг) на противагу, наприклад, іншим типам колясок з механічним приводом 18-36 кг; коляски оснащені швидкозйомними вісями коліс, що сприяє їх швидкій трансформації (самостійне розбирання-збирання) і легкому вкладанню в багажник/салон автомобіля і т. ін..

1.3 Теоретичний матеріал до теми: Засоби гігієни Для багатьох людей отримання навиків особистої гігієни, щоб бути якомога більш незалежним, є дуже важливим. Сьогодні існує чимало засобів гігієни, які можуть допомогти людям з травмою хребта та спинного мозку вести активний спосіб життя. Сечоприймачі - катетери чоловічі зовнішні (силіконові) реєстр медичної техніки та виробів медичного призначення, свідоцтво про реєстрацію:№ 8926/2009, від 05.10.2009 р., Наказ МОЗ:№ 709, від 05.10.2009 р.. Код УКТЗЕД:9018 39 00 10

Інформація викладена на шпальтах даного видання, викладена виключно з просвітницькою метою. Остаточний вибір реабілітаційного обладнання повністю залежать від конкретної людини. За додатковою консультацією ми радимо звернутись до фахівця з фізичної реабілітації, ерготерапевта чи продавцяконсультанта даної техніки.

Назва виробника, наприклад: Rochester Medical Corporation, USA. Розмір від 25 до 41 мм. Складається з наконечника, трубки та сечозбірника. Памперси та, наприклад, труси Molicare Mobile для дорослих при нетриманні, XL. Нове покоління спеціальних трусів при нетриманні з інноваційними характеристиками для людей, що ведуть активний спосіб життя. Ідеально прилягають до тіла за рахунок поліпшення еластичних властивостей в області ніг, стегон і талії. Абсолютно непомітні під одягом. Поліпшені бічні бортики сприяють додатковому захисту від протікання. Індикатор наповнення гарантує контроль і своєчасну заміну. М'який дихаючий матеріал забезпечує вільну циркуляцію повітря. Тришарова вбираюча подушка забезпечує максимальний захист від протікання. Верхній провідний шар на основі закрученої целюлози надає антибактеріальний ефект і підтримує сприятливий для шкіри фактор рН 5,5, попереджаючи можливі подразнення шкіри. Вбираюча подушка завдяки дії супер абсорбенту HighDry SAP перетворює рідину на гель і діє як магніт, міцно утримуючи рідину і запах всередині. Дерматологічно протестовані , підходять для людей з чутливою шкірою.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ: Самообслуговування Вступ до теми. Дане заняття спрямоване на отримання додаткових навиків самообслуговування: одягання/роздягання, приготування та вживання їжі,прибирання приміщення, проведення гігієнічних процедур, підбору оптимального одягу та взуття, що сприятиме незалежному способу життя та покращенню індивідуальної мобільності. Кількість годин для проведення занять після демонстрації на практичному занятті залежить від попередніх навиків учасників та програми табору. Для проведення практичного заняття необхідно передбачити:    

приміщення з можливістю вільного переміщення учасників на колясках; топчан/кушетку; різні види одягу та взуття з різними елементами фіксації; пристосування для прийому їжі; засобів здійснення гігієнічних процедур та ін..

Функції інструктора з дисципліни. 

    



Подивитися чи приміщення/кушетка готові до занять з урахуванням можливості учасників бачити демонстрацію елементів самообслуговування. Підготувати план демонстрації різних способів роздягання та одягання. Мати якомога більше варіантів одягу та елементів його фіксації. Слідкувати за правильністю виконання елементів техніки самообслуговування. Використовувати побажання учасників щодо деталізації показу різних елементів одягання/роздягання. Створювати доброзичливу психологічну атмосферу під час заняття, щоб на підсвідомому рівні в учасників викликати позитивні емоції, пов’язані з бажанням освоїти навики самообслуговування. Надаючи допомогу, враховувати право учасників на особисте життя.

Обов’язки представників самообслуговування:  

групи

сервісу

під

час

занять

страхувати при пересіданні з візка на кушетку та у зворотньому напрямі; підтримувати морально.

Теоретичний матеріал до теми. Практичне заняття слід починати з розповіді про необхідність занять з самообслуговування, для чого це потрібно. Акцентуючи увагу на позитивних сторонах занять, інструктор наголошує на тому, що найкраща фізкультура це усвідомлене відпрацювання елементів одягання/роздягання, приготування їжі, здійснення засобів гігієни та інших видів самообслуговування.

Людина набуває кращих навичок самообслуговування, тримання корпусу, дізнається більше про своє тіло, покращується настрій тасамопочуття, зростає впевненість у собі, підвищується індивідуальна мобільність. Але слід також зауважити, що можуть бути і негативні наслідки при неправильному поспішному підході, виникає ризик отримання травми. Варто підкреслити, що потрібно займатись виробленням навиків самообслуговування регулярно, але не надмірно, поступово відпрацьовуючи техніку. Починаючи практичне заняття, інструктор з дисципліни та стажер демонструють виконання тієї чи іншої вправи, а далі учасники намагаються відтворити це самостійно. Специфіка даного практичного заняття полягає в тому, що учасники табору відпрацьовують навички самообслуговування декілька разів на день: під час ранкових процедур, прийняття їжі, заняття спортом та ін. Інструктор з дисципліни та стажер кожного дня фіксує навички учасників в табелі самообслуговування (див. Додаток). Теми для занять: 1. Важливість самообслуговування для людей з травмою хребта. 2. Роль володіння навиками самообслуговування в соціалізації особи після травми хребта та спинного мозку. 3. Методика відпрацювання, розвитку та закріплення навичок самообслуговування: - одягання/роздягання у візку; - одягання/роздягання на ліжку; - одягання/роздягання верхньої частини тіла; - одягання/роздягання нижньої частини тіла; - одягання/роздягання взуття; - користування фіксаторами одягу (блискавки, ґудзики, липучки, гуми, шнурки); - підбір найбільш ефективних елементів одягу на підставі компенсаторних можливостей стану здоров’я учасника; - приготування та вживання їжі (заняття бажано проводити в кімнаті, яка імітує кухню і демонструє сучасні технічні пристосування); - здійснення гігієнічних процедур; - прибирання приміщення; - під час здійснення самостійної подорожі; перебування в громадських місцях (заклади громадського харчування,готелі, магазини тощо).

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ: Техніка керування коляскою активного типу Вступ до теми. Дане практичне заняття спрямоване на отримання учасниками табору навиків ефективного керування коляскою активного типу, долання архітектурних бар’єрів (пороги, пандуси, сходи та ін.) самостійно та з допомогою супроводжуючого. Кількість годин для проведення занять залежить від попередніх навиків учасників навчання та програми табору. Мінімальним можна вважати 9 годин навчання, тобто 6 тренувальних циклів по 1,5 години кожен. Оптимальна чисельність навчальної групи складає 6–9 осіб. Кількість інструкторів із розрахунку: 1 інструктор може працювати з 2-3 учасниками. Кількість волонтерів групи сервісу із розрахунку: 1 волонтер – максимально 2 учасники. Необхідне обладнання: коляски активного типу (кожен учасник навчальної групи повинен мати коляску активного типу підібрану за його антропометричними даними і збалансовану у відповідності до його навиків), тренажери — імітатори архітектурних бар’єрів (набір «порогів» висотою 3,6,9 см., «подіуми» висотою 3,6,9,15 см., «трамвайні рейки», комплекс «пандус-сходи», «сходи» — 5-6 сходинок з перилами) для відпрацювання конкретних прийомів техніки їзди. При підготовці до практичного заняття необхідно передбачити можливість вільного переміщення на спортивному майданчику людей, які користуються інвалідною коляскою. Найкращим варіантом для навчання є рівний майданчик з гумовим покриттям трекового типу. До уваги! Щоб запобігти зневодненню організму учасників тренування необхідно регулярно робити паузи для прийому води. Для цього інструктор повинен завчасно потурбуватись про розподілення обов’язків волонтерів групи сервісу з доставки води на заняття. Учасники можуть не відчувати спраги або уникати пиття через інші причини. Проте обов’язком інструктора є постійний контроль за вживанням рідини та роз’яснення учасникам важливість цього процесу. 1.1 Теоретичний матеріал до теми/ підтеми. Матеріали викладені в поточному розділі базуються на знаннях та досвіді інструкторів активної реабілітації ВГОІ «Група активної реабілітації», які досконало володіють технікою керування коляскою активного типу. Вивчення теоретичних матеріалів під час проведення практичних занять є необхідним і пов’язане в першу чергу, з певною небезпекою отримання травми. Організація занять з техніки керування коляскою активного типу вимагає уважного ставлення інструктора з дисципліни та стажера на майданчику, дотримання дисципліни серед членів навчальної групи і волонтерів групи сервісу. Інструктор з даної дисципліни призначається організатором ТАР ще на підготовчому етапі. 76

План занять з дисципліни «Техніка керування коляскою активного типу на таборах АР» І. День. Ознайомча лекція для групи сервісу. Важливість володіння технікою керування коляскою активного типу для самостійного життя та індивідуальної мобільності людей з травмою хребта та спинного мозку. Ознайомлення з планом тренувань. Підготовка тренажерів та майданчика. ІІ. День. Практичні заняття для групи супроводу. 



Навчання волонтерів групи сервісу безпечним та продуктивним методам страхування під час проведення занять з техніки їзди. Для цього необхідно підготувати певну кількість колясок активного типу для волонтерів групи сервісу. Найкраще у співвідношенні 1 коляска – 2 волонтери. Заняття проводять інструктор з дисципліни, стажер спільно з керівником групи сервісу. Група волонтерів ділиться попарно. В кожній парі волонтери почергово відпрацьовують техніку керування коляскою активного типу і методи страхування. До проведення занять доцільно долучати інструкторів на колясках з інших дисциплін. Після опрацювання методик страхування, інструктори з інших дисциплін та волонтери групи сервісу проводять спільні тренування із вдосконалення своїх навичок. Досвід показує, що для кращого засвоєння волонтерами навиків страхування, найбільш досвідчені інструктори під час долання імітаторів перешкод навмисне провокують ситуації колізії (перекидання коляски, випадіння з коляски і т. ін.).

Знайомство з учасниками табору. Попередньо інструктор з техніки керування коляскою та стажер вивчають анкети учасників. Уважно спостерігаючи за учасниками в перші дні табору, інструктори складають нотатки щодо припасування колясок відповідно до антропометрії кожного учасника, технічного стану колясок і їх комплектації, правильності посадки. Проводиться перевірка технічного стану колясок учасників та складання плану ремонту колясок. Перший тренувальний день. Перше заняття вимагає більшої, ніж решта тренувань, кількості волонтерів групи сервісу. Ідеальною є ситуація, коли на кожного учасника учбової групи є один персональний асистент. На першому занятті опрацьовуються наступні теми:      

вивчення вправ розминки; ергономічна техніка штовхання привідних коліс коляски — ефективна техніка їзди; утримування коляски в позиції «баланс» на місці; рух вперед-назад, вправо-вліво в позиції «баланс»; проведення «Тесту Купера»; вивчення вправ стретчінга; 77



підведення підсумків заняття.

Другий тренувальний день      

розминка; повторення практичного матеріалу попереднього тренувального дня; індивідуальні завдання – вправи «слалом», долання порогів; ігрові тести на закріплення матеріалу; стретчінг; підведення підсумків другого тренувального дня.

Третій тренувальний день      

розминка; повторення практичного матеріалу попереднього тренувального дня; індивідуальні завдання – вправи «слалом», долання порогів, долання пандусу на спуск та підйом; ігрові тести на закріплення матеріалу; стретчінг; підведення підсумків третього тренувального дня.

Четвертий тренувальний день      

розминка; повторення практичного матеріалу попереднього тренувального дня; індивідуальні завдання – вправи «слалом», долання порогів, долання пандусу на спуск та підйом, «трамвайні рейки», «подіуми»; ігрові тести на закріплення матеріалу; стретчінг; підведення підсумків четвертого тренувального дня.

П’ятий тренувальний день      

розминка; повторення практичного матеріалу попереднього тренувального дня; індивідуальні завдання – пересідання з коляски на підлогу та з підлоги на коляску, долання комплексу «пандус-сходи» на підйом та спуск з допомогою та без допомоги; ігрові тести на закріплення матеріалу; стретчінг; підведення підсумків четвертого тренувального дня.

Шостий тренувальний день      

розминка; повторення практичного матеріалу попереднього тренувального дня; індивідуальні завдання – підйом та спуск сходами на сходових маршах – методом «спиною вперед» та методом «лицем вперед»; ігрові тести на закріплення матеріалу; стретчінг; підведення підсумків п’ятого тренувального дня.

Сьомий тренувальний день 78

     

розминка; повторення практичного матеріалу попереднього тренувального дня; індивідуальні завдання – посадка в автомобіль з самостійним складаннямрозкладанням коляски; ігрові тести на закріплення матеріалу; стретчінг; підведення підсумків сьомого тренувального дня.

Восьмий тренувальний день       

розминка; повторення практичного матеріалу попереднього тренувального дня; проведення тесту Купера; індивідуальні заняття по всіх попередніх темах; ігрові тести на закріплення матеріалу; стретчінг; підведення підсумків восьмого тренувального дня.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ: Спортивні заняття (атлетика, плавання, стрільба з лука) Практичне заняття: Атлетика Вступ до теми. Дане заняття спрямоване на пропаганду активного способу життя, отримання додаткових навиків фізичної культури, тренування та витривалості м’язів, що сприятиме незалежному способу життя та покращенню індивідуальної мобільності Функції інструктора з атлетики:       

 

Підготувати приміщення/ зал/ відкриту площадку до занять з урахуванням правил безпеки . Підготувати план тренування та скоординувати схему тренувань з урахуванням особливостей учасників. Робити нотатки, хто з учасників і з яким навантаженням працює під час занять. Слідкувати за правильністю техніки та темпу вправ учасників. Використовувати позитивну критику. Слідкувати за самопочуттям учасників, підбадьорювати їх. Створювати доброзичливу психологічну атмосферу під час тренування, щоб на підсвідомому рівні в учасників викликати позитивні емоції, пов’язані з заняттями. Слідкувати за наявністю рідини для пиття і контролювати регулярне її споживання учасниками. Після закінчення занять чи загалом табору інструктор складає акт про наявність/втрату/поломку інвентарю. Акт передається головному інструктору, який обов’язково має слідкувати за відновленням інвентарю.

Обов’язки інструктора з атлетики після занять.  



Бути завжди готовим до вирішення будь-якого питання чи проблеми, що виникли в учасників. Пропонувати допомогу, якщо виникає проблема. Споглядати за тими учасниками, які замикаються на своїх проблемах, для того, щоб забезпечити відвідування всіх занять табору та проведені дозвілля усіма учасниками табору. Допомагати учасникам при прийомі їжі.

Надаючи допомогу, враховувати право учасників на особисте життя. Обов’язки представників групи сервісу під час занять з атлетики:   

допомагати пересідати з візка; підтримувати морально; задля безпеки учасників представники група сервісу мають знаходитися біля тренажерів; 80



при необхідності принести воду, стакани, інвентар, вміти прибинтовувати гантелі.

