05-2015-ukr by Охрана труда

Безпечне проведення шиномонтажних робіт

Обираємо ЗІЗ: спецвзуття

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

№ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ індекс 74377

ОХОРОНА ПРАЦІ ОЧИМА ДІТЕЙ www.ohoronapraci.kiev.ua

Новини

Важливе в законодавстві

Нове в обстеженні будівель та споруд

ідповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015 № 191-VIII внесено зміни до низки законодавчих актів, зокрема і до частини другої ст. 21 Закону України «Про охорону праці», яку викладено в такій редакції: «Проектування виробничих об’єктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Експертиза проектів будівництва на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці проводиться відповідно до ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

роекти нових нормативів у сфері обстеження промислових, житлових та громадських будівель і споруд обговорювалися під час триденного семінару, який проводив Головний навчально-методичний центр Держгірпромнагляду 21–23 квітня. Актуальність цього питання зросла у зв’язку з відміною постанови КМУ від 05.05.1997 № 409 «Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж», якою регулювалися зазначені питання. Учасникам семінару – а це представники підприємств та спеціалізованих організацій, що надають послуги в цій сфері, – повідомили, що нормативними документами, які були затверджені наказом від 27.11.1997 № 32/288, можна керуватись і надалі, але вже як методичними, довідковими матеріалами. Водночас очікується ухвалення нових нормативів: ДБН А.3.1-5-201Х «Організація будівельного виробництва», ДБН В.3.1-ХХ:201Х «Підтримання експлуатаційної придатності будівель та споруд. Основні положення», ДСТУ-Н Б В.3.1-ХХ:201Х «Обстеження і паспортизація технічного стану будівель та споруд» (більш детально про цей проект йдеться в статті О. Малишева та Н. Костири, опублікованій у цьому номері журналу) та ДСТУ-Н А.2.2-ХХХ:201Х «Настанова з розроблення документації з підтримання експлуатаційної придатності будівель та споруд». У ході обговорення проектів прозвучали пропозиції фахівців щодо необхідності встановити строки першого обстеження будівель та споруд після їх здачі в експлуатацію (у разі, якщо ці строки не визначені проектною організацією), а також законодавчо закріпити вимоги до організацій, які виконують роботи з обстеження будівель та споруд.

*** Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств та установ до сфери управління Державної служби з питань праці» від 08.04.2015 № 347-р затверджено перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств та установ, що належать до сфери управління Державної служби з питань праці. До цього переліку увійшло 28 державних підприємств, з них: 25 експертно-технічних центрів; два державних підприємства: «Редакція журналу «Охорона праці» та «Редакція журналу «Технополіс»; одне державне підприємство «Центр сертифікації і контролю якості будівництва об’єктів нафтогазового комплексу»; одна державна установа «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» та одна бюджетна установа «Центр комплексної безпеки підприємств вугільної промисловості».

Позбавили дозволу а рішенням колегії теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві ТОВ «Білтек Буд» було позбавлено дозволу на виконання робіт та експлуатацію устатковання підвищеної небезпеки на підставі порушення ст. 21 Закону України «Про охорону праці». А саме: надання недостовірної інформації про виконання робіт підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл. Крім того, у проханні теруправління надати матеріали, на підставі яких було отримано позитивний висновок експертизи, директор ТОВ «Білтек Буд» В. Шейко відмовив. На засідання колегії представник суб’єкта господарювання не з’явився.

Власна інформація

Л. Солодчук

За врятування життя ал Київського професійного ліцею «Політехнік» був повний. Коли співробітники Учбового центру «Новатор» представили учням «розумних» роботів-тренажерів Гошу, Глашу й Гаврюшу, ліцеїсти розсміялися. Однак жарти стихли, коли кількох сміливців із залу попросили надати долікарську допомогу тренажерам, які «потрапили в біду». Діти розгубилися, втім, як і більшість людей у подібній ситуації. На жаль, не лише діти, а й багато дорослих губляться й не знають, як допомогти людині в екстреній ситуації. Після того як фахівці навчили хлопців та дівчат прийомам надання долікарської допомоги, помічників у лікарів стало трошки більше. Майстер-класи з елементами лайфрестлінгу (боротьба за життя), або, інакше кажучи, навчання навичок надання долікарської допомоги – один із напрямів діяльності «Новатора». Навчальний центр, як повідомив його директор Федір Овсянников, організовує змагання з лайфрестлінгу й залучає до участі в них якомога більше підприємств, організацій, навчальних закладів. Є в «Новатора» ідея – провести регіональні та всеукраїнські змагання з лайфрестлінгу. Адже отримані в цій сфері знання й уміння допоможуть урятувати життя людей у таких ситуаціях, як нещасний випадок на виробництві, теракт, воєнні дії, автомобільна аварія тощо.

О. Фандєєв, фото автора

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 / 2015

Новини

www.ohoronapraci.kiev.ua

Зміст

Управління охороною праці Володимир Терещенко Свято вдалося! Про церемонію нагородження переможців Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнка «Охорона праці очима дітей» Людмила Солодчук Дню охорони праці присвячені Про низку заходів з нагоди Всесвітнього дня охорони праці Юрій Сагань Безпека праці – на світовому рівні Досвід створення безпечних умов праці в ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»

Вадим Трофімчук Наш вибір – інтеграція! Автор розкриває суть основних помилок, що допускаються під час впровадження систем менеджменту Наталія Чумакова Увага! Знову розшукуються НПАОП Про особливості нормативно-правового забезпечення культурно-розважальної та спортивної сфери

Олександр Лисенко OHSAS 18001: крок за кроком 20 У продовженні циклу статей – про всі етапи аудиту та про вимоги до аудиторів Олександр Фандєєв Взуття професійного призначення У статті йдеться про професійне захисне взуття як про одну з передумов здорових і безпечних умов праці 38

№ 5 (251)/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ Науково виробничий щомісячний журнал

Видається з липня 1994 р. Перереєстрований 19.06.95 р. Свідоцтво КВ № 1496 Засновники: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; трудовий колектив редакції журналу «Охорона праці» На першій сторінці обкладинки колаж Олександра Антоненка

Безпека праці Олександр Малишев, Наталія Костира Нове в законодавстві щодо безпечної експлуатації будівель Про потребу встановлення особливого режиму огляду для виробничих будівель та інженерних споруд, що експлуатуються в умовах постійних динамічних навантажень Олег Малихін, Олександр Сліпачук Травматизм у СКС: загальна характеристика Аналіз виробничого травматизму в соціальнокультурній сфері в період з 2006 по 2014 рік

Редакційна колегія Ɇɚɬɜɿɣɱɭɤ Ⱦɦɢɬɪɨ Ʌɚɜɪɟɧɬɿɣɨɜɢɱ ± головний редактор журналу «Охорона праці»

Костриця Василь Іванович – Національний координатор (06.1996–02.2013) МОП в Україні

Больман Георгій Олександрович – заступник виконавчого директора Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт»

Лисюк Микола Олександрович – заступник директора з наукової роботи ННДІПБОП, канд. техн. наук

Дєньгін Анатолій Петрович – директор ННДІПБОП, канд. техн. наук

Мірошниченко Олексій Валентинович – виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України

Зіміна Олена Спиридонівна – Державна інспекція ядерного регулювання України

Савчук Сергій Петрович – національний координатор Міжнародної організації праці в Україні

Українець Сергій Якович – заступник Голови Федерації профспілок України Цопа Віталій Андрійович – докт. техн. наук, професор, міжнародний експерт і аудитор систем менеджменту ISO 9001, 14001, 50001 і OHSAS 18001 Чернюк Володимир Іванович – заступник директора з наукової роботи Інституту медицини праці АМН України, докт. мед. наук

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 / 2015

Володимир Ткачов Загрозлива тенденція Про тенденції травматизму в соціальнокультурній сфері у 2014 році

Микола Федоренко Безпечне проведення шиномонтажних робіт 38 Нормативна база, що регулює порядок організації та проведення шиномонтажних робіт Володимир Потебешко Знайди причину нещасного випадку У рубриці публікуємо приклади розслідування нещасних випадків на виробництві, надаємо методологічну допомогу щодо встановлення причин їх настання та розглядаємо заходи стосовно запобігання їм Олег Бессонов Вчимося на помилках інших У статті на прикладі розгляду в суді справи про позов до підприємства, сфера діяльності якого пов’язана з експлуатацією АЗС, виокремлено питання, на які слід звернути першорядну увагу Олег Моісеєнко Використання за призначенням = експлуатація? Про деякі помилки застосування терміна «експлуатація» у нормативноправових актах з охорони праці та про те, до чого це призводить Олег Моісеєнко Людина, експерт і громадянин Про переможця конкурсу «Кращий працівник Держгірпромнагляду» за підсумками роботи 2013 р. Олександра Гавелю

Соціальний захист Людмила Давиденко Незламні духом Про роботу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Донецькій обл. в умовах проведення АТО Сергій Колесник Робоче місце інваліда Деякі особливості створення та облаштування робочих місць для інвалідів, а також про фінансування таких робіт

Безпека життєдіяльності

Сергій Павлющенко Віддача від дачі Про ризики травмування, які виникають під час роботи на присадибній або дачній ділянці

На допомогу спеціалісту з охорони праці Внутрішній аудит Правила улаштування електроустановок 48

Медицина праці Ірина Шевчук Як допомогти та не нашкодити Про важливість правильно оцінити стан людини в разі погіршення її самопочуття та кваліфіковано надати їй першу долікарську допомогу

52 58

Читайте в наступному номері: Механізм здійснення ринкового нагляду

Антоніна Нагорна, Ірина Кононова, Марина Соколова Втрати від нездоров’я Розрахунок економічних втрат України внаслідок профзахворювань

ІІІ Національна науково-практична конференція «Управління ризиками в системах менеджменту охорони праці та промислової безпеки»

Редакція журналу

Власні кореспонденти:

Приймальня 558-74-11 02100, КиївU100, вул. Попудренка, 10/1. ДП «Редакція журналу «Охорона праці» Теличко Костянтин Едуардович 296-05-69 перший заступник головного редактора, канд. техн. наук Солодчук Людмила Миколаївна 558-74-18 заступник головного редактора Дизайн Борецька Ганна, Турчанова Алла, Антоненко Олександр.

Луганська, Сумська, Харківська та Чернігівська обл. – Кобець Вадим Володимирович (057) 397U16U77

Реклама 296U05U65, 296U82U56 Відділ реалізації та маркетингу 559U19U51 Поліграфічні послуги 559U62U79 mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua

www.ohoronapraci.kiev.ua

Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Кіровоградська, Одеська та Херсонська обл. – Колесник Сергій Анатолійович (051) 632U23U29 Донецька, Дніпропетровська та Запорізька обл. – Моісеєнко Олег Васильович (097) 694-01-21 Житомирська, Закарпатська, Київська та м. Київ, Львівська, Полтавська, Чернівецька та Черкаська обл. – Терещенко Володимир Вікторович (044) 559-97-32 Вінницька, Волинська, Івано Франківська, Рівненська, Тернопільська та Хмельницька обл. – Фандєєв Олександр Іванович (044) 296-01-73

Точка зору редакції не завжди збігається з думкою авторів матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не рецензуються. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Підписано до друку 06.05.2015. Формат 60х84/8. Папір – крейдований глянсовий. Друк – офсетний. Ум. друк. арк. – 14,02. Наклад 5577. Зам. № 525 Надруковано в друкарні ТОВ «Інтерекспресдрук». 03680, Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 3. Журнал видається українською та російською мовами. Загальний наклад – 8 113 прим. Редакція журналу «Охорона праці» – колективний член Європейської асоціації з безпеки.

Передплатний індекс 74377 Передплатна ціна – 57 грн 85 коп.

Управління охороною праці

ǿȐȭȠȜ ȐȒȎșȜȟȭ квітня, у Всесвітній день охорони праці, відбулося нагородження переможців Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнка «Охорона праці очима дітей», організоване (не побоїмося тавтології) журналом «Охорона праці». З більш ніж півтори тисячі дитячих малюнків суворі члени журі, роботу яких організували теруправління Держгірпромнагляду, відібрали 108 найкращих для фінального туру в Києві. Уже тут комісія з представників Федерації роботодавців України, Фонду соціального страхування України, теруправління у Київській області й м. Києві, художніх навчальних закладів і редакції журналу визначила дев’ять переможців. Точніше – десять, тому що в другій віковій групі друге місце посіли дві сестри.

Отже, переможцями стали: 1-ша група – Данило Родіонов, Боборикін Андрій, Захаров Максим. 2-га група – Чебан Катерина, Коробко Вероніка й Сніжана, Єлфімов Ігор. 3-тя група – Ковальова Марія, Розман Андрій, Фрейдлін Євген. Дітей вітали в супроводі феєричної вистави, показаної вихованцями Центру дитячої та юнацької творчості Солом’янського району м. Києва, яким уже багато років керує Галина Левченко-Гаптенко. Перед конкурсантами, почесними гостями та глядачами виступили вокальний ансамбль «Ластівка», студія циркового мистецтва «Арена»,

ОХОРОНА ПРАЦІ 5/2015

Управління охороною праці

Здоров`я – це не все. Але без нього нічого не працює!* Питання забезпечення безпеки виробництва, дизайну робочого місця та підтримки здоров`я працівників – дуже важливі для ефективності сучасного підприємства! Виставка A+A в Дюссельдорфі у повному обсязі надасть інформацію про нові досягнення та інноваційні підходи у медицині праці, організації робочого місця та ергономіки, рішення для профілактики та лікування професійних захворювань. Дізнайтесь більше на A+А 2015!

Дізнайтесь про безпеку праці:

ансамбль естрадного стилізованого танцю «Пектораль», ансамбль сучасного спортивного танцю «Шанс», естрадно-драматичний театр-студія «Мандарин» і джаз-банд «Крок», що одержав найтриваліші овації. Свято святом, але почалося все з покладання квітів до меморіального знака на алеї загиблих на виробництві, розташованого в парку «Відрадний». Як це відбувалося – можна подивитися на сайті журналу, де розміщені фото- і відеоматеріали. Переможці конкурсу одержали дипломи, цінні подарунки й сертифікати на продукцію компанії «PepsiСo Україна» – соки в різних упаковках. Ми вдячні всім, хто допоміг нам провести цей захоплюючий захід: голові Державної служби України з питань праці Роману Чернезі, представникам Держгірпромнагляду України, Федерації роботодавців України, Федерації профспілок України, компанії «PepsiСo Україна», ПАТ «Київобленерго», ТОВ «Фірма «АвіаТехСервіс». Підбиваючи підсумки Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнка «Охорона праці очима дітей» і розповідаючи про плани, головний редактор журналу «Охорона праці» Дмитро Матвійчук сказав: – До зустрічі через рік у цьому залі в це свято!

*Цитата А. Шопенгауера

www.aplusa.de/erleben

27-30 жовтня 2015

м. Дюссельдорф, Німеччина

Безпека праці та охорона здоров’я на робочому місці Міжнародна спеціалізована виставка та Конгрес

www.A Aplu usA A-o onllin ne.com

Володимир Терещенко, журналіст Фото О. Фандєєва

www.ohoronapraci.kiev.ua

За подальшою інформацією просимо звертатися до ТОВ «Експо Альянс» вул. Марини Раскової 23_офіс 1203_02660_м. Київ тел.: (044) 490 53 27_ (050) 414 70 54 факс: (044) 490 53 28 expoalliance@svitonline.com _ www.expoalliance.ua

Управління охороною праці

Події

Дню охорони праці присвячені З нагоди Всесвітнього дня охорони праці, який у 2015 р. проводиться під гаслом «Приєднуйтеся до формування превентивної культури охорони праці», у столиці відбулася низка заходів місцевого та республіканського значення. окрема, в Інституті медицини праці відбувся круглий стіл за участю науковців-медиків, представників центральних органів влади та соціальних партнерів. Обговорювалася роль профілактики травматизму й профзахворювань в умовах економічної кризи та необхідність формування в суспільстві культури безпеки праці. Ці ж питання стали темою прес-конференції, яка відбулася в інформаційному агентстві «Укрінформ» за участю голови Державної служби України з питань праці Романа Чернеги, Національного координатора МОП в Україні Сергія Савчука, директора Інституту медицини праці НАМН України Юрія Кундієва, заступника голови ФПУ Сергія Українця та заступника голови Ради ФРУ Олексія Мірошниченка.

За словами С. Савчука, сьогодні у світі спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості нещасних випадків на виробництві, облік яких вести непросто. Це пов’язано з реструктуризацією світової економіки, розвитком нових форм зайнятості, аутсорсингом робочої сили, сезонним характером роботи та розширенням

неформального сектору зайнятості. Для формування превентивної культури охорони праці, вважають у МОП, необхідно змінити парадигму ставлення в суспільстві до безпеки та гігієни праці. Зусиллями одного лише уряду чи окремих організацій згаданої мети досягти не вдасться. До цієї роботи повинні залучатися всі інституції, дотичні до сфери праці. Це символічно відображено на плакаті до Всесвітнього дня охорони праці – 2015: в автобусі разом їдуть кілька пасажирів, що уособлюють уряд, роботодавця, фахівця з охорони праці, представників системи соціального забезпечення та профспілок. Роль уряду, вважають у МОП, – це впровадження міжнародних трудових стандартів у національне законодавство, створення умов для роботи тристороннього консультативного органу в сфері охорони праці, розробка плану дій і дорожньої карти щодо вирішення питань охорони праці, реалізація відповідних політик і програм. У роботодавців також важлива роль: через представницькі органи брати участь у тристоронніх консультаціях, формувати та впроваджувати політику у сфері охорони праці на робочих міс-

цях, сприяти залученню працівників до реалізації превентивних заходів з охорони праці, здійснювати оцінку та управління ризиками, організовувати професійне медобслуговування тощо. Профспілки сприяють формуванню культури охорони праці через інституційне зміцнення, законодавство, співпрацю з роботодавцями тощо. Роль фахівців з охорони праці – розробляти та впроваджувати програми з профілактики травматизму і робити це у співпраці з працівниками та роботодавцями. Академік Ю. Кундієв звернув увагу на проблему профілактики та виявлення випадків професійного раку. У світі питома вага захворювань на професійний рак складає 16% від загальної кількості виявлених випадків ракових захворювань, а якщо додати до цього екологічну складову – цей показник становитиме понад 50%. В Україні таких випадків фіксується менше 0,5%, у результаті переважна більшість осіб, ракові захворювання в яких спричинені впливом шкідливих чинників виробництва, помирають і не отримують відповідних компенсацій. Той факт, що причиною виникнення таких захворювань є вплив шкідливих виробничих чинників, дуже важко довести навіть у суді, адже від початку дії негативного чинника на людину і до виявлення хвороби може минути понад 40 років. Ю. Кундієв акцентував увагу ще на двох болючих темах – це наявність значної кількості робочих місць зі шкідливими умовами праці у військово-промисловому комплексі та праця жінок, які приходять на «чоловічі» робочі місця у зв’язку із призовом чоловіків на військову службу під час мобілізації.

ОХОРОНА ПРАЦІ 5/2015

Управління охороною праці О. Мірошниченко наголосив на необхідності розширення профілактичних функцій, які здійснюватиме нова Державна служба України з питань праці. З огляду на те, що причиною 2/3 нещасних випадків на виробництві є людський чинник, необхідно виховувати повагу працівників до свого життя та здоров’я починаючи з дитячого садка, вважають роботодавці. Другий важливий чинник профілактичної роботи – податкові стимули для вкладання коштів в охорону праці. Держава має змінити свої пріоритети в податковій політиці і не розглядати, скажімо, закупівлю ЗІЗ як оптимізацію податків. Дуже багато питань, за словами О. Мірошниченка, виникає і щодо роботи медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). Адже остання сьогодні налаштована переважно на встановлення загальної непрацездатності людини, а не професійної. Крім того, роботодавці вкотре наполягають, що в разі нещасного випадку на виробництві необхідно обов’язково провести огляд потерпілого з метою виявлення ознак алкогольного та/або наркотичного сп’яніння, як це сьогодні роблять стосовно учасників дорожньо-транспортних пригод.

С. Українець вкотре нагадав сумну статистику травматизму: в минулому році Україна втратила майже 550 осіб у результаті нещасних випадків на виробництві. І стільки ж осіб померло на робочих місцях, але ці випадки не були пов’язані з виробництвом. «Отже, Україна кожен рік

втрачає понад тисячу працездатних громадян. За своїми масштабами – це фактично ще одне АТО в країні», – зазначив С. Українець. Окрім цього, щороку інвалідність встановлюється 10– 12 тис. працівникам. Тож, вважають профспілки, суспільству слід замислитися над відновленням системи управління охороною праці не лише на підприємствах, а й у державі загалом. Не менш важливим є виконання на У всіх районах столиці за сприяння Департаменту кожному підприємстві міського благоустрою та збереження природного серекомплексних заходів довища ВО КМР (КМДА) відбулася низка заходів: семінарів, нарад, круглих столів з питань охорони праці. з охорони праці. За словаПодякою Департаменту були нагороджені 18 працівми С. Українця, профспілників підприємств, установ, організацій Києва за особикам сьогодні вдається стий внесок у забезпечення функціонування системи утримувати гідний рівень охорони праці. фінансування заходів з охорони праці тільки завдяки укладанню колективних та ось-ось буде підписано. Включені до угоди й інші вимоги профспілок, зокгалузевих угод. Ще одна актуальна проблема – рема щодо відродження промислової збереження кваліфікованих кадрів медицини, недопущення приховування у сфері охорони праці як на підприєм- нещасних випадків на виробництві та ствах, так і в системі державного наг- запровадження уніфікованої системи ляду. До речі, щоб підвищити потенці- обліку та аналізу нещасних випадків ал технічних інспекторів профспілок на робочих місцях та профзахворюта громадських інспекторів з охорони вань. Згідно з угодою уряд за допомопраці підприємств цього року буде гою соціальних партнерів готуватиме продовжено їх навчання за рахунок щорічний Національний звіт про стан коштів Фонду соціального страхуван- охорони праці в Україні. ня України. Як повідомив С. УкраїПідготувала Людмила Солодчук, заступник нець, відповідні вимоги увійшли до головного редактора журналу «Охорона праці» проекту Генеральної угоди між урядом, Фото О. Фандєєва та К. Теличка роботодавцями та профспілками, яку

www.ohoronapraci.kiev.ua

Управління охороною праці

Увага: досвід

БЕЗПЕКА ПРАЦІ –

на світовому рівні Юрій Сагань, власкор

Колектив ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» Групи «Метінвест Холдинг» прагне до неухильного зниження рівня виробничого травматизму і працює відповідно до міжнародних стандартів з охорони праці. Такий висновок було зроблено за підсумками аудиту, який проводився «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна».

МІЖНАРОДНЕ ВИЗНАННЯ За результатами проведеного аудиту комбінат «Азовсталь» у черговий раз підтвердив, що система, яка функціонує на підприємстві, відповідає вимогам відповідного стандарту. Про це свідчить відсутність суттєвих зауважень і невідповідностей. Було відзначено, що в кожного металурга є чітке розуміння завдань, які він повинен виконувати. Підкреслювалося також,

що на комбінаті налагоджена ефективна система управління ризиками та працює програма навчання персоналу, яка дозволяє знижувати ймовірність виникнення нещасних випадків та аварійних ситуацій, зводячи їх до мінімуму. Після перевірки дирекції з охорони праці, промислової безпеки та екології, конвертерного, обтискного, вапняно-випалювального цехів, а також цеху з утилізації залізовмісних шламів та інших виробничих підрозділів, команда аудиторів переконалася в тому, що робота із забезпечення безпеки праці співробітників комбінату і підрядних організацій поставлена системно й ведеться в чіткій відповідності до затверджених планів. Недаремно протягом ось уже декількох років на підприємстві спостерігається позитивна динаміка щодо зниження рівня виробничого травматизму. – Нам було приємно вручити керівництву комбінату сертифікат на відповідність системі менеджменту промислової безпеки, яка передбачена міжнародним стандартом, – каже провідний аудитор «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна» Юрій Самородський. – Ми співпрацюємо з колективом підприємства вже багато років, починаючи з 2007-го, і щоразу, коли приїжджає-

мо сюди, відзначаємо дуже серйозний підхід до вирішення питань промислової безпеки та охорони праці на основі впровадження кращих світових практик. Є позитивна динаміка, є розвиток і безумовний прогрес. За словами генерального директора металургійного комбінату «Азовсталь» Енвера Цкітішвілі, секрет успішної роботи трудового колективу з забезпечення промислової безпеки полягає в тому, що на підприємстві вимоги до охорони праці існують не на папері, а в голові кожного учасника виробничого процесу. На «Азовсталі» справедливо вважають, що найголовніше – не тільки випустити певну кількість високо якісної продукції, але й забезпечити безаварійну роботу, зберегти життя та здоров’я людей. До речі, виробничі потужності комбінату дозволяють щорічно виробляти 5,5 млн тонн чавуну, 6,2 млн тонн сталі, понад 4,4 млн тонн прокату. Якщо говорити про сталеливарне виробництво, то колектив ставить завдання збільшити його обсяг до 7 млн тонн на рік. І на фоні величезної роботи з нарощування випуску готової продукції, забезпечення її якості, що відповідає кращим світовим стандартам, цілком гідно виглядає й робота із забезпечення надійної системи управління охороною праці. ДИНАМІКА ПОЗИТИВНА Про те, що робота з охорони праці ведеться на підприємстві ефективно, свідчать цілком переконливі показники. Якщо, скажімо, у 2009 р. сталося 18 нещасних випадків, у тому числі чотири зі смертельними наслідками і два з тяжкими травмами, то в 2014-му показник знизився до 13 нещасних випадків, причому жодного зі смертельними наслідками. За непрацездатності у 2009 р. було втрачено 1068 днів, а в минулому – уже 784.

ОХОРОНА ПРАЦІ 5/2015

Управління охороною праці До того ж, якщо показники роботи щодо зниження рівня травматизму проаналізувати більш ретельно, то неодмінно помітиш позитивну динаміку. Наприклад, у 2010 р. кількість нещасних випадків зменшилася до 16, у 2011-му – до 15, у 2012-му – до 14. Різкого зниження показників, звичайно, не спостерігається, так це й неможливо за існуючих обсягів виробництва і складності технологічного процесу. Натомість помітним є значне зменшення кількості випадків зі смертельними наслідками. У 2012 і 2014 р. їх не було взагалі, як за всі ці роки не зафіксовано й жодного групового нещасного випадку. В ОСНОВІ – КОРПОРАТИВНИЙ СТАНДАРТ Запорукою успішної роботи із забезпечення виробничої безпеки є чітке дотримання розроблених у «Метінвесті» корпоративних стандартів. Жодних відхилень. І стандарти ці розробляються, так би мовити, на всі випадки життя. Інакше кажучи, вони охоплюють усі сфери діяльності металургів і враховують кожну дрібницю. Візьмемо, наприклад, стандарт із забезпечення безпеки робіт підвищеної небезпеки, що виконуються за нарядами-допусками. У ньому детально окреслені всі вимоги, яких потрібно дотримуватися під час організації робіт підвищеної небезпеки в певних умовах. Або стандарт, що визначає порядок і містить методичні вказівки щодо оцінки ризиків у сфері охорони праці, промислової безпеки та охорони навколишнього середовища. Тут теж жодних розбіжностей. Даються чіткі вказівки щодо оцінки ризиків. Є стандарт із впровадження блокування, маркування, перевірки устатковання. – У нас діє більше десяти корпоративних стандартів у сфері охорони праці, – розповідає директор з охорони праці, промислової безпеки та екології комбінату Валерій Балабан. – Вони передбачають і гігієнічні вимоги, і вимоги до спецодягу, і забезпечення безпеки під час виконання робіт підрядними організаціями. Саме суворе дотримання стандартів і дозволяє колективу добиватися зниження рівня виробничого травматизму. І, звичайно ж, основний стандарт, яким керуються у службі охорони праці, – це стандарт з управління охороною праці в ПАТ «МК «Азовсталь».

www.ohoronapraci.kiev.ua

УМОВИ ПРАЦІ ПОЛІПШУЮТЬСЯ На «Азовсталі» багато уваги приділяють постійному поліпшенню умов праці, і одним з першорядних важелів у цьому процесі є атестація робочих місць за умовами праці. За словами Валерія Балабана, на підприємстві розроблено стандарт СТП 232-1732013 «Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», відповідно до якого й проводиться атестація. Для цього служба директора з персоналу і адміністрація щорічно укладають договір зі спеціалізованою організацією, яка й проводить атестацію у черговому структурному підрозділі підприємства. До початку атестації на комбінаті видається наказ про її проведення із зазначенням складу атестаційної комісії та її функцій, а після закінчення – наказ про затвердження результатів атестації робочих місць. Тільки у 2014 р. у такий спосіб було атестовано 1429 робочих місць на загальну суму понад 1,5 млн грн. На атестацію одного робочого місця було витрачено 1,1 тис. грн. Щорічно з метою забезпечення безпеки професійної діяльності та запобігання травматизму на підприємстві реалізується програма комплексних організаційних і технічних заходів щодо досягнення нормативів безпеки і санітарно-гігієнічних умов праці. Нею передбачено і заміну устатковання, і вдосконалення технологічного процесу, і впровадження раціоналіза-

торських пропозицій. Зокрема, у 2014 р. виконання такої програми дозволило поліпшити умови праці та побуту 3828 працівникам комбінату, у тому числі більш ніж тисячі жінок. А сума витрат на проведення заходів склала понад 2,5 млн грн. ЗІЗ: ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ НА 100% Безпечні умови праці не можна створити без стовідсоткового забезпечення персоналу засобами індивідуального захисту, а це спецодяг і спецвзуття, каски, респіратори, рукавиці, окуляри. Проблем із наявністю ЗІЗ на «Азовсталі» не виникало вже багато років. Кожний працівник підприємства знає, що згідно з корпоративним стандартом «Метінвест Холдингу» усе необхідне буде неодмінно видано й замінено на нове після закінчення встановленого строку. Щорічно на ці цілі витрачається понад 26 млн грн. Для того щоб із забезпеченням ЗІЗ не виникало збоїв, на підприємстві розробили ІТ-систему АРМ-спецодяг, яка при введенні табельного номера працівника дозволяє побачити всю необхідну інформацію: прізвище, ім’я, по батькові, посаду, зріст, розмір взуття, старі й нові норми спецодягу та інших ЗІЗ, а також строки їх експлуатації. Завдяки цьому відповідальні за забезпечення ЗІЗ у цехах тепер знають конкретні дати видачі нового спецодягу кожному працівнику. Система дозволяє накопичувати статистичні дані щодо фактичного використання спец одягу. Розроблені також і норми видачі спецодягу для кожної штатної посади з урахуванням умов праці в різних структурних підрозділах.

Управління охороною праці

ДОСКОНАЛОСТІ НЕМАЄ МЕЖ

Налагоджено на комбінаті й навчання персоналу з питань охорони праці. Відповідно до Закону «Про охорону праці» та Положення про професійне навчання працівників на виробництві при прийнятті на роботу та в процесі трудової діяльності працівники проходять інструктажі, навчання з питань охорони праці, з надання першої долікарської допомоги потерпілим від нещасних випадків і правилам поведінки в разі виникнення аварій. Після навчання проводиться перевірка знань. Крім обов’язкового навчання з питань охорони праці, передбаченого законодавством, досвідчені фахівці проводять семінари та тренінги, спрямовані на підвищення безпеки праці, а саме: «Лідерство у сфері охорони праці та промислової безпеки», «Впровадження аудитів безпеки», «Аналіз безпечного виконання робіт», «Основи визначення докорінних причин події», «Блокування, маркування, перевірка устатковання», «Забезпечення безпеки робіт підвищеної небезпеки, що виконуються за нарядами-допусками», «Забезпечення безпеки робіт, що виконуються підрядними організаціями» та ін. Навчання з питань охорони праці проводиться із застосуванням як традиційних, так і сучасних методів, широко використовуються і технічні засоби: аудіовізуальні, комп’ютерні контрольно-навчальні системи, тренажери. Після закінчення навчання пра-

цівник з метою одержання об’єктивної оцінки його результатів замість традиційних усних іспитів проходить тестування з використанням комп’ютерних програм. Спеціалісти, що проводять навчання працівників з питань охорони праці, постійно відслідковують зміни

в нормативно-правових актах, корегують навчальні програми та тематичні плани і застосовують сучасні методики з метою досягнення високих показників у сфері охорони праці. Організовано дієвий контроль за виконанням заходів щодо забезпечення промислової безпеки. Здавалося б, робиться все для того, щоб праця металургів була високопродуктивною та безпечною, але, на думку Валерія Балабана, використано ще далеко не всі резерви. Зокрема, необхідно переглянути НПАОП 27.0-4.02-90 «Положення про застосування нарядів-допусків при виконанні

робіт підвищеної небезпеки на підприємствах та в організаціях міністерства металургії СРСР». Справа в тому, що з моменту ухвалення даного нормативного документа змінився порядок трудових і виробничих відносин. Наразі на багатьох підприємствах та в організаціях металургійної промисловості допоміжні виробництва – такі як санітарно-побутове обслуговування, організація хар чування працівників підприємства – передані стороннім організаціям, що спеціалізуються на наданні таких послуг. Ці роботи не належать до категорії підвищеної небезпеки, але відповідно до існуючих вимог для сторонніх організацій на території підприємства вони до таких віднесені. До того ж у нормативно-правових актах, що зараз розробляються, наряди-допуски дозволяється виписувати за допомогою технічних засобів друку або множної техніки, тоді як у згаданому вище НПАОП такий дозвіл відсутній. Назріла також необхідність створення Типового положення про організацію робіт підвищеної небезпеки, що виконуються за нарядамидопусками, на підставі якого кожне підприємство повинно розробляти власне положення, зважаючи на умови свого виробництва. До речі, ця тема неодноразово висвітлювалася на сторінках нашого журналу, але проблема поки що так і залишається невирішеною. Необхідно також переглянути або внести зміни до НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» у частині настанов, що стосуються заповнення журналів реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці, дозволу на призначення працівникові стажування (дублювання) керівником структурного підрозділу, а не за наказом роботодавця. Це особливо актуально для великих промислових підприємств, де дуже багато структурних підрозділів і десятки тисяч працівників. Можливо, запропоновані зміни зроблять процес удосконалення управління системою охорони праці ще ефективнішим, а поки що в найближчих планах азовстальців – подальше навчання персоналу питанням охорони праці, проведення щомісячного тестування та протиаварійних тренувань. Це ті конкретні справи, які неодмінно принесуть позитивні результати і дозволять зробити працю металургів безпечнішою. Фото з архіву ПАТ «МК «Азовсталь»

ОХОРОНА ПРАЦІ 5/2015

Керівнику на замітку

Управління охороною праці

Наш вибір –

ІНТЕГРАЦІЯ!

Мета статті – розкрити суть основних помилок, що допускаються під час впровадження систем менеджменту, та показати важливість ризик-менеджменту при побудові, впровадженні й функціонуванні систем управління.

Вадим Трофімчук, начальник технічного відділу УМГ «ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ»

сі системи менеджменту спрямовані, насамперед, на усунення втрат: наприклад, у випуску неякісної продукції чи наданні послуг неналежної якості (ISO 9001), у виплаті штрафів за перевищення норми викидів шкідливих речовин (ISO 14001), у нераціональному використанні енергетичних ресурсів (ISO 50001) чи у виплаті допомоги у зв’язку з втратою працездатності тощо (OHSAS 18001). Отже, у впровадженні будь-якої системи менеджменту керівник передусім повинен бачити матеріальну вигоду, конкретні кошти, які ця система дасть змогу йому заощадити. Що стосується стандартів ISO 9001, ISO 14001 та ISO 50001, то підвищення ефективності роботи підприємств завдяки їх впровадженню передбачити нескладно. Що ж до стандарту OHSAS 18001, то роботодавець сприймає вкладання коштів у систему менеджменту гігієни та безпеки праці як виробничі витрати. Тому план упровадження систем менеджменту має бути розроблений як бізнес-план, де розглядаються як витрати, так і отримання прибутку, адже дуже важливо показати вищому керівництву матеріальний ефект. Отже, завдання менеджера при впровадженні системи управління не лише грамотно описати процеси, визначити ризики, вибудувати систему моніторингу, а й з фінансової точки зору переконати керівництво в тому, що її функціонування буде вигідним. До того ж стандарти ISO 9001, ISO 14001, ISO 50001 та OHSAS 18001 легко інтегруються один з одним, а на-

www.ohoronapraci.kiev.ua

явність у їх структурі таких розділів, як «Планування», «Політика», «Ризик-орієнтованість», «Цілі», «Аналіз системи», свідчить про єдиний підхід до вимог у всіх стандартах на системи управління. При впровадженні систем менеджменту необхідно обов’язково враховувати основні принципи їх побудови: ☑ цикл Шухарта – Демінга; ☑ процесний підхід; ☑ ризик-орієнтованість. ЦИКЛ ШУХАРТА – ДЕМІНГА Перший принцип побудови систем менеджменту – це циклічно повторюваний процес прийняття рішень Plan – Do – Check – Act (планування – дія – перевірка – корегування). Які помилки допускаються. Підприємства колишнього Радянського Союзу в основному реалізували два перших процеси – планування та виконання. Ми пам’ятаємо плани п’ятирічок, які потрібно було виконати за три роки, пам’ятаємо рекордні врожаї колгоспів та досягнення товариша Стаханова. Ідеологія керівної партії полягала в тому, щоб будь-яким доступним способом виконати й перевиконати план. Найчастіше результат досягався не завдяки впровадженню передових технологій, підвищенню кваліфікації співробітників, аналізу ефективності, а завдяки безмежній самовіддачі робітничого класу, вихованого на патріотизмі, та банальному завищенню показників. Тогочасні керівники не мали потреби глибоко аналізувати ефективність виробництва та й не могли цього зробити в принципі, оскільки неправильні дані на вході у процес аналізу обов’язково призводили б до неправильних висновків на виході.

Управління охороною праці Досі аналіз роботи на більшості українських підприємств являє собою зведення даних, цифр і показників без конкретних висновків – що не так і яких заходів слід вживати. А без цього неможливо поліпшити роботу наступного процесу. Отже, виходить, що рік у рік припускаємося тих самих помилок і не розуміємо, як знайти вихід із ситуації, що склалася. ПРОЦЕСНИЙ ПІДХІД

Політика, стандарти, правила, плани

Потреби, інформація, матеріали, умови

ПРОЦЕС

Продукт, результати, інформація, поставки, умови

Люди, устатковання, системи, приміщення

Другим основоположним принципом є управлінРис. 2. ня на основі процесного підходу. Що ж являє собою комСхема процесного підходу панія (підприємство, організація, установа): сукупність структурних ланок (департаментів, відділів, бюро, цехів, служб, дільниць) чи сукупність бізнес-процесів? Звичайно, ки). Отже, у складі підприємств з’явилися відносно самоі те і інше. Однак сприйняття компанії як сукупності бізстійні структурні одиниці. Об’єднання працівників, які нес-процесів, а також управління ними, має значні перева- виконують споріднені види робіт, у функціональні віддіги в умовах конкурентної боротьби за якісне та швидке за- ли, безумовно, мало й має певні переваги: працівники отримують змогу спеціалізуватися в обдоволення потреб споживачів, якими є не лише споживачі продукції (товарів, робіт, послуг), а й власники компаній, раній ними професії (групі функцій) і таким чином виробити завдяки навчанню й досвіду високі професійні навички; постачальники, персонал тощо. робота стала більш продуктивною та безпечною, Для чого ж потрібний процесний підхід? У певний історичний момент людина зрозуміла, що виконувати тру- оскільки кожний знає своє робоче місце, а також роботу, домістку роботу неможливо самому і що до цього слід залу- яку він повинен виконувати. Завдяки цьому всі процеси відбуваються швидше та з меншою чити інших осіб. При цьому кількістю помилок (травм); будь-яка спільна робота потреЗавдання менеджера при легше формувати організаційбує погоджених дій. Наприклад, впровадженні системи управління но-функціональну структуру комзаможний господар наймав сене лише грамотно описати процеси, панії, змінювати її з метою підвищенлян, для того щоб виорати земвизначити ризики, вибудувати ня результативності, економічності лю, посіяти й зібрати урожай, систему моніторингу, та ефективності її діяльності. оскільки сам він не міг впоратиа й з фінансової точки зору Таким чином, сучасна компанія ся з таким значним обсягом (підприємство, організація) – це суробіт. Завдання полягало в тому, переконати керівництво в тому, купність спеціалізованих функціощоб задовольнити попит на прощо її функціонування буде вигідним нальних відділів і в той же час – діяльдукти харчування за допомогою ність щодо реалізації бізнес-процесів. організації певного виробничого процесу. Інакше кажучи, його дії були орієнтовані на проЯкі помилки допускаються. Через протиріччя між цес. При цьому наймані робітники не розділялися на орачів, сіяльників чи женців – вони виконували будь-яку роботу. організаційно-функціональною структурою компанії та її Це ж саме відбувається в будь-якій компанії на початково- бізнес-процесами виникає низка проблем. Межі структурних ланок часто стають для бізнес-процесів перешкому етапі її функціонування. З часом робота ускладнювалася, на підприємствах дою, яку важко здолати, оскільки співробітники відділів збільшувалася кількість працівників, яких об’єднали у від- повинні виконувати роботу лише в межах своїх посадових діли (департаменти, цехи, дільниці чи інші структурні лан- обов’язків та здійснювати тільки функції, покладені на їх підрозділ. Отже, кожний відділ залишається у сфері своєї відповідальності, що призводить до конфлікту цілей і конфлікту дій між різними відділами. У підсумку кінцеPLAN вий результат діяльності компанії в кращому разі є сумою (плануйте) ACT результатів її відділів і може бути нижчим, ніж загально– Що робити? (коректуйте) організаційний результат, якого слід було досягти. – Як робити? – Як поліпшити наПриклади типових слабких місць компанії з функціо– У які строки робити? ступного разу нальним управлінням, що виникають через відсутність процесного управління: низька конкурентоспроможність продукції; CHECK Do високий рівень травматизму; (перевіряйте) (робіть) – Результативно? – Робіть те, що було велика кількість скарг споживачів, їхні негативні від– Ефективно? заплановано і як гуки про якість продукції; необхідність постійно займатися різними погодженнями та одержанням дозволів від вищого керівництва; стиль робочої поведінки персоналу – «не висовуйся»; надмірна кількість рівнів управління в організації; забагато паперової роботи та управлінського шуму Рис. 1. Цикл Шухарта – Демінга (нарад, засідань, звітів, планерок тощо).

ОХОРОНА ПРАЦІ 5/2015

Управління охороною праці Такі недоліки були характерні не лише для радянських підприємств функціонального типу з високим рівнем централізації прийняття рішень, а й, на жаль, мають місце в значній кількості нинішніх. Бізнес-процес, як нитка, пронизує всю структуру підприємства і є сполучною ланкою між його структурними одиницями. Завдяки правильно складеному алгоритму дій бізнес-процес дає змогу виявити найбільш слабкі місця підприємства і вчасно внести корективи. Він також є індикатором результативності: менеджеру не потрібно слідкувати за виконанням всього процесу – достатньо бачити його результат (за наявності правильних методів моніторингу) і вже за ним визначати, чи досягає процес поставлених цілей. РИЗИК-ОРІЄНТОВАНІСТЬ Третій принцип побудови систем менеджменту – це ризик-орієнтованість. У даний час управління ризиками – один з найпопулярніших методів управління, що динамічно розвивається. Сьогодні більшість представників світового бізнес-співтовариства солідарні, що впроваджен-

➢ Розробка оцінювального ли-

ста аналізу ризиків безпеки ➢ Вимірювання ефективності елемента контролю

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМИ

РЕАЛІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ

➢ Пошук цілісного підходу ➢ Упорядкування рішень для

контролю

➢ Планування збору даних про ризики ➢ Збір даних про ризики ➢ Визначення пріоритетів ризиків

ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ

ПІДТРИМАННЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

➢ Визначення функціональних вимог ➢ Виявлення рішень по контролю ➢ Перевірка відповідності рішень вимогам ➢ Оцінювання зниження ризику ➢ Оцінювання вартості рішення ➢ Вибір стратегії нейтралізації ризику Рис. 3. Схема управління ризиками

ня основних підходів до управління ризиками – необхідна умова забезпечення стратегічної конкурентоспроможності бізнесу, незалежно від сфери діяльності. З метою зниження ризиків виникнення помилок (дефектів, невідповідностей, неефективних дій) або пом’якшення їх наслідків, а також для запобігання помилкам під час виконання процесів розробляються документовані описи процесів. Які помилки допускаються. Процеси описуються формально, як правило, не призначені особи, відповідальні за їх здійснення. Але навіть якщо такі і є, у них недостатньо повноважень для управління процесом. Стиль управління

www.ohoronapraci.kiev.ua

на вітчизняних підприємствах відрізняється тим, що ніхто ні за що не відповідає. Також розповсюдженою помилкою є те, що суть роботи взаємодіючих ланок процесу відома лише менеджерам, які впроваджували систему, інший же персонал має до цієї інформації досить віддалений стосунок. Які ж ризики можуть розглядатися під час побудови процесів? Насамперед слід чітко розрізняти два поняття, які часто плутають: власне ризики та наслідки ризиків. Під ризиками можна розуміти можливість неналежного виконання певних дій у рамках процесу, а також можливість отримання неналежних входів у процес. Будь-який ризик характеризується чотирма факторами: Подією, яка може відбутися, а може й не відбутися (ми точно не знаємо), але яка матиме певний вплив на нашу діяльність. Імовірністю цієї події, тобто мірою невизначеності. Впливом, який подія, у разі якщо вона настане, здійснить на нашу діяльність. Точкою уразливості, тобто слабким місцем, яке сприяє тому, що ризикова подія може настати. Інакше кажучи, ризик визначають як подію, яка може відбутися (з певною долею ймовірності), і, якщо відбудеться, то призведе до відхилення «факту» від «плану» (тобто якось вплине на наше життя, проект, бізнес, процес тощо). Зрозуміло, що ризики та їх наслідки – це різні явища, пов’язані причинно-наслідковим зв’язком, тому вони не повинні сприйматися як тотожні поняття. ОСНОВНІ ЕТАПИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМ МЕНЕДЖМЕНТУ Розглянемо основні етапи впровадження систем менеджменту: проводиться широкомасштабна роз’яснювальна робота й навчання, як правило, трьох категорій персоналу: керівництва, менеджерів середньої ланки (начальників відділів, цехів тощо) і робітників. Окремо проводиться навчання з внутрішніми аудиторами, яких готують із працівників підприємства; описуються ризики, наслідки яких компанія хоче мінімізувати або усунути; за реєстрами ризиків розробляються заходи, спрямовані на їх усунення або мінімізацію втрат у разі їх реалізації; за кількістю та тяжкістю впливу ризиків, якщо вони реалізуються, на діяльність компанії, стане зрозуміло, які процеси слід виділити, та детально описати алгоритм їх роботи; реалізується цикл Шухарта – Демінга з постійним удосконаленням системи. Е. Демінг у своїй книзі «Вихід із кризи» наголошує на тому, що першим і основним кроком японського економічного чуда є масове навчання працівників управадженню систем менеджменту, зокрема навчання з питань запобігання помилкам, інцидентам тощо, тобто управлінню ризиками. Тому впровадження системи менеджменту неможливе без розуміння працівником її важливості та свого місця в ній і головне – без розуміння необхідності використання методів управління ризиками. Отже, розробка системи менеджменту має розпочинатися з опису тих проблем, які підприємство хотіло б вирішити завдяки її впровадженню. На основі цього переліку

Управління охороною праці проблем необхідно вибудувати процеси, які слід реалізувати для досягнення цілей компанії. Як правило, найбільшою частиною робіт, які організація має виконати при побудові системи управління, є розробка документованих описів порядку виконання процесів. Саме ця складова потребує максимального залучення всього персоналу та глибокого аналізу діяльності підприємства. Бажано, щоб згаданий перелік складався міжфункціональною групою, серед якої були б представники всіх структурних підрозділів, задіяних у процесі. Також було б корисно включити до складу групи представників підрозділів – споживачів цього процесу. Тому особливо важливо, щоб перед виконанням цих робіт підприємство вже мало чітку відповідь на запитання, для чого потрібні документовані описи процесів. Адже від цього залежить і відповідь на запитання, якими вони мають бути. Розробка ефективних документованих описів процесів неможлива без чіткого визначення, які саме ризики організація хотіла б мінімізувати або усунути таким шляхом. Лише після цього стане зрозуміло, на що саме слід звертати особливу увагу під час розроблення документа, які етапи або варіанти виконання процесу мають бути дуже ретельно спроектовані та детально описані. Які помилки допускаються. Якщо в документі описується тільки ситуація, коли все складається добре й не виникає жодних проблем, користь від нього мінімальна. Адже найчастіше виконавці ко користуються таким документом

Проектування бізнес-процесів

Проектування організаційної структури

Формалізація стратегії

Імітаційне моделювання та ФВА Розробка ТЗ на впровадження інформаційних систем

Е К Т У ВА Н Н Я ПРО

Аналіз невідповідностей та їх наслідків

НЯ

Аналіз показників

РОВАДЖЕН ВП

АНАЛІЗ

ISO

Формування регламентуючої документації

Доведення документації до співробітників

КОНТ ЛЬ РО Контроль за показниками

Рис. 4. Основні етапи впровадження систем менеджменту

саме в разі виникнення проблем та реалізації ризиків – для того щоб зрозуміти, як діяти ти в нестандартній ситуації. Звичайно, процес, який ігнорує ті чи інші ризики, може відповідати вимогам стандарту, бути нормально сприйнятим аудиторами та пройти сертифікацію. Однак не слід очікувати, що менеджер серйозно поставиться до такого процесу та використовуватиме його як робочий інструмент у своїй діяльності. Швидше він сприйматиме його як додаткову формальність, необхідну для отримання сертифіката. Без постійного поліпшення (корекції) компанія не розвиватиметься. Тому на останньому етапі впровадження системи менеджменту мають бути розроблені такі методи моніторингу процесів, які б давали чітку відповідь на запи-

ДОВІДКА У 2011 р. ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» пройшло сертифікацію в міжнародній компанії ТЮФ Рейнланд Україна за стандартами ISO 9001, ISO 14001 та OHSAS 18001. У результаті інтеграції було описано 17 процесів компанії (рис. 5), вироблено механізми їх моніторингу та управління ними. У 2013 р. ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» одним з перших у країні впровадило систему енергоменеджменту згідно з вимогами стандарту ISO 50001:2011. Сертифікацію здійснювала міжнародна компанія ТЮФ ЗЮД Україна. На даному етапі ця система проходить інтеграцію з існуючими системами управління.

тання: де виникає проблема та як її вирішити. Саме нестандартний підхід до моніторингу процесів може стати тим інструментом, за допомогою якого менеджер зможе виявляти проблеми та усувати їх. На підставі моніторингу здійснюється аналіз із конкретними висновками, який і покаже, як поліпшити систему управління.

ІНТЕГРАЦІЯ СИСТЕМ МЕНЕДЖМЕНТУ Кожна система менеджменту встановлює свої вимоги до керівництва (менеджерів), виконання яких вони мають продемонструвати. Однак при такому різноманітті систем можна просто заплутатися: дотримання яких вимог необхідно підтвердити. Тому інтеграція таких систем є дуже важливою. Які помилки допускаються. Якщо системи менеджменту діють розрізнено, багато їх функцій дублюються підрозділами підприємства, через що виникають протиріччя й накладки в структурі відповідальності та повноважень. Це суттєво позначається на процесах матеріального виробництва та роботі служб забезпечення, де докладаються основні зусилля з контролю. Наприклад, коли різні групи аудиторів відвідують підприємство в різний час і цікавляться питаннями, що стосуються політики, цілей, планів робіт у сфері якості, екології чи охорони праці, це, звичайно ж, викликає негативну реакцію виробничників. Вони ставлять цілком резонне запитання: чи не можна все це з’ясувати відразу? Крім того, різні системи менеджменту встановлюють неоднакові вимоги до тих самих процесів, тому складно зорієнтуватися, які вимоги приоритетні і як вирішувати протиріччя, що виникають через це. Наприклад, для організації закупівель у системі менеджменту якості потрібна оцінка впливу поставок на якість продукції, у системі екологічного менеджменту – на навколишнє середовище, а в системі менеджменту охорони праці та промислової безпеки – на здоров’я та безпеку персоналу. І можлива ситуація, коли службі постачання доведеться тричі переробляти ту ж саму форму документа для виконання вимог різних систем управління. При незалежному функціонуванні систем менеджменту з’являється велика кількість документів, які дублюють або суперечать один одному. У той же час при використанні документів однієї системи через посилання в іншій виникає проблема гармонізації всіх вимог. Наприклад, зміна загального документа щодо вимог однієї системи може призвести до невідповідностей в іншій.

ОХОРОНА ПРАЦІ 5/2015

Управління охороною праці Дублювання документації та робіт призводить до того, що ресурси, насамперед людські, використовуються нераціонально. Скажімо, до виникнення невиправданих витрат призводить організація різноманітних центрів управління документацією різних систем, роздільний аналіз діяльності підрозділів стосовно різних систем тощо. Вирішити більшість зі згаданих проблем дає змогу інтеграція систем менеджменту. Адже інтегрована система – це раціональне об’єднання систем управління, результатом якого стає не комп’ютерна програма або документ, а алгоритм виконання вимог цих систем. Не меншою проблемою є й те, що на час впровадження системи менеджменту на підприємствах уже функціонує певна система управління, до якої звикли як керівники, так і персонал. Тому дуже складно змінювати способи управління та впроваджувати нові підходи й методи управлінської діяльності. Система менеджменту має бути настільки хорошим механізмом управління, щоб працюючи певний час паралельно з існуючою системою, вона показала свою ефективність настільки, що і персонал, і вище керівництво сприйняли її як дієвий і потрібний механізм та відмовилися від старої. Якщо ж нова система менеджменту функціонує разом зі старою тривалий час, можна зробити висновок, що вона впроваджена лише на папері і є формальною.

ВИСНОВКИ 1. Стандарти ISO 9001, ISO 14001, OHSAS 18001, ISO 50001 грунтуються на одних принципах і легко інтегруються між собою (це стосується й управління ризиками). 2. На етапі впровадження систем менеджменту недостатня увага приділяється матеріальній складовій – витратам і прибуткам від впровадження. Через це ми маємо недостатню зацікавленість вищого керівництва в управлінні системою. 3. Глибокий всебічний опис процедур систем управління на основі ризик-менеджменту та застосування циклу Шухарта – Демінга допоможе компанії якісно прописати процеси та постійно вдосконалювати системи менеджменту. 4. Після грамотної інтеграції компанія, усуваючи ризики в одній системі менеджменту, усуває їх і в іншій. Наприклад, якщо усунути ризики в процесі «компетентність персоналу», він виконуватиме вимоги всіх систем (навчання з питань охорони праці, підвищення кваліфікації, безперервне технічне навчання тощо). 5. Нинішнє функціонування вітчизняного бізнесу не відповідає міжнародним вимогам, що висуваються до менеджменту. Принципова відмінність полягає в тому, що в Україні підприємством управляють керівники, а згідно з міжнародними стандартами ним мають управляти процедури. Керівник лише затверджує послідовність дій та її ж дотримується.

ɍɩɪɚɜɥɿɧɧɹ ɞɨɤɭɦɟɧɬɚɰɿɽɸ ɞɨ ɭ ɟ ɚɰ ɽɸ

ɉɪɨɰɟɫɢ ɭɩɪɚɜɥɿɧɧɹ ɍɩɪɚɜɥɿɧɧɹ ɉɨɥɿɬɢɤɨɸ ɬɚ ɰɿɥɹɦɢ ȱɋɍ

ȱɧɮɨɪɦɭɜɚɧɧɹ ɳɨɞɨ ɮɭɧɤɰɿɨɧɭɜɚɧɧɹ ȱɋɍ

ɍɩɪɚɜɥɿɧɧɹ ɩɪɨɬɨɤɨɥɚɦɢ

ɉɪɨɰɟɫɢ ɡɚɛɟɡɩɟɱɟɧɧɹ ɉɪɨɰɟɫɢ ɡɚɛɟɡɩɟɱɟɧɧɹ ɬɪɚɧɫɩɨɪɬɭɜɚɧɧɹ ɬɚ ɡɛɟɪɿɝɚɧɧɹ ɩɪɢɪɨɞɧɨɝɨ ɝɚɡɭ

Ɂɚɛɟɡɩɟɱɟɧɧɹ ɤɨɦɩɟɬɟɧɬɧɨɫɬɿ ɪ ɭ ɩɟɪɫɨɧɚɥɭ ɉɿɞɬɪɢɦɚɧɧɹ ɿɧɮɪɚɫɬɪɭɤɬɭɪɢ

ɉɿɞɬɪɢɦɚɧɧɹ ɜɢɪɨɛɧɢɱɨɝɨ ɫɟɪɟɞɨɜɢɳɚ

ȼɢɡɧɚɱɟɧɧɹ ɬɚ ɚɧɚɥɿɡɭɜɚɧɧɹ ɜɢɦɨɝ ɡɚɦɨɜɧɢɤɿɜ ɡɚɤɨɧɨɞɚɜɱɢɯ ɬɚ ɿɧɲɢɯ ɜɢɦɨɝ

ȼɢɡɧɚɱɟɧɧɹ ɟɤɨɥɨɝɿɱɧɢɯ ɚɫɩɟɤɬɿɜ ɬɚ ʀɯ ɨɰɿɧɸɜɚɧɧɹ

ȼɢɡɧɚɱɟɧɧɹ ɧɟɛɟɡɩɟɤ ɬɚ ɨɰɿɧɸɜɚɧɧɹ ɪɢɡɢɤɿɜ

Ɂɚɤɭɩɿɜɥɹ

Ɋɿɲɟɧɧɹ ɈɌɁ

Ɂɚɦɨɜɧɢɤɢ ɬɚ ɿɧɲɿ ɡɚɰɿɤɚɜɥɟɧɿ ɫɬɨɪɨɧɢ

ȼɧɭɬɪɿɲɧɿɣ ɭɞ ɚɭɞɢɬ

Ʉɨɪɢɝɭɜɚɥɶɧɿ ɬɚ ɡɚɩɨɛɿɠɧɿ ɞɿʀ

ɍɩɪɚɜɥɿɧɧɹ ɧɟɜɿɞɩɨɜɿɞɧɨɫ ɬɹɦɢ

ɍɩɪɚɜɥɿɧɧɹ ɬɚ ɡɚɛɟɡɩɟɱɟɧɧɹ ɩɨɫɥɭɝ ɿɡ ɬɪɚɧɫɩɨɪɬɭɜɚɧɧɹ ɬɚ ɡɛɟɪɿɝɚɧɧɹ ɛ ɿ ɩɪɢɪɨɞɧɨɝɨ ɝɚɡɭ

Ʌɿɧɿɣɧɨ ɜɢɪɨɛɧɢɱɿ ɜɿɞɞɿɥɟɧɧɹ ɜɢɤɨɧɚɜɰɿ ɈɌɁ

www.ohoronapraci.kiev.ua

Ʉɨɪɢɝɭɜɚɧɧɹ

Ⱥɧɚɥɿɡ ɞɚɧɢɯɯ ɳɨɞɨ ɮ ɮɭɧɤɰɿɨɧɭɜɚɧɧɹ ɹ ȱɋɍ

ɉɪɨɰɟɫɢ ɭ ɪ ɭɩɪɚɜɥɿɧɧɹ ɪɟɫɭɪɫɚɦɢ

Ɇɨɧɿɬɨɪɢɧɝ ɩɪɨɰɟɫɿɜ

ɇɟɜɿɞɩɨɜɿɞɧɨɫɬɿ

Ʉɨɪɢɝɭɜɚɧɧɹ

ɉɪɨɰɟɫɢ ɦɨɧɿɬɨɪɢɧɝɭ ɩɨɥɿɩɲɟɧɧɹ ɬɚ ɭɩɪɚɜɥɿɧɧɹ ɞɨɤɭɦɟɧɬɚɰɿɽɸ

Рис. 5. Інтеграція процесів у ПАТ «УКРТРАНСГАЗ»

Управління охороною праці

УВАГА!

