02-2014-ukr by Охрана труда

Оцінка небезпек на підприємствах малого та середнього бізнесу

Парадокси нормативної бази

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

№ 2/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ індекс 74377

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ТРАНСПОРТ:

КОЛИ ЧЕКАТИ НА ЗМІНИ В НОРМАТИВНО-ПРАВОВІЙ БАЗІ?

www.ohoronapraci.kiev.ua

ΦΧΥΦΥΤΪΒΣΥ ίΟΧΥΡΟΠ ΋ΟΊΔΧ ΣΉΤΎΡΎΤΔ΋ ΩΧΎΤΉΝΎΧΔ΋ ΍΢ζ ιϜλχψηώϖιηυυϗ χψπρφτϜι υηληυυϗ χμψϐφϝ λφχφτφκπ χφψϗϊϋυςϋ ϊψηυωχφψϊϋιηυυϗ χφϊμψχϜσπύ ϋ υηλοιπϏηρυπύ ωπϊϋηώϜϗύ όφψτϋιηυυϗ υηιπϏφς χψπ ιπϊϗκηυυϜ χφϊμψχϜσπύ Ϝο οηιησϜι οψϋρυφιηυπύ θϋλϜιμσϔ οηλπτσμυπύ χψπτϜϑμυϔ οηθμοχμϏμυυϗ χψφύϜλυφωϊϜ λπύησϔυπύ ϐσϗύϜι χψφιμλμυυϗ ωμψώμιφ σμκμυμιφϝ ψμηυϜτηώϜϝ θηοφιφϝ χϜλϊψπτςπ ξπϊϊϗ Ή ϊηςφξ τϋσϗξϜ ψηυ Ϝ ϊψηιτ λσϗ υηιϏηυυϗ ι ϋϏθφιπύ ώμυϊψηύ Ϝ ψϗϊϋιησϔυπύ ωσϋξθηύ

oΥΤΔΡΥ} Ϊςψηϝυη τ Ρπϝι ιϋσ ΋φσφωϔςη ϊμσ όηςω PRGHOV#RQLNR XD ZZZ RQLNR XD

Шановні читачі! Д

авньогрецький філософ Геродот (484–425 р. до н. е.) сформулював першу (із семи найбільш відомих на сьогодні) концепцію циклічного розвитку історії. Суть її полягає в тому, що історія людства рухається по спіралі, повторюючи попередньо зумовлені події, хід яких людина не в змозі змінити. Науковці, задіяні в галузі охорони праці, напевно знайомилися з історичними джерелами, де наведено обставини виробничої трагедії, яка сталася навесні 1911 р. у Нью-Йорку. Тоді пожежа на швейній фабриці «Трайангл» забрала життя 146 працівників, переважно жінок віком 16–23 роки. Полум’я охопило восьмий поверх будівлі, при цьому майже одразу після загоряння всі двері приміщення виявилися заблокованими. Багато людей, рятуючись від вогню, стрибали з вікон і розбивалися, інші залишалися в палаючому цеху. Пожежники хоча й приїхали швидко, не могли їм допомогти: драбини не досягали вікон восьмого поверху. Цей трагічний випадок став поштовхом до кардинального перегляду законів, які стосувалися захисту прав трудящих, створення товариств з безпеки на виробництві, появи перших наукових робіт у галузі попередження виробничого травматизму. Пригадав цю трагедію, перебуваючи під враженням від подій 8 січня в Харкові. На території ДП «Хартрон» на четвертому поверсі п’ятиповерхової будівлі, що арендує Харківська ювелірна фабрика, сталася пожежа IV категорії складності, внаслідок якої загинули 8 і постраждали 7 осіб. Не буду наразі коментувати обставини цього випадку та хід рятувальних робіт: про це після завершення розслідування ми детально розповімо в журналі. Зверну вашу увагу лише на одну насторожливу тенденцію: все повторюється через століття. Причому ні динамічні темпи технічного та суспільного розвитку, ні глобальні наукові відкриття, спрямовані на благо людини, ні все це разом узяте абсолютно не впливає на реальне життя та виробничі стосунки. Ось у чому парадокс! Весь набутий за століття досвід людства в царині профілактики виробничого травматизму виявляється нікому (крім, мабуть, науковців) не потрібним. Як у 1911 р., так і сьогодні в очах багатьох роботодавців читається лише прибуток. Ювелірні магнати не подбали не те що про здорові робочі місця, але й про елементарну безпеку людей. Виділяючи чималі кошти на заходи контролю, які б перешкоджали розкраданню ювелірних виробів, вони ні копійки не витратили на пожежну безпеку, не подумали навіть про аварійний вихід. Хоча саме ці та інші заходи повинні були вживатися на виконання приписів пожежних інспекторів, які перед цим перебували на фабриці з перевіркою. Щодо питань охорони праці, інспекторів Держгірпромнагляду взагалі не пустили до тих виробничих приміщень, де здійснювалися найбільш небезпечні операції. Як виявилося, ці підрозділи були зареєстровані як окремі підприємства, що виконували замовлення ювелірної фабрики. На жаль, звуження задля розвитку бізнесу повноважень наглядових служб (у тому числі й Держгірпромнагляду) не спонукало окремих роботодавців зробити у відповідь благородний крок назустріч державі – вести свій бізнес із додержанням норм законодавства. До речі, століття тому власників швейної фабрики судили за те, що двері під час пожежі були зачинені. Чи нестимуть хоч якусь відповідальність за аналогічний злочин власники Харківської ювелірної фабрики?.. Головний редактор журналу «Охорона праці» Дмитро Матвійчук

Зміст

Управління охороною праці ТОП-10 особистостей у сфері охорони праці за 2013 рік

Про людей, які роблять важливий внесок у розвиток охорони праці в Україні

Олександр Фандєєв 2014 – рік нагляду на малих приватних шахтах

Олександр Фандєєв Прості рішення для складних завдань

Ірина Чайка У вагонному господарстві порядок

Юрій Сагань Формула безпеки Андрія Мацегори

Олег Моісеєнко Оцінка небезпек на підприємствах малого та середнього бізнесу

Юрій Сагань Світло Надії

Підсумки роботи Держгірпромнагляду за 2013 р. та основні завдання на 2014-й

Досвід функціонування європейської системи безпеки праці

Функціонування СУОП у службі вагонного господарства Одеської залізниці

Охорона праці в ПАТ «Донецький електротехнічний завод»

Практичні поради для спеціалістів з охорони праці

Про кращого працівника Держгірпромнагляду Надію Атрощенко

Безпека праці

№ 2 (236)/2014

Науково'виробничий щомісячний журнал

Видається з липня 1994 р. Перереєстрований 19.06.95 р. Свідоцтво КВ № 1496 Засновники: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; трудовий колектив редакції журналу «Охорона праці» Фото на першій сторінці обкладинки з сайта www.msk.trucks.dmir.ru

Ɇɚɬɜɿɣɱɭɤ Ⱦɦɢɬɪɨ Ʌɚɜɪɟɧɬɿɣɨɜɢɱ ± головний редактор журналу «Охорона праці» Акопян Валерій Григорович – директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Бобер Юрій Григорович – начальник теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві Болотських Михайло Васильович – Голова Державної служби України з надзвичайних ситуацій, генерал-полковник служби цивільного захисту

Валентин Чепурной Від експертизи до аудиту

Сергій Колесник Чому все не так?

Пропозиції щодо забезпечення безпечної експлуатації внутрішньозаводського транспорту

ОХОРОНА ПРАЦІ

Редакційна колегія

Дмитро Міхно Технологічний транспорт: коли чекати на зміни в нормативно-правовій базі?

Аудит СУОП як один зі способів оцінки стану охорони праці на підприємстві

Проблеми використання газових балонів на автотранспорті

Больман Георгій Олександрович – заступник виконавчого директора Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт» Дєньгін Анатолій Петрович – директор ННДІПБОП, канд. техн. наук Зіміна Олена Спиридонівна – Державна інспекція ядерного регулювання України Костриця Василь Іванович – Національний координатор (06.1996–02.2013) МОП в Україні Лисюк Микола Олександрович – заступник директора з наукової роботи ННДІПБОП, канд. техн. наук

Мірошниченко Олексій Валентинович – виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України Савчук Сергій Петрович – національний координатор Міжнародної організації праці в Україні Українець Сергій Якович – заступник Голови ФПУ Цопа Віталій Андрійович – доктор технічних наук, професор, міжнародний експерт і аудитор систем менеджменту ISO 9001, 14001, 50001 і OHSAS 18001 Чернюк Володимир Іванович – заступник директора з наукової роботи Інституту медицини праці АМН України, докт. мед. наук ɒɚɣɬɚɧ ȼɿɤɬɨɪ Ⱥɧɚɬɨɥɿɣɨɜɢɱ – ɩɟɪɲɢɣ ɡɚɫɬɭɩɧɢɤ Ƚɨɥɨɜɢ Ⱦɟɪɠɝɿɪɩɪɨɦɧɚɝɥɹɞɭ

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Альфред Манілов, Павліна Чижик Пристрій захисного відключення: спосіб розширення функцій

Олексій Костромітінов Парадокси нормативної бази

Метод поліпшення роботи ПЗВ

Аналіз чинних Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті

Лімара Таірова Два види договорів: спільне і різниця

Порівняння трудового договору та договору підряду

Безпека життєдіяльності Сергій Стрижак Інформаційні технології для промислової безпеки

Стан та перспективи інформаційних технологій у забезпеченні промислової безпеки

Микола Федоренко Знаки безпеки та знаки небезпеки. У чому різниця?

Вживання термінів «знаки безпеки» та «знаки небезпеки» на прикладі ДБН А.3.2.-2:2009

Микола Федоренко На те коня й кують, щоб не спотикався

Особливості безпечного використання гужового транспорту на підприємствах АПК

Юрій Сагань Охорона праці: дати, події, люди

Становлення соціального захисту робітників наприкінці XIX – на початку XX ст.

На допомогу спеціалісту з охорони праці 40

Фізіологія праці Правила охорони праці під час холодного оброблення металів (НПАОП 0.00-1.68-13) 45

Медицина праці Олександр Фандєєв Замість молока – вітаміни

Сергій Колівошко Тримати джина під контролем

Ігор Парфенюк Поки швидка в дорозі

Про переваги застосування вітамінно-мінеральних препаратів для зменшення впливу на організм людини шкідливих факторів виробництва

Вимоги безпеки під час роботи з їдкими речовинами

Перша допомога при ураженні їдкими речовинами

Соціальний захист Сергій Колесник Українські моряки подають сигнал SOS

Юлія Колісник Договір підряду: невиправдані ризики

Про умови праці українських моряків та відповідну нормативну базу

Розкриваємо тему захищеності осіб, які працюють за цивільно-правовим договором

Редакція журналу

Приймальня 558-74-11 02100, КиївQ100, вул. Попудренка, 10/1. ДП «Редакція журналу «Охорона праці» 558-74-18 Солодчук Людмила Миколаївна заступник головного редактора 296-05-69 Теличко Костянтин Едуардович заступник головного редактора, канд. техн. наук Дизайн Борецька Ганна, Турчанова Алла Реклама 296Q05Q65, 296Q82Q56 Відділ реалізації та маркетингу 559Q19Q51 Поліграфічні послуги 559Q62Q79 mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua Власні кореспонденти: Полтавська, Сумська та Харківська обл. – Кобець Вадим Володимирович (057) 397Q16Q77

www.ohoronapraci.kiev.ua

Читайте в наступному номері: Економічні методи в охороні праці Наглядова служба у Франції

Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Кіровоградська, Одеська та Херсонська обл. – Колесник Сергій Анатолійович (051) 632Q23Q29 Дніпропетровська та Запорізька обл. – Моісеєнко Олег Васильович (097) 694-01-21 Волинська, Закарпатська, Івано'Франківська, Львівська, Тернопільська та Чернівецька обл. – Парфенюк Ігор Юрійович (098) 498Q66Q72 Донецька та Луганська обл. – Сагань Юрій Павлович (050) 220-60-16 Житомирська, Київська та м. Київ, Черкаська та Чернігівська обл. – Терещенко Володимир Вікторович (044) 559-97-32 Вінницька, Рівненська та Хмельницька обл. – Фандєєв Олександр Іванович (044) 296-01-73

Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не рецензуються. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Підписано до друку 11.02.2014. Формат 60х84/8. Папір – крейдований глянсовий. Друк – офсетний. Ум. друк. арк. – 14,02. Наклад 9066. Зам. № 24 Надруковано в друкарні ТОВ «Інтерекспресдрук». 03680, Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 3. Журнал видається українською та російською мовами. Загальний наклад – 16 730. Редакція журналу «Охорона праці» – колективний член Європейської асоціації з безпеки.

Передплатний індекс 74377 3

Новини

Управління ризиками – у широку практику

січні в Головному навчально-методичному центрі Держгірпромнагляду відбувся перший семінар-практикум на тему «Удосконалення систем менеджменту охорони праці та промислової безпеки підприємств України за рахунок впровадження управління професійними ризиками згідно з вимогами міжнародних стандартів». За словами заступника Голови Держгірпромнагляду Степана Дунаса, цей семінар відкриває серію заходів, ініційованих Службою, завдання яких – привернути увагу експертів, роботодавців, усіх фахівців, які займаються охороною праці, до питань оцінки ризиків на виробництві та мінімізації їх впливу на працівників. Як зауважив С. Дунас, за останні 8–10 років в Україні збільшилася кількість не-

щасних випадків, пов’язаних із незадовільним станом виробничого устатковання та споруд, а також аварій техногенного і природного характеру. Тому потрібно переорієнтувати акценти наглядової діяльності на попередження небезпечних ситуацій шляхом широкого застосування сучасних методик управління ризиками. Учасники семінару отримали теоретичні та практичні знання. Під керівництвом аудиторів зі стандартів OHSAS 18001 були відпрацьовані завдання щодо ідентифікації небезпек, а також проведені оцінки ризиків на прикладах конкретних підприємств. На семінарі представники провідних вітчизняних підприємств розповіли про свій досвід впровадження стандарту BS OHSAS 18001:2007.

Перший крок зроблено

Охорону праці – на аутсорсинг У Республіці Білорусь 25 січня набрала чинності нова редакція Закону «Про охорону праці». Однією з її новацій є введення інституту акредитації юридичних осіб та індивідуальних підприємців, які надають послуги в галузі охорони праці. Йдеться про виконання функцій спеціаліста з охорони праці та проведення атестації робочих місць за умовами праці. Постановою уряду від 15.01.2014 № 28 затверджено Інструкцію про порядок акредитації юридичних осіб (індивідуальних підприємців) на надання послуг у галузі охорони праці. Для інформування наймачів на сайті Міністерства праці та соціального захисту Республіки Білорусь у розділі «Охорона праці» розміщуватимуть реєстр акредитованих на надання послуг в галузі охорони праці суб’єктів підприємництва. За матеріалами ЗМІ

Л. Солодчук

ержгірпромнагляд створив комісію з координації і реалізації Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014–2018 роки, затвердженої Законом України від 4 квітня 2013 року № 178-VII. Перше засідання комісії відбулося 16 січня в Національному науково-дослідному інституті промислової безпеки та охорони праці (ННДІПБОП). У засіданні взяли участь заступник Голови Держгірпромнагляду Степан Дунас, заступник директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (Фонд) Петро Сливкін, директор ННДІПБОП Анатолій Дєньгін, заступник Голови Федерації профспілок України Сергій Українець, представники центральних органів виконавчої влади та інших установ. Члени комісії ухвалили наступні рішення: розробити положення про комісію, план її роботи, підготувати рекомендації щодо оформлення документації, яка надається до Фонду, а також забезпечити оперативне подання матеріалів щодо заходів Програми. До участі в роботі комісії планується залучити представників науково-дослідних установ. В. Терещенко, фото автора

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Новини

Викладачі – ударна сила «Новатора»

чбовий центр «Новатор» 16 січня провів перше в 2014 р. методичне засідання з викладачами. Як відзначив директор «Новатора» Федір Овсянников, який підбив підсумки діяльності центру за минулий рік, викладачі – це його головна «ударна сила», тому що від них залежить якість навчання. Майстерність педагогів підтверджує той факт, що за результатами Міжнародного економічного рейтингу «Ліга кращих» «Новатор» завоював статус-нагороду «Підприємство міста 2013». На педагогічній раді кожен викладач розповів про виконану роботу, особисті досягнення, плани, завдання

і вніс пропозиції на 2014 р. Викладачі, які є авторами нових навчальних посібників, презентували свої розробки колегам. Великий інтерес викликали виступи співробітників центру, які по-

Якість навчання – у центрі уваги

ділилися своїми враженнями від участі у різних виставках, семінарах, нарадах. Адже рік, що минув, запам’ятався «Новатору» такими значними подіями: представники навчального центру взяли участь у другій міжнародній виставці «OSH Ukraine/Охорона праці 2013», семінарі з ризик-менеджменту, нараді Держгірпромнагляду, побували на найбільшій в країнах Східної Європи 17-й Міжнародній спеціалізованій виставці «Безпека і охорона праці 2013». Засідання закінчилося врученням премій кращим викладачам. О. Фандєєв

Чергова угода на Полтавщині

риворізьке гірничопромислове теруправління провело нараду з керівниками регіональних навчальних установ, які займаються навчанням працівників з питань охорони праці. Учасників наради інформували про основні вимоги нормативних документів, що регламентують їхню роботу. Були розглянуті й питання поліпшення якості навчального процесу, необхідності навчання посадових осіб підприємств в Головному навчально-методичному центрі Держгірпромнагляду. У поточному році теруправління запланувало проконтролювати роботу всіх центрів та комбінатів регіону, що проводять навчання з питань охорони праці. Наглядовці перевірять наявність навчальних програм, відповідної освіти у викладацького складу, а також фактичне відвідування занять слухачами. Користуючись нагодою, начальники інспекцій, які делегують спеціалістів до складу комісій з перевірки знань, висловили свої зауваження та пропозиції щодо врегулювання процесу проведення перевірки знань. Т. Желіховська

еруправління Держгірпромнагляду у Полтавській області та Глобинська райдержадміністрація підписали угоду про співробітництво. Полтавщина була четвертим регіоном України, де підписано угоду про співробітництво у сфері промислової безпеки та охорони праці між Держгірпромнаглядом і облдержадміністрацією. Наступний крок – підписання угод між теруправлінням і райдержадміністраціями, їх на сьогодні укладено вже шість. Остання, з Глобинською, була підписана наприкінці січня. Сторони домовилися про проведення узгодженої політики щодо вирішення питань промислової безпеки на об’єктах підвищеної небезпеки і прийняття спільних заходів щодо попередження аварій, нещасних випадків на підприємствах. «Відтепер, обговорюючи питання промислової безпеки та охорони праці з районним керівництвом, ми ставимо конкретні цілі. Наше спільне бажання – задіяти механізми, що дадуть змогу уникнути трагедій, працювати на їх попередження, а не на ліквідацію наслідків», – наголосив начальник теруправління Сергій Щербак. Н. Зінченко

www.ohoronapraci.kiev.ua

Управління охороною праці

Людина та її справа У листі заінтересованим сторонам висловлювалося прохання відповісти на два запитання: 1) яку роботу було проведено організацією у 2013 році та в чому полягає особистий внесок претендента; 2) які проблеми (задуми) планується вирішити (реалізувати) у найближчій перспективі за сприяння претендента; погляди та побажання претендента як представника своєї організації щодо очікуваних змін у сфері промислової безпеки та охорони праці в Україні. Вивчивши надіслані матеріали, журнал «Охорона праці» пропонує вашій увазі ТОП-10 особистостей у сфері охорони праці за 2013 рік.

Журнал «Охорона праці» продовжує проект з пошуку та відзначення людей, які роблять свій посильний внесок у розвиток охорони праці в Україні. На наш запит до керівництва Держгірпромнагляду, соціальних партнерів, Інституту медицини праці НАН України, ДП «Головний навчально-методичний центр», державних підприємств і наукової установи сфери Держгірпромнагляду до редакції надійшла інформація про претендентів на звання кращих фахівців у сфері охорони праці.

ОСОБИСТОСТЕЙ у сфері охорони праці за 2013 рік 1

Дунас Степан Васильович, заступник Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України

Народився в 1960 р. Після закінчення в 1988 р. Київського інженернобудівельного інституту розпочав трудову діяльність на підприємствах ВОГГ «Київгаз» м. Києва, у 1993– 2001 рр. очолював управління з експлуатації газового господарства № 1 ДКП «Київгаз». У системі Держгірпромнагляду працює з 2001 р. на посадах заступника начальника, начальника теруправління, з 2009 р. – заступник Голови Держгірпромнагляду.

У 2013 р. очолював комісії Держгірпромнагляду з розслідування обставин і причин двох резонансних групових нещасних випадків, які сталися внаслідок виробничих аварій: • 29 березня в м. Світлодарськ Донецької області на другому енергоблоці Вуглегірської теплоелектростанції ПАТ «Центренерго» сталася пожежа, внаслідок чого постраждали 13 працівників, один з яких помер; • 6 серпня в м. Горлівка Донецької області в ПАТ «Концерн Стирол» під час капітального ремонту цеху № 1 з виробництва рідкого аміаку внаслідок отруєння парами аміаку постраждали 35 працівників, шестеро з них померли. Аналізуючи причини аварій, зокрема в горлівському «Концерні Стирол», Степан Дунас зробив акцент на необхідності створення інформаційно-аналітичних систем контролю та обліку об’єктів підвищеної небезпеки, оскільки виробничі об’єкти в Україні мають до 84% технічного зносу. Ще одна дуже важлива новація, яку активно підтримує Степан Дунас, – це широке впровадження в системах управління охороною праці підприємств України напрацьованих у світі методик з оцінки та управління ризиками. За словами Степана Васильовича, якби на згаданих вище підприємствах, де сталися резонансні аварії, діяли ці сучасні механізми попередження виробничих аварій, трагедій вдалося б уникнути. На думку заступника Голови Держгірпромнагляду, в умовах політики, яку проводить держава щодо зменшення тиску на бізнес, підвищення прозорості роботи наглядових органів й оптимізації їх структур, покращити ситуацію у сфері охорони праці можливо шляхом впровадження нових, сучасних інструментів попередження виробничого травматизму водночас із підвищен-

ням відповідальності роботодавців за стан виробничого обладнання. Степан Дунас підтримав ініціативу журналу «Охорона праці» щодо проведення щорічної науково-практичної конференції, присвяченої питанням навчання та поширення в Україні методик з оцінки ризиків і управління ними. Першу таку конференцію було проведено журналом спільно з Інститутом медицини праці НАМН України в грудні минулого року. Наступну заплановано на травень поточного року. Не можна не відзначити активну участь заступника Голови Держгірпромнагляду у роботі щодо підготовки нових нормативно-правових актів з охорони праці, у реалізації ініціатив Служби, спрямованих на спрощення порядку отримання суб’єктами господарювання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, скорочення кількості дозвільних документів тощо.

За словами Степана Дунаса, у 2014 р. Держгірпромнагляд має великі плани щодо подальшого вдосконалення нормативно-правової бази з охорони праці. На часі – прийняття законопроекту «Про основи промислової безпеки в Україні». У ньому мають бути врегульовані проблемні питання експертної діяльності, зокрема щодо відповідальності експертних організацій за якість послуг, що ними надаються. Сюди треба також внести розділ щодо управління ризиками. На сьогодні робочою групою вже узагальнюються пропозиції теруправлінь щодо законопроекту, у ході його підготовки враховується й досвід країн СНД у сфері промислової безпеки. Також у 2014 році Служба працюватиме над реалізацією Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014–2018 роки.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Управління охороною праці З 1948 р. працював у Київському медичному інституті, де пройшов шлях від аспіранта до професора. З 1972 р. – в Інституті медицини праці НАМН України. Очолює колектив токсикологів, які розробляють фундаментальні та прикладні проблеми попередження техногенних хімічних впливів.

Трахтенберг Ісаак Михайлович, академік Національної академії медичних наук України (1997), член-кореспондент НАН України (1992)

Ісаак Трахтенберг відомий своїми науковими працями в галузі профілактичної медицини, токсикології, медичної екології та як автор низки мемуарів. У його науковому багажу – 500 опублікованих праць, зокрема «Хроматическое воздействие ртути на организм» (К., 1969), «Показатели нормы у лабораторных животных в токсикологическом эксперименте» (К., 1978), «Ртуть и ее соединения в окружающей среде» (К., 1990), «Книга про отрути та отруєння» (Тернопіль, 2008). Він є лауреатом премії АМН України з профілактичної медицини (1995, 2002, 2009), лауреатом Державної премії Украї-

Теличко Костянтин Едуардович, заступник головного редактора ДП «Редакція журналу «Охорона праці»

Народився в 1965 р. Закінчив Московський гірничий інститут. Гірничий інженер, кандидат технічних наук. Виробничий стаж 32 роки, у сфері охорони праці – 27 років. Із них 10 років викладав на кафедрі охорони праці НТУУ «Київський політехнічний інститут». Має звання доцента.

www.ohoronapraci.kiev.ua

У минулому році Костянтин Едуардович як представник редакції журналу «Охорона праці» був організатором науково-практичної конференції «Управління ризиками в системах менеджменту охорони праці та промислової безпеки на підприємствах України», що стала логічним розвитком теми ризик-менеджменту, яка вже кілька років поспіль обговорюється на сторінках нашого видання. Конференція продемонструвала затребуваність інформації щодо принципів такого управління, особливо з боку організацій, які планують впроваджувати стандарт BS OHSAS 18001:2007, а також готовність підприємств, що вже пройшли певний шлях у цьому напрямі, ділитися з колегами набутим досвідом. Журнал «Охорона праці» виступив як посередник у налагодженні комунікативних зв’язків між заінтересованими сторонами. За підсумками конференції було вирішено проводити такі заходи регулярно – двічі на рік, що зазначено в резолюції, опублікованій у додатку до журналу. Вселяє оптимізм той факт, що низка навчальних центрів уже підхопила ініціативу конференції щодо розгляду теми ризик-менеджменту на своїх семінарах. Чим більше уваги приділятиметься управлінню ризиками, тим скоріше буде знайдено загальний підхід до профілактики травматизму та профзахворювань. Отже, світові досягнення у сфері менеджменту будуть скоріше інтегровані у виробничі процеси на підприємствах України.

ни (2002), лауреатом премії ім. О. О. Богомольця (2009). Відзначений низкою урядових нагород, останню – медаль Леонардо да Вінчі Європейської академії природних наук – отримав минулого року.

У 2013 р. вперше у вітчизняній токсикології під керівництвом Ісаака Михайловича розроблялися сучасні аспекти нанотоксикології. У результаті експериментальних досліджень було обґрунтовано методи, показники й тести, що дозволяють оцінити міру небезпеки або нешкідливості нанотехнологій для працюючих на виробництві, у науковій та технічній сферах.

У цьому році лабораторія, яку очолює Ісаак Трахтенберг, продовжуватиме багаторічні дослідження з позицій профілактичної медицини, промислової токсикології та гігієни праці у сфері профілактики шкідливих впливів важких металів.

У перспективі, відповідно до рекомендацій конференції, для впровадження на підприємствах системного підходу до управління ризиками треба розробити реєстр професійних ризиків на певних робочих місцях або робочих місцях, об’єднаних єдиним технологічним процесом. Починати слід із робіт підвищеної небезпеки та робіт, під час виконання яких найчастіше стаються нещасні випадки (причому незалежно від професії потерпілого). Для цього потрібно створити кодифікатор робочих місць, про який ішлося в Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві в редакції 2004 р. Це дасть змогу більш раціонально витрачати кошти на заходи з профілактики травматизму та профзахворювань. Реалізація накреслених на 2014 р. планів вимагає від усього колективу редакції ще більшої активізації зусиль. На 20 травня та 23 вересня поточного року заплановано проведення чергових конференцій з ризик-менеджменту у сфері охорони праці. Триває робота щодо посилення практичної, прикладної складової матеріалів, що публікуються. Редакція постійно перебуває в пошуку нових творчих і дизайнерських рішень, про які можна судити за першими номерами журналу за нинішній рік. Запрошуємо наших читачів до співробітництва: ставте запитання, які вас хвилюють, пишіть нам про свої досягнення у сфері охорони праці. Редакція готова підтримати вас у розкритті актуальних, цікавих тем.

Управління охороною праці

Семко Олександр Платонович, заступник директора ДП «Головний навчальнометодичний центр» Держгірпромнагляду

Народився в 1956 р. У 1984 р. закінчив Київський політехнічний інститут, у 2002 р. – Академію державної податкової служби України. В 1990–1993 рр. обіймав посаду технічного інспектора праці, завідувача відділу, був головним технічним інспектором праці Київської міської ради профспілок. У 2000–2006 рр. працював заступником Голови Держгірпромнагляду. На нинішній посаді – з грудня 2006 р.

На базі ДП «ГНМЦ» щорічно проходять навчання, перепідготовку та підвищують кваліфікацію близько 10 тис. слухачів: 7 тис. – це посадові особи підприємств; 2 тис. – експерти технічні з промислової безпеки; 1 тис. – державні інспектори системи Держгірпромнагляду. Олександр Платонович веде систематичну роботу щодо вдосконалення навчального процесу з метою підвищення якості підготовки фахівців, які працюють у сфері охорони праці та промислової безпеки. Зокрема, протягом 2013 р. у ГНМЦ за його сприяння було проведено 13 семінарів для експертів технічних з промислової безпеки, на яких розглядалися питання, що стосуються необхідності розробки єдиних підходів до оформлення експертних висновків, підвищення їх якості, контролю за діяльністю експертно-технічних організацій, обговорювалися проблеми обстеження об’єктів підвищеної небезпеки тощо.

З метою вдосконалення навчання та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб і працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, на базі ГНМЦ заплановано провести низку семінарів для керівників, методистів і фахівців підприємств та навчальних закладів, які здійснюють навчання вищевказаних осіб. До участі в них будуть запрошені представники Міністерства соціальної політики, Держ-

Народилася в 1946 р. У 1968 р. закінчила Київський політехнічний інститут. З 2004 р. працює в ДУ «ННДІПБОП».

Таірова Тамара Миколаївна, завідувач науково-дослідного сектору аналізу наглядової діяльності ДУ «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці»

У червні минулого року в Києві було проведено Всеукраїнський науково-практичний семінар «Удосконалення практики розслідування нещасних випадків на виробництві», учасники якого отримали роз’яснення щодо практичного застосування нового порядку розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Організацію та проведення заходу здійснювала науково-дослідна лабораторія аналізу виробничого травматизму і наглядової діяльності інституту, у складі якої працює Тамара Миколаївна. Очолюючи секретаріат семінару, вона, зокрема, забезпечувала підготовку до видання тез доповідей та інших матеріалів, а також виступила з доповіддю «Аналіз порядків розслідування нещасних випадків на виробництві в Україні та за кордоном».

гірпромнагляду, Інституту інноваційних технологій і змісту освіти. Окрім того, Олександр Семко відповідає за організацію та проведення заходів, запланованих на 2014 рік, з актуальної тематики впровадження систем менеджменту охорони праці та методик управління професійними ризиками на підприємствах України. На цих семінарах фахівці обмінюватимуться досвідом щодо проведення ідентифікації виробничих ризиків з наступним складанням карти ризиків. Будуть запрошені представники Держгірпромнагляду, підприємств, експертно-технічних організацій та ННДІПБОП. В Україні має запрацювати механізм економічної заінтересованості роботодавців у створенні безпечних умов праці на підприємствах усіх форм власності. Роботодавці повинні на собі відчути, що інвестувати у створення безпечних умов праці набагато вигідніше, ніж у разі нещасного випадку або аварії нести колосальні матеріальні затрати у вигляді штрафів, виплати компенсацій потерпілим і їхнім сім’ям, відновлення зруйнованих шахт, виробничих та інших приміщень, ремонту пошкодженої техніки, обладнання тощо. Слід посилити адміністративну, матеріальну та персональну відповідальність посадових осіб на підприємствах шляхом підвищення розмірів штрафних санкцій у кілька разів.

Основна сфера діяльності Т. Таірової – наукова робота з охорони праці та промислової безпеки. Тамара Миколаївна є автором більш ніж 100 наукових праць із цієї тематики, щорічно бере участь у наукових конференціях як в Україні, так і за кордоном. Зокрема, у минулому році виступила з доповідями на восьми конференціях і семінарах.

У 2014 році планується започаткувати видання серії збірників «Оцінка стану та проблеми промислової безпеки й охорони праці в ризиконебезпечних галузях економіки України», що підготовлені за результатами проведених лабораторією та особисто Тамарою Таіровою досліджень із питань виробничого травматизму. Є надія, що у 2014 р. на законодавчому рівні буде вирішено питання щодо забезпечення рівних прав і соціальних гарантій усіх працюючих в Україні за трудовими та цивільно-правовими договорами і, зокрема, отримання ними страхових виплат у разі настання нещасного випадку.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Управління охороною праці Народився в 1960 р. Закінчив Одеський політехнічний інститут, Міжнародний інститут менеджменту, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Посаду начальника управління Фонду обіймає з 2012 р.

Таровик Сергій Володимирович, начальник управління організації профілактичних заходів та страхових експертиз виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд)

Минулого року управлінням під керівництвом Сергія Володимировича було запроваджено систему планування роботи служби страхових експертів на рівні виконавчої дирекції Фонду. При цьому було визначено пріоритетні напрями їх діяльності: проведення перевірок стану профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах, участь в опрацюванні та впроваджені СУОП, інформаційнороз’яснювальна робота та участь у комісіях із перевірки знань працівників з питань охорони праці. Враховуючи, що у штаті Фонду більше ніж 500 страхових експертів з охорони праці, першочергове завдання полягає в чіткому координуванні їх діяльності, з яким Сергій Таровик успішно справляється. З метою ефективного розв’язання проблемних питань при визначенні професійних захворювань управління активно співпрацює з Інститутом медицини праці НАМН України. Так, протягом 2013 р.

Юнацький Олександр Григорович, керівник органу з сертифікації персоналу в галузі неруйнівного контролю – Асоціація «Укрексперт» (ОСП «Укрексперт»)

Народився у 1967 р. Освіта вища технічна. Спеціаліст з візуально-оптичного методу неруйнівного контролю III рівня кваліфікації. Трудовий стаж – 33 роки, 13 років – у галузі сертифікації персоналу з неруйнівного контролю.

www.ohoronapraci.kiev.ua

У минулому році Держгірпромнагляд України за участі Асоціації «Укрексперт» розробив новий нормативно-правовий акт з охорони праці НПАОП 0.00-1.63-13 «Правила сертифікації фахівців з неруйнівного контролю», затверджений наказом МНС України від 10.12.2012 № 1387 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.01.13 за № 10/22542. Документ вирішує низку нагальних питань, зокрема: • закріплення на законодавчому рівні вимоги, що неруйнівний контроль машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки мають право здійснювати виключно фахівці з неруйнівного контролю, сертифіковані відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.63-13; • адаптація нормативно-правових актів України з охорони праці до вимог стандартів Європейського союзу, що стосуються неруйнівного контролю; • встановлення чітких вимог до кваліфікації фахівців, які виконують роботи з неруйнівного контролю машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки; встановлення вимог до загальної та спеціальної підготовки таких фахівців; процедур їх атестації та переатестації.

спільно з інститутом було опрацьовано низку важливих питань сфери профпатології, що стосуються, зокрема: • створення Національного реєстру професійних захворювань; • опрацювання змін до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві; • формування єдиних підходів до питань гігієни праці працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці тощо.

У найближчій перспективі перед управлінням, яким керує Сергій Таровик, стоять такі завдання: • удосконалення впровадженої у 2013 р. системи планування роботи служби страхових експертів; • підвищення професійного рівня страхових експертів з охорони праці та створення нормальних умов для їх роботи; • розробка дієвих механізмів контролю за об’єктивністю та своєчасністю розслідування нещасних випадків та професійних захворювань; • реалізація профілактичних заходів, визначених для фінансування Фондом у рамках Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014–2018 рр.

Сьогодні в Україні є неврегульовані питання, що стосуються кваліфікації фахівців, які виконують роботи з неруйнівного контролю, а саме: • вимоги до складу і структури органу з сертифікації персоналу (далі – ОСП), який виконує роботи з неруйнівного контролю металу та зварних з’єднань при виготовленні, монтажу, експлуатації, реконструкції, ремонті, експертному обстеженні та технічному огляді машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки; • функції, права, обов’язки та відповідальність ОСП під час проведення сертифікації фахівців з неруйнівного контролю на І, ІІ та ІІІ рівень кваліфікації; • вимоги до рівня технічної компетенції фахівців атестаційних центрів з неруйнівного контролю; • процедура визнання органом із сертифікації атестаційних центрів з неруйнівного контролю. Для вирішення зазначених проблем розроблено нові нормативно-правові акти з охорони праці – «Вимоги до атестаційних центрів з неруйнівного контролю» та «Положення про орган із сертифікації персоналу».

Управління охороною праці

Кузовой Юрій Віталійович, директор департаменту соціальної політики Федерації роботодавців України

Народився в 1977 р. У 2000 р. закінчив Сумський державний університет, у 2005 р. – Харківський інститут Національної академії державного управління при Президентові України. У 2000–2003 рр. працював в одному з районних відділень Пенсійного фонду України. З 2005 р. – у Федерації роботодавців України.

На думку роботодавців, можна скільки завгодно звертатися до честі, совісті, гідності, соціальної відповідальності власників бізнесу, але якщо наші реалії такі, що кожного дня по суті ведеться боротьба за виживання підприємства, за таких умов питання охорони праці відходять на задній план. І щоб роботодавець зосередив увагу на цій проблемі, він повинен мати не тільки законодавчу та моральну, але й економічну мотивацію. У минулому році ФРУ запропонувала саме такий механізм. Йдеться про законопроект № 2531-а, який сьогодні перебуває на розгляді в парламенті. Суть документа полягає в такому: за тих, хто сьогодні працює в шкідливих умовах, роботодавець платитиме додатковий внесок до Фонду соціального страхування (+15% за професії за Списком № 1 і 7% за професії за Списком № 2). Але при цьому з роботодавців знімаються зобов’язання фінансувати пільгові пенсії. Сьогодні це дуже серйозне навантаження, яке іноді навіть перевищує фонд оплати праці підприємства. Таким чином, у роботодавця з’являється кровна заінтересованість у поліпшенні умов праці, оскільки після проведення атестації робочих місць за умовами праці та виконання відповідних заходів можна зменшити витрати, пов’язані зі сплатою підвищеного внеску. Очевидна й інша взаємна вигода: працівники будуть менше хво-

Народився в 1949 р. Закінчив Харківський машинобудівний технікум та Вищу школу профспілкового руху ВЦРПС імені М. М. Шверника. З 1986 по 2006 р. був заступником голови та головою профспілкового комітету Харківського тракторного заводу імені С. Орджонікідзе. Нинішню посаду обіймає з 2006 р.

Тесленко Сергій Анатолійович, голова Об’єднання профспілок Харківської області

У нових умовах, коли профспілки вже не виконують функцію державного нагляду за охороною праці, активісти Харківщини зосередили свою увагу на укладанні колективних договорів і угод та контролі за їх виконанням, проведенні роботодавцями атестації робочих місць за умовами праці, фінансуванні заходів з охорони праці та навчанні профспілкових активістів. Нині в Харківській області 98,5% працюючих охоплено колективними договорами, які містять конкретні комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів

ріти, травмуватися й гинути, відповідно – зменшиться кількість лікарняних, простоїв, аварій, виходу обладнання з ладу та інших негативних наслідків.

У 2014 р. Федерація роботодавців України зосередить зусилля на підготовці законопроекту, який передбачає впровадження механізму більш раціонального використання потенціалу штрафних санкцій, що можуть накладатися на суб’єктів господарювання за порушення правил охорони праці. Розуміючи, що в нашій країні ефективність адміністративних методів впливу пробуксовує через корупцію та інші особливості взаємодії влади й бізнесу, ФРУ ініціює зміну механізму використання грошей, що надходять від штрафних санкцій. Сьогодні ці кошти безцільно «зникають» у загальному кошику доходів державного бюджету. Пропонується надати право роботодавцеві, якого було оштрафовано за порушення законодавства про охорону праці, направити частину грошей, примусово вилучених у нього у вигляді штрафу, цільовим призначенням на рішення проблемних питань на своїх підприємствах. Таким чином досягається одне з основних завдань державної політики, яке полягає аж ніяк не у штрафах, а у здатності вирішити проблему – поліпшити умови праці працюючої людини.

безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Протягом 2013 р. на виконання понад 27 тис. запланованих на підприємствах Харківщини заходів з охорони праці було спрямовано близько 168 млн грн. Від 700 до 3000 грн на рік на охорону праці одного працюючого витрачено на таких підприємствах, як ВАТ «Турбоатом», ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», ПАТ «Завод «Південкабель», «Харківгаз», ДНВП «Об’єднання «Комунар», Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго», ПАТ «Харківміськгаз» та інших. За настійною вимогою Об’єднання профспілок області до територіальних угод, які укладаються між Харківською облдержадміністрацією, Спільним представницьким органом роботодавців та профспілковими об’єднаннями Харківської області, включаються питання охорони праці. Зокрема, облдержадміністрація зобов’язалася фінансувати охорону праці в бюджетних організаціях в обсязі не нижче ніж 0,2% від фонду оплати праці, забезпечувати бюджетників

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Управління охороною праці Народився в 1957 р. Закінчив Криворізький технікум гірничої механіки. З 1994 р. – голова цехового комітету профспілки металургів і гірників України Первомайського кар’єра, голова робочої групи з охорони праці профкому.

Буртовий Борис Григорович, голова цехового комітету профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Первомайського кар’єра

Упродовж багатьох років Борис Буртовий керує робочою групою профкому з контролю за виконанням розділу «Охорона праці» колективного договору. Особливу увагу приділяє контролю за виконанням комплексних заходів, спрямованих на профілактику нещасних випадків, про фесійних захворювань і поліпшення умов праці. Життєвий девіз Бориса Григоровича: зробити все можливе для збереження життя та здоров’я працівників підприємств гірничо-металургійного комплексу. Тісно співпрацює з інспекторами Держгірпромнагляду в питаннях додержання вимог законодавчих і нормативних актів з охорони праці. Борис Буртовий не залишився осторонь у ситуації, що виникла у зв’язку із внесенням змін до ст. 19 Закону України «Про охорону праці», згідно з якими обов’язкові витрати на охорону праці підприємства становлять не менше 0,5% від фонду оплати праці за попередній рік, а не від суми реалізованої продукції, як це було раніше. Це в десятки разів зменшує обсяги фінансування профілактичних заходів з охорони праці на підприємствах

спецодягом, спецвзуттям, спецхарчуванням, працівників територіальних центрів соціального обслуговування – транспортними засобами (велосипедами) тощо. В аналогічній угоді з Харківською міською радою вдалося домовитися, що асигнування на охорону праці виділяються в місцевому бюджеті окремим рядком, хоча змінами, внесеними до ст. 19 Закону України «Про охорону праці», дію цієї норми призупинено. І це велика перемога профспілок та особисто Сергія Тесленка. Станом на 01.01.2013 з 41 803 робочих місць, які підлягають атестації, атестовано 40 799, що становить 97,6%. За результатами атестації робочих місць право на пенсію за Списками № 1 і 2 отримали понад 22 тис. працюючих, додаткову відпустку – 55,4 тис., скорочений робочий час – близько 10 тис., доплату до заробітної плати – 47 тис., спецхарчування – близько 30 тисяч.

www.ohoronapraci.kiev.ua

гірничо-металургійного комплексу України. Тому Борис Григорович став ініціатором звернення ЦК профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України до всіх депутатських фракцій Верховної Ради виступити із законодавчою ініціативою щодо внесення змін до ст. 19 Закону «Про охорону праці», збільшивши розміри відрахувань на охорону праці до рівня попередньої норми Закону. Це сприятиме поліпшенню умов й охорони праці, зниженню рівня виробничого травматизму та професійних захворювань, а також позитивно впливатиме на економіку підприємств і держави в цілому. Цей законопроект перебуває на розгляді в комітетах Верховної Ради.

Серед завдань, які ставлять перед собою Борис Буртовий та його колеги – представники профспілки металургів і гірників України, є такі: • домагатися внесення до колективних договорів норм витрат коштів на охорону праці в розмірі не менше ніж 0,6% від суми реалізованої продукції відповідно до п. 5.6 чинної Галузевої угоди; • при формуванні розділу «Охорона праці» у колдоговорах підприємств щодо працівників, виведених на умовах аутстаффінгу та аутсорсингу, не допускати зменшення досягнутих соціальних гарантій, особливо для працівників, умови праці яких не змінилися.

Навчання посадових осіб, спеціалістів підприємств з питань охорони праці, представників профспілок з охорони праці проводилося на постійно діючому семінарі обласного об’єднання профспілок та галузевих семінарах на базі Харківського соціально-економічного інституту та Регіонального учбово-методичного центру охорони праці. Тільки в минулому році навчання пройшли понад 3,5 тис. осіб. За кошти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у ІV кварталі 2013 р. проведено навчання 265 представників профспілок з питань охорони праці.

Наприкінці минулого року на Харківщині було проведено круглий стіл з питань проблем збереження трудового потенціалу регіону. В рекомендаціях цього заходу були відображені проблемні питання, які обласне об’єднання профспі-

лок вирішуватиме у 2014-му та наступних роках. Зокрема, йдеться про необхідність запровадження обов’язкового страхування для осіб, які працюють за цивільно-правовими договорами; внесення змін до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві; підвищення ефективності розділів колективних договорів, що стосуються питань охорони праці; активізацію роботи щодо виявлення та мінімізації виробничих ризиків; підвищення ефективності СУОП на всіх рівнях; стажування на підприємствах студентів, які навчаються за спеціальністю «спеціаліст з охорони праці»; вжиття заходів щодо реалізації Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014–2018 рр. тощо.

Управління охороною праці

У Держгірпромнагляді

2014 – рік нагляду на малих приватних шахтах

ПРО ВИРОБНИЧИЙ ТРАВМАТИЗМ Учасники засідання колегії Держгірпромнагляду, яке відбулося 20.01.2014 р., підбили підсумки роботи Служби за 2013 р. та окреслили головні завдання наглядової діяльності на 2014 р. У 2013 р. вдалося досягти найбільшого зниження рівня виробничого травматизму за всі роки незалежності України. Кількість нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, порівняно з попереднім роком зменшилася на 13%, а зі смертельними наслідками – на 14%. Найбільш суттєвих результатів досягнуто на підприємствах вугільної промисловості, агропромислового комплексу та соціально-культурної сфери. Щоправда, радіти успіхам ще зарано. Насторожує тенденція зростання рівня смертності гірників працездатного віку через серцево-судинні захворювання. Цей показник становить 20% від загальної кількості загиблих на підземних роботах, тобто кожен п’ятий шахтар. Саме тому перший заступник Голови Держгірпромнагляду Віктор Шайтан наголосив на необхідності жорсткого контролю за своєчасним проведенням та якістю медичних оглядів шахтарів, умовами праці, шкідливими факторами виробництва, забезпеченням працюючих ЗІЗ. За його словами, від 60 до 80% гірників гине з організаційних причин – неефективне функціонування системи управління виробництвом та охороною праці. Деякі нещасні випадки вражають своєю безглуздістю. Наприклад, у грудні 2013 р. на приватному підприємстві «Техінновація»

у Донецькій області шахтарі у присутності начальника дільниці влаштували перекур, внаслідок чого стався вибух метану. Загинули 4 гірники разом з начальником, ще 14 отримали травми різного ступеня тяжкості. Особливо гострою є проблема травматизму на малих приватних шахтах, де травмовано 25% шахтарів від загальної кількості. У зв’язку з цим Держгірпромнагляд оголосив 2014-й роком нагляду на малих приватних шахтах. 2013 рік був визначений як рік нагляду в АПК. Підвищена увага до галузі спрацювала: рівень загального травматизму знижено на 14%, смертельного – на 24%. Проблемою залишається те, що держнагляд на підприємствах АПК здійснюють усього 127 інспекторів, з них 92 – у сільському господарстві. У результаті на одного інспектора припадає у середньому 5 (!) сільскогосподарських районів. Тож Держгірпромнагляд у грудні 2013 р. висунув конкретні пропозиції щодо посилення нагляду за рахунок організації дієвого відомчого та галузевого контролю. Буде продовжено також практику проведення семінарів-нарад з питань безпечного виконання весняно-польових та зернозбиральних робіт. Нарівні з АПК і приватними шахтами потребує особливого нагляду і хімічна галузь. Жахлива аварія, яка сталася у серпні 2013 р. у ПАТ «Концерн «Стирол» (загинуло 6 осіб, травмовано – 35), продемонструвала: ситуація на підприємствах і виробництвах великої хімії є дуже небезпечною. Рівень смертельного травматизму тут зріс у 2013 р. майже у 2,4 разу. Причинами «передінфарктного стану» галузі є зношення основних фондів хімічних ви-

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Управління охороною праці робництв, у тому числі виробництв вибухових речовин, застосування на них потенційно небезпечних технологій, застарілого устатковання та систем протиаварійного захисту. Усі нещасні випадки або аварії у хімічній промисловості впродовж п’яти останніх років сталися з причин порушення нормативно-правових актів з охорони праці. За інформацією теруправлінь, системні порушення вимог безпеки виявлено на таких підприємствах галузі: ПАТ «Азот», «Одеський припортовий завод», «Дніпроазот», «Сєверодонецький Азот», «Рівнеазот». При цьому у таких областях, як Вінницька, Запорізька, Івано-Франківська, Дніпропетровська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька та Чернігівська, нагляд у хімічній промисловості здійснюється лише одним інспектором Держгірпромнагляду.

жави за їх діяльністю. Усунути перешкоди має проект доповнень до ст. 21 Закону України «Про охорону праці», який вже розглянуто на засіданні Комітету з питань соціальної політики та праці Верховної Ради, який ухвалив постанову про прийняття його за основу для подальшого розгляду парламентом у першому читанні.

ПРО ПРІОРИТЕТИ ДІЯЛЬНОСТІ СЛУЖБИ Минулого року суттєво знижено адміністративний тиск на суб’єктів господарювання. Порівняно з першим кварталом 2013 р., у четвертому кількість перевірок суб’єктів господарювання та виробничих об’єктів зменшена майже на 25%. Більшість малих і середніх підприємств належать до суб’єктів господарювання із середнім і незначним ступенем ризику, тому перевірками вони не обтяжені. Зменшуючи кількість перевірок, Служба активізує профілактичну роботу. Як зазначив В. Шайтан, превентивна ПРО РОБОТУ ЕКСПЕРТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ Серйозне занепокоєння викликає стан технічної діагностики діяльність дасть ефект з часом, але вона того варта, оскільки результатом є кваліфіковані обладнання і технологічних трубопроводів працівники, які додержуються хімічних виробництв, від результатів якої Профілактична робота норм з охорони праці та роботозалежить продовження строку їх експлуазалишається пріоритетним давці, що створюють гідні умови тації. Виявлено ряд випадків, коли діапраці для персоналу. гностика взагалі не проводилася, але понапрямом діяльності Служби зитивний експертний висновок був видау 2014 р. А ще наглядовці ПРО РИНКОВИЙ НАГЛЯД ний. Відомі факти проведення фіктивних активно оновлюватимуть ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВУ БАЗУ технічних оглядів, експертних обстежень, Як усе нове, сектор ринкового технічного діагностування устаткування. застарілі НПАОП нагляду Держгірпромнагляду пеТеруправління Держгірпромнагляду отриі сприятимуть ухваленню режив складний період становмали на 2014 р. завдання постійно монітодоповнень до Закону України лення, але у 2013 р. стрімко еворити діяльність ЕТЦ, уповноважених «Про охорону праці» щодо люціонував. Якщо у 2012 р. праі спеціалізованих експертних організацій цівники ринкового нагляду провещодо достовірності й повноти експертних порядку застосування обстежень (діагностувань) устаткування ли 54 перевірки характеристик нештрафних санкцій до підвищеної небезпеки. ЕТЦ спільно із харчової продукції, то у 2013 р. – 588. юридичних осіб спеціалізованими організаціями зобов’яДо продукції, яка не відповідала вимогам, було вжито 86 обмежузані забезпечити якісне та своєчасне ексвальних (корегувальних) заходів, пертне обстеження трубопроводів для що майже втричі більше, ніж у 2012 р. Порушників притранспортування хімічно небезпечних речовин. тягнено до адміністративної відповідальності: оштрафоваЗвісно, без масштабної реконструкції підприємств великої хімії суттєво поліпшити ситуацію не вдасться. Для но 53 особи на суму понад 200 тис. грн. Суб’єкти господареалізації заходів щодо модернізації устатковання підвище- рювання оскаржили у судовому порядку три рішення про ної небезпеки розроблено Єдину інформаційно-аналітичну вжиття обмежувальних заходів і дев’ять постанов про насистему обліку устаткування підвищеної небезпеки на під- кладення штрафних санкцій. На розгляді у судах різних приємствах хімічного комплексу України. У 2013 р. до неї інстанцій перебувають п’ять справ про скасування семи були підключені усі теруправління, 10 ЕТЦ і управління постанов про накладення штрафних санкцій. Отже, вже нагляду на виробництвах і об’єктах підвищеної небезпеки сьогодні необхідно посилювати роль юридичних служб теДержгірпромнагляду. До бази даних системи вже внесено руправлінь стосовно державного ринкового нагляду. У 2013 р. переглянуто і прийнято 48 нормативно-пра110 суб’єктів господарювання. На засіданні колегії зверталася увага також на низьку, вових актів з охорони праці, до плану нормотворчої діяльв окремих випадках, якість висновків експертиз для одер- ності на 2014 р. включено 145 актів. Минулого року Держгірпромнагляд опрацював ряд жання дозволів, особливо пов’язаних з технічним оглядом, діагностуванням та експертним обстеженням машин, ме- важливих законопроектів, серед яких проект закону України «Про внесення доповнень до Закону України «Про ханізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Зокрема, йшлося про наявність у висновках експертизи недостовір- охорону праці» щодо порядку застосування штрафних них відомостей і, як наслідок, прийняття безпідставних санкцій до юридичних осіб». Сьогодні законопроект, що позитивних рішень. Так, у 2013 р. лише центральним апа- має врегулювати питання про накладення штрафів на ратом Держгірпромнагляду було виявлено 166 експертних юридичних осіб, які використовують найману працю, провисновків з недостовірними даними, виданими експертни- ходить процедуру врегулювання розбіжностей на підставі зауважень і пропозицій, одержаних від зацікавлених віми організаціями, у тому числі й незалежними, що призвело до відмови у видачі дозволів суб’єктам господарювання. домств. Не менш важливим є проект закону України «Про Гостро стоїть проблема створення системи контролю за основи промислової безпеки», мета якого – врегулюванроботою експертних організацій, впровадження механізму ня правовідносин у сфері промислової безпеки, визначенпозбавлення експертів права на здійснення такої діяльно- ня прав та обов’язків суб’єктів даних правовідносин, оссті, а також визначення, у разі неякісної роботи, відповід- новних засад функціонування експертної діяльності у відності керівників ЕТЦ займаним посадам. Заважає цьому повідній сфері. неурегульованість на законодавчому рівні вимог до експертів та їхньої відповідальності за підготовку висновків експерОлександр Фандєєв, спецкор тизи, а також самої експертної організації та контролю дерФото автора

www.ohoronapraci.kiev.ua

Управління охороною праці

Нотатки журналіста

Прості рішення для складних завдань Олександр Фандєєв, власкор

Щоб оцінити стан безпеки праці на виробництві, невеликі підприємства Німеччини використовують так звані орган-чеки, які містять 15 запитань. Аналіз відповідей на них дає керівникам можливість виявити слабкі місця в системі охорони праці на підприємстві та розробити певні заходи. Чи цікаво це Україні?

априкінці 2013 р. у Києві під егідою Міжнародної організації праці (МОП) було проведено тренінг для експертів праці в гірничо-металургійному комплексі України. Його учасники отримали можливість порівняти, як функціонують українська та європейська системи безпеки праці, дізналися про зо-

лоті правила безпечної гірничої промисловості, про те, як у країнах Європи ідентифікують небезпеки та ризики, які там пріоритети, як складають плани дій, визначають цілі охорони праці, застосовують безпечні технології, інвестують у людський потенціал тощо. Провели тренінг експерти Бюро МОП в Будапешті Кеніче Хіросе (головний спеціаліст з питань соціального забезпечення), Овідіу Журка (головний спеціаліст з питань діяльності працівників), Драган Радіч (головний спеціаліст з питань діяльності роботодавців) та експерти Статутного органу страхування від нещасних випадків у сировинній та хімічній промисловості (BG RCI) (Німеччина) Гельмут Енс (директор з питань профілактики BG RCI, генеральний директор ISSA Mining) і Матіас Штензель (головний інспектор праці BG RCI). Загальне враження, яке склалося від почутого, – уся діяльність у сфері виробничої безпеки та гігієни праці в Німеччині та інших європейських країнах головним чином спрямована на профілактику травматизму, базується на досить простих, раціональних правилах і нормах, виважених підходах, має системний характер та підпорядковується логіці й здоровому глузду. Досвід, про який розповіли європейські експерти, цінний ще й тим, що може бути корисним не лише для гірничо-металургійної, але й для інших

галузей. Зупинимося лише на, здавалося б, найпростіших істинах, що запам’яталися найбільше. ПРО РИЗИКИ Абсолютної безпеки не існує. Повністю уникнути ризиків на виробництві можна, тільки якщо не… працювати. Питання в тому, як знизити ступінь ризику. Як це зробити, кожне підприємство, галузь, країна вирішують самі. Мета всіх запобіжних заходів – знизити ризики до прийнятного рівня. Необхідно діяти на випередження. Для цього ризики на робочих місцях слід вивчати. Потреба в їх аналізі є завжди. Варто зазначити, яких заходів належить вжити, аби їх проконтролювати та запобігти травматизму. Це і є оцінкою ризиків. Важливо також, щоб люди сповіщали про небезпеки, які помітили на виробництві, оскільки знають про них краще. Це дає можливість об’єктивно і своєчасно оцінювати стан виробничого середовища і створювати дієву систему запобіжних заходів. Щоб робота з ризиками була успішною, перш за все необхідно, аби керівництво забезпечило такому виду діяльності підтримку і весь колектив брав у цьому процесі активну участь. Тому європейські експерти радять спеціалістам з охорони праці починати згори. Тобто йти до роботодавця й аргументовано, апелюючи цифрами та фактами,

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Управління охороною праці падків немає. Отже, можливість наблизитися до нульового рівня смертності є зовсім не примарною. ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ПРОСТИХ РІШЕНЬ

переконувати його в тому, що пріоритетом №1 на підприємстві має бути охорона праці. Наступне завдання – запевнити в цьому персонал. Лише за умови, що ці заходи будуть дієвими, можна говорити про формування культури безпечної праці. Це поступовий і довготривалий процес зміни сприйняття, мислення, поведінки. ПРО ПСИХОЛОГІЮ РОБОТОДАВЦІВ Світовий досвід показує, що привернути увагу роботодавців до питань охорони праці дуже непросто. Адже як розмірковує керівник, в якого на виробництві серйозних нещасних випадків ще не було: якщо все й без того добре, навіщо вкладати гроші в безпеку?! Така логіка позбавлена сенсу. Адже безпека на виробництві напряму пов’язана з продуктивністю та якістю праці. Здорові, забезпечені засобами колективного та індивідуального захисту, безпосередньо задіяні в системі управління охороною праці робітники працюватимуть краще та більше. Потрібно, щоб керівник це зрозумів і турбувався про охорону праці свідомо. Такий шлях набагато ефективніший, аніж залякування адміністративною відповідальністю. Так, інвестиції в охорону праці – справа затратна, проте економічно вигідна. Відомо, що чим більше коштів вкладає підприємство в навчання робітників та підвищення їх кваліфікації, тим вищою є його ціна на фондовій біржі. Згідно з дослідженнями, які провели експерти ISSA Mining (Міжнародна організація соціального забезпечення) у 20 країнах світу, 1 євро, вкладений у профілактичні заходи з безпеки праці, повертається в середньому у вигляді прибутку у 2,2 євро (у Німеччині –1,6 євро).

www.ohoronapraci.kiev.ua

У більшості промислово розвинених країн діє правило: чим менше аварій та нещасних випадків, тим нижчі страхові виплати компанії. Це заохочує підприємства знижувати рівень ризиків. Дієвим стимулом є також позитивний імідж роботодавців, які турбуються про безпечне виробництво. ПРО НУЛЬОВУ СМЕРТНІСТЬ Багато людей вважають, що нульова смертність на гірничому виробництві – це ілюзія. Проте в Німеччині

В Німеччині та інших країнах ЄС намагаються знайти прості рішення щодо оцінки стану безпеки робочих місць, які не вимагають великих витрат. Прикладом цього може бути BG RCI, що розробила та поширила серед підприємств так звані орган-чеки (на зразок відомих в Україні чек-листів). Орган-чек складається з 15 питань, розміщених на 3–4 сторінках, відповівши на які підприємство (як правило, невелике, оскільки крупні компанії з сучасними системами управління охороною праці володіють відповідними даними) робить для себе висновок про реальний стан справ у сфері охорони праці на виробництві. Питання чека охоплюють 95% організації процесу охорони праці, а відповіді на них дають змогу досить оперативно та об’єктивно виявляти виробничі ризики, діагностувати стан охорони праці на підприємстві, аналізувати результати такого експрес-дослідження і розробляти заходи щодо поліпшення ситуації. Систему орган-чеків BG RCI поширює на гірничорудних підприємствах Німеччини на добровільній ос-

Довідка Охорона праці в Німеччині – це дуальна система, першим компонентом якої є державний нагляд за охороною праці федеральних земель, що контролює додержання правових приписів. Крім державного законодавства про охорону праці існує також і законодавство 16 федеральних земель. Другий компонент системи – це організації страхування від нещасних випадків: професійні спілки й каси страхування, що орієнтуються на законодавство, контроль і профілактичну роботу у своїх галузях. Вони мають автономне законодавство й розробляють правила безпеки за згодою держави і федеральних земель. Контролюють їхнє додержання технічні служби у вугільній промисловості за 50 років вдалося досягти вражаючих результатів. У 60-х роках минулого сторіччя під час видо бутку вугілля щорічно ставалося більш ніж 400 нещасних випадків. Однак завдяки впровадженню нових технологій, удосконаленню організації праці, підвищенню кваліфікації працюючих, залученню до системи управління охороною праці всіх працівників, від керівника до робітника, сьогодні в галузі, яка налічує 30 тис. гірників, смертельних ви-

нові. Працювати з нею можна за допомогою Інтернету, планшета, смартфона та інших доступних комунікаційних засобів. При цьму кожен може порівняти результати такого аналізу з результатами, отриманими іншими компаніями. Головна мета програми – покращити систему охорони праці на виробництві. Рішення це не лише просте, але й універсальне, оскільки скористатися ним може підприємство будь-якої галузі. Фото автора

Управління охороною праці

Обмін досвідом

У вагонному господарстві порядок Ірина Чайка, провідний спеціаліст з охорони праці служби вагонного господарства Одеської залізниці

Служба вагонного господарства Одеської залізниці запропонувала своїм колегам нову конструкцію площадки для проведення робіт на висоті. І це не всі ноу-хау залізничників у царині безпечної праці.