Кількість годин для проведення занять залежить від попередніх навиків учасників та програми табору. Необхідні матеріали: Перед підготовкою до практичного заняття необхідно передбачити можливість вільного переміщення на спортивному майданчику людей, які користуються інвалідною коляскою Теоретичний матеріал до теми. Практичне заняття слід починати з розповіді про необхідність занять атлетикою і для чого це потрібно. Акцентуючи увагу на позитивних сторонах занять, тренер/ інструктор наголошує на тому, що сила та здоров’я зміцнюється; людина набуває кращих навичок самообслуговування, тримання корпусу, дізнається більше про своє тіло, покращується обмінний процес та самопочуття, зростає впевненість у собі, розширюється коло знайомих, підвищується індивідуальна мобільність. Але слід також зауважити, що можуть бути і негативні наслідки при неправильному тренуванні, виникає ризик отримання травми. Варто підкреслити, що потрібно тренуватися регулярно, але не надмірно, навантаження необхідно збільшувати поступово відпрацьовуючи техніку. Теми для занять: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Для чого потрібна атлетика для людей з травмою хребта. Позитивні і негативні сторони атлетичного тренування. Важливість розминки та стрейчинга. Як реагує організм люди з травмою хребта при тренуванні. Підбір вправ для кожного учасника. Харчування під час тренування. Принципи тренування.

До уваги тренера/ інструктора      

Не можна забувати що відпочинок між навантаженнями на м’язи має бути від 24 до 48 годин. Кожне заняття має починатися з розминки та розігрівання м’язів. Розминка має тривати не менше 15 хвилин. Щоб заняття приносили бажані результати, необхідно проводити їх регулярно. Інтенсивність та навантаження слід підвищувати поступово. Важливо відпрацьовувати техніку виконання при високому темпі та навантаженні. Важлива складова - це відпочинок під час занять. Заняття, які гарантують безпеку, це заняття, що гармонійно розвивають всі групи м’язів.

Вправи для розминки. Ці фізичні вправи також можна використовувати для проведення руханки в домашніх умовах з метою підтримки фізичної форми. 81

           

Зміна положення рук. Одна рука вверх, одна рука вниз. Боксування вперед. Руки вверх, руки по сторонам, руки вниз (кожен раз розгинаючи від плеча). Знизування плечима. Плечі вперед – початкове положення, плечі назад – початкове положення. Руку, зігнуту в лікті, приблизити до протилежного коліна якнайдалі за коліно. Відводити по черзі руки назад: зігнутою в лікті та випрямленою - 10 раз однією рукою, 10 раз іншою. Пряма рука вверх: рух рукою назад і нахил вперед до протилежного коліна, дотягуючись до підлоги 10х10. «Метелик» з високо піднятими руками. По черзі згинати руки в ліктях перед корпусом і розводити руки в сторони Розгинати руки з-за голови 15х15 або 2х10:10.

Збільшення темпу.   

Розгинати руки в ліктях вперед-назад від плеча і вверх-вниз. Повороти кісті, коли руки розведені в сторони, поступово зводячи перед собою і піднімаючи руки вверх. Ножиці з підняттям і опусканням рук.

Заняття для учасників (тетра) на матраці     

 

Лежачи на животі, руки уздовж тіла, відривати голову 10 раз. Лежачи на животі, руки вперед, підняти руки , 8-10 раз. Лежачи на животі, руки по сторонам, підняти руки вверх, 8-10 раз. Лежачи на животі, руки уздовж тіла, підняти руки вверх 8-10 раз. Бажано, щоб учасники самі могли перевертатися з боку на бік, але за необхідності надається допомога інструктора з атлетики або представника з групи сервісу. Лежачи на животі, розмахуючи рівними руками, розкачуючись можна перевернутись Можна триматися за візок.

Від спастики Сісти «по-турецьки», схрестивши ноги. Намагатися при цьому нахилитися вперед. Накритися теплою ковдрою. Ще можна прибрати спастику, провокуючи її деякий час.

Практичне заняття: Плавання Вступ до теми. Це заняття спрямоване на пропаганду активного способу життя, отримання додаткових навиків самообслуговування, навчання плаванню після травми хребта, що сприятиме незалежному способу життя та покращенню індивідуальної мобільності. Необхідне обладнання:      

       

поліетиленові пакети ( сміттєві об'ємом від 100 л); гумові килимки для душу; карімати (2 шт.); гумові шапочки для кожного учасника; окуляри для плавання кожному учаснику; запас засобів індивідуальної гігієни (мішки для прийому сечі 350 мл з короткою трубкою, зовнішні катетери різних розмірів, одноразові катетери); термос з гарячим чаєм (не кава!), шоколад, одноразові стаканчики; дерев'яна або пластикова дошка для пересаджування; надувні манжети; пояс зі шматочків пінопласту або іншого плавучого матеріалу для фіксації на тулубі; пінопластові досточки; калабашки фіксуються в основному між ногами; зажими для носа; пластикові лопатки для кистей.

Функції інструкторів з плавання:         

володіти всіма стилями плавання, демонструвати і пояснювати різні варіанти пересаджування, входу і виходу з води; володіти правильною термінологією і вміти донести інформаціюзрозумілою для учасника мовою; провести інструктаж з техніки безпеки для всіх присутніх на занятті, і стежити за її дотриманням; з вечора перед тренуванням знати склад групи та забезпечити за допомогою інструктора по кімнаті проведення необхідних гігієнічних заходів ( дефекація , катетеризація ); при необхідності організувати супровід учасника до місця тренування; визначити рівень фізичних можливостей кожного учасника і враховувати його в організації тренувального процесу; контролювати весь процес перебування учасників у басейні, починаючи з холу - миття коліс, роздягальня - переодягання, стан здоров'я, прийняття душу і т.д.; провести додатковий інструктаж для учасників щодо гігієни і засобів індивідуальної гігієни; провести заняття для групи сервісу з метою забезпечення безпечного проведення тренування; 83

      

чітко ставити завдання і давати необхідні вказівки учасникам, стажерам і групі сервісу; проконтролювати і забезпечити (замовити організаторам до початку табору) наявність всього необхідного інвентарю на занятті, в тому числі гарячого напою і шоколаду; контролювати тренувальний процес по змісту, часу, активності учасників; раціонально використовувати тренувальний час і простір спортивної споруди; створювати мотивацію до занять плаванням в учасників; вести звітну документацію та навчати цьому стажера, заповнювати оціночні анкети; контролювати роботу стажера. Робити зауваження, виправляти помилки і т.д., виключно без присутності учасників.

Обов’язки представників групи сервісу під час занять з плавання Тренування в басейні вимагає від групи сервісу посиленої уваги, обережності, дотримання правил безпеки. Страхування учасників:                   

при під’їзді учасників до басейну; при користуванні пандусом; при роздяганні; при користуванні душем; при застосування засобів гігієни; при одяганні купальників та плавок; при проведенні розминки; при пересіданні на бортик басейну; при відпрацюванні дихальних вправ; при перевертанні; при вертикалізації; при відпрацюванні елементів стилів плавання; при виході з басейну; при розтяжці; при переміщенні до душу; при прийнятті душу; при одяганні; при переїзді до іншої дисципліни; контролювати час в роздягальні, душі, басейні.

Теоретичний матеріал до теми. Мета дисципліни «плавання» на таборі активної реабілітації: не зробити з учасника спортсмена - плавця, а навчити самостійно відвідувати басейн або звести сторонню допомогу до мінімуму. Заняття з плавання на ТАР займає особливе місце в ряду традиційних дисциплін. Протягом дня доводиться бути в колясці довгий час, виконувати активні рухи. Плавання єдина дисципліна, де коляску можна залишити 84

за бортиком басейну і вільно рухатися у воді. Година-півтори без коляски прекрасна профілактика пролежнів. Вода робить природний масаж всієї поверхні тіла, покращує кровообіг, очищає пори шкіри, сприяє покращенню обміну речовин. Шкіра - найбільша частина видільної системи людини. В результаті плавання поліпшується робота всієї видільної системи, швидше йдуть обмінні процеси. Нирки активізують свою роботу, інтенсивно перекачують рідину і поліпшується (і стимулюється) сечовипускання. Плавання покращує роботу травної та сечовивідної систем, тому перед тренуванням обов'язковим є відвідування туалету (для випорожнення прямої кишки і сечового міхура). Заняття з плавання усувають порушення постави, гармонійно розвивають майже всі групи м'язів - особливо плечового поясу, рук, грудей, живота, спини і ніг. У воді легко прийняти вертикальне положення. Для цього на суші необхідна допомога додаткового персоналу, значні зусилля або ж спеціальне обладнання та пристосування. У воді легше зробити деякі рухи, які виконати на суші важко або навіть неможливо. Вертикалізація корисна для роботи внутрішніх органів, роботи кровоносної системи, кісткової системи. Ефект «невагомості» виникає у воді, звільняє міжхребетні диски від постійного здавлювання їх хребцями. У розслабленому стані в дисках краще проходять обмінні процеси, живлення і відновлення, що особливо важливо при травмі хребта. Плавання - це найбільш ефективний вид загартовування. Долаючи опір води, людина одночасно тренує силу, витривалість, дихання. Це комплексне тренування, яке зміцнює нервову систему, покращує сон, апетит, формує м'язовий корсет, виробляє поставу, збільшує гнучкість і знижує спастику. Плавання приносить сильне емоційне задоволення: нарівні зі здоровими людьми, без коляски, активний відпочинок з друзями і близькими на природних водоймах. Отримавши навички самостійного відвідування басейну на таборі активної реабілітації, людина зможе урізноманітнити своє життя, продовживши заняття плаванням після закінчення ТАР. Тренувальний план ДЕНЬ 1 1. Збір групи на місці проведення занять. 2. Перевірка складу групи. 3. Теоретична частина заняття: розповідь про плавання, як вид спорту для спинальників, розповідь про техніку безпеки поведінки на воді, розповідь про необхідність розминки, правила заходу і виходу в природних і штучних водоймах. 4. Розминка. 5. Демонстрація інструктором: - способів входу у воду; - дихання у воді; - утримання горизонтального положення на воді; 85

- перевертання обличчям вниз і назад; - вертикалізація; - повороти навколо вертикальної осі; - демонстрація стилю плавання на спині; - способів виходу з води. 6. Тренування: відпрацювання з учасниками входу у воду, виконання вищевказаних вправ групою, вихід з води, (учасники, які не входять у воду, займаються на суші), вживання гарячого чаю. 7. Розтяжка. 8. Занесення результатів тренування в анкети учасників. Подяка учасникам за активну роботу, підведення підсумків. ДЕНЬ 2 1. 2. 3. 4.

5. 6. 7. 8.

Збір групи на місці проведення занять. Перевірка складу групи. Розминка. Тренування. Повторення пройденого матеріалу: правильне дихання у воді, плавання на спині, відпрацювання утримання вертикального положення у воді, повороти навколо своєї осі в вертикальному положенні, перехід з положення стоячи до плавання на животі, теорія плавання стилем брас, плавання стилем брас, стиль кроль, стиль батерфляй. Вихід з води. Прийом гарячого чаю. Розтяжка. Занесення результатів тренування в анкети учасників.

ДЕНЬ З 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11.

Збір групи на місці проведення занять. Перевірка складу групи. Розминка. Повторення пройденого матеріалу. Відпрацювання елементів за бажанням. Відпрацювання стилів плавання. Змагання з плавання на спині. Гра з м’ячем. Вживання гарячого чаю. Розтяжка. Підведення підсумків і заповнення анкет.

Заняття з плавання можуть проходити за аналогічною схемою. Кількість годин визначається в залежності від терміну (кількість днів) проведення всього табору та програм. Потрібно пам’ятати, для того, щоб заняття з плавання дали результат, має бути не менше чотирьох занять для кожної групи.

Розминка і розтяжка на дисципліні «плавання». Вправи починають зверху вниз: шия, плечові суглоби, ліктьові суглоби, кисті, корпус. Виконуються обертання у всіх площинах суглобів в повній амплітуді, махові рухи, нахили, повороти. Темп виконання середній і швидкий, щоб розігріти м'язи. Розминка складається з 1-2х вправ на кожен сегмент по 4-8 повторення, тривалість - 5-7 хв. Розтяжка проводиться наприкінці кожного тренування, для того щоб зняти м'язову напругу, поліпшити кровообіг в м'язах, що забезпечить виведення молочної кислоти. Вправи виконуються в повній амплітуді із затримкою в крайній точці відведення або нахилу на 10-15 секунд. Темп виконання повільний, без різких рухів. Вправи для розминки: 1. Вихідне положення - сидячи рівно, тримаючись руками за колеса коляски (можна опустити руки вздовж тулуба). 2. Повороти голови до правого - лівого плеча підборіддям. Вправа виконується з фіксацією в кінцевому положенні, повільно, до 20 повторень в кожну сторону. 3. Нахили голови підборіддям до грудей, потім в протилежному напрямі потилицею до спини. Вправа виконується з фіксацією в кінцевому положенні, повільно, до 20 повторів в кожну сторону. 4. Нахили голови в бік, у напрямку вухо - плече, потім у зворотний бік. Вправа виконується з фіксацією в кінцевому положенні, повільно, до 20 повторень у кожному напрямку. 5. Вихідне положення - сидячи рівно, руки розведені в сторони, долоні розгорнуті в горизонтальній площині. Імітація погладжування горизонтальної поверхні. Рухи виконуються з максимальною амплітудою, повільно, до 20 повторень 6. Вихідне положення - сидячи рівно, руки розведені в сторони, долоні розгорнуті у вертикальній площині. Імітація погладжування вертикальної поверхні. Рухи виконуються з максимальною амплітудою, повільно, до 20 повторень. 7. Вихідне положення - сидячи рівно, руки випрямлені перед собою. Згинання - розгинання пальців, до 20 повторень. 8. Вихідне положення - сидячи рівно, руки випрямлені перед собою. Згинання - розгинання кистей, до 20 повторень. 9. Вихідне положення - сидячи рівно, кисті стулити в замок, лікті звести разом. Обертання замків: 4 рази вперед, 4 рази назад, до 20 повторень у кожному напрямку. 10. Вихідне положення - сидячи рівно, руки розведені в сторони, долоні стиснуті в кулаки. Обертання кулаків: 4 рази вперед, 4 рази назад, до 20 повторень у кожному напрямку. 11. Вихідне положення сидячи рівно, руки розведені в сторони, долоні стиснуті в кулаки. Обертання передпліч в ліктьових суглобах: 4 рази назовні, 4 рази всередину, до 24 повторень у кожному напрямку. 87

12. Вихідне положення - сидячи рівно, руки вздовж тулуба. Поперемінне згинання - розгинання ліктів, до 24 повторень. 13. Вихідне положення - сидячи рівно, руки розведені в сторони, долоні притиснуті до плечей. Виконувати кругові рухи ліктями навколо плечей зі зміною напрямку по 4 рази вперед і назад, до 16 повторень. 14. Вихідне положення - сидячи рівно, руки вздовж тулуба. Підйом плечей вгору, до 20 повторень. 15. Вихідне положення - сидячи рівно, руки вздовж тулуба. Рух плечей вперед - назад, до 20 повторень у кожному напрямку. 16. Вихідне положення - сидячи рівно, руки вздовж тулуба. Кругові рухи плечей вперед - назад: 4 рази вперед, 4 рази назад, до 24 повторень у кожному напрямку. 17. Вихідне положення - сидячи рівно, руки вздовж тулуба. Кругові рухи правим - лівим плечем вперед - назад: 4 рази вперед, 4 рази назад, до 24 повторень у кожному напрямку. 18. Вихідне положення сидячи рівно, одна рука піднята, друга опущена вниз. Зміна положень рук ривками, по 16 повторень. 19. Вихідне положення - сидячи рівно, руки в сторони. Виконувати кругові рухи рук вперед - назад: 4 рази вперед, 4 рази назад, до 24 повторень у кожному напрямку. Можна виконувати вправу по одній руці, чергуючи, так і обома одночасно. 20. Вихідне положення сидячи рівно, руки в сторони. Виконувати кругові рухи рук вперед - назад від малого кола до більшого: 4 рази вперед , 4 рази назад , до 24 повторень у кожному напрямку. Можна виконувати вправу як чергуючи руки, так і обома одночасно. 21. Вихідне положення - сидячи рівно, руки на колесах коляски. Нахилу тулуба в сторони. Кому виконувати цю вправу важко, можна допомагати собі руками, 10 повторень. 22. Вихідне положення сидячи рівно, руки опущені вниз. Нахили вперед і одночасне відведення рук назад. Якщо виконувати вправу важко, можна допомагати собі руками, 10 повторень. 23. Тримаючись лівою рукою за раму коляски, праву руку підняти вгору і відвести назад, потягнутися всім тілом. Утримуючи руку випрямленою, нахилятися вперед з одночасним розворотом корпусу до лівої ноги і дотягнутися рукою до землі. Виконувати поперемінні нахили зі зміною положення рук 16 разів. 24. Лівою рукою взятися за спинку коляски, правою за обруч колеса коляски. Розгорнути корпус вліво, допомагаючи собі руками, і в протилежному напрямку. Повторити вправу по 8 разів в кожному напрямку. 25. Обпертися руками в підлокітники коляски або колеса, піднімати корпусу до випрямлення рук в ліктьовому суглобі. 26. Близько 5 хвилин їзди на візку в «рваному» темпі (з прискоренням і уповільненням). При відведенні рук назад, максимально зводити лопатки. 27. Відновити дихання. Підйом рук вгору на вдиху і повільно опускати руки на видиху.

