Êëþ÷³ äëÿ ä³òåé ÷àñòèíà äðóãà
Íîâà Íàä³ÿ
Âèäàííÿ óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ: ÏÊÂ “Íîâà Íàä³ÿ” (ç äîçâîëó Children's Bible Hour) © Children's Bible Hour, 1997
© “Íîâà Íàä³ÿ”, Ëüâ³â, 2006 ÏÊ “Íîâà Íàä³ÿ”, ³äåíòèô³êàö³éíèé íîìåð 96283 òåë: (0322) 52-90-19 www.newhopeukraine.org newhopeukraine@newhopeukraine.org Ïåðåêëàä öèòàò ç Á³á볿 çä³éñíåíî çà âèäàííÿì: Á³áë³ÿ àáî êíèãè Ñâÿòîãî Ïèñüìà Ñòàðîãî é Íîâîãî Çàïîâ³òó/Ïåðåêëàä ²âàíà Î㳺íêà: United Bible Societes, 1993
˳òåðàòóðíèé ðåäàêòîð ²ëþñòðàö³¿ äî âèäàííÿ Äèçàéí îáêëàäèíêè Êîìï’þòåðíà âåðñòêà ³äïîâ³äàëüíèé çà âèäàííÿ
ISBN 966-96283-8-5 ISBN 966-96283-9-3 ISBN 966-96283-8-5 ISBN 966-96283-9-3
²ðèíà Êîêîò Îëüãà Äåíèñ Ñîô³ÿ ßñ³íñüêà ³êòîð Ñåí÷óê ³êòîð Ñåí÷óê
Зміст Вступ
6
Щеплення та інша зброя
7
Безнадійний випадок
8
А виросли кабачки
10
Час переїжджати
12
Мені потрібен друг
14
Дивна пташка
15
Лети, пташко
17
Світло в темряві
19
Вчися, щоб знати
21
Схили коліна
22
Клітка чи палац
24
Д.П.
26
Не неможливо
28
Наші бажання
30
Досконале творіння
32
Свята резиденція
34
Обов'язок сторожа Обов'язок сторожа (продовження)
35 3 37
Частина сім'ї
38 5
6
Друг Костика
40
Вуха - для того, щоб слухати
42
Любить - не любить
43
Ноги для молитви
45
Важлива печатка
47
Найкраща книга
48
Надійний проповідник
50
Не припиняй тренуватися
51
Слово і зброя
53
Справді порожньо
55
Поганий день
57
Розряджений акумулятор
58
Руйнівні хвилі
60
Огорожа
62
Маленький вогник
64
Міцний паркан
65
Ти можеш це зробити
67
Несправедливість
69
Гострі зауваження
70
Подвійна зарплата
72
Камінці і гріх
74
Кусюча черепаха
76
Духовні вправи
78
Новий друг
79
Готовий і охочий
81
Андріїв список
83
Надто зайнятий
85
І це я?
87
Три коти
88
Невичерпний скарб
90
Небезпека! Поверни назад!
92
Біль, що допомагає
94
Портативне радіо
95
Тренування
97
Олійник
99
Пастка для мавпи
100
Театр тварин
102
Термостат
104
Допустима норма
106
Рівні стіни
107
Чисті комини
109
Урок читання
111
Катрусин витвір
113
Свідоцтво про народження
115
Зразок
117
Добра схованка
119 7
Вступ Уроки, на яких діти вивчають Біблію (їх ще називають недільною школою) – чудова річ. Діти, що зустрічаються на них щотижня, стають подібними один на одного. Ні, не зовнішністю, а тим, що мають спільне зацікавлення – Біблію. Вони разом читають Біблійні історії, з Божою допомогою осягають їх та вивчають напам’ять “Золоті вірші”. Вони щиро вірять, що Спаситель любить усіх дітей, – значить, їх також, і що коли дитина відкриває Йому своє серце, то Господь опікується нею та допомагає їй у всьому. Якщо ти ще жодного разу не був на такому уроці, обов’язково відвідай його. Ти переживеш хвилини, які неможливо замінити чимось іншим. У цій книзі ти прочитаєш історії про дітей, які ходять у недільну школу і знають, що з кожної ситуації можна винести якусь науку. Адже саме у важку хвилину завжди зарадять мудрі вислови з Біблії, про які можна довідатись у недільній школі. Вони – немов диво-ключі, що відкривають найскладніші замки наших невдач, і відчиняють нам двері до світла. Це світло здатне наповнити радістю наше життя: від раннього дитинства – аж до глибокої старості. Читай ці коротенькі історії, вивчай вірші з Біблії, щоб зрозуміти і засвоїти цю життєво важливу науку.
