Земля Батьків Моїх. М. Компанець

МИКОЛА КОМПАНЕЦЬ ЗЕМЛЯ БАТЬКІВ МОЇХ

────────── ВИБРАНІ ГРАФІЧНІ ТВОРИ

──────────

Ти, художнику,

барви як зорі збери, Там, де інеєм

світять соснові бори, Там, де Рудня твоя –

колискове село, Де грядуще і суще

у пам’ять лягло. Микола Сінгаївський

МИКОЛА КОМПАНЕЦЬ 9-------9-------9

вибрані графічні твори

9-------9-------9

ЗЕМля батькІв моЇх

8

Притягальна функція творчості Компанця Людське щастя Миколи Компанця в тому, що він обрав для себе професію, яку проніс на хвилі емоційного задоволення й піднесення крізь життя. А мистецьке щастя художника – в його слугуванні мистецтву незрадливо, в тому, що мистецтво зробило його щасливим по-людському. Отож були і є творчі завдання, мрії, мета, які Компанець оприлюднює великим числом власних творів. Компанець – людина щасливої долі ще й тому, бо змалку мав глибоке переконання, що київська Рудня – це земля, яка його зродила, виховала, і як він сам освідчується, – то є «земля батьків моїх». Якщо у людини не згасло почуття зрідненості із землею предків і якщо є зрідненість із селом, де людина народилася й свідомо зростала, і ця зрідненість нерозлучна крізь прожиту копу літ, то вірте, така людина недарма прожила свій вік і така людина у своїх мистецьких почуттях, контрольована власною совістю, поняттями про честь, гідність та професійний обов’язок ніколи не схибить, не зійде на творчі манівці, не скотиться до артринкових координатів. Людина порядна, мудра, Компанець риси своєї творчості, характеру, відчуття власної долі привніс у мистецтво, і воно, це його мистецтво стало нашим, українським, людяним, поетичним, доступним. І це мистецтво, на наш погляд, звищене насамперед світоглядними почуттями сприйняття Рудні, а з нею всієї нашої вкраїнської землі – звідси коріння мистецької чистоти, шляхетності автора, – близьке для сприйняття, позначене притягальними

функціями призначення й сенсу авторської творчості. Під таким кутом зору сприйняття нам легше збагнути мистецьку вартість спадщини Миколи Компанця - графіка, зрозуміти його оригінальну графічну мову та відчути тональність самих пошуків і манери графічного виконання. Поданий каталог, враховуючи моменти творчого сходження митця, накреслює вертикаль підсумкового мистецького простору і злету графіка. Ми повинні в такому ракурсі кинути погляд на ретроспекцію цього сходження, атмосферу культурних набутків в НАОМА, що беруть свої початки у школі геніального Г. Нарбута, пролонгуючи лінію здобутої графічної висоти його вихованців. Майстерня графічного мистецтва – таким чином сьогодні можна згадати уроки вчителів Г. Гавриленка і Г. Якутовича, які прищепили студентові Київського художнього інституту Миколі Компанцю органічну потребу руху свідомості в галузі творення, наповнюючи її духом чуття (вірніше: буття) новизни. Вчителі художнього інституту Гавриленко та Якутович моделювали незмінно якість мистецького продукту – учні, тобто студенти, були скеровані на дисциплінований мистецький пошук, який вів кожного до обріїв незнаного. Через літа донині на кафедрі графічного мистецтва, де упродовж десятиріч працює Компанець, панує цей дух самопосвяти і занурення в морфологію графіки. І нинішні студенти вже від професора Компанця отримують творчі імпульси Висо9

кого у мистецтві для розвитку мистецької уяви; якраз настанови професора асоціативно пов’язані з давніми уроками Гавриленка, Якутовича, трансформують народження образів, що відповідають вимогам сучасної науки про Високе і чисту незамулену графічну форму. Отже, педагог Микола Компанець формує в академії нову культуру графіки, націлює вихованців на подальші мистецькі відкриття й здобутки. Власне, педагогічний досвід професора об’єктивізує набутий досвід української мистецької педагогіки, що була започаткована фундаторами Української Академії мистецтв. Творчий інтелект Компанця, його знання, почуття мають широку площину вираження в регістрах авторських графічних мистецтв, у спектрах ілюстрацій, станкових композицій, у розмаїтих техніках. В усьому тому, що є душею пастелі, акварелі, чи кольорової туші, виявлена вимогливість художника, яка формує каркас образного мислення, приваблюючи інтонаційно-чуттєвими світами. Компанець довів мелодію мистецькографічного освоєння природи до унікальних у статусі неповторності з’яв того, що є логіка зачарованої візуальності. Щоразу перед нами сплеск почуттєвого, код новизни, знак ментальності психологічного стану! Заглядаємо в світ прочитаних автором образів Т. Шевченка, І. Котляревського, І. КвіткиОснов’яненка, І. Нечуя-Левицького, інших достойників української літератури, – щоразу зустрічаємо вільне, незалежне, відкрите прочитання словесного тексту, намагання доторкнутись крайніх меж можливого і не10

