06-2014-ukr by Охрана труда

Працівник за комп’ютером: чи потрібен йому медогляд?

Хто в ліфті господар?

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

№ 6/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ індекс 74377

БІЗНЕС-ПРОЦЕС У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ www.ohoronapraci.kiev.ua

ΦΧΥΦΥΤΪΒΣΥ ίΟΧΥΡΟΠ ΋ΟΊΔΧ ΣΉΤΎΡΎΤΔ΋ ΩΧΎΤΉΝΎΧΔ΋ ΍΢ζ ιϜλχψηώϖιηυυϗ χψπρφτϜι υηληυυϗ χμψϐφϝ λφχφτφκπ χφψϗϊϋυςϋ ϊψηυωχφψϊϋιηυυϗ χφϊμψχϜσπύ ϋ υηλοιπϏηρυπύ ωπϊϋηώϜϗύ όφψτϋιηυυϗ υηιπϏφς χψπ ιπϊϗκηυυϜ χφϊμψχϜσπύ Ϝο οηιησϜι οψϋρυφιηυπύ θϋλϜιμσϔ οηλπτσμυπύ χψπτϜϑμυϔ οηθμοχμϏμυυϗ χψφύϜλυφωϊϜ λπύησϔυπύ ϐσϗύϜι χψφιμλμυυϗ ωμψώμιφ σμκμυμιφϝ ψμηυϜτηώϜϝ θηοφιφϝ χϜλϊψπτςπ ξπϊϊϗ Ή ϊηςφξ τϋσϗξϜ ψηυ Ϝ ϊψηιτ λσϗ υηιϏηυυϗ ι ϋϏθφιπύ ώμυϊψηύ Ϝ ψϗϊϋιησϔυπύ ωσϋξθηύ

oΥΤΔΡΥ} Ϊςψηϝυη τ Ρπϝι ιϋσ ΋φσφωϔςη ϊμσ όηςω PRGHOV#RQLNR XD ZZZ RQLNR XD

Шановні читачі! Н

априкінці травня журнал «Охорона праці» провів уже другу за останні півроку Національну науково-практичну конференцію «Управління ризиками в системах менеджменту охорони праці та промислової безпеки», зібравши близько 70 фахівців з охорони праці з 19 областей України, представників наукових установ зі сфери медицини й охорони праці, профспілок і Держгірпромнагляду. Чому ми знову і знову підкреслюємо важливість упровадження сучасних методик з управління ризиками в практику вітчизняних підприємств, не тільки відводячи місце в журналі під публікації на зазначену тему, але й організовуючи спеціальні заходи – конференції, практичні заняття? Сьогодні інтерес до теми управління ризиками, використання відповідного інструментарію невпинно зростає. Причому найгострішу потребу в цьому відчувають вітчизняні підприємства, які прагнуть піднятися на вищий щабель розвитку: удосконалити системи управління (у тому числі й охороною праці), знизити рівень травматизму, запобігти можливим промисловим аваріям і, відповідно, фінансовим втратам. Деякі компанії, переважно з іноземним капіталом, уже досягли певних успіхів у цьому напрямі. Тому особливо приємно, що їх представники також взяли участь у конференції та охоче ділилися набутим досвідом з колегами. Учасники конференції і, я переконаний, усі представники сфери охорони праці, які прогресивно мислять та постійно шукають шляхи для вдосконалення, висловлюють сподівання, що держава підтримає ці починання. Адже не потрібно вигадувати велосипед там, де вже діють випробувані у світі методики з оцінки й управління ризиками. Важливо самоорганізуватися та за сприяння держави зібрати й опрацювати наявні знання, внести відповідні зміни до вітчизняної нормативно-правової бази. І головне – сформувати систему підготовки фахівців з цих питань шляхом відкриття відповідних навчальних закладів, розробки методичної літератури тощо. Утім, цього в українських реаліях може бути й недостатньо. Адже прийняття рішення – упроваджувати чи ні новації на підприємстві – належить до сфери компетенції роботодавця. А йому дуже не хочеться вкладати кошти в щось безпосередньо не передбачене чинним законодавством. У зв’язку з цим назріла необхідність внесення змін до Закону України «Про охорону праці», в якому впровадження ризик-орієнтованих підходів на підприємстві має бути таким же обов’язковим, як і створення СУОП. Великі надії покладаються на представників науки та державних управлінців. Чи чують вони «низи»? Чи розуміють важливість цього питання? Чи готові підхопити ідею та сприяти її реалізації? Необхідно спрямувати цей уже далеко не броунівський рух на досягнення бажаних цілей. Адже уповільнення динаміки може призвести до розчарування та втрати інтересу… У сфері охорони праці не буває дрібних та другорядних питань. І в пріоритетах державної політики здоров’я працівників посідає не останнє місце. Внесення зазначених змін у нормативно-правове поле України не вимагатиме додаткових витрат з бюджету, та й прогнозовані витрати підприємств на впровадження ризик-орієнтованих підходів у системи управління не можна назвати захмарними. Тож давайте діяти. Дмитро Матвійчук, головний редактор журналу «Охорона праці»

Зміст

Управління охороною праці Олександр Фандєєв В Європу так в Європу!

Підсумки чергового засідання колегії Держгірпромнагляду

Управління ризиками – командна робота

Підбиття підсумків ІІ Національної науковопрактичної конференції «Управління ризиками в системах менеджменту ОП та ПБ»

Юрій Сагань Пріоритети Олександра Богданова

Організація охорони праці на шахтах ДТЕК на прикладі роботи підприємств під керівництвом О. Богданова

Вадим Кобець «Харківська вертикаль»

Проведення відкритої професійної першості верхолазів України

Вадим Кобець Висотні роботи не на висоті

Інтерв’ю представника міжнародної компанії Gridin’s Group А. Гриценка щодо ситуації з виконанням висотно-верхолазних робіт в Україні

Юрій Сагань Травма майстра боїться

Досвід роботи з організації охорони праці у ВКТ «Майстер» (м. Донецьк)

Ігор Черняк П’ять етапів роботи з підрядниками

Співпраця з підрядними організаціями щодо забезпечення безпеки виробництва

№ 6 (240)/2014

Видається з липня 1994 р. Перереєстрований 19.06.95 р. Свідоцтво КВ № 1496 Засновники: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; трудовий колектив редакції журналу «Охорона праці» На першій сторінці обкладинки колаж Олександра Антоненка

Редакційна колегія

Ігор Парфенюк Технічна інспекція праці профспілок: погляд зсередини

Думка фахівця щодо ролі технічної інспекції праці в умовах сьогодення

Ми – іменинники!

Минуле та сьогодення ДП «Редакція журналу «Охорона праці»

Дєньгін Анатолій Петрович – директор ННДІПБОП, канд. техн. наук

Савчук Сергій Петрович – національний координатор Міжнародної організації праці в Україні

Зіміна Олена Спиридонівна – Державна інспекція ядерного регулювання України

Українець Сергій Якович – заступник Голови ФПУ

Костриця Василь Іванович – Національний координатор (06.1996–02.2013) МОП в Україні

Цопа Віталій Андрійович – докт. техн. наук, професор, міжнародний експерт і аудитор систем менеджменту ISO 9001, 14001, 50001 і OHSAS 18001

Бобер Юрій Григорович – начальник теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві

Лисюк Микола Олександрович – заступник директора з наукової роботи ННДІПБОП, канд. техн. наук

Больман Георгій Олександрович – заступник виконавчого директора Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт»

Чернюк Володимир Іванович – заступник директора з наукової роботи Інституту медицини праці АМН України, докт. мед. наук

Мірошниченко Олексій Валентинович – виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України

Шайтан Віктор Анатолійович – перший заступник Голови Держгірпромнагляду

Ɇɚɬɜɿɣɱɭɤ Ⱦɦɢɬɪɨ Ʌɚɜɪɟɧɬɿɣɨɜɢɱ ± головний редактор журналу «Охорона праці» Акопян Валерій Григорович – директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

Про досвід роботи над бізнес-процесами в СУОП та особливості їх опису

ОХОРОНА ПРАЦІ Науково виробничий щомісячний журнал

Ірина Шевчук Бізнес-процес у системі управління охороною праці

ОХОРОНА ПРАЦІ 6 /2014

Безпека праці

Соціальний захист

Людмила Солодчук Нові ліфтонормативи

Вадим Рачкован Безвихідних ситуацій не буває

Думка фахівця щодо стану виробничого травматизму на прикладі аналізу ситуації в Первомайському районі Миколаївської області

Про розробку нових правил безпечної експлуатації ліфтів

Володимир Терещенко Про гарні дороги й погані ліфти

Вирішення проблеми оновлення ліфтів у житлових будинках м. Чернівці

Безпека життєдіяльності Наталія Логвиненко, Леонід Шевчук Зворотний бік «плутонієвого щастя»

Анатолій Яковлєв Хто в ліфті господар?

Роль наглядовців Херсонщини в поліпшенні ситуації, що склалася в ліфтовому господарстві області

Про радіоактивність як явище та про різні погляди на загрози, які вона несе

На допомогу спеціалісту з охорони праці

Віталій Цопа Забезпечення безпеки ліфтів

Історія створення ліфта та аналіз вимог регламентів, стандартів ISO, EN, ГОСТ Р і ДСТУ по ліфтах

Юрій Сагань Іскра безвідповідальності

Службі охорони праці невеликого підприємства (посібник) Охорона праці під час використання хімічних речовин на робочих місцях

Обставини та причини вибуху у ВП «Шахта «Північна» ДП «Макіїввугілля»

Микола Федоренко Об’єкти підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об’єктів

Аналіз двох ключових термінів Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки»

Юрій Сагань Охорона праці: дати, події, люди

22 50

Становлення охорони праці та промислової безпеки в Росії та Україні в ХХ ст.

Медицина праці Олександр Назаренко Працівник за комп’ютером: чи потрібен йому медогляд?

Аналіз законодавства щодо обов’язковості проходження медоглядів працівниками, що постійно використовують ПК

Елеонора Будянська Електромагнітні поля: прихована загроза Про вплив ЕМП на здоров’я користувачів ПК та ситуація з чинною нормативною базою, що регламентує це питання

Редакція журналу

Приймальня 558-74-11 02100, КиївL100, вул. Попудренка, 10/1. ДП «Редакція журналу «Охорона праці» 296-05-69 Теличко Костянтин Едуардович перший заступник головного редактора, канд. техн. наук Солодчук Людмила Миколаївна 558-74-18 заступник головного редактора Дизайн Борецька Ганна, Турчанова Алла Реклама 296L05L65, 296L82L56 Відділ реалізації та маркетингу 559L19L51 Поліграфічні послуги 559L62L79 mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua Власні кореспонденти: Сумська, Харківська та Чернігівська обл. – Кобець Вадим Володимирович (057) 397L16L77

www.ohoronapraci.kiev.ua

36 60

Читайте в наступному номері: НПАОП у ЖКГ Кардинальні правила «Запоріжсталі»

Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Кіровоградська, Одеська та Херсонська обл. – Колесник Сергій Анатолійович (051) 632L23L29 Дніпропетровська та Запорізька обл. – Моісеєнко Олег Васильович (097) 694-01-21 Волинська, Закарпатська, Івано Франківська, Львівська, Тернопільська та Чернівецька обл. – Парфенюк Ігор Юрійович (098) 498L66L72 Донецька та Луганська обл. – Сагань Юрій Павлович (050) 220-60-16 Житомирська, Київська та м. Київ, Полтавська та Черкаська обл. – Терещенко Володимир Вікторович (044) 559-97-32 Вінницька, Рівненська та Хмельницька обл. – Фандєєв Олександр Іванович (044) 296-01-73

Точка зору редакції не завжди збігається з думкою авторів матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не рецензуються. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Підписано до друку 10.06.2014. Формат 60х84/8. Папір – крейдований глянсовий. Друк – офсетний. Ум. друк. арк. – 14,02. Наклад 8712. Зам. № 657 Надруковано в друкарні ТОВ «Інтерекспресдрук». 03680, Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 3. Журнал видається українською та російською мовами. Загальний наклад – 16 036. Редакція журналу «Охорона праці» – колективний член Європейської асоціації з безпеки.

Передплатний індекс 74377 Передплатна ціна – 44 грн 85 коп.

Ви впевнені, що Вас це не торкнеться?

Управління охороною праці

Працюючи в умовах підвищеного шуму, Ви втрачаєте свій слух НАЗАВЖДИ!

Захистіть себе! Використовуйтее исту слуху! с ! засоби захисту

Безпека перш за все! тел. 044 490 5777 www.3m.ua 4

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

У Держгірпромнагляді

Управління охороною праці

В Європу так в Європу! На засіданні колегії Держгірпромнагляду, що відбулося 27 травня, було розглянуто два питання: стан промислової безпеки та охорони праці у ПАТ «Концерн «Стирол» та додержання посадовими особами Держгірпромнагляду вимог законодавства.

агадаємо, що в серпні минулого року внаслідок розгерметизації трубопроводу з рідким аміаком у ПАТ «Концерн «Стирол» (м. Горлівка Донецької обл.) загинуло 6 осіб, 29 працівників зазнали гострого отруєння аміаком. Після аварії на підприємстві були продіагностовані всі трубопроводи з аміаком, завдяки чому виявлено значну кількість ділянок, що потребують ремонту або заміни. У результаті комплексної перевірки підприємства в березні 2014 р. було зафіксовано 556 порушень, з яких майже 50% оперативно усунули під час роботи комісії. Отже, їх можна було й не допустити, якби служба охорони праці підприємства функціонувала на належному рівні. Наразі роботу концерну зупинено: усувати порушення і виконувати ремонтні роботи тут планують щонайменше до вересня. Після аварії в Горлівці було розроблено комплекс заходів, спрямованих на недопущення подібних випадків на інших підприємствах хімічної галузі. Йдеться, зокрема, про перевірки суб’єктів господарювання стосовно проведення ними експертних обстежень, діагностування та позачергових технічних оглядів трубопроводів з агресивними речовинами. Методику проведення таких обстежень вже розроблено фахівцями, і в даний час цей документ перебуває на узгодженні та невдовзі має отримати статус нормативно-правового акта з охорони праці. ПЕРЕВІРКИ ДОДЕРЖАННЯ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА Протягом 2013 р. та з січня по квітень нинішнього року органи прокуратури провели 131 перевірку додержання посадовими особами Держгірпромнагляду вимог законодавства.

Із них 126 перевірок завершилися винесенням подань прокурора на розгляд територіальних органів. Їх аналіз свідчить, що найбільшу кількість порушень посадовці Служби допустили під час застосування норм Законів України «Про охорону праці», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про адміністративні послуги», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Кодексу України про надра. На засіданні колегії було прийнято рішення створити належну систему підвищення кваліфікації та юридичної грамотності посадових осіб Держгірпромнагляду. Зокрема, заплановано: • розробити методичні вказівки (листи, рекомендації) щодо застосування норм Закону України «Про адміністративні послуги»; • посилити контроль за роботою інспекторів з боку керівників теруправлінь; • запровадити практику позапланових внутрішніх експрес-опитувань інспекторського складу щодо перевірки їхнього рівня знань нормативно-правових актів; • доводити до відома інспекторів інформацію про зміни в чинному законодавстві; • запровадити внутрішні перевірки матеріалів з організації та здійснення державного нагляду, надання адмінпослуг і дозвільних документів; • організувати для керівників теруправлінь семінари з метою ґрунтовного вивчення законодавчої бази тощо. Разом з тим у Держгірпромнагляді зазначають, що більшість виявлених порушень суттєво не впливають на здійснення наглядовцями їхніх повноважень, тому деякі подання прокурора можуть бути оскаржені. Зокрема, звертається увага на подання, в яких як порушення вказується факт непопередження чи несвоєчасного попередження працівниками Держгірпромнагляду підприємства про проведення перевірки. Зазначимо, що порядок здійснення контролю Держгірпромнаглядом визначений Законом «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідно до ст. 3 цього Закону одним з основних принципів державного нагляду є дотримання умов міжнародних договорів України, зокрема умов ратифікованих нашою державою Конвенцій МОП № 81 про інспекцію праці в промисловості й торгівлі та № 129 про інспекцію праці в сільському господарстві. Згідно з цими конвенціями інспектори праці мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-який час доби приходити на будь-яке підприємство, що підлягає інспекції. Відповідно до Конституції України та Закону «Про міжнародні договори» згадані конвенції є законодавчими актами вищої юридичної сили по відношенню до національного законодавства. Тож як насправді мають діяти в даному випадку посадові особи Держгірпромнагляду та правоохоронні й контролюючі органи? За роз’ясненнями Держгірпромнагляд і редакція журналу звернулися до Генеральної прокуратури України. «Європа так Європа. А то прикриваємося ЄС, а живемо, як у середньовіччі», – прозвучало як невтішний висновок на засіданні колегії. Олександр Фандєєв, спецкор Фото автора

www.ohoronapraci.kiev.ua

Управління охороною праці

Актуально

Управління ризиками – командна робота М

айже півроку минуло з часу проведення журналом «Охорона праці» першої Національної науково-практичної конференції «Управління ризиками в системах менеджменту охорони праці та промислової безпеки» (про неї ми докладно писали в журналі № 1/2014). І ось наприкінці травня відбувся другий такий захід. Про що це свідчить? Насамперед про живий інтерес до

Володимир Чернюк, заступник директора Інституту медицини праці НАМН України: «Підготовлено проект концепції розвитку нашого інституту, а отже, і профпатології загалом. Він передбачає впровадження методології оцінки ризиків у практику роботи санепідслужби, якщо, звичайно, таку службу буде збережено».

цієї теми підприємств, які прагнуть іти в ногу з часом та впроваджувати кращий світовий досвід у сфері розробки систем управління загалом, і управління охороною праці зокрема. Незважаючи на потребу в знаннях і в практичному вмінні використовувати інструменти оцінки ризиків з боку підприємств, рух на шляху до узаконення нового напряму у сфері охорони праці на державному рівні ду-

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Управління охороною праці

Степан Дунас, заступник Голови Держгірпромнагляду: «Методи управління ризиками на підприємствах мають бути невід’ємною частиною системи управління охороною праці та є життєво необхідними для підприємств, де виконуються роботи підвищеної небезпеки, зокрема, гірничо-збагачувальних комбінатів, металургійних та вуглевидобувних підприємств. Впровадження методів управління ризиками є важливим напрямом роботи Держгірпромнагляду. Для його реалізації насамперед потрібні зміни в законодавстві, в організації роботи служб охорони праці і, що найголовніше, – у свідомості як роботодавців, так і наглядовців».

Ви вже читали в журналі

же повільний (про це – у слові головного редактора на с. 1). Утім, у Держгірпромнагляді щодо цього налаштовані досить оптимістично. У Службі створено робочу групу, яка вивчає європейський досвід з питань управління ризиками та готує відповідні пропозиції щодо змін у вітчизняному законодавстві. За словами заступника Голови Держгірпромнагляду Степана Дунаса, це робота не одного дня. Її необхідно проводити системно, і не лише в законодавчій площині: організовувати практичні тренінги з управління ризиками для керівників та спеціалістів підприємств, для інспекторського складу Служби, а також для представників органів місцевої влади. «І ми цим будемо займатися. Адже дорогу здолає той, хто йде», – відзначив С. Дунас. А поки що, у ході науково-практичної конференції, фахівці мають змогу обмінятися досвідом та дізна-

www.ohoronapraci.kiev.ua

тися про проблеми, що виникають під час впровадження методів управління ризиками на підприємствах. Загальна оцінка ефективності використання зазначених методів ще дуже низька. Йдеться про ті підприємства, на яких впроваджено систему управління гігієною та безпекою праці згідно з вимогами стандарту ДСТУ OHSAS 18001:2010 (BS OHSAS 18001:2007) і де використання інструментів управління ризиками є обов’язковим. Експерти відверто кажуть, що нерідко вся ця робота проводиться формально. Причин цьому кілька. По-перше, у законодавстві про охорону праці відсутня обов’язкова вимога щодо управління ризиками. По-друге, в Україні немає підготовлених фахівців, які б змогли самостійно ідентифікувати небезпеки (та зуміли б навчати цьому інших працівників), оцінювати ризики та ставити бар’єри на шляху від небезпечної ситуації до небезпечної події та від небезпечної події до її небезпечних наслідків. Відсутня і навчальна інфраструктура (спеціалізований виш чи відповідні навчальні програми в системі профтехосвіти чи вищої освіти), де б відбувалася підготовка експертів з оцінки ризиків. І по-третє, в Україні дуже низька культура охорони праці – від вищого керівника до рядового працівника, через що немає змоги залучити до роботи з ідентифікації небезпек увесь колектив, а не лише одного фахівця з охорони праці. Адже управління ризиками – це командна робота. Усі згадані вище перепони можна подолати. І з ними вдало справляються в окремих українських компаніях, про унікальний досвід яких ви зможете дізнатися з публікацій у наступних номерах журналу. Звертаємо вашу увагу на перелік статей за темами цьогорічної конференції, які вже були надруковані. Далі пропонуємо ознайомитися з коротким змістом виступів учасників заходу, чиї статті планується опублікувати в наступних номерах нашого видання.

Статтю Олесі Цибульської, завідувачки науково-дослідної лабораторії ННДІПБОП, з аналізом нормативно-правового забезпечення управління ризиками читайте в додатку до журналу № 1/2014.

Матеріали доповіді, з якою виступив Сергій Романко, начальник відділу охорони праці ВП «Хмельницька АЕС», про вдосконалення управління культурою безпеки в НАЕК «Енергоатом» опубліковані в додатку до журналу № 12/2012.

Статті Ольги Богданової, менеджера виробничої безпеки та охорони навколишнього середовища Imperial Tobacco Production Ukraine, про досвід використання піраміди травматизму для запобігання нещасним випадкам читайте в № 3/2014 та про досвід впровадження програм розвитку безпечної поведінки – в № 5/2014.

Статтю Віталія Цопи, міжнародного експерта з систем менеджменту, про управління ризиками як основу забезпечення безпеки працівників на виробництві на прикладах резонансних аварій читайте в № 5/2014.

Управління охороною праці

Антоніна Нагорна, д-р мед. наук, професор, членкореспондент НАМН України, ДУ «Інститут медицини праці НАМН України»

«Виробничі ризики крізь призму медикодемографічних детермінант здоров’я працюючого населення»

Денис Варивончик, д-р мед. наук, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика

«Профілактика туберкульозу як інструмент управління санітарно-гігієнічними ризиками на робочому місці»

33% з цього числа – без втрати працездатності. Ризик отримати профзахворювання залишається найвищим у вугільній, металургійній промисловості й машинобудуванні. По регіонах – це Донецька, Луганська, Дніпропетровська та Запорізька області. Необхідно загострити увагу на якості медичних оглядів робітників, зокрема тих, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці. Незважаючи на традиційно високий відсоток осіб, які щороку проходять медогляд (97–98%), смертність населення працездатного віку в Україні залишається досить високою. Найбільше помирають від захворювань органів кровообігу і травлення. У сільській місцевості смертність значно вища, ніж серед міських жителів. У структурі профзахворюваності перше місце посідає пилова етіологія (40–65%), друге – захворювання кістково-м’язової системи та сполучної тканини (20%), третє – вібраційна хвороба (8–9%), четверте – нейросенсорна приглухуватість (4–6%) та профпатологія хімічного генезису (1–6%). Також треба обов’язково зважати на те, що в Україні, як і в усьому світі, з’явилося багато додаткових чинників, які завдають шкоди здоров’ю: нові матеріали, види енергії, інформаційні навантаження на організм. До того ж стан здоров’я працюючої людини залежить не лише від характеру та умов праці, але й від генетичних та екологічних факторів, способу життя, доступності медичної допомоги, віково-статевих характеристик тощо. Все це також необхідно враховувати в системі управління санітарно-гігієнічними ризиками.

діяльність у пилу до 10–12 міс., на сторінках книжок – до 3 міс., у воді – до 5 міс., у грунті – до 6 міс. 90% випадків зараження туберкульозом стається повітряно-крапельним шляхом, майже 6% – через прямий контакт і приблизно 2% – аліментарним шляхом (через заражені продукти). Головними симптомами захворювання, за появи яких треба негайно пройти обстеження, є кашель, що триває понад 2–3 тижні, рясне потовиділення вночі, слабкість, безпричинна втрата ваги та підвищена температура, що тримається більше ніж тиждень. Основними принципами боротьби з туберкульозом на робочому місці є створення здорового виробничого середовища, забезпечення громадського контролю, конфіденційність щодо хворих на туберкульоз, неприпустимість дискримінації працівників, які хворіли на туберкульоз і вилікувалися, та їх підтримка. Важливо контролювати проведення щорічних флюорографічних обстежень і негайно направляти на медогляд працівників, у яких спостерігається тривалий кашель. Необхідно забезпечувати провітрювання, вологе прибирання, кварцювання робочих приміщень, вчасне технічне обслуговування вентиляції, вчити працівників під час кашляння прикривати рота хустинкою, користуватися засобами індивідуального захисту тощо. Профілактичні заходи на побутовому рівні – це здоровий спосіб життя, викорінення шкідливих звичок, особливо паління та вживання алкоголю. Також важливими є раціональне харчування та боротьба з гіподинамією.

изик отримання профзахворювання в Україні набагато більший, ніж ризик отримання виробничої травми. Кількість смертей від профзахворювань у чотири рази перевищує кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками. Більш за все турбує значне скорочення населення, особливо молоді: у 1991 р. українців було 52,15 млн, у 2013 р. – 45,38 млн. За роки незалежності нас поменшало на 6,77 млн, зокрема чисельність осіб, які не досягли працездатного віку, скоротилася на 5,15 млн. У той же час зростає відсоток українців, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам (у 2001 р. – 27,8%, у 2012 р. – 28,9%). Така ситуація надзвичайно характерна для галузей видобувної промисловості (69,5%, або 347,5 тис. осіб). Найнижчий відсоток – у сільському господарстві (8,7%, або 42,5 тис. осіб). Найбільші масштаби цього явища фіксуються у переробній промисловості (649,8 тис. осіб, що становить 28,3% від облікової кількості штатних працівників підприємств і організацій зазначеної галузі). Збільшення за останні роки кількості малих і середніх підприємств, реформування, внаслідок якого було скорочено повноваження Державної санітарноепідеміологічної служби, обумовили значне послаблення контролю за дотриманням відповідних санітарних вимог. Серед майже 80 тис. промислових підприємств України близько 17 тис. (20–22%) є об’єктами високої групи ризику, де здійснюється державний санітарно-епідеміологічний нагляд. Решту фактично ніхто не контролює. Як наслідок, високий рівень профзахворюваності – понад 180 тис. осіб щороку, і лише

уберкульоз є одним з найпоширеніших профзахворювань, особливо серед працівників медичної галузі, завдаючи великої шкоди не тільки здоров’ю українців, але й економіці підприємств і країни в цілому. З 1995 р. в Україні туберкульоз визнано епідемією. Тільки у 2013 р. було зареєстровано 47,6 тис. хворих на туберкульоз, померло 6,4 тис. осіб (13,4% від загальної кількості тих, що захворіли). Соціальна структура осіб, які вперше захворіли на туберкульоз, показує, що переважна більшість (понад 55%) – це непрацюючі особи працездатного віку. Понад 12% тих, що захворіли, – працюючі особи і стільки ж – пенсіонери. Підвищений ризик інфікування спостерігається, зокрема, у працівників медичної та соціальної сфери, системи освіти, державного управління, правоохоронних органів, виправних установ. Вражає динаміка зростання рівня захворюваності на туберкульоз у поєднанні зі СНІДом. Якщо у 2000 р. кількість таких осіб становила 0,2 тис. на 100 тис. хворих, то у 2013 р. цей показник збільшився до 10,5 тис. відповідно. При цьому 40–60% хворих на СНІД мають активну форму туберкульозу. Минулого року з 6,6 тис. жителів України, хворих одночасно на СНІД і туберкульоз, померло 2,5 тис., або 38% від загального числа. Тому профілактика туберкульозу як інструмент санітарно-гігієнічного контролю та управління ризиками є дуже актуальною темою. Без лікування кожний хворий на активний туберкульоз щороку може інфікувати 10–15 осіб. Треба пам’ятати, що туберкульозна паличка може утримуватися в повітрі в завислому стані до п’яти годин, зберігає свою життє-

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Управління охороною праці

Олег Токар, директор з промислової безпеки та екології ТОВ «Метінвест Холдинг»

«Впровадження оцінки ризиків ОП, ПБ та ОНС з використанням методу HAZID»

Петро Вітте, канд. мед. наук, провідний науковий співробітник ДУ «Інститут медицини праці НАМН України»

«Медико-гігієнічні аспекти впровадження міжнародного стандарту OHSAS 18002 в Україні»

www.ohoronapraci.kiev.ua

Звісно, «рідних» фахівців необхідно спочатку підготувати, а потім створити певні умови для ефективного виконання покладених на них обов’язків. Але в будь-якому разі саме своїм керівникам робочих груп віддається перевага, оскільки вони добре знають умови як виробничого процесу в цілому, так і виконання трудових операцій на конкретних робочих місцях зокрема, і тому можуть дати найбільш об’єктивну оцінку. Крім того, до складу груп, як правило, входять не тільки інженерно-технічні працівники, але й робітники, які краще за інших розуміють, з якими ризиками пов’язаний той чи інший виробничий процес. Однією з найважливіших умов, необхідних для плідної роботи, є заінтересованість керівників підприємств у проведенні оцінки ризиків. Тому ми докладаємо всіх зусиль, щоб заінтересувати в результатах роботи як тих, хто здійснює оцінку ризиків, так і керівників структурних підрозділів, в яких вона проводиться. Сьогодні ще рано підбивати конкретні підсумки, оскільки багато часу займає підготовчий процес (скажімо, для повного курсу навчання фахівців-експертів з оцінки ризиків необхідно не менше двох років). Але ми розуміємо, що рухаємося правильним шляхом і намагаємося вирішувати організаційні питання таким чином, щоб створити в трудових колективах атмосферу заінтересованості в побудові повноцінної системи управління ризиками.

тах. Чому ж вітчизняна медицина виявилася не залученою до впровадження та гармонізації цього міжнародного стандарту, причому як на виробництві, так і в державних масштабах? Цю ситуацію також слід виправляти. Основний рекомендований принцип щодо впровадження зазначеного стандарту полягає в тому, що на рівні організації необхідно визначити та документально зафіксувати напрями діяльності менеджменту у сфері медицини праці та безпеки працюючих. Мають бути виявлені об’єктивні показники оцінки та поліпшення безпеки трудової діяльності, що полегшує складання звітності. Фахівці, які здійснюють заходи щодо ідентифікації небезпек й управління ризиками в певній організації, повинні пам’ятати про превентивний характер цих заходів, тобто спрямованість на усунення ризиків до їх виникнення, а не постфактум. Ця діяльність має передбачати ранжирування та документування існуючих небезпек, що, у свою чергу, допоможе розробити й застосовувати відповідні заходи щодо управління ними. Ефективно управляти ризиками дадуть можливість такі заходи: – усунення чинника ризику; – заміна ризику на менш небезпечний; – впровадження сучасних технічних рішень; – застосування та вдосконалення засобів колективного й індивідуального захисту; – агітація, інформування та пропаганда, адміністративні заходи впливу; – розподіл ризиків.

компанії «Метінвест Холдинг» уже досить давно склалася комплексна система управління ризиками, яка охоплює інвестиційні проекти впродовж усього періоду їх реалізації. Також ми маємо певний досвід щодо застосування базового методу управління ризиками HAZID, який за умови ефективного використання дає можливість набагато знизити рівень виробничого травматизму. Це складна робота, яка вимагає значних часових і фінансових витрат. Підраховано, що для впровадження системи в повному обсязі нам знадобиться не менше п’яти років. Це пов’язано з тим, що в компанії понад 600 виробничих підрозділів, а структурних ланок у складі цих підрозділів – більше ніж 3600. І щоб охопити все це «господарство», щорічно необхідно проводити в середньому 150 оцінок. В Україні формування культури оцінки ризиків відбувається не так активно, як того хотілося б, через низку причин. Що стосується нашої компанії, то ми, насамперед, зіштовхнулися з проблемою, пов’язаною з формуванням робочих груп з оцінки ризиків і підготовкою їх керівників. Можна, звичайно, призначати головами робочих груп фахівців, запрошених з-за кордону (приміром, для нашого холдингу їх необхідно не менше 60), але, по-перше, це пов’язано зі значними фінансовими витратами, які далеко не кожному підприємству під силу, а по-друге, результативній роботі іноземного керівника заважатиме мовний бар’єр.

аш інститут був першим рецензентом міжнародного стандарту OHSAS 18002. Тобто ми йшли в авангарді, коли давали рекомендації щодо його застосування. Але виявилося, що не всі країни ухвалили рішення щодо введення в дію на своїй території цього міжнародного стандарту, рекомендованого МОП. Серед них, наприклад, США. Як у цій ситуації бути Україні? Відмовитися від своїх національних стандартів і віддати перевагу міжнародному, який, може статися, є не зовсім правильним? Для того щоб відповісти на це питання, необхідно зрозуміти його суть. OHSAS 18001 – це прийнятий міжнародним співтовариством британський стандарт з систем менеджменту охорони здоров’я та забезпечення безпеки праці. Він затверджений МОП як «основний стандарт», тобто обов’язковий до впровадження в інших країнах, у тому числі в Україні – відповідно до ратифікованих нами конвенцій і меморандумів з безпеки. OHSAS 18001 має бути затверджений у нашій країні як ДСТУ з подальшою його гармонізацією з національною системою нормативних документів. На жаль, цього досі не відбулося. Ця проблема повинна знайти відображення в рекомендаціях конференції, а вирішувати її необхідно на державному рівні. Стандарт OHSAS 18002 розроблений для того, щоб сприяти успішному використанню (впровадженню) стандарту OHSAS 18001 і покликаний забезпечити належну практику у сфері медицини праці та безпеки працюючих. Особливий акцент в OHSAS 18002 зроблено саме на медичних аспек-

Управління охороною праці

Олександр Лисенко, технічний директор навчально-наукового центру «Ощадливе виробництво» НТУУ «КПІ»

«Відповідальність вищого керівництва. Ідентифікація небезпек і методи оцінки ризиків»

Анна Петрачкова, начальник управління впровадження корпоративної системи охорони праці ТОВ «Метінвест Холдинг»

«Досвід зниження ризиків, пов’язаних з недостатньою компетенцією: внутрішні тренери з ОП та ПБ»

наслідки невикористання передбачених правилами ЗІЗ. Ці питання мають перебувати під постійним контролем керівників на місцях. Дуже важливо правильно розуміти, які ризики на даному етапі є найбільш серйозними для підприємства, на зниження та усунення яких в першу чергу повинні витрачатися наявні ресурси. Оцінку ризиків покладено в основу правильного вибору цільових критеріїв. При цьому персоналу необхідно роз’яснювати й показувати, чому визначено саме таку мету, що є її передумовою, які у зв’язку з цим стоять завдання, які програми розроблено для її досягнення і якою є роль кожного працівника в цьому процесі. Під час впровадження системи менеджменту на основі стандарту OHSAS 18001 на конкретному підприємстві питання щодо необхідності цього процесу вже вирішено його вищим керівництвом і не обговорюється. Персонал має лише визначити оптимальні шляхи реалізації цього рішення. Як свідчить практика, на вітчизняних підприємствах одноразово виконати вимоги даного стандарту вдається майже завжди. А от проводити цю роботу системно, щодня, вже складніше. Тому треба переборювати байдужність, домагатися від працівників розуміння того, що кожен несе відповідальність не тільки за свої дії та безпеку, але й за безпеку сусіда, колеги! Хочу також звернути увагу на те, що зазвичай під час впровадження нових стандартів або технологій спрацьовує стереотип: страх, неприйняття, опір. І керівник повинен усвідомлювати, що процесу впровадження системи менеджменту доведеться приділяти навіть особистий час, щоб пояснити працівникам, які вигоди вони матимуть. Розумна мотивація дасть можливість збільшити число прихильників системи менеджменту, де нагорода – гарантована безпека на виробництві.

уміння працювати з аудиторією. А ще необхідно мати досвід керівної роботи та стаж роботи на конкретному виробництві. Працюють тренери на підприємствах за цивільно-правовими договорами і є незалежними від керівництва того або іншого виробничого підрозділу. Перш ніж стати до роботи, тренер сам проходить навчання, одержуючи повне уявлення про те, що йому доведеться викладати та які методи й прийоми при цьому використовувати. Компанія забезпечує тренерів усіма необхідними технічними засобами навчання, наочним приладдям. У свою чергу тренери вибудовують своє спілкування з аудиторією таким чином, щоб матеріал сприймався якомога повніше. Їх спілкування з аудиторією – це не просто лекції, а живі бесіди з обов’язковими відповідями на запитання, що виникають, та практичними заняттями в певних виробничих умовах. Таким чином, персонал, що проходить навчання, отримує достатній обсяг знань за корпоративними стандартами. При цьому регулярно проводиться повторне навчання. А ще тренери залучаються до роботи у процесі прийняття чергового корпоративного стандарту. Ми вважаємо, що нашу систему можна застосовувати на будь-якому великому виробництві. Для цього потрібна лише заінтересованість тих, хто займається питаннями охорони праці.

