ШЕПЕТІВСЬКА ЦБС ГРИЦІВСЬКА МІСЬКА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ
В С Е У К РА Ї Н С Ь К И Й К О Н К У Р С Д И ТЯ Ч О Ї
ТВОРЧОСТІ
«ДИТЯЧІ ІСТОРІЇ ПРО Н А Й Г ОЛ О В Н І Ш Е » Моя розповідь на тему:
“ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО ГРИЦЕВА” Виконавець книжки-саморобки користувач Грицівської міської бібліотеки для дорослих, учень 11 класу
Плахтій Едуард Володимирович 2013 рік
ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО ГРИЦЕВА
Зміст 1. Вступ 2. Вишивка. 3. Шиття. 4. Декоративний розпис. 5. Розпис на склі. 6. Художня обробка дерева. 7. Писанкарство. 8. Живопис. 9. Килимарство. 10.В’язання. 11.Колаж. 12.Бісероплетіння.
На Україні нашій милій є куточок гарний Він для нас усіх єдиний Гриців наш преславний. А преславний він людьми, що живуть у ньому Трударі й господарі, що не знають втоми. У цьому світі ми єдині, бо неповторні. Самобутні формою втілення етнічного світогляду, своєрідним комплексом і оригінальним типом національного світобачення. Ми, українці, виробили в складних умовах етнічного розчленування і багатовікового поневолення раціональну організацію середовища життєдіяльності й забеспечення духовних запитів людини, витворили особливу систему звичаїв, вірувань, світорозуміння, моральних, правових, етнічних і естетичних форм, які складалися упродовж історичного розвитку людської спільності на шляхах до формування української нації і національної культури. Наш народ безупинно творив своє, тільки
йому
властиве.
Відомий
знавець
традиційно-
культурної спадщини українського народу Олекса Воропай зазначив, що “Звичаї народу – це ті прикмети, по яких розпізнають народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому… Звичаї – це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю...”
Ми – державний народ. І від нас усіх залежить, якою буде наша місія у започаткуванні нових і збереженні набутих продовж століть духовних цінностей світової цивілізації. Та без глибокого і систематичного пізнання народної і матеріально-побутової культури неможливо формувати нові ціннісні орієнтації в умовах державної незалежності. Зміцнення Української держави немислиме без формування духовної незалежності суспільства, а духовна незалежність передбачає наявність нової системи комунікацій, механізмів оперативної трансляції нових культурних явищ і традицій власному суспільству і міжнародному культурному співтовариству. Ми володіємо колосальним духовним і моральним потенціалом, який зосереджено в українській традиційній культурі. Наш громадянський обов’язок – задіяти цей потенціал у державотворенні, у формуванні національної самосвідомості громадян нової України. Щоби по-справжньому пізнати свій рідний народ, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. І не тільки культуру, що створена талановитими архітекторами, художниками, музикантами, акторами, письменниками, вченими, але й ту , що впродовж багатьох століть творилася і плекалася в народному середовищі, передавалася від покоління до покоління, безперервно розвивалася і водночас зберігала певні стійкі свої риси, які утверджувалися, поширювалися, себто ставали традиційними.
Ця традиційна культура тісно пов’язана з природними умовами, історичним буттям народу, способом його життя, діяльністю, характером, психологією. Вона виражена в різних формах: матеріальній (будівлях, знаряддях праці, ремеслах, саморобних засобах транспорту,одязі, їжі) і духовній (звичаях, обрядах, традиційних знаннях, мистецьких виробах, творах усної народної творчості тощо). “Духовні надбання минулого, немов чиста криниця, з якої черпаємо сили від раннього дитинства, вибудовуючи в своїй уяві чарівні світи, осягаючи на все життя поняття Добра і зла.” ...У кожної людини є найкращий куточок у світі – це своя мала Батьківщина. Таким куточком для мене є Гриців. Я його люблю і мрію, що він буде подобатися всім хто хоч раз відвідає наше тихе містечко. Гриців славиться природніми багатствами, своїм географічним розташуванням і чудовими людьми, які творять його красу. Я все частіше став задумуватися над культурним минулим свого Грицева і тому вирішив вивчити та дослідити одну із славних сторінок сучасного культурного надбання - декоративне та прикладне мистецтво. Мені хочеться більш глибоко усвідомити надбання культури та побуту мого селища.