Розтяжка «Стретчінг» - цей фітнес-термін утворився від американського «stretching» і по суті своїй це одне і те ж, що і розтяжка. Під час фізичної активності м'язи посилено забезпечуються кров'ю; несподіване припинення цієї активності не дозволяє організму рівномірно перерозподілити кров від м'язів до тіла, що дуже шкідливо - збільшується навантаження на серце. Уявіть несподіване гальмування автомобіля при швидкості 70 км/ч. Для організму різко закінчене силове тренування - це те ж саме. Кожне силове тренування повинна завершуватися розтяжкою - кількома вправами, які «остуджують» тіло, переводять його з робочого режиму в спокійний. Розтяжка займає 5-10 хвилин. Розтяжкою називають статичні навантаження з використанням ваги тіла, які поліпшують кровопостачання м'язів. Ці вправи допоможуть відвести токсини з м'язів і прискорити процес відновлення. Вправи. Грудні м'язи: намагайтеся розвести прямі руки якомога ближче одну до одної за спиною. Трапецієподібні м'язи: щбережно потягніть голову, поки не відчуєте напругу в м'язі плеча. Трицепс: одну руку покладіть на лопатку, іншу на лікоть першої; обережно потягніть до себе. Біцепс: розведіть прямі руки в сторони, великий палець дивиться вниз; розвертайте долоні так, щоб він дивився назад. Поради з виконання: Уникати рухів ривками. А тим більше болю. Розігрівайтеся! Ніколи не розтягуйтеся до силового тренування. Якою б інтенсивною не була ваша розминка, для глибинного «прогріву» зв'язок її недостатньо. «Холодні» зв'язки завжди жорсткі і нееластичні. Розтягувати такі зв'язки - йти прямо до травми. Уявіть собі іриску : якщо ви тільки що вийняли її з холодильника, то при спробі зігнути або розтягнути її вона зламається. Але зігрійте її, і іриска стане схожою на пластилін. Від великого до малого. Найбільш уразливі - малі м'язи. Ось тому спочатку треба розтягувати великі групи м'язів - грудей, спини. Це заодно збільшить приплив крові і до малих м'язів. Не економте час. Затримуватися в максимально « розтягнутій» позі необхідно як мінімум 10 секунд. Інакше розтяжка не має сенсу. Не затримуйте дихання! Навпаки, дихайте глибоко. Глибоке дихання сприяє м'язовому розслабленню, а це допомагає розтяжці. Без болю, будь ласка! Розтяжка не повинна бути болючою. Певний дискомфорт ви, звичайно, повинні відчувати, але біль - ознака того, що ви переборщили. Ще крок, і може трапиться травма.

Практичне заняття: Стрільба з лука Вступ до теми. Стрільба з лука є одним зважливих тренувань під час проведення таборів незалежного життя. В даному розділі викладені основні аспекти організації та проведення практичних занять з цієї дисципліни. Стрільба з лука є малотравматичним і дуже цікавим видом спорту, який має як розвиваючий, так і виховний вплив на спортсмена. Виховний вплив полягає в тому, що крім фізичної сили, витривалості та стабільної техніки, для досягнення хороших результатів у цьому спорті потрібне абсолютне володіння собою, впевненість і спокій, тому що одним з основних факторів для гарного результату є правильний моральний настрій. На змаганнях, коли на кону стоїть виконання якогось розряду або отримання призового місця, спортсмен відчуває деяку нервову напругу і якщо в цей час хтось, крім тренера скаже йому про те що він робить якусь технічну помилку, спортсмен може почати про це серйозно турбуватися, що в подальшому може частково «поламати» техніку пострілу і результат. Щоб уникнути таких казусів, потрібно з самого початку вчитися протидіяти зовнішнім подразникам, тим самим нормалізуючи і покращуючи діяльність нервової системи і виховуючи в собі такі позитивні якості, як спокій, стриманість, врівноваженість. В активній реабілітації навички стрільби з лука дуже важливі, адже стрільба також вчить правильній посадці в колясці, струнко і рівно тримати спину (баланс тулуба). Кількість годин для проведення занять залежить від програми всього табору. Мінімальним можна вважати 4,5 години навчання, тобто 3 тренувальні цикли по 1,5 години кожен. Оптимальна чисельність навчальної групи складає 3–4 особи. Має бути один інструктор і один помічник інструктора. Кількість волонтерів групи сервісу: дві особи. Необхідне обладнання Лук. Основним і тому незамінним елементом вашого інвентарю є лук. Інструктори «ГАР» використовують розбірний класичний лук, який складається з рукоятки, плечей і тятиви. Плечі прикручуємо до рукоятки; постукуємо по місцю кріплення, щоб перевірити чи плечі добре ввійшли в паз і за потреби ще підкручуємо. Потім ми натягуємо тятиву: для цього потрібно 2 людини, кріпимо один кінець тятиви, потім хтось один згинає плечі лука так, щоб дати змогу іншому закріпити другий кінець тятиви. Для найкращої організації занять кількість луків і кількість учасників в групі мала б співпадати, проте при раціональній організації тренування достатньо одного лука для трьох учасників. Тятива. Для збільшення терміну служби вашої тятиви її можна натирати спеціальним воском. Перед кожною стрільбою оглядайте тятиву на предмет потертості або порваних ниток. Пошкоджену тятиву необхідно відразу ж замінити. На тятиві є гніздо, в яке вставляють стрілу, при правильному положенні гніздо має 90

буде трішки вище середини лука, коли ми натягнемо стрілу треба обов’язково перевірити положення гнізда. Стріли. Мінімальна кількість - 10 стріл для проведення одного табору. Стріли складаються з наконечника, основи (трубки), пір’я, хвостовика. Кладемо стрілу на полочку, а хвіст стріли вставляємо в гніздо, при цьому має виникнути характерний «клацаючий» звук - це означатиме, що стріла вставлена правильно. Стріли бувають: Карбонові – міцні, але мінусом є їх мала вага. Алюмінієві – менш міцні, але дешевші від карбонових. Дерев’яні – найдешевші, але більше вимогливі в обробці. Хвостовик. Задня частина стріли з вирізом під тятиву, призначена лише для надійного утримання стріли на місці в момент натягу лука і вивільнення тятиви. Якщо хвостовик занадто малий, то виліт стріли буде утруднений, що, звичайно ж, вплине на її політ. Не забуваємо і про пір’я. Перевіряємо його: як воно закріплене, чи не потрібен ремонт. Якість стріли, поведінка її під час польоту, кучність попадання багато в чому залежать від пір’я. Крага, в різних її проявах має багаторічну історію. Вона захищає передпліччя і зап’ястя від удару тятивою. Багато лучників воліють не одягати крагу, оскільки вважають її лише непотрібною перешкодою при стрільбі. Але це відбувається лише до тих пір, поки вони не зароблять собі великий бордовий синець на передпліччі від випадкового зісковзування тятиви. Краги виготовляються з найрізноманітніших матеріалів, таких як нейлон або еластична тканина на липучці, в той же час більш традиційні варіанти, виконані з шкіри. Лучна рукавичка або напальчник призначені для захисту руки стрільця і, володіючи гладкою поверхнею, помітно полегшують зісковзування тятиви з пальців. Нагрудник. Використовується для захисту грудей лучника, особливо жінок, від випадкових ударів тятивою, а також запобігає її можливому заплутуванню в занадто широкому одязі стріляючого. Правильно закріплений нагрудник надійно закриває і утримує все, що може випадково стати на шляху у тятиви при випуску. Лучний тренажер, розроблений одним терапевтом, який сам займається лучною стрільбою. Це особливий стимулятор натягу, і, в першу чергу, він допомагає відпрацьовувати з учасниками техніку виконання пострілу. Крім того, це відмінний спосіб розігрітися безпосередньо перед самою стрільбою. Тренажер діє за рахунок гумового джгута та оснащений рукояткою.

Матеріали для обов’язкового вивчення 1. Медицинский портал о здоровье EUROLAB: http://www.eurolab. ua/restorative-medicine/3354/3355/ 2. Брайн Дж. Сорреллс. Стрельба из лука для начинающих 3. http://www.paralimpics.ru/ 1. Теоретичний матеріал до теми/ підтеми. Робота з організації занять «Стрільба з лука» починається задовго до офіційного початку проведення табору. Коли організатор табору повідомить про терміни його проведення, інструктор з дисципліни повинен починати власну підготовку до проведення занять стрільби з лука. По-перше, розпитати в організатора про місце проведення табору та площадку, де буде проходити дана дисципліна. По-друге, дізнатись де знаходиться інвентар, його кількість, якщо потрібно повідомити організатора про необхідність в новому або додатковому обладнанні. По-третє, з’ясувати чи обрано стажер, інструктора з проведення дисципліни та взяти його координати. Наступним є підготовка попереднього плану занять та відновлення ваших знань в проведенні та організації дисципліни. Зрозуміло, що ми всі протягом року займаємось іншими важливими справами, тому потрібно переглянути всі свої записи, прочитати дані рекомендації, а також уточнити незрозумілі моменти з колегами. Всі інструктори, стажери, волонтери та організатори приїжджають у табір за 1-2 дні до приїзду учасників. Цей час дається для того, щоб інструктор з дисципліни мав можливість на місці перевірити весь наявний інвентар: луки, стріли, захисні елементи та за необхідності та можливості провести ремонт певних частин інвентарю. За день до приїзду учасників складаємо луки, окрім одного, який буде вашим наглядним прикладом під час 1-го заняття. Перевірка місця проведення дисципліни. На площадці не повинно бути ніяких зайвих предметів, таких як, наприклад, каміння. Майданчик має бути огороджений від сторонніх людей. Необхідно перевірити щити, які виставляються в найбільш зручному місці, враховується положення сонця, розміри площадки, та наявність накриття від сонця. Щити виставляються так, щоб сонце не світило в очі, і учасники були під накриттям. Інструктору з дисципліни потрібно підійти до керівника групи сервісу та попередити його про те, що необхідна буде допомога 2-х осіб для встановлення щитів.

Якщо щитів немає, їх можна зробити самотужки, використовуючи паперові коробки, вкладаючи одну коробку в іншу. По закінченню табору інструктор з дисципліни складає список всього інвентарю, переглядає, що пошкоджено і що потрібно оновити, та надає список організаторам. Після приїзду учасників, інструктор показує їм місце розташування площадки; пояснює, що одяг має бути закритим, що потрібно брати на заняття головні убори; бути пунктуальними, та розраховувати так свій час, щоб вчасно бути на дисципліні. Інструктор з дисципліни маєте знати склад групи, з якою буде проводити заняття. В перші дні на зборах персоналу табору буде надана інформація про рівень ураження кожного з учасників. Отримавши її, інструктор матимете уявлення про можливості кожного учасників. З огляду на це, інструктор визначається скільки волонтерів буде необхідно. Зрозуміло, якщо в групі є більше ніж один учасник з шийною травмою, то буде потрібна допомога волонтера. Про це обов’язково необхідно повідомити керівника групи сервісу. До уваги! Необхідно обов’язково провести інструктаж для учасників та волонтерів з техніки безпеки. План занять з дисципліни «Стрільба з луку» ПЕРШЕ ТРЕНУВАННЯ 1. Перевірка кількості учасників та їх самопочуття. 2. Історія стрільби з лука. Будова лука. Знайомство з реманентом (інвентарем). 3. Відпрацювання положення стрілка. 4. Техніка стрільби та безпека. 5. Розминка. 6. Відпрацювання з лучним тренажером. 7. Практична стрільба. 8. Стретчінг (розтягнення м’язів). 9. Підведення підсумків тренування. ДРУГЕ ТРЕНУВАННЯ 1. Перевірка кількості учасників та їх самопочуття. 2. Розминка. 3. Відпрацювання техніки стрільби на лучному тренажері та корекція помилок. 4. Практична стрільба. 5. Стретчінг (розтягнення м’язів). 6. Розповідь про проведення паралімпійських змагань із стрільби з лука. 7. Підведення підсумків тренування. 93

ТРЕТЄ ТРЕНУВАННЯ 1. Перевірка кількості учасників та їх самопочуття. 2. Розминка. 3. Відпрацювання техніки стрільби на лучному тренажері та корекція помилок. 4. Практична стрільба. 5. Проведення міні турніру серед учасників табору та бажаючих волонтерів групи сервісу. 6. Стретчінг (розтягнення м’язів). 7. Підведення підсумків тренування. Техніка стрільби Техніка стрільби з лука - це комплекс рухів і певних положень частин тіла людини, необхідних для виконання пострілу, що забезпечує максимальну ймовірність (надійність) попадання в ціль. Вона включає в себе: підготовку; прицілювання; обробку пострілу (техніку його виконання); управління диханням; підготовку до наступного пострілу. Для освоєння правильної техніки стрільби вам треба стежити за основними елементами, які ви маєте відпрацювати з учасниками. Стійка. Як ви стоїте по відношенню до мішені - має дуже велике значення, оскільки для того, щоб повністю використовувати м'язовий потенціал верхньої частини тіла, ви повинні прийняти правильну стійку. Почніть з того, що розверніть корпус під кутом 45° до мішені. Положення під час стрільби: 1. Паралельно до мішені. 2. Права сторона подана назад. 3. Ліва сторона подана уперед. Корпус повернутий паралельно до мішені, щоб встановити плечі на лінію у напрямку до мішені, що створить трохи напруженості нижче грудної клітки для більшої стабільності. При підйомі лука ліве плече має бути встановлено в максимально низьке положення. Це найбільш раціональне положення, тому що максимально ефективно використовується структура кісток і м'язів. Направляючи лук до мішені при підйомі, буде гарантовано повне витягування плечового суглоба і одночасно зміцнення триголового м'язу лівої руки, дозволяючи лівій руці бути більш розслабленою. Стрілок стає паралельно до щита, бажано тримати рівну спину, не завалюватись в сторони, що заважатиме стрільбі. Ліва рука має бути трішки зігнутою в лікті, але при цьому ми ніби впираємось рукою в лук. 94