енрі Форд свого часу сказав, що в бізнесі є три кити, на яких не можна економити за жодних умов. Перший – це безпека праці, другий – якість продукту, третій – навчання персоналу. Відомий як великий скнара, він підрахував, що кожний долар, вкладений у навчання персоналу, дає йому сім доларів прибутку. Навчений персонал знає та розуміє, що, як і чому відбувається. У тому числі й у сфері безпеки. Дуже важливо, щоб працівник розумів вимоги, які до нього ставляться. З огляду на це й повинні бути написані інструкції з охорони праці – чіткою та доступною мовою, без специфічних термінів і мудрованих правил, які простий працівник не в змозі зрозуміти й виконати. Стосовно цього дуже важливо надавати роз’яснення щодо вимог усередині системи безпеки, що впроваджується. Виходячи з цих міркувань, стандарт OHSAS 18001 викладений мовою, доступною для розуміння людини з середньою освітою. Цей стандарт оперує небезпеками й ризиками, що виникають під час виконання якоїсь певної роботи. Тобто в ньому йдеться про ризики в зоні власної відповідальності, якими ми можемо й повинні управляти. Найпростіший і найефективніший спосіб знизити навантаження, що впливає на працівника, – це ізолювати небезпечний/шкідливий виробничий чинник у його джерелі. Другий варіант – замінити існуючий чинник на менш небезпечний. Якщо використання технічних рішень не дає результату, треба захистити працівника за допомогою відповідних організаційних заходів, засобів колективного та індивідуального захисту. При цьому необхідно пам’ятати, що забезпеченість працівників ЗІЗ не є гарантією того, що ці засоби використовуватимуться за прямим призначенням. Персоналу треба регулярно пояснювати можливі

процесі виробництва кожний його учасник – робітник або керівник будь-якої з управлінських ланок – припускається помилок, обумовлених браком компетенції у сфері охорони праці. Щоб знизити вплив таких помилок на виникнення ризиків, необхідно надати людям достатній обсяг знань. Цим ми і займаємося вже протягом кількох років. Для навчання керівників вищої ланки запрошуються фахівці світового рівня з-за кордону. Так, це коштує дорого, але в цьому випадку мета виправдовує засоби. Однак, як показує досвід, при роботі з керівниками середньої ланки та робітниками залучення іноземних фахівців не дає бажаного ефекту. У зв’язку з цим ми розробили свою досить просту систему навчання персоналу за прийнятими у холдингу корпоративними стандартами. Для того щоб ефективно побудувати цей процес, довелося вирішити одну проблему: де взяти достатню кількість внутрішніх тренерів для навчання персоналу? Адже таких спеціалістів потрібно багато, оскільки навчати доводиться понад 100 тисяч осіб. Зупинилися ми на тому, що запросили на роль тренерів пенсіонерів, які недавно пішли на заслужений відпочинок. Це люди, як правило, віком близько 50 років, у яких ще багато сил та енергії. Щоб стати тренером, потрібно насамперед пройти співбесіду, показати свою заінтересованість,

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Управління охороною праці орпоративна культура в цілому – це система цінностей і моделей поведінки, вироблених організацією у процесі адаптації до зовнішнього середовища та внутрішньої інтеграції, які показали свою ефективність і підтримуються більшістю членів організації. Культура безпеки праці – невід’ємна частина корпоративної культури, що є відносно новою концепцією професіоналів-дослідників. Вона є сукупністю базових цінностей, переконань, гласних і негласних угод і норм, які виробляються у процесі виникнення внутрішніх та зовнішніх проблем і які розділяють усі члени організації. Культуру безпеки можна розглядати як поняття, що містить низку інших теорій, які вивчають культурні аспекти охорони праці, такі як ставлення до охорони праці, поведінка в цій системі, а також психологічний клімат на робочому місці. Компонентами культури безпеки праці є: прийнята система лідерства; вертикаль і структура управління охороною праці; стилі вирішення конфліктів; розслідування інцидентів; система комунікації, що діє в організації, та позиції в ній співробітників; прийнята символіка; політика підприємства; організаційні заборони; традиції. Сучасні керівники розглядають культуру безпеки своєї організації як потужний стратегічний інструмент, який дає можливість орієнтувати всі підрозділи й окремих осіб на досягнення спільних цілей, спрямованих, перш за все, на зниження ризиків в організації охорони праці. Для цього необхідно мобілізувати ініціативу співробітників, заінтересувати їх ідеєю безпечного ведення робіт і налагодити продуктивне спілкування між членами організації. Культура безпеки допомагає підприємству вижити, перемогти в конкурентній боротьбі, завоювати

Наталія Данько, заступник директора департаменту сертифікації компанії TUV Rheinland Ukraine, провідний аудитор BS OHSAS 18001, ISO 9001, ISO 14001, ISO 50001

«Від корпоративної культури до культури безпеки через управління ризиками»

60 Віктору Сидоренку, начальнику ДП «Волинський ЕТЦ», у червні виповнилося 60 років.

Народився ювіляр у смт Ратне Волинської області. Вищу освіту здобув у Львівському сільськогосподарському інституті. За фахом інженер-механік. Трудову діяльність Віктор Сидоренко розпочав у 1973 р. у Млинівському райоб’єднанні «Сільгосптехніка». Працював на різних інженерних посадах, у тому числі інженером з охорони праці. З 1985 до 2003 р. обіймав вищі керівні посади на Млинівському комбікормовому заводі. З вересня 2003 р. Віктора Федоровича було призначено на посаду головного інженера ДП «Волинський ЕТЦ», з вересня 2011 р. він виконував обов’язки начальника цього підприємства, а 1 лютого 2012 р. очолив його. Колективи ДП «Волинський ЕТЦ», теруправління Держгірпромнагляду у Волинській області та редакції журналу «Охорона праці» щиро вітають ювіляра із 60-річчям та бажають міцного здоров’я, активного довголіття, невичерпної енергії та успіхів у реалізації намічених планів!

www.ohoronapraci.kiev.ua

нові ринки та, головне, успішно й безпечно розвиватися. Культуру безпеки як частину корпоративної культури визначає формула: від загальних цінностей – до взаємовигідного співробітництва і відносин. І далі – до відповідальної поведінки. Розвиток культури безпеки праці потребує значного часу, гідного кадрового потенціалу і сформованої структури управління. Загальну культуру підприємства треба постійно підтримувати на високому рівні. Тільки тоді принципи корпоративної культури й, зокрема, культури безпеки праці, стануть основою роботи організації. Корпоративна культура дає можливість співробітникам повністю ідентифікувати себе з компанією, завдяки чому вони не тільки сприймають її ідеали, чітко дотримуються встановлених правил і норм поведінки, але й внутрішньо підтримують корпоративні цінності. Це є важливим джерелом стабільності і спадкоємності, що викликає у співробітника почуття соціальної безпеки. Ефективній корпоративній культурі безпеки властиві такі характерні ознаки: узгодженість, взаємодія (командний дух); задоволення від роботи та її результатів; відданість організації і прагнення відповідати стандартам безпеки; висока вимогливість до якості праці та інфраструктури; готовність до нововведень, викликаних вимогами прогресу і змінами на ринку. З розвитком підприємства змінюється й корпоративна культура, формуються нові ціннісні установки та засади корпоративного управління, розвивається почуття відповідальності за свої дії та майбутнє компанії. Звичайно, йдеться виключно про добровільну відповідальність, а не за наказом. І це принципово відрізняє ментальність співробітника та найманого працівника.

Вітаємо з ювілеєм! Анатолію Ковалю, начальнику теруправління Держгірпромнагляду у Вінницькій області, у червні виповнюється 60 років.

Трудову діяльність Анатолій Дмитрович розпочав одразу після закінчення школи в рідному місті Городок на Хмельниччині, де працював токарем на верстатобудівному заводі. Через рік вступив до Львівського політехнічного інституту. Після його закінчення обіймав інженерні посади в Херсонському та Хмельницькому аеропортах. Потім п’ять років працював на СТО м. Хмельницького, пройшовши шлях від провідного інженера-конструктора до головного інженера. Наприкінці 1993 р. був призначений на посаду начальника інспекції по нагляду за охороною праці на транспорті і зв’язку Подільського управління Держнаглядохоронпраці. Сім років очолював Подільський ЕТЦ. З вересня 2002 р. і по теперішній час обіймає посаду начальника теруправління Держгірпромнагляду у Вінницькій області. У 2009 р. Анатолія Коваля було нагороджено Почесною грамотою Верховної Ради України. Він неодноразово нагороджувався також почесними грамотами Кабінету Міністрів України, Держгірпромнагляду, Міністерства праці та соціальної політики, Українського союзу промисловців та підприємців, відзнаками управління державної служби, облдержадміністрації та облради. Колективи теруправління Держгірпромнагляду у Вінницькій області та редакції журналу «Охорона праці» щиро вітають Анатолія Дмитровича з ювілеєм та бажають міцного здоров’я, довгих років життя, добробуту та незгасного ентузіазму!

Управління охороною праці

Керівник і охорона праці

ПРІОРИТЕТИ Олександра Богданова Юрій Сагань, власкор

На вугільних шахтах, що належать до паливноенергетичної компанії ДТЕК, заведено писати листи членам сім’ї порушників правил безпеки. Також їх рідних залучають до роботи в постійно діючій комісії з охорони праці.

сію ДТЕК. Тут уже й відбулися структурні зміни, що дали змогу вдосконалити роботу управлінського апарату, який став більш гнучким і працездатним. Скасували непотрібні узгодження і важливі виробничі рішення стали ухвалювати оперативніше, а фахівці отримали можливість проявляти творчу ініціативу. Підвищилася і персональна відповідальність кожного, яка багато в чому визначає успіх справи. З’явилися також фінансові ресурси для масштабного технічного переоснащення. Передусім – для організації стругової виїмки, адже тільки вона, за словами О. Богданова, може бути ефективною в умовах відроблення тонких пластів. Але основну мету генеральний директор «ДТЕК «Ровенькиантрацит» і «ДТЕК «Свердловантрацит» бачить у поліпшенні життя людей, створенні безпечних умов праці.

ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТІВ Чергове засідання технічної ради проходило досить спокійно. ВУГІЛЛЯ БЕЗ НЕБЕЗПЕКИ Але як тільки почали обговорювати злободенне питання про У ДТЕК вже стало правилом вибудовувати систему охорони підготовку до пуску стругової установки з вилучення вугілля на праці за міжнародними стандартами, що підтверджується нашахті імені Ф. Е. Дзержинського, одразу виникли суперечно- явністю відповідних сертифікатів. Зокрема, у «ДТЕК «Рості. Проект пілотний, тому від успішності його реалізації бага- венькиантрацит» зараз проходить процедура впровадження то в чому залежить подальша доля ровеньківських шахтарів. міжнародного стандарту OHSAS 18001:2007, що передбачає Якщо він «забуксує», пильний контроль за фактопро збільшення обсягів рами виробничих і профевуглевидобутку на тонУ 2013 р. генеральному сійних ризиків. ких пластах можна навіть У компанії розроблений директорові «ДТЕК не мріяти, отже, не буі постійно удосконалюється «Ровенькиантрацит», дуть реалізовані намічені корпоративний стандарт «ДТЕК «Свердловантрацит», соціальні програми. І ця спецодягу, спецвзуття, інзаступникові директора обставина, мабуть, найших засобів індивідуального ДТЕК з видобутку вугілля більше турбувала Олекзахисту. Нові повнолицьові Олександру Богданову сандра Миколайовича. маски, окуляри, рукавички було присвоєно високе Генеральний директор зручні в експлуатації, краще «ДТЕК «Ро вень кизахищають обличчя, органи звання Героя України антрацит», «ДТЕК дихання під час роботи. «Свер д лов ан тра цит» У нарядних усіх дільниць і заступник директора ДТЕК з видобутку вугілля добре знає, установлено відеопанелі для проведення відеоінструктажів що будь-яка велика справа складається з безлічі малих, які з охороні праці та показу навчальних фільмів. Що цікаво, можуть стати майже непереборною перешкодою... і в нарядних, і в гірничих виробках розміщено інформаційні Завжди стриманий, О. Богданов справляє враження стенди, на яких вказано існуючі джерела небезпеки, можливрівноваженої людини, яка ніколи не втрачає самовладання ві наслідки, способи захисту. й не проявляє емоцій. Насправді йому часом хочеться обуМабуть, найбільше радує той факт, що особливу увагу ритися, але що це дасть? Людей скривдиш, а позитивного тут приділяють не тільки інформаційній складовій у справі результату однаково не доб’єшся. Адже головне – не харак- охорони праці, але й морально-етичному впливу на поруштер проявити, а прийняти правильне рішення й реалізувати ників виробничої дисципліни. Наприклад, почали залучати його. Це і є основний принцип, якого дотримується О. Бог- до роботи постійно діючої комісії з охорони праці родичів данов. За його словами, правильне рішення залежить від порушників, якими, здебільшого, є молоді спеціалісти, що точного визначення пріоритетів діяльності та розвитку ко- не додержуються вимог нормативно-правових актів з охолективу, яким керуєш. рони праці. А ще на підприємстві розсилають листи членам У березні 2010 р. у Ровеньках Олександр Миколайович сім’ї порушників із роз’ясненням можливих наслідків. Допочав свою діяльність з визначення ключових, найбільш водиться членам комісії і в родинах бувати. На думку ефективних напрямів роботи підприємства. О. Богданова, ці заходи дають позитивні результати. Можливість планувати серйозні перетворення з’явилаЗа останні два роки була також вдосконалена діялься, коли державні підприємства «Ровенькиантрацит» ність кваліфікаційної комісії, яка тепер особливу увагу і «Свердловантрацит» у грудні 2011 р. перейшли в конце- приділяє безпеці ведення гірничих робіт. Дієвим є і метод

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Управління охороною праці

www.ohoronapraci.kiev.ua

О. Богданов з гірниками в шахті

системи управління охороною праці на вугільних підприємствах», – сказав він. Компанія планує привести робочі місця шахтарів у відповідність до правил безпеки, модернізувати нарядну систему, підвищити рівень навчання безпечним методам і прийомам праці й посилити контроль. «Тільки так, – вважає Олександр Богданов, – можна забезпечити високий рівень безпечного ведення робіт і знизити кількість виробничих ризиків». Фото з архіву «ДТЕК «Ровенькиантрацит»

нарахування премій інженерно-технічним працівникам – залежно від виконаної роботи з охорони праці за поточний місяць. Безперечно, генеральний директор прекрасно розуміє, що жодні заходи морального та матеріального впливу не забезпечать зниження рівня виробничого травматизму і профзахворюваності, якщо на підприємстві не буде проведено роботу з модернізації устатковання, технічного забезпечення безпечного ведення вуглевидобування. Тому в 2010– 2011 рр. на шахтах імені Ф. Е. Дзержинського, Космонавтів, імені М. В. Фрунзе було введено в дію три нові вентиляторні установки, що дозволило значно знизити температуру повітря в гірничих виробках і поліпшити умови праці гірників. Завдяки довгостроковому інвесторові стало можливим відновити після десятилітньої перерви будівництво двох повітроподавальних стволів на шахтах імені В. В. Вахрушева та імені М. В. Фрунзе, що входять до складу шахтоуправління «Ясеновське». Загальна вартість проекту – 341,7 млн грн. «Головні напрями, над якими ми працюємо, – говорить Олександр Миколайович, – це охорона та медицина праці. Введення в експлуатацію повітроподавальних стволів дасть змогу знизити температуру в гірничих виробках і насичити їх більшою кількістю повітря, відповідно, поліпшаться умови праці. Мало того, оскільки цими стволами буде здійснюватися ще й доставка вантажів у виробки, то відстань при доставці скоротиться на два горизонти, тобто знизиться ризик виробничого травматизму. Зменшиться також витрата електроенергії, що позитивно позначиться на собівартості вугілля, яке ми плануємо добувати на глибших горизонтах. Цей фактор в результаті обумовить у тому числі й зростання рівня заробітної плати шахтарів». На забезпечення охорони праці, зокрема у «ДТЕК «Ровенькиантрацит», постійно витрачалися чималі кошти, але за останні три роки фінансування значно збільшилося. Якщо в 2010 р. витрати становили 27,9 млн грн, то в 2011 р. уже 38,1 млн грн. Фінансування збільшується за рахунок зростання вуглевидобутку, що дає змогу отримувати більший прибуток. У 2012 р. з’явилася можливість вирішити низку питань, які протягом попередніх років не можна було зрушити з місця. По-перше, працюючих нарешті забезпечили ЗІЗ. По-друге, вклали кошти в обладнання комп’ютерних класів на шахтах імені М. В. Фрунзе та № 81 «Київська», а в навчально-виробничому комбінаті «ДТЕК «Ровенькиантрацит» профінансували проведення відеоінструктажів. З цією метою було перераховано 67,1 млн грн. У 2013 р. інвестиції в промислову безпеку в «Ровенькиантрацит» становили 66,5 млн грн – приблизно стільки ж, скільки й у 2012 р. При цьому витрати з розрахунку на одного працюючого – 3876 грн, а у 2012 р. ця цифра дорівнювала 3564 грн. Організаційні заходи, які проводить компанія, дають позитивний результат. Наприклад, у 2013 р. рівень травматизму зі смертельними наслідками знизився на 20%, а рівень важкого травматизму – на 22% порівняно з попереднім роком. Попри позитивні зрушення, генеральний директор вважає, що ще мало зроблено. «Ми й надалі працюватимемо над удосконаленням

Управління охороною праці

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Управління охороною праці

Вісті з регіонів

«ХАРКІВСЬКА ВЕРТИКАЛЬ» Вадим Кобець, власкор

У переддень Всесвітнього дня охорони праці в Харкові на базі недавно побудованого скалодрому була проведена відкрита професійна першість верхолазів України «Харківська вертикаль» підготовки Сергієм Кулаковим. Представники цього навчального закладу Едуард Ященко та Олександр Бриль стали головними переможцями змагань, їхні товариші з цього ж навчального закладу – Артем Омелаєв і Євген Штефан – вибороли третє місце. Друге посіли Павло Воронченко і Сергій Петриєнко. Це єдина команда, у складі якої обидва учасники мали сертифікати IRATA. Вони краще за інших упоралися із завданням. Єдина помилка, допущена одним з учасників наприкінці дистанції, не дозволила команді посісти більш високе місце. Але правила змагань, як і робота промислових альпіністів, не терплять навіть найменших помилок. Витрачені переможцями змагань зусилля принесли їм не тільки позитивні емоції, але й значну винагороду. Засновник головного призу першості нагородив команду-переможця грошовою премією і вручив її членам сертифікати з 50%-ною знижкою на навчання за програмою підготовки фахівців мотузкового доступу IRATA. Сьогодні вартість такого курсу становить близько 12 тис. грн. Організатори змагання «Харківська вертикаль» сподіваються, що в наступному році нинішні складні обставини в Україні не перешкодять відвідати столицю Слобожанщини колегам з інших держав, як це вже було в 2012 р., коли в Харків з’їхалися верхолази з Російської Федерації, Литви й багатьох українських міст. Професійна першість верхолазів повинна стати міжнародним заходом. Фото автора

www.ohoronapraci.kiev.ua

ніціатором змагання виступили провідні вітчизняні підприємства, що виконують роботи методом промислового альпінізму, виробники верхолазного спорядження за підтримки департаменту праці та соціальної політики Харківської міськради. Головна мета змагання – перевірка рівня технічної підготовки фахівців, ознайомлення їх з безпечними методами виконання висотно-верхолазних робіт (відповідно до передових стандартів міжнародної асоціації промислових альпіністів IRАТА). Продемонструвати свою технічну оснащеність і професійну підготовку члени дев’яти команд повинні були під час поставленого завдання: транспортування потерпілого при виконанні робіт на висоті з важкодоступного місця з точки А в точку Б. Прокладений маршрут траси передбачав наявність в учасників усього арсеналу передових технічних засобів, які є на озброєнні в сучасних верхолазів, чітке дотримання вимог чинних Правил охорони праці при виконанні робіт на висоті (НПАОП 0.00-1.15-07), норм і правил міжнародної асоціації IRАТА. Для оцінки відповідності правилам рятувальних дій була розроблена система штрафів за порушення при проходженні траси (12 порушень). Найсильнішою виявилася команда Національного університету цивільного захисту України (Харків) на чолі із завідувачем курсу рятувальної і спеціальної

Управління охороною праці

Небезпеки та «шкідливості»

Висотні роботи не на висоті В Україні поширеною є практика нелегального та непрофесійного виконання висотно-верхолазних робіт. Журнал попросив представника міжнародної компанії Gridin’s Group Анатолія Гриценка прокоментувати ситуацію. озвиток технологій, пошуки оптимізації витрат на виконання будівельно-ремонтних робіт, висотність об’єктів будівництва призводять до збільшення попиту на виконання робіт на висоті за допомогою техніки вірьовочного доступу, тобто з використанням методів промислового альпінізму. Це дає можливість відмовитися від риштовань, вантажопідіймальної техніки, механізмів, здешевлює і прискорює проведення робіт, але ними повинні займатися підготовлені спеціалісти. На вулицях можна зустріти чимало сміливців, які виконують роботи, звисаючи з дахів висотних будівель. Вони працюють за договорами підряду, тож ніхто не зважає на питання безпеки. А при падінні людей, травмуванні, загибелі ніхто не несе відповідальності. Нещасні випадки не вважаються такими, що пов’язані з виробництвом.

– Чому так відбувається і хто має з цього користь? – Дійсно, – підтверджує А. Гриценко, – в Україні ціла армія стихійних бригад з утеплення фасадів житлових будинків, установлення балконів, кондиціонерів, кабельних мереж Інтернету тощо. Більшість людей навчалися поспіхом і тільки одному – навичкам, як спускатися на вірьовці. Переважно у цих відчайдух недостатньо знань та вмінь, які потрібні для безпечного виконання робіт на висоті. Нерідко вони працюють самостійно, без помічників і спецспорядження та екіпірування. Одного разу, проходячи повз 16-поверховий будинок, мені довелося побачити горе-верхолаза, який впустив на землю бухту вірьовки і зіщулений сидів на металевих кронштейнах кріплення кондиціонера на рівні 13-го поверху, а навколо – нікого. Хлопчині

пощастило, що саме я опинився поруч і зміг надати йому кваліфіковану допомогу. Адже допомога МНС могла б і не встигнути. Чому ж хлопець працював один? Як сталося, що він опинився на такій висоті без спорядження? Де його навчали так робити? Відповідь проста: його підготовка здійснювалася поза офіційною системою навчання та організації виконання робіт на висоті. Інакше кажучи, якби ця людина була належним чином навчена, вона б не припустилася таких серйозних помилок, оскільки її просто не допустили б до роботи. Спеціалісти галузі давно б’ють на сполох: держава повинна заборонити виконання висотно-верхолазних робіт за цивільно-правовими договорами. В Європі це неприпустимо. Там уже давно діє система обов’язкового страхування виконання небезпечних видів робіт. Владі потрібно запровадити якісь тимчасові механізми впливу (до врегулювання питання на законодавчому рівні), які дали б змогу запобігти виконанню верхолазних робіт ненавченими людьми поза правовим полем. Чому б страховим експертам з охорони праці Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не здійснювати відповідну профілактичну роботу? Виявляти верхолазів-нелегалів можуть, наприклад, і працівники податкових органів, адже йдеться не тільки про небезпеку для людей, а й про тіньові прибутки підприємців. – Але й там, де роботи на висоті виконуються підприємствами, що діють у правовому полі, статистика травматизму зашкалює. – Так, значна кількість нещасних випадків на виробництві, що стаються в промисловості, будівельній та житлово-комунальній сферах, пов’язана з виконанням робіт на висоті. Загалом понад 30% випадків виробничого травматизму в Україні – це падіння з висоти, як наслідок – смерть, довготривала госпіталізація, інвалідність потерпілих. Переважна більшість трагедій (близько 80%) сталася через організаційні причини. Зокрема, це неякісна підготовка спеціалістів, неоформленість нарядів-допусків, незабезпеченість ЗІЗ, відсутність планів проведення робіт, відповідальних осіб, потрібних дозволів, ліцензій, спеціального навчання, інструктажів тощо. Нерідко працівник перебуває в зоні підвищеного ризику протягом усього робочого дня. Він звикає до непростих зовнішніх обставин, а значить, у нього може притупитися відчуття небезпеки, знизитися увага. Це, у свою чергу, призводить до втрати пильності, а в результаті – нещасний випадок. Для того щоб зберегти

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Управління охороною праці життя та здоров’я працівників, необхідно орієнтуватися на системні підходи. Тобто не тільки домагатися, аби виконавці робіт дотримувалися численних правил охорони праці, а й створити в процесі виробничої діяльності таку систему функціональних обов’язків, знань, умінь і навичок безпечної праці, за якої працівникові буде складно допустити порушення. – Які перспективи щодо використання в Україні передового світового досвіду безпечної організації висотно-верхолазних робіт? – У 1988 році в Великобританії було створено Міжнародну асоціацію промислових альпіністів, яка зараз називається ІRАТА. Головна її мета – упровадження та розвиток ефективної системи безпеки праці під час виконання робіт на висоті за допомогою техніки вірьовочного доступу. У період становлення в полі зору асоціації була безпека працівників морських нафтогазових платформ у Північному морі. Розроблений нею Звід Правил (Соde of Рractісе) увібрав і систематизував усі вимоги щодо безпечного та оптимального використання методів промислового альпінізму. Згодом вони знайшли застосування у всіх без винятку галузях і видах діяльності, де є потреба у висотно-верхолазних роботах. Зведені в один кодекс безпечної поведінки правила є простою і логічною системою, яка легко засвоюється безпосередніми виконавцями робіт. Вона передбачає багаторівневий контроль із боку відповідальних осіб і самоконтроль кожного працівника. Промисловий альпінізм у сучасному розумінні – це система, в якій плануванню, управлінню, компетентності працівників, відповідному технічному спорядженню приділяється велика увага. У Зводі Правил ІRАТА наголошується, що основне завдання під час планування та управління роботами, що виконуються методом промислового альпінізму, – створення робочого середовища, де забезпечено максимальний ступінь безпеки та мінімальний рівень ризиків і помилок, можливих пригод і ушкоджень. На кінець 2013 року кількість компаній – членів Асоціації по всьму світу досягла 247, а значить, збільшилася й кількість працівників. Водночас кількість інцидентів під час проведення робіт на висоті постійно зменшується. Так, якщо в середині 1990-х років реєструвалося в середньому 4–6 випадків на 100 тисяч годин праці, то зараз не більше 0,5 на ту саму кількість робочого часу. Передбачені ІRАТА правила лягли в основу безпечного виконання робіт і дають спеціалістам змогу професійного росту. У них тепер є реальна можливість ставати тренерами, а в подальшому екзаменаторами та аудиторами. Сертифікати ІRАТА дають працівникам допуск на виконання робіт в усьому світі. – Яка Ваша думка щодо чинного НПАОП 0.0-1.15-07 «Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті» (далі – Правила)? На сторінках журналу «Охорона праці» вже обговорювалася недосконалість цього нормативного акта. – Автор статті «Парадокси нормативної бази» Олексій Костромітінов («Охорона праці», № 2 за 2014 р.) звернув увагу на відсутність у Правилах єдиного методологічного підходу до повірки спеціального спорядження. Йшлося про передбачені процедури випробовувань і перевірок запобіжних поясів, страхувальних канатів тощо. Більшість норм «перекочувала» до НПАОП з радянських нормативів, що передбачали жорсткі процедури перевірки спеціального альпіністського та спелеологічного спорядження. Багато в чому я погоджуюся з О. Костромітіновим. Однак, висловивши конкретні претензії до нормативно-правового акта, він пропонує ще складніший механізм. На його думку, випробовування на міцність мають проходити раз на півроку не окремі частини

www.ohoronapraci.kiev.ua

Роботи на висоті мають виконувати тільки підготовлені спеціалісти

ланцюга верхолаза-висотника (стропи, з’єднувальні карабіни тощо), а всі одночасно, з поясом лямочним включно. Досвід передових європейських країн свідчить, що немає потреби в періодичних випробовуваннях поясів з прикладанням навантажень. Виробник, продукцію якого сертифіковано в країні, має гарантувати надійну роботу виробу протягом усього часу експлуатації. Раз на півроку проводиться лише візуальний огляд компетентною особою з достатнім для проведення ревізії спорядження досвідом. Але де, за якими методиками воно має перевірятися на міцність, автор не уточнює. Технічний прогрес не обходить стороною і спецспорядження верхолазів. До речі, в Європі не передбачено такого як у нас жорсткого підходу до його повірки та випробовування. Ці питання – у сфері відповідальності виробника, який надає гарантії на вироби, і страховика, який оцінює ризики (у тому числі через процедуру зовнішнього огляду спорядження) та приймає їх. Отже, це вже інший механізм, набагато простіший і ефективніший. Значного вдосконалення потребує і процедура оформлення нарядів-допусків особами, відповідальними за безпечне виконання робіт на висоті. Йдеться про збирання численних підписів посадових осіб, усілякі узгодження. Лише в одному короткому рядочку наряду-допуску – про конкретні заходи щодо виявлення потенційних ризиків і забезпечення безпеки праці. В аналогічному документі, який оформляється згідно з нормами ІRАТА (RISK ASSESMENT), велика увага приділяється опису складності виконуваних робіт, існуючим ризикам (жоден не може залишитися невиявленим), конкретним заходам щодо забезпечення безпеки виконання робіт і порядку їх проведення. Все узгоджується з представниками страхової компанії, яка враховує кваліфікаційний рівень виконавців, досвід, статус компанії, якість спорядження тощо. Тож перевірені часом підходи до питань безпеки робіт на висоті мають стати орієнтиром, якщо ми хочемо бути європейською країною. Інтерв’ю підготував Вадим Кобець, власкор Фото з Інтернету

Управління охороною праці

photoe.kiev.ua

Є такий досвід

Травма майстра боїться Юрій Сагань, власкор

У ВКТ «Майстер», що має ліцензії на виконання дев’яти видів робіт підвищеної небезпеки, належна увага питанням охорони праці стала приділятися тільки з 2001 р. – у зв’язку з початком співробітництва фірми з ТОВ «Метінвест Холдинг». Як результат – за 13 років роботи на підприємстві зафіксовано лише два нещасних випадки.

ФАКТИ – РІЧ УПЕРТА Виробничо-комерційне товариство «Майстер», розташоване в Донецьку, відоме на всю Україну будівництвом таких об’єктів, як «Донбас-Арена», «Донбас-Палас» і «Донецьк-Сіті», а також багатьма іншими будинками та спорудами, що стали прикрасою шахтарської столиці. Крім Донецька, «Майстер» виконує також будівельні роботи в Маріуполі та інших містах регіону. Причому робить це з незмінно високою якістю та у встановлені договором строки. І так ось уже 25 років.

Серед будівельних підприємств «Майстер» відомий ще й тим, що його колектив працює практично без нещасних випадків. «Візьмемо за точку відліку 2001 р., коли й фірма наша вже міцно трималася на ногах, і питання охорони праці ми стали розглядати ґрунтовно, – каже провідний інженер з охорони праці Віктор Скрипник. – Отже, з 2001 по 2008 р. ми працювали взагалі без нещасних випадків. У 2008-му було зафіксовано один нещасний випадок із прикомандированим водієм, що потрапив у ДТП. Потерпілий залишився живий, але пляма на досі бездоганній репутації підприємства все-таки з’явилася. А у 2010 р. стався нещасний випадок зі смертельним наслідком». Його досі згадують у «Майстрі». І не тільки тому, що він єдиний, а ще і з тою метою, щоб люди, які виконують роботи на висоті, закарбували в пам’яті вимоги охорони праці. Значною мірою завдяки саме цьому за останні 13 років у «Майстрі» сталося лише два нещасних випадки. Згідно з наявними дозволами, компанія виконує дев’ять видів робіт підвищеної небезпеки. Це роботи з проектування будинків і споруд та з обладнання внутрішніх інженерних систем, включаючи системи водопостачання й водовідведення, опалення, вентиляції та кондиціюван-

ня повітря, газопостачання й газового обладнання, пожежної безпеки. Тут можуть виготовляти й монтувати дверні й віконні блоки, здійснювати монтаж і технічне обслуговування ліфтів і ескалаторів, встановлювати й обслуговувати кондиціонери, дотримуючись при цьому головного принципу, що полягає в безумовному виконанні всіх вимог нормативно-правових актів з охорони праці. ТРИ КИТИ За словами В. Скрипника, для того щоб уникнути аварій, необхідно дотримуватися трьох основних правил: 1) опікуватися здоров’ям найманого робітника не час від часу, а постійно; 2) вимагати від персоналу неухильного додержання всіх вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці; 3) забезпечувати працюючих засобами індивідуального захисту. У В. Скрипника завжди під рукою такі основні документи: Закон України «Про охорону праці», Типове положення про службу охорони праці, Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, Перелік робіт з підвищеною небезпекою, Правила безпечної роботи з інструментами і пристосуваннями, Правила експлуатації електрозахисних засобів, Правила охорони праці при виконанні робіт

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Управління охороною праці на висоті, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Правила безпеки систем газопостачання України, Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, Правила будови та безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів, Правила будови і безпечної експлуатації ескалаторів, а також інструкції з охорони праці до всіх професій та видів виконуваних на підприємстві робіт (47 найменувань). Щоб краще зрозуміти, що являють собою інструкції з охорони праці, розроблені у ВКТ «Майстер», розглянемо одну з них – інструкцію № 24 з охорони праці при виконанні робіт на висоті. До них допускаються особи, які досягли 18 років, пройшли медичний огляд відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 № 246 і не мають медичних протипоказань. Надалі періодичні медогляди проводяться один раз у 2 роки, а особам, що не пройшли їх, працювати на висоті забороняється. Згідно з інструкцією, працювати на висоті можуть тільки особи, що пройшли спеціальне навчання й перевірку знань з питань охорони праці, вступний і первинний інструктажі з охорони праці, інструктаж безпосередньо на робочому місці, інструктаж з надання першої допомоги потерпілим, стажування на робочому місці не менше п’яти змін. Далі в інструкції позначаються небезпечні й шкідливі виробничі фактори: фізичні, хімічні, психофізіологічні. Формулюються вимоги до працюючих у шкідливих і небезпечних умовах праці, і досить докладно – до запобіжних поясів, страхувальних канатів, застосування драбин, риштовання, колисок та платформ. Розповідається, що по-

www.ohoronapraci.kiev.ua

трібно робити (а що забороняється) перед початком роботи, під час її виконання і після закінчення, а також перераховуються вимоги безпеки в аварійних ситуаціях. НА ПЕРШОМУ МІСЦІ – ІНСТРУКТАЖ З чого починається процес наймання новачка на роботу? За правилами, із вступного інструктажу з питань охорони праці, виробничої санітарії, електро- та пожежної безпеки. У «Майстрі» цьому інструктажу приділяється особлива увага, тому що саме під час його проведення робітник починає усвідомлювати, що працювати йому

Серед будівельних підприємств «Майстер» відомий ще й тим, що його колектив працює практично без нещасних випадків доведеться в умовах найсуворішого дотримання всіх технологічних норм і правил. А ще він одержує цілком конкретні знання з питань охорони праці. При проведенні вступного інструктажу робітник під підпис повідомляється про наявність шкідливих і небезпечних факторів на робочому місці, а також про пільги та компенсації за роботу в таких умовах. «Ніде правди діти, – зізнається Віктор Миколайович, – були часи, коли ми до вступного інструктажу ставилися як до чогось незначного, формального, і позначку про його проходження людина могла одержати разом із першою зарплатою. Таке траплялося. Але дуже давно». Тепер же вступний інструктаж став наріжним каменем у справі забезпечення безпеки праці. Пройшовши його, людина отримує направлення на роботу (в якому

зазначено, чи є в новачка досвід виконання таких робіт або ж його слід навчати) і надходить у розпорядження конкретного керівника. Потім вона прослуховує первинний інструктаж з охорони праці, безпечних засобів і методів виконання виробничих завдань на робочому місці і при необхідності – навчання й стажування під керівництвом майстра або бригадира. До роботи людина допускається лише після навчання та перевірки знань комісією, до складу якої входять головний інженер, головні спеціалісти, інженер з охорони праці та ін. Надалі працівник проходить ще кілька видів інструктажів. Повторний – не рідше одного разу на три місяці; позаплановий – при порушенні вимог безпеки праці, які призвели або могли призвести до нещасного випадку, а також при зміні технологічного процесу; цільовий – при проведенні деяких разових робіт, не пов’язаних із виконанням безпосередніх посадових обов’язків. Інструктаж проводиться керівником підрозділу або уповноваженою ним особою. Результати інструктажу фіксуються в журналі або на бланку наряду-допуску. У «Майстрі» існує кілька ключових вимог при прийнятті новачків на роботу. Це, по-перше, позитивні результати медичного огляду: медико-психологічного, наркологічного та загального. По-друге, володіння інформацією про підприємство, його діяльність, знання основних правил внутрішнього трудового розпорядку, обов’язків з охорони праці, небезпечних факторів, які є на конкретній ділянці. Під час стажування новачок у реальних умовах опановує методи й засоби виконання монтажних робіт, знайомиться з правилами безпечної експлуатації технологічного устатковання, набуває навичок поведінки у виробничих ситуаціях у звичайних і аварійних умовах. Стажування організоване таким чином, щоб людина за короткий час могла одержати найбільший обсяг знань і практичних навичок. І проходить воно обов’язково під керівництвом наставника, як правило, в особі майстра або бригадира. Навчання з питань охорони праці на підприємстві проводять спеціалісти служби охорони праці, виконроби та майстри. Тих, хто виконує роботи підвищеної небезпеки, вчать у регіональних навчальних центрах, а їх знання щорічно перевіряє комісія підприємства. Керівні працівники компанії й спеціалісти навчаються у регіональних навчальних центрах один раз у три роки.

