Межі

«Це книга, яка НАЙБІЛЬШЕ з усіх прочитаних мною книг здатна змінити життя, якщо не враховувати Біблію. Її можна було б назвати «Межі: Основна соціальна взаємодія номер 101». Я просто не зміг би знайти щось корисніше чи практичніше. Мудрість і далекоглядність, які я почерпнув зі сторінок цієї книги, виявилися у моєму щоденному житті просто неоціненними, і я збираюсь застосовувати їх аж до кінця життя. П’ять зірок – це занизька оцінка. Дякую вам, Клауд і Таунсенд». Амазонський оглядач

*

«Ця книга дає розуміння і визволення тим із нас, хто дозволив своїй неспроможності сказати «ні» буквально поховати себе. Ще раз дякую вам, Генрі та Джоне, за те, що допомогли отримати свободу». Річ Булер, автор книги «Новий вибір, нові межі»

«Я прослухала мільярд проповідей на тему християнського служіння, але в них ніколи не обговорювалось, як важливо вміти сказати «ні», щоб протистояти з любов’ю чи отримати можливість перезарядити батарейки. «Межі» – це «нерозказана історія», зворотній бік любові і служіння, який нам дуже потрібний, але про який ми дуже мало чуємо».

Говард Г. Хендрікс, голова центру Християнського лідерства

*Courtesy of Amazon.com, ТзОВ або його філіали. Всі права збережено.

МЕЖІ КОЛИ ГОВОРИТИ «ТАК», ЯК СКАЗАТИ «НІ», ЩОБ КОНТРОЛЮВАТИ СВОЄ ЖИТТЯ

Д-Р ГЕНРІ КЛАУД та Д-Р ДЖОН ТАУНСЕНД

Переклад ІРИНА МАТВІЇВ

УДК 159.922.7:37.018.1 К 507 ББК 449 + Ю 984.010 Originally published in the U.S.A. under the title: Boundaries Copyright ©1992 by Henry Cloud and John Townsend Translation copyright © 2010 By 1992 by Henry Cloud and John Townsend Translated by Iryna Matviiv Published by permission of Zondervan, Grand Rapids, Michigan, USA Усі права збережені. Жодна частина цього видання без дозволу видавця не може бути передрукована, збережена у системі пошуку інформації чи передана у будь-якому вигляді: електронному, механічному, фотокопіювальному, записаному чи іншим способом, крім стислих цитат у друкованих оглядах.

Переклад з англійської: Ірина Матвіїв Комп’ютерна верстка: Оксана Карнеєнко Відповідальний за випуск: Роман Матвіїв Видання українською мовою: ПКВ “Нова надія” 79058, м. Львів, вул. Замарстинівська, 144. Свідоцтво ЛВ №35 від 18.08.2004 р. тел.: (032) 252-90-19 www.newhopeua.org nh_books@newhopeua.org

К 507

Д-р Генрі Клауд і д-р Джон Таунсенд Межі - Львів: Видавництво “Нова Надія”, 2010. - 328 с.

ISBN 978-966-2121-09-4 У цій книзі викладено новий і дещо незвичний для читача підхід до вирішення проблем, з якими ми щоденно стикаємось. Він полягає у встановленні розумових, фізичних, емоційних і духовних меж у нашому житті, вмінні сказати “ні” за обставин, які втягують нас у полон залежності, втрати контролю над власним життям. Книга пропонує біблійний погляд на межі: що таке межі, що вони захищають, як їх встановлювати, як вони руйнуються, як їх відновити та як використовувати. Автори прагнуть допомогти нам адекватно застосовувати біблійні межі, щоб отримати стосунки і досягти мети, які Бог запланував для нас, як для Своїх дітей. Підготовлено до друку 11.04.2010. Формат 58х44/16. Папір 70 г/м2 Друк офсетний. Наклад 2 000 прим. Зам. 07/4. Друкарня СПД Мойса. м. Львів - а/с 890. Тел.: 066 6766143

УДК 159.922.7:37.018.1 ББК 449 + Ю 984.010 © Д-р Генрі Клауд і

д-р Джон Таунсенд, 1992

ISBN 978-966-2121-09-4

© “Нова Надія”, Львів, 2010

Генрі та Луізі Клауд і Джону та Ребеці Таунсенд, чиї настанови у сфері обмежень внесли чималі корективи у наше життя.

