09-2014-ukr by Ð Ñ Ñ Ð°Ð½Ð° Ñ Ñ Ñ Ð´Ð°

Міграція робочої сили: розслідування нещасних випадків

Профілактика електротравматизму

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

№ 9/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ індекс 74377

ВЕЛИКОВАНТАЖНИЙ І ДУЖЕ

НЕБЕЗПЕЧНИЙ www.ohoronapraci.kiev.ua

ΦΧΥΦΥΤΪΒΣΥ ίΟΧΥΡΟΠ ΋ΟΊΔΧ ΣΉΤΎΡΎΤΔ΋ ΩΧΎΤΉΝΎΧΔ΋ ΍΢ζ ιϜλχψηώϖιηυυϗ χψπρφτϜι υηληυυϗ χμψϐφϝ λφχφτφκπ χφψϗϊϋυςϋ ϊψηυωχφψϊϋιηυυϗ χφϊμψχϜσπύ ϋ υηλοιπϏηρυπύ ωπϊϋηώϜϗύ όφψτϋιηυυϗ υηιπϏφς χψπ ιπϊϗκηυυϜ χφϊμψχϜσπύ Ϝο οηιησϜι οψϋρυφιηυπύ θϋλϜιμσϔ οηλπτσμυπύ χψπτϜϑμυϔ οηθμοχμϏμυυϗ χψφύϜλυφωϊϜ λπύησϔυπύ ϐσϗύϜι χψφιμλμυυϗ ωμψώμιφ σμκμυμιφϝ ψμηυϜτηώϜϝ θηοφιφϝ χϜλϊψπτςπ ξπϊϊϗ Ή ϊηςφξ τϋσϗξϜ ψηυ Ϝ ϊψηιτ λσϗ υηιϏηυυϗ ι ϋϏθφιπύ ώμυϊψηύ Ϝ ψϗϊϋιησϔυπύ ωσϋξθηύ

oΥΤΔΡΥ} Ϊςψηϝυη τ Ρπϝι ιϋσ ΋φσφωϔςη ϊμσ όηςω PRGHOV#RQLNR XD ZZZ RQLNR XD

Шановні читачі! народі кажуть: не було б щастя, та нещастя допомогло. Так сталося, що неоголошена війна на сході нашої країни виявилася каталізатором для дуже затяжної й не дуже ефективної реформи державного управління, яка триває в Україні вже багато років. Збільшення витрат на армію потребує зменшення всіх інших бюджетних видатків, у тому числі на утримання органів державної влади. Тож маховик реформи закрутився набагато швидше, адже на кону вже зовсім інші цінності – спроможність зберегти свою державу й протидіяти агресії загарбників. Проект змін у виконавчій владі вже готовий, але він ще обговорюється та має пройти крізь жорна Верховної Ради. Утім, з огляду на кількість законів та постанов, до яких потрібно вносити зміни (їх близько двохсот), та на «законотворчу працездатність» народних депутатів, процес узаконення змін може знову затягнутися… Добре це чи погано? Погано, тому що довго, а може, й добре, бо є час іще раз усе зважити та обміркувати. Адже кінцевою метою реформи є нова модель державного управління, у якій важливі не стільки її форма, розмір та взаємозв’язки, скільки ефективність та здатність оперативно реагувати на зовнішні та внутрішні виклики. Що буде з охороною праці? Тут не потрібно винаходити велосипед. Конвенції Міжнародної організації праці рекомендують Україні створити успішно випробувану в багатьох країнах Європи інтегровану інспекцію праці, яка зможе увібрати в себе цілковито різні наглядові комбінації, найбільш прийнятні для тієї чи іншої держави (поєднати можна, наприклад, охорону праці, нагляд за дотриманням трудового законодавства, санітарний, пожежний та енергонагляд на підприємстві тощо). Головне, щоб така інспекція була незалежною від структур, що підлягають нагляду. Зі світового досвіду: такі інспекції підпорядковуються безпосередньо законодавчому або виконавчому органу влади. Пригадується, як жваво та активно тема, чи потрібна інтегрована інспекція праці Україні чи ні, обговорювалася в 2011 році. Тоді представники наглядових органів, які планувалось об’єднати, всі як один виступили проти цієї ініціативи. І це зрозуміло, адже їм довелося б втратити свою самостійність та штат. Але головний аргумент, який поставив остаточну крапку в цій дискусії, був такий: кожний із видів нагляду дуже специфічний, потребує підготовки різних спеціалістів та має свої, відмінні від інших, підходи до підбору об’єктів нагляду, оцінки ступеня небезпеки піднаглядних підприємств тощо. На тому й розійшлися… Але настав 2014 рік, змінилася соціально-економічна ситуація в державі, і обирати вже не доводиться. Уряд пропонує в одній службі з питань праці поєднати такі функції: нагляд за умовами праці та дотриманням законодавства про працю (Держпраці), управління охороною праці та нагляд за промисловою безпекою (Держгірпромнагляд), нагляд за гігієною праці (ДержСЕС) і функції щодо здійснення дозиметричного контролю за робочими місцями та дозами опромінення працівників. Реакція наглядовців і підприємців на таке рішення неоднозначна. Комбінація підібрана, але яким буде статус кожного із видів нагляду в цьому симбіозі? Не хочемо бути лобістами чиїхось інтересів, але очевидною є важливість для суспільства тієї служби, об’єкти нагляду якої – здоров’я та працездатність людини у процесі здійснення нею трудової діяльності. Адже каліцтво та смерть на виробництві – це не тільки значні страхові відшкодування, а й втрата трудового ресурсу, на підготовку якого держава витратила чималі кошти. До того ж наша країна має міжнародні зобов’язання згідно з Конвенціями МОП № 81 та № 129 щодо безперешкодних перевірок стану охорони праці без попереджень і в будь-який час. Досвід багаторазових реорганізацій Держгірпромнагляду за часів незалежності України переконливо довів, що кожний різкий рух у цьому напрямі дорого обходився державі. Тож будемо сподіватися на професіоналізм державних реформаторів. Щоб разом з водою не виплеснути й дитя.

Головний редактор журналу «Охорона праці» Дмитро Матвійчук

Рішення для захисту очей 3M™ Peltor™

Тактичний захист

очей

Захисні окуляри 3M Maxim Ballistic и Fahrenheit TacPack пропонують надійний балістичний захист очей у військовому середовищі. Окуляри забезпечують захист від механічних дій, пилу, вітру, сонця, УФ-випромінювання. Лінзи окулярів не викривлюють зображення (1-й клас оптичної чистоти) і є стійкими до екстремальних температур. Наявний захист від запітніння і подряпин. Відповідають військовому стандарту MIL-STD 662 - 198 m/s. Набір окулярів відкритого типу 3M Maxim Ballistic: Патентовані асферичні лінзи з полікарбонату Антистатичні властивості Наявність змінних лінз

Окуляри закритого типу 3M Fahrenheit TacPack: Хороша сумісність з балістичним шоломом Подвійна лінза з полікарбонату Непряма вентиляція Додатковий захист від піску і вологи Термоформований ущільнювач Ремінець 38 мм зі спеціальним кріпленням Силіконові смуги на ремінці для перешкоджання ковзанню

3М Україна, 03680 Київ, вул. Амосова, 13 Тел.: +38(044) 490 57 77; Факс: +38(044) 490 57 75; www.3M.ua ОХОРОНА ПРАЦІ 9 /2014

Реформа виконавчої влади ряд розпочав перший етап реформи державних контролюючих органів. Мета – забезпечити їхню ефективну роботу та зняти тиск на господарський сектор. З 1032 контрольних функцій, які делеговані різним центральним органам виконавчої влади, залишиться 680, а кількість органів, що їх здійснюють, буде зменшено на 51%. Так, скорочується кількість: центральних органів виконавчої влади з 75 до 60 (на 20%); центральних органів влади з контрольними функціями – з 56 до 27 (51%); контрольних функцій – з 1032 до 680 (скорочення – 34%). Скорочення штату по центральному апарату складе 56% – з 2544 до 1440 працівників. Зокрема, згідно з проектом постанови Кабінету Міністрів про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади передбачається утворення Державної служби України з питань праці шляхом реорганізації – злиття Державної інспекції України з питань праці і Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр). На Службу, що утворюється, будуть покладені також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та здійснення дозиметричного контролю робочих місць та доз опромінення працівників.

• • •

Т. Дудковський

На перевірку – з дозволом зв’язку із запровадженням статтею 31 Закону «Про Державний бюджет України на 2014 рік» обмежень на проведення перевірок суб’єктів господарювання Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 13 серпня 2014 р. № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами». Зокрема, встановлено, що надання дозволу Кабінету Міністрів на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб – підприємців державними інспекціями та іншими контролюючими органами за переліком згідно з додатком (за винятком перевірок стану підготовки до роботи енергетичних об’єктів суб’єктів електроенергетики та суб’єктів відносин у сфері теплопостачання) здійснюється шляхом прийняття відповідного розпорядження. Надання дозволу на проведення перевірок не знадобиться, якщо вони проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. У додатку до постанови перераховано 61 державний орган виконавчої влади, який має отримувати розпорядження Кабінету Міністрів на проведення перевірок. Серед них: Держсільгоспінспекція, Держархбудінспекція, Держпраці, Держліс агентство, Держгірпромнагляд, Укравтодор, Держсан епідслужба, Мінінфраструктури, Міненерговугілля, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд соціального страхування з тимчасової вирати працездатності, Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії та ін.

Урядовий портал

Семінар для навчальних центрів априкінці серпня Головний навчально-методичний центр Держгірпромнагляду провів семінар на тему: «Удосконалення навчання та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та під час професійної підготовки працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки». Про нововведення у законодавчій та нормативно-правовій базі з питань охорони праці присутніх проінформувала начальник управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Держгірпромнагляду Ірина Калиновська. Це, зокрема, обмеження перевірок підприємств наглядовими органами (внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік») та введення адміністративної відповідальності за порушення порядку здійснення державного нагляду (про це більш детально див. у додатку до цього номера журналу). Як повідомила І. Калиновська, на допомогу навчальним центрам Держгірпромнагляд розміщує на офіційному сайті типові запитання та офіцій-

www.ohoronapraci.kiev.ua

ні відповіді на них Служби щодо застосування вимог Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці. У свою чергу учасники семінару висловилися за надання Держгірпромнагляду права здійснювати контроль за роботою навчальних центрів. Адже багато з них сьогодні не мають належної матеріально-технічної бази та займаються не навчанням з питань охорони праці, а «виписуванням» посвідчень. Окрім цього прозвучала пропозиція і наглядовим органам: під час проведення спеціального розслідування нещасних випадків на виробництві вносити до акта розслідування інформацію про те, в яких закладах освіти потерпілі та їхні керівники отримали знання з питань охорони праці. Це приверне увагу і на-

глядовців, і підприємств до навчальних центрів, які надають не якісні освітні послуги. Власна інформація

Зміст

Управління охороною праці Вадим Кобець Працювати без травм… за міжнародними стандартами

Досвід впровадження міжнародних стандартів у сфері охорони праці в ПАТ «Укрнафта»

Вадим Кобець Прості рішення складних завдань

Про організацію навчання з питань охорони праці персоналу підприємства

Микола Смольняков Замість сприяння – палки в колеса

Про недобросовісну конкуренцію у сфері підготовки спеціалістів робітничих професій і навчання з питань охорони праці

Олексій Солдатов Неформальне навчання вбиває формальне

Ризики впровадження Закону «Про професійний розвиток працівників»

Олег Моісеєнко Дистанційне навчання

Досвід організації навчання з питань охорони праці у Запорізькій філії ПАТ «Укртелеком»

Олег Токар HAZID – якісна оцінка ризиків

Впровадження комплексної системи управління ризиками в ТОВ «Метінвест Холдинг»

Наталія Данько Корпоративний патріотизм у деталях

До корпоративної культури – через управління ризиками

Олександр Лисенко OHSAS 18001: крок за кроком 20

№ 9 (243)/2014

Ірина Калиновська Про адміністративні послуги та їх доступність

ОХОРОНА ПРАЦІ Науково#виробничий щомісячний журнал Видається з липня 1994 р. Перереєстрований 19.06.95 р. Свідоцтво КВ № 1496 Засновники: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; трудовий колектив редакції журналу «Охорона праці» На першій сторінці обкладинки колаж Олександра Антоненка

Редакційна колегія Ɇɚɬɜɿɣɱɭɤ Ⱦɦɢɬɪɨ Ʌɚɜɪɟɧɬɿɣɨɜɢɱ ± головний редактор журналу «Охорона праці» Акопян Валерій Григорович – директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Бобер Юрій Григорович – помічник Голови Держгірпромнагляду України Больман Георгій Олександрович – заступник виконавчого директора Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт»

Продовження статті про специфіку впровадження систем менеджменту професійної безпеки та здоров’я на вітчизняних підприємствах

Нова процедура надання адмінпослуг в Україні та її відповідність аналогічним системам більшості країн світу

Віктор Лір Безпека товарів і послуг як пріоритетна сфера технічного регулювання

Особливості європейської моделі технічного регулювання та хід відповідної реформи в Україні

Дєньгін Анатолій Петрович – директор ННДІПБОП, канд. техн. наук

Савчук Сергій Петрович – національний координатор Міжнародної організації праці в Україні

Зіміна Олена Спиридонівна – Державна інспекція ядерного регулювання України

Українець Сергій Якович – заступник Голови ФПУ

Костриця Василь Іванович – Національний координатор (06.1996–02.2013) МОП в Україні

Цопа Віталій Андрійович – докт. техн. наук, професор, міжнародний експерт і аудитор систем менеджменту ISO 9001, 14001, 50001 і OHSAS 18001

Лисюк Микола Олександрович – заступник директора з наукової роботи ННДІПБОП, канд. техн. наук

Чернюк Володимир Іванович – заступник директора з наукової роботи Інституту медицини праці АМН України, докт. мед. наук

Мірошниченко Олексій Валентинович – виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України

Шайтан Віктор Анатолійович – перший заступник Голови Держгірпромнагляду

ОХОРОНА ПРАЦІ 9 /2014

Людмила Солодчук На шляху реформ: змінити ментальність

Оцінка експертами Програми підтримки галузевої політики успіхів нашої країни на шляху усунення технічних бар’єрів і ситуації щодо зближення ринків України та ЄС

Соціальний захист

Розширена нарада з питань безпечної експлуатації кар’єрних самоскидів

Володимир Зірянов Автоматизація: у ногу з часом

Про позитивний вплив автоматизації та механізації виробничих процесів на стан ОП і ПБ

Микола Федоренко Міграція робочої сили: розслідування нещасних випадків

Олег Моісеєнко І знову про Порядок розслідування нещасних випадків

Аналіз змісту найбільш важливих доповідей науковопрактичного семінару «Удосконалення розслідування нещасних випадків на виробництві»

Безпека життєдіяльності Юрій Грімович Вас призначили відповідальним

У статті визначено коло знань, якими має володіти працівник, відповідальний за безпечну експлуатацію газових балонів

На допомогу спеціалісту з охорони праці

Особливості розслідування нещасних випадків, що сталися з громадянами України за кордоном та з громадянами інших держав на території України

Організація і проведення періодичних медичних оглядів працівників

Медицина праці Сергій Колесник Невдячна тема

Про необхідність узагальненого аналізу обставин і причин виникнення електротравматизму

Безпека праці Олег Моісеєнко Великовантажний і дуже небезпечний

Микола Марфін Профілактика електротравматизму

Про перешкоди на шляху проведення атестації робочих місць за умовами праці

Читайте в наступному номері: Оцінюємо ефективність СУОП Система індивідуальної відповідальності як ефективний інструмент мотивації персоналу 46

Редакція журналу

Приймальня 558-74-11 02100, КиївR100, вул. Попудренка, 10/1. ДП «Редакція журналу «Охорона праці» 296-05-69 Теличко Костянтин Едуардович перший заступник головного редактора, канд. техн. наук Солодчук Людмила Миколаївна 558-74-18 заступник головного редактора Дизайн Борецька Ганна, Турчанова Алла Реклама 296R05R65, 296R82R56 Відділ реалізації та маркетингу 559R19R51 Поліграфічні послуги 559R62R79 mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua Власні кореспонденти: Сумська, Харківська та Чернігівська обл. – Кобець Вадим Володимирович (057) 397R16R77

www.ohoronapraci.kiev.ua

Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Кіровоградська, Одеська та Херсонська обл. – Колесник Сергій Анатолійович (051) 632R23R29 Дніпропетровська та Запорізька обл. – Моісеєнко Олег Васильович (097) 694-01-21 Волинська, Закарпатська, Івано#Франківська, Львівська, Тернопільська та Чернівецька обл. – Парфенюк Ігор Юрійович (098) 498R66R72 Донецька та Луганська обл. – Сагань Юрій Павлович (050) 220-60-16 Житомирська, Київська та м. Київ, Полтавська та Черкаська обл. – Терещенко Володимир Вікторович (044) 559-97-32 Вінницька, Рівненська та Хмельницька обл. – Фандєєв Олександр Іванович (044) 296-01-73

Точка зору редакції не завжди збігається з думкою авторів матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не рецензуються. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Підписано до друку 10.09.2014. Формат 60х84/8. Папір – крейдований глянсовий. Друк – офсетний. Ум. друк. арк. – 14,02. Наклад 7219. Зам. № 121 Надруковано в друкарні ТОВ «Інтерекспресдрук». 03680, Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 3. Журнал видається українською та російською мовами. Загальний наклад – 13 136 прим. Редакція журналу «Охорона праці» – колективний член Європейської асоціації з безпеки.

Передплатний індекс 74377 Передплатна ціна – 44 грн 85 коп.

х бойови и в н и х идобуто т к а я еденн уло в а час вДонбасі не б 5 державних дій на т вугілля. Із 9 24. У режимі 3,4 млн час працюють ють 7 шахт, даний юдей. еребува шахт на безпечення п цює мінімум л а а з р життє підтримки п щені. роводе для їх повністю зни ько 620 газоп більт з 13 шах коджено бли ьних станцій, онад Пош поділ чі та п газороз лектропереда анцій. Без 0 0 3 і е ст дів них під с. ліній ється ше 1 ти рансформатор одня залиша 4 тис. т на Донбасі щ . увань світла елених пунктіввих дій руйн охідо 270 нас зультаті бой ції, мости, піш рські У ре кзали, стан пасажи бові во оводи, ж зазнали оди, шляхопр пловози, слу ідрах е п т е и р , е и ім он дн ні п жні ваг а. За попере ктів тільки а т н а в ік й ння об’є хідно та техн будівлі , для відновле уктури необ р и хункам чної інфраст ві зазалізни 900 млн грн. на виробницт имоо близьк ході України івників, які м ій. прац На с над 40 зоні бойових д о п о л у яв гин инилис волі оп

Краматорськ

, а н й і в Ах, , зро

а л д і п , и т що ж Маріуполь

ОХОРОНА ПРАЦІ 8 /2014

Слов’янськ

Лисичанськ

ьк с н а г у Л

Артемівськ

обила... www.ohoronapraci.kiev.ua

þ Ā þ Ą Ă đ Ĉ â ï

тернету

ова та з Ін

ма Коваль

Фото Вади

Управління охороною праці

До Дня працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості

Працювати без травм… за міжнародними стандартами Вадим Кобець, власкор

ільше чотирьох років минуло відтоді, як Качанівський газопереробний завод (далі – ГПЗ) у складі інших структурних підрозділів ПАТ «Укрнафта», розташованих поблизу найбільшого в Україні Охтирського родовища нафти та газу, отримав низку міжнародних сертифікатів: ISO 9001:2008 – міжнародний стандарт відповідності системи менеджменту; ISO 14001:2004 – міжнародний стандарт управління екологічною діяльністю; OHSAS 18001:2007 – міжнародний стандарт управління охороною праці та технікою безпеки. Усі вони разом і кожен окремо підтверджують те, що на підприємствах товариства запроваджені й діють прогресивні системи менеджменту якості та управління охороною праці. Сьогодні на Качанівському ГПЗ продовжують удосконалювати попередні напрацювання щодо ефективного функціонування СУОП. Як зазначив під час урочистої церемонії вручення сертифікатів директор українського представництва міжнародного технічного товариства «Бюро Верітас» Віталій Цопа, керівництво та працівники структурних підрозділів тоді ще ВАТ «Укрнафта» дуже відповідально та ретельно підготувалися до процедури сертифікації. В усіх ланках виробництва органом сертифікації було здійснено скрупульозний аудит, а також вжито низку інших заходів на перспективу, які дають змогу сьогодні кожному зі структурних підрозділів запроваджувати інші прогресивні стандарти безпечної праці. Лідером у цьому процесі серед працівників акціонерного товариства є колектив Качанівського ГПЗ, представники

якого виконують функції з очистки газу, що надходить на його потужності з нафтогазоконденсатних свердловин, розташованих на Охтирщині та територіях сусідніх Полтавської та Харківської областей. З метою реалізації єдиної політики управління ПАТ «Укрнафта» на газопереробному заводі відповідно до вимог згаданих міжнародних стандартів розробило інтегровану систему управління, що об’єднує підсистеми управління якістю, навколишнім середовищем, безпекою праці та охороною здоров’я. Найважливішою її складовою є стандарт «Система управління охороною праці ПАТ «Укрнафта», який встановлює єдині для всіх структурних підрозділів вимоги щодо створення й функціонування нормативно-правового, організаційного, технічного, санітарно-гігієнічного, метрологічного, наукового та інформаційного забезпечення охорони праці. Відповідно до цього документа на рівні керівництва товариства та структурних підрозділів розробляються програми у сфері безпеки праці та охорони здоров’я працюючих. Орієнтація в управлінні персоналом у рамках СУОП на додержання чинних нормативно-правових актів з охорони праці забезпечується шляхом виконання низки таких основних заходів, як:

☑ визначення існуючих небезпек і оцінювання ризику; ☑ розроблення загальних і детальних програм; ☑ планування управління охороною праці; ☑ експертиза проектної документації на будівництво та рекон-

струкцію виробничих об’єктів і прийняття їх в експлуатацію; ☑ забезпечення безпеки виробничих приміщень, засобів виробництва, технологічних процесів; ☑ лікувально-профілактичне забезпечення охорони праці; ☑ розроблення та впровадження ПЛАС, протиаварійні тренування персоналу; ☑ розслідування та ведення обліку аварій, нещасних випадків і професійних захворювань.

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці За всіма видами діяльності з охорони праці структурних підрозділів ПАТ постійно здійснюються як зовнішній моніторинг, так і внутрішньовідомчий аудит. За їх результатами виявляються невідповідності в діяльності щодо забезпечення додержання вимог нормативних актів, положень внутрішнього стандарту і СУОП. З метою усунення виявлених порушень та недоліків визначаються причини невідповідностей, розробляються корегувальні та запобіжні заходи, спрямовані на усунення наявних невідповідностей та недопущення їх появи у майбутньому. «І ЧУЖОМУ НАУЧАЙТЕСЬ, Й СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ» Усі ці методи забезпечення ефективного функціонування СУОП засновані не на голій теорії чи сліпому наслідуванні напрацювань західних спеціалістів, а на практичному досвіді персоналу підприємства та працівників усієї нафтогазовидобувної галузі країни. У розмові з головним інженером Качанівського ГПЗ Валерієм Шудриком та начальником служби охорони праці підприємства Дмитром Гелевером (на фото зліва направо) з’ясувалося, що, перш ніж розпочинати складання таблиць з переліками виробничих ризиків та ідентифікацію потенційних небезпек у розрізі всіх структурних підрозділів, службою охорони праці разом зі службами головних спеціалістів були уважно проаналізовані нещасні випадки, що сталися на підприємстві раніше. Причому бралися не тільки нещасні випадки на своєму підприємстві чи в споріднених структурних підрозділах «Укрнафти», а й випадки резонансних аварій і травмувань, які сталися в межах усієї нафтогазовидобувної галузі країни. Це дало змогу визначити низку важливих закономірностей. Одна з них – чим менше керівництво підприємств спрямовувало коштів на виконання заходів з охорони праці, тим більше виникало загроз і травмувалося працюючих. Багато проблем створює також вимушена експлуатація частини застарілого технологічного обладнання, зокрема компресорного парку. У липні 2012 р. на одному з підприємств галузі – дотискувальній компресорній станції у Харківській області, що належить до ДП «Укргазвидобування», стався потужний вибух газу, у результаті якого з тяжкими опіками до лікарні потрапило 8 членів бригади ремонтників на чолі зі своїм керівником. Подробиці цього резонансного інциденту були детально описані в журналі «Охорона праці», № 12 за 2012 р. Зміст цієї публікації став предметом для обговорення в усіх колективах компресорників і ремонтників Качанівського ГПЗ, які експлуатують та ремонтують аналогічне технологічне обладнання. Згодом

www.ohoronapraci.kiev.ua

були визначені конкретні заходи, спрямовані на підвищення рівня безпеки виконання робіт з поточної експлуатації та технічного обслуговування всіх компресорних агрегатів. Значно підвищилася також якість оформлення нарядів-допусків на проведення регламентних і ремонтних робіт компресорного та іншого технологічного обладнання підвищеної небезпеки. В. Шудрик і Д. Гелевер переконані, що розглядати питання ідентифікації небезпек та управління виробничими ризиками треба лише в рамках діючої СУОП підприємства. Який сенс навчати складати довжелезні переліки можливих небезпек, упроваджувати теоретичні програми розвитку безпечної поведінки персоналу, якщо потенційно небезпечне устатковання вчасно не продіагностоване або не відремонтоване; коли працівники не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці; коли на виробничих дільницях та робочих місцях немає журналів оперативного контролю, реєстрації інструктажів та й самих інструкцій з охорони праці. Усі ці питання мають розглядатися і вирішуватися комплексно. Під час відвідин підприємства склалося враження, що саме на такі підходи і орієнтуються його працівники. Станом на сьогоднішній день у структурних підрозділах газопереробного заводу проведено понад 75 ідентифікацій небезпек. Кожну проаналізовано та оцінено, що дозволило визначити, як управляти пов’язаними з ними ризиками. Дуже важливо, що під час здійснення цих заходів до кожної виробничої дільниці застосовувався індивідуальний підхід. Це обумовлено специфікою тих чи інших виробництв і технологій. Наприклад, машиністи різних дільниць технологічних компресорів комплексних установок підготовки газу мають, як не дивно це звучить, досить різні наслідки впливу небезпечних факторів. У когось вони залежно від завантаження агрегату одні, у когось інші. Відповідним чином потрібно й оцінювати критерії можливих ризиків, визначати їх прийнятний рівень, пропонувати корегувальні або запобіжні заходи. Варто також підкреслити, що вся ця в контексті передових світових напрацювань працеохоронна діяльність проводиться на підприємстві в поєднанні зі старими, добре відомими методами, такими як чотириступінчастий оперативний громадсько-адміністративний контроль за станом охорони праці. На підприємстві не мають наміру «забувати» цей перевірений часом механізм. Щозміни майстри перевіряють засоби виробництва та своїх підлеглих на предмет додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці на робочих місцях. Щотижня роботу керівників середньої ланки та стан технологічного обладнання контролюють начальники

Управління охороною праці цехів. Щокварталу постійно діюча комісія (далі – ПДК) з охорони праці підприємства на чолі з головним інженером здійснює комплексну перевірку того чи іншого структурного підрозділу. ПДК з охорони праці ПАТ «Укрнафта» перевіряє підприємства залежно від стану промислової безпеки та виробничого травматизму, але не рідше одного разу на рік. Зрозуміло, що на кожному з цих ступенів проводяться свої підсумкові наради та визначаються заходи реагування. Служба охорони праці підприємства щокварталу готує звіт про свою роботу та стан охорони праці (протягом 2013 р. було проведено 69 перевірок: 53 власні та 16 у складі ПДК підприємства). Слід також згадати про систему стимулювання тих, хто чітко додержується вимог правил безпеки, та покарання тих, хто нехтує ними. Важливо, що на підприємстві всі ці механізми застосовуються виважено та обережно. Наприклад, якщо під час підсумкової наради в першого керівника з’ясовується, що запланований для проведення ремонту трубопровід змонтували в призначений термін, ніхто не стане карати відповідального за виконання цієї роботи керівника за те, що трубопровід не встигли пофарбувати. Краще призначити розумний термін для виправлення цього недоліку. А от у разі, коли на якійсь дільниці працівники служби охорони праці підприємства або інші члени ПДК з охорони праці виявляють, що манометри не пройшли передбачену повірку або наявні інші порушення технічного характеру, що загрожують виникненням аварійної ситуації, винним у допущенні цього порушення покарання не уникнути! Такі підходи, що поєднують як передові міжнародні, так і перевірені часом власні механізми створення безпечних належних умов праці, цілком себе виправдовують. Протя-

гом кількох останніх років на Качанівському ГПЗ нещасних випадків зареєстровано не було. Навіть незначні побутові травми серед членів цього трудового колективу, що налічує понад 800 працівників, – рідкість. СОЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ – ВАЖЛИВА СКЛАДОВА Незважаючи на те що структурні підрозділи підприємства (чотири цехи переробки газу та конденсату) розташовані на великих відстанях від головного офісу та один від одного, служба охорони праці ГПЗ налагодила дієвий контроль за безпекою виконання робіт на кожному робочому місці. Ретельно контролюється проведення атестації цих робочих місць за умовами праці, проходження працівниками медоглядів, забезпечення персоналу спецодягом, спецвзуттям та іншими ЗІЗ. Жодних порушень у цих питаннях на підприємстві немає й бути не може. Це й не дивно, оскільки роботодавець коштів на виконання заходів з охорони праці не шкодує. Так, за підсумками 2013 р. на ці заходи на підприємстві було виділено понад 1,5 млн грн. З них на виконання комплексних заходів розділу «Охорона праці» колективного договору витрачено майже 0,8 млн грн. На закупівлю ЗІЗ, а також спецхарчування підприємство витратило близько 480 тис. грн. Спеціалісти, які знаються на питаннях фінансування охорони праці, можуть відзначити, що це дуже непогане співвідношення. Не менш важливим для створення безпечних умов праці є налагодження в трудовому колективі таких відносин між працівниками та адміністрацією, за яких сторони можуть відчувати взаємне піклування та повагу одна до одної. На Качанівському ГПЗ не забувають і про ветеранів підприємства, яким постійно приділяється належна увага, для них проводяться різні культурно-мистецькі заходи, що організовуються за кошти «Укрнафти». Не меншу увагу приділяють нафтогазовидобувники Охтирщини й підростаючому поколінню. Сто відсотків дітей працівників підприємства мають змогу безплатно поліпшити своє здоров’я в трьох дитячих оздоровчих таборах. Щороку в них відпочиває понад 400 дітей. Підприємство також має власну базу відпочинку «Пристань», яка розташована на мальовничому березі Ворскли. Колектив журналу «Охорона праці» вітає працівників Качанівського ГПЗ та їхніх колег нафтогазовидобувної галузі з професійним святом. Бажаємо вам, вартовим енергетичної незалежності нашої держави, міцного здоров’я, мирного неба, успіхів у виробничій діяльності та в особистому житті!

Фото автора

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці

Знання – запорука безпеки

Прості рішення складних завдань Вадим Кобець, власкор

Як організувати навчання з питань охорони праці персоналу підприємства, щоб це було недорого та ефективно? І як планують наглядові органи посилити контроль за роботою закладів освіти, які навчають слухачів безпечній праці, – читайте у статті. истема безперервного навчання з питань охорони праці впродовж останніх років зазнає відчутних ударів на всіх рівнях. Так, із Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, затвер-

www.ohoronapraci.kiev.ua

дженого постановою КМУ від 08.08.2007 № 1019, було вилучено норму щодо участі представників органів Держгірпромнагляду в роботі регіональних експертних рад з питань ліцензування та атестації навчальних закладів. Тепер, як повідомив заступник начальника державної інспекції нагляду в машинобудуванні та енергетиці теруправління Держгірпромнагляду у Харківській області Ігор Тимченко (в минулому – працівник системи професійно-технічної освіти), він бере лише консультативну участь у роботі згаданої ради. При цьому реальних повноважень, щоб вплинути на роботу цього колегіального органу, який шляхом голосування приймає ті чи інші рішення, державний службовець не має. Щоб краще уявити, про що йдеться, зазначимо, що тільки на території Харківської області діяльність з надання освітніх послуг здійснюють близько

50 центрів професійно-технічної освіти, технікумів та коледжів (проводиться первинна професійна підготовка), а також близько 60 навчальних центрів при промислових підприємствах, навчально-курсових комбінатів, які теж готують спеціалістів робітничих професій, у тому числі підвищують їх кваліфікацію та проводять навчання з питань охорони праці. Фахівці Держгірпромнагляду не прагнуть здійснювати тотальний контроль за роботою навчальних центрів та навчально-курсових комбінатів. Йдеться передусім про забезпечення ефективної організації навчального процесу. Наприклад, у п. 2.1.4 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів (НПАОП 40.1-1.21-98) зазначено, що забороняється допускати до роботи в електроустановках осіб, які не пройшли навчання та перевірку знань згаданих Правил. Більше того,

Управління охороною праці працівники, що виконують спеціальні види робіт, до яких висуваються додаткові вимоги з безпеки, мають бути навчені безпечному виконанню таких робіт та мати відповідний запис про це в посвідченні з перевірки знань з питань охорони праці. Подібні вимоги містяться і в інших НПАОП, які для працівників мають бути основою їх професійної діяльності. Здавалося б, усе зрозуміло. Працівники, яких роботодавець направляє на навчання, мають сумлінно відвідувати лекції, а процес складання іспитів має включати такі механізми, які б у разі виявлення низького рівня знань у слухача передбачали неотримання ним документів про навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Але в тому то й річ, що численні жорсткі вимоги нормативно-правових актів існують самі по собі, а навчальні центри й навчально-курсові комбінати працюють самі по собі. Часто-густо лекції в деяких новостворених приватних навчальних центрах відвідує половина групи або й менше, перевірка знань проводиться формально чи за попередньою домовленістю з викладачами (коли слухач наперед знає, на які запитання відповідатиме). Відсутність дієвого контролю з боку органів Держгірпромнагляду за цими процесами ще більше посилює таку негативну тенденцію. Саме через це, як зазначають фахівці, з’являється формальний підхід до проведення навчання з питань охорони праці, що призводить до низького рівня знань персоналу та нехтування ним елементарних вимог особистої безпеки. Виходить, що мета такого навчання – не отримання працюючими необхідних знань та навичок безпечної праці, а отримання посвідчення. Сумно визнавати, але керівники більшості таких навчальних закладів це розуміють і… все одно включаються в запропоновану їм «гру». Навіщо ж відмовлятися, коли замовник саме за це платить гроші? Далі – більше. Якщо під час прийняття на роботу спеціальне навчання з питань охорони праці осіб, що виконують роботи підвищеної небезпеки, хоч якось проводиться, і слухачі, хто частіше, хто рідше, відвідують теоретичні та практичні заняття, то навчання, яке роботодавець повинен організовувати щорічно, переважно скорочується до мінімуму. У багатьох випадках воно (і це теж ні для кого не секрет) може зводитися лише до формальної роботи комісій з перевірки знань та до збирання необхідних підписів у відповідних протоколах.

Мал. Ю. Судака

За спостереженнями начальника відділу організації державного нагляду, обліку травматизму та управління охороною праці теруправління Держгірпромнагляду у Харківській області Олександра Одаренка, чітко додержуються чинних вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (далі – Типове положення) лише на великих промислових підприємствах з багатолітніми традиціями, де наявні повноцінні служби охорони праці. Як правило, це найбільші промислові виробники, які отримали дозвіл на експлуатацію устатковання підвищеної небезпеки в державних наглядових органах. Нерідко адміністрація таких підприємств навіть зацікавлена в тому, щоб співробітники Держгірпромнагляду періодично перевіряли не лише потенційно небезпечні виробництва, а й рівень знань з питань охорони праці керівників середньої ланки. МАЄМО ТЕ, ЩО МАЄМО… Строк навчання з питань охорони праці осіб, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки, складає не менше 30 годин, а в разі їх перепідготовки та підвищення кваліфікації – не менше 15 годин. Причому п. 3.7 Типового положення встановлює, що «особи, які суміщують професії, проходять навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці як з їхніх основних професій, так і з професій за сумісництвом». У п. 3.6 та 3.9 цього ж документа зазначено, що «особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо про-

йти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). <…> Перевірка знань працівників з питань охорони праці проводиться за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їхніх функціональних обов’язків». Крім цього необхідно додати передбачене нормативним актом стажування (від 2 до 15 змін). У підсумку отримуємо щонайменше від 18 до 20 робочих днів, упродовж яких новоприйняті робітники або такі, що повинні підтвердити рівень своєї кваліфікації, не тільки в повному обсязі не виконують своїх обов’язків, а й відволікають увагу досвідчених працівників, закріплених за ними. Через це чимало роботодавців не поспішають витрачати час та кошти на навчання з питань охорони праці. На жаль, фахівці продовжують констатувати відсутність чіткості, повноти та однозначності в деяких вимогах Типового положення, що не дає змоги правильно організувати навчання й перевірку знань. Такі недоліки позначаються на безпеці праці. Зокрема аналіз виробничого травматизму свідчить про небезпеку одержання травми саме на початковому етапі роботи (до 2–3 років) або ж, навпаки, в більш пізній період, коли накопичений досвід призводить до своєрідного «гусарства» з боку окремих працівників. Отже, маємо те, що маємо. З одного боку, отримати виробничу травму найбільше ризикує недосвідчений новоприйнятий працівник, з іншого – працівник із багатолітнім стажем роботи, псевдообізнаність якого стає додатковим чинником небезпеки, перешкодою під час отримання необхідних професійних знань та вмінь.

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці Складається парадоксальна ситуація: направляючи «досвідченого» працівника на чергове навчання та перевірку знань з питань охорони праці, багато роботодавців упевнені, що додаткових знань та вмінь такі «ветерани» або не отримають, або не захочуть отримувати. Ось чому більшість обмежується формальним підходом до справи та заповненням відповідних граф у документах, які під час перевірок будуть надані державним інспекторам.

обов’язково містити передбачену законодавством кількість годин для вивчення дисципліни «Охорона праці». Основним документом, який регламентує вимоги Держгірпромнагляду до проведення навчання з питань охорони праці, є Типове положення. Ще одним важливим документом є перелік робіт з підвищеною небезпекою, на який необхідно орієнтуватися роботодавцю під час визначення осіб, які мають проходити навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Не слід забувати і про Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі. Але згадані списки робіт могли б містити набагато більше позицій. Тому кадрова служба та служба охорони праці підприємства повинні розробити такий план навчання, який би чітко узгоджувався не лише зі згаданими переліками, а й передбачав інші наявні на виробництві роботи, яких у цих документах може не виявитися. Як ефективно організувати навчання та перевірку знань з питань охорони праці? Перший і найбільш фінансово прийнятний варіант – під-

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ СУМЛІННОМУ РОБОТОДАВЦЮ В організації якісного процесу навчання та перевірки знань з питань охорони праці, на думку наглядовців, вирішальну роль відіграє ефективне функціонування СУОП. Практика свідчить, що високий ступінь ризику травмування на виробництві виникає під час виконання працівниками робіт підвищеної небезпеки. Тому роботодавці повинні особливу увагу звертати на чітке дотримання вимог безпеки. Це по-перше. По-друге, роботодавець, який дійсно дбає З одного боку, отримати виробничу про безпеку виконання робіт, має усвідомити, що травму найбільше ризикує недосвідчений організація навчання та новоприйнятий працівник, з іншого – перевірки знань з питань працівник із багатолітнім стажем роботи, охорони праці на підприпсевдообізнаність якого стає додатковим ємствах не є складною та чинником небезпеки, перешкодою під зарегламентованою прочас отримання необхідних професійних цедурою. Нині для того, щоб на законних підстазнань та вмінь вах здійснювати навчання своїх працівників, підприємствам не потрібно отримувати готувати необхідні матеріали і провеані ліцензії Міністерства освіти і науки сти навчання безпосередньо на підУкраїни, ані дозволу Держгірпромна- приємстві. Викладачами, наприклад, гляду. Більшість з них можуть органі- можуть бути спеціалісти цього ж підзувати таке навчання власними сила- приємства, а плани й програми навми. Було б, як кажуть, бажання. На- чання, розроблені на основі типових віть у разі проведення навчання пра- навчальних планів і програм, мають цівників інших суб’єктів господарю- включати не лише вивчення теоретичвання роботодавцю достатньо ного матеріалу, а й доповнюватися письмово повідомити про це місцеве практичними заняттями. теруправління Держгірпромнагляду та До другого варіанту можна вданадати інформацію про матеріаль- тися за наявності відповідних кошно-технічне й навчально-методичне тів, до того ж він організаційно забезпечення та викладацький склад. значно легший – це звернутися до Жорсткі вимоги держава висуває спеціалізованих навчальних закладів. лише до організації навчання спеціаУтім, застосування більшістю з них лістів робітничих професій. У цьому традиційної системи навчання та певипадку ліцензія Міносвіти є обов’яз- ревірки знань, типових для підприковою для навчальних закладів усіх ємств навчальних планів та програм форм власності, у тому числі для на- приносить, на думку О. Одаренка, вчальних структурних підрозділів під- набагато менший ефект порівняно приємств. Як відомо, плани й програ- з тим, який би міг бути, якби навчанми такого професійного навчання ма- ня персоналу здійснювалося власниють погоджуватися з освітянами та ми силами.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Однак незалежно від того, де проводиться навчання, – на власному підприємстві чи в спеціалізованому закладі освіти – головне, щоб навчальні плани та програми включали як теоретичні, так і практичні заняття. При цьому керівники підприємств, які дійсно зацікавлені в отриманні позитивного результату, повинні брати безпосередню участь у затвердженні планів і програм навчання з питань охорони праці. На жаль, фахівці теруправління Держгірпромнагляду у Харківській області, як і в цілому по країні, рідко можуть похвалитися позитивними прикладами організації такого навчання. Натомість вони констатують такий факт: підприємства направляють працівників на навчання не з власної ініціативи, а лише за результатами перевірок державними інспекторами. ЩО РОБИТИ? Фахівці Держгірпромнагляду пропонують різні механізми протидії формальним підходам до навчання з питань охорони праці. Насамперед, це налагодження дієвого контролю за відвідуванням слухачами лекцій і особливо – за перевіркою знань. Остання, зокрема, може бути організована на базі спеціально створених комп’ютерних центрів при ЕТЦ Держгірпромнагляду. У регіонах повинен здійснюватися моніторинг якості навчання з урахуванням статистики виробничого травматизму. Здійснюватися він має як за участю державних органів влади різних рівнів, так і за участю незалежних аудиторів та інших заінтересованих сторін, які зможуть визначити ті навчальні заклади, слухачі яких виявляють низький рівень знань та найчастіше травмуються на виробництві. Безперечно, час не стоїть на місці. Викладачі закладів освіти та інші фахівці у сфері охорони праці мають порушити питання про нові форми й методи навчання. Настав час і для оновлення типових навчальних планів і програм первинної професійної підготовки працівників та підвищення рівня кваліфікації. При цьому важливо, щоб кількість годин для засвоєння теоретичного матеріалу зменшувалася, натомість більше уваги приділялося опануванню практичних навичок, у тому числі ознайомленню з конкретними методами та прийомами безпечної праці. Безумовно, застосування таких підходів дасть змогу досягти позитивних результатів у вирішенні питань професійної підготовки працівників. Фото з Інтернету

Управління охороною праці

Прошу слова

Замість сприяння –

ПАЛКИ В КОЛЕСА Микола Смольняков, заступник директора ДП «Учбово-курсовий комбінат «Харківжитлобуд»

Про перекоси на ринку послуг та недобросовісну конкуренцію у сфері підготовки спеціалістів робітничих професій і навчання з питань охорони праці. аше підприємство засноване в 1972 р. за рішенням Міністерства промислового будівництва УРСР. З того часу і дотепер його головною метою було й залишається професійне навчання будівельників та навчання з питань охорони праці. Економічні реалії сьогодення висувають нові вимоги до якості робочої сили, її професіоналізму та конкурентоспроможності. Водночас ринок праці в Україні продовжує переповнюватися юристами, економістами, менеджерами, бухгалтерами. За офіційними даними, у Харківському регіоні приблизно 70% осіб, які навча-

ються, отримують вищу освіту, і лише 30% – середню технічну, тобто робітничі професії. І це при тому, що для багатьох підприємств промисловості, будівництва, сільського господарства зараз дуже гострою є проблема забезпечення робітничими кадрами. Громадська рада вчителів і вчених заявляє, що за роки незалежності в Україні припинили свою діяльність понад 400 професійно-технічних закладів та навчально-курсових комбінатів. Кількість випускників системи профтехосвіти сьогодні в шість разів менша від кількості випускників вищих навчальних закладів. Завдяки діяльності подібних до нашої установи навчальних структур великі промислові підприємства ще мають можливість отримати в необхідній кількості якісну робочу силу – кваліфікованих робітників: токарів, фрезе-

За роки незалежності в Україні припинили свою діяльність понад 400 професійно-технічних закладів та навчальнокурсових комбінатів

рувальників, ковалів, електрогазозварників, мулярів, водіїв автонавантажувачів, екскаваторників, трактористів-машиністів тощо. До речі, вітчизняний ринок праці за цими та іншими робітничими спеціальностями заповнювався до недавнього часу й іноземними робітниками з країн третього світу. Отже, можна констатувати, що в Україні спостерігається явище, коли надлишок випускників вищих навчальних закладів поповнює армію безробітних, а ті реальні робочі місця, які забезпечують гідний рівень життя, займають зовсім ненавчені іммігранти, оскільки вони не гребують жодною роботою. Чи може Україна дозволити собі це? Звичайно ні! Тільки роботодавець власними силами за умови сприяння держави та координації зусиль усіх заінтересованих сторін здатний відродити знищену систему підготовки робітничих кадрів. У тому числі й за рахунок безпосереднього навчання на виробництві. Головне тут, як кажуть, правильно розставити пріоритети. Проте якраз із цим і виникають проблеми. Добре відомо, що для багатьох кадрових служб підприємств і організацій дуже важливим чинником у доборі працівників є наявність у претендентів на те чи інше робоче місце відповідних посвідчень та допусків для виконання робіт підвищеної небезпеки. А рівень кваліфікації та категорії допусків працівників багатьох галузей безпосередньо пов’язані з навчанням і перевіркою знань з питань охорони праці. Між тим, навчати працівників охорони праці, методів безпечного виконання робіт – така ж складна й відповідальна справа, як і професійно-теоретична підготовка. Відштовхуючись від цієї обставини, в Україні як гриби після дощу почали з’являтися всілякі новоспечені курси-«скоромовки», що займаються навчанням з питань охорони праці. Цього у Харкові не роблять лише ледачі. І таке становище характерне не тільки для нашого промислового регіону. Несумлінна

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці конкуренція на ринку цих послуг існує в межах усієї країни! Але і це ще не все. Як відомо, з початку поточного року в Україні набув чинності Закон «Про професійний розвиток працівників». Згідно зі ст. 14 цього Закону державним центрам зайнятості надається фактично монопольне право створювати так звані центри визнання результатів неформального професійного навчання. Поки що згадана норма у повному обсязі не діє. Але якщо усе ж почне діяти, що тоді чекатиме на навчально-курсові комбінати, які довгі роки якраз і здійснювали цю діяльність, допомагаючи підприємствам вирішувати їхні кадрові проблеми? Виходить, що держава, замість того щоб сприяти наведенню належного порядку на ринку освітніх послуг, викоріненню недобросовісної конкуренції та проявів корупції, створила джерело додаткової напруги. Її ж центри зайнятості починають облаштовувати свої навчальні центри і так звані центри визнання результатів

навчання. Іншими словами, замість діючої системи професійного навчання, яка має у своєму арсеналі багатий досвід навчання кадрів на виробництві, відповідну навчально-матеріальну базу і кваліфікований інтелектуальний потенціал, держава хоче створити по суті нову систему профосвіти, яка має орієнтуватися невідомо на які пріоритети. Невже в країні так багато зайвих коштів, що замість удосконалення перевірених часом технологій професійного навчання робітничих кадрів на виробництві вона винаходить велосипед? Перші сигнали щодо такого, зовсім небажаного перебігу подій уже є. Сьогодні роботодавцям стає економічно невигідно створювати й розвивати власну навчально-методичну базу. Натомість дуже вигідно здавати в оренду навчальні класи та кабінети охорони праці центрам зайнятості, в яких слухачі з числа безробітних проходять формальне або ж неформальне (ще одна новація в базових положеннях Закону) професійне навчання.

о редакції журналу надійшов лист від інженера з охорони праці А. Полтавця з відгуком на звернення до читачів головного редактора Д. Матвійчука (№ 7 за 2014 р.), приводом для якого стало скасування спільного наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21 жовтня 2010 р. № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України». Цим документом передбачалось обов’язкове вивчення дисциплін «Основи охорони праці» та «Основи охорони праці в галузі» всіма студентами вищих навчальних закладів України. З листа нашого читача: «Ця подія не вкладається в жодній думаючій голові – навіть у технічних вузах не буде викладатися цей життєво необхідний предмет, який є складовою частиною кожного технологічного процесу, вимоги охорони праці повинні враховуватися при виготовленні та експлуатації кожного механізму, машини, обладнання чи пристосування. Які ж спеціалісти будуть над цим працювати, де вони отримають необхідні знання і навички? Адже прогрес іде вперед, а ми зібралися інтегруватися в Європу, наша продукція повинна відповідати міжнародним стандартам, у тому числі з питань безпеки. Цікаво знати, хто ж ініціював таке «розумне» рішення? Очевидно, треба задіяти міжнародні організації, щоб поставити на місце наших недалекоглядних діячів. Ми зараз пожинаємо плоди «реформаторства» у галузі цивіль-

www.ohoronapraci.kiev.ua

Незважаючи на таке тотальне зміщення акцентів у сфері підготовки спеціалістів робітничих професій, чиновники Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, схоже, зовсім не переймаються подальшою долею підпорядкованих йому навчальних закладів професійно-технічної освіти. Як і в попередні роки, їх більше цікавлять питання ліцензування освітньої діяльності. А виконувати встановлені ними вимоги стає з кожним роком усе складніше. Так, строк дії отриманих від міністерства ліцензій становить три роки, а строк оренди навчальних приміщень, який у нашому випадку має погоджуватися з місцевим відділенням Фонду державного майна, – всього 11 місяців. Як ми можемо в цих умовах, на тлі небаченої раніше активності новостворених курсів-«скоромовок», що мають неабияку підтримку з боку різних, у тому числі й державних структур, планувати й розвивати свою діяльність у галузі професійного навчання працівників та навчання з питань охорони праці? Фото з Інтернету

ного захисту, коли за чотири місяці війни в нас загинуло більше мирних людей, ніж в Ізраїлі за роки воєн. Така ж ситуація може скластися і з охороною праці, якщо не займатися серйозно цією справою». Редакція журналу, у свою чергу, звернулася до Міністерства освіти і науки України з питаннями: як тепер буде нормуватися кількість годин для вивчення дисциплін «Основи охорони праці» та «Основи охорони праці в галузі» студентами вищих навчальних закладів України, хто і з якою періодичністю контролюватиме повноту вивчення зазначених дисциплін та чи планує міністерство вживати якихось додаткових заходів з метою поліпшення викладання цих предметів у технічних вузах? Відповідь надійшла від Державної наукової установи «Інститут інноваційних технологій і змісту освіти» за підписом заступника директора В. Літостанського. У ній, зокрема, зазначається, що питання педагогічного навантаження на викладачів кафедр охорони праці та безпеки життєдіяльності та нормування кількості годин для вивчення дисциплін «Основи охорони праці» та «Охорона праці в галузі» студентами вищих навчальних закладів належить до компетенції керівників вищих навчальних закладів. Крім того, виші зможуть самостійно визначати необхідність включення зазначених розділів до дипломних проектів (робіт) та вводити до індивідуальних комплексних контрольно-кваліфікаційних завдань питання з охорони праці. Міністерство освіти і науки ініціює внесення змін до галузевих стандартів вищої освіти.

Управління охороною праці

Є така думка

Неформальне навчання вбиває формальне Олексій Солдатов, ст. викладач кафедри охорони праці, стандартизації та сертифікації Української інженерно-педагогічної академії (Харків)

но-правових взаємин, потребує не лише прийняття будьяких законодавчих рамок, але й серйозної дискусії в суспільстві з цього приводу. А її якраз і не було. У результаті вийшов сирий документ, причому далекий від досконалості. Що ж конкретно викликає занепокоєння у спеціалістів?

НЕФОРМАЛЬНЕ ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ ПРАЦІВНИКІВ Передбачене в Законі набуття працівниками професійних знань, умінь та навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання, – це, на думку більшості спеціалістів-практиків, дуже серйозний удар по всій системі навчання працівників. Більш того, згідно зі ст. 14 Закону визнання результатів неформального 2012 р. Верховна Рада України ухвалила Закон професійного навчання працівників покладається на «Про професійний розвиток працівників», яким виДержавну службу зайнятості. Запропонована схема орзначено загальні положення щодо неформального ганізації такого підтвердження (надрукована в журналі навчання робочих спеціальностей, підвищення кваліфіка«Охорона праці», № 4/2014) є дуже громіздкою і трудоції, атестації працівників та інших важливих моментів, місткою. Етапи підтвердження та експертизи документів пов’язаних з професійною діяльністю людини. осіб, які бажають отримати оцінку своєї професійної Розділивши професійне навчання на формальне, у рекомпетентності, що вводяться в рамках цієї схеми, – зультаті проходження якого видається документ про освіту яскравий приклад відірваної від життя бюрократичної (наприклад, підвищення кваліфікації за договорами писанини. Декларована в Законі можливість для підприз вищими навчальними закладами), і неформальне, ємств оперативно проводити підготовку кадрів безпосещо здійснюється безпосередньо на підприємстві, редньо на виробництві, додержуючись розроблезаконодавець фактично віддав перевагу останньоних підзаконних актів, у реальності му, оскільки воно не потребує ні триваможе спричинити виникнення нових лого відвідування занять, ні відповідскладнощів з оформленням необхідних матеріальних витрат. них підтверджувальних документів Також у Законі практично закріпяк для тих, хто має намір працевлашлюється право роботодавців провотуватися, так і для роботодавців. Це дити атестацію працівників. Категоз одного боку. А з іншого – відрив рії працівників, що підлягають атесперевірки знань та умінь від процесу тації, і періодичність її проведення навчання однозначно призведе до товизначаються колективним догового, що такі екзамени та підтвердженром. Атестація проводиться не частіня кваліфікації працівників будуть ше ніж один раз на три роки. проводитися дійсно формально Законодавчі нововведення в атес(тобто тільки на папері). Цілком очевидно, що сам тації працівників (вони є актуальниВраховуючи об’єктивні реалії працівник, яку б високу ми не лише для робочих професій, життя в нашому суспільстві, не можкваліфікацію він не мав, але й для всіх інших працівників найна не сказати про значний ризик, маної праці) повинні, на перший посамостійно вивчати нові який може виникнути під час екзамегляд, упорядкувати всі ті реальні прону. Адже потенційні претенденти на нормативні документи не цеси, які вже давно мають місце або те чи інше робоче місце платитимуть зможе. Це можливо тільки ж позначилися останнім часом у взанезаконні винагороди тим, від кого при його навчанні єминах між роботодавцями та наймазалежить оцінка їхнього професійноними працівниками. кваліфікованими спеціалістами го рівня. Хіба це не прямий шлях до Безумовно, необхідність прийняткорупції? у спеціалізованих центрах тя подібного документа ні в кого не Ще один небезпечний аспект підготовки кадрів або викликає сумнівів. Ринок праці, як упроваджуваного механізму нефорнавчальних закладах і будь-яка інша сфера нереформовамального навчання – неотримання них ще з радянських часів соціальпрацівником нових знань як у вироб-

У статті наведені найбільш значущі фактори ризику, які виникатимуть під час втілення в життя положень Закону «Про професійний развиток працівників».

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці ничій сфері, так і у сфері охорони праці. Згідно з розробленими в цій частині документами, головною умовою та вимогою для проходження процедури неформального навчання має стати так звана анкета самооцінки. Зрозуміло, що, бажаючи працевлаштуватися на добре оплачуване місце, багато хто напише про ті знання й уміння, яких ніколи не отримував. Перевірити ж факт наявності таких знань неможливо. Запропоновані для цієї мети механізми (зі створенням кваліфікаційних комісій, продукуванням нових бюрократичних перешкод у вигляді всіляких протоколів, висновків, направлень і корінців направлень) не лише далекі від досконалості, але й є прямим стимулом пошуку найлегших шляхів. Цілком очевидно, що претендентові на робочу професію буде набагато легше позбутися всього цього паперового клопоту за допомогою відповідної винагороди чиновникові, який оформлятиме всі ці необхідні для працевлаштування документи. Щороку на підприємствах впроваджуються нові технології, промисловість переходить на більш прогресивні стандарти, з’являються десятки нових і переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці. Цілком очевидно, що сам працівник, яку б високу кваліфікацію він не мав, самостійно вивчати нові нормативні документи не зможе. Це можливо тільки при його навчанні кваліфікованими спеціалістами у спеціалізованих центрах підготовки кадрів або навчальних закладах. Особ ливо це стосується спеціального навчання з питань охорони праці працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки. І яким же це чином, хочеться спитати в авторів Закону, персонал, зайнятий проведенням вибухо- та газонебезпечних і вогневих робіт, зможе самостійно навчатися або заповнювати анкети самооцінки своїх професійних знань? Як бути в цьому випадку з вимогами Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з охорони праці, які загалом є обов’язковими для переважної більшості працівників? Серйозною проблемою під час заповнення анкет самооцінки може стати самовпевненість працівників – за принципом «я це все вже знаю». Відомо, що людина втрачає знання в результаті природної людської особливості – здатності поступово все забувати. Знання ж, отримані у вищих навчальних закладах, швидко застарівають: в інженерів – за 5–10 років, у високотехнологічних галузях – за 3 роки. І те, що може бути повторено в рамках формального навчання, не можна замінити самопідготовкою, у тому числі і з психологічних причин.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДТВЕРДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НЕФОРМАЛЬНОГО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ Як випливає з тексту Закону і роз’яснень розробників, опублікованих у журналі «Охорона праці», загальну організацію цього процесу повинні забезпечувати Центри визнання результатів неформального професійного навчання. На жаль, розробники досі не позначили жодних критеріїв,

www.ohoronapraci.kiev.ua

за якими формуватимуться комісії з перевірки результатів неформального професійного навчання. Професій у нас дуже багато, тому знайти людей, які можуть грамотно атестувати працівника за своєю спеціальністю, часто буде неможливо. При цьому залучатимуться або спеціалісти зі споріднених спеціальностей, або люди, готові ставити підпис за екзамен без його проведення. Це призведе до таких наслідків: 1) працівники не будуть атестуватися саме за своєю спеціальністю, або ж 2) знов-таки платитимуть гроші за складання екзамену.

ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯ ТА КВАЛІФІКАЦІЇ ПРАЦІВНИКА Оцінка за ознаками, які безпосередньо не пов’язані з виконуваною роботою, не допускається (ч. 9 ст. 11 Закону). Як правило, атестаційна комісія заздалегідь складає перелік питань для осіб, які атестуються (він повинен включати тільки професійні питання, пов’язані з виконанням посадових обов’язків). На те, що під час атестації визначаються саме ділові якості працівників, на підставі яких робляться висновки про їх відповідність займаній посаді, вказує і абз. 4 п. 1 Положення про порядок проведення атестації керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів підприємств і організацій промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту і зв’язку, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з науки і техніки, Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 5 жовтня 1973 р. № 470/267. Наведемо приклад. Працівник, звільнений на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яким йому було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Позивач був звільнений за результатами атестації як такий, що не відповідає займаній посаді. Проте він вважає, що процедура атестації проводилася з порушенням законодавства, оскільки була у вигляді тестування і включала питання, що не стосуються безпосередньо виконання працівником посадових обов’язків. Апеляційний суд на підставі матеріалів справи дійшов висновку, що роботодавцем не доведені невідповідність працівника займаній посаді та недостатня кваліфікація для виконання посадових обов’язків. Крім того, робота, запропонована в іншій місцевості, відповідає його професійному рівню. Оскільки він відмовився від переведення, то подання про звільнення на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП розглядалося профспілковою організацією з порушенням ст. 43 КЗпП. На підставі вищевикладеного апеляційний суд визнав звільнення незаконним і ухвалив поновити звільненого працівника на посаді, яку він обіймав до атестації, а також стягнути з підприємства середній заробіток за час вимушеного прогулу та грошову компенсацію в 500 грн як відшкодування моральної шкоди.

Управління охороною праці Адже підприємства, установи та організації, на які поширюються вимоги галузевих нормативно-правових актів, повинні додержуватися ще й їхніх положень. Як свідчить судова практика, основними факторами, які враховуються судами при розгляді справ про атестацію, є: наявність положення про атестацію та додержання його вимог і норм галузевих нормативів; обґрунтованість видання наказу про порядок і строки проведення атестації; попередження працівників про строки проведення атестації; належне оформлення документів; обґрунтованість роботодавцем невідповідності працівника займаній посаді. В умовах нашої країни доводити через суд невідповідність переліку питань атестаційної комісії професійним питанням, пов’язаним з виконанням посадових обов’язків, буде лише невелика частина працівників. При тому, що це теоретично можливо, украй важко буде здійснювати такі дії із захисту працівників у масовому масштабі.