Управління охороною праці ПОРЯДОК НА ОСНОВІ ПОРЯДКУ Як ми вже відзначали, у ВКТ «Майстер» охороною праці опікувалися завжди, навіть тоді, коли підприємство було звичайним кооперативом і не мало належної ваги в будівельному середовищі, однак усвідомлення непорушності принципів охорони праці прийшло в колектив значно пізніше. І пов’язано це було з пропозицією стати підрядником ТОВ «Метінвест Холдинг». Після укладання договору на стіл генерального директора «Майстра» Олександра Грищенка ліг документ із 24 пунктів, що регламентують питання охорони праці. Насамперед, будівельній фірмі пропонувалося в обов’язковому порядку отримати дозвіл на виконання робіт та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки, розробити посадові інструкції, що чітко обумовлюють питання охорони праці, наприклад, для майстра, бригадира, інженерно-технічних працівників і т. д. Крім цього, усі робітники повинні бути навчені тонкощам ведення робіт підвищеної небезпеки та мати підтверд жувальні документи. А головна вимога – неухильно додержуватися положень Порядку виконання робіт. За словами Віктора Скрипника, Порядок – це наріжний камінь. Скрупульозне дотримання всіх його пунктів само собою забезпечує стовідсоткову безпеку ведення робіт. «Про ймовірні ризики можна міркувати скільки завгодно, – каже В. Скрипник, – але найголовніший ризик криється в недотриманні виробничої та технологічної дисципліни». Сам Порядок розробляється будівельною організацією перед тим, як стати до певного виду робіт. Наприклад, Порядок виконання робіт (В-1/03-13) з монтажу систем загальнообмінної вентиляції та кондиціювання на об’єкті «9– 12 поверх ГК «Пушкінський» або Порядок виконання робіт (ОТ-1/0313) з монтажу систем тепло- та холодопостачання фанкойлів на об’єкті «9–12 поверх ГК «Пушкінський». А ще почали практикуватися щотижневі наради за участю майстрів і бригадирів, на яких обговорюються проблемні питання, що виникають під час виконання робіт. Потім учасники наради оглядають об’єкт, що споруджується, і відразу ж окреслюють шляхи усунення виявлених недоліків. Взагалі, за словами В. Скрипника, у ТОВ «Метінвест Холдинг» контроль за дотриманням нормативно-правових актів з охорони праці досить суворий. Спеціалісти служби охорони праці в складі спеціальних комісій регулярно виїжджають на бу-

дівельні об’єкти й стежать за тим, щоб вимоги нормативно-правових актів виконувалися беззаперечно. БЕЗПЕКУ ГАРАНТУЄ НАРЯД-ДОПУСК Оскільки більшість робіт монтажники «Майстра» виконують на висоті, для забезпечення безпеки введені наряди-допуски, які являють собою складене на спеціальному бланку виробниче завдання на безпечне виконання робіт підвищеної небезпеки, що визначає їх зміст, місце, час початку й закінчення, необхідні заходи безпеки, склад бригади й осіб, відповідальних за безпечне ведення робіт. Видів нарядів-допусків багато, і зазначені вони в чинних нормативних документах. Наприклад, наряд-допуск на виконання робіт підвищеної небезпеки або робіт на висоті, або наряд-допуск до роботи в електроустановках, на

об’єктах водопровідно-каналізаційного господарства. Визначено й перелік інженерно-технічних працівників, які наділені правом видачі нарядів-допусків. Це може бути головний інженер підприємства або заступник директора з виробництва, головний енергетик, механік або технолог, керівник виробничого підрозділу (комплексу, цеху, служби, відділу). Служба охорони праці «Майстра» розробила рекомендації з видачі нарядів-допусків на виконання робіт підвищеної небезпеки. Вони містять у собі кілька розділів: загальні положення, вимоги до персоналу, який допускається до ведення робіт, порядок оформлення, видачі й зберігання наряду-допуску, порядок допуску виконавців до роботи, обов’язки та відповідальність осіб. Наприклад, обов’язки особи, що видає наряд-допуск, включають визначення небезпечних і шкідливих ви-

робничих факторів, які властиві майбутній роботі, а також заходів безпеки при веденні робіт: вона призначає відповідального виконавця, а в разі потреби й відповідального керівника робіт, проводить цільовий інструктаж тощо. До обов’язків відповідального виконавця робіт належить визначення складу й кваліфікації виконавців, їх інструктаж із заходів безпеки, забезпечення засобами захисту, інструментом тощо. Відразу встановлюється відповідальність осіб, що стежать за безпекою ведення робіт. Контроль за виконанням монтажних робіт і дотриманням вимог з охорони праці забезпечується шляхом проведення регулярних планерок, на яких заслуховуються звіти керівників різних рівнів, аналізується робота за минулий день і ставляться чергові конкретні завдання; видачі й перевірки виконання нарядів; систематичних перевірок стану устатковання, інструменту, ЗІЗ, складування й зберігання матеріалів; контролю за дотриманням трудової дисципліни й безпечного ведення робіт. Серйозних проколів у забезпеченні безпеки праці зазвичай не спостерігається. І пояснюється це тим, що роботи ведуться із суворим дотриманням установлених правил, а робітники та інженерно-технічні працівники забезпечені ЗІЗ на 100%. Спецодяг, спецвзуття, каски, запобіжні пояси, захисні окуляри, рукавиці – усе це має кожен учасник виробничого процесу. І нікому навіть на думку не спаде не закріпити згідно з інструкцією риштовання або виконувати роботи на висоті без запобіжного пояса або страхувального каната, вимоги до яких зазначені в інструкції з охорони праці при виконанні робіт на висоті. Риштовання, огородження, колиски й платформи гарантують безпеку праці монтажників. З якими ж недоліками в такому випадку стикаються, що перевіряють? Наприклад, особливо у спеку, багато хто воліє працювати не у спецвзутті, а в кросівках або туфлях, а подібне в «Майстрі» карається. У тому числі й матеріально. Іноді при виконанні робіт, пов’язаних з електрикою, до кабелів-подовжувачів підключають непередбачені електроприлади, що веде до ризику виникнення короткого замикання з усіма відповідними наслідками. Але подібних порушень виявляється все менше й менше. Люди починають чіткіше усвідомлювати, що, створюючи своїми необачними діями певні ризики, вони самі себе підставляють під удар.

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Управління охороною праці неабияка. У перерахунку на одного працюючого припадає 680 грн – і це більше ніж передбачено законодавством. У всякому разі, коштів цих цілком вистачає й на придбання ЗІЗ, і на облаштування робочих місць, і на навчання працівників. У сукупності з організаційними заходами щодо забезпечення безпечних умов праці це цілком може бути гарантією подальшої роботи без нещасних випадків. СУВОРИЙ КОНТРОЛЬ Система управління охороною праці функціонує в «Майстрі» на основі спеціально розробленого положення, в якому детально розписані обов’язки й визначений ступінь відповідальності кожного члена трудового колективу: від генерального директора до рядового робітника, тому що СУОП, за твер-

У ВКТ «Майстер» охороною праці опікувалися завжди, навіть тоді, коли підприємство було звичайним кооперативом і не мало належної ваги в будівельному середовищі дим переконаням керівництва фірми, не повинна обмежуватися тільки персональною відповідальністю керівного складу й ІТП. Особливо це важливо при веденні будівельних робіт, які пов’язані з підвищеним ризиком. І всі документи, про які йшлося вище, підпорядковані одній меті: ефек-

тивному функціонуванню СУОП. Вони ніби скріплюють окремі складові системи й одночасно дають їй можливість розвиватися. До речі, роботу з охорони праці в «Майстрі» організують і виконують два спеціалісти. Вони й документацію розробляють, і стежать за суворим виконанням усіх викладених у ній положень, і контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів здійснюють. За словами В. Скрипника, перевірки на об’єктах проводяться за планом. Виникають складнощі з їх організацією, оскільки будівельні об’єкти, як правило, віддалені один від одного, але ця обставина зрештою перешкодою не стає. Для перевірок створюється спеціальна комісія на чолі з головним інженером або кимось із головних спеціалістів. Порушення виявляються незначні, проте вони здатні призвести до виникнення нещасного випадку. Тому, помітивши порушення, служба охорони праці суворо стежить за тим, щоб його було усунуто якнайшвидше. Ось так і забезпечується робота без аварій і травм. Фото з архіву підприємства та з сайту www.master.dn.ua

КАДРОВИЙ ГОЛОД Залишається одна проблема, яка все ж таки створює чималий ризик виникнення нещасних випадків. І пов’язана вона з дефіцітом кваліфікованих спеціалістів. Плинність кадрів стає каменем спотикання для колективу. Тільки пройде робітник навчання, стажування – і раптом заява про звільнення. При цьому скарг на умови праці немає. Декого зарплата не влаштовує, інші не зовсім розуміли, куди й навіщо йшли. Так зазвичай буває, коли на роботу наймаються випадкові люди, а таких багато. Не вистачає, за словами В. Скрипника, професіоналів, які могли б взяти в руки креслення і якісно виконувати ту або іншу роботу. Як правило, у подібних випадках багато будівельних фірм для наймання персоналу використовують цивільно-правові договори (договори підряду). При цьому керівництво компанії ніякої відповідальності за життя й здоров’я працюючого не несе й не зобов’язане забезпечувати його навіть елементарними ЗІЗ. Але для «Майстра» договір підряду неприйнятний. І це одна з причин безаварійної роботи. Тут укладають трудовий договір, і людина стає повноправним членом колективу разом із гарантіями гідних і безпечних умов праці. До речі, для їх створення в «Майстрі» не шкодують ані часу, ані коштів. Наприклад, у 2013 році на забезпечення охорони праці витратили 39,5 тис. грн. Багато це чи мало? Якщо врахувати, що колектив фірми складається загалом з 90 осіб, і лише дві третини з них виконують будівельно-монтажні роботи, то сума виходить

www.ohoronapraci.kiev.ua

Управління охороною праці

Ділимося досвідом

П’ЯТЬ ЕТАПІВ

роботи з підрядниками Ігор Черняк, директор з охорони праці, промислової та техногенної безпеки підприємства ВАТ «Запоріжсталь»

Досвід взаємодії з підрядними організаціями в питаннях забезпечення безпеки виробництва одного з підприємств «Метінвеста».

раніше, і останніми роками великі обсяги будівельних і ремонтних робіт виконувалися силами підрядних організацій. Наприклад, у 2013 р. зведено такі великі споруди, як базисний склад вугілля, обвідний газопровід, комплекс агломераційної машини № 1 з високотехнологічним газоочищенням. Сьогодні на комбінаті одночасно будується кілька об’єктів: безперервний травильний агрегат № 4 з установкою регенерації соляної кислоти в цеху холодної прокатки № 1, системи газоочищення агломераційної машини № 2 в агломераційному цеху тощо; триває відбудовний ремонт доменної печі № 4. Крім того, підрядні організа-

ції беруть участь у проведенні поточних ремонтів у всіх цехах комбінату. Так, ремонтуються доменні печі в доменному цеху і прокатні стани в чотирьох цехах – обтискному, гарячої прокатки тонкого листа, холодної прокатки № 1 і 3. Тому на «Запоріжсталі» приділяється значна увага роботі з підрядними організаціями, особливо в питаннях охорони праці та промислової безпеки. Наше підприємство наполягає на виконанні усіма без винятку робітниками правил з охорони праці (як штатними працівниками комбінату, так і персоналом підрядних організацій), виходячи з обов’язковості додержання вимог чинних норматив-

Підрядники працюють на будівництві нової лінії соляно-кислотного травлення

Базисний склад вугілля

но-правових актів. Цю позицію втілено в політиці підприємства в галузі охорони праці, здоров’я та екології, а також в корпоративному стандарті «Забезпечення безпеки робіт, що виконуються підрядними організаціями» (далі – Стандарт). ВАТ «Запоріжсталь» бере на себе відповідальність за безпеку кожного, хто працює на його території та об’єктах, у тому числі й працівників підрядних організацій. Для практичної реалізації системи управління безпекою працівників підрядних організацій на території та об’єктах підприємства у складі її Дирекції з охорони праці, промислової та техногенної безпеки на початку 2013 р. було створено відділ з роботи з підрядними організаціями (далі – ВРПО). Завдяки вжитим заходам співпраця з підрядними організаціями стала цілеспрямованою і будується таким чином.

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Управління охороною праці

ЕТАП

Усі організації та підприємства, які бажають брати участь у тендері на виконання тих або інших підрядних робіт на території «Запоріжсталі», проходять обов’язкову процедуру – так звану передтендерну підготовку, яка детально викладена у згаданому вище Стандарті. Щоб взяти участь у тендері, претенденти надають регламентований Стандартом пакет документів про своє підприємство і його відповідність вимогам охорони праці, до якого входять: ліцензія; дозвіл на виконання робіт і експлуатацію устатковання підвищеної небезпеки; декларація про відповідність матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства про охорону праці та промислової безпеки, на підставі якої здійснюється виконання робіт і експлуатація устатковання підвищеної небезпеки; копії посвідчень працівників потрібних спеціальностей про проходження спеціального навчання та перевірки знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці; фотографії та копії експлуатаційної документації основного устатковання; інформація про стан виробничого травматизму за останні три роки тощо. Будучи замовником і зацікавленим у тому, щоб відібрати з претендентів найбільш кваліфіковану, підготовлену і професійну організацію, наше підприємство залишає за собою право отримати всю необхідну інформацію про претендента у місцях виконання ним попередніх робіт. Для проведення кваліфікованої оцінки відповідності підрядних організацій, що подали заявки, вимогам охорони праці, до складу тендерного комітету введено директора з охорони праці, промислової та техногенної безпеки.

ЕТАП З кожним працівником підрядної організації перед початком роботи на нашому підприємстві спеціаліст служби охорони праці проводить в установленому порядку вступний інструктаж. Періодично здійснюється перевірка стану охорони праці в одній з підрядних організацій під час виконання нею робіт на виділеній території або об’єкті нашого підприємства. Її результати оформлюються актом, що вручається керівникові підрядної організації, яка перевіряється. Про усунення виявлених порушень керівник підрядної організації зобов’язаний повідомити комбінат «Запоріжсталь». Крім того, спеціалісти комбінату надають підрядним організаціям методичну допомогу в розробці проектів організації та проведення робіт, а також іншої необхідної документації.

ЕТАП Відповідно до вимог згаданого вище корпоративного Стандарту в кожному структурному підрозділі підприємства, де виконують роботи підрядні організації, призначаються куратори договорів на посаді не нижче заступника начальника цеху. На них покладені такі обов’язки: •громадський контроль за виконанням робіт; •безпосередня взаємодія з підрядними організаціями щодо забезпечення безпеки виконуваних робіт. У процесі виконання робіт підрядними організаціями куратори договорів щотижня проводять перевірки додержання цими організаціями вимог охорони праці на виділених їм територіях і об’єктах підрозділу з оформленням актів. У них встановлюються терміни усунення виявлених порушень і відповідальні за це особи підрядних організацій.

ЕТАП Після завершення робіт підрядною організацією куратор договору проводить її оцінку щодо додержання договірних зобов’язань у питаннях охорони праці з оформленням оцінної відомості. На підставі цієї оцінки даються рекомендації держателю контракту про доцільність співпраці з цією підрядною організацією в майбутньому. Варто зазначити, що в рамках проведення перехресних аудитів стану охорони праці спеціалістами споріднених підприємств 23 жовтня минулого року представники ПАО «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» здійснили аудит на тему «Забезпечення безпеки робіт, які виконуються підрядними організаціями». Під час його проведення була відзначена системна й постійна робота спеціалістів ВАТ «Запоріжсталь» з підрядними організаціями щодо забезпечення безпеки їхніх робіт і додержання ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Але водночас у ході цієї перевірки виявлено й незначні невідповідності вимогам охорони праці, допущені підрядними організаціями. Наше основне завдання – це формування сучасної, позитивної культури безпечної роботи, спрямованої на підвищення відповідальності кожного керівника за безпеку своїх підлеглих, а кожного співробітника – за свою безпеку і безпеку людей, які його оточують. Ось таким чином, якщо викладати коротко, побудовано роботу з підрядними організаціями у ВАТ «Запоріжсталь».

ЕТАП Головним мотивом, який спонукає підрядну організацію додержуватися вимог безпеки, є взяті нею та юридично оформлені відповідні зобов’язання. Тому всі стандартні договори підряду, що укладаються нашим підприємством, містять розділи з охорони праці та промислової безпеки. Крім обов’язкових положень з охорони праці, договором підряду встановлюється право замовника (ВАТ «Запоріжсталь») проводити своїми силами перевірки додержання підрядником вимог нормативно-правових актів з охорони праці під час виконання ним робіт на виділеній території та об’єктах підприємства, а також порядок складання, оформлення і вручення актів реєстрації виявлених при цьому порушень. Тут же вказуються

і штрафні санкції за перше і повторне (впродовж року) порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці, довкілля, промислової санітарії та пожежної безпеки (наприклад, відсутність, незастосування або невідповідність засобів індивідуального захисту наявним небезпечним і шкідливим виробничим чинникам). У разі залучення генеральною підрядною організацією до виконання робіт субпідрядних організацій вимоги з охорони праці аналогічним чином включаються і в договір з субпідрядником, а генпідрядник при цьому несе відповідальність за додержання вимог охорони праці та промислової безпеки залученими ним організаціями.

Фото О. Моісеєнка та з Інтернету www.ohoronapraci.kiev.ua

Управління охороною праці

Впроваджуємо міжнародні стандарти

Бізнес-процес у системі управління охороною праці Ірина Шевчук, начальник відділу охорони праці компанії PepsiСo Ukraine

Про досвід роботи над бізнеспроцесами в системі управління охороною праці, а також про те, як правильно їх описувати, читайте в статті.

фективна реалізація бізнес-процесів – мрія будь-якого підприємства, а ефективне використання регламентуючих документів щодо виконання конкретних заходів – мрія кожного фахівця з охорони праці. Для її здійснення розроблені методи й інструментальні засоби опису, проектування, аналізу й оцінки бізнес-процесів, концепції та правила їх реорганізації, а також інформаційні технології підтримки. Бізнес-процес являє собою набір взаємозалежних бізнес-процедур (функцій або дій, які формують результат, що має цінність для споживача), внаслідок яких випускається група продуктів і послуг або досягається конкретна мета. Усі бізнес-процеси існують для виконання певних функцій підприємства й мають відповідати встановленій на ньому ієрархії цілей.

Звичайно ж, служба охорони праці не відсталий елемент, а двигун прогресу в будь-якій компанії. А отже, у ланцюжку складних термінів, недовірі до нового й незнайомого потрібно знайти ту вигоду й той ефект, який можна максимально використовувати для реалізації необхідних заходів у сфері охорони праці та забезпечення безпечної життєдіяльності співробітників. ___________________________________ Термін «бізнес-процеси» сьогодні досить часто використовується представниками ділового співтовариства. Кожна компанія, що розвивається та прагне розуміти й контролювати всі процеси, що відбуваються в неї всередині, та ролі в ній усіх своїх співробітників, впроваджує певну систему обліку й управління. На тлі цього кожний фахівець з охорони праці також хоче знайти інструмент управління і взаємодії з керівниками, колегами й чітко визначити частку участі кожного співробітника у сфері побудови системи управління охороною праці.

Узагальнене уявлення про бізнес-процес

Управління Входи

Бізнес-процес Виконавці

Виходи

Навіщо це потрібно компанії? Звичайно ж, конкуренція на ринку, прозорість бізнесу, перевірка відповідності, оптимізація, економіка, якість тощо. Останнім часом ця тенденція стала дуже популярною й дає реальний позитивний ефект. Стрімке впровадження програми опису бізнес-процесів у всіх сферах діяльності свідчить про її актуальність і необхідність як дійового інструмента трудового процесу. Навіщо це потрібно охороні праці? Насамперед для порядку у своїй структурі. Якщо чесно, не кожний фахівець з ОП знає, чим закінчується той чи інший процес заходів з ОП. Наприклад, деякі фахівці закінченням процесу навчання вважають отри мання посвідчень, але ж це не зовсім так. Спробуємо розібратися в цьому більш детально. ПЕРШИЙ ДОСВІД За свою трудову діяльність кожний фахівець з охорони праці разом з особистісним професійним зростанням налагоджує свою роботу з урахуванням можливості впровадження більш нових, сучасних технологій і прогресивних методів праці. Мій перший досвід роботи над бізнес-процесами був досить критичним. Компанія проходила підготовку до сертифікації за міжнародною системою менеджменту якості відповідно до вимог стандарту ISO. З цією метою

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Управління охороною праці було запрошено зовнішнього фахівця, який кількома словами уточнив, якими «операціями» займається служба охорони праці, і в найкоротші строки, згідно з наявними шаблонами, були створені певні описані процеси, що визначали модель роботи середньостатистичного фахівця з ОП. Правду кажучи, отримати користь від таких документів не було можливості, оскільки поверхова робота описувала лише основні етапи, практично без прив’язки до внутрішньої оргструктури і взаємодії. Але і в цьому були позитивні моменти. Новачку за допомогою ознайомлення з описаними процедурами можна було легко донести суть організаційного заходу. Якщо взяти конкретний бізнес-процес, наприклад, з організації навчання й перевірки знань з питань охорони праці, то в його описі чітко регулюється, яким способом проводиться навчальна робота з персоналом, що крім навчання існують ще й інструктажі, і стажування, і періодична перевірка знань, і допуск до роботи. Разом з переходом до нової компанії та зі стрімким розвитком бізнесу знову виникла потреба в особистій участі в описі процесів діяльності співробітників служби охорони праці. Для прискорення цієї роботи між фахівцями були розподілені основні процедури, і, як результат, в обумовлений термін були підготовлені документально описані основні функції служби охорони праці. Завдання поставили таким чином, що і замовником, і споживачем цього продукту було керівництво, і мало хто зі співробітників розумів, наскільки важливі ці документи і як їх можна використовувати для одержання результату кожним конкретним підрозділом. Усвідомлення прийшло не відразу, але наступний етап витка розвитку дав позитивний ефект. Основною помилкою було розділити і не залучати сторонніх працівників, а, як стверджує мудрість, «у суперечці народжується істина». Як багато може дати звичайне обговорення колег, адже кожний має змогу внести свої пропозиції, хтось не знає якогось важливого нюансу системного процесу, а результат, як показує практика, у кожного різний. Процес організації навчання з питань ОП, на мій погляд, один із найпростіших, але й тут виникало багато курйозів. У кожного фахівця служби ОП був свій погляд на закінчення процесу навчання. Хтось вважав, що останній етап – це посвідчення, хтось як кінцеву стадію

www.ohoronapraci.kiev.ua

Діяльність компанії

Напрям діяльності (реалізація, виробництво, фінанси, персонал…) Бізнес-процес базового рівня

Процедура

Дія

Операція

розглядав протокол зборів комісії, під час яких обговорюються питання допуску персоналу до виконання робіт, для когось закінченням було роздавання посвідчень безпосередньо співробітникам… Остання робота над створенням документованих процедур проходила болісно, довго, свідомо та з розумінням того, хто власник процесів (охорона праці) і для кого вони створюються. Участь брали всі фахівці служби охорони праці, що призвело до багаторазових коректувань, діалогів, іноді суперечок й досягнення компромісів, а в результаті – чудовий інструмент фахівця з ОП, що став незамінним і потрібним у процесі роботи. У чому ж криється зміст обґрунтованого бізнесом документа? Усе просто: у відсутності помилок, зайвих відволікань, у якісному підході та чіткому розмежуванні обов’язків, причому не лише між фахівцями служби охорони праці, а й бізнесом у цілому. Як же можна провести навчання персоналу з питань ОП, не залучаючи відділу кадрів, бухгалтерії, служби фінансів/ бюджетування, керівників структурних підрозділів і, звичайно ж, самого роботодавця? Документ дає чітке розуміння того, що без роботи всіх відповідальних і посадових осіб у рядового робітника не буде можливості та законних підстав виконувати свої функції. Як же без інструктажу, навчання, перевірки знань, стажування, допуску до роботи? Як без оформлення документації й журналів? Для цього необхідно, як кажуть, усе розкласти по поличках.

РІВНІ ДЕТАЛІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ Від рядових фахівців з охорони праці часто доводиться чути, що донести до керівництва важливість тих чи інших заходів з ОП дуже важко. Скажу чесно, що у своїй практиці я теж стикалася з такою проблемою до певного часу. Але складність, як усі звикли вважати, не лише в безвідповідальному керівництві (хоча залучення й зацікавленість вищих керівників дуже важливі). Справа, насамперед, у тих фахівцях з ОП, які, описуючи необхідні заходи, часто забувають донести до роботодавців кінцевий результат і, що дуже важливо, економічний ефект від реалізації цього проекту. Документальний опис бізнес-процедур дає змогу керівнику ознайомитися з усіма етапами проведення заходів, необхідними ресурсами, простежити взаємодію з іншими підрозділами, побачити реального замовника процесів (не лише службу охорони праці, а й керівників структурних підрозділів, рядових співробітників, на забезпечення діяльності яких спрямована робота служби ОП). І головне – дає змогу чітко зрозуміти, який результат отримає компанія і яких ризиків може зазнати в разі невиконання частини обов’язків відповідно до вимог у сфері охорони праці. І ще одне, економічний ефект! Практика свідчить, що з керівництвом легше й простіше говорити їхньою мовою. Оскільки мета будь-якого бізнесу – одержання прибутку, нам необхідно перенести свою повсякденну роботу в розряд підрахунків коштів, при цьому потрібно враховувати не лише

Управління охороною праці буквальний прибуток, а й можливі економічні втрати. У ході розробки документальних процедур та аналізу думки колег, виник ще один суттєвий пробіл який допоміг заповнити процес створення бізнес-процедур. Як виявилося, не кожний фахівець з ОП, не кажучи вже про так званих замовників чи рядових співробітників компанії та навіть керівництво, знає, чим же всетаки закінчується та чи інша процедура з ОП. Наприклад, багато хто вважає процес проведення медогляду завершеним з отриманням заключного акту, але ж це навіть не половина шляху. За цим етапом ще маса необхідних процедур, і, як виявилося, результатів кінцевого підсумку медогляду теж кілька. Найскладніше описувати діяльність підприємства на стиках бізнес-процесів і узгодженість між власниками процесів. Цю проблему часто озвучують фахівці з ОП: взаємодію з іншими структурними підрозділами дуже складно побудувати таким чином, щоб, передаючи частину процесів зі створення безпечних умов праці в зону відповідальності іншого підрозділу, ми без відстрочки одержали якісне виконання зобов’язань і, звичайно ж, прогнозований результат. Головне, що бізнес-процеси дають змогу розуміти і, як наслідок, керувати взаємодією між розрізненими підрозділами: що, кому й для чого передається або прий-

Несистемний підхід Рішення прийнято. Проекту бути!

Провели нараду з керівниками, зібрали деяку інформацію про їх бачення результату

Будучи переконаними, що консультантам усе зрозуміло і їм краще відомо, як усі мають працювати, ідемо документувати

Практика, що склалася в більшості проектів

мається на кожному етапі. Тут уже суперечок на тему «Я за це не відповідаю» і «Це не в моїй компетенції» бути не може, оскільки є поставлене завдання, і без певної ланки його виконати не можна. Виникає відповідальність за зрив або недосягнення кінцевого результату. Усі підрозділи – це єдина система ланки, і без участі й посильного внеску в загальну роботу кінцевої мети досягнуто не буде. Тут для нас, фахівців з ОП, головне при залученні колег – показати весь процес, що не вони працюють на

нас, а вся система побудована для отримання результату. Знаєте, що найважливіше ми одержали? Довіру й відсутність постійних запитів, наприклад від бухгалтерії, навіщо й чому необхідне те чи інше навчання, навіщо нам витрачати на це гроші? Ну хто буде сперечатися з роботодавцем, який підписав бізнес-процес з організації навчання, в якому зазначено, що з визначеною законодавством періодичністю необхідно проводити навчання співробітників з наступною видачею посвідчень? А якщо вже й виникають питання, то дуже зручно надати колегам для вивчення затверджений керівництвом внутрішній регламентний документ, ніж постійно займатися підготовкою обґрунтування необхідності проведення заходів. У робочій практиці впровадження бізнес-процесів позитивних ефектів від наявності на підприємстві чітко структурованих процедур – безліч. Ще одним важливим аспектом є процесний підхід, що значно спрощує адаптацію в колективі нових співробітників, у тому числі й фахівців з ОП без досвіду роботи у відповідному напрямі, наступність, навчання новачків. Новий фахівець, ознайомившись з описаними процесами, точно знає, що, наприклад, оплатою рахунків з навчання займається бухгалтер, а необхідні дані про стаж роботи для оформлення протоколів навчання він може отримати у відділі

Бізнес-процеси Біз

Основні бізнес-процеси Роздрібна торгівля аудіо- та відеопродукцією

Виробництво та продаж аудіо- та відеопродукції

Виробництво та продаж торговельного устатковання

Забезпечувальні бізнес-процеси

Бізнес-процеси управління

Забезпечення безпеки

Управління персоналом

Стратегічне управління

Адміністративногосподарське забезпечення

Управління товарним запасом

Фінансове управління

Юридичне забезпечення

Управління безпекою праці

Управління маркетингом

Приклад дерева бізнес-процесів компанії, що займається виробництвом і продажем аудіо- та відеопродукції та торговельного устатковання

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Управління охороною праці кадрів. Усі ниточки взаємодії вже налагоджені, слід лише в потрібний момент виконати частину своєї роботи. Описана бізнес-процедура – це ще один потрібний документ, який дублює й максимально деталізує з урахуванням специфіки компанії, видів діяльності, установлених традицій, внутрішньокорпоративних вимог і організаційної структури підприємства основні законодавчі й нормативні документи (наприклад, ті ж положення), що регламентують діяльність служби ОП. Під час проведення перевірок зов нішніми службами контролю представники наглядових органів неодноразово позитивно відгукувалися щодо наявності цих процедур, оскільки вони не завжди мають можливість перевірити фактичний стан справ у всіх локальних підрозділах компанії або оцінити результати необхідних заходів на місцях. А ознайомлення з детально описаними процедурами дає змогу не сумніватися в якості всього організаційного процесу, оскільки вони містять чіткі інструкції до дій, навіть з урахуванням персоналій, що змінюються. На прикладі описаної процедури навчання, ознайомившись з усіма шаблонами документів і додатками, стає зрозуміло, що введений у роботу Контрольний лист ознайомлює співробітників з умовами праці й графіком роботи. А прик лади ведення Журналів інструктажів з ОП мінімізують/виключають можливість допущення помилок. Чіткий розподіл обов’язків з організації навчання й проведення інструктажів дає змогу відстежити ланцюжок відповідальних осіб у цілому по компанії. Правдивим виявився вислів, що «якщо в компанії бізнес-процеси не описані, то, швидше за все, у ній бардак». Справді, результат від впровадження бізнес-процесів ми побачили дуже швидко: по-перше, з’явилася довіра з боку самих керівників, оскільки стали очевидними конкретні цілі, яких можна досягти. Колеги, ознайомившись із процедурами, не суперечать системі та включаються у виробничі процеси, адже межі взаємодії чіткі й ніхто не «навішує» зайвої роботи, з’являється поняття роботи в системі взаємозв’язку. А на виході всі вимоги законодавства виконуються повною мірою з певними результатами й передачею необхідної інформації до відповідних органів контролю. Але труднощів, звичайно, не уникнути…

www.ohoronapraci.kiev.ua

Системний підхід Провели нараду з керівниками, зібрали деяку інформацію про їх бачення результату

Рішення прийнято. Проекту бути!

Навчання проектної команди методикам та інструментам роботи, узгодження правил роботи, видів і складу документації

Формування робочої групи від Замовника й Виконавця та розподіл ролей

Виділення ключових бізнес-процесів чи сфер автоматизації Анкетування

Опитування

Формулювання ключових вимог до системи, цілей, критеріїв успішності проекту, процесів для детального вивчення

Що далі?

Збір вимог для автоматизації чи опису бізнес-процесів

РОЗПОЧИНАЄМО ОПИС БІЗНЕС-ПРОЦЕСУ Коли керівництво ставить перед співробітниками завдання на зразок «опишіть свою діяльність» або «який результат вашої діяльності», це буквально зводить персонал компанії з розуму. Виникає нерозуміння і, як наслідок, роздратування, відповідно мова про співпрацю й результативність вже не йде. Деякі скачують з Інтернету інструкції, які зовсім не можна застосовувати на практиці, деякі в інтелектуальних муках щось «видають на-гора», однак така діяльність не дозволяє досягти головної мети – одержання конкретного результату, кінцевого продукту споживання. Через це виникло завдання, як швидко, але ефективно донести до співробітників ідею опису послідовності певних дій, які й приведуть до бажаного результату. До того ж спосіб донесення ідеї має відповідати простим принципам: щось, що відомо майже кожному, плюс простота формулювання. Наведу приклад веселої та ігрової моделі «Як приготувати яєчню», яка використовувалася в мо-

їй практиці для співробітників служби охорони праці з метою пояснити простими словами опис бізнесу-процесу. Залік співробітник отримує в тому випадку, якщо інший співробітник виконує лише ті дії, які описані в інструкції з приготування, і не робить нічого іншого. Таким чином, співробітник отримує зворотний зв’язок зі своїм же товаришем по службі, що дає змогу більш критично поставитися до власного творіння. До того ж деякі моменти були простими й дуже веселими. Так, хтось під час опису процесу забував запалити вогонь, хтось замість удару тильним боком ножа по шкаралупі писав «розрізати шкаралупу»… Отже, наводимо приклад ігрової моделі побудови бізнес-процесу «Як приготувати яєчню». Ресурси: 1. Два яйця. 2. Столова ложка соняшникової олії. 3. Плита. 4. Газ. 5. Сіль. 6. Виделка. 7. Столова ложка. 8. Тарілка. 9. Сковорода. 10. Ніж. 11. Відро для сміття. Технічні операції: 1. Запалити газ. 2. Поставити сковороду на запалену конфорку й через хвилину зменшити газ до мінімуму. 3. Налити соняшникову олію в столову ложку й додати її в сковороду. 4. Розподілити олію по всій

Управління охороною праці

Виділяємо бізнес-процес

Графічний та/або текстовий опис бізнес-процесу (первинний)

Виділення показників бізнес-процесу

Детальне вивчення бізнес-процесу

Узгодження з виконавцями та власником бізнес-процесу

Остаточне документування бізнес-процесу

Подальші дії (чи їх відсутність), залежно від цілей проекту

Послідовність робіт при описі бізнес-процесів поверхні сковороди. 5. Дістати з холодильника два яйця. 6. Взяти ніж. 7. Взяти перше яйце в ліву руку, а ніж – у праву. 8. Ударити тильним боком ножа по шкаралупі так, щоб на ній з’явилася тріщина. 9. Покласти ніж. 10. Роз’єднати половинки шкаралупи над сковородою на відстані приблизно 5-10 см над поверхнею. 11. Повторити кроки з 7 по 10 з другим яйцем. 12. Двома пальцями правої руки взяти щіпку солі й посолити яєчню. 13. Почекати сім хвилин. 14. Вимкнути газ. 15. Поставити на стіл тарілку. 16. Взяти сковороду в праву руку. 17. Акуратно виделкою викласти вміст сковороди на тарілку. 18. Сковороду поставити в мийку. 19. Тарілку з яєчнею поставити на стіл. 20. Взяти виделку й покласти поруч із тарілкою. 21. Шкаралупу викинути у відро для сміття. 22. Ніж покласти в мийку. Результат: яєчня готова до споживання.

Після цієї нескладної на перший погляд процедури співробітники служби ОП компанії в буквальному сенсі розквітали на очах, примовляючи: «Так от що від нас потрібно!» Бізнес-процедури не допускають двоякості в тлумаченні діяльності служби ОП та інших заінтересованих осіб, покроково описують порядок дій і є хорошим допоміжним інструментом для новачків. ТРОХИ ТЕОРІЇ Бізнес-процес – це сукупність взаємозалежних заходів або завдань, спрямованих на створення певного продукту або послуги для споживачів.