Хват. Слідкуйте, щоб стрілок не стискав лук, це може призвести до викривлення траєкторії польоту стріли вправо або вліво і, відповідно, призведе до промаху. Лук необхідно тримати так, щоб площина «полки» збігалася з лінією кісток передпліччя і зап'ястя. Такий тип хвата дозволяє найкращим чином утримувати лук і рівномірно розподіляє тиск на суглоби. Якщо потрібно витягнути стрілу з тятиви, учаснику достатньо легенько натиснути на хвіст стріли, щоб звільнити її з гнізда. Захват. Захват тятиви виконується суглобами перших (нігтьових) фаланг трьох пальців правої руки, що беруть участь в натягу лука. Дуже важливо, щоб суглоби фаланг розташовувалися на одній прямій, таким чином тиск пальців на тятиву і, відповідно, на хвостовик стріли буде рівномірним. Подібне «крючкове» захоплення тятиви вимагає менше зусиль для утримання лука в натягнутому положенні і дозволяє краще вивільняти тятиву при запуску стріли, що позитивно позначається на її польоті. Крім того, це дає можливість трохи перепочити м'язам долоні і передпліччя, примушуючи працювати м'язи плеча і спини. Правильна техніка стрільби допомагає розподілити тиск на м'язи; основну роботу по натягненню і утриманню тятиви здійснює м'яз плечового поясу, а не долоні і передпліччя. Якщо в учасника виникають проблеми з плавним вивільненням тятиви при захопленні її передніми фалангами пальців, переконайтеся, що на напальчнику або рукавичці не утворилися заломи в місці контакту з тятивою. Цільове захоплення - один палець зверху і два під хвостовиком, притискаючи до куточка губ кінчик середнього пальця. У всіх людей різний розмір і форма голови, а також довжина пальців, тому потрібно дати учаснику змогу вибрати для себе найзручніший варіант захвату. Однак дуже важливо, щоб положення кисті було однаковим при кожному пострілі. Постійна прикладка кисті призведе до постійної точності при вивільненні тятиви. Натягнувши і зафіксувавши лук, переконайтеся, що передпліччя руки учасника, що натягує тятиву, знаходиться на одній лінії зі стрілою, а відведений лікоть знаходиться на одному рівні з рукою, що утримує рукоятку лука. Положення голови таке ж важливе, як і правильний натяг тятиви. Якщо в учасника раптом почнеться тремтіння і ви побачите, що йому важко утримувати лук рівно, зупиніть його, нехай він опустить його і перепочине. Поняття «Напоготові». «Напоготові» визначається положенням тулуба, рук і голови по відношенню до напрямку стрільби. Воно повинне бути природнім і не змінюватися від пострілу до пострілу, від серії до серії. Існує три фази стрільби. Лук стоїть на землі, ми пробуємо натяжку тятиви. 1 фаза – підняли лук 2 фаза - натягнули тятиву до підборіддя та зафіксували. 95

3 фаза – вистріл. До пострілу можна зупинитись в будь-який момент. Спочатку ми використовуємо лучний тренажер, про який ми розповідали раніше. Він допомагає відпрацювати правильно техніку, та завчасне виправити помилки учасника, що дозволить уникнути травм. Коли ви бачите, що 2-і людини вже зрозуміли техніку, їх вже можна ставити на рубіж. Робота з учасниками на рубежі Коли ви вже поставили учасника на рубіж для стрільби, важливо пояснити команди, які ви будете давати йому для корекції стрільби. Найважливіша команда «Стоп», ви не повинні путатись з командами. Якщо ви вже сказали «Стоп», то не вживайте інший слів, це може заплутати учасника і він не зреагує на команду, не зупинитись вчасно і може отримати травму. Пояснити, що почувши команду не треба відпускати тятиву, а повільно повернути її в початкове положення та опустити лук. Далі ви пояснюєте помилку учасника, корегуєте його. Команда «Вогонь» тут ви вже вирішуєте чи давати цю команду, чи дати учаснику самому можливість стріляти, коли він готовий. Команди «Вище», «Нижче» потрібні для того, щоб скоординувати політ стріли. Так як ми не користуємось прицілами, то учасник не бачить куди приблизно полетить стріла. Тому ми використовуємо ці команди для коректування прицілу. Також ця команда вбереже вас від втрати стріли. Команда «Не стріляти» використовується перед тим, як волонтери групи сервісу будуть витягати стріли з мішені. Зазвичай учасник втомлюється після двох серій стрільби (близько 10 пострілів). Втома проявляється у вигляді більшої кількості помилок, руки тремтять, техніка не дотримується, тятиву вже не дотягують. Тому краще такого учасника зупинити і дати йому відпочити. Рекомендації інструктору Важливо пильно стежити за самопочуттям учасників під час занять:щоб вони були в тіні; вчасно вживали воду. Тобто, крім інвентарю по дисципліні, ви також маєте вкласти у ваш наплічник кілька пляшок з водою, оприскувач, стаканчики для води, аптечку. Якщо погода дощова, стрільба не відбувається (бажано уникати попадання води на луки). Перед початком табору ви маєте розробити свій план занять. 96

До Уваги! Під час занять ви несете повну відповідальність за кожного учасника. Ви маєте бути активними та слідкувати за правильним виконанням техніки стрільби. Інструктор повинен:      

знати кількість учасників групи та відповідального по кімнаті; планувати та доповнювати відповідно до особливостей учасників план заняття та проводити інструктаж волонтерів згідно потреб учасників; не з’ясовувати суперечки між інструкторами та волонтерами в присутності учасників; ділитись досвідом, показувати свій приклад, висувати розумні вимоги і вимагати їх виконання; слідкувати за тим, щоб ніхто не відокремлювався від групи; теми, які мають бути обов’язково освітлені, це: історія стрільби з лука, техніка стрільби, стрільба з лука в Активній реабілітації. Техніка безпеки

            

Перед кожним тренуванням оглядати місце стрільби і звільняти від зайвих предметів. Зсунути щити, щоб уникнути пошкодження стріл. Слідкувати за формою одягу учасників і тим, що б нічого не заважало стрільбі. Слідкувати за правильною посадкою і осанкою. Учасники, що не беруть участь у стрільбі, мають знаходитися за лінією стрільби. Слідкувати за довжиною стріли. Слідкувати за правильно поставленою лівою рукою, щоб уникнути травм. Забороняється жувати гумку, розмовляти під час стрільби. Учасник зупиняється і припиняє стрільбу коли: - стріла падає з «полки»; - стріла випадає з тятиви. Правильно витягувати стріли. Коли потрібно витягнути стріли зі щита, дати команду «не стріляти» і тільки тоді, коли всі опустять луки, можна йти до щитів. Слідкувати за регулярними вживанням води учасниками заняття. Стежити за самопочуттям учасників. Коротко про волонтерів групи сервісу

Перед початком заняття проговорити всі аспекти допомоги з волонтером групи сервісу:  Як він може допомогти інструктору?  Якою має бути допомога учасникам? 97

Допомоги одного волонтера зазвичай достатньо (дивлячись, який за кількістю склад групи). Перед початком занять інструктор уточнює у керівника групи сервісу, хто буде на заняттях, і з його допомогою доставляє необхідний інвентар на місце проведення дисципліни. Волонтери допомагатимуть учасникам – особам з тетраплегією або параплегією - фіксуючи спину або плечі при стрільбі.

ДОДАТКИ ДО РОЗДІЛУ II

Анкета обстеження місця для проведення ТАР Анкета кандидата на участь у таборі активної реабілітації Програма табору Табель самообслуговування Декларація незалежності людини з інвалідністю

АНКЕТА ОБСТЕЖЕННЯ МІСЦЯ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ТАБОРІВ АР Адреса Телефон Директор Контактна особа Відстань від офісу організації або км____________хв.__________ населеного пункту Наявність wi-fi покриття, місце локації Повна назва закладу, форма власності, або підпорядкування ВХІД Примітки  кількість сходинок при вході  поручні  пандус  ширина дверей ____________ см  висота порогу ____________ см  можливість самостійно  легко зробити це відчинити/зачинити двері людині в самостійно кріслі колісному  щоб зробити це самостійно, необхідно прикласти значних зусиль  потрібна допомога іншої особи  достатньо місця, щоб розвернутися у візку  неможливо розвернутися у візку ЖИТЛОВІ КІМНАТИ  кількість ліжок у кімнаті  можливість вільно пересуватися кільком особам на колясках  ширина дверей в кімнату ____________ см  можливість мати власний ключ  зручності  ванна  душ  туалет  ширина дверей  площа  можливість самостійно користуватись КОМПАКТНІСТЬ РОЗСЕЛЕННЯ  на одному поверсі  на різних поверхах, наявність ліфта 100

Наявність кімнати для офісу (електричні розетки, замок) Кімната для зборів інструкторів та групи сервісу



звукоізольваність чи віддаленість від житлових кімнат  достатність простору  замок

Їдальня  місцезнаходження, кількість місць  чи архітектурно доступна ЗАЛ ДЛЯ АТЛЕТИЧНОГО ТРЕНУВАННЯ  поверх  ширина дверей  скільки часу потрібно, щоб заїхати на тренування  скільки осіб може вмістити під час тренування  чи є спорт. інвентар і який  наявність поруч доступної туалетної кабіни МАЙДАНЧИК ДЛЯ ТЕХНІКИ ЇЗДИ  на вулиці  чи далеко від житлової будівлі  чи є накриття від сонця, дощу  архітектурна доступність  наявність альтернативного приміщення для проведення тренування на випадок дощу  наявність поруч доступної туалетної кабіни ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З НАСТІЛЬНОГО ТЕНІСУ  наявність тенісних столів та іншого інвентарю  чи далеко від місця проживання  архітектурна доступність  наявність поруч доступного туалету    

МІСЦЕ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ТРЕНУВАНЬ ЗІ СТРІЛЬБИ З ЛУКУ віддаленість майданчика від місця проживання, скільки часу потрібно, щоб дістатися до майданчика архітектурна доступність наявність накриття на випадок дощу наявність поруч доступного туалету

ТУАЛЕТНІ КІМНАТИ ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ  ширина дверей  площа для маневрування в кріслі колісному 101

   

пристосованість (поручні, кріселка) можливість усамітнення (защіпки) постійно відкритий може бути постійно відкритий під час табору  кількість туалетів на поверсі ВАННІ КІМНАТИ ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ  ширина дверей  площа для маневрування в кріслі колісному  пристосованість (поручні, кріселка)  можливість усамітнення (защіпки)  постійно відкритий  може бути постійно відкритий під час табору КІМНАТА ДЛЯ ЛЕКЦІЙ  електричні розетки  крісла для групи сервісу  кількість місць Перешкоди, спричинені правилами внутрішнього розпорядку (наприклад відбій о 21.00 і т. ін) Подача води (зокрема гарячої)  чи можна змінити графік Вартість одноденного перебування однієї особи (проживання, харчування) Додатково фото  передній план  вхід  кімната  туалети  тренувальний зал  майданчик для техніки їзди  лекційна кімната  ванни  їдальня Комунікації можливість користуватись телефоном, факсом, ел. поштою

Проводив обстеження ____________________________ Дата____________________

102

Анкета кандидата на участь у таборі активної реабілітації26 Анкета розглядається тільки у випадку якщо є відповіді на всі запитання! Прохання заповнювати анкету друкованими літерами та українською мовою! 1.

Прізвище, ім’я, побатькові___________________________________________________________ ____________________________________________________________________

Діагноз (рівень ушкодження)________________________________________________ ____________________________________________________________________

Чи маєте індивідуальну програму реабілітації?_________________________ -дата заповнення індивідуальної програми реабілітації _____________________________________ -чи маєте відмітку у пункті «6 – фізкультурно-спортивна реабілітація», яка дозволяє проходження оздоровчих та

реабілітаційних таборів та фізкультурно-оздоровчої реабілітації інваліда___________________________

Телефони: дом (___)__________ Мобільний ____________ Е-mail __________

Чи маєте візок активного типу?(зазначте модель)____________________________

Адреса (індекс та повна адреса) _________________________________________________ ____________________________________________________________________

Серія та номер довідки МСЕК ________________________________________

З якого року травма/захворювання? ___________________________________

Дата народження (число, місяць, рік)_________________________________________

10.

Ваш зріст __________ Вага ____________

11.

Освіта (спеціальність) _______________________________________________

12.

Ваш сімейний стан __________________________________________________

13.

Чи є доступ до туалету у Вас вдома? ___________________________________

14.

Чи використовуєте унітаз?____________________________________________

15.

Чи є архітектурні перешкоди для виходу з помешкання на вулицю? ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________

Анкета підготовлена за методикою організації Rekryteringsgruppen (Швеція)

103

16.

Чи маєте пролежні або інші рани? (локалізація)_____________________________ ____________________________________________________________________

17.

Чи маєте контрактури? (вказати де)_______________________________________

18.

Чи є супутні захворювання? Які? (гіпертонія, гіпотонія, діабет, серцево-судинні захв., алергія, бронхіальна астма, запалення сечового міхура чи нирок, напади епілепсії, інше)_______________________ ____________________________________________________________________

19.

Чи є протипоказання до фізичних навантажень? ________________________

20.

Якими засобами особистої гігієни Ви користуєтесь? (урідом, памперс, катетер, інше)_________________________________________________________________ ___

21.

Чи були раніше учасником табору активної реабілітації? Якщо так, то де і коли? ______________________________________________________________

22.

Чи проходили раніше реабілітацію? Санаторій__________________ Спортивний табір_____________________ Оздоровчий табір____________

23.

Реабілітаційний центр (м.Євпаторія)_________

Чи необхідна Вам допомога в наступних випадках: ТАК ЧАСТКОВО При чищенні зубів При прийнятті їжі При одяганні: верхньої частини тіла нижньої частини тіла взуття При митті: верхньої частини тіла нижньої частини тіла При перевертанні на боки та живіт При переміщенні із положення лежачи в положення сидячи При переміщенні з ліжка у коляску і навпаки При сечовипусканні При дефекації

НІ

24.

Крім того потребуєте сторонньої допомоги при _________________________ ____________________________________________________________________

25.

Чому ви хочете стати учасником табору АР? Що хочете опанувати? ____________________________________________________________________ 104

____________________________________________________________________ 26.

Чи займаєтесь спортом зараз? ________________________________________ Яким? ______________________________________________________________

27.

