Навчальній курс «Сфера обслуговування для всіх» by Vitaliy Pcholkin

НАВЧАЛЬНИЙ КУРС «СФЕРА ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЛЯ ВСІХ»

КИЇВ – 2011 РІК

ВСЕУКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ

CANADA FUND FOR LOCAL

«ГРУПА АКТИВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ»

INITIATIVES

НАВЧАЛЬНИЙ КУРС

«СФЕРА ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЛЯ ВСІХ»

КИЇВ – 2011 РІК

Це видання створене за сприяння Канадського фонду підтримки місцевих ініціатив Даний курс розроблено в межах проекту «Сфера обслуговування для всіх», який реалізується Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Група активної реабілітації». Його мета - надати працівникам готельного бізнесу, закладів громадського харчування, торгівлі і транспорту певну інформацію щодо покращення доступності товарів та послуг для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Автори: Володимир Азін, Лариса Байда, Ярослав Грибальський, Ольга Красюкова –Енс, Юлія Найда

Автори висловлюють щиру подяку Канадському центру вивчення інвалідності, матеріали якого було використано в процесі підготовки даного курсу.

Точка зору авторів видання може не співпадати з офіційною позицією Канадського фонду підтримки місцевих ініціатив

НАВЧАЛЬНИЙ КУРС «СФЕРА ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЛЯ ВСІХ». МЕТА КУРСУ: Надати працівникам готельного бізнесу, закладів громадського харчування, торгівлі і транспорту інформацію з питань «інвалідності», універсального дизайну, розумного пристосування, існуючої методики супроводу маломобільних груп населення та етики спілкування з особами з інвалідністю. Поглибити знання в сфері законодавства щодо доступності та універсального дизайну з метою запровадження змін в обслуговуванні маломобільних груп населення. Представити кращий досвід надання послуг для цієї групи населення.

ЗАВДАННЯ КУРСУ: ◆◆

Систематизувати знання щодо: ·· понять «інвалідність», «маломобільні групи населення», «доступність», «розумне пристосування», «сфера послуг для всіх»; ·· принципів універсального дизайну та їх застосування в сфері послуг; ·· існуючих системи супроводу і обслуговування маломобільних груп населення.

◆◆

Ознайомити слухачів курсу з кращим досвідом надання «послуг для всіх» вітчизняними та зарубіжними закладами сфери обслуговування.

◆◆

Сформувати навички (вміння) щодо: ·· оцінки доступності середовища згідно принципів універсального дизайну; ·· впровадження загальноприйнятих інклюзивних практик в сфері надання послуг маломобільним групам населення; ·· спілкування з особами з інвалідністю; ·· застосування методик супроводу та використання допоміжного обладнання для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

ЗМІСТ ТЕМА 1. Інвалідність впливає на всіх ��8 Тема 1.1. Доступність послуг для осіб з інвалідністю — не пільга, а економічно-соціальна доцільність �� 10 Тема 1.2. Правове забезпечення проблеми �� 11 ТЕМА 2. Концепція та принципи універсального дизайну �� 12 Тема 2.1. Доступність та універсальний дизайн �� 16 ТЕМА 3. Універсальний дизайн та готельний бізнес �� 18 ТЕМА 4. Універсальні послуги у сфері громадського харчування та закладів торгівлі �� 27 4.1. Створення оточення згідно з принципами універсального дизайну �� 27 4.2. Послуги закладів харчування �� 30 4.3. Альтернативні шляхи надання послуг у сфері торгівлі та громадського харчування �� 30 ТЕМА 5. Універсальний дизайн у сфері транспортних послуг �� 31 5.1. Організація обслуговування клієнтів з урахуванням видів інвалідності �� 32 5.2. Розумне пристосування �� 36 ТЕМА 6. Передбачення та розуміння потреб клієнтів �� 37 6.1. Етика спілкування з людьми з інвалідністю �� 38 6.2. Собаки-помічники �� 43 Додаток 1. Антропометричні дані і параметри допоміжних засобів �� 45 Додаток 2. Візуальна доступність �� 48 Додаток 3. Вертикальна досяжність �� 54 Додаток 4. Горизонтальна досяжність �� 61 Інформаційні джерела �� 74

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

ТЕМА 1 ІНВАЛІДНІСТЬ ВПЛИВАЄ НА ВСІХ Інвалідність у контексті соціальної проблеми варто розглядати як результат взаємодії між людьми з інвалідністю та перешкодами у середовищі, які заважають їхній повноцінній і дієвій участі у житті суспільства на рівні з іншими. Інвалідність може виникнути у будь-якої людини на будь-якому етапі її життя. Згідно з оцінками експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ): ·· нині у світі в однієї з десяти осіб є одне або кілька функціональних порушень, які стають причиною інвалідності; ·· 35 % осіб у віці 60 років мають стійкі функціональні порушення, які перешкоджають їм здійснювати звичайні соціальні функції на рівні з іншими; ·· у віці 70 років цей показник зростає до 50 %, а у 80 років їх мають 100 % осіб. З урахуванням глобальних світових тенденцій старіння населення очікується, що кількість осіб віком 60 років і старші постійно зростатиме. За прогнозами, кількість людей пенсійного віку з 675 мільйонів 2005 року сягне 1,9 мільярда 2050 року. Передбачається, що масштаби поширення різних видів та ступенів функціональних обмежень серед цієї групи населення також зростуть. За офіційною статисти-кою, в Україні 2,54 млн осіб (або кожен 18-й її громадянин ) мають інвалідність.1 Якщо взяти до уваги, що 10 % населення має певний вид інвалідності, що сім`я людини з інвалідністю складається в середньому ще з двох осіб, що у неї є принаймні один друг (хоча найчастіше друг не один, а кілька), то за таких умов від проблем, пов’язаних з інвалідністю потерпає значна частина населення. Оскільки кожен із нас може отримати травму, то ми так само можемо набути певного досвіду «інвалідності». У таких випадках люди, які мають тимчасову інвалідність, можуть зіткнутися з тими самими проблемами, з якими стикаються особи, які не чують, не бачать або користуються інвалідним візком. У такий спосіб інвалідність також може вплинути або впливає на всіх нас.

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

Особливих послуг потребують також і маломобільні групи населення. «Маломобільні групи населення — це люди, що відчувають складнощі при самостійному пересуванні, при одержанні послуги, необхідної інформації або при орієнтуванні в просторі»2. До маломобільних груп належать особи з інвалідністю, з тимчасовими порушеннями здоров’я, з дитячими колясками, вагітні жінки, люди старшого (похилого віку) тощо. Серед загальної кількості населення вони становлять: ·· особи з інвалідністю — 10 % ; ·· особи з тимчасовими порушеннями здоров’я — 1.5%; ·· вагітні жінки — майже 1%; ·· особи похилого віку (пенсіонери) — 30–40% ; ·· батьки з дитячими колясками — майже 1%; ·· у більшості країн Європи до цієї групи належать діти дошкільного віку, в Україні їхня кількість становить трохи більше 2 млн.

За видом інвалідності розрізняють кілька груп осіб. Це передусім люди, які: ·· не бачать або мають обмежений зір; ·· не чують або мають обмежений слух; ·· мають фізичні вади та хворі на артрит, які можуть користуватись інвалідними візками, ходунками для пересування; ·· хворіють протягом тривалого періоду часу і мають складнощі в пересуванні; «невидиму» інвалідність; ·· мають вади ментального здоров’я, з психологічними складнощами, наслідками травми головного мозку. Ступені інвалідності в кожної людини різні: ·· більшість ступенів інвалідності дуже легкі чи середні; ·· багато видів інвалідності не помітні стороннім; ·· певні види інвалідності мають відношення до фізичних можливостей та мобільності людини. Наприклад, людина добре ходить, але їй складно взяти руками предмет чи провести з ним якусь дію; ·· ступінь незалежності споживача визначає рівень допомоги, очікуваної від персоналу. 1

Про становище інвалідів в Україні. Національна доповідь.— К., 2008.

ДБН В.2.2-17: 2006. – П.3. Терміни та визначення понять.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

ТЕМА 1.1. ДОСТУПНІСТЬ ПОСЛУГ ДЛЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ — НЕ ПІЛЬГА, А ЕКОНОМІЧНО-СОЦІАЛЬНА ДОЦІЛЬНІСТЬ Здатність розуміти і задовольняти індивідуальні потреби клієнтів у поєднанні з можливістю отримати прибуток — запорука успішних компаній завтрашнього дня. Якщо ваш бізнес та послуги доступні для людей з інвалідністю та маломобільних груп населення, то ви отримуєте: визнання «заклад для всіх», тобто такий, що дотримується міжнародних стандартів щодо рівних «прав людини», забезпечує доступність послуг для тієї групи відвідувачів, яка ще до недавнього часу не мала належної уваги з боку держави. Ви таким чином збільшуєте кількість клієнтів і в багатьох випадках одержуєте їхню прихильність до закладу протягом тривалого часу. Але кожний потенційний клієнт зробить свій вибір на користь чи проти вашого бізнесу залежно від того, наскільки легко він зможе скористатися вашими послугами. Адже якщо

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

ТЕМА 1.2. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ Україна ратифікувала низку міжнародних правових актів щодо захисту прав осіб з інвалідністю, які є нормами прямої дії і обов’язковими до виконання. Вони також гарантують забезпечення принципів доступності та універсального дизайну, якісних сервісних послуг для цієї категорії населення: Більшість положень цих актів трансформовані в національне законодавство. Широкий спектр дій щодо захисту прав людей з інвалідністю незалежно від групи та причини її інвалідності визначають закони України: «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про планування і забудову територій», «Про захист прав споживачів», «Про транспорт», «Про міський електричний транспорт»,

людина користується інвалідним візком, а перед входом до вашого закладу є сходинка, вона

«Про дорожній рух»; укази Президента України: № 900 «Про першочергові заходи щодо

так само, як і люди, що її супроводжують, можливо, відвідає інший заклад у вашому районі,

створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями»,

вхід до якого побудований на рівній поверхні або облаштований пандусом.

№ 588 «Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними

Якщо ваш персонал не зможе нічим допомогти таким клієнтам, можливо, вони до вас більше не повернуться. Вони, як і всі інші, бажають купувати продукти та одержувати послуги від компаній, які найкраще задовольняють їхні потреби. Те, що ви зробите для покращення доступності вашого закладу, не обов’язково повинно

можливостями»; постанови Кабінету Міністрів України: № 863 «Про затвердження Програми забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів житлового та громадського призначення», № 1146 «Про заходи, пов’язані із

бути затратним. Забезпечення умов для доступності в поєднанні з навчанням персоналу

задоволенням потреб осіб з інвалідністю, зокрема під час підготовки та проведення фінальної

закладу матиме велике значення для більшої привабливості вашого бізнесу для багатьох

частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» тощо.

клієнтів, серед яких будуть і люди з інвалідністю. Врахування проблеми інвалідності при плануванні бізнесу та наданні послуг зміцнюватиме соціальну згуртованість і надасть можливість отримувати вигоди від розширення бізнесу. Люди з інвалідністю одержать сприятливе і безпечне оточення, значно більше незалежності та свободи для реалізації своїх життєвих цілей і потреб. А всі разом ми отримуємо готове до змін, прогресивне, толерантне і гуманне суспільство.

Зазначені та інші законодавчо-правові акти не тільки гарантують захист прав осіб з інвалідністю та надання якісних послуг, але й встановлюють відповідальність як державних, так і приватних (у тому числі бізнесових) структур за дотримання визначених у них зобов’язань. Організація бізнесу незалежно від того, в якій країні він ведеться, має здійснюватися в межах вітчизняного та міжнародного законодавства.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

ТЕМА 2 КОНЦЕПЦІЯ ТА ПРИНЦИПИ УНІВЕРСАЛЬНОГО ДИЗАЙНУ Універсальний дизайн (universal design) — це стратегія, спрямована на те, щоб проектування та наповнення різних типів середовищ, виробів, комунікацій, інформаційних технологій і послуг були доступні та зрозумілі всім і слугували для загального використання у якомога незалежний і природний спосіб, бажано без необхідності в адаптації чи спеціалізованих рішеннях. Часто термін «universal design» використовують у розумінні «дизайн для всіх» або «інклюзивний дизайн». Це не стиль дизайну, а орієнтування будь-якого процесу створення середовища за лінзою соціальної гармонії. Тобто — це процес, який починається з усвідомлення проектувальником власної соціальної відповідальності за створення безпечного та зручного довкілля і предметів і орієнтується на розмаїття потреб, спроможностей і досвіду користувачів. Еволюція у бік універсального дизайну почалася в 1950-х рр. із привернення уваги до дизайну для осіб з інвалідністю. У Європі, США, Канаді, Японії почали працювати над впровадженням «безбар`єрного дизайну» для людей з обмеженими фізичними можливостями. 1987 року групі ірландських дизайнерів вдалося домогтися прийняття Резолюції на Всесвітньому конгресі дизайну про те, що дизайнери в своїй роботі повинні обов’язково враховувати фактор «інвалідності». Рон Мейс, архітектор із США, перший почав використовувати термін «універсальний дизайн» і показав, як він співвідноситься з поняттям «доступний дизайн». «Універсальний дизайн не є новою наукою, стилем, або чимось унікальним. Він потребує лише створення відповідного ринку та розумного підходу, щоб зробити все, що ми розробляємо та виробляємо так, щоб воно використовувалося кожним». Чому необхідний універсальний дизайн? Протягом життя майже кожна людина потрапляє у ситуацію, коли не може повною мірою здійснювати свої соціальні функції. На її соціальну мобільність може вплинути: ·· травма чи незадовільний фізичний стан (тимчасовий, довгостроковий або постійний); ·· необізнаність з товаром або умовами оточуючого середовища чи нестача розуміння (наприклад, під час перебування в іншій країні); ·· власні антропометричні характеристики (зріст, вага) тощо. Крім того, в Україні через демографічні ситуації, збільшується кількість людей з інвалідністю, прогресує тенденція старіння населення. Ці та інші обставини зумовлюють актуальність і соціальну необхідність впровадження принципів універсального дизайну в сферу обслуговування. Примітка: статистичні дані засвідчують деякі демографічні зміни, що очікуються в першій половині XXI століття: ·· 2001року 23 % населення України було старшим за 55 років, 2026 року ця кількість збільшиться до 35%;. ·· до 2021 р. кількість людей, старших за 80 років, збільшиться на дві третини. ·· до 2050 р. на кожну людину, старшу за 65 років, припадатиме тільки дві людини у

віці 18 років (6:1 на сьогодні). ·· протягом кількох наступних десятиліть у Європі значно зменшиться кількість людей, які зможуть допомагати людям похилого віку та доглядати за ними. ·· зросте кількість людей з фізичними, розумовими і психічними розладами. ·· зросте тривалість життя людей з особливо тяжкими або численними ураженнями. Усі ці групи потребуватимуть розширення видів та поліпшення якості послуг. Принципи універсального дизайну Принципи універсального дизайну були розроблені 1997 року групою осіб, до складу якої входили архітектори, дизайнери товарів, інженери та дослідники дизайну оточуючого середовища. Очолював групу нині покійний архітектор Рональд Мейс (Ronald Mace). Принципи універсального дизайну можуть застосовувати як для оцінки існуючого дизайну, так і спрямування процесу подальшого його розвитку; як для навчання дизайнерів, так і споживачів товарів та послуг за більш якісними характеристиками. Вирізняють наступні принципи універсального дизайну. Принцип 1: рівноправне використання Цей принцип має гарантувати рівність та доступність середовища для кожного, шляхом надання однакових засобів для всіх користувачів з метою уникнення уособлення окремих груп населення. Дизайн має бути легким у сприйнятті та використанні для людей з різним рівнем можливостей. ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Рекомендації: Враховуйте, що продуктом користуватимуться особи з різними фізичними та когнітивними можливостями. Завжди забезпечуйте рівні умови використання засобів для всіх користувачів. Уникайте будь-якої сегрегації груп користувачів чи «навішування ярликів». Безпека для життя і надійність, індивідуальна мобільність повинні бути досяжні для всіх користувачів. Дизайн має бути привабливим для всіх користувачів. Принцип 2: гнучкість у користуванні

Дизайн має забезпечити наявність широкого переліку індивідуальних налаштувань та відповідати різним потребам, уподобанням та можливостям користувачів. ◆◆ ◆◆ ◆◆

Рекомендації: Користувач має сам обирати, в який спосіб він може скористатися послугою, товаром. Враховуйте, що виробом може користуватися шульга. Адаптуйте вироби під темп користувача, забезпечте акуратність та точність. Принцип 3: просте та зручне використання

Дизайну має бути притаманна простота та інтуїтивно зрозуміле використання продукту та послуги. Як використовувати продукт, має бути зрозуміло будь-якій особі, незалежно від особистого досвіду, освіти, лінгвістичних навичок, віку, рівня концентрації уваги на даний момент.

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Рекомендації: Уникайте зайвих ускладнень. Узгоджуйте дизайн з інтуїцією та очікуваннями користувачів. Враховуйте різні рівні освіти, знання мови, віку та антропологічних характеристик користувачів. Розміщуйте інформацію у порядку її важливості.

Принцип 4: сприйняття інформації незалежно від сенсорних можливостей користувачів Дизайн має сприяти ефективному донесенню до користувача необхідної інформації, незалежно від його можливостей сприйняття або зовнішніх умов. ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Рекомендації: Забезпечте надання інформації у різний спосіб — візуальний, вербальний, тактильний. Забезпечте належний контраст у викладі важливої та додаткової інформації. Найважливіша інформація має бути викладена лаконічно та максимально зрозуміло. Полегшіть процес сприйняття необхідної інформації (збільшений шрифт, шрифт Брайля) Забезпечте сумісність різних технологій і засобів, які використовують особи з інвалідністю та маломобільні групи населення (компенсаторні та допоміжні засоби).