Щеплення та інша зброя Прочитати: Послання до ефесян 6:10-18. Іванко тремтів від страху, коли дивився на медсестру. Так довго тягнеться час, коли роблять щеплення. Він ненавидить уколи! – Витягни руку, Іванку, - попросила медсестра. - Отак, дуже добре. Це не буде дуже боляче. – Ой! - скрикнув Іванко, коли голка проколола його шкіру. - Воно пече! Медсестра притисла кусочок бинту до ранки і наказала Іванкові тримати його. – Чому я мушу діставати ці уколи? - запитав Іванко. - Я ж не хворий? – Ні, - погодилася його мама, що сиділа поруч, - але щеплення допоможе тобі не хворіти. Я знаю, вони трохи болять, але дуже важливо отримати їх усіх. – Правильно, - додала медсестра, - думай про них, як про зброю проти твого ворога – проти хвороби. Цього вечора в Іванка були неприємності. Він не послухав своєї мами і в покарання йому заборонили кататися на велосипеді цілий тиждень. Хлопчик сидів на сходах і сумно дивився на свій самотній велосипед. – Хотів би я мати зброю проти поганих вчинків, - промовив він, торкнувшись сліду від уколу на своїй руці. – Ти її маєш, - сказала мама, - і це навіть дуже добра зброя. – Маю? - перепитав Іванко. - Де? Мама усміхнулася. Вона взяла Біблію, відкрила її і вручила Іванкові. – Ось тут. Ці вірші розказують про зброю Бога. Проч и та й с о б і . Та к с а м о , я к л ю д я м п от р і б н і у к о л и , щ о б 9
п е р е м о г т и х в о р о б у, - продовжувала мама, - християнам потрібна Божа зброя, щоб перемагати сатану і “хворобу” гріха. – Так, - проказав Іванко, дивлячись на Біблію в своїй руці, - я, мабуть, піду і почитаю її. Він встав і пішов у свою кімнату, кинувши останній погляд на свій велосипед. ЩО ДУМАЄШ ТИ? Чи пок ладаєшся на Божу зброю щодня? Це означає регулярно читати Біблію і молитися, жити так, як приємно Богові, розді л яти Єванге лію, Добру Новину Хрис та, з і н ш и м и і з а в ж д и д о в і р я т и Б о го в і . В і н б л а го с л о в и т ь тебе і допоможе перемог ти гріх, якщо ти будеш користуватися зброєю, як Він заповів. ЗАПАМ’ЯТАТИ: Послання до ефесян 6:11. “Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських”. Покладайся на Божу зброю.