Зміст

Визнання.......................................................................... 9 Частина перша Що Таке Межі

1. Один день із життя без обмежень............................... 13 2. Як виглядає межа?........................................................ 29 3. Проблеми меж............................................................... 53 4. Як виникають межі....................................................... 67 5. Десять законів меж....................................................... 91 6. Найпоширеніші міфи про межі................................. 113 Частина друга Конфлікти Меж 7. Межі і ваша сім’я........................................................ 135 8. Межі і ваші друзі........................................................ 149 9. Межі і ваш подружній партнер.................................. 163 10. Межі і ваші діти.......................................................... 181 11. Межі і робота.............................................................. 209 12. Межі і ви...................................................................... 225 13. Межі і Бог.................................................................... 247 Частина третя Встановлюючи Здорові Межі 14. Опір обмеженням........................................................ 257 15. Як вимірювати успіх межами.................................... 289 16. Один день із життя з обмеженнями.......................... 307 Примітки..................................................................... 317 Предметний покажчик.............................................. 319

Визнання

С

котт Боліндер і Брюс Райскемп вловили ідею цієї книги від самого початку. Вони домовились про відпочинок на озері Мічиган, де ми передали цю ідею іншим співробітникам видавництва «Зондерван». Видавничим процесом керувала Сенді Вандер Зіхт, а влучні виправлення Лорі Вальбург зробили книгу приємнішою, легшою для читання і розуміння. Ден Руньйон скоротив книгу до більш прийнятного розміру. Дейв Андерсон перевів цю книгу у відеоформат. Селі Єйтс підбадьорювала і підтримувала нас упродовж усього процесу, починаючи з підписання контракту – до закінчення роботи над книгою.

11

Частина перша

Що Таке Межі?

Розділ 1 Один День із Життя Без Обмежень

6:00

Продзвенів будильник. Із затуманеним поглядом Шеррі вимкнула галасливий пристрій, увімкнула лампу на столику і сіла у ліжку. Втупившись у стіну, вона намагалась зібрати докупи думки. «Чому я так боюся сьогоднішнього дня? Господи, хіба Ти не обіцяв мені радісне життя?» Пізніше, коли в голові трохи проясніло, Шеррі пригадала причину свого страху: о четвертій годині в неї зустріч із вчителькою Тодда, який навчається у третьому класі. Їй пригадався той телефонний дзвінок: «Шеррі, це Джин Рассел. Чи не могли б ми зустрітися, щоб поговорити про виступ Тодда і про… його поведінку?» Тодд не міг всидіти на місці і вислухати свою вчительку. Не слухався він і Шеррі з Волтом. Тодд був такою собі впертою дитиною і зовсім не хотів приборкувати свою вдачу. Та хіба це було найважливішим? «Що ж, ніколи цим усім перейматися, – сказала Шеррі сама собі, піднімаючи своє тіло тридцятип’ятирічної жінки з ліжка, і попрямувала в душ. – У мене вже достатньо проблем на увесь день». Під душем думки Шеррі пролітали із шаленою швидкістю. Вона почала подумки відмічати пункти свого розкладу на день. Дев’ятирічний Тодд і шестирічна Емі завжди крутилися під руками, навіть якби вона не була працюючою мамою.

15

16

Що Таке Межі?

