11-2015-rus by Охрана труда

Психологическая подготовка работников

Опыт работы с персоналом АК «Харьковоблэнерго»

НАУЧНО-ПРОИЗВОДСТВЕННЫЙ ЖУРНАЛ

№ 11/2015

ОХРАНА ТРУДА

индекс 74378

Экономические аспекты

ОХРАНЫ ТРУДА

www.ohoronapraci.kiev.ua

УВАГА!

ПЕРЕДПЛАТНУ АКЦІЮ ПРОДОВЖЕНО ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!

Передплатіть журнал «Охорона праці» на 2016 рік з 1 вересня до 11 грудня та отримайте один із цінних призів. Для того щоб взяти участь у розіграші, вам необхідно: z передплатити журнал до 11 грудня 2015 року; z надіслати копію абонемента про передплату до редакції не пізніше 18 грудня. На абонементі обов’язково вказати контактний номер телефону. Поштова адреса: 02100, м. Київ, вул. Попудренка, 10/1, ДП «Редакція журналу «Охорона праці». Електронна адреса: peredplata.op@gmail.com Передплатити журнал ви можете в редакції, зателефонувавши за номером: (044) 559-19-51, або в найближчому поштовому відділенні.

ПРИЗИ*: I місце – планшет

(у разі передплати від п’яти примірників на місяць)

II місце – електронна книга (у разі передплати від двох до чотирьох примірників на місяць)

III місце – флеш-накопичувач

(у разі передплати одного примірника на місяць)

Заохочувальні призи:

чашка, футболка, кепка із логотипом журналу * Отримання призу передбачає сплату 1 грн.

12 місяців корисної інформації з охорони праці

Розіграш призів відбудеться 25 грудня 2015 року

ЗАЩИТА СЛУХА ОТ «3М Украина»

для работников ПАО «АрселорМиттал Кривой Рог» В современном мире от руководителей предприятий и специалистов по охране труда требуется ответственно относиться к соблюдению требований трудового законодательства и проявлять заботу о своих сотрудниках, обеспечивая их всеми необходимыми средствами индивидуальной защиты, в частности СИЗ органов слуха. Не менее важным аспектом является повышение культуры применения СИЗ и ответственное отношение самих работников к своему здоровью. Удачным примером комплексного подхода может служить совместный обучающий проект компании «3М Украина» и департамента по охране труда ПАО «АрселорМиттал Кривой Рог».

рамках Недели здоровья компания «3М Украина» организовала выставку СИЗ, целью которой было обучение правильному применению СИЗ слуха сотрудников ПАТ «АрселорМиттал Кривой Рог», на которых в процессе производственной деятельности воздействует такой вредный фактор, как повышенный уровень шума. Специалисты департамента средств индивидуальной защиты компании «3М Украина» провели презентацию различных видов СИЗ слуха для персонала ПАТ «АрселорМиттал Кривой Рог». Затем участникам выставки предлагалось с пользой поиграть в специально разработанную компьютерную игру, где нужно было правильно осмотреть, примерить и применить СИЗ, в том числе новинки – каски со стационарно прикрепленными к ним наушниками Peltor™ и встроенной радиостанцией (Litecom™) для ведения переговоров во время работы. Кроме того, участники мероприятия получили возможность испытать на себе определенные виды СИЗ слуха, наиболее подходящие для работы в различных производственных условиях. Для этого компания «3М Украина» установила в учебном классе первую и пока единственную в Украине мобильную звуковую комнату, куда через динамики передается производственный шум, превышающий 100 дБ, который предварительно был записан на предприятии ПАО «АрселорМиттал Кривой Рог». В ходе этого этапа работники, находясь в звуковой комнате, проверяли эффективность и удобство использования различных видов представленных на выставке СИЗ в условиях, максимально приближенных к реальной производственной среде.

Елена Бесараб, машинист кислородного производства: «Во время обучения мы смогли задать интересующие нас вопросы, например относительно качества берушей, удобства использования наушников, пообщаться со специалистами «3М». Интересно было испытать на себе различные СИЗ, в том числе новинки, в практически производственных условиях звуковой комнаты. Очень понравились стационарные шумофоны с касками, хотелось бы пользоваться ими в работе. Все, что мы услышали во время обучения о СИЗ слуха, полезно и важно в первую очередь для нас самих». Наталья Орел, врач-оториноларинголог 1-й категории поликлиники МП: «Шум – это распространенный опасный фактор на промышленном производстве. Он негативно влияет на организм человека, прежде всего на органы слуха, а также на сердечно-сосудистую и нервную системы. Наблюдение за рабочими на шумных производствах показали, что длительное и интенсивное воздействие шума становится причиной частых головных болей, повышенной раздражительности, снижения трудоспособности, обмороков и постепенной потери слуха. Избежать всех этих неприятных и опасных для здоровья моментов можно благодаря применению СИЗ слуха. Не следует пренебрегать ими во время работы – наоборот, сами работники должны быть в этом заинтересованы, поскольку это помогает сохранить здоровье».

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Новости

Острый вопрос – неучтенный травматизм В

начале октября во Львове состоялась III Научно-практическая конференция «Промышленная безопасность. Лучшие практики – 2015». Традиционно участие в мероприятии приняли представители государственных органов власти, научных учреждений, профсоюзов, руководители и специалисты по охране труда отечественных предприятий, а также гости из-за рубежа. Открывая конференцию, председатель Государственной службы Украины по вопросам труда Роман Чернега сообщил, что процесс формирования новой службы находится на этапе завершения. Так, в сентябре Гоструда приняла на себя функции Госгорпромнадзора и Государственной инспекции труда, готовится проект постановления о передаче ей функций гигиены труда и дозиметрического контроля. Что касается направлений деятельности новой службы, среди них первейшее – пересмотр старых нормативно-правовых актов по охране труда. Сейчас их в Государственном реестре 450. Около 60% этих НПАОП уже пересмотрены, часть подана на исключение из Госреестра. Второе направление – приведение отечественного законодательства по охране труда в соответствие с европейскими нормами, в частности с конвенциями Международной организации труда №81 и 129, а также рядом директив Евросоюза, адаптация которых важна для налаживания эффективной работы инспекторов и комплексного управления охраной труда.

По словам Романа Чернеги, в период действия моратория на проверки субъектов хозяйствования служба осусу ществляла преимущественно превенщ тивную деятельность. В сфере охраны ти труда был проведен ряд проверок по тр заявлениям субъектов хозяйствования, за решениям правоохранительных органов ре и распоряжению Кабмина. Эти проверки показали, что довольно острым на сегодня является вопрос неучтенного се травматизма: предприятия часто не сотр общают о случаях травмирования раоб ботников на рабочих местах. Что касабо ется ет официальной статистики травматизма, она имеет тенденцию к снижети нию, ни в частности, в 12 отраслях, среди которых почта и связь, котлонадзор, ко энергетика, металлургия. Вместе с тем эн возрос травматизм в нефтяной и горново рудной промышленности. ру Обращаясь к представителям предприятий, Роман Чернега отметил, пр что чт среди причин несчастных случаев

на производстве преобладают организационные. Поэтому он призвал приза сутствующих сосредоточиться на этом су вопросе, в частности, уделять внимаво ние ни обучению работников, создавать на предприятиях службы охраны труда. да Со своей стороны новая служба по вопросам труда не будет карательным во мечом для предприятий. Главное в рам боте бо инспекторов – доносить до работодателей нужную им информацию по то вопросам охраны труда и предупрежво дать да об имеющихся опасностях для работников. «Мы смещаем акцент ра с контроля на превентивные меры. Мы М хотим, чтобы вы ощутили реальное но уменьшение нагрузки на бизнес. Но Н стремимся и в то же время будем требовать, чтобы закон выполнялся тр как ка в части легализации труда, так и в отношении охраны труда», – пояснил ни председатель Гоструда. Людмила Солодчук, заместитель главного редактора

Безопасность на воде

о исполнение протокола заседания Правительственной комиссии по расследованию причин аварии с судном «Иволга», произошедшей 17 октября 2015 года в Черном море, Государственная служба Украины по вопросам труда обратилась в Министерство инфраструктуры с предложением организовать проверку Укрморречинспекции с привлечением представителей Гоструда с целью

www.ohoronapraci.kiev.ua

изучения имеющихся методов контроля и надзора за выполнением правил по обеспечению безопасности эксплуатации судов во внутренних водах Украины для дальнейшего их усовершенствования в новосозданной Государственной службе Украины по безопасности на транспорте. Кроме того, местным органам самоуправления рекомендуется проводить разъяснительную работу среди населения относительно имеющихся рисков травмирования. Напомним, что 17 октября возле пгт Затока Одесской области в Черном море затонуло судно «Иволга». На его борту находилось 36 человек, 16 из которых погибли. Правительственная комиссия по расследованию трагедии была создана 18 октября, в ее состав вошел председатель Государственной службы Украины по вопросам труда Роман Чернега.

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ» (ДУ «ННДІПБОП»)

організує навчання для посадових осіб за модульною програмою електронного дистанційного курсу «ОХОРОНА ПРАЦІ»

Про тематичний зміст навчання можна дізнатися на сайті інституту www.ndiop.kiev.ua Адреса: вул. Вавілових, 13, м. Київ, 04060; тел. (044)440-10-57, факс (044)440-02-01; e-mail: ndiop@ndiop.kiev.ua

Содержание

Управление охраной труда Ирина Шевчук Экономические аспекты оценки рисков О внедрении прогрессивной системы оценки рисков как модели рационального вложения средств в эффективные и результативные мероприятия по охране труда Юрий Сагань Молодость опыту не помеха Опыт работы по организации охраны труда в ООО «Краматорский ферросплавный завод» Олег Моисеенко «Ты у нас охрана труда, вот ты ею и занимайся» О принижении статуса службы охраны труда и профессиональных качествах, которыми должны обладать специалисты этой службы 6

Сергей Панасенко Учимся непрерывно Организация работы с персоналом и обучение работников в АК «Харьковоблэнерго» Сергей Павлющенко Оценка рисков и условий труда – инструмент предотвращения несчастных случаев на производстве Оценка условий труда как действенный механизм профилактики производственного травматизма

Научно производственный ежемесячный журнал

На первой странице обложки коллаж Александра Антоненко

Николай Федоренко Уроки государственного языка: «строк» и «термін» Употребление понятий «строк» и «термін» в нормативно-правовых актах по охране труда

ОХРАНА ТРУДА Издается с июля 1994 г. Перерегистрирован 19.06.95 г. Свидетельство КВ № 1496 Учредители: Государственный комитет Украины по промышленной безопасности, охране труда и горному надзору; трудовой коллектив редакции журнала «Охрана труда»

Александр Фандеев Рассказывает эксперт 24 Интервью Экехарда Бауэра, международного эксперта по вопросам качества, риск-менеджмента, СУОТ, ведущего аудитора, исполнительного вицепрезидента Quality Austria о том, как построена и работает европейская модель охраны труда Александр Лысенко OHSAS 18001: шаг за шагом О подготовке системы менеджмента профессиональной безопасности и здоровья к сертификации и выборе сертификационной компании

№ 11 (257)/2015

Редакционная коллегия

Матвийчук Дмитрий Лаврентьевич – главный редактор журнала «Охрана труда»

Кострица Василий Иванович – Национальный координатор (06.1996–02.2013) МОТ в Украине

Украинец Сергей Яковлевич – заместитель Председателя Федерации профсоюзов Украины

Больман Георгий Александрович – заместитель исполнительного директора Ассоциации независимых экспертов Украины «Укрэксперт»

Лысюк Николай Александрович – заместитель директора по научной работе ННИИПБОТ, канд. техн. наук

Цопа Виталий Андреевич – докт. техн. наук, профессор, международный эксперт и аудитор систем менеджмента ISO 9001, 14001, 50001 и OHSAS 18001

Деньгин Анатолий Петрович – директор ННИИПБОТ, канд. техн. наук

Мирошниченко Алексей Валентинович – исполнительный вице-президент Конфедерации работодателей Украины

Зимина Елена Спиридоновна – Государственная инспекция ядерного регулирования Украины

Савчук Сергей Петрович – национальный координатор Международной организации труда в Украине

Чернюк Владимир Иванович – заместитель директора по научной работе Института медицины труда АМН Украины, докт. мед. наук

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Безопасность труда

Безопасность жизнедеятельности

Сергей Стрижак ПЛАС: быть или не быть? Законодательством предусмотрено требование о наличии ПЛАС для объектов повышенной опасности. А вот требований, каким должен быть ПЛАС, – нет Сергей Колесник По осени считают не только цыплят О ситуации с соблюдением требований безопасности труда на предприятиях птицеводства Черкасчины Вадим Кобец С высоты на грешную землю Расследование несчастных случаев со смертельным исходом, произошедших на стройплощадках Виктор Жук Держись, Фома: идет зима! Все об утеплении фасадов зданий и сооружений: требования к материалам, способы утепления, безопасность выполнения работ

Сергей Колесник Время проводить «буржуизацию» Требования безопасности, которые необходимо соблюдать при использовании «буржуек»

В помощь специалисту по охране труда Чем точнее расчеты, тем крепче сотрудничество 38

OHSAS 18001. Как выбрать орган по сертификации

Медицина труда Ярослав Драб Психологическая подготовка персонала к работе в условиях профессионального стресса и риска О программе формирования профессиональных качеств и психологической устойчивости работников, разработанной в ПАО «Хмельницкоблэнерго»

Социальная защита Олег Моисеенко, Сергей Колесник Как инвалид по многим судам ходил О том, как пострадавший инженер, ставший инвалидом в результате несчастного случая на производстве, спустя четверть века пытался восстановить справедливость Редакция журнала (044) 558-74-11

02100, КиевP100, ул. Попудренко, 10/1. ГП «Редакция журнала «Охрана труда» (044) 296-05-69 Теличко Константин Эдуардович первый заместитель главного редактора, канд. техн. наук Солодчук Людмила Николаевна заместитель главного редактора

(044) 558-74-18

Дизайн Борецкая Анна, Турчанова Алла, Антоненко Александр (044) 296P05P65, 296P82P56

Отдел реализации и маркетинга Полиграфические услуги mail@ohoronapraci.kiev.ua;

www.ohoronapraci.kiev.ua

Читайте в следующем номере: Тенденции в сфере подготовки специалистов по охране труда Опыт: стажировка на Николаевском глиноземном заводе

ЧИТАЙТЕ НАС НА А

www.facebook.com/14150212620636044 Собственные корреспонденты:

Приемная

(044) 559P19P51

(044) 559P62P79 www.ohoronapraci.kiev.ua

Луганская, Сумская, Харьковская и Черниговская обл. – Кобец Вадим Владимирович (057) 397P16P77 Автономная Республика Крым, Винницкая, Николаевская, Кировоградская, Одесская, Херсонская и Черкасская обл. – Колесник Сергей Анатольевич (051) 632P23P29 Донецкая, Днепропетровская, Запорожская и Полтавская обл. – Моисеенко Олег Васильевич (097) 694-01-21 Волынская, Ивано Франковская, Житомирская, Закарпатская, Киевская и г. Киев, Львовская, Ровенская, Тернопольская, Хмельницкая и Черновицкая обл. – Фандеев Александр Иванович (044) 296-01-73

Точка зрения редакции не всегда совпадает с мнением авторов материалов. Ответственность за достоверность фактов, цитат, собственных имен, географических названий и прочих сведений несут авторы публикаций. Рукописи не рецензируются. За достоверность рекламы несет ответственность рекламодатель. Подписано к печати 05.11.2015. Формат 60х84/8. Бумага – мелованная глянцевая. Печать – офсетная. Усл. печ. л. – 14,02. Тираж 2 203. Зак. №15-080. Отпечатано в типографии ООО «Интерэкспресдрук». 03680, Киев, ул. Семьи Сосниных, 3. Журнал издается на украинском и русском языках. Общий тираж – 6 984 экз. Редакция журнала «Охрана труда» – коллективный член Европейской ассоциации по безопасности.

Подписной индекс 74378 Подписная цена – 97 грн 85 коп.

Управление охраной труда

Материалы конференции по рискам

Экономические аспекты

ОЦЕНКИ РИСКОВ О внедрении прогрессивной системы оценки рисков как модели рационального вложения денежных средств в эффективные и результативные мероприятия по охране труда для бизнеса.

Ирина Шевчук, начальник отдела охраны труда международной компании

кономические аспекты охраны труда для совершенствования, роста и стабилизации бизнеса. Почему это важно? Каждый час в мире от несчастных случаев и профессиональных заболеваний умирает 250 человек. Это сопоставимо с крушением самолета Boeing 747-400! Потери составляют 4% валового мирового продукта. Почему мы столько теряем? Люди. Активы. Продукция. Сырье. Собственность. Прибыль. Репутация. Контракты. Инвестиции. Окружающая среда. Одним словом, потому что нет понимания всесторонней системы прогнозирования и управления рисками. Отсутствует также информация по соотношению затрат от реализации рисков и масштабов возможных последствий. По статистике Международной организации труда: • около 2,2 млн человек умирают каждый год от несчастных случаев и профессиональных заболеваний; • около 270 млн человек являются потерпевшими в результате несчастных случаев, связанных с производством, но не приведших к смертельному исходу; • около 160 млн сотрудников являются потерпевшими в результате профессиональных заболеваний, полученных на рабочем месте.

Риск присутствует всегда и везде. Он присущ любой форме человеческой деятельности, свойственен всем этапам деятельности субъектов хозяйствования независимо от сферы их функционирования – при этом отличие может состоять только в степени риска. Полное устранение риска невозможно в силу целого ряда причин как объективного, так и субъективного характера. Риск – двигатель прогресса и улучшения процессов. Само по себе наличие риска, которое сопровождает деятельность предприятия, работающего в рыночных условиях, не является недостатком рыночной экономики. Более того, отсутствие риска, т. е. опасности возникновения непредсказуемых и нежелательных для предприятия последствий его собственных действий, как правило, вредит экономике, поскольку подрывает ее динамичность и эффективность.

В международной практике в относительно стабильных экономических условиях субъекты хозяйственной деятельности уделяют пристальное внимание вопросам управления рисками. В то же время в экономике Украины, где факторы экономической нестабильности и без того усложняют эффективное управление предприятиями, проблемам анализа и управления рисками, возникающими в процессе их экономической деятельности, уделяется явно недостаточное внимание. ОЦЕНКА РИСКОВ КАК ИНСТРУМЕНТ УПРАВЛЕНИЯ РАЦИОНАЛЬНЫМИ ВЛОЖЕНИЯМИ В БИЗНЕС В реальном секторе экономики длительные сроки реализации проектов, недостаточный объем инвестиций, низкая оборачиваемость средств и окупаемость затрат, относительно низкий уровень экономической грамотности административно-управленческого персонала, потери, связанные с кадрами, ресурсами, активами и простоем, препятствуют объективной оценке преимуществ концепции снижения уровня рисков в деятельности предприятия. В свою очередь это ведет к неэффективному управлению финансовыми потоками, отсутствию прогнозирования результатов финансово-хозяйственной деятельности, ошибочному стратегическому планированию развития предприятия. Риск – это возможность или вероятность определенного ущерба в результате реализации опасного фактора. Существует большое разнообразие мнений по поводу сущности и природы риска, а также по поводу толкования этого понятия. Риск определяют как вероятность (угрозу) потери предприятием части своих ресурсов, недополучения доходов или появления дополнительных расходов в результате осуществления определенной производственной и финансовой деятельности. Следовательно, риск – это вероятность наступления какого-либо неблагоприятного события, возможность неудачи, возможность опасности. ВЫЯВЛЕНИЕ РИСКООБРАЗУЮЩИХ ФАКТОРОВ Многогранность понятия «риск» обусловлена разнообразием факторов, характеризующих особенности конкретного вида деятельности. Выявить все рискообразующие факторы достаточно сложно. Во-первых, большинство рисков имеет как общие факторы, так и специфические. Во-вторых, конкретный риск может иметь различные причины возникновения в зависимости от вида деятельности коммерческой организации.

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Управление охраной труда С целью структурирования и рационального подхода риски разделяют на: • финансовые; • риски ликвидности; • деловые; • коммерческие; • политические; • природно-естественные; • инфляционные; • кредитные; • рыночные; • транспортные; • экологические и многие другие.

Интересным открытием для многих руководителей и собственников станет тот факт, что в основные риски, над которыми они постоянно и качественно работают, заложены риски по охране труда. Коммерческие риски представляют собой опасность потерь в процессе финансово-хозяйственной деятельности. Они означают неопределенность результатов от данной коммерческой сделки. По структурному признаку коммерческие риски делятся на: имущественные, производственные и торговые. Имущественные риски – это риски, связанные с вероятностью потерь имущества предпринимателя по причине кражи, диверсии, халатности, перегрузки технической и технологической систем и т. п. Производст венные риски – риски, связанные с убытком от остановки производства вследствие воздействия различных факторов, и прежде всего с потерей или повреждением основных и оборотных фондов (оборудование, сырье, транспорт и т. п.), а также риски, связанные с внедрением в производство новой техники и технологии. Торговые риски представляют собой риски, связанные с убытком по причине задержки платежей, отказа от платежа в период транспортировки товара, непоставки товара и т. п. Риск упущенной выгоды – это риск наступления косвенного (побочного) финансового ущерба (неполученная прибыль) в результате неосуществления какого-либо мероприятия или нереализации конечного продукта по причине срыва процессов. Организационные риски вызваны ошибками менеджмента компании (в том числе и при принятии решений), ее сотрудников; проблемами системы внутреннего контроля, плохо разработанными правилами работ и прочим. То есть это риски, связанные с внутренней организацией работы компании, которые привели к ущербу. Технико-производственные риски – риски возникновения аварий, пожаров, поломок; риски нарушения функционирования объекта вследствие ошибок при проектировании и монтаже, несоблюдения производственных технологий и процессов. Экологический риск – риск нанесения ущерба окружающей среде. УПРАВЛЕНИЕ РИСКАМИ Управление рисками – это возможность использовать разнообразные подходы, процессы, мероприятия, позволяющие в определенной степени прогнозировать наступление рискованного события, ситуации и за счет управленческого взаимодействия добиваться снижения степени его влияния.

Система управления риском. Конкретные методы и приемы, использующиеся при принятии и реализации решений в условиях риска, в значительной степени зависят от специфики предпринимательской деятельности, принятой стратегии достижения поставленных целей, конкретной ситуации и т. п., имеющихся ресурсов (денежных средств) с учетом контроля за рискообразующими факторами. Система управления риском прежде всего предполагает его оценку, результаты которой позволяют в дальнейшем выбрать оптимальный способ снижения уровня риска. Основными методами оценки риска являются: метод экспертных оценок, метод дерева решений, метод сценариев, статистический, аналитический метод, выбор расчетных методов (HAZOP, Кинни, FMEA-анализ, HAZID) и т. д. Система управления риском – международная модель. Возрастающая конкуренция требует от предприятий постоянного наращивания объемов производства, повышения темпов работы, расширения масштабов деятельности. Эти факторы, в свою очередь, требуют повышения производительности труда каждого работника, причем без снижения качества работы и качества ведения бизнеса в целом. В таких условиях необходимы новые организационные подходы, позволяющие предприятию сохранить производственные мощности, здоровье и благосостояние персонала.

Наиболее существенной оказывается выгода, полученная в результате улучшения условий труда и усовершенствования технического контроля путем прогнозирования и системного подхода в проведении всесторонней оценки рисков, целевого вложения денежных средств в наиболее эффективные и потенциально опасные участки и процессы. СКОЛЬКО СТОИТ НЕСЧАСТНЫЙ СЛУЧАЙ Ошибка многих руководителей, аналитиков и специалистов заключается в том, что они недостаточно честно, всесторонне и открыто проводят расчеты несчастных случаев, аварий и инцидентов. Часто они подменяют и вуалируют реалии затрат, а также не учитывают косвенные затраты, которые могут превышать прямые по своему уровню в десятки раз. Затраты, которые могут возникнуть вследствие несчастного случая: ☑ первоочередные затраты и потери – это заработная плата потерпевшего в день, когда произошел несчастный

Главными задачами управления риском являются: • выявление областей повышенного риска; • оценка степени риска; • анализ приемлемости данного уровня риска для предпринимателя; разработка в случае необходимости мер по предупреждению или снижению уровня риска; • в случае когда рисковое событие произошло – наличие плана немедленного принятия мер для максимально возможного возмещения причиненного ущерба.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Управление охраной труда случай, и затраты на его транспортировку в лечебное учреждение; ☑ затраты из-за нарушения производственного процесса – это заработная плата работников, отвлеченных от работы, и затраты на восстановление места происшествия, а также упущенная прибыль за это время; ☑ ущерб, нанесенный предприятию, – это ущерб вследствие разрушения, порчи оборудования, материалов, сырья, активов и т. д.; ☑ затраты на реорганизацию производственного процесса – это затраты на аренду оборудования или инструментов взамен испорченных и оплата сверхурочных работнику, который замещает потерпевшего; ☑ затраты на расследование – это расходы на заработную плату членов комиссии по расследованию за период расследования, которые не занимаются другой работой, на проведение экспертиз, на судебные издержки. Кроме того, это расходы на заработную плату руководителей за период проведения внепланового инструктажа; ☑ затраты на лечение и реабилитацию потерпевшего – это может быть как оплата дополнительных процедур, так и затраты на переобучение работника. Прямые затраты и потери: первоочередные затраты; затраты, связанные с лечением, восстановлением и периодом реабилитации потерпевшего; затраты, связанные с работой комиссии по расследованию несчастного случая; затраты на оплату работы привлекаемых/замещаемых сотрудников компании; затраты, связанные с расходами предприятия; потери из-за нарушения и остановки производственного процесса; ущерб предприятия от разрушения, порчи оборудования, материалов; затраты на реорганизацию производственного процесса, выполнение корректировочных мероприятий и т. д. Косвенные потери: надбавка к страховому тарифу; финансирование мероприятий по профилактике травматизма; затраты, связанные с работой госорганов; другие затраты, связанные с упущенной выгодой. РАСЧЕТ СТОИМОСТИ ЗАТРАТ, СВЯЗАННЫХ С НЕСЧАСТНЫМ СЛУЧАЕМ Предлагаем провести аналитический расчет прогнозируемых затрат по предприятию на год и сравнить его с расчетным эквивалентом каждого несчастного случая за прошедший статистический год. Возьмем, к примеру, небольшое производственное предприятие численностью 500 человек. Для более точного расчета предлагаем основываться на собственном опыте затрат, но учитывать все возможные потери (прямые и косвенные). Расчет прогнозируемых ежегодных затрат вследствие несчастных случаев на производстве (минимальных или максимальных) осуществляется по формуле: Qmin/max = N1 u С1 + N2min/max u C2 + N3min/max u C3, где Qmin/max – прогнозируемые ежегодные затраты; N1 – ежегодное количество несчастных случаев с утратой трудоспособности; N2 – ежегодное количество микротравм;

N3 – ежегодное количество инцидентов, вызвавших сбой в рабочем процессе; C1, C2, C3 – средние «стоимости» соответствующих происшествий. Количество (N) различных категорий происшествий умножается на средние «стоимости» данных происшествий (С) и складывается. При этом учитывается ежегодное количество случаев, когда работник обращался за помощью в медицинское учреждение, ежегодное количество микротравм и ежегодное количество инцидентов, которые привели к сбою/остановке процессов (к примеру, повреждение оборудования (автомобиль после ДТП, поврежденные погрузчики), но без утраты работником трудоспособности). Если N1, N2, N3 неизвестны, они вычисляются по формулам: N1 = (р1/1000) u А u k = 0,01 u 500 u 1,5 = 7,5 N2 = (р1/1000) u А u k u р2 = 7,5 u 10 = 75 N3 = (р1/1000) u А u k u р3 = 7,5 u 27 = 202,5, где p1 – количество потерпевших с утратой трудоспособности – 10 (1 на 50 чел.); А – количество работников в организации – 500; k – коэффициент, учитывающий сокрытие несчастных случаев (равен 1,5); p2 – среднестатистическое отношение количества несчастных случаев с утратой трудоспособности к количеству несчастных случаев без утраты трудоспособности (min 10/max 17); р3 – среднестатистическое отношение количества несчастных случаев с утратой трудоспособности к количеству несчастных случаев без утраты трудоспособности, но приведших к сбою в технологическом процессе (min 27/max 30). Получаем следующие данные: N1 = 7 (предполагаемое количество несчастных случаев с временной утратой трудоспособности); N2 = 75 (предполагаемое количество несчастных случаев без утраты трудоспособности в год); N3 = 202 (предполагаемое количество инцидентов, повлекших сбой в технологическом процессе). Пример расчета прогнозируемых ежегодных затрат вследствие несчастных случаев на производстве (минимальных или максимальных): Qmin/max = N1 u С1 + N2 min/max u C2 + N3min/max u C3 = 7 u 200 у. е. + 75 u 50 у. е. + 202 u 100 у. е. = 25 350 у. е.1 (600 000 грн), где Qmin/max – прогнозируемые затраты;

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Управление охраной труда С1 = 200 у. е. (4000 грн) – средняя стоимость происшествия с утратой трудоспособности; С2 = 50 у. е. (1000 грн) – средняя стоимость микротравм; С3 = 100 у. е. (2000 грн) – средняя стоимость инцидентов, вызвавших сбой в рабочем процессе. Таким образом, мы получаем предполагаемые затраты от несчастных случаев, составляющие 25 350 у. е. (600 000 грн) в год2. Этот расчет показывает, какие финансовые потери (как минимум!) понесет предприятие, если не будет стремиться к уменьшению количества травм и происшествий. Пример расчета затрат предприятия вследствие несчастного случая на производстве Краткое описание несчастного случая, произошедшего 25 ноября 2013 г. в 9:30 на трассе Киев – Вышгород3.

Обстоятельства ДТП. Сотрудник компании на легковом автомобиле двигался в направлении офиса и попал в ДТП, а именно столкнулся с автомобилем скорой помощи, который ехал по встречной полосе (во встречном направлении против основного направления движения). Трасса была перекрыта для проезда кортежа Януковича В. Ф. (на то время президента Украины). Видимость была ограничена в связи с плохими погодными условиями. Последствия несчастного случая. Пострадавший сотрудник получил травму головы, многочисленные ушибы, перелом ноги и был доставлен в больницу. В карете скорой помощи пострадал ребенок (с диагнозом перитонит), мать и медработник. Все они получили сотрясение головного мозга, ушибы и ссадины мягких тканей. Пострадавший сотрудник два месяца находился на больничном. Непосредственные причины ДТП: 1. Создание аварийной ситуации водителем автомобиля скорой помощи. 2. Несоблюдение дистанции водителем компании. 3. На данном участке дороги было перекрыто движение в связи с проездом кортежа президента. Основные причины: 1. Плотный поток движения и отсутствие места для маневра. 2. Впереди идущий автомобиль, создавший водяную завесу из-за дождя, что и привело к ограничению видимости, ушел от столкновения на минимальном расстоянии от автомобиля скорой помощи, не оставив места для маневра сотруднику компании. Выводы: 1. Водитель должен соблюдать ПДД. 2. В процессе движения следует держать дистанцию и быть внимательным в условиях ограниченной видимости. 3. Необходимость установки дополнительного оборудования для контроля за окружающей обстановкой, такого как видеорегистратор, для возможности предоставления доказательной базы в случае ДТП.

Проведем сравнение расчетов предполагаемых затрат, связанных с несчастным случаем. Выше мы уже рассчитали прогнозируемые ежегодные затраты от несчастных случаев на производстве по формуле: Qmin/max = N1 u С1 + N2 min/max u C2 + N3min/max u C3 = 7 u 200 у. е. + 75 u 50 у. е. + 202 u 100 у. е. = 25 350 у. е. (600 000 грн).

www.ohoronapraci.kiev.ua

Следовательно, затраты на семь предполагаемых несчастных случаев с утратой трудоспособности составят 25 900 у. е. (7 u 3700 у. е. (данные из таблицы расчета затрат предприятия) = 25 900 у. е.). ЗАТРАТЫ НА МЕРОПРИЯТИЯ ПО ОХРАНЕ ТРУДА Финансирование охраны труда регулируется ст. 19 Закона Украины «Oб охране труда»: «Для предприятий, независимо от форм собственности, или физических лиц, использующих наемный труд, расходы на охрану труда составляют не менее 0,5% от фонда оплаты труда за предыдущий год». При количестве сотрудников 500 человек и средней зарплате в 5000 грн годовой фонд оплаты труда будет составлять 30 000 000 грн (500 сотрудников u 5000 грн u 12 месяцев = 30 000 000 грн). 0,5% от указанной суммы – это 1 500 000 грн (около 70 000 у. е.). Можно ли эффективно потратить 70 000 у. е. плюс 26 000 у. е. (возмещение по несчастному случаю), что в общем составит около 100 000 у. е. (более 2 300 000 грн)? Приведем пример рационального вложения денежных средств за год в сумме 100 000 у. е.: 1. Установка камер заднего вида и звукового сигнала на 100 грузовых авто – расходы составят 10 000 у. е. (1 комплект – 2 тыс. грн). 2. Приобретение нового погрузчика – от 35 до 50 тыс. у. е. (два новых погрузчика в год). 3. Установка системы блокировки узлов (гидравлических, механических, пневматических и т. д.) LOTO, которые являются источником опасной энергии (установка системы на одну линию обойдется в 20 тыс. грн. На заводе, к примеру, около 12 линий: 12 u 20 тыс. грн = 240 000 грн (10 000 у. е.). И все это можно выполнить за год!

Приведенные примеры расчетов показывают, что затраты по возмещению ущерба превышают предположения по ликвидности вложенных средств и ресурсов в охрану труда и показывают степень заблуждения относительно реальных расходов и убытков в случае несовершенствования системы безопасности. Экономическая заинтересованность предприятий в деле улучшения условий и охраны труда достигается за счет сокращения материальных потерь, связанных с уменьшением профессиональных рисков. Снижение уровня рисков позволит уменьшить количество несчастных случаев, которые являются наиболее затратными источниками возможных потерь. Исключение/снижение вероятности получения травм сотрудниками и наступления других видов потерь для бизнеса возможно только при функционировании системного риск-ориентированного подхода. Однако наряду с инициативами, новаторскими идеями, внедрением новых перспективных видов деятельности, ускоряющими технический прогресс и влияющими на общественное мнение и атмосферу в коллективе, идут консерватизм, догматизм, субъективизм, заблуждение и т. д. Слабый контроль за управлением рисками, отсутствие анализа и наличие некорректной оценки вероятности наступления негативного результата, отсутствие определения опасных зон, адекватного прогноза и плана корректировочных действий и стратегии, во что вкладывать и как распределять финансирование мероприятий по ОТ – главная про_______________ 1 Из-за колебания курса значение условной единицы при расчетах бралось усредненное (оно составляет от 20 до 24 грн). 2 Указанные затраты ориентировочные и не являются затратами из практики конкретной компании – это усредненные данные из практики украинского рынка. 3 Приведенный случай взят из новостной ленты сети Интернет и в рамках данного проекта проанализирован сотрудниками компании.

Управление охраной труда Таблица расчета затрат предприятия, связанных с несчастным случаем № п/п

ЗатраченПривлеченные ное время Шкала денежных Усредненные кадровые и ресурсы, затрат, грн затраты, грн ресурсы, чел. дни

Статьи расходов Первоочередные затраты

Транспортировка потерпевших в медицинское учреждение (такси)

Проведение первичных медицинских исследований, анализов, рентген, УЗИ…(представитель компании)

200

Проведение хирургических манипуляций (операций, наложение швов, обработка ран, прививки и т. д.)

200–10 000

2 000

Затраты на лечение и реабилитацию потерпевшего (ФСС по ВПТ не покрывает всего перечня лечебных процедур, оплату операций, импортные препараты и т. д.)

1000–10 000

2 000

Затраты на лечение и реабилитацию потерпевших граждан третьей стороны

1000–10 000 (трое потерпевших)

7 000

Материальная помощь. Санаторно-курортное лечение (в случае длительного восстановительного периода и в зависимости от тяжести травм)

1000–3000

3 000

Выезд членов комиссии на место ДТП (трансфер)

200

Затраты, связанные с лечением, восстановлением и периодом реабилитации (в т. ч. пострадавших третьей стороны)

Затраты, связанные с работой комиссии по расследованию несчастного случая 1

Оплата работы комиссии по расследованию несчастного случая (член трудового коллектива от профсоюза, специалист по ОТ, представитель ФСС от НС) (перелом/травма средней тяжести). Если потерпевших несколько – представитель Госгорпромнадзора

Расходы на оформление результатов несчастного случая (печать фото с места ДТП, от 5 экземпляров материалов, пересылка в ведомства и т. д.)

от двух до пяти работников ком1000–10 000 (пропании с учетом езд, питание, суточот 3 до 10 привлечения 2–3 ные и т. д.) представителей госорганов

10 Проведение экспертиз, исследований, проверок, освидетельствований (техосмотр)

5 000

200–1000

1 000

1000–5000

2 000 3 000

Затраты на оплату работы сотрудников компании 11 Оплата потерпевшему первых пяти дней пребывания на больничном

2000–4000

12 Выплата зарплаты членам комиссии по расследованию несчастного случая (сотрудникам компании)

от 3 до 10

2000–4000

4 000

Выплата зарплаты сотруднику, который замещает основного работника на время его отсутствия на рабочем месте

от 1 до 60

1–2

2000–10 000

5 000

от 1 до 30 (ДТП)

100–10 000

5 000

100–10 000

5 000

Затраты, связанные с расходами предприятия Затраты из-за простоя предприятия/участка (сохранение места, изъятие оборудования, машин, 14 механизмов и т. д.) на время работы комиссии по расследованию несчастного случая 15

Возмещение ущерба, нанесенного активам компании (ремонт, восстановление, наладка машин, оборудования, узлов и т. д.)

Возмещение ущерба пострадавшей третьей стороне (ремонт, наладка машин, оборудования, узлов, восстановление зданий, сооружений, арендованного/лизингового имущества)

наладчики, реот 1 до 30 монтники, подсобные рабочие, (ДТП) механики и т. д.

17 Затраты, связанные с порчей (в т. ч. простоем) сырья, продукции, материалов

1000–30 000

10 000

1000–30 000

5 000

Затраты, связанные с устранением несоответствий и выявленных нарушений, выполнением корректировочных мероприятий по результатам расследования несчастного случая 18

Проведение внеплановых дополнительных инструктажей, обучений, переаттестации и проверки знаний вследствие установления факта недостаточных знаний и пробелов в обучении, обучение сотрудника в случае длительного перерыве в работе, в случае временного/постоянного перехода на другую работу, обучение, курсы переквалификации и т. д.

от 1 до 5

500–5000

3 000

Доведение информации до сведения персонала, проведение совещаний, изготовление плакатов, 19 знаков, информирование посредством информационных досок по ОТ, анализ происшествия, задействование экспертов и т. д.

от 1 до 3

500–1000

1 000

Затраты, связанные с отчислением денежных средств в организации по добровольному медицинскому 20 страхованию, страхованию от несчастных случаев и страхованию имущества, активов, оборудования и т. д. (увеличенный тариф в связи с заключением страховых экспертов о повышенном уровне рисков)

от 1 до 5

1000–30000

5000

Внедрение корректирующих мероприятий по улучшению процессов (установка видеорегистраторов, закупка СИЗ, дополнительных систем блокировки и т. д.)

от 1 дня до 3–5 лет

от 2 до …

от 1000 до …

5 000

1700–20 000

3 000

от …

1700–20 000 до полного устранения

5 000

24 Увеличение отчислений в ФСС от НС (надбавка к страховому тарифу)

от …

от … (500 000)

Финансирование мероприятий по профилактике травматизма в зависимости 25 от суммы страхового взноса

от …

от … (20 000)

от …

Срыв поставок, потеря контрактов, упущенная выгода, пересмотр условий взаимодействия с партнерами

от …

28 Судебные затраты по исковым заявлениям, услуги адвоката, моральный и материальный ущерб

от …

от … (200 000)

Пожизненная/временная выплата денежного содержания по факту установления инвалидности, потери трудоспособности и т. д.

от …

от … (500 000)

Затраты, связанные с работой госорганов Штрафы государственных инспекций, наложенные по факту выявленных несоответствий 22 по результатам расследования несчастного случая (должностное лицо, предприятие в целом) Внеплановые проверки, инспекции ведомственных органов контроля до момента устранения всех 23 зафиксированных нарушений и несоответствий (ФСС от НС, Госгорпромнадзор, СЭС, Госинспекция по вопросам труда и т. д.)

Другие затраты, связанные с упущенной выгодой Нанесение урона репутации компании, снижение инвестиционной привлекательности, 26 падение стоимости акций (в случае резонансного инцидента) 27

Итого – 3 700 у. е.

82 000 грн

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Управление охраной труда блема современного бизнеса в Украине, что, в свою очередь, тянет за собой значительные финансовые потери и убытки. Принимая решение, какую сумму средств и на какие мероприятия по охране труда направить, работодателю прежде всего следует подсчитать, сколько он израсходует на ликвидацию аварий и несчастных случаев на производстве, которые могут произойти из-за халатности в вопросах безопасности труда.

ВКЛАДЫВАЯ ГРИВНУ В ОХРАНУ ТРУДА, ПОЛУЧАЕТЕ БОЛЬШЕ, ЧЕМ ПРИБЫЛЬ: ЖИЗНЬ ЧЕЛОВЕКА! Поскольку охрана труда не связана непосредственно с производством и реализацией продукции (не прямо прибыльное подразделение), наша задача – научиться управлять рисками, минимизировать убытки и потери и предотвращать реализацию опасных факторов.

ПРИМЕРЫ ПРИЧИННО-СЛЕДСТВЕННЫХ ДЕЙСТВИЙ В УСЛОВИЯХ ОТСУТСТВИЯ СИСТЕМЫ ОЦЕНКИ РИСКОВ 1. Гололед – обледенение участков на выезде с территории склада – блокирование выезда грузового автомобиля – отсутствие регламента работ в такой ситуации и контактов эвакуатора-тягача – 2-дневный простой – порча продукции (истек срок ее реализации) – убытки в сотни тысяч гривен. (Оценка рисков показала бы опасные зоны, а системный подход обязал разработать план действий в чрезвычайной ситуации). 2. Отсутствие контроля за взаимодействием с партнерами/подрядчиками – срыв и невыполнение договорных условий и обязательств, сроков предоставления услуг и несоблюдение требований контракта. (Оценка рисков предусматривает поиск альтернативных решений, запасного плана, так как система исходит из оценки остаточного риска). 3. Отсутствие системы контроля за выполнением процессов согласно технологической инструкции – слабый

процесс аттестации и соответствия персонала – халатное отношение к дорогостоящему оборудованию – формальный подход к выполнению регламентных действий – поломка/порча оборудования – простой, ремонт, замена и т. д. (утраченная выгода). 4. Резонансные аварии, несчастные случаи – утечка информации в СМИ – дополнительные средства для урегулирования ситуации в СМИ –снижение продаж продукции локального масштаба из-за распространения информации в СМИ. 5. Сокрытие несчастного случая – пересмотр и проведение расследования не имеют срока давности (пример: признание послевоенных несчастных случаев такими, что связаны с производством) – привлечение работодателя/ собственника к ответственности за факт сокрытия несчастного случая – бесконечные проверки органов прокуратуры, следственных органов, государственных органов контроля – компенсация морального ущерба и материальных затрат на лечение, восстановление и реабилитацию (с учетом многолетнего ухудшения здоровья) и их индексация (по факту ежегодного уровня инфляции).

www.ohoronapraci.kiev.ua

Управление охраной труда

Внимание: опыт

Молодость опыту не помеха

Юрий Сагань, собкор

За пять лет работы коллектив ООО «Краматорский ферросплавный завод» не допустил ни одной аварии или несчастного случая со смертельным исходом. И это притом, что каждое второе рабочее место на предприятии изобилует опасными производственными факторами. НЕМНОГО ИСТОРИИ Участок земли у помещиков Тарановых-Белозеровых выходец из Швейцарии – по специальности конструктор-архитектор – Конрад Гампер купил в 1896 г. Приглянулось ему тогда это место и своей непосредственной близостью к запасам ископаемых, и возможностью использования для поставок сырья и отправки готовой продукции по железной дороге, и наличием сравнительно недорогой рабочей силы. На этом самом участке и появился вскоре Краматорский механический завод. Но в 1898 г. швейцарец начал строить на своем предприятии доменные печи, а спустя еще год учредил Краматорское металлургическое общество. Вот так начиналась история предприятия, которое пережило несколько реконструкций, по сей день

продолжает выпускать необходимую для металлургического производства продукцию, обеспечивая краматорцев более чем тысячей рабочих мест. В 1934 г. распоряжением Наркомтяжмаша предприятие было разделено на два самостоятельных завода: Старокраматорский машиностроительный и Краматорский металлургический. В 1950 г. на металлургическом заводе была запущена новая доменная печь №4, а печь №3, работавшая до этого, была переведена на выплавку ферромарганца. В 1994-м государственное предприятие было преобразовано в ОАО «Краматорский металлургический завод имени В. В. Куйбышева», а вскоре начались проблемы, связанные с развалом экономики. В 2009 г. предприятие замерло в ожидании чуда. Ждать пришлось недолго – уже в 2010 г. на базе теперь уже бывшего металлургического появился Краматорский ферросплавный завод. Таким образом, в одном лице мы имеем и коллектив с более чем столетней историей, и совсем еще молодое предприятие, которому едва исполнилось пять лет. В этом единстве, пожалуй, и следует искать корень успеха производителей ферросплавов. Всего за три года – с 2010-го по 2013-й – на предприятии была проведена реконструкция, которая позволила выпускать ферросплавы по новой, уникальной технологии, и при этом гарантировать выполнение самых жестких требований к экологии и промышленной безопасности. Ярким свидетельством тому является неопровержимый факт: за пять лет работы коллектива на возрожденном производстве не зафиксировано ни одной аварии или несчастного случая со смертельным исходом.

ТРИЕДИНАЯ ЗАДАЧА Секрет успешной работы по обеспечению промышленной безопасности кроется в умело организованной и тщательно продуманной системе управления охраной труда, которая зиждется на основных постулатах – знания, строгий контроль и финансовая обеспеченность. На протяжении предыдущей, насыщенной событиями истории коллектив предприятия стремился облегчить труд металлургов и машиностроителей и добиться максимального снижения уровня травматизма. И на ферросплавном заводе эту традицию не просто поддержали, а и придали ей статус одной из важнейших. Недаром же уже в первые дни работы нового производства на нем была сформирована служба охраны труда и промышленной безопасности, которую возглавляет заместитель директора предприятия Александр Рудаков. В состав службы входит отдел охраны труда и пожарной безопасности, отдел охраны окружающей среды (с лабораторией), газоспасательная служба и хорошо оснащенный здравпункт. Иными словами, к проблеме обеспечения безопасности труда и охраны окружающей среды здесь подошли комплексно. Но, по словам А. Рудакова, в своей работе вверенная ему служба выделяет несколько приоритетных направлений. И важнейшее из них — обучение персонала, как профессиональное, так и непосредственно по вопросам охраны труда. Должностные лица обучаются и проходят проверку знаний по охране труда в ГП «Донецкий экспертно-технический центр» Гоструда Украины, а в качестве преподавателей занятия проводят инспекторы теруправления Гоструда в Донецкой области, представители Фонда социального страхования от несчастных случаев на производстве и профзаболеваний, госслужбы по чрезвычайным ситуациям. Рабочие, выполняющие производственные задания в условиях повышенной опасности, регулярно проходят обучение на специальных курсах. Проводят занятия квалифицированные преподаватели в специально оборудованном для этого классе с использованием необходимых технических средств передачи информации. В ходе обучения затрагиваются не только

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Управление охраной труда вопросы применения безопасных методов и приемов труда, правильной организации рабочего места, но и отдельно разъясняются права работников в вопросах обеспечения безопасных условий труда, а также права на компенсации в случае получения тех или иных травм. Но, пожалуй, главным достижением коллектива ООО «КФЗ» в решении вопросов охраны труда стало внедрение трехступенчатого административно-общественного контроля. «Мы долго размышляли над тем, как наладить дело так, чтобы полученные людьми знания неукоснительно претворялись в жизнь, а нормативно-правовые акты беспрекословно выполнялись, – говорит начальник отдела охраны труда и пожарной безопасности предприятия Евгений Сидюк. – В конце концов на помощь пришел опыт других предприятий, среди которых ПАО «Энергомашспецсталь», ООО «Фурлендер Виндтехнолоджи», ПАО «Краматорский завод тяжелого станкостроения» и другие. Собрали, как говорится, с миру по нитке, и получилась своя система трехступенчатого контроля». Согласно ей мастера и начальники участков ежедневно осуществляют контроль на первой ступени, а руководители структурных подразделений с участием уполномоченных трудовых коллективов еженедельно проводят мероприятия, предусмотренные второй ступенью, которые сводятся к еженедельной проверке начальником структурного подразделения с привлечением уполном оченного трудового коллектива по охране труда деятельности мастеров и их непосредственных руководителей по организации первой ступени контроля, обследованию рабочих мест подразделения на соответствие требованиям норм безопасности, принятию оперативных мер по устранению выявленных нарушений и недостатков. На второй ступени контроля проверке подлежат: организация и результаты работы первой ступени контроля; выполнение предписаний государственных контролирующих органов и службы охраны труда предприятия; соблюдение требований норм безопасности подрядными организациями на территории подразделения; выполнение мероприятий по итогам расследования несчастных случаев; исправность и соответствие производственного оборудования, грузоподъемных механизмов, транспортных средств и технологических процессов требованиям нормативной и технической документации по охране труда;

www.ohoronapraci.kiev.ua

соблюдение работающими правил электробезопасности при работе в электроустановках и использовании электроинструмента; соблюдение графиков планово-предупредительных ремонтов производственного оборудования, вентиляционных и аспирационных систем и установок, технологических режимов и инструкций; наличие и состояние защитных, сигнальных и противопожарных средств и устройств, контрольно-измерительных приборов; своевременность и качество проведения инструктажа по безопасности труда; фактическая обеспеченность работников средствами индивидуальной защиты; состояние санитарно-бытовых помещений и устройств; соблюдение установленного режима труда и отдыха, трудовой дисциплины. Третья ступень контроля (комплексное обследование) проводится комиссией во главе с заместителем директора по охране труда и промышленной безопасности в присутствии главного инженера и ведущих специалистов предприятия с участием группы охраны труда и охраны окружающей среды. Проверке подлежат: наличие и состояние документации по безопасности труда; организация и результаты работы первой и второй ступени контроля; выполнение мероприятий, запланированных в результате проведения третьей ступени контроля; выполнение приказов и распоряжений, предписаний органов надзора и контроля по вопросам охраны труда; выполнение мероприятий по материалам расследования несчастных случаев, аварий, инцидентов;

техническое состояние и содержание зданий, помещений цехов и прилежащих к ним территорий в соответствии с требованиями нормативной и технической документации по охране труда, состояние проезжей и пешеходной части дорог, переходов и галерей; соответствие технологического, грузоподъемного, транспортного, энергетического и другого оборудования требованиям нормативной и технической документации по охране труда; выполнение графиков планово-предупредительных ремонтов производственного оборудования, наличие схем коммуникаций и подключения энергетического оборудования; обеспеченность работающих спецодеждой, спецобувью и другими средствами индивидуальной защиты, правильность их выдачи, хранения; обеспеченность работающих санитарно-бытовыми помещениями и устройствами; своевременность и качество проведения инструктажей по безопасности труда и обучения работающих; готовность персонала цеха к работе в аварийных условиях; соблюдение установленного режима труда и отдыха, трудовой дисциплины. Кроме того, по результатам плановых, внеочередных и целевых проверок отделом охраны труда и пожарной безопасности выдаются обязательные к исполнению предписания. Такая практика дает определенный положительный эффект, особенно в последнее время, когда надзорные органы сокращают количество проверок, сосредотачивая основное внимание на профилактике несчастных случаев, а на первый план выходит организация внутриведомственного контроля. В 2014 г. служба охраны труда и промышленной безопасности выдала 103 таких предписания, предложив устранить

Управление охраной труда 627 фактов нарушений, а на 15 руководителей структурных подразделений подала представления о применении к ним дисциплинарной ответственности. ЗАБОТА – ПОВСЕДНЕВНАЯ В ООО «КФЗ» ежегодно составляются планы улучшения условий труда, включающие и модернизацию оборудования, и обеспечение спецодеждой, спецобувью и другими СИЗ, и организационные вопросы. На предприятии справедливо считают, что только капитальные вложения в дело охраны труда могут способствовать решению проблемы. И вкладывают. Ежегодно. Согласно намеченным планам. Достаточно сказать, что в крайне сложном и для региона, и для предприятия 2014 г. на решение вопросов по охране труда было израсходовано более 1,5 млн грн. Не меньше предполагается потратить и в нынешнем, 2015 г. В сумму расходов включаются и компенсации за работу во вредных условиях труда. В апреле нынешнего года с помощью специалистов Института медицины труда Академии медицинских наук Украины были проведены необходимые замеры вредных факторов на рабочих местах, а также лабораторные исследования, и сейчас

готовится пакет документов для аттестации рабочих мест. Таким образом, в самое ближайшее время рабочие смогут получать компенсацию за работу в условиях воздействия вредных факторов, а у руководителей появится стимул для дальнейшего улучшения условий труда. Если говорить о спецодежде, спецобуви и других СИЗ, то каждый работник предприятия обеспечивается всем необходимым на 100% согласно существующим нормативам, а отдел охраны труда совместно с отделом материально-технического снабжения отслеживает на рынке Украины новинки СИЗ и тестирует их в конкретных условиях, непременно прислушиваясь к мнению рабочих. Это позволяет обеспечивать работающих более качественными и эргономичными СИЗ, в первую очередь учитывая их защитные свойства. Следует отметить еще одну очень важную деталь: все вопросы, связанные с охраной труда и промышленной безопасностью, решаются на предприятии только при участии представителей трудового коллектива, которых здесь называют уполномоченными по охране труда. На эти общественные должности избираются авторитетные, обладающие необходимым объемом знаний инициативные люди из числа