Фото з Інтернету

ЗВІЛЬНЕННЯ ПРАЦІВНИКА З ПІДПРИЄМСТВА ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ АТЕСТАЦІЇ Теоретично правильна постановка питання в реальних умовах може призвести до звільнення працівника за соціальними, національними та політичними мотивами. Попри те що в Законі прямо прописана процедура атестації, її фактично можна порушити. Як приклад нагадаємо випадок з проведенням атестації начальника одного з поштамтів, у результаті якої його було переведено на іншу посаду, що відповідала його професійному рівню. Понижений на посаді працівник звер-

нувся з позовом до дирекції «Укрпошти» з вимогою скасувати рішення атестаційної комісії у зв’язку з тим, що під час атестації були порушені норми Закону «Про професійний розвиток працівників», а саме: безпосередній керівник входив до складу атестаційної комісії, а працівника про атестацію повідомили за місяць до її проведення, а не за два. Проаналізувавши вимоги позивача, апеляційний суд визнав їх необґрунтованими (підтримавши рішення першої інстанції), оскільки ст. 13 Закону дає змогу перевести працівника за його згодою на іншу посаду, а якщо він відмовиться – звільнити як такого, що не відповідає займаній посаді. Разом з тим суд вважає, що присутність безпосереднього керівника і повідомлення працівника про атестацію за місяць до проведення атестації відповідає вимогам Положення про порядок проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 р. № 1571. Такі приклади показують, що навіть необхідність додержання процедури ухвалення рішення в питаннях атестації працівників відступає на другий план порівняно з особистим ставленням до працівника з боку керівництва. Замість того щоб на законодавчому рівні захистити інтереси найманого працівника, положення про атестацію в новому Законі лише закріплюють практику, що склалася, коли в усіх випадках правий керівник, а неправий підлеглий. Усе це, безумовно, тільки посилить корупційну модель у взаєминах між різними ланками керівників і підлеглих.

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці

www.ohoronapraci.kiev.ua

Управління охороною праці

Увага: досвід!

Дистанційне навчання Олег Моісеєнко, власкор

На підприємствах, які мають розгалужену структуру територіально віддалених підрозділів, зазвичай виникає питання про те, який метод проведення навчання та перевірки знань з охорони праці є оптимальним та ефективним у конкретних умовах. Кадр з навчального фільму про послідовність операцій та додержання вимог безпеки під час виконання робіт у кабельних колодязях

ЯКОМУ МЕТОДУ НАДАТИ ПЕРЕВАГУ? Можна спробувати зібрати всіх працівників, які підлягають навчанню, в одному зручному місці та провести заняття, так би мовити, в один прийом. Такий метод зручний в організаційному плані для вик ладацького складу, оскільки матеріал подається тільки один раз, а навчання проходять одночасно всі працівники підприємства. Негативною стороною реалізації цього методу є необхідність одночасно відволікти від виробництва та виконання основних обов’язків і направити на навчання велику кількість персоналу. У реальному житті не всяке підприємство і не завжди може собі це дозволити! Можна організувати проведення навчання та перевірку знань працівників окремо в кожному структурному підрозділі або групі, тобто в кілька прийомів або потоків. Такий метод організації навчання є більш зручним для підрозділів і менш болючим для виробничих процесів усього підприємства. Але він потребує багаторазового проведення (повторення) повного курсу лекцій в усіх навчальних групах підрозділів. Отже, у цьому випадку підприємству доведеться декілька разів відволікати від виробництва своїх спеціалістів-викладачів

або багаторазово оплачувати послуги сторонніх викладачів і навчальних центрів. Звичайно, існує можливість реалізувати якусь комбінацію описаних вище методів організації навчання, найбільш прийнятних і найменш витратних для конкретних умов підприємства. МИ ПІДЕМО ІНШИМ ШЛЯХОМ! Виявляється, є ще один оригінальний спосіб вирішення цієї проблеми, який використовують у Запорізькій філії ПАТ «Укртелеком». Тут уважно вивчили вимоги НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці» та звернулися за порадою, консультацією і допомогою до Державної інспекції нагляду в агропромисловому комплексі, соціально-культурній сфері, на транспорті та у зв’язку (начальник Микола Плутицький). У результаті в цій філії, що має у своєму складі на території області цілу низку цехів, центрів та інших відокремлених підрозділів, для того щоб опера-

тивно проводити навчання з питань охорони праці, але не збирати всіх працівників в одному місці, прийняли рішення скористатися, з одного боку, чудовими технічними можливостями підприємства, а з іншого – положеннями цього нормативно-правового акту. У п. 3.5 Типового положення сказано, що навчання з питань охорони праці може проводитися як традиційними методами, так і з використанням таких сучасних методів, як дистанційне навчання, а також з використанням технічних засобів – аудіовізуальних і ком п’ю тер них навчальних і контролюючих систем, комп’ютерних тренажерів. Спираючись на ці дві можливості (теоретичну з боку нормативного акта і технічні можливості підприємства), а також на підтримку керівництва філії та профільної державної інспекції тер управління Держгірпромнагляду, ідею проведення відеосемінару спеціалістів і осіб, відповідальних за стан охорони праці в підрозділах, було доведено до успішної практичної реалізації.

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці Для проведення відеосемінару в червні 2013 р. була обрана дуже актуальна тема: «Безпечне виконання робіт у колодязях і приміщеннях введення кабелю в умовах газонебезпеки та підвищених температур». Під неї було визначено теми конкретних виступів керівників, спеціалістів підприємства та розроблено програму семінару. Крім того, з урахуванням специфіки виробництва й тематики семінару було складено перелік питань та білети для перевірки знань з охорони праці, пов’язані з порядком допуску сторонніх організацій до виконання робіт на об’єктах електрозв’язку ПАТ «Укртелеком». Під час семінару в режимі відеоконференції одночасно на зв’язку були центральна студія філії у м. Запоріжжі й кабінети начальників двох десятків її підрозділів у містах та інших населених пунктах області. Учасники семінару заслухали й обговорили доповіді, з якими виступили помічник директора з питань безпеки, начальники і спеціалісти служб охорони праці та пожежної безпеки, начальники центрів і цехів, головний державний інспектор профільної інспекції, заступник голови профспілкової організації філії та ін. Після вступного слова помічника директора з питань безпеки начальник служби охорони праці акцентував увагу на тому, що в безпеці робіт, які виконуються сторонніми організаціями в кабельній каналізації, суттєву роль повинен відігравати суворий контроль з боку спеціалістів і відповідальних осіб філії. Головний державний інспектор пояснив важливість системної роботи з контролю за станом охорони праці під час виконання робіт у колодязях, інших замкнутих просторах на підставі аналізу виробничого травматизму в подібних умовах. З цікавістю було вислухано доповідь начальника служби пожежної безпеки на тему «Небезпека займання у замкнутих просторах, колодязях і заходи щодо забезпечення безпечних умов виконання таких робіт». Керівники підрозділів у Бердянську та Мелітополі поділилися практичним досвідом виконання робіт у кабельній каналізації за умови наявності ґрунтових вод і небезпечних газів, а також застосування засобів захисту під час виконання робіт у колодязях в умовах підвищеної температури. Інженер лінійних споруд і абонентських пристроїв електрозв’язку розповів про особливості підготовки газоаналізаторів і порядок

www.ohoronapraci.kiev.ua

замірювання параметрів повітряного середовища в кабельному колодязі. У рамках заявленої теми семінару у філії було знято відеоролик про послідовність операцій та додержання вимог безпеки під час виконання робіт у кабельних колодязях підприємства в реальних умовах Запоріжжя. Як актори у фільмі знялися працівники підприємства, декорації – міський пейзаж, реквізит – інструмент, драбина, прилади та засоби індивідуального захисту, що використовуються в реальності. Цей фільм як засіб аудіовізуального навчання вийшов наочним і повчальним як для учасників зйомки, так і для тих, хто навчається. (Один з кадрів цього навчального ролика представлено на фотографії.)

Центральна студія Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» під час відеосемінару 2014 р. С. Чайковський «рятує» манекен

ПОЧИН СЛІД ПРОДОВЖИТИ Враховуючи значний інтерес до проведення відеосемінару з боку працівників філії та його позитивний ефект з позиції безпеки, було розроблено низку практичних рекомендацій. У тому числі було запропоновано продовжити практику спільних з представниками теруправління Держгірпромнагляду зустрічей та семінарів з розгляду актуальних завдань забезпечення безпеки працівників під час виконання робіт на об’єктах підвищеної небезпеки. Одним із втілень цього рішення стало проведення 08.04.2014, напередодні Всесвітнього дня охорони праці, нового навчального відеосемінару, на якому був присутній і автор цих рядків. Цього разу для семінару була обрана тема: «Основи надання долікарської допомоги потерпілим внаслідок аварій та нещасних випадків». Природно, до підготовки семінару службі охорони праці знову довелося докласти значних

зусиль. Аудиторія, приміщення та спосіб проведення семінару залишилися ті самі – відеоконференція, тобто, як і раніше, викладачів і слухачів розділяли відстані, але вони не заважали слухати, брати участь і обговорювати те, що відбувається в ефірі. Першим із вступним словом, присвяченим Всесвітньому дню охорони праці, виступив помічник директора з питань безпеки Антон Якубовський. Після нього виступали представники теруправління Держгірпромнагляду. Про основні професійні ризики та динаміку травматизму у сфері зв’язку розповів начальник профільної інспекції М. Плутицький, а головний державний інспектор Олексій Кабанов – про організацію безпечного виконання робіт у кабельній каналізації. Три наступних виступи були присвячені безпосередньо питанням надання першої допомоги потерпілим. Начальник служби охорони праці філії Олександр Тимошенко присвятив свою доповідь, доповнену демонстрацією слайдів, законодавчим основам надання долікарської допомоги потерпілим. Провідний інженер з охорони праці Ірина Барнаш детально висвітлила основи методології надання долікарської допомоги потерпілим в умовах виробництва. Нарешті, безумовною родзинкою всього заходу, що викликала живий інтерес і обговорення в студії, була лекція страхового експерта з охорони праці управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Запорізькій області Сергія Чайковського. Він продемонстрував на практиці виконання комплексу заходів щодо штучного дихання та непрямого масажу серця потерпілому з використанням манекена. Практичні прийоми супроводжувалися професійними порадами, коментарями та цікавою інформацією. Семінар закінчився обговоренням усього почутого та побаченого, а завершальне слово сказав А. Якубовський. Запорізькі укртелекомівці своїми відеосемінарами та навчальним фільмом ще раз продемонстрували: якщо до справи підходити творчо, ініціативно і з вогником, то навчання з питань охорони праці стає не рядовим, занудним заходом, а перетворюється на яскраву, насичену інформацією подію, яка запам’ятовується, користь і ефективність якої безумовно є значними. Фото з архіву підприємства

Управління охороною праці

Слідами конференції з управління ризиками

HAZID – ЯКІСНА

ОЦІНКА РИЗИКІВ Олег Токар, директор з промислової безпеки та екології ТОВ «Метінвест Холдинг»

У ТОВ «Метінвест Холдинг» упроваджується комплексна система управління ризиками. Зокрема, розроблено корпоративні Стандарти в галузі оцінки ризиків під час проектування та здійснення виробничих процесів. Для оцінки ризиків створені та застосовуються різноманітні методики. Мета здійснення оцінки ризиків – розробити та реалізувати заходи, спрямовані на зменшення ймовірної шкоди для людей, виробництва, екології, активів, соціальної сфери та іміджу. Тобто передбачити можливий негативний сценарій та запобігти йому.

ДЖЕРЕЛО ДЖЕРЕЛ Побудова сучасної системи безпеки базується на оцінці ризиків. Вона допома гає досяг ти двох основних результатів: формалізувати та систематизувати знання про об’єкт або процес, а також розставити акценти там, де потрібно докласти зусиль. Оцінюючи ризики, ми одержуємо загальну картину всіх можливих негативних реалістичних сценаріїв, аналізуємо достатність існуючих заходів безпеки та в разі необхідності пропонуємо додаткові. На сьогодні наша компанія вибудовує систему оцінки ризиків із засто-

суванням низки різних методик, які є кращими світовими практиками і давно використовуються в багатьох країнах світу. Базовою методикою оцінки ризику в нашій компанії обрали HAZID (HAZard IDentification – визначення небезпек, англ.) як найбільш універсальний метод, застосовуваний у більшості випадків як для процесів на етапі проектування, так і для діючих виробничих процесів. У корпоративному Стандарті крім HAZID передбачено можливість застосування й інших методик оцінки ризиків: HAZOP, ENDID, JSA, BowTie, EIA, SIL, QRA тощо. Кожна з них має свою галузь застосування і передбачає різний ступінь деталізації, вихідної інформації й експертів, яких залучають до оцінки. HAZID – це якісна оцінка ризиків, яка проводиться групою експертів – працівників з досвідом і знаннями в галузі оцінки ризиків. Ключовою умовою якісного проведення HAZID є підготовлений належним чином спеціаліст, що має досвід проведення HAZID і керує робочою групою (лідер HAZID). Процес оцінки ризиків HAZID включає такі основні етапи: розподіл об’єкта оцінки на складові частини за видами діяльності, процесами або адміністративним підпорядкуванням; застосування для підвищення ефективності перевірочних списків та переліків ключових слів; проведення «мозкового штурму» у складі робочої групи; формування звіту

з групуванням за рівнями ризиків (високий, середній та низький ) і розробкою додаткових заходів для зменшення цих ризиків до прийнятного рівня безпеки. Звіт про результати HAZID передається керівникові підприємства. Заходи, запропоновані робочою групою, узгоджуються в службах підприємства, розглядаються і пропонуються альтернативні заходи захисту. Після узгодження та затвердження заходів керівники залучаються до їх реалізації, фінансування і контролю виконання, здійснюється аналіз результативності заходів. Згодом деякі з учасників стають відповідальними за виконання ними ж розроблених заходів. Основна функція робочої групи – це активна участь у «мозковому штурмі», яким керує лідер. Під час проведення «мозкового штурму» заповнюються робочі таблиці, які відповідають методу оцінки. Це допомагає уніфікувати та структурувати інформацію. Як лінійку, що вимірює рівень ризику, застосовують корпоративну матрицю оцінки ризиків. Для того щоб усі члени групи могли бачити результати обговорення, під час проведення оцінки робочі таблиці виводяться на екран, і всі члени робочої групи мають можливість бачити й корегувати інформацію, яка вноситься.

Ні для кого не секрет, що помилки на стадії проектування створюють серйозні проблеми під час експлуатації будь-якого об’єкта або ведення робіт: починаючи з найпростіших опера-

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці

Підготовка голів оцінки ризиків – тривалий і копіткий процес Для реалізації проекту до 2017 року необхідно підготувати як мінімум 60 голів оцінок ризиків HAZID

II. Підготовка

І. Відбір • Відбір кандидатів проводиться під час навчання та проведення оцінки ризиків на підприємстві консультантом • Голова оцінки ризиків проводить співбесіди з кандидатами • Керівництво підприємства погоджує кандидатів на подальше навчання

• Одержання початкових знань під час участі в оцінці ризиків (див. етап I) • Навчання з видачею сертифіката проводиться консультантом з Великобританії (Risktech Solutions) • Спільна з досвідченим головою участь у проведенні навчання та оцінки ризиків • Участь у підготовці частини звіту за результатами оцінки ризиків

ІІІ. Самостійна робота • Самостійне проведення оцінки ризиків за участю досвідченого голови (одна-дві спільні оцінки ризиків) • Самостійна підготовка звіту за результатами оцінки ризиків (досвідчений голова перевіряє, корегує та дає зворотний зв’язок) • Подальша самостійна робота з проведення оцінки ризиків і звітів з періодичними перевірками досвідченими головами

1–2 роки від знайомства з методикою до початку самостійної роботи цій і закінчуючи складними технологічними процесами. Наслідками неадекватного проектування можуть стати як незначна травма працівника, так і зруйноване підприємство з тисячами людських жертв. На початковій стадії проектування ще немає схем, креслень, описів процесів. У цьому разі оцінка ризиків допоможе обрати найкращий варіант реалізації проекту. На наступних етапах оцінка ризиків із застосуванням різних методик (HAZID, HAZOP, ENVID тощо) допоможе визначити оптимальні варіанти проекту або його окремих стадій, щоб потім уникнути необхідності вносити зміни. ПРОЦЕС УПРОВАДЖЕННЯ Вибір базового методу став першим етапом упровадження системи оцінки ризиків на підприємствах, що належать до «Групи Метінвест». Ознайомившись у 2011 р. з методикою HAZID, а у 2012 р. випробувавши її на підприємствах, які належать до «Групи Метінвест», ми склали п’ятирічний план реалізації системи оцінок ризиків виробничих процесів. З урахуванням п’ятирічного циклу повторних оцінок було визначено, що необхідно проводити не менше 150 базових HAZID на рік. У зв’язку з обмеженою пропозицією лідерів оцінок ризиків на ринку праці, мовним бар’єром і високою вартістю одного робочого дня консультанта ми вирішили підготувати власних спеціалістів – з-поміж працівників підприємств, які на умовах часткової зайнятості змогли б проводити HAZID. Нескладно зібрати групу спеціалістів, але об’єднати їх у команду –

www.ohoronapraci.kiev.ua

ось головне завдання лідера оцінки ризиків, який забезпечує ефективну групову комунікацію, підтримує вільне спілкування, курирує групу з методики оцінки, не дає залишатися осторонь, згладжує конфліктні ситуації, витримує регламент тощо. В одних є такі здібності, а іншим їх доводиться розвивати. Найголовніше – бажання це робити. У 2012 р. ми випробували, а з 2013 р. продовжили добір і підготовку власних голів оцінок ризиків. Після попереднього добору групи та її сертифікаційного навчання консультантом з Великобританії (Risktech Solutions), який вільно володіє російською мовою, навичок лідера HAZID ми почали їх практичну підготовку. Зараз на наших підприємствах уже працюють п’ять власних голів HAZID, які самостійно проводять оцінки ризиків. У 2014 р. практичну підготовку з консультантом уже пройшли 11, а до кінця року пройдуть ще 11 працівників підприємств. Планується довести кількість власних голів до 60 осіб. Більшість працівників, задіяних у проекті, розуміють, що їм випала унікальна можливість випробувати себе в зовсім іншому напрямі. У державному класифікаторі професій ви не знайдете посад керівників і спеціалістів, пов’язаних з оцінкою ризиків. Цей ринок праці в Україні на відміну від європейських країн ще не сформовано, і ми робимо в такому напрямі перші кроки. Ми розуміємо, що ці люди, здобуваючи додаткові навички, знання та досвід, стають затребуваними на ринку праці, тому розробляємо внутрішню систему мотивації для їх утримання (додаткові разові бонуси, ротації тощо).

СТИМУЛИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ У процесі впровадження системи оцінки ризиків виникають різного роду організаційні проблеми. Наприклад, заінтересованість керівників структурних підрозділів у підсумках роботи з оцінки ризиків. Однак вони вирішувані. У компанії існує система ключових показників ефективності, відповідно до якої грошова винагорода керівника підприємства і служби охорони праці визначається набором показників, одним з яких є виконання заходів щодо реалізації програми з оцінки ризиків. Природно, виникає запитання: що дає корпорації настільки об’ємна й непроста робота? Уже проведено понад 40 оцінок ризиків, і за їх результатами планується виконати близько 1,5 тис. заходів, що дозволить зробити виробничі процеси підприємств керованими та більш безпечними. Зрозуміло, що будь-яка робота оцінюється сумою витрат на її виконання. Сьогоднішні витрати – це один залучений консультант, який відбирає й готує наших голів HAZID. Завтра нашими витратами стануть заходи, запропоновані під час оцінок ризиків: як ті, що потребують інвестицій, так і ті, на впровадження яких фінансові кошти не потрібні. Проте післязавтра ми одержимо більш безпечне виробництво, а це врятоване життя та здоров’я наших працівників, відсутність аварій і простоїв. Підраховано, що аварії та травматизм щорічно обходяться світовій економіці в 4% ВВП. Це дуже багато! У майбутньому ми зможемо уникнути таких втрат. Фото з сайту www.metinvestholding.com

Управління охороною праці

Думка фахівця

Корпоративний патріотизм у деталях Наталія Данько, заступник директора департаменту сертифікації, провідний аудитор компанії TÜV Rheinland

ДОВІДКА Різні джерела по-різному трактують значення поняття «культура». У Великому тлумачному словнику сучасної української мови (уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009) наводяться такі визначення: Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Освіченість, вихованість. Рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності. Розведення, вирощування якої-небудь рослини або тварини, культивування. Мікроорганізми, вирощені в лабораторних умовах у живильному середовищі.

Відомий культуролог академік Ю. В. Рождественський дає своє формулювання цього поняття: «культура – діяльність, що служить стійко-продуктивному життю суспільства за рахунок відбору, систематизації, зберігання, вивчення й організації використання правил і прецедентів діяльності». Найбільш прийнятним із точки зору охорони праці уявляється визначення культури як «стану» соціального середовища людини, відповідальної за його безпеку.

Фото з Інтернету

Якщо керівництво підприємства ставить перед собою завдання підвищити ефективність СУОП, взявши на озброєння систему управління ризиками, то в першу чергу необхідно сконцентрувати зусилля на розвитку корпоративної культури. а наших часів усе очевиднішим стає той факт, що діяльність, спрямована на запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, не може обмежуватися рамками законодавчої та нормативно-правової бази, що передбачає проведення організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів. Забезпечення безпеки праці має стати пріоритетною метою та внутрішньою потребою кожної людини. Тільки тоді можна говорити про безпеку життєдіяльності кожного громадянина і країни в цілому. Одним із найбільш ефективних шляхів досягнення поставленого завдання (якщо не єдино можливим) є виховання культури безпеки суспільства як основи існування та найважливішої ідентифікаційної ознаки будьякої цивілізації. Для цього треба сформувати в українців не більше не менше якісно інший світогляд у питаннях власної безпеки, нову систему ідеалів і цінностей. Цей процес є тривалим, розрахованим не на одне покоління, але починати його треба вже зараз. Стереотип безпечної поведінки в побуті та на виробництві необхідно виробляти з дитячого віку під час формування особистості й методично закріплювати упродовж її дорослішання. Паралельно в сучасно-

му соціумі має відбуватися процес виховання культури безпечної поведінки. Це завдання стає ще більш актуальним у світлі того, що український народ, по суті, створює нову державу. ОСНОВИ ТА СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ У сучасному світі для успішного ведення бізнесу підприємство чи організація повинні визначити для себе свої місію, мету та цінності. Саме на останніх і будується корпоративна культура. Під корпоративною культурою розуміють сукупність моделей поведінки, що набуті організацією у процесі адаптації до зовнішнього середовища і внутрішньої інтеграції та показали свою ефективність і які сприймає більшість членів організації. Однією з головних складових корпоративної культури, поряд з обов’язковим дрес-кодом для співробітників, є культура безпеки, яка, у свою чергу, містить такі елементи: ☑ прийняту систему лідерства, вертикаль і структуру управління охороною праці; ☑ стилі розв’язання конфліктів, розслідування інцидентів; ☑ діючу систему комунікації; ☑ положення співробітника в організації; ☑ корпоративну символіку; ☑ політику підприємства, організаційні заборони і традиції.

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці Сучасні керівники розглядають корпоративну культуру своєї організації як потужний стратегічний інструмент, що дає можливість, по-перше, орієнтувати всі підрозділи та окремих осіб на досягнення загальних цілей, пов’язаних зі зниженням ризиків у сфері охорони праці, по-друге, стимулювати прихильність співробітників до ідеї безпечного ведення робіт і, по-третє, полегшити продуктивну комунікацію між ними. Корпоративна культура – це комплекс ціннісних орієнтирів, переконань, гласних і негласних угод та норм, що їх поділяють усі члени організації. Це свого роду система загальних припущень і уявлень про те, що та як робиться в фірмі, яка складається у процесі вирішення зовнішніх і внутрішніх проблем. Корпоративна культура допомагає підприємству вижити й перемогти в конкурентній боротьбі, завоювати нові ринки та успішно розвиватися. Повна ідентифікація співробітника з компанією означає, що він не тільки усвідомлює її ідеали, чітко дотримується правил і норм поведінки в організації, але й внутрішньо повністю приймає корпоративні цінності. У цьому випадку культурні цінності організації стають індивідуальними цінностями співробітника, міцно займаючи своє місце в мотиваційній структурі його поведінки. У цілому ефективну корпоративну культуру безпеки визначають такі умови: ☑ злагодженість, взаємодія колективу – те, що називається team spirit (командний дух);

Система управління якістю

Корпоративна культура

www.ohoronapraci.kiev.ua

Принципові відмінності в ментальності співробітника та найманого працівника Ознака порівняння

Співробітник

Найманий працівник

Сприйняття себе

Я – важлива частина цілого. Успіх кожного окремо досягається завдяки успіху компанії, а успіх компанії – завдяки особистому внеску кожного. Відповідальність за майбутнє компанії

Егоцентризм. Особистий успіх й отримання благ – понад усе. Байдужність і відсутність особистої відповідальності за майбутнє компанії

Ставлення до компанії

Компанія – «рідний дім». Турбота про сьогодення й майбутнє компанії як про стабільне джерело благ. Прихильність компанії

Компанія – «постоялий двір». Якнайменше віддати, якнайбільше отримати від неї цієї миті – доки джерело благ не вичерпано. Немає прихильності

Стосунки з керівництвом

Партнерство

Покірність

Стосунки з колективом

Партнерство

Конкуренція

Ставлення до доходу

Ми (колектив) самі заробляємо

Керівництво платить гроші

☑ задоволення кожного від роботи та гордість за її результати; ☑ відданість працівників організації та готовність відповідати її стандартам безпеки; ☑ висока вимогливість до якості праці та інфраструктури; ☑ готовність до змін, пов’язаних із науково-технічним прогресом і змінами на ринку. ЯДРО СИСТЕМИ – ЛЮДИНА Будь-яке суспільство, соціальна група, колектив складаються з окремих індивідуумів, і вчинки кожного в сукупності визначають умови життя соціуму. Комфортність (або некомфортність) цих умов залежить від поведінки людини всередині соціуму та по відношенню до свого оточення.

Певним особистостям притаманна ментальна модель «є Я і є світ», тобто протиставлення себе світу тією чи іншою мірою. Такий світогляд найчастіше є характерним для найманого працівника. Проте в межах якої-небудь соціальної групи (у нашому випадку колективу підприємства чи організації) це даремний шлях. І доти, доки кожний член колективу не усвідомлюватиме цінності свого внеску у процвітання цілого, ми стикатимемося з превалюванням особистих інтересів над інтересами інших людей зокрема та суспільства в цілому. Будь-який керівник має прагнути розвивати в працівниках менталітет співробітника. Щоб пояснити цей постулат, звернемося до тлумачного словника, де міститься таке визначення слова «співробітник»: той, хто

Система управління охороною праці

Система управління охороною довкілля

Управління охороною праці працює разом із ким-небудь, допомагає в якійсь справі. Якщо порівнювати ментальність найманого працівника і співробітника, то останньому властиве почуття відповідальності за майбутнє компанії та свої дії, кожна з яких впливає на це майбутнє. Звичайно, йдеться про внутрішню відповідальність, яка приймається людиною добровільно, а не завдяки наказу. Тоді на перший план виходить ментальна модель «ми і є світ» або окремий випадок «ми і є компанія». Існує низка принципових відмінностей у ментальності співробітника та найманого працівника, які наведено в таблиці на с. 25. Компанія, в якій працюють духовно близькі люди, виграє за багатьма напрямами. Те, як проявляє себе кожна конкретна особистість – співробітником чи найманим працівником, – прямо залежить від рівня розвитку корпоративної культури. Тому треба концентрувати увагу не стільки на пошуку претендентів із хорошим резюме, скільки на створенні в межах компанії сприятливої корпоративної атмосфери, в якій бажані якості співробітників максимально проявлятимуться. Можна стверджувати, що внутрішня відповідальність за навколишній світ – достатня умова для того, щоб працююча людина стала співробітником. Інакше кажучи, маючи таку добровільно взяту на себе відповідальність, вона відчуває себе співробітником і відповідним чином поводиться. Необхідною умовою успішної роботи має стати шанобливе ставлення до кожного співробітника, що може бути досягнуто лише за умови, якщо в компанії взято за основу людину та людяне ставлення одне до одного. Йдеться про повагу, яку працівник завойовує не високою посадою, а своїми особистісними якостями. НА ШЛЯХУ ДО УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ Безумовно, корпоративна культура є одним із важелів управління персоналом. Вона постійно взаємодіє з іншими елементами комплексної системи управління підприємством (йдеться про систему управління охороною праці, систему управління якістю, систему управління охороною довкілля, управління персоналом, управління фінансами тощо), впливає на характер їх застосування та,

Культура особистості

Стосунки із зовнішніми зацікавленими сторонами

Культура управління

Культура ації комунікації

КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА

К трудовог Культура трудового процесу

зрештою, формується на основі взаємодії з тим чи іншим елементом цієї системи. Аналіз аспектів безпеки праці з позиції корпоративної культури дає можливість перевести проблему безпеки праці в іншу площину. За даними світової статистики, головною причиною нещасних випадків є, як правило, не техніка, не організація праці, а людський фактор (тобто працююча людина). Американський експерт Герберт Хейнріх, який мав колосальний вплив на розвиток виробничої безпеки, вважав, що 88% усіх нещасних випадків обумовлені неправильними діями персоналу, лише 10% – ненадійністю устатковання та 2% – форс-мажорними обставинами. Із чого напрошується висновок: неможливо звести професійні ризики до мінімуму, використовуючи лише технічні засоби, до яких належать створення машин та інструментів, які зменшують небезпеку під час роботи з ними до мінімуму, розробка та застосування спеціальних колективних й індивідуальних засобів захисту, технічне навчання безпечним методам і прийомам праці тощо. Безпека праці в організації містить два взаємозалежні аспекти: ☑ зовнішній визначає взаємодію організації та соціуму, коли ризики у сфері безпеки праці можна знизити за рахунок спеціально розроблених превентивних заходів; ☑ внутрішній регулює взаємодію організації в цілому та працівника зокрема як колективного й індивідуального суб’єктів. Формування культури безпеки праці – це інтеграційний процес зі створення безпечних і здорових умов праці. Він ґрунтується, з одного боку, на досягненнях науки, зокрема

Соціальна від відповідальність

Принцип роботи, який декларується

К Культура умов праці та виробництва (культура безпеки)

в таких сферах, як політологія, соціологія, психологія, а з іншого – на практичних заходах щодо зниження ризиків. Успіх реалізації програми управління ризиками залежить від інструментарію, що застосовується. У найбільш загальному вигляді засоби реагування на ризики можна розділити на чотири класи: вплив на джерело ризику (атакуючі заходи); вплив на зовнішнє середовище організації («екологічні» заходи); вплив на самоорганізацію (об’єкт, суб’єкт), експоновану на ризик (адаптація); комбіновані впливи на джерело, середовище й організацію. Саме вплив на самоорганізацію (об’єкт, суб’єкт), експоновану на ризик (адаптація), і досягається шляхом формування відповідної корпоративної культури організації. Наприкінці статті наведено зразок арсеналу засобів для управління ризиками на прикладі комплексу протипожежних заходів. Виходячи з вищевикладеного, можна дійти очевидного висновку: якщо ми ставимо перед собою завдання управляти ризиками, то в першу чергу потрібно розвивати корпоративну культуру. Тільки внутрішня культура, корпоративний патріотизм, гордість за причетність до великої та важливої справи виховують зі співробітників відданих борців за інтереси своєї фірми щодо системного підходу до управління охороною праці. У результаті логіка розвитку організації набуває спрямованості на запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням та одночасно на поступальний індивідуально-професійний розвиток і самореалізацію людини на робочому місці.

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці

ДОВЕДЕНО ДОСЛІДНИМ ШЛЯХОМ рамотно побудована система управління ризиками дає можливість своєчасно ідентифікувати кожний вид ризиків та вжити заходів щодо запобігання розвиткові подій, які призводять до реалізації загрози й виникнення втрат. Проаналізувавши досвід управління ризиками в різних сферах економічної діяльності (страхові організації, фінансові інститути, промислові підприємства), пропоную ознайомитися зі структурованим емпіричним арсеналом засобів для управління ризиками на прикладі комплексу протипожежних заходів.

Вплив на джерело ризику є спробами змінити поведінку цього джерела таким чином, щоб зменшити загрозу, яка від нього походить. Щоб скоротити час перебування в небезпечних зонах, можна, наприклад, змінити маршрути й технології, встановити обмеження, контроль доступу до небезпечної зони тощо. Свідоме та/або неусвідомлене прийняття ризику – це неприйняття заходів щодо захисту від нього. Така політика допускається тільки стосовно неминучих ризиків або ризиків, захист від яких може коштувати дорожче за цілком передбачувані втрати. Під такі ризики в бюджети закладаються необхідні резерви, застосовується страхування ризику. Дублювання операцій, об’єктів або ресурсів, дільниць й елементів організації, що перебувають у сфері впливу ризиків, підвищує надійність вказаних елементів.

1 2

Змінити небезпечну поведінку як інструмент управління ризиками допоможуть такі заходи: огородження небезпечних зон; встановлення взаємного контролю за поведінкою співробітників; проведення додаткового навчання та інструктажів персоналу; введення системи штрафів. Ідеологія ситуаційного управління, штатних і позаштатних схем управління цілком придатна для розробки правил поведінки у складних ситуаціях. Моніторинг інформації – це проектування, формування та відстежування необхідних потоків інформації та управління ними. Технічний моніторинг ситуації полягає у встановленні різних технічних пристроїв спостереження, сигналізації тощо. Розподіл ризику між різними агентами – це процедурне розбивання небезпечної роботи між певними виконавцями, кожний із яких має свої ризикові характеристики. Розукрупнення або укрупнення ризику: наприклад, зменшення запасів небезпечних матеріалів, що зберігаються на складі організації. Процедурні конфігурації – це певні правила передачі відповідальності за різні етапи роботи, внесені до технологічних карт і посадових інструкцій. Змінення горизонту управління ризиками – це спосіб впливу на величину ризиків за допомогою перегляду періодів їх прогнозування. Комплексний розвиток корпоративної та загальнонаціональної культури – тривалий, тяжкий, але найбільш ефективний шлях, що дає можливість економіці вижити, забезпечує безпеку праці на підприємствах і в організаціях та сприяє розвитку країни в цілому.

10 11

www.ohoronapraci.kiev.ua

Управління охороною праці

Школа охорони праці

OHSAS 18001: крок за кроком Олександр Лисенко, провідний експерт НААУ, провідний викладач IRCA, провідний аудитор «Бюро Верітас», технічний директор навчально-наукового центру «Ощадливе виробництво»

КРОК 3

ПОДОЛАННЯ ОПОРУ ЗМІНАМ У СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ ПРОФЕСІЙНОЇ БЕЗПЕКИ І ЗДОРОВ’Я Як показує практика, прихильників упровадження системи менеджменту налічується близько 20%, супротивників стільки ж. Інші чекають, хто візьме гору, і приєднаються до переможців. У цьому плані дуже важливо, щоб з перших кроків упровадження СМПБіЗ керівники підприємства власним прикладом демонстрували її необхідність для організації. За всіх часів спрацьовував принцип «роби як я». Дев’яносто відсотків невдач при впровадженні обумовлені нерозумінням того, що структурні перетворення не самоціль. Сім чинників, що впливають на успіх впровадження СМПБіЗ: структура; система; стратегія; співробітники (кількість і демографія); стиль управління; навики (стандарти, внутрішні комунікації); корпоративні цінності. Реакція співробітників на зміни, пов’язані з упровадженням СМПБіЗ: заперечення; страх; опір; злість; депресія; вивчення; прийняття; відданість справі. Необхідність періодичних змін не викликає сумнівів. На зміни слід реагувати швидко й чітко. Здатність реально оцінити ситуацію й передбачити, як вона буде розвиватися, – цінна якість будь-якого керівника й менеджера. Одним з найважливіших чинників є опір змінам з боку працівників компанії. Організації без людей немає, тому, щоб здійснити зміни, треба заручатися підтримкою співробітників.

Продовження. Початок читайте в № 8/2014.

ПРИЧИНИ ОПОРУ ЗМІНАМ Чого бояться співробітники? Групам працівників, що постали перед необхідністю змін, доведеться пристосовуватися до нових неформальних зв’язків, каналів спілкування, поведінкових стереотипів. ц 1 Таблиця Причина

Результат

Реакція «Політична» поведінка

Егоїстичний інтерес

Очікування особистих втрат у результаті змін

Неправильне розуміння цілей і стратегії змін

Низький ступінь довіри Чутки до менеджерів, що викладають план змін

Різна оцінка наслідків здійснення стратегії

Неадекватне сприйняття планів; можливість існування інших джерел інформації

Відверта незгода

Низька терпимість до змін

Побоювання людей, що вони не мають необхідних навиків або вмінь

Поведінка, спрямована на підтримку власного престижу

Як егоїстичний інтерес впливає на опір змінам? ☑ Люди внаслідок своєї природи ставлять власні інтереси вище за інтереси організації. ☑ Може призвести до виникнення неформальних груп, політика яких буде спрямована на те, щоб перешкодити здійсненню запропонованих змін. Чому виникає неправильне розуміння цілей і стратегії змін? ☑ Нерозуміння зазвичай виникає через те, що люди не в змозі оцінити наслідки застосування стратегії. ☑ Часто причиною тут є відсутність достатньої інформації про цілі та шляхи реалізації стратегії. ☑ Така ситуація характерна для організацій, де ступінь довіри до дій менеджерів низький. З чим пов’язана різна оцінка наслідків застосування стратегії? ☑ Менеджери і службовці можуть по-різному сприймати значення стратегії для організації та для внутрішньорганізаційних груп.

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці ☑ При цьому «стратеги» часто невиправдано вважають, що службовці бачать переваги реалізації стратегії так само, як і вони, і що кожний має відповідну інформацію, щоб переконатися в перевагах як для організації, так і для кожного службовця від реалізації стратегії. Чому співробітники чинять опір змінам? ☑ Через побоювання, що вони не зможуть навчитися нових навичок або нової роботи. ☑ Опір найбільш характерний при впровадженні нових технологій, методів продажу, форм звітності тощо. ☑ Люди, які випробували на собі масу непотрібних змін (наприклад, частих, але непотрібних реорганізацій) або яким завдали шкоди на перший погляд корисними змінами, зазвичай стають дуже підозрілими. ☑ Опір змінам – лише симптом, причину якого слід виявити й усунути. ☑ Люди різняться за сприйняттям змін і здатністю пристосовуватися до них. На жаль, хоча це й не дивно, ті, хто найбільше потребують змін, часто чинять найсильніший опір. Це може стосуватися окремих людей (як працівників, так і керівників), груп, організацій і навіть цілих людських співтовариств. Як реагувати на опір? ☑ Один зі шляхів зменшення опору – системний підхід до змін: для розуміння поведінки організації як системи необхідно враховувати поведінку всіх взаємозалежних субсистем, таких як фінанси, виробництво, збут і постачання, людські ресурси й багато чого іншого. ☑ Системний підхід передбачає розгляд організації як єдиного цілого, виявлення взаємозв’язків між різними частинами системи, наприклад, шляхом зміни ієрархічного порядку прийняття рішень або забезпечення певної рівноваги між соціальною й технічною частинами системи. ☑ Це дозволить надалі успішно реалізувати стратегію. Які особливості подолання опору на рівні групи? Для цього може знадобитися: ☑ передача (як зворотний зв’язок) результатів організаційної діагностики тим підрозділам і групам, яких безпосередньо стосуються стратегічні зміни; ☑ проведення семінарів і дискусій за участю групи; ☑ організація нової інформаційної мережі, щоб кожний міг довідатися про те, що відбувається, і мав можливість висловити свої сумніви. Залучення на свій бік членів впливових і авторитетних неформальних груп в організації справляє позитивний вплив також і на рівні індивідуального опору змінам. Як подолати опір окремих співробітників? ☑ Щоб допомогти співробітникові знайти нове розуміння того, що відбувається, й переглянути своє ставлення до змін, з ним, як правило, потрібно провести індивідуальну роботу щодо роз’яснення зисків і переваг, які він особисто отримає у результаті реалізації стратегії.

☑ Така робота має призвести до зміни поведінки співробітника. Чи завжди легко виявити опір? ☑ З’являється необхідність мати справу з потенційними конфліктами й «тупиковими ситуаціями» на всіх рівнях. Вони виникають внаслідок того, що різні групи намагаються обстояти власні інтереси, використовуючи для цього сам процес змін. ☑ Інтерес і ентузіазм людей стосовно запропонованої стратегії можуть бути більшою мірою пов’язані з власними зисками, які вони бажали б одержати, ніж із зисками організації, які вона мала б від змін. ☑ Концепція аналізу «силового поля» – це один з інструментів, який допоможе вчинити потрібні дії, щоб подолати опір. ☑ Цей метод передбачає активний аналіз і оцінку поточного стану справ. «Силове поле» (Force Field Analysis) – аналіз чинників або сил, які підштовхують до змін, сприяють їм або, навпаки, їх пригнічують. Ці сили можуть брати початок як усередині, так і поза організацією, з поведінки людей, заснованої на їхніх оцінках, способі мислення, системі цінностей, або в системах, процесах і ресурсах, які існують і стимулюють здатність організації до продуктивних змін. Як проводити аналіз «силового поля»? ☑ Визначте проблему. ☑ Уточніть її: у контексті ситуації, що склалася; у контексті бажаної ситуації. ☑ Проведіть інвентаризацію рушійних сил і гальмівних чинників (ними можуть бути люди, матеріальні засоби, організація, середовище тощо). ☑ Перерахуйте чинники, які, можливо, здатні усунути або нейтралізувати сили опору або створити рушійні сили. ☑ Відсуваючись, сили опору можуть спричинити напругу на нижніх рівнях, і його вплив може бути більш стабільним. ☑ На відміну від рушійних сил або сил опору, що мають, як правило, пряме відношення до змін, представники так званих заінтересованих сторін – конкретних осіб, груп або організацій – побічно виграють або програють від зміни ситуації. ☑ Ці заінтересовані сторони також можуть перебувати як усередині, так і поза організацією, і активна робота з ними дозволяє підсилити безпосередні рушійні сили змін або послабити дію сил опору.

• •

ОСНОВНІ ЧИННИКИ ПОДОЛАННЯ ОПОРУ ЗМІНАМ Вісім чинників подолання опору змінам (за Е. Хьюзом). 1. Облік причин поведінки особистості в організації: ☑ зважання на потреби, схильності й надії тих, кого стосуються зміни; ☑ демонстрація одержання індивідуального зиску. 2. Значення авторитету керівника: ☑ достатній авторитет; ☑ формальний або неформальний; ☑ достатність влади і впливу.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Управління охороною праці 3. Надання інформації групі: ☑ важлива інформація, що стосується справи. 4. Досягнення загального розуміння: ☑ загальне розуміння необхідності змін; ☑ участь у пошуку й трактуванні інформації. 5. Почуття приналежності до групи: ☑ загальне відчуття причетності до змін; ☑ достатня міра участі. 6. Авторитет групи для її членів: ☑ погоджена групова робота для зниження протидії. 7. Підтримка змін лідером групи: ☑ залучення до процесу змін лідера з-поміж співробітників (без відриву від основної роботи). 8. Поінформованість членів групи: ☑ відкриття каналів зв’язку; ☑ обмін об’єктивною інформацією; ☑ знання досягнутих результатів змін.

Переговори й угоди ☑ Стимулювання активних або потенційних супротивників змін. ☑ Переговори доречні в тому випадку, коли очевидно, що хтось багато чого втрачає в результаті змін і при цьому здатний чинити сильний опір. Досягнення угоди – порівняно легкий спосіб уникнути протидії, хоча він, як і багато інших методів, може бути досить дорогим. Особливо в той момент, коли менеджер дає зрозуміти, що готовий іти на переговори, щоб уникнути сильного опору. У цьому разі він може стати об’єктом шантажу. Маніпуляції й кооптації

☑ Вибіркове використання інформації і свідомий ви-

Універсальні методи подолання опору: інформування і спілкування; участь і залучення; допомога й підтримка; переговори й угоди; маніпуляції й кооптації; очевидний і неочевидний примус.

клад подій у певному, вигідному для ініціатора змін порядку. ☑ Одна з найпоширеніших форм маніпуляції – кооптація. ☑ Кооптація – надання одному з лідерів групи й комусь, кого група поважає, ключової ролі при плануванні та здійсненні змін. ☑ Якщо люди відчувають, що їх просто дурять, щоб вони не чинили опір змінам, що з ними поводяться не на рівних або відкрито брешуть, їхня реакція може бути вкрай негативною.

Інформування і спілкування

Очевидний і неочевидний примус ☑ Менеджери часто долають опір за допомогою примусу. Переважно вони змушують людей змиритися зі стратегічними змінами шляхом прихованої або явної погрози (загрожуючи звільненням, обмежуючи можливості просування по службі тощо), реального звільнення, переводу на низькооплачувану роботу. ☑ Так само, як і маніпуляція, застосування примусу – ризикований процес, тому що люди завжди чинять опір нав’язаним змінам. ☑ Однак у ситуаціях, коли необхідно швидко реалізувати стратегію й там, де вона не користується популярністю, незалежно від того, як вона здійснюється, примус може стати єдиним варіантом для менеджера.

☑ Інформування про майбутні стратегічні зміни допомагає усвідомити їхню необхідність і логіку. Процес інформування може містити в собі дискусії сам на сам, групові семінари або звіти. ☑ Метод вимагає часу й зусиль, якщо його реалізація пов’язана з участю великої кількості людей. Участь і залучення ☑ Якщо «стратеги» залучають потенційних супротивників стратегії на етапі планування, то вони часто можуть уникнути опору. ☑ Прагнучи домогтися участі в здійсненні стратегічних змін, їх ініціатори вислуховують думку співробітників, залучених у цю стратегію, і згодом використовують їхні поради. ☑ Багато менеджерів дуже серйозно ставляться до питання участі персоналу в реалізації стратегії. Іноді це має позитивний характер, іноді негативний, тобто одні менеджери вважають, що співробітники завжди повинні брати участь у процесі здійснення змін, тоді як інші вважають це безумовною помилкою. ☑ Обидві позиції можуть створювати низку проблем для менеджера, оскільки жодна з них не є ідеальною. Допомога й підтримка ☑ Підтримка може здійснюватися шляхом надання службовцям вільного часу для опанування нових навичок, можливості бути вислуханими й одержати емоційну підтримку. ☑ Допомога й підтримка особливо важливі, коли в основі опору лежать страх і занепокоєння людей. ☑ Основний недолік цього підходу полягає в тому, що він вимагає великої кількості часу, отже, є дорогим, і все ж таки часто зазнає невдачі.

Якщо ж часу, грошей і терпіння просто немає, то застосовувати методи підтримки недоцільно.

Помилки, яких припускаються менеджери при застосуванні методів подолання опору ☑ Успішна реалізація стратегії в організації завжди характеризується вмілим застосуванням цілої низки перерахованих підходів, часто в найрізніших комбінаціях, і відрізняється двома особливостями. Менеджери використовують ці підходи з урахуванням їхніх переваг і недоліків та реально оцінюють ситуацію. ☑ Найпоширенішою помилкою менеджерів є використання тільки одного або обмеженої кількості підходів незалежно від ситуації. Це стосується й суворого начальника, який часто вдається до примусу; і менеджера, орієнтованого на своїх співробітників, який постійно намагається залучати й підтримувати своїх людей; і начальника-циніка, що завжди маніпулює підлеглими й часто вдається до кооптації; й інтелігентного менеджера, який значною мірою покладається на освіту і спілкування; і, нарешті, менеджера на зразок адвоката, який увесь час намагається вести переговори.

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці Приклад № 1

Таблиця 2 Підхід

Ситуації, в яких зазвичай застосовується цей підхід

Переваги підходу

Недоліки підходу

Може потребувати дуже багато часу, якщо залучається велика кількість людей

Інформування і спілкування

У разі недостатнього обсягу даних або неточної інформації в аналізі

Якщо вам пощастило переконати людей, то вони допомагатимуть вам при здійсненні змін

Участь і залучення

Коли ініціатори змін не володіють усією інформацією, необхідною для планування змін, і коли інші мають значні сили для опору

Люди, які Може потребуберуть участь, вати багато відчуватимуть часу відповідальність за здійснення змін, і будь-яка відповідна інформація, якою вони володіють, буде включатися в план змін

Допомога й підтримка

Коли люди чинять опір змінам через страх перед проблемами адаптації до нових умов

Жоден інший підхід не спрацьовує так добре при вирішенні проблем адаптації до нових умов

Може бути дорогим, потребувати значної кількості часу і все одно зазнати невдачі

Переговори й угоди

Коли окремий службовець або група явно втрачають що-небудь при здійсненні змін

Іноді є порівняно легким шляхом уникнути сильного опору

Може бути занадто дорогим, якщо ставить за мету добитися згоди тільки шляхом переговорів

Маніпуляції й кооптації

Коли інші тактики не спрацьовують або є занадто дорогими

Може бути порівняно швидким і недорогим вирішенням проблем опору

Може породжувати додаткові проблеми, якщо в людей виникне відчуття, що ними маніпулюють

Очевидний і неочевидний примус

Коли потрібне швидке здійснення змін і коли їх ініціатори мають значний вплив

Відрізняється швидкістю й дозволяє подолати будь-який вид опору

Ризикований спосіб, якщо люди незадоволені діями ініціаторів змін

КРОК 4 УСЕ, ЩО МОГЛИ, – ЗРОБИЛИ. ЧОГО НАМ ЩЕ НЕ ВИСТАЧАЄ? Політика – це наміри компанії, а практика – це її діяльність, яка історично склалася на даний час. Для того щоб визначити, а що ж можна використовувати як доказ відповідності OHSAS 18001, необхідно провести діагностику існуючої СМПБіЗ. Результатом буде звіт з реальною оцінкою того, що є і що потребує доробки, а в деяких випадках може йтися про створення нових документів і записів, передбачених стандартом. Таку роботу краще доручити професіоналам у галузі розробки і впровадження СМПБіЗ. Продовження читайте в № 10/2014

www.ohoronapraci.kiev.ua

Наказ № 123/11_СМ ПРО ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПРОФЕСІЙНОЇ БЕЗПЕКИ І ЗДОРОВ’Я На виконання рішення координаційної ради корпорації «Енергоатом Інвест» від 22.11.2013 наказую: 1. Розпочати впровадження інтегрованої системи менеджменту професійної безпеки і здоров’я (OHSAS 18001) з 24.11.2013. 2. Призначити представником вищого керівництва із впровадження й підтримки роботи системи менеджменту першого заступника президента корпорації п. Третьяка Івана Юрійовича. 3. Створити ініціативну групу для впровадження інтегрованої системи менеджменту в складі: Шуцький Г. І. – зав. лабораторією екології; Поляков М. В. – заст. начальника цеху № 2; Васильєв М. А. – заст. начальника департаменту охорони праці; Кириленко О. П. – заст. начальника електроцеху; Максименко В. О. – заст. головного механіка; Малишев А. В. – інженер-метролог; Попов М. О. – інженер департаменту матеріально-технічного забезпечення. 4. Начальникові департаменту матеріально-технічного забезпечення забезпечити ініціативну групу необхідною офісною технікою згідно зі списком, що додається. 5. На період впровадження інтегрованої системи менеджменту (з 24.11.2013 по 24.11.2014) установити для членів ініціативної групи надбавку в розмірі 30% посадового окладу. 6. Функціонально підпорядкувати членів ініціативної групи першому заступникові президента корпорації п. Третьяку І. Ю. Президент корпорації

І. О. Мироненко Приклад № 2

Політика ТОВ «ХХХХ» ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ ПРОФЕСІЙНОЇ БЕЗПЕКИ І ЗДОРОВ’Я (Затверджена наказом по підприємству від 09.11.2013 № 185) ТОВ «ХХХХ» є виробником побутових газових плит. Діяльність ТОВ «ХХХХ» у галузі менеджменту професійної безпеки і здоров’я спрямована на реалізацію державної політики України й корпоративної політики в галузі професійної безпеки, а також на створення безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням. НАШІ СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ 1. Створення безпечних і здорових умов праці для забезпечення професійної безпеки й охорони здоров’я співробітників підприємства й усіх тих осіб, на кого може впливати наша діяльність. 2. Формування у співробітників підприємства стійкого розуміння безпечної поведінки на виробництві, розвиток навичок людей передбачати й попереджати виникнення інцидентів на виробництві. НАШІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ 1. Здійснювати діяльність підприємства в галузі професійної безпеки і здоров’я відповідно до чинного законодавства України. 2. Проводити ідентифікацію, оцінку, аналіз істотних ризиків у галузі професійної безпеки і здоров’я для зниження їх значущості до прийнятного рівня. 3. Підвищувати професійний рівень і компетентність співробітників підприємства, системно й цілеспрямовано проводити їхнє навчання й підвищувати кваліфікацію в галузі професійної безпеки і здоров’я. 4. Надати людські, фінансові й матеріально-технічні ресурси, необхідні для реалізації цієї політики. 5. Розробити і впровадити систему менеджменту професійної безпеки і здоров’я, міжнародний стандарт OHSAS 18001:2007. 6. Планувати і впроваджувати заходи, установити цілі, спрямовані на забезпечення безпечної роботи структурних підрозділів підприємства, поліпшення умов праці працівників і охорону їхнього здоров’я, підвищення культури виробництва. 7. Здійснювати постійний контроль дотримання вимог професійної безпеки й охорони здоров’я в структурних підрозділах підприємства. 8. Здійснювати моніторинг, перевірки, внутрішні аудити й атестацію робочих місць за умовами праці для оцінки відповідності законодавчим і іншим установленим вимогам у галузі професійної безпеки і здоров’я. 9. Корегувати, удосконалювати і вчасно доводити до працівників підприємства й інших зацікавлених осіб політику в галузі професійної безпеки і здоров’я. Кожний співробітник відповідає за реалізацію нашої політики в галузі професійної безпеки і здоров’я. Наш девіз: «Безпечні умови праці, чисте виробництво, продукція світової якості!» Генеральний директор ТОВ «ХХХХ»

А. В. Соболєв

Управління охороною праці

Міжнародний досвід

ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ

послуги та їх доступність Ірина Калиновська, начальник управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Держгірпромнагляду

ідповідно до ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги» під терміном «адміністративна послуга» розуміють «результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/ або обов’язків такої особи відповідно до закону». Згідно з цим законом до суб’єктів надання адміністративних послуг віднесено органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

ЧИ ТАК ПРОСТО НА ПРАКТИЦІ ОТРИМАТИ АДМІНІСТРАТИВНУ ПОСЛУГУ? Якщо, наприклад, ви поставили за мету розпочати свій бізнес, законодавство зобов’язує вас для здійснення господарської діяльності пройти державну реєстрацію відповідно утвореної юридичної особи або зареєструватися як фізична особа – підприємець.

УВАГА! З 1 вересня 2014 р. надання послуг щодо реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства про охорону праці та відомча реєстрація великотоннажних й інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюється через центри надання адміністративних послуг, що створені при Київській міській державній адміністрації, міських радах (їхніх виконавчих органах) населених пунктів, які є адміністративними центрами областей. Щодо переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, то ці послуги з 1 січня 2015 р. надаватимуться в дозвільних центрах, які утворені відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та є складовою центрів надання адміністративних послуг. Ці нововведення передбачені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 р. «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг». Та чи відповідає нова процедура надання адмінпослуг в Україні тим визначальним положенням, які вже застосовуються в більшості країн світу?

Тобто ви повинні виконати певні дії, що передбачені встановленою процедурою: зібрати необхідні документи, прийти/приїхати до уповноваженого органу виконавчої влади у визначений день і час та надати ці документи. Якщо пощастить зробити все з першого разу, через якийсь час ви отримаєте від цієї установи потрібний вам «папірець», у даному випадку – свідоцтво про державну реєстрацію юридичної або фізичної особи – підприємця. У більшості країн, у тому числі пострадянських, правовий інститут і система надання адміністративних послуг побудовані по-іншому. Там основна увага приділяється оперативності та ефективності надання послуги, а питання її якості є вже аксіомою. Візьмемо, наприклад, Вірменію. Тут доступ громадян до базових адміністративних послуг здійснюється через систему електронного урядування. З липня 2006 р. в усіх підрозділах мерії Єревана, а з квітня 2007 р. – в усіх 12 громадах столиці впроваджені й ефективно діють система надання послуг «Єдине вікно» та автоматизована система електронного документо обігу «ЕЛПАС». Система «Єдине вікно» дає можливість реєструвати новий бізнес про-

тягом 10–20 хв через відповідний веб-портал. Якщо раніше людині доводилося відвідувати декілька установ, щоб зареєструвати фірмове найменування, компанію, стати на облік у податкових органах, органах соціального забезпечення, то сьогодні все це здійснюється одночасно. Будь-кому, в кого є бізнес-ідея та бажання займатися підприємництвом, достатньо лише відвідати офіс обслуговування реєстру, а за наявності електронного підпису – сайт www.e-register.am, зареєструвати компанію на ньому та розпочати бізнес. При цьому можна скористатися стандартним пакетом документів (статут, положення), які як зразок пропонує «Єдине вікно». У перспективі у Вірменії планується запровадити сім нових електронних систем: оцифровка архівів; електронна пошта для кожного громадянина Вірменії; електронна система реєстрації цивільного стану; електронні статистичні звіти; електронна система охорони здоров’я; електронна система надання дозволу на будівництво; електронне консульство. Другий приклад – Польща. Її вступ у 2004 р. до ЄС зумовив необхідність впровадження європейських

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці стандартів у сфері надання публічних послуг. Зокрема, з 2001 р. в ЄС діє програма «Електронна Європа», у рамках якої для для всіх країн-учасниць введено єдиний перелік з 20 базових електронних публічних послуг. У Польщі досягнення таких стандартів забезпечується завдяки програмі «Приязна адміністрація». Сьогодні у країні понад 100 місцевих органів влади отримали сертифікат ISO 9001:2000, який засвідчує, що їхні системи менеджменту відповідають вимогам стандарту з управління якістю у сфері надання публічних послуг місцевому населенню. З 2001 р. проводиться конкурс «Найбільш приязний заклад урядової адміністрації», метою якого є поширення серед державних структур досвіду роботи з поліпшення якості послуг і зменшення кількості незадоволених клієнтів. Характерний приклад – функціонування у Варшаві Відділів обслуговування мешканців, куди громадяни звертаються у багатьох своїх справах. Тут розкажуть, як вирішити те чи інше питання, використовуючи доступні інформаційні матеріали, що є в установі, нададуть бланки необхідних документів і допоможуть їх заповнити. Якщо вирішення питання в компетенції іншої установи, клієнта про це повідомлять. При цьому всі процедури прозорі, обслуговування відбувається в атмосфері доброзичливості, професійно, кваліфіковано та ввічливо. Запроваджено також електронну версію Віртуального відділу обслуговування мешканців польської столиці, доступ до якої забезпечується через офіційний сайт Варшави. На цьому інтернет-порталі містяться бланки документів для звернення до будь-якого з 18 районних Відділів обслуговування мешканців, а також їхні контактні дані, перелік справ, які можна вирішити в мерії Варшави, інформація щодо встановлених стандартів обслуговування, нормативна база, зазначаються способи зв’язку з іншими установами. У вільному доступі на сайті – програмне забезпечення, необхідне для оптимального використання його ресурсів. Тут же є посилання на загальноміський Центр обслуговування мешканців. Таким чином, очевидно, що під адміністративними послугами розуміються дії відповідного уповноваженого органу влади, які мають бути максимально прозорими, відкритими, доступними, зручними для громадян. Саме така концепція надання послуг державою є основоположним принципом моделі державного управління у більшості країн світу (Великобрита-

www.ohoronapraci.kiev.ua

нії, США, Новій Зеландії, Канаді, Німеччині, Франції, країнах Скандинавії, Японії). У 70–80-ті роки ХХ століття активно запроваджувалася прогресивна модель державного управління, яке до цього будувалося на принципах бюрократичної ієрархії та централізації. Зміни, що відбувалися, стали реакцією на різке падіння довіри громадян до державних інститутів зокрема і до можливостей держави в цілому. Саме тоді розпочався процес переорієнтації державної політики – головним завданням стало задоволення потреб громадян як споживачів публічних послуг. Прийняття управлінських ріДОВІДКА Держгірпромнагляд України надає такі адміністративні послуги: ☑ надання гірничого відводу; ☑ видача ліцензії на виробництво вибухових матеріалів промислового призначення; ☑ надання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки; ☑ визначення уповноважених організацій у сфері проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. На офіційному сайті Служби (на офіційних сайтах теруправлінь) розміщені інформаційні картки щодо надання адміністративних послуг.