помітно перейти за оті звичні межі і «схопити» враз казку неможливого, увійти зачарованим у світ незнаний, радісний. Недаремно, з внутрішніми нетерпінням та насолодою Микола Компанець (для нас він – Маестро!) оформляє психологічну декорацію поняття «Земля батьків моїх», яка від композиції до композиції, від року до року, від одного десятиріччя до звиш чотирьох десятиріч примушує нас і задуматись (і в чому радість життя?), і потішитись (які солодкі відношення білизни аркуша і контрасту штрихів!), і ствердитись у переконанні правоти автора: графічний витвір розчинений у молитві емоційного буття. Подібну казку-фейєрію у прозі міг зродити лише Олександр Довженко, подарувавши нам «Зачаровану Десну». Бо «Земля батьків моїх» Компанцева і є його «Зачарованою Україною». Кожний візуально-графічний знак Компанця є щирим виявом отієї синівної зачарованості, у відчутті розуміння того, де перебувало «я», у розумінні, що не може бути інших моральних правил, поза правилами психологічної чистоти і відкритості. Не потрібно видумувати велосипед у вік модерністично-технолгічної загальнолюдської відчуженості, – можна побачити правду й заглянути їй у вічі, коли в основі персонального самопочуття й виразу модерної світоглядності покладена позиція «батьківська хата – моє багатство». Коли Іван Труш малював на Нивках, проживаючи на віллі Драгоманових, знаний тепер усім краєвид із золотом призахідного сонця крізь густе плетиво гілля на деревах,

то зрозуміло, що він у цьому мотиві шукав і знайшов «зачаровану тишу». У графічній композиції із зимовим сонцем, колією сільської дороги і вздовж неї від першого плану із «шеренгою дерев», далі навстріч світлу – у цій згармонійованій спокоєм природи сцені Компанець витворив свою кінематографічну тишу, сфокусувавши енергетично усталене «тепло» зимової тиші. В умовах глибокого самозаглиблення у талановитих народжуються якісні фантоми «тиші». Графіка Миколи Компанця – це соната тиші! У такому продукті якість простої композиції доповнюють тональні перегуки акварельних барв, або органічні сполуки чорної та білої плям з візерунками делікатного штриха. У наш згірклий від сумнівів і ворожих з півночі наїздів час органічне чуття зв’язку людини з довкіллям життєво необхідне і Компанець пропонує рецепт морального очищення для кожного. У тому й полягає вагомість його пропозиції. Входження художника у Гоголіану не є випадкове. Воно покликане пріоритетами моральності. Таке розуміння було характерне для нашого харківського друга Віктора Готаріва (1943–2009). Гоголіана була для нього порятунком від власних сумнівів і покликана до життя театром власної іронії та спокути, засвідчуючи до певної міри його зневіру у «щирі» наміри суспільного оточення. До Гоголя у 1921 р. звернулася наша талановита землячка-парижанка Соня Левицька. З цією метою разом з поетом Роже Алларом переклала «Вечори на хуторі біля Диканьки». Її ілюстрації дереворитів до цієї прози («Сорочинська ярмарка», «Зачароване

місце») становлять завойований п’єдестал гоголіани. На наш погляд, чинником, що спонукав художницю звернутися до Гоголя, була ностальгія за рідним Києвом. Гоголіана у житті Миколи Компанця була зроджена психологічно необхідністю власного «прочитання» природи роздвоєності, розкриття світів реального земного та нереального містифікованого, пропозицією прислухатися уважніше до письменницької інтонації. І він, цю психологічну драму роздвоєння, розкрив в ілюстраціях до «Петербурзьких повістей», і в самому портреті узалежненого від салонної суєтності письменника, і в інших портретах вуглем, що точно передають його сумні візії в північній столиці. І інший химерний світ «того» і «позатого» Компанець показав уже з позиції фольклорної формації буття, де змішано шари «високі» та «низькі», «драматичні» та «сміхові». Компанець відчув і зрозумів, полюбив свого Гоголя, наклавши на популярну в книжковій графіці тему своє право на індивідуальний мистецький погляд. Ми шануємо творчість Миколи Компанця, яка в сумарному вигляді є для нас притягальною й загалом продуктом та носієм української мистецької культури. Вона об’єднує усіх нас у позиції пошани національних творчих надбань! Олександр Федорук доктор мистецтвознавства, професор