рабочих и ИТР. Таким образом налаживается обратная связь с непосредственными исполнителями работ повышенной опасности, потому что уполномоченные от структурных подразделений завода как никто другой знают все «узкие места» и могут подсказать наиболее верный путь к созданию комфортных и безопасных условий труда. Помимо этого, в цехах и службах предприятия регулярно проводится анонимное анкетирование, которое тоже дает возможность выявлять нерешенные проблемы по вопросам охраны труда. Результаты такого опроса часто становятся предметом обсуждения на собраниях трудового коллектива, на которых зачастую и принимаются основополагающие решения по вопросам охраны труда. Можно было бы еще много говорить о планах заводчан, но на предприятии привыкли отчитываться о реальных делах, а не витать в облаках. Каждый шаг в направлении охраны труда – это шаг к сохранению жизни и здоровья людей, ежедневно находящихся в зоне повышенного производственного риска. И очень хорошо, когда опыт десятилетий совмещается с современными навыками, требованиями и подходами. Фото из архива предприятия

Вести из регионов

ШАГАТЬ В НОГУ СО ВРЕМЕНЕМ О

конкретных моментах организационной работы по внедрению и сертификации передовых международных систем менеджмента качества, а также других процедур по оценке говорилось в конце октября на региональном научно-практическом семинаре, состоявшемся в г. Сумы на производственной базе концерна «Укрросметалл». Открывая мероприятие, руководитель департамента экологии и безопасности Черноморского регионального отделения «Бюро Веритас» по Украине, Беларуси, Молдове, Грузии и Армении Иван Соколов отметил, что местом проведения семинара далеко не случайно было выбрано одно из сумских машиностроительных предприятий. Машиностроители именно этого областного центра являются пионерами по внедрению в производство известных международных стандартов менеджмента: ISO 9001, ISO 14001, OHSAS 18001. На сегодня это сделали около 50 субъектов хозяйствования разных форм собственности. Чтобы не отставать от требований времени и быть готовыми к работе в условиях глобального рынка, руководители большинства из них ставят перед собой новые очередные задачи по усовершенствованию уже внедренных интегрированных систем менеджмента. Речь прежде всего о приведении принятых ранее сводов правил в соответствие с требованиями обновленных междуна-

родных стандартов ІSО 9001: 2015 и ІSО 14001:2015. В ходе семинара И. Соколов и его коллега из Харьковского офиса «Бюро Веритас» Олег Москаленко проанализировали ключевые изменения и важнейшие нововведения в текстах упомянутых международных стандартов. Вместе с тем они изложили свое видение первоочередных в этих условиях мер, которые должны обеспечить интерес высшего руководства предприятий к вопросам качества. По их мнению, самое главное – это планирование каждого из показателей качества и обеспечение процесса соответствующими ресурсами: обучение и подготовка персонала, высокоэффективное управление теми или другими процессами производства, принятие корректирующих и предупредительных мер и т. п. У многих участников семинара закономерно возникали различные вопросы к специалистам – профессиональным аудиторам. Украинские специалисты международного «Бюро Веритас» давали исчерпывающие объяснения по всем сложным вопросам. Также было решено провести в ближайшее время для производственников региона еще одно подобное мероприятие. Вадим Кобец, собкор Фото автора

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Управление охраной труда

www.ohoronapraci.kiev.ua

Управление охраной труда

Подготовка кадров

«Ты у нас охрана труда, вот ты ею и занимайся» Олег Моисеенко, собкор

О том, каким образом сплошь и рядом происходит принижение статуса службы охраны труда, а также об уникальных профессиональных качествах, которыми должны обладать руководитель и специалист этой службы, – читайте в статье. ПРОФЕССИОНАЛ ИЛИ РУКОВОДИТЕЛЬ? СКХР ИЛИ ТИПОВОЕ ПОЛОЖЕНИЕ? Ст. 15 Закона Украины «Об охране труда» (далее – Закон) обязывает работодателя на предприятии с численностью 50 и более человек создать службу охраны труда в соответствии с НПАОП 0.00-4.21-04 «Типовое положение о службе охраны труда» (далее – Типовое положение). Служба охраны труда подчиняется непосредственно работодателю. Руководители и специалисты этой службы по своему должностному положению и заработной плате приравниваются соответственно к руководителям и специалистам основных производственно-технических служб предприятия. Ее количественный состав зависит от численности и структуры последнего, от сложности производства и наличия на нем потенциально опасных факторов. Подавляющее большинство украинских предприятий (95%) – это малые с численностью работающих от 15 (или меньше) до 100 человек, около 4,5% предприятий являются средними по масштабам с численностью 100–250 работающих. В общей сложности на малых и средних предприятиях трудится около 5 млн украинцев. Чаще всего на практике из соображений экономии фонда заработной платы и минимизации количества руководителей на малых и большинстве средних предприятий обязанности

службы охраны труда выполняет одна штатная единица. В основном этой единицей оказывается не руководитель службы, а инженер по охране труда. Правильно ли это? На мой взгляд, такое решение является ошибочным и чревато вполне реальными неприятностями для предприятия и работодателя. Национальный классификатор Украины ДК 003:2010 «Классификатор профессий» (далее – КП) содержит только два профессиональных названия работ, связанных с охраной труда: инженер по охране труда (код КП 2412.2) и начальник отдела охраны труда (код КП 1232). Если проанализировать содержание п. 8 Общих положений, а также задачи и обязанности, изложенные в пп. 28 и 51 раздела 1 «Профессии руководителей, профессионалов, специалистов и технических служащих» (соответственно профессиональные группы «Профессионалы» и «Руководители») Выпуска 1 «Профессии работников, которые являются общими для всех видов экономической деятельности» Справочника квалификационных характеристик профессий работников (далее – СКХР), становится очевидным, что при их значительной схожести они имеют одно принципиальное отличие. Профессионал, которым является инженер, не должен принимать самостоятельных решений, он не является организатором, а лишь реализатором, исполнителем чужих планов и решений в рамках своей деятельности. В то время как руководитель (начальник отдела) должен разрабатывать планы и руководящие материалы, внедрять нормативные и инструктивные материалы, обеспечивать соблюдение требований должностных инструкций, разрабатывать мероприятия, направленные на профессиональное развитие персонала, самостоятельно принимать решения, организовывать,

руководить, координировать и контролировать работу других людей. Исходя из вышеизложенного возникает вопрос: кто же будет руководить службой охраны труда, состоящей из одного инженера-исполнителя? Надеяться на работодателя, которому он непосредственно подчинен, не имеет смысла, так как его руководство может сводиться лишь к осуществлению административных функций. В функциональном плане работодатель не может руководить службой охраны труда, так как он не имеет соответствующей профессиональной подготовки, не владеет в полном объеме знаниями относительно требований всех необходимых нормативно-правовых актов по охране труда. Поэтому когда функции службы охраны труда на предприятии сведены лишь к обязанностям инженера по охране труда, работодатель получает и службу, и инженера без функционального руководства, который, согласно СКХР, не может нести ответственности ни за организацию работы службы, ни за принимаемые им решения. Вряд ли такое положение дел может устроить грамотного, вдумчивого руководителя предприятия. Можно ли считать производственно-техническую службу, к которой приравнивается и служба охраны труда, созданной, если она не имеет руководителя? Уверен, что нет. Более правильным будет тот вариант, когда службу охраны труда, состоящую из одной штатной единицы, будет представлять ее руководитель, который правомочно может совмещать свои обязанности с обязанностями инженера-исполнителя. А вот наоборот, инженеру-исполнителю быть руководителем – это не по статусу, не по зубам, не по нормативу. Но именно таким образом сплошь и рядом происходит принижение статуса службы охраны труда и нарушаются требования ст. 15 Закона. Поэтому уместно будет заметить, что Типовое положение не содержит четких и одно-

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Управление охраной труда значных требований о понимании термина «служба охраны труда» и о том, какой должностью она должна быть представлена, если состоит из одной штатной единицы. Итак, требования какого же нормативно-правового акта следует брать за основу при составлении раздела «Задачи и обязанности» должностной инструкции руководителя службы охраны труда – начальника отдела охраны труда? Очевидно, что п. 51 раздела 1 Выпуска 1 СКХР. Но не следует забывать, что он в обязательном порядке должен соблюдать нормы Типового положения. Сравнительный анализ содержания раздела «Задачи и обязанности» п. 51 «Начальник отдела охраны труда» Выпуска 1 СКХР и требований Типового положения, а также некоторых других нормативно-правовых актов позволяет сделать вывод о том, что перечень п. 51 не полон, а его формулировки не отличаются точностью и не соответствуют требованиям других нормативных актов по охране труда. Существенно то, что Типовое положение является более последовательным, объемным и подробным нормативно-правовым актом из тех, на которые необходимо опираться при разработке должностной инструкции руководителя службы охраны труда. Исчерпывающий и весьма обширный перечень функций службы охраны труда содержится в разделе 3 Типового положения. Среди прочего следует подчеркнуть, что данный нормативно-правовой акт предусматривает лишь участие службы в:

☑ составлении санитарно-гигиенической характеристики рабочих мест работников, которые проходят обследование относительно наличия профзаболеваний; ☑ проведении внутреннего аудита охраны труда и аттестации рабочих мест; ☑ разработке положений, инструкций, раздела «Охрана труда» коллективного договора; ☑ составлении перечней профессий и должностей, в соответствии с которыми работники должны проходить обязательные предварительные и периодические медосмотры; ☑ организации обучения по вопросам охраны труда (в том числе путем подготовки проекта соответствующего приказа и внесения его на рассмотрение работодателю); ☑ работе комиссии по проверке знаний по вопросам охраны труда, а не полное выполнение перечисленных функций только этой службой предприятия, как того иногда требуют от нее некоторые недальновидные работодатели.

www.ohoronapraci.kiev.ua

О НЕКОТОРЫХ ПРОФЕССИОНАЛЬНЫХ КАЧЕСТВАХ РУКОВОДИТЕЛЯ И СПЕЦИАЛИСТОВ СЛУЖБЫ ОХРАНЫ ТРУДА Даже общий обзор п. 51 Выпуска 1 СКХР и Типового положения позволяет судить о том, насколько сложным, значимым и объемным документом должна быть должностная инструкция руководителя службы охраны труда. Кроме того, в ней необходимо отразить конкретные его задачи и обязанности, учитывающие специфику предприятия. И руководитель, и специалист службы охраны труда должны быть квалифицированными и профессионально эрудированными, поскольку можно контролировать соблюдение другими работниками только тех требований охраны труда, которые они сами знают. Поэтому эти специалисты должны обладать обширными и глубокими знаниями, касающимися законодательной и нормативной базы, эксплуатационной и ремонтной документации, строительных норм, санитарно-гигиенических правил, физиологии, психологии, экономики и организации производства, а также актов по охране труда предприятия. Карикатурно будет выглядеть инженер по охране труда, который на проверку в цех, на рабочее место работника приходит с портфелем нормативной литературы, которую будет каждый раз лихорадочно перерывать в поисках нужного документа, требования или формулировки. Всю необходимую информацию он должен держать в голове и уметь ею пользоваться в повседневной работе. Этого требует профессия! Порядок проведения расследования и ведения учета несчастных случаев, профзаболеваний и аварий на производстве отводит руководителю или специалисту службы охраны труда роль председателя комиссии по расследованию несчастного случая. Эта роль чрезвычайно ответственная и еще в большей степени – обременительная, так как 85–90% всего объема срочной работы по расследованию, как правило, выполняет непосредственно председатель комиссии. Именно он является основной и единственной «тягловой лошадью» в процессе расследования. Более того, именно он выслушивает противоречивые замечания к ходу расследования и содержанию актов инспектора Гоструда, эксперта Фонда соцстрахования от несчастных случаев на производстве и профзаболеваний Украины (далее – Фонд) и начальника подразделения или руководителя предприятия, на котором он работает. Именно

он старается привести эти замечания к общему знаменателю и должным образом отразить их в актах по форме Н-5 и Н-1 в виде, который вполне удовлетворил бы перечисленные выше стороны. Но есть еще как минимум три стороны, с которыми ему приходится очень тесно общаться: это потерпевший, свидетели и лица, допустившие нарушения требований законодательства об охране труда, чьи действия или бездействие привели к несчастному случаю. Последние, в свою очередь, порой не скупятся на нелицеприятные замечания, на которые председателю комиссии необходимо отвечать вниманием, человеческой чуткостью, объективностью и профессионализмом. В ходе работы и руководителю, и специалисту службы охраны труда приходится постоянно и тесно общаться с совершенно разными людьми: от подсобного рабочего до генерального директора предприятия, а также с врачами СЭС, экспертами Фонда и должностными лицами Госгорпромнадзора. В процессе такого общения работник службы должен быть одновременно внимательным слушателем и корректным, убедительным оппонентом; мягким, чутким человеком и принципиальным специалистом. Совместить все эти качества в одном человеке – непростая задача! Вопреки требованию п. 5.5 Типового положения, в последнее время распространилась тенденция (особенно на небольших предприятиях) «навешивать» на инженера по охране труда несвойственные ему функции: например, по пожарной и техногенной безопасности. Или функции по охране труда, но те, которые должны выполнять непосредственные руководители и руководители подразделений. На таких предприятиях ему часто приходится слышать в свой адрес примерно такую фразу: «Ты у нас охрана труда, вот ты ею и занимайся, а к нам не приставай. Наше дело – производство, план». Инженер попытается отстаивать свои профессиональные права и обязанности, но если ему не хватит принципиальности и настойчивости, если он не найдет поддержки у руководства, то махнет рукой – да и подставит свои плечи, шею и голову под чужие обязанности. Сам будет готовить проекты приказов по вопросам охраны труда и сам их будет выполнять. Сам будет организовывать прохождение медицинских осмотров, проведение спецобучения рабочих и обучения должностных лиц, сам будет проводить повторные инструктажи, пересматривать инструкции по охране труда и т. д. Список обязанностей получается внушительным. Неудивительно, что в таких ус-

Управление охраной труда ловиях среди его приоритетов расследование несчастных случаев с непродолжительной утратой трудоспособности занимает далеко не главенствующее место. Так появляется еще одна причина сокрытия случаев производственного травматизма. ОБ ОТНОШЕНИИ К ОХРАНЕ ТРУДА И ПРЕСТИЖЕ ПРОФЕССИИ Настоящие профессионалы старой школы уходят из профессии в силу своего возраста, а молодежь идти в нее не желает. Винить ее в этом не приходится. Кто в здравом уме и твердой памяти ринется подставлять свою голову под множество разнообразных обязанностей уровня главного инженера предприятия, а кошелек – под нищенскую зарплату простого инженера? Ни перспектив, ни возможностей, ни почета, ни уважения! Сплошная головная боль и претензии к инженеру по охране труда со всех сторон: от простого рабочего, руководителей подразделений и предприятия до эксперта Фонда и инспектора Гоструда. Он всегда виноват в чьих-то глазах и в том, что выявил нарушение, и в том, что его своевременно не заметил. А еще виноват, что не сумел оказаться за спиной каждого нарушителя

и вовремя его одернуть. Почти всегда специалист службы охраны труда на острие конфликта, находится в стрессовой ситуации или в ее преддверии. В условиях экономического кризиса именно специалистов службы охраны труда ожидает «радужная» перспектива перехода на режим неполной рабочей недели, «оптимизации» и сокращения численности. Разве здравомыслящие родители станут советовать такую работу своему ребенку, выбирающему будущий жизненный путь? Что касается отношения отечественных работодателей к охране труда, то их подавляющее большинство трудно обвинить в излишнем внимании к культуре безопасности и в любви к охране труда. Они считают, что незачем заниматься направлением, которое вложения средств требует, а непосредственной прибыли не приносит. Правда, есть у них одно существенное утешение: строгость украинских законов вполне компенсируется необязательностью их исполнения! В полной мере этот принцип относится и к Закону. Если практически безнаказанно можно не чтить и не соблюдать его требования (мизерные штрафы не в счет, а в условиях моратория на проверки нет и их), то зачем уважать и хорошо относиться к охране труда? Вот и живет она и ее

На повестке дня – энергосбережение

служба на большинстве предприятий по остаточному принципу, с вечно протянутой рукой на правах бедной родственницы производства. Соответствует отношению к охране труда и оплата труда ее специалистов. Если же нет достойной оплаты, то почти нет в службе и достойных специалистов, так как приходят в нее не знающие профессионалы, а случайные люди. Нет настоящих профессионалов – нет и должной профилактики производственного травматизма. Круг замкнулся! ЧТО ДЕЛАТЬ?

☑ 1. Неукоснительно придерживаться

принципа приоритета жизни и здоровья работников не только на словах и бумаге, но и в реальном производстве. ☑ 2. Сделать соблюдение требований Закона неукоснительным, обязательным условием работы каждого предприятия и организации. ☑ 3. Как можно скорее пересмотреть Типовое положение. ☑ 4. Повысить реальный статус и оплату труда специалистов службы охраны труда. ☑ 5. Оставив место работы и задачи прежними, вывести службу охраны труда из подчинения работодателю.

Нет ВИЧ/СПИДу!

21–22 октября в Киеве проходила Международная научно-практическая конференция «Энергосбережение, энергоэфективность и энергоаудит в Украине». Организаторами мероприятия выступили Торгово-промышленная палата Украины при информационной поддержке журнала «Охрана труда». На конференции впервые комплексно были рассмотрены вопросы, связанные с проблемами реализации европейских директив в нашей стране в соответствии с Соглашением об ассоциации между Украиной и ЕС. Участников конференции ознакомили с международным стандартом в сфере энергоменеджмента ISO 50001:2011 и требованиями украинского законодательства в сфере энергосбережения и энергоаудита. Кроме этого, ведущие специалисты и ученые презентовали ряд перспективных разработок, направленных на энергосбережение, повышение энергоэфективности и электробезопасности, которые могут заинтересовать представителей различных отраслей экономики.

28 октября при участии специалистов Гоструда состоялась заключительная конференция по результатам реализации пилотного проекта Международной организации труда «Добровольное консультирование и тестирование на ВИЧ для работников». Проект внедрялся в Черкасской области в течение 2012–2015 гг. В целом информационно-разъяснительными мероприятиями было охвачено 10 тыс. человек – это работники шести предприятий и студенты учебных заведений области. Из них прошли тестирование на ВИЧ более 2 тыс., при этом семь человек узнали о своем ВИЧ+ статусе и были направлены в СПИД-центр на лечение. Кроме этого, 22 медработника прошли обучение по вопросам ВИЧ и дотестового консультирования. Детальнее о результатах проекта и перспективах его продолжения в Украине читайте в следующем номере журнала. Собственная информация

Собственная информация

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

www.ohoronapraci.kiev.ua

Управление охраной труда

Есть такой опыт

УЧИМСЯ НЕПРЕРЫВНО

Сергей Панасенко, директор по охране труда

СИСТЕМА РАБОТЫ С ПЕРСОНАЛОМ Акционерная компания «Харьковоблэнерго» является главным энергораспределительным предприятием на территории г. Харькова и Харьковской области. На сегодняшний день структурные подразделения компании снабжают электроэнергией более 1 млн 233 тыс. абонентов, из которых 1 млн 200 тыс. – бытовые потребители, остальные 33 тыс. – юридические лица – субъекты хозяйствования. Основной задачей предприятия является качественное и бесперебойное снабжение электроэнергией потребителей региона. Безусловно, ее выполнение невозможно без высококвалифицированного персонала, владеюще-

го необходимыми знаниями и навыками для решения вопросов, касающихся безопасной эксплуатации оборудования электрических сетей, оперативного устранения технологических нарушений, снабжения электроэнергией с минимальными потерями и т. п. Основная нагрузка по осуществлению организационно-методической работы по охране труда в компании лежит на службе охраны труда предприятия, в состав которой входит 21 специалист под руководством директора по охране труда. В АК «Харьковоблэнерго» создана и функционирует четкая система работы с персоналом, направленная на повышение профессионального уровня работников. Она включает мероприятия по подбору кадров, обучение и проверку знаний персонала, проведение инструктажей, повышение квалификации и культуры производства и т. п. Этот процесс имеет непрерывный, многоуровневый системный характер и продолжается в течение всей трудовой деятельности работников в компании с целью расширения и углубления их знаний и умений. Первичное (специальное) обучение по вопросам охраны труда и пожарной безопасности проводится для работников, которые принимаются на работы с повышенной опасностью или тех, которые организуют и контролируют проведение таких работ, а также для тех, которые принимаются на работы, требующие профессионального отбора.

Об организации работы с персоналом и обучении работников в АК «Харьковоблэнерго» читайте в статье.

Согласно действующему законодательству и нормативно-правовым актам в области энергетики в АК «Харьковоблэнерго» установлены такие обязательные формы работы с персоналом: ☑ профессиональный отбор и комплектация кадрами; ☑ обучение и профессиональная подготовка работников к самостоятельной работе (специальное обучение, стажировка, дублирование); ☑ проверка знаний по вопросам охраны труда, пожарной безопасности и технической эксплуатации объектов электроэнергетики; ☑ повышение квалификации персонала; ☑ тренажерная подготовка; ☑ ежегодное обучение персонала по вопросам охраны труда, пожарной безопасности и технической эксплуатации объектов электроэнергетики; ☑ инструктажи; ☑ противоаварийная и противопожарная тренировки; ☑ административные формы работы (обходы и осмотры рабочих мест, проведение дней охраны труда и т. п.); ☑ проведение медицинских осмотров; ☑ работа с кадровым резервом; ☑ коллективные формы работы с персоналом. Что касается подготовки работников к самостоятельной работе, то она предусматривает: ☑ первичный инструктаж; ☑ первичное (специальное) обучение по вопросам охраны труда, пожарной безопасности и технической эксплуатации объектов электроэнергетики; ☑ стажировку; ☑ первичную проверку знаний; ☑ дублирование (для оперативного и оперативно-производственного персонала); ☑ индивидуальные (первичные) противоаварийные и противопожарные тренировки (для оперативного и оперативно-производственного персонала); ☑ допуск к самостоятельной работе.

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Управление охраной труда Первичное (специальное) обучение по вопросам технической эксплуаации объектов электроэнергетики проводится с соответствующим персоналом один раз перед допуском работника к самостоятельной работе, а также в случае выполнения им новых функциональных обязанностей, освоения нового оборудования или же в случае перерыва в работе более одного года. Такое обучение проходят работники, обеспечивающие функционирование производственных процессов, и проводится оно непосредственно на производстве путем индивидуального или курсового обучения. ОСОБЕННОСТИ ОБУЧЕНИЯ В КОМПАНИИ Индивидуальное обучение проводится по индивидуальным программам, составленным на основе типовых учебных программ с учетом требований должностных, рабочих инструкций, инструкций по охране труда, Справочника квалификационных характеристик профессий работников, а также результатов собеседований при приеме на работу. Программа индивидуального обучения является основным документом учета такого вида учебной работы на производстве. В ней фиксируются все этапы теоретической и практической подготовки. На консультации и собеседования программой предусмотрено не менее 15% времени, отведенного на обучение. Продолжительность обучения, стажировки и дублирования определяется в каждом случае отдельно, в зависимости от сложности и особенностей работы людей той или иной профессии. Организовывают проведение обучения и проверку знаний по вопросам охраны труда, пожарной безопасности и технической эксплуатации (по индивидуальным планам) руководители структурных подразделений компании. Служба охраны труда осуществляет контроль за организацией и качеством обучения по вопросам охраны труда и пожарной безопасности. После окончания подготовки, предусмотренной индивидуальными программами, проверки знаний по вопросам охраны труда, прохождения стажировки и дублирования работник допускается к самостоятельному выполнению работ. Отдельно следует отметить плодотворное взаимодействие службы охраны труда с Центром подготовки персонала компании (ЦПП), который был создан в 2008 г. и на сегодняшний день является учебным заведением системы образования по профессио-

www.ohoronapraci.kiev.ua

нальному обучению рабочих кадров на производстве. ЦПП осуществляет курсовое обучение персонала согласно образовательным требованиям и требованиям Типового положения о порядке проведения обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда как на своей учебной базе, так и в порядке сотрудничества с другими специализированными учебными заведениями на основе заключенных соглашений. Важно отметить, что работники, привлекающиеся к выполнению работ с повышенной опасностью, изучают вопросы охраны труда в пределах предусмотренных Типовым положением 30 часов. В ЦПП предприятия заботятся о надлежащих условиях проведения занятий (соответствующее санитарно-бытовое состояние учебных классов, наличие необходимой методической литературы, учебных пособий и т. п.). Организацией и проведением теоретических и практических занятий занимаются опытные специалисты-лекторы, в том числе известные в регионе научные работники в области электробезопасности. Курсовое обучение проводится в учебном центре по специальным программам, отличительной чертой которых является то, что их разрабатывали соответствующие производственные службы по направлениям деятельности. Следует отметить, что все программы утверждаются функциональными руководителями служб. В ходе курсового обучения на собственной базе предприятия как должностные лица компании, так и преподаватели строго соблюдают расписание занятий. Ведь эффективная теоретическая и практическая подготовка слушателей несовместима с различными непредусмотренными переносами занятий или другими изменениями. Не менее важным при этом является и то, что всем, кто проходит обучение в ЦПП компании, обеспечиваются комфортные условия проживания в специально оборудованном общежитии. Основными документами, в которых отражается учебная работа, проводимая путем курсового обучения, являются журналы учета теоретического и производственного обучения, в которых преподаватели и мастера ведут ежедневный учет слушателей и фиксируют выполнение учебных программ. По окончании курсового обучения комиссия, состав которой утверждается приказом руководителя компании, проверяет знания слушателей.

Обучение и подготовку кадров ЦПП осуществляет на основе лицензии Минобразования, которая подтверждается каждые три года. Действующую сегодня лицензию учебное заведение получило в 2014 г., и действительна она до июля 2017 г. В соответствии с ней ЦПП имеет право предоставлять образовательные услуги по девяти основным рабочим специальностям. Прежде всего это электромонтер по эксплуатации распределительных сетей, электромонтер по обслуживанию подстанций, электромонтер по ремонту и монтажу кабельных линий, электромонтер оперативно-выездной бригады, электрослесарь по ремонту оборудования распределительных устройств, электромонтер по ремонту воздушных линий, электромонтер по эксплуатации электрических счетчиков, контролер по контролю и учету электроэнергии.

В случае необходимости ЦПП также организовывает обучение персонала предприятия в специализированных учебных заведениях по другим профессиям, связанным с выполнением работ с повышенной опасностью. Такой же механизм применяется при повышении квалификации руководителей и специалистов компании. В вопросах подготовки, переподготовки и повышения квалификации кадров АК «Харьковоблэнерго» активно сотрудничает с учебным центром НЭК «Укрэнерго» и рядом ведущих технических вузов г. Харькова, среди которых Национальный технический университет «Харьковский политехнический институт», Харьковский национальный университет городского хозяйства им. А. Н. Бекетова и другие. Согласно требованиям нормативных актов относительно необходимости прохождения специального обучения и повышения квалификации персонала энергопредприятий в акционерном обществе разработана и применяется компьютерная программа «Профессиональное обучение». В ее базу дан-

Управление охраной труда ных внесена информация, касающаяся обучения всех без исключения работников компании за последние 10 лет. Программа позволяет вести учет и контроль за периодичностью прохождения обучения, а также облегчает его планирование на следующие периоды. С ее помощью формируются соответствующие заявки и различные формы отчетности относительно подразделений, сроков и профессий и т. п. Так, согласно плану на 2014 г. обучение должны были пройти 2243 работника предприятия. Фактическое же количество лиц, прошедших обучение, составило 2307 человек, из которых в ЦПП компании обучалось 1642 работника, в других специализированных учебных заведениях – 665. СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ШАГ ЗА ШАГОМ Компания заботится о расширении и совершенствовании собственной учебной материально-технической базы. С этой целью в прошлом году на базе Харьковских городских электросетей был создан единый учебный центр подготовки персонала. Чтобы поставить дело на новый качественный уровень, был капитально отремонтирован первый корпус админзда-

ния структурного подразделения Харьковских городских электросетей, выполнена перепланировка помещений с целью улучшения условий обучения и проживания, на всех этажах здания были заменены системы отопления, кондиционирования, освещения, а для учебных классов приобретены новые стенды, мебель и т. д. Расположение обновленного ЦПП в одном месте значительно улучшило организацию и управление процессами обучения, позволило уменьшить транспортные и другие расходы. На практические занятия слушатели ЦПП выезжают транспортом компании на учебно-тренировочный полигон в пригородный поселок Южное. Материально-техническая база полигона также постоянно обновляется, что позволяет осуществлять более качественную практическую подготовку работников предприятия. В компании проводятся и другие мероприятия, направленные на улучшение учебно-методического обеспечения предприятия. Речь идет прежде всего о надлежащем оснащении современной компьютерной техникой кабинета охраны труда, классов технического обучения и других учебных помещений. Отдельно следует упомянуть о масштабной работе компании по

предотвращению бытового электротравматизма среди подрастающего поколения, ведь в течение многих лет АК «Харьковоблэнерго» уделяет значительное внимание профилактике таких случаев среди детей. Накопленный опыт позволяет энергетикам шаг за шагом совершенствовать свою работу. В частности, в текущем году специалисты компании запустили общеобразовательный проект для детей «Мир безопасной энергетики», в рамках которого планируется проведение различных мероприятий: создание и распространение специализированной литературы для школьников, изготовление тематических анимационных роликов и видеофильмов. Ну и, конечно, проведение интерактивных уроков по электробезопасности. Статистика производственного травматизма в течение последних лет свидетельствует, что руководство предприятия выбрало верный путь по снижению его уровня и профилактике. Ведь если 10 лет назад в компании произошло 10 несчастных случаев, один из которых со смертельным исходом, то в течение 2013–2014 гг., а также в первом квартале 2015 г. не было зафиксировано ни одного несчастного случая. Фото В. Кобца и с сайта АК «Харьковоблэнерго»

Вести из регионов

Найти алгоритм взаимодействия В

конце октября в Сумах состоялась рабочая встреча руководства областного управления Гоструда с представителями учебно-курсовых комбинатов и других учреждений, осуществляющих обучение и проверку знаний персонала по вопросам охраны труда. Открывая заседание, начальник областного управления Гоструда Юрий Семеног призвал присутствующих к поиску таких механизмов взаимодействия между сторонами, которые бы позволили получить максимально высокий конечный результат. При этом он отметил, что и администрации предприятий, и государственные инспекторы труда должны быть уверены в том, что все работники перед началом выполнения поставленных перед ними задач прошли предусмотренное законодательством обучение и знают, как себя вести в случае возникновения тех или иных непредвиденных обстоятельств. Ю. Семеног также заметил, что вчерашние коррупционные схемы, которые позволяли на бумаге «успешно» осуществлять профессиональное обучение должностных лиц и работников, в том числе и тех, которые выполняют работы повышенной опасности, в регионе больше не будут действовать. Учебные центры должны отвечать за качество знаний работников, которые прослушали предусмотренные учебными планами и программами курсы лекций, сдали экзамены и получили соответствующие удостоверения и допуск к работе. Ю. Семеног подчеркнул, что новосозданный надзорный ор-

ган – Государственная служба Украины по вопросам труда – имеет на сегодня достаточно полномочий, чтобы навести порядок в этом вопросе. Например, государственные инспекторы труда, без помощи следователей и судебных органов, могут установить не только то, где и когда проходил обучение травмированный на производстве работник, но и то, сколько на самом деле времени было отведено работодателем на прохождение такого обучения. Гоструда имеет также право проверять отделы труда и зарплаты предприятий, поэтому сможет выявить несоответствия между пребыванием работников на лекциях и на рабочих местах (с помощью соответствующих табелей учета). Также участники заседания значительное внимание уделили вопросам создания современной материально-технической базы учебно-курсовых комбинатов, усовершенствованию их организационной работы. Ведь жизнь стремительно движется вперед, и центры профессионального образования должны отвечать запросам сегодняшнего дня: иметь в штате опытных лекторов-преподавателей, ориентироваться на современные европейские стандарты образования, широко использовать возможности компьютерной техники и инновационных технологий. В. Кобец, собкор Фото автора

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

На правах рекламы

Управление охраной труда

Оценка рисков и условий труда – инструмент предотвращения несчастных случаев на производстве Сергей Павлющенко, журналист

Оценка условий труда – действенный механизм профилактики производственного травматизма и профессиональных заболеваний. На этом акцентируют внимание специалисты Фонда социального страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний Украины (далее – Фонд). процессе проведения оценки условий труда к этой работе привлекаются специалисты по охране труда, ответственные работники структурных подразделений, представители работников, доверенные лица, а также сотрудники, работающие в конкретных помещениях и выполняющие соответствующие работы. Это позволяет идентифицировать проблемы и определить приоритеты при осуществлении профилактических мероприятий. В нашей стране согласно действующему законодательству оценка условий труда реализуется посредством аттестации рабочих мест. Обязанность по организации и проведению аттестации возложена на работодателя, который с этой целью издает приказ об утверждении состава аттестационной комиссии. Она, в частности, должна изучить и сделать выводы об оснащенности рабочих мест необходимыми инструментами и средствами индивидуальной защиты, о соответствии технологических процессов, зданий и сооружений требованиям, указанным в проектно-конструкторской документации, а оборудования – требованиям нормативно-технических документов. Во время аттестации проводится комплексная оценка соответствия каждого рабочего места требованиям стандартов безопасности труда, санитарным нормам и правилам, другим регламентам. Преимущественно аттестации подлежат рабочие места, где используется ручной инструмент, оборудование, механизмы, машины, установки, устройства, аппараты и транспортные средства, которые могут быть потенциальными источниками опасности.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Страховые эксперты Фонда, которые постоянно сотрудничают с работодателями, проводят ряд мероприятий, призванных изучать природу опасности, выявлять и локализировать возможные ее очаги, что позволяет существенно повысить уровень безопасности производственных процессов. Одним из эффективных мероприятий по профилактике несчастных случаев является их расследование, главная цель которого – установить причины, приведшие к несчастному случаю или профзаболеванию. В І полугодии 2015 г. представители рабочих органов Фонда приняли участие в работе 100% комиссий по расследованию несчастных случаев и профзаболеваний. При этом один страховой эксперт в среднем принял участие в расследовании двух несчастных случаев в месяц, а в таких областях, как Днепропетровская, Донецкая, Львовская, и г. Киеве – в расследовании трех несчастных случаев. В условиях, когда основная работа страховых экспертов направлена на осуществление мероприятий, не связанных с проведением проверок состояния условий и безопасности труда, только по обращениям работодателей и соответствующих государственных органов в І полугодии текущего года проведено 187 внеплановых проверок предприятий. При этом выявлено 1174 нарушения законодательства об охране труда, внесено 186 представлений работодателям о необходимости устранения выявленных нарушений, составлено 206 протоколов об административных правонарушениях. Помимо этого страховые эксперты Фонда помогают работодателям внедрять и обеспечивать эффективное функционирование систем управления охраной труда, в том числе в части оценки рисков для здоровья работаю-

щих. В первом полугодии 2015 г. внедрено 8590 СУОТ, что на 55,4% больше по сравнению с І полугодием 2014 г. Сопровождается такая работа консультативной, методической и информационной поддержкой со стороны специалистов Фонда. Так, за шесть месяцев текущего года специалисты рабочих органов исполнительной дирекции Фонда социального страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний Украины приняли участие в 2130 семинарах (что в 1,9 раза больше по сравнению с аналогичным периодом 2014 г.), 3915 совещаниях (в 2,1 раза больше), 1480 круглых столах (в 2,2 раза больше), опубликовали 1581 статью в СМИ, предоставили 17733 консультации по вопросам охраны труда и страхования от несчастных случаев. Эту работу специалисты рабочих органов Фонда проводят в тесном взаимодействии с работодателями, профсоюзами, местными органами исполнительной власти и самоуправления, надзорными и правоохранительными органами. Совместные усилия по профилактике производственного травматизма дают свои результаты. Об этом свидетельствуют регулярные отчеты Фонда. И, как отмечают страховые эксперты Фонда, результативность профилактических мероприятий зависит от ответственности всех сторон, но в первую очередь – от работодателей и трудовых коллективов, которые должны быть максимально заинтересованы в принятии действенных мер по улучшению условий труда. Обеспечение надлежащего уровня работы по вопросам охраны труда на каждом предприятии, в учреждении, организации должно стать делом чести для работодателей, ведь безопасные условия труда – это жизнь и здоровье работников, а также повышение рентабельности производства.

Управление охраной труда

Международный опыт

РАССКАЗЫВАЕТ ЭКСПЕРТ О приезде в Украину Экехарда Бауэра, международного эксперта по вопросам качества, риск-менеджмента, системам управления охраной труда, ведущего аудитора, исполнительного вице-президента Quality Austria, и его выступлении в ООО УЦ «Новатор» наш журнал писал в № 9/2015. В этом интервью с экспертом – более подробно об устройстве и работе европейской модели охраны труда.

– Какими мотивами руководствуются собственники предприятий, когда заказывают аудит в сфере охраны труда и промбезопасности? – Один из главных аргументов заинтересованности работодателей в проведении аудитов и сертификации систем управления охраной труда – связь этих процедур со стоимостью продукции. Ведь последствия травматизма и профзаболеваний весьма затратны. И чем дороже они обходятся, тем выше стоимость продукции. В результате она теряет в конкурентоспособности. Еще одна важная причина заключается в давлении крупных поставщиков на мелких с тем, чтобы их системы управления промышленной безопасностью эффективнее работали и не прерывалась цепочка поставок. Считаться же эффективными эти процедуры могут при условии их совершенствования, что, в свою очередь,

СПРАВКА Экехард Бауэр родился в австрийском городе Линце, крупном промышленном центре. Окончил профессиональное училище, после чего 28 лет работал на химическом предприятии. Там дорос до руководителя структурного подразделения. Направления, по которым он учился, связаны с охраной окружающей среды и управлением качеством. Занимался внедрением систем менеджмента, а с 1998 г. – аудиторской деятельностью в компании Quality Austria (в его активе более 2 тыс. аудитов). С 2010 г. – вице-президент международного органа по сертификации Quality Austria. Является представителем Австрии в двух комитетах ISO – по охране труда и управлению рисками. Женат, есть сын. Самым важным в жизни считает семью.

достигается путем анализа и оценки их качества. Объективную информацию для анализа и корректировки системы управления дает независимый аудит. – Аудит и сертификация систем менеджмента качества, охраны труда, окружающей среды в Австрии, Германии – дело добровольное? – В странах ЕС требования к безопасности труда унифицированы. В европейском законодательстве нет прямых указаний на то, что системы менеджмента должны быть сертифицированы. Вместе с тем, к примеру, законодательство по охране труда в Австрии настолько сложное и многогранное, что работодателю подчас трудно в нем разобраться. В то же время, внедрив, скажем, систему менеджмента профессиональной безопасности и здоровья OHSAS 18001, предприятие получает ясную структуру управления с четкими полномочиями, целями и ответственностью, структурированным подходом к оценке рисков, измеримыми результатами. Аудит и сертификация помогают выявить несоответствия системы управления охраной труда и производственной безопасности, устранить их, повысить эффективность системы менеджмента. Все расходы по внедрению, аудиту и сертификации несет предприятие, со своей стороны государство поощряет внедрение систем менеджмента и успешную деятельность предприятий в сфере охраны труда. В частности, компании, выполняющие требования законодательства по охране труда, могут по специальному каталогу заказать через учреждения страхования от несчастных случаев бесплатные замеры уровня шума или концентрации пыли, мероприятия по реабилитации работников, получить способствующее безопасности и облегчающее труд оборудование

и многое другое. Практика господдержки есть во всех странах Европы, и ее основная цель – предупредить несчастные случаи. – Как объективно оценить работу предприятия с рисками? – Даже самые опытные и грамотные сотрудники предприятия, внедрявшие систему управления рисками, могут упустить какие-то ценные детали и моменты из-за «замыленности» глаз. Поэтому важно, чтобы результативность внедрения риск-ориентированного подхода проверяли специалисты сторонней организации. Аудиторы по OHSAS 18001 раз в три года повышают квалификацию, изучают требования национального и европейского законодательства, сдают экзамены. Они знакомы со всем разнообразием систем оценки рисков и управления охраной труда, владеют разносторонними знаниями и богатым опытом. Таким образом, они дают объективную оценку ситуации и тем самым помогают предприятию совершенствоваться в риск-менеджменте. Любую систему управления охраной труда, риск-ориентированного подхода нужно поддерживать, дорабатывать, развивать. Иначе она превращается в формальность и не приносит результатов. – В каких документах прописаны обязанности работодателя по оценке и устранению производственных рисков? – Основные положения, касающиеся прав работников на безопасный и здоровый труд, включая анализ и минимизацию производственных рисков, перечислены в принятом в Австрии законе об охране труда для работодателей. Первая его часть направлена на безопасность персонала, вторая – на безопасность машин, механизмов, оборудования, материалов и веществ. Детализация требований закона представлена в 120 нормативно-правовых актах. Кроме того, собственник обязан на 100% выпол-

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Управление охраной труда нять требования рамочных директив ЕС об охране труда и здоровья. Согласно одному из пунктов закона работодатель имеет право использовать труд наемных рабочих только тогда, когда он абсолютно уверен в безопасности работ. В свою очередь рабочее место тоже может быть использовано только в случае, если работодатель гарантирует его полную безопасность. Работник допускается на рабочее место лишь при условии, что все производственные риски, связанные с условиями труда, опасностью используемого оборудования, механизмов, веществ, оценены, градуированы и устранены. Существует также понятие остаточного риска, который всегда должен находиться под контролем. Обнаружить риск – полдела, конечная цель – разработать и внедрить мероприятия, которые устраняют его и позволяют управлять ситуацией. В соответствии с законодательством оценка рисков проводится повторно в случаях каких-либо изменений. К примеру, когда на предприятии установлено новое оборудование, на рабочее место пришли новые люди и т. п. Если ничего не менялось, то раз в год работа с рисками обязательно анализируется. В обоих случаях по результатам риск-ориентированной деятельности с работниками проводят инструктаж. С момента принятия в 1996 г. закона об охране труда, который предусматривает внедрение рискориентированного менеджмента, количество несчастных случаев и профзаболеваний в стране уменьшилось вдвое. – Во второй части закона говорится о том, что машины и механизмы должны быть безопасными, или речь идет об их безопасной эксплуатации? – Поскольку, согласно обязательному требованию, оборудование можно использовать исключительно по назначению, это уже подразумевает его безопасную эксплуатацию. Скажем, работодатель приобрел какое-то оборудование или машину и применяет их по назначению, а по прошествии какого-то времени у него возникает необходимость расширить рамки их использования. Тогда оборудование проверяют специалисты и в случае положительного заключения оно маркируется и допускается к выполнению дополнительных операций. – Ответственность за нарушения законодательства об охране труда, которые привели к несчастному случаю, несет собственник или работодатель?

www.ohoronapraci.kiev.ua

– Как и в Украине, ответственность за безопасность труда несет работодатель. Поэтому, если происходит несчастный случай, все обращения заинтересованных органов адресуются ему. В прошлом в Австрии возникали проблемы с поиском непосредственного ответственного, ведь многие предприятия имеют массу структурных подразделений по всему миру. Чтобы урегулировать этот вопрос, в законодательство об охране труда внесли ряд изменений. Сейчас существует перечень, или реестр зарегистрированных предприятий или компаний. У предприятия может быть несколько собственников, но в перечне указан лишь один ответственный за деятельность в сфере без опасности труда. Ему и приходят обращения. Обязанность работодателя – создать безопасные условия труда: правильно организовать рабочее место, обеспечить надежную работу оборудования и безопасное использование вредных или опасных веществ. Обязанность работника – не нарушать правил, установленных на предприятии. Если несчастный случай происходит по вине работника, он берет часть расходов на себя, если из-за сбоя оборудования – то все компенсирует работодатель. Спорные вопросы рассматриваются в судах. – Приведите, пожалуйста, пример. – Простой случай. Работник был проинструктирован о необходимости использования на рабочем месте промышленной защитной каски. Об этом же требовании напоминали предупреждающие знаки. Тем не менее рабочий это требование игнорировал. Руководитель сделал ему замечание, но тот все равно снимал каску, находясь вне поля зрения начальника, вследствие чего получил травму. Решение по этому случаю принимал суд. В результате из 5 тыс. евро, необходимых

для восстановления здоровья нарушителя, 100 евро заплатил работодатель, а остальную сумму сам работник, сознательно нарушивший требования безопасности. Другой пример. На одном из химических предприятий требовалось носить специальную одежду и защитную маску. Работодатель предоставил их работникам, проинформировал, что они находятся в шкафчиках, где их можно брать для выполнения вредных и опасных работ. Но предупредил, что, если эти средства индивидуальной защиты запачкаются, чистить их работникам придется за свой счет. Естественно, персонал «не злоупотреблял» ношением СИЗ, что и выяснилось при первой же проверке предприятия инспекцией по охране труда. В итоге работодатель был оштрафован на 2 тыс. евро. Нужно отметить, что в Австрии инспекция по охране труда наделена серьезными полномочиями. Ее представители имеют право без предупреждения проверять предприятия, закрывать их или отдельные подразделения на основе собственного решения, участвовать во всех расследованиях несчастных случаев. Раньше инспекция подчинялась Министерству экономики, однако эффективность ее работы заметно возросла после того, как она перешла под начало Министерства труда. – Как часто инспекция проверяет предприятия? – Периодичность проверок зависит от многих факторов. Предприятие, к которому нет претензий с точки зрения охраны труда и здоровья, проверяется раз в три года. Внеплановая проверка обеспечена, если поступила жалоба от профсоюзов либо зарегистрирован рост травматизма или профзаболеваний. В последнем случае инспекция может посещать предприятие каждые два месяца. Работодатель также обязан согласовывать с инспекцией все происходящие на предприятии изменения (замену оборудования,

Управление охраной труда реконструкцию и т. п.), и их формат должен быть одобрен инспекцией. После наступления несчастного случая или выявления потенциального несчастного случая австрийский работодатель по закону обязан повторно провести оценку рисков и выполнить мероприятия по их устранению, проинструктировать работников. Аудиты относятся к категории необязательных, добровольных мероприятий. Тем не менее работодатели убедились в их действенности, поэтому обращаются за помощью к аудиторским организациям для проведения независимого оценивания и реализации заключений аудита. Любопытно, что в Италии подход несколько иной. Там законодательно установлено, что работодатель не несет ответственности за несчастный случай на предприятии, которое внедрило и сертифицировало систему OHSAS 18001 аккредитованным сертификатором. Если работодатель не внедрил OHSAS 18001, тогда он должен доказать, что не виноват в наступлении несчастного случая. Похожие правила действуют в Испании, Франции, Великобритании. – Какой порядок финансирования сферы охраны труда в странах ЕС, существует ли обязательный минимум?

