«Ця дівчина не просто так Маруся! Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа…» Ліна Костенко
ПЛАН Біографія Марусі Чурай. Авторська творчість, що стала народною. Трагічна історія кохання. Пісня «Ой не ходи, Грицю…» Аналіз твору.
По вертикалі:
По вертикалі:
1. Могила, яка згадується в пісні «Ой Морозе, Морозенку».
1. Місто битви козаків на чолі з М. Залізняком проти панства («Максим козак Залізняк» ).
По горизонталі:
По горизонталі:
1. Місце проживання, переховування Кармалюка, героя пісні «За Сибіром сонце сходить».
1. Що погубили ляхи («Чи не той то хміль?»), тікаючи з України до Польщі?
2. Місто, де зібрав Максим Залізняк («Максим козак Залізняк») своє військо.
3. У пісні «Чи не той то хміль?» надається застереження Б. Хмельницькому, щоб той не пив... 4. Асесори і справники гоняють Кармалюка («За Сибіром сонце сходить»), як...
2. Кількість гармат, які мали козаки під час битви з панами («Максим козак Залізняк». 3. Ворог, який замучив Морозенка («Ой Морозе, Морозенко»). 4. Як у пісні «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко» назване військо Запорозьке?
5. Герой твору «Чи не той то хміль».
5. Шлях, яким рухався Сірко з військом («Та, ой, як крикнув же козак Сірко»).
З
С
1625-1653
«Українська дівчина». Картина В. Маковського, 1882 р.
Її життя і творчість оповиті «ореолом чарів і загадковості». Та все ж серед сучасних дослідників-фольклористів переважає думка, що така поетеса є реальною історичною постаттю в українській культурі. 21 липня — день пам’яті Марусі Чурай.
1625 р. – народилася у родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Батько Марусі, зарубавши одного шляхтича, подався на Запорізьку Січ і там пристав до гетьмана Павлюка, з ним воював проти польської шляхти, потрапив у полон і був страчений 1638 р. у Варшаві. Вона мала чудовий голос і майстерно виконувала пісні, які сама складала.
«Віють вітри» «Грицю, Грицю, до роботи» «Сидить голуб на березі» «Засвіт стали козаченьки» «Котилися вози з гори» «Ішов Милий Горонькою» «Ой не ходи, Грицю»
Легендарна історія життя самої поетеси дала поштовх до творення нових літературних творів різних жанрів українськими митцями Г. Квіткою-Основ’яненком, Л. Боровиковським, С. Руданським, О. Кобилянською, В. Cамійленком, Л. Костенко та ін.
У Марусю був закоханий козак Полтавського полку Іван Іскра (Іскренко). Він був сином відомого гетьмана Якова ІскриОстрянина (Остряниці). Але дівчина ніколи не відповідала йому взаємністю, бо її серце належало іншому. Цим іншим був молочний брат Марусі, син хорунжого полтавського полку Грицько (Григорій) Бобренко.
Мати Гриця рішуче повставала проти його кохання з Марусею, і він одружився з іншою дівчиною – донькою осавула Федора Вишняка – Галею Вишняк. З народних переказів ми дізнаємось, що Маруся, кохаючи Гриця понад усе у світі, не знайшла в собі сили пережити його зраду і навіть намагалася втопитися у Ворсклі, але її врятував Іван Іскра, який випадково був поблизу.
Зовні була чарівною, колишньою веселою Марусею і знову полонила Гриця. Ми не знаємо, чи Маруся запросила Гриця, чи може він сам напросився. Через темний ліс вночі йде до ворожки. Вона знову хоче позбавити себе життя, але отруту, яку дівчина приготувала собі, випив Гриць. Коли померлого Гриця принесли до церкви, туди прибігла сповнена відчаю Маруся. Вона кинулась до труни, цілувала небіжчика і, обливаючись сльозами, розповіла про свій злочин. Картина Івана-Валентина Задорожнього
Марусю посадили до острогу. Незабаром відбувся суд, який установив їй вирок — смертну кару. Було це, очевидно, влітку 1652 р. Під час читання наказу Марусю врятував Іван Іскра. Він привіз від Богдана Хмельницького указ, за яким Марусі дарували життя. Іван, дізнавшись про засудження коханої, помчав до гетьмана і привіз від нього рятівний документ.
1) Дівчина після помилування недовго жила на світі і померла в каятті у 1653 р. 2) Після помилування зачахла, змарніла і померла від сухот (чахотки). 3) Їй було тяжко залишатися в Полтаві і вона пішла у світ, померла в якомусь російському монастирі.
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці.
А в суботу рано мати дочку била: — Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
— Ой мати, мати, Гриць жалю не Котра дівчина чари добре знала, має:
Вона ж того Гриця та й причарувала.
Нехай же Грицьо двоїх не кохає!
Інша дівчина чорнобривая,
Нехай дістанеться сирій землині.
Нехай він не буде ні тій, ні мені,
Та чарівниченька справедливая. Оце тобі, Грицю, я так ізробила, У неділю рано зіллячко копала, Що через тебе мене мати била! А у понеділок переполоскала,
Оце тобі, Грицю, за теє заплата —
Як прийшов вівторок — зілля ізварила,
З чотирьох дощок темная хата...хата!"
У середу рано Гриця отруїла.
Надвечір в четвер Гриценько помер, А прийшла п'ятниця — поховали Гриця.
Рід літератури: лірика. Жанр: драматична літературна пісня. Тема: зображення трагічної долі Гриця через його нерозділене кохання. Ідея: возвеличення почуття кохання, які іноді внаслідок ревнощів становить загрозу життю. Основна думка: не можна любити двох одночасно («Нехай же Гриць двох не кохає»). Художні особливості: Епітети: «дівчина-чарівниченька», «темная хата». Метафори: «прийшла п’ятниця». Риторичне запитання: «Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?» Риторичний оклик: «Що через тебе мене мати била!»
Пам'ятник Марусі Чурай в Полтаві
Поштова марка України, 2000 р., Маруся Чурай.
Вистава "Маруся Чурай" у Вінницькому музичнодраматичному театрі ім. М. Садовського