Принцип 5: припустимість помилок Дизайн має звести до мінімуму небезпеку для життя, можливість виникнення ризиків та негативних наслідків у разі випадкових або непередбачуваних дій користувачів. ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Рекомендації: Елементи, що використовуються найчастіше, мають бути найдоступнішими. Небезпечні елементи потрібно ізолювати, вилучити або убезпечити. Зробіть застереження про небезпеку або можливу помилку. Потурбуйтесь про відсутність небезпечних наслідків при ушкодженні обладнання. Упередьте можливість несвідомих дій з боку користувачів при виконанні завдань. Забезпечте наявність характеристик, які були б стійкими до помилок або автоматично виправляли допущені помилки. Блокуйте неусвідомлені / ненавмисні дії в завданні, що вимагає пильності.

Принцип 6: низький рівень фізичних зусиль Дизайн має сприяти дієвому та зручному використанню послуги чи виробу з мінімальним рівнем стомлюваності. Він має бути розрахований на незначні фізичні зусилля, яких має докласти користувач. ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Рекомендації: Користувач має максимально ефективно і комфортно діяти у запропонованому форматі. Зробіть так, щоб користувач міг лишатись в зручному для нього становищі. Мінімізуйте дії, що повторюються. Доведіть до мінімуму необхідність використання довготривалого фізичного зусилля з боку користувача.

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

Принцип 7: розмір та простір для підходів і використання Дизайн має враховувати наявність необхідного розміру і простору при підході, під’їзді та різноманітних маніпуляціях, незважаючи на антропометричні характеристики, стан та мобільність користувача. ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Рекомендації. Забезпечте необхідний розмір і простір для зручного доступу, маніпуляцій та використання продукту будь-яким користувачем, незалежно від його зросту чи статури. Враховуйте рівень мобільності (рухливості) користувача та можливість використання допоміжних і компенсаторних засобів. Забезпечте достатню видимість важливих елементів і легкий доступ до них для будьякого користувача. Враховуйте різні розміри рук і силу стискання. Забезпечуйте достатній простір для використання допоміжних засобів чи послуг особистого помічника користувача.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

ТЕМА 2.1. ДОСТУПНІСТЬ ТА УНІВЕРСАЛЬНИЙ ДИЗАЙН У переважній більшості випадків створена інфраструктура в Україні є недоступною людям з інвалідністю. Роками укорінювалося думка, що люди з інвалідністю «інші» та потребують догляду і захисту. Доступність розумілася як забезпечення безпосереднього доступу до приміщення за допомогою спеціальних або допоміжних засобів. Наприклад: ·· здебільшого вхід на рівній поверхні був на зворотній стороні будівлі / споруди, і зазвичай використовувався також як службовий вхід; ·· замість пандусів найчастіше встановлюються металеві апарелі вздовж сходів, що також є неможливим для використання. Останнім часом з’явилось розуміння, що доступність повинна означати щось значно більше, ніж безпосередній доступ до будівлі або приміщення (наприклад: інформаційна доступність, транспортна доступність, доступ до якісних послуг усередині приміщення тощо). Тому виникла об’єктивна потреба здійснювати універсальне або інклюзивне проектування, тобто перейти на прогресивний підхід до проектування приміщень, який відрізняється від «проектування для інвалідів». Універсальне проектування — це процес створення просторів, предметів максимально зручних для всіх людей, незалежно від їхнього віку і фізичних чи когнітивних можливостей, без необхідності використання допоміжних (адаптивних) засобів або вузько спрямованих спеціалізованих рішень. Наприклад, ширші двері виявляться зручними, як для людини, яка пересувається в інвалідному візку, так і для особи, що несе в руках валізи. А відсутність сходинок чи порогів біля входу зробить будівлю доступною, пристосованою як для людини з порушеннями опорно-рухового апарату, так і для людини з дитячою коляскою або транспортним візком. Універсальне проектування — це концепція, яка виходить за межі забезпечення доступності та пристосованості будівель, вона охоплює широке коло соціальних, культурних, економічних питань.Її реалізація може максимально сприяти об’єднанню людей, які мають певні функціональні обмеження, так і тих, хто їх не має. Враховуючи, що принципи універсального дизайну ґрунтується на ідеї рівності і зручності для всіх користувачів, то застосування їх сприятиме розширенню сфери послуг для всіх. Сфера послуг для всіх «Сфера послуг для всіх» — це засіб реалізації соціальної політики демократичної держави, толерантного, гуманного суспільства. Він спрямований передусім на усунення соціальних і психологічних бар’єрів, які існують у суспільстві і стримують інтеграцію окремих соціальних груп населення у суспільне життя, заважають реалізації на рівних правах з іншими громадянами їхніх життєвих потреб і інтересів. Водночас надання якомога ширшого асортименту якісних послуг і залучення до їх використання більшої кількості споживачів є дієвою мотивацією і умовою розвитку бізнесу у сфері обслуговування. Провідну роль тут відіграють готелі, заклади харчування, торгівлі, транспорту, охорони здоров’я, культури тощо. Однією з головних умов розвитку сфери послуг для всіх є рівень професійної підготовки персоналу цих закладів, його обізнаності щодо специфіки обслуговування різних груп клієнтів. Тому навчання персоналу, підвищення його професійної освіти та умінь набуло

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

актуального значення не тільки як гуманітарна, але як і економічна проблема. Для України сьогодні важливим завданням є забезпечення рівноправного і максимального доступу до послуг закладів, що здійснюють обслуговування населення, осіб з інвалідністю та маломобільних його груп. Воно відповідає суспільним намірам розбудови демократичної держави, її європейської інтеграції. Отже, сфера послуг для всіх — це забезпечення рівного доступу до закладів та їх послуг для всіх людей.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

ТЕМА 3 УНІВЕРСАЛЬНИЙ ДИЗАЙН ТА ГОТЕЛЬНИЙ БІЗНЕС Стандарти доступності готельних послуг Організація готельного бізнесу з урахуванням потреб людей з інвалідністю та маломобільних груп населення потребує обов’язкового дотримання низки вимог щодо безпечності їх життя та зручності і комфортності одержання послуг. Відповідно до стандартів доступності та принципів універсального дизайну мають бути облаштовані всі місця перебування відвідувачів, починаючи від під’їзду до місць перебування усередині приміщень. У відвідувачів має бути можливість скористатися в разі необхідності і загальнодоступними засобами зв’язку, зонами харчування, відпочинку, які має надати персонал закладу, обізнаний з етикою спілкування з людьми з особливими потребами. Подаємо загальні рекомендації щодо поліпшення послуг. Вони перевірені практикою роботи зарубіжних та деяких вітчизняних готелів. ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Зона висадки пасажирів повинна розташовуватись якнайближче до головного входу в готель. Кількість доступних місць для паркування має становити 10 % (але не менше одного місця) від загальної їх кількості. Доступні місця для паркування повинні розташовуватись у межах 50 м від головного входу. Вони мають облаштовуватися з пониженням бордюрів з вмонтованим, чи прилаштованим пандусом: висота в місцях пониження бордюрів не може перевищувати 45 мм; найкраще застосовувати вмонтовані пандуси. Ширина місця для паркування повинна бути не менше 3,5 м. Таке місце облаштовується відповідними знаками. Місце для паркування розташовують на рівній, твердій та неслизькій поверхні. Поряд з місцем паркування розташовують доріжку шириною не менше шириною 1,5 м. Біля центрального входу на територію готелю має бути встановлений знак — «Міжнародний символ доступності». Пішохідні доріжки до готелю шириною не менше ніж 1,5 м повинні розташовуватись на рівній, твердій, неслизькій поверхні. На шляху не повинно бути виступів, вищих ніж 45 мм. Щілини/ямки/вибоїни на шляху (наприклад, для відкриття ґрат) не повинні бути більшими за 15 мм. Будь-які довші вибоїни повинні розташовуватись перпендикулярно до доріжки. Килимові покриття повинні бути коротковорсовими. Система оповіщення про небезпеку має дублюватися світловими табло. Головний вхід Головний вхід до готелю повинен бути розташований на пласкій, твердій, неслизькій поверхні. Якщо не можна обійтись без сходів, поруч з ними потрібно встановити пандус. Кут його нахилу не може перевищувати 1:12, бажано 1:20; ширина — повинна становити принаймні 0,9 м. Пандус повинен мати захисні бордюри по краях висотою не менше 50 мм. Якщо довжина пандуса перевищує 8 м, то через кожні 8 м розташовується рівний майданчик.

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆

Наявність його необхідна також і тоді, коли є потреба змінити напрямок розташування пандуса. Розмір майданчика — не менше 0,9 м x 0,9 м, (бажано 1,5 м x 1,5 м , що дозволити розминутись двом механічним (електричним) візкам. Майданчики повинні також обов’язково облаштовуватися на початку та в кінці пандуса. Пандуси та сходи повинні мати з обох боків поручні. Вони повинні виступати за краї сходів та пандусів і збільшувати їх загальну довжину. Довжина виступу поручнів – 0,3 м на початку та в кінці пандуса/марша сходів. Поручні повинні бути округлими з діаметром 31 — 38 мм. Вони розташовуються на висоті 800 – 920 мм від рівня поверхні пандуса. Дверні прорізи до готелю та усередині мають бути облаштовані розсувними автоматичними дверима, дверима з підсилювачами або дверима, які можуть відчинятись з докладанням зусиль не більше, ніж 2,5 кгс. Кнопка, при натисканні якої відкриваються двері, повинна бути діаметром 225 мм та розташовуватись на висоті 900 мм від підлоги. Вона повинна мати колір, який контрастує з оточенням та поверхнею дверей. Двері повинні мати ручки важільного типу, для користування якими не потрібно їх крутити чи стискати долонею. Ширина дверного прорізу має становити на менше 900 мм. Колір дверної коробки дверей має контрастувати з кольорами стін. На скляних дверях розміщується горизонтальна попереджувальна полоса, контрастного кольору і шириною 100 — 125 мм, яка розташовується на висоті 1350 мм над рівнем поверхні підлоги. Вільний простір у вестибюлі, який утворений подвійними дверима, повинен становити принаймні 1.5 м на додаток до ширини полотна дверей. Біля двох дверей, розташованих під кутом одна до одної, повинен бути вільний простір розміром — 2,0 м між дверима та кутом стіни, та 1,5 м — у протилежному напрямку. Вестибюль готелю У вестибулі готелю встановлюються стільці з міцно прикріпленими підлокітниками. Підлога повинна бути твердою та неслизькою з контрастними та тактильними направляючими на поверхні. Документи для реєстрації клієнта в готелі повинні бути надруковані шрифтом 14 pt . На місці реєстрації повинен бути текстовий телефон, яким могли б користуватися люди з ураженнями слуху. Інформація про готель повинна бути записана на касету чи на телефон. Частина стійки для реєстрації повинна мати зменшену висоту — не вище ніж 900 мм. Щоб уможливити зручне розташування людини в інвалідному візку, перед стійкою облаштовується місце для колін розміром приблизно 720 мм у висоту та 450 мм у ширину Телефони у готелі Встановлені у вестибюлі телефони повинні відокремлюватися стійками починаючи від підлоги, щоб їх могли помітити людям, які користуються білими тростинами, та задля конфіденційності розмов. Принаймні один телефон повинен бути оснащений звуковим підсилювачем та / або виходом для приєднання текстового телефону

◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Принаймні один телефон повинен бути доступним для людей, які користуються інвалідними візками. Він повинен розташовуватись не нижче ніж 720 мм від рівня підлоги, а монетоприймач та клавіші набору — не вище ніж 1,35 м від підлоги. Вільний простір перед телефоном має становити 850 мм у ширину та 1200 мм у довжину. Телефони у готелі повинні встановлюватися на кожному поверсі. Принаймні один з них має бути доступним. Туалетні кімнати Усі громадські туалетні кімнати мають бути доступними і містити принаймні одну універсальну кабіну. На дверях туалетних кімнат, де є універсальні кабіни, повинні розміщуватись логотипи з «Міжнародним символом доступності» та надписи шрифтом Брайля чи великими літерами. Ширина відкриття дверей повинна становити 850 мм. У туалетній кімнаті повинна бути світлозвукова система оповіщення про небезпеку. Універсальна доступна туалетна кабінка повинна розташовуватись біля стіни її двері повинні відкриватись назовні і бути контрастного кольору. Простір для повороту всередині кабінки повинен бути розміром не менше 1.5 м x 1.5 м; Замок розташовуватись на внутрішній стороні дверей на висоті 900 мм — 1000 мм від підлоги. Забезпечується можливість користуватися ним, не стискаючи чи не крутячи його. У межах досяжності повинен бути гачок/вішалка для верхнього одягу. Центр унітазу розташовується на відстані 460 мм–480 мм від стіни, сидіння унітазу встановлюється на висоті 400–460 мм від підлоги. На стінах, біля бокової та задньої частини унітазу на відстані 34-45 мм від стіни укріплюються поручні з діаметром 25–45 мм. Розмір поручнів біля прилеглої стіни повинен становити 600 мм у довжину, якщо поручні горизонтальні, або 1200 мм у довжину, якщо поручень має Г-подібну форму (довжина горизонтального відрізка повинна становити 600 мм). Довжина поручня поза туалетом повинна становити 600 мм. Він закріплюється на висоті 815 мм — 865 мм від рівня поверхні. Туалетний папір потрібно розмістити так, щоб його легко було дістати. У туалеті повинна працювати автоматична сенсорна система змивання. Верхня частина рукомийника повинна розташовуватись не вище ніж 850 мм. При цьому потрібно забезпечити вільний простір розміром 720 мм у висоту та 450 мм у глибину. Ширина вільного простору перед рукомийником повинна становити 850 мм. Крани повинні мати автоматичні/сенсорні засоби управління або ручки важільного типу. Дзеркало повинно бути нахилене, під кутом. Труби, по яких подається гаряча вода, повинні бути відокремлені з метою запобігання опікам. Дозатори мила та зберігачі паперових рушників, сушарки для рук, столики для перевдягання малюків й корзинки для сміття повинні розташовуватись на висоті не вище ніж 1200 мм. Сушарки для рук повинні включатись і виключатися автоматично.

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Особливої уваги потребує облаштування ліфтів відповідно до потреб користувачів Вільний простір перед ліфтом повинен становити 3.15 м x 3.15 м. Кнопки виклику ліфта та кнопки всередині ліфта повинні підсвічуватись, коли на них натиснули. Кнопки виклику повинні бути праворуч від дверей ліфта або між дверима двох ліфтів не вище ніж 1065 мм від рівня поверхні та мати в діаметрі не менше ніж 25 мм. Поряд із кожною кнопкою повинні розташовуватись позначки шрифтом Брайля чи тактильні позначки. При натисканні на кнопки повинна надаватись звукова інформація про напрямок руху кабіни ліфта (один дзвінок — вгору, два дзвінки — вниз). Ширина відкриття дверей повинна бути принаймні 900 мм. Двері повинні мати сенсорні датчики відкривання, розташовані на рівні 125 мм–725 мм від рівня поверхні. Двері повинні залишатись відкритими щонайменше 5 секунд, щоб забезпечити переміщення в ліфт людини, яка користується інвалідним візком з ручним управлінням. Мінімальна площа кабіни ліфта має становити 1.1 м x 1.4 м. На підлозі кабіни не повинен знаходитися килим. Потрібно, щоб у неї була неслизька поверхня та контрастний колір. Колір та матеріал покриття підлоги кабіни повинні контрастувати з кольором та матеріалом покриття підлоги вестибюля. Панель управління всередині кабіни ліфта розташовується не вище ніж 1400 мм від рівня підлоги. Шрифт та цифри повинні розташовуватись ліворуч від кнопок та контрастувати з кольором стін ліфта. Шрифт та цифри повинні бути тактильними, виступати зі стін на 1.5 мм. Позначки шрифтом Брайля повинні розміщуватись під числовими позначками. Кнопки, які натискають у випадку небезпеки, та кнопки відкриття і закриття дверей повинні розташовуватися не нижче ніж 875 мм від рівня підлоги ліфта та мати контрастні кольори. Телефон у кабіні ліфта має бути оснащений пристроєм підсилення гучності, розташовуватись не вище ніж 1200 мм над рівнем підлоги. Довжина проводу повинна становити принаймні 900 мм. Задня частина та сторони кабіни ліфта повинні мати поручні, вмонтовані на висоті 850 мм над рівнем поверхні підлоги. У ліфті повинна бути світлова чи звукова система інформування про поверх, на якому він зупиняється. Індикатори повинні підсвічуватись контрастним кольором та розташовуватися не нижче ніж 1750 мм над рівнем поверхні підлоги та мати висоту не меншу ніж 50 мм. Основні вимоги до облаштування сходів зводяться до наступного Сходинки одного прольоту повинні бути однаковими, висота їх повинна бути 15–18 см, а глибина — не менше 30 см. Не слід використовувати сходинки без вертикальної грані, тому що вони можуть представляти загрозу падіння. Кути сходинок повинні бути закруглені і не виступати більше ніж на 40 мм. Краї сходинок повинні бути контрастними до іншої поверхні з метою полегшення орієнтування людей зі зниженим зором. Сходове покриття повинно бути неслизьким, добре закріпленим, а також зручним у догляді. Через кожні 15 сходинок слід розташувати майданчик для відпочинку людей, яким важко підніматися або долати довгі відстані. Довжина його не менше 1.20м;

◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Потрібно внизу і вгорі сходів та на проміжних майданчиках розмістити тактильну попереджувальну смугу, що повідомляє незрячим і людям з ослабленим зором про розташування сходів і сходинок. Попереджувальна смуга повинна бути більшою від безпосередньої ширини сходинки принаймні на 0.60 м з обох сторін. Для кращого орієнтування осіб зі зниженим зором, попереджувальна смуга повинна бути контрастною за кольором до прилеглої поверхні. Сходи, що використовуються постійно, мають бути освітлені і вдень, і вночі (бажаний рівень освітленості 150 і 200 люкс); Освітлення на сходах повинне забезпечувати контраст між підйомом і самою сходинкою і водночас створювати однаковий загальний рівень освітленості. Усі марші сходів повинні бути облаштовані поручнями, які виступають на 0.3 м до початку та після завершення марша, діаметр поручнів 31–38 мм. Вони розташовуються на рівні 800–920 мм від рівня поверхні. Якщо загальна ширина сходів більша за 2.0 м, то потрібно встановити проміжні поручні тієї ж довжини, що й бокові. Зони безпеки розташовуються поряд з ліфтами та сходами У них можуть перебувати люди з інвалідністю, поки рятувальники не евакуюють їх. Така зона повинна бути позначена надписом, який відрізняється від будь-яких інших надписів у споруді. Вона повинна бути відокремленою від головних проходів дверима, які легко відчиняються, і облаштована телефоном, контрастного кольору приєднаним до зовнішньої лінії. Телефон розташовується не вище ніж 1200 мм від підлоги. У ній встановлюється також звукові сигнали та засоби контролю гучності. Зона безпеки повинна бути просторою, такою, щоб вмістити мінімум два механічних / електричних візки розміром 1500 x 900 мм. Якщо зона розташована на сходах, потрібно забезпечити її герметичність, щоб туди не потрапляв дим. Під час планування і будівництва такої зони готель спільно з місцевим відділом пожежної охорони повинні розробити відповідний план евакуації.

