Обласна молодіжна краєзнавчопошукова експедиція до 70-річчя Великої Перемоги
«Алея героїв»
А роки ідуть, ідуть… Швидко збігають, мов весняні струмки. Квітнуть дерева, достигають жита, приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає пам’ять тих днів, днів Великої Вітчизняної війни. Вона живе у спогадах бійця, в суворому монументі, у пам’яті нащадків. Пам’ять … пам’ять тих буремних літ. ЇЇ надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням. Літа не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за Батьківщину.
9 травня 2015 рік—70 років Великої Перемоги
Минають роки, відлітають у вічність, але є один день, який ніколи не буде стертий з пам’яті нашого народу — ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ. Жива людська пам’ять, не старіє вона, а з роками тьмяніє. Вона стукає в наші серця дзвоном, обелісками . І поки існує наш рід, існуватиме і пам’ять, бо без неї немає майбутнього. А майбутнє наше в мирній заможній країні.
Пам'ять, стій! Зупинись на хвилинку. Серце замри... Це потрібно не мертвим, Це потрібно живим!
Матеріали про Гриців та грицівчан у роки Великої Вітчизняної війни збирала та досліджувала молодіжна краєзнавчо-пошукова експедиція при Грицівській міській бібліотеці для дорослих.
Окупація Грицева На світанку 5 липня 1941 р. німецькі варвари окупували Гриців. Сходило сонце, але не так, як раніше. Ніби і воно відчувало, яке лихо нависло над нашою країною. Гриців опинився під п’ятою фашистів, які почали тут наводити «новий порядок». З перших днів вони показали своє варварське обличчя. Німці вишукували комуністів, комсомольців і активістів. Євреїв масово розстрілювали. Згодом їх всіх було вбито у старокостянтинівському лісі. Кожен, хто не поділяв фашистські переконання, мав бути знищений, хто б він не був. Усюди, де ступав ворожий чобіт, виростали ліси шибениць. Понівечену землю вкривали рови, переповнені трупами розстріляних, повішаних, отруєних у газових камерах людей. Не було куточка на нашій землі, де б не залишилися зловісні сліди геноциду. Безліч людей зазнавали жахливих мук, загинули в гестапо. Величезних збитків завдало нашому селищу масове розбійницьке пограбування.
Боротьба населення за мир У той час, як фашисти прагнули будь-що навести «новий порядок» на нашій землі, а запроданці їм допомагали, справжні патріоти, не жаліючи свого життя, боролися з ворогами. В лютому 1942 року була створена підпільна патріотична організація Грицева. Вона діяла спільно з підпільниками Шепетівки, Славути, Полонного, Антонін. За деякими даними, ця організація складалася з восьми чоловік, мала радіоприймач і передавач, слухала Москву, друкувала листівки. Командиром цього підпілля був мірошник, партизан періоду громадянської війни Кучерук Зотій Кирилович, а начальником штабу – колишній моряк Друзь Зотій Володимирович. Про утворення цієї підпільної організації існує така історія. На березі р. Хомора стояв водяний млин. Завідуючим у ньому працював Кучерук З.К. Якось погожого лютневого вечора 1942 р. до хати Кучерика завітав убого одягнений, знеможений чоловік з русявою борідкою. То був односельчанин, поранений моряк Зотій Друзь. У хаті, на щастя, був один мірошник. Між земляками зав’язалася довга дружня розмова: « Ми з тобою не тільки тезки, Зотію Кириловичу, сподіваюсь, що і думка в нас однакова. Кажуть, ти розірвав свій старий партизанський квиток? Але серце в грудях не змінив? Душа в тебе така ж непокірна? Хіба не ти у вісімнадцятому з дробовика німців решетив? Хіба, буваючи там, – і головою хитнув у бік скверу, де височів пам’ятник загиблим партизанам, – ти не відчуваєш гіркого сумління за свою бездіяльність? Хижі звірюки пакостять нашу землю. А ми мовчимо. Де твоя мисливська завзятість, Зотію Кириловичу?» Не раз після цього вечора заходив Друзь до Кучерука.
