A:1 / 2020 / # 3 / Реновація / Ревіталізація / Реставрація / by Фериде Аджиниязова

Від редакції:

Даниїл Апанасенко головний редактор

Поняття “нерухома історична пам’ятка” поєднує як окремий архітектурний твір, так і міське чи сільське утворення, що засвідчує характерні ознаки певної цивілізації, певної фази розвитку або історичної події. Це поняття поширюється не лише на визначні пам’ятки, а й на скромні зразки творчості, які набули з плином часу культурної значущості. — Венеціанська хартія, 1964 р., Венеція. Вже за часів Київської Русі було започатковано законодавче регулювання забудови та реконструкції міст - “Закон градський”, 49-а глава «Кормчої книги», переклад візантійської “Книги Епарха”. Грань 38 «Закону Градського» являє собою постанову «Про побудову нових будинків, про оновлення старих та про інші речі». Оновленню старого і присвячено №3 журналу А:1 - а саме, трьом “Р”, реставрації, реконструкції, ревіталізації.

ЗМІСТ

Над номером працювали:

Даниїл Апанасенко головний редактор Apanasenko Danyil, editor-in-chief d.apanasenko@A1.kiev.ua

МІСТО

Олександр Рехліцький Alexander Rekhlitskiy, chief editor Микита Литвиненко Lytvynenko Mykyta, editor

06-07

Інтерв’ю з головним архітектором Києва/Олександр Свистунов, головний архітектор Києва, директор Департаменту містобудування та архітектури КМДА

08-17

Новий Поділ/Ревіталізація промислової зони на Подолі Драйвер розвитку прилеглих територій Комплекс “Воскресенський”, Олександр Сорін Реновація Церкви Богоматері Гуадалупе Balbek Bureau Ганна Бондар, заслужений архітектор України, народний депутат ІХ скликання WAF Archimatika, Fina Town

Альона Камкова Alona Kamkova, editor Світлана Усиченко Svitlana Usychenko, editor Катерина Кукелко Kateryna Kukelko, editor

18-25

Інтерв’ю з архітектором Юліан Чаплінський Площа Двірцева, Львів ЛКП “Інститут просторового розвитку” Мобільність після карантину Дмитро Беспалов Антоніо Нуньєз Реновація привокзальної площі в Києві Агенти змін Чотири вокзали Олексій Валентіров

Фериде Аджиніязова головна редакторка журналу “Дом и Интерьер”, дизайнер журналу А:1 Feride Adzhiniyazova, editor-in-chief of Dom&Interior ferika4444@gmail.com Євгенія Топаліді головна редакторка конкурсу R.E.M. Yevgenia Topalidi, editor-in-chief of REM competition y.topalidi@gmail.com Володимир Костилєв літ. редактор, коректор Volodymyr Kostyliev, lit.editor, proofreader

26-31

32-35

Катерина Пахомова Kateryna Pahomova, editor

Сергій Гречка Sergii Grechka, photographer Олександра Герасимова головна редакторка конкурсу Ukrainian Urban Awards Alexandra Herasimova, editor-in-chief of Ukrainian Urban Awards

36-39

КРЕАТИВНІ ІНДУСТРІЇ Під гуркіт трамвайних коліс Ревіталізація трамвайного депо, AVR Development Нове життя старої промки Ревіталізація фабрики повидла, AVR Development

40-45

ЗООПАРКИ

Олеся Позняк Комерційна директорка Alessia Poznyak, commercial director

Архітектура для братів наших менших Реновація Черкаського зоопарку, Project7

Ольга Чумак Директорка з розвитку, керуючий відділу ЗЕД Olga Chumak, business development director, head of FEA

Адреса редакції: Україна, 01601, Київ, б-в Лесі Українки, 34, офіс 515, тел./факс: +38 (044) 461 91 28 (багатоканальний)

Олена Короткова Olena Korotkova, bookkeeper

Editorial Addresses: Ukraine, Kyiv, 34 Lesі Ukrainky blvd, office 515, 01601, tel./fax: +38 (044) 461 91 28 (multi-channel)

ВОДНО-ЗЕЛЕНА МЕРЕЖА Коли гора не йде до Магомета Агенти змін, Нові Вали Ревіталізіція Петрівки у Почайну Була і буде знову

Павло Ботанов Pavlo Botanov, photographer

Ігор Парубський генеральний директор, засновник і видавець Igor Parubsky, CEO, the founder and the publisher

МОБІЛЬНІСТЬ: ВОДА Регенерація портів Володимир Халін, голова Асоціації архітекторів Одеси Реновація річкового порту в м. Дніпрі АрхОбраз

Ілля Неправда (Pravda studio) Ilya Nepravda, designer studio@pravdadesign.com

Максим Демченко distribution department

МОБІЛЬНІСТЬ: СУША

Тираж паперової версії 5000 екз. Tираж електронної версії 20000 екз. Ціна договірна.

Весь світ в Баку Ревіталізація озера Беюк-Шор, Студія ландшафтної архітектури Kotsiuba 46-55

FREE AS A BIRD Baby You Can Light My Fire Світлова інсталяція в Дніпрі, Expolight Кіно “86” Урбаністичне кіно Інтерв’ю з урбаністом Хірокі Мацуура, засновник MADMA Urbanism+Landscape, MASA Architects Марио Ботта Днепропетровска Борис Єрофалов

Олександр Свистунов

МІСТО

Інтерв’ю з головним архітектором Києва, Олександром Свистуновим Плани на майбутнє

А1: Чи має столиця рухатися шляхом деіндустріалізації, де головну роль більше не відіграє промисловість, а на зміну їй приходить сфера послуг? Як Київ планує врегулювати ситуацію з фабриками які знаходяться в центрі міста?

ОС: Поліфункція передбачає різноманітність використання ділянки. Обговорення призначення однієї чи іншої території займає роки, тому що місцеві жителі мають зрозуміти та визначити під час громадських обговорень, чого вони хочуть. Не можна йти виключно керуючись бізнесом та інвестиційними намірами. Треба закладати таке місто, яке буде розвиватися не тільки для нас, а й в перспективу, грубо кажучи, для наших онуків. Сьогодні легко помилитися в передбаченні потреб, які мають реалізовуватися шляхом розвитку тієї чи іншої території. Саме для цього й існує стратегія розвитку міста Києва та Генеральний план в яких зазначені довгострокові та короткострокові періоди реалізації намірів столиці. А1: Які на вашу думку вдалі кейси ревіталізації в Україні загалом і в Києві? ОС: Яскравий приклад - завод “Вулкан” з реалізацією території у ЖК «Комфорт таун». Тут був реалізований комплексний підхід: інвестори та проектувальники рухалися з чітким розумінням, як забезпечити цей мікрорайон усім необхідним. Там є і школи, і багаторівневий паркінг, і фітнес центри, аптеки, магазини, дитячі садочки - тобто передбачена уся необхідна соціальна інфраструктура. Також гарний приклад UNIT.City – який став справжнім IT-хабом українського масштабу на колишній території мотоциклетного заводу. Тут був розроблений та затверджений детальний план території з усією необхідною інфраструктурою. Частина заводу “Більшовик” отримала друге життя у вигляді торгівельно розважального центру на Шулявці. Завод «Укркабель» на Почайні перетворився на супермаркет “Ашан”. А деревообробний завод «Осокор» - на “Новус”. Є приклади перетворення промислових зон й у творчі майданчики, такі як “Арт-Платформа” у Києві, де щорічно відбуваються безліч фестивалів та концертів. До речі, великі міста, такі як Харків і Львів, також використовують старі виробничі приміщення для проведення культурних подій. Окрім того, варто згадати й Мистецький арсенал - яскраве місце, що несе в собі вікову історію та являється простором арт-новин, де люди залучаються до цікавих інновацій та знайомляться з сучасним мистецтвом. А1: Яких змін нам чекати відповідно до нового Генплану 2025? ОС: Основні виклики, які є перед нами: маятникова міграція населення, приріст населення, реновація промислових територій та застарілого житлового фонду, забезпечення соціальною інфраструктурою, інженерно-транспортна інфраструктура, екологія, збереження культурної спадщини. Рознесені місця прикладання праці та місця проживання впливають на міграційні пересування та життєдіяльність міста, що є екологічною та економічною складовою його комфорту. Транспорт і магістралі - наша система кровообігу. Зараз працюємо над пропозиціями щодо збільшення магістралей, нових розв’язок, нових можливостей застосування рейкового та річкового транспорту.

Над матеріалом працювали: Даниїл Апанасенко, Олена Камкова.

ОС: Завдання міста - забезпечити повний цикл життєдіяльності людини в місці її проживання. А це - зони відпочинку, соціальна інфраструктура та робочі місця. Наразі, існує зосередження робочих місць на правому березі, а на лівому - спальних районів. Спальні райони мають прокинутися та мати можливість бурхливого життя. Потрібно зосередитися на створенні перехоплючих хабів, як мінімум, на в’їздах до міста, а в перспективі - в місцях перетину основних транспортних потоків. А це - паркувальні місця, торгівельно-розважальних центрів, бізнес-центрів та інших соціальних об’єктів. Даний захід дасть можливість розвантажити дороги та створити нові робочі місця. Також варто вирішувати проблему з вже існуючими такими об’єктами, що зосереджені в центрі, за рахунок створення нових альтернативних хабів, які зможуть приймати велику кількість людей. Вони мають розташовуватися в різних районах столиці на перетині міських магістралей, в безпосередній близькості до зупинок громадського транспорту. Окрім того, треба знімати навантаження з зелених об’єктів столиці, створюючи комфортні сквери та парки у різних районах міста. Так, наприклад, коли відновили парк “Наталка”, попит на нього забив прилеглі території автівками відвідувачів. А коли з’явилися альтернативи, скажімо, парк на Троєщині, Парк “Перемоги”, Парк “Кіото”, Парк “Партизанської Слави”, Парк імені Генерала Ватутіна, “Сирецький” парк та інші, - необхідність їхати через усе місто зникла. Люди повинні мати зелені зони для відпочинку в пішій доступності в кожному районі міста. А1: Декілька років тому була розроблена концепція реновації дніпровських схилів, розкажіть що вже вдалося реалізувати і чого ще очікувати? ОС: Можна вже побачити, який попит мають реалізовані локації, адже вони привертають до себе дуже багато уваги. Пагорби правого берега - це величезний оглядовий майданчик на панораму лівого берега - «п’ятий фасад» нашого міста. Пішохідний маршрут на дніпровських пагорбах розкриває Київ з усіх сторін, дає можливість відчути його ритм і зануритися в його культуру. В планах, відновити його від Києво-Печерської Лаври та Парку “Вічної Слави” через Аскольдову могилу, “Маріїнський” Парк, Арку “Дружби Народів”, Пішохідно-велосипедний міст, Володимирську гірку, Хрещатий парк, Алею художників, Андріївський узвіз, Алея Закоханих, Пейзажну алею і до Львівської площі. Ми рухаємося шляхом, що пов’язує нашу всесвітню спадщину, від “Лаври” до “Софії”. Коли ми приходимо через новий «скляний» міст до реконструйованої Володимирської гірки з відновленими альтанками, доріжками, системами освітлення, відеонагляду та поливами, ми відчуваємо себе спокійно та безпечно, немає захаращених місць, багато відкритої території. Далі ми рухаємось під фунікулером і виходимо на терасу, що тягнеться вздовж Алеї художників, яка користується попитом як Монмартр у Парижі. Звідти по новим сходам потрапляємо до Андріївської церкви та на Андріївський узвіз. Потім нас зустрічає Алея Закоханих, що раніше була «козячою» тропою, а сьогодні - улюблене місце жителів столиці. Київ – це культура, історія, традиції та неповторний ландшафт. Це все варто приводити до ладу, аби популяризувати нашу столицю та розвивати туризм. Щодо майбутніх планів: по-перше, це реконструкція Пейзажної Алеї. Плануємо збільшити її, облаштувати підсвітку, вжити заходів щоб завадити вандалізму, максимально розкрити простір для відпочинку та панорамного спостереження. По-друге, плануємо рухатися далі від арки Дружби народів з реконструкцією прилеглих територій, наприклад, такого об’єкта як Зелений театр. Думаю, громадськість дуже активно буде приймати в цьому участь. Всі перелічені локації мають об’єднатися в єдиний рекреаційний комплекс. Це не швидка робота, але Київ впевнено рухається вперед.

Олександр Свистунов

А1: Ви бачите це як поліфункціональну забудову, житло чи змішані функції?

А1: Якщо вже ми торкнулися питання маятникової міграції, як саме буде вирішуватися проблема міграції з лівого на правий берег?

А1: На якому етапі зараз знаходиться реконструкція Контрактової площі. Що зараз відбувається з Гостинним двором? Чого очікувати киянам на Подолі у найближчому часі? ОС: Поділ – це маленьке місто в місті. Величезна цікавість до нього є не тільки в киян, а й у наших іноземних колег. На поділлі стало набагато зручніше рухатись завдяки нещодавнім впровадженням одностороннбого руху, перетворенню частини вулиці Сагайдачного на пішохідну зону та завершенню деяких етапів по реконструкції площ. Окрім того, місто вже давно прагне отримати на баланс Гостинний двір. І як тільки це станеться, на Контрактовій площі з’явиться новий громадський об’єкт. Особисто я сприймаю його як київський Колізей. Все, що знаходиться на балансі Києва, – належить громаді. І ми, як місцева влада, маємо виконувати запити суспільства та робити місто тільки кращим для його жителів.

МІСТО

ОС: Розвиток міста сягнув таких розмірів, що промислові об’єкти опинилися просто в центрі житлової та громадської забудови. Ці території потребують негайного втручання влади, не тільки на місцевому, а й на державному рівні. Промислові об’єкти столиці, що працювали ще за часів Радянського Союзу, зараз напівпорожні, мають застарілі технології, через що попит на їх продукт зникає. Це відповідно веде до скорочення робочих місць, а цінні для міста території переходять в занедбаний стан. Такі об’єкти не можуть більше використовуватися за своїм призначенням, адже за останні роки попит населення дуже змінився. Тепер людям необхідне екологічне та зручне середовище, де вони зможуть займатися інтелектуальною працею, відпочивати та одночасно мати повне забезпечення соціальною інфраструктурою. Такі території потребують комплексного підходу. Новий Генеральний план, що наразі знаходиться на фінальній стадії розробки, передбачає перенесення промислових територій з центру столиці та реновацію занедбаних промислових зон з подальшою перспективою використання.

Architectural Prescription

МІСТО

Григорій Зотов засновник архітектурної студії Architectural Prescription

НОВИЙ ПОДІЛ Architectural Prescription; Zotov&Co; Terra Projects Новий поділ — проєкт реновації території Київського річкового порту. На ділянці загальною площею 10 га вздовж берегової смуги буде зведено мультифункціональний комплекс з житлом, офісами, коворкінгами, магазинами та ресторанами біля води, причалами для човнів та яхт і набережною довжиною 1 км. Всього планується сім кварталів із середньою поверховістю житла п’ять-сім поверхів, офісів — шість-вісім поверхів. В майбутньому через ділянку має проходити нова, Подільсько-Вигурівська гілка метро. Крім того, іде будівництво транспортної розв’язки на перетині Набережно-Хрещатицької і Валів.

автомобілів. Потрібно зменшувати кількість авто, а натомість створювати потужний громадський транспорт. У нас було багато пропозицій з приводу Набережно-Хрещатицької. Це, звичайно, поза нашою компетенцією, але ми завжди, проєктуючи, робимо «зум-аут», дивимося на проєкт в контексті. Одна з пропозицій — закопати під землю Набережно-Хрещатицьку-Лугову. Там міг би бути тонель приблизно 1 км довжиною. Майже ніхто з мешканців Подолу не користується цими вулицями, через нього іде переважно транзитний трафік. «А+С» прорахували транспортну модель і підтвердили, що це значно покращило б трафік та зменшило кількість заторів. Альтернативний варіант — щоб ця розв’язка була не в кількох рівнях». На даний момент, місто відрізано від води величезною магістраллю. Завдяки тупиковим внутрішнім проїздам набережна має стати повністю пішохідною, звільнившись від машин. Житлові двори також будуть недосяжні для автомобілів. Завантаження комерційних просторів та вивіз сміття відбуватиметься через підземні паркінги.

