1.
Поняття жанру «балада».
2.
Основні риси жанру.
3.
Класифікація балад.
4.
Відомі виконавці народних балад.
5.
Українська народна балада “Ой летіла стріла”, її сюжетні й стильові особливості
•
знати зміст поняття «балада»,
•
розрізняти види балад;
•
володіти навичками аналізу тексту за змістом і стильовими особливостями;
•
пояснювати драматизм колізії у творі,
•
виявляти реалістичне й фантастичне в баладах.
•
Що таке фольклор?
•
Назвіть жанри фольклору? Наведіть приклади.
•
Яким чином минувшина України пов’язана з її фольклором?
•
Які ознаки фольклору?
•
Чи можна вважати фольклор мистецтвом? Відповідь вмотивуйте.
•
усна форма творення й побутування;
•
традиційність;
•
варіантність;
•
анонімність;
•
колективність;
•
повторюваність;
•
простота і якість стилістики;
•
строга послідовність композиції.
Балада (франц. ballade, від лат. ballare —
танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового ґатунку з драматичним сюжетом.
Напружений
сюжет в ній розгортається на тлі переважно буряної природи, подеколи з фантастичними ознаками.
Виник цей жанр поезії як пісня до танцю, переважно на
теми кохання.
У першій половині ХІХ ст. баладою вважали невеликі
оповідання про кохання, зазвичай нещасливе. Згадування у творі могил, привидів, ночі, місяця, рідше відьом чи домовиків, вважалося обов’язковим.
• • • • •
• • • • •
віршований, ліро-епічний твір; невеликий обсяг; невелика кількість персонажів; елементи фантастики та легенди; трагічний, часто несподіваний фінал; використання діалогів і повторів; зосередження уваги на моральних проблемах; напружений сюжет; присутність оповідача; персонажі балад — не богатирі, князі чи царевичі, а звичайні люди різних суспільних верств.
Родинно-побутові (взаємини між батьками і дітьми,
братами і сестрами).
Історичні (змальовується козацьке життя, смерть
козака на полі бою).
Поетично-міфологічні (поетичний світогляд народу,
його міфологічні уявлення: перетворення людини на рослину, тварину, птаха; розуміння нею природи).
Про кохання (розкриваються почуття кохання й
ненависті, образи й ревнощі).
Ой летіла стріла
Третя прилетіла
Ой матінка плаче,
З-за синього моря.
Та в ніженьках сіла.
Поки жити буде;
— Ой де ж вона впала?
Що в головках сіла —
А сестриця плаче,
— На вдовинім полі.
То матінка рідна;
Поки не забуде;
— Кого ж вона вбила?
Сіла край серденька —
А миленька плаче,
— Вдовиного сина.
То його миленька;
Поки його бачить.
Немає нікого
А в ніженьках сіла —
В суботу сваталась,
Плакати по ньому.
То його сестриця.
В неділю вінчалась,
Летять три зозуленьки, Де матінка плаче,
А у понеділок
І всі три рябенькі:
Там Дунай розлився;
Нагайка шуміла
Одна прилетіла,
Де плаче сестриця,
Коло її тіла.
В головоньках сіла;
Там слізок криниця;
Друга прилетіла,
Де плаче миленька,
Край серденька сіла;
Там земля сухенька.
Літературний рід: ліро-епос. Жанр: народна балада. Тема: зображення туги за вбитим сином вдови. Ідея: оспівування співчуття до матері через смерть сина. Основна думка: «Ой матінка плаче, / Поки жити буде, / А сестриця плаче, / Поки не забуде; / А миленька плаче, / Поки його бачить…» Основа твору – реалістична, але використано елемент метаморфози, коли мати, сестра та кохана перетворилися на «зозульок рябеньких».
Образи: три зозулі – мати-удовиця, сестра, кохана. Образ зозулі є символічним, оскільки лише зозуля «уміє вічно тужити», як і матір. В українському фольклорі символізує сум, тугу, нещастя.
зозуля
Твору властива трикратність (три зозулі; субота, неділя, понеділок).
Художні засоби: Епітети: «синє море», «вдовине поле», «рябенькі зозуленьки», «матінка рідна», «земля сухенька». Метафора: нагайка».
«слізок
криниця»,
«шуміла
Гіпербола: «Де матінка плаче, / Там Дунай розлився; / Де плаче сестриця, / Там слізок криниця».
Синекдоха: «з-за синього моря», «на вдовинім полі» (вказівка на місце ). Паралелізм і градація (спадна): «Де матінка плаче, / Там Дунай розлився; / Де плаче сестриця, /Там слізок криниця; / Де плаче миленька, / Там земля сухенька».
Градація – стилістична фігура, яка полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення (клімакс) чи пониження (антиклімакс) їхньої емоційносмислової значимості.
Вигуки: ой. Пестливі слова: зозуленьки, рябенькі, голівонька, серденько, ніженьки, матінка, слізки, миленька, сухенька,
Композиція балади: експозиція: розповідь (у формі діалога) про смерть
вдовиного сина, її причини;
зав’язка: приліт трьох «рябеньких зозуль»; кульмінація:
оплакування дівчиною смерті героя;
матір’ю,
сестрою,
розв’язка: покарання дівчини за те, що не страждала
за коханим.
Балади про смерть козака подібні до історичних і козацьких суспільно-побутових пісень, щоправда, у баладах потужніший ліричний струмінь: сум сестри за загиблим братом, матері за сином чи милої за нареченим.
Сергій Васильківський «Козак у степу. Тривожні знаки»
Опанас Сластіон
«Проводи на Січ»
Юрій Нікітін
«Козак-херувим»
Херувим — у біблійній символіці — надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні — ангел вищого чину.
Українські
балади характеризуються виявленим повчальним
яскраво змістом. Вони вчать, що зло не минається безкарно, а кожний аморальний учинок обов’язково має обернутися проти його виконавця: через злочин дороги до щастя нема. Чимало балад утверджують ідею: кохання, гармонійне подружнє життя дужчі за смерть.