Від кого Ви отримали бланк анкети та дізнались про табір? ____________________________________________________________________

Дата заповнення “_______” ___________________ 201__ року Заповнюючи цю анкету я даю згоду на використання моїх персональних даних. Свої питання та заповнені анкети відсилайте за адресою - mail@gar.org.ua Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група активної реабілітації» http://gar.org.ua

105

Програма табору

ДЕННИЙ РОЗПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ТАБОРУ АКТИВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ 6:00

Підйом для тих учасників, хто потребує сторонньої допомоги

7:00

Загальний підйом

8:00

Сніданок

9:00 – 10:30

Перше тренування

10:30 – 11:00

Перехід до місця проведення другого тренування (ротація груп)

11:00 – 12:30

Друге тренування

12:30 – 13:00

Підготовка до обіду, перехід до їдальні

13:00

Обід

14:00 – 15:00

Обов’язковий відпочинок (учасник зобов’язаний лягти у ліжко)

15:00 – 15:30

Перехід до місця проведення 3 тренування

15:30 – 17:00

Третє тренування

17:30 – 18:30

Гігієнічні заходи, душ

19:00

Вечеря

20:00 -22:00

Вечірні заняття

22:00

Відбій для тих учасників, хто потребує сторонньої допомоги

23:00

Загальний відбій

106

8.00

1 тре-ня 9.0010.30

2 тре-ня 11.0012.30

2 день

Сніданок

3 день

1 день Сніданок Сніданок

4 день

Сніданок

5 день

Сніданок

6 день

Обід

1 тренування

Сніданок

7 день

Сніданок

8 день

1 тренування

Сніданок

9 день

1 тренування

Сніданок

10 день

Сніданок

11 день

2 тренування

3 тренуванн я

12 день

Від’їзд учасників табору

Сніданок

13 день

Від’їзд кадри

Сніданок

14 день

Інвентаризація та складування обладнання

2 тренування

Сніданок

Анкетування учасників, Пакування особистих речей

Обід

Тренування: виїзд в місто

Обід

Вечеря

Обід

Мінімара фон

Обід

Ігрові види спорту

Обід

ВІДПОЧИНОК

ДУШ

2 тренування

Вечеря

Підведення підсумків

1 тренування

3 тренуванн я

Вечеря

Заняття: дискотека

2 тренування

Вечеря

Зустріч кадри

Заняття: історія активної реабілітації

1 тренування

Вечеря

Заняття: секс і прокреація в житті людини зі спинальною травмою

Вечеря

Зустріч кадри

Заняття: юридичні питання

3 тренуванн я

2 тренування

Обід

Зустріч кадри

Заняття: 1 спорт для осіб з інвалідністю, 2 як .підготуватися до подорожі

Приїзд та зустріч учасників табору

Обід

Вечеря

3 тренуванн я

Тренування «техніка переміщення в басейні»

Обід

Заняття: пролежні, профілактика та лікування.

Тренування «техніка переміщення»

Обід

Вечеря

3 тренуванн я

Приїзд організаторів, інструкторів, групи сервісу (кадри)_

Обід

Заняття: коляска активного типу

Обід

Вечеря

3 тренуванн я

Організаційна гра

13.00

Вечеря

Тренування «техніка їзди для групи сервісу» 15.00-17.00 Знайомство учасників, презентація табору

Вечеря

Зустріч кадри

Заняття з учасниками: самообслуговування

Тренування «техніка їзди для групи сервісу»

17.15-18.30 Урологія.

Вечеря

Зустріч кадри

Заняття: застосування індивідуальних засобів гігієни

14.0015.00

Вечеря

Тренування «техніка їзди для групи сервісу»

3 тре-ня 15.1516.45

17.15 – 18.30

19.00

20.00

Вечірні заходи

22.00

Тренування «техніка переміщення»

Знайомство кадри, оприлюднення програми табору, інвентаризація обладнання.

1 тренування

“0” повністю самостійний “1” вимагає часткової допомоги “2” повністю вимагає допомоги

ЗАУВАЖЕННЯ:_____________________________________________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________

Заповнював представник групи супроводу: _______________________________________________________________________________________________

Заповнював інструктор: _______________________________________________________________________________________________________________

ДАТА 1. Приймання їжі 2. Гігієна(верхньої частини тіла) 3. Гігієна(нижньої частини тіла) 4. Одягання (верхньої частини тіла ) 5. Одягання (нижньої частини тіла) 6. Роздягання (верхньої частини тіла) 7. Роздягання (нижньої частини тіла) 8. Користування туалетом 9. Контроль дефекації 10. Контроль сечовиділення 11. Зміна положення у ліжку 12. Пересідання з коляски на ліжко 13. Пересідання з ліжка у коляску 14. Пересідання з коляски на підлогу 15. Пересідання з підлоги на коляску 16. Переміщення сходами

Рівень ураження ___________________________________

Прізвище та ім’я____________________________________

Табель самообслуговування

Хронологія подій

1992р.

Проведення табору активної реабілітації, м. Львів. Організатор: Львівське обласне відділення Українського фонду «Реабілітація інвалідів».

1992 р.

Створення громадської організації «Група активної реабілітації».

1993 р.

Проведення табору активної реабілітації та спеціального курсу догляду за спинальними хворим для медичного персоналу та опікунів м. Львів.

1994 р.

Проведення табору активної реабілітації, м.Київ.

1994 р.

Участь в міжнародному семінарі, який проводила організація REKRYTERINGS GRUPPEN, для інструкторів таборів активної реабілітації з України, Литви, Польщі.

1995 р.

Проведення табору активної реабілітації, м. Львів.

1995 р.

Започаткування у ЛДІФК підготовки фахівців з фізичної реабілітації в рамках програми канадсько-української програми «Партнери в охороні здоров’я», м. Львів.

1996р.

Проведення табору активної реабілітації, м. Львів.

1996р.

Проведення табору активної реабілітації, м. Рівне.

1996р.

Проведення табору активної реабілітації, м. Полтава.

1996р.

Відкриття ліжок реабілітації у гострий період в лікарні швидкої допомоги, м. Львів.

1997р.

Табір-семінар для інструкторів активної реабілітації, м. Львів.

1998р.

Проведення табору активної реабілітації , м. Миколаїв.

1998р.

Проведення табору активної реабілітації, м. Львів.

1998р.

Проведення семінару «RESPO» (Рекреація і спорт для людей з особливими потребами), м. Львів.

1999р.

1-і та 2-і рекреаційні ігри для осіб з травмою хребта і ураженням спинного мозку, м. Львів.

1999р.

Проведення табору активної реабілітації, м. Слов’янськ (Донецька обл.). 109

1999р.

Проведення табору активної реабілітації, м. Львів.

1999р.

Акція «Дивися на мене, як на рівного», м Луцьк.

2000р.

3-і рекреаційні ігри для осіб з травмою хребта і ураженням спинного мозку, м. Львів.

2000р.

Семінар «RESPO» (Рекреація і спорт для людей з особливими потребами), м. Львів.

2000р.

Проведення таборів активної реабілітації для інструкторів АР, м. Львів

2000р.

Акція «Дивися на мене, як на рівного», м. Львів.

2001р.

Проведення табору активної реабілітації, м. Львів.

2002р.

Проведення табору активної реабілітації, м. Львів.

Після 2000 року організація ВГОІ «Група активної реабілітації»продовжує проведення таборів активної реабілітації для людей з травмою хребта та спинного мозку за кошти міжнародних донорських організацій та кошти спонсорів. В серпні 2003р. модель таборів активної реабілітації була представлена Президенту України Л. Кучмі і отримали визнання та подальше впровадження. З 2003р. Реабілітаційно-спортивні табори, які взяли за основу для своїх програм ідеологію АР, почали проводитися за кошти державного бюджету через Національний Комітет спорту інвалідів України і Укрцентр «Інваспорт» на базі Національного центру параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів.

110

Декларація незалежності людини з інвалідністю:                

Не розглядайте мою інвалідність як проблему. Не треба мене підтримувати, я не такий слабкий, як здається. Не розглядайте мене як пацієнта, тому що я просто ваш співвітчизник. Не намагайтеся змінити мене. Ви не маєте на це права. Не намагайтеся керувати мною. Я маю право на власне життя як будь-яка особистість. Не вчіть мене бути покірним і смиренним долі. Не робіть мені ласку. Визнайте, що реальною проблемою, з якою стикаються люди з інвалідністю, є їх соціальне знецінення, утиски та упереджене ставлення до них. Підтримайте моє бажання зробити свій внесок у суспільство. Допоможіть мені пізнати те, що я хочу. Будьте тим, хто піклується, не шкодуючи часу, і хто не бореться в спробі покращити мене. Будьте зі мною, навіть коли ми сперечаємось один з одним. Не допомагайте мені тоді, коли я цього не потребую, якщо це навіть приносить вам задоволення. Не захоплюйтеся мною. Бажання жити повноцінним життям не заслуговує захоплення. Дізнайтесь про мене трохи більше. Ми можемо стати друзями. Будьте союзниками в боротьбі проти тих, хто користується мною для власного задоволення. Давайте поважати один одного. Адже повага передбачає рівність. Слухайте, підтримуйте і дійте.

Норман Кюнк, американський активіст руху на захист прав людей з інвалідністю.

111

112

ДОДАТКИ ДО РОЗДІЛУ IV

Додаток 1 до теми: Права людей з інвалідністю Додаток 2 до теми: Права людей з інвалідністю Додаток 3 до теми: Права людей з інвалідністю Додаток до теми: Харчування Додаток до теми: Репродуктивне та сексуальне здоров’я після травми Додаток 1 до практичного завдання: Спортивні ігри Додаток 2 до практичного завдання: Спортивні ігри Додаток 3 до практичного завдання: Спортивні ігри

113

ДОДАТОК 1 ДО ТЕМИ: Права людей з інвалідністю У відповідності до Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»передбачається можливість працевлаштування інвалідів 1 групи, підгрупи Б в умовах пристосованого робочого місця вдома чи на виробництві. Особливості оформлення виробничих травм та захворювань визначені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (Відомості Верховної Ради 1999, № 46-47, ст. 403 із змінами, внесеними Законом України № 5458-VI ( 5458-17 ) від 16.10.2012). Безоплатне забезпечення ліками у разі амбулаторного лікування призначається інвалідам війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідам, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, діти-інваліди віком до 18 років. Ліки за рецептом лікарів відпускаються із 50% знижкою інвалідам 1 та 2 групи. Усім категоріям інвалідів при отриманні мінімального розміру пенсії ліки за рецептами лікарів відпускаються безкоштовно ( ст.38 ЗУ Про основи). Санаторно-курортним лікуванням забезпечуються інваліди на підставі Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року №187 зі змінами внесеними постановою № 35 (35-2012-п ) від 25.01.2012 та наказу Мінпраці № 42 від 25.12.1997 р. «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання, розподілу та видачі путівок до санаторно-курортних та інших лікувальнооздоровчих установ в органах соціального захисту населення України», зареєстрованого Міністерством юстиції України від 24.02.1998 р. за № 135/2575 (із змінами, внесеними наказом Мінпраці від 03.08.2006року №269 ) Інваліди, що працюють забезпечуються путівками за місцем основної роботи або в органах праці і соціального захисту на підставі довідки з роботи про неотримання путівки. Інваліди, які потребують санаторно-курортного лікування, подають в органи праці та соціального захисту населення за місцем обліку на санаторно-курортне лікування заяву та медичну довідку лікувальної установи за формою № 070/у. Інваліди з наслідками травмі захворюваннями хребта та спинного мозку забезпечуються путівкою щорічно, терміном лікування на 45 днів. Оплата проїзду (двічі: туди і назад) здійснюється особам, які супроводжують інвалідів до санаторіїв спинального профілю, згідно з поданими проїзними документами, але не вище вартості плацкарту. Інваліда не можуть супроводжувати Інваліди 1гр. та неповнолітні до 18 років. Постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2007 р. № 150 Про затвердження Порядку виплати деяким категоріям інвалідів грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторнокурортного лікування зі змінами внесеними постановою № 35 від 25.01.2012 року передбачено, що виплата грошової компенсації за путівку та за самостійне лікування проводиться на підставі медичних рекомендацій відповідно до законодавства, що визначає право інвалідів на безоплатне забезпечення санаторно114

курортним лікуванням, у розмірах, визначених відповідно: інвалідам I і II групи 75 відсотків, III групи - 50 відсотків розміру середньої вартості санаторнокурортної путівки, що визначається Мінпраці за поданням Фонду соціального захисту інвалідів, погодженим з Мінфіном, щороку до 15 березня в межах обсягу бюджетних коштів, виділених відповідно до Закону про Державний бюджет України на поточний рік. Порядок не застосовується до інвалідів війни та чорнобильців. Ст.38-1. Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Транспортне обслуговування інвалідів здійснюється на пільгових умовах: інваліди першої, другої груп, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі), а також всіма видами приміського транспорту; мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України «Про транспорт». Для поліпшення перевезення пасажирів 13.09.2001 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження «Про розробку та організацію серійного виробництва міських пасажирських автобусів і тролейбусів, переобладнаних або обладнаних спеціальними пристроями для перевезення інвалідів на візках». Згідно з «Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом» затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 р. № 252 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ від 11.02.2009 № 80). Відповідно до п. 5 зазначеного Порядку суб'єкти господарювання повинні мати для обслуговування пасажирів спеціальне обладнання для безперешкодного користування послугами залізничного транспорту інвалідами та громадянами з дітьми. Перевізник зобов’язаний надавати пасажирам з обмеженими фізичними можливостями безкоштовну допомогу при посадці до вагона, при перебуванні у вагоні, на вокзалі та при виході з вагона, перенесенні ручної поклажі (п.11.3). Пасажири з обмеженими фізичними можливостями мають право перевозити безкоштовно при собі понад установлену норму ручної поклажі засоби переміщення (інвалідні коляски та ін.) «Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» ( наказ Мінтрансу від 27.12.2006 № 1196 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2007 року за № 310/13577). Згідно ч.2 п.63 цього «Порядку», провідник вагону повинен надавати допомогу в застиланні постільної білизни інвалідам. 01.07.2000 р. введені в дію Державні-будівельні норми В2.3.4-2000 «Автомобільні дороги», якими передбачено на підходах до шляхопроводу через залізничні колії з обох боків проїзної частини проектувати пішохідні доріжки з врахуванням можливості руху по них інвалідних візків, передбачається також 115

можливість руху інвалідних візків до усіх об’єктів побутового обслуговування (питне джерело, туалет).

116

ДОДАТОК 2 ДО ТЕМИ: Права людей з інвалідністю Систему законодавства можна умовно порівняти з пірамідою, на вершині якої знаходяться Конституція України та конституційні закони, під ними постанови та рішення Верховної Ради України, далі йдуть постанови Кабінету Міністрів України, накази, розпорядження, положення міністерств та відомств, рішення обласних, міських, районних рад та держадміністрацій. Нижчий у порядку підпорядкування орган влади не може видавати документи, які б суперечили законам, постановам чи рішенням вищого. Так само, документи, видані центральними органами влади чи управління діють на всій території України, а документи місцевих органів - тільки локально на певній території чи в межах компетенції відомства. Закон не має зворотної дії і не може бути застосований до правовідносин, які відбувались до його прийняття. До вищестоящого органу можна звертатись із заявою, коли вона вже була розглянута нижчестоящим органом, з наданням відповіді, яка не задовольняє заявника. Заяви та звернення повинні бути подані обов`язково в письмовій формі, особисто або надіслані поштою рекомендованим листом чи електронною поштоюі зареєстровані в органах, куди подається заява, з присвоєнням вхідного номеру (копія з реєстраційним номером залишається у заявника). У відповідності до Закону України «Про звернення громадян» заява на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадової особи вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням (ст. 17). Звернення розглядаються і вирішуються у місячний термін, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання. Загальний термін вирішення питань не може перевищувати сорока п`яти днів (ст. 20). Також на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» можна робити інформаційні запити до різних органів влади. Термін розгляду таких запитів від 5 до 20 робочих днів. Форма запиту розміщена на сайтах органів влади(ст. 20). Законодавчі та нормативні акти друкуються у офіційних виданнях: Відомостях Верховної Ради України, Збірнику Постанов Кабінету Міністрів України, газеті «Голос України» та інших друкованих виданнях відомств, журналі «Соціальний захист», газеті «Без бар’єрів» та інших. З діючим законодавством можна ознайомитись на сайтах: http://zakon.rada.gov.ua; http://kmu.gov.ua; http://mlsp.gov.ua; http://naiu.org.ua/ .