– В соответствии с законом финансирование обязательно, но работодатель сам решает, сколько инвестировать в охрану труда, исходя из реальных потребностей, специфики производства и т. д. Словом, финансирование должно быть достаточным, чтобы обеспечить выполнение требований стандартов безопасности и гигиены труда. В Европе также существует обязательное страхование от несчастных случаев и профзаболеваний на производстве. При этом страхователь выплачивает пострадавшему страховку, а затем выясняет, по чьей вине произошел несчастный случай, после чего тот, кто виноват, покрывает часть расходов. Процедура регресса очень стимулирует работодателей к снижению уровня травматизма. Кстати, в Австрии страхование от несчастных случаев находится в ведении четырех учреждений социального страхования: по страхованию сельскохозяйственных работников, включая самозанятое население; по страхованию работников железнодорожного транспорта; по страхованию государственных служащих и всеобщее ведомство страхования от несчастных случаев для всех работников промышленности. При этом Министерство

труда имеет право назначить компетентный наблюдательный орган за повседневной деятельностью страховых учреждений. – Есть ли у компании Quality Austria опыт работы в Украине? – Наши клиенты – это, как правило, компании, которые входят в состав мировых концернов. К примеру, «Сименс», ряд пищевых предприятий. У каждого концерна своя философия, жесткие требования к системам управления, и они определяют политику предприятий в сфере безопасности и охраны труда. Подготовил Александр Фандеев, спецкор Фото автора

Обучение

І Международный и VІ Всеукраинский семинар по охране труда

Фото Д. Матвийчука

сентябре в Ужгороде учебный центр «Новатор» провел І Международный и VІ Всеукраинский семинар по охране труда и промышленной безопасности «Европейские директивы в сфере охраны труда. Изменения СУОТ при переходе на риск-ориентированный подход». В нем приняли участие 60 специалистов по охране труда различных предприятий Украины, а также ведущие международные эксперты: Экехард Бауэр – исполнительный вице-президент международного органа по сертификации Quality Austria, международный эксперт по вопросам качества, охраны и безопасности труда, риск-менеджмента, СУОТ, ведущий аудитор по многим международным стандартам и Фридрих Куэн – заместитель президента по вопросам международного и национального партнерства, а также по управлению персоналом международного органа по сертификации Quality Austria. Безусловно, самыми главными на семинаре были его участники, а это представители различных предприятий и организаций, которые уже давно сотрудничают с УЦ «Новатор». Среди них лидеры мобильной связи компании «Киевстар» и «МТС», строительные холдинги «Кнауф» и «Леруа Мерлен», магазины «Сильпо» и «Фора». Также в семинаре приняли участие представители АЗС «Шелл», ООО «Укрглас», Полтавского национального педуниверситета им. В. Короленко, компании «Цеппелин Украина», ГП «Украинский научный фармакопейный центр качества лекарственных средств», ООО «Комодор», ООО «Сандора» и других компаний. Перед участниками мероприятия выступил Фридрих Куэн, уделивший особое внимание европейским стандартам в вопро-

сах охраны труда. А спикеры семинара – преподаватели «Новатора», прошедшие специальную подготовку по международным стандартам, – Г. Роголь и Н. Данько в своих выступлениях остановились на директивах Европейского Союза в сфере охраны труда. Живой интерес участников семинара вызвали практические занятия относительного того, какие моменты должны быть отражены в СУОТ, чтобы она соответствовала требованиям директивы, касающимся риск-ориентированного подхода. С заключительным словом на семинаре выступил директор учебного центра «Новатор» Ф. Овсянников, который вместе с Экехардом Бауэром вручил участникам сертификаты международного образца. Т. Приходько, главный менеджер отдела маркетинга УЦ «Новатор»

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

www.ohoronapraci.kiev.ua

Управление охраной труда

Школа охраны труда

OHSAS 18001: шаг за шагом

Александр Лысенко, ведущий эксперт НААУ, ведущий преподаватель IRCA, ведущий аудитор «Бюро Веритас», технический директор учебно-научного центра «Бережливое производство»

В предыдущих статьях автор рассказал о том, как проводить анализ системы менеджмента профессиональной безопасности и здоровья. Следующий этап – подготовка этой системы к сертификации и выбор сертификационной компании. ШАГ 11 ГОТОВИМСЯ К СЕРТИФИКАЦИИ

аша компания уже проделала достаточно большую работу по созданию и апробации инструмента под названием «система менеджмента профессиональной безопасности и здоровья» (СМПБиЗ): ☑ высшим руководством компании принято и реализовано решение о внедрении СМПБиЗ; ☑ разработана и доведена до заинтересованных сторон политика СМПБиЗ; ☑ назначен представитель высшего руководства; ☑ обучена и аттестована группа внутренних аудиторов; ☑ разработаны и внедрены необходимые документы СМПБиЗ; ☑ проведена идентификация опасностей и оценка рисков; ☑ при разработке целей и программ учтены результаты оценки рисков; ☑ цели обновляются по мере их достижения; ☑ персонал обучен работе в системе; ☑ фиксируются не только несчастные случаи, но и предпосылки к ним; анализируются причины; ☑ выполнена программа внутренних аудитов; ☑ выявленные несоответствия устранены;

Продолжение. Начало в № 8–12/2014, 2–3, 5, 7, 8/2015

☑ разработана разумная мотивация персонала; ☑ персонал активно вносит предложения по совершенствованию СМПБиЗ; ☑ продуманы и отрабатываются действия персонала в возможных аварийных ситуациях; ☑ отслеживаются изменения в законодательных требованиях; ☑ средства для мониторинга и измерений поддерживаются в рабочем состоянии; ☑ делаются записи, предусмотренные стандартом OHSAS 18001; ☑ повышается квалификация персонала; ☑ с установленной периодичностью проводится анализ работы СМПБиЗ высшим руководством; ☑ по результатам анализа делается вывод о соответствии СМПБиЗ требованиям стандарта OHSAS 18001. Мы сами убедились, что система менеджмента как инструмент пригодна и дает прогнозируемый результат. Теперь обращаемся к третьей стороне, чтобы это подтвердить. Нужна сертификация СМПБиЗ. ЧТО ТАКОЕ СЕРТИФИКАЦИЯ Сертификация – это процедура подтверждения соответствия результата производственной деятельности, товара, услуги нормативным требованиям, посредством которой третья сторона документально удостоверяет, что продукция, работа (процесс) или услуга соответствует определенным требованиям. Сертификация – деятельность третьей, независимой от изготовителя (продавца) и потребителя продукции стороны по подтверждению соответствия СМПБиЗ установленным требованиям. Она направлена на достижение следующих целей: ☑ содействие потребителям в компетентном выборе поставщика продукции (услуги);

☑ защита потребителя от недобросовестного изготовителя (продавца, исполнителя); ☑ контроль безопасности продукции (услуги, работы) для окружающей среды, жизни, здоровья и имущества; ☑ подтверждение показателей качества продукции (услуги, работы), заявленных изготовителем (исполнителем); ☑ создание условий для деятельности организаций и предпринимателей на едином товарном рынке, а также для участия в международном экономическом, научно-техническом сотрудничестве и международной торговле. Сертификат соответствия – документ, выданный по правилам системы сертификации для подтверждения соответствия сертифицированной продукции либо систем менеджмента установленным требованиям, действующим стандартам и нормам (ДСТУ, ISO, EN и т. д.). Сертификаты соответствия может выдавать только организация, получившая аттестат аккредитации органа по сертификации (национального или международного), который имеет свой срок действия и подписан руководителем соответствующего национального агентства по аккредитации. Сертификат OHSAS 18001 является добровольным и не дает никаких разрешений. Он подтверждает, что в вашей организации внедрена и функционирует СМПБиЗ, которая не зависит от изменяющихся внешних или внутренних условий. ДЛЯ ЧЕГО КОМПАНИИ НУЖНА СЕРТИФИКАЦИЯ СМПБиЗ:

☑ если необходимо получить свидетельство о допуске к работам, которые оказывают влияние на безопасность особо опасных и технически сложных объектов капитального строительства (требование о наличии сертификата соответствия установлено законодательством); ☑ для участия в конкурсах (тендерах) в случае, если заказчик требует предъявить сертификат соответствия;

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Управление охраной труда ☑ для подтверждения того, что на предприятии внедрена и функционирует эффективная система менеджмента СМПБиЗ по стандарту OHSAS 18001, что будет свидетельствовать о надежности предприятия и даст ему возможность выйти на рынок продуктов и услуг; ☑ для четкого и оптимального построения всех внутренних процессов деятельности в компании в сфере обеспечения безопасности труда; ☑ с целью уменьшения числа аварий на предприятии, а значит, и сокращения затрат на ликвидацию их последствий; ☑ для снижения рисков возможного возникновения аварий и связанных с ними платежей и штрафных санкций; ☑ чтобы обеспечить соответствие деятельности предприятия законодательным требованиям в области безопасности труда; ☑ для улучшения репутации компании в глазах потребителей, партнеров, акционеров, инвесторов и других заинтересованных сторон. КАК ВЫБРАТЬ СЕРТИФИЦИРУЮЩУЮ КОМПАНИЮ Прежде чем начать работы по сертификации, вы должны четко понять, что сертифицировать и зачем, после этого проконсультироваться со специалистами и: ☑ определить оптимальную схему сертификации, исходя из ваших условий; ☑ выяснить, какие необходимы документы для проведения работ по сертификации СМПБиЗ; ☑ разработать алгоритм проведения работ и установить сроки; ☑ определить стоимость работ и форму оплаты. От схемы сертификации зависит стоимость и сроки работ, поэтому специалист органа по сертификации должен аргументировать вам предложенную схему. Иногда орган по сертификации, стараясь привлечь клиента низкими ценами, умышленно не оговаривает дополнительные расходы на надзорные аудиты. При этом определяется только часть стоимости работ по оформлению сертификата соответствия. Что делать, если указанные сроки не соблюдаются? Как правило, орган находит оправдание продлению сроков выполнения работ, при этом заказчик может оказывать психологическое воздействие: часто звонить с просьбой ускорить выдачу сертификата соответствия и т. п. Самое важное – это, конечно, оплата. Некоторые органы по сертификации сознательно умалчивают об НДС. Оговаривая стоимость работ без налога или начиная работу и искусственно втягивая в нее заказчика, они позже

www.ohoronapraci.kiev.ua

повышают цену, ссылаясь на дополнительные расходы. Будьте осторожны: это уловки! Стоимость работ по сертификации четко определена. Бывают, конечно, и объективные обстоятельства повышения стоимости, но несистемные. Чем обусловлен разброс цен на услуги органа по сертификации? Финансовой политикой руководства органа. Однако стоимость услуг не должна превышать рекомендованных цен, оговоренных в нормативных документах или международных соглашениях. Какие косвенные признаки свидетельствуют о правильном выборе органа по сертификации? Четкие аргументированные ответы на заданные вами вопросы, глубокое погружение в суть вашей проблемы, желание сэкономить ваши деньги путем определения оптимальной схемы сертификации и т. д. Организация, планирующая сертификацию СМПБиЗ, должна выбрать орган по сертификации, который предлагает наиболее подходящие условия в конкретной ситуации. Далее сертификационный орган действует на контрактной основе, предоставляя определенный спектр сертификационных услуг. ПРОЦЕСС СЕРТИФИКАЦИИ Компания обращается в орган по сертификации с заявкой на проведение оценки. В процессе сертификации выделяют следующие этапы: ☑ анализ контракта; ☑ первоначальный аудит; ☑ устранение выявленных несоответствий; ☑ решение о выдаче сертификата; ☑ надзорный аудит; ☑ повторный аудит (аудит для подтверждения сертификации). Сертификационный орган заключает с заказчиком имеющий юридическую силу договор об оказании услуг по сертификации (при наличии нескольких офисов у органа по сертификации или нескольких производственных площадок у заказчика такой договор должен быть заключен между органом, проводящим сертификацию и выдающим сертификат, и всеми производственными площадками, входящими в область сертификации). Орган по сертификации несет ответственность за принимаемые решения в области сертификации, включая выдачу, приостановление, подтверждение, обновление сертификата, расширение, сужение области сертификации и отмену действия сертификата. Высшее руководство органа по сертификации обязуется обеспечить беспристрастность сертификации си-

стем менеджмента. Орган должен сделать публичное заявление о том, что, понимая важность беспристрастности при проведении работ по сертификации системы менеджмента, он управляет конфликтами интересов и гарантирует объективность своих действий по сертификации системы менеджмента. При этом он прогнозирует, анализирует и документирует возможные конфликты интересов, возникающие при проведении сертификации, включая конфликты, вытекающие из взаимоотношений. Если взаимоотношения мешают беспристрас тной оценке, орган по сертификации должен продемонстрировать умение устранять или минимизировать такие угрозы и задокументировать этот процесс. Данную информацию необходимо предоставить комитету по беспристрастности. Демонстрация должна охватывать все выявленные потенциальные источники конфликта интересов как в рамках органа по сертификации, так и в деятельности других лиц, органов или организаций. Причиной взаимоотношений, представляющих угрозу для обеспечения беспристрастности органа по сертификации, могут стать права собственности, властные полномочия, управление, персонал, совместно используемые ресурсы, финансы, договоры (контракты), маркетинг, оплата комиссионных с продаж или прочие поощрения за привлечение новых заказчиков и т. д. Орган по сертификации не должен сертифицировать систему менеджмента, если заказчик получил консультацию или поручил провести внутренний аудит СМПБиЗ организации, взаимоотношения которой с органом по сертификации представляют недопустимую угрозу для обеспечения беспристрастности последнего. Чтобы избежать конфликта интересов, работники, оказывавшие консультационные услуги по системе менеджмента, включая действовавших в пределах управленческих полномочий, не должны привлекаться органом по сертификации к участию в аудите или другой деятельности по сертификации конкретного заказчика в течение двух лет с момента завершения консультаций данного заказчика. Это единственная возможность свести к минимуму угрозу обеспечению беспристрастности. Персонал органа по сертификации состоит из специалистов, обладающих достаточной компетентностью, чтобы управлять разными типами и диапазонами программ аудита и выполнять другие работы по сертификации. Как правило, орган по сертификации должен иметь возможность привлекать к работе по сертификации достаточное число аудиторов, включая

Управление охраной труда

руководителей аудиторских групп и технических экспертов, для охвата всей области своей деятельности и выполнения объема работ по аудиту. Привлекая внешних аудиторов и технических экспертов, орган по сертификации должен заключить с ними письменное соглашение, в котором они обязуются соблюдать политику и процедуры, установленные органом по сертификации. Соглашение предусматривает аспекты, связанные с конфиденциальностью и отсутствием коммерческого и других интересов, а также требует от внешних аудиторов и технических экспертов уведомления о любых существующих или имевшихся ранее связях с организацией, для проведения аудита в которой они могут быть назначены. Орган по сертификации публикует или предоставляет по запросу информацию, описывающую процессы аудита и сертификации, связанные с выдачей, подтверждением, обновлением, приостановлением сертификата, расширением, сужением области сертификации или отменой сертификата, а также информацию о работах по сертификации, видах систем менеджмента и географических зонах, в пределах которых данный орган осуществляет свою деятельность. Информация, предоставляемая органом по сертификации заказчикам или рынку, должна быть точной и не вводить в заблуждение. Орган по сертификации обеспечивает свободный доступ к информации о выданных, приостановленных или отмененных сертификатах. По запросу любой стороны орган по сертификации должен предоставить свидетельства законности проведенной сертификации. Если источников информации несколько (например, на бумажном или электронном носителе), следует внедрить систему, позволяющую избежать дублирования и разночтений (например, уникальная система нумерации или гиперссылки в сети Интернет). В исключительных случаях доступ к определенной информации может быть ограничен по просьбе заказчика (например, из соображений безопасности).

☑ наименование и географическое местоположение каждого заказчика, система менеджмента которого была сертифицирована (или географическое местоположение его главного офиса и производственных площадок, входящих в область сертификации организации со многими производственными площадками): ☑ даты выдачи сертификата, расширения области применения или возобновления действия сертификата; ☑ срок действия сертификата или дату проведения ресертификации в соответствии с циклом прохождения ресертификации: ☑ уникальный идентификационный номер; ☑ название стандарта и/или другого нормативного документа, включая действующую и/или пересмотренную версию, используемую в ходе аудита сертифицированного заказчика; ☑ область сертификации в отношении продукции (включая услуги), процесса и т. д., относящихся к каждой производственной площадке; ☑ наименование, адрес и знак органа по сертификации; другие знаки (например, символ аккредитации) могут использоваться способом, не вводящим в заблуждение или не допускающим неопределенного толкования; ☑ любую информацию, требуемую стандартом и/или другим нормативным документом, используемым при сертификации. В случае выпуска любых пересмотренных сертификационных документов должно предусматриваться их отделение от устаревших.

СЕРТИФИКАЦИОННЫЕ ДОКУМЕНТЫ При положительном решении о выдаче сертификата на СМПБиЗ орган по сертификации должен выдать сертификационные документы сертифицированному клиенту любым выбранным им способом. Дата вступления в силу сертификационного документа (сертификата) не может предшествовать дате принятия решения о сертификации. Сертификационный документ должен содержать следующую информацию:

Реестр сертифицированных заказчиков (клиентов) Орган по сертификации должен поддерживать в рабочем состоянии и предоставлять свободный или по запросу доступ с использованием любых выбранных им средств к реестру действующих сертификатов. В реестре как минимум должно приводиться наименование заказчика, соответствующий нормативный документ, область деятельности и географическое местоположение (например, город или страна) каждого сертифицирован-

ного заказчика (или географическое положение его главного офиса и каждой производственной площадки при сертификации организации со многими производственными площадками). Реестр остается в единоличной собственности органа по сертификации. Ссылка на сертификат и использование знаков соответствия Орган по сертификации устанавливает процедуру управления знаками соответствия, разрешенными для использования сертифицированными заказчиками. Среди прочего должна обеспечиваться их прослеживаемость со стороны органа по сертификации. В знаке или содержащемся в нем тексте не должно быть неоднозначности относительно предмета сертификации и органа по сертификации, выдавшего сертификат. Данный знак не должен использоваться на продукции или ее упаковке, которую видит потребитель, или любым другим путем, который может интерпретироваться как обозначение соответствия продукции. Общие требования к знакам соответствия при оценке, проводимой третьей стороной, приведены в ISO/IEC 17030. Орган по сертификации требует, чтобы организация-заказчик: ☑ выполняла предписания органа по сертификации при ссылках на свой сертифицированный статус в средствах массовой информации, таких как сеть Интернет, брошюры, реклама или другие документы; ☑ не делала и не допускала никаких вводящих в заблуждение высказываний относительно своего сертификата; ☑ не использовала и не допускала использования сертификата или любой его части каким-либо способом, вводящим в заблуждение; ☑ при приостановлении или отмене действия сертификата перестала ссылаться на него в рекламных целях, как это предусмотрено органом по сертификации; ☑ внесла коррективы в рекламу при сужении области применения сертификата; ☑ не допускала, чтобы ссылки на сертификат на систему менеджмента использовались каким-либо образом, позволяющим предположить, что орган по сертификации сертифицировал продукцию (включая услугу) или процесс; ☑ не считала, что действие сертификата распространяется и на деятельность, не охваченную областью сертификации; ☑ не использовала сертификат таким образом, который может негативно сказаться на репутации органа по сертификации и/или сертифицированной системы и привести к потере доверия общественности. Орган по сертификации осуществляет контроль за правом владения

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Управление охраной труда и предпринимает соответствующие действия в ответ на некорректные ссылки на статус сертификации или вводящее в заблуждение использование сертификационных документов, знаков соответствия или отчетов по результатам аудита. Данные действия могут включать в себя требования по проведению изменений и корректирующих мероприятий, приостановление, отмену действия сертификата, публикацию информации о нарушении и при необходимости предъявление судебного иска. Орган по сертификации заблаговременно уведомляет заказчика о том, какую информацию он намерен предать огласке. Любая другая информация должна рассматриваться как конфиденциальная. Информация о заказчике, полученная из других источников (например, жалобы, информация от надзорных органов), рассматривается как конфиденциальная в соответствии с политикой органа по сертификации. ИНФОРМАЦИЯ О ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПО СЕРТИФИКАЦИИ И ТРЕБОВАНИЯХ Орган по сертификации должен предоставлять заказчику: ☑ подробное описание деятельности по сертификации в начальном и последующих периодах, включая подачу заявки, первичный аудит, надзорные аудиты (инспекционный контроль), а также процессы выдачи, подтверждения, приостановления действия сертификата, сужения, расширения области сертификации, отмены действия сертификата и ресертификации; ☑ нормативные требования к сертификации; ☑ информацию о стоимости подачи заявки, первичной и последующей сертификации; ☑ информацию о процедурах рассмотрения жалоб и апелляций; ☑ документы, в которых описаны права и обязанности сертифицированных заказчиков, включая требования о том, что при коммуникациях любого вида обязательны ссылки на свой сертифицированный статус. Требования органа по сертификации к будущим заказчикам: ☑ соответствовать требованиям к сертификации; ☑ выполнять все условия, необходимые для проведения аудитов, включая предоставление документации для проверки и доступ ко всем процессам и участкам, записям и персоналу для проведения первичной сертификации, надзорного аудита (инспекционного контроля) и ресертификации, а также анализа жалоб; ☑ обеспечивать при необходимости присутствие наблюдателей (например, аудиторов по аккредитации или аудиторов-стажеров).

www.ohoronapraci.kiev.ua

Информирование об изменениях со стороны органа по сертификации Орган по сертификации должен своевременно уведомлять сертифицированных заказчиков обо всех изменениях своих требований к сертификации, а также убедиться, что каждый сертифицированный заказчик соблюдает новые требования. Уведомление об изменениях со стороны заказчика Орган по сертификации должен установить юридически обоснованные требования, в соответствии с которыми сертифицированный заказчик обязан немедленно информировать орган по сертификации обо всех обстоятельствах, способных повлиять на соответствие системы менеджмента стандарту, по которому проводилась сертификация. Данное требование относится также к изменениям, связанным, например, с: ☑ юридическим, коммерческим, организационным статусом или формой собственности; ☑ структурой организации и менеджментом (например, с ведущим управленческим персоналом, принимающим решения, или техническим персоналом); ☑ контактным адресом и производственными площадками; ☑ областью деятельности в рамках сертифицированной системы менеджмента; ☑ важными изменениями в системе менеджмента или процессах. Требования к процессу сертификации Программа аудита должна включать в себя проведение двухэтапного первичного аудита, надзорных аудитов (инспекционного контроля) в течение первого и второго года и ресертификационного аудита — в течение третьего года до истечения срока действия сертификата. Трехлетний цикл сертификации начинается с принятия решения о сертификации или ресертификации. При составлении программы аудита и внесении в нее каких-либо изменений должны быть учтены размеры организации-заказчика, область применения и сложность ее системы менеджмента, продукция и процессы, а также продемонстрированный уровень эффективности системы менеджмента и результаты предыдущих аудитов. Если орган по сертификации учитывает уже проведенный у заказ-

чика сертификационный или другой аудит, он должен собрать достаточную и доступную для проверки информацию для обоснования любых изменений в программе аудита и зарегистрировать ее. Орган по сертификации должен составить план каждого аудита, чтобы подготовить основу для соглашения о проведении аудита и графика действий по аудиту. План аудита должен опираться на документированные требования органа по сертификации, разработанные в соответствии с руководящими указаниями, приведенными в ISO 19011. Орган по сертификации подбирает и утверждает состав аудиторской группы, включая ее руководителя, с учетом компетентности, необходимой для достижения целей аудита. Этот процесс также осуществляется в соответствии с документированными требованиями, разработанными согласно руководящим указаниям, приведенным в ISO 19011. Орган по сертификации устанавливает время, необходимое для планирования и полного и результативного завершения аудита системы менеджмента каждого заказчика. При определении трудоемкости аудита орган по сертификации, помимо прочего, учитывает следующее: ☑ требования соответствующего стандарта на систему менеджмента: ☑ размер и сложность организации; ☑ технологические особенности, законодательное регулирование; ☑ привлечение соисполнителей (аутсорсинг) для любой деятельности, охватываемой системой менеджмента; ☑ результаты предыдущих аудитов; ☑ число производственных площадок и вопросы, связанные с проведением на них аудита. Если в ходе аудита выборочно проверяются производственные площадки, находящиеся в различных местах и осуществляющие аналогичную деятельность, охватываемую системой менеджмента заказчика, орган по сертификации должен разработать программу выборки, чтобы обеспечить надлежащее проведение аудита системы менеджмента. Обоснование плана проведения выборки для каждого заказчика должно быть документировано. Организацию-заказчика необходимо ознакомить с задачами, поставленными перед аудиторской группой. При этом аудиторская группа должна:

СПРАВКА

В ЕС предприятия делятся на три группы: абсолютно надежные (сертифицирована СМПБиЗ OHSAS 18001); относительно надежные (СМПБиЗ OHSAS 18001 в процессе внедрения); ненадежные (СМПБиЗ OHSAS 18001 отсутствует)

Управление охраной труда План и дата проведения аудита согласовываются с организацией-заказчиком заранее, обычно за месяц. Орган по сертификации проводит аудит и составляет о нем письменный отчет согласно документированной процедуре в соответствии с руководящими указаниями, приведенными в ISO 19011. Аудиторская группа может определить возможности для улучшения, но не имеет права рекомендовать конкретные решения. Право собственности на отчет по аудиту сохраняет за собой орган по сертификации. Орган по сертификации требует от заказчика провести в установленные сроки анализ причин и сообщить, какие изменения и корректирующие действия были предприняты или планируются для устранения выявленных несоответствий. При этом анализируются предложенные заказчиком изменения и корректирующие действия для определения их приемлемости. Проверяемую организацию необходимо уведомить о том, какой дополнительный полный или сокращенный аудит или документированные свидетельства (подлежащие проверке в ходе будущих надзорных аудитов/инспекционного контроля) могут потребоваться для подтверждения эффективности изменений и корректирующих действий.

Органу по сертификации следует позаботиться о том, чтобы лица или члены комитетов, принимавшие решение о сертификации или ресертификации, не принимали участия в аудитах. До принятия решения орган по сертификации должен подтвердить, что: ☑ информация, предоставленная аудиторской группой, в достаточной степени охватывает требования к сертификации и область сертификации; ☑ проанализировал, признал и проверил результативность изменений и корректирующих действий в отношении всех несоответствий, которые представляют собой: невыполнение одного или более требований стандарта на систему менеджмента, наличие ситуации, которая ставит под сомнение способность системы менеджмента заказчика достигнуть намеченных результатов; ☑ проанализировал и осуществил запланированные изменения и корректирующие действия в отношении всех других несоответствий. О том, как выбрать орган по сертификации, читайте в Приложении к журналу. В следующем номере мы более подробно поговорим об этапах проведения первичного аудита, сертификации и ресертификации. Продолжение следует

☑ оценить и проверить на соответствие требованиям структуру, политику, процессы, процедуры, записи и другие документы организации-заказчика, относящиеся к системе менеджмента; ☑ определить, удовлетворяют ли процессы всем требованиям в отношении предполагаемой области сертификации; ☑ удостовериться, что процессы и процедуры были разработаны, внедрены и поддерживаются в рабочем состоянии с целью обеспечения доверия к системе менеджмента заказчика; ☑ сообщить заказчику о возможных действиях при возникновении противоречий между политикой, целями и задачами заказчика (согласующимися с ожиданиями в соответствующем стандарте на систему менеджмента или другом нормативном документе) и результатами. Орган по сертификации должен своевременно назвать организациизаказчику фамилии и по запросу предоставить любую информацию о каждом члене аудиторской группы, чтобы заказчик мог выразить свое несогласие с назначением какого-либо аудитора или технического эксперта, а орган по сертификации имел возможность переформировать группу при наличии для этого объективных причин.

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Управление охраной труда

Терминологическая азбука

Уроки государственного языка:

«строк» и «термін» Николай Федоренко, главный государственный инспектор Главного управления Гоструда в Киевской области

Об употреблении указанных понятий в нормативно-правовых актах по охране труда.

В действующем правовом поле Украины наряду с понятием «строк», используется понятие «термін». Кроме того, для обозначения промежутка времени, в течение которого происходит событие, используется понятие периода. Например, Порядок проведения медицинских осмотров работников определенных категорий, утвержденный приказом Министерства здравоохранения Украины от 21.05.2007 № 246, содержит такие требования: «у плані-графіку (проведення періодичних медоглядів) вказуються строки проведення медоглядів, лабораторні, функціональні та інші дослідження та лікарі, залучені до їх проведення» (п. 2.9 раздела ІІ). «роботодавець здійснює контроль за проведенням медоглядів у строки, погоджені із закладами охорони здоров’я, призначає відповідальних осіб за організацію медогляду» (п. 3.5 раздела ІІІ). «роботодавець відсторонює від роботи працівників, які не пройшли в установлений термін медичні огляди, та не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров’я» (п. 3.6 раздела ІІІ). «окремі лабораторні, функціональні та інші дослідження, які проводились під час перебування працівника в стаціонарі або в період звернення працівника за медичною допомогою, можуть ураховуватися при проведенні медоглядів, але не більше ніж за 3 місяці до проведення медогляду» (п. 2.15 раздела ІІ).

Украинский У р й язык имеет два существительных, соответствующих многозначному русскому слову «срок»: «строк» (праславянского происхождения) и «термін» (производное от латинского «terminus»). И, как свидетельствует практика, эти термины часто обусловливают путаницу при использовании и толковании. Чтобы развести их по значению и, соответственно, по употреблению, мы поясним, в чем состоит различие между понятиями «строк» и «термын» в украинском законодательстве. Статья 251 Гражданского Кодекса Украины от 16.01.2003 № 435-IV понятия «строк» и «термін» определяет следующим образом: ☑ «строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення»; ☑ «терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення». В статье 252 записано, что «строк» определяется годами, месяцами, неделями, днями или часами, а «термін» – календарной датой или указанием на событие, которое должно неизбежно наступить. Например, заключение договора найма жилья «строком» на 3 года, или заключение договора финансового лизинга «строком» на 5 лет. Сравните: заключение договора займа «терміном» до 01 сентября 2010 г., или договор найма жилья заключается «терміном» до возвращения наймодателя из служебной командировки.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Аналогичные определения содержит ДСТУ 1.5:2003 «Национальная стандартизация. Правила построения, изложения, оформления и требования к содержанию нормативных документов»: ☑ «строк – установлений, визначений для кого-, чого-небудь проміжок часу» (п. 3.13); ☑ «термін – призначений, установлений момент, час виконання або настання чого-небудь» (п. 3.14).

Что касается термина «период», то толковые словари Ч русского языка дают среди прочего такие определения этого понятия: ☑ Промежуток времени в развитии чего-либо, охватывающий какой-либо законченный процесс. ☑ Этап общественного развития, общественного движения. ☑ Промежуток времени, в течение которого заканчивается какой-либо повторяющийся процесс. А употребляется это слово в самых разных словосочетаниях: осенне-зимний период; в период рабочего времени; отчетный период; льготный период; инкубационный период; особый период; период эксплуатации и т.д. Понятия «строк» и «термін» основываются на понятии периода, например, «строк придатності товару» – это период времени, которое исчисляется со дня его изготовления и в течение которого товар пригоден для использования, или «терміном» (датой), до наступления которого товар пригоден для использования (ст. 677 Гражданского Кодекса Украины). Употребляются понятия как «гарантійний строк», так и «гарантійний термін»: «гарантійний строк» – срок, в течение которого продавец гарантирует качество товара» (ст. 675 Гражданского Кодекса Украины); «гарантійний термін» эксплуатации – срок, в течение которого при условии соблюдения потребителем требований эксплуатационной документации… гарантируется использование [изделия] по назначению и в течение которого производитель (продавец) выполняет гарантийные обязательства» (п. 1 Порядка гарантийного ремонта (обслуживания) или гарантийной замены дорожных транспортных средств, утвержденного приказом Министерства промышленной политики Украины от 29.12.2004 № 721).

*** Таким образом, «термін» и «строк» относятся к юридическим факторам, определяющим событие, а различия между ними обусловливаются актами гражданского законодательства, то есть понятие «строк» употребляется исключительно в значении отрезка времени, тогда как понятие «термін» – в значении момента времени, определенной даты. Понятие периода является общеупотребительным, без юридической подоплеки.

Безопасность труда

Школа охраны труда

ПЛАС: быть или не быть? Cергей Стрижак, эксперт технический по промышленной безопасности, ООО «Совместное украинско-немецкое предприятие «Общество технического надзора ДИЭКС»

Законодательством установлены требования о наличии ПЛАС для объектов повышенной опасности. А вот требований, каким должен быть ПЛАС, – не существует. Попробуем разобраться. ЧТО ТАКОЕ ПЛАС? ПЛАС – это план локализации и ликвидации аварийных ситуаций и аварий. Иными словами – это документ, в котором подробно расписан план действий персонала и внешних служб в случае аварии на объекте, разработанный с учетом индивидуальных опасных факторов, характерных для данного объекта (опасные вещества и их количество, опасные режимы работы, возможные виды аварий и их влияние на соседние объекты и т. д.). ИЗ ЧЕГО СОСТОИТ ПЛАС? ПЛАС состоял из двух основных частей – аналитической и оперативной.

• • • •

• •

В аналитической части: проводится анализ аварий и аварийных ситуаций (АС) на аналогичных предприятиях; выявляются все возможные аварии и аварийные ситуации, которые могут возникнуть на предприятии (в том числе маловероятные); выявляются все возможные причины и условия, которые могут привести к аварии; составляется сценарий поэтапного развития для каждой возможной аварии, от события (стадии), создающего угрозу возникновения аварии, до финальной стадии аварии; на каждой стадии возможной аварии проводится: оценка количества опасных веществ, принимающих участие в аварии; устанавливаются поражающие факторы возможных аварий (например, ударная волна при взрыве, тепловое излучение при пожаре, образование

•

облака при выбросе сильнодействующих ядовитых веществ (СДЯВ), разлет осколков при физическом взрыве сосуда, работающего под давлением, и т. д.); оцениваются последствия воздействия поражающих факторов на соседние объекты и людей (масштабы зон разрушений при взрывах, интенсивность теплового излучения при пожаре, глубина распространения облака СДЯВ, дальность разлета осколков и т. д.; определяются безопасные зоны и места укрытий, пути эвакуации, не подпадающие под воздействие поражающих факторов аварии.

В оперативной части ПЛАС на базе того, что было выявлено в аналитической, составляется подробный план действий персонала, в котором для каждого этапа сценария развития возможной аварии предписываются конкретные действия, которые необходимо выполнить для локализации и ликвидации аварийной ситуации. Также в оперативной части размещаются различные информативные схемы и планы, такие как: • план предприятия с указанием мест скопления опасных веществ; • места наиболее вероятного возникновения аварий (аварийных ситуаций); • зоны воздействия поражающих факторов в случае аварии (ударная волна и разлет осколков при взрыве, тепловое излучение при пожаре и т. д.); • схема расположения средств пожаротушения; • схемы расположения устройств, которые необходимо отключить в случае возникновения аварийной ситуации;

• схемы маршрутов эвакуации с указанием безопасных мест или убежищ; • схемы оповещения об аварии должностных лиц, прежде всего ответственных лиц и в случае необходимости руководителя предприятия или внешних служб (ГСЧС); а также прочие материалы, имеющие отношение к ликвидации аварийной ситуации.

ДЛЯ ЧЕГО НУЖЕН ПЛАС? Если коротко – ПЛАС является важным элементом, повышающим общий уровень безопасности потенциально опасных объектов и объектов повышенной опасности. Давайте разберемся в правильности этого утверждения. I.

Согласно действующему ранее Положению по разработке планов локализации и ликвидации аварийных ситуаций и аварий (далее – Положение), ПЛАС должен был изучаться персоналом предприятия. Кроме того, к работе не допускались лица, не прошедшие обучение, инструктаж и проверку знаний ПЛАС.

II. По возможным на объекте аварийным ситуациям должны были проводиться учебно-тренировочные занятия и учебные тревоги. Причем график их проведения следовало согласовывать с территориальными управлениями Госгорпромнадзора и ГСЧС. Иными словами, работник предприятия, изучивший ПЛАС, имел представление о следующем: • какие опасные факторы есть на его участке и предприятии в целом; • какие его действия или прочие факторы могут привести к возникновению аварийной ситуации;

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Безопасность труда

• что конкретно нужно делать для локализации (предотвращения перерастания в полномасштабную аварию) и ликвидации той или иной аварийной ситуации. Также вследствие участия в тренировках у работников предприятия оттачивались и закреплялись навыки действий при возникновении АС. III. На этапе согласования ПЛАС в территориальных управлениях Госгорпромнадзора, ГСЧС, в районной/областной СЭС эти службы объективно оценивали качество составления ПЛАС. Проверяли, учтены ли все возможные аварии, правильно ли спланированы действия персонала, оценены масштабы потенциальных аварий и т. д. В случае обнаружения недоработок выдавали рекомендации по их устранению. Перед подачей на согласование необходимо было провести независимую экспертизу аналитической части ПЛАС. При такой последовательности действий контролировать правильность разработки ПЛАС могли сотрудники 5–7 независимых друг от друга организаций, а именно: x сотрудники объекта, на который составляется ПЛАС; x сотрудники специализированной организации, разрабатывающей ПЛАС (кстати, ПЛАС мог разрабатываться собственником предприятия самостоятельно или с привлечением сторонней организации); x сотрудники экспертной организации, проводящей экспертизу аналитической части ПЛАС; x сотрудники организаций, согласующих ПЛАС: ☑ СЭС; ☑ Госгорпромнадзор; ☑ ГСЧС; x сотрудники центральных и местных органов исполнительной власти и органов местного самоуправления (при наличии вероятности возникновения масштабных аварий, характеризующихся развитием и распространением за пределы территории предприятия – аварии уровня «В»). В конечном итоге ПЛАС, разработанный при участии такого количества организаций, являлся полным и корректным документом, в котором подробно анализировались возможные аварии на объекте и причины их возникновения, а также предлагались детальные планы их локализации и ликвидации. По утвержденному на предприятии ПЛАС сотрудники проходили обучение, а полученные знания регулярно закрепляли путем повторных инструктажей и тренировок.

www.ohoronapraci.kiev.ua

КАК ОБСТОЯТ ДЕЛА С ПЛАС В УКРАИНЕ СЕЙЧАС? Вы, вероятно, обратили внимание, что о ПЛАС в статье рассказывается в прошедшем времени. Это связано с тем, что действие Положения по разработке планов локализации и ликвидации аварийных ситуаций и аварий, которое было утверждено Приказом Комитета по надзору за охраной труда Украины от 17.06.99 № 112, остановлено в ноябре 2012 г. Министерством юстиции (приказ от 13.11.2012 № 1672/5 (v1672323-12). Инициатором выступила Государственная служба Украины по вопросам регуляторной политики и развития предпринимательства (далее – Госпредпринимательство), приняв решение (от 05.09.2012 № 2) «О необходимости устранения Государственной службой горного надзора и промышленной безопасности Украины нарушений принципов государственной регуляторной политики…». Если быть более точным, то Госгорпромнадзору предписывалось внести изменения во второй абзац п. 4.6 раздела 4 Положения с целью исключить из его редакции норму, предусматривающую получение разрешения на разработку ПЛАС в установленном порядке, поскольку в настоящее время законодательством необходимость в получении такого разрешительного документа не предусмотрена.

Госгорпромнадзор не отреагировал и не внес изменения в установленный срок. На этом основании Госпредпринимательство направило в Минюст письмо о необходимости остановки действия Положения по разработке ПЛАС, что и было сделано согласно приказу Минюста. Получается, что из-за того что вовремя не был изменен всего один пункт нормативно-правового акта, его отменили целиком. С тех пор (уже почти три года) никакого аналога Положению принято не было,

и как правильно разрабатывать ПЛАС, указаний не поступало. Но в ряде законов и нормативно-правовых актов Украины четко сказано, что для некоторых объектов наличие ПЛАС обязательно. Например: I. В Законе Украины «Об объектах повышенной опасности» в ст. 11 указано, что для объектов повышенной опасности (далее – ОПО) должен разрабатываться ПЛАС. II. В Кодексе гражданской защиты Украины в ст. 20 п. 10 также указано, что для ОПО должен быть разработан ПЛАС. Более того, в этой же статье в п. 14 говорится, что субъект хозяйственной деятельности должен обеспечить беспрепятственный доступ должностных лиц органов государственного надзора для проведения обследований на соответствие противоаварийных мероприятий планам локализации и ликвидации последствий аварий на объектах повышенной опасности и потенциально опасных объектах (ПОО). Это косвенно указывает на то, что ПЛАС должен составляться не только для ОПО, но и для некоторых ПОО. IIІ. Правила безопасности систем газоснабжения Украины (ПБСГУ) также требуют разработки ПЛАС для объектов, на которые распространяется их действие, и проведения ряда работ в соответствии с утвержденным ПЛАС (пп. 3.19, 4.1.1, 4.2.2, 4.2.12, 4.4.14, 4.8.89, 8.4 и 8.6). Получается, что требования о наличии ПЛАС, по крайней мере для объектов повышенной опасности, есть, а требований, как именно следует выполнять ПЛАС, – нет. Ну а если нет законодательно закрепленных требований, то собственник ОПО, грубо говоря, может просто взять несколько листов бумаги, написать на титульном листе «ПЛАС», утвердить его на предприятии и тем самым якобы выполнить требования закона. Справедливости ради следует отметить, что для некоторых объектов в Украине все же существуют четкие указания по разработке ПЛАС. Речь идет о Положении по разработке планов локализации и ликвидации аварийных ситуаций и аварий на объектах хранения и переработки зерна и зернопродуктов, утвержденном приказом МЧС от 21.12.09 № 864/912, и Инструкции по составлению планов ликвидации аварий (для шахт), утвержденной приказом Государственного комитета Украины по надзору за охраной труда от 26.10.2004 № 236.

Безопасность труда

Возвращаясь к ситуации с безопасностью опасных объектов, сложившейся в связи с отменой Положения, не могу не упомянуть о некоторых потенциально опасных объектах. Рассмотрим автозаправочные станции. Все АЗС по умолчанию являются потенциально опасными объектами. Для них проводится идентификация по процедуре, предусмотренной постановлением КМУ от 11 июля 2002 г. № 956, в результате которой определенная часть АЗС классифицируются как потенциально опасные объекты (ПОО). То есть действие законодательства об объектах повышенной опасности (ОПО) на них не распространяется, и, как следствие, собственник АЗС имеет законные основания отказаться от разработки ПЛАС. Тогда не стоит удивляться тому, что на АЗС происходят взрывы и пожары. Кстати, небольшая нефтебаза, с суммарной массой нефтепродуктов до 5000 тонн, при определенных условиях тоже может позиционироваться как ПОО, и тогда, согласно действующему законодательству, ПЛАС для нее будет не нужен. А вот до отмены Положения по разработке ПЛАС для всех АЗС и нефтехранилищ, вне зависимости от того, ОПО они или ПОО, должен был разрабатываться ПЛАС. Потому что положение о его создании распространялось на объекты, на которых возможны аварии с залповыми выбросами взрывоопасных и токсичных продуктов, взрывами и возгораниями (пожарами) в аппаратуре, производственных помещениях и наружных сооружениях. То есть на все АЗС и нефтебазы в том числе. КАК ОБСТОЯТ ДЕЛА С ПЛАС В ДРУГИХ СТРАНАХ? В Европейском Союзе разработка «плана действий в аварийных ситуациях» (Emergency plan) предусмотрена ст. 12 Директивы 2012/18/ЕС (она же SevesoIII) «О контроле крупных аварий, связанных с опасными веществами», которая изменила и впоследствии отменила Директиву 96/82/ЕС (SevesoII). Часть требований к разработке плана содержится

в самой ст. 12, а часть изложена в приложении IV к этой директиве. Кстати, в нашем законодательстве в связи с отменой Положения по разработке ПЛАС начинают накапливаться различные противоречия. Например, Кабинет Министров Украины своим распоряжением от 25.02.15 №132-р одобрил разработанные Государственной службой по чрезвычайным ситуациям планы имплементации некоторых актов законодательства ЕС. В частности, план имплементации вышеупомянутой Директивы 2012/18/ЕС. В этом плане, в третьем пункте, есть абзац, посвященный анализу соответствия законодательства Украины требованиям Директивы. Цитата: «В частности, законодательство Украины соответствует требованиям Директивы в части наличия обязанностей субъектов хозяйственной деятельности, а именно: принятие мер, направленных на предотвращение аварий, ограничение и ликвидацию их последствий и защиту людей и окружающей среды от их воздействия». Но! Чтобы принять меры, направленные на предотвращение аварий, ограничение и ликвидацию их последствий, необходимо для начала провести анализ опасностей, характерных для объекта, с учетом опасных веществ, их количества и опасных режимов работы. Затем следует спрогнозировать возможные аварии, связанные с опасными свойствами веществ или опасными режимами работы, изучить информацию об авариях, которые происходили ранее на аналогичных производствах. И только после этого разрабатывать возможные мероприятия, которые позволят предотвратить аварии и ограничить/ликвидировать их в случае возникновения. Именно все эти аналитические исследования и рекомендации по их правильному проведению и содержатся в отмененном Положении по разработке ПЛАС. Возвращаясь к важности ПЛАС в сфере охраны труда, следует отметить,

что необходимость выявления возможных аварийных ситуаций и разработка планов реагирования на них прописана в требованиях международного стандарта OHSAS 18001 Occupational Health and Safety Management Systems («Охрана труда и система управления безопасностью»), разработанного Британским институтом стандартов (BSI) в 1999 г., п. 4.4.7 Emergency Preparedness and Response («Подготовленность к аварийным ситуациям и реагирование на них»). Кстати, в Украине действует национальный стандарт ДСТУ OHSAS 18001:2010 «Системи управління гігієною та безпекою праці», который является тождественным переводом вышеназванного стандарта. В стандарте OHSAS 18002, п. 4.4.7, более подробно расписаны рекомендации (очень напоминающие требования, содержащиеся в Положении о разработке ПЛАС) о том, как выявлять потенциально возможные аварийные ситуации и разрабатывать планы реагирования на них. В Российской Федерации ситуация какое-то время была аналогична нашей. До декабря 2012 г. в РФ действовали Методические указания о порядке разработки плана локализации и ликвидации аварийных ситуаций (ПЛАС) на химико-технологических объектах (РД-09-536-03). Этот документ по содержанию очень напоминал наше Положение по разработке ПЛАС. Однако 29 декабря 2012 г. Ростехнадзор своим приказом № 799 фактически отменил действие этих методических указаний. Но уже в августе 2013 г. постановлением Правительства РФ № 730 было принято новое Положение о разработке планов мероприятий по локализации и ликвидации последствий аварий на опасных производственных объектах. Кроме требований к разработке планов, изложенных в указанном положении, в РФ есть еще ряд документов, в которых даются рекомендации с учетом специфики самого опасного объекта. ВЫВОД На данный момент в связи с отменой действия Положения по разработке ПЛАС в законодательстве Украины, связанном с безопасностью опасных объектов, образовалась серьезная брешь. Да, возможно, это положение не было корректным в полной мере, и за время его действия в экспертном сообществе накопился к нему ряд вопросов и замечаний. Но это не повод полностью отменять весь документ.

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Безопасность труда Горькая статистика

ЭТОГО

МОГЛО НЕ СЛУЧИТЬСЯ По оперативным данным, в октябре 2015 г. в Украине погибли на производстве 40 человек – на 14 меньше, чем за такой же период предыдущего года; вследствие ведения боевых действий – 1 человек; произошло 14 групповых несчастных случаев, в результате которых травмированы 36 человек, в том числе 8 – смертельно. В октябре 2015 г. основными видами происшествий, которые привели к несчастным случаям со смертельным исходом, связанным с производством, были: • ДТП, наезд транспортных средств – 26% от общего количества погибших; • падение потерпевших – 19%; • падение, обрушение, обвал предметов, материалов, породы, грунта – 17%. Кратко об обстоятельствах некоторых несчастных случаев. 05.10. Херсонская область Электросварщик судостроительной компании «Смарт-Меритайм Групп» получил задание от мастера на выполнение сварочных работ на другом производственном участке. Чтобы забрать необходимое оборудование, в том числе кабели, рабочий отправился на судно «Lime». Спустившись в трюм, он обвязал канатом бухту сварочных кабелей весом 42,6 кг, потом поднялся на палубу судна, встал на горизонтальную часть комингса и принялся тянуть груз на себя. В определенный момент канат оборвался, рабочий потерял равновесие и упал с борта теплохода на бетонную поверхность с высоты 8,6 м. Машиной скорой помощи потерпевший был доставлен в Херсонскую областную больницу, где на следующий день скончался.

06.10. Днепропетровская область Несчастный случай произошел на полигоне для захоронения бытовых отходов на территории закрытой шахты «Валявка-Южная» вблизи г. Кривой Рог. Водитель автомобиля КрАЗ, работавший в ООО «Экоспецтранс», был травмирован упавшей с высоты глиняной глыбой. Начальник полигона вызвал скорую медицинскую помощь, но травмы, полученные потерпевшим, оказались несовместимыми с жизнью. 08.10. Житомирская область В г. Радомышль произошло ДТП, в котором пострадал тракторист ГП «Радомышльское лесоохотничье хозяйство». Выполняя поворот налево, водитель трактора «Беларусь-892» не справился с управлением, в результате чего трактор перевернулся. Потерпевший погиб на месте происшествия. 12.10. Сумская область По заданию руководства слесарь ООО «Сумытеплоэнерго» выполнял работы по устранению порыва цир куляционного трубопровода горячего водоснабжения. Для этого требовалось откачать воду из тепловой камеры. Работник спустился внутрь, но выбраться уже не смог – его тело было найдено на дне камеры, мужчина лежал в воде лицом вниз. Бригада скорой, приехавшая на вызов, констатировала смерть потерпевшего. Вероятная причина гибели – утопление.

13.10. Луганская область Начальник технологического комплекса поверхности шахты «Родина», которая расположена вблизи г. Золотое-4, во время обхода близлежащей территории подорвался на армейской растяжке. Полученные травмы оказались несовместимыми с жизнью. 18.10. Киевская область В Обуховском районе, недалеко от с. Триполье, на буксире-толкаче БТ1401, пришвартованном на Днепре, произошел взрыв газовоздушной смеси, в результате которого погиб моторист-рулевой ООО «ФИНИНТЕЛЛЕКТ-ПЛЮС». Трагедия произошла во время выкачки дизельного топлива из топливного бака в канистру прибором, не предназначенным для работы с нефтепродуктами. 23.10. Черниговская область На трассе Киев – Чернигов, возле поворота на с. Скоринец, неизвестные совершили вооруженное нападение на инкассаторский автомобиль «ПриватБанка». Полностью сгоревшую машину нашли в 200 м от трассы. В ней лежали тела трех инкассаторов, погибших, по всей видимости, от пулевых ранений. Банк объявил о выплате гарантированного вознаграждения в сумме один миллион гривен за информацию, которая поможет поймать грабителей и раскрыть это тяжкое преступление.

Подготовила главный специалист управления инспекционной деятельности Гоструда Галина Мельник www.ohoronapraci.kiev.ua

Безопасность труда

Актуально

По осени считают не только цыплят Сергей Колесник, эксперт по условиям труда

В этом году произошло несколько случаев острых отравлений работников на птицефабриках. Страшно представить, какую курятину мы едим, если на птицефабриках не измеряют концентрацию вредных веществ.

Фото из Интернета

ост отрасли птицеводства в Украине – яркий показатель развития экономики государства. На протяжении последнего времени отечественное птицеводство интенсивно развивается. В 2000 г. в Украине произведено 27 тыс. т мяса птицы. Уже в 2004 г. это количество выросло до 284 тыс. т, а в прошлом 2014 г. мяса птицы произведено 1,26 млн т, из которых почти 170 тыс. т экспортировано. Украина вошла в топ-10 мировых экспортеров курятины. Однако вместе с введением новых мощностей и строительных объектов возрастают и риски травмирования. Ряд мощных предприятий по разведению птицы, производству готовых кормов расположены на Черкасчине. Среди них ПАО «Мироновский хлебопродукт» (до 40% рынка мяса бройлеров в Украине), ООО «АгроРось», ООО «Артбудкомфорт» и другие предприятия. Состояние охраны труда на птицефабриках региона, по результатам проверок теруправления Госгорпромнадзора в Черкасской области, которые проводились еще в начале прошлого года, было в основном на надлежащем уровне. Но последние групповые несчастные случаи, которые произошли на птицеферме ООО «АгроРось» (5 работников отравилось) и птицефабрике ООО «Артбудкомфорт» (3 работника погибло) заставляют заострить внимание на вопросах безопасности труда на предприятиях птицеводства.

КАК ЭТО БЫЛО На птицеферме в с. Ташлык Смелянского района ООО «АгроРось», где есть шесть птичников размером 90u21 м, санпропускник и другие вспомогательные и инженерные сооружения, работает всего 10 человек, из них 6 – женщины. Процессы кормления, подачи воды, вентилирования компьютеризированы. Согласно графику подготовки птичников к посадке птицы 6 января 2015 г. бригада подсобных рабочих в составе двух человек провела их аэрозольную дезинфекцию. 12 января управляющий фермой, проверив только показатели температуры и влажности в птичниках, дал распоряжение выполнять работы по подготовке птичников к посадке в середине помещений. Через несколько минут после начала работы работникам одного из птичников стало плохо, и они вышли из помещения на свежий воздух, в другом птичнике у работников появились признаки раздражения верхних дыхательных путей. В результате пять работников оказались в больнице в состоянии средней тяжести. Диагноз – острое ингаляционное отравление парами формальдегида и глутарового альдегида, острый фарингит, токсическая энцефалопатия Н-И-ІІ ст., вестибуло-атактический синдром с рассеянной неврологической симптоматикой. Двое потерпевших после лечения были выписаны из больницы 19 января, еще двое – 28 января, одной потерпевшей понадобилось обследование областных невролога и профпатолога, более продолжительное и серьезное лечение. Комиссия по расследованию установила, что несчастный случай произошел по организационным причинам. Управляющий фермой нарушил должностную инструкцию, согласно которой был обязан обеспечить надлежащую эксплуатацию помещений и безопасные условия труда работников, контроль за соблюдением ими требований безопасности. Птицеводы и оператор птицефабрики нарушили свои инструкции по охране труда, в том числе выполняя работы в помещении с повышенной запыленностью без СИЗ, в частности без респираторов. Из материалов расследования видно, что работа службы охраны труда предприятия выполнялась надлежащим образом: все необходимое обучение, проверку знаний, инструктажи по охране труда, медосмотры потерпевшие своевременно прошли. Но почему допущена халатность со стороны как работников, так и ответственного за охрану труда: снова человеческий фактор? Чаще всего так бывает, когда руководство предприятия не считает охрану труда важной, отсутствует действенный ведомственный контроль. Комиссия по расследованию установила, что в ООО «АгроРось» не проверяется концентрация вредных веществ в воздухе рабочей зоны, как предусмотрено СН №4617-88 «Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны». Также не проводятся лабораторные исследования условий труда с определением вредных и опасных факторов производственной среды и трудового процесса на конкретных рабочих местах согласно Гигие-

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Безопасность труда

www.ohoronapraci.kiev.ua

выполнении работ во вредных условиях, обязательно применять СИЗ, соблюдать режим труда и отдыха. Руководители предприятий, службы охраны труда должны обеспечить прохождение обучения, инструктажей, проверки знаний по вопросам охраны труда, проведение специального обучения лиц, занятых на работах с вредными и опасными условиями. На предприятиях должен

проводиться административно-общественный контроль состояния охраны труда, все работники должны быть обеспечены СИЗ, созданы необходимые санитарно-гигиенические условия (тепловой режим, освещенность, защита от вредных газов, испарений, пыли, шума и т. д.). С целью реализации прав работников на здоровые и безопасные условия труда, льготы и компенсации за работу в неблагоприятных условиях, льготное пенсионное обеспечение должна проводиться аттестация рабочих мест по условиям труда. Руководители подразделений, ответственные за охрану труда, перед началом смены обязаны осматривать механизмы раздачи кормов, проверять исправность и надежность креплений, защитных и блокирующих устройств, ограждений, проверять системы водоснабжения, исправность электросети, заземление, пусковые устройства. Для снижения влажности подстилки для кур помещения должны хорошо вентилироваться, плотность посадки птицы не должна превышать норму. Для поддержания необходимых параметров нужно предусматривать автоматическое регулирование и блокирование работы систем отопления и вентиляции. Одним словом, следует помнить: если при выращивании птицы не будет обеспечена безопасность труда, то осенью можно не досчитаться не только цыплят.

нической классификации труда по показателям вредности и опасности факторов производственной среды, тяжести и напряженности трудового процесса (требование ст. 13 Закона «Об охране труда» и п. 3.1 приказа Минздрава от 21.05.2007 № 246 «Об утверждении Порядка проведения медицинских осмотров работников определенных категорий»). Также на предприятии не разработаны мероприятия, направленные на предотвращение заболеваний, отравлений, травм, загрязнений окружающей среды (нарушение ст. 22 Закона «Об обеспечении санитарного и эпидемического благополучия населения» и ст. 13 Закона «Об охране труда». Характерной особенностью современного промышленного птицеводства является наличие большого количества потенциально опасных и вредных факторов. Во время выполнения работ на работников птицефабрик отрицательно влияют внешние метеорологические факторы (низкая или высокая температура воздуха рабочей зоны, повышенная влажность), запыленность производственной среды, значительное количество транспорта, машин, движущихся механизмов, птица, патогенные микроорганизмы, инженерные коммуникации, используемые пестициды и агрохимикаты, ручной труд, вынужденная поза и др. Эти факторы вызывают заболевания органов дыхания, сердечно-сосудистой системы, воспалительные и дистрофические заболевания век и конъюнктивы, в частности хронический бронхит, профессиональные аллергозы, зооантропонозы и другие болезни. При таких условиях игнорирование или грубое нарушение требований нормативных актов по охране труда недопустимо. Чаще всего к несчастным случаям и профзаболеваниям приводит действие вредных и токсичных веществ, поэтому им следует уделять больше внимания. Высокий уровень аммиака, сероводорода и других соединений органического происхождения с неприятным запахом является частой причиной плохого самочувствия птицеводов. Скопление пыли с содержимым пуха и пера птицы, компонентов комбикормов с биологически активными веществами вызывает раздражение органов дыхания. Повышает риск заболеваний имеющаяся грибковая и бактериальная флора. С одной стороны, обязательная дезинфекция помещений снижает уровень бактериального и химического загрязнения воздуха в птичниках, а с другой – несоблюдение требований безопасности при проведении таких профилактических мероприятий также становится дополнительным риском отравления, что и произошло в упомянутом выше случае. Можно смело заявить, что в большинстве несчастных случаев на предприятиях птицеводства виновны в первую очередь их руководители. Именно из-за игнорирования ими проблем охраны труда снижена требовательность к нарушителям трудовой дисциплины, допускаются к выполнению опасных работ работники, не прошедшие специальное обучение, проверку знаний и инструктаж по охране труда, медосмотр. Работодатели забыли, что именно они обязаны обеспечить надлежащие безопасные условия труда, содействовать осознанию каждым работником того, что соблюдение требований безопасности – это не только сохранение жизни и здоровья, а и благосостояние семей, предприятия и государства в целом. И в конце концов, требование ст. 14 Закона «Об охране труда». Требования безопасности на предприятиях птицеводства регламентированы НПАОП 01.2-1.03-08 «Правила охраны труда в птицеводстве», согласно которым работники должны учитывать состояние своего здоровья при

Безопасность труда

Как это было

С высоты на грешную землю Две смерти работников на одной строительной площадке в течение только этого года – не достаточно ли потерь для одного коллектива и горя в семьях погибших, для того чтобы остановить действие моратория на проверки предприятий относительно соблюдения законодательства по охране труда?