Знову розшукуються

НПАОП

Наталія Чумакова, завідувач лабораторії нормативноправових актів (ДУ «ННДІПБОП»)

Про особливості нормативно-правового забезпечення культурно-розважальної та спортивної сфери. оціально-культурна сфера є досить широкою та охоплює кілька галузей економіки, до яких належать: освіта, охорона здоров’я, надання соціальної допомоги, побутове обслуговування, ЖКГ, наука, мистецтво, спорт, розваги та відпочинок. До секції R «Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок» Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» віднесено такі види економічної діяльності: ☑ діяльність у сфері творчості, мистецтва та розваг (код КВЕД 90); ☑ функціонування бібліотек, архівів, музеїв та інших закладів культури (код КВЕД 91); ☑ організування азартних ігор (код КВЕД 92); ☑ діяльність у сфері спорту, організування відпочинку та розваг (код КВЕД 93). Чинний Покажчик нормативно-правових актів з охорони праці (викладений у редакції наказу Держгірпромнагляду України від 19.01.2015 № 6), затверджений наказом Держгірпромнагляду від 12.04.2012 № 74, налічує 14 одиниць нормативно-правових актів для вищеперелічених видів економічної діяльності (табл. 1). Як видно з таблиці, не врегульованим сьогодні є питання охорони праці для суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з організації азартних ігор. Резонно зауважити, що чинним законодавством України встановлено заборону на гральний бізнес (Закон України «Про заборону грального

Нормотворення

бізнесу в Україні» від 15.05.2009 № 1334-VI), однак норми Закону не поширюються на організацію та проведення лотерей, творчих конкурсів і спортивних змагань, гри в більярд, гри в кеглі (боулінг), гри на гральних автоматах типу «кран– машина» та інших видів ігор, якщо їх умовами не передбачається грошовий або майновий виграш. Враховуючи той факт, що соціально-культурна сфера загалом спрямована на задоволення індивідуальних потреб споживачів, а працівники цієї сфери мають справу з обслуговуванням населення, їхня праця відносно інших набагато менше піддається механізації та автоматизації і є більш трудомісткою. Наприклад, для організації та проведення гри у боулінг, крім обслуговуючого персоналу, залучаються спеціалісти з монтажу/демонтажу обладнання, з ремонту електроніки, механіки та ін. Відсутність конкретного нормативно-правового акта, спрямованого на регулювання відносин у сфері охорони праці, скажімо, під час організації та проведення гри у боулінг, не призведе до фатальних наслідків, адже можна керуватись вимогами інших НПАОП для певних видів робіт (Правила охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт, Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями, Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів тощо). Одначе наявність таких часткових прогалин у законодавстві про охорону праці у результаті може вплинути на ефективність правозастосування на практиці. Це відбувається тоді, коли суб’єкт господарювання взагалі не розуміє, якими актами йому керуватись, адже вичленити із величезного масиву нормативно-правових актів необхідні – інколи досить складне завдання навіть для спеціалістів. Ще однією із значимих проблем є відсутність самих текстів нормативно-правових актів у вільному доступі. Так, із зазначених 14 НПАОП немає можливості ознайомитися з двома із них (Інструкція з техніки безпеки при експлуатації спортивних споруд, прийнята 08.05.1981 р.; Правила техніки безпеки і виробничої санітарії в парках і садах культури і відпочинку, прийняті 17.02.1959 р.). Вирішити цю проблему можливо лише шляхом скасування цих актів та розроблення взамін абсолютно нових, які задовольняють вимогам чинного законодавства про охорону праці, відповідають рівню розвитку науки і техніки та враховують вимоги законодавства Європейського Союзу. Нагальною проблемою є наявність нормативів, прийнятих за часів СРСР, а також актів, що не пройшли державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України і не можуть застосовуватись. Так, із зазначених 14 НПАОП, що регулюють питання охорони праці культурно-розважальної та спортивної сфери, 7 НПАОП прийнято в СРСР, 1 НПАОП не зареєстровано у Міністерстві юстиції України, 6 НПАОП зареєстровано у Мін’юсті. Розподіл НПАОП за часом прийняття, державною реєстрацією та видами економічної діяльності наведено у табл. 2. Планом підготовки у 2015 р. проектів регуляторних актів, затвердженим наказом Держгірпромнагляду України від 15.12.2014 № 165, управлінням нагляду в агропромисловому комплексі, соціально-культурній сфері, на транспорті та у зв’язку Служби передбачено опрацювання 26 НПАОП. Лише один із актів (Правила охорони праці в архівних установах) стосується культурно-розважальної сфери, однак він не покращить ситуацію, адже акти, які потребують першочергового опрацювання (прийняті у СРСР та не зареєстровані у Мін’юсті України), до переліку підготовки цього року не включено.

ОХОРОНА ПРАЦІ 5/2015

Управління охороною праці Таблиця 1 Функціонування бібліотек, архівів, музеїв та інших закладів культури (код КВЕД 91)

Діяльність у сфері творчості, мистецтва та розваг (код КВЕД 90) Правила охорони праці для працівників театрів концертних залів

Організування азартних ігор (код КВЕД 92)

Правила охорони праці для працівників бібліотек

Галузеві норми безплатної видачі засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям підприємств, організацій і закладів Міністерства культури СРСР Типові галузеві норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям підприємств, установ та організацій культури

Правила безпеки з улаштування безпечної експлуатації та утримання гірськолижних трас

Не врегульовано

Правила охорони праці для культурно-освітніх закладів, що розташовані в сільській місцевості

Правила техніки безпеки і виробничої санітарії в циркових підприємствах

Діяльність у сфері спорту, організування відпочинку та розваг (код КВЕД 93)

Правила охорони праці для працівників музеїв Правила охорони праці в архівних установах

Правила будови та безпечної експлуатації атракціонної техніки Правила техніки безпеки і виробничої санітарії для зоопарків Правила техніки безпеки і виробничої санітарії в парках і садах культури і відпочинку Інструкція з техніки безпеки при експлуатації спортивних споруд Інструкція про організаційно-профілактичні заходи щодо забезпечення безпеки та зниження травматизму при здійсненні навчально-тренувального процесу і проведенні спортивних змагань

Таблиця 2 НПАОП, прийняті в СРСР

НПАОП, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України

НПАОП, зареєстровані в Міністерстві юстиції України

Діяльність у сфері творчості, мистецтва та розваг (код КВЕД 90) Галузеві норми безплатної видачі засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям підприємств, організацій і закладів Міністерства культури СРСР, затверджені Мінкультури СРСР 17.11.1983 р. Типові галузеві норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям підприємств, установ та організацій культури, затверджені постановою Держкомпраці СРСР від 23.11.1982 № 288/П-18

Правила охорони праці для культурно-освітніх закладів, що розташовані в сільській місцевості, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 04.06.1997 № 160

Правила охорони праці для працівників театрів концертних залів, затверджені наказом Держгірпромнагляду України від 25.12.2009 № 210, зареєстровані в Мін’юсті 25.01.2009 за № 78/17373

Правила техніки безпеки і виробничої санітарії в циркових підприємствах, затверджені Мінкультури СРСР 17.11.1983 р. Функціонування бібліотек, архівів, музеїв та інших закладів культури (код КВЕД 91) Галузеві норми безплатної видачі засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям підприємств, організацій і закладів Міністерства культури СРСР, затверджені Мінкультури СРСР 17.11.1983 р. Типові галузеві норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям підприємств, установ та організацій культури, затверджені постановою Держкомпраці СРСР від 23.11.1982 № 288/П-18

Правила охорони праці для працівників бібліотек, затверджені наказом МНС від 12.12.2012 № 1398, зареєстровані в Мін’юсті 03.01.2013 за № 41/22573 Правила охорони праці для культурно-освітніх закладів, що розташовані в сільській місцевості, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 04.06.1997 № 160

Правила охорони праці для працівників музеїв, затверджені наказом Міненерговугілля від 19.01.2015 № 18, зареєстровані в Мін’юсті 03.02.2015 за № 125/26570 Правила охорони праці в архівних установах, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.02.2005 № 22, зареєстровані в Мін’юсті 17.02.2005 за № 245/10525

Діяльність у сфері спорту, організування відпочинку та розваг (код КВЕД 93) Правила техніки безпеки і виробничої санітарії для зоопарків, затверджені Мінкультури СРСР 22.07.1973 р.

Правила безпеки з улаштування безпечної експлуатації та утримання гірськолижних трас, затверджені наказом МНС від 07.12.2011 № 1281, зареєстровані в Мін’юсті 20.02.2012 за № 240/20553

Правила техніки безпеки і виробничої санітарії в парках і садах культури і відпочинку, затверджені Мінкультури СРСР 17.02.1959 р. Інструкція з техніки безпеки при експлуатації спортивних споруд, затверджена Держкомспортом СРСР 08.05.1981 р. Інструкція про організаційно-профілактичні заходи щодо забезпечення безпеки та зниження травматизму при здійсненні навчально-тренувального процесу і проведенні спортивних змагань, затверджена Держкомспортом СРСР 02.03.1981 р.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Правила будови та безпечної експлуатації атракціонної техніки, затверджені наказом МНС від 01.03.2006 № 110, зареєстровані в Мін’юсті 07.04.2006 за № 405/12279

Управління охороною праці

Школа охорони праці

OHSAS 18001: крок за кроком

Олександр Лисенко, провідний експерт НААУ, провідний викладач IRCA, провідний аудитор «Бюро Верітас», технічний директор навчально-наукового центру «Ощадливе виробництво»

У попередньому номері автор розповів про вимоги стандарту до проведення внутрішнього аудиту, а також про те, як планувати цю процедуру. У цій статті – докладно про всі етапи аудиту та вимоги до аудиторів.

КРОК 9 ВНУТРІШНІЙ АУДИТ, ЧАСТИНА 2 тже, група аудиторів сформована, план її роботи складений. Безпосереднє проведення аудиту включає низку етапів.

ЗУСТРІЧІ ТА ЗБОРИ Перед початком роботи група аудиторів проводить увідні збори, для того щоб: представити групу аудиторів перевірюваній стороні; підтвердити зону поширення системи менеджменту й план проведення аудиту (перевірювані структурні підрозділи, процеси, види діяльності та стандарт); викласти методику проведення аудиту; пояснити різницю між істотними й несуттєвими невідповідностями; прокоментувати вид і ступінь надаваної звітності, а також порядок виконання коригувальних дій, які очікуються від перевірюваної сторони; підтвердити присутність потрібних співробітників (супровідників);

Продовження. Початок у № 8–12/2014, 2–3/2015

підтвердити логістику: готель, транспорт, харчування, офіс для зборів групи; обговорити процедури з безпеки для групи аудиторів; відповісти на запитання. У невеликих організаціях можна не проводити офіційні ввідні збори, але обов’язково потрібно попередньо зв’язатися з перевірюваною стороною. Після виконаної роботи також проводиться коротка нарада. Її мета – підбити підсумки аудиту, погодити зміст звіту про його результати, ухвалити рішення щодо необхідності коригувальних дій. Нараду проводить провідний аудитор. Пункти його доповіді мають включати: подяку перевірюваної організації стороні за сприяння в роботі; звіт про досягнуту мету аудиту; позитивний відгук про ті ділянки системи, які результативно функціонують; чіткий і точний опис усіх ділянок, де система не відповідає вимогам; презентацію конкретних невідповідностей; інформацію про перешкоди проведенню аудиту; погоджені строки закінчення коригувальних дій; інформацію про дату надання звіту в письмовому вигляді. Такі збори забезпечують ефективне спілкування аудиторів з перевірюваною стороною і розуміння ними

завдань аудиту. У процесі роботи необхідні й додаткові зустрічі самої групи. Вони сприяють ефективному збиранню доказів і повному виконанню програми аудиту. Періодично аудитори проводять зустрічі з перевірюваною стороною, інформують про проміжні результати й виявлені невідповідності. Подібний підхід необхідний для більш чіткого визначення невідповідностей, допущених обома сторонами, й усунення причин невідповідностей у міру їх виявлення. Невідповідності – це не таємниця й не сюрприз для заключних зборів. ЗБІР ДОКАЗІВ Основна мета аудиту – це збір доказів, що дозволяють визначити: чи відповідає система вимогам стандарту; чи впроваджена система відповідно до опису; чи відповідає вона іншим вимогам (наприклад, законодавчим). Зроблені аудиторами висновки мають базуватися на об’єктивних доказах. Існує кілька різних типів доказів, за допомогою яких можна продемонструвати, що система відповідає запланованим заходам.

☑ Фізичні докази можна одержати в процесі спостереження. Як правило, вони об’єктивні й не вимагають додаткових фактів. Наприклад, спо-

ОХОРОНА ПРАЦІ 5/2015

Управління охороною праці стереження показало, що на цистернах відсутнє маркування, хоча в процедурі зазначено, що маркування обов’язкове – спостереження є достатнім для складання звіту про невідповідність. Аудитор повинен виробити звичку критично дивитися на всі фізичні докази.

☑ Документальні докази можна одержати в результаті аналізу процедур, записів та іншої документації системи менеджменту. Вони також вважаються достатньою підставою для складання звіту про невідповідність. Безліч проблем у системі виникає через невдало складені процедури або іншу документацію, коли реальна практика роботи не знаходить у ній відбиття. Записи містять згадку про невідповідність у якийсь період часу, і аудиторові необхідно ретельно аналізувати всю інформацію, щоб виявити повторювану невідповідність. Подібні повторювані невідповідності можуть допомогти виявити проблеми, які спричиняють помилки в роботі системи. ☑ Усні докази можна одержати під час інтерв’ю з персоналом будь-якого рівня. Вони менш надійні, ніж фізичні або документальні докази. Люди можуть повідомити вам не те, що ви очікуєте від них почути, а їхню власну думку. Якщо ваш співрозмовник нервує, він може надати неточну інформацію. Украй важливо ретельно аналізувати інформацію, отриману в ході співбесіди, підтверджуючи сказане фізичними або документальними доказами або ж одержуючи додаткові усні докази з інших джерел. Під час інтерв’ю аудитор одержує величезний обсяг інформації, тому важливо опанувати методику проведення співбесіди, що враховує помилки.

МАРШРУТ АУДИТУ Для ефективного збору й перевірки доказів аудитор має додержуватися маршруту. Так він може перевірити різні елементи системи й установити їх відповідність конкретним вимогам системи або стандарту. Дотримуючись маршруту аудиту, аудитор може виявити першопричину будь-якої проблеми. Для цього лише необхідно вивчити конкретний маршрут і визначити: які його етапи спричиняють невідповідність; що є основним чинником, який обумовлює проблему; що не впливає на виникнення невідповідності. Одиничний доказ може викрити низку проблем, кожну з яких потрібно буде ретельно відстежувати. Наприклад, якщо аудитор бачить, що оператор не виконує процедуру, він вирішує відстежити низку моментів для виявлення причини: навчання. Чи проводився аналіз потреб у навчанні? Яка ефективність навчання? Чи був присутній оператор на курсах? документація. Наскільки чітко складена процедура, чи відповідає вона наявним умовам роботи? фізичні фактори. Чи дозволяє наявне обладнання виконувати вимоги процедури? Чи немає суперечностей або обмежень? компетентність. Чи володіє оператор достатньою компетентністю для виконання роботи? Чи дозволяють йому фізичні дані виконувати цю роботу? робітниче середовище. Чи забезпечується робітниче середовище відповідно до санітарних норм? Будь-який із зазначених моментів дозволяє виявити ключову причину проблеми. Без відповідного відсте-

ження всіх моментів і проведення ретельного аналізу справжню причину проблеми знайти практично неможливо, а значить, у системі лишаться серйозні помилки. Під час цієї роботи аудитор повинен вести докладні записи. Вони допомагають згодом відновити хід аудиту й підтверджують, що доказ є фактичним і об’єктивним. Використовуючи свої замітки, аудитор може зіставити різні маршрути відстеження й виявити джерела інших проблем. Крім того, записи дають змогу контролювати розгляд усіх елементів аудиту й пошук доказів в інших частинах системи (наприклад, пошук записів про навчання в іншому структурному підрозділі). Замітки аудитора, що стосуються дотримання маршруту аудиту, повинні включати: реєстраційні номери документів, що переглядаються; спостереження (показання приладів, практику виконання робіт тощо); дані й відповіді на ключові питання; інформацію про всі елементи, які мають бути розглянуті в ході подальшого аудиту. ЗВІТ ПРО ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ Офіційний звіт – важлива частина аудиту. Повнота й точність надаваних звітів украй важливі при оформленні результатів аудиту й правильному веденні записів. Вимоги до звітності можуть відрізнятися в різних компаніях, але важливо, щоб надавана інформація була фактичною та зрозумілою. Вона повинна бути погоджена сторонами й містити дані про необхідні коригувальні дії та строки їх проведення. Завжди слід оформлювати звіти в ході аудиту, не відкладаючи на потім,

☑ Побічні докази не вказують прямо на конкретні обставини, але можуть перебувати у взаємодії з ними. До побічних доказів належать дані внутрішнього контролю, інформація, що надійшла від адміністрації, третіх осіб. Щоб одержати зазначені докази, аудитор повинен використовувати у своїй роботі різні методики, серед яких: інтерв’ю; безпосередня перевірка – види діяльності й ділянки; аналіз даних і документації; показання приладів; спостереження за виконанням робіт.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Управління охороною праці інакше їх точність і результативність значно знизяться. Як показує практика, у звіті, складеному через три дні після аудиту, губиться 30% інформації, а через десять днів тільки 30% інформації залишається. Звіт про проведення аудиту повинен бути об’єктивним і ґрунтуватися на фактах. До нього варто включити результати аудиту або резюме за ними з посиланнями на відповідні докази. Залежно від вимог процедур і за узгодженням сторін звіт також може включати: дані про перевірюваний процес; погоджені цілі, область і план аудиту; погоджені критерії, включаючи перелік документів, відповідно до яких проводиться аудит; період роботи, розглянутий у ході аудиту, і дати проведення аудиту; дані про представників перевірюваної сторони, що брали участь в аудиті; дані про аудиторів групи; резюме за процесом аудиту, включаючи проблеми, що виникали: висновки за аудитом: •відповідність системи заданим критеріям (наприклад, стандарту й вимогам компанії); •виявлені невідповідності; •напрямки для вдосконалення. У гарному звіті зазначається, які елементи системи відповідають вимогам і результативно функціонують. Це дозволяє перевірюваній стороні підсилити слабкі ділянки. Лише деякі аудитори включають до звіту позитивні факти, проте такі факти можуть бути настільки ж ефективні, як і дані про невідповідності. У звіті також необхідно вказати маршрути відстеження, щоб підтвердити область аудиту. Замітки щодо відстеження можна використати при плануванні подальших аудитів (для розгляду ділянок, пропущених у ході попереднього аудиту). ЗВІТ ПРО НЕВІДПОВІДНОСТІ Як правило, по кожній невідповідності складається окремий звіт. Оскільки не існує чітко визначеної форми звіту, до нього варто включити такі моменти: посилання на конкретний аудит; ідентифікаційний номер; опис невідповідності, вказівку на необхідність коригувальних дій і строки їх виконання; графу для позначки аудитора про виконання коригувальної дії, її своєчасності й результативності. Аудитор включає до звіту докладний опис виявленої невідповідності, точ-

ність якого повинен підтвердити представник перевірюваної сторони. Записи про невідповідність супроводжуються посиланням на розділ стандарту або вимогу системи менеджменту. Багато аудиторів також включають роз’яснення вимоги стандарту або документації, на відповідність яким проводиться аудит. Це допомагає перевірюваній стороні зрозуміти характер виявленої невідповідності. Необхідно, щоб коригувальні дії були домірними ступеню значущості проблеми, а графік їх виконання відповідав вимогам документованих процедур. Слід зазначити, що будь-яка законодавча невідповідність усувається в найкоротші строки. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ КОРИГУВАЛЬНИХ ДІЙ Після узгодження графіка коригувальних дій аудитор повинен знайти відповідні докази їх виконання. За необхідності аудитор може повернутися до структурного підрозділу, щоб перевірити виконання коригувальної дії й закрити звіт. Якщо дія не виконана

у встановлений строк, це питання передається на розгляд вищому керівництву. При перевірці аудитор має переконатися, що усунуто вихідну причину проблеми й виконано запобіжні й пом’якшувальні дії. Тільки в такому разі аудитор може закрити звіт. Після закриття останнього звіту аудит вважається завершеним. МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ У ході проведення аудиту застосовуються різні методики. Аудитор повинен перепробувати всі можливі методики, щоб зрозуміти, які з них є оптимальними. Серед методик найбільш застосовувані: спостереження за виконанням робіт; спостереження за показаннями приладів; аналіз записів; інтерв’ю; аналіз документації.

Незалежно від обраної методики, аудит має бути всебічним. Аудиторові необхідно ґрунтовно вивчити всі частини системи. Наприклад, під час аналізу документації проглядаються документи всіх рівнів – від Посібника із системи менеджменту до процедур і записів. Спостереження ведеться не тільки за основними процесами, але й за всіма структурними підрозділами компанії, включаючи службові приміщення, склади, віддалені служби тощо. Співбесіда проводиться не тільки з управителями, але і з рядовими співробітниками, причетними до виконання діяльності, що становить інтерес.

☑ Інтерв’ю. Не слід розглядати аудит як негативний процес, мета якого – знайти помилки й недоліки. Підхід до аудиту повинен бути позитивним. Тому важливо, щоб аудитор був дружелюбний, конструктивно налаштований і готовий надати підтримку. Потрібно спробувати створити невимушену атмосферу в спілкуванні з перевірюваною стороною. Це буде легше зробити, якщо докладно роз’яснити перевірюваній стороні, яка мета аудиту і які результати аудитор хоче одержати. Безумовно, складно переконати співробітників, що аудит – це не іспит і що зауважень до них не буде. Звіт про невідповідності вони можуть сприймати як спробу розкритикувати їхню роботу. Інтерв’ю слід проводити як розмову, а не як перехресний допит або вправу «запитання – відповідь». По змозі запитання стосовно системи й відповідних процедур потрібно «вплітати» у загальну «тканину» бесіди. При цьому в опитуваного не виникне почуття загрози й він легко відповість на всі поставлені в ході бесіди запитання. Аудиторові варто подумати про структуру запитань. Вони мають бути сформульовані так, щоб не передбачати односкладову відповідь «так» або «ні» і приводити до невеликого міркування на задану тему. Інакше кажучи, потрібно уникати закритих запитань. Також запитання не повинні наводити співрозмовника на готову відповідь. Припустимо, ви намагаєтеся з’ясувати, хто підписує документ – перевірюваний або хтось ще. Ви можете поставити запитання таким чином: «Ви завжди власноруч підписуєте цей документ?» – і у відповідь, швидше за все, почуєте «так». Проте його можна сформулювати інакше: «У процедурі зазначається, що цей документ необхідно підписувати. Як ви гадаєте, є сенс підписувати

ОХОРОНА ПРАЦІ 5/2015

Управління охороною праці його щоразу або іноді розумніше не витрачати на це час?» Такий підхід передбачає висловлення своєї думки щодо теми, і, можливо, це призведе до зміни процедури в разі, якщо думка перевірюваного буде обґрунтована. Ніколи не забувайте про сім друзів аудитора: ЯКИМ ЧИНОМ? НАВІЩО? ДЕ? КОЛИ? ХТО? ЩО? ПОКАЖІТЬ МЕНІ (РОЗПОВІДАЙТЕ, ЯК У ВАС ЦЕ РОБИТЬСЯ). Включіть їх до своїх запитань – і ви зможете одержати всебічну відповідь, необхідну для визначення відповідності чи невідповідності. Якщо в діалозі встановлюються конструктивні стосунки й психологічний комфорт, аудитор може прямо поцікавитися, чи є очевидні проблеми в системі. Проте такий підхід вимагає певної психологічної майстерності. Іноді співробітники перевірюваної сторони надають всебічну підтримку аудиторові. Це означає, що в компанії всі розуміють призначення системи, її переваги для компанії й персоналу. В інших ситуаціях аудитор стикається з тим, що співробітники не розуміють, навіщо потрібна система, і вважають все це марною тратою часу. Аудитор повинен докласти максимум зусиль, щоб створити сприятливу атмосферу при спілкуванні з такими людьми і спробувати не тільки одержати потрібну інформацію, але й донести до перевірюваних іншу точку зору. Особливу увагу слід приділити поведінці керівників: важливим є їхнє ставлення до процедури аудиту. Підлеглі пильно стежать за керівником – що він робить і як. А ще пильніше вони спостерігають за тим, чого не робить, але мусить робити керівник, і наслідують його приклад. Аудитор може отримувати різну інформацію, яка іноді не стосується справи. Його завдання – чітко розпізнавати відомості, що становлять інтерес, і додержуватися заданої теми під час бесіди. Іноді необхідно переформулювати запитання, якщо відповідь незадовільна, але робити це з максимальним терпінням і витримкою. До запитання можна повернутися за якийсь час. Не можна вплутуватися в суперечку або дискусію, які відводять убік від області аудиту, щоб не змарнувати час. По закінченні інтерв’ю все почуте підсумовується та озвучується співрозмовникові з метою одержати підтвердження, що аудитор все правильно зрозумів. Викладати резюме потрібно коротко й чітко.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Найкращий спосіб уникнути суперечок з перевірюваною стороною – бути впевненим в отриманих доказах і в тому, що перевірюваний цілком розуміє всі обговорювані питання. При виникненні спірної ситуації слід перевірити отримані докази, не втрачати над собою владу й залишатися ввічливим. Не боятися того, що, можливо, доведеться переглянути отримані докази. Оскільки усні докази часто сумнівні, аудитор повинен шукати їм підкріплення, наприклад, результати інших інтерв’ю або безпосереднього спостереження, документацію або записи. Особливо якщо процедура не оформлена документально. Отже, при проведенні інтерв’ю аудитор має пам’ятати про такі моменти: роз’яснення мети аудиту; створення сприятливої атмосфери для спілкування зі співрозмовником; відсутність прямих запитань; відсутність навідних запитань; дружелюбність; дипломатичність; контроль за ходом бесіди; резюме за підсумками інтерв’ю та згода співрозмовника з ним.

Успіх залежить від правильного підходу до проведення аудиту, тому важливо врахувати всі зазначені моменти. Аудитор мусить пам’ятати, що досконалість у роботі приходить з досвідом. КВАЛІФІКАЦІЯ АУДИТОРА Робота аудитора – це комплекс знань і навичок, які одним даються легше, а іншим – насилу. Аудитори повинні мати певний рівень освіти, спеціальної підготовки й досвіду. Все це оцінюється в ході аналізу потреб у навчанні. Організація має розробити документовані процедури, в яких визначити вимоги до рівня підготовки аудиторів організації (як провідних, так і рядових).

Природно, що майже всім аудиторам необхідна додаткова підготовка й практичний досвід, перед тим як вони стануть до компетентного виконання своєї роботи. Крім технічних знань аудитори повинні володіти низкою особистісних якостей, що дозволяють ефективно проводити аудит. Наприклад, уміти слухати співрозмовника і ставити потрібні запитання. Робота аудитора схожа на роботу детектива: ретельний підхід, здатність виявити відмінності й проблеми. Зазвичай аудитори працюють у групі, що складається з провідного аудитора й аудиторів, схвалених керівником групи. При виборі членів групи слід взяти до уваги низку моментів. Перше й найголовніше – кваліфікація аудиторів має задовольняти вимогам процедур проведення аудиту, що існують у компанії. По-друге, аудитор повинен бути повністю незалежним від тієї ділянки, на якій він працюватиме. Брак об’єктивності, свідомо чи ні, здатен викликати в аудитора поблажливість або, навпаки, зайву прискіпливість. Крім того, аудитор може не помітити проблем, оскільки звикає до них у процесі роботи. Хоча незалежність аудитора, безумовно, є важливим чинником, інший не менш серйозний момент – це розуміння ним суті тієї діяльності, перевірку якої він здійснює. Аудитор з юридичного відділу, наприклад, буде незалежним відносно виробничого відділу, але він може не дуже добре розуміти технологію процесів й аналогічні питання. Члени групи не повинні бути «прив’язані» до однієї ділянки – краще, якщо одну ділянку відвідують кілька членів групи, що дозволяє, таким чином, одержати максимум спостережень. Оцінку компетентності аудитора слід планувати та здійснювати відповідно до програми аудиту з метою одержання об’єктивного, погодженого, достовірного й безстороннього результату. Результати процесу оцінки мають складати основу для: формування групи аудиторів; визначення необхідності підвищення компетентності (наприклад, додаткового навчання); поточної оцінки діяльності аудиторів. Аудитори повинні набувати компетентності, підтримувати й підвищувати її за допомогою постійного професійного розвитку й регулярної участі в аудитах. Їм необхідні знання й навички в певних сферах.

Управління охороною праці ☑ Принципи, процедури й методи аудиту. Зокрема, аудитори повинні вміти: застосовувати принципи, процедури й методи аудиту; планувати й результативно організовувати роботу; проводити аудити в межах установленого графіка; розставляти пріоритети й акцентувати увагу на найбільш важливих питаннях; збирати інформацію за допомогою результативного інтерв’ю, уміння слухати, спостереження й аналізу документів, записів і даних; розуміти й ураховувати думки фахівців; розуміти прийнятність і наслідки застосування методик вибірки; перевіряти правильність зібраної інформації; підтверджувати достатність і прийнятність свідчень аудиту для одержання результатів і висновків за його результатами; оцінювати фактори, які можуть впливати на правдивість результатів і висновків за результатами аудиту; використовувати робочі документи для ведення записів; документально оформлювати спостереження й готувати відповідні звіти; забезпечувати конфіденційність і збереженість інформації, даних, документів і записів; результативно спілкуватися як усно, так і письмово; розуміти внутрішні стандарти системи менеджменту підприємства, застосовувані перевірюваною стороною та організаціями-партнерами у відповідних випадках; розуміти взаємодію між компонентами системи менеджменту; розуміти пріоритети довідкових документів і використовувати їх у різних ситуаціях. ☑ Система менеджменту й довідкові документи. Аудитор, що володіє знаннями й навиками в цій галузі, може визначити сферу охоплення аудиту й застосовувати його критерії. ☑ Принципи функціонування організації. Знання й навики в цій галузі дають аудиторові змогу зрозуміти структуру перевірюваної ор-

ганізації, її діяльність і методи управління та включають: тип, розмір, структуру, функції організації та стосунки всередині неї; основні принципи бізнес-процесів і менеджменту, процеси й відповідну термінологію, включаючи планування, складання бюджету й управління персоналом; культурні й соціальні аспекти перевірюваної організації; види ризиків, пов’язані з аудитом.

☑ Законодавчі, договірні й інші вимоги, застосовні до перевірюваної сторони. Завдяки знанням і навикам у цій сфері аудитор може розуміти юридичні й договірні вимоги організації та враховувати їх у роботі. Залежно від юрисдикції, видів діяльності й продукції перевірюваної сторони аудитор повинен: знати закони, нормативи й володіти інформацією про те, які керівні органи їх видали; знати основну юридичну термінологію; мати досвід з укладення контрактів й усвідомлювати відповідальність. ☑ Знання й уміння у сфері менеджменту професійної безпеки і здоров’я. Аудитор повинен мати загальні знання й уміння у сфері: ідентифікації небезпек та інших факторів, що впливають на діяльність людини на робочому місці (наприклад, факторів, що призводять до інвалідності, фізичних, хімічних, біологічних, гендерних, вікових факторів тощо); оцінки ризику, визначення засобів контролю (на підставі «ієрархії засобів контролю», див. OHSAS 18001:2007, п. 4.3.1), обміну інформацією про ризики; оцінки факторів здоров’я й людських факторів (фізіологічних і психологічних); моніторингу впливів та оцінки ризиків, пов’язаних з професійною безпекою і здоров’ям, і відповідних стратегій з усунення або зменшення цих впливів; поведінки людини, міжособистісних стосунків, взаємодії між людиною й машинами, процесами та робітничим середовищем (включаючи робоче місце, принципи проектування з урахуванням вимог ергономіки й безпеки, інформаційні та комунікаційні технології);

оцінки різних типів і рівнів компетентності у сфері професійної безпеки і здоров’я, необхідних для всієї організації; сприяння участі працівників у роботі системи менеджменту; сприяння оздоровленню або гарному самопочуттю працівників і формуванню в них відповідальності за свої вчинки (пов’язані з курінням, наркотиками, алкоголем, проблемами з вагою, фізичними навантаженнями, стресами, агресивною поведінкою тощо) як у робочий час, так і в їхньому приватному житті; розробки, застосування й оцінки проактивних і реактивних показників і критеріїв; визначення потенційних надзвичайних ситуацій, планування дій у надзвичайних ситуаціях, запобігання їм, реагування на них і відновлення після події; розслідування й оцінки інцидентів (включаючи нещасні випадки й професійні захворювання); визначення й використання пов’язаної зі здоров’ям інформації (у тому числі даних про вплив на людину робітничого середовища й результатів моніторингу захворювань) з особливим акцентом на конфіденційність її окремих аспектів; медичної інформації (термінології, достатньої для розуміння даних, пов’язаних із запобіганням травмам і погіршенням стану здоров’я); систем «меж виробничого впливу»; моніторингу результативності у сфері професійної безпеки і здоров’я та ведення відповідних записів; розуміння правових та інших вимог професійної безпеки і здоров’я. ☑ Знання й уміння, пов’язані з предметною областю проведеного аудиту. Аудитор повинен мати загальні знання й уміння в галузі процесів, обладнання, сировини, небезпечних речовин, технологічних циклів, технічного обслуговування, логістики, організації робочого процесу, практики виконання робіт, складання графіків робочих змін, корпоративної культури, лідерства, особистих якостей тощо. Зразок процедури Внутрішнього аудиту наведений у Додатку до журналу. У наступних номерах – про найчастіші невідповідності, виявлені під час проведення аудитів СМПБіЗ, і крок 10 «Аналіз СМПБіЗ із боку вищого керівництва».

ОХОРОНА ПРАЦІ 5/2015

Управління охороною праці

На правах реклами

Хто не застрахувався –

МЕНЕ НЕ ВИНУВАТЬ! Директор страхової компанії «Актив-Гарант» Олег Вовченко розповідає про види страхування в системі управління професійною безпекою та здоров’ям. – Олег Анатолійович, які страхові продукти пропонуються сьогодні на ринку? – Я хочу нагадати, що в Україні законодавчо закріплено обов’язкове страхування, спрямоване на зниження фінансових наслідків від нещасних випадків на виробництві та аварій. Нормативно-правовими актами встановлено порядок такого страхування, страхові суми і тарифи, об’єкти страхування, перелік страхувальників, застрахованих або вигодонабувачів. Крім обов’язкового є також добровільні види страхування, які можуть доповнити обов’язкове задля збільшення страхового покриття або надання нестандартних страхових рішень.

сації в результаті страхової події. Наприклад, обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, передбачає компенсацію збитків потерпілим особам у розмірі 8500 гривень у разі смерті. Сьогодні ця сума вже є недостатнім відшкодуванням за втрату годувальника. Як наслідок, можливі судові позови від родини постраждалого або загиблого з метою збільшення таких виплат (у рамках Цивільного кодексу). Добровільне ж страхування дозволяє збільшити цю страхову суму до прийнятного рівня.

– За якими видами обов’язкового страхування працює ваша СК? – Компанія «Актив-Гарант» має всі необхідні ліцензії щодо здійснення обов’язкового страхування на ризикових підприємствах, що передбачені Постановою КМУ від 16.11.2002 №1788 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру» і Постановою КМУ від 03.04.1995 № 232 «Про затвердження Положення про порядок і умови обов’язкового особистого страхування працівників відомчої та місцевої пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд)».

– Які види добровільного страхування без прив’язування до обов’язкових видів ви пропонуєте? – Незабаром починається сезон літнього активного відпочинку. Відкриються парки, міські пляжі, вуличні атракціони тощо. Ми пропонуємо застрахувати відповідальність перед третіми особами підприємств і організацій, які експлуатують гойдалки, каруселі, канатні дороги, підйомники, атракціони, ліфти та устатковання, що працює під тиском. Українським законодавством не передбачено обов’язкове страхування відповідальності у разі експлуатації подібного устатковання, але здоровий глузд і життєвий досвід підказують, що таке страхування необхідне. Вивчивши потреби вищевказаних підприємств, ми розробили новий страховий продукт, який здатен захистити підприємство від можливих фінансових втрат, якщо станеться нещасний випадок. Договором страхування передбачається відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю або майну третіх осіб і навколишньому середовищу під час здійснення своєї діяльності, у разі аварій або технічних неполадок, ненавмисних дій або помилок співробітників, пожежі чи вибуху.

– Якщо обов’язкові види страхування регламентовані законодавством (ціни, умови виплати, франшиза, тарифи, умови оплати тощо) і практично однакові, то як ви переконуєте клієнтів застрахуватися саме у вас? – Дійсно, на страховому ринку пропозиції від усіх СК практично ідентичні. Законом передбачено певний діапазон цін за обов’язковими видами, у межах якого страхові компанії намагаються маневрувати. Наш головний аргумент – ми сплачуємо! Протягом декількох років нашими клієнтами за обов’язковими видами страхування були: ДП «Макіїввугілля», ДП «Артемвугілля», ДП «Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами», «Кримтролейбус» та інші великі підприємства. Крім того, наша компанія перестраховує ризики у надійних страхових партнерів, і у такий спосіб ми диверсифікуємо власні ризики. – Які страхові продукти ви пропонуєте своїм клієнтам із добровільного страхування? – Добровільне страхування може бути доповненням до обов’язкового; воно дозволяє розширити список ризиків і ситуацій, які можна вважати страховою подією. Інший варіант – добровільне страхування покриває ті ж ризики, що й обов’язкове, але гарантує додаткову суму компен-

www.ohoronapraci.kiev.ua

СК «Актив-Гарант» створена у 2008 році й наразі має 15 ліцензій на здійснення добровільних і обов’язкових видів страхування. Компанія співпрацює з багатьма підприємствами та організаціями України, а також з фізичними особами, і зарекомендувала себе як надійний партнер. За даними національного рейтингу Insurance Tор100, у 2014 році вона серед 385 чинних страхових компаній (згідно з даними Держфінпослуг на початок 2015 року) посіла: ☑ 31-ше місце за обсягами добровільного страхування від вогню та стихійних явищ; ☑ 38-ме місце за обсягами добровільного медичного страхування; ☑ 36-те місце за обсягами добровільного страхування майна. Страхова компанія «АКТИВ-ГАРАНТ», м. Київ, вул. Олеся Гончара, 37-А, (044) 272-55-95 aktiv-garant.com.ua Ліцензія № 594090 від 30.09.2011, видана Держкомфінпослуг

Управління охороною праці

Школа охорони праці

ВЗУТТЯ ПРОФЕСІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ Олександр Фандєєв, спецкор

Професійне захисне взуття – якісне, практичне та комфортне – це як довгостроковий вклад у банку. Витративши на це кошти, роботодавець тривалий час отримує дивіденди у вигляді здорових і безпечних умов праці персоналу. ВІД САБО ДО ЧОБІТ – УСЕ ДЛЯ ЗАХИСТУ НІГ Важко уявити, скільки небезпек чатує на людину на виробництві, якщо її ноги погано захищені. Існує величезна кількість підприємств, працівники яких мають справу з розплавленим металом, хімікатами, електричним струмом, важкими предметами, механізмами, що рухаються, та транспортом, працюють в умовах підвищених або знижених температур, вологого середовища, радіоактивного випромінювання. Напевно, немає жодного вітчизняного підприємства, де персонал не ризикував би наскочити на цвяхи, що стирчать, порізатися об гострі металеві деталі або скляні уламки. Та й без того деякі примудряються посковзнутися, спотикнутися і травмувати ноги, як то кажуть, на рівному місці. Уникнути подібних ризиків допомагає професійне захисне взуття (далі – взуття), яке належить до ЗІЗ. Його головне призначення – захист ніг від несприятливих зовнішніх впливів, що можуть спричинити виробничі травми. Сьогодні таке взуття випускається в найрізноманітніших варіантах: чоботи, напівчоботи, черевики, сандалії, сабо, калоші, боти. Усі види взуття повинні забезпечувати захист

від загальних виробничих забруднень, механічних впливів (ударів, порізів, проколів, стирання, вібрації), ковзання, статичних навантажень, знижених або підвищених температур, вологи, токсичних речовин, шкідливих біологічних та інших небезпечних виробничих чинників. Взуття треба правильно підбирати, воно має точно відповідати розміру й анатомічним особливостям будови стопи, бути комфортним, надійним, зносостійким і не містити шкідливих чи небезпечних для людини речовин та елементів. Оскільки працівники ходять у захисному взутті тривалий час, важливо, щоб воно було максимально легким і відповідало гігієнічним вимогам щодо підтримання нормального мікроклімату ноги. Конструктивно взуття складається з верхньої частини, підошви, підкладки, знімної устілки, утеплювача (для зимових моделей). Залежно від умов застосування також може мати підносок для захисту пальців ніг від удару або здавлювання, пластину (устілку) для захисту від проколів і метатарзальний щиток для захисту плюсневих кісток стопи. Для верху захисного взуття в основному використовують шкіру (натуральну і штучну) та гуму ВАЖЛИВО! Маркування додаткових захисних характеристик не є обов’язковим, якщо вони первісно передбачені класами захисного взуття. Виняток становить клас ОВ.

(ПВХ). Відповідно, взуття поділяється на шкіряне та гумове. Верх шкіряного взуття може комбінуватися зі штучною шкірою чи іншими синтетичними матеріалами, а нижню частину зазвичай виготовляють із гуми, шкіри або полімерних матеріалів. У виробництві верху використовують шкіру з природною лицевою поверхнею (лицева шкіра), шліфовану (шкіра з підшліфуванням) і взуттєвий спилок

(натуральна шкіра з покриттям). Кращим захистом від загальних виробничих забруднень є глухий протипиловий клапан, виготовлений із натуральної або штучної шкіри. Але треба знати, що взуття з клапаном із натуральної шкіри служить набагато довше. Гумове (ПВХ) взуття зазвичай є суцільнолитим, без додаткових швів і стиків. Його відрізняє підвищена носкість і простий догляд, який полягає в очищенні від загальних і виробничих забруднень і своєчасному просушуванні внутрішньої поверхні взуття. ЛИТА ПІДОШВА – ПОЗА КОНКУРЕНЦІЄЮ Зносостійкість взуття залежить від методу кріплення підошви. Зараз використовуються такі методи: цвяховий, клейовий, рантово-клейовий, рантово-прошивний, допельно-клейовий, цвяхо-клейовий, литтєвий (метод лиття), рядково-литтєвий, пресовий гарячої вулканізації, клейовий/прошивний (борто-клейовий) тощо. Найбільш перспективним є литтєвий метод, причому це стосується як виготовлення, так і кріплення підошви. Його особливість полягає в тому, що підошва взуття формується у прес-формі з пластмас або термоеластопластів. Основні переваги литтєвого методу – це висока міцність і герметичність кріплення підошви. Велике поширення має також метод двокомпонентного лиття, за допомогою якого отримують підошву, що складається з двох шарів, нерозривно з’єднаних між собою. На українському ринку найбільшим попитом користується захисне взуття з підошвами, виготовленими литтєвим методом. Розглянемо докладніше основні види таких підошов.

Підошва з термопластичного поліуретану (ТПУ) стійка до стирання, розриву, проколу та агресивних середовищ, швидко відновлює форму після деформування, запобігає ков-

ОХОРОНА ПРАЦІ 5/2015

Управління охороною праці занню. Із ТПУ можна виготовляти підошви з глибоким протектором. Температурний режим експлуатування такого взуття становить від –30 qС до +120 qС. До недоліків ТПУ можна віднести високу щільність матеріалу, це впливає на масу, еластичність та амортизаційні властивості взуття. До того ж вартість обладнання для виробництва ТПУ-підошов є досить високою, що позначається на вартості взуття в цілому.

Підошва з поліуретану (ПУ) сьогодні є найпоширенішою. Маючи відносно низьку щільність матеріалу та невелику масу, вона відрізняється високими міцнісними характеристиками, стійкістю до стирання, багаторазового вигину, еластичністю, чудово кріпиться до шкіряного верху, має високу оливо-, бензо-, озоностійкість, дуже гарні демпфірувальні й діелектричні властивості та стійкість до гідролізу й мікробів. Температурний режим експлуатування такого взуття – від –20 qС до +120 qС. Пори поліуретанових підошов дуже малі та не поєднуються між собою, що забезпечує високі теплозахисні властивості й водонепроникність низу робочого взуття. Щодо вартості, то порівняно з іншими видами підошва з ПУ є дешевшою. Багато хто з виробників виготовляють двошарові ПУ-підошви, що, з одного боку, підвищує міцність виробу, а з іншого – робить його дещо важчим. Зовнішній (ходовий) шар підошви є монолітним і за складом більш щільним, внутрішній – пористим (зі спіненого матеріалу) і легшим за масою та має амортизаційні властивості.

Підошва з нітрильної гуми має високу стійкість до стирання та ковзання (особливо на обледенілих поверхнях), оливо- та бензостійкість, протистоїть іскрам і бризкам розплавленого металу, допускає короткочасний контакт (до 60 сек) з нагрітою до +300 qС поверхнею. Не випадково така підошва переважно використовується у взутті для захисту від підвищених температур (металургами, ливарниками, енергетиками, зварниками). Температурний режим її експлуатування становить від –60 qС до +300 qС. Серед недоліків можна назвати значну масу, практично повну відсутність гнучкості та амортизації підошви. Але, з іншого боку, взуття на підошві з нітрильної гуми забезпечує більш тверде положення стопи та є оптимальним ва-

www.ohoronapraci.kiev.ua

Фахівцю на замітку ЯК ЗНИЗИТИ РИЗИК ТРАВМУВАННЯ НІГ НА ВИРОБНИЦТВІ ☑ Розділити шляхи пересування мобільних механізмів і пішоходів. ☑ Установити дзеркала безпеки та попереджувальні знаки. ☑ Використовувати контрастне фарбування та яскраве освітлення на сходах, у проходах, на території рампи. ☑ Підтримувати порядок на території. ☑ Для слизької підлоги використовувати спеціальні протиковзальні матеріали. ☑ Контролювати стан захисних кожухів механізмів. ЯК ПРАВИЛЬНО ПІДБИРАТИ ВЗУТТЯ Захисні характеристики взуття (вологостійкість, кислотостійкість, антистатичні властивості, термостійкість, оливо- та бензостійкість, опір ковзанню, захист від ударів тощо) повинні відповідати можливим виробничим ризикам. ☑ Вибирайте взуття, яке добре фіксує п’яту, з широким низьким каблуком; у передній частині взуття має бути достатньо місця, щоб можна було вільно рухати пальцями; підйом повинен добре фіксуватися для запобігання ковзанню ноги під час ходіння; при цьому взуття має бути комфортним. ☑ Замовляючи взуття, вимірюйте обидві ноги, тому що в багатьох людей ноги відрізняються за розміром. ☑ Міряйте взуття наприкінці дня, коли через приплив крові розмір ноги збільшується. ☑ Не слід сподіватися, що затісне взуття розноситься.

☑

Для збільшення строку служби взуття обов’язково дотримуйтеся вимог виробника щодо догляду, які зазначені в інструкції з експлуатації.

ріантом для роботи на нерівних кам’янистих місцевостях. Щоб знизити масу та поліпшити амортизацію підошви, виробники виготовляють двошарові підошви з ходовим шаром із гуми та внутрішнім – зі спіненого поліуретану.

Підошва з полівінілхлориду (ПВХ) відрізняється хімічною стійкістю до впливу лугів, мінеральних олив, багатьох кислот і розчинників, запобігає ковзанню та може виготовлятися із глибоким протектором. Не-

доліки: низький опір стиранню та значна маса. До того ж в умовах знижених температур відбувається різке підвищення жорсткості ПВХ-підошов, що може призвести до травмування.

Підошва на основі термоеластопласта (ТЕП) – синтетичного полімеру, який в умовах звичайних температур має властивості гуми, – відрізняється високою морозостійкістю, витримуючи температуру до –50 qС. Проте в умовах підвищених температур (понад +30 qС) має тенденцію до пом’якшення, що призводить до деформування та зниження її зносостійкості. Також до недоліків ТЕП відносять низьку оливо- та бензостійкість, відсутність стійкості до будь-яких органічних розчинників, невисокий опір зовнішнім механічним впливам, зокрема проколам. Вибір того чи іншого варіанта підошви залежить від особливостей середовища, в умовах якого передбачається експлуатувати взуття. На українському ринку найбільшим попитом користується захисне взуття, що має підошву з поліуретану. У ВЗУТТІ ВАЖЛИВОЮ Є КОЖНА ДЕТАЛЬ

Підбивка та утеплювач – показники якості демісезонного чи зимового взуття. Сьогодні виробники пропонують підбивку з натуральної шкіри або синтетичних змішаних тканин з високою властивістю до поглинання поту, повітропроникністю, стійкістю до стирання. Як утеплювач застосовується і натуральне хутро, і сучасні синтетичні матеріали. Знімні устілки – один з основних елементів, що робить взуття комфортним та забезпечує правильний розподіл маси тіла на ноги. Враховуючи умови, в яких експлуатуватиметься взуття, воно відрізняється залежно від характеристик повітропроникності, термоізолювання та антибактеріальних властивостей. Захисний підносок установлюється у процесі виготовлення і не може бути демонтований без порушення цілісності взуття. Підносок виготовляється зі сталі, алюмінію або композитного матеріалу. Сталевий підносок має незначну товщину, забезпечує комфорт пальців усередині взуття, характеризується електропровідністю. Його недоліки: значна маса та дискомфорт, який відчуває працівник в умовах знижених або підвищених температур.

Управління охороною праці Підносок із композитного матеріалу важить на 50% менше за сталевий, але його об’ємність і товщина є більшими, він не намагнічується, має хорошу теплоізоляцію. Проте його вартість є вищою. Взуття з композитним підноском, як правило, «зменшує» розмір, тому не слід орієнтуватися на той, що вказаний на підошві. Алюмінієвий підносок – немагнітний, сприяє дисипації (розсіюванню) електростатичних зарядів, на 40% легший за підносок з композитних матеріалів, але найбільше коштує.

Пластина (устілка) для захисту від проколу, як і підносок, установлюється у процесі виготовлення взуття і не може бути демонтована без порушення його цілісності. У її виробництві використовують різні матеріали. Сталеві устілки встановлюють між шарами двошарової підошви під час її виготовлення литтєвим методом. Така пластина захищає від проколу 85% загальної площі підошви. При цьому порушується герметичність тільки нижнього (ходового) шару, тому взуття не втрачає своїх захисних властивостей і його можна продовжувати використовувати навіть у вологих умовах. До недоліків належить низька гнучкість. Устілка з нетканого матеріалу пришивається до верху взуття. Переваги: захищає від проколу 100% загальної площі підошви, на 10% легша за сталеву пластину, немагнітна, забезпечує тепловий комфорт в умовах підвищених і знижених температур, на 90% гнучкіша за сталеві пластини. Недоліки: підошва проколюється по всій товщині, у результаті чого, хоча устілка й захищає ногу від травмування, повністю порушується герметичність взуття, що унеможливлює його подальше використання у вологих умовах. Вартість такої устілки порівняно зі сталевою пластиною є вищою. Підошва вважається стійкою до проколів і маркірується символом «Р», якщо вона забезпечує опір наскрізному проколу – не менше ніж 1100 Н. Метатарзальний захист. У разі падіння на ногу важкого предмета або стискування стопи підносок може захистити лише пальці, але при цьому залишаються незахищеними плюсневі (метатарзальні) кістки, які займають більшу частину стопи. Подовження підноска до розмірів, здатних закрити плюсневу зону, є неможливим, оскільки в цій частині зазвичай знаходяться шнурівка та язичок. Вирішенням цієї проблеми стало використання метатарзального щитка, який

Маркування та обов’язкові вимоги до захисного взуття

Таблиця 1

Клас за ДСТУ EN ISO 20347

Клас за ДСТУ EN ISO 20345

Вид взуття

Обов’язкові захисні вимоги

ОВ

SВ

I або II

Для класу ОВ обов’язкове виконання мінімум однієї з додаткових вимог (таблиця 2) та відповідне позначення в маркуванні. Для класу SВ додаткові вимоги відсутні

О1

Захист щиколотки Антистатичні властивості Поглинання енергії удару в ділянці п’яти

О2

О1 або S1, водонепроникність і стійкість до вологопоглинання

О3

О2 або S2, стійкість до проколів

О4

Антистатичні властивості, поглинання енергії удару в ділянці п’яти

О5

О4 або S4, стійкість до проколів

Таблиця 2

Додаткові вимоги до захисного взуття та відповідне маркування Вимоги

Класифікація за ви- Посилання Символ дами (матеріалами) на пункт ДСТУ у маркуEN 20344 ванні взуття I II

Стійкість до проколів

5.8.2

Електропровідне взуття

5.10

Антистатичне взуття

5.10

Діелектричне взуття

Взуття

Верх взуття

Підошва

Теплоізоляція підошви від підвищених температур

5.12

Теплоізоляція підошви від знижених температур

5.13

Амортизатор (поглинання енергії удару в ділянці п’яти)

5.14

Водонепроникність

5.15

Метатарзальний захист

Захист щиколотки

5.17

Водонепроникність і стійкість до вологопоглинання

6.13

WRU

6.14

Стійкість до порізів

Площа рифлення

Товщина рифленої підошви

8.1

Висота рифлення

8.1

Стійкість до контакту з нагрітою поверхнею

8.7

HRO

Стійкість до впливу нафтопродуктів та олив

8.6

Примітка: Х – можливі додаткові захисні властивості

розташовується від закінчення шкарпеткової частини (підноска) взуття до необхідної висоти черевика та виконує функцію рівномірного розподілу навантаження при падінні на ногу важкого предмета. Метатарзальный щиток у поєднанні з підноском здатний забезпечити захист від удару з енергією від 100 Дж до 200 Дж. Сьогодні на українському ринку немає пропозицій спеціального взуття з метатарзальним захистом – вочевидь, через його високу вартість.

ПРО СТАНДАРТИ ТА КЛАСИФІКАЦІЮ В Україні запроваджено низку сучасних стандартів, що стосуються захисного взуття, зокрема: ☑ ДСТУ EN ISO 20345:2009 «Засоби індивідуального захисту. Взуття професійної призначеності. Технічні умови»; ☑ ДСТУ EN ISO 20347:2009 «Засоби індивідуального захисту Взуття робоче професійної призначеності. Технічні умови»;

ОХОРОНА ПРАЦІ 5/2015

Управління охороною праці ☑ ДСТУ EN ISO 20344:2009 «Засоби індивідуального захисту. Взуття професійної призначеності. Методи випробувань». Взуття професійного призначення (захисне взуття) класифікують за стійкістю підноска до удару, класами захисту та видами залежно від матеріалів, з яких воно виготовлено.