Так народжувалась у Грицеві підпільна організація, яка поставила собі за мету всіма засобами боротися з клятими окупантами. Підпільна група тримала постійний зв’язок з невеликим партизанським загоном, штаб-квартира якого знаходилася в с.Залісся. Цей загін дався взнаки німцям, і вони боялися тіні партизанів. Після того, як в с.Микулин висадили в повітря будинок разом з німецьким гебітскомісаром, у Грицівському районному клубі, де знаходились німці, почали замуровувати вікна, залишаючи отвори для стрільби; верхні шибки засіткували на випадок кидання гранат. З дня на день чекали нападу партизанів на Гриців. Партизанам потрібно було знати, що діється на фронтах. Вони дізнавалися про це ось таким чином. Після евакуації з Грицева радянських державних установ завідуючий Грицівським радіовузлом Дудка передав з радіовузла Фурманцю Якову Кіндратовичу чотирьохламповий радіоприймач. Фурманець зберігав його у своїй пасіці, а вечорами слухав повідомлення Радянського Інформбюро і через учителя – Білика Ісаака Мойсейовича, який ще ходив вільно по Грицеву, передавав для обнародування. Коли Фурманець почав працювати в Грицівському млині мірошником, Кучерук Зотій, Самойлюк Василь, Вознюк Василь встановили цей радіоприймач на горищі млина, для більшої зручності акумулятор заряджають тут же у млині. Для пропагандистської діяльності партизанам потрібна була невеличка типографія. Білик домовляється з Стронським Леонідом, який до війни працював у типографії і знав там усі виходи, щоб той дістав шрифт. Стронський виконав завдання. Засипав у мішок шрифт і заніс у Грицівську перукарню, а звідти перукар Коханівський мав передати цей мішок з багажем в с.Залісся партизанам… Серед базарного тлуму в кошики базар ниць стали потрапляти листівки чи то з останніми зведеннями Радінформбюро, чи то з виступами Сталіна, з закликами саботувати заходи німців. Гестапівці з ніг збивалися, але ніяк не могли виявити, хто ж розповсюджує ці небезпечні метелики, де вони друкуються? Тоді німці заборонили в районі всі базари. Але листівки розсівалися на ланах під час літніх робіт, підкидалися в хати.
Самойлюк Василь Савович багато допомагав партизанам, які діяли в лісах Грицівського району на чолі з «Максимом», якого партія прислала з Великої Землі. Загін тримав постійний зв'язок із з’єднанням партизанів, яке очолював вчитель А.З. Одуха ( з’єднання діяло в лісах Славутьського району ). Штаб-квартира цього партизанського загону була у лісі в урочищі Гостра брама. Лісником на Гострій брамі працював житель с. Гриців Недогон Василь Адамович. Багато грицівчан були членами цього загону. Особливо відзначились у боях з фашистами у виконанні доручень такі партизани з Грицева: Дудар Михайло, Вайсман Сергій, Збарський Михайло, Полнський Шая, Мізерман Яків, Качма Муня, Кейтель Муся. Мужньо боролися ці люди за свободу своєї Батьківщини, громлячи загарбників. Фашисти лютували. Вони вигадували різні нелюдські кари, коли вдавалось схопити підозрілих їм людей. В районі Грицева діяв також партизанський загін ім. Косовського, який налічував 52 партизани. Він організувався в районі лісів Старі Бейзими в 1942 р. на перших парах загін займався зборами зброї і вів антифашистську агітацію серед населення. Партизани знищували німецьких офіцерів, запроданців-поліцаїв. Загоном командував Панчук М. П. («Ніколай»), який загинув у бою з фашистами на хуторі Березна Грицівського району в травні 1942 р. Потім командиром був призначений Лановий Іван Пилипович. Загін переходить до здійснення залізничних диверсій на залізниці Шепетівка – Проскурів. В цих диверсіях брали участь Гунько, Лановий, Паламарчук і інші.