шень та оцінка роботи державних установ здійснюються, виходячи з рівня задоволення потреб громадян. Управління в державному секторі наближується до управління в приватному бізнесі. Фактично держава підпорядковує свої дії засадам раціональної поведінки в умовах ринку, що передбачає наукову організацію виробничих процесів, запровадження системи управління якістю, що діють у приватному секторі економіки. ВИДИ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ Послуги спрямовані на задоволення найрізноманітніших потреб: суспільних, виробничих, особистих. Термін «послуга» використовується у значенні «державна послуга» як одна з основних форм відносин громадянина, юридичної особи і влади, де держава розглядається як «постачальник послуг», який надає необхідні й корисні для суспільства послуги. В європейських країнах під «державною послугою» пропонується розуміти дії державних органів щодо реалізації функцій і завдань держави, ви-

значених конституцією країни, іншими законодавчими актами. Публічні послуги – це послуги, які можуть надавати як державні органи, так і органи місцевого самоврядування та будь-які інші органи, якщо держава делегує їх надання та забезпечує необхідними для цього ресурсами. Йдеться не тільки про кошти державного бюджету, що спрямовуються органам місцевого самоврядування на реалізацію делегованих державою повноважень, але й про власність територіальних громад, що теж впливає на наповнення місцевих бюджетів і дає можливість органам місцевого самоврядування не тільки виявляти ініціативу, але й надавати більш якісні послуги населенню. Тому «публічні послуги» – це «юридично й соціально значущі дії в інтересах суспільства, держави і громадян». Особливістю публічних послуг є наявність регламентів, що визначаються державою, і державний нагляд за їх наданням. Термін «публічні послуги» охоплює набагато ширшу сферу, ніж термін «державні послуги», і головне, що їх поєднує, – це зацікавленість суспільства в їх отриманні, суспільний інтерес, соціальне значення. Залежно від суб’єкта, який надає публічні послуги, зазвичай розрізняють державні та муніципальні (комунальні) послуги. Державні послуги – це послуги, що надаються органами державної влади (як правило, лише виконавчої) та державними установами, організаціями, підприємствами. Муніципальні послуги надаються органами місцевого самоврядування та комунальними установами, організаціями, підприємствами. Серед публічних послуг, як державних, так і муніципальних, виокремлюють категорію адміністративних послуг. Держгірпромнагляд України є органом, який надає адміністративні послуги. Але стверджувати, що ми є досить прогресивними в цьому напрямі, було б не зовсім коректно. Таке становище склалося, окрім іншого, внаслідок обмеженості коштів на реалізацію цих послуг, що виділяються з державного бюджету.

Управління охороною праці

Технічне регулювання

З дня на день очікується ухвалення Верховною Радою Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», який фактично завершує процес формування правового поля України з питань технічного регулювання та стандартизації продукції. Це черговий і далеко не останній крок до створення в Україні повноцінної, аналогічної європейській, системи технічного регулювання, яка поширюється на всі етапи життєвого циклу товарів і послуг – від їх проектування, виготовлення, оцінки відповідності встановленим вимогам і до безпосереднього контролю з боку держави за їх безпечністю. Разом з підписанням економічної частини Угоди про асоціацію України та ЄС формування нової системи технічного регулювання надає шанс вітчизняним виробникам вийти зі своєю продукцією не тільки на європейський, але й на світовий споживчий ринок. Головна вимога Євросоюзу до товарів і послуг, що заходять на ринки країн – членів ЄС, – це їх безпечність (а не якість, як ми звикли). Інший підхід у країн Європи й до контрольно-наглядової діяльності: там держава контролює безпечність продукції, а не документи, що супроводжують товар. Журнал розпочинає цикл публікацій на тему технічного регулювання та створення в Україні нової інфраструктури якості товарів і послуг. У цьому номері – оглядова стаття про зміни нормативно-правового та інституціонального поля у сфері технічного регулювання та інформація з редакційного круглого столу, який відбувся за участю експертів Програми підтримки галузевої політики щодо усунення технічних бар’єрів у торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

БЕЗПЕКА ТОВАРІВ І ПОСЛУГ як пріоритетна сфера технічного регулювання

Про особливості європейської моделі технічного регулювання та хід відповідної реформи в Україні

Віктор Лір, Інститут економіки та прогнозування НАН України

країнах ЄС сформована одна з найповніших та найефективніших систем технічного регулювання у світі. Її особливістю є принцип встановлення загальних вимог до безпеки та якості готової продукції, які застосовуються добровільно учасниками ринку. Такий підхід одночасно дає змогу розширювати обсяги зовнішньої торгівлі ЄС з третіми країнами та захищати внутрішній ринок ЄС від небезпечної та неякісної продукції. Ефективність європейського підходу у сфері технічного регулювання під тверджу-

ється наявністю угод про взаємне визнання результатів оцінки відповідності з такими країнами, як Японія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Швейцарія, Ізраїль. Директиви ЄС відіграють роль загальноєвропейських законів. Проте кожна країна має самостійно обирати шляхи та механізми включення відповідних норм і правил у національне законодавство. У європейських країнах стандарти є добровільними, а не обов’язковими. Але якщо компанія відмовляється від використання загальновизнаного добровільного стандарту, вона зобов’язана самостійно довести відповідність рівня безпеки своєї продукції вимогам директиви. Вільне переміщення товарів базується на Новому підході до технічної гармонізації та стандартизації (ухвалений Радою Європи 7 травня 1985 р.) і Глобальному підході у сфері оцінки відповідності (ухвалений Радою Європи 21 грудня 1989 р.).

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці

Новий підхід базується на чотирьох фундаментальних принципах: ☑ гармонізація законодавства обмежується встановленням обов’язкових для виконання загальних (істотних) вимог безпеки, яким повинна відповідати продукція, що надходить на ринок; ☑ завдання підготовки технічних специфікацій, які необхідні для виробництва та постачання на ринок продукції, ставиться директивами з урахуванням сучасного рівня розвитку техніки та доручається компетентним організаціям у галузі стандартизації; ☑ технічні специфікації не є обов’язковими і мають статус добровільних стандартів; ☑ визнання національними органами влади того, що випущена відповідно до гармонізованих (або, тимчасово, – до національних) стандартів продукція повинна відповідати основним вимогам, установленим у директиві (виробник може не виготовляти продукцію відповідно до стандартів, але в цьому разі він зобов’язується надати докази, що вона відповідає основним вимогам директиви), – принцип нагляду за ринком. Глобальний підхід передбачає застосування модулів для різних стадій процедур оцінки відповідності, установлення єдиних критеріїв їх використання та призначення спеціальних органів, що виконують ці процедури. Модульний підхід дає змогу формувати безліч сполучень модулів і таким чином збільшити кількість схем підтвердження відповідності, з яких можна вибрати схему, адекватну рівню можливого ризику заподіяння шкоди конкретною продукцією. Що стосується малого бізнесу, то в ЄС сьогодні розробляються методичні документи з відбору та впровадження модулів оцінки відповідності продукції дрібносерійного та несерійного виробництва з урахуванням специфіки підприємств малого та середнього бізнесу. По суті, перелічені основні принципи й визначають модель технічного регулювання в країнах ЄС. Надзвичайно важливо те, що ці принципи складають цілісну систему. Іншими словами, виключення з цього набору хоч одного принципу порушує системність підходу. У цілому застосування такої моделі технічного регулювання створює сприятливі умови для вільного обігу безпечних товарів та суттєво обмежує адміністративне втручання в розміщення виробів на ринку та господарську діяльність виробників. НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ Підписання економічної частини Угоди про асоціацію України та ЄС накладає на Україну зобов’язання запровадити європейські стандарти щодо безпеки товарів і послуг. Нова система технічного регулювання в Україні почала формуватися ще з 2008 р., після вступу країни до Світової організації торгівлі (СОТ), і була пов’язана з необхідністю подолання технічних (нетарифних) бар’єрів у торгівлі з країнами СОТ. Формування системи технічного регулювання в Україні здійснюється на основі впровадження європейських директив Нового підходу, гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими. Європейські директиви впроваджуються в Україні як технічні регламенти.

Технічний регламент як нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, установлює обов’язкові вимоги щодо усунення загрози для національної безпеки; захисту життя, здоров’я та майна людини; захисту тварин, рослин, навколишнього середовища тощо.

www.ohoronapraci.kiev.ua

РЕФОРМА УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ Реформи були започатковані у 2000 році Зміст реформ ☑ перехід до ринкової економіки ☑ деякі традиційні ринки зникнуть – з’являться нові ринки Завдання реформ: створення ринкової економіки ☑ вступ до СОТ ☑ поглиблення стосунків з ЄС і укладення Угоди про вільну торгівлю Зразок для реформ: Новий і Глобальний підходи ЄС Інструмент проведення реформ ☑ Угода про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції (ACAA)

УГОДА ПРО ОЦІНКУ ВІДПОВІДНОСТІ ТА ПРИЙНЯТНОСТІ ПРОМИСЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ (ACAA) Завдання: забезпечити вільний доступ української продукції на ринок ЄС і навпаки з мінімальними формальностями Україна обрала пріоритетні напрями: ☑ низьковольтне устатковання (LVD) ☑ електромагнітна сумісність (EMC) ☑ машини та механізми (MD) ☑ прості посудини, що працюють під тиском (SPV)

ВИМОГИ ДЛЯ ПІДПИСАННЯ ACAA Узгодження (гармонізація) з відповідним законодавством ЄС Прийняття та застосування всіх належних гармонізованих стандартів ЄС у секторах АСАА Певна міра розподілу функцій стандартизації, акредитації, сертифікації та ринкового нагляду Скасування механізмів доринкового контролю

В Україні технічні регламенти – це закон або інший нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів, в якому визначено характеристики продукції або пов’язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, додержання яких є обов’язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, що застосовуються до певної продукції, процесу або способу виробництва. Під кожен затверджений регламент наказом спочатку Держспоживстандарту, а згодом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України оприлюднюється перелік національних стандартів, які забезпечують відповідність продукції вимогам регламентів.

Управління охороною праці На сьогоднішній день в Україні завершується створення нормативно-правової бази, яка запроваджує нову систему технічного регулювання. Так, прийнято Закони «Про стандартизацію», «Про метрологію та метрологічну діяльність», очікує на ухвалення законопроект «Про технічні регламенти та оцінку відповідності». Водночас ще одним Законом «Про скорочення кількості дозволів» було скасовано 113 дозвільних документів і процедур, зокрема сертифікацію, технічні умови як обов’язковий документ. Таким чином, поступово ліквідовується стара система регулювання та державного нагляду за безпечністю продукції, у тому числі нехарчової. Станом на 1 січня 2014 р. в Україні постановами Кабінету Міністрів затверджено 47 технічних регламентів, більше половини з них стосується безпечної експлуатації промислового обладнання, транспортних засобів і поводження з небезпечними речовинами. Принципи Глобального підходу введені в Україні «Технічним регламентом модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах». Ступінь гармонізації українських стандартів становить 25%, тоді як вимога ЄС – 80%. За приблизними даними, Україні необхідно прийняти більше ніж 3000 стандартів, а затверджено лише близько 800. Практичне впровадження нової системи технічного регулювання пов’язане з певними труднощами. Зокрема, на період до набрання чинності технічними регламентами підтвердження від повідності здійснюється через процедуру обов’язкової сертифікації. Таким чином, законодавчо проголошена добровільність стандартів фактично не діє повною мірою, а повільний темп упровадження технічних регламентів поки що не дає змоги повністю відмовитися від обов’язкової сертифікації. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У 2011 р. почалося реформування механізмів інституціонального забезпечення системи технічного регулювання, спричинене наміром розподілити функції та повноваження в цій сфері. Тривалий час спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності був Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт), який було трансформовано в Державну службу технічного регулювання. Відповідно до указу Президента України від 06.04.2011 № 270/2011 Державну

службу технічного регулювання України було ліквідовано, а її функції (крім функцій щодо реалізації державної політики з питань державного контролю у сфері захисту прав споживачів) покладено на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Державну ветеринарну і фітосанітарну службу України. Відповідно до цього ж указу була створена нова структура – Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України), яка є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. На базі ДП «УкрНДНЦ» сформовано робочу групу з питань утворення незалежного Національного органу зі стандартизації. До основних функцій національної системи технічного регулювання належать такі процедури.

Стандартизація. Згідно із Законом України «Про стандартизацію» вiд 17.05.2001 № 2408-III це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального та багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню технічних бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву. Зокрема ця діяльність проявляється у процесах розроблення, видання та застосування стандартів. У розвинених країнах стандартизація здійснюється переважно завдяки активній участі великих промислових підприємств, асоціацій та союзів, експортерів, органів з підтвердження відповідності тощо – основних споживачів стандартів. В Україні роботи зі стандартизації фінансуються переважно за рахунок коштів державного бюджету, інші джерела практично не залучаються.

Нотифікація. З метою забезпечення додержання принципу прозорості члени СОТ зобов’язані сповіщати (нотифікувати) своїх торговельних партнерів про будь-які зміни в торговельних режимах. У кожному випадку, коли починають розроблятися технічні регламенти або санітарні та фітосанітарні заходи, повна інформація про них має бути якнайшвидше надана відділу обробки запитів і нотифікацій та інформаційного забезпечення Департаменту співробітництва з СОТ та з питань торговельного захисту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Департамент, у свою чергу, відповідає за сповіщення про ці заходи СОТ та країн – членів СОТ і за відповідне спілкування з ними. Оцінка відповідності. Процедура оцінювання відповідності органами з сертифікації передбачає визначення характеристик продукції, запевнення у відповідності (сертифікат відповідності, декларація про відповідність), реєстрацію та інспектування. Технічні регламенти, що поширюються на електротехнічну продукцію, основною формою підтвердження її відповідності вважають її декларування виробником, а не обов’язкову сертифікацію, що не потребує залучення органів з оцінки відповідності. По допомогу до цих органів звертаються у випадку, коли декларант самостійно не може визначитися з вибором доказової бази, не має достатньої інформації щодо гармонізованих стандартів та їх національних відмінностей, не може самостійно

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці ПІДПИСАННЯ АСАА Інтегральною складовою Угоди про асоціацію України та ЄС є положення Угоди про зону вільної торгівлі (далі – ЗВТ). Виходячи з європейської практики укладання подібних угод, невід’ємним додатком до положень Угоди про ЗВТ повинен бути Протокол про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції АСАА (Угода про вза Акредитація. Універсальний інструмент формування ємне визнання Україною та ЄС сертифікатів відповідності довіри до органу з оцінки відповідності (ООВ), тобто офіна промислову продукцію). Такі угоди укладалися ЄС ційне визнання, що ґрунтується на відповідності міжназ країнами, які були кандидатами на членство в ЄС, та крародним вимогам до компетентності. З січня 2010 р. наїнами Середземномор’я і дали змогу продукції, яка охобуло чинності прийняте Європейським плювалася цими угодами, вільно пропарламентом та Радою ЄС розпорясуватися на внутрішньому ринку ЄС У додатку до журналу дження, яким встановлюються правові без додаткових процедур оцінки від№ 10/2014 починаємо рамки застосування акредитації як гарповідності. монізуючого інструмента європейського У рамках плану дій АСАА було випублікувати навчальний ринку. Згідно з цим документом у кожзначено та погоджено з європейською посібник «Європейська ній країні має бути створений єдиний стороною чотири пріоритетних сектосистема оцінки відповідності Національний орган з акредитації, діри української промисловості (низьта акредитації» яльність якого контролює Європейська ковольтне устатковання, машини та асоціація з акредитації (далі – ЕА). механізми, прості посудини, що праУ нашій країні таким органом є Національне агентство цюють під тиском, електромагнітна сумісність), в яких буде з акредитації України (далі – НААУ). Основне завдання здійснюватися доступ продукції на ринки сторін на підставі НААУ як складової національної системи технічного регудії Угоди АСАА. Проте такі пріоритети мають бути доповнелювання – його приєднання до ЕА в секторах: органи серні іншими групами товарів, за якими Україна може збільтифікації продукції, органи сертифікації систем управліншити експорт до ЄС (сільськогосподарська продукція, проня, калібрувальні та випробувальні лабораторії. У лисдукція хімічної промисловості, металопродукція тощо). топаді 2009 р. НААУ з ЕА підписали Угоду про визнання Таким чином, для створення симетричних умов торгівакредитації у сфері сертифікації персоналу, що дає змогу лі під час імплементації Угоди про асоціацію між Українайближчим часом вирішити питання з визнання і в інших ною та ЄС потрібно передбачити перегляд і узгоджений сферах акредитації. графік розробки та гармонізації технічних регламентів відносно конкурентоспроможної продукції українських Метрологія. Наука про вимірювання, яка включає пи- товаровиробників. тання випробування, повірки, калібрування засобів вимірювальної техніки, розробки та експертизи відповідної технічної документації, а також діяльність щодо вимірювання Причини повільних змін у сфері у сфері та поза сферою поширення державного метрологічтехнічного регулювання в Україні: ного нагляду. Згідно із Законом «Про метрологію та метрологічну діяльність» Державна метрологічна система ство☑ недостатня поінформованість окремих товаровиробників рює необхідні засади для забезпечення єдності вимірювань, і галузевих асоціацій про правила та процедури системи техніча її діяльність спрямована на реалізацію єдиної технічної ного регулювання ЄС, відсутність постійного діалогу заінтереполітики у сфері метрології, захист громадян і національної сованих інституцій з української сторони з відповідними євроекономіки від наслідків недостовірних результатів вимірюпейськими та міжнародними інституціями, такими як Європейвань тощо. Діяльність щодо забезпечення функціонування ський комітет зі стандартизації (CEN), Європейський комітет та розвитку Державної метрологічної системи координує електротехнічної стандартизації (CENELEC), Європейський інуповноважений центральний орган виконавчої влади ститут зі стандартизації у сфері телекомунікацій (ETSI); у сфері метрології (Міністерство економічного роз☑ відсутність гармонізованих стандартів України за базовитку і торгівлі України). провести випробування, має труднощі із заповненням декларації тощо. Технічну допомогу у сфері дії кожного технічного регламенту в нашій країні надають консультативно-методичні центри, які мають компетентний персонал та високооснащену випробувальну базу, національне й міжнародне визнання.

Ринковий нагляд. На зміну державному нагляду, що був створений ще в 1993 р., в Україні запроваджується ринковий нагляд. У липні 2011 р. набули чинності ключові документи в цій галузі – Закони «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпеку нехарчової продукції». Ці закони втілюють у собі європейські принципи ринкового нагляду. Його сутність полягає в контролі готової продукції, а не процесів її виробництва, що значно зменшує втручання держави в діяльність підприємців. Але при цьому збільшується відповідальність виробника за невиконання встановлених вимог. Перелік органів ринкового нагляду затверджено постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження переліку органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності» від 01.06.2011 № 573.

www.ohoronapraci.kiev.ua

вими експортними групами промислової продукції (енергомашинобудування; залізничний транспорт; хімічна, будівельна, легка промисловість), які також включають і європейські вимоги екодизайну;

☑ відсутність стимулів до застосування принципів добровільності в частині розробки та додержання вимог національних технічних регламентів на противагу обов’язковому виконанню застарілих стандартів і специфікацій; ☑ недосконале організаційне та інституціональне забезпечення процесу гармонізації стандартів і технічних регламентів, що призводить до повільних темпів гармонізації. Покладання відповідної функції на Мінекономрозвитку викликає сумніви щодо реалістичності виконання в стислі строки значного обсягу специфічних робіт зі стандартизації; ☑ непрозорість призначення органів оцінки відповідності вимогам вже прийнятих технічних регламентів.

Управління охороною праці

Круглий стіл журналу «Охорона праці»

НА ШЛЯХУ РЕФОРМ: ЗМІНИТИ МЕНТАЛЬНІСТЬ же понад три роки в Україні працює Програма підтримки галузевої політики щодо усунення технічних бар’єрів у сфері торгівлі між Україною та Європейським Союзом. Експерти Програми брали участь у формуванні законодавчої бази з питань технічного регулювання, проводили семінари для фахівців з ринкового нагляду, а також організовували зустрічі з виробниками щодо застосування окремих технічних регламентів. Робота колективу Програми в цілому сприяла підвищенню рівня знань як суб’єктів господарювання – з питань виготовлення продукції відповідно до європейських стандартів, так і всіх учасників системи технічного регулювання – щодо розбудови та функціонування інфраструктури якості в Україні. Програма підтримки галузевої політики має завершитися в жовтні поточного року. З огляду на це журнал «Охорона праці» провів круглий стіл з її учасниками, в ході якого експерти оцінили успіхи України на шляху усунення нетарифних (технічних) бар’єрів і ситуацію щодо зближення ринків України та ЄС. Головний редактор журналу «Охорона праці» Дмитро Матвійчук виступив модератором розмови, в якій взяли участь керівник групи експертів Стефанос Іоакімідіс, міжінституційний координатор, експерт з юридичних питань Дмитро Луценко та ключовий експерт з ринкового нагляду Свєтлозар Толєв.

ПРО БЕЗПЕЧНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ В КРАЇНАХ ЄС Стефанос Іоакімідіс: Безпечність продукції – важливе питання для будь-якої країни з будь-яким рівнем економічного розвитку. Вимога дотримання безпечності виконується через систему технічного регулювання, під якою ми розуміємо, з одного боку, пакет законів і технічних регламентів, а з іншого – інституціональну структуру, яка забезпечує їх функціонування та виконання. Головне завдання системи технічного регулювання у країні – це забезпечення безпечності продукції. Крім того, технічне регулювання впливає на якість економічних операцій, визначає правила ведення бізнесу, спосіб впровадження інновацій і, зрештою, сприяє міжнародній торгівлі. Тобто не менш важливою, ніж безпечність, є економічна складова. Питання безпечності реалізується шляхом додержання вимог щодо безпечності продукції та стандартів, відповідно до яких ця продукція виготовляється. Однак, якщо в цьому питанні виробників затиснути у занадто суворі рамки, це може негативно позначатися на діяльності всіх суб’єктів господарювання. Тому саме підвищення гнучкості системи технічного регулювання та її економічної складової і стало основою реформи 1985 року в ЄС, положення якої отримали назву Новий підхід. Ця модель повинна стати орієнтиром для України на шляху реалізації реформ. Перед нами стоїть подвійне завдання: по-перше, забезпечити безпечність продукції для споживачів і навколишнього середовища, а по-друге, розробити та впровадити прозорі правила роботи як для бізнесу, так і для промисловості. Це загальноприйняті норми.

ПРО ДОСЯГНЕННЯ ПРОГРАМИ Стефанос Іоакімідіс: Проект стартував у травні 2011 року. Незважаючи на певні політичні труднощі, що існують в Україні, нам вдалося досягти значних результатів. Завдяки зусиллям учасників Програми майже завершено формування законодавчої бази у сфері технічного регулювання, яка відповідає вимогам Світової організації торгівлі та Євросоюзу. За ініціативи ключового експерта Програми з питань ринкового нагляду Свєтлозара Толєва, у рамках проекту проведено низку різноманітних тренінгів і семінарів, в яких взяли участь чимало фахівців у сфері ринкового нагляду. Також пройшли навчання фахівці випробувальних лабораторій. Однак це крапля в морі: в Україні гостро бракує інформації щодо цих питань. Дмитро Луценко: Команда проекту брала участь у розробці деяких положень нині чинних законів, а саме: «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», «Про стандартизацію» і «Про метрологію та метрологічну діяльність». Зараз на розгляді в парламенті перебуває законопроект «Про технічні регламен-

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці ти та оцінку відповідності», який є останнім законодавчим актом, що має завершити формування правового поля в цій сфері. Тепер необхідно поглиблювати роботу – складати технічні регламенти на основі відповідних директив Євросоюзу щодо конкретних видів товарів. Зобов’язання відносно видів продукції, на які розробляються технічні регламенти, містяться в Додатку III до Угоди про асоціацію з ЄС (далі – Додаток III), де визначено також терміни виконання цих робіт. ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ СТАНДАРТІВ І ТЕХНІЧНИХ РЕГЛАМЕНТІВ Дмитро Луценко: Зараз у суспільстві говорять про те, що після ратифікації Угоди про асоціацію необхідно буде відразу переходити на європейські норми. Але це не так: Україна має виконати комплекс заходів, щоб підготуватися до підписання ще однієї угоди з ЄС – про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів (Agreement on conformity assessment and acceptance of industrial products, АСАА). АСАА укладається як протокол до Угоди про асоціацію, і до цього моменту Україна повинна мати свої технічні регламенти з технічними вимогами та стандарти, ідентичні європейським, а також відповідну інфраструктуру. І вже потім, після підписання Угоди про асоціацію, дія протоколу поступово поширюватиметься на певні види продукції згідно з розробленим графіком. Як передбачено ст. 57 Угоди про асоціацію, щоб укласти АСАА, Україна повинна на основі європейських директив або регламентів затвердити свої технічні регламенти на відповідну продукцію та прийняти як національні всі стандарти, що забезпечують презумпцію відповідності продукції. Ці стандарти не є обов’язковими, але це найпростіший спосіб довести, що продукція відповідає вимогам технічних регламентів. Щоб своєчасно виконати всі зобов’язання перед ЄС, Україна має взяти на озброєння два останні (із вказаних праворуч) методи прийняття стандартів – репродукції (обкладинки) та/або підтвердження. Адже деякі з них роботодавці здатні «освоїти» самостійно (тобто мають у штаті перекладачів та інженерів, здатних якісно виконати роботу з перекладу). Хоча, якщо розглядати ситуацію по країні в цілому, треба визнати, що через низький рівень знання населенням іноземних мов застосування цих методів доволі ускладнено.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Втім, сьогодні найбільша проблема полягає в іншому: Україна повинна змінити підходи до організації роботи щодо стандартизації. Зараз діяльність у цій сфері практично ніким не координується, немає чітко визначених пріоритетів. Над стандартами, зазначеними в зобов’язаннях України (Додатку III), робота взагалі не ведеться. Хоча, поза всяким сумнівом, до плану зі стандартизації у першу чергу необхідно вносити ті стандарти, що є найбільш актуальними для малого та середнього бізнесу. Що стосується технічних регламентів, то в Додатку III визначено близько 30 обов’язкових для затвердження позицій. Але насправді має бути затверджено набагато більше технічних регламентів. Скажімо, у директиві ЄС, що стосується дитячих іграшок, є низка посилань на інші регламенти та директиви ЄС, зокрема на регламенти у сфері хімічної безпеки та маркування. І якщо всі ці додаткові акти в Україні не діятимуть, це значить, що й вимоги основного документа повною мірою не виконуються. Свєтлозар Толєв: Необхідно постійно вдосконалювати координацію між інституціями, які працюють у системі технічного регулювання, що, у свою чергу, складається з багатьох взаємопов’язаних елементів, таких як метрологія, стандартизація, оцінка відповідності, акредитація, ринковий нагляд, законодавство тощо. Очевидно, що помилка або затримка в роботі одного елемента негативно впливає на інші, тому, щоб уникнути помилок, функціонування всіх елементів системи має чітко регулюватися. Саме наявність або відсутність такої координації й визначає різний рівень економічного розвитку держав із приблизно однаковою законодавчою базою.

Стандарти, що підтверджують відповідність продукції технічним регламентам, мають бути ідентичними європейським. Є три способи прийняття стандартів:

•

метод перекладу – доволі тривалий процес, який вимагає високої кваліфікації перекладачів (у нас можуть спотворити стандарт);

•

метод репродукції (обкладинки) – використовувався багатьма країнами, які вступали до ЄС: за основу брався стандарт, написаний однією з європейських мов (англійською, французькою, німецькою), а змінювалася лише обкладинка, перекладена на національну мову;

•

метод підтвердження – коли відповідний орган країни, що вступає до ЄС, оголошує, що іноземний, регіональний чи міжнародний стандарт приймається як національний.

ПРО АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ Дмитро Луценко: Сьогодні в Україні ще діє дублююча система: на одну й ту саму сферу поширюються різні регуляторні режими. Наприклад, численні НПАОП регламентують широке коло питань – від виготовлення продукції до безпеки її експлуатації. Але тепер із цих документів мають бути вилучені розділи щодо проектування та виготовлення виробів. І жодних експертиз додатково до процедури оцінки відповідності, передбаченої відповідним технічним регламентом на певну продукцію, бути не може. Для порівняння: в Європі для виходу продукції на ринок достатньо документа, що засвідчує відповідність цієї продукції європейській директиві. Коли нами буде підписано угоду АСАА, стануть неможливими ситуації, коли вітчизняна продукція виходить на ринок, наприклад Німеччини, вільно, а продукція з Німеччини має

Управління охороною праці проходити в Україні ще й експертизу на відповідність НПАОП. Наші вимоги, дублюючі й обтяжливі, давно застаріли. Треба працювати над тим, щоб залишити чинними один-два документи в межах одного регуляторного режиму з проведенням (за необхідності) однієї експертизи. В Європі ніяких висновків експертизи взагалі немає! За моєю інформацією, Службою певний час гальмувалося просування проекту технічного регламенту по простих посудинах, що працюють під тиском, оскільки виношувалася думка, що в нього треба «вставити» експертизу Держгірпромнагляду. Це свідчить про те, що посадовці, які формують політику Служби, ще не усвідомили до кінця неминучість глобальних змін у цій сфері. У світлі угоди АСАА на Держгірпромнагляд чекає величезна робота зі скасування зайвих норм, що передбачає ідентифікування всіх НПАОП, які містять будь-які інші вимоги, крім правил охорони праці під час експлуатації машин та устатковання. І розпочинати цю роботу треба вже зараз. Що стосується експертно-технічних організацій, то перед ними стоїть актуальне завдання зосередитися на вивченні європейських стандартів і директив, а в перспективі «перекваліфікуватися» на органи з оцінки відповідності, оскільки рано чи пізно вони припинять своє існування в нинішньому форматі. ПРО СТАНДАРТИЗАЦІЮ В ЄВРОПІ Стефанос Іоакімідіс: Формування чітких, єдиних для всіх правил роботи є беззаперечною умовою успішного розвитку країни. Але повернуся до питань безпечності. Коли в ЄС було проведено реформу (Новий підхід) і роз-

почато гармонізацію стандартів, державам – членам Євросоюзу довелося відмовитися від національних і перейти на міжнародні стандарти. При цьому до останніх переносили ті положення, які гарантували більш високий рівень безпеки порівняно з національними вимогами. В Європі стандарти переглядаються кожні п’ять років з урахуванням розвитку науки та технологій. Якщо вимоги до безпечності визнаються недостатніми, проводиться робота щодо їх удосконалення. Цим займається Європейська організація зі стандартизації з технічними комітетами, до яких входять представники всіх зацікавлених національних організацій: органів зі стандартизації держав – членів ЄС, представники промисловості, організацій із захисту прав споживачів, захисту навколишнього середовища, представники малого та середнього бізнесу. Треба звернути увагу на те, що в ЄС не вся продукція регулюється через конкретні технічні регламенти. Вони є обов’язковими лише на ті вироби, що становлять певний ризик для споживачів. А продукція з низьким рівнем ризику в межах ЄС зазвичай технічними регламентами не регулюється. Дмитро Луценко: Європейські чиновники не самі вирішують, вимоги на яку продукцію підлягають регулюванню. Процес прийняття рішень не є кулуарним, до нього залучені великі бізнес-асоціації. Директиви ЄС приймаються не тільки Радою ЄС, але і Європарламентом. Таким чином, бізнес через євродепутатів отримує серйозні важелі впливу на цей процес.

ДІЇ ВИРОБНИКА, ЯКИЙ ВИРІШИВ ВИГОТОВЛЯТИ ТОВАРИ ДЛЯ СПОЖИВАННЯ В КРАЇНАХ ЄС Стефанос Іоакімідіс: Якщо ви вирішили виготовляти яку-небудь продукцію, то насамперед маєте з’ясувати, під який технічний регламент вона підпадає. Відповідальність за це несе виключно виробник – саме він має ідентифікувати всі обов’язкові вимоги, які поширюються на його продукцію. Якщо він щось зробив не так і органи ринкового нагляду під час перевірки виявлять порушення, відповідати за це буде саме виробник. Дмитро Луценко: Ви ідентифікуєте вимоги до продукції, із тим щоб дотримуватися їх. В одних випадках передбачено процедуру випробування виробів та складання технічної документації власними силами, в інших – участь третьої сторони, тобто органу з оцінки відповідності. Все залежить від рівня ризику продукції для споживача. Якщо ризик підвищений, випробування проводить третя сторона, і отриманий від органу з оцінки відповідності сертифікат додається до комплекту технічної документації. Після цього на товар наноситься знак та складається декларація. І тоді ви можете говорити, що ваша продукція відповідає такій-то директиві й виготовлена за такими-то стандартами, а вже потім випускаєте її на ринок. Окремими технічними регламентами (наприклад на машини) передбачається, що декларація повинна супроводжувати поставку продукції до споживача, в інших випадках ця вимога не є обов’язковою. І вже коли виріб вийшов на ринок, починає діяти ринковий нагляд. Профільні органи відповідно до складених планів перевірки (вибірково, на основі скарг споживачів) можуть проводити огляд, випробування з розбиранням продукції на місці, вимагати технічну документацію. Якщо виробника не вдалося встановити, відповідальність за виявлений небезпечний товар несе постачальник або продавець. ПРО РИНКОВИЙ НАГЛЯД Свєтлозар Толєв: Ми використали час, відведений для підготовки України до роботи в нових умовах технічного регулювання, для навчання інспекторів ринкового нагляду. Хоча, на жаль, у вас велика плинність кадрів: у системі ринкового нагляду часто змінюються працівники, структура ще не дуже чітка. В Європі, зокрема в Польщі, органи ринкового нагляду тісно спів-

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці

ТЕХНІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І СТАНДАРТИЗАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ в Україні та ЄС: концептуальні відмінності Українська система

Система ЄС

Хто визначає параметри безпечності продукції?

ДЕРЖАВА

Хто розробляє стандарти?

ДЕРЖАВА

ВСІ ЗАЦІКАВЛЕНІ СТОРОНИ (спілки споживачів, спілки малих та середніх підприємств, екологічні активісти)

Хто контролює якість продукції?

ДЕРЖАВА

КОНКУРЕНЦІЯ НА РИНКУ

За радянською традицією в нас діють ГОСТи, які розробляє держава. В Україні у сфері стандартизації досі є чинними документи часів СРСР. До того ж одну й ту саму продукцію перевіряють кілька різних контролюючих органів.

ДЕРЖАВНІ УСТАНОВИ

Параметри безпечності

Розробка стандартів

працюють з виробниками, значна увага приділяється превентивним заходам. Головне завдання держави полягає не в тому, щоб покарати, а в тому, щоб відкорегувати безпеку продукції. Штрафувати виробника потрібно лише в тому випадку, якщо він ігнорує зауваження та вимоги держави. Втім, у такому діалозі органи ринкового нагляду в 99% випадків знаходять компроміс. Ви самі бачите відмінності між Україною та країнами – членами ЄС. У вас інша ментальність: ухвалили закон – давай відразу штрафувати! Це неефективний шлях, даремне витрачання часу, тим більше що й судова система відповідним чином ще не підготовлена.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Контроль за якістю продукції

Виробник відповідає за дотримання обов’язкових вимог безпечності, встановлених директивами Єврокомісії, Євроради чи Європарламенту. Організації зі стандартизації CEN та CENELEС розробляють стандарти, спрямовані на дотримання цих вимог. Стандарти, як правило, є добровільними. ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

ВИРОБНИК

Параметри безпечності

Розробка стандартів, контроль за якістю продукції

Навчання інспекторів ринкового нагляду, яке ми розпочали в Україні, триватиме й надалі. Необхідно поліпшувати інформування, піднімати рівень навчання та стимулювати самовдосконалення, проводити відповідні тренування. До цього процесу мають долучатися об’єднання роботодавців. Проте на це потрібен час, адже певною мірою треба змінити свідомість українських інспекторів: вони мають високу кваліфікацію, але звикли працювати в межах старої системи. Координація всередині національних наглядових структур, а також між органами ринкового нагляду України та інших держав перебуває ще на дуже низькому рівні, тому про допомогу один одному поки що не йдеться.

При цьому хочу наголосити на тому, що Україна має вибудувати свою систему, а не копіювати аналогічні структури за прикладом Польщі, Болгарії чи Іспанії. У кожній із європейських країн ринковий нагляд діє по-різному. Дмитро Луценко: До речі, стосовно Держгірпромнагляду як органу ринкового нагляду: значну частину продукції, відповідність якої Служба має контролювати, можна перевіряти під час її монтажу, а не під час продажу чи демонстрації на виставках. Скажімо, який сенс перевіряти котел, який пропонують у супермаркеті? Доцільніше контролювати його відповідність під час вве-

Управління охороною праці дення в експлуатацію. Присутність інспектора ринкового нагляду під час пуску устатковання, машин, механізмів – це і є ринковий нагляд. Закон про ринковий нагляд побудований на європейських підходах. Візьмемо, наприклад, планування. Навряд чи в Україні набереться більше кількох сотень інспекторів. Із таким нечисленним загоном всього не охопиш і не проконтролюєш. І тут постає логічне питання: а чи варто контролювати все? У країнах ЄС продукція поділяється на категорії за ступенем ризику, і за результатами зібраної статистики контролюється те, що становить небезпеку для споживачів. А в нас увага розпорошується на все… зі зрозумілих причин. З іншого боку, є зовнішній фактор: підписано Угоду про асоціацію з ЄС. У країнах-членах для інформування суспільства та органів ринкового нагляду інших держав про небезпечну продукцію існує система RAPEX. Якщо профільна структура виявляє товар, що становить певний ризик для споживачів, інформація про нього заноситься до системи і стає доступною для всіх країн-членів. А тепер подивимося на це крізь призму українських реалій. Зараз вітчизняні інспектори ринкового нагляду можуть взяти за жабри розповсюджувача чи виробника продукції за дрібницю. Якщо подивитися, кого й за що ми ловимо, це сміх і гріх: то папірця немає, то знак не такий чи ще щось не так! І вся ця інформація мала б заноситися до RAPEX. А в Європі подивилися б на це й сказали: чим ви нас завалюєте та чим взагалі займаєтесь? Але водночас з Євросоюзу надходитиме інформація про небезпечні товари, наприклад китайського виробництва, і наші інспектори повинні будуть переорієнтовуватися на те, що насправді треба контролювати і що контролюється в Європі. Стефанос Іоакімідіс: Для того щоб змінити ментальність наглядових органів, необхідно більш широко інформувати економічних операторів про їхні права, а наглядові органи –

про їхні обов’язки. Інспектор повинен дивитися не на підприємство, а на продукцію, яку воно виготовляє. Такий підхід, коли фактично перевіряються папери, а не власне продукція, ще кілька років тому був характерним для всієї України. Ми бачили це, коли брали участь у роботі круглих столів, ініційованих Держгірпромнаглядом. Тепер предмет розмови інспекторів змінився: вони поступово звертають свій погляд власне на продукцію.

В ЄС створено спільний ринок, що означає безперешкодний рух товарів і взаємне визнання європейських сертифікатів. Зазвичай це стосується продукції таких держав, як Японія, Канада, США, Австралія, Нова Зеландія, Швейцарія, Ізраїль. Вони без додаткової сертифікації визнають товари, що вироблені в будь-якій із названих країн. Щоб Україна приєдналася до цього клубу і наш бізнес міг безперешкодно продавати продукцію до ЄС, потрібно реформувати систему технічного регулювання.

ЩО ГАЛЬМУЄ СИСТЕМУ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ? Свєтлозар Толєв: Кожна система складається з кількох взаємопов’язаних елементів. Неможливо задіяти лише одну її частину: наприклад, розвивати метрологію і при цьому ігнорувати ринковий нагляд. Щоб держава рухалася вперед, треба всі складові розвивати паралельно. Коли я вперше був присутній на складанні плану перевірок у сфері ринкового нагляду в Мінекономрозвитку, то звернув увагу чиновників на те, що не треба складати такі великі плани, до того ж не маючи ще достатнього досвіду! Дійте там, де виявлено проблему, а не займайтеся показухою, підвищуйте свою компетентність. Дмитро Луценко: Ми організували для виробників кілька семінарів щодо конкретних технічних регламентів, в яких взяли участь фахівці ЄС. На одному з таких заходів, який проводився для виробників машин, посудин, що працюють під тиском, європейці були просто шоковані тематикою питань, які їм ставили. Вони очікували, що учасники семінару цікавитимуться процесами проектування, виготовлення продукції, яка повинна відповідати директивам ЄС,

а натомість на них обрушився водоспад питань про те, що таке копія декларації про відповідність, чи має там бути «живий» підпис або допускається ксерокопія тощо. Для фахівців ЄС це був шок і водночас очевидна ілюстрація того, яким питанням держава насправді приділяє увагу. Нікого не цікавить, як треба виготовляти продукцію. Головне – супровідні папери. Стефанос Іоакімідіс: Незважаючи на всі труднощі, які існують в Україні, я, як інженер за освітою, можу сказати, що Україна має гарні «мізки», професійні технічні кадри та великий інноваційний потенціал. Проблема в тому, що цей потенціал не завжди заохочується існуючою системою. Іноді затримка з реформуванням обумовлена не зовсім правильним розумінням базових положень системи технічного регулювання, що створюється в Україні. На цій стадії тягар відповідальності за надання інформації лягає на державу, а саме Мінекономрозвитку – це ключова структура в організації діяльності в цій сфері. Міністерство має свої регіональні органи по країні, завдання яких – запустити цей процес і зосередити ресурси в першу чергу на наданні інформації. Разом із відомчими структурами у цьому напрямі мають працювати Національне агентство з акредитації, національний орган зі стандартизації, метрологічна служба, органи з оцінки відповідності та ринкового нагляду. Крім того, через Мінекономрозвитку має бути організований збір даних про потреби підприємств в інформації та існуючі проблеми. В рамках здійснення проекту ми об’їздили майже всю Україну і стикнулися з досить низьким рівнем інформованості серед представників промисловості у питаннях, що стосуються реформ. Проте там, де облдержадміністрації працюють спільно з регіональними торгово-промисловими палатами, виробники значно активніше беруть участь у заходах щодо технічного регулювання. Крім того, останнім часом спостерігається зростання зацікавленості українських промисловців до цих питань – вочевидь у світлі Угоди про асоціацію з ЄС. І це тішить. Бесіду записала Людмила Солодчук, заступник головного редактора

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Управління охороною праці

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Вісті з регіонів

ВЕЛИКОВАНТАЖНИЙ і дуже небезпечний Олег Моісеєнко, власкор

ьогодні автомобільний транспорт залишається основним видом технологічного транспорту під час видобутку корисних копалин відкритим способом, тому питання його безпечної експлуатації – один з пріоритетних напрямів роботи КГТУ. (У світі до 80% усієї гірської маси перевозиться саме автомобільним транспортом, а в Україні питома вага вантажу, що перевозиться кар’єрним автотранспортом, наближається до 75%.) Окрім посадових осіб теруправління та фахівців Криворізького ЕТЦ, у роботі наради взяли участь керівники й фахівці великих гірничо-збагачувальних комбінатів (Північного, Центрального, Південного, Інгулецького, Полтавського, Єристівського, Біланівського та Орджонікідзевського), а також багатьох підприємств та організацій (філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський ТИТАН», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ГЗК «Укрмеханобр» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат» тощо). Крім того, для участі в заході були запрошені дилери фірм – виробників великовантажного автомобільного транспорту, наприклад ТОВ «СТЛЦ БелАЗ Україна», ТОВ з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна» та «Юромаш», ДП з іноземними інвестиціями «Сумітек Україна», фахівці Криворізького національного університету та представники профспілкових організацій.

ОКРЕСЛЕНО КОЛО ПРОБЛЕМ Відкриваючи роботу наради та пояснюючи необхідність проведення такого представницького розширеного форуму, начальник державної інспекції нагляду в гірничодобувній промисловості КГТУ Борис Останков у своєму виступі від-

Фото Д. Матвійчука

Останнім часом на гірничодобувних підприємствах, піднаглядних Криворізькому гірничопромисловому територіальному управлінню Держгірпромнагляду (далі – КГТУ), сталося кілька нещасних випадків зі смертельними наслідками, пов’язаних з експлуатацією великовантажних кар’єрних самоскидів. Зважаючи на це, КГТУ ініціювало проведення розширеної наради, присвяченої питанням безпечної експлуатації подібних самоскидів та інших технологічних транспортних засобів, яка відбулася в передостанній день липня в Кривому Розі. значив, що питання безпечної експлуатації великовантажних кар’єрних самоскидів останнім часом викликають серйозне занепокоєння. Це пов’язано з низкою об’єктивних і суб’єктивних чинників: поглибленням кар’єрів, введенням в експлуатацію нових автосамоскидів підвищеної вантажопідйомності (а значить, і збільшених габаритів) в умовах уже сформованих транспортних берм, місць навантаження й розвантаження автомобілів тощо. В окремих випадках мають місце грубі порушення технології ведення гірничих робіт. Неякісне та неповне технічне обслуговування таких потужних машин, недодержання термінів його проведення, несвоєчасне застосування видаткових матеріалів і запасних частин низької якості та їх несвоєчасна заміна також додають проблем. Не витримує критики з позиції безпеки експлуатація великовантажних самоскидів підрядними організаціями, що не мають необхідної технічної та організаційної інфраструктури, відповідної ремонтної бази. Б. Останков підкреслив, що ця проблема має безліч граней, які неможливо розглянути в рамках однієї, хай навіть розширеної, наради, та запропонував сконцентрувати увагу на заходах технічного характеру, що дають можливість запобігати трагічним інцидентам із втратою людських життів, подібних тим, що недавно сталися. Зокрема, йдеться про досить типові нещасні випадки: наїзд великовантажного кар’єрного самоскида на автомобіль, що перебував у «сліпій зоні»; падіння самоскида в приямок під час руху заднім ходом з метою розвантаження; електротравму водія самоскида під час розвантаження вантажу під високовольтною ЛЕП. Загальним для даних подій є факт відсутності в конструкції великовантажних самоскидів додаткових технічних пристроїв, що дали б можливість уникнути цих

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Фото О. Моісеєнка

Безпека праці

трагедій. Перелік подібних інцидентів можна суттєво розширити за рахунок тих, які тільки завдяки щасливому випадкові не призвели до сумних наслідків. ПРОПОЗИЦІЇ ТА ДОСВІД Таким чином, відзначив доповідач, учасники наради мають всебічно обговорити досвід застосування технічних пристроїв безпеки, а також отримати інформацію щодо того, які рішення даних проблем можуть сьогодні запропонувати провідні світові фірми – виробники кар’єрних самоскидів. На закінчення Б. Останков торкнувся ще одного аспекту, який характеризує актуальність організованого заходу. Він з жалем констатував, що наразі обмін досвідом щодо впровадження нових систем безпеки має суто корпоративний характер, хоча профільні інспекції КГТУ під час проведення перевірок бачать, що гірничодобувні підприємства досягли певних успіхів у цій сфері. Тому керівництво теруправління, посадові особи інспекцій і фахівці Криворізького ЕТЦ пропонують принципово розширити, вивівши за межі вузькокорпоративних інтересів, обмін досвідом щодо зазначених питань безпеки та висловлюють упевненість, що проведення таких нарад на регулярній основі є дуже корисним превентивним заходом. Це дієвий інструмент вирішення загальних завдань, спрямованих на збереження життя і здоров’я працівників, зайнятих в одному з найнебезпечніших технологічних процесів ведення гірничих робіт – експлуатації великовантажних кар’єрних самоскидів. Учасники наради ознайомилися з досвідом вирішення зазначених проблем на підприємствах гірничодобувної галузі Криворізького басейну та Полтавської області, автомобільний парк яких представлено автосамоскидами найбільших світових виробників: CATERPILLAR, БелАЗ, KOMATSU, HITACHI тощо. Значний інтерес викликала презентація австралійського досвіду експлуатації кар’єрної техніки, яку провів генеральний директор ТОВ «Біланівський ГЗК» Роберт Гаррік. Дилери фірм – виробників великотоннажного автомобільного транспорту представили свої новітні розробки й технології щодо забезпечення безпечної експлуатації такої техніки. Зокрема, познайомили із системами пожежогасіння, інтегрованими системами кругового огляду та оповіщення, детектором утоми водія, системами контролю тиску в шинах і пристроями блокування (сигналізації) піднімання кузова під повітряними лініями електропередачі. УВАГА: УРАЗЛИВІ МІСЦЯ! На піднаглядних КГТУ гірничодобувних підприємствах значна частка транспортних засобів є продукцією імпорт-

www.ohoronapraci.kiev.ua

ного виробництва. Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про охорону праці» такі транспортні засоби, придбані за кордоном, допускаються до експлуатації лише за умови проведення експертизи на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці, чинним на території України. Цю тему у своєму виступі порушив начальник відділу технічних оглядів технологічних транспортних засобів ДП «Криворізький експертно-технічний центр» Костянтин Резниченко, докладно зупинившись на необхідності та проблемах проведення такої експертизи машин підвищеної небезпеки, які використовуються для транспортування корисних копалин, що видобуваються відкритим способом (п. 10 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 06.01.2010 № 8; п. 20 додатка 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107; далі – Порядок). За словами К. Резниченка, часто в ході проведення експертизи великовантажних кар’єрних самоскидів виявляються такі недоліки їх конструкції або технічного стану: ☑ відсутність засобів безпечного доступу (поручневих огороджень), габаритних вогнів, покажчиків повороту, двоступінчастого очищення вихлопних газів, захисту від випадкового зіткнення працюючого з гарячими частинами устатковання (порушення вимоги п. 2.1.16 ГОСТ 12.2.003 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности»), пристрою сигналізації про небезпечне наближення до високовольтної лінії електропередачі; ☑ на дисплеї робочого місця оператора фактично відсутні написи про необхідну послідовність керуючих дій, оскільки написи іноземною мовою працівник сприйняти не здатен (порушення вимоги п. 2.3.1 ГОСТ 12.2.003) тощо. Основною причиною виникнення подібних недоліків і порушень є неповна відповідність конструкції та комплектації транспортних засобів імпортного виробництва вимогам як міжнародних норм та стандартів, так і вітчизняних НПАОП. К. Резниченко підкреслив, що згідно з вимогами Порядку отримувати дозвіл на застосування імпортних машин підвищеної небезпеки (у нашому випадку великовантажних кар’єрних самоскидів) зобов’язаний виробник або постачальник, а не підприємство, що їх експлуатує. Завершуючи свій виступ, він від імені КЕТЦ звернувся до представників гірничодобувних підприємств: «Ми не підказуватимемо потужність, вид або модель транспортного засобу, який вам слід купити, але ще до покупки можемо вказати на конструктивні та експлуатаційні особливості, які сприятимуть його безпечній експлуатації!» В обговоренні порушених на нараді питань взяли участь також представники наукових і профспілкових організацій. У завершальній частині заходу деякі з його учасників озвучили свої пропозиції щодо подальшого вдосконалення комплексного підходу до забезпечення надійної й безпечної експлуатації великовантажних кар’єрних самоскидів та інших технологічних транспортних засобів гірничодобувних підприємств.

Безпека праці

Модернізація виробництва

АВТОМАТИЗАЦІЯ: у ногу з часом

Володимир Зірянов, начальник бюро охорони праці Департаменту охорони праці та навколишнього середовища ПАТ «ЗАЗ»

Про позитивний вплив автоматизації та механізації виробничих процесів на стан охорони праці й промислової безпеки. ідомо, що основні заходи щодо запобігання виробничому травматизму умовно діляться на ті самі три групи, що і його причини: організаційні, технічні та психофізіологічні. Основний організаційний захід щодо запобігання виробничому травматизму – створення, ефективне функціонування та вдосконалення системи управління охороною праці (СУОП) підприємства. Організаційні заходи безпеки, крім усього іншого, включають забезпечення захисту працівників від впливу небезпечних і шкід ливих виробничих факторів шляхом застосування якісних засобів індивідуального захисту і раціональної тимчасової організації виробничого процесу. Запобігання психологічним і психофізіологічним (особистісним) причинам травмування пов’язане з добором кадрів, а також з постійним їх навчанням, інструктуванням і вихованням, що стимулюють безпечну по-

і і і оскільки і ведінку працівників, вони повинні мати необхідне уявлення про всі потенційні небезпеки, які є на робочому місці, і мають знати, в яких випадках наражаються на ту або іншу небезпеку і якими можуть бути наслідки їх дій. Усе це вимагає від них відповідної освіти, професійної кваліфікації та досвіду роботи, а також періодичного навчання, перевірки знань з питань охорони праці та протиаварійних тренувань. Профілактика виробничого травматизму, безпека праці працівників забезпечуються проведенням таких технічних заходів: ☑ заміна технологічних процесів і операцій, пов’язаних з виникненням небезпечних і шкідливих виробничих факторів, на такі, при яких зазначені фактори відсутні або не перевищують гранично допустимих концентрацій, рівнів; застосування технічних рішень для нормалізації повітряного середовища та виробничого освітлення; ☑ усунення безпосереднього контакту з вихідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, готовою продукцією та відходами виробництва, що небезпечно та шкідливо впливають на працівників; ☑ створення безпечної техніки і технології; комплексна механізація, автоматизація, застосування дистанційного управління й контролю за технологічними процесами та операціями за наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів або монотонних

біі створення ізолюючих і б і для робіт; кабін операторів, які працюють у шкідливих умовах; ☑ герметизація устатковання; ☑ встановлення запобіжних, сигналізуючих, блокувальних пристроїв; використання сигнальних кольорів і знаків безпеки; ☑ застосування заходів, спрямованих на запобігання прояву небезпечних і шкідливих виробничих факторів у разі аварії; ☑ застосування безвідходних технологій, а якщо це неможливо, то своєчасне видалення, знешкодження та захоронення відходів, що є джерелом шкідливих виробничих факторів; ☑ застосування якісних і адекватних засобів колективного та індивідуального захисту працюючих. НА ВІСТРІ ПРОГРЕСУ Механізація – це витіснення та заміна ручної праці машинною з використанням енергії електро-, пневмо- чи гідродвигуна в тих операціях (основних технологічних, допоміжних, підсобних, транспортувальних, перестановочних й інших), де вона ще залишилася. Механізація сприяє зменшенню частки важкої фізичної праці, підвищенню продуктивності, скороченню чисельності персоналу та зниженню рівня травматизму. Комплексна механізація передбачає механізацію групи послідовних технологічних операцій, які складають окремий процес виробництва. Одночасно з нею

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Безпека праці збільшується частка розумової праці з управління верстатами та устаткованням і контролю за їх роботою.

Фото з Інтернету

Автоматизація виробництва – це такий спосіб його організації, при якому функції управління та контролю, що раніше виконувалися людиною, частково або повністю передаються автоматичним пристроям і системам управління. Таким чином, людина звільняється від безпосередньої участі в тих процесах, які піддаються алгоритмізації (отримання, перетворення, передача та використання енергії, матеріалів або інформації). У працівників залишаються функції контролю та регулювання ходу технологічного процесу з метою підтримання його в заданих програмою параметрах. Автоматизація здійснюється шляхом переходу на використання автоматизованих верстатів, агрегатів, механізмів, промислових роботів і робототехніки, комплексів, автоматизованих ліній тощо.

Розрізняють часткову автоматизацію, що охоплює окремі операції і процеси, та комплексну, яка автоматизовує весь цикл робіт. У тому випадку, коли автоматизований процес реалізується без безпосередньої участі людини, кажуть про повну автоматизацію цього процесу. Необхідність автоматизації виробництва обумовлена неспроможністю людини з потрібною швидкістю й точністю управляти складними технологічними процесами, величезними енергетичними потужностями, великими швидкостями, надвисокими та наднизькими температурними режимами. Мета автоматизації – оптимізація планування та управління, поліпшення якості продукції, підвищення продуктивності й ефективності праці, безпеки та надійності виробничих процесів, ізолювання людини від роботи в умовах, небезпечних для її здоров’я, значне поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Одним з перспективних напрямів автоматизації є використання промислових роботів (ПР), оскільки вони дають змогу автоматизувати такі виробництва, які неможливо або недоцільно автоматизувати традиційними засобами. ПР – складна система чи універсальна машина-автомат (рухома, портальна, консольна, з лінійним переміщенням, яка автономно пересувається тощо) з кількома маніпуляторами (механічними руками), з програмним управлінням і керуючим пристроєм, що здійснює автоматичне управління послідовністю і характером дій маніпуляторів, а також переміщенням самого ПР, за заздалегідь заданою програмою. Така машина-автомат призначена для виконання різноманітних механічних дій, подібних до тих, які виконує людина, зайнята фізичною працею, і дає змогу оперативно переходити на здійснення нових операцій. Одним з найважливіших напрямів науково-технічного прогресу на сучасному етапі є комплексна механізація та автоматизація виробництва. Це широке впровадження взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих систем машин, апаратів, приладів, устатковання на всіх дільницях виробництва, в операціях і видах робіт. Вона сприяє інтенсифікації виробництва, зростанню продуктивності праці, зменшенню частки ручної праці у виробництві, полегшенню та поліпшенню умов праці, зниженню трудомісткості продукції. Чому, за рахунок яких факторів підвищується безпека автоматизованих виробничих процесів? Таких факторів дуже багато. Насамперед, застосування в промисловості автоматів і роботів докорінним чином змінює самий зміст роботи людини в такому виробництві, скорочує ручну некваліфіковану працю, поліпшує умови праці та дає змогу вивільняти й направляти на більш престижні види робіт значну кількість робітників. Автоматизоване виробництво не потребує постійної присутності працівника безпосередньо під час технологічного процесу в місці найбільшої дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів, оскільки з боку працівника достатньо тільки періодично спостерігати за ходом роботи. На сучасних виробництвах дуже часто робоче місце такого спостерігача-оператора може бути розташоване в ізо-

льованій кабіні на значній відстані від виробничих процесів, безпосередньо пов’язаних з максимальною концентрацією небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Таким чином, автоматизація та дистанційне управління дають змогу реалізувати основний стратегічний принцип захисту від небезпек на виробництві – просторовий і часовий розподіл місць здійснення технологічних процесів, тобто тих, в яких з високою вірогідністю можлива реалізація потенційної небезпеки, і місця, в якому перебуває людина, – його робочого місця. Щодо праці верстатників під час роботи на верстатах з числовим програмним управлінням, то тут робітник тільки запускає верстат і знімає готовий продукт при вимкнених робочих агрегатах. Таким чином, виключається перебування працівника в небезпечній зоні роботи верстата. Тим самим знову реалізується принцип захисту працівника «простором і часом» від небезпеки. Ще один приклад. При ручному вимірюванні деталі, що обробляється, у неавтоматизованому виробництві робітник наражає свої руки на небезпеку, вводячи їх у потенційно небезпечну зону. Такі ручні контрольні операції дуже часто стають причиною виробничих травм. Досягти безпеки цих операцій дає змогу застосування автоматизованого вимірювання за допомогою різних автоматичних і напівавтоматичних пристроїв. Останні відстежують зміни і при досягненні необхідних показників подають світлові або звукові сигнали. Робітникові при цьому слід лише здійснити зупинку. Автоматичні пристрої самі подають відповідні команди після досягнення необхідних розмірів. Таким чином, подібний автоматизований технологічний процес не лише звільняє робітника від важкої фізичної праці, але й дозволяє уникнути в процесі роботи травмування та постійного нервового напруження, пов’язаного з потенційною небезпекою цієї роботи. Водночас автоматизація значно спрощує застосування іншого стратегічного принципу захисту – нормалізації, тобто забезпечення безпечного стану навколишнього середовища шляхом виключення небезпеки. Адже в ізольованій кабіні оператора зробити це набагато простіше, ніж у масштабах виробничої дільниці або цеху. Крім того, автоматизація дає чудові можливості для здійснення інших технічних заходів, покликаних запобігти виробничому травматизму і професійним захворюванням. Наприклад, автоматизація виробництва полегшує заміну технологічних процесів на більш безпечні; дозволяє уникнути

Безпека праці

РОБОТИЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА Незважаючи на досягнуті успіхи в галузі механізації та автоматизації виробничих процесів у промисловості, цілу низку основних і допоміжних технологічних операцій, таких як завантаження-розвантаження верстатів, потокових і автоматичних ліній, фарбування, дробоструминна обробка, нанесення захисних покриттів і низка операцій зварювання, до недавнього часу не вдавалося автоматизувати за допомогою традиційних засобів. Економічно ефективне вирішення цієї проблеми стало можливим з появою промислових роботів, інтенсивне створення та застосування яких почалося в останні десятиліття. Універсальність застосування, тобто можливість не лише виконувати механічні операції різного характеру, але й оперативно перебудовуватися на нові, є принциповою відмінністю промислових роботів від традиційних засобів автоматизації. Вивільняючи людину, роботи стають тією універсальною складовою виробничого процесу, яка забезпечує автоматизацію окремих технологічних операцій, одночасно зв’язує їх у єдиний комплексно-автоматизований (роботизований) процес у вигляді системи машин, які централізовано управляються від ЕОМ, і є основою впровадження автоматичних систем управління виробництвом. Промислові роботи – потужний засіб комплексної автоматизації сучасного виробництва, а також створення принципово нових виробничих процесів, які неможливо реалізувати традиційними технологіями за участю людини. Їх застосування дає змогу підвищити продуктивність праці, ритмічність виробництва, змінність роботи устатковання, якість продукції та зменшити кількість браку. Вивільняючи робітників, зайнятих фізичною працею, і передусім на небезпечних, утомливих і некваліфікованих роботах, промислові роботи дають змогу більш раціонально використовувати трудові ресурси.