Класифікація захисного взуття за стійкістю підноска до удару Взуття без захисного підноска – ДСТУ EN ISO 20347:2009. Взуття із захисним підноском, що здатний витримати максимальне ударне навантаження 200 Дж – ДСТУ EN ISO 20345:2009. Види захисного взуття

ковзанню на керамічній плитці, покритій мийним засобом (символ SRA в маркуванні) та опір підошви ковзанню на металевому листі, покритому гліцерином (символ SRB). Якщо підошва взуття відповідає обом вимогам, вона маркірується символом SRC. Стандарти України є гармонізованими стандартами ЄС у редакції до 2007 р., тому вказані вимоги в них відсутні, та, відповідно, зазначені характеристики під час проведення сертифікації взуття в Україні не контролюються. Щоб упевнитися в правочинності маркування SRA, SRB або SRC, замовникові необхідно затребувати в постачальника взуття сертифікат ЄС. На вітчизняному ринку представлено в основному взуття виробництва України, Європейського Союзу та Китаю. Під час вибору спецвзуття необхідно звертати увагу на країну походження, оскільки, наприклад,

китайська продукція може бути виготовлена на колодках, що відповідають особливостям стопи китайців, зокрема за повнотою та висотою підйому, і не завжди підходить для українських користувачів. Також розмірна сітка такого взуття може не відповідати прийнятій в Україні: у дійсності може виявитися, що взуття, виготовлене в Китаї, майже на два розміри менше, ніж вказано на підошві. У країнах ЄС сьогодні великою популярністю користується захисне взуття, яке за дизайном практично не відрізняється від звичайного. На українському ринку такі вироби не користуються попитом через високу вартість, а також усталену думку щодо того, що робоче взуття має бути чорного кольору. Дякуємо ТОВ фірмі «АВ Центр» за допомогу в підготовці статті

Вид 1 – взуття зі шкіри й інших матеріалів, окрім гуми та литих пластичних мас. Вид 2 – взуття гумове (з вулканізованої гуми) або лите із пластичних мас (суцільнолите). Характеристика взуття за класами захисту надана в табл. 1 і табл. 2. Слід зазначити, що в редакціях стандартів ЄС з 2007 року впроваджено нові захисні вимоги: опір підошви

Приклад маркування захисного взуття: S3 HRO SRC – шкіряне взуття із захисним підноском для захисту від удару з енергією до 200 Дж, антистатичне, є захист щиколотки, забезпечує поглинання енергії удару в ділянці п’яти, захист підошви від проколу, стійкість верху взуття до проникнення та поглинання вологи, стійкість підошви до контакту з нагрітими до +300 qС поверхнями, а також до ковзання на керамічній плитці, покритій мийним засобом, і на металі, покритому гліцерином.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Актуально

НОВЕ В ЗАКОНОДАВСТВІ щодо безпечної експлуатації будівель Олександр Малишев, канд. техн. наук

Наталія Костира, канд. техн. наук

Для виробничих будівель та інженерних споруд, які зведено на підроблюваних територіях, у геопатогенних зонах, на просадочних грунтах та зсувних територіях, що експлуатуються в умовах постійних динамічних навантажень та агресивного внутрішнього середовища, повинен встановлюватися особливий режим огляду. зв’язку зі зносом великої кількості будівель і споруд постійно збільшуються обсяги робіт з технічного обстеження будівельних конструкцій. Необхідність у проведенні таких робіт виникає у разі усунення недоліків, допущених при їх проектуванні, виготовленні та монтажі; в процесі ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; у результаті стихійних лих (землетрусів, пожеж, вибухів, просідань, повені тощо); реконструкції та модернізації будівель, оцінки фізичного та морального зносу конструктивних елементів, вузлів і деталей; прийняття рішень про ремонт, підсилення та відновлення конструкцій; визначення вартості основних фондів під час приватизації; оформлення заставленого банківського кредиту; технічної паспортизації будівель і споруд. Обстеження будівель та інженерних споруд – найважливіша частина комплексу робіт з оцінки технічного стану конструкцій і будівлі загалом. Під час обстеження мають бути встановлені фактична несуча здатність і експлуатаційна придатність будівель-

них конструкцій та основ – з метою використання цих даних для визначення подальшої експлуатації або розробки проекту реконструкції. Разом з тим здійснюється пошук оптимальних варіантів конструктивно-планувального рішення, способів можливого підсилення несучих конструкцій з урахуванням технологічності, забезпечення мінімуму трудових витрат, матеріальних ресурсів і часу на їх реалізацію. Базою для технічного обстеження була постанова Кабміну від 05.05.1997 № 409 «Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж». На основі цієї постанови було розроблено «Нормативні документи з питань обстеження, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації виробничих будівель і споруд», затверджені спільним наказом Держбуду та Держнаглядохоронпраці від 27.11.1997 за № 32/288 та від 30.03.1998 за № 62/48, зареєстровані в Мін’юсті 06.07.1998 за №№ 423/2863–426/2866 (далі – Нормативні документи). З урахуванням нових державних будівельних норм у 2014 р. внесено зміни в зазначені Нормативні документи та підготовлено наступні проекти: ДБН В.3.1-ХХ:201Х «Підтримання експлуатаційної придатності будівель та споруд. Основні положення», ДСТУ-Н Б В.3.1-ХХ:201Х «Обстеження і паспортизація технічного стану будівель та споруд», які затвердять найближчим часом. В основних положеннях нових ДБН збільшено на 20–30% строки повторного технічного обстеження спеціалізованими організаціями. Значний вплив на строк повторного технічного обстеження має факт від-

сутності або наявності на підприємстві служби спостереження. Саме вона у разі потреби може вчасно і оперативно виявляти дефекти та пошкодження несучих, огороджувальних і сполучених конструкцій. Цей вплив коригується коефіцієнтом, який може змінюватися від 1,0 до 0,5. Особливий режим оглядів треба встановлювати для виробничих будівель та інженерних споруд, зведених на підроблюваних територіях, у геопатогенних зонах, на просадочних ґрунтах і зсувних територіях або територіях, що експлуатуються при постійних динамічних навантаженнях. Також потрібно звертати увагу на агресивність внутрішнього середовища. У нових державних будівельних нормах з технічного обстеження будівельних конструкцій змінено строки повторного технічного обстеження і визначено категорії технічного стану конструкції. Згідно з проектом ДБН В.3.1ХХ:201Х технічний стан окремої будівельної конструкції характеризується однією з чотирьох категорій: І – нормальний; ІІ – задовільний; ІІІ – непридатний до нормальної експлуатації; IV – аварійний. Технічний стан конструкції нормальний – категорія технічного стану I: фактичні зусилля в елементах і перерізах конструкції не перевищують допустимих під час розрахунків, відсутні дефекти та пошкодження, що знижують несучу здатність і довговічність або перешкоджають нормальній експлуатації. Технічний стан конструкції задовільний – категорія II: за експлуатаційними якостями конструкція відповідає категорії технічного стану I, але є часткові відхилен-

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Безпека праці ня від вимог проекту, дефекти або пошкодження, які можуть знизити довговічність конструкції або частково порушити вимоги другої групи граничних станів, що в конкретних умовах експлуатації конструкції не обмежує використання об’єкта. Потрібні заходи щодо захисту конструкції та дотримання встановлених вимог з її використання. Технічний стан конструкції непридатний до нормальної експлуатації – категорія III: конструкція не відповідає категоріям технічного стану I та II щодо несучої здатності або нормальної реалізації захисних функцій, але аналіз дефектів і пошкоджень з перевірочними розрахунками підтверджує можливість забезпечення її цілісності до проведення ремонту, підсилення або заміни. Тобто необхідно виконати ремонт, підсилення або заміну конструкції, а до завершення цих заходів використовувати об’єкт за програмою обмеженого режиму експлуатації, розробленою з урахуванням поточного технічного стану, контролюючи стан конструкції, навантаження і впливи. Технічний стан конструкції аварійний – категорія IV: порушено вимоги першої групи граничних станів (або неможливо запобігти цим порушенням), тож аналіз дефектів і пошкоджень з перевірочними розрахунками показує неможливість гарантувати цілісність конструкції до проведення її ремонту, підсилення або заміни (особливо якщо характер руй-

нування крихкий) чи остаточно втрачена можливість нормальної реалізації захисних функцій конструкції. Треба негайно заборонити перебування людей у зоні ймовірного обвалу та/або вжити заходів, які унеможливлю ють такий обвал до проведення ремонту, підсилення чи заміни конструкції або ліквідації об’єкта. ЯК ВИЗНАЧИТИ ВЕЛИЧИНУ ФІЗИЧНОГО ЗНОСУ КОНСТРУКЦІЙ Фізичний знос – це втрата будівлями та спорудами, а також окремими конструктивними елементами первинно заданих техніко-експлуатаційних показників (міцності, стійкості, надійності, вогнестійкості тощо) внаслідок природно-кліматичних, технологічних впливів і життєдіяльності людини. До 2013 р. категорії фізичного стану з урахуванням фізичного зносу визначали за спеціально розробленими таблицями зовнішніх ознак зносу окремих конструкцій під час обстеження згідно з КДП 2041-12 України 226-93. На сьогодні величину фізичного зносу окремих конструкцій і технічного обладнання у відсотках визначають також за спеціально розробленими таблицями зовнішніх ознак зносу окремих конструкцій під час обстеження. Значення величини за цими таблицями слід оцінювати як орієнтовні. Таблиця 1

Приблизна шкала оцінювання зношення елементів будівлі Фізичне зношення, %

Оцінка технічного стану

0–20

Хороший

21–40

Задовільний

41–60

Незадовільний

61–80

Ветхий

Стан несучих конструктивних елементів аварійний, а ненесучих – ветхий. Обмежене виконання елементами будівлі своїх функцій можливе при проведенні охоронних заходів або повній заміні цих елементів.

91–100

Зовсім непридатний

Елементи будівлі в зруйнованому стані. При 100%-му зносі залишки елементу повністю ліквідовані.

Загальна характеристика технічного стану Пошкоджень і деформацій немає. Є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елементу й усуваються під час ремонту. Елементи будівлі в цілому придатні для безпечної експлуатації, але потребують поточного ремонту. Експлуатація елементів будівлі можлива лише після проведення ремонту.

Таблиця 2 Приблизна шкала оцінки зносу елементів промислових будівель і споруд Фізичне зношення, %

Оцінка технічного стану

0–20

Нормальний

Пошкоджень і деформацій немає. Є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елементу і усуваються під час ремонту.

20–50

Задовільний

Елементи будівлі в цілому придатні для безпечної експлуатації, але потребують поточного ремонту.

50–80

Непридатний до нормальної експлуатації

80–100

Аварійний

www.ohoronapraci.kiev.ua

Загальна характеристика технічного стану

Експлуатація елементів будівлі можлива лише після проведення капітального ремонту. Стан несучих конструктивних елементів аварійний. Обмежене виконання елементами будівлі своїх функцій можливе при проведенні охоронних заходів або повній заміні цих елементів.

Приблизну шкалу оцінки зносу елементів будинків згідно з СОУ ЖКГ 75.11-35077234.0015:2009 «Житлові будинки. Правила визначення фізичного зносу житлових будинків» наведено у табл. 1. А приблизну шкалу оцінки зносу елементів промислових будівель та інженерних споруд згідно з Нормативними документами наведено у табл. 2. Крім фізичного відбувається і моральний знос будівель і споруд – їх невідповідність існуючим на момент оцінки нормативним об’ємно-планувальним, архітектурно-конструктивним, технологічним, екологічним, санітарно-гігієнічним та іншим вимогам. ВИСНОВКИ Усі будівлі та інженерні споруди повинні пройти технічне обстеження та паспортизацію. Основна мета паспортизації – визначення категорійності технічного стану будівельних конструкцій, яка залежить від дефектів і пошкоджень у процесі будівництва та експлуатації з урахуванням відсотків фізичного та морального зносу. Оцінку ступеню зносу конструкцій будівлі або інженерної споруди виконують, як правило, для прийняття економічних (переоцінки, умови продажу, страхування тощо) рішень. Встановлюючи чинники дефектів і пошкоджень, слід враховувати, що деякі з них можуть бути наслідком одночасної дії двох і більше чинників. Для прогнозування можливості подальшої експлуатації конструкцій, призначення заходів щодо встановлення чинників пошкоджень, їх стабілізації, розробки заходів щодо підсилення конструкцій встановлення чинників дефектів або пошкоджень необхідне. У першу чергу дефекти і пошкодження залежать від силових та несилових навантажень, які можуть призвести до зниження несучої здатності та експлуатаційної придатності конструкцій. В Україні спостерігається тенденція збільшення характеристичних значень навантажень внаслідок більш детального районування території. Нові нормативні документи, а саме: ДБН В.3.1-ХХ:201Х «Підтримання експлуатаційної придатності будівель та споруд. Основні положення» та ДСТУ-Н Б В.3.1-ХХ:201Х «Обстеження і паспортизація технічного стану будівель та споруд», мають поліпшити та систематизувати роботу служб спостереження та спеціалізованих організацій на об’єктах будівництва з метою недопущення аварійного стану конструкцій.

Безпека праці

Аналізуємо травматизм

Травматизм у СКС:

загальна характеристика Аналіз виробничого травматизму в соціально-культурній сфері в період з 2006 по 2014 рік.

Олександр Сліпачук, ст. наук. співробітник

Олег Малихін, завідувач лабораторії

ДУ «ННДІПБОП»

оціально-культурна сфера (СКС) – це сукупність галузей і видів діяльності, у яких здійснюється виробництво, розподіл, збереження та організація споживання товарів і послуг соціально-культурного та інформаційного призначення і тим самим забезпечується задоволення культурних та інформаційних потреб населення. Діяльність працівників, зайнятих у галузях цієї сфери, спрямована безпосередньо на людину. Провідна роль належить живій праці, яка характеризується високим інтелектуальним змістом, творчим характером, індивідуальною спрямованістю, особистісним впливом тощо. Блага, що створюються в закладах СКС, мають форму нематеріальних послуг, які в ринкових умовах набувають вартісної форми і стають предметом купівлі-продажу. Підприємства СКС не належать до травмонебезпечних: клас професійного ризику виробництва у цій сфері не пере-

вищує 25, а для більшості підприємств – не перевищує 10. Для порівняння: підприємства вугільної промисловості мають клас професійного ризику 67. Але кількість травмованих у СКС через найбільшу порівняно з іншими галузями чисельність працівників досить велика. Дослідження показали, що протягом останніх років у СКС спостерігається стійка тенденція до зниження рівня виробничого травматизму. Так, упродовж 2006–2014 рр. щорічна кількість травмованих у цій сфері зменшилася майже вдвічі (рис. 1). Однак протягом цього ж періоду питома вага травматизму в СКС в загальному виробничому травматизмі постійно зростала: якщо в 2006 р. вона становила трохи більше 11%, то в 2014 р. – майже 18%. Це свідчить про те, що в СКС значно повільніше знижується рівень загального травматизму порівняно з іншими галузями. До 2014 р. у СКС рівень смертельного травматизму, як і загального, знижувався: з 2006-го по 2013 р. кількість смертельно травмованих у галузі зменшилась майже втричі (рис. 2). Проте в 2014 р. у цій сфері, порівняно з 2013 р., зафіксовано різке збільшення кількості загиблих – більш ніж на 50%. Таке значне зростання кількості смертельно травмованих позначилося на питомій вазі СКС у виробничому смертельному травматизмі. Так, якщо протягом 2006–2013 рр. частка смертельно травмованих у СКС складала 11–14,4%, то в 2014 р. вона становила майже 17%.

Питома вага, % Питома вага, %

Рис. 1. Динаміка рівня виробничого травматизму в СКС та його питомої ваги в загальному травматизмі в Україні

Питома вага, %

оптова та роздрібна торгівля; тимчасове розміщення й організація харчування; фінансова та страхова діяльність; операції з нерухомим майном; професійна, наукова та технічна діяльність; діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування; державне управління; освіта; охорона здоров’я та надання соціальної допомоги; мистецтво, спорт, розваги та відпочинок.

Роки Кількість травмованих, осіб

Кількість загиблих, осіб

Галузева структура СКС включає такі види економічної діяльності:

Кількість травмованих, осіб

Особливості СКС:

1. Робота працівників СКС здійснюється у формі надання послуг. 2. Працівники СКС мають справу з індивідуальними запитами людей, їхніми різноманітними смаками й настроєм. Це визначає певні вимоги до особистих якостей працівників цієї сфери. Зокрема, високо цінується вміння і здатність працювати з людьми. 3. Територіальне розміщення установ, організацій СКС залежить від демографічних чинників (чисельність, щільність, склад населення тощо). 4. Робота в СКС меншою мірою піддається механізації та автоматизації, тому галузі цієї сфери вирізняються підвищеною трудомісткістю. 5. Послуги, які надає СКС, є предметом споживання, проте вони не призначені для накопичення – послуги можуть бути спожиті лише в момент виробництва. 6. Природні чинники не відіграють великого значення як у матеріальному виробництві. 7. Працівники СКС не беруть участі у створенні матеріальних благ. 8. Основні працівники СКС – це фахівці з середньою та вищою освітою, переважну більшість яких складають жінки. 9. Питома вага матеріальних витрат у СКС дуже низька: в театрі – 13%, цирку – 17%, парках – 20%, концертних організаціях – 3,5% (для порівняння: у промисловості – 83%, будівництві – 65%).

Роки Кількість загиблих, осіб

Питома вага, %

Рис. 2. Динаміка рівня виробничого травматизму зі смертельним наслідком у СКС та його питомої ваги в смертельному травматизмі в Україні

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Особливістю виробничого травматизму в СКС є значна кількість групових нещасних випадків. Щороку на цю сферу, як правило, припадає третина або чверть усіх групових нещасних випадків у країні. А в 2009 р. у СКС сталося понад 40% від усіх групових випадків на виробництві. Також СКС характеризується значним рівнем жіночого виробничого травматизму. Так, якщо до 2009 р. частка жінок серед травмованих у галузі дещо перевищувала 30%, то починаючи з 2009 р. вона перебуває в межах 45–53%, що свідчить про стійку тенденцію до зростання питомої ваги жіночого травматизму в СКС (рис. 3). Розглянемо основні тенденції виробничого травматизму у найбільших за кількістю працівників галузях СКС: державному управлінні, освіті, охороні здоров’я та торгівлі. Переважна більшість працівників цих галузей отримують травми внаслідок падіння. Друге місце посідають пригоди на транспорті. Так, у сфері торгівлі в ДТП травмується кожний п’ятий працівник, у охороні здоров’я та державному управлінні частка таких травмованих стано-

Питома вага, %

Безпека праці

Роки Жіночий травматизм у СКС

Загальний травматизм у СКС

Рис. 3. Динаміка рівня жіночого травматизму в СКС

вить понад 10%. Також для торговельної сфери характерним є отримання травм унаслідок падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту та дії предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються. У згаданих галузях досить високою є питома вага потерпілих, яким травми завдано іншою особою. Значна кількість таких травмованих зафіксована у сфері охорони здоров’я – понад 14% (табл. 1). Таблиця 1 Розподіл питомої ваги травмованих за видами подій у деяких галузях СКС Питома вага травмованих у галузях СКС, % Охорона Державне Торгівля Освіта здоров’я управління

Види подій, що призвели до нещасних випадків Пригоди на транспорті

14,3

6,4

18,3

20,4

Падіння потерпілого, усього

51,1

65,7

47,6

27,7

– у тому числі з висоти

7,6

13,0

4,4

8,5

Падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту тощо

3,8

5,3

2,6

10,4

Дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються

2,8

5,6

2,2

13,8

Ураження електричним струмом

0,6

0,2

0,4

1,1

Дія підвищених температур (крім пожеж)

0,3

0,7

1,1

Навмисне вбивство або травма, завдана іншою особою

8,0

4,7

14,4

8,2

Пожежа

0,7

0,4

0,3

1,2

0,2

0,6

0,8

0,4

Інші види подій

18,3

10,4

12,8

15,9

Усього

100

Частка потерпілих унаслідок нещасних випадків, до настання яких призвели технічні причини, у досліджуваних галузях СКС майже однакова і перебуває в межах 10–11%. Найбільша кількість травмованих через організаційні причини зафіксована у сфері торгівлі. Так, порушення вимог безпеки під час експлуатації устатковання, машин, механізмів, правил дорожнього руху та трудової й виробничої дисципліни призвели до травмування понад 40% працівників, зайнятих у торговельній галузі. У той же час значна кількість працівників державного управління і охорони здоров’я травмуються через порушення правил дорожнього руху – 7,8% і 11,2% відповідно. Для освітньої галузі найбільш характерною причиною настання нещасних випадків є порушення трудової та виробничої дисципліни – частка таких травмованих складає 8,5%. Значна кількість працівників СКС травмуються і внаслідок нещасних випадків, які стаються через психофізіологічні причини. Так, у державному управлінні та охороні здоров’я частка потерпілих через згадані причини становить 13%, в освіті – близько 9% (табл. 2). У ході дослідження були також визначені групи професій СКС, з представниками яких найчастіше стаються нещасні випадки. Так, у сфері державного управління понад 76% травмованих припадають на чотири групи професій – керівники, фахівці, водії та професіонали. В освітній галузі понад 65% потерпілих є представниками таких груп професій, як низькокваліфіковані робітники, керівники та викладачі. У закладах охорони здоров’я найчастіше травмуються молодші медичні фахівці, професіонали в галузі медицини та водії – їх частка складає близько 80%. У торгівлі на робітників сфери обслуговування й торгівлі та водіїв припадає по 20% і більше травмованих, а на низькокваліфікованих робітників, кваліфікованих робітників з інструментом (слюсарі, механіки, електрики тощо) і керівників – понад 10%. www.ohoronapraci.kiev.ua

Питома вага, %

Вибух

Державне управління

Освіта

Охорона здоров’я

Торгівля

Галузі СКС Рис. 4. Питома вага травмованих у галузях СКС, які на момент нещасного випадку перебували у стані алкогольного сп’яніння

14,55% –

автомобілі спеціалізовані

19,86% – інше

3,34% –

62,25% –

устатковання підіймальнотранспортне (крім кранів і конвеєрів)

автомобілі

Рис. 5. Розподіл травмованих у СКС унаслідок експлуатації транспортних засобів і устатковання, яка призвела до нещасного випадку

Безпека праці Таблиця 2 Розподіл травмованих за основними причинами нещасних випадків у деяких галузях СКС Питома вага травмованих у галузях СКС, % Причини нещасних випадків

Державне управління

Освіта

Охорона здоров’я

Торгівля

Конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва

0,7

0,6

1,0

2,3

Недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки

0,4

1,3

0,3

1,4

Незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території; засобів виробництва; транспортних засобів

5,0

6,8

6,5

3,7

Інші технічні причини

3,9

2,6

2,8

2,5

Усього технічні причини

10,0

11,3

10,6

9,9

Недоліки під час навчання безпечним прийомам праці

1,7

2,9

1,2

1,9

Порушення режиму праці та відпочинку

0,9

1,8

0,9

0,7

Відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (профвідбору)

0,1

0,4

0,0

0,2

Невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними

0,8

1,5

0,9

0,6

Порушення технологічного процесу

0,3

0,6

0,3

3,4

Порушення вимог безпеки під час експлуатації устатковання, машин, механізмів тощо

3,8

6,7

4,6

17,5

Порушення правил дорожнього руху

7,8

3,8

11,2

12,2

Порушення трудової та виробничої дисципліни

4,7

8,5

5,4

10,7

Інші організаційні причини

14,7

18,7

13,8

14,1

Усього організаційні причини

34,9

45,0

38,2

61,2

Алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння

4,9

0,5

0,7

0,6

Інші психофізіологічні причини

8,0

8,3

12,3

3,9

Усього психофізіологічні причини

12,9

8,8

13,0

4,4

Інші причини (без урахування технічних, організаційних і психофізіологічних причин)

42,2

34,9

38,2

24,5

Усього

100

Що стосується розподілу травмованих за віком у галузях СКС, то найменша кількість травмованих молодих людей віком від 20 до 30 років зафіксована в закладах освіти – їх частка становить менше 5% від загальної кількості потерпілих в освітній галузі. У той же час у торгівлі питома вага молоді віком до 30 років у виробничому травматизмі складає понад 33% (табл. 3).

Ɍɚɛɥɢɰɹ

Ɋɨɡɩɨɞɿɥ ɬɪɚɜɦɨɜɚɧɢɯ ɡɚ ɜɿɤɨɦ ɭ ɞɟɹɤɢɯ ɝɚɥɭɡɹɯ ɋɄɋ

Протилежна ситуація склалася у сфері охорони здоров’я: стаж роботи 33% травмованих складає 20 і більше років, у той час як частка потерпілих зі стажем роботи за професією (посадою) менше двох років становить 19% (табл. 4).

Ɍɚɛɥɢɰɹ Ɋɨɡɩɨɞɿɥ ɬɪɚɜɦɨɜɚɧɢɯ ɡɚ ɫɬɚɠɟɦ ɪɨɛɨɬɢ ɡɚ ɩɪɨɮɟɫɿɽɸ ɩɨɫɚɞɨɸ ɭ ɞɟɹɤɢɯ ɝɚɥɭɡɹɯ ɋɄɋ

Стаж роботи, роки

Державне управління

Освіта

0–2

40,83

30,56

19,36

63,50

3–9

29,72

30,00

23,46

21,44

Питома вага травмованих у галузях СКС, % Вік, роки

Державне управління

до 20

Охорона Торгівля здоров’я

Освіта

Охорона здоров’я

Торгівля

0,28

0,55

1,94

10–19

17,23

20,00

23,92

7,86

20–29

14,17

4,40

14,91

31,77

20 і більше

12,22

19,44

33,26

7,20

30–39

22,50

15,93

17,20

21,77

Усього

100

40–49

26,67

23,63

24,31

23,71

50–59

29,17

32,97

30,50

17,42

60 і старші

7,22

22,53

13,07

3,39

Усього

100

Структура розподілу питомої ваги травмованих за загальним трудовим стажем відповідає структурі розподілу травмованих за віком. Щодо розподілу потерпілих залежно від стажу роботи за професією (посадою), то у сфері державного управління, освіти та торгівлі найбільша кількість потерпілих мала стаж роботи менше двох років. У той же час найменше травмованих у цих галузях СКС серед досвідчених працівників зі стажем роботи за професією (посадою) 20 і більше років.

Питома вага травмованих у галузях СКС, %

Аналіз виробничого травматизму в досліджуваних галузях СКС засвідчив, що найбільша частка потерпілих, які на момент нещасного випадку були у стані алкогольного сп’яніння, зафіксована у сфері торгівлі – понад 10% від усіх травмованих у галузі, а найменша – у сфері охорони здоров’я – близько 3% (рис. 4). Слід зазначити, що у СКС найчастіше працівники травмуються під час експлуатації різних видів автомобілів. Так, частка потерпілих унаслідок нещасних випадків, які сталися під час використання транспортних засобів, складає майже 77% (рис. 5). На основі опрацювання матеріалів спеціальних розслідувань нещасних випадків у СКС були розроблені рекомендації, спрямовані на запобігання виробничому травматизму в галузі, які наведені в таблиці 5. ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Безпека праці Таблиця 5

Рекомендовані заходи, спрямовані на запобігання виробничому травматизму в СКС

Охоронні роботи

Роботи на транспорті

Виконувані Рекомендовані заходи роботи Визначити порядок зберігання та виїзду службового автомобіля в неробочий час. На всіх великовантажних автомобілях застосовувати драбину для піднімання та спускання з автомобіля. Забезпечити щоденний технічний огляд автомобілів при випуску на лінію з обов’язковим записом результатів стану автомобіля в журналі та проведенням медичного огляду водія. Заборонити виконання водіями робіт без проходження періодичних та щоденних передрейсових медичних оглядів. Заборонити експлуатацію приміщення гаража до встановлення там ефективної штучної вентиляції та здачі його в експлуатацію в установленому порядку. Заборонити рух спортсменів (велосипедистів) по проїзних частинах доріг без супроводу автомобілів. Заборонити шиномонтажні роботи на робочих місцях, які не оснащені необхідним устаткованням, пристроями та приладами. Закріпити наказом керівника підприємства право використання власних автомобілів у виробничих інтересах. Залучення працівників до робіт не за професією здійснювати за письмовим розпорядженням керівника підприємства та з проведенням цільових інструктажів. Заборонити використання водіями відкритого вогню в кабінах транспортних засобів. Проводити вступний інструктаж з новоприйнятими працівниками до початку виконання ними посадових обов’язків. Проводити медогляд водіїв перед виїздом на лінію та відмічати це в подорожньому листі Посилити контроль за несенням чергування охоронниками у відрядженні в нічний час. Розробити та ввести в дію порядок відсторонення від роботи осіб, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння. Звернути увагу на якість проведення медичних оглядів при прийнятті на роботу

Роботи на висоті

Демонтувати або привести у відповідність до вимог безпечної експлуатації всі драбини, які не відповідають цим вимогам. Забезпечити постійний контроль за додержанням працівниками нормативно-правових актів та інструкцій з охорони праці, посадових інструкцій. Заборонити виконання робіт на висоті з використанням приставних (висувних) драбин без проведення цільового інструктажу та засобів індивідуального захисту.

Переміщення по території підприємства

Переглянути наявні інструкції з охорони праці або розробити нову інструкцію з безпечного виконання робіт з використанням драбини Доповнити інструкцію з охорони праці для осіб, які здійснюють охорону об’єктів, положеннями щодо безпеки руху за встановленим маршрутом у несприятливих погодних умовах (ожеледиця, снігопад, дощ тощо). Встановити попереджувальні знаки перед сходовим маршем. Не допускати виконання робіт на 2-й та 3-й змінах без особи (з числа ІТП), відповідальної за безпечне виконання робіт працівниками. Установити навколо небезпечних місць огорожу заввишки 0,9 м. Посилити контроль за дотриманням працівниками інструкцій з охорони праці під час виконання своїх трудових обов’язків. Прибрати побутове сміття з підвалу та відновити металеві решітки на вікнах підвалу, які відсутні чи частково зруйновані. Провести перевірку технічного стану будівель та споруд. Виконати ремонт підлоги у приміщеннях підприємства Заборонити експлуатацію зернових механізованих складських приміщень без вертикальних колон.

Складські роботи

Встановити дійовий контроль за дотриманням працівниками вимог посадових інструкцій. Забезпечити складування матеріалів, металоконструкцій і вогнетривів з дотриманням вимог безпеки згідно з нормативними актами з охорони праці та ПОР. Заборонити використання ліфта працівниками, які не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці, та внести зміни до інструкцій з охорони праці. Заборонити використання праці жінок понад гранично допустимі норми підіймання та переміщення вантажів. Заборонити експлуатацію вантажного ліфта без проведення його технічного огляду або експертного обстеження. На пульті дистанційного управління транспортером встановити блокувальний пристрій зі звуковим сигналом. Організувати видачу та зберігання складських транспортних засобів та ключ-марок від них. Провести цільову комісійну перевірку складування матеріалів, металоконструкцій і вогнетривів у цехах підприємства згідно з нормативними актами з охорони праці та ПОР. Загальногосподарські, дрібні Робота на устаткованні, Вантажно-розвантазокрема верстатах опоряджувальні роботи жувальні роботи

Розробити інструкцію з охорони праці для ліфтера з обслуговування ліфта Забезпечити дотримання працівниками підприємства норм і правил з охорони праці. Забезпечити надійне складування матеріалів з унеможливленням їх падіння. Не розпочинати кранові роботи за відсутності навчених і атестованих стропальників. Провести перевірку наявності інструкцій з охорони праці при експлуатації вантажопідіймальних кранів. Провести переобладнання дільниці, передбачивши спеціальний майданчик для складування матеріалів. Розробити та затвердити плани виконання робіт, технологічні карти складування вантажів, навантаження і розвантаження рухомого складу, розробити способи безпечного стропування та ознайомити з ними машиністів кранів і стропальників під підпис з видачею їх на руки Вивісити на робочих місцях інструкції з ремонту устатковання. Заборонити залучення до ремонтних робіт працівників не за професією. Майстри виробничих підрозділів мають здійснювати контроль за безпечним проведенням робіт та дотриманням працівниками правил та інструкцій з охорони праці. Не допускати працівників до роботи на устаткованні, яке перебуває в несправному стані або на якому відсутні засоби колективного захисту. Оформляти наряди-допуски на роботи з ремонту устатковання. Розробити графік технічного обслуговування устатковання дільниці Встановити особливий режим контролю за станом охорони праці при експлуатації вантажних спеціалізованих сміттєвозів. Забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Заборонити всім співробітникам використання меблів (стільців, столів тощо) не за призначенням. Направити до спеціалізованого навчального закладу на навчання за професією машиніст (кочегар) працівників котельної. Організувати обстеження виробничих будівель і споруд з метою виявлення неогороджених отворів та перепадів по висоті, а також приведення їх у безпечний стан у місцях можливого падіння з висоти. Посилити контроль за дотриманням працівниками вимог інструкцій, норм і правил з охорони праці під час проведення робіт, а також за дотриманням трудової й виробничої дисципліни. Призначити відповідального за приміщення, де розміщені твердопаливні побутові котли

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Профілактика травматизму

ЗАГРОЗЛИВА ТЕНДЕНЦІЯ Про тенденції травматизму в соціальнокультурній сфері у 2014 році організаціях, установах і на підприємствах соціально-культурної сфери (далі – СКС) у 2014 р. було травмовано 1137 працівників, що на 236 менше порівняно з 2013 р. Водночас різко зросла кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками – загинуло 92 працівники (у 2013 р. – 60). Абсолютні показники травмування в СКС залишаються високими, оскільки загальна кількість підприємств СКС становить приблизно 70% від усіх підприємств України. Разом з тим у розрахунку на сто тисяч працюючих в цій сфері травмується 19 працівників, що менше за середній показник з усіх галузей економіки, який становить 50 працівників, а кількість загиблих – 2 працівники (середній показник – 4). Найбільше нещасних випадків зі смертельними наслідками сталося на підприємствах CКC Харківської, Київської (та м. Києва), Дніпропетровської областей. Загальний стан виробничого травматизму зі смертельними наслідками (без урахування випадків, що сталися в зоні АТО) конкретизується такими деталями. 1. Більшість нещасних випадків сталося з працівниками державних установ, сфери торгівлі, освіти, охорони здоров’я. 2. Найбільше нещасних випадків сталося зі спеціалістами, водіями, сторожами (охоронниками). 3. Основні види подій, які призвели до нещасних випадків, це: • дорожньо-транспортні пригоди, у тому числі наїзди транспортних засобів на працівників на території підприємства (40%); • вбивства зловмисниками (12%); • падіння (12%); • пожежі (10%). 4. Основні причини смертельного травматизму – порушення правил безпеки руху, невиконання працівниками вимог інструкцій з охорони праці, травмування через протиправні дії інших осіб. Не завжди роботодавці, особливо малих і приватних підприємств, дбають про створення безпечних умов праці. Неефективно працює СУОП, неналежним чином фінансуються заходи з охорони праці, немає відповідних служб або охороною праці опікуються працівники, які водночас виконують певний обсяг іншої роботи. У цій, здавалося б, невиробничій сфері виконуються роботи і здійснюється експлуатація великої кількості машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Так, у великих торговельних центрах і супермаркетах, яких стає дедалі більше, експлуатується устатковання вантажно-підіймальне, газове, електроустатковання, устатковання системи вентиляції та кондиціювання тощо, які потребують системного нагляду за безпечним виконанням робіт. В закладах громадського харчування, лікувально-оздоровчих, а також у навчальних закладах використовують газобалонні установки, балони з киснем, ємності, що працюють під тиском. У СКС час від часу стаються резонансні групові нещасні випадки. Так, минулого року зафіксовано два випадки вибуху котлів у котельнях: у школі (Вінницька обл.) і будинку офіцерів (Житомирська обл.): загинуло троє працівників; під час пожежі на ювелірній фабриці у Харкові загинуло вісім працівників, п’ятеро отримали опіки; під час вико-

Володимир Ткачов, заступник директора департаменту нагляду в промисловості і на об’єктах підвищеної небезпеки Держгірпромнагляду України

нання робіт у каналізаційному колодязі отруїлися газом троє працівників будинку відпочинку в Закарпатській області. В 2015 р. у м. Ізмаїл Одеської області в кафе «У фонтана» вибухнув газовий балон і постраждало вісім осіб, із них – п’ятеро працівників, один помер у лікарні. Виходячи з аналізу виробничого травматизму та з метою запобігання випадкам травмування працівників керівникам підприємств треба приділяти увагу питанням: • створення служб охорони праці; • призначення посадових осіб, відповідальних за безпечне виконання робіт; • своєчасного і якісного проходження посадовими особами та працівниками, які виконують роботи підвищеної небезпеки, навчання та перевірки знань з питань охорони праці, проходження інструктажів; • організації контролю за випуском на лінію технічно справних транспортних засобів, проведення передрейсових медоглядів водіїв; • здійснення контролю за дотриманням вимог безпеки під час експлуатації машин, механізмів, устатковання і виконання робіт підвищеної небезпеки. Місцеві органи влади мають більше уваги приділяти належному фінансуванню заходів з охорони праці в бюджетних організаціях і закладах СКС; підвищенню рівня безпеки виробництва; профілактичній роботі з охорони праці. В першу чергу це стосується малих підприємств, фізичних осіб-підприємців (суб’єктів підприємницької діяльності), які зареєстровані місцевим органом виконавчої влади і не підпадають під вертикальну структуру управління). За 1-й квартал на підприємствах СКС загинуло 24 працівники. Це найбільший показник серед усіх галузей.

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Безпека праці Гірка статистика

А ЦЬОГО

МОГЛО Й НЕ СТАТИСЯ! За оперативними даними, у квітні 2015 р. в Україні на виробництві загинуло 25 осіб – на 25 менше, ніж за аналогічний період минулого року; сталися 4 групові нещасні випадки, під час яких травмовано 20 осіб, на щастя, без смертельних наслідків. Основними видами подій, під час яких сталися нещасні випадки зі смертельними наслідками, пов’язані з виробництвом, були: • ДТП, наїзд транспортних засобів – загинуло 11%; • падіння потерпілих – 37%; • падіння, обрушення предметів, матеріалів, породи, ґрунту тощо – 16%; • дія предметів і деталей устатковання, які рухаються, обертаються – 16%; • пожежа – 11%. Коротко про обставини деяких нещасних випадків 07.04. Херсон Під час обрушення через складні погодні умови (сильний тривалий дощ і вітер) залізобетонної будівлі на території виробничої бази ТОВ «Екоінтелтехнології» загинув бетоняр, який пересувався на екскаваторі територією підприємства повз будівлю. 07.04. Донецька область Гірничий робітник шахти «Алмазна» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» виявив на стрічковому конвеєрі в районі виносної станції гірника, який, відпрацювавши зміну, здійснював виїзд стрічковими конвеєрами, не призначеними для вивозу людей. Гірничий робітник зупинив

www.ohoronapraci.kiev.ua

конвеєр і зняв потерпілого. За годину лікар констатував смерть працівника. 08.04. Закарпатська область У м. Свалява під час виконання службових обов’язків, а саме – миття вікон на третьому поверсі поліклінічного відділення Центральної районної лікарні, працівниця випала з вікна. Як результат, потерпіла одержала травми, несумісні з життям. 14.04. Одеська область На будмайданчику маслоекстракційного заводу на території Візирської сільради Комінтернівського району монтажник металоконструкцій, переміщуючись до місця виконання робіт, упав з висоти. Як результат – нещасний випадок зі смертельним наслідком.

20.03. Донецька область На ДП «Селидіввугілля» (Шахта «Росія») в м. Новогродівка гірничому підземному робітнику помічник начальника дільниці видав наряд на доставку матеріалів, устатковання та видачу порожніх вагонів по вантажному хіднику південного похилу. На нараді було проведено інструктаж «Використання засобів індивідуального захисту». Роботами у зміні керував гірничий майстер дільниці. Після інструктажу гірничий робітник виїхав з шахти на поверхню і пішов в бік миючого відділення робочої лазні, але підсковзнувся на вологих сходах і впав. У результаті одержав серйозну травму грудної клітки, закритий перелом лівої клубової кістки. Постраждалий перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні, однак через 12 днів помер.

19.04. Донецька область 22.04. Дніпропетровська область У ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Група Метінвест, в кисневому цеху навантажували вручну мінеральну вату в технологічний короб. По закінченню роботи ізолювальниця з термоізоляції відійшла від коробу і наступила на пеньковий канат, внаслідок чого втратила рівновагу і впала. Як результат – травма лівої ноги. Від одержаної травми потерпіла померла в лікарні.

У ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» під час виконання робіт на території підприємства газорізальник впав в отвір для опускання демонтованих металоконструкцій. Як результат, лікар констатував його смерть. Підготувала головний спеціаліст Держгірпромнагляду Галина Мельник

Безпека праці

Школа охорони праці

БЕЗПЕЧНЕ ПРОВЕДЕННЯ

ШИНОМОНТАЖНИХ РОБІТ

Микола Федоренко, головний державний інспектор теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві

З шиномонтажними роботами має справу кожний, хто експлуатує транспортний засіб. Неправильно виконаний шиномонтаж може призвести до нещасного випадку, а стосовно транспортного засобу – до дорожньо-транспортної пригоди. НОРМАТИВНА БАЗА Вимоги безпечного проведення шиномонтажних робіт визначає підрозділ 8 розділу Х Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом МНС України від 09.07.2012 № 964 (НПАОП 0.00-1.62-12). Норми експлуатаційного пробігу шин колісних транспортних засобів вітчизняного виробництва та країн СНД визначають Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 08.12.1997 № 420, та Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.05.2006 № 488. Умови технічної експлуатації пневматичних шин визначають такі державні стандарти: • ГОСТ 5652–89 «Шины пневматические для мотоциклов, мотоколясок, мотороллеров и мопедов. Технические условия»; • ГОСТ 5883–89 «Шины массивные резиновые. Технические условия»; • ГОСТ 4754–97 «Шины пневматические для легковых автомобилей, прицепов к ним, легких грузовых автомобилей и автобусов особо малой вместимости. Технические условия»; • ГОСТ 5513–97 «Шины пневматические для грузовых автомобилей, прицепов к ним, автобусов и троллейбусов. Технические условия»; • ДСТУ 4139-2002 (ГОСТ 8430–2003) «Шини пневматичні для будівельних, дорожніх, підіймально-транспортних і рудникових машин. Технічні умови»; • серії ДСТУ ISO 4209 «Шини (метричні серії) та ободи для вантажних автомобілів і автобусів»; • серії ДСТУ ISO 4000 «Шини та ободи для легкових автомобілів».

Вимоги безпечної експлуатації ручного механізованого інструменту визначають державні стандарти: • електрифікованого – серії ДСТУ IЕС 60745 «Інструмент ручний електромеханічний. Безпека»; • неелектрифікованого (пневматичного, гідравлічного) – серії ДСТУ EN 792 «Ручні неелектрифіковані механізовані інструменти. Вимоги безпеки» (наприклад, ДСТУ EN 792-6:2004 «Механізовані інструменти для нарізевих кріпильних виробів»); серії ДСТУ 4902 (наприклад, ДСТУ 4902.2:2007 «Механізований переносний інструмент з пневматичним приводом. Загальні технічні вимоги та методи випробування»; ДСТУ 4902.3:2007 «Механізований переносний інструмент з гідравлічним приводом. Загальні технічні вимоги та методи випробування»); ГОСТ 9921–81 «Манометры шинные ручного пользования. Общие технические условия».

Під час виконання шиномонтажних робіт найбільш поширені мобільні засоби виробництва (ручний інструмент, пересувні машини тощо), вимоги безпечної експлуатації яких визначають Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19.12.2013 № 966 (НПАОП 0.00-1.71-13), та Інструкція з охорони праці під час виконання монтажних робіт інструментами та пристроями, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 № 254 (НПАОП 0.00-5.24-01).

Вимоги безпечної експлуатації переносних машин визначають державні стандарти: • електрифікованих – серії ДСТУ ГОСТ МЭК 61029 (наприклад, ДСТУ ГОСТ МЭК 61029-1:2006 «Загальні вимоги безпеки й методи випробування»); ГОСТ 12.2.010–75 «ССБТ. Машины ручные пневматические. Общие требования безопасности»; • неелектрифікованих (пневматичних, гідравлічних) – ДСТУ EN 983:2003 «Безпечність машин. Вимоги безпеки до гідравлічних та пневматичних систем і їх скла-

Мобільні засоби праці – засоби праці, які в процесі виконання робіт пересуваються разом з працівником(-ами), що їх використовує(-ють) (п. 1.4 розділу І Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, НПАОП 0.00-7.11-12).

Відповідно до наказу Держспоживстандарту від 28.12.2010 № 607 з набуттям чинності з 01.07.2012 стандартів серії ДСТУ IЕС 60745 «Інструмент ручний електромеханічний. Безпека» в Україні скасовуються стандарти ГОСТ 12.2.013 «Машины ручные электрические. Требования безопасности» (наприклад, замість ГОСТ 12.2.013.0– 91 «ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний» діє ДСТУ IЕС 60745-1:2010 «Інструмент ручний електромеханічний. Безпека. Частина 1. Загальні вимоги».

* Див. також Інструкцію з охорони праці № ___ під час виконання шиномонтажних робіт, опублікованій у додатку до журналу № 3, 2015 р.

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Безпека праці дових частин. Пневматика»; ДСТУ EN 982:2003 «Безпечність машин. Вимоги безпеки до гідравлічних та пневматичних систем і їх складових частин. Гідравліка»; ДСТУ ГОСТ 12.2.085:2007 «Посудини, що працюють під тиском. Клапани запобіжні. Вимоги щодо безпеки»; ГОСТ 12.2.013.0–91 «ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний». Вимоги безпечної експлуатації ручного немеханізованого слюсарно-монтажного інструменту визначає державний стандарт ГОСТ 26810–86 «Инструмент слесарно-монтажный. Правила приемки». Вимоги безпечної експлуатації ручних домкратів визначає державний стандарт ДСТУ EN 1494:2008 «Домкрати рухомі або пересувні та подібне устатковання. Вимоги безпеки та методи випробування». Механізований інструмент повинен мати інформаційне маркування, де вказано: • назву та адресу виробника; позначення серії або типу; • серійний номер або номер партії; • рік виготовлення; • максимальний робочий тиск для пневматичних інструментів або максимальний тиск і витрати для гідравлічних інструментів. Інструкція з експлуатації механізованого інструменту повинна складатися з робочої інструкції та інструкції з обслуговування заводу-виробника. На виробництві механізованому інструменту присвоюється інвентарний номер.

ЗАБОРОНЕНО:

• •

використовувати інструмент не за призначенням; улаштовувати мережу живлення інструмента (з’єднувальні кабелі, рукави, шланги) таким чином, що може призвести до її пошкодження в місцях проходу, проїзду та дії інших виробничих чинників; • замінювати робочу частину інструмента без використання спеціальних пристроїв (ключа, воротка тощо); • працювати з інструментом обертової дії в рукавицях, з незаправленим спецодягом або волоссям; • переносити механізований інструмент, тримаючи за його робочу частину або живильний кабель (рукав). ОРГАНІЗАЦІЯ ШИНОМОНТАЖНИХ РОБІТ Відповідно до п. 106 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15 (НПАОП 0.00-8.24-05), монтаж, демонтаж і накачування шин автотранспортних засобів належать до робіт підвищеної небезпеки. Порядок видачі дозволів на виконання робіт з підвищеною небезпекою та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107, не вимагає отримання дозволу від Держгірпромнагляду на виконання шиномонтажних робіт, але п. 17 додатка 3 до цього Порядку передбачає отримання дозволу від Держгірпромнагляду на експлуатацію посудин, що працюють під тиском понад 0,05 МПа (компресорного обладнання). Заміна шин не належить до операції з реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення колісних транспортних засобів (п. 3.19 Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 № 102).

www.ohoronapraci.kiev.ua

Шиномонтажні роботи проводять на спеціально відведеній дільниці (посту), яка для накачування шини забезпечується магістраллю стиснутого повітря або повітророздавальною колонкою з манометром чи дозатором тиску повітря (пп. 8.2, 8.12 розділу Х НПАОП 0.00-1.62-12). В’їзд (виїзд) у приміщення та встановлення транспортного засобу на пост технічного обслуговування і ремонту здійснюється з дозволу та під керівництвом відповідальної особи – майстра (начальника дільниці) (п. 6.2 розділу Х НПАОП 0.00-1.62-12). Робоче освітлення у приміщеннях для виконання шиномонтажних робіт повинно бути загальним локалізованим (п. 1.9 розділу V НПАОП 0.00-1.62-12). Наприклад, для слюсарно-механічних дільниць загальнопромислового призначення нормована освітленість при загальному освітленні на горизонтальній робочій поверхні, розташованій на висоті 0,8 м від рівня підлоги, повинна бути не менше 300 лк, показник осліплювальності – не більше 20 лк (п. 43 додатка И до ДБН В.2.5-28-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення»). Приміщення для шиномонтажних та шиноремонтних робіт площею від 100 до 750 м2 входять до Переліку приміщень підприємств, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежної сигналізації (п. 1.10 додатка 5 до Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.12.1998 № 527, НАПБ В.01.054-98).

Умови обладнання приміщень для автомобільного транспорту установками пожежогасіння або сигналізації визначені у табл. В.2 розділу 11 ДБН В.2.5-56-2010 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Пожежна автоматика будинків і споруд» і табл. 2 розділу 46 Переліку однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.08.2005 № 161. Наприклад, відповідно до табл. В.2 п. 11.10 ДБН В.2.5-56-2010 автоматичні установки пожежогасіння (незалежно від площі приміщення) повинні бути у приміщеннях для зберігання, технічного обслуговування і ремонту (крім постів миття) автомобілів, що розміщені: • в окремо розташованих підземних та цокольних гаражах незалежно від поверховості; • у підземних та цокольних поверхах будинків іншого призначення; • у службових приміщеннях гаражів для обслуговуючого та чергового персоналу, а також технічного призначення; • у зонах, зайнятих електрошафами в приміщеннях вентиляційних камер, бойлерних, теплопунктів і насосних станцій.

Під час виконання шиномонтажних робіт можуть діяти такі небезпечні та шкідливі виробничі чинники: • виліт замкового кільця при накачуванні або підкачуванні шини; • розрив покришки під час накачування шини; • падіння вивішеної частини транспортного засобу; • самовільний рух транспортного засобу; • падіння працівників під час відкручування або закручування гайок кріплення коліс;

Безпека праці

• • •

падіння колеса або шини; ураження електричним струмом; знижена температура повітря у холодну пору року та підвищена влітку. Шиномонтажні роботи не передбачають перебування працівника на висоті та технічне обслуговування електрообладнання, що перебуває під напругою. ВИРОБНИЧИЙ ПЕРСОНАЛ Суб’єкт господарювання повинен визначити працівників, відповідальних за справний технічний стан і безпечне проведення робіт з використанням засобів виробництва підвищеної небезпеки, та обслуговуючий персонал. Наприклад, номер і дата наказу про призначення працівника, відповідального за справний технічний стан і безпечне проведення робіт підіймачами, мають міститися в паспорті підйомника (п. 2.26 розділу VІІІ НПАОП 0.00-1.62-12). Допуск працівників до шиномонтажних робіт та використання пов’язаних з ними засобів виробництва здійснюється після проведення відповідного інструктажу та перевірки знань з питань охорони праці у порядку, визначеному Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15 (НПАОП 0.00-4.12-05). Допуск до роботи з використанням засобів виробництва підвищеної небезпеки (наприклад, компресорного або вулканізаційного обладнання, підйомників) потребує попереднього спеціального навчання та інструктажу з правил поводження з ними. Допуск до роботи з механізованим інструментом (електричним, пневматичним або гідравлічним) може бути здійснений після проведення інструктажу за інструкцією з охорони праці щодо безпечного проведення робіт цими засобами. Код професії «шиномонтажник» не передбачений Національним класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, але проведення шиномонтажних робіт входить в обов’язки слюсаря з ремонту автомобілів (код професії 7231.2 за ДК 003:2010). Норми видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту слюсарю з ремонту автомобілів: ☑ костюм віскозно-лавсановий – строк носіння 12 місяців; ☑ черевики шкіряні – 12 місяців; ☑ берет – 12 місяців; ☑ рукавиці комбіновані – 2 місяці; ☑ окуляри захисні закриті – до зносу. При виконанні робіт з технічного обслуговування та ремонту на оглядових канавах, підйомниках, естакадах слюсар додатково забезпечується черговою каскою будівельника з підшоломником. При виконанні зовнішніх робіт узимку або у приміщеннях при температурі в них нижчій за допустиму слюсар додатково забезпечується курткою бавовняною на утеплювальній прокладці (36 місяців); штанами бавовняними на утеплювальній прокладці (36 місяців) (п. 23 розділу 2.1 Типових норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам автомобільного транспорту, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 20.10.1998 № 207). Особи, які проводять шиномонтажні роботи, повинні забезпечуватися справними засобами виробництва, в тому числі: ручним слюсарно-монтажним інструментом

(гайковими ключами, молотком, кліщами, плоскогубцями, викруткою, зубилом тощо), механізованим інструментом (пневматичним гайковертом, домкратом, ручним візком тощо), достатньою кількістю витратного матеріалу (кріпильною арматурою, змащувальними та ущільнювальними матеріалами), а також засобами місцевого освітлення безпечної напруги (не більше 42 В). Шиномонтажний інструмент закріплюється за працівниками для індивідуального або бригадного використання. Інструмент повинен оглядатися безпосередньо перед застосуванням, а у разі виявлення несправностей, що не забезпечують безпеку праці, – вилучатися з експлуатації. Для перенесення ручного інструменту використовується сумка або інша спеціальна ноша.

Тиск у шинах вимірюють у барах (технічна атмосфера): 1 бар = 0,07 МПа = 0,7 кгс/см2. У шиномонтажних майстернях може використовуватися інша одиниця виміру тиску – PSI – це фунти, поділені на квадратний дюйм. Для отримання значення тиску у технічній атмосфері PSI ділять на приблизно 14,5 (наприклад, 36 PSI = 2,5 бар). Мінімально допустимий тиск у автомобільних шинах – 0,05 МПа. Робочий тиск у передніх шинах коліс вантажних автомобілів – 0,28–0,35 МПа; максимальний тиск у автомобільних шинах – до 0,7 МПа; при цьому тиск вимірюється на холодній шині. ПРОВЕДЕННЯ ШИНОМОНТАЖНИХ РОБІТ (підрозділ 8 розділу Х НПАОП 0.00-1.62-12) Перед зняттям колеса перевіряють положення замкового кільця, ослабляють затягнення гайок, вивішують на спеціальному підіймачі або за допомогою іншого підіймального механізму транспортний засіб або його частину. В останньому випадку під колеса, які не піднімаються, ставлять спеціальні упори (колодки), а під вивішену частину автомобіля – спеціальні підставки (козелки). Перед відкручуванням гайок кріплення здвоєних бездискових коліс для їх зняття слід впевнитися, що на внутрішньому колесі покришка не зійшла з обода. У разі виявлення будь-яких відхилень знімають обидва колеса разом. Операції зі зняття, переміщення та встановлення коліс масою понад 20 кг повинні бути механізовані (використовувати спеціальні візки, гайковерти тощо). На дільниці накачування шин слід вивісити таблицю робочих тисків у шинах транспортних засобів, що експлуатуються підприємством. Редуктор на стенді для демонтажу та монтажу шин має бути закритий захисним кожухом. Для огляду внутрішньої поверхні шини застосовують спредер (автоматичний поворотний захоплювальний пристрій). Під час роботи з пневматичним стаціонарним підіймачем піднятий транспортний засіб або його частину необхідно зафіксувати стопорним пристроєм. Перед демонтажем шини (з диска колеса) повітря з камери повністю спускають. Демонтаж і монтаж шини виконують на спеціальному стенді за допомогою монтажного інструменту. Перед монтажем шини перевіряють справність і чистоту обода, диска колеса, бортового і замкового кілець, а також шини. Замкове кільце під час монтажу шини на диск

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Безпека праці колеса повинно надійно входити у виїмку обода всією внутрішньою поверхнею. Накачування та підкачування знятих з транспортних засобів шин виконується тільки у запобіжних клітях або з використанням інших запобіжних пристроїв, що перешкоджають вильоту кілець та травмуванню людей у разі розриву шини. Довжина шланга для накачування шин не повинна бути більша відстані від місця його приєднання на магістралі стиснутого повітря або повітророздавальної колонки до середини запобіжної кліті. Запобіжні кліті розміщуються у безпосередній близькості від магістралі стиснутого повітря (повітророздавальної колонки). Задля запобігання доступу сторонніх осіб до накачування шин кран на магістралі стиснутого повітря повинен закриватися (відкриватися) спеціальним «ключем-маркою». Накачування шин ведуть у два етапи: спочатку до тиску 0,05 МПа (0,5 кг/см2) з перевіркою положення замкового кільця, а потім, переконавшись, що кромка кільця знаходиться під бортом шини, – до максимального тиску, встановленого інструкцією (таблицею робочих тисків). У разі виявлення неправильного положення замкового кільця випускають повітря із шини, що накачується, поправляють положення кільця, а потім повторюють вищевказані операції. У разі повторного неправильного положення замкового кільця його замінюють. Перед накачуванням шин на розбірних ободах з болтовим з’єднанням слід переконатися, що всі гайки затягнуті однаково відповідно до документації з технічного обслуговування автомобіля. Підкачування шин без демонтажу проводять, якщо тиск повітря в них знизився не більш як на 40% від норми та є упевненість, що правильність монтажу не порушена.

Фото з Інтернету

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ШИНОМОНТАЖНИХ РОБІТ У ДОРОЖНІХ УМОВАХ Перед відкручуванням гайок кріплення здвоєних бездискових коліс для їх зняття треба впевнитися, що на внутрішньому колесі покришка не зійшла з обода, а у разі виявлення будь-яких відхилень повністю випускають повітря із обох шин. Під час накачування шин слід використовувати переносний запобіжний пристрій (запобіжну вилку відповідної довжини та міцності) або покласти колесо замковим кільцем униз. Для накачування шин використовують ручний насос або малогабаритний автомобільний переносний компресор. Тиск повітря перевіряють, наприклад, шинним манометром за ГОСТ 9921–81 «Манометры шинные ручного пользования. Общие технические условия».

www.ohoronapraci.kiev.ua

ЗАБОРОНЕНО: • під час демонтажу шини вибивати диск кувалдою (молотком); • під час виймання з шини сторонніх предметів використовувати викрутку, шило або ніж (кліщі); • знімати одне із здвоєних коліс з автомобіля шляхом наїзду другого здвоєного колеса на предмет, що виступає; • поправляти положення шини на диску, бортового та замкового кілець, бити по замковому кільцю молотком, кувалдою або іншими предметами під час накачування шини або коли шина перебуває під тиском; • монтувати шини на диски коліс, що не відповідають розміру шин, або застосовувати під час монтажу шини замкові та бортові кільця, що не відповідають даній моделі; • використовувати ободи або їх елементи, що мають пошкодження, гострі кромки та задирки, іржу у місцях контакту з шиною, розроблювати кріпильні отвори більші за допустимі розміри, а також ободи, що не мають хоча б однієї гайки; • перекочувати вручну колеса, диски та шини масою понад 20 кг; • накачувати шину тиском більше норми, встановленої заводом-виробником; • виконувати монтаж та демонтаж шин на стенді з незакритим захисним кожухом редуктора.

