Конкурсну роботу виконано командою «Дилема полоненого»
Конотопської гімназії,
в рамках проекту «Школа децентралізації для молоді»
Проект реалізується Громадською організацією «Рада молодих вчених» (м. Суми) та фінансується Федеральним Департаментом закордонних справ Швейцарії (FDFA) через Бюро співробітництва при Посольстві Швейцарії в Україні (за підтримки Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти) Офіційна сторінка проекту: https://www.facebook.com/Decentralizat2015/
Децентралізація влади та ефективне місцеве самоврядування – шлях успіху України
Підготувала команда «Дилема полоненого »
Світовий досвід свідчить, що місцеві проблеми можуть ефективно вирішуватись тільки на місцевому рівні. Держава ніколи не дійде до проблем кожного села чи міста, кожної вулиці чи двору. Україна не є виключенням, тому питання децентралізації влади в нашій країні є актуальним та доцільним в наш час.
Що таке децентралізація? Децентралізація влади – це зміна системи управління від
монопольноієрархічної
партнерськогоризонтальної
за якої ключова частина функцій центральної влади переходить до місцево-територіальних органів конституційного самоуправління та ініціативної самоорганізації громади, тобто відбувається кардинальне скасування або формальне послаблення централізації.
Виділяють такі основні види децентралізації за суб’єктами та сферами впливу: • Територіальна– означає створення органів публічної адміністрації, які здійснюватимуть урядування в адміністративно-територіальних одиницях самостійно і незалежно від органів державної влади. • Функціональна– визнання самостійних і незалежних спеціалізованих організацій (об’єднання, спілки) суб’єктами владних повноважень із делегуванням їм права здійснювати певний обсяг завдань публічного характеру. • Предметна– професійне самоврядування як система управлінських взаємовідносин між усіма представниками певної професії, що реалізується визначеною законом представницькою організацією, яка перебуває під наглядом органів державної влади.
• Вертикальна децентралізація означає чітке визначення порядку прийняття рішень керівними органами різного рівня. • Горизонтальна децентралізація – означає розподіл та визначення функцій і компетенції всіх інших елементів структури органів публічної адміністрації, крім керівного органу.
Потрібно розрізняти поняття децентралізація та федералізація Децентралізація: - розширення можливостей і збільшення ресурсів громади :села, селища, міста; - розвиток територій та добробут їх мешканців Федералізація: - централізація влади на рівні регіону; - шлях до роз’єднання країни; - слабкий рівень громад;
На думку нашої команди, саме децентралізація, а не федералізація є інструментом розв’язаня тієї проблемної ситуації, яка склалася в нашій країні, оскільки федералізації призведе до розколу України.
В Україні розпочався процес децентралізації. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 року та проектом Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» було винесено на обговорення Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Зараз більш детально розглянемо її.
Модель реформованої системи органів публічної влади на місцях
Рівень регіону
Обласне державне представництво
Обласна рада
Територільні органи центральних органів виконавчої влади
Виконавчий комітет обласної ради
Рівень району
Районне державне представництво
Районна рада
Рівень громади
Територільні органи Виконавчий комітет центральних органів районної ради виконавчої влади
Голова громади Рада громади
Виконавчий комітет ради громади
Голови сільських громад
Перевагами децентралізації для України є: Час і місце прийняття рішення відповідають очікуванням з боку громадськості. • Реалізація рішення відбувається за участі суб’єкта прийняття рішення або під його відповідальність. Підвищення ефективності адміністративної діяльності. • Наближеність споживача до публічних послуг. Зміцнення інноваційного потенціалу при прийнятті владних рішень. • Мінімізація бюрократизму.
Ризики та недоліки пов’язані з децентралізацією для України:
Розглянемо дію децентралізації влади на практиці Як ми знаємо, об’єднані громади отримають весь спектр повноважень та фінансових ресурсів, зокрема зарахування 60% ПДФО на власні повноваження, прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом, що у 2015р., за попередніми розрахунками, збільшить місцеві бюджети приблизно на 40 млрд. грн.