НОВИЙ ПОДІЛ «Я противник цієї розв’язки, — каже Гриша Зотов, автор проєкту, засновник студії Architectural Prescription, – оскільки ми взагалі проти кількорівневих розв’язок в центрах міст. Не треба збільшувати інфраструктуру для

Нові квартали морфологічно наслідують старі, типові для

«НОВА ЗАБУДОВА ПОВТОРЮЄ ІСНУЮЧУ ЗАБУДОВУ ПОДОЛУ»

Центральним інфраструктурним об’єктом комплексу стане культурний центр. Також на території буде розміщено школу, дитячі садки, готель. Всі відвідувачі та жителі Нового Подолу матимуть доступ до пішохідної набережної, яка поєднає в собі різні сюжети для відпочинку та активності: причали для яхт та водного транспорту, тераси ресторанів та кафе, панорама на гавань. Задум передбачає, що забудова не втратить свого зв’язку з оточенням і збереже промислові риси. «Хочемо використовувати темно-коричневу цеглу, бетон, метал — такі raw-materials. Будівлі мають виглядати, як промзона з дикою рослинністю на місцевості», – Каже Гриша. Старі промислові крани стануть автентичним елементом, що додає району особливого вигляду. Морфологія Подолу пройшла крізь історію і вижила. Шляхом природного відбору вона відкинула все зайве, а життєздатне залишила. Переосмислити сучасний контекст і створити нову історію в районі переповненому “історіями” — виклик для архітекторів та урбаністів, який необхідно гідно здолати. Автори: Даниїл Апанасенко, Альона Камкова.

МІСТО

Подолу, — незамкнена периметральна забудова з розривами. За рахунок продовження існуючих вулиць крізь ділянку, власне, і було сформовано квартали та збережено видові вісі. Розриви дворів зорієнтовано на воду, аби створити візуальну комунікацію для мешканців. По периметру кварталу забудова складається з різних за висотою секцій, які нюансно відрізняються одна від одної — підбір матеріалів, декор чи розмір світлових прорізів. Новий Поділ наслідує цей морфологічний принцип, але не мімікрує під історичну забудову, залишаючись сучасним. Проєкт передбачає баланс різних функцій - житлової, офісної, торгової, розважальної, рекреаційної (у вигляді набережної з доступом до води), освітньої (школа, дитячі садки), культурної (культурний центр). Всі будівлі, що виходять на Набережно-Лугову – офісні. Таким чином житлова забудова відділена від гамору вулиці та вихлопних газів офісними приміщеннями. Всі перші поверхи, які дивляться на воду та вулиці, віддані під комерційні потреби. А більша частина приміщень, що орієнтовані у двір — під житлові. Для розробки проєкту набережної зони у 2018 році був проведений міжнародний конкурс, в якому взяли участь п’ять міжнародних команд — кожна запропонувала своє рішення. На території планується розмістити громадський міський пляж, єдиний в центральній частині міста. В результаті проведеного “Агентами змін” дослідження води в акваторії гавані запропоновано кілька варіантів для її очищення.

Олександр Сорін

МІСТО

ДРАЙВЕР ПРИЛЕГЛИХ ТЕРИТОРІЙ Багатофункціональний комплекс “Воскресенський”

Даний проект є частиною реалізації досить довгої історії проекту “БУЛЬВАР”. Ідея створення пішохідного бульвару, дублера проспекту Яворницького, від вул. Столярова до вул. Глінки, у місті Дніпро, була основою багатьох проектних рішень. Очікується, що поява такого маршруту протяжністю близько 2 км, який проходить крізь центральну частину міста, дасть додатковий поштовх розвитку території з колосальним потенціалом. ”Безумовний успіх події, – розповідає автор проекту, Олександр Сорін, – поява інвестора-замовника з бажанням отримати якісний суспільний простір і перетворити район в центрі міста з території абсолютної безнадії в привабливий простір із упорядкованою територією та багатофункціональним комплексом.

Якісно зроблений благоустрій приверне відвідувачів в комплекс, де з об’єктами торгівлі розташовані виставкові зали, офісні приміщення, апарт-готель і паркінг на 150 м / місць”. Головний девіз проекту – проникність. Арки і внутрішня галерея дозволяють потрапити в комплекс з будь-якого боку або пройти будівлю наскрізь, тим самим формуючи соціально-активні простори як усередині комплексу, так і за його межами. Різноманітні функції проектованого комплексу орієнтовані на транзит для постійного переміщення, але, в той же час, є місцем перебування постійних співробітників офісів і гостей апарт-готелю.

Д. Давидов

В. Корчагін

В. Леміш

Планування комплексу будується на двох умовних осях, що створюють дві зони, які формують громадське життя цього простору. Одна вісь веде до багатофункціонального центру, а друга – до рекреаційної зони з зеленими ділянками, благоустроєм, зонами відпочинку, що дозволить зробити цей простір комфортним і привабливим, захищеним від трафіку, зручним місцем для прогулянок і відпочинку. Проект благоустрою передбачає, також, веломережу, включену в систему міста, безбар’єрне середовище, висадку дерев, чагарників, багаторічних трав для поліпшення екосистеми міста. Розташування проектованого комплексу в оточенні історичних будівель, продиктувало геометрію об’ємів будівлі, яка набирає висоту в сторону вул. Ю.Словацького і не представляє небезпеки для існуючої історичної забудови.

”Потенціал цього місця не тільки в квадратних метрах, а й в автентичності та цілісності навколишнього історичного ансамблю. – Розповідає Олександр Сорін, – Це невідновлювана якість, яку так легко втратити і яка так дорого коштує. Об’єкти оточуючі проектований комплекс – Англійський клуб і будівля А. Гінзбурга, пам’ятка національного значення, розташовані по вул. Воскресенській, успішно пережили радянські часи, зазнали знущань при експлуатації, а в даний час знаходяться в жалюгідному стані. На щастя, будівля А. Гінзбурга ще не втратила тих властивостей, які дозволять претендувати їй на статус центру тяжіння європейського рангу, а ось стан Англійського клубу набагато сумніше. Сподіваюся, що проект нового, відкритого для міста, простору і весь комплекс стане драйвером розвитку навколишніх територій.”

МІСТО

О. Сорін

Balbek bureau

МІСТО

РЕНОВАЦІЯ ЦЕРКВИ БОГОМАТЕРІ ГУАДАЛУПЕ Balbek Bureau Церква Божої Матері Гуадалупе в Сан-Франциско, штат Каліфорнія, — історичний пам’ятник, що охороняється владою в рамках програми захисту культурного спадку The Mills Act. Вже більше десяти років церква не використовується за призначенням. В 1906 році будівля сильно постраждала від землетрусу та пожежі, і тільки в 1912 році була реконструйована. Після масової міграції населення в 1950-х роках відвідувачі майже зникли. Стан церкви ставав все гірше. Такою вона залишалася до капітального ремонту, поки не було вирішено реконструювати приміщення під івент-хол. До архітектурного ансамблю входить трирівневий житловий будинок, що згодом трансформували у колівінг та освітній центр. Спільне подвір’я об’єднує всі три блоки комплексу, групуючи їх навколо себе. Рішення в інтер’єрі сформовані під впливом сучасного контексту. Напівпрозорі панелі на вікнах та масивний екран висотою в 11 метрів з натяжної тканини доповнили вже існуюче середовище, створивши діалектику між минулим та теперішнім. Прості, чисті форми зменшили емоційне навантаження від церковної тематики довкола. “Близько 10 місяців тривав процес будівництва з моменту офіційного узгодження проєкту в міських інстанціях. Враховуючи кропітність та складність робіт по реставрації, це зайняло багато часу. — Розповідає Слава Балбек, СЕО Balbek bureau і 2B group. — Але в будь-якому разі ми проходили відкрите громадське слухання, та пройшли успішно. Взагалі, це був тендер, нас запросили напряму. Окрім нас приймали участь декілька команд з Росії та США”.

Балбек В’ячеслав Архітектор, дизайнер. CEO Balbek bureau

Церква Божої Матері Гуадалупе в Сан-Франциско

Релігійні атрибути в інтер’єрі поєднані із сучасними авторськими елементами. Центральне місце займає натяжний екран, площею понад 80 м². Його конструкція з алюмінієвих ферм встановлена на тросових розтяжках. Геометрія екрану та натяжних конструкцій на вітражах повторює радіус віконних отворів, не перешкоджаючи потраплянню денного світла в зал. Інтер’єри та екстер’єри 906 World Cultural Center прикрашені роботами українських художників. “Брендинг розробила компанія BANDA, — розповідає Слава. — Також ми працювали з Сергієм Гайдуковим, Евгенією Лапченко та муралістом Володимиром Манжосом”. Головна ідея проєкту — перетворити комплекс в мультифункціональний простір для публічних заходів. Задля цього основний хол собору поєднано з навчальним простором в автономному підвальному приміщенні з вільним доступом з вулиці. Мета проєкту — створити майданчик для розвитку молодих стартапів. Ревіталізація історичних об’єктів спадщини в сучасні простори — шлях пізнання та переосмислення вже існуючого середовища, його форм, змісту та духу. З червня 2019 року культурний центр 906 World Cultural Center відкритий для відвідувачів. Авторка: Альона Камкова

Ганна Бондар

МІСТО

104 ДЕРЕВА

Ганна Бондар Заслужений архітектор України, народний депутат України

— Вам жарко? — Дуже жарко… всім жарко, ще і в масках… Може, підемо в тінь? — Та, де ж вона, тінь? Знаєте скільки вартує дерево в місті? Наприклад, 100-річний дуб? Приблизно 1200 грн — це коли рубаєш, а коли купуєш — ціна чомусь в сотні разів вища. Нещодавно мешканці старого Подолу в Києві випадково винайшли акт на видалення 104 дорослих дерев. Впевнена, такі акти «знаходять» в кожному місті, і завжди «неочікувано». Далі — сценарій відомий: скандал, виявлення факту, що дерева на балансі… ні у кого. Хто рубає — невідомо, і так далі, і тому подібне. А дерев вже немає. Температура ж в містах підвищується на декілька градусів щорічно. За простим питанням: «Чому так відбувається?» приховується цілий комплекс проблем. По-перше, це — землевідводи під зелені зони та прибудинкові території. Точніше, їхня відустність. Коли незрозуміло чия земля, то незрозуміло чия відповідальність, неможливо визначити, які саме і скільки дерев росте на території і як нараховується оплата за їхнє утримання. І хто ж, нарешті, їх рубає? По-друге — низька кваліфікація балансоутримувача. Якщо в міських управліннях зелених насаджень іноді можна зустріти майстра-садовника, то в колишніх ЖЕКах працюють… лісоруби. Це не шутка. Це — професія така, дерева рубати. Дерева на прибудинкових територіях не оглядаються, а гроші на утримання знімають-

ся з мешканців. Міста грошей на це не дають — чекають втілення реформи ЖКГ. Інструкцій з обрізки дерев з картинками — немає! Навчання майстрів-лісорубів не проводиться. Вимог до компаній, які обрізають дерева, немає. Третє — контроль за всіма цими діями відсутній як такий — привіт Державній екологічній інспекції! А температура в містах росте, бурі та зливи частішають, аварійні дерева падають… Що ж робити? І знов по пунктах: формувати місто відповідальних власників. Треба нарешті усвідомити, що дерево в місті — це дуже коштовне майно, яке з часом лише збільшується в ціні. Це майно необхідно обраховувати, зберігати і примножувати. І в цьому точно допоможуть мешканці, якщо їх залучати до процесу обстеження дерев та громадського контролю на самій ранній стадії. Методи — відомі, ними лише потрібно користуватися. Наш привіт міським адміністраціям! Необхідно налагоджувати регулярний догляд за деревами — цінним міським ресурсом. І, звісно, контроль як з боку держави і міста, так і міської громади. Мешканці, вони такі: завжди знайдуть акт на видалення дерев, навіть той, що прихований від очей контролера. Тож, мешканців не треба боятися. Адже мешканці — це і є місто. Архітектор, народний депутат України Ганна Бондар

Олександр Попов

МІСТО

WORLD ARCHITECTURAL FESTTIVAL Archimatika — Comfort Town

З четвертого по шосте грудня в Амстердамі пройшов WAF (World Architecture Festival) — Всесвітній Фестиваль Архітектури. WAF — це подія року в світі архітектури №1, на яку очікує кожен архітектор. В списках переможців WAF 2019 можна побачити Bjarke Ingels Group, Heatherwick Studio, Herzog & de Meuron та багато інших відомих нам усім бюро. Втім, одна назва викликає особливу радість, коли бачиш її в переліку переможців. Цього року в категорії Use of Colour Prize, на краще використання кольору, перемогла єдина українська майстерня, що брала участь у конкурсі. Приємно перейти за лінком worldarchitecturefestival.com і, гортаючи проєкти з «місцями проживання» Hamburg, Germany; Amsterdam, Netherlands; Beijing, China; прочитати: “Kyiv, Ukraine”. Перемогу Україні принесла Archimatika зі своїм проєктом Comfort Town. Про цей ЖК ми поспілкувались з СЕО та співзасновником Аrchimatika, архітектором Олександром Поповим. Розташований в Дніпровському районі в межах Соцмістечка жк Comfort Town — це яскравий акцент в сумній та сірій оточуючій забудові. «Все навколо було сірим, непоказним і тужливим. Єдина яскрава кольорова пляма тут — це мозаїка «Природа і люди», — Каже Олександр Попов, – на інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України (мозаїка, створена в 1970 році Степаном Криченко, Романом Криченко та Надією Клєйн). Тоді ми й вирішили втілити в життя мрію радянського художника 1970х років, того часу, коли будувався цей інститут і реалізовувалася мозаїка. 50 років тому все було так само понуро, спальні райони були нудними. Тим не менш, мрія про повноцінну, якісну, сповнену кольором архітектуру нас підштовхнула до того, щоб зробити колір основним інструментом. Далі ми знайшли форму, яка відповідала запитам. Плоский фасад, незасклені балкони — таке рішення вигідне економічно. Скатні дахи додали романтики, підкреслили силует і дозволили створити унікальні квартири на мансардному поверсі».

Олександр Попов Архітектор, співзасновник Archimatika

WORLD ARCHITECTURAL FESTTIVAL – A FESTIVAL, LIKE NO OTHER

«ВСЕ НАВКОЛО БУЛО СІРИМ, НЕПОКАЗНИМ І ТУЖЛИВИМ. ЄДИНА ЯСКРАВА КОЛЬОРОВА ПЛЯМА ТУТ – ЦЕ МОЗАЇКА «ПРИРОДА І ЛЮДИ»

Сумовитим став не тільки географічний контекст будівлі. Проєкт було розпочато в 2009 році, під час економічної кризи 2008–2009 років. Критичне збіднення населення продиктувало умову — жилплоща має бути дешева. При тому, що житло мало бути доступним, архітектори прагнули досягти нового рівня якості. Вперше за останні 60 років було зроблено рішення про квартальну забудову середньої поверховості з подвір’ями без автомобілів. Метою архітекторів на чолі з Олександром Поповим було «закласти програму розвитку нової якості на десятиліття вперед для всього району, а нова якість — це люди з новим світосприйняттям». І що символічно, саме десять років (2009–2019) пройшло з початку втілення проєкта до його міжнародного визнання. Головою журі в категорії «Використання кольору» став легендарний британський архітектор, сер Пітер Кук, який разом з партнером конкурсу Eastman Company і вручив нагороду українському бюро Аrchimatika за проєкт Comfort Town.

МІСТО

Автор: Даниїл Апанасенко

Юліан Чаплінський

МОБІЛЬНІСТЬ: СУША

Інтерв’ю з архітектором Юліаном Чаплiнським, куратором конкурсу Ukrainian Urban Awards

А1: Які привокзальні площі світу є вдалими, які можна брати за зразок при проектуванні?