Спробуйте розділити спочатку основні напрями у сфері охорони праці, наприклад: організація навчання з питань ОП, організація медогляду, процес проведення аудиту, забезпечення ЗІЗ, створення документів з ОП тощо. Бізнес-процес – послідовність дій, спрямована на отримання заданого результату, цінного для компанії. За основу використовуйте в роботі нормативні акти з ОП – вони регулюють вимоги з охорони праці, а описуючи бізнес-процес, ви адаптуєте документ під можливості й специфіку свого підприємства, роздаєте ролі й визначаєте виконавців. Поняття бізнес-процесу лежить в основі процесного підходу до аналізу й синтезу діяльності організації. Процесний підхід дає змогу розглядати діяльність компанії як пов’язану систему бізнес-процесів, кожний з яких відбувається у взаємозв’язку з іншими бізнес-процесами або зовнішнім середовищем. У даний момент застосування процесного підходу є обов’язковою умовою для побудови системи менеджменту якості відповідно до вимог стандарту ISO 9001. Можливо, ваша пропозиція й позитивний досвід в охороні праці стане початком реорганізації всього бізнесу, і ви будете тим співробітником, який виведе компанію на новий рівень.

Існує кілька ключових понять процесного підходу. Результат бізнес-процесу – те, заради чого здійснюється бізнес-процес, тобто діяльність завжди розглядається разом з її метою – отримання на виході певного результату, що задовольняє задані вимоги. Результати бізнес-процесу часто згадуються як його виходи. Прикладами виходів в описі процедури навчання з питань ОП можуть бути: •заповнений Контрольний лист; •інформація про проходження інструктажу з ОП у Журналі вступного інструктажу; •інформація про проходження інструктажу з ОП у Журналі інструктажу на робочому місці; •договір на навчання з навчальним центром; •протоколи навчання з ОП і ПБ; •посвідчення, сертифікати; •знання, навички, уміння з безпечного виконання робіт. Власник бізнес-процесу – посадова особа, що несе відповідальність за отримання результату процесу та володіє повноваженнями для розпорядження ресурсами, необхідними для виконання процесу. Часто доводиться спостерігати суто формальні результати впровадження процесного підходу – власник бізнес-процесу призначається довільно, він не наділений реальними повноваженнями й необхідними ресурсами, наприклад щодо керівництва персоналом, який необхідний для здійснення процесу. У цьому випадку говорити про якусь відповідальність власника бізнес-процесу за отримання результату не доводиться, та й отримання необхідного результату опиняється під загрозою. Звичайно ж, власниками бізнес-процесів з охорони праці будуть фахівці з ОП, але при цьому все одно необхідно розуміти, хто хазяїн і хто визначає політику компанії у цій сфері. Виконавці бізнес-процесу – команда фахівців з різних функціональних сфер (крос-функціональна команда структурних підрозділів), які виконують дії процесу. Виконавці процесу більшою мірою орієнтовані на результат, ніж виконавці окремих функцій при функціональному підході, оскільки основою мотиваційної схеми при процесному управлінні є розподіл бонусів серед членів команди лише в разі одержання кінцевого результату. При функціональному підході виконавці мотивуються тільки за виконання функцій і не зацікавлені в досягненні кінцевої мети.

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Управління охороною праці Необхідно пам’ятати лише одне: при залученні колег, служб, структур до загального результату з ОП не забувайте ознайомлювати їх з процедурами та погоджувати їх залучення. Входи бізнес-процесу – це ресурси (матеріальні, інформаційні), необхідні для виконання й одержання результату процесу, які використовуються або перетворюються під час виконання процесу. Як правило, це документи, що запускають процес: Контрольний лист з ОП, заявка на навчання, списки співробітників, які підпадають під перевірку знань, – усе, що належить до системи навчання з питань ОП. Виходи бізнес-процесу – кінцевий, заданий результат. Основним питанням, яке виникає перед розробником моделі, є принцип виділення бізнес-процесів. Найбільш зручним і практичним буде визначення «бізнес-процесу» як сукупності дій (кроків), наслідком яких є певний (необхідний) результат. Процесний підхід розглядає бізнес як набір процесів: основних, керувальних (що ставлять цілі) і підтримувальних. Основні бізнес-процеси – це процеси, які безпосередньо заробляють гроші. Підтримувальні – процеси, без яких не можуть існувати основні, це процеси забезпечення різноманітними ресурсами. Технологія опису бізнес-процесу робить усі операції компанії прозорими й зрозумілими, дає змогу їх аналізувати й знаходити в них проблеми, що призводять до збоїв. Головне, що бізнес-процеси допомагають налагодити взаємодію між розрізненими підрозділами. Щоб зрозуміти, як функціонує система, і зберегти накопичений досвід, спочатку записують, як процес здійснюється зараз. Потрібно пам’ятати, що метою опису є виявлення зв’язків між виконуваними діями, а не фіксування найменших подробиць. Усі процеси, які можуть відбуватися в компанії, можна розділити на кілька ключових категорій (видів): •основні; •допоміжні; •управлінські; •процеси поліпшення (удосконалення). КІНЕЦЬ – ЦЕ ЛИШЕ ПОЧАТОК? Аналізуючи всі етапи діяльності служби охорони праці, можна сміливо сказати, що процедури з ОП охоплюють

www.ohoronapraci.kiev.ua

Ключові категорії бізнес-процесів Основні процеси

приводять до задоволення потреб клієнта та одержання компанією прибутків

Допоміжні процеси

необхідні для діяльності компанії, але не мають цінності для клієнта

Управлінські процеси

здійснюють постановку цілей і управління (у цілому для компанії та структурних підрозділів)

Процеси вдосконалення

організують вимірювання й аналіз показників роботи, виявлення, усунення й запобігання невідповідностям

і представлені в усіх ключових категоріях бізнес-процесів. Під час опису бізнес-процесів виникає питання: до якого рівня потрібно розкладати на складові елементи або ділити бізнес-процес? Фахівці часто жартують, що робота з опису бізнес-процесів починається й ніколи не закінчується. Це пов’язано з тим, що будь-яку операцію, наприклад «Підготовка документа», завжди можна розбити на більш прості кроки:

Стратегія Фінанси Маркетинг

Бізнеспроцеси управління

Персонал Активи Екологія Охорона праці

«Увімкнути комп’ютер», «Запустити текстовий редактор» і так далі. Тому, якщо не сформулювати критерії визначення ступеня й глибини опису бізнес-процесів, ця робота може ніколи не закінчитися або набуде бюрократичного забарвлення. Коли потрібно зупинитися під час опису бізнес-процесів? Які критерії існують? Для відповіді на це запитання вводять таке поняття, як мета опису бізнес-процесу – тобто слід чітко сформулювати, для чого потрібно описувати процес і що необхідно одержати на виході. У нашому випадку – це максимальне спрощення роботи фахівців служби ОП, певна незаперечна збірка правил, процедур, політики компанії у сфері охорони праці шляхом створення й побудови

документованого алгоритму роботи всіх підрозділів компанії. Для економії ресурсів, скорочення часу й підвищення успішності проекту з оптимізації діяльності необхідно мати чітке уявлення про обсяг і трудомісткість робіт з опису бізнес-процесів. Ця робота досить рутинна й за часом може сягати кількох місяців для середньої компанії. Слід ураховувати, що при деталізації бізнес-процесу обсяг робіт з його опису значно збільшується під час переходу на нижні рівні опису процесів. Опис бізнес-процесів – це досить трудомісткий, копіткий і довгостроковий процес, що потребує повної віддачі, зусиль, ресурсів і коштів. Якщо до нього не підходити з певною часткою формалізму, а чітко визначити цілі й кінцевий продукт на виході, то ваші результати точно перевершать сподівання. Бізнес-процеси в умілих, працьовитих руках можуть стати безцінним інструментом, який можна легко й постійно використовувати в усіх аспектах діяльності служби ОП. Описані, перевірені та структуровані процеси є ще одним рівнем самоконтролю правильності функціонування системи управління охороною праці й побудови безпечного трудового процесу. І головне: не бійтеся розвиватися у сферах, суміжних діяльності в галузі охорони праці. Чим більше ми розширюємо межі своєї роботи (навіть якщо на початку шляху не завжди розуміємо мету), тим більше ми реалізуємо необхідних заходів і тим вища довіра до нас керівництва й колег. Як уже було сказано, з першого разу не завжди вдається побудувати ідеальну систему, але досвід і бажання обов’язково підкажуть шлях до вершини поставленої мети.

Приклад бізнес-процесу «Організація навчання з питань охорони праці та пожежної безпеки» опубліковано в додатку до цього номера журналу.

Управління охороною праці

Охорона праці та профспілки

Технічна інспекція праці профспілок: погляд зсередини

у діяльності технічних інспекторів праці профспілок і надалі залишається відстоювання прав працівників. Зокрема, під час розслідування нещасних випадків на виробництві. Адже вони не зацікавлені в тому, щоб справу «зам’яти» чи «спустити на гальмах», і часто висловлюють окрему думку з приводу того, що сталося.

Минуло понад 20 років відтоді, як технічну інспекцію праці профспілок було позбавлено значної частини її повноважень. Наскільки цей крок був виправданий і як сьогодні їй вдається захищати права працівників? Ці запитання ми поставили одному з номінантів рейтингу «Топ-12 особистостей в охороні праці» нашого журналу за підсумками 2012 р., головному технічному інспектору праці Львівської обласної організації профспілки працівників державних установ України Йосипу Луцишину.

акон України «Про охорону праці», затверджений постановою Верховної Ради від 14.10.1992 № 2695-XII, відіграв у діяльності технічної інспекції праці профспілок фатальну роль. Якщо до цього її інспектори були наділені повноваженнями, які сьогодні мають інспектори Держгірпромнагляду, то після, фактично, перетворилися на весільних генералів, утративши реальні важелі впливу. Однак головним

– Йосипе Васильовичу, Ваш загальний стаж роботи складає 50 років, тож досвіду і професіоналізму не бракує. Що входить до кола Ваших обов’язків? – У сфері охорони праці я з 1967 р., а в профспілках – з 1979-го. З 2008 р. працюю головним технічним інспектором праці Львівської обласної організації профспілки працівників державних установ України. Протягом цього часу систематично здійснював перевірки стану охорони праці на підприємствах галузі. У разі виявлення порушень направляв подання роботодавцям, до органів місцевого управління і відповідного державного нагляду, комісіям з трудових спорів, до прокуратури тощо. Наприклад, у 2011 р. таких подань було десять, з них вісім вирішені позитивно. У 2012 р. ці показники становили, відповідно, 15 і 12. За моєю настійною вимогою у 2011 р. у чотирьох випадках було знято безпідставне звинувачення потерпілих, а в шести – відхилено наміри роботодавця не пов’язувати нещасний випадок з виробництвом. Брав участь і в розслідуваннях нещасних випадків. Мій робочий день розпочинається о 8:30 і триває зазвичай до 19 чи 20 години. У зоні моєї відповідальності перебуває приблизно 110 організацій, близько 80 з них уклали колективні договори, які ми допомагаємо розробляти. Зокрема, під час їх підготовки особливу увагу звертаємо на розділ «Охорона праці», де повинні бути прописані комплексні заходи з охорони праці та вказані джерела їх фінансування. Що стосується остан-

нього, то дуже складна ситуація спостерігається в бюджетних організаціях, оскільки уряд щороку лише обіцяє виділити окремим рядком кошти в бюджеті на фінансування заходів з охорони праці. Крім того, в обкомі профспілки є правовий інспектор, який займається питаннями оплати праці, своєчасності виплати заробітних плат, порядком преміювання тощо та стежить за додержанням чинного законодавства в цій сфері. Одним словом, роботи не бракує – пишу звіти, розглядаю скарги, контролюю складання розділу «Охорона праці» в колективних договорах, беру участь у виїзних нарадах, щомісяця виїжджаю в райони, на підприємства для особистих зустрічей з працівниками. – Яких заходів вживаєте для запобігання такому явищу, як приховування нещасних випадків на виробництві? – У цьому питанні мені допомагає широке коло знайомств у різних сферах. Наприклад, коли працював у Федерації профспілок України, мав домовленість з лікарями-травматологами Львівщини, які факсом надсилали екс-

Фактів приховування нещасних випадків від розслідування і обліку за останні 2–3 роки стало фіксуватися значно менше трені повідомлення про потерпілих із травмами, що були схожі на виробничі. Це давало змогу контролювати приховування нещасних випадків на виробництві під час звірки відповідної інформації з наявною в робочому органі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України (далі – Фонд). Після цього телефонував на підприємство і з’ясовував, що й до чого. Так, у 2007 р. я виявив понад

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Управління охороною праці 200 фактів приховування нещасних випадків на виробництві. Майже всі вони були розслідувані, оформлені відповідні акти, а потерпілі отримали відшкодування згідно з чинним законодавством. Протягом останніх років ми виявляємо від 5 до 20 таких інцидентів щорічно. До речі, фактів приховування нещасних випадків від розслідування й обліку за останні 2–3 роки стало фіксуватися значно менше. Це, зокрема, підтверджується і під час перевірок лікарень та травмпунктів. Очевидно, роботодавці переконалися, що не варто приховувати такі випадки, адже рано чи пізно їх все одно виявлять. На мою думку, фактів приховування нещасних випадків на виробництві було б менше, коли б Фонд змінив свою позицію. Адже йому дуже важливо зекономити гроші, хоча з його боку це досить неохоче визнається. Тому під час розслідування нещасних випадків представники Фонду найчастіше намагаються перекласти вину на потерпілого. Наприклад, я брав участь у перевірках шахт, де в 35 нещасних випадках із 70 в тому, що сталося, звинувачували потерпілих, причому безпідставно. Скажімо, йшов працівник у шахті, на нього впала брила – і з нього роблять винного. Крім того, сьогодні розслідується лише близько половини нещасних випадків, зафіксованих на виробництві. Зокрема, мені відомо про кілька таких випадків, які сталися цього року і від яких Фонд «відхрещується». – З якими проблемами у сфері охорони праці Ви найчастіше стикалися в радянський період? – Хоч я і не є прихильником СРСР, проте вважаю, що в той час особливих проблем з охороною праці не існувало: життя людей було на першому місці. Якщо ставався нещасний випадок, і партком, і комсомол, і профком відповідно реагували. Акт за формою Н-1 складали, якщо працівник перебував на лікарняному більше трьох днів. Згідно з Тимчасовою постановою про розслідування нещасних випадків, якщо особа перебувала на лікарняному 20 і більше робочих днів, травма вважалася тяжкою. Якщо ж менше 20-ти – легкою. Пізніше вийшла постанова, де зазначалося, що ступінь тяжкості травми визначає лікар. Коли, наприклад, починалися жнива чи посівна, усі 86 наших інспекторів їхали в села і перевіряли техніку, організацію роботи та стан охорони праці на сільгосппідприємствах. За кожним ін-

www.ohoronapraci.kiev.ua

спектором був закріплений певний район. Я, зокрема, відповідав за два. Разом з галузевим інспектором ми перевіряли все, починаючи з випуску транспорту на лінію. Також особливу увагу звертали на наявність вогнегасників, проходження водіями й механізаторами навчання з питань охорони праці. Могли вибірково запитати в них, як увімкнути ту чи іншу передачу, як гальмувати тощо. Тобто була розроблена система, яка сьогодні, на жаль, відсутня, і село залишилося наодинці зі своїми проблемами.

Хоча зараз технічні інспектори праці профспілок і наділені такими повноваженнями, як здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону праці, проте реального впливу вони майже не мають – Які повноваження і важелі впливу маєте зараз? – Сьогодні профспілка практично нічого не вирішує. Вона не сприймається як орган, що дійсно заінтересований у тому, щоб працівник залишався живим і здоровим, а рівень травматизму знижувався. Хоча зараз технічні інспектори праці профспілок і наділені такими повноваженнями, як здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону праці, проте реального впливу вони майже не мають. Фактично інспектори можуть лише виступити і когось покритикувати чи щось запропонувати… А якщо об’єкт критики не є членом профспілки, тоді не залишається і такого важеля впливу, як розгляд на президії чи засіданні профкому. Можна лише подати клопотання до місцевого теруправління Держгірпромнагляду про притягнення порушника до відповідальності. Але там і без цього клопоту вистачає. До речі, теруправління Держгірпромнагляду у Львівській області вже другий рік не включає профспілкових інспекторів до складу комісій із комплексних перевірок стану охорони праці на підприємствах. Хоча згідно з наявною домовленістю вони повинні це робити. Наприклад, я був членом комісії, що працювала у зв’язку з проведенням у нашій країні Євро-2012. В інших же областях, скажімо в Закарпатській чи Тернопільській, профспілкові інспектори беруть участь у комплексних перевірках.

– Які у Вас взаємини із соціальними партнерами? – Із соціальними партнерами у мене склалися хороші ділові стосунки. У тому числі і з головою правління об’єднання організацій роботодавців Львівщини. Та, незважаючи на це, приватним підприємствам до цього байдуже – зазвичай профспілкових організацій на них не створено і питанням охорони праці увага майже не приділяється. – Як часто висловлюєте окрему думку під час розслідування нещасних випадків на виробництві? – Досить часто. Це саме той момент, коли думка технічного інспектора праці профспілок є чи не найвагомішою. Торік я як представник Об’єднання профспілок Львівщини брав участь у роботі близько 30 комісій з розслідування нещасних випадків, і в п’яти випадках через мою окрему думку прокуратура повертала матеріали розслідування. Серед іншого, це стосувалося і резонансних групових нещасних випадків, які сталися у Львові в ТОВ «ЗУАТ Вторкольормет» та раніше – під час спорудження готельного комплексу «Цитадель». Про них свого часу писав і ваш журнал. Я не погоджувався з тим, що нещасний випадок не було пов’язано з виробництвом. Часто окрему думку доводиться висловлювати, коли потерпілого безпідставно звинувачують у тому, що сталося, чи під час встановлення, чи пов’язаний нещасний випадок з виробництвом, тощо. – Отже, якщо підсумувати сказане, чого бракує для підвищення ефективності роботи технічного інспектора праці профспілок? – Вважаю, що профспілки мають бути більш впливовими. Але відчутні зміни у сфері охорони праці та промислової безпеки в Україні настануть тоді, коли технічним інспекторам праці профспілок буде надано такі ж права, як і інспекторам Держгірпромнагляду, за винятком адміністративних стягнень, звичайно. Бо нині існує дивна ситуація – держава створює умови для державного нагляду, однак технічний інспектор праці профспілок права на здійснення такого нагляду не має. Хоча нещодавно і було внесено деякі зміни до чинного Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, він потребує подальшого вдосконалення. Як і Закон України «Про охорону праці». Інтерв’ю підготував Ігор Парфенюк, власкор

Управління охороною праці

Ювілеї

ȁ șȖȝțȳ ȔȡȞțȎșȡ ©ǼȣȜȞȜțȎ ȝȞȎȤȳª ȐȖȝȜȐțȬȱȠȪȟȭ ȞȜȘȳȐ Н

евдовзі після прийняття Закону України «Про охорону праці» Кабінет Міністрів ухвалив рішення заснувати друкований засіб масової інформації у сфері охорони праці, основним завданням якого повинен стати моніторинг виконання в Україні законодавства про охорону праці, поширення ідеології впровадження безпечних умов праці, популяризація позитивного досвіду у сфері охорони праці, формування в суспільстві працеохоронної культури. Ініціаторами створення журналу були тодішні Голова Держнаглядохоронпраці Станіслав Ткачук та начальник головного управління охорони праці Держгірпромнагляду Едуард Теличко. За підтримки С. Ткачука було виділено кошти на придбання будівлі редакції, реконструйовано та відремонтовано приміщення, установлено устатковання поліграфічної дільниці. Редакційний колектив очолив журналіст Микола Яковенко. Значну допомогу новому виданню в той час надали колишні працівники Держнаглядохоронпраці Л. Борецька, Г. Лесенко, О. Цибульник та інші. Перший номер журналу побачив світ у липні 1994 р. З цього місяця бере свій початок історичний літопис видання, а 4 липня ДП «Редакція журналу «Охорона праці» вважає своїм днем народження. Минуло 20 років. За цей час випущено 240 номерів видання загальним накладом понад 4,3 млн примірників. Журнал друкується українською та російською мовами. Сьогодні це повноформатне, багатокольорове, ілюстроване видання на 72 сторінках з 64-сторінковим додатком, розраховане на широке коло читачів – спеціалістів з питань охорони праці всіх галузей економіки. Статті авторів розміщуються у п’яти розділах: «Управління охороною праці», «Безпека праці», «Медицина праці», «Соціальний захист» і «Безпека життєдіяльності». На сторінках науково-виробничого видання відображена діяльність усіх учасників працеохо-

ронного процесу: Верховної Ради, Кабінету Міністрів, об’єднань роботодавців і профспілок, Держгірпромнагляду, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, органів місцевої влади та самоврядування тощо. Журнал став ланкою, яка поєднала лідерів профспілок, державних службовців, керівників і спеціалістів підприємств, організацій та установ, науковців і виробничників усіх галузей економіки, у спільному занепокоєнні станом охорони праці на виробництві. Чітко визначилася ідеологія, тематичне спрямування публікацій та головні пріоритети видання: бути помічником та порадником у першу чергу для спеціалістів з охорони праці – людей, які присвятили себе ідеї збереження життя та здоров’я робітників підприємств. Сьогодні журнал «Охорона праці» є надійною опорою Держгірпромнагляду в питаннях реалізації та висвітлення державної політики щодо поліпшення умов праці та соціального захисту працюючих. Він став своєрідним інформаційним середовищем, в якому функціонує така важлива для суспільства й держави Служба. Інформація про напрями діяльності Держгірпромнагляду, корпоративні новини, обмін професійним досвідом серед фахівців, їх рекомендації щодо поліпшення стану охорони праці на підприємствах – такі матеріали присутні в кожному номері видання. Відділ власних кореспондентів як самостійну структурну одиницю сформовано влітку 2013 р. Проте в тому чи іншому вигляді він існував з дня створення журналу. Адже власні кореспонденти, які перебувають у самому вирі подій, – це нервова система редакційного організму, що відразу ж реагує на всі випадки, пов’язані з питаннями промислової безпеки й охорони праці в регіонах. На сьогоднішній день у відділі налічується сім журналістів. Вадим Кобець тісно співпрацює

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Управління охороною праці

www.ohoronapraci.kiev.ua

вати додаток до журналу своїми силами, а не звертатися до сторонньої організації. Поступово оптимізовано та модернізовано роботу бухгалтерського відділу, урізноманітнився асортимент кафе, розширилися завдання і статус відділу реалізації та маркетингу. За рік підприємство відчутно покращило показники господарської та фінансової діяльності, що дало змогу придбати сучасні засоби праці, у першу чергу для творчого складу редакції: комп’ютери, програмне забезпечення, фотоапарати та диктофони. Зазнав кардинальних змін і технологічний процес підготовки матеріалів до друку, до редакції залучені висококваліфіковані редактори та дизайнери з досвідом роботи в сучасних періодичних виданнях. Вимогливий до себе і до членів колективу Дмитро Лаврентійович завжди перебуває в курсі подій, що відбуваються в Держгірпромнагляді, його територіальних управліннях, експертно-технічних центрах, ННДІПБОП, інших працеохоронних органах. Головний редактор – у постійному пошуку нових підходів до вирішення тих завдань, які ставить перед журналом життя. Допомагають йому в цьому перший заступник Костянтин Теличко та заступник Людмила Солодчук. Зокрема, Костянтин Едуардович відповідає за випуск додатка до журналу «На допомогу спеціалісту з охорони праці»: підбирає для нього найактуальніші навчально-методичні матеріали, найсвіжішу та затребувану нормативну базу. Завдяки зусиллям адміністрації та невтомній праці всіх співробітників в останні роки було підвищено імідж журналу. Редакція перетворилася на колектив однодумців, якому під силу вирішувати будь-які найскладніші завдання. На початок 2014 р. загальний наклад видання становив понад 17 000 примірників. У майбутнє працівники ДП «Редакція журналу «Охорона праці» дивляться з упевненістю та оптимізмом.

з теруправліннями в Чернігівській, Сумській і Харківській областях. Не лише шахти Луганської та Донецької області, а й увесь промислово-господарський комплекс регіону перебуває під контролем Юрія Саганя. Запоріжжя й Дніпропетровщина, у тому числі окремий Криворізький гірничий округ, належать до сфери інтересів Олега Моісеєнка. Увесь південь України – це поле діяльності Сергія Колесника, а Західний регіон курирує Ігор Парфенюк. Ще сім областей – зона відповідальності спеціального кореспондента Олександра Фандєєва та завідувача відділом Володимира Терещенка. Головне завдання відділу – вчасно реагувати на резонансні випадки травматизму на виробництві та інформувати служби охорони праці підприємств і установ про заходи, яких необхідно вжити з метою недопущення подібних трагедій на інших робочих місцях. До кола обов’язків його працівників також належать: збір і поширення серед читачів передового досвіду у сфері охорони праці, написання нарисів про людей, які стоять на сторожі життя та здоров’я працівників, підготовка роз’яснень від спеціалістів стосовно тих чи інших новацій у сфері охорони праці. Безперечно, успішність у роботі творчого колективу була б неможливою без залучення широкого кола дописувачів. Це в першу чергу представники державного нагляду: С. Дунас, М. Єропунов, І. Калиновська, А. Коваль, С. Колівошко, В. Морозов, М. Нос, М. Радіонов, М. Саварін, Л. Таірова, В. Ткачов, М. Федоренко, О. Чередніченко, М. Штанько. Серед науковців-медиків – Є. Бєлобров, Д. Варивончик, Ю. Кундієв, І. Лубянова, Д. Тімошина. Активно співпрацюють з колективом журналу працівники прес-служб теруправлінь Держгірпромнагляду: Т. Жмуд, Н. Зінченко, К. Каріх, Т. Мордик, Г. Пахомова, В. Пашула, Н. Савельєва, О. Шмигельська, а також представники Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці: М. Лисюк, О. Малихін, О. Масюкевич, М. Ромась, Т. Таірова, Л. Цибульська, Н. Чумакова. Серед популярних авторів журналу – О. Баженов О. Богданова, Ю. Гримович, Г. Лесенко, А. Романчук, О. Сабибін, В. Цопа та інші. ДП «Журнал «Охорона праці» – це не тільки творчий колектив, де працюють журналісти та редактори. До складу підприємства входить відділ реклами та маркетингу, господарський відділ, бухгалтерія, друкарня, кафе. Значно активізувалася діяльність колективу з приходом у липні 2009 року на посаду головного редактора Дмитра Матвійчука. Новий керівник розпочав із поліпшення матеріальної бази, зміцнення трудової дисципліни, покращання якості роботи кореспондентів та редакторського складу. Але передусім навів порядок у фінансовому господарстві. Саме з метою економії коштів та завантаження роботою працівників власної друкарні було прийняте рішення друку-

Безпека праці

У Держгірпромнагляді

Нові ліфтонормативи У

Однак останні випадки травмувань працівників підприємств, які користувалися ліфтами, сталися якраз через відсутність чи неспрацювання таких пристроїв – люди відчиняли двері та падали в шахту ліфта. Хто має нести за це відповідальність? Адже експертиза ліфтів, що була проведена напередодні, підтверджувала їх справність та відповідність нормативно-правовим актам. Водночас пристрої безпеки ліфтів могли вийти з ладу в будь-який момент або просто бути зірвані користувачами. У цьому випадку, щоб об’єктивно встановити причини трагедії, за словами начальника відділу нагляду у будівництві, за підйомними спорудами та котлонагляду Держгірпромнагляду Володимира Шавернєва, дуже важливо нічого не чіпати на місці події до приїзду експертів та членів комісії зі спеціального розслідування. На якості висновків експертів, зокрема щодо продовження строку експлуатації ліфтів, зупинився технічний директор ТОВ «НТЦ «Монтажспецтехніка» Сергій Вертійов. Він звернув увагу слухачів на необхідність правильно оформлювати угоду про виконання експертних робіт, а також обговорив з колегами нову методику щодо проведення експертного обстеження ліфтів, які відпрацювали свій ресурс. Матеріал підготувала Л. Солодчук, заступник головного редактора журналу «Охорона праці»

Держгірпромнагляді ведеться активна розробка нових правил безпечної експлуатації ліфтів. Очікується, що зазначений проект НПАОП буде розміщено на веб-сайті Служби, тож усі заінтересовані особи зможуть надати до нього свої пропозиції. За сприяння Держгірпромнагляду підготовлено також проект методики проведення експертного обстеження ліфтів, які відпрацювали встановлений строк служби. Його обговорили на семінарі, участь у якому взяли представники експертних організацій та підприємств, що здійснюють технічне обслуговування ліфтів. Начальник управління нагляду в металургії, машинобудуванні, енергетиці, будівництві та котлонагляду Держгірпромнагляду Олег Назаренко наголосив на недостатньому методичному забезпеченні проведення експертного обстеження ліфтів, зокрема в частині продовження строку їх експлуатації. Дуже часто у фахівців виникають з цим труднощі: з одного боку, технічний стан обладнання ніби-то дає можливість продовжити строк його роботи, а з іншого – є фактор якості обслуговування ліфтів власниками та спеціалізованими організаціями, на який експерт впливати не може. Навіть якщо обладнання достатньо надійне, його робота у недбалого господаря не буде довговічною, а тому ліфт може вийти з ладу задовго до встановленої дати припинення експлуатації. Але ж експерт несе відповідальність за свій висновок щодо подовження строку використання! У статті 21 Закону «Про охорону праці» встановлено вимогу, відповідно до якої роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Згідно з вимогами Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів суб’єкт господарювання, який має намір здійснювати експлуатацію ліфтів, повинен отримати відповідний дозвіл і підтримувати їх у справному стані та безпечно експлуатувати шляхом організації належного технічного обслуговування, технічного огляду та ремонту. Процедура видачі дозволів встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки». Тільки спеціально підготовлений, навчений власник може забезпечити належну експлуатацію машин, механізмів підвищеної небезпеки. У зв’язку з цим порушувалося питання щодо нормування кількості годин, які механік з обслуговування ліфтів має витрачати на огляд цієї техніки. За радянських часів такі норми встановлювало виробниче об’єднання «Укрліфт», і, на думку експертів, доцільно було б їх відновити з метою більш якісного утримання ліфтів та донести цю інформацію до їх власників. На семінарі обговорили обставини і причини аварій ліфтів, що сталися в Україні протягом кількох останніх років, що підняло на поверхню ще одну проблему – моральну та фізичну зношеність вантажних ліфтів старого зразка, в яких відсутній контакт контролю блокування дверей шахти. Тобто може виникнути така ситуація, при якій не виключається ймовірність відчинення дверей шахти, коли ліфтова кабіна перебуває на іншому поверсі. Відповідальні за організацію безпечної експлуатації такої техніки, як правило, застосовують щось своє, щоб запобігти відчиненню дверей.

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Безпека праці

Актуально

Про гарні дороги й погані ліфти Як вирішують проблему оновлення ліфтів у Чернівцях, побачив наш кореспондент.

Володимир Терещенко, власкор

ернівці – місто з населенням близько 250 тис. осіб. І ліфтове господарство в житловому фонді теж невелике – трохи більше 500 ліфтів. З них станом на 01.01.2014 до граничного строку експлуатації наблизився 241 ліфт. Щоб в одну мить усе це не стало як укопане, міська рада розробила Програму заміни, модернізації, капітального ремонту й диспетчеризації ліфтів житлового фонду міста Чернівці на 2013– 2017 рр. І якщо в інших містах робота з відновлення ліфтового господарства на цьому й закінчується, на Буковині її підкріпили фінансуванням, передбаченим окремим рядком у міському бюджеті. Взагалі в нашій країні проблема з ліфтами в житловому фонді повинна була повністю вирішитися ще у 2010 р. У 2003 р. Кабінет Міністрів України окремим дорученням № 20758 зобов’язав Раду міністрів АР Крим, облдержадміністрації, Київську й Севастопольську міськдержадміністрації розробити регіональні програми модернізації, ремонту й заміни ліфтів, які експлуатуються в житловому фонді всіх форм власності. У нашому журналі (№ 7 за 2011 р.) я докладно писав про це. Висновок тоді був однозначний: програма уряду зірвана. Адже навіть у Києві, столиці європейської держави, із запланованих на чотири роки до заміни й модернізації 7200 ліфтів змогли знайти кошти тільки на…1089! Що тоді говорити про регіони! Проблема не тільки в коштах, але й у ставленні до справи, вважає начальник Чернівецького ЕТЦ Микола Воронка. – Ми в 2010 р. буквально за кілька днів підготували необхідні документи, подали їх до міністерства й дістали кошти на заміну 12 аварійних ліфтів. Для Чернівців це цифра. Необхідно відзначити, що саме Микола Воронка як депутат міськради www.ohoronapraci.kiev.ua

став ініціатором програми, прийнятої на сесії міської ради. – На підготовчі роботи, облік і, найголовніше, консультації з колегами по депутатському корпусу пішло близько року. Адже ліфти – річ хоча й потрібна, але непомітна, – Микола Костянтинович посміхається. – Інша справа – дороги! Відремонтував їх на території свого виборчого округу – виходить, ти гарний депутат, опікуєшся потребами виборців. Чи не тому ми щороку їх ремонтуємо? Як фахівець він добре розуміє, що якщо проблему не вирішувати, то в будь-яку мить вона може призвести до соціальної напруженості в місті. Тому методично працює зі своїми колегами-депутатами, особливо з тими, хто живе у висотних будинках. – Якщо ти спускаєшся з кимось із них у ліфті, а той через поверх зупиняється, то таких і вмовляти не потрібно, достатньо просто показати шлях вирішення проблеми, – пояснює Микола Костянтинович. Як би там не було, але 27.12.2012 Програму прийняли, а потім у бюджеті міста на наступний рік заклали фінансування. Це дало можливість тільки в 2013 р. провести технічну експертизу 94 ліфтів, строк служби яких понад 25 років. Фахівці ЕТЦ визначили технічний стан ліфтів, дали час на усунення дефектів. При своєчасному технічному обслуговуванні ліфтового господарства і дбайливому ставленні до нього з боку мешканців ліфти ще послужать. У перший рік на технічну експертизу й капітальні ремонти ліфтів було виділено 500 тис. грн. Така ж кількість ліфтів пройде експертизу й цього року. На жаль, за ліфти в ЕТЦ відповідають тільки три фахівці, і вони просто фізично не в змозі провести експертну оцінку більше сотні ліфтів. Ще одна проблема, яка вирішується за допомогою Програми, – це робота з об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Коли вони беруть у власність усе будинкове господарство, ліфт, який відслужив установлений строк, стає каменем спотикання. Заміна ліфта, з усіма експертизами й технічною документацією,

на початку 2014 р. обходилася в понад чверть мільйона гривень. У 9-поверховому будинку це по 8–10 тис. грн на кожну квартиру. Гроші просто нереальні для більшості жителів Чернівців. Тому Програма передбачає, що ОСББ платить тільки 20% від цієї суми, а решта грошей виділяються з міського й державного бюджету. Завдяки такій схемі тільки торік у будинках, переданих ОСББ, було замінено 12 ліфтів. – Але вже сьогодні ми попереджаємо таких власників, – підкреслює М. Воронка, – акумулюйте кошти на ліфти прямо зараз. Держава більше не буде вирішувати ваші внутрішні проблеми. Ще одна серйозна проблема – це низький рівень диспетчеризації ліфтового господарства. У Чернівцях немає централізованої диспетчерської служби. Але й ця проблема вирішується за рахунок Програми. Сьогодні, коли міські ліфти переходять у власність ОСББ, ЕТЦ навчає ліфтерів, які їх обслуговуватимуть. На початку поточного року сесія міської ради Чернівців затвердила бюджет, в якому передбачалося виділити на Програму трохи більше як півмільйона гривень. Це дало можливість провести експертизу і ремонт ще близько 80–100 ліфтів. Але після відомих подій і стрибка курсу долара потрібно буде або переглядати бюджет, або зменшувати кількість експертиз з перевірки ліфтів житлового фонду. Фахівці ЕТЦ намагаються раціонально використовувати кошти, виділені на вирішення проблем ліфтового господарства міста. Але хотілося б, щоб так робили й інші відповідальні особи. Власники ліфтів повинні пам’ятати: якщо належить раз на два роки проводити технічний огляд, а після 25 років експлуатації – експертне обстеження, то, будь ласка, виконуй. І роби це за допомогою фахівців, а не тих, хто за невеликі гроші поставить штамп у технічному паспорті. Ліфт – технічно складна конструкція й вимагає до себе відповідного ставлення.

Безпека праці

Актуально

Хто в ліфті ГОСПОДАР? Наслідуючи приклад наглядового органу, керівники житловокомунальних організацій Херсонської області все частіше використовують дане їм право зупиняти несправні ліфти.