11

«Вечірні роздуми»

Папір, пастель, акварель. 1986 р. 82x57

12

«Травнева ніч»

Папір, пастель, гуаш, акварель. 1988 р. 73x53

13

«Чоловічі роздуми»

Папір, кольорова туш, перо. 2008-09 р. 78х52

14

«Жіночі роздуми»

Папір, кольорова туш, перо. 2008-09 р. 78х52

15

«До водопою»

Папір, акварель. 2001 р. 68x49

16

«Вечір на Козинці»

Папір, акварель. 2011 р. 42x30

17

18

Триптих «Осінні мотиви»

Папір, кольорова туш, перо. 2013-14 р.

34х51 (1), 65x51 (2), 34х51 (3),

19

«Рвані хмари»

Папір, кольорова туш, перо. 2014 р. 40x29

20

«Місячна ніч»

Папір, кольорова туш, перо. 2013 р. 28x37

21

22

Триптих «Стиглі яблука»

Папір, кольорова туш, перо. 2008-09 р.

20x29 (1), 35x22 (2), 20x29 (3)

23

«Дощик»

Папір, кольорова туш, перо. 2015 р. 28x18

24

«Важкі хмари»

Папір, кольорова туш, перо. 2012 р. 35x28

25

«Глибокий сніг»

26

Папір, кольорова туш, перо. 2012 р. 25x37

«Багряне озеро»

Папір, кольорова туш, перо. 2014 р. 35x32 27

«Сонце прорвало»

Папір, кольорова туш, перо.2009 р. 31x25

30

«Низький горизонт»

Папір, кольорова туш, перо. 2008 р. 28х21

31

32

Диптих «Відлига»

Папір, кольорова туш, перо. 2009 р. 50x45 (1, 2) 33

Ілюстрації до збірки віршів Тараса Шевченка

«За сонцем хмаронька пливе»

34

35

«До обіду»

Папір, кольорова туш, перо. 2010 р. 43x57

37

«Занедбаний сад»

Папір, туш, перо. 1985 р. 59x42

38

Диптих «Рідне подвір’я»

Папір, туш, перо. 1988 р. 43x61 (1, 2)

39

«У сестри»

Папір, кольорова туш, перо. 2010 р. 54х46

40

«Тримаймося гуртом!»

Папір, кольорова туш, перо. 2011 р. 40x52

41

«Переплелись калина з виноградом» 42

Папір, кольорова туш, перо. 2009 р. 52x37

«Ярок»

Папір, кольорова туш, перо. 2005 р. 56x38

«Понад Дніпром»

Папір, кольорова туш, перо. 2003 р. 56х40

43

44

45

Ілюстрації до п’єси Івана Котляревського

«Наталка Полтавка»

46

47

«Під лісом»

Папір, кольорова туш, перо. 2009 р. 36x28

48

«Лелечий край»

Папір, кольорова туш, перо. 2011 р. 54х54 49

«Смарагдова осінь»

Папір, кольорова туш, перо. 2012 р. 38x28

50

«Острівець»

Папір, кольорова туш, перо. 2013-14 р. 50x36

51

Ілюстрації до повісті Григорія Квітки-Основ’яненка

«Маруся»

52

53

54

Ілюстрації до повісті «Маруся» Папір, акварель. 1985 р

55

«Яром»

56

Папір, кольорова туш, перо. 2012 р. 31x48

«Крізь смереки»

Папір, кольорова туш, перо. 2014 р. 42x57

57

58

Триптих «Карловарські дивацтва природи» Папір, кольорова туш, перо. 2012 р.

27х40 (1), 57х40 (2), 27х40 (3)

59

Ілюстрації до творів Миколи Гоголя

«Вечори на хуторі біля Диканьки»

60

61

Ілюстрації до повісті Миколи Гоголя

«Ніч перед Різдвом»

62

63

64

Ілюстрації до повісті Миколи Гоголя

«Страшна помста»

65

«Ритми денного лісу»

68

Папір, кольорова туш, перо. 1989 р. 52x63

«Ритми вечірнього лісу»

Папір, кольорова туш, перо. 1998 р. 37x47

69

Ілюстрації до циклу повістей Миколи Гоголя

«Петербурзькі повісті»

70

71

«Над струмком»

Папір, кольорова туш, перо. 2010 р. 55x41

72

«Скоро весна» (фрагмент)

Папір, кольорова туш, перо. 2012-13 р.