ЮЧ: Перша тема, якій повинно слідувати у проектуванні площ і зв’язку із вокзалом та пероном – це, звичайно, є людина з валізою. Інклюзивні стають всі, а не тільки люди на візках. І ось цей масштаб людини з валізою робить ширину розрахунку проходу більше. Другий момент, як на мене, це розуміння того, що в цьому є певна романтика. Тобто вокзал, поїзди – це насправді романтика, і мабуть навіть більша, ніж аеропорт. Третій момент – скоротити відстань. Наприклад, в Києві підніматися на міст з валізою, а потім опускатися просто принизливо. Для мене це – провальна історія. Треба однозначно включати торгівлю. Там можуть бути нормальні міські магазини з фасадом, скажімо, на вулицю. Куди спокійно може зайти людина із міста, що не подорожує. Також згадав про вокзал у Цюріху. Вони пішли вперед і об’єднали і міські електрички, і міжнародні. Вони мають величезні велосипедні паркінги, так само як і в Амстердамі. Коли ми робили у Львові невеличку велопарковку з нас сміялися і казали: “Хто поїде на вокзал на велосипеді?”. На Заході у поїздах є спеціальні вагони для велосипедистів. Вони заїжджають на велосипеді у спеціальний вагон, або навіть залишають його прив’язаним на площі. У нас над таким навіть ніхто не задумується, бо немає велоінфраструктури, і людям просто не зручно їхати у Київ, взявши з собою велосипед. Ще один маст-хев – чистота. Наприклад, один з моїх найулюбленіших сучасних вокзалів – Віденський. Він містить 6 пересадочних хабів і відрізняється своєю чистотою. Головний вокзал об’єднує в собі залізницю, приміську електричку, метро, трамваї і автобуси. Тобто весь транспорт, який ходить у Відні, замкнутий на одній площі на двох рівнях. У пішоходів немає відчуття тісноти, страху постійного існування серед машин. Основний момент після інклюзивності та зручності – швидкість пересадок пішоходом. А1: Якими рішеннями у Двірцевій площі треба особливо пишатись? ЮЧ: У першу чергу всі автобуси не будуть стояти в пробці. Раніше всі їхали по двохсмуговій вулиці в одну сторону, а тепер площа скоригована так, що кожна машина має об’їхати фонтан. Ми приблизили зупинки трамваїв з 35 метрів до входу до 15 метрів, тобто люди приїжджають фактично на перон. Як на мене, це дуже класно. Автобуси та трамваї мають виділені лінії. Коли наберуть дерева і крони розпустяться хоча б до 6-7 метрів, то це буде фантастично затишна площа. Вона повністю буде відповідати духу міста. Немає бардаку з правої сторони вокзалу. Раніше там не було жодної розмітки, жодного порядку, якийсь салат з маршруток, автомобілів, таксистів. Серед них знаходились приміські каси, де можна купити квиток до інших районних центрів. Ми приблизили до вокзалу зелень, збільшили площу скверу. Також ми оснастили його меблями і фонтаном.

Автор: Даниїл Апанасенко

А1: Наприкінці січня в інтернеті з’явилась інформація про можливу забудову території приміського вокзалу житловим комплексом з офісними приміщеннями. Ви коментували цю ситуацію у себе в відеоблозі. Чи відбулися з того часу якісь зміни? ЮЧ: Ситуація полягає в тому, що між вокзалом і приміським вокзалом є 8 гектарів землі. Це 8 гектарів землі в 15-ти хвилинній доступності до центру. Це державна власність, тож аби запобігти маніпуляцій з продажем землі, треба попередити і зробити концепцію системної забудови. Разом з Віденським технічним університетом ми зробили 5 версій розвитку цієї території. І зараз головний архітектор міста Антон Коломєйцев, використовуючи наші напрацювання, зробив свою концепцію, що має лягти в основу генерального плана. Про забудову цієї території ми дізнались з медіа, проте місто наразі готове відстоювати цю землю та направити будівництво у потрібне русло. Насправді я не дуже вірю в швидкий проект. Хоча перенести приміський вокзал було б правильно, щоб люди вийшовши з електрички опинились на двірцевій площі. Це однозначно потрібно, і однозначно потрібна торгівля та паркінг. Було б добре мати біля вокзалу ділову активність, якийсь конгресс центр, готелі і в тому числі житло. По інший бік вулиці Городоцької є житлові квартали, ще австрійські і це нормально, що люди можуть тут жити. Там може бути купа апартаментів. Або конференц зали. А1: Я чув, що підземного паркінгу може не бути. Яка доля очікує підземний паркінг та сквер над ним? ЮЧ: По-перше, сквер історичний, тобто коли ми починали детальне планування, ми думали, що виріжемо сквер, створимо підземний паркінг та на нього посадимо сквер. Але ми орієнтувалися на цифри, які нам давала залізниця. Якщо всі перони загрузити по максимуму, то сюди буде їздити одночасно близько 400 машин. Зараз паркінг на 180 машин, що межує з залізницею, не заповнений повністю. Там зазвичай стояло близько 140 машин, тож паркінг особливо нічого не вирішує. Коли ми побачили, що територія поруч йде з молотка, зрозуміли, який сенс нам різати сквер, який несе цінність, якщо хтось скоро збудує поруч паркінг з нижчими цінами. Тим паче що зараз такої необхідності немає. Тому я вважаю, що краще використовувати вже існуючі паркінги. Але, з другого боку, я взагалі більш категоричний. Я вважаю, що не треба задовольняти попит. Люди мають звикнути, що потрібно їхати на трамваї. А1: Ще одне питання, особисто мене дуже турбує, що робити з київським вокзалом? ЮЧ: Я дивився проект “Агентів змін” - деякі речі мені сподобалися, а деякі не дуже. Я не дуже детально аналізував, просто переглянув слайд-шоу. Мені сподобалась пропозиція повернути туди трамвай. Але мені здається, що Київ може дозволити собі більш грандіозні зміни. Тобто я б зробив міжнародний конкурс, запросив би тих, хто вже втілював вокзальні площі. У мене було враження, що там дуже локально і навіть без фантазії зроблено. План не включає в себе логістику з південним вокзалом. Тільки проблемна площа, від якої треба відсунути машини. Мені здається, потрібні більші зміни, там є метро, там є Південний і також міст, що взагалі не інклюзивний, і такі речі потрібно вирішувати комплексно. Я не побачив, як сплановані потоки машин, як громадський транспорт підвести максимально близько з двох сторін. Це могло стати великою перевагою для людей. За наміри я ставлю п’ятірку, але мені здається, що потрібно копати глибше. Цей вокзал хоче хоча б трохи візуальної симетрії. У нас у Львові вийшла цікава симетрія, ніби шалька терезів. Навіть видно по геометрії, що громадський транспорт та автомобілі стали на одному рівні. А там я не відчув такої переконливої логіки. Проте дуже добре, що про це думають, та на цю тему вже йде дискусія. А1: І останнє питання. Хотів дізнатись Вашу думку щодо привокзального майдану у Тернополі. ЮЧ: Це, чесно кажучи, сумно. Вони також збільшили пішохідну зону і це добре, але дизайн замощення наче цирковий, дуже некрасивий, на мою думку. Вони ніби збільшили пішохідний парк, але парковка навколо – це щось страшне! Я вважаю, що це не є добрий план, він не стимулює людей сідати на автобус. І озеленення трохи смішнувате: два серпа з кущиками, і немає крупномірів. Але може там нема і таких потоків великих . Все ж краще, ніж раніше, коли там був тільки асфальт. Урбаністично ніби краще стало, проте я б не використовував його як хороший приклад.

Юліан Чаплінський

А1: Які є особливості та правила, характерні тільки для даної типології об’єктів?

Крім того, є величезні павільйони з дахами на всіх зупинках для висадки пасажирів з автомобілів. Звичайно є ще сам дизайн, він сучасний та показує, що Львів рухається у Європу. Також там є елементи нашого духу, бруківка вважається пам’яткою нашої історії, і вже з перших кроків зрозуміло, що це місто яке себе поважає.

МОБІЛЬНІСТЬ: СУША

ЮЧ: Як на мене, непогані площі у Вроцлаві та у Кракові. Основна тема, яку я чув у інтерв’ю Рема Колхаса — там, де є вокзал або аеропорт, мусить бути великий торговий центр і максимальна кількість функцій, тому що це постійний метаболізм. Я був дуже неприємно здивований площею перед вокзалом у Франкфурті-на-Майні. Франкфурт – фінансова столиця Німеччини, а вокзальна площа нижче будь якої критики. Навігації нуль, а площа в поганому стані. Натомість площа у Вроцлаві. Говорив з головним архітектором Вроцлава, Пьотром Фотчінскім. До нього прийшли представники залізниці, хотіли зробити ремонт вокзалу, Пьотр довго вів переговори із залізничною станцією і намовив їх на конкурс, на транспортне моделювання, і за три роки вокзал не тільки відреставрували, а й наповнили різними функціями. Там зараз і музеї, і картинні галереї, тож люди приходять навіть просто прогулятись. Місцеві виходять на площу, вона стала паркова та пішохідна. Машини опустили під землю, зверху проїжджає тільки трамвайчик. Із вокзалів, які мене вразили в плані бюджету, більш за все запам’ятався залізничний вокзал Сантьяго Калатрави у Лісабоні. Велика скульптура, що дуже гарно виглядає, але в плані функціоналу є певні недоліки. Красива площа і обумовлення вокзалу у Лейпцигу. Вони дуже багато зробили за останні 10 років в плані реконструкції своїх вулиць, мережі громадського транспорту. Як на мене, на їхньому вокзалі є все: логістика, велопаркування та зручно розміщені потоки людей. Також він дуже близько до центру міста. Всю площу зробили пішохідною, на ній легко орієнтуватись.

ЛКП “Інститут Просторового Розвитку”

МОБІЛЬНІСТЬ: СУША

РЕКОНСТРУКЦІЯ ПЛОЩІ ДВІРЦЕВОЇ У ЛЬВОВІ ЛКП “Інститут Просторового Розвитку”

Вокзали та привокзальні території формують враження про місто. Довгий час простір перед головним вокзалом Львову — площа Двірцева — залишався невпорядкованим. Хаос та бруд гостинно вітали гостей Міста Лева. Над проектом оновлення Двірцевої площі працювали ЛКП «Інститут просторового розвитку», управління архітектури Львівської міської ради та НУ «Львівська Політехніка», замовником виступив «Львівавтодор». Роботи на площі почалися навесні 2019-го. Реалізацію планують завершити у 2021-му. Мета - перетворити площу з деградованого автомобілеорієнтованого середовища на місце з рівними можливостями та комфортом для всіх. Стержнем проекта є розділення привокзального простору на дві частини: права — громадському транспорту, ліва — приватному.

“Головними проблемами при проєктуванні виявилися велика кількість стейкхолдерів (Залізниця, Укрпошта, Автостанція, приватна нерухомість), багато функцій на обмеженій площі, які потребували комплексного аналізу та рішень, співпраці транспортників, інженерів, архітекторів та дизайнерів, індивідуальний дизайн елементів благоустрою”. — Олег Шмід, директор ЛКП “Інститут просторового розвитку”.

У правій частині площі реалізований новий ТПВ (транспортно-пересадочний вузол) трамвай-автобус-автостанція. Трамвайне кільце зі зручно розташованими висадковими та посадковими зупинками значно наближено до вокзалу. Тепер пасажирам трамваю потрібно пройти усього 15 метрів по затіненій деревами пішохідній зоні. До реконструкції це був шлях у 35 метрів через проїжджу частину та хаотичний паркінг. За зоною висадки-посадки рейкового транспорту — окремі зупинки маршрутних таксі та автобусів. Далі — зупинки автостанції. У лівій частині площі потоки індивідуального транспорту перед вокзалом розведені за допомогою трьох смуг руху — для приватних авто, транзитного проїзду та таксі. Останнім виділені місця стоянки. “Активний дизайн площі унеможливлює хаотичне паркування”. — Олег Шмід. Перед вокзалом тепер розташована велика пішохідна площа. Її з центром міста по осі вулиці Чернівецької пов’язує променад, що не пересікається проїжджою частиною і буде затінений новопосадженими деревами. До лівої частини вокзального фасаду перенесено фонтан, що має форму ріки. Це — ідея повернення води у місто, адже річки у Львові немає. Навколо фонтану розташовані зони відпочинку, що будуть приховані у тіні дерев. Всього у рамках проекту було посаджено близько 500 кущів та 86 повнорозмірних дерев, влаштовані вуличні меблі. Синьо-зелені елементи площі також виконують функцію водовідведення –

“ПЛОЩА ОТРИМАЛА ДЕЯКІ НОВІ ФУНКЦІЇ: РЕКРЕАЦІЙНА ФУНКЦІЯ, ЯКУ НЕСУТЬ ВІДПОЧИНКОВІ ЗОНИ БІЛЯ ФОНТАНУ ТА В РАЙОНІ АВТОСТАНЦІЇ, ІНФОРМАЦІЙНА ФУНКЦІЯ, ЯКУ ПРЕДСТАВЛЯЄ НОВИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР, ЯКИЙ БУДЕ ЗБУДОВАНИЙ У СКВЕРІ, ТА РОЗВАЖАЛЬНА ФУНКЦІЯ, ЯКУ ЗАБЕЗПЕЧИТЬ МАЙБУТНІЙ ДИТЯЧИЙ МАЙДАНЧИК У СКВЕРІ”. — ОЛЕГ ШМІД.

Олег Шмід,

вода буде стікати у влаштовані без поребрика лунки для дерев та у фонтан, що відноситься до калюжного типу. Важлива риса площі — інклюзивність. Відмітки зупинок дозволяють особам на візках без зусиль потрапляти до транспорту. Пішохідні маршрути площі отримали схвальні відгуки людей з інвалідністю. По всій площі влаштовані направляючі плитки для людей з вадами зору. Останні втім мають єдине зауваження — зони декоративної рельєфної плитки на площі часто пересікають шляхи направляючих плит та можуть збити з пантелику малозрячих громадян. Ще один контраст з інклюзивністю площі загалом — відсутність пандусу до головного входу вокзалу. “Я вважаю що не треба задовольняти попит на парковку для автомобілів. Потрібно щоб люди звикли, що на Двірцеву потрібно їхати трамваєм, а не машиною”. — Юліан Чаплінський

У лівій частині скверу передбачено перепланування доріжок, встановлення дитячого майданчика, питного фонтану та туристичного пункту. Більшість дерев буде збережено. А от підземний паркінг, що передбачався під сквером, наразі під питанням. Спостереження показали відсутність потреби у додаткових паркомісцях та довгий період окупності для інвестора. Також, у разі початку робіт необхідно було б вирубати всі дерева у сквері. Підсумовуючи, слід підкреслити впорядкованість оновленої площі — відтепер кожен метр має виправдану функцію. Розділення транспортних потоків прискорить швидкість добирання до площі. Озеленення, фонтан та вуличні меблі створять затишні кутки прямо під стінами вокзалу. А сучасний дизайн, в поєднанні з повагою до контексту — вмонтована у мощення стара бруківка — підкреслюють дух міста. Автор: Микита Литвиненко

МОБІЛЬНІСТЬ: СУША

директор ЛКП «Інститут просторового розвитку», Львів

Дмитро Беспалов

МОБІЛЬНІСТЬ: СУША

МОБИЛЬНОСТЬ ПОСЛЕ COVID-19

Директор “А+С Україна”

Если не все, то очень даже многие говорят о том, как все вокруг изменится после эпидемии вируса SARS-CoV-2 (вызывающего COVID-19) и связанными с этим жесткими карантинными мероприятиями. Будут, прямо, города до пандемии и после нее. Мобильность и транспорт, т.е. как, зачем и на чем мы передвигаемся, по всей видимости, также должны серьезно измениться. Радикально.

С другой стороны, на карантине мы попробовали - как это встречаться и общаться в видеочатах, работать, проводить занятия и досуг - все в пределах наших квартир. Кажется, тогда добрую половину перемещений можно и не совершать? Но как же это нам надоело! Мы хотим как и прежде - взаимодействовать. Возможно, даже больше, чем раньше. Мы соскучились по нашим городам!

Действительно, европейские города в основной своей массе воспользовались возможностями, которые дал жесткий карантин и сниженная мобильность, а следовательно и трафик: многие для лучшего социального дистанцирования запустили дополнительный общественный транспорт, некоторые сделали его безоплатным (не путать с бесплатным!), и кое-кто, но очень весомые, устроили “pop-up bike lanes” - временные велополосы на проезжей части вместо первых автомобильных полос. Это позволило разгрузить тротуары и общественный транспорт, сохранить доступную мобильность для большинства, особенно для незащищенных горожан, а также улучшить экологическую ситуацию в своих городах. Воистину, #smartcity решения!

Поэтому, как только страх перед неведомой болезнью отступит, мы тут же вернемся к своим прежним привычкам. И в мобильности тоже. Но все сделаем выводы. И будет 2 больших разницы между нами и Европой. Мы сделали ставку на личный автомобиль и будем пожинать плоды такого решения еще очень долго, укрепив в умах людей мысль, что только автомобиль - это свобода, независимость и здоровье в подобных обстоятельствах. В Европе же напротив - сделали еще один шаг к устойчивой мобильности, более честным, равным и доступным городам, усилив велосипедный и общественный транспорт, а также открывая некоторые улицы исключительно для пешеходов.

У нас же в Украине решения были скорее реактивными. Мы все закрыли, включая общественный транспорт, лишив многих - доступности. Т.е. возможности что-либо нужное получить. Трафик также снизился, от чего “его величество” личный автомобиль начал ездить гораздо свободнее и быстрее по улицам наших городов. Это в свою очередь, сделало улицы еще более опасными для велосипедистов и пешеходов.