Вадим Кобец, собкор

ЧТО ПРОИЗОШЛО НА СТРОЙПЛОЩАДКЕ Придя 17 января 2015 г. на место выполнения работ в половине восьмого утра, машинист башенного крана Юрий Чернышов, работавший в АО «Южспецатомэнергомонтаж» (г. Харьков), визуально осмотрел закрепленный за ним кран КБ-405-1А и подкрановую колею. События разворачивались на территории строительной площадки АО «Трест Жилстрой-1» по возведению жилого дома. Чуть позже к месту выполнения субподрядных работ прибыл непосредственный руководитель крановщика прораб Сергей Захаров. Сразу же (так, по крайней мере, написано в объяснительной прораба) он провел с Ю. Чернышовым устный инструктаж по охране труда, после чего оба работника зашли в прорабскую, где Ю. Чернышов сделал запись в вахтенном журнале о том, что кран находится в технически исправном состоянии. Позже в своей объяснительной С. Захаров написал, что никаких признаков алкогольного опьянения у Ю. Чернышова к этому моменту не наблюдалось. Поэтому он и допустил крановщика к работе, о чем в свою очередь сделал соответствующую запись в вахтенном журнале. В ходе дальнейшего опроса прораба С. Захарова было установлено, что подчиненный крановщик не переодевался в спецодежду и спецобувь! Ю. Чернышов поднялся на свое рабочее место, находившееся в кабине башенного крана на высоте более чем 25 м от поверхности земли, и более четырех часов без перерыва выполнял погрузочно-разгрузочные работы желе-

зобетонных конструкций, манипулируя стрелой башенного крана. В 12:05 работы на участке остановились. По свидетельству подсобного рабочего участка № 5 АО «Трест Жилстрой-1» Алексея Перемота, проходя мимо башенного крана, он увидел, что Ю. Чернышов спускается из кабины Крановщик не переодевался вниз. На плече у него висела сумка, а на правой зимой в утепленную руке – полиэтиленовый спецодежду и спецобувь! пакет. Как потом выяснилось в ходе специального расследования, в нем находились две анализов, взятых у потерпевшего при пластиковые емкости объемом 2 л ка- оказании неотложной помощи, в его ждая, наполненные… мочой. крови был обнаружен этиловый спирт Через какое-то время А. Перемот в концентрации 2,1 промилле. услышал шум. Повернув голову в сторону лестничных клеток крана, он увидел падающего Ю. Чернышова. При ПИТЬ ИЛИ НЕ ПИТЬ? переходе с одной крановой лестницы Комиссия по специальному расследована другую тот сорвался и с высоты нию несчастного случая (далее – специпримерно 3 м упал на поворотную альная комиссия), возглавляемая наплатформу, на которой смонтированы чальником отдела расследований небетонные блоки и другие механизмы счастных случаев и учета травматизма подъема груза, подъема-опускания теруправления Госгорпромнадзора стрелы и т. д. в Харьковской области В. Стороженко, А. Перемот крикнул сторожу, что- в качестве одной из главных причин его бы тот позвал прораба, и поднялся по наступления, естественно, указала алколестнице на поворотную платформу, гольное опьянение работника. Приняв где лежал потерпевший. Сторож со- на грудь, потерпевший нарушил не тольобщил о чрезвычайном происшествии ко внутренний трудовой распорядок прорабу С. Захарову, который позвал предприятия, согласно которому сотрудна помощь других рабочих. Потерпев- никам запрещается появляться на рабошего спустили с поворотной платфор- чих местах в состоянии алкогольного мы на землю и положили на деревян- и наркотического опьянения, а также ный лоток подкранового кабеля. При- употреблять алкоголь и наркотики в рабывшая по вызову скорая доставила бочее время, но и требования п. 1.4.5 Ю. Чернышова в больницу. Около Инструкции по охране труда № 61 «Для 22:00 потерпевший скончался – по- машинистов башенных кранов» лученные при падении травмы оказа- (утвержденной руководством предприялись несовместимыми с жизнью. В за- тия), в которой среди прочего указано, ключении судебно-медицинской экс- что работники должны помнить об отпертизы указано, что по результатам ветственности за выполнение правил

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Безопасность труда охраны труда, безопасность товарищей по работе и проявлять внимательность при подъеме и спуске с башенного крана, при этом руки должны быть свободны от посторонних предметов. В числе лиц, действия или бездействие которых привели к несчастному случая, специальная комиссия назвала начальника участка кранов управления механизации АО «Южспецатомэнергомонтаж» Вячеслава Красникова, который, по ее мнению, нарушил раздел 2 п. 4 Инструкции № 99 «Для лиц, ответственных за содержание грузоподъемных кранов в исправном состоянии», утвержденной первым руководителем предприятия. В инструкции, в частности, сказано: «лицо, ответственное за содержание кранов в исправном состоянии, несет ответственность за создание безопасных условий труда… и контроль за выполнением заданий и соблюдением инструкций по охране труда рабочими, которые трудятся на участке». Нужно сказать, что среди подчиненных В. Красникова это уже не первый случай смертельного травматизма – еще одна бессмысленная гибель крановщика этого же предприятия при похожих обстоятельствах произошла в мае 2013 г. Со своей стороны начальник участка кранов В. Красников сообщил, что «в связи со спецификой работы крановщиков проверить все объекты одновременно у него нет возможности». И это понятно: ведь строительных площадок, на которых работают краны предприятия, может быть несколько одновременно. Давая объяснения по факту несчастного случая с Ю. Чернышовым, прораб С. Захаров своей рукой черным по белому написал: «До окончания выполнения работ Ю. Чернышов с крана не спускался. По своему опыту я знаю, что машини-

www.ohoronapraci.kiev.ua

сты кранов не спускаются с крана для отправления естественных потребностей». В действительности многие машинисты кранов вынуждены делать это кто во что горазд. Кто-то, возможно, чтобы лишний раз не рисковать жизнью, решает эту деликатную проблему, просто выбрасывая из кабины наполненные пластиковые бутылки. А кто-то, более совестливый, вынужден спускаться с высоты на «грешную землю», держа в руках «посторонние предметы», как трагически погибший Ю. Чернышов. Более того, выскажу предположение, что употреблять алкоголь погибший крановщик вынужден был для того, чтобы не задубеть в зимний день, находясь на верхотуре несколько часов подряд практически в неподвижном состоянии. Добавьте к этому: без теплой спецодежды и утепленной спецобуви, которыми его никто, судя по всему, не обеспечивал. По крайней мере, как следует из материалов расследования, в тот день потерпевший их точно не надевал. ДЕЛИКАТНАЯ ПРОБЛЕМА ТРЕБУЕТ РЕШЕНИЯ Изучая вопрос, касающийся санитарно-гигиенических условий труда машинистов грузоподъемных кранов, автор выяснил, что в течение многих десятилетий на проблему отправления естественных потребностей в рабочее время указанной категорией работников никто не обращал внимания. Похоже, и сейчас ситуация не изменилась. В тексте действующего НПАОП 0.00-1.01-07 «Правила устройства и безопасной эксплуатации грузоподъемных кранов» (далее – Правила) в п. 4.13.12 раздела «Кабины управления» указано, что такие кабины должны отвечать требованиям Санитарных правил по устройству и оборудованию кабин машинистов кранов, которые были утверждены приказом замминистра здравоохранения СССР, Главным государственным санитарным врачом СССР 08.12.1974 г.

В тексте этого нормативного акта, как и в Правилах, содержится много пунктов, касающихся допустимых уровней шума и вибрации, микроклимата, уровней напряжения электростатического поля и других санитарно-гигиенических тонкостей… А вот о необходимости предусмотреть соответствующие перерывы для отправления естественных потребностей крановщиками ни в одном из упомянутых нормативных актов вообще ничего не сказано. Соответственно, и должностные лица, разрабатывающие инструкции по охране труда на предприятиях, где эксплуатируются краны, не могли и по сей день не могут проявлять в этом вопросе никакой самодеятельности. Хочется надеяться, что при пересмотре нормативно-правовой базы по охране труда разработчики все-таки обратят внимание на эту специфическую проблему, которую раньше никто не хотел замечать. Возвращаясь к событиям на АО «Южспецатомэнергомонтаж», нужно обратить внимание на ситуацию, сложившуюся не только на этом конкретном предприятии, но и во всей стране. В условиях наложенного правительством моратория на проведение проверок субъектов хозяйствования государственными надзорными органами никто из инспекторов по охране труда после завершения расследования не имеет права даже посетить строительные объекты, где работают краны предприятия, не говоря уже о полноценном осуществлении контрольно-надзорных полномочий. То есть проверить, разработала ли специальная комиссия необходимые меры для устранения причин возникновения несчастного случая, выполняются ли они, работники надзорного органа никак не могут. Как ни прискорбно констатировать, но сегодня государству совершенно нет дела до своих граждан! P.S. Когда этот материал готовился к печати, редакции стало известно о смертельном несчастном случае с еще одним работником АО «Южспецатомэнергомонтаж». 7 октября 2015 г. на строительстве жилого дома в г. Харькове (на пр. Постышева) при копании траншеи под водопроводную трубу произошел обвал грунта. Толстым слоем земли засыпало 27-летнего слесаря-монтажника предприятия Владимира Гладкого, спасти его не успели. Молодая женщина потеряла мужа, сиротой остался двухлетний сын погибшего. Расследование этого трагического несчастного случая продолжается. Но изменится ли что-то на предприятии после очередных рекомендаций со стороны надзорных органов? Будут ли, в конце концов, устранены причины и обстоятельства, при которых на строительных площадках предприятия продолжают смертельно травмироваться работники?

Безопасность труда

Советы специалиста

Держись, Фома: ИДЕТ ЗИМА! Виктор Жук, эксперт строительный ГП «Кировоградский ЭТЦ»

Все об утеплении фасадов зданий и сооружений: требования к материалам, способы утепления, безопасность выполнения работ

остоянный рост цен на энергоносители, неудовлетворительное качество услуг централизованного отопления в Украине последнее время способствуют широкому распространению наружного утепления фасадов промышленных, административных зданий и сооружений, а также жилых домов и квартир. Можно сказать, что рынок работ по утеплению домов переживает стадию бурного роста. На сегодняшний день существует несколько технологий наружного утепления фасадов зданий, которые отличаются в основном за счет используемых материалов. Это минеральная вата, стекловата (используются для утепления крыш и изоляции стен в вентилируемых фасадах), пенопласт или пенополистирол (приклеиваются к поверхности фасада), пенополиуретан (наносится методом напыления на поверхность), ленточная пакля (применяется для утепления деревянных домов из бруса). Несложная технология утепления фасадов способствовала появлению множества предприятий и бригад, большинство которых готовы быстро и дешево утеплить фасад вашего здания. При этом они даже не предлагают провести обследование, экспертизу конструкций стен, расчет необходимых толщин и других параметров утепления. В конечном итоге это зачастую не только не дает желаемого эффекта, но иногда и приводит к преждевременному износу системы утепления, по-

жарам, появлению грибка на стенах и, как результат, их разрушению и другим неприятным последствиям. Основным документом, регламентирующим вопросы применения, проектирования, устройства и эксплуатации конструкций внешнего утепления, является ДБН В.2.6-33:2008 «Конструкции зданий и сооружений. Конструкции внешних стен с фасадной теплоизоляцией. Требования к проектированию, устройству и эксплуатации». На основе этого документа разрабатывается система новых нормативов, устанавливающих ключевые конструктивные принципы проектирования фасадной теплоизоляции зданий и требования безопасности. Приведенное сопротивление теплопередачи системы фасадной теплоизоляции должно отвечать требованиям ДБН В.2.6-31:2006 «Конструкции зданий и сооружений. Тепловая изоляция зданий». Например, сопротивление удару конструкции фасадного утепления должно составлять не менее: x для цоколя 10 Дж; x стены 1-го этажа 5 Дж; x стены выше 1-го этажа 3 Дж. Устойчивость системы к климатическим факторам: x не менее 75 циклов – для цоколей; x не менее 50 циклов – для стен. При этом снижение термического сопротивления конструкции не должно превышать 10%. Усилие вырывания дюбеля из стены должно быть не менее: x 500 Н (винтовые дюбели) и 250 Н (забивные дюбели) – для бетона и полнотелого кирпича; x 200 Н (винтовые дюбели) – для полого кирпича и камня. При использовании некачественных элементов крепления система утепления может отслоиться от несу-

щей стены. Повышенная водопоглощающая способность внешнего защитно-отделочного слоя может привести к возникновению трещин и отслоению. Поэтому все материалы, применяющиеся для устройства системы утепления, должны соответствовать требованиям действующих в Украине нормативных документов и иметь разрешение Министерства здравоохранения Украины на использование. Практика же показывает, что выбранная толщина утеплителя, его расчетные характеристики, технология работ в подавляющем большинстве случаев не отвечают необходимым требованиям. СПОСОБЫ УТЕПЛЕНИЯ Наибольшее распространение в современной практике получил тип внешнего утепления из пенополистирола или пенопласта с отделкой штукатуркой («мокрый способ»). Применение таких материалов для внешнего утепления регламентируется прежде всего требованиями пожарной безопасности. Согласно ДБН В.2.633:2008, материалы групп горючести Г1, Г2, к которым относятся пенополистирол и пенопласт, могут применяться только в системах внешнего утепления с отделкой штукатуркой или кирпичом. Нормативные требования к такому типу конструкций установлены в ДСТУ Б.В.2.6-36:2008 «Конструкции зданий и сооружений. Конструкции внешних стен с фасадной теплоизоляцией и отделкой штукатурками. Общие технические условия». Использование в качестве утеплителя пенополистирола и пенопласта в конструкциях фасадной теплоизоляции с отделкой штукатуркой возможно только для домов с условной высотой до 15 м – если материал

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Безопасность труда штукатурки относится к группам Г1, Г2, и до 26,5 м – при материале штукатурки НГ. Их нельзя использовать для внешнего утепления стен детских дошкольных, учебных и лечебных заведений. В многоэтажных домах следует предусматривать обрамление оконных и дверных проемов, а также через каждых три этажа – сплошные пояса из негорючих теплоизоляционных материалов на ширину не менее двух толщин плит. Довольно часто применяется «сухой» способ утепления или устройство вентилируемого фасада. Нормативные требования к этому типу конструкций установлены в ДСТУ Б.В.2.6-35:2008 «Конструкции зданий и сооружений. Конструкции внешних стен с фасадной теплоизоляцией и отделкой индустриальными элементами с вентилируемой воздушной прослойкой. Общие технические условия». Для его устройства не требуется приготовление клеевых, шпаклевочных и других смесей. Этот тип утепления считается более долговечным и безопасным при эксплуатации, так как для его устройства используются негорючие материалы (минеральная вата, стекловата, металлопрофиль и др.). Применение пенополистирола и пенопласта в конструкциях вентилируемого фасада с отделкой индустриальными элементами и в системах со светопрозрачной отделкой не допускается. Требуемые показатели безопасности могут быть достигнуты, если монтаж системы утепления будет выполнен строго в технологической последовательности, с использованием сертифицированных материалов и составлением на каждом этапе акта освидетельствования скрытых работ. Тогда расчетный срок службы системы вентилируемого фасада составит не менее 50 лет. УТЕПЛЕНИЕ ФАСАДОВ – ЭТО ВЫСОТНЫЕ РАБОТЫ В большинстве случаев работы по утеплению фасадов – это высотные и верхолазные работы с использованием методов промышленного альпинизма, к которым предъявляются особые требования охраны труда. Под высотными работами подразумеваются работы, представляющие угрозу падения с высоты более 1,3 м, под верхолазными работами – с высоты более 5 м. По сути, промышленный альпинизм является разновидностью выотных работ, а значит, – опасным видом деятельности, при котором на работника действуют вредные и опасные производственные факторы: x опасность падения с высоты; x опасность падения предметов сверху;

www.ohoronapraci.kiev.ua

x неустойчивые и ненадежные конструкции; x воздействие психологических стрессовых факторов; x большие физические нагрузки; x воздействие атмосферных явлений; x воздействие прочих производственных факторов, с которыми связана специфика выполняемых работ (наличие специализированной техники). Работы методом промышленного альпинизма могут выполнять лица не моложе 18 лет, допущенные к высотным работам по состоянию здоровья, прошедшие обучение безопасным приемам выполнения работ методами промышленного альпинизма и успешно сдавшие экзамены, прошедшие инструктаж по охране труда и проверку знаний требований охраны труда. ТРЕБОВАНИЯ ОХРАНЫ ТРУДА ПЕРЕД НАЧАЛОМ РАБОТЫ Перед началом работы строительная площадка должна быть подготовлена в соответствии с действующими нормами и правилами, огорожена, оборудована временными зданиями, сооружениями, складами, инженерными сетями и т. п. Должны быть обозначены и подготовлены места складирования баллонов с горючими газами и легковоспламеняющимися материалами. Высотные работы на каждом отдельном объекте должны выполняться при наличии проекта производства работ (ППР) или технологической карты (записки, схемы). ППР, технологическая карта, записка или схема должны содержать: x мероприятия по обеспечению безопасности при работах на высоте; x порядок подачи материалов, приспособлений, оснастки и инструментов на рабочие места, несущих канатов (веревок), навесных и подвесных площадок; x схемы размещения временных инженерных коммуникаций, электрических проводов, кабелей, различных рукавов, шлангов и т. п.); x список применяемого снаряжения с указанием владельца. ППР и иная техническая документация, а также инструкции по охране труда должны быть согласованы со службой охраны труда предприятия, на территории которого будет осуществляться работа. Все работники перед допуском на объект должны быть ознакомлены с технической документацией под роспись. В экстренных случаях, например при угрозе безопасности персонала, возмож-

При организации и проведении работ по утеплению фасадов должны выполняться требования следующих нормативных документов:

x НПАОП 0.00-1.15-07 «Правила охраны труда при выполнении работ на высоте»;

x НПАОП 0.00-1.71-13 «Правила охраны труда во время работы с инструментом и приспособлениями»; x НПАОП 45.2-7.02-12 «Система стан-

дартов безопасности труда. Охрана труда и промышленная безопасность в строительстве»;

x ГОСТ 12.4.089-86 «Система стандартов безопасности труда. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические условия».

ны отклонения от технической документации без внесения письменных изменений под личную ответственность руководителя работ. Для выполнения высотных работ на территории (в помещении) действующего предприятия должен оформляться акт-допуск, определяющий мероприятия по обеспечению безопасности труда с учетом производственной деятельности данного предприятия. Оформление акта-допуска входит в обязанности руководителя работ. Конкретные мероприятия по безопасному выполнению высотных работ должны определяться нарядом-допуском. Первичный допуск исполнителей работ на объект разрешается после проверки полноты выполнения мероприятий по безопасности труда, предусмотренных технической документацией и нарядом-допуском, а при работе на территории (в помещении) действующего предприятия – также актом-допуском. Применяемые при ведении высотных работ механизмы, инструменты, приспособления, оснастка и альпинистское снаряжение должны соответствовать требованиям безопасности, предъявляемым к данному типу механизмов, инструментов, приспособлений, оснастки и альпинистского снаряжения и виду выполняемых с их помощью работ. Точки закрепления считаются пригодными для применения, если подтверждена их несущая способность в расчете на одного человека (вместе с необходимым оборудованием и снаряжением) с четырехкратным запасом прочности. Пригодные для закрепления страховочных и грузовых веревок точки и способы их использования отмечаются в технической документации (например, в ППР). Персонал, выполняющий высотные работы, должен знать местона-

Безопасность труда хождение аптечки и уметь пользоваться средствами аварийной сигнализации, связи и пожаротушения, знать пути и средства срочной эвакуации из опасной зоны при возникновении аварийных ситуаций или пожаров, уметь оказывать доврачебную помощь пострадавшим при несчастных случаях. Персонал, работающий на высоте, должен знать специфику и особенности производства высотных работ, уметь пользоваться альпинистским снаряжением, знать способы страховки, самостраховки и оказания помощи в аварийных и нештатных ситуациях. Работник, выполняющий высотные работы на территории (в помещении) действующего предприятия, обязан соблюдать требования охраны труда и особые правила безопасности, установленные на данном предприятии. Проведение инструктажа по технике безопасности на рабочем месте фиксируется в наряде-допуске подписью лица, проводившего инструктаж.

ПРИ НАХОЖДЕНИИ НА ВЫСОТЕ НА ВЕРЕВКАХ ЗАПРЕЩАЕТСЯ:

x работать с неполным комплектом личного страховочного снаряжения или индивидуальных средств защиты; x работать в зоне действия грузоподъемных и строительных машин и механизмов, находиться под перемещаемым грузом или рабочим местом другого исполнителя (за исключением особо оговоренных случаев специальных технологий исполнения); x пользоваться незастрахованными от падения инструментами и оснасткой; x вести работы с использованием открытого огня, механического и электрического режущего инструмента без дополнительной самостраховки стальным тросом или цепью; x применять неисправные и непроверенные средства предохранения от падения с высоты; x использовать страховочное снаряжение не по его прямому назначению; x оставлять на рабочем месте после окончания смены неубранное страховочное снаряжение, инструменты, оснастку. Подготовил С. Колесник

ТРЕБОВАНИЯ ОХРАНЫ ТРУДА ВО ВРЕМЯ РАБОТЫ Находясь на высоте, промышленный альпинист обязан: x выполнять только те технологические операции, которые предусмотрены заданием;

x соблюдать правила страховки и перемещения с применением веревки; x обо всех нештатных ситуациях немедленно ставить в известность руководителя и действовать по его указаниям; x не применять недозволенные и непредусмотренные технологией приемы работы; x не вести работы под незакрепленными конструкциями; x не выполнять работы под другим работником, расположенным на более высокой отметке, за исключением особых случаев с разрешения руководителя; x не приближаться к находящимся под напряжением проводам и токоведущим частям оборудования на опасное расстояние, определенное в технической документации (ППР). Запрещается ведение высотных работ в темное время суток или при недостаточном освещении рабочего места, а также во время грозы, дождя, снегопада, при скорости ветра более 15 м/сек и температуре наружного воздуха ниже -20 °С. В особых случаях (аварийная ситуация) проводить такие работы возможно с соблюдением дополнительных способов обеспечения безопасности.

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Медицина труда

Лучшие практики

Психологическая подготовка персонала к работе в условиях профессионального СТРЕССА и РИСКА Ярослав Драб, канд. психол. наук, ПАО «Хмельницкоблэнерго», врач-психотерапевт

В ПАО «Хмельницкоблэнерго» разработана программа формирования профессионально важных качеств и психологической устойчивости работников, которая состоит из пяти этапов. По мнению авторов, она существенно способствует росту уровня психологической готовности работников к деятельности в особых условиях. Программа также может использоваться как средство психогигиены и психопрофилактики с целью улучшения здоровья персонала на всех предприятиях. обилизовать свои лучшие качества, выполнять задачи в установленный срок с минимальными затратами психических и физических усилий могут лишь люди с высоким уровнем психологической готовности к действиям в особых условиях и повышенной толерантностью к психологическому стрессу. Психологическая готовность работников любых предприятий – необходимая предпосылка успеха и эффективности профессиональной деятельности. Содержание и структура психологической готовности определяются требованиями деятельности к психическим процессам, состояниям, опыту, свойствам личности и ее установкам. Готовность состоит из двух системных блоков: личностной готовности, которая включает сформированность и развитие адаптивных индивидуально-психологических и лич-

www.ohoronapraci.kiev.ua

ностно-психофизиологических свойств; функциональной готовности, которая предусматривает сформированность профессионально важных знаний, умений и навыков управления функциональными состояниями. Следует отметить, что готовность к безошибочным, эффективным действиям в условиях профессионального стресса и риска с минимальными затратами адаптивных ресурсов, которые проявляются в «цене» адаптации, является результатом психологической подготовки. Психологическая подготовка – это специально организованный целенаправленный процесс формирования профессионально важных качеств (адаптивность к стрессу, профессиональная надежность) и профессионально важных знаний, умений и навыков копинг-поведения, управления неадаптивными и дезадаптивными состояниями, которые возникают во время профессиональной деятельности. В целом такая подготовка связана с формированием психологической устойчивости, умением преодолевать напряженность, которая может обусловливаться многими факторами внешних условий труда. На основании этого можно сделать вывод, что психологическая подготовка – это тренировка психики работника, ее устойчивости и общей активности. Иногда такую подготовку также называют психологической тренировкой, антистрессовой тренировкой, психологической экстремальной подготовкой. Несмотря на различие в терминологии, главная цель – повысить устойчивость к стрессу и психологическую готовность. Общая структура созданной нами программы подготовки работников к надежной работе состоит из пяти

этапов, каждый из которых имеет свои задачи. Цель информационно-психологической подготовки – ознакомить работников с профессиональной психологической системой деятельности и перечнем профессионально важных качеств, видами функциональных состояний, возникающих в особых условиях, программой подготовки. Цель ассертивно-коммуникативной подготовки – формирование у работников уверенности и самоутверждающего коммуникативного поведения в ситуациях, которые складываются при особых условиях профессиональной деятельности. Цель когнитивно-бихевиоральной подготовки – овладение персоналом навыками стресс-резистентного адаптивного мышления, оптимистичного когнитивного стиля и копинг-механизмами, обеспечивающими успешную адаптацию. Цель психофизиологической подготовки – контроль и регуляция функционального состояния личности работника, овладение навыками управления непроизвольными физиологическими функциями, релаксации, самовнушения, мобилизации, концентрации. Цель контрольного блока – проверка психологической готовности к действиям в условиях профессионального стресса. Практическое усвоение системы психологически обоснованных мер, направленных на предупреждение негативных последствий профессионального стресса у работников и их подготовку к действиям в условиях повышенного риска, целесообразно проводить путем группового тренинга. Его общая цель – повышение компетентности в сфере деятельности, совершенствование профессионально важных качеств. Множество форм тренингов можно поделить на две группы: ориенти-

Медицина труда рованные на развитие специальных умений, которые можно классифицировать по трем сферам общения: коммуникативные, перцептивные и интерактивные, а также ориентированные на углубление опыта анализа ситуации в целом. Учебный эффект группового взаимодействия в психологическом тренинге определяется тем, что: а) сама группа становится моделью для изучения психологических явлений и своеобразной лабораторией формирования профессиональных умений; б) не ведущий делится с группой готовыми знаниями, а информация передается от одного участника к другому, то есть каждый может рассматриваться как «учитель» относительно другого; создаются отношения равенства или переменного доминирования участников (в зависимости от того, кто в определенный момент владеет нужной информацией); в) в группе формируется и развивается личность индивида, благодаря группе он приобретает навыки достижения своих потребностей. То есть особенностью тренинга является активное овладение психологическими знаниями и навыками. Принцип активности личности, которая учится, реализуется через включение в обучение элементов исследования. При выборе разных тренинговых методик нужно останавливаться на тех, которые больше подходят для развития психологической готовности к надежной профессиональной деятельности. ПЕРВЫЙ ЭТАП целенаправленной программы подготовки – информационно-психологическая подготовка персонала путем проведения лекций и бесед. Работникам нужно раскрыть содержание таких понятий: психологическая система деятельности, психологическая готовность, функциональные состояния, методы подготовки для развития устойчивости к стрессу. Работникам разъясняют следующие аспекты: • психологическое содержание деятельности персонала обусловлено спецификой актуального функционального состояния, адаптивных индивидуально-психологических свойств человека и системой профессионально важных качеств. Указанные компоненты подчинены структурообразующей закономерности: их влияние на эффективность деятельности сказывается не только на уровне активности каждого компонента, но и в их кумулятивном действии; • надежность деятельности персонала рассматривается как полиструктурное

образование, онтологическую характеристику которого составляет интегрированный комплекс актуального функционального состояния, системы профессионально важных качеств и адаптивных индивидуально-психологических свойств человека; • между функциональным состоянием и готовностью к деятельности выявлена непосредственная причинно-следственная связь, которая концептуально расширяет использование понятия «психологическая готовность» человека; • функциональное состояние работника отображает соотношение оптимальных и неоптимальных состояний адаптации субъекта к среде и позволяет осуществлять прогноз развития тех или иных психических деформаций в особых условиях, донозологических состояний и конкретных заболеваний у работников; • решая практические задачи по оптимизации функциональных состояний в деятельности работников в особых условиях, для поддержания их психологической готовности, развития устойчивости к стрессу нужно применять меры психологической подготовки. ВТОРЫМ ЭТАПОМ психологической подготовки является ассертивно-коммуникативная подготовка. Этот метод включает такие методики, как ассертивний тренинг и тренинг самоутверждения. Ассертивний тренинг – это тренинг уверенности в себе. Под уверенностью в себе понимается способность индивида выдвигать и воплощать в жизнь собственные цели, желания, интересы относительно своего окружения. Понятие «уверенность» предусматривает наличие:

а) субъективной установки на самого себя (позволять себе иметь собственные притязания); б) социальной готовности и способности ее адекватно реализовать (владеть собственными желаниями и добиваться их осуществления); в) свободы от социального страха и торможения. Основные цели тренинга ассертивности реализуются через определенные социальные ситуации, которые воспроизводятся в ролевой игре или реальных условиях. Они охватывают основные категории поведения: предъявлять требования, говорить «нет» и подвергать критике, устанавливать контакт, открыто обращать внимание на себя, собственные цели и интересы, позволять себе ошибки. Тренинг самоутверждения является одним из методов поведенческой терапии, близким к тренингу уверенности в себе. Тренинг разделяется на две составляющие: первая охватывает работу в среде, вторая – умение защищать себя (уверенное «да», «нет», отстаивание собственной точки зрения). Заключительный этап тренинга – обучение защите от агрессии других. Группы тренинга самоутверждения связаны с другими группами подготовки. Уверенное поведение ведет к повышению самооценки, убедительные ответы помогают участникам в достижении «взрослого» поведения и самоактуализации. ТРЕТЬИМ ЭТАПОМ программы психологической подготовки персонала к работе в особых условиях является когнитивно-бихевиоральная подготовка (моделирование поведения). Моделирование поведения представляет собой синтез поведенческих

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Медицина труда методов с теорией информационных влияний и является учебной практикой, которая направлена на формирование у работников новых паттернов поведенческих реакций. Когнитивно-бихевиоральная подготовка представляет собой модификацию поведенческой терапии и качественно отличается от нее. На развитие поведенческой терапии повлияла теория «обучения через наблюдение». Было указано, что просто наблюдение за моделью позволяет сформировать новые стереотипы поведения, которые раньше отсутствовали у человека или животного. В дальнейшем это привело к теоретическим обобщениям, получившим название «концепции самоэффективности». Когнитивно-бихевиоральная подготовка ориентируется на «социально-когнитивную теорию», которая описывает влияние социума на мысли и действия людей и роль когнитивных процессов в формировании мотиваций и эмоций. Во время этой подготовки неадекватные правила обработки информации заменяются на конструктивные и приобретаются приемы наблюдения, объективизации, регуляции поведения. Цель занятий – преобразовать негативные правила в позитивные. Работник следует принципу переучивания, когнитивно кодирует правила поведения, пробуя преодолеть фиксированные паттерны и отсутствие способности к изменениям. Когнитивно-поведенческая подготовка помогает овладеть навыками стресс-резистентного адаптивного мышления, оптимистического когнитивного стиля и копинг-механизмами, которые обеспечивают успешную адаптацию. Ассертивно-коммуникативная подготовка и моделирование поведения становятся основой для главного, на наш взгляд, ЧЕТВЕРТОГО ЭТАПА программы подготовки персонала – психофизиологической подготовки. Функционирование системы саморегуляции определяют психологические особенности организации деятельности и индивидуальные образы регуляции измененных состояний. Психологическая система деятельности по саморегуляции характеризуется специфичностью ее предмета (собственное состояние субъекта), целей (сохранение имеющегося состояния или превращение его в нужное) и психофизиологическим содержанием средств саморегуляции (психические образы, самовнушение, мышечное и дыхательное самовлияние, волевые усилия и эмоциональные средства саморегуляции). На основании теоретико-экспериментальных исследований установлено, что психи-

www.ohoronapraci.kiev.ua

Низкий уровень психологической готовности

Средний уровень психологической готовности

Высокий уровень психологической готовности

Исследование проводилось в 2011–2012 гг. среди работников ПАО «Хмельницкоблэнерго в рамках тестирования программы подготовки работников к работе в особых условиях

ческая саморегуляция функционального состояния проявляется во взаимодействии непроизвольной регуляции психофизиологического состояния и произвольной саморегуляции психического состояния, а также в форме целенаправленной активности, которые обеспечивают оптимальный уровень функционального состояния работника, эффективность его профессиональной деятельности и адаптацию к особым условиям. Эффект непроизвольных механизмов регуляции (ориентировочная деятельность, когнитивная активация) проявляется в нормальных условиях и начальных этапах адаптации к особым условиям деятельности, а эффект произвольных средств саморегуляции заметен на более поздних этапах адаптации, предотвращая развитие дезадаптационных процессов. Средствами психофизиологической подготовки являются такие методы: нервно-мышечная релаксация, контроль дыхания, аутотренинг, медитация, эмоционально-волевая тренировка по Филатову, идеомоторная тренировка, сюжетное сенсорное репродуцирование образов и т. д. Последним, ПЯТЫМ ЭТАПОМ программы психологической подготовки персонала является контрольный блок (определение психодиагностических критериев), который включает в себя тестовый контроль знаний, умений, навыков и качеств. Полное психодиагностическое обследование для определения уровня психологической готовности к надежной профессиональной деятельности рекомендуют планово проводить раз в год.

Адаптивные индивидуально-психологические свойства личности мы предлагаем оценивать с помощью следующих методик: тест на самооценку стрессоустойчивости личности; тест исследования тревожности Спилбергера; личностный опросник Айзенка (EPI). Способность к саморегуляции неадаптивных и дезадаптивных состояний оценивается посредством следующих методик: опросник нервно-психического напряжения Т. А. Немчина; тест психологического здоровья; тест на оценку эмоционально-поведенческой адаптивности. Профессионально-важные качества оцениваются посредством таких методик: измерение параметров внимания (методика «Черно-красные таблицы», методика «Перепутанные линии»); прогрессивные матрицы Равена; измерение объема оперативной памяти (метод Джекобса). Предложенная программа психологической подготовки существенно содействует росту уровня психологической готовности работников к деятельности в особых условиях. Это значительно повышает возможность безошибочных, эффективных действий в условиях профессионального стресса и риска с минимальными затратами адаптивных ресурсов. Осуществляется профилактика производственного травматизма и предотвращение создания аварийных ситуаций, обусловленных человеческим фактором. Кроме этого, психологическая подготовка в качестве средства психогигиены и психопрофилактики способствует улучшению здоровья и надежности профессиональной деятельности и, следовательно, может быть рекомендована к применению на различных предприятиях.

В поисках правды

Социальная защита

КАК ИНВАЛИД ПО МНОГИМ СУДАМ ХОДИЛ Олег Моисеенко, собкор

Сергей Колесник, эксперт по условиям труда

Рассказ о том, как пострадавший инженер, ставший инвалидом в результате несчастного случая на производстве в 1986 году, спустя четверть века пытался восстановить справедливость. ХРОНОЛОГИЯ СОБЫТИЙ 23.04.1986. Сидоренко (фамилия изменена) приступил к работе в ЖКО в должности инженера. 03.07.1986. В рабочее время с Сидоренко произошел несчастный случай на производстве. 04.07.1986. Составлен «Акт о несчастном случае на производстве» по форме Н-1 1977 г., утвержденной Министерством путей сообщения СССР. На основании этой формы Сидоренко была назначена пенсия как инвалиду труда 2-й группы. 05.12.1986. Сидоренко был уволен из ЖКО на основании п. 5 ст. 40 КЗоТ Украинской ССР. Июнь 2012 года. Сидоренко обратился в районное отделение Фонда социального страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний (далее – Фонд) г. Одессы для получения протеза, однако Фонд ответил отказом на том основании, что «Акт о несчастном случае на производстве» по форме Н-1 1977 г. не соответствует форме, указанной в Положении о расследовании и учете несчастных случаев на производстве (далее – Положение), утвержденном постановлением Президиума ВЦСПС от 13.08.1982. 04.06.2013. Апелляционный суд Одесской области отказал Сидоренко в удовлетворении искового заявления об установлении факта, имеющего юридическое значение, признания Сидоренко инвалидом 2-й группы вследствие несчастного случая на производстве. 19.05.2014. Районный суд г. Одессы иск Сидоренко к отделению исполнительной дирекции Фонда об установлении факта, имеющего юридическое значение, признания акта о несчастном случае на производстве от 04.07.1986 действительным и о признании истца инвалидом 2-й группы вследствие несчастного случая на производстве удовлетворил лишь частично. 16.10.2014. Коллегия судей судебной палаты по гражданским делам апелляционного суда Одесской области рассмотрела в открытом судебном заседании апелляционную жалобу отделения исполнительной дирекции Фонда на решение районного суда г. Одессы от 19.05.2014 и решила данную апелляционную жалобу удовлетворить частично. 25.12.2014. Коллегия судей судебной палаты в гражданских делах Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел, рассмотрев в предварительном судебном заседании дело по иску Сидоренко к отделению исполнительной дирекции Фонда в г. Одессе по кассационной жалобе отделения исполнительной дирекции Фонда в г. Одессе на решение районно-

Рис. Ю. Судака

го суда г. Одессы от 19.05.2014 и решение апелляционного суда Одесской области от 16.10.2014, постановила в удовлетворении иска Сидоренко об оплате расходов на медицинскую помощь, проведение медицинской, профессиональной и социальной реабилитации, а также получение страховых выплат отказать в связи с тем, что форма акта о несчастном случае не соответствует форме, указанной в Положении. ЧТО УСТАНОВИЛ РАЙОННЫЙ СУД Судом установлено, что согласно справкам к акту (по результатам осмотра медико-социальной экспертной комиссией от 10.12.1991 и о размере пенсии от 05.02.2013) Сидоренко является инвалидом 2-й группы вследствие трудового увечья. Это подтверждает также акт о несчастном случае на производстве по форме Н-1 от 04.07.1986. В связи с тем, что акт о несчастном случае на производстве по форме Н-1 от 04.07.1986, как указывает представитель ответчика (Фонда), не соответствует установленной форме, истец лишен возможности реализовать свои права на получение соответствующих страховых выплат в случае установления утраты профессиональной трудоспособности. Сведений, которые бы опровергали факт несчастного случая на производстве, произошедшего с истцом 03.07.1986, законность проведения расследования и составления акта, ответчиком не предоставлено, а судом не установлено. Согласно п. 33 Порядка проведения расследования и ведения учета несчастных случаев, профессиональных заболеваний и аварий на производстве (далее – Порядок), утвержденного Постановлением КМУ от 30.11.2011

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Социальная защита

РЕШЕНИЕ РАЙОННОГО СУДА На основании ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 58–61, 109, 208, 209, 212 –15, 218, 256, 259, 294 ГПК Украины суд решил: 1. Иск Сидоренко к отделению исполнительной дирекции Фонда в г. Одессе об установлении факта, имеющего юридическое значение, признании акта о несчастном случае на производстве от 04.07.1986 действительным и признании его инвалидом 2-й группы вследствие несчастного случая на производстве удовлетворить частично. 2. Установить юридический факт того, что 03.07.1986 с Сидоренко действительно произошел несчастный случай на производстве. 3. Признать акт о несчастном случае на производстве по форме Н-1 от 04.07.1986, составленный и выданный ЖКО Сидоренко, действительным. 4. В остальной части исковых требований отказать. Решение суда может быть обжаловано в Апелляционном суде Одесской области в течение десяти дней со дня оглашения решения.

новлении факта несчастного случая на производстве или профессионального заболевания. Установлено, что 04.07.1986 по месту работы истца – в ЖКО – был составлен акт о несчастном случае на производстве по форме Н-1, который произошел с Сидоренко 03.07.1986. Поскольку Фонд не признает этот акт, который по форме и содержанию не соответствует Положению, истец может защитить свое нарушенное право путем установления в судебном порядке юридического факта несчастного случая на производстве. Истец одновременно заявил требования об установлении юридического факта несчастного случая на производстве и о признании действительным акта о несчастном случае на производстве, однако здесь одно исключает другое. Решением суда установлен юридический факт того, что 03.07.1986 с истцом произошел несчастный случай на производстве. Учитывая вышеизложенное, коллегия судей отказывает в иске о признании действительным акта о несчастном случае на производстве, мотивируя необоснованностью требований. Удовлетворяя иск в части установления юридического факта несчастного случая на производстве, который произошел с истцом 03.07.1986, суд исходил из того, что факт несчастного случая доказан надлежащими и допустимыми доказательствами, а именно: решением районного суда г. Одессы от 13.03.1989 о взыскании с АТП в пользу истца (Сидоренко) материального ущерба в связи с получением им травмы в дорожно-транспортном происшествии 03.07.1986 и признании вследствие этого истца инвалидом 2-й группы по трудовому увечью; справкой МСЭК от 10.12.1991 о признании истца инвалидом 2-й группы по трудовому увечью; сообщением правопреемника ЖКО от 11.12.2012 о наличии в архивах предприятия материалов служебного расследования несчастного случая на производстве, произошедшего с истцом 03.07.1986, и соответствующего акта по форме Н-1; сообщением районного управления Пенсионного фонда Украины г. Одессы от 06.02.2013 о том, что в деле истца содержится копия акта о несчастном случае на производстве, который произошел с ним 03.07.1986. Ответчик эти доказательства надлежащим образом не опроверг вопреки ст. 60 ГПК Украины. Принимая во внимание то, что акт о несчастном случае на производстве не признается Фондом со ссылкой на то, что он составлен с нарушением Положения, суд первой инстанции, согласно ст. 256 ГПК Украины, пришел к правильному выводу об установлении юридического факта. Правильным является и вывод суда об отказе в иске истца (Фонда) о признании Сидоренко инвалидом 2-й группы, поскольку из материалов дела следует, что Сидоренко в установленном законом порядке на основании заключения МСЭК от 10.12.1991 признан инвалидом 2-й группы по трудовому увечью бессрочно. Доводы ответчика в жалобе о том, что решением районного суда г. Одессы от 13.03.1992 не установлено, что травма истца связана с производством, не заслуживают внимания.

ЧТО ПРИНЯЛА ВО ВНИМАНИЕ КОЛЛЕГИЯ СУДЕЙ Согласно ст. 35 Закона, для начисления страховых выплат в Фонд подается, в частности, акт расследования несчастного случая по установленной форме. Кроме того, по сути п. 3.1 Порядка назначения, перерасчета и проведения страховых выплат, для назначения страховых выплат может быть предоставлено решение суда об уста-

РЕШЕНИЕ КОЛЛЕГИИ СУДЕЙ Руководствуясь ст. 303, п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 2, 3 ч. 1 ст. 309, ст. 313, 314, 316, 317, 319 ГПК Украины, коллегия судей судебной палаты по гражданским делам апелляционного суда Одесской области решила: 1. Апелляционную жалобу отделения исполнительной дирекции Фонда в г. Одессе удовлетворить частично.

№ 1232, «контроль за своевременностью и объективностью расследования несчастных случаев, подготовкой материалов расследования, ведением учета несчастных случаев, выполнением мероприятий по устранению причин несчастных случаев осуществляют органы государственного управления, органы государственного надзора за охраной труда, исполнительная дирекция Фонда в соответствии с их компетенцией». Указанные органы и лица имеют право требовать в пределах своей компетенции от работодателя проведения повторного (дополнительного) расследования несчастного случая, утверждения или пересмотра утвержденного акта по форме Н-5, акта по форме Н-1 (или НПВ), признания несчастного случая связанным с производством и составления акта по форме Н-1, если ими выявлены нарушения требований настоящего Порядка или иных нормативно-правовых актов по охране труда. Выяснение обстоятельств и причин несчастного случая, определение, связан ли несчастный случай с производством, и составление соответствующих актов является компетенцией специальной комиссии по расследованию несчастного случая, но не суда. Учитывая это, суд не может вмешиваться в дискреционные полномочия соответствующего государственного органа и выполнять вместо него возложенные на него контрольные функции, поскольку это будет нарушением не только норм материального права, но и норм процессуального права, а именно ст. 256 ГПК Украины. Никаких доказательств неправомерности или неполноты расследования или составления акта комиссией суду не предоставлено. По мнению суда, если акт в целом согласуется с требованиями действующего законодательства и является верным по существу, то отдельные нарушения установленной процедуры принятия акта не могут быть основанием для признания его недействительным. Указанные обстоятельства свидетельствуют о том, что ответчик, то есть Фонд, безосновательно не признает данный акт действительным.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Социальная защита 2. Решение районного суда г. Одессы от 19.05.2014 в части признания действительным акта о несчастном случае на производстве от 04.07.1986 отменить. 3. Отказать Сидоренко в иске к отделению исполнительной дирекции Фонда в г. Одессе о признании действительным акта о несчастном случае на производстве. 4. Решение районного суда г. Одессы от 19.05.2014 в части удовлетворения иска и установления факта несчастного случая на производстве и об отказе в иске о признании инвалидом 2-й группы вследствие несчастного случая на производстве оставить без изменений. А ФОНД ВСЕ РАВНО ВОЗРАЖАЕТ! Отделение исполнительной дирекции Фонда в г. Одессе обратилось с кассационной жалобой, ссылаясь на неправильное применение судами норм материального права и нарушение норм процессуального права. Кассационная жалоба содержала просьбу отменить указанные судебные решения и принять новое решение с отказом в полном объеме в удовлетворении иска Сидоренко.

О РАССМОТРЕНИИ ДЕЛА В ВЫСШЕМ СПЕЦИАЛИЗИРОВАННОМ СУДЕ В соответствии с требованиями ст. 335 ГПК Украины суд кассационной инстанции в рамках кассационной жалобы проверяет правильность применения судом первой или апелляционной инстанции норм материального или процессуального права и не может устанавливать или (и) считать доказанными обстоятельства, которые не были установлены в решении или отвергнуты им, решать вопросы о достоверности или недостоверности того или иного доказательства, о преимуществе одних доказательств над другими. Установлено, что обжалованные судебные решения приняты с соблюдением норм материального и процессуального права. Устанавливая юридический факт о несчастном случае на производстве, суды пришли к правильному выводу о том, что факт несчастного случая на производстве с истцом 03.07.1986 доказан, в том числе преюдициальным решением о взыскании страховых средств. Также суды пришли к правильному выводу о том, что есть копия акта о несчастном случае, однако восстановить оригинал акта невозможно. Поскольку из материалов дела и содержания кассационной жалобы не усматривается нарушение судами норм материального и процессуального права, коллегия судей считает необходимым отклонить кассационную жалобу. Руководствуясь ст. 332, 336, 337 ГПК Украины, коллегия судей судебной палаты по гражданским делам Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел решила: 1. Кассационную жалобу отделения исполнительной дирекции Фонда в г. Одессе отклонить. 2. Решение районного суда г. Одессы от 19.05.2014 в неотмененной при апелляционном пересмотре части и решение апелляционного суда Одесской области от 16.10.2014 оставить без изменений. Решение обжалованию не подлежит.

СУД НЕ ВСЕМУ ГОЛОВА Удручающая история о хождениях инвалида труда по многим судам в стремлении отстоять свои права закончилась ничем. Как сообщил редакции журнала «Охрана труда» начальник отделения исполнительной дирекции Фонда социального страхования от несчастных случаев на производстве и профзаболеваний в г. Одессе Х. Чихвария, решение Высшего специализированного суда Украины, вступившее в законную силу, не решает спор по сути и не дает заявителю права на получение страховых выплат от Фонда. Суды разных инстанций отменяли, оставляли без изменений решения других судов, удовлетворяли то полностью, то частично иски по установлению факта несчастного случая на производстве, признания действительным акта о несчастном случае на производстве, об установлении факта, имеющего юридическое значение, и т.д. Поскольку акт расследования несчастного случая составлен не по установленной форме, предусмотренной ст. 35 Закона Украины «Об общеобязательном государственном страховании от несчастного случая на производстве и профессионального заболевания, повлекших утрату трудоспособности», потерпевший должен был сначала обратиться не в суд, а в теруправление Госгорпромнадзора в Одесской области, которое на основании п. 34 Порядка выдало бы обязательное для исполнения предписание по форме Н-9 о необходимости проведения повторного расследования несчастного случая, утверждения или пересмотра утвержденного акта по форме Н-5 или Н-1 правопреемником предприятия, где работал потерпевший, что предусмотрено п. 23 Порядка. Установление факта несчастного случая рассматривается в судебном порядке при ликвидации предприятия, чего в данном случае не произошло (предприятие, на котором работал потерпевший, лишь изменило форму собственности и было реорганизовано). Отделение исполнительной дирекции Фонда в г. Одессе не сочло решение Высшего специализированного суда достаточным для начисления страховых выплат потерпевшему, так как выяснение обстоятельств несчастных случаев, составление соответствующих актов является компетенцией комиссии по расследованию несчастного случая (п. 14 Порядка), а не суда. В свою очередь контроль за своевременностью и объективностью проведения расследования несчастных случаев, подготовкой материалов расследования согласно п. 33 Порядка осуществляют органы государственного управления, органы государственного надзора за охраной труда, исполнительная дирекция Фонда и ее рабочие органы в соответствии с компетенцией. Как сообщили авторам статьи в отделении Фонда в г. Одессе и теруправлении Госгорпромнадзора в Одесской области, потерпевший в областное теруправление по данному вопросу не обращался, сочтя, что решение проблемы в судебном порядке является единственно правильным. Однако в реальности оказалось, что его нервы, время и средства потрачены зря. Сложилась странная ситуация. У каждой из трех сторон конфликта (потерпевший, судебные органы и Фонд) оказалась своя истина, свое понимание справедливости. За несколько лет конфликта эти истины не были приведены к общему знаменателю. Очевидно, что в государстве, которое действительно хочет стать правовым, такого не должно быть! В настоящее время страна переживает большие перемены. Касаются они и вопросов охраны труда, социальной защиты потерпевших на производстве. Многие из нас не успевают следить за изменяющимися нормами, правилами, стандартами и т.д. В таких условиях, без сомнения, каждый областной орган Гоструда Украины должен предоставлять качественную юридическую помощь, при этом специалисты юридических отделов должны обладать высокой квалификацией. Таким образом удастся минимизировать количество жалоб, нерешенных вопросов и судебных разбирательств.

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Социальная защита

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безопасность жизнедеятельности

Актуально

Время проводить «БУРЖУИЗАЦИЮ» Сергей Колесник, собкор

Сегодня самым дешевым и самым простым с точки зрения установки и эксплуатации отопительным прибором является «буржуйка». Ею обогреваются наши защитники на востоке Украины, ее используют на стройплощадках, в жилых и дачных домах, административных и общественных зданиях, на предприятиях, в общежитиях и даже квартирах многоэтажек. Довольно часто это делается с нарушением требований безопасности, что приводит к отравлениям и гибели людей.

ольшинство отечественных законодательных и нормативных актов содержат исключения, частные случаи и другие моменты, которые при умелой трактовке могут оправдывать нарушителей этих документов. Именно поэтому часто говорят: «Закон как дышло». Правила пожарной безопасности в Украине, утвержденные приказом МВД Украины от 30.12.2014 № 1417 (НАПБ А. 01.0012004), регулирующие порядок установки «буржуек», наглядный тому пример. Пункт 2.12 раздела IV «Общие требования пожарной безопасности к инженерному оборудованию» начинается так: «Устройство временных печей в помещениях, как правило, не разрешается. Как исключение, в случае необходимости разрешается установка...». Т. е. получается, что в отдельных случаях использовать такие печи можно. И далее в этом пункте и пункте 2.13 излагаются конкретные требования как к этим печам, так и к порядку их установки, дымоудаления, эксплуатации и т. п.

СЛУЧАЙ В МОРЕ 6 ноября 2014 г. маломерное судно СМБ-40 «Геничанин» КП «Генический рыбколхоз «Ревхвиля» вышло в Азовское море и стало на якорь возле Бирючьего острова, чтобы утром начать вылов пиленгаса. Экипаж судна (капитан 1971 г. р. и два матроса 1955 и 1972 г. р.), чтобы греться и экономить горючее, взял на борт «буржуйку», ранее заготовленные детали дымохода, два мешка угля. Но утром «Геничанин» не снялся с якоря. Капитан частного судна, находившегося неподалеку, поднялся на его борт и нашел всех троих членов экипажа без признаков жизни. Один матрос лежал на топчане, второй, скорее всего, полз к дверям кубрика и возле них умер, а капитан застыл, стоя на коленях, будто просил прощения у жены и 10-летнего сына за то, что их покинул. По результатам расследования несчастного случая специальной комиссией теруправления Госгорпромнадзора в Херсонской области, которую возглавлял начальник Государственной инспекции надзора за промышленной безопасностью и охраной труда Михаил Шумский, смерть всех трех работников наступила вследствие отравления угарным газом. Алкоголь в крови пострадавших не обнаружен. Погибшие матросы работали на условиях гражданско-правового договора

и ни инструктаж, ни медосмотр, ни обучение по охране труда не проходили. Однако капитан судна имел более девяти лет общего стажа, был проинструктирован, обучен по вопросам охраны труда и к тому же назначен ответственным за охрану труда. Он очень хорошо знал, что, согласно техническому паспорту судна и утвержденной директором коммунального предприятия Инструкции по безопасной эксплуатации плавсредств, установка нагревательных приборов на твердом и жидком топливе с открытым огнем категорически запрещается. Выявленные серьезные нарушения требований безопасности при самовольном монтаже системы отопления от «буржуйки» свидетельствуют об отсутствии у моряков элементарных знаний порядка установки таких приборов. Дымоход диаметром 120 мм имел в помещении кубрика четыре поворота под углом 90°, причем по одной из вертикальных частей дымохода движение продуктов сгорания предусматривалось сверху вниз. Диаметр вентиляционного канала, к которому был подсоединен дымоход, – 80 мм (в 1,5 раза меньше диаметра дымохода). Верхний люк – единственный источник притока воздуха при закрытой двери – был закрыт, все части дымохода соединены негерметично. СЛЕДУЕТ ЗНАТЬ Сегодня в Украине количество предложений по продаже «буржуек» значительно возросло. Это связано с подорожанием природного газа, активизацией применения альтернативных

ОХРАНА ТРУДА 11/2015

Безопасность жизнедеятельности лы, использованные для отделки стен или потолка, а также чтобы стена не прогревалась и не образовывалась точка росы, которая способна вызвать разрушение конструкций. Но даже идеально смонтированная «буржуйка» не может гарантировать безопасность. Снижение атмосферного давления, изменение направления и скорости ветра, недостаточный приток воздуха в помещение или установка в нем принудительной системы вентиляции могут привести к возникновению обратной тяги, когда свежий воздух попадает в камеру сгорания через дымоход, а продукты сгорания и угарный газ выходят в помещение через поддувало. И если появление дыма можно ощутить и принять необходимые меры по восстановлению правильной работы прибора, то угарный газ очень опасен, поскольку не имеет ни цвета, ни запаха и очень токсичный. Это продукт неполного сгорания разных видов топлива, в частности угля. Он легко соединяется с гемоглобином крови, вследствие чего возникает кислородное голодание всех тканей и организма человека. Существует две степени отравления угарным газом – легкая и тяжелая. Симптомами легкой степени отравления являются сильная головная боль (голова будто стиснута обручем), боль в области лба, висков, шум в ушах, головокружение, слабость, сердцебиение, тошнота и рвота. Чело-

век в таком состоянии находится в сознании, но словно «оглушенный». При тяжелой степени отравления наблюдается помутнение сознания, дыхание становится поверхностным, пульс учащается, зрачки расширяются. До приезда скорой помощи, которую необходимо вызвать немедленно, следует перенести потерпевшего на свежий воздух или пооткрывать все возможные отверстия (окна, дверь, люки и т. п.). Если потерпевший в сознании, его нужно напоить крепким кофе или чаем. Если же человек в обмороке, необходимо давать ему нюхать нашатырный спирт каждые 5 минут. Учитывая изложенное, пользоваться «буржуйкой» следует только при условии постоянного контроля за ней. Большинство отравлений случаются именно ночью, когда печь работает в режиме тления, т. е. когда слабая тяга, а люди в помещении спят и не следят за процессом горения. Перед каждым отопительным сезоном следует внимательно проверять целостность корпуса «буржуйки» или камина, который является усовершенствованной и окультуренной формой обычной «буржуйки», состояние конструкций, герметичность соединений дымохода, очищать его от сажи, паутины и других засорений. Только тогда, разведя огонь в печи, можно спокойно сесть возле нее, согреться и под легкое потрескивание дров почувствовать себя, возможно, и не «буржуем», но человеком, вполне довольным жизнью.