Ілюстрації до комедії Григорія Квітки-Основ’яненка

«Сердешна Оксана»

74

Ілюстрації до комедії Григорія Квітки-Основ’яненка

«Сватання на Гончарівці»

75

Диптих «Кущ клематісу»

76

Папір, кольорова туш, перо. 2012 р. 39x54 (1, 2)

77

Ілюстрації до повісті Івана Нечуя-Левицького

«Бурлачка»

78

79

«Оберіг»

80

Папір, кольорова туш, перо. 1998 р. 52x77

«Зимові яблука» (синові Юрку)

Папір, кольорова туш, перо. 2013 р. 49x68

81

Ілюстрація до оповідання Михайла Коцюбинського

«Десять робітників»

82

83

«В холодку»

Папір, кольорова туш, перо. 2006 р. 68х48

84

«Криниця для спраглих»

Папір, кольорова туш, перо. 2011 р. 54х31

85

«Карпатський ліс» (фрагмент) Папір, кольорова туш, перо. 2013 р.

«Самотність»

Папір, кольорова туш, перо. 1995 р. 27x38

87

«Осінній мотив»

88

Папір, кольорова туш, перо. 2013 р. 29x42

«До села»

Папір, кольорова туш, перо..2011 р. 34x44

89

90

91

«Сонін двір»

Папір, кольорова туш, перо. 2005 р. 57x40

92

«Гарбузи»

Папір, кольорова туш, перо. 2004 р. 42x57

93

94

95

«Вечоріє. Спокій»

Папір, кольорова туш, перо. 2012 р. 44x34

96

«Колодязь у тіні»

Папір, кольорова туш, перо. 2005 р. 53x41

97

Ілюстрації до повісті Леся Мартовича

«Забобон»

98

99

100

Триптих «Карпатські візерунки» Папір, кольорова туш, перо. 2003-08 р.

36x48 (1), 74x48 (2), 36x48 (3)

101

Зоре моя вечірняя

102

Цикл мініатюр до збірки віршів

«Український романс»

103

«Життя на каналі. Вилкове»

Папір, кольорова туш, перо. 2010 р. 38х35 104

«Вилкове. Канал»

Папір, кольорова туш, перо. 2010 р. 25x36 105

«Залишки квітучого саду»

Папір, кольорова туш, перо. 2010 р. 74x57

106

«Криниця для всіх»

Папір, кольорова туш, перо. 1991 р. 39x29

107

«Блакитні гори»

Папір, кольорова туш, перо. 2015 р. 34x25

108

«Гірський потік»

Папір, кольорова туш, перо. 2010 р. 46x48

109

«Село серед гір»

Папір, туш, перо. 2009 р. 52x74

110

«Гори в лісах»

Папір, туш, перо. 2009 р. 42x57

«Гірська церква»

Папір, кольорова туш, перо. 2011 р. 50x70

111

«Останні яблука»

Папір, кольорова туш, перо. 2013 р. 50x65 112

«Зима в Карпатах»

Папір, кольорова туш, перо. 2010 р. 46x55 113

115

«Вечір»

Папір, акварель. 1975 р. 50x29

116

«Купання на Пслі»

Папір, гуаш. 2009 р. 61.5x60 117

«Теплий вечір»

Папір, акварель. 2005 р. 52x35

118

«Місяць над Десною»

Папір, кольорова туш, перо. 1997 р. 63x49

119

«Серпень»

Папір, акварель. 2011 р. 67х52

120

«Дунайський мотив»

Папір, акварель. 2005 р. 36x27

121

«До води»

Папір, акварель. 2004 р. 52x34

122

«Полудень»

Папір, акварель. 1999 р. 29x52 123

«Мишачий день»

Папір, акварель. 2012 р. 58х58 124

«З вікна»

Папір, акварель. 1985 р. 25x54 125

Триптих «Кримські мотиви» Папір, гуаш. 2013 р. 60x59 (2)

126

Триптих «Кримські мотиви» Папір, гуаш. 2013 р. 73x54 (1, 3)

127

«На Пслі»

Папір, акварель. 2011 р. 70x52

128

«Черкащина. Озерце»