Дмитро Беспалов

Говорят, что кризис - это возможности. Это перераспределение, которое позволит потерять или преобрести. А еще говорят, что кризисы нередко делают богатых богаче, а бедных - беднее. Думаю, эта логика весьма применима к мобильности. Из этого кризиса Европа выйдет приобретя. А мы? Мы будем ездить на автомобилях. Пока есть такая возможность. Автор: Дмитро Беспалов

АНТОНІО НУНЬЄЗ Старший транспортний спеціаліст Світового банку

В РАМКАХ ФОРУМА «МАЙБУТНЄ КИЄВА» І ПРЕЗЕНТАЦІЇ НОВОГО ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ МІСТА, РЕДАКЦІЯ ЖУРНАЛУ А:1 ПОСПІЛКУВАЛАСЯ З АНТОНІО НУНЬЄЗОМ, СТАРШИМ ТРАНСПОРТНИМ СПЕЦІАЛІСТОМ СВІТОВОГО БАНКУ. А1: Пане Нуньєз, прокоментуйте, будь ласка, транспортну ситуацію в Києві. АН: Європейські, як і американські, міста перефокусувалися з міста для автомобілів на місто для людей. Мені здається, Київ на тому ж шляху, але знаходиться на етапі переходу від однієї концепції до іншої. До цього політика була направлена на збільшення пропускної здатності для автомобілів. Що дійсно потрібно місту, так це змінити підхід на людино-орієнтований, підтримуючи громадський транспорт, пішоходів, велосипедистів і так далі. Звичайно, такий процес вимагає часу і, також, певних змін в менталітеті. А1: Як пришвидшити трансформацію Києва в людиноцентричне місто? АН: Необхідно зрозуміти, що пішоходи мають пріоритет над автомобілями. Що велосипедисти теж мають пріоритет над автомобілями. Дуже часто, водіям вкрай важко це прийняти. Тому, треба пояснити, що надання пріоритету пішоходам, велосипедистам та громадському транспорту – не значить втрату часу. Якщо ви прибираєте автомобілі з дороги, залишається більше місця для тих людей, які, все ж таки, не змогли відмовитися від персонального авто. Якщо трафік стає легшим і регулюється належним чином, вони теж втрачають менше часу на перехрестях.

За таких умов, кожен виграє – і автомобілісти, і мешканці, що відмовились від використання приватного авто. А1: Які шляхи до вирішення проблеми трафіку ви бачите? Через це проходили всі: країни Євросоюзу, країни Америки, Азії. Справа в тому, що коли держава і люди, що в ній мешкають, стають багатше, більшість виявляє бажання купити машину, хоча б навіть стару, тому що вона є індикатором статку. Аби запобігти такому бажанню, ми маємо вивести громадський транспорт на той рівень якості, на якому люди вже не будуть відчувати потреби в персональному автомобілі. А якщо, все ж, відчуватимуть таку потребу, то тільки для заміських поїздок, а не повсякденного використання. Ще один дуже складний виклик – необхідність заохочувати частину вже існуючих водіїв до використання громадського транспорту, хоча б для повсякденних поїздок. Використовувати автомобіль для регулярних поїздок як мінімум дорого: вам необхідно заплатити за паливо, за парковку, не кажучи вже про затори на дорогах. В той же час, якщо ви користуєтесь громадським транспортом, шлях займає стільки ж часу, або навіть менше, це коштує набагато дешевше, громадський транспорт не менш комфортний і є доступним для маломобільних груп. Але немає єдиного рішення. Це завжди буде певна серія кроків і дій, які призведуть до позитивного результату.

Автор: Даниїл Апанасенко

“Агенти Змін”

МОБІЛЬНІСТЬ: СУША

Максим Головко

CRAZY TRAIN Проєкт нової Вокзальної від “Агентів змін” Попри всі нарікання, в київського Центрального залізничного вокзалу є одна безперечна перевага. З нього хочеться скоріше поїхати геть. Нещодавно в просторі Projector відбулася презентація випускників урбан курсу від ”Агентів змін”, присвяченого реконструкції місцевості довкола Центрального вокзалу Києва. В проєкті розділено потоки пішоходів, велосипедистів, громадського та приватного транспорту. Трамвай їздитиме прямо до вокзалу, необхідність «пиляти» на Старовокзальну відпаде. Старий, недобудований паркінг поруч, про який багато хто навіть і не чув, буде добудовано. Вулиця Петлюри і привокзальна площа звільняться від індивідуальних авто – через вулицю Льва Толстого вони приїздитимуть на новий-старий паркінг, звідки вже рукою подати до вокзалу. Вулицю Симона Петлюри, за проєктом, буде відведено для пересування пішоходів, велосипедистів і громадського транспорту.

Засновник “Агентів Змін”

Як і в проєкті Валів чи Кожум’яцької площі, в новій Вокзальній передбачено сталу систему водовідведення, яка не тільки є екологічно більш доцільною, аніж існуючі зливовідводи, але ще й більш ефективною. Посміхає мапа існуючих калюж, яку розробили студенти урбан курсу в ході аналізу. Ну і куди без визволення з надр землі річки Либідь? До речі, рух “daylighting” — це світовий урбаністичний тренд. Радимо ознайомитись з проєктом The Cheong Gye Cheon Project в Сеулі. In short, проєктних рішень багато, вони корисні для міста, вони потрібні місту. Умовно їх можна поділити на дві групи: ті, які можна втілити в найближчі п’ять років, — і ті, що втілюються довше, ніж за п’ять років. Привітаємо “Агентів змін”, керівника проєкту Максима Головко й учасників курсу з успішним закінченням роботи і побажаємо успіху студентам наступних урбанкурсів. Автор: Даниїл Апанасенко

Озеленення Більше половини озеленення на данній території е відкритим. Частина ботанічного саду Фоміна, парк Тараса Шевченка, територія вздовж бульва ру Тараса Шевченка, більшість внутрішніх дворів та території вздовж вулиць Льва Толстого, Антоновича, Жилянської, Тарасівської і Володимирської. Решта є закритою: частина ботанічного саду, територія університету Шевченка, майже вся привокзальна територія, частина внутрішніх дворів. Практично відсутнє озеленення вздовж вулиць Велика Васильківська, Саксаганського, Шота Руставелі, Пушкінської та Еспланадної.

52%

43%

Функції усіх поверхів Паньківщина є неоднорідним районом. У західній частині домінують залишки промисло вої зони. В центральній — переважають житло та освіта. Офіси здебільшого присутні на сході, а також між вулицями Старовокзальна та Симона Петлюри. Південна частина має багато незабу дованих територій та багатоповерхівок, а також одну з домінант району «101 Тауер». За приблизними підрахунками в районі мешка ють 41 600 осіб, та перебувають 101 600 праців ників.

Віковий розподіл будівель за роками дуже різно манітний, і розміщені вони досить нерівномірно. Найбільше будівель зведених до 1918 р. знахо диться ближче до центру міста на вулицях Велика Васильківська, Терещенківська, Антоновича, Володимирська, Пушкінська та центральній частині Саксаганського. У західній частині, ближче до Вокзальної площі, вздовж вулиць Жилянська, Саксаганського, Льва Толстого, Симона Петлюри та прилеглих до них — забудова охоплює різні періоди. Найбільше будівель післявоєнного періоду (1956– 1990 р.р.) та періоду незалежної України (1991–2019 р.р.).

МОБІЛЬНІСТЬ: СУША

Вік будівель

23 9

VALENTIROV&PARTNERS

МОБІЛЬНІСТЬ: СУША

Олексій Валентиров

ЧОТИРИ ВОКЗАЛИ: ВОРОТА В МІСТО А1: Ви займаєтеся тільки архітектурою? Інтер’єрами не займаєтеся? О: Я хотів би, можливо, займатися чимось одним, але мені здається, це речі неподільні. Одне з іншого витікає, вони дуже пов’язані. Ті клієнти, яким ми перш за все робимо архітектуру, вони все одно мають кудись звертатись зі своїми особистими питаннями, і ми допомагаємо їм їх вирішити. А1: У вас велика команда? О: Ні. Вісім чоловік. Наше бюро зветься «Валентіров і партнери». Всі вісім — архітектори. Вузько кваліфікованих спеціалістів, які відповідають за інші роботи, ми винаймаємо по субпідряду. Це можуть бути окремі компанії, можуть бути окремі спеціалісти. Іноді над проектом працює тридцять і більше осіб. Якщо ми робимо суспільну будівлю, робимо всі стадії архітектурного проектування самі і контролюємо виконання документації іншими спеціалістами.

Архітектор, урбаніст. Засновник бюро VALENTIROV&PARTNERS

А1: Чи займалися ви реновацією? О: Так. «Реновація» — це термін, який не так давно з’явився, зокрема, в наших ДБНах. До цього були терміни «реконструкція» та «реставрація». Ми займалися об’єктами реконструкції, і доволі багато. Ми зробили в Україні чотири вокзальних комплекси. Всі чотири реалізовані. Перший – це Донецький вокзал, ми в ньому частково брали участь. Було співробітництво з генпроєкутвальником, і ми робили три об’єкти в складі комплексу. Нові частини. В одному з об’єктів потрібно було пов’язати історичну частину та нову скляну. Ми робили інтерпретацію плавного переходу. Потім, після цієї реконструкції, ми робили реконструкцію вокзалу в місті Слов’янськ, Донецької області, і Краматорськ. І те, і те — детальні реконструкції, з вторгненням в несучі конструкції з прибудовами та пристосуванням під нову функцію. Сенс не в тому, що вокзал має нову функцію, а в тому, що він ще раз народився в сучасному розумінні функції обслуговування пасажирів. Звичайно, старі будівлі не були для цього пристосовані. Це досить складна задача. В першу чергу, тому що це гігантський технологічний комплекс. Кількість комунікацій в вокзальних будівлях значно більша, ніж в будь-якій офісній, навіть сучасній, будівлі. До того ж, це все відбувалося в досить стислі терміни. Але результат відчутний, пасажири ними користуються. Це об’єкти, які вже прожили певний термін після введення в експлуатацію, які перевірені, хоча й не великим, але все ж таки часом. Сьогодні вони вдало експлуатуються.

А1: А який четвертий вокзальний комплекс?

А1: Держава йде на зустріч архітектору?

О: А четвертий вокзальний комплекс, з яким ми працювали, це станція “Рокувата” в місті Кривий Ріг. Там будівля зводилася з нуля за проектом одного з проектних інститутів, з яким ми на той час плідно співпрацювали. Наша команда повністю робила інтер’єр вокзальних приміщень. Дуже цікавою була реконструкція будівлі краматорського вокзалу. На момент початку робіт, вона не відповідала будівельним нормам. Нам довелося залишити тільки чотири фасадних стіни, демонтувати покрівлю, перекриття і весь фасадний декор, який, до речі, підпадав під закон про декомунізацію. Тобто нам дешевше і простіше було б просто демонтувати і звести будівлю наново. Ми поговорили з головним архітектором міста про цю будівлю. Він сказав, що вона їм дуже дорога як пам’ять, і ми залишили чотири фасадні стіни, розробили тимчасові конструкції, щоб ці стіни не впали, виготовили нові перекриття, нову покрівлю, всі інженерні системи і, звичайно, створили нову фасадну пластику, але з повагою до того, що було до неї.

О: Важко, чесно кажучи. Вони чують аргументи, але ці аргументи потрібно перекласти на мову держслужбовця, і це не завжди виходить у спеціалістів. Іноді потрібно мати міцні нерви, аби довести об’єкт.

О: Так. Вийшло, що ми три чи чотири роки досить щільно співпрацювали з цим клієнтом, “Укрзалізницею”. Це державні об’єкти з держфінансуванням. Не було часу навіть підняти голову.

О: Так. Загалом задоволений. Є, звичайно, моменти, які реалізовано не так, як хотілося б. Вони в архітектора завжди є. Але пишаюся цими об’єктами і вважаю, що це велика епоха в моєму творчому житті. Взагалі, сама типологія вокзалів, вона дуже цікава. Дає проектувальнику величезну школу життя. Величезне поле для професійного зростання. Тут зіштовхуєшся з дуже амбітними завданнями в, здавалося б, абсолютно нереальні строки, і це загартовує. Автор: Олександр Рехліцький

МОБІЛЬНІСТЬ: СУША

А1: То донецький, краматорський, славянський і криворізький вокзал?

А1: Але, загалом, ви задоволені об’єктами?

Владимир Халин

МОБІЛЬНІСТЬ: ВОДА

Владимир Халин

v.khalin@aao.com.ua | www.aao.com.ua Председатель ассоциации архитекторов Одессы

РЕГЕНЕРАЦИЯ ПОРТОВ: УКРАИНСКИЕ РЕАЛИИ СОБЫТИЯ НА ИНТЕРФЕЙСЕ ГОРОД-ПОРТ За последние пять десятилетий количество исследований, посвященных взаимоотношениям города и порта, постоянно увеличивается, что вызывает интерес при разработке стратегий и генеральных планов портовых городов. Развитие морской техники и транспорта, прокладка железной дороги, строительство доков, складов и фабрик в порту закрыло доступ горожан к воде. Ситуация стала меняться в 1960-е годы, когда произошла трансформация морской техники и перегрузочных технологий, морские суда стали крупнее, и порты были вынуждены мигрировать в сторону более глубокой воды, возводя новые насыпные участки для новых технологических потребностей. В настоящее время стратегия деиндустриализации становится основным направлением в проектах преобразований в портовой зоне прибрежных городов. Все города принимают подобный метод городской эволюции: промышленный порт движется из центра на сопредельные или насыпные территории, а его место занимают культурные, коммерческие и туристические объекты. Процесс диверсификации бизнеса и гармонизации общественной среды неизбежен в русле стратегии устойчивого развития города. УКРАИНСКИЕ РЕАЛИИ Географически морские порты Украины классифицируются пятью региональными группами. Самой крупной группой являются порты Большой Одессы, так называемой Одесской агломерации, в которую входят Одесса и города–сателлиты Южный и Черноморск, занимающие в совокупности около 54% грузооборота морских портов Украины. Одесский порт расположен в центре крупного города с населением свыше 1 млн. человек. Его грузовые мощности были рассчитаны на обслуживание Советского Союза с населением 250 млн. человек, население современной Украины менее 40 млн. человек. Территории морских портов при этом не уменьшились, а длина береговой линии, занимаемая низкоэффективной устаревшей портовой техникой, осталась прежней. Украина имеет 263 причала общей протяженностью более 40 км, при этом грузооборот 13 портов Украины составил 131 МТ [uspa.gov.ua].

Частицы проникают в дыхательные пути и усугубляют респираторные болезни, такие как астма. Отодвигать надо грузы, а не существующие жилые кварталы. Проекты наращивания грузовых мощностей в Одесском порту противоречат мировым тенденциям, заключающимся в переносе грузовых терминалов из центров городов и изменением функционального назначения этих территорий для общественных потребностей. Современный порт отличается высокой степенью автоматизации. С конца 1990-х годов в порту Роттердама работает полностью автоматизированный контейнерный терминал, где участие человека минимально. Поэтому в ближайшем будущем при обосновании расчета занятости населения в больших городах необходимо принимать во внимание то, что порт больше является местом приложения труда населения. Сейчас в укрупненных расчетах в морехозяйственной отрасли принята занятость в среднем 300 человек на один миллион пропускной способности порта. То есть, Для Одесского морского торгового порта при грузообороте около 25 млн. тонн численность задействованного персонала составляет около 7500 человек.

ПОРТЫ ЧАСТО ВСЕ ЕЩЕ ТЕСНО СВЯЗАНЫ С ГОРОДОМ. ДАЖЕ ЕСЛИ ОНИ ИСЧЕЗЛИ ИЗ ГОРОДА, ОНИ МОГУТ ПРОДОЛЖАТЬ ВЛИЯТЬ НА НЕГО, ПОТОМУ ЧТО ИХ НАСЛЕДИЕ ЖИВЕТ, НАПРИМЕР, В ГОРОДСКОЙ ФОРМЕ. Автор: Владимир Халин

МОБІЛЬНІСТЬ: ВОДА

Современный порт Роттердама имеет 57 км причалов и грузооборот 477 МТ [portofrotterdam.com], показывая эффективность использования причалов в три раза выше по сравнению с портами Украины. Ограниченные возможности Одесского морского транспортного порта, зажатого городом, и возникающие противоречия на линии соприкосновения город-порт градостроители и специалисты морской отрасли понимали еще во времена существования Советского Союза. Начальник Черноморского морского пароходства Данченко А.Е. в 1956 выдвинул идею вынести из центра Одессы навалочные грузы на Сухой лиман, который примыкает к границам города. Ильичевский (ныне Черноморский) порт был построен на Сухом лимане в 30 км от Одесского порта именно для переноса навалочных грузов. В настоящее время только в Одесской области существуют восемь портов. В Одессе, имеющей миллионное население, порт остается стабильно недогруженным, с излишними территориями. Центральная парковая зона города не является санитарно-защитной зоной порта по усмотрению специалистов портовой администрации. Основные источники пыли в порту — это перевалка насыпных грузов, таких как зерно, строительные и химические материалы; строительные работы и дорожное движение грузовых автомобилей.