Розглянемо деяку ситуацію: існує місто А, яке має проблеми зі станом асфальтованого покриття доріг. Раніше це місто мусило левову частку податків відправляти на Київ, проте за новою системою залишатиме їх у себе, тобто в нього з’являються додаткові фінансові ресурси, якими, до речі, воно може самостійно розпоряджатися, тому воно може спрямувати їх на вирішення проблеми з асфальтовим покриттям. Відповідним чином можуть розв’язатися і безліч інших питань у різних сферах (культурній, медичній тощо).
Розглянемо іншу ситуацію. Існує велике промислове місто Б, яке раніше мусило відправляти левову частку податків на Київ, але зараз залишає їх у себе. І як наслідок, у громади цього міста з’являється стимул отримувати ще більше коштів, що, відповідно, призведе до розвитку промисловості у цьому місті за рахунок інтересу та дій громади. Розглянемо ще одну ситуацію. У певному місті Д розпочалося незаконне будівництво торговельного центру на місті парку. Раніше певні місцеві органи могли «покривати» це, але за новою системою, громада має контролювати цей процес, що відповідно, унеможливить подібні ситуації.
Як ми бачимо, децентралізація влади та ефективне місцеве самоврядування дозволить вирішити велику кількість проблемних питань, котрі вже довгий час існують у нашій країні.
Крім того, наша команда вважає, що нам потрібно використовувати досвід більшості країн Європи щодо розширення прав місцевого самоврядування також. Розглянемо цей досвід більш детально.
Французький досвід децентралізації Він поєднує імідж як унітарної держави, побудованої на давніх традиціях централізації, так і держави, яка зуміла розпочати свідому політику децентралізації на користь виборних територіальних органів самоврядування.
Франція застосувала до процесу децентралізації послідовний підхід. У 19821983 рр. вона прийняла низку законів, спрямованих на визнання права органів місцевого самоврядування, включаючи муніципалітети, округи та території, на прийняття на себе відповідальності за виконання завдань, делегованих їм державою. Основною ідеєю цих законів був значний перехід від державного до місцевого фінансування. Водночас, з'явилися спеціальні закони з метою забезпечення перевірок і балансування використання коштів і належного запровадження цього процесу.
Наразі , розподіл повноважень між різними місцевими територіями регіонального рівня здійснюється в такий спосіб
передано ініціативи та повноваження щодо здійснення економічної діяльності, територіального планування регіонального значення, зобов'язання в галузі професіональної середньої освіти (будівництво, устаткування і робота шкіл), запровадження професійної підготовки та розвитку діяльності в галузі культури, охорони довкілля, науки, транспорту, зв'язку, туризму
передано зобов'язання в галузі соціального забезпечення та пільг у галузі охорони здоров'я, будівництва, обладнання та утримання університетів, шкільного транспорту, утримання та ремонту місцевих доріг, планування сільських територій і розвитку туризму, охорони довкілля і надання сприяння комунам
Досвід розподілу повноважень в Німеччині Процес, який відбувся в Німеччині, відрізняється від французького тим, що федеральна держава має тенденцію вже бути децентралізованою. Проте, федеральний уряд зберіг за собою повноваження щодо розподілу бюджету з метою балансування регіональних часток.
В Німеччині делегування державою певних завдань на місця скоріше означає адміністративну деконцентрацію, чим політичну децентралізацію. У ході останнього етапу реформ у деяких землях, спостерігалася тенденція до подальшої деволюції функцій держави. У той же час, незважаючи на те, що реформи йдуть в основному до делегування повноважень на місця, спостерігається й тенденція до інтеграції місцевих адміністрацій у держапарат.
Аспекти децентралізації щодо розподілу повноважень у Німеччині На рівні місцевого самоврядування
великих міст, до таких сфер належить відповідальність за транспортні об'єкти, водопостачання, постачання електроенергії, природного газу, дитсадки, пожежогасіння, муніципальну економіку, меліорацію земель, спортивні споруди, басейни, лікарні, соціальну допомогу (із суворим дотриманням вимог законодавства). До зобов'язань, що передаються від держави до органів самоврядування великих міст, належать: Захист від викидів, внутрішня безпека,
громадянство, утилізація відходів, охорона довкілля, сертифікація дорожнього транспорту, підготовка до парламентських виборів (до Бундестагу), надання ліцензій на будівництво.