о складу служби вагонного господарства Одеської залізниці входять 7 вагонних депо, в яких функціонують 10 пунктів технічного обслуговування поїздів, 29 пунктів контрольно-технічного обслуговування, 3 пункти міждержавної передачі вагонів, 4 пункти підготовки вагонів під навантаження, 21 пункт поточного ремонту вагонів з відчеп-

ленням. Загальна кількість працюючих у вагонному господарстві становить близько 3,3 тис. осіб. Основними завданнями служби є підтримання парку вантажних вагонів у справному стані, їх підготовка під навантаження, обслуговування вагонів на шляху прямування з додержанням вимог безпеки, а також створення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях. Завдяки постійному проведенню профілактичної роботи щодо запобігання випадкам травматизму й покращання умов праці кількість нещасних випадків на виробництві вдалося звести до мінімуму. Якщо 20 років тому цей показник варіювався у межах 5–7 випадків на рік, то у 2010 р. не було зафіксовано жодного випадку травматизму, у 2011 р. – 3, у 2012 та 2013 рр. – по одному нещасному випадку. Головне, що сприяє ефективності СУОП на підприємстві, – розуміння та повна підтримка з боку керівництва Одеської залізниці та служби вагонного господарства. Це дає змогу успішно виконувати завдання щодо створення безпечних умов праці, планувати відповідні заходи і їх фінансування, забезпечувати контроль за додержанням вимог

безпеки та заохочувати працівників за належне ставлення до цих вимог. Усі виробничі наради завжди починаються з розгляду питань охорони праці та безпеки руху. Перед початком кожного року всі підрозділи служби вагонного господарства подають свої пропозиції щодо покращання умов праці (освітлення, вентиляція, температурний режим, запобігання випадкам падіння з висоти, забезпечення ЗІЗ та спецхарчуванням, оснащення кабінетів охорони праці, організація навчання з питань охорони праці, інші заходи). Про проблемні місця й необхідні заходи повідомляють і самі працівники. На підставі цих пропозицій розробляються заходи, планується відповідне фінансування. Його обсяги завжди набагато більші, ніж передбачено ст. 19 Закону «Про охорону праці». Упродовж року кошторис на їх виконання переглядається і, за необхідності, виділяються додаткові кошти. Наприклад, у 2013 р. було освоєно на 0,5 млн грн більше, ніж передбачалося колдоговором. Також плануються такі заходи, як навчання з питань охорони праці, проведення медоглядів, атестація робочих місць за умовами праці, перегляд інструкцій з охорони праці, техогляди та діагностика обладнання, машин і механізмів. Основою успішного функціонування СУОП є ініціатива та високий професіоналізм працівників на місцях, який досягається в ході постійного навчання й набуття трудових навичок і досвіду в роботі, а також кваліфікований інструктаж з безпечного виконання робіт. У вагонних депо функціонують кабінети охорони праці, які оснащені меблями, оргтехнікою, стендами, плакатами, необхідною нормативною документацією. Відповідно до плану, за затвердженими програмами проводиться навчання з питань охорони праці, електро- та пожежної безпеки, у тому числі з використанням відеоматеріалів. Змонтовано відеофільми: «Первинний інструктаж для оглядача-ремонтника вагонів»; «Охорона праці під час технічного обслуговування вагонів ва-

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Управління охороною праці гонного депо Херсон»; «Навчання оглядача-ремонтника вагонів вагонного депо Одеса-Застава 1»; «Техніка безпеки під час виконання зварювальних робіт»; «Охорона праці у вагонному депо Котовськ»; «Випадок травмування у вагонному депо Шевченко». Крім того, використовуються фільми, відзняті іншими підприємствами. На допомогу майстрам, бригадирам, старшим оглядачам для проведення занять з питань охорони праці, стажування та інструктажів оформлені папки з набором необхідних документів. Результати розслідування показали, що основною причиною майже всіх випадків виробничого травматизму на підприємстві є людський чинник. Тому головне завдання інженера з охорони праці, керівників середньої ланки, які безпосередньо контактують з робітниками, – постійно наголошувати на додержанні правил безпеки праці. Вагонників ознайомлюють з нормативними документами, доводять до їх відома інформацію про нещасні випадки на виробництві, їх наслідки, вирішення конкретних питань соціального захисту працюючих тощо. Велике значення має стимулювання працівників додержуватися вимог безпеки, залучення їх до відповідної роботи. Службою вагонного господарства регулярно організовуються тематичні конкурси з охорони праці. Питання фінансування та встановлення сучасного обладнання завж ди вирішується позитивно. Упровадити нові технології пропонується й іншим підрозділам Одеської залізниці. А розроблена на Донецькій залізниці площадка – «острівець безпеки», що надає змогу безпечно проводити роботи на висоті, – є не тільки в нашому, а й в інших вагонних господарствах «Укрзалізниці». Кожне вагонне депо укомплектоване відео-, фото- та комп’ютерною технікою, обов’язково з кольоровим принтером. Завдяки цьому оперативно й більш результативно проводяться вищеназвані конкурси, перевірки підрозділів депо. Фото порушників вимог безпеки вивішуються на інформаційних дошках, відеоінформація демонструється на оперативних нарадах. У вагонному господарстві чітко налагоджено триступінчастий оперативний контроль за станом охорони праці, проводяться весняно-осінні огляди, обстеження пожежного стану, цільові перевірки об’єктів підвищеної небез-

www.ohoronapraci.kiev.ua

Після прийняття в 1992 р. Закону «Про охорону праці» у вагонному господарстві Одеської залізниці створено службу охорони праці. Її очолила Ірина Чайка, яка й донині працює на цій посаді. В її підпорядкуванні 12 спеціалістів з охорони праці, які очолюють відповідні служби в підрозділах вагонного господарства, розташованих у шести областях України, якими проходить Одеська залізниця пеки, комплексні, перехресні перевірки спеціалістами служб охорони праці, коли керівники служб охорони праці одних підрозділів проводять перевірку інших. Під час перевірок особлива увага приділяється забезпеченню безпеки в негабаритних місцях (правильності пофарбування негабариту, забезпеченню видимості знаків безпеки, освітленню), додержанню технології безпечної подачі вагонів у вагоноскладальні цехи (відчинення воріт, виведення людей з небезпечної зони, закріплення вагонів, установлення сигналів огородження тощо). Пильно перевіряються кранове господарство, верстатне обладнання, технологічні проїзди, стан санітарно-

побутових приміщень, кімнат для приймання їжі. До порушників вживаються відповідні заходи покарання (оголошення доган, повне або часткове позбавлення преміальної винагороди, анулювання талонів-попереджень, направлення на повторне навчання та позапланову перевірку знань з питань охорони праці). За результатами весняного та осіннього конкурсів-оглядів, а також за підсумками року служба охорони праці готує пропозиції щодо матеріального заохочення працівників, які показали приклад належного ставлення до безпеки праці, брали активну участь у реалізації заходів щодо профілактики виробничого травматизму. Заохочуються й потерпілі на виробництві, які вже не порушують вимог безпеки. Зниженню рівня травматизму сприяють також зростання свідомості й культури працівників, знання комп’ютера та Інтернету. А користування благами цивілізації (сучасні душові, кімнати відпочинку, укомплектовані кондиціонерами, холодильниками, мікрохвильовими печами, електрочайниками, зручними меблями тощо), які є на підпримстві, зобов’язує робітників відповідальніше ставитися до питань безпеки праці. Наша служба охорони праці тісно співпрацює з теруправлінням Держгірпромнагляду в Одеській області, обласними управліннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, службою охорони праці залізниці, Головним управлінням вагонного господарства «Укрзалізниці» та іншими залізницями. При надходженні повідомлення про нещасний випадок на виробництві або аварію на будь-якому підприємстві «Укрзалізниці» обов’язково готується й надсилається в підрозділи господарства інформація про це, розробляються заходи щодо запобігання подібним випадкам, проводяться позаплановий інструктаж, навчання та перевірка знань, інші заходи. У рамках заходів щодо профілактики виробничого травматизму службою вагонного господарства щороку організовуються тематичні семінари, на яких коригуються плани відповідних заходів, кошториси на їх виконання, заслуховуються керівники та відповідальні за охорону праці спеціалісти підрозділів служби, розглядаються інші питання безпеки на виробництві. Фото з архіву залізниці

Управління охороною праці

Роботодавець та охорона праці

Формула безпеки Андрія Мацегори

Генеральний директор ПАТ «Донецький електротехнічний завод» Андрій Мацегора зумів так ефективно організувати роботу колективу, що при регулярному розширенні номенклатури виробів і збільшенні обсягів виробництва на підприємстві за останні 10 років не сталося жодного нещасного випадку зі смертельним наслідком. ЗАВОД ПОЧИНАЄТЬСЯ З ХРАМУ Храм на території промислового підприємства в наші дні, погодьтеся, велика рідкість, а для працівників ПАТ «Донецький електротехнічний завод» (ДЕТЗ) він став невід’ємною частиною їхнього щоденного буття, духовною складовою багатогранної турботи керівництва підприємства, і насамперед його генерального директора, про здоров’я та благополуччя кожного члена колективу. «Ми ставимо перед собою завдання випускати найсучаснішу продукцію, яка користується попитом на ринку, – каже Андрій Анатолійович, – але при цьому нам зовсім не байдуже, якою ціною це робиться. І оскільки в нашому виробництві значну частку становлять роботи підвищеної небезпеки, ми турбуємося

про безпеку праці та збереження здоров’я своїх працівників». І в цій шляхетній справі, як вважає Андрій Мацегора, духовна складова відіграє дуже важливу роль. З’явився храм Святого великомученика і цілителя Пантелеймона Троїцького благочиння м. Донецька на території ПАТ «ДЕТЗ» у 2008 р. Якщо врахувати, що через два роки підприємство відзначатиме 100-річний ювілей, храм ще зовсім молодий. Проте за цей час заводчани стали активними членами Свято-Пантелеймонівської православної громади, де пропагують такі моральні цінності, як сумлінність у праці, добропорядність у колективі та сім’ї, милосердя. Сьогоднішні будні колективу – логічне продовження його багатої, насиченої подіями історії. А почалося все з невеликих ремонтних майстерень, розташованих на околиці Донецька, у селищі Олексіївка. Пізніше це компактне виробництво перетворилося на Центральні електромеханічні майстерні виробничого об’єднання «Донецьквугілля», а нове життя підприємство знайшло на зламі двох століть. Сьогодні це цілком сучасне й добре оснащене виробництво, що випускає великий асортимент електротехнічного та гірничо-шахтного устатковання у вибухозахищеному виконанні. І входить це підприємство до складу ПрАТ «Донецьксталь» – металургійний завод» як один зі структурних підрозділів.

ФОРМУЛА БЕЗПЕКИ У ПрАТ «Донецьксталь» – металургійний завод» і ПАТ «ДЕТЗ» добре засвоїли одну істину, не нову, але вже давно призабуту: підбір і розставлення кадрів вирішують усе! Молодий і перспективний керівник А. Мацегора, перш ніж прийти на завод, здобув одну за другою три вищі освіти, закінчивши спочатку Донецький комерційний інститут за фахом інженер-технолог, потім Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого в Харкові (тут він отримав кваліфікацію юриста), і на довершення Донець кий державний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського, де став спеціалістом з економіки підприємства. Такий широкий освітній спектр якраз і допоміг генеральному директору не лише налагодити випуск асинхронних вибухозахищених двигунів, електропускової апаратури, вибухозахищених й іскробезпечних пускачів, автоматичних вимикачів, пус кових шахтних агрегатів, які користуються сьогодні великим попитом, але й створити колектив однодумців, здатний вирішувати найскладніші завдання. Допоміг у цій справі досвід попередньої організаційної та керівної роботи. «Я завжди намагався зрозуміти кожну людину, з якою доводилося працювати, – зізнається А. Мацегора, – знайти в ній якусь родзинку. Людина має розкритися перед тобою – тоді і справи йтимуть добре». Цю свою філософію проніс керівник крізь все життя, і саме вона допомогла йому стати таким успішним організатором виробництва. Але питання навіть не в успішності, а в тому, що А. Мацегора будує відносини з колективом на взаємній довірі, повазі, піклуючись про те, щоб кожен його член міг якнайповніше реалізувати своє право на безпечну працю та гідне життя. Працюють на підприємстві близько 700 осіб. Причому практично третина з них – молоді люди віком до 21 року. Уже цей факт свідчить про те, що тут думають про перспективу, про виховання майбутньої трудової зміни, піклуються про підвищення рівня професійних знань і для цього

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Управління охороною праці

У цехах підприємства

широко використовують таку форму навчання, як наставництво, багато уваги приділяють навчанню та перевірці знань з питань охорони праці робітників. Тільки у 2013 р. були навчені 131 стропальник з правом управління вантажопідйомними механізмами, 70 зварювальників, 10 налагоджувальників холодно-штампувального устатковання, 22 слюсарі-ремонтники, 10 ковалів та 16 слюсарів-електриків. Разом з професійним навчанням, яке само собою сприяє виконанню робіт на високому професійному рівні, неодмінно проводиться й курс із засвоєння необхідних знань з питань охорони праці. Для цього на підприємстві затверджено Положення про порядок проведення навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці, наказом призначено постійно діючу комісію з їх перевірки, створено програми навчання з усіх видів робіт і за професіями, на кожен рік розробляється план-графік. І тих, хто не склав іспити з питань охорони праці, до виробничої діяльності не допускають. Керівництво підприємства справедливо вважає, що безпеку праці передусім має забезпечити високий рівень знань. СУОП – ЗАСЛІН ТРАВМАТИЗМУ Усі дії персоналу підприємства чітко регламентовані. З досвіду роботи А. Мацегора добре засвоїв дуже важливе правило: кожен, хто береться за виконання того чи іншого завдання, має бути попереджений про можливі ризики та мати чітке уявлення про заходи, яких треба вживати під час виникнення нештатної ситуації. З цією метою на заводі розроблено й затверджено 148 інструкцій з охорони

www.ohoronapraci.kiev.ua

праці (вони є на кожному робочому місці), заведено журнали їх реєстрації та видачі. А на виробничих дільницях обладнано стенди з короткими інструкціями, добре налагоджено систему інструктажів. Повторні інструктажі під час робіт підвищеної небезпеки проводяться не рідше ніж один раз на три місяці, а вступний – з тими, кого приймають на постійну або тимчасову роботу. Втім, є ще первинний, позаплановий та цільовий інструктаж. У ПАТ «ДЕТЗ» затверджено Положення про систему управління охороною праці. СУОП тут – частина загальної системи управління виробництвом, її функціонування спрямоване на залучення всього колективу до роботи зі створення здорових і безпечних умов праці, здійснення контролю за додержанням правил безпеки на

Тільки у 2013 р. були навчені 131 стропальник з правом управління вантажопідйомними механізмами, 70 зварювальників, 10 налагоджувальників холодно-штампувального устатковання, 22 слюсаріремонтники, 10 ковалів та 16 слюсарів-електриків кожному робочому місці, оцінку діяльності усіх підрозділів і кожного працівника окремо за результатами роботи з охорони праці. Уся робота будується на підставі розроблених положень про навчання та перевірку знань з питань охорони праці, про службу охорони праці, контроль за станом охорони праці, нарядну систему, обов’язки в питаннях охорони праці. Розроблено Положення

про регулярний медичний огляд персоналу, яке неухильно виконується, а також Положення про громадського інспектора з охорони праці. До речі, це дуже важлива деталь в організації безпечної праці заводчан – спиратися на громадськість. А. Мацегора упевнений, що такий підхід у будь-якій справі дає позитивний результат. Громадськими інспекторами з охорони праці тут призначають найбільш підготовлених і, що вкрай важливо, принципових працівників, які чітко знають усі вимоги та вміють відстояти свою думку. А якщо працівник одержав нехай навіть незначну травму, то за справу береться комісія з охорони праці, яка керується відповідним положенням. Вона проводить розслідування згідно з чинним Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві й визначає профілактичні заходи. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Зрозуміло, що ніяка система управління, як би вміло вона не була побудована, не зможе діяти ефективно, якщо не буде підкріплена грошовими коштами, необхідними для її функціонування. Це правило А. Мацегора теж добре засвоїв з попереднього досвіду керівника. І гроші на такі цілі в ПАТ «ДЕТЗ» виділяються чималі. У 2011 р. на охорону праці було спрямовано майже 1 млн грн, а в 2012 р. – близько 370 тис. грн. Пов’язано це зі зменшенням витрат внаслідок проведених у минулому році робіт з поліпшення умов праці. У 2013 р. сума, виділена на вирішення питань з охорони праці, залишилася на тому самому рівні, але її виявилося цілком достатньо, щоб профінансувати всі намічені заходи. А витрачаються гроші крім іншого і на проведен-

Управління охороною праці ТРАВМАТИЗМ ВІДСТУПАЄ Про те, що робота з охорони праці, яка проводиться, є дійсно ефективною, свідчить хоча б той факт, що за останні десять років на підприємстві не зафіксовано жодного нещасного випадку зі смертельним наслідком. Та й рівень загального травматизму становив у 2010 р. лише 2 нещасних випадки, у 2011 р. – 9, зате у 2012 р. – 6, а в 2013 р. – тільки 1 нещасний випадок. За словами начальника відділу охорони праці та цивільного захисту Алли Ситникової, такі нещасні випадки зазвичай не мають тяжких наслідків і людина швидко відновлює працездатність. Але генеральний директор ПАТ «ДЕТЗ» вважає, що і така мала кількість нещасних випадків є неприпустимою. Тому всі вони ретельно аналізуються як у ході розслідувань, що проводяться, так і наприкінці кожного календарного року. На жаль, констатується один і той самий незмінний факт: в основному нещасні випадки стаються з організаційних причин. У 2011 р. таких випадків було 7, в 2012 р. – 3, а в 2013 р. – один нещасний випадок, про який ми вже згадували. На думку А. Мацегори, система управління охороною праці діє ще

недостатньо ефективно. Необхідно посилити контроль за виконанням робіт з боку інженерно-технічного персоналу, підвищити відповідальність за додержання вимог охорони праці самих працівників, навчити, переконати їх піклуватися про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих їх людей у процесі виконання робіт або під час перебування на території підприємства, як того вимагає ст. 14 Закону «Про охорону праці». Говорять, що досконалості немає меж, маючи на увазі під цими словами: скільки не покращуй стан справ, все одно ідеал є недосяжним. Але А. Мацегора упевнений, що подібна формула до питань охорони праці неприйнятна. Там, де йдеться про здоров’я та благополуччя працівника, не можна зупинятися на досягнутому. Для поліпшення умов праці, зниження рівня виробничого травматизму та профзахворювань використовується вітчизняний і зарубіжний досвід. А в перспективі у керівництва ПАТ «ДЕТЗ» – пошук нових можливостей зниження рівня виробничого травматизму. А що стосується профзахворювань, то їх на підприємстві просто немає. Юрій Сагань, власкор Фото з архіву ПАТ «ДЕТЗ»

Ɋɟɤɥɚɦɚ

ня оглядів з охорони праці, що стали вже традиційними. Із забезпеченням засобами індивідуального захисту тут теж жодних проблем не виникає. Видаються вони на підставі чинних норм безплатної видачі спецодягу, спецвзуття й інших засобів індивідуального захисту, а також відповідного розділу колдоговору. Зокрема, у 2013 р. було придбано 503 комплекти спецодягу, 312 пар спецвзуття, 8 запобіжних поясів, 230 респіраторів, 36 захисних касок, а також діелектричні рукавиці, навушники. Грошові кошти витрачаються також на поліпшення умов праці. Завдяки цьому кожен член колективу чітко уявляє собі, на які пільги або заохочення він може розраховувати під час виконання взятих на себе зобов’язань. І це ще одне правило, якого генеральний директор додержується неухильно. Колективним договором передбачено й регулярні лабораторні дослідження повітря робочої зони. Їх проводить санітарно-епідеміологічна станція Пролетарського району Донецька. Втім, згідно з багаторічним аналізом показників, наявність шкідливих речовин у робочій зоні залишається в межах допустимих норм.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Управління охороною праці

Школа охорони праці

Оцінка небезпек Мал. Ю. Судака

на підприємствах малого та середнього бізнесу Олег Моісеєнко, власкор

Уберегти працівника від травмування нерідко можуть прості й, головне, своєчасні заходи, які не вимагають якихось особливих витрат. Скажімо, пролите на підлогу мастило потрібно негайно витерти. У цій статті ми розглянемо методику, що дає змогу правильно оцінити стан безпеки на робочих місцях невеликого підприємства.

дноразово усунути всі небезпеки та ризики, що існують на виробництві, ви, звичайно, не зможете – це треба робити поступово. Нижче наведено поради, які допоможуть не лише успішно впоратися з цим завданням, але й досягти максимального ефекту за умови мінімальних витрат часу та зусиль. Порівняно з іншими способами боротьби з небезпеками, застосування яких дає реальний результат, запропонована методика є найбільш доступною для підприємств з невеликою чисельністю працюючих. МЕТОДИКА «П’ЯТЬ КРОКІВ ДО БЕЗПЕКИ» Ризик – відносно нове для нашої країни, але широковживане у світі поняття, яке дає можливість кількісно оцінити міру небезпеки (міру безпеки) у кожному конкретному випадку. У широкому розумінні слова ризик – це можливість виникнення обставин, що

www.ohoronapraci.kiev.ua

зумовлюють неоднозначність або неможливість одержання очікуваних результатів. У вузькому розумінні наукової думки та практики – це оцінка або ймовірність (безрозмірна величина від 0 до 1) виникнення негативних подій (впливу шкідливих і небезпечних виробничих чинників), які призводять до збитків або втрати вигоди. Під визначенням ризиків розуміють не лише ретельне вивчення всіх існуючих на вашому підприємстві факторів, які можуть завдати шкоди працівникам або стороннім людям, але й можливість установити, чи вжито всіх застережних заходів або необхідно здійснити додаткові кроки для запобігання небезпеці. Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон), працівники мають право на охорону праці під час роботи. А в ст. 13 Закону йдеться: «Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці». Нещасні випадки на виробництві чи професійні захворювання можуть зіпсувати життя не тільки самим потерпілим, але й роботодавцю, а також спричинити часткову або повну зупинку виробництва, що поставить

хрест на бізнесі. Щоб цього не сталося, необхідно визначити ризики на робочих місцях підприємства за допомогою методики під умовною назвою «П’ять кроків до безпеки». Тезисно вона виглядає таким чином: 1 – установіть існуючі небезпеки; 2 – з’ясуйте, кому, яким чином і якої саме шкоди можуть завдати виявлені небезпеки; 3 – виконайте напівкількісне визначення ризиків (незначні, значні) і прийміть рішення щодо необхідних заходів та засобів захисту; 4 – занотовуйте всі свої дії та висновки щодо створення безпечних умов праці; 5 – оцініть досягнуті результати та за необхідності вжийте додаткових заходів. КІЛЬКА ПРАКТИЧНИХ ПОРАД Перед тим як докладніше розглянути кожний із п’яти кроків, хочемо дати практичну пораду: не ускладнюйте процес. Як правило, на більшості підприємств існуючі небезпеки (ризики) добре відомі, а контроль і заходи щодо їх усунення досить прості: використання засобів малої механізації – підйомників, конвеєрів, вантажних візків тощо, що дає змогу запобігти травмуванню опорно-рухового апарату вантажників під час ви-

Управління охороною праці конання вантажно-розвантажувальних робіт; надійний, якісний спецодяг і засоби захисту рук від порізів, уколів та ударів; встановлення додаткового освітлення в місцях зміни (перепаду) рівня підлоги або високих порогів, щоб уникнути падіння працівників під час пересування. На малому підприємстві з нескладною технологією виробництва існуючі небезпеки визначити легше. Але якщо технологія досить складна і ви маєте сумніви щодо своїх знань з питань безпеки, необхідно залучити фахівців з охорони праці на договірних засадах, звернутися до чинних нормативно-правових актів або спеціалізованих сайтів. Візьміть собі за правило відповідально ставитися до питань виробничої безпеки. Ви маєте бути впевнені, що визначення ризиків на вашому підприємстві виконано правильно, ретельно та в повному обсязі, тому що саме ви несете відповідальність перед людьми й законом. Перед тим як проводити визначення ризиків, потрібно чітко бачити різницю між поняттями «небезпека» та «ризик» і навчитися правильно ними оперувати. Небез пека – це ситуація (у природі або техносфері), за якої можливе виникнення явищ або процесів, здатних травмувати людей, завдавати матеріальної шкоди, руйнівно діяти на навколишнє середовище. У свою чергу ризик – це поняття, що дає можливість оцінити міру цієї небезпеки або її ймовірність у конкретних умовах. Для вирішення поставленого завдання слід імовірність заподіяння збитків унаслідок існуючої небезпеки, чи, іншими словами, ризики, розділити на дві категорії: незначні та значні. Звичайно, у першу чергу треба буде усунути або попередити прояви найбільш імовірних небезпек, тобто значних ризиків. Відомості про основні небезпеки, що існують на виробництві, можна почерпнути з ГОСТ 12.0.003 «ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация». Перелічимо ті, що зустрічаються найчастіше: •машини та механізми, що рухаються; •рухомі частини виробничого обладнання; •пересувні вироби, заготовки, матеріали; • підвищена запиленість повітря робочої зони; •підвищена або знижена температура повітря робочої зони; • підвищений рівень шуму на робочому місці; •підвищений рівень вібрації; •підвищене значення напруги в електричній мережі, замикання якої може статися через тіло людини; •недостатня освітленість робочої зони; • гострі крайки, задирки та шорсткість на поверхнях заготовок, інструментів й обладнання; • розташування робочого місця на значній висоті щодо поверхні землі (підлоги) тощо. Враховуючи вищевикладені відомості, більш детально розглянемо кожний крок методики.

шаг крок

Установіть існуючі небезпеки

Крім виявлення небезпек, що існують на певному робочому місці, слід також розібратися, кому або чому може загрожувати чи завдати шкоди кожна з них: безпосередньо самому працівникові на даному робочому місці, групі працівників, стороннім людям, обладнанню, всій дільниці тощо. За вирішенням повсякденних виробничих проблем ви можете не звернути уваги на деякі з існуючих небезпек. Щоб цього не сталося, візьміть до відома такі поради.

Обійдіть довкола робочого місця та уважно придивіться, що в його оснащенні, устаткуванні й технології приховує в собі потенційну небезпеку, що може заподіяти шкоди.

Поставте ці питання працюючим на даному робочому місці та поряд з ним. Безпосередні виконавці можуть помічати речі, які для вас не є очевидними.

шаг

крок

Корисні відомості також можна почерпнути з актів розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Прагніть оцінити ймовірність не тільки травмування, але й виникнення професійного захворювання у працюючого на даному робочому місці внаслідок існуючих на ньому небезпечних і шкідливих виробничих чинників (підвищений рівень шуму, вібрації, наявність шкідливих речовин).

З’ясуйте, кому, яким чином і якої саме шкоди можуть завдати виявлені небезпеки

Визначте, кому конкретно загрожує кожна з виявлених вами небезпек. Причому нема необхідності занотовувати прізвища працюючих, досить указати професію, дільницю, робоче місце, приналежність до певної групи або категорії (скажімо, «електрогазозварник», «слюсаріремонтники», «працюючі в коморі», «перехожі» тощо). У будь-якому з таких випадків треба встановити, якої шкоди може бути заподіяно кожному з працівників, тобто до якої травми або захворювання може призвести конкретна небезпека (наприклад, «травмування голови предметами, що падають», «защемлення кистей рук під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт», «травмування обличчя та очей стружкою, що відлітає», «захворювання органів слуху внаслідок підвищеного рівня шуму» тощо). Інформацію щодо особливостей впливу небезпечних і шкідливих виробничих чинників на працівника можна знайти у довіднику «Вредные вещества в промышленности» (Ленинградское отделение, «Химия», 1977), відповідних галузевих санітарних правилах та аналогічній літературі. У процесі оцінки ризиків обов’язково треба враховувати таке:

Пошукайте необхідну інформацію в Інтернеті, експлуатаційній документації на обладнання, матеріали та хімікати, що використовуються, зверніться до протоколів атестації даного робочого місця за умовами праці (якщо така проводилась), галузевих нормативних актів з охорони праці. Є багато джерел інформації про небезпеки, що існують на вашому чи аналогічних виробництвах.

згідно з вимогами законодавства про працю, жінки, неповнолітні й інваліди мають певні привілеї щодо

створення для них умов праці та потребують надзвичайно дбайливого ставлення, що вимагає від роботодавця вжиття додаткових заходів безпеки;

виявлені небезпеки можуть впливати не тільки на ваших працівників, але й на відвідувачів, підрядників, робітників інших фірм тощо, які тимчасово перебувають на території підприємства. Забезпечення безпеки цих людей вимагає підвищеної уваги, особливих заходів і підходів;

деякі категорії працівників можуть виконувати доручене їм завдання за межами підприємства (кур’єри, ремонтний персонал, спеціалісти тощо), при цьому на них можуть впливати інші небезпечні та шкідливі виробничі чинники, які відсутні на рідному підприємстві, але їх також треба враховувати;

внаслідок виробничої діяльності підрядної організації на території вашого підприємства на конкретному робочому місці можуть виникнути не властиві даному робочому місцю небезпечні та шкідливі виробничі чинники, які впливатимуть на ваших працівників, – слід це врахувати і забезпечити їм необхідний захист;

з результатами спостережень і висновків слід ознайомити робітників та спеціалістів – можливо, вони вкажуть на ті небезпеки, які ви випустили з уваги.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Управління охороною праці

шаг крок

Виконайте напівкількісне визначення ризиків і прийміть рішення щодо необхідних заходів та засобів захисту

Після виявлення всіх існуючих небезпек і шкідливих виробничих чинників необхідно вирішити, як їх усунути, зменшити їх вплив або захиститися від них, – це є обов’язком роботодавця. Звичайно, можна спробувати зробити це самостійно, але значно ефективніший шлях – ознайомитися з уже існуючим досвідом вирішення аналогічних питань на інших підприємствах, а також з вимогами й рекомендаціями галузевих і міжгалузевих нормативно-правових актів, експлуатаційної документації та з матеріа лами на спеціалізованих сайтах. Проведіть порівняльний аналіз даних по підприємству з інформацією із зазначених джерел і визначте, що ще треба зробити, які коригувальні дії здійснити, аби умови праці як на конкретному робочому місці, так і на всьому підприємстві відповідали вимогам безпеки, що висуваються. Слід намагатися цілком

шаг

крок

позбутися кожної конкретної небезпеки. Якщо зробити це неможливо, то подумайте, що й як треба змінити в умовах праці, аби звести до мінімуму ризик прояву кожної виявленої небезпеки. Для ефективного управління безпекою праці на підприємстві пропонуємо використовувати нижченаведені практичні рекомендації у зазначеній послідовності: виберіть найбезпечніший варіант (наприклад, застосування менш шкідливих хімічних речовин, безпечної технології, більш якісного засобу колективного або індивідуального захисту тощо); обмежте або забороніть доступ працівників до місця прояву можливої небезпеки (скажімо, за допомогою надійної огорожі або охорони); організуйте роботу таким чином, аби знизити ймовірність впливу небезпеки (на-

. . .

Занотовуйте всі свої дії та висновки щодо створення безпечних умов праці

Заведіть окремий блокнот і вносьте до нього все, що плануєте та здійснюєте. Необов’язково оформлювати ці нотатки у вигляді спеціальних протоколів або розпорядчих документів – нехай це будуть звичайні робочі замітки, але вони дуже допоможуть вам у майбутньому: скажімо, коли доведеться тісно спілкуватися з представниками наглядових органів і надавати підтверджувальні записи щодо виконаної роботи з поліпшення умов та охорони праці. Вони знадобляться й у випадках, якщо відбудуться серйозні зміни у структурі, технології чи обсягах виробництва підприємства, а також під час обміну досвідом з представниками інших підприємств. У вашому блокноті повинні бути зазначені дата та першопричина появи кожного запису, виявлена небезпека, кроки, які було здійснено для її усунення. Це може виглядати, наприклад, так: «Дата. Перечепився через купу сміття на проході. Розставити контейнери для сміття та відходів виробництва. Організувати щоденне прибирання сміття та контроль за якістю виконання роботи» або «Дата. Зварювальна кабіна. Не працює витяжна вентиляція. Терміновий ремонт. Службі механіка забезпечити постійний контроль за функціонуванням». Ніхто не буде перевіряти ваші записи на грамотність або науковість. Але вони мають бути регулярними, відображати суть проблеми та закінчуватися відомостями про відповідні коригувальні дії. З вашого щоденника має бути чітко видно, що: ви часто й регулярно здійснюєте обходи, у результаті яких було виявлено такі-то небезпеки; вами встановлено, для кого саме ці небезпеки несуть загрозу;

. .

www.ohoronapraci.kiev.ua

. .

виявлено всі небезпеки, які мають значний ризик виникнення на конкретному робочому місці; коригувальні дії (заходи безпеки) для усунення небезпек зі значним ризиком виникнення були розумними й достатніми, а ймовірність виникнення інших небезпек – незначною; ви системно й постійно займаєтеся питаннями охорони праці та безпеки працівників підприємства. Щоб не витрачати зайвий час безпосередньо на робочому місці, яке підлягає обстеженню, має сенс заздалегідь приготувати відповідні бланки або розлініяну таблицю у вашому робочому блокноті для таких спостережень згідно з наведеними рекомендаціями. Якщо виявлених порушень у сфері охорони праці буде досить багато, не намагайтеся ліквідувати їх усі відразу. Складіть план дій щодо їх усунення, починаючи з найбільш важливих, тобто найнебезпечніших для життя та здоров’я людей. Зусилля у потрібному напрямі належним чином оцінять як працівники підприємства, так і наглядовці. Правильно складений план може містити як прості й легкі для здійснення, так і серйозні, довгострокові заходи, що вимагають ретельного опрацювання та додаткових вкладень. Обов’язково треба передбачити навчання працівників, з одного боку, методів і прийомів безпечного виконання дорученої роботи в умовах тих реальних небезпек, усунути які на даному етапі неможливо, і з другого – того, як ці небезпеки контролювати. План має передбачати регулярні перевірки ефективності його реалізації і визначати конкретних осіб, відповідальних за виконання його пунктів. У міру їх втілення робіть у плані відповідні відмітки із зазначенням дати.

приклад, шляхом огороджування тимчасового робочого місця електрогазозварника переносними захисними екранами, ширмами та іншими захисними засобами); забезпечте працюючих спецодягом, спецвзуттям та іншими ЗІЗ відповідно до встановлених норм і з урахуванням особливостей конкретного виробництва; забезпечте робітників санітарно-гігієнічними й побутовими приміщеннями та умовами на рівні вимог галузевих санітарногігієнічних нормативів. Як показує практика, витрати на підвищення рівня безпеки виробництва, забезпечення умов праці відповідно до нормативно-правових актів здебільшого є незначними. А ось небажання додержуватися простих запобіжних заходів може призвести до значно більших фінансових втрат у разі аварії і травмування людей на виробництві.

. .

Оцініть досягнуті результати

крок та за необхідності вживіть додаткових заходів

Регулярно переглядайте значення встановлених ризиків на відповідність реальним умовам праці. Рано чи пізно на вашому виробництві відбуватимуться зміни – за рахунок впровадження більш сучасних технологій та обладнання, що, у свою чергу, може призвести до появи на тих же робочих місцях нових небезпек і переоцінки ймовірностей (ризиків) старих. Тому має сенс регулярно, один-два рази на рік, переглядати позиції вашого підприємства у сфері охорони праці. Треба постійно бути впевненим у тому, що процес поліпшення стану охорони праці триває, ви рухаєтесь уперед, а не тупцюєте на місці або, ще гірше, не опустилися нижче того рівня, який займали раніше. Сформулюємо кілька запитань, які ви систематично маєте собі ставити. Чи відбулися у сфері охорони праці зміни на краще? Що ще необхідно зробити для підвищення безпеки? Можливо, підлеглі помітили нову проблему, яка випала з-під вашої уваги? Чим розслідування нещасного випадку сприяло вашому розумінню проблем? Тільки об’єктивно і системно відповідаючи на ці та подібні запитання й аналізуючи отримувану інформацію, ви будете впевнені, що ваші оцінки існуючих небезпек залишаються актуальними. Аби за дрібними та великими повсякденними проблемами не забувати про регулярне визначення ризиків, слід намічати конкретну дату наступної перевірки та вказувати її у своєму щоденнику відразу після закінчення поточної. Але якщо на підприємстві відбулися суттєві зміни, не зволікайте, а відразу переглядайте зроблені раніше ймовірнісні оцінки існуючих небезпек. Пам’ятайте, що питанням охорони праці та безпеки необхідно приділяти постійну і належну увагу. Це ваш обов’язок!

Використано матеріали Служби охорони праці та здоров’я (HSE) Великобританії

Управління охороною праці

Світло Надії

Людина та її справа

Головний державний інспектор державної інспекції нагляду в АПК, ЖКГ та СКС теруправління Держгірпромнагляду в Донецькій області Надія Атрощенко стала одним з переможців конкурсу «Кращий працівник Держгірпромнагляду». ЗНАЙТИ СЕБЕ

Вона розгублено стояла біля шкільної дошки, втративши дар мови. Боязко дивилася на завмерлий в очікуванні клас, а тридцять із лишком пар очей пильно спостерігали за нею, намагаючись зрозуміти, що принесло їм це майже ще дівчисько, яке саме, мабуть, лише вчора встало з-за парти. Час спливав, а Надія все мовчала, не в змозі розпочати урок…

Отримуючи диплом про закінчення філологічного факультету Донецького національного університету за спеціальністю «викладач української мови та літератури», Надія Атрощенко вже знала, що з учителюванням у неї нічого не вийде. Та вона ніколи й не мріяла про викладацьку кар’єру. Просто їй подобалася українська мова, і вона хотіла вивчити її та вільно нею володіти, а про те, що доведеться ще й дітей учити, вона всерйоз просто не замислювалася. Тепер, через роки, вона розуміє, що відмовившись у свій час від педагогіки, вчинила правильно. А в школах, як і в дитячих садках і вищих навчальних закладах, їй все-таки доводиться бувати з незмінною постійністю, тому що Надія Володимирівна працює головним державним інспектором нагляду в агропромисловому комплексі, житлово-комунальному господарстві та соціально-культурній сфері, а саме до останньої й належить система освіти. Вона єдиний фахівець, який працює в Донецькій області в цьому напрямі нагляду. Читач може засумніватися: невже одна молода й, варто зауважити, чарівна жінка може впоратися з таким великим обсягом роботи? Ні, звичайно. Часто доводиться залучати фахівців з регіональних інспекцій. Особливо в період масових перевірок улітку, переважно в серпні, коли навчальні заклади готуються до прийому учнів та студентів і кількість приписів щодо усунення порушень зростає. Найчастіше порушення виявляються під час перевірки стану готовності шкільних котелень до роботи в осінньо-зимовий період. Цьому питанню доводиться приділяти дуже пильну увагу, оскільки нерідко з’ясовується, що немає дозволу теруправління Держгірпромнагляду на експлуатацію котлів або не проведено їх технічний огляд. Згідно з існуючими вимогами, у таких випадках необхідно забороняти експлуатацію котлів, але ж і на становище навчального закладу треба зважати. Директор за голову хапається: грошей на придбання й монтаж нового котла немає, а навчальний рік уже на порозі та й опалювальний сезон не за горами: як бути? Вирішення подібних питань для головного інспектора – справа звична. Іноді, щоправда, знаходяться меценати, готові виділити кошти на придбання нового котла, але найчастіше доводиться наполягати на проведенні чергового капітального ремонту старого з усуненням усіх виявлених порушень.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Управління охороною праці

Що стосується нещасних випадків зі смертельними наслідками, на щастя, в системі освіти вони стаються рідко. Що ж до нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, то їх фіксується в середньому до 60 за рік. В основному люди травмуються під час руху. Інколи виникають і більш серйозні позаштатні ситуації. Наприклад, у результаті вибуху паяльної лампи в одній зі шкіл дві людини одержали сильні опіки. «Під час розслідування того, що сталося, – згадує Надія Володимирівна, – необхідно було опитати потерпілих, які перебували в опіковому центрі. І хоча я бачила, як люди страждають, і всією душею співчувала їм, проте була змушена ставити явно неприємні для них запитання». Така вже робота в інспектора Держгірпромнагляду. Жалість і співчуття тут цілком доречні, але вони не повинні підміняти головного: необхідності виявлення дійсних обставин і встановлення причин події. Адже це важливо не лише для потерпілих, а й може знадобитися при розслідуванні схожих нещасних випадків у майбутньому. Тому інспектор повинен дійти суті того, що сталося, часом розкриваючи шари навіть багаторічної давнини та, як у дзеркалі, розглядаючи відображення минулого в сучасних реаліях. Дух дослідника – от що, напевно, найбільше приваблює Надію Володимирівну в професії. Їй доводиться працювати з великою кількістю документів, звертатися із запитами про довідки й результати експертиз для встановлення істини, завдяки якій і потерпілому буде надана необхідна допомога, і винного буде покарано. Безсумнівно, важливо розставити всі крапки над «і» в тому, що сталося, але набагато важливіше зробити все можливе для запобігання нещасним випадкам у майбутньому. А для цього необхідно неодноразово проаналізувати позаштатні ситуації, ідентифікувати їх, знайти схожі прояви й відмінності, а потім ознайомити з результатами роботи всіх зацікавлених осіб. Але для цього недостатньо просто прийти в школу або вищий навчальний заклад і поділитися своїми висновками з учнями чи студентами та викладацьким складом. Потрібно ще зробити так, щоб керівники навчальних закладів, чиновники багатьох управлінь і відділів освіти усвідомили необхідність запобігання нещасним випадкам. Адже ніде правди діти: коли б керівники не допускали недбалого ставлення до справи, вчасно вживали відповідних заходів, то й багатьох трагедій вдалося б уникнути. Тому Надії Володимирівні часто доводиться їздити районами області, організовувати семінари для керівників навчальних закладів, переконувати чиновників освітніх відомств у необхідності надавати фінансову допомогу навчальним закладам з метою зміцнення їх матеріально-технічної бази (особливо це стосується шкіл, розташованих у сільських районах, де в навчальних майстернях верстатний парк зношений настільки, що й ремонту вже не підлягає). Як би там не було, а чиновники таке ставлення головного інспектора до своєї справи вітають. Безумовно, турбот Надія Володимирівна їм додає, але в результаті з нею доводиться погодитися. Відзначимо, що за вагомий внесок у справу підвищення промислової безпеки та охорони праці Надія Атрощенко одержала подяку від міського голови м. Донецька Олександра Лук’янченка. Утім, грамоти й подяки, яких у Надії Володимирівни чимало, не лише радують, а й зобов’язують її підходити до обраної справи з іще більшою скрупульозністю. «Так і працюємо, – каже Надія Володимирівна. – Чекати манни небесної не доводиться, тому намагаємося зробити все від нас залежне».

www.ohoronapraci.kiev.ua

З року в рік нещасних випадків у системі освіти області фіксується все менше. У цьому, зрозуміло, є заслуга й Надії Володимирівни. Однак цифрами зниження рівня травматизму вона хвастати не любить. Та й не відображають вони дійсного стану справ. Скажімо, від того, що кількість нещасних випадків зменшилася на 3%, нових опалювальних котлів у сільських школах не додасться, а отже, і загроза травматизму як і раніше буде тяжіти й над педагогічними колективами, і над учнями та студентами, і над нею – головним інспектором. Адже вона відчуває свою причетність до будь-якої біди – навіть до тієї, яка ще тільки може статися. Юрій Сагань, власкор

Колектив редакції журналу «Охорона праці» щиро вітає Надію Атрощенко та всіх жінок з наступаючим святом весни – днем 8 Березня! Бажаємо всім міцного здоров’я, щастя та достатку!

ПЕРЕВІРИТИ Й ДОПОМОГТИ

Новини праці Безпека

У рівненських УТАС: новий крок ліфтах оселився жах У

Рівному відбулося спільне засідання постійних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій та міської ради з питань безпечної життєдіяльності населення, на якому розглядалось питання стану ліфтового господарства регіону. Начальник теруправління Держгірпромнагляду у Рівненській області Олег Козоровський відзначив, що протягом останніх п’яти років в області сталося три смертельних нещасних випадки, що пов’язані з експлуатацією ліфтів. Із врахуванням 68 ліфтів, нормативний строк експлуатації яких закінчився у 2013 р., загальна кількість ліфтів житлового фонду м. Рівне, які потребують експертного обстеження, капітального ремонту (модернізації) та позачергового технічного огляду, становить 164 одиниці. На сьогодні проведено експертне обстеження лише 15 ліфтів. У вкрай незадовільному стані диспетчеризація ліфтів. Усі диспетчерські системи міста відпрацювали нормативний строк, морально та фізично застаріли, потребують модернізації або повної заміни. Станом на 01.10.2013 р. майже 40% (близько 400) від загальної кількості ліфтів не обладнані двостороннім зв’язком з диспетчерськими пунктами або пунктами розміщення обслуговуючого персоналу. Ще у квітні 2013 р. Рівненська міська рада прийняла рішення про звернення до Президента України та Голови Верховної Ради щодо забезпечення прав місцевого самоврядування. У ньому, зокрема, йдеться про те, що міська влада практично позбавлена важелів впливу на питання будівництва, архітектурного контролю за реконструкцією будівель тощо. В бюджетах, які отримують органи місцевого самоврядування, 96–98% видатків на делеговані повноваження становлять заробітна плата та комунальні послуги. Не дивно, що криза житлово-комунального господарства загострюється. Тому питання безпечної експлуатації ліфтів перебувають на постійному контролі обласного теруправління Держгірпромнагляду. У січні розпочалася чергова перевірка стану ліфтів м. Рівне.

а шахті «Шахтарська-Глибока» (Донецька область) державна комісія, очолювана Головою Держгірпромнагляду Олександром Хохотвою, прийняла в експлуатацію модернізовану уніфіковану телекомунікаційну систему диспетчерського

Вітаємо! Д

ержавному підприємству «Кіровоградський ЕТЦ», на якому працюють 37 висококваліфікованих фахівців з багаторічним досвідом – 20 років. Центру є чим пишатися: це і лабораторії, які оснащені сучасними приладами і пристосуваннями для електричних, діагностичних випробувань устатковання підвищеної небезпеки; і навчально-методичний центр з навчальними класами; і програмний тестовий комплекс для професіонального психофізіологічного добору спеціалістів, які виконують роботи підвищеної небезпеки; і лабо-

контролю і автоматизованого керування гірничими машинами та технологічними комплексами (УТАС). Нагадаємо, що УТАС дає можливість розпізнавати, прогнозувати й реагувати на виникнення передаварійних і аварійних ситуацій на підприємстві.

раторія для атестації робочих місць за умовами праці; і науково-технічна бібліотека нормативно-правових документів з охорони праці, в якій нараховується понад 1000 примірників. ДП «Кіровоградський ЕТЦ» неодноразово (2011, 2012, 2013 рр.) входило до списку лідерів Міжнародного економічного рейтингу «Ліга кращих», «Підприємство року» у своїй сфері діяльності. Редакція журналу «Охорона праці» вітає колектив ДП «Кіровоградський ЕТЦ» з ювілеєм. Бажаємо подальших успіхів у роботі, творчої наснаги, міцного здоров’я, благополуччя і всього найкращого. С. Колесник

О. Фандєєв

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Новини Безпека праці

Відзнаки Держгірпромнагляду

Зокрема, функціонуючи на «Шахтарській-Глибокій» тільки в інформаційному режимі, ця система дала змогу запобігти в 2013 р. 12 аварійним ситуаціям. Тепер, після модернізації, можливості УТАС розширилися. Працюючи вже в керуючому режимі, у випадку виникнення небезпеки вона здатна відключати електроенергію і зупиняти технологічний процес з видобутку вугілля. УТАС вже впроваджена на 36 вугледобувних підприємствах країни. У планах на найближче майбутнє – установити датчики цієї системи і підключити їх до Центру забезпечення комплексної безпеки підприємств вугільної промисловості на всіх вугільних шахтах України незалежно від їх форм власності.

аказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.11.2013 № 863 затверджено Положення про відомчі заохочувальні відзнаки Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України. Положенням, зокрема, передбачено, що Держгірпромнагляд має такі відомчі заохочувальні відзнаки: Подяка Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України; Грамота Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України; Почесна грамота Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України; нагрудний знак «Знак Пошани» Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України. Подякою, Грамотою та Почесною грамотою нагороджуються працівники Держгірпромнагляду, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Служби, за сумлінну працю, відповідальне ставлення до виконання службових обов’язків, інші здобутки та трудові досягнення. Нагрудним знаком нагороджуються працівники Держгірпромнагляду за особисті досягнення у здійсненні завдань, спрямованих на реалізацію державної політики у сфері промислової безпеки та охорони праці, сумлінну працю та особливі заслуги при виконанні службових обов’язків. Положенням також встановлено вимоги до осіб, яких представляють до нагородження, порядок представлення до нагородження, порядок вручення, носіння та зберігання відомчих відзнак, граничну кількість відомчих відзнак, якими можуть бути нагороджені працівники упродовж календарного року.

Ю. Сагань

Власна інформація

ОПЕРАТИВНІ ДАНІ про стан виробничого травматизму за 2013 р. порівняно з 2012 р. По регіонах, травмовано осіб 2013 Адміністративна одиниця

Україна

2012

За напрямами нагляду, травмовано осіб +/–

Усього У т.ч. Усього У т.ч. Усього У т.ч. смерсмерсмертельно тельно тельно

2013 Напрям нагляду

Усього

2012

+/–

У т. ч. Усього У т. ч. Усього У т. ч. смерсмерсмертельно тельно тельно

8568

538

9816

623

–1248

–85

Вугільна промисловість

3147

100

3650

121

–503

–21

АР Крим 187 м. Севастополь 42 Вінницька область 220 Волинська область 167 Дніпропетровська область 783 Донецька область 2916 Житомирська область 138 Закарпатська область 35 Запорізька область 356 Івано-Франківська область 92 Київська область 180 м. Київ 386 Кіровоградська область 83 Луганська область 1093 Львівська область 257 Миколаївська область 87 Одеська область 180 Полтавська область 223 Рівненська область 120 Сумська область 147 Тернопільська область 82 Харківська область 270 Херсонська область 106 Хмельницька область 140 Черкаська область 113 Чернівецька область 35 Чернігівська область 130

14 3 16 6 49 128 12 5 17 8 26 39 11 46 21 10 22 18 7 12 5 19 10 13 12 3 6

256 43 230 192 842 3499 166 60 388 124 190 365 126 1204 287 89 223 244 130 172 72 316 131 154 120 54 139

13 4 20 9 56 138 13 8 25 11 28 38 15 58 20 8 19 17 16 15 9 26 10 16 17 6 8

–69 –1 –10 –25 –59 –583 –28 –25 –32 –32 –10 21 –43 –111 –30 –2 –43 –21 –10 –25 10 –46 –25 –14 –7 –19 –9

1 –1 –4 –3 –7 –10 –1 –3 –8 –3 –2 1 –4 –12 1 2 3 1 –9 –3 –4 –7 0 –3 –5 –3 –2

Гірничорудна та нерудна промисловість

286

303

–17

Нафтогазовидобування та геологорозвідка

–5

–3

Енергетика

171

154

–3

Будівництво

346

446

–100

Котлонагляд, підйомні споруди

–1

–3

Машинобудування

688

881

–193

Металургійна промисловість

427

509

–82

–10

Хімічна промисловість

198

231

–33

Транспорт

496

566

–70

–4

Зв’язок

Газова промисловість

–7

–5

Житлокомунгосп

248

250

–2

–4

Агропромисловий комплекс

846

978

116

–132

–28

Деревообробна промисловість 104

119

–15

–3

Легка та текстильна промисловість

–24

–1

Соціально-культурна сфера та торгівля

1373

1477

–104

–16

Усього

8568

538

9816

623

–1248 –85

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Школа інженера з охорони праці

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ТРАНСПОРТ:

КОЛИ ЧЕКАТИ НА ЗМІНИ В НОРМАТИВНО-ПРАВОВІЙ БАЗІ? Дмитро Міхно, головний державний інспектор теруправління Держгірпромнагляду у Харківській області

Широка номенклатура технологічних транспортних засобів, що використовуються сьогодні на підприємствах, підштовхує до необхідності створити єдиний універсальний НПАОП щодо їх безпечної експлуатації.

риділяючи серйозну увагу оновленню та модернізації виробничих процесів, підприємства закуповують чимало внутрішньозаводської техніки. Однак чинна нормативно-правова база відчутно відстає в цьому питанні, і спеціалісти-практики часто стикаються з проблемою

Фото с сайта atlet.com

Комплектувальник замовлень з високих рівнів Ergo OPC

відсутності нормативних документів, що стосуються належного технічного обслуговування такого транспорту, закріплення його за посадовими особами, які мають нести відповідальність за його справність, своєчасне проходження технічного огляду, безпечне виконання робіт тощо. За словами спеціалістів, проблема ускладнюється ще й тим, що на підприємствах використовується дедалі більше нової техніки, переважно закордонного виробництва: різноманітних асфальтомийних, сміттє- та снігоприбиральних машин, екскаваторів, трубоукладачів, бульдозерів, тракторів та ін., що не підлягають експлуатації у вулично-дорожній мережі загального користування. Вона взагалі не підпадає під чинні вітчизняні нормативно-правові акти з охорони праці. Отже і перед виробничниками, і перед державними наглядовими органами постає питання розробки чітких критеріїв та регламентів порядку її безпечної експлуатації. Мова йде перш за все про застарілі НПАОП 63.121.05-79 «Правила техніки безпеки при експлуатації внутрішньозаводського транспорту». Зрозуміло, що розроблені ще в 1979 р. Правила посилаються на більш ранні СНіПи та ДБН. Ще одним недоліком цих Правил є те, що вони поширюються тільки на електрокари, електротягачі, електронавантажувачі, електроштабелери, ручні візки-штабелери, вантажні та такелажні візки. Тож як бути з безпечною експлуатацією на підприємствах технологічного транспорту, який не можна віднести ані до електрокарів, згаданих у зазначених Правилах, ані до навантажувачів (правила експлуатації яких викладені у відповідному НПАОП), ніхто не може дати чіткої відповіді. І це при тому що йдеться про такі технологічні транспортні засоби (об’єкти підвищеної небезпеки), як самохідна дорожньо-будівельна техніка, спецмашини, причіпні пристрої, машини на спеціальному самохідному шасі, екскаватори колісні та гусеничні, трактори, копери, дорожні фрези тощо. Як не прикро констатувати, єдині сучасні вимоги щодо порядку організації безпечної експлуатації на підприємствах усього цього широкого спектра різноманітного технологічного транспорту відсутні. Що стосується найбільш поширеного виду внутрішньозаводських технологічних транспортних засобів – навантажувачів, то тут, на перший погляд, особливих питань начебто не повинно виникати. У 2008 р. в Україні було затверджено міжгалузевий НПАОП 0.00-1.22-08 «Правила будови і безпечної експлуатації навантажувачів». Утім з появою цього документа посадові особи підприємств постали перед необхідністю узгоджувати його із застарілим НПАОП 63.12-1.05-79. А це завдання не з легких. Передусім тому, що зазначені Правила не поширюються на візки вантажні з підіймальним пристроєм; фронтальні, напівповоротні, перекидні одноковшові, вилкові та грейферні навантажувачі, оснащені важільною

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Безпека праці

Фото с сайта msk.trucks.dmir.ru

державного інспектора. Кожен працівник і кожна посадова особа, яка несе відповідальність за безпечну експлуатацію такої техніки, має після ознайомлення з цим документом осягнути та зрозуміти, які ризики його оточують, як ефективно ними управляти. Безперечно, що для цього потрібно проводити навчання і посадових осіб, і водіїв та машиністів технологічних транспортних засобів. Але відсутність єдиного нормативно-правового акта створює перешкоди. Знання яких НПАОП повинні підтверджувати працівники при проходженні навчання та перевірки знань з питань охорони праці? І якщо з електрокарами та навантажувачами все зрозуміло, то з іншою технікою, яка не підпадає під дію вже згаданих Багатофункціональна машина Holder C240 для всесезонного утримання доріг чинних нормативних актів, НПАОП 01.0-1.01-12 «Правила охорони праці у сільськогосистемою; снігонавантажувачі; басподарсь кому виробництві» та НПАОП Поліпшити ситуацію гатоковшові навантажувачі та на0.00-1.62-12 «Правила охорони праці можна шляхом вантажувачі з лапами, що нагортана автомобільному транспорті», винирозробки та запровадження ють, а також вилкові фронтальні кає чимало запитань. єдиного регулюючого стрілові навантажувачі (з телескоНа сьогодні це одна з головних продокумента щодо пічною стрілою). блем, яку потрібно вирішити на рівні не безпечної експлуатації Розбіжності між цими двома тільки підприємств, установ, організаправилами полягають ще і в тому, технологічних транспортних цій, а й держави. Причому питання має що для утримання у справному стані вирішуватися комплексно в розрізі вдозасобів та безпечної експлуатації транспорсконалення функціонування СУОП, зоту адміністрація підприємства зокрема щодо підвищення уваги з боку бов’язана призначити працівника, який здійснюватиме технічних служб і посадових осіб до питань безпечної екстехнічний нагляд за його безпечною експлуатацією. плуатації транспортних засобів, забезпечення в повному А Правила будови і безпечної експлуатації навантажува- обсязі функціонування планово-попереджувальної систечів цієї вимоги не містять, відповідно до них достатньо ми технічного обслуговування і ремонту такої техніки. призначити відповідального за технічний стан та безпечАби привести функціонування СУОП до єдиного знане ведення робіт навантажувачами. Тобто виникає запи- менника, на одному з великих машинобудівних підпритання: чи потрібний відомчий нагляд за цією нерідко ду- ємств Харкова пішли саме таким шляхом. Тут у 2009 р. же складною і травмонебезпечною технікою на підпри- перезатвердили власний нормативно-правовий докуємстві? мент – Положення про порядок безпечної експлуатації Зрозуміло, що в цих умовах держава в особі своїх технологічних транспортних засобів підприємства. У ньоуповноважених органів має забезпечити розробку таких му чітко зазначено, які саме технологічні транспортні занормативних актів чи методичних рекомендацій, які допо- соби належать до транспортних засобів підприємства, можуть запровадити єдині підходи щодо організації без- розглядаються особливості організації їх безпечної експечної експлуатації всіх технологічних транспортних засо- плуатації та обслуговування, вказано вимоги до територій, бів, що не експлуатуються у вулично-дорожній мережі призначених для експлуатації технологічних транспортних загального користування, а працюють тільки на території засобів, а також наведено зразки супутніх документів. підприємств, кар’єрів тощо. На думку ветерана охорони праці В. Райка, який чимало років очолював Харківську державну інспекцію охороУ додатку до цього номера журналу наведено зразок ни праці в машинобудуванні, поліпшити ситуацію можна Положення про організацію безпечної експлуатації техшляхом розробки та запровадження єдиного регулюючого нологічних транспортних засобів, що експлуатуються на документа щодо безпечної експлуатації технологічних території підприємства. Ця розробка є спробою створитранспортних засобів. ти уніфікований шаблон документа, який при застосуІ це дійсно раціональна пропозиція. Адже неможливо ванні потребує врахування специфіки певної галузі, поруч з кожним працівником, який користується внутріш- і покликана допомогти підприємствам організувати безньозаводським технологічним транспортом, поставити печну експлуатацію внутрішньозаводського транспорту.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Проблеми та міркування

Від ЕКСПЕРТИЗИ до АУДИТУ Валентин Чепурной, начальник ДП «Кримський ЕТЦ»

На ДП «Кримський ЕТЦ» поставили чітку мету – освоїти аудит СУОП і завоювати ринок цих послуг в АР Крим.

таття 13 Закону «Про охорону праці» зобов’язує роботодавців організовувати аудит охорони праці на підприємстві, тобто проведення обстеження, оцінку стану умов і безпеки праці на відповідність їх чинним законодавчим і нормативно-правовим актам з охорони праці зі складанням відповідного акта. У розвинених європейських країнах аудит СУОП – стандартна процедура. Цей напрям відокремлений від інших видів експертної діяльності. Аудит допомагає підприємствам додержувати вимог стандартів, правил та інших нормативних актів з охорони праці. Це своєрідна методична допомога роботодавцям. Позитивний аудиторський висновок – це підвищення рейтингу підприємства, його конкурентоспроможності. Експертиза стану охорони праці та промислової безпеки на підприємствах сьогодні застосовується

в Україні ширше, ніж аудит. Хоча й цей вид діяльності виконують далеко не всі експертні організації, включаючи членів асоціації «Укрексперт». Аудит СУОП – це вже більш досконале поняття, що відповідає європейським і міжнародним стандартам. Стан виробництва більшості підприємств Криму поки що не дає їм змоги виходити зі своєю продукцією на міжнародні ринки, тому й попит на проведення зовнішнього аудиту невеликий. Але країна взяла курс на євроінтеграцію, удосконалення виробництва й якості продукції, що випускається, тому аудит як новий, більш якісний процес оцінки безпеки праці – це те, до чого, звичайно ж, потрібно прагнути. Сьогодні в Україні небагато навчальних центрів, що готують аудиторів – осіб, які мають відповідну кваліфікацію для проведення аудиту, що підтверджується ліцензією та сертифікатом (посвідченням про навчання і перевірку знань). Проектом закону «Про аудит з промислової безпеки та охорони праці», який свого часу відхилила Верховна Рада, були передбачені високі вимоги до цих фахівців. У ньому, зокрема, зазначалося, що вони повинні мати інженерну освіту й солідний досвід роботи на посаді інженера з охорони праці відповідної галузі, або державного інспектора чи викладача курсу охорони праці навчального закладу, а також знати техніку й технологію досліджуваного підприємства, вимоги законодавчих

Поки що про вдосконалення ринку експертних послуг, підвищення їх якості та гарантій говориться дуже багато, але робиться, на жаль, недостатньо і нормативно-правових актів з охорони праці, систему управління охороною праці, процедури й методи аудиту. У Кримському ЕТЦ чотири експерти вже пройшли навчання й мають посвідчення за основними напрямами аудиту, затребуваними в Криму. Ще четверо проходять відповідну підготовку. Однак, на мій погляд, існуюча система підготовки аудиторів потребує вдосконалення. На території Криму відповідних навчальних центрів немає. Аудиторів можна готувати, приміром, в Одесі або Києві. Але програма навчання включає лише теоретичний курс. Практика для майбутнього аудитора не передбачена, і навіть не даються рекомендації, де можна її пройти. Тому має бути розроблена й затверджена єдина чітка програма навчання аудиторів. Інакше вітчизняні аудиторські організації не зможуть конкурувати зі своїми європейськими колегами, які вже почали освоювати цей ринок послуг в Україні. Поки що про вдосконалення ринку експертних послуг, підвищення їх якості та гарантій говориться дуже багато, але робиться, на жаль, недостатньо. Крім згаданої статті Закону «Про охорону праці», в Україні немає інших законодавчих і нормативно-правових актів, які б охоплювали весь спектр питань аудиту, методику його прове-

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Безпека праці дення процедури й періодичність, вимоги до аудиторських організацій, аудиторів, відповідальність за неякісний аудит тощо. Сьогодні головним завданням у галузі охорони праці, на мій погляд, є вдосконалення профілактичної роботи, спрямованої в першу чергу на поліпшення виробничої дисципліни, вивчення робітниками елементарних правил безпеки, а робо тодавцями – вимог законодавства. Профілактика травматизму не є прямою функцією ЕТЦ. Але якісна експертна послуга змушує роботодавця більш серйозно ставитися до цього питання. Формальне ж проведення обстежень і експертиз, характерне для деяких приватних експертних організацій Криму, навпаки, сприяє зниженню уваги до теми профілактики. Кримський ЕТЦ вживає всіх можливих заходів щодо поліпшення якості своїх послуг. Для розширення сфер впливу відкрито філії в Керчі, Феодосії, проводиться певна робота зі створення підрозділу в Севастополі, у перспективі – Євпаторія.

Сьогодні головним завданням у галузі охорони праці є вдосконалення профілактичної роботи, спрямованої в першу чергу на поліпшення виробничої дисципліни, вивчення робітниками елементарних правил безпеки, а роботодавцями – вимог законодавства

Разом з цим сьогодні з’являється все більше підприємств, на яких СУОП розроблена з урахуванням міжнародних стандартів, зокрема OНSAS. Ці стандарти передбачають чіткі вимоги до системи оцінки промислової безпеки, професійних ризиків, які не підмінюють, а доповнюють національні нормативи в галузі охорони праці, є прямими і обов’язковими умовами для виходу продукції або послуг на міжнародний ри-

www.ohoronapraci.kiev.ua

нок. Упровадження на наших підприємствах OНSAS підтверджується міжнародними аудиторськими компаніями, які на підставі позитивних висновків видають сертифікат відповідності, що, безумовно, підвищує імідж підприємств. Тому аудит – справа перспективна. І Кримський ЕТЦ тримає руку на пульсі подій. Для підвищення кваліфікації своїх аудиторів укладено договір із ДП «Донецький ЕТЦ», де аудит організований раніше і проводиться нині на високому рівні. До Кримського ЕТЦ направляють консультанта з питань аудиту, який періодично проводить роз’яснювальну роботу, допомагає аудиторам готувати необхідну документацію. Безперечно, проведення аудиту охорони праці на підприємстві, а потім, якщо буде потрібно, виконання відповідних коригуючих дій дає багато переваг. Це і вихід на якісно новий рівень в управлінні ризиками, що веде до зменшення кількості нещасних випадків, і доступ до більш широкого кола споживачів і партнерів, і підвищення продуктивності праці. Є помилкова думка, що аудит СУОП (а це недешева послуга, якщо вона надається якісно і з гарантією) цілком може замінити перевірка підприємства теруправлінням Держгірпромнагляду. Необхідно розуміти, що аудит, як і перевірка Служби, має на меті оцінку якості та ефективності функціонування СУОП, пошук конкретних порушень. Так, інспектор перевіряє дотримання технологічних вимог і порядок виконання робіт, але він не може точно визначити технічний стан устатковання й матеріалів, їх зношення й несучу здатність, якість зварних швів, надійність електричних пристроїв тощо. Порушення, виявлені під час перевірки, дають змогу лише відшукати невідповідності в системі або процесі її організації. Саме для цього й потрібен аудит, результати якого не тільки покажуть виявлені невідповідності об’єкта вимогам законодавства про охорону праці, але й запропонують рекомендації щодо виконання заходів, необхідних для усунення цих невідповідностей. Причому не з подальшим контролем за їх виконанням, а з наданням кон-

Необхідно розуміти, що аудит, як і перевірка Служби, має на меті оцінку якості та ефективності функціонування СУОП, пошук конкретних порушень сультацій і допомоги на прохання замовника аудиту. Для цього аудиторські організації й аудитори повинні бути високопрофесійними. Багато приватних експертних організацій сьогодні навряд чи можуть дозволити собі підготовку таких фахівців і проведення подібної роботи. Тому ДП «Кримський ЕТЦ» поки що має в цьому перевагу. Як і на інші послуги, на проведений аудит ЕТЦ дає річну гарантію щодо якості виконаних робіт і страхує свої експертні виснов ки на випадок, якщо з вини експерта на підприємстві станеться аварія. Для вдосконалення своєї діяльності Кримський ЕТЦ придбав сучасні прилади й устатковання. Тому вартість його послуг іноді вища, ніж у тих же приватних організацій. Але керівник, який поважає себе, розуміє, що дешевий експертний висновок дуже рідко буває якісним, і щоб не втратити більше, потрібно співробітничати з тими партнерами, яким ти довіряєш. З урахуванням того, що зношеність основних засобів виробництва в Україні дуже висока, а їх оновлення – питання не одного року, експертиза устатковання ще довго буде нашим найактуальнішим видом послуг. Але у міру напрацювання досвіду ми зможемо поступово перейти до аудиту СУОП, оцінки відповідності продукції технічним регламентам, до інших експертиз, пов’язаних з ринковим наглядом, як до основних видів діяльності.

Безпека праці

Фото з сайта rusdtp.ru

Що коїмо!

ЧОМУ ВСЕ НЕ ТАК? Вибухи заборонених до експлуатації в Україні газових балонів тільки в Криму забрали життя однієї людини й покалічили двох. Як же потрапляють балони на ринок і чому на них є цілком законні паспорти й довідки про опосвідчення?