ПРОЕКТЫ РЕГЕНЕРАЦИИ ПОРТОВ Городские набережные являются авансценой урбанистического театра. Для создания места притяжения жителей города и туристов необходимо наполнить это пространство исторической составляющей, обеспечить транспортную доступность и насытить дополнительными функциями. Урбанистический процесс носит поступательно-развивающийся характер, что позволяет осмыслить и исправить ошибки, если система общественных взаимоотношений не подвержена энтропии. Одним из удачных примеров обустройства набережной можно привести Коб (Cobh) в Ирландии. Есть историческая составляющая — последний порт «Титаника» и ворота ирландской эмиграции в Америку. Решены вопросы транспортной доступности — в 30 метрах от причала станция электрички из Корка и парковка. Бесплатные фольклорные представления для туристов, лавочки, кафе-кофейни, информационные тумбы, озеленение и архитектурно-скульптурная пластика — все это создает привлекательный образ набережной. Анализ проектов регенерации портовых территорий с обустройством набережных показывает, что доля портовых функций минимальна. Большинство успешных примеров набережных спроектированы, исходя из общественных, а не морских функций, таких как жилье, офисы, торговые и общественные центры. Например, одной из самых ярких концепций проекта «Город у фьорда» в Осло является проект Havnepromenade. В основе этой концепции — создание непрерывной линии пешеходных набережных с различной тематикой длиной более девяти километров. При разработке проекта Havnepromenade детали портовой инфраструктуры создают оригинальную идентичность, чтобы показать людям историческую среду. Успешные проекты набережных в целом достигли правильного сочетания разнообразных функций, которые активизирует прибрежное пространство в центре города. В большинстве случаев это сочетание функций, которые привлекают людей, туризм, диверсифицированный бизнес.

МОБІЛЬНІСТЬ: ВОДА

АрхОбраз

Автори концепції благоустрою

SAIL AWAY

Образцов Олексій

Куцевич Богдан

Касьян Катерина

Річковий вокзал в Дніпрі, АрхОбраз Восени 2018 року у місті Дніпро проходив практичний семінар, присвячений розробці низки публічних просторів. У команди архітекторів, що працювала над благоустроєм бульвару по вул. Княгині Ольги, виникла ідея більш комплексного підходу до завдання: з’єднати розвинутими публічними просторами проспект Яворницького в центральній частині міста з упорядкованою набережною Дніпра. В концепції по вул. Княгині Ольги ця ідея була реалізована через об’єднання зручним бульваром парку Лазаря Глоби і ринку Озерка з набережною і Річковим вокзалом. Одночасно з воркшопом бюро АрхОбраз працювало над справжнім проектом реновації Річкового порту. Результат, отриманий завдяки об‘єднаним зусиллям і цілісному підходу до відновлення всієї території, був неочікуваний.

На першому етапі благоустрій існуючого бульвару задумано як поєднання унікальної історії всієї вулиці і реалій сучасного життя. Своїм дизайном він поєднує існуюче оточення (магазини, офіси, шахова школа, медичний центр, борошномельна фабрика, артцентр та ін.) та промислове минуле. Враховуючи це, вулиця розділена на «Бульвар вуличної культури» (між пам’ятником Максиму Горькому і трамвайною зупинкою) і арт-сквер (від зупинки до вул. Ярослава Мудрого). Брати участь в благоустрої зможуть люди, які проживають і працюють в безпосередній близькості. Для підвищення безпеки і зручності пішоходів пропонується зробити безперервну пішохідну частину бульвару в районі вул. Вокзальної, зберігши при цьому рух громадського транспорту. Це дозволить пересуватися по бульвару без багаторазового перетину проїжджої частини. Гарне освітлення, комфортні лавочки і мощення, шумопоглинаюче озеленення, заходи для мало-

Автори проекту Річкового вокзалу

Коновалова Антоніна Мамзелева Дар’я

Омелич Катерина

Потоцька Валерія

Файзулін Валерій

Черкасова Надія

Чуйко Кирило

Далі пропонується продовжити бульвар від вул. Ярослава Мудрого до пл. Десантників перед Річковим вокзалом. Простір для цього знайдено в результаті комплексного аналізу автомагістралей та незайнятих просторів. На завершення для створення візуального зв’язку між бульваром і річкою було запропоновано забезпечити вільний доступ пішоходів до набережної і Річкового вокзалу через новий сквер і площу без проходу під естакадою. Для цього потрібно демонтувати естакаду вздовж набережної або змінити її функціональне призначення, наприклад, на ландшафтний парк, змінивши схему руху транспорту. Пізніше було розроблено детальну транспортну схему з доказами можливості реалізації цієї ідеї з мінімальними витратами ресурсів. Отримавши замовлення на перетворення тільки частини будівлі Річкового порту (об‘єкт не використовується за призначенням та знаходиться у жахливому стані), шедевру радянського модернізму, на сучасний бізнес-центр, бюро АрхОбраз розробило концепцію відродження будівлі в цілому. При проектуванні використовувались архівні креслення та фото щойно збудованої будівлі, проводились консультації з архітекторами-співавторами проекту, було проведено експертний аналіз стану основних конструкцій. Метою проекту було при-

стосування будівлі до сучасних вимог і демонстрація суспільству справжньої краси зараз занедбаної споруди, щоб спонукати інших її власників, з якими проводились зустрічі та консультації, до співпраці у її відновленні. Його, в свою чергу, пропонувалося виконати з використанням нової концепції благоустрою прилеглої території та зміни транспортної схеми вздовж річкової набережної, що дозволило би формування площі та скверу біля будівлі згідно з напрацюваннями практичного семінару. Оприлюднення комплексних проектних пропозицій в соціальних мережах і на прес-конференції на телебаченні дозволили привернути увагу міської влади до унікальної будівлі та потенціалу прилеглої території з точки зору формування тут нового публічного простору. В результаті місто зацікавилось загальною концепцією та викупило будівлю Річкового порту цілком з метою створення музею сучасного мистецтва. Але за новим проектом міська влада звернулася до проектного бюро з Англії. Автори розроблених матеріалів сподіваються, що поступова комплексна реалізація ідей проекту допоможе зробити більш комфортними умови для життя і роботи в цьому районі, простимулює винесення промислових підприємств з центральної частини міста. Також це зробить інвестиційно привабливим освоєння прилеглої території для реконструкції і нового будівництва житлових та громадських будівель середньої поверховості зі збереженням історичної спадщини. Автор: Олексій Образцов

МОБІЛЬНІСТЬ: ВОДА

мобільних груп населення, велодоріжки, пішохідні переходи з оригінальним благоустроєм є складовими загального рішення.

“Агенти змін”

ВОДНО-ЗЕЛЕНА МЕРЕЖА

КОЛИ ГОРА НЕ ЙДЕ ДО МАГОМЕТА

Максим Головко Засновник “Агентів Змін”

Реконструкція київських Валів від “Агентів змін”

Вислів про Магомета і гору, насправді, має не багато спільного з життям пророка, оскільки першоджерелом його є не Сунна, а фольклорні розповіді про пригоди хитруна Ходжі Насреддіна. Одного разу Ходжа, видаючи себе за святого, вихвалявся, що може творити дива. Йому запропонували довести свою могутність, наказавши дубу, що ріс неподалік, підійти ближче. Хвалько покликав дуба три рази, а після того, як той не рушив з місця, промовив: «Святі не горді. Якщо дерево не йде до мене – я підійду до нього сам». Щось схоже відбувається з містами — якщо влада не дбає про місто, містяни намагаються дбати про себе самі. 12 липня 2019 року у просторі «Карз-12» “Агенти змін” презентували проєкт реконструкції Верхнього та Нижнього Валів «Нові Вали», розроблений у рамках їх Урбан-курсу. Верхній і Нижній Вали – це шість смуг дороги, три на Верхньому і три на Нижньому, по одній паркувальній на кожному, два вузьких, запаркованих автівками тротуари без велосмуг і недоступний з тротуарів бульвар. В поперечному перерізі маємо 50 метрів суцільних проблем, що потребують вирішення. В проєкті «Нових валів» реалізовано право на пріорітет для пішоходів, велосипедистів і громадського транспорту. Верхній Вал став пішохідним. На нього було перенесено трамвай з Нижнього Валу. Вздовж трамвайних колій організовано двосторонню велосипедну доріжку. При цьому, важливо зауважити, що кількість смуг автомобільного руху на Валах залишилася такою, якою і була, по дві смуги в кожному напрямку. Дві смуги з Верхнього Валу було переміщено на Нижній, звідки прибрано трамвайну колію. За рахунок паркувальних смуг розширено тротуар та перенесено одну смугу дерев з бульвару на сторону нижнього Валу. За потреби, на місці озеленення Нижнього Валу можна додати смугу громадського транспорту або місця для парковки. Посеред бульвару руслом річки Глибочиці проходить збудований у 19 сторіччі колектор, що впадає в Дніпро під Рибальським мостом. В кінці колектора мало бути зведено очисну споруду, яка так і не з’явилась, і зараз у нього зтікається брудна вода з оточуючих кварталів, після чого потрапляє в Дніпро без очистки. Втім, ремонт колектора і зведення очисної споруди не є панацеєю. Все більше розвинених міст світу переходить на сталу систему водовідведення. Вона передбачає натуральну фільтрацію стічних вод за допомогою дренажу через зелені зони зі спеціально підібраними ґрунтами та рослинами.

Ця система передбачена і в проєкті «Нових Валів». Аби очистити воду, що стікає з оточуючих кварталів до Глибочиці, запроєктовано дві зелені смуги. Одна розташується між трамвайною колією та бульваром на Верхньому Валі, а друга — між тротуаром та проїзною частиною на Нижньому. Потрапляючи до колектора, вода буде проходити поступову фільтрацію ґрунтами та рослинами, після чого вже чистою надходитиме до Дніпра. При цьому, ні в якому разі не може йти мови про демонтаж 150-річного колектора, який вже являє собою історичну цінність. “Агенти” пропонують відкрити його, визволивши, колись заточену у ньому, Глибочицю і надавши містянам до неї доступ. Вали умовно розділяють Поділ на дві місцевості: наповнений громадським життям Старий Поділ – з боку Верхнього Валу, і більш спокійний, переважно житловї забудови, Плоский Поділ – з боку Нижнього Валу. У випадку, якщо при реконструкції Валів за рахунок бульвару розширять автомобільні дороги, ці дві частини буде остаточно ізольовано. Ідея ж “Агентів змін” полягає в об’єднанні двох місцевостей в одну і створенні потужного соціального магніту на Валах. Основні пішоходопотоки зі станції «Контрактова Площа», зупинок громадського транспорту та міжміських автобусів пролягають саме Валами. Вже зараз тут проводяться виставки та неформальні вечірки. В кварталах навколо зосереджено основну масу подільських ресторанів, барів і кафе. Все це свідчить про запит на якісний суспільний простір. За рахунок об’єднання тротуару Верхнього Валу з бульваром, буде створено єдину пішохідну зону, якою час від часу їздитимуть трамвай та велосипеди. Крім того, бульвар стане легкодоступним для пішоходів, а літні майданчики перед активними першими поверхами не заважатимуть. Автор: Даниїл Апанасенко

ВОДНО-ЗЕЛЕНА МЕРЕЖА

«СВЯТІ НЕ ГОРДІ. ЯКЩО ДЕРЕВО НЕ ЙДЕ ДО МЕНЕ – Я ПІДІЙДУ ДО НЬОГО САМ.»

Ревіталізація Петрівки у Почайну

ВОДНО-ЗЕЛЕНА МЕРЕЖА

РЕВІТАЛІЗАЦІЯ ПЕТРІВКИ У ПОЧАЙНУ Була – і буде знову

Коли мова заходить про ревіталізацію, ми зазвичай уявляємо якийсь старий заводський цех, перебудований у ІТ-кластер чи культурний простір, з якісною реставрацією старовинної кладки та хіпстерськими подіями. Однак якщо спуститися «на землю», то ревіталізація за своєю суттю – успішна зміна функцій будівлі, комплексу – а то й району, «друге життя старих стін».

У Києві один з яскравих прикладів ревіталізації районів – Петрівка, що переживає «ребрендинг» відповідно до нового-старого топоніму Почайна. Цей район кардинально змінився у дев’яності-двохтисячні, від суто промислового до торговельного кластеру. Однак вже не перший рік Петрівка/Почайна «здає позиції», а незабаром, з відкриттям руху по Подільському мосту варто очікувати нових змін. Чи чекає район попереду нова реновація і пострадянська Петрівка остаточно перетвориться на модернову Почайну, чи матимемо справу з депресивним районом «на Окружній».

ЯК ЦЕ БУЛО: УСПІШНА РЕВІТАЛІЗАЦІЯ ПЕТРІВКИ

Ревіталізація Петрівки офіційно «стартувала» 1 березня 1997 року, коли сюди з Куренівки офіційно перенесли книжковий базар. У ті часи книги були досить популярними, а розташування біля станції метро — надзвичайно зручним. Кінець дев’яностих — час, коли заводи Лівобережжя масово скорочувалися, а офіси у центрі міста — відкривалися. Маятникові міграції з Троєщини на Правий берег зростали, і станція «Петрівка» швидко стала однією з найпопулярніших у місті. Таке поєднання — транзитний потік людей, вільні площі цехів та пусток, «фішка» у вигляді книжкового ринку дало результати. На тоді ще Петрівці відкрилися перші великі супермаркети електроніки, речовий ринок вважався ледь не найпрестижнішим (принаймні за Троєщинський точно), тут з’явилося чимало великих спеціалізованих магазинів, орієнтованих на споживачів з усього міста. «Славилася» Петрівка і неліцензійними компакт-дисками, що аж потрапляла у американські урядові рейтинги «піратів». І це теж було сенсом приїхати сюди з будь-якого району чи передмістя!

КІНЕЦЬ ПЕТРІВКИ: ВИКЛИКИ І ШАНСИ ДЛЯ ПОЧАЙНИ Концентрація торгівлі, доречна у «бідні» дев’яності, з часом змінилася децентралізацією. Великі ТРЦ вже є ледь не у кожному великому житловому районі, мережі магазинів пропонують ідентичні товари, тож немає сенсу їхати на інший край міста. Так, тут є великі спеціалізовані магазини, але цього замало, та й покупці часто обирають торговельні мережі. На Петрівці теж відкрилися «Ашан» та «Епіцентр», але вони такі самі, як в інших районах. Ідея «кластеру ринків» на Петрівці провалилася. Дитячий ринок «Петрик» так і не розвинувся, господарський ринок у декілька рядів також не надто відвідуваний, на його місці може постати ТРЦ Petrovka Mall. Речовий ринок також вже напівпорожній — кращі речі вже більше купують у ТРЦ, а дешеві — у стоках та секондах. Нещодавно оголосили плани побудови на його місці ТРЦ з офісною вежею. Альтернативою книжкового ринку стало декілька мереж книгарень, букіністичні ряди вже «не витягують» середовище. Додаткових атракцій чи напрямку громадського харчування, як на «Даринку», на Петрівці не створили. Величезний шопінг-молл ТРЦ Blockbuster Mall біля Північного мосту також не буде унікальним у місті. Та найбільшим викликом для Петрівки/Почайни є перспектива відкриття руху по Подільському мосту. В першу чергу скоротиться автомобільний трафік, хоча на Подільському мосту варто очікувати значних заторів. А як тільки по ньому буде запущено швидкісний рейковий транспорт, Почайна/Петрівка остаточно втратить транзитну функцію. Разом зі згаданою децентралізацією торгівлі це означає значну кризу для району, де немає місцевих мешканців.

СЦЕНАРІЙ А: ТОРГОВЕЛЬНИЙ КЛАСТЕР НА ОКРУЖНІЙ Якщо подивитися на загальний характер торговельних центрів Почайни та інфраструктури району, то можна цілком уявити, що вона знаходиться десь на Окружній дорозі — широкі магістралі, великі парковки і мінімум зручностей для пішоходів та користувачів громадським транспортом (про велосипедистів годі й згадувати).