117

ДОДАТОК 3 ДО ТЕМИ:Права людей з інвалідністю Документи які необхідно подати особі з інвалідністю для взяття на облік щодо забезпечення ТЗР: 1. заява про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації; 2. анкета на технічні засоби реабілітації (із зазначенням конкретної моделі виробу та виробника); 3. копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; 4. паспорт або свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років); 5. довідку про реєстрацію місця проживання; 6. висновок МСЕК про встановлення інвалідності (для дітей-інвалідів – висновок ЛКК); 7. індивідуальну програму реабілітації (для інваліда та дитини-інваліда); 8. висновок ЛКК для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (для інших осіб); 9. копію пенсійного посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії; 10. копію посвідчення, яке підтверджує статус особи, що має право на пільги відповідно до законодавства. Копії подаються з відповідними оригіналами. Якщо звертається законний представник інваліда чи іншої особи, він подає разом із зазначеними документами свій паспорт та документ, що підтверджує його повноваження законного представника. Інвалід, дитина-інвалід, дитина віком до 18 років або їх законний представник після одержання направлення в органах праці та соціального захисту населення замовляє ТЗР:   

на підприємстві; в сервісному центрі; в місцевому органі праці та соціального захисту населення.

ТЗР видають місцеві органи праці та соціального захисту населення, або за бажанням інваліда їх можна отримати безпосередньо на підприємстві чи в сервісному центрі. ТЗР видаються без права їх продажу, дарування і передачі іншій особі протягом строку, на який видається такий засіб. Першочергово ТЗР забезпечуються діти-інваліди, позачергово – інваліди та жінки після мастектомії, з вродженими вадами молочних залоз у разі первинного протезування. Позачергово забезпечуються магнітофонами інваліди I і II групи по зору, які є постійними відвідувачами бібліотеки. Діти з інвалідністю забезпечуються протезно-ортопедичними виробами у міру свого зростання, проте ортопедичним взуттям – не більше чотирьох пар на рік. Діти віком до 18 років забезпечуються протезно-ортопедичними виробами у міру свого зростання (ортопедичне взуття – 2 пари на рік). 118

Люди з інвалідністю та діти з інвалідністю можуть бути забезпечені одночасно не більш, як двома кріслами колісними: дорожнім і універсальним (одне з яких може бути з електричним приводом). У разі, коли інвалід, дитина з інвалідністю, дитина віком до 18 років не може користуватися технічними засобами реабілітації серійного виробництва, що підтверджено індивідуальною програмою реабілітації або висновком МСЕК, ЛКК, він забезпечується засобом реабілітації за індивідуальним замовленням. Заміна пошкоджених ТЗР проводиться в разі неможливості (недоцільності) проведення ремонту виробу. Після підтвердження неможливості (недоцільності) проведення ремонту пошкодженого виробу, інвалід забезпечується, за наявності, новим відповідним засобом або його аналогом. У разі отримання інвалідом, дитиною з інвалідністю, іншою особою або їх законними представниками неякісного ТЗР спеціаліст місцевого органу праці та соціального захисту населення чи сервісного центру складає акт про непридатність до експлуатації або неналежну якість відповідного засобу. Такий засіб повертається підприємству, яке здійснило його поставку, а інваліду, дитині з інвалідністю, іншій особі видається інший засіб за рахунок підприємства. Засіб реабілітації, термін експлуатації якого ще не скінчився, повертається управлінню праці та соціального захисту населення у разі:  

смерті інваліда; якщо засіб став не потрібний.

Інвалід, дитина-інвалід, інша особа, їх законні представники можуть відмовитися від виготовленого та поставленого ТЗР, але тоді він знімається з обліку на строк експлуатації відповідного засобу. У разі виникнення несправності ТЗР для здійснення ремонту необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації проживання інваліда, дитиниінваліда. Ремонт технічних засобів реабілітації проводиться підприємствами, сервісними центрами за зверненням місцевого органу праці та соціального захисту населення на підставі заяви інваліда. Ремонт індивідуальних засобів реабілітації проводиться підприємствами на підставі письмової заяви інваліда, дитини-інваліда, іншої особи або їх законного представника. Висновок про необхідність у забезпеченні ТЗР:  



для інвалідів - медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) з оформленням індивідуальної програми реабілітації; для дітей-інвалідів та інших осіб — лікувально-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів (ЛКК) або клініки Українського науково-дослідного інституту протезування, протезобудування та відновлення працездатності з оформленням відповідного висновку; для інвалідів та дітей-інвалідів, які досягли шестирічного віку (для забезпечення кріслами колісними з електричним приводом), — обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі, республіканська в Автономній Республіці Крим медико-соціальні експертні комісії з оформленням відповідного висновку; 119

   

для інших осіб - лікувально-консультативні комісії лікувальнопрофілактичних закладів (ЛКК) з оформленням відповідного висновку; для інвалідів по слуху підставою забезпечення мобільними телефонами є висновок МСЕК про інвалідність по слуху; для інвалідів I і II групи по зору підставою забезпечення годинниками та магнітофонами є висновок МСЕК про інвалідність по зору; для інвалідів I і II групи по зору з числа студентів та слухачів вищих навчальних закладів I—IV рівня акредитації і професійно-технічних навчальних закладів, юристів, журналістів, педагогів, інших спеціалістів, керівників та їх заступників підставою забезпечення диктофонами є: а) висновок МСЕК про інвалідність по зору б) рішення комісії Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення, обласних адміністрацій, Головного управління праці та соціального захисту населення Київської і Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міських держадміністрацій за участю представника УТОС.

Основні види ТЗР: 



   

протезно-ортопедичні вироби, в тому числі ортопедичне взуття (системи ортезів на хребет, системи ортезів на верхні та нижні кінцівки, системи протезів верхніх та нижніх кінцівок, протези молочної залози, ортопедичне взуття); спеціальні засоби для самообслуговування та догляду (наколінники, налокітники, рукавиці, подушки протипролежневі, крісла-стільці туалетні, сидіння на унітаз, сидіння для ванни та душу, підставки для ванни); засоби для пересування (крісла колісні кімнатні та дорожні, крісла колісні з електричним приводом); допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому (палиці, милиці, ходунки); меблі та оснащення (столи, столи-парти, стійки парти, стінки шведські дитячі, поручні); спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією (магнітофони, диктофони, годинники, мобільні телефони для письмового спілкування).

Сечо- та калоприймачами й іншими засобами медичної реабілітації населення забезпечують управління охорони здоров’я Міністерства охорони здоров'я України на підставі централізованого банку даних з проблем інвалідності. (Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 121 Про затвердження Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності).

120

ДОДАТОК ДО ТЕМИ: Харчування Калорійність (Ккал на 100 г продукту)

Назва продукту хліб, печиво, крупа хліб житній хліб пшеничний печиво пряники макаронні вироби крупа гречана манна вівсяна пшоно перлова рис кукурудзяні пластівці горох квасоля

233 255 437 356 358 347 354 374 352 345 346 369 329 328 м’ясо і м’ясні вироби

яловичина 1-ї категорії --------------2-ї категорії баранина жирна --------------- не жирна свинина жирна --------------- не жирна телятина

139 89 316 130 366 121 97 жири

масло вершкове несолоне олія вершкова маргарин вершковий

781 929 766

молочні продукти, яйця молоко коров’яче незбиране молоко коров’яче незбиране, згущене з цукром кефір сметана сиркова маса солодка сир 20%-ї жирності сир знежирений сир 26%-ї жирності сир голландський сир російський яйця курячі овочі картопля морква петрушка 121

67 345 67 302 262 253 86 395 343 389 142 90 41 38

капуста буряк помідори гарбуз баклажани диня кабаки цибуля зелена цибуля ріпчаста огірки шпинат листя салату

23 40 19 20 21 25 12 18 43 15 16 11 фрукти

абрикос айва цитрини брусниця виноград аґрус груша малина мандарини персики слива вишня яблука

44 30 33 31 69 48 42 31 32 44 44 53 44 цукрові вироби

мед натуральний цукор шоколад полуничне варення яблучне повидло мармелад пастила соняшникова халва

335 410 603 309 352 229 352 546

122

ДОДАТОК ДО ТЕМИ: Репродуктивне та сексуальне здоров’я Методи контрацепції Метод або препарат контрацепції повинен призначати лікар Вибираючи контрацептиви треба враховувати:     

ефективність способу контрацепції; нешкідливість контрацептивів для здоров'я; легкість початку і припинення використання; вартість; зручність у використанні.

В даний час існують такі методи контрацепції: Гормональна контрацепція     

Оральні контрацептиви Ін‘єкційні контрацептиви Імплантати Гормональні пластирі Комбіновані вагінальні кільця

Природні методи планування сім’ї      

Календарний метод Метод вимірювання базальної температури Метод спостереження за цервікальним слизом Симптотермальний метод Перерваний статевий акт Метод лактаційної аменореї

Бар’єрна контрацепція     

Чоловічі та жіночі презервативи Цервікальні ковпачки Діафрагми Хімічна контрацепція Внутрішньоматкова контрацепція

Хірургічна контрацепція   

Чоловіча стерилізація (вазектомія) Жіноча стерилізація Аборт

Спеціальні випадки 

Невідкладна (посткоїтальна, екстрена, пожежна) контрацепція 123

  

Контрацепція для підлітків Контрацепція після аборту Контрацепція після пологів

Перерваний статевий акт. Спосіб контрацепції, коли чоловік виймає статевий член з піхви до виверження сперми. Це не кращий спосіб оберігання, поперше, він ненадійний, а по-друге, психологічне навантаження на чоловіка виявляється дуже великим, оскільки він повинен постійно контролювати ситуацію. Температурний і календарний методи. Вони підходять тільки здоровим жінкам із стабільним менструальним циклом, ці методи попередження вагітності не зовсім надійні. Жінки нерідко помиляються в своїх розрахунках. Суть температурного способу, способу вимірювання температури полягає у виявленні періоду, коли зачаття з фізіологічних причин неможливе. Протягом всього менструального циклу жінка кожен ранок ще знаходячись в ліжку повинна вимірювати температуру, вводячи термометр в пряму кишку. Коли температура збільшується на 0,4-0,5 градуса, наступає овуляція. Через 2-3 дні наступають негативні для зачаття дні. Здатність, до запліднення, з'являється за 3-4 дні до наступної овуляції. При календарному способі контрацепції жінка протягом року повинна реєструвати дату початку менструацій, щоб розрахувати неблагополучні для зачаття дні. Презервативи. Уникнути небажаної вагітності та хвороб, які передаються статевим шляхом (СНІД, сифіліс, гонорея, вірусна інфекція) можливо за допомогою презерватива. Внутрішньоматкова контрацепція. При внутрішньоматковій контрацепції в матку жінки вводиться спіраль з пластика і міді, яка перешкоджає процесу запліднення. Сучасні спіралі виділяють гормони, які перешкоджають процесам запліднення яйцеклітини. Оральні контрацептиви - один з найвідоміших методів оберігання від вагітності. Після перевірки гормонального фону жінки і з урахуванням її фізіологічних особливостей та існуючих захворювань їй індивідуально підбираються ці засоби. Оральні контрацептиви практично повною мірою повторюють нормальний менструальний цикл і майже не дають побічних ефектів. Ін'єкційні контрацептиви або імплантати, які вводяться підшкірно. Вони весь час виділяють невеликі дози спеціально підібраних гормональних засобів, які володіють протизаплідною дією. Але можливі побічні ефекти при використанні подібних засобів контрацепції. Використання гормональних призначенням лікаря.

препаратів.

124

Здійснюється

тільки

за

Екстрена контрацепція - поняття, яке об'єднує різноманітні способи контрацепції, застосування яких в перші 1-3 доби після статевого акту запобігає настанню небажаної вагітності. Проведення екстреної контрацепції найефективніше протягом перших 24-72 годин після статевого акту. Застосування різних засобів для екстреної контрацепції нерідко викликає різні зміни менструального циклу, тому після чергової менструації слід рекомендувати гормональну контрацепцію в постійному режимі за відсутності протипоказань. Способи екстреної контрацепції є одиничними і не повинні застосовуватися впродовж декількох менструальних циклів. Раціональним є перехід з екстреної на постійну гормональну контрацепцію за відсутності протипоказань. Хірургічна контрацепція. До хірургічної контрацепції або стерилізації вдаються подружні пари, які вже мають і більше не планують дітей. Це ніяк не позначається на сексуальній функції і дає стовідсотковий результат, оскільки запліднення стає неможливим. Жіноча та чоловіча стерилізація Жіноча стерилізація це хірургічний метод контрацепції, в основі якого лежить створення штучної непрохідності фаллопієвих труб. У результаті цього жінка вже не здатна зачати дитину, тому що яйцеклітина ізольована від сперматозоїдів. Чоловіча стерилізація (вазектомія) - це хірургічне блокування репродуктивної функції чоловіка. Чоловіча стерилізація - добровільний метод контрацепції, що має особливу специфіку виконання. При вазектомії штучно блокується прохідність сім'явивідних проток, їх перетинають із двох сторін і перев'язують матеріалом, що не розсмоктується.

