Традиційна символіка в родинно-побутових піснях “Сонце низенько”, “Ой під вишнею, під черешнею”
«Де співають, там охоче лишайся жити. Лихі люди не мають пісень»
Й.-Ф. Шиллер
План 1) Поняття «народна пісня». 2) Народні пісні, їхні види. 3) Родинно-побутові пісні, їхні типи (повторення). 4) «Сонце низенько» 5) Жартівлива пісня «Ой під вишнею, під черешнею».
М. Онацько «Весілля на Полтавщині»
Народна пісня Народні пісні — ліричні твори, у яких народ висловлює свою любов і смуток, захоплюється героями й засуджує ворогів, бажає щастя-долі й різних благ.
Залежно від змісту пісень, часу й місця виконання, їх поділяють на календарно-обрядові, суспільно-побутові, історичні й родиннопобутові. Народні пісні мають своєрідну будову — поділяються на куплети (у віршах — строфи), здебільшого з двох або чотирьох рядків.Мелодія пісні однакова для всіх її куплетів. У народній пісні може бути приспів (або рефрен) — частина твору, що періодично повторюється. Також у пісні можуть повторюватися окремі рядки. Наприклад, у пісні «Цвіте терен, цвіте терен» повторюються останні два рядки кожного куплету.
Питання Які ви знаєте типи родинно-побутових пісень?
Родиннопобутові пісні
Про кохання
Про сімейні стосунки
Про трагічні події в родині
Жартівливі
І. Гончар «Під вечір»
«Сонце низенько» Сонце низенько, вечір близенько,
Ой біда, біда, який я вдався, —
Вийди до мене, моє серденько!
Брів через річеньку, та не вмивався.
Ой вийди, вийди, та не барися,
Ой завернуся та умиюся,
Моє серденько, розвеселиться.
На свою милую хоч подивлюся.
Ой вийди, вийди, серденько Галю,
«Ой не вертайся та не вмивайся,
Серденько, рибонько, дорогий кришталю!
Ти ж мені, серденько, й так сподобався.
Ой вийди, вийди, не бійсь морозу, —
Ой там криниця під перелазом —
Я твої ніженьки в шапочку вложу!
Вмиємось, серденько, обоє разом.
Через річеньку, через болото
Моя хустина шовками шита,
Подай рученьку, моє золото!
Утремось, серденько, хоч буду бита.
Через річеньку, через биструю
Битиме мати, знатиму, за що:
Подай рученьку, подай другую!
За тебе, серденько, не за ледащо!»
Сонце низенько, вечір близенько,
Ой біда, біда, який я вдався, —
Вийди до мене, моє серденько!
Брів через річеньку, та не вмивався.
Ой вийди, вийди, та не барися,
Ой завернуся та умиюся,
Моє серденько, розвеселиться.
На свою милую хоч подивлюся.
Ой вийди, вийди, серденько Галю,
«Ой не вертайся та не вмивайся,
Серденько, рибонько, дорогий кришталю!
Ти ж мені, серденько, й так сподобався.
Ой вийди, вийди, не бійсь морозу, —
Ой там криниця під перелазом —
Я твої ніженьки в шапочку вложу!
Вмиємось, серденько, обоє разом.
Через річеньку, через болото
Моя хустина шовками шита,
Подай рученьку, моє золото!
Утремось, серденько, хоч буду бита.
Через річеньку, через биструю
Битиме мати, знатиму, за що:
Подай рученьку, подай другую!
За тебе, серденько, не за ледащо!»
О. Мурашко «Зима»
І. Гончар «Побачення»
«Ой, під вишнею, під черешнею…» Ой під вишнею, Під черешнею Стояв старий з молодою, Як із ягодою.
– Ой не хочу хатки, І ні сіножатки, Ні ставка, ні млинка, Ні вишневого садка!
І просилася, І молилася: – Пусти мене, старий діду, На вулицю погулять!
Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся, як дуга, А я молоденька, Гуляти раденька!
– Ой і сам не піду, І тебе не пущу, Бо ти мене, старого, Покинути хочеш.
Ой ізгиньте, пропадіте, Всі старії кості, Не сушіте, не крушіте Мої молодості!
Куплю тобі хатку, Іще сіножатку, І ставок, і млинок, І вишневенький садок!
Ти в запічку: кахи-кахи, Я з молодим: хихи-хихи. Ой ти все спиш, а я плачу, Тільки літа марно трачу!
Ой під вишнею, Під черешнею Стояв старий з молодою, Як із ягодою.
– Ой не хочу хатки, І ні сіножатки, Ні ставка, ні млинка, Ні вишневого садка!
І просилася, І молилася: – Пусти мене, старий діду, На вулицю погулять!
Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся, як дуга, А я молоденька, Гуляти раденька!
– Ой і сам не піду, І тебе не пущу, Бо ти мене, старого, Покинути хочеш.
Ой ізгиньте, пропадіте, Всі старії кості, Не сушіте, не крушіте Мої молодості!
Ти в запічку: кахи-кахи, Куплю тобі хатку, Я з молодим: хихи-хихи. Іще сіножатку, Ой ти все спиш, а я І ставок, і млинок, плачу, І вишневенький садок! Тільки літа марно трачу!
І. Гончар «Купало»
І. Гончар «Дівчина з Лебедина»
«Народні пісні — душа народу, безмежне поле, заквітчане людськими надіями, частими поривами до щастя й чистою сльозою на віях дівочих». Михайло Стельмах