Сергій Колесник, власкор

икористання метану як пального замість бензину дає змогу мало не вдвічі економити на вартості експлуатації автотранспорту. Сьогодні десятки тисяч автомобілів працюють на цьому виді палива. Проте низка резонансних нещасних випадків на газонаповнювальних заправних станціях Криму свідчить про те, що тут не все добре. Під час заправляння метаном на автомобільній газонаповнювальній компресорній станції (АГНКС)

у с. Фонтани Сімферопольського райо ну АР Крим 4 вересня 2013 р. стався вибух газового балона легкового автомобіля марки «Деу Нексія». Останній був повністю зруйнований, водієві відірвало кінцівки, він помер до приїзду швидкої. Аналогічний випадок стався 14 травня 2012 р. на АГНС у Керчі. Тоді постраждав автомобіль «Деу Сенс», і в лікарню з тяжкими травмами були доставлені водій та пасажир. Вісімнадцятого серпня 2012 р. на газовій заправній станції в районі Давидівки (м. Сімферополь) вибухом балона знищено автомобіль «Фольксваген». Завдяки щасливому збігу обставин усі залишилися живі. У всіх цих випадках для наповнення газом використовувалися металопластикові газові балони. Це спеціальні полегшені посудини, внутрішня частина яких зроблена з цілісного сталевого корпуса – лейнера. Ззовні на балон нанесений армуючий композиційний шар зі склопластика. Такі посудини легші та значно дешевші за сталеві аналоги і, згідно з паспортами, не поступа-

ються їх міцнісним якостям. Проте відразу зазначу, що в Україні їх не виробляють. Крім того, у нас відсутні нормативні документи щодо забезпечення безпечної експлуатації такого виду балонів і їх опосвідчення. В одному з наведених вище випадків балон був виробництва ОАЕ, в останньому – російського ВАТ «Орський машинобудівний завод». Скасування обов’язкового техогляду в 2011 р. призвело до того, що частина автотранспорту, у тому числі призначеного для пасажирських перевезень, випала з-під контролю. Якщо на автопідприємствах вимог безпеки до обладнання транспортних засобів (НПАОП 0.001.62-12 «Правила охорони праці на автомобільному транспорті»), двигуни яких працюють на газовому паливі, ще дотримуються, то фізичні особи – підприємці, інші власники автомобілів – можуть «чудити», не дбаючи про наслідки. А недобросовісні установники газобалонного обладнання (ГБО) сьогодні пропонують вузли та агрегати різних марок, типів і виробників. Метало плас-

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Безпека праці

www.ohoronapraci.kiev.ua

гірпромнагляду. І навіть в Інтернеті члени комісії не знайшли офіційної інформації про вимоги до безпечної експлуатації цих балонів. У травні 2010 р. фізична особа – підприємець (далі – ФОП) Дулепов Сергій Павлович установив балони на автомобіль. Тут виникає ще більше запитань. Де вони були з 2005 по 2010 рр.? Адже згідно з технічним регламентом балони повинні кожні 3 роки з дня їх випуску проходити технічне опосвідчення. Як ФОП міг встановлювати їх, якщо у виданому йому дозволі на початок виконання робіт підвищеної небезпеки не вказані ані марка такого автомобіля, ані тип установлених балонів? Чому ФОП не вніс відповідний запис у паспорти на балони заводу-виготівника, що обов’язково мав зробити? На підставі липового акта приймання виконаних робіт органи МВС видали водієві посвідчення про реєст рацію транспортного засобу з відповідною позначкою про переобладнання автомобіля. Тільки в бе-

резні 2012 р. приватна фірма «Креоген» (м. Сімферополь) провела опосвідчення та гідровипробування ГБО. І тут знову виникає запитання. Чому в довідці, виданій нею, не зазначено тип балона? Випробування, як сказано в документі, проводилося згідно з ГОСТ для сталевих балонів іншого призначення та конструкції, оскільки випробовувати металопластикові балони фірмі не дозволено. Окрім видачі довідки про опосвідчення ударним способом було нанесено клеймо із зазначенням наступного строку випробування (березень 2014 р.). Надалі ця довідка-сертифікат стала підставою для видачі підприємством ТОВ «Бест Газ 2011» паспортів на балони. І тут постає ще одне запитання. Яким нормативно-правовим документом України передбачена видача цим суб’єктом господарювання паспортів на балони? Ніяким. Паспорти виписані без дати, номера, в них не зазначені обов’язкові технічні нормативи, правила безпеки, відсутні відомості

ДОВІДКА Установлення газобалонного обладнання на автомобіль... здійснював ФОП Дулепов Сергій Павлович на підставі дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки № 374.09.43.50.20.0, виданого 16 жовтня 2009 р. з терміном дії до 16 жовтня 2012 р. При цьому в п. 4 зазначеного дозволу не були передбачені монтаж і налагодження балонів виробництва ВАТ «Орський машинобудівний завод». Цей дозвіл поширюється тільки на сталеві балони малої та середньої ємкості для метану на Рр < 19,6 МПа (200 кгс/см2), виготовлені за ДСТ 949-73. Підставою для видачі суб’єкту господарювання зазначеного дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки є експертний висновок від 12 жовтня 2009 р. № 01.04.05.3813.09, виданий ДП «Кримський експертно-технічний центр», у третьому розділі якого сказано, що на підприємстві розроблено технологічну карту монтажу газобалонного обладнання виключно на автомобілі марок ЗіЛ-130, ГАЗ-53, «ГАЗель», ВАЗ-2141 «Нива» та їх модифікації, обладнані газобалонною апаратурою.

Фото з сайта kerch.fm

тикові балони розміщують не лише в багажниках, а й під машинами чи на даху. Та де завгодно, аби зберегти простір салону й багажника. Хоча вимоги, зазначені в паспортах заводів-виготівників таких балонів, передбачають їх установлення тільки навченим персоналом і в спеціально відведених місцях автомобілів. Вони мають бути захищені від механічних дій (ударів, тертя тощо), потрапляння прямих сонячних променів та атмосферних опадів. Під час виявлення пошкоджень балон треба негайно перевірити на міцність і в разі потреби вибракувати. Представники ВАТ «Орський машинобудівний завод», які брали участь у розслідуванні нещасного випадку в с. Фонтани, надали комісії всі необхідні документи, що підтверджують відповідність їх продукції вимогам державних стандартів РФ. Хоча слід зазначити, що в Росії у 2013 р. так само було зафіксовано три вибухи балонів цього виробника (у лютому і червні – в Якутську, у травні – у Москві). Людських жертв, на щастя, уникнути вдалося, проте автобуси та будівлі від вибухів постраждали, кількох осіб травмовано. Міцнісні показники балонів орського заводу відмінні. Вони добре тримають тиск, стійкі до корозії, легкі. Але, як зазначають водії та установники, до них багато претензій. Пошкодження внутрішнього каркаса, якщо вони є, неможливо виявити. Зовнішній шар під час установлення, транспортування та експлуатації потребує акуратного поводження. При помітному пошкодженні (перетиранні хомутом, механічному ударі тощо) необхідно негайно перевіряти балон на міцність. До речі, на автомобілі в с. Фонтани було встановлено два балони, з яких вибухнув тільки один. Під час їх огляду комісія виявила сліди надривів зміненого кольору, мабуть, від пошкоджень, які були раніше, що, цілком імовірно, могло стати причиною розриву посудини. Але, як кажуть, повернемося до історії. Згідно з наявним маркуванням, балони були виготовлені в Росії у червні 2005 р. У липні–листопаді цього ж року балони даної партії відвантажені ТОВ «Укрмашкомплект» (м. Краматорськ, Україна). Відразу виникає запитання: навіщо купують не сер тифіковану в Україні продукцію? На використання посудин цього виробника досі немає дозволу Держ-

Фото з сайта cit.ua

Безпека праці

обслуговування та опосвідчення балона, яке дало б змогу виявити порушення цілісності його склопластикової оболонки. Іншими словами, причина – людський фактор і відсутність суворого контролю за якістю послуг, що надаються. Чому, не замислюючись, хтось дозволив, хтось установив, хтось виписав документ, хтось заправив. На совісті усіх цих «хтось» – життя людини, якій за місяць виповнилося б 54 роки. Вона хотіла жити, працювати, годувати сім’ю, але померла в муках. «Чому все не так, ніби все як завжди... тільки він не повернувся...» – спадають на думку слова

про експлуатацію балонів і їх опосвідчення (усе це передбачено в паспорті завода-виготівника). Та й на тій самій АГНКС у с. Фонтани, як показали матеріали розслідування, були грубо порушені вимоги безпеки: водій самостійно підключив своє ГБО до заправної колонки, оператор, не переконавшись у надійності підключення, увімкнув подачу газу в той час, коли водій перебував у боксі, що заборонено правилами безпеки. Скільки запитань, на які немає відповідей. Комісія з розслідування нещасного випадку дійшла висновку, що причиною вибуху стала відсутність своєчасного кваліфікованого

з популярної пісні Володимира Висоцького. Але ж війни немає. Матеріали розслідування трагедії перебувають в органах прокуратури. Можливо, дехто з цих «хтось» і буде покараний. Але легше від цього нікому не стане. Хіба було важко свого часу заводу-виготівникові балонів або українським постачальникам у встановленому законодавством порядку отримати дозвіл у Держ гірпромнагляді на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки, забезпечити розміщення в Інтернеті інформації про вимоги до експлуатації, зберігання, транспортування та опосвідчення балонів. А суб’єктам господарювання в Україні, вивчивши ці матеріали й додержуючись чинних стандартів, регламентів, технічних умов та інших нормативних документів, виконувати роботи з монтажу та випробовування таких посудин. Якби хтось хоч один у тому ланцюжку порушень дотримувався законних вимог, можливо, трагедій вдалося б уникнути. Поки на державному рівні правила безпечної експлуатації подібного обладнання не уніфіковані, Держгірпромнагляд рекомендує водіям і керівникам автопідприємств використовувати сталеві газові балони, що пройшли перевірку на заводі-виготівнику та сертифіковані в Україні. Довіряти встановлення треба тільки професіоналам, при цьому особисто перевіряти якість виконуваних робіт, не нехтувати вимогами безпеки й не ризикувати своїм життям.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Безпека праці

Пропонують фахівці

Пристрій захисного відключення:

cпосіб розширення функцій Жила N-провідника

Оболонка Альфред Манілов, ТОВ «Метрополія»

Павліна Чижик, ТОВ «КиївПромЕлектроПроект»

Ізоляція N-провідника Жила фазного провідника

Оболонка алюмінієва або мідна

Ізоляція фазного провідника Оболонка алюмінієва або мідна

Рис. 1. Двожильний кабель з оболонками

снуючі пристрої захисного відключення (ПЗВ), що застосовуються в мережах напругою до 1000 В з системою заземлення ТТ і ТN, діють лише при замиканні на відкриту провідну частину (корпус). При замиканні на нейтральний провідник ПЗВ не спрацьовує, оскільки диференціальний струм у ньому дорівнює нулю. Відключення пошкодженої лінії при замиканні на нейтральний провідник має здійснюватися захисним апаратом (автоматичним вимикачем або запобіжником) за час не більше 0,4 с у системі заземлення ТN і за 0,2 с – у системі заземлення ТТ. Для спрацювання захисних апаратів із зазначеними витримками часу, як правило, необхідно збільшувати переріз провідника, а отже, струм однофазного короткого замикання. Однак після збільшення перерізу провідника може виникнути проблема його приєднання до затискачів электроприймача. При підключенні нейтрального провідника до окремого ПЗВ захист може не спрацювати з необхідною витримкою часу 0,4 с (0,2 с) у системі заземлення ТN (ТТ) при пошкодженні в кінці лінії, оскільки струм спрацювання має бути відстроєний від пускового, струму самозапуску, струму третьої гармоніки та кратних їй у нейтральному провіднику. Для відключення пошкодження при порушенні ізоляції доцільно застосовувати двожильний (рис. 1) або чотирижильний (рис. 2) кабель напругою до 1000 В змінного струму з нанесеними на ізоляцію жил алюмінієвими або мідними оболонками, які використовуються як захисні заземлювальні провідники. При пошкодженні ізоляції провідника кабелю виникає диференціальний струм, який викликає спрацювання ПЗВ (рис. 3). Таким чином, ПЗВ діє при пошкодженні ізоляції будь-якої фази або нейтрального провідника до його переходу в міжфазне коротке замикання.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Жила фази С

Оболонка

Ізоляція фази С

Жила фази В

Оболонка алюмінієва або мідна

Ізоляція фази В

Жила фази А

Оболонка алюмінієва або мідна

Ізоляція фази А Жила N-провідника Ізоляція N-провідника Рис. 2. Чотирижильний кабель з оболонками

ПЗВ

До електроприймача Рис. 3. Схема ПЗВ

Безпека праці

ПАРАДОКСИ нормативної бази Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті потрібно змінювати.

Олексій Костромітінов, ТМ «КРОК»

ПРАВИЛА ЯК ПРИКЛАД ПРОТИРІЧ Мабуть, єдиним документом, що регламентує порядок виконання робіт на висоті (у тому числі верхолазних робіт в опорному та безопорному просторі) на території України, є Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті (НПАОП 0.00-1.15-07) (далі – Правила), затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 № 62 і зареєстровані в Міністерстві юстиції 04.06.2007 р. за № 573/13840. Потреба переглянути ці Правила виникла практично одночасно з їх опублікуванням, оскільки іншого настільки суперечливого нормативного документа, напевно, немає в правовому полі України. Яскравим прикладом наявних у ньому протиріч є невпорядкованість вимог щодо проведення періодичних випробувань, встановлених цими Правилами. Зрозуміло, що для виконання висотно-верхолазних і вантажопідіймальних робіт методом промислового альпінізму використовується спеціальне спорядження та устатковання, яке потребує, відповідно, спеціальної періодичної перевірки на міцність. Але як, коли і ким? КИМ? З відповіддю на це запитання усе більш-менш зрозуміло. Єдина згадка про періодичні випробування містить-

ся в п. 4.1.5 Правил: «Експлуатація засобів колективного та індивідуального захисту дозволяється за умови: ...своєчасного проведення необхідних експлуатаційних випробувань, якщо це вимагається нормативно-технічною документацією виробника...» Тобто Правила спочатку чітко делегують право встановлювати необхідність випробувань виробникові спецспорядження. До речі, звертаю увагу користувачів, що ні в Правилах, ні в будь-якому іншому правовстановлювальному документі немає вимоги щодо обов’язковості такої перевірки саме в спеціалізованій організації або в сертифікованій лабораторії. Виходить, створюйте комісію та випробовуйте самі. Якщо ж люди лінуються чи не готові брати на себе відповідальність, чи не хочуть купувати пристрої для випробувань, вони користуються послугами спецлабораторій. Здавалося б, усе зрозуміло: дійте за вказівками виробника спорядження, адже кому як не йому знати властивості свого продукту. Але ж ні! Саме тут і починається справжня плутанина у вимогах через відсутність у Правилах єдиного методологічного підходу до повірки спецспорядження. ЯК І КОЛИ? Ми спеціально об’єднали розгляд цих двох запитань в один підрозділ, оскільки в Журналі обліку та зберігання засобів захисту (додаток 4 до Правил) потрібно вказувати: дату випробування, дату наступного й періодичного випробування та результат останнього. А от щодо строків і способів – у Правилах то вказуються строки та вимоги щодо повірок, то посилаються на виробника, то взагалі нічого про це не згадується. Далі подаємо вичерпний перелік засобів колективного та індивідуаль-

Фото з сайта artterm-m.ru

Прошу слова

ного захисту, вимоги до яких наведено в Правилах: 4.2. Вимоги до поясів запобіжних Парадокс полягає в тому, що в Україні діє і ГОСТ, і ДСТУ ЕN на пояси запобіжні. Однак вимоги до міцності, викладені в ГОСТі, набагато нижчі й відповідають розривному навантаженню в 700 кг проти 1500 кг (уверх головою) і 1000 кг (униз головою) у ДСТУ ЕN. 4.2.5. Амортизатори, які використовуються як елементи страхувальних систем, перед введенням в експлуатацію, а також під час їх експлуатації кожні 6 місяців проходять випробування статичним навантаженням 1470 Н протягом 60 с. Після випробування не повинно бути розривів ниток, швів та волокон. Навіщо перевіряти навантаженням у 147 кг те, що працює в ланцюгу з можливим навантаженням у 1500 кг? Можна заперечити, мовляв, компенсатор перевіряють на «початок амортизації». Ну а як перевірити «на кінець»? Відповідь очевидна: ніяк. А як відомо, міцність ланцюга визначається його найслабкішою ланкою. 4.2.10. Під час експлуатації запобіжні пояси та приладдя до них проходять один раз за 6 місяців статичні випробування навантаженням 4000 Н протягом 5 хвилин за методикою, наведеною у документах з експлуатації виробників. Отже, методику віддали на розсуд виробнику прив’язей. А от як змогли прийняти вимогу до випробувань навантаженням у 400 кг? Адже вимоги до міцності прив’язей становлять: у ГОСТі – 700 кг, у ДСТУ ЕN – 1500 кг. Під час жорсткого падіння вантажу масою 100 кг на глибину 1 м на прив’язь діятиме десятикратне навантаження! 4.3. Вимоги до касок захисних промислових 4.3.1. ...слід використовувати каски захисні, які мають відпові-

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Безпека праці дати вимогам ГОСТ 12.4.128-83, ГОСТ 12.4.087-84, ГОСТ 12.4.09180... Хто перевірятиме каски, що відповідають ДСТУ ЕN, на відповідність ГОСТам? 4.3.2. Внутрішня оснастка і підборідний пасок мають бути з’ємними і мати пристрій для кріплення до корпусу каски. Підборідний пасок має регулюватися по довжині, а спосіб його кріплення повинен забезпечувати можливість його швидкого роз’єднання. Укладачам не догодили незнімні оснастка та пасок? Добре, що хоч є вимога щодо наявності підборідного паска. Водночас не вимагається його обов’язкове застосування, як і перевірка міцності паска. 4.4. Вимоги до страхувальних сталевих канатів Насправді, це вимоги до горизонтальних і вертикальних анкерних ліній, виготовлених з використанням сталевих канатів. 4.4.2. Загальні технічні вимоги до канатів визначаються ГОСТ 12.4.107-82. Це чудовий стандарт, але в ньому йдеться про вимоги до горизонтально розташованих тросів. Про вертикальні – жодного слова. 4.4.8. Перед початком експлуатації, а також не рідше 1 разу на 6 місяців під час експлуатації встановлений у робоче положення канат необхідно випробувати статичним навантаженням всередині прольоту вантажем масою 4000 Н, використовуючи для випробування гнучкі канати (капронові або сталеві) або сталевий стрижень. Вимоги запозичені зі згаданого вище ГОСТу. А в ньому чітко зазначено, що 400 кг прикладаються всередині прольоту і до канатів, які правильно провисають. У Правилах же ця вимога відсутня. І знову горезвісні 400 кг! Навантаження апріорі буде вищим під час аварійного зривання. Навіщо тоді взагалі повірка заниженим навантаженням?! 4.5. Вимоги до запобіжних верхолазних пристроїв Незрозуміло, що мали на увазі укладачі Правил, оскілький відсутнє визначення згаданого в п. 4.5 терміна. Припускаю, що згідно з ДСТУ EN 360:2006

www.ohoronapraci.kiev.ua

(EN З60:220, IDT) – це «системи для зупинення падіння втягувального типу». 4.5.6. Після кожного випадку спрацьовування, а також через кожні 12 місяців у процесі експлуатації проводиться випробування запобіжного верхолазного пристрою за методикою, наведеною в документах з експлуатації виробника. Строки вказані, а методика проведення випробувань – за виробником. 4.6. Вимоги до уловлювачів з вертикально установленими страхувальними канатами 4.6.4. Вертикальні страхувальні канати з уловлювачами повинні витримувати статичне навантаження 7000 Н та динамічне навантаження, яке виникає при падінні вантажу масою 100 кг, закріпленого до амортизатора запобіжного пояса, з висоти 0,8 м. Тобто вертикально встановлені канати (і стальні, і синтетичні) повинні завжди (і під час випробувань у тому числі) витримувати «мізерні» 700 кг порівняно з паспортними 2,2–5 т! 4.7. Вимоги до верхолазного спорядження 4.7.1. Вимоги до опорних, страхувальних і допоміжних канатів 4.7.1.7. Страхувальні, опорні й допоміжні канати при експлуатації проходять періодичні випробування не рідше одного разу за 6 міся-

ців за методикою, викладеною в документах з експлуатації виробників. Строки проведення випробувань зазначені, а методика – за виробником. При цьому останні не вказують, як випробовувати їхні вироби в експлуатаційний період. Принаймні автор такого не зустрічав. 4.7.1.8. У процесі експлуатації канати підлягають вибраковуванню за наявності дефектів... Далі подано такий перелік дефектів, що будь-який канат, який був у вжитку, можна вибракувати. 4.7.2. Вимоги до запобіжних стропів 4.7.2.5. Випробування стропів, що використовуються у роботі, проводяться перед початком експлуатації, а також не рідше одного разу за 6 місяців – у процесі експлуатації відповідно до документів з експлуатації виробників. Знову строки вказано, а методику випробувань залишено за виробником. 4.7.3. Вимоги до карабінів 4.7.3.1. Міцність карабінів повинна бути не менше 22 кН у поздовжньому напрямку, а для карабінів типу «провушина», крім того, – не менше 7 кН у поперечному напрямку. Карабін з відкритою засувкою повинен витримувати в поздовжньому напрямку зусилля не менше 9 кН. 4.7.3.2. Карабіни мають відповідати вимогам ДСТУ EN 362-2001 і експлуатуватися відповідно до документів з експлуатації виробників.

Малюнок Ю. Судака

Безпека праці Ці два абзаци – взаємовиключні, адже в ДСТУ ЕN 362-2001 міцнісні вимоги інші. Наведені вище пункти не містять жодного слова про строки та методику періодичних випробувань карабінів. Залишається сподіватися лише на щоденний візуальний огляд: 4.7.3.5. У процесі експлуатації при щоденному візуальному контролі карабіни підлягають відбраковуванню при наявності дефектів... 4.7.4. Вимоги до пристроїв для спуску по опорному канату 4.7.4.7. Пристрої при експлуатації проходять періодичні випробування у терміни та за методикою, викладеною в технічних умовах, документах з експлуатації виробника. Строки та методика випробувань – за виробником. 4.7.5. Вимоги до пристроїв для підйому по опорному канату 4.7.5.6. Затискачі не рідше одного разу за 6 місяців проходять періодичні експлуатаційні випробування за методикою, викладеною в технічних умовах, документах з експлуатації виробника. Строки випробувань визначені, а методика залишена за виробником.

4.7.6. Вимоги до зачепів і петель 4.7.6.2. Зачепи мають відповідати вимогам ДСТУ EN 362-2001... Посилання не на той стандарт, адже в ДСТУ EN 362-2001 йдеться про карабіни. І знову-таки жодного слова про повірку. 4.7.7. Вимоги до робочих сидінь Відразу зауважу, що спроба зарегулювати товщину і розміри сидіння, зазначені в п. 4.7.7.1 Правил, вступають у протиріччя з матеріалознавством і ергономікою. 4.7.7.5. Під час експлуатації робочі сидіння проходять періодичні статичні випробування за методикою, викладеною в технічних умовах, документах з експлуатації виробників. Про потребу проведення випробувань згадується, а їх методика знову залишається за виробником. Але навіщо перевіряти те, що не є засобом захисту? Наступний, п’ятий розділ Правил присвячений вимогам безпеки під час виконання робіт на висоті засобами малої механізації, пристроями та інструментами. Однак це вже тема для окремої публікації.

ВИСНОВКИ Правила охорони праці при виконанні робіт на висоті необхідно терміново переглядати. Терміни та визначення, які вживаються у цих Правилах, потребують уточнень. У Правилах забагато уваги приділяється темі вибракування виробів. При цьому не враховується різноманітність форм виробів, що відповідають вимогам одного розділу. Критерії вибракування повинні зазначатися виробником у супровідній документації. Рідко згадується про які-небудь стандарти. При цьому стандарти з позначенням EN багато в чому суперечать ГОСТам. У Правилах відсутній єдиний методологічний підхід до періодичної повірки спецспорядження. У деяких випадках методика повірки делегується виробникові. Іноді зазначаються строки, але вони становлять то 6, то 12 місяців. А способи пропонованих повірок виходять за межі розумного. Дуже часто правила повірки підміняються дублюванням лише вимог стандартів до міцнісних характеристик виробів, але не зазначаються норми повірки. Строки повірки та її способи повинен визначати виробник, якщо, звичайно, вони не вказані в стандартах! Міцність ланцюга визначається його найслабкішою ланкою. Тому під час перевірки складових страхувального ланцюга винятків бути не повинно. Так, і прив’язь, і сполучний карабін, і компенсатор ривка, і строп, і мотузку необхідно перевіряти й навантажувати під час повірки певним мінімальним навантаженням. Тому пропоную ввести єдиний поріг у 1200 кг як подвійну величину безпечного перевантаження для тіла людини.

На форум журналу «Охорона праці» надійшло запитання: – Останнім часом з’явилися чутки про скасування ЄПБ 1992 року у зв’язку із затвердженням нових правил. Хтось має про це інформацію?

Ірина Калиновська, начальник управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Держгірпромнагляду

аказом Міненерговугілля від 12 червня 2013 р. № 355, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 липня 2013 р. за № 1127/23659, затверджено Правила безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення. Наказ набув чинності з 13 серпня 2013 р. Наказом Держгірпромнагляду від 15 жовтня 2013 р. № 140 Єдині пра-

вила безпеки при вибухових роботах, затверджені Держгіртехнаглядом України 25 березня 1992 р., було визнано такими, що не застосовуються на території України. Пізніше наказом Держгірпромнагляду від 29 листопада 2013 р. № 176 відповідна норма була відмінена. Тим не менш старі ЄПБ вже не застосовуються у зв’язку із прийняттям нових Правил. Наказом Держгірпромнагляду від 15.10.2013 р. № 140 було скасовано такі акти: Інструкцію щодо організації та проведення масових вибухів на підприємствах з підземним способом розробки, затверджену Держнаглядохоронпраці України 22 лютого 1993 р.;

Інструкцію з безпечного проведення вибухових робіт на металургійних підприємствах Міністерства промисловості України, затверджену наказом Держнаглядохоронпраці України від 19 квітня 1996 р. № 62; Вимоги безпеки до зарядного, доставочного і змішувального устаткування, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 1 серпня 1997 р. № 171. І просто до відома: наказом Міненерговугілля від 18 липня 2013 р. № 469, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 серпня 2013 р. за № 1320/23852, затверджено Технічні правила ведення вибухових робіт на денній поверхні.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Безпека праці

Термінологічна абетка

ЗНАКИ БЕЗПЕКИ та ЗНАКИ НЕБЕЗПЕКИ.

У ЧОМУ РІЗНИЦЯ? Попередні випуски рубрики «Термінологічна абетка» див. у № 9/2013 – 1/2014

Розглянемо вживання термінів «знаки безпеки» та «знаки небезпеки» на прикладі ДБН А.3.2-2:2009 «Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення».

Микола Федоренко, головний державний інспектор теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві

ВИКОРИСТАННЯ ЗНАКІВ Знаки безпеки – знаки, якими за допомогою графічних символів, кольорів, світлових або звукових сигналів, словесних або сигналів, поданих за допомогою рук, встановлюється заборона щодо вчинення небезпечних дій або дій, що можуть спричинити небезпеку, або дається вказівка щодо здійснення заходів безпеки на робочому місці (п. 7 Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 № 1262). Знаки безпеки можуть бути знаками заборони, попереджувальними, зобов’язувальними, а також інформаційними (які вказують місця розташування рятувальних засобів, а також першої допомоги і протипожежного захисту). Форма та колір знаків безпеки повинні відповідати вимогам Технічного регламенту, а їх оформлення – ДСТУ ISO 3864-1:2005 «Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Частина 1. Принципи проектування знаків безпеки для робочих місць та місць громадського призначення». Так, знаки заборони мають червоний фон, попереджувальні – жовтий, синій сигнальний колір застосовується для зобов’язувальних знаків, а зелений – для світлових табло, евакуаційних виходів, сигнальних ламп, що сповіщають про нормальний режим роботи засобів виробництва.

Зверніть увагу! Щодо ДБН А.3.2-2:2009, то для визначення небезпечних зон на території будівельного майданчика, зон із рівнем звукового тиску понад 80 дБА та зон пневматичних випробувань трубопроводів замість терміна «знаки небезпеки» слід було б використовувати термін «знаки безпеки». Крім того, знаки небезпеки не можуть бути сигнальними, а використання терміна «плакати з безпеки праці» не є нормативним.

www.ohoronapraci.kiev.ua

БЕЗПЕКИ:

НЕБЕЗПЕКИ:

• зона монтажу (де- • небезпечні зони монтажу) будівельної необхідно познача-

машини повинна бути огороджена або позначена знаками безпеки і попереджувальними написами (п. 7.1.13); на постійних місцях • електрозварювальних та газополуменевих робіт повинні бути встановлені захисні огорожі та знаки безпеки згідно з ГОСТ 23407, ГОСТ ССБТ 12.2.062, ГОСТ 12.4.026 (п. 9.3.2); зона електропідігрі• вання ґрунту повинна бути огороджена, встановлені знаки безпеки (п. 10.4.2); місця розташування • опор стояків опалубки перекриттів повинні бути огороджені та позначені заборонними знаками безпеки з пояснювальними написами (п. 13.2.3); • під час улаштування фасадних систем виробничі дільниці повинні бути забезпечені знаками безпеки згідно з ДСТУ ISO 6309 та ГОСТ 12.4.026 (п. 15.3.29).

ти на території будівельного майданчика знаками небезпеки та попереджувальними написами (п. 4.17); • зони з рівнем звукового тиску понад 80 дБА необхідно позначити знаками небезпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026 (п. 6.6.14); небезпечні зони, • що можуть виникнути під час експлуатації машин, повинні бути позначені на території будівельного майданчика знаками небезпеки та попереджувальними написами (п. 7.2.5); небезпечні зони • (під час пневматичних випробувань трубопроводів) необхідно огородити або позначити сигнальними знака ми небезпеки (п. 20.2.8).

Знак небезпеки – маркувальний знак (піктограма), що наноситься на вантажні одиниці відповідно до виду(ів) небезпеки вантажу та попереджає про загрозу для людини та навколишнього середовища. Знак-табло небезпеки – маркувальний знак (піктограма), що наноситься на транспортні засоби відповідно до виду(ів) небезпеки завантаженого небезпечного вантажу, попереджає про загрозу для людини й навколишнього середовища та відповідає знаку небезпеки, встановленому для певного класу небезпечного вантажу, відносно форми, кольору, символу (п. 1.10 Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 25.11.2008 № 1430, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.02.2009 за № 180/16196). Порядок використання знаків небезпеки під час транспортування вантажів визначають нормативні документи залежно від виду транспортного засобу, наприклад: • на автомобільному транспорті – Правила охорони праці на автомобільному транспорті (НПАОП 0.00-1.62-12) та ін.; • на залізничному транспорті – Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України та ін.

ДП «Редакція журналу «Охорона праці» виготовляє та реалізує знаки безпеки і знаки небезпеки,

що відповідають Технічному регламенту (постанова КМ України від 25.11.2009 № 1262), ДСТУ ISO 6309:2007 та ДСТУ ISO 3864-1:2005, на самоклейній основі

Телефони для замовлень: (044) 559-19-51, 558-74-27

Безпека праці

Профілактика травматизму

Фото з сайта gnatyuk.livejournal.com

Про особливості безпечного використання гужового транспорту на підприємствах агропромислового комплексу. ЯК ЦЕ БУЛО На території машинно-тракторного двору одного з підприємств агропромислового комплексу Київської області 19.11.2013 р. з фуражиром Д. стався нещасний випадок з тяжкими наслідками. А було так. Працівник приїхав гужовим транспортом для проведення ремонтно-зварювальних робіт, розпряг коней і прив’язав їх до напіврозібраного тракторного причепа типу ПТС-4. Несподівано коні смикнулися, і тракторний причіп упав на фуражира. Як результат – у працівника закритий перелом кісток таза, лівої лопатки (акроміального кінця), внутрішньотазова гематома. Основною причиною нещасного випадку є те, що коней не прив’язали до надійних опор, що унеможливило б імовірність падіння або самовільного пересування останніх. НОРМАТИВНА БАЗА Вимоги щодо безпечного проведення робіт із використанням гужового транспорту визначаються Прави лами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – Правила № 1306); Правилами охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості (розділ 14), затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці України від 13.07.2005 № 119 і зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 22.09.2005 за № 1084/11364 (НПАОП 02.0-1.04-05); Правилами охорони праці у сільськогосподарському виробництві (розділ VII), затвердженими наказом МНС України від 26.11.2012 № 1353 і зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 14.12. 2012 за № 2075/22387 (НПАОП 01.0-1.01-12).

На те коня й кують, щоб не спотикався ВИМОГИ ДО ПЕРСОНАЛУ Керувати гужовим транспортом, перевозити людей і вантажі дозволяється особам чоловічої статі, які досягли 18-річного віку (п. 14.2 НПАОП 02.0-1.04-05; п. 7.2 розділу VII НПАОП 01.0-1.01-12), хоча відповідно до п. 1 розділу 7.7 Правил № 1306 керувати гужовим транспортом дозволяється особам починаючи з 14 років. Працівники, зайняті на таких роботах (далі – возії), повинні бути ознайомлені з поведінкою тварин і їхніми звичками, мати хоча б елементарне уявлення про роботу в складних умовах, знати транспортні маршрути та шляхи об’їзду небезпечних зон, а також обов’язково виконувати вимоги, що стосуються водіїв і пішоходів (п. 14.4 НПАОП 02.0-1.04-05). Роботодавець має попередити обслуговуючий персонал про кожного норовливого коня (п. 14.7 НПАОП 02.0-1.04-05). ОРГАНІЗАЦІЯ ГУЖОВОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ Коней і робочий інвентар закріплюють за визначеними працівниками. На кожного коня виділяється правильно підігнаний комплект збруї. Коні мають бути підковані на всі ноги, оглянуті ветеринаром, а вози (сани) – справні, з координатним захистом і гальмів-

ними пристроями. Гужовий транспорт, що використовується в гірській місцевості, повинен оснащуватися додатковим гальмівним пристроєм (п. 7.1 розділу VII НПАОП 01.0-1.01-12). Вимоги до кінської упряжі, згідно з Правилами охорони праці у тваринництві. Конярство (п. 1.11 розділу ІІІ), затвердженими наказом МНС України від 26.11.2012 № 1350 і зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 14 грудня 2012 р. за № 2072/22384 (НПАОП 01.2-1.11-12), є такими: «міцність і легкість, еластичність і зручність для коня, легкість заміни деталей у разі їх пошкодження, простота й доступність конструкції та легкість об’єднання її елементів у запряжку, простота припасування до коня, швидкість і простота запрягання та розпрягання». Перевозити людей гужовим транспортом дозволяється за наявності спеціальних місць для сидіння, встановлених таким чином, щоб унеможливити випадання пасажирів із транспортного засобу, звисання їхніг ніг за бокові чи задні габарити воза (саней). Крім того, треба попередити нанесення удару возію задньою ногою коня. Для руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості віз

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Гірка статистика Безпека праці

(сани) повинен бути обладнаний світловідбивальними пристроями (світлоповертачами) та ліхтарями: спереду – білого кольору, ззаду – червоного, що встановлюються з лівого боку воза (саней). У разі виїзду на дорогу з прилеглої території або з другорядної дороги в місцях з обмеженою оглядовістю возій повинен вести тварину за вуздечку чи повід (п. 4 розділу 7.7 Правил № 1306). БЕЗПЕЧНЕ ГУЖОВЕ ПЕРЕВЕЗЕННЯ Під час використання гужового транспорту забороняється: • здійснювати гужове перевезення на незагнузданих і полохливих конях без наочників та гальмівних пристроїв; • пересуватися автомагістралями чи дорогами для автомобілів, якщо поруч є інші дороги; • переїжджати через залізничні колії та дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями; • залишати на смузі відведення дороги тварин без нагляду, а також випасати там коней; • завантажувати й розвантажувати віз (сани), якщо коня не випряжено або не прив’язано; • у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості використовувати транспорт, який не обладнано світловідбивальними пристроями та ліхтарями. Під час навантажування та розвантажування гужового транспорту коней слід прив’язувати (п. 7.6 розділу VII НПАОП 01.0-1.01-12). Під час руху рівними дорогами відстань між возами має бути не менше 2 м, льодовими дорогами – не менше 5 м, на спусках – на всю довжину спуску. Не слід вести коней в одній упряжці або прив’язаних один до одного на вузьких гірських стежках, крутих схилах, старих гатках, при переправі бродом. Спускаючись зі схилу, не можна сідати та ставати на воза (сани), підтримувати або підпирати його руками, намотувати віжки на руку чи тулуб. Максимальна глибина броду для кінного воза не повинна перевищувати 1/2 діаметра колеса. Дотриманння наведених вище вимог забезпечить безпечне виконання робіт із застосуванням гужового транспорту, що сприятиме зниженню рівня виробничого травматизму на підприємствах АПК та в інших галузях економіки. На те коня й кують, щоб не спотикався.

www.ohoronapraci.kiev.ua

ЦЬОГО

МОГЛО НЕ СТАТИСЯ За оперативними даними, у січні 2014 р. в Україні на виробництві загинула 31 особа – на 18 менше, ніж за такий самий період минулого року; сталося 6 групових нещасних випадків, під час яких травмовано 27 осіб, у тому числі 13 – смертельно. Основними видами подій, під час яких сталися нещасні випадки зі смертельними наслідками, пов’язані з виробництвом, були: • пожежа – 32% від усієї кількості загиблих; • падіння предметів, матеріалів, обрушення, обвалення породи, грунту тощо – 20%; • дія предметів і деталей устатковання, які рухаються, обертаються – 16%; • ДТП, наїзд транспортних засобів, події на інших видах транспорту – 12%. Коротко про обставини деяких нещасних випадків. 06.01. Донецька обл. Під час включення приводу скребкового конвеєра на перевантажувальному пункті транспортувального хідника пл. h3 «Ремівський» у ТО «Шахта «Ударник» ДП «Сніжнеантрацит» сталося зміщення привідної станції, внаслідок чого стійкою кріплення притисло до дерев’яної кліті майстра. Потерпілий одержав травми, несумісні з життям. 06.01. Київ. Перебуваючи у відрядженні, інженер ТОВ «Техносервіс ХХІ» під час поїздки на завод на мікроавтобусі підприємства загинув у результаті ДТП, що сталася на автобані Герлик–Бурса (Туреччина). 08.01. Харків. Внаслідок пожежі у ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» (модельна дільниця), що розташоване на території ПАТ «Хартрон», загинуло 8 працівників фабрики. 13.01. Луганська обл. Під час прибирання породи та нарощування рейкової колії у ТОВ «Ремавтоматика» (Краснодонський район) у шахті відшарувалася брила вугілля і з висоти 4,5 м впала на голову прохідника, який у цей час тримав у руках біля підборіддя лом загостреним кінцем догори. Лом пробив потерпілому підборіддя, смертельно травмувавши робітника. 21.01. Закарпатська обл. Розвертаючись на складі чорнових меблевих заготовок (м. Мукачеве), автонавантажувач вдарився об бетонну колону, яка підпирала стелю, внаслідок чого працівник ТОВ «Перспектива» випав з транспортного засобу і потрапив під праве заднє колесо автонавантажувача. В результаті наїзду потерпілий одержав смертельну травму. 24.01. Донецька обл. Під час виконання робіт з доставки матеріалів у виробку восьмого східного конвеєрного штреку пл. l7 у ПАТ ОП «Шахта «Жданівська» (м. Жданівка) було зафіксовано загазованість з ознаками газодинамічного явища. Внаслідок цього 5 гірників отруїлися рудниковими газами, один з них помер. Підготувала головний спеціаліст Держгірпромнагляду Галина Мельник

Безпека праці

Сторінки історії

ОХОРОНА ПРАЦІ: ДАТИ, Становлення соціального захисту Продовження. Початок в № 1/2014

ru.wikipedia.org

Починаючи з другої половини ХIX ст. питанню захисту прав найманих робітників стали приділяти більше уваги. Спричинене це було як розвитком промисловості, так і усвідомленням «робітними людьми» своїх прав. Зрозуміло, у той час поняття «соціальний захист» ще не існувало, але певні кроки в цьому напрямі вже робилися. Штат фабричної інспекції Нижньогородської губернії (кін. XIX – поч. XX ст.)

ІНСТИТУТ ФАБРИЧНИХ ІНСПЕКТОРІВ Знаковим у справі захисту прав робітників став 1882 р., коли було прийнято Закон «О малолетних, работающих на заводах, фабриках и мануфактурах», що забороняв працю дітей, які не досягли 12 років. Згідно із законом дітям 12–15 років час роботи обмежувався 8 годинами на день, при цьому заборонялося працювати в нічний час і в неділю. Встановлювалася також заборона на застосування дитячої праці в шкідливих виробництвах. З метою контролю за дотриманням вимог закону при Міністерстві фінансів було створено інститут фабричної інспекції, призначені головний і два окружних (у Москві й Володимирі) інспектори. Згодом склад інспекції було збільшено до дев’яти окружних з дев’ятьма помічниками – на них покладалися обов’язки щодо нагляду за підприємствами в 58 губерніях Росії. На початку своєї діяльності фабричні інспекції були зобов’язані контролювати надання власниками можливості отримувати початкову освіту малолітніми робітниками, складати протоколи про порушення закону, відсилати їх до судових органів та представляти обвинувачення в суді. Із прийняттям фабричного закону від 3 червня 1886 р. на них покладалися

додаткові функції: контролююча – стежити за виконанням нових положень закону, примирлива – розглядати скарги й вживати заходів щодо недопущення суперечок між роботодавцями й робітниками, адміністративна – складати протоколи про порушення правил та розпорядча – розглядати й затверджувати такси (харчові розцінки), табелі, розписи й правила внутрішнього трудового розпорядку. Більшість інспекторів стали забороняти видачу зарплати продтоварами, вводили щомісячне затвердження цін у фабричних лавках, скорочували до найнеобхідніших список продуктів, що відпускалися в кредит. До кола завдань фабричної інспекції входив також збір та аналіз статистичних даних щодо розподілу робочого часу, участі дітей і жінок у промисловому виробництві, умов праці й рівня заробітної плати. З 1894 р. фабричним інспекторам були передані й функції контролю за технічним станом парових котлів. Із прийняттям закону від 1886 р. права фабричної інспекції розширювалися – були створені колегіальні губернські присутствія з фабричних справ, які здійснювали загальний нагляд за фабрично-заводським життям і очолювалися губернатором. До

ЦИТАТНИК «При моральному авторитеті розумна порада фабричного інспектора, його розумна вказівка зроблять більше, ніж застосування кари за порушення законів». Міністр фінансів С. Вітте. Зі звернення до фабричних інспекторів

складу присутствія входили віцегубернатор, прокурор, начальник губернського жандармського управління, старший фабричний інспектор і окружний гірничий інженер, а також чотири представники місцевих заводів і фабрик. Присутствіє повинно було видавати місцеві обов’язкові постанови «о мерах, которые должны быть соблюдены для охранения жизни, здоровья и нравственности рабочих во время работы», інструктувати інспекторів, складати додаткові правила для робітників, розбирати скарги на дії фабричних інспекторів тощо. ЗАКОНОДАВСТВО 1880–1890-х РОКІВ У 1885 р. було прийнято Закон «О воспрещении ночной работы несовершеннолетним и женщинам на фабриках, заводах и мануфактурах», що накладав заборону на нічну роботу

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Безпека праці

ПОДІЇ,ЛЮДИ підлітків віком до 17 років, а також жінок, які працювали на текстильних підприємствах. Цей період збігся з промисловою кризою, а оскільки законодавством порядок відносин між власниками й робітниками не встановлювався, ця криза особливо важко позначилася на останніх. Тому законом 1886 р. регулювалася ціла низка виробничих відносин між роботодавцями й найманими робітниками на підприємствах. Вводилися чіткі правила взаємин між ними, визначалися обов’язки сторін, регламентувався процес накладення штрафів. Вказувалося, зокрема, що стягнути штраф з робітників можна лише за прогул, порушення порядку тощо. Визначалися максимальні розміри штрафів, які не могли перевищувати третини зарплати. Суми штрафів становили спеціальний фонд, кошти з якого використовувалися на потреби робітників. Встановлювалася відповідальність роботодавців за порушення правил (штрафи або судовий розгляд). При цьому на фабричну інспекцію покладалися завдання контролю за дотриманням усіх правил, що стосувалися трудових відносин, розгляд скарг робітників і врегулювання конфліктів.

Були прийняті нові правила для фабричної інспекції, а її штат з кожним роком збільшувався – так, станом на 1897 р. він складав близько 170 осіб. Що стосується розвитку гірничої справи, то 24 червня й 2 липня 1888 р. були затверджені, відповідно, Інструкція з проведення маркшейдерських робіт та Інструкція з нагляду за проведенням гірничих робіт. Вони, зокрема, містили вказівки щодо кріплення виробок, закладання вироблених просторів пустою породою, сигналів, виходів з рудників, спуску і підйому робітників та матеріалів, використання вибухових речовин, парових котлів і машин, убезпечення людей і тварин від падіння, запобігання пожежам та шкідливому впливу газів і води, які накопичуються в рудниках, вентиляції тощо. У березні 1892 р. була створена особлива гірничозаводська інспекція, що виконувала функції нагляду за безпекою ведення гірничих робіт. У цьому ж році на гірничі заводи й промисли були поширені правила, що регулювали час і тривалість роботи, а також норми закону 1886 р. У 1897 р. нарешті було прийнято закон «О продолжительности и распределении рабочего времени в заведениях фабрично-заводской промышленности», що вводив обмеження робочого часу для всіх без винятку найманих робітників, який відтепер становив 11,5 год, а в разі роботи в нічний час, у суботу й перед святами – 10 год. Роботи в неділю заборонялися. Важливим етапом у розвитку нагляду за умовами й безпекою праці стало прийняття закону від 7 червня 1899 р., який передав право видання «инструкций и правил по всем предметам надзора, ...общих правил по охране жизни, здоровья и нравственности рабочих» новоствореному Головному з фабричних і гірничозаводських справ присутствію. Таким чином, необхідність забезпечення безпечного ведення робіт закріплювалася законодавчо. СТАНОВЛЕННЯ КОТЛОНАГЛЯДУ З появою парових машин аварії на виробництві стали відбуватися часті-

www.ohoronapraci.kiev.ua

Знаки інспекції парових котлів Харківської (1), Херсонської (2) губерній та обл. Війська Донського (3). Знак фабричного інспектора Олонецької губернії (4).

Безпека праці

Робітники на цукровому заводі (кін. XIX ст.)

ше, і, як наслідок, почала збільшуватися кількість травмованих робітників, у тому числі й зі смертельними наслідками. Тому виникла необхідність встановити нагляд за утриманням і правильною експлуатацією котлів. Так з’явився спеціальний вид нагляду – котлонагляд. Він бере свій початок 8 лютого 1843 р., коли постановою уряду Російської імперії до Статуту про промисловість фабричну та заводську було вперше внесено вимогу про дотримання доданих до Статуту особ-

У 1897 г. було прийнято закон, що вводив обмеження робочого часу для всіх без винятку найманих робітників ливих застережних правил при поводженні з паровими котлами. У грудні того ж року в Статут була включена стаття, що покладала обов’язки стосовно огляду парових котлів на губернських механіків. Водночас були розроблені й правила експлуатації котлів, що містили всього 10 пунктів, вимоги яких не втратили своєї актуальності донині. Зокрема правила регламентували максимальний тиск у котлі; матеріали й конструкції котлів; необхідність встановлення покажчиків рівня води, манометрів і запобіжних клапанів; вимоги до облаштування приміщення для котла й обслуговуючого персоналу. Хотілося б відзначити, що в Англії, напри-

клад, подібні правила, розроблені Манчестерським товариством власників парових котлів, з’явилися лише в 1857 р. Перші правила з незначними змінами діяли 50 років, і лише в 1893 р. набули чинності нові Правила относительно устройства, установки и содержания паровых котлов, а также порядка освидетельствования оных. Ці правила були більш ґрунтовними й складалися з 10 глав, що містили вимоги до: конструкції котлів, арматури, приміщень для котлів; визначали періодичність і порядок їх огляду, порядок отримання дозволів на встановлення парових котлів. У цей же час посади губернських механіків були скасовані, і обов’язки щодо нагляду за котлами було покладено на фабричні інспекції, що перебували у віданні Міністерства торгівлі та промисловості. У 1911 р. набули чинності нові правила, а контроль за їх дотриманням покладався на міністерства, до яких належали підприємства, що експлуатували котли. Крім того, Міністерству торгівлі та промисловості надавалося право затверджувати статути товариств і союзів, куди входили власники парових котлів, і дозволяти цим товариствам проводити огляд котлів. Після революції 1917 р. відповідно до Декрету Раднаркому від 17 травня 1918 р. нагляд за паровими котлами було покладено на інспекцію котлонагляду Наркомпраці.

Перші радянські Правила будови, утримання та огляду парових котлів, затверджені Наркомпраці, набули чинності в 1920 р. Їх технічні вимоги в основному відповідали вимогам 1911 р. Згодом правила перевидавалися в 1923 і в 1929 роках – з розвитком техніки вони поповнювалися новими нормами. У зв’язку з об’єднанням Наркомпраці й ВЦРПС у 1933 р. інспекцію котлонагляду передали у відання ВЦРПС. На той час вона контролювала не лише парові котли, а й посудини, що працюють під тиском, балони, трубопроводи пари й гарячої води, а також підіймальні споруди. Але постановою Раднаркому від 22 квітня 1937 р. контроль за об’єктами котлонагляду було покладено на наркомати, а розробка єдиних правил і норм з котлонагляду доручалася Наркомважпрому. Тоді ж уперше була створена експертна рада для проведення експертиз і консультацій з питань котлонагляду. До своєї роботи вона широко залучала фахівців науково-дослідних інститутів, проектних організацій, спеціалістів великих промислових підприємств і електростанцій. Чергові зміни відбулися в 1939 р., коли при Наркоматі електростанцій і електропромисловості СРСР була створена Головна державна інспекція котлонагляду, яка мала здійснювати нагляд за котельним господарством 20 наркоматів. Наступним етапом формування органів котлонагляду стало створення Комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості та гірничого нагляду при Раді Міністрів СРСР (Держгіртехнагляд СРСР). Утім, у квітні 1958 р. цей орган було ліквідовано – замість нього з’явилися республіканські комітети з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості й гірничого нагляду. Тільки через 10 років Держгіртехнагляд було відроджено, і надалі ця структура зазнавала низки змін у міру того як відбувалася реорганізація органів влади. Підготував Ю. Сагань, власкор Далі буде

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Медицина праці

Є питання

Замість молока – вітаміни Вчені-медики розглядають можливість видавати працівникам, зайнятим на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, замість молока вітамінно-мінеральні препарати. Олександр Фандєєв, спецкор Фото автора

к відомо, ст. 7 Закону «Про охорону праці», згідно з якою роботодавець зобов’язаний забезпечити безоплатно молоком працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, ніхто не скасовував. І нині в Україні ще є чинною постанова Держкомпраці та Президії ВЦРПС від 16.12.1987 № 731/П13 «Про порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці» (Постанова № 731). Зрозуміло, у часи СРСР питання про те, чи доцільно оздоровлювати молоком геть усіх представників робітничого класу і службовців, не обговорювалося. Сьогодні ж спеціалісти з медицини праці переконані, що таке «оздоровлення» не лише неефективне, а часто-густо і шкідливе. Доводи прості й переконливі: «білий вітамін» корисний далеко не всім. Він протипоказаний людям із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, дефіцитом лактази й алергікам, та й користі від сьогоднішнього псевдомолока небагато. Крім того, у кожній галузі шкідливі умови праці мають свою специфіку і по-різному впливають на здоров’я працівника, тому й підходи до видачі харчових продуктів повинні відрізнятися. Є багато інших продуктів і препаратів (наприклад, білкововітамінний напій, розроблений Інститутом медицини праці АМН України, вітамінно-мінеральні комплекси), здатних з більшою ефективністю зменшувати вплив шкідливих факторів виробництва на організм людини. Про доцільність вживання таких препаратів працюючими у важких і шкідливих умовах йшла мова під час зустрічі вчених Інституту медицини праці АМН України з фахівцями представництва американської корпорації «Юніфарм інк». Працівники компанії розповіли про склад, властивості, спрямованість, показання для застосування вітамінно-мінеральних комплексів, які вони вироб-

www.ohoronapraci.kiev.ua

ДОВІДКА Безоплатно видавати робітникам обітниикам молоко наказав Ленін. Лені ніін. У 1918 р. іату підписав і декрет, згідно і з яким вождь світового пролетаріату робітники Путилівського заводу мали оду в Петрограді, Петрограді що голодували, голо одержувати молоко. Через рік так звані спецжири у вигляді молока, масла, тваринних жирів для підтримки фізичних сил голодних пролетарів стали видавати на багатьох промислових підприємствах. У 1937 р. було вирішено забезпечувати молоком працівників підприємств, на яких використовуються хімічні речовини. У 1968 р. МОЗ СРСР дозволив заміняти молоко «іншими рівноцінними харчовими продуктами». Згідно з постановою № 731 молоко видається по 0,5 літра за зміну незалежно від її тривалості. Не допускається видача молока за одну або кілька змін наперед, так само як і за минулі зміни, а також відпуск його додому. Не допускається оплата молока грішми, крім випадків роз’їзного характеру роботи на умовах колективного договору. Працівники, задіяні у виробництві та переробці антибіотиків, замість свіжого отримують кисле молоко або приготовлений на основі незбираного молока колібактерін. Заміна молока сметаною не допускається. Цікаво, що в Україні замінники, рівноцінні молоку, не встановлені, а заміна молока іншими рівноцінними продуктами дозволяється тільки за умови його відсутності в торговельній мережі. Для порівняння. У США санітарні правила щодо роботи з різними шкідливими речовинами не передбачають видачу робітникам молока. Зате регулюють виконання комплексу заходів, що запобігають потраплянню шкідливої речовини в організм робітника, усіма можливими способами: це проведення біомоніторингу (вимір вмісту шкідливих речовин у крові, сечі тощо), а також дезінтоксикації організму за допомогою антидотів. ляють, а також про практику їх застосування в профілактичній та лікувальній медицині. Завдання наших учених – об’єктивно оцінити надані дані для того, щоб надалі провести наукові дослідження та напрацювати доказову базу, на підставі якої можна було б рекомендувати такі препарати для профілактики здоров’я працівників певних професій. За словами директора інституту, академіка НАН і АМН України Юрія Кундієва, вітамінно-мінеральні комплекси вже сьогодні затребувані підприємствами вугільної та металургійної промисловості країни, особливо потребують їх ті, хто працює в «гарячих цехах». На думку Ю. Кундієва, виробники вітамінно-мінеральних комплексів можуть стати партнерами вчених у розробці принципово нового підходу до профілактики професійних захворювань. Він складається з сукупності заходів: раціональний режим праці та відпочинку, вітамінопрофілактика тощо.

Медицина праці

Небезпеки і «шкідливості»

Тримати джина під контролем Робота з їдкими речовинами вимагає професіоналізму, зокрема хорошого знання властивостей небезпечних хімікатів, обережності, дотримання вимог нормативних документів і уміння правильно діяти в екстремальних ситуаціях. Тож які вони, ці небезпечні друзі людини?

Сергій Колівошко, заступник начальника державної інспекції нагляду в газовому господарстві й хімічній промисловості теруправління Держгірпромнагляду у Львівській області

ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ Кислоти – хімічні сполуки, до складу яких входять один або кілька катіонів водню (Н+) і аніони (так звані кислотні залишки). Вони характеризуються водневим показником (рН) у діапазоні від 1 до 7. Кислоти поділяють на сильні (1 d рН < 3), середньої сили (3 d рН < 5) і слабкі (5 d рН < 7), а їхня хімічна активність залежить від концентрації у водному розчині. Найчастіше в промисловості використовується концентрована сірчана кислота (або олеум – розчин сірчаного ангідриду в сірчаній кислоті), водний розчин хлороводню (соляна кислота), оцтова, ортофосфорна, азотна кислоти тощо. Промислова сірчана (сульфурна) кислота (H2SO4) має концентрацію до 96%. Це густа, масляниста, прозора, безбарвна або світло-жовта рідина зі слабо вираженим кислотним запахом, практично нелетка. Густина – до 1,86 кг/см3 (майже удвічі важча за воду). Змішується з водою в будь-яких співвідношеннях, виділяючи багато тепла. Потрапляючи на органіку (деревину, картон, текстильні вироби, цукор тощо), обвуглює її аж до займання (за винятком синтетичних полімерів та волокон). При контакті з одягом пропалює тканину. Спричиняє хімічні опіки шкіри, що погано гояться. Мало не миттєво руйнує зуби, слизову оболонку ротової порожнини та шлунково-кишкового тракту. Усі розчини H2SO4 (крім дуже розбавлених) – сильні кислоти. Як і інші, ця кислота постачається на підприємства в спеціальних залізничних чи автомобільних цистернах, а в лабораторії – у скляних бутлях або пластмасових контейнерах. Подібні характеристики має й олеум – 22–28%-й розчин сірчаного газу в сірчаній кислоті (H2SO4•SO3). Хлористоводнева (хлорна, соляна) кислота (HCl) – розчин хлороводню у воді, має концентрацію 33–40% мас. Це прозора, безбарвна (або жовтувато-зеленкувата)

рідина з різким задушливим кислотним запахом. Її ще називають димною кислотою: при відкритті посудини з нею виділяється білий дим. Густина – до 1,34 кг/см3 (на третину важча за воду). Змішується з водою в будь-яких пропорціях, виділяючи тепло. Може спричиняти хімічні опіки шкіри, при потраплянні до організму (залежно від кількості та концентрації) пошкоджує слизову ротової порожнини та шлунково-кишкового тракту, вражає внутрішні органи. Пари кислоти дуже подразнюють очі, а при вдиханні – слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, руйнують зубну емаль. Слабо концентрована HCl входить до складу шлункового соку (фермент пепсин). HCl взаємодіє з активними металами (з благородними – у присутності концентрованої сірчаної чи азотної кислоти) з виділенням водню. Розчиняє також оксиди металів, руйнує карбонати й бетон з виділенням вуглекислоти, утворює солі – хлориди. Оцтова кислота (CH3COOH) відома як: винний, або яблучний оцет (вміст CH3COOH, як правило, не перевищує 12%); оцтова есенція (вміст CH3COOH зазвичай не перевищує 30%); синтетична, або льодяна кислота (вміст CH3COOH до 99,9%, при температурі нижче +13 °С кристалізується в лід). Прозора, безбарвна рідина з різким оцтовим запахом (чим вища концентрація, тим сильніший запах), малолетка. Густина – до 1 кг/см3 (синтетична CH3COOH легша за воду – густина до 0,8 кг/см3). Змішується з водою в будь-яких співвідношеннях, виділяючи тепло. Синтетична кислота може спричинити хімічні опіки шкіри. При потраплянні до організму (залежно від кількості й концентрації) руйнує слизові оболонки ротової порожнини та шлунково-кишкового тракту, зубну емаль, вражає внутрішні органи. Активність CH3COOH дуже залежить від концентрації, але, як і всі органічні кислоти, вона повільно розчиняє активні метали з виділенням водню, швидше взаємодіє з ок-

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Медицина праці сидами металів, руйнує карбонати й бетон з виділенням вуглекислоти, утворює солі – ацетати. Фосфорна (ортофосфорна) кислота (Н3РО4) широко використовується в техніці. Входить до складу інгібіторів корозії та перетворювачів іржі. Промислова Н3РО4 має концентрацію 94–96% мас. Це густа, в’язка, прозора, безбарвна рідина зі слабо вираженим кислотним запахом, майже вдвічі важча за воду, практично нелетка. Змішується з водою в будь-яких пропорціях, виділяючи тепло. Може спричиняти хімічні опіки шкіри за наявності на ній ушкоджень або при тривалій експозиції. У разі потрапляння до організму руйнує шлунково-кишковий тракт. Активно змінює поверхневий натяг води, має мийні властивості. Н3РО4 розчиняє всі активні метали з виділенням водню (розбавлена кислота) і фосфорного (Р2О5) або фосфористого (Р2О3) ангідриду, вільного фосфору (Р) або фосфіну (РН3) – залежно від активності металу та концентрації кислоти. Н3РО4 будь-якої концентрації взаємодіє з оксидами металів, руйнує карбонати й бетон з виділенням вуглекислоти, утворює солі – фосфати. Азотна кислота HNO3 широко використовується в металургії, особливо кольоровій, як потужний окисник (основний компонент окислювача ракетного палива «меланж»). Слабка кислота застосовується для виробництва мінеральних азотних добрив (селітри натрієвої, калійної, аміачної), концентрована – для процесів нітрування органічних сполук (виробництва бездимного пороху, динаміту тощо). Важка рідина (густина, залежно від концентрації, сягає 1,51 г/см3) від світло-жовтого до бурого кольору, зі специфічним кислотним запахом. Летка, пари подразнюють очі, а при вдиханні – слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, руйнують зубну емаль. Може спричиняти хімічні опіки шкіри. Розчиняє всі без винятку метали (благородні – у присутності соляної кислоти, з якою утворює «царську горілку») з виділенням водню, а також, залежно від концентрації кислоти й активності металу, оксидів NO2, NO або вільного азоту N2. При роботі з кислотами слід обов’язково користуватися спецодягом (додатково вдягати прогумований фартух), спецвзуттям (прошитим синтетичними нитками), а також ЗІЗ відкритих ділянок шкіри та очей. Готувати водні розчини кислот у лабораторії можна лише в посуді з термостійкого скла або полімерних матеріалів (поліетилену, поліпропілену, поліетилентерефталату (ПЕТ)), металевому з емальованим (скляним) покриттям. При цьому кислоту треба лити у воду, а не навпаки. Додавати кислоту до водного розчину слід малими порціями у велику кількість води (розчину), перемішуючи розчин скляною паличкою. Луги – хімічні сполуки, до складу яких входять катіони лужних (літій, натрій, калій) або лужно-земельних (кальцій, магній) металів та один (для іонів лужних металів) або два (для іонів лужно-земельних металів) аніони (або гідроксильні групи (ОН-)). Вони характеризуються водневим показником (рН) у діапазоні від 7 до 14 і поділяються на міцні луги (12 < рН d 14), середньої сили (9 < рН d 12) і слабкі (7 < рН d 9). У промисловості застосовують їдкий натр (NaOH), їдке калі (або каустик КОН), вапно (Са(ОН)2), нашатир (водний розчин аміаку NН4OH), у побуті – вапно та нашатирний спирт, рідше – каустик. У безводному стані луги – тверді кристалічні речовини (за винятком нашатирю – водного розчину аміаку), дуже гігроскопічні (швидко вбирають вологу з повітря). Зі зростанням водневого показника рН з 7 до 14 розчин лугу забарвлює індикатор фенолфталеїн у фіолетовий колір – від ніжно-бузкового до насиченого бурякового. Луги широко використовуються для реакцій омилення жирних кислот з метою знежирення поверхонь та отримання мила, для хімічного травлення виробів з алюмінію

www.ohoronapraci.kiev.ua

та сплавів на його основі, а також для нейтралізації кислот. Розчини лугів вилуговують неорганічне скло, спричиняючи його помутніння, взаємодіють з амфотерними металами (залізом, алюмінієм, хромом) з виділенням водню та їх оксидами. Їдкий натр (NaOH) – тверда, кристалічна, дуже гігроскопічна біла речовина, яку промисловість випускає у вигляді краплеподібних гранул. Найчастіше у виробництві використовується нелеткий 44–46%-й водний розчин їдкого натру (густина – 1,44 кг/см3). Розчиняється у воді в будь-яких співвідношеннях, виділяючи тепло. Може спричинити хімічні опіки шкіри. При потраплянні до організму руйнує слизову оболонку ротової порожнини та шлунково-кишкового тракту, вражає внутрішні органи. Міцність NaOH залежить від його концентрації. Він омилює натуральні та синтетичні жирні кислоти (жири) з утворенням твердого мила. Призначений, серед іншого, для переробки відходів виробництва рослинних олій та підприємств громадського харчування (пересмажених жирів), а також відходів тваринництва для отримання твердого натурального мила. Постачається як у спеціальних залізничних та автомобільних цистернах (розчин), так і розфасованим у паперові мішки (твердий). У лабораторіях використовується гранульований NaOH. Їдке калі (КOH) – тверда, кристалічна, дуже гігроскопічна біла речовина, яку промисловість випускає у вигляді краплеподібних гранул. Розчиняється у воді в будь-яких пропорціях, виділяючи тепло. Може спричинити хімічні опіки шкіри, а при потраплянні всередину організму руйнує слизові оболонки ротової порожнини та шлунково-кишкового тракту, вражає внутрішні органи. Міцність лугу залежить від його концентрації. Він омилює натуральні та синтетичні жирні кислоти (жири) з утворенням рідкого мила. Постачається на підприємства залізничним та автотранспортом, зазвичай у паперових мішках. Вапно (Са(ОН)2) (пастоподібний гідроксид кальцію) – широко використовується в будівництві, виробництві в’яжучих матеріалів, у побуті та садівництві. Відоме також як вапняне борошно (тонкомелений безводний оксид кальцію СаО), пушонка (суспензія тонкомеленого оксиду-гідроксиду кальцію у воді), вапняне молоко (водний розчин вапна). Має антисептичні та декоративні властивості. У промисловості оксид кальцію отримують шляхом випалу карбонату кальцію (вапняку СаСО3). Усі розчини вапна – середньої та слабкої сили.