Безнадійний випадок Прочитати: Євангелія від Луки 5:26-31. Дмитро з друзями розкладав палатку, щоб переночувати просто неба на його подвір’ї. 10
– Ти запросив Михайла? - запитав Петрик. Михайло жив на тій самій вулиці, але хлопці не любили його. Вони вважали його надто впертим і грубим, крім того він часто вживав погані слова. – Я думаю, він би захотів прийти, - додав Петрик. Дмитро знизив плечима: – Чого ти витрачаєш час на покидька? – Припини, Дмитре, він не покидьок. Можливо, якби хтось з нас був добрим до нього, він зрозумів би, що Бог – це більше, ніж просто слова, - наполягав Петрик. – Це просто жарт. Михайло – безнадійний випадок, відповів Дмитро. Хлопці чудово провели ніч. Вони насолоджувалися вогнищем і смачною їжею, а особливо кавуном, котрий подарувала Петрикова мама. Пройшов цілий рік. Петрик продовжував товаришувати з Михайлом, але інші хлопці відмовлялися гратися з ним. Одного літнього ранку Дмитро зі своїм татом працювали на подвір’ї. Хлопчик побачив велику зелену рослину, що росла біля паркана. Він придивився і побачив невеликий зелений кавун, що виглядав з-поміж листя. – Дивися, тату! Він, напевно, виріс з кісточок того кавуна, що ми їли минулого року! - вигукнув Дмитрик. В цей час хтось покликав його з-за паркана. Це був Петрик. А найгірше, що з ним був і Михайло. Поговоривши з хлопцями декілька хвилин, Дмитрик був дуже здивований, бо не почув від Михайла жодного поганого слова. – О! Ти очистив свою мову! - вигукнув Дмитро. – Петрик і його батько показали мені, як стати християнином, - усміхнувся Михайло. 11
Після того, як хлопці пішли, Дмитро розповів усе своєму батькові. Тато зауважив: – Згадай насіння кавуна, що проросло у безнадійному місці. Ми повинні пам’ятати, що Господь прийшов спасти грішників, тому невиправних людей немає, поки Бог турбується про нас. ЩО ДУМАЄШ ТИ? Чи знаєш когось, хто здає ться безнадійним, таким, що ніколи не прийде до Бога? Для Бога немає нічого немож ливого. Він може змінити людину, котра вигл ядає зовсім байду жою. Мо лис я за своїх друзів, котрі ще не спас лися, розказуй про Божу любов, запроси його або її до церкви і демонструй Божу любов через свої вчинки. Довірс я Бог у, а результати обов’язково будуть. ЗАПАМ’ЯТАТИ: Євангелія від Марка 10:27. “…Бо для Бога можливе все!” Кожна людина може змінитися.
А виросли кабачки Прочитати: Послання до галатів 6:7-10. – Ця страва виглядає просто чудово, - сказав тато. Його очі сміялися, коли він дивився на Михайла. - Передай мені, будь ласка, кавуна, - додав він. – Кавуна? - перепитав Михайло, здивовано оглядаючи стіл. – Прямо перед тобою, в мисці, - підказав тато. Михайло глянув на миску, повну підсмажених кусочків 12
кабачка. Він вже хотів запротестувати, коли несподівано все зрозумів. – Звичайно, тату, ось твій кавун, - розсміявся він, передаючи миску. – Не розумію, - сказала Михайликова сестра Оксана,це ж кабачок. Чому ви називаєте його кавуном? Тато усміхнуся, чекаючи, поки Михайлик пояснить, в чому справа. – Ну... розумієш, ...просто я зробив маленьку помилку, коли ми садили город, - пояснив він, - і тато не дає мені забути про неї. – Він хотів посадити кавуни, - продовжив тато, - а я сказав йому, що це насіння кабачка. Але хіба він мені повірив? Він наполягав, що це насіння кавуна. – Зовсім очевидна помилка, - буркнув Михайло. – Він сказав, що мені просто треба бути терпеливим, і я сам побачу, що виросте, - продовжував розказувати тато. - І ось перед вами кінцевий результат. Всі розсміялися. – Що посієш – те пожнеш, - додала мама, - і це стосується не тільки городу, а й життя. І як християни, ми маємо бути дуже уважними, щоб сіяти лише добрі зерна. – Це правда, - погодився тато, - якщо ми сіємо зло, то й пожинаємо смуток і горе. А якщо ми сіємо добро, то пожинаємо радість і благословення, що її супроводжують. ЩО ДУМАЄШ ТИ? Що ти сієш у своєму жит ті? Може, ти сієш зерна зла, такі як егоїзм, неповага до старших, брехня? Чи ти сієш добрі зерна, такі як чесніс ть, покору, с лу жіння Бог у? 13
Вч и н к и , к о т р і т и р о б и ш с ь о го д н і , м о ж у т ь з д а в а т и с я незначними і неваж ливими. А ле маленькі зерна виростають, і що посієш – те й пожнеш. Перевір, чи ти сієш те, що хотів би зібрати. ЗАПАМ’ЯТАТИ: Послання до галатів 6:7. “Не обманюйтеся, – Бог осміяний бу ти не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!” Що посієш – те й пожнеш.