Нерідко конференц-зали в готелях орендуються для проведення конференцій, семінарів та інших заходів. Тому важливо, щоб вони були доступності для всіх учасників заходів. ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Підвищені поверхні на підході до конференц-залів повинні обслуговуватись пандусами, які відповідають тим самим критеріям до пандусів, які існують в усьому готелі. У залах встановлюються доступні столи з такими параметрами: поверхня розташована не вище ніж 865 мм; 760 мм вільного простору в ширину; 720 мм вільного простору для колін; 450 мм вільного простору в глибину. Сидіння розміщуються таким чином, щоб людина, яка користується механічним або електричним інвалідним візком, могла безперешкодно увійти до зали і зайняти там місце. Гачки для верхнього одягу розміщується на висоті не більше ніж 1400 мм (паралельно зі звичайними гачками для верхнього одягу). За потреби готель повинен надаватись переносні аудіосистеми для слухання, з’єднані з системою радіосповіщення у кімнаті.

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Місця прийому їжі Вільний простір між столами та до касира і зон самообслуговування повинен бути 850– 900 мм. Не менше 5 % всіх столів повинні мати неслизькі поверхні, висота яких не перевищує 865 мм; 760 мм вільного простору у ширину; 720 мм вільного простору для колін; 450 мм вільного простору у глибину. Стільці повинні мати підлокітник. Меню повинні бути написані шрифтом не менш ніж 14 pt, щоб полегшити читання. У меню повинні бути наявні альтернативні страви (наприклад, з низьким вмістом жиру, солі, цукру, спецій тощо). Касові прилавки повинні бути не вище ніж 900 мм. Потрібно забезпечити умови, щоб у разі потреби касир міг підійти до столика; Повинні бути портативні пристрої для оплати кредитними картками. Якщо є «буфет», за потреби, слід забезпечити обслуговування клієнтів з інвалідністю за столом. Басейни / Зони відпочинку Місця відпочинку повинні бути доступними для користування. Доступ до басейну може бути забезпечений за допомогою пандуса чи ліфта. Глибина басейну повинна позначатись квадратною плиткою розміром 60 х 60 мм, яка має контрастність 70 %. У переодягальні повинна бути принаймні одна доступна кабінка для переодягання та один доступний умивальник. Ширина проходу в переодягальнях повинна становити принаймні 900 мм. Замки на дверцях шаф повинні мати доступні ручки, які можна застосовувати, не стискаючи їх в руках (важільного типу). Ручки замків, гачки та перекладини для речей повинні розташовуватись не вище ніж 1400 мм. Доступні номери Усі кімнати для проживання (номери) повинні мати певний рівень доступності. Вхідні двері до номерів та всередині їх повинні мати ширину принаймні 850 мм. Вхідні двері повинні відкриватись ручкою важільного типу або електронною карткою — ключем, а не звичайним ключем. Дверні «вічка» доступних номерів повинні бути розташовані на висоті 1000–1100 мм від підлоги. Килимові покриття в номерах повинні бути коротковорсовими. Ширина проходу всередині номера повинна бути принаймні 900 мм, , щоб забезпечити доступ до ліжка, телефону, гардероба, вікна та ванної кімнати. Виступів на прохід має бути не більше ніж 100 мм. У номерах на висоті 100–1400 мм над поверхнею встановлюються дві телефонні розетки. Їх слід вмонтувати в межах 1 м від електричних розеток, щоб була можливість включення та під’єднання текстового телефону.

До телефону потрібно забезпечити доступ з будь-якого ліжка номера. Телефон повинен бути облаштований підсилювачем гучності голосу.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Готель повинен бути готовий за потреби надати: ·· текстовий телефон; ·· клавіатуру з великим шрифтом; ·· телефон з гучним мовленням, при користуванні яким руки лишаються вільними (на кшталт телефонів, що використовуються під час конференц-дзвінків). ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Вимикачі світла, електричні розетки та прилади, якими регулюються засоби управління кліматичними умовами в номері, повинні розташовуватися на висоті 1000–1200 мм. Прилади повинні бути легкі у застосуванні та мати великі цифри та літери, що полегшить сприйняття інформації. Вимикачі ламп повинні бути легкі у застосуванні, розташовані на шнурі чи на ціпку, щоб їх можна легко дістати. Телебачення повинно мати вбудовану систему субтитрів. За потреби засіб для виводу/ читання/ субтитрів повинен надаватись готелем. Потрібно забезпечити доступний стіл. Поверхня має розташовуватись не вище ніж 865 мм. Він повинен мати вільний простоір: у ширину 760 мм, 450 мм у глибину, 720 мм для колін. Дзеркало повинно бути нахилене під кутом, який би давав можливість повного відображення. Ліжко повинно бути відкритим (без поручнів, підлокітників тощо) та мати колеса, на яких за потреби його можна було б пересунути. Повинна існувати можливість заблокувати колеса, щоб ліжко не рухалось. Потрібно , щоб з ліжка була видно світлову систему сповіщення про небезпеку, яка має бути приєднана до центральної готельної системи. Кімната повинна бути підготовлена до того, щоб за потреби в ній можна було встановити: ·· опорну стійку, що кріпиться до підлоги та стелі або опорну конструкцію трапецієвидної форми для підняття з ліжка чи перевертання; ·· використати персональний засіб для підняття; ·· ходунки з поличкою.

Подібне обладнання не має бути у кожній доступній кімнаті постійно, але на прохання клієнта його слід надати зі складу. ·· У кімнаті має бути шафа для одягу. Полички в ній розміщуються не вище ніж 1200 мм, вішалки для одягу — не вище, ніж 1400 мм. Можна розмістити додаткові полички та вішалки нижче. ·· Вільний простір перед шафою повинен становити 1500 мм х 1500 мм, щоб забезпечити можливість розвороту інвалідного візка. ◆◆ ◆◆ ◆◆

Доступні туалети Двері до туалетів у номерах кімнат повинні відкриватись не усередину, а назовні (в кімнату/коридор). У туалеті повинен бути забезпечений мінімальний простір для розвороту — 1,5 м, включаючи вільний простір для колін під умивальником та для підставки під ноги — біля унітазу. Туалет повинен бути обладнаний телефоном або кнопкою термінового виклику, сигнал

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

з якої потрапляє до адміністратора готелю. Дозатори мила та сушарки для рушників повинні розташовуватись не вище ніж 1.2 м. Умивальник повинен розташовуватись на висоті не вище ніж 865 мм. Зона для колін біля умивальнику повинна мати такі розміри: 760 мм вільного простору завширшки; 720 мм вільного простору для колін; 450 мм вільного простору у глибину. Дзеркало повинно бути нахилене, під кутом, який би уможливлював повне відображення. Унітаз повинен бути оснащений поручнями з обох боків: ·· габарити бокового поручня повинні становити принаймні 600 мм у довжину, якщо він горизонтальний, та 1200 мм, якщо він Г-подібний (довжина горизонтальної складової повинна бути не меншою за 600 мм); ·· боковий поручень повинен розташовуватись на висоті 815 мм–865 мм від поверхні; ·· осьова лінія туалету повинна проходити на відстані 460–480 мм від бокової стіни; ·· сидіння туалету повинно розташовуватись на висоті 400–460 мм від поверхні; ·· підвищене сидіння повинно бути забезпечене на прохання гостя.

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Душова кабіна Санвузол має бути обладнаний душовою кабіною, до якої можна потрапити за допомогою інвалідного візка. Габарити такої душової кабіни 1500 мм x 900 мм. Вхід до неї розташовується на боці, що має 1500 мм. Поруч з душем потрібно забезпечити вільний простір 1500 мм x 900 мм. Поверхня душової кабіни повинна бути неслизькою. Бордюри не вище ніж 10 мм. якщо бордюр має висоту 6–10 мм, він повинен бути заокруглений. Бордюр повинен контрастувати з оточуючими поверхнями. У душі повинно бути відкидне легке для санітарної обробки, водостійке сидіння, яке контрастує з оточуючими поверхнями. Воно встановлюється на висоті 450 мм від підлоги і має ширину 475 мм, глибину 400 мм і може витримати не менше 110 кг ваги. Під сидінням розміщується стік води. Г-подібний поручень повинен розташовуватись на стіні напроти входу (600 мм горизонтальна складова та 750 мм вертикальна складова), центр поручня повинен розташовуватись на висоті 850 мм від поверхні душової кабіни, 300 мм поручня повинні йти вздовж сидіння, діаметр поручнів має становити 30–45 мм в перерізі, вони повинні розташовуватись на відстані 35–45 мм від стіни. Вертикальний поручень повинен розташовуватись на боковій стіні напроти сидіння і на відстані 75 мм–125 мм від зовнішнього краю сидіння. Довжина поручня має становити 750 мм. Нижня частина повинна розташовуватись на рівні 700 мм–800 мм від поверхні душової кабіни. Діаметр поручнів повинен становити 35–45 мм в перерізі; вони повинні розташовуватись на відстані 35–45 мм від стіни. Горизонтальний поручень повинен розташовуватись поруч з сидінням душової кабіни, його довжина повинна становити 750 мм, поручень має бути розташований на висоті 850 мм від підлоги, діаметр поручнів повинен бути 35–45 мм, вони повинні розташовуватись на відстані 35–45 мм від стіни.

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Доступна ванна Якщо неможливо забезпечити доступність душової кабіни, то тоді ванна повинна бути оснащена поручнями. Г-подібний поручень розміщується на висоті 150–300 мм над краєм ванни. Довжина його горизонтальної частини має бути 900 мм. Довжина вертикальної частини-600 мм, вона повинна розташовуватись з того боку, де є кран і зливний отвір. Діаметр поручнів має бути 35–45 мм. Вони розташовуються на відстані 35–45мм від стіни. Ванна повинна мати неслизьке покриття. На прохання гостя готель повинен надавати сидіння для ванни, положення якого можна регулювати і змінювати.

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

ТЕМА 4 УНІВЕРСАЛЬНІ ПОСЛУГИ У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ ТА ЗАКЛАДІВ ТОРГІВЛІ Забезпечення належного рівня сервісу і гостинності в обслуговуванні людей з інвалідністю та маломобільних груп населення повинно бути пріоритетом кожного закладу, частиною стратегії розвитку кожної кампанії, що працюють у сфері громадського харчування і торгівлі. Для того, щоб заклади відвідували люди з інвалідністю та маломобільні групи населення необхідно забезпечити: ·· доступні місця для паркування транспорту; ·· доступний вхід до закладу (облаштовані за стандартами доступності та принципами універсального дизайну — пороги, двері, пандус, маркування тощо); ·· доступний ліфт (якщо заклад багатоповерховий); ·· доступні внутрішні приміщення; ·· доступну інформацію для відвідувачів (зокрема, для відвідувачів з проблемами зору, слуху); ·· достатнє освітлення (зокрема, з урахуванням потреб людей з вадами зору); ·· доступні туалети; ·· супровід для осіб, які цього потребують.

Від «гостинних послуг» до «гостинності для всіх» Різниця між теперішніми послугами, що надаються готельним бізнесом, та «гостинністю для всіх» полягає у наступному: ·· якщо клієнт потребує послуг вашого закладу, то всі його потреби та бажання повинні бути задоволені; ·· якість надання послуг повинна бути однаковою для всіх клієнтів; ·· незалежно від рівня можливостей клієнта якість послуг, які він отримує, повинна бути універсальною та такою, що максимально задовольняє його особливі потреби; ·· персонал повинен розуміти ці потреби та надавати необхідні послуги на однаковому рівні гостинності для кожного клієнта.

Якщо заклад передбачає запропонувати високу якість обслуговування для всіх відвідувачів, то його співробітники повинні мати певний рівень знань із питань інвалідності, володіти навичками спілкування та надання послуг маломобільним групам населення.

4.1. СТВОРЕННЯ ОТОЧЕННЯ ЗГІДНО З ПРИНЦИПАМИ УНІВЕРСАЛЬНОГО ДИЗАЙНУ Місця для паркування Якщо заклад забезпечує паркувальні місця, але серед них нема жодного доступного для транспорту осіб з інвалідністю, він втрачає потенційних споживачів послуг. Повинні бути доступні паркувальні місця для машин та мікроавтобусів. Згідно зі стандартами, кожне десяте місце повинно бути доступним для паркування автотранспорту, яким користується особа з інвалідністю. ◆◆ ◆◆

Отже, кількість доступних місць для паркування має становити 10 % (але не менше одного) від загальної їх кількості. Доступні місця для паркування повинні розташовуватися не далі ніж 50 м від головного входу. Такі місця мають бути обладнані пониженням бордюрів з вмонтованими, чи прилаштованим пандусом.

Доступні входи та виходи Одна маленька сходинка до входу може зробити бізнес недоступним для осіб, які користуються інвалідними візками, ходунками, паличками чи іншими засобами забезпечення мобільності. Усунути цей бар’єр можна кількома способами, наприклад, встановити пандус чи підйомник, або ж забезпечити інший доступний маршрут до дверей. Якщо ж головний вхід не може стати доступним, можна використовувати альтернативний доступний вхід.

◆◆ ◆◆

◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆

◆◆ ◆◆

◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Переконайтесь, що у закладі пандуси та двері, доступні для маломобільних груп населення. У кожному закладі повинен бути безпечний вихід для евакуації відвідувачів на не передбачувальний випадок. Він позначається контрастним кольором та оснащується необхідними сигнальними пристроями (звуковими сигналами, мигаючими лампами) для нечуючих і незрячих клієнтів. Доступний маршрут до товарів та послуг Шлях, яким іде людина з інвалідністю до входу у заклад чи всередині його , називається «доступним маршрутом». Ширина його має становити не менше 0,9 м. На ньому не повинні розташовуватися торговельні апарати, стенди з газетами, меблі, прилавки та інші пристрої. Повинні бути також вільні проходи до поличок та стелажів. Не повинні бути перевантажені товаром, пакувальними коробками доступні переодягальні чи прилавки біля кас, туалетні кабіни. Люди, які пересуваються на інвалідних візках, мають обмежену зону досяжності. У межах їх досяжності потрібно розташовувати якомога більше товарів. Якщо прилавок у закладі розташований дуже високо і споживач у інвалідному візку не може побачити, що знаходиться там, то потрібно його ознайомити з асортиментом товару. Якщо всередині закладу проходить кілька маршрутів, переконайтесь у тому, що написи ведуть людину з інвалідністю найзручнішим із них. Чіткі написи з позначеннями можуть допомогти людині, яка має інвалідність, пов’язану з розвитком, не загубитись усередині закладу. При поясненні напрямку руху потрібно давати конкретні пояснення, наприклад, замість того, щоб орієнтувати «Поверніть праворуч, коли ви дійдете до канцтоварів», потрібно сказати: «Йдіть прямо до кінця цього проходу й там поверніть праворуч». Людина з набутими в результаті травми ураженнями головного мозку може забувати про напрямок руху з причини короткострокової пам’яті чи слабких навичок орієнтування у просторі. Хоча вона не справляє враження людини зі зниженою мобільністю, та все ж має право і може попросити, щоб її супроводжували, або може використовувати собаку-поводиря. Якщо людину супроводжує собака-поводир, йдіть з протилежного боку собаки. Під час руху помічайте і описуйте будь-які перешкоди (на кшталт, сходи «вгору» чи «вниз», велика тріщина на тротуарі). Серед інших загроз можна назвати обертові двері, наполовину відкриті шафи чи двері та об’єкти, які виступають зі стіни на рівні голови ( наприклад, рослини, що звисають, або лампи). Якщо ви хочете попередити про характер перешкоди чи небезпеку, то говоріть конкретно. Вигук «Обережно!» не підкаже людині, що їй потрібно робити: зупинитись, побігти, пригнутись чи стрибнути. Забезпечте умови, щоб охорона могли відповісти на запитання щодо найбільш доступних шляхів всередині приміщення та між поверхами. У магазинах одягу потрібно передбачити для переодягання осіб з інвалідністю універсальну кабіну 1,5 х 1,8 м з лавою шириною не менше 50 см. Споживачі з інвалідністю можуть потребувати різних видів допомоги для того, щоб отримати доступ до ваших товарів чи послуг. Наприклад, вони можуть очікувати, що консультант магазину допоможе споживачу, який користується засобом для покращення мобільності, дістати товари з верхніх поличок. Людина, яка не бачить, може попросити супроводу під час проходу вздовж прилавків магазину чи між рядами товарів. Споживачі