ВИКОРИСТАННЯ РУЧНОГО НЕМЕХАНІЗОВАНОГО ІНСТРУМЕНТУ Під час проведення шиномонтажних робіт може використовуватися ручний немеханізований (гайкові ключі, молотки, плоскогубці, викрутки, струбцини, пилки по дереву та металу, ножі, заклепкові пістолети, ломики, зубила, кліщі тощо) та механізований інструмент. Рукоятки ручного інструменту ударної дії виготовляються з дерева (вологістю до 12%) або синтетичних матеріалів, що забезпечують експлуатаційну міцність і надійність у роботі, та повинні мати довжину: для кувалди – до 700 мм, молотків – 300–360 мм. Зубила, крейцмейселі, клини, керни та інший ручний інструмент ударної дії повинні мати довжину не менше 150 мм (відтягнута їх частина – 60–70 мм), робоча та затилкова їх частина – без пошкоджень, тріщин, наклепу. Під час роботи з кувалдою із застосуванням клинів (зубил) використовують клинотримач з рукояткою довжиною не менше 700 мм. Під час роботи з інструментом використовують захисні окуляри або щитки. З інструментом ударної дії працюють у захисних рукавицях. Інструмент розміщують таким чином, щоб запобігати його скочуванню або падінню. Гострі частини інструменту під час перенесення повинні бути захищеними (наприклад, чохлами). У разі наявності поруч з місцем використання ручного інструменту інших робочих місць або проходів для забезпечення безпеки праці (наприклад, під час роботи із зубилом) використовують захисні екрани (ширми, перегородки) ГОСТ 12.2.062–81 «ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные» висотою не менше 1,0 м суцільні або сітчасті з розмірами чарунок не більше 3 мм (п. 2.4 НПАОП 0.00-5.24-01). ВИКОРИСТАННЯ РУЧНОГО ДОМКРАТА Домкрат належить до підіймального обладнання та залежно від джерела живлення може бути з ручним, гідравлічним, пневматичним або електричним приводом (п. 3.1.1 ДСТУ EN 1494:2008).

Безпека праці Згідно з п. 1.12 табл. 1 ГОСТ 26810–86 ручний інструмент підлягає періодичному технічному огляду відповідальною особою підприємства: • лещата слюсарні з ручним приводом, ключі (гайкові, торцеві, трубні, накидні, розвідні, ріжкові тощо; знімні головки та привідні частини до них; молотки, викрутки діелектричні – 1 раз на рік; • тавро, бородки, кернери, обтискачі, зубила, крейцмейселі, кусачки торцеві та бокові, ножиці, плоскогубці комбіновані – 1 раз на 2 роки; • пилки-ножівки, щипці, плоскогубці, пасатижі, круглогубці, циркулі, воротки для круглих плашок і мітчиків, коловороти, рейсмуси – 1 раз на 3 роки. Кожний домкрат повинен мати чітке маркування на К нерухомій частині, де вказано (п. 7.2 ДСТУ EN 1494:2008): ☑ назву й адресу виробника; ☑ код продукції; серійний номер або номер партії; ☑ рік виготовлення; ☑ номінальне навантаження, а там, де навантаження залежить від конфігурації домкрата, воно має бути наведено для кожної конфігурації на вантажній таблиці або діаграмі; ☑ у разі використання зовнішнього джерела подання гідравлічної, пневматичної або електричної енергії всю необхідну інформацію про привод; ☑ попередження щодо можливих ризиків. Домкрати масою понад 10 кг повинні забезпечуватися важільними (переносними) гаками, проушинами або іншими засобами кріплення для безпечного їх перенесення (п. 5.16 ДСТУ EN 1494:2008). Опорні поверхні педалей домкратів повинні бути рифленими (п. 2.9 розділу VIII НПАОП 0.00-1.62-12). Максимально допустима швидкість опускання домкрата під номінальним навантаженням не повинна перевищувати 0,15 м/с (п. 5.3 ДСТУ EN 1494:2008). Під час підіймання вантажів за допомогою домкрата слід дотримуватися таких вимог безпеки (п. 6.2 розділу IV НПАОП 0.00-1.71-13): ☑ домкрат встановлюють у вертикальне положення відносно вантажу, що піднімається; під час підіймання вантажу не допускати перекошування домкрата відносно опорної частини вантажу; ☑ під час підіймання під вантаж установлюють дерев’яні викладки-підкладки (шпали, бруски, дошки товщиною від 40 до 50 мм) більшої площі, ніж площа основи корпусу домкрата (відповідно до п. 6.10 розділу Х НПАОП 0.00- 1.62-12 під час вивішування транспортного засобу використовуються дерев’яні підкладки площею не менше 0,1 м2) та контролюється стійкість вантажу, що піднімається; ☑ головка домкрата повинна упиратися всією площиною у міцні вузли вантажу, що піднімається (допускається використання пружної прокладки між головкою домкрата та вантажем); ☑ під час підіймання рейковим домкратом «собачку» храпового (тріскачкового) механізму необхідно накинути на храповик; ☑ звільняти домкрат з-під піднятого вантажу або його переставляти можна лише після надійного закріплення вантажу в піднятому положенні або укладанні його на стійкі опори (як опори можуть використовуватися спеціальні підставки (козелки, шпальна кліть), а у разі використання гідравлічних домкратів використовують стопорні сталеві підкладки у вигляді півкілець, що вставляються між циліндром поршня та вантажем); ☑ усі обертові частини приводу домкрата повинні вільно (без заїдань) обертатися вручну (усі частини домкрата, що труться, періодично змащують густим мастилом). Під час експлуатації рейкових (гвинтових) домкратів рейка (гвинт) не повинна бути погнутою, зношення різьби

н перевищувати 20%, вертикальний люфт у з’єднанні домне к крата – більше 3 мм, відхилення головки рейки у висунутом положенні – більше 10 мм, вільний хід рукоятки повиму н бути в межах 15°. Усі болтові з’єднання повинні бути нен з затягнені вручну до упору. Під час використання робочої рідини гідравлічних домккратів дотримуються таких вимог безпеки: ☑ перед заливанням у домкрат робоча рідина фільтрується через металеву сітку (як правило, виготовлену р з дроту діаметром не менше 0,12 мм та кількістю отворів на 1 см2 від 1200 до 1300); ☑ робоча рідина заливається до краю наливного отвору домкрата, при цьому плунжер опускається у крайнє о нижнє положення; н ☑ тиск робочої рідини не повинен перевищувати максимальні значення, зазначені в паспорті домкрата; ☑ за мінусової температури довкілля необхідно використовувати робочу рідину, що не замерзає. Методика випробувань домкрата визначена додатком В ДСТУ EN 1494:2008, яка передбачає такі вимоги: ☑ під час статичного випробування домкрата у максимально піднятому положенні передбачено навантаження вантажем 150% від номінального у ручного домкрата (гідравлічного або пневматичного максимально допустимого) та витримка домкрата під цим навантаженням протягом 15 хв (частина g); ☑ під час динамічного випробування передбачено піднімання та попускання домкрата під навантаженням вантажем 125% від номінального у ручного домкрата (гідравлічного або пневматичного – максимально допустимого) (частина h); ☑ пристрій обмеження висоти підіймання випробовується шляхом здійснення руху домкрата без вантажу 10 разів у напрямку піднімання до спрацювання пристрою обмеження ходу (частина j); ☑ допустима максимальна просадка опорної площадки домкрата протягом випробування – 2 мм (для гідравлічних домкратів з механічним зчепленням (наприклад, домкрати з візка) допустима просадка – 5 мм) (частина f); ☑ максимально допустиме зусилля для підіймання навантаженого домкрата – 400 Н (додаток С). Додатком В 1.3 ДСТУ EN 1494:2008 передбачені додаткові випробування за температурним режимом гідравлічних домкратів, що використовуються для дорожніх транспортних засобів, а саме: домкрат витримують протягом щонайменше 12 год за температури (50 ± 5) °С, а потім протягом такого ж часу – за температури (20 ± 5) °С. Під час випробування недопустимі витоки робочої рідини. Після чого домкрат встановлюють на випробувальний стенд. Він повинен бути спроможний підняти номінальний вантаж по всій довжині ходу. Додатком В 1.4 ДСТУ EN 1494:2008 передбачено додаткові випробування для домкратів з ручним переміщення вантажу.

ЗАБОРОНЕНО: • перевищувати допустиму вантажопідіймальність домкрата; • улаштовувати домкрат на випадкові предмети або підкладати їх під головку домкрата; • перебувати під вивішеним на домкраті вантажем без використання додаткових надійних опор; • використовувати подовжувачі (наприклад, трубу) для збільшення довжини рукоятки домкрата; • приварювати до головки домкрата металеві прокладки (кутники, труби тощо) або вносити інші конструктивні зміни, що впливають на безпеку під час експлуатації; • експлуатувати гідравлічні домкрати з підтіканням робочої рідини; • залишати підвішеним вантаж на домкраті під час перерв у роботі.

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Безпека праці

Школа розслідування нещасних випадків

Знайди причину нещасного випадку

Продовження. Початок у №№1–4/2015

ВІДПОВІДЬ НА ЗАВДАННЯ № 7 7. Короткі обставини нещасного випадку. Під час проведення вантажно-розвантажувальних робіт працівник поставив за допомогою електроштабелера піддон на другий ярус стелажа, але навскіс. Тож, щоб виправити положення, він вискочив з електроштабелера, став на вантаж, що перебував поруч, обпершись на нього ногою, і спробував вручну поправити піддон, але не втримався на ногах і впав на бетонну підлогу. В результаті отримав травму. Йому поставили діагноз: «закритий травматичний вивих голівки правої стегнової кістки з переломом даху вертлугової западини, закритий перелом лівого надколінника зі зміщенням». Вид події: падіння (код 02). Основна причина: порушення вимог безпеки під час експлуатації машин – вирівнювання положення вантажу вручну під час вантажно-розвантажувальних робіт з використанням вантажопідіймального механізму (електроштабелера, код 19). Нормативне посилання: ч. 5 п. 3.2 ОСТ 22-1406-80 «ССБТ. Стеллажи стоечные, елочные, консольные. Требования безопасности при эксплуатации» (НПАОП 63.12-7.05-80): «неправильное положение груза, тары или поддона в стеллаже должно выравниваться только их повторной погрузкой». ВІДПОВІДЬ НА ЗАВДАННЯ № 8 8. Короткі обставини нещасного випадку. На сільгосппідприємстві під час запуску дизельного тракторного двигуна за межами кабіни трактор раптово рушив з місця і тракторист потрапив під його колеса. Вид події: пригоди (події) на транспорті (код 01). Основна причина: відсутність системи запуску двигуна трактора з кабіни машини (код 02). Нормативне посилання: п. 4.2 розділу IV Правил охорони праці у сільськогосподарському виробництві (НПАОП 01.0-1.01-12): «не дозволяється … експлуатація сільськогосподарських тракторів без електростартерного запуску двигуна та з відсутньою або з несправною системою блокування запуску двигуна при включеній передачі»; п. 2.2 Вимог до технічного стану тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 06.05.2009 № 316, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 травня 2009 р. за № 462/16478: «дизелі машин повинні мати електростартерну систему пуску або пусковий двигун, керування якими має здійснюватися з кабіни машини»; п. 8 Додатку 3 Технічного регламенту.

КОМЕНТАР Однією із супутніх причин настання нещасного випадку можна назвати використання неінвентарних засобів підмощування (використовували підручні засоби – складований вантаж). Наприклад, «Відповідно до вибраних засобів праці необхідно розробити заходи безпеки під час користування ними. За необхідності слід передбачити засоби для запобігання падінню. Такі засоби повинні запобігати падінню, забезпечувати вловлення людини у разі р падіння і звести до мінімуму у у вірогідність травмування при цьому» (п. 4.5 розділу VI Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом МНС України від 25.01.2012 № 67, НПАОП 0.00-7.11-12).

КОМЕНТАР 1. Може виникнути запитання щодо визначення коду «вид події». На перший погляд, очевидним є код 01.2.1 «наїзд транспортних засобів на потерпілого», який входить у розділ 01.2 «дорожньо-транспортна пригода на території підприємства» (розділ 01.1 не може бути використано, оскільки трактор відноситься до технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на дорогах загального користування). Але дану подію не можна розцінювати як дорожньо-транспортну. Її слід вважати подією на транспорті, оскільки дорожньо-транспортна пригода – «подія (небезпечний випадок), що сталася під час руху дорожнього транспортного засобу, внаслідок якої загинули або травмовані люди чи завдані матеріальні збитки» (п. 2 Правил обліку дорожньо-транспортних пригод, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 № 538). Якби розділ 01.2 мав назву «транспортна подія на території підприємства», не виникало б і питань. Тож в даному випадку слід приймати код 01 «пригоди (події) на транспорті». 2. Тепер стосовно нормативних вимог безпечного запуску тракторної техніки (більш детально ці вимоги викладено в статті М. Федоренка «Безпечний запуск тракторів»/«Охорона праці» № 10 за 2011 р., с. 41–43). Згідно з вимогами на тракторах сільськогосподарського призначення пристрої запуску їх двигунів, розташовані за межами кабіни, повинні бути демонтовані. 3. Якщо навісна площадка, з якої здійснювався запуск двигуна, не мала перильного огородження, супутньою причиною настання нещасного випадку можна назвати відсутність перильного огородження робочої площадки, оскільки «у місцях машин та механізмів, де існує можливість падіння з висоти більш ніж 500 мм … встановлюються перила або інші рівноцінні засоби, спроможні захистити людину від падіння з висоти» (п. 4.2.3 ДСТУ ISO 14122-2:2006 «Безпечність машин. Стаціонарні засоби доступу до машин. Частина 2. Платформи робочі й проходи»). В. Потебешко, експерт

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Суд ухвалив

Вчимося на помилках інших Олег Бессонов, журналіст

За роки незалежності в Україні з’явилася досить широка мережа автозаправних станцій. На жаль, далеко не всі вони відповідають чинним вимогам промислової безпеки та охорони праці. Тому цей матеріал стане у пригоді роботодавцям, керівникам і фахівцям підприємств, сфера діяльності яких пов’язана з експлуатацією АЗС, як приклад того, на які питання слід звернути першорядну увагу. кружний адміністративний суд м. Києва 4 липня 2014 р. розглянув у порядку скороченого провадження справу про адміністративний позов теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві (далі – КТУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д» про застосування заходів реагування.

ЧИСЛЕННІ ПОРУШЕННЯ З 26 до 30 травня 2014 р. посадовими особами КТУ була проведена планова перевірка дотримання вимог законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки на АЗС ТОВ «Д». За результатами цієї перевірки було складено акт від 30.05.2014 р. Вказаною перевіркою були встановлені численні порушення таких законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці, які створювали загрозу життю й здоров’ю працівників: ☑ Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII (далі – Закон); ☑ НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці»; ☑ НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів»; ☑ НПАОП 0.00-4.15-98 «Положен-

☑ ☑ ☑ ☑ ☑

☑

Мал. Ю. Судака

ня про розробку інструкцій з охорони праці»; НПАОП 63.2-1.13-87 «Правила з техніки безпеки та промислової санітарії при експлуатації нафтобаз і автозаправних станцій»; Правил технічної експлуатації стаціонарних, контейнерних і пересувних автозаправних станцій (далі – ПТЕ АЗС); НПАОП 45.2-4.01-98 «Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд»; НПАОП 45.2-1.01-98 «Правила обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд»; Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (далі – Положення про ЗІЗ); НПАОП 0.00-1.71-13 «Правила охорони праці під час роботи з інструментом і пристроями». Перелік порушень, виявлених на АЗС, наведено в таблиці 1.

ПРИПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ – ЗА ПОСТАНОВОЮ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Відповідно до частини п’ятої ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфе-

рі господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V повне або часткове призупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, прийнятою за результатами розгляду позову органа державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за мотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) або його заступника, а у випадках, передбачених законом, – з наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом. Вжиті адміністративним судом заходи реагування за позовом органу державного нагляду (контролю), а також вжиті органом державного нагляду (контролю) заходи, обґрунтованість яких підтверджена адміністративним судом, скасовуються адміністративним судом у порядку, встановленому процесуальним законом. ВІДПОВІДАЧ ЗАПЕРЕЧУЄ Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, у результаті перевірки ТОВ «Д» КТУ були виявлені порушення, що створювали загрозу життю й здоров’ю людей. Але представник відповідача, заперечуючи проти застосування до нього зазначених заходів

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Безпека праці Таблиця 1

Перелік порушень, виявлених на АЗС № з/п

Стаття/пункт нормативного акта, вимоги якого порушено

Суть правопорушень

Відсутні дозволи від органів Держгірпромнагляду на експлуатацію устатковання підвищеної ст. 21 Закону небезпеки

На підприємстві не створена комісія з перевірки знань з питань охорони праці у працівників, які п. 3.10 НПАОП 0.00-4.12-05; залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки ст. 18 Закону

Працівникам не присвоєна відповідна група з електробезпеки

п. 2.1.3 НПАОП 40.1-1.21-98; ст. 18 Закону

Оператори АЗС не пройшли інструктажів з питань охорони праці у встановленому порядку

пп. 3.7, 3.9, 6.5, 6.10 НПАОП 0.00-4.12-05; ст. 18 Закону

Інструкції з охорони праці, які застосовуються на АЗС, не переглянуті у встановлений строк

п. 6.1 НПАОП 0.00-4.15-98; ст. 13 Закону

Інструкції з охорони праці для операторів АЗС не містять переліку видів спецодягу й спецвзуття, п. 2.5 НПАОП 0.00-4.15-98; які належать до видачі операторам АЗС згідно з чинними нормами; відсутнє зазначення ст. 13 Закону стандартів або технічних умов на них (з урахуванням антистатичних властивостей спецодягу й відсутності на взутті металевих частин, які при контакті з асфальтом або іншою поверхнею можуть спричинити іскроутворення)

Інструкції з охорони праці для операторів АЗС не містять порядку дій операторів при виникненні п. 2.9 НПАОП 0.00-4.15-98; аварійної ситуації (збройний напад, спроби потрапити в приміщення операторської сторонніх ст. 13 Закону осіб тощо)

В інструкціях з охорони праці для операторів АЗС відсутні відомості про безпечну організацію п. 2.7 НПАОП 0.00-4.15-98; праці, про прийоми та методи безпечного виконання робіт у частині порядку огляду ст. 13 Закону автоцистерни перед допуском її на територію АЗС з метою перевірки наявності засобів захисту від статичної електрики, конструктивних особливостей глушителя тощо

В інструкції з охорони праці для операторів АЗС не вказаний порядок перевірки рукава п. 6.2.1 НПАОП 63.2-1.13-87; для зливання палива з автоцистерни в резервуари на відсутність металевого наконечника ст. 13 Закону й наявність заземлення на зливному рукаві

В інструкціях з охорони праці для операторів АЗС відсутній порядок безпечного проведення зливання палива з автоцистерни в резервуари АЗС, а саме: послідовність підключення заземлювального провідника автоцистерни до заземлювального пристрою на АЗС при зливанні палива з автоцистерни в резервуари; відповідність зливного рукава автоцистерни вимогам захисту від статичної електрики

В інструкціях з охорони праці для операторів АЗС відсутні вимоги безпеки при обслуговуванні пп. 2.5, 2.6 НПАОП 0.00-4.15-98; й експлуатації надземних резервуарів (щодо облаштування їх захисними огороджувальними ст. 13 Закону елементами в зимовий період та ін.)

Відсутня проектна документація на АЗС

ст. 21 Закону

На АЗС відсутні паспорти на резервуари для зберігання палива

п. 2.10.1 НПАОП 63.2-1.13-87; п. 1.12 ПТЕ АЗС; ст. 13 Закону

Відсутні дані щодо оснащення резервуарів для зберігання палива комплектом необхідного п. 2.2.1 НПАОП 63.2-1.13-87; устатковання ст. 13 Закону

Відсутні дані (технічна документація, креслення тощо), які підтверджують, що розташування п. 2.2.4 НПАОП 63.2-1.13-87; прийомного трубопроводу резервуара забезпечує надходження нафтопродукту під шар рідини ст. 13 Закону

На АЗС відсутня схема розташування підземних технологічних трубопроводів, а також запірних п. 2.3.1 НПАОП 63.2-1.13-87; пристроїв на них ст. 13 Закону

Не проведено гідравлічного випробування на міцність і щільність технологічних трубопроводів пп. 2.3.9, 4.5.6 НПАОП 63.2-1.13-87; АЗС перед початком їх експлуатації ст. 13 Закону

Технологічні трубопроводи АЗС не заземлені відповідно до вимог захисту від статичної п. 6.1.2 НПАОП 63.2-1.13-87; електрики, оскільки відсутнє їх видиме заземлення, яке має являти собою на всій протяжності ст. 13 Закону безперервний ланцюг, приєднаний до контуру заземлення через кожні 40–50 м, але не менш ніж у двох точках

На АЗС відсутній контактний пристрій для підключення заземлення автоцистерни, через що не пп. 2.10.1, 6.1.2 НПАОП 63.2-1.13-87; здійснюється її заземлення перед зливанням з неї палива в резервуар п. 13.32 ПТЕ АЗС; ст. 13 Закону

Під час перевірки не надані графіки планово-запобіжних ремонтів

На АЗС не призначена особа, відповідальна за справний стан і безпечну експлуатацію п. 1.3.1 НПАОП 40.1-1.21-98; електрогосподарства з числа інженерно-технічних працівників ст. 13 Закону

На підприємстві не розроблено й не затверджено Положення про енергетичну службу п. 1.3.1 НПАОП 40.1-1.21-98; підприємства ст. 13 Закону

На АЗС відсутня електрична схема АЗС та схема контуру заземлення

п. 2.10.1 НПАОП 63.2-1.13-87; п. 1.12 ПТЕ АЗС; ст. 13 Закону

Відсутні паспорти індивідуальної експлуатації на вибухозахищене електроустатковання АЗС

п. 7.3.8 НПАОП 40.1-1.21-98; ст. 13 Закону

На АЗС не проводяться у встановлені терміни

Порушений вибухозахист вибухозахищеного електроустатковання ПРК і насоса для зливання п. 2.10.1 НПАОП 63.2-1.13-87; палива в резервуари, які експлуатуються на АЗС (порушена цілісність герметизації вводів пп. 3.23, 3.35 ПТЕ АЗС; електрокабелів у клемні коробки ПРК і електродвигуна насоса) п. 7.3.18 НПАОП 40.1-1.21-98; ст. 13 Закону

Відсутній дозвіл органів Держгірпромнагляду на проведення робіт з монтажу, демонтажу, ст. 21 Закону налагодження, ремонту, технічного обслуговування електроустатковання, призначеного для експлуатації (застосування) у вибухонебезпечних зонах, приватним підприємцем, який за договором повинен здійснювати ремонт вибухозахищеного електроустатковання АЗС

Відсутній протокол перевірки знань, що підтверджує, що приватний підприємець, який п. 7.3.30 НПАОП 40.1-1.21-98; за договором повинен здійснювати ремонт вибухозахищеного електроустатковання на ст. 18 Закону АЗС, пройшов навчання й перевірку знань державних стандартів на вибухозахищене електроустатковання та РД 16.407-87 «Ремонт вибухозахищеного та рудникового електрообладнання»

На АЗС допускається відбір і зберігання проб палива в пластиковій тарі

www.ohoronapraci.kiev.ua

періодичні

огляди

вибухозахищеного

п. 2.7 НПАОП 0.00-4.15-98; п. 2.10 НПАОП 63.2-1.13-87; пп. 13.31, 13.32 ПТЕ АЗС; ст. 13 Закону

пп. 2.10.1, 6.1.2 НПАОП 63.2-1.13-87; п. 3.3 ПТЕ АЗС; ст. 13 Закону

електроустатковання п. 7.3.16 НПАОП 40.1-1.21-98; ст. 13 Закону

п. 2.10.20 НПАОП 63.2-1.13-87; ст. 13 Закону

Безпека праці № з/п

Суть правопорушень

На підприємстві не створена комісія із загального огляду будинків і споруд АЗС

п. 2.24 НПАОП 45.2-4.01-98; ст. 13 Закону

Не проведено сезонного огляду будинків і споруд АЗС у встановленому порядку

п. 2.6 НПАОП 45.2-4.01-98; ст. 13 Закону

На АЗС відсутній паспорт технічного стану будівлі операторської

п. 1.5 НПАОП 45.2-4.01-98; пп. 1.4, 1.8 НПАОП 45.2-1.01-98; ст. 13 Закону

Металеві маршові сходи, що забезпечують доступ до зливних люків надземних резервуарів п. 1.7.2 НПАОП 63.2-1.13-87; для зберігання палива, не закріплені стаціонарно, що не виключає можливості їх довільного ст. 13 Закону переміщення, прослизання тощо

На маршових сходах надземних резервуарів, що забезпечують доступ до зливних люків для п. 1.7.12 НПАОП 63.2-1.13-87; зберігання палива, відсутній один з огороджувальних поручнів ст. 13 Закону

Перехідні містки між надземними резервуарами не обладнані огороджувальними поручнями

Місця розташування люків надземних резервуарів не обладнані огороджувальними пристроями п. 1.7.11 НПАОП 63.2-1.13-87; ст. 13 Закону

Перед в’їздом на територію АЗС відсутні знаки «Обов’язкова висадка пасажирів» та про п. 2.10.1 НПАОП 63.2-1.13-87; вимикання двигуна мототранспорту за 15 метрів до паливороздавальної колонки п. 2.2 ПТЕ АЗС; ст. 13 Закону

На підприємстві не заведено карток обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших п. 4.10 Положення про ЗІЗ; засобів індивідуального захисту ст. 8 Закону

В оператора АЗС під час перебування на зміні відсутні спецодяг і спецвзуття

На металевій драбині, що перебуває в експлуатації на АЗС, не зазначені її інвентарний номер, п. 7.14 НПАОП 0.00-1.71-13; дата проведення випробування та її належність АЗС ст. 13 Закону

Металева драбина, що перебуває в експлуатації на АЗС, не пройшла випробування статичним п. 7.27 НПАОП 0.00-1.71-13; навантаженням у встановлений строк ст. 13 Закону

Не розроблена інструкція з охорони праці під час роботи на висоті за допомогою переносних п. 1.1.3 НПАОП 63.2-1.13-87; драбин ст. 13 Закону

Оператори АЗС не пройшли інструктажів, навчання й перевірки знань з питань охорони праці пп. 3.7, 3.9, 4.1, 6.4, 6.5 НПАОП 0.00-4.12-05; під час проведення робіт на висоті за допомогою пересувних драбин ст. 18 Закону

реагування, надав суду копії документів, представлених у таблиці 2. За датами створення, затвердження або одержання ці документи утворюють дві групи: документи, які на момент перевірки в ТОВ «Д» нібито вже були, але з якихось причин не були надані посадовим особам КТУ, які здійснювали планову перевірку; документи, що свідчать про усунення частини виявлених порушень у період між закінченням перевірки (30.05.2014 р.) і розглядом цієї справи в Окружному адміністративному суді м. Києва (04.07.2014 р.). АРГУМЕНТИ СУДУ Суд вивчив та взяв до уваги всі надані відповідачем документи. Також суд урахував, що згідно з п. 2.39 Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11.08.2011 № 826 (далі – Положення), суб’єкт господарювання повинен у встановлені терміни офіційним листом повідомити посадову особу Держгірпромнагляду України, яка видала припис, про стан виконання припису. Після надходження такої інформації від суб’єкта

Стаття/пункт нормативного акта, вимоги якого порушено

господарювання посадовою особою Держгірпромнагляду України, яка видала припис, проводиться перевірка виконання припису. У разі неподання суб’єктом господарювання відповідної інформації у встановлені терміни Держгірпромнагляд України набуває права на проведення позапланової перевірки суб’єкта господарювання. Пунктом 2.27 Положення передбачено, що заборона виконання робіт або виробництва, обмеження виробництва здійснюються розпорядженням на підставі відповідного акта перевірки. У разі якщо порушення, яке є підставою для заборони робіт або виробництва, обмеження виробництва, було усунено під час перевірки в присутності посадової особи Держгірпромнагляду України, запис щодо заборони в розпорядження не вноситься, а в акті перевірки вказується, що «порушення усунено під час перевірки». Отже, факт підтвердження відсутності порушень на момент розгляду справи має бути доведений не тільки наданими відповідачем письмовими доказами наявності необхідних документів і проведених заходів, а й актом перевірки стану усунення виявлених порушень органом нагляду. Такі документи сторони суду не надали, через що пояснення відповідача не можуть бути визнані такими, що підтверджують факт відсутності порушень у його діяльності.

п. 1.7.13 НПАОП 63.2-1.13-87; ст. 13 Закону

п. 1.2 Положення про ЗІЗ; ст. 8 Закону

ВИМОГИ ОБҐРУНТОВАНІ! Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і визнав за необхідне застосувати до ТОВ «Д» заходи реагування в сфері державного нагляду (контролю) у вигляді заборони виконання робіт з технічного обслуговування й ремонту вибухозахищеного електроустатковання працівниками підрядних організацій, які не пройшли відповідного навчання з питань охорони праці та не мають відповідних дозволів від органів Держгірпромнагляду, а також у вигляді заборони експлуатації переносної драбини. При цьому суд звернув увагу на ч. 11 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), яка передбачає, що особа має право подати заяву про скасування заходів реагування, застосованих судом, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Згідно зі статтями 69 і 70 КАСУ такими доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Безпека праці Таблиця 2 Перелік документів, наданих відповідачем ТОВ «Д» Окружному адміністративному суду м. Києва № з/п

Документи, нібито наявні на момент перевірки, але не надані посадовим особам КТУ

Наказ від 14.03.2014 р. № 14/03-14 про створення комісії з перевірки знань з охорони праці для операторів АЗС

Протокол засідання з перевірки знань з питань охорони праці від 17.03.2014 г. № 1

Дозвіл від 14.06.2013 р. № 1908.13.32 на здійснення газонебезпечних робіт у вибухопожежонебезпечних зонах і зберігання ємностей із зрідженим газом, їх заповнення, спорожнення

Наказ від 03.04.2014 р. № 03/04/14-ОП про перегляд і перезатвердження інструкцій з охорони праці для професій і видів робіт та інструкцій з пожежної безпеки

Технічний паспорт стального резервуара АБП-2-00.00.000 блок-пункт автозаправний (АПБ-15), затверджений директором ТОВ «О» 01.03.2013 р.

Акт випробування забірного трубопроводу № 4 РГС-14,5 дизельне паливо від 01.03.2013 р.

Акт випробування забірного трубопроводу № 3 РГС-14,5 паливо А-92 від 01.03.2013 р.

Акт випробування забірного трубопроводу № 2 РГС-16 паливо А-95 від 01.03.2013 р.

Акт випробування забірного трубопроводу № 1 РГС-16 паливо А-95 Е від 01.03.2013 р.

Висновок експертизи ДП «Київський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» від 28.05.2013 р. № 80.2-04-00-3148.13

Дозвіл на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки від 16.11.2010 р. № 3962.10.30-74.30.0 і додаток до нього

Ліцензія серії АГ № 506430 на здійснення проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану, видана ТОВ «ПП»

Технічний паспорт на заземлювальні пристрої засобів захисту на АЗС, виконаний ТОВ «ПП» 27.03.2013 р.

Лист від 13.06.2014 р. № 13/06/3-ОП, адресований начальнику КТУ про часткове усунення припису від 02.06.2014 р. № 10/111/0271П

Договір про надання послуг від 19.06.2014 р. № 0123725, укладений із ДП «Київський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України»

Платіжне доручення від 20.06.2014 р. № 525 за проведення експертизи

Витяг з журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці АЗС

Інструкція з охорони праці № 04 для оператора заправних станцій

Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта

Акт вимірювання місткості ділянок технологічного трубопроводу від 12.06.2014 р.

Положення про енергетичну службу, затверджене директором ТОВ «Д» 11.06.2014 р.

Сертифікат якості і комплектності виробу та сервісної книжки на роздавальну колонку тип 8994.7210

Витяг з журналу проведення випробування металевих драбин статичним навантаженням

Інструкція з охорони праці № 31 при роботі із застосуванням драбин

Наказ від 19.06.2014 р. № 08-ОП

Акт про усунення недоліків, складений до наказу від 19.06.2014 р. № 08-ОП

Документи, що свідчать про усунення частини виявлених порушень у період між 30.05.2014 р. і 04.07.2014 р.

СУД УХВАЛИВ Керуючись статтями 17, 69–71, 94, 158–163, 1832, 186, 254 і 256 КАСУ, суд ухвалив: 1. Адміністративний позов КТУ Держгірпромнагляду задовольнити. 2. Застосувати до ТОВ «Д» заходи реагування в сфері державного нагляду (контролю) у вигляді заборони виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту вибухозахищеного електроустатковання працівниками підрядних організацій, які не пройшли відповідного навчання з питань охорони праці та не мають відповідних дозволів від органів Держгірпромнагляду, а також у вигляді заборони експлуатації переносної драбини. 3. Зобов’язання щодо забезпечення виконання рішення покласти на КТУ.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Постанова підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 ст. 256 КАСУ. Постанова може бути оскаржена в суді апеляційної інстанції протягом 10 днів за правилами, установленими статтями 185–187 КАСУ, шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги. ПРИНЦИП З ВІДСТРОЧКОЮ Між днем завершення планової перевірки, яка виявила значну кількість порушень у названій сфері, що створюють загрозу життю й здоров’ю людей, і перемогою справедливості у вигляді рішення суду минуло 35 діб. Якщо замислитися над тим, скільки разів протягом цього періоду на АЗС міг статися вибух через порушений вибухозахист елек-

троустатковання або скільки разів могли травмуватися її працівники в результаті падіння через відсутність поручневого огородження або невипробуваної драбини, то стає моторошно! Слава Богу, нічого трагічного не сталося. Але могло, от що страшно! Чому компетенції й професіоналізму державного інспектора Держгірпромнагляду цілком достатньо для того, щоб виявити порушен ня вимог охорони праці, але не вистачає для того, щоб оперативно вжити належних заходів реагування в тому разі, коли існує реальна загроза життю й здоров’ю працівників? Якось це неправильно! Або, як співав Володимир Висоцький: «Нет, ребята, все не так, все не так, ребята!».

Безпека праціабетка Термінологічна

ВИКОРИСТАННЯ за призначенням = експлуатація Про деякі помилки застосування терміна «експлуатація» у нормативно-правових актах з охорони праці та про те, до чого це призводить.

Визначивши точно значення слів, ви допоможете людству уникнути половини помилок. Р. Декарт

Олег Моісеєнко, власкор

ДВА ФОРМУЛЮВАННЯ Розмова піде про формулювання «введення устатковання в експлуатацію після ремонту» та «перерва в експлуатації», які зустрічаються в деяких чинних нормативноправових актах з охорони праці (наприклад, у НПАОП 0.00-1.01-07 «Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальнихх кранів», НПАОП 0.00-1.36-03 «Правила будови і безпечної експлуатації підйомників») і, як наслідок, на сторінках періодичних видань (журнал «Охорона праці», №11/2014, Н. Чумакова «Експертне обстеження вантажопідіймальних кранів: удосконалення нормативної бази»). На перший погляд наведені формулювання здаються цілком доречними та звичними. Але насправді вони не відповідають основам стандартизованої технічної термінологічної бази. ЯК ГОСТ ВИЗНАЧАЄ «ЕКСПЛУАТАЦІЮ» Звернемося до вимог чинного в Україні ГОСТ 25866–83 «Експлуатація техніки. Терміни та визначення». Звертаю увагу на його початок, де сказано: «Цей стандарт установлює терміни та визначення основних понять, що застосовуються в науці, техніці та виробництві, у галузі експлуатації виробів техніки. Терміни, що встановлені цим стандартом, обов’язкові для застосування (виділено автором) у документації всіх видів, науково-технічній, навчальній і довідковій літературі». Отже, вимоги цього стандарту є обов’язковими для всієї сфери охорони праці, відповідних нормативно-правових актів і документації. Цей ГОСТ визначає термін «експлуатація» як «стадію життєвого циклу виробу, на якій реалізується, підтримується та відновлюється його якість». СТАНДАРТИ ПРО «ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ВИРОБУ» Із пояснення до цього стандарту випливає, що під життєвим циклом виробу розуміють сукупність його розробки, виготовлення, обігу, експлуатації та утилізації від початку вивчення можливості створення до закінчення застосування цього виробу. Відмінною рисою експлуатації є використання або очікування використання виробу за призначенням. Аналогічно визначає життєвий цикл виробу стандарт ISO 9004-1. У найзагальнішому сенсі для будь-якого виробу (у нашому випадку – устатковання) виокремлюють такі

Мал. Ю. Судака

етапи (стадії) життєвого циклу: маркетингові дослідження ринку, заявка на розробку (технічне завдання), проектування, підготовка виробництва, виробництво, реалізація, експлуатація та утилізація. Таким чином, експлуатація – це один із процесів (стадій), що утворюють життєвий цикл виробу. ІЗ ЧОГО СКЛАДАЄТЬСЯ «ЕКСПЛУАТАЦІЯ»? Для розуміння питання, що досліджується, надзвичайно важливим є зміст примітки до п. 1 ГОСТ 25866–83, де перелічені всі можливі фази, процеси, з яких складається експлуатація виробу (устатковання). У загальному випадку вона містить: 1) використання за призначенням; 2) транспортування; 3) зберігання; 4) технічне обслуговування; 5) ремонт. Ця примітка дає змогу зробити три важливі для наших розмірковувань висновки: ☑ експлуатація не містить у собі такої фази, як «перерва»; ☑ «використання за призначенням» – це лише одна з п’яти фаз «експлуатації», а не її синонім; ☑ «ремонт» – це не окрема, самостійна стадія життєвого циклу виробу, а лише складова частина, одна з п’яти фаз його «експлуатації». З урахуванням останнього висновку зміст фрази «введення устатковання в експлуатацію після ремонту» перетворюється на «введення устатковання в експлуатацію після експлуатації», тобто просто втрачає сенс. Навіщо вводити в експлуатацію устатковання, яке воно і без того в ній перебувало, а точніше, у її фазі ремонту?

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Безпека праці Отже, виходить, що формулювання «введення устатковання в експлуатацію після ремонту» не має права на існування. Зрозуміло, що під використанням виробу (устатковання) за призначенням розуміють його безпосереднє використання для виконання тих технологічних процесів, для яких воно створювалося. Ця фаза є найвідповідальнішим етапом експлуатації, від правильного здійснення якого найбільшою мірою залежить надійність і безпека експлуатації цього устатковання. Під транспортуванням виробу (устатковання) розуміють його доставку на підприємство (до місця використання за призначенням або зберігання, технічного обслуговування чи ремонту). Ця фаза є епізодичною та має здійснюватися відповідно до Інструкції з транспортування, що розроблена заводом-виготовлювачем. Зберігання є комплексом заходів для того, щоб виріб (устатковання) був цілим у неробочому стані в періоди, коли він не використовується за призначенням. У процесі зберігання цілість устатковання забезпечується шляхом підтримки умов, що обмежують вплив на нього зовнішнього середовища (тобто шляхом консервації), і проведення відповідного технічного обслуговування. Відповідно до п. 1 ГОСТ 18322–78 «Система технічного обслуговування та ремонту техніки. Терміни та визначення», технічне обслуговування – це комплекс операцій з підтримання працездатності або справності виробу під час використання за призначенням, очікування, зберігання та транспортування. Ремонт – це комплекс операцій з відновлення справності або працездатності виробів і відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин (п. 2 ГОСТ 18322–78).

Фото з Інтернету

«ПЕРЕРВА В ЕКСПЛУАТАЦІЇ» АБО ЗМІНА ЇЇ ФАЗ? Тепер про формулювання «перерва в експлуатації». Із поняттям «перерва» все зрозуміло: всі відомі тлумачні словники для нашого контексту визначають його практично ідентично – як проміжок часу, на який припиняється якась дія або плин чого-небудь (яке потім починається знову). Виходить, нас цікавить відповідь на запитання, чи можна це поняття застосувати до терміна «експлуатація», або, інакше кажучи, чи правочинним є їх спільне вживання? По суті, експлуатація – це стадія життєвого циклу виробу, його життя на етапі, коли воно вже фізично існує

www.ohoronapraci.kiev.ua

в реальному світі. Можна провести певну аналогію між експлуатацією технічного виробу та життям людського організму. Чи можливо уявити ситуацію, коли вже існуюча людина через невідомі причини раптово перестає існувати та зникає з реального миру, але через якийсь час (після перерви) знову з’являється в реальному світі та продовжує жити? Всі розуміють, що в тому фізичному світі, в якому ми живемо, таке неможливо. Відповідно, неможливо уявити перерву в житті (тобто в експлуатації) вже існуючого виробу. Не може устатковання, що вже зроблено та доставлено на підприємство, експлуатацію якого вже розпочато, раптово зникнути без сліду, припинити на деякий час своє існування в цьому світі та на цьому підприємстві, дематеріалізуватися, а потім через якийсь період знову з’явитися з нізвідки, наслідком чого є відновлення його експлуатації. Експлуатація виробу (устатковання) є безперервним процесом, який складається з п’яти фаз, що вказані в ГОСТ 25866-83, серед яких немає фази перерви. Умоглядно так звану «перерву в експлуатації» не можна уявити інакше як перерву в одній із цих фаз або між ними. Але навіть якщо уявити, що з якихось причин було раптово перервано одну з фаз експлуатації, наприклад транспортування (устатковання залишили кинутим на дорозі?) або зберігання (зі складу вивезли, проте використовувати за призначенням не почали?), то саме устатковання при цьому не припинило існувати фізично, не розчинилося в повітрі. У нього є власник, нехай і недбайливий, який відповідає за нього та його технічний стан. Це означає, що експлуатація як фізичний процес, як стадія життєвого циклу не перервалася, а триває. Неможливо зробити перерву в кожній із фаз експлуатації просто шляхом її обривання, без переходу до іншої фази (що й означає продовження експлуатації) або до наступної стадії життєвого циклу виробу – його утилізації. Таким чином, у цьому випадку ми також доходимо висновку, що і друге розглянуте формулювання «перерва в експлуатації» не має права на існування. Виходячи з безперервності всього етапу експлуатації в цілому, перерву можна розглядати певним чином як ситуацію, коли послідовність двох однойменних фаз перервано здійсненням іншої фази (наприклад, фазу зберігання устатковання перервано фазою його використання за призначенням або фазу використання за призначенням перервано фазою проведення технічного обслуговування та ремонту). При цьому завжди слід пам’ятати, що будьяка наступна фаза експлуатації устатковання починається із проведення комплексу необхідних технологічних операцій і заходів, що визначені експлуатаційною документацією на це устатковання. ПОМИЛКИ ТА НЕДОЛІКИ НОРМАТИВНОЇ БАЗИ Імовірно, наявність зазначених неправильних формулювань у нормативно-правових актах з охорони праці пояснюється недостатньою поінформованістю їх розробників або навмисним ігноруванням існуючих вимог технічної термінології. Погано те, що в нормативно-правовій базі з охорони праці існує значний недолік: у ній відсутній акт, що містить обов’язкові для використання і єдино можливі визначення всіх нині вживаних термінів у цій галузі знань і практики. Якби такий нормативно-правовий акт існував, то вітчизняні творці цих документів й інші фахівці з охорони праці припинили б, анітрохи не вагаючись, неправомірно ставити знак рівності між «використанням за призначенням» як однією з п’яти фаз експлуатації устатковання

та самою «експлуатацією», що є стадією його життєвого циклу. (У випадках, коли технічні терміни вживають у НПАОП таким чином, завжди виникає сильне бажання запитати авторів цих документів, як вони класифікують і до чого відносять такі терміни, як «транспортування», «зберігання», «технічне обслуговування» та «ремонт»?) Тих, хто вважає, що такі нюанси вживання технічних термінів є несуттєвими та не заслуговують на увагу працеохоронного співтовариства, відсилаю до афоризму, винесеного в епіграф цієї статті.

для інспекторського складу, а може, на підприємстві зміниться технологія виробництва та зникне потреба у застосуванні цього устатковання. Крім того, за таку тривалу перерву можна просто забути про необхідність дотримання деяких вимог щодо безпечної експлуатації такого устатковання. Як результат – після тривалої «перерви в експлуатації» виникає спокуса почати використання устатковання за призначенням «тихцем», особливо його не афішуючи, без дотримання або з формальним дотриманням усіх передбачених процедур технічного контролю за його безпечним станом. Впевнено можна стверджувати, що такі «перерви в експлуатації» не сприяють забезпеченню безпечної та безаварійної роботи устатковання підвищеної небезпеки. Наочною ілюстрацією вірності цієї тези служать вантажопідіймальні крани, що регулярно падають по всій Україні!

НАСЛІДОК ПОМИЛОК Ці «незначні» термінологічні помилки в нормативноправових актах з охорони праці часом призводять до тяжких наслідків. Якщо, наприклад, у вимогах нормативноправового акту допускається «перерва в експлуатації», то гріх не скористатися таким шансом у реальному житті! Будь-який несумлінний роботодавець на «правовій» підставі може кинути напризволяще на рік-два або більше того будь-яке устатковання підвищеної небезпеки, відмовитися від усіх передбачених технічних заходів щодо забезпечення його безпеки та працездатності, пославшися перед представниками наглядового органу на горезвісну «перерву в експлуатації» відповідно до конкретного пункту чинних правил. За яким сценарієм розвиватимуться подальші події – це окреме питання. Декілька років – тривалий строк, протягом якого може багато чого статися: може змінитися власник підприємства, може бути реорганізовано наглядовий орган з усіма наслідками, що випливають звідси, зокрема

Фото з Інтернету

Безпека праці

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Безпека праці

Людина та її справа

ЛЮДИНА, ЕКСПЕРТ І ГРОМАДЯНИН Про переможця конкурсу «Кращий працівник Держгірпромнагляду» за підсумками роботи 2013 року Олександра Гавелю, начальника сектору вантажопідіймального обладнання відділу діагностики ДП «Криворізький ЕТЦ». лександр Гавеля ріс у родині залізничників. Життя його батьків, їхні інтереси і розмови, коло їх спілкування і дотепер тісно пов’язані із залізницею. Цілком природно, що живучи в такій атмосфері, і Олександр у своїх дитячих мріях пов’язував своє майбутнє із залізницею. Тоді він хотів стати машиністом тепловоза. Але вийшло так, що закінчивши 9 класів загальноосвітньої школи, вступив до автодорожнього технікуму. Після його закінчення випадково прийшов влаштовуватися на роботу в одну з інспекцій Держнагляду. Тут юнакові порадили отримати вищу освіту, а потім уже звертатися до них з приводу працевлаштування. Потім була армія. Служив Олександр у залізничних військах. Після звільнення в запас влаштувався на роботу в залізничний цех тодішнього металургійного комбінату «Криворіжсталь» машиністом вантажопідіймального крана, тому що ця спеціальність відповідала отриманій у технікумі освіті. У цей ж час вступив на заочне відділення Харківського національного автодорожнього інституту. Профіль навчання в інституті обрав відповідним своїй роботі на виробництві – експлуатація вантажопідіймального обладнання. Закінчив навчання в 2006 р. На цей час на виробництві він уже працював машиністом потужного 80-тонного залізничного крана. Одне з найяскравіших виробничих вражень того періоду – це потужність і масштаби підприємства, на якому працював. Юнак не переставав дивуватися величі цього металургійного гіганта, створеного людською працею, і думав про те, як складно управляти таким величезним виробництвом! При цьому в душі його з’являлося почуття гордої причетності до цілеспрямованої та добре організованої праці багатьох тисяч людей. Приємно було усвідомлювати, що й сам чомусь навчився, опанував навичками керування потужною технікою. Олександр до сих пір зберігає отримане тоді посвідчення машиніста вантажопідіймального крана 5-го розряду як символ проходження певного етапу своєї виробничої діяльності. Далі була більш ніж дворічна робота начальником дільниці. Нова посада потребувала від нашого героя набуття навичок організації та керівництва роботами, нового рівня спілкування з підлеглими і спеціалістами підприємства. З липня 2007 р. Олександр Гавеля свідомо змінює сферу своєї виробничої діяльності та приходить на роботу в Криворізький ЕТЦ. Робота на новому місці для юнака почалася з поглибленого вивчення маси нових для нього документів – нормативно-правових актів з охорони праці. Однак виявилося, що й подальша робота в експертно-технічному центрі потребує постійного навчання, осягнення нових істин, оскільки необхідно вирішувати нові завдання, розбиратися в нових проблемах. «Як почав вчитися, при-

www.ohoronapraci.kiev.ua

йшовши на нову роботу, так і продовжую досі!» – каже Олександр, і помітно, що це йому подобається. Він дуже вдячний тим своїм колегам, які своїми знаннями, досвідом і практичними порадами допомагали йому освоювати нову професію. Тепер уже до нього самого звертаються за порадою менш досвідчені колеги, але й він у важких ситуаціях шукає підтримки і допомоги у ветеранів. Так уже заведено на їхньому підприємстві, в їхньому відділі: є труднощі – питай поради. Колеги завжди допоможуть. Як кажуть, слухайся добрих людей, на шлях наведуть. Відділ складається з чотирьох секторів: вантажопідіймального обладнання, гірничого, металургії і коксохімії, а також оцінки відповідності. Але розподіл експертів по цих секторах є досить умовним, тому що кожний з них є атестованим фахівцем відразу в кількох технічних галузях. У секторі вантажопідіймального устатковання, яким керує Олександр, працює 7 осіб. Суворого розподілу експертів за видами, типами і вантажопідіймальністю устатковання не існує. Усі вони універсали, усі завантажені роботою приблизно порівно. У своїй роботі Гавеля дотримується того принципу, що кожну проблему треба вирішувати, а не створювати навколо неї нові. Свою перемогу в конкурсі на звання кращого працівника він розцінює не як своє особисте досягнення, а як загальний результат хорошої колективної роботи всього сектору і всього відділу. Він вважає, що головна мета, на якій сконцентрований їх колектив, – це якісно і в установлений строк виконувати роботу з технічного огляду, експертного обстеження устатковання, що відпрацювало свій ресурс, або з обстеження підприємства щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва під час виконання робіт та експлуатації устатковання підвищеної небезпеки. Для цього потрібен досвід, потрібні знання, яких постійно не вистачає і які доводиться постійно поповнювати, розвивати. А для цього потрібні цілеспрямовані зусилля кожного експерта і всього колективу. А оскільки немає межі досконалості, то всім їм є ще до чого прагнути, є ще обрії, яких вони поки ще не досягли. У цьому прагненні вперед, вище, краще фахівців завжди підтримують їхні керівники – і відділу, і підприємства. Вони не втомлюються їм повторювати: «Пропонуйте! Ми вас підтримаємо! Наші двері завжди відкриті для цікавих ідей, нововведень і пропозицій, спрямованих на прогрес і розвиток!». Досить скромний і дещо сором’язливий у спілкуванні, Олександр змінюється, коли розмова стосується його родини. Він з гордістю й упевненістю заявляє: «Родина в мене найкраща!». У нього ростуть дві чудові доньки дев’яти й півтора років. Їх виховання і турботи про них займають майже весь його вільний час. Є в нього і ще одне захоплення, якому він залишається вірним з дитячих років, – це футбол. У 2012 р. в ЕТЦ було організовано футбольний клуб, який бере активну участь у чемпіонатах з міні-футболу, що проводяться як серед команд Держгірпромнагляду, так і серед команд рідного Кривого Рогу. Крім того, Олександр виступає і в складі міської футбольної команди. Він не на словах, а за допомогою активних справ заявляє про свою прихильність до здорового способу життя. На запитання про найбільшу його мрію або бажання Олександр відповів дуже знаково й вагомо. Він сказав, що ситуація в країні відсунула на другий план усі існуючі особисті бажання. Тепер особисто для нього, для його родини, як і для будь-якого іншого українця, найголовнішим стало бажання миру. Ось такий він, Олександр Гавеля! Олег Моісеєнко, власкор

Прошу слова

Медицина праці Ця стаття про те, наскільки важливо і в побуті, і в умовах виробництва наше вміння правильно оцінити стан людини у разі погіршення її самопочуття та, подолавши страх і сумніви, набратися духу і без зволікань розпочати надання допомоги.

Як допомогти та

НЕ НАШКОДИТИ Ірина Шевчук, начальник відділу охорони праці міжнародної компанії

а написання цієї статті мене надихнув реальний випадок з мого життя. Одного разу, коли я працювала в компанії, що надає логістичні послуги, до мене надійшло повідомлення про нещасний випадок на складі. Під час проведення зборів у цьому підрозділі одному із працівників стало зле. Людина вперше у житті у 24 роки зазнала нападу епілепсії. На це миттєво зреагував комірник і виконав усі необхідні дії щодо надання допомоги потерпілому: розтиснув щелепи, повернув голову на бік, щоб уникнути западіння язика,

й утримував її, аби потерпілий не травмувався. Потім співробітника доправили до медичної установи, де провели необхідні дослідження та призначили медикаментозне лікування. Потерпілий не тільки не отримав травм, але й після курсу лікування повністю відновив здоров’я і без страху став до виконання своїх обов’язків. Але заради справедливості варто розповісти і про інший, менш щасливий випадок з мого досвіду. У торговельній мережі молодий співробітник зазнав нападу епілепсії. Таке траплялося з ним неодноразово, але він промовчав про це, коли влаштовувався на роботу. На жаль, напад стався раптово, та ще й біля скляної вітрини. Під час падіння чоловік зачепив полиці й при ударі об кахельну підлогу крім травми голови одержав множинні поранення та порізи. Видовище, як

ви розумієте, не з найприємніших. А враховуючи, що його колегами по роботі були переважно дівчата, панічний настрій, істерика та ступор були гарантовані. Від можливого летального наслідку парубка врятував охоронець сусіднього магазину (до речі, ветеринар за освітою). Зі слів охоронця, він прибіг на дівочий галас і відразу з’ясував, що у потерпілого напад епілепсії. Не зволікаючи, він попросив ложку, щоб розтиснути щелепи, але при спробі зробити це почув скрегіт зубів, тому припинив свої дії й вивернув парубкові щелепу. На той момент потерпілий уже вивергав піну з рота, і ці дії сприяли очищенню його дихальних шляхів. Протягом 10–15 хв прибула швидка допомога, і потерпілого доправили до медустанови. У чому ж різниця, якщо всі залишилися живі? У оточенні потерпілого та в нашій з вами готовності надати людині допомогу. У рішенні піддатися паніці або навпаки – холоднокровно виконати дії, щоб урятувати людину, незважаючи на весь жах ситуації. Наше життя сповнене несподіванок. Щодня вдома, у транспорті, на роботі, на вулиці ми зустрічаємось із сотнями людей. Хтось із них має відмінне здоров’я, хтось не дуже, а комусь може стати зле прямо на наших очах. Кожних 20 зі

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Медицина праці

ОТЖЕ, ЕПІЛЕПСІЯ! Що це таке? Епілепсія відома з найдавніших часів. У Стародавній Греції та Римі її пов’язували із чаклунством і магією і називали «священною хворобою». Уважалося, що боги насилали її на людину, яка веде неправедне життя. Сьогодні епілепсія – досить поширене захворювання, на яке страждає майже 40 млн осіб по всьому світу. Чому це відбувається? Зараз ми знаємо, що епілептичний напад – це результат синхронного збудження всіх нейронів (нервових клітин) окремої ділянки кори головного мозку – эпілептичного вогнища. У 2/3 людей, що хворі на епілепсію, перший напад виникає до 18-літнього віку. Для оточуючих найбільш лякаючими є генералізовані судомні напади. На початку нападу (тонічна фаза) виникає напруження усіх м’язів, короткочасна зупинка дихання, часто хворий пронизливо скрикує, можливе прикушування язика. Через 10–20 с настає клонічна фаза, коли скорочення м’язів чергується з їх розслабленням. Наприкінці клонічної фази можливе нетримання сечі. Судоми зазвичай припиняються мимовільно через кілька хвилин (2–5 хв). Потім настає постіктальний період, до проявів якого відносять сонливість, сплутаність свідомості, головний біль і настання сну. Легкі напади епілепсії можуть виглядати як миттєва короткочасна втрата зв’язку з навколишнім світом. Атаки можуть супроводжуватися легким посмикуванням вік, обличчя й часто бувають непомітні для оточуючих. Може навіть скластися враження, що людина на секунду мов би замислилася. Усе відбувається так швидко, що оточуючі нічого не помічають. Більш того, навіть сама людина може не знати, що в неї тільки що стався епілептичний напад. Важливо розуміти, що людина під час нападу нічого не усвідомлює і не відчуває ніякому болю. Напад триває лише кілька хвилин.

www.ohoronapraci.kiev.ua

ЩО РОБИТИ ПІД ЧАС НАПАДУ? zне намагатися насильно стримувати судомні рухи; zне робити штучного дихання або масажу серця, укласти людину з нападом на рівну поверхню та підкласти їй під голову що-небудь м’яке; zне переміщати людину з того місця, де стався напад, якщо тільки воно не становить небезпеки для життя; zповернути голову лежачого хворого на бік для запобігання западіння язика і потрапляння слини до дихальних шляхів, а у разі виникнення блювання обережно повернути на бік усе тіло. Після закінчення нападу потрібно дати людині можливість спокійно отямитися і при необхідності виспатися. Нерідко після нападу виникає сплутаність свідомості та слабість, і повинен пройти деякий час (зазвичай від 5 до 30 хв), перш ніж людина зможе самостійно встати.

Поширена думка про те, що епілепсія є невиліковною хворобою, помилкова. Застосування сучасних протиепілеп-

тичних препаратів дозволяє повністю позбавити нападів 65% хворих і суттєво знизити їх кількість ще у 20%.