Недружні утилітарні тротуари, вузькі незручні підземні переходи (один тісний через торгівлю, а у другому страшнувато ввечері без неї), пересуватися між ТРЦ тут можна «перебіжками», без жодного задоволення. Однак саме розвиток маршруту Окружної дороги здатен компенсувати втрати від троєщинського трафіку, вона може «привезти» сюди відвідувачів майже з усієї північної половини Києва та передмість, з обох берегів Дніпра. Добудовується ділянка Окружної дороги від Мінського шосе до вулиці Богатирської, що зробить північний напрям досить зручним для об’їзду Києва. Але для цього Почайна має стати по-справжньому «зіркою» на фоні інших великих молів на околицях, адже сучасний шопінг — це не просто відвідування торгівельних центрів і закупівля на вихідні, це певний спосіб проведення часу, що включає чимало іншого, починаючи від харчування і розваг і завершуючи тихим сімейним відпочинком чи відвідуванням культурних подій. Привабливішим для тривалого шопінгу, окрім фуд-корту, район можуть зробити єдина навігація (звісно ж з рекламою), а також паркувальний простір, аби ще на під’їздах можна було бачити, які парковки мають вільні місця. Інша важлива складова — розважальне ядро, можливо, концерт-хол на декілька тисяч глядачів, орієнтований на північ міста і агломерації. Поруч не завадила б відкрита площа — з якісним благоустроєм, можливо ближче до Гавані, аби відтягнути людей з центру міста, насамперед Подолу. Важлива проблема – розірваність району проспектом Бандери, адже навіть приїхавши сюди на авто, відвідувачам переважно хотілося б пересуватися між сусідніми торговими центрами, не користуючись для цього власним автомобілем. Звісно, ні про які наземні переходи мова йти не може, але цікавим рішенням могла б бути торговельна галерея над шосе, можливо з видовими закладами харчування (з цим на Почайні також не густо, не рахуючи шаурми). Така будівля точно має стати архітектурним «якорем» — впізнаваним символом району.

СЦЕНАРІЙ Б. БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ РАЙОН С ЖИТЛОМ Другий сценарій майбутнього Почайни певним чином підказали громадські активісти, які нещодавно не лише повернули цю назву на офіційні карти, «декомунізувавши» Петрівку, а й просунули ідею створення парку Почайна біля залізничного насипу. Хоча забудовники ТРЦ Blockbuster Mall минулого року намагалися засипати частину русла Почайни для облаштування дороги, насправді вздовж річки можна створити пішохідну набережну, «розвернувши» фасади ТРЦ до неї. А влаштувавши містки і пішохідні тунелі у залізничному насипу — зв’язати з Рибальським півостровом, де скоро з’являться мешканці. Можливе створення парку Почайна — а вже відбувся конкурс проектів і є ескізний план — підвищує привабливість навколишньої території для проживання, тобто — для житлового будівництва. Рік тому маркетологи вже запускали у Інтернет тест-жарт щодо ЖК «Почайна» на місці базару, але загалом за параметрами доступу до станції метро, зеленої зони (парк Почайна), торговельної інфраструктури місце виявляється досить привабливим. Близькість залізниці не така критична, а проспекти відгороджені торговельними комплексами. Потенційних майданчиків для житлової забудови чимало: це і автомобільний цех заводу «Маяк» практично біля зеленої зони річки Почайна, і автопідприємство «Київенерго» поруч, є велика територія Зеленбуду, декілька інших майданчиків. Тобто може сформуватися хай і невеликий житловий район, але він пов’яже Рибальський острів, що заселяється, з житловою Оболонню. Таке поєднання тканини міста з різноманіттям функцій сформує тут новий багатофункціональний район, а не просто торговельний кластер на Окружній. Автор: Артем Марченко

ВОДНО-ЗЕЛЕНА МЕРЕЖА

У 1980-х роках Петрівка була надзвичайно «сірим» районом піздньорадянських заводів, без жодного житлового будинку, а Північний міст рахувався практично як Окружна дорога. Як же у Петрівки «вийшло» перетворитися на ключовий торговельний кластер кінця дев’яностих, початку початку двохтисячних? У ті часи ми ще не знали навіть терміну «ревіталізація», однак стихійно відбувалося саме наповнення якісно новими активностями і практиками «старих» радянських заводських корпусів та пусток. Втім, під впливом об’єктивних процесів.

AVR DEVELOPMENT

КРЕАТИВНІ ІНДУСТРІЇ

ПІД ГУРКІТ ТРАМВАЙНИХ КОЛІС Lem Station, AVR Development

Lem Station – інноваційний простір в стінах старого трамвайного депо на розі вулиць Сахарова і Вітовського у Львові. Депо було збудовано в 1894-му році, саме тоді у Львові запрацював перший електричний трамвай (до цього функціонував кінний). Територію було призначено під зберігання і ремонту трамваїв. Тут також знаходилась електростанція, що живила лінію. Згодом, на вулиці Городоцькій відкрили інше депо, до якого і переїхав трамвай, а старе, на розі Сахарова і Вітовського, було покинуто. У липні 2017 року мерія Львова оголосила інвестиційний конкурс на ревіталізацію депо з метою створення та функціонування інноваційно-креативного простору. Перемогу отримало ТОВ «Лем Стейшн», засновниками якого є Олег Мацех, Марк Зархін, Тарас Кицмей, Дмитро Косарєв, Тарас Добрянський і Олег Дрінь. Детальніше, про теперішнє та майбутнє трамвайного депо, а нині — Lem Station, ми поговорили з Михайлом Лемаком, CEO Lem Station. На даний момент, в оренду ТОВ «Лем Стейшн» передано частину території та приміщень депо, крім одного ангару, який перебуває в оренді Львівського історичного музею (тут планується реалізувати

Володимир Йосипчук

Віталій Квич

Музей науки і техніки), приміщень електропідстанції та елетролабораторії (вони залишилися за «Львівелектротрансом») і приміщень колишнього профілакторію, які згодом мають бути передані для створення окремого дитячого центра в рамках Lem Station. Основну концепцію проєкта було розроблено компанією AVR Development, після чого над нею також працювало бюро RE+. Тепер генпроєктантом виступає компанія AVR Development, котра працює над оновленою концепцією та документацією для реалізації проєкту. Інфраструктура об’єкта включатиме івент зону, зону коворкінгу, зону їжі, відкриті тераси, майстерні, амфітеатр, центр розвитку дітей та багато іншого. Створення проєкту на всіх етапах супроводжувалося щільною співпрацею з громадою: тільки за останні шість місяців, за словами Михайла Лемака, було проведено більше ніж 40 зустрічей з відповідними експертами і організаціями, зацікавленими у розвитку цього проєкту. «Зараз, на етапі фіналізації проекту ми співпрацюємо з активістами Zero Waste Lviv (щодо екологічності проекту), з Освітнім центром з прав людини (щодо інклюзивності проекту), з Львівським кластером розвитку освіти та креативності (щодо освітніх програм), з Україн-

LEM STATION

Ольга Соха

Михайло Лемак CEO LEM Station

ською академією лідерства та НСОУ «Пласт» (щодо залученя волонтерів до реалізації проекту), з львівськими істориками та фахівцями зі збереження індустріальної спадщини (щодо опрацювання та збереження артефактів, які є на об’єкті), з культурологами та митцями (щодо реалізації мистецьких програм та проектів на базі проекту), з урбаністами (щодо території довкола проекту)», — розповідає Михайло Лемак. «На мою думку, формування та якісний розвиток міста є можливим тільки якщо є трикутник «Бізнес–Активне громадянське суспільство–Влада», в якому громадські організації контролюють те, що робить влада і допомагають з ідеями бізнесу. Я бачу майбутнє за співпрацею, в якій місцева влада та соціально відповідальний бізнес більше думатимуть про результат, аніж про те, хто поставить галочку чи отримає фінансові бенефіти. Думаю, в майбутньому зросте роль активних мешканців та організацій, які об’єднують соціально-відповідальний бізнес».

«Я БАЧУ МАЙБУТНЄ ЗА СПІВПРАЦЕЮ, В ЯКІЙ МІСЦЕВА ВЛАДА ТА СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНИЙ БІЗНЕС БІЛЬШЕ ДУМАТИМУТЬ ПРО РЕЗУЛЬТАТ, АНІЖ ПРО ТЕ, ХТО ПОСТАВИТЬ ГАЛОЧКУ ЧИ ОТРИМАЄ ФІНАНСОВІ БЕНЕФІТИ.»

Сподіватимемось, що трикутник «Бізнес–Активне громадянське суспільство–Влада» вже подекуди утворився, чому доказом слугує Lem Station. А чи закріпимо цей успіх, залежить від нас самих, адже одна з вершин цього трикутника — суспільство.

КРЕАТИВНІ ІНДУСТРІЇ

Автор: Даниїл Апанасенко

КРЕАТИВНІ ІНДУСТРІЇ

AVR DEVELOPMENT

НОВЕ ЖИТТЯ СТАРОЇ “ПРОМКИ” Jam Factory Art Center - AVR Development

У результаті ревіталізації міські простори отримують нову функцію і з нею — нове життя. Зміна призначення території завжди означає зміни в усьому місті — більш чи менш масштабні. Як саме це працює, на прикладі Jam Factory Art Center.

AVR DEVELOPMENT

Jam Factory розташовано в районі Підзамче, за адресою вул. Богдана Хмельницького, 124. У кінці ХІХ століття тут було підприємство з виготовлення горілчаних напоїв «Йозеф Кронік і син». За радянських часів його перетворили на підприємство з виготовлення консервованих овочів та повидла. З роками воно перестало функціонувати, а будівлі занедбались до аварійного стану.

Володимир Йосипчук ГАП

Катерина Ковальчук провідний архітектор

архітектурних бюро, в результаті чого обрали AVR Development для роботи над адаптацією проєкту та розробкою робочої та погоджувальної документації. «Вже на початкових стадіях роботи виявилося, що доведеться змінити ряд рішень, які стосувались пожежної безпеки, а також реставрації, оскільки після професійної оцінки технічного стану будівель, стан несучих конструкцій виявився гіршим, ніж це було оцінено при зовнішньому огляді», — розповідає провідна архітекторка проєкту, Катерина Ковальчук.

З метою ревіталізації та створення тут мистецького центру Jam Factory Art Center комплекс було викуплено організацією Harald Binder Cultural Enterprises (HBCE), заснованою істориком та меценатом Гаральдом Біндером.

У ролі технічного директора в проєкті виступає Герберт Пастерк, представляючи інтереси замовника і беручи участь у всіх процесах, від проєктування до реалізації. Герберт — спеціаліст, що доволі давно працює у Львові. Зокрема, пан Пастерк доклав багато зусиль до реставрації будівлі Центру Міської Історії на вулиці академіка Богомольця.

Власник провів міжнародний закритий конкурс, перемогу в якому здобуло віденське бюро Atelier Stefan Rindler, що розробило архітектурну концепцію комплексу будівель. У ході вибору локального партнера замовник та автори концепції розглянули декілька львівських

Будівлі комплексу включатимуть виставкову, театральну, концертну та освітню функції. Завдяки гнучкому універсальному плануванню, приміщення можна використати під максимально широкий спектр культурно-виставкових подій.

Олена Коломієць

Віталій Ганжа

Виставковий простір «поселиться» в колишній виробничій будівлі. До історичної будівлі також планується добудувати кубічний об’єм, де розташується сцена сучасного театру, простір якого трансформуватиметься під потреби тої чи іншої постанови. Утворений комплексом будівель внутрішній дворик теж може бути використано під певні заходи. Очікується, що Фабрика повидла стане центром культурно-громадського життя району Підзамче, розкриє його туристичний потенціал і сформує локальне мистецьке середовище. Наповнивши район новими функціями, Фабрика також має стимулювати перехід ближніх територій від промислової забудови до змішаної — житлово-офісно-виробничої. Такі перетворення мають призвести до оживлення районів Знесіння та Підзамче і результувати більш ґрунтовні урбаністичні процеси. Реалізацію Jam Factory Art Center заплановано завершити на кінець 2021 року. Автор: Даниїл Апанасенко

КРЕАТИВНІ ІНДУСТРІЇ

“У РЕЗУЛЬТАТІ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ МІСЬКІ ПРОСТОРИ МОЖУТЬ ОТРИМУВАТИ НОВУ ФУНКЦІЮ І З НЕЮ – НОВЕ ЖИТТЯ”.

ЗООПАРКИ

09 October 2020

Project 7

ЗООПАРКИ

АРХІТЕКТУРА ДЛЯ БРАТІВ МЕНШИХ Реконструкція Черкаського зоопарку, Project 7

Кожен чув про “Людський масштаб” і “гуманістичну архітектуру Ренесансу”. Сьогодні будемо говорити про архітектуру, основним користувачем якої є зовсім не людина. Мова йтиме про реконструкцію Черкаського зоопарку від Project 7 та Парк розваг із зоопарком на території озера Беюк-Шор від студії ландшафтної архітектури Kotsiuba. “Вовки і ведмеді” та “Олені і зубри” - дві експозиції Черкаського зоопарку, запроєктовані й збудовані Project 7, і профінансовані ККФ Roshen в рамках їхньої соціальної програми. Про цей проєкт ми поспілкувалися з Сергієм Русановим, архітектором та засновником компанії Project 7. Перед початком проєктних робіт архітекторами було проведено низку ґрунтовних досліджень. Окрім стандартних процедур (на кшталт аналізу транспортних та пішохідних потоків) виникла потреба в аналізі досить специфічних факторів, котрі були продиктовані типологією об’єкту: кількість відвідувачів, середня тривалість відвідування, вартість квитка і т. д. В результаті такого аналізу архітектори Project 7 з’ясували, зокрема, що Черкаський зоопарк досить суттєво програє європейським зоопаркам не тільки в оснащенні. Середній час відвідування в Європі – це дві-чотири години, в той час як в Черкасах – всього півгодини-година. Дана проблема стояла досить гостро і потребувала найскорішого вирішення, адже від цих показників залежила спроможність зоопарку забезпечувати себе фінансово. “Час відвідування, - розповідає Сергій, - збільшується як за рахунок цікавих експозицій, так і завдяки банальній протяжності шляху – ми її збільшили за рахунок системи пандусів, наявності пунктів харчування, дитячих зон і зон, в яких можна відпочити. Є багато прийомів – всі вони в комплексі дають бажаний результат. Наша мета була створити місце, куди можна спокійно приїхати і провести час. В результаті нам вдалося збільшити кількість відвідувачів з 80 000 чоловік в 2016 до 174 000 чоловік в 2017 році. В два рази. Час відвідування з години до 1.5-2 години. Наша мета – вивести зоопарк на 250 тисяч відвідувачів в рік. Така кількість буде означати, що Черкаський зоопарк може існувати автономно, і не буде вже потребувати бюджетних коштів.”

Сергій Русанов

Архітектор, засновник Project 7

Основним принципом сучасних зоопарків є принцип “занурення” відвідувача в експозицію, і вперше в Україні його реалізовано саме тут, у Черкасах. Цього ефекту досягнуто за рахунок візуальної відсутності перешкод між твариною та споглядачем і створенню максимально близьких до природніх умов у вольєрах. “В Європі зараз така тенденція, що перепони є, але вони приховані і їх не видно. От в Еммені відкрили останній новий зоопарк площею в 22 Га, там ідеш – і леви сплять поруч. Тобто ти не бачиш перепон, хоча насправді є і стіна, і рів. Ми теж так намагалися зробити, коли підіймали рельєф поруч з вовками. Хоча з копитними ми зробили навпаки – просто згори запустили людей по мостах. І ще, зараз не роблять експозицію таким чином, щоб окремо розміщувався вовк, окремо ведмідь. Їх намагаються об’єднувати в єдині зони. Наш проєкт теж на це розрахований, можна зробити так, щоб ведмеді та вовки жили в цілісному природньому середовищі. Але, щоб це було безпечно для кожного з них, їх потрібно заселити одномоментно ще малими. Оскільки на той момент в Україні не було одночасно народжено вовчат та ведмежат, такої можливості не з’явилось. Подібна ситуація і з копитними. Їх експозиція може бути об’єднана. Мости ще поділяють простір на вольєри, розділені сіткою. Зараз маленькі косулі й зубр разом. Потім, коли в оленів закінчиться період гону, можна буде їх об’єднати. Закордоном експозиції тим і цікаві, що вони вибудовують цілі екосистеми.” - говорить Сергій Русанов. Але досягти балансу між відкритістю експозиції і її безпечністю - амбітна задача для архітектора, адже, незграбний на перший погляд ведмідь без проблем долає стіну заввишки 4 метри і під водою здатен вдарити по склу із силою близько 500 кг. Територія “Землі ведмедів та вовків” і “Оленів і зубрів” складає близько ¼ зоопарку - 1 га з 4-х. Наразі ККФ Roshen підписали договір з Міською адміністрацією Черкас про повне партнерство, і адміністрація надає свою згоду щодо брендування, після чого зоопарк носитиме назву “Міський Черкаський Зоопарк “Roshen”. Тепер Roshen виділяє бюджет розміром в 300 млн. грн на реконструкцію залишившихся територій. “Зараз наша роль в цьому проєкті скоріше кураторська, - каже Сергій, - оскільки ми вже підключили Харківську Школу Архітектури разом з Олегом Дроздовим. Минулого року, доречі, ми

«ОСНОВНИМ ПРИНЦИПОМ СУЧАСНИХ ЗООПАРКІВ Є ПРИНЦИП “ЗАНУРЕННЯ” ВІДВІДУВАЧА В ЕКСПОЗИЦІЮ, І ВПЕРШЕ В УКРАЇНІ ЙОГО РЕАЛІЗОВАНО САМЕ ТУТ, У ЧЕРКАСАХ».