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

◆◆ ◆◆

з ментальними чи розумовими вадами можуть потребувати допомоги у прочитанні етикеток та інструкцій до застосування товарів. Зазвичай споживач наперед скажуть, чи потребуватимуть вони допомоги, але деякі з них можуть чекати, поки в них спитають: «Чи можу я вам чимось допомогти?» У дощові та засніжені дні, використовуйте при входах покриття, яке б забезпечувало якомога сухішу підлогу. Перевіряйте періодично чи воно не зім’ялось і не стало на заваді переміщенню людей в інвалідних візках. Якщо найближчий громадський туалет не доступний або розташований на недоступному поверсі, дозвольте людині з інвалідністю скористатись доступними туалетами для персоналу.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

4.2. ПОСЛУГИ ЗАКЛАДІВ ХАРЧУВАННЯ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆

◆◆

◆◆ ◆◆

Заклади харчування повинні забезпечити відвідувачам з інвалідністю вільний доступ до столів, прилавків, барних стійок з тим, щоб вони могли самостійно вибрати собі їжу та напої. У залі для прийому їжі столи розташовуються так, щоб між ними залишалось достатньо вільного простору для проїзду людини, яка користується інвалідним візком, навіть тоді, коли за столами сидять відвідувачі. Потрібно мати кілька доступних столів і розташувати їх по всій залі, а не зосереджувати в одній частині. Невисокі на зріст люди розраховують на те, що зможуть користуватись обладнанням, яке розташоване на висоті їхнього зросту. Коли у вашому закладі перебувають люди, потрібно запобігати прибиранню столів, вікон чи інших поверхонь за допомогою миючих засобів, що розпилюються. Якщо все ж таки доводиться це робити, то потрібно розпилювати їх не в повітря, а на матеріал, яким протирається поверхня. За можливості користуйтесь менш токсичними засобами. Персонал, який контактує з відвідувачами, не повинен зловживати ароматизованими засобами особистого догляду (одеколонами, лаком для волосся, лосьйоном для рук та після бриття). Належна вентиляції та якість повітря всередині приміщення будуть корисними не тільки відвідувачам, які мають підвищену чутливість до хімічних реагентів та інвалідність, пов’язану з проблемами дихання, але також допоможе і персоналу залишатись здоровішими та більш активними впродовж робочого дня. Запропонуйте споживачам, які не бачать, прочитати, меню, чек. Якщо ви подаєте їжу людині, яка не бачить, розкажіть їй за принципом годинника (дванадцята година — це найдальша від неї, шоста — найближча), де і що лежить на тарілці. Заберіть із тарілки декоративні елементи та все неїстівне. Дехто з клієнтів може попросити порізати їжу. Це можна зробити на кухні ресторану до моменту подачі страви.

Якість послуг, які надає персонал, є найважливішим чинником, що справляє враження на споживачів, і часто є основним аргументом у прийнятті ними рішення щодо продовження відвідувань закладу. Заклади можуть мати характеристики доступності, але якщо їх керівництво та персонал не пройшли спеціальних тренінгів з питань обслуговування людей з інвалідністю, то ці характеристики не матимуть суттєвого значення для зміни якості обслуговування відвідувачів.

4.3. АЛЬТЕРНАТИВНІ ШЛЯХИ НАДАННЯ ПОСЛУГ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ ТА ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ Найбільш поширені нині такі альтернативні шляхи надання послуг:

·· замовлення товарів через Інтернет ( цьому випадку сайт закладу повинен відповідати всім ритеріям інформаційної доступності); ·· замовлення товарів по телефону (разі обслуговування людей з порушеннями слуху заклад повинен застосовувати текстовий телефон).

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

ТЕМА 5 УНІВЕРСАЛЬНИЙ ДИЗАЙН У СФЕРІ ТРАНСПОРТНИХ ПОСЛУГ Транспортна доступність — це можливість особам із фізичними, сенсорними або когнітивними вадами залишатися мобільними і користуватися всіма послугами та транспортними засобами самостійно за будь яких умов. ◆◆ ◆◆

Сфера доступного транспорту повинна створюватися з урахуванням потреб людей з різними видами інвалідності та забезпечувати інтегрований підхід до надання послуг. Транспортна доступність — це облаштовані згідно з потребами людей з інвалідністю та діючих стандартів: ·· ·· ·· ·· ·· ·· ··

◆◆

паркувальні місця; входи до терміналів; ліфти та ескалатори; телефоні кабіни; заклади торгівлі та харчування на території вокзалів; універсальні туалетні кімнати; забезпечення належної інформаційної доступності.

Транспортна доступність передбачає безпеку транспорту та дій в надзвичайних ситуаціях, які не повинні створювати нерівності стосовно людей з інвалідністю.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

5.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ З УРАХУВАННЯМ ВИДІВ ІНВАЛІДНОСТІ Той факт, що ви бачите людину інвалідністю, ще нічого не говорить вам про її можливості. Споживачі з однаковими видами інвалідності часто потребують різної допомоги, щоб подорожувати незалежно. ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆

Запитайте, якої допомоги потребує пасажир. Запитання демонструє ввічливість та повагу до потреб та можливостей споживача. Неправильна допомога з вашого боку може спричинити сильний біль та нашкодити більше, ніж допомогти. Приділяйте увагу вашим жестам та рухам. Якщо вас просять повторити чи записати те, що ви щойно сказали, робіть це спокійно та люб’язно. Якщо пасажир повільно рухається чи має інші ускладнення, будьте терплячими, не примушуйте його почуватися незручно. Рекомендації, що допоможуть покращити якість послуг для пасажирів, які мають інвалідність або обмежену мобільність і користуються послугами таксі. Замовляючи автомобіль, варто повідомити про обмежену мобільність клієнта. Ця інформація допоможе як водієві, так і клієнту. Коли пасажир перебуває у машині, доречно запропонувати йому свою допомогу у застосуванні ременя безпеки, у зручному та безпечному розміщенні на сидінні, у розміщені ручної поклажі. Уважне водіння та ввічливість створюють атмосферу довіри між пасажиром та водієм під час поїздки.

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

◆◆ ◆◆

Дізнайтесь, яким чином пасажир бажає спілкуватися (мова жестів, письмово чи усно). Підтримуйте контакт очима. Говоріть із такими пасажирами чітко та повільно. Повільно (але не занадто) рухайте губами, щоб він це бачити. Використовуйте жести та вираз обличчя, щоб донести ваше повідомлення. Перефразуйте ваше повідомлення, якщо пасажир не розуміє. Будьте готові щось записати. Якщо вам важко зрозуміти людину, повідомте їй про це. Запропонуйте інший спосіб спілкування, наприклад,попросіть її написати. Переконайтесь у тому, що пасажиру донесено необхідну інформацію, зокрема щодо тарифів оплати та інших моментів стосовно подорожі. Обслуговування пасажирів, які користуються інвалідними візками

◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆

Вид допомоги визначається залежно від виду та ступеня інвалідності клієнта.

◆◆

Обслуговування пасажирів, які не бачать, або мають обмежений зір Якщо людина, яка має обмежений зір або не бачить, просить провести її до машини, станьте поруч з нею і запропонуйте свою руку та інформуйте про перешкоди на її шляху. Допоможіть клієнту сісти в машину: візьміться за ручку дверей; дозвольте людині, яку ви супроводжуєте, опустити свою руку по вашій та взятись за ручку самостійно. Під час подорожі інформуйте пасажира про будь-які затримки (сповільнення) руху чи відхилення від маршруту. Повідомте пасажира про прибуття до місця призначення. Не обмежуйте його у часі, необхідному для висадки. Після завершення поїздки залиште пасажира у безпечному та зручному місці, з якого він зможе далі рухатись самостійно. При потребі зверніться з проханням до служби супроводу залізничного вокзалу, аеропорту, служби сервісу готелю, ресторану, магазину про необхідність надання йому допомоги. Якщо пасажира супроводжує собака-поводир, підійдіть з боку, протилежного тому, де сидить собака, та запропонуйте руку (зазвичай це буде з правого боку людини). Запитайте у пасажира, де б він бажав розташувати його у салоні таксі.

◆◆

Обслуговування пасажирів, які не чують або мають обмежений слух Людям, які мають обмежений слух, допомагає читання по губах. Воно базується на спостереженні за рухами губ та мімікою обличчя. Якщо втрата слуху середня, читання по губах покращує розуміння почутого повідомлення. Чим більша втрата слуху, тим важливішим стає читання по губах.

Якщо пасажир замовляє таксі, обов’язково з’ясуйте: який візок він має (електричний, активного типу тощо) і чи може самостійно пересісти з візка в машину. Від цього залежить вибір типу автомобіля для його обслуговування та надання супроводу в разі необхідності. Коли ви допомагаєте пасажиру, який пересувається в інвалідному візку, обов’язково звертайте увагу на бордюри та інші перешкоди. Якщо пасажир з інвалідністю має можливість пересісти в машину, то візок потрібно поставити в машині на гальма та закріпити ременем безпеки. Якщо пасажир пересувається на візку активного типу, який швидко трансформується, його можна перевозити в багажному відділені, не закріплюючи ременями безпеки. Запитайте у пасажира чи потрібна йому допомога для пересадки в салон машини і як ви можете йому допомогти. Використовуйте методики супроводу та допомоги при посадці та висадці пасажирів з інвалідністю. (Методиками супроводу можна оволодіти під час спеціального навчання на тренінгах). Обслуговування пасажирів з обмеженою мобільністю

◆◆

Перш ніж надати допомагаєте пасажиру, запитайте, яким чином ви можете це зробити. Не торкайтесь ціпка чи милиць, а запропонуйте руку та підтримуйте під час переходу до машини, посадки та висадки на місце прибуття. З метою попередження травматизму зупиняйте таксі у тому місці, де пасажир зможе вийти безпечно.

Обслуговування пасажирів з інвалідністю, яка непомітна зовні Психосоціальні, когнітивні вади та вади розвитку зовні не помітні. Не завжди можна з першого погляду визначити, що пасажир потребує допомоги. Якщо ви відчули, що поведінка пасажира неочікувана, неадекватна поговоріть з ним і намагайтесь дізнатись, чи потребує він допомоги і якої. Далі дійте за ситуацією. Рекомендації, що допоможуть покращити якість послуг для пасажирів, які мають інвалідність або обмежену мобільність і користуються послугами залізничного транспорту. Інфраструктура залізничних вокзалів повинна створюватись з ураховувати всіх принципи універсального дизайну та стандартів доступності для маломобільних груп населення.

◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Біля станцій залізничних вокзалів повинні бути місця для паркування транспорту людей з інвалідністю. Інформація про послуги, які надаються людям з інвалідністю при користуванні послугами залізниці, повинна бути доступною і розміщуватися на сайті надавача послуг. Вона має надаватись в різних форматах і системах комунікацій. Якщо особа з інвалідністю, яка користується інвалідним візком потребує допомоги та супроводу при посадці та висадці з вагону потяга, то вона надається службою супроводу залізничного вокзалу. У вагоні повинен бути спеціальний візок для переміщення осіб з інвалідністю. Служба супроводу залізничних вокзалів повинна володіти методикою супроводу осіб з інвалідністю.

Рекомендації, що допоможуть покращити якість послуг для пасажирів, які мають інвалідність або обмежену мобільність і користуються послугами авіаційного транспорту. ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆

Авіакомпанії зобов’язані надавати пасажирам з інвалідністю необхідну допомогу під час посадки та висадки з літака, а також за межами зон огляду пасажирів, між пропускними пунктами. Пасажир з інвалідністю може вибрати спосіб, у який потрібно надати йому допомогу. При супроводі пасажирів з інвалідністю потрібно враховувати індивідуальні потреби та застосовувати методики надання їм допомоги. Якщо пасажир вимагає особистого огляду (наприклад, має протез руки) його потрібно здійснити вчасно, щоб він встиг на літак. Огляд повинен проводитись у спеціальній кімнаті або за ширмою. Допоміжні засоби (опорні тростини, милиці) після огляду та переконання в тому, що в них не перевозяться заборонені матеріали, можуть бути взяті пасажиром на борт літака. Допоміжні засоби, які покращують комунікацію, та електронні пристрої з вбудованим шрифтом Брайля повинні пройти такий самий огляд, який проходять персональні комп’ютери. Собаки-поводирі після огляду та переконання в тому, що на них не провозяться заборонені матеріали, можуть бути взяті пасажиром з собою на борт літака. Будь-які аксесуари службових тварин повинні оглядатись вручну, не знімаючи їх з неї. На борт літака дозволяється проносити шприци, якщо буде надано офіційні докази того, що людина потребуватиме їх застосування під час перельоту. Ліки, які потрібні пасажиру з інвалідністю, повинні бути в оригінальній упаковці з зазначенням виробника чи фармацевтичної компанії. У пасажира повинна бути в наявності документація, що підтверджує цільове застосування всього медичного обладнання, яке він бере з собою на борт літака. Якщо людина користується інвалідним візком, але не має його з собою в аеропорту, вона може звернутись до персоналу авіакомпанії за допомогою. У салоні літака повинні бути спеціальні салонні візки, на які зможе пересісти пасажир з інвалідністю. Пасажир, який користується механічним електричним візком, може попросити, щоб візок був перевірений у зоні огляду пасажирів і після цього поміщений у багажне відділення чи у інше спеціально відведене місце. У такому випадку візок повертається пасажиру після приземлення. Персонал літака може допомогти людині з інвалідністю дістатись до туалету за допомогою салонного візка, поставленого у проході літака, але не зобов’язаний надавати допомогу всередині туалету.

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

У зоні реєстрації пасажири з ураженнями зору можуть попросити про допомогу та супровід. Авіакомпанії повинні забезпечити людям з інвалідністю, включаючи тих, що мають ураження слуху чи зору, доступ до інформації, яка надається іншим пасажирам. Пасажири, які користуються слуховими апаратами, можуть почуватися невпевнено, проходячи через металодетектор. Вони можуть попросити пройти «індивідуальний огляд», не знімаючи слухового апарату. Персонал авіаліній повинен надати допомогу з відкриванням контейнерів для їжі та повідомити, яка їжа є у ньому. Обслуговування пасажирів з інвалідністю в метрополітені Працівники служб метрополітену несуть відповідальність за безпечний проїзд пасажирів з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Забезпечують пасажира з інвалідністю супроводжуючим з числа працівників станції метрополітену навіть тоді, коли він має свого супроводжуючого. Врахування принципів універсального дизайну та стандартів доступності обов’язкові при облаштуванні входів, вестибюлів, станцій метро. Для супроводження пасажирів з інвалідністю повинні застосовуватися методики супроводу та надання допомоги для осіб з інвалідністю.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

5.2. РОЗУМНЕ ПРИСТОСУВАННЯ Відповідно до Конвенції ООН про права людей з інвалідністю «розумне пристосування означає внесення, коли це потрібно, необхідних і доречних модифікацій та коректив, що не стають тягарем задля забезпечення реалізації та користування людьми з інвалідністю на рівні з іншими правами людини»3. Наприклад, розумним пристосуванням можна вважати: ·· застосування розсувних апарелів, які можна використати у випадках, де з тих чи інших причин входи неможливо облаштувати пандусом або електричним чи механічним підйомником; ·· салонний візок стане у нагоді при транспортуванні пасажира з інвалідністю в салонах літаків, поїздів чи автобусів; ·· різного виду електричні або механічні підйомники можуть застосовуватись для забезпечення вертикальної доступності в місцях, де неможливо сходи обладнати пандусом, і т. ін.

Конвенція ООН про права людей з інвалідністю.

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

ТЕМА 6 ПЕРЕДБАЧЕННЯ ТА РОЗУМІННЯ ПОТРЕБ КЛІЄНТІВ Надання послуг з врахуванням видів інвалідності. Завжди пам’ятайте, що люди з інвалідністю — це просто ЛЮДИ. Потреби клієнтів відрізняються залежно від виду інвалідності. Завжди розмовляйте безпосередньо з людиною з інвалідністю з тих питань, що безпосередньо її стосуються, навіть якщо вона разом із супроводжуючим. Неприйнятно взяти з клієнтів більше грошей за надані послуги з причини наявності в них інвалідності. Якщо складається враження, що людина з інвалідністю потребує допомоги, спитайте в неї, чи насправді це так.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

6.1. ЕТИКА СПІЛКУВАННЯ З ЛЮДЬМИ З ІНВАЛІДНІСТЮ

◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆

Ви не повинні почуватись незручно, коли спілкуєтесь з людиною, що має інвалідність. Навіть якщо ви не знаєте як взаємодіяти з людиною, яка має інвалідність — просто спитайте. Подумайте перед тим, як сказати. Не робіть висновків. Люди з інвалідністю є найкращими знавцями того, що вони можуть чи не можуть зробити. Не приймайте замість них рішень стосовно участі у певній діяльності. Люб’язно відповідайте на запитання. Коли люди з інвалідністю питають про пристосованість вашого закладу, це не скарга. Якщо вони отримують позитивну відповідь, можливо, вони повернуться знову та розкажуть своїм друзям про належну якість отриманих послуг. Спілкування.

