11 2016 ukr by Охрана труда

Досвід з охорони праці ПАТ «Дніпроспецсталь»

Робочий час водія – за тахографом

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

№ 11/2016

ОХОРОНА ПРАЦІ індекс 74377

3 грудня – Міжнародний

день інвалідів

www.ohoronapraci.kiev.ua

Досвід з охорони праці ПАТ «Дніпроспецсталь»

Робочий час водія за тахографом.

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

№ 11/2016

ОХОРОНА ПРАЦІ індекс 74377

3 грудня – міжнародний

День інвалідів

www.ohoronapraci.kiev.ua

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!

ьогодні, вирішуючи питання безпеки праці на виробництві, неминуче стикаєшся з дилемою: чим керуватися – нормативно-правовими актами з охорони праці (НПАОП) чи державними стандартами України (ДСТУ)? Звернемося до поняття «безпека праці». Це умови праці на об’єктах виробництва, що виключають вплив небезпечних і шкідливих чинників на працюючих, забезпечують збереження здоров’я і працездатності людини в процесі її трудової діяльності. До понять безпеки праці (окрім «охорони праці») належать «промислова безпека», «виробнича санітарія», «техногенна безпека», «пожежна безпека», «безпека руху». Нормативні документи з питань безпеки праці формуються уповноваженими на їх розроблення органами: Держпраці України – нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП); Мінекономрозвитку України – державні (національні) стандарти України (ДСТУ, Технічний регламент); Мінрегіонбуд України – державні будівельні норми (ДБН, ДСТУ Б); МОЗ України – санітарні норми і правила (ДСН, ДСанПіН); ДСНС України – нормативні документи з питань пожежної безпеки (НАПБ). Нині сформувалися групи ДСТУ та НПАОП, які, так би мовити, паралельно/ одночасно регулюють питання безпеки під час експлуатації засобів виробництва підвищеної небезпеки. Крім того, бувають випадки, коли НПАОП та стандарти регламентують порядок навчання працівників певних категорій, наприклад кранівників. Тенденцію поширення державних стандартів у сфері безпеки праці сьогодні стримують вимоги ст. 23 Закону України «Про стандартизацію» від 05.06.2014 № 1315-VII, де зазначено, що «національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах» і «національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами». Натомість може статися, що в Україні через відміну ГОСТ та дію Технічних регламентів буде ухвалено рішення щодо обов’язковості використання вимог державних стандартів у питаннях безпеки праці. Турбує лише те, що до останніх версій державних стандартів закрито вільний доступ, тобто він є платним (така ситуація характерна для європейської моделі господарювання). Не менше турбує й те, що нові нормативно-правові акти з охорони праці здебільшого мають загальний характер, через що практична користь від них нівелюється. Так чим керуватися – НПАОП чи ДСТУ? Які вимоги будуть найбільш пріоритетними, якщо одне й те саме питання трактується цими документами по-різному? У цьому та наступних номерах додатку до журналу ми аналізуємо нормативну базу НПАОП та їхніх аналогів – ДСТУ. У подальшому розглянемо нормативні бази інших складових сфери безпеки праці. Головний редактор журналу «Охорона праці» Дмитро Матвійчук

Редакційна колегія Левицький Михайло Анатолійович – генеральний директор ТОВ «Технічні та управлінські послуги», корпоративний партнер TÜV SÜD , канд. екон. наук Больман Георгій Олександрович – заступник виконавчого директора Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт» Зіміна Олена Спиридонівна – головний спеціаліст з питань ОП та пожежної безпеки Державної інспекції ядерного регулювання України

Костриця Василь Іванович – Національний координатор (06.1996–02.2013) МОП в Україні

Українець Сергій Якович – заступник голови Укрнафтогазпрофспілки

Лисюк Микола Олександрович – заступник директора з наукової роботи ННДІПБОП, канд. техн. наук

Цопа Віталій Андрійович – міжнародний експерт і аудитор систем менеджменту ISO 9001, 14001, 50001 і OHSAS 18001, докт. техн. наук, професор

Мірошниченко Олексій Валентинович – виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України

Богданова Ольга Віталіївна – менеджер з виробничої безпеки праці та охорони довкілля

Савчук Сергій Петрович – Національний координатор Міжнародної організації праці в Україні

Чернюк Володимир Іванович – заступник директора з наукової роботи Інституту медицини праці АМН України, докт. мед. наук

Охорона праці

Науково-виробничий щомісячний журнал Видається з липня 1994 р. Перереєстрований 19.06.95 р.Свідоцтво КВ № 1496 Засновники: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; трудовий колектив редакції журналу «Охорона праці»

№ 11 (269)/2016

Зміст Безпека праці

Олександр Фандєєв

Щоб солодке не було гірким

Дмитро Селявін Список Гройсмана

Роботу уряду над оновленням Списків № 1 і № 2 профспілки оцінили критично

Нарядно-допускна система підприємства: відповідальні особи 28

МОП ініціювала проект з підтримки розбудови в Україні системи інспекції праці

Про потребу створення системи «консультантів» з охорони праці для підтримки малого та середнього бізнесу

Сергій Колесник

Навчальний практикум журналу на допомогу спеціалістам з охорони праці

Валерій Поліковський

Сергій Хижняк Опираючись на досягнуте

Про успішне поєднання традицій і новацій у СУОТ найбільшого металургійного підприємства України

ЗІЗ є – безпеки нема!

Сергій Колесник, Ігор Приймак АПК: потрібно діяти!

Для зменшення смертельного травматизму в АПК потрібні рішення на державному рівні 20

Сергій Колесник

Робочий час – за тахографом

Тетяна Жмуд Гігієністи рекомендують

Дружня фахова порада іноді дієвіша за примус до виконання норм і правил

Культура безпеки на Южно-Українській АЕС Інформаційні технології в роботі служб охорони праці

Стрес на робочому місці як складова ризику на виробництві

Соціальний захист

Зінаїда Купира Андрій Демчук: «Перемогами у спорті привертаємо увагу до проблем інвалідів»

Інтерв’ю на актуальну тему

На допомогу фахівцю з охорони праці Організація проведення робіт у зимовий період

Коли в Україні буде запроваджено суворий контроль за режимом праці та відпочинку водіїв?

Читайте в наступному номері:

АНОНС

Дослідження дії на водіїв шкідливих виробничих чинників – ефективна профілактика ДТП

Про залежність частоти настання нещасних випадків від інтенсивності стресу, який переживає працівник

Чому працівники не використовують наявних засобів індивідуального захисту

Право водія на здоров’я

Володимир Потебешко

Наталія Романенко

Найефективніший спосіб мотивації працівників до безпечної поведінки – особистий приклад керівника

Галина Пилипенко

Олеся Цибульська

Практичні поради, як правильно скласти цей документ Партнерське лідерство на МГЗ

Медицина праці

Які заходи має містити план підготовки підприємства до роботи в осінньо-зимовий період Установи основну причину нещасного випадку

Олег Моісеєнко Приписи важливі, приписи потрібні!

Завдання та обов’язки осіб, які відповідають за безпеку робіт, здійснюваних за нарядамидопусками Хто забув про сани влітку?

Дмитро Селявін А в малій справі проблем чимало

Не шкодувати грошей на охорону праці та здоров’я – політика агропромхолдингу «Астарта-Київ» Олег Моісеєнко

Людмила Солодчук Держпраці зміцнюється

Процедура «Готовність до аварійних ситуацій і реагування на них»

ЧИТАЙТЕ НАС НА А

www.facebook.com/14150212620636044

Редакція журналу

Власні кореспонденти:

Матвійчук Дмитро Лаврентійович – головний редактор журналу «Охорона праці» Приймальня (044) 558-74-11 02100, КиївG100, вул. Попудренка, 10/1. ДП «Редакція журналу «Охорона праці» Теличко Костянтин Едуардович (044) 296-05-69 перший заступник головного редактора, канд. техн. наук Солодчук Людмила Миколаївна (044) 558-74-18 заступник головного редактора Дизайн Борецька Ганна, Турчанова Алла Реклама (044) 296G05G65, 296G82G56 Відділ передплати (044) 559G19G51, 558-74-27 Поліграфічні послуги (044) 559G62G79 mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua

Київська та м. Київ, Рівненська, Житомирська обл. – Фандєєв Олександр Іванович (044) 296-01-73 Луганська, Сумська, Харківська та Чернігівська обл. – Селявін Дмитро Юрійович (066) 433G66G56 Автономна Республіка Крим, Вінницька, Миколаївська, Кіровоградська, Одеська, Херсонська та Черкаська обл. – Колесник Сергій Анатолійович (051) 632G23G29 Донецька, Дніпропетровська, Запорізька та Полтавська обл. – Моісеєнко Олег Васильович (097) 694-01-21 Волинська, Закарпатська, ІваноFФранківська, Львівська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька обл. – Купира Зінаїда Степанівна (097) 314-40-74

Точка зору редакції не завжди збігається з думкою авторів матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не рецензуються. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Підписано до друку 02.11.2016. Формат 60х84/8. Папір – крейдований глянцевий. Друк – офсетний. Ум. друк. арк. – 14,02. Наклад 3 911. Зам. №1226. Надруковано в друкарні ТОВ «Інтерекспресдрук». 03680, Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 3. Журнал видається українською та російською мовами. Загальний наклад – 5 679 прим. Редакція журналу «Охорона праці» – колективний член Європейської асоціації з безпеки.

Передплатний індекс 74377 Передплатна ціна – 97 грн 85 коп.

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Ð ÐµÐºÐ»Ð°Ð¼Ð°

Безпека праці

Актуальна тема

Список Гройсмана

Роботу уряду щодо оновлення Списків № 1 і № 2 – списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, – профспілки оцінили критично.

Дмитро Селявін, власкор

ПОСТАНОВУ КРИТИКУВАЛИ Історія з переглядом Постанови КМУ № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі – Постанова) розпочалася ще задовго до її ухвалення 24 червня 2016 р. На вимогу Міжнародного валютного фонду уряд зобов’язався на 40% скоротити списки професій«пільговиків» і таким чином зменшити навантаження на Пенсійний фонд, який значною мірою несе на собі тягар виплат «спискових» пенсій (зокрема, це стосується підприємств, що вже не діють). Проект Постанови було оприлюднено на сайті Держпраці ще в лютому поточного року. Для загалу його розробники як основну мету вказали приведення назв професій і посад працівників, передбачених Списками № 1 і № 2, у відповідність з назвами, зазначеними в Національному класифікаторі України ДК 003:2010 «Класифікатор професій». Як зазначалося в пояснювальній записці, «метою проекту правового акта є оптимізація та уникнення різних підходів до практичного застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, органами, які призначають і виплачують пенсії, а також фахівцями підприємств, організацій та установ». Утім профспілки відразу угледіли в ініціативі уряду замах на права своїх членів і дали негативну оцінку проекту Постанови. СПО об’єднань профспілок розглянув проект та вирішив, що не погоджує його, повідомивши про це уряд і громадськість. Експерти профспілок зазначали, що у проекті з вказаних списків без належного обґрунтування вилучено значну кількість професій і посад, незважаючи на те, що за результатами атестації робочих місць за умовами праці по переважній більшості з них підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення. Наміри уряду викликали обурення в трудових колективах. На адресу ФПУ і СПО об’єднань профспілок від галузевих профспілок надійшли десятки листів з обґрунтованими критичними зауваженнями. Найбільше – від профспілкових організацій гірників і металургів.

....МЕТАЛУРГИ Згідно з інструментальними вимірами чинників виробничого середовища та трудового процесу на металургійних підприємствах, у цехах, на ділянках (робочих місцях) діючих виробництв основні робітники, які користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, працюють в умовах негативного впливу на них шкідливих речовин, концентрація яких значно перевищує ГДК. У запропонованому проекті не згадуються робітники ремонтних служб, зайняті ремонтом устаткування в місцях його встановлення на ділянках (робочих місцях) діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за списками. Вилучили також слюсарів-ремонтників, електрогазозварників, електрогазозварників ручного зварювання, електромонтерів з ремонту та обслуговування електроустаткування, інженерно-технічних працівників та інших, які виконують роботи в діючих цехах у шкідливих і небезпечних умовах праці понад 80% робочого часу, що підтверджується результатами вимірів та атестації робочих місць. …ВУГІЛЬНИКИ Проект не погодили не тільки профспілки вугільної галузі, а й профільне міністерство. Зокрема, тому, що незрозумілим є вилучення зі списків без будь-якого обґрунтування працівників вугільної галузі, зайнятих на підземних роботах 50% і більше робочого часу. Це в основному управлінський персонал середньої ланки, працівники ремонтних бригад. За висновком Інституту медицини праці АМНУ показник «50% і більше зайнятості» для працівників, зайнятих на підземних роботах, було введено до раніше чинних списків на підставі проведених досліджень негативного впливу на здоров’я виробничих факторів. Дослідження показали, що частота порушень стану здоров’я працівників пов’язана не з рівнями шкідливих чинників, а з накопиченими дозами впливу. Були враховані рівні (концентрації) факторів і тривалість їх впливу та доведено, що на працівників, зайнятих на підземних роботах 50% i більше робочого часу на рік (в обліковому періоді), впливають шкідливі фактори, характерні для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах.

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці …ЕНЕРГЕТИКИ У проекті Постанови повністю вилучено як зі Списку № 1, так і зі Списку № 2 розділ «Атомна енергетика та промисловість», що означає позбавлення можливості гідно оцінити працю цілої галузі, представники якої в процесі трудової діяльності піддаються впливу джерел іонізуючих випромінювань, що негативно позначається на стані їхнього здоров’я. Вилучена позиція «працівники, зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях...», і це незважаючи на те, що особливий статус зони відчуження регламентується Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Але ж на цій території працюють тисячі людей, які залишились тепер без гарантованих державою пільг і компенсацій. Запропонований проект позбавив права на пільгове пенсійне забезпечення значну кількість працівників, які працюють у пунктах зберігання радіоактивних відходів, на станціях дезактивації, у службах радіаційної безпеки та охорони навколишнього середовища і зайняті повний робочий день у технологічних процесах, пов’язаних із поводженням з радіоактивними відходами, дезактивацією 3І3 і обладнання, забрудненого радіоактивними речовинами. …МЕДИКИ Не обійшов проект і медичних працівників. Зі списків було вилучено лікарів-рентгенологів, рентгенолаборантів у флюорографічних кабінетах, молодших медичних сестер (санітарок-прибиральниць патологоанатомічних бюро, молодших спеціалістів з медичною освітою, молодших медичних сестер з догляду за хворими, які безпосередньо обслуговують хворих в інфекційних відділеннях, при зайнятості понад 80 робочого часу). Таким чином, на думку профспілок, зазначений проект Постанови звужував і порушував права працівників, погіршував умови їх пенсійного забезпечення (порушення ст. 22 Конституції України, ст. 2 і ст. 11 Європейської соціальної хартії). СПО профспілок наголошував: Кабмін має затвердити списки, узгоджені з галузевими комісіями, до складу яких входять представники відповідних центральних органів виконавчої влади, галузевих профспілок і об’єднань роботодавців.

ПІДПИСУЙТЕСЬ ПІД ПЕТИЦІЄЮ Небайдужі можуть підписати петицію Президенту України щодо скасування Постанови від працівника гірничо-металургійного комбінату «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимира Близнюка за номером 22/027417-еп за електронною адресою https://petition.president.gov.ua/petition/27417. Станом на 31.10.2016 р. з 25 000 підписів, необхідних для ухвалення рішення, зібрано близько 10 000.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Інна Бутенко, представник з питань охорони праці обласного комітету Харківської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України: «На початку цього року Профспілка працівників охорони здоров’я України розглянула проект і висловила категоричний протест проти його прийняття, оскільки це призвело б до різкого погіршення соціальної захищеності цілої низки категорій працівників сфери охорони здоров’я. Цей проект не відповідав меті, зазначеній у пояснювальній записці, через те що оптимізації, якої очікували, фактично не відбулося, натомість медичні працівники втратили право на пенсію за віком на пільгових умовах. Завдяки наполегливості профспілки вдалося відстояти право на пільгове пенсійне забезпечення всіх працівників, зазначених раніше в списках, а саме: медичних працівників рентгенологічних відділень (кабінетів); медичних працівників, які заразилися під час виконання службових обов’язків вірусом імунодефіциту людини; молодших медичних сестер (санітарок-прибиральниць) патолого-анатомічних відділень, прозекторських, моргів; працівників, які безпосередньо обслуговують хворих: у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях (кабінетах); у лепрозоріях; у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини; у будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення; в опікових і гнійних відділеннях; в онкологічних установах (підрозділах), центрах, диспансерах; у підземних лікарнях, розташованих у відпрацьованих соляних шахтах. На жаль, право на пільгову пенсію за віком втратили рентгенолаборанти відділень і флюорографічних кабінетів закладів охорони здоров’я. Наша профспілка вважає необґрунтованим і неприйнятним скасування пільг для цієї категорії працівників». ДАЛІ БУДЕ Проте крик душі профспілкових лідерів не був почутий у владних кабінетах, тож 24 червня 2016 р. Постанова набула чинності. Щоб якось приборкати емоції профспілок, прем’єр-міністр дав доручення Міністерству соціальної політики спільно з представниками зацікавлених організацій скласти нові списки та подати їх на затвердження Кабміну. Із виступу В. Гройсмана на засіданні Кабміну 24.06.2016 р.: «Ми зараз ухвалюємо це рішення. Будь ласка, нехай Міністерство соціальної політики спільно з роботодавцями, профільними профспілками сідають і кожну професію опрацьовують. Якщо ми доведемо, що професія реальна, потрібна, то будемо це вирішувати. Ухвалюйте рішення з технічними правками Мінфіну, продовжуйте роботу буквально щодо кожної професії. З урахуванням цього продовжити роботу». Після згаданого засідання уряду минуло майже п’ять місяців, але проблему не вирішено.

Безпека праці Олександр Рябко, заступник голови ЦК Профспілки металургів і гірників України (ПМГУ): «Ця Постанова прийнята в односторонньому порядку, поспішно й непродумано. При цьому грубо порушено трудове законодавство та конституційні права людей на гідну працю – така наша профспілкова позиція, це думка тих людей, які своєю тяжкою працею забезпечують економічну незалежність країни. Тільки по гірничо-металургійному комплексу (ГМК) таких працівників майже 50 тисяч, або 18% від загальної кількості працюючих, з них керівників підприємств та кочегарів паровозів усього одна тисячна відсотка. Під час опрацювання проекту Постанови проігноровано результати атестації робочих місць, яку один раз на п’ять років зобов’язаний проводити роботодавець. І нерідко це робиться з грубими порушеннями вимог нормативних актів (порушуються терміни проведення атестації, приховуються та занижуються фактичні результати замірів показників шкідливих виробничих факторів, мають місце проблеми із забезпеченням працівників якісним спецодягом та іншими ЗІЗ). Дострокова пенсія за роботу в шкідливих умовах праці може бути призначена тільки за результатами атестації робочих місць і за умови, що на таких роботах працівник зайнятий понад 80% робочого часу. Крім того, приймаючи Постанову, уряд не взяв до уваги те, що Україна у світових рейтингах посідає перші місця за рівнем профзахворюваності, виробничого травматизму, смертності, а український працівник отримує найнижчу в Європі заробітну плату. Наприклад, заробітна плата українського металурга в 7 разів нижча, ніж у його польського колеги, і в 20 разів – ніж у металурга в Німеччині. При цьому інтенсивність праці українського працівника є в рази вищою, а умови праці в рази гіршими, бо на обладнанні, яке зношене на 70–90%, працювати неможливо. У наших бюджетників взагалі не заробітна плата, а допомога, щоб вижити. Ціна питання? Вона невисока для Пенсійного фонду і не вирішує проблеми його дефіциту, адже по суті ці пенсії виплачує не держава, а роботодавець із власних коштів».

18 жовтня відбулася зустріч В. Гройсмана з керівниками об’єднань профспілок. Це була слушна нагода поінформувати прем’єр-міністра про невиконання його доручення. Було зауважено, що робочу групу з перегляду Списків № 1 і № 2 створено тільки 1 вересня (наказ № 969) у складі 21 особи. Вона не має чітких завдань і термінів їх виконання. Засідання проводяться без оформлення протоколу, жодного разу робоча група не зібралася у складі, необхідному для ухвалення рішень. З огляду на це профспілки знову висунули чіткі вимоги до влади: по-перше, перенести термін набуття чинності Постанови на 1 квітня 2017 року; за цей час за галузевим напрямом опрацювати кожну професію та підготувати відповідні зміни до Постанови; по-друге, переформувати склад робочої групи і доручити міністру соціальної політики очолити її роботу. ФПУ запропонувала прем’єр-міністру готове перехідне рішення. Залишилось лише поставити під

ОФІЦІЙНО Олена Петренко, заступник начальника Головного управління Держпраці у Харківській області: «Відповідно до «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого Постановою КМУ від 01.08.1992 р. за № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Тобто не тільки на робочих місцях, професії яких віднесені до Списків № 1 і № 2. При цьому відповідно до п. 10 зазначеного Порядку, у разі якщо на робочому місці, яке не входить до Списків № 1 чи № 2, дійсно є особливо шкідливі чи важкі умови праці, за клопотанням підприємств та організацій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і № 2 після попереднього розгляду органами Державної експертизи умов праці вносяться відповідні рекомендації до Міністерства соціальної політики України, яке готує та подає пропозиції до Кабінету Міністрів України. Тобто у роботодавців, органів Держпраці залишається право на внесення змін та доповнень до Списків № 1 і № 2. Для цього необхідно звертатися до профільного міністерства з відповідними пропозиціями».

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ!

инув уже рік відтоді, як 22 листопада 2015 р. не стало Горецького Володимира Івановича – одного з керівників колишнього відділу охорони праці Укрпрофради (нині – ФПУ), головного технічного інспектора праці України, фахівця відомої широкому загалу «лесенківської» школи організації охорони праці, державного нагляду і громадського контролю у сфері безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Йому було лише 74 роки… Відслуживши в армії після закінчення ВНЗ, він працював на деревообробному комбінаті старшим інженером-механіком, доки в 1971 р. його не запросили на відповідальну посаду технічного інспектора праці Київського обкому профспілки працівників лісової, деревообробної та паперової промисловості. З цього часу розпочався 22-річний плідний етап роботи В. Горецького у профспілках на ниві охорони праці – аж до виходу на пенсію у квітні 2005 р. Його знали і пам’ятають скрізь: у центральних і місцевих органах влади, профспілкових та інших громадських організаціях, у багатьох трудових колективах. Чимало звичайних робітників «від верстата» та членів родин загиблих на виробництві працівників підприємств, установ, організацій України й сьогодні згадують В. Горецького добрим словом і вдячні йому за вирішення їхніх проблем, соціальних питань, відновлення відносно них законності й справедливості. Світла пам’ять про Володимира Івановича назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав і з ним працював. Ветерани технічної інспекції праці профспілок і працівники ФПУ

ним підпис. Йдеться про проект змін до Постанови, в якому вирішено зазначити, що для працівників, які на момент набрання чинності цією Постановою працювали і продовжують працювати на виробництвах, роботах, професіях і посадах, передбачених списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Постановою КМУ від 16 січня 2003 р. № 36, але не передбачених цією Постановою (№ 461), і мають не менше як 50 % необхідного стажу роботи на цих виробництвах, роботах, професіях і посадах, на період до набуття цими працівниками стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах, застосовуються списки, затверджені Постановою КМУ від 16 січня 2003 р. № 36. Ця Постанова повинна набрати чинності з дня її опублікування – з 3 серпня 2016 р. (дата набрання чинності Постанови № 461). Чи поставить прем’єр-міністр під такими змінами до Постанови свій підпис – покаже час. Поки відомо тільки те, що за результатами обговорення 18.10.2016 р. з представниками ФПУ прем’єр-міністр доручив міністру соціальної політики взяти під особистий контроль та активізувати роботу з іншими зацікавленими органами виконавчої влади за участю профспілок та роботодавців щодо уточнення списків з метою остаточного врегулювання проблемних питань і за результатами проведеної роботи внести узгоджені пропозиції в установленому порядку.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Міжнародна співпраця

Держпраці зміцнюється Міжнародна організація праці (МОП) ініціювала проект з підтримки розбудови в Україні системи інспекції праці, функції якої покладено на Державну службу України з питань праці. Технічну допомогу експертів МОП буде спрямовано на інституційний розвиток Служби і зміцнення механізмів соціального діалогу у сфері праці. Офіційне відкриття проекту МОП «Зміцнення системи інспекції праці і механізмів соціального діалогу» відбулось 11 жовтня. У заході взяли участь голова Комітету ВР з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Людмила Денісова, заступник міністра соціальної політики Віктор Іванкевич, голова Державної служби України з питань праці Роман Чернега, перший заступник голови СПО сторони роботодавців на національному рівні Олексій Мірошниченко, голова СПО об’єднань профспілок Григорій Осовий, Національний координатор МОП в Україні Сергій Савчук. Під час відкриття проекту з вітальним словом виступили Директор групи технічної підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП для країн ЦСЄ (Будапешт) Антоніо Граціозі, провідний спеціаліст Департаменту з питань адміністрації праці, інспекції праці, безпеки та гігієни праці і трипартизму МОП (Женева) Жоакім Пінтадо-Нунеш. Представила план реалізації проекту його Національний координатор Софія Литвин.

е 2004 р. Україна ратифікувала дві конвенції МОП: № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві. Цим зобов’язалася створити орган, який реалізує державну політику у сфері трудового законодавства і має повноваження, відображені у згаданих вище конвенціях. Проте з різних причин (недосконалість вітчизняного законодавства, мораторії на перевірки суб’єктів господарювання тощо) функції українського інспектора праці порівняно, наприклад, з функціями інспекторів країн ЄС істотно звужені. І це, як вважають міжнародні експерти, не дає змоги повною мірою

захищати права працюючих громадян. Саме тому МОП вирішила допомогти Україні зміцнити й посилити роль інспекції праці. У квітні цього року було підписано Програму гідної праці МОП для України на 2016–2019 роки, а на початку жовтня стартував проект «Зміцнення системи інспекції праці і механізмів соціального діалогу». Основні завдання проекту – реформувати систему інспекції праці та зміцнити інституційну спроможність Держпраці, а також посилити роль соціальних партнерів задля застосування конвенцій МОП № 81 і № 129. Триватиме проект до березня 2018 року. Як результат його реалізації очікується таке: Держпраці ефективно функціонує відповідно до міжнародних трудових норм; розроблена й запроваджена гендерно чутлива кадрова політика і відповідні заходи для наймання та збереження у штаті кваліфікованих кадрів; діяльність Держпраці поши-

рюється на неформальну економіку; Держпраці плідно працює в партнерстві з іншими установами і організаціями (зокрема, щодо легалізації працевлаштування та оплати праці); при Держпраці створена та функціонує ефективна модель ведення соціального діалогу з питань інспекції праці. Щоб ця райдужна картинка майбутнього стала реальністю, Держпраці потрібно здійснити низку заходів, звичайно, за консультаційної підтримки експертів МОП. Уже складено відповідний план: 1 Переглянути нормативно-правові акти з питань праці та виявити в них невідповідності конвенціям МОП. Напрацювати відповідні зміни. 2 Переглянути Положення про Держпраці. 3 Переглянути структуру Держпраці, напрацювати порядок внутрішньої координації і взаємодії на центральному та місцевих рівнях. 4 Навчитись планувати стратегічно і скласти стратегічний план Служби на 3–5 років. 5 Розробити систему добору кадрів на основі професійних досягнень і компетенцій, відповідну систему їх атестації та мотивації.

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці

Людмила Солодчук, заступник головного редактора журналу «Охорона праці»

КОМЕНТАРІ Віктор Іванкевич, заступник міністра соціальної політики України Наше міністерство долучилося до того, щоб цей проект був в Україні. Наступним кроком на шляху приведення законодавства України до норм МОП стане приведення у відповідність норм законодавства з охорони та гігієни праці. Очікуємо на прийняття проекту Трудового кодексу. У контексті децентралізації, що відбувається сьогодні в Україні, уряд ухвалив рішення про необхідність делегування окремих функцій інспекторів Держпраці на регіональний рівень – органам місцевого самоврядування. Вони, на наш погляд, могли б ефективніше справлятись із завданнями щодо легалізації праці.

Роман Чернега, голова Державної служби України з питань праці Подолання нелегального працевлаштування в Україні не може відбуватися тільки через проведення перевірок. Має бути баланс між роз’яснювальною і наглядовою роботою. Деякі соціальні інститути починають говорити, що в Україні за останній рік збільшився відсоток легального працевлаштування. Цей проект нам дасть більше інструментів і міжнародного досвіду, щоб ми могли подолати це негативне явище в нашій країні.