«Що ж, подивимось… приготувати сніданок, спакувати два обіди і закінчити костюм Емі для шкільної вистави. Було б непогано, якби вона встигла все до того, як приїде авто, щоб забрати її на роботу о 7:45». Шеррі із сумом згадувала минулий вечір. Вчора вона планувала попрацювати над костюмом Емі і, використавши свій талант, влаштовувати особливі дні для своєї доні. Та несподівано приїхала її мати. Хороші манери вимагали, щоби Шеррі проявила гостинність, тому часу в цей вечір не було. Спогади про намагання врятувати хоч трохи часу не були приємними. Намагаючись бути дипломатичною, Шеррі сказала матері: «Мамо, ти навіть не уявляєш, як я радію твоїм несподіваним візитам! Але хочу запитати, чи не заперечуєш ти, щоб я шила костюм для Емі, поки ми розмовлятимемо?» Шеррі почувалась огидно, знаючи наперед мамину відповідь. «Шеррі, ти ж знаєш, що я остання, хто хотів би завадити тобі проводити час із твоєю сім’єю. – Мати Шеррі вже дванадцять років була вдовою і зводила свій статус вдови мало не до статусу мучениці. – Я хочу сказати, що відтоді, як помер твій батько, мені дуже самотньо. Я й досі сумую за нашою сім’єю. Хіба я могла б позбавити тебе цього?» «Можу заприсягтися, що ти знайдеш як», – подумала Шеррі. «Саме тому я розумію, чому ти вже не так часто привозиш до мене Волтера і дітей. Як же мені ще розвіяти нудьгу? Я ж просто самотня стара пані, яка все своє життя віддала дітям. Хто захоче проводити зі мною час?» «Ні, мамо, ні-ні! – Шеррі поспіхом приєдналась до цього емоційного танцю, який вони з мамою танцювали вже кілька десятків років. – Та я зовсім не це мала на увазі! Я хотіла сказати, що приймати тебе у нас – це особлива нагода. Бог знає, що з нашим розкладом ми дуже хотіли б навідувати тебе частіше, але ми просто не можемо. І я дуже рада, що ти сама виявляєш ініціативу!» «Господи, не карай мене за цю маленьку брехню», – молилась вона подумки. «Зрештою, я можу зайнятися костюмом у будь-який час», – сказала Шеррі. «Прости, Господи, і за цю брехню». «А тепер я приготую нам каву».

Один День із Життя Без Обмежень

17

Мати зітхнула. «Добре, якщо ти наполягаєш. Але мені неприємно думати, що я заважаю». Візит тривав аж до вечора. Коли мати вже поїхала, Шеррі почувалася кепсько, але вона знайшла собі виправдання: «Зрештою, я допомогла їй трохи розвіяти самотність». А потім тоненький голосок в її голові пропищав: «Якщо ти їй стільки разів допомагала, чому ж вона й далі говорить про свою самотність, коли йде від вас?» Намагаючись відігнати цю думку, Шеррі пішла спати.

6:45

Шеррі опустилася на землю. «Думаю, не варто плакати за тим, що минуло», – бурмотіла вона сама собі, намагаючись застебнути замок на своїй чорній вовняній спідниці. Її улюблений костюм, як і багато іншого одягу, став трохи завузьким. «Не через котлети, а через вік! – думала вона. – Цього тижня я мушу сісти на дієту і почати займатися спортом». Наступна година, як і завжди, була справжнім лихом. Діти хникали, що не хочуть вставати з ліжка, а Волт зробив зауваження: «Ти не могла б подбати, щоб діти сіли до столу вчасно?»

7:45

На диво, діти встигли до від’їзду. Волт поїхав на роботу своїм авто, а Шеррі вийшла і замкнула за собою двері. Глибоко вдихнувши, вона тихенько помолилась: «Господи, я зовсім не в захопленні від цього дня. Дай мені якусь надію». У своєму авто на автостраді вона закінчила макіяж. «Дякую, Господи, за ці автомобільні корки».

8:45

Шеррі під’їхала до «МакАллістер Ентерпрайзиз», де працювала консультантом із питань моди, і подивилася на годинник. Вона спізнилась лише на декілька хвилин. Можливо, колеги вже зрозуміли, що спізнення – це звичний стиль її життя, і не очікували від неї пунктуальності. Шеррі помилилась. Щотижневу адміністративну зустріч почали без неї. Вона спробувала прошмигнути непомітно, але всі очі

18

Що Таке Межі?

стежили саме за нею, поки вона пробиралась до свого місця. Озирнувшись навколо, Шеррі усміхнулась і щось пробурмотіла про «ці жахливі корки».