Округи землі стають відповідальними за лікарні, спортивні споруди, музеї, усунення навантаження на конкретну комунальну сферу, соціальну допомогу (із суворим дотриманням вимог законодавства). Від держави до округів передано зобов'язання в таких галузях: внутрішня безпека, захист від викидів, громадянство, утилізація відходів, охорона довкілля, сертифікація дорожнього транспорту, надання ліцензій на будівництво.
Децентралізація у Польші Багатим досвідом в плані децентралізації і адміністративного реформування володіють поляки, які провели дві складні реформи (першу в 1989 році, а другу 1998 році.) колективом експертів під керівництвом професора Єжи Регульського. Досить цікавим був другий етап: в 1998 році реформовано адміністрації на субрегіональному і регіональному рівнях. В Польщі вони називаються відповідно повіт (в Україні - район) або воєводство (в Україні це обласний рівень).
Тепер у Польщі люди обирають депутатів регіону, депутати регіону обирають маршалка, у котрого вся влада: гроші, ресурси, адміністративна структура. А представник центральної влади в регіоні - воєвода - контролює лише поліцію, пожарні служби, різноманітні інспекції, але він абсолютно не займається інвестиціями і поточним адмініструванням. Це є дуже суттєвим - децентралізація, передача влади ближче до людей
Розподіл повноважень у Польші
Отже, на думку нашої команди, саме децентралізація влади та розширення повноважень регіонів дозволить нівелювати, так звану лінію Субтельного («лінія», яка розмежовує Україну на дві частини з різними культурно-мовними, і як виявилося, різними світоглядними уподобаннями), та надасть змогу зберегти Україну, як єдину та неподільну державу. Державу де зможуть співіснувати різні історично складені етноси, вирішуючи болючі для них проблеми на місцях, а не чекаючи реакції з центру, яка може бути зовсім не об’єктивною для різних регіонів.
Список використаних джерел 1. Auer A., Malinverni G., Hottelier M. Droit constitutionnel suisse. Vol. I, 2nd ed. – Bern, 2006. 2. Buser D. Kantonales Staatsrecht. – Basel, 2004. 3. Dafflon B., Toth K. Fiscal Federalism in Switzerland: Relevant Issues for Transition Economies in Central and Eastern Europe // World Bank Policy Research Paper. – 2005. – № 3655. 4. Fleiner T., Misic A., Töpperwien N. Swiss Constitutional Law. – The Hague, 2005. – 138 S. (a new edition is planned for late 2011). 5. Hafelin U., Haller W., Keller H. Schweizerisches Bundesstaatsrecht, 7th ed. – Zurich, 2008. 6. Haller W. The Swiss Constitution in a Comparative Context. – Zurich, 2009. 7. Iff A., Töpperwien N. Swiss Power-sharing, Politorbis. – 02.2008. – № 45. 8. Kloti U., Knoepfel P., Kriesi H., Linder W., Papadopoulos Y., Sciarini P. (eds.). Handbook of Swiss Politics, 2nd edition. 9. Kalz A., Kuster S. Der Stadteartikel in der neuen Bundesverfassung. – ZSR, 2002. – 137 s. 10. Ladner A. Die Schweizer Gemeinden im Wandel: politische Institutionen und lokale Politik. – Chavannes- Lausanne, 2008. 11. Rhinow R., Schefer M. Schweizerisches Verfassungsrecht, 2nd ed. – Basel, 2009. 12. Seiler H. Gemeinden im Schweizerischen Staatsrecht, in: Thürer D., Aubert J.-F., Müller J. P. Verfassungsrecht der Schweiz. – Zürich, 2001. – 491 s. 13. Soguel N., Ziehli S. Vergleich 2009 der Kantons- und Gemeindefinanzen, IDHEAP Heft. – Lausanne, 2010.