Папір, акварель. 2009 р. 67x50

129

«Острівець»

Папір, акварель, пастель. 2011 р. 69x51

130

«Спокій»

Папір, акварель, пастель. 2007 р. 54x35

131

«Весна під Немировим»

Папір, акварель, пастель. 2007 р. 60х60 132

«Надвечір’я»

Папір, пастель. 2015 р. 37x26

133

«Над Дніпром»

Папір, акварель, пастель. 2007 р. 53x35

134

«Стан ранньої весни»

Папір, акварель пастель. 2011 р. 53x35

135

«Седнівський дворик»

Папір, олівець, сангіна. 1989 р. 68x80 136

«На пасовищі»

Папір, олівець, сангіна. 1990 р. 51x71 137

«Тиша»

Папір, акварель. 2002 р. 31x23

138

«Сумно»

Папір, акварель. 2000 р. 34x52 139

«Мряка»

Папір, кольорова туш, перо. 2004 р. 52x44 140

Диптих «З вікна батьківської домівки» Папір, кольорова туш, перо. 2007-09 р. 26х33 (1, 2)

141

Ілюстрації до оповідання Олекса Стороженка

«Закоханий чорт»

142

«Вітряно»

Папір, ліногравюра. 1982 р. 42x33

143

«Сільський дворик»

144

Папір, ліногравюра. 1983 р.

«Зимка»

Папір, туш, перо. 1980 р. 35x22

145

«Дорога в туман»

Папір, туш, перо. 2011 р. 55x45

146

«Кримські гори»

Папір, туш, перо. 2007 р. 41x35

147

«Мати»

Папір, кольоровий олівець. 1989 р. 48x63 148

«Бабці»

Папір, акварель. 1997 р. 68.5x51

149

«Дай лапу, сучий сину»

Папір, туш, олівець. 1983 р. 78x53

150

Ескізи до триптиху «Земля батьків моїх» папір, кольоровий олівець. 1985 р. 86х60 (2), 84х60 (1, 3)

151

Відгуки провідних діячів культури та мистецтв України про М. Компанця. «Компанець є одним з провідних українських художників-графіків. Його твори назавжди засвідчили феномен талановитого, оригінального митця, який блискуче володіє вишуканою мовою графічного мистецтва і, разом з тим, дивним, особистим і емоційним образним рядом, повним тонкого ліризму та м’якого гумору, щирою безпосередністю та чисто українським світосприйняттям».

«Компанец - прекрасний педагог от природы, а это не каждому дано. Тут важно увлечь, открыть учащегося, донести ученику свои знания, так, чтобы тот вышел из аудитории и сказал: «Как здорово!» А ему есть что нести, ведь в пытливые студенческие годы формирования Компанца, как художника, на него оказала влияние творческая культурная среда киевского творческого бомонда».

Георгій Якутович, художник-графік, Народний художник України.

Микола Рапай, скульптор, Заслужений діяч мистецтв України.

«В українській культурі твори талановитого художника-графіка Миколи Компанця вирізняються своєю оригінальністю та високою досконалістю. Йому притаманне неповторне бачення і відтворення мистецькими засобами унікального українського буття. Особливо вражають його перейняті високою духовністю твори, присвячені історії нашої України – як героїчним, так і трагічним її сторінкам. Водночас, Компанець – це лірик, пригадую, років із тридцять тому автор чудової пісні «Чорнобривці», поет Микола Сингаївський побачив у творах Компанця особливу ліричність і мелодійність. «Кольори у його малюнках активні, співзвучні слову – говорив поет, - дерева, хмари, місяць і зорі ніби в русі, живуть своїм природним, неспокійним життям, тому з ними хочеться розмовляти…». А твори Миколи Компанця і нині не втратили ці риси, вони демонструють глибинність занурення у сенс твору, про що свідчить це чудове видання».

«Более отзывчивого, более интеллигентного, внимательного, добросердечного человека в сфере искусства в этом городе, как Николай Компанец, я просто не знаю. Это замечательный художник и замечательный товарищ».

Андрій Чебикін, художник-графік, Народний художник України, Президент Національної академії мистецтв України, професор, ректор НАОМА.

152

Роман Балаян, кінорежисер, Народний артист України.

«Творчість Миколи Компанця – це глибока споглядальність художника-лірика, зачарованого українською природою, тонкістю людських почуттів і таємницею буття. Це – інтелект, висота і символізм, творчого задуму, вражаюча майстерність і філігранність авторської графічної техніки, тонке звучання делікатних акварельних акордів. Це – впевненість, яка йде від відчуття правдивості передачі особистих емоцій, це – гідність, скромність і стриманість, що грунтується на глибокому поклонінні величності задуму Творця». Михайло Гуйда, художник-живописець, Народний художник України.