Час переїжджати Прочитати: Євангелія від Івана 14:1-3; Послання до коринтян 5:1-2. Юля пробігла по доріжці і подзвонила в двері. Вона влетіла в будинок, вигукуючи: – Бабусю! Відгадай новину! Тато приїжджає за нами. Завтра він буде тут, а наступного тижня ми переїжджаємо! - Юля закружляла по кімнаті, підстрибуючи на одній ніжці. – Я думала, ваш батько зачекає з переїздом на узбережжя до закінчення школи, - зітхнула бабуся, ідучи за Юлею в кімнату. – Він к аже, що не може чекати. Він мусить бути зі своєю сім’єю. - Юля перестала під14
стрибувати. - Я б хотіла, щоб ти справді була моєю бабусею і переїхала разом з нами. – Я дуже сумуватиму за тобою, - усміхнулася бабуся, - але ти мусиш бути зі своїм татом. Можливо, я колись до тебе завітаю. Ввечері Юля з мамою пакували речі. Раптом задзвонив телефон. Поговоривши з кимсь декілька хвилин, мама опустилася в крісло, витираючи сльози з очей. – Я мушу сказати тобі сумну новину, сонечко, - промовила вона, - це дзвонила племінниця бабусі Вільшанської. Вони щойно знайшли її мертвою. Бабуся сиділа в своєму кріслі, і здавалося, ніби вона спить, та її не змогли розбудити. Бабуся померла від серцевого нападу. – О ні, мамо! Цього не може бути! - вигукнула Юля. - Ми ж бачилися всього декілька годин тому, і з нею було все в порядку. – Знаю, - сказала мама, обнімаючи Юлю, - але Бог забрав її до Свого дому. І вона тепер щаслива з Ним. Юля сумно зітхала, коли мама вкладала її в ліжко того вечора. – Постарайся заснути, - мовила мама, - а завтра приїде наш тато. – Я думаю, Небесний Отець хотів, щоб бабуся була з Ним, і вона переїхала до Його дому. Мама зітхнула, а Юля продовжила роздумувати вголос: – Як ти думаєш, бабуся буде так само рада бачити свого Небесного Отця, як я свого тата завтра? – Звичайно, сонечко, - відповіла мама, - дуже рада, я впевнена. ЩО ДУМАЄШ ТИ? Може, х тось, кого ти любив, недавно переселивс я на небеса? Звичайно, тобі бракуватиме близької людини, але постарайся не сумувати. Подумай про радість, котру в о н а в і дч у в а є , з ’ є д н а в ш и с ь з і с в о ї м Н е б е с н и м Отцем. І якщо ти дитя Боже, то одного дня ти зможеш зустрітися з нею. 15
ЗАПАМ’ЯТАТИ: Друге послання до коринтян 5:1. “Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, – дім нерукотворний та вічний”. Смерть – це просто переїзд.
Мені потрібен друг Прочитати: Євангелія від Івана 15:12-17. Ліда прийшла додому в сльозах. – Я вже три тижні в цій школі, і в мене немає друга, сказала вона. - Я хотіла б, щоб ми ніколи сюди не переїжджали! – Я знаю, що ти сумуєш за своїми друзями, сонечко, - поспівчувала мама, - і я молюся за тебе. – Всі мене обходять, - скаржилася Ліда, - я така самотня. Двері відчинилися і влетів Тарас. – Привіт, мамо, - заговорив він швидко, - можна я піду до Павла на кілька годин? Я мушу допомогти йому з математикою. – Гаразд, - кивнула мама, - але о п’ятій будь вдома. А ти, Лідо, витри сльози, а потім віднесеш ці пиріжки нашій сусідці, пані Лесі. Вона сьогодні повернулася з лікарні. – Звідки ти знаєш? - здивувалася Ліда. - Ти вже знайома 16
зі всіма сусідами. І чому люди не такі привітні до мене, як до тебе і до Тараса? - додала вона. – Доню, ти чекаєш, що хтось прийде і стане твоїм другом, а ми з Тарасом шукаємо когось, хто потребує друга, - сказала мама. - Перестань чекати на друзів і спробуй сама стати другом. Через годину Ліда повернулася від сусідки. – Вгадай, що с талос я, мамо? - усміхнулас я вона. - Я знайшла декого, кому потрібен друг. Її звуть Марта, вона внучка пані Лесі. Можна після вечері я допоможу їй прибирати в домі її бабусі? ЩО ДУМАЄШ ТИ? Ти самотній? Перес тань дивитис я на себе і озирнис я. Навколо повно самотніх людей. Запропонуй їм дружбу. Спробуй, і матимеш багато друзів. ЗАПАМ’ЯТАТИ: Приповісті Соломонові 18:24. “Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив’язаний”. Щоб мати друзів – будь другом.