Приємно, що український зоопарк, зпроєктований українським бюро, вже оцінено у світі - про що красномовно свідчить номінація проєкту на The European Union Prize for Contemporary Architecture — Mies van der Rohe Award, премію Міс ван дер Рое. Чекатимемо на наступні черги Черкаського зоопарку! Автор: Даниїл Апанасенко

ЗООПАРКИ

з ХША проводили воркшоп присвячений вхідній групі зоопарку. Було три групи з трьома іноземними тюторами. І результати нас вразили – випливли ті проблеми, які ми до цього не бачили, адже око вже замилине. Були знайдені рішення – і взагалі, вони якось поглянули на все з інших ракурсів. Таке різноманіття поглядів та рішень – це дуже круто. Тому ми і надалі пішли шляхом співпраці з ХША. Мета в тому, щоб студенти які там навчаються, беручи участь в воркшопах, а згодом, можливо, змогли прожити процес проектування реального об’єкту. Тепер нам треба доопрацювати генеральний план, зробити остаточний вибір на користь якогось одного варіанту і чітко йти до реалізації.”

Kotsiuba

ЗООПАРКИ

Максим Коцюба

ВЕСЬ СВІТ В БАКУ Ревіталізація озера Беюк-Шор, Студія ландшафтної архітектури Kotsiuba

“Не плюй у криницю, знадобиться води напиться». Про проєкт відновлення ділянки озера Беюк-шор від студії ландшафтної архітектури Kotsiuba редакція А1 поспілкувалася з засновником студії, архітектором Максимом Коцюбою. Озеро Беюк-Шор — одне з найбільших озер Азербайджану й одна з найтяжче забруднених водойм у світі. Його розташовано в межах міста Баку, всього в 10 км від старого міста, 11.5 км від аеропорту і 7.5 км від узбережжя Каспійського моря. Поряд пролягає дві гілки метро й автостради, а на одному з берегів вже розташувався новий Олімпійський стадіон. Видобуток нафти тут було розпочато ще наприкінці 19 сторіччя, з тих пір водойму та прилеглі до неї землі було важко забруднено. Місто розширюється і потребує нових територій, але ця місцевість площею 1500 га не може бути інтегрована в місто, поки не буде очищена від продуктів нафтовидобутку та нафтопереробки. Початок ревіталізації територій поклало будівництво нового олімпійського стадіону. В ході відновлення земель довкола нього було очищено ділянку площею 300 га. Звідси було вивезено 2,8 млн. кубометрів сильно забрудненого грунту та донних відкладень. Довелося, навіть, змінити маршрути нафто- та газо- проводів для того, щоб попередити потрапляння відходів у водойму. Очищену частину озера відокремили від решти водойми дамбою. Наступним етапом стало оновлення прибережної ділянки площею 140 га на півночі очищеної частини озера. Для освоєння розглядалося три сценарії розвитку території: зоопарк з парком розваг, R&D кластер та житловий район. Студія Kotsiuba зайнялася розробкою першого сценарію, а для роботи над двома іншими було залучено архітектурне бюро ‘BURØ’ і Бюро ініціативної архітектури ‘GA’ відповідно.

архітектор, засновник студії ландшафтної архітектури Kotsiuba

«ОСНОВНА ЦІННІСТЬ ЦЬОГО ПРОЄКТУ В ЙОГО ЕКОЛОГІЧНІЙ СПРЯМОВАНОСТІ ТА КОРИСТІ ДЛЯ МІСТА»

При цьому, звірів не поділено за видовими ознаками — тварин, що можуть мирно співіснувати, об’єднали в одному просторі в природні екосистеми. Ретельно продумані маршрути пересування відвідувачів підсилюють ефект занурення в природу. Ядром території стане центральна площа, від якої пелюстками відходять інтегровані в ландшафт комерційні будівлі. З північної, південної та східної сторін парку є три легкодоступні парковки. Парком можна пересуватися як пішки, так і на велосипеді чи електрокарі. Зі сторони водойми на територію можна дістатися човном. Основна цінність проєкту в його екологічній спрямованості та користі для міста. Поєднавшись з олімпійським стадіоном, він може стати магнітом, що, привабивши людей, згенерує та прискорить ревіталізацію прилеглих територій. Цілком імовірно, що кошти, принесені комплексом, можуть покрити витрати на очистку ділянки. Крім змін в тлі міста, новий парк розваг, можливо, витіснить з уявлення мешканців образ старого, брудного Беюк-Шор, замінивши його новим образом зеленого та привабливого району. Для мешканців Баку проєкт ревіталізації Беюк-Шор — це виправлення болючої помилки. Для нас — приклад того, як важливо, живучи сьогодні, думати, чи не створюємо ми проблем для наступних поколінь, адже за борги, рано чи пізно, доведеться платити, і якщо не батькам, то їхнім дітям. Автор: Даниїл Апанасенко

ЗООПАРКИ

Найбільш перспективним виявився сценарій парку розваг з зоопарком, оскільки, порівняно з іншими, потребував менш глибинної очистки. Решта два сценарії можливо втілювати вже на подальших етапах реалізаціЇ - загальна площа території навколо озера складає 1500 га. Ідея перенести сюди зоопарк прийшла після комунікації з місцевою владою. Бакінський зоопарк зараз знаходиться в центральній частині міста на жалюгідному клаптику землі. Така ситуація не є вигідною а ні для зоопарку, який потребує більших територій, а ні для міста, яке могло б використати землю в центрі більш раціонально. Крім зоопарку, тут мають розташовуватися парк розваг, готельний комплекс і пляж. В основу закладено концепцію “Весь світ в Баку”. Зоопарк розділено на сім тематичних ділянок, кожній з яких відповідає певний зоогеографічний регіон: Австралія, Океанія, Азія, Африка (Савана та пустелі), Південна Америка, Північна Америка й Антарктика. Для озеленення підібрано рослини, що ростуть у відповідному регіоні та при цьому стійкі до клімату Азербайджану. В зоопарках 19-го сторіччя тварини утримувались в тісних клітках, позбавлені можливості переміщуватись і без врахування природного середовища їх проживання. Відвідувачі ж могли споглядати їх тільки з великої відстані крізь ґрати. Командою Kotsiuba було проаналізовано кращі зоопарки регіона та світу і розроблено зоопарк, в якому відвідувачі могли б безпечно поринути в світ диких тварин.

Expolight

FREE AS A BIRD

ЛАЙТ-ІНСТАЛЯЦІЯ НА ТЕРИТОРІЇ ПРОМИСЛОВОЇ ЗОНИ М. ДНІПРО Expolight

Місто Дніпро — колишній індустріальний гігант. Втім епоха, пріоритети та цінності змінилися. Дніпро прагне знайти своє місце у новому світі. А для цього потрібна ідея та, що не менш важливо, її символічне втілення. Журнал А:1 поспілкувався з Миколою Каблукою, засновником, дизайнта артдиректором компанії Expolight. Їх майбутня інсталяція у Дніпрі — спроба образно втілити ту саму ідею, що буде надихати мешканців міста та приверне до нього погляди з інших кутків світу. Вектор розвитку Дніпра, що ліг в основу проекта, його автори формулюють так: творчість, естетика, екологічність і технології. Натхнення команда Expolight шукала у концепціях футуристичних парків з гігантськими домівками-деревами, масштабних лазер шоу у передових містах світу та в образі квітки, що розпускається. Так само за допомогою лазерів в рамках інсталяції і будуть розпускатися труби, що раніше диміли. Це — символ зародження нового Дніпра.

Микола Каблука Засновник, дизайн&арт директор Expolight

“КОМПЛЕКСНО ІНСТАЛЯЦІЮ МОЖНА БУДЕ СПОСТЕРІГАТИ З НАБЕРЕЖНОЇ ТА ЗІ СХИЛІВ ПРАВОГО БЕРЕГА МІСТА ДНІПРО — ТАМ, ДЕ РОЗТАШОВАНІ ОСНОВНІ ПРОГУЛЯНКОВІ МІСЦЯ”.

“Одна з функцій таких інсталяцій — сіті-брендінг. Ця інсталяція — це елемент, що має задекларувати та візуально затвердити вектор розвитку Дніпра як пост-індустріального міста”, — Микола Каблука, Expolight. Проект використовує 13 труб вже не працюючих підприємств на лівому березі Дніпра. Вони створюють панораму протяжністю більш ніж сім кілометрів. Тіла труб буде покрито піксельними джерелами світла, що дозволяє створювати різні програми, від буденних до святкових. На вершині будуть влаштовані лазери. Їх рух та зміна відтінків будуть створювати ефектне шоу. У повсякденному режимі підсвічування буде більш стриманим, а в певний час кожного вечора відбуватиметься п’ятихвилинне лазерно-світлове шоу з музичним супроводом. Крім того, передбачено використання інсталяції для підтримки різноманітних подій — концертів, краудфандінгових кампаній, свят тощо. Комплексно інсталяцію можна буде спостерігати з набережної та зі схилів правого берега міста Дніпро — там, де розташовані основні прогулянкові місця. У двох обраних локаціях — на оглядовому майданчику парка Шевченка та на Фестивальному причалі — буде розміщено аудіо обладнання. Там можна буде спостерігати шоу з музичним супроводом. Засновник Expolight Микола Каблука у розмові про проект привів аналогію з Сіднейською оперою. До її зведення місто сприймалося як периферійне, провінційне, посереднє. Опера перетворила Сідней в очах усього світу на місто високої культури та культової архітектури, вона стала впізнаваним брендом. Так само за допомогою своєї інсталяції Expolight планує змінити і Дніпро. Автор: Микита Литвиненко 45

FREE AS A BIRD

Кіно86

Валентин Майданюк Кіно86

“Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго” — найкращий документальний фільм 2019 року за версією Спілки кінокритиків України. Брав участь у фестивалях Vision du Reel, Krakow Film Festival, Одеський міжнародний кінофестиваль, Astra Film Festival, Trieste Film Festival, DokuBaku. Надія Парфан, режисерка, дебютувала цим фільмом у повному метрі. Надія є співзасновницею міжнародного фестивалю кіно та урбаністики «86», авторка ідеї та креативна продюсерка документального проекту MyStreetFilmsUkraine, співзасновниця продакшн-компанії Phalanstery Films.

І НАВІТЬ ТРУБИ СПІВАЮТЬ. ВІДГУК НА ФІЛЬМ “СПІВАЄ ІВАНОФРАНКІВСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО”

Людина неможлива без тепла. Тепло дружби чи колективу, тепло від батареї взимку чи від завершеної довгої праці — це визначає нас і нас же творить. “Співає ІФТКЕ” — про тепло. Людина неможлива без пісні. Нехай це пісня старезних труб, які нереально замінити, а можна тільки безкінечно латати. Або — пісня аматорського хору при комунальному закладі, що ніяк не може зібратися на репетицію в опалювальний сезон. Саме так, “Співає ІФТКЕ” — про пісню. А між цим всім лежить простір міста з його бетоном, металом, трубами, цехами, компресорами, станціями і підстанціями, вечірньою дорогою на виклик в старезному авто, телефонними дротами, що розносять скарги людей, і самі люди в цьому просторі — це ті, хто надає йому сенс. Бо людина — це пісня і тепло.

“Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго” розповідає історію Івана Васильовича, голови профспілки цього підприємства, який довгий час організовує хор. А з тим, фільм показує клопітне життя типового вітчизняного кп чи кз. Це загальний досвід для кожного з нас — працівників ІФТКЕ ми бачимо щодня на вулицях власних міст, хоч і не жили ніколи у Франківську. Майже все у фільмі є результатом міста. Дуже важко уявити героїв за межами описаних режисером координат, оцих диспетчерів, операторів, інженерів, бухгалтерів, які від молодості до пенсії працюють в одній організації. За весь фільм народжується не тільки теплота, але й розуміння, що навіть у комунального підприємства життя має більше двох граней. Видається, що для режисерки Надії Парфан стрічка є дуже особистою, її дід є засновником підприємства, а мати і зараз там працює. Десь тут і знаходиться успішна точка входу у життя відносно закритої спільноти комунальників. Зафільмовано це з певної відстані невтручання. Або так здається завдяки природним героям, які не бояться бути перед камерою, лаятись, розкладати пасьянс на комп’ютері. Це добре кіно, сумне, смішне, інколи — на межі фарсу, а моментами — жаске (зараз — про підвал франківської багатоповерхівки). З найкращого — його звук. Бо це фільм про звук, про хор з його піснями. І про тепло у людських душах. Нещодавно відбулась прем’єра фільму в онлайн-кінотеатрі “Такфлікс”, де можна його легально переглянути. Автор: Валентин Майданюк

ХІРОКІ МАЦУУРА

FREE AS A BIRD +38 067 856 67 71 www.mig.construction проспект Лобановського 72 “Zinco Rooftop Hub”

РІЗНИЦЯ МІЖ АРХІТЕКТОРОМ ТА УРБАНІСТОМ

ХІРОКІ МАЦУУРА Партнер компанії MAXWAN, партнер-засновник компанії MASA architects

А1: Київ очима урбаніста. Що змінити зараз і про що задуматися на перспективу? ХМ: Архітектор, щоб змінити Київ, може створювати індивідуальні проєкти міського простору. Але це не дуже ефективно і глобальних змін індивідуальне проєктування з собою не принесе. Мабуть більш важливо, щоб архітектори й урбаністи мали гарний контакт з містом. Якщо ти дійсно хочеш змінити місто, індивідуальні проєкти тут не допоможуть. Зміни мають бути структурними. Тож залучення архітекторів і урбаністів у саме місто — це дуже важливо.

А1: На що варто звертати увагу при проєктуванні будівлі? ХМ: Якщо ваше питання стосується архітектури, то це буде моя суб’єктивна думка. Тому що як урбаніст, я маю більш об’єктивну позицію. Для мене важливо, щоб перебуваючі на місці, я максимально його відчував. Говорячи метафорично, я хочу чути місцевість. Але іноді місце може бути нудним. На ньому може не бути нічого вартого збереження, і тоді я вільний проєктувати, що заманеться. Якщо я знаходжу щось цікаве в місці, я намагаюсь це підсилити.

А1: Назвіть кілька принципів хорошого міського простору. ХМ: Я назову кілька. Перше — гарний догляд. Нікому не важливо, як добре ти щось зробив, якщо воно зруйнувалося. То ж обслуговування як прибирання та ремонт — дуже важливі. Друге — гарна доступність. Третє — гарне обладнання, як то освітлення та інше. Четверте — гарне озеленення. І тут знов повертаємося до першого пункту, гарний догляд. Якщо не доглядати — усе прийде в занепад. П’яте — якісні й сталі матеріали. Як для мощення, так і для меблів або обладнання. Останнє — простір має бути дуже надихаючим. Людині не потрібен красивий, але нудний простір.

А1: Яка різниця в урбаністиці Європи та Японії? ХМ: В Європі архітектори більш відповідально ставляться до контексту, до того, що вони будують та де вони будують. Тому що європейці мають більше поваги до своєї історії. Що ж стосується Японії, за рідкими винятками, 99 процентів не дбають про контекст. Але це теж відносно, бо, наприклад, якщо візьмемо Токіо, місто стільки разів руйнувалося – землетрусами, війною, що там не так вже багато чого віднаходити. В таких умовах архітектори звикають не дуже замислюватися про контекст. Гадаю, це і є основна різниця між європейськими та японськими архітекторами.