При роботі з кислотами слід обов’язково користуватися спецодягом (додатково вдягати прогумований фартух), спецвзуттям (прошитим синтетичними нитками), а також ЗІЗ відкритих ділянок шкіри та очей Нашатир (водний розчин аміаку NН4OH) – летка рідина з різким запахом аміаку. Поширений у побуті та медицині. Раніше 20%-й NН4OH застосовувався в копіювальній техніці (машини на зразок «ЕРА» та «РЕМ») і як засіб для миття скляних та дзеркальних поверхонь. Зараз він також входить до складу мийних засобів для скла. А 1,5–2%-й NН4OH (нашатирний спирт) використовується в медицині для приведення людини до тями й нейтралізації кислот, що потрапили на відкриті ділянки очей і шкіри. Має різкий запах аміаку, який при високій концентрації і/або тривалій експозиції може спричинити подразнення очей і слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Повинен бути у всіх аптечках. Додаткові заходи безпеки при тривалій роботі з нашатирем – працювати у фільтру-

Медицина праці ючих ЗІЗ органів дихання з коробками марки «КД» (сірого кольору). Працювати з лугами необхідно в спецодязі та спецвзутті, що мають підвищену стійкість до дії лугів, користуючись ЗІЗ очей і шкіри. Водні розчини лугів у лабораторії не можна готувати в металевому посуді зі сталей (окрім нержавіючих), алюмінію і сплавів на його основі. Засоби дезінфекції – широкий спектр хімічних сполук та їх сумішей (як неорганічного, так і органічного походження). Залежно від призначення вони можуть бути кислотні та лужні. Наявність кислого чи лужного середовища в розчинах визначається приладами (наприклад, аналоговими чи цифровими рН-метрами) або експрес-методом за допомогою індикаторів (наприклад, спиртових розчинів метилового оранжевого (метилоранжу) чи метилового червоного (метилроту) – для кислого середовища (рН < 7); метилового червоного або фенолфталеїну – для лужного середовища (рН > 7) чи лакмусового папірця (у кислому середовищі він червоніє, у лужному – синіє). Засоби дезінфекції на виробництві – це зазвичай хлоровмісні неорганічні сполуки, з яких легко мігрують іони (атоми) активного хлору. Найпростішими та найбільш поширеними з них є хлорне вапно (СаОНCl), гіпохлорити натрію (NaClО 2) і калію (КClО 2), феноляти натрію (С6Н5ОNa) і калію (С6Н5ОК) та засоби на їх основі. У медицині використовуються перекис водню, розчини йоду (рідше – брому), широка гама натуральних та синтетичних сполук. При потраплянні в організм спричиняють отруєння. Хлорне вапно (СаОНCl), або «хлорка», – тверда кристалічна речовина зі специфічним запахом, легко розчиняється у воді. Найпоширеніший дезинфікуючий та знезаражувальний засіб, використовується для знезараження питної води, побутових та промислових стоків, дезінфекції приміщень та виробничого обладнання. Їдка речовина. Гіпохлорити натрію (NaClО2) і калію (КClО2) – в’язкі, важкі, їдкі рідини з концентрацією основної речовини до 70%, з характерним запахом хлору, легко розчиняються у воді. Також є поширеним засобом дезінфекції та знезараження питної води, побутових та промислових стоків, приміщень і виробничого обладнання. У текстильній промисловості використовуються як відбілювальні речовини (30%-й розчин гіпохлориту натрію відомий як «Білизна»). Феноляти натрію (С6Н5ОNa) та калію (С6Н5ОК) – тверді кристалічні речовини з характерним солодкувато-нудотним запахом. Розчиняються у воді в будь-яких співвідношеннях. Розчини малоїдкі. Широко використовуються в санвузлах залізничних вагонів. Пероксид (перекис) водню (Н2О2) – важка масляниста рідина практично без запаху. Розчиняється у воді в будь-яких співвідношеннях. Розчини їдкі, мають яскраво виражені відбілювальні властивості (30%-й розчин Н2О2 відомий як «Пергідроль»). А 2–3%-й розчин Н2О2 – обов’язковий препарат в аптечках. Формальдегід – мурашиний альдегід (СН2О). У медицині та хімлабораторіях застосовується 40%-й водний розчин формальдегіду – формалін: прозора безбарвна рідина (можливий білий кристалічний осад) зі специфічним різким запахом. Борна кислота (Н3ВО3) – суха кристалічна речовина білого кольору. Використовується в побуті для знищення комах. У медичних аптечках є 3%-й водний розчин Н3ВО3 (для нейтралізації хімічних опіків лугами). Щавелева (оксалатна) кислота (С2Н4(СООН)2) – суха кристалічна речовина білого кольору. Поширений побутовий засіб для виведення плям; пасічники з його допомогою знищують комах – паразитів бджіл.

ЗІЗ ТА ВИМОГИ БЕЗПЕКИ Уся безпечна робота з їдкими речовинами ґрунтується на таких засадах: z використання знаків безпеки відповідно до Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 25.11.2009 № 1262; z знання властивостей їдких речовин та їх дії на організм людини, що забезпечується належною освітою, навчанням і перевіркою знань, своєчасними та якісними інструктажами; z жорстке дотримання правил внутрішнього розпорядку, висока особиста дисципліна й відповідальність за виконання правил промислової безпеки та охорони праці (турбота про особисту безпеку та безпеку оточуючих); z оснащення робочих місць з їдкими речовинами іншими засобами колективного захисту (йдеться насамперед про дотримання вимог щодо ізоляції, вентиляції, електропостачання та заземлення робочих місць, наявність та справність засобів протиаварійного захисту, зокрема індикації та сигналізації при перевищенні гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у повітрі робочих зон тощо), необхідним запасом нейтралізуючих речовин та засобами їх нанесення (змиву), устаткованням для нейтралізації шкідливих стоків; z забезпечення ЗІЗ згідно з чинними галузевими нормами для працівників, зайнятих на роботах з їдкими речовинами, а також перманентний контроль за станом та справністю таких засобів. Типові норми безоплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів безпеки працівникам окремих галузей народного господарства передбачають забезпечення персоналу бавовняними костюмами (халатами), бавовняними головними уборами, шкіряним (гумовим) взуттям, гумовими рукавичками (нарукавниками), спеціальними фартухами, захисними окулярами, фільтруючими газовими (або газопилозахисними) ЗІЗ органів дихання (у разі використання промислових ЗІЗОД із шолом-маскою окуляри не потрібні). Вимоги до взуття – стійкість підошви до тривалої дії кислот та лугів. Фільтруючі ЗІЗОД при роботі з кислотними випарами забезпечуються коробкою марки В жовтого (або жовтого з білою смугою) кольору чи коробкою марки КД сірого (або сірого з білою смугою) кольору. Крім того, для проведення аварійних робіт необхідно використовувати костюми типу Л-1 (прогумовані куртка і штани, гумові чоботи) або загальновійськовий захисний комплект, ізолюючі протигази. Приміщення, де виконуються роботи з кислотами (лугами), повинні бути опоряджені медичними аптечками (зі списком наявних у них медикаментів). Основними небезпечними та шкідливими виробничими чинниками, які діють на персонал, є: z травмування гострими крайками при руйнуванні скляного обладнання й тари; z небезпечне значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини; z підвищена або знижена температура й рухомість повітря робочої зони; z недостатня освітленість робочої зони; z хімічні опіки, токсична та подразнююча дія речовин на організм людини – шкіру, слизові оболонки, органи дихання. Зберігати харчові продукти, вживати їжу, палити дозволяється тільки у спеціально відведених місцях. Підлога і стіни в приміщеннях, де проводяться роботи з їдкими речовинами, повинні бути вкриті стійкими до дії

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Медицина праці агресивного середовища матеріалами. Каналізаційна система в таких приміщеннях локальна, води з неї відводяться до загальнозаводської каналізації тільки після їх нейтралізації. Обов’язкова наявність трапа для каналізації для приймання розливів їдких речовин та продуктів їх нейтралізації. У приміщенні встановлюється пожежний кран, оснащений рукавом та стволом (для швидкого змивання розливів їдких речовин та продуктів їх нейтралізації). ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ, ПІД ЧАС І ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ Перед початком роботи необхідно: z перевірити та вдягти спецодяг, спецвзуття та інші ЗІЗ; z перевірити наявність і комплектність аптечки; z перевірити справність приладів і обладнання, наявність заземлення (занулення) електрообладнання; z включити загальнообмінну припливно-витяжну вентиляцію за 15–20 хв до початку роботи; z про виявлені несправності обладнання та засобів колективного захисту доповісти керівнику робіт (відповідальному за проведення даної роботи) та не виконувати їх до усунення недоліків. Під час роботи всі операції, пов’язані із застосуванням або можливим утворенням і виділенням отруйних, їдких, вибухонебезпечних речовин, що мають неприємний запах, необхідно виконувати тільки у витяжній шафі при увімкненій загальнообмінній вентиляції із застосуванням ЗІЗ – халата та гумового фартуха, гумових рукавиць, захисних окулярів тощо. Змішування або розведення хімічних речовин, що супроводжується виділенням тепла, виконують в термостійкому або порцеляновому посуді. При нагріванні хімічних рідин у пробірці її спрямовують в бік від себе та осіб, які перебувають поруч, а при збовтуванні розчину в колбах і пробірках їх закривають тільки пробками. Не можна залишати увімкнені пальники та інші нагрівальні прилади без нагляду. Не дозволяється зберігати речовини невідомого походження без напису й етикеток. Відходи кислот, лугів та інші їдкі речовини окремо збирають у спеціально призначений посуд і зливають у каналізацію тільки після нейтралізації. Розлиті кислоти або луги негайно засипають піском і нейтралізують, після цього прибирають. Луги, кислоти та інші їдкі й отруйні речовини набирають у піпетку виключно за допомогою гумової груші, неприпустимо засмоктувати їх у піпетку ротом. Концентрований луг, кислоти та інші їдкі речовини мають зберігатися в товстостінному скляному посуді, поміщеному в металеві або дерев’яні ящики з кришками, стінки і дно яких викладені негорючим матеріалом. При приготуванні розчинів з концентрованих кислот кислоту вливають у воду тонким струмінцем, безперервно перемішуючи. Розчинення концентрованої кислоти (особливо сульфатної) у воді супроводжується сильним нагріванням і розбризкуванням рідини, що може спричинити опіки. Великі шматки їдкого лугу спочатку подрібнюють у спеціально відведеному місці, попередньо накривши щільною тканиною (бельтингом) або папером. Рекомендується замість монолітних шматків лугу застосовувати лускаті. Розчиняють твердий луг у порцеляновому посуді шляхом повільного додавання невеликих шматків речовини у воду при безперервному перемішуванні. Шматки лугу можна брати тільки пінцетом або щипцями. При виявленні несправностей на робочому місці, в обладнанні чи засобах колективного захисту роботу негайно зупиняють, вимикають обладнання та прилади. Повідомляють про це керівника і без його вказівки роботу не відновлюють. Переносять та піднімають бутлі з кислотами та їдкими речовинами тільки удвох. Так само удвох переливають

www.ohoronapraci.kiev.ua

кислоти та луги з бутлів у дрібнішу тару за допомогою сифона і лише під місцевою витяжною вентиляцією. Горизонтальне транспортування їдких речовин виконується на спеціальних візках. Скляні бутлі перед транспортуванням обов’язково перевіряють на відсутність сколів та тріщин. Вертикальне транспортування їдких речовин виконується виключно у вантажному ліфті. Сумісне зберігання кислот та їдких речовин здійснюється тільки відповідно до правил пожежної безпеки. Скляні посудини об’ємом більш ніж 5 л з реактивами переносять у плетених кошиках, ящиках або іншій тарі, що гарантує безпечне транспортування. Не дозволяється переносити або підіймати за шийку скляні посудини з агресивними реактивами. Доставлені в лабораторію реактиви розміщують у призначених для них місцях. Важливо дотримуватися також правил користування витяжною шафою. Зокрема, її вмикають не пізніше ніж за 15 хв до початку роботи, стулки під час роботи мають бути максимально зачиненими (опущеними з невеликим зазором для тяги). Відчиняти їх дозволяється тільки на час експлуатації встановлених у шафі приладів (або в разі іншої потреби) на висоту, зручну для роботи, але не більшу як половина висоти отвору. Підняті стулки на час роботи у витяжній шафі закріплюють за допомогою спеціальних пристроїв. Якщо шафа має кілька стулок, то ті, якими не користуються, повинні бути зачиненими. При порушенні цього правила знижується ефективність вентиляції. Щоб запобігти проникненню шкідливих газів і пари з витяжної шафи до приміщення, вентиляцію треба відрегулювати так, щоб у шафі утворювалося невелике розрідження.

Потенційна небезпека їдких речовин значно знижується, якщо з ними працюють професіонали. Тож необхідно постійно підвищувати свою кваліфікацію й дотримуватися виробничої та трудової дисципліни Після закінчення роботи обладнання вимикають. Їдкі речовини кладуть у відведене для них місце, дотримуючись правил зберігання. Прибирають робоче місце. Знімають спецодяг, спецвзуття, інші ЗІЗ, упорядковують і складають у визначене місце. Миють обличчя й руки теплою водою з милом, за можливості приймають душ. Про всі недоліки, виявлені під час роботи, доповідають керівникові робіт. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ До аварійних ситуацій належать розгерметизація технологічних трубопроводів, обладнання й тари з викидом продукту чи його пари у виробниче та зовнішнє середовище. Відключення електропостачання, що живить засоби колективного захисту, обрив і коротке замикання електрокомунікацій, електрообладнання. Хімічні опіки, поранення, токсична та подразнювальна дія хімікатів на організм людини. При виникненні аварійної ситуації слід негайно обгородити небезпечну зону й не допускати в неї сторонніх осіб. Повідомити про те, що сталося, керівника робіт. Якщо є потерпілі, надати їм першу допомогу. За необхідності викликати швидку. Утім, потенційна небезпека їдких речовин значно знижується, якщо з ними працюють професіонали. Тож необхідно постійно підвищувати свою кваліфікацію й дотримуватися виробничої та трудової дисципліни.

Медицина праці

Знання – запорука успіху

Поки швидка в дорозі Їдкі речовини, зокрема кислоти, луги чи засоби дезінфекції, вимагають великої обережності під час роботи з ними. Але повністю уникнути нещасних випадків, на жаль, неможливо. Зменшити негативні наслідки ураження може своєчасно надана перша допомога.

ОПЕРАТИВНО, ОБДУМАНО, ОБЕРЕЖНО Внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру й слизову оболонку концентрованих неорганічних і органічних кислот, лугів та інших їдких речовин у потерпілого виникають хімічні опіки, а під час загоряння або вибухів хімічних речовин – термохімічні опіки. Залежно від глибини ураження шкіри і тканин тіла розрізняють чотири ступені опіків: I ступінь (легкий) – почервоніння та набряк шкіри; II ступінь (середньої тяжкості) – великий набряк і утворення пухирів; III ступінь (тяжкий) – омертвіння усієї товщі шкіри; IV ступінь (дуже тяжкий) – обвуглення тканин тіла. При великих (понад 10–15% поверхні тіла) опіках II–III ступеня виникає тяжке загальне ураження організму – опікова хвороба, яка нерідко ускладнюється опіковим шоком. Особливістю останнього є його довготривалість (24–72 год). Опікова хвороба характеризується гострою інтоксикацією, порушенням в організмі водносольового обміну. Усе це часто призводить до запалення легенів, ураження печінки, нирок і гострих виразок шлунково-кишкового тракту. Опіки кислотами зазвичай дуже глибокі, й на їх місці утворюється сухий струп. При опіку лугами тканини залишаються вологими, тому такі рани гояться важче та є більш проблемними. КИСЛОТИ ПРОТИ ЛУГІВ Люди, які несподівано отримали хімічні опіки, не завжди реагують адекватно й інколи вдаються до традиційних методів, які використовуються

при термічних опіках, чим завдають собі ще більшої шкоди. Перша допомога при опіках шкіри кислотами та лугами полягає в ретельному промиванні ушкоджених ділянок струменем води протягом 15–20 хв. При цьому треба стежити, щоб відпрацьована вода не потрапила на інші ділянки тіла або на людину, що надає першу допомогу. Після цього пошкоджену кислотою поверхню слід обробити 5%-ним розчином питної соди, а обпечену лугом – 3%-ним розчином борної або розчином оцтової кислоти. Карболову кислоту можна нейтралізувати гліцерином або вапняним молоком. Тобто необхідно усунути хімічні залишки, нейтралізуючи кислоти лужними розчинами, а їдкі луги – кислими.

Люди, які несподівано отримали хімічні опіки, не завжди реагують адекватно і інколи вдаються до традиційних методів, які використовуються при термічних опіках, чим завдають собі ще більшої шкоди Поглибленню та поширенню опіку сприяє одяг, просякнутий агресивною речовиною. Тому, щоб зменшити її концентрацію та час дії, важливо якнайшвидше зняти одяг з потерпілого (за потреби – розрізати), а потім механічно видалити речовини, які потрапили на шкіру, та енергійно змити їх струменем води протягом 10–15 хв, поки не зникне специфічний запах.

При потраплянні кислоти або лугу на слизову оболонку очей їх треба ретельно промити струменем води впродовж 15–20 хв, відтягуючи повіки. Після цього, якщо потрапила кислота, промити 3%-ним розчином питної соди, а при ураженні лугом – 2%-ним розчином борної кислоти. Очі терти не можна. При опіках порожнини рота і горла лугом потрібне полоскання 3%-ним розчином оцтової чи борної кислоти, а при опіках кислотою – 5%-ним розчином питної соди. Якщо кислота потрапила в дихальні шляхи, слід дихати розпиленим за допомогою пульверизатора 10%-ним розчином питної соди, якщо луг – розпиленим 3%-ним розчином оцтової кислоти. Коли ж людина випадково проковтнула їдку речовину, крім сильного болю у всьому шлунково-кишковому тракті вона відчуває нестачу повітря через ураження гортані. Можлива блювота з домішкою крові. У цьому разі потерпілому необхідно терміново промити шлунок великою кількістю рідини: розчином харчової соди або слабким розчином оцтової кислоти (залежно від виду отруєння). При потраплянні на шкіру кислоти або лугу у твердому стані треба видалити їх сухою ватою, а пізніше промити ушкоджену ділянку водою. При хімічному опіку повністю змити реактиви водою неможливо, тому обпечену ділянку шкіри необхідно просушити й накласти стерильну пов’язку. Якщо відразу змити хімікат не було можливості, то потім час промивання збільшують у 2–3 рази. Якщо ж промивання не зняло сильного болю, то його рекомендується продовжувати ще деякий час.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Медицина праці ПРАВИЛЬНО НАКЛАСТИ ПОВ’ЯЗКУ

або іншим подібним предметом. Пошкоджену руку треба також підвісити за допомогою пов’язки чи хустки до шиї або прибинтувати до тулуба. При переломі черепа (несвідомий стан після удару по голові, кровотеча з вух або рота) необхідно прикласти до голови холодний предмет (грілку з льодом, снігом або холодною водою) або зробити холодну примочку. При підозрі на перелом хребта потерпілого треба покласти на дошку, не піднімаючи його, чи перевернути на живіт обличчям донизу, стежачи при цьому, щоб тулуб не перегинався, для уникнення ушкодження спинного мозку. Якщо під час інциденту виникла пожежа, необхідно почати її гасити наявними засобами. За потреби викликати пожежну команду. Треба також виконувати всі вказівки керівника робіт щодо усунення аварійної ситуації. Згідно зі статистикою серйозні нещасні випадки з їдкими речовинами стаються нечасто, й надати першу допомогу потерпілому зазвичай не так вже і складно, якщо бути готовим до цього. Після надання першої допомоги на місці події потерпілого слід доправити до медзакладу для подальшого обстеження та лікування спеціалістами – медичними працівниками. Підготував Ігор ПАРФЕНЮК

Ɋɟɤɥɚɦɚ

Інколи для протирання уражених хімікатами місць використовують тампони або серветки, змочені водою. Так робити не слід, оскільки це сприяє проникненню їдкої речовини у шкіру (водний розчин швидше всмоктується, а втирання інтенсифікує процес). Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при контакті з водою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік, і немає засобу для її нейтралізації, на місце опіку треба просто накласти чисту суху пов’язку. На уражені ділянки шкіри зазвичай накладається пов’язка з нейтралізуючим знезаражуючим засобом або чиста суха пов’язка. Після її накладення потерпілому необхідно дати знеболюючий засіб. Якщо в людини, яка надає першу допомогу, є індивідуальний перев’язувальний пакет, його треба розкрити й накласти на рану, а якщо нема – можна використати для перев’язки чис ту носову хустинку, полотняну тканину тощо. Частину тканини, якою вона безпосередньо прилягатиме до рани, бажано попередньо змочити для дезінфекції настойкою йоду. Для забруднених ран така процедура обов’язкова.

Якщо травма супроводжується кровотечею, необхідно зафіксувати ушкоджену частину тіла в трохи піднятому стані, накласти на рану згорнутий у кілька шарів перев’язувальний матеріал (із пакета), злегка притиснути й потримати протягом 4–5 хв. Якщо кровотеча зупинилася, поверх перев’язувального матеріалу треба накласти ще одну подушечку з іншого пакета чи вату й забинтувати травмоване місце (з деяким натиском). При сильній кровотечі, яку неможливо зупинити пов’язкою, необхідно здавити кровоносні судини, які живлять поранену ділянку тіла (зігнути кінцівки в суглобах, притиснути судину пальцями, накласти джгут або закрутку). Під час надання першої допомоги неприпустимо: торкатися обпеченого місця будь-чим, крім стерильних серветок; відривати одяг, що пристав до місця опіку; проколювати пухирі; намагатися самостійно нейтралізувати хімічні речовини, що викликали опік; залишати потерпілого на холоді; обробляти місця опіку жиром, спиртом або мазями. Якщо ураження їдкими речовинами супроводжувалося переломами та вивихами кінцівок, необхідно пошкоджену кінцівку зафіксувати шиною, пластинкою з фанери, палицею, картоном

www.ohoronapraci.kiev.ua

Соціальний захист

Актуальна тема

Українські моряки подають сигнал SОS Більшість наших моряків працюють на українських суднах в умовах, далеких від нормативів безпеки та виробничої санітарії. Водночас Україна не поспішає приєднуватися до Конвенції МОП № 2006, яка може захистити моряків від непорядних роботодавців.

Море кого любить, а кого губить.

Фото з сайта torgachkin.ru

Прислів’я

Сергій Колесник, власкор

ПІД «ЗРУЧНИМ» ПРАПОРОМ Під так званим зручним прапором ходять судна, які зареєстровані в країні, громадянином якої їх власник не є. Невелика плата за реєстрацію, низькі податки й дешева робоча сила змушують деяких судновласників реєструвати судна в країнах «зручного» прапора – Панамі, Камбоджі, на Кіпрі, Мальті, в Сент-Вінсенті тощо. Моряки, які працюють на таких суднах, часто не є членами профспілки, у зв’язку з чим позбавлені гарантованого права на гідний труд й відпочинок. Цим користуються непорядні судновласники, які скорочують витрати на створення нормальних умов праці та життя. Серед моряків багато українців, а наша країна не може захистити своїх громадян, тому що на борту є чинними закони держави, де судно зареєстроване. Щоб зрозуміти причини, з яких наші моряки вимушені найматися на судна під чужими прапорами, треба взяти до уваги ситуацію, що склалася з Чорноморським морським пароплавством (далі – ЧМП). Потужна організація зі 180-річною історією в 1992 р. нараховувала 255 суден. Того ж року 28 з них списали, а частину згодом передали офшорним компаніям по всьому світу. З 1995 по 1997 р. ЧМП втратило ще 171 судно. У 2004 р. їх було тільки 6, оскільки з часом й інші судна знайшли свого власника. Зараз залишилось одне судно. Тож не дивно, що наші моряки, одні з найкращих у світі, стійкі,

здатні швидко приймати рішення в нестандартних ситуаціях і готові до будь-яких випробувань, роз’їхалися в пошуках роботи. Україна входить до четвірки країн – лідерів із постачання кадрів для світового торговельного флоту. Приблизно 75 тис. українських моряків працюють на суднах під іноземними прапорами. Кожен п’ятий моряк, який перебував у полоні сомалійських піратів, – українець. Ці факти переконливо говорять самі за себе. Однак більшість українців-моряків і досі борознять води рідного Чорного моря.

За даними Міжнародної федерації транспортних робітників (далі – МФТ), у Чорному морі курсують близько 2,4 тис. суден, яким уже понад 20 років, а приблизно 800 – 30 і більше років. Старі судна використовують переважно для транспортування дешевих товарів. Їх експлуатація часто супроводжується аваріями, нещасними випадками, порушеннями умов праці та безпеки моряків. Наприкінці травня 2013 р. агентство УНН повідомило, що Росія та Україна потрапили до «ганебного списку» через погані умови праці моряків. Висновок зроблено на підставі доповіді «Чорне море ганьби», підготовленої фахівцями МФТ за підсумками Тижня дій проти «зручних» прапорів. З проханням надати інформацію, які саме умови праці й вимоги безпеки порушуються на суднах у Чорному морі та які заходи вживаються для поліпшення ситуації, редакція звернулася до Профспілки робітників морського транспорту України. Голова цієї громадської організації Михайло Кірєєв повідомив: «Україна ні до якого «ганебного списку» не потрапила…», але у своїй відповіді редакції жодного слова не сказав про умови або безпеку праці українських моряків. У доповіді МФТ зазначається, що в Чорному морі під час експлуатації суден торгового флоту існують серйозні ризики їх загибелі, особливо в зимовий період. Серед членів екіпажів досить високий рівень травматизму,

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Соціальний захист у тому числі зі смертельними наслідками. Однією з причин такого стану є зношення суден. Власники старих і малорентабельних суден економлять на технічному обслуговуванні, але ж ці судна перевозять значні обсяги вантажів, які часто перевищують максимально допустимі норми. Недоукомплектовані екіпажі працюють понаднормово, що значно підвищує ризики травмування й навіть загибелі. Особливо це стосується суден під «зручними» прапорами, оскільки велика кількість норм безпеки на них не поширюється, не діє система соціального страхування на випадок одержання травми або загибелі членів екіпажу. Часто українські моряки вимушені працювати на таких суднах без укладення трудового договору. Їм можуть затримати або взагалі не виплатити заробітну плату, власник може відмовитися від судна й залишити команду напризволяще під час його арешту або аварії. Трапляються й інші порушення умов праці моряків.

КОНКРЕТНІШЕ ПРО УМОВИ ПРАЦІ Санітарно-гігієнічні дослідження, проведені УкрНДІ медицини транспорту (Одеса) на суднах, що заходили до портів України, показали: мають місце суттєві відхилення від нормативів безпеки праці. Рівні шуму у виробничих приміщеннях перевищували гранично допустимі норми (ДСН 3.3.6.037-99) на 11–12 дБА, показники віброшвидкості були вищі за гранично допустимі рівні на 2–3 дБА (ДСП 7.7.4-057-2000). На вантажних палубах під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт виявили формальдегід, оксид вуглецю та інші шкідливі речовини в концентраціях, що перевищували гранично допустимі норми в 1,5–2 рази (ГОСТ 12.1.005–88). Нижчою за регламентовану була освітленість на суднах у нічний час, вищим за норму – рівень інфрачервоного випромінювання (ДСП 7.7.4-057-2000). Також не відповідали санітарним вимогам рівні напруженості електромагнітного випромінювання, температура й вологість повітря в приміщеннях суден, інші показники. Оцінка важкості та напруженості праці показала, що в операторів палубної команди відзначалися напружені умови з тривалістю зосередженого спостереження 39–44% часу вахти, щільність сигналів інформації – до 130– 132 на годину. Тридцять–п’ятдесят відсотків робочого часу їм доводилося виконувати вимушені нахили корпусу понад 30° і пересувати вантажі масою 15–30 кг. Під час плавання спостерігалося послідовне зниження рівня працездатності в середньому на 25%, макси-

www.ohoronapraci.kiev.ua

мального споживання кисню – на 18,3%. Відповідно знижувалися м’язова сила і статична витривалість, швидкість переробки інформації в зоровому аналізаторі, показники уваги та її перемикання. Все це призвело до наростання втоми в моряків.

Конвенція МОП 1996 р. № 180 про тривалість робочого часу моряків та комплектування суден екіпажами, а також Директива ради № 1999/63/ ЄС від 21 червня 1999 р. про Угоду про організацію робочого часу моряків, укладену між Асоціацією судновласників європейського співтовариства (АСЄС) та Федерацією транспортних профспілок європейського співтовариства (ФТП), дозволяють морякам працювати до 72 год на тиждень Конвенція МОП 1996 р. № 180 про тривалість робочого часу моряків та комплектування суден екіпажам и , а та кож Директива ради № 1999/63/ЄС від 21 червня 1999 р. про Угоду про організацію робочого часу моряків, укладену між Асоціацією судновласників європейського співтовариства (АСЄС) та Федерацією транспортних профспілок європейського співтовариства (ФТП), дають змогу морякам працювати до 72 год на тиждень. Фактично ж більше третини з них працюють понад цей максимальний строк, і до того ж без вихідних. А у вахтових журналах, як правило, наводяться дані про тривалість роботи, що не відповідають дійсності. Утома членів команди часто стає причиною аварій і нещасних випадків на суднах. Переважно моряки травмуються внаслідок падіння. Близько 30% одержують переломи, вивихи кінцівок, розтягнення зв’язок, забиття. Але більшість травм приховується, облік не ведеться. Моряки бояться бодай щось казати про порушення своїх прав, оскільки інформація про тих, хто скаржиться, поширюється серед судновласників, і невдоволеним потім відмовляють у працевлаштуванні.

ПРО КОНВЕНЦІЮ Великі надії на поліпшення умов праці моряків покладаються на Конвенцію МОП № 2006 про працю у морському судноплавстві, яка набрала

чинності 20 серпня минулого року. У цьому документі зведено понад 70 нормативно-правових актів у галузі морського торгового судноплавства, додержуватись яких мають всі судновласники та уряди країн – членів МОП. Для того щоб Конвенція набрала чинності, її мають ратифікувати не менш ніж 30 членів МОП із загальною часткою у світовому тоннажі суден не нижче 33%. На сьогодні Конвенцію ратифікувала 51 країна із загальним тоннажем флоту 76,2% від світового об’єму, у тому числі сусідні Російська Федерація та Болгарія. Україна до цього списку не увійшла, хоча вже розроблено відповідний законопроект і створено міжвідомчу робочу групу для приведення українського законодавства у відповідність до цієї Конвенції. Її ратифікація, без сумніву, допоможе захистити українських моряків від недобросовісних роботодавців, покращить умови їх праці, а також гарантуватиме право на відпочинок, медичне обслуговування, одержання зарплати, підвищить відповідальність компаній, що здійснюють найом і працевлаштування моряків. Документом передбачено механізм контролю за додержанням і забезпеченням його виконання державами прапора і державами порту. Згідно з документом усі судна, що ходять під прапором країни – члена МОП, повинні мати й регулярно підтверджувати Свідоцтво про відповідність трудовим нормам у морському судноплавстві, а також Декларацію про дотримання трудових норм у морському судно плавстві. Запровадження цих правил дасть змогу вивести з ринку крюїнгові компанії (приватні фірми, що забезпечують посередництво між судновласником і моряком. – Прим. ред.), які не хочуть або не можуть працювати відповідно до жорстких вимог Конвенції. Як зазначив заступник Голови Федерації профспілок України Сергій Українець, держава запізнюється з ратифікацією Конвенції МОП № 2006. У результаті наші моряки мають проблеми з працевлаштуванням і під час заходу українських суден до іноземних портів. Тож треба прискорити цей процес, оскільки ратифікація Конвенції забезпечить необхідний рівень конкурентоспроможності вітчизняного флоту в секторі міжнародного морського бізнесу, що відповідає зовнішньоекономічним пріоритетам нашої держави. Відповіді на кросворд «Науково-технічний прогрес» По горизонталі: 4. Травма. 5. Професійне. 8. Прогрес. 10. Негативні. 11. Промислові. 13. Вплив. По вертикалі: 1. Шкідливий. 2. Безпека. 3. Нещасного. 6. Економічний. 7. Нормативні. 9. Роботи. 12. Лікування.

Соціальний захист

Актуальна тема

Договір підряду: невиправдані ризики Як захистити працівників, які отримали травму під час виконання робіт на умовах договору підряду? У більшості випадків постраждалі звертаються до суду. Але останній далеко не завжди стає на їх бік. Проблему можна вирішити лише шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Юлія Колісник, юрист

НЕ ВСІ ДОГОВОРИ ОДНАКОВІ Сьогодні при здійсненні своєї діяльності підприємства, а також деякі установи та організації практикують виконання робіт на підставі не лише трудового договору (контракту), а й на інших юридичних підставах, зокрема за цивільно-правовим договором (договором підряду). Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. У свою чергу в ст. 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП) зазначено, що трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична

особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Наведені вище визначення трудового договору та договору підряду свідчать, що між нормами, що регулюють відносини роботодавця та працівника в цих договорах, існує значна відмінність. Вона полягає в тому, що при наданні послуг і виконанні робіт на підставі трудового договору працівники мають дотримуватися вимог трудового законодавства. Якщо ж ідеться про виконання робіт за цивільно-правовим договором, слід керуватися цивільним законодавством.

Працівники можуть отримати право на соціальні виплати в тому разі, якщо вони самостійно зареєструвалися в робочому органі виконавчої дирекції відповідного фонду і сплачують страхові внески

Враховуючи роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 11.03.2002 № 06/2-4/42 та від 26.12.2003 № 067/1-4/2008, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами і не регламентується. Це означає, що працівник не зараховується до штату організації, наказ про його прийняття на роботу не видається, не вноситься запис до трудової книжки, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку. Отже,

в юридичному розумінні трудові відносини між сторонами при укладанні договору підряду не виникають. Зрозуміло, що за таких взаємовідносин не може йтися про жодні встановлені трудовим законодавством соціальні та інші пільги (оплату листків непрацездатності, оплачувані відпустки тощо), а також про гарантії та компенсації (розмір мінімальної зарплати, доплати за роботу у вихідні та святкові дні, за надурочні роботи тощо). Працівники, які виконують роботи за договором підряду, не підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню, а отже, не отримують допомоги в разі тимчасової втрати працездатності; нещасного випадку на виробництві та профзахворювання; допомоги у зв’язку з вагітністю і пологами та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; в разі витрат на поховання; виходу на пенсію, оскільки час роботи за договором підряду не включається до трудового стажу. ЦК України, який регламентує договір підряду, не встановлює будь-яких вимог до замовника щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці виконавця. Підрядник виконує роботу на свій ризик, через це ЦК містить певні обмеження щодо осіб, які мають право укладати такі договори. На нещасний випадок, що стався з працівником, з яким укладено договір підряду, не розповсюджується дія Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 (далі – Порядок розслідування). Такий нещасний випадок вважається не пов’язаним з виробництвом, на нього складається акт довільної форми, і він не береться на облік у робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд). Водночас укладення договору підряду між підприємством і працівником на виконання певних робіт на цьому

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Соціальний захист

Мал. Ю. Судака

ДОВІДКА У 2013 р. з особами, що виконували роботи на виробництві на умовах договору підряду, сталося 112 нещасних випадків, з яких 65 – зі смертельними наслідками. При цьому лише 15 нещасних випадків ( у тому числі 6 – зі смертельними наслідками) за результатами розслідування було пов’язано з виробництвом. Найбільша кількість таких випадків сталася в будівельній галузі – 68 (з яких 40 – зі смертельними наслідками). Лише 12 з них (включаючи 5 – зі смертельними наслідками) було визнано пов’язаними з виробництвом. В АПК зафіксовано 16 нещасних випадків з працівниками, з якими було укладено договори підряду, в СКС – 9, на транспорті – 5, у деревообробній галузі – 4.

підприємстві не звільняє останнє від зобов’язання створювати належні, безпечні й здорові умови праці та дотримуватися інших вимог законодавства про охорону праці. Це підтверджується, зокрема, ст. 43 Конституції України та ст. 2 Закону «Про охорону праці» і дає змогу постраждалим одержати відшкодування в разі травмування, але вже через суд. ДОБРОВІЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ Дія Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі – Закон № 1105-XIV) поширюється на

www.ohoronapraci.kiev.ua

осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності. Ст. 8 Закону № 1105-XIV визначає й інші групи осіб, які підлягають обов’язковому страхуванню від нещасного випадку: • учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажу-

вання), виконання робіт на підприємствах; • особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами. На осіб, що працюють на умовах цивільно-правового договору, яким є договір підряду, дія Закону № 1105XIV не поширюється. Утім, такі особи мають право на страхові виплати в разі, якщо вони застраховані Фондом, тобто якщо беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах. Закон «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР визначає, що страхування може бути добровільним чи обов’язковим. Застрахованою особою, згідно зі ст. 1 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI), є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому порядку єдиний внесок. Добровільно від нещасного випадку можуть застрахуватися: • особи, які забезпечують себе роботою самостійно – займаються адвок катською, нотаріальною, творчою та і іншою діяльністю, пов’язаною з отрим манням доходу безпосередньо від цієї д діяльності, члени фермерського господ дарства, особистого селянського г господарства, якщо вони не є найман ними працівниками; • громадяни – суб’єкти підприємн ницької діяльності. Зазначені особи беруть добровільну участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні протягом строку, визначеного у відповідному договорі, але не менше одного року. Вони подають до органу доходів і зборів за місцем проживання заяву в порядку та за формою, які встановлені центральним органом виконавчої влади за погодженням з Пенсійним фондом та фондами соціального страхування. З особою, що подала заяву, органом доходів і зборів у строк не пізніше як 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. У ньому зазначається порядок сплати єдиного внеску

Соціальний захист та рахунки, на які він має надходити. Єдиний внесок встановлюється у розмірі, визначеному п. 11 ст. 8 Закону № 2464-VI, а його сума розподіляється відповідно до п. 23 ст. 8 цього ж Закону. Тобто такі працівники можуть отримати право на соціальні виплати в тому разі, якщо вони самостійно зареєструвалися в робочому органі виконавчої дирекції відповідного фонду і сплачують страхові внески. Отже, при настанні нещасного випадку на виробництві або профзахворювання добровільно застрахована особа одержує від Фонду страхові виплати та інші соціальні послуги, визначені ст. 21, 28–29, 34 Закону № 1105-XIV: допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності, щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи профзахворювання, пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер у результаті нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, медичну та соціальну допомогу (санаторно-курортне лікування, протезування, придбання лікарських засобів тощо). СТРАХУВАННЯ ЧИ ЗАХИСТ ПРАВ У СУДІ? Держгірпромнагляд наполягає на тому, щоб осіб, які виконували роботи за договором підряду, комісія з розслідування відносила до осіб, що фактично допущені до роботи і, разом з тим, до осіб, які мають право на страхові виплати від Фонду. Проте сам Фонд з цим не погоджується. Така його позиція пояснюється тим, що особа, яка виконувала роботи за договором підряду, не позбавлена захисту своїх прав у порядку цивільного судочинства. Чинне законодавство України містить норми, які дають можливість такому потерпілому захистити свої права в суді та стягнути завдану йому шкоду з винної особи. Тому кваліфікація нещасного випадку як пов’язаного з виробництвом не повинна автоматично означати, що до будь-якого потерпілого застосовується система загально-

На думку спеціалістів Держгірпромнагляду, до чинних нормативно-правових актів мають бути внесені зміни, спрямовані на виключення можливості добровільного соціального страхування – тобто воно має стати обов’язковим для всіх обов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання. Законодавством передбачено два способи відшкодування шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва, а саме: страховий та цивільно-правовий. Страховий спосіб застосовується лише до застрахованої особи, за яку роботодавець сплачував внески до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування. Цивільно-правовий – це відшкодування шкоди в порядку, визначеному ЦК України (ст. 1195–1198, 1200– 1205, 1208). Останній застосовується до випадків завдання шкоди особам, які не є застрахованими та які мають право отримати відшкодування за рахунок особи, що несе відповідальність за створення безпечних та нешкідливих умов праці, тобто роботодавця. Цей спосіб захисту слід використовувати особам, які виконували роботи на умовах договору підряду, і в разі, якщо за таких осіб не сплачувався єдиний соціальний внесок. У контексті правовідносин, які виникають між роботодавцем та особою, яка фактично допущена до роботи, слід враховувати ту обставину, що обов’язок працівника додержуватися вимог нормативних актів з охорони праці (ст. 139 КЗпП) співвідноситься з обов’язком власника або уповноваженого ним органу неухильно дотримуватися законодавства про працю і правил охорони праці, уважно стави-

ДОВІДКА З 01.01.2011 р. по 10.08.2013 р. відповідно до Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд України був уповноважений вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені цим Законом. З 11.08.2013 р. зазначені вище функції передані Міністерству доходів і зборів України.

тися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту (ст. 141 КЗпП) та з обов’язком роботодавця забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці для працівника (ст. 153 КЗпП). У випадку, коли роботодавцем не виконано цього обов’язку, особою, яка несе відповідальність за завдання шкоди працівнику, є саме роботодавець. ЯК ЗАХИСТИТИ ПРАЦІВНИКА На думку фахівців Фонду, через визнання нещасних випадків, за якими складено та затверджено акти розслідування, страховими, навіть за наявності окремої думки страхового експерта, складається ситуація, коли Фонд змушений за рішенням суду здійснювати страхові виплати навіть незастрахованим особам. Наявність солідарної системи страхування створює умови, за яких за рахунок страхувальника, що сплачує страхові внески за свого працівника, відшкодовуються збитки, завдані іншим страхувальником працівнику, за якого страхові виплати до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування не здійснювалися. Зазвичай роботодавець, який допускає до роботи особу, з якою не укладено письмового трудового договору та за яку не сплачувалися страхові внески, фактично самоусувається від проблем, пов’язаних з організацією безпечних та нешкідливих умов праці. Така ж ситуація і з особами, які працюють на умовах договору підряду. При цьому роботодавець не несе жодної відповідальності за використання нелегальної праці, позбавлення працівника соціальних гарантій, а в разі здійснення страхових виплат Фондом за рішенням суду – за завдання збитків Фонду. Тому фахівці Фонду вважають, що з метою уникнення спірних питань слід на законодавчому рівні чітко визначити, що відповідальність за відшкодування шкоди незастрахованим особам несе роботодавець, який не забезпечив безпечних та нешкідливих умов праці найманій особі, особливо коли остання була допущена до роботи без укладання письмового трудового договору або працювала на умовах договору підряду. Разом з тим, на думку спеціалістів Д Держгірпромнагляду, якщо вже питання соціального захисту працівників постає на законодавчому рівні, то до чинних нормативно-правових актів мають бути внесені зміни, спрямовані, насамперед, на виключення можливості добровільного соціального страхування – тобто воно має стати обов’язковим для всіх.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Соціальний захист

www.ohoronapraci.kiev.ua

Соціальний захист Як розмежувати договори – трудовий та цивільноправовий? Передусім необхідно з’ясувати, хто керував роботами.

Лімара Таірова, заступник начальника управління, начальник юридичного відділу управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Держгірпромнагляду

Юридична практика

Два види договорів:

спільне і різниця Д

оговір підряду є одним із видів правочинів, що виникає відповідно до гарантованих прав та юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності учасників цивільних відносин, що регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК). Ґрунтуючись на зазначених принципах і гарантованих правах суб’єктів цивільних правовідносин, порівняльний аналіз ми провели в аспекті трудового та цивільно-правового договорів, не обмежуючись тільки договором підряду.

Трудовий договір

Цивільно-правовий договір

Основний (базовий) законодавчий акт, що регулює правовідносини у відповідній сфері Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Право громадян України на працю, тобто одержання роботи з оплатою не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові й безпечні умови праці, об’єднання в професійні спілки та вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу у випадку безробіття, право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади (крім випадків, передбачених законодавством) та інші права, встановлені законодавством.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст. 1 ЦК). Загальними засадами цивільного законодавства є: •неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; •неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; договору; •свобода свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена за• коном; захист цивільного права та інтересу; •судовий справедливість, добросовісність та розумність. • Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: та інші правочини; •договори створення літературних, художніх творів, винаходів та • інші результати інтелектуальної, творчої діяльності; •завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди другій особі та інші юридичні факти.

Поняття договору Трудовий договір (ст. 21 КЗпП) – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 626 ЦК, договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділено обидві сторони. Приклад Договір підряду За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК). Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з передаванням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов’язаний одержати спеціальний дозвіл. Договір про надання послуг За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК).

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Соціальний захист Статус особи (суб’єкта) за укладеним договором Згідно з трудовим договором особа (суб’єкт) набуває статусу працівника, а його трудові відносини регулює законодавство про працю. Він має право на відпочинок відповідно до законів про обмеження трудового дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, здорові та безпечні умови праці, участь в управлінні підприємством, установою, організацією, матеріальне забезпечення у порядку соціального страхування в старості, а також, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на право звернення до суду для вирішення трудового спору, незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади (крім випадків, передбачених законодавством) та інші права, встановлені законодавством.

Особа (суб’єкт) за договором підряду / про надання послуг набуває статусу підрядника (про надання послуг – виконавця) і є учасником цивільних відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, які регулюються цивільним законодавством. В окремих випадках сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Предмет і мета договору Предметом трудового договору є процес праці, а саме: виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою, тобто виконання працівником певної трудової функції. При цьому трудова функція працівника, як правило, не передбачає будь-якого кінцевого результату, за винятком строкових трудових договорів, що укладаються з особами для виконання певної роботи у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк (ст. 23 КЗпП).

За договором підряду його предметом є кінцевий результат, тобто виконання підрядником/виконавцем обумовленої роботи, направленої на досягнення кінцевого результату. У даному разі головне – результат роботи, а не спосіб його досягнення.

Строк дії договору Трудовий договір може бути (ст. 23 КЗпП): •безстроковим, що укладається на невизначений строк; •на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; •таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. .

У договорі підряду / про надання послуг встановлюються строки виконання роботи або її окремих етапів. Якщо ж їх не встановлено, підрядник повинен виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у прийнятні строки, які б відповідали суті зобов’язання, характеру та обсягам роботи й практиці ділових стосунків (ст. 846 ЦК). Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не визначено законом або певними нормативно-правовими актами (ст. 904 ЦК). В обох випадках договір набирає чинності з моменту його укладення (ст. 631 ЦК). Договір підряду / про надання послуг не може бути укладений на невизначений строк (виконання конкретної роботи обумовлюється певним часом її виконання).

Основні умови (зміст) договору У трудовий договір включають таке. 1. Основні умови (без наявності якоїсь з умов договір не може бути укладений): •місце роботи (об’єкт, дільниця, цех, структурний підрозділ); •трудові функції (визначаються посадовою або робочою інструкцією); •оплату праці (встановлюється відповідно до затвердженої на підприємстві, в установі, організації системи оплати праці). 2. Додаткові умови (можуть встановлюватися як з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, так і громадянина, з яким укладається договір); •випробування; •встановлення індивідуального режиму роботи; •укладення договору про повну матеріальну відповідальність й інші. Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Зміст договору підряду / про надання послуг відповідно до ст. 628 ЦК містить умови, визначені згодою сторін, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Під час укладення договору замовник і підрядник повинні: •визначити конкретний вид роботи (характер послуги), яка підлягає виконанню; •передбачити точні ціни (розмір оплати наданої послуги) або обумовити порядок їх (його) визначення; •встановити строк виконання роботи або послуги. Кінцевий результат роботи або наданої послуги визначається в двосторонньому акті здавання-приймання роботи (послуги).

Умови виконання договору Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Працівник зобов’язаний виконувати обов’язки (роботу) не лише за посадовою (робочою) інструкцією, а й за правилами внутрішнього трудового розпорядку, положеннями та інструкціями з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки. Умови для виконання працівником покладених на нього обов’язків (ст. 141 КЗпП) повинен забезпечити власник або уповноважений ним орган шляхом правильної організації праці працівника, створення умов для зростання продуктивності праці, забезпечення трудової та виробничої дисципліни, неухильного дотримання законодавства про працю і правил охорони праці, уважного ставлення до потреб і запитів працівника, поліпшення умов праці та побуту.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Підрядник виконує за завданням замовника певну роботу на свій ризик. Він, згідно зі ст. 838 ЦК України, має право, якщо інше не встановлено договором, залучати до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником – як замовник. Підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором, зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. За договором підряду робота може виконуватися частково або в повному обсязі з матеріалу замовника. У цьому разі в договорі мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишків та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання чи неналежне виконання обов’язків. За договором про надання послуг виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору на іншу особу, залишаючись відповідальним перед замовником у повному обсязі за порушення договору (ст. 902 ЦК).

Соціальний захист Режим праці та відпочинку Характерна ознака трудового договору – підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку (як нормативний акт, обов’язковий для працівника і власника або уповноваженого ним органу). Правилами з урахуванням вимог чинного законодавства визначаються: трудовий розпорядок на підприємстві, в установі, організації; час відпочинку; порядок надання відпусток; інші складові, що регулюють трудові відносини.

Підрядник/виконавець не зобов’язаний виконувати вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку замовника. Замовник має право в будь-який час перевіряти тільки хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Крім того, замовник не вирішує питань побуту та відпочинку підрядника.

Оплата праці (роботи), ціна роботи Оплата праці здійснюється на підставі чинного положення про оплату праці (систему оплати праці), розробленого з урахуванням чинного законодавства та затвердженого трудовим колективом (обов’язковий додаток до колективного договору). Для підприємств, установ, організацій усіх форм власності є обов’язковими норми й гарантії оплати праці, визначені законодавством. Зокрема, щодо мінімального розміру заробітної плати, норм оплати: за роботу в надурочний час, святкові й неробочі дні, нічний час; час простою не з вини працівника і т. ін., а також щодо гарантій для працівників на оплату відпусток, за час виконання державних обов’язків, для тих, хто направляється на медогляди до медичних установ та інших випадках, передбачених законодавством. Оплата праці гарантована. Заробітна плата відповідно до ст. 115 КЗпП виплачується регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У договорі підряду, відповідно до ст. 843 та 844 ЦК, визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі не встановлено ціну роботи або способів її визначення, вона встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи в договорі включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану роботу і може бути визначена в кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до складеного підрядником кошторису, він набирає чинності і стає частиною договору з моменту підтвердження його замовником. Якщо договором підряду не передбачено попередню оплату виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточного здавання роботи за умови, що її виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, достроково (ст. 854 ЦК). За договором про надання послуг, якщо він передбачає надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, які встановлені договором. У разі неможливості виконати договір не з вини виконавця замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві прийнятну для обох плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК).

Охорона праці На підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності відповідно до чинного законодавства повинні бути створені безпечні та нешкідливі умови праці. Відповідно до Закону України «Про охорону праці» умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та наявність на його робочому місці не усунених небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров’я і про права працівника на пільги й компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства та колективного договору. Працівнику не можна пропонувати роботу, яка, згідно з медичним висновком, протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи, які мають висновок психофізіологічної експертизи. Згідно з законом всі працівники підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності. Важливим є те, що саме роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

За договором підряду сторони є рівноправними, тому замовник не зобов’язаний забезпечувати підряднику належні та безпечні умови праці. ЦК не встановлює будь-яких вимог до замовника щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці виконавця. Підрядник/виконавець виконує роботу на свій ризик, тому в ЦК є застереження щодо осіб, які мають право укладати договори підряду або договори про надання послуг. Відповідно до ст. 1196 ЦК підлягає відшкодуванню тільки шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю підрядника під час виконання ним договірних зобов’язань. Відшкодування здійснюється на підставах, установлених ст. 1166 та 1187 ЦК. Однак є певні вимоги щодо цивільної дієздатності фізичної та/або юридичної особи.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Соціальний захист Як свідчить судова практика, розмежування цивільно-правових і трудових договорів за критерієм їх предмета (об’єкта) полягає в тому, що, якщо фізична особа взяла на себе обов’язок виконати роботу й передати замовнику її результат – це договір підряду або інший цивільно-правовий договір. Якщо ж працівник виконує роботу під керівництвом іншої сторони, яка взяла на себе обов’язок організувати працю й одержала право давати вказівки щодо послідовності проведення робіт, – це трудовий договір. Цивільно-правовий договір – угода між фізичною особою і організацією, підприємством тощо, тобто суб’єктами цивільних відносин, на виконання першим певної роботи (а саме договір підряду, договір надання послуг, доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці,

але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. Серед ознак, за якими один вид договору відрізняють від іншого, можна виділити такі. За договором підряду, укладеним між власником і фізичною особою, остання зобов’язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, за якою відрізняють підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюються процес трудової діяльності і її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудо-

вого розпорядку. Він сам організовує роботу й виконує її на власний ризик. За трудовим договором працівника приймають на роботу чи посаду, включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій): за конкретної кваліфікації, професії, посади. Працівникові гарантуються заробітна плата, встановлені трудовим законодавством пільги, компенсації тощо. За договором підряду оплачується не процес праці, а її результат. Його визначають після закінчення роботи і оформлюють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. Запис про приймання на роботу за цивільно-правовими договорами в трудовій книжці не роблять.

СЛІДАМИ НАШИХ ПУБЛІКАЦІЙ

Журнал виступив –

ЩО ЗРОБЛЕНО? У журналі «Охорона праці» (№ 2, 2013 р.) була надрукована стаття «Наряд-допуск – це папірець для галочки?», в якій ішлося про нещасний випадок зі смертельним наслідком, що стався в серпні 2012 р. у Чернігівських міських електричних мережах з майстром Ю. Бойком. Як повідомив директор технічний ПАТ «Чернігівобленерго» В. Рубанка, за невиконання посадових обов’язків, що призвело до нещасного випадку зі смертельним наслідком, були звільнені із займаних посад головний інженер Чернігівських МЕМ І. Головач і черговий диспетчер ОДС Чернігівських МЕМ М. Подольський, ще чотирьом посадовим особам оголошено догани, 296 працівників пройшли позапланову перевірку знань з питань охорони праці в комісіях різних рівнів. З метою запобігання виробничому травматизму в подальшому в товаристві вживаються такі заходи: • наряди-допуски на всі види робіт (крім аварійних) видаються напередодні дня їх виконання, що дає змогу

www.ohoronapraci.kiev.ua

більш досконало перевірити можливість безпечного виконання робіт та достатність передбачених нарядом заходів безпеки; • під час проведення щомісячних днів охорони праці значна увага приділяється питанням організації й безпечного виконання робіт у діючих електроустановках; • крім оперативних перевірок робочих місць, проводяться аудити стану охорони праці у відокремлених підрозділах (один підрозділ на місяць); • навчання працівників із загальних питань охорони праці, правил охорони праці під час виконання спеціальних видів робіт проводиться як у навчально-курсовому комбінаті товариства на підставі декларації відповідності, так і на ДП «Чернігівський ЕТЦ». У журналі «Охорона праці» (№ 11, 2013 р.) була надрукована стаття «Помилка ціною в життя», в якій ішлося про нещасний випадок зі смертельним наслідком, що стався з машиністом конвеєра дробиль-

но-сортувального цеху № 2 Полонського гірничого комбінату М. Осмоловським наприкінці лютого 2013 р. Як повідомив голова правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» О. Мирончук, адміністрацією підприємства було вжито низку заходів, спрямованих на унеможливлення таких випадків у подальшому. У липні минулого року введено окрему посаду «заступник голови правління з охорони праці» замість посади «заступник голови правління з охорони праці та екологічної безпеки». Відповідно до вимог нормативних актів з охорони праці проведено навчання робітників за виробничими спеціальностями із залученням представників навчальних закладів. Інженерно-технічні працівники та інші спеціалісти пройшли навчання і склали екзамени в обласному навчальному центрі. Неодноразові перевірки контролюючих органів виявили певні порушення та недоліки у діяльності підприємства, які усунено згідно з виданими приписами. Усі рухомі частини обладнання в цехах відремонтовано та огороджено, систематично проводиться зачищення устатковання від просипу. Керівний склад цеху, де стався нещасний випадок, повністю оновлено, спеціаліст служби охорони праці та головний енергетик, які працювали на момент нещасного випадку, звільнені. Обрано нового голову правління.

Соціальний захист Релаксація

Протягом кількох сторіч британське гірниче законодавство обов’язково передбачало брати в шахту канарок у клітках. Справа в тому, що ці птахи дуже чутливі до газів, у тому числі метану та чадного газу. Якщо канарка безтурботно співала – шахтарі спокійно працювали, якщо починала виявляти ознаки занепокоєння, припиняла співати або падала, люди терміново залишали виробку. Птахів використовували в такій ролі до 1986 року, а відповідна стаття залишалася в правилах безпеки під час проведення гірничих робіт аж до 1995 року. При цьому канарки необов’язково гинули. Коли їх виносили на свіже повітря, вони приходили до тями й використовувалися повторно. Пізніше стали застосовуватися спеціальні безпечні клітки. У разі перевищення небезпечної концентрації газу вони герметично зачинялися, а всередину запускався кисень, що давало змогу канарці вижити. Навіть у наші дні поки що не винайшли приладу, що так само тонко й швидко реагував би на наявність газу, як організм канарки.

ЩО НАПИСАНО ПЕРОМ… Викладач: – Чи є на робочому місці атмосферний тиск? Студент: – Атмосферного тиску на робочому місці немає. Ну а якщо є, то незначний.

••• Інструкція з охорони

праці при користуванні інструкцією.

•••

З інструкції з надання першої допомоги: «Для відділення потерпілого від землі або струмове-

ü òđĂþĈ

БЕЗГЛУЗДІ ТРАВМИ У СПОРТІ

Невдалий нахил У 2008 році Міхаель Ренсінг, воротар мюнхенського футбольного клубу «Баварія», потягнув м’язи спини, невдало нахилившись, щоб зав’язати шнурки на бутсах. Тренер Отмар Хитцфельд був дуже розлючений від безглуздої ситуації та по-

дучих частин, що перебувають під напругою вище 1000 В, слід надягти діелектричні рукавички й боти та діяти штангою або кліщами».

•••

Плакат над верстатом: «Працювати на верстаті мають право особи, які мають право роботи на ньому».

•••

Витяг із Положення про контроль за станом охорони праці на підприємстві: «…після проведеної перевірки перевіряючий повинен за-

обіцяв скоріше «знайти кого-небудь, хто буде робити за нього цю роботу», тобто зав’язувати шнурки Міхаелю. Найцікавіше, що тренер дотримав слова і дійсно найняв спеціальних «зав’язувальників» шнурків, щоб поберегти спини своїх голкіперів. До речі, аналогічне розтягнення отримав голкіпер «Парі Сен-Жермену» Ліонель Летізі, який нагнувся, щоб підняти з підлоги картку від настільної гри.

Із Книги рекордів Гіннеса Каскадер Денні Дастерхофт із Німеччини називає себе людиною-факелом. Мешканець Гамбургу наважився на найдовший палаючий «марафон» у світі, пробігши 120 метрів у костюмі, який горів, і примудрився при цьому навіть не надягти кисневої маски. На останніх метрах дистанції Дастерхофт ледь не знепритомнів від отриманих опіків. Цей шлях сміливець пройшов спеціально для того, щоб потрапити до Книги рекордів Гіннеса.

лишити свій слід у журналі ступінчастого контролю підрозділу…»

•••

Назва документа: «Заходи щодо усунення зауважень, виявлених у ході осіннього огляду начальника залізниці...»

•••

Огородження — це технічний засіб захисту, при якому людина, перш ніж доторкнутися до струмоведучих частин, натикається на огородження, що забезпечує безпеку її життю та здоров’ю.

АНЕКДОТИ Дружина підходить до чоловіка, який сидить за комп’ютером: – Дай мені теж пограти! – Люба, май совість! Я хоч раз просив у тебе ганчірку, коли ти підлогу миєш?!

•••

У родині суперечка, хто піде за сином до дитсадочка. Чоловік: – Я тобі шубу подарував? Дружина: – Подарував. – Зимові чоботи подарував? – Подарував. – Ну ось ти і йди! – А чому не ти?! – У чому? У шкарпетках і з піною для гоління?

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Соціальний Релаксація захист

УВАГА! КОНКУРС!

Журнал «Охорона праці» продовжує конкурс

ШАХТАРСЬКІ БАЙКИ

Не рубай з плеча Машиніст електровоза підходить до молодого й «небитого» ще забійника: – У тебе, – каже, – сокира незагострена, як ти нею стояки рубати будеш? У того, природно, груди колесом. – У мене? Та у мене сокира!.. Та я нею!.. – Ти нею навіть рукавиці не перерубаєш. – Клади! Зараз побачимо. Машиніст непомітно ховає в рукавицю ключ від електровоза (залізяка завтовшки 5 мм): – Рубай! Зрештою, довелося забійникові купувати нову сокиру, бо рубанув він від усієї душі.

КРОСВОРД «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС» По горизонталі: 4. Пошкодження тканин або органів тіла, викликане дією будь-якого зовнішнього впливу. 5. Захворювання, яке виникає внаслідок шкідливих виробничих факторів. 8. Напрям розвитку, для якого характерний перехід від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого. 10. Наслідки, які виникли через надмірне

«ОБ’ЄКТИВНИЙ ФОТООБ’ЄКТИВ» Умови конкурсу такі: протягом року в кожному номері журналу буде розміщуватися кумедна або незвичайна фотографія, до якої треба придумати цікавий підпис. Особливо цінуються гумор, актуальність, лаконічність. Результати конкурсу будуть опубліковані в №1, 2015 р. Переможці одержать призи: I місце – смартфон; II – мобільний телефон; III – річна передплата на журнал «Охорона праці». Надсилайте на електронну пошту редакції свій варіант підпису до фото з позначкою в темі листа: КОНКУРС. Обов’язково вказуйте П.І.Б., точну адресу місця проживання, рід занять, контактний телефон або свою електронну пошту.

Ця гарна дівчина працює водієм трамвая в місті Барнаул (РФ). Дивлячись на неї, розумієш: без охорони праці – нікуди, який спецодяг видали, у тому і працюй!

ДЕМОТИВАТОР МІСЯЦЯ

Редакція також готова розміщувати авторські знімки та історії від наших читачів, пов’язані з охороною праці. Надсилайте їх на електронну пошту журналу, вказуючи в темі листа: СМІХ І СЛЬОЗИ. Роздільна здатність фотографій повинна бути не менше ніж 2500×2500 пікселів. Надіслані тексти можуть редагуватися.

захоплення людини досягненнями науково-технічного прогресу. 11. Товари у вигляді сировини, матеріалів, обладнання, деталей, споруд, призначені для використання у виробничому процесі, для перепродажу або здавання в оренду. 13. Дія, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета.

ЦИТАТА ДНЯ: ПРАВДУ В ОЧІ КРАЩЕ КАЗАТИ ПО ТЕЛЕФОНУ.

НЕСКУЧНІ ДУМКИ ПРО РОБОТУ Зовсім неважливо вміти добре працювати, важливо вміти добре доповісти.

По вертикалі: 1. Виробничий чинник, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до професійного захворювання. 2. Стан умов праці на об’єктах промисловості, що виключають вплив небезпечних і шкідливих факторів на працюючих. 3. Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від … випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». 6. … район – це цілісна частина країни або регіону з певним комплексом природних та економічних умов, зі сформованою спеціалізацією господарства, наявністю внутрішніх господарських зв’язків. 7. Документи, які регулюють вимоги до умов та безпеки праці. 9. Стаття 6 Закону «Про охорону праці» має назву «Права працівників на охорону праці під час … ». 12. Система заходів, спрямованих на відновлення здоров’я та повернення до трудової діяльності.

АФОРИЗМИ Якщо при складанні електричної схеми все запрацювало з першого разу, вимикай швидше та шукай помилку!

•••

Щоб довідатися, скільки людина заробляє, необов’язково знати, де вона працює. Треба запитати, де вона відпочиває.

•••

Ніж сидіти на роботі склавши руки, краще допоможи тому, кому нема чого робити.

•••

– Ким ти станеш, коли виростеш? – Якщо виросту жінкою, буду лікарем, а якщо чоловіком – інженером.

•••

Не встигнеш знайти людину, яка працює краще за інших, а вона вже працює, як інші.

www.ohoronapraci.kiev.ua

•••

Відповіді на кросворд на с. 53

– Мамо! Ти казала, що дядько Іван безробітний і сидить у тітки Анюти на шиї. Це неправда, він увесь час сидить на стільці.

Безпека життєдіяльності

Прошу слова

Інформаційні технології для промислової безпеки Сергій Стрижак, експерт технічний з промислової безпеки ТОВ СП «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» (Дніпропетровськ)

Людство нагромадило колосальний досвід у промисловій сфері. Проте це не дає змоги ефективно запобігати або хоча б вчасно передбачати можливі аварії та катастрофи. Ситуацію можна змінити, поставивши інформаційні технології на службу промисловій безпеці.

www.migom.by

РОБОТА, ЯКА КОШТУЄ ДОРОГО Сьогодні існує безліч підходів до вирішення проблем виробничої безпеки, причому для кожного виробництва передбачається свій специфічний перелік заходів, обумовлених конкретними технологічними процесами, видами обладнання, сировини, місцем

розташування об’єкта та низкою інших чинників. Здійснюються спроби уніфікувати підходи до підвищення безпеки виробничих підприємств – особливо тих, де обертається велика кількість небезпечних речовин. Так, 9 грудня 1996 р. в Європейському Союзі було прийнято нині чинну Директиву 96/82/ЄC (відому як Seveso II) про контроль за загрозами виникнення великих аварій, пов’язаних з небезпечними речовинами, яка спрямована на підвищення безпеки виробничих об’єктів, що містять велику кількість небезпечних речовин. До прийняття цього документа діяла Директива 82/501/ЄЕС (Seveso I), а з 1 червня 2015 р. Seveso II замінить Директива Seveso III (2012/18EU). У Російській Федерації в 2010 р. були прийняті та набули чинності п’ять стандартів (номери за порядком від ГОСТ Р 54141-2010 до ГОСТ Р 541452010) під загальною назвою «Менеджмент ризиків. Настанова щодо застосування організаційних заходів безпеки та оцінки ризиків»: 54141 – «Еталонні сценарії інцидентів»; 54142 – «Методологія побудови універсального дерева подій»;

+ Плюси впровадження ІТ

Грамотний підхід до вирішення проблем виробничої безпеки шляхом впровадження інформаційних технологій дасть змогу: • зменшити витрати на забезпечення безпечного функціонування устатковання підвищеної небезпеки як з боку власника, так і з боку наглядових органів; • у цілому знизити ризик виникнення великих техногенних катастроф; • підвищити ефективність та оперативність оповіщення населення про аварію і, як наслідок, мінімізувати або взагалі уникнути жертв серед цивільного населення.