125

ДОДАТОК 1 ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ: Спортивні заняття Практичне заняття: Плавання Плавання є однією з дисциплін, що вимагає більш підвищеної уваги до питань дотримання безпеки. Це пов'язано, в першу чергу, з водним середовищем, з мокрими і слизькими поверхнями підлоги, коляски, тіла самого учасника, розслабленим станом самого учасника після тренування. Мокрий кахель на підлозі і стінах дуже слизький, що може призвести до травматизму при не дотриманні техніки безпеки. Для зручності під час пересаджування з коляски на лаву можна скористатися гумовим килимком, підстилаючи його на місце пересаджування і під ноги. У душовій кабіні поверхні підлоги і стін мокрі, тому їзда на колясці повинна бути більш повільною і обережною. Також при пересаджуванні з коляски на стілець для душу слід не забувати про нахили підлоги в бік зливів і самих зливних «канавок». Пересаджування кожного учасника слід супроводити «страховкою», поки Ви не переконаєтеся в його обережності й самостійності. При пересаджуванні учасника одним представником групи сервісу необхідно використовувати спосіб «під живіт», за допомогою рушника або іншого додаткового засобу. Не можна пересаджувати учасника, тримаючись тільки за його мокре тіло, це дуже небезпечно, тому що він може просто вислизнути з рук. У крайніх випадках можна використовувати купальний костюм як фіксатор. Ще одним важливим моментом є підбір температури води, тому що в учасників порушена чутливість. Для цього шланг душа відводиться убік від тіла учасника, потім, поступово збільшуючи температуру води, потрібно направити струмінь на чутливе місце на тілі учасника. Шланг душа не повинен стикатися з тілом, так як навіть не дуже гаряча вода при тривалому контакті зі шкірою може привести до пошкодження і опіків. Душові приналежності і рушник повинні знаходитися в доступному місці для самостійного користування учасником. Підйом і особливо спуск по пандусу здійснюються тільки зі страховкою учасників групи сервісу. У будь-який момент протягом тренування в учасника може виникнути спастика, що пов'язано із зміною температури навколишнього середовища, холодними і мокрими поверхнями, холодною водою в басейні. При цьому спастика виникає в несподівані для самого учасника моменти, тобто при тих рухах, які в звичайних умовах її не викликали. І навпаки, після тренування м'язи сильно розслабляються і рухи, що виконуються звичайно за допомогою спастики, виконати важко, або зовсім неможливо. З цього випливає, що тіло учасника стає непередбачуваним для нього самого, і він повинен бути впевнений у наданні йому якісної страховки в будь-який момент. Під час пересаджування, входу і виходу з води, плавання, учасник повинен знаходитися під контролем інструктора і сервісу. При страховці на поверхні води представники групи сервісу не повинні 126

відволікатися на сторонні речі При самостійному плаванні учасника контроль може здійснюватися з бортика. Поліетиленові пакети (сміттєві пакети об'ємом від 100 л). На дно пакета кладеться подушка з коляски, щоб запобігти її намокання. Потім подушка кладеться на сидіння коляски, а краї пакета розправляються на спинку коляски. Якщо пакети не великих розмірів, то один пакет використовується для подушки, а другий надівається на спинку коляски. Гумові килимки для душу. Використовуються при необхідності під час пересаджування і переодягання в роздягальні і в душі для того, щоб зменшити ковзання мокрого тіла по поверхні лавки або стільця. Також їх можна класти під ноги учасника. Карімати (2 шт.) стеляться на бортик, щоб запобігти пошкодженням об гострі кути. Якщо карімати заважають самостійному спуску у воду або виходу з води, їх слід прибрати в сторону. Гумові шапочки для кожного учасника. Шапочку повинен одягати кожен учасник, у якого довжина волосся перевищує 3 см. Краще вибирати шапочки більшого розміру, щоб їх було простіше одягати. Потрібно засунути в шапочку дві руки долоньками всередину, потім максимально розтягнути її, зафіксувати на лобі і, не виймаючи рук розтягнути її до потилиці. І лише наприкінці витягнути руки і розправити шапочку за обсягом голови. Якщо учаснику знадобиться допомога, то шапочку також слід починати одягати з чола, при цьому учасник може притримати її рукою на потрібному рівні. Шапочка повинна бути рівномірно розправлена і не передавлювати голову в різних місцях, особливо на лобі, викликаючи некомфортні відчуття очам. Окуляри для плавання. Спочатку скло окулярів змочується водою і прикладається до очей. Коли вибрано максимально зручне їх розташування на очах, окуляри слід притиснути до характерного прилипання до шкіри. Потім гумові тасьми фіксують по периметру голови. При необхідності можна підібрати оптимальний розмір, регулюючи довжину гумової тасьми. Гігієна - перед входом у воду необхідно обов'язково спорожнити сечовий міхур (обов'язково відвідування туалету/катетеризація). Кишечник теж повинен бути порожнім, всі необхідні процедури мають бути проведені ввечері перед тренувальним днем, або безпосередньо перед самим тренуванням. У роздягальні не афішувати для оточуючих засоби гігієни, якими ви користуєтеся. Викидати в баки для сміття, загортаючи в одноразових пакетах З собою необхідно мати засоби гігієни для використання їх після тренування. Плавки у чоловіків повинні бути широкі і щільні, щоб надійно тримався мішок для прийому сечі. Якщо ж під час тренування учасник відчуває позиви, у якнайшвидший час йому надається допомога при виході з води, пересаджуванні та транспортуванні до вбиральні.

127

ДОДАТОК 2 ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ: Спортивні заняття Практичне заняття: Плавання Підготовка групи сервісу до роботи на дисципліні «плавання». Як і на будь-якій іншій дисципліні, допомога групи сервісу є невід'ємною частиною тренувального процесу. Ні за яких обставин представник групи сервісу не повинен брати на себе обов'язки інструктора і навчати учасника, виправляти інструктора і сперечатися з ним. Про всі свої зауваження, рекомендації можна поговорити після тренування без присутності учасників. Група сервісу повинна мати змінне неслизьке взуття, купальний костюм (краще 2, щоб поміняти на сухий при 2-х тренуваннях) і душові приналежності. Тренування в басейні вимагає від групи сервісу граничної уваги і обережності. Техніка переміщення і страховки під час тренування. Способи пересаджування. Якщо учасник потребує допомоги при пересаджуванні після прийому душу, то його зручніше виконувати способом «під живіт», або за допомогою рушника, у разі виконання одним представником групи сервісу. Пересаджування способом «під живіт» виконується таким чином: коляска на гальмах ставиться під кутом 45 градусів відносно стільця. Спочатку учасника максимально посувають вперед на край сидіння коляски, ноги опускають на підлогу і повертають у протилежну від напрямку переміщення сторону. Волонтер своїми ногами повинен обов'язково фіксувати ноги учасника, так як вони можуть роз'їхатися на мокрій підлозі . Коліна волонтера стискають коліна учасника. Потім волонтер опускається на напівзігнутих ногах із прямою спиною, учасник обхоплює його руками за талію, при цьому голова повертається в протилежний від напрямку руху бік. Волонтер охоплює учасника на рівні живота (руки в замок), потім випрямляє ноги, піднімає і повертає учасника над стільцем і акуратно, присідаючи на ногах, опускає його на стілець. При необхідності учаснику допомагають прийняти зручне положення. У іншому випадку, шляхом перехиляння учасника в колясці на правий і лівий бік, під нього акуратно підкладають рушник. Пересаджування проводять таким же чином, тільки тримають за краї рушника. Підйом по пандусу здійснюється особою вперед. Волонтер штовхає коляску в упорі на витягнутих руках і виконує приставні кроки з фіксацією на кожен крок. Стопа повністю стоїть на поверхні пандуса. Під час підйому учасник повинен допомагати волонтеру і крутити колеса, якщо фізично він може це зробити. Спуск по пандусу здійснюється спиною вперед: волонтер тримає коляску за ручки супроводу, при цьому учасник нахиляється вперед на коліна і притримує обручі гальмує. Рухи волонтера ті ж.

128

Пересаджування на бортик басейну. 1. Передом. Коляска стає перпендикулярно максимально близько до бортика. Два волонтера стають з боків. Одна рука проходить під плечем і фіксує передпліччя, притискаючи його до грудей. Друга рука знизу тримається під коліном. Волонтери стоять на напівзігнутих ногах і з прямою спиною! Під рахунок одного з волонтерів вони піднімають учасника і одночасно роблять приставні кроки (1-2) в бік басейну і опускають учасника на бортик лицем вперед. Ноги учасника занурюють у воду. Після того як переконалися, що учасник сидить зручно, один волонтер занурюється у воду, а другий продовжує страховку зі спини. 2. Боком. Коляска стає під кутом 45 градусів до бортика. Пересаджування здійснюється двома волонтерами. Один стає за спиною, проводить руки під плечима, фіксує передпліччя і притискає їх до грудей. Другий на зігнутих ногах знаходиться спереду учасника. Потім способом «руки в замок» піднімає ноги учасника під колінами. Примітка: нерідко волонтерам зручно ставити одну ногу на бортик. Під рахунок одного з волонтерів виконується пересаджування учасника боком до води. Потім один з волонтерів занурюється у воду, а другий страхує учасника зі спини. Учасника повертають обличчям до води і опускають ноги. Страховка на бортику. У будь-який момент в учасника може початися спастика, яка призводить до непередбачуваних падінь в будь-якому напрямку. Щоб цього уникнути, волонтер стає збоку від учасника, зігнуту в коліні ногу ставить за його спиною, щоб учасник відчував опору, і рукою притримує його за плече спереду. Таке положення є найбільш безпечним. Варіанти спуску у воду. Після пересаджування на бортик басейну учасник перебуває в положенні сидячи обличчям вперед з опущеними в воду ногами. Наступним завданням групи сервісу є допомогти учаснику спуститися у воду. Існує кілька варіантів. 1. Волонтер, що знаходиться у воді, підсовує під сідниці учасника обидві руки долонями вгору. Другий волонтер стає на бортик двома ногами, пропускає руки під плечима і захоплює передпліччя, притискаючи їх до грудей. Волонтер у воді по черзі однією і другою рукою підтягує учасника до краю бортика. Потім волонтер з суші на зігнутих ногах і з прямою спиною опускає учасника в воду, а волонтер у воді захищає від пошкодження об край бортика і приймає учасника в воді. Руки учасника знаходяться на плечах волонтера, який в цей час пропускає під плечима учасника і тримається за край бортика. Після адаптації учасника до води, його повертають обличчям до бортика. Руки волонтера проходять під плечима учасника, він притискає кисті учасника близько одну до одної і притискає їх до бортика. Тіло волонтера притискає тіло учасника до бортика. 2. Учасник опускається на бік і спирається на лікоть. З цього положення він перевертається на живіт і на ліктях спускається у воду. Волонтер, що стоїть у воді, фіксує його обличчям до бортика як у першому варіанті. 129

До уваги! При самостійному спуску в воду волонтери також постійно страхують учасника! Звикання до води. При будь-якому варіанті спуску у воду учасник перебуває в положенні стоячи обличчям до бортику. Поступово страхуючи його, волонтер починає відсуватися від нього назад, до випрямлення своїх рук. У цей час учасник перебуває у вертикальному положенні до повної адаптації (звикання до температури води, перечікування спастики). Дихання. Після цього учасник пробує робити видихи у воду. Волонтер не відпускаючи руки з бортика повинен забезпечити достатній простір для занурення голови учасника в воду. Після освоєння учасником виходів у воду, його слід перевести під обмежувачами доріжки на сусідню доріжку. Для цього волонтер однією рукою фіксує схрещені на грудях руки учасника, а другою рукою піднімає обмежувачі доріжки. За командою обидва роблять глибокий вдих і завдяки присіданню волонтера підпірнають під обмежувачами доріжки. Лежання на воді. Волонтер допомагає учаснику прийняти горизонтальне положення на поверхні води. При цьому голова учасника розміщується на плечі волонтера, а рука волонтера проходить уздовж хребта до попереку. Після адаптації учасника до горизонтального положення, волонтер поступово починає відводити руку назад і зупиняється на рівні між лопатками. Голова учасника повинна лежати на воді. При виникненні в учасника дискомфортних відчуттів, волонтер може допомогти йому прийняти вертикальне положення. Потім волонтер, судячи зі стану учасника, пробує поступово прибирати свою руку, залишаючи його самостійно лежати на воді. Якщо учаснику це вдається, то волонтер показує йому свої руки демонстрація самостійного виконання вправи, потім злегка бризкає воду на обличчя. У цей момент волонтер повинен бути дуже уважний, так як даний стрес може викликати в учасника паніку, і він почне тонути. Якщо учасник спокійно і впевнено лежить самостійно на воді, виконуються перевертання зі спини на живіт і назад. Для цього одна рука волонтера розміщується на лопатці, а друга зверху на протилежному плечі, залежно від напрямку повороту. За встановленою командою учасник робить вдих, волонтер перевертає його одночасним різким рухом рук на живіт, і по тому ж сигналу повертає його назад, при цьому одна рука знаходиться знизу на плечі, а друга зверху на протилежній лопатці. Повороти виконуються в ліву і праву сторони. Потім учасник пробує робити вправу самостійно, але якщо по сигналу він не перевернувся з живота на спину, волонтер зобов'язаний допомогти. Вертикалізація. Учасник пробує прийняти вертикальне положення з положення «лежачи на спині». Волонтер знаходиться ззаду за головою учасника і страхує його. Спочатку волонтер може надавати допомогу, притримуючи учасника однієї рукою, а другою опускати нижню частину тіла і ноги. Потім учасник пробує виконати вправу самостійно, при цьому волонтер продовжує його страхувати, тримаючи розведені в сторони руки навколо учасника. Після освоєння попередньої вправи, учасник навчається виконувати обертання навколо вертикальної осі. Учасник у вертикальному положенні виконує обертання, а волонтер стоїть поруч, не заважаючи йому, з розведеними в сторони руками. Щоб зловити «потопаючого» учасника, необхідно прямими руками підхопити його під плечі і підняти над 130

поверхнею води. Учасник повинен навчитися плисти на спині. Для цього він приймає горизонтальне положення на поверхні води. Волонтер слідує ззаду за головою. Коли учасник починає виконувати гребки спочатку кистями, потім робити більш широкі за амплітудою рухи, волонтер просувається спиною вперед, не заважаючи учаснику. При цьому повинна зберігатися дистанція, на якій волонтер не заважатиме плаванню учасника, але в разі необхідності встигне надати допомогу і страховку. Вихід з води. Також як і при спуску у воду, вихід з води можна здійснити кількома способами: 1.Учасник стає обличчям до бортика і кладе на нього руки максимально вперед долонями вгору. Волонтер на суші тримає його за зап'ястя, притискаючи їх до бортика. Другий волонтер у воді стає за спиною учасника. Під рахунок одного з волонтерів учасник робить вихід на руки вгору - вперед, в цей час волонтер з води підштовхує його за стегна. Коли учасник опиняється в положенні «лежачи на животі», він за допомогою волонтерів перевертається на бік і на спину. Волонтер у воді допомагає йому перевернути ноги, а другий допомагає сісти і страхує. З цього положення учасник дістає з води ноги і здійснює пересадку в коляску. 2. Учасник стає спиною до бортика. Волонтер на суші в положенні повного присяду і з рівною спиною проводить руки під плечима учасника, захоплює передпліччя і притискає їх до грудей. Під рахунок він встає на ноги, тим самим піднімаючи учасника з води, а волонтер у воді в цей час підштовхує учасника за стегна вгору і страхує його від пошкодження об край бортика. Учасник опиняється в положенні сидячи на бортику обличчям до води, з опущеними ногами. Потім волонтери надають страховку при пересаджуванні учасника в коляску. До уваги! При самостійному виході з води волонтери також постійно страхують учасника!