“Хто не знає свого минулого, Той не вартий свого майбутнього.” Декоративно-прикладне мистецтво... Що це і де його корені? Чому ми захоплюємося старовинними речами і намагаємося створити нові шедеври? Чому відвідавши краєзнавчий музей “Духовне джерело Грицева”, який розмістився в Грицівській міській бібліотеці та музей декоративноприкладного мистецтва в Грицівському ВХПУ – 19 поспішаїш туди ще-і-ще? Чимало запитань і щоб знайти відповідь я взялася дослідити, як розвивалося декоративноприкладне мистецтво в моєму рідному Грицеві, які ремесла були найбільш поширені в нашому регіоні і чим живе моє селище сьогодні. Що потрібно зробити, щоб не втратити надбань нашого народу?
Далеко за межами України сла-
виться її самобутнє декоративне мистецтво – це наша гордість, безцінне духовне надбання народу. Педагогічна наука визнає велике виховне значення народного мистецтва, яке зацікавлює дітей, сприяє розвитку естетичних захоплень і суджень. Вивчення творів народного декоративного мистецтва пробуджує у дітей перші яскраві образні уявлення про Батьківщину й мистецтво, сприяє вихованню патріотичних почуттів, формуванню образного мислення, ініціативи та самостійності, образотворчих здібностей естетичного пізнання дітьми творів народного мистецтва, заохочує до світу прекрасного, творчості.
Народне образотворче і декоративне мистецтво нерозривно поєднано з магічно-обрядовою і господарською діяльністю людини. Саме тому твори народного мистецтва містять як духовні, так і матеріальні ознаки. Між звичайними побутовими предметами з дерева, глини, каменю та інших матеріалів і предметами – творами народного мистецтва не існує чіткої межі. Поширене твердження, що кожна річ, виготовлена вручну, має певні художні якості. Щоправда ці якості співрозмірні лише з природними властивостями матеріалу та результатом його обробки. В історичному аспекті народне мистецтво передовсім розвивалося як творчість селян і мешканців передмість у вільний від хліборобства час. Вони виробляли необхідні предмети, у тому числі й художні, для власних потреб. Майстри осідали в містах. Вони не обробляли землі, а лише займалися відповідним “рукомеслом” – гончарством, бондарством, ткацтвом тощо. Художніми ремеслами вважалися види професійної діяльності, які вимагали складного устаткування і тривалого навчання: малярство, шовкоткацтво, художнє ковальство, золотарство та ін. Сьогодні під ремісництвом розуміємо не тільки професійне цехове мистецтво, а й сучасні твори народних майстрів галузей зі складною технологією (ткацтва, килимарства, токарства, гончарства тощо. Художніми ремеслами вважалися види
професійної
Однак ремісниками не вважають майстрів вишивки, витинанки, розпису писанок, тощо. Таким чином, народне мистецтво існує у двох формах: перша – творчість народних майстрів для себе і близьких; друга – народні художні промисли – ручне виготовлення художніх виробів окремими майстрами й організованими підприємствами для збуту. Життя підтверджує, що народне декоративне мистецтво збагачується новими аспектами філософсько-естетичного звучання, його краса потрібна людині. В наш час зростає не лише його художньокультурна цінність, а й навчально-виховна, що сприяє формуванню в учнів творчих умінь, лю-бові до мистецтва свого народу, до Батьківщини. Народне декоративно-прикладне мистецтво, як і музика, фольклор, театр, інші види народної творчості, є важливою галуззю художньої куль-тури. Воно розкриває безмежний світ краси і мудрості наро-ду, втілює його талант, розуміння добра і краси. Народне декоративно-прикладне мистецтво тісно пов’язане з життям і побутом людей. Археологічні дослідження підтвердили ви-сокий мистецький рівень виробів ужиткового мистецтва, наскельних зображень, орнаментального оздоблення, ство-рених нашими пращурами.
Все, що буде, було і що є на землі, і сто тисяч років уже бачене й чуте, сірі вузлики ранку – твої солов’ї, все це тільки одне нерозгадане чудо. (Л.Костенко) Відродження декоративно – прикладного мистецтва в Грицеві Вишивка Вишивка – класичний вид українського народного мистецтва, що розкриває багатство творчих сил народу, вершини його мистецького хисту. Дивовижне багатство художньо-емоційних рішень української народної вишивки зумовлено тим, що вона широко виступає в різноманітних варіантах – як прикраса тканин одягового побутового, інтер’єрно-обрядового призначення. Дослідників народної культури постійно хвилює цілий ряд проблем вишивального мистецтва. Чому вишивка зазнала такого масового поширення в творчості українського народу? Численні матеріали свідчать, що вишивкою займались майже в кожній селянській хаті. Популярною вона була і залишається в моєму рідному та мальовничому Грицеві. Чим пояснити, що ніколи не зникала потреба прикрашати одяг, різноманітні вироби для житлових, громадських культових інтер’єрів, ритуальних, святкових обрядів, тощо?