«Творчість Миколи Івановича Компанця – одного з провідних українських митців, постійно привертає увагу мистецтвознавців та колег по справі. Гадаю, що найближчим часом провідною темою наукових досліджень має стати феномен художника Миколи Компанця в національному образотворчому мистецтві. Окремо варто відзначити виховну місію видатного майстра як педагога. Наділений талантом, мудрістю, знаннями і любов’ю до свого народу, він вміє слухати, розуміти своїх вихованців, допомагаючи їм ставати справжніми художниками. Краще, ніж сам Микола Компанець сказав в одному з інтерв’ю про своє кредо - не скажеш: «Безперечно, я щаслива людина. Адже у мене є можливість створювати нові графічні та живописні роботи, викладати у Національній Академії мистецтв, дбати про близьких мені людей. А ще мріяти про те, що рано чи пізно в Україні запанує мир і спокій». Микола Яковлєв, доктор технічних наук, віце-президент Національної академії мистецтв України.

«Багато згадую, думаю, пишу, розповідаю своїм учням і друзям про постать художника Миколи Компанця та його творчість. А що ще сказати? Це людина талановита і інтелігентна. Він володіє мудрістю, знанням душі та розумінням духу українського народу».

«Микола, ти – великий Українець, великий Гуморист! При спілкуванні з тобою виростають крила надії ! Довголіття і творчості! З любов’ю до тебе». Василь Гурін, художник-живописець, Народний художник України.

«Микола Іванович - художник український за своєю сутністю, всім єством своїм. Він ніколи не любив нічого зверхнього, декоративного і декларативного, це його натура – скромність, така собі шляхетність з дитинства, від батька і матері…» Василь Перевальський, художник-графік, Народний художник України.

Вся творчість видатного українського митця, художнитка-графіка Миколи Компанця пронизана чистою любов’ю до матері, до рідної землі, до України. Вишукані пейзажі, фігуративні композиції, фантастичний Гоголь – це знакові образи сучасного мистецтва. Самостійний і дуже міцний у своїх поглядах і принципах, чемний і інтелігентний – Компанець безумовно відноситься до еліти української культури. Я пишаюся довгою, вивіреною, міцною дружбою з Миколою Івановичем. Олег Приходько, художник-живописець, Заслужений діяч мистецтв України.

Віра Баринова-Кулєба, художник-живописець, Народний художник України.

153

Микола Сингаївський

Пам’ять зими (Миколі Компанцю)

Ми зустрінемось, друже, на чистих снігах, Там, де вітер принишк у соснових борах, Там, де Рудня твоя – колискове село, Де з батьками і з нами – все разом було. Де жили і трудились на отчій землі, Де глибини і простір були замалі, І коли розказати – стануть карбом слова, Може, вийде не повість, а пам’ять жива. Пам’ять серця одвічна, що збуджує світ, Де вогнем і смертями обпалений слід, Де росли ми за плугом, як діти війни, Найсолодшим здавався нам цвіт бузини. Розрослась бузина, неодцвітла вона, Скільки ж там закопала нещадна війна, Може, скажуть під зорями сиві батьки, До живих озовуться твої земляки. Стане батько контужений, що пройшов крізь вогонь, Вже не сплине туман з білих батьківських скронь, Вийде мати до хвіртки синів проводжать, Мов крізь їхні серця електрички біжать. Скільки зустрічей – скільки невтішних прощань, Як вечірніх зірниць, як червлених світань. Там на чистих снігах, на зелених лугах, Наша пам’ять іде по знайомих стежках. Ти, художнику, барви, як зорі, збери, Там, де інеєм світять соснові бори, Там, де Рудня твоя – колискове село, Де грядуще і суще у пам’ять лягло.

154

Людмила Скирда

Миколі Компанцю Ви малювали мій портрет І Вам було за тридцять Французький плащ, кашне, берет… (Художник, як годиться).

Ні поцілунків, ні визнань А тільки вірші й вірші Час наших творчих начинань Не скривдив нас.

У Вас закохані були Усі студентки Ваші. Це зрозуміло, бо цвіли Тюльпани переважно

Ми відбулись, Ми захистили світло! Наївні ми були колись Та в нас тоді розквітло

На клумбах Києва. Весна вже панувала в місті, А значить надійшла пора Кохання з першим листям.