11:59

Решта ранку минула більш-менш нормально. Талановита дизайнер, Шеррі мала бездоганний смак щодо гарного одягу і була цінною знахідкою для «МакАллістер». Єдина заминка сталась саме перед обідньою перервою. Пролунав міжміський дзвінок: «Шеррі Філліпс». «Шеррі, слава Богу, що ти там! Не знаю, що б я робила, якби ти пішла на обід!» Шеррі не могла не впізнати цей голос. Вона знала Луіз Томпсон ще зі школи. Луіз була вкрай неврівноваженою особою, тому завжди перебувала у кризовій ситуації. А Шеррі завжди намагалась бути вільною для Луіз, завжди «бути там». Проте Луіз ніколи не запитувала Шеррі, як у неї справи, а коли Шеррі починала розповідати про свої переживання, Луіз або змінювала тему розмови або просто «мала йти». Шеррі щиро любила Луіз і переймалась її проблемами, але Луіз була більше клієнтом, аніж подругою. Шеррі обурював цей дисбаланс у їхній дружбі. А ще в неї завжди появлялося відчуття провини, коли вона думала про свою злість до Луіз. Як християнка, Шеррі знала, якими вагомими вважає Біблія любов і допомогу іншим. «Ну от, знову я за своє, – думала вона. – Думаю спочатку про себе, а не про інших. Прошу, Господи, допоможи мені щиро віддавати Луіз свій час і не бути такою егоїстичною». Шеррі спитала: «Луіз, що трапилося?» «Це жахливо, просто жахливо, – сказала Луіз. – Сьогодні Анну відправили зі школи додому, Тому відмовили у підвищенні, а моя машина зламалась просто посеред дороги!» «Моє життя виглядає так щодня!» – подумала про себе Шеррі, відчуваючи, як росте її образа. Але вона лише сказала: «Луіз, сердешна! Як же ти даєш собі раду?» Луіз із радістю відповіла на запитання Шеррі у найменших подробицях – у таких подробицях, що Шеррі витратила половину

Один День із Життя Без Обмежень

19

свого обіднього часу, втішаючи свою подругу. «Що ж, – думала вона, – швидка їжа – краще, ніж ніякої». Стоячи біля «Макдрайву» і чекаючи на свій гамбургер із куркою, Шеррі думала про Луіз. «Якщо всі ці вислуховування, втішання і поради змогли хоча б щось змінити протягом цих років – можливо, воно того варте. Але Луіз робить зараз ті ж помилки, що й двадцять років тому. Чому я чиню так зі собою?»

16:00

Після обіду день минув без подій. Шеррі вже виходила з офісу на зустріч із вчителькою, коли її зупинив бос, Джефф Мореленд. «Шеррі, добре, що я тебе зустрів», – сказав він. Джеффу, успішній людині в «МакАлістер Інтерпрайзиз», завжди все вдавалося. Але проблема в тому, що він часто використовував інших, щоб «йому все вдавалося». Шеррі почула сотий куплет старої пісеньки: «Слухай, у мене аврал, – сказав бос, простягаючи їй велику купу паперів. – Це дані остаточних рекомендацій для звіту про «Кімбро». Все, що потрібно, – це трохи дописати і відредагувати. Це слід зробити на завтра. Але я впевнений, що для тебе це не проблема». Джефф чарівно усміхнувся. Шеррі охопила паніка. Прохання Джеффа щодо «редагування» вже стало легендою. Відчувши в руках вагу паперів, Шеррі уявила собі не менше п’яти годин роботи. «Ці дані я йому підготувала три тижні тому, – думала вона зі злістю. – Коли ж нарешті цей чоловік дасть мені спокій і не змушуватиме мене постійно рятувати його репутацію через його ж аврал?» Шеррі швидко себе опанувала: «Звичайно, Джеффе. Це для мене не проблема. Рада, що можу допомогти. На коли тобі це потрібно?» «О дев’ятій буде добре. І… дякую, Шеррі. Я завжди згадую про тебе, коли не встигаю. На тебе можна покластися». І Джефф пішов собі. «Надійна… вірна… можна покластися, – думала Шеррі. – Мене завжди так характеризували люди, які чогось від мене хотіли. Таке враження, що це характеристика доброго мула». Раптом її знову

20

Що Таке Межі?