Могила партизанам-підпільникам (Грицівське кладовище, вул. Леніна)
Серед вище згаданих членів підпільної організації слід ще неодмінно згадати ім’я яскравої постаті – Гаревського Миколи Івановича. Про цю легендарну людину існує багато різноманітних історій, легенд, бо життя цієї прекрасної особистості – подвиг. Лікар-патріот, як яскрава зоря, спалахнув на фоні героїчної боротьби радянського народу з найжорстокішим ворогом людства – німецьким фашизмом. На фронті в тяжкому бою Гаревський був поранений і без свідомості потрапив у полон до німців, але втік з табору і влаштувався працювати лікарем у Старокостянтинові. Дізнавшись, що в районі Грицева діють партизани, він приймає міри, щоб перевестися на таку ж роботу в Гриців. І це йому вдається. Він швидко завоював велику пошану в селищі як лікар і як людина. Гаревський охоче вступив до підпільної організації. Він уже давно прагнув усім своїм вільнолюбним серцем до якоїсь активної роботи. Лікар виявився знахідкою для підпільників, адже міг ходити коли завгодно і куди завгодно. Йому доручили лікувати поранених партизанів. Місцева вчителька Ірина Друзь, сестра Зотія Друзя – організувала прийом московських радіопередач. Хірург взявся за випуск листівок. Майстер скальпеля став майстром пера. Лікар, якому до цього доводилось писати сухі рецепти, став писати запальні прокламації, які друкувалися на машинці, що знаходилась у лісництві. Гаревський розгорнув кипучу діяльність. Співробітники стали помічати, що все частіше відлучається з лікарні.Крім поширювання повідомлень Інформбюро, Гаревський лікував партизанів, постачав їм ліки, зброю, продукти. Близько 1500 жителям він видав фіктивні документи про заразну хворобу і таким чином звільнював їх від відправки до Германії. Багато з них йшли в партизани. Микола Іванович вірив у перемогу, в світле майбутнє своєї Батьківщини і тому прикладав максимум зусиль для наближення цього часу.
Близько 2000 грицівчан — євреїв було заживо захоронено в лісі. Протягом декількох днів здригалася земля та просочувалась кров...
Братська могила жертвам фашизму (Лісництво, смт. Гриців)
Визволення Грицева від окупантів Визволення смт. Гриців розпочалося зимою 1944 року. 27 лютого радянські танки перший раз увірвалися в селище і почали звільняти населення від німецьких фашистів. Правда, гітлерівці ще намагались утриматись на своїх позиціях, але це їм не вдалось. 6 березня 1944 р. грицівчани святкували повне звільнення свого селища від фашистських загарбників підрозділами 13-го і 54-го гвардійських корпусів 3-ї гвардійської танкової дивізії 1-го українського фронту.. Світла пам'ять про героїчних земляків, що загинули у битві проти ворога на фронтах Великої Вітчизняної війни та на тимчасово окупованій території, увічнена у мировому Грицеві двома пам’ятниками. Живе, буде вічно жити в серці народу пам'ять про тих, хто здійснив безсмертні подвиги. Іменами героїв названі школи, площі і вулиці. Це означає, що їх вічно пам’ятатимуть.
...Всіх полеглих ніхто не знає, пам’ятають усіх... Пам’ятник визволителям Грицева (вулиця Суворова)
Стоїть солдат у бронзі і граніті У тихім сквері, в місті і в селі… Над ними вічна слава у зеніті І вічна пам’ять по усій землі...
Схилимо й ми голови низько, щоб шану солдатам віддать, гірлянду пам’ті, квіти пам’яті до обеліска, де вічним сном солдати сплять
Пам’ятник грицівчанам, які загинули в роки Другої світової війни
Оновлений пам’ятник загиблим грицівчанам...
… лі обелісків м е з ій ш а н Багато на оті імена … л о з х и н в Вкарбовано оизько-низьк н їм , о н и д ю Вклонися л ... шила війна и л а з у к я , ь Це пам’ят
и
70 р
ог м е р е їП о к и л е оків В
Пошукова група “Бумеранг”
Алея пам’яті до Дня Перемоги
Свята пам’ять про героїв… На світлині чотири покоління однієї родини: правнук, внучка, дочка, батько—воїн.
Героїчний батько та вдячна дочка
Лише одного листа-косинця з кількома словами дочекалася молода дружина. А вже у квітні отримала звістку про загибель свого чоловіка. 50 років вдова...
...Дякую за мир своєму дідусеві...
В серцях Ветеранів - осколки війни, Лиш пам’ять - від ран отих ліки. Не їхня лиш пам’ять, а й ваша , сини, І ваша , онуки, - навіки.
Спасибі, солдати, за подвиг століть, Якому нема і не буде ціни, За право і щастя родитись і жить І сіяти жито на мирні лани. А роки летять, як сніг сивини, І юність не вернеш з війни. А ваша зоря безсмертно сія, Як в битвах врятований світ...
Маки червоні вітер колише... Смутком у полі - клич журавля. Болем озвалась зранена тиша... Плаче дощами рідна земля... Маки червоні... Палять долоні Серця гарячі наших синів... Ночі холодні, муки в полоні Десь заблукали в закутках снів. Маки червоні - долі на зламі ... Щирість кохання, пам'ять землі. Може їм сняться згорені мами... Може коханих сльози, жалі?... Маки червоні - сріблом у скроні ... За нашу волю, хліб на столі... Смутком у полі - відгомін болю... Маки червоні - совість землі.