источников отопления, отключением в населенных пунктах, пострадавших от бомбардировок на Донбассе, газа и электроэнергии. Эти приборы при правильном и умелом использовании очень экономны. Продаются они и в магазинах, и на рынках. Есть заводского, но больше – кустарного изготовления. Есть и импортные, поскольку эти приборы также используются в Европе и других странах. В зависимости от конструкции «буржуйки» отапливаются дровами или углем, есть комбинированные. Никаких специальных разрешений на их установку со стороны Госпожнадзора или других надзорных структур не требуется. Конечно, желательно доверять монтаж прибора и системы дымоотведения опытному специалисту, но у нас принято все делать своими силами, и к тому же это экономит какие-то средства. Таким «специалистам», чтобы не натворить бед, следует помнить главное. Прибор нельзя устанавливать на деревянное, ковровое покрытие, ламинат или линолеум: пол должен быть бетонным или из керамической плитки. Отверстие для закладки дров или угля должно быть сконструировано так, чтобы случайная искра не привела к пожару. Нельзя размещать возле печи горючие предметы. Дымоход нужно плотно и надежно прикрепить к корпусу «буржуйки», так, чтобы в месте стыка не было зазоров, через которые мог бы просочиться дым. Часть дымохода, находящаяся внутри помещения, должна быть сплошной. В местах выхода трубы через стену или потолок следует устанавливать специальные металлические распорки, ширина которых равняется диаметру трубы. Это нужно для того, чтобы не вспыхнули горючие материа-

www.ohoronapraci.kiev.ua

ОХРАНА ТРУДА 1 1 /2015

www.ohoronapraci.kiev.ua

ΦΧΥΦΥΤΪΒΣΥ ίΟΧΥΡΟΠ ΋ΟΊΔΧ ΣΉΤΎΡΎΤΔ΋ ΩΧΎΤΉΝΎΧΔ΋ ΍΢ζ ιϜλχψηώϖιηυυϗ χψπρφτϜι υηληυυϗ χμψϐφϝ λφχφτφκπ χφψϗϊϋυςϋ ϊψηυωχφψϊϋιηυυϗ χφϊμψχϜσπύ ϋ υηλοιπϏηρυπύ ωπϊϋηώϜϗύ όφψτϋιηυυϗ υηιπϏφς χψπ ιπϊϗκηυυϜ χφϊμψχϜσπύ Ϝο οηιησϜι οψϋρυφιηυπύ θϋλϜιμσϔ οηλπτσμυπύ χψπτϜϑμυϔ οηθμοχμϏμυυϗ χψφύϜλυφωϊϜ λπύησϔυπύ ϐσϗύϜι χψφιμλμυυϗ ωμψώμιφ σμκμυμιφϝ ψμηυϜτηώϜϝ θηοφιφϝ χϜλϊψπτςπ ξπϊϊϗ Ή ϊηςφξ τϋσϗξϜ ψηυ Ϝ ϊψηιτ λσϗ υηιϏηυυϗ ι ϋϏθφιπύ ώμυϊψηύ Ϝ ψϗϊϋιησϔυπύ ωσϋξθηύ

oΥΤΔΡΥ} Ϊςψηϝυη τ Ρπϝι ιϋσ ΋φσφωϔςη ϊμσ όηςω PRGHOV#RQLNR XD ZZZ RQLNR XD

ОХРАНА ТРУДА 1 1 /2015

РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ

№ 11 листопад 2015

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

ОХОРОНА ПРАЦІ

№ 11/2015

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ɑɢɦ ɬɨɱɧɿɲɿ ɪɨɡɪɚɯɭɧɤɢ, ɬɢɦ ɦɿɰɧɿɲɚ ɫɩɿɜɩɪɚɰɹ

OHSAS 18001. Ʉɚɤ ɜɵɛɪɚɬɶ ɨɪɝɚɧ ɩɨ ɫɟɪɬɢɮɢɤɚɰɢɢ www.ohoronapraci.kiev.ua

ЗМІСТ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Тетяна Бреус

Інформаційні повідомлення

Правила улаштування електроустановок. Глава 1.7. Заземлення і захисні заходи від ураження електричним струмом

Юрій Грімович

Чим точніші розрахунки, тим міцніша співпраця

Александр Лысенко

OHSAS 18001. Как выбрать орган по сертификации

Безопасный труд в мире – Международные информационные листки опасностей по профессиям. Стекольщик

Інструкція з охорони праці для скляра

Запитували? Відповідаємо!

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНА Л

ОХОРОНА ПРАЦІ НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ № 11/2015 Адреса редакції 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1 Тел./факс (044) 558-74-11 E-mail: mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua

Головний редактор Дмитро МАТВІЙЧУК Тел. 558-74-11 Комп’ютерна верстка Олександр Антоненко

Реклама Тел.: 296-05-65, 296-82-56 Відділ реалізації та маркетингу Тел.: 559-19-51, 558-74-27 Поліграфічні послуги Тел. 559-62-79

Друкується мовою оригіналу. Точка зору редакції не завжди збігається з думкою авторів матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не рецензуються. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Надруковано в друкарні ДП «Редакція журналу «Охорона праці». 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1

РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ

№ 11 листопад 2015

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

РОЗ’ЯСНЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА (розміщені на офіційних сайтах відповідних центральних органів виконавчої влади) Роз’яснення щодо застосування норм абзацу п’ятого частини сьомої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» Лист Державної регуляторної служби України від 03.09.2015 № 6466/20-15 Державною регуляторною службою України розглянуто звернення <…> від 02.09.2015 № 220 щодо застосування норм абзацу п’ятого частини сьомої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі – Закон) та повідомляється наступне. Частиною сьомою статті 4-1 Закону, з урахуванням змін, внесених Законом України від 09.04.2014 № 1193 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру», визначено 2 способи анулювання документів дозвільного характеру, які залежать від підстав їх застосування. Так, перший спосіб полягає в рішенні дозвільного органу з таких підстав: – звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; – припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; – припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця. Другий спосіб за рішенням адміністративного суду – на підставі звернення дозвільного органу, зокрема у випадку встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації. Тобто в разі встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації документ дозвільного характеру анулюється на підставі рішення адміністративного суду. Голова К. Ляпіна http://www.dkrp.gov.ua/info/4584 http://www.dkrp.gov.ua/files/a8afd65345.pdf

РОЗ’ЯСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ від 17 жовтня 2015 року Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі – Положення) Державна служба України з питань праці (далі – Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. На сьогодні, на підставі пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 1021-р. «Питання Державної служби з питань праці», Держпраці та її територіальні органи є відповідно правонаступниками Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України і її територіальних органів, що припиняються. Частина друга статті 21 Закону України «Про охорону праці» в чинній редакції регламентує обов’язок роботодавця одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки

Документ дозвільного характеру – дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов’язаний видати суб’єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб’єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності (ст. 1 «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»)

У пункті 1 постанови КМУ від 27.01.2010 № 77 «Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди» зазначено наступне: «в разі ненадання у визначений законом строк суб’єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб’єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття»

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі – дозвіл). Видає такі дозволи на безоплатній основі центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформленні, видачі дублікатів, анулювання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки визначає Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 (далі – Порядок). Нормами вказаного Порядку передбачено, що дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки видають як Держгірпромнагляд, так і його територіальні органи (відповідно Держпраці та її територіальні органи як правонаступники). Строк видачі дозволу або повідомлення роботодавця, виробника чи постачальника про відмову у його видачі становить десять робочих днів з дня отримання документів, зазначених у пункті 9 цього Порядку. Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів визначає і встановлює Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі – Закон). Так, частина перша статті 1 Закону визначає принцип мовчазної згоди, згідно з яким суб’єкту господарювання дозволяється набувати право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру. Механізм застосування принципу мовчазної згоди визначений частиною шостою статті 41 Закону, а саме: у разі якщо у встановлений законом строк суб’єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову в його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб’єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу. Наголошуємо, що принцип мовчазної згоди діє за умови, якщо суб’єктом господарювання (уповноваженою ним особою) до дозвільного органу заяву та документи подано в установленому порядку і в повному обсязі. http://dsp.gov.ua/?p=2235

ВІДЗНАЧАЄМО У ГРУДНІ 1 грудня – День працівників прокуратури 3 грудня – Міжнародний день інвалідів 5 грудня – День працівників статистики 6 грудня – День Збройних Сил України 7 грудня – День місцевого самоврядування в Україні Міжнародний день цивільної авіації 9 грудня – Міжнародний день боротьби проти корупції 12 грудня – День сухопутних військ України 14 грудня – День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії нa Чорнобильській АЕС (День ліквідатора) 15 грудня – День працівників суду 17 грудня – День працівника державної виконавчої служби 19 грудня – День адвокатури День Святого Миколая 20 грудня – День міліції Міжнародний день солідарності людей 22 грудня – День енергетика 24 грудня – День працівників архівних установ України

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК* Затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 20.06.2014 № 469 ГЛАВА 1.7 ______________________________________________________

ЗАЗЕМЛЕННЯ І ЗАХИСНІ ЗАХОДИ ВІД УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ 1.7.1. Ця глава Правил поширюється на електроустановки змінного і постійного струму, призначені для виробництва, перетворення, трансформації, передавання та розподілу електроенергії нового будівництва, а також тих, які реконструюють або технічно переоснащують. Вимоги цієї глави можуть також поширюватися на діючі електроустановки з метою підвищення їх електробезпеки. Заходи від ураження електричним струмом в електроустановках напругою до 1 кВ будинків і споруд (житлових, адміністративно-побутових, громадських, цехових тощо) регламентуються ДБН В.2.5-27-2006 «Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд», якщо вони не понижують рівня вимог щодо безпеки, які наведені в цій главі. 1.7.2. Щодо заходів від ураження електричним струмом електроустановки поділяють: – на електроустановки напругою до 1 кВ в електричних мережах із глухозаземленою нейтраллю; – на електроустановки напругою до 1 кВ в електричних мережах з ізольованою нейтраллю; – на електроустановки напругою понад 1 кВ в електричних мережах з ізольованою, компенсованою або(і) заземленою через резистор нейтраллю; – на електроустановки напругою понад 1 кВ в електричних мережах із глухозаземленою або ефективно заземленою нейтраллю. Примітка. Вимоги цієї глави до електроустановок напругою до1 кВ стосуються також електроустановок напругою до 1,5 кВ постійного та випрямленого струму, змінна складова якого не перевищує 10% діючого значення. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Нижче подано терміни, які вжито в цій главі, та визначення позначених ними понять: 1.7.3. Ураження електричним струмом (англ. еквівалент «еlесtгіс «shoсk»). Патофізіологічний стан, спричинений проходженням електричного струму через тіло людини або тварини. 1.7.4. Електрична мережа з ефективно заземленою нейтраллю. Трифазна електрична мережа напругою понад 1 кВ, в якій коефіцієнт замикання на землю не перевищує 1,4. Коефіцієнт замикання на землю в трифазній мережі. Відношення різниці потенціалів між неушкодженою фазою і землею в точці замикання на землю другої або двох інших фаз до різниці потенціалів між фазою і землею в цій точці до замикання. 1.7.5. Глухозаземлена нейтраль. Нейтраль генератора або трансформатора, приєднана до заземлювального пристрою безпосередньо або через малий опір (наприклад, через трансформатори струму). Глухозаземленим може бути також вивід джерела однофазного струму або полюс джерела постійного струму у двопровідних мережах, а також середня точка джерела в трипровідних мережах змінного і постійного струму. * Продовження. Початок див. у № 5, 6, 7, 2015 р.

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Середня точка. Спільна точка між двома симетричними елементами електричного кола, протилежні кінці яких приєднано до різних лінійних провідників того самого кола. Лінійний (фазний) провідник. Провідник, який у нормальному режимі роботи електроустановки перебуває під напругою і використовується для передавання і розподілу електричної енергії, але не є провідником середньої точки або нейтральним провідником. 1.7.6. Ізольована нейтраль. Нейтраль генератора або трансформатора, не приєднана до заземлювального пристрою або приєднана до нього через прилади сигналізації, вимірювання, захисту, заземлювальні дугогасні реактори і подібні до них пристрої, що мають великий опір. Компенсована нейтраль. Нейтраль генератора або трансформатора, приєднана до заземлювального пристрою через дугогасні реактори для компенсації ємнісного струму в мережі з ізольованою нейтраллю під час однофазних замикань на землю. Заземлена через резистор нейтраль. Нейтраль генератора або трансформатора в мережі з ізольованою або компенсованою нейтраллю, приєднана до заземлювального пристрою через резистор, наприклад, для захисту мережі від перенапруг або(і) виконання селективного захисту в разі замикання на землю. 1.7.7. Провідна частина. Будь-яка частина, яка має властивість проводити електричний струм. 1.7.8. Провідник. Провідна частина, призначена для проведення електричного струму певного значення. 1.7.9. Струмовідна частина. Провідник або провідна частина, що перебуває в процесі її нормальної роботи під напругою, включаючи нейтральний провідник, але не РЕN-провідник. Небезпечна струмовідна частина. Струмовідна частина, яка за певних умов може спричинювати небезпечне ураження електричним струмом. 1.7.10. Відкрита провідна частина. Провідна частина електроустановки, доступна для дотику, яка в процесі роботи не перебуває під робочою напругою, але може опинитися під напругою в разі пошкодження ізоляції струмовідних частин (наприклад, корпуси електрообладнання тощо). 1.7.11. Стороння провідна частина. Провідна частина, яка не є частиною електроустановки, здатна виносити електричний потенціал, як правило, електричний потенціал локальної землі (наприклад, рейки під’їзних колій, будівельні металоконструкції, металеві труби й оболонки комунікацій тощо). 1.7.12. Прямий дотик. Електричний контакт людей або тварин із струмовідними частинами, що перебувають під напругою, або наближення до них на небезпечну відстань. Електричний контакт. Стан двох або більше провідних частин, які дотикаються одна до одної випадково або навмисно і утворюють єдину безперервну провідну частину. 1.7.13. Непрямий дотик. Електричний контакт людей або тварин з відкритою провідною частиною, яка опинилася під напругою внаслідок пошкодження ізоляції. 1.7.14. Основний захист. Захист, який запобігає ураженню електричним струмом за відсутності пошкодження ізоляції. 1.7.15. Захист за наявності пошкодження (у разі непрямого дотику). Захист, який запобігає ураженню електричним струмом у разі одиничного пошкодження ізоляції. 1.7.16. Заземлювач. Провідна частина (провідник) або сукупність з’єднаних між собою провідних частин (провідників), які перебувають в електричному контакті із землею безпосередньо або через проміжне провідне середовище, наприклад, бетон. 1.7.17. Штучний заземлювач. Заземлювач, який спеціально виконують з метою заземлення. 1.7.18. Природний заземлювач. Провідна частина, яка, крім своїх безпосередніх функцій, одночасно може виконувати функції заземлювача (наприклад, арматура фундаментів та інженерних комунікацій будівель і споруд, підземна частина металевих і залізобетонних опор ПЛ тощо).

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

1.7.19. Електрично незалежний заземлювач (незалежний заземлювач). Заземлювач, розташований на такій відстані від інших заземлювачів, що струми розтікання з них суттєво не впливають на електричний потенціал незалежного заземлювача. 1.7.20. Заземлювальний провідник. Провідник, який з’єднує заземлювач з визначеною точкою системи або електроустановки чи обладнання. 1.7.21. Заземлювальний пристрій. Сукупність електрично з’єднаних між собою заземлювача і заземлювальних провідників, включаючи елементи їх з’єднання. 1.7.22. Заземлення. Виконання електричного з’єднання між визначеною точкою системи, установки або обладнання і заземлювальним пристроєм. Захисне заземлення. Заземлення точки чи точок системи, установки або обладнання з метою забезпечення електробезпеки. Примітка. У більш широкому розумінні поняття «заземлення» означає виконання електричного з’єднання між точкою системи, установки або обладнання і локальною землею (див. 1.7.31). З’єднання з локальною землею може бути навмисним, ненавмисним і випадковим, а також постійним або тимчасовим. Функціональне (робоче) заземлення. Заземлення точки чи точок системи, установки або обладнання, не пов’язане з електробезпекою (наприклад, для забезпечення електромагнітної сумісності). 1.7.23. Захисний провідник (РЕ-провідник, від англ. «protective earthing» – захисне заземлення). Провідник, призначений для забезпечення захисту від ураження електричним струмом у випадку пошкодження ізоляції (наприклад, провідник для з’єднання відкритих провідних частин із заземлювачем, заземлювальним провідником, іншими відкритими провідними частинами, сторонніми провідними частинами, заземленою струмовідною частиною, глухозаземленою нейтральною точкою джерела живлення тощо). Захисний заземлювальний провідник. Заземлювальний провідник, призначений для захисного заземлення. Провідник системи зрівнювання (вирівнювання) потенціалів. Захисний провідник, призначений для захисного зрівнювання (вирівнювання) потенціалів. 1.7.24. Нейтральний провідник (N-провідник). Провідник в електроустановках напругою до 1 кВ, електрично з’єднаний з нейтральною точкою джерела живлення, який використовують для розподілу електричної енергії. Нейтральна точка (джерела живлення). Спільна точка з’єднаної в зірку багатофазної системи або заземлена точка однофазної системи. Провідник середньої точки (M-провідник). Провідник в електроустановках напругою до 1 кВ, електрично з’єднаний з середньою точкою джерела живлення, який використовують для розподілу електричної енергії. 1.7.25. PEN-провідник. Провідник в електроустановках напругою до 1 кВ, який поєднує в собі функції захисного (РЕ-) і нейтрального (N-) провідників. Примітка. Терміни «нейтральний» і «захисний» провідники в системі ТN є синонімами відповідних термінів «нульовий робочий» і «нульовий захисний» провідники, які були в попередніх нормативних документах України і не відповідали термінам міжнародних стандартів. 1.7.26. Тип заземлення системи. Позначення, яке характеризує влаштування нейтрального провідника (N-провідника) або провідника середньої точки (М-провідника) і з’єднання з землею струмовідних частин джерела живлення та відкритих провідних частин в електроустановках напругою до 1 кВ. Відповідно до ГОСТ 30331.2–95 (МЭК 364-3-93)«Электроустановки зданий. Часть 3. Основные характеристики» у цій главі прийнято такі позначення типу заземлення системи: Система ТN. Система, в якій мережа живлення має глухе заземлення однієї точки струмовідних частин джерела живлення, а електроприймачі та відкриті провідні частини електроустановки приєднуються до цієї точки за допомогою відповідно N- або М- і захисного РE-провідників. Система ТN-S. Система ТN, в якій N- або М- і РE-провідники розділено по всій мережі. Система ТN-С. Система ТN, в якій N- або М- і РE-провідники поєднано в одному РЕN-провіднику по всій мережі. Система ТN-С-S.

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Система ТN, в якій N- або М- і РE-провідники поєднано в одному провіднику в частині мережі, починаючи від джерела живлення. Система ТТ. Система, одну точку струмовідних частин джерела живлення якої заземлено, а відкриті провідні частини електроустановки приєднано до РE-провідника, з’єднаного із заземлювачем, електрично не залежним від заземлювача, до якого приєднано точку струмовідних частин джерела живлення. Система ІТ. Система, в якій мережу живлення ізольовано від землі або її заземлено через прилади або(і) пристрої, що мають великий опір, а відкриті провідні частини електроустановки приєднано до заземленого РE-провідника. На рисунках 1.7.1 і 1.7.2 подано приклади виконання систем ТN, ТТ та ІТ у трифазних електроустановках змінного та в електроустановках постійного струму напругою до 1 кВ, де прийнято такі умовні позначення:

Буквенні позначення типу заземлення системи означають: Перша буква – характер заземлення джерела живлення: Т (від лат. «terra» – земля). Безпосереднє приєднання однієї точки струмовідних частин джерела живлення до заземлювального пристрою. У трифазних мережах такою точкою, як правило, є нейтраль джерела живлення (якщо нейтраль недоступна, то заземлюють фазний провідник), у трипровідних мережах однофазного струму і постійного струму – середня точка, а у двопровідних мережах – один із виводів джерела однофазного струму або один із полюсів джерела постійного струму. I (від англ. «isolated » – ізольований). Всі струмовідні частини джерела живлення ізольовано від землі або одну точку заземлено через великий опір (наприклад, через опір приладів контролю ізоляції). Друга буква – характер заземлення відкритих провідних частин електроустановки: N (від англ. «neutral» – нейтраль). Безпосередній зв’язок відкритих провідних частин електроустановки з точкою заземлення джерела живлення. Т. Безпосередній зв’язок відкритих провідних частин із землею, незалежно від характеру заземлення джерела живлення із землею. Наступні букви в системі ТN позначають влаштування нейтрального N- і захисного РE-провідників: S (від англ. «separate» – розділяти). Функції N- і РE-провідників виконують окремі провідники. C (від англ. «combine» – об’єднувати). Функції N- і РE-провідників виконує один PEN-провідник. Примітка. Вважається, що системи ТМ, ІТ і ТТ, у разі належного дотримання правил монтажу і експлуатації, еквівалентні стосовно захисту людини від ураження електричним струмом. Вибір тієї чи іншої системи визначається за сукупністю низки факторів, основними з яких є: тип приміщень, в яких розташовано електроустановку, і наявність у них вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон; безперервність живлення; електромагнітна сумісність електрообладнання; умови експлуатації тощо. 1.7.27. Замикання на землю. Виникнення випадкового провідного кола між провідником, який перебуває під напругою, і землею (заземлювальним пристроєм) безпосередньо або через проміжні провідні частини (пошкоджену ізоляцію, будівельні конструкції, рослини тощо).

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

Рисунок 1.7.1. Приклади виконання систем ТN-S, ТN-С, ТN-С-S, ТТ і ІТ у трифазних електроустановках змінного струму напругою до 1 кВ: ДЖ – джерело живлення; L1, L2, L3 – лінійні (фазні) провідники; 1 – заземлювач джерела живлення; 2 – відкриті провідні частини; 3 – заземлювач відкритих провідних частин; 4 – захисний заземлювальний провідник (заземлення системи позначено потовщеними лініями)

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Рисунок 1.7.2. Приклади виконання систем ТN-S, ТN-С, ТN-С-S, ТТ і ІТ в електроустановках постійного струму напругою до 1 кВ: ДЖ – джерело живлення; L+, L– – лінійні провідники; М – провідник середньої точки; 1-1 – заземлювач лінійного провідника; 1-2 – заземлювач провідника середньої точки; 2 – відкриті провідні частини; 3 – заземлювач відкритих провідних частин; 4 – захисний заземлювальний провідник (заземлення системи позначено потовщеними лініями)

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

1.7.28. Струм замикання на землю. Струм, який проходить у землю через місце замикання. 1.7.29. Струм витоку. Небажаний струм, який стікає із струмовідних частин у землю або неізольовані від землі провідні частини в разі відсутності пошкоджень в електричному колі. 1.7.30. Зона нульового потенціалу (еталонна земля). Провідна частина землі, яка перебуває за межею зони впливу будь-якого заземлювального пристрою, електричний потенціал якої умовно прийнято за нульовий. 1.7.31. Зона розтікання (локальна земля). Частина землі, яка перебуває в електричному контакті із заземлювачем і електричний потенціал якої не обов’язково дорівнює нулю. Термін «земля», який використовують у цій главі, слід розуміти як «земля в зоні розтікання». 1.7.32. Напруга на заземлювальному пристрої. Напруга, яка виникає в разі стікання струму із заземлювача в землю між точкою введення струму в заземлювач і зоною нульового потенціалу. 1.7.33. Опір заземлювального пристрою (заземлювача). Відношення напруги на заземлювальному пристрої (заземлювачі) до струму, який стікає із заземлювача в землю. 1.7.34. Напруга дотику. Різниця потенціалів між провідними частинами (одна з яких може бути землею) за одночасного дотику до них людини або тварини. Струм дотику. Електричний струм, що протікає через тіло людини або тварини у разі їх дотику до однієї або більше доступних частин електроустановки або електрообладнання. 1.7.35. Напруга кроку. Напруга між двома точками на поверхні локальної землі, розташованими на відстані 1 м одна від другої, що відповідає довжині великого кроку людини. 1.7.36. Еквівалентний питомий опір землі з неоднорідною структурою. Електричний питомий опір землі з однорідною структурою, в якій опір заземлювального пристрою має те саме значення, що й у землі з неоднорідною структурою. Термін «питомий опір», який використовують у цій главі для землі з неоднорідною структурою, слід розуміти як «еквівалентний питомий опір». 1.7.37. Захисне вирівнювання потенціалів. Зниження напруги дотику і(або) напруги кроку шляхом укладання в землю чи в провідну підлогу або на їх поверхні провідних частин, приєднаних до заземлювального пристрою, або шляхом застосування спеціального покриття землі (підлоги). Термін «вирівнювання потенціалів», який використовують у цій главі, треба розуміти як «захисне вирівнювання потенціалів». 1.7.38. Захисне зрівнювання потенціалів. Досягнення однакового значення потенціалів провідних частин шляхом електричного з’єднання їх між собою. Термін «зрівнювання потенціалів», який використовують у цій главі, треба розуміти як «захисне зрівнювання потенціалів». 1.7.39. Головна заземлювальна шина (ГЗШ). Затискач або збірна шина, які є частиною заземлювального пристрою електроустановки напругою до 1 кВ і дають змогу виконувати електричні з’єднання визначеної кількості провідників з метою заземлення і зрівнювання потенціалів. 1.7.40. Надструм. Струм, значення якого перевищує найбільше робоче (розрахункове) значення струму електричного кола. 1.7.41. Електричне коло. Сукупність провідних частин, через які може протікати електричний струм у нормальному або аварійному режимі роботи електроустановки і яку можна вимикати від джерела живлення комутаційним пристроєм, що є частиною цього електричного кола. Розподільне коло (розподільна мережа). Електричне коло в електроустановці до 1 кВ, від якого отримують живлення будь-які розподільні пристрої (щити, щитки, пункти) в будинках різного призначення, цехах і виробничих дільницях промислових будівель тощо. Кінцеве коло (кінцева або групова мережа). Електричне коло в електроустановці до 1 кВ від розподільних пристроїв до штепсельних розеток, світильників та інших електроприймачів. Термін «коло», який використовують у цій главі, слід розуміти як термін «електричне коло».

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.7.42. Захисне автоматичне вимкнення живлення. Автоматичне розімкнення одного або кількох лінійних провідників і за потреби – нейтрального провідника, яке виконують з метою електробезпеки в електроустановках до 1 кВ. Термін «автоматичне вимкнення живлення», який використовують у цій главі, треба розуміти як «захисне автоматичне вимкнення живлення». ПЗВ. Пристрій захисного автоматичного вимкнення живлення, який реагує на диференційний струм. Примітка. Диференційний струм – це векторна сума струмів, які проходять через пристрій. 1.7.43. Основна ізоляція. Ізоляція струмовідних частин в електроустановках напругою до 1 кВ, яка забезпечує захист від прямого дотику. 1.7.44. Додаткова ізоляція. Самостійна ізоляція, передбачена як додаткова до основної ізоляції в електроустановках напругою до 1 кВ і призначена для забезпечення захисту від ураження електричним струмом у разі пошкодження основної ізоляції. 1.7.45. Подвійна ізоляція. Ізоляція в електроустановках напругою до 1 кВ, яка складається з основної і додаткової ізоляції. 1.7.46. Посилена ізоляція. Єдина система ізоляції струмовідних частин в електроустановках напругою до 1 кВ, яка забезпечує такий самий ступінь захисту від ураження електричним струмом, як і подвійна ізоляція. 1.7.47. Захисний електричний екран. Електропровідний екран, який застосовують для відокремлення одного електричного кола та (або) провідників від небезпечних струмовідних частин. Захисне електричне екранування. Відокремлення електричних кіл і (або) провідників від небезпечних струмовідних частин за допомогою електричного захисного екрана, який приєднують до основної системи зрівнювання потенціалів. 1.7.48. Захисне електричне відокремлення. Відокремлення одного електричного кола від іншого в електроустановках напругою до 1 кВ за допомогою подвійної ізоляції або основної ізоляції та електричного захисного екранування, або посиленої ізоляції. 1.7.49. Розділовий трансформатор. Трансформатор, вторинні обмотки якого відділено від первинної обмотки за допомогою захисного електричного відокремлення. 1.7.50. Безпечний розділовий трансформатор. Розділовий трансформатор, призначений для живлення електричних кіл наднизької напруги. 1.7.51. Наднизька (мала) напруга. Напруга між будь-якими провідниками або будь-яким провідником і землею, яка не перевищує 50 В для змінного струму і 120 В – для постійного. Система безпечної наднизької напруги БННН (англ. еквівалент «SELV system»). Електрична система, в якій напруга не може перевищувати наднизьку напругу за нормальних умов, а також за наявності одиничного пошкодження чи пошкодження заземлення в інших колах. Система захисної наднизької напруги ЗННН (англ. еквівалент «PELV system»). Система БННН у разі заземлення її кола, у якій напруга не може перевищувати наднизьку напругу за нормальних умов і за наявності одиничного пошкодження, за винятком пошкодження заземлення в інших колах. Система функціональної наднизької напруги ФННН (англ. еквівалент «FELV system»). Система наднизької напруги, в якій за умов експлуатації для живлення електроприймачів використовують наднизьку напругу. Якщо вимоги до систем БННН і ЗННН не можуть бути виконаними або застосовувати їх немає потреби, то для захисту від ураження електричним струмом у колі наднизької напруги використовують такі заходи захисту, як огорожі або ізоляцію, аналогічну ізоляції первинного кола, та автоматичне вимкнення живлення. 1.7.52. Бар’єр. Частина електроустановки, яка запобігає ненавмисному прямому дотику, але не перешкоджає навмисному прямому дотику. Огорожа. Частина електроустановки, яка забезпечує захист від прямого дотику з боку можливого доступу. Оболонка. Огорожа внутрішніх частин обладнання, яка запобігає доступу до струмовідних частин з будь-якого напрямку. Зона досяжності. Зона, доступна дотику з будь-якої точки поверхні, де звичайно перебувають люди, до межі, яку людина може досягти, простягаючи голу руку без інструмента чи якихось пристроїв у будь-якому напрямку. Непровідні (ізолювальні) приміщення, зони, площадки. Приміщення, зони, площадки, в яких (на яких) захист від непрямого дотику забезпечується високим опором підлоги і стін і в яких відсутні заземлені провідні частини.

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

1.7.53. Електрообладнання. Будь-яке обладнання, призначене для виробництва, перетворення, передавання, акумуляції, розподілу або споживання електричної енергії (наприклад, машини, трансформатори, апарати, вимірювальні прилади, захисні пристрої, кабельна продукція, побутові електроприлади). Стаціонарне електрообладнання. Незнімне електрообладнання, що зафіксовано до постійного місця, або постійно підключене електрообладнання, або електрообладнання, яке за рахунок його фізичних характеристик зазвичай не переміщують і зазвичай вмикають у ту саму штепсельну розетку. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.7.54. Небезпечні струмовідні частини електроустановки не мають бути доступними для випадкового прямого дотику, а доступні для дотику відкриті і сторонні провідні частини не мають бути небезпечними як за нормальних умов (експлуатація електроустановки за призначенням і без пошкодження), так і за умови одиничного пошкодження. 1.7.55. Для запобігання ураженню електричним струмом у нормальному режимі (за відсутності пошкодження) слід застосовувати окремо або в поєднанні такі заходи захисту: – основна ізоляція струмовідних частин (1.7.71); – огорожі та оболонки (1.7.72); – бар’єри (1.7.73); – розміщення поза зоною досяжності (1.7.74); – обмеження сили струму дотику в усталеному режимі та електричного заряду (1.7.75). Для додаткового захисту від ураження електричним струмом у разі прямого дотику в електроустановках напругою до 1 кВ можна застосовувати ПЗВ (1.7.76). Захист від прямого дотику не вимагається, якщо номінальна напруга не перевищує: – 25 В змінного або 60 В постійного струму – у разі застосування системи БННН і за умови експлуатації електрообладнання в сухих приміщеннях; – 25 В змінного або 60 В постійного струму – у разі застосування системи ЗННН, якщо електрообладнання перебуває в зоні дії системи зрівнювання потенціалів і експлуатується тільки в сухих приміщеннях, а ймовірність контакту з частинами, які перебувають під напругою, незначна; – 6 В змінного або 15 В постійного струму в усіх інших випадках. 1.7.56. Для запобігання ураженню електричним струмом у разі пошкодження ізоляції слід виконувати окремо або в поєднанні такі заходи захисту: – захисне заземлення (1.7.63, 1.7.65, 1.7.66); – автоматичне вимикання живлення (1.7.61, 1.7.63); – зрівнювання потенціалів (1.7.78); – обладнання класу II або з рівноцінною ізоляцією (1.7.86, 1.7.87); – захисне електричне відокремлення (1.7.86, 1.7.88); – ізолювальні (непровідні) приміщення, зони, площадки (1.7.86, 1.7.89); – системи наднизької (малої) напруги БННН, ЗННН, ФННН (1.7.68–1.7.70); – вирівнювання потенціалів (1.7.65, 1.7.66). Заходи захисту в разі непрямого дотику слід виконувати в усіх випадках, якщо номінальна напруга перевищує 50 В змінного і 120 В постійного струму. У приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках виконувати заходи захисту від ураження електричним струмом у разі непрямого дотику може знадобитися і за нижчих напруг, наприклад: 25 В змінного і 60 В постійного струму або 12 В змінного і 30 В постійного струму – за наявності вимог відповідних глав ПУЕ та інших нормативних документів. 1.7.57. Заходи захисту від ураження електричним струмом повинні бути достатніми і реалізованими під час виготовлення електрообладнання або в процесі монтажу електроустановки чи в обох випадках. Два чи більше вжитих заходів захисту в електроустановці не повинні призводити до зниження ефективності кожного з них. 1.7.58. Для заземлення електроустановок можна використовувати штучні і природні заземлювачі. Використання природних заземлювачів як елементів заземлювальних пристроїв не має призводити до їх пошкодження струмами коротких замикань або до порушення роботи пристроїв, з якими їх пов’язано. Якщо в разі використання природних заземлювачів напруга дотику не перевищує допустимі значення, а також забезпечуються нормовані значення напруги на заземлювальному пристрої (опору заземлювального пристрою) і допустима густина струму в природних заземлювачах, то обладнувати штучні заземлювачі для електроустановки не обов’язково.

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.7.59. Для заземлення територіально зближених електроустановок різних призначень і напруги слід, як правило, застосовувати один спільний заземлювальний пристрій. Заземлювальний пристрій, який використовують для заземлення електроустановок одного призначення або різних призначень і напруг, протягом усього періоду експлуатації має відповідати всім вимогам до заземлення цих електроустановок: захисту людей від ураження електричним струмом у разі пошкодження ізоляції, умовам режимів роботи мереж, захисту електрообладнання від перенапруги, електромагнітної сумісності технічних засобів, які застосовують у цих електроустановках (наприклад, комп’ютерних і мікропроцесорних систем тощо). У першу чергу слід дотримуватися вимог до захисного заземлення. Заземлювальні пристрої електроустановок будівель і споруд і заземлювальні пристрої для їх блискавкозахисту, як правило, мають бути спільними. У разі влаштування електрично незалежного заземлювача для функціонального заземлення обладнання (за вимогами виробника цього обладнання) слід застосовувати спеціальні заходи захисту від ураження електричним струмом, які зазначаються в технічних умовах або інструкції з експлуатації цього обладнання. Для об’єднання заземлювальних пристроїв різних електроустановок в один спільний заземлювальний пристрій слід використовувати заземлювачі та (або) провідні частини (провідники), які підлягають заземленню (залізничні рейки, металеві конструкції шинних мостів, металеві кабельні споруди тощо), електричну безперервність яких перевірено належним чином, за винятком провідних частин кабелів (металеві захисні та екрануючі оболонки, заземлені провідники). Кількість об’єднувальних провідних частин має бути не менше двох. Якщо між електроустановками розташовано будівлю будь-якого технологічного призначення, то кількість об’єднувальних провідних частин має бути не менше чотирьох, при цьому дві з них мають знаходитися поблизу стін цієї будівлі з протилежних боків. 1.7.60. Допустимі значення напруги дотику та напруги на заземлювальному пристрої (опору заземлювального пристрою) треба забезпечувати за найнесприятливіших умов у будь-яку пору року. Для визначення напруги на заземлювальному пристрої (опору заземлювального пристрою) треба враховувати штучні і природні заземлювачі. Для визначення питомого опору землі за розрахунковий слід приймати його сезонне значення, яке відповідає значенню за найнесприятливіших умов. Заземлювальні пристрої мають бути механічно міцними та динамічно стійкими до струмів замикання на землю і термічно не пошкоджуватися під час протікання зазначених струмів. Матеріал і переріз заземлювачів мають забезпечувати їх стійкість до корозії на весь термін експлуатації. 1.7.61. Живлення електроустановок напругою до 1 кВ з використанням системи ТN слід виконувати: ТN-С – для мереж зовнішнього освітлення та розподілу електроенергії від трансформаторної підстанції до ввідних пристроїв будинків і споруд; ТN-S – у житлових, адміністративних та громадських будинках і спорудах. Для захисту від ураження електричним струмом у разі непрямого дотику в електроустановках із системою ТN слід здійснювати автоматичне вимкнення живлення (1.7.80; 1.7.81; 1.7.82). Ефективність системи ТN залежить від безперервності РЕN- та РЕ-провідників і надійного з’єднання їх із землею і системою зрівнювання потенціалів. РЕN-провідник, з’єднаний з точкою заземлення джерела живлення розподільної мережі, треба повторно з’єднувати із землею (1.7.93, 1.7.94) і прокладати таким чином, щоб мінімізувати ризик його пошкодження. Для недопущення потенціалів понад 50 В на РЕ-провіднику і з’єднаних з ним відкритих провідних частинах у разі замикання фазного провідника на сторонню провідну частину, в електрично з’єднаній розподільній мережі має бути забезпечено таку умову:

де Rв — опір усіх заземлювачів, приєднаних до електрично з’єднаних РЕN- і РE-провідників мережі, Ом; Rе — мінімальний опір контакту із землею сторонніх провідних частин, не з’єднаних із захисним провідником, через які може відбутися однофазне замикання на землю, Ом (наприклад, у разі обриву та падіння фазного провідника ПЛ); U0 — номінальна напруга між лінійним провідником і землею за відсутності пошкодження, В. Виконання умови (1.7.1) є обов’язковим для електропостачальної компанії. 1.7.62. Живлення електроустановок напругою до 1 кВ з використанням системи ТТ доцільно виконувати в разі розширення системи електропостачання без належного перевірення вимог до автоматичного вимикання живлення, які треба виконувати в електроустановках з системою ТN у разі застосування пристроїв захисту, які реагують на надструми. Систему ТТ доцільно виконувати в електроустановках мобільних (інвентарних) будинків з металу або з металевим каркасом для вуличної торгівлі та побутового призначення.

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

Основним захистом від непрямого дотику в таких електроустановках має бути автоматичне вимкнення живлення з обов’язковим застосуванням ПЗВ (1.7.81). При цьому треба виконувати таку умову:

але не більше ніж 100 Ом, де RA – опір заземлювального пристрою, до якого підключено всі відкриті провідні частини, які знаходяться в зоні захисту захисного пристрою; І¨п – струм спрацьовування ПЗВ, А. Підключення електроустановки із системою ТТ до розподільної мережі із системою ТN-С, джерело живлення якої має спільний заземлювальний пристрій з електроустановкою понад 1 кВ, треба виконувати з перевіренням напруги на цьому заземлювальному пристрої в разі протікання через нього максимально можливого струму подвійного замикання на землю, що виникло в мережі напругою понад 1 кВ. Якщо ця напруга перевищує випробувальну напругу обладнання електроустановки з системою ТТ, то таке приєднання застосовувати заборонено. 1.7.63. Живлення електроустановок напругою до 1 кВ з використанням системи ІТ слід застосовувати у разі, якщо замикання на землю або на заземлені частини може бути джерелом підвищеної небезпеки для людей, тварин, збереження майна та навколишнього середовища (наприклад, для пересувних електроустановок, електроустановок торф’яних розробок, вибухонебезпечних зон тощо), а також за вимогами безперебійності, якщо вимкнення кінцевого кола живлення з одиничним замиканням може призводити до небажаних наслідків (наприклад, до деяких технологічних процесів). Для таких електроустановок основними заходами захисту від непрямого дотику мають бути: – захисне заземлення відкритих провідних частин електроустановки (1.7.97) в поєднанні з безперервним контролем ізоляції струмовідних частин з дією на сигнал у разі першого замикання струмовідної частини на землю; – автоматичне вимкнення живлення в разі виникнення другого замикання (подвійного) на землю в разі не усуненого першого (1.7.83). Для недопущення подвійного замикання на землю електроустановки із системою ІТ треба оснащувати спеціальним обладнанням. Для усунення першого замикання на землю в найкоротший час ці електроустановки має обслуговувати виробничий (електротехнічний) персонал. Відкриті провідні частини електроустановки можна приєднувати всі разом до одного заземлювального пристрою або групами, або кожну окремо до різних заземлювальних пристроїв. Електроустановки трифазного струму із системою ІТ можна виконувати як з розподіленим, так і нерозподіленим нейтральним провідником. Перевагу слід надавати останнім (рис. 1.7.1). Розподілений нейтральний провідник треба вимикати автоматичним вимикачем разом із лінійними провідниками. 1.7.64. Систему ІТ, з’єднану через трансформатори з мережею напругою понад 1 кВ, слід захищати пробивним запобіжником від небезпеки, що виникає в разі пошкодження ізоляції між обмотками вищої і нижчої напруг трансформатора. Пробивний запобіжник слід установлювати в нейтралі або фазі з боку низької напруги кожного з трансформаторів. 1.7.65. В електроустановках напругою понад 1 кВ електричної мережі з ізольованою, компенсованою або(і) заземленою через резистор нейтраллю для запобігання уражень електричним струмом у разі непрямого дотику слід влаштовувати захисне заземлення відкритих провідних частин (1.7.98), вирівнювання потенціалів (1.7.101) і автоматичний контроль ізоляції з дією на сигнал. У таких електроустановках необхідно передбачати можливість швидкого, у межах допустимого часу, знаходження місця замикання на землю і локалізації його для подальшого усунення пошкодження. Рекомендовано передбачати захист з дією на вимкнення живлення в разі подвійного замикання на землю. Захист з дією на вимкнення живлення під час першого замикання на землю слід здійснювати, якщо це необхідно за умовами електробезпеки, згідно з вимогами цієї глави та інших нормативних документів або за вимогами замовника. 1.7.66. В електроустановках напругою понад 1 кВ електричної мережі з глухозаземленою та ефективно заземленою нейтраллю для запобігання ураженню електричним струмом у разі непрямого дотику необхідно застосовувати захисне заземлення відкритих провідних частин, забезпечувати вирівнювання потенціалів та автоматичне вимкнення пошкодженої ланки мережі (1.7.105, 1.7.106). 1.7.67. Відкриті провідні частини електрообладнання, установленого на опорах повітряних ліній електропередавання (запобіжників, комутаційних апаратів, конденсаторів, силових і вимірювальних трансформаторів тощо), необхідно приєднувати: – до РЕ-(РЕN-)провідника, відповідно до особливостей типу заземлення системи в електроустановках з напругою до 1 кВ. У системі з типом заземлення ТN, якщо встановлене обладнання обслуговують безпосередньо із землі, слід додатково виконувати захисне вирівнювання потенціалів (1.7.94);

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

– до заземлювального пристрою в електроустановках напругою понад 1 кВ з ізольованою, компенсованою або (і) заземленою через резистор нейтраллю, який відповідає вимогам 1.7.98, 1.7.101; – до заземлювального пристрою опори ПЛ в електроустановках напругою понад 1 кВ з ефективно заземленою і глухозаземленою нейтраллю, який відповідає вимогам 2.5.127. Опір заземлювального пристрою опор повітряних ліній електропередавання, на яких електрообладнання не встановлено, має відповідати вимогам глав 2.4 і 2.5 цих Правил. ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ СИСТЕМ БННН, ЗННН І ФННН 1.7.68. В електроустановках напругою до 1 кВ захист від ураження електричним струмом у разі непрямого дотику і в деяких випадках від прямого дотику (див. 1.7.55) можна виконувати із застосуванням систем БННН, ЗННН і ФННН. Найдоцільніше застосовувати ці системи в приміщеннях із підвищеною небезпекою та особливо небезпечних. 1.7.69. У разі застосування систем БННН і ЗННН захист від ураження електричним струмом вважають достатнім, якщо він відповідає таким вимогам: – джерелом живлення кіл має бути безпечний розділовий трансформатор відповідно до ДСТУ 3225-95 «Розділові трансформатори і безпечні розділові трансформатори. Технічні вимоги» або інше джерело наднизької напруги, яке забезпечує рівноцінний ступінь безпеки відповідно до ДБН В.2.5-27-2006 «Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд»; – улаштування кіл систем має гарантувати електричне відділення від кіл вищої напруги, принаймні рівноцінне відділенню між колами первинної і вторинної обмоток безпечного розділового трансформатора. Ця вимога не виключає приєднання кола системи ЗННН до заземлювального пристрою; – провідники кіл слід прокладати окремо від провідників вищих напруг і захисних провідників або відокремлювати їх від них захисним електричним екрануванням чи укладати в неметалеву оболонку додатково до основної ізоляції; – струмовідні частини системи БННН не слід приєднувати до заземлювача, струмовідних частин і захисних провідників інших кіл, а відкриті провідні частини – до заземлювача, захисних провідників або відкритих провідних частин іншого кола, а також до сторонніх провідних частин, крім випадку, коли необхідно їх з’єднувати з електрообладнанням, але при цьому самі частини іншого кола не можуть мати напругу, вищу за наднизьку; – вилки для кіл систем БННН і ЗННН за конструкцією не повинні входити в штепсельні розетки іншої напруги, штепсельні розетки не повинні допускати вмикання вилок іншої напруги, а штепсельні розетки кіл системи БННН не повинні мати захисного контакту; – захист від прямого дотику в колах БННН і ЗННН, за винятком умов, за яких він не вимагається (1.7.55), слід здійснювати за допомогою огорож чи оболонок згідно з 1.7.72 або за допомогою ізоляції, яка відповідає випробувальній напрузі 500 В змінного струму протягом 1 хв. 1.7.70. У разі застосування системи ФННН захист від ураження електричним струмом має відповідати таким вимогам: – джерелом живлення кіл може бути трансформатор, вторинну обмотку якого відділено від первинної тільки основною ізоляцією або джерело живлення, що застосовується в системах БННН і ЗННН; – захист від прямого дотику слід забезпечувати за допомогою огорож чи оболонок згідно з 1.7.72 або за допомогою ізоляції, яка відповідає мінімальній випробувальній напрузі для ізоляції первинного кола; – захист у разі непрямого дотику слід забезпечувати шляхом з’єднання відкритих провідних частин обладнання в колі системи ФННН із захисним провідником первинного кола, якщо останнє захищене за допомогою автоматичного вимкнення живлення; – вилки для кіл системи ФННН за конструкцією не повинні входити в штепсельні розетки іншої напруги, а штепсельні розетки не повинні допускати вмикання вилок іншої напруги і повинні мати контакт для приєднання захисного провідника. ЗАХОДИ ОСНОВНОГО ЗАХИСТУ 1.7.71. Основна ізоляція має повністю покривати струмовідні частини і бути здатною витримувати механічні, електричні, хімічні, теплові та інші впливи, які виникають у процесі експлуатації. Усунення ізоляції повинно бути можливим тільки шляхом її руйнування. Для заводських виробів ізоляція має відповідати стандартам або відповідним технічним умовам на це обладнання. Лакофарбові покриття та інші подібні покриття не вважають ізоляцією, яка захищає від ураження електричним струмом. Якщо ізоляцію обладнують під час монтажу, її якість слід випробовувати за нормами, призначеними для перевіряння якості ізоляції обладнання заводського виготовлення. У разі забезпечення основної ізоляції повітряним проміжком, захист від прямого дотику до струмовідних частин або наближення до них на небезпечну відстань, у тому числі в електроустановках напругою понад 1 кВ, необхідно здійснювати за допомогою оболонок, огорож, бар’єрів або шляхом розміщення поза зоною досяжності. 1.7.72. Огорожі та оболонки в електроустановках напругою до і понад 1 кВ мають забезпечувати ступінь захисту не менше ІР2Х згідно з ГОСТ 14254–96 (МЭК 529-89) «Степени защиты, обеспечиваемые оболочками (код ІР)»,

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

за винятком випадків, коли для нормальної роботи електрообладнання необхідно мати збільшені зазори порівняно зі ступенем захисту ІР2Х. У цьому разі слід вживати відповідні заходи для запобігання ненавмисному дотику до струмовідних частин, а електроустановку має обслуговувати виробничий (електротехнічний) персонал. Огорожі та оболонки слід надійно закріплювати, вони повинні мати достатню механічну міцність і довговічність. Входити за огорожу або розкривати оболонки повинно бути можливим тільки за допомогою спеціального ключа чи інструмента або після зняття напруги із струмовідних частин. За неможливості дотримання цих умов потрібно встановлювати проміжні огорожі із ступенем захисту не меншим ніж ІР2Х, усунення яких також можливе лише за допомогою спеціального ключа чи інструмента. Легкодоступні верхні горизонтальні поверхні огорож і оболонок повинні мати ступінь захисту принаймні ІР4Х. 1.7.73. Бар’єри застосовують для захисту від випадкового дотику до струмовідних частин в електроустановках напругою до 1 кВ або в разі наближення до них на небезпечну відстань в електроустановках напругою понад 1 кВ. Вони не виключають навмисного дотику і наближення до струмовідних частин у разі обходу бар’єру. Для зняття бар’єрів не треба застосовувати ключ або інструмент, однак їх слід закріплювати так, щоб їх неможливо було усунути ненароком. Установлювати бар’єри допускається тільки в електроустановках або їх частинах, доступних лише для виробничого (електротехнічного) персоналу. Бар’єри рекомендовано виготовляти з ізолювального матеріалу. 1.7.74. Розміщення поза зоною досяжності для захисту від ненавмисного прямого дотику до струмовідних частин в електроустановках напругою до 1 кВ або наближення до них на небезпечну відстань в електроустановках напругою понад 1 кВ може бути застосоване за неможливості виконання заходів, зазначених у 1.7.71–1.7.73, або їх недостатності. Всередині зони досяжності не має бути частин, які мають різні потенціали, доступних для одночасного дотику. В електроустановках напругою до 1 кВ доступними для одночасного дотику вважаються дві частини, якщо вони знаходяться на відстані, не більшій ніж 2,5 м одна від одної. У вертикальному напрямку зона досяжності становить 2,5 м від поверхні, на якій перебувають люди (рис. 1.7.3).