Фото з Інтернету

безпосереднього контакту працівників з вихідними матеріалами, заготовками, комплектуючими виробами та відходами виробництва, які небезпечно і шкідливо впливають на них; у разі необхідності дає змогу герметизувати обладнання, використовувати блокування, огородження, що відмежовують небезпечні механізми від людини, вентилювання й кондиціонування повітря робочої зони та інші засоби колективного захисту, такі як захисні екрани на шляху поширення шуму або випромінювань.

В умовах роботизації відбувається абсолютне та відносне скорочення чисельності виробничих робітників. Абсолютне скорочення зумовлюється скороченням чисельності робітників на допоміжних операціях у результаті їх заміни роботами. Під відносним скороченням розуміється можливість збільшення обсягу виробництва при тій самій чисельності виробничих робітників внаслідок більш високого річного ефективного фонду часу роботи устатковання в результаті використання промислових роботів. АВТОМАТИЗАЦІЯ НА «ЗАЗ» Абсолютно природно, що, збільшуючи масштаби виробництва і швидкодію технологічних процесів, борючись за інтенсифікацію виробництва та підвищення якості вироблюваної продукції, таке сучасне підприємство – флагман вітчизняного автомобілебудування, як ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі – «ЗАЗ»), не могло обійтися без механізації та автоматизації виробничих процесів. «ЗАЗ» пройшов усі етапи автоматизації – від перших автоматичних агрегатів і дільниць верстатів з числовим програмним управлінням до комплексної автоматизації у вигляді роботизованих виробничих ліній у різних цехах підприємства. Є тут і спеціальні автоматизовані складські комплекси, які дали змогу усунути людей від виконання травмонебезпечних навантажувально-розвантажувальних робіт, і автоматизовані вимірювальні комплекси, що контролюють геометрію кузова автомобіля з точністю в долі міліметра. Цікаво спостерігати, як у спеціальних герметизованих камерах цеху фарбування роботи самостійно здійснюють фарбування кузовів на конвеєрній лінії, розпилюючи фарбу майже в туман, суворо контролюючи віддаленість форсунок від поверхні, що фарбується, і позбавляючи людей необхідності перебувати в цьому шкідливому середовищі.

А на початку автоматичної лінії цеху зварювання у ході виробничого циклу кілька роботів навіть міняють свої робочі інструменти. Усе починається з того, що маніпулятор опускається і з’єднується зі спеціальним пристроєм з пневматичними присосками, розташованим на підставці. Потім маніпулятор піднімається й опускається в касету-накопичувач, яка стоїть поруч з автоматичною лінією, присосками захоплює кузовну деталь, переносить її та опускає у відведене місце зварювального стапеля. Роботи укладають необхідні деталі у стапель у суворо визначеній послідовності, після чого їх взаємне положення фіксується за допомогою пневматичних притискачів. Маніпулятори повертають пристрої з присосками на попередні місця, піднімаються, пересуваються та з’єднуються зі зварювальними кліщами, переносять їх до стапеля і починають операцію точковим зварюванням кузова. Кліщі описують дуже хитромудрі траєкторії, пересуваються та обертаються в усіх трьох площинах, опиняються то всередині кузова, то ззовні. Після завершення операції зварювання маніпулятори опускають кліщі на призначені місця й готові розпочати новий цикл. У цей час пневматичні затискачі відпускають зварений кузов і транспорт лінії пересуває його на наступну позицію. Усе описане здійснюється за заздалегідь відпрацьованою програмою без єдиного втручання людини. Спостерігаючи зі сторони за цим красивим ритмічним автоматичним процесом, мимоволі замислюєшся над тим, скількох же людей ці розумні машини вберегли від ризиків виробничих небезпек, скільком травмам запобігли! Для ілюстрації можливостей скорочення абсолютної чисельності виробничих робітників у результаті автоматизації можна навести приклад пресового цеху № 1. До автоматизації його заготівельну дільницю, що складалася з преса, шести ножиць гільйотинних, вальців, двох ліній розкрою (поздовжнього та поперечного)

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Безпека праці та пристрою для перемотування рулонів, обслуговувало 25 робітників. Після заміни цього устатковання на італійський вирубний комплекс AIDA в 2008 р. на цій дільниці залишилося 5 осіб. Раніше пресову воронезьку лінію «ЗІЛ 1050» обслуговували 32 працівники. Автоматизовану лінію FAGOR з роботами-маніпуляторами, які прийшли їй на зміну, обслуговує лише 8 осіб. За 8 попередніх років у цьому цеху сталося 8 нещасних випадків, а за 6 років після автоматизації виробництва – усього 3, та й ті не пов’язані з роботою устатковання. Наведені цифри говорять самі за себе! ОХОРОНА ПРАЦІ, ЯК І РАНІШЕ, Є АКТУАЛЬНОЮ Автоматизація, полегшуючи працю, підвищуючи її продуктивність і безпеку, не виключає повністю проблеми охорони праці та захисту навколишнього середовища. Це зумовлено наявністю таких об’єктивних і суб’єктивних факторів, як: ☑ збільшення потужності й обсягів виробництва, що супроводжується збільшенням кількості шкідливих речовин, які надходять у виробниче середовище; ☑ інтенсифікація та прискорення ритму виробничих процесів; ☑ підвищення складності устатковання; ☑ поява нових небезпечних і шкідливих виробничих факторів; ☑ збільшення обсягу отримуваної в одиницю часу інформації; ☑ відставання темпів підвищення кваліфікації персоналу від темпів упровадження нової техніки; ☑ відставання строків упровадження нових правил охорони праці та промислової безпеки від строків упровадження нового устатковання; ☑ недостатність інформації про нові небезпечні та шкідливі виробничі фактори і методи запобігання їх виникненню; ☑ монотонність праці та збільшення гіподинамічних навантажень. Добре відомо, що найбільш травмонебезпечною ситуацією є прямий контакт людини з машиною, коли людина виконує такі операції, як перепрограмування, налагодження, ремонт, встановлення-зняття інструменту, монтаж, змазування або чищення, виявлення причин і усунення несправностей. Тому найбільшому ризику бути травмованими під час виконання перелічених вище операцій в автоматизованому виробництві піддаються працівники таких професій: слюсарі-монтажники, складальники, електротехніки, налагоджувальники та майстри.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Гірка статистика

ЦЬОГО МОГЛО НЕ СТАТИСЯ За оперативними даними, у серпні 2014 р. в Україні на виробництві загинуло 40 осіб – на 2 менше, ніж за такий самий період минулого року; внаслідок ведення бойових дій – 14 осіб; стався 21 груповий нещасний випадок, під час яких травмовано 84 особи, у тому числі 9 – смертельно. Основними видами подій, під час яких сталися нещасні випадки зі смертельними наслідками, пов’язані з виробництвом, були: • бойові дії – 29% від загальної кількості загиблих; • ДТП, наїзд транспортних засобів – 20%; • падіння потерпілих – 12%; • падіння предметів, матеріалів, обрушення, обвалення породи, ґрунту тощо – 12%; • ураження електричним струмом – 12%. Коротко про обставини деяких нещасних випадків.

04.08. Донецька область Під час обходу території шахти в м. Торезі електрослюсар ВП «Шахтоуправління імені Л. І. Лутугіна ДП «Торезантрацит», направлений на підсилення охорони проммайданчика, був смертельно травмований біля пропускного пункту при в’їзді на шахту у результаті попадання артилерійського снаряда. 07.08. Полтавська область Замінюючи опору ЛЕП на ПЛ-35 кВ «Оржиця – Чайківщина», електромонтер ПАТ «Полтаваобленерго» впав з висоти і отримав тяжкі травми. Через кілька днів потерпілий помер у лікарні. 07.08. Дніпропетровська область Не вимкнувши електроавтомати печі у виробничому цеху з виготовлення

скла триплекс ТОВ «Фірма «ПРЕСТИЖ» (м. Нікополь), робітник почав регулювати спіралі печі для молірування скла і був уражений електрострумом. 08.08. Київська область Під час пакетування продуктів та їх обробки консервантами в цеху з виробництва харчових продуктів ТОВ «ФІНО ВЕРДЕ» (смт Макарів) троє працівників отримали опіки верхніх дихальних шляхів. 14.08. Донецьк На території Донецького національного технічного університету в результаті артилерійського обстрілу під час проведення АТО п’ятеро працівників отримали осколочні поранення, один з них – смертельні. 16.08. Донецьк При виконанні відновлювальних робіт на міжцеховій кабельній трасі філії «Металургійний комплекс» ПрАТ «Донецьксталь» – металургійний завод» у районі залізничного моста в результаті артилерійського обстрілу травмовано п’ятеро працівників підприємства, троє з них – смертельно. 26.08. Львівська область На дільниці очисних робіт ПАТ «Шахта «Надія» (м. Червоноград) під час пересування секції механізованого кріплення з міжсекційного простору випала брила породи і смертельно травмувала гірника очисного вибою.

Підготувала головний спеціаліст Держгірпромнагляду Галина Мельник

Безпека праці

Наші консультації

Микола Федоренко, головний державний інспектор теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві

Фото з Інтернету

Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а також про особливості розслідування нещасних випадків, що сталися з громадянами інших держав на території України та з громадянами нашої країни за кордоном, читайте у статті.

Міграція робочої сили:

розслідування нещасних випадків зв’язку з постійною трудовою міграцією зростає й кількість нещасних випадків, що стаються як з українцями під час їх перебування за кордоном, так і з громадянами інших держав на території нашої країни. Наведемо кілька характерних прикладів. 15.01.2013 р. у результаті захворювання на малярію помер командир повітряного судна ПрАТ «АК «Українські вертольоти» Деулін С., який перебував у відрядженні в Республіці Південний Судан та залучався до польотів на вертольотах авіакомпанії відповідно до завдань місії ООН. Керуючись висновком експертної комісії нещасний випадок було визнано таким, що не пов’язаний з виробництвом. 09.10.2013 р. на автодорозі Київ – Харків – Довжанський (Україна) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув громадянин Бельгії директор ТОВ «3В Пауер Україна» Капрон Філіпп Анре, який, перебуваючи в нашій країні у відрядженні, знаходився в автомобілі як пасажир. За результатами спеціального розслідування нещасний випадок було пов’язано з виробництвом. 06.01.2014 р. на автодорозі Гемлік – Бурса (Туреччина) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди стався нещасний випадок з інженером електронного обладнання ТОВ «Техносервіс-ХХІ» Голощаповим Г., який, перебуваючи у відрядженні, знаходився в автомобілі як пасажир. За результатами спеціального розслідування нещасний випадок було пов’язано з виробництвом. 20.01.2014 р. на території Тбіліського цирку (Грузія) стався нещасний випадок з дресирувальником хижих тварин ДП «Державна циркова компанія України» Гунькіним Р., який помер унаслідок травм, завданих левом. Розслідування нещасного випадку триває. У даний час виникають проблеми і з розслідуванням нещасних випадків, що сталися з громадянами України, які перебувають на території АР Крим, яка де-юре є Україною, але фактично – увійшла до складу Російської Федерації. Перш ніж розглянути питання про особливості розслідування нещасних випадків, що сталися з громадянами ін-

ших держав на території України та з громадянами нашої країни за кордоном, з’ясуємо, яким правовим статусом згідно з вітчизняним законодавством наділені іноземці та особи без громадянства. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі – Закон № 3773-VI) іноземець – особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; особа без громадянства – особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III (далі – Закон № 2491-III) іммігрант – іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання. Підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (Державна служба зайнятості), на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 42 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, далі – Закон № 5067-VI). Перелік іноземців, працевлаштування яких може проводитись без дозволу, визначений ч. 6 ст. 42 згаданого Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 42 цього ж Закону дозвіл роботодавцю на застосування праці іноземця або особи без громадянства видається за умови: ☑ відсутності в Україні (регіоні) кваліфікованих працівників, спроможних виконувати відповідний вид роботи; ☑ наявності достатнього обґрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Безпека праці Також видається дозвіл на застосування праці: ☑ іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів, укладених між вітчизняним та іноземним суб’єктом господарювання, за умови, що відсоток кваліфікованих іноземців, які залучаються в рамках договору, не перевищує половини загальної чисельності осіб, що працюватимуть на умовах договору; ☑ іноземців, які відповідно до графіка специфічних зобов’язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до СОТ належать до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії»; ☑ осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. Відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону № 5067-VI без дозволу здійснюється працевлаштування: 1) іноземців, які постійно проживають в Україні; 2) іноземців, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну; 3) іноземців, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні; 4) представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України; 5) працівників закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні; 6) спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом; 7) працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт; 8) працівників іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку; 9) священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації; 10) іноземців, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги; 11) іноземців, які прибули в Україну для провадження викладацької діяльності за фахом у державних вищих навчальних закладах на їх запрошення; 12) інших іноземців у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Видача дозволу є платною – за цю послугу необхідно внести суму в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, яка перераховується до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України. Слід зазначити, що у 2013 р. Державною службою зайнятості було видано роботодавцям близько 8 тис. дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства. Дозвіл на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видається на строк дії довідки про звернення за захистом в Україні, але не більш як на один рік. Дія дозволу може бути продовжена в разі продовження дії такої довідки (п. 20 Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства від 27.05.2013 № 437, далі – Порядок № 437). Дозвіл на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства, які відповідно до графіка специфічних зобов’язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до СОТ належать до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії», видається

www.ohoronapraci.kiev.ua

не більш як на три роки. Дія такого дозволу може бути продовжена на два роки (п. 19 Порядку № 437). Дозвіл на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства анулюється в разі (п. 25 Порядку № 437): ☑ неподання роботодавцем копії укладеного трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства; ☑ дострокового розірвання роботодавцем трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства; ☑ встановлення недостовірності даних, що містяться у поданих роботодавцем документах; ☑ набрання обвинувальним вироком суду, за яким іноземця чи особу без громадянства засуджено за скоєння злочину, законної сили; ☑ наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; ☑ встановлення факту застосування праці іноземця чи особи без громадянства на інших умовах, ніж ті, що зазначені у дозволі, або іншим роботодавцем; ☑ рішення територіального органу або підрозділу Державної митної служби (далі – ДМС) про визнання іноземця або особи без громадянства біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту; ☑ невикористання іноземцем чи особою без громадянства права на оскарження рішення територіального органу чи підрозділу ДМС про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або в разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Відповідно до ч. 7 ст. 42 Закону № 5067-VI залучення висококваліфікованих іноземних спеціалістів і робітників, потреба в яких є відчутною для національної економіки, здійснюється на підставах, визначених Законом № 2491III, відповідно до ст. 1 якого квота імміграції – це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року. Згідно зі ст. 4 Закону № 2491-III квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по наступних категоріях іммігрантів: 1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; 2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; 3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

Безпека праці

Фото з Інтернету

5) особи, які раніше перебували в громадянстві України; 6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти; 7) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично допущені до роботи роботодавцем, а також на нещасні випадки, що стались з іноземцем та особою без громадянства, що входять до складу екіпажу (бригади) транспортного засобу (автомобіля, поїзда, літака, морського та річкового судна тощо), під час перебування за кордоном (у портах, аероДозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: портах, доках, станціях, судноремонтних заводах, май1) одному з подружжя, якщо другий стернях тощо), якщо інше не передз подружжя, з яким він перебуває бачено міжнародними договорами Порядок розслідування у шлюбі понад два роки, є громадяниУкраїни. ном України, дітям і батькам громадян Порядок розслідування нещасних нещасних випадків на України; випадків на виробництві, що сталися виробництві, що сталися 2) особам, які є опікунами чи піклуз працівниками, які тимчасово перез працівниками, які вальниками громадян України, або пебувають у відрядженні на території тимчасово перебувають ребувають під опікою чи піклуванням іншої Сторони, визначає Угода про громадян України; порядок розслідування нещасних у відрядженні на території 3) особам, які мають право на навипадків на виробництві, що сталиіншої Сторони, визначає буття громадянства України за теритося з працівниками під час перебуУгода про порядок ріальним походженням; вання їх поза державою проживан4) особам, імміграція яких станоня (далі – Угода). Відповідно до ст. 1 розслідування нещасних вить державний інтерес для України; Угоди відрядження – поїздка правипадків на виробництві, 5) закордонним українцям, подружцівника за розпорядженням роботощо сталися з працівниками жям закордонних українців, їх дітям давця для виконання службового під час перебування їх поза у разі їх спільного в’їзду та перебування доручення на території іншої Сторона території України. ни. Угодою встановлюється також державою проживання Процедуру працевлаштування іноформа акта про нещасний випадок земців та осіб без громадянства в Украна виробництві (форма Н-1М), їні визначає Порядок № 437, відповідно до п. 5 якого засто- оформлення якого є обов’язком підприємства, на якому сування праці іноземців та осіб без громадянства є доціль- стався нещасний випадок. Акт заповнюється державною ним та достатньо обґрунтованим у разі, коли іноземець або мовою Сторони, на території якої стався нещасний випаособа без громадянства претендує на зайняття посади ке- док, і російською мовою. Усі матеріали розслідування рівника, заступника керівника або іншої керівної посади за (у тому числі акт за формою Н-1М, який видається поумови, що такий іноземець чи особа без громадянства є за- терпілому на його прохання або особі, що представляє сновником або співзасновником підприємства, установи, його інтереси) після його завершення в обов’язковому організації, а також є суб’єктом авторського права і суміж- порядку направляються роботодавцеві, а матеріали розних прав та запрошується на роботу в Україну для здійснен- слідування групових нещасних випадків і випадків зі ня таких прав. смертельними наслідками – державному органу нагляду і контролю за дотриманням законодавства про охорону праці Сторони за місцем постійної роботи потерпілого. РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ Є очевидним, що розслідування нещасних випадків, які З ІНОЗЕМЦЯМИ В УКРАЇНІ сталися з іноземцями та особами без громадянства на териМеханізм розслідування та ведення обліку нещасних випад- торії України, на яких не поширюється дія Угоди, має проків невиробничого характеру, які сталися з іноземцями та водитися тільки за наявності оформленого територіальним особами без громадянства на території України, визначає органом Державної служби зайнятості в установленому Порядок розслідування та обліку нещасних випадків неви- порядку дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, оскільки саме за його отримання робничого характеру, затверджений постановою Кабінету сплачуються кошти, які перераховуються до Фонду загальМіністрів України від 22.03.2001 № 270. Відповідно до п. 2 ч. 2 та ч. 32 Порядку проведення нообов’язкового державного соціального страхування розслідування та ведення обліку нещасних випадків, про- України. фесійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 (далі – Порядок № 1232), його дія РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ З ГРОМАДЯНАМИ УКРАЇНИ НА ТЕРИТОРІЇ ДЕРЖАВ БЛИЖНЬОГО ЗАРУБІЖЖЯ Порядок розслідування нещасних випадків, що сталися з громадянами України, які перебувають у відрядженні на території держав ближнього зарубіжжя на умовах трудового або іншого договору, також регламентується згаданою вище Угодою. Її дія поширюється на держави, які ратифікували цю Угоду: Азербайджан, Молдову, Білорусь, Російську Федерацію, Вірменію, Таджикистан, Грузію, Туркменістан, Казахстан, Узбекистан та Киргизстан. Відповідно до Угоди під час розслідування нещасних випадків складається акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1М, оформлення якого є обов’язком підприємства, на якому стався цей випадок. Акт заповнюється державною мовою країни, на території якої стався нещасний випадок, і російською мовою. Усі матеріали розслідування після його завершення в обов’язковому порядку направляються роботодавцеві, а матеріали роз-

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Безпека праці слідування групових нещасних випадків та випадків зі смертельними наслідками – державному органу з нагляду і контролю за додержанням законодавства про охорону праці за місцем постійної роботи потерпілого. Відшкодування шкоди, що призвела до втрати здоров’я працівника, здійснюється відповідно до Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків, від 09.09.1994. РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ З ГРОМАДЯНАМИ УКРАЇНИ НА ТЕРИТОРІЇ ДЕРЖАВ ДАЛЬНЬОГО ЗАРУБІЖЖЯ В Україні не існує державного нормативного документа, який однозначно регламентує порядок розслідування нещасних випадків з відрядженими працівниками на території держав дальнього зарубіжжя (тобто держав Європи, Азії, Північної та Південної Америки, Африки, Австралії). Міжнародний кодекс праці лише надає рекомендації щодо розслідування нещасних випадків і професійних захворювань та наводить загальні принципи його проведення. Наприклад, існують нормативні документи Міжнародної організації праці щодо розслідування аварій та інцидентів, до яких, зокрема, можна віднести Кодекс з розслідування морських аварій і інцидентів; Розслідування авіаційних подій (додаток 13 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію); Конвенція № 121 про допомоги у випадках виробничого травматизму; Рекомендація № 194 про перелік професійних захворювань, повідомлення про нещасні випадки на виробництві й професійні захворювання та їх реєстрацію; Рекомендація № 121 щодо допомог у випадках виробничого травматизму. Відповідно до пунктів 9 та 10 Рекомендації № 121 розмір грошової допомоги в разі тимчасової непрацездатності або непрацездатності на початковій стадії, або повної втрати здатності заробляти, коли можна припускати, що така втрата виявиться постійною, або відповідної втрати фізичної повноцінності має складати: ☑ не менше ніж дві третини заробітку постраждалої особи. Проте можна встановлювати максимальну межу для розміру допомоги або для заробітку, що беруться до уваги для обчислення допомоги; ☑ коли така допомога надається за єдиною ставкою – не менше ніж дві третини середнього заробітку осіб, зайнятих в основній групі економічної діяльності, яка нараховує найбільшу кількість самодіяльних осіб чоловічої статі. Грошова допомога, виплачувана у зв’язку з втратою здатності заробляти в тому разі, коли вважається, що ця втрата може бути постійною, або відповідною втратою фізичної повноцінності, повинна мати форму періодичних виплат протягом усієї тривалості такої втрати в усіх випадках, коли ступінь втрати дорівнює принаймні 25%. У разі втрати здатності заробляти, коли припускається, що така втрата буде постійною або відповідною до втрати фізичної повноцінності у ступені, меншому ніж 25%, замість періодичних виплат може виплачуватися одноразова сума. Вона повинна складати не менше загальної суми періодичних виплат, що мали б виплачуватися протягом трирічного періоду. РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ З ПРАЦІВНИКАМИ ДИПЛОМАТИЧНИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ Розслідування нещасних випадків, що сталися з працівниками дипломатичних установ нашої країни, підпорядкованих МЗС України, визначає Порядок № 1232. На згаданих працівників поширюється дія Закону України «Про дипломатичну службу» від 20.09.2001 № 2728-III (далі – Закон № 2728-III), ст. 39 якого визначає компенсаційні виплати в разі загибелі (смерті) або заподіяння шкоди здоров’ю пра-

www.ohoronapraci.kiev.ua

цівника дипломатичної служби. Так, у разі загибелі (смерті) працівника дипломатичної служби під час виконання покладених на нього службових обов’язків сім’ї загиблого здійснюються компенсаційні виплати в розмірі десятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку обіймав працівник в органах державної влади, а в разі перебування у довготерміновому відрядженні – за останньою його посадою до направлення у довготермінове відрядження. У разі заподіяння працівникові дипломатичної служби під час виконання ним службових обов’язків каліцтва або іншої шкоди здоров’ю, що виключає можливість продовження ним професійної діяльності, йому здійснюються компенсаційні виплати в розмірі п’ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку обіймав працівник в органах державної влади, а в разі перебування у довготерміновому відрядженні – за останньою його посадою до направлення у довготермінове відрядження. Крім того, такому працівникові щомісячно виплачується компенсація в розмірі різниці між втраченою заробітною платою і призначеною пенсією без урахування одноразової страхової суми. На жаль, Закон № 2728-III не визначає підстав для компенсаційних виплат, наприклад, в разі необхідності проведення розслідування нещасних випадків.

На всіх працівників дипломатичних установ України поширюється дія Закону «Про охорону праці», ст. 9 якого визначає порядок відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров’я працівників або в разі їх смерті. Так, відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». У ст. 34 цього Закону визначені щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди. Зокрема зазначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я. У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не меншим за п’ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

Безпека праці

На правах реклами

ТОВ «Консафеті» продовжує серію публікацій про інноваційні продукти компанії 3М – світового лідера з виробництва засобів індивідуального захисту.

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ НА ВІЙНІ ВІД КОМПАНІЇ

3М

авушники та комунікаційні гарнітури ComTac XP розроблені спеціально для армії, професіоналів безпеки, рятувальників, озброєних професіоналів і мають підвищену надійність електронного блоку. Призначені для зменшення впливу небезпечних рівнів шуму та поліпшення ситуаційної обізнаності в бойових умовах. Ця гарнітура підключається до радіостанції через адаптер.

Навушники та гарнітури ComTac XP – удосконалена модель захисних навушників з функцією активного захисту і посилення слабких звуків у стереорежимі. Особливості: 3 низькопрофільні чашки навушників розраховані на носіння під бойовим шоломом (+ сумісність з прикладами стрілецької зброї); 3 функція активного захисту у стереофонічному режимі; 3 вбудований/виносний шумозахищений (шумокомпенсуючий) мікрофон; 3 кабель зі стандартним розніманням J11 для з’єднання з PTT-адаптером для підключення радіостанції; 3 РТТ-адаптери постачаються окремо та обираються залежно від радіостанції, що використовується; 3 навушники мають електронні схеми, виконані з подвійним дублюванням усіх функцій; 3 навушники мають вологозахищений корпус; 3 функції зовнішнього радіозв’язку та активного захисту стрілецьких навушників не залежать один від одного, що забезпечує їх максимальну надійність і багатоваріантність у роботі;

3 зовнішній радіоканал має пріоритет і передаватиметься навіть у разі вимкнення навушників або вимкнення живлення (не всі моделі); 3 автоматичне вимкнення навушників через 2 години бездіяльності. За 1 хвилину перед вимкненням кожні 15 с лунає звуковий сигнал; 3 захищають слух; 3 температура експлуатації – 40 °С + 55 °С; 3 функція автоматичного регулювання гучності звуку; 3 сигналізація про низький рівень зарядки батарей. Звуковий сигнал лунає за 5 хвилин до повної розрядки батарей; 3 час роботи комплекту батарей близько 500 годин; 3 джерело живлення: дві батареї AA 1,5 V. Батареї входять у комплект постачання. Колір: оливковий, чорний. Вага: 315 г. Показники протишумової ефективності: H (високі) 31 дБ, M (середні) 24 дБ, L (низькі) 16 дБ, SNR 26 дБ (можна підвищити до 39 дБ, використовуючи в парі з певними видами протишумових вставок). Можливість підключення ларингофону до навушників.

Навушники Peltor ComTac ACH ARC 2_sm

Навушники 88010-00000 ComTac II kit

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Безпека праці Окуляри FAHREINHEIT Tactical Тактичні закриті окуляри (осколковозахисні). Високий рівень механічної міцності (стандарт MIL – STD 662). Система проти запітніння лінз, вентиляція. Краща у світі оптика. Контрастуючі та протисонячні лінзи і футляр у комплекті. Захист від механічних дій, пилу, вітру, сонця, піску, вологи, УФ-випромінювання.

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОКУЛЯРІВ ЗАХИСНИХ Базові лінзи, прозорі подвійні лінзи: 3 дві одинарні лінзи, склеєні із зазором 2 мм для створення термоізолюючого бар’єру, що перешкоджає нагріванню внутрішніх лінз; 3 обидві лінзи виготовлені з полікарбонату завтовшки 2,2 мм; 3 клас якості оптики 1 (без викривлень, маркування 1); 3 удароміцність при екстремальних температурах (маркування BT); 3 100-відсоткова фільтрація ультрафіолету (відповідно до EN 170); 3 внутрішні лінзи мають покриття, що перешкоджає запотіванню; 3 зовнішні лінзи стійкі до подряпин; 3 мають систему для швидкої зміни лінз із заскочкою, «пристібанням». Жовта знімна лінза з тримачем: 3 жовта висококонтрасна полікарбонатна лінза. Оптична якість класу 1 (маркування 1). З жорстким покриттям, захист від подряпин.

3 38-міліметровий ремінець зі спеціальним кріпленням, силіконові смуги на ремінці для перешкоджання ковзанню по шолому. Окуляри забезпечують балістичний захист під час проведення випробувань на швидкості 198 м/с, згідно із стандартом MIL-STD-662 (під час удару з клиновидним зарядом 22 калібру типу Т 37).

ТОВ «КОНСАФЕТІ» висловлює підтримку українській армії. СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

ТОВ «Консафеті» – компанія, яка займається просуванням ЗІЗ для робітників на виробничих підприємствах України. Вона заснована у 2007 році. Головне завдання – допомогти партнерам правильно підібрати якісні засоби індивідуального захисту, які забезпечать їхнім співробітникам безпечну та комфортну роботу.

Темно-сіра знімна лінза з тримачем: 3 темно-сіра полікарбонатна сонцезахисна лінза. Оптична якість класу 1 (маркування 1). З жорстким покриттям, захист від подряпин;

Офіційний дистриб’ютор Засоби індивідуального захисту

www.ohoronapraci.kiev.ua

З усіх питань придбання та використання засобів індивідуального захисту просимо звертатися до ТОВ «КОНСАФЕТІ» за телефоном (044) 379-11-90.

ТОВ «КОНСАФЕТІ» www.consafety.com.ua м.Київ, вул. С. Скляренка, 9 vlad@consafety.com.ua Тел.: (044) 379-11-90; Факс (044) 580-21-45.

Атестація робочих місць

Медицина праці

Невдячна ТЕМА

Оздоровлення виробничого середовища як кінцевий результат атестації робочих місць виявилося непотрібним ані працівникам, ані роботодавцям. Сергій Колесник, власкор

тестацію робочих місць за умовами праці зобов’язані проводити всі підприємства та організації, незалежно від форми власності, де виконуються роботи із шкідливими та важкими умовами праці. За результатами аналізу, проведеного Департаментом охорони праці апарату ФПУ, кількість робочих місць, які не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, у країні постійно збільшується і проблем з проведенням атестації робочих місць не меншає. Коли автор звернувся за інформацією про атестацію робочих місць до одного з керівників Херсонської області, то у відповідь почув: тема вибрана складна. Чому? Пояснив, що дослідження факторів виробничого середовища сьогодні досить дорога процедура, а виконання заходів щодо приведення робочих місць у належний стан (за результатами атестації) потребує ще більше коштів. У той же час поліпшення умов праці часто призводить до позбавлення працівника різних доплат і пільг, іноді до переведення на іншу, менш оплачувану роботу, і навіть до вимушеного звільнення. У подібних випадках виникає така собі парадоксальна гармонія, коли роботодавець не бажає (хоча й розуміє, що потрібно), а працівник не бачить необхідності (хоча розуміє, що губить своє здоров’я) атестувати робочі місця. Такі факти дійсно зустрічаються, але більшість робочих місць із шкідливими та важкими умовами праці звичайно ж атестуються. Проте робиться це переважно для призначення передбачених законодавством пільг і компенсацій, пенсій за віком на пільгових умовах, тоді як головною метою атестації є поліпшення умов праці. Аналіз ситуації показує, що її якість далека від бажаної. Мають місце необ’єктивне проведення замірювання параметрів шкідливих факторів, формальний підхід до складання табеля обліку робочого часу, відсутність обов’язкової документації щодо оформлення атестації робочих місць, невідповідність назв професій визначеним у класифікаторі, відсутність експертного

ПРО АТЕСТАЦІЮ – ОФІЦІЙНО

Продовжуючи тему проведення атестації робочих місць за умовами праці в регіонах України, наш журнал звернувся до Міністерства соціальної політики за роз’ясненнями стосовно перспективи оновлення нормативної бази, яка регулює питання проведення атестації робочих місць, а також результатів роботи Державної інспекції України з питань праці щодо контролю за станом проведення такої атестації. Відповідає директор Департаменту заробітної плати та умов праці Мінсоцполітики Олександр Товстенко.

зв’язку з тим, що 30 травня 2014 р. набрав чинності наказ Міністерства охорони здоров’я від 8 квітня 2014 р. № 248 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» у даний час триває опрацювання змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Медицина праці висновку про якість проведення атестації та інші недоліки. На деяких підприємствах порушуються строки її проведення, коли період між атестаціями перевищує 5 років. Мають місце непоодинокі випадки, коли невірно оцінюються результати атестації, а працівників з ними не ознайомлюють. Аналіз укладених колдоговорів свідчить, що питання атестації робочих місць не відображені в них належним чином. У договорах зазначаються зобов’язання роботодавців щодо фінансування організаційно-технічних заходів з охорони праці, проте зобов’язання щодо виділення коштів на проведення атестації робочих місць за умовами праці та вжиття заходів, спрямованих на поліпшення умов праці безпосередньо на робочих місцях, у більшості випадків не включаються. Відсутність коштів, а нерідко й просте небажання роботодавців їх витрачати, є причиною невиконання заходів щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Через це кількість робочих місць із шкідливими та важкими умовами праці в Україні щороку збільшується. Станом на 01.01.2014 у Херсонській області 16% від облікової кількості штатних працівників (9355 осіб) працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Більшість із них зайняті в промисловості (5812 осіб) і переробній галузі (3399 осіб). Цей показник, до речі, є одним з кращих у країні. Набагато гірший він у регіонах, де переважають важке машинобудування та гірничодобувна промисловість. Зрозуміло, що й ці показники відстають від реальності. Адже багато працівників, особливо на малих і середніх підприємствах, працюють «у тіні», причому більшість із них – на роботах з важкими та шкідливими умовами праці. Значне скорочення санітарно-епідеміологічних станцій також призвело до погіршення ситуації. Адже раніше ці служби сприяли проведенню атестацій та контролю за їх якістю. У відповідь на звернення журналу Херсонська облдержадміністрація повідомила, що контроль за проведенням атестації, станом виконання заходів щодо поліпшення умов праці здійснює територіальна державна інспекція з питань праці у Херсонській області. Крім того, відповідно до ст. 13 Закону «Про охорону праці» цим питанням опікується обласне теруправління Держгірпромнагляду, а також Державна експертиза умов праці у складі Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації. Зокрема, у 2013 р. Державна експертиза умов праці обстежила 305 суб’єктів господарювання та провела 86 експертиз якості атестації робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях області, у тому числі перевірено правильність: застосування списків № 1 та 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах на 129 робочих місцях; використання списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу в шкідливих та важких умовах праці та за особливий характер праці на 220 робочих місцях;

• •

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади розробляють нові та переглядають чинні типові галузеві характеристики, у тому числі з урахуванням виникнення нових напрямів діяльності та впровадження у виробництво (сферу послуг) інноваційних технологій. Зокрема, протягом другого півріччя 2013 р. було розроблено та переглянуто 211 кваліфікаційних характеристик, а саме: • Міненерговугілля – 95 кваліфікаційних характеристик (розділ «Вугільна промисловість» Випуску 5 «Гірничодобувна промисловість»);

www.ohoronapraci.kiev.ua

• Держлісагентство – 93 (Випуск 3 «Лісове господарство та пов’язані з ним послуги»); • МОЗ – 7 (зміни до Випуску 78 «Охорона здоров’я»); • Мінрегіон – 3 (зміни до Випуску 64 «Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи»); • Державна адміністрація залізничного транспорту України – 5 (зміни до Випуску 66 «Залізничний транспорт і метрополітен»); • Мінінфраструктури – 3 (зміни до розділу «Морський транспорт» Випуску 67 «Водний транспорт»);

• Мінагрополітики – 2 (зміни до Випуску 2 «Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги»); • Мінсоцполітики – 3 кваліфікаційні характеристики. Крім того, з метою врегулювання питання щодо кваліфікаційних вимог до керівних працівників підприємств з особливо небезпечними виробництвами п. 8 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (розділ 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців» Випуску 1 «Професії працівників, що

Медицина праці

•

встановлення доплат за умови праці на 267 робочих місцях. Територіальна інспекція вивчає питання проведення атестації робочих місць у встановлені законодавством строки, виплати підвищеної заробітної плати та забезпечення працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, ЗІЗ, милом, молоком, газованою водою. У 2013 р. було виявлено 26 суб’єктів господарювання, на яких мали місце порушення. Усіх посадових осіб, винних у допущених порушеннях, притягнено до адміністративної відповідальності. Розпорядженням голови Херсонської облдержадміністрації затверджено заходи щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014–2018 рр., у виконанні яких задіяні місцеві органи виконавчої влади та самоврядування, територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, підприємства, установи, організації всіх форм власності, обласна міжгалузева рада профспілок і обласне управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань. Сторони зазначеної вище угоди тільки за минулий рік надали керівникам підприємств і організацій 86 рекомендацій щодо усунення недоліків під час проведення атестації та складання планів заходів щодо поліпшення умов праці на робочих місцях. За результатами вивчення стану атестацій робочих місць, правильності нарахування доплат до тарифних ставок (посадових окладів) і надання працівникам щорічної додаткової відпустки за роботу в несприятливих умовах праці, керівникам підприємств та організацій надаються пропозиції щодо усунення виявлених недоліків. Роботодавцям роз’яснюється, що непроведення атестації може загрожувати підприємству значними неприємностями. По-перше, при нарахуванні компенсацій, додаткових відпусток, надбавок до заробітної плати, видачі ЗІЗ та наданні інших гарантій працівникам за роботу в несприятливих умовах праці без проведення атестації можуть виникнути питання щодо неправомірності таких витрат і їх оподаткування. По-друге, згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, за непроведення атестації робочих місць керівник підприємства може бути притягнений до адміністративної відповідальності, а це штраф від 510 до 1700 грн. По-третє, при зверненні працівни-

є загальними для всіх видів економічної діяльності») доповнено вимогою щодо знань правил і норм з охорони праці, виробничої санітарії, протипожежного захисту й охорони навколишнього середовища. За повідомленням Державної інспекції України з питань праці, з метою здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням роботодавцями вимог законодавства щодо надання працівникам підприємств пільг і компенсацій за роботу у шкідливих умовах праці та проведення атестації робочих місць за умовами праці під час планових

ка, який працює в несприятливих умовах, до суду щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд зазвичай визнає провину роботодавця, якого зобов’язує компенсувати всі не нараховані виплати, а іноді і з певними відсотками. В області нагромаджено значний досвід проведення атестацій робочих місць, створено архівну базу матеріалів атестації робочих місць підприємств та організацій, ведеться реєстр підприємств із шкідливими та важкими умовами праці. З метою забезпечення виконання санітарно-гігієнічних досліджень в області діють: ДУ «Херсонський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень, лабораторія фізичних факторів, санітарно-гігієнічна лабораторія відділу дослідження фізичних і хімічних факторів), санітарна лабораторія ДП «Миколаївський ЕТЦ», санітарно-промислова лабораторія ПАТ «Херсонський суднобудівний завод». Крім того, суб’єкти господарювання Херсонщини під час проведення санітарно-гігієнічних досліджень умов праці та виробничого середовища з метою атестації робочих місць користуються послугами лабораторій, розташованих в інших областях України. Це пов’язано з різними причинами, у тому числі галузевою та корпоративною підпорядкованістю, вартістю послуг, можливостями щодо дослідження конкретних факторів виробничого середовища і трудових процесів тощо. На думку фахівців Херсонської облдержадміністрації, причинами суттєвих недоліків у проведенні атестації є не тільки несумлінне виконання обов’язків членами атестаційних комісій підприємств, а й недосконалість постанови № 442 та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці. У зв’язку з реформуванням форм власності, господарювання та фінансування підприємств і організацій України, ці документи потребують перегляду та оновлення відповідно до вимог ст. 33 Закону «Про охорону праці», у тому числі щодо підвищення відповідальності керівників суб’єктів господарювання за своєчасне та якісне проведення атестації. А поки що головне завдання влади – переконати роботодавців у тому, що атестація робочих місць здійснюється для поліпшення умов праці, а отже, для підвищення її продуктивності, що зрештою сприяє розвитку бізнесу, у тому числі економіки нашої країни.

перевірок фахівці інспекції постійно вивчають зазначені питання. Так, у 2013 р. здійснено 8474 перевірки щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, при цьому порушення були виявлені під час 616 перевірок. За їх результатами внесено 501 припис, складено 502 протоколи про адміністративні правопорушення. Матеріали однієї перевірки направлено до правоохоронних органів у зв’язку з ознаками злочину, передбаченого ст. 172 Кримінального кодексу України. Упродовж першого півріччя 2014 р. питання щодо проведення

атестації робочих місць за умовами праці вивчалося під час здійснення 2313 перевірок. Порушення вимог законодавства, що стосувалися згаданого питання, були виявлені у 204 роботодавців. За результатами цих перевірок внесено 198 приписів про усунення порушень. До місцевих судів направлено 137 протоколів для притягнення до адміністративної відповідальності винних посадових осіб суб’єктів господарювання. Скарги громадян щодо якості проведення атестації робочих місць за умовами праці до Держінспекції України з питань праці не надходили.

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Є така думка

Медицина праці

ПРОФІЛАКТИКА електротравматизму Микола Марфін, канд. техн. наук

Про створення в Україні єдиного інформаційного центру обліку електротравм і аналізу причин їх виникнення, а також про необхідність законодавчо зобов’язати роботодавців повідомляти в центр про всі, навіть незначні, випадки електротравматизму. Україні є чинними Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ) і Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів (ПТБ). Розроблено також системи сертифікації електроустатковання на відповідність стандартам безпеки. Додержання норм цих документів гарантує надійну роботу електроустатковання різного призначення та знижує ризик виробничого й побутового електротравматизму. Під електротравматизмом слід розуміти сукупність електротравм, що виникають і повторюються в певний період часу в деяких групах населення в аналогічних виробничих, комунальнопобутових і спортивних умовах. З визначення виходить, що якась характерна електротравма може неодноразово повторюватися в одних і тих самих умовах. Спеціалізовані служби, звичайно ж, проводять організаційно-технічні заходи щодо запобігання подібним електротравмам, проте інформацію про них до відома відповідних інстанцій і населення, у тому числі й інших регіонів, не доводять. Тому для зниження рівня електротравматизму необхідно створити єдиний інформаційний центр обліку електротравм і аналізу причин їх ви-

www.ohoronapraci.kiev.ua

никнення (далі – ІЦЕ), головною метою якого має стати запобігання нещасним випадкам, які повторюються в однакових (або схожих) умовах (сезонно-кліматичних, організаційних, технічних тощо), пов’язаних з експлуатацією електроустановок. Проте перш ніж вирішувати поставлене завдання, не зайвим буде ознайомитися з показниками виробничого травматизму в цілому по Україні за останні кілька років (табл. 1).

цюючих. Крім того, багато нещасних випадків не пов’язуються з виробництвом і в загальній статистиці не фігурують. Не можна не відзначити також те, що рівень смертельного виробничого травматизму в Україні, якщо порівняти його з європейськими країнами та США, залишається одним з найвищих. Так, за даними МОП, з розрахунку на 100 тис. працюючих в Україні порівняно з Німеччиною, яка вважається Таблиця 1

Показники

Роки 2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

Кількість потерпілих внаслідок нещасних випадків на виробництві, осіб

18 192

16 206

12 370

11 698

12 657

9816

8568

Кількість загиблих на виробництві, осіб

1181

1005

675

644

685

632

538

Динаміка смертельного травматизму, пов’язаного з експлуатацією електроустановок у зазначені роки, характеризується такими показниками (табл. 2). Таблиця 2

Показники, % від загального числа загиблих на виробництві Електрики

Роки 2007

2008

2009

2010

2011

6,9

5,3

6,2

3,9

Електрозварники

4,6

1,8

2,5

3,3

Загалом

11,5

7,1

8,7

7,2

Як випливає з таблиць, у цілому на виробництві в Україні зберігається стійка тенденція до зниження рівня загального виробничого травматизму. Кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками за період незалежності України зменшилася майже в 4 рази: у 1992 р. загинуло 2619 осіб, а в 2012 р. – 623. Пояснити це можна не лише тим, що останніми роками на підприємствах України певна увага приділяється організаційним і технічним заходам, які дають змогу знизити рівень виробничого травматизму, але й зниженням обсягів виробництва та чисельності пра-

країною з найбільш безпечними умовами праці, рівень виробничого травматизму у 2,5 разу вищий, з США – у 2 рази, з Італією – у 1,3 разу. Проте порівняно з Росією у 1,5 разу нижчий. Так чому ж рівень смертельного травматизму в Україні вищий, ніж у низці європейських країн і США? Розглянемо цю проблему стосовно експлуатації електроустановок, а саме електроустатковання різного призначення, апаратури електроустановок, трансформаторних підстанцій та електричних мереж. Безумовно, кожна травма обумовлена певною причиною, яку необхідно

Медицина праці

якомога скоріше та точніше встановити, щоб знайти ефективні засоби для запобігання травмуванню. Аналіз показує, що технічними причинами електротравматизму є несправність електродвигунів, пускорегулювальної апаратури, електричних мереж тощо. Є також причини, пов’язані з реалізацією технічних і організаційних заходів, мета яких – забезпечити безпеку роботи персоналу під час обслуговування електроустановок. Зазначимо низку характерних несправностей електроустановок, під час експлуатації яких були зафіксовані нещасні випадки з обслуговуючим персоналом: ☑ порушення ізоляції пускорегулювальної апаратури електродвигунів змінного та постійного струму; ☑ обрив заземлень електроустатковання або завищені опори заземлюючих контурів, особливо в зимовий (під час промерзання) або літній (під час висихання ґрунту) період; ☑ загнивання деревини, наприклад приставок опор ліній електропередачі, на глибину по радіусу колоди більше ніж 3 см при діаметрі колоди 25 см і більше (багато верхолазів загинуло або стало інвалідами, упавши з висоти разом з опорами, що підгнили); ☑ обрив проводів ЛЕП, особливо в населеній місцевості, під час ожеледно-вітрових впливів або експлуатації високогабаритних машин; ☑ пошкодження ізоляції лінійного чи підстанційного устатковання при атмосферних або комутаційних перенапруженнях; ☑ знижений опір ізоляції силових та освітлювальних проводів тощо. Зрозуміло, цей список можна продовжити й виділити найбільш небезпечне під час експлуатації електроустатковання, наприклад, зварювальні генератори, високочастотні установки та переносні ручні електроінструменти.

За багаторічними спостереженнями автора, кількість електротравм, одержаних у результаті несправності електроустатковання різного призначення, від загальної кількості електротравм, пов’язаних з експлуатацією цього електроустатковання, у середньому не перевищує 15–20%. Основна ж кількість електротравм (80–85% від загального числа) пов’язана з реалізацією технічних і організаційних заходів, метою яких, як вже було сказано вище, є забезпечення безпеки персоналу під час обслуговування електроустановок. Що тут треба відзначити? Передусім незадовільну підготовку робочих місць під час проведення технічних заходів з частковим або повним зняттям напруги. При цьому бувають порушення послідовності їх виконання. Відомий випадок, коли загинув електролінійник, торкнувшись рукою провода незнеструмленої лінії електропередачі до перевірки покажчиком відсутності в ній напруги та накладання переносного заземлення. До цієї категорії нещасних випадків, які кваліфкуються як «помилки персоналу», можна віднести й допуск лінійної бригади до роботи на невимкненому колі двоколової лінії електропередачі. Непоодинокими є випадки неправильного виконання організаційних заходів, які забезпечують безпеку робіт, що стосуються здійснення нагляду виконавцем робіт або тим, хто спостерігає за членами бригади, особливо під час проведення роботи в обмежених умовах або поблизу струмоведучих частин, які перебувають під напругою. Іноді під час роз-

слідування нещасних випадків потерпілі зізнаються, що самі з тих або інших причин не додержувалися правил техніки безпеки. При цьому слід зазначити, що найбільш досвідчені працівники іноді свідомо порушують правила. Чому це відбувається? Знайти відповідь на таке запитання складно. Сукупність порушень ПТБ під час здійснення технічних і організаційних заходів можна пов’язувати, з одного боку, з психологічною непідготовленістю працівника до роботи в електроустановках. Так, під час виконання якогось виду робіт поблизу провода під напругою, наприклад, перебуваючи на вершині опори ВЛ або всередині приміщення, де розміщена електроустановка з трансформатором, яка грізно гуде, він може розгубитися та забути, що й як потрібно робити, тому що така робота здаватиметься йому небезпечною. Усе це врешті-решт здатне призвести до нещасного випадку. З іншого боку, це можна пояснити особливістю менталітету потерпілого, його психологічним станом, пов’язаним з абсурдністю поведінки. Гинуть переважно через свою без відповідальність, недис ци плі нова ність, необов’язковість, ігнорування суворої послідовності дій, передбаченої нарядом на виконання робіт, в якому точно зазначені місце й час початку та закінчення роботи, умови її безпечного проведення, визначено склад бригади та осіб, відповідальних за техніку безпеки. Гинуть і ті, хто свідомо нехтує ПТБ, вважаючи себе досить досвідченими в питаннях техніки безпеки. Прикро, що най частіше це молоді люди віком від 20 до 35 років. Авторові відомий випадок, коли верхолаз, піднявшись на вершину проміжної П-подібної металевої опори ВЛ-330 кВ з метою ревізії вузла кріплення грозозахисного троса, не закріпився стропом запобіжного пояса до опори, зробив кілька хвалькуватих танцюючих рухів, красуючись перед членами лінійної бригади, які стояли внизу, утратив рівновагу і впав. На щастя, він залишився живий: спочатку силу удару пом’якшив чагарник з пишною кроною, що густо розрісся біля основи опори, потім верхолаз скотився на

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Медицина праці спині по укосу земляної призми фундаменту опори. Не можна, нарешті, не визнати, що гинуть і особи, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння. Правда, розрадою може слугувати той факт, що питома вага потерпілих на виробництві в Україні з цієї причини має тенденцію до зниження: у 2007 р. було 20% таких потерпілих (від загального числа), а в 2011 – 8,9%. Отже, для зниження рівня електротравматизму потрібні: ☑ суворий облік електротравм; ☑ аналіз причин їх виникнення; ☑ розробка заходів щодо запобігання подібним електротравмам надалі. Багато людей розуміють необхідність усього цього, але робити нічого не хочуть. Чому? Спробуємо розібратися. Характерною особливістю електротравматизму, як виробничого, так і побутового, є те, що легкі електротравми, так звані електричні удари, що спричинили короткочасну втрату працездатності, чисельно значно переважають над нещасними випадками з летальним кінцем або випадками, що призво дять до інвалідності потерпілого. От як виглядають у процентному співвідношенні дані з електротравм з урахуванням їх тяжкості, складені на підставі аналізу статистичних показників: зі смертельними наслідками – 9,1%; з тимчасовою втратою працездатності – 30,5%; електричні удари – 60,4%. Чи слід офіційно реєструвати електричні удари (легкі електротравми)? Причини електричних ударів у більшості своїй, як правило, не встановлюються. Інколи в цьому легко «допомагає» переконати потерпілого й директор підприємства через його незаінтересованість (особливо це стосується керівників різного роду приватних підприємств). А чому сталася ця, нехай на перший погляд і легка, електротравма? Звідки на корпусі електроустановки з’явилася напруга, що стало причиною струму витікання з її струмоведучих частин? І якщо людина відчула пощипування або навіть судому руки, отже, струм знайшов собі шлях в її тілі. А з чого зроблено підлогу, на якій стояла людина, і яка провідність цієї підлоги?

www.ohoronapraci.kiev.ua

Виникає багато запитань, на які, зважаючи на байдужість і несумлінність осіб, які мають забезпечувати безпеку праці, немає відповіді. А чи закінчиться це легке пощипування наступного разу благополучно, чи не буде якихось наслідків? У зв’язку з цим наведемо конкретний приклад. Стоячи на «провідній підлозі», Л. правою рукою торкнувся струмопровідної частини електроустановки, що перебувала під напругою. Виникла загальна судома. Л. на деякий час втратив свідомість, але потім був приведений до тями. Здавалося, що елект ротравма не дала наслідків. Проте через кілька днів потерпілий став скаржитися на задишку під час ходьби та болі в ділянці серця. Хворобливі прояви, судячи з електрокардіограм, тривали впродовж півтора року. Це лише один описаний у науковій літературі випадок. У житті ж таких випадків, не оформлених документально і нерозслідуваних, чимало як у виробничих умовах, так і в побуті. У побутових умовах більшість легко потерпілих від електричного удару не знають, що про це потрібно когось по відомляти, та й кого повідомляти, теж не знають. Адже це один зі способів приховування нещасних випадків. Проте це ще не головні причини приховування травм у побуті і особливо на виробництві. А ось у Німеччині, наприклад, ще в 1966 р. було засновано інститут з дослідження нещасних випадків, пов’язаних з електротравмами. Сюди в обов’язковому порядку надходить інформація з місць події про всі зафіксовані нещасні випадки з детальним описом обставин. Таким чином, ми прийшли до необхідності створення єдиного інформаційного центру обліку електротравм і аналізу причин їх виникнення, який може функціонувати при Міністерстві енергетики та вугільної промисловості або, найімовірніше, при Держгірпромнагляді та його обласних управліннях. Тим більше на сьогодні саме ці підрозділи Служби проводять розслідування обставин і причин нещасних випадків (і не лише в енергетиці). Програма діяльності ІЦЕ повинна передбачати проведення статистичного аналізу електротравматизму за:

☑ напругою та родом струму електроустановок; ☑ видами електроустатковання із зазначенням заводу-виготівника та країни (у тому числі і зарубіжних країн); ☑ видами електроустановок сільськогосподарського виробництва; ☑ професійною приналежністю потерпілих; ☑ віком та статтю потерпілих, включаючи дітей; ☑ особливостями місця роботи (характеристика приміщень за ступенем небезпеки; робота на висоті; при повному, частковому знятті напруги; без зняття напруги поблизу та на струмоведучих частинах, що перебувають під напругою; далеко від струмоведучих частин, які перебувають під напругою); ☑ часом доби та місяцем року тощо. Крім того, програма має передбачати обов’язковість систематичних публікацій у науково-технічних журналах різних міністерств і відомств, присвячених аналізу реальних нещасних випадків, пов’язаних з експлуатацією електроустановок, а також заходам щодо запобігання подібним нещасним випадкам. Певна річ, зі створенням ІЦЕ проблему обов’язкового та своєчасного надання до його органів інформації про всі нещасні випадки, що сталися, незалежно від ступеня їх тяжкості не відразу буде вирішено до кінця. Очевидно, треба затвердити нормативний акт, який зобов’яже керівників підприємств і організацій усіх форм власності надавати дані до ІЦЕ про всі нещасні випадки, що сталися на їхніх виробництвах. ВИСНОВОК Зниженню рівня електротравматизму сприятиме узагальнений аналіз обставин і причин його виникнення, доведення інформації до відома підприємств, пропаганда безпечних прийомів праці. Цим цілям може успішно служити інформаційний центр – ІЦЕ. Сподіватимемося, що усвідомлення необхідності щось вирішувати в нашому суспільстві все-таки сформується, хай і не відразу. Як сказав американський письменник Джон Стейнбек, «у людини виникає спочатку відчуття, потім слово, і тільки іноді вона виходить на підступи до думки», а на це потрібно багато часу.

Фото з Інтернету

Соціальний захист

Проблеми та міркування

І знову про Порядок розслідування

нещасних випадків Олег Моісеєнко, власкор

Про Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві як про невичерпне джерело суперечок, обговорень, пошуку шляхів удосконалення і просто творчого натхнення – читайте у статті. к уже повідомлялося на сторінках журналу, в останній декаді липня в Києві відбувся IV Всеукраїнський науково-практичний семінар «Удосконалення розслідування нещасних випадків на виробництві», організований Держгірпромнаглядом і ДУ «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» (ННДІПБОП). Проведення цього форуму пов’язане з недоліками та проблемами добре відомого працеохоронному співтовариству нормативно-правового акта – Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі – Порядок), затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 № 1232, який набув чинності з 01.01.2012 р. Із цього самого часу – із січня 2012 р. – про якість та особливості цього акта, про велику кількість спірних питань і невирішених ситуацій, до яких призвело його затвердження, в усному порядку або на сторінках профільних видань неодноразово висловлювалися багато фахівців з охорони праці та посадові особи Держгірпромнагляду. Близько року тому було розпочато роботу над наступником цього НПАОП, з першим варіантом проекту якого вже змогли ознайомитися багато фахівців, але, як виявилося, ця тема досі не вичерпала себе. Настільки щедрим на можливості

ПРО ПРОЕКТ НОВОГО ПОРЯДКУ Про проект нової редакції Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків і аварій на виробництві (далі – Проект) розповів Микола Радіонов, начальник управління організації держнагляду Держгірпромнагляду.

Фото О. Фандєєва

вдосконалення й обговорення виявився цей Порядок – просто невичерпне джерело натхнення, а не нормативно-правовий акт! Імовірно, нового документа, присвяченого питанням розслідування нещасних випадків на виробництві, доведеться чекати ще кілька років (такі прогнози прозвучали на семінарі), а нещасні випадки стаються щодня і їх необхідно розслідувати. Розслідувати об’єктивно, якісно та у встановлені строки, незважаючи на велику кількість питань і претензій до чинного Порядку. Намагатися переказати в журнальній статті навіть основні положення двох з половиною десятків різнопланових доповідей семінару – справа безнадійна. Тому зупинюся на основному змісті лише двох з тих, які здалися автору найбільш важливими й цікавими для читачів журналу.