Анатолій Яковлєв, головний державний інспектор теруправління Держгірпромнагляду у Херсонській області Планова перевірка ліфтів у госпіталі інвалідів Великої Вітчизняної війни

Херсонській області в житлових будинках експлуатується 1657 ліфтів. Строк служби понад 1200 із них закінчився. У цьому випадку, як правило, житлова організація запрошує спеціалістів, що мають дозвіл на експертне обстеження подібної техніки. Якщо недоліків не виявлено – проводиться позачерговий технічний огляд, і ліфт запускається в подальшу роботу. Але оскільки в нас ліфти служать переважно по 30–40 років, після експертизи виявляється чимало дефектів. Експерти складають дефектну відомість, після чого всі несправності повинна усунути спеціалізована організація. Тільки в Херсоні щорічно такій експертизі підлягають близько 200 ліфтів. І якщо питання з експертним обстеженням в області більш-менш вирішено – кошти на його проведення виділяються вчасно, то на капітальний ремонт їх не вистачає. З січня по липень 2013 р. інспектори теруправління тимчасово призупинили експлуатацію 55 ліфтів. З 1 липня, коли набули чинності зміни в Кодексі адміністративного судочинства України та Законі «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», спеціалістами відомства подано три позови в окружний адміністративний суд про тимчасову заборону експлуатації 18 ліфтів. Основні порушення: непроведення у встановлений термін експертного обстеження ліфтів, позачергових технічних оглядів після експертних обстежень, несвоєчасне виконання капітальних ремонтів після експертизи. Також інспектори виявили, що у приямках ліфтів відсутні буферні пружини; в машинних приміщеннях немає освітлення й вентиляції, вони не утримуються в чистоті, захаращені предметами, що не мають відношення до експлуатації ліфтів, потребують косметичних ремонтів; у кабінах ліфтів відсутні правила користування тощо. Зараз робота 80% ліфтів відновлена у зв’язку з усуненням виявлених порушень. З початку поточного року теруправлінням Держгірпромнагляду перевірено два підприємства, що займаються експлуатацією й обслуговуванням ліфтів житлового фонду Херсона. Це КП «Центр» і ПП «Листопад». Так, на КП «Центр» виявлено 19 порушень, до адміністративної відповідальності притягнуто одного працівника. На ПП «Листопад» виявлено 31 порушення, оштрафовано чотирьох працівників. Хотілося б зазначити, що деякі організації почали більш відповідально ставитися до усунення виявлених порушень. Зокрема, КП «Центр» самостійно призупини-

ло роботу 27 ліфтів, що не пройшли позачерговий технічний огляд після експертизи. І кількість таких суб’єктів господарювання збільшується. Ще один позитивний момент: порушень технічного характеру стало менше. Якщо раніше ліфти зупиняли через незадовільний стан канатів, несправність приладів і пристроїв безпеки, то тепер такі порушення зустрічаються рідко. Електромеханіки відповідально ставляться до виконання своїх обов’язків, вчасно міняють канати, усувають інші серйозні несправності. Практично ліквідовано проблему з крадіжками буферних пружин у приямках ліфтів. Крадіжки припинили за допомогою правоохоронних органів, які взяли під контроль пункти приймання металобрухту, де приймали буферні пристрої, обрамлення шахт ліфтів та інші деталі. Вдалося також вирішити питання захаращеності машинних приміщень, де мешканці зберігали предмети побуту. Ми до цього підійшли дуже жорстко, і начальників ЖЕКів і ОСББ, які допустили такі факти, притягували до адміністративної відповідальності. Роботодавцям, у свою чергу, доводилося вдаватися до зупинок ліфтів, щоб вплинути на неслухняних мешканців, які не бажали забирати свої речі. Таким чином питання вдалося вирішити. На початок 2013 р. у Херсонській області було 76 розграбованих ліфтів. З них на сьогодні відновили 9. До речі, щороку проводиться модернізація близько 9–12 одиниць, а от із заміною ліфтів питання залишається невирішеним, знов-таки через нестачу коштів. За останні два роки не замінили жодного ліфта. Тому поки проблема розграбованих ліфтів вирішується за рахунок модернізації. З нових ліфтів у 2012 р. було змонтовано три, а в 2013 р. – два в новобудовах. Що стосується диспетчеризації, то зараз із експлуатованих 1655 ліфтів нею охоплено лише 233. І то більшість із них у Каховці й Новій Каховці. Причина в тому, що на сьогодні не залишилося ні необхідного устатковання, ні приміщень (їх давно орендують приватні особи). Коли місцева влада починає вирішувати, куди потрібніше виділити кошти – на експертизу, ремонт, технічний огляд або на диспетчеризацію – звичайно, вибір роблять на користь першої. Тому питання диспетчеризації залишається невирішеним. Ми ж, зі свого боку, вимагаємо, щоб у правилах користування ліфтом, які розміщені в кабіні, були зазначені номери телефонів, за якими потрібно телефонувати в разі, якщо ліфт застряне.

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Безпека праці У цілому від того, як налагоджено співробітництво з органами місцевої влади, залежить вирішення багатьох проблем. Раніше багато ЖЕКів і ОСББ відмовлялися займатися ліфтами у своїх будинках, вважаючи, що всі проблеми повинна вирішувати спеціалізована організація, з якою укладено договір на технічне обслуговування. Довелося докласти чимало зусиль і нам, і місцевій владі, щоб пояснити, що якщо житлові організації взяли на обслуговування будинок, в якому є ліфт, електроустатковання, газопроводи й підвали, то саме вони у першу чергу опікуються всім цим. Вони відповідають за машинні приміщення, дахи, освітлення, вентиляцію, підходи до ліфтів, місця зберігання ключів від машинних приміщень, які інспекторам раніше часто доводилося шукати по всіх поверхах. Крім того, ще однією їх важливою функцією є зупинка ліфтів, строк експлуатації яких закінчився. Щоб уникнути нещасних випадків з мешканцями, такі ліфти необхідно зупиняти до проведення експертного обстеження. Незважаючи на можливі наслідки, ЖЕКи й ОСББ відмовлялися це робити, не бажаючи брати на себе відповідальність. Місцева влада пішла назустріч і запросила ці організації, переконавши, що саме вони повинні опікуватися в цілому станом ліфтів. Відповідальними за експлуатацію призначили спеціалістів, що пройшли навчання й одержали посвідчення. Для них були розроблені посадові інструкції, а в договорах на технічне обслуговування, які укладають зі спеціалізованими організаціями, чітко прописали обов’язки кожної сторони. Крім того, міська влада рекомендувала теруправлінню Держгірпромнагляду повідомляти про відмову житлових організацій вирішувати ці питання, заявивши, що в таких випадках з ними будуть розривати договори на обслуговування житлових будинків. Також наприкінці кожного року в міськ виконкомі проходять збори, де обговорюються всі актуальні проблеми, що стосуються ліфтового господарства. Це й пи-

тання обслуговування, і хід виконання міської програми з ремонту, заміни й модернізації ліфтів, і коригування графіків експертного обстеження з урахуванням ліфтів, строк експлуатації яких закінчується наступного року. Проблеми в ліфтовому господарстві міста й області часто вирішуються на засіданні комісії з питань безпечної життєдіяльності населення. Але крім усього цього, сьогодні дуже важливо і керівникам житлових організацій, і користувачам зрозуміти, що від того, в якому стані перебуває ліфт у будинку, нерідко залежить не тільки можливість для мешканців комфортно дістатися на верхні поверхи, але й їх здоров’я, і навіть життя. Підготувала Тетяна Назаренко (прес-служба теруправління) Фото Т. Назаренко

На злобу дня

29–30 травня в Одесі відбулася щорічна науково-практична конференція «Системні підходи в управлінні безпекою підйомних споруд». Форум зібрав понад 70 представників підприємств, наглядових органів та експертних організацій з усіх регіонів України. Учасники конференції обмінялися досвідом, передовими знаннями та ідеями щодо наукових розробок у сфері діагностики й приладового забезпечення, застосування сучасних конструкторських рішень тощо. Обговорювалася також низка питань, що залишаються невирішеними впродовж останніх років. Це створення Асоціації ліфтовиків України, внесення змін до деяких законодавчих і нормативних актів. Йшлося і про хід створення єдиної бази даних баштових кранів і ліфтів, що використовуються в Україні. Вона дасть змогу відстежувати фактичний стан кожної конкретної підйомної споруди, а отже, правильно розподіляти кошти на ремонт, модернізацію або їх заміну, вчасно

www.ohoronapraci.kiev.ua

вживати заходів щодо забезпечення їх безпеки. Також учасники конференції були одностайними стосовно необхідності виділення ліфтових послуг в окрему сферу ЖКГ, що дасть змогу конкретизувати фінансові та інші питання ліфтового господарства. На конференції були розглянуті обставини й причини аварій вантажопідіймальних механізмів, що сталися протягом останніх років. Відзначено, що переважною причиною всіх аварій залишається людський фактор. Найбільш правильним рішенням у забезпеченні безпеки підйомних споруд, на думку фахівців, має стати не визначення залишкового ресурсу цієї техніки, а оцінка ризиків у ході її експлуатації. З цією метою була створена робоча група з числа експертів, наукових співробітників і практиків для напрацювання конкретних пропозицій. Особливо складна ситуація в даний час склалася з ліфтами. Для їх модернізації й заміни необхідне фінансування в розмірі трьох річних бюджетів

Фото з сайта dnop.gov.ua

Наша справа – ЗАПРОПОНУВАТИ України. «Сьогодні потрібно забути про ілюзії, що держава найближчим часом знайде такі кошти, – сказав голова правління НТА «Підйомні споруди» професор Микола Андрієнко, – необхідно знайти мужність передати ліфтове господарство на баланс їх фактичних власників, які й повинні займатися існуючими проблемами при державній підтримці». Після завершення роботи учасники конференції підготували рекомендації й звернення до Кабінету Міністрів, Верховної Ради України та інших центральних органів влади, де виклали конкретні шляхи вирішення існуючих проблем. С. Колесник

Безпека праці

Думка спеціаліста

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ безпеки ліфтів Віталій Цопа, доктор техн. наук, професор, міжнародний експерт і аудитор по системах менеджменту ISO 9001, 14001, 50001 і OHSAS 18001

Для забезпечення безпеки експлуатації ліфтів необхідно включити стандарт ДСТУ ISO 14798:2010 «Ліфти (елеватори), ескалатори і доріжки, що рухаються. Методологія оцінки і зменшення ризику» до переліку національних стандартів України ДСТУ, добровільне застосування яких може сприйматися як доказ відповідності ліфтів вимогам Технічного регламенту ліфтів України.

ього року виповнюється 5 років з моменту набрання чинності в Україні Технічним регламентом ліфтів, який був розроблений відповідно до Директиви Європейського парламенту й Ради 95/16/ЄС від 29.06.1995 і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 № 465. Також цього року минає 125 років з моменту введення в експлуатацію першого електричного безпечного ліфта фірми Otis Elevator, який був змонтований в одному з нью-йоркських хмарочосів у 1889 р. З цього часу ліфт став масовим пристроєм для піднімання людей і вантажів спочатку в багатоповерхових будинках Сполучених Штатів Америки, а потім і всього світу.

МЕТА ДАНОЇ СТАТТІ:

розгляд історії створення безпечного ліфта і вимог регламентів, стандартів ISO, EN, ГОСТ Р і ДСТУ щодо ліфтів і типової методики управління ризиками у сфері безпеки розробки, монтажу, експлуатації та ремонту ліфтів.

Розвиток безпеки ліфта

Основні винаходи безпечного ліфта У 1852 р. Елайша Грейвс Отіс одержав патент US 31128 на безпечний ліфт

У1861 р. Елайша Грейвс Отіс одержав патент на електричний ліфт

У 1878 р. винайдено обмежувачі швидкості на безпечний ліфт

З 2050 р. космічний ліфт У 1887 р. А. Майлс одержав патент US 371207 на систему блокування дверей ліфта

У 1924 р. фірмою Otis Elevator розроблено систему виклику ліфта натисканням кнопки на поверсі

У 1926 р. винайдено автоматичні двері інженером Хаугтоном

З 1889 р. перший безпечний електричний ліфт фірми Otis Elevator З 1852 р. перший пристрій запобігання падінню ліфта З 1845 р. гідравлічний ліфт Фото першого електричного ліфта

З 1880 р. паровий ліфт

Мускульна енергія

Паровий ліфт

Патент US 31128 на безпечний ліфт

Елайша Грейвс Отіс, винахідник безпечного та електричного ліфта

Час Мал. 1. Історія розвитку ліфта

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Безпека праці ДОВІДКА Під терміном «ліфт» слід розуміти підіймальний пристрій, що обслуговує певні поверхи і має кабіну, що рухається вздовж напрямних, які нерухомо закріплені й нахилені під кутом більш як 15 градусів до горизонталі, і призначений для перевезення: • людей, • людей і вантажів, • тільки вантажів, якщо кабіна доступна, тобто якщо провідник може без зусиль увійти до неї, і обладнана всередині органами управління або які перебувають у межах досяжності провідника. (Директива 95/16/EC по ліфтах від 29 червня 1995 р.)

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНОГО ЛІФТА Одним з унікальних винаходів, яким більшість із нас користується щодня, є ліфт. Цей підіймальний пристрій настільки ввійшов у побут, що мало хто замислюється про те, наскільки великим є його значення. У ліфта, підіймального крана, лебідки та інших підіймальних механізмів один загальний предок – важіль, відомий людям з найдавніших часів. Важіль у вигляді криничного журавля використовувався ще прадавніми єгиптянами. У писемних пам’ятках Стародавнього Єгипту, датованих 2600 р. до н. е., знайдено згадування про підіймальну платформу, яка використовувалася для піднімання вантажів масою близько 90 кг. У Європі й на Сході при розробці родовищ корисних копалин у кар’єрах і шахтах часто використовували підйомники для підйому людей і вантажів, що приводяться в рух людьми або тваринами. У 1800 р. уперше як привід для ліфта застосували парову машину. Це сталося на одній із шахт з видобутку кам’яного вугілля в Америці. Власник шахти зробив висновок, що використання парової машини підвищить швидкість піднімання вугілля і людей і тим самим збільшить ефективність виробництва. З цього моменту почалася ера комерційної експлуатації ліфтів. Користуватися ними стало економічно вигідно. Уже в 1835 г. парові вантажні ліфти повсюдно почали застосовувати на промислових підприємствах Англії. Одним з недоліків парових ліфтів була постійна необхідність підтримувати парову машину в робочому стані. Проблема була почасти вирішена в 1845 р., коли американець Вільям Томсон розробив перший гідравлічний ліфт. Його конструкція також не була позбавлена недоліків, оскільки вимагала наявності джерела тиску в рідині. Це був час спільного існування парових і гідравлічних ліфтів. У цей період і парові, й гідравлічні ліфти були дуже небезпечними, і в 1852 р. американський інженер Елайша Грейвс Отіс створив винахід, що зробив ліфт найбезпечнішим видом транспорту. Його попросили сконструювати підйомник для доставки дощок на другий поверх. Під час роботи над цим Отіс і зробив свій головний винахід. Якщо до нього трос до кабіни кріпився безпосередньо, то Отіс вирішив закріпити його за допомогою пружної сталевої пластини-ресори, а з боків підйомника встановити зубчасті рейки. Під вагою навіть порожньої платформи пружина вигиналася й вільно проходила між рейками. У випадку ж обриву каната пружина, розпрямившись, своїми кінцями застрявала в зубцях рейок, запобігаючи падінню. Отіс назвав свій підйомник «безпечним ліфтом». Його сини заснували фірму Otis Elevator, яка започаткувала успішне виробництво таких ліфтів (мал. 2). У 1857 р. Отіс установив свій перший пасажирський ліфт у п’ятиповерхо-

www.ohoronapraci.kiev.ua

Мал. 2. Креслення з опису до патенту US 31128, виданого Е. Г. Отісу на безпечний ліфт

вому магазині на Бродвеї. Ліфт брав до п’яти осіб і віз їх зі швидкістю 20 см/с. У другій половині XIX ст. у США почалася ера будівництва хмарочосів. У перших хмарочосах частіше застосовували гідравлічні ліфти без каната: поршень, що ходив у довгому циліндрі, під напором води виштовхував кабіну нагору. Конкурування гідравлічних і парових ліфтів могло б тривати довго, але в 1880 г. компанія німецького інженера Вернера фон Сименса побудувала в м. Мангейм перший у світі електричний ліфт. Він піднімався на висоту 22 м за 11 с. Перший електричний ліфт фірми Otis Elevator був змонтований в одному з нью-йоркських хмарочосів у 1889 р. Американець А. Майлс винайшов і одержав патент № 371207 USA від 11 жовтня 1887 р. на електричний ліфт, в якому була передбачена система блокування дверей ліфтової шахти за відсутності кабіни на поверсі. У 1924 р. фірмою Otis Elevator розроблено систему виклику ліфта натисканням кнопки на поверсі, а в 1926 р. інженером Хаугтоном винайдено автоматичні двері, що дало можливість повністю автоматизувати ліфти й значно спростити їх обслуговування. Таким чином, можна вважати, що з кінця XIX ст. сформувалися обов’язкові пристрої конструкції ліфтів, які забезпечували їх безпеку: • пристрій запобігання падінню ліфта; • пристрій блокування дверей; • пристрій обмежувачів перевищення швидкості; • амортизатори накопичення енергії. Вимоги до цих пристроїв безпеки для ліфтів обов’язкові на сьогодні і є у всіх технічних регламентах (табл. 1).

Безпека праці Перелік обов’язкових пристроїв безпеки ліфта згідно з Технічними регламентами р , Європейського р України, союзуу і Митного союзуу Директива Європейського парламенту і Ради 95/16/ЄС від 29 червня 1995 р.

Технічний регламент ліфтів України від 22 квітня 2009 р.

Технічний регламент Митного союзу «Безпека ліфтів» (ТР ТС 011/2011) від 18 жовтня 2011 р.

Додаток IV

Додаток 2

Перелік блоків безпеки, зазначених у ст. 1 (1) і ст. 8 (1)

Перелік запобіжних комплектувальних виробів

Перелік пристроїв безпеки ліфта, що підлягають обов’язковій сертифікації

1. Пристрої для закриття посадкових дверей. 2. Пристрої для запобігання падінням, зазначеним у п. 3.2 Додатка I, і для запобігання кабіни від падіння або нерегульованого руху кабіни у верхньому напрямку. 3. Обмежувачі перевищення швидкості. 4. (а) Амортизатори накопичення енергії: нелінійні, або з амортизацією зворотного руху. (б) Амортизатори дисипації енергії. 5. Пристрої безпеки, установлені до гнізд гідравлічних силових ланцюгів, де вони використовуються як пристрої, що запобігають падінню. 6. Електричні запобіжні пристрої у формі аварійних вимикачів, що містять електронні компоненти.

1. Пристрої для блокування дверей шахти. 2. Пристрої для запобігання падінню кабіни та неконтрольованому руху вгору. 3. Пристрої, що обмежують швидкість. 4. Буфери (амортизатори) енергонакопичувального типу нелінійні або з гасінням зворотного руху (пружинні буфери, пружинні накладки). 5. Буфери (амортизатори) енергорозсіювального типу (гідравлічні буфери, буфери тертя). 6. Запобіжні пристрої, які монтуються до затискачів гідравлічних силових систем, якщо вони служать для запобігання падінню. 7. Електричні пристрої у вигляді запобіжних вимикачів.

З 30-х років минулого століття почався розвиток сучасних безпечних ліфтів і поширення їх містами усього світу. Подальші винаходи у сфері ліфтів в основному стосувалися систем електронного управління та автоматизації обслуговування. ТЕХНІЧНІ РЕГЛАМЕНТИ ЛІФТІВ Розглянемо Технічні регламенти ліфтів Європейського союзу, України й Митного союзу. Починаючи з липня 1999 р. усі підіймальні механізми та ліфти, які розраховані для продажу на території ЄС, повинні проходити процедуру оцінки відповідності стандартам Директиви 95/16/ЄС на ліфти й підіймальні механізми (Directive 95/16/EC Lifts). Цей документ був прийнятий Європарламентом у Брюсселі і є обов’язковим до виконання всіма країнами, що входять до складу Європейського союзу. Метою розробки і впровадження директиви було і є зменшення торговельних бар’єрів між державами – членами ЄС, і підтримка однакових вимог до безпеки ліфтів і підіймальних механізмів на високому рівні. При цьому здійснювати процедуру підтвердження відповідності за Директивою 95/16/ЄС зобов’язаний виробник, його офіційний постачальник або той, хто встановлював і монтував ліфт. Вимоги Директиви 95/16/ЄС поширюються як на окремі компоненти устатковання, так і на весь підіймальний механізм/ліфт – від процесу виробництва до монтажу та експлуатації. Рішенням Комісії Митного союзу від 18 жовтня 2011 р. № 824 було прийнято технічний регламент ТР ТС 011/2011 «Безпека ліфтів», який набрав чинності з 15 лютого 2013 р. для держав Митного союзу. Дія цього регламенту поширюється на ліфти та їх елементи: буфери, гідроапарати (розривні клапани), дверні замки шахт, обмежувачі швидкості й уловлювачі. Вимоги безпеки встановлені до евакуації, устатковання ліфта, експлуатації, а також до органів керування.

Таблиця 1

1. Буфер: енергонакопичувального типу (за винятком буферів енергонакопичувального типу з лінійними характеристиками): • з нелінійними характеристиками; • з амортизованим зворотним ходом; • енергорозсіювального типу. 2. Гідроапарат безпеки (розривний клапан). 3. Замок дверей шахти. 4. Уловлювачі. 5. Обмежувач швидкості.

На основі технічного регламенту Митного союзу ТР ТС 011/2011 «Безпека ліфтів» розроблено проект технічного регламенту Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС) «Про безпеку ліфтів», що встановлює вимоги до ліфтів з метою захисту життя і здоров’я людини, майна, а також попередження дій, що вводять в оману споживачів (користувачів) щодо їх призначення і безпеки. Проект цього регламенту планується поширити на ліфти, що ввозяться, випускаються в обіг на території держав – членів ЄврАзЕС. Дія справжнього технічного регламенту ЄврАзЕС поширюється на всі ліфти, за винятком тих, що встановлені у шахтах гірничої і вугільної промисловості, на суднах та інших плавучих засобах, на платформах для розвідки і буріння на морі, на літаках і літальних апаратах. На мал. 3 показано взаємозв’язок розділів технічних регламентів по ліфтах України, Євросоюзу і Митного союзу. Аналізуючи зміст вимог технічних регламентів по ліфтах України, Європейського союзу і Митного союзу, можна побачити, що вони за структурою майже однакові, тому що Технічні регламенти України й Митного союзу розроблені на основі Європейської директиви по ліфтах, але при цьому мають невеликі відмінності. Технічний регламент Митного союзу більше акцентований на безпеку ліфтів, і це підкреслюється в його назві – «Безпека ліфтів». А європейська директива по ліфтах і Технічний регламент ліфтів України мають більш широкий підхід, оскільки містять у собі питання не тільки безпеки, а й якості ліфтів. І автор з цим згодний, тому що якість – це обов’язковий елемент безпеки пристроїв, систем, процесів, робіт тощо. Однак реалізація даного підходу за формою різна в європейській директиві по ліфтах і Технічному регламенті ліфтів України. Так, вимоги до модулів відповідності в Україні реалізовані окремим Технічним регламентом модулів оцінки відповідності, а в європейській директиві по ліфтах – згідно з додатком до самої директиви (див. мал. 3).

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Безпека праці ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ Директива 95/16/ЄС

УКРАЇНА

Технічний регламент ліфтів

по ліфтах і підіймальних механізмах Глава І Галузь застосування, постачання на ринок і вільний обіг Статті 1–7

Передмова Стаття 1. Галузь застосування Стаття 2. Означення Стаття 3. Правила обігу на ринку

Глава ІІ Процедура оцінки відповідності Статті 8–9

Стаття 4. Вимоги до безпеки Стаття 5. Забезпечення відповідності вимогам безпеки

Глава ІІІ Маркування ЄС Статті 10–11

Стаття 6. Підтвердження відповідності ліфта, пристроїв безпеки ліфта

Глава ІV Заключні положення Статті 11–17

ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ будівельних виробів, будівель і споруд (Україна)

ДОДАТОК І Основні вимоги до здоров’я і безпеки при проектуванні і виробництві ліфтів і блоків безпеки ДОДАТОК ІІ А. Зміст декларації ЄС про відповідність блоків безпеки Б. Зміст декларації ЄС про відповідність установлених ліфтів ДОДАТОК ІІІ Маркування відповідності ЄС ДОДАТОК ІV Перелік блоків безпеки ДОДАТОК V Перевірка на тип СЄ ДОДАТОК VI Контроль готової продукції ДОДАТОК VII Мінімальні критерії, які враховуються державами-членами при нотифікації органів

МИТНИЙ СОЮЗ

Технічний регламент ТС 011/2011 «Безпека ліфтів»

ДОДАТОК VIII Забезпечення якості продукції (модуль Е) ДОДАТОК ІХ Комплексне забезпечення якості (модуль Н) ДОДАТОК Х Перевірка ліфта (модуль G) ДОДАТОК ХІ Відповідність типу випадкові перевірки,, (модуль С) ДОДАТОК ХІІ Забезпечення якості продукції стосовно ліфтів (модуль Е) ДОДАТОК ХІІІ Комплексне забезпечення якості ліфтів (модуль Н) ДОДАТОК ХІV Забезпечення якості виробництва (модуль Д) ДЕКЛАРАЦІЯ Європейського парламенту, Ради і Комісії

Стаття 7. Маркування знаком обігу продукції на ринку держав-членів Митного союзу Стаття 8. Захисне застереження Стаття 9. Перехідні періоди Додаток 1. Вимоги до безпеки Додаток 2. Перелік пристроїв безпеки ліфта, що підлягають обов’язковій сертифікації Додаток 3. Зміст і застосування схем підтвердження ліфта, пристрою безпеки ліфта вимогам Технічного регламенту

Мал. 3. Взаємозв’язок технічних регламентів щодо ліфтів України, Євросоюзу і Митного союзу (стрілками позначені загальні положення технічних регламентів)

СТАНДАРТИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ДОТРИМАННЯ ВИМОГ ТЕХНІЧНОГО РЕГЛАМЕНТУ ЛІФТІВ Останні 20 років у світі дуже підвищилася роль стандартів Європейського cоюзу (EN) і міжнародних стандартів (ISO), що стосуються реалізації безпеки на вітчизняних підприємствах. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 632 у частині введення змін у вітчизняні технічні регламенти (постанови від 02.10.2013 № 753, від 02.10.2013 № 754 і від 02.10.2013 № 755) були внесені зміни в тексти технічних регламентів України про використання відповідних «європейських гармонізованих стандартів», добровільне застосування яких може сприйматися як доказ виконання вимог Технічного регламенту. Таблиця 2

Перелік національних стандартів України ДСТУ, добровільне застосування яких може сприйматися як доказ відповідності ліфтів вимогам Технічного регламенту ліфтів України

№

Назва українського стандарту

Україна

Євросоюз

Митний союз

Технічний регламент ліфтів

Директива 95/16/ЄС

Технічний регламент «Безпека ліфтів»

Норми безпеки до конструкцiї та експлуатацiї лiфтiв. Частина 1. Лiфти електричнi

ДСТУ EN 81-1:2003

EN 81-1:1998, IDT

Норми безпеки до конструкцiї та експлуатацiї лiфтiв. Частина 2. Лiфти гiдравлiчнi

ДСТУ EN 81-2:2003

EN 81-2:1998, IDT

Норми безпеки до конструкцiї та експлуатацiї лiфтiв. Частина 11. Нові ліфти в існуючих будинках

ДСТУ pr EN 81-112002

Норми безпеки до конструкції та експлуатації ліфтів. Частина 28. Дистанційне керування сигналізацією на пасажирських і вантажопасажирських ліфтах Норми безпеки до конструкцiї та експлуатацiї лiфтiв. Частина 8. Дверi шахти лiфта. Випробовування на вогнестiйкiсть

ГОСТ Р 55967–2014 (EN 81-21:2009) Лифты. Специальные требования безопасности при установке новых лифтов в существующие здания EN 81-28:2003, IDT ГОСТ Р 55963–2014 Лифты. Диспетчерский контроль. Общие технические требования

www.ohoronapraci.kiev.ua

ДСТУ EN 81-28:2009

ДСТУ prEN 81-8:2002

ГОСТ Р 53780–2010 Лифты. Общие требования безопасности к устройству и установке

pr EN 81-11:1998, IDT

pr EN 81-8:1997, IDT

ГОСТ Р 52625–2006 (EN 81-58:2003) Лифты. Двери шахт лифтов. Методы испытаний на огнестойкость

Безпека праці №

Назва українського стандарту

6 6.

Норми безпеки до конструкції та експлуатації ліфтів. Специфічне використання пасажирських і вантажопасажирських ліфтів. Частина 70. Зручність доступу до ліфтів пасажирів, зокрема осіб з обмеженими фізичними можливостями

Норми безпеки до конструкції та експлуатації ліфтів. Специфічне використання пасажирських і вантажопасажирських ліфтів. Частина 71. Ліфти, стійкі до вандалізму Норми безпеки до конструкції та експлуатації ліфтів. Специфічне використання пасажирських і вантажопасажирських ліфтів. Частина 73. Режим роботи ліфтів у разі пожежі

Україна

Євросоюз

Митний союз

Технічний регламент ліфтів

Директива 95/16/ЄС

Технічний регламент «Безпека ліфтів»

ДСТУ EN 81 70:2010 81-70:2010

EN 81 70:2003 IDT ГОСТ Р 51631 81-70:2003, 2008 51631–2008 (EN 81-70:2003) Лифты пассажирские. Технические требования доступности, включая доступность для инвалидов и других маломобильных групп населения

ДСТУ EN 8171+А1:2008

EN ГОСТ Р 52624–2006 81-71:2005-і-А1,IDT (EN 81-71:2005) Лифты пассажирские. Требования вандалозащищенности

ДСТУ EN 81-73:2010

EN 81-73:2005, IDT ГОСТ Р 52383–2005 (EN 81-73:2004) Лифты. Пожарная безопасность – відмінено, запропоновано користуватися ГОСТ Р 53780–2010 ДСТУ EN 12016-2003 EN 12016:1998, IDT ГОСТ 32142–2013 (EN 12016:2004) Совместимость технических средств электромагнитная. Лифты, эскалаторы и пассажирские конвейеры. Помехоустойчивость

Електромагнітна сумісність. Ліфти, ескалатори та пасажирські конвеєри. Несприйнятливість

ДСТУ EN 123855:2010

EN 12385-5:2002, IDT

11. Технiчне обслуговування лiфтiв i ескалаторiв. Норми для iнструкцiй з технiчного обслуговування

ДСТУ pr EN 130152002

pr EN 13015:2001, IDT

12. Норми безпеки до конструкції та експлуатації ліфтів. Частина 72. Ліфти пожежні

ДСТУ 7201:2010

EN 81-72:2003, MOD

10. Канати сталеві дротяні. Безпека. Частина 5. Канати подвійного звивання для ліфтів

СТБ EN 12385-5-2009 ГОСТ 3241 –91 Канаты стальные Технические условия ГОСТ Р 54999–2012 (EN 13015:2001) Лифты. Общие требования к инструкции по техническому обслуживанию лифтов ГОСТ Р 52382–2010 (EN 81-72:2003) Лифты пассажирские. Лифты для пожарных

Рішенням Комісії Митного союзу від 18.10.2011 № 824 (з урахуванням змін, затверджених рішенням Колегії Євразійської економічної комісії від 23.08.2012 № 140) затверджено перелік стандартів, у результаті застосування яких на добровільній основі забезпечується дотримання вимог технічного регламенту Митного союзу «Безпека ліфтів» (ТР ТС 011/2011). Таблиця 3

Перелік стандартів, у результаті застосування яких на добровільній основі забезпечується дотримання вимог технічного регламенту Митного союзу «Безпека ліфтів» (ТР ТС 011/2011)

№ 1.

Елементи технічного регламенту Митного союзу Стаття 4. Вимоги до безпеки, п. 1 Додаток 1, п. 1

Позначення стандарту ГОСТ Р 53780–2010 (EN 81-1:1998; EN 81-2;1998) стандарт у цілому СТБ EN 81-1-2006 СТБ EN 12385-5-2009

Требования безопасности к конструкции и установке лифтов. Часть 1. Лифты электрические Канаты проволочные стальные. Безопасность. Часть 5. Многопрядные канаты для лифтов Лифты пассажирские. Технические требования доступности, включая доступность для инвалидов и других маломобильных групп населения

СТБ EN 81-70-2008

Требования безопасности к конструкции и установке лифтов. Специальные применения лифтов для перевозки пассажиров и грузов. Часть 70. Доступность лифтов для пассажиров, включая пассажиров с ограниченными возможностями жизнедеятельности

Стаття 4. Вимоги до безпеки, п. 1 Додаток 1, п. 3

ГОСТ Р 52382–2010 (EN 81-72:2003) стандарт у цілому

Стаття 4. Вимоги до безпеки, п. 1 Додаток 1, п. 4

ГОСТ Р 53780–2010 (EN 81-1:1998; EN 81-2:1998) п. 5.5.3.21

Стаття 4. Вимоги до безпеки, п. 1 Додаток 1, п. 5

ГОСТ Р 52624–2006 (EN 81-71:2005) стандарт у цілому

Стаття 6. Підтвердження відповідності ліфта, пристроїв безпеки ліфта, п. 2, 5

Лифты. Общие требования безопасности к устройству и установке

ГОСТ Р 51631–2008 (EN 81-70:2003) стандарт у цілому

Стаття 4. Вимоги до безпеки, п. 1 Додаток 1, п. 2

Найменування стандарту

ГОСТ Р 53387–2009 (ISO/ТS 14798:2006) стандарт у цілому

Лифты пассажирские. Лифты для пожарных Лифты. Общие требования безопасности к устройству и установке Лифты пассажирские. Требования вандалозащищенности Лифты, эскалаторы и пассажирские конвейеры. Методология анализа и снижения риска

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Безпека праці У табл. 2 і 3 подано переліки національних стандартів України – ДСТУ й Митного союзу – ГОСТ Р СТБ, добровільне застосування яких може сприйматися як доказ відповідності ліфтів вимогам технічних регламентів ліфтів України і Митного союзу. Технічний регламент ліфтів України має посилання на інші технічні регламенти, вимоги яких необхідно виконувати. На мал. 4 показано взаємозв’язок Технічного регламенту ліфтів з іншими технічними регламентами і державними національними стандартами України ДСТУ. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.12.2013 № 1458 установлений і діє з 08.03.2014 перелік національних стандартів України, розроблених на основі стандартів Європейського союзу і міжнародних стандартів ISO.

ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ ліфтів

ТЕХНІЧНІ РЕГЛАМЕНТИ, пов’язані з ТР ліфтів

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ пп. 1–7

ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ модулів оцінки відповідності

ПРОЦЕДУРА ОЦІНКИ ВІДПОВІДНОСТІ пп. 8–13

Постанова КМУ від 29.10.2001 № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності»

МАРКУВАННЯ пп.14–18

ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ будівельних виробів, будівель і споруд

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЛІФТІВ ТА ЗАПОБІЖНИХ КОМПЛЕКТУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ

пп. 19–46

ДОДАТОК 1 Декларація про відповідність ліфта вимогам Технічного регламенту ДОДАТОК 2 Перелік запобіжних комплектувальних виробів

ПЕРЕЛІК НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ (застосування яких є доказом відповідності вимогам Технічного регламенту ліфтів)

Серія стандартів ДСТУ 81-Х:20ХХ. Норми безпеки до конструкції та експлуатації ліфтів. Частини 1, 2, 8, 28, 70, 71–73.

Зв’язок ТР ліфтів з іншими ТР України та ДСТУ

ДСТУ ЕN 81-1-2003 Частина 1. Ліфти електричні ДСТУ ЕN 81-2-2003 Частина 2. Ліфти гідравлічні ДСТУ pr ЕN 81-11-2001 Частина 11. Нові ліфти в існуючих будинках ДСТУ ЕN 81-28-2009 Частина 28.