Олексій Мірошниченко, перший заступник голови СПО сторони роботодавців на національному рівні Потрібно говорити й про оновлення законодавства з охорони праці. Щодо нього теж назріли зміни, особливо в частині розслідування нещасних випадків. Слід чітко визначити функціонал і складники Держпраці: якщо це служба – це сервіс, якщо інспекція – це перевірки. А також чітко, відповідно до вимог конвенцій МОП визначити, що має перевіряти інспектор. Щодо професійної підготовки інспекторів, потрібні відповідні навчальні програми та незалежне оцінювання. І що дуже важливо – гідна зарплата, щоб подолати корупцію.

Григорій Осовий, голова СПО об’єднань профспілок Федерація профспілок України вимушена констатувати, що на 95% підприємств, де здійснюється громадське інспектування, виявляється порушення прав працівників. Нам усім справді потрібно думати, які заходи превентивного і регулюючого характеру повинні здійснюватися на рівні держави й за участі тих інструментів, які є в інших країнах світу і можуть бути ефективно застосовані в Україні. Роботу самої Служби треба змінювати таким чином, щоб вона виконувала такі функції: інформаційну, консультативну, превентивну в питаннях вирішення тих конфліктів, спорів, які виникають між працівниками і роботодавцями, а також каральну – в тих випадках, якщо попередні заходи впливу не дають належного результату.

ɉɊȺȼɂɅȺ ɉɈɀȿɀɇɈȲ ȻȿɁɉȿɄɂ ɍ ȽȺɅɍɁȱ Ɂȼ¶əɁɄɍ

ɉɊȺȼɂɅȺ ɄɈɊɂɋɌɍȼȺɇɇə ȿɅȿɄɌɊɂɑɇɈɘ ȿɇȿɊȽȱȯɘ ȾɅə ɇȺɋȿɅȿɇɇə ɡɿ ɡɦɿɧɚɦɢ

ɇȺɉȻ ȼ

ɉɪɚɜɢɥɚ ɪɟɝɭɥɸɸɬɶ ɜɿɞɧɨɫɢɧɢ ɦɿɠ ɝɪɨɦɚɞɹɧɚɦɢ ɬɚ ɟɧɟɪɝɨɩɨɫɬɚɱɚɥɶɧɢɤɚɦɢ ɉɪɚɜɢɥɚ ɨɛɨɜ¶ɹɡɤɨɜɿ ɞɥɹ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɜɫɿɦɚ ɫɩɨɠɢɜɚɱɚɦɢ ɣ ɟɧɟɪɝɨɩɨɫɬɚ ɱɚɥɶɧɢɤɚɦɢ ɧɟɡɚɥɟɠɧɨ ɜɿɞ ɮɨɪɦ ɜɥɚɫɧɨɫɬɿ

18 грн

55 грн

ɋɉɂɋɄɂ ȼɂɊɈȻɇɂɐɌȼ ɊɈȻȱɌ ɉɊɈɎȿɋȱɃ ɉɈɋȺȾ ȱ ɉɈɄȺɁɇɂɄȱȼ ɁȺɃɇəɌȱɋɌɖ ȼ əɄɂɏ ȾȺȯ ɉɊȺȼɈ ɇȺ ɉȿɇɋȱɘ ɁȺ ȼȱɄɈɆ ɇȺ ɉȱɅɖȽɈȼɂɏ ɍɆɈȼȺɏ ɍ ɜɢɞɚɧɧɿ ɧɚɜɨɞɹɬɶɫɹ ɋɩɢɫɨɤ ʋ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜ ɪɨɛɿɬ ɩɪɨɮɟɫɿɣ ɩɨɫɚɞ ɿ ɩɨɤɚɡɧɢɤɿɜ ɧɚ ɩɿɞɡɟɦɧɢɯ ɪɨɛɨɬɚɯ ɧɚ ɪɨɛɨɬɚɯ ɡ ɨɫɨɛɥɢɜɨ ɲɤɿɞɥɢɜɢɦɢ ɣ ɨɫɨɛɥɢɜɨ ɜɚɠɤɢɦɢ ɭɦɨɜɚɦɢ ɩɪɚɰɿ ɡɚɣɧɹɬɿɫɬɶ ɜ ɹɤɢɯ ɩɨɜɧɢɣ ɪɨɛɨɱɢɣ ɞɟɧɶ ɞɚɽ ɩɪɚɜɨ ɧɚ ɩɟɧɫɿɸ ɡɚ ɜɿɤɨɦ ɧɚ ɩɿɥɶɝɨɜɢɯ ɭɦɨɜɚɯ ɚ ɬɚɤɨɠ ɋɩɢɫɨɤ ʋ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜ ɪɨɛɿɬ ɩɪɨɮɟɫɿɣ ɩɨɫɚɞ ɿ ɩɨɤɚɡɧɢɤɿɜ ɧɚ ɪɨɛɨɬɚɯ ɡɿ ɲɤɿɞɥɢɜɢɦɢ ɿ ɜɚɠɤɢɦɢ ɭɦɨɜɚɦɢ ɩɪɚɰɿ ɡɚɣɧɹɬɿɫɬɶ ɜ ɹɤɢɯ ɩɨɜɧɢɣ ɪɨɛɨɱɢɣ ɞɟɧɶ ɞɚɽ ɩɪɚɜɨ ɧɚ ɩɟɧɫɿɸ ɡɚ ɜɿɤɨɦ ɧɚ ɩɿɥɶɝɨɜɢɯ ɭɦɨɜɚɯ

www.ohoronapraci.kiev.ua

58 грн

ɉɪɚɜɢɥɚ ɩɨɲɢɪɸɸɬɶɫɹ ɧɚ Ⱦɟɪɠɫɩɟɰɡɜ¶ɹɡɤɭ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ ɭɫɬɚɧɨɜɢ ɬɚ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿʀ ɫɩɟɰɿɚɥɶɧɨɝɨ ɟɥɟɤɬɪɢɱɧɨɝɨ ɩɨɲɬɨɜɨɝɨ ɡɜ¶ɹɡɤɭ ɿ ɧɚ ɨɛ¶ɽɤɬɢ ɪɭɯɨɦɨɝɨ ɦɨɛɿɥɶɧɨɝɨ ɡɜ¶ɹɡɤɭ ɬɚ ɛɟɡɩɪɨɜɨɞɨɜɨɝɨ ɞɨɫɬɭɩɭ ɜɫɬɚɧɨɜɥɸɸɬɶ ɡɚɝɚɥɶɧɿ ɿ ɫɩɟɰɿɚɥɶɧɿ ɜɢɦɨɝɢ ɡ ɩɨɠɟɠɧɨʀ ɛɟɡɩɟɤɢ ɬɚ ɽ ɨɛɨɜ¶ɹɡɤɨɜɢɦɢ ɞɨ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɞɥɹ ɜɫɿɯ ɩɿɞɪɨɡɞɿɥɿɜ ɡɜ¶ɹɡɤɭ ɧɟɡɚɥɟɠɧɨ ɜɿɞ ɮɨɪɦ ɜɥɚɫɧɨɫɬɿ Ʉɭɪɱɟɧɤɨ Ɉ ɇ

ȻȿɁɉȿɄȺ ɉȱȾ ɑȺɋ ɊɈȻɈɌɂ ɇȺ ȿɅȿɄɌɊɈɍɋɌȺɇɈȼɄȺɏ

28 грн

ɍ ɩɨɫɿɛɧɢɤɭ ɪɨɡɤɪɢɬɨ ɚɤɬɭɚɥɶɧɿɫɬɶ ɩɪɨɛɥɟɦɢ ɟɥɟɤɬɪɨɛɟɡɩɟɤɢ ɜ ɍɤɪɚʀɧɿ ȼɪɚɯɨɜɚɧɨ ɡɦɿɧɢ ɭ ɧɨɪɦɚ ɬɢɜɧɿɣ ɛɚɡɿ ɡ ɩɢɬɚɧɶ ɟɥɟɤɬɪɨɛɟɡɩɟɤɢ ɡɨɤɪɟɦɚ ɫɭɜɨɪɿɲɿ ɜɢɦɨɝɢ ɨɫɬɚɧɧɶɨʀ ɪɟɞɚɤɰɿʀ ɉɍȿ ɳɨ ɜɿɞɩɨɜɿɞɚɸɬɶ ɦɿɠɧɚɪɨɞɧɢɦ ɫɬɚɧɞɚɪɬɚɦ Ɋɨɡɝɥɹɧɭɬɨ ɞɿɸ ɟɥɟɤɬɪɨɫɬɪɭɦɭ ɧɚ ɥɸɞɢɧɭ ɤɪɢɬɟɪɿʀ ɛɟɡɩɟɤɢ ɟɥɟɤɬɪɢɱɧɨɝɨ ɫɬɪɭɦɭ ɜɢɞɢ ɠɢɜɢɥɶɧɢɯ ɦɟɪɟɠ ɫɢɫɬɟɦ ɡɚɡɟɦɥɟɧɧɹ ɬɚ ʀɯɧɿɣ ɜɩɥɢɜ ɧɚ ɫɬɭɩɿɧɶ ɧɟɛɟɡɩɟɤɢ ɭɪɚɠɟɧɧɹ ɥɸɞɢɧɢ ɟɥɟɤɬɪɨɫɬɪɭɦɨɦ

6 Розробити курс дистанційного навчання для інспекторів праці на основі оцінки потреб у навчанні. 7 Реалізувати пілотний проект інспекційної кампанії з метою виявлення неформальної зайнятості в обраному регіоні чи галузі. 8 Розробити оптимальну модель соціального діалогу з питань інспекції праці. Останній захід, попри його заключне місце в цьому переліку, на думку експертів МОП, має пріоритетне значення. Щодо цього Держпраці повинна визначити в структурі центрального апарату й те ри торіальних управлінь посадову особу чи структурний підрозділ, на який буде покладено відповідальність за організацію ведення соціального діалогу. Експерти пропонують визначити платформою для цього Колегію Держпраці. Що ж до моделі функціонування тристороннього діалогу, то це питання обговорюватиметься разом із профспілками та роботодавцями. За підсумками обговорення ухвалюватиметься узгоджене рішення.

Безпека праці

Новини. Регіони

Слухання у Верховній Раді У Комітеті з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення ВР України відбулися слухання на тему реалізації в Україні Конвенції МОП № 81 «Про інспекцію праці в промисловості та торгівлі» та Конвенції МОП № 129 «Про інспекцію праці в сільському господарстві» за участю народних депутатів, представників Міністерства соціальної політики, Держпраці, експертів Міжнародної організації праці та ін. Розглядалися шляхи реформування системи інспекції праці України в контексті виконання положень конвенцій. Учасники заходу обговорювали необхідність перегляду системи управління охороною праці як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Було наголошено на проблемах діяльності інспекторів з охорони праці, зокрема, це їхня надмірна завантаженість, обмежений кадровий потенціал служби. Ще одна проблема – серед вищих навчальних закладів України немає жодного, який би готував спеціалістів у сфері нагляду за дотриманням законодавства про працю. Загалом учасники слухань акцентували увагу на необхідності приведення у відповідність до ратифікованих конвенцій МОП наявних та прийняття нових нормативно-правових актів з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та охорону праці.

Вибух газу в приватному будинку

Закінчилося розслідування нещасного випадку, який стався в середині жовтня цього року в селі Дерцен Мукачівського району на Закарпатті. В одному з приватних будинків пролунав вибух, унаслідок якого 65-річний господар оселі отримав термічні опіки обличчя та рук і був госпіталізований до Мукачівської ЦРЛ. Травми виявилися порівняно незначними (опіки ІІ ступеня важкості – 7%), тож можна сказати, що чоловік відбувся переляком. Щоправда, його хаті пощастило менше – вибуховою хвилею вона частково зруйнована. Тому бідолаха залишився на зиму без даху над головою. Зрештою, як

з’ясувалося, ця хата і до нещасного випадку не була затишною. Господар проживав у будинку покійних батьків. За несплату комунальних платежів будівлю було відключено від усіх комунікацій. Представники газової служби стверджують, що і газопостачання до цієї хати також було припинено. Однак фактично виявилося, що газом селянин таки користувався. Того злощасного дня він вирішив обігріти оселю. Кілька спроб увімкнути газовий конвектор не увінчалися успіхом. Тоді чоловік, маючи намір пересвідчитися, що в системі є газ, відкрив запірний пристрій на

опуску до ПГ-4 (кран перед кухонною плитою) та залишив його відкритим, а сам тим часом продовжив запалювати конвектор. Газова суміш, яка заповнила кімнату, вибухнула від іскри. Члени комісії з розслідування нещасного випадку, створеної наказом Управління Держпраці у Закарпатській області, встановили: аварію спричинило порушення правил експлуатації побутових газових приладів. Але непрямою причиною стала недбалість працівників ПАТ «Закарпатгаз», які допустили експлуатацію системи газопостачання в будинку без проведення її технічного обслуговування. Таким чином, було порушено вимоги п. 5.7 «Правил безпеки газопостачання». Комісія розробила план заходів щодо запобігання виникненню таких аварій. Фахівці Управління Держпраці нагадують, що під час користування газом у побуті слід дотримуватися правил безпеки. Категорично забороняється встановлювати саморобні газові обігрівальні прилади або самовільно приєднуватися до системи газопостачання. Ольга Стефанець, Управління Держпраці у Закарпатській області

Держпраці зацікавлює дітей Управління Держпраці у Черкаській області провело для учнів Черкаської гімназії № 9 пізнавальну екскурсію на ПАТ «Юрія» – виробника молочної продукції. Школярі дізналися, як на нашому столі з’являються улюблені усіма продукти: кефір, йогурти, молоко, сметана та ще багато чого. Побачили всі етапи процесу перероблення молока: від його надходження на завод до відправки готових молочних продуктів зі складу. Діти спостерігали процес упаковування продуктів. Особливий інтерес у них викликала робота фасувальних автоматів. Екскурсія розширила кругозір школярів щодо питань безпечної праці, познайомила зі сферою виробництва продуктів харчування.

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці

Навчання як стимул до дискусії Спільні українсько-американські командно-штабні навчання з реагування на радіаційні аварії відбулись у м. Миколаєві. Серед учасників заходу були представники Агенції зменшення загрози Міноборони США, ДСНС України, вітчизняних міністерств і відомств, їх представництв у Миколаївській області, зокрема обласного Управління Держпраці. Це перші в Україні навчання такого роду, під час яких їх учасники обмінялися досвідом та знайшли загальні шляхи щодо оперативного та злагодженого реагування державних органів на катастрофи. Захід складався з чотирьох модулів та проходив упродовж трьох днів. На модулях українські учасники перевірили швидкість реагування, ступінь готовності та взаємодії відповідно до сценарію аварії з радіоактивними джерелами. За результатами навчань вручено відзнаки та сертифікати представникам органів, задіяних у програмі заходу. Проведення подібних навчань заплановано і в інших регіонах України, а заключні навчання відбудуться на національному рівні. Довідка: мета командно-штабних навчань – стимулювати проведення конструктивної дискусії, під час якої учасники досліджують та вирішують проблеми на основі наявних планів реагування та визначають пункти, які потребують удосконалення.

Охорона праці в портах Триває обговорення нових «Правил охорони праці в морських портах», розроблених ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України» (УкрНДІМФ). У документі будуть враховані вимоги Конвенції МОП № 152 «Про техніку безпеки та гігієну праці на портових роботах» щодо поліпшення умов охорони і гігієни праці, зниження травматизму, профзахворювань і, як результат, – скорочення витрат на виплату страхових компенсацій працівникам морських портів. До УкрНДІМФ уже надійшли пропозиції до правил від морських портів та стивідорних компаній. Після доопрацювання проект буде направлено до Головного управління Держпраці в Одеській області. Влас. інф.

Вугілля менше – травм більше Конфедерація вільних профспілок України 27 жовтня подала позов до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання незаконною та скасування постанови КМУ № 461 від 24 червня 2016 р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», якою значну частину шахтарів позбавлено права на пільгову пенсію (докладніше про постанову – у статті Дмитра Селявіна «Список Гройсмана», с. 4). Про це повідомив голова Незалежної профспілки гірників України (НПГУ) Михайло Волинець під час круглого столу «Стан безпеки на підприємствах вугільної галузі України». Також він зазначив, що за 9 місяців 2016 р. загальний травматизм на вугільних підприємствах порівняно з 2016 р. виріс на 22%, смертельний – більше ніж удвічі. Серед причин – хронічне недофінансування заходів з охорони праці з боку підприємств та держави, заборгованість з виплати заробітної плати, нестача ЗІЗ, слабкий контроль з боку органів державного нагляду.

www.ohoronapraci.kiev.ua

У 2016–2017 рр. загалом не передбачено бюджетне фінансування заходів комплексної програми підвищення безпеки праці на підприємствах вугільної галузі. Підприємства запланували витратити на програму 162 млн грн, фактично ж за 9 місяців вони витратили 62 млн грн, або 38,5%. На окремих шахтах, наприклад ДП «Волиньвугілля», забезпеченість саморятівниками, як розповів Михайло Волинець, трохи більше 50%. Очевидно, їх використовують у дві зміни, що забороняється. Не вистачає звичайних протипило-

вих респіраторів, без яких люди ризикують отримати силікоз, антракоз та інші профзахворювання. НПГУ відомо про випадки використання непридатних до роботи ЗІЗ, про партію прострочених саморятівників, які виявили на шахті «Краснолиманська». Але гірники не відмовляються

працювати в таких умовах, бо змушені годувати родини. Оскільки ситуація із ЗІЗ критична, а уряд на неї не реагує, НПГУ вже підготувала щодо цієї проблеми звернення до міжнародних організацій, які опікуються питаннями охорони праці. Щодо перевірок шахт органами нагляду, то, як повідомила заступник директора Департаменту з питань праці Держпраці Олена Коновалова, мораторій на їхнє проведення вже скасовано. На вугільних підприємствах у Волинській, Львівській, Кіровоградській областях Держпраці контролює стан безпеки праці настільки, наскільки це дозволяє законодавство та укомплектованість інспекторами. Для підприємств на території Донецької та Луганської областей, що розташовуються в зоні проведення АТО, діє положення, згідно з яким планові заходи на них не проводяться. Держпраці контролює стан заборгованості з виплат заробітних плат і змушує погашати заборгованість ті підприємства, які мають кошти. Проте, якщо грошей немає, вплинути на ситуацію в межах одного державного органу неможливо. Стан безпеки праці на вугільних підприємствах невтішний. І все ж маємо сподівання, що небезнадійний. Аби виправити його, НПГУ ініціювала створення робочої групи за участю державних органів, роботодавців, науковців, міжнародних та громадських організацій. Олександр Фандєєв, спецкор, фото автора

Безпека праці

Резонансна тема

А в малій справі

ПРОБЛЕМ ЧИМАЛО

Дмитро Селявін, власкор

Про неодмінність створення системи «консультантів» з охорони праці для підтримки малого й середнього бізнесу. ідповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону праці» на підприємстві з кількістю працівників менше ніж 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва ті, хто має належну підготовку. На підприємстві з кількістю працівників менше ніж 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучати на договірних засадах сторонніх фахівців, які мають відповідну підготовку. Однак на сьогодні ця вимога законодавства майже невідома у сфері малого бізнесу. Крім того, через економічну ситуацію, що склалася, на багатьох підприємствах зі штатом понад 20 співробітників нема не тільки служби охорони праці, але й відповідного спеціаліста. Наскільки це критично, чим небезпечна така ситуація в майбутньому і що ми маємо нині? У ст. 55 Господарського кодексу України міститься класифікація суб’єктів господарювання (див. таблицю) . Під час визначення кількості працівників для віднесення суб’єкта господарської діяльності до певного виду підприємництва (мале, велике або середнє) враховують не тільки штатних працівників, але й сумісників, а також працівників, що працюють за цивільно-правовими договорами. Проаналізувавши ситуацію з рівнем виробничого травматизму, я не знайшов відповіді на запитання, а скільки ж нещасних випадків стаєть-

ся на малих підприємствах? І виявилося, що таких статистичних даних не ведуть. Але ж нещасні випадки на цих підприємствах є, і їх чимало. У січні 2015 р. на малому підприємстві «…», що виготовляє неткані матеріали й домашній текстиль, у результаті необережних дій розроблювач сировини дістала травматичну ампутацію лівої кисті. При цьому комісія встановила низку невідповідностей скубальної машини технічним вимогам. У листопаді 2014 р. на іншому малому підприємстві «…» через власну необережність під час увімкнення м’ясорубки мийник посуду отримала травматичну ампутацію пальця правої кисті, до того ж працівник була допущена до роботи без стажування, навчання й перевірки знань з охорони праці. Не можна не згадати про груповий нещасний випадок, пов’язаний із загорянням на ювелірній фабриці в м. Харкові, коли було травмовано 17 осіб, причому 8 з них – смертельно. Згідно з висновком комісії причинами цього інциденту були: безконтрольність щодо дотримання працівниками технологічного процесу, загоряння пари розчинника, який був замінений на небезпечний, наявність у приміщенні інших легкозаймистих речовин, неорганізовані дії під час евакуації, що, своєю чергою, стало результатом незадовільного функціонування системи управління охороною праці (СУОП).

Можна було б навести ще безліч прикладів, пов’язаних з нещасними випадками на підприємствах, де не функціонує СУОП, розповісти про те, як після інцидентів кадрова політика керівництва починає змінюватися в напрямі залучення на підприємство спеціаліста з охорони праці, але завдання полягає в тому, щоб знайти вихід із ситуації, що склалася. Слід зазначити, що весь малий бізнес неможливо охопити державним наглядом через брак ресурсів, та й чи потрібно? Набагато важливіше вплинути на свідомість роботодавця, посприяти тому, щоб він зрозумів, що через недотримання вимог охорони праці підприємство наражається на неприйнятні ризики, серед яких такі: 1) інциденти, аварійні ситуації та ін.; 2) завдання шкоди діловій репутації; 3) судочинство; 4) штрафи, збитки, упущена вигода; 5) завдання збитків здоров’ю працівників. Для виправлення ситуації потрібно виховувати в підприємця вже в процесі навчання у виші і після його закінчення під час формування бізнес-ідеї розуміння того, що: 1. Потрібно віддавати пріоритет здоров’ю працівників, а не результатам діяльності.

Класифікація суб’єктів господарювання Критерії, які повинні виконуватися одночасно Вид суб’єкта підприємництва

Обсяг річного доходу, еквівалент у євро за середньорічним курсом НБУ

Середня кількість працівників за календарний рік

Суб’єкт мікропідприємництва

Не перевищує 2 млн євро

Не перевищує 10 чоловік

Суб’єкт малого підприємництва

Не перевищує 10 млн євро

Не перевищує 50 чоловік

Суб’єкт середнього підприємництва

Усі інші суб’єкти, які не належать до суб’єктів малого (зокрема й мікропідприємництво) і великого підприємництва Перевищує 50 млн євро Перевищує 250 чоловік

Суб’єкт великого підприємництва (юридичні особи)

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці 2. Дотримання законодавчих норм дає змогу уникнути фінансових витрат, пов’язаних з усуненням наслідків їх порушень. Важливим доказом цього служить втрата людино-годин, трудових ресурсів у результаті нещасних випадків і професійних захворювань. 3. Відповідність діяльності законодавчим нормам дає змогу «безболісніше» і з найменшими правовими ризиками й наслідками сприймати проведення розслідування інцидентів, нещасних випадків, аварій тощо. 4. Упровадження превентивних заходів і ведення профілактичної роботи у сфері промислової безпеки набагато вигідніше, ніж відшкодування збитків. Тож як вийти із ситуації, що склалася? Дуже часто ми чуємо, що Україна проголосила курс на євроінтеграцію. У цьому зв’язку інтерес викликає стаття Олега Моісеєнка «Час виправляти недоліки» (журнал «Охорона праці», № 4/2016), у якій розглянуто особливості роботи малих підприємств, порушення, пов’язані з тим, що бракує структури або осіб, відповідальних за охорону праці, потреба в застосуванні на таких підприємствах інших підходів. Найчастіше на підприємствах з невеликою кількістю працівників, а також процесів і устатковання підвищеної небезпеки просто недоцільно створювати відповідну службу. І кожне підприємство, у структурі якого немає власного підрозділу, що вирішує питання з охорони праці, зобов’язане укласти контракт з однією з організацій відповідного профілю, щоб забезпечити своїм працівникам належний рівень охорони й безпеки праці. А отже, потрібно створювати інститут таких організацій, які могли б провести оцінку ризиків і навчити підприємство цими ризиками управляти. Сприяти у вирішенні цієї проблеми можуть також підприємства, на яких сертифіковані сис-

www.ohoronapraci.kiev.ua

теми управління, або які взяли те, що власник малого підприкурс на сертифікацію за вимогами ємства не стане сподіватися на стандарту ДСТУ OHSAS 18001 «либонь пронесе», а буде дума«Системи управління гігієною ти про здоров’я свого персоналу, й безпекою праці». Цей стандарт і на глядові органи матимуть неможна застосувати до підпри- замінну допомогу з боку великих ємств, що мають на меті створен- підприємств. Як відомо, згідно з вимоганя системи управління гігієною й безпекою праці для усунення або ми пп. 24, 26 постанови КМУ від зниження ризиків для своїх пра- 30.11.11 г. № 1232 «Порядок цівників та інших заінтересованих проведення розслідування несторін, які можуть зазнати впливу щасних випадків…», нещасний небезпечних чинників, пов’язаних випадок, що стався з працівниз діяльністю підприємства (п. 1 ком іншого підприємства, бере на ДСТУ OHSAS 18001:2010). Згід- облік підприємство, працівником но з визначен- якого є потерпілий. Однак багато ням гігієна й без- підприємств, сертифіцикація на пека праці – це яких здійснювалася за стандартом умови й факто- OHSAS 18001, незважаючи на це, ри, які вплива- беруть на облік випадки, що стають або можуть лися з підрядником, розслідують їх вплинути на здо- і потім розробляють коригувальні ров’я й безпе- дії. Від цих даних залежать показку працівників, ники роботи всього підприємства. тимчасових пра- Ось один із прикладів обліку нецівників, пер- щасних випадків і професійних соналу підрядника, відвідувачів захворювань за допомогою формуй інших осіб, що перебувають ли, що дає змогу побачити вплив на робочому місці (п. 3.12 ДСТУ на показник рівня травматизму OHSAS 18001:2010). Методики загальної кількості людино-годин для ідентифікації небезпек і оцін- (постійних працівників, а також ка ризиків повинні охоплювати підрядників і навіть тимчасових діяльність усього персоналу, що відвідувачів): має доступ до робочого місця (зокрема Облікові травми й захворювання й підрядників та відКількість облікових травм і захворювань u 1 000 000 відувачів) (п. 4.3.1 Загальна кількість відпрацьованих людино-годин ДСТУ OHSAS (працівники + підрядники + відвідувачі) 18001:2010). Згідно із цим стандарОтже, незважаючи на всю том підприємство-замовник може вести діалог з підприємством- складність економічної ситуації, підрядником, що належить до падіння виробництва і т. ін., нам суб’єктів малого підприємництва, украй потрібно розвиватися в натільки за умов повного дотриман- прямі євроінтеграції і впроваджуня останнім вимог з охорони праці вати міжнародні практики, зокре(більш детально цей механізм ма стандарт OHSAS 18001. Адже описаний у статті «Проце- після падіння виробництва рано дури взаємодії з підрядника- чи пізно почнеться його піднесенми», журнал «Охорона праці» ня, що може спричинити зростан№ 2/2016). Звичайно, цей підхід ня рівня травматизму. Створення набагато трудомісткіший, і деякі інституту спеціалізованих оргафахівці заперечать, що «зручні- нізацій і залучення фахівців, які ше» оформити акт-допуск відпо- зможуть на професійному рівні відно до ДБН А.3.2-2-2009 «Охо- посприяти малому бізнесу в пирона праці й промислова безпека таннях охорони праці, має пов будівництві», займаючи пози- зитивно вплинути на вирішення цію «моя хата скраю, нічого не цього питання, і чим раніше ми знаю». Але саме завдяки такому зробимо це, тим швидше матимепідходу можна розраховувати на мо бажаний результат.

Безпека праці

Думка спеціаліста

ПРИПИСИ ВАЖЛИВІ, ПРИПИСИ ПОТРІБНІ! Олег Моісеєнко, власкор

Про місце, роль і значення приписів служби охорони праці у функціонуванні СУОП.

