s i l b Publish
е н оси його о исьме гда і Ч нак Б .ю амі ену оло ей п орд ому хр н муз були В 1874 р ньов в ць же , оди чева о к и в е о ( К к п д щ и і і орю ф д о в ц в е з т р т : з е е а кри сля Б Львів, ію. Ю пер ськ ник на роз н і , е і л П ч нг ів ити британ р сьм ться А к р х и а п я в п р є л іг о ів, К вився ий ш нрада, ки гово рог етворю ьзак м рком. г о в а х п н и о л р ідпр , чем ефа К учасн овою, для ебі пе би Ба нки па ібліов и с а м я р й оз б а ам е 87 ьки на Дж рад зькою стр ри пот ьчик – прогул , а от с н лиш о у л в К п я і с і с ц зоря Бальзака о щПівнічна й ст під ча а пала єтьс ка. Про фран оволод Він ба зви и а н н . д т ь я ін . ира ав кла навіт амін мор умав в (якою ською ого д м н о к т ш и ь р од озкі луки, кою в пол рмасіст еглися до Жи олькло щ р ь с у и й з и і р ь нгл , а мар тав шт Збе вивезл кий ф колис лея ро ліни. а с ) е ь у і А ка Ев товоків ненти, пітатек удентс очкам р я с Ст нти тім і ка кут коханн Альтан ня: два . о к м ти ан и я , по якав м о різн у: Але зака й ево кох оз’єдна т н р ь к ер , на і м о в пар а Бал осте Д ічно, не х н р віто : ста в к а с у и а в в к л а н е р я Л ч я і а у ген дав е в п еплелис Берди щ ь А пер вовк з край рного го пол и р у й у б й ат ідніло енник ки р и ь е к с т ь Мор ичівс о лі ині зб письм нрад о д д я г Бер одно у в ро родивс зеф К вчені Ю а , ок ще 857 р тича н еодор е саме вому о 1 Т х д тут о шля нрад ( авда, і Терех чеві. р и о л ог ськ зеф К ий). П о в се у Берд фа к т е м о Дж ньовсь я: чи в само жоз е Д е с й Кож ечають ріс), чи і музе оці сам їн о р р 8-го спе н точн в Укра 1987 0 0 і 2 в і (де в ерший ився удн стиря р г в п я а Та а з’ у, а в і мон д а р м рам Кон ехово х у ер в Т жньом и у н 14 березня 1850 р. з бердичівського костелу св. Варвари безнадійно хворий “кругленький чоловічок на коротеньких ніжках із засмаглим від сільського життя обличчям” вивів розкішну жінку, віднині – нарешті! – його дружину. Тут до нього підійшов один з місцевих кравців. Уважно роздивився елегантний костюм і запитав, де пан наречений його купив. “У Парижі”, – була відповідь. “Так далеко від Бердичева, а так гарно шиють!”, – здивувався майстер. Від історичного анекдоту в цій історії, можливо, лише допитливий бердичівський “кутюр’є”. Все інше – правда. На фасаді костелу св. Варвари міста Бердичева – таблиця, що нагадує: тут 160 років тому було закріплено церковним актом шлюб Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської. Шлюб, який став шоком для літературної і навкололітературної богеми. Якось у 1832 році автор “Людської комедії” Оноре де Бальзак отримав серед інших захоплених епістол послання за підписом “Іноземка”: “Коли я читала ваші твори, серце моє трепетало: ви показуєте справжню гідність жінки”. Кого з чоловіків не підкупить така оцінка власної праці? Так розпочався роман у листах французького генія та волинської шляхтянки Евеліни
з ігеими оНеп ь ис кол ка я ни, вост -му зей му я ий н жен д о ар під , м ло в сто иса п к и,
Ганської. За рік – перша зустріч у швейцарському Невшателі, яка перевершила всі сподівання Бальзака: його кореспондентка виявилася молодою, вродливою і багатою. Та все, що було дозволено Бальзаку – один поцілунок під кроною паркових дерев. Віднині письменник живе подвійним життям: одне – на публіку, інше – цілковито присвячене Евеліні. У грудні 1840-го Бальзак вперше побачив палац Ганських у Верхівні під Житомиром: поки що тільки на подарованій Евеліною картині. “Ви мені не казали, що володієте цілим Лувром. Все це надзвичайно красиво”, – летить у далеку Україну відповідь. Український Лувр письменник врешті відвідає аж через сім років. Дорогою зупиниться в замку Вишневецьких у Вишнівці (Тернопільщина) – цей палацовий комплекс романіст назве “польським Версалем”. У Верхівні в Бальзака вперше в житті з’явиться власний кабінет. Саме тут він напише п’єсу “Мачуха”, працюватиме над “Депутатом від Арсі”, “Мадемуазель де Віссар”, “Дрібними буржуа”. В основу “Селян” лягли враження Бальзака від українського повстання. В ампірному палаці у Верхівні з 1921 року діє аграрний технікум. З флігелів до палацу ведуть підземні ходи, якими з кухні носили сніданки та вечері. Неподалік – каплиця-усипальня, де колись покоїлась дочка Оноре та Евеліни, яка померла при народженні. У 1959-му створили літературно-меморіальний музей Бальзака – до 160-річчя з дня народження у палаці письменника. Уявіть лишень: за цим столом, під цими підсвічниками Бальзак писав “Лист про Київ” (де згадані Дубно, Броди, Житомир, Радивилів) і повість “Зворотній бік Історії”. Клавесину торкалися пальці Евеліни. А ось хитромудре пристосування, виготовлене місцевими май-