Мистецтво вишивки в Грицеві представляють майстрині, яких за високу майстерність виконання вишивки можна назвати народними. Стецюк Ганна Адамівна – майстер виробничого навчання у ВХПУ-19 (нині пенсіонерка), яка носить звання Майстер “Золоті руки” на протязі багатьох років своїми руками вишила неперевершеної краси рушники, серветки, фіранки, скатертини та ін. Її оселя – справжній музей вишивки в Грицеві, а вишиті вироби прикрашають найрізноманітніші виставки в рамках області та представляли Хмельницьку область на ВДНХ в м.Києві та у музеї під відкритим небом в с.Пирогово на виставках “Українське село запрошує”. Окаянюк Ірина Сергіївна, Кравчук Тамара Василівна та Зінченко Галина Володимирівна навчають молоде покоління мистецтву вишивки. Ромарук Валентина Петрівна, Носач Валентина Іванівна та Кучерук Тетяна Никифорівна прославляють наш Гриців своїми чудовими рушниками та серветками. Вознюк Лариса Сергіївна створює на полотні образи святих. Казкові герої, пейзажі , квіти, різноманітні тваринки оживають на подушках картинах вишитих майстринями Грибюк Галиною Олексіївною, Мацюк Антоніною Григорівною, Пархомчук Марією. . І завжди в усьому непохитна вірність народним традиціям і чуйність до всього нового, прогресивного. Ніколи не переривався зв’язок художніх традицій, як і постійні процеси взяємозв’язків і взаємовпливів з іншими видами народної творчості та мистецтва.
Вишивка – мистецтво всенародне і інтернаціональне за своєю суттю. У ній через віки пронесене і збережена колективна народна мудрість, художня пам’ять, естетичні ідеали краси.
Шиття Формування українського народного одягу – цього яскравого і самобутнього явища – відбувалося протягом багатьох століть. Загальнохарактерною рисою традиційного українського одягу та численних доповнень до нього є декоративна мальовничість, яка відбиває високий рівень культури виробництва матеріалів для одягу, створення його різноманітних форм, оволвдіння багатьма видами й техніками опорядження та оздоблення. Славляться шиттям та оздобленням одягу і наші грицівчанки. Зокрема Стецюк Ганна Адамівна, яка втілювала під час пошиття одягу народні традиції та використовувала подільські орнаменти, яким притаманний рослинний, червоно-чорний візерунок. Цей одяг використовується , як в побуті так і на сцені. Комащук Валентина, Бодня Наталія, Наталюк Тетяна, Іващенко Тетяна та Кравець Лариса відомі в Грицеві майстрині з пошиття сучасного жіночого одягу. Кошетар Ліза та Хімінчук Світлана прославились в Грицеві та навколишніх селах пошиттям верхнього жіночого та чоловічого одягу.
Декоративний розпис Протягом віків в Україні формувалися особливості декоративного розпису, який широко використовували для орнаментації житла, керамічних і дерев’яних виробів у текстильній та порцеляново -фаянсовій промисловості, поліграфії. Декоративний розпис увійшов в історію культури українського народу яскравою сторінкою і на Поділлі. На території Грицева розташоване ВХПУ-19, де майстри та студенти цього навчального закладу надають цьому виду мистецтва певного значення. Зокрема майстри виробничого навчання Андрєєва Інна та Томіленко Надія навчають, нажаль забутому давньому мистецтву, своїх студентів, які з натхненням оволодівають певними навиками. Не можна, щоб нація втратила такий напрямок у своєму мистецтві.
Розпис на склі Живопис на склі виступає яскравою сторінкою образотворчого фольклору, що живиться багатими мистецькими традиціями минулих віків. У малюванні на склі відбилися естетичні смаки народу, соціальні мотиви, розуміння явищ навколишнього світу. Тут органічно поєдналися казка і правда, фантазія і реальність. Зараз в Україні, на жаль, у техніці розпису на склі працює небагато митців, але головне, що вона не забута. В Грицівськоиу ВХПУ-19 цією справою займається майстер виробничого навчання Камінська Майя та її вихованці. Останнім яскравим спалахом цього виду мистецтва став релігійний живопис на ссклі. Техніка малювання дуже проста, але ускладнювалася тим , що малюнок і фарби накладалися з титульної сторони шибки. Спочатку пензлем пастозно вимальовували внутрішні деталі композиції – висвітлення і тіні, румянці, одяг, далі поверх них накладалися локальні кольори.