Ставте на перше місце людину. Використовуйте: «людина з інвалідністю», а не «інвалід». Стосовно певних типів інвалідності краще казати «людина з синдромом Туретта» або «людина з церебральним паралічем». Вживайте словосполучення «людина на візку», а не «інвалід на візку». Інвалідний візок — це засіб, який забезпечує індивідуальну мобільність. Використовуйте словосполучення «пасажир з інвалідністю», а не просто — інвалід. Запобігайте використанню негативних слів на кшталт «каліка» чи «нещасний». Коли ви розмовляєте з людиною, яка має порушення зору, прийнятним є використання ідіоматичних висловів: «Радий був побачитись» та «Побачимось пізніше». Люди, які не бачать, самі використовують ці вислови. Багато людей, які не чують, спілкуються мовою жестів та вважають себе членами культурних та лінгвістичних меншин. Вони ставляться до себе як до Глухих (з великої літери «Г»), і термін «з ураженням слуху» може їх образити. Інші можуть не заперечувати проти цього терміна. Спілкування з людьми, які користуються інвалідними візками чи мають обмежену мобільність Люди, які користуються інвалідними візками, мають різні можливості. Хтось із них може користуватись руками та долонями / п’ястком, інші можуть встати з інвалідного візка та пройти певну відстань. ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆

Коли ви спілкуєтесь з людиною, яка користується інвалідним візком — принесіть стілець і сядьте на одному рівні з нею рівні. Якщо цього не можливо зробити, то трохи відійдіть, щоб вона могла дивитись вам у очі, не напружувала шию. Не перехиляйтесь через людину, яка сидить в інвалідному візку, щоб попросити потримати пальто чи потиснути руку іншій людині. У жодному випадку не ставте склянку зі своїм напоєм на поверхню чи поличку, яка приєднана до інвалідного візка. Не штовхайте інвалідний візок, не торкайтесь його: це частина особистого простору людини. Якщо ви допомагаєте комусь подолати бордюр, не дочекавшись вказівок, то можете пошкодити інвалідний візок. Ви можете відокремити певні частини візка, якщо потягнете за ручки чи за підставку для ніг. Люди, які користуються опорними тростинами або милицями, потребують того, щоб руки допомагали їм підтримувати баланс. Тому ніколи не смикайте їх за руки. Люди з обмеженою мобільністю можуть спиратися на двері, коли відкривають їх. Якщо ці двері будуть відкриватись зі спини чи неочікувано, це може стати причиною падіння.

◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆

Якщо ви пропонуєте присісти людині з обмеженою мобільністю, то пам’ятайте: їй легше користуватись стільцями, які мають підлокітники або підвищені сидіння. Люди, які не мають очевидних ознак інвалідності, можуть також мати певні проблеми з власною мобільністю. Наприклад, у людини з захворюваннями серця чи дихальних шляхів може виникати проблема після прогулянок на довгі відстані або після швидкого ходіння. Переконайтесь, що готель чи магазин має достатньо місць для сидіння для того, щоб такі люди могли перепочити. Деякі люди мають обмеження у функціонуванні п’ястків та / або рук. Будьте готові запропонувати допомогу, пов’язану з діставанням предметів, їх підняттям, відкриттям дверей та вітрин. Спілкування з людьми, які не бачать або мають обмежений зір Люди, які не бачать, зазвичай знають, як зорієнтуватись на вулиці. Вони можуть користуватись білою тростиною або мати собаку-поводиря. Людина може мати часткову втрату зору. Будьте готові запропонувати допомогу (наприклад, прочитати щось), якщо вас про це попросять. Перед тим, як починаєте спілкуватися з людиною, яка не бачить, назвіть своє ім’я та за потреби посаду: офіціант, охоронець, швейцар тощо. У закладі щось змінилось, наприклад, розташування меблів, повідомте про це клієнтів, які не бачать. Тримайте проходи вільними від перешкод. Люди, які не бачать, використовують свої руки для балансування. Тому, якщо їх потрібно супроводжувати, запропонуйте свою руку для підтримки, а не беріть їхньої. А ще краще скерувати руку людини, яка не бачить так, щоб вона самостійно торкнулась поруччя чи спинки стільця, могла підійти до сходів або сидіння. Якщо ви маєте залишити людину, яка не бачить, спочатку поінформуйте її про розташування виходу, а потім залиште її біля столу, стільця чи іншого орієнтиру. Для такої людини центр кімнати нічого не означає. Не торкайтесь білої тростини чи собаки-поводиря. Собака працює і має бути зосередженим. Біла тростина — частина особистого простору. Якщо людина опускає тростину, не міняйте її положення. Але повідомте, якщо вона збилась зі шляху. Людина з обмеженим зором може потребувати матеріалу у письмовому вигляді, викладеного великим шрифтом. Чіткість і розмір шрифту та належні пробіли між словами однакові важливі. Ярлики та написи, звісно, повинні бути контрастними. Людям з обмеженим зором найлегше читати жирний білий шрифт на чорному тлі. Запобігайте використання всіх заголовних літер, оскільки людині з обмеженим зором у цьому випадку важко розрізнити, де закінчується речення. Забезпечте належне освітлення. Воно не повинно бути занадто яскравим. Дуже світлі стіни чи шпалери можуть сприяти віддзеркаленню, що заважає зоровому сприйняттю. Спілкування з людьми, які не чують або мають обмежений слух Найефективнішим способом спілкування з людиною, яка віддає перевагу мові жестів, є залучення кваліфікованого перекладача. Для повсякденного ж спілкування (замовлення у ресторані чи бронювання номеру в готелі) прийнятним є письмове спілкування, коли ви по черзі пишете те, що хочете сказати. Спитайте у співрозмовника з порушення слуху, чи бажає вона спілкуватись мовою знаків, жестами, у письмовій формі.. Якщо вам важко зрозуміти мову людини, яка не чує, повідомте її про це.

◆◆

◆◆ ◆◆

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Коли ви ведете розмову за допомогою перекладача, дивіться безпосередньо на людину, яка не чує і говоріть безпосередньо з нею. Наприклад: «Що ви бажаєте?», а не звертайтесь до перекладача: «Запитайте, чого вона / він бажає». Не приймайте рішення за людей, які не чують — вони повинні самостійно приймати їх. Перш ніж вступати в розмову з людиною, яка не чує або має обмежений слух, переконайтесь, що ви отримали її увагу. Залежно від ситуації ви можете подати знак рукою, доторкнутися до плеча, чи увімкнути / вимкнути світло. Перефразуйте, а не просто повторюйте речення, які не розуміє людина. Під час розмови ви повинні повернутися обличчям до людини. Для ефективного спілкування найбільше підходить спокійна кімната з належним освітленням. Якщо джерело світла (наприклад, вікно) знаходиться позаду вас, відблиски можуть заважати людині, яка не чує або має обмежений слух, бачити ваше обличчя. Це може ускладнити читання по губах. Говоріть чітко. Більшість людей, які не чують або мають обмежений слух, розраховують на те, що зможуть читати по губах людини, яка говорить. Не існує потреби розмовляти підвищеним тоном з людиною, яка не чує. Якщо людина користується допоміжним пристроєм, він буде налаштований на нормальну гучність голосу.

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

◆◆ ◆◆

Уся ваша увага повинна бути зосереджена на людині. Не переривайте і не закінчуйте речення замість неї. Якщо вам важко зрозуміти, попросіть повторити. У більшості випадків людина не заперечуватиме. Якщо після спроб ви все ще не можете зрозуміти людину, попросіть її написати чи запропонувати інший спосіб спілкування. Спокійне оточення полегшує спілкування. Можливість спілкуватись та бути сприйнятим — важлива для кожного з нас. Спілкування з людьми, які хворі на церебральний параліч

У результаті травми чи ураження центральної нервової системи люди з церебральним паралічем мають складнощі у контролюванні своєї м’язової діяльності. ◆◆

◆◆

Багато осіб, які хворі на церебральний параліч, мають нечітку мову та неконтрольовані рухи тіла. Слідкуйте за своїми відповідями та взаємодійте з ними так само, як ви поводили б себе будь-якими іншими людьми. Людина, яка виглядає, наче напідпитку, хвора чи потребує медичної допомоги, насправді може просто мати церебральний параліч чи інший вид інвалідності. Перед тим, як діяти на основі першого враження про людину, проаналізуйте факти. Спілкування з людьми, які виглядають інакше

Люди, спроможність яких виконувати фізичні дії не обмежена, але до яких ставляться як до осіб, що мають інвалідність, за причини їх зовнішнього вигляду, стикаються з іншими проблемами. Люди, які мають особливості обличчя на кшталт «заячої губи» чи виступаючого піднебіння, люди, які занадто високі чи занадто низькі у порівнянні з середнім ростом, люди, які мають занадто велику чи занадто малу вагу у порівнянні з середньою вагою.

Переконайтесь, що ви не сприяєте стигматизації людей, які виглядають інакше. Розпочніть розмову так, як говорили б з людиною, яка має «стандартний вигляд». Спілкування з людьми, які мають приховану інвалідність

Не всі види інвалідності проявляються наочно. Людина може попрохати про щось у спосіб, який здається вам дивним. Це прохання чи поведінка можуть бути зумовлені інвалідністю. Наприклад, ви можете комусь пояснити напрямок руху просто і доступно, але людина попросить записати інформацію, бо письмова форма спілкування є для неї легшою. Або ж людина, яка зовні виглядає здоровою, може попросити стілець, щоб сісти, а не стояти в черзі. Вона може бути стомленою, наприклад, від онкозахворювання або бути під дією ліків. Незважаючи, що ці види інвалідності приховані, вони все ж існують. Будь ласка, за можливості поважайте потреби та прохання людини. Спілкування з людьми, які хворі на епілепсію (епілептичні напади) ◆◆ ◆◆

Спілкування з людьми, які мають складнощі мовлення ◆◆

Якщо в людини напад, то ви не можете зупинити його. Якщо вона впала, переконайтесь в тому, що її голова захищена, та дочекайтесь кінця нападу. Коли напад минув, людина може втратити орієнтацію у просторі та почуватись збентеженою. Спробуйте забезпечити їй умови, щоб вона могла прийти «до тями» — повернутись до свого звичного стану. Спілкування з людьми, які мають психіатричні захворювання

◆◆ ◆◆

◆◆

Стрес може впливати на можливість функціонування людини. Спробуйте не доводити ситуацію до критичної точки. Люди, які мають психіатричні форми інвалідності, мають різні індивідуальні риси та у різний спосіб долають свою інвалідність. Ставтесь до кожної людини як до особистості. Спитайте, що буде для неї найзручнішим та якомога краще задовольніть її потреби. Коли людина перебуває у кризовому стані, залишайтесь спокійним, намагайтесь підтримати її. Запитайте, чим ви можете їй допомогти, та дізнайтесь, кого можна покликати на допомогу. Можете запитати, чи є у неї ліки, які їй потрібно прийняти. Спілкування з людьми, в яких інвалідність, пов’язана з розвитком

◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆

Говоріть із людиною чіткими реченнями, використовуючи прості слова та конкретні (а не абстрактні) поняття. Не розмовляйте з людиною, яка має інвалідність, пов’язану з розвитком, як з дитиною, не говоріть зверхньо. Використовуйте темп розмови, складність та словниковий запас відповідно до можливостей людини. Пам’ятайте, що людина доросла й може приймати власні рішення (крім випадків, коли вам відомо інше). Люди з інвалідністю, пов’язаною з розвитком, можуть турбуватись про те, що їм потрібно зробити, щоб виглядати перед вами звичайними людьми, тобто як «задовольнити» вас. Людина з інвалідністю, пов’язаною з розвитком, часто не може швидко приймати рішення. Будьте терплячими та дайте їй для цього стільки часу, скільки вона потребує.

◆◆ ◆◆

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Спілкування з людьми з ураженнями головного мозку набутими в результаті травми Люди з ураженнями головного мозку набутими в результаті травми можуть мати недостатній контроль за м’язами чи обмежену мобільності, які не є очевидними. Наприклад, людина не може написати своє ім’я, хоча може рухати рукою. Вона не контролює свої вчинки, бажання, поведінку. Людина може давати недоречні коментарі, не розуміти натяків / підказок, або не сприймати натяки на те, що вона когось образила. У своєму бажанні зрозуміти чи висловити власні думки, вона може здаватися напористою. Така поведінка є наслідком травми. Якщо ви не впевнені в тому, чи зрозуміла вас така людина, запитайте, чи хоче вона, щоб ви записали те, що щойно сказали. Людина може мати складнощі, зосереджуючись на своїх думках, особливо у напруженій атмосфері, наприклад, у людному кінотеатрі чи у транспортному терміналі. Будьте терпимими. Ви можете запропонувати їй відійти туди, де буде менше відволікаючих факторів.

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

6.2. СОБАКИ-ПОМІЧНИКИ Собаки-помічники допомагають виконувати завдання, які уможливлюють їх власникам виконання своїх життєвих функцій. Людина необов’язково має очевидні ознаки інвалідності для того, щоб собака-помічник супроводжувала її чи допомагала їй. Згідно з міжнародним законодавством, яке має застосовуватись і в Україні, собакампомічникам дозволено вхід у службові приміщення, зони відпочинку та дозвілля — готелі, кафе, ресторани, магазини тощо. Собаки-поводирі використовуються як помічники для забезпечення мобільності людей, які не бачать або мають обмежений зір. Для цього на собаку-поводиря одягається спеціальний ошийник з повідком. ◆◆ ◆◆

◆◆

Вони задовольняють також спеціальні потреби людей з обмеженою мобільністю: підняти предмет, що впав, принести телефон, одежу тощо. Спеціально навчені собаки можуть попереджати епілептичні напади або будь-які інші захворювання, що супроводжуються нападами. Вони також навчені працювати з людьми, які мають психологічні / психіатричні види інвалідності. «Лікувальні» собаки — це собаки, які супроводжують людину з інвалідністю в лікувальних цілях (наприклад, терапія для дітей з інвалідністю) Не всі собаки цієї групи використовуються у громадських місцях.

Хоча собаки-помічники не повинні мати якихось атрибутів, щоб уся спільнота усвідомлювала їх службове призначення, але зазвичай вони носять, наприклад, яскравий одяг, поводок або рюкзак. Як переконатись у тому, що це собака службового призначення Людей з інвалідністю, які користуються допомогою службових тварин, можна визначити, не ставлячи будь-яких запитань. Якщо ви можете це зробити на основі тільки зовнішнього вигляду, то не примушуйте людину з інвалідністю почуватись незручно, ставлячи їй зайві запитання. Якщо ж ви не переконані у тому, що тварина є службовою, керівництво закладу може звернутись до людини з інвалідністю з наступними двома запитаннями, поставленими у тактовній та незагрозливій манері: ·· З якої причини супроводжує вас собака? ·· Які завдання чи послуги виконує ваш пес? Ви не можете ставити запитання стосовно інвалідності людини, чи вимагати пред’явити вам посвідчення чи спеціальну карту, яка б доводила проходження твариною спеціального курсу навчання. Ви не можете просити, щоб гість у супроводі службової тварини використовував окремий вхід, вихід чи користувався тільки певними зонами закладу. Ви можете очікувати, що собака-помічник поводитиметься належним чином та що її поведінку контролюватиме її власник. Ви можете очікувати, що власник собаки прибере у випадку непередбачуваної ситуації, хоча вона може траплятися дуже рідко, оскільки більшість службових тварин навчена справляти свої потреби тільки у окремо відведених місцях.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Деякі рекомендації стосовно взаємодії з собаками-помічниками у громадських місцях поведінки: Не відволікайте собаку від виконання своїх службових обов’язків, не кличте її, не плескайте в долоні, не пропонуйте їй їжу. Собака-помічник виконує свої обов’язки, не турбуйте її. Не намагайтесь пестити чи доторкнутись до собаки-помічника. «Собака працює». Сучасні вимоги до створення «Сфери послуг для всіх» Створення «Сфери послуг для всіх» вимагає, передусім, зміни ставлення органів влади, керівництва бізнесових структур, закладів, що надають послуги, до цієї проблеми, усвідомлення ними соціальної і економічної доцільності її розв’язання. Отже, для покращення послуг для клієнтів з інвалідністю та маломобільних груп населення потрібно:

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

ДОДАТОК 1. АНТРОПОМЕТРИЧНІ ДАНІ І ПАРАМЕТРИ ДОПОМІЖНИХ ЗАСОБІВ Антропометрія один з основних методів антропологічного дослідження, який полягає у вимірюванні тіла людини та його частин, відстані, необхідні для вільного виконання різних функцій тіла, наприклад, межі досяжності і амплітуди рухів у суглобах. В архітектурі та проектуванні інтер’єрів, антропометричні дані є основою багатьох проектних вимог, включаючи ті, що мають безпосереднє відношення до адаптування і доступності приміщень. На Рис. 1а-в: розміри стандартної інвалідної коляски з ручним управлінням.

·· розширювати та поліпшувати якість послуг для клієнтів з особливими потребами; ·· здійснити належну підготовку персоналу для роботи з цими групами відвідувачів з тим, щоб домогтися толерантного ставлення, коректного і ввічливого спілкування з людьми, які мають інвалідність; ·· посилити вимогливість і відповідальність за впровадження і дотримання стандартів доступності та принципів універсального дизайну в закладах сфери послуг; ·· забезпечити інтегрований підхід надання послуг людям з різними видами та ступенями інвалідності; ·· об’єднати зусилля суспільства для того, щоб «сфера послуг для всіх» була соціально і економічно виправданою.

РИСУНОК

1А

РИСУНОК

1Б

РИСУНОК

1В

РИСУНОК

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

На Рис. 1 і 2 показані стандартні розміри інвалідної коляски. Електричні крісла–коляски можуть мати більші розміри, їх маневреність відрізняється від колясок з механічним ручним управлінням. На Рис. 2 радіус обороту інвалідної коляски (Рисунок, вписаний в коло, відноситься до електричного крісла).