ід час здійснення контрольних функцій спеціалістам служби охорони праці (далі – СОП) не слід нехтувати своїм важливим і відповідальним правом – видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень, а також одержувати від них потрібні відомості, документацію та пояснення з питань охорони праці. Про вагомість цього документа – припису – говорить той факт, що згідно з НПАОП 0.00-4.21-04 «Типове положення про службу охорони праці» (далі – ТПСОП) скасувати його може тільки роботодавець. Припис складають у двох примірниках, один з яких надають керівникові структурного підрозділу, а другий зберігається протягом п’яти років у СОП. Якщо керівник структурного підрозділу підприємства відмовляється від підписання про одержання припису, то спеціаліст СОП направляє відповідне подання на ім’я його керівника або роботодавця. Часто можна чути, що проведення перевірок і виявлення порушень вимог охорони праці є не надто приємним заняттям, адже дорослим людям доводиться вказувати на їхні помилки, необізнаність і недбальство. До того ж можуть виникати конфліктні ситуації на різних рівнях – від простого робітника до начальника підрозділу. За та-

ких умов виявляти принциповість і зберігати душевну рівновагу буває вкрай важко. Тому помилково здається, що ні до чого ускладнювати цей процес ще й видаванням приписів. Адже можна обмежитися лише усними зауваженнями й поясненнями, без паперової тяганини. Проте здійснювати контроль охорони праці спеціалістові однойменної служби потрібно. Це його робота. І виконувати її треба якісно! Зокрема це стосується й видавання приписів. Крім того, на виробництві дуже часто складаються ситуації, коли керівникові СОП, представникам ор-

ганів, що інспектують, і роботодавцеві заднім числом доводиться з’ясовувати причини порушення, нещасного випадку чи аварії. Установлювати, чиї дії або бездіяльність до них призвели (горезвісне «хто винен?») та яких заходів було вжито для їхнього уникнення або запобігання. Під час таких з’ясувань усні заяви – не та валюта, яка котирується. У такому разі інженерові з охорони праці замало буде заявити: «Але ж я попереджав!» Якщо його не влаштовує роль стрілочника, що, як відомо, завжди винуватий, то виявлені ним порушення вимог охорони праці мають бути відображені у відповідному документі – у приписі. Такі вже вітчизняні виробничі реалії, що лише вчасно оформлений документ є вагомим аргументом у конфліктній ситуації або під час розслідування. І тільки наявність

відповідного набору документів може підтвердити факт проведення СОП потрібної профілактичної роботи. Насамперед це стосується документального оформлення такого її виду, як контроль і перевірка стану охорони праці, що безпосередньо спрямовані на усунення порушень охорони праці та запобігання нещасним випадкам і аваріям на виробництві. Тому спеціалісти служби охорони праці мають правильно користуватися правами згідно з розділом 4 ТПСО. Зокрема, вчасно видавати якісні й правильно оформлені приписи. Нехай їх у цій справі підтримує й надихає розуміння того, що, відповідно до статистики, виявлення та усунення десяти порушень запобігають одному нещасному випадку. Краще вже виявляти порушення, ніж розслідувати нещасний випадок! Автор цілком певен у правильності цієї тези як спеціаліст, який багато сотень разів робив перше і не один десяток разів друге. ПРИПИСИ – ОБЛИЧЧЯ СЛУЖБИ Отже, первинним документом, який зазначає проведення перевірки стану охорони праці однойменною службою, а також який відображає її основні результати, є припис. Це потім на його основі можуть з’явитися інші документи: представлення, протоколи комісій, проекти наказів тощо. Посадові особи наглядових органів складатимуть думку про рівень СОП підприємства, про знання, кваліфікацію та обізнаність її спеціалістів, про складність і глибину проблем, що порушуються ними, передусім за рівнем приписів. Тому до їхнього складання, оформлення, отримання відповідей на них і зберігання цієї документації протягом зазначеного строку служби СОТ потрібно приділяти особливу увагу. Не стане перебільшенням сказати, що зміст і вид приписів – це обличчя СОТ.

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці Звичайно ж, ніхто не пише припраці на дільниці знайдені вже скапису безпосередньо на робочому совані інструкції. У цій ситуації сутмісці, на об’єкті перевірки. Це неність виявленого порушення в призручно, клопітно та нераціонально. пису може виглядати таким чином: Тут роблять найлаконічніші познач«Майстер (П. І. Б.) дільниці (назки про місце, устатковання, обстава) проводить первинні та поввини, характер порушення, порушторні інструктажі з питань ника тощо, тобто занотовують мініохорони праці на робочому місці мум відомостей, потрібних для ствоза нечинними на підприємстві рення припису. (скасованими) інструкціями з охоЯкщо під час перевірки не було рони праці». керівника підрозділу, то відразу після її закінчення спеціалісту СОП, за змогою, слід проінформувати його в усній формі про основні результати цього заходу, назвавши: кількість виявлених порушень; місце й характер найістотніших; устатковання, об’єкти і види робіт, експлуатація та виконання яких заборонені; перелік осіб із вказівкою про причини, за яких потрібно відсторонити їх від роботи, а також перелік осіб щодо яких роботодавцеві буде направлено представлення про притягнення їх до відповідальності. Крім того, слід Мал. Ю. Судака уточнити час вручення припису ке Пункт 6.7.77. НПАОП рівникові підрозділу. 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споОФОРМЛЕННЯ живачів» (далі – ПБЕЕС) вимагає: ТА ФОРМУЛЮВАННЯ «На корпусі зварювального транБланк припису досить простий, і йосформатора… слід зазначити інвенго заповнення не має викликати тарний номер, дату наступного вимісерйозних запитань. Писати припис рювання опору ізоляції та належвід руки або друкувати за допомогою ність до цеху (дільниці)». Ви ж викомп’ютера – вирішувати його авявили у зварювальній кабіні дільниці тору. Головне, щоб документ не мав перефарбований зварювальний виправлень і легко читався. Для трансформатор, що не має жодного висвітлення змісту виявлених понапису. У цій ситуації сутність вияврушень слід використовувати форленого порушення в припису може мулювання і термінологію такого виглядати в такий спосіб: «У зварюпункту нормативно-правового аквальній кабіні (назва) дільниці екста, вимоги якого порушені. Кілька плуатується зварювальний транприкладів. сформатор, на якому не зазначе Останній абзац п. 6.4. НПАОП ні: інвентарний номер, дата на0.00-4.12-05 «Типове положення ступного виміру опору ізоляції та про порядок проведення навчання приналежність до дільниці». Пункт 6.7.17. ПБЕЕС містить і перевірки знань з питань охорони заборону: «Забороняється працюпраці» повідомляє: «Первинний інвати електроінструментом з приструктаж на робочому місці провоставних драбин». А Ви бачили, як диться… за діючими на підприємстві електромонтер свердлив отвір інструкціями з охорони праці…», у стіні, стоячи на сходинці пристава перший абзац п. 6.5: «Повторний ної драбини. Це порушення в приінструктаж проводиться на робочопису може бути викладене за таким му місці… за обсягом і змістом пезразком: «Електромонтер (П. І. Б.) реліку питань первинного інструку коридорі побутового корпусу тажу». Під час перевірки проведенпрацював електроінструмення інструктажів з питань охорони

www.ohoronapraci.kiev.ua

том (електроперфоратором) з приставної драбини». Пункт 8.6 ДСТУ 2489-94 (ГОСТ 12.3.047-94) «ССБП. Контактне зварювання. Вимоги безпеки» говорить: «Не допускається виконання контактного зварювання без вживання заходів, що запобігають виникненню пожежі», а Ви помітили, що в кабіні контактного зварювання міститься дерев’яний тарний ящик з-під зварюваних деталей із залишками промащеного обгорткового паперу. Це порушення може мати в приписі такий вигляд: «У кабіні № 3 дільниці (назва) допускається виконання контактного зварювання без вживання заходів, що внеможливлюють виникнення пожежі, тому що на робочому місці зварника міститься дерев’яний тарний ящик з-під зварюваних деталей із залишками промащеного обгорткового паперу». Пункт 3.3.12 ГОСТ 12.3.020 «ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях» вимагає: «Вантажно-розвантажувальні роботи вантажопідіймальними механізмами потрібно проводити тільки без людей у кабіні транспортного засобу». Опис порушення цієї вимоги в приписі може виглядати в такий спосіб: «Розвантаження транспортних засобів (автомобілів «пікап») за допомогою вантажопідіймального механізму, що керується з підлоги (електричної талі), у цеху на посту № 2 часто проводиться за наявності водія в кабіні транспортного засобу». Один з пунктів НПАОП «Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів» говорить: «Для безпечного виконання робіт з підйому і переміщення вантажів вантажопідіймальними кранами та машинами потрібно дотримуватися таких вимог:… після закінчення або під час перерви в роботі вантаж не повинен залишатися в підвішеному стані…». Під час перевірки в цеху виявлено вантаж, що висів на гаку електричної талі. У приписі це порушення можна зазначити так: «Під час обідньої перерви (дата) слюсарі механоскладальних робіт 3-го стапеля залишили вантаж у підвішеному стані на гаку вантажопідіймального крана (електричної талі)».

Безпека праці ного підприємства. У процесі роботи потрібно регулярно дбати про поповнення й розширення такої бази. НЕ ВІДПИСКА, А ЗВІТ ПРО ВИКОНАНУ РОБОТУ Письмові повідомлення, відповіді й сповіщення керівників підрозділів про усунення зафіксованих у пунктах припису порушень або перенесення строків виконання слід зберігати разом із примірником відповідного припису в СОП. Від керівників підрозділів потрібно вимагати, щоб ті не відбувалися загальним повідомленням про виконання всього припису, а надавали конкретну й докладну інформацію про фактично зроблене для усунення кожного порушення (пункту припису), про заходи, що впроваджено для неповторення схожих порушень у майбутньому. Відповідь підрозділу – це не відписка настирливій СОП, а свідчення й звіт про виконану в підрозділі роботу. Одержувати від керівників підрозділів потрібні відомості, документацію й пояснення з питань охорони праці є невід’ємним правом спеціа-

лістів СОТ, записаним у державному нормативно-правовому акті з охорони праці. Направляти відповіді на припис СОП – серед інших обов’язків керівника підрозділу, що відображені в його посадовій інструкції або в положенні про підрозділ. Невиконання цієї вимоги слід вважати порушенням трудової й виробничої дисципліни у вигляді недотримання посадового обов’язку. Під час усунення виявлених порушень і одержання відповідей з підрозділу не слід забувати про передбачене заповнення останнього стовпця припису – про зазначення дати фактичного усунення порушення й внесення підписів осіб, які видали та отримали приписи. Це не просто формалізм, а стимулювання відповідального ставлення до справи керівника і посадових осіб підрозділу та найефективніший спосіб заручитися гарантією фактичного, а не лише словесного усунення порушень. А якщо ні, то є дуже велика вірогідність того, що СОП в очах роботодавця та наглядових структур виявиться винною щодо недоведення профілактичної роботи до логічного завершення.

Пункт 1.1 ГОСТ 12.3.002 «ССБТ. Процесcы производственные. Общие требования безопасности» містить таку вимогу: «Безпека виробничих процесів досягається запобіганням небезпечній аварійній ситуації й протягом усього часу їхнього функціонування має бути забезпечена застосуванням технологічних процесів (видів робіт)…». Під час перевірки виявлено, що технологічного процесу на роботи з ремонту виробничої тари немає. Порушення такої вимоги можна відобразити в приписі в такий спосіб: «Безпека виробничого процесу ремонту тари, що провадиться в підвальному приміщенні цеху, не досягається запобіганням небезпечній аварійній ситуації й протягом усього часу його функціонування не забезпечена застосуванням технологічного процесу, через те що його дотепер не розроблено і не затверджено». Час на розробку та оформлення припису можна істотно скоротити, якщо заздалегідь подбати про створення в електронному вигляді бази найуживаніших формулювань щодо порушень вимог основних нормативно-правових актів для конкрет-

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці

Досвід

Валерій Поліковський, начальник відділу охорони праці та промислової безпеки Миколаївського глиноземного заводу

На Миколаївському глиноземному заводі (далі – МГЗ) діє принцип: чим вищий рівень посади, яку займає керівник, тим більші його відповідальність і внесок у забезпечення вимог охорони праці та промислової безпеки, зокрема й через демонстрацію лідерства.

Партнерське лідерство на МГЗ МГЗ є найбільшим у Європі виробником глинозему. Завод було побудовано в 1980 р. проектною потужністю 1 млн тонн. Наявна потужність становить 1,6 млн тонн глинозему на рік. На найближчу перс пективу заплановано реалізацію про екту зі збільшення потужності МГЗ до 1,7 млн тонн. Значущість питань охорони праці та промислової безпеки на МГЗ підтверджує, наприклад, той факт, що виробництво глинозему здійснюється у результаті хімічного процесу за температури до 1200 0С і тиску до 40 атм. На підприємстві зареєстровано 340 вантажопідіймальних кранів, 514 об’єктів котлонагляду, є свій залізничний рухомий склад, гідротехнічні споруди, порт та інші об’єкти підвищеної небезпеки.

ВІД ТРАДИЦІЙ – ДО РЕОРГАНІЗАЦІЇ Система управління охороною праці (далі – СУОП), що діяла на заводі до 2003 р., мала традиційний компенсаторний характер – фахівці служби охорони праці входили до структур виробничих підрозділів, що зумовлювало неправильну розстановку пріоритетів. На перше місце ставили питання вирішення виробничих завдань за принципом «зглянутися на становище». Застосовувана тоді система мотивації співробітників працювала за схемою «кожне виявлене порушення потягне покарання», але ніхто й ніколи не замислювався, чому працівники заводу порушують вимоги безпеки. У роботі з наглядовими органами рушієм був страх перед штрафними санкціями і припиненням діяльності об’єктів. Після виведення в 2003 р. в аутсорсинг сервісних служб зазнала реорганізації й служба охорони праці. СУОП МГЗ було інтегровано у виробничу систему. Основними напрямами розвитку виробничої системи в контексті безпеки є: • система 5S – один з інструментів триступеневого контролю; • система загального догляду за обладнанням (ТРМ) безпосередньо підвищує рівень безпеки підприємства, оскільки оператор має безумовне пра-

во на зупинення обладнання за наявності певних дефектів; • стандартизація робочих операцій з подальшим навчанням технологічного персоналу як спосіб безпечної організації виробництва; • система подачі та впровадження дрібних операційних удосконалень (система Kaizen) – один з методів мотивації персоналу, спрямований на поліпшення умов праці. РЕАГУВАННЯ – ДОБРЕ, ЗАПОБІГАННЯ – КРАЩЕ На підприємстві змінилися підходи до роботи. Для ефективного функціонування СУОП відбувся перехід від принципу реагування до принципу запобігання, від тактичного до стратегічного управління охороною праці. Ключовими моментами реалізації цього принципу стали впровадження системи управління виробничими ризиками і поведінковий аудит. Для цього на підприємстві було вивчено передовий світовий досвід, зокрема фірми DuPont. Починаючи з 2004 р., ведеться активна робота з управління виробничими ризиками. Зараз усі співробітники вважають управління виробничими ризиками частиною своєї роботи і знають, яка його роль у забезпеченні їхньої безпеки. Працівники усвідомлюють відповідальність у питанні попередження аварій, нещасних випадків та інших подій,

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці у результаті яких можуть постраждати люди або можливе заподіяння збитку МГЗ чи навколишньому середовищу. У 2005 р. на підприємстві стартувала програма «Працюємо безпечно!», в якій було задіяно понад 1 тис. працівників. Головним її принципом є дотримання вимог охорони праці, промислової безпеки та екології, перешкоджання неправомірним небезпечним діям і порушенням вимог, завдяки чому кожен співробітник МГЗ, підрядних організацій на своєму робочому місці в змозі запобігти нещасним випадкам та іншим подіям. Нині поведінковий аудит, що є основою цієї програми, – звичний інструмент профілактики травматизму на багатьох підприємствах. Цей процес спрямований на досягнення таких цілей: • негайне виправлення небезпечної поведінки; • негайна підтримка безпечної поведінки й тих дій, до яких працівник вдався, щоб виконати вимоги безпеки; виявлення причин виконання робо• ти з порушеннями нормативних вимог (недостатнє навчання, відсутність стажування, неналежні умови, порушення уваги тощо); • підтвердження прихильності принципу безпечної роботи; • концентрація уваги працівників на важливості питань безпеки; • одержання зворотного зв’язку між працівником і керівником. Упровадження процедур управління небезпечною поведінкою працівників дало змогу підприємству підійти до сертифікації системи управління охороною праці та промисловою безпекою за стандартом OHSAS 18001 «Професійне здоров’я і безпека». У 2007 р. МГЗ успішно пройшов сертифікацію за OHSAS 18001, у 2008-му – підтвердив відповідність системи новій версії стандарту 2007 р. Цього року під час чергового ресертифікаційного аудиту сертифікат знову було підтверджено. РОЛЬ КЕРІВНИКА В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ОХОРОНИ ПРАЦІ Нині підприємство має чітку структуру управління питаннями безпеки, що визначає відповідальність і повноваження. Лідерство в охоро-

www.ohoronapraci.kiev.ua

ні праці характеризується демонстрацією на особистому прикладі важливості виконання вимог безпеки праці, а саме: використання ЗІЗ, дотримання ПДР, активні дії з виявлення ризиків, перешкоджання неправомірним і небезпечним діям, порушенням НПАОП, інформування про них колег тощо. Водночас очевидна вирішальна роль керівництва в забезпеченні охорони праці,

адже саме воно створює ту культуру, яка визначає, чи будуть ефективними зусилля щодо забезпечення безпеки праці. Керівник завжди чітко дає зрозуміти, на який результат він очікує і що потрібно зробити в організації для його досягнення. Своїми діями й рішеннями лідери показують, що є важливим, а що ні. Звичайно, акцентуючи увагу на ролі керівництва підприємства, не можна недооцінювати важливість ролі працівників у динаміці культури охорони праці. Мотивації і поведінка працівників у питанні безпеки праці багато в чому залежать від того, як вони сприймають пріоритети в охороні праці, які транслюють їхні безпосередні керівники та адміністрація. Щороку СУОП проходить процедуру аналізу та оцінки зовнішніх аудиторів і вищого керівництва підприємства, що дає змогу системі розвиватися з урахуванням світового досвіду. Безперервно проводиться моніторинг застосовуваних вимог законодавства з охорони праці та приведення положення, що діє на підприємстві, у відповідність до вимог чинних нормативних актів. Планування роботи в системі стало цільовим. Для досягнення цільових показників розробляються програми, які містять організаційно-технічні заходи, спрямовані на усунення та мінімізацію виробничих ризиків. Охоплення сертифікацією всієї структури підприємства допомагає залучати до процесу управління охороною праці всі служби заво-

ду, зокрема й офісні підрозділи. Упроваджено систему внутрішніх аудитів СУОП, що дало змогу уникнути застарілого підходу до здійснення нагляду й отримувати відповідь на питання: «Чому порушення повторюються?». ФІЛОСОФІЯ УПРАВЛІННЯ, ОРІЄНТОВАНА НА ЛЮДЕЙ На високому рівні ведеться робота з підтримання компетентності персоналу та його інформованості в питаннях безпеки, що є основою лідерства в галузі охорони праці на підприємстві. Для цього впроваджено розроблені відділом охорони праці та промислової безпеки програми з безпеки праці. Серед них єдині Корпоративні норми забезпечення працівників засобами індивідуального захисту. На базі програмного забезпечення автоматизовано процес заявки на придбання персоніфікованих ЗІЗ. Перед упровадженням нових засобів захисту проводяться виробничі випробування за затвердженою методикою. Робітники самі впливають на вибір засобів індивідуального захисту, які вони застосовуватимуть. Для захисту технологічного та ремонтного персоналу від несанкціонованого ввімкнення устатковання впроваджено биркову систему і систему LOTO, які передбачають процедуру ізолювання устатковання від небезпечних джерел енергії та встановлення блокувальних пристроїв. Активну участь усіх працівників, задіяних у виробничому процесі, у досягненні максимального рівня безпеки праці передбачають і програми «Шахова дошка», «Безпека робіт підрядників», «Тепловий удар» та інші. Досвід МГЗ показує, що найкращим способом демонстрації філософії управління, орієнтованої на людей, є участь керівників вищої ланки в таких заходах, як інспекції якості охорони праці на робочих місцях і зустрічі з працівниками. Так проявляється партнерське лідерство. У процесі постановки завдань і розподілу повноважень зростає можливість спільної роботи роботодавців і працівників. Така взаємодія сприяє формуванню культури охорони праці та пошуку необхідних точок дотику.

Безпека праці

Профілактика травматизму

Опираючись на досягнуте

Про успішну комбінацію традицій і новацій у СУОТ найбільшого металургійного підприємства – ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь».

Сергій Хижняк, заступник технічного директора з охорони праці та пожежної безпеки

о складу служби охорони праці (далі – СОП) підприємства входять відділ охорони праці (далі – ВОП), відділ надзвичайних ситуацій і пожежної безпеки, а також газорятувальна станція. ВОП ПАТ «Дніпроспецсталь» складається з чотирьох бюро, що контролюють функціонування системи управління охороною праці (далі – СУОП) у цехах основного виробництва: сталеплавильне, передільне, допоміжне (у кожному працюють по три інженери) і технічного нагляду за експлуатацією вантажопідіймальних кранів (два інженери). В основі СУОП підприємства лежить традиційна система управління, що сформувалася в 80-х роках минулого століття, однак до неї внесено й нині вносять зміни,

які враховують досвід передових і успішних підприємств не тільки України, а й розвинених країн світу. Удосконалення СУОП підприємства насамперед орієнтоване на ефективність її функціонування й зниження рівня виробничого травматизму. Для цього на підприємстві постійно поліпшується робота в таких напрямах.

1. ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВОП І КВАЛІФІКАЦІЇ СПІВРОБІТНИКІВ

Уся проведена на підприємстві робота з охорони праці ґрунтується на перспективному й оперативному плануванні. План роботи на квартал кожного бюро ВОП формується на основі затвердженого плану роботи підприємства на рік, розбитого на квартали, і узгоджується з начальниками підконтрольних цехів. Під час підготовки звітів кожного бюро про виконану за квартал роботу проводиться оцінка недоліків і недопрацювань, а також вносяться пропозиції щодо її поліпшення. За кожним інженером відділу закріплені структурні підрозділи, у яких він несе персональну відповідальність за якість контролю функДОВІДКА ціонування СУОП. Свою щоденну роботу ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» в підрозділі він будує на основі конкретних ім. А. М. Кузьміна» виробляє сертифіковану металопродукцію завдань на день, зазначених у щоденному з іржостійких, інструментальних, швидкорізальних (у тому числі вирозпорядженні керівника служби охорони готовлених методом порошкової металургії), підшипникових, конпраці (далі – СОП). Наприкінці робочого струкційних легованих і вуглецевих марок сталі, а також із жароміцдня кожний інженер звітує про виконану них сплавів на основі нікелю. Високоякісні сталі та сплави викорироботу, про виявлені проблеми й порустовують у судно-, машино- і автомобілебудуванні, авіакосмічній шення. Крім того, проводяться цільові пеі нафтогазовидобувній галузях. Продукція «Дніпроспецсталі» затреревірки стану охорони праці цехів у вечірбувана у більш ніж 60 країнах. На підприємстві працюють понад ній, нічний час, у вихідні й святкові дні, шість тисяч осіб. оскільки окремі співробітники ВОП працюють за графіком. Завдання на роботу у вихідний день видає начальник бюро, а затверджує заступник технічного директора з охорони праці та пожежної безпеки (далі – з ОПтаПБ). Протягом року всі співробітники ВОП самостійно вивчають нормативно-правові акти з охорони праці. Щотижня, у визначений для кожного бюро день, заступник технічного директора з ОПтаПБ разом із начальником відділу проводять перевірку навчального процесу, оформлення конспектів і обговорюють зі співробітниками вивчений матеріал. Після закінчення навчання працівники відділу складають іспит. Його результати впливають на рівень посадового окладу конкретного інженера й ураховуються під час оптимізації чисель-

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці ності персоналу. Під неї підпадають працівники з нижчим рівнем знань і результатів роботи, незалежно від кількості років, пропрацьованих у СОП. Видано розпорядження про порядок документообігу в системі охорони праці, єдиного для всіх цехів. Документ погоджено з начальником інспекції з нагляду за охороною праці в металургії та машинобудуванні тоді ще територіального управління Держгірпромнагляду у Запорізькій області. Додатками до розпорядження є зразки заповнення основних журналів, оформлення розпоряджень тощо. Розроблено форму журналу начальника цеху з контролю ним проведеної роботи з охорони праці. Ведення журналу, план робіт начальника цеху з охорони праці, його аналіз виявлених порушень, керівництво проведенням 2-го ступеня контролю, оцінка якості роботи підлеглого персоналу та ін. контролюються щокварталу. Для візуального запам’ятовування основних вимог безпеки на підприємстві розроблено оформлений у корпоративному стилі документ «10 основних дій працівника ПАТ «Дніпроспецсталь», необхідних для недопущення травмування на виробництві». Його видають кожному працівникові заводу у вигляді пам’ятки під час проходження вступного інструктажу. Крім того, документ розміщений на більшості робочих місць, у куточках з охорони праці, кімнатах для нарад тощо. На заводі діє чотириступенева система контролю стану охорони праці. Визначено час проведення щозмінних обходів робочих місць керівниками середньої ланки (1-й ступінь) – протягом перших двох годин зміни, розроблено форми записів результатів обходу й регламентовано реакцію на виявлені порушення стану безпеки на робочих місцях. 2-й ступінь здійснюють керівники структурних підрозділів (начальники цехів), 3-й – головні спеціалісти заводу за напрямами, 4-й ступінь контролю здійснює технічний директор, відповідальний за охорону праці на всьому заводі. Постійний моніторинг функціонування системи проводить ВОП. З ініціативи СОП на заводі здійснено такі заходи: розроблено положення про застосування нарядно-допускної системи, про розроблення проекту організації робіт, а також інструкції для експлуатації устатковання. Проводиться розроблення й перегляд інструкцій з охорони праці за професіями й видами виконуваних робіт; за дворічний період проведено експертизи, отримано позитивні висновки й оформлено дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки й на експлуатацію устатковання підвищеної небезпеки. На ці цілі було витрачено понад 600 тис. грн; проводяться експертизи імпортного устатковання, яке придбавається, на його відповідність вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, що діють на території України; проводиться самостійно та із залученням спеціалізованих організацій періодичне технічне діагностування металургійного устатковання, вантажопідіймальних кранів, паспортизація будівель і споруд, трубопроводів тощо; на підприємстві впроваджена й позитивно себе зарекомендувала система 5S «Ощадливе виробництво».

www.ohoronapraci.kiev.ua

2. ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАННЯ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ Навчання інженерно-технічних працівників проводиться відповідно до чинного НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці». На основі НПАОП 0.00-2.01-05 «Перелік робіт з підвищеною небезпекою», з урахуванням специфіки виробництва, розроблено й затверджено перелік аналогічних робіт, що виконуються на підприємстві. Працівники близько 200 професій, які виконують ці роботи, проходять щорічне спеціальне навчання й перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Під час прийняття на роботу й періодично, один раз на три роки, всі посадові особи підприємства проходять навчання й перевірку знань з питань охорони праці відповідно до Типового тематичного плану й програми навчання посадових осіб. Останнє заняття цього курсу проводить заступник технічного директора з ОПтаПБ. Він розповідає про основні положення СУОП підприємства, юридичні аспекти наслідків нещасних випадків для потерпілого та його керівників, психологію безпеки, реальні приклади лікування травмованих на виробництві працівників у лікувальних закладах міста. Аналіз багаторічних показників травматизму на підприємстві показав, що новоприйняті працівники травмуються значно частіше, ніж ті, чий стаж роботи перевищує кілька років. Тому на пропозицію СОП новоприйнятим працівникам, незалежно від їхньої кваліфікації, повторний інструктаж з питань охорони праці протягом перших 6 місяців проводиться щомісяця. Крім процедур, передбачених під час прийняття на роботу нормативно-правовими актами, для кожного новоприйнятого працівника оформляється «Особиста книжка з охорони праці». Вона є іменним документом і містить інформацію про проходження працівником вступного, первинного й повторних інструктажів з охорони праці. До неї також вносять інформацію про призначення наставника виробничого навчання, про навчання, перевірку знань у період навчання, стажування й допуск до самостійної роботи, одержання для вивчення потрібних інструкцій з охорони праці, набуття суміжних професій і переведення в процесі трудової діяльності. Особиста книжка зберігається в безпосереднього керівника. Розпорядженням технічного директора визначено, що для успішного проведення інструктажу з питань охо-