100 загиблих можна було б врятувати, якби допомогу було надано вчасно на місці події, а ті, що її надаватимуть, добре знали правила, як допомогти людині до прибуття швидкої допомоги. Загалом, як говорять американці, Do right things and do it right!, що в перекладі означає: «Робіть правильні речі, і робіть їх правильно»

Конференція з управління ризиками

Медицина праці Антоніна Нагорна, д-р мед. наук, професор, член-кореспондент Національної академії медичних наук України

Ірина Кононова, канд. мед. наук, ст. наук. співробітник відділу епідеміологічних досліджень ДУ «Інститут медицини праці НАМН України»

Марина Соколова, канд. мед. наук, ст. наук. співробітник відділу епідеміологічних досліджень ДУ «Інститут медицини праці НАМН України»

Втрати від НЕЗДОРОВ’Я В Інституті медицини праці підрахували, що економічні втрати України, пов’язані з профзахворюваннями, становлять більше ніж 16,04 млрд грн, або 90,4 тис. грн на рік на один випадок профзахворювання. рофесійними визнаються захворювання, у розвитку яких переважну роль відіграють несприятливі чинники виробничого середовища і трудового процесу, які називають також «професійними шкідливостями». Такі хвороби призводять до нездатності організму адаптуватися до умов виробничого середовища, що постійно змінюються, які є характерними для конкретної професії та конкретного робочого місця. Протягом останніх трьох років вченими ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» проводилася робота, мета якої – науково обґрунтувати розрахунок медикосоціальних та економічних втрат суспільства внаслідок профзахворювань за допомогою розробленої методології визначення динаміки профзахворюваності в Україні. На наш погляд, певні аспекти цієї роботи можуть становити інтерес для керівників підприємств, служб охорони праці, представників профспілкових організацій та органів виконавчої влади всіх рівнів. За оцінками МОП, у країнах, що розвиваються, рівень економічних втрат від захворювань, пов’язаних із професійною діяльністю, може сягати 10% ВВП. У державах

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ Окремі відомості про вплив шкідливих умов праці на здоров’я людини зустрічаються ще в єгипетських письменах, творах античних учених (Аристотеля, Гіппократа), а також у працях середньовічних медиків – Агріколи, Парацельса тощо. Але як самостійна спеціальна сфера охорона праці сформувалася протягом останнього сторіччя. За цей період відбулися кардинальні зміни в характері та умовах трудової діяльності, але протягом усього цього часу однією з найбільш актуальних проблем є вивчення впливу виробничих чинників на здоров’я праців-

пострадянського регіону задекларовані обсяги економічних втрат не перевищують 2,0%. Так, у Російській Федерації у 2010 р. офіційні втрати від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань становили менше ніж 0,35% ВВП. В Україні за той же період сумарні втрати, яких зазнали підприємства, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Пенсійний фонд та бюджет системи охорони здоров’я сягав 0,37% ВВП, при цьому враховувалися тільки вперше виявлені випадки профзахворювань. Такі суттєві розбіжності, на наш погляд, обумовлені недосконалістю методики розрахунку економічних втрат та неповним охопленням статистичних даних про такі втрати. Свого часу при обґрунтуванні Директиви ЄС, що стосувалася поліпшення безпеки на робочих місцях на період до 2012 року, проводилося порівняльне оцінювання економічних втрат внаслідок нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у країнах, що розвиваються, таких як Маврикій, Нікарагуа, й інших країнах Азії та Африки. У той же час було проведено аналіз таких втрат у США, Великій Британії, Фінляндії за останні 20 років. У ході цієї роботи було виявлено, що у країнах, що розвиваються, збирання інформації щодо економічної вартості випадків профзахворювань має низьку пріоритетність, профспілки й інші громадські організації зазнають систематичного тиску, існують великі труднощі щодо впровадження нових технологій і програм. Середня вартість одного випадку профзахворювання в цих країнах дорівнює 3000 доларів. У деяких із них

ників. Ризики, пов’язані з можливістю отримати профзахворювання, створюють серйозну медикосоціальну й економічну проблему глобального масштабу. У нинішніх умовах, коли в соціально-економічному устрої українського суспільства відбуваються стрімкі зміни, значимість цього питання тільки зростає. Перші спроби визначити ціну життя людини – як елемента національного багатства – залежно від роду її занять та здатності до праці було здійснено англійським економістом XVII ст. Вільямом Петті. Пізніше його співвітчизник Адам Сміт заклав фундамент комплексного визначен-

ня вартості «людського капіталу», включивши до нього набуті знання, навички, уміння, здібності людей. Аналізуючи ці погляди через призму охорони праці та промислової безпеки, стає зрозуміло, що без такого оцінювання було б неможливо забезпечити виплати родичам загиблих, розрахувати необхідний обсяг інвестицій у зниження смертності та забезпечення безпеки праці. Сьогодні робітника з його знаннями та досвідом все частіше починають розглядати як елемент продуктивної сили суспільства. Це дає змогу максимально ефективно використовувати всі ресурси, зокрема людські.

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Медицина праці до 30% профзахворювань виникають під час виконання надомної роботи, що ускладнює діагностику захворювань й оцінювання їх економічної вартості. Компенсації через суд може добитися лише один із десяти робітників, які отримали профзахворювання. З огляду на це можна констатувати, що дані про економічні втрати в країнах, що розвиваються, є недостатніми та недостовірними, іноді ці втрати дорівнюють 0,05% ВВП. Зовсім іншою є ситуація в розвинених країнах. Тут обсяги та структура економічних втрат внаслідок профзахворювань вивчаються до найменших дрібниць, де джерелами інформації є дані щодо чисельності робочого персоналу, наявності системи нагляду за охороною здоров’я працюючих тощо, які надходять від страхових компаній і підприємств. Але й тут враховуються не всі чинники, що формують структуру економічних втрат, не всі професійні захворювання реєструються. Так, у 10 штатах США виявлено певні коливання між кількістю випадків профзахворювань, що реєструються: від 23% у Кентуккі до 53% у Техасі. Для порівняння, у країнах ЄС цей показник становить 40–50%. У ході дослідження вчені Інституту медицини праці проаналізували ситуацію, що склалася на сучасному етапі розвитку країни, та дійшли таких висновків. Поняття «економічні втрати» охоплює не тільки прямі витрати на лікування, реабілітацію, перекваліфікацію хворих та утримання інвалідів, але й непрямі втрати, що безпосередньо чи опосередковано зумовлені впливом виробничого середовища: погіршення якості та скорочення тривалості життя, зниження показників здоров’я та працездатності, порушення репродуктивної функції людини, підвищення навантаження на систему охорони здоров’я і, кінець кінцем, дефіцит ВВП. Структура економічних втрат суспільства внаслідок професійних захворювань є такою: f втрати підприємства: – витрати на надбавки за сумісництво на час непрацездатності працівників із профпатологією; – витрати на збереження заробітної плати працівника, переведеного на легшу роботу; – витрати на навчання нових працівників; – витрати на перекваліфікацію працівника у випадку втрати ним професійної придатності; – витрати, пов’язані з недоотриманням продукції; – компенсації внаслідок загибелі працівників; – інші втрати; f втрати Фонду соціального страхування: – допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до часу відновлення працездатності або встановлення інвалідності; – страхові виплати потерпілому в разі тимчасового переведення його на легшу роботу; – одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілим; – щомісячні страхові виплати потерпілим; – одноразова допомога в разі смерті потерпілого (утриманцям та сім’ї); – щомісячні страхові виплати особам, які мають на це право, у разі смерті потерпілого; – відшкодування витрат на поховання потерпілого; – грошові суми за моральну шкоду; f втрати держави: – економічні (недоотриманий ВВП); – медичні (зниження показників здоров’я та працездатності; підвищення навантаження на систему охорони здоров’я); – соціальні (зниження якості життя; скорочення тривалості життя; порушення репродуктивної функції населення та, як наслідок, погіршення генофонду суспільства).

www.ohoronapraci.kiev.ua

ДОВІДКА За даними МОП, щорічно у світі реєструється 260 млн випадків професійних захворювань, внаслідок яких помирає 1,1 млн осіб. Економічні втрати, пов’язані з профзахворюваннями, складають близько 4% національного валового продукту. Значних фінансових збитків зазнають численні країни світу. Так, США щорічно втрачають 249,5 млрд доларів, Велика Британія – 11 млрд фунтів стерлінгів. У країнах Європейського Союзу обсяг коштів, що сплачується потерпілим внаслідок профзахворювань (лікування, компенсації за тимчасову непрацездатність, стійку втрату працездатності та в разі смерті) становить майже 20 млрд євро.

Під час розрахунків економічних втрат внаслідок профзахворювань необхідно враховувати також непрямі витрати у вигляді втрачених через профпатологію років здорового життя. Ці витрати визначаються методом інтегрального оцінювання втрачених років здорового життя (методом DALY-аналізу), рекомендованим Всесвітньою організацією охорони здоров’я, який формує уявлення щодо територіальної та причинної диференціації медико-соціальних втрат суспільства. Відповідно, DALY – це лінійна сума років потенційного життя, втрачених внаслідок передчасної смерті, та років, проведених у хворобливому (непрацездатному) стані. Економічні втрати внаслідок профзахворювань в Україні розраховувалися за спеціальною формулою, розробленою науковими працівниками Інституту медицини праці та економістами, в якій враховано всі зазначені вище позиції:

де – – Qe, Qb – середній розмір витрат власних коштів підприємств на навчання одного працівника на виробництві та в навчальному закладі відповідно; – – Qk – середній розмір витрат на перекваліфікацію одного працівника; Ne, Nb – кількість працівників, які пройшли навчання на виробництві та в навчальному закладі відповідно; Nk – кількість працівників, які пройшли перекваліфікацію; Es – витрати на проведення періодичних профілактичних оглядів; Ez – збитки від недоотриманої продукції в період заміни хворого працівника працівником того ж рівня кваліфікації; Zh – середньогодиннa заробітна плата одного штатного працівника;

Медицина праці смерті. Значення L розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої з втрачених років життя для певного вікового періоду та кількості зафіксованих у ньому випадків окремо по кожній нозологічній формі; C та ß – константи, що визначають статистичну вагу віку. ВИСНОВКИ Таким чином, результати проведених в Україні розрахунків за 2010–2012 рр. свідчать про те, що як прямі, та і непрямі втрати суспільства від профзахворювань сягають більше ніж 16,04 млрд грн, що в перерахунку на один випадок професійного захворювання дорівнює 90,4 тис. грн на рік. Визначений за наведеною методикою розмір медикосоціальних та економічних втрат внаслідок професійних захворювань в Україні у вартості ВВП становив 1,14%. Це дуже значні витрати: у структурі витрат такої масштабної галузі, як охорона здоров’я, цей показник складає 27,6% від загальних витрат на охорону здоров’я. Наведені розрахунки дають підстави відповідним інституціям замислитися над проблемою раціонального використання коштів, призначених для поліпшення умов праці та збереження здоров‘я працюючих. Виходячи із загальновизнаного у світі постулату, що одиниця витрат на профілактику профзахворювань та зміцнення здоров’я в майбутньому допоможе зекономити в 10 разів більше коштів, саме цей напрям роботи потребує посиленої уваги з боку роботодавців та держави.

Th – години неявки штатного працівника внаслідок тимчасової непрацездатності; Nh– кількість штатних працівників, які були відсутні на роботі через хворобу; Nt – кількість працівників з t-м видом патології, які потребують санаторно-курортного лікування; – Qt – середня вартість путівки до санаторію відповідного профілю; Nn– кількість працівників, які отримали інвалідність n-ї групи – через професійну хворобу; Qn – середній розмір пенсії n-ї групи на місяць; Fc – витрати в разі смерті потерпілого через професійну патологію; Fg– витрати на відшкодування шкоди потерпілим та членам їхніх сімей; Np– кількість звернень до поліклініки протягом певного періоду; – – Qp – середня вартість одного звернення; Ns – кількість госпіталізованих протягом певного періоду з діагнозом «професійне захворювання»; Ds – середня тривалість госпіталізації одного хворого; – Qs – середня вартість одного дня перебування у стаціонарі; D – ваговий коефіцієнт тяжкості захворювання; Į – значення середини вікового інтервалу, до якого належить врахований випадок (або вік початку захворювання); r – ставка дисконтування; L – тривалість стану, тобто роки життя, які в середньому були втрачені в результаті одного випадку захворювання або

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Соціальний захист

Актуальна тема

НЕЗЛАМНІ ДУХОМ Про роботу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області (далі – Фонд) в умовах проведення антитерористичної операції. инулий рік був дуже важким у житті країни. У липні 2014-го розпочалася повномасштабна антитерористична операція на Донбасі. Перші негативні наслідки ми відчули, коли було відключено казначейську систему в області та припинено фінансування 28 відділень виконавчої дирекції Фонду в містах і районах, непідконтрольних українській владі. Проте ці відділення продовжували працювати у штатному режимі та виконувати свої обов’язки в повному обсязі. Почала накопичуватися заборгованість по страхових виплатах потерпілим на виробництві, заробітній платі працівникам, витратам на адміністративно-господарську діяльність. Воєнні дії, що розгорнулися на значній частині території області, сотні тисяч біженців, які змушені були переміститися в безпечні реґіони, поставили перед нами виклики, на які ми, працівники Фонду, повинні були адекватно та своєчасно реагувати. Нелегко по досягнутих за минулий рік показниках оцінити величезну роботу, що було проведено управлінням і відділеннями виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області. Всі відділення, що перебували на непідконтрольній території, пройшли перереєстрацію та перемістилися на контрольовану територію України. Завдяки цьому вдалося захистити гарантовані державою права потерпілих на виробництві. Наші зусилля отримали належну оцінку: рішенням колегії

www.ohoronapraci.kiev.ua

лим на суму 58,2 млн грн, що на 1/3 менше порівняно з 2013 р. У поточному році такі послуги надають лише на підконтрольній Україні території області. Загальний рівень забезпечення потерпілих на виробництві санаторнокурортним лікуванням у 2014 р. склав 24,7% від необхідного. Відділеннями, які розташовані на підконтрольній території, було замовлено 1241 путівку, але лікування в санаторіях отримали лише 489 інвалідів (39,4%). Відділеннями Фонду у Донецьку, Макіївці, Горлівці та інших містах, які опинилися на непідконтрольній території, було замовлено 3970 путівок і лише 798 осіб (20,1%) змогли пройти лікування. 432 інваліди праці були забезпечені протезно-ортопедичними виробами на загальну суму 1,9 млн грн. Порівняно з 2013 р. цей показник склав 41,7%. Інвалідам праці передано 107 спеціальних засобів пересування на загальну суму 1409,9 тис. грн., що склало 53,2% від необхідної кількості замовлених. Незважаючи на значні труднощі, вдалося сформувати команду учасників Всеукраїнської спартакіади «Сила духу» від Донецької області, яка у вересні 2014 р. взяла участь у фінальних змаганнях, що проходили в Ужгороді. Нашу команду дуже тепло вітали всі учасники спартакіади, висловлювали слова

Фото з Інтернету

Людмила Давиденко, начальник управління

виконавчої дирекції Фонду 19 лютого 2015 р. Донецька область удостоєна заохочувальної перехідної відзнаки «Соціальний захист року» за результатами роботи у 2014 році. Станом на 01.01.2015 кількість взятих на облік страхувальників становила 123 076 осіб. За 2014 рік їх число зменшилося на 4170 осіб. Надходження частки з єдиного внеску роботодавців до Фонду склали 98,4%. На обліку у 28 відділеннях нашого Фонду, що опинилися в зоні АТО, станом на 01.07.2014 перебувало 70% потерпілих на виробництві та членів їх сімей. Із зазначеної дати страхові виплати цим людям, яких загалом налічується 38 тис., були припинені. За межі Донецької області перемістилися понад 14,5 тис. потерпілих та понад 20 тис. звернулися до робочих органів Фонду в межах Донецької області. Вони почали отримувати соціальні виплати з моменту їх звернення та реєстрації в інших відділеннях. Загальна сума боргу Фонду по відділеннях, що опинилися на непідконтрольній Україні території, станом на 01.01.2015 складала 654,9 млн грн. На засіданні правління Фонду 11 грудня 2014 р. було затверджено порядок надання робочими органами Фонду раніше нарахованих, але не виплачених щомісячних страхових виплат тимчасово переміщеним особам. Сьогодні відділеннями здійснюється обмін запитами щодо боргів потерпілим та формування відповідних довідок про суми заборгованості. Важливим напрямом діяльності Фонду є турбота про людей, які внаслідок отриманих на виробництві травм або профзахворювань стали інвалі дами праці. На жаль, складні умови сьогодення негативно вплинули на кількість та якість медико-соціальних послуг, що надаються потерпілим на виробництві. У 2014 р. лікування в амбулаторних умовах пройшли 7758 осіб, що на 1/3 менше проти 2013 року. Загальна сума витрат на ці цілі склала 14,4 млн грн. У стаціонарних умовах лікування отримали 7197 потерпілих, що на 47% менше, ніж у 2013 році. Додаткових видів послуг у минулому році було надано 17 206 потерпі-

підтримки, щирі побажання та сподівання на мирне майбутнє. І хоча в загальному заліку ми показали не такий високий результат, як у попередньому році, але в особистому заліку планку минулої спартакіади не опустили. Завдяки участі у змаганнях як спортсмени, так і вболівальники отримали масу позитивних емоцій, відчули командний дух і, найголовніше, змогли поспілкуватися один з одним. Таким чином ми продемонстрували нашу незламність та єдність зі всією Україною.

Турбота про людину праці

Соціальний захист

Робоче місце

ІНВАЛІДА

Про деякі особливості створення та облаштування робочих місць для інвалідів, а також про джерела фінансування таких робіт читайте у статті. Сергій Колесник, власкор

ьогодні, коли кількість підприємств скорочується, а кількість безробітних, відповідно, зростає, порушувати питання працевлаштування інвалідів нелегко. Статистика свідчить, що лише близько 15% працездатних інвалідів в Україні займаються трудовою діяльністю. На жаль, більшість роботодавців недостатньо уваги приділяють питанням працевлаштування цієї категорії працівників та облаштуванню для них робочих місць. У той же час особливості працевлаштування інвалідів визначені в низці законодавчих та нормативно-правових актів, які регулюють це питання, у тому числі надання підприємствам фінансової допомоги та пільг за створення робочих місць для інвалідів, а також питання відповідальності за порушення чинних норм. На запит редакції журналу директор Департаменту контрольно-наглядової діяльності з питань праці Держпраці України Віталій Сажієнко повідомив, що протягом 9 місяців 2014 р. державні інспектори з питань праці провели перевірки 7 тис. роботодавців, у тому числі 1,5 тис. бюджетних установ, предметом яких було додержання законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Порушення законодавчих вимог виявлено у 2,7 тис. (38,6%) роботодавців, з них 1,1 тис. – у бюджетних установах (більш ніж 73%). Під час перевірок виявлено 3,6 тис. порушень вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з яких найбільшу кількість (1,6 тис., або 44,4%) становить невиконання нормативу робочих місць

ДОВІДКА Нормативно-правові акти, що регулюють питання працевлаштування та застосування праці інвалідів в Україні: z z z z z z z

Кодекс законів про працю України; Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»; Закон України «Про охорону праці»; Закон України «Про відпустки»; Закон України «Про зайнятість населення»; постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 № 70;

для працевлаштування інвалідів. Також було виявлено 0,6 тис. роботодавців з чисельністю 8 і більше працівників, які не зареєструвалися у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі – ФСЗІ), 1,2 тис. роботодавців не надали обов’язкові звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів. За результатами перевірок було внесено 2,5 тис. приписів про усунення порушень, складено і передано до суду 2 тис. протоколів про адміністративні правопорушення, внесено 1,1 тис. подань про притягнення посадових осіб, винних у порушенні законодавства, до дисциплінарної відповідальності. Значна частина роботодавців пояснює, що така кількість порушень з їх боку та низький відсоток працевлаштованих інвалідів пов’язані з відсутністю належних економічних стимулів з боку держави щодо створення спеціалізованих робочих місць для інвалідів, з відсутністю тісної співпраці державних установ з роботодавцями з питань працевлаштування інвалідів, недостатньою поінформованістю інвалідів про робочі місця для їх працевлаштування, відсутністю методики атестації робочих місць для інвалідів, порівняно низьким рівнем їх освіти та кваліфікації або її невідповідністю потребам ринку праці. Багато хто пояснює невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що становить 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо на підприємстві працює від 8 до 25 осіб – одне робоче місце (згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»), наявністю на виробництві складних технологічних процесів, важких та шкідливих умов праці, її інтенсивністю та іншими причинами і пропонує переглянути існуючу квоту вбік її зменшення. На сьогоднішній день близько 80% працевлаштованих інвалідів працюють на звичайних робочих місцях, які лише інколи облаштовують залежно від потреб такого працівника. Для решти інвалідів створені окремі z z

постанова Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 № 1317; наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 № 42; наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форм документів для реєстрації роботодавців у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів і виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» від 14.03.2007 № 98; Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286.

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 / 2015

робочі місця чи ділянки виробництва, де вжито додатко- ханізмів, що рухаються чи обертаються, та електроустатвих заходів щодо організації їх праці з урахуванням ін- ковання. Безумовно, людина з інвалідністю значно ефективнідивідуальних функціональних можливостей такого співробітника. Спеціальні умови праці забезпечуються шля- ше працюватиме в умовах повного пристосування робохом їх адаптації або шляхом зміни технологічного про- чого місця до її особливих потреб. В одних випадках цьоцесу. Адаптація робочого місця інваліда – це коригуван- го можна досягти з мінімальними фінансовими витратаня графіка його роботи, скорочення тривалості робочого ми, а в інших облаштування спеціалізованих робочих часу, надання додаткових перерв, можливості виконання місць для інвалідів може потребувати вкладення певних частини роботи вдома, перерозподіл функціональних коштів. Фінансування таких робіт може здійснюватися як обов’язків між працівниками тощо. Тобто це вжиття заходів, які майже Загальні вимоги до планування та облаштування не потребують фінансових витрат. У будівель з робочими місцями для інвалідів свою чергу зміна технологічного процесу зазвичай потребує додаткових викладені у ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. витрат на модифікацію чи пристосуДоступність будинків і споруд для маломобільних вання інструментів, устатковання, груп населення» встановлення спеціальних пристроїв, меблів, опор, огороджень тощо. Отже, створення спеціалізованого робочого місця для працівника, якому встановлено ін- за рахунок роботодавця, так і за рахунок держави. Так, валідність, потребує індивідуального підходу до такого роботодавці, які виконали норматив зі створення робочих співробітника, визначення конкретних чинників, що пе- місць для інвалідів, мають змогу отримати фінансову решкоджають йому виконувати роботу на рівні з інши- допо могу на поворотній або безповоротній основі. На ми. Отримати детальні роз’яснення з цього питання створення робочих місць для працевлаштування інвалідів можна в лікарів МСЕК, які встановили інвалідність роботодавцям надаються безвідсоткові цільові позики. працівникові, у спеціалістів ФСЗІ або в управліннях Також можуть надаватися дотації на працевлаштування праці та соціального захисту населення місцевих ор- інвалідів, які не досягли пенсійного віку, на заробітну плату працівника, зареєстрованого у службі зайнятості. ганів влади. Наведемо деякі загальні рекомендації щодо облашту- Згідно з низкою законів, постанов Кабінету Міністрів вання робочих місць відповідно до потреб працівників, України та інших нормативних актів, фінансування системи психологічної підтримки, професійної орієнтації, прояким встановлено інвалідність. Найбільша кількість працюючих інвалідів мають віс- фесійного навчання, працевлаштування та зайнятості церальні та метаболічні порушення (порушення роботи інвалідів може здійснюватися за рахунок коштів ФСЗІ, органів кровообігу, дихання, травлення, ендокринної та Фонду загальнообов’язкового державного соціального нервово-м’язової системи тощо). Для таких працівників страхування України на випадок безробіття, Фонду сослід створити належні санітарно-гігієнічні умови праці, ціального страхування від нещасних випадків на виробзабезпечити наявність необхідних пристроїв для змен- ництві та професійних захворювань України, бюджетних шення фізичних навантажень, а також дотримання режи- коштів, передбачених на реалізацію реабілітаційних прому праці, відпочинку та харчування. До таких працівників грам, коштів державного бюджету на пенсійне забезпене повинні висуватися підвищені вимоги до уваги, тонкої чення, коштів місцевих бюджетів, благодійних та громадських організацій. координації та витривалості. Насамкінець хотілося б зазначити, що люди з інвалідРобочі місця працівників з руховими порушеннями верхніх, нижніх кінцівок, хребта або з їх поєднанням ністю в змозі працювати ефективно. Для цього роботопотрібно обладнати спеціальними меблями, підігнати давцям слід лише адаптувати робочі місця до потреб тапристрої керування механізмами, встановити необхідні ких працівників та створити належні умови для реалізації опори, кріплення та огородження, пристосувати шляхи їх навичок, знань та професійного досвіду. пересування для безперешкодного їх руху. Також при обФото з архіву Миколаївського обласного відділення лаштуванні таких робочих місць важливо врахувати Фонду соціального захисту інвалідів об’ємно-планувальні рішення: ширину коридорів, проходів, дверних отворів тощо. Для інвалідів по зору в разі необхідності робочі місця забезпечуються пристроями для переміщення деталей, вузлів і приладів, здійснюється модифікація пристроїв керування механізмами, встановлюються огородження як на робочому місці, так і на шляху пересування інваліда, блокувальні пристрої, спецсигналізація, засоби інформатизації. Необхідно звернути увагу на освітлення робочих місць, зокрема не допускати різких змін рівня освітленості в приміщенні протягом робочого дня. Також бажано надавати транспорт для перевезення інваліда на роботу й додому, залучати здорових працівників для надання йому допомоги в разі необхідності тощо. Інвалідам з порушенням слуху не можна працювати в умовах інтенсивного шуму чи наявності вібраційних процесів. Також вони не можуть бути зайнятими там, де встановлена звукова сигналізація, рухаються транспортні засоби. Працівникам з порушеннями, пов’язаними з вестибулярною дисфункцією, не слід доручати виконання робіт на висоті, без достатнього освітлення, поблизу ме-

www.ohoronapraci.kiev.ua

Соціальний захист

Безпека життєдіяльності

Активний відпочинок

ВІДДАЧА ВІД ДАЧІ Сергій Павлющенко, експерт з умов праці

Журнал «Охорона праці» розрахований переважно на читача, пов’язаного з виробництвом, але, напевно, немає такого працівника, який не тримав у руках, приміром, лопату або пилу за межами свого робочого місця. У цій статті спробуємо з’ясувати, які ж ризики травмування виникають під час роботи на присадибній або дачній ділянці. равми на дачі – доволі поширене явище. За деяким даними, вони трапляються частіше, ніж при ДТП. Більше половини травм люди одержують при виконанні ремонтних і будівельних робіт, далі за ступенем небезпеки – роботи в саду. На третьому місці – робота з інструментами, механізмами й транспортом. Найпоширеніші травми: поранення, травми очей, переломи, опіки, вивихи й розтягнення, забиття й садна. Більше травм одержують чоловіки, тому що виконують більш небезпечні роботи – з бензопилами, газонокосарками, іншими ручними електро- та бензоінструментами й механізмами. Жінки переважно травмують шкіру рук, очі, одержують забиття й переломи при падінні, у тому числі з драбин. Примітно, що і чоловіки, і жінки найчастіше травмуються через відсутність ЗІЗ (рукавичок, окулярів тощо).

РОБОТА З ЕЛЕКТРОТА БЕНЗОІНСТРУМЕНТАМИ Найбільший ризик травмування при роботі з такими інструментами створює дія предметів, що обертаються та рухаються, а також потрапляння сторонніх предметів в очі. Основна причина одержання травм – нехтування ЗІЗ (рукавичками, окулярами, щитками, наколінниками). При цьому зазвичай необхідні засоби захисту перебувають, як кажуть, під рукою. Але через те що в рукавичках незручно, окуляри запотівають, щитки заважають і т. д., ці засоби не використовуються. Тому до вибору потрібних засобів індивідуального захисту слід підходити відповідально, купувати тільки якісні, надійні й зручні речі.

Часто використовуються інструменти несправні, застарілі, без держаків і захисних пристроїв, з порушеною ізоляцією шнурів тощо. Нерідкі й випадки порушення правил поводження з інструментами (неправильна робоча поза, методи тримання чи кріплення, використання не за призначенням, порушення конструкції приладу тощо). Також трапляються травми, якщо людина працює з інструментами, перебуваючи в стані сп’яніння або утоми. Тому такі роботи проводять тільки за умови гарного самопочуття, використовуючи виключно справні електро- та бензоінструменти, уважно вивчивши вимоги безпеки, викладені в паспорті інструмента, і дотримуючись їх. РОБОТА З АГРОХІМІКАТАМИ Велика кількість реклами й безліч хімікатів на ринках і в спеціалізованих магазинах спричинили їх активне використання дачниками для захисту рослин від шкідників і підвищення врожайності. На жаль, всі ці препарати – отрути, і неправильне їх застосування призводить до отруєнь. Тому при обробці городу хімією необхідно бути дуже обережним: уважно вивчити інструкцію на упаковці, використовувати гумові рукавички, взуття й одяг, що перешкоджають потраплянню отрут на тіло, а також респіратори або хоча б марлеві пов’язки. Не можна зберігати хімікати, що ви-

паровуються, у приміщеннях або навіть поруч з місцями перебування людей, розпиляти хімікати у спекотну й вітряну погоду. Для обробки рослин хімрозчинами необхідно використовувати спеціальні розпилювачі. РОБОТИ НА ДРАБИНАХ І ДРАБИНАХ-ПРИСТУПКАХ Зазвичай на дачах використовують алюмінієві драбини-приступки, рідше – сталеві й дерев’яні. Дуже важливо, щоб цей інструмент був надійним, справним, міцним і стійким. Обрізання дерев, виноградників, їх обробку з драбин необхідно проводити удвох: один виконує роботи, другий притримує драбину. Не можна притуляти драбини до дерев або гілок, підкладати під них камені, обрізки дошки або інші предмети, перебувати на драбині водночас двом і більше особам. Не можна з драбин ставати на гілки й навпаки. Часто для зручності садівники кладуть у кишені, за халяву чобіт, на площадку драбини-приступки ножі, секатори, пили й інші інструменти. Це може призвести до падіння й травмування, тому для інструментів повинна бути спеціальна сумка. Особливу обережність слід дотримувати при роботі на сходах з електроінструментами. Неправильне тримання, положення шнура, різкі рухи інструмента часто призводять до падіння або травмування. Небезпечно здійснювати роботи з драбин під час або після дощу, поблизу ліній електропередавання.

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

Безпека життєдіяльності І БАГАТО ІНШИХ НЕБЕЗПЕК Мало хто не знає про шкоду цвілі, що за зиму з’являється на стінах, підлогах, у підвалах неопалюваних будинків. Вона дуже небезпечна, особливо для людей літнього віку, астматиків або людей із захворюваннями дихальних шляхів. Тому, перш ніж облаштовуватися на літо в приміщенні, його потрібно добре протопити, провітрити, висохлу цвіль акуратно змести, попередньо надягнувши засоби захисту органів дихання, пробілити стіни, вимити підлогу. Не можна використовувати для пиття й приготування їжі воду, що довго зберігалася в посудинах. Набрану зі свердловини, колодязя або інших джерел воду обов’язково потрібно кип’ятити, оскільки там можуть перебувати різні патогенні мікроорганізми, кишкова паличка, віруси гепатиту й інших шкідливих бактерій. Якщо є можливість, перед кип’ятінням пропустіть воду через фільтр. Звісно, краще за все привозити з собою очищену бутильовану воду. Працюючи на городі, необхідно використовувати закрите взуття й одяг, тому що нерідкі випадки укусів кліщів, павуків та інших комах.

Не можна відразу давати організму, який відпочивав узимку, значне навантаження. Це особливо небезпечно для людей з підвищеним артеріальним тиском, які мають проблеми із серцем, органами дихання. У сонячну весняну погоду дуже легко застудитися, тому не можна переохолоджуватися, пити холодну воду, лягати на ще холодну землю. Одягатися потрібно так, щоб не було спекотно й не довелося знімати верхній одяг, підставляючи розігріте тіло холодному вітрові. При роботі сидячи або на колінах необхідно використовувати спеціальні подушечки, ослінчики, поролон. Крім того, що так набагато зручніше, це ще й захистить від застуди. Ну і, звісно ж, найголовніше – чистота. Необхідно стежити за чистотою рук, ретельно мити овочі й фрукти перед уживанням. Якщо ви все-таки почулися погано, піднялася температура, з’явилися болі в шлунку, різкі болі в м’язах, хребті, нудота або інші неприємні симптоми – негайно звертайтеся до лікарні або викликайте швидку допомогу. Від дачі повинна бути тільки корисна віддача. Фото автора та з Інтернету

ЩОБ НЕ ПОГОРІТИ Серед дачників нерідкі випадки опіків і отруєнь чадним газом. Здебільшого причина одна – недотримання вимог пожежної безпеки. А вони досить прості. Приїхавши на дачу навесні, потрібно уважно оглянути опалювальні прилади й печі, перевірити справність електропроводки, запобіжних пристроїв на лічильниках, димоходів і системи вентиляції. Неприпустимо при спалюванні сміття, розпалюванні печей і камінів використовувати легкозаймисті рідини. Обов’язково слід передбачити на дачі посудину з водою обсягом 200–300 л на випадок виникнення пожежі або її загрози. Особливо треба стежити за дітьми, для яких сірник як заборонений плід. Не можна залишати без догляду, особливо вночі, увімкнений електрообігрівач, палаючу піч, буржуйку або камін. Це часто призводить до пожеж, опіків і загибелі людей. Також нерідкі випадки виникнення пожежі внаслідок недотримання правил безпеки курцями.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Учбовий центр

ǙǚǎǌǞǚǜ Організовує навчання в м. Києві та регіонах України за бажанням замовника без відриву від виробництва

Ліцензія № 285936 від 23.01.2014, Ліцензія №041277 від 26.06.2012, Свідоцтво № 80.1-1.16-045.09 від 22.04.2009

03148, Україна, м. Київ, вул. Тимофія Строкача, 7, офіс 144 e-mail: novator_n@ukr.net www.ucnovator.kiev.ua Навчання з питань охорони праці Навчання з питань пожежної безпеки Навчання з електробезпеки ( II, III, IV, V група допуску) Навчання посадових осіб та спеціалістів за Правилами (понад 100 видів НПАОП) Спеціальне навчання з питань охорони праці робітників Професійно-технічне навчання робітничим професіям

Дистанційне навчання www.do.ucnovator.kiev.ua Лабораторія з атестації робочих місць за умовами праці

Бухгалтерія +38(044) 407-10-17 +38(067) 500-97-12 novator_n@ukr.net

Вимірювальна електротехнічна лабораторія

Відділ маркетингу (продажів) + 38(044) 403-83-55 + 38(044) 407-04-57 + 38(044) 403-83-56

Випробувальна механічна лабораторія

Лабораторія зварювання + 38(044) 407-00-91 + 38(097) 019-64-37

Лабораторія зварювання (атестація зварників)

Відділ комп’ютерного навчання +38(044) 403-84-27 + 38(095) 807-47-21

ТРЕНІНГИ • Надання першої долікарської допомоги потерпілим у разі нещасного випадку з НАВЧАННЯ використанням тренажерів «Фантом-П», • 3 охорони праці під час виконання робіт «Гоша-06», «Гаврюша» та автоматичних на висоті (висотно-верхолазні роботи) зовнішніх дефібриляторів (АЗД) • За законодавчими і державними • Гасіння осередку пожежі первинними нормативними актами та галузевими засобами пожежогасіння інструкціями з технічної та безпечної • Організація евакуації людей при експлуатації конструкцій, будівель і споруд виникненні надзвичайної ситуації • 3 антикригової обробки повітряних • Надзвичайний стан: допоможи собі суден сам Послуги з підготовки необхідної документації для одержання дозволів Держгірпромнагляду на роботи підвищеної небезпеки та свідоцтв про атестацію вимірювальних електротехнічних лабораторій 62

Методичний відділ + 38(044) 407-11-00 + 38(044) 407-11-09 + 38(067) 231-79-13 + 38(050) 409-55-10 novator_metod@ukr.net

Вимірювальна електротехнічна лабораторія +38 (044) 407-10-17 + 38 (067) 767-51-65 Випробувальна механічна лабораторія + 38 (044) 592-53-01 + 38 (099) 257-00-79 Лабораторія з атестації робочих місць +38(044) 466-91-62 Інтернет-магазин індивідуальних страхувальних засобів (ІСЗ) для висотників і верхолазів www.vysotnyk.com.ua Філіал у м. Харків + 38(067) 504-30-74 + 38(050) 409-54-05 novator_sv@ukr.net Філіал у м. Донецьк +38(067) 504-28-85 + 38(050) 409-55-75 novator_donetsk@ukr.net

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

www.ohoronapraci.kiev.ua

ΦΧΥΦΥΤΪΒΣΥ ίΟΧΥΡΟΠ ΋ΟΊΔΧ ΣΉΤΎΡΎΤΔ΋ ΩΧΎΤΉΝΎΧΔ΋ ΍΢ζ ιϜλχψηώϖιηυυϗ χψπρφτϜι υηληυυϗ χμψϐφϝ λφχφτφκπ χφψϗϊϋυςϋ ϊψηυωχφψϊϋιηυυϗ χφϊμψχϜσπύ ϋ υηλοιπϏηρυπύ ωπϊϋηώϜϗύ όφψτϋιηυυϗ υηιπϏφς χψπ ιπϊϗκηυυϜ χφϊμψχϜσπύ Ϝο οηιησϜι οψϋρυφιηυπύ θϋλϜιμσϔ οηλπτσμυπύ χψπτϜϑμυϔ οηθμοχμϏμυυϗ χψφύϜλυφωϊϜ λπύησϔυπύ ϐσϗύϜι χψφιμλμυυϗ ωμψώμιφ σμκμυμιφϝ ψμηυϜτηώϜϝ θηοφιφϝ χϜλϊψπτςπ ξπϊϊϗ Ή ϊηςφξ τϋσϗξϜ ψηυ Ϝ ϊψηιτ λσϗ υηιϏηυυϗ ι ϋϏθφιπύ ώμυϊψηύ Ϝ ψϗϊϋιησϔυπύ ωσϋξθηύ

oΥΤΔΡΥ} Ϊςψηϝυη τ Ρπϝι ιϋσ ΋φσφωϔςη ϊμσ όηςω PRGHOV#RQLNR XD ZZZ RQLNR XD

ОХОРОНА ПРАЦІ 5 /2015

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

ОХОРОНА ПРАЦІ

№ 5 /2015

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ȼɧɭɬɪɿɲɧɿɣ ɚɭɞɢɬ

ɉɪɚɜɢɥɚ ɭɥɚɲɬɭɜɚɧɧɹ ɟɥɟɤɬɪɨɭɫɬɚɧɨɜɨɤ www.ohoronapraci.kiev.ua

ЗМІСТ Тетяна Бреус

Новини законодавства

Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом

Технічна допомога українській інфраструктурі якості EuropeAid/126112/C/SER/UA/8 Європейська система оцінки відповідності та акредитації

Александр Лысенко

Внутренний аудит

Про внесення змін та доповнень до розділу 1 Правил улаштування електроустановок

Олег Моисеенко

Службе охраны труда небольшого предприятия (пособие)

Запитували – відповідаємо

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНА Л

ОХОРОНА ПРАЦІ НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ № 5 /2015 Адреса редакції 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1 Тел./факс (044) 558-74-11 E-mail: mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua

Головний редактор Дмитро МАТВІЙЧУК Тел. 558-74-11 Комп’ютерна верстка Олександр Антоненко

Реклама Тел.: 296-05-65, 296-82-56 Відділ реалізації та маркетингу Тел.: 559-19-51, 558-74-27 Поліграфічні послуги Тел. 559-62-79

Друкується мовою оригіналу Точка зору редакції не завжди збігається з думкою авторів матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не рецензуються. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець Надруковано в друкарні ДП «Редакція журналу «Охорона праці». 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб» від 05 березня 2015 р. № 245-VIII. З метою посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб цим Законом внесено зміни до Законів України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»,«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення». Закон України «Про внесення зміни до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 05 березня 2015 р. № 242-VIII. Статтю 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено нормою щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, часу проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України». Закон України «Про внесення зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України» від 05 березня 2015 р. № 238-VIII. Частину першу статті 73 Кодексу законів про працю України доповнено святковим і неробочим днем – Днем захисника України, який відзначатиметься щорічно 14 жовтня. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 р. № 222-VIII. Набрання чинності цього Закону відбудеться 28.06.2015 р. Ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 7 цього Закону, втрачає чинність з 1 січня 2018 р. З дня набрання чинності цим Законом втрачає чинність Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 р. № 213-VIII. Закон передбачає: поетапне підвищення на 5 років пільгового пенсійного віку для жінок та збільшення страхового стажу для осіб, які мають право на пільгову пенсію; поетапне підвищення на 5 років страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років; застосування для обчислення пенсії середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2012, 2013, 2014 роки; виплачувати пенсії працюючим пенсіонерам у розмірі 85 відсотків, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та особам у період роботи на посадах, які дають право на призначення спеціальних пенсій (народні депутати, державні службовці та прирівняні до них особи, судді, прокурори та інші), пенсії, призначені відповідно до чинного законодавства України, не виплачувати. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 р. № 191-VIII. Закон передбачає внесення змін до низки законодавчих актів у частині скорочення функцій та оптимізації процедур адміністративного регулювання господарської діяльності, що сприятиме поліпшенню умов для ведення бізнесу в Україні та підвищенню рівня захисту суб’єктів господарювання. Зокрема, цим Законом внесено зміни до частини другої статті 21 Закону України «Про охорону праці», яку викладено в такій редакції: «Проектування виробничих об’єктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Експертиза проектів будівництва на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III ліцензуванню підлягало 40 видів господарської діяльності, а відповідно до ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 № 222-VIII ліцензуванню підлягає 30 видів господарської діяльності. У ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 № 222-VIII введено поняття «безліцензійна діяльність – провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії на його провадження, у тому числі провадження ліцензіатом частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, іншої, ніж та, на яку йому надано ліцензію»

БЕЗПЕКА ПРАЦІ проводиться відповідно до статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ Указ від 16 квітня 2015 р. № 217/2015 «Про утворення Національного антикорупційного бюро України». Указ від 18 березня 2015 р. № 148/2015 «Про день Національної гвардії України». Указом в Україні установлено День Національної гвардії України, який відзначатиметься щороку 26 березня. Також цим Указом визнано таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 26 березня 1996 р. № 216 «Про День внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України». КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Постанова від 08 квітня 2015 р. № 186 «Про внесення змін до Порядку проведення спеціального навчання працівників суб’єктів перевезення небезпечних вантажів». Набирає чинності. Розпорядження від 31 березня 2015 р. № 359-р «Про затвердження плану заходів щодо медичної, психологічної, професійної реабілітації та соціальної адаптації учасників антитерористичної операції». Розпорядження від 08 квітня 2015 р. № 347-р «Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств та установ до сфери управління Державної служби з питань праці». До Переліку цілісних майнових комплексів державних підприємств та установ, що належать до сфери управління Державної служби з питань праці, увійшло 28 державних підприємств, із них: 25 експертно-технічних центрів, два державних підприємства: «Редакція журналу «Охорона праці» та «Редакція журналу «Технополіс», одне державне підприємство «Центр сертифікації і контролю якості будівництва об’єктів нафтогазового комплексу», одна державна установа «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» та одна бюджетна установа «Центр комплексної безпеки підприємств вугільної промисловості». Розпорядження від 08 квітня 2015 р. № 343-р «Про схвалення розроблених Міністерством інфраструктури планів імплементації деяких актів законодавства ЄС у сфері правил і стандартів для інспектування та організації огляду суден на морському та річковому транспорті». Згідно з додатком до цього розпорядження до Переліку актів законодавства ЄС у сфері правил і стандартів для інспектування та організації огляду суден на морському та річковому транспорті, імплементація яких здійснюється згідно із схваленими планами, включено Директиву 2001/96/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 4 грудня 2001 р., що встановлює узгоджені вимоги і процедури безпечного завантаження і розвантаження навалювальних суден (балкерів) (Офіційний вісник ЄС, L 13, 16 січня 2002 р., с. 9–20).

Типові програми та тематичні плани спеціального навчання суб’єктів перевезення небезпечних вантажів, порядок складання іспитів, екзаменаційні білети і тести розроблюються та погоджуються Мінтрансзв’язку та МВС України (п. 4 Постанови КМУ від 08.04.2015 № 186)

Постанова від 11 березня 2015 р. № 101 «Про затвердження типових положень про функціональну і територіальну підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту». Постановою затверджено: – Типове положення про функціональну підсистему єдиної державної системи цивільного захисту. Метою створення функціональної підсистеми є захист населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період; – Типове положення про територіальну підсистему єдиної державної системи цивільного захисту. Метою створення територіальної підсистеми є здійснення заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період у відповідному регіоні. Постанова від 04 березня 2015 р. № 105 «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період». НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

БЕЗПЕКА ПРАЦІ Постановою затверджено порядок, який визначає механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період». МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ Наказ від 21 січня 2015 р. № 11 «Про затвердження Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України», зареєстрований у Мін’юсті 12.03.2015 р. за № 279/26724. Правила розроблено відповідно до Кодексу цивільного захисту України та встановлюють вимоги з пожежної безпеки з урахуванням особливостей експлуатації колісних транспортних засобів (КТЗ), систем протипожежного призначення, засобів пожежогасіння, а також утримання виробничих приміщень та територій підприємств, установ, організацій усіх форм власності, які експлуатують КТЗ, і фізичних осіб – підприємців, які експлуатують КТЗ з метою здійснення господарської діяльності. Дія цих Правил поширюється на суб’єктів господарювання, які утримують та (або) експлуатують КТЗ. МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Наказ від 30 грудня 2014 р. № 1417 «Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні», зареєстрований у Мін’юсті 05.03.2015 р. за № 252/26697. Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд. Вимоги цих Правил не поширюються на підземні споруди промислового призначення; метрополітени (крім об’єктів комерційного, торговельного та соціально-побутового призначення); тунелі; об’єкти виробництва, зберігання та утилізації вибухових і радіоактивних речовин й засобів підривань; морські та річкові споруди, що знаходяться на плаву; нафто-, газо-, продуктопроводи; лісові масиви.

Види протипожежних інструктажів, а також порядок організації та проведення протипожежних інструктажів, навчання і перевірки знань з пожежно-технічного мінімуму встановлено Порядком здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженим постановою КМУ від 26.06.2013 № 444 (п. 15 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417)

ДОВІДКОВО! 03.04.2015 р. у Мінсоцполітики відбулося перше установче засідання правління нового Фонду соціального страхування України. Головою правління Фонду одноголосно обрано Олега Шевчука (сторона роботодавців), його заступниками – Валерія Ярошенка (сторона держави) та Володимира Саєнка (сторона профспілок). Директором виконавчої дирекції Фонду призначено Євгена Баженкова. На засіданні також затверджено Статут Фонду соціального страхування України, Регламент роботи правління Фонду, регламент постійних та тимчасових комісій Фонду, їх кількісний та персональний склад. Підготувала Тетяна тя Бреус, орона праці юрисконсульт ДП «Редакція журналу «Охорона праці»

ВІДЗНАЧАЄМО У ЧЕРВНІ

1 червня – Міжнародний день захисту дітей. День захисту дітей 5 червня – Всесвітній день охорони навколишнього середовища 6 червня – День журналіста 7 червня – День працівників водного господарства. День працівників місцевої промисловості 12 червня – Всесвітній день боротьби за ліквідацію дитячої праці 14 червня – День працівників легкої промисловості 21 червня – День медичного працівника 22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні 23 червня – День державної служби 28 червня – День Конституції України День молоді. День молодіжних та дитячих громадських організацій

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ У

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ Переговори між Україною та Європейським Союзом щодо укладення нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво розпочалися у березні 2007 р. відповідно до Плану дій Україна – ЄС. На Саміті Україна – ЄС (вересень 2008 p., Париж) сторони досягнули домовленості, що нова посилена угода буде називатися Угодою про асоціацію. Протягом 2007–2012 рр. відбулися 21 раунд переговорів щодо Угоди про асоціацію та 18 раундів переговорів щодо розділу Угоди про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. 19 грудня 2011 р. на Саміті Україна – ЄС оголошено про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Ця Угода є більш масштабною у порівнянні з аналогічними угодами, укладеними ЄС з країнами Центральної та Східної Європи. 30 березня 2012 р. на рівні глав переговорних делегацій відбулося парафування Угоди про асоціацію, а 19 липня 2012 р. парафовано розділ Угоди щодо створення зони вільної торгівлі. З кінця 2012 р. до середини 2013 р. здійснювався офіційний переклад проекту Угоди українською і мовами держав – членів ЄС. 15 травня 2013 р. Колегія Європейської Комісії прийняла рішення рекомендувати Раді ЄС підписатиУгоду, а також дозволити її тимчасове застосування до завершення процедур ратифікації державами – членами ЄС. 9 серпня 2013 р. проект Угоди був оприлюднений на Урядовому порталі. За пропозицією Сторони ЄС було уточнено назву Угоди, і за згодою Української Сторони угода отримала остаточну офіційну назву – «Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом,Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами – членами, з іншої сторони». Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відбулося в два етапи. 21 березня 2014 р. під час Позачергового Саміту Україна – ЄС було підписано політичну частину Угоди та Заключний акт Саміту, які від імені України підписав Прем’єр-міністр А. Яценюк. Зокрема, підписані Преамбула, Стаття 1, Розділи І «Загальні принципи», ІІ «Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики» і VII «Інституційні, загальні та прикінцеві положення» Угоди. На Саміті Українською Стороною також була зроблена заява, що зобов’язання України, які випливають зі статті 8 Угоди про асоціацію стосовно ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 р. будуть виконані після внесення відповідних змін до Конституції України. 27 червня 2014 р. в ході засідання Ради ЄС Президентом України П. Порошенком та керівництвом Європейського Союзу і главами держав та урядів 28 держав – членів ЄС була підписана економічна частина Угоди – Розділи III «Юстиція, свобода та безпека», IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею», V «Економічне та галузеве співробітництво» та VI «Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством», які разом з рештою тексту Угоди становлять єдиний документ. 16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Українська Сторона передала до депозитарію ратифікаційні грамоти і завершила таким чином усі внутрішньодержавні процедури. Угода про асоціацію за своїм обсягом і тематичним охопленням є найбільшим міжнародно-правовим документом за всю історію України та найбільшим міжнародним договором з третьою країною, коли-небудь укладеним Європейським Союзом. Вона визначає якісно новий формат відносин між Україною та ЄС на принципах «політичної асоціації та економічної інтеграції» і слугує стратегічним орієнтиром системних соціально-економічних реформ в Україні. Передбачена Угодою поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та ЄС визначатиме правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів,частково робочої сили між Україною та ЄС, а також регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС. Відповідно до статті 486 Угоди з 1 листопада 2014 р. здійснюється її тимчасове застосування до моменту набрання нею чинності. Повністю Угода про асоціацію між Україною та ЄС набере чинності після її ратифікації усіма Сторонами, у перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження. На даний час Угода ратифікована Україною та Європейським парламентом 16 вересня 2014 р., а також наступними країнами – членами ЄС: Румунія – 2 липня 2014 р., Литва – 8 липня 2014 р., Латвія – 14 липня 2014 р., Болгарія – 24 липня 2014 р., Мальта – 21 серпня 2014 р., Словаччина – 24 вересня 2014 р., Естонія – 4 листопада 2014 р., Угорщина та Швеція – 26 листопада 2014 р., Польща – 28 листопада 2014 р., Чехія – 10 грудня 2014 р., Хорватія – 12 грудня 2014 р., Данія – 18 грудня 2014 р., Ірландія – 28 січня 2015 р., Німеччина – 26 березня 2015 р. 6

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ Ю

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ, З ОДНІЄЇ СТОРОНИ, ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ, ЄВРОПЕЙСЬКИМ СПІВТОВАРИСТВОМ З АТОМНОЇ ЕНЕРГІЇ І ЇХНІМИ ДЕРЖАВАМИ – ЧЛЕНАМИ, З ІНШОЇ СТОРОНИ ВИТЯГ РОЗДІЛ V. ЕКОНОМІЧНЕ ТА ГАЛУЗЕВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

n) посилення можливостей соціальних партнерів та сприяння соціальному діалогу.

Глава 21. Співробітництво у галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей

Стаття 421 Сторони сприяють залученню всіх заінтересованих сторін, зокрема соціальних партнерів та організацій громадянського суспільства, у контексті впровадження реформ в Україні та співробітництва між Сторонами згідно із цією Угодою.

Стаття 419 Беручи до уваги Главу 13 («Торгівля і сталий розвиток») Розділу IV («Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею») цієї Угоди, Сторони посилюють діалог та співробітництво щодо забезпечення гідної праці, політики зайнятості, безпечних та здорових умов праці, соціального діалогу, соціального захисту, соціального залучення, гендерної рівності та недискримінації. Стаття 420 Співробітництво у сферах, визначених у статті 419 цієї Угоди, передбачає досягнення таких цілей: a) покращення якості людського життя; b) протистояння спільним викликам, зокрема глобалізації та демографічним змінам; c) збільшення кількості та покращення якості робочих місць з гідними умовами праці; d) сприяння розвитку соціальної та юридичної справедливості у контексті реформування ринку праці; e) сприяння створенню на ринку праці таких умов, які б поєднували гнучкість та захищеність; f) сприяння впровадженню активних заходів на ринку праці та підвищення ефективності служб зайнятості з метою задоволення потреб на ринку праці; g) стимулювання розвитку ринків праці, що сприяють залученню малозабезпечених осіб; h) зменшення обсягів неформальної економіки шляхом трансформації нелегальної зайнятості; i) покращення рівня забезпечення охорони здоров’я та безпечних умов праці, зокрема шляхом проведення навчання і тренінгів з питань охорони здоров’я та безпеки праці, сприяння реалізації превентивних заходів, попередження ризиків великих аварій та управління токсичними хімічними речовинами, а також обмін доброю практикою та результатами досліджень в цій сфері; j) посилення рівня соціального захисту та модернізації систем соціального захисту, зокрема щодо якості, доступності та фінансової стабільності; k) скорочення бідності та посилення соціальної єдності; l) забезпечення гендерної рівності та рівних можливостей для чоловіків та жінок у сфері зайнятості, освіти та навчання, економічної та суспільної діяльності, а також у процесі прийняття рішень; m) подолання дискримінації в усіх її формах та проявах; НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

Стаття 422 Сторони сприяють встановленню корпоративної соціальної відповідальності та звітності, а також заохочують ведення соціально відповідальної господарської діяльності, яка пропагується Глобальним договором ООН 2000 року, Тристоронньою декларацією МОП щодо засад, котрі стосуються багатонаціональних корпорацій та соціальної політики 1977 року, зі змінами і доповненнями, внесеними у 2006 році, та Керівними принципами ОЕСР для багатонаціональних підприємств 1976 року, зі змінами і доповненнями, внесеними у 2000 році. Стаття 423 Сторони докладають зусиль для посилення співробітництва у сфері зайнятості та соціальної політики в рамках усіх відповідних регіональних, багатосторонніх та міжнародних форумів і організацій. Стаття 424 Україна забезпечує поступове наближення до права, стандартів та практики ЄС у сфері зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей, як зазначено у Додатку ХL до цієї Угоди. Стаття 425 Постійний діалог відбуватиметься з питань, охоплених Главою 21 Розділу V («Економічне та галузеве співробітництво») цієї Угоди. Глава 22. Громадське здоров’я Стаття 426 Сторони розвивають співробітництво в галузі охорони здоров’я з метою підвищення рівня його безпеки та захисту здоров’я людини як передумови сталого розвитку та економічного зростання. Стаття 427 1. Співробітництво, зокрема, охоплює такі сфери: a) зміцнення системи охорони здоров’я України та її потенціалу, зокрема шляхом впровадження ре7

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ У

форм, подальшого розвитку первинної медико-санітарної допомоги та навчання персоналу; b) попередження і контроль над інфекційними хворобами, такими як ВІЛ/СНІД і туберкульоз, підвищення готовності до ризику спалахів високо патогенних хвороб та імплементацію Міжнародних медико-санітарних правил; c) попередження та контроль за неінфекційними хворобами шляхом обміну інформацією та найкращими практиками, пропагування здорового способу життя, визначення основних детермінант здоров’я та проблем в галузі охорони здоров’я, наприклад здоров’я матері і дитини, психічне здоров’я, алкогольна, наркотична та тютюнова залежність, зокрема імплементацію Рамкової конвенції з контролю над тютюном 2003 року; d) якість та безпечність субстанцій людського походження, зокрема крові, тканини та клітин; e) інформація та знання в галузі охорони здоров’я, у тому числі керуючись підходом «охорона здоров’я у всіх політиках держави».

2. Із цією метою Сторони обмінюються інформацією та найкращими практиками і здійснюють інші спільні заходи, в тому числі в рамках підходу «охорона здоров’я у всіх політиках» та поступової інтеграції України в європейські мережі охорони здоров’я. Стаття 428 Україна поступово наближує своє законодавство та практику до принципів acquis ЄС, зокрема у сфері інфекційних хвороб, служб крові, трансплантації тканин і клітин, а також тютюну. Перелік відповідних актів acquis ЄС визначено у Додатку XL до цієї Угоди. Стаття 429 Постійний діалог відбуватиметься з питань, охоплених Главою 22 Розділу V («Економічне та галузеве співробітництво») цієї Угоди. http://www.kmu.gov.ua/kmu/control/ru/ publish/article?art_id=246581344& http://www.kmu.gov.ua/kmu/docs/EA/00_UkraineEU_Association_Agreement_(body).pdf

ДОДАТОК ХL ДО ГЛАВИ 21 «СПІВРОБІТНИЦТВО У ГАЛУЗІ ЗАЙНЯТОСТІ, СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ТА РІВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ» РОЗДІЛУ V «ЕКОНОМІЧНЕ І ГАЛУЗЕВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО» Україна зобов’язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства ЄС у наступні встановлені терміни:

Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 3 років з дати набрання чинності цією Угодою.

ТРУДОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Директива Ради № 91/383/ЄЕС від 25.06.1991 про доповнення заходів із заохочення покращення безпеки та здоров’я на роботі працівників з фіксованим терміном працевлаштування або тимчасовим працевлаштуванням; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 3 років з дати набрання чинності цією Угодою.

Директива Ради № 91/533/ЄЕС від 14.10.1991 про обов’язок роботодавця інформувати працівників про умови, що застосовуються до контракту чи трудової угоди; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради 1999/70/ЄС від 28.06.1999 про рамкову угоду про роботу на визначений термін, укладеної ЄКПС [Європейська конфедерація профспілок], СКПРЄ [Спілка конфедерацій підприємців і роботодавців Європи] та ЄЦРП [Європейський центр роботодавців і підприємств]; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 97/81/ЄС від 15.12.1997 про рамкову угоду про неповну зайнятість, укладеної СКПРЄ [Спілка конфедерацій підприємців і роботодавців Європи], ЄЦРП [Європейський центр роботодавців і підприємств] та ЄКПС [Європейська конфедерація профспілок] – Додаток: Рамкова угода про неповну зайнятість; 8

Директива Ради № 98/59/ЄС від 20.07.1998 про наближення законодавств держав – членів щодо колективного звільнення; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 2001/23/ЄС від 12.03.2001 про наближення законодавств держав – членів, що стосуються охорони прав працівників у випадку передачі підприємств, бізнесових структур або частин підприємств або бізнесових структур; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 3 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива № 2002/14/ЄС Європейського парламенту та Ради від 11.03.2002 про встановлення НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ Ю

загальної структури інформування та консультації працівників Європейського Співтовариства – Спільна декларація Європейського парламенту, Ради та Комісії про представництво працівників. Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 3 років з дати набрання чинності цією Угодою. АНТИДИСКРИМІНАЦІЯ ТА ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ Директива Ради № 2000/43/ЄС від 29.06.2000 про реалізацію принципу рівного ставлення незалежно від расового чи етнічного походження; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 2000/78/ЄС від 27.11.2000, що встановлює загальну систему рівного ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 2004/113/ЄС від 13.12.2004 про реалізацію принципів рівного ставлення до чоловіків та жінок у питаннях доступу і постачання товарів та послуг; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 3 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 96/34/ЄС від 3.06.1996 про рамкову угоду щодо батьківської відпустки, укладену СКПРЄ [Спілка конфедерацій підприємців і роботодавців Європи], ЄЦРП [Європейський центр роботодавців і підприємств] та ЄКПС [Європейська конфедерація профспілок]; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 3 років з дати набрання чинності цією Угодою.