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

Межі досяжності Зона досяжності людини в інвалідному візку обмежена його сидячим положенням і колесами коляски, а також шириною підніжки коляски, обмежуючи його доступ до кутів приміщень, робочих місць і вимикачів.

Розміри проходів На Рис. 3 вказана мінімальна ширина проходу для людини, що пересувається в інвалідному візку. РИСУНОК

РИСУНОК

Одна людина в інвалідному візку з супроводжуючим асистентом

Людина яка йде і людина в інвалідному візку без супроводжуючого

Рис. 5: Межі досяжності дорослої людини

Дві людини які самостійно пересуваються на інвалідних візках

Рис. 6: Вертикальна межа досяжності для людини в інвалідному візку

На Рис. 4 показані розміри простору, необхідного для безперешкодного фронтального пересування з використанням різних мобільних допоміжних засобів. Хоча в більшості випадків люди, які використовують при ходьбі певні допоміжні засоби, можуть переміщатися вузькими проходами, їм необхідно забезпечити більш широкі коридори, як показано нижче. Наприклад, існує ймовірність того, що кінці милиць (часто широко розставлені донизу) у вузьких проходах стануть загрозою для інших людей, які можуть їх не помітити.

РИСУНОК

Людина , що йде за допомогою ходунців

Людина з порушенням зору, що використовує білу тростину

Людина на милицях з опорою в ліктьовому суглобі

РИСУНОК

Людина, яка йде на милицях з опорою в плечовому суглобі

Розміри простору що визначаються за допомогою тростини

Горизонтальна (фронтальний) межа досяжності людину в інвалідному візку, з перешкодами і без

РИСУНОК

Спільна зона досяжності

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

ДОДАТОК 2. ВІЗУАЛЬНА ДОСТУПНІСТЬ

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

Контрасти слід застосовувати в наступних зонах. ◆◆

Можливість орієнтуватися в будівлях та об’єктах загального користування для багатьох людей залежить від візуального дизайну цих споруд, а саме, від контрастності, освітленості, вибору кольорів і постійного використання візуальних допоміжних засобів. Зорове сприйняття навколишнього світу зрячою людиною на 90% складається з сигналів, що відповідають за орієнтацію в просторі. Слабозорі люди зазвичай менш сприйнятливі до контрастів. Вони радше звертають увагу на орієнтовні підказки й контрастні предмети на близькій відстані, тому великі простори можуть для них представляти значні труднощі. Колірний контраст Контрасти допомагають людям розрізняти предмети навколишнього середовища і несуть в собі важливу інформацію для орієнтування в просторі. Тому особливе значення для сприйняття об’єктів і ситуацій має ступінь їх контрастності. Нерідко кольори, які на перший погляд дуже сильно відрізняються один від одного, є схожими з точки зору тональності і в зв’язку з цим не створюють достатнього контрасту (наприклад, зелений і коричневий). Простий спосіб визначити, чи є кольорове зображення висококонтрастним чи ні — зробити його чорно–білий знімок. Контрастні кольори на знімку вийдуть чорними і білими, тоді як неконтрастні — відтінками сірого. Для того щоб забезпечити високу контрастність, кольорові схеми повинні мати одне або декілька з наступних властивостей:

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

У відповідності з перерахованими критеріями, в табл. 1 представлений перелік ефективних колірних рішень. Не варто використовувати такі сполучення, як червоні/ зелений і жовтий/синій, оскільки вони важко розрізняються для людей з порушенням кольоросприйняття (дальтонізм). Табл. 1: підбір рекомендованих колірних контрастів білий чорний жовтий зелений синій жовтий жовтий білий білий зелений жовтий

ФОН ахроматичний ахроматичний ахроматичний ахроматичний ахроматичний фіолетовий блакитний фіолетовий синій синій червоний

На складних ділянках (наприклад, у вестибюлях, на перетинах шляхів руху) з метою забезпечення структурованості простору. У тих випадках, коли необхідно вказати напрямок до певних зон, приміщень, пристроїв (наприклад, туалет, вбиральня, реєстраційний стіл). З метою створення системи орієнтування та позначень. Для попередження про небезпечні зонах або предметах. Для оформлення обладнання та арматури (наприклад, використання різнокольорових дозаторів для мила та утримувачів для туалетного паперу, темного сидіння для унітазу на тлі світлої арматури, або темної кахельної плитки в поєднанні зі світлою раковиною). Для вимикачів (темні вимикачі та панелі вимикачів повинні використовуватися на світлому фоні чи навпаки). Для вхідних дверей (самі двері або дверна рама можуть бути пофарбовані в контрастний колір по відношенню до прилеглих стін для полегшення їх ідентифікації). У приміщеннях, що мають повороти (використання різних кольорів на стику напольних покриттів, або направляючі смуги уздовж стін для полегшення визначення маршруту, які доповнюють систему позначень, Рис. 10). Рис. 10: приклад розташування направляючої смуги в будівлі

·· високий контраст по яскравості (наприклад, чорний на білому, чорний на зеленому); ·· ахроматичний (ахроматичні кольори – відтінки сірого, в діапазоні білий-чорний) компонент (наприклад, білий на синьому, зелений на чорному); ·· комбінація взаємодоповнюючих кольорів (наприклад, жовтий на синьому); ·· використання червоного тільки як темного компоненту (наприклад, білий на червоному).

ПЕРЕДНІЙ ПЛАН

РИСУНОК

Освітлення Як правило, гнучкість системи освітлення залежить від можливості його регулювання. Тому регулятори сили світла лампи повинні бути встановлені в тих місцях, де необхідний індивідуальний контроль над ступенем освітленості приміщення. Системи освітлення, що складаються з декількох ламп, кожна з яких включається окремим вимикачем, також дозволяють регулювати освітленість приміщення. Відображення, блиск, тіні і значні відмінності в ступені освітленості можуть викликати візуальне замішання і ускладнювати орієнтацію в приміщенні, особливо для людей зі зниженим зором. ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Відблискування може бути зведене до мінімуму, якщо використовувати покриття які не відбивають світло а також прозоре скло. Блиску/сяйва можна уникнути, розмістивши освітлювальні прилади таким чином, щоб вони не потрапляли в пряме поле зору. Блиску від сонячного світла можна уникнути, якщо встановити регульовані жалюзі. Тіні можуть приховувати небезпеки, їх можна ліквідувати за допомогою розсіяного світла.

◆◆

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Допоміжне освітлення, наприклад, підсвічування, повинно розташовуватися таким чином, щоб не відкидати тіні на обличчя людей, не ускладнюючи читання з губ або роблячи неможливим сприйняття виразу обличчя. Зміни в ступені освітленості повинні бути поступовими, щоб дозволити очам призвичаїтись до таких змін. Крім того, слід врахувати другорядні функції освітлення:

◆◆

◆◆ ◆◆

Освітлення може забезпечувати додаткову інформацію про напрямок руху (наприклад, освітлення коридорів за допомогою ряду циліндричних довгастих лам, закріплених уздовж стелі). Освітлення може, крім усього іншого, робити видимими потенційно небезпечні ділянки, наприклад, сходові майданчики і прорізи дверей і проходів. Освітлення може повідомляти про функціональне призначення певних зон (наприклад, використання м'якого освітлення в зонах відпочинку та кімнатах для очікування).

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

◆◆

Використання системи позначень становить лише незначний відсоток витрат на будівництво (близько 0,1%), але при цьому значною мірою сприяє полегшенню орієнтування та посилення безпеки людей з порушеннями слуху та зору при відвідуванні об’єктів загального використання. Пропорції символів

Формат і дизайн Важливо, щоб літери і символи позначення/знака були контрастними по відношенню до фону і легкопомітними. У табл. 1 (ст. 20) дано перелік рекомендованих висококонтрастних поєднань кольорів, які слід використовувати для забезпечення максимальної легкості зорового сприйняття. Фон самого знака повинен, в свою чергу, бути контрастним по відношенню до прилеглої поверхні. Поверхня знака не повинна відображати світлові промені і блищати.

Рельєфні позначення або символи на знаках будуть корисними для людей зі зниженим зором. Подібна тактильна інформація повинна розташовуватися, принаймні, біля дверей і входів в основні приміщення і на планах приміщень. Тактильні знаки або піктограми на тактильних знаках повинні підніматися, принаймні, на 1 мм і мати мінімальну висоту 15 мм, при цьому не більше 50 мм. ◆◆

Система позначень

◆◆

Розміщення знаків Настінні знаки, наприклад, що позначають номери кабінетів, повинні перебувати на однаковій і незмінній висоті 1,30 м — 1,60 м від рівня підлоги. Звисаючі знаки повинні знаходитися на мінімальній висоті, маючи вільний простір не менше 2,10 м, забезпечуючи безпечне проходження під ними незрячих людей або людей з вадами зору (рис. 11). Рис. 11: правильне розташування підвісного знака. Рис. 12: відповідне розташування інформаційних панелей і знаків

Розмір букв і графічних символів залежить від відстані для читання і ступеня зниження зору кожної окремої людини. У табл. 2 представлені стандартні значення розмірів літер в залежності від максимальної відстані читання. Табл. 2: Рекомендований розмір букв для системи позначень і візуальної інформації МАКСИМАЛЬНА ВІДСТАНЬ ВІД КОРИСТУВАЧА ДО НАПИСУ 30 м 25 м 20 м 15 м 10 м 5м 2м 1м 30 см 25 см

РОЗМІР БУКВ 52,0 см - 104,0 см 44,0 см - 87,0 см 35,0 см - 70,0 см 26,0 см - 52,0 см 17,0 см - 35,0 см 9,0 см - 18,0 см 3,5 см - 7,0 см 1,8 см - 3,5 см 0,5 см - 1,0 см 0,4 см - 0,9 см

Оптимальним шрифтом, що застосовується в системі позначень є «san serif» (наприклад, Helvetic або Standard). Співвідношення ширини і висоти букв, цифр і символів на позначення повинно бути в межах 3:5 і 1:1. Співвідношення ширини і висоти штриха знака повинно знаходитися в межах 1:5 і 1:10.

РИСУНОК

Послідовність інформації При плануванні системи інформаційних позначень дуже важливо продумати послідовність і сталість (уніфікацію) використовуваних символів та позначень щоб уникнути плутанини. Послідовна система позначень повинна відповідати таким вимогам: ·· сталість пункту призначення; ·· легка ідентифікація символів відповідно до пункту призначення; ·· стандартизація використання принципів розміщення та зображення знаків в будівлі; ·· постійне використання уніфікованих знаків у даній інформаційній системі; ·· використання ідентичних піктограм і скорочень в інформаційному ланцюжку.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

Міжнародний символ доступу/пристосованості об’єктів Символ людини в інвалідному візку позначає приміщення, доступні для людей з інвалідністю, включаючи людей, що переміщаються за допомогою інвалідних колясок. У тих випадках, коли будівля повністю пристосована для пересування в інвалідному візку, потрібно лише один символ при головному вході.

Цей символ позначає приміщення та зручності, адаптовані для незрячих та людей зі зниженим зором. Таким символом можна відзначити тактильні позначення напряму. Міжнародні символи доступу повинні використовуватися для позначення маршрутів, входів і зручностей, пристосованих до потреб осіб з інвалідністю в межах об’єктів загального користування. Якщо мова йде про будівлю, повністю пристосовану для МГН, важливо розмістити відповідний знак біля головного входу. Міжнародний символ доступності використовується в усьому світі для направлення людей з різними видами фізичних порушень до пристосованих приміщень і зручностей. Пропорційне рішення символу повинно відповідати запропонованому малюнку. Колір знака — біле зображення на синьому тлі, зображена фігура повинна дивитися вправо. Цей символ може використовуватися спільно з іншими всесвітньо визнаними знаками або позначеннями напрямків.

Символ шрифту Брайля позначає використання брайлівського алфавіту та наявність інформації, надрукованої за Брайлем, включаючи публікації, умовні позначення та маркування.

Цей символ означає, що доступні послуги перекладача жестової мови для людей з порушеннями слуху.

Логотипи, що позначають універсальну доступність приміщень

Це умовне позначення розташування телефонних апаратів з посиленою гучністю і/або регуляторами гучності.

Нижче наведені основні символи, що позначають адаптованість приміщень, умов і послуг до потреб людей з інвалідністю. Для того щоб сприяти орієнтуванню в будівлях громадського використання, знаки, що вказують певний напрямок, повинні розташовуватися біля головного входу, дверей і місцях, де можлива зміна напряму. Будь–які додаткові коментарі до позначень повинні фокусуватися на доступ до послуги, а не на потенційного користувача цієї послуги: наприклад, зображення людини в інвалідному кріслі можна поєднати з написом «Пандус біля входу», тому що пандусами можуть скористатися не тільки люди в інвалідних візках, а й люди з дитячими колясками і візками.

Цей символ позначає розташування Telephone Typewriter (TTY), також відомого як текстовий телефон (ТТ) або телекомунікаційного пристрою для нечуючих (TDD). Цей пристрій дозволяє спілкуватися людям з порушеннями слуху, розладами мови між собою, а також з іншими людьми, за допомогою клавіатури для введення інформації і цифрового екрану або паперу, на яких виводиться повідомлення. Цей символ вказує місце розташування умовних позначень або планів поверхів, інформаційних столів, де можна отримати більш детальну інформацію про доступні послуги та адаптовані приміщення.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

ДОДАТОК 3. ВЕРТИКАЛЬНА ДОСЯЖНІСТЬ

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

◆◆

Вся споруда може виявитися недоступною для людини з інвалідністю в тому випадку, якщо неможливо подолати розбіжності у рівнях або дістатися до поверхів. У цьому розділі розглядаються технічні питання і можливі рішення проблем, що відносяться до подолання перешкод, пов’язаних з вертикальною досяжністю, шляхи забезпечення інвалідам можливості користуватися будівлею без сторонньої допомоги. Деякі із запропонованих рішень вимагають мінімальних фінансових витрат — наприклад спорудження пандусів, тоді як установка ліфта є дорогим варіантом. Крім того, вартість технічного обслуговування та підтримки, а також наявність запчастин, перебої в енергопостачанні, також можуть викликати значні труднощі. Тим не менш, витрати можна значно зменшити, якщо внести необхідні нововведення ще на етапі будівництва нових будівель, а досягти максимального ефекту можна в тому випадку, якщо в першу чергу проводити адаптацію найбільш відвідуваних будівель.

◆◆

Пандуси біля узбіччя (похилі спуски) Пандуси біля узбіччя повинні використовуватися в тих місцях, де є відмінності в рівнях: на перехрестях, переходах від тротуару до проїжджої частини, переходах між будь– якими іншими поверхнями. Для того щоб пандуси були безпечними для незрячих людей, вони можуть бути розташовані на певній відстані від звичайного потоку пішоходів.

◆◆

◆◆ ◆◆

Різні типи пандусів біля узбіч Стандартний пандус біля узбіччя опускається на тротуар трьома розбіжними сторонами, забезпечуючи вільний рух в трьох напрямках (рис. 14). Пандус-прибудова з'єднується з тротуаром і має краї що розширюються (рис. 15).

РИСУНОК

◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Спуск Максимальний нахил спуску повинен становити 8% (1:12) при фронтальному наближенні. Максимальний кут нахилу на сторонах пандуса які розширюються не повинен перевищувати 8%. Збільшення нахилу спуску між пандусом і тротуаром має бути поступовим, щоб передні колеса інвалідної коляски не зачепилися, і людина у візку не перекинулася. Пандусні площадки і поверхні спусків Наявність площадки нагорі пандуса біля узбіччя дасть можливість людині в інвалідному візку змінити напрямок руху після підйому по пандусу. Ширина площадки має становити не менше 1,20 м, бажано 1,50 м. Край пандуса повинен зістиковуватися з дорогою, тому що навіть незначна різниця між поверхнями в 5 мм може становити небезпеку для людини в інвалідному візку. Поверхня пандуса і його схилів повинна бути протиковзкою, грубої текстури і контрастною за кольором для зручності користування людьми зі зниженим зором. Крім того, біля основи пандуса повинна бути добре продумана дренажна система, яка б запобігала утворенню калюж.

Примітка: пандуси біля узбіч часто не використовуються, оскільки водії їх не помічають і паркують машини біля них. Тому особливе значення має зрозуміле та ефективне позначення таких пандусів-з’їздів. Пандуси

РИСУНОК

Рис. 14: конструкція звичайного пандуса

◆◆ ◆◆ ◆◆

Рис. 15: конструкція пандуса-прибудови

Розміри Пандус повинен мати мінімальну ширину 1,20 м. Хоча деякі автори рекомендують робити пандуси шириною лише 0,90 м, тому що саме такої ширини достатньо для самостійно пересувається людину в інвалідному візку. На перетині в ідеальному варіанті пандус повинен охоплювати всю ширину перетину, але не менше 2,4 м. Пандуси біля узбіч не повинні виступати на проїжджу частину, перегороджуючи рух транспорту.

Рис. 16: конструкція і параметри зовнішнього пандуса

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Примітка: як мінімум один вхід в будівлю громадського використання повинен завжди бути доступним, бажано щоб це був головний вхід. Якщо сходинки або сходи перешкоджають доступу до вже існуючої будівлі, необхідно побудувати хоча б один пандус, щоб забезпечити доступність будівлі для маломобільних груп населення. Конфігурація пандуса Існує три варіанти проектування пандусів:

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

·· прямий спуск ·· з поворотом на 90° ·· двох'ярусний пандус, або з поворотом на 180°

◆◆

Спуск Дуже важливо зробити правильний спуск, оскільки занадто крутий спуск може виявитися небезпечним і непристосованим для самостійно пересувається людини в інвалідному візку (рис. 17).