Дистанційне керування сигналізацією на пасажирських і вантажопасажирських ліфтах

ДСТУ pr ЕN 81-8-2002 Чаcтина 8. Двері ліфта посадочні. Випробування на вогнестійкість

ДСТУ ЕN 81-70:2010 Частина 70. Зручність доступу до ліфтів пасажирів, зокрема осіб з обмеженими фізичними можливостями

ДСТУ ЕN 81-71+А1:2008 Частина 71. Ліфти, стійкі до вандалізму ДСТУ ЕN 81-73:2010 Частина 73. Режим роботи ліфтів у разі пожежі ДСТУ 7201:2010 (ЕN 81-72:2003 МОD) Частина 72. Ліфти пожежні ДСТУ ЕN 12016:2003

Електромагнітна сумісність. Ліфти, ескалатори та пасажирські конвеєри. Несприйнятливість

ДСТУ ЕN 12385-5:2010 Канати сталеві дротяні. Безпека. Частина 5. Канати подвійного звивання для ліфтів ДСТУ pr ЕN 13015:2002 Технічне обслуговування ліфтів і ескалаторів. Норми для інструкцій із технічного обслуговування

Мал. 4. Взаємозв’язок Технічного регламенту ліфтів з іншими технічними регламентами і державними національними стандартами України

Аналізуючи табл. 2, 3 і мал. 4, ми бачимо, що в переліку стандартів України, які забезпечують безпеку ліфтів через вимоги українського Технічного регламенту ліфтів, відсутній важливий з погляду аналізу й забезпечення безпеки ліфтів на всіх етапах життєвого циклу стандарт ДСТУ ISO 14798:2010 «Ліфти (елеватори), ескалатори і доріжки, що рухаються. Методологія оцінки і зменшення ризику», який є автентичним перекладом міжнародного стандарту ISO 14798:2009 і входить до переліку стандартів Митного союзу як стандарт ГОСТ Р 53387-2009 «Лифты, эскалаторы и пассажирские конвейеры. Методология анализа и снижения риска» (аналог міжнародного стандарту ISO 14798:2009). МЕТОДОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ ЛІФТІВ Стандарт ДСТУ ISO 14798:2010 установлює загальні принципи і спеціальні процедури з аналізу ризику для ліфтів, ескалаторів і пасажирських конвеєрів під час оцінки

www.ohoronapraci.kiev.ua

і підвищення безпеки нових ліфтів, що перебувають в експлуатації, у тому числі відпрацювали визначений термін служби. Стандарт головним чином орієнтований на аналіз та оцінку ризиків для людей. Тут під безпекою розуміється відсутність недопустимого ризику. Абсолютна безпека не завжди можлива. Таким чином, продукт або процес (наприклад, управління, використання, інспектування, випробування, обслуговування) може бути безпечним тільки до певного рівня. Безпека досягається необхідним зниженням ризику. Потрібний постійний моніторинг установлених рівнів безпеки і їх перегляд у тих випадках, коли досвід, що накопичується, потребує перегляду встановлених рівнів безпеки і коли наукові й технологічні досягнення можуть привести до вдосконалень, що знижують ризик при використанні продукту і в процесах. Нові вимоги безпеки можуть з’явитися в результаті прийняття законів, технічних регламентів, національних стандартів і зводів правил. Концепція безпеки реалізується через повторюваний процес виконання визначення ризику, його оцінки і зниження (мал. 5).

Безпека праці Аналіз ризику включає: визначення об’єкта аналізу; ідентифікацію сценаріїв: небезпечні ситуації, причини і наслідки; визначення рівня ризику; оцінку ризику; визначення, чи достатньою мірою знижено ризик.

Ні Так

Мал. 5. Схема методології аналізу і зниження ризику

Процес аналізу ризику являє собою послідовність логічних кроків, що дають змогу систематично розглядати небезпеки, пов’язані з ліфтами, ескалаторами й пасажирськими конвеєрами. Визначення ризику в необхідних випадках переходить у процес зменшення ризику. Результатом процесу аналізу ризику є усунення небезпеки або застосування захисних заходів.

Результатом визначення ризику є інформація, необхідна для оцінки ризику. У свою чергу оцінка ризику дає можливість зробити висновок про рівень безпеки устатковання, його компонентів і пов’язаних з ними процесів управління, використання, інспектування, випробування та обслуговування. Висновок про рівень безпеки ґрунтується на якісних оцінках, що доповнюються, наскільки це можливо, кількісними оцінками. Кількісні оцінки особливо важливі у тих випадках, коли передбачувана тяжкість збитку висока. Якісні оцінки застосовують для порівняння альтернативних захисних заходів і визначення, який із захисних заходів забезпечує кращий захист. Аналіз ризику повинен бути виконаний таким чином, щоб усю процедуру можна було оформити документально, включаючи досягнуті результати. Аналіз ризиків – це послідовність дій, що дають змогу системно аналізувати небезпеки, їх причини й наслідки. Ідентифікація небезпек з наступною оцінкою тяжкості і частоти наслідків дає можливість визначити ступінь ризику для конкретної небезпеки. Кожну небезпеку та її наслідки оцінюють і або усувають, або знижують до допустимого рівня відповідними захисними заходами. Методика оцінки ризиків (див. мал. 5) згідно із даним стандартом складається з кількох етапів (табл. 4). Наведену вище методологію управління ризиками у сфері безпеки ліфтів згідно зі стандартом ДСТУ ISO 14798:2010 автор пропонує використовувати як типову для різних галузей (хімічна, металургійна тощо) України.

КОНСТРУКЦІЯ І БЕЗПЕКА КОСМІЧНОГО ЛІФТА Уже в цьому столітті, за прогнозами фахівців, до 2050 р. буде створений космічний ліфт. Коротко про нього. Космічний ліфт – спосіб виведення вантажів на планетарну орбіту або за її межі. Уперше ідею створення космічного ліфта висловив К. Е. Ціолковський в 1895 р. Ідея заснована на застосуванні троса, протягненого від поверхні планети до геостаціонарної орбітальної станції. Імовірно, такий спосіб у перспективі набагато дешевший ніж використання ракет-носіїв. Трос буде утримуватися одним кінцем на поверхні планети (Землі), а іншим – у нерухомій над планетою точці вище геостаціонарної орбіти за рахунок відцентрової сили. По тросу рухається підйомник, що несе вантаж. За межами геостаціонарної орбіти швидкість вантажу збільшуватиметься, що дасть можливість навіть відправляти його за межі планетарної орбіти. Трос повинен бути надзвичайно міцним на розрив у комбінації з легкістю, а його розрахункова довжина – не менше 35 786 км. Донедавна в людства не було підхожого матеріалу для створення такого троса. Але в 1991 р. американськими вченими були винайдені вуглецеві нанотрубки. За теоретичними розрахунками, нанотрубки зараз – найбільш підхожий матеріал. Якщо допустити придатність їх для виготовлення троса, то створення космічного ліфта є вирішуваним інженерним завданням, хоча й потребує використання передових наукових розробок і великих витрат. Створення ліфта оцінюється в 7–12 млрд доларів США. НАСА вже фінансує відповідні розробки американського Інституту наукових досліджень, включаючи розробку підйомника, здатного самостійно рухатися по тросу. Приватна фірма Liftport намагається досягтися тієї ж мети до 2031 р. А вже зараз регулярно проводяться конкурси моделей космічного ліфта, на яких демонструються прототипи тросів і підйомників. Космічний ліфт буде мати практично іншу конструкцію й нові ризики (небезпеки, причини, наслідки), пов’язані з космічним середовищем (розгерметизація, космічне випромінювання, космічне сміття тощо), і потребує розробки нових технічних регламентів по таких ліфтах. Але при цьому залишиться єдиний підхід у методології управління ризиками.

Противага Геостаціонарна орбіта Центр мас ліфта Трос

Підйомник Земля

Мал. 6. Схема космічного ліфта

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Безпека праці Етапи аналізу і зниження ризику згідно із ДСТУ ISO 14798:2010 Етап

Назва етапу

Таблиця 4

Опис етапу

Етап 1

Визначення цілей оцінки ризиків

Процес оцінки ризиків передбачений для наступних цілей: а) розробка вимог/стандартів з безпеки; б) аналіз і оцінка ефективності вимог/стандартів з безпеки; в) розробка пов’язаних з безпекою вузлів (механізмів, машин) у випадках відсутності стандартів з їх безпеки або їх незастосованості; г) підтвердження того, що рівень ризику, пов’язаний з деяким устаткуванням і/або установкою, є допустимим.

Етап 2

Формування робочої групи для оцінки ризиків

Для оцінки ризиків слід створити робочу групу і обрати керівника (координатора). Керівник (координатор) і члени робочої групи повинні мати достатні знання про оцінювані продукти або технологічні процеси.

Етап 3

Визначення продукту технологічних процесів і області їх застосування, що підлягають аналізу

а) Продукти, технологічні процеси: правила і стандарти; електричне, гідравлічне й механічне устатковання; апаратні і програмні засоби; робочі процеси; робочі параметри, наприклад робочий цикл, межі навантаження, умови експлуатації. б) Стадії створення і життєвого циклу: конструювання; виготовлення; транспортування; монтаж; використання за призначенням; технічне обслуговування; демонтаж і утилізація; модернізація; навчання; документація. в) Застосування: перевезення пасажирів; перевезення вантажів.

Етап 4

Ідентифікація небезпек

Небезпечну ситуацію ідентифікують шляхом визначення небезпеки, причини й наслідку. Системний підхід до ідентифікації небезпечних ситуацій (небезпеки, причини і наслідку) повинен стати основою для вичерпної ідентифікації ризиків, їх аналізу, оцінки і вжиття ефективних заходів щодо зниження ризиків.

Етап 5

Визначення ризиків

Слід визначити причину і наслідок кожної небезпеки у функції ймовірності виникнення причини і тяжкості її наслідку(ів). Комбінація тяжкості і частоти кількісно визначає ризик, пов’язаний з небезпекою.

Етап 6

Вихідна і розрахункова оцінки ризиків

Слід оцінити результати визначення вихідного й розрахункового ризиків. Якщо ступінь ризику не є допустимим, потрібні додаткові заходи щодо зниження ризику. Повинні бути задіяні такі процедури: а) усунути небезпеку, якщо можливо (зміною конструкції або її заміною); б) якщо ідентифіковану небезпеку не можна усунути, слід вжити необхідних заходів для зниження ризику до прийнятного рівня. Такі заходи містять у собі зміну конструкції устатковання, зміну технологічних процесів, використання огороджень для устатковання тощо; в) інформувати користувачів системи (технологічного процесу) про залишкові ризики. Профілактичні заходи містять у собі інформування, навчання, використання попереджувальних знаків, індивідуального захисного устатковання і т. п.

Етап 7

Оцінка допустимості досягнутих ризиків

Якщо оцінка ризику все ще вказує, що залишковий ризик недопустимий, треба повторити весь процес, починаючи з етапу 4.

Етап 8

Документація

Слід документально оформити результат оцінки ризиків. Комплект документації як мінімум повинен містити: а) визначення аналізованих систем/технологічного процесу; б) визначення небезпечних ситуацій (небезпеки, причини і наслідку), визначення оцінки ризиків; в) довідкову інформацію та її джерела, наприклад правила й стандарти, креслення, розрахунки конструкції, вказівка виготовлювачів і т. п.; г) пропоновані заходи щодо зниження ризиків і залишкові ризики; д) профілі ризиків: вихідний – оцінка без обліку захисних заходів; розрахунковий – оцінка, що припускає вжиття захисних заходів.

ВИСНОВОК Таким чином, перевагами використання підприємствами на практиці методології управління ризиками за стандартом ДСТУ ISO 14798:2010 «Ліфти (елеватори), ескалатори, доріжки, що рухаються. Методологія оцінки і зменшення ризику» є: 3 демонстрація, що загрози (збиток) ідентифіковані і відповідним чином здійснюється менеджмент ризику (береться до уваги результативність систем менеджменту); 3 надання необхідної інформації для ухвалення рішення щодо планування попереджувальних дій і прогнозування непередбачених ситуацій; 3 використання зрозумілого ризик-орієнтованного підходу, доступного працівникам компанії. АВТОР ПРОПОНУЄ: 1. Включити стандарт ДСТУ ISO 14798:2010 до переліку національних стандартів України ДСТУ, добровільне застосування яких може сприйматися як доказ відповідності ліфтів вимогам Технічного регламенту ліфтів України за прикладом Митного союзу. 2. У навчальні програми з безпеки ліфтів Головного навчально-методичного центру Держгірпромнагляду включити в обов’язкове навчання як окремий курс з методології управління ризиками на основі стандарту ДСТУ ISO 14798:2010 «Ліфти (елеватори), ескалатори, доріжки, що рухаються. Методологія оцінки і зменшення ризику». 3. Розробити Національним науково-дослідним інститутом промислової безпеки та охорони праці типову методику з управління ризиками конструкції, процесу, системи для промислових підприємств України за прикладом стандарту ДСТУ ISO 14798:2010. 4. Ініціювати створення Держгірпромнаглядом реєстру типових і специфічних ризиків ліфтів на всіх стадіях життєвого циклу.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Розслідування показало

Іскра безвідповідальності Вибуху газоповітряної суміші на ВП «Шахта «Північна» ДП «Макіїввугілля» могло б і не статися, якби ремонтні роботи в газонебезпечній виробці проводилися з дозволу та під контролем керівника. Знову людський фактор? Юрій Сагань, власкор

20:20 – ТОЧКА НЕПОВЕРНЕННЯ Вибух газоповітряної суміші 17 лютого 2014 р. стався, як завжди, несподівано. Кожен був зайнятий своєю справою: виконував завдання, чітко визначені в нарядах, отриманих на третю зміну гірничими майстрами від начальників дільниць. У шахті взагалі так заведено: роботи здійснюються в суворій відповідності до отриманого наряду, без будьякої самодіяльності, і жорстко контролюються безпосередніми керівниками (гірничими майстрами). Одні виконували ремонтні роботи, інші – доставку вантажів, треті безпосередньо видобували вугілля. Усе як завжди. Навряд чи хтось у той момент міг передбачити біду. Втім... але про це пізніше. Трагедія сталася о 20 год 20 хв у конвеєрному штреку східної корінної лави західної панелі пласта m3. Вистачило однієї іскри – і потужний вибух струснув підземні лабіринти. Шахтарі, що опинилися в епіцентрі, миттєво загинули. Їх було семеро. Шістьох майже відразу знайшли працівники, які перебували недалеко від місця вибуху. Їх збила з ніг вибухова хвиля, вони задихалися від пилу й газу, але змогли все-таки дістатися до свіжого струменя, а потім, віддихавшись, знайшли в собі сили повернутися на місце трагедії. Сьомого потерпілого рятувальники знайшли трохи згодом. А ще підняли на поверхню 12 шахтарів, яких доправили до лікувальних закладів Макіївки та Донецька. На момент вибуху під землею перебувало 87 осіб. Сказати, що в біду потрапили новачки, ненавчені і, як кажуть, «необстріляні», не можна. Усі потерпілі мали достатній досвід роботи у складних підземних умовах, усі проходили вступний, повторний інструктажі, а також навчання з питань охорони праці, причому дехто лише кілька місяців тому. Кожен

знав свої обов’язки, ступінь ризику і цілком усвідомлював свої дії. І документально роботи були оформлені в суворій відповідності до вимог нормативно-правових актів, у тому числі з охорони праці. Якщо говорити про підприємство в цілому, воно було засноване в 1971 р. і тривалий час працювало в заданому режимі з проектною потужністю 600 тис. т вугілля на рік, а на 1 січня 2014 р. річний видобуток становив лише 180 тис. т. Шахта є небезпечною за раптовими викидами вугілля та газу і для контролю аерогазової обстановки оснащена комплексом КАГІ, здатним обслуговувати 20 технологічних об’єктів. У принципі, цього достатньо, щоб контролювати рівень загазованості й визначати ступінь ризику. Але в такому разі виникає запитання, що ж спричинило трагедію? ХТО ВИНЕН? Причини нещасного випадку цілком конкретно сформулювала комісія зі спеціального розслідування, члени якої ретельно вивчили обставини події. Головна причина, як записано в акті, складеному за формою Н-5, – технічна. І полягає вона в незадовільному стані засобів виробництва. Якщо говорити більш детально, то вибух стався в результаті виникнення електричної іскри в контакторі магнітного пускача ПВ1-63 лебідки ЛМ-71 під час несанкціонованого пробного включення при відкритій кришці вибухозахищеного апаратного відділення (порушенння п. 12(е) гл. 1 і п. 1 гл. 13 розділу VIII НПАОП 10.0-1.01-10 «Правила безпеки у вугільних шахтах»). Було також перевищено допустимий рівень небезпечних і шкідливих виробничих чинників, що призвело до нагромадження метану

в непровітрюваному конвеєрному штреку відробленої лави. Якраз це і спричинило вибух метаноповітряної суміші в місці розташування магнітного пускача (порушенння п. 1.8 гл. 1 розділу VI зазначеного НПАОП 10.0-1.0110). Ще одна причина – неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будов, споруд, інженерних комунікацій, устатковання тощо. Як наслідок, не було забезпечено провітрювання конвеєрного штреку. Виявлено ще низку супутніх технічних причин, які могли сприяти виникненню вибуху. Простіше кажучи, гірники ремонтували пускач лебідки, щоб налагодити подачу вантажів. Вирішили зробити пробний пуск, не спитавши на те дозволу в безпосереднього керівництва. І зробили... Можливо, біди й не сталося б, якби вони закрили вибухозахищене відділення. Тоді іскра не призвела б до руйнівної дії. Але кришку залишили відкритою. А тут ще підвищена концентрація метану в непровітрюваній частині виробки. Адже відчували люди, що метану в повітрі набагато більше, ніж допускається, але махнули рукою і... старий пускач заіскрив, метан вибухнув. А гірничий майстер у цей час, хоча й був неподалік, мабуть, не вважав за потрібне проконтролювати виконання саме цих робіт. Члени комісії зі спеціального розслідування назвали й організаційні причини. Це передусім порушення вимог безпеки під час експлуатації устатковання, машин і механізмів. Відзначено також неналежне функціонування системи управління охороною праці, що проявилося в недотриманні вимог нарядної системи, порушенні трудової та виробничої дисципліни в частині виконання посадових обов’язків. Зо-

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Безпека праці нерно-технічних працівників. Сам собою цей факт свідчить про те, що на підприємстві до питань охорони праці ставилися як до чогось другорядного. І керівництво, і інженерно-технічні працівники обмежувалися суто формальними заходами, а в результаті трагедія не заставила на себе довго чекати. ЩО РОБИТИ? Комісія зі спеціального розслідування також визначила заходи щодо недопущення надалі нещасних випадків. Серед них – приведення технологічної проектної документації у відповідність до нормативних документів з охорони праці; розробка спільно з МакНДІ рекомендацій щодо стійкого провітрювання, виведення з експлуатації метанометричної техніки, яка відпрацювала розрахунковий термін служби, або проведення спільно з МакНДІ її експертного обстеження на предмет подальшого використання. Також було запропоновано доукомплектувати парк газоаналітичної техніки та штат служби газового контролю, посилити контроль за метрологічним забезпеченням газоаналізаторів, провести ревізію електромеханічного устатковання, кабельних мереж шахти і привести їх у відповідність до вимог нормативних документів.

Рекомендовано здійснити на шахтах ДП «Макіїввугілля» позапланові цільові перевірки стану та контролю пилогазового режиму й вибухозахисту електро- та гірничошахтного устатковання, звернувши особливу увагу на дотримання вимог до ізоляції зупинених виробок і вентиляційних споруд. Буде організовано також позачергову перевірку знань типового документа «Система управління виробництвом і охороною праці ДП «Макіїввугілля». Шахту «Північна» також внесено до списку підприємств, на яких у 2014 р. має бути змонтовано систему УТАС. Можливо, реалізація запропонованих комісією заходів і сприятиме поліпшеню стану охорони праці на шахті «Північна» та в цілому на ДП «Макіїввугілля», але хто дасть гарантію, що одного дня якийсь пускач знову не заіскрить, а у виробці на ту пору не нагромадиться критична маса метану? Ніхто. Утім, ситуації можуть бути найрізноманітніші з одним і тим самим результатом – груповим нещасним випадком зі смертельними наслідками. І щоб уникнути подібного, слід суворо додержуватися Правил безпеки у вугільних шахтах і не виконувати роботи на свій страх і ризик. Тоді й обладнання не іскритиме, і метан не нагромаджуватиметься, і люди відчуватимуть себе в безпеці.

крема, в. о. гірничого майстра дільниці монтажу й демонтажу устатковання не забезпечив безпеку під час виконання робіт згідно з виданим нарядом, механік дільниці не подбав про безаварійність робіт з електроустаткованням. Визнано винним начальника дільниці монтажу й демонтажу устатковання. Не виконував посадові обов’язки в. о. начальника дільниці ВТБ, який допустив використання датчиків у параметрах, не передбачених проектною документацією, а також заміну швидкодіючих аналізаторів на інерційну апаратуру. Доказана провина й головного енергетика, що послабив контроль за виконанням робіт, а також в. о. заступника директора шахти з охорони праці, який порушив вимоги нарядної системи та не забезпечив безпеку робіт. Винними також було визнано ще декількох посадовців. Усі вони зазнали покарання, аж до звільнення від займаних посад. Після вибуху метаноповітряної суміші з 18 по 23 лютого працівники Держгірпромнагляду провели широкомасштабну позапланову перевірку стану охорони праці на ВП «Шахта «Північна» ДП «Макіїввугілля», під час якої було виявлено 286 порушень Правил безпеки у вугільних шахтах. За допущені порушення до адміністративної відповідальності притягнено всіх інже-

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Термінологічна абетка

Об’єкти підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об’єктів Попередні випуски рубрики «Термінологічна абетка» див. у № 9/2013 – 5/2014

Микола Федоренко, головний державний інспектор теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві

В Україні державний нагляд (контроль) у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки та потенційно небезпечними об’єктами, здійснюють одночасно Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки й Державна служба з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Держгірпромнагляд діє на підставі Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента від 06.04.2011 № 408/201 (далі – Положення № 408). Відповідно до Положення № 408 Держгірпромнагляд має повноваження здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки та потенційно небезпечними об’єктами, у тому числі з таких питань: будівництво, реконструкція та експлуатація об’єктів підвищеної небезпеки, потенційно небезпечних об’єктів і виробництв (п. 4, частина 6); проведення ідентифікації та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки (п. 4, частина 13). ДСНС, відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента від 16.01.2013 № 20/2013, має повноваження здійснювати контроль за наявністю на об’єктах підвищеної небезпеки декларацій безпеки та результатів ідентифікації таких об’єктів, а на потенційно небезпечних об’єктах – результатів їх ідентифікації та паспортів потенційно небезпечних об’єктів (п. 4, частини 75, 76) і, крім того, контролювати наявність на зазначених об’єктах плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, а також розроблених відповідно до такого плану спеціальних заходів протиаварійного захисту (п. 4, частина 86).

нашій країні діє Закон «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 № 2245-ІІІ (далі – Закон), у ст. 1 якого сформульовані визначення термінів, які ми сьогодні розглядаємо: об’єкт підвищеної небезпеки – об’єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру; потенційно небезпечний об’єкт – об’єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії. Закон розділяє поняття «об’єкт підвищеної небезпеки» та «потенційно небезпечний об’єкт». Для того щоб визначити потенційно небезпечний об’єкт як об’єкт підвищеної небезпеки, необхідно провести процедуру його ідентифікації. Потенційно небезпечні об’єкти (ПНО) підлягають ідентифікації згідно з Методикою ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів, затвердженою наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23.02.2006 № 98, та паспортизації згідно з Положенням про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів, затвердженим наказом МНС України від 18.12.2000 № 338 (далі – Положення № 338), де під ідентифікацією розуміють «процедуру виявлення на об’єкті джерел та чинників небезпеки, на підставі яких об’єкт визнається потенційно небезпечним», а під паспортизацією – «процедуру підготовки і надання паспорта потенційно небезпечного об’єкта» (це Положення не поширюється на рухомі транспортні засоби). Усі ПНО повинні бути зареєстровані в Державному реєстрі потенційно небезпечних об’єктів (далі – Держреєстр ПНО). Згідно з п. 25 Положення № 338 відповідальним за збирання та надсилання відповідних даних для занесення їх до Держреєстру ПНО є «територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері цивільного захисту», тобто ДСНС. Об’єкти підвищеної небезпеки (ОПН) підлягають ідентифікації та декларуванню. Згідно зі ст. 1 Закону, ідентифікація – це «порядок визначення об’єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об’єктів», декларація ДОВІДКА Відповідно до п. 4.16 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення» існують такі поняття, як «зони постійно діючих небезпечних факторів» та «зони потенційно небезпечних факторів». До зон постійно діючих небезпечних факторів належать: – місця поблизу неізольованих струмопровідних частин електроустановок; – місця поблизу неогороджених перепадів по висоті 1,3 м і більше; – місця, де можливе перевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у повітрі робочої зони. До зон потенційно небезпечних факторів належать: – ділянки території поблизу будівлі чи споруди, що зводиться; – поверхи (яруси) будівель, споруд на одній захватці, над якими здійснюється монтаж (демонтаж) конструкцій, устатковання; – зони переміщення будівельно-дорожніх машин, обладнання або їх частин, робочих органів; – зони, над якими переміщуються кранами вантажозахоплювальні пристрої з вантажем (зони, над якими переміщуються частини баштового крана, зокрема противаги, частини балочної стріли баштового крана, по якій не переміщується вантажний візок, не вважаються небезпечними).

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Безпека праці безпеки – «документ, який визначає комплекс заходів, що вживаються суб’єктом господарської діяльності з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації аварій та їх наслідків». Основним критерієм для ідентифікації ОПН є кількість порого вої маси небезпечних речовин. Згідно з Порядком ідентифікації та облі ку об’єктів підвищеної небезпеки (НПАОП 0.00-6.21-02), затвердженим постановою КМУ від 11.07.2002 № 956, для кожного потенційно небезпечного об’єкта розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини та групи небезпечних речовин і порівнюється з нормативами, наведеними у НПАОП 0.00-3.08-02 «Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки». Якщо норматив не перевищений, він перераховується для небезпечних речовин і для кожної групи небезпечних речовин з урахуванням відстані до «третіх осіб», після чого знову порівнюється з кількістю небезпечних речовин на об’єкті. При перевищенні нормативу об’єкту присвоюється відповідний клас небезпеки. Перелік груп ОПН за категоріями небезпеки, де найвищий ступінь небезпеки відповідає першій категорії, міститься в додатку 1 до затверджених постановою КМУ від 16.11.2002 № 1788 Порядку та правил проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру. За результатами ідентифікації ОПН заносяться до Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки, відповідальним за ведення якого згідно з НПАОП 0.00-6.21-02 є Держгірпромнагляд. Узагальнивши викладене вище, можна дійти таких висновків: об’єкт підвищеної небезпеки відрізняється від потенційно небезпечного об’єкта тим, що в першому випадку на об’єкті існує постійна загроза виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, а в другому – ця загроза ймовірна за певних обставин. Об’єкти підвищеної небезпеки підлягають ідентифікації та декларуванню, а потенційно небезпечні об’єкти – ідентифікації та паспортизації.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Гірка статистика

ЦЬОГО

МОГЛО НЕ СТАТИСЯ

За оперативними даними, у травні 2014 р. в Україні на виробництві загинуло 38 осіб – на 5 менше, ніж за такий самий період минулого року; сталося 2 групових нещасних випадки, під час яких травмовано 6 осіб, у тому числі 4 – смертельно. Основними видами подій, що призвели до нещасних випадків зі смертельними наслідками на виробництві, були: •падіння предметів, матеріалів, обрушення, обвалення породи, ґрунту тощо –25% від загальної кількості загиблих; потерпілих – 21%; •падіння ДТП, наїзд транспортних засобів – 21%; •ураження електричним струмом –13%. • Коротко про обставини деяких нещасних випадків. 05.05. Тернопільська область. Інженер приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» спустився через верхній люк у силос, наповнений зерном кукурудзи, що розташований на території насіннєвого заводу в с. Настасів (Тернопільський район). Унаслідок обрушення завислого зерна потерпілий був ним засипаний і помер від асфіксії. 13.05. Житомирська область. Під час завантаження зерна в залізничний вагон на зерновому складі № 5 (м. Новоград-Волинський) вантажник ТОВ «Житниця» упав з площадки переходу між вагонами, отримавши травми різного ступеня тяжкості. Через кілька днів він помер у лікарні. 17.05. Харків. Унаслідок падіння баштового крана на торговельний павільйон на Олексіївському ринку міста загинули дві працівниці ТОВ «Юліс-А». 17.05. Луганська область. Під час установлення кріплення в лаві № 4 на шахті «Одеський блок» філії «Шахтоуправління з видобутку та збагачення вугілля ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» (м. Свердловськ) відвалився шматок породи, яким було смертельно травмовано гірника. 19.05. Київ. На будівництві житлового будинку на масиві Осокорки монтажник ТОВ «КЖБК БМУ-1» фарбував стелю в підвальному приміщенні й під час перестановки переносного освітлювача був смертельно уражений електричним струмом. 20.05. Київ. Під час інвентаризації новобудови в Шевченківському районі столиці інженер з інвентаризацїї нерухомого майна КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» впав у шахту димовидалення з висоти 27 поверху і загинув. 21.05. Чернігівська область. Внаслідок обрушення бетонної плити перекриття автобоксу цеху кріплення свердловин Ніжинської нафтогазорозвідувальної експедиції з випробування свердловин ДП «Чернігівнафтогазгеологія» (м. Ніжин) моторист одержав травми, несумісні з життям. 23.05. Дніпропетровська область. Виконуючи підключення кабелю живлення ротора двигуна млина у приміщенні ПСУ рудозбагачувальної фабрики ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Інгулець), електрослюсар доторкнувся до струмопровідних частин і був смертельно уражений електричним струмом. Підготувала головний спеціаліст Держгірпромнагляду Галина Мельник

Безпека праці

Сторінки історії

ОХОРОНА ПРАЦІ: ДАТИ, НОВИЙ ВИТОК РОЗВИТКУ Закінчення. Початок в № 1, 2, 4/2014

Черговий етап становлення охорони праці та промислової безпеки в Росії розпочався в ХХ столітті, чому посприяли політичні й соціальноекономічні перетворення кінця другого десятиліття минулого сторіччя, серед яких – визнання людини праці вищою цінністю життя.

Фото з сайта novorab.ru

ОХОРОНА ПРАЦІ ПІСЛЯ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ Характеризуючи розвиток охорони праці після Лютневої революції 1917 р., насамперед слід звернути увагу на пропозицію Тимчасового уряду щодо створення у квітні того ж року інспекції праці. Її центральним органом повинна була стати Головна палата праці, що здійснювала б керівництво всім наглядом за охороною праці та видавала б нормативні акти в цій сфері. На жаль, цей намір так і не був реалізований. Також із червня по серпень 1917 р. було прийнято три постанови про обмеження жіночої й дитячої

праці, які лише повторювали вже затверджені раніше положення. Новий крок у питаннях охорони прав людини праці було зроблено після жовтня 1917 р., і зводився він до створення народного комісаріату праці, а при ньому – відділу охорони праці. У травні 1918 р. при наркомпраці була заснована інспекція праці. До її обов’язків входила охорона життя, здоров’я й праці всіх осіб, зайнятих будь-якою господарською діяльністю. Нагляд на підприємствах покладався на окремих осіб – технічних інспекторів. У червні 1918 р. комісаріат праці склав список шкідливих виробництв і професій. Зауважимо, що за роботу в особливо шкідливих умовах почала надаватися додаткова відпустка, також була введена видача спецодягу. У липні 1918 р. наркомат праці об’єднали з відділом соціального страхування, у результаті чого виник керівний орган під назвою «Наркомтрудсобес», при якому почав діяти самостійний відділ соціальної охорони праці – Центрохоронпраці. Останній мав свої підрозділи на місцях, а його діяльність регламентувалася спеціальним положенням. У 1921 р. законодавчо заборонили застосування свинцевих білил під час виконання малярських робіт, ртуті та її сполук під час випуску фетрових виробів, миш’яку в друкарському виробництві. У 1928 р. були затверджені перші

Лінотипний Лі й верстат у друкарніі ((1920-тіі роки))

радянські норми штучного освітлення промислових підприємств, а через два роки – гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень за 15 найменуваннями. Перші загальносоюзні санітарні норми й правила будівельного проектування промислових підприємств були видані в 1939 р. Слід зазначити, що до роботи з формування нової, радянської інспекції праці активно залучалися колишні фабричні інспектори, оскільки переважна більшість обраних у колективах інспекторів у кращому разі мала лише початкову освіту. Тому досвід таких фахівців виявився в цій ситуації дуже до речі. РОЗВИТОК ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ Із встановленням радянської влади новий розвиток одержав і гірничий нагляд. Так, у 1922 р. у складі Головного управління гірничої промисловості ВРНГ було створено Центральне управління гірничого нагляду, завдання якого визначалися необхідністю якнайшвидшого відновлення гірничорудної справи після громадянської війни. У тому ж році в складі наркомату праці й наркоматів союзних республік була заснована гірничотехнічна інспекція, а на місцях – окружні, губернські, районні й дільничні інспекції, що виконували функцію котлонагляду. Статус цих інспекцій підвищився в 1947 р. у зв’язку зі створенням Головного управління гірничого нагляду при Раді Міністрів СРСР. Однак статус державного гірничий нагляд одержав лише в 1954 р., тоді ж розпочалося об’єднання різних видів нагляду на основі історичної й територіальної сумісності. Для цього заснували Комітет з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості й гірничого нагляду при Раді Міністрів СРСР (Держгіртехнагляд СРСР), на який покладалися такі обов’язки: нагляд за дотриманням правил техніки безпеки під час розробки родовищ корисних копалин на підприємствах гірничодобувної промисловості, а також на гірничих і бурових роботах у геологічних партіях; гірничо-геологічний контроль за правильною експлуатацією родовищ корисних копалин; нагляд за ви-

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Безпека праці

Фото з сайта miningwiki.ru

ПОДІЇ,ЛЮДИ

Макіївські М іїї і шахтаріі (1 (1950 (1950-ті 50 і роки))

готовленням та експлуатацією парових котлів та посудин, що працюють під тиском; нагляд за діяльністю гірничотехнічних інспекцій; затвердження відповідних правил і норм тощо. У квітні 1958 р. Держгіртехнагляд був ліквідований, а його функції передані республіканським комітетам та інспекціям. Однак через 10 років роботу цього органу було відновлено. Питання підвищення рівня промислової безпеки й охорони праці протягом усього радянського періоду вирішувалися досить активно. І не лише за рахунок посилення діяльності наглядових служб, їх організаційного вдосконалення, а й переважно за рахунок технологічної модернізації виробничих процесів, впровадження нових методів роботи та підвищення кваліфікації працівників. У країні розвивалося професійно-технічне навчання й наставництво. Усе це створювало умови для того, щоб максимально убезпечити працю людей і водночас зробити її більш продуктивною. Відчутну роль у роботі з організації безпечної праці відігравали й профспілки, зокрема технічні інспекції праці, що мали право здійснювати державний нагляд. ОХОРОНА ПРАЦІ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ У незалежній Україні проблеми охорони праці загострилися. Країна опинилася в становищі, коли розпад діючих виробництв, закриття або перепрофілювання промислових підприємств призвели до того, що сама праця втратила своє колишнє значен-

www.ohoronapraci.kiev.ua

ня, а про забезпечення промислової безпеки згадували лише тоді, коли ставалися трагедії. У таких умовах рівень виробничого травматизму підвищився в 5–8 разів порівняно з розвиненими країнами, а наука, що забезпечувала розвиток охорони праці, опинилася на тій же сходинці, що й чверть століття тому. Але, незважаючи на всі труднощі, наша країна однією з перших на пострадянському просторі в 1992 р. прийняла Закон «Про охорону праці», що визначив основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя й здоров’я в процесі трудової діяльності та проголосив ключові принципи державної політики в сфері охорони праці. У вересні 1993 р. була створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення. На базі Держгіртехнагляду України в тому ж році було засновано Державний комітет України по нагляду за охороною праці, який перебрав від профспілок функції державного нагляду за дотриманням законодавства про охорону життя й здоров’я трудящих у всіх сферах трудової діяльності. Комітет здійснював комплексне управління охороною праці на державному рівні. У 1994–1995 рр. у країні з’явилися перші національні галузеві, регіональні й виробничі програми щодо поліпшення стану охорони праці й виробничого середовища, які здебільшого були виконані. При цьому їх фінансування здійснювалося зі спеціально створених фондів охорони праці, введених в дію Законом «Про охорону

праці» вперше. Ці програми стали основою для забезпечення безпеки й гігієни праці. Невдовзі був також заснований Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки й охорони праці та Головний навчально-методичний центр, а в липні 1994 р. побачив світ перший номер науково-виробничого журналу «Охорона праці». Розпочалося створення єдиної автоматизованої інформаційної системи охорони праці, спрямованої на підвищення ефективності управління процесами охорони праці в масштабі всієї країни. У даний час триває процес удосконалення національного законодавства про охорону праці з урахуванням вимог конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці, директив Європейського союзу, налагоджуються більш тісні контакти в питаннях нормотворчої діяльності з іноземними державами.

Обкладинка першого номера журналу «Охорона праці» (1994 р.)

Сьогодні всі питання, пов’язані з охороною праці, вирішуються за безпосередньою участю фахівців Держгірпромнагляду і його обласних територіальних управлінь, які ставлять перед собою завдання профілактики виробничого травматизму й підвищення ефективності функціонування державної системи управління охороною праці. Це й має стати запорукою забезпечення промислової безпеки та створення належних умов праці для громадян нашої держави. Підготував Ю. Сагань, власкор

Безпека праці

На правах реклами

Сьогодні ТОВ «Консафеті» є компанією на ринку ЗІЗ України, що швидко розвивається. Вона пропонує широкий спектр високоякісних засобів індивідуального захисту відомих компаній-виробників – 3М, Delta Plus, UVEX. Два слова – CONSULTING (англ. консультації) і SAFETY (англ. безпека) – визначили її основні завдання та напрямки роботи. Головна мета компанії – впровадження інноваційної продукції провідних виробників ЗІЗ на українському ринку, надання її висококваліфікованими менеджерами консультацій і допомоги у вирішенні різних проблем та питань у галузі охорони праці робітників на виробництві.