54143 – «Промислові інциденти»; 54144 – «Ідентифікація інцидентів»; 54145 – «Загальна методологія». (Чотири з п’яти документів, окрім ГОСТ Р 54143-2010, зараз є у відкритому доступі в Інтернеті.) Ознайомившись із зазначеними стандартами, можу резюмувати: так, безумовно, це корисні документи, і їх треба брати на озброєння. Але не в першу і навіть не в другу чергу! Адже для правильної оцінки ризиків аварій на підприємстві спочатку необхідно провести мало не науково-дослідну роботу: • правильно побудувати дерево відмов і дерево подій для кожного небезпечного технологічного ланцюжка; • врахувати при цьому ймовірності відмови кожної одиниці обладнання та кожного контрольно-вимірювального приладу в кожному технологічному ланцюжку; • взяти до уваги вплив можливої аварії на одній дільниці на інші дільниці та ще безліч інших нюансів. Сьогодні провести таку роботу під силу лише фахівцям високого класу, і, відповідно, оцінюється вона дуже дорого. Далеко не у всіх вітчизняних підприємств знайдуться на це кошти. Більше того, в Україні дотепер існують такі, які є потенційно небезпечними об’єктами або об’єктами підвищеної небезпеки, але не внесені до державних реєстрів. Якщо їх керівники «економлять» на безпеці у простих питаннях, можна собі уявити, як вони опиратимуться проведенню повноцінного дослідження ризиків на очолюваних

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

Безпека життєдіяльності ними об’єктах, тим більше знаючи про вартість такої роботи. Не хочу, щоб склалася помилкова думка: мовляв, наглядові органи погано працюють. Навпаки, працюють на совість, виявляючи подібні підприємства. Про це свідчить хоча б той факт, що власники таких «не ідентифікованих» об’єктів періодично звертаються до нашої організації з проханням провести роботи, передбачені Законом України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» (від 18.01.2001 № 2245-III). КОРИСНО, КОЛИ «ВСІ ВСЕ ЗНАЮТЬ» Стосовно оцінки ризиків великих техногенних аварій, вважаю, що для зниження ймовірності їх виникнення потрібно, у першу чергу, серйозно взятися за обладнання підвищеної небезпеки – навести лад у цьому питанні. Такого обладнання в Україні багато, тому якісно провести його облік, оцінити технічний стан, строки експлуатації, наявність експертного обстеження доволі складно. Ось тут і повинні прийти на допомогу інформаційні технології. Моя думка така: на законодавчому рівні необхідно передбачити, розробити і привести в дію єдину загальнонаціональну інформаційноаналітичну систему (далі – ІАС), до якої надходитимуть відомості про обладнання підвищеної небезпеки на підприємствах України. Тоді буде набагато простіше вести облік, контролювати стан такого обладнання і своєчасність проведення заходів, спрямованих на забезпечення його безвідмовної та безпечної роботи. Сьогодні інформацію про надійність тієї чи іншої техніки доводиться шукати в Інтернеті або запитувати у виробника. У той самий час як впровадження загальнонаціональної ІАС дасть можливість нагромаджувати й аналізувати статистичні дані щодо ймовірності відмов тих чи інших машин і механізмів, на основі чого можна буде прогнозувати відмови аналогічного обладнання та здійснювати заходи, спрямовані на підвищення безпеки його експлуатації. А в разі невиправдано високого ризику взагалі замінювати таке обладнання. Усі дані по відмовах, що надходитимуть до ІАС, зберігатимуться в загальнонаціональній базі, доступній для кожного бажаючого. У перспективі це дасть змогу точніше, швидше і, що важливо, дешевше проводити теоретичну оцінку ризиків.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Довідка Директиву Seveso I було розроблено й ухвалено після специфічної аварії в однойменному італійському місті Севезо, що сталася 10 липня 1976 р. Її специфічність полягала в тому, що, по-перше, в атмосферу потрапила одна з найбільш токсичних для людини сполук – 2,3,7,8-тетрахлордібензо-пара-діоксин (далі – ТХДД), а по-друге, керівництво підприємства навіть не підозрювало про наявність у викидній суміші високих концентрацій ТХДД. Вважалося, що стався викид основного продукту – 2,4,5-трихлорфенолу, теж дуже токсичної речовини. І лише через п’ять днів у швейцарській хімічній лабораторії було встановлено, що разом з основною речовиною в повітря надійшла велика кількість ТХДД. Як з’ясувалося, при високій температурі, що утворилася в аварійному реакторі, певна частина трихлорфенолу трансформувалася у ТХДД. При нормальному плині реакції концентрація домішки ТХДД в основному продукті є на рівні 1 ppm. При перегріві реактора вона досягла як мінімум 100 ppm. Щоб проілюструвати величезну небезпеку ТХДД, порівняємо його ПДК із ПДК фосгену. Для фосгену ПДК становить 0,5 мг/м3, а для ТХДД – 0,5 пг/м3, або 0,0000000005 мг/м3. Іншими словами, ПДК ТХДД у мільярд разів менший ПДК бойової отруйної речовини. До речі, в Україні дотепер при оцінці рівня небезпеки потенційно небезпечного об’єкта враховуються тільки ті небезпечні речовини, які виробляються, переробляються, зберігаються або транспортуються на об’єкті (постанова Кабінету Міністрів «Про ідентифікацію та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки» від 11.07.2002 г. № 956). Тобто за аналогією з описаною вище аварією – без урахування небезпечних речовин, які можуть утворюватися при порушенні технологічного процесу або інших аварійних ситуаціях.

За допомогою інформаційно-аналітичної системи можна буде усунути або мінімізувати ще один неприємний нюанс, який у цілому підвищує ризик виникнення аварії. Уявімо ситуацію, що на підприємстві експлуатується обладнання підвищеної небезпеки зі строком служби, який закінчився. Про цей факт знає власник і, швидше за все, інспектор. З якихось причин таке обладнання продовжує працювати після закінчення встановленого терміну. Згодом стається аварія. Тепер уявімо, що це обладнання вне сено до загальнонаціонального реєстру – інформаційно-аналітичної системи. У цьому випадку, коли закінчуватиметься строк його безпечної експлуатації, ІАС завчасно в автоматичному режимі сповістить про це власника, нагадавши також про можливість виконання тих чи інших дій з метою продовження строків безпечної експлуатації обладнання або його заміни. Одночасно таку ж інформацію отримає інспектор, який є куратором об’єкта, начальник інспекції та центральний апарат наглядового органу. У ситуації, коли «всі все знають», погодьтеся, «забути» про таке обладнання набагато складніше. Це дасть змогу своєчасно та ефективно запобігати потенційним аваріям. Таким чином, очевидно, що збирання статистичних даних про аварії, подальший аналіз і прийняття за його результатами відповідних рішень сприятимуть підвищенню рівня промислової безпеки на підприємствах

Молекула однієї з найтоксичніших для людини сполук – 2,3,7,8-тетрахлордібензо-пара-діоксину

України. При цьому нагромадженою інформацією можна й треба обмінюватися з іншими країнами, зокрема, що входять до Європейського Союзу. У ст. 19 згаданої вище Директиви 96/82/ЄC передбачається обмін такими даними та набутим досвідом щодо запобігання серйозним аваріям і зменшення їх наслідків, з обов’язковим аналізом причин аварії, викладенням зроблених висновків і заходів, яких необхідно вжити, щоб уникнути подібного в майбутньому. СМС + ІНТЕРНЕТ Поліпшення якості обліку та контролю за станом обладнання підвищеної небезпеки все одно не може повністю виключити можливість аварій і їх негативних наслідків. Ось тут і приходять на допомогу сучасні інформаційні технології, потрібні для впровадження та якісного експлуатаційно-технічного обслуговування автоматизованих систем оповіщення населення, особливо в ситуації, якщо сталася аварія та існує загроза життю і здоров’ю громадян (передбачено п. 26 «Положення про організацію оповіщення і зв’язку

Безпека життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях», затвердженого постановою КМУ від 15.02.1999 № 192). Ще в 2004 р. розпорядженням Кабінету Міністрів було затверджено Комплексну програму розвитку системи зв’язку, оповіщення та інформатизації МНС України, що передбачає перехід на сучасні канали зв’язку та автоматизацію оповіщення. Як повідомлялося в ЗМІ, у травні 2013 р. в місті Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області впровадили пілотний проект системи оповіщення населення, який передбачає передачу СМС-повідомлень телекомунікаційними каналами одного з мобільних операторів зв’язку. Ідея заслуговує на особливу увагу – адже сьогодні мобільний телефон є практично в кожного громадянина України. Прикро лише те, що проект дотепер залишається пілотним попри загальну телефонну «мобілізацію». З метою своєчасного та ефективного оповіщення населення можна й треба використовувати ресурси Інтернету. Причому варіантів тут безліч. Наведу один, який «визрів» у процесі роботи над цією статтею. Під кожне підприємство, де існує ймовірність великих аварій, заздалегідь створюються «аварійні сторінки» з описом типових надзвичайних подій, можливих на об’єкті, небезпечних чинників і дій населення. Уся необхідна для цієї сторін-

ки інформація міститься в плані локалізації і ліквідації аварій, який згідно зі ст. 11 Закону «Про об’єкти підвищеної небезпеки» повинен бути розроблений для всіх об’єктів підвищеної небезпеки. Для цих сторінок має бути передбачена можливість корегування опису надзвичайної ситуації та уточнення рекомендацій для населення у міру того як надходитиме оперативна інформація про НП на об’єкті. Подальша схема у разі аварії, наслідки якої загрожують конкретному регіону, така. При спробі користувача з IP-адресою, зареєстрованою у певній зоні (її межі залежать від масштабів аварії), перейти на будь-який електронний ресурс інтернет-провайдери перенаправлятимуть його на «аварійну сторінку». Не постійно, а, скажімо, через раз. Повністю блокувати доступ до інших ресурсів Інтернету не треба, оскільки людина може шукати додаткову інформацію про аварію або спо віщати рідних, близьких, знайомих, зокрема, через соціальні мережі. Це просто ідея, яка демонструє потенційні можливості сучасних технологій зв’язку з оповіщення населення про надзвичайну подію. Безумовно, розроб ляти та впроваджувати такі алгоритми повинні фахівці. Подібні схеми з інтернет-сторінками потрібні навіть тоді, коли діятиме СМС-оповіщення. Адже на теле-

Перспективи Сучасна ситуація є такою, що для задоволення потреб населення Землі, яке постійно зростає, у продуктах харчування природних ресурсів родючих земель уже замало. Вони або виснажуються, або їх фізично не вистачає. Обидві проблеми вирішуються в тому числі внесенням мінеральних добрив у грунти, непридатні для ведення сільського господарства. Отже, у довгостроковій перспективі обсяги виробництва хімічної продукції для потреб сільського господарства зростатимуть, а одночасно підвищуватимуться ризики настання великих техногенних катастроф, подібних тим, що сталися в містах Бхопал, Севезо, Йонава тощо. У зв’язку з цим із часом питання захисту населення та територій від можливих аварій і їх наслідків лише загострюватимуться.

комунікаційних каналах мобільних операторів можливі перевантаження, які призводять до проблем із доставкою СМС, а Інтернетом середньостатистичний українець користується все частіше – це збільшує відсоток населення, яке вчасно буде сповіщено про аварію. Повертаючись до теми єдиної загальнонаціональної інформаційноаналітичної системи, додам, що відомості, нагромаджені та проаналізовані завдяки їй, дадуть можливість точніше прогнозувати розвиток аварій і, отже, давати більш чіткі вказівки населенню щодо дій, необхідних для мінімізації наслідків надзвичайних подій.

Конкурс на заміщення посад Теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві оголошує конкурс на заміщення вакантних посад: 1. Заступника начальника територіального управління. Вимоги до кандидата: – вища освіта відповідного професійного напряму освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст або магістр; – стаж роботи за фахом на державній службі не менше трьох років або стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах не менше п’яти років.

Ɋɟɤɥɚɦɚ

2. Головного спеціаліста відділу юридично-правової роботи та персоналу. Вимоги до кандидата: – вища юридична освіта освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст або магістр; – стаж роботи за фахом на державній службі не менше одного року або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше трьох років.

Документи на конкурс приймаються впродовж 30 календарних днів із дня опублікування оголошення про проведення конкурсу за адресою: м. Київ, вул. Вавілових, 10. Додаткова інформація надається за телефоном (044) 481-50-34.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2014

www.ohoronapraci.kiev.ua

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2014

www.ohoronapraci.kiev.ua

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2014

www.ohoronapraci.kiev.ua

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2014

Оцінка небезпек на підприємствах малого та середнього бізнесу

Парадокси нормативної бази

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

№ 2/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ індекс 74377

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ТРАНСПОРТ:

КОЛИ ЧЕКАТИ НА ЗМІНИ У НОРМАТИВНО-ПРАВОВІЙ БАЗІ?

www.ohoronapraci.kiev.ua

Đ?Đ?ĐŁĐ&#x161;Đ&#x17E;Đ&#x2019;Đ&#x17E;-Đ&#x2019;Đ&#x2DC;Đ Đ&#x17E;Đ&#x2018;Đ?Đ&#x2DC;Đ§Đ&#x2DC;Đ&#x2122; Đ&#x2013;ĐŁĐ Đ?Đ?Đ&#x203A;

Đ&#x17E;ĐĽĐ&#x17E;Đ Đ&#x17E;Đ?Đ? Đ&#x;Đ Đ?ĐŚĐ&#x2020;

â&#x201E;&#x2013; 2 /2014

Đ?Đ? Đ&#x201D;Đ&#x17E;Đ&#x;Đ&#x17E;Đ&#x153;Đ&#x17E;Đ&#x201C;ĐŁ ĐĄĐ&#x;Đ&#x2022;ĐŚĐ&#x2020;Đ?Đ&#x203A;Đ&#x2020;ĐĄĐ˘ĐŁ Đ&#x2014; Đ&#x17E;ĐĽĐ&#x17E;Đ Đ&#x17E;Đ?Đ&#x2DC; Đ&#x;Đ Đ?ĐŚĐ&#x2020;

É&#x17D;ÉżÉĄÉżÉ¨ÉĽÉ¨É?ÉżÉš ÉŠÉŞÉ&#x161;É°Éż É&#x2030;ÉŞÉ&#x161;É&#x153;É˘ÉĽÉ&#x161; É¨ÉŻÉ¨ÉŞÉ¨É§É˘ ÉŠÉŞÉ&#x161;É°Éż ÉŠÉżÉ&#x17E; ÉąÉ&#x161;ÉŤ ÉŻÉ¨ÉĽÉ¨É&#x17E;É§É¨É?É¨ É¨É&#x203A;ÉŞÉ¨É&#x203A;ÉĽÉ&#x;É§É§Éš ÉŚÉ&#x;ÉŹÉ&#x161;ÉĽÉżÉ&#x153; É&#x2021;É&#x2030;ČşÉ&#x2C6;É&#x2030; www.ohoronapraci.kiev.ua

КУДА СТУПАЕШЬ

Đ&#x2014;Đ&#x153;Đ&#x2020;ĐĄĐ˘ Đ&#x17E;ĐťĐľĐşŃ Đ°Đ˝Đ´Ń&#x20AC; Đ?Đ°ĐˇĐ°Ń&#x20AC;ĐľĐ˝ĐşĐž

É&#x2021;É¨É&#x153;É˘É§É˘ ÉĄÉ&#x161;É¤É¨É§É¨É&#x17E;É&#x161;É&#x153;ÉŤÉŹÉ&#x153;É&#x161;

É&#x2030;É¨ÉŤÉŹÉ&#x161;É§É¨É&#x153;É&#x161; ÂŠÉ&#x2030;ÉŞÉ¨ ÉĄÉ&#x161;ÉŹÉ&#x153;É&#x;ÉŞÉ&#x17E;É É&#x;É§É§Éš ÉŠÉ&#x;ÉŞÉ&#x;ÉĽÉżÉ¤É É¨É&#x203A;ÂśÉ˝É¤ÉŹÉżÉ&#x153; ÉłÉ¨ É§É&#x161;ÉĽÉ&#x;É É&#x161;ÉŹÉś ÉŤÉÉ&#x203A;ÂśÉ˝É¤ÉŹÉ&#x161;ÉŚ É?É¨ÉŤÉŠÉ¨É&#x17E;É&#x161;ÉŞÉ¸É&#x153;É&#x161;É§É§Éš ÉŠÉŞÉ¨É&#x;É¤ÉŹÉÉ&#x153;É&#x161;É§É§Éš ÉšÉ¤É˘ÉŻ ÉĄÉ&#x17E;ÉżÉŁÉŤÉ§É¸É˝ÉŹÉśÉŤÉš ÉĄ ÉÉŞÉ&#x161;ÉŻÉÉ&#x153;É&#x161;É§É§ÉšÉŚ É&#x153;É˘ÉŚÉ¨É? ÉżÉ§É É&#x;É§É&#x;ÉŞÉ§É¨ ÉŹÉ&#x;ÉŻÉ§ÉżÉąÉ§É˘ÉŻ ÉĄÉ&#x161;ÉŻÉ¨É&#x17E;ÉżÉ&#x153; É°É˘É&#x153;ÉżÉĽÉśÉ§É¨É?É¨ ÉĄÉ&#x161;ÉŻÉ˘ÉŤÉŹÉÂŞ

ČąÉ§ÉŽÉ¨ÉŞÉŚÉ&#x161;É°ÉżÉŁÉ§Éż ÉŠÉ¨É&#x153;ÉżÉ&#x17E;É¨ÉŚÉĽÉ&#x;É§É§Éš

É&#x2030;ÉŞÉ&#x161;É&#x153;É˘ÉĽÉ&#x161; É¨ÉŻÉ¨ÉŞÉ¨É§É˘ ÉŠÉŞÉ&#x161;É°Éż ÉŠÉżÉ&#x17E; ÉąÉ&#x161;ÉŤ ÉŻÉ¨ÉĽÉ¨É&#x17E;É§É¨É?É¨ É¨É&#x203A;ÉŞÉ¨É&#x203A;ÉĽÉ&#x;É§É§Éš ÉŚÉ&#x;ÉŹÉ&#x161;ÉĽÉżÉ&#x153; É&#x2021;É&#x2030;ČşÉ&#x2C6;É&#x2030;

Đ&#x17E;ĐťĐľĐł Đ&#x153;ĐžĐ¸Ń ĐľĐľĐ˝ĐşĐž

É&#x17D;É˘ÉĄÉ˘É¨ÉĽÉ¨É?É˘Éš ÉŹÉŞÉÉ&#x17E;É&#x161;

É&#x2030;É¨ÉĽÉ¨É É&#x;É§É§Éš ÉŠÉŞÉ¨ É¨ÉŞÉ?É&#x161;É§ÉżÉĄÉ&#x161;É°ÉżÉ¸ É&#x203A;É&#x;ÉĄÉŠÉ&#x;ÉąÉ§É¨Ę&#x20AC; É&#x;É¤ÉŤÉŠÉĽÉÉ&#x161;ÉŹÉ&#x161;É°ÉżĘ&#x20AC; ÉŹÉ&#x;ÉŻÉ§É¨ÉĽÉ¨É?ÉżÉąÉ§É˘ÉŻ ÉŹÉŞÉ&#x161;É§ÉŤÉŠÉ¨ÉŞÉŹÉ§É˘ÉŻ ÉĄÉ&#x161;ÉŤÉ¨É&#x203A;ÉżÉ&#x153; ÉłÉ¨ É&#x;É¤ÉŤÉŠÉĽÉÉ&#x161;ÉŹÉÉ¸ÉŹÉśÉŤÉš É§É&#x161; ÉŹÉ&#x;ÉŞÉ˘ÉŹÉ¨ÉŞÉżĘ&#x20AC; ÉŠÉżÉ&#x17E;ÉŠÉŞÉ˘É˝ÉŚÉŤÉŹÉ&#x153;É&#x161;

Đ&#x153;Đ¸ĐşĐžĐťĐ° Đ¤ĐľĐ´ĐžŃ&#x20AC;ĐľĐ˝ĐşĐž

É&#x2122;É¤ÉłÉ¨ É&#x203A;É&#x;ÉĄ É&#x17E;ÉŞÉ&#x161;É&#x203A;É˘É§É˘ É§É&#x; É¨É&#x203A;ÉżÉŁÉŹÉ˘ÉŤÉš

É É&#x161;ÉŠÉ˘ÉŹÉÉ&#x153;É&#x161;ÉĽÉ˘" ČźÉżÉ&#x17E;ÉŠÉ¨É&#x153;ÉżÉ&#x17E;É&#x161;É˝ÉŚÉ¨

Đ?Đ?ĐŁĐ&#x161;Đ&#x17E;Đ&#x2019;Đ&#x17E;-Đ&#x2019;Đ&#x2DC;Đ Đ&#x17E;Đ&#x2018;Đ?Đ&#x2DC;Đ§Đ&#x2DC;Đ&#x2122; Đ&#x2013;ĐŁĐ Đ?Đ? Đ&#x203A;

Đ&#x17E;ĐĽĐ&#x17E;Đ Đ&#x17E;Đ?Đ? Đ&#x;Đ Đ?ĐŚĐ&#x2020; Đ?Đ? Đ&#x201D;Đ&#x17E;Đ&#x;Đ&#x17E;Đ&#x153;Đ&#x17E;Đ&#x201C;ĐŁ ĐĄĐ&#x;Đ&#x2022;ĐŚĐ&#x2020;Đ?Đ&#x203A;Đ&#x2020;ĐĄĐ˘ĐŁ Đ&#x2014; Đ&#x17E;ĐĽĐ&#x17E;Đ Đ&#x17E;Đ?Đ&#x2DC; Đ&#x;Đ Đ?ĐŚĐ&#x2020; â&#x201E;&#x2013; 2 /2014 Đ?Đ´Ń&#x20AC;ĐľŃ Đ° Ń&#x20AC;ĐľĐ´Đ°ĐşŃ&#x2020;Ń&#x2013;Ń&#x2014; 02100, Đ&#x161;Đ¸Ń&#x2014;Đ˛Q100, Đ˛Ń&#x192;Đť. Đ&#x;ĐžĐżŃ&#x192;Đ´Ń&#x20AC;ĐľĐ˝ĐşĐ°, 10/1 Đ˘ĐľĐť./Ń&#x201E;Đ°ĐşŃ (044) 558-74-11 EQmail: mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua

Đ&#x201C;ĐžĐťĐžĐ˛Đ˝Đ¸Đš Ń&#x20AC;ĐľĐ´Đ°ĐşŃ&#x201A;ĐžŃ&#x20AC; Đ&#x201D;ĐźĐ¸Ń&#x201A;Ń&#x20AC;Đž Đ&#x153;Đ?Đ˘Đ&#x2019;Đ&#x2020;Đ&#x2122;Đ§ĐŁĐ&#x161; Đ˘ĐľĐť. 558-74-11 Đ&#x161;ĐžĐźĐżâ&#x20AC;&#x2122;Ń&#x17D;Ń&#x201A;ĐľŃ&#x20AC;Đ˝Đ° Đ˛ĐľŃ&#x20AC;Ń Ń&#x201A;ĐşĐ° Đ&#x17E;ĐťĐľĐşŃ Đ°Đ˝Đ´Ń&#x20AC; Đ?Đ˝Ń&#x201A;ĐžĐ˝ĐľĐ˝ĐşĐž

Đ ĐľĐşĐťĐ°ĐźĐ° Đ˘ĐľĐť.: 296Q05Q65, 296Q82Q56 Đ&#x2019;Ń&#x2013;Đ´Đ´Ń&#x2013;Đť Ń&#x20AC;ĐľĐ°ĐťŃ&#x2013;ĐˇĐ°Ń&#x2020;Ń&#x2013;Ń&#x2014; Ń&#x201A;Đ° ĐźĐ°Ń&#x20AC;ĐşĐľŃ&#x201A;Đ¸Đ˝ĐłŃ&#x192; Đ˘ĐľĐť.: 559Q19Q51, 558-74-27 Đ&#x;ĐžĐťŃ&#x2013;ĐłŃ&#x20AC;Đ°Ń&#x201E;Ń&#x2013;Ń&#x2021;Đ˝Ń&#x2013; ĐżĐžŃ ĐťŃ&#x192;ĐłĐ¸ Đ˘ĐľĐť. 559Q62Q79

Đ&#x201D;Ń&#x20AC;Ń&#x192;ĐşŃ&#x192;Ń&#x201D;Ń&#x201A;Ń&#x152;Ń Ń? ĐźĐžĐ˛ĐžŃ&#x17D; ĐžŃ&#x20AC;Đ¸ĐłŃ&#x2013;Đ˝Đ°ĐťŃ&#x192; Đ&#x2014;Đ° Đ´ĐžŃ Ń&#x201A;ĐžĐ˛Ń&#x2013;Ń&#x20AC;Đ˝Ń&#x2013;Ń Ń&#x201A;Ń&#x152; Ń&#x20AC;ĐľĐşĐťĐ°ĐźĐ¸ Đ˝ĐľŃ Đľ Đ˛Ń&#x2013;Đ´ĐżĐžĐ˛Ń&#x2013;Đ´Đ°ĐťŃ&#x152;Đ˝Ń&#x2013;Ń Ń&#x201A;Ń&#x152; Ń&#x20AC;ĐľĐşĐťĐ°ĐźĐžĐ´Đ°Đ˛ĐľŃ&#x2020;Ń&#x152; Đ?Đ°Đ´Ń&#x20AC;Ń&#x192;ĐşĐžĐ˛Đ°Đ˝Đž Đ˛ Đ´Ń&#x20AC;Ń&#x192;ĐşĐ°Ń&#x20AC;Đ˝Ń&#x2013; Đ&#x201D;Đ&#x; ÂŤĐ ĐľĐ´Đ°ĐşŃ&#x2020;Ń&#x2013;Ń? ĐśŃ&#x192;Ń&#x20AC;Đ˝Đ°ĐťŃ&#x192; ÂŤĐ&#x17E;Ń&#x2026;ĐžŃ&#x20AC;ĐžĐ˝Đ° ĐżŃ&#x20AC;Đ°Ń&#x2020;Ń&#x2013;Âť. 02100, Đ&#x161;Đ¸Ń&#x2014;Đ˛Q100, Đ˛Ń&#x192;Đť. Đ&#x;ĐžĐżŃ&#x192;Đ´Ń&#x20AC;ĐľĐ˝ĐşĐ°, 10/1

ÂŠ Đ&#x17E;ĐĽĐ&#x17E;Đ Đ&#x17E;Đ?Đ? Đ&#x;Đ Đ?ĐŚĐ&#x2020;

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

Підготував Олександр Назаренко, юрисконсульт ДП «Редакція журналу «Охорона праці» ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Закон України «Про внесення змін до Гірничого закону України щодо забезпечення вугіллям або торф’яними брикетами» від 21 листопада 2013 р. № 711-VII. Відповідно до внесених змін особи, які мають право на безоплатне забезпечення вугіллям на побутові потреби і працюють (пропрацювали) на підприємствах з видобутку (переробки) бурого вугілля, можуть забезпечуватися замість вугілля, за умови пристосованості системи опалення, торф’яними брикетами. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу»» від 19 грудня 2013 р. № 714-VII. Дату набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-VI перенесено з 1 січня 2014 р. на 1 січня 2015 р. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Постанова від 24 липня 2013 р. № 926 «Про затвердження Порядку участі стивідорних компаній, власників (користувачів) морських терміналів у розробленні плану локалізації та ліквідації аварій (катастроф), придбанні, утриманні обладнання, пристроїв та механізмів, відшкодуванні витрат на ліквідацію аварій на території та в акваторії морського порту». Порядок визначає умови та обсяг участі стивідорних компаній, власників (користувачів) морських терміналів, діяльність яких пов’язана з обробкою та зберіганням вантажів, обслуговуванням суден на території та в акваторії морського порту, у розробленні плану локалізації та ліквідації аварій (катастроф), придбанні, утриманні обладнання, пристроїв та механізмів, відшкодуванні витрат на ліквідацію аварій на території та в акваторії морського порту. План визначає обсяг та умови дій (взаємодії) суб’єктів господарювання у морському порту з метою запобігання виникненню аварії, локалізації, ліквідації та мінімізації її наслідків, у порядку негайного реагування на аварію або загрозу її виникнення та передбачає комплекс заходів із зупинення її розвитку та повної ліквідації наслідків аварії (катастрофи), а також перелік суден, обладнання, пристроїв та механізмів, необхідних для локалізації та ліквідації аварій. Постанова від 1 серпня 2013 р. № 927 «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив». Технічний регламент встановлює вимоги до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, що виробляються, вводяться в обіг та реалізуються на території України, з метою захисту життя та здоров’я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони навколишнього середовища та природних ресурсів. Технічний регламент розроблений з урахуванням Директиви 98/70/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 13 жовтня 1998 р. і Директиви 2005/33/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 6 липня 2005 р. Постанова набирає чинності через шість місяців з дня опублікування. Постанова від 17 жовтня 2013 р. № 948 «Про затвердження Програми модернізації систем теплопостачання на 2014–2015 роки». Метою Програми є підвищення економічної та енергетичної ефективності і надійності функціонування системи теплопостачання, мінімізація витрат паливно-енергетичних ресурсів, зокрема зменшення на 49,6 відсотка базового обсягу споживання природного газу шляхом його економії (25,4 відсотка) та заміщення альтернативними видами палива (24,2 відсотка). Постанова від 18 грудня 2013 р. № 925 «Деякі питання забезпечення стабілізації роботи електрометалургійних підприємств у 2014 році». 2

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ Установлено, що закупівля електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України для задоволення технологічних потреб металургійного виробництва здійснюється з 1 січня до 31 грудня 2014 р. електрометалургійними підприємствами, в яких середньомісячне споживання електричної енергії за підсумками роботи у 2011 та/або 2012 р., та/або за шість місяців 2013 р. становило понад 60 млн. кВт.год та питома вага електричної енергії у складі виробничої собівартості металургійного виробництва становила не менше ніж 30 відсотків, за оптовою ринковою ціною без урахування обсягу дотації для компенсації втрат, пов’язаних з постачанням електричної енергії за регульованим тарифом. Постановою також схвалено проект Меморандуму про порозуміння між Кабінетом Міністрів України та електрометалургійними підприємствами на 2014 рік. Постанова від 18 грудня 2013 р. № 947 «Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання». Порядок встановлює механізм надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій, які відмовилися від евакуації, відселення та залишилися на попередньому місці проживання. Постанова від 25 грудня 2013 р. № 957 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2010 р. № 178». Внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2010 р. № 178 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності в галузі племінної справи у тваринництві та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)». Критерії викладено у новій редакції. Постанова від 25 грудня 2013 р. № 958 «Про затвердження Положення про Державну інформаційну систему електронних звернень громадян». Положення визначає загальні засади створення, впровадження та забезпечення функціонування Державної інформаційної системи електронних звернень громадян. Постанова від 25 грудня 2013 р. № 967 «Про затвердження профілів професійної компетентності деяких посад державної служби». Постанова набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI «Про державну службу». Постанова від 25 грудня 2013 р. № 973 «Про затвердження Порядку прийняття комісією органу доходів і зборів рішення про виплату одноразової допомоги у разі заподіяння його посадовій особі під час виконання службових обов’язків тілесних ушкоджень або її загибелі». Порядок визначає механізм прийняття комісією органу доходів і зборів рішення про виплату за рахунок коштів державного бюджету одноразової допомоги посадовій особі органу доходів і зборів, якій заподіяно тілесні ушкодження під час виконання нею службових обов’язків, або сім’ї посадової особи такого органу, яка загинула у зв’язку з виконанням нею службових обов’язків, а за її відсутності – особам, які перебували на утриманні особи, яка загинула. Постанова від 30 грудня 2013 р. № 951 «Про зниження ціни на природний газ». Постановою встановлено граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ для окремих категорій споживачів, який буде застосовуватись з 1 січня 2014 р. Постанова від 9 січня 2014 р. № 6 «Про затвердження переліку об’єктів, що належать суб’єктам господарювання, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту»* Перелік затверджено відповідно до частини п’ятої ст. 34 Кодексу цивільного захисту України, якою визначено: «Об’єкти, що належать суб’єктам господарювання, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, визначаються Кабінетом Міністрів України».

* Постанову надруковано в цьому додатку, с. 6

Розпорядження від 25 грудня 2013 р. № 1048-р «Про утворення бюджетної установи «Центр комплексної безпеки підприємств вугільної промисловості». З метою підвищення рівня безпеки робіт на шахтах вугледобувних підприємств шляхом здійснення централізованого контролю за станом рудникового повітря та гірничошахтного обладнання (устатковання), запобігання виникненню небезпечних ситуацій шляхом автоматизованого прогнозування НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ утворено бюджетну установу «Центр комплексної безпеки підприємств вугільної промисловості» з віднесенням її до сфери управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки. МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Наказ від 16.10.2013 № 748 «Про затвердження Порядку надання звітності підприємствами, внесеними до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості». Порядком встановлюються перелік, зразки форм звітності, що складається підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які внесені до реєстру, строки і способи її подання. Наказ від 25.11.2013 № 863 «Про затвердження Положення про відомчі заохочувальні відзнаки Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України». Наказ від 26.11.2013 № 865 «Про затвердження Правил охорони праці під час фарбувальних робіт». Правила встановлюють вимоги з охорони праці під час виконання фарбувальних робіт та поширюються на суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, які здійснюють діяльність, пов’язану з виконанням фарбувальних робіт. Наказ від 02.12.2013 № 890 «Про затвердження Правил охорони праці на підприємствах з виробництва шин та гумових виробів». Правила поширюються на суб’єктів господарювання незалежно від форм власності й організаційно-правової форми, діяльність яких пов’язана з виробництвом шин та гумових виробів і встановлюють вимоги щодо охорони праці, які є обов’язковими для роботодавців і працівників. Наказ від 02.12.2013 № 891 «Про затвердження Правил охорони праці для виробництв лакофарбової промисловості». Правила встановлюють вимоги з охорони праці під час виконання робіт з виробництва фарб, лаків, емалей. Правила є обов’язковими для роботодавців та працівників, які виконують зазначені роботи. Наказ від 02.12.2013 № 892 «Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій, теплових мереж і тепловикористовувальних установок». Правила поширюються на суб’єктів господарювання, які здійснюють монтаж, налагодження, ремонт, реконструкцію та експлуатацію теплосилового, механічного, паливного і водопідготовчого обладнання, неелектричних пристроїв теплової автоматики і теплотехнічних вимірювань паливно-транспортних, котлотурбінних і хімічних цехів електростанцій, теплових мереж, теплових пунктів, тепловикористовувальних установок та опалювальних котелень. Наказ від 03.12.2013 № 138 «Про затвердження Переліку джерел іонізуючого випромінювання, діяльність по використанню яких звільняється від ліцензування». МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

Наказ від 05.12.2013 № 982 «Про внесення змін до наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 12 травня 2006 року № 463». Внесено зміни до наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 12 травня 2006 р. № 463 «Про затвердження Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за промірними роботами на акваторіях і підхідних каналах до портів, суднобудівних і судноремонтних заводів та судноплавних шляхах України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 травня 2006 р. за № 619/12493. Наказ від 05.12.2013 № 983 «Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні». МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Наказ від 19.09.2013 № 904 «Про затвердження Змін до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів». ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ ЯДЕРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ УКРАЇНИ

Наказ від 28.11.2013 № 136 «Про затвердження Порядку звільнення майданчиків атомних електростанцій від регулюючого контролю після завершення робіт із зняття з експлуатації». 4

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ Порядок встановлює критерії, вимоги та порядок звільнення майданчиків атомних електростанцій від регулюючого контролю після завершення робіт, що передбачені проектом зняття з експлуатації атомних електростанцій, а також вимоги до видів та обсягів регулюючого контролю під час планування, реалізації та завершення робіт, пов’язаних зі звільненням майданчиків АЕС від регулюючого контролю. НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Постанова від 29.11.2013 № 253 «Про затвердження Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення». Процедура застосовується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при встановленні тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення і поширюється на всіх суб’єктів господарської діяльності, які отримали у встановленому законодавством порядку ліцензії на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення. ПРАВЛІННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Постанова від 08.10.2013 № 47 «Про затвердження Порядку обробки персональних даних у базах персональних даних Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності». ПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ

Постанова від 21.11.2013 № 22-1 «Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 1 лютого 2008 року № 4-4». Внесено зміни до постанови правління Пенсійного фонду України від 1 лютого 2008 р. № 4-4 «Про затвердження Порядку визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2008 р. за № 146/14837. Постанова від 03.12.2013 № 25-1 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-1». Визнати такою, що втратила чинність, постанову правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 р. № 21-1 «Про затвердження Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за № 955/18250. Постанова від 03.12.2013 № 25-2 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року № 22-2». Визнано такою, що втратила чинність, постанову правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 р. № 22-2 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за № 1014/18309. Постановою установлено, що облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за періоди до 1 січня 2011 р. ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 р. № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 р. за № 1000/9599, та постанови правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 р. № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 р. за № 1136/17152. Відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за період до 1 січня 2011 р. подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою платника.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЕРЕЛІКУ ОБ’ЄКТІВ, ЩО НАЛЕЖАТЬ СУБ’ЄКТАМ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ПРОЕКТУВАННЯ ЯКИХ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ З УРАХУВАННЯМ ВИМОГ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ Постанова Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014 р. № 6

Відповідно до частини п’ятої статті 34 Кодексу цивільного захисту України Кабінет Міністрів України постановляє: Затвердити перелік об’єктів, що належать суб’єктам господарювання, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, згідно з додатком. Прем’єр-міністр України

М. Азаров

Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014 р. № 6

ПЕРЕЛІК ОБ’ЄКТІВ, ЩО НАЛЕЖАТЬ СУБ’ЄКТАМ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ПРОЕКТУВАННЯ ЯКИХ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ З УРАХУВАННЯМ ВИМОГ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

«Об’єкти, що належать суб’єктам господарювання, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, визначаються Кабінетом Міністрів України». Частина п’ята ст. 34 Кодекс цивільного захисту України

1. Об’єкти, що можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та вплинути на стан захисту населення і територій: 1) об’єкти, які за результатами ідентифікації та декларування безпеки визначено об’єктами підвищеної небезпеки; 2) хімічно небезпечні об’єкти, віднесені до V категорії складності об’єктів будівництва; 3) склади хімічно небезпечних речовин; 4) магістральні аміакопроводи; 5) об’єкти біохімічного, біологічного і фармацевтичного виробництва; 6) станції знезараження, підготовки та очищення питної води і каналізаційних стоків у системах очисних споруд; 7) об’єкти збирання, оброблення, зберігання, захоронення, знешкодження та утилізації токсичних відходів; 8) ядерні установки, віднесені до V категорії складності об’єктів будівництва; 9) пожежовибухонебезпечні об’єкти, віднесені до IV і V категорії складності об’єктів будівництва: об’єкти видобування нафти, нафтохімії і нафтопереробки, нафтобази, склади нафтопродуктів, магістральні нафтопродуктопроводи, резервуарні парки та наливні станції нафтопродуктів, товарно-сировинні парки нафтопереробних заводів, сировинні парки нафтохімічних підприємств; об’єкти видобування, зберігання, переробки і транспортування природного, зрідженого газу, магістральні газопроводи, інші продуктопроводи, за допомогою яких транспортуються небезпечні речовини; станції розподілення повітря (у разі, коли вони належать до вибухонебезпечної категорії); автозаправні та газозаправні (з використанням зрідженого газу) комплекси; газонаповнювальні станції та пункти, склади газу і газопродуктів; вибухонебезпечні об’єкти зберігання, утилізації та знищення боєприпасів усіх видів, вибухових речовин, ракет і ракетного палива; НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ 10) гідротехнічні споруди, віднесені до III–V категорії складності об’єктів будівництва; 11) будівлі заввишки понад 100 метрів, віднесені до V категорії складності об’єктів будівництва. 2. Об’єкти, що забезпечують стале функціонування держави в умовах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і в особливий період: 1) пункти управління, утворені в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання; 2) об’єкти газопостачання, віднесені до IV і V категорії складності об’єктів будівництва: об’єкти видобування, зберігання (газосховища), переробки, транспортування та розподілу природного, скрапленого газу, зокрема газозаправні (з використанням зрідженого газу) комплекси; газонаповнювальні станції та пункти; склади газу та газопродуктів; 3) об’єкти водопостачання та водовідведення, віднесені до IV і V категорії складності об’єктів будівництва, – об’єкти знезараження, підготовки, очищення, зберігання питної води та знезараження і очищення каналізаційних стоків у системах очисних споруд; 4) об’єкти виробництва та передачі електричної енергії магістральними електричними мережами та місцевими (локальними) електричними мережами напругою понад 110 кВ; 5) об’єкти електрозв’язку, проводового та радіомовлення і телебачення; 6) об’єкти повітряного транспорту, віднесені до IV і V категорії складності об’єктів будівництва: аеропорти та аеродроми; центри управління повітряним рухом; 7) об’єкти морського та річкового транспорту, віднесені до IV і V категорії складності об’єктів будівництва: порти; судноремонтні заводи та бази; об’єкти роботи з вантажами морського та річкового транспорту; пункти управління рухом морського та річкового транспорту; 8) об’єкти залізничного транспорту: вокзали з пасажиропотоком 1500 і більше осіб на добу; пункти управління залізничним рухом; залізничні тунелі; 9) об’єкти метрополітену (лінійні ділянки, депо та станції, пункти управління рухом); 10) об’єкти автомобільного транспорту: автовокзали з пасажиропотоком 1500 і більше осіб на добу; автомобільні заправні станції та комплекси; 11) інші об’єкти, що належать суб’єктам господарювання, які віднесені або підлягають віднесенню до відповідної категорії цивільного захисту згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 р. № 227. 3. Споруди підземного простору населених пунктів, що планується використовувати для укриття населення: підземні переходи між станціями; склади; споруди котлованного типу (автостоянки, паркінги, гаражі, підземні торговельні центри, підприємства громадського харчування, магазини). 4. Об’єкти, будівництво яких планується на території таких небезпечних зон (згідно з ДБН В.1.2-4-2006): зони можливого сильного радіоактивного забруднення; зони можливого хімічного забруднення; зони можливого катастрофічного затоплення.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

Про проблеми експертизи проектів, пов’язані із набуттям чинності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-IV, і Порядку затвердження проектів будівництва та проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560, ви могли прочитати в статті Н. Кузьменко «Бомба уповільненої дії» в №12 за 2013 р.

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

ВІДЗНАЧАЄМО У БЕРЕЗНІ

8 березня 16 березня 18 березня 25 березня 26 березня

– Міжнародний жіночий день День землевпорядника – День працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення – День працівника податкової та митної справи України – День служби безпеки України – День внутрішніх військ МВС України

ПРО РЕКОМЕНДАЦІЇ УЧАСНИКІВ СЛУХАНЬ У КОМІТЕТІ НА ТЕМУ «ПРО ХІД ВИКОНАННЯ В УКРАЇНІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ХАРТІЇ (переглянутої)» Рішення Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці до протоколу № 21 від 18 грудня 2013 р.

Відповідно до статей 24, 42, 49 та 50 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» та плану роботи Комітету на ІІІ сесію Верховної Ради України сьомого скликання, Комітет вирішив: 1. Схвалити рекомендації учасників слухань у Комітеті на тему: «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)» (додаються). 2. Направити зазначені рекомендації Верховному Суду України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним державним адміністраціям, фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування, спільним представницьким органам сторони роботодавців і репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні для врахування в роботі та вжиття відповідних заходів. 3. Опублікувати рекомендації учасників слухань у Комітеті на тему «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)» в засобах масової інформації. Голова Комітету з питань соціальної політики та праці

П. Цибенко

РЕКОМЕНДАЦІЇ

УЧАСНИКІВ СЛУХАНЬ У КОМІТЕТІ НА ТЕМУ «ПРО ХІД ВИКОНАННЯ В УКРАЇНІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ХАРТІЇ (переглянутої)» Схвалено рішенням Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці 18 грудня 2013 р., протокол № 21

«Усі працівники мають право на безпечні та здорові умови праці». Ст. 3 Європейської соціальної хартії (переглянутої) ETS № 163

часники слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці на тему «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)», що відбулися 20 листопада 2013 р., зазначили, що 14 вересня 2006 р. Верховна Рада України ратифікувала один з двох основних документів Ради Європи в галузі прав людини – Європейську соціальну хартію (переглянуту). Ратифікація Європейської соціальної хартії (переглянутої) обумовлена обов’язками, взятими на себе Україною при вступі до Ради Європи, а також при підписанні цієї Хартії 7 травня 1999 р. Учасники слухань вважають, що приєднання України до Європейської соціальної хартії (переглянутої) дасть можливість підтвердити європейський вибір України, забезпечить надійні передумови реалізації прав та свобод громадян у всіх їх виявах. Ратифікація цієї Хартії сприяє розвитку національної політики у сфері соціального забезпечення відповідно до європейських норм та стандартів. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ Зазначалось, що з 98 пунктів Хартії Україна приєдналася до 74 пунктів. Україна не приєдналася при ратифікації до пункту 3 статті 2 «Право на справедливі умови праці», пункту 1 статті 4 «Право на справедливу винагороду», пунктів 1–4 статті 12 «Право на соціальне забезпечення», пунктів 1–4 статті 13 «Право на соціальну та медичну допомогу», пунктів 1–12 статті 19 «Право трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей на захист і допомогу», пункту 3 статті 31 «Право на житло», а також до статті 25 «Право працівників на захист їхніх прав у разі банкрутства їхнього роботодавця». З моменту ратифікації Європейської соціальної хартії (переглянутої) стан її виконання знаходився під постійним парламентським і комітетським контролем. Так, 6 червня 2008 р. з ініціативи Комітету відбулися парламентські слухання на тему «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)». За результатами розгляду на парламентських слуханнях цього питання 18 грудня 2008 р. було прийнято постанову Верховної Ради України «Про рекомендації парламентських слухань на тему «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)». Рекомендаціями було затверджено конкретні заходи щодо виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої). 18 листопада 2009 р. Комітет заслухав на своєму засіданні стан виконання зазначених рекомендацій і роботу Кабінету Міністрів України з їх виконання визнав незадовільною. Було також вирішено заслухати звіт Кабінету Міністрів України про стан виконання рекомендацій парламентських слухань на тему «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)» у липні 2010 року. 7 липня 2010 р. Комітет ще раз розглянув питання про стан виконання рекомендацій парламентських слухань на тему «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)». Кабінету Міністрів України було рекомендовано з метою повної реалізації в Україні положень Європейської соціальної хартії розробити та подати в 2010 р. на розгляд Верховної Ради України законодавчі пропозиції, зокрема щодо ратифікації в цілому Європейської соціальної хартії, Європейського кодексу соціального забезпечення, конвенцій Міжнародної організації праці № 102, 117, 118, 130, 157 у сфері соціального забезпечення та про медичну допомогу, а також положення Додаткового протоколу до Європейської соціальної хартії, який передбачає систему колективного оскарження. 20 березня 2013 р. на засіданні Комітету було розглянуто питання про стан виконання рекомендацій парламентських слухань на тему «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)». Проаналізувавши виконання рекомендацій, Комітет зазначив, що на розгляд Верховної Ради України не внесено проекти законів, зокрема, про створення в Україні гарантійного Фонду для забезпечення захисту грошових вимог працівників у разі банкрутства роботодавця, про внесення змін до деяких законів України щодо посилення економічної відповідальності роботодавців за затримку виплати заробітної плати, відповідальності посадових осіб суб’єктів господарювання за несвоєчасну виплату заробітної плати. Було визнано за доцільне провести у листопаді 2013 р. в Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці слухання на тему «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)». Проте ситуація з реалізацією в Україні положень Європейської соціальної хартії (переглянутої) залишається складною. На слуханнях було наголошено на тому, що ратифікація Хартії та особливо дотримання її норм і стандартів є однією з умов успішної реалізації європейських прагнень України і вимагає конструктивного співробітництва Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та сторін соціального діалогу. Учасники слухань відзначили, що у зв’язку з ратифікацією Європейської соціальної хартії (переглянутої) постають питання про: необхідність ефективної підготовки Україною доповідей щодо виконання положень Хартії, до яких Україна приєдналась; подальше вдосконалення національного законодавства відносно статей та пунктів Хартії, до яких Україна не приєдналась при ратифікації, з метою ратифікації документа в повному обсязі. Європейська соціальна хартія (переглянута) передбачає створення контрольного механізму для спостереження за дотриманням державами зобов’язань, які вони взяли на себе при ратифікації. У своїй основі цей механізм спирається на процедуру розгляду національних доповідей відповідно до міжнародної правової практики. Протягом 2008 – 2012 рр. Урядом України подано п’ять національних доповідей щодо дотримання статей Європейської соціальної хартії (переглянутої), здійснюється підготовка шостої національної доповіді. Україною отримано Заключні висновки Європейського комітету з соціальних прав щодо відповідності національного законодавства та ситуації положенням Хартії за чотирма національними доповідями, які охоплюють повний цикл звітування за чотирма тематичними групами: 1) зайнятість, професійне навчання та рівні можливості; 2) охорона здоров’я, соціальне забезпечення та соціальний захист; 3) трудові права; 4) діти, сім’я, мігранти. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

Про парламентські слухання, які відбулися 6 червня 2008 р., журнал розповів у № 7 за 2008 р.

Рішення Комітету від 20 березня 2013 р. надруковано у журналі в № 6 за 2013 р.

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

З рекомендованих Кабінету Міністрів України для виконання завдань щодо реалізації в Україні положень Європейської соціальної хартії (переглянутої) виконано в повному обсязі лише 11, частково виконано дві, виконується в постійному режимі дві, 19 позицій не виконано

Проаналізувавши надану інформацію за всіма ратифікованими Україною статтями Хартії, Європейський комітет із соціальних прав визнав, що ситуація в Україні відповідає нормам Хартії за 19,2% пунктів, не відповідає за 10 пунктами (13,7%). Національна ситуація відповідає положенням Хартії лише за двома пунктами (18,2%) за тематичною групою «Охорона здоров’я, соціальне забезпечення та соціальний захист», п’ятьма пунктами (25%) за тематичною групою «Трудові права», сімома пунктами (30,4%) за тематичною групою «Діти, сім’я, мігранти». Невідповідність положенням Хартії встановлено за одним пунктом (9,1%) за тематичною групою «Охорона здоров’я, соціальне забезпечення та соціальний захист», чотирма пунктами (20%) за тематичною групою «Трудові права», п’ятьма пунктами (21,7%) за тематичною групою «Діти, сім’я, мігранти». За 67,1 % ратифікованих положень Хартії Європейський комітет із соціальних прав не визначився та запросив додаткову інформацію. Привертає увагу той факт, що за тематичною групою «Зайнятість, професійне навчання та рівні можливості» за жодним із 19 проаналізованих пунктів не надано ані висновків щодо відповідності, ані висновків щодо невідповідності, та зроблено запит щодо надання додаткової інформації, що свідчить як про повноту та якість підготовки національних доповідей, так і про розуміння центральними органами державної виконавчої влади, що вони реалізують державну політику за відповідними напрямами та залучені до підготовки відповідної інформації, положень Хартії та європейських стандартів у сфері забезпечення соціальних прав людини. Крім того, Європейський комітет із соціальних прав вважає, що національна ситуація не відповідає статті 23 Хартії через те, що рівень мінімальної пенсії за віком (як за рахунок внесків, так і соціальної) очевидно незадовільний; пункту 7 статті 2 на підставі того, що в законодавстві відсутнє положення про обов’язкове медичне обстеження осіб, які працюють у нічний час; пункту 4 статті 4 на підставі того, що двохмісячний термін попередження про звільнення з роботи є неприйнятним для працівників, які мають стаж десять або більше років; пункту 5 статті 4 на основі того, що відрахування із заробітної плати є необгрунтованими і можуть позбавити працівників та їхніх утриманців їх вкрай обмежених засобів до існування; пункту 4 статті 6 на підставі того, що державним службовцям відмовлено у праві на страйк; пункту 1 статті 7 на підставі того, що визначення «легка» робота, на якій дозволяється робота дітям молодше 15 років, не є достатньо чітким, оскільки немає визначення типів робіт, які можна вважати «легкими», або списку тих, які такими не є; пункту 10 статті 7 на підставі того, що всі діти віком до 18 років неефективно захищені від дитячої проституції і дитячої порнографії, просте збереження або виробництво дитячої порнографії не є кримінальним злочином, а заходи, що вживаються для вирішення проблеми безпритульних дітей, є недостатніми і невідповідними даним обставинам; статті 16, оскільки заходи, що спрямовані на подолання насильства в сім’ї, були недостатніми; пункту 1 статті 31, оскільки не встановлено, що право на доступне житло ефективно гарантовано, та з боку держави вжито недостатньо заходів, спрямованих на покращення житлових умов багатьох ромів та кримських татар; пункту 2 статті 31 на підставі того, що право на притулок не гарантується особам, які незаконно перебувають в Україні, включаючи дітей, до тих пір, доки вони підлягають її юрисдикції. Учасники слухань зазначили, що недостатньо уваги приділяється ґрунтовному аналізу отриманих висновків, а також не визначаються конкретні заходи щодо приведення ситуації в Україні у відповідність до положень Європейської соціальної хартії (переглянутої), зокрема щодо неналежного виконання рекомендацій парламентських слухань на тему «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)». Так, як свідчать інформаційно-аналітичні матеріали про стан виконання Рекомендацій парламентських слухань на тему «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)», які надані Міністерством соціальної політики України, з рекомендованих Кабінету Міністрів України для виконання завдань щодо реалізації в Україні положень Європейської соціальної хартії (переглянутої) виконано в повному обсязі лише 11, частково виконано дві, виконується в постійному режимі дві, 19 позицій не виконано. Зокрема, ще й досі на розгляд Верховної Ради України не внесено проекти законів: - про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) у повному обсязі та приєднання до Протоколу розгляду колективних скарг; - про створення в Україні гарантійного Фонду для забезпечення захисту грошових вимог працівників у разі банкрутства роботодавця; - про внесення змін до деяких законів України щодо посилення економічної відповідальності роботодавців за затримку виплати заробітної плати, відповідальності посадових осіб суб’єктів господарювання за несвоєчасну виплату заробітної плати; - про Концепцію реформування оплати праці; - про ратифікацію Конвенції № 173 про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця (частина ІІІ) та Конвенції № 88 про організацію служби зайнятості; - про промислову безпеку. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ Крім того, при підготовці нормативно-правових актів не завжди проводиться їх експертиза на відповідність положенням Хартії за участі представників соціального діалогу, а також існують проблеми із залученням сторін соціального діалогу до підготовки та узгодження національних доповідей Уряду щодо реалізації положень Хартії, хоча в цьому році вперше в підготовці проекту доповіді беруть участь представники Спільного представницького органу об’єднань профспілок. Європейський комітет із соціальних прав при розгляді національних доповідей у деяких випадках запитує думку сторін соціального діалогу і в першу чергу профспілок, але інколи позиції сторін соціального діалогу не співпадають. Зокрема, на думку учасників слухань, значного коригування потребує розмір прожиткового мінімуму. Адже Законом України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що набори продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг для визначення прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення необхідно переглядати не рідше одного разу на п’ять років. Проте на даний час для визначення прожиткового мінімуму продовжують діяти набори, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2000 № 656. Не менш важливим є те, що величина прожиткового мінімуму не враховує низку життєво необхідних витрат: на будівництво (купівлю, оренду) житла, освіту, оздоровлення, утримання дітей у дошкільних навчальних закладах, на платні медичні послуги тощо. Крім цього, актуальною проблемою залишається ручне управління соціальними виплатами для малозабезпечених сімей на основі показника «рівень забезпечення прожиткового мінімуму» та, як наслідок, штучно занижений рівень державної допомоги таким особам. Вже тривалий час із метою дотримання конституційного права на достатній життєвий рівень для малозабезпечених сімей та сімей з дітьми профспілки домагаються від Уряду ліквідації такого ганебного показника, як «рівень забезпечення прожиткового мінімуму» при визначенні права на надання та розмірів державної соціальної допомоги і забезпечення надалі використання базового державного соціального стандарту – прожиткового мінімуму. У той же час учасники слухань констатують, що починаючи з 1 січня 2004 р. в податковому законодавстві неоподатковуваний мінімум доходів громадян не застосовується. Замість нього введено податкову соціальну пільгу, яка на відміну від неоподатковуваного мінімуму застосовується лише для певного кола громадян України (доходи яких у 2013 р. не перевищують 1610 грн на місяць). Однією з найбільш гострих проблем залишається повернення боргів і своєчасність виплати заробітної плати. За даними Державної служби статистики України, станом на 1 жовтня 2013 р. заборгованість із заробітної плати становила 1024,540 млн грн, де 56,7% – це борги економічно активних підприємств, 38,6% – підприємств-банкрутів та 4,7% – економічно неактивних підприємств. Понад третину усієї заборгованості становлять борги державних та комунальних підприємств. Така ситуація вимагає суттєвого вдосконалення функцій державного нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства і законодавства про охорону праці у співробітництві з профспілковими та іншими громадськими організаціями. Необхідно забезпечити виконання функцій державного нагляду в цій сфері в повній відповідності до ратифікованих Україною конвенцій МОП № 81 і № 129 про інспекції праці у промисловості, торгівлі та в сільському господарстві. Учасники слухань виступають за відновлення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Адже неповноцінна реалізація принципу справедливого оподаткування призвела, зокрема, до того, що бідні громадяни сплачують більше податків, ніж багаті (за даними Національного університету державної податкової служби України). Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який здійснює постійний контроль за дотриманням прав громадян, передбачених Європейською соціальною хартією (переглянутою), засвідчує про системні проблеми та масові порушення конституційних соціально-економічних і гуманітарних прав людини й громадянина та, відповідно, норм Європейської соціальної хартії (переглянутої), невиконання в повному обсязі Рекомендацій парламентських слухань. На думку учасників слухань, політика держави, всупереч вимогам Конвенції МОП № 131, спрямована на стримування росту мінімальної заробітної плати. Ставлення держави й бізнесу до визначення мінімальної зарплати є безвідповідальним і несправедливим, а також неадекватним її значимості. На жаль, дешева робоча сила сприймається роботодавцями як конкурентна перевага. Однак робоча сила не може бути дешевою, вона може бути лише недооціненою. Як і раніше, мінімальна заробітна плата не відіграє ролі соціального стандарту оплати праці, а залишається технічним нормативом для розрахунку зарплати в бюджетній сфері відповідно до можливостей видаткової частини бюджету. Більше того, розмір базового тарифного розряду Єдиної тарифної сітки (ЄТС) на 25,7% менший за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2013 року. Така тенденція зберігається ще з 2008 року. З часу прийняття Конституції жодний уряд не виконував соціальних зобов’язань, посилаючись на об’єктивні труднощі процесу стабілізації економіки. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

Необхідно забезпечити виконання функцій державного нагляду в цій сфері в повній відповідності до ратифікованих Україною конвенцій МОП № 81 і № 129 про інспекції праці у промисловості, торгівлі та в сільському господарстві

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

Практика проведення атестації робочих місць свідчить про численні порушення пенсійних прав працівників. На багатьох підприємствах атестація не проведена, на інших – проводиться несвоєчасно (не раз на 5 років, а раз на 7–10 років). Це призводить до того, що до пільгового стажу для призначення пенсій зараховується лише п’ятирічний період роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, а подальший період на цих роботах до проведення чергової атестації до пільгового стажу не зараховується

Ситуація на українському ринку праці свідчить про поглиблення негативних тенденцій до скорочення легальної зайнятості, зменшення робочих місць у сфері виробництва, зниження професійної конкуренції працівників, поглиблення якісного дисбалансу трудової внутрішньої і зовнішньої міграції. Особливої уваги держави потребує питання молодіжної зайнятості, оскільки саме молодь до 24 років є найбільш незахищеною групою населення. Водночас зростає кількість тих, хто взагалі відмовляється від ідеї знайти роботу та яких називають «втраченим поколінням». Поряд з цим поширення «тіньової» зайнятості зумовлює широке використання соціального демпінгу (занижена зарплата, занижені або відсутні витрати на охорону праці, несплата соціальних внесків і податків), що призводить до значного підриву економічної ефективності легальних робочих місць. Водночас сучасний ринок праці загрозливими темпами перепрофільовується на нестандартні форми зайнятості (аутсорсинг, аутстаффінг, лізинг персоналу, надомна праця, дистанційна зайнятість), що ставить під загрозу забезпечення працівникам навіть мінімальних державних гарантій. Крім того, несуть фінансові втрати бюджети всіх рівнів і система соціального страхування. Внаслідок інтеграційних процесів між Україною та ЄС існують загрози структурних зрушень у сфері зайнятості, зокрема зростання структурного та часткового безробіття. З іншого боку, поступове розширення можливостей доступу до зайнятості для українських працівників у країнах ЄС і пов’язане з цим виникнення зон експорту праці може призвести до підвищення ризику формування незбалансованої структури населення. За даними профспілок, сьогодні в Україні більшість домогосподарств, у складі яких є безробітні, перебувають за межею бідності. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що містить право на їх забезпечення в разі безробіття з незалежних від них обставин. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. На думку учасників слухань, на порушення норм статті 22 Конституції України, якою визначено, що конституційні права та свободи гарантуються й не можуть бути скасовані, а в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, норми Закону України «Про зайнятість населення», який втратив чинність, стосовно визначення допомоги по безробіттю в розмірі прожиткового мінімуму були вилучені разом із прийняттям нового Закону України «Про зайнятість населення». Сьогодні близько 70 тис. осіб, постраждалих на виробництві ще до створення Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, отримують страхові виплати, що значно менші за розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи в перерахунку на 100% втрати працездатності. Це порушує Конституцію України та є причиною бідності серед зазначеної категорії населення. Практика проведення атестації робочих місць свідчить про чисельні порушення пенсійних прав працівників. На багатьох підприємствах атестація не проведена, на інших – проводиться несвоєчасно (не раз на 5 років, а раз на 7–10 років), це призводить до того, що до пільгового стажу для призначення пенсій зараховується лише п’ятирічний період роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, а подальший період на цих роботах до проведення чергової атестації до пільгового стажу не зараховується. У результаті страждають працівники, які продовжують працювати в тих же шкідливих чи важких умовах праці, але не можуть реалізувати своє право на пенсійне забезпечення. Для поновлення порушених прав працівники змушені звертатися до різних органів та відомств, а також відстоювати свої пенсійні права в судовому порядку. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівників підприємства, організації, але практично ніякої відповідальності вони не несуть. Залишається невизначеним запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, яке має забезпечувати відшкодування витрат на основні види медичної допомоги та медичні послуги додатково до обсягу безоплатної медичної допомоги, що має надаватися відповідно до статті 49 Конституції України в обсязі соціальних гарантій держави. Враховуючи наведене, учасники слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці на тему «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)» вирішили: 1. Інформацію Міністерства соціальної політики України щодо виконання рекомендацій парламентських слухань на тему «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)» взяти до відома. 2. Рекомендувати Верховній Раді України прискорити прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» та інших актів законодавства, спрямованих на адаптацію законодавства України до Європейської соціальної хартії (переглянутої). НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ 3. Рекомендувати Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, здійснюючи парламентський контроль за дотриманням прав і свобод людини, акцентувати увагу на правах, передбачених Європейською соціальною хартією (переглянутою). 4. Рекомендувати Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці: 4.1. Звернутися до Верховного Суду України щодо узагальнення судової практики застосування положень Європейської соціальної хартії (переглянутої) при розгляді судами справ з питань соціально-економічних прав людини; 4.2. Щорічно, починаючи з 2014 року, проводити круглі столи щодо виконання вимог Європейської соціальної хартії (переглянутої) за тематичними групами, за якими Україна звітуватиме. 5. Рекомендувати Кабінету Міністрів України: 5.1. Проаналізувати заключні висновки Європейського комітету з соціальних прав щодо відповідності ситуації в Україні із забезпеченням соціальних прав людини положенням Європейської соціальної хартії (переглянутої) та визначити конкретні заходи щодо приведення національного законодавства до вимог Хартії; 5.2. Створити міжвідомчу робочу групу за участі представників центральних органів виконавчої влади, а також, за згодою, соціальних партнерів, судових та правоохоронних органів, громадських організацій, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для опрацювання та підготовки пропозицій щодо конкретних заходів для приведення національної ситуації у відповідність із положеннями Хартії; 5.3. Запровадити просвітницькі заходи для державних службовців за відповідними напрямами роботи, судових органів, представників органів місцевого самоврядування з питань розуміння та забезпечення виконання норм Європейської соціальної хартії (переглянутої); 5.4. Вжити заходів з метою прискорення приєднання до Європейської соціальної хартії (переглянутої) у повному обсязі та Протоколу розгляду колективних скарг; 5.5. Вжити дієвих заходів для усунення розриву у розмірах пенсій, призначених у різні роки; 5.6. Вжити невідкладних заходів з метою недопущення зростання та суттєвого зменшення грошового розриву між розміром базового тарифу ЄТС та мінімальною заробітною платою з метою досягнення розміру посадового окладу (ставки) працівника І тарифного розряду ЄТС законодавчо гарантованого рівня; 5.7. Розглянути та надати висновки відносно пропозицій Федерації профспілок України щодо забезпечення конституційного права громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю, які були надіслані разом із рішенням Комітету від 23 жовтня 2013 р. (протокол № 19) про практику застосування Законів України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»; 5.8. Підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України законодавчі пропозиції щодо: ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; відміни показника «рівень забезпечення прожиткового мінімуму» при визначенні права на надання та розмірів соціальної допомоги; змін до Податкового кодексу України щодо припинення дискримінації в оподаткуванні трудових доходів у вигляді заробітної плати, передбачивши відновлення дії неоподатковуваного мінімуму при оподаткуванні доходів громадян для всіх фізичних осіб; змін до порядку індексації грошових доходів населення, передбачивши індексування заробітної плати в межах двох прожиткових мінімумів для працездатної особи; ратифікації в Україні конвенцій Міжнародної організації праці: № 88 про організацію служби зайнятості; № 97 про працівників-мігрантів; № 181 про приватні агентства зайнятості; № 102 про мінімальні норми соціального забезпечення; № 157 про збереження прав у галузі соціального забезпечення; № 171 про нічну працю; № 173 про захист вимог працівників у разі неплатоспроможності роботодавця (третьої частини); № 187 про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці; № 189 про працю домашніх працівників; ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання та протидію насильству проти жінок і насильству в сім’ї; Концепції реформування оплати праці до 2020 р.; внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо приведення у відповідність із Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

Підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України законодавчі пропозиції щодо... ратифікації в Україні Конвенції Міжнародної організації праці... № 187 про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

Рекомендувати Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання розробити та в установленому порядку запровадити механізм економічної заінтересованості роботодавців у забезпеченні промислової безпеки шляхом диференціації страхових внесків залежно від стану безпеки праці, рівня виробничого травматизму та професійної захворюваності

внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» щодо гарантування мінімального розміру щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого від нещасного випадку на виробництві – у розмірі не менше прожиткового мінімуму для працездатної особи в перерахунку на 100% втрати працездатності; внесення змін до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо вдосконалення методології визначення прожиткового мінімуму; внесення змін до Закону України «Про соціальний діалог в Україні» щодо створення тристоронніх соціально-економічних рад на рівні міст та районів; 5.9. Ініціювати зміни до чинного законодавства щодо: пенсійного забезпечення з метою приєднання до Європейської соціальної хартії (переглянутої) у повному обсязі та приведення його у відповідність із положеннями Хартії; посиленого механізму нарахування компенсації за затримку виплати заробітної плати (у розмірі подвійної ставки Національного банку в розрахунку на рік за кожний день затримки); запровадження покарання у вигляді позбавлення винних посадових осіб права обіймати керівні посади протягом певного терміну за повторне порушення трудового законодавства щодо своєчасності та повноти виплати заробітної плати; забезпечення безумовної першочерговості виплати заборгованої заробітної плати при банкрутстві підприємства; забезпечення захисту грошових вимог працівників при неплатоспроможності роботодавця за допомогою гарантійних установ (відповідно до розділу ІІІ Конвенції № 173 Міжнародної організації праці); посилення відповідальності: - керівників органів виконавчої влади за бездіяльність та недбале ставлення до вирішення проблеми погашення заборгованості із заробітної плати; - роботодавців за несвоєчасне проведення атестації робочих місць; впровадження систем упередження виникнення нещасних випадків та профзахворювань на виробництві, які базуватимуться на ризикоорієнтованому підході: виявленні, оцінці та мінімізації причин виникнення ризиків та можливих наслідків для життя та здоров’я працюючих; вдосконалення законодавства у сфері колективно-договірного регулювання та відновлення права на страйк; 5.10. Забезпечити повною мірою: спрямування діяльності відповідних органів виконавчої влади на виконання заходів щодо забезпечення виконання положень Хартії; сприяння вивченню міжнародного досвіду з питань виконання положень Хартії; проведення експертизи проектів нормативно-правових актів на їх відповідність положенням Хартії із залученням представників соціального діалогу; залучення сторін соціального діалогу до підготовки та узгодження національних доповідей Уряду щодо реалізації положень Хартії; перегляд не рідше одного разу на п’ять років наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг для визначення прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення; проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення щодо трудових прав та засобів їх захисту, а також переваг легальної зайнятості; 5.11. Ухвалити постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення». 6. Рекомендувати Міністерству соціальної політики України оприлюднити заключні висновки Європейського комітету з соціальних прав щодо виконання Україною норм Європейської соціальної хартії (переглянутої) протягом двох місяців з моменту їх отримання. Забезпечити широке обговорення зі сторонами соціального діалогу, громадськістю, експертним середовищем стану виконання Хартії та заходів з усунення невідповідності ситуації в Україні її нормам. 7. Рекомендувати Фонду соціального страхування від нещасного випадку та професійного захворювання розробити та в установленому порядку запровадити механізм економічної заінтересованості роботодавців у забезпеченні промислової безпеки шляхом диференціації страхових внесків залежно від стану безпеки праці, рівня виробничого травматизму та професійної захворюваності. 8. Рекомендувати сторонам соціального діалогу включати положення щодо забезпечення виконання норм Хартії до Генеральної, галузевих (міжгалузевих) та територіальних угод, а також до колективних договорів.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ ЩОДО НАДАННЯ ЩОРІЧНОЇ ДОДАТКОВОЇ ВІДПУСТКИ ЗА НЕНОРМОВАНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ Лист Міністерства соціальної політики України від 08.11.2013 № 480/18/116-13

ідповідно до пункту 2 статті 8 Закону України «Про відпустки» працівникам із ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт і професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором. Визначення терміна «ненормований робочий день» міститься в Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам із ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.1997 № 7. Ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням). Відповідно до пункту 6 Рекомендацій міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням із відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій та посад працівників із ненормованим робочим днем. Отже, керуючись орієнтовним переліком (якщо такий є), на підприємстві, в установі, організації як додаток до колективного договору затверджується Список професій, посад працівників із ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки в межах її семиденної тривалості, до якого може бути внесено професії, посади, не передбачені орієнтовним переліком. Разом із тим розділом II «Позашкільні навчальні заклади» додатка до Порядку надання працівникам щорічної основної відпустки тривалістю 56 календарних днів керівникам, працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам і науковим працівникам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 (із змінами та доповненнями), всім педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів встановлено тривалість щорічної основної відпустки 42 календарних дні. З огляду на зазначене не вбачається підстав надавати педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів понад щорічну основну відпустку тривалістю 42 календарних дні щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Водночас зазначаємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони носять інформаційний, рекомендаційний характер. Директор Департаменту заробітної плати та умов праці

О. Товстенко

Наказом Держгірпромнагляду України від 15.10.2013 № 142 анульовано дозволи на початок експлуатації об’єкта підвищеної небезпеки від 14.01.2011 № 149.11.30-74.20.2 та від 13.04.2011 № 1366.11.30-74.20.2, видані Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду ТОВ «ПДНК СЕЙВ ВЕЛ» (код платника податків згідно з ЄДРПОУ 36324629).