За його словами, головне завдання, поставлене перед розробниками Проекту, – це спрощення процедури розслідування нещасних випадків на виробництві та приведення її до норм країн Європейського Союзу. Наразі Проект складається з 11 розділів, які вибудувані послідовно й описують процедуру проведення розслідування в хронологічному порядку: від подачі повідомлення про нещасний випадок відповідним органам і організаціям до взяття нещасного випадку на облік. До Проекту введено розділ «Визначення основних понять і термінів», у якому пояснюється, що таке «нещасний випадок», «гостре професійне отруєння», «потерпілий», «випадок одночасного травмування кількох працівників» тощо. Наступний розділ розповідає про те, на кого поширюється дія Проекту. Він більш однозначно, ніж чинний Порядок, визначає коло цих осіб. Розділ 3 – це «Повідомлення про нещасний випадок або аварію». Він, зокрема, зобов’язує повідомляти про нещасний випадок не тільки роботодавця, а й замовника робіт у разі їх виконання згідно з цивільно-правовими договорами. Статистика свідчить, що близько 40–50% проведених розслідувань і спеціальних розслідувань не вкладаються у строки, встановлені чинним Порядком. Тому Проект передбачає збільшення строків проведення розслідувань як комісією підприємства (10 робочих днів), так і спеціальною комісією (1 місяць). У ролі заходів, спрямованих на виявлення обставин, дійсних причин і розробку профілактичних дій, що запобіга-

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Соціальний захист

Фото О. Фандєєва

ють повторенню нещасного випадку, у Проекті виступають вказівки про склад, обов’язки й повноваження експертної комісії, а також вимога до роботодавця в обов’язковому порядку зафіксувати за допомогою фото-, відеозйомки, ескізів та інших засобів обстановку на місці нещасного випадку, якщо немає можливості зберегти її в незмінному вигляді до прибуття членів комісії зі спеціального розслідування. Після початку роботи останньої роботодавець передає їй усі зібрані в такий спосіб матеріали й документи. У Проекті пропонується до затверджених актів розслідування вносити зміни, що не впливають на об’єктивність і висновки комісії, наказом керівника підприємства або органа, що створив комісію з розслідування, після погодження з теруправлінням Держгірпромнагляду та робочим органом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахво- під час їх спілкування з керівником свого підприємства або роботодавцем. рювань (далі – Фонд). Він запропонував учасникам семінару домашнє завданПроект передбачає, що припис за формою Н-9, що стосується розслідування одного нещасного випадку, може ви- ня: підрахувати збитки від будь-якого з останніх нещасних даватися не більше двох разів. Також введено нову норму, випадків на їх підприємстві. Зробити це, з одного боку, досить просто за допомогою калькулятора, а з іншого – складзгідно з якою за рішенням Держгірпромнагляду або його територіального органа за результатами перевірки об’єк- но, оскільки треба знати, що враховувати і де брати ті цифтивності двох проведених роботодавцем розслідувань не- ри, які мають бути підсумовані. Ще одне. Потрібно бути щасного випадку при наявності вагомих підстав може бути готовим до того, що в результаті підрахунків ви отримаєте призначене проведення спеціального розслідування даного настільки значну величину, що вам буде страшно її озвучити. Під час підрахунків слід орієннещасного випадку. туватися на чинний Порядок. ЗокЗа численними пропозиціями з Проекрема на пункт 8, де йдеться, у тоту виключено розділ про проведення Головне завдання, му числі, про надання першої нерозслідування гострих хронічних пропоставлене перед фесійних захворювань як таких, що нарозробниками проекту нової відкладної допомоги потерпілому і його доставку до лікувально-пролежать до компетенції Міністерства охоредакції Порядку, – це філактичного закладу. У підрахунрони здоров’я України. спрощення процедури ках необхідно врахувати, скільки Також з Проекту виключено розділ розслідування нещасних людей, одиниць транспорту і як щодо обставин, при яких нещасні випадки довго брали участь у цьому заході. не визнаються пов’язаними з виробництвипадків на виробництві та Але ж іноді для термінової доставвом. Скорочено кількість додатків за рахуприведення її до норм країн ки потерпілого доводиться виклинок видалення переліку обставин, за яких Європейського Союзу кати вертоліт, що коштує чималих настає страховий випадок державного согрошей. Усе це слід взяти до уваги ціального страхування громадян від непід час розрахунків. Найважче при цьому – здобути нещасного випадку на виробництві. Цей розділ у вигляді окремого нормативного акта рекомендується розробити обхідні дані. Наступний момент: «Зберегти до прибуття комісії з розФонду. Обставини, за наявності яких нещасний випадок слідування нещасного випадку обстановку на робочому місвизнається пов’язаним з виробництвом, доповнені іншими ці та машини, механізми, обладнання, устаткування в тому стані, у якому вони були на момент настання нещасного чинниками й об’єднані в окремий додаток. випадку». Виходить, устатковання стоїть, продукція не виУ даний час розглядається питання про доцільність за результатами розслідування складати акти за двома форма- робляється, а зарплата робітникам іде. Це все також потми, адже цілком можна обмежитися однією, як це робиться рібно прорахувати та взяти до уваги під час розрахунків. Пункт 10 Порядку: протягом однієї години необхідно пев подібних випадках у багатьох європейських країнах. редати з використанням засобів зв’язку та протягом доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок КОЗИРНА КАРТА СОП у зазначені інстанції. Через стислі строки на підприємстві Про економічну оцінку проведення розслідування та починається ажіотаж, багато хто змушений кидати свої спрарозміру збитків підприємства від нещасного випадку ви й брати участь у збиранні, оформленні, підписанні й перерозповів Олег Малихін, завідувач науково-дослідної дачі необхідної інформації. На цей період усе підприємство лабораторії ДУ «ННДІПБОП». або якась його частина практично припиняє роботу. А якщо не вклалися в передбачені Порядком строки, то підприємству доведеться сплатити досить великий штраф. Це також За його словами, питання економічної оцінки розмірів складові тих збитків, які ми намагаємося підрахувати. збитків підприємства від наслідків нещасного випадку на Далі підпункт 2 пункту 10 Порядку: «Роботодавець зовиробництві та проведення його розслідування для керівнибов’язаний створити належні умови для роботи комісії (зака й спеціалістів служби охорони праці є козирною картою безпечити приміщенням, засобами зв’язку, оргтехнікою,

www.ohoronapraci.kiev.ua

Соціальний захист автотранспортом, канцелярським приладдям), компенсувати витрати, пов’язані з її діяльністю, а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії…». На ці витрати також потрібно зважити під час підрахунків. Якщо приміщення, зв’язок, оргтехніка, канцелярське приладдя для великого підприємства – не проблема, то робота експертів ЕТЦ теруправління Держгірпромнагляду влітає в копієчку. Наприклад, за даними ННДІПБОП, до 30% спеціальних розслідувань за минулий рік містять висновки експертних комісій. Унаслідок усіх понесених підприємством витрат іноді набігає така сума, яка змушує роботодавця дійти висновку, що для запобігання новим нещасним випадкам йому вигідніше переглянути вбік збільшення штат служби охорони праці підприємства, ніж зазнавати збитків від їх розслідування. Це і є козирна карта служби охорони праці підприємства! Щоб пояснити, наскільки складні подібні економічні розрахунки, можна навести приклад США. Там оцінку того, скільки витрачається на охорону праці та скільки становлять пов’язані з нею витрати, проводили чотири роки. Кожну цифру доводилося добувати й обґрунтовувати. Для цього потрібна була робота великої групи фахівців технічного й економічного напрямів, а також страховиків. Але якщо в якогось підприємства виникне бажання оцінити свої збитки від нещасного випадку або конкретної аварії, можна звертатися до ННДІПБОП. Його фахівці відповідно посприяють та допоможуть.

Виникає запитання: якими такими неосновними формами роботи займатиметься комісія зі спеціального розслідування інші дев’ять днів строку свого існування і чому їх слід вважати неосновними, якщо вони потребують 90% її робочого часу? 2. С. 5, третій абзац: «Зразок протоколу рішення спеціальної комісії про розподіл функцій між членами комісії зі спеціального розслідування наведено в додатку 4».

З надією знаходжу зазначений додаток на с. 29–30. Але, на жаль, нічого змістовного і такого, що становило б практичний інтерес, крім шапки й трьох загальних пропозицій порядку денного, у додатку немає! Немає в ньому ні приблизного переліку обов’язків, ні, тим більше, їх розподілу! Виходить, що рекомендують нам пустишку замість реального додатка! 3. С. 5, підрозділ 3.3 «Порядок створення та роботи експертної комісії при спеціальному розслідуванні…»: «Експертна комісія <…> під час своєї роботи зобов’язана: (далі див. с. 6) за результатами роботи скласти висновок, у якому коротко викласти обставини, причини нещасного випадку, допущені порушення вимог законодавчих і нормативно-правових актів, а також запропонувати заходи, спрямовані на запобігання подібним нещасним випадкам».

Цікавий виходить підхід! Виявляється, що технічні експерти – члени експертної комісії повинні виконати левову частку найвідповідальніших і найважливіших обов’язків комісії зі спеціального розслідування, перерахованих у п. 42 Порядку. А що ж робитиме остання, якщо за неї вже описали обставини, визначили причини нещасного випадку й розробили заходи? Шість чи вісім осіб (див. п. 38 Порядку) друкуватимуть на комп’ютері акти за формою Н-5 і Н-1? Чи не занадто легке життя для комісії зі спеціального розслідування намітили розробники цих рекомендацій? Чи потрібна вона взагалі при такому сценарії? Чи не простіше із самого початку замість послідовного призначення двох комісій (спеціальної та експертної) відразу призначати одну – експертну? Як відомо, протягом останніх років на 70–80% причини виробничого травматизму носять організаційний характер. Виходить, що на підставі проведення суто технічних лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків і технічної експертизи у 70–80% випадків експертна комісія повинна буде виявляти організаційні причини, такі як, наприклад:

У даний час розглядається питання про доцільність складати акти за результатами розслідування за двома формами, адже цілком можна обмежитися однією, як це робиться в подібних випадках у багатьох європейських країнах

ДИВОВИЖНЕ – ПОРУЧ Разом з іншими матеріалами всім учасникам семінару вручили брошуру «Методичні рекомендації щодо проведення спеціальних розслідувань нещасних випадків на виробництві». На семінарі, що відбувся в 2013 р., багато виступаючих нарікали на відсутність саме методичних рекомендацій щодо проведення розслідування. І ось вона, перша ластівка, яка не могла не зацікавити й автора цієї статті. На другій сторінці читаю: «Розроблені науково-дослідною лабораторією аналізу виробничого травматизму та наглядової діяльності ДУ «ННДІПБОП» і управлінням організації державного нагляду Держгірпромнагляду України». Звучить солідно. Треба буде ознайомитися з тим, що радять розробники. Увечері першого дня семінару з надією відкриваю заповітну брошуру, квапливо пробігаю по діагоналі перші сторінки, і… виникає сильне здивування. Знаєте, раніше досить популярними були такі рубрики: «Дивовижне – поруч» і «Очевидне – неймовірне». Так ось це саме про згадані рекомендації! Вони дійсно поруч, під рукою, але в них трапляються дивовижні речі. Бачу на власні очі і не можу повірити в те, що читаю! Судіть самі. Ділюся першими враженнями про прочитане в цьому документі. 1. С. 4, підрозділ 3.2 «Порядок роботи комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку»: «Основною формою роботи комісії є її засідання, які проводяться за необхідності, але не менше ніж двічі за час розслідування…»

Як ви вважаєте, скільки може тривати одне засідання комісії? Максимум дві години, ну нехай три-чотири. У сумі на два обов’язкових засідання буде витрачено один день із десяти, відведених на розслідування згідно з п. 41 Порядку.

09 – незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність СУОП; 10.2 – допуск до роботи без навчання та перевірки знань з питань охорони праці; 12 – відсутність у посадовій інструкції (конкретної посадової особи підприємства) визначення (тих чи інших) функціональних обов’язків з охорони праці; 17 – залучення до роботи працівників не за фахом (професією); 22 – незастосування засобів індивідуального захисту (за їх наявності); 24.1 – невиконання посадових обов’язків; 24.2 – невиконання вимог інструкцій з охорони праці тощо (див. другий розділ Класифікатора в Додатку 4 до Порядку).

Вам не здається це парадоксом? Не вірю такій рекомендації і не вважаю її сформульованою правильно.

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Соціальний захист Згодний з тим, що лабораторні дослідження, випробування, технічні розрахунки й експертиза проводяться для встановлення причин нещасного випадку (п. 43 Порядку). Але не слід ставити знак рівності між «для встановлення причин» і «встановленням причин». У результаті проведення технічної експертизи експертна комісія може прояснити деякі обставини нещасного випадку, зробити висновок про ступінь відповідності технічного стану устатковання вимогам конструкторської, проектної документації й відповідних нормативно-правових актів з охорони праці; повітря робочої зони – вимогам відповідних санітарно-гігієнічних нормативів тощо. Але висновки щодо дійсних причин конкретного нещасного випадку, тобто стосовно існування прямого причинно-наслідкового зв’язку між фактами й обставинами, установленими експертною комісією й слідством у вигляді даного нещасного випадку, повинна робити комісія зі спеціального розслідування. А також визначати осіб, які допустили порушення, чиї дії чи бездіяльність призвели до настання нещасного випадку, і розробляти профілактичні заходи, що відповідають установленим нею причинам. За такого підходу все стає на свої місця, і кожна комісія (експертна й спеціальна) займається своєю, властивою їй роботою. Мал. Ю. Судака 4. С. 9, підрозділ 6.2 «Опитування свідків»: «Рекомендується <…> опитування кожного свідка проводити окремо <…> одним або кількома членами комісії».

«Під час ознайомлення із системою технічного забезпечення необхідно мати на увазі, що на відповідні види робіт підвищеної небезпеки повинні оформлятися наряди-допуски. Тому рекомендується уточнити наявність документів, які регламентують порядок їх оформлення, і проаналізувати сам наряд-допуск на роботи з підвищеною небезпекою».

5.1. Насамперед у цьому питанні потрібно мати на увазі, що наявність нарядів-допусків і нарядної системи на підприємстві ніколи не належала до технічних заходів забезпечення безпеки. Тим, хто в цьому сумнівається, і розробникам даних рекомендацій раджу як аргумент перечитати хоча б назву розділу 3 «Організаційні заходи, що забезпечують безпеку робіт» широко відомого й перевіреного часом НПАОП 40.1-1.2198 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» і зміст його п. 3.1.2: «Організаційними заходами, що забезпечують безпеку робіт в електроустановках, є: – затвердження переліків робіт, що виконуються за нарядами, розпорядженнями і в порядку поточної експлуатації…». 5.2. Якщо ж говорити про наявність документів на виконання робіт підвищеної небезпеки, то варто було б починати з того, чи є на підприємстві дозвіл на їх виконання, отриманий згідно з вимогами Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107. Словом, маємо ще одну «слушну» пораду. І це далеко не повний список зауважень, що впадають в око навіть при першому прочитанні даних Рекомендацій. З огляду на все сказане вище та зважаючи на багато інших зауважень слід зробити висновок, що в подібному вигляді цей документ навряд чи стане в пригоді для підвищення якості й об’єктивності спеціальних розслідувань. Шкода, але перша методична робота на полі розслідування нещасних випадків на виробництві не залагодилася!

Якщо опитування потерпілого та свідків проводитиме один член комісії, без присутності представників профспілкової організації (первинної й вищого органа; п. 38 Порядку), то навіщо вони введені до складу комісії зі спеціального розслідування? Як вони тоді захищатимуть інтереси даного працівника від надмірної старанності членів комісії та здійснюватимуть громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці під час проведення розслідування нещасного випадку (ст. 41 Закону України «Про охорону праці»)? Не годиться ця рекомендація для практичного застосування.

5. С. 11, підрозділ 9 «Ознайомлення із системою технічного забезпечення»:

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека життєдіяльності

Поради спеціаліста

Вас призначили ВІДПОВІДАЛЬНИМ Що потрібно знати працівникові, відповідальному за безпечну експлуатацію газових балонів, і як не допустити вибуху при витоку газу.

Юрій Грімович, експерт технічний з промислової безпеки

а підприємствах усіх форм власності широко застосовують різні системи з посудинами, що працюють під тиском, – від найпростіших компресорів, використовуваних під час фарбувальних робіт, і до складних розгалужених пневматичних сис тем промислових роботів. І це ми говоримо тільки про стиснене повітря, що становить потенційну небезпеку, тому що внаслідок порушення режиму експлуатації або дефектів можуть відбуватися вибухи з руйнуванням установок, устатковання, споруд і навіть будинків, а також загибель людей через вивільнення при руйнуванні посудини величезної енергії стисненого газу. Газ, що міститься в посудині, є до того ж ще й небезпечним для життя людей (отруйним, задушливим, пожежо- або вибухонебезпечним). Тому ситуація з розгерметизацією посудини може перерости в серйозну техногенну аварію. Вас призначили, наприклад, відповідальним за безпечну експлуатацію газових балонів. Що стоїть за таким призначенням? Адже недаремно готували наказ про призначення, його підписав керівник підприємства, привласнили номер від такого-то числа, а внизу між рядків «З наказом ознайомлений» і вашим прізвищем ви поставили свій підпис. Якими знаннями необхідно володіти для того, щоб експлуатація балонів або інших посудин, що працюють під тиском, була безаварійною і безпечною для життя та здоров’я ваших колег, що використовують у своїй роботі енергію стисненого або зрідженого газу з посудини або навіть просто перебувають близько від балона?

Отож, усі балони, посудини, цистерни й бочки, призначені для транспортування і зберігання стиснених та зріджених газів і парів, тиск яких при температурі до +50 °С перевищує 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), підпадають під вимоги Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском (НПАОП 0.00-1.07-87). Також необхідно враховувати властивості газу, який міститься в балоні. Якщо це пропан-бутанова суміш зріджених вуглеводневих газів (далі – ЗВГ), тоді необхідно вивчити ще один нормативний документ – Правила безпеки систем газопостачання України (НПАОП 0.00-1.20-98) у частині заходів безпеки під час роботи з вищезгаданими газами та балонами для їх зберігання і транспортування. Щоб розуміти, які заходи безпеки необхідно вживати під час експлуатації балона для пропан-бутану, треба знати його будову.

Особливість даного різьбового з’єднання така, що незалежно від ступеня затягування різьби його механічна міцність залишається незмінною, що дає можливість розглядати її як запобіжний елемент при перевищенні допустимого тиску газу всередині балона. Тобто міцність різьби менша, ніж міцність стінок і зварних швів. І коли в балоні недопустимо зросте тиск, різьбове з’єднання зруйнується, виштовхне вентиль, і станеться скидання тиску, причому передбачуваний напрямок руху струменя газу з такого «запобіжного клапана» визначено. Простим затягуванням різьби під час установлення вентиля можна досягти необхідної щільності різьбового з’єднання без застосування ущільнювальних матеріалів. Верхнє дно приєднується до циліндричної частини зварюванням. 3 – НИЖНЄ ОПУКЛЕ ДНО Також приварюється до циліндричної частини. Опукла форма верхнього й нижнього дна забезпечує рівномірний тиск газу на стінки посудини, що працює під тиском. 4 – БАШМАК Призначений для забезпечення вертикального положення балона під час роботи (відбору газу), а також захищає його корпус під час вантажно-розвантажувальних робіт. Подавати або утримувати балон вентилем униз заборонено.

9 8 6 2

ПРОП

5 3 4

Сам балон являє собою суцільнозварну сталеву конструкцію з товщиною стінки 2–3 мм, що складається з кількох елементів. 1 – СЕРЕДНЯ ЦИЛІНДРИЧНА ЧАСТИНА КОРПУСА, ЗГОРНУТА З ЛИСТА ЗІ ЗВАРНИМ ШВОМ 2 – ВЕРХНЄ ОПУКЛЕ ДНО З ГОРЛОВИНОЮ, В ЯКІЙ НАРІЗАНА КОНУСНА РІЗЬБА ДЛЯ УСТАНОВЛЕННЯ ВЕНТИЛЯ

Після виготовлення корпусу балона, насадження башмака і проведення комплексу необхідних випробувань на міцність і щільність балон необхідно пофарбувати в червоний колір (для пропан-бутану) і нанести білою фарбою напис: «ПРОПАН-БУТАН». 5 – НАЗВА ГАЗУ Розмір напису повинен бути таким, щоб він читався з відстані 5–10 м (це мінімальна відстань від балона, на якій може бути розташоване джерело відкритого вогню або розпечених іскор).

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Безпека життєдіяльності

Пофарбований балон зважується на вагах з точністю до 0,1 кг для визначення його власної маси, яка зазначається у паспорті балона. 6 – ПАСПОРТ БАЛОНА Розміщується на верхній сферичній частині балона для пропан-бутану на алюмінієвій пластині («комірі»). Напис викарбовується або наноситься масляною чи емалевою фарбою і повинен забезпечувати прочитання протягом усього строку експлуатації балона. 7 – ЗМІСТ ПАСПОРТА

8 – ВЕНТИЛЬ – ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ БАЛОНА Призначений для надійного закриття балона при транспортуванні або зберіганні, а також простого відкривання для витрати газу під час роботи. Виготовлений, як правило, з латуні. Обладнаний маховиком з обов’язковим зазначенням стрілками напрямку закривання й відкривання вентиля. Різьба штуцера приєднання патрубків або гумотканинного рукава ліва (вимога для горючих газів), щоб виключити помилкове приєднання кисневого рукава (на штуцері якого різьба права) до балона з горючим газом. Під час транспортування і зберігання на штуцері повинна бути нагвинчена заглушка. Заглушка має кілька призначень: захищає з’єднання від забруднення і зберігає різьбу штуцера від пошкодження при транспортуванні та зберіганні. Відкриваючи заглушку й почувши характерне шипіння, працівник може звернути увагу на нещільність закриття вентиля. 4 5

2 1 2 8

3 4

1. Робочий тиск балона в мегапаскалях (1,6 МПа ~ 16 кгс/см2). 2. Перевірочний (випробувальний) тиск балона, МПа. 3. Фактичний обсяг балона при виготовленні, л. 4. Заводський номер балона. 5. Дата виготовлення балона у форматі «MM.ГГ.АА», де «ММ» – місяць виготовлення, «ГГ» – рік виготовлення, «АА» – рік наступної атестації балона. 6. Маса порожнього балона при виготовленні, кг. 7. Номінальна маса балона, повністю заповненого газом. 8. Відомості про подальшу переатестацію балона у форматі «R-АА», де «R» – клеймо заводу або ділянки переатестації балонів, «АА» – рік, до якого буде дійсна дана атестація.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Пропан-бутановий вентиль: 1 – маховичок; 2 – заглушка штуцера (різьба ліва); 3 – різьба конусна; 4 – «відкр.»; 5 – «закр.» Параметр (властивість) Хімічна формула Відносна питома вага (ВПВ) (довідка: у повітря – 29) Питома вага щодо повітря Наявність власного запаху Одорант Температура кипіння газу (переходу з рідкого стану в газоподібний) Збільшення в обсязі при випаровуванні Температура самозаймання Межі вибуховості (концентрація газу в повітрі, при займанні якої відбувається вибух) Небезпечна концентрація газу в повітрі Кількість повітря, що витрачається при спалюванні 1м3 газу, що випарувався Температура газового полум’я

9 – ЗАХИСНИЙ КОВПАК Обов’язково повинен нагвинчуватися на горловину балона для запобігання випадковому відгвинчуванню вентиля при переміщенні балона кантуванням і для захисту вентиля від ушкодження при падінні балона під час транспортування або вантажно-розвантажувальних операцій. Отже, балон пройшов увесь цикл підготовки до роботи і його можна заповнювати зрідженим вуглеводневим газом (ЗВГ). Що ж являє собою ЗВГ? Основу зрідженого газу становить пропан (С3Н8) і бутан (С4Н10), а також деяка кількість газоліну (так званий залишок, що не випарувався). Фізико-хімічні властивості основних компонентів зрідженого газу зазначені нижче в таблиці. Розглядаючи наведені дані, бачимо, що оскільки зріджений газ у 1,5– 2 рази важчий за повітря, то при витіканні з балона він буде опускатися вниз, стелитися землею і збиратися в імовірних заглибленнях (приямках, колодязях комунікацій, зливової каналізації тощо). Враховуючи цю властивість, забороняється використання газових інфрачервоних випромінювачів, що працюють на ЗВГ, на підвальних і цокольних поверхах, застосування ЗВГ для виконання газополуменевої обробки в замкнених просторах. Індивідуальні газобалонні установки (ГБУ) повинні встановлюватися на відстані не менше ніж 0,5 м від дверей і вікон першого поверху і 3 м від вікон і дверей цокольних та підвальних поверхів, а також колодязів і ям. Щоб будь-яка людина, що перебуває поруч із балоном, могла вчасно відчути витік газу, до газу додають етилмеркаптан, який має характерний різкий запах, у такій кількості, що наявність газу в повітрі відчувається, коли його вміст становить 0,4%. А це лише 1/5 від нижньої межі займисКомпоненти зрідженого газу пропан бутан С3Н8 С4Н10 44

У 1,5 разу важчий У 2 рази важчий за повітря за повітря Немає Етилмеркаптан (С2Н5ОН) в кількості 60–90 г/тонну - 42 °С

-0,5 °С В 300 разів Близько 500 °С 2 – 9% 0,4%

24 м3

31 м3 1300 – 1600 °С

Безпека життєдіяльності ЯК НЕ ДОПУСТИТИ ВИБУХУ ПРИ ВИТОКУ ГАЗУ Щоб стався вибух горючого газу, повинні збігтися три фактори: 1 – наявність вибухонебезпечної концентрації газоповітряної суміші; 2 – наявність вогню, іскри або розігрітого до температури займання газу фізичного тіла; 3 – два зазначених фактори повинні збігтися в часі і просторі. Якщо хоча б один з факторів відсутній, вибуху не буде. І на закінчення: зверніть увагу на те, що перед тим як залучити працівника до роботи з газовими балонами, необхідно навчити його безпечних методів і прийомів виконання робіт у газовому господарстві як мінімум в обсязі цієї статті.

тості. У такій кількості газ не горить, не вибухає і не становить небезпеки, і в того, хто виявив витік, є можливість перекрити вентиль і провітрити приміщення, щоб не допустити досягнення небезпечної концентрації газу.

Але етилмеркаптан є ще й дуже отруйною речовиною, яка, потрапляючи на шкіру разом з рідкою фазою газу, проникає всередину та отруює організм. Якщо при роботі з ним не вдягати захисні рукавиці, він може сричинити серйозні шкірні захворювання. Під час виконання таких газонебезпечних робіт, як транспортування балона, підключення й відключення редуктора або рукава, необхідно користуватися рукавицями з щільної тканини або шкіри. Ще одна властивість ЗВГ – великий коефіцієнт об’ємного розширення, який у 15 разів більший, ніж у води. Це змушує замислитися: скільки газу можна залити в балон без ризику переповнення та руйнування посудини і за якої максимальної температури це ще буде безпечно? Адже величини тиску, об’єму й температури дуже тісно взаємопов’язані. Теоретичні розрахунки, згідно з Правилами безпеки систем газопостачання України, і практичний досвід експлуатації балонів дають такі норми: •заповнювати посудину ЗВГ дозволяється не більше ніж на 85% її геометричного об’єму (для стандартного 50-літрового балона це 42,5 л). Але як проконтролювати, наскільки

заправлений балон? Адже при витраті газу виробити весь уміст балона не вдається: там залишається газолін, а в якому обсязі – невідомо. Зате нам відома власна маса балона, зазначена в паспорті, і те, що 1 л газу важить близько 0,5 кг. Отже, установивши балон на ваги, можна заливати газ, стежачи за тим, щоб маса заправленого газу не досягла 21 кг. А через неможливість контролю ступеня заповнення побутового балона заборонено заправляти його ЗВГ на автомобільних заправках через ризик переповнення; •максимально допустима температура стінки балона не повинна перевищувати +45 °С, що забезпечується дотриманням таких умов: балони повинні бути захищені від сонця й опадів; скло вікон на складі, де зберігаються балони, слід пофарбувати білою фарбою, а при транспортуванні на автомобілях їх треба захищати від прямих сонячних променів.

ВИМОГИ ДО ЗБЕРІГАННЯ І ПЕРЕМІЩЕННЯ (НАПРИКЛАД, ВРУЧНУ) БАЛОНІВ:

Відстань до опалювальних приладів – не менше 1 м

При заповненні балона на 85% і температурі стінки балона +45 °С тиск у ньому дорівнює 16 кгс/см2 і зазначений як номінальний. Але варто нагрітися балону ще на один градус, як тиск зросте аж на 7 кгс/см2 і досягне значення 23 кгс/см2. А це вже практично значення випробувального тиску, і при перевищенні його невідомо, чи витримає конструкція балона. Для перевірки стану балона необхідно один раз на 5 років проводити його опосвідчення. Це мають робити спеціалізовані організації. Але й між опосвідченнями балона працівники та відповідальні особи можуть за зовнішніми ознаками оцінити його стан і вчасно вилучити з експлуатації, запобігши аварійній ситуації, яка здатна обернутися вибухом.

2 3 4 5 6 7 8 9 10

ЗОВНІШНІ УШКОДЖЕННЯ БАЛОНА, ЧЕРЕЗ ЯКІ ВІН ПОВИНЕН БУТИ ВІДБРАКОВАНИЙ: 1 – несправність вентиля; 2 – зношення різьби горловини; 3 – викарбувано не всі дані або минув строк опосвідчення; 4 – сильна зовнішня корозія; 5 – тріщини; 6 – пофарбування й напис не відповідають нормі; 7 – вм’ятини; 8 – опуклості; 9 – раковини й риски глибиною більше 10% номінальної товщини стінки; 10 – косо насаджений або пошкоджений башмак.

Відстань до джерел тепла з відкритим вогнем – не менше 5 м

ОХОРОНА ПРАЦІ 9/2014

Учбовий центр

ǙǚǎǌǞǚǜ Організовує навчання в м. Києві та регіонах України за бажанням замовника без відриву від виробництва

Ліцензія № 285936 від 23.01.2014, Ліцензія №041277 від 26.06.2012, Свідоцтво № 80.1-1.16-045.09 від 22.04.2009

03148, Україна, м. Київ, вул. Тимофія Строкача, 7, офіс 144 e-mail: novator_n@ukr.net www.ucnovator.kiev.ua Навчання з питань охорони праці Навчання з питань пожежної безпеки Навчання з електробезпеки ( II, III, IV, V група допуску) Навчання посадових осіб та спеціалістів за Правилами (понад 100 видів НПАОП) Спеціальне навчання з питань охорони праці робітників Професійно-технічне навчання робітничим професіям

Дистанційне навчання www.do.ucnovator.kiev.ua Лабораторія з атестації робочих місць за умовами праці

Бухгалтерія +38(044) 407-10-17 +38(067) 500-97-12 novator_n@ukr.net

Вимірювальна електротехнічна лабораторія

Відділ маркетингу (продажів) + 38(044) 403-83-55 + 38(044) 407-04-57 + 38(044) 403-83-56

Випробувальна механічна лабораторія

Лабораторія зварювання + 38(044) 407-00-91 + 38(097) 019-64-37

Лабораторія зварювання (атестація зварників)

Відділ комп’ютерного навчання +38(044) 403-84-27 + 38(095) 807-47-21

ТРЕНІНГИ • Надання першої долікарської допомоги потерпілим у разі нещасного випадку з НАВЧАННЯ використанням тренажерів «Фантом-П», • 3 охорони праці під час виконання робіт «Гоша-06», «Гаврюша» та автоматичних на висоті (висотно-верхолазні роботи) зовнішніх дефібриляторів (АЗД) • За законодавчими і державними • Гасіння осередку пожежі первинними нормативними актами та галузевими засобами пожежогасіння інструкціями з технічної та безпечної • Організація евакуації людей при експлуатації конструкцій, будівель і споруд виникненні надзвичайної ситуації • 3 антикригової обробки повітряних • Надзвичайний стан: допоможи собі суден сам Послуги з підготовки необхідної документації для одержання дозволів Держгірпромнагляду на роботи підвищеної небезпеки та свідоцтв про атестацію вимірювальних електротехнічних лабораторій

Методичний відділ + 38(044) 407-11-00 + 38(044) 407-11-09 + 38(067) 231-79-13 + 38(050) 409-55-10 novator_metod@ukr.net

Вимірювальна електротехнічна лабораторія +38 (044) 407-10-17 + 38 (067) 767-51-65 Випробувальна механічна лабораторія + 38 (044) 592-53-01 + 38 (099) 257-00-79 Лабораторія з атестації робочих місць +38(044) 466-91-62 Інтернет-магазин індивідуальних страхувальних засобів (ІСЗ) для висотників і верхолазів www.vysotnyk.com.ua Філіал у м. Харків + 38(067) 504-30-74 + 38(050) 409-54-05 novator_sv@ukr.net Філіал у м. Донецьк +38(067) 504-28-85 + 38(050) 409-55-75 novator_donetsk@ukr.net

ОХОРОНА ПРАЦІ 9 /2014

www.ohoronapraci.kiev.ua

ОХОРОНА ПРАЦІ 9 /2014

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

ОХОРОНА ПРАЦІ

№ 9 /2014

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Ɉɪɝɚɧɿɡɚɰɿɹ ɿ ɩɪɨɜɟɞɟɧɧɹ ɩɟɪɿɨɞɢɱɧɢɯ ɦɟɞɢɱɧɢɯ ɨɝɥɹɞɿɜ ɩɪɚɰɿɜɧɢɤɿɜ

www.ohoronapraci.kiev.ua

НЕ ЗАБУДЬ ПРОЙТИ

МЕДОСМОТР!

Обязательные предварительные медицинские осмотры работники обязаны проходить при поступлении на работу, а периодические медицинские осмотры – в течение трудовой деятельности.

ЗМІСТ Олександр Назаренко

Новини законодавства

Інформаційні повідомлення

Анатолій Стовбун

Організація і проведення періодичних медичних оглядів працівників

Запитували – відповідаємо

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНА Л

ОХОРОНА ПРАЦІ НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ № 9 /2014 Адреса редакції 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1 Тел./факс (044) 558-74-11 E-mail: mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua

Головний редактор Дмитро МАТВІЙЧУК Тел. 558-74-11 Комп’ютерна верстка Олександр Антоненко

Реклама Тел.: 296-05-65, 296-82-56 Відділ реалізації та маркетингу Тел.: 559-19-51, 558-74-27 Поліграфічні послуги Тел. 559-62-79

Друкується мовою оригіналу За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець Надруковано в друкарні ДП «Редакція журналу «Охорона праці». 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» від 1 липня 2014 р. № 1555-VII. Закон встановлює правові засади проведення моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання, здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції і спрямований на забезпечення захисту та розвитку конкуренції, підвищення прозорості функціонування системи державної допомоги та дотримання міжнародних зобов’язань України у сфері державної допомоги. Норми закону щодо визначення Кабінетом Міністрів України критеріїв допустимості окремих категорій державної допомоги та окремих повноважень Антимонопольного комітету України як уповноваженого органу набирають чинності з моменту опублікування, а сам Закон – через три роки з дня його опублікування.

Пакет нормативно-правових документів «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»» містить 6 нормативно-правових документів та затверджений постановою КМУ від 31.01.2007 №70

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проведення медико-соціальної експертизи» від 4 липня 2014 р. № 1590-VII. Внесено зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я та Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні». Змінами, внесеними до ст. 69 Основ законодавства України про охорону здоров’я, передбачено, що під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється факт необхідності надання листка непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову втрату працездатності у зв’язку з хворобою, травмою, вагітністю та пологами, доглядом за хворим членом сім’ї, хворою дитиною, карантином, встановленим санітарно-епідеміологічною службою, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, визначаються необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв’язку з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня стійкого розладу функцій організму, причини, часу настання і групи інвалідності. Експертиза стійкого розладу функцій організму здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначають реабілітаційні заходи відповідно до Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні». Статтю доповнено частиною сьомою, яка встановлює, що індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов’язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності. Ст. 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» також доповнено двома новими частинами. Згідно з ними особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленою наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви інваліда або його законного представника у разі настання змін у стані здоров’я і працездатності інваліда або за рішенням суду. Порядок проведення переогляду з метою підвищення групи інвалідності і вичерпний перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження втручання у діяльність суб’єктів господарювання» від 22 липня 2014 р. № 1600-VII. Внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ Зміни, внесені до Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлюють відповідальність посадових осіб за порушення порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку підприємництва. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», значно скорочується перелік відносин, на які не поширюється дія Закону; декларується неприпустимість здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання, неприпустимість проведення перевірок суб’єктів господарювання за анонімними та іншими необґрунтованими заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв. Крім того, змінами встановлено, що протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб’єкта господарювання не допускається, а призупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання може здійснюватись виключно за рішенням суду. У новій редакції викладено окремі норми щодо проведення планових заходів державного нагляду (контролю). Закон доповнено статтею 9-1, яка визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку підприємництва. Коментар фахівця дивіться у рубриці «Інформаційні повідомлення» цього додатка.

Обмеження щодо перевірок негативно вплине на розслідування нещасних випадків. Наприклад, для проведення розслідування нещасного випадку, що стався з особою, залученою без укладання трудового договору, слід отримати висновок компетентних органів, який передбачає проведення відповідної перевірки: немає перевірки – немає і висновку

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 р. № 1622-VII. Законом, зокрема, установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня – грудня 2014 р. виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Постанова від 30 квітня 2014 р. № 252 «Про Державну регуляторну службу України». Постановою ліквідовано Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та утворено Державну регуляторну службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. На Державну регуляторну службу України покладено повноваження та функції з питань реалізації державної регуляторної політики, державної політики у сфері ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Повноваження і функції з питань розвитку малого та середнього підприємництва покладено на Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Постанова від 25 червня 2014 р. № 253 «Про внесення зміни до Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив». Відповідно до внесених змін вимоги регламенту не поширюватимуться на автомобільні бензини та дизельні палива, вироблені на виробничих потужностях ПАТ «Укргазвидобування» до 10 січня 2015 р. Постанова від 9 липня 2014 р. № 250 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Міністерством економічного розвитку і торгівлі». Планові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї здійснюються з такою періодичністю: з високим ступенем ризику – не частіше ніж один раз на рік; із середнім ступенем ризику – не частіше ніж один раз на три роки; з незначним ступенем ризику – не частіше ніж один раз на п’ять років. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ Постанова від 9 липня 2014 р. № 294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України». Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра України – Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Основними завданнями Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: внесення на розгляд Віце-прем’єр-міністра України – Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань, що належать до сфери діяльності Держархбудінспекції; здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках. Постанова від 17 липня 2014 р. № 299 «Про затвердження Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті». Постанова від 17 липня 2014 р. № 300 «Про затвердження Положення про Державну інспекцію України з безпеки на морському та річковому транспорті». Постанова від 23 липня 2014 р. № 280 «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України». Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Поновлення положень про державні інспекції є проміжним етапам до прийняття нормативного документа щодо реорганізації всіх контролюючих органів (існує проект постанови КМУ «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», яка передбачає реорганізацію контролюючих органів

Постанова від 23 липня 2014 р. № 283 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності із здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням (крім видобутку) і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною пробірною службою». Планові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства щодо провадження господарської діяльності із здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням здійснюються з такою періодичністю: з високим ступенем ризику – не частіше ніж один раз на рік; із середнім ступенем ризику – не частіше ніж один раз на три роки; з незначним ступенем ризику – не частіше ніж один раз на п’ять років. Постанова від 6 серпня 2014 р. № 307 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики». Планові заходи державного нагляду (контролю) проводяться Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, з такою періодичністю щодо суб’єктів господарювання: з високим ступенем ризику – не частіше ніж один раз на рік; із середнім ступенем ризику – не частіше ніж один раз на три роки; з незначним ступенем ризику – не частіше ніж один раз на п’ять років. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ Постанова від 6 серпня 2014 р. № 312 «Про внесення змін до правил застосування національного знака відповідності». Пункт 5 Правил викладено у новій редакції. Згідно з ним знак відповідності має наноситись на виріб або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію у разі неможливості або невиправданості його нанесення безпосередньо на виріб, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Постанова від 6 серпня 2014 р. № 318 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2010 р. № 100». Внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2010 р. № 100 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус) і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)». Критерії викладено у новій редакції. МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ Наказ від 23.05.2014 р. № 347 «Про затвердження Інструкції із застосування, монтажу та експлуатації засобів захисту від перенапруг в електроустановках напругою 6–750 кВ». Інструкція визначає вимоги до застосування, монтажу та експлуатації засобів захисту від перенапруг в електроустановках напругою 6–750 кВ та є обов’язковою для використання всіма суб’єктами електроенергетики незалежно від їх підпорядкування та форми власності.

Крім знака відповідності, для позначення вантажів можуть використовуватись знак небезпеки, маркувальні коди, наприклад, по ДСТУ ISO 780-2001 «Пакування. Графічне маркування щодо поводження з товарами»

МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, БУДІВНИЦТВА ТА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ Наказ від 14.07.2014 № 193/507 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288». Визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.97 № 409 «Про забезпечення надійності і безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 6 липня 1998 р. за № 423/2863. МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Наказ від 03.07.2014 № 631 «Про затвердження Положення про Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій». Положення визначає організацію та порядок повсякденної діяльності Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій та функціонування її під час виконання завдань за призначенням. Наказ від 09.07.2014 № 653 «Про затвердження Інструкції про поводження з вибуховими матеріалами в органах і підрозділах внутрішніх справ України». Інструкція визначає порядок поводження з вибуховими матеріалами особами рядового і начальницького складу в органах та підрозділах внутрішніх справ України. МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Наказ від 29.05.2014 № 329 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 15 листопада 2001 року № 485». Визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 15 листопада 2001 р. № 485 «Про затвердження Правил безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 3 грудня 2001 р. за № 1002/6193. Наказ від 02.07.2014 № 437 «Про затвердження Порядку взаємодії Державної інспекції України з питань праці та державної служби зайнятості». НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ Згідно з п. 1 Порядку сторони взаємодіють на рівні центральних та територіальних органів шляхом забезпечення спільних чи скоординованих заходів, дій, а також обміну інформацією у визначені строки. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ Наказ від 25.06.2014 № 200 «Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 1-ПЕ (місячна) «Місячний звіт про економічні показники за видами економічної діяльності, що відносяться до добувної промисловості і розроблення кар’єрів, переробної промисловості, постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, водопостачання, каналізації, поводження з відходами». Форма вводиться у дію, починаючи зі звіту за січень 2015 р. Наказ від 23.06.2014 № 137 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Держкомстату від 25 листопада 2005 року № 380 «Про затвердження Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1-ПЕ». Визнано таким, що втратив чинність, наказ Держкомстату від 25 листопада 2005 р. № 380 «Про затвердження Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1-ПЕ», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13 грудня 2005 р. за № 1491/11771.

Статистичним показником з безпеки праці є форма №1-ПВ «Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах» та форма №7-ТНВ «Звіт про травматизм на виробництві». Форма № 1-УБ «Звіт про стан умов і безпеки праці» скасована наказом Держгірпромнагляду від 08.02.2013 № 28. Форма № Д7 «Звіт про настання нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» скасована постановою правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013 № 25-2

ПРАВЛІННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ УКРАЇНИ Постанова від 12.06.2014 № 2 «Про затвердження Змін до Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання слуховими апаратами, зубопротезуванням, очним протезуванням, окулярами, контактними лінзами, постільною та натільною білизною, постільними речами, гігієнічними виробами, перуками». Зміни стосуються компенсації вартості проїзду потерпілого, а також проїзду та проживання особи, що його супроводжує, та окремих норм щодо забезпечення потерпілих, яким встановлено інвалідність. Додаток 3 до Положення, в якому затверджено перелік постільної та натільної білизни, постільних речей, якими забезпечуються потерпілі внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, викладено в новій редакції. Постанова від 12.06.2014 № 3 «Про затвердження Положення про організацію професійної реабілітації (професійного навчання), перекваліфікації інвалідів внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання». Положення визначає механізм організації та надання послуг з професійної реабілітації (професійного навчання), перекваліфікації потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які стали інвалідами, виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, управліннями виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділеннями виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення Забезпечення потерпілих професійною реабілітацією здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до укладених договорів з відповідними закладами, що надають послуги з перенавчання інвалідів, які мають ліцензію з надання освітніх послуг, у межах річних затверджених кошторисів Фонду. Підготував Олександр Назаренко, юрисконсульт ДП «Редакція журналу «Охорона праці»

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

ВІДЗНАЧАЄМО У ЖОВТНІ

5 жовтня 8 жовтня 10 жовтня 12 жовтня

– – – –

День працівників освіти День юриста День працівників стандартизації та метрології День художника День працівників державної санітарно-епідеміологічної служби 18 жовтня – День працівників целюлозно-паперової промисловості 19 жовтня – День працівників харчової промисловості 26 жовтня – День автомобіліста і дорожника

ПРО ПРОХОДЖЕННЯ НАВЧАННЯ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ОСІБ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ ЗА ДОГОВОРОМ ПІДРЯДУ ТА ЗА СУМІСНИЦТВОМ Лист Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 18.08.2014 №6293/0/8-03/6/14

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України повідомляє. Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці визначені у Законі України «По охорону праці» (далі – Закон). Так, згідно із статтею 1 Закону, під поняттям «працівник» у Законі розуміється особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом). Положеннями Кодексу законів про працю України передбачається, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. У свою чергу, укладання та визначення істотних умов договорів підряду регулюється нормами Цивільного кодексу України. Так, відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Враховуючи зазначене, виконання робіт за сумісництвом та виконання робіт за договором підряду регулюються різними законодавчими актами, які встановлюють окремі положення щодо організації процесів виконання робіт. Відповідно до статті 3 Закону передбачено, що законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України єдине обмеження стосовно особи, з якою укладається договір підряду, є те, що ця особа повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (наприклад, бути повнолітньою)

БЕЗПЕКА ПРАЦІ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Таким чином, вимоги щодо проходження навчання для осіб, які працюють за договором підряду можуть визначатися відповідними умовами договору. Щодо проходження навчання з питань охорони праці для осіб, які працюють за сумісництвом, зазначаємо. Вимоги щодо проходження навчання з питань охорони праці регулюються положеннями статті 18 Закону. Порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони визначено у Типовому положенні про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 року № 231/10511 (далі – Типове положення). Відповідно до пункту 3.7 Типового положення, особи, які суміщують професії, проходять навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці як з їхніх основних професій, так і з професій за сумісництвом. У цілому згідно із законодавством організація процесу проведення навчання покладається на роботодавця. Для цього йому надано право на підприємствах на основі Типового положення, з урахуванням специфіки виробництва та вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розробляти та затверджувати відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці, а також формувати плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, з якими мають бути ознайомлені працівники. Враховуючи зазначене, проходження навчання з питань охорони праці для осіб, які працюють за сумісництвом, визначається відповідним положенням, що діє на підприємстві. Заступник Голови Служби

С. Дунас

ПРО ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАННЯ ТА ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ Лист Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 18.08.2014 №6280/0/8-03/6/14

Особа, яка працює на умовах договору підряду, є підрядником. Наприклад, у Загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 № 668, однією з вимог щодо підрядників є наявність відповідної кваліфікації (професійної підготовки) та досвід виконання аналогічних видів робіт

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України повідомляє. Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їньогох життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці визначені у Законі України «По охорону праці» (далі – Закон). Так, згідно із статтею 1 Закону, під поняттям «працівник» у Законі розуміється особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом). Вимоги щодо проходження навчання з питань охорони праці регулюються положеннями статті 18 Закону. Так, відповідно до положень частини 4 статті 18 Закону посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Таким чином, законодавчим актом передбачаються окремі специфічні вимоги до навчання «посадових осіб», а зазначений термін є складовою вживаного у Законі терміну «працівник». Порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони визначено у Типовому положенні про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 року № 231/10511 (далі – Типове положення). Згідно з пунктом 1.7 Типового положення термін «навчання з питань охорони праці» і термін «спеціальне навчання» вживаються відповідно у таких значеннях: НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ навчання з питань охорони праці – це навчання працівників, учнів, курсантів, студентів, слухачів з метою отримання необхідних знань і навичок з питань охорони праці або безпечного ведення робіт; спеціальне навчання – щорічне вивчення працівниками, які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою або там, де є потреба в професійному доборі, вимог відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Разом з тим нормами Типового положення, як і Законом, встановлюються окремі специфічні норми, притаманні саме для навчання посадових осіб. Наприклад, розділ 5 «Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб». Щодо проходження інструктажу посадовими особами, то зазначаємо, що згідно із пунктом 3.17 Типового положення не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці. Організація проведення інструктажів з питань охорони праці врегульована у розділі 6 Типового положення. Заступник Голови Служби

С. Дунас

Лист Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 04.08.2014 №5960/0/8-02/6/14

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України повідомляє. Відповідно до положень частини 4 статті 18 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон) посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Такий порядок визначено у Типовому положенні про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 року № 231/10511 (далі – Типове положення). Так, розділом 5 Типового положення визначено основні норми щодо навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб. Відповідно до пункту 5.7 позачергове навчання і перевірка знань посадових осіб, а також фахівців з питань охорони праці проводяться при переведенні працівника на іншу роботу або призначенні його на іншу посаду, що потребує додаткових знань з питань охорони праці. Посадові особи, у тому числі фахівці з питань охорони праці підприємств, де стався нещасний випадок (професійне отруєння) груповий або із смертельним наслідком, повинні протягом місяця пройти позачергове навчання і перевірку знань з питань охорони праці в порядку, встановленому Типовим положенням, якщо комісією з розслідування встановлено факт порушення ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Таким чином, нормами Типового положення регламентовано умови, за яких повинно відбуватись позачергове навчання та перевірка знань посадових осіб. Абзацом 3 пункту 5.7 передбачено, що таке позачергове навчання з метою ознайомлення з новими нормативно-правовими актами з охорони праці може проводитися у формі семінарів. Окремої процедури щодо перевірки знань у разі проведення позачергового навчання нормами Типового положення не визначено. Враховуючи зазначене, можливість застосування такої форми навчання, як семінар, передбачено законодавством, однак вимоги щодо навчання та здійснення перевірки під час проведення семінару, яке проводиться як позачергове навчання, повинно здійснюватись із дотриманням вимог Типового положення, встановлених для навчання та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб. Заступник Голови Служби

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

НПАОП 0.00-4.12-05 допускає звільнення працівників від проходження лише повторного інструктажу. До осіб, які звільняються від повторного інструктажу можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов’язана з безпосереднім обслуговуванням об’єктів, машин, механізмів, устаткування; застосуванням приладів та інструментів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів тощо

Якщо формально керуватись вимогами НПАОП 0.00-4.12-05, то первинний інструктаж інженера з охорони праці, головного інженера повинен проводити керівник підприємства (це ж скільки додаткових «Журналів реєстрації інструктажів з питань охорони праці (на робочому місці)» повинно бути в наявності)

С. Дунас 9

БЕЗПЕКА ПРАЦІ ЗМІНИ В ОРГАНІЗАЦІЇ НАГЛЯДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища (ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V)

Сьогодні державна впроваджує нові підходи в управлінні, проводить ряд реформ. Але для людей свідомих, які розуміються саме на здійсненні реформ, відповідні дії важко буде назвати реформами. Не заглиблюючись у теорію, можу сказати, що це просто зміна підходів у реалізації державної політики. Разом з тим ми усі слідкуємо за новинками нормативних приписів, які приймаються з метою забезпечення виконання реформ, оскільки саме вони визначають, як нам діяти. Саме про реформування центральних органів виконавчої влади, які здійснюють контрольно-наглядові функції, та відповідно про зміни в організації та здійсненні державного нагляду, які нас очікують або які вже діють, і йтиметься далі. У липні 2014 року Урядом було створено Робочу групу з питання оптимізації контрольно-наглядових функцій та повноважень органів виконавчої влади. Згідно з анонсованою інформацією групою вже напрацьовано пропозиції зі скорочення надлишкових функцій контролю, кількості контролюючих органів та відповідно чисельності їхніх працівників, презентація яких була проведена для міжнародних організацій. Так, відповідно до інформації, розміщеної на сайті Уряду, із 77 органів з контрольними функціями пропонується скоротити їх до 31. На 40% планується скорочення функцій державного нагляду чи контролю у сфері господарської діяльності. Чисельність працівників, які здійснюють такі функції, запропоновано скоротити до 60% за рахунок зменшення кількості функцій, оптимізації процесів та об’єднання органів. На жаль, отримати більш детальну інформацію у засобах масової інформації, на сайті Уряду або просто в загальній мережі немає можливості. Чомусь цей процес опрацювання залишається поза увагою обговорення з громадськістю. Та відповідно до оголошених строків, зазначених на сайті Уряду, цей процес повинен завершитись до 1 вересня 2014 року. Гадаю, що питання захисту життя та здоров’я громадян під час трудової діяльності не залишаться поза увагою держави. Тепер що стосується змін в організації та здійсненні наглядової діяльності, то тут необхідно зазначити про такі прийняті акти. По-перше, це Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і положення статті 31, які установлюють, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня – грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки. Начебто зрозуміло, що за відповідної ситуації в країні тиск з боку наглядовців на суб’єктів господарювання недоречний, але при цьому механізм отримання такої згоди досі залишається розкритим (станом на 26 серпня 2014року). Наприклад, як діяти органам нагляду, коли відповідно до постанови слідчого їм необхідно провести перевірку підприємства, при цьому слідчий керується нормами Кримінально-процесуального кодексу України, а наглядовці – Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон про нагляд). Поки що відповідний орган готує лист до Кабінету Міністрів України для отримання згоди на таку перевірку. Але 13 серпня 2014 року на сайті Уряду було опубліковано, що відповідь на ці питання Урядом визначена, відповідна постанова прийнята, але тексту її змісту або офіційного опублікування станом на 26.08.2014 року не оприлюднено. Згідно із анонсованою Урядом інформацією згода Кабінету Міністрів на здійснення перевірок буде оформлюватися у вигляді прийнятого розпорядження КМУ. Таким чином, враховуючи, що зміни до Регламенту Кабінету Міністрів, норми якого визначають у тому числі порядок опрацювання актів КМУ, не внесено, відповідно орган державного нагляду сьогодні готуватиме такий проект розпорядження щодо здійснення перевірок суб’єктів господарювання за загальною процедурою. А це узгодження із заінтересованими органами, громадське обговорення та проходження правової експертизи. Також, як було зазначено, не підпадатимуть під необхідність опрацювання таких розпоряджень випадки, коли перевірки здійснюються на підставі рішення суду, або у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України. Крім того, не поширюється заборона на перевірки тими органами, які повинні контролювати діяльність небезпечних для життя чи життєдіяльності людини об’єктів, наприклад, атомні станції, хімічна промисловість тощо. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ Думаю, найближчим часом повний текст механізму вирішення цих питань дозволить надати більш чіткі коментарі. Другим актом, який змінює підходи у здійсненні нагляду, є прийнятий 22.07.2014 року та набув чинності тільки 17.08.2014 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження втручання у діяльність суб’єктів господарювання». Цим Законом вперше вводиться адміністративна відповідальність за порушення порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (стаття 166-21), а саме за такі порушення: порушення строків здійснення заходів державного нагляду (контролю); порушення періодичності здійснення планових заходів державного нагляду (контролю); проведення заходів державного нагляду (контролю) за відсутності підстав, установлених законом; проведення планових заходів державного нагляду (контролю) без своєчасного письмового повідомлення або з порушенням строків такого повідомлення, якщо необхідність та строк зазначеного повідомлення встановлені законом; проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) без погодження відповідного центрального органу виконавчої влади, якщо отримання такого погодження є обов’язковим відповідно до закону; здійснення заходів державного нагляду (контролю) без застосування акта перевірки, що містить перелік питань для проведення перевірки виконання вимог законодавства у сфері господарської діяльності (на сьогодні перелік актів перевірок із відповідною державною реєстрацією налічує до 40 різновидів); порушення встановленого Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» порядку відбору зразків продукції; проведення перевірки додержання вимог законодавства, нагляд (контроль) за додержанням якого не належить до повноважень органу державного нагляду (контролю), встановлених законом; висунення вимог щодо надання документів, інформації, зразків продукції, що не стосуються здійснення заходу державного нагляду (контролю); ненадання або надання з порушенням установленого законом строку акта перевірки, складеного за результатами заходу державного нагляду (контролю). За зазначені порушення передбачено накладення штрафу на посадових осіб органів державного нагляду (контролю) від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також цим Законом внесено суттєві зміни до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Так, статтю 2 Закону про нагляд, яка визначає сферу дії цього Закону, викладено у новій редакції, відповідно до якої значно скорочено перелік відносин, на які не поширюється дія цього Закону. А саме: дія Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: валютного контролю; митного контролю на кордоні; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації; при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя. До відома! У попередній редакції до таких відносин належали: заходи контролю органами доходів і зборів, державного експортного контролю, державного контролю за станом криптографічного та технічного захисту інформації, контроль за використанням державного та комунального майна, страховий нагляд, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, телекомунікації, поштовий зв’язок, радіочастотний ресурс України, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, державний нагляд (контроль) за дотриманням ліцензійних умов транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподілу, НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

До заходів державного нагляду (контролю) належать обстеження, огляди, перевірки, інспектування. Поняття «перевірка» у сфері державного нагляду (контролю) об’єктів виробництва визначено як вид позапланового заходу про виконання суб’єктом господарювання вимог приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами здійснення планових заходів

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

Глосарієм Настанови (керівництва) з систем управління охороною праці МОПСУОП 2001 визначено поняття аудит як «систематичний, незалежний і задокументований процес отримання і об’єктивної оцінки даних для визначення ступеня дотримання встановлених критеріїв». Нормативна база щодо правових підстав проведення аудиту – в стадії формування

постачання природного газу, зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється ліцензійними умовами провадження господарської діяльності із зберігання природного газу). Основні принципи, за якими здійснюється державний нагляд, доповнено наступними положеннями: неприпустимість проведення перевірок суб’єктів господарювання за анонімними та іншими необґрунтованими заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; неприпустимість здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання. Запроваджено нові підходи до організації та здійснення планових перевірок. Так, частину другу статті 4 Закону про нагляд викладено у новій редакції, відповідно до якої передбачається, що у разі якщо суб’єкт господарювання на відповідний плановий період включений до планів здійснення заходів державного нагляду одночасно кількох органів нагляду, відповідні планові заходи здійснюються такими органами комплексно – тобто одночасно всіма органами державного нагляду (контролю), до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) яких включено суб’єкта господарювання. Наприклад, перевірку суб’єкта господарювання запланували провести п’ять органів нагляду у різний час: лютий, березень, червень, жовтень, грудень. Враховуючи нові положення, така перевірка повинна проводитись п’ятьма органами в узгоджений між ними час – липень і одночасно. Складання та затвердження плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. План таких комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) відповідно до нових змін затверджуватиметься для всіх органів державного нагляду (контролю) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку підприємництва (Мінекономрозвитку), не пізніше ніж за 10 днів до початку відповідного планового періоду. Забороняється здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання. Також забороняється здійснення органом державного нагляду (контролю) щодо одного суб’єкта господарювання планових заходів державного нагляду (контролю) протягом одного планового періоду, якщо в цьому плановому періоді такий суб’єкт господарювання включений до плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) іншого органу державного нагляду (контролю). Внесення одного й того самого суб’єкта господарювання до планів державного нагляду (контролю) різних органів державного нагляду (контролю) є підставою для проведення щодо такого суб’єкта господарювання комплексного планового заходу державного нагляду (контролю). Змінами до Закону про нагляд уточнено позиції щодо здійснення призупинок на підставі рішення суду. Так, частина 5 статті 4 Закону про нагляд сьогодні звучить так «5. Виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб’єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень». Таким чином, ще раз підтверджено необхідність прийняття рішення суду на призупинку виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання. Звичайно, такі зміни потребуватимуть від органів виконавчої влади нових підходів у плануванні, узгодженості дій, а також коригування нормативних актів, які більш детально розкривають процедуру організації та здійснення державного нагляду. І. Калиновська, начальник управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Держгірпромнагляду України

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ РЕЗОЛЮЦІЯ ІІ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В СИСТЕМАХ МЕНЕДЖМЕНТУ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ» 20–21 травня 2014 р.

Учасники конференції відзначають, що з часу проведення І Науково-практичної конференції було досягнуто певних результатів. Так, у Держгірпромнагляді створено робочу групу з розробки, опрацювання та оцінки факторів ризику, що виникають під час виконання технологічних процесів. Проведено низку семінарів з ризик-менеджменту навчальними центрами ГНМЦ та «Новатор». Опубліковано низку наукових та науково-популярних статей відповідної спрямованості в журналах «Охорона праці», «Промислова безпека» та збірнику наукових праць «Проблеми охорони праці в Україні» ННДІПБОП. Проте учасники визнають, що рекомендації резолюції І Науково-практичної конференції не втрачають своєї актуальності й надалі. Для широкого впровадження профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності, удосконалення й розвитку організації охорони та гігієни праці на підприємствах України на основі системного підходу до управління ризиками на підприємствах, безпосередньо на робочих місцях, у робочих зонах або сукупності робочих місць, об’єднаних технологічним процесом, взявши за основу кращі світові практики, міжнародні стандарти й рекомендації, а також досвід вітчизняних підприємств, учасники конференції вважають за необхідне: I. Рекомендувати продовжити реалізацію положень резолюції І Науково-практичної конференції.

Проведення III науково-практичної конференції планується у I півріччі 2015 р.