Безпека праці рони праці безпосередній керівник, крім набору всіх необхідних чинних інструкцій з охорони праці, додатково повинен мати власноруч написаний і завізований начальником цеху конспект тез цих інструкцій як свідчення того, що він сам вивчив викладені в них вимоги безпеки. Також конспект має містити приклади порушень охорони праці, виявлених у структурному підрозділі за останній квартал, виписки з наказів за підсумками розслідувань нещасних випадків із працівниками заводу за останні три роки та інформаційних листів про травмування працівників інших металургійних підприємств. Обсяг такого конспекту становить 10–15 сторінок залежно від конкретного набору професій і видів робіт, що виконуються на ділянці. Крім того, на підприємстві додатково проводяться: обов’язкові практичні заняття з персоналом з безпечного виконання виробничих операцій залежно від специфіки виробництва; вибірковий контроль якості проведення інструктажів інженерами СОП, їхньої участі у перевірках знань; за рішенням технічного директора позачергові перевірки знань з охорони праці керівників і працівників, що припустилися грубих порушень і дістали травми, у комісії під головуванням заступника технічного директора з ОПтаПБ. Їх здійснюють для визначення реального рівня підготовки працівників і керівників у питаннях охорони праці. Якщо він справді недостатній, таких співробітників направляють у відділ навчання. Згідно з вимогами п. 5.7 НПАОП 0.00-4.12-05 вони протягом місяця проходять позачергове навчання й перевірку знань із питань охорони праці. 3. СИСТЕМА МОТИВАЦІЇ Аналіз травматизму за останні 10 років показав, що 70–80% нещасних випадків сталося через невиконання постраждалими вимог інструкцій з охорони праці. Тому з ініціативи СОП адміністрація підприємства ухвалила рішення ввести в дію два документи про мотивацію працівників до дотримання вимог охорони праці. 1. Положення про талонну систему. На підприємстві діє система попередження порушень, що передбачає видачу чотирьох талонів: за перший виписаний талон попередження порушник втрачає не менше ніж 25% премії за підсумками роботи за місяць, за другий – 50%. За третій талон йому оголошують догану, не виплачують премію, частково знімають виплати за підсумками роботи заводу за рік, на домашню адресу такого працівника надсилають попередження про те, що зазначена особа є злісним порушником вимог охорони праці й у випадку пред’явлення четвертого талона буде ініційовано процедуру його звільнення як систематичного порушника трудової дисципліни. Облік виписаних талонів попередження кожному працівнику веде структурний підрозділ, талонів, що пред’являються керівниками, веде ВОП. Він щомісяця готує розпорядження заступника голови правління – технічного директора про підсумки роботи з попередження порушень за місяць, у якому аналізує причини порушень, пропонує заходи впливу до тих керівників, які не повною мірою виконують свої обов’язки з поперед-

ження порушень. Облік талонів ведеться за календарний рік з моменту виписування першого талона. 2. Положення про мотивацію персоналу з питань охорони праці. Воно ґрунтується на тому, що всі цехи в ідеалі повинні працювати без порушень і відповідно до вимог охорони праці. Кожне порушення, виявлене контрольними службами заводу, оцінюється в балах: що серйозніше порушення, то більше балів. Наприкінці кварталу бали підсумовують, з огляду на кількість працівників цеху обчислюють коефіцієнт порушень (за ана-

логією обчислення коефіцієнта частоти травматизму), ураховують вплив рівня захворюваності, особистий внесок керівників тощо. За підсумками кварталу працівники цехів, в яких найнижчий коефіцієнт порушень, одержують додаткову премію, грамоти тощо. На підставі аналізу результатів преміювання визначають цехи з кращими показниками за півріччя, рік і т. п. Цехи, в яких у цьому кварталі сталися нещасні випадки, не розглядають під час підбиття його підсумків. Річний бюджет преміювання за цим положенням становить 60 тис. гривень. 4. РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ За ВОП закріплено спеціальний автомобіль, що дає змогу в разі настання нещасного випадку в максимально стислий термін розпочати розслідування «за гарячими слідами». Скориставшись машиною, можна швидко прибути на місце інциденту, опитати потерпілого і свідків, ухвалити рішення щодо можливості подальшої безпечної роботи устатковання, повідомити повну інформацію керівництву заводу, в належний термін надати інформацію про інцидент в органи державного нагляду, Фонд соціального страхування, проф спілковий комітет, контролювати лікування потерпілих на виробництві, взаємодіяти з лікувальними установами міста, забезпечувати належний рівень якості роботи комісії з розслідування причин інциденту тощо. Якість і об’єктивність проведеного розслідування, вивчення всіх аспектів події, реальна оцінка того, що сталося, забезпечують видання розпорядчого документа із зазначенням справжніх, а не вигаданих причин настання нещасного випадку і дають змогу розробити ефективні заходи з їх усунення та зниження рівня виробничого травматизму.

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці 5. ПРІОРИТЕТНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ На підприємстві щокварталу проводяться наради за підсумками роботи в сфері охорони праці під головуванням заступника голови правління – технічного директора. На них з доповіддю, у якій міститься ґрунтовний аналіз ситуації з травматизмом і профзахворюваністю, оцінка рівня безпеки в цехах заводу, профілактичної роботи, системи контролю, виступає заступник технічного директора з ОПтаПБ. Щочетверга згідно з графіком інженери відділу беруть участь у нарадах з охорони праці, які проводять із нічними (денними) змінами керівники цехів. На нарадах перед усім колективом заслуховують порушників вимог безпеки, ведуть з ними роз’яснювальну роботу, відповідають на запитання співробітників. Щотижня поточна інформація щодо охорони праці, відомості про порушників і пред’явлені їм талони, підсумки роботи за квартал тощо розміщуються на шпальтах заводської малотиражної газети. Активна робота з питань охорони праці ведеться з Радою молоді заводу. На підприємстві організовано проведення брейн-рингів – змагань серед команд працівників заводу на знання нормативно-правових актів з охорони праці. Інженери ВОП беруть участь в оцінці результатів конкурсів кращого за професією. На підприємстві проводяться конкурси дитячого малюнка. На прохідних заводу розміщені звернення адміністрації до працівників з нагадуванням про необхідність пересуватися територією заводу за затвердженими маршрутами, дотримуватися вимог безпеки, оскільки кожного працівника чекають удома здоровим рідні та близькі люди. На всій території заводу розміщено яскраво оформлені плакати «10 основних дій працівника…», на яких виділено дві головні тези: «Думай, перш ніж щось зробити» і «В охороні праці дрібниць немає». Щодня на селекторних нарадах керівників цехів оприлюднюють інформацію про результати перевірок, проведених інженерами ВОП, про виявлені порушення та невідповідності. Щочетверга на загальнозаводській селекторній нараді заслуховують доповіді про підсумки проведеної роботи з попередження порушень вимог безпеки, проводять ґрунтовний аналіз причин виявлених порушень, акцентують увагу начальників підрозділів на виявлених системних порушеннях і невідповідностях, на необхідності виконання додаткових заходів щодо підвищення рівня безпеки тощо. 6. ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ СПЕЦОДЯГУ Упродовж останніх трьох років адміністрація підприємства розпочала кроки з поліпшення якості спецодягу, який купують, та інших ЗІЗ. Завод працює тільки з їх офіційними виробниками. Договори на поставку укладають за результатами тендерних торгів. Кожний виробник представляє на торги зразки своєї продукції, з якими згодом порівнюють якість спецодягу та інших ЗІЗ, що фактично поставляються. Придбавають якісні ЗІЗ

www.ohoronapraci.kiev.ua

органів зору та слуху імпортного, а спецвзуття – вітчизняного виробництва. Жодне звернення трудових колективів підрозділів щодо якості спецодягу та інших ЗІЗ не залишається поза увагою. Приймання спецодягу проводить комісія за участю начальника ВОП, представника профспілкового комітету заводу, представника служби економічної безпеки. Періодичну перевірку відповідності спецодягу та інших ЗІЗ вимогам ГОСТ, ТУ здійснює відділ вхідного контролю підприємства. Крім того, проводяться зовнішні аудити дотримання якості на підприємствах-постачальниках. На заводі організовано пункти ремонту спецодягу та спецвзуття, припасовування за розміром і прання спецодягу. Витрати на придбання ЗІЗ у розрахунку на одного працівника в 2014 і 2015 рр. склали, відповідно, 718 і 980 грн. 7. ЗАХОДИ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ Усі працівники під час працевлаштування проходять первинний медичний огляд. Завод уклав договір на медичне обслуговування працівників із клінікою Запорізького державного медичного університету. Якщо на підприємство влаштовується працівник, який тривалий час пропрацював на металургійних, гірничих, хімічних підприємствах, то медзаклад проводить поглиблене його обстеження для уникнення працевлаштування осіб з явно вираженими ознаками професійних захворювань. На заводі, відповідно до вимог нормативно-правових актів, проводиться атестація робочих місць за умовами праці. За її результатами адміністрація та профспілковий комітет розробляють і затверджують Комплексні заходи з поліпшення умов праці на робочих місцях. Завод уклав договір з Українським НДІ промислової медицини про профілактику (лікування) працівників заводу, в яких у результаті проведених періодичних медичних оглядів виявлено ознаки професійних захворювань. Двічі на рік провідні лікарі інституту організовують виїзні медичні комісії, на які запрошують таких осіб. Комісія здійснює комплексну оцінку стану здоров’я працівників, уточнює діагнози, визначає шляхи профілактики й лікування. За результатами медоглядів і вищевказаних заходів періодично проводяться засідання комісії під головуванням директора з персоналу, яка ухвалює рішення щодо оптимального працевлаштування працівників, у яких виявлено медичні протипоказання до роботи з наявної спеціальності. Працівники «Дніпроспецсталі» мають можливість оздоровитися й відпочити в заводському санаторії-профілакторії, розташованому на о. Хортиця, а також на базі відпочинку на узбережжі Азовського моря. На підприємстві проводяться й активно пропагуються спортивні заходи. Нині змінено регламент видачі й обліку ЗІЗ (респіратори, рукавиці, протишумові вкладки, захисні окуляри тощо). Їх видають працівникам щодня під підпис. На робочих місцях розміщено плакати із зазначенням фактичних значень основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників (вміст пилу в повітрі робочої зони, теплове випромінювання, рівень шуму, вібрації та ін.) Постійно проводиться роз’яснювальна робота щодо впливу шкід-

Безпека праці ливих чинників на здоров’я працівників і необхідності застосування ЗІЗ. Підвищено рівень відповідальності працівників за спробу розкрадання спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ. У разі виявлення факту спроби розкрадання до працівника, що її вчинив, застосовується винятково дисциплінарний вплив – оголошується догана. У зв’язку з тим, що основними професійними захворюваннями серед працівників заводу є хвороби органів дихання, особливу увагу приділяють ефективності роботи вентиляційних систем, кондиціюванню повітря на робочих місцях, застосуванню ЗІЗ під час виконання виробничих операцій з високим рівнем пиловиділення. Щоб знизити рівень захворюваності, на заводі перед початком епідемії грипу проводиться вакцинація. Для цього закуповують високоякісну вакцину імпортного виробництва, відповідно до рекомендацій МОЗ України. ПІДБИВАЮЧИ ПІДСУМКИ СКАЗАНОГО

Динаміка виробничого травматизму останніх років Рік 2010 2011 2012 2013 2014

Кількість нещасних випадків 18 (у т. ч. 1 смертельний) 19 (у т. ч. 1 груповий) 8 8 4

Коефіцієнт частоти 2,6 2,6 1,35 1,36 0,67

Коефіцієнт тяжкості 43,3 67,2 50,2 35,1 62,8

У своїй роботі СОП взаємодіє з профспілковим комітетом, службами персоналу, корпоративної та соціальної відповідальності, юридичною, постачання, бухгалтерією тощо. Величезний внесок у роботу СУОП роблять заступники голови правління – директори з напрямів і головні фахівці заводу. Збережені здоров’я й життя працівників підприємства – наша найвища цінність. У цьому ми всі однодумці.

Зазначені заходи дали змогу за останні п’ять років стабілізувати рівень виробничого травматизму й важкості травм на підприємстві, значно знизити рівень травматизму з важкими наслідками та інвалідністю, більш ніж удвічі зменшити кількість професійних захворювань серед працівників заводу. Знижено рівень одержання травм новоприйнятими працівниками, упродовж двох років підряд не зареєстровано випадків травмування жінок. Протягом п’яти років колектив заводу не допускав випадків групового й смертельного травматизму.

Ці результати – підсумок щоденної кропіткої роботи всього колективу заводу. У системі охорони праці заводу головною рушійною силою, центрами управління й відповідальності є начальники цехів. Саме завдяки їхнім значним зусиллям колектив заводу досяг певного рівня функціонування СУОП. Вони є основними союзниками СОП у реалізації системного підходу до її функціонування й постійного вдосконалювання. Саме вони організують виконання запропонованих заходів, керують усіма процесами системи в цехах.

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці

Є такий досвід

Щоб солодке НЕ БУЛО ГІРКИМ Виробництво цукру – технологічно складна і трудомістка справа, пов’язана з багатьма ризиками та небезпеками на всьому шляху від вирощування буряків у полі до їх переробки на заводі та відвантаження споживачам. Як запобігти травматизму і не нашкодити здоров’ю працівників – досвід ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» агропромхолдингу «Астарта-Київ».

Олександр Фандєєв, спецкор

уряківництво та перероблення цукровмісної сировини – один з найпотужніших напрямів діяльності цього відомого на Полтавщині господарства, і створення «райської насолоди» має тут свої давні традиції. Наприклад, один із найбільших виробничих підрозділів агрофірми – ВП «Яреськівський цукровий завод» – цього року відзначає свій 50-й сезон. Як розповів директор заводу Володимир Лаврик, коли дозволяють погодні умови, ювіляр приймає буряк прямо з поля. Перероблення «з коліс» з погляду якості продукції є вигіднішим і водночас безпечнішим. За словами директора, на заводі раціонально підходять до питання щодо запобігання порушенням безпеки праці й насамперед тут враховують здібності кожного окремого працівника. Щоб упорядкувати рух людей і транспорту територією підприємства, у потрібних місцях нанесено спеціальну дорожню розмітку, побудовано нову прохідну, для автомобілістів на «сліпому» перехресті встановлено дзеркало. А на прохідній – ще одне, напис на якому нагадує, що кожен, хто в ньому віддзеркалюється, є відповідальним за безпечну працю на робочому місці. Усі правила охорони праці, що діють на заводі, беззаперечно поширено на підрядників і відвідувачів. Наприклад, водії вантажівок інших підприємств обов’язково проходять інструктаж і мають право заїжджати на територію лише у спецодязі та касці. Цікаво, що місцеві

www.ohoronapraci.kiev.ua

підприємці моментально на це відреагували, і в одній із сусідніх із заводом крамничок у продажу з’явилися необхідні засоби індивідуального захисту. Під час перебування на підприємстві автор та його провідники – керівник служби охорони праці, пожежної безпеки та навколишнього середовища ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» Сергій Скороход та куратор заводу, інженер з охорони праці служби Андрій Сєрченко – мабуть, тричі перевдягалися у жилет зі світловідбивними смугами, а потім в одноразові халати, бахіли та шапочки. Такі вимоги, що діють у цехах, тим суворіші, чим ближче ви перебуваєте до «чистої зони» – останнього етапу виготовлення цукру. На заводі А. Сєрченко контролює безпеку робіт, виявляє ті або інші недоліки, інформує про них керівника служби і заводу, і всі разом знаходять шляхи та можливості їх усунення. Сезон виробництва цукру цього року завод відкрив 4 вересня, триває він у середньому 100–110 діб, і в цей період тут працюють 512 осіб. З настанням морозів у січні та лютому, коли ремонтні роботи ведуть не надто активно, на підприємстві залишається близько 100 най-

Директор Яреськівського цукрового заводу В. Лаврик (зліва) і керівник служби ОП агрофірми ім. Довженка С. Скороход

Безпека праці більш кваліфікованих працівників, які до того ж добре зарекомендували себе у сезон. Потрапити до списків щасливчиків – ще один стимул до гарної роботи і дотримання трудової дисципліни. До нового сезону завод готують близько 360 осіб, які проводять повномасштабні ремонтні роботи і модернізацію виробничих процесів. З початком перероблення буряків колектив поповнюється працівниками, які приходять лише на період виробництва цукру. Щоб відновити їхню кваліфікацію та знання правил безпеки, адміністрація заводу заздалегідь запрошує їх на оперативні наради та організовує для них обов’язкове навчання згідно з графіком, який розробляє технічний директор, головний інженер і головний технолог. Вартий уваги момент: директор заводу знайшов час, щоб поспілкуватися з кожним з майже 200 (!) осіб із цьогорічного поповнення. Пояснює, що хотів особисто познайомитися, розповісти, чим живе цукрова галузь і підприємство, як слід працювати, нагадати про норми безпечної поведінки і культуру праці на заводі, дізнатися у робітників, які вже не перший сезон на підприємстві, що може зробити адміністрація для поліпшення умов їхньої праці. ПРОДУКЦІЯ БІЛА, І ТАКОЮ МАЄ ЗАЛИШАТИСЯ Чути людей і не шкодувати грошей на охорону праці та здоров’я – такою, як підкреслили В. Лаврик і С. Скороход, є політика агропромхолдингу «Астарта-Київ». І це не гучні слова. У період проведення ремонтних робіт на заводі заізолювали труби, щоб зменшити температуру повітря та зекономити газ. Цього року оперативно спорудили приміщення з пультом управління і кондиціонером для операторів, щоб вони не потерпали, як раніше, від підвищеної температури. Забетонували підлогу в цехах, прибравши плями мастила. Упорядкували місце для роздільного збирання відходів. Планують збудувати ще один майданчик для зберігання металобрухту та запчастин. Змайстрували в тіні дерев гарні альтанки, призначені як для відпочинку, так і для паління; у планах – до кінця року спорудити «смокінг-бокси» у приміщенні заводу для тих, хто не може залишити робоче місце. Придбали крім кулерів автомат з газованою водою.

Крім того, перед початком сезону і в період роботи виробничого підрозділу на межі буферної зони «завод – населений пункт» здійснюватимуться лабораторні обстеження на вміст у повітрі пилу, газу, шкідливих речовин і т. ін. Працівники заводу, робочі місця яких пов’язані зі шкідливими факторами виробництва (підвищений вміст пилу, висока температура повітря, робота з хімічними речовинами тощо) отримують молоко, – агрофірма славиться власним молочним виробництвом. Водночас на підприємстві зробили жорсткішим пропускний режим та посилили трудову дисципліну, адже звичайне запізнення, коли людина поспішає, теж є фактором ризику. Із забезпеченням спецодягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту на заводі та в агрохол-

дингу жодних проблем немає. Крім того, на прохання інженерно-технічних працівників їм замість касок, у яких вони відчували дискомфорт, закупили каскетки. Показово, що директор заводу, як і весь персонал, також носить на роботі спецодяг з логотипом холдингу. З початку сезону завод переробляє 4300–4400 тонн сировини на добу. Але з року в рік тут удосконалюють та модернізують обладнання, автоматизують технологічні процеси, що, у свою чергу, мінімізує небезпеку травмування під час експлуатації механізмів. Завдяки оновленню устатковання Чиста зона заводу та впровадженню енергоощадних технологій завод значно зменшив споживання газу, а отже навантаження на навколишнє середовище. Щоденну оперативку директор традиційно починає з обговорення питань охорони праці. «Продукція наша біла, і такою вона завжди має бути» – улюблений вислів Володимира Павловича щодо стану безпеки праці та здоров’я на заводі. Головна його настанова працівникам є такою: «Не виконувати роботи, якщо є загроза життю і здоров’ю!» Ціну таким словам В. Лаврик знає добре: колись, ще працюючи слюсарем на іншому цукровому заводі, він постраждав через недбале ставлення майстра до правил безпеки, який розпорядився, щоб він виконав небезпечну роботу. ЗА БЕЗПЕКУ ВІДПОВІДАЄ КОЖЕН НА СВОЄМУ МІСЦІ Що стосується організації безпечних умов праці під час бурякозбиральної кампанії, то, як повідомив інженер з охорони праці служби ОП, ПБ і ОНС агрофірми ім. Довженка Анатолій Личак (куратор сфери сільськогосподарського виробництва), вона є складником безперервної роботи з організації охорони праці. За дотримання вимог безпеки праці відповідають безпосередньо керівники виробничих підрозділів на місцях, зокрема бригадири тракторних бригад, начальники автопарків, самі робітники. Завдання спеціаліста служби охорони праці – забезпечувати підрозділи всіма необхідними документами з охорони праці, надавати консультації, допомагати, вказувати на недоліки, радити, як їх усунути, контролювати дотримання вимог з охорони праці. Якщо виникають проблемні питання, які керівник підрозділу не може вирішити самостійно, його завдання – проінформувати про це спеціаліста з охорони праці та подати службову записку, щоб проблему можна було вирішити на більш високому рівні. Керівництво агрофірми підтримує усі ініціативи щодо охорони праці. Якщо керівник не в змозі вирішити питання на місці, то відповідати все одно доводиться йому. У свою чергу він ставить вимоги до своїх підлеглих. Останні ж розуміють, що виконувати правила й інструкції з охорони праці – в їхніх власних інтересах. Інструктаж для працівників – вже не пуста формальність, вони цікавляться як своїми обов’язками, так і правами, тож у разі потреби нагадують про створення належних умов праці, забезпе-

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці чення засобами захисту тощо. Таким чином, у працеохоронну систему залучені усі – від генерального директора до робітника. Що стосується періоду бурякозбиральної кампанії, то, за словами А. Личака, найбільші ризики травмуватися виникають під час очищення працівниками бурякокопалки від вогкої налиплої землі у разі вимушеної зупинки та ремонту техніки, а також передислокації її з одного господарства на інше. Річ у тім, що сім виробничих підрозділів агрофірми розташовані на території чотирьох районів, різні сорти буряків мають різні строки визрівання, тому механізовані загони доводиться «перекидати» з місця на місце. На період збору врожаю передбачені спеціальні вагончики, в яких люди можуть почаювати й перепочити. Гарячі обіди у полі також ніхто не відміняв. Адже правильне харчування – запорука здоров’я. До речі, служба охорони праці здійснює щомісячний моніторинг та аналіз лікарняних листів усіх працівників агрофірми та використовує отримані дані для планування заходів щодо поліпшення умов праці людей. Транспортування буряків від поля до перероблювача здійснюють підрядні організації, у розпорядженні яких близько 100 вантажних автомобілів. З підрядниками укладають договір, який, зокрема, зобов’язує перевізника забезпечити себе ЗІЗ – касками, світловідбивними жилетами та спецвзуттям з фіксованою п’яткою. Нагадаю: без ЗІЗ та вступного інструктажу автомобілі на територію заводу не пропускають. Про проведення інструктажу роблять відмітку на зворотному боці перепустки. За безпеку праці відповідають керівники підрядників. Усі вимоги з охорони праці виписані в додатку до договору. При цьому, щоб не зашкодити автошляхам, загальна маса завантаженої буряками машини не повинна перевищувати 40 тонн. У разі порушення цієї норми рейс не оплачується. Найближчим часом для усіх підрядників планується впровадити систему штрафних санкцій, яка передбачає, що за невиконання вимог ОП, ПБ та ОНС з порушників зніматиметься певний відсоток на користь агрофірми. У СЕЛІ ЧОВНО-ФЕДОРІВЦІ Є НАВІТЬ БАНКОМАТ Побачити, як в агрофірмі ім. Довженка копають і перевозять буряки, не вдалося – завадили дощі. Проте у полі автор все ж побував. Поспілкувався з механізаторами, які готували площу під цукрові буряки та вносили міндобрива під урожай наступного року, а також з директором ВП «Агро-Маяк» Олексієм Коростиленком, який показав нам не тільки господарство, а й село з поетичною назвою Човно-Федорівка, шкільний музей історії села, познайомив з його жителями. Механізатори впевнено відрапортували, що навчання та цільовий інструктаж пройшли, необхідні допуски, наряд на виконання робіт, заявку на підіймальний кран мають, стропальник на місці (в агрофірмі до кожного крана прикріплений свій стропальник), засобами захисту всі забезпечені. У тракторі з розкидачем добрив, як виявилося, є спеціальний прилад GPS сopilot, який прокладає його маршрут у полі, а в кабіні встановлено кондиціонер. Утім, уся техніка в агрофірмі, задіяна у виробничих процесах з небезпечними та шкідливими умовами праці (наприклад, на внесенні гербіцидів), обладнана системами кондиціювання.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Урожайність буряків цього року досягла рекордного показника: 676 центнерів з гектара. Культуру зібрали з 350 га шістьма бурякозбиральними комплексами та вивезли за 4 дні великоваговими вантажівками, які здійснили 1130 поїздок. При цьому водії неухильно дотримувалися норми, згідно з якою маса навантаженої машини не повинна перевищувати 40 тонн, завдяки чому дорогою не загубили жодного овоча та не зашкодили нещодавно відремонтованим в селі автошляхам. Здивовані односельці, які звикли, що вантажівки везуть цілу гору буряків, навіть телефонували директору та цікавились, а чому це машини їдуть з поля порожніми. До речі, ВП «Агро-Маяк» – єдине в агрохолдингу спеціалізується на вирощуванні елітної пшениці, немодифікованої сої та забезпечує посівним матеріалом усі інші виробничі підрозділи. Усі послуги з охорони праці, зокрема навчання з питань ОП, забезпечення ЗІЗ (фірмові футболки, спецодяг і взуття, респіратори, рукавиці, каскетки, теплий одяг –

Підготовка мінеральних добрив під урожай наступного року

окремі для кожного виду робіт), харчування, медогляди тощо прописані у колективному договорі. Для працівників бурякозбирального загону, тобто для 30–40 осіб, а також усіх, хто приїжджає на тимчасові роботи до ВП «Агро-Маяк» у відрядження, обладнали гуртожиток. З кухнею, душовими кабінками, автономним опаленням, і такими засобами безпеки, як пожежна сигналізація й теплові датчики. За розпорядженням генерального директора агрофірми ім. Довженка, гуртожитки облаштували в усіх виробничих підрозділах. За словами О. Коростиленка, був період, коли люди вагалися, чи варто входити до складу «Астарти», а тепер задоволені. Робота є, село розвивається, заробітну плату тут отримують не меншу, ніж у місті, двічі на місяць (аванс + зарплата) упродовж усього року, у селі навіть є банкомат. Хоча ще більше мене вразила звичайна велика пластикова пляшка у приміщенні дирекції ВП «Агро-Маяк», яку жителі села наповнюють відпрацьованими акумуляторами та батарейками, щоб в подальшому цивілізовано утилізувати небезпечні відходи. Зрештою все побачене доводить: якщо наполегливо, фахово розвивати сферу охорони праці, вкладати в неї сили та кошти, впроваджувати новітні практики, змінювати свідомість людей – позитивні зміни щодо безпеки праці, здоров’я, захисту довкілля неодмінно відбуватимуться. А це сповнює оптимізмом і надією.

Безпека праці

Продовжуючи тему

Нарядно-допускна система підприємства: ВІДПОВІДАЛЬНІ ОСОБИ Настав час розповісти про найістотніші моменти Положення про нарядно-допускну систему підприємства (далі – Положення). Нижче піде мова про основні завдання та обов’язки відповідальних осіб щодо безпечного виконання робіт з підвищеною небезпекою, оформлюваних нарядами-допусками.

Особи, відповідальні за безпеку робіт, здійснюваних за нарядами-допусками

Олег Моісеєнко, власкор

озволено таке суміщення обов’язків відповідальних осіб: особа, що видає наряд-допуск, – керівник робіт; керівник робіт – виконавець робіт; керівник робіт – допускач. До того ж заборонено поєднання обов’язків виконавця робіт і допускача. Переліки посадовців, які мають право видавати наряди-допуски на виконання робіт з підвищеною небезпекою, і осіб, яких можуть призначати керівниками та виконавцями робіт, потрібно щорічно поновлювати. Копії переліків посадовців, на яких покладено обов’язки з організації та провадження робіт з підвищеною небезпекою, мають бути в керівників структурних підрозділів підприємства, котрі зобов’язані ознайомити з ними під підпис тих підлеглих їм працівників, на яких покладено ці обов’язки.

працівник виробничого структурного підрозділу, уповноважений наказом (розпорядженням) керівника підприємства (підрозділу) здійснювати розпорядчі функції з організації та виконання робіт з підвищеною небезпекою за нарядом-допуском.