РОЗШИРЕННЯ АСОРТИМЕНТНОЇ ЛІНІЙКИ НАВУШНИКІВ и продовжуємо серію публікацій про інноваційні продукти компанії 3М – світового лідера з виробництва засобів індивідуального захисту. Компанія 3М розробляє та виготовляє широкий асортимент ЗІЗ: • респіраторний захист; • захист слуху; • захисні окуляри й щитки; • захисні каски; • маски зварника Speedglass; • системи подачі повітря Юпітер, АДФЛО; • захисні костюми.

Засоби захисту органів слуху дозволяють зменшити вплив небезпечного шуму й інших гучних звуків. При цьому важливо пам’ятати, що неправильне використання або невикористання засобів захисту органів слуху в будь-який час при впливі небезпечного шуму може призвести до втрати слуху або ураження органів слуху.

Навушники для захисту від шуму 3M Peltor серії X існують у двох виконаннях – моделі з наголов’ям і з кріпленням на каску. При значеннях ступеня шумозаглушення в діапазоні від 21 до 31 дБ серія Х значно полегшує процес добору ступеня шумозаглушення навушників відповідно до величини шумового впливу на робітника. При правильному доборі й носінні ці продукти дозволяють знизити рівні небезпечного впливу шумів і гучних звуків.

Технічна інформація щодо навушників: • матеріал наголов’я й чохла – нержавіюча сталь, термоеластомір, поліефір, поліпропілен, ацеталь; • чашки навушників зроблені з ABS-пластику й термополіуретану; • матеріал вкладишів антифонів – поліуретан; • кільця антифонів і їх покриття зроблені з ППУ й ПВХ; • маса навушників залежно від моделі варіюється від 184 до 353 г; • середній рівень шумозаглушення (SNR) залежно від моделі може бути 22, 24, 28, 27 і 31 дБ.

Основні характеристики:

Рис. 1. Навушники 3M Peltor серії X1 А

• сучасний приємний низькопрофільний дизайн; • мала вага; • конструкція з подвійним наголов’ям для особливогобалансування й комфорту; • діелектричне провідне наголов’я; • м’які й широкі кільця антифонів дозволяють підтримувати комфортний тиск на зону навколо вуха; • інноваційні спінені вкладиші й проміжні вставки чаш навушників підвищують ступінь шумозаглушення; • нова технологія спіненого матеріалу кілець антифонів для ефективної звукоізоляції й надійного захисту; • легкозамінні кільця і вкладиші дозволяють підтримувати їх чистоту; • модель із кріпленням на каску можна використовувати з більшістю касок без перехідника кріплення.

ОХОРОНА ПРАЦІ 6/2014

Безпека праці Інструкція із вдягання навушників з вертикальним наголов’ям 1. Розмістіть чашки навушників над вухами таким чином, щоб подушечки повністю охоплювали вуха й щільно прилягали до голови. 2. Відрегулюйте висоту кожної чашки, притискаючи при цьому наголов’я, доки вони не будуть щільно й комфортно прилягати, створюючи рівномірний тиск на голову в зоні вуха. 3. Наголов’я має розташовуватися на голові вертикально.

Сфера застосування навушників 3М Peltor X: • • • • • • •

виробництво цементу; друкарська справа; деревообробка; важке машинобудування; ливарне виробництво; металургійне виробництво; гірничо-збагачувальний комплекс.

Навушники можуть забезпечити більш високий рівень шумозаглушення, ніж зазначено на виробі, якщо робітники належним чином їх вдягнуть. Про те, як правильно носити та одягати навушники, нам розповість технічний експерт компанії 3М Кирило Чернишук: «Спочатку заберіть назад довге волосся, наскільки це можливо, а також позбавтеся предметів, які можуть заважати приляганню навушників, зокрема олівців, шапок, ювелірних виробів або навушників для прослуховування музики. Забороняється згинати або змінювати форму наголов’я, тому що це може погіршити прилягання й призвести до проникнення шуму або звуку. Зниженню рівня шуму може перешкоджати проходження дужок звичайних або захисних окулярів, а також ремінців респіратора між ущільнюючою поверхнею кілець антифонів протишумових навушників і головою користувача. При носінні окулярів для найкращого шумозаглушення необхідно обирати звичайні або захисні окуляри з тонкими, плоскими дужками або ремінцями, що зменшує вплив на кільця антифонів».

ТОВ «Консафеті» – компанія, яка займається просуванням ЗІЗ робітників на виробничих підприємствах України. Вона заснована у 2007 році. Головне завдання – допомогти партнерам правильно підібрати якісні засоби індивідуального захисту, які забезпечать їхнім співробітникам безпечну та комфортну роботу.

Офіційний дистриб’ютор Засоби індивідуального захисту

www.ohoronapraci.kiev.ua

ТОВ «КОНСАФЕТІ» www.consafety.com.ua м.Київ, вул. С. Скляренка, 9, оф. 506, 508 vlad@consafety.com.ua Тел.: (044) 580-23-42, 379-11-90

Релаксація ПРИТЧА Орел і кролик

До того як у шахтах почали застосовувати електровози та конвеєри, відкочування вугілля здійснювали ручним способом саночники та відкатники. Пізніше для переміщення вагонеток стала широко використовуватися кінна тяга. У XIX ст. з’явилася перша чавунна дорога, якою коні транспортували руду. Власне, цей варіант проіснував до середини XX ст. Шахтарів, що працювали під землею на конях, називали коногонами. Звідси взялася й назва ліхтаря – коногонка, тому що саме коногони першими стали прикріплювати лампи до головного убору. Коней у шахту спускали лише один раз. Там, під землею, вони й жили – у спеціально побудованих для них стайнях. Більшість тварин згодом сліпли, але всі інші почуття в них досягали найвищого ступеня розвитку. Наприклад, коні швидко засвоювали найпростішу арифметику. А відбувалося це таким чином. Під час зчеплення вагонеток чулося голосне клацання. І буланки, які звикли до своєї норми в три або, скажімо, п’ять вагонеток, по цих клацаннях визначали, що їм причепили зайвий вантаж. Спроби змусити їх тягти додаткові вагонетки нічого не давали. Коні просто стояли й чекали, коли відчеплять зайве. У 1943 році вода видавила перемичку й затопила шахту «Суртаїха» на Кузбасі. У двох шахтових тупиках залишилися коні, яких було відрізано глиною, що прорвалася. Цілий місяць, поки не очистили замулені виробки, коногони шурфом спускалися до них, приносили сіно, овес, воду, вигулювали в тупику, щоб тварини не застоялися й не здичавіли. Останнього коня на кличку Рубін з кемеровської шахти «Північна» вивели 3 грудня 1972 року. З того моменту професія коногона перестала існувати.

Мал. з сайту forums.tut.by

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО…

Орел сидів на дереві й відпочивав. Маленький кролик побачив орла та питає: – А можна мені теж сидіти, як ви, і нічого не робити? – Чому б ні? Влаштовуйся. Маленький кролик сів під деревом і відпочиває. Раптом казназвідки взялася лисиця, схопила кролика та з’їла його. Мораль: щоб сидіти й нічого не робити, ви повинні сидіти дужедуже високо.

ЦИТАТА ДНЯ:

Не хвилюйся, якщо щось працює не так. Якби все функціонувало як треба, ти сидів би без роботи БЕЗГЛУЗДІ ТРАВМИ У СПОРТІ Тваринний інстинкт Гравець норвезького клубу «Русенборг» Свен Грендален як звичайно вранці робив пробіжку в лісі. Норвегія славиться своєю незайманою природою, у лісах можна зустріти безліч диких звірів. На таке «рандеву» ледь не потрапив норвезький гравець, який вчасно не помітив напівсонного лося. Сохатий, керуючись, як і всі звірі, своїми інстинктами, вирішив будь-що захистити територію від ворога. Рятуючись від розлюченого лося, Свен стрімголов скотився схилом, що заріс чагарниками, у результаті чого серйозно пошкодив ліву ногу. Через травму довелося пропустити кілька ігор.

НЕСКУЧНІ ДУМКИ ПРО РОБОТУ Тільки дурень сидить на роботі склавши руки, розумний вважає за краще покласти ногу на ногу. *** Спочатку шукаєш справедливість, потім – іншу роботу. *** Розум цінується дорого, коли дешевшає робоча сила. *** Якщо прагнеш жити й працювати спокійно, не випереджай шефа у своєму розвитку. *** Навчання – світло, а ненавчання – вдосвіта на роботу.

ОХОРОНА ПРАЦІ 6 /2014

Релаксація АНЕКДОТИ Пожежа в лікарні. Пожежники все загасили й підходять до головного лікаря: – Є жертви. У підвалі було троє. Двох ми відкачали, одного не змогли. Головлікар: – Взагалі-то у нас там морг… *** Субота. Чоловік каже дружині: – Люба, як ти дивишся на те, щоб улаштувати собі відпочинок на цілий день: ніжитися в ліжку, дивитися різні фільми, їсти цукерки? – Це було б чудово! – От і добре, відпочивай. А я поїхав рибалити. *** – Спиш? – Ні. – А чому очі заплющив? – Зір економлю. *** – Секрет багатства полягає в тому, щоб легко розлучатися з грошима. – Та я з ними й зустрітися ніяк не можу. *** Працівник, який кинув палити, відразу позбавляє себе можливості одним із перших дізнаватися про офісні новини та плітки. *** – Це правда, що ти хочеш повернутися до чоловіка? Невже він так змінився за сім років після розлучення?

Журнал «Охорона праці» продовжує конкурс

«ОБ’ЄКТИВНИЙ ФОТООБ’ЄКТИВ» Умови конкурсу такі: протягом року в кожному номері журналу буде розміщуватися кумедна або незвичайна фотографія, до якої треба придумати цікавий підпис. Особливо цінуються гумор, актуальність, лаконічність. Результати конкурсу будуть опубліковані в №1, 2015 р. Переможці одержать призи: I місце – смартфон; II – мобільний телефон; III – річна передплата на журнал «Охорона праці». Надсилайте на електронну пошту редакції свій варіант підпису до фото з позначкою в темі листа: КОНКУРС. Обов’язково вказуйте П.І.Б., точну адресу місця проживання, рід занять, контактний телефон або свою електронну пошту.

УВАГА! КОНКУРС!

Відтоді як гомо-сапієнс взяв до рук палицю, вона еволюціонує разом з людством. Представляємо поширений варіант ремонту автомобіля за допомогою «паличного домкрата».

ДЕМОТИВАТОР МІСЯЦЯ

Редакція також готова розміщувати авторські знімки та історії від наших читачів, пов’язані з охороною праці. Надсилайте їх на електронну пошту журналу, вказуючи в темі листа: СМІХ І СЛЬОЗИ. Роздільна здатність фотографій повинна бути не менше ніж 2500×2500 пікселів. Надіслані тексти можуть редагуватися.

– Дуже! Був інженером, а став директором заводу! *** Тихий чоловік – чоловік, який про щось думає. Тиха жінка – уже щось придумала. *** – Чому ти не працюєш? – запитує муляр у помічника.

– Після вчорашніх «розваг» руки трусяться, цеглину не можу втримати. – Тоді пісок просівай. *** Заходжу до аптеки та питаю: – Що краще для чоловіка: валідол чи валер’янка? – А діагноз який? – Туфлі за 15 тисяч...

ТОНКО ПІДМІЧЕНО Усі люди діляться на тих, хто що-небудь робить, і тих, хто ставить собі за заслугу те, що зроблено іншими. Якщо можеш, намагайся потрапити до першої групи: у ній набагато менша конкуренція. Дуайт Морроу

КРОСВОРД «ПОЖЕЖА» По горизонталі: 1. Ступінь прогрівання повітря в приміщенні або надворі. 4. Вид вогнегасника, що застосовується для гасіння невеликих вогнищ, загорянь горючих рідин, газів, електроустановок напругою до 1000 В, металів та їх сплавів. 6. Розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом. 7. Система заходів і засобів, призначених для виявлення пожежі на ранніх стадіях розвитку та її гасіння. 8. Вогнегасник, в якому застосовують спеціальні суміші вуглеводнів, при подачі в зону горіння гасіння настає при відносно високій концентрації кисню. 11. Пошкодження тканин або органів тіла внаслідок удару, поранення, опіку тощо. 12. Розчин хімічного елементу, який видобувають головним чином з морських водоростей і використовують у медицині.

Відповіді на с. 59

www.ohoronapraci.kiev.ua

По вертикалі: 2. Заходи, спрямовані на забезпечення безпеки людей, попередження пожеж, локалізацію їх поширення. 3. Хімічний елемент, безбарвний газ, що входить до складу повітря, необхідний для дихання та горіння. 5. Дія чи небажаний ефект, що виникає внаслідок вживання лікарських засобів. 6. Балон, призначений для транспортування, зберігання та використання CO2. 7. Сукупність превентивних заходів з метою запобігання професійним захворюванням. 9. Відсутність пострілу при спуску курка через несправність зброї або набою. 10. Державний … – діяльність уповноважених законом органів виконавчої влади щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання.

Медицина праці

Медогляди та атестація робочих місць

Працівник за комп’ютером:

ЧИ ПОТРІБЕН ЙОМУ МЕДОГЛЯД? У цій статті ми спробуємо знайти відповіді на запитання: чи мають працівники, що постійно використовують комп’ютер, проходити обов’язкові медичні огляди, чи потрібна атестація їх робочих місць та які пільги й компенсації передбачені чинним законодавством для зазначеної категорії спеціалістів? Олександр Назаренко, юрисконсульт ДП «Редакція журналу «Охорона праці»

ротягом останніх двадцяти років науково-технічний прогрес у черговий раз докорінно змінив образ працівника. Бухгалтера з одним лише калькулятором, секретаря та інспектора з кадрів за друкарською машинкою зараз знайти навряд чи вдасться. Сьогодні багато працівників, незалежно від професії, посади та функціональних обов’язків, користуються одним і тим самим засобом виробництва. Це персональний комп’ютер, або, як сказано в чинних правилах безпеки та санітарних нормах, електронно-обчислювальна машина з візуальним дисплейним терміналом (ЕОМ з ВДТ). Комп’ютер і периферійні пристрої, які ще десять років тому міг собі дозволити далеко не кожен, якщо вже й не сприймаються працівниками як благо, то як мінімум розглядаються як незмінний помічник, від якого, зазвичай, не очікують небезпеки. Проте навіть під час роботи з персональним комп’ютером усім нам доводиться мати справу з певними шкідливими факторами...

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ Сучасні правила та норми роботи з ЕОМ з ВДТ, порядок проведення медичних оглядів та атестації робочих місць закріплені в таких документах: •Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.1998 № 7 (далі – ДСанПіН 3.3.2.007-98); •Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.03.2010 № 65 (НПАОП 0.00-1.28-10, далі – Правила № 65); •Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 № 246 (далі – Порядок № 246); •Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі – Порядок № 442). Варто зазначити, що вимоги ДСанПіН 3.3.2.007-98 поширюються на умови та організацію праці під час роботи з візуальними дисплейними терміналами всіх типів вітчизняного та зарубіжного виробництва на основі електронно-променевих трубок (ЕПТ), якими облаштовані електронно-обчислювальні машини (ЕОМ) колективного використання та персональні ЕОМ (ПЕОМ). За роз’ясненням Головного санітарного лікаря України від 20.01.2006 № 05.01.01-18-58/21, вимоги до профілактичних медичних оглядів розділу 6 ДСанПіН 3.3.2.007-98 не стосуються працівників, які у своїй роботі застосовують електронно-обчислювальні машини, у то-

ОХОРОНА ПРАЦІ 6 /2014

Медицина праці му числі ПЕОМ, з рідкокристалічними відеотерміналами, оскільки вимоги цього нормативного документа поширюються на візуальні дисплейні термінали лише на основі електронно-променевих трубок. Сьогодні дисплейні термінали вже в минулому, їм на зміну прийшли світлодіодні та рідкокристалічні монітори. Безумовно, ВДТ нового типу стали більш безпечними для користувача. Проте низка факторів залишилися незмінними. Це – зорове напруження, мікроклімат приміщення під впливом роботи самого комп’ютера, зумовлений шумом, нагріванням та електромагнітним випромінюванням. Зміни, які б дали змогу поширити дію ДСанПіН 3.3.2.007-98 на ПК з сучасними дисплеями, до документа не вносилися, тому проблема й досі залишається неврегульованою. Правила охорони праці № 65 встановлюють вимоги безпеки до обладнання робочих місць операторів електронно-обчислювальних машин з візуальними дисплейними терміналами та периферійними пристроями (ПП) і до роботи із застосуванням ЕОМ з ВДТ і ПП. Правила № 65 поширюються на відповідні робочі місця незалежно від виду застосовуваного візуального дисплейного терміналу. Щодо таких питань, як вимоги до приміщень, організації робочих місць, використання засобів індивідуального захисту і рекомендованого комплексу профілактичних заходів Правила № 65 посилаються на ДСанПіН 3.3.2.007-98. При цьому жодних вимог щодо проведення обов’язкових медичних оглядів та атестації робочих місць Правила № 65 не містять. З точки зору чинного Порядку проведення медичних оглядів № 246, попередні та періодичні медичні огляди є обов’язковими за наявності хоча б одного фактора з відповідного Переліку шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, під час роботи з якими обов’язковими є попередній (періодичні) медичний огляд працівників (додаток 4 до Порядку № 246). Одним з таких факторів є зорово-напружені роботи, пов’язані з безперервним стеженням за екраном відеотерміналів (дисплеїв) (п. 6.2.3 Переліку). Ним передбачено проходження медогляду один раз на рік і участь у ньому офтальмолога та невропатолога. І не тільки цих лікарів: про повний обсяг проходження медогляду поговоримо пізніше. Важливіше з’ясувати, чи є підстави розглядати звичну нам роботу за комп’ютером як зорово-напружену, пов’язану з безперервним стеженням за екраном відеотерміналів (дисплеїв). Щодо охоронця, який безперервно вдивляється у монітор, здійснюючи відеонагляд, то застосування зазначеного фактора є доречним, а от роботу секретаря «безперервним стеженням за екраном» не назвеш. Враховуючи сказане, по-

ширювати цей фактор на всіх користувачів персональних комп’ютерів не можна. Отже, вимоги щодо проведення обов’язкових медичних оглядів працівників, які використовують у роботі ЕОМ зі світлодіодними та рідкокристалічними ВДТ, чинним законодавством не передбачені. На практиці все відбувається трохи інакше. Непоодинокими є випадки, коли органи СЕС вносять до Акта визначення категорій усі посади працівників, які мають справу з комп’ютером, посилаючись саме на п. 6.2.3 Переліку шкідливих та небезпечних факторів. У разі якщо роботодавець не надасть органам СЕС зауважень з цього приводу, медогляд нерідко стає обов’язковим для переважної більшості працівників.

З точки зору чинного Порядку проведення медичних оглядів, попередні та періодичні медичні огляди є обов’язковими за наявності хоча б одного фактора з відповідного Переліку шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища й трудового процесу За інформацією, наданою Інститутом медицини праці НАМН України у відповідь на звернення редакції, Гігієнічні вимоги до робочих місць з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) ЕОМ з рідкокристалічними моніторами зараз перебувають у процесі розробки. Повідомляється, що незважаючи на зниження рівнів деяких факторів, які діють на працюючих з рідкокристалічними моніторами ЕОМ, фізіолого-гігієнічні дослідження показали, що кількість скарг на погіршення здоров’я та загальне самопочуття порівняно зі скаргами під час роботи з моніторами на електронно-променевій трубці (ЕПТ) не зменшилася. Тому сьогодні ця установа радить використовувати чинні ДСанПіН 3.3.2007-98 для всіх працюючих на ПК. Проте далі в роз’ясненні рекомендації Інституту стають більш категоричними. Зазначається, що робота на ПК з рідкокристалічним або світлодіодним дисплеєм, як і з ВДТ і ЕПТ, належить до категорії робіт зі шкідливими умовами праці, оскільки призводить до порушень зору внаслідок необхідності виконувати складне зорове завдання (спостереження за самосвітним екраном, пряма та відбита блискість від екрана дисплея, часта робота при позитивному контрасті об’єктів розрізнення з фоном тощо) та створення несприятливого мікроклімату «нагрівального

«КОМП’ЮТЕРНІ» ХВОРОБИ Очі та нервова система: мерехтливий монітор, неправильне підбирання кольору, шрифтів, компоновки вікон, неправильне розташування еакрана

Зниження зору. Нервові розлади: від легкої депресії до інфаркту

www.ohoronapraci.kiev.ua

Хребет: компресія хребетного стовпа знизу, з боку таза та одночасно зверху, з боку голови

Болі у спині. Порушення кровообігу внутрішніх органів і головного мозку. Остеохондроз, сколіоз

Органи малого таза: довге сидіння, внаслідок якого виникає тепловий шар між стільцем і тілом

Застій крові у малому тазі, геморой, простатит, цистит

Медицина праці Якщо виходити з позиції Інституту медицини праці та Держсанепідемслужби, роботодавцю доведеться проводити ще й атестацію робочих місць працівників, які використовують персональні комп’ютери, оскільки такі роботи віднесені цими установами до категорії робіт зі шкідливими умовами праці типу», який характеризується зниженням вологості оточуючого середовища й негативно впливає на організм людини (спричиняє «синдром сухості ока», порушення рівнів аероіонізації приміщень). Тому роботи із застосуванням у трудовому процесі ВДТ, обладнаних моніторами з електронно-променевою або рідкокристалічною трубкою, а також світлодіодними моніторами, можна віднести до категорії робіт зі шкідливими умовами праці згідно з п. 6.2 Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язкові попередній/періодичні медичні огляди працівників (додаток 4 до п. 2.6 Порядку № 246), а вони самі підлягають обов’язковим медичним оглядам (попереднім – при влаштуванні на роботу і періодичним – протягом трудової діяльності). Аналогічну відповідь редакція отримала, надіславши запит до Державної санітарно-епідеміологічної служби України. Зверніть увагу: якщо віднесення роботи на ПК з рідкокристалічним або світлодіодним дисплеєм до категорій робіт зі шкідливими та небезпечними виробничими факторами (мається на увазі до зорово-напружених робіт)

є «можливим», а не обов’язковим, то, власне, висновки щодо віднесення до категорії робіт зі шкідливими умовами праці та обов’язковості проведення медичних оглядів є однозначними. Але, як бачимо, така позиція не знаходить підтвердження в нормах чинного законодавства. Чим пояснити бажання СЕС та Інституту остаточно заплутати роботодавців – некомпетентністю чи негласними домовленостями між цими двома установами щодо порушеного питання, відповісти складно. Офіційну позицію Міністерства охорони здоров’я України з’ясувати не вдалося, оскільки відповіді на своє звернення редакція не отримала. Департамент заробітної плати й умов праці Міністерства соціальної політики України дотримується іншої думки. У відповіді, наданій цим Департаментом на запит редакції, зазначено, що при додержанні вимог ДСанПіН 3.3.2.007-98 та Правил № 65 умови праці працівників, які застосовують ЕОМ (ПЕОМ) з ВДТ, у тому числі з рідкокристалічними відеотерміналами, не належать до категорії робіт зі шкідливими та важкими умовами праці. Ця позиція є більш коректною, хоча й варто було б уточнити, що додержання вимог ДСанПіН 3.3.2.007-98 для користувачів ПК з сучасними дисплеями є обов’язковим лише в межах, установлених Правилами № 65. ЦІНА ПИТАННЯ, ЯКЩО МЕДОГЛЯД СТАНЕ ОБОВ’ЯЗКОВИМ Як уже повідомлялося, Інститут медицини праці НАМН України розробляє Гігієнічні вимоги до робочих місць з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) ЕОМ з рідкокристалічними моніторами. Для того щоб медичні огляди стали обов’язковими для всіх користувачів ПК, очевидно, також потрібно внести зміни до ДСанПіН 3.3.2.007-98 та Порядку № 246. А для того щоб механізм реально запрацював, доведеться, імовірно, збільшити розмір штрафів або знайти інші шляхи для мотивації роботодавців. Цікавою може бути також фінансова складова питання. Зрозуміло, що медичні заклади проводять медогляди небезоплатно. Наприклад, середня вартість послуг з проведення медичного огляду одного працівника в районній лікарні м. Києва становить близько 200 грн. На сьогодні в Україні налічується майже 12 мільйонів працюючих. Припустимо, що 50% від цієї кількості персональні комп’ютери у своїй роботі не використовують, а працівники, зайняті у шкідливих умовах праці відповідно зобов’язані проходити медичні огляди з інших підстав. Залишаються інші 50%, тобто 6 мільйонів. Помножимо цю кількість на середню вартість послуг у 200 грн. Маємо понад мільярд гривень щороку, і це тільки в тому разі, якщо вартість послуг і кількість працівників зазначеної категорії не зміниться. Хоча обидва показники мають стрімку тенденцію до збільшення. ПОРЯДОК ТА ОБСЯГИ ПРОВЕДЕННЯ МЕДОГЛЯДУ Якщо у вашому випадку медогляд стане таки обов’язковим, ось із чим вам доведеться мати справу. Проведення медичного огляду можна умовно розділити на три етапи: •підготовчий, на якому за зверненням роботодавця органи СЕС складають акт визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) огляду та поіменний список, а також укладання роботодавцем договору з медичним закладом; •етап проходження працівниками медичного огляду у визначеному закладі; •завершальний – оформлення результатів проведеного медогляду комісією медичного закладу шляхом за-

ОХОРОНА ПРАЦІ 6 /2014

Медицина праці

АТЕСТАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ Відповідно до Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу № 4137-86, шкідливі умови праці характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи та здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його репродуктивну функцію. Віднесення робіт до категорії зі шкідливими та важкими умовами праці й визначення права працівників на пільги та компенсації за роботу в цих умовах здійснюється на підставі результатів атестації відповідних робочих місць за умовами праці, яка проводиться згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442. Відповідно до п. 1 цього Порядку атестація робочих місць за умовами праці проводиться лише на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина й матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також на їх репродуктивну функцію як тепер, так і в майбутньому. Якщо виходити з позиції Інституту медицини праці та Держсанепідемслужби, роботодавцю доведеться проводити ще й атестацію робочих місць працівників, які використовують персональні комп’ютери, оскільки такі роботи віднесені цими установами до робіт зі шкідливими умовами праці. Ми ж у цьому питанні будемо керуватися роз’ясненнями Департаменту заробітної плати та умов праці Мінсоцполітики як органу, до компетенції якого віднесені питання проведення атестації. Отже, як зазначалося раніше, при додержанні вимог ДСанПіН 3.3.2.007-98 і Правил № 65 умови праці користувачів ЕОМ (ПЕОМ) з ВДТ, у тому числі з рідкокристалічними відео терміналами, не належать до категорії робіт зі шкідливими та важкими умовами праці. Тобто для проведення атестації відповідних робочих місць за умовами праці підстав немає. ПІЛЬГИ ТА КОМПЕНСАЦІЇ ЗА РОБОТУ З КОМП’ЮТЕРОМ Згідно з п. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» окремим категоріям працівників, діяльність яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних

www.ohoronapraci.kiev.ua

географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах і умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 (зі змінами). Ті, хто працює на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у тому числі на персональних комп’ютерах незалежно від виду монітора) і кому тривалість щорічної відпустки не визначена іншими нормативно-правовими актами, мають право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів згідно з поз. 58 розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» зазначеного вище Списку. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону України «Про відпустки»). Проведення атестації робочих місць за умовами праці в даному випадку не вимагається. Відповідно до пп. 6 і 7 Порядку застосування зазначеного вище Списку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.01.98 за № 58/2498 (зі змінами), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. Варто зауважити, що зазначена вище норма Закону не поширюється на державних службовців, яким тривалість щорічної відпустки визначена ст. 35 Закону України «Про державну службу».

ВИСНОВОК Порушені в цьому матеріалі питання досі є неврегульованими, а позиція державних органів залишається неконсолідованою. Вимоги щодо обов’язкового проведення медогляду всіх працівників, які використовують ПК, не відповідають чинному законодавству. Проте з метою запобігти завданню шкоди їх здоров’ю виконання інших вимог перелічених нормативно-правових актів є більш ніж доречним. Це, зокрема, вимоги до організації робочих місць та трудового процесу, профілактичних заходів та надання додаткових відпусток працівникам.

Мал. Ю.Судака

твердження заключного акта за результатами медогляду та видача медичних довідок на кожного працівника, формування рекомендацій роботодавцю, а для тих, у кого виявлено захворювання, – ще й видача направлення на подальше лікування. Відповідно до Порядку № 246 працівникам, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, обов’язково проводиться дослідження крові (Hb, лейкоцити, ШОЕ) та ЕКГ. При попередньому медичному огляді необхідно пройти рентгенографію органів грудної клітки в прямій проекції, а при періодичному – флюорографію (за винятком зазначених у додатку пунктів, де вказана обов’язкова рентгенографія органів грудної клітки). Крім того, жінок оглядає акушер-гінеколог з проведенням бактеріологічного (на флору) та цитологічного (на атипічні клітини) дослідження. Завершує процедуру огляд терапевтом, після чого остаточно заповнюється медична картка працівника.

Відповіді на кросворд «Пожежа» По горизонталі: 1. Температура. 4. Порошковий. 6. Вогонь. 7. Пожежогасіння. 8. Аерозольний. 11. Травма. 12. Йодний. По вертикалі: 2. Протипожежні. 3. Кисень. 5. Побічна. 6. Вуглекислотний. 7. Профілактика. 9. Осічка. 10. Нагляд.

Медицина праці

Небезпеки та «шкідливості»

Електромагнітні поля:

ПРИХОВАНА ЗАГРОЗА

КОРОТКО СФОРМУЛЮЄМО ЗАВДАННЯ: z оцінка ризику – визначення ступеню небезпеки та шкідливого впливу ЕМП на організм людини; z визначення величини ризику – установлення причин виникнення найбільшої потенційної загрози; z управління ризиками – проведення державної політики, спрямованої на захист здоров’я населення від впливу ЕМП, що випромінюють різні джерела.

Україні вкрай необхідно переглянути державні санітарні норми щодо уточнення гранично допустимих рівнів напруженості електромагнітних полів, безпечних для здоров’я людини. Елеонора Будянська, канд. мед. наук, ст. наук. співробітник, завідувач лабораторії гігієни комп’ютерних та прецизійних технологій НДІ гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету

БЕЗПЕКА ПІЗНАЄТЬСЯ У ПОРІВНЯННІ У працівників кадрових служб і відділів охорони праці підприємств, організацій та установ дедалі частіше виникають питання, пов’язані з експлуатацією електроннообчислювальної техніки. Передусім це стосується віднесення тих чи інших категорій працівників до таких, що підпадають або не підпадають під дію перерахованих нижче документів: Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджені наказом Держгірпромнагляду № 65 від 26.03.2010; Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (ДСанПіН 3.3.2.007-98); Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом МОЗ України від 21.05.2007 № 246. Лікарі-гігієністи висловлюють стурбованість щодо можливого несприятливого впливу електромагнітних полів (далі – ЕМП) на здоров’я людини і вважають це серйозною підставою для проведення відповідних наукових досліджень. З огляду на потенційну небезпеку негативного впливу ЕМП під час використання персональних електронно-обчислювальних машин (далі – ПЕОМ) та інших джерел випромінювання фахівцям треба вирішити низку актуальних завдань, зокрема щодо розробки ефективних організаційних заходів, у тому числі

профілактичних, і забезпечення їх виконання на державному рівні (див. вище). Сьогодні в Україні одним із найбільш актуальних напрямів є регламентація нових і перегляд чинних гігієнічних нормативів, у тому числі ДСанПіН 3.3.2.007-98. На жаль, зараз, в умовах обмеженого фінансування медичної науки, ця дуже важлива робота ведеться на вкрай низькому рівні. У країнах Західної Європи діють нормативні документи, які чітко регламентують роботу з персональними комп’ютерами (далі – ПК), що обладнані відеодисплейними терміналами (далі – ВДТ). У Великобританії це Board statement on restrictions on human exposure to static and time varying electromagnetic fields and radiation (Documents of the NRPB. Chilton. Didcot. Oxfordshire. 1993. vol. 4. No 5, в 69 р., Review of the scientific evidence for limiting exposure to electromagnetic fields (0 – 300 GHz) // Documents of the NRPB. Chilton. Didcot. Oxfordshire. 2004. vol. 15. No 3, в 215 р.), у Швейцарії – Visual display units: Radiation protection guidance (International Labour Office, Geneva, в 1994, 52 р.). У Швеції розроблено нормативні документи, що встановлюють порядок експлуатації рідкокристалічних дисплейних терміналів. Зокрема, наразі чинним є TCO`06 MEDIA DISPLAYS, VERSION 1.0, що замінив попередній норматив TCO`03 FLAT PANEL DISPLAYS, VERSION 3.0. У ході проведеної нами експертної гігієнічної оцінки відповідності керівних нормативних документів було встановлено, що сьогодні в Україні взагалі відсутні гігієнічні нормативи напруженості ЕМП на робочих місцях користувачів рідкокристалічних ВДТ. Допустимі параметри напруженості ЕМП, що містяться у ДСанПіН 3.3.2.007-98, мають розбіжності зі значеннями, вказаними у Правилах охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. Крім того, в обох нормативних документах немає показників ЕМП у низькочастотному діапазоні (5 Гц – 60 кГц). Цілком очевидно, що вказану невідповідність, а також інші суттєві недоліки чинної нормативно-правової бази

ОХОРОНА ПРАЦІ 6 /2014

Медицина праці необхідно врегулювати при перегляді та затвердженні нових керівних нормативних документів. ТЕНДЕНЦІЯ НЕ ТІШИТЬ Всесвітня організація охорони здоров’я (далі – ВООЗ) розглядає тривалу роботу за ВДТ як фактор, що негативно впливає на здоров’я людини. За повідомленнями ВООЗ, у світі спостерігається негативна динаміка щодо захворювань зорового аналізатора, опорно-рухового апарату, нервової системи, шкірних хвороб, збільшується статистика викиднів і вроджених аномалій. Спеціалістами Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань було проведено дослідження з метою визначення впливу комплексу фізичних факторів малої інтенсивності на здоров’я користувачів ВДТ. Отримані результати підтвердили тенденцію до збільшення кількості захворювань нервової, серцево-судинної, ендокринної, імунної систем. Це дає підстави стверджувати, що навіть відмова від моніторів з електронно-променевою трубкою та перехід на більш безпечні щодо цього електронні прилади не є гарантією того, що працівники будуть повністю захищені від негативного впливу комп’ютерної техніки. Тривале перебування (більше ніж чотири години на добу) під дією електромагнітних полів, що їх створюють монітори та системні блоки, незмінно призводить до порушень життєво важливих органів і систем та передчасного старіння організму. Поглиблене медичне обстеження 961 користувача ВДТ, що було проведено харківськими спеціалістами, показало високий рівень загальної захворюваності як серед чоловіків, так і серед жінок. Серед молоді переважають порушення органів зору. А зі збільшенням віку зростає кількість соматичних захворювань. Ці дані свідчать про те, що рівень захворюваності має пряму кореляційну залежність від загального стажу роботи за ВДТ. Аналіз діагнозів, установлених лікарями основних спеціальностей (терапевт, офтальмолог, отоларинголог, невропатолог, ендокринолог, дерматолог), дав можливість скласти статистичний розподіл порушень здоров’я користувачів ВДТ. У чоловіків: терапевт – 34,0%, офтальмолог – 30,2%, невропатолог – 20%, отоларинголог – 6,3%, ендокринолог – 6,3%, дерматолог – 3,4%.

ДОВІДКА Соматичні захворювання (від древньогрецького sǀma [sǀmatos] – тіло) – це група захворювань, до яких, на відміну від психічних хвороб, відносять такі, що виникають внаслідок зовнішніх впливів або внутрішніх порушень роботи органів та систем і не пов’язані з психічною діяльністю людини. Загалом значна частина хвороб саме належить до розряду соматичних, наприклад усі травми та генетичні спадкові хвороби є соматичними. У жінок: офтальмолог – 31,7%, терапевт – 28,7%, невропатолог – 18,8%, отоларинголог – 8,9%, гінеколог – 7,6%, ендокринолог – 2,4%, дерматолог – 1,9%. Крім того, серед користувачів ВДТ відмічається високий рівень (62,0%) захворювань серцево-судинної системи. На першому місці за частотою гіпертонічна хвороба (19,0%), на другому – ішемічна хвороба серця, у тому числі стенокардія (18,2%), на третьому – анемія (11,7%), на четвертому – серцева недостатність (7,3%), на п’ятому місці – кардіоміопатія (5,8%). За результатами проведених досліджень фахівці Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань уперше зробили науково обґрунтовані висновки щодо змін у здоров’ї користувачів ПК. Йдеться, зокрема, про схильність імунного статусу організму людини до розвитку автоімунних процесів, дисбаланс гормонального статусу, порушення пере кисного окиснення ліпідів і реологічних властивостей крові. Це викликає велике занепокоєння, особливо враховуючи результати останніх медичних досліджень, які свідчать про те, що зміни функціональної активності імунної системи мають серйозні негативні наслідки з імовірністю розвитку патологій. При цьому відхилення в імунному статусі (в однаковій мірі як імунодефіцит, так і автоімунність) зумовлюють дискоординацію процесів, що підтримують гомеостаз в організмі.