Дивна пташка Прочитати: Книга Даниїла 1:3-8. – Привіт, мамо! Ми чудово провели час в “Пласті” сьогодні, - сказав Роман, повісивши свою куртку на вішак, - ми вибрали птаха для нашої емблеми. Чи знаєш ти, що пересмішник змінює свою пісню 87 разів за сім хвилин? Яка дивна пташка! 17
– Це дивовижно, - погодилася мама, - дивовижно і чудово. Наступного дня, чекаючи Романа після баскетбольного тренування, мама почула такі дві розмови. Дмитро, товариш Романа по команді, підійшов до нього і прошепотів: – Гей, Романе, я вкрав пачку цигарок у свого батька. Зустрінемося ввечері в старому покинутому складі, що біля мене, і покуримо? – Звучить спокусливо, - відказав Роман, - але сьогодні ввечері я не можу. – Як хочеш, - відповів Дмитро. Роман повернувся, щоб іти додому, і наштовхнувся на Ігоря. – Привіт, Романе, - сказав Ігор,- ти чув, що зробив Дмитро. Хіба це не огидно? – Я знаю, - перебив Роман, - не люблю таких розваг! По дорозі додому мама запитала Романа: – Як справи у моєї “дивної пташки”? – Що ти маєш на увазі? - промовив Роман знічено. – Ти знаєш, мій пересмішнику, що змінює пісню, - відказала мама, - я дуже рада, що ти не пішов з Дмитром сьогодні ввечері, але я чула “маленьку пташку”, що змінила свою “пісню” надзвичайно швидко. “Звучить спокусливо”, - сказала вона Дмитрові, а наступної миті: “Не люблю таких розваг” – Ігореві. – А, це, - засоромлено промовив Роман, вмостившись в машині. Він знав, що повинен був прямо сказати Дмитрові, чому не піде з ним ввечері. Дорогою додому Роман довго мовчав, а потім, витягнувшись, сказав: – Я скажу Дмитрові справжню причину своєї відмови. Я подзвоню йому, як тільки приїдемо додому. І він так і зробив. ЩО ДУМАЄШ ТИ? Чи змінюєш ти свою “пісню”, як пересмішник, залежно від того, яка “пташка” поруч? Важко відс тоювати те, у що віриш, якщо твої дру зі з тобою не погод ж уютьс я, 18
а л е з Б ожо ю до п о м о го ю це м ож л и в о . Д а н и ї л з р о б и в це, і ти можеш. ЗАПАМ’ЯТАТИ: Книга Даниїла 1:8. “І поклав Даниїл собі на серце, що він не оскверниться...” Завжди стій за правду.
Лети, пташко Прочитати: Псалом 124. Орест забив останній цвях в пастку для пташок, котру він будував, і поніс її на подвір’я, щоб встановити. Він відкрив дверцята пастки і підпер їх паличкою. Хлопчик насипав дрібних кришок в пастку, прив’язав шнурочок до палички і сховався за кущ, тримаючи шнурок в руці. “Ну, от і все, - подумав він, - надіюся, птахи достатньо дурні для моєї пастки”. Орест сидів за кущем майже непорушно, чекаючи на “дурну голодну пташку”. Робота відволікала його від думок, але тепер хвилювання повернулося знову. В Ореста була п р о б л е м а . “ З а вт р а знову урок плавання, - думав він, - всі інші діти уже навчилися плавати, а я тільки талапаюся. А якщо я ніколи не навчуся?” Несподівано він пригадав вчорашню радіопередачу для дітей. Тема уроку була 19