Допускач до роботи

працівник виробничого структурного підрозділу, уповноважений наказом (розпорядженням) керівника підприємства (підрозділу) здійснювати до початку виконання робіт з підвищеною небезпекою організаційні та технічні заходи, якими забезпечують безпечні умови праці виконавців робіт за нарядом-допуском, а також контрольно-наглядові функції з упровадження цих заходів, і надавати дозвіл виконавцеві робіт на здійснення робіт з підвищеною небезпекою за допомогою запису у відповідний розділ наряду-допуску.

Керівник робіт за нарядом-допуском

працівник виробничого структурного підрозділу, уповноважений наказом (розпорядженням) керівника підприємства (підрозділу) здійснювати розпорядчі функції з керування роботами з підвищеною небезпекою за нарядом-допуском, якого визначає особа, що видає наряд-допуск.

Виконавець робіт за нарядом-допуском

працівник виробничого структурного підрозділу, уповноважений наказом (розпорядженням) керівника підприємства (підрозділу) виконувати роботи з підвищеною небезпекою за нарядом-допуском через безпосереднє керівництво виконавцями цих робіт і призначення наглядача.

Наглядач

працівник, призначуваний, за потреби, виконавцем робіт зі складу бригади виконавців, як правило, бригадиром, і який контролює відповідність умов виконання робіт заходам, передбаченим нарядом-допуском, на робочих місцях виконавців протягом усієї робочої зміни.

ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ВІДПОВІДАЛЬНИХ ОСІБ

Особа, що видає наряддопуск:

☑ визначає небезпечні та шкідливі виробничі чинники, властиві майбутній роботі з підвищеною небезпекою; ☑ установлює можливість безпечного виконання робіт та їхній обсяг;

•

Особа, що видає наряд-допуск

Члени бригади (виконавці)

•

• • •

які: • працівники, – задовольняють пропоновані вимоги щодо професії, кваліфікації, стану здоров’я, навчання, інструктажу та допуску з охорони праці, зважаючи на характер дорученої роботи з підвищеною небезпекою; – будуть безпосередньо виконувати цю роботу за нарядомдопуском.

☑ відповідає за вірогідність і правильність зазначених у наряді заходів безпеки; ☑ визначає якісний і кількісний склад бригади; ☑ відповідає за призначення осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт; ☑ забезпечує узгодження суміщених робіт щодо обсягів, строків і заходів безпеки з керівником підрозділу, де будуть виконувати ці роботи; ☑ проводить цільовий інструктаж керівникові робіт, допускачу та виконавцеві робіт щодо заходів безпеки, передбачених нарядом-допуском;

☑ у випадках, передбачених нормативно-правовими актами чи Положенням, визначає додаткові заходи безпеки (заборону використання джерел відкритого вогню, послідовність і потребу виконання певних операцій тільки під безпосереднім наглядом керівника робіт, установлення спеціальних огорож, умови безпечного виконання спільних робіт, потребу використання ЗКЗ і ЗІЗ, порядок застосування ВПМ тощо) і записує в рядку наряду-допуску «Окремі вказівки/Особливі умови» інформацію про них; ☑ контролює виконання заходів убезпечення робіт. ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці Допускач: редньо в зоні проведення робіт ☑ призначається особою, що хоча б частини устатковання, видає наряд-допуск, за потреби вищо діє, або комунікацій; конання складних підготовчих робіт виникла загроза життю та (наприклад, суміщених) або коли здоров’ю працівників; для зупинки устатковання, що пра змінено обсяг і характер робіт цює, потрібне відключення/переминастільки, що змінюються схеми кання енергоустановок тощо (особа, відключення устатковання чи що видає наряд-допуск, може поумови виконання цих робіт; класти обов’язки допускача на вико подано сигнал про аварію. навця робіт); ☑ до початку робіт перевіряє, Керівник робіт за нарядомзабезпечує та відповідає за правильдопуском: ність і достатність прийнятих органі☑ призначається особою, що заційних, технічних та інших заходів видає наряд-допуск; безпеки, їх відповідність характеру ☑ керує виконанням робіт, кой місцю роботи, відповідає за пра- ординуючи дії допускача і виконавця вильний допуск до роботи, а також робіт; за повноту і якість проведеного ним ☑ разом з виконавцем робіт інструктажу керівника робіт (зазнаприймає робоче місце від допускача чення меж робочого місця та підхоі перевіряє виконання зазначених у дів до нього, показ устатковання, наряді заходів безпеки; яке залишається під тиском, дією високої температури, вибухонебезпечне тощо); ☑ ознайомлює виконавця робіт з упроваджуваними заходами щодо забезпечення безпечних умов праці та заходів, яких потрібно вжити в процесі виконання робіт за нарядом-допуском; ☑ допускаючи бригаду Мал. Ю. Судака до роботи, перевіряє придатність кожного члена бригади до виконуваної роботи й знання ним своїх обов’язків; ☑ за потреби: ☑ контролює дотримання захо визначає додаткові заходи дів, передбачених нарядом-дощодо забезпечення безпечних пуском; умов праці та вносить у на☑ дозволяє виконання робіт керяд-допуск відповідні вказівки; рівникові робіт, про що має бути до початку робіт перевіряє зроблений дозвільний запис у нарявиконання зазначених в наряді-допуску; ді-допуску заходів безпеки й на☑ відмічає в наряді-допуску та явність посвідчень у членів в журналі обліку їх видачі час забригади, їх інструктаж і допуск криття наряду-допуску виконавдо роботи, виводить з її складу цем робіт; тих, у кого прострочено термін ☑ припиняє виконання робіт, чергової перевірки знань з оховилучає наряд-допуск і доповідає рони праці; про це особі, що його видала, якщо ☑ відповідає за: до закінчення роботи за ним: виконання й достатність за виявлено невідповідність ходів безпеки, передбачених фактичного стану умов виконарядом-допуском; нання робіт вимогам щодо без чіткість і повноту інструктапеки, передбаченим наряжу членів бригади; дом-допуском; наявність, схоронність, виникла потреба підключенсправність і правильне застосуня до ремонтованого устатковання потрібних засобів захивання або до системи безпосесту, огорож, знаків і плакатів

www.ohoronapraci.kiev.ua

безпеки, інструменту та пристосувань; організацію та безпечне виконання робіт з дотриманням вимог відповідних нормативно-правових актів з охорони праці, Положення й інструкцій з охорони праці підприємства; ☑ здійснює постійний нагляд за членами бригади та відстороняє від роботи тих, хто порушує вимоги нормативно-правових актів, інструкцій з охорони праці підприємства та Положення, або тих, хто перебуває у стані хвороби, алкогольного чи наркотичного сп’яніння; ☑ контролює виконання основних і додаткових заходів забезпечення безпечних умов праці; ☑ припиняє виконання робіт, вилучає наряд-допуск і доповідає про його вилучення особі, яка його видала, якщо до закінчення роботи за ним: виявлено невідповідність фактичного стану умов виконання робіт вимогам щодо безпеки, перед баченим нарядом-допуском; виникла потреба підключення до ремонтованого устатковання або до системи безпосередньо в зоні проведення робіт хоча б частини устатковання, що діє, або комунікацій; виникла загроза життю та здоров’ю працівників; змінено обсяг і характер робіт настільки, що змінюються схеми відключення устатковання чи умови виконання цих робіт; подано сигнал про аварію. Виконавець робіт за нарядом-допуском: ☑ призначається особою, що видає наряд-допуск; ☑ визначає склад і кваліфікацію виконавців робіт, відповідає за їхню відповідність характеру майбутньої роботи та за виконання заходів, обумовлених нарядом-допуском і які забезпечують безпечні умови праці, а також за технічне керівництво роботами; ☑ інструктує членів бригади безпосередньо на їхньому робочому місці про передбачені нарядом-

Безпека праці допуском заходи щодо забезпечення безпечних умов праці, відповідає за їхнє виконання під час роботи та після її закінчення; ☑ отримує від допускача або сам вносить у наряд-допуск (якщо допускача не призначено) запис про дозвіл почати роботу; ☑ після допуску членів бригади до роботи залишає один примірник наряду-допуску в себе; ☑ постійно перебуває на місці виконання робіт; ☑ призначає наглядача, якщо потрібно виконувати складні роботи (наприклад, суміщені); ☑ у разі змінної роботи приймає від змінника роботу, виконану за нарядом-допуском, особисто перевіряє умови виконання робіт, вносить дозвільний запис у наряд-допуск або отримує від допускача запис, що дає дозвіл почати роботу; ☑ дозволяє поновлення робіт після перерв у роботі протягом зміни (на обід, за умовами виконання робіт); ☑ дає дозвіл на короткочасне залишення членом бригади місця виконання робіт. До повернення осіб, що пішли, або до встановлення місця, де вони перебувають, і попередження їх, не має права залишити місце роботи разом із бригадою; ☑ подовжує наряд-допуск у разі перерви в роботі більше однієї зміни. До того ж перевіряє виконання заходів, що забезпечують безпеку виконавців, робить дозвільний запис у наряд-допуск або отримує дозвіл на поновлення робіт від допускача; ☑ контролює виконання робіт і дотримання заходів безпеки, що належать до обов’язків членів бригади (виконавців), правильність використання ЗІЗ, справність застосовуваного інструменту, наявність та працездатний стан огорож, захисних і блокувальних пристроїв тощо; ☑ призупиняє роботи самостійно чи за вказівкою допускача або керівника робіт за потреби їхнього тимчасового припинення (у випадках виникнення загрози життю та здоров’ю членів бригади, під час випробування устатковання тощо), виводить членів бригади в безпечне

місце і повертає наряд-допуск керівникові робіт; ☑ відновлює роботи після особистої перевірки виконання заходів, що забезпечують безпечні умови праці, і внесення дозвільного запису в наряд-допуск або отримавши дозвіл від допускача чи керівника робіт; ☑ після закінчення робочого дня та наведення порядку на робочих місцях здає наряд-допуск керівнику робіт або особі, що його видала. Наглядач: ☑ призначається особою, що видає наряд-допуск, або виконавцем робіт із найкваліфікованіших членів бригади (як правило, бригадиром) за потреби виконання складних у керуванні робіт (спільних, суміщених, виконуваних близько від робочого устатковання тощо); ☑ приймаючи робоче місце від допускача, перевіряє правильність його підготовки й виконання потрібних для здійснення робіт заходів безпеки; ☑ отримує цільовий інструктаж від особи, що видає наряд-допуск, або виконавця робіт під підпис в наряді-допуску; ☑ особисто контролює виконання робіт протягом робочої зміни, відповідає за дотримання заходів безпеки, зазначених у наряді-допуску і тих, що належать до обов’язків членів бригади; ☑ самостійно чи на вимогу керівника робіт або допускача призу-

пиняє виконання робіт і сповіщає про це виконавця робіт у разі виникнення загрози життю і здоров’ю членів бригади; ☑ поновлює виконання робіт за вказівкою допускача чи виконавця робіт; ☑ не має права суміщати нагляд з виконанням будь-якої іншої роботи; ☑ підпорядковується тільки керівникові робіт. Члени бригади: ☑ визначаються особою, що видає наряд-допуск, або виконавцем робіт під час його оформлення разом з обов’язками за допомогою доведення виробничого завдання та цільового інструктажу; ☑ відповідають за чітке дотримання вимог цільового інструктажу, отриманого під час допуску до роботи, технологічних і експлуатаційних інструкцій, а також вказівок виконавця робіт і наглядача; за правильність застосування устатковання, інструментів, матеріалів; за використання наданих ЗІЗ та інших засобів захисту; за вжиття відповідно до своїх можливостей заходів щодо власної безпеки та безпеки інших членів бригади; ☑ виконують доручену роботу згідно з нарядом-допуском; ☑ припиняють виконання робіт за вказівкою виконавця робіт або наглядача; ☑ звільняються від обов’язків члена бригади у разі призначення наглядачем.

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці

ЗАПРОШУЄМО ДО УЧАСТІ ! У травні 2017 року відбудеться ювілейна V Міжнародна науково-практична конференція

«УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В СИСТЕМАХ МЕНЕДЖМЕНТУ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ»

Конференцію проводить журнал «Охорона праці» за підтримки Державної служби України з питань праці, Міжнародної організації праці, Федерації професійних спілок України та ДУ «Інститут медицини праці НАМН України»

• • •

Цілі та завдання заходу:

визначення тенденцій змін у законодавстві стосовно запровадження ризикоорієтованих підходів, пов’язаних з імплементацією директив Європейського Союзу; аналіз змін у законодавчому полі України щодо атестації робочих місць. Розгляд взаємозв’язків між процесами атестації робочих місць та оцінкою ризиків на робочих місцях; обговорення сучасного досвіду управління ризиками на робочих місцях підприємств, що вийшли на європейський ринок Р/р 26004060840234 Печерська філія ПАТ «ПРИВАТБАНК», м. Київ МФО 300711, ЄДРПОУ 21601181 Св. платника ПДВ №35603339 ІПН 216011826532

РЕЄСТРАЦІЯ УЧАСНИКІВ: ДП «Редакція журналу «Охорона праці» Україна, 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1 Тел./факс: (044) 559-19-51, 558-74-27 E-mail: mail@ohoronapraci.kiev.ua

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Профілактика травматизму

ХТО ЗАБУВ ПРО САНИ ВЛІТКУ? Сергій Колесник, власкор

Розпочався осінньо-зимовий період 2016–2017 рр. За деякими народними прикметами, попереду сувора і холодна зима. Ті підприємства, де вчасно підготувалися до холодів, це не лякає. А от там, де не встигли, є великий ризик як захворювань працівників, так і нещасних випадків на виробництві.

сі підприємства – споживачі теплової енергії після закінчення опалювального періоду аналізують його проходження і з урахуванням недоліків, зауважень, приписів державних наглядових та контролюючих органів, якщо такі є, розробляють плани (див. зразок на с. 34) організаційно-технічних заходів з підготовки до наступного осінньо-зимового періоду (далі – ОЗП), видають інші відповідні накази та розпорядження. В цих документах визначаються відповідальні за вирішення конкретних питань і встановлюються строки виконання заходів. План заходів з підготовки до ОЗП має обов’язково включати такі види робіт: • профілактику, ремонт чи заміну обладнання, теплоспоживчого устатковання, трубопроводів теплових мереж внутрішніх систем теплопостачання; • профілактику або ремонт внутрішніх та підвідних газо-, водо-, електрокомунікацій, приладів обліку, за необхідності їхню повірку; • розроблення плану ліквідації можливих аварійних ситуацій з визначенням відповідальних осіб, необхідного обладнання, матеріалів, технічних засобів та трудових ресурсів; • перевірку строку дії, за потреби погодження планів взаємодії з оперативними службами енергопостачальних організацій, аварійних служб та інших організацій, які залучатимуться у разі виникнення аварійної ситуації; • перевірку і поповнення у разі потреби аварійного запасу обладнання, пально-мастильних та інших матеріалів; • проведення необхідних ремонтних робіт на об’єктах підприємства. Одним з основних питань, що постають під час підготовки підприємств, установ та організацій до роботи в осінньо-зимовий період, є забезпечення безпечної експлуатації котелень. Для цього слід вжити цілу низку заходів:

• • •

забезпечити введення в експлуатацію котлів тільки після їх технічного огляду та одержання дозволу на роботу від органів Держпраці у встановленому порядку; забезпечити утримання котлів у справному та безпечному стані; призначити особу, відповідальну за справний стан і безпечну експлуатацію котлів, яка має належну кваліфікацію, теплотехнічну освіту й пройшла перевірку знань правил безпеки у встановленому порядку.

Призначення відповідальної особи необхідно оформити наказом по підприємству з записом дати і номеру наказу в паспорт котла. Ця особа зобов’язана: • регулярно оглядати котли, що перебувають в робочому стані; • щоденно в робочі дні перевіряти запис у змінному журналі і розписуватися в ньому; • проводити роботу з персоналом з підвищення його кваліфікації; • проводити технічні огляди котлів; • зберігати паспорти котлів; • проводити протиаварійні тренування з персоналом котельні; • перевіряти правильність ведення технічної документації під час експлуатації та ремонту котлів; • призначити обслуговуючий персонал, який пройшов медичний огляд, професійну підготовку та атестацію в установленому порядку; • перевірити справність кожного елемента котла, внутрішній об’єм якого обмежений запірними органами, та запобіжних клапанів; • забезпечити здійснення оператором котельні постійного контролю за справністю запобіжних клапанів (не рідше одного разу за зміну). Цей перелік робіт є невичерпним і для кожного окремого обладнання підприємства, установи чи організації він може бути інший.

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці ЯК ЦЕ БУЛО

Раніше органи державного нагляду за охороною праці регулярно перевіряли готовність підприємств, а також виробничих об’єктів суб’єктів господарювання до опалювального періоду. Перевірявся стан проведення технічних оглядів та експертного обстеження устатковання підвищеної небезпеки, технічний стан основного та резервного водо- та електропостачання на об’єктах виробництва і транспортування теплової енергії, проведення необхідних навчань та перевірки знань з питань охорони праці відповідальними особами, стан безпечної експлуатації устатковання підвищеної небезпеки тощо. Серед порушень, які найчастіше виявлялися, були: непроведення обстежень і паспортизації виробничих будівель, споруд, димових труб; відсутність експертних обстежень (технічного діагностування) та позачергових технічних оглядів устатковання підвищеної небезпеки (котлів та трубопроводів), гідравлічних випробувань котлів та трубопроводів, теплової ізоляції на окремих ділянках трубопроводів, тепломеханічного обладнання; встановлення на котлах несправних та невідрегульованих запобіжних клапанів; допуск до експлуатації ненавченого обслуговуючого персоналу та неатестованих інженерно-технічних працівників. Також фіксувалися несправність систем хімводоочищення, відсутність необхідної технічної документації, непроведення протиаварійних тренувань з обслуговуючим персоналом, несправність систем вентиляції та інші порушення. Значна увага приділялася перевірці готовності до ОЗП підприємств газотранспортної системи, систем газопостачання населених пунктів, внутрішньо-будинкового газового устатковання, водопровідно-каналізаційного господарства, технічного стану водозабірних і очисних споруд. НИНІШНІЙ СТАН СПРАВ

Як повідомив перший заступник начальника Управління Держпраці у Вінницькій області Володимир Боковець, вищеназвані порушення і недоліки мають місце й сьогодні на окремих підприємствах, в установах та організаціях Вінницької області, а також непоодинокі випадки несвоєчасного усунення порушень, виявлених державними інспекторами та експертами під час обстежень відповідного обладнання. Так, у грудні 2015 р. експерти ДП «Вінницький ЕТЦ» провели первинний технічний огляд котлів АRS – 1000 у Бершадській окружній лікарні інтенсивного лікування. За результатами первинного огляду встановлено, що на котлах не відрегульовано запобіжні клапани, не повірено контрольно-вимірювальні пристрої, не проведено пусконалагоджувальні роботи, не одержано дозвіл на експлуатацію в Управлінні Держпраці у Вінницькій області. Однак, незважаючи на вказані порушення, котли було допущено власником до експлуатації без усунення зазначених порушень та без наявності необхідного дозволу. Перераховані порушення було усунуто лише після втручання обласного управління Держпраці. А от 03.02.2014 р. у школі № 3 м. Тульчин Він ницької області під час експлуатації котла КС-Г-100, який перебував у незадовільному технічно-

www.ohoronapraci.kiev.ua

му стані (відсутність передбаченого проектом запобіжного клапана, несправність циркуляційного насосу, світлової і звукової сигналізації), стався вибух пароповітряної суміші, внаслідок чого було смертельно травмовано заступника директора з господарської роботи та оператора котельні. Управління Держпраці у Вінницькій області постійно вживає необхідних заходів з забезпечення безпечної експлуатації котлів, запобігання аваріям та нещасним випадкам шляхом надання консультацій, проведення перевірок, превентивних заходів, моніторингу стану безпечної експлуатації обладнання котелень та переведення їх на використання альтернативних видів палива. Найбільша увага в останні роки приділялася безпечній експлуатації котелень бюджетної сфери, передусім закладів освіти та охорони здоров’я. В області зареєстровано понад 1,5 тис. котлів великої потужності та близько 1 тис. котлів до 0,07 МПа. ПЕРСПЕКТИВИ

За ініціативи Управління Держпраці, Голова Вінницької ОДА дав доручення «Щодо проведення заходів для забезпечення безпечної експлуатації котелень в бюджетних закладах області та переведення їх на альтернативні види палива», у рамках підготовки до виконання якого вже проведена значна робота щодо забезпечення безпечної експлуатації котельного обладнання, а саме: • розроблено плани заходів, спрямовані на проведення паспортизації котлів, виведення з експлуатації аварійно-небезпечного котельного обладнання, приведення котельного обладнання закладів освіти до вимог НПАОП, заміни зношеного, застарілого та неефективного обладнання; • проведені навчання та перевірка знань у кочегарів, операторів котелень, осіб, відповідальних за справний стан та безпечну експлуатацію обладнання. «Працівники управління впевнені, що проходження опалювального періоду без аварій та виробничого травматизму можливе лише завдяки спільним зусиллям керівників установ, державних органів влади, державного нагляду, а також беззаперечного виконання вимог безпеки, постійного контролю з боку власників котелень за їх безпечною експлуатацією та дотриманням вимог інструкції з охорони праці обслуговуючим персоналом», – вважає Володимир Андрійович. Фото з архіву Управління Держпраці у Вінницькій області

Безпека праці Зразок наказу

НАКАЗ «____» _____________ 2016 р. № ______ Про підготовку до роботи в осінньо-зимовий період (найменування організації) З метою підготовки організації безперебійної та безаварійної роботи підприємства в осінньо-зимовий період НАКАЗУЮ: 1.Створити оперативну групу з організації та координації проведення підготовчих, ремонтних та профілактичних робіт у складі: Голова: директор (П.І.Б.) Члени: гол. інженер (П.І.Б.) заступник директора (П.І.Б.) гол. енергетик (П.І.Б.) начальник виробничого відділу (П.І.Б.) 2. Розробити План заходів з підготовки організації до роботи в осінньо-зимовий період. Термін вик.: до _________20___р. Відповідальні: начальник виробничого відділу, головний енергетик, керівники цехів. 3. Оперативній групі з організації та координації проведення підготовчих, ремонтних та профілактичних робіт: • систематизувати представлені заходи до осінньо-зимового періоду 2016–2017 рр., розробити конкретні заходи з їх реалізації із зазначенням термінів їх виконання і відповідальних осіб; • проаналізувати результати роботи організації в попередньому опалювальному періоді, щоб уникнути повторення допущених помилок. 4. Відповідальним виконавцям (П.І.Б.): • вжити заходів, що гарантують проведення своєчасного і якісного ремонту і належне функціонування джерел і систем тепло- і енергопостачання; • розробити конкретні заходи запобігання і недопущення випадків порушення правил експлуатації і виходу з ладу систем енергетичного, газопостачання, опалювання виробничих і адміністративних будівель; • зробити промивання і випробування підвищеним тиском магістральних і внутрішніх тепломереж, систем опалювання, гарячого водопостачання, за результатами випробування скласти акт; • ретельно перевірити, із складанням відповідних актів, стан теплової ізоляції, забезпечивши повну ізоляцію всіх теплоспоживаючих установок і теплових мереж. Організувати цілеспрямовану перевірку з виявлення втрат газу, води, пари, конденсату і вжити заходів щодо їх усунення. Термін до «___» ___________ 20__ р. • задля виявлення внутрішніх резервів економії електричної і теплової енергії, газу і пари щомісячно аналізувати споживання цих ресурсів; • забезпечити контроль виконання температурного графіка роботи опалювальних систем і дотримання температурного режиму всередині приміщень; • перевірити роботу приладів обліку холодного, гарячого водопостачання, у разі потреби відремонтувати їх і зробити повірку; • розробити конкретні заходи зі скорочення споживання палива, електричної, теплової енергії і реалізувати їх у майбутньому опалювальному сезоні; • забезпечити якісний ремонт, надійне функціонування джерел і систем тепло-, енергопостачання, роботу ремонтних бригад для оперативного усунення наслідків можливих аварій; • провести роботу з запобігання і недопущення випадків порушення експлуатації систем електро- і теплопостачання будівель; • забезпечити виконання заходів з пожежної безпеки та безперешкодний доступ до промислових об’єктів і джерел протипожежного водопостачання в екстремальних умовах; • суворо дотримуватися договірних величин споживання електричної енергії, газу, а також режимів енергоспоживання, що встановлюються енергопостачальними організаціями. Забезпечити приведення в робочий стан резервних джерел електричної енергії; • забезпечити в установленому порядку оформлення і провести реєстрацію паспортів готовності об’єктів до роботи в осінньо-зимовий період; • забезпечити цілодобове збереження і безпеку об’єктів енергетичного і газопостачання в звичайних і екстремальних умовах. Термін вик.: постійно. Відповідальні: головні спеціалісти, начальники підрозділів. 5. Оперативній групі з організації та координації проведення підготовчих, ремонтних та профілактичних робіт: • організувати контроль за своєчасним усуненням недоліків, що виявляються в роботі систем, котелень, зокрема виявлених органами державного нагляду; • здійснювати щомісячний контроль за виконанням доведених завдань щодо обсягів економії ПЕР із вжиттям необхідних заходів. 6. Контроль за виконанням наказу покласти на головного інженера (П.І.Б.). 7. Спеціалісту з кадрів (П.І.Б.) ознайомити із цим наказом виконавців під розпис з видачею копії наказу. Директор

______________

(П.І.Б.)

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці

Гірка статистика

ЦЬОГО

МОГЛО НЕ СТАТИСЯ За оперативними даними, у жовтні 2016 р. в Україні загинули на виробництві 39 осіб – на 5 осіб менше проти аналогічного періоду минулого року; сталося 6 групових нещасних випадків, під час яких травмовано 14 осіб, зокрема 8 – смертельно. Основними видами подій, які призвели до нещасних випадків зі смертельними наслідками, що пов’язані з виробництвом, були: • ДТП, наїзд ТЗ – 46% від загальної кількості загиблих; • падіння предметів, матеріалів, обрушення породи, ґ рунту тощо – 17%; • падіння потерпілих – 11%; • дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються, – 11%. Коротко про обставини деяких нещасних випадків. 21.09. Черкаська область Нещасний випадок зі смертельним наслідком стався з електромонтером Черкаського обласного протитуберкульозного диспансеру (с. Геронимiвка). Виконуючи роботи зі з’єднання телефонного кабелю, він упав з драбини. Із тяжкими травмами потерпілого було госпіталізовано до Третьої Черкаської міської лікарні, де він помер за кілька тижнів. 02.10. Полтавська область На проїжджій частині траси Глобино – Семенівка, близько с. Коломицівка Глобинського району, водій ТОВ «Мало-Кохнівський 01.01.2016 – 31.10.2016 сталося 65 935 пожеж, загинули 1248 осіб, потерпіли 982 особи.

www.ohoronapraci.kiev.ua

кар’єр» розвантажував асфальт з напівпричепа в асфальтоукладальник. Не опустивши кузова напівпричепа, він почав від’їжджати – і зачепив повітряну лінію електропередачі. Тоді вирішив вийти з кабіни тягача, але, узявшися за ручку дверей, дістав смертельне ураження електрострумом. 03.10. Одеська область Смертельним наслідком закінчилося технічне обслуговування бетонозмішувальної установки на виробничо-технологічній базі ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг» (с. Малодолинське). Під час профілактичних робіт слюсар-ремонтник цього підприємства впав з технологічного майданчика висотою п’ять метрів.

збагачувальний комбінат» бригада ТОВ «НВП "Укрпромтехсервіс"» м. Києва проводила зачистку резервуару з-під нафтопродуктів. Роботи виконувались із застосуванням ЗІЗ, та незважаючи на це, під час підйому на поверхню один з робітників раптово відчув погіршення здоров’я. Лікарі швидкої допомоги, що приїхали на виклик, констатували смерть потерпілого. Імовірні її причини з’ясовуються. 12.10. Вiнницька область Того дня водій ТОВ «СвітанокАгросвіт», що в Бершадському районі, перевозив зерно зі складу на тік. Відкриваючи борт автомобіля КамАЗ, він не втримався і впав у завальну яму, де його засипало зерном. Унаслідок асфіксії чоловік загинув.

04.10. Донецька область На пiвденному конвеєрному штреку блока № 10 ПАТ «Шахтоуправлiння "Покровське"» під час транспортування гiрничої маси зi стрiчки конвеєра випав негабаритний фрагмент породи. Унаслідок цього гірник дістав травми, несумiснi з життям.

13.10. Київська область Під час обідньої перерви через падіння гілки дерева дві працівниці військової частини А1789 (м. Василькiв) отримали закриті черепно-мозкові травми. Одна з них – технік складу авіаційного пального – померла в лікарні наступного дня.