Художня обробка деревини Багата та щедра талантами земля Поділля. Кожній людині дороий той куточок землі де вона народилася, вперше поглянула на світ, зробила свій перший крок. Майстри намагаються в своїх творах передати красу рідного краю, настрій людей, особливо це притаманне мистецтву художньої обробки дерева. Деревина з давніх часів була улюбленим і цінним матеріалом. Вона міцна й пружна, має невелику питому вагу. Барвники, оліфа й лаки надійно захищають дерев'яні вироби від води і водночас посилюють декоративне звучання текстури. Глибоке розуміння й знання властивостей деревини та інших матеріалів в усі часи залишалися незмінною основою народного мистецтва. На Поділля з давніх давен існували ремісничі майстерні різьбярів. Є представники цього виду мистецтва і в Грицеві. Герасимчук Олександр навчає цьому мистецтву студентів училища. Їхні вироби неодноразово бували на обласних та республіканських виставках, де здобували призові місця і прославляли наше рідне селище. Народні майстри Фурман Володимир, Оскома Микола, Амбрось Микола та Левик Олександр за твердістю породи дерева різнять на м’які (липа, осика, вільха, горіх, черешня) і тверді (клен, дуб, бук, в’яз, акація, явір, груша, слива, яблуня).
Добираючи деревину для художніх виробів ремісники Грицева строго враховують не тільки, декоративні, а смакові властивості (дух) деревини. Жителі Грицева та навколишніх сіл з задоволенням використовують у побуті вироби наших славних майстрів, а саме: кухонні набори, столи, табуретки, спальні, шафи, комоди, вікна, двері та інші вироби. Національний характер деревообробки взаємопов’язані із загальнодюдськими цінностями. У нашій школі навчання різьби в програму трудового навчання і позакласну гурткову роботу, яку очолює Літвінчук М.В.. Він навчає дітей розрізняти види різьблення, поєднувати теорію з практикою і добре володіти різьбярським інструментом, токарною та столярною справою.
Писанкарство Чисте гладкофарбоване або оздоблене візерунками яйце набуло символічного релігійно-обрядового значення ще задовго до християнства. У багатьох народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла і тепла, навіть зародком усього Всесвіту. Існують також численні варіанти легенд, які пояснюють побутування писанок під час Великодніх свят, пов’язують виникнення традицій писанкарства. Всі ці вірування свідчать про те, якого великого значення надавали наші предки писанкам та крашанкам. Мистецтво писанкарства розвивається й відроджується і в Грицеві. В селищі проживають духовно-багаті люди, які трепетно відносяться до цьго виду декоративно-прикладного мистецтва. Напередодні Великодних свят кожна грицівська родина пише писанки. Навчають цьому мистецтву бабусі, в місцевій школі вчитель образотворчого мистецтва Фещук Є.І. та вчитель трудового навчання Німець Г.К.. Вищої майстерностві у галузі писанкарства навчають у ВХПУ-19 майстер виробничого навчання – Андрєєва Інна, яка звертає особливу увагу дітей на символічні знаки та їхню магічну силу.Усі бажаючі можуть залучитися до творчого процесу. Кожна нова писанка – це народження рукотворного дива, яке вертає нас у давню красу, єднає минуле з сьогоденням, закладаючи основу майбутнього.
Живопис Основним видом образотворчого мистецтва, сутність якого полягає у використанні лінії та кольору на площині є живопис. Цей вид мистецтва є справжнім дивом. Ще б пак: плями здатні впливати і на почуття , і на розум людини. Варто замислитись над тим, як це чудо відбувається. Як художник творить живописну картину, і як глядач її “читає”. Гриців славиться художниками – самоуками, яким доля не послала ні мистецьких шкіл, ні мистецьких наставників. Учились вони самі “тягли свій віз пізнання основ мистецтва самотужки”. Очевидно Боже провидіння водило їхньою рукою, вчилися розрізняти кольори, тони. Поплавський Борис Антонович особливо полюбляв класти на полотно пейзажі та портрети літературних героїв. Кошетар Марія Лук’янівна захоплюється натюрмортами та героями Шевченківських поем. Картини Кошетар Марії є постійними експонатами музею “Духовне джерело Грицева”, а роботи Поплавского Бориса прикрашають стіни актового залу Грицівської ЗОШ І-ІІІст. та дитячого дошкільного закладу. Спливуть віки...Залишиться вічність, а в ній людська любов і пам’ять про наших грицівських художників – самоучків.