Бажання вірити в добро, Служить мистецтву вічно, Любить Архипенко й Міро, А надто – все класичне.

Ви малювали мій портрет І легко, і натхненно. Фотель, канапа і буфет В якому достеменно

Ви малювали мій портрет І я на нім прекрасна Немов спинився часу лет І все те позачасно.

Жив антикварний добрий гном З крихкої порцеляни Що, звісно, під своїм кутом Спостерігав за нами

Так, ніби вічності пісок Тримаємо у жмені А отже віра у добро Й мистецтво незнищенні.

І бачив, люди молоді, Дощему романтичні Читають вірші, вірші і Якісь вони незвичні.

155

Марина Свириденко

До 19 травня 2015 року (Компанцю Миколі Івановичу)

156

Прийшло з запізненням визнання, Так повелось, Таланту через всі страждання

Йти довелось. Вдивлявся, наче через призму

Світ вирував, А образ набував хоризму

Кривих зеркал.

Ошаленів в той час лукавий, Вогонь з під вій, Бо бачив неминучу славу

Й словесний бій. Де доброта завжди в загоні

У нас була, По хибній стежці у полоні

Не раз вела.

Гуртом пішли бурхливі дати В двадцятий вік, На молодість лише багаті, Та ти вже звик. Багатство в спілкуванні краще,

Понад усе, Ходити зараз трохи важче, Та син везе.

Де через хмари пробивались

Ледь промінці, Душа той дотик відчувала,

Мов на щоці. І завжди настрій енергійний Від тебе йшов, І погляд, з усмішкою, мрійний,

Себе знайшов.

Твій гумор лагідний, дотепний Завжди вражав, Ховав думки, мов гарний скептик,

А сам страждав. Бо вірні друзі, то є рідкість,

А все ж були, А ті, що «підставляли» гидко, Враз відійшли.

І на твоїй травневій даті

Мистецький дім, Вирує в творчому багатті,

Життям своїм. Красу всю, неньки – України, Ти увібрав І щирим серцем на полотнах Відображав.

Бо Гоголь ще у сімдесятих

«Лягав на лист», Ти божеволів, мов в палаті, Бо мав свій хист. Вражали образи скажених

Отих потвор, Яких письменник склав словами В могутній хор.

Та не носив в душі образи,

Спасіння лист, Відображав красу щоразу,

Немов артист, Бо мав багатогранні ролі Твій олівець, Гуляв, неначе вітер в полі, Бо ти творець.

Шевченка, Лесю Українку

Не забував, Талановиту Україну Ти вихваляв. І всупереч всім перепонам, Знаходив зміст Й наносив дивовижні дзвони

На чистий лист.

Був завжди в мрійному полоні В своїх думках, Літали доленосні коні

Серед невдах. Твій олівець пішов за словом,

Немов у снах, Збагнув гумористична мову

Й скажений жах.

Прийшов допитливим хлопчиськом,

Свого села, Бо небо не було так близько, Та це все гра. Щоб уявити й надихнути

На шлях складний, Щоб у майбутнє зазирнути

Де ти живий.

Бо грає молодість душевна,

Мов струмом б’є, Натхнення гасить біль щоденну,

Що в тебе є. Хай буде світле спілкування,

Увага, зміст Де щире, тепле відчування

На повний зріст.

Зіновій Федик, скульптор. Заслужений діяч містецтв України.

Портрет художника Миколи Компанця Бронза. 2014 р.

157

Народився 16 квітня 1939 року в селі Рудня Броварського району Київської області, Україна.

1957–1964 р.р. – навчався у Київському державному художньому інституті. Викладачі – Г. Якутович та Г. Гавриленко. Заслужений діяч мистецтв України, професор Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури. Професійна діяльність.

1964–1968 р.р. – художій редактор дитячого журналу «Барвінок» 1968–1970 р.р. – Завідувач та художній редактор експериментальної редакції книги при видавництві «Дніпро» 1970–1983 р.р. – на творчій роботі 1983 – по сьогоднішній час – на викладацькій роботі у Національній Академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА).

1989 р. Професор кафедри графічних мистецтв НАОМА З 1971 року – член НСХУ. Персональні виставки.

1987 р. – м. Шалетт, Франція 2005 р. – м. Миколаїв, Україна.

2013 р. – НАОМА, м. Київ, Україна Групові виставки.