II. Рекомендувати Держгірпромнагляду України: 1) розробити концепцію формування реєстрів типових та специфічних небезпек для різних галузей народного господарства України; 2) ініціювати ратифікацію Україною Конвенції № 170 МОП 1990 р. «Про безпеку при використанні хімічних речовин на виробництві». ІII. Рекомендувати ДУ «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» та ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» розробити типову методику управління ризиками в системах менеджменту з охорони праці та промислової безпеки для різних галузей народного господарства України. IV. Рекомендувати Головному навчально-методичному центру Держгірпромнагляду: 1) розробити сучасні навчальні програми та курси з вивчення систем менеджменту з охорони праці й питань управління ризиками відповідно до національного стандарту України ДСТУ OHSAS 18001:2010 та інших європейських і міжнародних стандартів з охорони праці та промислової безпеки; 2) доповнити всі існуючі навчальні програми та курси обов’язковими темами (модулями, блоками) з вивчення систем менеджменту з охорони праці й питань управління ризиками в тій чи іншій галузі з урахуванням вимог технічних регламентів та національних стандартів України, гармонізованих з європейськими та міжнародними стандартами з питань охорони праці та промислової безпеки, з метою підвищення компетентності керівників, спеціалістів і персоналу різних галузей шляхом обов’язкового навчання методології управління ризиками. V. Рекомендувати навчальним закладам, що спеціалізуються на питаннях охорони праці, розробити програму МВА (Master of Business Administration) із впровадження методик ризик-менеджменту та вимог до систем менеджменту з охорони праці для керівників вищої ланки (міністерств, держкомітетів, холдингів, великих підприємств тощо). VІ. Журналу «Охорона праці» провести ІІІ Національну науково-практичну конференцію «Управління ризиками в системах менеджменту охорони праці та промислової безпеки» із залученням міжнародних спеціалістів. Організаційний комітет конференції

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

З поняттям «ризик» пов’язано поняття «моніторинг», під яким розуміють «перевірку відповідності заходів щодо попередження і регулювання небезпек і ризиків» (глосарій Настанови (керівництва) з систем управління охороною праці МОП-СУОП 2001)

МЕДОГЛЯДИ

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ МЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ ПРАЦІВНИКІВ* Методичні вказівки

Анатолій Стовбун, головний спеціаліст – довірений лікар відділу охорони здоров’я Департаменту охорони праці ФПУ, канд. мед. наук

ВСТУП методичних вказівках зроблено акцент на роль первинної профспілкової організації у здійсненні громадського контролю за організацією і проведенням власником (роботодавцем) чи керівником підприємства, установи або організації всіх форм власності та видів економічної діяльності, які використовують найману працю (далі – підприємство), профілактичних періодичних медичних оглядів працівників (далі – періодичні медогляди). Актуальність такого контролю збільшується у зв’язку з масовим закриттям на підприємствах пунктів охорони здоров’я, фактичною ліквідацією Міністерством охорони здоров’я України (далі – МОЗ) медико-санітарних частин підприємств (порівняно з 1991 р., коли на промислових підприємствах України нараховувалось 236 великих медико-санітарних частин, а у промисловій медицині працювало 18 684 лікарі, станом на 2004 р. їх кількість скоротилась у 11 разів, а на сьогодні в Україні залишилося лише сім медсанчастин). МОЗ не забезпечило здійснення надійного і всебічного нагляду за виконанням роботодавцями та медичними працівниками закладів охорони здоров’я вимог нормативних актів з питань проведення періодичних медоглядів. Про це свідчать не тільки дані Заключних актів за результатами періодичного медогляду, а й високі показники загальної захворюваності працюючого населення, включаючи захворюваність з тимчасовою втратою працездатності працівників підприємств, випадки раптової природної смерті працівників, наявність серед них значної кількості захворювань, зумовлених виробничою діяльністю, професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві. Попередні (під час прийняття на роботу) й періодичні медогляди відіграють істотну роль у збереженні здоров’я і працездатності працівників підприємств, запобіганні настання з ними нещасних випадків на виробництві, а також продовженні їхньої активної трудової діяльності. Періодичні медогляди є ефективним засобом раннього виявлення у працівників зумовлених виробничою діяльністю захворювань і мають велике значення у запобіганні професійним захворюванням. Під час організації та проведенні періодичних медичних оглядів допускаються значні недоліки як з боку різних служб підприємства, так і з боку медичних працівників закладів охорони здоров’я. Тому в умовах, що склалися, посилення громадського контролю профспілок за організацією і проведенням періодичних медоглядів буде одним із головних їх заходів щодо збереження здоров’я та працездатності членів профспілок, запобігання виникненню у працівників професійних захворювань, продовження активного трудового довголіття населення та збереження трудового потенціалу України. Працевлаштування роботодавцем працівників підприємств за результатами попереднього періодичного медогляду, своєчасне лікування виявлених хворих та якісний диспансерний нагляд за ними, оздоровлення, медична й професійна реабілітація працівників разом з належним соціально-побутовим забезпеченням відіграють важливу роль у збереженні кадрового потенціалу підприємства і є надійною основою виконання планів його економічного розвитку. Віднесення періодичних медоглядів до сфери платних медичних послуг, проведення їх медичними працівниками поліклінік, здебільшого у свій робочий час, за який вони отримують заробітну плату ___________________________

*Цим випуском журнал «Охорона праці» продовжує серію публікацій про медичні огляди працівників. Початок див. у № 1, 2010 р. 14

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ з державного бюджету, відсутність у більшості закладів охорони здоров’я спеціальних відділень для проведення періодичних медоглядів призвело до того, що вимоги нормативних актів щодо цих медоглядів грубо порушують як роботодавці (стосовно організації медоглядів, укладення договорів на їх проведення та виконання рекомендацій Заключних актів за результатами періодичного медогляду (далі – Заключний акт), так і медичні працівники закладів охорони здоров’я (щодо виконання програми медогляду залежно від наявних на робочому місці працівника шкідливих і небезпечних виробничих факторів та видів робіт, які він виконує). Недоліки у проведенні попередніх при працевлаштуванні та періодичних медоглядів нерідко призводять до настання нещасних випадків і аварій на виробництві. Згідно з даними статистичних бюлетенів Держстату України «Травматизм на виробництві» за 2009–2012 роки, психофізіологічні причини, у тому числі алкогольне, наркотичне сп’яніння та токсичне отруєння, були причиною травмування у 2009 р. на виробництві без смертельних наслідків 3,4% працівників (у відсотках до загального числа потерпілих від зазначеного виду нещасних випадків). У 2010 р. аналогічний показник склав 3,2%, у 2011 р. – 3,3%, а у 2012 р. він збільшився у 2,4 разу і становив 7,6% (у середньому за вказаний період – 4,5%). Натомість значно більшими були аналогічні показники при настанні нещасних випадків зі смертельними наслідками. Ці причини призвели до загибелі 9,4% працівників у 2009 р. (у відсотках до загальної кількості загиблих у результаті настання нещасних випадків на виробництві зі смертельними наслідками), 7,9% – у 2010 р., 8,3% – у 2011 р. і 7,5% – у 2012 р. (у середньому – 8,5%). За даними всесвітніх організацій, людський фактор, а саме стан здоров’я працівника, його фізичне і психічне здоров’я, неможливість прийняття правильного рішення у надзвичайній критичній ситуації, є причиною виникнення 80% аварій на виробництві. Протягом зазначеного періоду в Україні серед працівників підприємств щорічно реєструвалось близько 1000 випадків раптової природної смерті на виробництві. Серед померлих – працівники різного віку, статі та професій. До настання смерті вони регулярно проходили періодичні медогляди, під час яких визнавались медичними працівниками закладів охорони здоров’я здоровими та допускалися до виконання своєї професійної діяльності без обмежень. За результатами спеціальних розслідувань майже всі ці випадки віднесені до нещасних випадків, не пов’язаних із виробництвом, а отже, сім’ї загиблих не отримали належних відшкодувань у зв’язку із втратою годувальника. 1. ЗНАЧЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ МЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ Періодичним медоглядам працівників підприємств належить значна роль у збереженні здоров’я, оскільки вони дають змогу виявити захворювання, про які працівник навіть не здогадується. Слід зазначити, що кожні п’ять років після 45-річного віку кількість захворювань у людини подвоюється. Проходження періодичних медоглядів допоможе попередити настання у працівника клінічних ускладнень наявних захворювань, перехід захворювань у хронічну стадію з настанням станів декомпенсації захворювань, що супроводжуються недостатністю серцево-судинної і дихальної систем, а також інших ускладнень захворювань, які призводять до смерті. Такі огляди сприяють збереженню високої працездатності працівників, тому що раннє виявлення початкових проявів захворювань, стаціонарне, амбулаторне та санаторно-курортне лікування, професійна та медична реабілітація, разом з належним диспансерним наглядом зможуть істотно відстрочити первинний вихід працівника на інвалідність. Корекція способу життя працівника залежно від результатів медичного огляду, а саме виконання ним медичних рекомендацій щодо зміни способу харчування, поліпшення режиму дня, праці та відпочинку, фізичних навантажень і занять спортом, відмова від шкідливих звичок (або істотне зменшення вживання тютюну, алкогольних напоїв та наркотиків) дають змогу працівникові значно поліпшити своє самопочуття та здоров’я, зберегти високу працездатність, зайняти активну життєву позицію, використовувати вільний час для духовного і культурного розвитку. Нарешті, раннє виявлення під час періодичних медоглядів початкових проявів захворювань, зумовлених трудовим процесом, разом із спеціальними лікувально-профілактичними заходами є одним із основних чинників запобігання розвитку в працівників професійних захворювань. Варто зауважити, що ставлення до медичних оглядів працівників різного віку та професій доволі різко відрізняється. Поки працівник молодий і, за його самооцінками, – здоровий, він охоче бере участь у медичних оглядах, активно сприяє виявленню захворювань та своєму оздоровленню. Навпаки, з віком, коли працівник боїться через захворювання втратити роботу, бути недопущеним до виконання своїх професійних обов’язків, особливо робіт підвищеної небезпеки, деякі несвідомі працівники, особливо похилого віку, а також ті, хто має право на пенсійне забезпечення за віком НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ на пільгових умовах, всіляко ухиляються від проведення періодичних медоглядів. Вони приховують від лікарів свої хворобливі стани, не скаржаться на клінічні прояви захворювань, продовжують працювати за фахом, кожного року наближаючись до професійного захворювання, стійкої втрати працездатності, клінічних ускладнень наявних захворювань, інвалідності або навіть до летального наслідку. Саме тому внесення питань щодо організації проведення періодичних медоглядів у галузеві та регіональні угоди і в колективні договори підприємств має надзвичайне значення для збереження здоров’я працівників, їм належить також значна роль у попередженні професійних захворювань. У відповідних пунктах галузевих та регіональних угод, колективного договору потрібно чітко виписати положення про: а) компенсацію працівникам витрат на оплату проведення попереднього (при прийнятті на роботу) медичного огляду, особливо щодо проведення психофізіологічної експертизи, а також медичних оглядів у нарколога та психіатра; б) організацію і проведення роботодавцем періодичного медогляду, збереження за працівниками посади і середнього заробітку на час його проведення (зазвичай це 3–5 днів); в) проведення додаткових медичних обстежень, включаючи поглиблені медичні обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах, які мають право щодо встановлення діагнозу професійного захворювання; г) повне виконання рекомендацій Заключного акта, особливо щодо працевлаштування працівників за станом здоров’я; д) сприяння проведенню працівникам стаціонарного, амбулаторного та санаторно-курортного лікування; е) належну організацію на підприємстві соціально-побутового забезпечення працівників (колективним гарячим харчуванням, зокрема дієтичним та лікувально-профілактичним; постійною роботою санітарно-побутових приміщень і душових; роботою оздоровчих підрозділів тощо); є) організацію роботи на підприємстві пункту охорони здоров’я або медико-санітарної частини. Наявність зазначених пунктів у галузевих і регіональних угодах надає право трудовим колективам включати їх у свої колективні договори, що сприятиме забезпеченню законних прав працівників підприємств щодо охорони здоров’я та проведення періодичних медоглядів. Для належної організації та проведення періодичних медоглядів в Україні створені досить широкі законодавчі основи і прийняті численні нормативно-правові акти, витяги з яких та коментарі до них наводяться нижче. 2. ЗАКОНОДАВЧІ ОСНОВИ ПРОВЕДЕННЯ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ПЕРІОДИЧНИХ МЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ 2.1. Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. (витяг) Стаття 3. Людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно: існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя. 2.2. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ (витяг) Стаття 31. Обов’язкові медичні огляди. З метою охорони здоров’я населення організуються профілактичні медичні огляди неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій зі шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих. Власники та керівники підприємств, установ і організацій несуть відповідальність за своєчасність проходження своїми працівниками обов’язкових медичних оглядів та за шкідливі наслідки для здо16

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ ров’я населення, спричинені допуском до роботи осіб, які не пройшли обов’язкового медичного огляду. Перелік категорій населення, які повинні проходити обов’язкові медичні огляди, періодичність, джерела фінансування та порядок цих оглядів визначаються Кабінетом Міністрів України. 2.3. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. № 4004-ХІІ (витяг) Стаття 5. Обов’язки громадян. Громадяни зобов’язані: Проходити обов’язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках. Стаття 26. Обов’язкові медичні огляди. Обов’язкові медичні огляди організуються і здійснюються у встановленому законодавством порядку. Працівники підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичних, дошкільних і навчально-виховних закладів, об’єктів комунально-побутового обслуговування, інших підприємств, установ, організацій, професійна чи інша діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може спричинити поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь, а також працівники, зайняті на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, повинні проходити обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) і періодичні медичні огляди. Обов’язкові щорічні медичні огляди проходять також особи віком до 21 року. Позачергові медичні огляди осіб, зазначених у частині першій цієї статті, можуть проводитися на вимогу головного державного санітарного лікаря, а також на прохання працівника, якщо він пов’язує погіршення стану свого здоров’я з умовами праці. Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи несуть відповідальність згідно з чинним законодавством за організацію і своєчасність проходження працівниками обов’язкових медичних оглядів і допуск їх до роботи без наявності необхідного медичного висновку. Працівники, які без поважних причин не пройшли у встановлений термін обов’язковий медичний огляд у повному обсязі, від роботи відсторонюються і можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності. 2.4. Кодекс законів про працю України, який набрав чинності 1 червня 1972 р. згідно із Законом Української РСР від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII (із змінами та доповненнями) (витяг) Стаття 13. Зміст колективного договору. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: – умов і охорони праці; – забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників… Стаття 39. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Строковий трудовий договір (пп. 2 і 3 ст. 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню робіт за договором… Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи… Стаття 159. Обов’язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці. Працівник зобов’язаний: проходити в установленому порядку попередні та періодичні медичні огляди… Стаття 169. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров’я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. (Ст. 169 із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради № 5938-ХІ від 27.05.1988, Законом України № 3694-ХІ1 від 15.12.1993.) Стаття 170. Переведення на легшу роботу. Працівників, які потребують за станом здоров’я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмежень. При переведенні за станом здоров’я на легшу, нижче оплачувану роботу за працівником зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (ст. 170 із змінами згідно з Законами № 3694-ХІІ від 15.12.1993, № 429-ІV (429-ХV) від 16.01.2003). 2.5. Закон України «Про охорону праці» від 21 листопада 2002 р. № 229-ІУ (витяг) Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи. Стаття 14. Обов’язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Працівник зобов’язаний: … проходити в установленому порядку попередні та періодичні медичні огляди. Стаття 17. Обов’язкові медичні огляди. Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров’я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати. Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників: – за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці; – за своєю ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки. За час проведення медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток. 2.6. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV (витяг) Стаття 69. Соціальна діяльність підприємства. 1. Питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров’я, гарантії обов’язкового медичного страхування працівників підприємства та їх сімей, а також інші питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участі власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору. 7. На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори. 2.7. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV (витяг) Стаття 19. Право профспілок, їх об’єднань представляти і захищати права та інтереси членів профспілок. 18

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ Профспілки, їх об’єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцем, а також з іншими об’єднаннями громадян. Стаття 20. Право профспілок, їх об’єднань на ведення колективних переговорів та укладання колективних договорів і угод. Профспілки, їх об’єднання ведуть колективні переговори, здійснюють укладання колективних договорів, генеральної, галузевих, регіональних, міжгалузевих угод від імені працівників у порядку, встановленому законодавством. … Профспілки, їх об’єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. Стаття 21. Повноваження профспілок, їх об’єднань щодо захисту прав громадян на працю та здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю. Профспілки, їх об’єднання захищають право громадян на працю, беруть участь у розробленні та здійсненні державної політики у галузі трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального діалогу… Профспілки здійснюють громадський контроль за виплатою заробітної плати, додержанням законодавства про працю та про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту… Стаття 30. Повноваження профспілок, їх об’єднань щодо питань охорони здоров’я громадян, фізичної культури, спорту, туризму та охорони довкілля. Профспілки, їх об’єднання організовують і здійснюють громадський контроль за реалізацією прав членів профспілки у сфері охорони здоров’я, медико-соціальної допомоги. Стаття 33. Право профспілок, їх об’єднань щодо притягнення до відповідальності посадових осіб. Профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди. Стаття 38. Повноваження виборного органу профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації. Виборний орган профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації: 1) укладає та контролює виконання колективного договору, звітує про його виконання на загальних зборах трудового колективу, звертається з вимогою до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору; 5) разом з роботодавцем вирішує питання соціального розвитку підприємства, поліпшення умов праці, матеріально-побутового, медичного обслуговування працівників; 12) здійснює громадський контроль за виконанням роботодавцем законодавства про працю та про охорону праці, за забезпеченням на підприємстві, в установі або організації безпечних та нешкідливих умов праці, виробничої санітарії, правильним застосуванням установлених умов оплати праці, ви магає усунення виявлених недоліків; 15) здійснює контроль за державним соціальним страхуванням працівників у призначенні допомоги з соціального страхування, направляє працівників на умовах, передбачених колективним договором або угодою, до санаторіїв, профілакторіїв і будинків відпочинку, туристичних комплексів, баз та оздоровчих закладів, перевіряє організацію медичного обслуговування працівників та членів їх сімей. Стаття 40. Гарантії діяльності профспілок. Члени виборних органів профспілок, об’єднань профспілок, а також уповноважені представники цих органів мають право: 4) перевіряти роботу закладів торгівлі, громадського харчування, охорони здоров’я, дитячих закладів, гуртожитків, транспортних підприємств, підприємств побутових послуг, що належать даному підприємству, установі, організації або що їх обслуговують. Стаття 45. Обов’язок роботодавця надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань. Роботодавці, їх об’єднання зобов’язані у тижневий термін надавати на запити профспілок, їх об’єднань інформацію, яка є в їх розпорядженні, з питань умов праці та оплати праці працівників, а також соціально-економічного розвитку підприємства, установи, організації та виконання колективних договорів і угод. 2.8. Конвенції Міжнародної організації праці (ратифіковані Україною): Конвенція 1992 року про обов’язковий медичний огляд дітей та підлітків, зайнятих на борту суден (№ 16). НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ Конвенція 1955 року про медичний огляд моряків (№ 73). Конвенція 1946 року про медичний огляд дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці у промисловості (№ 77). Конвенція 1950 року про медичний огляд дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці на непромислових роботах (№ 78). Конвенція 1959 року про медичний огляд рибалок (№ 113). Конвенція 1965 року про медичний огляд молодих людей з метою визначення їхньої придатності до праці на підземних роботах у шахтах і копальнях (№ 124). 3. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ З ПРОВЕДЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ МЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ 3.1. Постанови Кабінету Міністрів України: 3.1.1. Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення від 06.11.1997 № 1238 (із змінами і доповненнями), далі – постанова КМУ № 1238-1997. 3.1.2. Про затвердження Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів від 27.09.2000 № 1465 (із змінами), далі – постанова КМУ № 1465-2000. 3.1.3. Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок від 23.05.2001 № 559 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 170), далі – постанова КМУ № 559-2001. 3.1.4. Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату від 15.10.2002 № 1544, далі – постанова КМУ № 1544-2002. 3.2. Накази Міністерства охорони здоров’я України: 3.2.1. Про затвердження переліку робіт, де є потреба у професійному доборі (спільний із Держнаглядохоронпраці) від 23.09.1994 № 263/121, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.01.1995 за № 18/554, далі – наказ МОЗ № 263/121-1994. 3.2.2. Про затвердження Правил визначення придатності за станом здоров’я для роботи на суднах від 19.11.1996 № 347, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.04.1997 за № 1-90/496, далі – наказ № 347-1996. 3.2.3. Про вдосконалення системи профілактичних протиалкогольних та протинаркотичних заходів та обов’язкових профілактичних наркологічних оглядів від 21.11.1997 № 339, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.12.1997 за № 586/2390, далі – наказ МОЗ № 339-1997. 3.2.4. Про затвердження положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів (спільний із Міністерством внутрішніх справ України) від 05.06.2000 № 124/345, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.07.2000 за № 435/4656, далі – наказ МОЗ № 124-2000. 3.2.5. Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб від 23.07.2002 № 280, далі – наказ МОЗ № 280-2002; 3.2.6. Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій від 21.05.2007 № 246, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за № 846/14113, далі – наказ № 246-2007. Таким чином, прийняті в Україні законодавчі та нормативно-правові акти з організації та проведення періодичних медичних оглядів дають змогу при належному виконанні їхніх вимог надійно захистити здоров’я і працездатність працівників та запобігти виникненню у них професійних захворювань. Саме зазначеними нормативними актами мають керуватися та суворо виконувати їхні вимоги роботодавці при організації проведення періодичних медоглядів та медичні працівники закладів охорони здоров’я, працівники підприємств, а також представники профспілок, які здійснюють громадський контроль за цим важливим питанням збереження здоров’я і працездатності працівників та запобігання виникненню у них професійних захворювань. Для детальнішого ознайомлення з цими нормативними актами роботодавців, представників підприємств, відповідальних за організацію і проведення періодичних медоглядів, медичних працівників закладів охорони здоров’я та членів комісії виборного органу профспілкової організації підприємства (профкому), які будуть здійснювати громадський контроль за станом організації й проведення на підприємстві та у лікувально-профілактичних закладах попередніх (під час прийняття на роботу) і періодичних медичних оглядів працівників, наведемо основні вимоги цих нормативних актів, з наданням до деяких з них наших коментарів. 20

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ 4. ОСНОВНІ ВИМОГИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ МЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ 4.1. Наказ МОЗ № 263/121-1994 «Про затвердження переліку робіт, де є потреба у професійному доборі» (спільний із Держнаглядохоронпраці), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.01.1995 за № 18/554 (із змінами). Наказ МОЗ № 263/121-1994 затверджує перелік 15 психофізіологічних показників, які потрібно проводити за спеціальними методиками та з використанням комп’ютерних програм для професійного добору працівників, що будуть зайняті на 13 видах робіт. Залежно від видів виконуваних робіт у майбутнього працівника визначають від 6 до 11 таких психофізіологічних показників: 1. Сенсомоторні реакції. 2. Увага. 3. Пам’ять зорова та слухова. 4. Емоційна стійкість та почуття тривоги. 5. Стійкість до впливу стресів. 6. Орієнтація у замкнутому просторі. 7. Недбалість. 8. Реакція на об’єкт, що рухається. 9. Швидкість переключення уваги. 10. Втома. 11. Здатність до адаптації. 12. Агресивність. 13. Здатність приймати рішення та дії в екстремальних умовах. 14. Стійкість до монотонії. 15. Урівноваженість нервових процесів. Вимоги наказу викладено у табл. 4.1. Таблиця 4. 1 Визначення психофізіологічних показників у працівників окремих професій, зайнятих на виконанні певного виду робіт № з/п 1

Види робіт Усі види підземних робіт

Психофізіологічні показники, які визначаються для професійного добору 1,2,3,4,5,6,7,8 1, 2, 4, 6, 9, 10, 11 (згідно з наказом МОЗ від 06.06.1995 № 102/85)

Роботи у кесонах, барокамерах, замкнутих просторах

Водолазні роботи

Роботи на висоті, верхолазні роботи, роботи, пов’язані з підйомом на висоту

Роботи з обслуговування діючих електроустановок напругою до і вище 1000 В та виконання на них оперативних переключень, налагоджувальних, монтажних робіт та високовольтних випробувань; роботи під напругою до і вище 1000 В; роботи, пов’язані з діючим електрообладнанням

1, 2, 3, 4, 7, 9, 10

Роботи, пов’язані із застосуванням вибухових матеріалів, роботи у вибухонебезпечних та вогненебезпечних виробництвах

1, 2, 3, 4, 7, 9, 10

Роботи, виконання яких передбачає носіння вогнепальної зброї

1, 2, 4, 8, 9, 10, 12

Аварійно-рятувальні роботи та роботи з гасіння пожеж

1, 2, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 13

Роботи, пов’язані з управлінням наземним, підземним, повітряним та водним транспортом

1 , 2 , 3 , 4 , 5 , 6 , 8 , 9 , 10, 13, 14

Роботи, пов’язані з нервово-емоційним напруженням (авіадиспетчери, диспетчери з управління рухом залізничного транспорту, оператори енергетичних систем)

Роботи з технічного обслуговування та експлуатації компресорних нафтонасосних і газорегуляторних станцій, лінійних систем магістральних нафто- і газопроводів

1, 2, 3, 7, 10, 13

Роботи, пов’язані з бурінням, видобутком і переробкою нафти, газу, конденсату та підготовкою їх до транспортування і зберігання

1, 2, 5, 10, 13

Роботи, які безпосередньо пов’язані з виробництвом чорних та кольорових металів

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

1,2,3,4,6,8,9, 10 1, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11

1, 2, 3, 5, 9, 10, 11

1, 2, 3, 4, 5, 6, 14, 15

МЕДОГЛЯДИ КОМЕНТАР. Психофізіологічні особливості працівника є основними передумовами його професійної придатності. Значення психофізіологічної експертизи зумовлено такими факторами: а) значним розповсюдженням серед населення працездатного віку, особливо серед молоді, захворювань класу «Розлади психіки та поведінки», кількість яких з 2004 по 2008 рік збільшилася вдвічі. В Україні, за даними офіційного державного спостереження, зареєстровано понад 630 тис. хворих на хронічний алкоголізм і більш як 700 тис. осіб, які постійно вживають психоактивні речовини, у тому числі «важкі» наркотики (хоча за даними наукових досліджень кількість зазначених хворих занижено майже у вісім разів). Такі люди стають залежними від вживання цих речовин, що є початковими проявами нестійкої діяльності центральної нервової системи, тому вони не можуть при певних стресових обставинах на виробництві правильно оцінити передаварійну чи іншу загрозливу виробничу ситуацію. Це, в свою чергу, може призвести до прийняття неправильного та/або несвоєчасного рішення щодо усунення такої ситуації (коли час прийняття правильного рішення обмежений хвилинами чи навіть секундами). Зазначене може спричинити виникнення аварії чи настання нещасного випадку. За даними світової статистики, у 80% випадків аварій причиною був людський фактор. Як свідчить начальник Центру психофізіологічної експертизи ВАТ «Львівобленерго» Лілія Левкевич (журнал «Охорона праці», № 6, 2010 р., с. 50), за даними Міністерства палива та енергетики України близько половини аварій в електроенергетиці стається через цей фактор, у тому числі у 15– 20% випадків – «через недостатній рівень розвитку особистісних здібностей людини для виконання оперативної роботи на робочому місці» (іншими словами – через недостатність функції центральної нервової системи. – Авт.); б) подальшим розповсюдженням серед населення наркоманії, тютюнопаління, зловживання слабоалкогольними напоями, постійні збільшення нервово-психічних навантажень на працівників, які зумовлені невиплатою заробітної плати, зростанням безробіття, «синдромом хронічної втомленості» та іншими стресовими ситуаціями, які спричиняють погіршення психологічного здоров’я населення, що є одним із головних чинників скоєння самогубств, кількість яких в Україні щорічно перевищує 12 тис. випадків; в) неспроможністю або нездатністю працівника за показниками діяльності центральної нервової системи працювати на сучасних автоматичних лініях, високотехнологічних верстатах, у напруженому режимі трудового дня, а також в умовах високоточних і нових технологій. Слід підкреслити, що необхідність проведення психофізіологічної експертизи є конкретною вимогою, як уже зазначалось, ст. 5 Закону України «Про охорону праці», в якій записано: «До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи». Проведення психофізіолологічної експертизи (правильніше її потрібно було б називати психофізіологічним медичним оглядом) є платною послугою, тому роботодавець, згідно з положенням колективного договору підприємства, має відшкодовувати працівникові вартість цієї експертизи за пред’явленням ним відповідних фінансових документів про її оплату. Необхідність посилення громадського контролю профспілок за проходженням працівником психофізіологічної експертизи зумовлена наявністю серйозних недоліків у її проведенні, а саме: – низьким контролем за здійсненням психофізіологічної експертизи з боку МОЗ, що проявляється недостатнім укомплектуванням посад психофізіологів у поліклініках, де проводяться періодичні медогляди. Практично внаслідок такої позиції медичні працівники закладів охорони здоров’я у більшості випадків самоусунулися від проведення психофізіологічної експертизи. Тому її проведення (як платної медичної послуги) здійснюється у різних спеціальних центрах (або відділах), у тому числі у складі експертно-технічних центрів Держгірпромнагляду на підставі ліцензій Міністерства охорони здоров’я України. Проте дані профспілок свідчать, що в основному ця експертиза проводиться формально, немедичними працівниками, за скороченою програмою, коли у майбутнього працівника визначаються не всі передбачені наказом МОЗ № 263/121-1994 психофізіологічні показники, а отже, не повністю оцінюється психофізіологічний статус майбутнього працівника. До того ж слід відзначити, що на сьогодні існуючі в Україні положення та офіційні методики проведення психофізіологічної експертизи, що застосовуються на виконання цього наказу, жодним чином не враховують особливості трудової діяльності працівників різного віку та статі на підприємствах окремих видів економічної діяльності (іншими словами – відсутні диференційовані «нормативні» значення психофізіологічних показників); – відсутністю проведення повторних психофізіологічних досліджень у разі неповної відповідності працівника за психофізіологічними показниками та після їх корекції в результаті спеціального лікування; 22

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ – відсутністю належної вимогливості з боку комісій поліклінік з проведення періодичного медичного огляду, коли вони не звертають увагу на відсутність у працівника даних психофізіологічної експертизи, чим порушують вимоги п. 2.13 наказу МОЗ від 21.05.2007 № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій». Як правило, контроль за наявністю у працівника психофізіологічної експертизи та її чинність у поліклініках при проведенні періодичних медоглядів здійснюють лікарі-наркологи. Під час громадського контролю комісія профкому або представник профспілки має визначити, чи пройшов працівник (у разі потреби) психофізіологічну експертизу. 4.2. Постанова Кабінету Міністрів України № 1238-1997 «Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення» (із змінами та доповненнями). Постанова КМУ № 1238-1997 передбачає проведення попереднього при працевлаштуванні та періодичного медичного наркологічного огляду за методикою, затвердженою відповідним наказом МОЗ, у лікаря-нарколога в спеціалізованому медичному лікувально-профілактичному закладі (наркологічному диспансері). Наркологічний медичний огляд також належить до платних послуг, тому в колективному договорі мають бути пункти щодо відшкодування роботодавцем витрат працівника на проведення цього огляду. Метою проведення профілактичного наркологічного огляду громадян є виявлення хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, а також визначення наявності чи відсутності наркологічних протипоказань до виконання функціональних обов’язків і провадження видів діяльності, зазначених у переліку професій та видів діяльності, для яких є обов’язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд. Профілактичний наркологічний огляд громадян проводиться в наркологічному закладі за місцем постійного їх проживання, а працівників Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України, співробітників Служби зовнішньої розвідки України – у відомчих лікувально-профілактичних закладах (закладах охорони здоров’я). Первинний профілактичний наркологічний огляд проводиться у разі прийняття на роботу або перед початком іншої діяльності, а періодичний – протягом трудової діяльності. Згідно з вимогами зазначеної постанови первинний наркологічний медичний огляд у разі прийняття на роботу повинні проходити контингенти працівників незалежно від виду економічної діяльності підприємства. Вони ж у подальшому проходять періодичний наркологічний огляд (див. табл. 4.2). Періодичність проведення профілактичного наркологічного огляду

Таблиця 4.2

Працівники підприємств, установ та організацій, які під час виконання своїх функціональних обов’язків повинні використовувати такі види сировини, речовин і матеріалів: 1

Періодичність проведення огляду 2

1) насичені та ненасичені вуглеводні: а) під час експлуатації, ремонту свердловин і устаткування для видобутку нафти, переробки високосірчистої та сірчистої нафти, природного газу, піробензолу; селективного очищення мастил, піролізу; очищення нафти і газу від сірководню; очищення нафтоналивних суден, цистерн, резервуарів; екстракційного виробництва озокериту; виробництва різних синтетичних продуктів (фенол, ацетон, синтетичні жирні кислоти та спирти) тощо; допоміжних процесів, пов’язаних з обслуговуванням товарних парків, забиранням проб, лабораторним контролем сировини, проміжних та кінцевих продуктів (високосірчиста і сірчиста нафта, природний газ)

Один раз на два роки

б) під час ремонту свердловин у процесі видобутку нафти; переробки малосірчистої нафти і природного газу; видобутку та обробки озокериту, регенерації авто- та авіа-мастил; процесів, пов’язаних з виділенням і використанням насичених, ненасичених вуглеводнів (виробництво поліетилену, дивінілу, ізопрену тощо); використання бензину як розчинника; виробництва чорних в’яжучих матеріалів, мастил, парафіну та їх використання; під час усіх допоміжних процесів, пов’язаних з обслуговуванням товарних парків, забиранням проб, лабораторним контролем сировини, проміжних та кінцевих продуктів (малосірчиста нафта і природний газ)

Один раз на два роки

2) галогенні похідні вуглеводнів жирного ряду, в тому числі дихлоретан, чотирихлористий вуглець, хлористий метилен, хлористий метил, хлороформ, брометил, трихлоретилен, хлоропрен тощо

Щорічно

3) бензол

Щорічно

4) похідні бензолу (ізопропилбензол, толуол, ксилол, стирол тощо, в тому числі гомологи, галогенні похідні ароматичного ряду, галогенні бензили, хлористий бензиліден)

Один раз на два роки

5) метанол

Один раз на два роки

Працівники підприємств, які під час виконання своїх функціональних обов’язків повинні використовувати спирт етиловий, у тому числі у виробництві лікеро-горілчаних виробів, вин, косметичних і стоматологічних засобів тощо

Один раз на два роки

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ 1

Працівники фармацевтичних підприємств, аптечних закладів незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, які за своїми фукціональними обов’язками повинні використовувати речовини, що належать до фармакологічних засобів, а також речовини, що використовуються для виготовлення морфіну та його похідних, анестетиків (у тому числі фторотану), сульфаніламідних засобів, похідних піразолону, протипухлинних засобів, гормональних засобів, нейролептиків, транквілізаторів, антидепресантів, протисудомних засобів (у тому числі барбітуратів), снотворних засобів, антикоагулянтів, вітамінів

Щорічно

Анестезіологи та інші медичні працівники закладів охорони здоров’я, які за специфікою роботи повинні використовувати фторотан та ефір

Щорічно

Працівники підприємств, які працюють в умовах підвищеного атмосферного тиску, в тому числі у кесонах, барокамерах, виконують водолазні роботи

Щорічно

Чергові працівники підприємств, які обслуговують, налагоджують, монтують і проводять роботи в електромережах та електроустановках під напругою 127 В і більше

Один раз на два роки

Працівники підприємств, які проводять роботи, пов’язані з використанням вибухових матеріалів, працюють на вибухо- та пожежонебезпечних виробництвах

Один раз на два роки

Працівники підприємств, установ та організацій, які для виконання своїх професійних обов’язків мають отримати, носити і використовувати вогнепальну зброю, в тому числі працівники воєнізованої охорони незалежно від відомчого підпорядкування

Один раз на три роки

Працівники, які в установленому порядку мають отримати чи перереєструвати дозвіл на право зберігання, носіння та використання вогнепальної зброї, в тому числі мисливської та газової Працівники пожежної охорони, газорятувальної служби, служб запобігання виникненню відкритих газових і нафтових фонтанів та їх ліквідації Водії транспортних засобів, у тому числі автомобілів категорії А, В, С, Д, Е, трамваїв, тролейбусів, мотоколясок, тракторів, міні-тракторів і мотоблоків, які були зареєстровані в Державтоінспекції, та інших механічних транспортних засобів

Один раз на три роки Щорічно Один раз на два роки

Авіаційний персонал цивільної авіації, а також інші особи, які підлягають медичній сертифікації в лікарсько-льотних сертифікаційних комісіях закладів цивільної авіації, в тому числі: – особи, які вступають і навчаються у льотних навчальних закладах – особи, які влаштовуються на роботу на підприємства і в організації цивільної авіації

Один раз на два роки Один раз на два роки

– пілоти-планеристи

Щорічно

– пілоти вільного аеростату

Щорічно

Працівники залізничного транспорту та метрополітену, робота яких пов’язана з рухом поїздів та роботою на залізничних коліях, у тому числі працівники: групи водіїв; диспетчерськооператорської групи; станційно-маневрової групи; групи супроводу поїздів; групи колії; групи енергопостачання (електрифікації), сигналізації, централізації, блокування та зв’язку; групи керівного складу

Один раз на два роки

Працівники плаваючого складу водного транспорту, в тому числі працівники: І групи командного складу (судноводійської), що працює без сумісництва професій; II групи командного складу у разі сумісництва професій (судноводії-судномеханіки); III групи командного складу суден швидкісного флоту; V групи фахівців радіонавігаційного обладнання; VI групи фахівців несамохідного флоту, гідроспоруд шляхів і судноплавної обстановки; VII групи іншого плаваючого складу

Один раз на два роки

Працівники, які виконують роботи на висоті, в тому числі машиністи всіх видів кранів Машиністи (кочегари), оператори котелень, працівники служб газового нагляду Особи, які вступають на службу до Держспецзв’язку, в органи МВС і Державної податкової служби, митні органи, Міноборони, СБУ, Службу зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбу, Збройні Сили, інші утворені відповідно до законів України військові формування, в тому числі такі, що призиваються на строкову військову службу

Один раз на два роки Один раз на два роки Один раз на два роки

Результатом попереднього і періодичного наркологічних оглядів і документом, що підтверджує придатність працівника до виконання роботи за професією, є сертифікат – документ, який захищений голографічним знаком, підписаний лікарем-наркологом і завірений печаткою спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу. КОМЕНТАР. У сертифікаті обов’язково вказується термін його дії, тому під час проведення періодичного медичного огляду працівника згідно з наказом № МОЗ 246-2007 лікар-нарколог закладу охорони здоров’я, до якого згідно з договором прикріплені на медичне обслуговування працівники підприємства, повинен перевіряти у працівника наявність та чинність сертифіката. 24

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ 4.3. Постанова Кабінету Міністрів України № 1465-2000 «Про затвердження Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих» (із змінами). Метою постанови КМУ № 1465-2000 щодо проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів є встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров’я. Обов’язковий попередній психіатричний огляд за програмою, передбаченою відповідним наказом МОЗ, проводиться працівникам перед початком діяльності (при влаштуванні на роботу), а обов’язковий періодичний – у процесі їхньої діяльності. Періодичність проведення цих психіатричних оглядів визначається переліком медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих. Психіатричні огляди належать до платних послуг, тому в колективному договорі підприємства мають бути пункти про відшкодування працівникові витрат на здійснення психіатричного медичного огляду. Обов’язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у державних та комунальних психіатричних закладах, закладах охорони здоров’я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети (далі – психоневрологічні заклади), за місцем постійного проживання громадянина. Працівники Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Міністерства оборони України, співробітники Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та особи рядового і начальницького складу Держспецзв’язку проходять обов’язкові попередній та періодичний психіатричні огляди у відповідних відомчих лікувально-профілактичних закладах (закладах охорони здоров’я). Обов’язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться за програмою, яка передбачає обов’язкове та за потреби – додаткове обстеження. Обсяги обов’язкового обстеження встановлюються відповідними наказами МОЗ. Під час проведення обов’язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів враховуються відомості про звернення особи у психоневрологічні заклади за психіатричною допомогою. У разі виявлення у особи ознак психічного захворювання (розладу), зазначеного у переліку, яке є протипоказанням для виконання окремих видів діяльності, або якщо вона страждала на тяжкий психічний розлад у минулому (не менше ніж п’ять років тому), а також у разі незгоди особи з результатами психіатричного огляду, вона повинна пройти додаткове психіатричне обстеження амбулаторно або в умовах стаціонару. Рішення про наявність психіатричних протипоказань для виконання окремих видів діяльності після додаткового психіатричного обстеження приймається лікарсько-консультативною комісією. Після проведення обов’язкових попереднього або періодичного психіатричних оглядів, а у разі потреби – додаткового психіатричного обстеження, особі видається довідка про проходження обов’язкових попереднього або періодичного психіатричних оглядів за встановленим зразком, у якій зазначається наявність чи відсутність у неї психіатричних протипоказань для виконання окремих видів діяльності. Термін дії довідки встановлюється відповідно до періодичності психіатричних оглядів. У поліклініці при проведенні періодичного медичного огляду наявність довідки та її чинність контролює, як правило, лікар-нарколог. При здійсненні громадського контролю перевіряється наявність довідки та її чинність. Дані про проходження психіатричних оглядів наведені у табл. 4.3. КОМЕНТАР. Значення психіатричних медичних оглядів також зумовлено поширенням серед населення працездатного віку захворювань класу «Розлади психіки та поведінки» (див. вище), значною кількістю зареєстрованих в Україні самогубств та у цілому незадовільним психічним здоров’ям населення. Високотехнологічне виробництво і обладнання, поширеність застосування на підприємствах робіт підвищеної небезпеки зумовлюють важливість психічного здоров’я працівника для виконання ним своїх професійних обов’язків відповідно до вимог національного Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі – ДКХПП).

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ

Проходження попереднього та періодичного психіатричних оглядів Контингенти працівників

Періодичність психіатричного огляду

Працівники всіх професій, які виконують підземні роботи та гірничі відкриті роботи

Один раз на п’ять років

Працівники всіх професій, які працюють на гідрометеорологічних станціях, спорудах зв’язку, розташованих у полярних, високогірних районах та важких кліматогеографічних умовах

Один раз на п’ять років

Працівники всіх професій, які виконують роботи у віддалених, малонаселених, важкодоступних, заболочених і гірських районах країни

Один раз на п’ять років

Працівники, які виконують роботи на висоті, роботи верхолазні та пов’язані з підніманням на висоту, а також роботи з обслуговування підйомних пристроїв

Один раз на п’ять років

Працівники, що обслуговують діючі електроустановки з напругою 127 В і вище та здійснюють на них оперативні переключення, налагоджувальні, монтажні роботи і високовольтні дослідження

Один раз на п’ять років

Працівники, зайняті на роботах у державній лісовій охороні, на валці лісу, сплавлянні, транспортуванні та первинній обробці лісу

Один раз на п’ять років

Апаратники, які обслуговують посудини, що працюють під тиском

Один раз на п’ять років

Машиністи (кочегари), оператори газифікованих котелень, працівники експлуатаційних підрозділів газовидобувних підприємств, газотранспортних підприємств, спеціалізованих підприємств газового господарства

Один раз на три роки

Працівники, зайняті на роботах, пов’язаних із застосуванням вибухових речовин, а також на вибухо- і пожежонебезпечних виробництвах

Один раз на три роки

Працівники, які для виконання своїх професійних обов’язків повинні отримати, носити і використовувати вогнепальну зброю, в тому числі працівники воєнізованої охорони незалежно від відомчого підпорядкування

Один раз на три роки

Працівники пожежної охорони, газорятувальної служби, служб запобігання виникненню відкритих газових і нафтових фонтанів, гірничорятувальних команд, служби екстреної медичної допомоги, спеціалізованих медичних бригад постійної готовності

Щорічно Один раз на два роки

Працівники атомної енергетики та атомної промисловості Працівники, зайняті на роботах на механічному обладнанні (токарних, фрезерних та інших верстатах, штампувальних пресах) Водії транспортних засобів, у тому числі: – мотоциклів, моторолерів, мотонарт усіх типів і марок (категорія А); – міні-тракторів і мотоблоків, зареєстрованих у Державтоінспекції; – автомобілів з ручним керуванням для інвалідів усіх категорій; – мопедів усіх типів і марок (категорія А); – автомобілів, повна маса яких не перевищує 3500 кг, а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, – 8 (категорія В); – з правом роботи за наймом: – тракторів та інших самохідних машин; – автомобілів, призначених для перевезення вантажів, повна маса яких перевищує 3500 кг (категорія С); – автомобілів, які призначені для перевезення пасажирів та мають більш як 8 місць, крім сидіння водія (категорія О); – складів транспортних засобів із тягачами, що належать до транспортних категорій В, С або О (категорія Е), трамвая, тролейбуса; мотоколясок інвалідів

Таблиця 4.3

Один раз на п’ять років

Один раз на два роки

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ 1 Працівники залізничного транспорту та метрополітену, робота яких пов’язана з рухом поїздів і роботою на залізничних коліях

2 Один раз на два роки

Працівники плаваючого складу водного транспорту

Щорічно

Персонал цивільної авіації, який підлягає медичній сертифікації в лікарсько-льотних сертифікаційних комісіях закладів цивільної авіації

Щорічно

Інші види професійної діяльності: а) робітники підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, молочних ферм, молочних кухонь, роздавальних пунктів, баз і складів продовольчих товарів, що мають контакт з харчовими продуктами в процесі їхнього виробництва, зберігання і реалізації, у тому числі робітники, пов’язані з санітарною обробкою і ремонтом інвентарю, устаткування, а також працівники, що мають безпосередній контакт з харчовими продуктами при транспортуванні на всіх видах транспорту

Один раз на п’ять років

б) медичні працівники, інші фахівці психіатричних закладів, психоневрологічних закладів для соціального забезпечення та спеціального навчання, які здійснюють безпосереднє обслуговування хворих

Один раз на п’ять років

в) медичні працівники хірургічних стаціонарів, пологових будинків (відділень), дитячих лікарень (відділень), відділень патології новонароджених, недоношених

Один раз на п’ять років

г) працівники навчальних закладів; працівники дитячих і підліткових оздоровчих закладів, у тому числі сезонних

Один раз на п’ять років

д) працівники дитячих дошкільних закладів, будинків дитини, дитячих будинків, шкіл-інтернатів, інтернатів при школах

Один раз на п’ять років

є) працівники лікувально-профілактичних закладів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, будинків-інтернатів, які безпосередньо пов’язані з організацією харчування

Один раз на п’ять років

ж) працівники закладів санітарно-гігієнічного обслуговування населення (банщики, робітники душових, перукарі, манікюрниці, педикюрниці, косметологи, підсобний персонал пралень, приймальних пунктів білизни, хімчисток)

Один раз на п’ять років

з) тренери, інструктори з плавання, працівники басейнів і лікувальних ванн, що проводять процедури

Один раз на п’ять років

к) обслуговуючий персонал готелів, гуртожитків

Один раз на п’ять років

л) провідники пасажирських вагонів поїздів далекого прямування

Один раз на п’ять років

м) працівники водопровідних споруд, які безпосередньо займаються підготовкою води, і особи, що обслуговують водогінні мережі

Один раз на п’ять років

н) робітники тваринницьких ферм і комплексів

Один раз на п’ять років

У довідці обов’язково вказується строк її дії, тому при проведенні періодичного медичного огляду працівника згідно з наказом МОЗ № 246-2007 лікар-нарколог лікувально-профілактичного закладу, до якого прикріплені на медичне обслуговування працівники підприємства, має перевіряти у працівника чинність сертифіката про проходження періодичного наркологічного медичного огляду. 4.4. Постанова Кабінету Міністрів України № 559-2001 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок» (із змінами та доповненнями згідно з постановою КМУ від 02.06.2004 № 720). Згідно з постановою КМУ № 559-2001 обов’язковим профілактичним медичним оглядам підлягають працівники таких професій, виробництв та організацій (витяг): 1. Харчова та переробна промисловість (крім працівників підприємств з виробництва дріжджів, олії, сушених овочів, солі, молочної кислоти, фасування чаю, кави; працівників млинів, крупоНА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ рушок, зерносховищ, елеваторів; крохмалепатокових, соледобувних, спиртових, лікеро-горілчаних підприємств; складів зерна, борошна, круп): працівники адміністрації, які мають доступ у виробничі цехи, складські приміщення, холодильники, експедиції, виробничі лабораторії; технологи, начальники цехів; працівники лабораторій та заквасного відділення; працівники складів, холодильників; персонал, який миє обладнання, готує мийні засоби та дезінфекційні розчини; медичний персонал; прибиральники приміщень; слюсарі, електромонтери та інші працівники, зайняті ремонтними роботами у виробничих та складських приміщеннях; вантажники; водії, зайняті транспортуванням харчової продукції (на всіх видах транспорту); працівники пунктів приймання сирого молока; працівники кремово-кондитерських виробництв, цехів; працівники цехів виробництва дитячого харчування; працівники цехів виробництва морозива, десертів; працівники цехів фасування продукції молокопереробної, м’ясопереробної та рибопереробної промисловості, іншої готової до споживання продукції; працівники цехів виробництва кулінарної продукції; працівники інших виробничих цехів виробництва харчових продуктів. 3. Підприємства продовольчої торгівлі, в тому числі дрібнороздрібної, а також ті, що розташовані на території ринків: адміністрація (крім осіб, що не мають контакту з продукцією, яка зберігається та реалізується); продавці; працівники складів, холодильників, експедитори; персонал, який миє обладнання, та прибиральники приміщень; слюсарі, електромонтери та інші працівники, зайняті ремонтом торговельного та холодильного обладнання. 4. Ринки: адміністрація та персонал продовольчих ринків (крім осіб, що не мають контакту з продукцією, яка зберігається та реалізується); продавці молокопродуктів та готової до вживання харчової продукції власного виробництва, товарів дитячого асортименту; продавці, що реалізують на ринках харчові продукти промислового виробництва; працівники продовольчих складів, холодильників; слюсарі, електромонтери та інші працівники, зайняті ремонтом торговельного та холодильного обладнання. 5. Підприємства громадського харчування: адміністрація, завідуючі виробництвом, технологи, кухарі та кухонні працівники, кондитери, офіціанти, робітники кетерингів та цехів бортового харчування на авіатранспорті, працівники відділів бортового харчування авіакомпаній, водії автоліфтів, шипчандлери, працівники вагонів-ресторанів, камбузів, працівники складів, холодильників, персонал, який миє обладнання, та прибиральники приміщень, слюсарі, електромонтери та працівники, зайняті ремонтними роботами у виробничих та складських приміщеннях; працівники, що мають доступ до миття обладнання, посуду, інвентарю (бригади з обслуговування підприємств для проведення прибирання, миття та дезінфекційних робіт), і працівники, що тимчасово залучаються до роботи на харчових об’єктах. 6. Навчальні заклади, крім вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації: керівники, їхні заступники; педагогічні працівники; медичний персонал; працівники харчоблоків; спеціалісти, які беруть участь у навчально-виховному процесі; технічний персонал; учні перед проходженням виробничої практики на об’єктах, працівники яких підлягають обов’язковому профілактичному медичному огляду. 10. Вищі навчальні заклади III–IV рівнів акредитації: студенти перед початком проходження виробничої практики на об’єктах, працівники яких підлягають обов’язковому профілактичному медичному огляду. 11. Притулки для неповнолітніх: адміністрація, викладачі, вчителі, вихователі; медичний персонал; працівники харчоблоків; інший педагогічний і технічний персонал. 12. Оздоровчі заклади для дітей із цілорічним та сезонним перебуванням: адміністративно-господарський персонал; педагогічний персонал; медичний персонал, працівники харчоблоків; обслуговуючий персонал. 13. Лікувально-профілактичні заклади для дорослих (санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, будинки-інтернати): адміністрація; вихователі, помічники вихователів; медичний персонал (лікарі, середній та молодший медичний персонал); технічний персонал, у тому числі прибиральники приміщень; працівники харчоблоків, їдалень та роздавальних пунктів; працівники дитячих молочних кухонь. 14. Пологові будинки (відділення), дитячі лікарні (відділення), відділення патології новонароджених, недоношених: адміністрація; медичні працівники (лікарі, середній та молодший медичний персонал); працівники харчоблоків, їдалень та роздавальних пунктів; технічний персонал, у тому числі прибиральники приміщень. 15. Пральні, приймальні пункти білизни, хімчистки: приймальники, пральники, прасувальники. 16. Перукарні, косметичні та масажні кабінети, кабінети татуажу, салони пірсингу та візажу: працівники адміністрації, які безпосередньо займаються обслуговуванням відвідувачів, перукарі, манікюрниці, педикюрниці; косметологи, масажисти, візажисти; працівники, що виконують татуаж і пірсинг; технічний персонал, у тому числі прибиральники приміщень. 28

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ 17. Лазні, сауни: адміністрація; робітники з обслуговування лазень, саун, душових, у тому числі масажисти; технічний персонал, у тому числі прибиральники приміщень. 18. Готелі: адміністрація, що бере участь у процесі обслуговування; чергові, покоївки, кастелянки; технічний персонал, у тому числі прибиральники приміщень. 19. Гуртожитки: адміністрація; вихователі; кастелянки; технічний персонал, у тому числі прибиральники приміщень. 20. Спортивно-оздоровчі комплекси: адміністрація; тренери, інструктори; медичний персонал; працівники басейнів та лікувальних ванн, інженери, техніки, прибиральники, обслуговуючий персонал. 21. Заклади культури (театри, цирки, клуби, будинки культури тощо): гримери, костюмери; працівники, що безпосередньо займаються обслуговуванням відвідувачів. 22. Розважальні заклади: обслуговуючий персонал; технічний персонал, у тому числі прибиральники приміщень. 23. Підприємства фармацевтичної промисловості: працівники адміністрації, які мають доступ у виробничі цехи, складські приміщення, виробничі лабораторії; фасувальники; гранулювальники; оператори; приймальники; апаратники; провізори; інженери, техніки; таблетувальники, технічний персонал, у тому числі прибиральники приміщень. 23-1. Аптеки та їх структурні підрозділи: працівники, зайняті виробництвом, фасуванням та реалізацією лікарських засобів. 24. Підприємства та об’єкти водопостачання і каналізації: працівники, безпосередньо причетні до водопостачання, збору та очистки стічних вод, у тому числі на суднах, у залізничних вагонах, на літаках. 25. Метрополітен: контролери; прибиральники рухомого складу та приміщень метрополітену. 26. Транспортно-дорожній комплекс: а) автомобільні, залізничні, морські та річкові вокзали, аеропорти, аеродроми, морські та річкові порти, кемпінги, мотелі: працівники місць відпочинку локомотивних бригад, водіїв автобусів, членів екіпажів повітряних, морських та річкових суден; прибиральники приміщень вокзалів, портів та автостанцій; працівники кімнат відпочинку пасажирів на вокзалах у портах та на автостанціях; працівники кімнат матері й дитини вокзалів, портів та автостанцій; мийники літальних апаратів; працівники з приймання та видачі вантажу; б) рухомий склад авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту: начальники пасажирських поїздів, провідники, інші працівники поїзних бригад; бортпровідники всіх видів транспорту; працівники пунктів, які безпосередньо пов’язані з підготовкою пасажирських поїздів до рейсу; працівники рефрижераторних поїздів та секцій; касири, контролери всіх видів пасажирського транспорту; працівники, зайняті транспортуванням харчової продукції (на всіх видах транспорту – авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового), у тому числі вантажники. 27. Рибне господарство: члени екіпажів суден, рибалки на внутрішніх та закритих водоймах; рибалки, які займаються прибережним ловом; працівники рибоприймальних пунктів. 28. Суб’єкти господарювання, що займаються розведенням, вирощуванням і реалізацією тварин: тваринники; працівники тваринницьких ферм; працівники цехів виготовлення кормів, оператори машинного доїння; оператори штучного запліднення тварин, доярки (дояри). 29. Приватні послуги удома: репетитори; гувернантки; доглядальниці; прибиральниці; кухарі; манікюрниці, педикюрниці; масажисти. Відповідно до Порядку проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого зазначеною постановою, проводяться обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні профілактичні медогляди (далі – обов’язкові медичні огляди) працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб. Обов’язкові медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців (підприємства, установи, організації або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників), тому у колективних договорах підприємств, установ та організацій приватної й інших небюджетних форм фінансування мають бути положення про відшкодування працівникові витрат на проведення попереднього і періодичних медичних оглядів згідно з цією постановою. Витрати закладів та установ охорони здоров’я, пов’язані з проведенням обов’язкових медичних оглядів працівників бюджетних установ та організацій, покриваються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання відповідного закладу та установи охорони здоров’я. Працівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності відшкодовують вартість бланку особистої медичної книжки закладам та установам охорони здоров’я, які проводитимуть обов’язкові медичні огляди при проходженні попереднього профілактичного медогляду до прийняття на роботу та у разі необхідності отримання нового бланку цієї книжки у зв’язку з його втратою, зіНА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ псуванням або неможливістю подальшого використання, чи придбавають зазначений бланк за власні кошти в організаціях, уповноважених реалізовувати бланки суворої звітності. Громадяни, які займаються індивідуальною діяльністю, проходять медичний огляд та отримують особисту медичну книжку за власні кошти. Терміни проведення обов’язкових медичних оглядів та перелік необхідних обстежень, лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов’язкових медичних оглядів, встановлюються МОЗ і затверджені наказом від 23.07.2002 № 280 (див. нижче). У разі погіршення епідемічної ситуації за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо проведення позачергових обов’язкових медичних оглядів. Роботодавець забезпечує ведення журналу реєстрації особистих медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім’я та по батькові її власника. Видачу або реалізацію особистих медичних книжок можуть здійснювати: – організації, уповноважені реалізувати бланки суворої звітності; – заклади та установи охорони здоров’я, які проводитимуть обов’язкові медичні огляди. Особиста медична книжка видається працівникові тільки для проходження медичного огляду, після чого вона підлягає поверненню роботодавцеві, який забезпечує зберігання цієї книжки. В окремих випадках, коли зберігання особистої медичної книжки у роботодавця є недоцільним або неможливим, допускається її зберігання у працівника. У разі звільнення працівника особиста медична книжка видається йому під підпис разом із трудовою книжкою. Зразок бланка особистої медичної книжки та порядок її ведення затверджується Міністерством охорони здоров’я України. Для проведення обов’язкового періодичного медогляду роботодавець складає за погодженням з відповідним головним державним санітарним лікарем список працівників, які повинні пройти цей огляд. Копія списку передається до закладу або установи охорони здоров’я, де проводитиметься цей огляд. У разі проведення попереднього (до прийняття на роботу) обов’язкового медичного огляду роботодавець направляє закладу чи установі охорони здоров’я відповідного листа. Роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками у встановлені терміни обов’язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність. Усі результати обстеження, яке проводять лікарі-спеціалісти (у тому числі лабораторні, клінічні та інші дослідженя), обов’язково заносяться до особистої медичної книжки працівника. На підставі результатів обстеження кожен лікар-спеціаліст робить висновок щодо можливості допущення працівника до роботи. Дані про результати обов’язкових медичних оглядів працівників підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби. Установи державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду перевіряють своєчасність проходження обов’язкового медичного огляду та наявність особистих медичних книжок у працівників, які підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам. Контроль за реєстрацією, обліком, рухом бланків особистої медичної книжки та за їх видачею здійснює Державне управління справами разом із МВС, відповідно до інструкції з обліку бланків суворої звітності. При здійсненні громадського контролю перевіряється наявність у працівника санітарної книжки з чинними результатами медичного огляду. КОМЕНТАР. Постанова КМУ № 559-2001 регламентує проходження медоглядів працівникам, діяльність яких у разі не проходження попереднього і періодичного медоглядів може призвести до поширення серед населення інфекційних хвороб (назвемо їх «декретовані контингенти»). Це зумовлено поширенням серед працюючого населення туберкульозу, захворюваність на який зазначених контингентів у кілька разів перевищує захворюваність населення, яке не працює; розповсюдженням ВІЛ/СНІДу, венеричних та інших соціально-небезпечних захворювань, а також досить значною роллю харчових продуктів як фактора передачі кишкових інфекцій, про що свідчать численні їх спалахи в Україні. 4.5. Наказ МОЗ № 280-2002 «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з об30