А1: Чи має кожен архітектор бути урбаністом, а урбаніст – архітектором? І яка різниця між ними двома? ХМ: Перше – я не думаю, що архітектор забов’язаний бути урбаністом або навпаки. Але я вважаю, що це дуже корисно, коли вони один одного гарно розуміють. Я знаю багато випадків, коли ці дві спеціальності плутали. Люди вважають, що коли ти будуєш багато будівель — це урбаністика. Це не так. Насправді професії архітектора і урбаніста — це дві протилежності. Архітектор має зробити щось унікальне для місця. Це сумно, коли ти копіюєш одну й ту ж будівлю. Урбаніст, в свою чергу, не може завжди створювати унікальні витвори. Якщо ми говоримо про правильну вулицю або правильний громадський простір, він не завжди має бути унікальним. Урбаніст в першу чергу має замислюватися, що є добре. Не що є оригінально або неповторно, а саме що буде правильно і добре. Також це не має бути дорого. Унікальність не так важлива для публічних просторів. Важлива користь. Тому, я вважаю, архітектура це більш суб’єктивна галузь, а урбаністика – більш об’єктивна. Вони дуже різні. Коли архітектор займається урбаністикою або урбаніст архітектурою, їм потрібно перемикати свій розум.

А1: А що ви скажете про Київ? ХМ: Я гадаю, що в цьому сенсі Україна, зокрема Київ, набагато ближче до Європи, ніж Японія. Взяти хоча б цю будівлю (Театр на Подолі). Люди постійно сперечаються, чи це правильно з точки зору контексту. В Японії такох дискусії просто не сталося б. А1: Ви казали про себе, як про мікс Європи та Японії. Поясніть, будь ласка, що ви мали на увазі? ХМ: Як ви знаєте, ми, японці, знаходимо прекрасне в найменшому. Це, як казав Міс ван дер Рое, “Less is more”. І це дуже по-японськи. І в противагу цьому, голландський жорсткий прагматизм. Якщо виникла певна проблема, голландці – краще всіх її вирішать. Це через їх прямолінійністю. Воне не дуже імпульсивні й емоційні. Вони холоднокровні. І це те, в чому японці зазвичай слабкіші, бо ними занадто керують емоції. І це їх сліпить, вони не можуть поглянути на факти. То ж, оскільки я половину часу проводжу в Японії, половину в Нідерландах, я можу перемикатися з емоційного мислення на дуже прагматичний підхід. Автор: Олександр Рехліцький

АЛЕКСАНДР ДОЛЬНИК

СИНАГОГА «ЗОЛОТАЯ РОЗА»

«ЭТО ДЕЙСТВИТЕЛЬНО НЕОРДИНАРНОЕ АРХИТЕКТУРНОЕ ЯВЛЕНИЕ»

МАРИО-БОТТА ДНЕПРОПЕТРОВСКА

Александр Дольник (1954-2013) фигура знаковая не только для города Днепра и архитектурной Украины в целом, но, пожалуй, и для всего т. наз. постсоветского пространства. На этом пространстве ему единственному удалось создать настоящий городской ансамбль, полностью изменивший образ города-миллионника. При этом Дольник создал свой минималистический и всегда узнаваемый стиль, постмодернистский и прилагаемый к городу в

АЛЕКСАНДР ДОЛЬНИК Архитектор

лучших классицистических традициях. Саркастическая днепропетровская публика так и выражалась, сокрушаясь и по-доброму завидуя: наш Александр-Теодорович-Марио-Ботта. И не только Ботта. В краснокирпичных зданиях Дольника очевидны отсылки к работам Альдо Росси и Леона Крие, в башнях – Сизара Пэлли и Хельмута Яна. Но в результате это всегда Дольник. Исходный стилистический мотив переработан, откинуто всё ненужное, и здание точно вставлено в городской пейзаж. В итоге несколько десятков необычных пуристических объектов Дольника, как по мановению выросших в первое десятилетие XXI века, кардинально преобразили город.

CИНАГОГА «ЗОЛОТАЯ РОЗА» Началось триумфальное шествие Александра Дольника с успеха хоральной синагоги «Золотая Роза» (1999–2000). Когда-то давно, в 1800 году, на месте нынешней синагоги был построен деревянный молитвенный дом, через 33 года сгоревший. В 1850-м здесь же возведена каменная синагога, ставшая хоральной. В эпоху воинствующих безбожников в здании разместили Клуб швейников, после войны превратившийся в Дворец культуры. В 1996 году изрядно потрепанный «дворец» вернули еврейской общине. Наконец при помощи «Джойнта» и по проекту Дольника к Миллениуму была завершена реконструкция синагоги с пристройкой общинного центра. Во-первых, это сакральное здание, и потому объект символический. Во-вторых, это действительно неординарное архитектурное явление. Гигантский перспективный портал превращает интерьер в метафизическое событие. Последовательно используемый дольниковский метод — избегать лишнего — помогает избавиться от второстепенных деталей: на фоне белых стен, как в безвоздушном пространстве, парит полосатый портал, лучами охватывающий Ковчег Завета. Образ олицетворяет молящегося иудея в полосатой ритуальной накидке (портал) с тфилином на лбу (ковчег). И хотя синагога в отличие от христианского храма не имеет определенного архитектурного канона — это прежде всего дом собраний и чтения Торы, - этим архитектурным жестом Дольник сделал попытку приблизиться к новому канону. Ибо впечатление, производимое интерьером, превосходит все ожидания: «Поразительно, что сегодня находится человек, который может позволить себе выражать архитектурой свою интуицию Бога», — прокомментировал вскоре после возобновления «Золотой Розы» известный архитектурный критик Григорий Ревзин.

Говорят, до революции в Екатеринославе было сорок синагог и большая еврейская община. К концу советского времени евреев в Днепропетровске «почти» не осталось. В 1990-е вернулись энтузиасты. И когда отстроили хоральную синагогу, количество читающих Тору значительно возросло, сейчас их в городе около ста тысяч. С возобновлением синагоги архитектурно-строительный бизнес и бизнес в целом резко пошел в гору. В 2008-м архитектор комментировал: «Так получилось, что после того как открылась синагога, там началась какая-то жизнь. И все мои заказчики — оттуда. Они туда пришли, они видели, что я построил, и стали ко мне обращаться. Мы все знаем друг друга, мы друг другу доверяем. Если какие-то противоречия – это решает раввин. И как-то все идет правильно, и все строится и строится. А со стороны, наверное, действительно выглядит несколько фантастически…».

FREE AS A BIRD

Это, наверное, единственное творение Дольника, каббалистически последовательно и концептуально построенное на идее пифагорейского числа и священного слова. В центре молельного зала находится Ковчег, и это Единица. К Ковчегу ведет лестница из шести ступеней, что соответствует шести дням Творения. Над Ковчегом пять перспективных арок – это пять скрижалей Моисеевых. Арки покоятся на двенадцати столбах, указывающих на число колен (племен) Израиля, которые, освободившись из плена египетского, сорок лет скитались в пустыне, до обретения Земли Обетованной. Из Ковчега исходит двадцать шесть лучей, символизирующих число Бога.

Автор: Борис Ерофалов

Steel Freedom

FREE AS A BIRD

Лященко Мария

Каневский Артем

Цегельна Анастасія

СВОБОДА, ЗРОБЛЕНА ЗІ СТАЛІ

D911

Про команди-переможці конкурсу Steel Freedom Steel Freedom — одна з подій Української архітектури, яка, принаймні серед студентів, претендує на титул «подія року». Мета конкурсу — створення архітектурної концепції проєкту з використанням сталевих конструкцій в проєктних рішеннях. Участь у конкурсі можуть взяти студенти четвертого, п’ятого, шостого курсів за спеціальностями «Архітектура будівель і споруд» або «Промислове та цивільне будівництво», а також студенти третіх курсів, що отримали профільну освіту в технікумах чи коледжах. Брати участь дозволяється як індивідуально, так і в команді до п’яти осіб. Останній конкурс проводився в двох категоріях: Створення проекту соціального офісу з громадською приймальнею міського голови в м. Маріуполь (Замовник проекту Маріупольська міська рада); Створення проекту житлового комплексу Alfa Residence в м. Дніпро (Проект надано UTG Residence, девелопер проекту DC Evolution); Ми поговорили з переможцями конкурсу про їхні проєкти. В номінації «Соціальний офіс з громадською приймальнею міського голови в м. Маріуполь» перемогла команда М-521, Катерина Бондаренко та Анна Монастирецька, Київський Національний Університет Будівництва і Архітектури. «Проаналізували людські потоки й основні пішохідні шляхи в залежності від проєктного рішення». — Катерина Бондаренко. Місце знаходження об’єкту — провулок Нахімова, 2А, Маріуполь, центр міста. Ділянка площею 0.35 га межує з Парковою зоною.

Оточення — переважно п’ятиповерхові будівлі. В процесі передпроєктного аналізу ділянки було виявлено два обмежуючих фактори, які вплинули на конфігурацію ділянки забудови: інженерні комунікації й існуючі пішоходопотоки. «Застосовували системний підхід у вирішенні абсолютно всіх архітектурних питань». — Анна Монастирецька. Соціальний офіс включає в себе чотири функціональних зони: фронт-офіс, бек-офіс, конференційна зона та івент-зона. Ці функціональні зони згруповано по вертикалі, що власне продиктовано специфікою розгортання функціональних процесів. Прозора дитяча зона розміщена між першим та другим поверхами. Завдяки такому рішенню діти залишаються в полі зору батьків. Передбачається використання дитячої зони в кількох рівнях, оскільки дитина має відмінну від дорослої людини антропометрію. Завдяки великій площі засклення та використанню легких металевих конструкцій, будівля набуває прозорості, що асоціюватиметься з відкритістю роботи державних органів.

Катерина Бондаренко

Монастирецька Анна

M521

«Форма продиктована необхідністю». — Анастасія Цегельна «Альфа-резіденс» — великий комплекс, в якому мешкатиме значна кількість людей. Не менша кількість людей відвідуватиме комплекс періодично. Цією обставиною обумовлені мультифункціональні блоки перших поверхів. «Основний виклик — зробити. Зробити добре, зручно, гуманно». — Артем Каневський Складною задачею стало розміщення великого комплексу (п’ять башт) на порівняно малій території (1.5 га). Перші поверхи включають в себе тільки вхідні групи, вертикальні комунікації і кілька технічних приміщень. Така «ніжка» займатиме мінімальну можливу площу. Зони відпочинку мешканців — це поверхи-сади, виконані в роз-

ривах по висоті будівлі, їх по три у кожній башті. Кожна невелика секція має своє власне планування, яке буде узгоджено з майбутніми мешканцями. Цього досягнуто за рахунок рішення в сталевих конструкціях: аутригерні поверхи, які несуть секції на колонах-підвісках, дозволили створити великий консольний виліт і можливість гнучко змінювати крок колон від блоку до блоку. Команда вважає, що це альтернатива типовій багатоповерхівці — нова вертикальна типологія житла, з’єднаного поверхами-садами з внутрішніми дворами і терасами. Гуманізм і індивідуальність в противагу серійності і замкнутості. Автор: Даниїл Апанасенко

FREE AS A BIRD

Переможцями в номінації «Створення проекту житлового комплексу Alfa Residence в м. Дніпро» (Проект надано UTG Residence, девелопер проекту DC Evolution) стали Марія Лященко, Анастасія Цегельна та Артем Каневський з команди D-911, Київський Національний Університет Будівництва і Архітектури. «Оскільки цей ЖК — це нова точка тяжіння цілого мікрорайону, в першу чергу хотілося зробити щось унікальне і, в той же час, не занадто складне». — Марія Лященко Будівля знаходиться на Запорізькому шосе, в місті Дніпро. Оточення — величезний зелений масив, житловий мікрорайон, приватний сектор, урочище Тоннельна Балка, одне з улюблених прогулянкових місць для мешканців мікрорайону.

#MolteniGroup PAUL SEATING SYSTEM— VINCENT VAN DUYSEN D.156.3 ARMCHAIR— GIO PONTI JAN COFFEE TABLES— VINCENT VAN DUYSEN

VICINO TABLE— FOSTER + PARTNERS RANDOM CARPET— PATRICIA URQUIOLA ARTWORK— ALEK O.

BY DOMINO GROUP STOLICHNOE SHOSSE 101 C/C DOMOSFERA CENTER 2ND FLOOR, 03026 KIEV T +380 443931954

DOMINIOGROUP.COM.UA FACEBOOK.COM/DOMINIOGROUP INSTAGRAM.COM/DOMINIOGROUP OFFICE@DOMINIOHOME.COM.UA

Анонс наступного номера В наступному, четвертому, номері журналу А:1 ми познайомимо вас з проєктами-переможцями всеукраїнського конкурса урбаністики Ukrainian Urban Awards і всеукраїнського конкурса архітектури житлових і громадських будівель REM Awards. Ukrainian Urban Awards (UUA) - всеукраїнський конкурсі урбаністики. Основний акцент зосереджено на принципах викладених в тезах Лейпцизької хартії «Міста Європи на шляху сталого розвитку». В першу чергу це є відношення до пішоходів, велосипедистів, а також правильна багатофункційність та різноманітність, змішана забудова. Особливою вимогою UUA є контекст середовища – коректність нового об’єкту до існуючої «тканини» міста. Real Estate Market Awards (REM Awards) - всеукраїнський конкурс архітектури житлових та громадських будівель. Місія REM Awards - змістити акцент з оцінки техніко-економічних показників будівель на якість їх архітектурного рішення. Цим конкурсом ми прагнемо встановити нову планку для українського девелопменту та простимулювати розвиток якісної архітектури в Україні.

У НАСТУПНОМУ ВИПУСКУ

До зустрічі у наступному номері!

LEV Development

PARTNER INFO

ХОЧЕШ ЗМІНИТИ СВІТ – ЗАСТОСОВУЙ ГЛОБАЛЬНИЙ ДОСВІД ЛОКАЛЬНО. Люди передусім прагнуть комфорту та захищеності, хочуть мешкати у якісному та естетично привабливому середовищі. Герой наступної статті ставить собі за мету задовольнити названі свідомі та підсвідомі бажання усіх нас, продумуючи власні проекти до дрібниць: починаючи з концепції і до останнього цвяха. Їх принцип роботи: вкладати у кожен проект окрему ідею, що одразу читається; пристосовувати його до потреб мешканців, а не навпаки. Девелоперська компанія LEV Development заснована Олександром Островським спільно з Василем Левицьким у 2015 році у Львові. У фокусі роботи структури – концептуальна нерухомість. Це – дизайнерські холи та суспільний простір житлових комплексів. Компанія також реалізує інвестиційні проекти в нерухомості – будує готелі під управлінням мережевих готельних операторів, де приватна особа може придбати апартаменти та отримувати пасивний дохід. У своїх проектах LEV використовує системи «розумного будинку», енергоощадні матеріали та продумане планування під запити мешканців.

26 58

LEV Development притримується декількох можливо затратних та нетипових для рядового девелопера практик, які втім позитивно впливають як на середовище об‘єктів уцілому, так і на самопочуття мешканців зокрема. По-перше забудовник приділяє велику увагу «некомерційним» приміщенням своїх будинків – холів та місць загального користування – в які ним вкладаються значні кошти. Компанія не ставить акцент на декоруванні в інтер’єрі, а натомість зосереджується на якісному обладнанні, на речах, пов’язаних з ергономікою та створенням свого внутрішнього еко-світу. Як говорить архітектор Марко Савицький, що тісно співпрацює з LEV: «У всіх проектах ми намагаємося створити простір не як декор і форму, а як зміст». Крім того девелопер використовує у всіх своїх проектах філософію компенсації зелених насаджень – за допомогою експлуатованих терас, дахових садів. Разом з проектантами LEV Development намагається перетворити на базовий принцип вислів :«Якщо ми щось збираємо – маємо щось додати».

LEV Development співпрацює з відомими професійними архітектурними студіями. Яскравий приклад – колаборація з вже названим вище львівським архітектором Марко Савицьким та його студією SAVYTSKYY DESIGN. Нею було розроблено проект холів та місць загального користування у таких проектах LEV як будинок клубного типу GENEVA та ЖК OBRIY у Львові, ЖК Life Story у Києві, а також загалом дизайн та концепцію Lev City Hotel. Останній є мережевим готелем бізнес-класу, чиї апартаменти згідно з концепцією мають бути виставлені на продаж приватним особам. Також співпрацею з LEV Development відзначилися проектна майстерня Бєляєвих у роботі над ЖК HYGGE 148 та студія YOD Design, що працювала над інтер‘єрними рішеннями Premier Resort Hotel у Буковелі.

PARTNER INFO

Більшість проектів компанії розташовані у місті Лева. Завершується будівництво інвестиційного проекту у Буковелі – Premier Resort Hotel, готується до запуску проект у Києві – ЖК Life Story.

27 59