05.10. Полтавська область На складі пально-мастильних матеріалів ПрАТ «Полтавський гірничо-

Підготувала головний спеціаліст управління інспекційної діяльності Держпраці Галина Мельник

01.01.2016 – 30.09.2016 сталося 107 377 дорожньотранспортних пригод, загинули 2236 осіб, потерпіли 23 543 особи.

01.10.2016 – 31.10.2016 на водних об’єктах загинули 36 осіб (з них 1 дитина).

01.01.2016 – 01.11.2016 виявлено та знешкоджено 63 745 вибухонебезпечних предметів.

З офіційних джерел

Безпека праці

Школа розслідування нещасних випадків

Установи основну причину нещасного випадку

Продовження. Початок у №№ 1–5, 9, 12/2015; №№ 4, 6, 9/2016.

Навчальний проект, який допоможе спеціалістам з охорони праці встановити причини травмування працівників. ЗАВДАННЯ 19

Короткі обставини нещасного випадку. Тракторист одного з сільськогосподарських підприємств, перебуваючи на території виробничої бази, побачив, що спущена шина одного з коліс тракторного причепу, та вирішив її підкачати без демонтажу колеса. Тракторист узяв шланг від стаціонарної компресорної установки та почав підкачувати шину. Під час підкачування стався вибух, і тракторист унаслідок розриву шини отримав смертельну травму голови замковим кільцем колеса. Вид події: дія предметів, що розлітаються в результаті вибуху або руйнування приладів, посудин, які перебувають під тиском, у вакуумі (код 04.2). Основна причина: порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, машин, механізмів тощо – накачування шини безпосередньо на транспортному засобі без використання спеціальної запобіжної вилки (код 19). НОРМАТИВНЕ ПОСИЛАННЯ:

• •

п.8.11 підрозділу 8 розділу Х «Правил охорони праці на автомобільному транспорті», затверджених наказом МНС України від 09.07.2012 № 964 (НПАОП 0.00-1.62-12): «Під час накачування шин у дорожніх умовах необхідно використовувати переносні запобіжні пристрої, запобіжну вилку відповідної довжини та міцності або покласти колесо замковим кільцем униз»; п. 7.14.19 Правил охорони праці під час технічного обслуговування та ремонту машин і обладнання сільськогосподарського виробництва, затверджених наказом Мінпраці України від 30.11.2001 № 512 (НПАОП 01.41-1.01-01): «Накачування шин необхідно проводити у спеціальному огородженні або із застосуванням запобіжної вилки».

КОМЕНТАР 1. Визначення супутньої причини настання нещасного випадку пов’язано з відповідями на такі запитання: • чи відповідав експлуатаційним вимогам технічний стан колеса та його шини? • чи була у справному технічному стані компресорна установка (насамперед дозатор тиску повітря з манометром)? • до якої величини тиску накачувалася шина? • чи мав тракторист право допуску до використання компресорної установки? 2. Загальні вимоги щодо експлуатаційного пробігу шин колісних транспортних засобів визначають «Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.05.2006 № 488. Норми щодо експлуатації шин конкретизують галузеві нормативні документи, наприклад: «Остаточна висота рисунку протектора (ґрунтозачепів) шин тракторів сільськогосподарського призначення має бути не менше ніж: ведучих коліс – 5 мм; керованих коліс – 2 мм; коліс причепів – 1 мм (п. 7.1 «Вимог до технічного стану тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів», затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 06.05.2009 № 316). 3. Нормативні документи допускають накачування шини колеса безпосередньо на транспортному засобі (наприклад, відповідно до п. 8.15 підрозділу 8 розділу Х НПАОП 0.00-1.62-12: «Підкачування шин без демонтажу слід проводити, якщо тиск повітря в них знизився не більше як на 40% від норми і є упевненість, що правильність монтажу не порушена». Найбільш безпечним є накачування шини колеса у спеціальній захисній клітині шиномонтажного посту. Не допускається накачувати шину більше норми, що встановлена заводом-виготовлювачем.

ЗАВДАННЯ 20

Короткі обставини нещасного випадку. У тракториста одного з сільськогосподарських підприємств виникла потреба зарядити акумуляторну батарею. Прийшовши до ремонтної майстерні, він знайшов там зарядний пристрій, що давно не використовувався, а потім приніс та поставив акумуляторну батарею на металевий стелаж. Узявшись однією рукою за кінець увідного клемного кабелю, а другою – за вилку від зарядного пристрою, тракторист під час її вмикання в розетку був смертельно вражений електричним струмом. За висновком експертизи, причиною ураження визнано «замикання первинної обмотки трансформатора на вторинну, внаслідок чого на кінцях увідного клемного кабелю виникла напруга 174 В, що призвело до ураження потерпілого найкоротшим шляхом: від області серця до тулуба», до того ж технічний стан електрообладнання зарядного пристрою не відповідав вимогам електробезпеки (була ушкоджена ізоляція електрообмоток силового трансформатора зарядного пристрою). Вид події: ураження електричним струмом у разі наближення на недопустиму відстань до струмоведучих частин, що перебувають під напругою (код 05.2) Основна причина: порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання (зарядного пристрою) – приєднання зарядного пристрою з ушкодженою ізоляцією електрообмоток силового трансформатора до акумуляторної батареї під напругою (код 19).

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці НОРМАТИВНЕ ПОСИЛАННЯ: • п. 13.10 розділу Х НПАОП 0.00-1.62-12: «Приєднання акумуляторних батарей до зарядного пристрою і їх від’єднання повинно проводитися тільки при виключеному зарядному устаткуванні»; • п. 5.22 розділу V «Правил експлуатування акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі» (далі – Правила № 795), затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 02.07.2008 № 795, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 р. за № 689/15380: «Робочий інструмент, індивідуальні та колективні засоби захисту, приладдя (що використовується під час обслуговування акумуляторної батареї) повинні бути справними». КОМЕНТАР 1. Вимоги до експлуатації у акумуляторів, у у що використовуються у на транспортних засобах для стартерного пуску двигуна внутрішнього згоряння, визначають НПАОП 0.00-1.62-12 та Правила № 795. 2. Заряджання акумуляторної у у батареї належить до технічного обслуговування, у у під яким розуміють у «комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробуу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування» у (п. 1.3 «Положення про технічне обслуговування у у і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту», затвердженого наказом Міністерства транспортуу України від 30.03.1998 № 102). 3. До робіт з обслуговування у у акумуляторної у у батареї допускається у особа за професією акумуляторник у у (код професії 7241) або електромонтажник акумуляторних у у батарей (код професії 7241 за Класифікатором професій в Україні ДК 003:2010), яка досягла 18-річного віку, у пройшла медичний огляд, інструктаж, у спеціальне навчання та перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки, має кваліфікаційнуу групу у у з електробезпеки не нижче ІІІ. 4. Супутніми у у причинами настання нещасного випадкуу може бути у визнано: незадовільне функціонування у у системи ууправління охороною праці р в частині організації р робіт р з обслуговування у у акумуляторних у у р батарей» р (код ( 09), ) «недоліки під час навчання безпечним прийомам праці» (код 10), «залучення у до роботи р працівників р не за спеціальністю (професією)» (код 17), суть у якої пов’язана з невжиттям заходів щодо доступу у у ненавченої (сторонньої) особи до експлуатації технічно несправного та не виведеного з експлуатації зарядного пристрою акумуляторної батареї.

НОРМАТИВНЕ ПОСИЛАННЯ:

• •

п. 13.22. розділу Х НПАОП 0.00-1.62-12: «Під час виконання акумуляторних робіт не допускається … перебування працівників у приміщенні для зарядження акумуляторних батарей, крім обслуговуючого персоналу».

п. 5.22 розділу V Правил № 795: «До роботи з акумуляторною батареєю допускають професійно підготовлених осіб відповідної кваліфікації, які знають правила охорони праці і пожежної безпеки, що підтверджено документально».

В. Потебешко, експерт

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Профілактика травматизму

ЗІЗ є – безпеки нема! Наталія Романенко, канд. техн. наук, старш. наук. співроб. лабораторії управління охороною праці ДУ «ННДІПБОП»

Чому працівники не використовують наявних засобів індивідуального захисту, виконуючи роботи підвищеної небезпеки?

ідповідно до статті 8 Закону України «Про охорону праці» та статті 163 Кодексу законів про працю України, на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видають безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту (далі – ЗІЗ). Цих вимог потрібно дотримуватися згідно з чинним Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (НПАОП 0.00-4.01-08). Цей документ поширюється на суб’єкти господарювання незалежно від форм власності й видів їхньої діяльності. Результати аналізу виробничого травматизму (за матеріалами спеціального розслідування) показують, що на сьогодні питома вага нещасних випадків внаслідок невикористання ЗІЗ через незабезпеченість ними перебуває в межах 1%. Проте питома вага випадків травматизму через незастосування ЗІЗ у разі їх наявності вдвічі більша. У структурі супутніх причин стосовно цих випадків переважають порушення потерпілим трудової та виробничої дисципліни (52,8%) і технологічного процесу (8,1%). Унаслідок незастосування ЗІЗ (за їх наявності) найчастіше стаються падіння з висоти (48%), травмування внаслідок дії деталей обладнання, машин і механізмів, що рухаються, обертаються, (15,7%), ураження електричним струмом 38

(11,8%). Чому так – ЗІЗ є, а безпеки нема? Розглянемо декілька прикладів. Груповий нещасний випадок стався з електромонтерами з ремонту й обслуговування електроустатковання приватного акціонерного товариства, яке виробляє мінеральні азотні добрива. Під час перевірки стану опору ізоляції електродвигунів, які перебували в резерві, електромонтери помилково відкрили кабельний відсік чарунки живлення електродвигуна перекачувального насосу ПН-2, що була в роботі. У результаті короткочасного змикання ізольованих тримачів виводів мегаомметра і механічного з’єднання силового кабелю із шинами в кабельному відсіку, який був під напругою 6 кВ, сталося коротке замикання. Утворилась електрична дуга, внаслідок чого працівники дістали опіки рук та обличчя. Комісія встановила, що під час виконання роботи електромонтери перебували в передбаченому нормами спецодязі та спецвзутті, але не застосовували електрозахисних засобів (покажчика напруги, діелектричних рукавичок та діелектричного килима), які були в наявності, що є порушенням вимог, передбачених п. 4.4.1 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів (НПАОП 40.1-1.2198). На запитання комісії про те, чому електромонтери не використовували діелектричних рукавичок, ті відповіли: «У них незручно працювати». Нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом.

Для з’ясування обставин нещасного випадку потрібно знати, що порушення електромонтером вимог можна розглядати тільки відповідно до того нормативного документа, яким передбачено виконання робіт (тобто інструкції з охорони праці, а не НПАОП 40.1-1.21-98, які є обов’язковими для виконання посадовими особами. – Ред.) Нещасний випадок стався з працівником підприємства, яке спеціалізується на утриманні житлового фонду. Під час косіння трави працівник не надів захисних окулярів, які висіли в нього на шиї. Унаслідок цього він дістав проникне поранення рогівки ока з наявністю стороннього тіла. Потерпілий під час опитування пояснив свою поведінку так: «Я поставив новий моток волосіні і хотів перевірити, чи правильно вона закріплена. Для цього ввімкнув косарку. Не встигнувши надіти окуляри, я відразу відчув біль у лівому оці». Комісія встановила, що основною причиною нещасного випадку є невикористання працівником ЗІЗ (за їх наявності), що є порушенням вимог інструкції з охорони праці (під час косіння трави ручними косами і газонокосарками). Нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом. У будівельному товаристві з обмеженою відповідальністю нещасний випадок стався з електрозварником ручного зварювання – слюсарем, який виконував ремонтні роботи із заміни трубопроводу на території виробничого об’єкта. Він працював на технологічній площадці

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці для обслуговування обладнання на висоті 2,8 м від поверхні підлоги, яка була огороджена металевими перилами заввишки 1,1 м. Під час підгонки стику труби до коліна шляхом відрізання кутовою шліфувальною машиною GA 9020SF MAKITA потерпілий піднявся на пересувну площадку заввишки 40–70 см. Наприкінці розрізу в трубі закусило камінь шліфувальної машинки, яка завібрувала та сильно штовхнула потерпілого назад. Не втримавшись на ногах, електрозварник перевалився через перило і впав на бетонну підлогу цеху. Унаслідок цього потерпілий дістав перелом кісток та основи черепа, забій головного мозку тяжкого ступеня. Комісія встановила, що працівник під час проведення робіт ручним електроінструментом самовільно застосував пересувну площадку, що не належить підприємству. До того ж він працював на висоті, не використовуючи запобіжного поясу, що стало порушенням вимог інструкції з охорони праці. На запитання комісії про забезпеченість запобіжним поясом потерпілий дав відповідь: «Був забезпечений, і пояс лежав на моєму робочому місці» (комісія це підтвердила). Коли працівника запитали, чому ж його не застосували, він відповів: «Мені здалося, що висота незначна і нічого не має статися». Нещасний випадок визнано як такий, що пов’язаний з виробництвом. У товаристві з обмеженою відповідальністю, яке спеціалізується на будівництві житлових і нежитлових будівель, нещасний випадок стався з електрогазозварником. Під час виконання ремонту болтових з’єднань він, не дочекавшись виконроба, спустився в обсадну трубу та приступив до зварювальних робіт, використовуючи апарат марки «Патон». Комісія встановила, що електрозварювальні роботи в замкненому просторі було проведено без використання спеціального одягу з вогнестійким просоченням, без перевірки стану газового середовища

www.ohoronapraci.kiev.ua

Нормативно-правовими актами з охорони праці не передбачено використання запобіжного поясу під час проведення робіт на горизонтальному перекритті стаціонарної технологічної площадки за наявності інвентарної захисної огорожі. Вимоги до такої захисної огорожі визначено ДСТУ ISO 14122-3:2004 «Безпечність машин. Стаціонарні засоби доступу до машин. Частина 3. Сходи, драбини зі східцями і перила» (а не ГОСТ 12.4.059-89 «Ограждения предохранительные инвентарные. Общие технические условия»). У документі зазначено, що в місцях, де існує можливість падіння з висоти більш ніж 500 мм або зона проходу межує з поверхнями, що не можуть піддаватися навантаженню (наприклад, зі скла або синтетичних матеріалів), установлюють перила або інші рівноцінні засоби, що можуть захистити людину від падіння з висоти, до того ж мінімальна висота перил має дорівнювати 1,1 м (п. 7.1.2, п. 7.1.4 ДСТУ ISO 14122-3:2006). Під час цього нещасного випадку на технологічній площадці було використано додаткову пересувну площадку заввишки 400–700 мм, яка не мала перильної огорожі і не була закріплена. Тобто, відповідно до ДСТУ ISO 14122-3:2006, працівник мав надіти запобіжний пояс. Для порівняння: п. Б.6 додатка до НПАОП 45.2-7.02-12 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення» (ДБН А.3.2-2-2009), містить таке визначення робіт на висоті: «...роботи, що виконують на висоті 1,3 м і більше від поверхні ґрунту, перекриттів або робочого настилу, під час виконання яких працівник перебуває на відстані менше ніж 2 м від межі неогороджених перепадів по висоті». Слід зазначити, що основним засобом захисту, що запобігає падінню з висоти, є захисна огорожа перепадів по вертикалі або перекриття робочим настилом внутрішніх прорізів робочої поверхні, а допоміжним – запобіжний пояс (безлямковий), який за функціональним призначенням використовують тільки для підтримування працюючого. Під час проведення верхолазних робіт запобіжний пояс (лямковий) є єдиним засобом захисту, що запобігає падінню з висоти. або використання витяжної вентиляції, що є порушенням п. 4.21.4 ДБН А.3.2.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення» (НПАОП 45.2.7.02-12) та п. 8.1.8 Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями (НПАОП 0.001.30-01) (на той момент чинною була саме ця редакція Правил). Через порушення нормативних вимог потерпілий дістав опіки полум’ям 95% поверхні тіла. Нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом. На жаль, запитати потерпілого, чому він не застосовував спецодягу, який йому було видано, уже неможливо. Щоб належно організувати безпечну виробничу діяльність, доцільно підвищувати рівень проведення навчання (інструктажів) з питань охорони праці в частині дотримання

правил поводження з машинами, механізмами, устаткованням та іншими засобами виробництва, активізувати виховну роботу, прищеплювати персоналу почуття відповідальності. Особливу увагу потрібно звернути на підготовку працівників, які мають незначний професійний досвід роботи. За результатами аналізу, майже 60% потерпілих на виробництві через незастосування ЗІЗ (у разі їх наявності) мали стаж роботи за професією до п’яти років. До того ж вони належали до різних вікових категорій: це і недосвідчена молодь, і люди зі стажем, які змінили рід занять. У розрізі професій установлено, що 26,5% потерпілих на виробництві через незастосування ЗІЗ (у разі їх наявності) – це будівельники, 13,7% – електрики, 12% – слюсарі, 8,5% – зварники. Також на підприємствах слід підвищувати рівень забезпеченості працівників ефективними і зручними в експлуатації ЗІЗ та посилюватиконтроль за їх використанням.

Безпека праці

Ситуація в регіонах

АПК: потрібно діяти! Сергій Колесник, експерт з умов праці

Ігор Приймак, заступник начальника відділу, Головне управління Держпраці в Одеській області

Третина смертельно травмованих в агропромисловому комплексі гине внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Без серйозних рішень на державному рівні з цією проблемою не впоратись. наліз статистичних даних про нещасні випадки зі смертельними наслідками на виробництві в АПК показує, що протягом минулих 10 років велика кількість працівників гине саме через пригоди (події) на транспорті. На такі нещасні випадки щороку припадає від 30 до 45% смертельно травмованих працівників галузі. Загалом у 2015 р. частка загиблих у сфері сільськогосподарського виробництва зросла на 85,2% порівняно з 2014 р. та становила 16,3% серед усіх галузей виробництва в країні. Упродовж 8 місяців 2016 р. показник смертельного травматизму в АПК залишився на рівні аналогічного періоду 2015 р. (загинуло 54 особи). Проте найбільше нещасних випадків зі смертельним наслідком за той же період (17 осіб, або 31%) сталося внаслідок ДТП. Зазвичай причинами пригоди (події) на транспорті є: • порушення Правил безпеки руху (31%); • невиконання вимог інструкції з охорони праці (22%); • порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів (15%); • порушення технологічного процесу (11%); • порушення вимог безпеки під час експлуатації устатковання (7%). Серед видів подій, що призводять до травмування або загибелі працівників: зіткнення машинно-тракторних агрегатів, їхнє перекидання, наїзд на

осіб, які відпочивають у не відведених для цього місцях, перебування працівників на агрегатах під час їхнього руху. Більшість нещасних випадків, зокрема смертельних, трапляються з працівниками в стані алкогольного сп’яніння. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

30 вересня 2016 р. в м. Одесі на колегії Держпраці були визначені проблемні питання в АПК, серед яких головними названо експлуатацію машин, механізмів, устатковання й обладнання, що вичерпали свій ресурс і є морально застарілими щодо безпеки для працівників, та нехтування вимогами безпеки під час експлуатації машин, механізмів, устатковання й обладнання як працівниками, так і керівниками робіт. Крім того, йшлося про те, що більшість фермерських господарств не має служб охорони праці, про брак контролю чи його недостатність з боку керівників вищої та середньої ланки суб’єктів господарювання за дотриманням працівниками вимог безпеки під час виконання робіт, а також виробничої і трудової дисципліни. На організацію навчання та інструктажу працівників щодо питань охорони праці негативно впливає те, що на більшості підприємствах АПК, наприклад Одещини, немає служб охорони праці. На підприємствах до виконан-

ЧЕРЕЗ ОСОБИСТУ НЕОБЕРЕЖНІСТЬ

26 квітня 2016 р. в ПрАТ «Грона» Тарутинського району Одеської області внаслідок защемлення одягу рухомою частиною карданного валу трактора МТЗ-80 смертельно травмовано тракториста. Комісія зі спеціального розслідування встановила, що основною причиною настання нещасного випадку стала особиста необережність потерпілого. Він порушив вимоги Інструкції з охорони праці для машиніста трактора (тракториста) ПрАТ «Грона», а саме: усупереч інструкції проводив технічне обслуговування трактора з працюючим двигуном. 17 липня 2016 р. в СФГ «Нива» Саратського району Одеської області внаслідок ДТП загинув тракторист. Як з’ясувало розслідування, він, пересуваючись на тракторі МТЗ-82.1 з причепом, не впорався з керуванням, допустив його перекидання, унаслідок чого дістав смертельні травми. Встановлено, що трактор і причеп були в справному і безпечному стані, дорожня обстановка не мала будь-яких перешкод, а також виявлено в крові тракториста 1,55%о етилового спирту, а в сечі – 2,39%о. На підставі вивчених матеріалів комісія визнала основною причиною настання нещасного випадку особисту необережність потерпілого, порушення вимог Інструкції з охорони праці для машиніста трактора (тракториста).

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці

ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ СИТУАЦІЇ

З метою запобігання пригодам (подіям) на транспорті Головним управлінням Держпраці в Одеській області спільно з місцевими органами влади, відділеннями ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Одеській області, профспілками та об’єднаннями роботодавців здійснюється низка організаційних заходів. У районах області на базі сільськогосподарських підприємств проводяться семінари-наради, де увагу керівників агроформувань звертають на такі питання, як: • обов’язкове проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки; • забезпечення експлуатації тільки тих тракторів, що обладнані електростартерним запуском двигуна з кабіни; • недопущення експлуатації сільськогосподарської техніки без захисних огороджень небезпечних зон, а також без попереджувальних знаків та застережних написів про заборону її експлуатації без застосування ЗІЗ; • дотримання вимог безпеки під час виконання робіт у зоні ЛЕП; • дотримання працівниками ПДР під час руху техніки дорогами загального користування та під час виконання робіт у полі. Особливе значення щодо запобігання нещасним випадкам відведено заходам, направленим на: • забезпечення належного контролю та нагляду за охороною праці; • організацію проведення перевірок технічного стану техніки перед початком роботи та усунення всіх виявлених недоліків; • розроблення схем руху транспорту із зазначенням дозволених напрямків, поворотів, розворотів, зупинок, в’їздів, виїздів;

www.ohoronapraci.kiev.ua

• проведення обов’язкових передрейсових медичних оглядів водіїв та механізаторів; • організацію режиму роботи і відпочинку працівників, підвищення рівня трудової та виробничої дисципліни. На думку наглядовців, досягти бажаного поліпшення ситуації стосовно травматизму в АПК можливо за умови вирішення низки питань на державному рівні, серед яких: • приведення законодавчої та нормативної бази з питань охорони праці та промислової безпеки до провідного європейського рівня; • підвищення відповідальності роботодавців за порушення визначених чинним законодавством норм та правил з охорони праці за допомогою збільшення розмірів штрафних санкцій (зокрема, за приховування нещасних випадків і недопущення посадових осіб контрольних органів до перевірки). Крім цього, ГУ Держпраці в Одеській області має на меті укласти двосторонню Угоду з Головним управлінням національної поліції в області. Потрібно також вивести нагляд за додержанням законодавства у сфері охорони праці з-під дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки такий Закон не дає змоги ефективно та повною мірою здійснювати наглядову діяльність, а також суперечить нормам Конвенції МОП № 129 «Про інспекцію праці в сільському господарстві», ратифікованої в Україні. Фото з Інтернету

ня робіт підвищеної небезпеки систематично допускають осіб за цивільно-правовими угодами або без оформлення трудових відносин, а також осіб без відповідної кваліфікації. Не здійснюють відомчий контроль управління АПК місцевих держадміністрацій. Зростання рівня травматизму в АПК області відбулося також у зв’язку з обмеженнями, запровадженими постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 р. № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами». Через що неможливо оперативно вживати заходів інспекторського реагування щодо повного або часткового припинення виконуваних робіт під час безпосередньої загрози здоров’ю чи життю працівників. Варто зазначити й про існуючу небезпеку ураження електричним струмом через провисання повітряних ліній електропередачі або виконання робіт в охоронних зонах електричних мереж з порушенням вимог Правил охорони електричних мереж. Щороку внаслідок цього в Україні гинуть люди, які не мають прямого стосунку до електромереж (водії, комбайнери, трактористи та ін.).

Безпека праці

Знання – запорука безпеки

РОБОЧИЙ ЧАС – ЗА ТАХОГРАФОМ протягом якого водій керує транспортним засобом. Найменша кількість ДТП трапляється в інтервалі між третьою і сьомою годинами роботи. Наприкінці робочого дня рівень аварійності у три-чотири рази вищий, ніж посеред зміни. Так, якщо тривалість керування Водії, які керують транспортним засобом станотранспортними засобами вить від 7 до 12 год, ДТП траппонад сім годин, ляються вдвічі частіше, ніж під стають учасниками час роботи тривалістю до 7 год, а Сергій Колесник, якщо водій працює понад 12 год, третини всіх дорожньоексперт з умов праці випадки ДТП частішають удев’ятранспортних пригод. теро. Найважчі ДТП трапляютьКоли в Україні буде ся наприкінці робочого дня в разі запроваджено суворий ЯКЩО УХВАЛЯТЬ ЗАКОН безперервного кермування із У травні цього року у Верхов- контроль за режимом праці 17.00 до 24.00 год. ДТП за участю водіїв, які праній Раді України зареєстровано за- та відпочинку водіїв? цюють понад 7 год, становлять конопроект № 4683 «Про внесення третину всіх аварійних ситуацій. змін до деяких законодавчих актів України у сфері автомобільного транспорту для До того ж 10 з 11 смертельних випадків припадає на приведення їх у відповідність з актами Європей- ДТП, що скоїли водії після 10-годинної роботи, а воського Союзу», що розробило Мінінфраструктури. дії, які працюють понад 12 год, потрапляють у ДТП зі Якщо закон ухвалять, автомобільним компаніям смертельним наслідком в 1,5 раза частіше. Загалом результати аналізу причин і обставин і перевізникам доведеться впроваджувати низку нововведень, серед яких і обладнання автомобілів ДТП показують, що значна частина перевізників грубо порушують вимоги автотранспортного закотахографами із системами GPS. нодавства в частині регулювання робочого часу та відпочинку водіїв і порядку його обліку. Зокрема, НАВІЩО ВОДІЮ ТАХОГРАФ? дослідження показують, що в 44,1% водіїв, що Щороку в Україні трапляється близько здійснюють пасажирські перевезення, робочий 200 тис. ДТП, наслідки яких – пошкоджені авто, день триває понад 10 год, а у 22,8% – 12 год. Як зазначають дослідники, особливістю трудотравмовані люди, а також утрачені життя. Через збільшення кількості автомобілів у країні та нена- вої діяльності водіїв автобусів є велика питома валежний стан доріг кількість аварійних ситуацій з га тривалості безпосереднього керування автомокожним роком зростає. Основні причини аварій білем стосовно загальної тривалості робочої зміни. комерційного автотранспорту: перевищення швид- Вона становить у середньому 9/10,4 год, а це факкості, утома та стреси, керування в нетверезому тично увесь час роботи. стані. За результатами раніше проведених досліджень ЗГІДНО З НОРМАТИВНИМИ ДОКУМЕНТАМИ установлено, що кількість ДТП залежить від часу, Ще у 2005 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про приєднання України до Європейської угоди У вересні 2016 р. на безщодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), печній ділянці траси Київ – які виконують міжнародні пасажирські перевезення». Чернігів під Києвом ванВідповідно до цієї Угоди, екіпажі транспортних засобів, тажний автомобіль іноземної реєстрації здійснив наякі здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, їзд на групу велосипепісля керування протягом 4,5 год повинні робити перед и стів. Під колесами рву принаймні на 45 хв. вантажівки опинилися віЗ огляду на ухвалу українським Урядом низки докусім дітей і один дорослий. У результаті ДТП 12-річментів, спрямованих на виконання згаданої вище Євроний хлопчик помер на міспейської угоди та Конвенції Міжнародної організації ці, а інші з травмами різного ступеня тяжкості потрапили праці, Міністерство транспорту та зв’язку ухвалило до лікарні. За попередніми висновками поліції, найвіронакази від 07.06.2010 № 340 «Про затвердження Погідніша причина аварії та, що 22-річний водій заснув за ложення про робочий час і час відпочинку водіїв коліскермом.