страми для хворого письменника: ціпок, що при потребі перетворюється на розкладний стільчик – аби Бальзак міг присісти навіть під час прогулянки парком. Збереглися камін та палас, а от бібліотеку вивезли до Житомира. Студентський фольклор дав назви різним куточкам колись розкішного парку: Алея кохання і Алея розлуки, Лавка Бальзака й Альтанка Евеліни. А ще в парку росте Дерево кохання: два стовбури переплелися навічно, не роз’єднати. Морський вовк з Бердичева Бердичівський край дав світові ще одного літературного генія: тут 1857 року в родині збіднілого польського шляхтича народився письменник Джозеф Конрад (Теодор Юзеф Конрад Коженьовський). Правда, де саме, вчені сперечаються: чи то в селі Тереховому (де він точно ріс), чи в самому Бердичеві. Та перший в Україні музей Джозефа Конрада з’явився в 1987 році саме в Тереховому, а в грудні 2008-го у нижньому храмі монастиря
ордену Босих Кармелітів у Бердичеві (в цьому храмі його охрестили) було відкрито ще один музей письменника. Після Бердичева були Вологда і Чернігів, Краків і Львів, звідки в 1874 р. юнак відправився в Англію. Юзеф Коженьовський, чемний шляхтич, перетворюється на Джозефа Конрада, британського моряка. Про Конрада сучасники говорили, що думав він французькою мовою, писав англійською (якою оволодів лише в 20 років), а марив польською. Він бачив всі континенти, став штурманом, потім і капітаном, натякав у листах
д о 2 С тна рі ? На осві нія є до м ас я н і а д е а н в ри у ж вати були и. Кс дила рнул П “ ти е обу них обит на хо , пов а р в п о р з с ю ац б не сть і е це дня в магію р і п ш го ож що му чо . Біль о зм жні: ла йо ців ен, щ и ти відчу р К пев на т коли о: н т і , ау дом де! у к рюва й о к я Зг еї ви тво р и м ь, Щоб оглянути с с н о в найкрасивіші місця ил али лі “К ве т у ч Європи, не потрібно акр р по урна були з , витрачати купу грошей і У все аска в ж Далі ться л багато часу. В парку Мінім оті ор П али ися. здає ізува Європа, що розташувався в шести п в л н , А Іг ог кілометрах від центру Брюсселя, у рацю акоха нова орга як р т вп з можна встигнути оглянути всі ля щ мо ком і д и … п , А і с оз ю , С найцікавіші архітектурні принади Майже мільйонерка нетрів ” д ов . . ац Старого Світу... менш як за дві шт итра чол кола ації аніз р г години. Секрет простий – усі ор Спр Дм и з “Шо юст . л н будівлі тут представлено Во рнал ла і ійну чко!” ужж в мініатюрі д жу юва лаго соне подр ди л і ма а б иви, оде оку л л “Ж р ось з о ва м 8 л 0 і м 20 дове і зга ма ре, л ни ія доб восе урна сен тел К і Та за: ж тоді курс нен г и кр Саме кон пра по у не а сть ало онов дів а ч к у ну Сим нко: по о п е у с нд Фес ську н о ф ою кар ан в і к і у л Н ез лік я, щ 47 ер ого ч н 7 зн ачен мих о – й еб са ін пи л х о е и р т н до ф Єв дівля я л ї д гу ільйо бу ься но о е р р Ц т ю до н м ”: н іат ьній. іщує зу. н і л оди етрів і м м м ю з а о е о а С з н анту руд ропі р , де р ого ону о м п с тал Єв селі йськ арку дтво а в а с со і е : п рш и, в Пе овніш Брю вроп ні в ркви в явіть в е л у Є Жи о
У
ніи т с е я, л е сс всі ти П ди на і и р дв а к з усі – й и о н е л в а рі
ослухавши дзвони Біг-Бену, перестрибуємо через Ла-Манш. Далі фотографуємося, обійнявши Пізанську вежу, й біжимо дивитися кориду в Іспанії... Ні, це не цитата з дивакуватої туристичної брошури. То цілком реальний опис мого візиту до парку МініЄвропа. Просто неба на площі 2,5 гектари тут розмістилися точні мініатюрні копії найголовніших архітектурних пам’яток країн Європейського Союзу. У 2009 році парк мініатюр відсвяткував своє 20-річчя. І якщо в день відкриття він налічував близько 100 об’єктів, то сьогодні відвідувачі мають змогу побачити близько 350 мініатюр з 80 міст Європи. Об’єкти для парку ретельно добирали мистецтвознавці, визначаючи найголовніші з них за соціальним та культурним значенням. Далі майстри докладно вивчали пам’ятки за фотографіями, відтворюючи найдрібніші деталі в масштабі 1:25.