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Зазначені на рисунку 1.7.3 габарити зони досяжності визначено за умови безпосереднього дотику голими руками, без допоміжного пристрою. Якщо відстань до струмовідних частин скорочується за рахунок предметів, які людина переносить, використовує або тримає в руці (наприклад, інструмент або приставна драбина), необхідно встановлювати відповідні обмеження або відстані між частинами, де можуть виникати небезпечні напруги, потрібно збільшувати з урахуванням габаритів предметів більшої довжини або більшого об’єму, які звичайно переносять через цю зону. Примітка. Якщо доступ до електроустановки мають тільки кваліфіковані фахівці і проінструктовані особи, то відстані можуть бути меншими від зазначених на рис. 1.7.3 (наприклад, відстані в електроприміщеннях, що розглядаються в главі 4.1 цих Правил). 1.7.75. Обмеження сили струму дотику в усталеному режимі та електричного заряду має захищати людей і тварин за рівнями, які можуть бути небезпечними або відчутними. Відповідні рівні обмеження струму і електричного заряду встановлюються відповідними нормативними документами. Для людей рекомендовано: – щоб сила струму, що протікає між одночасно доступними провідними частинами, за активного опору 2000 Ом (ДСТУ ІЕС 61140:2005 «Захист проти ураження електричним струмом. Загальні аспекти щодо установок та обладнання»), не перевищувала поріг чутливості і була не більшою ніж 0,5 мА для змінного струму і не більшою ніж 2 мА для постійного струму. У деяких випадках вона може бути більшою, але не перевищувати больовий поріг; – щоб накопичений заряд між одночасно доступними провідними частинами не перевищував 0,5 мКл (поріг чутливості). Також може бути зазначено значення накопиченого заряду 50 мКл (больовий поріг). Примітка. Значення сили струму в усталеному режимі наведено для синусоїдального струму з частотою від 15 Гц до 100 Гц. 1.7.76. Додатковим заходом захисту від ураження електричним струмом у разі прямого дотику в електроустановках напругою до 1 кВ є застосування ПЗВ з номінальним диференційним струмом вимикання, не більшим ніж 30 мА. Його слід застосовувати у разі, якщо інші заходи електробезпеки, зазначені в 1.7.71–1.7.74, є недостатніми або можлива їх відмова, а також за наявності вимог до конкретних електроустановок (див. також 1.7.164). Застосування ПЗВ не може бути єдиним заходом захисту від прямого дотику і не виключає необхідності застосування одного із заходів, зазначених у 1.7.71–1.7.74. ЗАХОДИ ЗАХИСТУ В РАЗІ НЕПРЯМОГО ДОТИКУ 1.7.77. Вимоги захисту в разі непрямого дотику поширюються: 1) на корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників тощо; 2) на приводи електричних апаратів; 3) на вторинні обмотки трансформаторів струму і трансформаторів напруги, а також вторинні обмотки фільтрів приєднання високочастотних каналів; 4) на каркаси розподільних щитів, щитів керування, щитків і шаф, а також знімних частин або частин, які відкриваються, якщо на останніх установлено електрообладнання напругою понад 50 В змінного або 120 В постійного струму (у випадках, передбачених 1.7.56, – понад 12 чи 25 В змінного або 30 чи 60 В постійного струму); 5) на металеві і залізобетонні конструкції розподільних установок, шинопроводів (струмопроводів), металеві кабельні з’єднувальні муфти, металеві оболонки і броню контрольних і силових кабелів, металеві оболонки проводів, металеві рукави і труби електропроводки, кожухи, лотки, короби, струни, троси і сталеві смуги, на яких прикріплено кабелі та проводи (крім струн, тросів і смуг, на яких прокладено кабелі, металеву оболонку чи броню яких з’єднано із захисним провідником), а також інші металеві основи, на яких установлюють електрообладнання; 6) на металеві оболонки і броню контрольних, силових кабелів і проводів напругою, що не перевищує значень, зазначених у 1.7.56, прокладених на спільних металевих конструкціях з кабелями і проводами більш високих напруг; 7) на металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів; 8) на металеві корпуси електрообладнання, установленого на рухомих частинах верстатів, машин і механізмів. У разі застосування автоматичного вимкнення живлення для захисту від ураження електричним струмом відкриті провідні частини, зазначені в переліках 1, 2 і 4–8, слід з’єднувати з РЕ-провідником відповідно до особливостей типу заземлення системи в електроустановках до 1 кВ. Відкриті провідні частини обладнання напругою понад 1 кВ і один з виводів вторинних обмоток трансформаторів струму і трансформаторів напруги, а також вторинні обмотки фільтрів приєднання високочастотних каналів (перелік 3) необхідно з’єднувати із захисним заземленням. 1.7.78. У приміщеннях і відкритих установках, де застосовують такі заходи захисту, як автоматичне вимкнення живлення або захисне заземлення, необхідно виконувати захисне зрівнювання потенціалів. З цією метою всі сторонні провідні частини необхідно приєднувати до захисного заземлення в електроустановках напругою понад 1 кВ і до захисного РЕ-провідника в електроустановках напругою до 1 кВ (див. 1.7.80). 1.7.79. Не потребують приєднання до системи заземлення:

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

1) корпуси електрообладнання, апаратів і електромонтажних конструкцій, установлених на металевих основах (конструкціях, розподільних установках, щитах, шафах, станинах верстатів, машин і механізмів) з електричним контактом між ними, що відповідає вимогам класу 2 з’єднань за ГОСТ 10434–82 «Соединения контактные электрические. Классификация. Общие технические требования», металеві основи яких вже приєднано до захисних провідників; 2) металеві конструкції, на яких установлюють електрообладнання, з електричним контактом між цими конструкціями та встановленим на них електрообладнанням, що відповідає вимогам класу 2 з’єднань за ГОСТ 10434–82 «Соединения контактные электрические. Классификация. Общие технические требования», якщо це електрообладнання вже приєднано до захисних провідників. При цьому зазначені конструкції не можна використовувати для заземлення встановленого на них іншого електрообладнання; 3) частини металевих каркасів розподільних установок, шаф, огорож тощо, що відкриваються або знімаються, якщо на них не встановлено електрообладнання або напруга встановленого електрообладнання не перевищує значень, наведених у 1.7.56; 4) арматура ізоляторів усіх типів, відтяжок, кронштейнів і освітлювальна арматура, установлена на дерев’яних конструкціях (опорах повітряних ліній електропередавання), якщо цього не вимагають умови блискавкозахисту. В електроустановках напругою до 1 кВ прокладені по дерев’яній конструкції кабелі з металевою заземленою оболонкою або неізольовані заземлювальні провідники слід з’єднувати з РЕ-провідником відповідно до типу заземлення системи; 5) відкриті провідні частини електрообладнання з подвійною ізоляцією; 6) відкриті провідні частини електроустановок напругою до 1 кВ, які через незначні розміри (не більші ніж 50 мм х 50 мм) або розташування недоступні для дотику, а їх з’єднання з РЕ-провідником ускладнене чи ненадійне (наприклад, болти, металеві скоби, відрізки труб механічного захисту кабелів у місцях їх проходження через стіни і перекриття та інші подібні деталі, у тому числі металеві протяжні та відгалужувальні коробки площею до 100 см2 у разі схованих електропроводок). 1.7.80. У разі здійснення автоматичного вимкнення живлення в електроустановках напругою до 1 кВ доступні дотику відкриті провідні частини необхідно приєднувати до РЕ-провідника відповідно до особливостей типу заземлення системи і влаштовувати основну систему зрівнювання потенціалів згідно з 1.7.84, а за необхідності – також і додаткову (місцеву) систему зрівнювання потенціалів згідно з 1.7.85. Характеристики пристроїв, які використовують для захисного автоматичного вимкнення живлення, і повний опір кола замикання мають забезпечувати автоматичне вимкнення живлення в межах нормованого часу, достатнього для електробезпеки людини, у разі замикання струмовідної частини на відкриту провідну частину або захисний провідник. 1.7.81. Для захисного автоматичного вимкнення живлення можна використовувати пристрої захисту, які реагують на надструми або диференційний струм (ПЗВ). Пристрої ПЗВ можна встановлювати в кінцевих колах електроустановки для окремого електроприймача, для групи електроприймачів і на вводі щита або щитка (див. також 1.7.164). ПЗВ заборонено застосовувати в електроустановках із системою ТN-С. Не допускається застосовувати ПЗВ у колах, раптове вимкнення яких може призвести за технологічних причин до виникнення ситуацій, небезпечних для користувача і виробничого (електротехнічного) персоналу, відключення пожежної, охоронної сигналізації тощо. В електроустановках із системою ТN-С-S приєднувати РE-провідник до PEN-провідника необхідно з боку живлення відносно ПЗВ. 1.7.82. У системі ТN і ТТ час автоматичного вимкнення живлення в кінцевих колах з робочим струмом до 32 А не має перевищувати значень, зазначених у табл. 1.7.1.

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Для кінцевих кіл системи ТN з робочим струмом понад 32 А, які живлять тільки стаціонарне електрообладнання від розподільних пристроїв, час, наведений в табл. 1.7.1, можна збільшувати, але не більше ніж до 5 с у разі виконання однієї з таких умов: – повний опір захисного провідника між головною заземлювальною шиною електроустановки і розподільним пристроєм не перевищує: для систем змінного струму

(1.7.3) для систем постійного струму

де Zзп – повний опір захисного провідника між ГЗШ і розподільним пристроєм, Ом; Іа – струм, який протікає через захисний провідник і спричиняє спрацьовування захисного пристрою кінцевого кола, А; – до РЕ-шини розподільного пристрою приєднано додаткову систему зрівнювання потенціалів, яка охоплює ті самі доступні сторонні провідні частини, що й основна система зрівнювання потенціалів. Для розподільних кіл системи ТN час захисного автоматичного вимикання допускається таким, що не перевищує 5 с. У системі ТТ для кінцевих кіл з робочим струмом понад 32 А та розподільних кіл час відключення допускається таким, що не перевищує 1 с. 1.7.83. У системі ІТ, де відкриті провідні частини всі разом приєднано до однієї системи заземлення, умови автоматичного вимкнення живлення після першого замикання, у разі виникнення другого замикання з відкритою струмовідною частиною мають бути такими самими, як і для системи ТN (1.7.82). У цьому разі струм спрацьовування захисного пристрою, у межах установленого часу, визначають напругою U і повним опором кола подвійного замикання, до якого входять: – лінійні провідники і захисний провідник, який з’єднує відкриті провідні частини із замиканням на них лінійних провідників, якщо нейтральний або середній провідник не розподілено (за напругу U приймають лінійну напругу), або – лінійний і нейтральний провідники, а також захисний провідник, який з’єднує відкриті провідні частини із замиканням на них лінійного і нейтрального провідників, якщо нейтральний або середній провідник розподілено (за напругу U приймають фазну напругу). Якщо відкриті провідні частини в системі ІТ заземлено окремо або групами, автоматичне вимкнення живлення слід забезпечувати ПЗВ за час, установлений для системи ТТ (1.7.82). У цьому разі можна використовувати ПЗВ на диференційні струми спрацьовування до 300–500 мА. 1.7.84. Основна система зрівнювання потенціалів у електроустановках до 1 кВ має з’єднувати між собою такі провідні частини: – PE-(PEN-)провідники електроустановки; – заземлювальний провідник повторного заземлення на вводі в електроустановку, якщо виконується повторне заземлення (1.7.94); – металеві труби комунікацій (водопостачання, каналізації, теплофікації тощо). Якщо якийсь із трубопроводів має ізолювальну вставку на вводі в будівлю, то до основної системи зрівнювання потенціалів приєднують тільки ту частину трубопроводу, що знаходиться з боку будівлі відносно ізолювальної вставки; – металеві частини будівельних конструкцій; – металеві провідники, закладені в струмопровідну підлогу (земляну, бетонну тощо) для вирівнювання потенціалів між підлогою і відкритими частинами електрообладнання; – систему блискавкозахисту, якщо вона є, а нормативні документи, які стосуються блискавкозахисту, не забороняють приєднувати її до захисного заземлення; – металеві частини централізованих систем вентиляції і кондиціонування. За наявності децентралізованих систем вентиляції і кондиціонування металеві повітропроводи слід приєднувати до РЕ-шини щитів живлення вентиляторів і кондиціонерів; – заземлювальний провідник функціонального заземлення, якщо воно є і відсутні обмеження на приєднання мережі функціонального заземлення до заземлювального пристрою захисного заземлення; – металеві оболонки телекомунікаційних кабелів.

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

Провідні частини, які входять у будівлю ззовні, слід з’єднувати якнайближче до точки їхнього введення в будівлю. Для з’єднання з основною системою зрівнювання потенціалів усі зазначені частини слід приєднувати до ГЗШ (1.7.126–1.7.130) за допомогою провідників системи зрівнювання потенціалів (1.7.148–1.7.150). Приєднувати провідники основної системи зрівнювання потенціалів до заземлювачів блискавкозахисту і природних заземлювачів слід у різних місцях. 1.7.85. Додаткову систему зрівнювання потенціалів у електроустановках до 1 кВ необхідно виконувати, якщо вимоги до часу захисного вимикання живлення не забезпечено, наприклад, якщо не виконується вимога (1.7.3). Вона може охоплювати всю електроустановку або будь-яку її частину і має з’єднувати між собою всі одночасно доступні дотику (1.7.74) відкриті провідні частини стаціонарного електрообладнання і сторонні провідні частини, включаючи доступні для дотику металеві частини будівельних конструкцій, а також захисні провідники всього електрообладнання, включаючи захисні провідники штепсельних розеток. Для деяких приміщень із підвищеною небезпекою виконання додаткової системи зрівнювання потенціалів може бути обов’язковим, якщо це зазначено в нормативних документах, які стосуються електроустановок цих приміщень. Для зрівнювання потенціалів можна використовувати спеціально передбачені провідники (1.7.150) або відкриті і сторонні провідні частини, якщо вони відповідають вимогам 1.7.132 до захисних провідників щодо провідності і неперервності електричного кола. 1.7.86. Якщо час автоматичного вимикання живлення в окремих частинах електроустановки напругою до 1 кВ не відповідає вимогам 1.7.82 для системи ТN і 1.7.83 для системи ІТ, то захист у разі непрямого дотику до цих частин можна здійснювати за допомогою інших заходів захисту, шляхом застосування: електрообладнання класу II; захисного електричного відокремлення; ізолювальних (непровідних) приміщень, зон, площадок, незаземленої системи місцевого зрівнювання потенціалів; систем БННН, ЗННН, ФННН. 1.7.87. Захист із застосуванням електрообладнання класу II або з рівноцінною ізоляцією забезпечується подвійною або посиленою ізоляцією або розміщенням електрообладнання, яке має тільки основну ізоляцію струмовідних частин, в ізолювальній оболонці. Ізолювальна оболонка має бути стійкою до можливих електричних, термічних і механічних навантажень. Провідні частини електрообладнання з подвійною ізоляцією, а також електрообладнання, розміщеного в ізолювальній оболонці, не вимагається приєднувати до захисних провідників. 1.7.88. Захисне електричне відокремлення застосовують, як правило, для одного кола. Найбільша робоча напруга відокремлюваного кола не має перевищувати 500 В. Живлення відокремлюваного кола слід здійснювати від розділового трансформатора, який відповідає вимогам ДСТУ 3225-95 «Розділові трансформатори і безпечні розділові трансформатори. Технічні вимоги», або від іншого джерела, що забезпечує рівноцінний ступінь безпеки. Струмовідні частини кола, які живляться від розділового трансформатора, не повинні мати з’єднань із заземленими частинами і захисними провідниками інших кіл. Провідники кіл, які живляться від розділового трансформатора, рекомендовано прокладати окремо від інших кіл. Якщо це неможливо, то для таких кіл необхідно використовувати кабелі без металевої оболонки, броні, екрана або ізольовані проводи, прокладені в ізоляційних трубах, коробах і каналах за умови, що номінальна напруга цих кабелів і проводів відповідає найбільшій напрузі спільно прокладених кіл, а кожне коло захищене від надструмів. Якщо від розділового трансформатора живиться тільки один електроприймач, то його відкриті провідні частини не приєднуються ні до захисного провідника, ні до відкритих провідних частин інших кіл. Допускається живлення кількох електроприймачів від одного розділового трансформатора за умови одночасного виконання таких вимог: – відкриті провідні частини відокремлюваного кола не повинні мати електричного зв’язку з металевим корпусом джерела живлення; – відкриті провідні частини відокремлюваного кола слід з’єднувати між собою ізольованими незаземленими провідниками додаткової (місцевої) системи зрівнювання потенціалів, що не має з’єднань із захисними провідниками і відкритими провідними частинами інших кіл; – штепсельні розетки повинні мати захисний контакт, приєднаний до місцевої незаземленої системи зрівнювання потенціалів; – гнучкі кабелі, за винятком тих, що живлять електрообладнання класу II, повинні мати захисний провідник, який застосовують як провідник зрівнювання потенціалів; – час автоматичного вимкнення живлення в разі подвійного замикання різних фаз на відкриті провідні частини не має перевищувати час, зазначений у табл. 1.7.1. 1.7.89. Ізолювальні (непровідні) приміщення, зони і площадки як захід захисту від непрямого дотику дозволено застосовувати в електроустановках напругою до 1 кВ, що доступні тільки для виробничого (електротехнічного) персоналу, який обслуговує їх.

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Опір ізолювальної підлоги і стін таких приміщень, зон і площадок у будь-якій точці відносно локальної землі повинен бути не нижчим ніж: – 50 кОм для електроустановки номінальною напругою до 500 В включно; – 100 кОм для електроустановки номінальною напругою понад 500 В. Якщо опір у будь-якій точці менший від вказаних значень, то такі приміщення, зони і площадки не слід розглядати як заходи захисту від ураження електричним струмом. У разі застосування ізолювальних приміщень, зон, площадок як заходу захисту в разі непрямого дотику відкриті провідні частини необхідно розташовувати таким чином, щоб людина не могла одночасно торкатися двох відкритих провідних частин або відкритої і сторонньої провідних частин, якщо зазначені частини через пошкодження основної ізоляції можуть опинитися під різним потенціалом. Виконання цієї вимоги може бути забезпечене віддаленням зазначених провідних частин одна від одної на відстань межі досяжності руками (див. 1.7.74), улаштуванням між ними бар’єрів, ізолюванням сторонніх провідних частин або сполученням цих заходів. В ізолювальних приміщеннях, зонах, площадках не слід застосовувати захисний провідник. Крім того, необхідно передбачати заходи проти внесення потенціалу сторонніми провідними частинами (наприклад, переносним або пересувним електрообладнанням класу I, металевими водопровідними трубами тощо). Підлога і стіни ізолювальних приміщень, зон і площадок не повинні зазнавати впливу вологи. 1.7.90. Електрообладнання і захисні заходи від ураження електричним струмом мають бути узгодженими в електроустановці відповідно до табл. 1.7.2.

ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК НАПРУГОЮ ДО 1 кВ В ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖАХ ІЗ ГЛУХОЗАЗЕМЛЕНОЮ НЕЙТРАЛЛЮ 1.7.91. В електроустановках з глухозаземленою нейтраллю нейтральну або середню точку чи один із виводів джерела живлення необхідно надійно приєднувати до заземлювача за допомогою заземлювального провідника. Не допускається використовувати РЕN-(РЕ- або N-)провідники, які з’єднують нейтраль з розподільним щитом, як заземлювальні. Якщо в РЕN-провіднику, який з’єднує нейтраль джерела трифазного струму з шиною РЕN розподільного щита напругою до 1 кВ, установлено трансформатор струму, то заземлювальний провідник слід приєднувати не до нейтралі джерела безпосередньо, а до РЕN-провідника і, за можливості, відразу за трансформатором струму. У такому випадку поділ РЕN-провідника на РЕ- і N-провідники в системі ТN-S слід виконувати також поза трансформатором струму. Трансформатор струму треба розташовувати якомога ближче до виводу нейтралі джерела живлення.

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

Вивід РЕN- або N-провідника від нейтралі джерела на розподільний пристрій слід здійснювати: у разі виводу фаз шинами – шиною на ізоляторах; у разі виводу фаз кабелем (проводом) – жилою кабелю (проводу). 1.7.92. Опір заземлювального пристрою, до якого приєднано нейтраль джерела живлення або виводи джерела однофазного струму, у будь-яку пору року не повинен перевищувати 2, 4 і 8 Ом відповідно для лінійних напруг 660, 380 і 220 В джерела трифазного струму або 380, 220 і 127 В джерела однофазного струму. Цей опір необхідно забезпечувати з урахуванням використання всіх заземлювачів, приєднаних до PEN(PE-)провідника, якщо кількість відхідних ліній не менше двох. Лінія з найбільшою кількістю заземлювачів, приєднаних до PEN-(PE-)провідника, не враховується. Опір заземлювача, до якого безпосередньо приєднують нейтраль джерела трифазного струму або виводи джерела однофазного струму, має бути не більшим за 15, 30 і 60 Ом відповідно для лінійних напруг 660, 380 і 220 В джерела трифазного струму або 380, 220 і 127 В джерела однофазного струму (див. також 1.7.96). 1.7.93. На початках та на кінці повітряних ліній електропередавання як з неізольованими, так і з самоутримними ізольованими проводами або відгалужень від них довжиною понад 200 м слід влаштовувати повторні заземлення PEN-(PE-)провідника зі значенням опору згідно з 1.7.95. У першу чергу необхідно використовувати природні заземлювачі (підземні частини залізобетонних і металевих опор), а також заземлювачі, призначені для захисту від грозових перенапруг (див. главу 2.4 цих Правил). Зазначені повторні заземлення виконують тільки в тому разі, якщо на повітряних лініях відсутні заземлювачі, призначені для захисту від грозових перенапруг (2.4.40), або їх недостатньо для виконання умови, зазначеної в 1.7.95. Повторні заземлення РЕN-провідника в мережах постійного струму слід влаштовувати із застосуванням окремих штучних заземлювачів. Вони не повинні мати металевих з’єднань з підземними трубопроводами. 1.7.94. На вводі до електроустановки будинку (будівлі), в якій для захисту від непрямого дотику застосовується автоматичне вимкнення живлення, за рішенням власника будинку (будівлі) рекомендовано влаштовувати повторне заземлення PEN-(PE-)провідника, опір якого має бути не більше ніж 30 Ом. Для цього, перш за все, слід використовувати природні заземлювачі (арматуру фундаменту, з’єднану між собою безперервно – для будинків, що проектуються чи будуються) та заземлювачі грозозахисту будинку. Якщо грозозахист будинку не виконується і безпосередньо біля нього відсутні природні заземлювачі, то роль повторного заземлювача на вводі до електроустановки будинку може виконувати повторний (грозозахисний) заземлювач PEN-(PE-)провідника, встановлений на повітряній лінії живлення, якщо відстань між ним і ввідно-розподільним пристроєм електроустановки не перевищує 60 м. Встановлена на фасаді будинку або на опорі ПЛ будь-яка металева шафа з електрообладнанням, яка обслуговується безпосередньо з поверхні землі (наприклад, шафа на вводі в будинок з комутаційно-захисним пристроєм і лічильником електроенергії), повинна бути з’єднана з РЕ-провідником електроустановки і провідником системи вирівнювання потенціалів, яка виконується шляхом закладання в землю (на глибину 0,5–0,7 м і відстань один метр від шафи) провідника із чорної сталі діаметром не менш ніж 10 мм. У разі асфальтного або бетонного покриття землі закладення в землю провідника для вирівнювання потенціалів можна не виконувати. 1.7.95. Сумарний опір усіх заземлювачів, приєднаних до РЕN-провідника кожної лінії, у тому числі природних заземлювачів, у будь-яку пору року не повинен перевищувати 5, 10 і 20 Ом відповідно для лінійних напруг 660, 380 і 220 В джерела трифазного Рструму або 380, 220 і 127 В джерела однофазного струму. Опір кожного з повторних заземлювачів має бути не більшим ніж 15, 30 і 60 Ом відповідно для тієї самої напруги (див. також 1.7.96). 1.7.96. У районах з питомим опором землі р > 100 Ом•м допускається одночасно збільшувати зазначені в 1.7.92 і 1.7.95 значення опору заземлення в 0,01ȡ разів, але не більше ніж в 10 разів, за винятком мереж, в яких заземлювальний пристрій, до якого приєднано нейтраль джерела живлення, використовують одночасно для електроустановок напругою до і понад 1 кВ. В останньому випадку збільшення опору можливе лише до значення, за яким напруга на заземлювальному пристрої не перевищує допустиму напругу, наведену в табл. 1.7.3. ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК НАПРУГОЮ ДО 1 кВ В ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖАХ З ІЗОЛЬОВАНОЮ НЕЙТРАЛЛЮ 1.7.97. Опір заземлювального пристрою R, Ом, який використовують для захисного заземлення відкритих провідних частин в електроустановках з ізольованою нейтраллю, у разі одиничного замикання струмовідної частини на заземлену, має відповідати умові:

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Виконання зазначеної умови можна не перевіряти, якщо опір заземлювального пристрою R не перевищує: – 4 Ом в електроустановках змінного струму в разі потужності джерела живлення, більшої ніж 100 кВ•А; – 10 Ом в електроустановках змінного струму в разі потужності джерела живлення або сумарної потужності паралельно працюючих джерел живлення до 100 кВ•А і в усіх електроустановках постійного струму. ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК НАПРУГОЮ ПОНАД 1 кВ У ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖАХ ІЗ ІЗОЛЬОВАНОЮ, КОМПЕНСОВАНОЮ АБО (І) ЗАЗЕМЛЕНОЮ ЧЕРЕЗ РЕЗИСТОР НЕЙТРАЛЛЮ 1.7.98. В електроустановках напругою понад 1 кВ електричної мережі з ізольованою, компенсованою або (і) заземленою через резистор нейтраллю опір заземлювального пристрою R, Ом, у разі проходження розрахункового струму замикання на землю у будь-яку пору року з урахуванням опору природних заземлювачів, має бути: 1) у разі використання заземлювального пристрою одночасно для електроустановок напругою до 1 кВ, в яких N-, РЕN-(РЕ-)провідники виходять за межі цього заземлювального пристрою:

де Uд – допустима напруга на заземлювальному пристрої, В; Ір – розрахунковий струм замикання на землю, А (1.7.99). Для електроустановок, в яких захист від замикання на землю діє на сигнал, значення Uд приймають 67 В, а для електроустановок, в яких захист діє на автоматичне відключення приєднання із замиканням на землю, Uд визначають залежно від тривалості замикання на землю в електроустановці напругою понад 1 кВ (табл. 1.7.3).

За розрахункову тривалість замикання на землю слід приймати суму часу дії захисту і повного часу вимикання вимикача. У всіх випадках, незалежно від дії захисту, у разі замикання на землю в електроустановках напругою понад 1 кВ опір заземлювального пристрою має також відповідати вимогам 1.7.92 і 1.7.97 для електроустановок напругою до 1 кВ. Якщо умова (1.7.5) не виконується для системи заземлення ТN, то нейтральну точку джерела живлення напругою до 1 кВ треба приєднувати до електрично незалежного заземлювача, який треба встановлювати на відстані одного чи двох прогонів ПЛ 0,4 кВ від трансформаторної підстанції. У цьому разі заземлювальний провідник, який з’єднує нейтральну точку джерела живлення з електрично незалежним заземлювачем, а також N-, PEN-(PE-)провідники в межах заземлювального пристрою електроустановки напругою понад 1 кВ повинні мати

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

таку саму ізоляцію відносно землі, як і лінійні провідники установки напругою до 1 кВ. Якщо це з’єднання виконують за допомогою кабелю, то кабель має бути без металевої оболонки і броні. Якщо умова (1.7.5) не виконується для системи заземлення ІТ, то РE-провідник, до якого приєднують відкриті провідні частини електроустановки споживача електричної енергії, має бути приєднано до заземлювача, електрично незалежного від заземлювача електроустановки напругою понад 1 кВ, або в споживача має бути виконаним захисне вирівнювання потенціалів; 2) у разі використання заземлювального пристрою тільки для електроустановок напругою понад 1 кВ, а також у разі використання його одночасно для електроустановок напругою до 1 кВ, у яких N-, PEN-(PE-) провідники не виходять за межі цього заземлювального пристрою, (1.7.6) але не більше ніж 10 Ом. Умова (1.7.6) не поширюється на заземлювальні пристрої опор повітряних ліній, опір яких визначають згідно з главою 2.5 цих Правил. 1.7.99. За розрахунковий струм Ір приймають: 1) в електричних мережах з ізольованою нейтраллю – повний струм замикання на землю, не менший ніж вказано в 1.2.16; 2) в електричних мережах з компенсованою нейтраллю: – для заземлювальних пристроїв, до яких приєднано дугогасні реактори, – струм, який дорівнює номінальному струму цих реакторів; – для заземлювальних пристроїв, до яких не приєднано дугогасні реактори, – струм замикання на землю в разі вимикання найпотужнішого з реакторів; 3) в електричних мережах із заземленою через резистор нейтраллю або через дугогасні реактори та резистор струм Ір визначають за формулою: (1.7.7) де Uф – фазна напруга мережі, В; Із – струм, прийнятий згідно з переліками 1) або 2), за відсутності резистора, А; Rp – опір резистора, Ом. Розрахунковий струм замикання на землю слід визначати для тієї з можливих схем мережі, в якій цей струм має найбільше значення. 1.7.100. Для трансформаторних підстанцій 6–10/0,4 кВ рекомендовано влаштовувати один спільний заземлювальний пристрій, до якого слід приєднувати: – нейтраль обмоток трансформатора зі сторони напруги до 1 кВ; – корпус трансформатора; – металеві оболонки і броню кабелів напругою до 1 кВ; – металеві оболонки і броню трифазних кабелів напругою понад 1 кВ, а також екрани одножильних кабелів з ізоляцією із зшитого поліетилену КЛ понад 1 кВ, якщо це передбачено; – відкриті провідні частини обладнання напругою до і понад 1 кВ; – сторонні провідні частини. У кабельних мережах 6–10 кВ, де екрани і броню кабелів заземлено з обох боків і вони є неперервними між підстанцією живлення і підстанцією 6–10/0,4 кВ, умова (1.7.5) завжди виконується, якщо опір спільного заземлювального пристрою підстанції 6–10/0,4 кВ відповідає вимогам до електроустановок напругою до 1 кВ (1.7.92 і 1.7.97). Якщо підстанція 6–10/0,4 кВ отримує живлення повітряною або кабельною лінією з одножильними кабелями з ізоляцією зs зшитого поліетилену, екрани яких заземлено тільки з одного боку, опір спільного заземлювального пристрою потрібно визначати за розрахунковим струмом Ір (1.7.99). 1.7.101. У зовнішніх електроустановках напругою понад 1 кВ довкола площі, зайнятої електрообладнанням, на глибині, не меншій ніж 0,5 м, слід прокладати замкнутий горизонтальний заземлювач, до якого приєднують відкриті провідні частини, що заземлюються. Кінцеві опори ПЛ напругою понад 1 кВ, з’єднані з РП кабельними вставками, які мають металеву оболонку або броню, мають бути охопленими зовнішнім контуром заземлювального пристрою і з’єднаними з ним. Приєднувати зовнішню огорожу підстанції до заземлювального пристрою не вимагається. Якщо опір заземлювального пристрою становить понад 10 Ом (згідно з 1.7.113 для землі з питомим опором понад 500 Ом•м), то необхідно додатково здійснювати захисне вирівнювання потенціалів уздовж рядів електрообладнання з боку обслуговування, для чого в землі слід прокладати горизонтальні заземлювачі

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

на глибині 0,5 м і на відстані 0,8–1 м від фундаментів або основ електрообладнання, попередньо приєднавши їх до заземлювального пристрою. 1.7.102. Заземлювальний пристрій електроустановки мережі напругою понад 1 кВ з ізольованою, заземленою через дугогасний реактор або (і) резистор нейтраллю, об’єднаний із заземлювальним пристроєм електроустановки мережі напругою понад 1 кВ з глухозаземленою або ефективно заземленою нейтраллю в один загальний заземлювальний пристрій, має задовольняти також вимогам 1.7.103–1.7.111. ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК НАПРУГОЮ ПОНАД 1 кВ В ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖАХ ІЗ ГЛУХОЗАЗЕМЛЕНОЮ АБО ЕФЕКТИВНО ЗАЗЕМЛЕНОЮ НЕЙТРАЛЛЮ 1.7.103. Заземлювальні пристрої електроустановок напругою понад 1 кВ в електричній мережі з глухозаземленою або ефективно заземленою нейтраллю слід влаштовувати з дотриманням вимог або до напруги дотику (1.7.105), або до їх опору (1.7.106), а також з дотриманням вимог до їх конструктивного виконання (1.7.107–1.7.109). При цьому напругу на заземлювальному пристрої необхідно обмежувати відповідно до 1.7.104. Вимоги 1.7.103–1.7.109 не поширюються на заземлювальні пристрої опор ПЛ і екранів силових одножильних кабелів з ізоляцією із зшитого поліетилену КЛ, опір яких визначають згідно з главами 2.3 і 2.5 цих Правил. 1.7.104. У разі стікання струму короткого замикання на землю із заземлювального пристрою, який виконують з дотриманням вимог до його опору, напруга на заземлювальному пристрої в усіх випадках не має перевищувати 10 кВ (див. також 1.7.111). Напруга понад 10 кВ допускається на заземлювальному пристрої, який виконують з дотриманням вимог до напруги дотику і з якого не може виноситися потенціал за межі зовнішньої огорожі електроустановки. Для напруги на заземлювальному пристрої понад 5 кВ слід передбачати заходи щодо запобігання винесенню небезпечних потенціалів за її межі і захисту ізоляції кабелів зв’язку та телемеханіки, а також ізоляції зовнішньої оболонки екранів силових одножильних кабелів з ізоляцією із зшитого поліетилену КЛ, які відходять від електроустановки. 1.7.105. Заземлювальний пристрій, який влаштовують за вимогами до напруги дотику, має забезпечувати в будь-яку пору року значення напруги дотику, що не перевищує наведену в табл. 1.7.4.

Опір заземлювального пристрою в цьому разі визначають за допустимою напругою на заземлювальному пристрої та за струмом замикання на землю. Для визначення допустимої напруги дотику за розрахункову тривалість дії слід приймати суму часу дії захисту і повного часу вимикання вимикача. На робочих місцях оперативного обслуговування електричного обладнання, де під час виконання оперативних перемикань може виникнути коротке замикання на конструкції, досяжній для дотику персоналу, який виконує перемикання, треба приймати мінімальний час дії резервного захисту від цього виду пошкодження, а для іншої території – основного захисту. Поздовжні і поперечні горизонтальні заземлювачі для виконання захисного вирівнювання потенціалів необхідно розміщувати з урахуванням вимог обмеження напруги дотику до нормованих значень і зручності приєднання заземлювального обладнання. Глибина закладання в ґрунті поздовжніх і поперечних горизонтальних штучних заземлювачів має бути не меншою ніж 0,3 м. Для зниження напруги дотику в місцях оперативного обслуговування електричного обладнання може бути виконана підсипка шару щебеню товщиною від 0,1 м до 0,2 м. У разі поєднання заземлювальних пристроїв електроустановок різних напруг у один спільний заземлювальний пристрій напругу дотику слід визначати як найбільшу з випадків замикання на землю на кожній з цих електроустановок. 1.7.106. Заземлювальний пристрій, який влаштовують за вимогами до його опору, у будь-яку пору року повинен мати опір, не більший ніж 0,5 Ом, з урахуванням опору штучних і природних заземлювачів. Поздовжні заземлювачі слід прокладати вздовж осей електрообладнання з боку обслуговування на глибині 0,5–0,7 м від поверхні землі і на відстані 0,8–1,0 м від фундаментів або основ устаткування. Допускається збільшувати відстані від фундаментів або основ устаткування до 1,5 м з прокладенням одного заземлювача для двох рядів устаткування, якщо сторони обслуговування повернено одна до одної, а відстань між підвалинами або фундаментами двох рядів не перевищує 3 м.

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

Поперечні заземлювачі треба прокладати в зручних місцях між устаткованням на глибині 0,5–0,7 м від поверхні землі. Відстань між ними рекомендовано приймати в бік збільшення від периферії до центру заземлювальної сітки. При цьому перша і наступні відстані, починаючи від периферії, не мають перевищувати відповідно 4,0; 5,0; 6,0; 7,5; 9,0; 11; 13,5; 16; 20 м. Розміри чарунок заземлювальної сітки, які прилягають до місць приєднання нейтралей силових трансформаторів і короткозамикачів до заземлювального пристрою, не мають перевищувати 6 м х 6 м. Горизонтальні заземлювачі необхідно прокладати по краю території, зайнятої заземлювальним пристроєм, так, щоб вони в сукупності утворювали замкнутий контур. Якщо заземлювальний пристрій знаходиться в межах зовнішньої огорожі електроустановки, то біля входів і в’їздів на її територію слід вирівнювати потенціал, наприклад, шляхом установлення двох вертикальних заземлювачів, приєднаних до зовнішнього горизонтального заземлювача напроти входів і в’їздів. У цьому разі вертикальні заземлювачі мають бути довжиною 3–5 м, а відстань між ними повинна дорівнювати ширині входу чи в’їзду. 1.7.107. У разі влаштування заземлювального пристрою за вимогами до напруги дотику (1.7.105) або до його опору (1.7.106) додатково необхідно: – прокладати замкнений горизонтальний заземлювач навколо площі, зайнятої електрообладнанням; – прокладати поздовжні і поперечні горизонтальні заземлювачі та з’єднувати їх між собою в заземлювальну сітку; – забезпечувати якомога меншу довжину заземлювальних провідників; – прокладати поздовжні і поперечні горизонтальні заземлювачі так, щоб вузол з’єднування їх між собою в заземлювальну сітку був поблизу місць розміщення нейтралей силових трансформаторів і короткозамикачів; – приєднувати високовольтне обладнання до заземлювача, який забезпечує стікання струму не менше ніж у двох напрямках; – прокладати заземлювальні провідники, які приєднують обладнання або конструкції до заземлювача, у землі на глибині, не меншій ніж 0,3 м; – прокладати горизонтальні заземлювачі, які знаходяться поза територією електроустановки, на глибині, не меншій ніж 1 м, а зовнішній контур заземлювального пристрою в разі виходу його за межі електроустановки рекомендовано влаштовувати у вигляді багатокутника з тупими або заокругленими кутами. 1.7.108. Зовнішню огорожу електроустановок не рекомендовано приєднувати до заземлювального пристрою. Якщо від електроустановки відходять повітряні лінії напругою 110 кВ і вище, то огорожу необхідно заземлювати за допомогою вертикальних заземлювачів довжиною від 2 м до 3 м, установлених біля стояків огорожі по всьому її периметру через кожні 20–50 м. Установлювати такі заземлювачі не потрібно для огорожі з металевими стояками і з тими стояками із залізобетону, арматуру яких електрично з’єднано з металевими ланками огорожі. Для усунення електричного зв’язку зовнішньої огорожі з заземлювальним пристроєм відстань від огорожі до елементів заземлювального пристрою, розташованих уздовж неї з внутрішнього, зовнішнього або з обох боків, має бути не меншою ніж 2 м. Горизонтальні заземлювачі, труби і кабелі з металевою оболонкою або бронею та інші металеві комунікації, які виходять за межі огорожі, слід прокладати посередині між стояками огорожі на глибині, не меншій ніж 0,5 м. У місцях прилягання зовнішньої огорожі до будівель і споруд, а також у місцях прилягання до зовнішньої огорожі внутрішніх металевих огорож, необхідно влаштовувати цегляні або дерев’яні вставки довжиною, не меншою ніж 1 м. Живлення електроприймачів, установлених на зовнішній огорожі, необхідно здійснювати від розділових трансформаторів (згідно з 1.7.111). Розділові трансформатори не допускається установлювати на огорожі. Лінію, що з’єднує вторинну обмотку розділового трансформатора з електроприймачем, установленим на огорожі, необхідно ізолювати від землі на розрахункову напругу на заземлювальному пристрої. 1.7.109. Якщо здійснити хоча б один із зазначених у 1.7.108 заходів неможливо, то металеві частини огорожі необхідно приєднувати до заземлювального пристрою і виконувати захисне вирівнювання потенціалів так, щоб напруга дотику із зовнішнього і внутрішнього боків огорожі не перевищувала допустимих значень. У разі влаштування заземлювального пристрою за допустимим опором необхідно прокласти горизонтальний заземлювач із зовнішнього боку огорожі на відстані 1 м від неї і на глибині 1 м. Цей заземлювач необхідно приєднувати до заземлювального пристрою не менше ніж у чотирьох точках. 1.7.110. Якщо заземлювальний пристрій будь-якої іншої електроустановки з’єднано з заземлювачем електроустановки напругою понад 1 кВ електричної мережі із глухозаземленою або ефективно заземленою нейтраллю кабелем з металевою оболонкою чи бронею, а також із іншими металевими зв’язками, то для вирівнювання потенціалів навколо такої електроустановки або будівлі, в якій її розташовано, необхідно застосовувати один з таких заходів: 1) прокласти в землі на глибині 1 м і на відстані 1 м від фундаменту будівлі або периметра території, яку зайнято устаткуванням, заземлювач, з’єднаний із системою зрівнювання потенціалів цієї території, а на вході і на в’їзді на територію будівлі – провідники на відстані 1 і 2 м від заземлювача на глибині 1 і 1,5 м відповідно і з’єднати ці провідники із заземлювачем;

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

2) використати залізобетонні фундаменти як заземлювачі відповідно до 1.7.115, якщо при цьому забезпечується допустимий рівень вирівнювання потенціалів. Забезпечувати умови захисного вирівнювання потенціалів за допомогою залізобетонних фундаментів, які використовують як заземлювачі, необхідно згідно з ГОСТ 12.1.030–81 «Электробезопасность. Защитное заземление, зануление». Дотримуватися заходів, зазначених у переліках 1 і 2, не обов’язково, якщо навколо будівлі є асфальтове вимощення, у тому числі на входах і на в’їздах. Якщо біля якого-небудь входу (в’їзду) вимощення відсутнє, то біля цього входу (в’їзду) слід здійснювати захисне вирівнювання потенціалів шляхом укладання двох провідників, як зазначено в переліку 1, або дотримуватися заходу за переліком 2. В усіх випадках необхідно дотримуватися вимог згідно з 1.7.111. 1.7.111. З метою уникнення винесення потенціалу не допускається здійснювати живлення електроприймачів, що знаходяться за межами заземлювальних пристроїв електроустановки напругою понад 1 кВ електричної мережі з глухозаземленою нейтраллю, від трансформатора з заземленою нейтраллю з боку напруги до 1 кВ, який знаходиться в межах контура заземлювального пристрою електроустановки напругою понад 1 кВ. За необхідності живлення таких електроприймачів можна здійснювати від трансформатора з ізольованою нейтраллю на боці напруги до 1 кВ повітряною лінією або кабельною лінією з кабелем без металевої оболонки і броні. У цьому разі напруга на заземлювальному пристрої не має перевищувати напругу спрацьовування пробивного запобіжника, установленого з боку нижчої напруги трансформатора з ізольованою нейтраллю. Живлення таких електроприймачів можливе також від розділового трансформатора. Розділовий трансформатор і лінія від його вторинної обмотки до електроприймача, якщо вона проходить територією, зайнятою заземлювальним пристроєм електроустановки напругою понад 1 кВ, мають бути ізольованими від землі на розрахункове значення напруги на заземлювальному пристрої. ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ В МІСЦЕВОСТЯХ З ПИТОМИМ ОПОРОМ ЗЕМЛІ БІЛЬШЕ 500 Ом•м 1.7.112. У разі спорудження штучних заземлювачів на території електроустановки в місцевостях з питомим опором землі більше 500 Ом • м рекомендовано вживати таких заходів: – улаштування вертикальних заземлювачів збільшеної довжини, якщо з глибиною питомий опір землі зменшується, а природні заглиблені заземлювачі (наприклад, свердловини з обсадними металевими трубами) відсутні; – улаштування виносних заземлювачів, якщо поблизу від електроустановки є місця з меншим питомим опором землі; – застосування штучного оброблення ґрунту з метою зниження його питомого опору, якщо інші заходи не можуть бути застосовані або не дають необхідного ефекту. 1.7.113. Для електроустановок з ізольованою нейтраллю напругою до 1 кВ та понад 1 кВ, якщо заходи, передбачені 1.7.112, не дають змоги отримати прийнятні за економічними показниками заземлювачі, допускається збільшувати встановлені цією главою значення опорів заземлювальних пристроїв у 0,002ȡ рази, але не більше ніж у 10 разів. Збільшення встановлених цією главою опорів має бути таким, щоб напруга на заземлювальному пристрої не перевищувала допустиму, наведену в 1.7.97 і 1.7.98. 1.7.114. Заземлювальні пристрої електроустановок напругою понад 1 кВ із глухозаземленою або ефективно заземленою нейтраллю слід, як правило, влаштовувати за вимогами до напруги дотику (1.7.105). За наявності природних заземлювачів з малим опором допускається здійснювати їх за нормами до опору. У скельних структурах допускається прокладати горизонтальні заземлювачі на меншій глибині, ніж вимагається згідно з 1.7.105–1.7.108, але не меншій ніж 0,15 м. Крім того, допускається не влаштовувати вертикальні заземлювачі згідно з 1.7.106 на входах і на в’їздах. ЗАЗЕМЛЮВАЧІ 1.7.115. Як природні заземлювачі можна використовувати: – металеві і залізобетонні конструкції будівель і споруд, що перебувають у контакті з землею, у тому числі залізобетонні фундаменти в неагресивних, слабоагресивних і середньоагресивних середовищах; – підземні частини залізобетонних і металевих опор повітряних ліній електропередавання, у тому числі фундаменти опор, за відсутності гідроізоляції залізобетону полімерними матеріалами; – металеві трубопроводи, прокладені в землі (окрім трубопроводів, зазначених у 1.7.116); – інші провідні частини, які є придатними для цілей заземлення і не можуть бути навіть тимчасово демонтованими (повністю або частково) без відома персоналу, який експлуатує електроустановку (обсадні труби бурових свердловин, металеві шпунти гідротехнічних споруд, закладні частини затворів тощо); – заземлювачі опор повітряних ліній електропередавання, з’єднані з заземлювальним пристроєм електроустановки за допомогою грозозахисного троса, якщо трос не ізольовано від опор лінії; – заземлювачі опор повітряних ліній електропередавання напругою до 1 кВ, з’єднані РЕN-провідником із заземлювальним пристроєм джерела живлення за кількості ліній, не менше двох; – рейки магістральних неелектрифікованих залізниць і під’їзних колій за наявності перемичок між рейками.

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

1.7.116. Не допускається використовувати як природні заземлювачі діючі трубопроводи горючих рідин, горючих або вибухонебезпечних газів і сумішей. Не слід також використовувати як природні заземлювачі труби каналізації, опалення та водопроводу. Проте ці вимоги не виключають необхідності приєднання цих трубопроводів і труб в електроустановках напругою до 1 кВ до основної системи зрівнювання потенціалів. Не слід також використовувати як природні заземлювачі залізобетонні конструкції будівель і споруд з попередньо напруженою арматурою, проте це обмеження не поширюється на опори повітряних ліній електропередавання й опорні конструкції відкритих розподільних пристроїв. Можливість використання природних заземлювачів за умовою густини струму, який протікає по них, необхідність зварювання арматурних стержнів залізобетонних фундаментів та інших будівельних конструкцій, приварювання анкерних болтів до арматурних стержнів залізобетонних фундаментів, а також можливість використання фундаментів у сильноагресивних середовищах мають визначатися за допомогою розрахунків. 1.7.117. Штучні заземлювачі можуть бути з чорної сталі без покриття або з покриттям, з нержавіючої сталі і мідними. Штучні заземлювачі не слід фарбувати. Матеріал, який використовують для заземлювачів і заземлювальних провідників, має бути електрохімічно сумісним з матеріалом з’єднувальних і контактних елементів. Мінімальні розміри заземлювачів і заземлювальних провідників, прокладених у землі, мають відповідати розмірам, зазначеним у табл. 1.7.5. Заземлювачі з чорної сталі, як правило, не слід використовувати в сильноагресивному середовищі. У цьому випадку рекомендовано застосовувати мідні заземлювачі або заземлювачі із сталі з мідним гальванічним покриттям. У разі використання заземлювачів з чорної сталі без покриття в середньоагресивному середовищі їх розміри порівняно з поданими в табл. 1.7.5 рекомендовано збільшувати з урахуванням розрахункового терміну служби заземлювального пристрою.

1.7.118. Переріз горизонтальних заземлювачів для електроустановок напругою понад 1 кВ необхідно вибирати за умови термічної стійкості і допустимої температури нагрівання 400 °C (короткочасне нагрівання, яке відповідає повному часу дії основного захисту і вимкнення вимикача). За розрахунковий приймають струм однофазного замикання на землю в електроустановках із глухозаземленою або ефективно заземленою

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

нейтраллю і струм двофазного замикання на землю в електроустановках з ізольованою, компенсованою або заземленою через резистор нейтраллю. 1.7.119. Траншеї для горизонтальних заземлювачів необхідно заповнювати однорідним ґрунтом, який не містить у собі щебеню і будівельного сміття. Не слід розташовувати заземлювачі в місцях, де земля підсушується штучним нагріванням, наприклад, поблизу трубопроводів. ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНІ ПРОВІДНИКИ 1.7.120. Переріз заземлювальних провідників залежно від напруги електроустановки і режиму нейтралі має відповідати вимогам згідно з 1.7.121–1.7.123. Якщо заземлювальний провідник прокладають у землі, то його мінімальні розміри залежно від матеріалу, з якого його виготовлено, має відповідати розмірам згідно з табл. 1.7.5. Прокладати в землі алюмінієві заземлювальні провідники не допускається, а також не допускається використовувати як заземлювальні провідники відкриті провідні частини кабельних споруд. Заземлювальні провідники необхідно захищати від корозії одним з існуючих способів, наприклад шляхом фарбування в слабоагресивних ґрунтах, а в середньо- та сильноагресивних ґрунтах додатково на переході ґрунт–повітря рекомендовано встановлювати термоусаджувальну трубку, довжиною не меншою, ніж 0,6 м (0,3 м під землею та 0,3 м – над землею). 1.7.121. В електроустановках напругою до 1 кВ з глухозаземленою нейтраллю переріз заземлювальних провідників, які з’єднують струмовідну частину джерела живлення з заземлювачем, має відповідати вимогам 1.7.137 до захисних провідників. Переріз заземлювальних провідників повторних заземлень, а також у системах заземлення ТТ і ІТ, які з’єднують заземлювач із РЕ-шиною або ГЗШ, визначають за максимальним струмом, який може протікати через заземлювач за час спрацьовування захисного пристрою. В усіх випадках мінімальний переріз заземлювального провідника має бути не меншим ніж 6 мм2 – для міді, 16 мм2 – для алюмінію і 50 мм2 – для сталі. Переріз заземлювального провідника, який з’єднує заземлювач робочого (функціонального) заземлення з ГЗШ, має відповідати вимогам стандартів та інструкцій виробника обладнання щодо влаштування його заземлення та бути не меншим ніж 10 мм2 – для міді, 16 мм2 – для алюмінію, 75 мм2 – для сталі. Переріз заземлювальних провідників повітряних ліній електропередавання напругою до 1 кВ слід приймати відповідно до вимог глави 2.4 цих Правил. 1.7.122. В електроустановках напругою понад 1 кВ електричної мережі з ізольованою, компенсованою або заземленою через резистор нейтраллю провідність заземлювальних провідників має становити не менше 1/3 провідності фазних провідників. Як правило, не вимагається застосовувати мідні провідники перерізом понад 25 мм2, алюмінієві – понад 35 мм2, сталеві – понад 120 мм2. 1.7.123. В електроустановках напругою понад 1 кВ з глухозаземленою або ефективно заземленою нейтраллю переріз заземлювальних провідників необхідно вибирати таким чином, щоб у разі протікання через них найбільшого струму однофазного замикання на землю температура заземлювальних провідників не перевищувала 400 °C (короткочасне нагрівання, яке відповідає повному часу дії основного захисту і вимкнення вимикача). 1.7.124. Для вимірювання опору заземлювального пристрою необхідно в зручному місці передбачати можливість від’єднання заземлювального провідника. Від’єднання заземлювального провідника повинне бути можливим тільки за допомогою інструмента. В електроустановках напругою до 1 кВ таким місцем, як правило, є ГЗШ. 1.7.125. У місці введення в будівлю або споруду заземлювального провідника, який не входить до складу кабелю живлення, треба наносити знак . ГОЛОВНА ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНА ШИНА (ГЗШ) 1.7.126. У кожній електроустановці напругою до 1 кВ, в якій виконують основну систему зрівнювання потенціалів, необхідно передбачати влаштування ГЗШ. 1.7.127. Якщо будівля має кілька окремих вводів, то ГЗШ потрібно влаштовувати для кожного ввідного пристрою. За наявності вбудованих трансформаторних підстанцій ГЗШ необхідно влаштовувати для кожної з них. 1.7.128. Матеріал і конструкція ГЗШ повинні забезпечувати її механічну міцність, термічну і корозійну стійкість, зручність приєднання до неї провідників. ГЗШ слід виготовляти з міді, латуні; допускається виготовляти її зі сталі. Застосовувати алюмінієві шини не допускається. Переріз ГЗШ має забезпечувати її провідність, не меншу ніж провідність того з безпосередньо приєднаних до неї провідників, у якого провідність має найбільше значення. 1.7.129. Конструкція ГЗШ має передбачати можливість індивідуального приєднання і від’єднання провідників. Приєднувати і від’єднувати провідники повинно бути можливим тільки за допомогою інструмента.