Слід зазначити, що також існує таке поняття, як особливий характер праці, під яким розуміють роботу, що пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, а також з ненормованим робочим днем. Так, працівникам, які працюють не менше половини тривалості робочого дня на електронно-обчислювальних машинах, до яких належить і персональний комп’ютер, надається право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (п. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки») тривалістю до 4-х календарних днів згідно зі Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників.., затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 17.11.1997 № 1290

Наказом територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області від 16.12.2013 № 1209 анульовано дозвіл на застосування устатковання підвищеної небезпеки від 02.12.2013 № 3456.13.14, виданий ПАТ «Науково-дослідний інститут гірничої механіки імені М. М. Федорова» (код ЄДРПОУ 00174094, юридична адреса: 83001, м. Донецьк, пр-т Театральний).

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

РЕЗОЛЮЦІЯ I НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В СИСТЕМАХ МЕНЕДЖМЕНТУ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ»

Матеріали конференції надруковано в №1 за 2014 р.

ля профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності, удосконалення й розвитку організації охорони та гігієни праці на підприємствах України необхідно розробити і впровадити системний підхід до управління ризиками на підприємствах, безпосередньо на робочих місцях, у робочих зонах або сукупності робочих місць, об’єднаних технологічним процесом, взявши за основу кращі світові практики, міжнародні стандарти й рекомендації, а також досвід вітчизняних підприємств. Щоб забезпечити широке впровадження зазначеного підходу, необхідно ухвалити наведені нижче інноваційні рішення. I. Конференцію з питань, що стосуються ризик-менеджменту й систем менеджменту охорони праці, проводити двічі на рік, надавши їй статус національної. II. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 № 182, спрямувати об’єднані зусилля спеціалістів з охорони та гігієни праці на забезпечення соціально-гігієнічного моніторингу показників здоров’я працюючих на основі ризик-орієнтованого підходу, що базується на моніторингу показників втрати працездатності працюючих, пов’язаних з роботою в шкідливих і небезпечних умовах праці. III. При запровадженні стратегії дослідження професійних ризиків завдання шкоди здоров’ю працюючих у практику діяльності промислової медицини та охорони праці на підприємствах брати до уваги такі ключові позиції: 1) ефективна система оцінки небезпеки дає можливість отримати прогноз кількісних показників впливу несприятливих умов праці на здоров’я набагато раніше, ніж небезпека реалізується у хворобі чи травмі, а на підставі достовірних оцінок необхідно розробити ефективні заходи управління ризиком з метою довести ймовірність його негативних наслідків до соціально прийнятного рівня; 2) на знанні об’єктивних кількісних критеріїв професійних ризиків повинна базуватися стратегія стосунків (юридичних, економічних) між роботодавцем і працівником, стратегія державного соціального страхування працівників від нещасних випадків та професійних захворювань і вся система страхової медицини, а також система надання пільг і компенсацій працюючим у шкідливих та небезпечних умовах праці; 3) прийняття концепції ризику означає зміну парадигми гігієнічного регламентування факторів виробничого середовища з визначенням шкідливості умов праці за категорією «прийнятного ризику»; 4) ідентифікація та знання реальних ризиків для здоров’я на конкретних робочих місцях у конкретних виробництвах надають широкі можливості для застосування засобів захисту, а також «захисту часом» працівників «ризикових професій»; 5) підходи й результати ризик-менеджменту в охороні праці на виробництві можна використовувати для обґрунтування організації проведення профілактичних медичних оглядів і встановлення зв’язку захворювання з умовами праці.

Нагадуємо, що II Національна науковопрактична конференція «Управління ризиками в системах менеджменту охорони праці та промислової безпеки» відбудеться 20 травня 2014 р. у Києві

IV. Звернутися до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України й Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці з пропозиціями: 1) ініціювати внесення доповнення щодо управління ризиками до Закону України «Про охорону праці», зокрема до ст. 13 «Управління охороною праці та обов’язки роботодавця»; 2) ініціювати внесення аналогічних доповнень до проекту Трудового кодексу України, зокрема до ст. 271 «Обов’язки роботодавця щодо охорони праці» (гл. 9 «Охорона праці»); 3) під час опрацювання проекту Закону України «Про основні засади промислової безпеки» врахувати ризик-орієнтовані принципи безпеки праці; 4) сприяти впровадженню в рамках законодавства інспекційного нагляду за експертною діяльністю в галузі охорони праці й промислової безпеки, зорієнтованого на систему оцінки професійних ризиків та їх мінімізацію; 5) налагодити партнерські стосунки з Європейським агентством з безпеки та гігієни праці з метою організації навчання й гармонізації роботи українських фахівців із застосування європейського досвіду управління ризиками в галузі охорони праці. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ V. Установам, що проводять форуми, конференції й семінари, ширше висвітлювати досвід щодо розробки і впровадження методик ризик-менеджменту та вимог до систем менеджменту з охороні праці відповідно до національного стандарту України ДСТУ ОНSАS 18001:2010. VI. Установам, що проводять навчання з питань охорони праці рекомендувати: 1) розробити навчальну програму МБА із впровадження методик ризик-менеджменту та вимог до систем менеджменту з охорони праці для керівників вищої ланки (міністерств, держкомітетів, холдингів, великих підприємств тощо); 2) розробити й затвердити програми навчальних курсів «Управління ризиками у галузі охорони праці» за напрямами «Основи та принципи ризик-менеджменту», «Системи менеджменту охорони праці», «Методи управління ризиками» (обсягом від 8 до 24 годин). Для цього використовувати методичні розробки міжнародних організацій і національних інститутів медицини та гігієни праці з оцінки й управління професійними ризиками (Київського, Донецького, Криворізького); 3) розпочати навчання за програмою навчального курсу «Управління ризиками у галузі охорони праці»; 4) розробити й затвердити навчальні курси з вивчення вимог національного стандарту України ДСТУ ОНSАS 18001:2010, а саме: • Основи систем менеджменту охорони праці на основі вимог стандарту ДСТУ ОНSАS 18001:2010. Розробка, впровадження та функціонування; • Курс внутрішніх аудиторів з перевірки систем менеджменту охорони праці на основі стандарту ДСТУ ОНSАS 18001:2010; • Курс провідних аудиторів систем менеджменту охорони праці на основі стандарту ДСТУ ОНSАS 18001:2010.

МБА (МВА – Master of Business Administration) – магістр бізнесадміністрування, магістр економічного управління

VII. Академічним і галузевим науково-дослідним інститутам, діяльність яких стосується питань охорони праці, розглянути можливість розробки практичних методик з оцінки і зменшення ризиків для різних галузей промисловості та виконання таких робіт: • уточнення термінів і визначень з ризик-менеджменту в законодавчих та нормативних документах України; • розробка методів оцінки ризиків та обґрунтування їх вибору залежно від видів економічної діяльності; • дослідження об’єктів оцінки й формування бази даних за основними факторами ризику, у тому числі з урахуванням мотиваційних аспектів і залученням спеціалістів зі знанням психології у галузі охорони праці; • розробка типових нормативних документів з ризик-менеджменту щодо організації проведення робіт (рекомендації, положення, програми, інструкції тощо); • розробка методик з оцінки результативності управління ризиками. VIII. Рекомендувати спеціалізованим виданням більш глибоко і всебічно вивчати та висвітлювати досвід передових українських підприємств із впровадження методик у сфері ризик-менеджменту та систем менеджменту з охорони праці. IХ. Створити робочу групу (за згодою учасників) для: • координації подальших дій щодо поширення підходів ризик-менеджменту в економіці України; • супроводу ініціатив, покладених в основу цієї Резолюції; • організації II Національної науково-практичної конференції «Управління ризиками в системах менеджменту охорони праці та промислової безпеки». Х. Заснувати премії-визнання «За поліпшення систем менеджменту охорони праці» у номінаціях: «Краще підприємство з охорони праці»; «Кращий керівник служби з охорони праці»; «Кращий спеціаліст з охорони праці» та «Кращий науковець (експерт) з охорони праці» (за кращі статті, монографії, підручники тощо), які урочисто вручати за підсумками року на конференції. Досвід номінантів широко популяризувати та висвітлювати в ЗМІ. Організаційний комітет конференції

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

КАЛЕНДАРЬ ВЫСТАВОК И КОНФЕРЕНЦИЙ ПО ТЕХНОЛОГИЯМ БЕЗОПАСНОСТИ В 2014 ГОДУ март

март

12–14

март

18–19

март

18–20

март

19–20

март

19–21

март

19–21

март

25–27

апрель

1–4

Международная выставка-конгресс по технике безопасности на производстве (Германия, Штутгарт).

Х Ежегодная международная конференция «Уголь СНГ – 2014» (Украина, Крым, Алушта).

Второй всероссийский форум «Техногенные катастрофы: технологии предупреждения и ликвидации» (Россия, Москва).

Международная выставка и конференция по технологиям безопасности (США, Финикс).

VI Специализированная промышленная выставка «Спецодежда. Охрана труда – 2014» (Россия, Уфа). Международная выставка правил техники безопасности обращения с промышленными материалами (Австралия, Дарвин).

Международная выставка-конференция технологий безопасности (Бразилия, Сан-Паулу). Международная выставка и конференция по вопросам информационной безопасности, противопожарных технологий и охраны труда (Тайвань, Тайбэй). IV Международная выставка «UzSecureExpo – технологии безопасности, противопожарная защита». Состоится в рамках VI Международного промышленного форума Узбекистана. Международная выставка и конференция по безопасности (США, Лас-Вегас).

апрель

3–6

апрель

9–11

апрель

10–12

апрель

14–17

апрель

22–23

апрель

24–25

май

27–30

Международная специализированная выставка «Неразрушающий контроль и техническая диагностика» (Украина, Киев, ВЦ «КиевЭкспоПлаза»). Международная выставка охраны труда, противопожарного и спасательного оборудования (Польша, Познань). 12-я Специализированная выставка «Спецовка. Охрана труда – 2014» (Россия, Ставрополь ВК «Прогресс»).

Московская международная выставка «Охрана, безопасность, противопожарная защита» (Россия, Москва).

Квинслендская выставка по технике безопасности и охране труда (Австралия, Брисбен).

Казахстанская международная конференция и выставка по охране труда и промышленной безопасности (Казахстан, Астана). II Национальная научно-практическая конференция «Управление рисками в системах менеджмента охраны труда и промышленной безопасности» (Украина, Киев). XII Международный промышленный форум по промышленной безопасности (Россия, Санкт-Петербург).

июнь

4–6

июнь

12–14

Выставка-конференция по безопасности (Австралия, Мельбурн).

Международная выставка противопожарной и спасательной техники (Польша, Кельце).

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ июнь

17–18

июнь

17–19

июнь

17–19

июнь

24–25

июль

3–5

август

24–27

август

25–28

сентябрь

23–25

сентябрь

23–25

сентябрь

Международная горная выставка (Турция, Стамбул).

Международная выставка и конференция по вопросам охраны труда и здоровья Safety&Health Expo 2014 (Великобритания, Лондон).

Выставка и конференция по вопросам охраны труда и техники безопасности (Франция, Марсель).

III Международная конференция и выставка по охране и гигиене труда (Испания, Валенсия).

Международная выставка безопасности, охраны и противопожарной защиты (Таиланд, Бангкок).

XX Всемирный конгресс по безопасности и гигиене труда (Германия, Фрункфурт-на-Майне).

Конференция и выставка охраны труда и персональных средств защиты (Германия, Аугсбург). Международная научно-техническая конференция «Промышленная безопасность и охрана труда – 2014. Проблемы и перспективы» (Украина, Крым, Ялта). III Национальная научно-практическая конференция «Управление рисками в системах менеджмента охраны труда и промышленной безопасности» (Украина, Киев). XII Международный форум «Топливно-энергетический комплекс Украины: настоящее и будущее» (Украина, Киев, МВЦ). XII Международная специализированная выставка «Энергетика в промышленности – 2014» (Украина, Киев, МВЦ).

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

23–25

сентябрь

23–26

сентябрь

24–26

сентябрь

24–26

сентябрь

24–27

октябрь

14–16

октябрь

14–17

октябрь

22–24

ноябрь

18–21

ноябрь

25–27

декабрь

9–12

XIII Международный выставочный форум «Технологии защиты – 2014» (Украина, Киев, МВЦ).

Международная выставка «T-REX. Технологии. Оборудование. Материалы» (Украина, Киев, ВЦ «КиевЭкспоПлаза»).

XXIII Международная выставка «Охрана и пожарная безопасность» (Россия, Новосибирск, Экспоцентр).

XIV Всероссийская специализированная выставка «ПромЭКСПО» (Россия, Волгоград).

XI Международная специализированная выставка «Оружие и безопасность – 2014» (Украина, Киев, МВЦ). Международная специализированная выставка средств индивидуальной защиты Nordic Safety Expo 2014 (Швеция, Стокгольм).

Международная выставка и конференция «OSH/Охрана труда» (Украина, Киев, ВЦ «КиевЭкспоПлаза»).

Международная выставка по соблюдению санитарно-гигиенических норм и технике безопасности на производстве (Италия, Болонья).

VIII Международный промышленный форум – 2014 (Украина, Киев, МВЦ).

Специализированная выставка «Охрана труда». (Россия, Екатеринбург).

XVIII Международная специализированная выставка «Безопасность и охрана труда – 2014». (Россия, Москва, ГАО ВВЦ).

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНІ ЦЕНТРИ ДЕРЖГІРПРОМНАГЛЯДУ УКРАЇНИ 27 січня 1993 року Кабінет Міністрів України постановою № 62 «Про питання нагляду за охороною праці» надав дозвіл Держгірпромнагляду України створювати госпрозрахункові підрозділи для проведення діагностики устаткування, експертизи проектів, ліцензування і сертифікації виробів, надання послуг, навчання та атестації спеціалістів

З детальною інформацією про послуги та виконувані види робіт, що надають експертні центри, можна ознайомитися на сайтах цих підприємств

Найменування підприємства

Адреса

Контакти

ДП «Вінницький експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

21020 м. Вінниця, пров. Цегельний,12

(0432) 52-46-14 E-mail: vinetc@svitonlin.com; www.vinetc.org.ua

ДП «Волинський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

4302, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22в

(0332) 23-98-97 E-mail: vetc@vetc.lutsk.ua www.vetc.lutsk.ua

ДП «Донецький експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 27

(062) 345-01-30; (062) 345-01-31 (факс) E-mail: office@detc.dn.ua www.detc.dn.ua

ДП «Житомирський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

10002, м. Житомир, 2-й провулок Госпітальний, 15

(0412) 41-83-76; (0412) 41-83-75 (факс) E-mail: zhetc@actis.net.ua www.etc.zt.ua

ДП «Закарпатський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

88000, м. Ужгород, вул. Лесі Українки, 13

(0312) 61-36-64 E-mail: office@zakarpat-etc.com.ua www.zakarpat-etc.com.ua

ДП «Запорізький експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

69032, м. Запоріжжя, Північне шосе, 25

(061) 213-21-95 E-mail: info@op.zp.ua www.etc.zp.ua

ДП «Західний експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

79063, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 233а

(032) 293-12-01 E-mail: office@zetc.lviv.ua www.zetc.lviv.ua

ДП «Карпатський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

76007, м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 15

(0342) 26-98-93 E-mail: etc@ivf.ukrpaсk.net www.ketc.if.ua

ДП «Київський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

04073, м. Київ, вул. Ливарська, 1а

ДП «Кіровоградський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України»

25006, м. Кіровоград, вул. Леніна, 24

(0522) 24-45-36 (факс); (0522) 24-86-36 E-mail: bureau@etc.kr.ua www.etc.kr.ua

ДП «Криворізький експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

50063, м. Кривий Ріг, вул. Коротченко, 1к

(056) 404-19-50; (056) 404-18-63 E-mail: kr_etc@cabletv.dp.ua www.etc.dp.ua

ДП «Кримський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

95000, м. Сімферополь, вул. Набережна, 71

(0652) 55-15-00 (факс); E-mail: ofis_cretc@ukr.net www.cretc.com.ua

(044) 468-0-27; (044) 468-31-64 (факс) E-mail: wr@ketc.kiev.ua www.ketc.kiev.ua

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

ДП «Луганський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

91055, м. Луганськ, вул. Луначарського, 122

(0642) 58-53-73 E-mail: office@lugetc.lg.ua www.lugetc.lg.ua

54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34

(0512) 58-34-17; (0512) 58-34-16 E-mail: netc@ukr.net www.netc.org.ua

73026, м. Херсон, вул. Робоча, 82а

(0552)38-13-88; (0552)38-12-32 E-mail: xfnetc@ukr.net

ДП «Подільський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

29000, м. Хмельницький, вул. І.Франка, 2

(0382) 79-73-83; (0382) 72-05-12 E-mail: podoletc@rp.km.ua www.petc.km.ua

ДП «Придніпровський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України»

49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 3

ДП «Рівненський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, 7

(0362) 26-58-90 E-mail: office@dnop.rovno.ua www.retc.rovno.ua

ДП «Сумський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

40002, м. Суми, вул. Косівщинська, 18

(0542) 61-14-51, 61-14-67; моб. (050) 327-92-53 E-mail: etc@etc.sumy.ua www.etc.sumy.ua

ДП «Східний експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

61002, м. Харків, вул. Чернишевського, 72

(057) 700-54-13; (057) 719-40-27 (факс) E-mail: vostetc@gmail.com www.vostetc.kharkov.ua

ДП «Тернопільський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

46008, м. Тернопіль, вул. Шпитальна, 7

(0352) 52-29-61 (факс); (0352) 52-29-45, 23-59-63, 25-77-37 E-mail: teretc@ukrpost.ua www.tetc.te.ua

ДП «Черкаський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

18009, м. Черкаси, вул. Дахнівська, 23a

(0472) 45-63-50 E-mail: ch-etc@ck.ukrpack.net www.chetc.ck.ua

ДП «Чернівецький експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

58003, м. Чернівці, вул. Зелена, 3

(0372) 52-22-63 E-mail: etcchv@gmail.com www.chetc.cv.ua

ДП «Чернігівський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

14026, м. Чернігів, вул. Красносільського, 89

(0462) 62-68-01 E-mail: office@chetc.cn.ua www.chetc.org.ua

ДП «Чорноморський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

65045, м. Одеса, вул. Тираспольська, 12

(0482) 32-12-06 (факс); (0482) 34-48-47, 34-47-79 E-mail: chetc@te.net.ua www.chetc-od.com.ua

ДП «Центр сертифікації і контролю якості будівництва об’єктів нафтогазового комплексу Держгірпромнагляду України»

49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 68, корп. 9, оф. 423

(056) 778-09-30, 778-09-25, 779-32-23 E-mail: office@cs048.org.ua www.cs048.org.ua

ДП «Миколаївський експертнотехнічний центр Держгірпромнагляду України»

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

(056) 790-10-11; (0562) 32-41-14, 46-02-91 E-mail: dpetc1@gmail.com www.dnepr-etc.com.ua

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.10.2011 № 1000-р «Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств та установ до сфери управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки» ці експертні центри належать до сфери управління Держгірпромнагляду України

НПАОП 0.00-1.68-13

ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРАВИЛ ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ХОЛОДНОГО ОБРОБЛЕННЯ МЕТАЛІВ Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 16.10.2013 № 749 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2013 р. за № 1871/24403

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці» та Указу Президента України від 24 грудня 2012 року № 726 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» наказую: 1. Затвердити Правила охорони праці під час холодного оброблення металів, що додаються. 2. Вважати такими, що не застосовуються на території України, Правила охорони праці при холодній обробці металів, затверджені наказом Міністерства оборонної промисловості СРСР від 27 листопада 1991 року (НПАОП 0.00-1.48-91), Правила безпеки при обробці металів різанням, затверджені наказом Міністерства авіаційної промисловості СРСР від 27 грудня 1990 року № ЦП-678 (НПАОП 28.5-1.34-90). 3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О. І.) у встановленому порядку: 1) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України; 2) внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці. 4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Міністр

Е. Ставицький

ПРАВИЛА ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ХОЛОДНОГО ОБРОБЛЕННЯ МЕТАЛІВ НПАОП 0.00-1.68-13 Затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 16.10.2013 № 749 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2013 р. за № 1871/24403 І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Вважати такими, що не застосовуються на території України: • Правила охорони праці при холодній обробці металів, затверджені наказом Міністерства оборонної промисловості СРСР від 27 листопада 1991 р. (НПАОП 0.00-1.48-91); • Правила безпеки при обробці металів різанням, затверджені наказом Міністерства авіаційної промисловості СРСР від 27 грудня 1990 р. № ЦП-678 (НПАОП 28.5-1.34-90)

1.1. Ці Правила поширюються на суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, діяльність яких пов’язана з обробленням металів та нанесенням покриттів на метали, а також механічним обробленням металевих виробів. 1.2. Ці Правила встановлюють вимоги з охорони праці під час холодного оброблення металів, а саме: оброблення металів різанням (точіння, фрезерування, свердління, стругання); згинання, волочіння, пресування металів; холодне штампування металів; шліфування металів. 1.3. Ці Правила є обов’язковими для роботодавців та працівників, які виконують роботи з холодного оброблення металів. ІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

2.1. Роботодавець повинен створити службу охорони праці відповідно до вимог Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2004 року за № 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04). 2.2. Роботодавець повинен розробити та затвердити перелік робіт з підвищеною небезпекою відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512 (НПАОП 0.00-4.12-05). 2.3. Роботодавець повинен розробити та затвердити перелік робіт, виконання яких потребує професійного добору відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 1995 року за № 18/554. 2.4. Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

НПАОП 0.00-1.68-13 2.5. Роботодавець повинен забезпечити проведення навчання та перевірку знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05). 2.6. Працівники, які виконують поряд з основними обов’язками підіймально-транспортні роботи, повинні дотримуватися вимог Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25 вересня 1995 року № 135, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 1995 року за № 372/908 (НПАОП 0.00-5.04-95). 2.7. Забороняється застосування праці жінок на роботах, визначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260. Підіймання та переміщення важких речей жінками необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194. 2.8. Забороняється застосування праці неповнолітніх на роботах, визначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за №176/385. Підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208. 2.9. Роботодавець повинен організувати опрацювання і затвердження нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, відповідно до вимог Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 лютого 1994 року за № 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93). 2.10. Роботодавець повинен організувати розроблення і перегляд інструкцій з охорони праці, що діють на підприємстві, відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 квітня 1998 року за № 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98). 2.11. Розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві здійснюється відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232. 2.12. Роботодавець повинен організувати проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442. 2.13. Роботодавець повинен забезпечити стан пожежної безпеки відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за № 1410/10009 (далі – НАПБ А.01.001-2004). 2.14. Роботодавець повинен забезпечити безпечну експлуатацію електроустаткування відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 6 жовтня 1997 року № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за № 11/2451 (далі – НПАОП 40.1-1.01-97), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 9 січня 1998 року № 4, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98), та Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2012 року № 91). 2.15. Системи опалення, вентиляції та кондиціонування повітря приміщень повинні відповідати вимогам чинного законодавства. 2.16. Роботодавець повинен забезпечити працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

НПАОП 0.00-1.68-13 працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08). 2.17. Працівники повинні бути забезпечені спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16 квітня 2009 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 травня 2009 року за № 424/16440 (НПАОП 0.00-3.07-09). 2.18. Застосовувані засоби індивідуального захисту повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761. 2.19. Вибір засобів індивідуального захисту органів дихання повинен здійснюватися відповідно до вимог Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року № 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 квітня 2008 року за № 285/14976 (НПАОП 0.00-1.04-07). ІІІ. ВИМОГИ ДО РОБОЧИХ МІСЦЬ

Нагадаємо, що ГОСТ 12.2.032–78 та ГОСТ 12.2.033–78 було надруковано в № 9 за 2010 р.

3.1. Робочі місця повинні відповідати Загальним вимогам стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затвердженим наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 січня 2012 року № 67, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539 (НПАОП 0.00-7.11-12). 3.2. Роботодавець повинен забезпечити встановлення знаків безпеки і захисту здоров’я працівників відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262. 3.3. Організація робочих місць повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032–78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования», ГОСТ 12.2.033–78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования» та ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам». 3.4. Параметри мікроклімату в межах робочої зони виробничих приміщень, підприємств, закладів, установ повинні відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 42 (ДСН 3.3.6.042–99). 3.5. Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати нормам, встановленим Санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 37 (ДСН 3.3.6.037-99). 3.6. Загальні вимоги безпеки щодо захисту від шуму на робочих місцях, шумових характеристик машин та механізмів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности», ГОСТ 12.2.107–85 «ССБТ. Шум. Станки металлорежущие. Допустимые шумовые характеристики». 3.7. Роботодавець повинен здійснювати контроль рівня шуму відповідно до вимог ГОСТ 12.1.050–86 «ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах» та ДСТУ 2867-94 «Шум. Методи оцінювання виробничого шумового навантаження. Загальні вимоги». 3.8. Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати норм, встановлених Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 39, та ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования». 3.9. У робочій зоні виробничих приміщень вміст шкідливих речовин не повинен перевищувати гранично допустимих концентрацій, встановлених вимогами ГОСТ 12.1.005–88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны». 3.10. Системи керування устаткуванням повинні відповідати вимогам ГОСТ 9146-79 «Станки. Органы управления. Направление действия», ДСТУ 7248:2011 «Дизайн і ергономіка. Маховики і штурвали керування. Загальні вимоги ергономіки», ДСТУ 7249:2011 «Дизайн і ергономіка. Важелі керування. Загальні вимоги ергономіки», ГОСТ 22269–76 «Система «человек-машина». Рабочее место оператора. Взаимное расположение элементов рабочего места. Общие эргономические требования», ГОСТ 22613–77 «Система «человек-машина». Выключатели и переключатели поворотные. Общие эргономические требования», ГОСТ 22614–77 «Система «человек-машина». Выключатели и переключатели клавишные и кнопочные. Общие эргономические требования», ГОСТ 22615–77 «Система «человек-машина». Выключатели и переключатели типа «Тумблер». Общие эргономичеНА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

НПАОП 0.00-1.68-13 ские требования», ГОСТ 12.4.026–76, ГОСТ 12.4.040–78 «ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Обозначения». 3.11. Майданчики для обслуговування, сходи та елементи їх конструкцій повинні відповідати вимогам чинного законодавства. 3.12. Оброблення виробів з титану, магнію і їх сплавів необхідно виконувати в окремих приміщеннях, обладнаних загальнообмінною вентиляцією. Транспортування заготовок і деталей повинно здійснюватися в індивідуальній тарі з відповідними написами. 3.13. У приміщеннях, де виконуються роботи з берилієм і його сплавами, повинно проводитися регулярне вологе прибирання. ІV. ВИМОГИ ДО ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ 1. Загальні вимоги до технологічних процесів

1.1. Роботодавець повинен забезпечити організацію і проведення робіт згідно з вимогами ГОСТ 12.3.002–75 «ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности». 1.2. Роботодавець забезпечує виконання вимог Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 62, ГОСТ 12.2.003–91 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности», ГОСТ 12.2.009–80 «ССБТ. Станки металлообрабатывающие. Общие требования безопасности», ГОСТ 12.2.109–89 «ССБТ. Штампы для листовой штамповки. Общие требования безопасности», ДСТУ ГОСТ 12.2.113:2007 «Преси кривошипні. Вимоги щодо безпеки» (ГОСТ 12.2.113–2006, IDT), ГОСТ 12.2.114–86 «ССБТ. Прессы винтовые. Требования безопасности», ДСТУ ГОСТ 12.2.116:2007 «Машини листозгинальні три- та чотиривалкові. Вимоги щодо безпеки», ДСТУ ГОСТ 12.2.118:2007 «Ножиці. Вимоги щодо безпеки» (ГОСТ 12.2.118–2006, IDT), ДСТУ 3738–98 (ГОСТ 12.2.072–98) «Роботи промислові. Роботизовані технологічні комплекси. Вимоги безпеки та методи випробувань», ГОСТ 12.2.119–88 «ССБТ. Линии автоматические роторные и роторно-конвейерные. Общие требования безопасности», ДСТУ 7234:2011 «Дизайн і ергономіка. Обладнання виробниче. Загальні вимоги дизайну та ергономіки», ГОСТ 12.2.062–81 «ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные», ГОСТ 12.2.064–81 «ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности». 1.3. Пристосування, застосовувані під час холодного оброблення металів, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.029–88 «ССБТ. Приспособления станочные. Требования безопасности». 1.4. Температура зовнішніх поверхонь основного та допоміжного устаткувань повинна відповідати вимогам ДСТУ EN 563–2001 «Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних до дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь» (EN 563:1994, IDT). 1.5. Пневматичні і гідравлічні системи устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.040–79 «ССБТ. Гидроприводы объемные и системы смазочные. Общие требования безопасности конструкции», ГОСТ 12.2.086–83 «ССБТ. Гидроприводы объемные и системы смазочные. Общие требования безопасности к монтажу, испытаниям и эксплуатации», ГОСТ 12.2.101–84 «ССБТ. Пневмоприводы. Общие требования безопасности к конструкции». 1.6. Завантаження, розвантаження, транспортування вихідних матеріалів, готової продукції повинні виконуватися з дотриманням вимог ГОСТ 12.3.020-80 «ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности», ГОСТ 12.2.022–80 «ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности», ГОСТ 12.3.009–76 «ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности», Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 9 липня 2007 року за № 784/14051 (НПАОП 0.00–1.03–07), та ГОСТ 12.3.010–82 «ССБТ. Тара производственная. Требования безопасности при эксплуатации». 1.7. Працівники під час виконання робіт з холодного оброблення металів повинні дотримуватися вимог Інструкції з охорони праці під час виконання монтажних робіт інструментами і пристроями, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 5 червня 2001 року № 254, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 20 липня 2001 року за № 616/5807. 1.8. Установлення і знімання заготовок з матеріалів, що мають виражені токсичні властивості (берилій, магнієві сплави), необхідно виконувати із застосуванням автоматичних маніпуляторів або роботів промислових. 1.9. Під час оброблення дрібних деталей повинні застосовуватися механічні пристрої (бункери, механічні руки). Верхні краї бункерів автоматів під час завантаження в них заготовок вручну повинні знаходитися не вище 1300 мм від рівня підлоги. При розташуванні країв бункерів на більшій висоті повинні передбачатися стаціонарні підставки або майданчики. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

НПАОП 0.00-1.68-13 1.10. Зберігання і транспортування мастильно-охолоджувальних рідин повинні відповідати вимогам ДСТУ 4454:2005 «Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та зберігання». 1.11. Приготування мастильно-охолоджувальних рідин необхідно виконувати централізовано в окремому приміщенні, обладнаному витяжною вентиляцією. 1.12. Очищення мастильно-охолоджувальних рідин від механічних домішок необхідно виконувати із застосовуванням пристроїв (фільтри, магніти) для уловлювання дрібної стружки, абразиву, пилу та іншого бруду. 1.13. Для збирання мастильно-охолоджувальних рідин та запобігання розливу їх на підлогу необхідно застосовувати піддони. 1.14. Видалення стружки з поверхонь верстатів вручну необхідно виконувати на зупиненому устаткуванні за допомогою щіток і гачків у захисних окулярах згідно з вимогами ГОСТ 12.4.013–85 «ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия». 2. Вимоги до охорони праці під час оброблення металів різанням

2.1. Оброблення заготовок діаметром до 630 мм включно на універсальних верстатах токарної групи необхідно виконувати із застосуванням захисного огородження зони оброблення. З протилежного робочому місцю боку зона оброблення повинна мати екран. 2.2. Під час установлення і знімання заготовок на універсальних токарних і токарно-револьверних верстатах огородження їх затискних патронів повинні легко відводитися та не обмежувати технологічні можливості верстатів. 2.3. В універсальних токарних, токарно-револьверних і карусельних верстатах час гальмування шпинделя після його вимикання при всіх частотах обертання не повинен перевищувати: у токарних верстатах для оброблення деталей діаметром до 500 мм – 5 секунд; у токарних верстатах для оброблення деталей діаметром до 630 мм – 10 секунд; у карусельних верстатах для оброблення деталей діаметром до 1000 мм – 10 секунд. Для токарних і карусельних верстатів, призначених для оброблення більших за розмірами деталей, час гальмування не встановлюється. 2.4. Під час виконання робіт на токарних верстатах з механізованим переміщенням пінолі задньої бабки необхідно застосовувати пристрій (планшайбу) для регулювання і контролю осьового зусилля притискання центра пінолі до заготовки. У токарно-карусельних верстатах планшайба повинна мати огородження, яке не перешкоджає обслуговуванню верстата. 2.5. Оброблювані заготовки (прутки) на пруткових токарних автоматах і пруткових револьверних верстатах повинні мати огородження по всій довжині, обладнане шумопоглинальним пристроєм. У разі застосування огородження у вигляді напрямних труб, що обертаються разом із заготовкою (прутком) або коли заготовка (пруток) із задньої сторони виступає за межі огородження, прутковий магазин повинен мати кругове огородження по всій довжині. 2.6. Під час оброблення довгомірних заготовок (прутків) на універсальних верстатах пруток повинен обгороджуватися захисним пристроєм з боку заднього кінця шпинделя. 2.7. Під час точіння деталей (валів, осей) довжиною понад дванадцять діаметрів, а також під час швидкісного або силового точіння деталей довжиною понад вісім діаметрів необхідно застосовувати додаткові опори (люнети). 2.8. Різальний інструмент необхідно встановлювати з мінімальним вильотом. Для установлення різального інструмента по висоті необхідно використовувати набір підкладок різної товщини, довжина і ширина яких повинні бути не меншими опорної частини різця. Закріплення різця повинно здійснюватися не менше ніж двома болтами по всій площині різця. 2.9. Під час оброблення ламких матеріалів і при утворенні дрібної сталевої стружки необхідно використовувати пристрої для видалення стружки. 2.10. Під час свердління отворів у деталях необхідно використовувати стаціонарні або ручні затискні пристосування (затискні пристрої, упори, напрямні елементи, кондуктори). Не дозволяється утримувати деталь руками. 2.11. Пристосування (кондуктори) для свердління та оброблення отворів діаметром до 6 мм, які не закріплені стаціонарно, повинні мати рукоятки, скоби для утримання їх рукою. Для уникнення повороту пристосування або відривання його від столу необхідно застосовувати упори, притискні пристрої. 2.12. Оброблення заготовок діаметром до 1250 мм на верстатах зубооброблювальної групи необхідно виконувати із захистом зони оброблення пристроями з оглядовими вікнами з органічного скла. 2.13. Після закінчення циклу оброблення заготовки на верстатах зупинка інструмента повинна відбуватися протягом інтервалів часу, але не більше: 6 секунд – для зубофрезерних і зубодовбальних верстатів, призначених для оброблення деталей діаметром до 1000 мм; 10 секунд – для зубофрезерних і зубодовбальних верстатів, призначених для оброблення деталей діаметром понад 1000 мм; 5 секунд – для зубошевінгувальних, зубохонінгувальних і зубонакатних верстатів; 26

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

НПАОП 0.00-1.68-13 30 секунд – для зубошліфувальних верстатів, що працюють з конусним, профільним абразивними кругами; 40 секунд – для зубошліфувальних верстатів, що працюють з черв’ячним кругом. 2.14. Нарізання конічних зубчастих коліс із круговим зубом необхідно виконувати на верстатах з блокуванням включення руху інструмента від електропривода при користуванні ручним приводом інструмента під час вивірення різців зуборізної головки. 2.15. Оброблення конічних коліс із круговим зубом діаметром 500 мм і більше необхідно виконувати із застосуванням захоплювального пристрою (ременем з буртами) з міцного матеріалу (брезенту), оснащеного рукоятками для захоплення підіймальним пристроєм. 2.16. Під час різання металів неробоча ділянка пилки відрізного круглопилкового верстата повинна бути огороджена. Відрізні круглопилкові верстати повинні з передньої сторони оснащуватися відкидним убік або знімним захисним екраном. 2.17. Не дозволяється використовувати пильні диски з діаметром отвору, що перевищує діаметр вала (шпинделя), а також застосовувати вставні кільця (втулки) для зменшення діаметра отвору. 2.18. Відрізані заготовки необхідно передавати в тару за допомогою конвеєрів, жолобів. 2.19. Подавання матеріалу під час його розрізання стрічковими або дисковими пилками необхідно виконувати за допомогою спеціальних пристосувань, що забезпечують стійке положення матеріалу. 2.20. Під час роботи верстата не дозволяється стояти в площині обертання дискової пилки або абразивного відрізного круга, виштовхувати стружку із сегментів диска під час його обертання, а також підтримувати кінець заготовки, що відрізається. 2.21. Для охолодження зони різання під час оброблення виробів з магнію необхідно застосовувати мастильно-охолоджувальні рідини на основі мінеральних і рослинних масел, що не містять кислот і води. 2.22. Стружку і пил магнієвих сплавів необхідно зберігати в закритій металевій тарі. 3. Вимоги до охорони праці під час згинання, волочіння, пресування металів

3.1. Під час згинання металу на згинальних і профілезгинальних верстатах необхідно застосовувати приймальні пристрої (столи) із запобіжними огородженнями. 3.2. Подавання і направлення листів у вальці листоправильних багатовалкових верстатів необхідно виконувати за допомогою механізованого пристрою для подавання і приймання листів на столи (рольганги) та відключення верстата при неправильному подаванні листа. 3.3. Під час згинання профілів на роликових верстатах необхідно застосовувати захисні пристрої для запобігання потраплянню пальців рук працівника між роликом та заготовкою. 3.4. Не дозволяється працювати на згинальному верстаті у разі: випередження одного кінця або нерівномірного (ривками) переміщення траверси; невідповідності ходу траверси (верхнього вала) показанням індикатора; значного провисання верхнього вальця і прогину верхньої поверхні балки верстата (постелі) під час прокатування. 3.5. Під час прокатування металевих листів на згинальному верстаті із застосуванням полотнини або паперу не дозволяється розправляти складки, що утворилися на полотнині або папері. Не дозволяється протирати опорні ролики і валки під час їх обертання. 3.6. Під час роботи на профілезгинальному верстаті не дозволяється перебування працівників на відстані менше 1 м від профілю. 3.7. Жолоби двовалкових правильно-полірувальних і багатовалкових трубоправильних і сортоправильних верстатів повинні бути оснащені накладками (з поліуретану, гуми) для зниження рівня шуму. У місці вивантаження жолоби повинні мати пристрій для уникнення викидання заготовки за його межі. 4. Вимоги до охорони праці під час холодного штампування металів

4.1. Під час штампування дрібних деталей невеликими партіями подавання заготовок у штамп необхідно виконувати із застосуванням засобів малої механізації (лотків, шиберів). 4.2. Подавання заготовок у штамп і видалення відштампованих деталей і відходів зі штампа вручну дозволяється за наявності на пресі ефективних захисних пристроїв (дворуке включення, фотоелементний захист, огородження небезпечної зони преса) або при застосуванні штампів безпечної конструкції, висувних або відкидних матриць, зблокованих із увімкненням преса. 4.3. На невеликих штампах, застосовуваних на пресах з малим ходом повзуна, необхідно передбачати зазори безпеки між рухомими і нерухомими їх частинами: не більше 8 мм – між верхнім рухомим знімачем і матрицею, між нерухомим нижнім знімачем і пуансоном при перебуванні повзуна у верхньому положенні; не менше 20 мм – між нижнім знімачем і притиском та пуансонотримачем, між втулками (у штампах з напрямними колонками) і знімачем під час перебування повзуна в нижньому положенні. 4.4. На пресах з великим ходом повзуна зазначений зазор безпеки 20 мм повинен бути збільшений з таким розрахунком, щоб кисть руки працівника не була притиснута в нижньому положенні повзуна. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

НПАОП 0.00-1.68-13 Якщо за умовами роботи (установка штампа на пресі з нерегульованим великим ходом повзуна) неможливо дотримати зазори безпеки між рухомими і нерухомими частинами, небезпечні зони повинні бути обгороджені. 4.5. У штампах з напрямними колонками повинно блокуватися сходження напрямних втулок з колонок під час підйому повзуна. 4.6. Противіджимні пристрої не повинні виходити з напрямного отвору під час роботи преса або вони повинні розташовуватися на штампі відповідно до вимог технологічної документації, затвердженої роботодавцем. 4.7. Застосування випадкових шайб і прокладок під час кріплення штампів не дозволяється. 4.8. Під час штампування з рулону, крім основних рулонниць, необхідно застосовувати пристрої для змотування відходів у вигляді стрічки або ножі для розрізання стрічки при виході її зі штампа. 4.9. Під час закріплення верхньої частини штампа за допомогою хвостовика розміри його повинні відповідати отворові в повзуні преса. За потреби повинні використовуватися інші наявні в повзуні преса елементи кріплення (різьбові, наскрізні отвори). 4.10. Застосовувати на хвостовиках штампів перехідні втулки дозволяється у випадках, коли хвостовик призначений тільки для центрування. 4.11. Під час закріплення верхньої частини штампа до повзуна преса тільки хвостовиком, а також при застосуванні кулькових напрямних елементів сходження напрямних втулок зі стовпчиків під час роботи штампа не дозволяється. 4.12. Установлення декількох пружин у штампах в наборі по висоті без центрувальних елементів, які запобігають зсуванню пружин, не дозволяється. 4.13. Штампи із твердосплавними робочими деталями установлювати на підкладні бруси не дозволяється. 4.14. Видалення застряглих у штампі деталей і відходів необхідно виконувати відповідними пристроями (гачками, щітками) при вимкненому пресі. 4.15. Змащування штампів необхідно виконувати за допомогою спеціальних пристосувань (ручних розбризкувачів або стаціонарних пристроїв для змазування) для запобігання потраплянню рук працівника у небезпечну зону. 4.16. Під час роботи на пресах необхідно систематично перевіряти кріплення штампів до преса, кріплення деталей штампів, стан захисних пристроїв, прочищати канали для змащення і виходу повітря. 5. Вимоги до охорони праці під час шліфування металів

Доречно згадати Правила охорони праці під час роботи з абразивним інструментом (НПАОП 28.0-1.30-12), що були надруковані в № 12 за 2012 р.

5.1. Зону оброблення та абразивні круги шліфувальних верстатів необхідно відгороджувати захисним екраном згідно з вимогами ГОСТ 12.3.028–82 «ССБТ. Процессы обработки абразивным и эльборовым инструментом. Требования безопасности» (далі – ГОСТ 12.3.028–82). В оглядових вікнах дозволяється використовувати органічне скло. Дозволяється не встановлювати захисні пристрої: на верстатах, у яких сам виріб виконує функції захисного пристрою (внутрішньошліфувальні верстати); на оптичних профілешліфувальних верстатах і універсально-заточувальних верстатах під час роботи без мастильно-охолоджувальних рідин та за наявності пиловідсмоктувального пристрою. 5.2. Зона оброблення заготовок на круглошліфувальних верстатах, які працюють зі швидкістю круга 60 м/с і вище, повинна повністю огороджуватися з боку, де перебуває працівник. 5.3. Абразивні круги на заточувальних, обдирних і шліфувальних верстатах (за винятком внутрішньошліфувальних) повинні відгороджуватися захисними пристроями згідно з вимогами ГОСТ 12.3.028–82. Дозволяється не застосовувати захисний кожух шліфувального круга на автоматах і напівавтоматах для оброблення жолобів кілець упорних підшипників за наявності загального захисного пристрою зони оброблення з автоматичним блокуванням. 5.4. При змінюваній частоті обертання шліфувального круга необхідно використовувати пристрій, який блокує роботу верстата зі швидкістю понад допустиму швидкість для встановленого круга. 5.5. Під час абразивного оброблення заготовок використовувані мастильно-охолоджувальні рідини не повинні знижувати механічну міцність круга. 5.6. На торцях шліфувальних і відрізних кругів (крім ельборових) діаметром 250 мм і більше, а також на шліфувальних кругах, призначених для роботи на ручних шліфувальних машинах, повинні бути нанесені маркування згідно з вимогами ГОСТ 12.3.028–82. 5.7. При зменшенні діаметра круга внаслідок його спрацьовування число обертів шпинделя може бути збільшено, але не більше допустимого для даного типу круга. 5.8. Перед установленням на верстат шліфувальний круг необхідно оглянути для виявлення видимих дефектів. Для виявлення внутрішніх дефектів просушений та очищений від пакувального матеріалу круг вільно надягають на металевий або дерев’яний стрижень і простукують по торцевій поверхні дерев’яним молотком масою 200–300 г. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

НПАОП 0.00-1.68-13 5.9. Не дозволяється встановлювати на верстати круги, що не мають позначення про випробування на механічну міцність, із простроченим терміном зберігання та які видають при простукуванні деренчливий звук, а також круги з виявленими на них тріщинами, вибоями або з відшаровуванням шару, що містить ельбор. 5.10. Під час установлення шліфувальних кругів на шпиндель верстата між торцевими поверхнями круга і фланців необхідно прокладати кільця з картону, гуми, шкіри або алюмінію товщиною 0,5– 1,5 мм і зовнішнім діаметром на 4–6 мм більше діаметра фланця. 5.11. Не дозволяється використовувати для роботи бічні (торцеві) поверхні круга, якщо вони не призначені для цього виду робіт. 5.12. Під час установлення на одному шпинделі верстата двох кругів їх діаметри не повинні відрізнятися більше ніж на 10%. 5.13. Шліфувальні круги діаметром понад 125 мм перед установленням на верстат повинні пройти балансування. Виправлення кругів необхідно виконувати виправлювальним інструментом. 5.14. Ручне полірування і шліфування дрібних деталей на полірувальних і шліфувальних верстатах необхідно виконувати із застосуванням спеціальних пристосувань і оправок. Утримувати деталі в руках не дозволяється. Обдирання, шліфування і полірування великих деталей необхідно виконувати з використанням відповідних засобів індивідуального захисту. 5.15. Чищення приймачів пилу заточувальних і обдирних верстатів та видалення з них випадкових дрібних деталей дозволяється виконувати тільки після повної зупинки круга. 5.16. Не дозволяється використовувати абразивний і ельборовий інструменти, призначені для роботи з мастильно-охолоджувальними рідинами, без застосування цих рідин. Необертовий шліфувальний круг не повинен знаходитися в мастильно-охолоджувальній рідині. Мастильно-охолоджувальна рідина не повинна затримуватися в нижній частині захисних кожухів абразивних кругів після вимикання приводу шліфувального круга і насоса для подавання мастильно-охолоджувальної рідини. 5.17. Під час роботи на стрічково-шліфувальних верстатах абразивну полотнину необхідно відгороджувати кожухом по всій довжині полотнини, за винятком зони контакту із заготовкою. 5.18. Під час оброблення заготовок вручну і без підведення мастильно-охолоджувальних рідин на точильно-шліфувальних (стаціонарного виконання, на тумбі і настільні) та обдирно-шліфувальних верстатах необхідно застосовувати тверді допоміжні пристосування (столики, підпори) та екрани з оглядовими вікнами з безосколкового скла для захисту очей. 5.19. Під час установлення допоміжних пристосувань необхідно, щоб верхня точка дотику виробу і шліфувального круга знаходилася вище горизонтальної площини, що проходить через центр круга, не більше ніж на 10 мм. Зазор між допоміжним пристосуванням і кругом повинен становити не більше половини товщини оброблюваного виробу. Краї допоміжних пристосувань з боку шліфувального круга не повинні мати дефектів. 5.20. Захисний екран відносно круга необхідно розташовувати симетрично. У разі неможливості використання стаціонарного захисного екрана необхідно застосовувати відповідні засоби індивідуального захисту. 5.21. У круглошліфувальних верстатах кожух повинен закриватися з торця кришкою, що прикріплюється на петлях. Знімні кришки дозволяється використовувати лише в обґрунтованих випадках (недостатньо місця для відкривання кришки у зв’язку з її конструктивними особливостями). 5.22. Деталі довжиною понад вісім діаметрів на круглошліфувальних верстатах повинні оброблятись із застосуванням додаткових опор (люнетів). 5.23. Під час оброблення заготовок на внутрішньошліфувальних верстатах патрони для закріплення заготовок необхідно відгороджувати регульованими по їх довжині захисними кожухами з буртами біля переднього і заднього торців. 5.24. Оброблення заготовок на внутрішньошліфувальних верстатах, які працюють із швидкістю обертання абразивного круга понад 45 м/с, необхідно виконувати із загальним огородженням зони оброблення, пристосуванням для виправлення круга та абразивного круга в його крайніх положеннях. 5.25. Для шліфування і полірування деталей з магнієвих сплавів необхідно використовувати абразивні матеріали, які не містять іскроутворювальних елементів. 5.26. Не дозволяється заточувати інструмент і обробляти деталі з чорних металів на шліфувально-заточувальних, шліфувальних і полірувальних верстатах, призначених для оброблення виробів з магнієвих сплавів. 5.27. Не дозволяється обробляти вироби і деталі з титану і титаномагнієвих сплавів на обдирно-шліфувальних верстатах. 5.28. Шліфування виробів з берилію і його сплавів необхідно виконувати із застосуванням відповідних мастильно-охолоджувальних рідин. Директор Департаменту промислової безпеки, охорони праці, цивільного та фізичного захисту, трудової та соціальної політики НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

О. Онищенко 29

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

ФИЗИОЛОГИЯ ТРУДА По материалам Интернет-ресурсов подготовил Олег Моисеенко

ВМЕСТО ПРЕДИСЛОВИЯ

Физиология труда – это раздел науки физиологии, изучающий закономерности протекания физиологических процессов и особенности их регуляции во время трудовой деятельности человека, то есть трудовой процесс в его физиологических проявлениях

Совершенно привычный для специалистов и читателей журнала термин «охрана труда», приевшийся и «затертый до дыр» от многотысячного употребления. Помните, как у Владимира Маяковского: «Слова у нас до важного самого в привычку входят, ветшают, как платье». В очередной раз увидя знакомый термин, всегда ли мы осознаем его смысл и значение? Задумываемся ли над тем, какой именно труд охраняет охрана труда? Какой он вообще бывает, этот труд? Как классифицируется, какие у него формы, чем характеризуется, от чего зависит? По каким критериям выделяются тяжелые работы, о которых речь идет в статьях 7 и 17 Закона «Об охране труда»? Можно ли эти критерии измерить? Насколько тяжелый труд тяжелее легкого? Как человеческий организм реагирует на труд, от чего и при каких условиях устает? Усталость и утомление – это одно и то же или нет? От каких условий зависит работоспособность человека и безопасность его труда, какие меры и мероприятия помогают их повысить? Ответы на эти и многие другие вопросы дает интересная наука физиология труда. Автор предлагает восстановить в памяти подзабытые, но не утратившие от этого своей актуальности некоторые термины, определения и сведения из этой области. ТРУД И ЕГО ФИЗИОЛОГИЯ

Труд человека в современном автоматизированном и механизированном производстве представляет собой процесс взаимодействия человека, производственной среды (среды обитания) и совокупности технических средств, используемых человеком в процессе производственной деятельности. Он всегда требует от человека умственного или физического напряжения, а иногда и того и другого. Неправильно организованный труд не только имеет низкую производительность, но и отнимает здоровье человека, а иногда и жизнь, а в некоторых случаях может привести к чрезвычайной ситуации. Все виды работ, выполняемые человеком, совершаются при участии определенных групп мышц, которые, сокращаясь, производят ту или иную работу в физическом понимании этого слова. Для ее выполнения мышцы затрачивают определенное количество энергии, связанное с расходованием накопленных питательных веществ, изменением структуры

мышечных волокон, уменьшением содержания в них солей натрия, калия, кальция, появлением в крови недоокисленных продуктов обмена веществ. Кровоток обеспечивает пополнение работающих мышц гликогеном, который окисляется, то есть соединяется с кислородом, также поступающим в кровь. Этим же кровотоком уносятся отработанные вещества – продукты окисления. Физиология труда, являющаяся составной частью гигиены труда, решает две основные задачи: 1. Определяет физиологически обоснованные оптимальные характеристики рабочего процесса, его принципы, нормы и средства организации, позволяющие достигнуть высокой производительности и эффективности труда. 2. Разрабатывает мероприятия, предохраняющие человека от неблагоприятного влияния некоторых факторов. Исходя из этих задач, она: • обосновывает режимы труда и отдыха в зависимости от интенсивности, экстенсивности, сложности и значимости трудовой деятельности; • выясняет оптимальные и предельные возможности человека по приему, переработке и выдаче информации; • определяет наиболее экономичные и наименее утомляющие виды рабочих движений; • разрабатывает рекомендации по организации рабочих мест; • определяет, оценивает и прогнозирует функциональное состояние организма человека до, во время и после трудовой деятельности; • предполагает определенные временные границы сохранения работоспособности; • предлагает способы снижения усталости на производстве и методы сохранения работоспособности; • разрабатывает способы и режимы тренировки и обучения; • обосновывает мероприятия по рационализации труда, ведущие к повышению работоспособности человека и сохранению его здоровья. Физиология труда дает представление об особенностях восприятия человеком цвета, музыки, шума, температуры и других показателей окружающей среды, что позволяет организовывать безопасность труда более эффективным способом. Таким образом, физиология труда ищет рациональную с физической точки зрения организацию труда, при которой снижается утомляемость человека, повышается работоспособность, производиНА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ тельность и безопасность труда. Улучшение условий труда и его безопасности приводит к снижению производственного травматизма, профессиональных заболеваний, что сохраняет здоровье работников и одновременно приводит к уменьшению затрат на оплату льгот и компенсаций за работу в неблагоприятных условиях труда, на оплату последствий такой работы (временной и постоянной нетрудоспособности), на лечение, переподготовку работников производства в связи с текучестью кадров по причинам, связанным с условиями труда. ТЯЖЕСТЬ И НАПРЯЖЕННОСТЬ ТРУДА

Труд принято характеризовать тяжестью и напряженностью. Тяжесть и напряженность труда характеризуются степенью функционального напряжения организма. Исторически сложившееся деление на физический и умственный труд с физиологической точки зрения условно. Различие трудовых процессов при их осуществлении проявляется лишь в преобладании деятельности мышечной или центральной нервной системы. Уже сейчас, в связи с механизацией и автоматизацией производственных процессов, физическое напряжение в трудовой деятельности играет все меньшую роль, значительно же возрастает роль высшей нервной деятельности. При умственном труде основная нагрузка приходится на высший отдел нервной системы – на кору больших полушарий головного мозга. При выполнении физического труда большую работу выполняет нервно-мышечный аппарат, сердечно-сосудистая, дыхательная и терморегуляционная системы. Отсюда и первоначальные критерии оценки физического и умственного труда. Тяжесть труда – характеристика трудового процесса, отражающая преимущественную нагрузку на опорно-двигательный аппарат и функциональные системы организма (сердечно-сосудистую, дыхательную и др.), обеспечивающие его деятельность, и требующая соответствующего энергетического обеспечения. Тяжесть труда характеризуется физической динамической нагрузкой, массой поднимаемого и перемещаемого груза, общим числом стереотипных рабочих движений, величиной статической нагрузки, количеством стереотипных рабочих движений, характером рабочей позы (свободная, неудобная, фиксированная и вынужденная) и длительностью пребывания в ней, глубиной и частотой наклона корпуса, перемещениями в пространстве. Напряженность труда – характеристика трудового процесса, отражающая нагрузку преимущественно на центральную нервную систему, органы чувств, эмоциональную сферу работника при получении и переработке информации. К факторам, характеризующим НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

напряженность труда, относятся нагрузки (интеллектуальные, сенсорные, эмоциональные), степень их монотонности и режим работы. Для характеристики напряженности умственного труда с физиологической точки зрения не выработаны достаточно объективные критерии. Ее можно характеризовать объемом информации, подлежащей запоминанию и (или) анализу, а также скоростью поступления информации и принятия решений, мерой ответственности за возможные ошибки при принятии решений и др. Это характерно для таких профессий, как диспетчеры, операторы центральных пультов управления сложными объектами, руководители трудовых коллективов. ФИЗИЧЕСКИЙ ТРУД И ЕГО КЛАССИФИКАЦИЯ

Уровень энергозатрат может служить критерием тяжести выполняемой работы, имеющим важное значение для оптимизации условий труда и его рациональной организации. Этот уровень определяют методом полного газового анализа (учитывается объем потребления кислорода и выделенного углекислого газа). В состоянии покоя для работы мышц и внутренних органов человек в среднем потребляет 200–250 см3/мин кислорода. Это называется основным обменом. При выполнении какой-либо физической работы увеличивается количество расходуемой энергии, процессы окисления углеводов, жиров и белков в организме усиливаются за счет включения в работу дополнительных групп мышц и систем организма, а потребление кислорода может возрасти в 10–15 раз. По потреблению кислорода в единицу времени можно судить о тяжести выполняемой физической работы. На уровне потребления кислорода, как одного из доступных для измерения и объективных показателей энергетических затрат, основано условное деление физических работ на три группы по степени их тяжести. К числу легких относятся такие работы, при которых потребление кислорода не превышает 0,5 л/мин (энергозатраты до 2,5 ккал/мин), то есть не более чем в 2–2,5 раза выше основного обмена. При работах средней тяжести потребление кислорода – от 0,5 до 1,0 л/мин (2,5–5,0 ккал/мин), то есть в 2–4 раза выше основного обмена. Тяжелые работы требуют потребления кислорода более 1,0 л/мин (более 5 ккал/мин). Кроме того, при классификации труда по тяжести учитывается вид нагрузки (статическая или динамическая) нагружаемых мышц и сочетание рабочих операций. Статическая работа связана с сокращением мышц для фиксации орудий и предметов труда в неподвижном состоянии, а также для придания человеку рабочей позы, то есть для фиксации тела в пространстве. Работа, требующая

Согласно ГОСТ 12.0.003–74 «ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация», описываемые в статье нервнопсихические перегрузки относятся к психофизиологическим опасным и вредным производственным факторам

Функциональное напряжение организма может быть энергетическим, зависящим от мощности работы, – при физическом труде, и эмоциональным – при умственном труде, когда имеет место информационная перегрузка

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ нахождения работающего в статической позе 10–25% рабочего времени, характеризуется как работа средней тяжести, а 50% и более – тяжелая работа. Динамическая работа – процесс сокращения мышц, приводящий к перемещению груза, а также самого тела человека или его частей в пространстве. При этом энергия расходуется как на поддержание определенного напряжения в мышцах, так и на механический эффект работы. Если максимальная масса поднимаемых вручную грузов не превышает 5 кг для женщин и 15 кг для мужчин, работа характеризуется как легкая; 5–10 кг для женщин и 15–30 кг для мужчин – средней тяжести; более 10 кг для женщин или 30 кг для мужчин – тяжелая. К категории легких относятся, например, работы, выполняемые сидя, стоя или связанные с ходьбой, но не требующие систематического физического напряжения или поднятия и переноски тяжестей (основные процессы швейного производства, точного приборостроения и машиностроения, полиграфической промышленности, работы контролеров, работников связи и т. д.). К категории средней тяжести относятся работы, связанные с постоянной ходьбой, переноской небольших тяжестей (до 10 кг) и выполняемые стоя (основные процессы в прядильно-ткацком производстве, в механосборочных цехах, в механизированных мартеновских, прокатных, литейных, кузнечных, термических цехах и т. д.). К категории тяжелых относятся работы, связанные с систематическим физическим напряжением, а также с постоянными передвижениями и переноской значительных (более 10 кг) тяжестей (цехи кузнечные с ручной ковкой, литейные с ручной набивкой и заливкой опок и т. д.). Затраты энергии меняются и в зависимости от рабочей позы, речь о чем пойдет ниже. ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ РЕАКЦИИ ОРГАНИЗМА НА ФИЗИЧЕСКУЮ РАБОТУ

Категория работ определяется согласно ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» и ГОСТ 12.1.005–88 «Общие санитарногигиенические требования к воздуху рабочей зоны»

Для увеличения доставки кислорода и других питательных веществ, а также для удаления быстро накапливающейся молочной кислоты в работающих мышцах сердечно-сосудистая система увеличивает кровоток. Этот процесс идет в двух направлениях: учащение числа сердечных сокращений за единицу времени (пульса) и увеличение объема каждого сердечного сокращения. В нормальных условиях сердце взрослого здорового человека проталкивает около 70 см3 крови за каждое сокращение (ударный объем) и делает за 1 минуту 60– 70 таких сокращений. При тяжелой работе количество крови, проталкиваемой сердцем за одно его сокращение, может увеличиться до 130–150 см3, а частота сокращений – до 150–170 ударов в минуту и более. Увеличение количества крови, проталкиваемой сердцем через всю сосудистую систему за единицу

времени, вызывает повышение кровяного давления в этих сосудах. При тяжелых работах максимальное кровяное давление иногда повышается до 170–180 мм рт. ст., в то время как норма для здорового человека средних лет составляет 120–140 мм. Несмотря на мобилизацию столь больших резервов сердечно-сосудистой системы, поддержание нормальной мышечной работы на должном уровне сколь-нибудь длительное время не может быть обеспечено, так как вскоре снижается насыщение крови кислородом и в мышцах ощущается его недостаток. Пополнение кислорода в подобных случаях осуществляется посредством учащения дыхания и увеличения его глубины. Так, в нормальном состоянии у взрослого человека бывает 16–20 дыханий в минуту, при этом через легкие проходит 6–8 л воздуха (легочная вентиляция). При тяжелых работах частота дыханий может увеличиться до 30–40 и более дыханий в минуту, а легочная вентиляция – до 40–60 л/мин. В результате усиленной работы мышц молочная кислота и другие продукты биохимических процессов постепенно накапливаются в крови и тем самым изменяют ее состав. Поскольку процессы окисления в работающих мышцах сопровождаются дополнительной внутренней теплопродукцией, организм перегревается. Для поддержания постоянной температуры тела увеличивается теплоотдача во внешнюю среду главным образом путем усиления потовыделения. Испарение пота охлаждает поверхность тела. Усиленное потоотделение, в свою очередь, ведет к увеличению выделения влаги из организма, что при особо тяжелых и длительных работах может привести к нарушению его водного баланса. Для пополнения влагопотерь рабочие, выполняющие тяжелые физические работы, обычно выпивают большее количество жидкости, чем при легких работах (до 4–5 л за смену). Если при продолжительной тяжелой работе и при мобилизации всех ресурсов организма доставка необходимого количества кислорода и питательных веществ не обеспечивается, наступает утомление мышц. Таким образом, основными физиологическими реакциями организма на физическую работу являются учащение пульса и повышение кровяного давления, учащение дыхания и повышение легочной вентиляции, изменение состава крови, увеличение потоотделения. Степень изменения этих функций находится в зависимости от тяжести работы, ее продолжительности и интенсивности. Изменения постепенно нарастают, доходя до определенного уровня, при котором усиленная работа органов и систем как бы уравновешивается с потребностями организма. После прекращения работы наступает восстановительный период, НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ когда измененные функции постепенно приходят к исходному состоянию – к норме. Продолжительность восстановления различных функций неодинакова: некоторые из них (пульс, кровяное давление, частота дыхания, легочная вентиляция) восстанавливаются в первые 10–15 минут отдыха, другие (состав крови и др.) – в течение 45–50 минут и более. Некоторое запаздывание восстановления измененных функций по сравнению с окончанием работы объясняется тем, что во время мобилизации внутренних ресурсов для выполнения задания происходит обеднение кислородом и другими энергетическими продуктами неработающих тканей и органов, а также поглощение внутренних запасов самих мышечных клеток, которые за счет этих внутренних запасов какое-то время могут функционировать без потребления кислорода. В мышечных клетках накапливается неокисленная молочная кислота. Для того чтобы пополнить все эти ресурсы и окислить оставшуюся молочную кислоту, организм даже после прекращения работы продолжает потреблять большее количество кислорода и заставляет более интенсивно трудиться соответствующие органы и системы. УМСТВЕННЫЙ ТРУД, ЕГО ОСОБЕННОСТИ И КЛАССИФИКАЦИЯ