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Безпека праці них транспортних засобів» та від 24.06.2010 № 385 «Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті» (далі – Інструкція). Згідно із цими нормативними документами, для забезпечення в Україні європейського рівня якості ринку автоперевезень і убезпечення автомобільних перевезень на міських та міжобласних маршрутах власники транспортних засобів зобов’язані обладнати їх тахографами (бортовими контрольно-вимірювальними пристроями, призначеними для безперервного фіксування та реєстрації швидкості руху, пробігу транспортного засобу, періодів праці, перерв і відпочинку водія). У США давно передбачено обов’язкове обладнання всього комерційного автотранспорту тахографами. Певну категорію автотранспорту, крім цього, обладнують сигнальними пристроями, які попереджають про порушення режиму праці та навіть блокують роботу двигуна через певний проміжок часу після сигналу. СУМНА ТЕНДЕНЦІЯ ТА НОВИЙ ПРОЕКТ

В Україні передбачено поступове уведення тахографів. Зокрема, з 1 червня 2012 р. установлення тахографів стало неодмінною умовою для транспортних засобів, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, нерегулярні та регулярні спеціальні пасажирські перевезення, регулярні пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км. З 1 червня 2013 р. цю вимогу ввели для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 т і для нерегулярних та регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 км. З 1 червня минулого року наявність тахографів стала обов’язковою для колісних транспортних засобів, які перевозять вантажі з повною масою від 3,5 до 12 т. Проте перевірки, що провела ще у 2014 р. Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті, показали, що встановлення тахографів на автомобілі, які здійснюють внутрішні перевезення, не відповідає графіку, а їх використання неефективне. Тисячі автобусів, що регулярно перевозили пасажирів на маршрутах завдовжки понад 50 км, не були обладнані цими пристроями. На транспортних засобах із цифровими тахографами часто не було картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа. Це означало, що водії взагалі не користувалися контрольними пристроями. Поданий до Верховної Ради проект № 4683 істотно змінить законодавство у сфері комерційних перевезень автомобільним транспортом. Крім регламентації використання тахографів, ним передбачено обмеження швидкості руху для транспорту категорій M2, M3, N2, N3, повернення обов’язкового техогляду, наявність у водія комерційного автотранспорту свідоцтва професійної компетенції, посилення відповідальності за порушення нових вимог. Наприклад, за ненадання даних тахографа водії ризикують сплатити штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5,1 тис. грн).

www.ohoronapraci.kiev.ua

«ЧОРНА СКРИНЬКА» АВТОМОБІЛЯ

Тахограф – бортовий технічний вимірювальний прилад, призначений для безперервної фіксації в автономному режимі швидкості, часу руху і пробігу автомобіля, часу праці та відпочинку водіїв. Записи тахографа також можуть використовувати адміністрації автопідприємств для визначення ефективності роботи водія, термінів технічного обслуговування транспорту. Іноді за тахографом удається встановити причини та визначити винних у ДТП.

Згідно з Інструкцією, виробники відповідних транспортних засобів установлюють тахографи під час випуску автомобілів. Транспортні засоби без тахографів обладнують цими приладами відповідні пункти сервісу. Потрібно знати, що перевірку й адаптацію тахографів здійснюють що два роки, а також у разі їх ремонту, пошкодження таблички чи пломби. Тахограф підлягає обов’язковій перевірці, яку здійснюють акредитовані перевірні лабораторії (для цифрових тахографів – раз на шість років, для аналогових – раз на чотири роки). Інформацію, отриману з тахографа, перевізник зобов’язаний зберігати протягом року з дати останнього запису, а протоколи адаптації, перевірки тахографа, свідоцтво про перевірку – протягом року з дати закінчення їх дії. Зрозуміло, що обладнання автомобіля тахогра фом – справа недешева. Вартість сучасного цифрового приладу залежно від виробника і марки автомобіля, на який його ставлять, може коливатися від 3 до понад 10 тис. грн. Установлення його в спеціалізованій фірмі – це ще кілька тисяч. Але як у Європі, так і в Україні скоро настане час, коли тахограф буде звичайним обов’язковим приладом.

На 83-му році (23 жовтня 2016 р.) пішов з життя ветеран праці Віталій Якович Тарасов, який упродовж 1996–1998 рр. очолював теруправління Держнаглядохоронпраці по Чернігівській області. Він вирізнявся своєї відкритістю, толерантністю, завжди був готовий до діалогу, утім, у професійних питаннях охорони праці та промислової безпеки компромісів для Віталія Яковича не було. Як непересічна особистість, здатна об’єднати колектив, скерувати, націлити на досягнення спільної мети, він був для своїх колег і підлеглих взірцем високої професійності. Нагороджений медаллю «За доблесну працю». Колектив Управління Держпраці у Чернігівській області висловлює найщиріші співчуття рідним та близьким Віталія Яковича. Світла пам’ять учителю, наставнику, справжній людині…

Медицина праці

Профілактика профзахворювань

ПРАВО ВОДІЯ НА ЗДОРОВ’Я Санітарні правила з гігієни праці водіїв скасовано. Але в інтересах роботодавця – досліджувати дію на водіїв шкідливих виробничих чинників. Адже це і є профілактика ДТП. Галина Пилипенко, старший інспектор відділу з питань гігієни праці Управління Держпраці у Миколаївській області

1 січня 2017 р. за рішенням Уряду України скасовують санітарні, санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні, санітарно-епідеміологічні, протиепідемічні, гігієнічні правила та норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи та санітарні регламенти, ухвалені до 24 серпня 1991 р. Чинними залишаються тільки документи, введені після цієї дати. За висновками багатьох експертів, скасування радянських норм стало значним кроком на шляху до загальної дерегуляції господарської діяльності в Україні, до переходу на європейські норми. Однак дехто з фахівців, учених, розробників нормативів побоюються, що це рішення має політичний складник.

На IV Міжнародній науково-практичній конференції «Управління ризиками в системах менеджменту охо«Управ ронии ппраці та промислової безпеки», яку організувавв і в кінці травня поточного року провів у Києва вві журнал «Охорона праці», директор Інституту медицини праці НАМН України, академік НАН м України Юрій Кундієв сказав, що значну частину У сскасованих нормативів розроблено на підставі глобальних лабораторних і наукових досліджень глоб умов праці, фізіологічних особливостей організму людини, визначених параметрів, ГДК і т. д. Потрібно обов’язково враховувати такі дані під час розроблення нових, наближених до європейських, нормативів, а не гаяти часу, починаючи все з нуля. Серед скасованих документів і Санітарні правила з гігієни праці водіїв автомобілів (СП 4616-88), що затвердив Головний державний санітарний лікар СРСР 5 травня 1988 р. Згідно з п. 1.4 цих Правил, служба охорони праці підприємств і організацій, що мають автомобільний транспорт, зобов’язана проводити вибіркову оцінку умов праці на робочому місці водія автомобіля в терміни, погоджені із санітарно-епідеміологічною службою. Територіальні санітарно-епідеміологічні станції проводять вибірковий контроль умов праці водіїв автомобілів відповідно до цих правил.

Проте 10 вересня 2014 р. повноваження з питань гігієни праці передано новоутвореній Державній службі України з питань праці, до штатів територіальних підрозділів якої перейшла значна частина спеціалістів ліквідованих підрозділів Держсанепідслужби, що відсторонилася від питань, пов’язаних з гігієною праці. На одній з минулих нарад Держсанепідслужби було зазначено, що скасування старих норм не означає повної безвідповідальності підприємців. СанПіНи не захищали людей, а лише давали змогу працівникам органів контролю викручувати руки бізнесу, тобто були спрямовані на покарання. Це жандармський підхід. Перевірка була основним інструментом Держсанепідслужби щодо профілактики захворювань, але сьогодні він неефективний і дискредитований. Ми повинні не перевіряти, а обстоювати права громадян. Сьогодні Україна потребує нового підходу, суть якого в тому, що держава встановлює тільки показники безпеки для здоров’я людини, а суб’єкт господарювання сам вирішує, за допомогою яких технічних рішень їх досягти. Через таку політику невтручання, обмеження щодо перевірок, несформованість відділів з гігієни праці управлінь Держпраці нині державного контролю за гігієною праці водіїв фактично немає. Управління Держпраці у Миколаївській області не перевірило жодного автотранспортного підприємства щодо дотримання вимог з гігієни праці водіїв. Рік 2017-й уже скоро. Якихось нових пропозицій щодо обговорення «показників безпеки для здоров’я» водіїв не надходило. Відповідно до яких гігієнічних нормативів суб’єкти господарювання плануватимуть технічні рішення для поліпшення умов праці водіїв – поки що невідомо. Тож тим роботодавцям, які піклуються про здоров’я водіїв, яких вони найняли, варто нагадати, що на водія автомобіля впливає комплекс негативних чинників, зокрема: шкідливі токсичні речовини і запиленість повітря, шум, вібрація, вимушена робоча поза, гіподинамія, нервово-емоційне напруження. Усі вони певною мірою залежать від якості автомобільних доріг, стану автомобільного транспорту і навколишнього середовища, від індивідуальних якостей водія. Також більшість автомобілів автотранспортної системи застаріли, зокрема й за-

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Медицина праці везені з-за кордону. Гігієнічні дослідження мікроклімату виробничого середовища, проведені в УкрНДІ медицини транспорту для оцінки умов праці водіїв автомобілів, які керують легковим та вантажним автотранспортом, перевозять людей і різноманітні вантажі, показали, що гігієнічні показники (температура повітря в кабіні, відносна вологість, рівень запиленості, шуму, вібрації та ін.) здебільшого не відповідають граничнодопустимим параметрам. Основними джерелами шуму та вібрації є двигун, випускні трубопроводи, кузов, вантаж тощо. Рівні шуму та вібрації зростають із збільшенням швидкості руху та зносу автомобіля. Мають значення конструктивні особливості сидіння та ходової частини. Найвідчутніша дія шуму та вібрації у вантажних автомобілях. У повітря кабіни потрапляють шкідливі речовини, головним джерелом яких є відпрацьовані гази двигуна: оксиди вуглецю та азоту, свинець, формальдегід. Їхній склад залежить від виду пального. У деяких випадках концентрація цих речовин у повітрі кабіни перевищує допустимі норми для виробничих приміщень (спеціальними дослідженнями встановлено факт підвищення до кінця робочого дня рівня карбоксигемоглобіну в крові всіх без винятку обстежених водіїв, що може призвести до порушень психофізіологічних реакцій організму). Інформаційний потік, що надходить до водія автомобіля, монотонність праці за певних умов може викликати його засинання під час руху. Здебільшого це спостерігають під час поїздок на далекі відстані. Ризик заснути за кермом посилюється через одноманітність шляху і ненормованість робочого часу. Також важливим чинником є нервово-емоційне напруження, яке, по-перше, пов’язане з відповідальністю водія за життя учасників руху, збереження їхнього здоров’я та матеріальних цінностей; по-друге, залежить від певних ситуацій у реальних дорожніх умовах: різке гальмування, обгін та ускладнені проїзди в транспортних потоках, по-третє, від індивідуальних особливостей водія. Тому, незважаючи на обставини, потрібно не забувати про вжиття належних, зокрема й оздоровчих, заходів. Автотранспортні підрозділи та підприємства повинні мати належні санітарно-побутові приміщення, кімнати для вживання їжі. Адміністрації автопід-

Радикальними заходами для створення безпечних умов праці водіїв є: подальше вдосконалення автотранспорту в технічному і гігієнічному плані, щоб конструкції машин, зокрема і система вентиляції, герметизації кабіни забезпечували захист водія від впливу пилу, токсичних речовин, концентрації яких у кабіні не повинні перевищувати граничнодопустимі; зниження токсичності відпрацьованих газів для зниження впливу токсичних речовин на організм водіїв. Сьогодні велику увагу звертають на газове паливо, використання якого, порівняно з бензином, дає змогу значно знизити концентрацію основних токсичних речовин у відпрацьованих газах автомобіля, а відповідно, і в повітряному середовищі кабіни; мікроклімат у кабіні, який повинен відповідати вимогам та забезпечувати високу працездатність і добре самопочуття водія. Його можна підтримувати лише за допомогою приладів кондиціонування повітря.

приємств мають забезпечити проходження водіями обов’язкових попередніх та періодичних медичних оглядів, організовувати і проводити (за участю територіальних органів охорони здоров’я) гігієнічне навчання водіїв, а також курс підготовки подання першої медичної допомоги під час дорожньо-транспортних пригод. Для дотримання правил особистої гігієни водій повинен мати в автомобілі мийні засоби (поверхнево-активні, придатні для вживання на шкірних покровах), щітку для миття рук, рушник, ганчір’я для видалення з рук пально-мастильних матеріалів. Для зниження нервово-емоційного напруження та виробничої втоми водія мають велике значення фізкультурна пауза, психологічне розвантаження, повноцінний сон, особистий контроль своїх дій тощо. Завдяки наведеним заходам праця водія буде набагато безпечнішою, а отже, будуть убезпечені і пасажири та пішоходи. Також це посприяє і збереженню автомобільної техніки, на придбання якої потрібно буде набагато більше коштів, ніж на проведення названих вище заходів. Фото з Інтернету

www.ohoronapraci.kiev.ua

Медицина праці

Регіони

Гігієністи рекомендують Тетяна Жмуд, прес-служба Управління Держпраці у Хмельницькій області

Дружня фахова порада іноді дієвіша за примус до виконання тих чи інших норм та правил. Цим керуються працівники відділів гігієни праці, переконуючи роботодавців поліпшувати умови праці та піклуватися про здоров’я працівників. І результат – ефективна робота в цьому напрямі. еалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про охорону праці в частині нагляду за умовами праці працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, покладена на відділи з питань гігієни праці управлінь Держпраці в областях. До повноважень відділів належить здійснення нагляду за: • дотриманням вимог санітарних норм та правил; • своєчасною реалізацією профілактичних заходів, спрямованих на попередження дії шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу; • збереженням здоров’я працівників, проведенням обов’язкових медичних оглядів; • якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці; • повнотою забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; • організацією проведення навчання (у тому числі спеціального) та перевірки знань з питань охорони праці в частині, що регулює гігієну праці; дозиметричного • здійсненням контролю робочих місць та доз опромінення працівників; • забезпеченням складання санітарно-гігієнічних характеристик умов

праці для подальшого визначення зв’язку захворювання з умовами праці. Особлива увага приділяється розгляду звернень громадян з питань, пов’язаних з порушеннями санітарного законодавства на підприємствах, в установах та організаціях України. КОНСУЛЬТАЦІЙНА РОБОТА: ПЕРШІ РЕЗУЛЬТАТИ

Відділ з питань гігієни праці Управління Держпраці у Хмельницькій області з-поміж іншого забезпечує роботодавців і працівників інформацією та роз’ясненнями щодо ефективних засобів дотримання вимог санітарного законодавства та запобігання можливим його порушенням. Слід зазначити, що з часу створення відділу з питань гігієни праці в області його працівники здійснюють активну консультаційну роботу. І проведені фахівцями семінари, наради та тренінги дали очікувані результати. Керівники ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика», ПАТ «МайданВильський комбінат вогнетривів», ТОВ «ТД «Шепетівський цукор», Шепетівське комунальне підприємство водоканалізаційного господарства оперативно відреагували на всі пропозиції спеціалістів стосовно поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці працівників.

Семінар-навчання з питань гігієни праці для інженерно-технічних працівників МКП «Хмельницькводоканал»

Зокрема, ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» Полонського району було вжито таких заходів: • підвищено рівень освітленості на робочих місцях: було придбано 900 сучасних ламп денного освітлення;

•

проведено ремонтні роботи санітарно-побутових приміщень (санвузлів, душових кімнат, роздягалень); • відновлено гаряче водопостачання в цехах паперово-картонного виробництва № 2 та гофровиробництва; • приведено у відповідність до нормативних вимог документацію щодо проходження медичних оглядів працівниками, які працюють у шкідливих умовах праці. Крім того, на жовтень поточного року заплановано проведення медоглядів 547 працівників. Наразі на підприємстві завершуються роботи щодо атестації 16 робочих місць за умовами праці. ПАТ «Майдан-Вильський комбінат вогнетривів» Шепетівського району також зроблено значні кроки щодо поліпшення умов праці: • підвищено рівень освітленості на робочих місцях працівників: лампи розжарювання замінили світлодіодними і встановили додаткове освітлення на робочих місцях; • модернізовано систему опалення на підприємстві; • відновлено роботу лазні, частково замінено шафи для одягу в роздягальні працівників; • встановлено припливно-витяжну вентиляцію над блоком сушки № 2; • закуплено спецодяг, спецвзуття та засоби індивідуального захисту (респіратори, рукавиці, захисні окуляри) для працівників. Інші підприємства також взяли до уваги поради та настанови фахівців з гігієни праці. Так, у сушильному та пакувальному цехах ТОВ «ТД «Шепетівський цукор» обладнали санпропускник. У сокоцеху над печами спалювання сірки встановили потужний витяжний зонт, що значно знижує рівень забруднення повітря робочої зони. На Шепетівському комунальному підприємстві водоканалізаційного господарства відремонтували душові кімнати, забезпечили своєчасне

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Медицина праці

Цех з виробництва вогнетривів ПАТ «Майдан-Вильський комбінат вогнетривів»

проходження медичних оглядів усіма працівниками, які працюють в шкідливих умовах праці. Фахівці відділу з питань гігієни праці провели цикл інформаційно-консультаційних семінарів для працівників обласних та районних лікарень, поліклінік, аптек, клінік, диспансерів стосовно дотримання вимог щодо безпеки та гігієни до обладнання та належного утримання приміщень для зберігання медичних відходів. Було зауважено, що необхідно розробити відповідні гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи, привести у відповідність до гігієнічних вимог обладнання, звернути увагу на утримання приміщень для зберігання медичних відходів згідно з вимогами Державних санітарно-протиепідемічних правил та норм щодо поводження з медичними відходами № 325 від 08.06.2015 р. Наголошувалось на обов’язковому проходженні медичних оглядів працівниками, які контактують з медичними відходами. Під час проведення нарад, тренінгів для працівників виробничих підрозділів підприємств лікарі з гігієни праці рекомендували звернути увагу на вимоги «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища та напруженості трудового процесу» № 248 від 08.04.2014 р., яка застосовується для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та профілактики впливу на організм працівників шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища. Безпосередньо на робочих місцях гігієністи перевіряють дотримання санітарно-гігієнічних норм, забезпечення працівників засобами індивідуального захисту тощо. ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ: РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ

Управлінням Держпраці у Хмельницькій області для працівників

www.ohoronapraci.kiev.ua

обласних закладів охорони здоров’я (Хмельницького обласного протитуберкульозного диспансеру, Хмельницького обласного наркологічного диспансеру та Хмельницького бюро судово-медичної експертизи) проведено інформаційно-консультаційні семінари з питань профілактики професійних захворювань. Гігієністи звернули увагу керівництва закладів охорони здоров’я на необхідність розроблення низки профілактичних заходів. І особливо на поліпшення роботи вентиляційної системи з метою зменшення бактеріального обсіменіння повітря та на гігієну мікроклімату й повітряного середовища приміщень лікувально-профілактичних закладів. У відділі проводяться розслідування обставин та причин виникнення гострих і хронічних професійних захворювань та отруєнь, складаються санітарно-гігієнічні характеристики умов праці для подальшого визначення спеціалізованими закладами охорони здоров’я зв’язку захворювання з умовами праці.

• • •

• • • •

Семінар на базі Хмельницької міської міжлікарняної аптеки

Так, у серпні поточного року комісією з розслідування причин профзахворювань, яку очолює представник відділу, було проведено розслідування щодо випадку професійного захворювання у молодшої медичної сестри з догляду за хворими одного з медзакладів Хмельниччини. За результатами розслідування було встановлено, що в процесі діяльності на працівницю впливали небезпечні та шкідливі фактори (чинники біологічного походження, був безпосередній контакт із хворими), також у неї було виявлено супутнє захворювання. Адміністрація цього закладу охорони здоров’я на виконання заходів, розроблених комісією, здійснила таке: • посилено контроль за виконанням наказу МОЗ України від 18.08.2010 № 684 «Про затвердження Стандарту інфекційного контролю за

туберкульозом в лікувально-профілактичних закладах, місцях довгострокового перебування людей та проживання хворих на туберкульоз»; забезпечено проходження двічі на рік рентгенологічного обстеження працівниками, які працюють в зонах з високим ризиком захворювання на туберкульоз; проведено перевірку ефективності роботи припливно-витяжної вентиляції легенево-хірургічного відділення; забезпечено виконання наказу МОЗ 30.04.2014 № 293 «Про затвердження Інструкції зі збору, сортування, транспортування, зберігання, дезінфекції та прання білизни у закладах охорони здоров’я»; проведено ремонт у кімнаті для збору брудної білизни; скореговано ведення документації щодо проходження працівниками медичних оглядів у відповідності до порядку та форм наказу МОЗ № 246 від 21.05.2007 р.; працівників забезпечено засобами індивідуального захисту в достатній кількості; закуплено 4506 респіраторів з HEPA-фільтрами; проведено позачергові заняття з медперсоналом із питань дотримання протиепідемічного та дезінфекційного режиму, у тому числі щодо правил використання засобів індивідуального захисту органів дихання.

З червня поточного року Управління Держпраці у Хмельницькій області за заявками роботодавців визначає категорії та узгоджує списки працівників, які підлягають попереднім (періодичним) медоглядам, бере участь у складанні заключного акта та розробці санітарно-протиепідемічних заходів. Крім того, узагальнює та аналізує оперативну інформацію за результатами проведення медоглядів. Так, за цей час було складено 81 акт щодо визначення категорій працівників, які підлягають медоглядам, погоджено 78 списків працівників та 115 заключних актів за результатами медичних оглядів. За вказаний період медичним оглядам підлягало 11 326 працівників, оглянуто 11 110 осіб, що становить 98 %. Це свідчить про професійну культуру роботодавців Хмельниччини та їх високий рівень відповідальності за життя та здоров’я підлеглих працівників.

Медицина праці

Матеріали конференції з ризиків

Стрес на робочому місці

як складова ризику на виробництві Олеся Цибульська, завідувач наукової лабораторії нормотворчої діяльності ДУ «ННДІПБОП»

Про залежність частоти настання нещасних випадків та інших інцидентів на виробництві від інтенсивності стресу, який переживає працівник, через поняття «цільовий рівень ризику».

ироко відомо, що нещасні випадки на виробництві переважно стаються через вплив психофізіологічних, психоемоційних та організаційних чинників на працівника. Впровадження нової техніки, механізація й автоматизація виробничих процесів, упровадження комп’ютерних технологій, потреба постійно залишатися «на зв’язку», висока конкуренція докорінно змінюють характер праці та висувають дедалі вищі вимоги до професійних якостей людини, збільшують економічну й соціальну значущість результатів її діяльності. Незважаючи на різні погляди щодо природи виробничого травматизму, серед усіх його причин людський чинник протягом багатьох років розглядається як найзначніший. Під його впливом щороку травмуються приблизно 65–80% і гинуть майже 80% усіх потерпілих. Людський чинник – також найчастіша причина групових нещасних випадків.

ЦІЛЬОВИЙ РІВЕНЬ РИЗИКУ

«Мистецтво ефективного управління безпекою є мистецтвом зменшення запланованого (цільового) рівня ризику». Джеральд Уайльд

Відносини між працівником і виробничим середовищем оцінюються як динамічні й залежать як від фактичних, так і від усвідомлених можливостей та вимог.

Взаємозв’язок між працівником, його поведінкою та виробничим середовищем схематично можна зобразити у вигляді «трикутника безпеки» (на рис. нижче): усі три величини пов’язані між собою – якщо змінюється одна, змінюються й інші. Ще в 1994 р. доктор Джеральд Уайльд (Gerald J.S. Wilde)1 зазначав: «Люди мають цільовий рівень ризику, тобто рівень небезпеки, який вони допускають, переносять, бажають мати або обирають» 2.

«ТРИКУТНИК БЕЗПЕКИ» ПРАЦІВНИК

СЕРЕДОВИЩЕ

Знання Навички Здібності Мотивація Ставлення тощо

Устатковання Робочий інструмент Умови праці тощо ПОВЕДІНКА Психологічна сумісність Комунікаційні здібності Обмеженість тощо

Професор психології у Королівському університеті в Кінгстоні (Канада).

Gerald J.S. Wilde // Target Risk Dealing with the danger of death, disease and damage in everyday decisions. Explanatory notes written by Gerald J.S. Wilde What’s been said about Risk Homeostasis and Target Risk // PDE Publications. Toronto, Ontario, Canada, 1994.

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Медицина праці Отже, цільовим рівнем ризику зазвичай називають рівень ризику, до якого люди перевіряють межі своїх навичок, пов’язаний з рівнем ризику, на який вони підсвідомо здатні. Цільовий рівень ризику залежить від усвідомлюваних переваг і недоліків як безпечного, так і ризикованого способу дій, і визначає ступінь, до якого людина наражатиме на небезпеку своє життя та здоров’я. Зазвичай помилки трапляються на стадії набуття нових навичок, тобто на стадії навчання або стажування. Але й під час повсякденного виконання робіт цільовий рівень не є величиною постійною. На нього безперервно впливає безліч чинників навколишнього середовища, що призводить до підсвідомих змін в оцінці безпечності (або небезпечності) тих чи інших дій людини. У своїх роботах доктор Джеральд Уайльд, спираючись на деякі дослідження британського психолога Дональда Тейлора, розвиває теорію гомеостазу ризику, взявши за основу медичний термін «гомеостаз». Загалом гомеостаз – це процес регулювання, що підтримує вихідні параметри близькими до цільових через компенсацію зовнішніх впливів, які порушують внутрішнє середовище. Теорія гомеостазу ризику стверджує, що в будь-якій сфері діяльності людина допускає певний рівень суб’єктивно оціненого ризику для свого здоров’я, безпеки та інших важливих для неї аспектів в обмін на переваги, які вона сподівається одержати від цієї діяльності. Тобто в будь-якій поведінковій активності людина безперервно визначає ступінь ризику, який вона здатна витримати. Потім порівнює цей ступінь із рівнем ризику, який відчуває в процесі діяльності, й намагається звести різницю між цими величинами до нуля. Якщо рівень ризику, що відчувається суб’єктивно, є нижчим за допустимий (цільовий), людина змінює свої дії так, щоб збільшити своє відчуття ризику. І навпаки, якщо ризик, що відчувається суб’єктивно, є вищим за допустимий, людина починає діяти обережніше. Отже, вона обирає свої дії так, щоб ризик, який реально відчувається, відповідав цільовому рівню. У процесі подальшої діяльності знову порівнюються наявний і цільовий рівні ризику та визначаються можливі регулюючі дії для мінімізації різниці тощо.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Гомеостаз не означає незмінності кінцевого результату, але відображає процес, метою якого є наближення кінцевого результату до значення установочної змінної. Традиційна довіра до таких заходів з охорони праці, як правові вимоги, інформування працівників щодо небезпек і модернізація фізичних аспектів виробничого середовища, виявляється малопродуктивною з погляду поліпшення здоров’я та підвищення безпеки в ситуаціях, що залежать від людської поведінки. Працівники змінюють свою поведінку у відповідь на здійснення традиційних заходів з охорони праці, проте ступінь небезпечності їхніх дій, свідомо обраних, залишатиметься незмінним доти, доки ці заходи не переконають працівників змінити рівень ризику, на який вони готові наражатися. Відповідно до теорії гомеостазу ризику, кількість нещасних випадків із розрахунку на одну людино-годину виконання завдання чи середньорічна кількість нещасних випадків на душу населення прямо залежить не від здатності чи можливості працівника забезпечити собі безпеку, а від його бажання. Це можна пояснити тим, що в результаті гомеостатичного процесу управління ступінь обережності дій визначає рівень травматизму, а загальний рівень травматизму на підприємстві, у свою чергу, визначає ступінь обережності дій працівника. У цьому процесі із замкненим зворотним зв’язком цільовий рівень ризику – єдина незалежна змінна, яка врешті-решт впливає на кількість нещасних випадків. Цільовий рівень ризику настання нещасних випадків визначають мотиваційні (тобто суб’єктивно корисні) чинники, що поділяються на чотири категорії: 1. Очікувані переваги від різних типів ризикованої поведінки. 2. Очікувана вартість різних типів ризикованої поведінки. 3. Очікуваний дохід від різних типів безпечної поведінки. 4. Очікувані витрати за різних типів безпечної поведінки. Що вищі значення в категоріях 1 і 4, то вищим є цільовий рівень ризику та ризикованішою буде пове-

дінка працівників. Цільовий рівень ризику знижуватиметься, а поведінка працівників ставатиме безпечнішою у разі підвищення значень у категоріях 2 і 3. Деякі мотиваційні чинники у всіх чотирьох категоріях за своєю природою є економічними, інші мають культурне, соціальне чи психологічне походження. Вони настільки інтернаціональні, що поведінка більшості людей завжди формується під їхнім впливом. Хоча теорія гомеостазу ризику спочатку застосовувалася для пояснення особливостей статистики аварій та інших чинників у сфері транспортного ризику, її можна поширити й на сферу професійної безпеки, оскільки природа людини не залежить від ситуації. Значення цільового рівня ризику може розрізнятися від однієї діяльності чи ситуації до іншої, проте основний процес замкненої петлі між втратами і обережністю чи між обережністю і втратами буде зберігатися. Єдине, що може завадити цьому процесу, – стрес у своїй третій стадії. СТРЕС НА РОБОЧОМУ МІСЦІ

«Стрес – це не те, що з вами сталося, а те, як ви це сприймаєте». Ганс Сельє

Вплив стресу на безпеку виконуваних робіт нині визнається глобальною проблемою, що стосується працівників усіх професій як у розвинених країнах, так і в тих, що розвиваються. Загалом, як неодноразово наголошувалося під час проведення заходів з нагоди Всесвітнього дня охорони праці цього року, стрес – це фізична та емоційна реакція організму, яка з’являється, якщо вимоги роботи не відповідають здібностям, ресурсам і потребам працівника. Під час стресу виникають зміни на фізіологічному, психологічному та поведінковому рівнях. Стрес не є виключно негативним явищем, проте надмірності (сильний, тривалий, регулярний) неприпустимі. Саме такими надмір-

Медицина праці ВИДИ СТРЕСУ Фізіологічний стрес пов’язаний з об’єктивними змінами умов життєдіяльності людини. Стресорами при цьому можуть бути мікроклімат, радіація, шум, вібрація, природні стихійні лиха (землетрус, повінь, виверження вулкану) і навіть затоплення квартири сусідами. Психоемоційний стрес обумовлюється особистою позицією індивіда. Людина реагує на те, що її оточує, згідно зі своєю інтерпретацією зовнішніх стимулів, яка залежить від особистісних характеристик, соціального статусу, рольової поведінки, віку, виховання, життєвого досвіду. ностями й характеризується стрес у своїй третій стадії – стадії виснаження. Ця стадія пов’язана з різким зниженням працездатності, загостренням хронічних хвороб. Виникає крайня втома, байдужість до себе, стресової ситуації, свого життя в цілому, розвиваються депресивні стани. Саме в такому стані працівник неадекватно сприймає себе та навколишнє середовище, усі небезпеки на виробництві та пов’язані з ними ризики. Така неадекватна оцінка часто призводить до необґрунтованого завищення цільового рівня ризику й, отже, домінування різних типів ризикованої поведінки працівника в його повсякденній трудовій діяльності. ТРИ СТАДІЇ РОЗВИТКУ СТРЕСОВОЇ РЕАКЦІЇ 1. Стадія тривожності – мобілізація захисних сил організму у відповідь на дію стресора, підвищення працездатності. 2. Стадія резистентності (стабілізації) – пристосування організму до стресогенної ситуації, збалансована витрата адаптаційних резервів. 3. Стадія виснаження – різке зниження працездатності, загострення хронічних хвороб, розвиток психосоматичних і неврологічних захворювань. Закінчується смертю організму.