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

1.7.130. ГЗШ можна розташовувати всередині ввідного пристрою електроустановки напругою до 1 кВ або влаштовувати окремо біля нього в місці, доступному і зручному для обслуговування. Як ГЗШ можна використовувати РЕ-шину ввідного пристрою. У місцях, доступних особам, які не експлуатують електроустановку, влаштовувати окрему ГЗШ не рекомендовано. Якщо уникнути цього неможливо, то окрему ГЗШ слід розташовувати в шафі з дверцями, які зачиняються на ключ. У місцях, доступних тільки для виробничого (електротехнічного) персоналу (наприклад, в електроприміщеннях), окрему ГЗШ можна встановлювати відкрито. ЗАХИСНІ ПРОВІДНИКИ (РЕ-ПРОВІДНИКИ) 1.7.131. Як захисні провідники в електроустановках напругою до 1 кВ можна використовувати: 1) спеціально передбачені для цього провідники: – жили багатожильних кабелів і проводів; – ізольовані або неізольовані провідники, прокладені в огороджувальній конструкції (трубі, коробі, лотку) спільно з фазними провідниками лінії живлення; – стаціонарно прокладені ізольовані або неізольовані провідники; 2) відкриті провідні частини: – металеві оболонки і екрани кабелів та проводів; – металеві оболонки і опорні конструкції комплектних пристроїв і шинопроводів, які входять до складу електроустановки напругою до 1 кВ; – металеві короби і лотки електропроводок, якщо їх конструкція допускає таке використання і це зазначено в документації виробника; – металеві труби електропроводок; 3) деякі сторонні провідні частини: – металеві конструкції будівель і споруд (ферми, колони тощо); – сталеву арматуру залізобетонних будівельних конструкцій будівель і споруд; – металеві конструкції виробничого призначення (підкранові рейки, галереї, площадки, шахти ліфтів і підйомників, обрамлення каналів тощо). Провідники, спеціально передбачені як захисні, не можна використовувати з іншою метою. 1.7.132. Використовувати відкриті і сторонні провідні частини, зазначені в 1.7.131, як захисні провідники допускається в разі, якщо вони відповідають вимогам цієї глави до провідності електричного кола. Відкриті і сторонні провідні частини можна використовувати як захисні провідники в разі, якщо вони, крім того, одночасно відповідають таким вимогам: – неперервність електричного кола забезпечується їх конструкцією або відповідними з’єднаннями, захищеними від механічних, хімічних і електрохімічних пошкоджень; – їх демонтаж неможливий без відома виробничого (електротехнічного) персоналу, який експлуатує електроустановку. 1.7.133. Не допускається використовувати як захисні провідники такі провідні частини: – труби газопостачання та інші трубопроводи горючих або вибухонебезпечних речовин і сумішей; – труби водопостачання, каналізації та центрального опалення; – несучі троси для тросової проводки; – свинцеві оболонки кабелів і проводів (див. примітку); – конструктивні частини, які можуть зазнавати механічного пошкодження в нормальних умовах експлуатації; – металеві оболонки ізоляційних трубок і трубчастих проводів, металорукави тощо. Примітка. Використання свинцевих оболонок кабелів як захисних провідниква можливо в разі, якщо це буде обґрунтовано відповідними розрахунками. 1.7.134. РЕ-провідник, якщо він входить до складу лінії (кабелю, проводу), що живить обладнання, не допускається використовувати для виконання функцій РЕ-провідника електрообладнання, яке отримує живлення від іншої лінії. Також не допускається використовувати відкриті провідні частини електрообладнання як РЕ-провідники для іншого обладнання. Винятком є оболонки і опорні конструкції комплектних пристроїв і комплектних шинопроводів, якщо є можливість приєднання до них захисних провідників у потрібному місці. 1.7.135. Ізоляція захисних провідників не вимагається. Проте в місцях, де можливе пошкодження ізоляції фазних провідників через іскріння між неізольованим захисним провідником і металевою оболонкою або конструкцією, в якій прокладено захисний і фазні провідники (наприклад, у разі прокладання провідників у трубах, коробах, лотках), захисні провідники повинні мати ізоляцію, рівноцінну з фазними провідниками. 1.7.136. РЕ-провідники необхідно, як правило, прокладати в спільній оболонці з фазними провідниками або поряд з ними. Ця вимога є обов’язковою, якщо для захисту від ураження електричним струмом використовують пристрої захисту від надструму.

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.7.137. Мінімальний переріз РЕ-провідників має відповідати значенням, наведеним у табл. 1.7.6. Переріз провідників у табл. 1.7.6 наведено для випадку, коли їх виготовлено з того самого матеріалу, що й фазні. Переріз провідників з іншого матеріалу повинен бути за провідністю еквівалентним зазначеному в табл. 1.7.6.

Мінімальний переріз РЕ-провідника, який є жилою кабелю (проводу) з перерізом фазних жил 150 мм2, допускається приймати 70 мм2. 1.7.138. Переріз РЕ-провідника має також бути не меншим від мінімального значення, яке визначають за формулою:

де S – мінімальний переріз РЕ-провідника, мм2; I – струм короткого замикання, який забезпечує час вимикання пошкодженого кола захисним апаратом відповідно до табл. 1.7.1, або час, не більший ніж 5 с відповідно до 1.7.82, А; t – час спрацьовування захисного пристрою, с; К – коефіцієнт, значення якого залежить від матеріалу РЕ-провідника, його ізоляції, початкової та кінцевої температур. Значення К для РЕ-провідників за різних умов наведено в табл. 1.7.7–1.7.11. Якщо в результаті розрахунку отримано нестандартний переріз, як мінімальний переріз РЕ-провідника необхідно приймати його найближче більше стандартне значення.

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.7.139. Переріз мідних РE-провідників, які не входять до складу кабелів або проводів живлення і прокладених не в загальній огороджувальній конструкції (трубі, коробі, лотку) з фазними провідниками, в усіх випадках повинен бути не меншим ніж: – 2,5 мм2 – за наявності механічного захисту; – 4 мм2 – за відсутності механічного захисту. Переріз окремо прокладених алюмінієвих РE-провідників повинен бути не менше ніж 16 мм2. 1.7.140. Якщо РE-провідник є спільним для двох або більше кіл, то його мінімальний переріз має визначатися з урахуванням: – провідності фазних провідників того кола, в якому вона найбільша; – найбільшого значення добутку I2•t в цих колах. 1.7.141. Захисні провідники допускається прокладати в землі, у підлозі, по краю фундаментів технологічних установок тощо. Не допускається прокладати в землі неізольовані алюмінієві захисні провідники. 1.7.142. У сухих приміщеннях без агресивного середовища захисні провідники можна прокладати безпосередньо по стінах. У вологих, сирих і особливо сирих приміщеннях, а також у приміщеннях з агресивним середовищем захисні провідники необхідно прокладати на відстані від стін, не меншій ніж 10 мм. 1.7.143. Неізольовані захисні провідники слід захищати від корозії. У місцях перетину їх з кабелями, трубопроводами тощо, а також у місцях їх введення в будівлі, переходу крізь стіни і перекриття вони повинні бути захищені від механічних пошкоджень. У місцях перетину температурних і осадових швів треба передбачати компенсацію їх довжини. 1.7.144. Захисні провідники повинні мати кольорове позначення у вигляді поздовжніх або поперечних жовтих і зелених смуг однакової ширини відповідно до 1.1.29. РЕN-ПРОВІДНИКИ 1.7.145. У стаціонарних електроустановках з типом заземлення системи ТN функцію захисного (РЕ-) і нейтрального (N-)провідників можна поєднувати в одному РЕN-провіднику, якщо його переріз не менший ніж 10 мм2 – для мідних і 16 мм2 – для алюмінієвих провідників, а частина електроустановки, що розглядається, не захищена ПЗВ. 1.7.146. Спеціально передбачені РЕN-провідники мають відповідати вимогам 1.7.137 до перерізу РE-провідників, а також 1.3.6 до перерізу N-провідника і 1.1.29 до його кольорового позначення. РЕN-провідники повинні мати ізоляцію, рівноцінну з ізоляцією фазних провідників. Ізолювати РЕN-шини в комплектних розподільних пристроях не вимагається. Не допускається використовувати сторонні провідні частини як єдиний РЕN-провідник. 1.7.147. Якщо, починаючи з якої-небудь точки електроустановки, РЕN-провідник поділено на Nі РЕ-провідники, то об’єднувати ці провідники, а також приєднувати N-провідник до заземлених частин за цією точкою по ходу розподілу енергії не дозволено. У точці поділу провідників необхідно передбачати окремі затискачі або шини для N- і РЕ-провідників. РЕN-провідник необхідно приєднувати до затискача (шини) захисного провідника. ПРОВІДНИКИ СИСТЕМИ ЗРІВНЮВАННЯ ПОТЕНЦІАЛІВ 1.7.148. Для влаштування систем зрівнювання потенціалів можна використовувати сторонні і відкриті провідні частини електроустановок, зазначені в 1.7.131, або спеціально прокладені провідники чи їх сполучення. 1.7.149. Переріз провідників основної системи зрівнювання потенціалів має бути не меншим ніж: – 6 мм2 для міді,

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

– 16 мм2 для алюмінію, – 50 мм2 для сталі. 1.7.150. Переріз провідників додаткової системи зрівнювання потенціалів має забезпечувати провідність, не меншу ніж: – у разі з’єднання двох відкритих провідних частин – провідність найменшого із захисних провідників, приєднаних до цих частин; – у разі з’єднання відкритої і сторонньої провідних частин – половину провідності захисного провідника, приєднаного до відкритої провідної частини. Переріз провідників додаткової системи зрівнювання потенціалів має також відповідати вимогам 1.7.139. З’ЄДНАННЯ І ПРИЄДНАННЯ ЗАХИСНИХ ПРОВІДНИКІВ 1.7.151. З’єднання і приєднання заземлювальних, РЕ-провідників і провідників системи зрівнювання і вирівнювання потенціалів повинні забезпечувати неперервність електричного кола. З’єднання сталевих провідників рекомендовано здійснювати зварюванням. У приміщеннях і зовнішніх електроустановках без агресивного середовища допускається з’єднувати заземлювальні і захисні провідники іншими способами, які забезпечують вимоги ГОСТ 10434–82 «Соединения контактные электрические. Классификация. Общие технические требования» до з’єднань класу 2. У разі влаштування заземлювальних пристроїв з використанням штучних мідних заземлювачів або заземлювачів із чорної сталі з покриттям для з’єднання заземлювачів між собою і приєднання до них заземлювальних провідників можна застосовувати спеціальні різьбові з’єднання, виготовлені за технічними умовами, узгодженими в установленому порядку, або такі, що мають сертифікат відповідності. З’єднання слід захищати від корозії і механічного пошкодження. Для болтових з’єднань необхідно забезпечувати заходи проти ослаблення контакту. У разі з’єднання провідників з різних матеріалів слід передбачати заходи проти можливої електролітичної корозії. 1.7.152. З’єднання мають бути доступними для огляду і виконання випробувань, за винятком з’єднань: – заповнених компаундом або герметичних; – що знаходяться в підлозі, стінах, перекриттях, землі тощо; – які є частиною обладнання і виконані відповідно до стандартів або технічних умов на це обладнання. 1.7.153. Приєднання заземлювальних провідників, РЕ-провідників і провідників зрівнювання потенціалів до відкритих провідних частин необхідно виконувати шляхом зварювання або болтового з’єднання. У разі використання природних заземлювачів для заземлення електроустановок і сторонніх провідних частин як РЕ-провідників і провідників зрівнювання потенціалів контактні з’єднання необхідно здійснювати методами, передбаченими ГОСТ 12.1.030–81 «ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление». З’єднання захисних провідників електропроводок і повітряних ліній необхідно здійснювати такими самими методами, що й з’єднання фазних провідників. 1.7.154. Захисні провідники, приєднані до обладнання, яке підлягає частому демонтажу чи встановлене на рухомих частинах або зазнає тряски і вібрації, мають бути гнучкими. 1.7.155. Місця і способи приєднання заземлювальних провідників до протяжних природних заземлювачів, наприклад, до трубопроводів, слід вибирати такими, щоб у разі роз’єднування заземлювачів для ремонтних робіт очікувана напруга дотику і розрахункове значення опору заземлювального пристрою не перевищували безпечних значень. 1.7.156. У разі виконання контролю неперервності кола заземлення не допускається вмикати котушки пристроїв, призначених для здійснення цього контролю, послідовно (у розсічку) з захисними провідниками. 1.7.157. Не допускається вмикати комутаційні апарати в кола РЕ- і РЕN-провідників, за винятком випадку живлення електроприймачів за допомогою штепсельних з’єднань. Допускається одночасно вимикати всі провідники на вводі в електроустановки індивідуальних житлових, дачних будинків і аналогічних до них об’єктів, які живляться однофазними відгалуженнями від повітряної лінії. У цьому разі поділ РЕN-провідника на РЕ- і N-провідники необхідно здійснювати до ввідного захиснокомутаційного апарата. 1.7.158. Якщо РЕ-провідники можуть бути роз’єднані за допомогою такого самого штепсельного з’єднувача, що й фазні провідники, розетка і вилка штепсельного з’єднувача повинні мати спеціальні захисні контакти для приєднання до них РЕ-провідників. Якщо корпус штепсельної розетки металевий, то його необхідно приєднувати до захисного контакту цієї розетки. 1.7.159. Приєднувати кожну відкриту провідну частину електроустановки до РЕ-провідника або до захисного заземлення потрібно за допомогою окремих відгалужень. Послідовно включати в РЕ-провідник або заземлювальний провідник відкриті провідні частини не допускається. Приєднувати сторонні провідні частини до основної системи зрівнювання потенціалів потрібно також за допомогою окремих відгалужень.

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Приєднувати відкриті і сторонні провідні частини до додаткової системи зрівнювання потенціалів можна за допомогою як окремих відгалужень, так і за допомогою одного спільного нероз’ємного провідника. ПЕРЕНОСНІ ЕЛЕКТРОПРИЙМАЧІ 1.7.160. До переносних електроприймачів відносяться електроприймачі, які можуть у процесі їх експлуатації перебувати в руках людини (ручний електроінструмент, побутові електроприлади тощо). 1.7.161. Живлення переносних електроприймачів змінного струму слід виконувати від мережі напругою, не вищою ніж 380/220 В. Залежно від категорії приміщення за рівнем небезпеки ураження людей електричним струмом для захисту в разі непрямого дотику в колах, які живлять переносні електроприймачі, можна застосовувати автоматичне вимкнення живлення, захисне електричне відокремлення, наднизьку напругу і подвійну ізоляцію переносних електроприймачів. 1.7.162. У разі застосування автоматичного вимкнення живлення металеві корпуси переносних електроприймачів, за винятком електроприймачів з подвійною ізоляцією, слід приєднувати до РЕ-провідника відповідно до особливостей типу заземлення системи. Для цього необхідно передбачати додатковий провідник, розташований в одній оболонці з фазними провідниками (третя жила кабелю або проводу – для електроприймачів однофазного і постійного струму, четверта або п’ята жила – для електроприймачів трифазного струму), який приєднують до корпусу електроприймача та захисного контакту вилки штепсельного з’єднувача. Цей провідник має бути мідним, гнучким, а його переріз – дорівнювати перерізу фазних провідників. Використовувати з цією метою нейтральний провідник, навіть розташований у спільній оболонці з фазними провідниками, не допускається. 1.7.163. Допускається застосовувати стаціонарні та окремі переносні РЕ-провідники і провідники зрівнювання потенціалів для переносних електроприймачів випробувальних лабораторій і експериментальних установок, переміщування яких під час їх роботи не передбачено. При цьому стаціонарні провідники мають задовольняти вимогам 1.7.131–1.7.144, а переносні провідники повинні бути мідними, гнучкими і мати переріз, не менший за переріз фазних провідників. У разі прокладання таких провідників не в складі спільного з фазними провідниками кабелю їх переріз має бути не меншим від зазначеного в 1.7.139. 1.7.164. Штепсельні розетки з робочим струмом до 32 А, до яких можливе приєднання переносних електроприймачів, які перебувають в приміщеннях з підвищеною небезпекою або особливо небезпечних, у тому числі на місцевості просто неба, мають бути захищеними ПЗВ з номінальним диференційним струмом, не більшим за 30 мА. Допускається застосовувати переносні електроприймачі, обладнані ПЗВ-вилками. У разі застосування захисного електричного поділу кіл в особливо небезпечних приміщеннях (наприклад, в стиснених приміщеннях з провідними підлогою, стінами і стелею) кожна розетка повинна отримувати живлення від індивідуального розділового трансформатора або від його окремої обмотки. Застосування наднизької напруги живлення переносних електроприймачів напругою до 50 В повинно здійснюватися від безпечного розділового трансформатора. 1.7.165. Для приєднання переносних електроприймачів до мережі живлення слід застосовувати штепсельні з’єднувачі, які відповідають вимогам 1.7.158. У штепсельних з’єднувачах переносних електроприймачів, а також подовжувальних проводів і кабелів провідники з боку джерела живлення слід приєднувати до розетки, а з боку електроприймача – до вилки. 1.7.166. Для захисту кіл розеток ПЗВ рекомендовано розташовувати в розподільних щитках. Допускається застосовувати ПЗВ-розетки. 1.7.167. Захисні провідники переносних проводів і кабелів слід позначати поздовжніми або поперечними жовтими і зеленими смугами однакової ширини, які чергуються. ПЕРЕСУВНІ ЕЛЕКТРОУСТАНОВКИ 1.7.168. До пересувних електроустановок, на які поширюються наведені вимоги, належать автономні пересувні джерела живлення електричною енергією та пересувні установки, електроприймачі яких можуть отримувати живлення від стаціонарних або автономних пересувних джерел електричної енергії. Вимоги до пересувних електроустановок не поширюються на суднові електроустановки, рухомий склад електротранспорту, житлові автофургони та електрообладнання, розташоване на рухомих частинах верстатів, машин і механізмів. 1.7.169. Автономне пересувне джерело живлення – це таке джерело живлення електричною енергією, яке дає змогу здійснювати живлення споживачів незалежно від централізованого електропостачання (енергосистеми). 1.7.170. Електроприймачі пересувних електроустановок можуть отримувати живлення від стаціонарних або автономних пересувних джерел живлення з глухозаземленою або ізольованою нейтраллю. 1.7.171. Автономні пересувні джерела електричної енергії можна застосовувати для живлення електроприймачів як стаціонарних, так і пересувних установок.

№ 11 листопад 2015

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

1.7.172. У разі живлення стаціонарних електроприймачів від автономних пересувних джерел живлення режим нейтралі джерела живлення і заходи захисту мають відповідати режиму нейтралі і заходам захисту, які прийнято для стаціонарних електроприймачів. 1.7.173. У разі живлення електроприймачів пересувних установок від стаціонарних або автономних пересувних джерел живлення з глухозаземленою нейтраллю слід застосовувати системи заземлення ТN-S або ТN-С-S. Об’єднувати функції захисного провідника РЕ і нейтрального N в одному спільному провіднику РЕN усередині пересувної електроустановки заборонено. Поділ РEN-провідника лінії живлення на РЕ- і N-провідники слід виконувати в точці приєднання установки до джерела живлення. Для захисту в разі непрямого дотику слід застосовувати автоматичне вимкнення живлення відповідно до 1.7.82. Наведений у табл. 1.7.1 допустимий час автоматичного вимкнення живлення слід зменшувати вдвічі. 1.7.174. У разі живлення електроприймачів пересувних електроустановок від стаціонарних або автономних пересувних джерел живлення з ізольованою нейтраллю для захисту в разі непрямого дотику слід застосовувати захисне заземлення в поєднанні з металевим зв’язком корпусів пересувної установки і джерела живлення та безперервним контролем ізоляції з дією на сигнал або із захисним вимкненням живлення. Опір заземлювального пристрою пересувних установок у цьому випадку має відповідати 1.7.97 і 1.7.98 (див. також 1.7.175). Для виконання металевого зв’язку корпусів пересувної установки і джерела живлення слід використовувати одну з жил кабелю живлення, наприклад, четверту жилу кабелю в трифазних мережах без N-провідника або п’яту жилу кабелю в трифазних мережах з N-провідником. Провідність фазних провідників і провідників металевого зв’язку має забезпечувати автоматичне вимкнення живлення в межах нормованого часу в разі подвійного замикання на відкриті провідні частини електрообладнання. Допускається не виконувати металевий зв’язок корпусів джерела живлення і установки, якщо власні пристрої захисного заземлення джерела живлення і пересувної установки забезпечують допустимий рівень напруги дотику в разі подвійного замикання на відкриті провідні частини електрообладнання. 1.7.175. У разі живлення електроприймачів пересувної електроустановки від автономного пересувного джерела електричної енергії його нейтраль, як правило, має бути ізольованою. У цьому випадку для захисту в разі непрямого дотику допускається виконувати захисне заземлення тільки джерела живлення, а провідники металевого зв’язку корпусів джерела живлення і установки (див. 1.7.174) використовувати як заземлювальні провідники для відкритих провідних частин електроприймачів пересувної установки. У разі подвійного замикання на відкриті провідні частини електрообладнання пересувних електроустановок слід виконувати автоматичне вимкнення живлення, забезпечуючи допустимий час вимкнення згідно з табл. 1.7.12.

1.7.176. У разі живлення електроприймачів пересувних установок від автономних пересувних джерел живлення з ізольованою нейтраллю заземлювальний пристрій слід влаштовувати з дотриманням вимог до його опору або напруги дотику в разі однофазного замикання на відкриті провідні частини. Якщо заземлювальний пристрій виконують із дотриманням вимог до його опору, значення опору не повинно перевищувати 25 Ом. Допускається збільшувати зазначений опір відповідно до 1.7.113. Якщо заземлювальний пристрій виконується з дотриманням вимог до напруги дотику, значення опору заземлювального пристрою не нормують. У цьому разі слід дотримуватися умови:

ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

де R – опір заземлювального пристрою пересувної електроустановки, Ом; Із – повний струм однофазного замикання на відкриті провідні частини пересувної електроустановки, А. 1.7.177. Допускається не виконувати захисне заземлення електроприймачів пересувних електроустановок, які отримують живлення від автономних пересувних джерел живлення з ізольованою нейтраллю в таких випадках: – якщо джерело живлення та електроприймачі розташовано безпосередньо на пересувній електроустановці, їх відкриті провідні частини мають між собою металевий зв’язок, а від джерела не живляться інші електроустановки; – якщо пересувні установки (не більше двох) отримують живлення від спеціально призначеного для них джерела живлення, від якого не отримують живлення інші електроустановки, а корпуси джерела живлення і установки з’єднано між собою за допомогою провідників металевого зв’язку (захисних провідників). Кількість електроустановок і довжину кабелів їх живлення не нормують, якщо значення напруг дотику в разі першого замикання на землю (на корпус) не перевищує нормованих. Ці значення треба визначати за допомогою спеціального розрахунку або експериментально; – якщо опір заземлювального пристрою, розрахований за напругою дотику в разі першого замикання на відкриту провідну частину, більший від опору робочого заземлення пристрою постійного контролю опору ізоляції. 1.7.178. Автономні пересувні джерела живлення з ізольованою нейтраллю повинні мати пристрій неперервного контролю опору ізоляції відносно корпусу (землі) зі світловим і звуковим сигналами. Має бути забезпечено можливість перевірки справності пристрою контролю ізоляції та його вимкнення. 1.7.179. Для здійснення захисного вимкнення живлення пересувних електроустановок слід застосовувати пристрої захисту від надструму в поєднанні з пристроями, які реагують на диференційний струм (ПЗВ) або виконують безперервний контроль ізоляції і діють на вимкнення або які реагують на потенціал корпусу відносно землі. У разі застосування пристроїв, які реагують на потенціал корпусу відносно землі, уставка значення напруги спрацьовування має дорівнювати 25 В, якщо час вимкнення не перевищує 5 с. Напругу живлення треба вимикати захисним пристроєм, встановленим до вводу в електроустановку. 1.7.180. На вводі в пересувну електроустановку слід передбачати затискач або збірну шину згідно з вимогами 1.7.128 і 1.7.129, до яких треба приєднувати: – захисний РЕ-провідник лінії живлення; – захисний РЕ-провідник пересувної електроустановки з приєднаними до нього захисними провідниками відкритих провідних частин електрообладнання; – провідники зрівнювання потенціалів корпусу пересувної установки та інших її сторонніх провідних частин; – заземлювальний провідник, приєднаний до місцевого заземлювача, пересувної установки (якщо він є). 1.7.181. Захист від прямого дотику в пересувних електроустановках необхідно забезпечувати за допомогою застосування ізоляції струмовідних частин, огорож і оболонок зі ступенем захисту, не меншим за ІР2Х (ГОСТ 14254–96 (МЭК 529-89)«Степени защиты, обеспечиваемые оболочками (ІР)»). Застосування бар’єрів і розміщення поза зоною досяжності не допускається. Кола штепсельних розеток слід виконувати відповідно до 1.7.164. 1.7.182. РЕ-провідники та провідники зрівнювання потенціалів повинні бути мідними, гнучкими. Їх, як правило, слід прокладати в спільній оболонці з фазними провідниками. Переріз провідників повинен відповідати таким вимогам: – захисних – 1.7.137–1.7.139; – заземлювальних – 1.7.120–1.7.121; – зрівнювання потенціалів – 1.7.148–1.7.150. У переносних кабелях переріз захисного провідника повинен бути таким самим, як і переріз фазних провідників. 1.7.183. Допускається одночасно вимикати всі провідники лінії, яка живить пересувну електроустановку від автономного пересувного джерела живлення, у тому числі РЕ-провідник, за допомогою штепсельного з’єднувача. 1.7.184. Якщо пересувна електроустановка живиться з використанням штепсельних з’єднувачів, вилку штепсельного з’єднувача слід приєднувати з боку пересувної електроустановки. Вона повинна мати оболонку з ізолювального матеріалу.

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

№ 11 листопад 2015

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

ЧИМ ТОЧНІШІ РОЗРАХУНКИ, ТИМ МІЦНІША СПІВПРАЦЯ Переваги класу точності 0,5S над 0,5 для трансформаторів струму Юрій Грімович, експерт технічний з промислової безпеки в енергетиці

Вартість, коп.

станні зміни в ПУЕ 2015 року оперують термінами, що, на перший погляд, є не зовсім зрозумілими навіть для фахівців. Один із таких термінів – клас точності з індексом «S» (див. додаток №7/2015, гл. 1,5 ПУЕ, с. 22–30). Спробуємо розібратися в тонкощах цього питання. У сучасному світі економія ресурсів – чи то ресурсів, чи то грошей – є одним із найважливіших принципів успішної діяльності. Для енергетики економія фактично має бути головною метою, особливо зважаючи на те, що ціни на енергоносії останнім часом постійно підвищуються. На діаграмі наведено процес зростання тарифів на електроенергію, що відбувається згідно з постановою НКРЕКП України від 26.02.2015 № 220.

З неї видно, що вартість електроенергії систематично підвищується ще починаючи з 2014 року. І остання ціна, яку ми сплачуватимемо з вересня 2016-го, не є остаточною: станом на 01.03.2017 року 1 кВт•год коштуватиме 1,68 грн. Якщо помножити вартість 1 кВт•год на кількість спожитих кіловат, отримуємо досить суттєву складову собівартості продукції, що виробляється, чи послуги, що надається споживачеві, оскільки і для функціонування офісу теж потрібна електроенергія. Зверніть увагу на закономірність: чим дорожчий товар, тим меншою є одиниця вимірювання та точнішими комерційні вимірювальні прилади, за показниками яких здійснюються розрахунки. Якщо, купуючи вугілля, ми оперуємо такими одиницями вимірювання, як тонна, то при купівлі картоплі чи

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ковбаси – це вже кілограм, а в ювелірному магазині або в аптеці вимірювання ваги товару йде у міліграмах. Таким чином, зі зростанням вартості електроенергії з’являється потреба у застосуванні приладів обліку підвищеної точності. Комерційний облік електроенергії з використанням вимірювальних трансформаторів струму (далі – ТС) в розподільних мережах 0,4 кВ енергосистем та у споживачів останнім часом ґрунтувався на використанні двохобмоткових трансформаторів струму класу 0,5 та індукційних триелементних лічильників класу 2,0 (активної чи реактивной енергії). Кожен із них власними струмовими (послідовними) ланцюгами підключався до трьох однофазних трансформаторів струму, що, у свою чергу, були встановлені на ввідній лінії живлення споживача електроенергії. Паралельні ланцюги (обмоток напруги) підключаються безпосередньо до відповідних ліній трифазної чотирипровідної мережі змінного струму 0,4 кВ (рис. 1). У мережах, де комерційний облік електроенергії здійснюється по стороні високої напруги (6– 10 кВ), додатково встановлюються вимірювальні трансформатори напруги між лічильником та високовольтною мережею. Також більша частина вимірювальних ТС має додатковий захист обмотки, з якої подається сигнал на пристрої захисту у разі аварійних ситуацій.

Рис. 1. Схема підключення лічильника через ТС

Гарантована точність вимірювань у реальних умовах використання вищезазначених приладів визначається допустимою відносною похибкою вимірювального комплексу. Складові цієї похибки – систематичні та випадкові основні струмові та кутові похибки ТС і лічильника та додаткові похибки під дією різних чинників впливу. Про що йдеться? • Споживання електричної енергії протягом доби є нерівномірним. Існують періоди максимального навантаження, коли рівень споживання дуже близький до максимального значення (це так звані години пікового навантаження: вранці з 8.00 до 10.00 і ввечері з 18.00 до 22.00), та періоди мінімального навантаження вночі. Іноді в нічні години, якщо немає технологічних споживачів цілодобової дії, потужність електроприладів, що працюють, може складати 1% від норми, встановленої для підприємства. • У таких умовах значних коливань споживання електроенергії розглянутий облік дає дуже велику похибку вимірювання – приладний недооблік спожитої електричної енергії. В енергопостачальних організаціях часто фіксуються небаланси в двадцять та більше відсотків по електричній енергії, отриманій на підстанціях по стороні високої напруги, і спожитій електричній енергії, що врахована приладами обліку споживачів по 0,4 кВ. За різними оцінками, доля комерційних втрат, що обумовлена приладним недообліком (похибками вимірювальних засобів, їх неправильним вибором та експлуатацією), складає 25–30% усіх комерційних втрат. У зв’язку з цим актуальним буде порівняти класи точності 0,5S и 0,5, й оцінити переваги більш точного класу над менш точним, а також описати характеристики матеріалів, які застосовують для виготовлення магнітопроводів ТС.

№ 11 листопад 2015

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

Для того щоб знайти відповідь на це запитання, розглянемо графік залежності модуля граничної відносної похибки ТС (į%) для різних класів точності (рис. 2).

Iн Рис. 2. Графіки модуля граничної відносної похибки ТС

Ми бачимо графіки залежності модуля максимальної відносної похибки į% вимірювальних комплексів від ступеня завантаження, який визначається як відношення (į%) для лічильників і ТС. На наданому графіку видно, що для ТС класу 0,5S похибка нормується, починаючи з 1% номінального струму та не може перевищувати 1,5%. Для ТС класу 0,5 похибка для 1% номінального струму не нормується взагалі, на 5% Iн складає 1,5% і навіть на 20% Iн збільшується до 0,75%. До чого це призводить в комерційному обліку електроенергії? В умовах зниження та суттєвих коливань навантаження користувачів ТС значний час працюють у режимі постійного значення струму менше ніж 20% Iн. Оскільки похибка ТС на малих струмах завжди має це негативне значення, використання ТС класу 0,5 обов’язково призведе до більш значного недообліку використаної електроенергії, ніж у разі використання ТС класу 0,5S. Порахуємо величину цієї різниці в недообліку електроенергії для трансформатора струму с номінальним струмом 150 А. Приклад Трансформатор струму 10 год на добу навантажений менш ніж на 20% номінального струму. Для промисловості це, як правило, час з 22.00 до 7.00. У комунальному секторі це і час вночі, і час з 9.00 до 17.00. Вважатимемо, що середнє значення завантаження в цей час 5% від номінального. Різниця похибки ТС класу 0,5 та 0,5S на 5% навантаження складає 0,75%. Споживання електроенергії для ТС класів 0,5 та 0,5S розраховуємо за нижченаведеною формулою: W0,5 = U • I • T •0,985 = 738,750 кВт•год W0,5S = U•I •T • 0,9925 = 744,375 кВт•год U – напруга (10 кВ) I – струм (7,5 А) (5% Iн) T – 10 год ' Wдоб = 5,625 кВт•год ' Wрік = 2053 кВт•год Таким чином, за одну добу недооблік електроенергії при використанні ТС класу 0,5 складає 5,625 кВт•год, а за рік – 2053 кВт•год, що при собівартості 1 кВт•год 1,29 грн складає 2648 грн. У мережах України налічується близько 100 тис. ТС, в основному класу 0,5, тобто загальний недооблік електроенергії через використання ТС низького класу може складати 205 300 МВт•год, або

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

265 млн грн на рік. Насправді втрати енергопостачальних компаній через високі похибки вимірювань наявних ТС є значно більшими – за статистикою Укрметртестстандарту, до 15% ТС, що підлягають черговій перевірці, бракуються, оскільки їхня похибка не відповідає вимогам навіть за класом 0,5. Виникає запитання: можливо, використання застарілих вимірювальних комплексів вигідно споживачеві? Якщо хтось втрачає, то хтось обов’язково знайде і отримає втрачене?! З цього приводу хочу поділитися власним досвідом.

Працюючи енергетиком, я помітив, що на одному з об’єктів, за які я був відповідальним, постійна складова рахунку за електроенергію була досить високою. Вона не тільки була суттєвою, але й у кілька разів перевищувала складову, що нараховується згідно з показниками лічильника. У формулі, за якою розраховується постійна складова, є елемент, що прив’язаний до метрологічних характеристик трансформаторів струму. Фізична суть цього елемента полягає в такому припущенні: якщо у вас встановлені трансформатори струму 1000/5А (коефіцієнт трансформації 200), а нижня межа чутливості ТС класу 0,5 складає 5% (тобто 5% від 1000 дорівнює 50 Ампер), то ви в будь-якому випадку споживаєте мінімум: W= U • I•T = 220В•50А•(24 години•30 діб) = 7920 кВт•год. При вартості 50 коп за 1 кВт•год сума дорівнювала близько 4000 грн. У дійсності показники лічильника були в середньому 800–1000 кВт•год. Справа в тому, що об’єкт будувався з великою перспективою, а на той момент в ньому технологічне обладнання не працювало, власне споживання було спрямовано тільки на підтримку систем безпеки, чергове освітлення та електроприлади у приміщенні охорони. Було прийнято рішення замінити трансформатори струму з 1000/5А (коефіцієнт трансформації 200) на 100/5А (коефіцієнт трансформації 20), відповідно: W= U •I •T = 220В•5А•(24 години•30 діб) = 792 кВт•год. При вартості 50 коп за 1 кВт•год постійна складова рахунку, що відповідає коефіцієнту трансформації ТС, склала вже близько 400 грн. Щомісячна економія – близько 3000 грн (там були й інші складові). На той час це був єдиний можливий вихід з метою економії... Зараз із подібних ситуацій є інші варіанти виходу, зокрема заміна малочутливих застарілих індукційних лічильників на електронні та заміна ТС класу 0,5 на ТС класу 0,5S, які забезпечують нижчі межі допустимих похибок у більш широкому діапазоні вимірювань первинного струму (табл. 1). Таблиця 1 Діапазон струму, що вимірюється (%) Клас точності ТС

100–120%

20–100%

5–20%

1–5%

Допустима похибка вимірювань (%) 0,5

0,5%

0,75%

1,5%

0,5S

0,5%

0,75%

Не нормується 1,5%

За рахунок чого отримані такі переваги класу 0,5S над класом 0,5? Над цими проблемами працювали інженери протягом тривалого часу і знайшли певні закономірності. Похибка трансформатора струму тим менша, чим менший магнітний супротив магнітопроводу – тобто вища магнітна проникність матеріалу, більший перетин сердечника і менша його довжина, а також менше вторинне завантаження. Традиційно як матеріал для сердечників ТС використовують електротехнічну сталь. У трансформаторах струму класу S вимірювальні сердечники виготовлені з нанокристалічного сплаву Finemet. Сплави такого типу почали використовувати наприкінці 80-х років минулого сторіччя в електротехнічній промисловості США та Японії. Ці сплави на основі заліза, кремнію, бору частіше за все отримують

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

№ 11 листопад 2015

шляхом розливу сплаву в рідкому стані через тонку ~25 мкм фильєру на поверхню охолоджувального вала, який обертається з великою швидкістю. За великої швидкості охолодження (до 1 млн градусів на секунду) атоми сплаву не встигають сформувати крупнокристалічну решітку. Таким чином, сплав набуває аморфного характеру й унікальних магнітних та електричних властивостей.

Рис. 3. Типові петлі гістерезиса для електротехнічної сталі і нанокристалічного сплаву

Оскільки ТС працюють в сталому режимі в малих полях, то для їх виготовлення необхідно використовувати матеріали не тільки с більш високою магнітною проникністю, але й з високою початковою магнітною проникністю. Порівняємо характеристики електротехнічної сталі та нанокристалічного сплаву (табл. 2): Таблиця 2 Характеристики

Електротехнічна сталь

Нанокристалічний сплав

Початкова магнітна проникність

20 000

50 000

Максимальна магнітна проникність

25 000

80 000

Магнітна індукція насичення (при Н=800 А/м)

1,75

1,2

Коерцитивна сила (А/м)

2,5

Висока початкова магнітна проникність і лінійність характеристики намагнічування дає можливість забезпечити метрологічні характеристики ТС з магнітопроводом із нанокристалічних сплавів на початку діапазону, а висока максимальна магнітна проникність – у кінці діапазону (120% Iн). Характеристика намагнічування магнітопроводів з електротехнічної сталі на початку діапазону має лінійний характер, що пояснює збільшену похибку вимірювань у діапазоні до 20% Iн. Значення магнітної індукції насичення нанокристалічних сплавів є меншим, ніж для електротехнічної сталі, що обумовлює можливість знизити коефіцієнт безпеки. Дуже низьке значення коерцитивної сили нанокристалічного сплаву майже виключає можливість намагнічування сердечника постійним струмом (ця якість є дуже корисною для енергопостачальних організацій, оскільки виключає можливість впливу на механізм лічильника за допомогою постійних магнітів). Повне перемагнічування сердечника при подаванні перемінного струму відбувається вже за наявності намагніченого поля та значеннях первинного струму 1–2%. Для сердечників з електротехнічної сталі, які можуть намагнічуватися при аварійних відключеннях, цього домогтися важко. За рахунок високого питомого опору магнітні віхреструмові втрати в нанокристалічних сердечниках у 4–10 разів менші, ніж у сердечниках з електротехнічної сталі.

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Нанокристалічний сплав зберігає свої магнітні властивості за нормальної температури понад 100 років, а за температури +50 °C – не менше ніж 50 років, що дає можливість збільшувати інтервал між перевірками ТС. Загалом нанокристалічні сердечники характеризуються меншими матеріалоємністю, габаритами та масою порівняно з сердечниками з електротехнічної сталі для аналогічних за номіналами ТС. Підіб’ємо підсумки. Використання вимірювальних трансформаторів струму класу S є вигідним як для електропостачальника (завдяки суттєвому зменшенню обліково-комерційних втрат), так і для споживача (через зменшення постійної складової рахунків за електроенергію). Перефразувавши відоме прислів’я, можна сказати: чим точніші розрахунки, тим міцніша співпраця! Та якщо поглянути на передовий досвід наших сусідів білорусів, то згідно зі стандартом Беленерго СТП 09110.47.104-11, «для мереж і електроустановок 6–10 кВ вимірювальні ТС для розрахункового обліку повинні мати клас точності не нижче ніж 0,2S. Для технічного обліку допустимим є використання ТС класу точності не нижче ніж 0,5S». Щодо України, то з 2010 р. у нас набув чинності ДСТУ IEC 60044-1:2008, ідентичний до стандарту, який діє у країнах Євросоюзу, при цьому в Росії впровадження такого стандарту відклали, там чинним залишається ГОСТ 7746–2001. Загалом по суті ці два стандарти аналогічні, за винятком кількох важливих вимог. На них і хотілося б зупинитися. Стандарт, що діє в Україні, приділяє більше уваги параметрам, що відповідають за якість трансформаторів, тобто ДСТУ ІЕС 60044-1:2008 пред’являє до ТС більш жорсткі вимоги порівняно з ГОСТ 7746–2001. Зокрема, це стосується таких технічних вимог: 1. Вимірювання рівня часткових розрядів (ЧР). Наявність ЧР у ТС у литій ізоляції з часом може призвести до пробою ізоляції, тому ці випробування визначають надійність виробу протягом його терміну експлуатації. ГОСТ 7746–2001 встановлює допустимий рівень ЧР величиною не більше 20 пКл, вимірюваний при напрузі 7,63 кВ. ДСТУ ІЕС 60044-1: 2008 встановлює допустимий рівень ЧР величиною не більше 20 пКл, вимірюваний при напрузі 8,32 кВ і не більше 50 пКл, вимірюваний при 14,4 кВ. Таким чином, ДСТУ ІЕС 60044-1: 2008 вимагає проводити вимірювання ЧР на великих напругах, причому це випробування передбачено процесом приймально-здавальних випробувань (тобто 100% ТС, що виходять з виробництва), а ГОСТ 7746–2001 не зобов’язує перевіряти ТС в литій ізоляції щодо рівня ЧР у ході приймально-здавальних випробувань. У паспортах ТС російських виробників немає виміряних значень рівня ЧР. Це дозволяє зробити припущення, що такі випробування на російських ТС не проводять. 2. ДСТУ ІЕС 60044-1:2008 вимагає вимірювати супротив вторинних обмоток ТС, приведене до 70°С. Ця вимога виправдана: при проходженні струмів, близьких або вищих за номінальні, у ТС виділяється тепло. Від величини супротиву вторинних обмоток залежить значення коефіцієнта граничної кратності (точності) захисних обмоток. Оскільки зі збільшенням температури супротив збільшується, коефіцієнти граничної кратності, розраховані за ГОСТ 7746–2001, на 5–7% вищі за коефіцієнти граничної кратності, розраховані за ДСТУ ІЕС 60044-1:2008. Таким чином, європейський стандарт зобов’язує виробників вказувати коефіцієнт граничної кратності для реальних умов експлуатації. Варто зауважити, що європейський стандарт не висуває жорстких вимог щодо кліматичних умов експлуатації трансформаторів, але реалії світового ринку підштовхують українських виробників бути відповідними щодо цього російському стандарту. Тому деякі українські заводи за своєю ініціативою проводять відповідні державні випробування, які підтверджують високу надійність ТС у широкому діапазоні температур навколишнього середовища експлуатації. До речі, українські виробники вимірювальних трансформаторів струму вже успішно випускають ТС, що не поступаються європейським аналогам за технологічними можливостями та, крім цього, працюють у більш широкому діапазоні температур зовнішнього повітря.

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

№ 11 листопад 2015

OHSAS 18001. КАК ВЫБРАТЬ ОРГАН ПО СЕРТИФИКАЦИИ* Александр Лысенко, ведущий эксперт НААУ, ведущий преподаватель IRCA, ведущий аудитор «Бюро Веритас», технический директор учебно-научного центра «Бережливое производство»

осле доработки системы менеджмента (СМ) на соответствие требованиям у большинства организаций возникает закономерный вопрос: «В какой системе и в каком органе пройти сертификацию на соответствие OHSAS18001?» Выбор органа по сертификации является важным и ответственным шагом для организации по целому ряду причин, среди них следующие: • сертификация обычно является завершающим этапом и оценкой результатов огромной работы, проделанной всем коллективом организации; • процедура сертификации устанавливает обычно длительные партнерские отношения между организацией и Органом по сертификации на срок не менее чем 3 года (срок действия сертификата); • обоснованно выбранный Орган по сертификации способствует успешному продвижению продукции предприятия на рынке, повышению имиджа предприятия, способствует успешному развитию и укреплению организации; • реализуется естественное желание организации компенсировать значительные затраты на подготовку и проведение процедуры сертификации; • повышается доверие к организации и удовлетворенность потребностей и ожиданий потребителей и других заинтересованных сторон. В настоящее время на украинском рынке действуют десятки отечественных и зарубежных Органов по сертификации (ОС), разобраться с которыми даже организациям, имеющим определенный опыт деятельности в данной области, не так просто, что делает указанную выше проблему еще более актуальной. В то же время в большинстве случаев приходится сталкиваться с такой ситуацией, когда на предприятии нет четко сформулированных требований к услуге сертификации и цели проведения сертификации СМ. Отсутствуют данные об аккредитованных ОС, работающих в области интересов организации, а также критерии оценки ОС и т.д. В связи с этим организацией могут быть допущены стратегические ошибки: • не оптимальный выбор ОС; • необходимость привлекать несколько сертифицирующих организаций для решения своих задач по всем направлениям, требующимся для предприятия; • не оптимальные финансовые затраты на подготовку и проведение самой процедуры сертификации и последующих инспекционных (надзорных) проверок, а также затраты предприятия на подготовку и доработку системы менеджмента профессиональной безопасности и здоровья (СМПБиЗ); • не учтены перспективы развития предприятия, в том числе последующие запросы в части расширения области применения услуг по сертификации (продукции, окружающей среды и т.д.) • потери, связанные с неподписанием контрактов и неполучением заказов на конкурсных торгах из-за низкого рейтинга выданного сертификата; • проблемы, связанные с самой процедурой проведения сертификации, например «языковые проблемы», режимные вопросы допуска экспертов ко всем необходимым участкам производства (характерно для средних и крупных предприятий с большой номенклатурой производимой продукции, особенно для предприятий оборонного комплекса). Как показывает практика, более трети организаций свой выбор ОС основывают исключительно на рекомендациях «личных» или консультантов, а иногда просто глядя на своих соседей по региону. Практически половина предприятий при выборе ОС руководствовалась в качестве основного критерия «знанием ОС отрасли». При этом не указываются (отсутствуют рекомендации) конкретные количественные показатели, которые можно было бы использовать для оценки указанной характеристики ОС. Предприятия, уже имеющие сертификаты, получают от сертифицировавших их ОС запросы на отзыв, в которых предлагаются критерии для оценки удовлетворенности потребителей (организаций) услугами сертификации ОС. Указанную информацию ОС использует для подтверждения результативности действующей в ОС системе менеджмента качества. Приведем два примера.

__________________________________________

* Див. також статтю О. Лисенка «OHSAS 18001: крок за кроком», опубліковану в цьому номері журналу.

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Вариант №1 Анализ удовлетворенности организаций от применения полученных сертификатов № п/п

Применение сертификатов

Доля предприятий, получивших положительный эффект, %

При заключении контрактов

При заключении контрактов с зарубежными потребителями

При получении государственных заказов

При получении лицензий

Вариант №2

Удовлетворенность от внедрения системы менеджмента № п/п

Показатели удовлетворенности предприятий

Доля предприятий, получивших положительный эффект, %

Снижение уровня травматизма на предприятии

Уменьшение издержек

Повышение управляемости предприятия

Повышение уровня подготовки и удовлетворенности персонала

Повышение престижа предприятия на: а) региональном уровне; б) отечественном уровне; в) зарубежном уровне

Видно, что выделить составляющие, имеющие отношение к выданному сертификату, из общей деятельности организации, весьма затруднительно. Какой-либо методики в этом случае также не предлагается, и объективность сделанных организациями оценок, в большей степени, находится на эмоциональном уровне с присутствием элемента вежливости. Руководство и специалисты предприятий хотели бы иметь в своем распоряжении простую и понятную рабочую методику, позволяющую принять обоснованное решение с учетом интересов организации. В настоящей публикации предпринята попытка взглянуть на указанную выше проблему глазами организации (потребителя), обобщить и проанализировать опыт ряда предприятий по оценке и выбору ОС для сертификации СМПБиЗ, создать типовой алгоритм указанной процедуры, основанный на требованиях OHSAS18001. Не претендуя на полную универсальность предложенной ниже методики и критериев выбора ОС, автор надеется, что представленные в статье материалы будут способствовать более объективному и последовательному решению проблемы выбора ОС, основываясь на фактах, с учетом конкретной ситуации, а также целей и задач, которые ставит перед собой предприятие при получении сертификата. ЦЕЛИ СЕРТИФИКАЦИИ Организация должна быть убеждена: сертификат необходим. Иначе – потеря заказов, убытки, упущенные возможности. Все разнообразие целей сертификации можно выразить следующим образом: • получение преимуществ по отношению к конкурентам; • повышение уровня доверия к предприятию со стороны потребителей и других заинтересованных сторон; • предполагаемое или ожидаемое давление со стороны потребителей, надзорных органов местных органов власти и др.; • освоение новых рынков; • использование сертификации как элемента постоянного улучшения СМПБиЗ. МЕТОДЫ ВЫБОРА И ОЦЕНКИ ОРГАНОВ ПО СЕРТИФИКАЦИИ Рассмотрим некоторые нормативные аспекты затронутой проблемы. Необходимо оценивать и выбирать поставщиков на основе их способности поставлять услуги в соответствии с требованиями организации. При этом необходимо разработать критерии отбора, оценки и повторной оценки поставщиков.

№ 11 листопад 2015

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

Во многих организациях в отношениях с ОС по старинке продолжает действовать сложившийся за многие предшествующие годы стереотип отношений «контролирующий орган – подконтрольная организация». Услуга сертификации должна с полным основанием рассматриваться организацией как продукция, а ОС – как поставщик со всеми вытекающими отсюда требованиями. В данном случае уместны и в значительной степени применимы уже привычные для организации и отработанные технологии (методики) работы с поставщиками материалов и комплектующих (ведение реестра поставщиков и т.д.) Однако необходимо отметить, что если ОС, следуя требованиям ISO 9001 (см. п. 8.2.1), в обязательном порядке проводит оценку удовлетворенности потребителей (т.е. организаций, пользующихся услугами ОС), то сами организации, как уже указывалось выше, редко рассматривают сертификацию как процесс «Закупок» по отношению к поставщикам услуг по сертификации. Применительно к нашей ситуации требования могут быть сформулированы следующим образом: организация должна оценивать и выбирать поставщиков услуги сертификации на основе их способности предоставлять указанную услугу в соответствии с требованиями организации; должны быть разработаны критерии отбора, оценки и повторной оценки ОС, а также тип и степень управления, применяемые по отношению к ОС и поставляемой услуге, т.е. сертификации. Как видим, организация имеет не только права, но и большие обязательства и ответственность. Ни у кого не вызывает удивления, когда при очередном аудите, например в подразделении по подготовке кадров, аудитор задает вопрос: «Как Вы (организация) оцениваете качество предоставляемой услуги по обучению?» В равной степени уместен вопрос: «Как Вы оцениваете способность поставщика услуги по сертификации выполнить Ваши (организации) требования?»

ТИПОВЫЕ ТРЕБОВАНИЯ ОРГАНИЗАЦИИ К ОРГАНАМ ПО СЕРТИФИКАЦИИ 1. ПРИЗНАНИЕ Для предприятия очень важно, чтобы ОС был признаваем и известен на всех необходимых для организации уровнях. Здесь, в первую очередь, можно рассматривать такие критерии, как ЛЕГИТИМНОСТЬ, ЗНАНИЕ ОТРАСЛЕВОЙ СПЕЦИФИКИ, МНОГОФУНКЦИОНАЛЬНОСТЬ, ИЗВЕСТНОСТЬ. 1.1. Легитимность (аккредитация) определяется: • широтой спектра аккредитаций ОС как в украинских, так и международных системах сертификации; • аккредитацией ОС в конкретном регионе, стране. 1.2. Знание отраслевой специфики определяется: • желанием (требованием) заказчика; • долей на отраслевом рынке сертификационных услуг; • сотрудничеством (признанием) с отраслевыми структурами и надзорными органами и властями; • наличием установленных форм допуска к документации и объектам. 1.3. Многофункциональность определяется: • возможностью проведения совместной, комплексной сертификации, наличием необходимых соглашений о совместных сертификациях с украинскими и международными ОС и соответствующих аккредитаций по следующим направлениям: СМПБиЗ – СМ – экология – пищевая – информационная безопасность и др. 1.4. Известность определяется: • продолжительностью работы на рынке; • долей на рынке сертификационных услуг. 2. ЭФФЕКТИВНОСТЬ Эффективность определяется: • экономичностью процесса сертификации (стоимостью услуги, которая включает в себя сертификацию, надзорные аудиты, командировочные расходы); • наличием рыночного инструментария и управления (страхование, кредитование, конкурсы, возможность реструктуризации). 3. РЕКОМЕНДАЦИИ (в т.ч. рекомендации консультантов и личные отзывы смежных организаций) Рассмотрим указанные критерии и определяющие их показатели подробнее. 1.1. Легитимность (аккредитация) 1.1.1. Чем большее количество аккредитаций имеет ОС, тем большей «сферой признания» обладает выданный ОС сертификат. Тем полнее удовлетворяются требования организации как сегодняшние, так и на перспективу. Т.е. ОС не потребуется дополнительная аккредитация в слу-

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

чае освоения организацией нового вида продукции, а организации не потребуется дополнительно обращаться в другой ОС, что предполагает для обеих сторон дополнительные затраты. В то же время это говорит о качестве предоставляемых ОС услуг, так как существующая в ОС внутренняя СМ является предметом ежегодной проверки со стороны каждого органа национальной аккредитации. Одновременно это является подтверждением того, что сертификат такого ОС имеет одинаково высокий рейтинг независимо от места проведения аудита, будь то Украина, США, Европа, ЮгоВосточная Азия или Австралия. Таким образом, общее количество аккредитаций ОС в национальных органах аккредитации в различных станах может рассматриваться в качестве одного из показателей оценки ОС. Обозначим его К1. Таблица 1 Пример значений критерия К1 Характеристика Аккредитация в НААУ Международная аккредитация Аккредитация в НААУ + международная аккредитация

Оценка (баллов) 1 1,5 2

1.1.2. Иногда для организации определяющим является аккредитация ОС в конкретной стране или регионе Широкая область аккредитации ОС предоставляет возможность организации получить сертификат, которому отдается предпочтение в стране или регионе, на которые ориентирована выпускаемая организацией продукция (на которые направлены экономические интересы организации) или которые входят в сегмент рынка, осваеваемый или освоенный организацией, что, естественно, дает определенные преимущества перед конкурентами. Для этого используем показатель К2. Таблица 2 Пример значений критерия К2 Характеристика Нет аккредитации ОС в конкретной стране Аккредитация ОС в конкретной стране

Оценка (баллов) 1 2

1.2. Знание отраслевой специфики 1.2.1. Пожелание (требование) заказчика В целом ряде отраслей отмечены случаи, когда корпоративный заказчик при размещении заказа высказывает свои предпочтения и выдвигает требование о наличии сертификата определенного ОС (системы), пользующегося доверием. Наличие сформулированного требования заказчика по поставкам сертифицированной услуги обозначим как Z1. Таблица 3 Пример значений критерия Z1 Характеристика Нет предпочтения заказчика относительно ОС Имеются предпочтения заказчика относительно ОС

Оценка (баллов) 1 2

1.2.2. Доля на отраслевом рынке сертификационных услуг В общем случае компетентность ОС для сертификации СМК в интересующей организацию области подтверждается все той же областью аккредитации и согласно действующим положениям. При отсутствии аккредитации ОС в интересующей организацию области заявка просто не будет принята. О более глубоком профессиональном знании отраслевой специфики деятельности организации и соответственно о признании среди родственных (отраслевых) организаций может свидетельствовать количество выданных рассматриваемым органом сертификатов родственным и смежным организациям. Обозначим данный показатель как Z2.