Умственный труд охватывает весьма широкий диапазон различных по характеру и содержанию видов деятельности, связанных с приемом и переработкой большого объема различной информации, требующей преимущественного напряжения сенсорного аппарата, внимания, памяти, а также активизации процессов мышления, эмоциональной сферы. Как следствие таких условий – возможность наличия частых стрессовых ситуаций, а мышечные нагрузки, как правило, незначительны. Такой труд отражает познавательно-рациональную сторону мыслительных процессов человека, т. е. систему умственных операций, связанных с решением задач по эффективным подходам к ситуации, требующей быстрой познавательной активности и действий в соответствии с заданной целью. Предметом и продуктом умственного труда чаще всего является информация. При интенсивной интеллектуальной работе потребность мозга в энергии составляет 15–20% общего обмена в организме, хотя масса мозга составляет всего 2% от массы тела. Повышение суммарных энергетических затрат при умственной работе определяется степенью нервно-эмоциональной напряженности. Так, при чтении вслух сидя расход энергии увеличивается на 48%, при выступлении с публичной лекцией – на 94 %, у операторов вычислительных машин – на 60–100%. Критериями напряженности умственного труда являются: НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

• интеллектуальная нагрузка, требующая использования внимания, памяти и зависящая от степени сложности задания и характера выполняемой работы; • сенсорная нагрузка, определяемая числом производственных объектов, за которыми нужно одновременно наблюдать, длительностью сосредоточенного наблюдения и количеством поступающих сигналов; • нагрузка на зрительный анализатор, характеризующаяся напряжением органа зрения; • нагрузка на слуховой анализатор, связанная с необходимостью понимания речи и звуковых сигналов при наличии шумовых помех; • эмоциональные нагрузки, обусловленные необходимостью решения сложных задач в условиях дефицита времени и информации, степенью производственной опасности, значимостью ошибки, ответственностью за безопасность других лиц; • объем оперативной памяти; • режим работы, определяемый количеством смен и фактической продолжительностью работы; • монотонность работы, обусловленная наличием слишком упрощенных рабочих операций, количество которых не превышает 6–9. Напряженность труда также зависит и от индивидуальных особенностей работающего. Труд одинаковой тяжести может вызвать у разных людей различную степень напряженности. Для оценки степени эмоционального напряжения, характерного для ряда профессий, наиболее точными являются методы оценки показателей вегетативных функций (пульс, дыхание, артериальное давление и др.). Кроме того, при оценке степени напряженности учитывают эргономические показатели: сменность труда, позу, число движений и т. п. Если плотность воспринимаемых сигналов не превышает 75 в час, то работа характеризуется как легкая; 75–175 – средней тяжести; более 176 – тяжелая работа. В соответствии с гигиенической классификацией труда условия труда подразделяются на четыре класса: 1 – оптимальные; 2 – допустимые; 3 – вредные; 4 – опасные (экстремальные). Существуют несколько классификаций умственной деятельности, которые довольно тесно переплетаются между собой. С позиции сферы деятельности умственный труд можно разделить на относящийся к сфере материального производства (конструкторы, инженеры, мастера, техники, диспетчеры, операторы и др.) и вне его (врачи, учителя, научные работники, переводчики, писатели, артисты и др.). По своему содержанию и характеру умственный труд делится на творческий и нетворческий. В зависимости от вида и спо-

В отличие от физической работы при умственной происходит сужение сосудов конечностей и расширение сосудов внутренних органов

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

Если при умственной работе требуется нервно-эмоциональное напряжение, то при этом возможны значительные изменения кровяного давления, пульса, повышение уровня сахара в крови

соба преобразования информации и выработки решения различают репродуктивные и продуктивные виды умственного (интеллектуального) труда. При репродуктивной умственной деятельности, воспроизводящей действующую практику, и характерной для нетворческого труда, используются известные заранее требования с фиксированными алгоритмами операций и действий (например, счетные операции, сравнение, идентификация, декодирование сигналов и др.). К представителям таких профессий могут быть отнесены контролеры, сортировщики, телефонисты, радисты, операторы слежения, некоторые инженерно-технические работники, экономисты и т. д. При продуктивных творческих видах умственного труда алгоритмы вообще неизвестны или даны в неясном виде. Акцент деятельности направлен на инициативное и ответственное решение различного рода задач (инженерно-технических, организационных, управленческих, воспитательных, проектных и т. п.). Творческий труд характеризует продуктивную деятельность, т. е. деятельность, изменяющую существующую практику. Таким трудом является труд писателей, композиторов и других представителей искусства, а также труд ученых, изобретателей. Элементы творчества включает в себя и труд инженера. Напряженность творческого труда с точки зрения физиологии объективно оценить еще более трудно, поэтому соответствующих критериев в настоящее время не существует. По видам умственный труд подразделяют на исполнительский, операторский, управленческий, творческий труд, труд медицинских работников, труд преподавателей, учащихся и студентов. Отличаются они по организации трудового процесса, равномерности нагрузки, степени эмоционального напряжения. Исполнительский труд. Выполнение этого вида труда сопровождается несложными установочными сигналами и распоряжениями при достаточном объеме поступающей информации, низкой плотности сигналов и сообщений. Реализация принятого решения работником осуществляется через заведомо известные стереотипные действия и не сопровождается дефицитом времени. К такому труду относится деятельность лаборантов, медицинских сестер и др. Операторский труд – связан с управлением и контролем работы технологических линий, машин, станков, различных автоматизированных и механизированных линий и систем, процессов товародвижения и обслуживания покупателей (диспетчер оптовой базы или главный администратор супермаркета) и т. д. Для этого вида деятельности характерно наличие системы «человек–машина». В зависимости от функциональных обязанностей операторской деятельности можно условно выделить группы операторов-исполнителей,

операторов-наблюдателей и операторов-руководителей. Уровень сложности операторской деятельности зависит от: • значимости и объема поступающей и обрабатываемой информации; • числа одновременно наблюдаемых и управляемых объектов; • наличия дистанционного или непосредственного управления производственным процессом; • длительности сосредоточенного наблюдения и т. п. Этот труд связан с переработкой большого объема информации за короткое время и повышенной нервно-эмоциональной напряженностью. Основной чертой операторской деятельности является монотонность обстановки и работы на фоне низкой физической активности. Например, труд таких работников как телеграфисты и телефонисты осуществляется в навязанном темпе и ритме работы, с многократным повторением стереотипных и однообразных действий. Менее выражены эти качества труда при высоком уровне автоматизации, например у авиадиспетчеров, но при этом у них ведущими являются наблюдение, контроль и управление. Характерны временная неопределенность появления информации о рассогласовании в управляемой системе, необходимость постоянно поддерживать готовность к срочному действию и принятию многоходовых решений. Управленческий труд – это труд руководителей и специалистов учреждений, предприятий. Решения, которые они принимают в ходе своей деятельности, оказывают значительное влияние на результат работы всей организации или предприятия. Специфической чертой этого труда является руководство трудовыми коллективами. В зависимости от характера, особенностей и уровня управленческой деятельности нервно-психическое напряжение здесь обусловлено целым рядом причин: периодическим возникновением конфликтных ситуаций; необходимостью решать различные по степени сложности задачи, анализировать поступающую информацию и давать заключительную оценку, распределять задания и проводить контроль их выполнения; наличием многочисленных коммуникационных связей и т. д. Для данной деятельности характерна высокая степень ответственности за принятое решение, причем чаще всего это происходит на фоне дефицита времени, в условиях чрезмерного увеличения количества информации или ее недостаточности. Творческий труд – наиболее сложная деятельность человека, требующая предварительной подготовки, значительного объема долговременной и оперативной памяти, высокой квалификации, постоянного интеллектуального напряжения и сосредоточенного внимания НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ на объекте деятельности. Для него характерны, в первую очередь, решение сложных задач при отсутствии известных алгоритмов, а также необходимость проведения анализа различной степени сложности и комплексных оценок полученных результатов и данных. К группе творческого труда относятся научные работники, педагоги, программисты, дизайнеры, писатели, композиторы, артисты, художники, архитекторы, конструкторы и др. Труд преподавателей, торговых и медицинских работников, работников всех сфер услуг отличается от других видов постоянными контактами с людьми, повышенной ответственностью, дефицитом времени и информации для принятия правильного решения, что обуславливает высокую степень нервно-эмоционального напряжения. Труд учащихся и студентов требует напряжения основных психических функций: памяти, внимания (особенно ее концентрации и устойчивости), восприятия. Кроме того, учебный процесс часто сопровождается стрессовыми ситуациями (экзамены, зачеты). Существуют профессии, в которых внимание играет ведущую роль (водитель, контролер, диспетчер и т. д.). Внимание – это направленность психики на определенные объекты и ее сосредоточенность. Под направленностью понимается избирательный характер протекания познавательной деятельности, произвольный или непроизвольный выбор ее объектов. Сосредоточенность предполагает отвлечение от всего, что не относится к данной деятельности, и торможение реакции на побочную, конкурирующую деятельность. В таких случаях говорят о тех или иных характеристиках внимания как о профессионально важных качествах. Внимание непосредственно связано с вопросами качества и безопасности труда. Практика показывает, что чаще всего несчастные случаи происходят из-за «невнимания» и вследствие того, что «не хватило внимания». Поэтому характеристики внимания необходимо учитывать как при профессиональном отборе, так и при расстановке кадров. Труд интеллектуальный, умственный, в котором основной движущей силой являются знания, не поддается количественному измерению. Эту деятельность нельзя измерить по произведенным затратам. Интеллектуальная деятельность определяется по ее результатам. Приведенные классификации умственного труда недостаточно совершенны, так как существует много промежуточных типов деятельности, имеющих черты тех или иных групп. ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ РЕАКЦИИ ОРГАНИЗМА НА УМСТВЕННЫЙ ТРУД

Этот труд характеризуется значительным снижением двигательной активности (гипоНА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

кинезия, являющаяся неблагоприятным производственным фактором), что может приводить к сердечно-сосудистой патологии. Длительная умственная нагрузка приводит к ухудшению реактивности организма, угнетает психику, ухудшает функции внимания, памяти и восприятия. Основной показатель умственного труда – напряженность, отражающая нагрузку на центральную нервную систему. Напряжение внимания связано с числом производственно-важных объектов наблюдения, длительностью сосредоточенного наблюдения в процентах от общего времени смены, средней плотностью сигналов или сообщений за 1 час. В процессе умственной деятельности возникают отклонения от тонуса гладких мышц внутренних органов, кровеносных сосудов, в особенности сосудов головного мозга и сердца; активизируются различные отделы коры головного мозга, в которых возрастает кровоток и потребление кислорода. Умственный труд обычно вызывает замедление пульса и лишь иногда при увеличении степени умственного или эмоционального напряжения наблюдается его учащение за счет уменьшения диастолы, повышение артериального давления, возрастание интенсивности обменных процессов. Отмечено, что при интенсивной умственной деятельности (в отличие от физической работы) газообмен или совсем не изменяется или изменяется незначительно.

Низкий уровень обмена при умственной работе не является показателем малой интенсивности обменных процессов. Потребление кислорода мозгом увеличивается в 15–20 раз при умственной работе. Однако на общем фоне обмена организма это не заметно, так как на мозг приходится 1/40 доля массы человека

РАБОТОСПОСОБНОСТЬ. СТАДИИ РАБОТЫ

Работоспособность – это возможность индивида выполнять определенный объем работы за определенный отрезок времени на определенном уровне эффективности и активного включения в трудовой процесс. Существенным фактором, влияющим на уровень и динамику работоспособности, являются специфические особенности каждой конкретной деятельности. Состояние работоспособности оценивается по физиологическим показателям функционального состояния центральной нервной системы, нервно-мышечного аппарата, сердечно-сосудистой, дыхательной и других систем, обеспечивающих данную конкретную деятельность. Работоспособность зависит от состояния здоровья работника, от его темперамента, физических, умственных и психологических особенностей, квалификации, профессиональной заинтересованности и подготовленности. Также она во многом зависит от внешних условий труда: уровня организации, тяжести, напряженности, наличия вредных и опасных факторов, степени риска травматизма и т. д. Во время трудовой деятельности работоспособность организма изменяется во времени. В соответствии с этими изменениями физиологи выделяют несколько стадий в процессе работы. 35

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

Трудовая деятельность человека связана не только с активностью мышечного аппарта и органов чувств (анализаторов), подчиняющихся сознательному управлению человеком, но и с сердечнососудистой, пищеварительной, выделительной, эндокринной и др. системами, которые не находятся под контролем человека и выдерживают суточный ритм активности

1. Предрабочее состояние (фаза мобилизации), которое субъективно выражается в обдумывании предстоящей работы и вызывает определенные рабочие сдвиги в нервно-мышечной системе, соответствующие характеру предстоящей нагрузки. 2. Врабатываемость или стадия нарастающей работоспособности. Работник акцентирует свое внимание на рабочих действиях, тщательно выполняет последовательность рабочих движений. На этой стадии еще отсутствуют монотонность труда и утомление работника. В этот период совершается переход от состояния покоя к рабочему, повышается лабильность (неустойчивость) физиологических систем, ускоряется и увеличивается объем физиологических процессов. Уровень работоспособности постепенно повышается по сравнению с исходным. Это выражается в улучшении психофизиологических показателей и результатов труда. Часто на фазе врабатывания количественные и качественные показатели работы то улучшаются, то ухудшаются, прежде чем каждый из них достигнет своего оптимума. Подобные колебания – поиск организмом наиболее экономичного для работы уровня. В зависимости от характера труда и индивидуальных особенностей человека, этот период длится от нескольких минут до 1,5 часа, а при умственном творческом труде – до 2–2,5 часа. 3. Фаза устойчивой работоспособности. Для нее характерно сочетание высоких трудовых показателей с относительной стабильностью или даже некоторым снижением напряженности физиологических функций (устанавливается оптимальный режим работы систем организма). Продолжительность фазы устойчивой работоспособности может быть 2–2,5 часа и более в зависимости от степени нервно-эмоционального напряжения, физической тяжести и гигиенических условий труда. Период устойчивой работоспособности служит важнейшим показателем выносливости человека при данном виде работы и заданном уровне интенсивности. 4. Фаза снижения работоспособности характеризуется уменьшением функциональных возможностей основных работающих органов человека и сопровождается чувством усталости. На этой стадии происходит снижение продуктивности, замедляется скорость реакции, появляются ошибочные и несвоевременные действия, физиологическая усталость, поэтому возрастает вероятность несчастного случая или аварии. Утомление может быть мышечным (физическим) и умственным (психическим). Утомление – временное снижение работоспособности из-за истощения энергетических ресурсов организма. Если человек продолжает работать, то наступает стадия «второго дыхания» – человек единым волевым

усилием собирает силы и продолжает трудиться на достаточно высоких показателях, но затем наступает гиперутомление. Продолжительность каждой из этих фаз зависит от индивидуальных особенностей центральной нервной системы; условий среды, в которых совершается работа; вида и характера деятельности, эмоционального и физического состояния организма. В качестве критериев физической работоспособности используются многие показатели: • максимальное потребление кислорода, достигнутое при возрастающей интенсивности нагрузки; • величина физической нагрузки, достигнутая при значении частоты сердечных сокращений в 170, 150 или 130 уд/мин; • показатель интенсивности физической нагрузки, при которой в механизмы энергообеспечения мышечной деятельности вовлекается анаэробный обмен и происходит массивный выброс в кровь молочной кислоты. Эти показатели работоспособности в процессе труда начинают снижаться задолго до ухудшения прямых количественных и качественных показателей работоспособности, что дает основание использовать различные физиологические методики для прогнозирования работоспособности человека, а также для выяснения механизмов адаптации к конкретной профессиональной деятельности, оценки развития утомления и анализа других функциональных состояний. На рисунке представлен примерный график изменения работоспособности на протяжении рабочей смены. В течение суток работоспособность также меняется определенным образом. С 6 до 15 часов – первый интервал, во время которого работоспособность постепенно повышается. Она достигает своего максимума к 10–12 часам, а затем постепенно начинает снижаться. Во втором интервале (15–22 час) работоспособность повышается, достигая максимума к 18 часам, а затем уменьшаться до 22 часов. Третий интервал (22–6 час) характеризуется тем, что работоспособность существенно снижается и достигает минимума около 3 часов утра, затем начинает возрастать, оставаясь при этом, однако, ниже среднего уровня. Работоспособность изменяется также и по дням недели. Врабатывание приходится на понедельник, высокая работоспособность – на вторник, среду и четверг, а развивающееся утомление – на пятницу и, особенно, на субботу. РОЛЬ ЦЕНТРАЛЬНОЙ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ И ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЙ МЕХАНИЗМ ВРАБАТЫВАНИЯ

Весьма важна роль центральной нервной системы в подготовке соответствующих органов, систем и предварительной мобилизации НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

На состояние нервной системы влияет социальный и моральный климат в трудовом коллективе, а также психологическая совместимость его членов

Примерный график работоспособности на протяжении рабочей смены

ресурсов к предстоящему выполнению задания. Так, например, исследования газообмена у человека до начала смены и на протяжении всего рабочего времени показали, что увеличение потребления кислорода начинается уже тогда, когда рабочий только вошел в цех. Следовательно, рабочая обстановка воспринята центральной нервной системой и ею посланы импульсы, подготавливающие соответствующие органы и системы к выполнению сменного задания. В начальном периоде деятельности функциональные системы и организм в целом, несмотря на предрабочие сдвиги, не достигают состояния, необходимого для успешного функционирования. Начало работы не дает возможности сразу достигнуть нужного рабочего состояния. Для этого необходимо некоторое время. Прежде всего, наличие данного переходного состояния обусловлено тем, что всякая система, находящаяся в определенном состоянии, проявляет свойство инертности, то есть стремление сохранить это состояние. Нужны дополнительные силы, способные противоборствовать силам инерции, чтобы перевести интенсивность функционирования систем, обеспечивающих деятельность, на более высокий уровень. Например, интенсивность обмена веществ в работающей мышце в несколько сот раз выше, чем в мышце, находящейся в состоянии покоя. Естественно трудно надеяться, что одномоментно с началом работы интенсивность обменных процессов установится на нужном уровне. Ведь для этого, прежде всего, нужно «раскачать» сердечно-сосудистую и дыхательную системы. Другой важный фактор, обуславливающий необходимость периода врабатывания, – налаживание координационных связей между нервными центрами и работающими системами. В результате повышается коэффициент полезного действия затрачиваемых усилий – энергетические затраты на единицу работы по мере врабатывания становятся все меньше и меньше. На начальном периоде раНА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

боты наблюдается разновременность в мобилизации различных функций организма. Мобилизация вегетативных функций происходит медленнее, чем двигательных или сенсорных, поэтому длительность периода врабатывания часто определяется вегетативными системами. В качестве средства, помогающего ускорить процесс врабатывания, является разминка (физическая или интеллектуальная). Не менее важна роль центральной нервной системы в способности организма выполнять в течение длительного времени работу на определенном не снижающемся уровне, то есть в работоспособности человека. От того, насколько хорошо подготовлен организм, насколько полно и рационально мобилизуются внутренние энергетические ресурсы, зависит способность человека к труду той или иной тяжести и продолжительности. Исследования показывают, что работоспособность человека зависит от общей приспособленности физиологических функций к трудовой деятельности, от тренированности организма в целом и от упражнений в данном виде работ, от эмоционального состояния человека и от состояния внешней обстановки, то есть окружающей среды. Особого внимания заслуживают три последних фактора: тренированность, эмоциональное состояние и состояние внешней среды, то есть те, которые подвластны человеку, и он может на них влиять, изменять и развивать их. Одновременно с созданием благоприятных условий, с тренировкой организма создаются благоприятные условия для развития и общей приспособленности физиологических функций к выполнению физической работы. Следовательно, работоспособность – это не врожденное и не неизменное качество человека, а приобретенное в процессе труда, выработанное самим человеком. УТОМЛЕНИЕ, ПЕРЕУТОМЛЕНИЕ И БОЛЕЗНИ

Утомление – это функциональное состоние организма, связанное с изменениями его 37

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

Различают: • быстро развивающееся утомление – в результате значительных физических усилий или напряжения; • медленно развивающееся утомление – в результате привычной, но длительной или монотонной работы

физиологического состояния и проявляющееся во временном снижении работоспособности, в ухудшении количественных и качественных показателей работы, в неспецифических изменениях физиологических функций человека, обусловленных чувством усталости в результате выполнения интенсивной или длительной работы. Утомление прекращается после отдыха. Падение работоспособности указывает на предел эффективной работы и является сигналом к ее прекращению. Ухудшается функциональное состояние центральной нервной системы: развивается охранительное торможение, которое внешне проявляется в вялости, сонливости, потери интереса к работе и отказе ее продолжать. На развитие утомления сильно влияют опасные производственные факторы, а также нарушение режима труда и отдыха. Существует ряд теорий, его объясняющих. Одни рассматривают утомление как следствие «истощения» энергетических ресурсов мышцы; другие – как результат недостаточного снабжения кислородом и нарушения окислительных процессов (теория «задушения»); третьи – как следствие засорения тканей продуктами обмена (теория «отравления»). Чрезвычайно высока биологическая роль утомления. Оно несет защитную функцию, предохраняя организм от истощения при слишком длительной или очень напряженной работе. В развитии утомления различают скрытое, преодолеваемое утомление, при котором сохраняется высокая работоспособность, поддерживаемая волевым усилием. Это так называемое компенсированное утомление. Работоспособность при этом обеспечивается значительными энергозатратами. Дальнейшее выполнение работы вызывает развитие некомпенсированного, явного утомления, главным признаком которого является снижение работоспособности. Как уже отмечалось, утомление проявляется субъективным чувством усталости. Чаще всего утомление и усталость развиваются параллельно, однако это происходит не всегда. Так, если человек занят любимым, важным для него делом, он может работать достаточно долго, не чувствуя усталости, хотя признаки утомления налицо. Необходимо дозировать деятельность человека таким образом, чтобы возникающее в ее результате утомление исчезало за время отдыха. Утомление в основном обусловлено влиянием двух групп факторов: развитием тормозных процессов в центральной нервной системе и нарушением обменных процессов. Независимо от трудовой деятельности, на нервную систему оказывается огромная нагрузка, связанная с переработкой потоков возбуждения. Кроме того, утомление может

наступить после чрезмерной и интенсивной работы. Это может привести к сбоям в организме, ухудшению физико-химических свойств крови, уменьшению количества сахара. Все это непременно сказывается на трудоспособности центральной нервной системы. При физической работе утомление характеризуется следующими нарушениями: • автоматичности движений – если в начале работы человек может выполнять и побочную работу (разговор и т. д.), то по мере утомления побочные действия наносят вред основной работе; •двигательной координации – при утомлении работа организма становится менее экономной, нарушается координация движений, что приводит к снижению производительности труда, увеличению брака и к несчастным случаям; • вегетативных реакций – компонент движения, обильное потоотделение, учащение пульса и т. п. В умственной работе утомление появляется после сдвигов в вегетативной системе. При развитии утомления наступает парадоксальная фаза нервной деятельности, когда человек на важные для него явления почти не реагирует, а малозначительные явления, напротив, могут вызвать у него повышенную реакцию (раздражение). Для восстановления работоспособности после этой фазы требуется более продолжительное время отдыха. При длительном воздействии на организм вредных факторов производственной среды, при систематическом нарушении режима труда и отдыха может развиться переутомление, называемое иногда хроническим утомлением, когда ночной отдых полностью не восстанавливает снизившуюся за день работоспособность. Оно выражается в понижении работоспособности уже в начале рабочей смены. Основанием для возникновения переутомления служит постоянное несоответствие продолжительности и тяжести работы, времени отдыха. Его развитию могут способствовать неудовлетворительная обстановка труда, неблагоприятные бытовые условия, плохое питание. Симптомы переутомления – различные нарушения со стороны нервнопсихической сферы, например ослабление внимания и памяти. Наряду с этим у переутомленных людей часто наблюдаются головные боли, расстройства сна (бессонница) ухудшение аппетита и повышенная раздражительность. Кроме того, хроническое переутомление обычно вызывает ослабление организма, снижение его сопротивляемости внешним воздействиям, что выражается в повышении заболеваемости и травматизме. Довольно часто это состояние предрасполагает к развитию неврастении и истерии. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ В отличие от утомления, которое характеризуется как временное снижение работоспособности в результате предшествующей работы и оценивается как физиологическое состояние, переутомление – это уже длительное и глубокое снижение работоспособности, сопровождающееся нарушением деятельности систем жизнеобеспечения и требующее для своего устранения длительного отдыха. Переутомление – патологическое состояние, которое не исчезает после обычного отдыха и требует специального лечения. Оно возникает с появлением ультрапарадоксальной фазы в нервной деятельности. При этом человек реагирует отрицательно на то, что вызывало у него в обычном состоянии положительную реакцию и наоборот. Кроме физиологических изменений в виде утомления, различные виды физического напряжения могут вызвать и некоторые патологические явления в организме, т. е. заболевания, например: • длительная работа в неудобном положении может привести к искривлению позвоночника вбок (сколиоз), или вперед (кифоз); • при длительном стоянии или хождении под нагрузкой – плоскостопие или варикозное расширение вен нижних конечностей; • постоянное статическое напряжение или однообразные движения при тяжелой интенсивной работе приводят к нервно-мышечным заболеваниям (воспаление сухожилий, неврозы, люмбаго и др.); • частые и длительные напряжения одних и тех же групп мышц живота – грыжи, напряжение органов зрения – близорукость. Особенно чувствителен к неблагоприятным воздействиям различных вредных факторов женский организм. В частности, при физической нагрузке более 15 кг наблюдается опущение тела матки. Постоянная статическая и динамическая нагрузки на позвоночник и но ги у женщин может привести к нарушению формы и функции стоп, изменениям крестцово-тазового угла. У женщин, условия труда которых связаны с вибрацией, могут происходить самопроизвольные аборты, преждевременные роды, токсикозы первой и второй половин беременности. По данным исследований Международной организации труда, развитие производственных и информационных технологий, всемирная глобализация ведут не только к повышению производительности труда и конкурентоспособности, но и к увеличению числа депрессий и других подобных заболеваний. Лечение только одних депрессий обходится США ежегодно в 40 млрд долларов. В эквиваленте работоспособности это составляет примерно 200 млн потерянных рабочих дней в год. Страны, входящие в Евросоюз, расходуют на лечение нервных расстройств сумму, НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

равную 4% совокупного ВВП всей Европы в целом. Основной причиной подобных заболеваний является переутомление на работе, связанное с повышенными требованиями и постоянно растущей производительностью труда. Потери работоспособности от психических и неврологических расстройств скоро обгонят потери от дорожных происшествий и СПИДа. Воистину теперь компаниям придется задуматься о том, что дешевле: платить за лечение своих измученных сотрудников или давать им больше выходных.

Как отдельный фактор следует рассматривать перенапряжение анализаторов, которое может привести к стрессу

ФОРМЫ ТРУДА

В соответствии с принятой физиологической классификацией трудовой деятельности в настоящее время различают следующие формы труда. Формы труда, требующие значительных затрат мышечной энергии. Этот вид трудовых операций применяется при отсутствии механизированных средств и требует повышенных энергетических затрат от 17 до 25 МДж (4000–6000 ккал) и более в сутки. Развивая мышечную систему и стимулируя обменные процессы, напряженный физический труд имеет и ряд недостатков. Прежде всего это его неэффективность, связанная с низкой производительностью и необходимостью длительных перерывов (до 50% рабочего времени) на восстановление физических сил. Механизированные формы труда. При этих формах труда энергетические затраты рабочих колеблются в пределах 12,5–17 МДж (3000–4000 ккал) в сутки. Эти формы труда изменяют характер мышечных нагрузок и усложняют программы действий. Профессии механизированного труда нередко требуют специальных знаний и навыков. В условиях механизированного производства наблюдается уменьшение объема мышечной деятельности, в работу вовлекаются мелкие мышцы дистальных отделов конечностей, которые должны обеспечить большую скорость и точность движений, необходимых при управлении механизмами. Однообразие простых и большей частью локальных действий, однообразие и малый объем воспринимаемой в труде информации приводят к монотонности труда. Формы труда, связанные с частично автоматизированным производством. Полуавтоматическое производство исключает человека из процесса непосредственной обработки предмета труда, который целиком выполняют механизмы. Его задача ограничивается обслуживанием автоматизированных линий и управлением электронной техникой. Характерные черты этого вида работ – монотонность, повышенный темп и ритм работы, нервная напряженность. Физиологическая особенность автоматизированных форм труда – это постоянная готовность работника 39

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

При конвейерной организации труда переменный ритм работы конвейера предпочтительнее непрерывного

к действию и быстрота реакции по устранению возникающих неполадок. Такое функциональное состояние «оперативного ожидания» может приводить к утомляемости разной степени в зависимости от отношения к работе, срочности необходимого действия, ответственности предстоящей работы и т. д. Групповые формы труда – конвейер. Особенность этой формы заключается в разделении общего процесса на конкретные операции, строгой последовательности их выполнения, автоматической подаче деталей к каждому рабочему месту при помощи движущейся ленты конвейера. Конвейерная форма труда требует синхронной работы участников в соответствии с заданным ритмом и темпом. При этом, чем меньше времени тратит работник на операцию, тем монотонней работа и проще ее содержание. Монотонность – одно из отрицательных последствий конвейерного труда, приводящая к преждевременной усталости и быстрому нервному истощению. В основе этого специфического явления лежит преобладание процесса торможения в коре больших полушарий, развивающегося при действии однообразных повторяющихся раздражителей, что снижает возбудимость анализаторов, рассеивает внимание, уменьшает скорость реакции, и как следствие – быстро наступает утомление. Формы труда, связанные с управлением производственными процессами и механизмами. Человек включен в систему управления как необходимое оперативное звено – чем меньше автоматизирован процесс управления, тем больше участие человека. С физиологической точки зрения различают две основные формы управления производственным процессом: в одних случаях пульты управления требуют частых активных действий человека, а в других – редких. В первом случае непрерывное внимание работника получает разрядку в многочисленных движениях и речедвигательных актах, во втором – работник находится главным образом в состоянии готовности к действию, его реакции малочисленны. Формы интеллектуального труда (о которых более подробно было сказано выше) характеризуются, как правило, необходимостью переработки большого объема информации с мобилизацией памяти, внимания, частотой стрессовых ситуаций. Суточные энергозатраты составляют 2000–2400 ккал. Сопровождается гипокинезией – снижением двигательной активности человека, приводящей к ухудшению реактивности организма и повышению эмоционального напряжения. В основе любого трудового действия лежит целевая установка, на базе которой в центральной нервной системе создается определенная программа, реализующаяся в поведенческом акте. Такие запрограммированные

действия называются динамическими стереотипами. Сущность динамического стереотипа заключается в том, что в центральной нервной системе формируются длительно текущие нервные процессы, соответствующие особенностям воздействия на организм внешних и внутренних раздражителей. При этом обеспечивается точность и своевременность реакции организма на привычные раздражители, что особенно важно в формировании трудовых навыков. Наличие динамического стереотипа исключает излишние действия в процессе выполнения работы, «экономит» энергию и отдаляет наступление утомления. Кроме того, динамический стереотип обеспечивает приспособление организма к меняющимся условиям трудовой деятельности. В процессе выполнения трудовых операций в центральную нервную систему поступает информация о ходе выполнения программы, на основании которой возможны текущие поправки к действиям. Точность и успешность выполнения программы зависят от опыта и количества предшествующих повторений этого действия, то есть автоматизма. Таким образом, автоматизм в действиях работающего возникает по мере закрепления динамического стереотипа. УСЛОВИЯ ТРУДА

Условия труда подразделяются на 4 класса. 1 класс – оптимальные условия труда – это такие условия, при которых сохраняется не только здоровье работающих, но и создаются предпосылки для поддержания высокого уровня трудоспособности, обеспечивающего максимальную производительность труда и минимальную напряженность организма человека. Оптимальные нормативы производственных факторов установлены для микроклимата и факторов трудового процесса. Для других факторов за оптимальные условно принимаются такие условия труда, при которых неблагоприятные факторы производственной среды не превышают принятых за безопасные для населения. 2 класс – допустимые условия труда. Характеризуются такими уровнями факторов производственной среды и трудового процесса, которые не превышают установленных гигиенических нормативов, а возможные изменения функционального состояния организма восстанавливаются во время регламентированного отдыха или к началу следующей смены, они не оказывают неблагоприятного влияния на состояние здоровья работающих и их потомство в ближайшем и отдаленном периодах. Оптимальный и допустимый классы соответствуют безопасным условиям труда. 3 класс – вредные условия труда – характеризуются такими уровнями вредных проНА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ изводственных факторов, которые превышают гигиенические нормативы и способны оказывать неблагоприятное влияние на организм работающего и (или) его потомство. Вредные условия труда по степени превышения гигиенических нормативов и выраженности возможных изменений в организме работающих делятся на 4 степени: 1 степень (3.1) – условия труда характеризуются такими уровнями вредных факторов производственной среды и трудового процесса, которые, как правило, вызывают функциональные изменения, выходящие за пределы физиологических колебаний (последние восстанавливаются при более длительном, чем до начала следующей смены, перерыве контакта с вредными факторами) и увеличивают риск ухудшения здоровья; 2 степень (3.2) – условия труда характеризуются такими уровнями вредных факторов производственной среды и трудового процесса, которые способны вызывать стойкие функциональные нарушения, приводящие в большинстве случаев к росту производственно-обусловленной заболеваемости, появлению отдельных признаков или легких форм профессиональной патологии (как правило, без потери профессиональной трудоспособности), возникающих после продолжительной экспозиции (10 лет и более); 3 степень (3.3) – условия труда характеризуются такими уровнями вредных факторов производственной среды и трудового процесса, которые приводят, кроме роста производственно-обусловленной заболеваемости, к развитию профессиональных заболеваний, как правило, легкой и средней степени тяжести (с потерей профессиональной трудоспособности в период трудовой деятельности); 4 степень (3.4) – условия труда характеризуются такими уровнями вредных факторов производственной среды и трудового процесса, которые способны приводить к значительному росту хронической патологии и уровней заболеваемости с временной утратой трудоспособности, а также к развитию тяжелых форм профессиональных заболеваний (с утратой общей трудоспособности); 4 класс – опасные (экстремальные) условия труда – характеризуются такими уровнями вредных факторов производственной среды и трудового процесса, влияние которых на протяжении рабочей смены (или ее части) создает угрозу для жизни, высокий риск возникновения тяжелых форм острых профессиональных поражений. Для таких производств разработаны льготная сетка оплаты труда, особая система профессионального отбора, медицинских комиссий и обучающих процессов, что вызвано, в первую очередь, соображениями безопасности труда. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ПРОФИЛАКТИКА УТОМЛЕНИЯ

Профилактика утомления, перенапряжения и сохранения здоровья работников физического труда должна включать комплекс мероприятий. Наиболее радикальным средством в профилактике физического перенапряжения является совершенствование техники и технологии, направленное на соответствие конструктивных особенностей оборудования, ручного инструмента и других средств труда, а также организации рабочих мест современным требованиям эргономики. Иными словами, оборудование и рабочие места, предназначенные для работников различных профессий, должны соответствовать антропометрическим данным, физиологическим и психологическим особенностям человека и отвечать требованиям ГОСТ на работы, выполняемые в положении сидя или стоя. Большое значение в профилактике мышечных напряжений имеет своевременная проверка величин прилагаемых усилий на различные органы управления (рычаги, маховики и т. д.) и ручные инструменты (гайковерты, перфораторы, отбойные молотки и др.), которые должны отвечать соответствующей нормативно-технической документации. Основа профилактики физических перегрузок и последствий, вызванных ими, – оптимизация условий труда рабочих и устранение неблагоприятных производственных факторов. Основные факторы трудового процесса, характерные для работ, связанных с физическими (мышечными) нагрузками, а также факторы производственной среды (вибрация, микроклимат и др.), усугубляющие состояние функционального перенапряжения опорно-двигательного аппарата, должны находиться в пределах оптимальных, реже – допустимых величин, установленных в соответствии с нормативными документами. При выполнении работ, связанных с частыми подъемами и перемещениями тяжестей вручную (труд подсобных рабочих, штукатуров, фрезеровщиков, токарей и многих других), масса перемещаемого груза не должна превышать 15 кг для мужчин и 7 кг для женщин. Правильное расположение и компоновка рабочего места, обеспечение удобной позы и свободы трудовых движений, использование оборудования, отвечающего требованиям эргономики и инженерной психологии, обеспечивают наиболее эффективный трудовой процесс, уменьшают утомляемость и предотвращают опасность возникновения профессиональных заболеваний. Важной мерой профилактики утомления, а вместе с ним и травматизма, является обоснование и внедрение в производственную деятельность наиболее целесообразного режима труда и отдыха, т. е. рациональной системы

Первая степень переутомления характеризуется быстрым падением работоспособности в течение рабочего дня. Вторая степень – снижение работоспособности в первый час работы. Хроническое переутомление – ощущение утомления еще до начала работы, повышенная раздражительность, снижение аппетита, нарушение сна

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

Сонливость как психофизиологический производственный фактор может возникнуть вследствие утомления, а также при работе в ночную смену. В это время труд протекает на фоне снижения функционального состояния центральной нервной системы. Сонливость, как правило, является следствием несоблюдения суточной нормы сна

чередования периодов работы и перерывов между ними, когда высокая производительность труда сочетается с высокой и устойчивой работоспособностью человека без признаков чрезмерного утомления на протяжении длительного периода. В течение суток организм по-разному реагирует на физическую и нервно-психическую нагрузку. В соответствии с суточным циклом организма наивысшая работоспособность отмечается в утренние (с 8 до 12) и дневные (с 14 до 17) часы. Вечером работоспособность снижается и достигает минимума ночью. В дневное время наименьшая работоспособность, как правило, отмечается в период между 12 и 14 часами, а в ночное время – с 3 до 4 часов, достигая своего минимума. С учетом этих закономерностей определяют сменность работы предприятий, начало и окончание работы в сменах, перерывы на отдых и сон. Особенно важен полноценный отдых между сменами для лиц физического труда, связанных с непрерывным производственным процессом и имеющих сменный график работы. Различают две формы чередования периодов труда и отдыха на производстве: введение обеденного перерыва в середине рабочего дня и кратковременных регламентированных перерывов. Оптимальную длительность обеденного перерыва устанавливают с учетом удаленности от рабочих мест санитарно-бытовых помещений, столовых, организации раздачи пищи. Продолжительность и число кратковременных перерывов определяют на основании наблюдений за динамикой работоспособности, учета тяжести и напряженности труда. Чем тяжелее работа, тем раньше после начала смены должны быть введены регламентированные перерывы, а продолжительность их должна быть больше. Регламентированные перерывы входят в длительность рабочего дня. При работах, требующих большого нервного напряжения и внимания, быстрых и точных движений рук целесообразны более частые, но короткие перерывы (5–10 мин). При работах, требующих значительных усилий и участия крепких мышц, рекомендуются более редкие, но продолжительные перерывы (10–12 мин). При выполнении особо тяжелых работ следует сочетать работу в течении 15–20 минут с отдыхом такой же продолжительности. Регламентированные перерывы следует заполнять производственной гимнастикой, направленной на расслабление основных работающих мышц, проведением самомассажа, гидромассажа рук (ног) или пассивным отдыхом. Кроме регламентированных перерывов существуют микропаузы – перерывы в работе, возникающие самопроизвольно между операциями, когда работник находится на рабочем месте, но производит легкую работу с мини-

мальным участием мышечных групп. Такие непродолжительные микропаузы следует считать весьма полезными, так как они положительно влияют на работоспособность и существенно отдаляют утомление. Они обеспечивают поддержание оптимального темпа работы и высокого уровня работоспособности. В зависимости от характера и тяжести работы микропаузы составляют 9–10% рабочего времени. Чередование периодов труда и отдыха в течение недели должно регулироваться с учетом динамики работоспособности. Наивысшая работоспособность приходится на 2–3–4-й дни работы, в последующие дни недели она снижается, падая до минимума в последний день работы. В понедельник работоспособность относительно снижена в связи с врабатываемостью. Элементами рационального режима труда и отдыха являются производственная гимнастика и комплекс мер по психофизиологической разгрузке, в том числе функциональная музыка. В основе производственной гимнастики лежит феномен активного отдыха, описанный И. М. Сеченовым – утомленные мышцы быстрее восстанавливают свою работоспособность не при полном покое, а при работе других мышечных групп. В результате производственной гимнастики увеличивается жизненная емкость легких, улучшается деятельность сердечно-сосудистой системы, повышается функциональная возможность анализаторных систем, увеличивается мышечная сила и выносливость. Кабинеты релаксации, комнаты психофизиологической разгрузки представляют собой специально оборудованные помещения с эстетически оформленным интерьером и удобной мебелью, позволяющей находиться в расслабленной позе. В этих кабинетах в отведенное для этого время в течение смены проводят сеансы по снятию усталости и нервно-психического напряжения. Эффект психоэмоциональной разгрузки достигается за счет эстетического оформления интерьера, трансляции специальных музыкальных произведений, насыщения воздуха отрицательными ионами, приема тонизирующих напитков, имитации естественно-природного окружения и аутогенной тренировки. Последняя основана на комплексе взаимосвязанных приемов психической саморегуляции и несложных физических упражнений со словесным самовнушением. Этот метод позволяет нормализовать психическую деятельность, эмоциональную сферу и вегетативные функции. Как показывает опыт, пребывание рабочих в комнатах психологической разгрузки способствует снижению утомляемости, появлению бодрости, хорошего настроения и улучшению самочувствия. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ Одним из наиболее важных элементов повышения эффективности трудовой деятельности человека является совершенствование умений и навыков в результате трудового обучения. С психофизиологической точки зрения процесс приобретения и совершенствования навыков протекает по типу образования условных рефлексов, а производственное обучение представляет собой процесс приспособления и соответствующего изменения физиологических функций организма человека для наиболее эффективного выполнения конкретной работы. В результате оптимизации и многократного повторения (тренажа), доведения до автоматизма рабочих движений при трудовом обучении увеличивается мышечная сила и выносливость, повышается точность и скорость рабочих движений, быстрее восстанавливаются физиологические функции после окончания работы. Таким образом, достигается преодоление утомления и снижения работоспособности за счет перестройки на более совершенную организацию деятельности. Упражнение, тренировка лежат в основе выработки трудовых навыков. РАБОЧИЕ ПОЗЫ

Выполнение любой работы осуществляется в определенной позе, которая также является элементом трудовой (рабочей) нагрузки. Поза человека – это положение тела, конечностей и головы в пространстве и относительно друг друга, создающееся сложным комплексом врожденных и приобретенных рефлексов. Рабочая поза – это то же самое, но обеспечивающее выполнение определенного трудового задания. Все многообразие рабочих поз в различных профессиональных группах, как правило, сводится к двум основным позам: стоя и сидя. Поддержание основных рабочих поз связано как с наличием общих анатомо-физиологических и биомеханических закономерностей, так и с рядом специфических, различных для каждой из рабочих поз особенностей. Положение сидя характеризуется наличием дополнительной опоры, при этом улучшаются биомеханические условия – увеличивается площадь опоры, опускается общий центр тяжести тела, что делает позу более устойчивой. Кроме того, уменьшается гидростатическое давление крови, уменьшается нагрузка на сердечно-сосудистую систему, снижается напряжение мышц. В положении сидя обеспечивается возможность выполнять работу, требующую точности движений. Однако при длительной работе сидя наблюдается статическое напряжение мышц шеи, плечевого пояса, спины, могут возникать застойные явления в органах таза, затруднение работы органов кровообращения и дыхания. Как и всякая мышечная активность статического типа, каждая поза проявляется опНА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ределенными изменениями со стороны кровообращения и дыхания. При выполнении работы в позе стоя увеличивается нагрузка на мышцы нижних конечностей (вследствие высокого расположения центра тяжести над площадью опоры и малой ее величины) и органы кровообращения (увеличение гидростатического давления). Работать стоя целесообразнее при необходимости постоянных передвижений, связанных с настройкой и наладкой оборудования. Эта поза создает максимальные возможности для обзора и свободных движений. Но даже удобное положение стоя требует, по сравнению с позой сидя, повышения энергетических затрат организма на 8–15% и увеличения частоты сердечных сокращений на 10–15 уд/мин. В естественных условиях жизни поддержание позы является частным случаем статического режима двигательной активности. Незначительные изменения в той или иной позе влекут за собой изменения позной активности мышц. Величина напряжения нервно-мышечной системы как в шейно-грудинном, так и в пояснично-крестцовом сочленениях находится в прямой зависимости от глубины наклона головы и корпуса. Наклон головы на 15° или наклон корпуса на 10° не вызывает повышенных напряжений в структурах опорнодвигательного аппарата, и в этих пределах (при отсутствии каких-либо других неблагоприятных моментов, например, рук вытянутых вперед или поднятых вверх, выше плеч) рабочая поза может квалифицироваться как свободная. В трудовой деятельности человека встречаются более сложные положения тела, для поддержания которых требуется более значительное напряжение мышц, чем при свободной, комфортной позе (неудобная, фиксированная, вынужденная позы). Неудобная поза – это поза с большим наклоном или поворотом туловища, неудобным размещением конечностей, с поднятыми вверх руками и др. Фиксированная рабочая поза характеризуется невозможностью изменения взаимного положения различных частей тела относительно друг друга. Подобные позы чаще всего можно наблюдать при выполнении работ, связанных с необходимостью в процессе деятельности различать мелкие объекты. Наиболее жестко фиксированные рабочие позы встречаются у представителей тех профессий, которым приходится выполнять свои основные производственные операции с использованием оптических увеличительных приборов – луп и микроскопов. В производственных условиях встречаются сложные позы – на коленях, на корточках, лежа, работа с сильным наклоном туловища и т. п. Такие позы относятся к вынужденным. Вынужденная рабочая поза, создающая значитель-

При проектировании рабочего места необходимо стремиться, чтобы рабочая поза была как можно ближе к естественной позе человека. Естественные позы «стоя» и «сидя», являясь основными позами человека, как и поза «лежа на спине», характеризуются наименьшими энергетическими затратами

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

Монотонность вызывает у водителей транспорта состояние, называемое «дорожным гипнозом»

ную мышечную нагрузку, приводит к более выраженным изменениям физиологических функций и ускорению развития утомления. Следовательно, возможность развития перенапряжения опорно-двигательного аппарата вследствие поддержания рабочей позы зависит от степени ее нерациональности (неудобная, фиксированная, вынужденная) и времени пребывания в ней. При рабочей позе сидя затраты энергии превышают на 5–10% уровень основного обмена; при рабочей позе стоя – на 10–25%, при вынужденной неудобной позе – на 40– 50%. Оптимальная поза человека в процессе трудовой деятельности обеспечивает высокую работоспособность и производительность труда. Неправильное положение тела на рабочем месте приводит к быстрому возникновению статической усталости, снижению качества и скорости выполняемой работы, а также к снижению реакции на опасность. Нормальной рабочей позой следует считать такую, при которой работнику не требуется наклоняться вперед больше чем на 10–15°. Наклоны назад и в стороны нежелательны, а основное требование к такой позе – прямая осанка. Выбор рабочей позы зависит от мышечных усилий во время работы, точности и скорости движений, а также от характера выполняемой работы. При усилиях не более 50 Н можно выполнять работу сидя; при 50–100 Н – с одинаковым физиологическим эффектом как стоя, так и сидя; более 100 Н – желательно работать стоя. Смена позы приводит к перераспределению нагрузки на группы мышц, улучшению условий кровообращения, ограничивает монотонность. Поэтому там, где это совместимо с технологией и условиями производства, необходимо предусматривать выполнение работы как стоя, так и сидя для того, чтобы рабочие по своему усмотрению могли изменять положение тела. При организации производственного процесса следует учитывать антропометрические и психофизиологические особенности человека, его возможности в отношении величины усилий, темпа и ритма выполняемых операций, а также анатомо-физиологические различия между мужчинами и женщинами. При организации рабочего места нужно учитывать, что рост мужчин и женщин в среднем отличается на 11,1 см, длина вытянутой руки в сторону – на 6,2 см, длина вытянутой вперед руки – на 5,7 см, длина ноги – на 6 см, высота глаз над уровнем пола – на 10,1 см. При конструировании рабочего места в позе сидя и его гигиенической оценке учитывают, что в среднем тело мужчины в этой позе на 9,8 см длиннее, чем у женщины, а высота глаз над сиденьем соответственно отличается на 4 см.

Оптимальная поза работающего обеспечивается конструкцией сиденья, которое должно поддерживать тело и не допускать его неправильного положения. Рациональная организация рабочего места – существенная мера повышения работоспособности и снижения утомления. МОНОТОННОСТЬ

В настоящее время на предприятиях особое внимание стали уделять такому вредному фактору производственного процесса, как монотонность. Монотонность – это однообразно повторяющийся процесс. В наибольшей степени монотонность труда характерна для поточно-конвейерного производства, которое находит широкое применение в таких отраслях экономики, как машиностроение, приборостроение, радиоэлектронная, легкая, пищевая и других. Следовательно, монотонный труд – это однообразный труд, требующий от человека либо длительного выполнения простых однотипных операций в заданном или свободном темпах, либо непрерывной концентрации внимания в условиях малого объема поступающей информации. Следует различать такие понятия, как монотонность труда и состояние монотонии. Монотонность труда – однообразие трудовых операций или производственной обстановки, т. е. объективных внешних факторов трудовой деятельности. Монотония – комплекс психологических и физиологических изменений в организме человека, возникающих при монотонной работе, т. е. ответная реакция человека на монотонный труд. Различают два основных вида монотонной работы: 1. Монотонность действия, при которой состояние монотонии возникает в связи с выполнением однообразных, часто повторяющихся рабочих действий. Примером такого вида монотонного труда являются все поточно-конвейерные линии и многочисленные разновидности станочных, штамповочных и других работ. При таком виде монотонных работ степень выраженности состояния монотонии («моторная» монотония) зависит от таких факторов трудового процесса, как количество однообразно повторяющихся действий за единицу времени, продолжительность отдельных рабочих операций, степень сложности выполняемых операций, принудительный темп работы и др. При этом чем меньше количество элементов в рабочем цикле и чем короче время их выполнения, тем монотоннее труд. 2. Монотонность обстановки, при которой состояние монотонии («сенсорная монотония») возникает в связи с дефицитом поступающей информации, а также при пассивном контроле и наблюдении за ходом технологического процесса. Этот вид монотонности НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ труда характерен для многочисленных разновидностей операторского труда. При этом чем меньше информации получает оператор за единицу времени и чем менее она содержательна, а также чем продолжительнее интервалы ее ожидания и меньше число объектов наблюдения, тем скорее развивается состояние монотонии. Обычно монотонный по внешним признакам труд в производственных условиях сочетается с другими факторами профессиональной деятельности. Одни из них усиливают развитие состояния монотонии (гипокинезия, низкая ответственность, постоянный фоновый шум, недостаточная освещенность рабочих мест и т. д.), другие препятствуют развитию этого состояния (физическая тяжесть, нервная напряженность труда, высокая степень ответственности, сложность перерабатываемой информации и др.). Влияние монотонного труда на организм работающего весьма сложно и многообразно. Монотонность самым неблагоприятным образом сказывается на работоспособности. При монотонной работе наблюдается более раннее появление и объективных, и субъективных признаков ее снижения. Наряду с изменением физиологических функций при монотонной работе часто отмечаются изменения, характеризующие психологический статус работающих, их субъективные ощущения и переживания, к которым относятся скука, апатия, невнимательность, искаженное чувство времени («время тянется очень долго»), сонливость, неудовлетворенность работой, а иногда – появление раздражительности. Состояние монотонии характеризуется также ухудшением рабочих действий, замедлением их и увеличением ошибок в работе. Однако степень проявления этих ощущений зависит от индивидуальной переносимости фактора монотонности. В одних и тех же условиях не все люди одинаково устойчивы к влиянию этого фактора, среди них существуют монотофилы и монотофобы. Для монотофилов, отличающихся большей устойчивостью к монотонности, характерен определенный типологический комплекс: это слабый тип нервной системы относительно процесса возбуждения, низкая тревожность, инертность нервных процессов, замкнутость характера (в своем большинстве люди, легко переносящие монотонность, являются интравертами). Состояние монотонии может переходить в состояние «психического пресыщения», которое характеризуется отвращением к однообразной деятельности, раздражительностью, эмоциональной неустойчивостью, развитием невротических и сосудистых нарушений. Фактор монотонности в сочетании со сниженным уровнем двигательной активности может вызывать ослабление

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

защитных свойств организма, что приводит к росту общей заболеваемости работающих. Монотонность, как вредный производственный фактор, изменяет ее структуру: увеличивается частота невротических и психосоматических расстройств, процент которых возрастает с увеличением стажа работы. Формирующееся в процессе монотонной работы состояние монотонии – своеобразная форма нервно-психического напряжения, которое в дальнейшем проявляется в различных нарушениях здоровья работающих. Кроме снижения работоспособности, производительности труда и ухудшения качества продукции, последствиями монотонного труда являются производственный травматизм и повышенная заболеваемость. Борьба с монотонией включает широкий круг мероприятий, направленных на снижение ее отрицательных последствий для здоровья и работоспособности человека. Разрабатываемые мероприятия должны быть направлены на: • повышение уровня активности центральной нервной системы и увеличение мотивации данного вида труда; • обеспечение оптимальной информационной и двигательной нагрузок; • устранение объективных факторов монотонного труда. Среди мероприятий, направленных на профилактику отрицательного влияния монотонии на организм работающих, важное значение имеют: • автоматизация однообразного ручного труда; • оптимизация содержания трудовой деятельности, темпа и ритма работы; • совмещение профессий и чередование операций; • внедрение рациональных режимов труда и отдыха с введением 5-минутных регламентированных перерывов через каждый час работы; • рациональная организация рабочего места; • введение в режим рабочего дня комплексов производственной гимнастики, прослушивание функциональной музыки, организация отдыха в специальных комнатах психологической разгрузки. Ни одно из вышеперечисленных мероприятий само по себе не может радикально решить всевозможные вопросы повышения работоспособности, предупреждения утомляемости, травмирования и профессиональных заболеваний, вызванных работой. Эти мероприятия должны проводиться комплексно и систематически, они дополняют друг друга и действуют не сразу, а в течение какого-то времени.

При конвейерной организации труда рекомендуется объединять малосодержательные операции в более сложные. Длительность операции должна быть не менее 30 с. Операция должна состоять из элементов, позволяющих чередовать нагрузки на различные органы чувств и части тела оператора. Число элементов операции должно быть не менее пяти

Функциональная музыка – одно из направлений деятельности по научной организации труда, использующее музыку как существенный эмоциональный стимул трудовой деятельности с учетом особенностей производства

ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ

Це Положення є локальним нормативним документом підприємства та не є обов’язковим згідно з вимогами чинного законодавства про охорону праці, але його наявність дасть можливість підвищити ефективність експлуатації ТТЗ, врахувати специфіку виробничої діяльності

Загальні вимоги щодо вантажно-розвантажувальних робіт встановлюють ГОСТ 12.3.009–76 «Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности» та ГОСТ 12.3.02–80 «Процессы перемещения грузов на предприятиях»

* Див.статтю Д. Міхна «Технологічний транспорт: коли чекати на зміни у нормативноправовій базі?»

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ БЕЗПЕЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, ЩО ЕКСПЛУАТУЮТЬСЯ НА ТЕРИТОРІЇ ПІДПРИЄМСТВА* (У редакції Миколи Федоренка, головного державного інспектора теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві)

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Технологічний транспорт – транспортні засоби переривчастої та безперервної дії, які є елементом технологічної системи і використовуються для переміщення сировини (матеріалу), що обробляється, або продуктів переробки (напівфабрикатів, готової продукції) та відходів виробництва. 1.2. До технологічних транспортних засобів, що експлуатуються на території підприємства (виробничого об’єкта) (далі – ТТЗ) та використовуються під час проведення вантажно-розвантажувальних робіт, належить долішній безрейковий транспорт, а саме: електро- або автонавантажувачі, електрокари, електровізки. Цей вид ТТЗ підлягає державній реєстрації як засіб виробництва підвищеної небезпеки. Суб’єкт господарювання повинен отримати документ дозвільного характеру від Держгірпромнагляду на експлуатацію ТТЗ, що підлягають реєстрації в територіальних органах Держгірпромнагляду, а також дозвіл на монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкцію ТТЗ. 1.3. До ТТЗ (долішнього безрейкового транспорту) належать засоби малої механізації (наприклад, ручні візки), які призначені для переміщення вантажів на невеликі відстані. Цей вид ТТЗ не підлягає державній реєстрації. 1.4. Вимоги до будови, виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту й експлуатації ТТЗ та їх обладнання встановлюють Правила будови і безпечної експлуатації навантажувачів (НПАОП 0.00-1.22-08); розділ 14 Правил техніки безпеки і практичних вказівок з використання машин долішнього транспорту ДСТУ ГОСТ 30871:2006 «Транспорт долішній безрейковий. Вимоги безпеки»; ДСТУ EN 60204-1:2004 «Безпечність машин. Електрообладнання машин. Частина 1. Загальні вимоги»; ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання»; ГОСТ 16215–80 «Автопогрузчики вилочные общего назначения. Общие технические условия»; ГОСТ 24366–80 «Автои электропогрузчики вилочные общего назначения. Грузозахватные приспособления. Общие технические условия». Залежно від умов використання навантажувачі можуть бути: сільськогосподарські (ГОСТ 28099–89 «Погрузчики сельскохозяйственные универсальные. Типы и основные параметры»), землерийні (ГОСТ 28635–90 «Машины землеройные. Номинальная грузоподъемность гусенечных и колесных погрузчиков»), будівельні фронтальні одноковшові (ГОСТ 16391–80 «Погрузчики строительные фронтальные одноковшовые. Правила приемки и методы испытаний») або лопати-навантажувачі (ДСТУ 3932-2000 «Машини землерийні. Гiдравлiчнi екскаватори i зворотні лопати-навантажувачi. Пристрій обмеження швидкості опускання стріли. Технiчнi вимоги i методи випробувань»), для роботи в контейнерних та критих залізничних вагонах (ГОСТ 27270–87 «Машины напольного транспорта. Электро- и автопогрузчики для работы в контейнерах и крытых железнодорожных вагонах. Основные параметры и технические требования») та навантажувачі спеціального призначення. 1.5. Вимоги щодо випробування елементів навантажувачів визначають: ГОСТ 29249–91 «Погрузчики с высоким подъемом, управляемые водителем. Защитные навесы. Техническая характеристика и испытания»; ДСТУ ГОСТ 31203:2006 «Машини долішнього транспорту. Штабелеукладачі та навантажувачі з платформою з великою висотою підіймання. Методи випробування на стійкість»; ДСТУ ГОСТ 30867:2006 «Транспорт долішній безрейковий. НаванНА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ тажувачі та штабелеукладачі, які працюють з нахиленим вперед вантажопідіймачем. Додаткові випробування на стійкість», а навантажувача як колісного транспортного засобу на пневматичних шинах – ДСТУ 3649:2010. 1.6. Вимоги щодо безпечної експлуатації ручних гідравлічних візків визначає ОСТ 22-1457-81 «Візки з піднімальними вилами. Вимоги безпеки при експлуатації», затверджений Мінбудшляхкомунмаш СРСР у 1981 р. (НПАОП 63.1-7.21-81), та ОСТ 22 1422-80 «Візки-штабелери долішні. Вимоги безпеки при експлуатації», затверджений Мінбудшляхкомунмаш СРСР у 1980 р. (НПАОП 63.1-7.09-80). 1.7. На ТТЗ поширюються вимоги додатка 3 «Додаткові вимоги щодо запобігання специфічним небезпекам, пов’язаним з рухом машин» Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 62, а на ТТЗ, забезпечені підіймальними механізмами, – вимоги додатка 4 «Додаткові вимоги щодо запобігання специфічним небезпекам, які виникають під час піднімальних робіт» цього Технічного регламенту. 1.8. Експлуатаційна документація ТТЗ повинна відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 «Єдина система конструкторської документації. Експлуатаційні документи», ремонтна документація – вимогам ГОСТ 2.602–95 «Единая система конструкторской документации. Ремонтные документы». 1.9. Порядок державної реєстрації ТТЗ визначає Порядок ведення обліку даних про технічний стан машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений наказом Держнаглядохоронпраці від 06.12.2004 № 270, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2004 за № 1604/10203, а відомчої – Порядок відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 № 8 (далі – Порядок № 8). Перед реєстрацією, перереєстрацією, тимчасовою реєстрацією, зняттям з обліку ТТЗ (крім випадків зняття з обліку у зв’язку з непридатністю, вибракуванням та списанням) проводиться державний технічний огляд (п. 4 Порядку проведення державного технічного огляду великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затверджений наказом Держгірпромнагляду від 27.01.2010 № 9, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.02.2010 за № 163/17458). Реєстрація технологічних транспортних засобів – здійснення комплексу заходів, пов’язаних з перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою та, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів вузлів і агрегатів та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків (частина 6 п. 2 Порядку № 8). Тимчасова реєстрація технологічних транспортних засобів – видача реєстраційних документів обмеженого строку дії на ТТЗ у разі його тимчасового ввезення на територію України під зобов’язання про зворотне вивезення або довгострокової передачі транспортного засобу в оренду (лізинг) (частина 8 п. 2 Порядку № 8). 1.10. Технічний огляд та реєстрації ТТЗ сільськогосподарського призначення проводиться Держсільгоспінспекцією України відповідно до вимог Порядку здійсненна обов’язкового технічного контролю тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1201, а також нормативні документи Міністерства аграрної політики України, наприклад: Про затвердження Вимог до технічного стану тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики від 06.05.2009 № 316, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 травня 2009 р. за № 462/16478; Порядку роботи, пов’язаної з реєстрацією та зняттям з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 22.11.2011 № 644; Порядок здійснення державного контролю за дотриманням уповноваженими суб’єктами господарювання вимог до проведення обов’язкового технічного контролю тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики від 22.11.2011 № 643, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13 12. 2011 за № 1435/20173; Про затвердження форм документів, які використовуються інспекціями державного технічного нагляду Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при виконанні покладених на них завдань, затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 16.07.2009 № 504, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31. 08. 2009 за № 811/16827. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

Перелік підконтрольних Держгірпромнагляду типів ТТЗ наведено у додатку 1 Правил державної реєстрації та обліку великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 01.07.2004 № 163, який втратив чинність на підставі наказу Держгірпромнагляду від 27.01.2010 №9

Існують Правила техніки безпеки при експлуатації внутрішньозаводського транспорту (НПАОП 63.12-1.05-79)

ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЬ РУХУ ТТЗ

Вимоги до медичного огляду водіїв визначають Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затверджене спільним наказом Міністерства охорони здоров’я та Міністерства внутрішніх справ України від 31.03.2013 № 65/80, та Перелік захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.12.1999 № 299

Вимоги до посвідчень водіїв визначає Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340

2.1. Територія, призначена для руху ТТЗ, повинна мати тверде рівне покриття, що забезпечує безпеку руху. Дороги повинні бути вільними. Не допускається стоянка інших транспортних засобів та захаращування у місцях руху. 2.2. ТТЗ на території підприємства повинні зберігатись у спеціально призначених для цього приміщеннях. Підлога в приміщеннях для зберігання ТТЗ має бути твердою, рівною, без вибоїн. 2.3. Транспортні шляхи потрібно утримувати у справному стані, очищати від снігу, льоду, сміття, а в зимовий час – посипати піском, шлаком або іншими відповідними матеріалами. 2.4. Перетин доріг з пішохідними доріжками позначається дорожніми знаками, а також розміткою у вигляді широких суцільних ліній, нанесених на проїжджу частину паралельно її осі, відповідно до схеми руху транспортних засобів. 2.5. Габарити проїздів і проходів всередині цехів повинні бути чітко позначені суцільними білими лініями шириною не менше 50 мм; обмежувальні лінії не повинні наближатися до обладнання та стін приміщень менш ніж на 0,5 м. 2.6. Стаціонарні вантажно-розвантажувальні майданчики повинні бути розміщені збоку від головного потоку руху, повинні бути з твердим покриттям, достатніми для забезпечення безпечних радіусів повороту, зупинки та роз’їзду ТТЗ. 2.6. Роботи на стаціонарних вантажно-розвантажувальних майданчиках проводяться відповідно до організаційно-технологічної документації (проекту виконання робіт, технологічної карти, технологічної схеми, карти-схеми розміщення вантажів тощо), де визначаються вимоги до території проведення робіт, схеми руху, місця розташування вантажно-розвантажувальних майданчиків, місця зберігання і технічного обслуговування ТТЗ тощо). 2.7. Місця стоянки ТТЗ визначаються за допомогою розмітки у вигляді спеціальних смуг, нанесених суцільними білими лініями. Розмітка повинна бути виконана незмивною фарбою або іншим способом, що забезпечує довговічність покриття. 2.8. Відповідальність за безпечне утримання внутрішніх доріг, проїздів і проходів, місць стоянки ТТЗ покладається на начальників структурних підрозділів. 2.9. У разі проведення робіт на проїжджій частині ділянки, де проводяться роботи, повинні огороджуватись (наприклад, відповідно до ДСТУ 7168:2010 «Безпека дорожнього руху. Огородження дорожні тимчасові. Загальні технічні умови»), а також обладнуватись технічними засобами (наприклад, відповідно до ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування»). Дорожні тимчасові огородження являють собою щити огороджувальні, бар’єри огороджувальні та поперечні, віхи і конуси напрямні, стрічки та шнури сигнальні. У темний час доби або в умовах недостатньої видимості зони проведення дорожніх робіт повинні бути освітлені. 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТТЗ

3.1. Приймання ТТЗ в експлуатацію здійснюється комісією підприємства, яка оцінює наявність сертифікатів відповідності, комплектність і технічний стан ТТЗ як за експлуатаційною документацією, так і за результатами зовнішнього огляду, випробування на холостому ходу та під навантаженням. Зовнішнім оглядом визначається загальний стан ТТЗ і встановлюється наявність видимих дефектів. Випробуванням на холостому ходу перевіряється справність усіх вузлів ТТЗ (наприклад, для механізованих ТТЗ двигуна, гальмівних систем, приладів освітлення та сигналізації тощо). Випробуванням під навантаженням визначається відповідність фактичних параметрів ТТЗ їх технічним характеристикам. Результатом роботи комісії є Акт перевірки технічного стану та комплектності машини (див. додаток 1), на підставі якого приймається рішення про можливість використання ТТЗ за призначенням. До експлуатації допускаються ТТЗ, які прийняті комісією суб’єкта господарювання, поставлені на облік в установленому порядку, а ті, що підлягають державній реєстрації, – які пройшли державний технічний огляд та мають державну реєстрацію). ТТЗ, які експлуатуються на виробництві, присвоюється індивідуальний номер. 3.2. ТТЗ вводяться в експлуатацію наказом суб’єкта господарювання, де визначаються відповідальні особи, експлуатаційний та ремонтний персонал. Структура осіб, відповідальних за експлуатацію ТТЗ, є триступеневою. Це: •особа, відповідальна за організацію експлуатації ТТЗ (наприклад, головний механік, начальники структурних підрозділів); •особа, відповідальна за технічний стан ТТЗ (наприклад, лінійний механік, слюсар-ремонтник, акумуляторник, слюсар паливної апаратури); •особа, відповідальна за безпечну експлуатацію ТТЗ (водій). Розподіл функціональних обов’язків щодо експлуатації ТТЗ, у тому числі визначення їх відповідальності, визначають положення про структурні підрозділи та посадові інструкції. 3.3. Номер і дата наказу про призначення особи, відповідальної за технічний стан ТТЗ, посада, прізвище, ім’я, по батькові та підпис, а також відомості про закріпленого водія ТТЗ заносяться у паспорт (формуляр) ТТЗ. Форму Акта про закріплення машини за машиністом (водієм) див.у додатку 2. 3.4. Керування ТТЗ належить до робіт підвищеної небезпеки. Працівники, які організовують НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ експлуатацію, обслуговують та експлуатують ТТЗ, повинні мати відповідну фахову (спеціальну) підготовку. 3.5. До керування навантажувачем допускається особа, яка пройшла в установленому порядку медичний огляд, інструктаж, спеціальне навчання та перевірку знань з питань охорони праці, а також має посвідчення на право керування цією машиною. Водій ТТЗ допускається до перевезення небезпечних вантажів після проходження спеціального навчання. 3.6. Водій електронавантажувача повинен мати кваліфікаційну групу І з електробезпеки. У разі залучення до виконання робіт з обслуговування акумуляторних батарей водій ТТЗ повинен мати кваліфікаційну групу ІІІ з електробезпеки та пройти додаткове спеціальне навчання. 3.7. Водій ТТЗ забезпечується робочим інвентарем та засобами захисту відповідно до експлуатаційної та організаційно-технологічної документації. З метою уникнення несанкціонованого керування пульт керування ТТЗ може обладнуватись індивідуальним контактним замком з ключем (ключем-маркою) або іншим пристроєм (наприклад, який вмикається введенням пін-коду). 3.8. За наявності у робочій зоні освітленості нижче 32 лк ТТЗ повинні забезпечуватись додатковим освітленням. 3.9. ТТЗ з двигуном внутрішнього згоряння, призначені для переміщення балонів з газом, нафтопродуктів та інших легкозаймистих рідин, обладнуються іскрогасником на вихлопній трубі та засобом пожежогасіння. 3.10. Роботи підвищеної небезпеки повинні проводитись за нарядом-допуском. Спільне використання ТТЗ можливе тільки під наглядом особи, відповідальної за організацію експлуатації ТТЗ, та після проходження їх водіями цільового інструктажу. 3.11. Заправлення паливом ТТЗ з автодвигуном та заряджання акумуляторних батарей ТТЗ з електродвигуном здійснюється у спеціально призначених для цього місцях. ТТЗ повинні зберігатись у спеціально відведеному для стоянки місці. Очищення та миття ТТЗ проводиться на спеціально обладнаних майданчиках або в приміщеннях. 3.12. Для забезпечення безпечного проведення роботи ТТЗ у нічний час протягом світлового періоду доби потрібно вжити таких організаційних заходів: •провести підготовку робочої зони; •улаштувати освітлення робочої зони, позначити ліхтарями з червоним світлом наявні на ділянці перешкоди, які неможливо усунути, а також місця різких поворотів; •розробити світлову сигналізацію для зв’язку водіїв з безпосереднім керівником робіт; •укомплектувати необхідною кількістю світильників і засобів сигналізації. 3.13. ТТЗ, що використовуються в холодну пору року з температурою повітря нижче мінус 5 °С, повинні забезпечуватись: стоянкою в опалюваному приміщенні; засобом для підігріву мастила та води. Допускається стоянка ТТЗ в неопалюваному приміщені або на відкритому майданчику за наявності передпускового розігрівання основних агрегатів машини. Для забезпечення роботи ТТЗ в осінньо-зимовий період потрібно вжити таких організаційно-технічних заходів: •провести сезонне технічне обслуговування; •утеплити кабіну, забезпечити двигун утеплювальним чохлом, перевірити справність опалювального пристрою; •замінити літнє змащення в агрегатах і вузлах на зимове; •заправити систему охолодження двигуна низькозамерзаючою рідиною (антифризом), а за її відсутності – водою з умовою щоденного зливання після закінчення роботи; •довести щільність електроліту в акумуляторних батареях до величини, що відповідає умовам зимової експлуатації акумуляторів; •перевірити справність склоочисників; •підготувати добавки до палива або інші засоби, що забезпечують легкий запуск двигунів внутрішнього згоряння. 4. БЕЗПЕЧНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ МЕХАНІЗОВАНИХ ТТЗ

4.1. Роботи на стаціонарних вантажно-розвантажувальних майданчиках проводяться відповідно до організаційно-технологічної документації (проекту виконання робіт, технологічної карти, технологічної схеми, карти-схеми розміщення вантажів тощо), де визначаються вимоги до території проведення робіт, схеми руху, місця розташування вантажно-розвантажувальних майданчиків, зберігання і технічного обслуговування ТТЗ тощо). 4.2. Під час руху з місця або заднім ходом у місцях скупчення або проходів людей водій повинен подавати звуковий сигнал. У робочій зоні навантажувача не повинні перебувати сторонні особи. Швидкість руху ТТЗ територією підприємства повинна бути не більше 10 км/год; у приміщеннях – не більше 5 км/год; на поворотах, під час в’їзду або виїзду з воріт, під час виїзду із-за рогу будинку (споруди), під час переїзду через залізничні колії, на перехресті шляхів, у місцях інтенсивного руху людей, під час руху заднім ходом – не більше 3 км/год. Швидкість руху в конкретних умовах має вибиратися водієм залежно від інтенсивності руху транспортних засобів, присутності людей у робочій зоні, розмірів території, оглядовості, стану поверхні дорожнього покриття, ширини, профілю НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

Навантажувач – машина циклічної дії, що належить до безрейкового долішнього транспорту, обладнана підіймальним механізмом (вантажопідіймачем) і вилами (платформою) або одним із змінних вантажозахоплювальних пристроїв для забезпечення підіймання, транспортування, навантаження і розвантаження, штабелювання та укладання вантажів (п. 2.1.24 НПАОП 0.00-1.22-08)

Навантажувач підлягає обов’язковій державній сертифікації у порядку, визначеному Правилами обов’язкової сертифікації підіймальних споруд, затвердженими наказом Держстандарту України від 24.01.1997 №37

ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ

Технічний огляд ТТЗ – комплекс робіт з контролю технічного стану, що здійснюється як візуально, так і з використанням органолептичних методів і засобів вимірювальної техніки, номенклатуру яких встановлено нормативними документами, та з випробування технологічного транспортного засобу (п. 2 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 № 8)

Органолептичні методи – це інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові та суцільні спостереження, технологічний і хіміко-технологічний контроль, експертизи, службові розслідування, експеримент

шляхів руху та проїздів, типу ТТЗ і вантажу, що переміщується. За всіх обставин рух ТТЗ повинен здійснюватись на відстані та зі швидкістю, що дає можливість безпечно зупинити навантажувач. 4.3. Рух ТТЗ на вантажно-розвантажувальних майданчиках повинен здійснюватись у межах транспортних смуг, що мають тверде і рівне покриття. Мінімальна відстань проїзду між стінами споруд, устаткованням та штабелями – не менше 0,8 м. Допускається виконання робіт на краю ухилу або платформи на відстані не менше ширини колеса ТТЗ. Рух ТТЗ з вантажем на похилих поверхнях (пандусах) здійснюється так: з’їзд – заднім ходом, заїзд – переднім ходом. Максимальний поздовжній уклон шляху руху не повинен перевищувати кут нахилу рами вантажопідйомника ТТЗ. За наявності на постійних проїздах кута нахилу підйомів понад 10 % або інших небезпечних місць (наприклад, обмежень по висоті) повинні улаштовуватись на видному місці попереджувальні написи. 4.4. Водій ТТЗ повинен запобігати створенню додаткових динамічних навантажень шляхом різкого перемикання органів керування ТТЗ та використовувати інвентарні вантажозахоплювальні пристрої. Максимально допустимий шлях гальмування ТТЗ визначається експлуатаційною документацією. Стоянкова гальмівна система без допомоги водія не менше 5 хв повинна утримувати ТТЗ у напрямку вперед або назад на найбільшому ухилі, зазначеному у настанові з експлуатації. 4.5. Маса переміщуваного вантажу не повинна перевищувати допустиму вантажопідіймальність для даного типу ТТЗ. Для вилкових ТТЗ установка ширини вантажних вил повинна здійснюватись залежно від ширини вантажу при знаходженні вил на відстані 0,3 м від кінця вил до штабеля (вантажу). Вантаж повинен розміщуватись рівномірно на вантажних вилах впритул до вертикальної рами вантажопідйомника, не допускаючи звисання вантажу більше ніж на 1/3 довжини вил. З метою запобігання перекиданню ТТЗ нахил вил з піднятим вантажем проводиться за наявності опори під вилами. Під час руху вила повинні перебувати на висоті від рівня шляхового покриття: для ТТЗ на вантажошинах – не менше 0,25 м, на пневматичних шинах – не менше 0,5 м. Під’їзд до місця навантаження (розвантаження) здійснюється на найнижчій передачі. Тарно-штучні вантажі повинні перевозитись на піддонах або іншій спеціальній тарі, що унеможливлює випадання або висипання вантажу під час його переміщення. Під час виконання робіт із штабелювання вантажів на висоті, з високими та штучними вантажами ТТЗ повинен мати захисний навіс над головою водія та захисну рамку на плиті вантажопідйомника. Допускається кантувати вантаж спеціальним кантувачем, що навішується на каретку вантажопідйомника. 4.6. Для перевезення великогабаритних вантажів використовуються надійно фіксовані спеціальні подовжувачі стандартних вилкових захватів; для перевезення вантажів циліндричної форми – спеціальні захвати (наприклад, для вантажів з наскрізним отвором – штирові захвати); для вантажів з нестійкими опорами – підкладки або спеціальні рамки для упирання вантажу під час переміщення. Довгомірний вантаж переміщується попередньо ув’язаним у пакет. Рух ТТЗ з великогабаритним вантажем, що зменшує видимість, здійснюється заднім ходом. Допускається рух ТТЗ переднім ходом тільки за наявності особи, яка супроводжує рух ТТЗ. 4.7. Під час проведення робіт на рампі слід дотримуватись таких вимог безпеки: висота вантажно-розвантажувальної площадки (рампи) для автотранспорту повинна бути 1,2 м від поверхні руху, для залізничного транспорту – 1,4 м від рівня головки рейок; рампа з боку під’їзду автомобіля повинна бути обладнана відбійним брусом, що обмежує задній хід автомобіля, і відкидним (знімним) колесовідбійним брусом, що запобігає падінню ТТЗ на ділянках рампи, вільних від транспорту, при цьому розмір (переріз) колесовідбійного бруса на рампі повинен бути 150 × 150 мм; за наявності різниці рівнів по вертикалі проїзної частини (наприклад, між рампою та залізничним вагоном) для переміщення ТТЗ повинен використовуватись спеціальний пересувний місток (настил) відповідної міцності, надійного закріплення та з поверхнею, що виключає можливість ковзання коліс ТТЗ; спеціальний місток повинен мати ручки або інші ефективні засоби для його безпечного переміщення, забезпечуватись бортиками, що запобігають виходу ТТЗ за межі містка. 4.8. При перервах у роботі та після роботи вантаж, що розміщений на вантажопідйомнику, повинен опускатись та вживатись заходи щодо випадкового або несанкціонованого переміщення ТТЗ (навантажувач фіксується стоянковим гальмом, під колеса підкладають упорні колодки). 4.9. Під час експлуатації ТТЗ заборонено: •залучати до керування сторонніх осіб; •використовувати ТТЗ не за призначенням; •використовувати відкритий вогонь для передпускового розігрівання двигуна; •піднімати вантаж під час руху, а також за відсутності під ним просвіту для вільного проходу вантажних вил; •переміщувати вантаж волоком або штовханням; •укладати вантаж вантажопідіймальним механізмом безпосередньо на вила; НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ •перебування людей під піднятим вантажем; •збільшувати масу противаги ТТЗ за рахунок іншого вантажу або людей; •покидати ТТЗ при піднятому вантажі; •вносити у конструкцію ТТЗ будь-які доповнення та зміни, а також використовувати навантажувач за наявності несправностей, здатних вплинути на безпеку праці. 5. БЕЗПЕЧНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ РУЧНИХ ВІЗКІВ

5.1. Ручні візки повинні використовуватись на горизонтальних площадках з твердим покриттям. Під час переміщення вантажу вниз похилою підлогою працівник повинен перебувати позаду візка. Швидкість переміщення ручних візків не повинна перевищувати 5 км/год. 5.2. Візки з піднімальними вилами потрібно улаштовувати таким чином, щоб унеможливити їх випадкове пошкодження під час використання, наїзду транспортних механізмів та дії інших рухомих засобів виробництва. 5.3. Перед укладанням вантажів на підйомну площадку гідравлічного візка необхідно перевірити справність гідравлічного насоса холостим підніманням та опусканням площадки візка. Розміщення вантажу на візку повинно бути таким, щоб запобігати зміщенню і падінню вантажу під час його переміщення. Дрібні та сипкі вантажі переміщують у тарі не вище її рівня. Висота переміщуваних вантажів візками вантажопідіймальністю 250 кг не повинна перевищувати 0,9 м, а для візків вантажопідіймальністю до 1250 кг – 1,2 м. 5.4. Газові балони переміщуються на спеціальних візках, конструкція яких захищає балони від можливих струсів і ударів.

Переміщення вантажів у технологічному процесі масою понад 20 кг або на відстань понад 25 м повинно бути механізовано та виконуватись за допомогою підіймальнотранспортних механізмів або засобів механізації (пп. 3.3.2, 3.3.3 ГОСТ 12.3.020–80)

6. ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТ МЕХАНІЗОВАНИХ ТТЗ

6.1. Технічне обслуговування та ремонт (далі – ТОР) проводяться з метою підтримання ТТЗ у технічно справному стані, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху, екологічної безпеки та належного зовнішнього вигляду під час його експлуатації. Перелік і зміст документації щодо організації ТОР, забезпечення запасними частинами та матеріалами розробляються особою, відповідальною за організацію експлуатації ТТЗ. За кожним ТТЗ ведеться облік тривалості використання (фактичного напрацювання), яка визначається за даними лічильника роботи двигуна або змінного часу. Відомості про напрацювання заносяться щоквартально у паспорт (формуляр) ТТЗ. 6.2. Технічне обслуговування ТТЗ може бути щоденним (щозмінним), періодичним, сезонним, під час зберігання, а ремонт – поточним, капітальним i неплановим. ТОР проводиться за планом, який складається особою, відповідальною за організацію експлуатації ТТЗ, щороку (за місяць до початку планованого року) (див. додаток 3). Періодичність технічного обслуговування та обсяги робіт залежать від типу ТТЗ, напрацювання та умов їх експлуатації. Залежно від обсягу робіт і послідовності їх виконання кожному періодичному технічному обслуговуванню надається порядковий номер (ТО-1, ТО-2, ТО-3). До обсягу робіт технічного обслуговування з більш високим порядковим номером включаються роботи, які передбачені технічним обслуговуванням з більш низьким порядковим номером. Періодичність, примірний перелік операцій та нормативи трудомісткості визначаються експлуатаційною документацією ТТЗ. 6.3. Щозмінне технічне обслуговування здійснюється ремонтним персоналом після повернення ТТЗ на місце постійної стоянки. Щозмінне технічне обслуговування повинно проводитись водієм протягом усієї робочої зміни шляхом контролю технічного стану основних складових частин машини: гальмового обладнання, ходової частини, органів керування, сигналізації, двигуна; усунення виявлених несправностей та неполадок; заправлення експлуатаційними рідинами; підтримання належного зовнішнього вигляду та санітарного стану ТТЗ. Результати щоденного обслуговування записуються особою, відповідальною за технічний стан ТТЗ, у Журнал обліку технічного обслуговування і ремонтів машин (див. додаток 4), де мають бути зафіксовані дані про стан ТТЗ, несправності та неполадки, що порушують його працездатність; заходи, які були вжиті щодо усунення несправностей та неполадок. 6.4. Періодичне технічне обслуговування проводиться з метою зниження інтенсивності спрацювання деталей і складових частин, визначення їх залишкового ресурсу, усунення виявлених несправностей. Сезонне технічне обслуговування здійснюється двічі на рік (весною та восени). Результати періодичного технічного обслуговування записуються у відповідний розділ паспорта (формуляра) ТТЗ особою, відповідальною за технічний стан ТТЗ. 6.5. Поточний ремонт призначений для забезпечення (відновлення) працездатності ТТЗ та виконується за наявності несправностей або за результатами діагностування технічного стану ТТЗ. До поточного ремонту належать роботи, пов’язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова та рами). Будь-який ремонт агрегатів належить до поточного ремонту. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ 6.6. Капітальний ремонт призначений для продовження строку експлуатації ТТЗ та виконується за результатами діагностики технічного стану ТТЗ. До капітального ремонту відносять роботи, пов’язані із заміною кузова (рами) або одночасною заміною не менше трьох базових агрегатів. 6.7. Операції із заміни на ТТЗ шин та акумуляторних батарей не належать до технічного обслуговування. Порядок експлуатації акумуляторних батарей визначають Правила нагляду та підтримання в робочому стані стартерних і свинцево-кислотних акумуляторних батарей, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 08.12.1997 № 417. Технічне обслуговування шин здійснюється з урахуванням Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісні шасі, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.05.2006 № 488. 6.8. Приймання ТТЗ після ТОР здійснюється особою, відповідальною за технічний стан ТТЗ. 6.9. Після проведення реконструкції, модернізації або технічного переозброєння передбачено проведення спеціалізованою організацією експертного обстеження ТТЗ з технічним оглядом. Технічний огляд та експертне обстеження (технічне діагностування) здійснюються за організаційно-методичними документами, розробленими відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 687. 7. ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТ РУЧНИХ ВІЗКІВ

7.1. Ручні візки з підіймальними вилами підлягають періодичному огляду 1 раз на рік, який повинна здійснювати особа, відповідальна за утримання візків у справному стані. 7.2. Результати огляду реєструються в Журналі періодичних оглядів візків з підіймальними вилами (див. додаток 5). У разі виявлення несправностей, які не забезпечують безпеку праці, ручний візок повинен вилучатись з експлуатації. 7.3. Перевірка технічного стану (технічне опосвідчення) ручного візка з підіймальними вилами із статичним та динамічним випробуванням проводиться після його виготовлення або капітального ремонту із записом результатів у паспорт візка. 8. ЗБЕРІГАННЯ ТТЗ

8.1. Умови зберігання, підготовки та постановки ТТЗ на тривале зберігання визначаються експлуатаційною документацією. ТТЗ, які не використовувались за призначенням понад 10 днів, ставляться на короткочасне зберігання, а понад 2 місяці – на тривале зберігання (консервацію). Короткочасне зберігання ТТЗ може здійснюватись на місцях їх використання, а тривале – на спеціально відведених майданчиках або в приміщеннях. Постановка ТТЗ на тривале зберігання та зняття ТТЗ із зберігання здійснюється з оформленням відомостей про технічний стан та комплектність ТТЗ записом у Журнал обліку постановки машин на зберігання і приймання їх в експлуатацію (див. додаток 6). 8.2. Перевірка комплектності ТТЗ проводиться з періодичністю 1 раз на 2 місяці у разі зберігання їх у приміщенні і з періодичністю 1 раз на місяць – у разі зберігання ТТЗ на відкритому майданчику або під навісом. Результати перевірки записуються у Журнал обліку постановки машин на зберігання і приймання їх в експлуатацію. ТТЗ, зняті з тривалого зберігання, підлягають позаплановому технічному обслуговуванню. 8.3. Порядок технічного обслуговування ТТЗ під час їх зберігання у законсервованому стані визначається експлуатаційною документацією ТТЗ. 9. ЗНЯТТЯ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ АБО УТИЛІЗАЦІЯ ТТЗ

Під час технічного огляду візка з підіймальними вилами перевіряють цілісність і надійність різьбових з’єднань, щільність гідросистеми, регулювання тяг тощо (пп. 8.2, 8.3 НПАОП 63.1-7.21-81)

9.1. Зняття ТТЗ з обліку у зв’язку з непридатністю до подальшого використання та їх вибракування (списання) здійснюється без технічного огляду за рішенням власника ТТЗ. Вибракування (списання) ТТЗ підтверджується актом на списання (ліквідацію) основних засобів. Складальні одиниці та деталі із списаних ТТЗ, придатних до використання, можуть бути поставлені на облік з метою поповнення оборотного фонду. 9.2. Зняття ТТЗ з обліку у зв’язку з їх відчуженням здійснюється тільки після технічного огляду з метою звірки відповідності агрегатів, що мають ідентифікаційні номери, обліковим даним. Не допускається зняття з обліку ТТЗ, на які накладено арешт або заборону на зняття їх з обліку, та в інших випадках, передбачених законодавством. 9.3. Зняття з обліку ТТЗ здійснюється відповідно до вимог Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 № 8. 9.4. Граничний строк експлуатації ТТЗ може бути подовжений за висновком експертного обстеження.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ Додаток 1

«____» _________ 20__ р.

АКТ перевiрки технiчного стану та комплектностi машини

Комiсiя в складi ____________________________________________________________________ (посади, прiзвище, iм’я, по батьковi)

________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ здiйснила оцiнку технiчного стану та комплектності ___________________________________________ ________________________________________________________________________________ (найменування машини, рiк випуску, заводський номер)

Виробництва ____________________________________________________ (завод-виготівник)

При зовнiшньому оглядi, випробуваннi на холостому ходу, під навантаженням i зiставленнi результатiв показникiв огляду i випробувань з технiчною документацiєю встановлено: 1. Машина нова або була в експлуатацiї (непотрiбне закреслити), напрацювала _________ машино-год; пробiг ___________ км 2. Вiд попереднього поточного (капiтального) ремонту машина напрацювала (пройшла) _________ машино-год (км)

Форма Акта перевірки технічного стану та комплектності машини наведена у додатку А ДБН В.2.8-9-98 «Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент. Експлуатація будівельних машин. Загальні вимоги»

3. Висновок комiсiї:___________________________________________________________________ _________________________________________________________________________________ Надано iнвентарний номер ______________ Голова комiсiї ______________________ __________________________ (підпис)

(ПІБ)

Члени комiсiї ______________________

__________________________

(підпис)

(ПІБ)

Додаток 2 ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник (головний інженер) ______________ (підпис)

«____» _________ 20__р.

АКТ про закріплення машини за машиністом (водієм) Ми, що нижче підписалися _______________________________________ , з однієї сторони, машиніст (водій) (ПІБ)

________________________________________________________________________ , з іншої сторони, (ПІБ)

склали цей акт у тому, що перші здали, другий прийняв до експлуатації машину ____________________________ _____________________________________________________________________________________

Форма Акта про закріплення машини за машиністом (водієм) наведена у додатку 17 ВСН 36-90 «Указания по эксплуатации дорожно-строительных машин»

(найменування машини)

Марка _____________________________ інвентарний № _______________________________________ шасі № ___________________________ двигун № ____________________________________________ На момент здавання ________________________________________________ __________відпрацьовано (має пробіг) машино-годин (км) з початку експлуатації_________________________ і перебуває в такому стані: _____________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________ Машиніст (водій), який прийняв до експлуатації машину ____________________________________________ (ПІБ)

Зобов’язаний зберігати надану йому власність, дотримуватись правил технічної і безпечної експлуатації. Здав _____________________ (підпис)

Прийняв ______________ (підпис)

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ Додаток 3

ПЛАН технічного обслуговування та ремонту на 20___ р. Найменування підприємства і його відомча належність Форма Плану технічного обслуговування та ремонту наведена у додатку 8 ДБН В.2.8-3-95 «Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент. Технічна експлуатація будівельних машин»

Кількість технічних обслуговувань і ремонтів у плановому році

Найменування і марка (індекс) машини

Заводський та інвентарний номер машини

кількість

місяць проведення

Т і ТО-3

ТО-2

ТО-1

СО

К (капремонт)

Додаток 4

ЖУРНАЛ обліку технічного обслуговування і ремонтів машин Відповідальний за ведення журналу ________ ___________________________ ____________________________ (посада, прізвище, ім’я, по батькові)

за 20___ рік Форма Журналу обліку технічного обслуговування і ремонтів будівельних машин наведена у додатку 11 ДБН В.2.8-3-95

Форма Журналу періодичних оглядів візків з підіймальними вилами наведена у додатку НПАОП 63.1-7.21-81

№ з/п

Дата проведення ТО або ремонту

Найменування або марка машини

Заводський та інвентарний номер

Фактичне напрацювання після останнього однойменного ТО або ремонту, машиногод

Вид технічного обслуговування і ремонту, машиногод

Трудомісткість виконання робіт, людиногод

Тривалість виконання робіт, год

Перелік робіт під час виконання технічного обслуговування або ремонту. Замінені збірні елементи або деталі

Прізвище, ім’я, по батькові особи, відповідальної за проведення технічного обслуговування і ремонту

Прізвище, ім’я, по батькові особи, яка прийняла машину після технічного обслуговування і ремонту

Додаток 5

ЖУРНАЛ періодичних оглядів візків з підіймальними вилами Дата огляду

Позначення візка

Інвентарний номер

Результати огляду

Підпис особи, яка проводила огляд

Додаток 6

Форма Журналу перевірок технічного стану машин у період зберігання наведена у додатку Г ДБН В.2.8-14-00 «Будівельна техніка. Правила зберігання будівельних машин»

ЖУРНАЛ перевірок технічного стану машин у період зберігання Дата перевірки 1

Найменування, марка машини 2

Інвентарний номер 3

Помічені недоліки і прийняті заходи щодо їх усунення 4

Підписи виконав технічне обслуговування (посада, ПІБ) 5

перевірив відповідальний за зберігання 6

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ДРАБИН

ЯКЩО БЕЗ ДРАБИНИ НЕ ОБІЙТИСЯ

Основні вимоги щодо експлуатації приставних драбин (крім пожежних) у різних галузях господарювання та нормативні документи, що визначають умови безпечної експлуатації приставних драбин.

Драбина – «конструкція, призначена для переміщення людей на висоті і створення тимчасових робочих місць» (додаток 1 ГОСТ 24258–88 «Средства подмащивания. Общие технические условия»)

08.10.2012 в одному з цехів Бориспільської філії ТОВ «ПГУ» під час використання робочої підставки-драбини стався нещасний випадок з тяжким наслідком з техніком М. Для заміни рулону з паперовою стрічкою (загальною масою 10 кг) на верхній розмотувальний пристрій технологічної лінії технік М. встановив робочу підставку-драбину (з висотою робочої площадки 96 см) і не зафіксував фіксатором упорні колеса. Піднімаючись східцями по драбині з рулоном, втратив рівновагу та впав, отримавши осколковий перелом нижньої частини правої гомілки зі зміщенням . 22.03.2013 у Києві на дільниці пресування цеху керамічних виробів ТОВ «Р» стався нещасний випадок з електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування Х., який упав з драбини-стрем’янки під час заміни лампи електричного світильника, розташованого на висоті 3 м, і отримав тяжку відкриту черепно-мозкову травму (при дослідженні в крові потерпілого було виявлено етиловий спирт у концентрації 1,1 ‰).

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

09.04.2013 у м. Бровари Київської області стався нещасний випадок зі слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж ТОВ «ІТТ» С., який упав з приставної драбини на металеву огорожу під час відрізання гілки, що закривала сонячне світло виноградній лозі біля альтанки поруч з котельнею. Падіння сталося за відсутності працівника, який мав підстраховувати знизу драбини. У результаті падіння С. отримав тяжку черепно-мозкову травму, внаслідок якої помер. Слід зазначити, що вимоги безпеки стаціонарних засобів доступу до промислових машин та механізмів, у тому числі й тих драбин або сходів, які на машині не зафіксовані, а можуть усуватись або відводитись убік під час виконання робіт, визначають державні стандарти – ДСТУ ISO 14122 «Безпечність машин. Стаціонарні засоби доступу до машин»: ДСТУ ISO 14122-1:2004 «Частина 1. Вибір фіксованих засобів доступу між двома рівнями»; ДСТУ ISO 14122-2:2006 «Частина 2. Платформи робочі й проходи»; ДСТУ ISO 14122-3:2004 «Частина 3. Сходи, драбини зі східцями й перила»; ДСТУ ISO 14122-4:2006 «Частина 4. Драбини зафіксовані». У місцях машин та механізмів, де існує можливість падіння з висоти більше ніж 500 мм або зона проходу межує з поверхнями, не спро-

Драбини класифікуються: за способом улаштування – на стаціонарні, переносні; за матеріалом виготовлення – на дерев’яні, металеві, мотузкові; за конструктивним виконанням – на приставні (одноколінні, багатоколінні – розсувні, розбірні), навісні, стрем’янки

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ДРАБИН можними нести навантаження (наприклад, зі скла або синтетичних матеріалів), встановлюються перила чи інші рівноцінні засоби, спроможні захистити людину від падіння з висоти. При цьому перила повинні мати принаймні одну проміжну перекладину (п. 4.2.3 ДСТУ ISO 14122-2:2006; п. 7.1.2 ДСТУ ISO 141223:2006; п. 4.7.1 ДСТУ ISO 14122-4:2006). ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ З ПРИСТАВНИХ ДРАБИН

Відповідно до розділу 3 ДСТУ ISO 14122-1:2004 «Безпечність машин. Стаціонарні засоби доступу до машин Частина 1. Вибір фіксованих засобів доступу між двома рівнями»: • драбина – зафіксований засіб доступу з кутом нахилу понад 75° до 90°, горизонтальними елементами якого є щаблі; • драбина зі східцями – зафіксований засіб доступу з кутом нахилу понад 45° до 75°, горизонтальними елементами якого є східці; • сходи – зафіксований засіб доступу з кутом нахилу понад 20° до 45°, горизонтальними елементами якого є східці

Використання драбин як робочих місць може бути допущено лише за обставин, коли використання інших безпечних засобів недоцільне через незначність ризику, короткочасність використання або особливості конструкцій, які неможливо змінити (п. 4.2 розділу VI Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці, затверджених наказом МНС України від 25.01.2012 № 67, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 р. за № 226/20539, далі – Наказ № 67). Драбини необхідно встановлювати так, щоб забезпечити їх стійкість під час користування ними. Опори переносних драбин потрібно встановлювати на стабільній, твердій і нерухомій основі достатніх розмірів таким чином, щоб сходинки були горизонтальними. Для запобігання зсуванню опор переносних драбин під час використання їхні верхні або нижні кінці закріплюються спеціальними пристроями. Драбина, призначена для піднімання на робоче місце, встановлюється так, щоб її верхня частина виступала над поверхнею робочого місця на достатню відстань, якщо відсутні інші пристрої для надійного закріплення. Під час користування драбинами, що складаються з кількох частин, або розсувними драбинами необхідно, щоб їхні складові частини були нерухомо з’єднані між собою. Драбини на колесах перед їх використанням мають бути надійно застопорені. Їх слід встановлювати так, щоб працівник у будь-який момент міг на них безпечно стояти (пп. 5.1 – 5.3 Наказу № 67). Кожна драбина повинна бути міцною, надійно закріпленою та мати достатню довжину, щоб забезпечувати надійну опору для рук і ніг працівників у будь-якому робочому положенні. У разі виконання робіт на висоті 3 м і більше з драбин, які неможливо закріпити за конструктивні елементи будівель чи споруд, застосовують бокові відтяжки, зачеплені за верхній щабель драбини (технологічні отвори у її верхній частині). Відтяжки розташовують паралельно до площини споруди, під кутом не менше 45° відносно осі тятиви драбини та кріплять знизу до природних (штучних) опор. Перед установленням драбини у робоче положення за її верхній щабель кріпиться страхувальний канат і відтяжки. При підйомі та виконанні роботи з драбини працівник забезпечує власну безпеку (самострахування) за допомогою за-

тискача (вузла, що самозатягується), закріпленого через карабін до страхувального вузла зачеплення запобіжного пояса або за допомогою страхувального каната, що утримується іншим працівником (пп. 3.7, 7.4.6, 7.10.6.3.7 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 27.03.2007 № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 червня 2007 р. за № 573/13840, НПАОП 0.00-1.15-07). Драбини та рухомі площадки повинні зберігатись у певному місці закріпленими до стінки або колони (п. 8.8.9 Правил безпеки для олійно-жирового виробництва, НПАОП 15.4-1.06-97; п. 5.9 Правил безпеки для кондитерських виробів, НПАОП 15.8-1.14-97; п. 8.8.9 Правил безпеки при виробництві солоду, пива та безалкогольних напоїв, НПАОП 15.9-1.13-97). Приставна драбина і стрем’янка повинні бути обладнані пристроєм, що запобігає перекиданню та самочинному розсуванню їх під час виконання робіт. На нижніх кінцях приставних драбин та стрем’янок повинні бути оковки з гострими наконечниками у тому разі, якщо вони встановлюються на землі, а у разі використання драбин на гладких поверхнях (паркеті, металі, плитці, бетоні) на них повинні надягатись башмаки з гуми або іншого нековзкого матеріалу. Верхні кінці драбин, якщо їх приставляють до труб або проводів, повинні бути обладнані спеціальними гаками-захватами для запобігання падінню драбин від дії вітру або випадкових поштовхів. Допускається зрощувати не більше двох дерев’яних приставних драбин шляхом міцного з’єднання їх металевими хомутами, накладками з болтами тощо з обов’язковим проведенням наступного випробування. Приставна драбина повинна встановлюватись під кутом нахилу до горизонтальної площини не менше 45° і не більше 60°; у разі встановлення драбини під кутом нахилу менше 60° додаткове закріплення верхньої частини драбини не вимагається. Нахил стрем’янок повинен бути не більше 1 : 3. Під час виконання робіт з приставної драбини в місцях з пожвавленим рухом транспортних засобів або людей для запобігання падінню її від випадкових поштовхів (незалежно від наявності або відсутності на кінцях драбини наконечників) місце її встановлення необхідно обгородити або оберігати драбину від падіння. У тому разі, коли під час установлення драбини на гладкій плитковій підлозі її неможливо закріпити, тоді біля її основи повинен стояти працівник у захисній касці та утримувати її в стійкому положенні. В інших випадках підтримувати драбину знизу руками забороняється. Перед початком виконання робіт із застосуванням приставної драбини необхідно забезпечити НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ДРАБИН стійкість драбини, переконавшись оглядом та випробуванням у тому, що вона не може зісковзнути з місця або випадково зсунутись. У разі встановлення приставної драбини за умов, коли її верхній кінець може зміститись, його необхідно надійно закріпити за стійкі конструкції так, щоб виключити можливість її зміщування. Під час виконання робіт з підвісних, приставних та з розсувних драбин на висоті більше 1,3 м потрібно застосовувати запобіжний пояс, який повинен закріплюватись за конструкцію будівлі або за драбину – за умови надійного закріплення драбини до конструкції (пп. 7.1.14 – 7.1.26 Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 № 252, НПАОП 0.00-1.30-01). Заборонено: •працювати з приставної драбини, стоячи на щаблі, розташованому на відстані менше 1 м від верхнього кінця драбини; •у разі недостатньої довжини драбини створювати додаткові опорні споруди з ящиків, бочок тощо; •встановлювати драбину на східці маршів сходової клітки (слід застосовувати спеціальні засоби підмощування, наприклад, поміст); •виконувати роботу з двох верхніх щаблів драбини, які не мають поручнів або упорів; •притуляти приставні драбини до скла та віконної рами; •перебувати на щаблях приставної драбини або стрем’янки двох і більше працівників; •піднімати або опускати вантаж по приставній драбині та залишати на ній інструмент; •працювати з драбин біля працюючих машин, транспортерів, інших обертових механізмів та над ними; •виконувати роботу із застосуванням електричного та пневматичного інструменту, будівельно-монтажних пістолетів; •виконувати газо- та електрозварювальні роботи; •натягувати проводи та підтримувати на висоті важкі деталі (слід застосовувати риштовання або драбини-стрем’янки з верхніми площадками, обгородженими поручнями). ОСОБЛИВОСТІ ВИМОГ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ВИДІВ РОБІТ

Вимоги безпечної експлуатації приставних драбин визначають більшість галузевих нормативно-правових актів з охорони праці, зокрема: НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

•ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення» (НПАОП 45.2-7.02-12); •Правила охорони праці при ремонті і реконструкції об’єктів житлово-комунального господарства (НПАОП 45.2-1.02-90); •Правила охорони праці в міському зеленому господарстві (НПАОП 02.0-1.07-00); •Правила охорони праці під час експлуатації водопровідно-каналізаційних споруд на залізничному транспорті (НПАОП 60.1-1.01-04); •Правила охорони праці при експлуатації баз, складів і сховищ, виконанні вантажно-розвантажувальних робіт на об’єктах оптової торгівлі (НПАОП 51.0-1.03-96); •Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (НПАОП 40.1-1.21-98); •Правила охорони праці при роботі щодо установлення, ремонту і технічного обслуговування побутової радіоелектронної апаратури (НПАОП 52.72-1.09-97); •Правила безпеки під час робіт на станціях проводового мовлення (НПАОП 64.2-1.03-98); •Правила безпеки при роботах на телефонних і телеграфних станціях (НПАОП 64.2-1.08-96); •Правила охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії (НПАОП 27.1-1.06-08); •Правила охорони праці у прокатному виробництві підприємств металургійного комплексу (НПАОП 27.1-1.04-09). Безпосередні вимоги щодо конструкцій драбин визначають державні стандарти: РСТ УССР 1735-87 «Лестницы деревянные и металлические. Общие технические условия»; ДСТУ Б.В.2.8-44:2011 «Майданчики та драбини для будівельно-монтажних робіт. Технічні умови» (на заміну ГОСТ 26887–88). Будівельно-монтажні роботи. Довжина приставних дерев’яних драбин повинна бути не більше ніж 5 м. Драбини без робочих площадок дозволяється використовувати тільки для переходу між окремими ярусами будівлі, що будується, і для виконання робіт, що не потребують від виконавця упору в конструкції будівлі. Драбини повинні забезпечуватись засобами, що запобігають їх зсуванню та перекиданню під час роботи. На нижніх кінцях драбин повинні бути оковки з гострими наконечниками для встановлення на ґрунті, а під час використання драбин на гладких поверхнях (паркет, метал, плитка, бетон тощо) на них повинні бути башмаки з нековзкого матеріалу. Драбини повинні бути встановлені у робоче положення під кутом не більше 70–75° до горизонтальної площини. Розміри драбин повинні забезпечувати працівникові можливість виконувати роботу стоячи на сходинці, що знаходиться на відстані не менше ніж 1 м від верхнього кінця сходів. Під час роботи з драбин на висоті більше ніж 1,3 м необхідно використовувати запобіжний пояс, що прикріплюється до конструкції спо-

Кожна приставна драбина, що експлуатується, повинна мати напис про інвентарний номер, приналежність підрозділу та дату проведення чергового випробування. На дерев’яних і металевих драбинах написи наносяться на тятивах (п. 7.1.2 НПАОП 0.00-1.30-01)

Вимоги до драбин, що використовуються під час проведення робіт з ліквідації пожеж, визначає ГОСТ 8556–72 (1985) «Лестницы пожарные ручные деревянные». Для ліквідації пожеж, як правило, використовують спеціальні автомеханічні драбини

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ДРАБИН руди або до драбин за умови їх закріплення до будівельної конструкції. Місця встановлення приставних драбин на дільницях руху транспортних засобів або людей на час виконання робіт необхідно огороджувати або охороняти (п. 7.3.25, пп. 7.3.28 – 7.3.31, п. 17.3.3 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення»). Застосовувати замість сходових клітин (мається на увазі використовувати драбини для проходу замість сходових клітин) дерев’яні драбини дозволяється лише в будівлях не вище двох поверхів (п. 8.4.23 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС України від 19.10.2004 № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 р. за № 1410/10009).

Конструкція технологічного обладнання може передбачати драбини, які є конструктивним елементом обладнання та забезпечують безпечний доступ до робочих місць. Параметри таких драбин визначаються відповідними нормативними документами, наприклад, розділом 2 ОСТ 45.27-84 «Металлические мачты и башни радиопредприятий. Общие требования безопасности» (НПАОП 45.21-7.04-84), розділом 5.14 «Правил будови та безпечної експлуатації атракціонної техніки» (НПАОП 92.7-1.01-06)

На об’єктах будівництва з приставних драбин заборонено виконувати такі роботи: •поблизу і над працюючими машинами, деталі яких обертаються, транспортерами; •з використанням ручних машин; •з використанням порохового інструменту; •газо- та електрозварювальні; •натягувати дроти та підтримувати на висоті важкі деталі; •встановлювати (підвішувати) готові водостоки, жолоби, ринви, ковпаки та зонти на димових і вентиляційних трубах, покривати парапети тощо; •переносити бачки з гарячим бітумом. Стропальні роботи. Допускається встановлення вантажозахоплювальних пристосувань і з’єднувальних елементів щитів опалубки з драбин (п. 13.4.16 ДБН А.3.2-2-2009). При обв’язці та зачіплюванні великих стінових блоків та інших високих вантажів стропальнику забороняється використовувати приставні драбини (в цих випадках слід застосовувати переносні площадки) (п. 3.3 Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 25.09.1995 № 135, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 1995 р. за № 372/908, НПАОП 0.00-5.04-95). Допускається використовувати переносні драбини під час стропування вантажів на залізничному транспорті (наприклад, стропування у напіввагонах лісо- або пиломатеріалів; контейнерів) (пп. 2.2.5, 2.4.6 Правил охорони праці під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на залізничному транспорті, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 18.12.2007 № 311, НПАОП 63.21-1.22-07).

Підприємства чорної металургії. Заборонено виконувати роботи з приставних драбин під час демонтажу (монтажу) трубопроводів і металоконструкцій (п. 2 підрозділу 8 розділу III) та розбирання цегляної кладки (п. 8 підрозділу 4 розділу IV Правил охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 20.08.2008 № 183, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 вересня 2008 р. за № 863/15554, НПАОП 27.1-1.06-08). Об’єкти оптової торгівлі. Вимоги безпечної експлуатації драбин на об’єктах оптової торгівлі аналогічні загальним вимогам. Під час виконання складських робіт з одночасним підтримуванням товарів повинні застосовуватися драбини-стрем’янки («сходи-драбини») з верхніми площадками, огородженими з трьох сторін поручнями висотою не менше 1 м із суцільним зашиттям їх знизу на висоту не менше 0,15 м (п. 10.5.2 НПАОП 51.0-1.03-96). Для обладнання, що не потребує постійного обслуговування, виконання операцій з відбирання товарів допускається з використанням драбин-стрем’янок довжиною не більше 5 м (п. 7.2.24.8 НПАОП 51.0-1.03-96). Сільськогосподарське виробництво. Під час скиртування для піднімання та опускання працівників зі скирти потрібно застосовувати приставні або мотузяні драбини, які у верхній частині необхідно закріплювати страхувальними мотузками, з’єднаними з металевим стрижнем, уведеним горизонтально в нижню частину скирти зі зворотного боку на глибину не менше 1 м (п. 5.6 Правил охорони праці у сільськогосподарському виробництві, затверджених наказом МНС України від 26.11.2012 № 1353, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 грудня 2012 р. за № 2075/22387, далі – Правила № 1353). Застосовувати приставні драбини під час ремонту й обслуговування машин сільськогосподарського призначення забороняється (повинні застосовуватись драбини-стрем’янки із шириною сходинок не менше 150 мм та довжиною не більше 5 м); на дільницях фарбування великогабаритних виробів допускається застосовувати спеціальні драбини з площадками, огороджені перилами висотою не менш ніж 1 м (пп. 7.3.3, 7.15.23, 7.20.11 Правил охорони праці під час технічного обслуговування та ремонту машин і обладнання сільськогосподарського виробництва, затверджених наказом Мінпраці України від 30.11.2001 № 512, НПАОП 01.41-1.01-01). Догляд за зеленими насадженнями. Під час обрізування дерев повинні використовуватись технічно справні драбини-приступки з надійно скріпленими гаками (стяжками). Верхні кінці драбини повинні бути обладнані огородженою робочою площадкою (з перилами висотою не НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ДРАБИН менше 1,0 м). Під час роботи на висоті не більше 3 м в основі біля драбини повинен перебувати працівник для підтримування її від переміщення. Під час виконання робіт на драбині повинен перебувати тільки один працівник. Під час обрізування дерев з драбини ножівка повинна бути прив’язана до запобіжного пояса працюючого. Спилювати гілки необхідно на висоті грудей працюючого. Для обрізування дерев, що ростуть поруч з проїзною частиною, драбини розміщують поза проїзною частиною (у разі необхідності зона проведення робіт огороджується; для страхування біля драбини повинен перебувати інший працівник) (пп. 7.7 – 7.12, 7.14, 7.16, 7.17 Правил охорони праці в міському зеленому господарстві, затверджених наказом Мінпраці від 06.10.2000 № 270, НПАОП 02.0-1.07-00; пп. 6.1 – 6.3, 7.3, 7.4 Правил охорони праці під час проведення робіт з видалення дерев і пеньків у населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 30.11.1995 № 51; пп. 9.11– 9.14 Правил № 1353). Під час догляду зелених насаджень заборонено: •використовувати драбини без неогородженої робочої площадки у її верхній частині; •ставити драбини на загорожі та малі архітектурні форми; •перебувати двом працівникам на одній драбині; •переходити з драбини на дерево та назад (під час їх обрізування або спилювання); •стояти однією ногою на драбині, а іншою – на дереві; •приставляти драбину безпосередньо до стовбурів та гілок дерева; •підкладати під нижні кінці драбини каміння, дерев’яні оцупки, обрубки дерев та інші сторонні предмети. Експлуатація електроустановок (напругою не вище 220 кВ). У разі встановлення приставних драбин на підкранових балках, елементах металевих та інших конструкцій необхідно на конструкціях надійно закріпити верх та низ драбини. Драбини повинні верхнім кінцем надійно спиратися на міцну опору. За необхідності обіперти драбину на провід вона має бути обладнана гачками у верхній частині. Опорна частина драбин, що встановлюються на гладких поверхнях, має бути оббита гумою, а на опорних частинах драбин, що встановлюються на землі, мають бути гострі металеві наконечники. Роботу із застосуванням драбин виконують два працівники, один з яких перебуває знизу. Заміну ламп і чищення арматури світильників, встаНА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

новлених нижче фазних проводів на дерев’яних опорах без заземлювальних спусків, допускається проводити з приставної драбини, виготовленої з ізоляційних матеріалів, керівником робіт з одним або кількома членами бригади, що мають групу ІІ з електробезпеки. Замінювання ламп і чищення арматури світильників, встановлених на дерев’яних опорах із заземлювальними спусками, на залізобетонних та металевих опорах і на кронштейнах, допускається проводити з приставної драбини з ізоляційних матеріалів за нарядом зі зняттям напруги з усіх підвішених на опорі проводів і обов’язковим їх заземленням (підніматися до світильників під час виконання робіт дозволяється тільки керівникові робіт або члену бригади з групою ІІІ з електробезпеки) (пп. 2.3.11, 6.1.79, 6.1.80 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 р. за № 93/2533, НПАОП 40.1-1.21-98; пп. 15.4.2, 15.5.2, 20.13 Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 06.10.1997 № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 р. за № 11/2451, НПАОП 40.1-1.01-97).

Існують приставні драбини із страхувальною системою під час підіймання-спускання працівника типу ДСС-1, що призначена для забезпечення безпеки під час підіймання-спускання на залізобетонні опори ліній електропередачі з циліндричними та конічними вертикальними стояками діаметром від 0,3 до 0,65 м на висоту до 22,75 м

Під час роботи в електроустановках заборонено: •застосовувати зв’язані драбини; •застосовувати під час обслуговування та ремонту електроустановок переносні металеві та прирівняні до них драбини (відповідно до п. 7.1.31 НПАОП 0.00-1.30-01 неметалеві драбини з металевим армуванням уздовж тятиви вважаються металевими); •виконувати роботи стоячи на ящиках та інших сторонніх предметах; •працювати електроінструментом з приставних драбин; •виконувати вимірювання на повітряній лінії електропередачі, стоячи на драбині; •переносити гарячі суміші по драбинах; •піднімати, кріпити та рихтувати кабель, маса 1 м якого більше ніж 1 кг, з приставних драбин та драбин-стрем’янок (п. 15.5.2 НПАОП 40.1-1.01-97). Обслуговування побутової радіоелектронної апаратури. Якщо драбини, що використовуються для роботи, установлюють на сходових клітках, у коридорах, на кухнях, на цементній (плитковій) підлозі, а також якщо робота проводиться на висоті більше ніж 3 м, то драбини повинні підтримувати спеціально виділені для цього працівники. При встановленні на ґрунті на нижніх кінцях приставних драбин (дерев’яних і металевих) необхідні упори у вигляді гострих металевих шипів, при встановленні на 59

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ДРАБИН підлозі, асфальті тощо – гумові наконечники (башмаки); верхні кінці необхідно опирати на міцні конструкції. Загальна довжина (висота) приставної драбини повинна забезпечувати можливість виконання робіт стоячи на щаблі, що знаходиться на відстані не менше 1 м від верхнього кінця драбини. Довжина драбини у всіх випадках не повинна перевищувати 5 м. Розсувні драбини повинні бути обладнані пристроями, що виключають можливість їх самочинного розсування (пп. 5.1.2 – 5.1.11 Правил охорони праці при роботі щодо установлення, ремонту і технічного обслуговування побутової радіоелектронної апаратури, НПАОП 52.72-1.09-97).

На думку автора, доцільно проводити технічне випробовування тільки драбин не заводського виготовлення; тих, що не мають сертифіката відповідності; у разі перевищення гранично допустимого терміну експлуатації драбин або недотримання оптимальних умов їх експлуатації (наприклад, експлуатація в умовах агресивного середовища). Оскільки технічно несправну драбину можна легко виявити візуально, то проведення випробування такої драбини не є доцільним, її необхідно вилучати (утилізувати)

Під час обслуговування побутової радіоелектронної апаратури заборонено: •застосовувати драбини, збиті цвяхами, без урізки щаблів в тятиви, зі зв’язаними або тріснутими брусами, надломленими щаблями; •підйом і спуск по драбинах з вантажем; •працювати на дахах будинків з приставних драбин; •використовувати металеві драбини без гумових башмаків у зоні проведення робіт біля установок, елементи яких можуть опинитися під напругою вище 36 В; •установлювати драбину на табуретки, ящики, бочки тощо або поблизу дверей та вікон, що відчиняються; •працювати вдвох на одній драбині, а також провадити роботи з монтажу розподільної мережі одночасно двом радіомонтерам на різних висотах на одній ділянці роботи. ВИСНОВКИ

1. Робочі площадки і проходи промислових машин та механізмів, розташовані на висоті понад 0,5 м та обладнані драбинами або сходами, повинні мати перильне огородження, спроможне захистити людину від падіння з висоти. 2. Приставну драбину слід використовувати на робочих місцях у разі коли використання інших (стаціонарних) засобів недоцільне через незначність ризику або короткочасність використання. На об’єктах будівництва та оптової торгівлі, а також обслуговування побутової радіоелектронної апаратури довжина приставної драбини обмежена 5 м (5 м – це межа верхолазних робіт). 3. На об’єктах будівництва з приставних драбини допускається проведення тільки тих робіт, що не потребують від виконавця упору в конструкції будівлі. Роботи, що потребують від виконавця упору в конструкції будівлі (газо- та електрозварювальні роботи; монтажно-демонтажні роботи з використанням ручного інструменту; роботи з прокладання проводів; перемі-

щення вантажів тощо) слід виконувати на засобах підмощування або з драбин-стрем’янок, що мають у верхній частині робочу площадку з перильним огородженням. При стропуванні вантажів (окрім великогабаритних) допускається використовувати приставні драбини. 4. Під час проведення робіт на драбинах повинні вживатись організаційно-технічні заходи щодо запобігання зсуванню або розсування їх опор (на кінцях драбини використовують гачки, наконечники, стопори та інші спеціальні пристрої; біля основи драбини має перебувати інша особа – страхувальник). 5. Допускається проведення робіт з догляду зелених насаджень та обслуговування побутової радіоелектронної апаратури з драбин, при цьому під час проведення робіт на висоті понад 3 м для страхування (підтримування) драбини повинен залучатись інший працівник. НПАОП 0.00-1.30-01 та НПАОП 51.0-1.03-96 допускають у разі неможливості закріплення драбини на підлозі проведення робіт з драбини із перебуванням біля її основи страхувальника у захисній касці, а якщо роботи проводяться з драбин на висоті більше 1,3 м, то вимагається застосування запобіжного пояса, надійно закріплюваного за конструктивні елементи будівлі чи драбини. Під час обрізування дерев з драбини до запобіжного пояса працюючого повинна кріпитись також ножівка. У разі виконання робіт на висоті 3 м і більше з приставних драбин, які неможливо закріпити за елементи конструкцій, НПАОП 0.00-1.15-07 вимагає застосування бокових відтяжок. 6. У разі проведення робіт з драбини у місцях руху людей чи транспорту місце її встановлення слід обгородити або поставити страхувальника, який утримуватиме драбину від падіння. 7. Приставні драбини слід встановлювати таким чином, щоб забезпечити їх стійкість під час користування. Приставна драбина улаштовується під кутом нахилу до горизонтальної площини не більше 60°, при цьому додаткове закріплення верхньої частини драбини не вимагається; нахил стрем’янок – не більше 1:3 (кут нахилу драбини до горизонтальної площини – не більше 72°). 8. Приставна драбина розрахована на одночасне перебування на ній однієї особи, при чому на відстані не менше ніж 1 м від верхнього її кінця. 9. Під час роботи в приміщеннях з електроустановками, відкриті частини яких перебувають під напругою, не повинні використовуватись приставні металеві та прирівняні до них драбини. 10. Драбини повинні бути технічно справними, інвентарними та зберігатись у призначеному місці. 11. На підприємстві необхідно організувати облік драбин та періодично проводити перевірку їх технічного стану. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

Для забезпечення споживачів водою та водовідведенням наше підприємство має власну мережу водопостачання та каналізації. Мережа водопостачання включає в себе водоводи питної води та водоводи води замкнутого циклу для технологічних операцій на підприємстві. Питну воду підприємство отримує від зовнішнього постачальника КП «Кривбасводоканал». Каналізаційні стоки з мереж передаються в міську каналізаційну мережу КП «Кривбасводоканал». Наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 № 30 затверджено Правила технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України. Правила є обов’язковими для всіх виробничих підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, комбінатів комунальних підприємств або інших організацій, що експлуатують системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, незалежно від їх відомчої належності та форми власності. Проте вказані Правила поширюються тільки на підприємства та організації, що експлуатують системи і споруди водопостачання і каналізації міст та інших населених пунктів України. У зв’язку з цим прошу роз’яснити, якими нормативними документами необхідно керуватися під час технічної експлуатації власної системи водопостачання та каналізації? В. Дождіков, в. о. директора з охорони праці, промислової та екологічної безпеки ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», Дніпропетровська область

На сьогодні чинним є НПАОП 41.0-1.01-70 «Правила техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць», затверджені наказом Мінжитлокомунгоспу РРФСР від 04.10.1977 № 407, якими слід користуватись під час експлуатації комунальних систем водопостачання та водовідведення місць та селищ незалежно від їх відомчої належності. С. Дунас, заступник Голови Держгірпромнагляду

Просимо роз’яснити порядок надання додаткової відпустки за роботу у шкідливих умовах праці відповідно до чинного законодавства України.

За зверненнями читачів журналу

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 (із змінами). При цьому відповідне право визначається у суворій відповідності з вказаним вище Списком. Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. Слід зазначити, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку (ст. 7 цього Закону), зараховуються: час фактичної роботи із шкідливими і важкими умовами праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади; час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів. Виходячи з вимог цієї статті Закону та Порядку застосування зазначеного вище Списку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.01.1998 за № 58/2498 (із змінами) щорічна НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

До нормативних документів, пов’язаних з проектуванням та монтажем систем водопостачання та каналізації, також можна віднести ДСТУ Н Б В.2.5-40:2009; ДСТУ Б А.2.4-32:2008; ДБН В.2.5-64:2012; ДСанПіН 383-96. Крім того, кожен технічний засіб повинен мати експлуатаційні документи, вимоги до яких визначає ДСТУ ГОСТ 2.601:2006. Оскільки відповідно до останнього технічна документація повинна містити розділ «Заходи безпеки»

ПІЛЬГИ ТА КОМПЕНСАЦІЇ

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

Режим роботи машиніста насосних установок, як правило, у вигляді чергування, тривалість якого може бути від 7 годин до 24 годин (цілодобове чергування). Режим роботи відноситься до чинників, що характеризують напруженість праці. Відповідно до п. 5.1 табл. 4.11.8 Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженої наказом МОЗ України від 27.01.2001 № 528, тривалість робочої зміни понад 10 годин відноситься до шкідливих умов праці і оцінюється 3 класом 1 ступеня, а тривалість робочої зміни понад 12 годин відноситься до шкідливих умов праці і оцінюється 3 класом 2 ступеня. Тобто до уваги має братись також чинник напруженості праці

ПІЛЬГИ ТА КОМПЕНСАЦІЇ

додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв цехів, професій, посад. Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом. О. Товстенко, директор Департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України

Просимо роз’яснити, чи відноситься професія машиніста насосних установок до переліку професій із шкідливими і важкими умовами праці, та які пільги й компенсації передбачені законодавством для працівників цієї професії? За зверненнями читачів журналу

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочену тривалість робочого часу, щорічну додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що даються в порядку, визначеному законодавством. З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» віднесення робіт до категорії із шкідливими і важкими умовами праці та визначення права працівників на пільги і компенсації за роботу в цих умовах, здійснюється на підставі результатів атестації відповідних робочих місць за умовами праці. Згідно із п. 4 зазначеного вище Порядку атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими та із шкідливими і важкими умовами праці, за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. При цьому відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. Отже, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах за вказаний у зверненні працівника період роботи машиністом насосних установок слід керуватися Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162. Професія «машиніст насосних установок» передбачена розділами І «Гірничі роботи» як Списку № 1, так і Списку № 2. Передбачена ця професія і відповідними розділами чинних Списків № 1 і № 2, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36. Тобто залежно від характеру та умов праці вказана професія відноситься і до категорії із шкідливими і важкими (Список № 2) або з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці (Список № 1). За нормами чинного законодавства працівники вказаної професії також користуються правом на щорічні додаткові відпустки за роботи із шкідливими і важкими умовами праці та особливий характер праці (Списки виробництв, робіт, професій і посад працівників, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та особливий характер праці, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290), скорочену тривалість робочого тижня (Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163) тощо. При цьому в кожному конкретному випадку право працівника на вказані пільги та компенсації за роботу із шкідливими і важкими умовами праці визначається на підставі атестації робочих місць за умовами праці. О. Товстенко, директор Департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ Просимо надати роз’яснення щодо обов’язковості проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників згідно з ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Державні санітарні правила та норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин» та п. 6.2.3 Додатка 4 до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 р. № 246. Чи поширюються вимоги вказаних нормативних документів на працівників, які в роботі використовують рідкокристалічні відеотермінали електронно-обчислювальних машин? І чи потрібно проводити у такому разі атестацію робочих місць?

МЕДИЧНІ ОГЛЯДИ

За зверненнями читачів журналу

Керівники державних органів, підприємств, організацій та установ незалежно від форми власності й підпорядкування в порядку забезпечення контролю зобов’язані впорядкувати робочі місця користувачів ЕОМ та ПЕОМ з ВДТ відповідно до вимог Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (ДСанПіН 3.3.2.007-98), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.1998 № 7, та Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.03.2010 № 65 (далі – Правила охорони праці). Згідно з роз’ясненням заступника Головного державного санітарного лікаря України від 20.01.2006 № 05.01.01-18-58/21 щодо проведення попереднього та періодичних медичних оглядів працюючих з ПЕОМ на підставі вимог розділу 6 Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин, зазначений нормативний документ поширюється на візуальні дисплейні термінали усіх типів вітчизняного та зарубіжного виробництва на основі електронно-променевих трубок. Проведення попереднього та періодичних медичних оглядів працюючих з рідкокристалічними відеотерміналами електронно-обчислювальних машин не вимагається. Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться лише на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Отже, за умови дотримання вимог зазначених вище Державних санітарних правил і норм та Правил охорони праці проводити вказану атестацію робочих місць користувачів ПЕОМ немає необхідності. О. Товстенко, директор Департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України

Я працюю в обласному дитячому протитуберкульозному санаторії бібліотекарем. Прошу роз’яснити, чи маю я право на скорочену тривалість робочого часу відповідно до законодавства? За зверненнями читачів журналу

Скорочена тривалість робочого тижня за роботу із шкідливими умовами праці встановлюється працівникам згідно з Переліком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163. Відповідно до підрозділу «Інфекційні, туберкульозні (протитуберкульозні) лікувально-профілактичні установи та заклади, відділення, палати, кабінети; санаторно-лісові школи та школи-інтернати, дитячі будинки, дитячі садки (групи), ясла-садки (групи), дитячі ясла (групи) та будинки дитини (групи) для дітей, хворих на туберкульоз; будинки інвалідів (відділення) для хворих на туберкульоз; навчальні заклади для інвалідів, хворих на туберкульоз» розділу 32 «Охорона здоров’я, соціальна допомога» зазначеного вище Переліку правом на скорочену тривалість робочого часу (36 годин на тиждень) користуються лише бібліотекарі закладів освіти та соціального захисту населення. При цьому відповідна тривалість робочого часу поширюється на працівників, які безпосередньо обслуговують хворих у цих установах та підрозділах. Бібліотекарі закладів охорони здоров’я відповідним правом не користуються. О. Товстенко, директор Департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

Відповідно до «Положення про медичний огляд працівників...» зорово-напружені роботи, що пов’язані з безперервним стеженням за екраном дисплеїв, передбачають щорічний медичний огляд офтальмологом та невропатологом. Роботи, пов’язані з необхідністю фіксації зору на сліпучих об’єктах розрізнення протягом 6 годин, відносять до класу 3.1, а протягом 8 годин – до класу 3.2 за шкідливими умовами праці (п. 4.8.4 Гігієнічної класифікації праці.., затвердженої наказом МОЗ України від 27.12.2001 № 528). На жаль, вплив сучасних ЕОМ на організм людини не знайшов аргументованного відображення в нормативних документах

ПІЛЬГИ ТА КОМПЕНСАЦІЇ

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

МЕДИЧНІ ОГЛЯДИ

Відповідно до частини 1 п. 4 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011, контроль за додержанням законодавства про працю з питань проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, дотримання режимів праці та інших норм законодавства належить до компетенції Державної інспекції України з питань праці. Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 № 408/2011, не містить вимог щодо контролю проведення обов’язкових медичних оглядів працівників, хоча Закон України «Про охорону праці», на якому базується діяльність Держгірпромнагляду України, містить ст. 17 «Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій»

Профілактичні медичні огляди працівників певних категорій проводяться відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій». Проте цим наказом не передбачено проведення медичних оглядів працівників промислового залізничного транспорту. Вони повинні проходити медичний огляд згідно з наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 29.04.2010 № 240 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту України». У зв’язку з тим, що цей документ не є нормативним актом Міністерства охорони здоров’я України, медичні установи відмовляються проводити профілактичні медичні огляди для даної категорії працівників. Прошу роз’яснити, якими нормативними документами необхідно керуватися лікувально-профілактичним установам Міністерства охорони здоров’я України під час проведення попереднього (при прийомі на роботу) і періодичних (у ході трудової діяльності) медичних оглядів працівників промислового залізничного транспорту, та чи є наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 29.04.2010 № 240 обов’язковим для виконання медичними установами? Ю. Малишко, заступник голови правління з охорони праці ПАТ «Стаханівський завод феросплавів», Луганська область

Медичні установи Міністерства охорони здоров’я України проводять медичні огляди працівників певних категорій відповідно до наказу МОЗ України від 21.05.2007 № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за № 846/14113. Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 29.04.2010 № 240 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту України», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.07.2010 за № 537/17832, визначено порядок проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників певних категорій залізничного транспорту загального користування, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту. Відповідно до п. 2.23 цього наказу контроль за організацією та якістю проведення попереднього та періодичних медичних оглядів покладається на медичні служби залізниць, заклади державної санітарно-епідеміологічної служби на залізничному транспорті, Головне управління медичних закладів Укрзалізниці, які проводять вибіркову експертну оцінку медичних оглядів працівників залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту. Відповідно до п. 2.7 попередній (періодичні) медичний огляд працівників залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту здійснюється лікарською експертною комісією з проведення медичних оглядів лікувально-профілактичних закладів Укрзалізниці. М. Хобзей, директор Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України

Шановні читачі! Просимо надсилати запитання до редакції у зручний для вас спосіб за вказаною нижче адресою. Ваші запитання будуть розглянуті компетентними фахівцями, а їхні відповіді опубліковані на сторінках додатка. Адреса для письмової кореспонденції: ДП «Редакція журналу «Охорона праці», вул. Попудренка, 10/1, м. Київ, 02100. Електронна пошта: mail@ohoronapraci.kiev.ua

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2/2014

Пан АБО ПРОПАВ...