ЗДОРОВ’Я І БЕЗПЕКА ПРАЦІ Директива № 89/391/ЄЕС від 12.06.1989 про встановлення заходів із заохочення поліпшення охорони здоров’я та безпеки праці працівників; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 3 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 89/654/ЄЕС від 30.11.1989 року про мінімальні вимоги стосовно безпеки і охорони здоров’я на робочому місці (перша окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 3 років з дати набрання чинності цією Угодою. Робочі місця, які використовуються до остаточного набрання чинності цією Директивою, повинні задовольняти мінімальні вимоги охорони здоров’я та безпеки, передбачені Додатком ІІ, принаймні протягом 6 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 89/655/ЄЕС від 30.11.1989 року про мінімальні вимоги щодо безпеки і захисту здоров’я при застосуванні працівниками знарядь праці під час роботи (друга окрема директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 3 років з дати набрання чинності цією Угодою. Знаряддя праці, які надані для використання працівниками на підприємствах та/або установах на дату остаточного набрання чинності цією Директивою повинні задовольняти мінімальні вимоги охорони здоров’я та безпеки, передбачені Додатком ІІ, не пізніше ніж через 7 років з дати набрання чинності цією Угодою.

Директива Ради № 92/85/ЄЕС від 19.10.1992 про встановлення заходів із заохочення поліпшення безпеки та гігієни праці вагітних працівниць, працівниць, які нещодавно народили, чи годувальниць (десята окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 3 років з дати набрання чинності цією Угодою.

Директива № 2001/45/ЄС Європейського парламенту та Ради від 27.06.2001, що вносить зміни та доповнення до Директиви Ради № 89/655/ЄЕС про мінімальні вимоги щодо безпеки і захисту здоров’я при застосуванні працівниками знарядь праці під час роботи (друга окрема директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 3 років з дати набрання чинності цією Угодою.

Директива Ради № 79/7/ЄЕС від 19.12.1978 про поступове запровадження принципу рівного ставлення до чоловіків та жінок у сфері соціального забезпечення; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 3 років з дати набрання чинності цією Угодою.

Директива Ради № 92/91/ЄЕС від 3 листопада 1992 року про мінімальні вимоги для поліпшення безпеки та охорони здоров’я працівників у видобувних галузях, що використовують буріння (одинадцята окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС);

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ У Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 2 років з дати набрання чинності цією Угодою. Робочі місця, які використовуються до дати остаточного впровадження цієї Директиви, повинні задовольняти мінімальні вимоги безпеки та охорони здоров’я, викладені в Додатку в максимально короткі терміни принаймні протягом 5 років з цієї дати. Директива Ради № 92/104/ЄЕС від 3 грудня 1992 року про мінімальні вимоги щодо поліпшення безпеки і захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування (дванадцята окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 2 років з дати набрання чинності цією Угодою. Робочі місця, які використовуються до дати остаточного впровадження цієї Директиви повинні задовольняти мінімальні вимоги безпеки та охорони здоров’я, викладені в Додатку в максимально короткі терміни принаймні протягом 9 років з цієї дати. Директива Ради № 89/656/ЄЕС від 30.11.1989 про мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці (третя окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 7 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 92/57/ЄЕС від 24.06.1992 про виконання мінімальних вимог щодо безпеки і захисту здоров’я на тимчасових або таких, що змінюють своє місце, будівельних майданчиках (восьма окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 7 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 83/477/ЄЕС від 19.09.1983 про захист працівників від ризиків, пов’язаних із впливом азбесту на роботі (друга окрема Директива на основі статті 8 Директиви № 80/1107/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 7 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 91/382/ЄЕС від 25.06.1991, що вносить зміни та доповнення до Директиви № 83/477/ЄЕС про захист працівників від ризиків, пов’язаних із впливом азбесту на роботі (друга окрема Директива на основі статті 8 Директиви № 80/1107/ЄЕС)

Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 7 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива № 2003/18/ЄС, Європейського парламенту та Ради від 27.03.2003, що вносить зміни та доповнення до Директиви Ради № 83/477/ЄЕС про захист працівників від ризиків, пов’язаних із впливом азбесту на роботі; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 7 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива № 2004/37/ЄС Європейського парламенту та Ради від 29.04.2004 про захист працівників від ризиків, пов’язаних зі впливом канцерогенів або мутагенів на роботі (шоста окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС – кодифікація Директиви № 90/394/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 7 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива № 2000/54/ЄС Європейського парламенту та Ради від 18.09.2000 про захист працівників від ризиків, пов’язаних із впливом біологічних речовин на роботі (сьома окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС) – кодифікація Директиви № 90/679/ЄЕС; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 7 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 90/270/ЄЕС від 29.05.1990 про мінімальні вимоги безпеки та здоров’я при роботі з екранними пристроями (п’ята окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 7 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 92/58/ЄЕС від 24.06.1992 про мінімальні вимоги до забезпечення позначень безпеки та/або гігієни на роботі (дев’ята окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 7 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 98/24/ЄС від 07.04.1998 про захист здоров’я і безпеку працівників від ризиків, пов’язаних з хімічними речовинами на роботі (чотирнадцята окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 10 років з дати набрання чинності цією Угодою.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ Ю

Директива № 1999/92/ЄС Європейського парламенту та Ради від 16.12.1999 про мінімальні вимоги щодо поліпшення безпеки і захисту здоров’я працівників, що піддаються потенційній небезпеці у вибухонебезпечних середовищах (п’ятнадцята окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 10 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива № 2002/44/ЄС Європейського парламенту та Ради від 25.06.2002 про мінімальні вимоги здоров’я і безпеки працівників, що піддаються впливу небезпечних фізичних факторів (вібрація) (шістнадцята окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 10 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива № 2003/10/ЄС Європейського парламенту та Ради від 06.02.2003 про мінімальні вимоги щодо здоров’я і безпеки працівників, що піддаються небезпеці впливу фізичних факторів (шум) (сімнадцята окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 10 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива № 2004/40/ЄС Європейського парламенту та Ради від 29.04.2004 про мінімальні вимоги щодо охорони здоров’я і безпеки працівників, що піддаються небезпеці впливу фізичних факторів (електромагнітні поля) (вісімнадцята окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 10 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива № 2006/25/ЄС Європейського парламенту та Ради від 05.04.2006 про мінімальні вимоги до охорони здоров’я і безпеки працівників, що піддаються небезпеці впливу фізичних факторів (штучне оптичне опромінювання) (дев’ятнадцята окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 10 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 93/103/ЄС від 23.11.1993 про мінімальні вимоги безпеки і здоров’я під час робіт на борту риболовних суден (тринадцята окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 10 років з дати набрання чинності цією Угодою. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

Директива Ради № 92/29/ЄЕС від 31.03.1992 про мінімальні вимоги безпеки і здоров’я для поліпшеного медичного обслуговування на борту суден; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 10 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Ради № 90/269/ЄЕС від 29.05.1990 про мінімальні вимоги здоров’я і безпеки до ручної обробки вантажів, коли існує ризик, зокрема, травми хребта працівників (четверта окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви № 89/391/ЄЕС); Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 10 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Комісії № 91/322/ЄЕС від 29.05.1991 про встановлення індикативного обмеження гранично допустимих концентрацій шляхом виконання Директиви Ради № 80/1107/ЄЕС про захист робітників від ризику впливу хімічних, фізичних та біологічних речовин на роботі; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 10 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Комісії № 2000/39/ЄС, що засновує перший перелік гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у рамках впровадження Директиви Ради № 98/24/ЄС щодо захисту здоров’я і безпеки працівників від ризиків, пов’язаних з хімічними речовинами на роботі; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 10 років з дати набрання чинності цією Угодою. Директива Комісії № 2006/15/ЄС, що засновує другий перелік гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у рамках впровадження Директиви Ради № 98/24/ЄС, та вносить зміни і доповнення до Директив № 91/322/ЄЕС і № 2000/39/ЄС; Графік: Положення Директиви мають бути впроваджені протягом 10 років з дати набрання чинності цією Угодою. Після набрання чинності Угодою про асоціацію, Рада асоціації визначить графік імплементації Україною наступних директив: Директиви № 2003/88/ЄС Європейського парламенту та Ради від 04.11.2003 про деякі аспекти організації робочого часу; Директиви № 2006/54/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 05.07.2006 про реалізацію принципів рівних можливостей і рівного ставлення до чоловіків та жінок у питаннях працевлаштування і зайнятості (зі змінами). __________

Зверніть увагу! Значком позначено дерективи, що стосуються питань безпеки і захисту здоров’я працівників 11

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ У

ДИРЕКТИВА № 89/391/ЕЭС СОВЕТА О ВВЕДЕНИИ МЕР, СОДЕЙСТВУЮЩИХ УЛУЧШЕНИЮ БЕЗОПАСНОСТИ И ГИГИЕНЫ ТРУДА РАБОТНИКОВ НА ПРОИЗВОДСТВЕ** (Люксембург, 12 июня 1989 года) (текст в редакции Регламента Европарламента и Совета 1882/2003/EC от 29 сентября 2003 г., Директивы 2007/30/EC Европарламента и Совета от 20 июня 2007 г., Регламента 1137/2008/EC Европарламента и Совета от 22 октября 2008 г.)(неофициальный перевод А. Попова)* РАЗДЕЛ I. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ Статья 1. Цель 1. Целью настоящей Директивы является введение мер, содействующих улучшениям в области безопасности и гигиены труда. 2. Для этого в нее включены общие принципы, касающиеся предупреждения производственных рисков, охраны безопасности и здоровья, исключения факторов риска и несчастных случаев, информирования, консультирования и пропорционального участия в соответствии с национальными законами и/или практикой, обучения рабочих и их представителей, а также указания по имплементации этих принципов. 3. Данная Директива должна действовать без ущерба для имеющихся или будущих нормативных актов как национальных, так и актов Сообщества, более подходящих для охраны труда и здоровья работников. Статья 2. Сфера действия 1. Данная Директива должна распространяться на все секторы деятельности как государственные, так и частные (промышленный, сельскохозяйственный, коммерческий, административный, секторы обслуживания, образования, отдыха и развлечений и т. д.). 2. Данная Директива не должна применяться там, где особенности, присущие определенным специфическим видам государственной деятельности, как, например, служба в вооруженных силах или в полиции, либо определенным видам работ в службах гражданской защиты, неизбежно входят в противоречие с данной Директивой. В этом случае безопасность и гигиена труда должны обеспечиваться, насколько это возможно, с учетом целей данной Директивы. Статья 3. Определения В контексте данной Директивы следующие термины имеют следующие значения: a) работник – любое лицо, нанятое работодателем, включая стажеров и практикантов, но исключая домашних работников; b) работодатель – любое физическое или юридическое лицо, состоящее в отношениях найма с работником и отвечающее за предприятие или учреждение; c) рабочие представители с особой ответственностью за безопасность и гигиену труда – лица, избранные или назначенные в соответствии с 12

национальными законами и/или практикой для представления интересов работников при возникновении проблем, связанных с их безопасностью и охраной здоровья; d) предупреждение – все шаги или меры, предпринятые или запланированные на всех стадиях работы на предприятии в целях предотвращения или уменьшения производственных рисков. Статья 4 1. Государства – члены должны принять все необходимые меры для обеспечения того, чтобы работодатели, работники и рабочие представители подпадали под юридические положения, необходимые для имплементации данной Директивы. 2. В частности, государства – члены должны обеспечить соответствующие надзор и контроль. РАЗДЕЛ II. ОБЯЗАННОСТИ РАБОТОДАТЕЛЕЙ Статья 5. Общее положение 1. Работодатель должен обеспечить безопасность и гигиену труда работников во всех вопросах, связанных с работой. 2. Если, согласно статье 7 (3), работодатель приглашает внешние компетентные службы или отдельных лиц, то это не освобождает его от обязанностей по безопасности и гигиене труда. 3. Обязанности работников в области безопасности и гигиены труда не должны затрагивать основы обязанностей работодателя. 4. Данная Директива не должна ограничивать выбор государств – членов, предусматривающий отмену или ограничение ответственности работодателей в случае, если происшествия обусловлены необычными и непредвиденными обстоятельствами, выходящими из-под контроля, либо исключительными событиями, последствий которых невозможно избежать, несмотря на осуществление всех необходимых мер. У государств – членов не должно быть права выбора относительно того, о чем указано в первом подпараграфе. Статья 6. Основные обязанности работодателей 1. В контексте своих обязанностей работодатель должен принять меры, необходимые для безопасности и охраны здоровья работников, включая предупреждение производственных рисков и обеспечение информации и обучения, а также предоставление необходимой организации и средств. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ Ю

Работодатель должен быть готов к необходимости согласования данных мер для того, чтобы учесть меняющиеся обстоятельства, а также стремиться к цели улучшения существующего положения. 2. Работодатель должен имплементировать меры, указанные в первом подпункте пункта 1, на основе следующих общих принципов предотвращения: a) избежание рисков; b) оценка рисков, которых нельзя избежать; c) борьба с источниками рисков; d) адаптация работы к индивидуальным работникам, в особенности в отношении проектирования рабочих мест, выбора производственного оборудования, рабочих и производственных методов, для того, чтобы, в частности, облегчить монотонную работу, а также работу с заданным рабочим ритмом и снизить ее влияние на здоровье; e) адаптация к техническому прогрессу; f) замена опасных производственных процессов на безопасные или менее опасные; g) выработка согласованной и ясной политики предупреждения, которая охватывала бы технологию, организацию работы, условия труда, социальные отношения, а также влияние факторов, связанных с производственной средой; h) приоритет коллективных мер защиты над индивидуальными; i) предоставления соответствующих инструкций работникам. 3. Без ущерба для других положений данной Директивы работодатель должен, принимая во внимание характер работы предприятия и/или учреждения: a) оценить риски для безопасности и здоровья работников, inter alia, при выборе производственного оборудования, используемых химических веществ и препаратов, а также при оснащении рабочих мест. Внедряемые работодателем вслед за такой оценкой в соответствии с необходимостью профилактические меры, а также рабочие и производственные методы, должны: – обеспечивать уровень защиты, предоставляемой работникам, с точки зрения безопасности и гигиены труда; – интегрироваться с общей деятельностью предприятия и/или учреждения, а также на всех уровнях иерархии; b) поручая задание работнику, принимать во внимание его возможности, с точки зрения безопасности и здоровья; c) обеспечить, чтобы планирование и введение новых технологий было бы предметом консультаций с работниками и/или их представителями в том, что касается последствий выбора оборудования, условий труда и производственной среды для безопасности и гигиены труда работников; d) принять соответствующие меры для того, чтобы гарантировать, что только те работники, НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

которые получили соответствующие инструкции, могут иметь доступ к тем участкам, где существует серьезная и особая опасность. 4. Без ущерба для других положений данной Директивы, в случае если несколько предприятий совместно делят общую производственную территорию (помещение), то работодатели при имплементации положений о безопасности, охране здоровья и гигиене труда должны сотрудничать друг с другом, а также, учитывая характер деятельности, должны координировать свои действия в вопросах защиты и предупреждения производственных рисков и информировать друг друга и своих работников и/или их представителей об этих рисках. 5. Меры, связанные с безопасностью, гигиеной труда и здоровьем, ни при каких обстоятельствах не могут вовлекать работников в финансовые расходы. Статья 7. Службы защиты и профилактики 1. Без ущерба для обязательств, изложенных в статьях 5 и 6, работодатель должен назначить одного или более работников для выполнения работы, связанной с защитой и предупреждением производственных рисков на предприятии и/или в учреждении. 2. Назначенные работники не могут быть поставлены в невыгодные условия в связи с выполнением ими работы, связанной с защитой и предупреждением производственных рисков. Назначенным работникам должно быть представлено соответствующее время для выполнения ими своих обязанностей, вытекающих из настоящей Директивы. 3. Если, ввиду недостаточной компетентности персонала предприятия и/или учреждения, такие защитные и профилактические меры не могут быть организованы, то работодатель должен приглашать компетентные внешние службы или лиц. 4. В том случае, если работодатель приглашает такие службы или лица, он должен информировать их о тех факторах, которые влияют (или могут влиять) на безопасность и здоровье работников, а также они должны получить доступ к информации, указанной в статье 10 (2). 5. Во всех случаях: – назначенные работники должны иметь необходимые возможности и средства; – внешние службы или лица, оказывающие консультации, должны обладать необходимыми качествами, иметь соответствующий персонал и средства; – назначенные работники и внешние службы или отдельные лица, приглашенные для консультаций, должны быть достаточной численности, чтобы обеспечить организацию защитных и профилактических мер, принимая во внимание масштаб предприятия или учреждения, а также риски, которым подвергаются работники, и распределение этих рисков по всему предприятию или учреждению. 13

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ У

6. Защита и предупреждение рисков для безопасности и здоровья, являющиеся предметом рассмотрения данной статьи, должны быть обязанностью одного и более работников, одной или более отдельных служб либо внутри предприятия или учреждения, либо внешних. Там, где это необходимо, работник (работники) или агентство (агентства) должны работать совместно. 7. В зависимости от характера работы и масштаба предприятий, государства – члены могут определить категории тех предприятий, на которых сам работодатель, при условии его компетентности, может принять ответственность за меры, указанные в п. 1. 8. Государства – члены должны определить необходимые возможности и средства, указанные в п. 5. Они могут определить и достаточную численность, упомянутую в п. 5. Статья 8. Первая помощь, борьба с пожаром, эвакуация работников, серьезная и надвигающаяся опасность 1. Работодатель должен: – принять необходимые меры для оказания первой медицинской помощи, борьбы с огнем и эвакуации работников с учетом характера деятельности и масштабов предприятия и/или учреждения, а также учесть присутствие других лиц; – организовать необходимые контакты с внешними службами первой помощи, неотложной медицинской помощи, спасательными службами и пожарными. 2. В соответствии с п. 1 работодатель должен, inter alia, в целях оказания первой помощи, борьбы с пожаром и эвакуации работников, назначить работников, необходимых для реализации указанных мер. Численность этих работников, их обучение и предоставленное им оборудование должны соответствовать задачам, принимая во внимание масштабы и/или специфические опасности предприятия и/или учреждения. 3. Работодатель должен: a) как можно скорее проинформировать всех работников, которые подвержены или могут быть подвержены риску серьезной или надвигающейся опасности, о возможном риске и о тех мерах, которые приняты, либо должны быть приняты с целью защиты; b) предпринять действия и выдать инструкции для того, чтобы, в случае серьезной, надвигающейся и неизбежной опасности, дать работникам возможность остановить работу и/или незамедлительно покинуть рабочее место и направиться в безопасное место; c) в исключительных случаях и по вполне обоснованным причинам, удерживаться от требования возобновить работу в условиях производственной ситуации, при которых все еще сохраняется серьезная и надвигающаяся опасность. 14

4. Работники, покидающие в случае серьезной, надвигающейся и неизбежной опасности свои рабочие места и/или опасную зону, не должны быть поставлены в невыгодные условия за это действие и должны быть защищены от пагубных и несправедливых последствий, согласно национальным законам и/или практике. 5. Работодатели должны обеспечить, чтобы все работники, в случае серьезной и надвигающейся угрозы для их безопасности и/или безопасности других людей, а также при невозможности установления немедленного контакта с ответственным персоналом, могли предпринять соответствующие шаги с учетом их знаний и имеющихся в их распоряжении технических средств, в целях избежания последствий такой угрозы. Такие действия не должны привести к ущемлению их прав, если с их стороны не были проявлены небрежность или неосторожность. Статья 9. Прочие обязанности работодателей 1. Работодатель должен: a) владеть оценкой рисков безопасности и здоровью, включая те особые виды рисков, которым подвергаются группы работников; b) принимать решения о защитных мерах, которые следует принять и, при необходимости, об использовании защитных средств; c) сохранять перечень производственных несчастных случаев, возникших в результате выполнения работы не подготовленными к ней работниками в течение более трех рабочих дней; d) подготавливать и направлять отчеты о производственных несчастных случаях, происшедших с сотрудниками, в соответствующие органы власти, в соответствии с национальными законами и/или их практикой. 2. Государства – члены должны определить с учетом характера и масштабов предприятия, какие обязанности должны быть возложены на различные категории предприятий в отношении составления документов, предусмотренных в п. 1 «a» и «b», а также подготовки документов, предусмотренных в п. 1 «c» и «d». Статья 10. Производственная информация 1. Работодатель должен принять соответствующие меры для того, чтобы работники и/или их представители на предприятии и/или в учреждении получали бы, в соответствии с национальными законами или практикой, которые могут учитывать, inter alia, масштабы предприятия и/или учреждения, всю необходимую информацию в отношении: a) рисков для безопасности и здоровья, защитных и профилактических мер и действий, как по отношению к предприятию и/или учреждению в целом, так и для каждого типа рабочего места и/или работ; b) мер, принятых в соответствии с параграфом 2 статьи 8. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ Ю

2. Работодатель должен принять соответствующие меры для того, чтобы работодатели сотрудников внешних предприятий и/или учреждений, занятых на работах на его предприятии и/или в учреждении, получали бы, в соответствии с национальными законами и/или практикой, соответствующую информацию, касающуюся вопросов, изложенных в п. 1 «a» и «b». 3. Работодатель должен принять соответствующие меры для того, чтобы сотрудники с особыми функциями охраны труда и здоровья работников, либо представители работников, наделенные особой ответственностью за охрану и гигиену труда, для выполнения своих функций и в соответствии с национальными законами и/или практикой, имели бы доступ к: a) оценке риска и защитным мерам, указанным в статье 9 (1) «a» и «b»; b) перечню и отчетам, указанным в статье 9 (1) «c» и «d»; c) информации о защитных и профилактических мерах, предоставленной инспекционными агентствами и органами, ответственными за безопасность и гигиену труда.

4. Положение работников, указанных в п. 2, и их представителей, указанных в пп. 2 и 3, не должно ухудшаться в связи с соответствующей деятельностью, отмеченной в пп. 2 и 3. 5. Работодатели должны предоставить рабочим представителям, наделенным особой ответственностью за обеспечение безопасности и гигиены труда сотрудников, необходимое время без потери заработной платы, и обеспечить их всеми необходимыми средствами, которые позволяли бы им реализовать их права и функции, вытекающие из данной Директивы. 6. Работники и/или их представители имеют право обращаться, в соответствии с национальным законом и/или практикой, в органы, ответственные за обеспечение безопасности и охраны здоровья, если они считают, что принятые меры и средства, используемые работодателем, не соответствуют целям обеспечения безопасности и гигиены труда. Представителям работников должна быть дана возможность высказывать свои мнения в период посещений инспекционных органов.

Статья 11. Консультации и участие работников 1. Работодатели должны проводить консультации с работниками и/или их представителями и позволять им участвовать в обсуждениях по всем вопросам, связанным с безопасностью и гигиеной труда. Это предполагает: – проведение консультаций с работниками; – право работников и/или их представителей вносить предложения; – пропорциональное участие в соответствии с национальными законами и/или практикой. 2. Работники или их представители, наделенные особой ответственностью за охрану труда и гигиену рабочих, должны принимать пропорциональное участие в консультациях в соответствии с национальными законами и/или практикой, либо должны получать от работодателя заранее и в нужное время консультацию относительно: a) любой меры, которая может существенно повлиять на безопасность и гигиену труда; b) назначения работников, указанного в статьях 7 (1) и 8 (2) и деятельности, предусмотренной в статье 7 (1); c) информации, данной в статьях 9 (1) и 10; d) приглашения, при необходимости, соответствующих служб или лиц, как указано в статье 7 (3); e) планирования и организации обучения, как отмечено в статье 12. 3. Рабочие представители, наделенные особой ответственностью за обеспечение безопасности и гигиены труда работников, должны иметь право просить работодателя принять соответствующие меры и представлять ему предложения с целью уменьшения угрозы работникам и/или устранения источников опасности.

Статья 12. Обучение работников 1. Работодатель должен обеспечить, чтобы каждый работник получал соответствующую подготовку в области безопасности и гигиены труда, в частности, в форме представления информации и инструкций применительно к рабочему месту или выполняемой работе: – при приеме на работу; – в случае перехода или изменения работы; – в случае ввода нового рабочего оборудования или изменений в действующем оборудовании; – в случае введения любой новой технологии. Обучение должно: – учитывать новые или изменившиеся риски; – периодически повторяться, при необходимости. 2. Работодатель должен обеспечить, чтобы работники внешних предприятий и/или учреждений, действительно получали бы инструкции о рисках для безопасности и здоровья в процессе их работы на данном предприятии и/или учреждении. 3. Рабочие представители, наделенные особой функцией охраны труда и здоровья работников, должны иметь возможность соответствующего обучения. 4. Обучение, рассматриваемое в пп. 1 и 3, не может производиться за счет работников, а также за счет рабочих представителей. Обучение, указанное в п. 1, должно производиться в рабочее время. Обучение, отмеченное в п. 3, должно производиться в рабочее время, в соответствии с национальной практикой, непосредственно на предприятии и/или в учреждении, либо вне его.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ У

РАЗДЕЛ III. ОБЯЗАННОСТИ РАБОТНИКОВ Статья 13 1. Обязанностью каждого работника должна стать забота, насколько это возможно, о безопасности и здоровье, как собственном, так и других людей, на которых влияют его действия или ошибки, в соответствии с полученной подготовкой и инструкциями, представленными ему работодателем. 2. С этой целью работники, в соответствии с полученной подготовкой и представленными работодателем инструкциями, должны: a) правильно использовать оборудование, аппараты, станки, опасные вещества, транспортное оборудование и другие средства производства; b) правильно пользоваться представленными им индивидуальными защитными приспособлениями и возвращать их в положенное место; c) воздерживаться от самостоятельного отсоединения, изменения или удаления устройств защиты, установленных на оборудовании, аппаратах, станках, установках и сооружениях, а также правильно использовать такие защитные устройства; d) немедленно информировать работодателя и/ или работников, наделенных особой ответственностью за обеспечение безопасности и здоровья работников, о любой производственной ситуации, в отношении которой они имеют основания предполагать наличие серьезной и надвигающейся угрозы для безопасности и здоровья, либо о любых недостатках в организации мер защиты; e) сотрудничать, в соответствии с национальной практикой, с работодателем и/или работниками, наделенными особой ответственностью за обеспечение безопасности и здоровья работников, в течение того времени, которое может оказаться необходимым для выполнения задач или требований, возложенных соответствующими органами в целях охраны труда и здоровья; f) сотрудничать в соответствии с национальной практикой с работодателем и/или работниками, наделенными особой ответственностью за обеспечение безопасности и здоровья работающих, в течение того времени, которое может оказаться необходимым, для того, чтобы дать возможность работодателю обеспечить безопасность условий работы и оборудования. РАЗДЕЛ IV. ПРОЧИЕ ПОЛОЖЕНИЯ Статья 14. Наблюдение за здоровьем 1. Должны быть предусмотрены необходимые меры для того, чтобы работники получили возможность обследования здоровья в связи с риском для их безопасности и здоровья, которому они подвергаются в процессе работы, в соответствии с национальным законом и/или практикой.

2. Меры, указанные в п. 1, должны быть такими, чтобы каждый работник, при желании, мог с регулярной периодичностью проходить обследования. 3. Обследование здоровья может обеспечиваться как часть национальной системы здравоохранения. Статья 15. Группы риска Группы повышенного риска должны быть защищены от угрожающих им опасностей. Статья 16. Отдельные Директивы. Изменения. Общая сфера действий данной Директивы 1. Совет, действующий по предложению Комиссии, на основе статьи 118 «a» Договора, должен принять отдельные Директивы, inter alia, в областях, перечисленных в Приложении*. 2. Данная Директива, а также (без ущерба для процедуры относительно технических согласований, указанной в статье 17) отдельные директивы могут быть изменены в соответствии с процедурой, предусмотренной статьей 118 «a» Договора. 3. Положения данной Директивы должны полностью распространяться на все области, охватываемые отдельными директивами, без ущерба для более строгих и/или особых положений, содержащихся в этих директивах. Статья 17. Процедуры комитета 1. Комитет должен содействовать Комиссии в составлении технических согласований к отдельным директивам, предусмотренным в статье 16 (1), для того, чтобы учесть: a) принятие директив в области технической гармонизации и стандартизации; b) технический прогресс, изменения в межнациональных положениях и спецификациях, а также новые открытия. Эти меры, предназначенные изменить элементы отдельных директив, должны быть приняты согласно регулирующим процедурам, включающим в себя исследования, упомянутые в параграфе 2. В срочных случаях, Комитет может просить Комиссию применить срочную процедуру, предусмотренную в параграфе 3. 2. Если дана ссылка на этот параграф, должны применяться статья 5 «a» (1 – 4) и статья 7 Решения 1999/468/EC, с учетом положений статьи 8. 3. Если дана ссылка на этот параграф, должны применяться статья 5 «a» (1), (2), (4) и (6), а также статья 7 Решения 1999/468/EC, с учетом положений статьи 8. Статья 17a. Отчеты по имплементации 1. Каждые пять лет государства – члены должны представлять Комиссии отдельный отчет о практической имплементации этой Директивы и отдельных директив в рамках значения статьи 16 (1), указывая __________ * См. в Приложении XL перечень Директив в значении статьи 16 (1) НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ Ю

точки зрения социальных партнеров. Отчет должен давать оценку различным точкам зрения, связанным с практической имплементацией различных директив, и, там где это уместно, предоставлять гендерно детализированную информацию. 2. Структура отчета, вместе с вопросником, устанавливающим его содержание, должна быть определена Комиссией в сотрудничестве с Консультативным комитетом по безопасности и охране здоровья на работе. Отчет должен содержать основную часть о положениях этой Директивы, связанных с общими принципами и положениями, применимыми ко всем директивам, упомянутым в параграфе 1. Чтобы дополнить основную часть, особые главы должны содержать информацию об имплементации частных аспектов каждой директивы, включая специальные показатели, где это возможно. 3. Комиссия должна представить структуру отчета вместе с вышеупомянутым вопросником, устанавливающим его содержание, государствам – членам не позднее чем за шесть месяцев до конца отчетного периода. Отчет должен быть отправлен Комиссии в течение последних 12 месяцев пятилетнего периода. 4. Используя эти отчеты в качестве основы, Комиссия должна оценить имплементацию директив с точки зрения их обоснованности, исследований и новых научных сведений в различных областях данных директив. В течение последних 36 месяцев пятилетнего периода Комиссия должна информиро-

вать Европейский парламент, Совет, Европейский комитет по экономике и социальным вопросам и Консультативный комитет по безопасности и охране здоровья о результатах этой оценки и, если необходимо, о любых инициативах по улучшению деятельности регулятивной системы. 5. Первый отчет должен охватывать период с 2007 по 2012 годы. Статья 18. Заключительные положения 1. Государства – члены должны придать силу законам, нормативным актам и административным постановлениям, необходимым для обеспечения соответствия данной Директиве, к 31 декабря 1992 года. Они должны заранее информировать об этом Комиссию. 2. Государства – члены должны сообщать Комиссии тексты положений национальных законов, которые уже были приняты и/или принимаются в области, охватываемой данной Директивой. Статья 19 Данная Директива адресована государствам – членам. Совершено в Люксембурге, 12 июня 1989 года За Совет Президент M.CHAVES GONZALES

__________ ** Данная Директива опубликована в Официальном журнале L 183, 29.6.1989, с. 1. Совет Европейских сообществ, руководствуясь Договором о создании Европейского экономического сообщества и, в частности, его статьей 118 «a»; на основании предложения Комиссии*, подготовленного после консультаций с Консультативным комитетом по безопасности, гигиене и охране здоровья; __________ * Официальный журнал № C 141, 30.5.1988, p. 1. – Прим. оригинала. в сотрудничестве с Европейским парламентом*; __________ * Официальный журнал № C 326, 19.12.1988, p. 102, and OJ No C 158, 26.6.1989. – Прим. оригинала. принимая во внимание мнение Комитета по экономике и социальным вопросам*; __________ * Официальный журнал № C 175, 4.7.1988, p. 22. – Прим. оригинала. поскольку статья 118 «a» Договора предусматривает, что Совет с помощью директив должен принять минимум требований, содействующих улучшениям условий труда, для того, чтобы гарантировать более высокий уровень охраны труда и здоровья работников; поскольку данная Директива не оправдывает никакого снижения в уровне защиты, уже достигнутого в отдельных государствах – членах, последние, связанные (согласно Договору) обязательствами, должны содействовать улучшению и гармонизации условий в этой области, поддерживая в то же время достигнутые улучшения; поскольку, как известно, во время своей работы на производстве работники могут подвергаться воздействию опасных элементов окружающей среды; поскольку в соответствии со статьей 118 «a» Договора, Директивы должны избегать наложения административных, финансовых и правовых ограничений, которые сдерживали бы создание и развитие малых и средних предприятий; поскольку сообщение Комиссии о программе по безопасности, гигиене и охране здоровья* предусматривает принятие Директив, предназначенных для обеспечения гарантии безопасности и гигиены труда работников;

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ У

__________ * Официальный журнал № C 28, 3.2.1988, p. 3. – Прим. оригинала. поскольку в своей Резолюции от 21 декабря 1987 г. по безопасности, гигиене и охране здоровья* Совет обратил внимание на намерение Комиссии представить ему в ближайшее время Директиву о безопасности и гигиене труда работников на производстве; __________ * Официальный журнал № C 28, 3.2.1988, p. 1. – Прим. оригинала. поскольку в феврале 1988 г., после дискуссии о внутреннем рынке и защите работников, Европейский парламент принял четыре резолюции; поскольку именно эти резолюции способствовали тому, чтобы Комиссия подготовила рамочную директиву, которая послужила бы основой для более специальных Директив, охватывающих все возможные риски, связанные с безопасностью и гигиеной труда; поскольку государства – члены обязаны содействовать улучшениям в вопросах безопасности и гигиены труда работников на своих территориях; поскольку принятие мер по охране здоровья и безопасности труда работников, в определенных случаях, также помогает сохранить здоровье и, возможно, обезопасить других людей, находящихся в контакте с работниками; поскольку системы законодательств государств – членов, охватывающие вопросы безопасности и гигиены труда, в значительной степени отличаются друг от друга и нуждаются в улучшении; поскольку национальные нормативы в этой области, которые часто содержат технические характеристики и/или саморегулирующие стандарты, могут привести к различным уровням безопасности и гигиены труда и допустить конкуренцию за счет самой безопасности и гигиены труда; поскольку уровень производственных несчастных случаев и профессиональных заболеваний все еще слишком высок; поскольку необходимо незамедлительное принятие или повышение профилактических мер в целях безопасности и охраны здоровья работников и обеспечения более высокой степени защиты; поскольку в целях обеспечения более высокой степени защиты, рабочие и/или их представители должны информироваться о рисках для их безопасности и здоровья и о мерах, необходимых для сокращения или исключения таких рисков; поскольку они также должны внести свой вклад путем пропорционального участия в соответствии с национальными законодательствами и/или практикой, чтобы иметь возможность убедиться в принятии необходимых мер защиты; поскольку в соответствии с национальными законами и/или практикой, между работодателями и/или их представителями с помощью соответствующих процедур и механизмов должны развиваться обмен информацией, диалог и пропорциональное участие в вопросах безопасности и гигиены труда; поскольку улучшение безопасности, гигиены труда и здоровья работников является целью, которая не должна быть поставлена в зависимость исключительно от экономических аспектов; поскольку работодатели обязаны постоянно находиться в курсе всех последних достижений в области технологии и научных открытий, связанных с проектированием рабочих мест, учитывать внутренние опасности на своих предприятиях и информировать рабочих представителей, использующих права участия согласно данной Директиве, таким образом, чтобы гарантировать более высокий уровень защиты здоровья и безопасности работников; поскольку положения данной Директивы применяются в отношении всех рисков, и в особенности тех, которые возникают при использовании в работе химических, физических и биологических веществ, предусмотренных Директивой 80/1107/EEC* (в редакции Директивы 88/042/EEC)**; __________ * Официальный журнал № L 327, 3.12.1980, p. 8. – Прим. оригинала. ** Официальный журнал № L 356, 24.12.1988, p. 74. – Прим. оригинала. поскольку в соответствии с Директивой 74/325/EEC*, Комиссия проводит консультации с Консультативным комитетом по безопасности, гигиене и охране труда по вопросам, связанным с проектами предложений в этой области; __________ * Официальный журнал № L 185, 9.7.1974, p. 15. – Прим. оригинала. поскольку необходимо создать Комитет, состоящий из членов, назначаемых государствами – членами, для оказания помощи Комиссии в осуществлении технической привязки к отдельным Директивам, предусмотренным в данной Директиве. Принял настоящую Директиву.

Приложение

ПЕРЕЧЕНЬ областей, указанный в статье 16 (1) – Рабочие места; – Производственное оборудование; – Индивидуальные защитные приспособления; – Работа с экранными устройствами; – Работа с тяжелыми грузами, связанная с риском повреждения позвоночника; – Временные или передвижные строительные площадки; – Рыболовство и сельское хозяйство.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ТЕХНІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТЕХНІЧНА ДОПОМОГА УКРАЇНСЬКІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ ЯКОСТІ EUROPEAID/126112/C/SER/UA/8

ЄВРОПЕЙСЬКА СИСТЕМА ОЦІНКИ ВІДПОВІДНОСТІ ТА АКРЕДИТАЦІЇ * Навчальний посібник Складено на основі документів ЄС, EA, ISO/CASCO Євангелос Вардакас для EUROPEAN PROFILES S.A. та AENOR 6. МІЖНАРОДНІ ОРГАНИ З АКРЕДИТАЦІЇ 6.1. Міжнародні організації кооперації з акредитації (ILAC, IAF) На міжнародному рівні Міжнародна кооперація з акредитації лабораторій (ILAC) та Міжнародний форум з акредитації (IAF) є головними організаціями з розвитку практики та процедур акредитації. Крім того, вони керують угодами про взаємне визнання між своїми членами. Їх відповідальність поділяється таким чином: • лабораторії (ILAC); • органи з сертифікації (IAF); • органи контролю (обидва). Угоди про взаємне визнання членами–учасниками сприяють міжнародному прийняттю даних випробувань, калібрувань, звітів про перевірки та сертифікатів (на системи та продукцію). ILAC – Міжнародна кооперація з акредитації лабораторій – це міжнародна кооперація органів з акредитації лабораторій та органів контролю, утворена більш ніж 30 років тому, для того, щоб допомогти усунути технічні бар’єри в торгівлі. Акредитація дозволяє людям прийняти інформоване рішення при виборі лабораторії, оскільки вона демонструє компетентність, неупередженість та можливості. Вона допомагає створити основу для надійності та функціонування продукції і послуг. Органи з акредитації в усьому світі, які отримали оцінку експертів як компетентні, підписали угоду, яка поширює прийняття продукції та послуг за межі національних кордонів. Метою цієї угоди, Угоди ILAC є створення міжнародної бази для підтримки міжнародної торгівлі через подолання технічних бар’єрів. ILAC вважає своїми членами органи з акредитації лабораторій та органи контролю, що представляють понад 70 країн та регіональних організацій. Кінцевою метою Угоди ILAC є поширення, використання та прийняття промисловістю, а також регулятивними органами результатів від акредитованих лабораторій та органів контролю, у тому числі результатів від лабораторій в інших країнах. Таким чином, можна реалізувати мету вільної торгівлі «сертифіковано один раз – прийнято скрізь». У центрі уваги ILAC: • розробка і гармонізація практики акредитації лабораторій та органів контролю; • поширення акредитації лабораторій та органів контролю на промисловість, державні, регулятивні органи і споживачів; • сприяння та підтримка розвитку систем акредитації; • глобальне визнання лабораторій та органів контролю через Угоду ILAC, що полегшує прийняття даних випробувань, контролю та калібрування товарів за межами національних кордонів. У складі свого глобального підходу ILAC також надає консультації та сприяння країнам, що находяться в процесі розвитку своїх власних систем акредитації лабораторій. Такі системи, що розвиваються, можуть брати участь у ILAC як асоційовані члени, та мати доступ до ресурсів постійних членів ILAC. Окремі регіони у взаємодії з ILAC також заснували свої власні кооперації з акредитації, а саме в Європі (ЕA) та Азійсько-Тихоокеанському регіоні (APLAC). Ці регіональні кооперації працюють у гармонії з ILAC і мають представництво в правлінні ILAC. ILAC заохочує розвиток таких регіональних кооперацій в інших частинах світу. *Продовження. Початок див. у № 10, 11, 2014 р.; № 1, 3, 2015 р. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ТЕХНІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ Отже, ILAC є головним світовим міжнародним форумом з розвитку практики та процедур акредитації лабораторій, просування акредитації лабораторій як інструменту сприяння торгівлі, підтримки розвитку систем акредитації та визнання компетентних випробувальних установ у всьому світі. Міжнародний форум з акредитації (IAF) – це всесвітня асоціація органів з акредитації, органів з оцінки відповідності, асоціацій органів з сертифікації та інших організацій, які беруть участь у діяльності з оцінки відповідності в областях систем менеджменту, продукції, послуг, персоналу та інших аналогічних програм з оцінки відповідності. Його основною функцією є розвиток єдиної всесвітньої програми з оцінки відповідності, що знижує ризик підприємств та їх клієнтів, надаючи їм упевненість у тому, що сертифікатам, виданим акредитованими органами, можна довіряти. Акредитація запевняє споживачів у компетентності та неупередженості акредитованих органів. Члени IAF акредитують органи з сертифікації або реєстрації, які видають свідоцтва, що підтверджують відповідність менеджменту, продукції або персоналу організації визначеному стандарту (що називається оцінкою відповідності). Основна мета IAF є подвійною. По-перше, забезпечити, щоб органи з акредитації, що є його членами, надавали акредитацію тільки тим органам, які є компетентними для виконання діяльності, якою вони займаються, та не підлягають конфліктам інтересів. Другою метою IAF є створення угод про взаємне визнання, відомих як Багатосторонні угоди про визнання (MLA), між його членами – органами з акредитації, які знижують ризик підприємств та їх клієнтів, надаючи їм упевненість у тому, що сертифікатам, виданим акредитованими органами, можна довіряти в будь-якій країні світу. MLA сприяє свободі світової торгівлі шляхом подолання технічних бар’єрів у торгівлі. IAF працює над тим, щоб знайти найефективніший спосіб створення єдиної системи, яка дасть змогу компаніям, що мають сертифікат оцінки відповідності, виданий акредитованим органом в одній частині світу, отримати визнання цього сертифіката в будь-якому місці у світі. Метою MLA є охоплення ним усіх органів з акредитації в усіх країнах світу, усуваючи в такий спосіб необхідність у сертифікації постачальників продукції або послуг у кожній країні, де вони продають свою продукцію або послуги, відповідно до принципу «сертифіковано один раз – прийнято скрізь». Членство органу з акредитації в IAF є відкритим для організацій, що проводять та здійснюють програми, за допомогою яких вони акредитують органи з сертифікації/реєстрації систем якості, продукції, послуг, персоналу, екологічних систем менеджменту, аналогічних програмі з оцінки відповідності. Ці організації повинні заявити про свій намір приєднатися до Багатосторонньої угоди про визнання (MLA), визнаючи рівноцінність акредитації, проведеної іншими членами, та своєї акредитації. Членами асоціації IAF є організації або асоціації, що представляють аналогічну групу економічних суб’єктів на міжнародному рівні, або в країні чи регіоні. Ці суб’єкти пов’язані програмами з органами з акредитації – членами IAF, які підтримують цілі IAF. Члени IAF можуть надавати спеціальний статус визнання організаціям, які мають спільну мету з Корпорацією. Організації, яким був наданий Спеціальний статус визнання, можуть бути представлені та брати участь у всіх засіданнях членів IAF, але не мають права голосувати. Спеціальний статус визнання може також бути наданий регіональним угрупуванням, де підтримується виконання Багатосторонньої угоди про визнання IAF. Таким чином, регіональні угрупування органів з акредитації, які дотримуються Регіональної багатосторонньої угоди з визнання, в основі якої – рівність акредитацій для IAF MLA, можуть отримати Спеціальний статус визнання в IAF. 6.2. Регіональні організації кооперації з акредитації (EA, APLAC, PAC, IAAC, SADCA) Європейська кооперація з акредитації – це європейська мережа визнаних на національному рівні органів з акредитації, розташованих у європейському географічному регіоні. ЕA – неприбуткова асоціація, заснована в листопаді 1997 р. та зареєстрована як асоціація у Нідерландах у червні 2000 р. Завдання ЕA полягають у: • визначенні, гармонізації та досягненні узгодженості акредитації як послуги в Європі, забезпечуючи спільну інтерпретацію стандартів, використовуваних її членами; • забезпеченні прозорості виконаних операцій (у тому числі оцінок) та результатів, наданих її членами; • підтримці багатосторонньої угоди про взаємне визнання між схемами і взаємне визнання послуг з акредитованої оцінки відповідності та результатів; • управлінні системою експертного оцінювання, узгодженою з міжнародною практикою – ЕA як регіон є членом ILAC і IAF; • представленні як технічний ресурс з питань, що стосуються реалізації та функціонування європейської політики з акредитації. Створюючи законодавчу базу для акредитації, Регламент 765/2008/ЄC зміцнює роль ЕA як у добровільному, так і в регульованому секторі. ЕA має підтримувати та гармонізувати реалізацію суворіших правил, зокрема для міжнародної акредитації. 20

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ТЕХНІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ Нове європейське законодавство також пропонує більш рівні правила для нотифікації органів з оцінки відповідності. Застосування акредитації ЕA MLA як основи для нотифікації забезпечить ефективні та гармонізовані критерії для початкової кваліфікації ООB і нагляд за збереженням їх відповідності застосовним вимогам ЄC. Відповідно до цієї оновленої ролі, загальною стратегічною метою ЕA є підвищення її здатності виконувати свою суспільну місію офіційного опікуна європейської акредитації та цінності і надійності акредитованих результатів оцінки відповідності, визнаної на Європейському ринку та поза його межами. ЕA охоплює акредитацію: • лабораторій з випробувань та калібрування; • органів контролю; • органів з сертифікації (систем менеджменту якості, систем екологічного менеджменту, продукції та послуг, персоналу, контролерів EMAS (Регламент ЄС з системи екологічного менеджменту та аудиту) відповідно до Регламенту EMAS). Відповідно до Регламенту 765/2008/ЄC, члени EA: • розвивають акредитацію як службу, що представляє загальні інтереси, із статусом державного органу, як останній рівень контролю послуг з оцінки відповідності в добровільній та регульованій законом областях; • працюють на національному рівні за відповідним розпорядженням уряду, цілком незалежно та неупереджено, на неприбутковій та неконкурентній основі; • повністю підзвітні зацікавленим сторонам, їх структура не дозволяє переважання інтересів. ЕA та її члени нейтральні щодо комерційного тиску. ЕА розвиває та підтримує високий рівень послуг на благо європейської економіки: Європейської комісії та Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA), галузей промисловості Європи, урядів та громадян. Усі зацікавлені сторони та учасники залучені до діяльності ЕА. Вони можуть робити внесок у діяльність ЕА через членство у Консультативному комітеті ЕА, комітетах та робочих групах, і роблять це. ЕА має 33 повних члени, що представляють 33 країни Європи. Двадцять неєвропейських органів з акредитації підписали договір про співробітництво з ЕА, 11 з яких уклали двосторонні угоди з ЕА, які, стосовно визнання та взаємного прийняття, надають такі ж права, обов’язки та переваги, як і багатосторонні угоди ЕА. Кооперація з акредитації в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (APLAC) є співробітництвом органів з акредитації у Азійсько-Тихоокеанському регіоні, що акредитує лабораторії, органи контролю та виробників еталонних матеріалів. Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (APEC) визнало його одним з п’яти Спеціальних регіональних органів, які підтримують діяльність Підкомітетів APEC зі стандартів та відповідності. APLAC було засновано у 1992 р. як форум органів з акредитації лабораторій у Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Його початковою метою було створення, розвиток та поширення угоди про взаємне визнання серед органів з акредитації у регіоні. Меморандум про взаєморозуміння APLAC (MOU), який офіційно заснував APLAC, було підписано у 1995 р. представниками 16 країн Азійсько-Тихоокеанського регіону. З того часу до APLAC приєдналися ще 8 країн. Підписання Угоди про взаємне визнання (MRA) APLAC відбулося 19 листопада 1997 р., сім органів з акредитації підписали MRA про випробування та калібрування. MRA було розширено у 2003 р., і включено до неї контроль (інспекцію), а у 2007 р. особливу увагу було приділено стандарту ISO 15189 (міжнародний стандарт, застосовуваний до медичних лабораторій), раніше вони були включені до MRA у обсязі «випробувань». Перше підписання розширеної Угоди про взаємне визнання APLAC з включенням акредитації виробників еталонних матеріалів відбулося у грудні 2007 р. Зараз у MRA беруть участь 32 члени. Тихоокеанське співробітництво з акредитації (PAC) – це асоціація органів з акредитації інших зацікавлених сторін, метою якого є спрощення торгівлі між країнами у Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Його головним завданням є представлення інтересів країн Азійсько-Тихоокеанського регіону на національному, регіональному та міжнародному рівнях в областях акредитації органів з сертифікації/реєстрації та пов’язаної з ними діяльності, на підтримку цілей і завдань APEC, IAF та ВТО/ТБТ. PAC працює у рамках Міжнародного форуму з акредитації (IAF) та при співробітництві з іншими регіональними групами органів з акредитації в усьому світі. Міжамериканське співробітництво з акредитації (IAAC) – це асоціація органів з акредитації країн Північної та Південної Америки та інших організацій, зацікавлених у оцінці відповідності. Завдання IAAC – сприяння співробітництву серед органів з акредитації та зацікавлених сторін з країн Америки, націленого на розвиток структур з оцінки відповідності для удосконалення продукції, процесів та послуг. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ТЕХНІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ IAAC є неприбутковим органом, який функціонує на засадах співробітництва між його членами та зацікавленими сторонами. IAAC отримує кошти за рахунок членських та добровільних внесків його членів, та внесків на проекти від регіональних організацій (зокрема, від Організації американських штатів). Базовими документами IAAC є Меморандум про взаєморозуміння та Статут. Членами IAAC є органи, що акредитують органи з сертифікації/реєстрації, органи контролю, випробувальні та калібрувальні лабораторії, а також інші типи організацій, що мають відношення до стандартів та оцінки відповідності. Зараз IAAC має 20 повноправних членів, 7 асоційованих членів та 10 членів – зацікавлених сторін з 22 країн Північної та Південної Америки. Зацікавленими сторонами – членами IAAC є органи з оцінки відповідності, що бажають брати участь у розробці регіональних програм та настанов, які впливають на їх діяльність. Південноафриканське співтовариство з питань розвитку акредитації (SADCA), як регіональна структура з акредитації SQAM (стандартизація – забезпечення якості – акредитація – метрологія), отримало завдання визначення придатної інфраструктури акредитації, яка надає організаціям у країнах– членах SADC доступ до послуг з акредитації від визнаних на міжнародному рівні національних органів з акредитації у їхніх країнах, або дає можливість створювати регіональні служби з акредитації, SADCAS. Кооперація з акредитації SADC має спрощувати створення об’єднань, прийнятних на міжнародному рівні акредитованих лабораторій та органів з сертифікації (для персоналу, продукції та систем, у тому числі систем менеджменту якості та систем екологічного менеджменту) у регіоні та надавати країнам– членам акредитацію як інструмент для подолання TБT як у добровільній, так і в регуляторній областях. 6.3. Головні цілі міжнародної та регіональної кооперації у сфері акредитації Міжнародні та регіональні організації з кооперації у сфері акредитації існують перш за все для сприяння світовій торгівлі, працюючи для подолання технічних бар’єрів, що можуть виникнути через вимоги до сертифікації та/або реєстрації систем менеджменту, продукції та подібних процесів. Основні засоби, за допомогою яких вони досягають цього, – укладення Угод про взаємне визнання (MRA) та Багатосторонніх угод (MLA), що передбачають всесвітнє визнання сертифікатів відповідності, виданих органами сертифікації/реєстрації, акредитованих членами цих організацій. Акредитація все більше використовується регулятивними органами та ринком як неупереджений, незалежний та прозорий засіб оцінювання компетентності органів з оцінки відповідності. Міжнародні та регіональні організації з кооперації у сфері акредитації створюють технічну базу для всесвітнього визнання компетентності органів, акредитованих їх членами, реалізуючи концепцію «сертифіковано один раз – прийнято скрізь». 6.4. Процес оцінювання акредитованих органів Вагомість багатосторонніх угод забезпечується процесом достовірної експертної оцінки. Метою такого суворого оцінювання на місці є підтвердження постійної відповідності органів з акредитації, що підписали Багатосторонню угоду, критеріям, прийнятим на міжнародному рівні. Органи з акредитації оцінюються відповідно до міжнародного стандарту ISO/IEC 17011, інших пов’язаних з ним критеріїв, а саме: застосовні документи від регіональних та/або міжнародних організацій (а саме: EA, ILAC або IAF) та застосовні критерії з боку європейських або національних регулятивних органів та промислових схем. Процес експертної оцінки акредитованих органів, які мають стати або залишитися членами регіональних або міжнародних MLA, складається з таких етапів: • Орган з акредитації подає заявку вперше або на розширення області акредитації. Орган з акредитації має визначити та обґрунтувати область (випробування, калібрування тощо), для якої він хоче мати статус володіння правом підпису. • Секретаріат Ради MLA розглядає подані документи. • Секретаріат обирає ведучого експерта з акредитації, його заступника та членів групи. Потім призначається експертна група. • Група проводить експертизу документації (документи системи менеджменту, процедури органу з акредитації тощо). • Там, де це застосовне, проводиться попереднє оцінювання. • Група проводить оцінку на місці. Така оцінка поєднує оцінку системи менеджменту в офісі органу з акредитації та спостереження з метою оцінки того, як орган з акредитації виконує акредитацію. • Наприкінці оцінювання група складає проект звіту про оцінку. Отримані результати затверджуються органом з акредитації на заключному засіданні. • Оперативна робоча група (TFG), призначена керівною групою Ради MLA, розглядає звіт про оцінку з метою видачі рекомендацій для Ради MLA за результатами експертної оцінки. • Рада MLA приймає рішення. 22