ет н з а к ер н о й ь л Королева мі піску е йж а М 2005-му 20-річна художниця і майбутній психолог Ксенія Симонова почула, що в євпаторійському театрі “Приватна колекція” шукають людину, котра б змогла працювати у жанрі пісочної анімації. Дівчина вирішила: чому б не спробувати? На кастинг прийшло близько 50 митців. Більшість із них були досвідчені художники, і кожен був певен, що зможе це робити. Ксенія єдина з усіх взяла таймаут на три тижні: щодня вона ходила до моря і вивчала пісок. Згодом, коли відчула його магію, повернулася з упевненістю – в неї вийде!
Перша споруда мініатюрної Європи – найголовніша в Європі реальній. Це будівля Berlaymont в Брюсселі, де розміщується штаб-квартира Європейського Союзу. Загалом, усі представлені в парку монументи, старовинні замки та церкви відтворені з дивовижною точністю. Лише уявіть: на спорудження копії собору з іспанського міста Сантьяго-де-Компостела пішло 24 тисячі годин – це еквівалент роботи однієї людини протягом 13 років! Майстри також намагалися передати атмосферу оточення пам’яток: біля Бранденбурзьких воріт завмерли мініатюрні автомобілі, міську ратушу Праги роздивляються крихітні туристи, а біля площі Сан-Марко плавають маленькі гондоли. Тут відчуваєш себе справжнім Гуллівером! Масштаб 1:25 дає змогу подивитися на знайомі об’єкти з нової перспективи і порівняти розміри відомих будівель. Біг-Бен
А потім все закрутилось, як у кіно: Ксенія та керівник театру Ігор Паскар почали створювати сюжети для робіт, співпрацювали в журналі “Кримська Рив’єра” і, зрештою,… закохалися. Далі були весілля і народження сина Дмитра. Симонова, здається, зовсім забула про пісок. Вони з чоловіком організували новий кримський артжурнал “Шоколад”, для якого Ксенія писала статті й малювала ілюстрації. А ще небайдужа жінка заснувала благодійну організацію на підтримку молодих мам “Живи, сонечко!”. Справи у театрі та журналі йшли добре, і молоде подружжя купило в кредит квартиру. Та восени 2008 року ідилію порушила світова економічна криза: журнал довелось закрити, а квартиру віддати банку. Саме тоді Ксенія і згадала про пісочну анімацію. Але взяти участь у конкурсі телеканалу СТБ “Україна має талант!” її спонукало не прагнення заробити мільйон. Завдяки своєму фонду Симонова познайомилась з маленькою кримчанкою Нікою Фесенко: дівчинка народилася цілком здоровою, але через лікарську помилку стала інвалідом і потребувала серйозного лікування за кордоном. Ксенія та Ігор прийшли на телебачення, щоб розповісти про біду дитини. Несподівано для них самих пісочна анімація почала впевнено торувати дорогу до фіналу. Коли Ксенія отримала приз розміром в один мільйон гривень, відчула себе майже “мільйонеркою з нетрів”: на той момент у неї не було нічого, крім родини, таланту і мрій. Живи, сонечко!
го ont вл та це ше ьког а й а р т а и m с н т ред y ки ю. Ли панс шло р a l м а r а Be б-кв усі п ні з чніст у з іс а пі ти н а о шт алом, рови ою то собор стел роб йа о т а н ї Заг ти, ст овиж копі омп вален ів! М осК я і к мен і з див женн о-де- екв 3 ро и атм не г 1 дат де і н рен поруд нтья н – ц гом а е ер я с Бр тюрн а на а С і годи прот ся п біля ніа здивт и і ч с л : и і м я а к м тис и ро ощі дин амаг ’ято рли и ю г 4 м е а 2 ра я пл ли. ї л ож н м п є пії в П і а одн и так чення іт з тушу а біл гондо век о , і а ят стр у ото вор ку р исти нькі Гулл е ь х р р ал фе зьки і, міс ні ту нім м у ж на ь к в л т р я і і т т а у с х б я б омо кри в ти рівваю е спр тя и а т в т л и я в а ди и і по ен еб ьс ко п о с дкр сьот п в Б ю