РИСУНОК

Бажаний нахил пандуса становить — 5% (1:20), максимально прийнятний кут нахилу — 8% (1:12), небезпечний 12% (1:8). Пандусні майданчики Чим більший кут нахилу пандуса, тим меншу відстань людина в інвалідному візку може подолати не зупиняючись. Тому вздовж пандуса слід передбачити спеціальні майданчики для відпочинку, маневрування та уникнення надмірної швидкості під час спуску. У табл. 3 показана максимальна довжина пандуса в залежності від кута нахилу.

Площадки повинні знаходитися Хоча б через кожні 6 — 10 м залежно від довжини і ухилу пандуса (див. табл. 3). При кожній зміні напрямку. На початку і наприкінці кожного пандуса. Довжина площадок має становити не менше 1,50 м. Ширина пандуса Ширина пандуса варіюється в залежності від його призначення, конструкції і кута нахилу. Мінімальна ширина пандуса становить 1,0 м, бажана ширина для будівель загального користування — 1,50 м — 2,00 м

Примітка: для житлових будинків і приміщень з обмеженою площею достатньою є ширина пандуса 0,90 м. ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆

Рис. 17: ілюстрація різних схилів

◆◆ ◆◆

Перила Перила повинні бути встановлені з обох боків і по всій довжині пандуса. Перила повинні виступати мінімум на 30 см на початку і кінці пандуса. На пандусах, ширина яких перевищує 2,5 м, рекомендується встановлювати додаткові поручні посередині. Покриття й тактильні позначення Матеріал, що використовується в якості покриття пандуса, повинен бути жорстким, не слизьким і легким у догляді (килимових покриттів бажано уникати). Контрастна за кольором текстурна маркувальна полоса мінімальною шириною 0,60 м повинна розміщуватися на початку і кінці пандуса з метою повідомлення людям з порушеннями зору про розташування пандуса. Необхідно також встановити ефективну дренажну систему, щоб уникнути скупчення води. Краї пандуса повинні бути захищені суцільним піднесенням у вигляді бровки висотою не менше 50 — 100 мм. Ліфти

Табл. 3: рекомендований кут нахилу і довжина пандусів НАХИЛ ПАНДУСА

МАКСИМАЛЬНА ДОВЖИНА

РЕКОМЕНДОВАНЕ ВИКОРИСТАННЯ

10% (1:10)

До 2 м

Тільки для дуже коротких відстаней

8% (1:12)

2-9 метри, при наявності горизонтальних площадок

Максимальний прийнятний ухил для загального користування

5% (1:20)

10 метрів і більше, за наявності горизонтальних площадок

Рекомендований нахил

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

РИСУНОК

Рис. 18: розміри кабіни ліфта

Ретельно спроектований ліфт в значній мірі визначає доступність будівлі для людей з порушеннями опорно–рухового апарату, зокрема людей, які користуються інвалідними колясками. Тоді як встановлення ліфта може виявитись досить затратним заходом,

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

використання альтернативних конструкцій-підйомників, ескалаторів і т.п. — може бути більш доречним в тих випадках, коли виникає необхідність подолати різницю тільки між двома рівнями/поверхами. Тим не менше, у тих випадках, коли різниця між різними рівнями велика, або якщо будівля багатоповерхова, необхідні витрати себе виправдовують. Ліфт повинен зупинятися на всіх поверхах, а його розташування має бути чітко позначено для легкої ідентифікації місцезнаходження. Прибуття на кожен поверх має сигналізуватися за допомогою як звукового, так і візуального сигналів, спеціально для людей зі зниженим зором і слухом. ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Параметри ліфта Ця публікація рекомендує мінімальні внутрішні пропорції ліфта 1,40 м х 1,60м, що дозволяють людині в інвалідному кріслі робити повне обертання, або одночасно перебувати в ліфті двом людям в інвалідних кріслах (рис. 18). Мінімальні внутрішні параметри кабіни ліфта 1.10м х 1,40 м, які дозволяють доступ до ліфта однієї людини в інвалідному візку. Ширина повного розкриття дверей повинна бути не менше 0,80 м, оптимальна ширина 0,90 м. Кабіна ліфта Поруччя повинні знаходитися на висоті 0,80 — 0,85 м від рівня підлоги. Дзеркало, розташоване на висоті 0,40 м — 1,60 м навпроти дверей є важливим допоміжним орієнтиром для людини, що користується інвалідним візком. У кабіні ліфта повинно бути сидіння що відкидається для людей з проблемами опорно– рухового апарату. Індикатор руху повинен розташовуватися на висоті 0,50 м, тому що індикатори, що знаходяться нижче, можуть не реагувати на рух спиць коліс інвалідного крісла. Внутрішнє освітлення кабіни має бути не менше 100 люкс.

РИСУНОК

Рис. 19: проектування простору перед ліфтом

Механізм повторного відкриття дверей ◆◆ ◆◆

Інтервал відкриття дверей повинен бути не менше 5 секунд, щоб забезпечити вільне переміщення людини в інвалідному візку. Крім того, ліфт повинен бути оснащений активатором повторного відкриття дверей.

У тому випадку, якщо в приміщенні не один, а кілька ліфтів, що знаходяться поряд, варто було б забезпечити звуковий супровід для розпізнавання ліфтів: наприклад: в одному ліфті повідомлення записані чоловічим голосом, а в іншому-жіночим. Сходи В принципі, бажано, щоб у приміщенні були і пандуси, і сходи, особливо, якщо довжина пандуса перевищує 9 м, оскільки багато людей вважатимуть за краще піднятися короткими сходами, ніж йти довгим пандусом. Якщо ж місця для обох споруд недостатньо, необхідно спорудити пандус для вільного пересування людей в інвалідних кріслах. Ретельне планування сходів і сходинок має особливе значення для безпеки людей зі зниженим зором (рис. 20).

Панелі управління ліфтом Для полегшення доступу до панелі управління ліфта її краще розташовувати на бічній стіні. У ліфтах великих розмірів (вантажо-пасажирських) панелі керування повинні бути встановлені на обох бічних стінах. Для полегшення доступу панель управління повинна знаходитися на висоті 0,90 м — 1,20 м над рівнем підлоги. Кнопки панелі управління повинні бути контрастними по відношенню до фону і оточенню (в ідеальному варіанті підсвіченими) і не реагувати на випадковий дотик. Цифри на кнопках краще робити рельєфними, легко розпізнаваними на дотик, особливо кнопку аварійного виклику, бажано продублювати шрифтом Брайля. Зовнішня панель управління ліфтом (рис. 19) Кнопка виклику повинна знаходитися на висоті 0,90 м — 1,20 м над рівнем підлоги. З обох боків дверей повинні розташовуватися рельєфні цифри — індикатори поверху, щоб незряча людина без супроводжуючого могла визначити, на який поверх вона приїхала. Індикатор пересування ліфта повинен знаходитися на висоті приблизно 1,80м. Перед ліфтом повинна бути вільна площадка розміром 1,50 м х 1,50 м.

РИСУНОК

Рис. 20: параметри сходинок і сходів перила

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Сходинки Сходинки одного прольоту повинні бути однаковими. Висота сходинок повинна бути не більше 15 см, а глибина-не менше 30 см. Не слід використовувати сходинки без вертикальної грані, тому що вони можуть представляти загрозу падіння. Краї сходинок повинні бути контрастними до іншої поверхні з метою полегшення орієнтування людей зі зниженим зором. Сходові покриття повинне бути протиковзким, добре закріпленим, а також легким у догляді.

◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

◆◆ ◆◆

ДОДАТОК 4. ГОРИЗОНТАЛЬНА ДОСЯЖНІСТЬ

Ширина

Здавалося б, незначні дрібниці, такі як відсутність поручнів, високі пороги, вузькі двері або довгі коридори можуть являти собою істотні перешкоди, що піддають людей з обмеженими фізичними можливостями зайвому стресу і вимагають від них додаткових зусиль. Саме через подібні перепони, що переважають в основному в горизонтальній площині, багато людей, зокрема з обмеженими фізичними можливостями, потребують допомоги супроводжуючих при переміщенні в будівлях громадського користування або взагалі не мають доступу до деяких зручностей/пристосувань. Більше того, відсутність доступних зручностей, таких, наприклад, як туалети, може перешкодити людині з інвалідністю користуватися будівлею в першу чергу. Цей розділ покликаний запропонувати рекомендації з будівництва та проектування, а також технічні рішення забезпечення доступності горизонтального простору для всіх користувачів будівлі.

Ширина сходів повинна бути не менше 1,35 м, тоді як ширина 1,50 м дозволяє вільне двостороннє переміщення людей сходами. Поруччя повинні встановлюватися з обох сторін сходових прольотів і вздовж майданчиків. Якщо ширина сходів перевищує 2,5 м, слід також встановити розділові поручні посередині. Поруччя слід розташовувати на висоті 0,90 м. Поруччя повинні бути мінімум на 0,30 м довші самих сходів на початку і кінці, та мати на кінцях заокруглення. Дана публікація настійно рекомендує забезпечити тактильну попереджувальну смугу внизу і вгорі сходи і на проміжних площадках, що повідомляє незрячим і людям з ослабленим зором про розташування сходів і сходинок. Попереджувальна смуга повинна бути більше безпосередньої ширини сходинки, принаймні, на 0,60 м з обох боків. Для кращого орієнтування осіб зі зниженим зором, попереджувальна смуга повинна бути контрастною за кольором з прилеглою поверхнею. Освітлення

◆◆ ◆◆

Принаймні, через кожні 15 сходинок слід забезпечити майданчики для людей, яким важко долати довгі сходи. Довжина такого майданчика повинна бути не менше 1,50м.

Тактильні позначення ◆◆

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

Сходи, що використовуються постійно. мають бути освітлені і вдень, і вночі (бажаний рівень освітленості 150 і 200 люкс). Освітлення на сходах повинне забезпечувати контраст між підйомом і самою сходинкою, і в той же час створювати однаковий загальний рівень освітленості.

Двері Доступні двері повинні бути зроблені таким чином, щоб людина могла самостійно їх відкрити і закрити одним рухом. ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆

Рис. 21: небезпечна зона під сходами

◆◆ РИСУНОК

Позначення, що інформує про призначення кімнати, або її номер, у тому числі міжнародні символи, повинні перебувати на рівні між 1,40 м і 1,60 м. Для того, щоб позначення було видно навіть при відкритих дверях, його слід розміщувати на дверній рамі або прилеглій стіни, а не на самих дверях. Для захисту нижньої частини дверей слід встановити протиударні пластини висотою 0,30 і 0,40 м (це особливо важливо, якщо двері скляні). Низькі вікна в дверях дозволяють побачити людей що наближуються з іншого боку. Нижній край вікна не повинен знаходитися вище 1 м над рівнем підлоги. Повністю скляні двері повинні бути зроблені видимими за допомогою кольорової маркувальної смуги на висоті 1,40 м або 1,60 м. Вся дверна фурнітура, така як дверні ручки і поручні, повинна легко захоплюватися однією рукою. Не рекомендується використовувати круглі ручки. Ручки слід розміщувати на висоті 0,90 м — 1,20 м над рівнем підлоги. Щоб двері було зручно зачиняти людям в інвалідних візках, її слід обладнати спеціальною додатковою ручкою, за яку можна тягнути, на рівні 0,90 м — 1,20 м над підлогою. Рис. 22: характеристика доступної двері

РИСУНОК

Примітка: нижня частина вільно розташованих сходів може являти собою загрозу, зокрема для людей з порушеннями зору (рис. 21). У тих місцях, де висота сходів (стелі) менше 5 Відповідно до п 6.1.8, ДБН В.2.2-17:2006 – мінімальна висота під маршем відкритих сходів, та інших нависаючих елементів, що підлягає 2,10 м слідогорожі, встановлювати поручні або огородження. встановленню складає 1,90 м

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Примітка: недоро гим замінником додаткової ручки, особливо в приватному секторі, може служити довга стрічка, прив’язана до дверної ручки, що дозволить людині у візку легко самостійно зачинити двері. Параметри двері ◆◆ ◆◆ ◆◆

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

Примітка: обертові двері не пристосовані для людей з обмеженими можливостями. При наявності обертових дверей, вхід має бути обладнаний додатковими дверима. Пороги ◆◆

Для зовнішніх дверей рекомендована ширина становить 0,90 м.6 Для внутрішніх дверей така ширина має бути не меншою як 0,85 м. Висота дверного прорізу 2,10 м — 2,20 м рекомендована для всіх дверей.

◆◆ ◆◆

Пороги вище 6 мм можуть призвести до спотикань і падіння людей, пороги більше 10 мм в певній мірі обмежують доступ людей в інвалідних кріслах. За можливості всі пороги краще прибрати. Якщо уникнути порогів неможливо, його висота не повинна перевищувати 10 мм, також йому слід надати заокругленої форми. Вестибюлі. Входи в приміщення

РИСУНОК

Входи і вестибюлі повинні бути добре освітлені, при цьому слід уникати яскравого мерехтливого світла, і мати чітку і постійну систему позначень для полегшення орієнтування. Реєстратура/приймальня ◆◆

Рис. 23: рекомендовані розміри дверей

◆◆ ◆◆ ◆◆

Рис. 24: конфігурація двостулкових дверей

Неавтоматизовані двері Якщо двері двостулкові, принаймні, ширина однієї з них повинна бути 0,85 м, щоб людина в інвалідному кріслі могла проїхати крізь неї, не відкриваючи другу стулку (рис. 24). Сила, необхідна для відкриття дверей, не повинна перевищувати 2,5-3,0 кгс. Напольні килимки біля дверей повинні стикуватися з напольним покриттям і бути міцно закріплені, так щоб за них не чіплятися.

Автоматизовані двері Найчастіше застосування автоматизованих дверей є оптимальним для людей з обмеженими можливостями. ◆◆ ◆◆ ◆◆

Автоматизовані двері можуть бути розсувними або такими що розкриваються, але перевагу слід віддавати розсувним дверям. Автоматизовані двері повинні мати достатній інтервал відкриття–закриття для того, щоб крізь них могла вільно переміститися людина з проблемами опорно-рухового апарату. Автоматизовані двері можуть активуватися: ·· ·· ·· ··

◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆

контрастними кнопками, розташованими на зручній висоті 0,90 м — 1,20 м.; активізуються килимками, які також служать сигналом про наближення до двері; пультом дистанційного керування; пристроєм для введення картки, що розташованими, за 2,50 м до дверей.

Світлові, або інші сенсори встановлюються щоб уникнути нещасних випадків. Автоматизовані двері повинні бути позначені як такі. 6

◆◆

Реєстраційний стіл має бути добре видно з боку входу. Він повинен мати чітке позначення і бути легко визначеним завдяки яскравим контрастним рішенням. З метою полегшеного орієнтування, корисно створити шлях, що веде до реєстрації, використовуючи контрастні напольні покриття (наприклад, перехід між килимом і лінолеумом). Якщо це доцільно, слід розглянути варіант встановлення звукопідсилюючої системи. Для того щоб забезпечити безперешкодний доступ до реєстраційного столу людей, що пересуваються в інвалідних кріслах, стільниця реєстраційної стійки повинна підніматися над рівнем підлоги не менше ніж на 0,75 м, але не більше 0,90 м (нижчий край повинен розташовуватися на висоті мінімум 0, 70 м). Під реєстраційним столом слід передбачити простір для ніг, не менше 0,60 м в глибину (рис. 25). Також в проекті треба врахувати простір, необхідний для маневрування інвалідного крісла перед реєстраційною стойкою/столом (1,50 х 1,50 м). Вся пропонована в реєстратурі інформація повинна бути доступна для незрячих людей.

Ці розміри (0,90 м і 0,85 м) визначені ДБН В.2.2-17:2006, пп. 6.1.11, і 6.1.14 відповідно

РИСУНОК

Рис. 25: дизайн реєстраційного столу, пристосованого для людей в інвалідних колясках

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Зони очікування По можливості зони очікування повинні бути обладнані системами візуалізації і озвучування викликів. Громадські телефонні кабіни У місцях розташування громадських телефонних кабін, один телефонний апарат повинен бути обов’язково адаптованим для людей в інвалідних візках (рис. 26).

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Предмети меблів повинні контрастувати зі стінами і напольним покриттям. Низькі предмети меблів (нижче колін), наприклад журнальні столики, не повинні використовуватися в будівлях громадського призначення. Висота столів повинна бути в межах 0,75 — 0,90 м, глибина вільного простору під стільницею має становити не менше 0,60 м. Сидіння в громадських місцях повинні знаходитися на висоті близько 0,45 м і мати спинки. Також повинні бути доступні сидіння, що мають підлокітники.

У разі якщо сидіння прикріплені до підлоги, слід передбачити ділянки вільного простору для людей в інвалідних візках (1,50 х 1,50 м кожен).

РИСУНОК

Коридори Коридори слід робити якомога коротшими, щоб уникнути труднощів в орієнтуванні, а зміна напрямку, в разі необхідності, повинна мати кут 90°. В будь–якому разі, коридори повинні залишатися вільними. Примітка: вигнутих коридорів і непрямих кутів по можливості слід уникати.

Рис. 26: громадський настінний телефон

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆

Паралельне наближення

Фронтальне наближення

Кнопка з цифрою «5» повинна мати опуклі позначення для полегшеного використання незрячими людьми. Отвір для монет/картки повинен розміщуватися на висоті 0,90 — 1,20 м. Перед телефонним апаратом слід забезпечити простір площею 1,20 х 1,85 м, що забезпечує як паралельне, так і фронтальне наближення. Телефонний дріт повинен бути не коротше 0,75 м. Телефони, пристосовані для людей з інвалідністю, повинні бути позначені відповідним чином. У телефонних кабінах повинно бути відкидне крісло для людей з проблемами опорнорухового апарату. Такий телефон повинен мати звукопідсилювач та інші допоміжні звукопідсилюючі технічні засоби. Розташування телекомунікаційних пристроїв повинно бути позначено відповідними знаками (див. Універсальна система позначень у Додатку). Питні фонтанчики Бажано, щоб такі фонтанчики мали два крана/струменя, один, пристосований для людей в інвалідних візках, на висоті 0,80 — 0,85 м, інший на висоті 0,90 — 1,0 м. Якщо встановлюються питні фонтанчики однієї висоти, вона повинна бути не більше 0,90 м. Поштові скриньки Поштові скриньки слід розташовувати на зручній висоті 0,90 — 1,20 м.