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ТЕХНІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ 6.5. Багатосторонні угоди та угоди про взаємне визнання MLA/MRA – це угода, підписана між членами органу з акредитації з метою визнання рівноцінності, надійності та, отже, прийняття акредитованих сертифікацій, інспекцій, свідоцтв про калібрування і звітів про випробування в регіоні або в міжнародному масштабі. MLA/MRA усуває необхідність для постачальників продукції або послуг проходити сертифікацію в кожній країні, де вони продають свою продукцію або послуги, та, отже, забезпечує можливість для товарів і послуг перетинати кордони регіонів та країн в усьому світі. Вона дає впевненість у тому, що послуга, надавана акредитованою лабораторією, органами з контролю та сертифікації, створює таким чином основу для перетину товарами і послугами кордонів у регіональному та міжнародному масштабі, виконуючи роль «паспорта для торгівлі». Знак національного органу з акредитації на звітах про випробування та сертифікатах є гарантією переваг MLA/MRA. Багатостороння угода/Угода про взаємне визнання визнає: • рівноцінність роботи систем з акредитації, керованих її членами; • рівноцінно достовірними є сертифікати та звіти, видані організаціями, акредитованими її членами. 6.6. Приклади регіонального співробітництва На міжнародному рівні ЕА зберігає тісні контакти з ILAC, IAF та іншими регіональними інфраструктурами співробітництва з акредитації. Меморандум про взаєморозуміння між ЕА та APLAC було підписано у січні 2009 р., а подібні ініціативи стосовно інших регіональних органів перебувають на стадії розгляду. Крім того, нещодавно було схвалено політику (опубліковано у вигляді документа EA-1/13) для забезпечення кращої бази для співробітництва з органами з акредитації країн, що не є членами EU та EFTA, але підпадають під Європейську політику добросусідства (ENP), та частково належать до Євро-Середземноморського регіону. Детальний огляд існуючих договорів співробітництва та двосторонніх угод зробив Виконавчий комітет наприкінці вересня 2009 р. Виконавчий комітет також обговорив пропозицію щодо механізму забезпечення визнання органів з акредитації, що не належать до EU/EFTA, які можуть підтвердити виконання ними додаткових вимог Регламенту 765/2008/ЄC, крім вимог угод ILAC та IAF. Консультативна рада ЕА підтримала пропозицію ЕA для такого механізму визнання на засіданні Ради у жовтні 2009 р. На своєму останньому засіданні у травні 2010 р. Генеральна Асамблея ЕА прийняла резолюцію про те, що: • Згідно з нещодавно переглянутим Статутом ЕА, асоціативне членство пропонується органам з акредитації, розташованим у країнах, що є або країнами – потенційними кандидатами до EU/EFTA, або поділяють Європейську політику добросусідства. У випадках, коли асоційований член має двосторонню угоду з ЕА про визнання ним стосовно EA MLA, йому пропонують підписати спеціальну нову двосторонню угоду для асоційованих членів. • Для органів з акредитації, не охоплених дією EU/EFTA та Європейської політики добросусідства (як це є у випадку з Україною), дозволяється поки що залишити чинними існуючі договори про співробітництво та двосторонні угоди, відповідно до попередніх резолюцій Генеральної Асамблеї. 6.7. Провідна роль ЕА у регіональному співробітництві Як зазначалося раніше, нова законодавча база ЄС через Регламент 765/2008/ЄC щодо акредитації та ринкового нагляду й інше застосовне законодавство, зміцнює роль ЕА як у добровільному, так і в регульованому секторах. ЕА повинна відігравати головну роль через забезпечення визнаної на регіональному і міжнародному рівні та прийнятної діяльності з акредитації та надання підтримки: f Урядовим і регулятивним органам Зростає визнання того, що регулятивні органи використовують акредитацію для встановлення та збереження довіри суспільства. Акредитація дає комплексне рішення, яке може бути застосоване для підтримки законодавства, або виступати як альтернатива законодавству. Існує міцна довіра до даних, які використовуються для створення бази для моніторингу та приведення в дію рішень. Торгівля спрощується завдяки прийнятій на міжнародному рівні практиці випробувань, вимірювань, сертифікації та контролю, що веде до прийняття експортованих товарів на закордонних ринках. Вона скорочує витрати і полегшує експорт та імпорт, оскільки зменшується або усувається необхідність повторення однакових дій з оцінки відповідності в іншій країні. Акредитація створює рівновагу між ризиком та захистом, бо зменшує необхідність проводити додаткові перевірки для державних та регулятивних органів. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ТЕХНІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ Акредитація створює конкурентне середовище, оскільки підприємства можуть диференціювати свою продукцію та послуги, а також можуть скористатися можливістю виходу на зарубіжні ринки, що відкрилися завдяки угодам про взаємне визнання. Регламент 765/2008/ЄC був розроблений на фоні зростаючого визнання важливості акредитації для економічної інфраструктури ЄС та охоплює діяльність з акредитації на підтримку добровільної оцінки відповідності, а також оцінки відповідності, що вимагається законодавством. Згідно з цим регламентом акредитація, якщо вона проводиться відповідно до визнаних гармонізованих стандартів, розглядається як діяльність державного органу. f Промисловцям та комерційній спільноті Незалежно від технічних даних та стану ринку, промислові підприємства можуть зробити інформований вибір, здійснюючи закупки від акредитованої організації. Акредитація дає змогу підприємству заощадити час та гроші, оскільки усуває необхідність повторних випробувань або сертифікації продукції у кожній країні, де вона продається. EA MLA є європейською мережею, що підтримує промисловість та торгівлю, усуваючи бар’єри у торгівлі, оскільки акредитовані випробування, виконані в одній країні, визнаються в усіх інших країнах, що підписали MLA. Для виробника або імпортера вона забезпечує більший доступ до нових регіонів та прискорює їх вихід на ринок. f Громадянам Європи EA MLA приносить користь для всіх громадян Європи, оскільки акредитація створює основу для якості повітря, яким ми дихаємо, безпечності їжі, яку ми їмо, безпечності нашого робочого середовища. Акредитація створює довіру суспільства через гарантування послідовно високих стандартів якості продукції або послуг, які ми купуємо. Наявність незадовільних товарів або відкликання товарів зводяться до мінімуму, коли діяльність з оцінки відповідності щодо цієї продукції проводиться надійними незалежними організаціями. Крім того, таким чином запобігають небезпечним вторгненням, що можуть принести шкоду суспільству. 6.8. Структура та комітети у ЕA До структури ЕА входять Генеральна Асамблея, Виконавчий комітет, Консультативна рада, секретаріат та сім комітетів. Генеральна Асамблея – найвищий орган асоціації, що приймає рішення, здійснює нагляд за керівництвом і загальним перебігом справ в асоціації, та дає розпорядження щодо загальної політики. Ці розпорядження втілює в життя Виконавчий комітет у періоди між засіданнями Генеральної Асамблеї. Головна роль Консультативної ради ЕА полягає у забезпеченні того, щоб робота асоціації відповідала потребам ринку та очікуванням усіх зацікавлених сторін. Рада має добре збалансоване представництво сторін, які спираються на Європейську систему акредитації та сприяють її роботі. Вона складається з представників від структур з оцінки відповідності, промисловості, обслуговування та торгівлі, національних органів країн–членів ЄС, асоціацій споживачів, метрологічних установ, Європейської комісії, EFTA та європейських організацій із стандартизації. ЕА має 7 комітетів: • Три технічних комітети (Комітет з сертифікації (CC), Комітет з контролю (IC) та Комітет з лабораторій (LC), які розглядають усі технічні питання, що стосуються акредитації органів з сертифікації, органів контролю та лабораторій, маючи на меті запровадження передової практики та сприяння гармонізації; • Рада багатосторонньої угоди (MAC) керує процесом експертної оцінки та приймає рішення відносно учасників MLA. Рада також несе відповідальність за підготовку експертів з оцінювання, діяльність з моніторингу та гармонізації; • Комітет з горизонтальної гармонізації (HHC) опікується горизонтальними технічними питаннями, що стосуються застосування загальних вимог з акредитації до різних видів органів з оцінки відповідності, оцінки нотифікованих органів та розробки рішень щодо секторних схем. Увага Комітету зосереджена на стандарті ISO/IEC 17011, також він контролює мережу розподілу знань за директивами ЄС; • Комітет з комунікацій та публікацій (CPC) бере участь у розробці будь-яких питань, пов’язаних з роботою внутрішніх та зовнішніх засобів зв’язку, включаючи публікацію документів ЕА та моніторингу IT засобів ЕА, відповідно до плану використання засобів зв’язку, що випливає із стратегічної програми ЕА; • Комітет з фінансового нагляду (FOC) контролює використання фінансів ЕA протягом кожного фінансового року та доповідає Виконавчому комітету і Генеральній Асамблеї ЕА. 24

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ТЕХНІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ 6.9. Учасники багатосторонніх угод ЕA. Права та обов’язки Як уже зазначалося, Європейська кооперація з акредитації є асоціацією органів з акредитації, визнаних на національному рівні, які використовують системи акредитації органів з оцінки відповідності, наприклад, органів з сертифікації, лабораторій і органів контролю, та керують ними. Визнані на національному рівні органи з акредитації мають бути створені в одній із країн–членів Європейського Союзу або Європейської асоціації вільної торгівлі, або у країнах, які офіційно визнані кандидатами на членство у ЄС або EFTA. Було започатковано діючу програму співробітництва, націлену на розробку та підтримку MLA. MLA ґрунтується на двох принципах. Перший принцип стосується акредитованої діяльності, охопленої MLA. Другий принцип стосується зобов’язань учасника Угоди ЕА про визнання сертифікатів або звітів, виданих організаціями, акредитованими учасниками EA MLA. Головними елементами програми для встановлення взаємної довіри є: • участь у програмі експертної оцінки ЕА та обміні інформацією про розвиток і функціонування систем акредитації; • участь у роботі та прийнятті рішень Генеральної Асамблеї ЕА, комітетів і робочих груп ЕА, де це застосовне; • обмін персоналом для участі в оцінюванні, повторному оцінюванні або відвідуванні акредитованих організацій з метою нагляду; • участь у міжнародних міжлабораторних порівняннях та програмах перевірки кваліфікації; • загальне співробітництво з іншими органами з акредитації – членами ЕА. Органи з акредитації, що підписали Багатосторонню угоду ЕА (EA MLA), або від імені яких підписана EA MLA, є учасниками EA MLA. Учасники EA MLA не повинні жодним чином реалізувати або просувати свої послуги з акредитації в іншій крані–члені ЕА, відповідно до зовнішньоторгової політики ЕА. На підставі рівноцінності функціонування схем акредитації, використовуваних учасниками, кожен учасник EA MLA повинен: • визнати системи акредитації, використовувані іншими учасниками EA MLA, рівноцінними своїм власним системам акредитації; • визнати, що всі акредитовані види діяльності, що виконуються організаціями, акредитованими учасниками EA MLA, які підписали MLA для відповідної діяльності, охоплені MLA. Учасники EA MLA зобов’язані сприяти прийняттю акредитованих сертифікатів та звітів, виданих органами, акредитованими учасниками EA MLA. Є два способи сприяння визнанню: f Учасник EA MLA повинен оголосити акредитовані сертифікати та звіти, видані органом контролю та сертифікації, акредитованим іншим учасником EA MLA, такими ж рівноцінно надійними, як і робота, виконана органом контролю або з сертифікації, акредитованим ним самим, якщо робота виконана відповідно до: • Європейських або міжнародних стандартів; • Регламентів або директив ЄС; • Секторних схем, що мають Меморандум про взаєморозуміння з ЕA, ILAC або IAF; • Секторних схем, які незалежно від усіх інших факторів, були явно схвалені ЕA. У випадку акредитованих випробувальних та калібрувальних лабораторій усі звіти та сертифікати, видані акредитованими лабораторіями, мають бути оголошені рівноцінно надійними. У випадках, не згаданих вище, учасники EA MLA зобов’язані, як мінімум, заявити, що органи, акредитовані іншими учасниками EA MLA, працюють у рамках системи акредитації, яка відповідає вимогам міжнародних стандартів, та що ці акредитовані органи, таким чином, є компетентними для виконання діяльності, визначеної в області, у якій їм надана акредитація. Видані сертифікати та звіти визнані надійними учасниками EA MLA. f Учасник EA MLA повинен: • розглянути усі скарги, ініційовані іншим учасником EA MLA внаслідок сертифікатів та/або звітів, виданих організацією, акредитованою ним; • якнайшвидше повідомити усіх інших учасників та секретаріат EA MLA про будь-які значні зміни, що відбулися або відбудуться у його статусі або у його схемах роботи; • працювати відповідно до критеріїв, визначених у відповідних гармонізованих стандартах, опублікованих CEN/CENELEC або ISO/IEC, та, де це застосовне, доповнених застосовними документами ЕА; • призначити та зобов’язатися забезпечити ряд експертних оцінок пропорційно до його розмірів і до потреб комітету MLA, та доручити його експертам з оцінювання брати участь у навчанні та у нарадах, залежно від ситуації. Учасник EA MLA може у будь-який час використати свій статус учасника угоди ЕА відповідно до правил ЕА. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ТЕХНІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ Кожний учасник EA MLA визнає та погоджується, що EA MLA не створює жодних прав, відповідальності або обов’язків, які мали б обов’язкову вагу у національному, міжнародному законодавстві, або законодавстві Європейського співтовариства. 6.10. Міжнародне співробітництво через ILAC ILAC виступає за розвиток більш тісних зв’язків та стратегічного партнерства з ключовими організаціями, що працюють у сфері діяльності ILAC. Ці партнерства діють як засіб просування спільних інтересів та зміцнення міжнародної мережі з акредитації. ILAC підписала Меморандуми про взаєморозуміння (MOU) з такими міжнародними органами: • Міжнародний комітет мір та ваги (CIPM); • Промислове співробітництво із стандартів та оцінки відповідності (ICSCA); • Міжнародний форум з акредитації (IAF) / Міжнародна Організація із стандартизації (ISO); • Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку (UNIDO); • Міжнародна електротехнічна комісія (IEC); • Міжнародна організація законодавчої метрології (OIML); • Міжнародна федерація з клінічної хімії та лабораторної медицини (IFCC); • Всесвітнє антидопінгове агентство (WADA).

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ

ВНУТРЕННИЙ АУДИТ* УТВЕРЖДАЮ Директор ООО «Гамма» Д. И. Ректоров 24 декабря 2014 г.

СИСТЕМА МЕНЕДЖМЕНТА ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ И ОБЕСПЕЧЕНИЯ БЕЗОПАСНОСТИ ТРУДА ПРОЦЕДУРА 4.5.5 СМОЗиОБТ

ВНУТРЕННИЙ АУДИТ

Разработал Представитель высшего руководства С. И. Мищенко 12.12.2014

СОДЕРЖАНИЕ 1. Назначение процедуры 2. Цель процедуры 3. Область применения 4. Определения и принятые сокращения 5. Описание процедуры 6. Ответственность за исполнение процедуры 7. Записи 8. Критерии результативности 9. Мониторинг процесса 10. Оценка работы аудитора/ведущего аудитора Приложение 1. Форма программы внутреннего аудита на год Приложение 2. Форма плана проведения внутреннего аудита Приложение 3. Форма протокола внутреннего аудита Приложение 4. Форма отчета о несоответствии Приложение 5. Форма отчета о внутреннем аудите Приложение 6. Форма отчета о программе внутреннего аудита за год Приложение 7. Критерии оценки работы аудитора Лист регистрации изменений Лист ознакомления

1. НАЗНАЧЕНИЕ ПРОЦЕДУРЫ 1. Настоящая процедура устанавливает порядок проведения внутреннего аудита системы менеджмента охраны здоровья и обеспечения безопасности труда ООО «Гамма». 2. ЦЕЛЬ ПРОЦЕДУРЫ 2.1. Целью настоящей процедуры является установление порядка планирования и организации проведения внутреннего аудита системы менеджмента охраны здоровья и обеспечения безопасности труда в подразделениях ООО «Гамма». 2.2. Цель внутреннего аудита – установить: •cоответствует ли система менеджмента запланированным мероприятиям, включая требования стандарта OHSAS; •должным ли образом внедрена эта система и поддерживается ли она в рабочем состоянии; •является ли она результативной для реализации политики и достижения целей ООО «Гамма». 2.3. Настоящая процедура разработана в соответствии с разделом 4.5.5 OHSAS 18001:2007 «Системы менеджмента охраны здоровья и обеспечения безопасности труда. Требования». 3. ОБЛАСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ 3.1. Требования настоящей процедуры распространяются на все процессы и структурные подразделения ООО «Гамма». 4. ОПРЕДЕЛЕНИЯ И ПРИНЯТЫЕ СОКРАЩЕНИЯ 4.1. В настоящей процедуре приняты следующие определения: Аудит – систематический, независимый и документированный процесс получения свидетельств и объективного их оценивания с целью установления степени выполнения согласованных критериев аудита. ----------------------------------------------------------------------------------------* Див. також статтю О. Лисенка «OHSAS 18001: крок за кроком. Внутрішній аудит», опубліковану в № 3 журналу. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ Внутренний аудит – аудит, который проводится самой организацией или от ее имени, для внутренних целей установления фактов несоответствий или наблюдений. Аудитор – лицо, обладающее компетентностью для проведения аудита. Критерии аудита – совокупность политик, процедур или требований. Примечание: Критерии аудита используются в качестве ориентира, с которым сравниваются свидетельства аудита. Несоответствие – невыполнение установленного требования. План аудита – описание видов деятельности и мероприятий аудита. Программа внутреннего аудита – совокупность одного или нескольких внутренних аудитов, запланированных на конкретные сроки и направленных на достижение определенной цели. Руководитель группы по аудиту – лицо, обладающее компетентностью и наделенное соответствующей ответственностью и полномочиями для руководства командой по аудиту. В настоящей процедуре приняты следующие сокращения: Предприятие – ООО «Гамма» СМОЗиОБТ – система менеджмента охраны здоровья и обеспечения безопасности труда ОЗиОБТ – охрана здоровья и обеспечение безопасности труда СОТ – служба охраны труда СП – структурное подразделение Начальник СП – начальник структурного подразделения, службы, отдела, главные специалисты 5. ОПИСАНИЕ ПРОЦЕДУРЫ Начало

Планирование внутренних аудитов

Формирование группы внутренних аудиторов

Разработка программы внутреннего аудита на год

Внесение изменений в программу аудита Формирование команд внутреннего аудита СМОЗ и ОБТ, подготовка и рассылка плана проведения аудита в подразделениях Подготовка к аудиту

Проведение аудита на месте

Отчет об аудите

Действия по завершению аудита

Отчет по программе аудита

Конец Схема процедуры «Порядок планирования и организации проведения внутреннего аудита»

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ

Описание этапа 5.1. Планирование внутренних аудитов 5.1.1. Планирование внутренних аудитов СМОЗиОБТ осуществляется с учетом результатов оценки рисков, важности и сложности выполнения работ, а также с учетом результатов предыдущего аудита. Периодичность выполнения внутренних аудитов СМОЗиОБТ – не реже одного раза в год 5.2. Назначение внутренних аудиторов 5.2.1. Группа внутренних аудиторов формируется приказом по Предприятию из числа работников СП, имеющих необходимую для проведения аудитов компетентность: – опыт работы в предметной области – не менее 5 лет; – опыт проведения аудитов – не менее 5 аудитов СМОЗиОБТ; – назначаются из состава ИТР и квалифицированных работников; – прошедшие обучение по требованиям OHSAS 18001 и ISO19011; – прошедшие обучение по требованиям настоящей процедуры. 5.2.2. Приказ о назначении внутренних аудиторов готовит представитель высшего руководства (ПВР) по СМОЗиОБТ. Он должен содержать поименный список аудиторов и ведущего аудитора. 5.2.3. Полномочия и ответственность внутренних аудиторов определены в ISO 19011: 2011 5.3. Разработка программы внутреннего аудита на год 5.3.1. Программа внутренних аудитов СМОЗиОБТ разрабатывается ведущим аудитором по форме, приведенной в Приложении 1. 5.3.2. Критериями аудита являются соответствующие требования стандарта OHSAS 18001 и требования СМОЗиОБТ. 5.3.3. В программе аудита указываются процессы, подлежащие аудиту (должностные лица, структурные подразделения, даты проведения аудитов). 5.3.4. Проект программы внутренних аудитов СМОЗиОБТ на год разрабатывается не позднее 15 декабря года, предшествующего планируемому. 5.3.5. Разработанный проект программы внутренних аудитов на год ПВР размещает в электронном виде на сервере предприятия. 5.3.6. Информация о размещении направляется ПВР начальникам СП посредством электронной почты. 5.3.7. Проект программы на год на бумажном носителе согласовывается начальниками СП в течение 10 рабочих дней после его электронной рассылки. 5.3.8. Согласованный начальниками СП проект программы внутренних аудитов на бумажном носителе подается ПВР на утверждение директору ООО «Гамма» до 25 декабря года, предшествующего планируемому. 5.3.9. При наличии замечаний на этапах согласования и утверждения годовой программы внутреннего аудита СМОЗ и ОБТ соответствующая информация для их устранения доводится до ПВР посредством электронной почты. 5.3.10. После утверждения оригинал (подлинник) программы внутренних аудитов передается на хранение ПВР, а ее защищенная электронная версия для сведения размещается на сервере предприятия. 5.3.11. ПВР делает рассылку программы начальникам СП. Срок рассылки до 15 января текущего года. 5.3.12. В случае невозможности проведения запланированного внутреннего аудита в установленные сроки он должен быть перенесен. Все переносы сроков проведения внутренних аудитов должны быть согласованы с руководством предприятия. 5.3.13. В оригинале программы и ее электронной копии должны быть сделаны соответствующие отметки о причине и сроках переноса. 5.3.14. Об изменениях должны быть извещены начальники СП предприятия согласно вышеописанному порядку 5.4. Внесение изменений в программу аудита 5.4.1. В ходе текущей деятельности Предприятия возможно внесение изменений в программу внутреннего аудита. 5.4.2. Изменения могут вноситься при: – возникновении инцидентов; – внесении изменений в действующую нормативно-правовую, а также нормативную документацию или организационную структуру Предприятия; – несоответствиях, выявленных в структурных подразделениях надзорными органами; – возникновении систематических несоответствий в структурных подразделениях; – по результатам анализа со стороны высшего руководства. 5.4.3. Изменения в программу внутреннего аудита вносит ПВР и подает их на утверждение директору 5.5. Формирование группы внутреннего аудита СМОЗиОБТ 5.5.1. Внутренний аудит СМОЗиОБТ проводится группами по аудиту, включающими два или несколько аудиторов. 5.5.2. Один из аудиторов в группе по аудиту назначается ведущим аудитором – руководителем группы по аудиту. 5.5.3. За 14 календарных дней до проведения запланированного аудита ПВР совместно с ведущим аудитором составляет План аудита (Приложение 2), где определяет область аудита и персональный состав команды по аудиту. 5.5.4. При формировании группы по аудиту необходимо выполнить следующие условия: 1) аудиторы не должны проверять свою собственную деятельность, а также работу подразделений, от которых они сами зависят; 2) допускается привлечение внешних аудиторов для проведения внутренних аудитов. При формировании Плана аудита, согласно Программе аудита, в нем указываются аудиторы и руководитель группы. В случае невозможности привлечения к аудиту ранее запланированного аудитора ведущий аудитор вносит изменения в состав группы. 5.5.5. Критериями аудита являются соответствующие требования документов СМОЗиОБТ, а также требования законодательных и других нормативно-правовых актов. Область, подлежащая аудиту, указывается в Плане аудита. 5.5.6. Разработанный План аудита руководитель группы по аудиту направляет на согласование начальнику СП по электронной почте не позднее чем за 5 рабочих дней до планируемого срока проведения аудита. 5.5.7. Начальник СП в течении двух рабочих дней согласовывает План внутреннего аудита в части времени и дат его проведения (ответом по электронной почте). 5.5.8. Ведущий аудитор подписывает оригинал Плана у начальника СП, подлежащего аудиту, и подает его на утверждение директору. 5.5.9. План аудита утверждается не позднее чем за два рабочих дня до начала аудита и является основанием для освобождения аудиторов от исполнения своих непосредственных должностных обязанностей на время проведения аудита. 5.5.10. Руководитель группы по аудиту направляет электронную защищенную версию утвержденного Плана начальнику СП, членам группы по аудиту, а оригинал документа передает ПВР

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ

Описание этапа

5.6. Подготовка к аудиту на месте 5.6.1. После получения утвержденного Плана аудита начальник СП подлежащего аудиту структурного подразделения обязан: – проинформировать персонал о целях и объектах аудита; – в случае личного отсутствия назначить вместо себя уполномоченного представителя, который будет участвовать в работе по аудиту; – подготовить к демонстрации документы и записи, подтверждающие выполнение аудируемым подразделением требований, указанных в Плане аудита. 5.6.2. После получения утвержденного Плана аудита руководитель группы по аудиту собирает и анализирует: – данные по мониторингу деятельности аудируемого подразделения в области СМОЗиОБТ (статистика инцидентов, бланки оперативного контроля, предписания, протоколы о несоответствии по результатам предыдущего аудита, коррекций и корректирующих действий); – необходимые для проведения аудита документы (локальные акты по СМОЗиОБТ, распространяющиеся на деятельность подразделения). 5.6.3. Аудиторы по своей области аудита формируют контрольные вопросы согласно форме, приведенной в Приложении 3. 5.6.4. Перед проведением аудита руководитель группы по аудиту проводит совещание группы с целью уточнения обязанностей и распределения конкретных объектов аудита между аудиторами, согласования режима работы и обсуждения деталей, касающихся проведения аудита, требований к оформлению документов

5.7. Проведение аудита на месте 5.7.1. Перед началом аудита начальник СП организует совещание сотрудников подчиненного подразделения с командой по аудиту. 5.7.2. В ходе совещания ведущий аудитор: – объясняет назначение и цели аудита; – представляет аудиторов; 5.7.3. В рабочем порядке решаются следующие вопросы: – осуществляется окончательное согласование Плана аудита; – уточняются места работы; – определяются сопровождающие лица (при необходимости); – уточняется время начала и конца проверки; – определяется ориентировочный срок проведения заключительного совещания по результатам аудита. 5.7.4. При проведении аудита проверяются: – поддержание в рабочем состоянии процедур СМОЗиОБТ; – выполнение корректирующих действий по результатам предыдущего аудита и их результативность; – документация, включая записи. 5.7.5. Методы проведения аудита включают в себя: – опросы работников; – наблюдения за их деятельностью; – анализ документов, включая записи. 5.7.6. Проверка осуществляется по следующим аспектам: – в полном ли объеме и правильно ли выполняются требования стандарта OHSAS 18001 и локальных нормативных актов; – понятны ли требования документов сотрудникам предприятия; – какие мероприятия были разработаны по устранению выявленных несоответствий; – успешно ли проведены данные мероприятия; – каким образом доказано их успешное проведение. 5.7.7. Аудит носит выборочный характер. Объем и состав выборки определяется аудитором. 5.7.8. В процессе аудита аудиторы ведут записи (протокол аудита), содержащие изложение фактов, которые имеют отношение к критериям аудита и могут быть проверены. 5.7.9. При обнаружении несоответствий критериям аудита оформляется «Отчет о несоответствии» с записью в графе «Описание несоответствия» согласно форме, приведенной в Приложении 4. Согласие с выявленным несоответствием должно быть подтверждено подписью начальника аудируемого СП или, в случае его отсутствия, его уполномоченным. При расхождении в оценках выявленных отклонений между аудиторами и руководителем проверяемого структурного подразделения окончательное решение принимает руководитель команды по аудиту. 5.7.10. Начальник СП, в котором выявлено несоответствие, обеспечивает определение коренной причины несоответствия и разработку корректирующих мероприятий, включая мероприятия, направленные на устранение выявленного несоответствия (там, где это возможно). Причины несоответствия, требуемые коррекция и корректирующие действия вносятся в соответствующие графы «Отчета о несоответствии» и заверяются подписью руководителя структурного подразделения или, в случае его отсутствия, его уполномоченным. 5.7.11. При выявлении существенных несоответствий, свидетельствующих о нарушении требований законодательной и нормативной документации, возможности ухудшения состояния здоровья работников, получения ими травм, необходимо приостановить работы. Работы возобновляются после устранения нарушения и демонстрации аудитору визуальных свидетельств. Вся эта информация заносится в отчет о несоответствии. 5.7.12.Отчет о несоответствии подписывают начальник СП, аудитор, проводивший аудит, руководитель группы по аудиту. 5.7.13. Оригинал отчета о несоответствии передается ведущему аудитору, а копия – начальнику СП, в котором проходил аудит. 5.7.14. По завершении аудита, в соответствии с Планом, группа по аудиту формирует заключение по результатам аудита. 5.7.15. Ведущий аудитор докладывает на заключительном совещании о результатах аудита в СП. 5.7.16. Состав участников совещания определяет начальник СП. 5.7.17. В процессе совещания обсуждаются сильные стороны СП, доказательства выполнения установленных требований и выявленные несоответствия (фактические и потенциальные), а также мероприятия по устранению выявленных несоответствий и их причин. Рассматриваются предложения по улучшению деятельности в области СМОЗиОБТ (при их наличии)

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ

Описание этапа 5.8. Отчет об аудите 5.8.1. По окончании аудита аудиторы сдают свидетельства аудита руководителю группы по аудиту. 5.8.2. На основании записей аудиторов и отчетов о несоответствиях в течение 5 рабочих дней составляется отчет об аудите структурного подразделения/процесса. 5.8.3. Ответственность за составление отчета, его достоверность и своевременность несет руководитель группы по аудиту. Форма отчета представлена в Приложении 5. 5.8.4. Отчет по аудиту включает краткое изложение результатов аудита, заключение по результатам и рекомендации, если таковые были выработаны в процессе аудита. Для формирования заключения рассматривается количество несоответствий для структурного подразделения/процесса: – соответствует в целом – при 0–24% несоответствий критериям; – соответствует в основном – при 25–49% несоответствий критериям; – не соответствует – при t50% несоответствий критериям. 5.8.5. Отчет должен быть датирован и подписан руководителем группы по аудиту и начальником СП, в котором проводился аудит. 5.8.6. Отчет по аудиту, оригиналы отчетов о несоответствиях и протоколы аудита направляются ПВР. 5.8.7. ПВР информирует руководство Предприятия о результатах аудита структурного подразделения. 5.8.8. Планы аудита, отчеты по аудиту, отчеты о несоответствиях и их копии сохраняются в течение трех лет. Протоколы аудита хранятся в течение года. Ответственным за хранение является ПВР 5.9. Действия по завершению аудита 5.9.1. После завершения аудита разработанные корректирующие действия выполняются в установленные сроки, в соответствии с требованиями процедуры СМОЗиОБТ – 4.5.3.2-2014 «Порядок управления корректирующими и предупреждающими действиями». 5.9.2. Ответственность за реализацию мероприятий по устранению выявленных несоответствий и их причин несет начальник СП, в котором были выявлены несоответствия, либо руководитель процесса, ответственный за выполняемую работу. 5.9.3. Отметку о выполнении запланированных мероприятий делает аудитор, выявивший несоответствие 5.10. Отчет о программе аудита 5.10.1. Внутренний аудит считается завершенным, когда все аудиты, регламентированные программой, реализованы в полном объеме. 5.10.2. После реализации программы внутренних аудитов ПВР в течение 5 рабочих дней составляет итоговый отчет по программе аудитов согласно Приложению 6 для предоставления его руководству предприятия. Общий отчет служит информационной основой для проведения анализа функционирования СМОЗиОБТ со стороны руководства Предприятия. 5.10.3. При формировании итогового заключения ПВР руководствуется критериями согласно п. 5.8.4. 5.10.4. Оригинал итогового отчета по программе аудита хранится у ПВР

6. ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА ИСПОЛНЕНИЕ ПРОЦЕДУРЫ 6.1. Ответственность за поддержание процедуры в актуальном состоянии несет ПВР. 6.2. Ответственность уполномоченных лиц за подготовку и проведение внутреннего аудита приведена в разделе 5 данного документа. 7. ЗАПИСИ В ходе реализации данной процедуры ведутся следующие записи: № п/п Наименование документа 1 Программа внутреннего аудита 2 План аудита 3 Протоколы аудита 4

Отчет о несоответствии

Отчет по аудиту

Итоговый отчет по программе аудита

Место хранения Оригинал – ПВР Оригинал – ПВР Оригинал – ПВР Копия – начальник СП Оригинал – ПВР Копия – начальник СП Оригинал – ПВР Оригинал – ПВР

Срок хранения 1 год 3 года 1 год 3 года 3 года 3 года 3 года 3 года

8. КРИТЕРИИ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТИ Для контроля результативности процесса используются критерии: К1– количество несоответствий за настоящий год/количество несоответствий за предыдущий год; Приемлемое значение 0,9–1,0; К2 – количество эффективно внедренных корректирующих действий/общее количество выявленных в подразделении несоответствий; Приемлемое значение 0,9 – 1,0. Примечание: Под результативным внедрением корректирующих действий подразумевается отсутствие повторения несоответствий данного типа. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ 9. МОНИТОРИНГ ПРОЦЕССА 9. Мониторинг процесса осуществляется ПВР по результатам предыдущего года в течение января текущего года. 10. ОЦЕНКА РАБОТЫ АУДИТОРА/ВЕДУЩЕГО АУДИТОРА 10.1. Работа каждого аудитора оценивается ведущим аудитором по критериям, приведенным в Приложении 7. Записи с результатами оценки передаются ПВР. 10.2. Мотивация аудиторов. Аудитору, который в течение года принял участие не менее чем в 8 аудитах и получил среднюю оценку ведущего аудитора не ниже «4, 5» предоставляется 3 дополнительных дня отдыха к отпуску за счет ООО «Гамма». 10.3. Конкурс на звание лучший аудитор. Ежегодно в январе проводится конкурс на звание лучший аудитор. Победителю конкурса предоставляется персональная стоянка для личного автомобиля у проходной ООО «Гамма». Условия конкурса приведены в Положении о конкурсе на звание лучший аудитор. Приложение 1 ФОРМА ПРОГРАММЫ ВНУТРЕННЕГО АУДИТА НА ГОД ООО «Гамма»

УТВЕРЖДАЮ Генеральный директор _______________________________

СОГЛАСОВАНО Представитель руководства по СМОЗиОБТ Технический директор ________________________________

«_____»_______________ 20___ г.

«_____»_______________ 20___ г. ПРОГРАММА ВНУТРЕННЕГО АУДИТА СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ И ОБЕСПЕЧЕНИЯ БЕЗОПАСНОСТИ ТРУДА на 20___ год Цель аудита __________________________________________________________________ Проверяемые разделы

Проверяемое СП/процесс

Дата проведения аудита Стандарт OHSAS 18001

Разработал:

____________________ ______________

_____________

«___»_________ 20__ г.

Согласовано:

____________________ ______________

_____________

«___»_________ 20__ г.

____________________ ______________

_____________

«___»_________ 20__ г.

____________________ ______________

_____________

«___»_________ 20__ г.

(должность) (должность) (должность) (должность)

(подпись) (подпись) (подпись) (подпись)

(Ф.И.О.) (Ф.И.О.) (Ф.И.О.) (Ф.И.О.)

Отметка о выполнении

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ Приложение 2 ФОРМА ПЛАНА ПРОВЕДЕНИЯ ВНУТРЕННЕГО АУДИТА OOO «Гамма» СОГЛАСОВАНО ПВР _______________________________________ (должность)

УТВЕРЖДАЮ Директор _________________________________

_______________________________________ (Ф.И.О.)

«_____»_______________ 20__ г.

«_____»__________________ 20__ г.

ПЛАН ПРОВЕДЕНИЯ ВНУТРЕННЕГО АУДИТА

Аудит: плановый внеплановый дополнительный Процесс/Структурное подразделение: _________________________________________________ Уполномоченный по аудиту: ________________________________________________________ Цель аудита: ___________________________________________________________________ Руководитель команды по аудиту: ____________________ Аудиторы: ____________________________ ____________________________

Дата

Время

План составил:

Объект проверки (процесс, структурное подразделение)

Критерии аудита (документ и/ или его раздел)

________________ ____________________ ___________________ (должность)

(подпись)

(Ф.И.О.)

План согласовал: ________________ ____________________ ___________________ (должность)

(подпись)

(Ф.И.О.)

Фамилия и инициалы представителя аудируемого аудитора подразделения

«_____»_________________ 20__ г. «_____»_________________ 20__ г.

Приложение 3 ФОРМА ПРОТОКОЛА ВНУТРЕННЕГО АУДИТА ПРОТОКОЛ ВНУТРЕННЕГО АУДИТА № _____ от «_____» _______ 20____ Г.

Должностное лицо/Структурное подразделение: _________________________________________ Вид аудита: ____________________________________________________________________ Аудитор: ______________________________________________________________________ Даты проведения аудита: __________________________________________________________ Критерии аудита

Контрольный перечень вопросов по аудиту

Требуемые документы

Свидетельства аудита (когда, где, примеры документов)

Оценка

Комментарии

Подпись аудитора

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ Приложение 4 ФОРМА ОТЧЕТА О НЕСООТВЕТСТВИИ № отчета о несоответствии:

Структурное подразделение:

Функция/Область/Процесс:

Участок:

Критерий аудита и № пункта(ов): Содержание несоответствия Описание несоответствия:

Требование, которое не выполнено:

Ф.И.О. аудитора: Подпись:

Подтверждение представителя аудируемого подразделения

Дата:

Должность:

Ф.И.О. руководителя команды по аудиту:

Ф.И.О.

Подпись:

Дата:

Дата: Мероприятия, предложенные аудируемым подразделением

Коренная причина (почему это произошло?)

Корректирующие действия (предупредить повторное появление) с распределением ответственности и датой завершения:

Представитель аудируемого подразделения:

Должность:

Ф.И.О.

Подпись:

Дата:

Должность:

Ф.И.О.

Подпись:

Дата:

Аудитор: Отметка о выполнении корректирующих действий Представитель аудируемого подразделения:

Должность:

Ф.И.О.

Подпись:

Дата:

Отметка о результативности корректирующих действий Корректирующее действие: результативно не результативно

Ф.И.О. руководителя команды по аудиту:

Подпись:

Дата:

№ нового отчета о несоответствии

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ Приложение 5 ФОРМА ОТЧЕТА О ВНУТРЕННЕМ АУДИТЕ ОТЧЕТ ПО АУДИТУ № ________

Аудит:

плановый

внеплановый

дополнительный

Аудируемое структурное подразделение ______________________________________________ _____________________________________________________________________________ Руководитель структурного подразделения (должностное лицо) _______________________________ (должность, Ф.И.О.)

_____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ Руководитель команды по аудиту: ___________________________ ______________________ (должность)

Аудиторы:

(Ф.И.О.)

_______________ _______________ _______________ (Ф.И.О.)

(Ф.И.О.)

Сроки проведения аудита _________________________________________________________ Цели и задачи аудита _____________________________________________________________ РЕЗУЛЬТАТЫ АУДИТА № п/п

Критерии аудита

При проверке документации СМОЗиОБТ и проведении аудита на месте было выявлено

Оценка соответствия

ЗАКЛЮЧЕНИЕ ПО РЕЗУЛЬТАТАМ АУДИТА

Деятельность подразделения требованиям

соответствует в целом соответствует в основном не соответствует

Направления по улучшению: Руководитель подразделения

______________ (дата)

Ведущий аудитор

______________ (дата)

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

_________________ ________________ (подпись)

(Ф.И.О.)

_________________ ________________ (подпись)

(Ф.И.О.)

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ Приложение 6 ФОРМА ОТЧЕТА О ПРОГРАММЕ ВНУТРЕННЕГО АУДИТА ЗА ГОД УТВЕРЖДАЮ Директор ООО «Гамма» «____»_________20___ ОТЧЕТ ПО ПРОГРАММЕ АУДИТА НА 20___ ГОД

Программа аудита выполнена в полном/не в полном объеме. Не проведен аудит _______________________________________________________________ ввиду ________________________________________________________________________ Проведено ______ дополнительных и ________ внеплановых аудитов. В процессе аудитов выявлено _____несоответствий, _______ потенциальных несоответствий. Наиболее часто повторяющиеся несоответствия: _________________________________________ _____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ Наиболее критичные несоответствия: _________________________________________________ _____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ ________ несоответствий устранено в ходе аудита. Разработано ________ корректирующих мероприятий. Реализовано ________ корректирующих мероприятий. ______ % корректирующих мероприятий признано результативными. Реализовано ________ предупреждающих мероприятий. ______ % предупреждающих мероприятий признано результативными. По результатам внутренних аудитов выработано ______ предложений по улучшению. Реализовано __________ предложений по улучшению. ЗАКЛЮЧЕНИЕ ПО ПРОГРАММЕ АУДИТА

Деятельность организации требованиям к СМОЗиОБТ соответствует в целом/соответствует в основном/не соответствует Рекомендации по улучшению деятельности:________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ Рекомендации по программе аудита на следующий год: ______________________________________ _______________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ Отчет составил_____________ _____________ _____________ _____________ (должность)

(подпись)

(Ф.И.О.)

(Дата)

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ Приложение 7

Аудитор Даты проведения аудита

Стандарт

OHSAS18001

Подразделение/процесс № п/п

КРИТЕРИИ ОЦЕНКИ РАБОТЫ АУДИТОРА

Конфиденциальность

Профессионализм

Умение общаться на разных уровнях

Дипломатичность

Выполнение поставленных задач

Внимание к подробностям

Знание предметной области

Ответственность перед аудируемым

Умение правильно фиксировать и документировать факты

Контроль распределения времени

Выполнение плана аудита

Готовность к аудиту

Одежда аудитора

Сохранение и поддержание записей во время аудита

15*

Умение руководить группой аудиторов

Средний балл

Ведущий аудитор

____________________ «_____» _________20__г.

* Аудитор, получивший хотя бы по одному из критериев неудовлетворительную оценку, переводится в статус аудитора-стажера на три последующих аудита и не допускается к самостоятельной работе.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ ЛИСТ РЕГИСТРАЦИИ ИЗМЕНЕНИЙ

№ п/п

Основание для внесения изменения (№ и дата приказа или распоряжения)

Номера листов (страниц) измененных

замененных

новых

аннулированных

Всего листов (страниц) в документе

Дата

Подпись ответственного за управление документацией

ЛИСТ ОЗНАКОМЛЕНИЯ Дата ознакомления

должность

Лицо, ознакомившееся с документацией предприятия фамилия

Лицо, ответственное за ознакомление ___________________ (подпись)

подпись

__________________ (Ф.И.О.)

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ТА ДОПОВНЕНЬ ДО РОЗДІЛУ 1 ПРАВИЛ УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК Наказ Міністерство енергетики та вугільної промисловості України від 20.06.2014 № 469 Відповідно до Закону України «Про електроенергетику» та Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 382, враховуючи розвиток науково-технічного прогресу, щодо улаштування електроустановок НАКАЗУЮ: 1. Внести зміни та доповнення до розділу 1. Загальні правила Правил улаштування електроустановок шляхом викладення у новій редакції глав 1.1–1.3, 1.5–1.9 (далі – розділ 1 ПУЕ), що додається. 2. Розділ 1 ПУЕ набирає чинності через 90 днів з дня підписання цього наказу. 3. Об’єднанню енергетичних підприємств «Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики» у встановленому порядку внести Розділ 1 ПУЕ до реєстру бази даних нормативних документів Міненерговугілля України. 4. Державному підприємству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Ущаповський К. В.) забезпечити: – видання необхідної кількості примірників Розділу 1 ПУЕ відповідно до замовлень; – подальший науково-технічний супровід впровадження Розділу 1 ПУЕ. 5. З дня набрання чинності Розділом 1 ПУЕ визнати такими, що втратили чинність: – глави 1.1–1.3, 1.5–1.6, 1.8. Розділу 1 Правил устройства электроустановок; – наказ Міненерговугілля України від 31.03.2011 № 36 «Про затвердження та запровадження нової редакції глави 1.7 «Заземлення і захисні заходи від ураження електричним струмом» Правил улаштування електроустановок»; – наказ Мінпаливенерго України від 04.10.2006 № 367 «Про затвердження та введення в дію нормативного документа «Правила улаштування електроустановок. Розділ 1. Загальні правила. Глава 1.9. Зовнішня ізоляція електроустановок». 6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Улиду В. Ю. Міністр

Ю. Продан

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК Затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 20.06.2014 № 469 ГЛАВА 1.1 ______________________________________________________

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ 1.1.1. Правила улаштування електроустановок (далі – Правила) встановлюють вимоги до електроустановок загального призначення змінного струму напругою до 750 кВ та постійного струму напругою до 1,5 кВ. Ці Правила є обов’язковими для застосування під час проектування нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення або капітального ремонту електроустановок. Нові положення Правил не є обов’язковими для застосування в діючих електроустановках, улаштованих за Правилами, чинними на час створення електроустановок. Вимоги цих Правил стосуються спеціальних електроустановок, якщо інше не встановлено нормативними документами, які регламентують улаштування спеціальних електроустановок. Нормативні документи, на які є посилання по тексту Правил, слід застосовувати в редакції, чинній на момент використання Правил. 1.1.2. Ці Правила розроблено з урахуванням обов’язковості проведення в умовах експлуатації планово-попереджувальних і профілактичних випробувань та ремонтів електроустаткування відповідно до вимог інструкцій виробників обладнання і чинних нормативних документів з експлуатації електроустановок, а також обов’язковості систематичного навчання та перевірки знань виробничого (електротехнічного) персоналу в обсязі вимог ГКД 34.20.507-2003 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила», Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів та НПАОП 40.1-1.01-97 «Правила безпечної експлуатації електроустановок». ----------------------------------------------------------------------------------------Оновлені глави ПУЕ плануємо надрукувати в наступних випусках видання. У №6 читайте Главу 1.3 НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ У цих Правилах використано терміни, установлені в Законі України «Про електроенергетику»: об’єкт електроенергетики, суб’єкт електроенергетики, особливо важливий об’єкт електроенергетики, приєднання електроустановки, розвиток електричних мереж, нормативний документ; у ДСТУ 2267-93 «Вироби електротехнічні. Терміни та визначення»: електричний пристрій, номінальне значення параметра електротехнічного виробу (пристрою); у ДСТУ 3465-96 «Системи електропостачальні загального призначення. Терміни та визначення»: електропостачальна система загального призначення; у ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»: нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення; у ГКД 34.20.507-2003 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила»: виробничий персонал, невиробничий персонал, оперативний персонал, черговий персонал; у Правилах технічної експлуатації електроустановок споживачів: електротехнічний персонал. Нижче подано терміни, які вжито в цих Правилах, та визначення позначених ними понять: 1.1.3. Електроустановка. Комплекс взаємопов’язаних машин, апаратів, ліній та допоміжного обладнання (разом з будівлями і приміщеннями, в яких вони встановлені), призначений для виробництва, трансформації, передачі, розподілення електричної енергії і перетворення її в інший вид енергії. Електроустановки за умовами електробезпеки розділяються на електроустановки до 1 кВ і електроустановки вище 1 кВ (за діючим значенням напруги). 1.1.4. Відкрита, або зовнішня, електроустановка. Електроустановка, не захищена будівлею від атмосферного впливу. Електроустановки, захищені тільки навісами, сітчастими огорожами тощо, розглядають як зовнішні. Закрита, або внутрішня, електроустановка. Електроустановка, розміщена всередині будівлі, що захищає її від атмосферного впливу. 1.1.5. Електроприміщення. Приміщення або відгороджена, наприклад, сітками, частина приміщення, в якому розташовано електрообладнання, доступне тільки для виробничого (електротехнічного) персоналу. 1.1.6. Сухе приміщення. Приміщення, в якому відносна вологість повітря не перевищує 60 %. За відсутності в такому приміщенні умов, наведених у 1.1.10–1.1.12, воно називається нормальним. 1.1.7. Вологе приміщення. Приміщення, в якому відносна вологість повітря є більшою ніж 60 %, але не перевищує 75 %. 1.1.8. Сире приміщення. Приміщення, в якому відносна вологість повітря тривалий час перевищує 75 %. 1.1.9. Особливо сире приміщення. Приміщення, в якому відносна вологість повітря наближена до 100 % (стеля, стіни, підлога і предмети, що є в приміщенні, покриті вологою). 1.1.10. Жарке приміщення. Приміщення, в якому під впливом різних теплових випромінювань температура перевищує постійно або періодично (понад 1 добу) +35°С (наприклад, приміщення із сушарками, сушильними і випалювальними печами, котельні тощо). 1.1.11. Запилене приміщення. Приміщення, в якому за умовами виробництва виділяється технологічний пил у такій кількості, що він може осідати на проводах, проникати всередину машин, апаратів тощо. Запилені приміщення поділяються на приміщення зі струмопровідним пилом і приміщення з неструмопровідним пилом. 1.1.12. Приміщення з хімічно активним або органічним середовищем. Приміщення, в якому постійно або протягом тривалого часу є присутніми агресивні пари, гази, рідини, утворюються відкладення або цвіль, що руйнують ізоляцію і струмопровідні частини електроустаткування. 1.1.13. Щодо небезпеки ураження людей електричним струмом розрізняють: а) приміщення без підвищеної небезпеки, в яких відсутні умови, що створюють підвищену або особливу небезпеку (див. переліки б, в); б) приміщення з підвищеною небезпекою, які характеризуються наявністю в них однієї з умов, що створює підвищену небезпеку: 1) вологості або струмопровідного пилу (див. 1.1.8 і 1.1.11); 2) струмопровідної підлоги (металева, земляна, залізобетонна, цегляна тощо); 3) високої температури (див. 1.1.10); 4) можливості одночасного дотику людини до металоконструкцій будівель, технологічних апаратів, механізмів тощо, які мають з’єднання з землею з одного боку і до металевих корпусів електроустаткування – з іншого; 40

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК в) особливо небезпечні приміщення, які характеризуються наявністю однієї з умов, що створює особливу небезпеку: 1) особливої вологості (див. 1.1.9); 2) хімічно активного або органічного середовища (див. 1.1.12); 3) одночасно двох або більше умов підвищеної небезпеки (див. перелік б). г) території, де розміщено зовнішні електроустановки, які за рівнем небезпеки ураження людей електричним струмом прирівнюються до особливо небезпечних приміщень. 1.1.14. Напруга за змінного струму. Діюче значення напруги змінного струму. 1.1.15. Напруга за постійного струму. Напруга струму, отриманого від джерел постійного струму, або напруга випрямленого струму з пульсаціями, не більшими ніж 10 % від діючого значення. 1.1.16. Для позначення обов’язковості виконання вимог Правил застосовують слова «повинен», «потрібно», «треба», «має», «дозволено», «заборонено», «необхідно», «слід» і похідні від них. Слова «зазвичай», «переважно», «як правило» означають, що ця вимога переважає, а відступ від неї має бути обґрунтованим. Слово «допускається» означає, що це рішення застосовується як виняток, як вимушене (унаслідок стиснених умов, обмежених ресурсів необхідного устаткування, матеріалів тощо). Слово «рекомендовано» означає, що це рішення є одним з кращих, але не обов’язковим. 1.1.17. Прийняті в Правилах унормовані значення величин із вказівкою «не менше» є найменшими, а з вказівкою «не більше» – найбільшими. У разі вибору раціональних значень величин необхідно враховувати досвід експлуатації та монтажу, вимоги електробезпеки і пожежної безпеки. 1.1.18. Усі значення величин, наведені в цих Правилах з прийменниками «від» і «до», слід розуміти як «включно». ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ 1.1.19. Електроустаткування і матеріали, що застосовують в електроустановках, мають відповідати вимогам ДСТУ, ДБН та інших відповідних чинних нормативних документів або технічних умов, затверджених в установленому порядку. На продукцію іноземного виробництва має бути оформлено документи відповідності згідно з чинним в Україні законодавством. 1.1.20. Конструкція, виконання, спосіб установлення, прокладання і клас ізоляції машин, апаратів, приладів та іншого застосовуваного електроустаткування, а також кабелів і проводів мають відповідати розрахунковим параметрам електроустановки, режимам її роботи, умовам навколишнього середовища і вимогам відповідних глав цих Правил. 1.1.21. Електроустановки та пов’язані з ними конструкції мають бути стійкими до впливу навколишнього середовища або захищеними від цього впливу. 1.1.22. Будівельну і санітарно-технічну частину електроустановок (конструкції будівлі та елементів інженерної інфраструктури) треба виконувати згідно з проектною документацією, затвердженою в установленому порядку, за обов’язкового виконання додаткових вимог, наведених у цих Правилах. 1.1.23. Електроустановки мають задовольняти вимогам відповідних нормативних документів з охорони навколишнього середовища за допустимими рівнями шуму, вібрації, напруженості електричного і магнітного полів, електромагнітної сумісності, відходів хімічних речовин, масла, сміття тощо. 1.1.24. Для захисту засобів телекомунікацій, залізничної сигналізації та телемеханіки від небезпечного та заважаючого впливу електроустановок (ліній електропередачі тощо) передбачають заходи згідно з вимогами відповідних чинних нормативних документів. 1.1.25. В електроустановках слід передбачати збирання і видалення відходів хімічних речовин, масла, сміття, технічних вод тощо, які утворюються в процесі функціонування елекроустановок. Відповідно до вимог чинних нормативних документів з охорони навколишнього середовища має бути унеможливлено потрапляння зазначених відходів до водойм, системи відведення зливових вод, ярів, а також на території, які не призначено для накопичення цих відходів. 1.1.26. Проектування та вибір схем, компоновок і конструкцій електроустановок треба виконувати на основі порівнянь варіантів застосування надійних схем, упровадження новітньої техніки з урахуванням вимог безпеки, енерго- та ресурсоощадності, досвіду експлуатації. 1.1.27. У разі небезпеки виникнення електрокорозії або ґрунтової корозії треба передбачати відповідні заходи щодо захисту споруд, устаткування, трубопроводів та інших підземних комунікацій. 1.1.28. В електроустановках має бути забезпечено можливість легкого розпізнавання частин, які належать до окремих їх елементів (простота і наочність схем, належне розташування електроустаткування, написи, маркування, забарвлення). 1.1.29. Захисні провідники у всіх електроустановках повинні мати буквенне позначення РЕ чи кольорове позначення поздовжніми або поперечними смугами однієї ширини (для шин – від 15 мм до 100 мм) жовтого НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК і сзеленого кольорів. Нейтральний провідник (1.7.28) позначають буквою N і блакитним кольором. Суміщений захисний (РЕ) і нейтральний (N) провідник в електроустановках напругою до 1 кВ з глухозаземленою нейтраллю позначають буквами РЕN (1.7.25) і блакитним кольором по всій довжині, а на кінцях – жовто-зеленими смугами. 1.1.30. Буквено-цифрове і кольорове позначення однойменних шин для кожної електроустановки мають бути однаковими. Шини треба позначати: – за змінного трифазного струму напругою вище 1 кВ: шини фази А – жовтим кольором, фази В – зеленим, фази С – червоним кольором; – за змінного трифазного струму напругою до 1 кВ: шини фази L1– жовтим кольором, фази L2 – зеленим, фази L3 – червоним кольором. У діючих електроустановках напругою до 1 кВ шини допускається позначати буквами А, В, С; – шини однофазного струму, якщо вони є відгалуженням від шин трифазної системи, – як відповідні шини трифазного струму; – за постійного струму: позитивна шина (+) – червоним кольором, негативна (–) – синім і провідник середньої точки М – блакитним. Кольорове позначення треба виконувати по всій довжині шин, якщо його передбачають також для більш інтенсивного охолодження або для антикорозійного захисту. Кольорове позначення допускається виконувати не по всій довжині шин: тільки кольорове або тільки буквено-цифрове позначення або кольорове у поєднанні з буквено-цифровим – тільки в місцях приєднання шин; якщо неізольовані шини недоступні для огляду (наприклад, під час перебування їх під напругою), то допускається їх не позначати. При цьому рівень безпеки і наочності під час обслуговування електроустановки не повинен знижуватися. 1.1.31. Шини в розподільчих установках (крім розподільчих установок заводського виготовлення) розташовують з дотриманням таких умов: а) у закритих розподільчих установках за змінного трифазного струму шини треба розташовувати: 1) збірні та обхідні шини, а також усі види секційних шин у разі вертикального розташування А–В–С згори вниз; у разі розташування горизонтального, похилого або трикутником: найбільш віддалено – шина А, посередині – В; найближче до коридору обслуговування – С; 2) відгалуження від збірних шин – зліва направо А–В–С, якщо дивитися на шини з коридору обслуговування (за наявності трьох коридорів – з центрального); б) у відкритих розподільчих установках за змінного трифазного струму шини треба розташовувати: 1) збірні та обхідні шини, а також усі види секційних шин, шунтувальні перемички і перемички в схемах кільцевих, полуторних тощо повинні мати з боку головних трансформаторів на вищій напрузі шину фази А; 2) відгалуження від збірних шин у відкритих розподільчих установках треба виконувати так, щоб розташування шин приєднань зліва направо було А–В–С, якщо дивитися з боку шин на трансформатор. Порядок розташування шин відгалужень у комірках незалежно від їх розташування відносно збірних шин повинен бути однаковим; в) у п’яти- і чотирипровідних колах трифазного змінного струму в електроустановках напругою до 1 кВ розташування шин має бути таким: 1) у разі вертикального розміщення: – одна під другою: зверху вниз L1- L2-L3 -N-РЕ-(РЕN-); 2) у разі горизонтального розміщення: – найбільш віддаленою має бути шина L1, потім фази L2-L3 -N, найближча до коридору обслуговування – РЕ-(РЕN-); – відгалуження від збірних шин, якщо дивитися на шини з коридору обслуговування: 3) у разі горизонтального розміщення: зліва направо L1- L2-L3 -N-РЕ-(РЕN-); 4) у разі вертикального розміщення: L1- L2-L3 -N-РЕ-(РЕN-) зверху вниз. г) за постійного струму шини розташовують: 1) збірні шини в разі вертикального розміщення: – верхня М, середня (–), нижня (+); 2) збірні шини в разі горизонтального розміщення: – найбільш віддалена М, середня (–) і найближча (+), якщо дивитися на шини з коридору обслуговування; – відгалуження від збірних шин: ліва шина М, середня (–), права (+), якщо дивитися на шини з коридору обслуговування. В окремих випадках допускаються відхилення від вимог, наведених у підпунктах а)–г), якщо їх виконання пов’язане з істотним ускладненням електроустановок (наприклад, викликає необхідність установлення спеціальних опор поблизу підстанції для транспозиції проводів повітряної лінії електропередавання) або якщо на підстанції застосовують два ступені трансформації або більше. 42

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК 1.1.32. У житлових, громадських і подібних приміщеннях пристрої, які служать для огородження і закриття струмопровідних частин, мають бути суцільними; у виробничих приміщеннях і електроприміщеннях допускається застосовувати суцільні, сітчасті або дірчасті пристрої, які забезпечують ступінь захисту не менше ніж 1Р2Х за ГОСТ 14254–96 (МЭК 529–89) «Степени защиты, обеспечиваемые оболочками». Огороджувальні та закриваючі пристрої треба виконувати так, щоб знімати або відкривати їх можна було лише за допомогою ключів чи інструментів. 1.1.33. Усі огороджувальні та закриваючі пристрої відповідно до місцевих умов повинні мати достатню механічну міцність. За напруги понад 1 кВ товщина металевих огороджувальних і закриваючих пристроїв має бути не меншою ніж 1 мм. 1.1.34. Електроустановки необхідно забезпечувати засобами захисту, а також засобами надання першої допомоги відповідно до НПАОП 40.1-1.07-01 «Правила експлуатації електрозахисних засобів» та НАОП 1.1.10-5.05-86 (РД 34.03.702) «Інструкція щодо надання першої допомоги потерпілим у зв’язку з нещасними випадками при обслуговуванні енергетичного обладнання». 1.1.35. Пожежо- та вибухобезпечність електроустановок зумовлено виконанням вимог, наведених у відповідних главах цих Правил та НПАОП 40.1-1.32-01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок». Під час здавання в експлуатацію електроустановки необхідно забезпечувати протипожежними засобами та інвентарем згідно з відповідними положеннями нормативно-правових актів і нормативних документів. ГЛАВА 1.2 ______________________________________________________

ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ І ЕЛЕКТРИЧНІ МЕРЕЖІ СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ 1.2.1. Ця глава Правил поширюється на всі системи електропостачання. Системи електропостачання тягових, підземних та інших спеціальних електроустановок, крім вимог цієї глави, мають відповідати також вимогам спеціальних правил. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ Нижче подано терміни, які вжито в цій главі, та визначення позначених ними понять: 1.2.2. Енергетична система (енергосистема). Комплекс електричних станцій, поєднаних загальною електричною мережею з приймачами електроенергії, а також між собою, в якому процеси виробництва, передачі та споживання електроенергії відбуваються в один і той же час за спільного керування цими процесами. В окремих частинах енергосистеми в процесі виробництва електроенергії можливе супутнє виробництво теплової енергії та її розподіл і споживання в локальних вузлах. 1.2.3. Електрична частина енергосистеми. Сукупність електроустановок електричних станцій та електричних мереж енергосистеми. 1.2.4. Електроенергетична система. Електрична частина енергосистеми і приймачі електричної енергії, які живляться від неї, об’єднані спільністю процесу виробництва, передавання, розподілу і споживання електричної енергії. 1.2.5. Електропостачання. Забезпечення споживачів електричною енергією. Централізоване електропостачання. Електропостачання споживачів від енергосистеми. 1.2.6. Електрична мережа. Сукупність електроустановок для передавання та розподілу електричної енергії, що складається з підстанцій, розподільчих установок, струмопроводів, повітряних і кабельних ліній електропередавання, які працюють на певній території. 1.2.7. Приймач електричної енергії (електроприймач). Апарат, агрегат, механізм, призначений для перетворення електричної енергії в інший вид енергії. 1.2.8. Споживач електричної енергії. Електроприймач або група електроприймачів, об’єднаних технологічним процесом, які розміщуються на певній території. 1.2.9. Незалежне джерело живлення. Джерело живлення, на якому зберігається напруга в межах, регламентованих цими Правилами для післяаварійного режиму, у разі її зникнення на іншому або інших джерелах живлення. До незалежних джерел живлення належать дві секції або системи шин однієї чи двох електростанцій та підстанцій за одночасного дотримання таких двох умов: НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК 1) кожна з секцій або систем шин у свою чергу має живлення від незалежного джерела живлення; 2) секції (системи) шин не пов’язані між собою або мають зв’язок, що автоматично вимикається в разі порушення нормальної роботи однієї з секцій (систем) шин. До незалежних джерел живлення належать також агрегати безперебійного живлення, акумуляторні батареї та інші джерела електричної енергії, які здатні в автономному режимі забезпечувати електроприймачі необхідною електричною енергією. 1.2.10. Нормальний режим. Режим експлуатації електроустановки в нормальних умовах. Аварійний режим. Режим експлуатації електроустановки в умовах поодинокого або чисельних пошкоджень. Післяаварійний режим. Режим експлуатації електроустановки з наявними пошкодженнями до відновлення нормального режиму. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ 1.2.11. Під час проектування систем електропостачання і реконструкції електроустановок мають розглядатися такі питання: 1) перспектива розвитку енергосистем і систем електропостачання з урахуванням раціонального поєднання новоспоруджуваних електричних мереж з діючими та новоспоруджуваними мережами інших класів напруги; 2) забезпечення надійного комплексного централізованого електропостачання всіх споживачів, розташованих у зоні дії електричних мереж; 3) обмеження струмів КЗ граничними рівнями, що визначаються на перспективу; 4) зниження втрат електричної енергії, енергозбереження; 5) відповідність рішень, що приймаються, умовам безпеки навколишнього природного середовища; 6) електромагнітна сумісність запроектованих автоматизованих систем управління, релейного захисту, диспетчерсько-технологічного зв’язку та інших технічних засобів. При цьому електропостачання треба розглядати в комплексі з урахуванням можливостей і доцільності технологічного резервування. Під час вирішення питань резервування слід ураховувати перевантажувальну здатність елементів електроустановок, а також наявність резерву в технологічному обладнанні. 1.2.12. Під час вирішення питань розвитку систем електропостачання слід ураховувати ремонтні, аварійні та післяаварійні режими. 1.2.13. Під час вибору незалежних взаєморезервуючих джерел живлення, які є об’єктами енергосистеми, слід ураховувати ймовірність одночасного залежного короткочасного зниження або повного зникнення напруги на час дії релейного захисту і автоматики в разі пошкоджень у електричній частині енергосистеми, а також одночасного тривалого зникнення напруги на цих джерелах живлення в разі важких системних аварій. 1.2.14. Вимоги 1.2.11–1.2.13 треба враховувати на всіх проміжних етапах розвитку енергосистем і систем електропостачання споживачів. 1.2.15. Проектування електричних мереж має здійснюватися з урахуванням способу їх обслуговування (постійне чергування, виїзні бригади тощо). 1.2.16. Робота електричних мереж напругою від 3 кВ до 35 кВ може бути передбачена як з ізольованою нейтраллю, так і з нейтраллю, заземленою через дугогасний реактор або резистор, а також заземленою одночасно через дугогасний реактор і резистор. Компенсацію ємнісного струму замикання на землю через дугогасні реактори треба застосовувати за таких значень цього струму в нормальних режимах: – у мережах напругою від 6 кВ до 20 кВ, які мають залізобетонні та металеві опори на повітряних лініях електропередавання (ПЛ), і у всіх мережах 35 кВ – понад 10 А; – у мережах, які не мають залізобетонних і металевих опор на ПЛ: напругою 6 кВ – понад 30 А; напругою 10 кВ – понад 20 А; напругою від 15 кВ до 20 кВ – понад 15 А. За струмів замикання на землю понад 50 А рекомендовано застосовувати не менше двох заземлювальних дугогасних реакторів. У разі обладнання електричних мереж напругою від 6 кВ до 35 кВ пристроями селективного захисту від однофазного замикання на землю, що діють на вимикання пошкодженого приєднання, компенсація ємнісного струму не вимагається. З метою забезпечення селективного вимикання пошкодженого кабелю у разі однофазного замикання на землю в електричних кабельних мережах напругою від 6 кВ до 35 кВ дозволено заземлення нейтралі через резистор. Робота електричних мереж напругою від 110 кВ до 150 кВ може передбачатися як з ефективно заземленою нейтраллю (1.7.4), так і з глухозаземленою нейтраллю (1.7.5). Електричні мережі напругою 220 кВ і вище повинні працювати тільки з глухозаземленою нейтраллю. 44

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК КАТЕГОРІЇ ЕЛЕКТРОПРИЙМАЧІВ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДІЙНОСТІ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ 1.2.17. Електроприймачі за надійністю електропостачання поділяються на такі три категорії: Електроприймачі I категорії – електроприймачі, переривання електропостачання яких може спричинити: небезпеку для життя людей, значний матеріальний збиток споживачам електричної енергії (пошкодження дорогого основного обладнання, масовий брак продукції), розлад складного технологічного процесу, порушення функціонування особливо важливих елементів комунального господарства. В складі електроприймачів I категорії виділяється особлива група електроприймачів, безперебійна робота яких необхідна для безаварійної зупинки виробництва з метою запобігання загрозі життю людей, вибухам, пожежам і пошкодженням високовартісного основного обладнання, втраті важливої інформації. Електроприймачі II категорії – електроприймачі, перерва електропостачання яких призводить до масового недовідпуску продукції, масових простоїв робітників, механізмів і промислового транспорту, порушення нормальної діяльності значної кількості міських і сільських жителів. Електроприймачі III категорії – решта електроприймачів, що не підпадають під визначення I та II категорій. Категорії надійності електропостачання визначаються залежно від технології основного виробництва споживача електроенергії згідно з вимогами ДБН В.2.5-23:2010 «Проектування електрообладнання об’єктів цивільного призначення». Остаточно категорії надійності узгоджуються замовником проекту електропостачання споживача від зовнішніх джерел електроенергії. 1.2.18. Електроприймачі I категорії треба забезпечувати електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення, і перерву їх електропостачання в разі порушення електропостачання від одного з джерел живлення можна допускати лише на час автоматичного відновлення живлення. Перемикання джерел живлення повинно здійснюватися за мінімально короткий час і по можливості не змінювати режим роботи обладнання споживачів. Для електропостачання особливої групи електроприймачів I категорії має передбачатися додаткове живлення від третього незалежного взаєморезервуючого джерела живлення. Як третє незалежне джерело живлення для особливої групи електроприймачів і як друге незалежне джерело живлення для решти електроприймачів I категорії можуть бути використані місцеві електростанції, електростанції енергосистем (зокрема, шини генераторної напруги), спеціальні агрегати безперебійного живлення, акумуляторні батареї тощо. Якщо резервуванням електропостачання не можна забезпечити необхідної безперервності технологічного процесу або якщо резервування електропостачання економічно недоцільне, забезпечується технологічне резервування, наприклад, шляхом установлення взаєморезервуючих технологічних агрегатів, спеціальних пристроїв безаварійної зупинки технологічного процесу, які діють у разі порушення електропостачання. Електропостачання електроприймачів I категорії з особливо складним безперервним технологічним процесом, який потребує тривалого часу на відновлення робочого режиму, за наявності техніко-економічних обґрунтувань рекомендовано здійснювати від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення, до яких висуваються додаткові вимоги, що визначаються особливостями технологічного процесу. 1.2.19. Електроприймачі II категорії необхідно забезпечувати електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення. Для електроприймачів II категорії в разі порушення електропостачання від одного з джерел живлення переривання електропостачання допустимі на час, необхідний для увімкнення резервного живлення діями чергового персоналу або виїзної оперативної бригади. 1.2.20. Для електроприймачів III категорії електропостачання може здійснюватися від одного джерела живлення за умови, що час перерви електропостачання, необхідний для ремонту або заміни пошкодженого елемента системи електропостачання, не перевищує однієї доби. РІВНІ ТА РЕГУЛЮВАННЯ НАПРУГИ, КОМПЕНСАЦІЯ РЕАКТИВНОЇ ПОТУЖНОСТІ 1.2.21. Для електричних мереж слід передбачати технічні заходи щодо забезпечення якості напруги електричної енергії відповідно до вимог ГОСТ 13109–97 «Электрическая энергия. Совместимость технических средств электромагнитная. Нормы качества электрической энергии в системах электроснабжения общего назначения». 1.2.22. Пристрої регулювання напруги мають забезпечувати підтримання напруги на тих шинах напругою від 6 до 20 кВ електростанцій та підстанцій, до яких приєднано розподільчі мережі, у межах не нижче ніж 105 % номінального в період найбільших навантажень і не вище ніж 100 % номінального в період найменших навантажень цих мереж. 1.2.23. Вибір і розміщення пристроїв компенсації реактивної потужності в електричних мережах слід проводити згідно з відповідними нормативними документами щодо компенсації реактивної потужності. Ⱦɚɥɿ ɛɭɞɟ НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я

СЛУЖБЕ ОХРАНЫ ТРУДА НЕБОЛЬШОГО ПРЕДПРИЯТИЯ* ПОСОБИЕ Моисеенко О. В.

5.14. Подготовка проектов приказов и распоряжений по вопросам охраны труда и внесение их на рассмотрение работодателю В предшествующих разделах настоящего пособия уже были рассмотрены проекты приказов по вопросам организации обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда, о вводе в действие положения «О трехступенчатой системе контроля состояния охраны труда» и перечней действующих и собственных инструкций по охране труда предприятия. В реальности круг тем, по которым службе охраны труда предприятия приходится готовить проекты приказов, достаточно обширен, так как кроме исконно своих, свойственных этой службе приказов, приходится оказывать помощь другим службам и подразделениям предприятия в разработке их (или за них) проектов приказов по вопросам, касающимся охраны труда или вплотную к ней примыкающим. Из проектов приказов, которые служба охраны труда готовит самостоятельно или принимает участие и контролирует их подготовку, самыми распространенными являются следующие: – о вводе в действие инструкций по охране труда и различных положений; – об организации проведения инструктажей и обучения по вопросам охраны труда; – о создании различных комиссий, деятельность которых регламентируется требованиями нормативно-правовых актов по охране труда (по проверке знаний; по приемке в эксплуатацию оборудования, зданий и сооружений, законченных строительством или реконструкцией; по приемке и проверке СИЗ и т. д.); – о порядке расследования несчастных случаев и аварий на производстве; – о назначении лиц, ответственных за безопасное выполнение различных видов работ повышенной опасности, а также лиц, ответственных за содержание различного оборудования и оснащения повышенной опасности в исправном и технически безопасном состоянии; – о проведении недель и месячников по вопросам охраны труда; – о подготовке предприятия к работе в осенне-зимний период; – о дополнительных внутрисменных регламентированных перерывах для отдыха и др. В преамбуле подобных приказов должна быть сделана ссылка на требования конкретных пунктов нормативно-правовых актов, в соответствии с которыми они разработаны. Порядок подготовки, согласования и представления на утверждение проектов приказов и распоряжений по вопросам охраны труда должен соответствовать порядку, принятому на данном предприятии, если иное не оговорено требованиями того акта, согласно которому они разрабатываются. Для наглядности в приложениях 21–30 приведены некоторые приказы, разработанные в последние 2–3 года службой охраны труда небольшого предприятия.

__________________________________________ *Продолжение. Начало в № 4, 5, 6, 8, 10, 11, 2014 г., № 1, 3, 2015 г. 46

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я Приложение 21

___________________________________________________________________ (Шапка бланка приказа с названием предприятия)

ПРИКАЗ «___»________ 20___

№ ___

О вводе в действие собственных инструкций по охране труда Во исполнение статьи 13 Закона Украины «Об охране труда», требований п. 4.3 НПАОП 0.00-4.15-98 «Положение о разработке инструкций по охране труда» и пп. 1, 2 приказа по предприятию от (дата) № ___ «О вводе в действие и разработке инструкций по охране труда в (название предприятия)», приказываю: 1. Утвердить и ввести в действие следующие вновь разработанные собственные инструкции по охране труда. (Далее следует Перечень собственных ИОТ, состоящий из их номеров и названий.) Срок: со дня выдачи в подразделения. 2. Считать утратившими силу следующие ранее действовавшие инструкции по охране труда головного предприятия (приказ по предприятию от (дата) №____) (Далее следует Перечень ИОТ головного предприятия, состоящий из их номеров и названий.) Срок: со дня выдачи в подразделения ИОТ согласно п. 1. 3. Начальникам цехов № 1 (Ф.И.О.) и № 2 (Ф.И.О.): 3.1. Получить в службе охраны труда и передать непосредственным руководителям во вверенных цехах инструкции, перечисленные в п. 1, в установленном на предприятии порядке. 3.2. Изъять из обращения инструкции, утратившие силу в соответствии с п. 2. Срок: (дата). 3.3. Организовать проведение с работниками своих подразделений внепланового инструктажа в связи с вводом в действие вновь разработанных инструкций по охране труда, перечисленных в п. 1. Срок: (дата). 4. Начальнику отдела охраны труда (Ф.И.О.) согласно Перечням, предоставленным подразделениями в соответствии п. 4.5 приказа от (дата) №______, подготовить и направить в Отдел печати головного предприятия сводную заявку на изготовление необходимого количества собственных инструкций по охране труда, перечисленных в п. 1. Срок: до (дата).

5. Заместителю директора – главному бухгалтеру (Ф.И.О.) в установленном порядке обеспечить оплату работ по размножению собственных ИОТ предприятия в Отделе печати головного предприятия. Срок: после предоставления актов выполненных работ. Директор (название предприятия)

(Ф.И.О.)

Фамилия, инициалы ________________________________________________________ Номер служебного телефона лица, подготовившего проект приказа ______________________

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я ɉɪɢɥɨɠɟɧɢɟ 22

___________________________________________________________________ (Шапка бланка приказа с названием предприятия)

ПРИКАЗ «___»________ 20___

№ ___

Об организации проведения инструктажей по вопросам охраны труда С целью правильной организации исполнения требований раздела 6 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типовое положение о порядке проведения обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда», раздела 8 положения «О порядке проведения обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда в (название предприятия), утвержденного приказом от (дата) № ____ и раздела 5 НПАОП 0.00-4.15-98 «Положение о разработке инструкций по охране труда», приказываю: На основании пунктов 1 приказов от (дата) №____, (дата) № ___ и (дата) № ___ утвердить и ввести в действие Перечень вновь разработанных собственных инструкций по охране труда, действующих в (название предприятия) (приложение к приказу). Срок: со дня подписания приказа. 2. Начальникам цехов № 1 (Ф.И.О.) и № 2 (Ф.И.О.): 2.1. На основании Перечня вновь разработанных собственных инструкций по охране труда, действующих в (название предприятия), организовать и обеспечить во вверенных подразделениях разработку, согласование со службой охраны труда и утверждение перечней инструкций по охране труда: – для внутреннего структурного подразделения (участка, группы); – соблюдение и обеспечение которых входит в круг функциональных обязанностей каждого работника внутреннего структурного подразделения (для профессии, рабочего места). Срок: до (дата). 2.2. Установить во вверенных подразделениях следующий срок проведения повторных инструктажей по охране труда: в первую неделю первого месяца квартала, но не позднее даты проведения предыдущего инструктажа. Срок: с (дата), постоянно. 2.3. Организовать правильное хранение и использование инструкций по охране труда, действующих в (название предприятия), следующим образом: – полный комплект инструкций для внутреннего структурного подразделения хранить в определенном доступном для его работников месте; – комплект инструкций, необходимых в данном внутреннем структурном подразделении, постоянно хранить у его руководителя; – комплект инструкций, необходимых в данном цехе, постоянно хранить у начальника цеха. Срок: со дня подписания приказа. 2.4. В случае выявления нехватки в подразделении количества действующих инструкций по охране труда направить в отдел охраны труда предприятия согласованную и утвержденную заявку на их размножение. Срок: неделя после выявления. 2.5. Изъять из употребления во вверенных подразделениях все недействующие на предприятии инструкции по охране труда. Срок: со дня подписания приказа. 3. Контроль за исполнением приказа возложить на начальника отдела охраны труда (Ф.И.О.). Директор (название предприятия)

(Ф.И.О.)

Фамилия, инициалы ____________________________________________________ Номер служебного телефона лица, подготовившего проект приказа ___________________ 48

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я ɉɪɢɥɨɠɟɧɢɟ 23

___________________________________________________________________ (Шапка бланка приказа с названием предприятия)

ПРИКАЗ

«___»________ 20___

№ ___

О создании комиссии по приемке и проверке СИЗ Во исполнение требований ст. 8 Закона Украины «Об охране труда», п. 3.6 НПАОП 0.00-4.01-08 «Положение о порядке обеспечения работников специальной одеждой, специальной обувью и другими средствами индивидуальной защиты» (далее – СИЗ), приказываю: 1. Для обеспечения приемки и проверки СИЗ, которые имеются и поступают на предприятие, на их соответствие требованиям нормативных документов (ДСТУ, ГОСТ, ТУ) создать комиссию из представителей администрации и профсоюзной организации в составе: Председатель комиссии – заместитель директора – начальник цеха № 1 (Ф.И.О.); члены комиссии: (Ф.И.О.) – начальник технологического бюро; (Ф.И.О.) – начальник производственно-диспетчерского бюро; (Ф.И.О.) – мастер заготовительно-слесарно-сборочного участка; (Ф.И.О.) – мастер механического участка; (Ф.И.О.) – председатель цехового комитета профсоюза. 2. Приказ «О создании комиссии по приемке и проверке СИЗ» от (дата) № ____ считать утратившим силу. Директор (название предприятия)

(Ф.И.О.)

Фамилия, инициалы ____________________________________________________ Номер служебного телефона лица, подготовившего проект приказа ____________________

Приложение 24

___________________________________________________________________ (Шапка бланка приказа с названием предприятия)

ПРИКАЗ «___»________ 20___

№ ___

О порядке расследования несчастных случаев в (название предприятия) Во исполнение требований ст. 22 Закона Украины «Об охране труда» и Порядка проведения расследования и ведения учета несчастных случаев, профессиональных заболеваний и аварий на производстве, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 30.11.2011г. № 1232 (далее – Порядок №1232), приказываю: 1. Всем работникам (название предприятия): 1.1. О каждом несчастном случае (случае травмирования) потерпевший, работник, который его обнаружил, или иное лицо – свидетель несчастного случая должны немедленно сообщить руководителю работ, непосредственно осуществляющему контроль за состоянием охраны труда на рабочем месте (далее – непосредственный руководитель работ) или руководителю структурного подразделения, а также в отдел охраны труда. Срок: немедленно. 1.2. Принять меры по оказанию необходимой доврачебной помощи потерпевшему.

Срок: немедленно.

1.3. Давать комиссии по расследованию (письменно или устно) точные и объективные сведения, отражающие обстоятельства несчастного случая. Срок: немедленно, по указанию председателя комиссии.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я 2. Непосредственному руководителю работ или руководителю структурного подразделения, в котором произошел несчастный случай: 2.1. Организовать оказание доврачебной помощи потерпевшему, а в случае необходимости – его доставку в лечебно-профилактическое учреждение. Срок: немедленно. 2.2. Сообщить о случившемся начальнику отдела охраны труда, председателю профсоюзного комитета и директору. Срок: немедленно. 2.3. Сохранить до прибытия комиссии по расследованию (специальному расследованию) несчастного случая обстановку на рабочем месте и машины, механизмы, оборудование в таком состоянии, в каком они были на момент наступления несчастного случая (если это не угрожает жизни или здоровью других работников и не приведет к более тяжелым последствиям и нарушению производственных процессов), а также принять меры к недопущению подобных несчастных случаев. Срок: до прибытия комиссии. 3. Руководителю структурного подразделения, в котором произошел несчастный случай: 3.1. Получив сообщение о несчастном случае (кроме группового, со смертельным исходом, повлекшего тяжелые последствия, а также кроме случая смерти или исчезновения работника при исполнении трудовых, должностных обязанностей), передать с использованием средств связи и на бумажном носителе сообщение о несчастном случае согласно приложению 2 к Порядку №1232: – Фонду социального страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний (далее – Фонд) по местонахождению предприятия; – председателю профсоюзного комитета; – руководителю предприятия, где работает потерпевший, если потерпевший является работником другого предприятия; – органу государственного пожарного надзора по местонахождению предприятия в случае наступления несчастного случая в результате пожара; – учреждению государственной санитарно-эпидемиологической службы, которое осуществляет санитарно-эпидемиологический надзор за предприятием (в случае выявления острого профессионального заболевания (отравления). Срок: по телефону – в течение часа, на бумажном носителе – в течение суток. 3.2. Получив сообщение о групповом несчастном случае, со смертельным исходом, повлекшим тяжелые последствия, о случае смерти или исчезновения работника при исполнении трудовых, должностных обязанностей, передать с использованием средств связи и на бумажном носителе сообщение о несчастном случае согласно приложению 2 к Порядку №1232: – территориальному органу Госгорпромнадзора; – органу прокуратуры; – Фонду; – органу управления предприятия; – учреждению государственной санитарно-эпидемиологической службы, осуществляющему санитарно-эпидемиологический надзор за предприятием (в случае выявления острых профессиональных заболеваний (отравлений); – председателю профсоюзного комитета; – органу отраслевого профсоюза высшего уровня; – органу по вопросам защиты населения и территорий от чрезвычайных ситуаций по месту наступления несчастного случая (при необходимости). Срок: по телефону – в течение часа, на бумажном носителе – в течение 3 часов. 3.3. Подготовить и утвердить в установленном порядке приказ о создании комиссии по расследованию в составе: – председатель комиссии: (Ф.И.О.), начальник отдела охраны труда; – члены комиссии: (Ф.И.О.), руководитель структурного подразделения; (Ф.И.О.), председатель профсоюзного комитета; (Ф.И.О.), представитель соответствующего органа исполнительной дирекции Фонда. Срок: в течение суток. 3.4. Предоставлять комиссии по расследованию необходимые пояснения, документы, справки и другую информацию на бумажном носителе, в том числе: – приказ о создании комиссии по расследованию; – личную карточку потерпевшего; – трудовую книжку потерпевшего; – справку об индентификационном номере потерпевшего; 50

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я – паспорт потерпевшего; – справку о профессии (должности) потерпевшего, точном адресе, стаже работы (общий, на предприятии, по профессии), о дате прохождения профессионального образования (последнее повышение разряда), первичного и последнего периодического медицинского осмотра; – копии страниц журнала инструктажей по вопросам охраны труда – титульную, с первичным, последним повторным и целевым инструктажами; – копии страниц журнала первой ступени контроля состояния охраны труда – титульную; записи, касающиеся обстоятельств несчастного случая или потерпевшего; – протокол проверки знаний по вопросам охраны труда (спецобучение); – КОТиРМР потерпевшего; – наряд-допуск, страницы оперативного журнала, журнала выдачи нарядов; – документы аттестации рабочего места потерпевшего; – должностные инструкции потерпевшего, непосредственного руководителя, руководителя работ; – копии эксплуатационной документации на задействованное оборудование; – сведения о названиях и номерах технологического оснащения; – технологическую документацию на работу, при выполнении которой произошел несчастный случай (копию); – личную карточку потерпевшего на получение СИЗ; – копию листка нетрудоспособности потерпевшего. А также организовать фотографирование места несчастного случая, размножение фото- и других материалов расследования; доставку членов комиссии по расследованию в лечебно-профилактические и другие учреждения, связанные с проведением расследования. Срок: по указанию председателя комиссии. 3.5. Обеспечить получение членами комиссии устных или письменных объяснений по поводу несчастного случая, проведения опроса директора, должностных лиц и других работников предприятия, в том числе потерпевшего, свидетелей несчастного случая и причастных к нему лиц; обеспечить доставку адресатам необходимых запросов, связанных с проведением расследования. Срок: по указанию председателя комиссии. 3.6. Обеспечить печатанье, размножение и подписание членами комиссии актов по форме Н-5 (5 экз.) и Н-1 (6экз.), представить их директору для рассмотрения и утверждения. Срок: по окончании расследования. 3.7. Предоставить утвержденные акты по форме Н-5 и Н-1 для регистрации в отдел охраны труда вместе с распоряжением по подразделению о принятых мерах воздействия к лицам, нарушившим законодательные и другие нормативные акты по охране труда, и выпиской из протокола заседания профсоюзного комитета, на котором рассматривались обстоятельства и причины несчастного случая и предложения о необходимых профилактических мерах. Срок: по окончании расследования. 3.8. Совместно с главным бухгалтером оформить сообщение о последствиях несчастного случая по форме Н-2 согласно приложению 8 к Порядку№1232 (6 экз.) и после его утверждения директором передать в отдел охраны труда. Срок: в течение 5 дней по окончанию расследования и периода временной нетрудоспособности. 3.9. Обеспечить выполнение мероприятий по устранению причин наступления несчастного случая, указанных в акте по форме Н-1 и письменно уведомить об этом начальника отдела охраны труда. Срок: в соответствии со сроками мероприятий акта. 3.10. Работников, заведомо ложно информирующих членов комиссии, привлекать к дисциплинарной ответственности согласно пп. …, … Положения о персонале (название предприятия), как допустивших действия, помешавшие работе комиссии. Срок: по окончании расследования. 3.11. Несчастный случай, о котором своевременно согласно п. 1.1 приказа не был извещен непосредственный руководитель потерпевшего или руководитель структурного подразделения или вследствие которого утрата трудоспособности наступила не сразу, расследовать после получения заявления потерпевшего на имя директора с подробным изложением обстоятельств несчастного случая. Срок: в течение месяца со дня поступления заявления. 4. Главным специалистам (фамилии, инициалы, должности), руководителям структурных подразделений (фамилии, инициалы, должности) по устному запросу председателя комиссии по расследованию предоставлять заключения о техническом состоянии и соответствии нормативным требованиям (с указанием нормативных актов) технологических процессов и средств технологического оснащения, зданий и сооружений, сетей и коммуникаций, сырья и материалов, машин и механизмов, средств защиты, технологической и конструкторской документации и т.п. Срок: в течение суток.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я 5. Начальнику отдела охраны труда (Ф.И.О.): 5.1. Приступить на месте несчастного случая к выполнению первоочередных видов работ по его расследованию. Срок: немедленно после получения сообщения. 5.2. В письменной форме проинформировать потерпевшего или уполномоченное им лицо, представляющее его интересы, о его правах и пригласить к сотрудничеству. Срок: с начала работы комиссии. 5.3. Организовать и руководить работой комиссии с целью своевременного и объективного расследования несчастного случая, а также обеспечить утверждение актов, составленных по его результатам, согласно требованиям п. 14 Порядка. Срок: в течение 3 рабочих дней. 5.4. Обеспечить: 5.4.1. Учет и регистрацию несчастного случая согласно требованиям п. 18 Порядка. Срок: в течение суток после утверждения актов. 5.4.2. Направление экземпляров утвержденных актов по форме Н-5 и Н-1: – в отдел охраны труда; – потерпевшему или уполномоченному им лицу, представляющему его интересы; – Фонду по местонахождению предприятия; – территориальному органу Госгорпромнадзора; – профсоюзному комитету предприятия; – органу управления предприятия (копии актов по форме Н-5 и Н-1). Срок: в течение суток после утверждения актов. 5.4.3. Направление сообщения о последствиях несчастного случая по форме Н-2 организациям и лицам, которым были направлены акты по форме Н-5 и Н-1. Срок: в течение 10 дней по окончании расследования и периода временной нетрудоспособности. 5.4.4. Хранение на предприятии актов по форме Н-5 и Н-1 вместе с материалами расследования несчастного случая. Срок: в течение 45 лет. 6. Начальнику отдела кадров (Ф.И.О.) организовать и обеспечить ознакомление всех работников предприятия с данным приказом. Срок: до (дата). 7. Контроль за исполнением приказа оставляю за собой. Директор (название предприятия)

(Ф.И.О.)

Фамилия, инициалы ____________________________________________________ Номер служебного телефона лица, подготовившего проект приказа _________________ ɉɪɢɥɨɠɟɧɢɟ 25

___________________________________________________________________ (Шапка бланка приказа с названием предприятия)

ПРИКАЗ «___»________ 20___

№ ___

О назначении ответственных лиц и списках работников, имеющих право выполнять работу на станочном оборудовании С целью обеспечения безопасности технологических процессов, безопасной эксплуатации оборудования цеха № 1 и во исполнение требований п. 4.1.2 НПАОП 0.00-1.30-01 «Правила безопасной работы с инструментом и приспособлениями» и п. 1 ГОСТ 25866–83 «Эксплуатация техники. Термины и определения», приказываю: 1. Назначить должностными лицами, которые отвечают за содержание в технически исправном состоянии станочного оборудования в цехе, энергетика (Ф.И.О.) (электрическая часть) и механика (Ф.И.О.) (механическая часть). Срок: со дня подписания приказа. 52

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я 2. Назначить должностными лицами, которые отвечают за безопасное использование по назначению станочного оборудования в цехе, мастеров (Ф.И.О.) и (Ф.И.О.) Срок: со дня подписания приказа. 3. Считать имеющими право выполнять работу на станочном оборудовании цеха (использовать его по назначению) следующих рабочих. 3.1. Токарные станки, инв. № (перечисление инвентарных номеров) – токари (перечисление Ф.И.О.). 3.2. Строгальные станки, инв. № (перечисление инвентарных номеров) – строгальщик (Ф.И.О.). 3.3. Фрезерные станки, инв. № (перечисление инвентарных номеров) – фрезеровщик (Ф.И.О.), токарь-расточник (Ф.И.О.). 3.4. Шлифовальные станки, инв. № (перечисление инвентарных номеров) – шлифовщик (Ф.И.О.). 3.5. Заточные станки: инв. № (перечисление инвентарных номеров) – заточник (Ф.И.О.); инв. № (перечисление инвентарных номеров) – токари (перечисление Ф.И.О.); токарьрасточник (Ф.И.О.); слесари механосборочных работ (перечисление Ф.И.О.). 3.6. Расточные станки, инв. № (перечисление инвентарных номеров) – токарь-расточник (Ф.И.О.). 3.7. Сверлильные станки, инв. № (перечисление инвентарных номеров) – слесари механосборочных работ (перечисление Ф.И.О.). 3.8. Отрезные станки: инв. № (перечисление инвентарных номеров) – слесари механосборочных работ (перечисление Ф.И.О.); инв. № (перечисление инвентарных номеров) – слесарь механосборочных работ (Ф.И.О.); 3.9. Кузнечно-прессовое оборудование, инв. № (перечисление инвентарных номеров) – слесари механосборочных работ (перечисление Ф.И.О.). Срок: со дня подписания приказа. 4. Механику (Ф.И.О.) обеспечить наличие: – на каждом станке надписи с его инвентарным номером; – возле станка или группы станков списка работников, имеющих право выполнять работу на нем или на них (использовать по назначению) согласно данному приказу; – возле станка или группы станков – таблички с указанием должностного лица из состава специалистов, которое отвечает за содержание его или их в технически исправном состоянии, а также должностного лица, отвечающего за его (их) безопасное использование по назначению. Срок: до (дата). 5. Мастерам (Ф.И.О.) и (Ф.И.О.) обеспечить наличие на рабочем месте возле станка (группы станков) или в определенном доступном и удобном для ознакомления работниками месте инструкции по охране труда, в которой указаны требования по безопасному выполнению работ на данном станке (группе станков). Срок: до (дата). 6. Считать приказ от (дата) № ___ утратившим силу. Срок: со дня подписания данного приказа. 7. Контроль за исполнением приказа возложить на начальника отдела охраны труда (Ф.И.О.) Директор (название предприятия)

(Ф.И.О.)

Фамилия, инициалы ____________________________________________________ Номер служебного телефона лица, подготовившего проект приказа _________________

fff НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я

ɉɪɢɥɨɠɟɧɢɟ 26

___________________________________________________________________ (Шапка бланка приказа с названием предприятия)

ПРИКАЗ «___»________ 20___

№ ___

О назначении ответственных лиц за ведомственный надзор, содержание в исправном состоянии и безопасное проведение работ грузоподъемными кранами, машинами и механизмами Во исполнение требований абзацев 2 и 6 ст. 13 Закона Украины «Об охране труда», пп. 7.2.12, 7.4.1, 7.4.15 и др. НПАОП 0.00-1.01-07 «Правила устройства и безопасной эксплуатации грузоподъемных кранов» и для обеспечения содержания грузоподъемных кранов и машин, съемных грузозахватных приспособлений, тары, крановых путей в исправном состоянии и безопасной их эксплуатации путем организации надлежащего ведомственного надзора, технического осмотра и ремонта, приказываю: 1. Назначить работником, который осуществляет ведомственный надзор за содержанием и безопасной эксплуатацией грузоподъемных кранов и машин, съемных грузозахватных приспособлений, тары и крановых путей предприятия, принятого на работу по договору подряда ведущего инженера отдела технического надзора головного предприятия (Ф.И.О.) Срок: со дня подписания приказа. 2. Назначить работником, ответственным за содержание в исправном состоянии грузоподъемных кранов и машин, съемных грузозахватных приспособлений, тары и крановых путей цеха № 1, (Ф.И.О.) механика цеха. Срок: со дня подписания приказа. 3. Назначить работниками, ответственными за безопасное проведение работ грузоподъемными кранами и машинами, съемными грузозахватными приспособлениями, тарой, в цехе № 1 следующих работников: – (Ф.И.О.), механика цеха – в службе механика; – (Ф.И.О.), мастера слесарно-сборочного участка – на слесарно-сборочном участке; – (Ф.И.О.), мастера механического участка – на механическом участке; – (Ф.И.О.), начальника производственно-диспетчерского бюро – в производственно-диспетчерском бюро. Срок: со дня подписания приказа. 4. Назначить работником, ответственным за ввод в эксплуатацию вновь изготовленных и отремонтированных съемных грузозахватных приспособлений и тары в цехе № 1, (Ф.И.О.) механика цеха. Срок: со дня подписания приказа. 5. Назначить и допустить к работе персонал, обслуживающий грузоподъемные краны и машины, съемные грузозахватные приспособления, тару в цехе № 1, в следующем составе: – (Ф.И.О., Ф.И.О.), машинисты мостового крана – мостовые краны с регистрационными номерами ___ и ___; – слесари механосборочных работ (перечисление Ф.И.О.); токарь-расточник (Ф.И.О.); токари (перечисление Ф.И.О.); строгальщик (Ф.И.О.); фрезеровщики (перечисление Ф.И.О.); шлифовщик (Ф.И.О.), слесари-ремонтники (перечисление Ф.И.О.); электромонтер (Ф.И.О.) – в качестве стропальщиков и машинистов грузоподъемного крана, управляемого с пола (регистрационный номер ___). Срок: со дня подписания приказа.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я

6. Назначить и допустить к работе ремонтный персонал по грузоподъемным кранам и машинам, съемным грузозахватным приспособлениям и таре в цехе № 1, в следующем составе: – (перечисление Ф.И.О.) – слесари-ремонтники; – (Ф.И.О.) – электромонтер. Срок: со дня подписания приказа. 7. Назначить работником, ответственным за содержание в исправном состоянии грузоподъемных кранов и машин, съемных грузозахватных приспособлений, тары и крановых путей в цехе № 2, (Ф.И.О.) механика цеха. Срок: со дня подписания приказа. 8. Назначить работником, ответственным за безопасное проведение работ грузоподъемными кранами и машинами, съемными грузозахватными приспособлениями, тарой в цехе № 2, (Ф.И.О.) начальника участка. Срок: со дня подписания приказа. 9. Назначить работником, ответственным за ввод в эксплуатацию вновь изготовленных и отремонтированных съемных грузозахватных приспособлений и тары в цехе № 2, (Ф.И.О.) механика цеха. Срок: со дня подписания приказа. 10. Назначить и допустить к работе персонал, обслуживающий грузоподъемные краны и машины, съемные грузозахватные приспособления, тару в цехе № 2, в следующем составе: – электрогазосварщики (перечисление Ф.И.О.); слесари механосборочных работ (перечисление Ф.И.О.); токари (перечисление Ф.И.О.); электромонтер (Ф.И.О.); водитель автотранспортного средства (Ф.И.О.); – в качестве стропальщиков и машинистов грузоподъемного крана, управляемого с пола. Срок: со дня подписания приказа. 11. Назначить и допустить к работе ремонтный персонал по грузоподъемным кранам и машинам, съемным грузозахватным приспособлениям и таре в цехе № 2, в следующем составе: – (Ф.И.О.), слесарь-ремонтник; – (Ф.И.О.), электромонтер. Срок: со дня подписания приказа. 12. Ответственным работникам, обслуживающему и ремонтному персоналу руководствоваться в своей работе требованиями НПАОП 0.00-1.01-07 «Правила устройства и безопасной эксплуатации грузоподъемных кранов». Срок: со дня подписания приказа. 13. Контроль за исполнением приказа во вверенных подразделениях возложить на начальников цехов (Ф.И.О.) и (Ф.И.О.). Срок: со дня подписания приказа. Директор (название предприятия)

(Ф.И.О.)

Фамилия, инициалы _______________________________________________________ Номер служебного телефона лица, подготовившего проект приказа _____________________

fff НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я

ɉɪɢɥɨɠɟɧɢɟ 27

___________________________________________________________________ (Шапка бланка приказа с названием предприятия)

ПРИКАЗ «___»________ 20___

№ ___

О назначении лиц, ответственных за сохранность и исправность электроинструмента Во исполнение требований п. 5.2.34 НПАОП 0.00-1.30-01 «Правила безопасной работы с инструментом и приспособлениями», приказываю: 1. Назначить лицами, ответственными за сохранность и исправность электроинструмента: – в цехе № 1 – (Ф.И.О.), энергетик цеха; – в цехе № 2 – (Ф.И.О.), энергетик цеха. Срок: со дня подписания приказа. 2. Указанным ответственным лицам (Ф.И.О.) и (Ф.И.О.) обеспечить эксплуатацию электрифицированного ручного инструмента подразделений согласно требованиям разделов 6.7 НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безопасной эксплуатации электроустановок потребителей» и 5.2 НПАОП 0.00-1.30-01 «Правила безопасной работы с инструментом и приспособлениями», а также ведение Журнала учета, проверки испытания электроинструмента и вспомогательного оборудования к нему по установленной форме (приложение к приказу). Срок: со дня подписания приказа. Директор (название предприятия)

(Ф.И.О.)

Фамилия, инициалы ____________________________________________________ Номер служебного телефона лица, подготовившего проект приказа __________________

ɉɪɢɥɨɠɟɧɢɟ ɤ ɩɪɢɤɚɡɭ

ЖУРНАЛ УЧЕТА, ПРОВЕРКИ И ИСПЫТАНИЯ ЭЛЕКТРОИНСТРУМЕНТА И ВСПОМОГАТЕЛЬНОГО ОБОРУДОВАНИЯ К НЕМУ ___________________________________________________________________

Подпись

Работник, проводивший проверку, испытание Ф.И.О.

Дата следующего испытания, проверки

Результат

Внешний осмотр и проверка работы на холостом ходу Дата

Результат

Проверка исправности цепи заземления Дата

Результат

Измерение сопротивления изоляции Дата

Результат

Дата

Периодически

Испытание изоляции повышенным напряжением

Причина испытания, проверки После ремонта

Дата последнего испытания, проверки

Инвентарный номер

Наименование электроинструмента

(название предприятия, подразделение)

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я

ɉɪɢɥɨɠɟɧɢɟ 28

___________________________________________________________________ (Шапка бланка приказа с названием предприятия)

ПРИКАЗ «___»________ 20___

№ ___

О назначении ответственных лиц за газорезательную аппаратуру Во исполнение требований абзацев 2 и 6 ст. 13 Закона Украины «Об охране труда», раздела 8.3 НПАОП 0.00-1.30-01 «Правила безопасной работы с инструментом и приспособлениями» для обеспечения содержания газорезательной и газосварочной аппаратуры в исправном состоянии и безопасных условий ее работы, приказываю: 1. Назначить лицами, ответственными за надзор, централизованный учет, осмотр, ремонт, проверку и испытание резинотканевых рукавов, газовых горелок, редукторов и манометров: – в цехе № 1 – (Ф.И.О.), начальника участка; – в цехе № 2 – (Ф.И.О.), начальника участка. Срок: со дня подписания приказа. 2. Назначить лицами, ответственными за безопасное использование по назначению резинотканевых рукавов, газовых горелок, редукторов и манометров: – в цехе № 1 – (Ф.И.О.), мастера заготовительного участка; – в цехе № 2 – (Ф.И.О.), мастера сварочного участка. Срок: со дня подписания приказа. 3. Указанным ответственным лицам (Ф.И.О.) и (Ф.И.О.) (пункт 1 приказа) организовать и обеспечить согласно требованиям пп. 8.3.68 и 8.3.71 НПАОП 0.00-1.30-01 проведение: 3.1. Проверки на газонепроницаемость и горение всех резаков и горелок с последующей записью результатов проверки в журнал. Срок: не реже 1 раза в месяц и во всех случаях подозрения на неисправность. 3.2. Осмотра и испытания на герметичность всех редукторов (согласно требованиям ГОСТ 13861). Срок: не реже 1 раза в 3 месяца. 3.3. Гидравлических (или пневматических) испытаний на прочность резинотканевых рукавов в течение не менее 10 мин давлением, превышающим рабочее в 0,25 раза. Срок: не реже 1 раза в 3 месяца. 4. Начальникам цехов № 1 (Ф.И.О.) и № 2 (Ф.И.О.) обеспечить проведение своевременного повторного обучения и проверки знаний согласно требованиям пп. 3.3, 5.1 и 5.6 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типовое положение о порядке проведения обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда» в объеме выполняемой ими работы, указанным ответственным лицам (Ф.И.О.) и (Ф.И.О.) (п. 1 приказа). Срок: периодически, 1 раз в 3 года. 5. Контроль за исполнением приказа возложить на заместителей директора (Ф.И.О.). Директор (название предприятия)

(Ф.И.О.)

fff НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я

ɉɪɢɥɨɠɟɧɢɟ 29

___________________________________________________________________ (Шапка бланка приказа с названием предприятия)

ПРИКАЗ «___»________ 20___

№ ___ О проведении недели охраны труда

В связи с проведением с 22 по 28 апреля 20___г. мероприятий по случаю Недели охраны труда в Украине, приуроченной к проведению Всемирного дня охраны труда под девизом «Управление рисками и профилактика в сфере труда в новых условиях», а также с целью привлечения внимания к решению вопросов охраны труда, обеспечению реализации конституционных прав граждан на надлежащие, здоровые и безопасные условия труда, к проблемам предотвращения несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний, приказываю: 1. Организовать и провести на предприятии Неделю охраны труда. Срок: с 22 по 28.04.20___г. 2. Заместителям директора (Ф.И.О.),(Ф.И.О.): 2.1. Организовать проверку в возглавляемых подразделениях: – состояния рабочих мест, машин, механизмов технологического оборудования, ограждений, блокирующих устройств; – наличия защитных приспособлений; – работоспособности систем вентиляции, отопления и освещения; – обеспеченности работников спецодеждой, спецобувью и другими средствами индивидуальной защиты и их правильного использования; – соблюдения работающими инструкций, правил и норм охраны труда; – организации проведения инструктажей по вопросам охраны труда, правильности ведения журналов и т. д. Срок: с 22 по 28.04.20___г. 2.2. К проведению проверки привлечь необходимых специалистов основных производственно-технических служб подразделений. Срок: с 22 по 28.04.20___г. 2.3. По результатам проведения Недели охраны труда провести оперативные совещания в подразделениях и принять меры по устранению выявленных нарушений. Срок: 28.04.20___г. 2.4. Протоколы оперативных совещаний с итогами проведения Недели предоставить в отдел охраны труда для обобщения информации и передачи в Управление труда и социальной защиты населения (название) районной администрации. Срок: 28.04.20___г. 3. Начальнику отдела охраны труда (Ф.И.О.): 3.1. Принять участие, оказывать методическую и консультативную помощь в проведении указанных проверок в подразделениях. Срок: с 22 по 28.04.20___г. 3.2. В установленном порядке направить информацию об итогах проведения на предприятии Недели охраны труда в Управление труда и социальной защиты населения (название) районной администрации. Срок: 29.04.20___г. Директор (название предприятия)

(Ф.И.О.)

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я ɉɪɢɥɨɠɟɧɢɟ 30

___________________________________________________________________ (Шапка бланка приказа с названием предприятия)

ПРИКАЗ «___»________ 20___

№ ___

О дополнительных внутрисменных регламентированных перерывах для отдыха Во исполнение требований п. 6.1 НПАОП 0.00-1.31-99 «Правила охраны труда при эксплуатации электронно-вычислительных машин» и пп. 5.1 – 5.4, 5.7 – 5.9, 2.12 ДСанПиН 3.3.2-007 -98 «Государственные санитарные правила и нормы работы с визуальными дисплейными терминалами электроно-вычислительных машин» о режиме труда и отдыха при работе с визуальными дисплейными терминалами персональных электронно-вычислительных машин, приказываю: 1. Установить для инженеров-конструкторов конструкторского отдела, выполняющих при 8-часовой дневной рабочей смене преимущественно работу с видеотерминалом персонального компьютера и документацией при необходимости интенсивного обмена информацией с ЭВМ и высокой частотой принятия решений (работу, характеризующуюся интенсивной умственной творческой деятельностью с повышенным напряжением зрения и концентрацией внимания на фоне нервно-эмоционального напряжения, выполняемую в свободном темпе с периодическим поиском ошибок, но в условиях дефицита времени в вынужденной рабочей позе, при общей гиподинамии и периодических нагрузках на кисти рук), следующие дополнительные внутрисменные регламентированные перерывы для отдыха: – с 10-00 до 10-20; – с 14-00 до 14-20. Срок: со дня подписания приказа. 2. Для снижения нервно-эмоционального напряжения, утомления зрительного анализатора, улучшения мозгового кровотока, устранения неблагоприятных последствий гиподинамии, преодоления утомления рекомендовать некоторые из указанных перерывов использовать для выполнения комплекса мер, указанных в приложении 8 ДСанПиН 3.3.2-007-98 (психофизиологическая разгрузка). Срок: со дня подписания приказа. 3. Контроль за соблюдением установленного внутрисменного режима труда и отдыха возложить на начальника конструкторского отдела (Ф.И.О.). Срок: со дня подписания приказа. Директор (название предприятия)

(Ф.И.О.)

Фамилия, инициалы __________________________________________________ Номер служебного телефона лица, подготовившего проект приказа ________________

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

ДОКУМЕНТИ ДОЗВІЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» забороняється вимагати від суб’єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом. Пункт 48 Переліку передбачає отримання дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Отже, вказаний закон виключає строковий характер дозволу (закінчення строку дії) та можливість його продовження. Також згідно зі статтею 21 Закону України «Про охорону праці» одержання дозволу не вимагається в разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. Просимо роз’яснити, як між собою співвідносяться вимоги двох вищезазначених законів. Чи поширюються вимоги щодо отримання дозволів на об’єкти електроенергетики, які перебувають в експлуатації тривалий час та були прийняті в експлуатацію згідно з чинними на той час нормами. Чи потрібно кожні 5 років отримувати дозволи для конкретних об’єктів електроенергетики, як того вимагає пункт 15 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 р. № 1107. Чи є законними вимоги щодо повторної експертизи та продовження строку дії дозволу? За зверненнями читачів журналу

Лист Держгірпромнагляду України від 19.12.2014 № 9172/0/11-06/6/14

Держпраці України видає у передбачених законодавством випадках дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та на початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (п. 4, частина 30 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 96). Тобто мова йде про дозвіл на початок виконання робіт

Роз’яснення щодо питання, пов’язаного із внесенням змін до частини 3 статті 21 Закону України «Про охорону праці» на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» від 09.04.2014 № 1193-VII, містяться в листі Держгірпромнагляду України від 03.06.2014 № 4326/0/8.1-04/6/14, який розміщено на офіційному веб-сайті Держгірпромнагляду України у розділі «Нормативна база», підрозділ «Роз’яснення законодавства» в документі «Про надання роз’яснень № 4326» за електронною адресою: http://dnop.gov.ua/ index.php/uk/normativna-baza/roz-yasnennya-zakonodavstva/10445-pro-nadannya-rozyasnen-4326. Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності та порядок діяльності дозвільних органів визначено вимогами Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються, зокрема: •необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; •строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа. У свою чергу питання видачі дозволу, що належать до компетенції Держгірпромнагляду України, визначено вимогами статті 21 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон), частиною 3 якої визначено, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі – дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. Відповідно до частини 5 статті 21 Закону строк дії дозволу становить: •на виконання робіт або на експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки – п’ять років (з подальшим його продовженням); •на застосування машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки – безстроково. Відповідно до частини 4 статті 21 Закону порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011р. № 1107 (далі – Постанова № 1107) затверджено новий Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі – Порядок). Відповідно до пункту 2 Постанови № 1107 втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1631 «Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами». Порядок видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1631, не передбачав строку дії дозволів. Відповідно до пункту 15 Порядку строк дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки або на експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки становить п’ять років. Строк дії дозволу продовжується органом, що його видав. У разі коли під час строку дії дозволу роботодавцем не порушено його умов, строк дії такого дозволу продовжується на наступні п’ять років на підставі заяви роботодавця, поданої за формою згідно з додатком 5, оригіналу дозволу. Якщо під час строку дії дозволу роботодавцем порушено його умови, зокрема не дотримано вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у пункті 1 додатка 2, чи допущено виникнення аварій та/або нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, із смертельними або тяжкими наслідками, строк дії дозволу продовжується на підставі зазначеної заяви, оригіналу дозволу і нового позитивного висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання зазначених у дозволі робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Можливість продовження основного п’ятирічного строку дії дозволу є новою правовою нормою у чинному законодавстві. Така норма введена в дію з 1 листопада 2011 р. разом з набуттям чинності в цілому Порядку. Її застосування можливе лише для дозволів, отриманих згідно з Порядком. Ураховуючи зазначене, продовження строку дії дозволів, виданих на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1631, Порядком не передбачено. Водночас слід зазначити, що відповідно до вимог пункту 6 Порядку дозвіл видається роботодавцеві на виконання робіт підвищеної небезпеки, перелік яких зазначено в додатку 2 до Порядку, та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, перелік яких зазначено в додатку 3 до Порядку. У разі якщо суб’єкт господарювання виконує роботи підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 2 до Порядку, та/або експлуатує машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 3 до Порядку, то йому необхідно отримати дозвіл на їх виконання та/або експлуатацію відповідно до вимог Порядку. Разом з тим відповідно до вимог пункту 21 Порядку виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 6 до Порядку, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 7 до Порядку, здійснюється роботодавцем на підставі декларації відповідності його матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Підставою для переоформлення документа дозвільного характеру є зміна найменування суб’єкта господарювання – юридичної особи або прізвища, імені та по батькові фізичної особи – підприємця; зміна місцезнаходження суб’єкта господарювання (ст. 21 Закону України «Про охорону праці»)

С. Дунас, заступник Голови Держгірпромнагляду НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ Який строк позовної давності встановлений законодавством щодо порядку розслідування (спеціального розслідування), перерозслідування нещасного випадку на підприємстві в разі звернення потерпілого до суду. Як діяти для захисту своїх прав потерпілому або членам його сім’ї, якщо нещасний випадок з потерпілим стався, наприклад, 5 років тому, а наразі потерпілий не згодний із попередніми висновками комісії за результатами проведеного розслідування (спеціального розслідування), перерозслідування нещасного випадку. ПОРЯДОК РОЗСЛІДУВАННЯ

За зверненнями читачів журналу

Лист Держгірпромнагляду України від 03.04.2015 № 1988/0/5.2-09/6/15

У разі незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку посадова особа органу Держгірпромнагляду має право видавати обов’язкові для виконання приписи за формою Н-9 щодо необхідності проведення повторного розслідування. Також може бути прийнято рішення про проведення спеціального розслідування (п. 33, п. 34 Порядку)

Згідно з вимогами пункту 23 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі – Порядок) нещасний випадок, про який своєчасно не повідомлено керівника підприємства чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку настання нещасного випадку). У разі реорганізації підприємства, на якому стався такий нещасний випадок, розслідування проводиться його правонаступником, а в разі ліквідації підприємства встановлення факту настання нещасного випадку розслідується в судовому порядку. Якщо факт настання нещасного випадку встановлено рішенням суду, розслідування організовує територіальний орган Держгірпромнагляду за місцем настання нещасного випадку та утворює комісію у складі не менш як чотирьох осіб. Крім того, у разі незгоди потерпілого, членів його сім’ї чи уповноваженої особи, яка за довіреністю представляє їх інтереси, з висновками комісії щодо обставин і причин нещасного випадку, то в пунктах 34, 54 Порядку визначено права зазначених суб’єктів на оскарження таких висновків. Для цього вони можуть звернутися з обґрунтованими запереченнями, разом з підтверджуючими документами, до роботодавця чи органу Держгірпромнагляду або вирішити питання в судовому порядку. Таким чином, Порядком не передбачено обмеження строку давності для призначення розслідування нещасних випадків на виробництві, а також визначено права потерпілого (членів його сім’ї чи уповноваженої особи, яка представляє їх інтереси за довіреністю) на оскарження висновків комісії. С. Дунас, заступник Голови Держгірпромнагляду

ВИКОРИСТАННЯ САМОРЯТІВНИКІВ

Прошу прокомментировать второй абзац п. 12 гл. 3 разд. IV Правил безопасности в угольных шахтах: «Все работники и должностные лица, только устроившиеся на шахту или переведенные на подземные работы, должны пройти практическую тренировку в самоспасателях в специальных «дымовых камерах» продолжительностью, которая равна сроку действия самоспасателя». Фразу «только устроившиеся на шахту» трактуют по-разному. Я ее понимаю так, что это работники, которые ранее не работали на шахте (вообще в подземных условиях), а не на данном предприятии. Следовательно, работники, которые ранее работали на других шахтах и проходили такие тренировки и которые принимаются на работу на другую шахту, не считаются только устроившимися на шахту и для них можно применить продолжение этого пункта Правил: «Разрешается проведение повторной тренировки в учебных изолирующих самоспасателях сокращенного срока действия». Для подтверждения своего мнения я обратился к бывшим коллегам в Красноармейскую ГГТИ (теперь Западная Региональная), так как я проработал там более 20 лет (в последнее время – заместителем начальника). Все с моими доводами согласны. В подтверждение этого замечу, что программы обучения в УКК перед поступлением на шахту разные. Для ранее работавших в подземных условиях это учитывается. Этот вопрос возник из-за увеличения срока эксплуатации изолирующего самоспасателя до 5 лет. Списываются самоспасатели реже, а новый, стоимостью 4000 грн, использовать для этих целей экономически нецелесообразно. При положительном решении этого вопроса экономия бюджетных средств будет значительной. И. Г. Целик, начальник смены по ОТ ОП «Шахта «Центральная» ГП «Красноармейскуголь»

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ Лист Держгірпромнагляду України від 02.03.2015 № 1159/0/2-17/6/15 Відповідно до вимог пункту 1 глави 1 розділу IV Правил безпеки у вугільних шахтах (далі – Правила), затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 22 березня 2010 р. № 62 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції 17 червня 2010 р. за № 398/17693, зазначено, що вугільна шахта – це гірниче підприємство підвищеної небезпеки, під час виробничої діяльності в підземних виробках якої можуть виникнути небезпечні та шкідливі чинники, від дії яких працівники мають бути захищені. Пунктом 12 глави 3 розділу IV Правил визначено, що зовнішній вигляд і герметичність саморятівників, що знаходяться в ламповій, перевіряються посадовими особами дільниці ВТБ за участю командного складу ДАРС (ДВГРС) щомісяця, а саморятівники, що знаходяться в пунктах переключення в шахті, не рідше одного разу на 3 місяці. Усі працівники і посадові особи, які тільки влаштувались на шахту або переведені на підземні роботи, повинні пройти практичне тренування в саморятівниках у спеціальних «димових камерах» тривалістю, що дорівнює терміну дії саморятівника, згідно з вимогами чинного законодавства. Повторні тренування проводяться не рідше одного разу на два роки. Дозволяється проведення повторного тренування в навчальних ізолювальних саморятівниках скороченого терміну дії. При впровадженні на шахті нових типів саморятівників вітчизняного або іноземного виробництва працівники і посадові особи, за якими вони будуть закріплені, повинні пройти практичне тренування в «димових камерах» тривалістю, що дорівнює терміну дії нового саморятівника. Відповідно до вимог пункту 11 Правил на кожному з маршрутів, якими працівники виходять з місця аварії до виробок із свіжим струменем повітря і витрачають більше ніж 90% часу дії саморятівника, один раз на шість місяців перед погодженням ПЛА з ДАРС (ДВГРС) має бути проведений контрольний вихід групи працівників, включених у саморятівники, під керівництвом командного складу ДАРС (ДВГРС). Також слід зазначити, що кожне вугільне підприємство має свої індивідуальні гірничотехнічні умови, організацію технологічних процесів, порядок та процес навчання з охорони праці. Для того щоб унеможливити нещасні випадки на виробництві, адаптувати працівника до умов праці, власник організовує на підприємстві порядок прийняття на роботу та процес навчання з питань охорони праці, а також проходження тренувань у «димових камерах». Отже, для того щоб роботодавець був упевненим, що в аварійній ситуації працівник зможе використати саморятівник, незалежно від того, чи вже має працівник підземний стаж чи тільки переведений на підземні роботи, він повинен пройти практичне тренування в саморятівнику в спеціальних «димових камерах» тривалістю, що дорівнює терміну дії саморятівника, згідно з вимогами цих Правил.

Умови та строки використання засобів індивідуального захисту (в тому числі саморятівників) встановлюються роботодавцем за узгодженням з профспілковою організацією підприємства (уповноваженою найманими працівниками особою з питань охорони праці, за відсутності профспілок), що має бути обумовлено в колективному договорі (п. 4.5, п. 4.6, п. 7.2, п. 7.4 НПАОП 0.00-4.01-08)

С. Дунас, заступник Голови Держгірпромнагляду

Рубрику сформовано за запитами читачів Тетяною Бреус, юрисконсультом ДП «Редакція журналу «Охорона праці»

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ! Просимо надсилати запитання до редакції у зручний для вас спосіб за вказаною нижче адресою. Ваші запитання будуть розглянуті компетентними фахівцями, а їхні відповіді опубліковані на сторінках додатка. Адреса для письмової кореспонденції: ДП «Редакція журналу «Охорона праці», вул. Попудренка, 10/1, м. Київ, 02100. Електронна пошта: dnopop@gmail.com

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015

РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 5/2015