■ Тема №1
Фото Олега ДІДИКА.
Òðèð³÷íèé Ñàøóíÿ — íàçâàíèé ñèí áàòàëüéîíó «Ñâ³òÿçü»
| ¹108 (16 359) Ціна 4 грн
Вівторок | 3 жовтня 201
■ Самородки із народу
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА.
Іванна та Сашко — найдорожчі люди в житті військовослужбовця.
Коли до Горохівської центральної районної лікарні під’їхали на чотирьох автомобілях більше 20 військовослужбовців із букетами квітів, за ними з цікавістю спостерігали з вікон і хворі, і медики. Довідавшись, що це бойові побратими Романа Коротицького прибули за% бирати з пологового відділення додому його синочка і дружину Іванну, вони почали вітати мужніх захисників України. На той час у ба% тальйоні Роман першим став батьком. «Ваш козак буде і названим сином «Світязя», — за% являли військовослужбовці Романові та Іванні Олег ДІДИК
ДОНЕЧЧАНИН ЗУСТРІВ СВОЮ СУДЖЕНУ НА ВОЛИНІ Роман Коротицький приїхав у Горохів провідати свого друга Юрія Мельника, а дружина товариша Ок% сана запросила до себе додому давню знайому Іванну Оліщук. Кохання зацвіло ніжними квітами з першого погляду. 10 лютого 2014 року Роман та Іванна одружи% лися. Молодята поїхали жити в Крим (в Армянську чо% ловік мав квартиру), не відаючи, які драматично% трагічні події, суворі випробування чекають не лише їх, а й весь український народ… Певна схожість була в тому, як колись поєднали свої долі в місті Моспине Донецької області Романові У Людмили Михайлюк для дітей — іграшки, для жінок — прикраси, а для всіх разом — усмішка і щире слово.
ÌÀÄÎÍÍÀ Ç ÏÐÀIJIJÂÑÜÊÎÃÎ ÕÓÒÎÐÀ «Ніколи не думала, що, живучи на хуторі, вдається власноруч творити речі, які можна одягнути у світське товариство і якими захоплювалися б у столиці», — поділилася враженнями народна артистка України Оксана Пекун, коли побувала в гостях у волинської майстрині Людмили Михайлюк. Про цю мандрівку мені розповіли керівник ветеранського хору «Осіннє золото» Ярослав Матулько і староста Таїсія Кофан. (Цей колектив із містечка Локачі не раз виступав у Києві, був гостем популярної телепередачі «Надвечір’я», про що вже писала наша газета). А коли ведуча програми «Фольк%music» на Першому національному Оксана Пекун разом зі знімальною групою вирішила побувати на землі, де народився цей славний колектив, гостинні господарі показували столичним гостям усе найкраще, тоді й завітали на хутір, що загубився між селами Війниця й Губин. Захотілося й мені все побачити на власні очі
Закінчення на с. 6 7
»
Цитатник Àíàòîë³é ÃÎÂÎÐÀÄËÎ, íàðîäíèé àðòèñò Óêðà¿íè, ïðî òå, ùî ïðèïóñêàòè ³ñíóâàííÿ äâîìîâíî¿ Óêðà¿íè — âåëèêà ³ëþç³ÿ:
«
Там, де в публічній сфері з’являється угорська, румунська, російська – зникає все українське, ви мивається українська культура! З якого дива я, українець, повинен з ранку до вечора слухати заїжджих Кісєльових, Ганапольських, Шустерів, які нав’язують мені свої погляди на життя? Чому на ключових посадах у моїй країні мають бути інородці, які не поважають і не сприймають моєї мови і культури? Хіба їхній інтелектуаль ний рівень дозволяє займати ці посади, якщо вони не здатні вивчити українську мову? В будь якій цивілізованій країні вони б навіть посуд на кухні не мили, не во лодіючи мовою. Якщо ми не зрозуміємо цих простих речей, то завтра будемо працювати на своїй землі на російського Івана, причому російськомовні ук раїнці будуть працювати так само, як і україномовні!
»
«
Äî àíåêñ³¿ Êðåìëåì Êðèìó íå âñòèãëè ïðîäàòè êâàðòèðó â Àðìÿíñüêó, çìóøåí³ áóëè çàëèøèòè óñå, ùî ìàëè, áî ÷óëè ïîãðîçó òþðìîþ: «Òâî¿é ìîëîä³é äðóæèí³ äîâåäåòüñÿ ñóøèòè ñóõàð³».
»
батьки – Володимир Олексійович і Марія Володи% мирівна Коротицькі. Тато дивом вижив на війні в Аф% ганістані. Був поранений. Уродженка Львівської об% ласті, галичанка Марія познайомилася з ним у Моспи% ному, вийшла за нього заміж. Обоє працювали на залізниці, потім – у сільському господарстві Мико% лаївщини, виховали хорошими людьми синів Романа і Володимира, дочку Лесю. Після виходу на пенсію пе% реїхали на Львівщину, на батьківщину пані Марії – у се% ло Боянець Жовківського району. Шкільні та студентські роки Романа пов’язані з містом Миколаїв. Із четвертого курсу технічного інсти% туту його призвали в армію. Після «учебки» направили у Черкаси в окремий мобільний прикордонний загін, що базувався у Великих Мостах на Львівщині. Потім була контрактна служба. Охороняв морські рубежі України. Демобілізувавшись зі Збройних сил, працював бригадиром, виконробом на будівництві у багатьох містах України та Росії. Не думалося тоді, що згодом сусідня держава захопить частину його рідної Донеч% чини, а також Луганської області, що йому знову дове% деться стати військовослужбовцем, воювати з про% російськими загарбниками на Донбасі… До анексії Кремлем Криму не встигли продати квартиру в Армянську, змушені були залишити все, що мали, бо чули погрозу тюрмою: «Твоїй молодій дружині доведеться сушити сухарі». Виїхали на Во% линь до батьків Іванки – Анатолія Івановича й Ніни Іванівни Оліщуків, які зустріли Романа як рідного сина.
Закінчення на с. Р Е К Л А М А
10
»