131

ДОДАТОК 3 ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ: Спортивні заняття Практичне заняття: Плавання Дихання - найважливіший елемент техніки плавання. У всіх полегшених способах плавання, які передбачають рух тіла спортсмена в положенні на грудях, дихання здійснюється за рахунок піднімання особи з води (вдих) і його подальшого опускання в воду (видих). Необхідно вчити учасників табору енергійному і повному видиху в воду, а також руху голови вперед-вгору настільки, щоб рот опинявся над водою і був широко відкритий для виконання глибокого вдиху. Дихання має бути безперервним, з акцентом на повний видих у воду. Вправи для вивчення техніки дихання У воді: 1. У вертикальному положенні біля бортика, руки на бортику, підборіддя у воді, глибокий вдих і повний видих через рот (ніс) в воду. 2. Те ж саме, але повертаючи голову для вдиху в праву (ліву) сторону. Вивчення техніки рухів руками. Рухи треба виконувати активно, весь час утримуючи кисть перпендикулярно напрямку руху, намагаючись за рахунок доданих до гребка зусиль зрушити себе з місця. Необхідно використовувати широку варіативність рухів, пропонуючи виконувати гребки прямими, злегка зігнутими і сильно зігнутими руками. Це дозволить знайти такий варіант техніки, при якому розташування кінцівок і прикладені зусилля будуть забезпечувати найбільшу тягу. Однак визначення найкращого варіанту техніки можна завершити лише в безопорному положенні. У безопорному положенні головна увага приділяється вільному виконанню рухів, вмінню своєчасно докласти зусиль при гребку для найкращого просування. Гребти слід широко, по великим амплітудам, весь час спираючись на воду долонями. Пошуки найбільш доцільного варіанта техніки повинні супроводжуватися збільшенням швидкості просування, високим положенням тіла у воді. Вивчення узгодження рухів руками з диханням. У всіх учасників вивчення узгодження координації рухів руками з диханням здійснюється однаково, так як тут для виконання вдиху голова повинна піднятися над водою настільки, щоб рот лише опинився над водою (брас). Всю увагу слід приділяти виконанню повного і енергійного видиху і правильного узгодження дихання з рухами руками. У безопорному положенні, зробивши енергійний видих у воду в кінці гребка руками, коли виникає найбільша підйомна сила і тіло у зв'язку з цим приймає високе положення, виконується вдих через широко відкритий рот. Якщо при цьому виникають труднощі, пов'язані з невмінням зробити видих на кожен гребок, то спочатку можна пропускати 2-3 гребки і потім виконати вдих. Однак протягом цього часу небажана затримка дихання, потрібно виконувати повільний тривалий видих і закінчити його на тому гребку, на якому буде зроблений вдих. При плаванні на спині слід досягати такого узгодження, при якому вдих виконується в строго певний момент рухів, хоча тут дихання не пов'язано з 132

видихом у воду. Найкраще, якщо вдих буде виконуватися під час руху рук уздовж тіла за голову (підготовчий рух), а видих - під час гребка руками з акцентом на момент закінчення гребка. Після звикання до води та прийняття горизонтального положення на поверхні води учасник самостійно виконує ряд вправ. 1.Вихідне положення. Лежачи на воді в положенні на спині, руки в сторони. Дихання спокійне, ритмічне. За допомогою учасників групи сервісу учасник приймає горизонтальне положення на поверхні води і повністю розслаблює всі м'язи. Голова закидається назад так, щоб вода покривала всю задню поверхню голови до рівня лоба, підборіддя спрямоване вгору. Положення підборіддя впливає на положення тазу відносно поверхні води: чим сильніше закинута назад голова тим вище піднімається підборіддя, і навпаки, при притисканні підборіддя до грудей таз опускається вниз. Дихання черевне, спокійне і глибоке. При глибокому вдиху тіло трохи піднімається вгору, під час видиху - опускається вниз. Видих не повинен бути глибоким, частина повітря повинна залишатися в діафрагмі. Поступово волонтер відводить руку, залишаючи учасника самостійно лежати на воді. Головне завдання даної вправи - навчити учасника розслаблятися на воді, відчути невагомість і занурення тіла у воду в залежності від фази дихання. 2. Повороти навколо своєї осі в горизонтальній площині. Після освоєння попередньої вправи учасник навчається переворотів зі спини на груди і назад. Початкове положення - лежачи на спині, на поверхні води в розслабленому стані. Правою рукою робить гребок вліво - вниз під себе і в цей момент ліву руку закидає через себе вправо - вгору. Спочатку це вправа виконується за допомогою волонтера. Перед поворотом необхідно зробити вдих і затримати дихання, адже особа буде перебувати під водою протягом декількох секунд. Щоб перевернутися на спину через праву сторону учасник робить замах лівою рукою вправо вгору, а правою - гребок вліво вниз. При перевороті через ліву сторону дії виконуються в протилежному порядку. З положення лежачи на грудях рухи виконуються в зворотному порядку. 3. Вертикалізація виконується з положення лежачи на спині в розслабленому стані. Для цього учасник притискає голову до грудей і робить гребок двома руками перед собою на рівні плечей, одночасно намагаючись опустити таз вниз. Рух рук має бути потужним і різким. Якщо з одного гребка не вдається прийняти вертикальне положення, то необхідно повторити рух ще кілька разів. 4. Повороти навколо своєї осі у вертикальній площині учасник вчиться виконувати після освоєння вертикалізації. Для цього у вертикальному положенні в залежності від напрямку обертання, виконуються гребкові рухи по діагоналі від плечового суглоба до стегна. Руки йдуть паралельно одна одній долонями вниз. При обертанні вліво - від лівого плеча до правого стегна, при обертанні вправо - від правого плечового суглоба до лівого стегна. 5. Ковзання по поверхні води. Учасник лягає на поверхню води в розслабленому стані. Спочатку він виконує кругові рухи по повній амплітуді в промене-зап'ястних суглобах, потім, після незначного просування підключаються кругові рухи передпліччям, потім плечем. Після цього починаються рухи в повній 133

амплітуді в плечових суглобах по фазах: 1) захоплення води; 2) гребок; 3) вихід рук з води; 4) перенос над водою; 5) вхід у воду. У цей момент учаснику необхідно пояснити правильний цикл дихання щодо рухів руками (1-2 фази - вдих, 3-4 фази видих). 6. Вхід у воду. Під'їхавши до бортика під кутом 45 градусів поставити передні колеса коляски максимально вперед, тим самим збільшивши базу опори коляски. Потім перемістити таз на край сидіння коляски, спустити ноги з підніжки коляски на підлогу. Однією рукою впертися в бортик, іншою на раму коляски і перемістити таз на бортик басейну. Перемістити ноги в басейн. Обпершись на лікоть руки, перевернутися на живіт, переповзаючи назад увійти в воду, тримаючись руками за край бортика. Самостійно учасник може вийти з води тоді, коли рівень води і бортика буде однаковий. Для цього потрібно розміститися біля бортика, закинути руки максимально далі на бортик і, віджатися від бортика, перемістити на нього верхню частину тулуба. Далі підповзти вперед, витягнувши все тіло на бортик. Потім, використовуючи замах руки, перевернутися на спину. З цього положення сісти на бортик, потім перемістити ноги з басейну в протилежну частину бортика. Далі переміститися на коляску за допомогою відомої техніки. У випадку різної висоти бортів необхідно переміститися в кут басейну, стати спиною до кута, закинути одну руку на вище розташований бортик, другою на нижче розташований бортик. Віджатись від бортика, перемістити таз на нижче розташований бортик. Потім перемістити ноги і сісти в коляску. 7. Техніка плавання на спині. Тіло плавця займає у воді витягнуте, майже горизонтальне, добре обтічне положення. Плечовий пояс розташований трохи вище таза, таз і стегна - у поверхні води. Голова займає невимушене і стабільне становище майже на поздовжній осі тіла. Потилиця плавця занурена у воду (рівень води проходить приблизно близько вух), обличчя звернене вгору і трохи назад (погляд фіксований приблизно під кутом 45° до поверхні води). Рухи руками і дихання. Повний цикл рухів руками умовно ділять на фази: захоплення, підтягування, відштовхування, вихід з води, рух над водою, вхід у воду. Захоплення, підтягування і відштовхування є робочими фазами. Вихід руки з води фаза завершальних рухів, а рух руки над водою і вхід у воду - підготовчі рухи. У фазі захоплення (після входу рук у воду) руки ковзають ребром долоні вниз і трохи в сторони. Відчувши долонями тиск зустрічного потоку води, плавець починає згинати кисті, захоплюючи ними воду; голова спортсмена залишається нерухомою щодо поздовжньої осі тіла. Захоплення переходить в підтягування у момент зміни напрямку руху кистей і передпліч, пов'язаного із згинанням і обертанням передпліч трохи всередину. Основною робочою площиною, за допомогою якої плавець спирається на воду і просуває себе вперед, є порівняно жорстка (тобто добре фіксована в суглобах) площина «кисть - передпліччя». Ця площина наближається до фронтального положення, найбільш раціонального для опори на воду і просування плавця вперед. Руки продовжують помірно згинатися в ліктьових суглобах. Плавцю необхідно «тримати» лікті, тобто залишити їх розгорнутими в сторони. До кінця підтягування 134

кут згинання рук в ліктьових суглобах досягає 90-120°. Підтягування переходить у відштовхування, коли кисті під час гребка минуть лінію плечового пояса. Робочий рух рук прискорюється. Кисті та передпліччя продовжують енергійно відштовхуватися від води до повного випрямлення рук в ліктьових суглобах. Завершується відштовхування хльостким рухом кистями назад - вниз долонями до дна басейну. У кінці гребка кисті виявляються небагато нижче стегон; без найменшої зупинки вони розгортаються долонями до стегон і направляються нагору, для виходу з води. Вихід з води виконується плавним рухом - руки випрямлені і повернені долонями до стегон, розслаблені кисті залишають воду тильною стороною кисті або великими пальцями вгору. Рухи рук над водою виконуються у вертикальній площині над тілом плавця. Руки в цей час розслаблені і випрямлені. До моменту входу у воду рухи рук дещо прискорюються, вони повертаються долонями назовні. Вхід руки у воду завершує підготовку до чергового гребка. У цій фазі руки повернені долонями назовні, кисті оптимально напружені, кінчики пальців спрямовані вниз. Руки входять у воду на ширині плечей. Дихання узгоджується з повним циклом рухів рук. Наприклад, у другій половині рухів рук по повітрю і входу їх у воду виконується вдих. Під час гребка, виходу з води і початку проносу по повітрю рук - невелика затримка дихання (вона може бути відсутня) і видих. Вдих виконується через рот, видих - через рот і ніс. Основу узгодження рухів складають безперервні гребки руками в поєднанні з правильним диханням Техніка плавання стилем брас, гребок руками. Основні дії: руки виконують гребок, тулуб і ноги зберігають добре обтічне і горизонтальне положення; наприкінці гребка голова повертається обличчям вперед, плечовий пояс і голова підводяться до поверхні води; починається видих. Положення тіла на початку фази: руки витягнуті вперед паралельно поверхні води, кисті долонями вниз до зовні і майже стикаються, голова між руками; ноги розслаблені і витягнуті у поверхні води; тіло в добре обтічному та горизонтальному положенні під водою. Основні установки: 1) виконати потужний гребок руками з прискоренням на його закінченні, оптимальним ступенем згинання рук в ліктьових суглобах, раціональним для опори об воду і порівняно жорстким положенням кистей і передпліч (зберігати високе положення ліктів!); 2) кінець гребка поєднати з виходом з води і одночасним посиланням голови і плечового пояса на вислизання вперед і вгору для вдиху (стежити, щоб таз і стегна при цьому русі не занурювалися глибоко вниз! ); 3) починати видих у воду спочатку спокійно, потім - в самому кінці гребка акцентовано через рот і ніс. Техніка плавання стилем кроль на грудях. Рухи руками. Цикл рухів однієї руки складається з наступних фаз: вхід руки у воду і наплив, опорна частина гребка, основна частина гребка, вихід руки з води, рух ( пронос) руки над водою. Вхід руки у воду і наплив. Після переносу по повітрю злегка зігнута в ліктьовому суглобі рука вкладається у воду під гострим кутом попереду однойменного плечового суглоба в обтічному положенні і в такій послідовності: кисть, передпліччя, плече. 135

Потім рука розгинається і в цьому положенні рухається вперед і вниз. Коли наплив закінчується, рука незначно згинається в ліктьовому суглобі, а кисть починає повертатися в положення, яке перпендикулярне напрямку руху. У цей момент рука складає кут з поверхнею води, приблизно рівний 15-20°. Опорна частина гребка. Рухаючись вперед і зверху вниз, рука продовжує згинатися в ліктьовому суглобі до кута 135 - 140°, а кисть переміщається під поздовжньою віссю тіла. До кінця цієї фази, коли кут між горизонталлю і рукою становить 40-45°, кисть приймає вертикальне положення. Основна частина гребка: просуваючись під тулубом, рука продовжує згинатися в ліктьовому суглобі, утворюючи в середині гребка кут 90100° між плечем і передпліччям. Далі рука поступово починає розгинатися і закінчує основну частину гребка майже прямо. Значне згинання руки в цій фазі гребка дозволяє зберегти майже на всьому шляху руху кисті її вертикальне положення і забезпечити максимальну силу тяги. Основна частина гребка завершується, коли рука сягає лінії таза. Вихід руки з води. Коли кисть руки досягла стегна, активні м'язові зусилля, спрямовані на просування тіла вперед, припиняються, і плечовий суглоб піднімається з води. У наступний момент з води послідовно піднімаються плече, передпліччя, кисть і починається рух ( перенос) руки над водою. Рух руки над водою. Зігнута або напівзігнута рука без зайвої напруги найкоротшим шляхом швидко переноситься над водою і вкладається у воду. Під час переносу лікоть піднятий, а кисть утримується біля поверхні води. Перенос руки полегшується високим становищем плечового суглоба, яке забезпечується за рахунок більш низького положення плечового суглоба іншої руки, що виконує в цей час початок гребка. Узгодження рухів. Коли права рука знаходиться попереду (фаза напливу), ліва закінчує основну частину гребка (знаходиться біля стегна). На один цикл рухів виконується один вдих і один видих. Для вдиху голова повертається убік гребної руки (вправо або вліво) настільки, щоб рот опинився над водою. Вдих виконується швидко і активно через широко відкритий рот у першій половині переносу руки над водою. Після цього голова швидко повертається у воду (обличчям вниз ), і відразу ж починається видих спочатку через рот, потім через ніс. Видих триваліший вдиху; між вдихом і видихом, а також між видихом і вдихом не повинно бути пауз. Техніка плавання стилем батерфляй (дельфін). Рухи руками складаються з трьох головних фаз: до себе, від себе, повернення, але можуть бути поділені і на більш дрібні частини. На початку рухи нагадують брас, руки занурюються у воду долонями в сторони (і трохи вниз) приблизно на ширині плечей, а потім розводяться в сторони у вигляді букви Y. У фазі «від себе» руки описують півколо навколо тіла, лікті вище кистей, кисті спрямовані вниз і трохи під себе. Рух досягає приблизно 1/3 стегна, потім починається повернення. Швидкість рук зростає з самого початку до точки найбільшого прискорення в самому кінці руху. Це прискорення створює достатній поштовх для виходу на поверхню передньої частини тіла. Потім слідує фаза повернення, в якій руки швидко переносяться вперед, лікті при цьому прямі, руки 136

розслаблені. Починається ця фаза, коли руки ще під водою, потім вони виносяться різким рухом вперед за рахунок м'язів трицепса. Важливо не занурювати їх у воду занадто рано, адже рух вперед під водою створить додатковий опір. Руки знову занурюються у воду на відстані плечей, великими пальцями вниз. Ширше розводити руки не рекомендується, це зменшить гребок, так само, як і занадто зводити. Якщо на початку руху руки описують півколо, то до кінця фази «від себе» вони можуть рухатися паралельно. Вдих доводиться робити за дуже короткий проміжок часу. Починається вдих на завершальній фазі руху руками: гребок на рівні грудей піднімає тіло над поверхнею. Піднявши голову в цей момент, плавець може зробити вдих через рот. Досвідченим спортсменам вдається при цьому тримати погляд спрямованим в нижню частину протилежного бортика, тобто залишати голову злегка опущеною - в такому варіанті тіло більш збалансоване і пряме. Коли руки починають помах вперед, голова занурюється назад у воду. Не слід затримувати голову над поверхнею: це уповільнює рух. Видих відбувається через рот і ніс протягом всього наступного циклу до наступного вдиху. Деякі плавці воліють робити вдих через сторону, як в кролі, при цьому всі інші умови зберігаються. Як правило, вдих робиться на кожен другий вихід з води. Використовується також послідовність «два з вдихом, один без», що створює менше навантаження на легені, і «на кожен третій». Складну координацію рухів у «батерфляї» можна полегшити за допомогою правильних рухів тілом.

137