пройняло почуття провини. – Ну от, я знову ображаюсь. Господи, допоможи мені «квітнути там, де я посаджена». А тим часом Шеррі таємно мріяла, щоб її пересадили на іншу клумбу.

16:30

Джин Рассел була компетентною вчителькою, одна з небагатьох представників своєї професії, хто за проблемною поведінкою дитини бачив більш складні фактори. Зустріч із вчителькою Тодда почалась, як багато попередніх, тільки за відсутності Волта. Батько Тодда не зміг звільнитися з роботи, тому жінки говорили самі. «Шеррі, він непогана дитина, – запевняла пані Рассел. – Тодд веселий, енергійний хлопчик. Коли він уважний, то є одним із найкращих хлопців у класі». Шеррі чекала, коли ж нарешті впаде сокира. «Джин, ну давай вже по суті. В мене проблемна дитина, хіба ні? Ото новина! Бо й життя в мене «проблемне». Відчуваючи зніяковілість Шеррі, вчителька продовжувала: «Проблема в тому, що Тодд не знає, як правильно реагувати на обмеження. Наприклад, поки триває урок і діти працюють над завданням, у Тодда з цим серйозні труднощі. Він встає з-за парти, набридає іншим дітям і не припиняє говорити. Коли я роблю йому зауваження, що його поведінка неприйнятна, він дратується і стає впертим». Шеррі відчула, що потрібно захистити свого єдиного сина. «Можливо, в нього розлади уваги, або він гіперактивний?» Пані Рассел похитала головою. «Вчителька Тодда зацікавилась цим ще минулого року, коли він був у другому класі. І психологічні тести виявили наступне: Тодд добре зосереджується на завданнях, якщо його цікавить предмет. Я не психолог, але мені здається, що він просто не звик реагувати на правила». Тепер Шеррі перекинула свій захист із Тодда на себе: «Ви хочете сказати, що проблема тягнеться з сім’ї?» Пані Рассел виглядала невпевнено. «Як я вже говорила, я не консультант. Я просто знаю, що в третьому класі більшість дітей протидіють будь-яким правилам. Але Тодд поза конкуренцією. Щоразу,

Один День із Життя Без Обмежень

21

коли я кажу йому щось зробити, чого він не хоче, таке враження, що починається Третя Світова війна. Тому оскільки результати тестування його розумових і пізнавальних здібностей виявились абсолютно нормальними, мене зацікавило, як у нього справи вдома». Шеррі більше не намагалась стримувати сльози. Вона поклала голову на руки і схлипувала протягом кількох хвилин, відчуваючи, як все це її просто роздирає. Нарешті Шеррі заспокоїлась: «Вибачте… Думаю, це просто наслідок важкого дня, – вона почала шукати у своїй сумочці серветку. – Розумієте, Джин, це щось набагато більше. Хочу бути з вами відвертою. У вас із ним такі ж проблеми, що й у мене. Ми з Волтом ведемо справжню війну, аби змусити Тодда слухатися. Коли ми бавимось чи розмовляємо, Тодд просто чудовий син, і кращого я й уявити не можу. Але кожного разу, як мені доводиться його дисциплінувати, у нього трапляються такі істерики, з якими я просто не можу справитися. Тому, здається, я не можу запропонувати вам якесь рішення». Джин повільно закивала головою. «Шеррі, мене дуже підбадьорює те, що поведінка Тодда і вдома становить проблему. Зрештою, тепер ми можемо разом прийти до якогось рішення».

17:15

Шеррі відчувала дивну вдячність за той післяобідній корок на дорогах. «Зрештою, ніхто мене тут не смикає», – думала вона. Вона скористалась моментом, щоб спланувати наступні критичні пункти: діти, вечеря, проект Джеффа, церква і… Волт.

18:30

«Кажу вчетверте і востаннє: вечеря готова!» Шеррі не любила кричати, але хіба щось інше допомагало? Діти і Волт не могли не затримуватися, ніби вони отримували від цього насолоду. Найчастіше, коли всі нарешті збиралися, вечеря була холодною. Шеррі й гадки не мала, в чому полягала проблема. Вона знала, що річ не в їжі, тому що вона смачно готувала. Окрім того, щойно всі сідали за стіл, кожен проковтував свою порцію за секунду.