Меблі/зони відпочинку Як правило, місця для сидіння слід розташовувати за межами основного проходу, щоб не створювати перешкод для переміщення користувачів будівлі.

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Ширина коридорів Вільна ширина коридору повинна бути не менше 1,50 м, бажано 1,80 м, що дозволить вільно переміщатися одночасно двом людям в інвалідних візках або зробити поворот на 180° в одній колясці. У маловикористовуваних місцях або в умовах обмеженості простору, ширина коридору може бути менше 1,50 м, але не менше 0,90 м для повороту інвалідного крісла на 90°. Ширина коридору повинна дозволяти людині в інвалідному візку переміщатися через усі двері, розташовані вздовж коридору. Перешкоди, такі як питні фонтанчики, зони відпочинку, крісла, або інші меблі, повинні розміщуватися поза основного проходу, у спеціально облаштованих нішах або тупиках.

РИСУНОК

Рис. 27: параметри коридорів

Висота Необхідно забезпечити вільну висоту мінімум 2,10 м для того, щоб запобігти зіткненню людей з порушеннями зору з підвісними деталями інтер’єру. Зони відпочинку в коридорах. Максимальна відстань, яку можуть пройти люди з проблемами опорно-рухового апарату залежить від багатьох факторів, таких як поверхня, по якій іде людина, і її нахил. Тим не менш, дослідження, проведені у Великобританії, показали, що тільки 20% осіб з

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

проблемами опорного апарату, які використовують різні допоміжні засоби, наприклад, тростина, можуть подолати відстань понад 180 м без відпочинку (Leake та інші, 1991 р.). Крім того, слід врахувати, що багатьом людям з проблемами опорно-рухового апарату важко стояти довше 10 хвилин. Тому сидіння повинні бути передбачені в тих місцях, де можливе тривале очікування, і вздовж головних коридорів. ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

РИСУНОК

Сидіння слід розміщувати на однаковій відстані. Прилеглі простір лавок має становити не менше 1,20 м. Поверхня/покриття коридорів Коридори повинні мати неслизьке покриття, не вимагати особливого догляду і легко митися. Якщо в коридорі використовується килим, він має бути міцно закріплений, щоб уникнути зминання такого покриття. Будь які зміни рівня поверхні, що перевищують 25 мм мають поєднуватися пандусом/ похилою.

Рис. 29: кріплення настінних перил

Кріплення перил та поручнів Поручні слід розташовувати на висоті 0,90 м.

Перила та огорожі Перила мають бути встановлені біля всіх потенційно небезпечних зон, сходів, порогів, низьких стель, галерей, балконів і платформ.

РИСУНОК

Рис. 30: перила для пандусів та сходів

РИСУНОК

Перила сходів і пандусів ◆◆

рекомендовані

небажана

Рис. 28: рекомендовано та небажана форма поручнів

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Форма і конструкція поручнів Форма поручнів повинна бути трубчастою або овальною в розрізі, також слід уникати гострих країв. Діаметр поручнів має становити 40 — 50 мм. Поруччя повинні бути виготовлені з матеріалів, що забезпечують надійне і просте їх захоплення рукою, таких як дерево, нейлон або мати захисне напилення. Поручні повинні кріпитися на скобах, які не перешкоджають постійному контакту руки з перилами. Настінні поручні

Відстань між поручнями і стіною повинна становити 40 — 50 мм для рівних стін і 60мм для стін з грубою текстурою (рис. 29). У тих випадках, коли перила повністю втоплені в стіну, відстань мінімум 0,15 м має бути між краєм перил і краєм поглиблення в стіні (рис. 29).

◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆

Непереривні поручні повинні бути встановлені з обох сторін сходів і пандусів (за винятком дверних проходів). Поруччя в горизонтальній площині повинні виступати мінімум на 0,30 м за початок і кінець сходів і пандусів, або ж їх край повинен бути повернений до стіни, так щоб не звужувати прохід (рис. 30). Для сходів і пандусів, ширина яких більше 2,5 м, необхідно встановити додаткові поручні посередині. Для людей, які користуються інвалідними колясками, слід встановити додаткові поручні на висоті 0,70 м. Для орієнтування людей зі зниженим зором, що користуються тростиною, необхідно розмістити поручні на висоті 0,10 — 0,15 м (рис. 30). Тактильні позначення на перилах

Поруччя в будівлях громадського користування є носієм важливої інформації для людей з проблемами зору. Туалети Адаптовані туалети повинні бути на кожному відкритому поверсі. Якщо цю умову

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

виконати неможливо в будівлі громадського користування слід облаштувати хоча б один адаптований туалет, який розташований окремо. При облаштуванні адаптованого туалету важливо забезпечити достатній простір для людей в інвалідних колясках або якщо вони використовують інші допоміжні засоби; встановити зручності, легкі в користуванні, на доступній висоті, перила, поручні і ручки, що полегшують переміщення з інвалідного візка і необхідні людям зі зниженим м’язовим тонусом. В Україні існують чіткі стандарти адаптованих туалетів, які слід брати до уваги при проектуванні будинків. Тому нижче наведені лише основні рекомендації.

РИСУНОК

Розміри туалетів ◆◆ ◆◆

Рис. 32: адаптований унітаз

В основному, рекомендується забезпечити вільний простір діаметром 1,50 м для безперешкодного кругового повороту інвалідного візка. Як правило, розрізняють чотири типи наближення до сидіння туалету інвалідної коляски: 1) діагональне; 2) перпендикулярне; 3) фронтальне; 4) паралельне.

Для того щоб забезпечити вільне переміщення з інвалідного візка на сидіння унітазу, розміри туалету повинні дозволяти здійснювати паралельне наближення, яке вважається найбільш зручним (рис. 31). Рис. 31: приклад плану універсальної кабіни, пристосованої до паралельного наближення2

РИСУНОК

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Вони повинні бути міцно закріплені, враховуючи тиск, що буде до них прикладено. Поручні слід розміщувати на висоті 0,85 — 0,95 м над рівнем підлоги (рис. 32). Якщо поручень прикріплений до стіни, відстань між ним і стіною повинна становити 35 — 45 мм. Якщо біля унітазу немає прилеглої стіни, поручні повинні бути встановлені з кожного боку. Біля сидінь унітазу поручень повинен виступати на 0,15 м в горизонтальній площині. Зокрема для будівель громадського використання може бути розглянутий варіант відкидних шарнірних поручнів, які можуть складатися вертикально.

Примітка: якщо поручні не були включені в початковий проект будівлі, можливо, буде потрібно зміцнити стіни, не розраховані на подібне навантаження. Аксесуари Аксесуари, такі як дозатори мила, вішалки для рушників, тримачі для туалетного паперу, слід розташовувати на зручній висоті 0,90 — 1,20 м. Дзеркала

Унітаз ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Як правило, рекомендується встановлювати прикріплені до стіни унітази. Висота сидіння унітазу, зручна для використання людиною в інвалідному візку становить 0,45 — 0,50 м, тобто рівна висоті сидіння коляски (рис. 32). Якщо на прилеглій стіні є поручень, відстань між віссю унітазу і стіною повинна бути 0,45 — 0,50 м, що є оптимальним для використання поручня (рис. 31). Важіль зливу води повинен розташовуватися в доступному місці на відкритій поверхні унітазу, на висоті 0,50 — 1,20 м.

◆◆ ◆◆

Верхній край дзеркала повинен розташовуватися на максимальній висоті 1 м від рівня підлоги (рис. 33). Для того щоб дзеркалом можна було користуватися як в стоячому, так і сидячому положенні, рекомендується використовувати дзеркала з нахилом вперед.

Поручні/ручки Як правило, поручні і ручки повинні встановлюватися поряд з унітазами, ваннами та в душових кабінах, для того щоб забезпечити безпечне і полегшене використання цих зручностей людьми з обмеженими фізичними можливостями. ◆◆ ◆◆

Діаметр поручнів має становити 0,30 — 0,40 м. У будинках громадського використання поручні повинні контрастувати з кольором стін.

РИСУНОК

Рис. 33: розташування умивальника, дзеркала

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Умивальники Умивальники слід встановлювати на висоті 0,80 — 0,85 м над рівнем підлоги (рис. 33). Відстань між віссю умивальника і прилеглою стіною має становити не менше 0,45м. А головне, умивальник має бути міцно закріплений, тому що до нього, можливо, буде прикладатися значне навантаження. По можливості кріплення повинні здійснюватися консольними скобами. Зручними є змішувачі важільного типу, розташовані з боку найближчого до унітазу умивальника, які дозволяють користуватися і холодною і гарячою водою в сидячому положенні.

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

◆◆ ◆◆

задньої стіни (рис. 35). Головка душа повинна кріпитися до гнучкого шлангу і мати регулятор довжини в межах 1,20 — 1,90 м. Елементи управління повинні розташовуватися на відстані мінімум 0,30 м від бічних стін.

РИСУНОК

Система аварійної сигналізації

Рис. 35: розташування душовою арматури РИСУНОК

34А

◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆

Рис. 34А: Система аварійної сигналізації для туалету

◆◆

Душові. Розміри і обладнання душової кабіни

Всі санвузли/ванні кімнати в будинках громадського призначення повинні бути обладнані системами аварійної сигналізації, позначеними як такі. Кнопки або шнури аварійної сигналізації повинні знаходитися у безпосередній близькості до сидіння унітазу (рис. 34А). Система аварійної сигналізації повинна бути оснащена пристроєм зворотного зв’язку (візуальної/акустичної), що повідомляє про те, що допомога скоро прибуде. Необхідно передбачити можливість відкриття дверей зовні в разі екстрених ситуацій.

◆◆ ◆◆

Зазвичай розміри душової кабіни залежать від того, які інші зручності розташовані поруч (наприклад, унітаз або умивальник). Тим не менш, вони повинні відповідати мінімальним вимогам (рис. 36). Всі душові кабіни повинні дозволяти безперешкодне переміщення з інвалідного візка на відкидне сидіння. У душових кабінах повинно бути відкидне сидіння, розташоване на висоті 0,45 — 0,50 м (рис. 35). Сидіння повинно бути пересувним або відкидним/висувним; використовувати сидіння на пружинах не рекомендується.

Примітка: слід переконатися, що відповідь буде на кожен екстрений виклик. РИСУНОК

РИСУНОК

34Б Рис. 36: мінімальні розміри душової кабіни

Покриття підлоги

Рис. 34Б: Засоби адаптації під сидіння унітазу

◆◆ ◆◆

Душові. Розташування душової арматури Механізм управління душем повинен мати чітко видимі позначення, оптимальними є тактильні рельєфні символи «включений»/«вимкнено» і «гаряча»/«холодна вода». Поручень повинен розміщуватися на висоті 0,85 — 0,95 м напроти стіни і вздовж

◆◆ ◆◆ ◆◆

По можливості в душових кабінах слід уникати порогів. Якщо все ж таки уникнути порогів неможливо, вони повинні бути закруглені і не перевищувати 10 мм над рівнем підлоги. Проте, рекомендується встановлювати душові кабіни з похилою підлогою (1:40 — 1:50) і з окремим входом.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

Примітка: у будівлях громадського використання душові кабіни повинні бути обладнані аварійною сигналізацією з шнурами виклику, досяжними як з сидячого положення, так і у випадках, якщо людина виявиться лежачою на підлозі.

◆◆

Система позначень для незрячих і слабозорих людей Постійна та уніфікована система позначень суттєво впливає на можливості орієнтування людей з порушенням зору при переміщенні в будівлях. Деякі елементи такої системи вже були представлені в попередніх розділах. У цьому розділі узагальнені основні принципи і засоби орієнтування, що дозволяють забезпечити незалежне пересування незрячих та слабозорих людей в будівлях громадського призначення.

◆◆

Тактильні попереджувальні позначення Якщо вздовж шляху зустрічаються небезпечні ділянки або змінюється рівень підлоги, слід передбачити відповідні тактильні позначення. Такі попереджувальні знаки повинні бути: ·· на початку і наприкінці сходових маршів; ·· на початку і наприкінці пандусів; ·· біля іншого роду перешкод. ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Тактильні попереджувальні знаки мають різну текстуру в порівнянні з прилеглим напольним покриттям і можуть бути легко визначені людьми, які використовують білі тростини. На початку і наприкінці сходових прольотів і пандусів рельєфні попереджувальні смуги повинні виходити за межі ширини останніх не менш ніж на 0,60 м. Навколо небезпечних перешкод маркувальна полоса також повинна виходити на 0,60 м за межі їх безпосереднього розташування. Тактильні позначення напряму Тактильні позначення напряму повинні бути контрастними за своєю структурою з прилеглими покриттями (наприклад, перехід від килимового до вінілового покриття). Піднесення тактильного позначення на 5 мм є достатнім для того, щоб його помітили люди з порушеним зором, при цьому така висота не створює загрози падіння. Тактильні позначення повинні застосовуватися на всіх поверхах доступних для загального користування. Тактильні позначення призначені також для того, щоб люди з порушенням зору могли самостійно переміщуватись з основних приміщень, таких як вестибюлі і простір біля входу в будівлю, в окремі коридори, а також знаходити інформаційні панелі. Система тактильних позначень повинна охоплювати всі функціональні зони, такі як прийомні/реєстратури та зали очікування. Повороти і перетини можуть бути позначені зміною структури тактильного позначення напряму.

Примітка: всі аварійні виходи і шляхи евакуації мають бути забезпечені тактильними позначеннями. ◆◆

Забезпечення тактильної інформації: На допомогу незрячим людям та людям зі зниженим зором ключова інформація повинна дублюватися в тактильної формі (наприклад, на кнопках управління, табличках біля ліфта, на початку і наприкінці сходів для позначення номера поверху, або на табличках на вхідних дверях).

◆◆

Зокрема, в будівлях громадського користування слід врахувати необхідність розміщення рельєфного плану будівлі по близькості до входу. Такі позначення виконуються за допомогою злегка опуклих символів (1 — 2 мм), контрастних за кольором з поверхнею. Якщо вздовж коридорів встановлені перила, вони також повинні нести в собі тактильну інформацію і при цьому служити позначенням напрямку руху. Різні матеріали, зміни текстури, опуклі символи (див. вище) можуть позначати номери поверхів і кабінетів, а також нести основну інформацію, таку як, наприклад, «наближаються сходинки».

Примітка: всі кнопки аварійного виклику у всьому будинку повинні мати тактильні позначення. Забезпечення доступності будівель громадського призначення є безперервним процесом, який передбачає постійний аналіз і виявлення перешкод а також можливостей підвищення адаптованості приміщень до потреб маломобільних груп населення.

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Група Активної Реабілітації»

ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА

ДЛЯ НОТАТОК

◆◆ ◆◆

_______________________________________________________________________________________________________________

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆ ◆◆

Конституція України Указ Президента України № 900/2005 Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями. Указ Президента України від 18 грудня 2007 р. № 1228/2007 «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями». Указ Президента України № 588/2011 «Про заходи щодо розв'язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями». Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування». Кодекс України про адміністративні правопорушення. Закон України «Про будівельні норми». Постанова КМУ від 4 червня 2003р. № 863 «Про затвердження Програми забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об'єктів житлового та громадського призначення» Постанова Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. N 342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів». Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 784 «Про затвердження плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009–2015 роки «Безбар'єрна Україна». «План заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009–2015 роки «Безбар’єрна Україна». Конвенція про права інвалідів. Резолюція Генеральної асамблеї ООН № 61/106, прийнята на шістдесят першій сесії ГА ООН 2006 року (Конвенцію ратифіковано законом України № 1767–VI від 16.12.2009). Всесвітня програма дій відносно інвалідів, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 3 грудня 1982 р. Резолюція 37/52. «Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів». Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 48/96. План дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими можливостями в суспільстві: покращення якості життя людей з обмеженими можливостями в Європі в 2006–2015 роках. Резолюція Ради Європи Rec (2006)5. Towards a Common Language for Functioning, Disability and Health ICF. World Health Organization Geneva, 2002. Всемирный доклад по инвалидности. Всемирная организация здравоохранения, 2011 г. Achieving full participation through Universal Design, Council of Europe Publishing, 2009. Рекомендація CM/Rec(2009)8 Комітету міністрів державам-членам щодо досягнення повноцінної участі завдяки Універсальному проектуванню і дизайну (Прийнята Комітетом міністрів 21 жовтня 2009 р. на 1068-му засіданні представників міністрів). Резолюція ResAP(2001)1 Комітету міністрів про введення принципів Універсального проектування і дизайну до навчальних програм усіх професій, що працюють у галузі будування життєвого середовища (Резолюція Томар). ДБН В.2.2-17:2006, «Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення». Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні : тренінгові модулі. — К., 2011. — 132 с. Методичний посібник: Доступність до об’єктів житлового та громадського призначення для людей з особливими потребами, Вид. 5, К., 2011 CBM Guidelines: Promoting Access to the Built Environment, 2008. www.adahospitality.org www.adainfo.org/content/hospitality-customer-service-training www.ncsu.edu/www/ncsu/design/sod5/cud/general_g/guniversalbydesigncourse.html www.independentliving.org/docs3/coeacc.html www.hreoc.gov.au/disability_rights/buildings/good.htm

_______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________

Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив

ДЛЯ НОТАТОК _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________