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ слуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб» (із змінами та доповненнями), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 08.08.2002 за № 639/6927. Зазначений наказ розроблено на виконання постанови КМУ № 559-2001. Наказом МОЗ № 280-2002 затверджені: 1. Правила проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, перелічених у постанові № 559-2001. Правилами, зокрема, передбачено, що ці огляди проводяться з метою запобігання поширенню інфекційних і паразитарних захворювань серед населення в лікувально-профілактичних закладах за місцем проживання або за місцем роботи. Для проведення обов’язкових медичних оглядів, за погодженням з роботодавцем, можуть організовуватися виїзні бригади спеціалістів. Адміністрація закладів охорони здоров’я, які проводять обов’язкові профілактичні медогляди, несе відповідальність за їх організацію і якість та проведення медичного огляду з дотриманням санітарно-гігієнічних і протиепідемічних норм та правил. За погодженням із відповідними головними державними санітарними лікарями головні лікарі закладів та установ охорони здоров’я, які проводять обов’язкові медичні огляди, затверджують плани-графіки їх проведення, визначають місце проведення та затверджують список лікарів, які проводитимуть обстеження. Терміни проведення медичних оглядів – до 10 робочих днів (це пов’язано з необхідністю проведення бактеріологічних досліджень. – Авт.). Саме тому відповідні пункти потрібно включати у колективний договір підприємства. У разі погіршення епідемічної ситуації, за поданням головного державного санітарного лікаря відповідної адміністративної території, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо проведення позачергових обов’язкових профілактичних медоглядів. Усі результати обстеження, яке проводять лікарі-спеціалісти (у тому числі клінічних, лабораторних, функціональних та інших досліджень), обов’язково заносяться до особистої медичної книжки встановленого зразка. Особиста медична книжка заповнюється відповідно до вимог наказу МОЗ України від 11.03.1998 № 66 «Про затвердження форми первинного обліку № 1-ОМК та Інструкції щодо порядку її ведення», зареєстрованого у Міністерстві юстиції 26.03.1998 за № 210/2650. На підставі результатів обстеження кожний лікар-спеціаліст робить висновок щодо можливості допущення працівника до роботи у конкретному виробництві, організації, професії. У разі виявлення інфекційних захворювань та/або бактеріоносійства, встановлених у Переліку протипоказань для роботи, лікувально-профілактичний заклад повинен протягом 24 годин проінформувати установу державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території за місцем проживання (або за місцем роботи) хворого (бактеріоносія). Виявлений хворий (бактеріоносій) направляється на лікування до лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання. Явка хворого до лікувально-профілактичної установи обов’язково контролюється закладом, який проводив медичний огляд, та відповідною установою державної санітарно-епідеміологічної служби. Після проведеного лікування працівник має подати до закладу охорони здоров’я, який проводив медичний огляд, та до відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма 027/о) з лікувальної установи, де проводилось лікування. У разі повного одужання і закінчення медогляду (якщо його було перервано у зв’язку з хворобою) працівник може бути допущений до роботи. Можливість допуску до роботи хворих незаразними шкірними захворюваннями (псоріаз, екзема, алергійні дерматити тощо) визначається лікарями, що проводять медичні огляди, залежно від особливостей перебігу захворювання та місця роботи хворого. Працівники, що стали носіями патогенного стафілокока, підлягають санації. Працівники виробництв, організацій та професій, які визначені у Переліку і мали контакт з інфекційним хворим за місцем проживання або роботи, підлягають медичному спостереженню та обстеженню в порядку, встановленому чинними нормативними актами Міністерства охорони здоров’я України. При виявленні у працівника інвазування гельмінтами проводиться обов’язкова дегельмінтизація у лікувально-профілактичних закладах. На період дегельмінтизації (за винятком гіменолепідозу і ентеробіозу) працівники від роботи не відсторонюються. У разі прийняття на роботу (або допуску до роботи) працівників, що не пройшли профілактичних медичних оглядів, а також порушення термінів їх проходження роботодавець (або особа, що займається індивідуальною трудовою діяльністю) несе відповідальність згідно з чинним законодавством. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ Працівники, які не пройшли обов’язкові профілактичні медичні огляди у встановлений термін, до роботи не допускають. 2. Перелік необхідних обстежень лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов’язкових медичних оглядів, та періодичність їх проведення. Переліком передбачено під час проведення попереднього медичного огляду працівників і в подальшому один-два рази на рік (залежно від професії) проведення їх медичного огляду лікарями: терапевтом, дерматовенерологом, стоматологом і оториноларингологом; проведення працівникові флюорографії, дослідження крові на сифіліс і мазків на гонорею; бактеріологічне дослідження на носійство збудників кишкових інфекцій; серологічне дослідження на носійство черевного тифу (при попередньому медичному огляді); гельмінтологічне дослідження; мазок з горла і носа на носійство патогенного стафілокока. 3. Перелік протипоказань для роботи за професіями, визначеними в Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам. Протипоказаннями для роботи за професіями, визначеними у Переліку, є наявність таких захворювань та/або бактеріоносійства: – черевного тифу, паратифів, сальмонельозу, дизентерії, гемінолепідозу, ентеробіозу, сифілісу в заразному періоді, прокази, заразних шкірних захворювань (короста, трихофітія, мікроспорія, парша, актиномікоз з виразками або свищами на відкритих ділянках тіла); заразних і деструктивних форм туберкульозу легенів; позалегеневого туберкульозу з наявністю нориць, бактеріоурії; туберкульозного вовчаку обличчя та рук; – гонореї всіх форм (тільки для працівників медичних, оздоровчих закладів, дошкільних навчальних, загальноосвітніх навчальних закладів, які безпосередньо пов’язані з обслуговуванням дітей, на час проведення лікування антибіотиками та отримання негативних результатів першого контролю); – гнійничкових захворювань (для працівників акушерських та хірургічних стаціонарів, відділень патології новонароджених, недоношених; працівників, які виготовляють та реалізують харчові продукти; працівників дошкільних навчальних закладів, які безпосередньо пов’язані з обслуговуванням дітей; масажних та косметичних кабінетів; кабінетів фізіотерапії; дитячих молочних кухонь; на підприємствах з виробництва кондитерських виробів та морозива, молочних продуктів; у перукарнях та інших підприємствах, де є загроза передання захворювання чи забруднення продукції патогенним стафілококом). 4.6. Наказ МОЗ № 246-2007 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за № 846/14113. Оскільки за вимогами цього наказу роботодавець зобов’язаний організовувати і проводити попередній і періодичні медичні огляди більшості працівників підприємств, а у виконанні наказу задіяні працівники кількох служб підприємства, зупинимося на ньому детальніше. Наказ МОЗ № 246-2007 затверджує Порядок проведення профілактичних медоглядів працівників певних категорій (далі – Порядок), який складається з чотирьох розділів: Розділ 1. Загальні положення, в якому: а) визначається процедура проведення попередніх (під час прийняття на роботу) і періодичних медоглядів працівників підприємств, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року; б) встановлюються категорії працівників, які підлягають цим медичним оглядам, а також лікувально-профілактичні заклади (у сьогоднішній назві – заклади охорони здоров’я) і установи державної санітарно-епідеміологічної служби (далі – ДСЕС), які будуть задіяні у проведенні медичних оглядів і встановлювати діагноз професійних захворювань; в) визначається мета проведення попередніх і періодичних медоглядів. Розділ 2. Загальні вимоги до проведення попереднього та періодичного медичних оглядів працівників, у якому визначено загальні вимоги щодо проведення медоглядів, а саме: а) складання закладами ДСЕС щорічно до 1 грудня за заявкою роботодавця (його представника), за участю представника первинної профспілкової організації або уповноваженої працівниками особи Акта визначення категорії працівників, які підлягають медоглядам (далі – Акт), за формою, зазначеною у додатку 1 до Порядку; б) складання роботодавцем протягом місяця після складання Акта поіменних списків працівників, які підлягають медоглядам (у чотирьох екземплярах), за формою, зазначеною у додатку 2 до Порядку; в) укладання або вчасне поновлення роботодавцем договору з лікувально-профілактичним закладом про проведення медоглядів; 32

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ г) направлення роботодавцем працівника під час прийняття на роботу або при переведенні на іншу важку роботу, роботу зі шкідливими чи небезпечними умовами праці на обов’язковий попередній медогляд за формою, зазначеною у додатку 3 до Порядку. д) обов’язки роботодавця щодо поглибленого медичного огляду працівників з підозрою на професійні захворювання, диспансеризацію і реабілітацію таких контингентів; є) періодичність медичних оглядів, фах лікарів, які оглядають працівників залежно від виду професійної шкідливості, яка визначена на робочому місці працівника, перелік необхідних лабораторних, функціональних та інструментальних досліджень, медичні протипоказання (додаток 4 до Порядку), а також перелік робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній і періодичні медогляди, та їх програма (додаток 5 до Порядку); ж) складання лікувально-профілактичним закладом графіка проведення періодичних медичних оглядів; з) формування комісії з проведення медичних оглядів (далі – Комісія), безпосереднє проведення медоглядів та вирішення питання про придатність працівника до виконання роботи за професією; к) заповнення медичними працівниками лікувально-профілактичного закладу (закладу охорони здоров’я) Картки працівника, який підлягає попередньому і періодичним медоглядам згідно з вимогами пункту 2.16. Порядку та за формою, наведеною у додатку 7 до Порядку, а також внесення даних про зазначені медичні огляди до медичної картки амбулаторного хворого (форма 025/о) і видача працівникові відповідно до вимог цього пункту медичної довідки про проходження медичного огляду за формою, зазначеною у додатку 8 до Порядку; л) складання згідно з пунктом 2.17 Порядку протягом місяця після закінчення медичних оглядів Комісією Заключного акта за результатами періодичного медичного огляду за формою, зазначеною у додатку 9 до Порядку. Розділ 3. Організація проведення медичних оглядів роботодавцем Оскільки знання вимог цього розділу Порядку має важливе значення як для роботодавця, так і для членів комісії профкому, що здійснює громадський контроль за організацією і проведенням періодичних медичних оглядів, пункти цього розділу Порядку наводяться повністю з деякими коментарями. Роботодавець: 3.1. Організовує лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медогляду і подає ці дані відповідному закладу ДСЕС. КОМЕНТАР. 1. Такі дослідження мають проводитись роботодавцем згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005–88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» з метою підтвердження об’єктивного стану умов праці на робочих місцях, а також підтвердження поліпшення умов праці в результаті здійснення заходів, передбачених комплексними планами заходів з поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища розділу «Охорона праці» колективного договору підприємства. 2. Лабораторні дослідження можуть проводити як санітарно-гігієнічні лабораторії відповідних ДСЕС, так і виробничі санітарно-промислові лабораторії підприємств, атестовані органами ДСЕС. Вид та періодичність лабораторних санітарно-гігієнічних досліджень залежить від ступеня негативної дії шкідливих виробничих факторів та класу шкідливості хімічних речовин, з якими контактує працівник при їх виробництві або застосуванні. Вони можуть проводитись щодекади, щоквартально чи раз на півріччя. Важливо, щоб ці дослідження були проведені якомога швидше після закінчення виконання певного заходу з поліпшення умов праці. 3. Зазначені лабораторні дослідження необхідно проводити також для того, щоб підтвердити наявність та ступінь дії шкідливих виробничих факторів на робочому місці працівника при складанні санітарно-гігієнічної характеристики у разі виникнення підозри щодо наявності у працівника професійного захворювання. До речі, це передбачено пунктом 2.19 Порядку. Саме на проведення зазначених лабораторних досліджень у повному обсязі та у погоджені терміни потрібно звертати увагу при здійсненні громадського контролю профкому за виконанням цього пункту. 3.2. Повинен під час укладання трудового договору поінформувати працівника під розпис про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Працівникові не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ КОМЕНТАР. Слід зазначити, що вимоги цього пункту працівники відділу (служби) кадрів та відділу охорони праці підприємств нерідко порушують. В особових справах зарахованих працівників та у картках обліку здебільшого відсутні записи про ознайомлення працівника з майбутніми умовами праці, а також пільгами і компенсаціями за важкі та шкідливі умови праці, надання яких працівникові гарантується законодавством, зокрема статтею 7 Закону України «Про охорону праці» та положеннями колективного договору підприємства. Відмічаються також непоодинокі випадки допуску працівників до виконання робіт підвищеної небезпеки без професійного добору (без проведення психофізіологічної експертизи). 3.3. Погоджує план-графік проведення медичних оглядів з лікувально-профілактичним закладом (закладом охорони здоров’я). КОМЕНТАР. 1. Проведення попереднього медичного огляду зазначених контингентів працівників проводиться протягом року під час прийняття працівників на роботу. Тому із закладом охорони здоров’я погоджується, як правило, план-графік термінів проведення періодичного медичного огляду. При цьому важливо, щоб періодичні профілактичні медогляди не збігалися з періодом масових відпусток працівників підприємства або періодом їхньої роботи на віддалених виробничих об’єктах. Це може істотно ускладнити проходження медогляду працівниками підприємства у терміни, зазначені в плані-графіку. 2. Масова відсутність працівників на робочих місцях при проведенні періодичного медичного огляду не повинна істотно впливати на виробничу діяльність як окремих виробничих підрозділів (цехів), так і підприємства в цілому. Тому з урахуванням досвіду проведення попереднього медичного огляду потрібно так продумати план-графік проведення періодичного медичного огляду у поточному році, щоб медичний огляд мінімально негативно позначився на виконанні виробничих планів підприємства. 3.4. Забезпечує своєчасну та організовану явку працівників на медичні огляди та обстеження. КОМЕНТАР. Після складання поіменного списку працівників, які підлягають періодичному медогляду, та погодження плану-графіка його проведення, як правило, на підприємстві видається відповідний наказ, у якому: а) зазначено, що термін проведення періодичного медичного огляду доводиться до відома керівників виробничих підрозділів, а через них – до всіх працівників підприємства; б) призначено посадових осіб підприємства, які є відповідальними у виробничих підрозділах та по підприємству в цілому за направлення працівників на періодичний медогляд та контроль проходження його працівниками; в) визначено порядок, згідно з яким працівників, які не пройшли у передбачений термін періодичний медогляд без поважних причин, буде відсторонено від роботи та притягнено до дисциплінарної відповідальності, а також порядок працевлаштування працівників за станом здоров’я (відповідно до положень колективного договору підприємства), згідно з медичними рекомендаціями Заключного акта; г) зазначено (згідно з положенням колективного договору підприємства) про збереження за працівником місця роботи і середнього заробітку на період проходження медогляду, а також порядок компенсаційних виплат працівникові за витрати при проходженні медичного огляду в нарколога, психіатра та при проведенні психофізіологічної експертизи. 3.5. Здійснює контроль за проведенням медоглядів у строки, погоджені з лікувально-профілактичним закладом (закладом охорони здоров’я), призначає відповідальних осіб за організацію медогляду. КОМЕНТАР. 1. Здійснення зазначеного контролю з боку роботодавця рекомендується проводити після видання наказу щотижня на оперативних нарадах керівників виробничих підрозділів та адміністрації, де відповідальні працівники доповідають про проходження працівниками підприємства або виробничого підрозділу (цеху, виробничої дільниці тощо) медичного огляду, а також про причини непроходження медогляду та порушення графіка його проведення. 2. Правильно і чітко організований контроль за проведенням періодичного медичного огляду дає змогу: – запобігти порушенню термінів його проведення; – мінімізувати негативний вплив масової відсутності працівників у зв’язку із проходженням медичного огляду на виробничий процес; – отримати резервні дні для проведення додаткових та поглиблених медичних обстежень працівників за показаннями, особливо у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах, які мають 34

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань, при виявленні у працівників різних захворювань та для проходження, за потреби, періодичного медогляду в нарколога та психіатра за місцем проживання (реєстрації) працівника. 3. Об’єктивні дані контролю за проходженням працівниками періодичного медогляду відповідно до графіка можуть бути використані для морального і матеріального заохочення кращих працівників та керівників виробничих підрозділів. 3.6. Відсторонює від роботи працівників, які не пройшли в установлений термін періодичний медичний огляд, та не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров’я. КОМЕНТАР. Роботодавці дуже рідко використовують права, надані їм статтею 26 Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-ХІІ і цим пунктом наказу № 246-2007, незважаючи на наявність порушень з боку працівників щодо проходження періодичного медичного огляду. Пасивну позицію в цьому питанні займають і представники профкому, хоча вони мали б у першу чергу турбуватися про належне проходження працівниками медогляду та контролювати стан виконання відповідних положень колективного договору щодо проведення періодичного медогляду. Саме тому на більшості підприємств не проводиться огляд усіх працівників, внесених у Список. Через цю ж причину порушується термін і графік проведення періодичного медогляду, порядок складання Заключного акта медогляду та виконання його медичних рекомендацій щодо працевлаштування й оздоровлення працівників. Хоча відсторонення від роботи без збереження заробітної плати дещо порушує соціальні права працівника, проте воно є дієвим засобом впливу на несвідомих працівників, які не проходять періодичний медогляд у терміни, передбачені колективним договором та графіком. 3.7. Забезпечує проведення відповідних оздоровчих заходів Заключного акта у повному обсязі та усуває причини, що призводять до професійних захворювань (отруєнь). КОМЕНТАР. 1. Оздоровчі заходи, відповідно до положень колективного договору підприємства та згідно із Заключним актом, передбачають: направлення працівників на амбулаторне (пункт 3.10.1), стаціонарне (пункт 3.10.2) та санаторно-курортне (пункт 3.10.3) лікування. У цих пунктах Заключного акта мають бути наведені поіменні списки працівників та терміни проведення їхнього оздоровлення. Необхідно підкреслити, що згідно з пунктом 3.10.4 Заключного акта працівники, при підозрі на наявність у них професійних захворювань, потребують направлення у спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади, які мають право встановлювати діагноз професійних захворювань для додаткового спеціального медичного огляду. 2. Згідно з вимогами пункту 3.7 Порядку оздоровчі заходи Заключного акта повинні бути виконані у повному обсязі. У відповідному наказі на підприємстві, який підсумовує стан проведення періодичного медогляду, мають бути вказані посадові особи підприємства, які відповідають за виконання конкретних пунктів Заключного акта щодо оздоровлення працівників. Доцільно на підприємстві скласти план заходів щодо реалізації медичних рекомендацій Заключного акта, забезпечити їх фінансування та контроль за виконанням. 3. Усунення причин, що призводять до виникнення професійних захворювань у працівників підприємств, можна поділити на такі основні напрями: перший – це повне виконання Комплексних заходів поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, передбачених відповідним пунктом розділу «Охорона праці» колективного договору підприємства, особливо – стосовно роботи вентиляції і опалення, застосування інших видів колективних захисних засобів, а також засобів індивідуального захисту, повного надання працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці. За умови виконання цих заходів на підприємстві щорічно повинна зменшуватись кількість робочих місць, на яких санітарно-гігієнічні умови праці не відповідають санітарним нормам або на яких шкідливі фактори виробництва діють у меншій мірі. Важливим є також істотне поліпшення умов праці жінок та неповнолітніх; другий – це повне забезпечення молоком – працівників, які зайняті на роботах із виробництва чи застосування певного виду хімічних речовин, що істотно віддаляє термін настання професійних захворювань; газованою підсоленою водою – працівників, які зайняті на важких роботах або робоНА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ тах середньої важкості, особливо при підвищених температурах повітря, що попереджає виникнення ускладнень з боку наявних у працівників захворювань серцево-судинної системи; лікувально-профілактичним харчуванням – працівників, які працюють в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці, що дає змогу ліквідувати дефіцит енергетичних втрат, а також істотно віддаляє термін настання у них професійних захворювань; третій: належне виконання рекомендацій Заключного акта щодо медичного додаткового обстеження працівників у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах, контролю за диспансерним наглядом за станом здоров’я та оздоровлення працівників груп ризику виникнення професійних захворювань; четвертий: тимчасове чи постійне переведення працівників з початковими проявами професійних захворювань або працівників груп ризику виникнення професійних захворювань на іншу (легшу) роботу або на іншу посаду, використовуючи для цього права, надані статтею 170 Кодексу законів про працю України. Важливого значення набуває наявність на підприємстві системи постійної підготовки, перепідготовки і перекваліфікації працівників, оволодіння суміжними та «другими» спеціальностями (наприклад, коли токар оволодіває спеціальністю фрезерувальника, маляр – штукатура, електрозварник ручного зварювання – суднобудівника–судноремонтника тощо); п’ятий: своєчасне направлення працівників на засідання медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) для вирішення питання про призначення працівникові інвалідності і його соціального захисту та реабілітації згідно з вимогами статті 172 Кодексу законів про працю України. Під час громадського контролю перевіряється повнота та ефективність заходів, передбачених основними напрямами запобігання професійним захворюванням. 3.8. Забезпечує за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників: – за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці; – за своєю ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дає змоги йому виконувати свої трудові обов’язки. КОМЕНТАР. Цей важливий для збереження здоров’я і працездатності працівника, а також запобігання у нього професійних захворювань пункт Порядку мало використовують на практиці як роботодавці, так і самі працівники. Профкоми не доводять до працівників інформацію про можливість (завдяки вимогам цього пункту) пройти додатковий або поглиблений медичний огляд навіть у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах, які мають право встановлення діагнозу щодо професійних захворювань, з метою виявлення у працівника захворювань, зумовлених виробничою діяльністю, або професійних захворювань на ранніх стадіях їх розвитку. Про недостатнє використання вимог цього пункту з боку роботодавців можуть свідчити також численні випадки раптової природної смерті працівників на виробництві. Матеріали спеціальних розслідувань цих випадків переконливо доводять, що роботодавці, проявляючи бездіяльність, не направляють за своєю ініціативою працівників підприємств на позачерговий медичний огляд. Особливо це стосується працівників старшого віку, що мають захворювання серцево-судинної системи (наприклад, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба II або III ступеня) та які перебувають на диспансерному обліку у лікарів закріплених закладів охорони здоров’я за наявності постійних скарг на поганий стан здоров’я і погане самопочуття. Проте при негативній дії фізичних перенавантажень та нервово-психічних стресових ситуацій на виробництві саме ці захворювання є переважною причиною раптової смерті працівника. Тому такі випадки смерті, коли бездіяльність роботодавця комісією із спеціального розслідування не встановлюється, у своїй абсолютній більшості визнаються такими, як нещасні випадки, не пов’язані з виробництвом, що вкрай негативно впливає на соціальний захист членів сім’ї померлого. 3.9. Має право в установленому законодавством порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності та відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати. КОМЕНТАР. Вимоги цього пункту роботодавці також рідко застосовують на практиці. Тому під час проведення кожного періодичного медичного огляду залишається певна частка працівників підприємства, які не проходять медогляду, навіть без поважних причин. Іноді працівники, знаючи про наявні у них захворювання, які є протипоказаннями для продовження роботи за спеціальністю, свідомо не проходять періодичний медогляд. Вони хочуть будь-якою ціною 36

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ продовжити свою роботу до досягнення пенсійного віку або віку, який дає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах. Аналіз профспілками матеріалів Заключних актів медичного огляду та наказів підприємств, у яких підбиваються підсумки проведення періодичного медичного огляду, показує, що роботодавці практично не застосовують права, надані їм пунктом 3.9 Порядку. Проте непроходження періодичного медичного огляду, а отже, відсутність належного лікування, диспансерного нагляду й оздоровлення працівника, в якого є захворювання, у деяких випадках може спричинити клінічні ускладнення цих захворювань та призвести до виникнення нещасного випадку або раптової смерті на робочому місці. Хоча відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, як уже зазначалося, може дещо погіршувати матеріальне становище працівника, цей дієвий захід, який легко здійснити на підставі видання відповідного наказу по підприємству, має позитивне значення не тільки для проходження працівником медичного огляду в погоджені терміни, а й є засторогою для інших працівників. 3.10. Приймає на роботу неповнолітніх лише після попереднього медичного огляду. КОМЕНТАР. Положення цього пункту мають особливе значення для приватних підприємств, а також для підприємств малого та середнього бізнесу. Важливість попереднього медичного огляду неповнолітніх зумовлена тим, що відносно праці неповнолітніх існує ціла низка обмежувальних або забороняючих нормативних актів щодо тривалості робочого дня, умов праці, видів робіт та обмежень з фізичних навантажень. Особливість праці неповнолітніх полягає в тому, що їх зайнятість на роботах з важкими та шкідливими умовами праці та роботах підвищеної небезпеки не допускається (стаття 190 Кодексу законів про працю України, із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-ХІІ від 15.12.1993). Саме тому важливо провести неповнолітнім попередній медичний огляд, щоб не допустити їх до названих видів робіт та не завдати шкоди їхньому недостатньо розвинутому незрілому організму, не допустити розвитку хворобливого стану чи професійного захворювання. Розділ 4. Організація і проведення медоглядів лікувально-профілактичними та санітарно-епідеміологічними закладами 4.1. Лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ) (заклади охорони здоров’я) У цьому розділі передбачені заходи, які має здійснити лікувально-профілактичний заклад для належного проведення періодичного медичного огляду, а саме: – укласти договір з роботодавцем про проведення періодичних медоглядів (п. 4.1.1); – видати наказ про створення комісії з проведення медоглядів згідно з програмою медичного огляду, залежно від виду шкідливих виробничих факторів на робочому місці працівника або виду робіт, які він виконує (п. 4.1.2); – залучити до медичного огляду лікарів, які мають підготовку з професійної патології та обізнані з умовами праці працівників підприємства, яких направляють на медичний огляд (п. 4.1.3); – визначити оздоровчі заходи (рекомендації) щодо кожного працівника (або професійної групи працівників підприємства), до яких входять: динамічне обстеження та лікування виявлених хворих, реабілітація, диспансерний нагляд за станом їхнього здоров’я; організувати контроль за проведенням медоглядів працівників груп ризику виникнення професійних захворювань тимчасовим переведенням працівника за станом здоров’я на іншу роботу, направленням його на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), військово-лікарську комісію (ВЛК) тощо (п. 4.1.4). У пункті 4.2 Порядку перелічені заходи, які повинні здійснити спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади, що мають право встановлювати діагноз професійних захворювань, та курси професійних захворювань вищих медичних навчальних закладів і закладів післядипломної освіти: а) розробка нормативних та методичних документів з науково-організаційних засад проведення медичних оглядів та профдобору, експертизи їх якості та оцінки результатів; критеріїв визначення категорій працівників, які підлягають медичним оглядам і профдобору, медико-біологічних показників та маркерів розвитку професійних захворювань (отруєнь) і критеріїв віднесення захворювань до виробничо зумовлених; стандартів профілактики, ранньої діагностики і лікування профзахворювань та медичної реабілітації працівників з ризиком розвитку профзахворювань і хворих на профзахворювання (п. 4.2.1); б) поглиблене медичне обстеження працівника за направленням головних спеціалістів із професійної патології міст, областей та АР Крим (п. 4.2.2); в) проведення періодичних медичних оглядів працівників підприємств на підставі укладених договорів з оформленням результатів медоглядів згідно з Порядком (п. 4.2.3) та здійснення диспансерного нагляду за працівниками групи ризику та з підозрою на професійне захворювання (п. 4.2.4); НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ г) підвищення кваліфікації фахівців із професійної патології, голів комісій з проведення періодичних медичних оглядів та лікарів, які проводять медичні огляди (п. 4.2.5). У пункті 4.3 зазначено заходи, які повинні здійснити заклади державної санітарно-епідеміологічної служби щодо організації і проведення попередніх і періодичних медоглядів, зокрема: а) контроль за своєчасністю та повнотою проведення медоглядів (п. 4.3.1); б) складання акта та погодження списків працівників, які підлягають періодичним медоглядам (п. 4.3.2); в) участь у: – ознайомленні лікарів ЛПЗ з особливостями умов праці працівників певних підприємств та можливого впливу шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на працівників; – складанні Заключного акта медогляду, розробленні санітарно-протиепідемічних заходів; – складанні санітарно-гігієнічної характеристики умов праці або інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі у нього професійного захворювання; – експертній оцінці своєчасності, повноти та якості проведення періодичних медичних оглядів і виконанні оздоровчих заходів Заключного акта разом із профпатологом (п. 4.3.3); г) вирішення у межах своїх повноважень питання про тимчасове призупинення медоглядів або притягнення до адміністративної відповідальності роботодавців і керівників ЛПЗ згідно з чинним законодавством (п. 4.3.4); д) поданні роботодавцеві, а у разі потреби – органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, робочому органові виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків пропозицій щодо профілактики професійних захворювань (отруєнь), поліпшення умов праці (п. 4.3.5). До Порядку додаються 10 додатків, а саме: Додаток 1 – до пункту 2.2 Порядку – форма Акта визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду. Додаток 2 – до пункту 2.3 Порядку – форма Списку працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам. Додаток 3 – до пункту 2.4 Порядку – форма Направлення на обов’язковий попередній медичний огляд працівника. Додаток 4 – до пункту 2.6 Порядку – Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників. Додаток 5 – до пункту 2.6 Порядку – Перелік робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників. Додаток 6 – до пункту 2.15 Порядку – Перелік загальних медичних протипоказань до роботи зі шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу. Додаток 7 – до пункту 2.16 Порядку – форма Картки працівника, який підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду. Додаток 8 – до пункту 2.16 Порядку – форма Медичної довідки про проходження попереднього (періодичних) медичного огляду працівника. Додаток 9 – до пункту 2.17 Порядку – форма Заключного акта за результатами періодичного медичного огляду працівників. Додаток 10 – до пункту 2.24 Порядку – форма Оперативної інформації за результатами проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці за 20___ рік. Однією з вимог Порядку (пп. 2.11, 2.12, 2.13) є те, що працівники певних категорій, для яких є обов’язковими первинний і періодичний профілактичний наркологічний і психіатричний огляди та медичний огляд відносно професійного добору, надають комісії з проведення медичних оглядів лікувально-профілактичного закладу перед проходженням медогляду сертифікат про проходження наркологічного огляду відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1238-1997 і довідку про проходження психіатричного огляду згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1465-2001, а також висновок психофізіологічної експертизи згідно з вимогами наказу МОЗ № 263/121-1994. 5. РОЗПОДІЛ ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА НА ГРУПИ ЩОДО ПРОХОДЖЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ МЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ Залежно від професії, посади або виду робіт, що виконуються, всіх працівників підприємства можна поділити на певні категорії, згідно з якими складається програма проведення їм медичного огля38

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ ду – тобто перелік лікарів закладів охорони здоров’я, які мають оглянути цього працівника, а також перелік інструментальних, лабораторних та інших спеціальних досліджень, які мають бути проведені. З огляду на зазначені нормативні акти всіх працівників підприємства можна поділити на такі групи (категорії): 5.1. Керівники підприємств, адміністрація, працівники бухгалтерсько-економічних служб, юристи, працівники відділу кадрів та інші, прирівняні до них категорії, повинні проходити попередній медичний огляд у лікаря-терапевта закладу охорони здоров’я, за місцем проживання або у закладі охорони здоров’я, за яким дане підприємство закріплене щодо медичного обслуговування та з яким укладено договір на проведення періодичних медоглядів, а саме: рентгенографію органів грудної клітки, загальний аналіз крові, сечі, а жінки, додатково – огляд лікаря-гінеколога із дослідженням мазків. Попередній медичний огляд лікарями інших спеціальностей, а також лабораторні й інструментальні дослідження (електрокардіографія, ультразвукові дослідження та інші) проводяться залежно від результатів попереднього медичного огляду та за рекомендаціями лікаря-терапевта. У подальшому ці контингенти працівників підприємства проходять періодичний медичний огляд у порядку загальної диспансеризації працюючого населення (кожні два роки). 5.2. Працівники певних категорій, які працюють у важких та шкідливих умовах праці, працівники віком до 21 року, працівники, які зайняті на роботах підвищеної небезпеки та які потребують професійного добору. Ці групи працівників повинні проходити попередній і періодичний медичний огляд відповідно до вимог наказу МОЗ № 246-2007. 5.3. Працівники, які працюють на харчових і прирівняних до них підприємствах (або аналогічних підрозділах підприємств різного виду економічної діяльності), проходять попередній (при прийнятті на роботу) і періодичний медичний огляд відповідно до вимог постанови КМУ № 559-2008 та за програмою, яка передбачена наказом МОЗ №280-2002. Ці ж працівники повинні проходити і періодичний медогляд і за програмою наказу МОЗ № 246-2007, оскільки на робочих місцях таких працівників відмічаються шкідливі умови праці (збільшені рівні інфрачервоного випромінювання, температури повітря, його вологості, шуму, важкості праці та інші). 5.4. Члени екіпажів річкових та морських суден (плавсклад) проходять попередній (приприйнятті на роботу) та періодичний медичний огляд відповідно до вимог наказу МОЗ від 19.11.1996 № 347. 5.5. Працівники залізничного та авіаційного транспорту (наприклад, локомотивні бригади), працівники авіаційних підприємств (наприклад, диспетчери летовищ), працівники транспортних підприємств та інших галузей економіки, які проходять періодичні медичні огляди згідно з чинними наказами МОЗ для цих контингентів. 5.6. Працівники підприємств інших категорій, які повинні проходити попередній та періодичні медичні огляди згідно з чинними наказами МОЗ щодо загальної диспансеризації працюючого населення. 6. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФКОМОМ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ЗДІЙСНЕННЯМ ПЕРІОДИЧНИХ МЕДОГЛЯДІВ 6.1. Планування контролю та розподіл обов’язків членів комісії Метою громадського контролю профкому за організацією і проведенням періодичних медичних оглядів є підвищення якості їх проведення, усунення виявлених недоліків з боку служб підприємства і медичних працівників закладів охорони здоров’я, повне і вчасне виконання роботодавцем рекомендацій Заключного акта медогляду, максимальне оздоровлення виявлених хворих для збереження їхнього здоров’я, високої працездатності та запобігання виникненню у працівників захворювань, зумовлених виробничою діяльністю, і професійних захворювань. Для здійснення громадського контролю профком підприємства створює комісію у складі трьох–п’яти працівників (для підприємств до 1000 працюючих). На підприємствах, де працює більше працівників, такі комісії можуть створюватись цеховими профспілковими організаціями. До складу цієї комісії мають входити члени комісії профспілкового комітету підприємства з охорони праці, члени комісії підприємства із соціального страхування, представники відділу кадрів, відділу охорони праці та інші. Перед здійсненням контролю профкому за діяльністю посадових осіб підприємства, призначених відповідальними за організацію і проходження періодичних медичних оглядів, потрібно скласти законодавчу і нормативну базу відносно проведення попередніх і періодичних медоглядів працівників та актуалізувати цю базу для конкретного підприємства з урахуванням виду його економічної діяльності та штатного розпису (переліку професій і посад), а також матеріалів проведених на підприємстві атестацій робочих місць за умовами праці. Необхідно підкреслити, що одним із нормативних актів щодо проведення періодичних медичних оглядів є колективний договір підприємства, установи або організації. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ Згідно із розробленими рекомендаціями щодо структури колективного договору у відповідні його розділи рекомендується включати такі положення: Розділ V. Охорона праці та здоров’я: п. 22. З метою створення здорових і безпечних умов праці на підприємстві сторона власників зобов’язується: п. 22.7. Забезпечити безоплатне проведення попередніх і періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на шкідливих і небезпечних роботах, працівників віком до 21 року, а також виконання рекомендацій висновків медичної комісії за результатами огляду працівників (рекомендації Заключного акта медогляду. – Авт.); п. 22.8. Не допускати працівників підприємства (в тому числі за їхньою згодою) до роботи, яка їм протипоказана за результатами медичного огляду; п. 22.11. Забезпечити належне утримання та фінансування (відповідно до кошторису) пункту охорони здоров’я підприємства. Не рідше одного разу на квартал забезпечувати комплектування цехових аптечок необхідними медикаментами. Розділ VI. Збереження та розвиток соціальної сфери підприємства, соціальні пільги та гарантії: п. 24. Сторони домовились: п. 24.1. Спільно формувати, розподіляти кошти на соціально-культурні заходи і житлове будівництво та використовувати їх, враховуючи пріоритети і реальні фінансові можливості підприємства відповідно до затвердженого кошторису (додаток № 22), у тому числі на: п. 24.1.1. Належне утримання, ремонт, реконструкцію об’єктів соціальної сфери (лікарні, медсанчастини, санаторії-профілакторії...); п. 24.1.2. Забезпечення працівників підприємства санаторно-курортним лікуванням; п. 24.1.8. Здешевлення харчування в їдальні, буфетах. п. 25. Адміністрація зобов’язується: п. 25.1. Забезпечити всіх охочих гарячим харчуванням на пільгових умовах, що визначаються спільно із профкомом. Представникам різних служб підприємства в межах своєї компетенції, як і членам комісії профкому (цехкому), перед здійсненням громадського контролю необхідно ретельно вивчити вимоги вищезазначених у 2–4 розділіах цих методичних рекомендацій постанов Кабінету Міністрів України та наказів Міністерства охорони здоров’я України. Під час громадського контролю членам комісії профкому потрібно буде відвідати відділ (службу) кадрів підприємства, службу охорони праці, службу головного технолога (інженера), бухгалтерію, пункт охорони здоров’я або медичну частину (якщо вони на підприємстві створені). Саме тому працівники названих служб повинні досконало знати вимоги нормативних актів щодо проведення періодичних медоглядів. За межами підприємства представникам комісії профкому рекомендується здійснювати громадський контроль разом із представниками закладів ДСЕС та керівником закладу охорони здоров’я, з яким укладено договір на здійснення попередніх при працевлаштуванні та періодичних медоглядів. Набагато легше здійснювати такий громадський контроль, якщо на підприємстві функціонує медична частина, а у профспілці працює довірений лікар, якому простіше спілкуватися з колегами із санепідемстанції та поліклініки у разі виявлення упущень або певних недоліків у роботі лікарів закріпленого закладу охорони здоров’я щодо повного виконання програми проведення попереднього і періодичного медоглядів. Під час громадського контролю допускається проводити аналіз стану проведення періодичного медичного огляду за попередній рік на підставі ретроспективного вибіркового аналізу обліково-звітних документів закладів охорони здоров’я, санепідемстанції та підприємства, які стосуються організації і проведення періодичних медоглядів. У плані роботи профкому здійснення такого громадського контролю за організацією і проведенням періодичних медичних оглядів доцільно передбачити на лютий–березень. Виявлені під час громадського контролю недоліки або упущення щодо проведення періодичного медогляду працівників підприємства у попередньому році дають змогу усунути їх під час організації і проведення зазначеного медогляду в поточному або наступному роках. Важливо, щоб громадський контроль здійснювався у доброзичливій, толерантній формі із взаємоповагою як осіб, що здійснюють перевірку, так і тих працівників, діяльність яких перевіряється, – адже громадський контроль комісії профкому за організацією і проведенням періодичних медоглядів спрямований перш за все на збереження здоров’я працівників, їхньої високої продук40

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ тивності праці, активного трудового довголіття, що є запорукою збереження трудового потенціалу підприємства і виконання ним виробничих планів. Громадський контроль спрямований також на запобігання виникненню у працівників ускладнень наявних та професійних захворювань, нещасних випадків на виробництві та зменшення серед працівників рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, що є важливим фактором збереження коштів підприємства, які витрачаються на оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності. 6.2. Громадський контроль профкому за виконанням роботодавцем обов’язків щодо організації і проведення періодичних медоглядів А. Попередній медичний огляд (під час прийняття на роботу) Важливість проведення попереднього (під час прийняття на роботу) медогляду зумовлена тим, що:: деякі категорії працівників повинні проходити психофізіологічну експертизу на предмет професійного добору для виконання певного виду робіт, а також медичний огляд у нарколога та психіатра; у працівника можуть бути виявлені захворювання, які не дадуть йому змоги виконувати свою професійну діяльність без шкоди для свого здоров’я або без настання ускладнень наявних захворювань, що може призвести до травмування чи навіть загибелі працівника. Тому такий працівник не може бути допущений до виконання робіт за фахом відповідно до своєї кваліфікаційної характеристики, в тому числі – до виконання важких і небезпечних робіт. Такий працівник перед прийняттям на роботу має бути вилікуваний та взятий на диспансерний облік; за результатами попереднього медогляду можна буде провести корекцію способу життя працівника та вилікувати його від виявлених захворювань. Ці заходи дадуть можливість істотно знизити в подальшому захворюваність з тимчасовою втратою працездатності працівників на підприємстві. Метою здійснення громадського контролю за проведенням попереднього (при працевлаштуванні) медичного огляду є допуск до роботи здорового працівника, який за станом свого здоров’я зможе виконувати свої професійні обов’язки, проявляти високу працездатність та турбуватися про збереження свого здоров’я. Здійснення громадського контролю комісією профкому, як правило, розпочинаєть з аналізу відповідної діяльності працівників відділу (служби) кадрів підприємства. Оцінка стану дотримання працівниками відділу кадрів нормативних актів щодо проведення попереднього медогляду проводиться на підставі вибіркового аналізу матеріалів книги наказів по підприємству, особових справ працівників та інших зазначених у табл. 6.2.1 документів відділу кадрів за попередній перед перевіркою період: рік, шість місяців чи квартал – усе залежить від кількості зарахованих на підприємстві працівників за період, що перевіряється. Під час здійснення громадського контролю за проходженням попереднього (при працевлаштуванні) медогляду із записів книги наказів по підприємству проводиться поіменна вибірка працівників різних професій і категорій, які були зараховані на підприємство протягом періоду, що перевіряється. Бажано, щоб перевірка здійснювалась за результатами попереднього медичного огляду 2–5 працівників однакових професій та категорій. Здійснення громадського контролю пропонується проводити за схемою, наведеною у табл. 6.2.1. Основними питаннями, які підлягають перевірці під час здійснення громадського контролю за проведенням попереднього медогляду, є такі: Чи пройшов прийнятий на роботу працівник психофізіологічну експертизу (професійний добір) відповідно до наказу МОЗ № 263/121-1994 (за потреби)? Чи перевірив працівник відділу кадрів наявність (за потреби) у працівника даних попередніх медоглядів у нарколога та психіатра, які проводяться у відповідних спеціалізованих закладах охорони здоров’я (диспансерах) за місцем проживання (реєстрації) працівника, перед видачею йому направлення на проходження попереднього медогляду в закладі охорони здоров’я, за яким закріплено медичне обслуговування працівників даного підприємства? Чи забезпечений відділ кадрів достатньою кількістю бланків направлення на проведення попереднього медичного огляду відповідно до пункту 2.4 та за формою, наведеною у додатку 3 до Порядку? Чи повністю згідно з пунктом 2.4 Порядку були зазначені у направленні працівника на попередній медогляд: а) шкідливі та небезпечні фактори виробництва на робочому місці майбутнього працівника відповідно до пунктів додатка 4 до Порядку, згідно з результатами проведених на підприємстві атестацій робочих місць за умовами праці або за результатами аналізу видів робіт, які буде виконувати майбутній працівник згідно з ДКХПП; НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ Таблиця 6.2.1 Схема здійснення громадського контролю за проведенням попереднього (при прийнятті на роботу) медичного огляду працівника Відділ (служба) підприємства, яке контролюється Перелік документів відділу

Законодавчий або нормативний акт

Перелік питань

3 1. Відділ кадрів

Книга наказів

Особовий листок обліку кадрів (ф.Т-2)

Національний класифікатор професій ДК 003:2010

Відповідність назви професії працівника в наказі про зарахування класифікатору ДК 003:2010. Наявність наказу по підприємству про організацію і проведення періодичних медоглядів, а також про призначення працівника підприємства, який за цей розділ роботи відповідає

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХПП)

Перелік видів робіт, які буде виконувати майбутній працівник згідно зі своєю кваліфікацією та фахом (професією)

Наказ МОЗ № 263/121-1994 Постанова КМУ № 1238-1997 Постанова КМУ № 1465-2000

Журнал обліку виКМУ дачі працівникові Постанова санітарної книжки № 559-2001 Особовий листок обліку кадрів (ф.Т-2)

Наявність (за потреби) ксерокопій документів: – довідка про проходження психофізіологічної експертизи (професійного добору); – сертифікат про наркологічний огляд; – довідка про медичний огляд психіатра.

Облік виданих санітарних книжок, а також реєстрація особистих санітарних книжок працівників

Закон України «Про охорону праці», ст. 5

Наявність запису про ознайомлення працівника з умовами праці та встановленими на підприємстві згідно з колективним договором пільгами і компенсаціями за важкі та шкідливі умови праці

Направлення на проведення попереднього медогляду

Додаток 3 до наказу МОЗ № 246-2007

Наявність бланків направлень та правильність їх заповнення, особливо лицьової сторони направлення, з відміткою про всі шкідливі виробничі фактори на робочому місці майбутнього працівника, які були визначені при проведенні попередніх атестацій робочих місць за умовами праці або визначені на підставі аналізу можливих шкідливих виробничих факторів при виконанні робіт, передбачених ДКХПП. Заповнення зворотної сторони направлення з відміткою про те, що працівник придатний до виконання робіт, зазначених у направленні

Договір підприємства із закладом охорони здоров’я

Наказ МОЗ № 246-2007

Наявність та чинність договору підприємства із закріпленим для медичного обслуговування закладом охорони здоров’я про проведення попередніх (при прийнятті на роботу) і періодичних медоглядів

Особова справа працівника

Наказ МОЗ № 246-2007

Наявність медичної довідки про проходження попереднього медогляду працівника згідно з пунктом 2.16 та за формою, наведеною у додатку 8 до Порядку, з позитивним висновком комісії про стан здоров’я і придатність працівника до роботи за професією. Наявність Картки працівника, який підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду згідно з пунктом 2.16 та за формою, наведеною у додатку 7 до Порядку, з позитивним висновком комісії про стан здоров’я і придатність до роботи за професією

Колективний договір підприємства

Наявність у розділі «Охорона праці та здоров’я» пункту про компенсацію працівникові витрат на проведення медичного огляду у нарколога, психіатра і психофізіолога при проведенні попереднього (при прийнятті на роботу) та періодичного медогляду згідно з наказом МОЗ № 280-2002 2. Бухгалтерія підприємства

Відомості про виплату заробітної плати

Колективний договір підприємства

Наявність відомості (або видаткового ордера), яка (який) підтверджує компенсаційну оплату витрат працівника за проходження попереднього медогляду

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ б) види робіт, у тому числі роботи підвищеної небезпеки, які працівник буде виконувати відповідно до видів економічної діяльності підприємства, вимог ДКХПП та своїх посадових інструкцій чи функціональних обов’язків згідно із додатком 5 до Порядку. Чи підтверджено – згідно з пунктом 2.16 Порядку – проходження працівником попереднього медогляду та придатність до виконання у майбутньому роботи за професією медичною довідкою за формою, наведеною у додатку 8 до Порядку, та Карткою медичного огляду працівника – за формою, зазначеною у додатку 7 до Порядку; Одночасно з отриманням відповіді на ці запитання члени комісії профкому можуть також здійснити громадський контроль за виконанням при прийнятті працівника на роботу інших положень трудового законодавства та колективного договору, які наведені у табл. 4. Перевірку членами комісії профкому стану виконання медичними працівниками закладу охорони здоров’я програми попереднього медогляду, відповідно до даних направлення підприємства та вимог додатка 4 і додатка 5 до Порядку, рекомендується проводити у цих закладах разом із представниками санепідемстанції одночасно при перевірці виконання програми періодичного медичного огляду. Це доцільно робити разом ще й тому, що працівники санепідемстанції беруть участь у складанні Акта визначення категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медогляду, погоджують складені відділом кадрів підприємства списки працівників, які підлягають періодичним медоглядам, та мають здійснювати контроль за своєчасністю та повнотою проведення медоглядів відповідно до вимог пункту 4.3.1 Порядку. Б. Періодичний медичний огляд Більш складним є громадський контроль комісії профкому за проведенням періодичного медогляду, під час якого перевіряють не тільки відділ кадрів, а й інші відділи (служби) підприємства, причетні до складання документів, необхідних для проходження працівниками періодичного медогляду, наприклад, відділ охорони праці, службу головного технолога (інженера) та інші, а також роботу медичних працівників закладу охорони здоров’я, який проводить періодичні медогляди відповідно до укладеного договору. Метою здійснення громадського контролю профспілок за проведенням періодичного медогляду є: – підвищення якості його проведення, повне виконання програми медогляду відповідно до додатків 4 і 5 до Порядку, усунення виявлених недоліків з боку служб підприємства та медичних працівників закладів охорони здоров’я; – повне і вчасне виконання роботодавцем рекомендацій Заключного акта медогляду щодо працевлаштування працівників за станом їхнього здоров’я, лікування виявлених хворих та максимальне оздоровлення працівників для збереження високої працездатності та запобігання виникненню у них захворювань, зумовлених виробничою діяльністю, і професійних захворювань. Громадський контроль за проведенням періодичного медичного огляду можна умовно поділити на такі основні напрями: перший: контроль за належним виконанням працівниками підприємства вимог наказу МОЗ № 246-2007 щодо заповнення необхідних документів з організації та проведення періодичного медогляду; другий: перевірка належного і повного виконання медичними працівниками закріпленого закладу охорони здоров’я програми медичного огляду працівника, включаючи проведення інструментальних та лабораторних досліджень, згідно з його професією, виявлених на його робочому місці шкідливих факторів виробництва (про це зазначається у графах 5 та 6 Акта, в аналогічних графах 9 і 10 Списку) та відповідно до вимог додатка 4 і додатка 5 до Порядку; третій: контроль якості складання Заключного акта медичного огляду з урахуванням: а) повноти охоплення працівників медоглядом, виявлення працівників з початковими ознаками виробничо зумовлених і професійних захворювань; б) виконання медичних рекомендацій попереднього Заключного акта щодо: – працевлаштування працівників за станом їхнього здоров’я; – проведення працівникам додаткового медичного обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах, які мають право встановлювати діагноз щодо професійного захворювання; – амбулаторного, стаціонарного і санаторно-курортного лікування працівників, у яких виявлені захворювання; – якості диспансерного нагляду й оздоровлення працівників, у яких виявлені захворювання, їхньої медичної та професійної реабілітації; – забезпечення працівників дієтичним і лікувально-профілактичним харчуванням. 6.2.1. Перевірка належного виконання представниками роботодавця вимог наказу № 246-2007 щодо заповнення необхідних документів з організації та проведення періодичного медогляду Громадський контроль комісії профкому за виконанням представниками роботодавця цього розділу роботи рекомендується проводити за схемою, наведеною у табл. 6.2.2. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ Таблиця 6.2.2 Схема здійснення громадського контролю комісією профкому за організацією і проведенням працівникам періодичного медичного огляду Відділ (служба) підприємства, яке контролюється Перелік документів відділу

Законодавчий або нормативний акт

Перелік питань

3 1. Відділ кадрів

Акт визначення категорій працівників, які підлягають періодичному медогляду

Список працівників, які підлягають періодиному медогляду

Книга наказів Договір підприємства із закладом охорони здоров’я

Колективний договір підприємства, установи чи організації

Наказ МОЗ № 246-2007, п. 2.2

Наявність заявки роботодавця до Держсанепідемслужби щодо визначення категорій працівників, які підлягають періодичному медичному огляду, і складання до 1 грудня відповідного Акта. Наявність Акта, термін та правильність (повнота) його складання. Відповідність даних Акта статистичним даним форми № 1-ПВ підприємства

Наказ МОЗ № 246-2007, п. 2.3

Наявність Списку, дата і повнота його складення, особливо щодо заповнення граф 9, 10 (підприємство), а також графи 11 щодо огляду лікарями і графи 12 Списку щодо проведення лабораторних, функціональних та інших досліджень (заклад охорони здоров’я)

Наказ МОЗ № 246-2007, п. 2.4

Наявність наказу по підприємству про організацію і проведення періодичного медогляду (терміни, місце проведення), а також про призначення працівника(ків) підприємства, який(і) є відповідальним(и) за проходження періодичного медогляду

Наказ МОЗ № 246-2007, п. 3.2

Наявність та чинність договору підприємства із закріпленим для медичного обслуговування закладом охорони здоров’я про проведення періодичного медогляду

Наявність у розділі «Охорона праці» колективного договору підприємства, установи чи організації пунктів про збереження за Колективний договір працівником на період проходження періодичного медогляду (відпідприємства, установи повідно до графіка й наказу по підприємству) місця роботи (почи організації сади) і середнього заробітку, а також про оплату підприємством додаткових медоглядів працівника за показаннями згідно з п. 2.5 і п. 2.8 Порядку 2. Бухгалтерія підприємства

Фінансові документи

Колективний договір Наявність документів, які підтверджують компенсаційну оплату випідприємства, установи трат працівника за проходження періодичного медогляду у наркочи організації лога, психіатра і психофізіологічну експертизу

1. Складання документів для проведення періодичного медичного огляду починається зі складання представниками санепідемстанції за участю представників роботодавця і профспілкової організації або уповноваженої працівниками особи – згідно з п. 2.22 Порядку та за формою, зазначеною у додатку 1 до Порядку, до 1 грудня Акта визначення категорій працівників, які підлягають періодичному медичному огляду (далі – Акт). Важливість правильного складання Акта зумовлено тим, що він підписується в обов’язковому порядку представником профспілкової організації або уповноваженою трудовим колективом особою. Тому при проведенні громадського контролю за складанням Акта необхідно звернути увагу на: – максимальне врахування виду шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які визначені на робочому місці працівника за результатами проведених атестацій робочих місць за умовами праці або за результатами аналізу видів робіт згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Визначені шкідливі фактори потрібно узгодити з відповідними пунктами та підпунктами додатка 4 до Порядку (графа 5 Акта), а також видами робіт додатка 5 до Порядку (графа 6 Акта). Вони повинні відповідати розділу І Карт умов праці на робочих місцях працівників, заповнених на підставі матеріалів проведеної атестації робочих місць за умовами праці. У зв’язку з тим, що ці самі дані заповнюються і у графах 9 та 10 Списку працівників, які підлягають періодичному медичному огляду, важливо визначити і внести до Акта найбільшу кількість шкідливих виробничих факторів, що дасть можливість у подальшому максимально розширити програму періодичного медичного огляду працівника. Це також дасть змогу значно покращити якість періодичного медогляду та виявити початкові ознаки виробничо зумовлених і професійних захворювань. 44

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ Як приклад наводимо примірний порядок заповнення графи 5 Акта та відповідних граф Списку (9, 10, 11 і 12) для працівника такої професії, як електрозварник ручного зварювання – 7212.1, з урахуванням можливих факторів виробництва, що зазначені у відповідних пунктах додатка 4 до Порядку (табл. 6.2.3). Таблиця 6.2.3 Примірний перелік шкідливих факторів виробництва, які наявні на робочому місці електрозварника ручного зварювання, та програма проведення йому періодичного медогляду

Професія (посада за ДК 003:2010)

Назва шкідливих та небезпечних факторів і номери пунктів та підпунктів Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, під час роботи з якими обов’язковий попередній (періодичні) медогляд працівників згідно з додатком 4 до Порядку

Підлягає огляду

Періодичність

лікарів

лабораторні, функціональні та інші дослідження (вказати)

1. Хімічні речовини, їх сполуки та елементи 1.1. Неорганічні сполуки азоту (азоту Один раз оксид, азоту діоксид) на два роки

7212.1– електрозварник ручного зварювання

Оториноларинголог

Загальний аналіз крові, ФЗД % НТЗ (насичення трансферину залізом), цукор у крові,білірубін крові, АЛТ*, рентгенограма органів грудної клітки (див. п. 3.5 Переліку)

1.9. Залізо та його оксиди

Один раз на рік

Дерматолог, невропатолог, ендокринолог, онколог

1.16. Марганець і його сполуки

Один раз на рік

Невропатолог, оториноларинголог

Загальний аналіз крові, ФЗД, рентгенограма органів грудної клітки (див. п. 3.1 Переліку)

1.22. Озон

Один раз на рік

Оториноларинголог

Загальний аналіз крові

Один раз на два роки

Невропатолог, дерматолог

Еритроцити, ретикулоцити, карбоксигемоглобін

Один раз на рік

Оториноларинголог один раз на три місяці, дерматолог, офтальмолог

Загальний аналіз крові, ФЗД

1.34. Монооксид вуглецю. Вуглецю оксид (IV), вуглецю оксид (II)

1.42. Сполуки хрому (III), сполуки хрому (IV)

3. Промислові аерозолі переважно фіброгенного та змішаного типу дії

3.9. Аерозолі, що утворюються при зварюванні: 3.9.1. Які містять марганець (20% і більше), нікель, хром, залізо, сполуки фтору, берилію, свинець та інше, у т. ч. у поєднанні з газовими компонентами (озон, оксид азоту та вуглецю) – ф. а. к.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

Один раз на рік

Оториноларинголог, невропатолог та зазначені у п. 1.9 Переліку

Зазначені у п. 3.1 та п. 1.9

МЕДОГЛЯДИ 1

3.9.2. Уміст менше 20% марганцю, оксидів заліза, алюмінію, магнію, титану, міді, цинку, молібдену, ванадію, вольфраму та інше, у т. ч. у поєднанні з газовими компонентами (озон, оксид азоту та вуглецю) – ф. а. к.

Один раз на два роки

Зазначені у п. 3.9.1 та п. 1.9

Зазначені у п. 3.1 та п. 1.9

5. Фізичні фактори 5.2. Неіонізуюче випромінювання

7212.1– електрозварник ручного зварювання

5.2.3. Постійні магнітні поля, електромагнітні поля: – промислової частоти 50 Гц

Один раз на рік

Невропатолог, офтальмолог

Загальний аналіз крові, тромбоцити

5.4. Виробничий шум – від 81 до 99 дБА

Один раз на два роки

Оториноларинголог, невропатолог

Аудіометрія, дослідження вестибулярного апарату (за показаннями)

5.8. Знижена температура повітря в приміщенні та робота на відкритих майданчиках

Один раз на два роки

Невропатолог, хірург, оториноларинголог, дерматолог

За показаннями: термометрія з холодовим навантаженням, РВГ периферичних судин

5.9. Підвищена температура повітря в приміщенні та на відкритих майданчиках

Один раз на два роки

Невропатолог, дерматолог, за показаннями: офтальмолог

Загальний аналіз крові, терморезистентність еритроцитів

6. Фізичне перенавантаження та перенапруження окремих органів і систем та інші фактори трудового процесу

6.1.1. Підняття та ручне переміщення вантажу (маса вантажу в кг)

Один раз на рік

Невропатолог, хірург, уролог*

Динамометрія, за показанням: електронейроміографія та РВГ периферичних судин

6.1.1.1. Підняття та переміщення вантажу (постійно більше двох разів на годину): чоловіки – більше 15 кг, жінки – більше 7 кг

Один раз на рік

Див. п. 6.1.1

Один раз на рік

Див. п. 6.1.1

6.1.1.2. Підняття і переміщення вантажу при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину): чоловіки – більше 30 кг, жінки – більше 10 кг

6.1.2. Сумарна маса вантажу (кг), який переміщується протягом кожної години зміни: 6.1.2.3. Періодичне тримання вантажу (деталей, інструменту тощо), маса прикладання зусилля (кг помножені на секунди) протягом зміни 1) однією рукою: чоловіки – від 36 001–70 000, жінки – від 21 601–42 000 2) двома руками: чоловіки – від 70 001–140 000, жінки – від 42 001 – 84 000

Один раз на рік

Див. п. 6.1.1

Один раз на два роки

Див. п. 6.1.1

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ 1 7212.1– електрозварник ручного зварювання

6.1.2.3.1. Чоловіки – більше 140 000, жінки – більше 84 000

Один раз на рік

Див. п. 6.1.1

6.1.2.3.2. За участю м’язів корпуса і ніг: чоловіки – від 100 001–200 000, жінки – від 60 001–120 000

Один раз на два роки

Див. п. 6.1.1

6.1.2.3.3. Чоловіки – більше 200 000 , жінки – більше 120 000

Один раз на рік

Див. п. 6.1.1

6.1.3. Роботи, пов’язані з локальним м’язовим напруженням переважно м’язів кистей і пальців рук (кількість рухів за зміну):

Див. п. 6.1.1

Див. п.6.1.1

– чоловіки та жінки від 40 001–60 000

Один раз на два роки

Див. п. 6.1.1

більше 60 000

Один раз на рік

Див. п. 6.1.1

Див. п. 61.1

– регіональними м’язовими напруженнями переважно м’язів рук і плечового пояса (кількість рухів за зміну): чоловіки та жінки – від 20 001–30 000

Один раз на два роки

Див. п. 6.1.1

більше 30 000

Один раз на рік

Див. п. 6.1.1

Один раз на два роки

Див. п. 6.1.1

до 25% часу зміни

Один раз на два роки

Див. п. 6.1.1

більше 25% часу зміни

Один раз на рік

Див. п. 6.1.1

6.1.4. Роботи, що пов’язані з вимушеними нахилами корпуса (за візуальною оцінкою більше 30 град від вертикалі) більше 100 разів за зміну 6.1.5. Перебування у вимушеній робочій позі (на колінах, навпочіпки та інше):

Зважаючи на наведені у табл. 6.2.3 дані, підсумований запис графи 5 про шкідливі фактори виробництва в Акті визначення категорій працівників, які підлягають періодичному медичному огляду, напроти професії електрозварника ручного зварювання повинен мати такий вигляд: 5 Пункти 1.1; 1.9; 1.16; 1.22; 1.34; 1.42; 3.9.1; 5.2.3; 5,4; 5.8; 5.9; 6.1.1, 6.1.1.1; 6.1.1.2; 6.1.1.3 додатка 4 до Порядку

– до переліку шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, які можуть бути на робочому місці електрозварника ручного зварювання, потрібно додати і перелік робіт, які він може (повинен) виконувати у процесі своєї виробничої діяльності згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників та відповідно до додатка 5 до Порядку. Приклад визначення цих видів робіт наведено у табл. 6.2.4. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ Таблиця 6.2.4 Назва робіт і номери пунктів та підпунктів Переліку робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд згідно з додатком 5 до Порядку для електрозварника ручного зварювання Підлягає огляду Характер здійснюваної роботи згідно з додатком 5 до Порядку

Періодичність оглядів

лікарів

лабораторні, функціональні та інші дослідження

1. Роботи на висоті, верхолазні роботи і роботи, пов’язані з підійманням на висоту, а також з обслуговування підіймальних механізмів

Один раз на два роки

Невропатолог, офтальмолог, оториноларинголог, хірург

Дослідження вестибулярного апарату, сенсомоторних реакцій, уваги, пам’яті зорової та слухової, емоційної стійкості та відчуття тривоги, стійкості до впливу стресів, недбалості, орієнтації у просторі, здатності до адаптації, ГГТФ

2. Електротехнічний персонал, що виконує роботи з оперативного обслуговування та ремонту діючих електроустановок напругою 127 В і вище змінного струму й 110 В постійного струму, а також монтажні та налагоджувальні роботи й вимірювання у цих електроустановках

Один раз на два роки

Невропатолог оториноларинголог, офтальмолог

Дослідження гостроти і полів зору, дослідження вестибулярного апарату

5. Роботи, що пов’язані з обслуговуванням ємностей під тиском

Один раз на три роки

Невропатолог, офтальмолог, оториноларинголог, дерматолог

Дослідження гостроти і полів зору, дослідження вестибулярного апарату

Примітка: 2*, 3*, 4*, 5* – відповідні графи додатка 5 до Порядку.