1985 р. – групова виставка «Художники України», Монреаль, Канада 1985 р. – групова виставка «Художники України», Вінніпег, Канада 2000 р. – виставка «Кримський пленер», М. Миколаїв, Україна 2009 р. – виставка «Пам’яті друга», Музей російського мистецтва, Київ, Україна Колекції. Національний музей Українського мистецтва, м. Київ Черкаський художній музей, м. Черкаси, Україна Ізмаїльська художня галерея, м. Ізмаїл, Україна Музей українського мистецтва, м. Вінніпег, Канада Державний музей книги, м. Київ, Україна Будинок-музей Івана Котляревського, м. Полтава, Україна Будинок-музей М. Гоголя, с. Гоголеве, 158

Полтавська область, Україна Будинок-музей Л. Мартовича, Львівська область, Україна Приватні колекції Германії, Канади, Франції, Росії, України. Дипломовані книжкові видання. «За двома зайцями» М. Старицького, Диплом 3-го ступеня. «Наталка-Полтавка», Диплом 1-го ступеня. «Тече вода з-під Явора» Т. Г. Шевченка, Диплом 1-го ступеня. «Забобон» Леся Мартовича, Диплом 3-го ступеня. «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненко, Диплом 2-го ступеня. «Бурлачка» І. Нечуя-Левицького, Диплом 2-го ступеня. «Гуси-лебеді летять» М. Стельмаха, Диплом 3-го ступеня. «Вечори на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя, Диплом 1-го ступеня. Диплом виставки, присвяченої 175-ти річчю від дня народження Т.Г. Шевченка. Премія М. Трублаїні за ілюстрацію до повісті «Петрик і танкіст» Публікації від М. Компанця. «Ні людини ні мистецтва без щирості нема», газета «Прапор комунізму», 1987 р. «Спогади про вчителя Григорія Гавриленко», журнал «Образотворче мистецтво», 2007 р. Відгуки у пресі про творчість кандидата на здобуття Національної премії имені Тараса Шевченка художника - графіка Компанця М. І.

1. Белічко Н. Ю. Ілюстрації Миколи Компанця на історичному тлі Гоголіани. Художня культура. Актуальні проблеми: Наук. Вісник / ІПСМ АМУ., К., 2009, - Вип. 6,. – 65 с.

2. Перевальський В. Є. Микола Компанець – майстер української графіки (до 70-річчя від дня народження). Українська академія мистецтва: Науковий збірник, К., 2009, - Вип 16, .– 386 с.

3. Наталія Белічко. «Микола Компанець: неочікуваний, ліричний, фантазійний», журнал «Образотворче мистецтво», №3-4 2012 р.

4. Юрій Белічко «Духовне – мета твор-

чості», журнал «Київ» №7 1990 р.

5-7. Журнал «Образотворче мистецтво», 2005, 2003, 1991 роках.

8. І. Ніколаєв «Дещо про щирість», журнал «Вітчизна», №11 1988 р.

9. Каталог «Микола Гоголь, Україна і Світ» до Всеукраїнської художньої виставки присвяченої 200 річчу від Дня народження М. В. Гоголя, 2009 р.

10. Газета «Нове життя» Броварської районної ради Київської області, 2013 р.

11. Газета «Сільське життя» Шацької районної ради Полтавської області, №137 за 1991 р.

12. Газета «Вісті з України» №20 за 1989.

13. Газета «Вісті з України», 1987 р.

14. Газета «Прапор Комунізму», 1987 р.

15. Газета м. Шалетт, Франція, 1988 р.

16. Газета «Друг читача», 1984 р.

17. Газета «Прапор Комунізму», 1983 р.

18. Газета «Советская культура», 1981 р.

19. Газета «Літературна Україна», 1980 р.

20. Газета «Культура і життя», 1965 р.

21. Каталог «Художник і книга» 4, 1986 р.

22. Каталог «П’ята Республіканська виставка ілюстрації та книжкового оформлення» 23. Каталог «Республіканська виставка рисунка», 1988 р.

24. Журнал «Ранок», 1979 р.

25. Журнал «Барвінок», 1979 р.

-9-------9Координатор проекту: Микола Компанець Вступна стаття, наукові консультації: Олександр Федорук Художнє оформлення: Микола Компанець Юрій Компанець Юрій Прияцелюк Наталія Прияцелюк Фотографії, підготовка до друку: Юрій Прияцелюк Коректор Галина Бабій Тираж 500 примірників Київ 2015

ЗЕМЛЯ БАТЬКІВ МОЇХ МИКОЛА КОМПАНЕЦЬ