Килимарство Килимарство — традиційна, найбільш важлива і поширена в усіх місцевостях України галузь народного ткацтва. З найдавніших часів килими служили людині для утеплення і прикрашення житла (завішування стіни, покривання скрині, стола, ліжка, підлоги, саней), виконували обрядові та естетичні функції (використовувалися у святкових, урочистих, весільних і похоронних обрядах).
Килими були обов’язковою частиною віна
(придатного жінки); ними сплачували данину. У Грицеві традиції килимарства відроджено у 80-х роках ХХст. Особлива увага цій справі приділяється у Грицівському ВХПУ-19 майстром виробночого навчання Барською Н.П. та її вихованцями, які після закінчення стають справжніми майстрами по виготовленню килимів. Сьогодні відповідно сучасних потреб умеблювання житла й побутових запитів з’яв-ляються такі нові види килимових виробів, як накидки на крісла, стільці, журнальні столики, телевізори. Виготовляються також килимові комплекти для салонів легкових автомобілів тощо.
В’язання. В’язання – популярний в Україні вид домашніх жіночих занять, який полягає у виготовленні суцільного полотна або окремих виробів переплітання нитки у вигляді петель. Воно існувало з давніх часів, але через нетривкість матеріалів до нашого часу не дійшли зразки цього виду народного мистецтва. Однак літературні джерела засвідчують існування в’язаних виробів уже в ХІ ст.. Витвори пізніших часів (ХІХ – ХХ ст.) зберігаються в музейних колекціях. Домашнє в’язання гачком і спицями – улюблений і дуже поширений вид творчості на території Грицева. Талановиті майстрині створюють вишукані в художньому відношенні светри, сукні, костюми і навіть свитки та пальто. Творчо переосмислюючи традиційні принципи декоративного вирішення народного вбрання, вони розробляють сучасні зразки оригінальних виробів, оздоблюють їх різнокольоровими китицями, крученими або плетеними шнурами та ін.. Майже в кожній родині використовуються в’язані речі наших місцевих майстринь, серед них найталановитіші: Овчарук Надія, П’янківська Валентина, Піган Тетяна, Шампаніна Поліна, Стецюк Ганна, Висоцька Наталія, Копія Валентина та ін. Вироби крючком Стецюк Ганн та вироби спицями Овчарук Надії та Піган Тетяни були представлені на селищних, районних та обласних виставках. Після першого фестивалю “Я люблю тебе, мій Гриців” (який уже став щорічним) на якому був представлений різноманітний асортимент в’язаних виробів їхня популярність особливо зросла.
Колаж Природа багата різноманітним матеріалом, який людина навчилася використовувати і творити чудові вироби прикладного мистецтва. У Грицеві використовуючи природній матеріал творять прекрасні картини. Овчарук Надія з великою майстерністю використовує рослинний матеріал для створення своїх неповторних шедеврів. Гайова Оксана та Герасимчук Олег використовуючи шматочки шкіри виготовляють різні панно та аплікації. Німець Галина , Мокіна Людмила, Поліщук Володимир та Барська Надія славляться своїми виробами з соломки та різних круп (мак, рис, геркулес, гречка, манка, пшоно). Їхні твори прикрашають стіни музею ВХПУ-19 та користуються популярністю.
Бісероплетіння Мистецтво нанизування виробів з бісеру відродилося і стало знову популярним та більш досконалим. В Грицеві цей вид прикладного мистецтва використовується в різних напрямках. Гердани та жіночі прекраси виготовлені руками майстринь Стецюк Ганни Адамівни та Демчук Катерини мають неперевершений вигляд і неповторні. Різноманітні картинки, брелки, чохли, рамочки для фото, шкатулки, закладки для книг, браслети та ін. творять в світлиці при Ш колі сприяння здоров’ю Мокіна Людмила, Бабіч Ольга, Конопліцька Галина, Харусь Альона, Мисик Ольга. Вироби молодих майстринь заслуговують уваги і стають сімейними реліквіями.