Запис у графі 6 Акта працівника цієї професії повинен мати такий вигляд: 6 Пункти 1, 2, 5 додатка 5 до Порядку

– кількість працівників, зазначених в Акті у конкретному цеху та на підприємстві в цілому, має повністю відповідати штатному розпису фахівців та кваліфікованих працівників підприємства; допускаються незначні відхилення (п’ять–десять осіб), спричинені плинністю кадрів. Підписаний зацікавленими представниками Акт є основою для складання роботодавцем протягом місяця, згідно з вимогами пункту 2.3 Порядку, поіменних Списків (у чотирьох екземплярах) за формою, зазначеною у додатку 2 до Порядку. Під час громадського контролю комісія профкому перевіряє термін складання Акта, повноту внесення до нього шкідливих факторів виробництва і видів робіт, а також кількість працівників відповідно до штатного розпису підприємства та матеріалів звітної форми № 1-ПВ підприємства. 2. Складання поіменних Списків працівників, які підлягають періодичному медичному огляду (далі – Список),– надзвичайно важливий та відповідальний момент у досягненні якісного проведення періодичного медичного огляду працівників підприємства. При здійсненні громадського контролю уточнюється, чи враховані максимально та внесенні до графи 9 і графи 10 Списку шкідливі виробничі фактори та види робіт (див. табл. 6.2.3 та 6.2.4.), що є основою для складання розширеної програми періодичного медогляду працівника у лікарів відповідних спеціальностей, а також для проведення працівникові необхідних інструментальних та лабораторних досліджень. Як приклад наводимо примірний запис у графах 6, 9, 10, 11 і 12 Списку для електрозварника ручного зварювання у табл. 6.2.5. 48

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ

Заповнення граф Списку працівників, які підлягають періодичному медичному огляду, для електрозварника ручного зварювання 6*

7212.1– електрозварник ручного зварювання

Пункти 1.1, 1.9, 1.16, 1.22, 1.34, 1.42, 3.9.1, 5.2.3, 5.4, 5.8, 5.9, 6.1.1, 6.1.1.1, 6.1.1.2, 6.1.1.3 додатка 4 до Порядку

10*

Пункти 1,2,5 додатка 5 до Порядку

11*

Невропатолог, дерматолог, офтальмолог, хірург, оториноларинголог, уролог, ендокринолог, онколог

Таблиця 6.2.5

12* Загальний аналіз крові, ФЗД, % НТЗ (насичення трансферину залізом), цукор у крові, білірубін крові, АЛТ*, рентгенограма органів грудної клітки (див. п. 3.5 Переліку в додатку 4 до Порядку), еритроцити, ретикулоцити, карбоксигемоглобін; дослідження вестибулярного апарату, дослідження гостроти і полів зору, сенсомоторних реакцій, уваги, пам’яті зорової та слухової, емоційної стійкості та відчуття тривоги, стійкості до впливу стресів, недбалості, орієнтації у просторі, здатності до адаптації, ГГТФ

Примітка: 6*, 9*, 10*, 11*, 12* – відповідні графи Списку.

Працівники відділу кадрів підприємства при складанні Списку консультуються з працівниками відділу охорони праці або головного технолога (інженера) для уточнення виду шкідливих виробничих факторів. Це можна також зробити на підставі даних санітарно-гігієнічних досліджень, проведених під час атестації робочих місць за умовами праці або за даними аналізу видів робіт згідно з кваліфікаційною характеристикою працівника (Карта умов праці). На підставі даних Акта, уточнених у відділі (службі) охорони праці або у відділі (службі) головного інженера (технолога), працівники відділу кадрів підприємства заповнюють графи 1–10 Списків та надсилають погоджений у санепідемстанції Список до лікувально-профілактичного закладу. Необхідно зауважити, що згідно з п. 2.3 Порядку працівники відділу кадрів підприємства повинні надати у поліклініку Списки на паперовому та електронному носіях, щоб під час опрацювання варіанта на електронному носії у графах 11 і 12 Списку медичні працівники закладу охорони здоров’я, в якому буде проводитись періодичний медогляд, могли вказати всіх лікарів та всі види лабораторних та інструментальних досліджень, тобто скласти «професійний маршрут» – повну програму обстеження працівників зазначеної професії. При цьому доцільно об’єднувати у групи працівників однієї спеціальності. Тільки після заповнення граф 11 і 12 Списку його слід вважати складеним повністю і працівники підприємства можуть проходити періодичний медогляд згідно з погодженим і затвердженим графіком його проведення. Дуже важливо, щоб складені програми періодичного медичного огляду працівників різних спеціальностей підприємства були доведені до відома працівників реєстратури поліклініки, які направляють працівників підприємства у відповідні кабінети поліклініки для проходження медогляду лікарями окремих спеціальностей, а також до працівників клінічної лабораторії та кабінетів поліклініки, де працівникам підприємства проводять інструментальні дослідження (визначення функції зовнішнього дихання, електрокардіограма, рентгенографія органів грудної клітки та флюорографія, спірометрія тощо). Отже, працівникам реєстратури також доцільно мати Список працівників підприємства із заповненою програмою періодичного медичного огляду. При здійсненні громадського контролю важливо перевірити терміни складання Списку, особливо – наявність заповнених у Списку граф 11 і 12, оскільки це істотно впливає на виконання графіка проведення і повноту виконання програми медогляду працівника відповідної професії. 6.2.2. Перевірка належного виконання медичними працівниками закладу охорони здоров’я програми медичного огляду працівників підприємства згідно з додатками 4 і 5 до Порядку Це найбільш громіздка і складна частина здійснення комісією профкому громадського контролю за проведенням періодичного медогляду. Тому цю частину громадського контролю потрібно проводити спільно з представниками закріпленої санепідемстанції, які складали Акт визначення категорій працівників, погоджували і затверджували Список працівників підприємства, які підлягають періодичному медогляду. Вибірковий аналіз обліково-звітної медичної документації поліклініки (картки амбулаторного хворого – форма 25/о, щоденники прийому лікарів, результати клінічних лабораторних досліджень і журнали клінічної лабораторії, протоколи інструментальних обстежень та відповідні журнали обліку їх проведення) дають можливість перевірити відповідність даних Картки медичного огляду працівника і довідок про проведення медогляду даним НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ обліково-звітної медичної документації закладу охорони здоров’я. При здійсненні громадського контролю перевіряється також повнота виконання програми медогляду, у тому числі проведення працівникові інструментальних і лабораторних досліджень згідно з графами 11 і 12 поіменного Списку, враховуючи професію працівника та шкідливі виробничі фактори на його робочому місці Потрібно звернути увагу і на виконання працівником програми додаткових досліджень, визначених йому за показаннями під час проведення періодичного медогляду. При здійсненні громадського контролю важливо також з’ясувати або уточнити питання, які можуть впливати на якість періодичного медогляду, зокрема: – Чи проходили (і коли) медичні працівники поліклініки, які беруть участь у періодичному медогляді, підготовку або удосконалення з профпатології? – Чи є в наявності у поліклініці медичне обладнання та прилади для проведення необхідних досліджень, наприклад: динамометр, крісло для проведення вестибулярної проби, прилади для вимірювання полів зору та очного тиску, коли ці прилади проходили державну повірку у закладах Держметрології або Держстандарту? – Чи проводить клінічна лабораторія лікувально-профілактичного закладу лабораторні дослідження, які передбачені для працівників певних категорій згідно з додатком 4 до Порядку, наприклад, визначення рівня ксантуренової кислоти (п. 1.8), відсотка насичення трансферину залізом (п. 1.9), активності холінестерази (пп. 1.13, 1.40.2, 2.2.2), ртуті у сечі (пп. 1.26, 2.2.3), дельтаамінолевуленової кислоти та копропорфірину у сечі (п. 1.27), гаммаглютамілтрансферази – ГГТФ (п. 1.29), вмісту в сечі талію, індію, галію та їхніх сполук (п. 1.32), визначення карбоксигемоглобіну (п. 1.34), лужної фосфатази (пп. 2.2.1, 2.2.3), метгемоглобіну (пп. 2.2.4, 2.2.6)? – Чи проводяться у ЛПЗ певні види інструментальних досліджень, передбачені додатком 5 до Порядку: альгезіметрія, палестазіометрія, реовазографія (РВГ) периферичних судин, ЕНМГ (п. 5.3.1), реоенцефалографія (РЕГ) (п. 5.3.2), термометрія з холодовим навантаженням (п. 5.8), терморезистентність еритроцитів (пп. 5.9, 5.10), електронейроміографія периферичних судин (п. 6.1.1), скіаскопія, рефрактометрія визначення об’єму акомодації (п. 6.2.1)? Під час здійснення громадського контролю перевіряється повнота виконання програми медогляду працівника підприємства лікарями поліклініки, а також проведення передбачених клінічних лабораторних досліджень та інструментальних обстежень. При цьому із Списку вибірково визначають по 3–5 працівників однакових (провідних) професій, медичні облікові документи яких детально перевіряють для порівняння проведеного працівникові періодичного медогляду з програмою його медогляду, що передбачена графами 11 і 12 Списку (відповідними пунктами додатків 4 і 5 до Порядку). Виявлені недоліки нотуються напроти кожного працівника і після здійснення громадського контролю доводяться до відома керівництва закладу охорони здоров’я і до роботодавця для їх усунення при проведенні наступних періодичних медоглядів. 6.2.3. Контроль за складанням Заключного акта медичного огляду Важливим документом, що підсумовує заходи роботодавця і медичних працівників закладу охорони здоров’я щодо проведення періодичного медогляду, є Заключний акт медичного огляду, який має бути складений згідно з вимогами пункту 2.17 Порядку та за формою, зазначеною у додатку 9 до Порядку, представниками трьох сторін протягом місяця після закінчення медогляду згідно з узгодженим графіком. З урахуванням повноти охоплення працівників медоглядом, виявлення виробничо зумовлених і професійних захворювань та виконання медичних рекомендацій Заключного акта за результатами періодичного медогляду в попередньому році у Заключному акті повинні бути детально відображені кількісні та якісні показники проведення періодичного медогляду працівників певного підприємства у поточному: 1. Повнота охоплення періодичним медичним оглядом: а) усього працівників, зазначених у Списку, в тому числі осіб віком до 21 року, осіб пенсійного віку, що працюють, а також осіб, стаж роботи яких становить більше 10 років. Потрібно зауважити, що з кожної названої групи працівників обов’язково виділяються особи жіночої статі. Важливо, щоб ці кількісні дані Заключного акта максимально наближалися до даних Акта визначення контингентів та Списку працівників, які підлягають періодичному медогляду (допускаються незначні відхилення, обумовлені плинністю кадрів). Особливої уваги при заповненні Заключного акта потребує рядок щодо працівників, які працюють на підприємстві понад 10 років, що важливо для виявлення хворих із початковими проявами професійних захворювань; б) працівників, які працюють під негативним впливом окремих шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, а саме: – хімічні речовини 1–4-го класу небезпеки (із зазначенням назви цих речовин); 50

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ – пил, особливо фіброгенної дії; – шкідливі речовини біологічного походження (із зазначенням назви), що має особливе значення, наприклад, при проведенні періодичного медогляду працівників біологічної та фармацевтичної промисловості, медичних працівників, працівників бактеріологічних (мікробіологічних) та вірусологічних лабораторій санепідемстанцій, органів державної ветеринарної служби, науково-дослідних інститутів та споріднених організацій, а також працівників комунальних служб та інших; – шум; – інфразвук; – ультразвук (наприклад, при проведенні періодичного медичного огляду працівників з ультразвукової дефектоскопії, медичних працівників фізіотерапевтичних кабінетів закладів охорони здоров’я, працівників зв’язку та інших працівників); – загальна та локальна вібрація; – неіонізуюче випромінювання (із зазначенням діапазонів, які діють на працівників підприємства), що має значення при проведенні медогляду працівників радіо- і телемовлення, працівників радіостанцій, передавальних пунктів, електротехнічного персоналу підприємств, водіїв електротранспорту та інших працівників; – несприятливий мікроклімат виробничих приміщень та відкритих територій (температури повітря, які перевищують гігієнічні норми, або низькі температури, збільшена швидкості руху та збільшена (зменшена) вологість повітря); – збільшений або зменшений атмосферний тиск (наприклад, при проведенні періодичного медичного огляду працівників, які працюють у кесонах або на лісозаготівельних роботах у високогірних районах); – недостатня освітленість (як природна, наприклад, при медичному огляді працівників, які працюють на підвальних або підземних підприємствах, так і штучна – загальна і місцева, що має особливе значення для високоточних робіт з оптичними приладами і спостереженням за екраном, а також при виконанні прецизійних робіт з об’єктом розрізнення до 0,3 мм); – іонізуюче випромінювання, що має значення, наприклад, при проведенні медогляду працівників підприємств, які застосовують радіоактивні речовини, медичних працівників санітарно-гігієнічних (радіологічних) лабораторій санепідемстанцій, рентгенологічних кабінетів, кабінетів радіотерапії та кардіохірургії закладів охорони здоров’я та інших працівників. – важкість праці та напруженість праці; – змінність праці (робота у другу та третю зміни). Важливо, щоб ці дані Заключного акта максимально наближалися до даних першого розділу звітної форми підприємства про умови праці за формою державного статистичного спостереження № 1-ПВ «Звіт про умови праці, пільги і компенсації за роботу у важких і шкідливих умовах праці». в) кількість не оглянутих працівників, у тому числі жінок, із зазначенням причин непроведення періодичного медогляду протягом терміну його проведення. 2. Якість проведення періодичного медичного огляду Аналізується за результатами виявлення серед осіб, яким проведено періодичний медогляд, працівників: – з підозрою на профзахворювання (отруєння), в тому числі працівників, яким підтверджено діагноз профзахворювання (отруєння), на професійний рак; – які вперше отримали інвалідність через профзахворювання; – що потребують переведення на іншу роботу внаслідок профзахворювання вперше; – які підлягають додатковому обстеженню; – у яких уперше виявлені загальні захворювання; – які потребують тимчасового переведення на іншу роботу за станом здоров’я; – які потребують переведення на іншу роботу за станом здоров’я; – яких необхідно направити на МСЕК; – яким установлено діагноз профзахворювання за останні п’ять років. По кожній групі згаданих вище працівників до Заключного акта надаються такі дані: кількість та поіменні Списки працівників із зазначенням прізвища, імені та по батькові працівника, місця роботи (цех або дільниця), виду шкідливого та небезпечного фактора виробничого середовища і трудового процесу, стаж роботи працівника в умовах дії цих факторів та діагноз; по кожній групі виявлених хворих виділяють працівників жіночої статі. 3. Повнота заповненя додаткових матеріалів до Заключного акта, а саме дані про кількість та поіменні Списки працівників: – які підлягають направленню на стаціонарне, амбулаторне та санаторно-курортне лікування, у спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади, що мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань; НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ – які потребують дієтичного і лікувально-профілактичного харчування; – які перебувають під диспансерним наглядом на кінець звітного року усього та за формами патології згідно з Міжнародною класифікацією хвороб (10-те видання), що має важливе значення для оздоровлення працівників та зменшення рівня їхньої захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. 4. Стан виконання роботодавцем і медичними працівниками закладу охорони здоров’я заходів попереднього Заключного акта періодичного медогляду. Ці дані аналізуються на підставі підтверджених даних відділу кадрів (відповідні розпорядчі документи підприємства, листки непрацездатності тощо) про проведення стаціонарного, амбулаторного і санаторно-курортного лікування працівників, працевлаштування їх за станом здоров’я, додаткових обстежень у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах тощо. Окремо вказують не виконані санітарно-протиепідемічні заходи із зазначенням причин їх невиконання. 5. Повнота, обґрунтованість і реальність складання комплексу оздоровчих заходів. За результатами періодичного медогляду працівників підприємства медична комісія закладу охорони здоров’я пропонує комплекс оздоровчих заходів роботодавцеві, голові профкому та головному лікарю закладу охорони здоров’я, що здійснює диспансерний нагляд за працівниками підприємства, а також комплекс санітарно-протиепідемічних заходів. Необхідно зазначити, що заходи, які пропонуються, повинні бути максимально реальними і конкретними щодо окремого працівника, а також мають бути виконані у термін до початку проведення наступного періодичного медичного огляду працівників даного підприємства. Таким чином, складання Заключного акта є важливим етапом проведення періодичного медогляду. Під час його складання не можна допускати формальності, незаповнення окремих рядків, внесення даних, які не відповідають або суперечать офіційним даним державного статистичного спостереження (звітним формам підприємств щодо умов праці, результатів проведення атестації робочих місць за умовами праці та інше). При здійсненні громадського контролю комісія профкому перевіряє правильність та достовірність внесених у Заключний акт цифрових матеріалів, а також (вибірково) дані про працівників, які внесені у списки (додатки) до кожного пункту Заключного акта. 7. ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ МЕДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЗАКЛЮЧНОГО АКТА Оскільки Заключний акт є завершальним документом, що підсумовує якість проведення періодичного медогляду працівників підприємства, після його отримання важливо налагодити постійний і дієвий громадський контроль комісією профкому за виконанням роботодавцем усіх медичних рекомендацій, передбачених у цьому документі. Громадський контроль потрібно здійснювати за кожною рекомендацією – від працевлаштування працівників за станом їхнього здоров’я до забезпечення працівників путівками на санаторно-курортне лікування. Контроль здійснюється за такими напрямами: 7.1. Контроль за працевлаштуванням працівників за станом їхнього здоров’я Працівник за станом здоров’я підлягає працевлаштуванню шляхом тимчасового переведення на легшу роботу на певний період, який рекомендований медичними працівниками закладу охорони здоров’я, що здійснювали періодичний медогляд, або фахівцями спеціалізованого закладу охорони здоров’я. Переведення здійснюється за наявності на підприємстві вакантних посад працівників аналогічної спеціальності або на вакантні посади працівників, зайнятість на яких буде відповідати медичним рекомендаціям. Важливо, щоб при цьому переведенні роботодавцем були чітко виконані вимоги трудового законодавства, а саме статті 170 Кодексу законів про працю України. Постійному переведенню на іншу посаду підлягають працівники підприємства, які за станом свого здоров’я згідно з даними періодичного медичного огляду не можуть продовжувати свою роботу за фахом (професією). Громадський контроль комісії профкому за виконанням цих медичних рекомендацій Заключного акта медогляду здійснюється шляхом перевірки наявності на підприємстві наказу, в якому має бути зазначено, на яку посаду і на який термін переводиться працівник згідно з медичними рекомендаціями. Важливо проконтролювати, чи містить наказ пункти щодо гарантування забезпечення трудових прав працівника, чи не порушуються при тимчасовому переведенні на іншу посаду його соціальні права згідно з трудовим законодавством щодо оплати праці, тривалості робочого часу та інших питань. Аналогічно контролюється і постійне переведення працівника на іншу посаду, коли працівник не може виконувати свою роботу за фахом. Тому набуває важливого значення наявність на підприємстві постійно діючої системи підготовки та перепідготовки кадрів, а саме: 52

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ – оволодіння суміжними (спорідненими) спеціальностями (наприклад, електрозварник ручного зварювання – суднобудівник–судноремонтник, маляр – штукатур, каменяр – плиточник – лицювальник тощо); – підвищення кваліфікації (наприклад, кадровий висококваліфікований працівник – майстер – начальник цеху) або перекваліфікації працівників тощо. 7.2. Контроль за додатковим обстеженням працівників Під час періодичного медогляду у працівника можуть бути виявлені симптоми захворювань, які для свого підтвердження або відхилення потребують додаткових обстежень, проведення яких не передбачено для його професії додатками 4 і 5 до Порядку. Виявлені симптоми потребують медичного огляду працівника лікарями інших спеціальностей (наприклад, кардіолог, пульмонолог, ендокринолог та інші), а також проведення йому додаткових інструментальних (наприклад, гастроскопія, томографічне обстеження, дуоденальне зондування, мамографія, ультразвукове дослідження, ректоскопія тощо) і лабораторних досліджень (наприклад, дослідження дуоденального соку, біохімічне дослідження крові на активність трансаміназ, на кількісне визначення гормонів щитовидної залози та інше). Таке обстеження потребує надання працівникові додаткових днів для закінчення періодичного медогляду. Саме тому важливо, щоб у колективний договір підприємства були внесені пункти про надання працівникові додаткових днів для додаткового медичного обстеження при збереженні за ним робочого місця та середнього заробітку. Конкретна максимальна тривалість терміну проведення додаткового обстеження визначається у колективному договорі підприємства. У разі виявлення у працівника початкових ознак виробничо зумовлених або професійних захворювань він потребує направлення на додаткове обстеження до профпатолога або у спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, де йому в умовах стаціонару або поліклініки буде проведено додаткове обстеження фахівцями цього закладу із застосуванням для оцінки стану здоров’я новітніх медико-біологічних показників та маркерів розвитку професійних захворювань для встановлення діагнозу професійного захворювання. На період такого стаціонарного обстеження працівникові може бути виданий листок непрацездатності. Під час громадського контролю перевіряють, чи пройшли відповідне обстеження працівники, яким воно призначалось, чи були направлені у спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади працівники з початковими проявами професійних захворювань. Така перевірка здійснюється за даними конкретного списку працівників, який додається до відповідного пункту Заключного акта. 7.3. Контроль за проведенням працівникам амбулаторного, стаціонарного та санаторно-курортного лікування Виконання цього важливого розділу медичних рекомендацій має надзвичайно важливе значення для збереження здоров’я працівників, зменшення у подальшому серед них рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та попередження виникнення професійних захворювань. 7.3.1. Контроль за проведенням працівникам амбулаторного лікування У додатку до Заключного акта поіменно зазначають працівників, яким у зв’язку з виявленими захворюваннями потрібно провести амбулаторне лікування. Під час амбулаторного лікування коригуються незначні відхилення у здоров’ї працівника. Таке лікування може проводитись як у закладі охорони здоров’я, що проводив періодичний медичний огляд, так і у поліклініці за місцем проживання. Важливо, щоб працівник пройшов таке лікування якомога швидше після проведення періодичного медогляду. Значно кращі результати амбулаторного лікування досягаються, коли для лікування використовують можливості денних стаціонарів поліклінік, у яких працівникам проводять більш складні медичні маніпуляції (наприклад, внутрішньовенні вливання, фізіотерапевтичні процедури тощо). Під час громадського контролю поіменно за списком перевіряють, чи пройшов кожний працівник курс відповідного лікування у призначені терміни. До речі, такий контроль можна здійснити за матеріалами протоколів засідань комісії підприємства із соціального страхування. 7.3.2. Контроль за проведенням стаціонарного лікування Деякі працівники у зв’язку з виявленими захворюваннями потребують стаціонарного лікування. Частіше це стосується захворювань серцево-судинної системи, органів дихання, нервової системи, які супроводжуються ускладненнями або важким перебігом. В умовах стаціонару проводиться також лікування хворих хірургічного профілю (наприклад, хворих із гінекологічною патологією, хронічними захворюваннями органів травлення тощо). Направлення працівників на стаціонарне лікування необхідно проводити для запобігання ускладненням наявних захворювань (наприклад, гіпертонічного кризу, інфаркту або інсульту при гіпертонічній хворобі ІІ–ІІІ ступеня, загострення хронічного холециститу, хронічного апендициту, виразкової НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки тощо), які можуть призвести до виникнення нещасного випадку чи аварії на виробництві або навіть до раптової смерті працівника. При складанні медичних рекомендацій стосовно стаціонарного лікування виявлених хворих медичні працівники закладу охорони здоров’я, як правило, узгоджують терміни проведення лікування. Саме тому під час громадського контролю комісія профкому, поіменно за відповідним списком, перевіряє, як дотримуються працівниками терміни проведення стаціонарного лікування, його ефективність, причини несвоєчасної госпіталізації хворого або відмови працівника від проведення стаціонарного лікування. Такий контроль також можна здійснити за матеріалами протоколів засідання комісії із соціального страхування підприємства. Бажано, щоб у колективний договір підприємства були включені пункти про надання матеріальної допомоги працівникам, які потребують стаціонарного лікування за результатами періодичного медогляду. Доречність наявності таких пунктів зумовлена високою вартістю ліків та медичних послуг, які надаються при стаціонарному лікуванні. 7.3.3. Контроль за забезпеченням працівників санаторно-курортним лікуванням Санаторно-курортне лікування є однією зі складових сучасної системи охорони здоров’я. Воно, як правило, закріплює підсумки стаціонарного або амбулаторного лікування хворих і є основним серед заходів медичної та професійної реабілітації хворого та поверненню суспільству працездатного працівника. Курортне лікування – це лікування природними факторами: кліматом, підземними мінеральними водами, лікувальними грязями тощо. Основним типом закладу охорони здоров’я на курорті є санаторій, який створений для максимального використання у лікуванні хворих переважно природних лікувальних факторів у поєднанні з іншими методами лікування, наприклад, фізіотерапевтичними. Найбільший ефект лікування у санаторії досягається тоді, коли дія лікувальних факторів курорту адекватна фізіологічним процесам, які відбуваються в організмі хворого. Тому недаремно кажуть, що у кожного хворого є свій індивідуальний курорт, на якому досягається бажаний лікувальний результат. Україна багата на санаторії, в яких використовуються для лікування різні природні фактори. Слід підкреслити, що лікування у санаторії потребує обов’язкового узгодження з лікарем у зв’язку з тим, що для направлення у санаторій існують показання і протипоказання. Так, серцево-судинні захворювання, як і функціональні розлади нервової системи, лікуються на кліматичних курортах Криму, Одеси, Київщини, Слов’янська, у санаторіях Дніпропетровської, Львівської та інших областей. Захворювання органів травлення лікуються на курортах Миргорода, Моршина, Трускавця, Березівських мінеральних вод, Куяльник та інших. Захворювання кістково-м’язової системи (опорно-рухового апарату), периферичної нервової системи, розлади статевої системи у чоловіків та жінок лікуються на грязевих курортах: Саки, Євпаторія, Куяльник, Кирилівка та інших, а також на курортах, які мають радонові (Хмельник) та сірководневі (Немирів, Любінь Великий, Черче, Синяк) мінеральні води. Захворювання органів дихання лікуються на курортах Південного берега Криму (Алушта, Ялта), а також на курортах Очакова, Слов’янська, в оздоровницях Вінницької, Київської та Харківської областей. Захворювання сечовидільної системи лікуються в Трускавці, Березівських мінеральних водах, санаторії «Збруч» (Сатанів). Запальні захворювання нирок лікуються в Ялті. Захворювання шкіри лікуються сірководневими водами на курортах Немирова, Любеня Великого і Черчого. Таким чином, майже 50 тис. ліжок, які є у розпорядженні санаторно-курортних закладів профспілок, можуть забезпечити повноцінне ефективне лікування і відпочинок працівникам підприємств, у яких при періодичному медичному огляді виявлено захворювання, які потребують санаторно-курортного лікування. Працівники підприємств можуть забезпечуватись санаторно-курортними путівками залежно від виду захворювання за рахунок: а) Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Фонд), яке здійснюється відповідно до постанови Правління Фонду від 25.02.2009 № 12, що затверджує Порядок отримання застрахованими особами та членами їхніх сімей санаторно-курортного лікування, яке сплачується за рахунок коштів Фонду; б) коштів роботодавця, якщо він піклується про охорону здоров’я своїх працівників і вживає заходів для збереження кадрового потенціалу підприємства; в) коштів профкому (відрахувань на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу). 54

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ Отримання працівниками підприємства (застрахованими особами), у яких виявлені різні захворювання, санаторно-курортних послуг передбачає комплексне лікування, медичну реабілітацію та попередження захворювань з максимальним використанням природно-кліматичних лікувальних ресурсів, а також інші необхідні методи лікування на базі санаторно-курортних закладів (курортів) за пред’явленням працівником путівки на санаторно-курортне лікування та санаторно-курортної карти (форма № 072/о – для дорослих і форма № 076/о – для дітей та підлітків). Путівка є документом, який надає застрахованій особі право на отримання відповідних послуг у санаторно-курортному закладі протягом зазначеного терміну – від 18 до 45 діб. Придбання путівок здійснюється виконавчою дирекцією Фонду в межах асигнувань, передбачених статтею бюджету Фонду «Оздоровчі заходи», з урахуванням пропозицій відділень Фонду згідно з кошторисами програм щодо відновлення здоров’я застрахованих і членів їхніх сімей та відповідно до законодавства. Рішення про виділення путівки застрахованій особі за рахунок Фонду приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, на підставі особистої заяви застрахованого та довідки для одержання путівки (форма № 70/о). Особливості планування та розподілу путівок за рахунок коштів Фонду, їх обліку та видачі, звітність про отримання та використання путівок наведено у вищезазначеному Порядку. Особливості забезпечення санаторно-курортними путівками працівників за рахунок коштів роботодавця та профкому регулюються відповідним положенням, яке розроблене і прийняте на підприємстві та є обов’язковим додатком до колективного договору. При здійсненні громадського контролю за виконанням рекомендацій Заключного акта комісія профкому перевіряє правильність забезпечення працівників путівками, особливо щодо виду захворювань, частоти отримання працівником путівок, тривалості оздоровлення тощо. Слід підкреслити, що путівками на санаторно-курортне лікування відповідно до медичних рекомендацій Заключного акта повинні першочергово забезпечуватися працівники, які пройшли стаціонарне лікування (для закріплення його результатів та реабілітаційного ефекту), а також працівники, які мають хронічні захворювання, часто і довго хворіють. 7.3.4. Контроль за забезпеченням працівників дієтичним та лікувально-профілактичним харчуванням Актуальність здійснення цього контролю комісією профкому зумовлена двома головними причинами: по-перше: широким розповсюдженням серед працівників підприємств таких захворювань системи травлення, як гастрити (з підвищеною або пониженою кислотністю шлункового соку), виразкова хвороба шлунка, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, хронічний гепатит, хронічний холецистит, хронічний панкреатит, хронічний ентерит, хронічний коліт та інші. Дієтичне харчування при зазначених захворюваннях відіграє головну роль у запобіганні загостренням та ускладненням, які призводять до тимчасової втрати працездатності. Дієтичне харчування забезпечується за кошти працівника. Лікувально-профілактичне харчування, яке практично являє собою обід, що складається з першої, другої страви, закусок та напоїв, спрямоване на покриття збільшених енергетичних витрат працівника, а також на зменшення негативної токсичної дії на нього хімічних факторів виробництва і запобігання професійним захворюванням. Лікувально-профілактичне харчування є однією з пільг і компенсацій за роботу у важких та шкідливих умовах праці, які передбачені статтею 7 Закону України «Про охорону праці». Воно надається за особливо важкі та особливо шкідливі умови праці, які встановлюються на робочому місці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці. Лікувально-профілактичним харчуванням працівники мають забезпечуватись безкоштовно – за рахунок коштів роботодавця; по-друге: масовим закриттям на підприємствах їдалень та інших закладів організованого гарячого харчування для працівників через згортання більшістю роботодавців соціальних програм. Посилаючись на економічну кризу, недалекоглядних роботодавців, які не турбуються про збереження трудового потенціалу підприємства, під приводом економії витрат на непродуктивні сфери виробництва, ліквідовують їдальні, буфети і навіть пункти роздачі їжі. Особливо тривожна ситуація з цього питання складається на підприємствах малого і середнього бізнесу та приватної форми власності. Стан справ у цій сфері додатково погіршує відсутність на більшості таких підприємств колективних договорів, які могли б захистити ці соціальні права працівників, а також відсутність профспілкових організацій, які б здійснювали громадський контроль за цим розділом роботи роботодавця. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ Організація дієтичного або лікувально-профілактичного харчування – досить складний процес, який передбачає наявність спеціально підготовленого персоналу, кухонного обладнання та продуктів (раціону) харчування. При цьому харчові продукти проходять додаткову механічну обробку, готуються на пару або запікаються замість смаження, завдяки чому у стравах збільшується кількість вітамінів, зменшується кількість подразнюючих речовин. Дієтичні страви, як і дієтичні продукти харчування, не подразнюють слизову шлунка або дванадцятипалої кишки, їх вживання дає можливість запобігти виникненню у працівника загострень та інших ускладнень захворювань системи травлення. В умовах сьогодення лише великі промислові підприємства, де збереглися комбінати громадського харчування, штати та їх інфраструктура, можуть дозволити собі на належному рівні організувати дієтичне харчування для своїх працівників, у яких виявлено захворювання органів системи травлення. Тому для працівників інших підприємств, а таких – більшість, можна і потрібно налагодити хоча б забезпечення дієтичними харчовими продуктами промислового виготовлення в місцях організації колективного харчування працівників. Забезпечення такими харчовими продуктами, до яких належать кисломолочні продукти, випічка, соки та інші продукти, можна організувати через буфети, роздавальні пункти, які потрібно організовувати на підприємстві, або через магазини, які розташовані поблизу підприємства. При здійсненні громадського контролю за цими рекомендаціями Заключного акта комісії профкому потрібно з’ясувати: – Чи організовано дієтичне харчування для працівників підприємств, чи враховує воно види захворювань, які виявлені у працівників? – Скільки працівників, яким рекомендовано дієтичне харчування, користуються послугами їдальні щодо отримання дієтичного харчування за своїм захворюванням, а якщо не користуються – то чому? – Чи можуть працівники підприємства, яким рекомендоване дієтичне харчування, придбати дієтичні харчові продукти в буфеті, пункті роздачі їжі чи інших місцях організованого гарячого харчування (інакше кажучи – чи доступні дієтичні харчові продукти для працівників)? Важливим питанням захисту соціальних прав працівників і профілактики професійних захворювань є також організація лікувально-профілактичного харчування, яка на підприємствах України, за даними профспілок, перебуває на вкрай низькому рівні через зазначені вище причини. Лікувально-профілактичне харчування надається працівникам безплатно на роботах з особливо шкідливими або особливо важкими умовами праці за встановленими нормами (ст. 166 Кодексу законів про працю України). Це – працівники певних категорій, зайняті на роботах у хімічному і хіміко-фармацевтичному виробництвах, виробництві кольорової металургії, електротехнічних і радіотехнічних виробництвах, виробництві ртутних термометрів, на роботах з радіоактивними речовинами, з навантаження і розвантаження апатиту в морських та річкових портах, в умовах підвищеного атмосферного тиску, на виробництвах чорної металургії та деяких виробництвах харчової промисловості. Під час організації лікувально-профілактичного харчування виникає більше проблем, ніж при організації дієтичного. Це спричинено тим, що згідно з вимогами нормативних актів роботодавець повинен за власні кошти забезпечувати працівників лікувально-профілактичним харчуванням. А це передбачає значні витрати у зв’язку з високою вартістю харчових продуктів. У різних областях України орієнтовна вартість однієї порції лікувально-профілактичного харчування (обіду) згідно з раціонами для працівників різних професій становить від 30 до 40 гривень. Під час громадського контролю комісії профкому за безкоштовним забезпеченням працівників лікувально-профілактичним харчуванням мають бути з’ясовані такі питання: – Чи організовано безперебійне лікувально-профілактичне харчування для певних категорій працівників підприємства, на робочих місцях яких за результатами атестації робочих місць за умовами праці встановлені особливо важкі або особливо шкідливі умови праці? – Яка кількість працівників, що зазначені відповідно до медичних рекомендацій у списку, отримує лікувально-профілактичне харчування, а якщо не отримує, то чому? – Чи є скарги працівників підприємства на організацію лікувально-профілактичного харчування та забезпечення ним працівників? 7.3.5. Контроль за здійсненням диспансерного нагляду за працівниками, у яких виявлено захворювання Усі працівники, у яких виявлено захворювання, повинні братися на диспансерний облік лікарями відповідного фаху закладу охорони здоров’я, де проводився періодичний медогляд, або за місцем проживання. На кожного хворого заводять карту диспансерного нагляду і складають план його проведення. 56

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ Диспансерний нагляд передбачає: – регулярний (два–чотири рази на рік – залежно від діагнозу і стану хворого) медичний огляд, на який хворий запрошується активно; – проведення хворому необхідних та додаткових інструментальних і лабораторних досліджень; – призначення хворому специфічного лікування у домашніх умовах і контроль за його здійсненням; – моніторинг динаміки перебігу захворювання, стану здоров’я хворого і його працездатності. Особлива увага щодо диспансерного нагляду повинна приділятися працівникам, у яких виявлені початкові ознаки виробничо зумовлених або професійних захворювань. Стосовно професійних захворювань, то бажано, щоб диспансерний нагляд за такими працівниками здійснювали фахівці спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, які мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань. При здійсненні громадського контролю комісія профкому перевіряє вибірково з поіменного Списку (додаток до Заключного акта), чи взяті хворі на диспансерний облік. Перевірку потрібно робити по журналах персонального обліку хворих, які перебувають на диспансерному обліку в лікарів кожного фаху, які брали участь у періодичному медогляді працівників підприємства: терапевт, хірург, офтальмолог, оториноларинголог та інші. Перевірка здійснюється також шляхом контролю за записами в амбулаторній карті хворого, до якої мають бути внесені результати проведення диспансерного нагляду. Слід підкреслити, що якісний диспансерний нагляд та свідоме ставлення працівника до його проведення значно поліпшують стан здоров’я хворого, є надійними засобами збереження його високої працездатності, а також запобігання тимчасовій непрацездатності через загострення захворювання. 7.3.6. Складання плану виконання медичних рекомендацій Заключного акта Наведені матеріали підтверджують велике значення виконання роботодавцем медичних рекомендацій Заключного акта для збереження здоров’я працівників підприємства. Стає зрозумілим, що повне виконання цих рекомендацій можливе лише за умови складання детального плану їх виконання, пункти якого будуть підкріплені належним і повним фінансуванням. До плану мають бути включені ті рекомендації, які потребують проведення спеціальних заходів роботодавця, особливо значних фінансових витрат: оплата додаткових обстежень, лікування хворих у стаціонарі, санаторно-курортне лікування, організація дієтичного і лікувально-профілактичного харчування та інші. Саме тому актуальним є наявність відповідних пунктів у розділі «Охорона праці та здоров’я» колективного договору підприємства, що полегшить роботодавцеві фінансування заходів з виконання медичних рекомендацій Заключного акта. При здійсненні громадського контролю комісія профкому перевіряє наявність та реальність такого плану, відповідність його медичним рекомендаціям, дотримання термінів виконання пунктів плану, фінансування запланованих заходів. 8. ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ОРГАНІЗАЦІЄЮ І ПРОВЕДЕННЯМ ПЕРІОДИЧНИХ МЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ ПРЕДСТАВНИКАМИ ГАЛУЗЕВИХ ПРОФСПІЛОК ТА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ПРОФСПІЛКОВИХ ОБ’ЄДНАНЬ Представники галузевих профспілок і територіальних профспілкових об’єднань також можуть здійснювати громадський контроль профспілок за організацією і проведенням періодичних медичних оглядів. Контроль здійснюється на провідних підприємствах галузі або області за методикою, наведеною вище. Бажано такі перевірки здійснювати із залученням представників профкому підприємства, що перевіряється. Під час таких перевірок галузеві профспілки та обласні територіальні профспілкові об’єднання можуть приділити більше уваги стану проведення періодичних медоглядів не тільки працівників, зайнятих у важких і шкідливих умовах праці, а й працівників інших професійних груп, які підлягають періодичним медичним оглядам (наприклад, працівники, що працюють на харчових і прирівняних до них об’єктах, підприємствах з побутового обслуговування населення, працівників транспортних підприємств, медичних і педагогічних працівників та інших). Результати перевірки, як правило, мають бути доведені до відома керівників територіальних управлінь охорони здоров’я, включаючи органи державної санітарно-епідеміологічної служби. Після перевірки двох-трьох підприємств підсумовані та порівняльні результати громадського контролю рекомендується розглянути на розширеному засіданні президії профспілки або на засіданні президії обласного профспілкового об’єднання. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ Діловий розгляд матеріалів громадського контролю на цих засіданнях, заслуховування представників роботодавців, закладів охорони здоров’я, які проводили періодичний медогляд, та представників трудових колективів (профкомів) дасть можливість усунути наявні недоліки та поліпшити проведення періодичних медоглядів працівників підприємства або галузі в окремих областях, скоординувати виконання роботодавцями медичних рекомендацій Заключного акта та розроблених ними планів. Здійснення громадського контролю з боку галузевих профспілок і обласних територіальних профспілкових об’єднань за виконанням роботодавцями і медичними працівниками вимог нормативних актів з організації та проведення періодичних медоглядів буде одним із дієвих заходів з охорони здоров’я і працездатності працівників, зменшення їх захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та збереження трудового потенціалу у галузях і на відповідній території. 9. ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ З ТИМЧАСОВОЮ ВТРАТОЮ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ – ЯК ІНДИКАТОР ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ МЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ ТА ВИКОНАННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЗАКЛЮЧНОГО АКТА ЩОДО ОЗДОРОВЛЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ Захворюваність із тимчасовою втратою працездатності (далі – ЗТВП) є одним із показників загального здоров’я людини, який відіграє важливу роль у підтриманні високої працездатності працівників підприємств та у виконанні виробничих планів. Тимчасова непрацездатність працівника може бути зумовлена: – гострими інфекційними захворюваннями (грип, респіраторна інфекція, вірусний гепатит, дизентерія та інші гострі кишкові інфекції); – загостреннями або клінічними ускладненнями наявних у працівника хронічних соматичних захворювань (пневмонія, бронхіт, гіпертонічна хвороба, гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гепатит, ангіна, гінекологічні захворювання тощо); – травматизмом у невиробничій сфері (дорожньо-транспортні пригоди, травми у побуті, пожежі, ураження електричним струмом та інші). ЗТВП відіграє суттєву соціально-економічну роль, адже підприємство, оплачуючи перші п’ять днів тимчасової непрацездатності, витрачає кошти, які можна було б спрямувати на оздоровлення своїх працівників, а загальний розмір відшкодувань підприємствами застрахованим у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю становить мільйони гривень. Крім того, підприємства України через ЗТВП щорічно втрачають мільйони робочих днів, що негативно впливає на трудовий ритм підприємства, дотримання графіків виробництва, своєчасність проведення різного виду робіт і виконання виробничих планів підприємств. Медичним документом, який підтверджує відсутність працівника підприємства у зв’зку з тимчасовою непрацездатністю, є листок непрацездатності. З відміною Міністерством охорони здоров’я України у 2003 р. звітної форми галузевого статистичного спостереження щодо ЗТВП «Звіт про тимчасову втрату працездатності» (ф. 23-тнп) медичні працівники закладів охорони здоров’я практично самоусунулися від проведення аналізу ЗТВП працівників закріплених підприємств та стали приділяти цьому важливому питанню поліпшення здоров’я працівників підприємств значно менше уваги. Ще гіршою стала ситуація з аналізу цієї захворюваності після відміни обов’язкового зазначення діагнозу в листку непрацездатності, тому що стало неможливим визначити структуру ЗТВП працівників, відповісти на питання, які захворювання переважно зумовлюють серед них тимчасову непрацездатність. Хоча за шифром захворювання, який іноді проставляють у листку непрацездатності, можна встановити групу захворювання відповідно до Міжнародної класифікації хвороб, однак недостатній аналіз структури захворюваності не дає можливості розробити цільові заходи щодо зменшення ЗТВП. З іншого боку, на підприємствах – відповідно до Закону про загальнообов’язкове соціальне страхування – створені комісії (або призначені уповноважені) підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями. Основним завданням цих комісій є розгляд питання про нарахування допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (оплата листка непрацездатності). Проведення засідань страхової комісії щомісяця та розгляд листків непрацездатності закінчується складанням протоколу засідання, в якому реєструються листки непрацездатності та розмір призначеного нарахування для кожного працівника, який мав тимчасову непрацездатність протягом періоду, що аналізується, і надав до комісії листок непрацездатності. Саме тому дані протоколів можуть бути використані для здійснення профкомом аналізу захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. 58

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

МЕДОГЛЯДИ Рівень ЗТВП аналізується за такими показниками: – кількість випадків непрацездатності на 100 працюючих, яка визначається за кількістю первинних листків непрацездатності; – кількість днів непрацездатності на 100 працюючих, яка визначається кількістю робочих днів непрацездатності за первинними листками непрацездатності та листками непрацездатності, що їх продовжують (вторинні); – середня тривалість одного випадку непрацездатності, яка визначається як частка від ділення загальної кількості днів непрацездатності (за первинними листками непрацездатності та тими, що їх продовжують, на кількість випадків непрацездатності (за первинними листками непрацездатності). Якщо до цього аналізу додати витрати підприємства на оплату листків непрацездатності (дані отримуються у бухгалтерії), то можна отримати показники соціальної значимості ЗТВП для даного підприємства, а саме визначити такі показники, як: – середня вартість одного випадку тимчасової непрацездатності, яка визначається як частка шляхом ділення загальної суми виплат з оплати первинних листків непрацездатності на кількість таких листків; – середня вартість одного дня тимчасової непрацездатності, яка визначається шляхом ділення загальної суми виплат за листками непрацездатності на загальну кількість робочих днів непрацездатності. – середня вартість витрат підприємства на оплату перших п’яти днів непрацездатності, зумовленої ЗТВП одного працівника, яка визначається як частка від ділення цих загальних виплат підприємства на кількість працівників, які мали випадки непрацездатності (отримували листки непрацездатності) за період, що аналізується. При здійсненні громадського контролю комісія профкому повинна проконтролювати також місце видачі листків непрацездатності (як лікарями лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання (реєстрації) працівника, так і лікарями закріпленого медичного закладу). Тому важливо проводити аналіз розподілу виданих листків непрацездатності за місцем їх видачі, щоб запобігти зловживанням недобросовісних працівників у своїх корисливих цілях. Якісний аналіз ЗТВП, визначення працівників, які мають хронічні захворювання, часто (більше чотирьох разів на рік) і довго (до чотирьох місяців) хворіють, доповнення аналізу матеріалами періодичного медичного огляду працівників та виконання медичних рекомендацій Заключного акта медогляду дають змогу з’ясувати причини високої захворюваності та розробити реальні плани щодо зменшення її рівня. Зрозуміло, що на рівень ЗТВП негативно впливають недоліки у проведенні амбулаторного, стаціонарного і санаторно-курортного лікування, здійсненні диспансерного нагляду за хворими, організації дієтичного і лікувально-профілактичного харчування та неналежне виконання інших медичних рекомендацій Заключного акта. Для зменшення ЗТВП працівників підприємства, зменшення витрат підприємства на оплату листків непрацездатності, збереження здоров’я працівників та їхньої працездатності потрібно розробити відповідний план, який рекомендується викласти як додаток до колективного договору (розділ «Охорона праці та здоров’я»). Зрозуміло, що виконання цього плану потребує певних витрат з боку роботодавця, які повернуться йому зменшенням сум відшкодувань з оплати листків непрацездатності, зменшенням втрачених робочих днів, збільшенням випуску продукції та виконанням виробничих планів. Враховуючи основні причини ЗТВП, до цього плану рекомендується внести пункти щодо: – сезонної профілактики грипу та гострих респіраторних захворювань у зв’язку з високим рівнем захворюваності та значними втратами робочих днів через неефективність профілактичних та протиепідемічних заходів; – запобігання випадкам травматизму невиробничого характеру через тривалий період непрацездатності шляхом проведення для працівників на підприємстві санітарно-просвітницької роботи (лекції, радіолекції, бесіди, встановлення стендів, плакатів тощо); – цільового оздоровлення працівників, які часто і довго хворіють. Наведені матеріали переконливо свідчать, що громадському контролю профспілок за організацією і проведенням періодичних медоглядів, а також виконанням оздоровчих заходів щодо реалізації медичних рекомендацій Заключного акта потрібно приділяти значно більше уваги. Це буде вагомим внеском профспілок у збереження здоров’я працівників підприємств, їхньої високої працездатності, продуктивного довголіття, а також збереження трудового потенціалу підприємств, що є запорукою виконання їхніх виробничих планів.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

Які роботи підвищеної небезпеки можна виконувати без дозволу органів Держгірпромнагляду (наприклад, на підставі декларації)? За зверненнями читачів журналу

ДОЗВОЛИ

Не слід плутати Перелік робіт з підвищеною небезпекою (відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII встановлюється Держгірпромнаглядом) та Перелік видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу або може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці (відповідно до ст. 21 встановлюється Кабінетом Міністрів України)

Одержання документів дозвільного характеру в системі Держгірпромнагляду України регулюється нормами ст. 21 Закону України «Про охорону праці», а саме: роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі – дозвіл). Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устатковання підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. Безпосередній перелік робіт підвищеної небезпеки та перелік машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, виконання та/або експлуатація (застосування) яких потребує одержання документа дозвільного характеру, визначені Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі – Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107. Перелік робіт підвищеної небезпеки та перелік машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, виконання та/або експлуатація (застосування) яких потребує одержання дозволу, визначені у додатках 2 та 3 до Порядку та є вичерпними. Стосовно робіт підвищеної небезпеки, які можна виконувати на підставі декларації, то дане питання регулюється п. 21 Порядку, відповідно до якого виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 6 до Порядку, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначено у додатку 7 до Порядку, здійснюються роботодавцем на підставі декларації відповідності його матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки. В. Шайтан, перший заступник Голови Держгірпромнагляду

Більша частка акцій ПАТ «Миколаївобленерго» належить державі. Згідно з діючими раніше порядками видачі дозволів, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 06.10. 1993 № 831 та від 15.10.2003 № 1631, підприємству не потрібно було отримувати дозвіл на початок роботи. Нині, згідно з порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 26.10.2011 № 1107, розробленим відповідно до ст. 21 Закону «Про охорону праці», з метою додержання вимог щодо охорони праці під час проектування, будівництва (виготовлення) та реконструкції підприємств, об’єктів і засобів виробництва територіальне управління Держгірпромнагляду вимагає отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Роз’ясніть, будь-ласка, чи є правомірними такі вимоги. За зверненнями читачів журналу

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 затверджено Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі – Порядок). У ньому визначено процедуру видачі або відмови у видачі, переоформленні, видачі дублікатів, анулювання Держгірпромнаглядом та його територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі – дозвіл). Дозвіл видається роботодавцеві на виконання видів робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 2 до Порядку, або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 3 до Порядку. Отже, якщо ПАТ «Миколаївобленерго» виконує роботи підвищеної небезпеки, які зазначені у додатку 2 до Порядку, та експлуатує машини, механізми, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 до Порядку, то йому необхідно отримати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки відповідно до вимог Порядку. Крім того, якщо ПАТ «Миколаївобленерго» виконує роботи підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 6 до Порядку, а також експлуатує машини, механізми, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 7 до Порядку, то йому необхідно подати декларацію відповідності його матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки за формою згідно з додатком 8 до Порядку до територіального органу Держгірпромнагляду за місцем виконання таких робіт або експлуатації таких машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. В. Шайтан, перший заступник Голови Держгірпромнагляду

Дія Порядку поширюється на всіх роботодавців, під якими відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону праці» розуміють «власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю»

Як регламентується проведення робіт у колодязях? За зверненнями читачів журналу

Роботи всередині ємкості (апарати, резервуари, цистерни та інше аналогічне обладнання, а також колектори, тунелі, колодязі, приямки), під час проведення яких можливе виділення в робочу зону вибухо-, пожежонебезпечних або шкідливих парів, газів та інших речовин, які можуть призвести до вибуху, загоряння, мати негативний вплив на організм людини, а також роботи, які виконуються за недостатнього вмісту кисню (об’ємна частка менше 20%), належать до газонебезпечних робіт. Організація безпечного ведення газонебезпечних робіт на діючих підприємствах, в організаціях міністерств і відомств, які мають підконтрольні Держгірпромнагляду об’єкти, здійснюється відповідно до вимог Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт (НПАОП 0.00-5.11-85), затвердженої наказом Держгіртехнагляду СРСР від 20.02.1985. В. Шайтан, перший заступник Голови Держгірпромнагляду

Чи може вважатися виробничою травмою ушкодження (перелом або вивих), отримане по дорозі з дому на роботу чи навпаки? За зверненнями читачів журналу

Згідно з п. 5 Порядку нещасні випадки, що сталися з працівниками під час прямування на роботу на громадському транспорті або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовується в інтересах підприємства, вважаються нещасними випадками невиробничого характеру і не підлягають розслідуванню згідно з вимогами Порядку. Розслідування цієї категорії випадків проводиться відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 270. С. Дунас, заступник Голови Держгірпромнагляду

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ

Також регламентують роботу в колодязях НПАОП 40.1-1.01-79 та НПАОП 60.1-1.01-04 – водопровідноканалізаційних мереж; НПАОП 40.1-1.21-98 – електричних мереж; НПАОП 64.2-1.07-96 – мереж зв’язку і телекомунікацій

РОЗСЛІДУВАННЯ

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ Якими мають бути дії потерпілого в результаті нещасного випадку, якщо комісія з розслідування неправомірно визнала нещасний випадок не пов’язаним з виробництвом? За зверненнями читачів журналу

Спеціальне розслідування нещасного випадку може бути проведено тільки у разі нещасного випадку, що спричинив тяжкий наслідок (див. п. 36 Порядку)

Пунктом 34 Порядкупрповедення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі – Порядок) визначено, що у разі надходження від потерпілого скарги або незгоди із висновками комісії щодо обставин і причин нещасного випадку посадова органу Держгірпромнагляду має право з метою забезпечення об’єктивності проведення розслідування видати обов’язковий до виконання роботодавцем припис за формою Н-9 щодо необхідності проведення повторного розслідування нещасного випадку. Згідно з п. 54 Порядку у разі надходження від потерпілого незгоди із висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин нещасного випадку керівник органу Держгірпромнагляду має право призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі. Слід зазначити, що право вимагати від роботодавця, органу Держгірпромнагляду провести повторне розслідування і здійснити певні дії належать до етапу, коли (спеціальне) розслідування нещасного випадку вже завершено. Втручання у роботу (спеціальної) комісії, скасовування рішення або внесення змін на етапі безпосередньої роботи комісії із (спеціального) розслідування нещасного випадку Порядком не передбачено. Підсумовуючи зазначене, у разі незгоди потерпілого з висновками (спеціальної) комісії він має право звернутись до органу Держгірпромнагляду з вмотивованою заявою про призначення повторного (спеціального) розслідування нещасного випадку. У разі виявлення порушень вимог Порядку органом Держгірпромнагляду буде вжито відповідних заходів реагування. С. Дунас, заступник Голови Держгірпромнагляду

Що слід зробити, якщо членам сім’ї потерпілого відмовлено в праві брати участь у розслідуванні? За зверненнями читачів журналу

Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров’я, визначає розділ V Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-XIV

Відповідно до вимог пп. 11, 38 Порядку потерпілий або уповноважена ним особа, яка представляє його інтереси, не входить до складу (спеціальної) комісії, але має право брати участь у її засіданнях, вносити пропозиції, подавати документи щодо нещасного випадку, давати відповідні пояснення, в тому числі викладати в усній і письмовій формі особисту думку щодо обставин і причин настання нещасного випадку, та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування. Голова (спеціальної) комісії зобов’язаний письмово поінформувати потерпілого, членів його сім’ї або уповноважену особу, яка представляє його інтереси, про їхні права і запросити до співпраці. Оскільки до функціональних обов’язків голови та членів (спеціальної) комісії належать усі заходи, що передбачені Порядком, питань щодо виконання певних дій, пов’язаних з розслідуванням, не повинно виникати, крім виключних випадків. Якщо потерпілому відмовлено у праві співпрацювати з (спеціально) комісією, він має право звернутись до керівника органу, який утворив комісію, з вмотивованою заявою про порушення його прав у зв’язку з нещасним випадком. Також потрібно враховувати, що відповідно до норм ст. 44 Закону України «Про охорону праці» особи, які порушують вимоги Порядку, притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством. С. Дунас, заступник Голови Держгірпромнагляду

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ Працівник бухгалтерії, виходячи з службового автомобіля керівника підприємства, на якому його підвезли до прохідної, зламав ногу. Про наявність перелому з’ясувалося після проведення рентгеноскопії наступного дня. Дирекція підприємства відмовилася розслідувати нещасний випадок як такий, що пов’язаний з виробництвом, мотивуючи тим, що транспортний засіб не призначений для перевезення до роботи працівників, крім керівника. Чи правомірні в такому випадку дії керівництва підприємства? За зверненнями читачів журналу

Згідно з п. 7 Порядку розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме – обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків та призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день. Обставини, за яких нещасний випадок визнається або не визнається пов’язаним з виробництвом, зазначені у пп. 15 та 16 Порядку. Зокрема, згідно з вимогами п. 15 Порядку визнаються пов’язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час: проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору; прямування до об’єкта (між об’єктами) обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого об’єкта за дорученням роботодавця. Разом з цим випадки використання в особистих цілях без відома роботодавця транспортних засобів, устаткування, інструментів, матеріалів тощо, які належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності, що підтверджено відповідними висновками), не визнаються пов’язаними з виробництвом згідно з підпунктом 2 п. 16 Порядку. Враховуючи вищенаведене, випадки, що сталися під час прямування на роботу на транспортному засобі підприємства, підлягають розслідуванню та обліку згідно з вимогами Порядку. Якщо під час розслідування комісією буде встановлено, що службовий автомобіль закріплений за потерпілим або потерпілий виконував доручення роботодавця під час нещасного випадку, то випадок може бути визнано пов’язаним з виробництвом. Якщо під час розслідування комісією буде встановлено, що службовий автомобіль не закріплений за потерпілим і він використовував його в особистих цілях без відома роботодавця чи безпосереднього керівника робіт (крім випадків, що сталися внаслідок несправності службового автомобіля, що підтверджено відповідними висновками), то випадок може бути визнано не пов’язаним з виробництвом. Таким чином, рішення щодо зв’язку нещасного випадку з виробництвом приймається виключно комісією з його розслідування після з’ясування обставин і причин його настання. У разі визнання нещасного випадку пов’язаним з виробництвом комісією складаються акти за формою Н-5 та Н-1, які надають право потерпілому на призначення страхових виплат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Слід акцентувати увагу на тому, що у Порядку під нещасним випадком на виробництві розуміють обмежену в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, хоча відповідно до п. 4.25 ДСТУ 2293-99 – «нещасний випадок на виробництві – раптове погіршення стану здоров’я чи настання смерті працівника під час виконування ним трудових обов’язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) небезпечного або шкідливого чинника». Тобто, якщо під час розслідування не буде встановлено впливу на потерпілого виробничого фактора чи середовища, то такий випадок травмування може бути не пов’язаним з виробництвом

С. Дунас, заступник Голови Держгірпромнагляду

Шановні читачі! Просимо надсилати запитання до редакції у зручний для вас спосіб за вказаною нижче адресою. Ваші запитання будуть розглянуті компетентними фахівцями, а їхні відповіді опубліковані на сторінках додатка. Адреса для письмової кореспонденції: ДП «Редакція журналу «Охорона праці», вул. Попудренка, 10/1, м. Київ, 02100. Електронна пошта: mail@ohoronapraci.kiev.ua

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ На підприємстві працюють електрогазозварники. В якому порядку та відповідно до яких нормативно-правових актів має проводитись їхнє навчання? За зверненнями читачів журналу

НАВЧАННЯ

Зварювальні роботи належать до вогневих (полуменевих) робіт. Обов’язковій атестації підлягають зварники, які залучаються до виконання зварювальних робіт під час виготовлення, монтажу та ремонту підіймальних споруд, котлів та посудин, що працюють під тиском, та інших об’єктів підвищеної небезпеки

Нещодавно сформувалось поняття «неформальне професійне навчання працівників». До Переліку робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, також входить і професія зварника

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон), зокрема визначених у ст. 13, відповідальність за створення на підприємстві належних і безпечних умов праці покладається на роботодавця. Згідно із нормами, встановленими ст. 18 Закону, саме за рахунок роботодавця працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Крім цього, працівники, зайняті на роботах підвищеної небезпеки або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Порядок такого навчання регламентується Типовим положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 15.02.2005 за № 231/10511 (далі – Типове положення). Відповідним наказом Держнаглядохоронпраці затверджено і Перелік робіт з підвищеною небезпекою (далі – Перелік), зареєстрований у Міністерстві юстиції за № 232/10512. Перелік налічує 137 видів робіт, виконання яких потребує спеціального навчання і перевірки знань. До таких робіт належать електрозварювальні, газополуменеві, наплавочні і паяльні роботи, контроль за зварними з’єднаннями та ін. Слід зазначити, що роботи підвищеної небезпеки – це роботи, які проводяться в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або такі, де є потреба в професійному доборі, чи пов’язані з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров’ю, майну, довкіллю. Тому на підприємствах на основі Переліку, з урахуванням специфіки виробництва, роботодавцем розробляється і затверджується відповідний перелік робіт підвищеної небезпеки, для проведення яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці. Порядок проведення спеціального навчання і перевірки знань з питань охорони праці визначено у розділі 4 Типового положення. У п. 4.3 цього положення зазначено: «Спеціальне навчання з питань охорони праці проводиться роботодавцем на підприємстві за навчальними планами та програмами, які розробляються з урахуванням конкретних видів робіт, виробничих умов, функціональних обов’язків працівників і затверджуються наказом». Таким чином, з урахуванням видів електрозварювальних робіт та існуючих на підприємстві методів контролю за зварними з’єднаннями роботодавець самостійно визначає перелік робіт підвищеної небезпеки та на основі Типового положення розробляє і затверджує порядок навчання і перевірки знань з питань охорони праці працівників, зайнятих на відповідних роботах. Крім цього, необхідно розрізняти теоретичні і практичні навички, які здобуває працівник за відповідною професією. Вимоги щодо проведення практичного процесу виконання зварювальних робіт та контролю, зокрема за зварними з’єднаннями, встановлені Правилами атестації зварників, які затверджено наказом Держнаглядохоронпраці від 19.04.1996 № 61, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 31.05.1996 за № 262/1287. Відповідно до п. 1.2 Правила регулюють взаємодію атестаційних органів та їх компетенцію, порядок проведення і оформлення результатів атестації зварників на допуск до виконання робіт із зварювання об’єктів та обладнання, передбачених правилами охорони (безпеки) праці, безпечної експлуатації та іншими, затвердженими Держнаглядохоронпраці. С. Дунас, заступник Голови Держгірпромнагляду

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 9/2014

Пан АБО ПРОПАВ...