ВПЛИВ ВДТ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ Широкомасштабне впровадження відеодисплейних терміналів у різних галузях народного господарства диктує необхідність вжиття ефективних заходів щодо забезпечення професійної безпеки і здоров’я користувачів ВДТ. Основним джерелом несприятливого впливу на здоров’я людини, яка працює за комп’ютером, є засіб візуального відображення (далі – ЗВВ), монітор або ВДТ. На жаль, в Україні до цього часу перебуває в обігу величезна кількість моніторів на основі електроннопроменевої трубки. Тому вітчизняні лікарі-гігієністи як головні негативні фактори впливу ЗВВ на здоров’я вимушені розглядати випромінювання електромагнітного поля електронно-променевої трубки. Як показали останні дослідження, застарілі системи ВДТ випромінюють електромагнітні хвилі в широкому діапазоні.

www.ohoronapraci.kiev.ua

У радіодіапазоні вони продукуються катодною трубкою; основне джерело електромагнітного випромінювання – котушки горизонтального та вертикального відхилення електронного променя, що забезпечують його сканування по екрану в діапазоні від 15 до 35 кГц. На відстані 50 см від екрану напруженість електромагнітного поля має значення від менших одиниць до 10 В/м, а магнітна індукція – від 10-8 до 10-7 Тл. Зараз багато хто з фахівців вважає, що гранично допустима величина магнітної індукції має дорівнювати 0,2–0,3 мкТл. ВДТ випромінюють також змінні електричні та магнітні поля з частотою 50 або 60 Гц і їх гармоніки. Достеменно відомо, що ЕМП у всіх частотних діапазонах впливають на здоров’я і працездатність людини, причому наслідки цього впливу можуть бути досить віддаленими. У результаті численних досліджень установлено, що реакція організ-

му людини залежить від потужності випромінювання та від таких параметрів, як частота, вид модуляції, ширина спектру випромінюваного сигналу, поляризація, час опромінення тощо. Виявити однозначний зв’язок між яким-небудь одним параметром випромінювання і явно вираженим ефектом його дії поки не вдалося. У людей, які щодня працюють за застарілими моніторами від двох до шести годин за робочу зміну, функціональні порушення центральної нервової системи відбуваються в середньому в 4,6 разу частіше, ніж у людей, які не є користувачами комп’ютера. Захворювання дихальної системи реєструються в середньому в 1,9 разу частіше, порушення опорно-рухового апарату – в 3,1 разу частіше. Тобто існує пряма залежність між збільшенням середньої тривалості роботи за комп’ютером і погіршенням стану здоров’я користувачів ПК.

Медицина праці трію), так і нові підходи, що ґрунтуються на дослідженнях впливу ЕМП на біоелектричну активність організму людини. Такі дослідження вимагають проведення розрахунків щодо глибини проникнення зовнішнього ЕМП в тіло людини в даному діапазоні частот і рівнів напруженості ЕМП. Під час розробки проекту нової редакції Державних санітарних правил і норм при роботі з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин необхідно виконати роботи щодо обґрунтування комплексу гігієнічних і медико-гігієнічних заходів з метою їх широкого впровадження у сферу охорони праці та здоров’я, а саме: z перегляд гігієнічної регламентації сумарного часу роботи за ВДТ щодо його скорочення; z проведення атестації робочих місць, оснащених ВДТ, за умовами праці; z здійснення сертифікації нової продукції, оснащеної ВДТ на електронно-променевих трубках та рідкокристалічними ВДТ; z медичне обслуговування користувачів, які працюють за ВДТ на електронно-променевих трубках та з рідкокристалічними ВДТ, у тому числі проведення профілактичних первинних (під час прийняття на роботу) та періодичних медичних оглядів відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ України від 21.05.2007 № 246; z впровадження комплексу заходів щодо реабілітації здоров’я користувачів ВДТ; z створення регіонального Центру (Північно-Східний регіон) професійної безпеки та охорони здоров’я користувачів ВДТ на базі НДІ гігієни праці та профзахворювань Харківського національного медичного університету.

ПЛАН ДІЙ З метою забезпечення об’єктивності отриманих даних, повторюваності результатів досліджень фахівцям вітчизняної медичної науки необхідно розробити чітку методику проведення вимірювання ЕМП на робочих місцях користувачів ВДТ із переліком необхідних для цього засобів. Як уже наголошувалося вище, ДСанПіН 3.3.2.007-98, що є чинними в Україні, потребують перегляду і внесення доповнень щодо уточнення допустимих рівнів напруженості ЕМП, безпечних для здоров’я. Однак для цього треба виконати відповідні дослідження з поглибленим аналізом рівнів напруженості ЕМП на робочих місцях користувачів сучасних ПК, зокрема з рідкокристалічними моніторами. Отримані нами попередні дані свідчать про перевищення нормативних показників напруженості ЕМП за електричною та магнітною складовими навіть на комп’ютерах останнього покоління з РК-моніторами. Необхідно також провести поглиблені дослідження стану здоров’я користувачів ПК і виконати статистичний аналіз отриманих даних залежно від рівнів напруженості ЕМП, спектра їхніх частот, що впливають на здоров’я користувачів ВДТ, і тривалості роботи за комп’ютером. Як відомо, у розвинених європейських країнах установлено набагато жорсткіші, ніж в Україні, допустимі рівні ЕМП. Такі норми прийнято відповідно до принципу запобігання можливим довготривалим негативним наслідкам впливу ЕМП на організм людини, виходячи з технічних можливостей забезпечити такі рівні напруженості ЕМП. Для наукового обґрунтування нормативних документів, що мають бути переглянуті, необхідно провести докладні теоретичні дослідження щодо виявлення механізмів дії ЕМП на організм людини. При цьому потрібно використовувати як існуючі на Заході методи (наприклад, теоретичну дозиме-

ОХОРОНА ПРАЦІ 6 /2014

www.ohoronapraci.kiev.ua

Соціальний захист

Вісті з місць

БЕЗВИХІДНИХ СИТУАЦІЙ НЕ БУВАЄ Масштаби приховування виробничого травматизму в Україні можна зменшити. Головне – не залишати потерпілого наодинці з бідою та наполегливо домагатися прийняття справедливого рішення за фактом кожного нещасного випадку на виробництві. Вадим Рачкован, начальник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Первомайському районі Миколаївської області

равматизм на виробництві невипадково почали називати національним лихом. Він завдає багато горя і страждань не лише конкретним людям, їхнім рідним та близьким, а й підриває економіку країни. За 13 років діяльності відділення Фонду в м. Первомайську та Первомайському районі зареєстровано 176 нещасних випадків, 13 із них – зі смертельними наслідками. Зараз у відділенні перебуває на обліку 432 справи потерпілих, з яких 172 стосуються людей, що мають стійку втрату працездатності. Більшість із них – інваліди. Причини, як і обставини нещасних випадків, досить різні. Люди не завжди поводяться обережно, ігнорують правила безпеки на робочому місці, що й призводить до трагічних ситуацій. Десь недодивився – і ось нещодавно здорова людина стає інвалідом. Тому ми постійно нагадуємо про необхідність додержуватися правил безпеки, застерігаємо, проводимо навчання, лекції, семінари для працівників підприємств та організацій, аби не було цих трагедій. Нещасних випадків можна було б уникнути, якби керівники підприємств та працівники більш відповідально ставилися до питань охорони праці. Повар отримала опік ноги гарячим жиром,

водій молотком травмував палець руки, технічний працівник у школі впала з риштування, машиніст конвеєра посковзнувся на мокрій підлозі й отримав травму голови, слюсар зачепився за провід шліфувальної машинки, впав і отримав черепно-мозкову травму, медсестра зачепилася за килимок, впала і зламала ногу, та багато інших – це просто халатність працівників, що стала причиною серйозних травмувань. Для прикладу: у Первомайському гранітно-щебеневому кар’єрі сталися два нещасних випадки. За розпорядженням заступника директора кар’єра проводився ремонт екскаватора ЕГК5А-V. Начальник гірничої дільниці М. Бондар 16.02.2011 отримав вказівку від’єднати силовий кабель від екскаватора з його подальшим транспортуванням на склад. Група працівників півтори години роздавала команди про відключення екскаватора, а в результаті електрослюсар Є. Рубан отримав електро опік кистей 3–4-го ступеня від дії електричного струму напругою 6,0 кВ. 05.10.2013 стався нещасний випадок з тим же начальником дільниці М. Бондарем, який дав вказівку бульдозеристу перетягнути пересувну опору повітряної лінії електропередачі. Під час пересування опори її дерев’яний стояк відірвався і впав на М. Бондаря, який, стоячи до опори спиною, не встиг вчасно відхилитися. Травма виявилася смертельною. Нещасні випадки стали наслідком систематичних порушень норм та вимог законодавства про охорону праці на підприємстві, слабкого кадрового потенціалу та плинності спеціалістів. Попри всі складнощі в роботі, працівники нашого відділення добросовіс-

но виконують свої обов’язки, з увагою ставляться до людей з обмеженими можливостями, які постраждали на виробництві, до їхніх сімей. У нас є приклади, коли через людську недбалість, черствість та ігнорування законодавства з боку посадовців окремі потерпілі роками не можуть знайти правди, а також приклади, коли роботодавці приховують нещасні випадки на виробництві та в грубій формі залякують працівників звільненням з роботи. Ще один приклад: потерпілий В. Кравчук отримав виробничу травму в травні 1973 р., працюючи машиністом екскаватора в Ольшанському гранітному кар’єрі, який був підпорядкований кар’єроуправлінню Одеського облміжколгоспбуду. Рубаючи стальний трос, чоловік травмував металевим осколком ліве око, внаслідок чого його втратив. У листопаді 1973 р. МСЕК надала йому ІІІ групу інвалідності. У лютому 2005 р. В. Кравчуку рішенням МСЕК було безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності та 55% втрати працездатності. У 2008 р. Миколаївська обласна МСЕК підтвердила цю цифру. Проживає В. Кравчук у с. Синюхин Брід Первомайського району. Оскільки гранітний кар’єр розташований у смт Ольшанка Кіровоградської області, В. Кравчук до травня 2008 р. поневірявся по бюрократичних та судових органах Кіровоградщини: ніхто не хотів братися за справу потерпілого, знайти правонаступника кар’єроуправління Одеського облміжколгоспбуду та ін. Нарешті він звернувся до відділення Фонду в Первомайському районі, і ми протягом місяця знайшли правонаступника підприємства. Ним є АТЗТ «Кар’єроуправління»

Нещасний випадок, про який своєчасно не повідомлено керівника підприємства чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з Порядком проведення розслідування... протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку настання нещасного випадку)

ОХОРОНА ПРАЦІ 6 /2014

Соціальний захист ні необхідних коштів вони несвоєчасно проплачуються Держказначейством. Було б непогано в робочих органах виконавчої дирекції створити резервні фонди для таких непередбачуваних випадків, щоб люди не чекали виплат місяцями. Це і стало б початком децентралізації в системі соціального страхування. І наостанок. Ми завжди з нетерпінням чекаємо свіжий номер журналу «Охорона праці». Дійсно, є що почитати, поміркувати, чому навчитися. Проте, читаючи четвертий номер видання, звернув увагу на статтю спецкора Володимира Терещенка «Спотикнувся, упав, опритомнів – гіпс!» Прикро, що роботодавець пішов шляхом приховування нещасного випадку, а потім і зовсім відмовився від всілякої допомоги потерпілій Тетяні Балан. Перші рядки статті «Ви мені дійсно зможете допомогти?» вселили в мене надію, що нещасний випадок таки буде розслідувано, визнано пов’язаним з виробництвом, та працівник буде соціально захищений. Але коли читав коментар до статті, настрій змінився. Висновок невтішний: «На жаль, відповідно до законодавства України

для повторного розслідування нещасних випадків існує поняття «позовна давність». Тобто якщо з моменту настання нещасного випадку пройшло більше трьох років, суди ці справи не розглядають». Не розумію, про яке повторне розслідування йдеться, хто і коли його проводив? Нещасний випадок просто приховали, Тетяну залякали, і на цьому все скінчилося. Пункт 23 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві стверджує: «Нещасний випадок, про який своєчасно не повідомлено керівника підприємства чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується й береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку настання нещасного випадку)». Сподіваюся, що компетентні органи повернуться до цього випадку, розслідують його, призначать страхові виплати, і Т. Балан розрахується зі всіма боргами.

в Одесі. Навіть адреса залишилася та, що була вказана в акті за формою Н-1, складеному в 1973 р. Завдяки колегам з Суворовського відділення Фонду в Одесі 15.05.2008 були знайдені всі документи, заведено справу, і зараз Василь Іванович отримує щомісячну страхову виплату в розмірі 2966 грн. Не можу передати тієї радості зі сльозами на очах, яку відчув В. Кравчук, коли ми повідомили йому про кінець поневірянь. Тут же хочу порушити важливе питання стосовно виконання робочими органами Фонду ст. 6 (п. 6.2.1) Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду від 27.07.2007 № 24, де сказано, що одноразова допомога сім’ї та особам, які мають на це право, виплачується в місячний строк з дня смерті потерпілого в день, установлений постановою робочого органу виконавчої дирекції Фонду за наявності всіх необхідних документів. На жаль, ці терміни постійно порушуються. Причини всім відомі: розслідується нещасний випадок довго, а план асигнувань подається до управління лише 15 числа місяця. І навіть при виділен-

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека життєдіяльності

Радіаційна небезпека

ЗВОРОТНИЙ БІК «ПЛУТОНІЄВОГО ЩАСТЯ» Поняття «безпечна доза опромінення» сучасною наукою вже відкинуте як необгрунтоване. Про радіоактивність як явище та про різні погляди на загрози, які вона несе.

Наталія Логвиненко, старший науковий співробітник ДУ«ННДІПБОП»

Леонід Шевчук, викладач охорони праці ПП НКК «Професіонал-Фаст»

вище радіоактивності було відкрите близько ста років тому П’єром Кюрі і Марією Склодовською-Кюрі. Саме це відкриття започаткувало бурхливий розвиток нових напрямів у хімії та фізиці, які, у свою чергу, стали фундаментом для створення атомно-промислового комплексу, що складається нині з розгалуженої мережі підприємств (ВПК, АЕС, науково-дослідні центри та інститути тощо) з різними цілями й завданнями. 28 років – достатній строк для того, щоб загоїлися рани, завдані чорнобильською катастрофою, притупилося сприйняття незримої небезпеки під назвою «малі дози радіації». Тема наслідків аварії на Чорнобильській АЕС поступово перекочувала на задвірки нашої заклопотаної сьогоденням свідомості. Але пожежа на АЕС «Фукусіма-1» (Японія, 2013 р.) знову повернула нас у реальність «мирного атому». За даними, наведеними у статті В. Прохватілова «Українська Фукусіма», в Україні у 2006 р. нараховувалося 15 діючих атомних блоків і декілька місць для захоронення токсичних відходів. Чи знаєте ви, що під час трагедії на станції «Фукусіма-1» до Тихого океану вилилося понад 500 т води із вмістом радіоактивних елементів і що наприкінці другого тисячоліття у біосфері Землі циркулювало тільки радіоактивного плутонію понад 9 т? Схоже,

що разом з розвитком атомно-промислового комплексу розпочалася ера радіоактивної людини в радіоактивному світі. Адже радіаційному зараженню піддаються і продукти харчування, і предмети побуту тощо. Останнім часом почастішали випадки вилучення контрафактної й низькоякісної продукції, що є потужним джерелом іонізуючого випромінювання. Деякі виробники випускають навіть радіоактивні дитячі іграшки! Про яке здоров’я нації може йтися?! До організму радіоактивні речовини потрапляють декількома шляхами: при вдиханні зараженого повітря, через заражену їжу або воду, через шкіру (зокрема, через відкриті рани). За декілька хвилин ці речовини виявляються в крові. Якщо надходження радіоактивних речовин до організму було одноразовим, то їх концентрація в крові спочатку зростає до максимуму, а потім упродовж 15–20 діб знижується. Внутрішнє опромінення організму триває доти, доки радіоактивна речовина не розпадеться або не буде виведена завдяки процесам фізіологічного обміну. Воно призводить до появи виразок, які довго не гояться, і злоякісних пухлин. Аналоги кальцію – стронцій-90 (період напіврозпаду майже 29 років) і радій, а також фосфор ідуть на побудову кісток; аналоги калію – цезій-137 (період напіврозпаду 30 років) і рубідій, як і сам калій, затримуються у м’язах; тритій, вуглевод, залізо, полоній розподіляються по всьому організму, а йод-131 (період напіврозпаду 8 днів) концентрується в щитовидній залозі. Коли радіоактивне випромінювання проходить через тіло або коли в тканинах організму наявні радіоактивні речовини, енергія хвиль і часток передається тканинам, що піддаються опроміненню. Відбувається

збудження атомів і молекул, з яких складається тіло. Ця передача енергії, залежно від отриманої дози і стану здоров’я людини на момент опромінення, спричиняє ушкодження клітин, порушує їх діяльність і навіть може призвести до загибелі. Радіація підвищує (несприятливо впливаючи на організм) активність усіх біологічних систем. Під її вплив можуть потрапити жири або білки, життєво необхідні для нормального функціонування клітин. Ураження певних білків, що перебувають у клітині, спричиняє мутації, які, у свою чергу, обумовлюють схильність організму до раку. Радіація сприяє появі значної кількості вільних електронів в організмі людини. Це призводить до утворення хімічно активного кисню; інших змінених речовин, які роз’їдають тканини, порушують структуру клітини, пригнічують активність ферментів;

Щитовидна залоза Трахея Легені Печінка Шлунок Кишечник Селезінка Гонади

Шкіра Кісткова тканина Кістковий мозок Чуттєвість: Висока Середня Низька

ОХОРОНА ПРАЦІ 6 /2014

Безпека життєдіяльності аномальних білків та речовин, що спричиняють мутації, рак і загибель клітин. В організмі запускаються захисні механізми, починається протистояння поновлюючих процесів і біологічних реакцій, спрямованих на виправлення, адаптацію, компенсацію. Це протиборство, почавшись на молекулярному рівні, поступово охоплює клітини, окремі органи й нарешті увесь організм. Найбільший внесок (близько 3/4 річної дози) забезпечує газ радон і продукти його розпаду. Він потрапляє до організму під час дихання і спричиняє опромінення слизових тканин легень та пошкодження ДНК. Вивільняючись повсюди із земної кори, радон проникає в приміщення через тріщини в міжповерхових перекриттях, вентиляційні канали, з природним газом, артезіанською водою, через будівельні матеріали тощо. Значну частину дози опромінення від радону людина отримує, перебуваючи в зачиненому непровітрюваному приміщенні. Радон важчий за повітря в 7,5 раза, тому його концентрація на верхніх поверхах буде нижчою, ніж на першому чи у підвалі. Регулярне провітрювання може знизити концентрацію радону в кілька разів. За останні десятиліття сталася переоцінка впливу атомної радіації на людину й довкілля. Було введено заборону на випробування й поширення ядерної зброї, підписано декілька договорів про скорочення ядерного озброєння, засновано МАГАТЕ – автономну міжурядову організацію з питань мирного використання ядерної енергії тощо. Міжнародні організації, що працюють у сфері вивчення впливу радіації на людину й навколишнє середовище, періодично переглядали ступінь її небезпеки убік підвищення вимог. З 1930-х років цей рівень зріс у тисячу разів. Міжнародна комісія радіаційного захисту офіційно визнала концепцію безпорогової дії радіації на здоров’я людини. Адже альфа-, бета-частки і гамма-промені мають різну проникну здатність: альфа-випромінювання – потік ядер атомів гелію. Воно виникає при розпаді атомних ядер хімічних елементів, важчих за свинець (наприклад, урану, торію, радію, плутонію), а також під час багатьох ядерних реакцій. Потрапляння альфа-випромінювача всередину організму може призводити до біологічних уражень його клітин, оскільки альфа-частка несе значну кількість енергії і її іонізуюча здатність дуже висока;

www.ohoronapraci.kiev.ua

бета-випромінювання – це випускання електронів і позитронів, що рухаються з дуже високими швидкостями. Воно виникає в основному в результаті радіоактивного розпаду. Іонізуюча здатність істотно нижча, ніж у альфа-випромінювання. Проте бета-частки небезпечні при потраплянні і на поверхню тіла, і всередину організму; гамма-випромінювання – найбільш короткохвильове електромагнітне випромінювання високої енергії, яке має максимальну проникну здатність. Відповідно, захист від зовнішнього гамма-випромінювання є найбільш проблематичним. При зовнішньому опроміненні людини альфа-частки повністю затримуються поверхневим шаром шкіри; бета-частки не можуть проникнути в людський організм більше ніж на декілька міліметрів; гамма-кванти здатні викликати опромінення усього тіла. Не всі ядра радіоактивного ізотопу розпадаються одночасно. Час, протягом якого розпадається половина всіх атомів радіоактивного ізотопу, називається періодом напіврозпаду. Доза опромінення може бути одноразовою й багатократною. Одноразовим вважається опромінення, отримане за перші чотири доби. Якщо воно перевищує цей період, то вважається багатократним. Одноразове опромінення людини дозою 100 Р і більше називається гострим опроміненням. Основні джерела опромінення людини іонізуючою радіацією наведені в таблиці. Безумовно, до цього списку потрібно додати сучасні електричні прилади (такі як мікрохвильові печі, мобільні телефони, телевізори, комп’ютери), польоти на літаках тощо. Таблиця. Основні джерела опромінення людини радіацією р р Джерела Природні Космічні промені Радіоактивність гірських порід Радіоактивність тіла Загалом

Щорічна доза, мбер 25 50 25 100

Штучні Радіоактивні опади

1–100

Відходи атомної промисловості

1–200

Медична рентгеноскопія Телевізор (на відстані 2 м від екрану) Загалом

100–200 10 112–510

Нині існує два погляди на подальший розвиток атомної промисловості. ПЕРШИЙ ПОГЛЯД: АТОМ – БЕЗУМОВНЕ БЛАГО Найбільш пріоритетним шляхом розвитку енергетики є створення великої кількості АЕС. На здоров’я людини впливають виключно великі дози; атом настільки корисний, що слід опромінювати навіть продукти харчування для тривалішого зберігання. Прибічником цього погляду є професор Л. Яковенко (МГУ імені М. В. Ломоносова, фізичний факультет, відділення експериментальної та теоретичної фізики, кафедра біофізики фізичного факультету, написав 63 статті, 4 книги, 5 дисертацій, численні доповіді та дипломні роботи тощо). Він обстоює версію щодо позитивного впливу малих доз радіації на живі організми, про що йде мова в його статті «Чи вся радіація шкідлива?». До 1930-х рр. до радіоактивності ставилися без будь-якої обережності. Тривалий час відомства, відповідальні за охорону праці і здоров’я, не могли дати рекомендацій щодо захисту від радіації. З часом з’являлося все більше даних про те, що малі дози радіації нешкідливі, а іноді навіть благотворно позначаються на життєдіяльності організму (це явище називають радіаційним гормезисом). У 1942 р. уряд США розпочав реалізацію секретного Манхеттенського проекту зі створення атомної бомби. У його рамках на початку 1950-х рр. були проведені широкомасштабні дослідження впливу різних доз радіації на мишей. Попри те що в 1950 р. дослідження показало збільшення тривалості життя мишей, які безперервно опромінювалися радієм у добовій дозі 0,11, доктор Лоренц стверджував: «Добре відомо, що іонізуюча радіація ушкоджує тканини незалежно від величини дози». У 1971 р. Комісія з атомної енергії виділила кошти на дослідження взаємозв’язку між природним рівнем радіації і частотою захворюваності на рак, але в 1973 р. робота в цьому напрямі була припинена без пояснення причин. У 1980-ті рр. Б. Коен (університет в Пітсбурзі) виконав аналогічне приватне дослідження частоти захворюваності на рак легенів залежно від концентрації радону в будинках. Факти свідчили про зворотну кореляцію: чим вище концентрація радіації, тим нижче захворюваність на рак.

Безпека життєдіяльності Вдихання продуктів розпаду радону

Альфачастка

Радіаційне ушкодження ДНК

Відомий радіолог Джоуль Мукерхайда (США, Массачусетс) у статті, опублікованій в журналі «Наука XXI століття» влітку 2000 р., стверджував, що приховування або замовчування даних про радіаційний гормезис вигідне офіційним організаціям, що займаються радіаційною безпекою («поки конгресмени бояться радіації, вони виділятимуть кошти на захист від неї і на відповідні дослідження»), тому вони фінансують ті експерименти, які підтверджують офіційну точку зору на шкідливу дію радіації. Останнім часом багато даних про вплив радіації, отриманих шляхом досліджень, що фінансуються відповідальними за радіаційну безпеку агентствами й відомствами, свідомо не публікувалися в пресі, а ті, що оприлюднювалися, були заздалегідь спотворені або невірно інтерпретовані. ДРУГИЙ ПОГЛЯД: АТОМ НЕ МОЖЕ БУТИ БЛАГОМ ДЛЯ ЛЮДСТВА… …через високу вірогідність атомно-техногенних глобальних катастроф, його згубний вплив на навколишнє природне середовище і здоров’я людини (аж до смертельних наслідків). Прибічником цього погляду є професор О. Яблоков (відомий у світі вчений і громадський діяч, доктор біологічних наук, член-кореспондент РАН, член Нью-Йоркської академії наук, автор понад 500 наукових робіт, у тому числі більше 30 монографій). Він намагається довести шкідливість впливу малих доз радіації на живі організми, про що розповідає у своїй статті «Міф про безпечність малих доз радіації». Високу оцінку вчених з усього світу отримала книга О. Яблокова «Атомна міфологія. Нотатки еколога про атомну індустрію», що вийшла у видавництві «Наука». У ній він спростовує міфи про безпечність малих доз радіації. Оскільки штучна радіація найрізноманітнішими шляхами все активніше втручається в життя людства, то ми хоча б із почут-

тя самозбереження повинні вчасно виявляти можливі небезпеки. Це особливо важливо тому, що прибічники атомних технологій намагаються применшити такі небезпеки чи взагалі приховати їх від суспільства. Але для того, щоб не поширювалася радіофобія, суспільство повинно знати реальні небезпеки й факти. Нижче наведені докази того, наскільки погано ми поінформовані про вплив малих доз радіації. Величезну кількість даних про дію радіації надали трагічні наслідки двох радіаційних катастроф – Південноуральської 1957 р. і Чорнобильської 1986 р. До 1950-х рр. основним чинником безпосередньої дії радіації вважалося пряме радіаційне ураження органів і тканин – зокрема шкіри, кісткового мозку і центральної нервової системи, шлунково-кишкового тракту (так звана променева хвороба). Незабаром з’ясувалося, що величезну роль в променевому ураженні відіграє не лише загальне зовнішнє опромінення організму, але і внутрішнє опромінення, пов’язане з концентрацією в окремих органах і тканинах так званих інкорпорованих радіонуклідів, що потрапили до організму і затрималися в якихось органах або тканинах. Для оцінки впливу цих радіонуклідів довелося ввести спеціальні поняття «поглинутої» і (для різних видів випромінювання) «еквівалентної» доз, вимірюваних в особливих умовних одиницях: грей (Гр) і зіверт (Зв). У 60-70-х рр. минулого сторіччя значну увагу стали приділяти не лише прямим (гострим), але й опосередкованим і віддаленим ефектам опромінення. Серед них: •вплив на спадковість; •виникнення лейкозу і злоякісних пухлин; •імунодепресія та імунодефіцит; •підвищення чутливості організму до збудників інфекційних захворювань; •порушення обміну речовин і ендокринної рівноваги; •виникнення катаракти; •тимчасова або постійна стерильність; •скорочення середньої очікуваної тривалості життя; •затримка психічного розвитку. Серед інших відомих проявів впливу радіації на організм людини – збільшення кількості випадків захворювань на рак серед людей молодшого те середнього віку, фізіологічні розлади (порушення роботи щитовидної залози та ін.), серцево-судинні захворю-

вання, алергії, хронічні захворювання дихальних шляхів. З часом список радіаційно стимульованих захворювань тільки подовжується. Лише порівняно недавно стало зрозуміло, що доза радіації, поглинута організмом протягом тривалого часу, може призвести до набагато сильнішого ураження, ніж така ж доза, отримана відразу або за коротший період (так званий ефект Петко). Водночас установлено, що стосовно низки ракових захворювань згадана вище закономірність не завжди діє: розтягнуте в часі опромінення іноді дає менший канцерогенний ефект, ніж разове. Це пов’язують з обмеженими відновними властивостями живого організму – адже дрібні ушкодження він може загоювати. Також відомо, що при зменшенні дози опромінення ризик захворіти на рак не знижується, просто латентний період перед проявом захворювання стає більшим. Поза сумнівом, при визначенні ступеня впливу малих доз на організм людини на нас чекають нові відкриття. Виявлено, що ймовірність ушкодження хромосом і злоякісної трансформації клітин при малих дозах приблизно на порядок вища, ніж можна було б чекати при екстраполяції впливу від високих доз. Можливо, ефект такої взаємодії радіації з іншими чинниками ризику ґрунтується на підвищеній чутливості організму, що вже випробував дію малих доз опромінення на собі, до хімічних мутагенів і канцерогенів. Чи можна нехтувати загрозою впливу і самим впливом малих доз радіації, зважаючи на позитивні ефекти, отримувані суспільством від розвитку атомної індустрії? Відповідь на це запитання дає нормування радіаційної дії. Норми радіаційної безпеки – це ті межі, які суспільство встановлює для атомної індустрії, виходячи з наявних знань. Людина має найвищу з усіх живих істот чутливість до іонізуючого випромінювання. Тому необхідно постійно контролювати рівень радіації і зберігати його низьким у тій мікросфері, де фактично живе людина. Найбільшу небезпеку для людей, що зазнали впливу іонізуючого опромінення, становить імовірність виникнення самопосилюючого ефекту, що має генетичну природу. Необхідно враховувати, що, наприклад, дефекти у структурі хромосом майже цілком передаються нащадкам. Рівень мутацій у дітей опромінених батьків зростає пропорційно дозам, отриманим ними впродовж життя. У таких умовах (якщо вони зберігаються) навіть міні-

ОХОРОНА ПРАЦІ 6 /2014

Безпека життєдіяльності мальна вірогідність мутацій у першому поколінні може призвести до генетико-екологичної катастрофи в майбутньому. Саме з урахуванням подібних перспектив вирішується питання про «допустимі дози» в Міжнародній комісії із захисту від радіації (CIPR). Норми, установлені цією комісією, ґрунтуються на такому постулаті: для всього людства гранично допустимою вважають дозу іонізуючої радіації, що дорівнює подвоєному середньому значенню дози опромінення, якому людина піддається в природних умовах, тобто подвоєному значенню середнього радіаційного фону. При цьому передбачається, що людство пристосувалося до природної радіоактивності середовища. Що ж до мутагенного ефекту, сьогодні можна сказати, що єдиною дозою, яка не залишає жодних наслідків, є нульова доза. Варто відзначити, що, згідно з науковими дослідженнями останніх років у галузі онкології, дія радіації посилюється іншими негативними чинниками, зокрема палінням (вірогідність захворіти на рак зростає вчетверо). У чинних Нормах радіаційної безпеки України (НРБУ-97) радіаційна безпека і протирадіаційний захист стосовно практичної діяльності будуються з використанням кількох основних принципів: • принцип виправданості. Будьяка практична діяльність, що супроводжується опроміненням людей, не повинна здійснюватися, якщо вона більше завдає опромінюваним особам або суспільству в цілому шкоди, ніж приносить користі; • принцип неперевищення. Рівні опромінення від усіх видів практичної діяльності, що підпадають під регулювання, не повинні перевищувати встановлених лімітів доз; • принцип оптимізації. Рівні індивідуальних доз та/або кількість опромінюваних осіб по відношенню до кожного джерела випромінювання повинні бути настільки низькими, наскільки це можливо з урахуванням економічних і соціальних чинників. Гранично допустима доза (ГДД) опромінення для жителів України встановлена НРБУ-97 і складає 500 мбер на рік. За рішенням Міжнародної комісії із захисту від радіації ГДД опромінення, у тому числі й від природних джерел, дорівнює 166 мбер на рік. Державні будівельні норми (ДБН97) передбачають ГДД у приміщеннях з постійним перебуванням людей (житлові, адміністративні будівлі)

www.ohoronapraci.kiev.ua

30 мкбер/год (мкР/год) для об’єктів, уведених в експлуатацію після 01.01.1992, і 50 мкбер/год (мкР/год) для приміщень, уведених в експлуатацію до 01.01.1992. Доза вимірюється в центрі приміщення на відстані 1 м від підлоги. Нині обговорюється інформація про можливість зниження ГДД в Україні до 100 мбер на рік. Чи є відповідь на запитання про прийнятний рівень опромінення? Немає і не може бути єдиного, однакового для всіх прийнятно небезпечного рівня опромінення. В одних місцевостях для одних груп населення прийнятно небезпечний рівень буде один, в інших місцевостях і для інших груп – інший. Для кожного організму в кожен момент часу рівень прийнятно безпечного опромінення буде різним. ПРОФІЛАКТИКА ОПРОМІНЕННЯ Сама природа передбачливо подбала про створення захисних засобів, у першу чергу харчових рослин, здатних зв’язувати радіонукліди та виводити їх з організму, та рослин, що містять радіозахисні окисники й інші хімічні антагоністи радіаційної дії і мають загальнозміцнювальний ефект. Перше місце серед радіозахисних продуктів посідає зелений чай. Далі йдуть обліпиха та горобина чорноплідна (аронія). Виражену радіозахисну дію мають також чорниця (інші ягоди чорного кольору), шипшина, цитрусові (шкірка) тощо. Варто відзначити, що ці продукти повинні бути екологічно чистими, адже склад та рівень радіонуклідів у продуктах харчування визначається радіаційною обстановкою. Здатність рослин нагромаджувати радіонукліди зростає в ряду: капуста – буряк – картопля – пшениця – природна трав’яна рослинність. За здатністю концентрувати поглинуті організмом радіонукліди основні органи можна розташувати в такому порядку: щитовидна залоза – печінка – нирки – скелет – м’язи. Технологічна переробка й кулінарна обробка харчової сировини і продуктів харчування значно знижують вміст у них радіонуклідів. Так, картопля й буряк при очищенні втрачають 30–40% Sr-90, при варці буряка, капусти, гороху, щавлю, грибів у відвар переходить відповідно до 60, 80, 45, 50, 85% радіонуклідів. Під час варки рівень Cs-137 у яловичині знижується на 20–50%, а в курячому м’ясі – на 45%. Лікарський препарат «Оригінальний Великий Бальзам Біттнера» здатен зменшувати кількість радіонуклідів і прискорювати їх виведення, під-

вищувати імунітет і захисні сили організму, пригнічені радіацією. Крім того, сучасна медицина пропонує широкий спектр так званих радіопротекторів. Один зі способів хоч якось убезпечити себе і своїх близьких від смертельної загрози – купити дозиметр гамма- та альфа-випромінювання. З ним ви зможете за лічені секунди перевірити безпечність дитячих іграшок, продуктів харчування, ювелірних прикрас, інших речей, які вас оточують. Засобами захисту від випромінювання (залежно від виробництва) можуть бути: •протигази й респіратори (для шахтарів), ЗІЗ від іонізуючого випромінювання; •збільшення відстані між оператором і джерелом; • скорочення тривалості робіт у полі випромінювання; •екранування джерела випромінювання; •дистанційне керування; • використання маніпуляторів і роботів; •повна автоматизація технологічного процесу; •використання засобів індивідуального захисту і знаків, що попереджають про радіаційну небезпеку; •постійний контроль рівня випромінювання й доз опромінення персоналу; • протирадіаційний костюм із включенням свинцю (повільні нейтрони добре поглинаються бором і кадмієм; швидкі нейтрони заздалегідь сповільнюються за допомогою графіту); •усунення безпосереднього контакту працюючих з радіоактивними частками, запобігання їх потраплянню в повітря робочої зони тощо; •забезпечення чистоти приміщень, включаючи щоденне вологе прибирання; •облаштування припливно-витяжної вентиляції з не менш ніж п’ятикратним повітрообміном; •дотримання норм особистої гігієни. Нині майже в усіх сферах діяльності людини тією або іншою мірою використовуються іонізуючі випромінювання й радіоактивні ізотопи. У зв’язку з цим виникає дуже важлива проблема – захист живих організмів і в першу чергу людини від шкідливої дії радіації. Адже доведено, що наслідки опромінення лікувати вкрай важко, тому так важливо максимально захистити себе і свою сім’ю від цієї загрози. Це і є зворотний бік «плутонієвого щастя», за яке людство платить свою ціну.

ОХОРОНА ПРАЦІ 6 /2014

www.ohoronapraci.kiev.ua

ОХОРОНА ПРАЦІ 6 /2014