розуміти значення і функції пісні в житті українського
народу;
пригадати історичні відомості про часи, змальовані в
піснях;
вдумливо читати тексти, аналізувати їх; визначити і пояснити художні засоби в них; розповісти про національних героїв, яких змальовано в
них;
характеризувати
землі.
образи
лицарів-оборонців
рідної
1. Що таке фольклор? 2. Види усної народної творчості. 3. Поняття «історична пісня». 4. «Зажурилась Україна», «Та, ой, як крикнув же козак Сірко» – історичні пісні про
боротьбу
козаків
татарськими нападниками.
із
турецько-
Фольклор (англ. folk-lore, букв. — народна мудрість; народне знання) — це усна народна творчість; — художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.
Фольклор
Лірика
Пісні, голосіння, загадки, приказки, прислів’я
Епос
Казки, перекази, легенди, анекдоти
Ліро-епос
Балади, думи, історичні пісні
Драма
Ігри, обряди, народні п’єси
Історична пісня – це жанр народного
ліро-епічного
твору про важливі історичні події
та
історичних осіб.
реальних
У центрі пісні – історична подія, зображення
історичної особи. Цей жанр поєднує ознаки лірики (віршована
форма, емоційність) та епосу (бо тут є події, герої, сюжет). У
історичній
пісні
виказується
ставлення
народу до подій та учасників цих подій. Ще однією істотною ознакою історичних пісень
є перебільшення (гіперболізація), завдяки чому підкреслюються виняткові фізичні та моральні
якості героїв-богатирів.
Історичні пісні виникли у XV-XVI ст.,
коли нашим землям загрожували набіги із Кримського ханства.
Термін «і.п.» першим вжив Микола Гоголь
Історичні пісні
Про боротьбу проти турецькотатараських навал
про національновизвольну боротьбу проти панської Польщі
Про боротьбу українців проти колонізації України Московським царатом
Найдавніший цикл історичних пісень, присвячений боротьбі нашого народу проти турецько-татарських загарбників, відтворює набіги татарської орди на Україну, розповідає про жорстокі погроми та руїни, страждання невільників у турецькій неволі.
Пісня «Зажурилась Україна» відображає картину спустошеної чужинцями української землі та боротьбу запорозьких козаків із турецькими завойовниками. У пісні «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко» змальовуються звитяжні походи на турків кошового отамана, легендарного Івана Сірка.
Зажурилась Україна, Бо нічим прожити, Витоптала орда кіньми Маленькії діти, Котрі молодії — У полон забрато; Як заняли, то й погнали До пана до хана. Годі тобі, пане-брате, Ґринджоли малювати, Бери шаблю гостру, довгу Та йди воювати! Ой ти станеш на воротях, А я в закаулку, Дамо тому стиха лиха Та вражому турку! Ой ти станеш з шабелькою, А я з кулаками, Ой щоб слава не пропала Проміж козаками. Ой козак до ружини, Бурлака до дрюка: Оце ж тобі, вражий турчин, З душею розлука!
«Зажурилась Україна» Рід літератури: ліро-епос. Жанр: історична пісня. Тема твору: зображення горя та страждання народу під час татаро-монгольських нападів на українську землю і прагнення бути вільними. Ідея твору: заклик об'єднатися і дати відсіч ворогові. Основна думка: від нападників свою землю треба захищати.
Художні засоби: Епітети: «шаблю гостру, довгу», «вражому турку», «вражий турчин», «маленькії діти». Метафора: «витоптала орда кіньми маленькії діти». Персоніфікація: «зажурилась Україна», «слава не пропала». Фразеологізми: «ґринджоли малювати», «дамо стиха лиха…», «з душею розлука». Риторичні звертання: «Годі тобі, пане-брате, ґринджоли малювати». Риторичні оклики: «Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати!», «Дамо тому стиха лиха та вражому турку!», «Оце ж тобі, вражий турчин, з душею розлука!».
Та ой як крикнув же та козак Сірко А ми думали, а ми думали, Та ой на своїх же, гей, козаченьків: Що орел по степу літає. «Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, А ми думали, а ми думали, Та збирайтеся до хана в гості! Що орел по степу літає. Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, А ж то військо та славне запорізьке Та збирайтеся до хана в гості!» Та на вороних конях в степу виграває, Та туман поле покриває, А ми думали, а ми думали, Гей, та Сірко з Січі виїжджає, Що то місяць в степу зіходжає. А ми думали, а ми думали, А ми думали, а ми думали, Що орел із Січі вилітає. Що то місяць в степу зіходжає. А ми думали, а ми думали, А ж то козак Сірко, та козак же Сірко Що орел із Січі вилітає. На битому шляху та татар оступає, Гей, то військо, славне запорізьке, А ми думали, а ми думали, Та на Кримський шлях із Січі виїжджало, Що орел по степу літає. А ми думали, а ми думали, А ми думали, а ми думали, Що орли по степу літали. Що орел по степу літає. А ми думали, а ми думали, Що орли по степу літали. А ж то Сірко, та козак же Сірко, Та на конику він виїжджає,
ЗАПОРОЖЦІ ПИШУТЬ ЛИСТА ТУРЕЦЬКОМУ СУЛТАНУ
Відомий лист запорізьких козаків до султана Османської імперії Мехмета IV 1676 року підписано Іваном Сірком, що показано у відомої картині Іллі Рєпіна.