№ 11 листопад 2015

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

Пример значений критерия Z2. Доля ОС на отраслевом рынке сертификационных услуг Характеристика Менее 1% 5–10% 10–30% Более 30%

Таблица 4 Оценка (баллов) 1 1,2 1,3 1,5

1.2.3. Сотрудничество с отраслевыми структурами и надзорными органами Преодоление межотраслевых барьеров – иногда более сложная задача, чем признание сертификатов. В то же время необходимо отметить, что для целого ряда предприятий характерно производство продукции для различных отраслей народного хозяйства, причем в разных сочетаниях. Например, промышленность, включая разведку, обустройство, добычу и переработку железной руды, гражданское строительство, торговлю и т.д. Данное обстоятельство предполагает соответствующую комплексность услуги со стороны ОС и, следовательно, аккредитацию ОС во всех интересующих предприятие отраслях. Необходимо отметить, что данная проблема решена в полной мере не для всех ОС (например, в сфере производства спецтехники), это создает большие неудобства для работы предприятий, приводящие иногда к нежелательной для организации смене не только ОС, но и системы сертификации. Сотрудничество ОС с национальными надзорными органами и ведомствами позволяет предприятию -заказчику эффективно решить вопросы по сертификации СМПБиЗ для получения государственного заказа, сертификации продукции, получения разрешительных документов в различных надзорных органах. Наличие у ОС упомянутых выше соглашений может рассматриваться как положительный показатель. Обозначим его как Z3. Таблица 5 Пример значений критерия Z3. Сотрудничество ОС с национальными надзорными органами Характеристика Нет соглашений Наличие у ОС соглашений о сотрудничестве ОС с национальными надзорными органами

Оценка (баллов) 1 2

1.2.4. Наличие установленных форм допуска Необходимо отдельно выделить наличие у ОС разрешительных документов и соглашений со структурами органов безопасности и наличие в ОС аудиторов (экспертов), имеющих формы допуска установленного образца. Известны случаи, когда данный параметр становился определяющим при выборе ОС и солидные сертифицирующие органы потеряли выгодного заказчика. Но даже в тех случаях, когда аудиторы могут быть допущены на предприятие, организация, производящая одновременно и «закрытую» продукцию, обязана выполнить ряд необходимых мероприятий. Учитывая, что зачастую «закрытая» продукция производится на тех же площадях и том же оборудовании, решение указанной проблемы представляет для организации определенные трудности, требует затрат и может рассматриваться организацией как солидный плюс (минус) при выборе ОС. Обозначим этот показатель как Z4. Таблица 6 Пример значений критерия Z4. Наличие установленных форм допуска Характеристика Нет установленных форм допуска Наличие у экспертов и аудиторов установленных форм допуска

Оценка (баллов) 1 2

1.3. Многофункциональность Многофункциональность определяется возможностью проведения совместной комплексной сертификации, наличием необходимых соглашений о совместных сертификациях с российскими и международными ОС и соответствующих аккредитаций по следующим направлениям: • СМПБиЗ + СМ + продукция;

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

• СМПБиЗ + экология; • СМПБиЗ + безопасность. Получение комплексной услуги: сертификация-обучение Возможность проведения аудитов и получение необходимых сертификатов по всем указанным выше направлениям в одном сертифицирующем органе является для организации привлекательной и экономически целесообразной. Обозначим возможность получить в ОС сертификат одновременно на СМПБиЗ и на: • продукцию (услугу); • соответствие экологическим стандартам ISO серии 14000; • соответствие требованиям безопасности. Комплексная сертификация в различных системах Необходимо отметить, что перечень ОС, имеющих аккредитацию одновременно в украинских и зарубежных системах, ограничен. Поэтому возможность проведения комплексного аудита одновременно в нескольких системах в органе, имеющем международное признание, может рассматриваться как существенное преимущество ОС. Обозначим этот показатель как М1. Пример значений критерия М1. Многофункциональность Характеристика СМПБиЗ + сертификация продукции (услуги) СМПБиЗ + соответствие экологическим стандартам ISO серии 14000 СМПБиЗ + соответствие требованиям безопасности Комплексная сертификация в различных системах

Таблица 7 Оценка (баллов) 1 1,2 1,3 1,5

Сертификация-обучение Предоставление услуг по сертификации, обучению, а также информационных и консалтинговых услуг, в том числе на русском языке, отечественными специалистами, имеющими опыт работы и знающими специфику производства в различных отраслях промышленности, также может оказать существенное влияние на выбор ОС. Важность данного критерия наглядно проявилась при первом опыте работы с зарубежными ОС по сертификации СМПБиЗ. Если учесть, что международные стандарты, используемые при этом специфические термины, не всегда однозначно воспринимаются на отечественных предприятиях, то использование иностранного языка в процедуре сертификации (оформлении документов, выступлениях аудиторов и т.д.) только усугубляет ситуацию. Необходимо отметить, что у различных ОС уровень требований и технология аудита несколько отличаются, хотя все они основаны на стандартах ISO 17021, ISO 19011. Представляется целесообразным иметь на предприятии специалистов, прошедших подготовку в обучающих центрах, ориентированных (тесно связанных) на интересующие данную организацию Органы по сертификации. Наличие консалтинговых центров, тесно сотрудничающих с интересующим организацию органом, одновременно имеющих опыт работы и знающих специфику производства в различных отраслях промышленности, при отсутствии на предприятии достаточного количества квалифицированных менеджеров по СМПБиЗ, позволяет организации избежать стратегических ошибок и оптимизировать свои затраты на подготовку и проведение сертификации. Обозначим возможность получения указанной выше комплексной услуги (наличие консалтингового центра) показателем M2. Таблица 8 Пример значений критерия М2. Обучение Характеристика Нет возможности получения обучения на базе ОС Имеется возможность получения обучения на базе ОС

1.4. Известность можно определить: • продолжительностью работы на рынке; • долей на рынке сертификационных услуг.

Оценка (баллов) 1 2

№ 11 листопад 2015

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

Большая продолжительность работы на рынке сертификационных услуг свидетельствует о наличии традиций, стиля и методов успешной работы, пользующихся спросом у потребителя. Обозначим количество лет работы на рынке (год образования ОС) показателем R1. Таблица 9 Пример значений критерия R1. Количество лет работы на рынке Характеристика

Оценка (баллов)

До 3 лет

От 3 до 5 лет

1,2

От 5 до 10 лет

1,4

От 10 до 15 лет

1,6

Более 15 лет

Доля на рынке сертификационных услуг может быть определена, как отношение количества сертифицированных ОС клиентов к общему количеству сертификаций в Украине, регионе, на мировом рынке. Обозначим данный показатель как R2. Таблица 10 Пример значений критерия R2. Доля на рынке сертификационных услуг Характеристика

Оценка (баллов)

До 1%

От 1 до 5%

1,2

От 5 до 10%

1,4

От 10 до 15%

1,6

Свыше 15%

Допустима и сравнительная оценка абсолютного количества выданных сертифицирующими организациями сертификатов. 2. ЭФФЕКТИВНОСТЬ Естественно стремление организации к максимальной эффективности рассматриваемого процесса выбора ОС, которая в первую очередь будет определяться: • экономичностью процесса сертификации; • наличием рыночного инструментария и управления. 2.1. Экономичность Как указывалось выше, проведение сертификации СМПБиЗ на соответствие OHSAS 18001 является стратегическим решением организации. При его принятии организацию интересует, во что обойдется услуга сертификации, какие ресурсы необходимо выделить. Затраты на проведение сертификации в первую очередь определяются ценой предлагаемой услуги. При этом необходимо учитывать стоимость не только процедуры непосредственной сертификации, но и последующих надзорных аудитов. Кроме того, необходимо учесть командировочные расходы, включая проезд, проживание, техническое обеспечение аудиторов, необходимый перевод документов и т. д. Обозначим ценовой параметр как показатель Е1. Таблица 11 Пример значений критерия Е1. Цена сертификационных услуг Характеристика Выше средней Средняя Ниже средней

2.2. Наличие рыночного инструментария и управления (показатель Е2): • управление и страхование рисков; • кредитование; • конкурсы и тендеры; • реструктуризация.

Оценка (баллов) 1 1,2 1,4

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

Пример значений критерия Е2. Наличие рыночного инструментария и управления Характеристика Управление и страхование рисков Кредитование Конкурсы и тендеры Реструктуризация Нет информации

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Таблица 12

Оценка (баллов) 1 1,1 1,2 1,3 0

2.2.1. Страхование рисков и кредитование Указанные критерии (за исключением может быть «конкурсов и тендеров») в настоящее время, к сожалению, не являются значимыми на отечественном рынке сертификационных услуг. Украинские страховые и кредитные компании пока не проявляют себя достаточно активно в данной сфере бизнеса, к тому же отсутствует развитая законодательная база, стимулирующая деятельность в этом направлении участников процесса, включая предприятия. В то же время все крупнейшие кредитные институты в мире и страховые компании принимают во внимание наличие соответствующих сертификатов как достоверное подтверждение состоятельности и надежности клиента в области качества, экологии и безопасности и учитывают при определении рисков. Наличие сертификата положительно сказывается для их обладателей как на условиях, так и на стоимости страхования и кредитования. Данный фактор обычно учитывается, когда проект финансируется зарубежными банковскими структурами. Конкурсы и тендеры – тоже пока не аргумент. Сейчас информация о тендерных закупках в основном доступна в сети Интернет. И несложно убедиться, что наличие сертификата соответствия требованиям OHSAS 18001 будет являться существенным фактором выбора. 2.2.2. В положениях о проведении конкурсов и тендеров от их участников, как правило, требуется подтверждение выполнения требований по качеству, безопасности и экологии Наличие сертификата, выданного признаваемым ОС, позволяет избавиться от излишних сложностей при оформлении тендерной документации, связанной с доказательствами существования на предприятии эффективно действующей СМПБиЗ (OHSAS 18001) , и обеспечивает определенные преимущества перед остальными участниками. Участие в конкурсах зарубежных компаний, зарубежного капитала или потребителя стимулирует к предъявлению сертификата, признаваемого за рубежом. 2.2.3. Реструктуризация Создание систем управления тесно связано с выбором новой, более эффективной модели управления предприятием. И в настоящее время фактор реструктуризации предприятия является очень важным. Возможность проведения консультаций по созданию систем оптимальным образом с учетом процессов реструктуризации и последующая сертификация на соответствие СМПБиЗ OHSAS 18001 является положительным параметром при оценке ОС. 3. РЕКОМЕНДАЦИИ Как отмечалось выше, более трети организаций основывают свой выбор исключительно на рекомендациях «личных» или консультантов. Обозначим наличие (критерий Е3): • рекомендаций консультантов как показатель; • личных рекомендаций смежных организаций как показатель. Таблица 13 Пример значений критерия Е3. Рекомендации Характеристика Нет рекомендаций Личные рекомендации смежных организаций Рекомендации консультантов

Оценка (баллов) 0 1 1,2

Таким образом, в приведенных выше материалах рассмотрен и обоснован перечень критериев, которые, по мнению автора, отражают типовые требования к услуге сертификации, позволяют объективно провести оценку и выбрать ОС с точки зрения наиболее полного удовлетворения потребностей сертифицируемой организации.

НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА

№ 11 листопад 2015

Пример расчета фактических значений критериев оценки ОС Естественно, перечисленные критерии в конкретной ситуации и для конкретной организации при выборе органа будут иметь различное значение (влияние, см. табл. 14). Поэтому, определившись с номенклатурой критериев, следующим шагом организации будет ранжирование критериев, исходя из степени их влияния на принятые организацией цели сертификации. Например, как уже указывалось выше, для предприятий оборонного комплекса очень важен, а иногда является определяющим критерий «наличие установленных форм допуска». На выбор предприятий, принявших решение или уже прошедших сертификацию на соответствие требований стандартов по экологии и/или безопасности, может оказать существенное влияние многофункциональность ОС, в отличие от организаций, которые в ближайшей перспективе этого делать не планируют, и т. д. Ранжирование выбранных критериев (показателей) может осуществляться в виде ограничения максимального значения баллов, которое может быть выставлено конкретному ОС, по данному показателю. Расчет фактических значений критериев оценки ОС предлагается производить следующим образом: Используем линейную зависимость по формуле: N= ȈKi•Ni

, где Ki– удельный вес критерия; Ni – исходное значение рассматриваемого показателя для конкретного ОС. В табл. 14 приведен пример оценки трех ОС, условно обозначенных, как А, В, С (исходя из конфиденциальности). В качестве исходных данных использовалась информация, полученная из запросов (при оформлении заявок на проведение сертификации) в соответствующие ОС, рекламных публикаций, периодической печати и т. д. Приемлемым считается результат более 20 баллов. Интегральная оценка ОС по установленным критериям позволяет сделать вывод о преимуществе ОС «Импульс А» в целом. Результаты расчетов, выводы и заключение по выбору ОС утверждаются на правлении или совете директоров предприятия. Таблица 14 Результаты оценки поставщиков услуг по сертификации СМ. Дата создания (пересмотра, дополнения): 1.09.2015 г. Критерий значимости Кi

№ п/п

Орган по сертификации

x1 К1

x1 К2

x1 Z1

x1 Z2

x1 Z3

x1 Z4

x3 M1 M2

x2 R2

x1 E2

ООО «Импульс С»

ПАО «Импульс В»

1,4

1,2

19,6

ООО «Импульс А»

1,5

1,4

27,9

Ответственный за СМ _________ ______________________ (подпись) (Ф. И. О.)

Решение Допустимый Неприемлемый Лучший

Согласовано: ______________ ___________________ (подпись) (Ф. И. О.)

ВЫВОДЫ Орган по предоставлению услуги сертификации является поставщиком услуги (продукции) и подлежит оценке. В настоящей публикации представлен общий перечень показателей и определяющих их критериев, позволяющих организации в конкретной ситуации выделить наиболее для себя значимые и провести оценку ОС, исходя из поставленных целей в проекте сертификации системы менеджмента. Представлена методика расчета критериев оценки, которая может быть применена к любой СМ. Приведен пример ранжирования выбранных критериев оценки показателей СМ, расчет их фактических значений, дифференцированной оценки по отдельным показателям и интегральной оценки в целом. Представленная методика прошла практическую апробацию на нескольких отечественных предприятиях.

ЛИСТКИ НЕБЕЗПЕК ЗА ПРОФЕСІЯМИ

СТЕКОЛЬЩИК*

СТРАНИЦА 1

КТО ТАКОЙ СТЕКОЛЬЩИК? Это работник, который устанавливает стекло в окнах, дверях, витринах, рамах или на стенах, потолках, крышках столов и т. д. Перед установкой стекольщик может резать стекло, тонировать его, украшать и т. д. ЧТО ОПАСНОГО В ЭТОЙ РАБОТЕ? •Стекольщики часто получают повреждения от острых краев листов и осколков стекла, острых орудий и т. п. •Стекольщики могут упасть с высоты, устанавливая стекло в окна, на стены и потолки. •Стекольщики могут получить серьезные травмы от падающих тяжелых листов стекла. •Иногда стекольщики используют сильные химикаты, и их пары могут отрицательно сказываться на здоровье. •Листы стекла объемистые и тяжелые, обращение с ними может подвергнуть стекольщиков опасности травм, болей в спине и руках и т. п.

ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЕ ОПАСНОСТИ Несчастные случаи и травмы:

СТРАНИЦА 2

Падения с высоты при установке стекла в окнах, на стенах, потолках и т. п., приводящие к серьезным травмам, а иногда к смерти

Поскальзывания и падения на ровной поверхности, особенно на мокрых, скользких и жирных полах при переноске листов стекла

Травмы, вызванные падающими предметами при обычной работе по установке стекла Раздавливание под весом тяжелого листа или стопки листов стекла Травмы, особенно серьезные порезы рук и раздавливание пальцев ног, вызванные острыми краями листов стекла при их резке, передвижении, установке и других операциях или в результате наступания на острые куски стекла

Порезы от рабочих инструментов, например, резцами, стеклорезами, ножами и т. п. Острое отравление и /или химические ожоги в результате использования сильных реактивов (например, фтороводородной кислоты) для гравировки стекла и других подобных задач Риск пожара при использовании горючих материалов

4 5 6

Электрический шок при контакте с неисправным электрооборудованием Травмы глаз и кожи от осколков стекла Физический риск:

4 5

Контакт кожи и глаз с ультрафиолетовым излучением при работе под прямыми солнечными лучами Тепловой или холодный стресс (вызывающий эффект от температурного неудобства до теплового удара или обморожения соответственно) при работе на открытом воздухе Влияние на здоровье (например, ревматические, дыхательные проблемы и т. д.) сквозняков и т. п.

Химический риск:

Хронические отравления и/или болезни кожи в результате контакта со свинцом (при починке и через осколки стекла, содержащие свинец), мышьяком и другими токсичными элементами Хронические отравления и/или кожные заболевания (например, дерматит), вызванные клеями, очистителями, мастиками, изоляторами, растворителями (например, вынимая стекло из рамы) и т. д. (см. примечание)

Хронические токсические эффекты из-за контакта с парами сильных реактивов (например, фтороводородной кислоты)

Дыхательные проблемы, вызванные вдыханием скальной шерсти, стекловолокон и изоцианатной пены

Биологический ологический риск риск:

Биологическим опасностям могут подвергаться стекольщики, работающие в среде, где возможен потенциальный контакт с микроорганизмами (например, при работе в больнице), аллергенными растениями, волосами, шерстью и т. д.

Эргономические, психосоциальные и организационные р факторы:

Мышечно-скелетные травмы, связанные с неудобными рабочими позами Перенапряжение при переноске и обращении с объемистыми и тяжелыми листами стекла Накопительные травматические расстройства, включая синдром запястного туннеля, вызванные длительной повторяющейся работой, включающей в основном движения руки, кисти и пальцев Психологический стресс, вызванный страхом падения с высоты, падения при резке, переноске и установке дорогих листов стекла и т. п.

ЛИСТКИ НЕБЕЗПЕК ЗА ПРОФЕСІЯМИ МЕРЫ ПО ПРЕДОТВРАЩЕНИЮ ОПАСНОСТЕЙ 1 2

СТРАНИЦА 3

Осматривайте лестницы перед тем, как взбираться на них. Никогда не взбирайтесь на неустойчивую приставную лестницу или лестницу со скользкими ступеньками Носите специальную обувь с нескользкими подошвами

Используйте перчатки на металлической сетке или другие устойчивые к порезам перчатки при любой работе с острыми ножами или другими острыми орудиями

Используйте соответствующее оборудование для защиты глаз и дыхательной системы при работе с фтороводородной кислотой; обращайтесь к специалисту по технике безопасности или поставщику. Прочтите листок по технике безопасности материалов на эту кислоту

Используйте соответствующую защиту для глаз; проконсультируйтесь со специалистом по технике безопасности или поставщиком

Замените горючие растворители на менее опасные негорючие

Защищайте руки химикатоустойчивыми перчатками; если это непрактично, используйте защитный крем

Носите респиратор, чтобы избежать вдыхания пыли и аэрозолей

Изучите и используйте безопасные техники подъема и передвижения тяжелых или неудобных грузов; используйте при подъеме вспомогательные механические приспособления СТРАНИЦА 4

Синонимы

Установщик стекла; работник по стеклу

Определение и/или описание

Устанавливает стекла (включая зеркала, затемненное и другое специально обработанное стекло) в отверстия (окна, двери, витрины, рамы и т. п.) и на поверхности (стены, потолки, экраны, крышки столов и т. п.). Может резать, тонировать, украшать или иначе обрабатывать стекло перед установкой. При работе на строительстве и названии должности Строительный стекольщик: устанавливает стекла в окнах, застекленных крышах, витринах и прилавках магазинов или на поверхностях, например, на фасадах зданий, внутренних стенах, потолках и крышках столов. Обозначает на стекле контуры и узоры и режет стекло, используя стеклорез. Отламывает лишнее стекло рукой или инструментом с желобками. Укрепляет стеклянные панели в деревянных переплетах с помощью наконечников, распространяет и ножом разглаживает замазку вокруг краев панелей, чтобы запечатать стыки. Устанавливает зеркала или структурированное стекло на фасадах домов, стенах, потолках и столах, используя мастику, винты или декоративные карнизы. Привинчивает металлические петли, ручки, замки и другие металлические изделия к готовым стеклянным дверям. Может устанавливать металлические оконные и дверные рамы, в которые вставляются стеклянные панели. Может прикреплять к стеклу пластиковую клейкую ленту или опрыскивать стекло тонирующим раствором, чтобы предотвратить световые блики. Может устанавливать затемненные стеклянные окна. Может собирать и устанавливать стеклянные душевые кабинки на металлической раме и называться Установщик душевых кабинок (строительство). Согласно типу устанавливаемого стекла может называться Стекольщик по структурированному стеклу (строительство), Установщик листового стекла (строительство) (Словарь названий профессий) Стекольщик, установщик стекла согласно отраслям: стекольщик (строительство), стекольщик по металлической фурнитуре (фурнитура), стекольщик по рефрижераторам, установщик стекла (автослужба), установщик стекла (лесопромышленность) или согласно типу используемого материала: установщик зеркал (строительство), стекольщик по затемненному стеклу (стеклопродукты). А также: точильщик вручную, точильщик (подправка, стеклопродукты), рамочник (стеклопродукты, деревопродукты), починщик рам (стеклопродукты), стеклорез (любая отрасль), декоратор стекла (стеклопродукты), гравировщик стекла (стеклопродукты), отделочник стекла (стеклопродукты), шлифовщик стекла (стеклопродукты), тонировщик стекла (стеклопродукты) (Словарь названий профессий) Налаживать Затачивать карандаши Резать Процарапывать Накрывать Выравнивать Размещать Декорировать Запечатывать Передвигать Применять Полировать Вести машину Отбирать Устанавливать Собирать Ставить Точить Устанавливать Вставлять Завинчивать Готовить Оценивать Формировать Соединять Сверлить Прессовать Гравировать Набрасывать Накладывать Отламывать Предотвращать Пристегивать Разглаживать Поднимать Подсчитывать Наполнять Паять Загружать и разгружать Замазывать Проверять Усиливать Прилаживать Обрызгивать Отмечать Чистить Чинить Обрамлять Расстилать Измерять Накладывать покрытие Застеклять Замещать Прикреплять Двигать Окрашивать Передвигать Приклеивать гвоздиками Работать на Соединять Завинчивать Приколачивать Делать надрезы оборудовании Делать погодоустойчивым Вытирать Транспортировать Покрывать воском Тонировать Резцы, тиски, напильники, стеклорезы, точила, молотки, деревянные молотки, рулетка, инструменты с желобками, линейки, пилы, отвертки, лопатки, разбрызгиватель, гаечные ключи, ножи, приставная лестница

Родственные и более узкие профессии

Выполняемые операции

Используемые инструменты и оборудование Отрасли, где распространена данная профессия

Примечания: р

Производство и починка аквариумов, строительство, резка стекла, декорирование стекла, установка стекла (мебельная промышленность, производство и ремонт автомобилей), инструменты и приборы, обрамление картин, обслуживание имущества, производство холодильников

Есть сообщения о кожных болезнях у стекольщиков, вызванных их контактом с кварцевой пылью (прогрессирующая системная склеродерма)или замазками, содержащими полисульфидные полимеры (аллергический контактный дерматит)

Литература: р ур

Работа со стеклом и здоровье и безопасность на рабочем месте, INDG212, Комитет по охране труда, Великобритания Кинг Р. У. и Хадсон Р. Руководство по безопасности в строительстве, стр. 54. Баттеруортс, 1985. Адамс Р. М. Производственные кожные заболевания. Сондерс и компания, Филадельфия, 1990, стр. 628-629 Разработано Израильским институтом охраны труда Спонсировано Национальным институтом охраны труда США.

__________________________________________

*Международные информационные листки опасностей по профессиям. www.safework.ru. Начало в № 1, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 2015 г.

ІНСТРУКЦІЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

______________________________________________________________________ (повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ ___________________________ (посада роботодавця і найменування підприємства)

________________ № _________

ІНСТРУКЦІЯ

(число, місяць, рік)

ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ № ____ ДЛЯ СКЛЯРА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Інструкція з охорони праці для скляра (далі – Інструкція; код 7135 за Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій») є інструкцією за професією та встановлює вимоги безпеки при виконанні робіт зі скління будівельних конструкцій під час проведення будівельних та ремонтних робіт. 1.2. Інструкцію розроблено на основі Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 № 9; Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15, та з урахуванням вимог ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення»; Правил з охорони праці під час будівництва та ремонту об’єктів житлово-комунального господарства, затверджених Держжитлокомунгоспом України у 1990 році; Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 27.03.2007 № 62; розділу 2 Випуску 64 «Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи. Розділ 2. Робітники. Будівництво метрополітенів, тунелів та підземних споруд спеціального призначення. Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи» Довідника кваліфікаційних характеристик професій, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.1999 № 249 (зі змінами та доповненнями); пункту 59 Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам, зайнятим у будівельному виробництві, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 17.05.2004 № 126. 1.3. До виконання робіт зі скління будівельних конструкцій допускається особа віком не молодше 18 років, яка пройшла медичний огляд для визначення відповідності її фізичного стану вимогам, що висуваються до цієї професії та видів виконуваних робіт (умови праці скляра можуть передбачати проведення робіт на висоті). 1.4. Під час прийняття на роботу скляра ознайомлюють під підпис з умовами праці та з наявністю на його робочому місці небезпечних і шкідливих чинників. Роботодавець повинен застрахувати скляра від нещасних випадків та професійного захворювання. У разі ушкодження здоров’я скляр має право на відшкодування заподіяної йому шкоди. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ СКЛЯРА ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ БУДІВЕЛЬНИХ ТА РЕМОНТНИХ РОБІТ (Випуск 64 «Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи. Розділ 2. Робітники. Будівництво метрополітенів, тунелів та підземних споруд спеціального призначення. Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.1999 № 249) 2-й розряд. Завдання та обов’язки. Виконує найпростіші роботи під час скління. Приклади робіт. Приготування замазок для стекол. Виймання стекол з розчищенням фальців. Тимчасове затулення віконних рам поліетиленовою плівкою. 3-й розряд. Завдання та обов’язки. Виконує прості роботи під час скління. Приклади робіт. Різання і вставляння тонких віконного стекол. Забивання шпильок пістолетом. Замінювання тонких розбитих стекол. Обмазування стекол і фальців замазкою або герметиком вручну. Установлювання штапиків. Знімання та встановлювання (навішування) глухих і стулчастих рам. 4-й розряд. Завдання та обов’язки. Виконує роботи середньої складності під час скління. Приклади робіт. Різання та вставляння товстих віконних стекол і стекол спеціальних марок (увіолевих, теплопоглинальних, матових, «Мороз», армованих) у дерев’яні, металеві, залізобетонні та пластмасові рами прямокутної форми з закріплюванням клиновими затискачами, клямерами, штапиками на гвинтах, шпильками або замазками. Скління металевих рам клеєними склопакетами. Промазування фальців замазкою або герметиком за допомогою шприца. Свердління отворів у стеклах. 5-й розряд. Завдання та обов’язки. Виконує складні роботи під час скління. Приклади робіт. Різання та вставляння вітринних і дзеркальних стекол та стекол спеціальних марок (візерункових, загартованих, таких, що нагріваються електроенергією, хвилястих) у рами всіх типів. Різання та вставляння всіх видів стекол у круглі, овальні, напівциркульні та інші рами криволінійної форми. Вставляння та замінювання призм і лінз. Скління огорож ліфтових шахт, сходів і балконів із закріплюванням натяжними гвинтами. Обточування скла. Замінювання стекол у вітринах.

1.5. Основні шкідливі та небезпечні чинники, що можуть діяти на скляра: • ріжуча дія скла (гострі краї скла) та скалок під час оброблення скла; • падіння предметів, скла; • рухомі частини несучих скляних конструкцій; • розташування робочого місця на висоті; • електричний струм (за наявності незахищених струмопровідних частин електрообладнання); • недостатня освітленість робочої зони; • важкість та напруженість праці; • дія метеорологічних умов (висока температура влітку, низька – узимку); • протяги. 1.6. Під час прийняття на роботу скляр проходить вступний інструктаж з питань охорони праці. 1.7. Перед початком роботи скляр проходить первинний інструктаж за цією інструкцією, а потім кожні 3 місяці – повторний інструктаж з питань охорони праці. Результати інструктажу заносять до Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці та засвідчують підписами особи, яка провела інструктаж, та скляра. 1.8. Навчання та перевірку знань з питань охорони праці скляр проходить у постійно діючій комісії підприємства, призначеній наказом роботодавця. Перевірку знань у скляра проводять в обсязі проектно-технологічної документації (технологічних карт), інструкцій з експлуатації засобів виробництва, які використовуватимуться, інструкцій з охорони праці, електробезпеки, пожежної безпеки та надання домедичної допомоги. 1.9. Перед допуском до самостійної роботи скляр повинен пройти стажування в установленому порядку. Строк стажування має бути достатнім для набуття практичних навичок та технології виконання робіт. 1.10. Скляра забезпечують спецодягом відповідного розміру та зросту, іншими ЗІЗ, перелік яких встановлено колективним (трудовим) договором, із визначенням строку використання: • костюм бавовняний – 12 місяців; • черевики шкіряні – 12 місяців; • рукавиці комбіновані – до зносу; • окуляри захисні – до зносу. При зайнятості на зовнішніх роботах взимку скляра додатково забезпечують такими ЗІЗ: • куртка бавовняна на утеплювальній прокладці – 36 місяців; • брюки бавовняні на утеплювальній прокладці – 36 місяців; • напівчоботи утеплені – 48 місяців. 1.11. Для різання, оброблення скла абразивним інструментом (шліфування, зняття фасок, свердління тощо), для одержання матового скла або нанесення малюнків, написів тощо за допомогою піскоструменевих апаратів або кислот скляр, окрім захисних окулярів (захисного щитка), забезпечується респіратором. 1.12. Скляр забезпечується верстаком або укритим сукном розкрійним столом. Стаціонарне робоче місце скляра має бути забезпечене медичною аптечкою; дерев’яним настилом на підлозі біля робочого столу; необхідними для проведення робіт засобами виробництва – склорізом (алмазним або твердосплавним); ножем або шприцом для укладання віконної замазки (герметика), плоскогубцями, губки яких забезпечені гумовими наконечниками (для ламання товстого скла); дерев’яною мірною лінійкою, рейсшиною або шаблонами; совком, щіткою, ящиком для відходів скла; дерев’яним молотком з подовженою рукояткою (для трамбування відходів скла). Скляр забезпечується напальчниками та необхідною кількістю витратних матеріалів (кріпильної арматури, віконної замазки, змащення, використовуване під час свердління або абразивного оброблення скла). 1.13. Для різання скла використовують склоріз (алмазний або твердосплавний), що відповідає оброблюваній товщині скла. У алмазних склорізах використовують: – для скла товщиною 2 мм – алмази № 1 і № 2 (найм’якший камінь); – для скла товщиною 3 мм – алмаз № 3; – для скла товщиною 4 мм – алмаз № 4; – для скла товщиною 5 мм та дзеркального скла – алмаз № 5; – для пресованого скла – алмаз № 6 (найбільший алмазний камінь). Склорізи зберігати у футлярі із замші (сукна). 1.14. Для перенесення робочого інструменту та кріпильної арматури скляра забезпечують індивідуальною переносною сумкою (ящиком). Для перенесення скла розмірами понад 1 x 1,5 м та скляних конструкцій скляр забезпечується наплічними ременями з прокладками, ручними або механічними вакуум-присосними пристроями або іншими засоби механізації. 1.15. Скляр повинен: 1.15.1. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, не перебувати на робочому місці у нетверезому стані, стані наркотичного чи токсичного сп’яніння. 1.15.2. Не займатися сторонніми справами та не відволікати увагу інших працівників. 1.15.3. Виконувати лише роботу, доручену відповідальною особою роботодавця, та стосовно якої проінструктований, дотримуватися вимог електро- та пожежної безпеки, технологічних карт і встановленого режиму роботи.

ІНСТРУКЦІЯ

№ 11 листопад 2015

ІНСТРУКЦІЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.15.4. Користуватися справними засобами виробництва та засобами індивідуального захисту. 1.15.5. Не захаращувати виробничі приміщення, робочу зону та проходи до них. 1.15.6. Не допускати в робочу зону сторонніх осіб. 1.16. До робіт з використанням ручного електроінструмента скляра допускають після проведення інструктажу за Інструкцією з охорони праці при роботі з ручним електрифікованим інструментом. 1.17. Перед залученням до вантажно-розвантажувальних робіт вручну скляр повинен пройти інструктаж за Інструкцією з охорони праці при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт вручну. Всі трудомісткі вантажно-розвантажувальні роботи повинні бути механізовані. 1.18. Для виконання робіт на висоті 1,3 м і вище скляр забезпечується інвентарним засобом підмощування з перильним огородженням та повинен пройти інструктаж з питань охорони праці щодо безпечного проведення робіт з використанням цих засобів. 1.19. Роботи на висоті з використанням запобіжного поясу повинні виконуватися за нарядом-допуском після проходження спеціального навчання та відповідного медичного огляду. 1.20. Ходити на території виробничих об’єктів встановленими для пересування місцями. У темний час доби ходити тільки по добре освітленій місцевості та за необхідності користуватися переносними засобами освітлення. Бути обережним і уважним під час пересування. 1.21. Скляр несе особисту відповідність за якість виконаних робіт і за порушення вимог, викладених у цій інструкції, у порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

ІНСТРУКЦІЯ

2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ 2.1. Отримати від відповідального керівника робіт завдання, а у разі необхідності – наряд-допуск на виконання робіт. 2.2. Одягти спецодяг, застібнути на всі гудзики та заправити спецодяг таким чином, щоб не було звисаючих кінців. Переодягатися у встановлених місцях. 2.3. Підготувати робочу зону та робочий інструмент, пересвідчитись у його справності. Перевірити достатність витратних матеріалів та достатність освітлення в робочій зоні. 2.4. Робочу зону та проходи до неї очистити від сторонніх предметів і матеріалів. У разі виконання робіт поблизу діючого електрообладнання електромережа повинна бути відключена або вжиті заходи щодо захисту електрообладнання від механічних пошкоджень та дії матеріалів, що використовуються. 2.5. У разі отримання наряду-допуску перевірити виконання вказаних у ньому заходів безпеки з підготовки робочого місця. 2.6. На початку зміни для підготовки до виконання робіт скляру надається необхідний час. 2.7. Про виявлені несправності або дефекти, що перешкоджають безпечній роботі, та неможливість їх усунення своїми силами скляр інформує відповідального керівника робіт. Забороняється приступати до роботи, поки несправності не буде усунено. 3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБОТИ 3.1. У разі проведення робіт за нарядом-допуском скляр не повинен змінювати передбачені нарядом організаційно-технічні заходи безпеки. 3.2. На виробничий об’єкт скло транспортується у спеціальній тарі (контейнерах або ящиках). Ящики зі склом встановлюють торцем (не плазом) вертикально за напрямком руху транспорту. Не класти скло площиною до поверхні землі або на підлогу (плазом). 3.3. Під час переміщування скла дотримуватися таких вимог безпеки: 3.3.1. Усі операції з переміщення скла проводити у рукавицях, за необхідності гострі грані скла захищати накладками з м’якого матеріалу. 3.3.2. До місця виконання робіт скло переносять у вертикальному положенні у спеціальній тарі (наприклад, у ящику з тонких дощок або фанери з двома ручками). 3.3.3. Великогабаритне скло з ящиків виймати вдвох, стоячи з двох протилежних боків ящика, та обережно ставити на прокладки. 3.3.4. Для переміщення важкого скла та скляних конструкцій використовувати засоби механізації. 3.3.5. У разі використання наплічних ременів для перенесення скла ремені підводять під скло та під час перенесення йдуть у ногу, щоб не було розкачування або коливання скла. 3.4. Під час перенесення скла забороняється переносити його без захисних рукавиць, залишати скло у нестійкому положенні. 3.5. Під час різання скла дотримуватися таких вимог безпеки: 3.5.1. Різання скла виконують в окремому приміщенні, на верстаку або розкрійному столі, покритому сукном та забезпеченому мірною лінійкою, рейсшиною, шаблоном. 3.5.2. Скло, що перебувало при мінусовій температурі повітря, перед різанням прогріти до плюсової температури. 3.5.3. Для різання скла використовувати склоріз (алмазний або твердосплавний), що відповідає оброблюваній товщині скла. 3.5.4. Для різання складного профілю використовують шаблони. 3.5.5. Не дозволяється кидати склоріз на підлогу, інакше його можна зламати.

3.5.6. Скло ріжуть обережно, щоб не розколоти його та запобігти порізу рук, під час різання скла використовують захисні окуляри та напальчники. 3.5.7. Робоче положення ріжучої кромки алмаза – гострий кут алмаза повернуто вперед у напрямку різання скла; алмаз тримають вертикально, не відриваючи від скла до кінця розрізу. 3.6. Якщо зроблений розріз недостатньо глибокий (наприклад, внаслідок затуплення ріжучого елемента склоріза), треба виконати новий розріз поряд з першим чи зі зворотного боку точно по лінії розрізу, а потім простукати оправкою склоріза, поки не з’явиться початкова тріщина, після чого скло ламають на розкрійному столі. 3.7. При правильному порізі скло ламають, ухопивши за край скла руками. Вузькі кромки скла відламують склорізом, захоплюючи їх прорізами оправки склоріза. Задля запобігання розтріскування скла під час обламування кромок скла використовують м’які прокладки з гуми, картону тощо. 3.8. Знімати скло з розкрійного столу по одному листу. Допускається знімати одразу кілька листів, якщо вони однакового розміру у всіх вимірах. 3.9. Під час різання скла заборонено: • різати скло на засобах підмощування, підручних засобах, коліні або у висячому положенні; • різати забруднене та мокре скло (попередньо протерти скло хоча б по лінії розрізу, при цьому не протирати скло шорсткою тканиною і тканиною, що містить абразивні домішки); • різати скло, що зберігалося при мінусовій температурі повітря; • ламати скло без лінії розрізу. 3.10. Особи, які залучаються до оброблення скла абразивним інструментом (шліфування, зняття фасок, свердління тощо), крім захисних окулярів та напальчників, повинні використовувати респіратор. Під час свердління у склі технологічних отворів свердла змащують відповідною змазкою (наприклад, скипидаром). 3.11. Під час монтажу скла дотримуватися таких вимог безпеки: 3.11.1. Робочу зону виконання робіт огороджують, захищають від можливого падіння скла суцільним козирком або забезпечують сигнальником. 3.11.2. Під час очищення рам від битого скла використовувати захисні окуляри. 3.11.3. Перед склінням віконних та дверних рам перевірити міцність рам та їх фальців; у разі виявлення несправностей фальців їх треба усунути, оскільки під час улаштування скла воно може тріснути. 3.12. Глибина закладення листового скла у раму повинна бути не менше ніж 15 мм. Під час улаштування скла фальци рам мають перекривати на 3/4 їх ширини. Між кромкою скла та бортами фальців залишають просвіт не менше ніж 2 мм. Шар замазки між склом і фальцами має бути товщиною 2–3 мм та наноситися рівномірно, без розривів, після закріплення скла. Між склом і рамою повинна бути прокладка. Притискні елементи рами повинні забезпечувати рівномірне затискання скла по всьому периметру. 3.13. Великогабаритне скло (наприклад, вітринне) улаштовують зверху вниз, використовуючи м’які підкладки. Скло, що вставляється, рухають до прорізу по настилу разом з підкладками, покладеними на одному рівні з нижнім фальцом несучої рами. Для улаштування скла рекомендується використовувати засоби механізації (вантажопідіймальні механізми). 3.14. При улаштуванні збірного скла в рамі у стик застосовують скло однакової товщини, щоб їх краї були врівень задля запобігання порізу рук під час протирання скла. 3.15. При улаштуванні скла на штапиках із замазкою або з гумовими прокладками контролюють, щоб гвіздки або шурупи не торкалися скла. 3.16. Склопакети повинні встановлюватися двома працівниками. 3.17. Під час монтажу скла заборонено: 3.17.1. Притуляти приставні драбини до скла та стулок рам (під час проведення робіт, що не потребують упору в скляні конструкції). 3.17.2. Проводити скління одночасно по одній вертикалі. 3.17.3. Викидати під час заміни скла з віконних рам назовні залишки скла, стару замазку, штапики. 3.17.4. Залишати в рамах незакріплені скло або елементи профільного скла. 3.17.5. Допускати перебування людей під робочою зоною скління. 3.18. Під час проведення робіт зі скління на висоті дотримуються таких вимог безпеки: 3.18.1. Скло заготовляють (обробляють) внизу, подають на висоту вже належного розміру, зокрема, з нанесеними малюнками, написами тощо. 3.18.2. Роботи на висоті 1,3 м і вище виконують з інвентарного засобу підмощування, а під час улаштування скла з середини приміщення на висоту до 0,7 від рівня підлоги повинен використовуватися запобіжний пояс. 3.18.3. Скло зберігають у спеціальних ящиках на площадках або підставках. 3.18.4. Скління або заміну розбитого скла у вікнах виконують з попереднім зняттям рам. 3.18.5. Для очищення вікон до рівня другого поверху доцільно використовувати ручний інструмент з подовженою рукояткою. 3.19. Під час очищення скла на висоті заборонено: 3.19.1. Виконувати одночасно роботи на двох і більше поверхах (по одній вертикалі). 3.19.2. Скидати з висоти скло, робочий інструмент та інші предмети. 3.19.3. Ставати на віконні відливи, борти або проміжні елементи огородження, перелазити через огородження і сідати на них.

ІНСТРУКЦІЯ

№ 11 листопад 2015

ІНСТРУКЦІЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ІНСТРУКЦІЯ

3.19.4. Протирати скло з локальним різким прикладанням зусилля, різкими натисканнями і поштовхами на скло. 3.19.5. Проводити роботи при недостатньому освітленні. 3.20. Під час виконання роботи скляр повинен дотримуватися правил особистої гігієни, приймати їжу у спеціально відведених місцях. 3.21. Робоче місце утримувати не захаращеним. Відходи від скління прибирати з робочого місця у спеціальну інвентарну тару, а потім відносити у відведене для зберігання та утилізації місце. Для трамбування скла використовувати дерев’яний молоток з подовженою рукояткою. Бите скло збирати у захисних рукавицях. 4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ 4.1. Прибрати робоче місце від відходів виробництва. Матеріали, що залишилися (скло), покласти в місце зберігання. Не залишати робочий інструмент та засоби підмощування на проходах. Несправний робочий інструмент відремонтувати або здати для заміни на справний. 4.2. Склоріз протерти сухою ганчіркою або замшею, просушити і покласти у футляр. Робочий інструмент та витратні матеріали прибрати у місце зберігання (наприклад, сумку). 4.3. Зняти спецодяг та інші засоби індивідуального захисту, очистити від залишків скла, іншого бруду та віднести їх у спеціально відведене для зберігання місце (шафу). Не зберігати чистий (домашній) та робочий одяг в одній шафі. 4.4. Вимити відкриті частини тіла миючим засобом. 4.5. Про обсяги виконаних робіт, а також про виявлені дефекти та несправності, що мали місце під час роботи, скляр інформує відповідального керівника робіт. 4.6. Для прибирання робочого місця скляреві надається у кінці зміни необхідний час. 5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ 5.1. Причинами аварійних ситуацій, що призводять до нещасних випадків, можуть бути: порушення технології скління та обробки скла, несправність засобів виробництва; порушення вимог безпеки під час використання засобів виробництва та ЗІЗ. 5.2. У разі погіршення самопочуття та з будь-яких інших причин, що вимагають припинення роботи, слід поінформувати (телефоном) відповідального керівника робіт та керуватися його вказівками. 5.3. Не допускається проводити роботи зі скління зовні приміщень при несприятливих метеорологічних умовах (гроза, снігопад, туман, швидкість вітру понад 10 м/с), а також при зледенінні скла. 5.4. Якщо під час виконання робіт сталася аварійна ситуація або нещасний випадок, то скляр зобов‘язаний негайно припинити роботу та повідомити про це відповідальних осіб підприємства. При нещасному випадку зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та засоби виробництва в такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася. 5.5. У разі виникнення пожежі (ознак горіння) викликати телефоном представників пожежної охорони та вжити всіх можливих заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі наявними засобами пожежогасіння, дотримуючись порядку дії при ліквідації пожежі згідно з Інструкцією з пожежної безпеки. При цьому слід пам’ятати, що гасіння електротехнічних пристроїв, що горять і перебувають під напругою, виконується тільки після їх попереднього відключення від електромережі і здійснюється за допомогою вуглекислотних або порошкових вогнегасників, а в окремих випадках – сухим піском. Під час виклику пожежної служби потрібно назвати адресу об’єкта, місце надзвичайної події, обстановку, наявність людей, повідомити своє прізвище. Виконувати вказівки керівника робіт, представників пожежної охорони щодо усунення аварійної ситуації. 5.6. При нещасному випадку надати потерпілому домедичну допомогу, дотримуючись порядку дій згідно з Інструкцією з надання домедичної допомоги. За потреби викликати машину швидкої медичної допомоги. __________________________________ (посада керівника підрозділу (організації-розробника)

УЗГОДЖЕНО: Керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства Юрисконсульт

_____________ (підпис)

_____________ (прізвище, ініціали)

_____________

(підпис)

(прізвище, ініціали)

_____________

(підпис)

(прізвище, ініціали)

Підготував М. Федоренко

№ 11 листопад 2015

ЗАПИТУВАЛИ? ВІДПОВІДАЄМО!

При підготовці котелень навчального закладу до роботи в осінньо-зимовий період готується ціла низка документів. Чи правомірною є вимога державного газотехнічного інспектора надати акти про проведення щорічних перевірок замірів опору ізоляції силових та освітлювальних електромереж у приміщенні котельні, адже, згідно з Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13.02.2012 № 91 (додаток 2 до цих правил, п. 5 таблиці 48), «значення опору ізоляції електропроводки в особливо небезпечних приміщеннях слід вимірювати не рідше ніж один раз на рік». Чи слід відносити до категорії особливо небезпечних приміщень приміщення котельні?

Нормативні документи, що стосуються улаштування та технічної експлуатації теплових пунктів (котелень): ДБН В.2.5-77:2014 «Котельні», ДБН В.2.5-39-2008 «Теплові мережі»; Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджені наказом Мінпаливенерго України від 14.02.2007 № 71

За зверненням начальника відділу охорони праці Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка М. Губіцького Лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Управління з питань функціонування та реформування електроенергетичного сектора від 30.07.2015 № 32-01/04-1546 Управління з питань функціонування та реформування електроенергетичного сектора Міненерговугілля України розглянуло лист ДП «Редакція журналу «Охорона праці» від 18.06.2015 № 211 щодо правомірності дій державного газотехнічного інспектора вимагати акти про проведення щорічних перевірок замірів опору ізоляції силових та освітлювальних електромереж у приміщенні котельні та повідомляє. Відповідно до Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 № 408/2011, Держгірпромнагляд здійснює нагляд за: будівництвом та експлуатацією систем газопостачання в містах і сільській місцевості, а також при проведенні робіт (незалежно від підпорядкованості об’єкта), пов’язаних із транспортуванням, зберіганням і використанням природного та зрідженого газу (пропан-бутан), а також на всіх вибухо- і пожежонебезпечних, хімічних та нафтопереробних виробництвах. Вимоги щодо безпечної експлуатації діючих систем газопостачання та газового обладнання промислових і сільськогосподарських підприємств, котелень, підприємств комунального та побутового обслуговування населення, житлових і громадських будинків встановлюють Правила безпеки систем газопостачання (далі – Правила), затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.06.2015 за № 674/27119. Відповідно до вимог пункту 3.28 Правил, готовність до роботи обладнання сезонної дії, що використовує газ, необхідно оформлювати відповідним актом. Згідно з вимогами пункту 9.10 Правил, при технічному обслуговуванні засобів електрохімічного захисту систем газопостачання виконуються: – перевірка опору розтікання анодного та захисного заземлення один раз на рік, а також під час проведення ремонтних робіт; – перевірка електричного опору ізоляції установок ЕХЗ та з’єднувальних кабельних ліній – один раз на рік; – перевірка справності електроізолювальних з’єднань – один раз на 2 роки; – потенціал в контрольних (опорних) точках та на межі зони захисту ЕХЗ – один раз на 6 місяців. Крім того, періодичність перевірок встановленого електрообладнання, яке класифікується як особливо небезпечне, регламентується Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів (далі – ПТЕЕС), затвердженими наказом Міністерства

Графік ремонтів систем теплопостачання узгоджується з графіком ремонту опалюваних приміщень і передбачає остаточне закінчення всіх робіт не пізніше ніж за 15 днів до початку опалювального сезону. Існують Правила підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджені наказом Мінпаливенерго, Мінжитлокомунгоспа України від 10.12.2008 № 620/378

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»)

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

палива та енергетики України від 25.07.2006 № 258 (зі змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10. 2006 за № 1143/13017. Відповідно до вимог пункту 11.16 глави 11 розділу 7, огляд і перевірка мережі освітлення повинні проводитись у такі терміни: – перевірка дії автомата аварійного освітлення – не рідше ніж один раз на місяць у денні години; – перевірка справності аварійного освітлення у разі вимкнення робочого освітлення – два рази на рік; – вимірювання освітленості робочих місць – під час уводу мережі в експлуатацію і надалі за потреби, а також після зміни технологічного процесу або переобладнання; – випробування ізоляції стаціонарних трансформаторів 12 В – 42 В – один раз на рік, переносних трансформаторів і світильників 12 В – 42 В – два рази на рік. Виявлені під час перевірки та огляду дефекти повинні бути усунені в найкоротші строки. Керуючись пунктом 5 таблиці 48 додатку 2 до ПТЕЕС, мінімально допустимий опір ізоляції електроустановок, апаратів, вторинних кіл та електропроводки в особливо небезпечних приміщеннях слід вимірювати не рідше ніж один раз на рік, у вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зонах, а також у приміщеннях із масовим перебуванням людей – один раз на 3 роки, в інших випадках (крім житлових будинків) – один раз на 6 років. Для населення вимірювання опору ізоляції проводиться при введенні мережі електричного освітлення в роботу або в разі її реконструкції. Надалі – на вимогу споживача. Отже, відповідно до вищезазначеного, вимога державного газотехнічного інспектора державної інспекції нагляду у промисловості та за об’єктами підвищеної небезпеки під час здійснення заходу з державного нагляду (контролю) з питань готовності устатковання котельні навчального закладу до роботи в осінньо-зимовий період щодо надання актів про проведення щорічних перевірок замірів опору ізоляції силових і освітлювальних електромереж у приміщеннях котельні є правомірною. Начальник Управління А. Огньов Я являюсь вынужденным переселенцем. Вместе с мужем нашли работу в одной местной фирме (пока без конкретики). В эту же фирму были набраны такие же переселенцы, как и мы. Всем нам были обещаны оплата труда в определенном размере плюс официальное трудоустройство. Проработали мы там очень недолго – моральные условия труда были настолько тяжелы, что оставаться на фирме было просто невозможно. В результате обещанную зарплату не выплатили. Записей в трудовых, естественно, нет. Коллектив распался. Оказалось, что такая история не нова для этой фирмы. Здесь постоянная текучка и хронические проблемы с выплатами. Печально, что никто не хочет связываться с недобросовестным работодателем в плане восстановления справедливости. Наверное, страшновато – ведь мы неместные, социально незащищенные. И все же надо как-то пресекать такие вещи. Обращаюсь пока просто с вопросом: насколько возможно как-то повлиять на ситуацию? Ведь в данной компании реально нарушаются права работников и будут продолжать нарушаться, если как-то этот процесс не остановить. Спасибо за внимание! Всего доброго! За зверненням Світлани Пшеничної

Лист Державної служби України з питань праці від 02.09.2015 № 2497/0/4-9.1-9/6/ДП-15 Поруч з поняттям «переміщена особа» існує поняття іммігрант – «іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання» (ст. 1 ЗУ «Про імміграцію»)

Державна служба України з питань праці в межах повноважень розглянула лист ДП «Редакція журналу «Охорона праці» від 06.08.2015 № 363 щодо надання роз’яснень стосовно законодавчих та нормативно-правових актів, якими регулюються трудові відносини внутрішньо переміщених осіб, та повідомляє наступне. Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

№ 11 листопад 2015

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

Відповідно до статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, не укладення роботодавцями трудових договорів з найманими працівниками є порушенням законодавства про працю, що тягне за собою відповідальність, зокрема накладення адміністративних штрафів на посадових осіб роботодавця, та фінансових санкцій у вигляді штрафів на юридичних та фізичних осіб – підприємців. Так, згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі повторного протягом року вчинення зазначеного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, сума адміністративного штрафу складає від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, відповідно до статті 265 КЗпП України в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) на юридичних та фізичних осіб – підприємців накладаються фінансові санкції у вигляді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (стаття 94 КЗпП України). Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплати їх не в повному обсязі на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності накладаються адміністративні штрафи у розмірі від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 41 КУпП). Повторне протягом року вчинення зазначеного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, – тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Разом з цим, відповідно статті 265 КЗпП України за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплати їх не в повному обсязі встановлена відповідальність юридичних та фізичних осіб – підприємців у вигляді штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Додатково інформуємо, що механізм поновлення порушених трудових прав працівників визначено главою XV КЗпП України. Ця функція здійснюється комісіями по трудових спорах і судами. Статтею 8 Конституції України гарантовано право кожної людини і громадянина звернутися до суду для захисту своїх конституційний прав і свобод. Відповідно до статті 232 КЗпП України безпосередньому розглядові у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах підлягають трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи. При винесенні рішення про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати (стаття 235 КЗпП України). При цьому наголошуємо, що листи центральних органів виконавчої влади не встановлюють норм права і мають лише інформаційний характер. Голова Р. Чернега

Заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб (1 компенсація зареєстрованому безробітному з числа внутрішньо переміщених осіб та 2 компенсації роботодавцю на їх працевлаштування) визначено у ст. 24-1 ЗУ «Про зайнятість населення», відповідно до якої фінансування цих заходів сприяння здійснюється в межах коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів України (у разі працевлаштування інваліда). Відповідно до вказаної статті працевлаштування безробітних внутрішньо переміщених осіб повинно здійснюватися за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції

РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