Когнітивні чи фізичні симптоми стресу можуть підвищити ймовірність того, що працівник відволічеться, припуститься помилки, схибить під час виконання звичних 3

операцій. Дані Міжнародної організації праці (МОП) доводять, що такі чинники, як велике навантаження та високі вимоги, низький рівень участі у прийнятті рішень, відсутність організаційної підтримки, конфлікти на робочому місці, монотонна робота підвищують імовірність виробничого травматизму. Результати досліджень також свідчать про те, що пригнічений психологічний стан (вигоряння чи виснаження) працівників негативно корелюється з безпечною виробничою діяльністю, підвищуючи ймовірність настання нещасного випадку. Дуже важливо, щоб стресові впливи не перевищували пристосувальні можливості людини. За умови надто сильної і тривалої дії подразника на нервову систему процес збудження може охопити нервові клітини головного мозку. У людини, яка перебуває в такому стані, не спрацьовують гальмівні рефлекси, і вона повністю втрачає контроль над своїми діями. Такий стан організму є станом афекту. ПРОФІЛАКТИКА СТРЕСУ І, ЯК НАСЛІДОК, ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

Найкращим способом протидії стресу є профілактика, тобто докорінне вирішення проблеми, усунення її причин. Підступність негативного прояву стресу полягає в тому, що в одних і тих самих ситуаціях за однакових інформаційних, психологічних і фізичних навантажень у різних людей настає різна стадія стресу. Негативним у цій ситуації є те, що інші люди, які мають вищий коефіцієнт стресостійкості, не можуть зрозуміти причини «зриву» і адекватно відреагувати на нього, вчасно змінити ставлення до свого колеги чи підлеглого і тим самим сприяють посиленню негативних впливів на цього працівника. Проте підприємствам не слід відмовлятися від колективного підходу до профілактики стресу та забезпечення психічного здоров’я на користь винятково індивідуального. Колективна профілактика цього явища є актуальною, оскільки всі дії доцільно спрямовувати на усунення максимально можливої кількості причин виникнення стресу на робочому місці.

Таку профілактику повинна забезпечувати комплексна система управління охороною праці шляхом періодичної оцінки та управління всіма ризиками на виробництві, у тому числі й психосоціальними, наслідком яких є стрес. Відповідно до PAS 1010:2011 «Настанова з менеджменту психосоціального ризику на робочому місці», процес управління психосоціальними ризиками, зокрема стресом, дуже схожий на загальноприйнятий процес управління ризиками у сфері охорони праці. По суті, обидва ґрунтуються на концепції контрольного циклу: • Ідентифікація небезпек і оцінка ризиків. • Планування і здійснення попереджувальних та коригувальних дій. • Оцінка та аналіз. Тобто це всім відомі «5 кроків для оцінки ризиків», на чому наголошувалося і в матеріалах «Основні напрями оцінки ризиків робочого середовища», опублікованих у 2005 р. у рамках проекту ЄС PHARE двостороннього співробітництва Латвії та Іспанії. Цього року МОП презентувала посібник «Орієнтири щодо попередження виробничого стресу. Практичні заходи щодо удосконалення роботи з попередження стресу на робочому місці»3. Це видання містить легкі в застосуванні орієнтири для виявлення стрес-чинників у трудовій діяльності та пом’якшення їхнього шкідливого впливу. У ньому також надаються поради щодо поєднання оцінки ризиків із процесом запобігання стресу. Отже, профілактика виробничого травматизму та професійних захворювань, сприяння здоровому способу життя, у тому числі на роботі, формування культури безпеки – спільна справа всіх підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання. І хоча зараз в Україні подолання стресу на робочому місці в його негативному значенні здебільшого не вважається першочерговим завданням порівняно з технічними та організаційними аспектами управління охороною праці, не слід забувати, що все це в комплексі формує цілісне виробниче середовище, в якому працюють люди. І це середовище має бути здоровим.

Опубліковано в додатку до журналу «Охорона праці» № 6–7/2016 (із продовженням).

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Медицина праці

Спробуйте окуляри з новою технологією проти TM TM запотівання Goggle Gear 500 та Solus 1000

Різниця між лінзами з покриттям ScotchgardTM та без нього : З покриттям ScotchgardTM

Без покриття я

Покриття проти запотівання ScotchgardTM дозволяє розтягувати крапельки води в тонку і прозору водяну плівку, яка дає можливість пропускати світло

Коли мікроскопічні крапельки води потрапляють на лінзи, вони утворюють краплі, конденсат та поверхня запотіває, що заважає зоровому сприйняттю Лінзи

Лінзи

Лінзи з покриттям проти запотівання

Технологія проти запотівання ScotchgardTM зберігається довше, ніж традиційні покриття, допомагаючи збільшити ефективність захисних окулярів в умовах вологого та насиченого парою середовища Окуляри з покриттям ScotchgardTM можна дезінфікувати в розбавленому розчині відбілювача чи протирати серветками, змоченими сприртом, без втрати властивостей покриття проти запотівання Покриття зберігає свою ефективність мінімум на 25 циклів очищення, що дає можливість працівникам довше користуватися захисними окулярами

Рекгама

Покриття ScotchgardTM забезпечує більш якісний захист від подряпин для подовження терміну служби захисних окулярів Покриття з удосконаленими характеристиками нанесене на лінзу забезпечує більш чітку видимість

Офіційні дистриб’ютори: ТОВ "3М Україна" Тел.: +380 (44) 490 57 77; www.3M.ua www.ohoronapraci.kiev.ua

ТОВ Фірма «АВ ЦЕНТР» +38(044)230-8707 ТОВ «Компанія «БІКО» +38(056)794-5269 ТОВ «КОНСАФЕТІ» +38(044)580-2144

ТОВ «КАПРІ» +38(044)274-1445 ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС» +38(044)422-1298 ТОВ «УКРТЕКСТИЛЬ» +38(044)495-1298

Соціальний захист

Андрій Демчук:

«Перемогами у спорті привертаємо увагу до проблем інвалідів»

3 грудня – Міжнародний день інвалідів. Як показує практика, інваліди можуть бути і стають повноцінними членами суспільства, відмінними фахівцями, активними людьми, які надихають багатьох, зокрема крема й абсолютно здорових членів нашого суспільства, на благородні, суспільно корисні справи.

Зінаїда Купира, власкор

Андрій Демчук – паралімпійський чемпіон Олімпіади в Ріо-де-Жанейро з фехтування. У свої 29 років Андрій: • має дві вищі освіти: закінчив Національний університет «Львівська політехніка» та Львівський державний університет фізичного виховання; • є асистентом кафедри ІСМ ІКНІ (інформаційних систем та мереж Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій); • захистив дисертацію на тему «Математичне та програмне забезпечення подання відеоконтенту для осіб з вадами зору», кандидат технічних наук; • заслужений майстер спорту України; • є благодійником і волонтером. З Андрієм я спілкувалась у стінах «Львівської політехніки» на його робочому місці на кафедрі. Розмовляли про спорт, про можливості інвалідів в Україні, про роботу тощо.

Особистості

– Андрію, поділіться із читачами нашого журналу враженнями від Паралімпіади. Чи вірили Ви у свою перемогу? – Враження у спортсмена залежать від результату виступу, а на цей результат впливає рівень твоєї підготовки. Я дуже радий, що мені все вдалося, хоча перед Паралімпіадою мав деякі сумніви щодо перемоги. У мене хронічні травми обох ліктів, дістані в результаті тренувань з фехтування. Протягом двох минулих місяців перед Паралімпіадою я тренувався лівою рукою, бо права була на повній реабілітації. Також я мав сильних суперників, серед яких – два спортсмени з Китаю. Досі мені не вдавалося їх перемогти. Але я їхав на Паралімпіаду з вірою в те, що Бог мене підтримає, з надією, що зможу добре виступити, адже я, як і всі спортсмени, посилено попрацював над своєю фізичною формою, був готовий максимально викластися на іграх. Основним питанням під час підготовки до паралімпійських ігор є психологічний стан спортсменів. На Паралімпіаді ми представляли 3 млн українців з інвалідністю, намагаючись своїми перемогами привернути увагу до проблем інвалідів. Дуже важливо, щоб кожна людина в нашому суспільстві розуміла потреби і труднощі таких співгромадян і по змозі намагалася робити все, що від неї залежить, для поліпшення життя інвалідів. – Хто або що мало вплив на вибір Вашої професії, які проблеми виникають у Вас на роботі? Чи задоволені Ви своїми умовами праці, наскільки вони зручні та безпечні? – Колись я мріяв стати журналістом, проте усвідомлював, що за станом здоров’я не зможу в повному обсязі реалізувати свої здібності. Я добре знав математику, а тому вибрав вивчення комп’ютерних наук, про що зовсім не жалкую, адже нині ці знання дуже потрібні в усіх галузях. Вже під час навчання в аспірантурі я вирішив стати дипломованим тренером з фехтування і здобув другу вищу освіту у Львівському університеті фізичної культури. Уже чотири роки я працюю в університеті викладачем, роботу свою дуже люблю і задоволений нею. У мене добрі, товариські стосунки зі студентами та колегами. Розуміння того, що знання, які здобувають студенти в університеті, їм будуть потрібні, і в майбутньому, працюючи за фахом, вони матимуть гідну винагороду за свій труд, ще більше стимулює мене до роботи. Наш університет дає відмінну базу знань, про що свідчить факт працевлаштування всіх випускників, що навчалися за напрямом комп’ютерні науки. Єдина проблема в роботі – це брак часу. На мою думку, у нас забагато паперової звітності, на підготовку якої йде чимало часу, який я використовував би зовсім інакше. Але я розумію, що це і є робота. Наукову роботу проводять усі викладачі в університеті. Протягом року ми маємо готувати наукові матеріали, писати й публікувати статті. Іноді це викликає напругу, але зрозуміло, що завдяки цьому ти розвиваєшся. Щодо умов праці, то особисто для мене вони належні та безпечні, бо я пересуваюсь за допомогою протезу. Якби я користувався візком, то тут би, очевидно, й не працював. Наше керівництво поступово створює умови для студентів з інвалідністю, які в нас навчаються, серед них є й такі, що переміщаються на візках. Я дуже втішаюся тим, що нині вже зроблено, хай і маленькі, кроки

ОХОРОНА ПРАЦІ 11/2016

Соціальний захист

www.ohoronapraci.kiev.ua

шення проблем людей з інвалідністю, зокрема на їх залучення до суспільного життя. Але основне – це забезпечення інвалідів роботою, адже в Україні їм д знайти її дуже непросто, особливо якщо людина має проблеми з пересуванням. Своїм знай знайомим, друзям і взагалі всім людям з іінвалідністю я раджу не впадати у відч чай, не засиджуватися вдома, а прац цювати над собою, пропонувати с свою кандидатуру роботодавцям, с стукати у двері до чиновників, просит їх про допомогу, і тоді все склати де деться добре. У мене також є певні пр проблеми, але завдяки роботі й спортивн тивним заняттям я не маю часу на них зацикл зациклюватись, я просто радію життю. – Як Львів Ль відзначив Вашу перемогу на Паралімпіаді? – Мер вручив мені золотий герб Львова, і я цим дуже пишаюся. Пообіцяв квартиру, але процес очікування затягується… – Що Ви побажаєте журналу «Охорона праці»? – Вашому журналу я бажаю процвітання, розвитку, багато передплатників. Нехай він допомагає працівникам і роботодавцям реально оцінювати можливу небезпеку на робочому місці та усвідомлювати важливість дотримання вимог нормативно-правових актів у цій сфері, що буде сприяти запобіганню травматизму і зменшенню кількості нещасних випадків на виробництві.

Рекгама

для того, щоб забезпечити рівні права інвалідів та їх участь у житті суспільства. ур у про р – Що Ви можете розповісти читачам журналу охорону праці у Вашому закладі? ує від– У нашому університеті функціонує діл з охорони праці, який здійснює контроль за дотриманням вимог відповідних их нормативно-правових актів і належні ні профілактичні заходи. Кожний з викладачів на першому занятті зі студентами проводить бесіди-інструктажі з питань охорони праці. Я розумію, якк важливо попередити студентів проо можливі небезпеки, застерегти їх від певних дій, які можуть призвести до негаегативних наслідків. В університеті ми намагаємося дотримуватися римуватися встановлених правил, розуміємо всю важливість поставлених завдань та міру відповідальності за життя і безпеку студентів. Їм, можливо, здається, що викладачі постійно нагадують про загальновідомі речі, іноді вони ігнорують звернення до цієї теми, однак запобігти нещасному випадку – це одне з наших завдань. – Як Ви оцінюєте рівень соціальної захищеності інвалідів у нашій країні і що, на Вашу думку, ми можемо зробити для поліпшення ситуації? – Я вважаю, що держава не доопрацьовує в плані соціального захисту і створення умов для людей з інвалідністю, усе залишається лише задекларованим на папері, а нормативно-правові акти повинні «працювати». Потрібно розуміти, що душевна травма набагато складніша та болючіша від фізичної. Держава повинна розробити механізми реалізації здібностей і можливостей людей з інвалідністю. Я вважаю, що держава мусить сприяти реалізації кожного члена суспільства. Коли людина зайнята, вона перестає думати про свої проблеми, фізичні вади та недуги, вона тоді просто живе. Є багато видів роботи, яку інваліди могли б виконувати вдома, проте вони не мають таких пропозицій. Інвалідам не потрібно ніяких бонусів, ніяких потурань у роботі, до них треба ставитися як до повноцінних членів суспільства. Вони мають розуміти, що здатні самостійно забезпечити себе потрібними матеріальними благами. Треба створювати реальні робочі місця, на яких інваліди могли б самовдосконалюватися й навчатися. Ми маємо різноманітні громадські організації інвалідів, фонди, які також не виконують своїх завдань у повному обсязі. Людей з інвалідністю потрібно згуртовувати, шукати способи для їхнього розвитку, спонукати до самонавчання тощо. Звичайно, важливим є бажання самої людини. Головне, на мою думку, створити такі умови для інвалідів, щоб вони не вважали себе неповноцінними, не відчували на собі співчутливих поглядів, а мали змогу розвивати свої здібності, працювати, заробляти власною працею, відвідувати спортивні заняття. Я був за кордоном, там все зовсім по-іншому. Інвалідів на візках можна побачити всюди: вони можуть виїхати самостійно з дому, заїхати в магазин, скористатися міським транспортом, що, на превеликий жаль, для нас ще є проблемою. Я сподіваюсь, що реформи, які здійснюють у країні, та ухвалювані нормативно-правові акти будуть спрямовані на вирі-

Рекгама

ОХОРОНА ПРАЦІ 1 1 /2016

www.ohoronapraci.kiev.ua

ОХОРОНА ПРАЦІ 1 1 /2016

«АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В СИСТЕМАХ МЕНЕДЖМЕНТУ» при редакції журналу «Охорона праці»

# '

Тільки у нас ви зможете набути знань із системного менеджменту. Детальніше на сайті журналу www.ohoronapraci.kiev.ua в розділі АКАДЕМІЯ. Пропонуємо для вас цілісні курси семінарів-практикумів у сфері якості, екології, енергозбереження, соціальної відповідальності та охорони праці, відповідно до вимог найкращих навчальних програм Європейського Союзу і вітчизняного законодавства. Кожний курс складається з трьох дводенних модулів. I

модуль

III

модуль

«РОЗРОБКА ТА ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМ МЕНЕДЖМЕНТУ НА ОСНОВІ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ» «АУДИТ І СЕРТИФІКАЦІЯ СИСТЕМ МЕНЕДЖМЕНТУ» «МЕТОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В СИСТЕМАХ МЕНЕДЖМЕНТУ»

Структуровані знання на курсах науковопрактичних семінарів, тренінгів, майстер-класів із системного менеджменту. Повний обсяг інформації для успішної розробки і впровадження інтегрованої системи менеджменту у вашій компанії. Особливість курсу – викладення матеріалу через призму управління ризиками в системах менеджменту.

Практичне застосування знань на базі бізнес-кейсів і ділових ігор. Програма може бути розширена або до неї можуть бути внесені відповідні уточнення з урахуванням потреб компанії. За умови успішного складання іспиту учасник отримує сертифікат міжнародного зразка від нашого партнера – ТОВ «Технічні та управлінські послуги», корпоративного партнера TÜV SÜD в Україні.

Вартість навчання за одним модулем для однієї особи становить 1410 грн (із ПДВ) без оплати проїзду та проживання Набір учасників проводиться за телефоном (044) 559 19 51

Удосконалюватися не обов’язково. Виживання – справа добровільна. Глибинні знання мають прийти в систему ззовні та лише за запрошенням. Едвардс Демінг Місце проведення: м. Київ, вул. Попудренка, 10/1 (приміщення редакції журналу) Детальніше – на сайті ohoronapraci.kiev.ua

РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

ОХОРОНА ПРАЦІ

№ 11/2016

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Ɉɪɝɚɧɿɡɚɰɿɹ ɩɪɨɜɟɞɟɧɧɹ ɪɨɛɿɬ ɭ ɡɢɦɨɜɢɣ ɩɟɪɿɨɞ ɉɪɨɰɟɞɭɪɚ ©Ƚɨɬɨɜɧɿɫɬɶ ɞɨ ɚɜɚɪɿɣɧɢɯ ɫɢɬɭɚɰɿɣ ɿ ɪɟɚɝɭɜɚɧɧɹ ɧɚ ɧɢɯª www.ohoronapraci.kiev.ua

ЗМІСТ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Інформаційні повідомлення

Щодо продовження строку дії документів дозвільного характеру

Щодо секторального плану

Секторальний план державного ринкового нагляду на 2017 рік

Сергій Бабенко

Нормативне забезпечення

Процедура СМГіОП 4.4.7-01-2016 «Готовність до аварійних ситуацій і реагування на них» Олександр Лисенко

! Для керівників підрозділів підприємств, на яких покладають обов’язки з розроблення планів щодо запобігання аварійним ситуаціям

Безпека праці: НПАОП чи ДСТУ?

Микола Федоренко

Менеджмент підприємства

Особливості управління персоналом у сфері охорони праці Анатолій Романчук

Аналіз законодавства

Організація проведення робіт у зимовий період

Лист оцінки ризиків під час проведення робіт у зимовий період

Інструкція під час виконання робіт в осінньо-зимовий період

Микола Федоренко

Офіційна відповідь

Запитували – відповідаємо

Наталія Віжул

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНА Л

ОХОРОНА ПРАЦІ НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ № 11/2016 Адреса редакції 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1 Тел./факс (044) 558-74-11 E-mail: mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua

Головний редактор Дмитро МАТВІЙЧУК Тел. (044) 558-74-11 Комп’ютерна верстка Оксана Дельова

Реклама Тел.: (044) 296-05-65, 296-82-56 Відділ реалізації та маркетингу Тел.: (044) 559-19-51, 558-74-27 Поліграфічні послуги Тел. (044) 559-62-79

Друкується мовою оригіналу. Точка зору редакції не завжди збігається з думкою авторів матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не рецензуються. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Надруковано в друкарні ДП «Редакція журналу «Охорона праці». 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

До уваги роботодавців! ЩОДО ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ДІЇ ДОКУМЕНТІВ ДОЗВІЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ Питання продовження строку дії дозволу викликає занепокоєння в суб’єктів господарської діяльності, які виконують роботи підвищеної небезпеки та/або експлуатують машини, механізми, устатковання підвищеної небезпеки. Пропоную розглянути питання продовження строку дії дозволів, виданих: – згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1631 «Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами» (далі – Порядок № 1631); – згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки» (далі – Порядок № 1107); – суб’єктам господарювання у зоні АТО; – суб’єктам, які входять до складу ПАТ «Українська залізниця». J На сьогодні обов’язок роботодавця одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі – дозвіл) визначено частиною третьою ст. 21 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон № 2694-XII). Видає такі дозволи на безоплатній основі центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, яким є Держпраці. Таке положення частини третьої ст. 21 Закону № 2694-XII чинне на сьогодні в редакції Закону України від 19 травня 2011 р. № 3395-VI. Відповідно до частини четвертої ст. 21 Закону № 2694-XII порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 26 жовтня 2011 р. № 1107, якою, на виконання частини четвертої ст. 21 Закону № 2694-XII, затверджено Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Порядок № 1107 набрав чинності 1 листопада 2011 р. Пунктом 15 Порядку № 1107 встановлено, що строк дії дозволу продовжується органом, що його видав. Крім цього, пунктом 2 Постанови № 1107 визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1631 «Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами». Порядок № 1631 не містив положень, які передбачено Порядком № 1107, в частині продовження строку дії дозволу.

Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки видається Держпраці України на підставі ст. 21 Закону України «Про охорону праці» та передбачений таблицею додатку до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 №3392-VI.

Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці (стаття 21 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII).

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1631 суб’єкт господарської діяльності, який має намір розпочати (продовжити) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатацію об’єктів, машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі – об’єкти) за переліками згідно з додатками 1 і 2 чи проводити навчання працівників з питань охорони праці інших суб’єктів господарської діяльності, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки, повинен одержати відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу. Порядком № 1631 (пункти 4 та 11) було передбачено п’ять видів дозволів: 1) дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки зі строком дії 3 роки; 2) дозвіл на початок експлуатації об’єкта зі строком дії 3 роки; 3) дозвіл на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки зі строком дії 5 років; 4) дозвіл на продовження експлуатації об’єкта зі строком дії 5 років; 5) дозвіл на проведення навчання з питань охорони праці зі строком дії 5 років. Таким чином, Порядок № 1631 визначав п’ять окремих документів дозвільного характеру. Суб’єкт господарської діяльності, який мав намір продовжити виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатацію об’єкта, повинен був подати такі самі документи (заява та відповідний висновок експертизи), що й для їх початку. Тобто Порядком № 1631 було встановлено однакову процедуру одержання дозволів на початок виконання роботи підвищеної небезпеки або на початок експлуатації об’єкта та дозволів на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки або на продовження експлуатації об’єкта. З набранням чинності Порядку № 1107, зокрема, здійснено таке: • уведено нові поняття «застосування», «продовження строку дії дозволу», «науково-технічна підтримка державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці»; • зменшено кількість видів документів дозвільного характеру з п’яти до трьох, а саме: 1) дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки; 2) дозвіл на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки; 3) дозвіл на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки; • чітко визначено підстави для переоформлення дозволів. Можливість переоформлення чинних дозволів постановою № 1631 не було передбачено; • змінено їхні назви, законодавець відійшов від прив’язки слів «початок», «продовження» до виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки; • змінено строк дії таких дозволів: для видів дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки встановлено однаковий строк їхньої дії – 5 років, з можливістю продовження такого строку, що не було передбачено Порядком № 1631. Слід зазначити, що норми, яка б регламентувала продовження строку дії дозволів, виданих на підставі Порядку № 1631, ані законом, ані Порядком № 1107 окремо не передбачено. Змога продовжувати основний п’ятирічний строк дії дозволу є новою правовою нормою у чинному законодавстві України. Цю норму введено в дію з набуттям чинності загалом Порядку № 1107, тобто з 01.11.2011, і її застосування можливе лише для дозволів, отриманих згідно з цією постановою. Таку позицію Держпраці аналогічно розділяла й Державна регуляторна служба (ДРС) (Вих. № 2573/0/20-15 від 21.01.2015), зокрема надаючи відповідь Всеукраїнському рекламно-інформаційному журналу «Ліфтова Індустрія» (http://lift-industry.com.ua/blog/ лист-відповідь) щодо проблемних питань, пов’язаних з видачею дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Пунктом 15 Порядку № 1107 передбачена можливість продовження строку дії дозволу у разі, коли роботодавець не порушив під час строку дії дозволу його умов, строк дії такого дозволу продовжується на наступні п’ять років на підставі заяви роботодавця, поданої за формою згідно з додатком 5, та оригіналу дозволу. Для цього проходити експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва роботодавцю вже не потрібно.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

Отже, Порядком № 1107 передбачено продовження строку дії вже виданого дозволу (первинного). Видачу нового дозволу не передбачено. На оригіналі дозволу роблять лише відмітку про це «Строк дії дозволу продовжено до ___________ 20__ р. №_________», яку візує керівник (заступник керівника) органу, що видав дозвіл, і на якій проставляють гербову печатку. На відміну від цього, продовження виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації об’єкта відповідно до Порядку № 1631 регламентовано видачею нового дозволу. За продовження виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації об’єкта таку умову, як непорушення роботодавцем умов первинного дозволу, взагалі не було передбачено. Звертаємо увагу, що додатком 4 до Порядку № 1631 та додатком 1 до Порядку № 1107 затверджено форми дозволів. Ці форми мають значні відмінності. Зокрема, форма дозволу, що визначена додатком 4 до Порядку № 1631, не містить відмітки «Строк дії дозволу продовжено до ___________ 20__ р. №_________». Таким чином, Порядком № 1107 концептуально змінено підходи щодо порядку продовження виконання робіт підвищеної небезпеки та оформлення відповідних дозвільних документів. Слід зазначити, що з набранням чинності Порядку № 1107 найменування і термінологію значної кількості видів робіт підвищеної небезпеки змінено, зокрема в деяких технічних (числових) показниках, а кількість цих видів істотно зменшено – з 88 на 26. Крім цього, вимоги до більшості видів робіт змінилися. Зміни також торкнулися найменування, термінології та вимог до видів машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, їхню кількість зменшено з 27 до 21. З набранням чинності Порядку № 1107 роботодавцям не потрібно отримувати дозвіл на значний перелік видів робіт підвищеної небезпеки та машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Якщо керуватися позицією тих, хто вважає можливим відповідно до пункту 15 Порядку № 1107 продовжити строк дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації об’єкта, який було отримано відповідно до Порядку № 1631, то Держпраці та її територіальні органи можуть вдатися до порушення законодавства, чого допустити не можна. Таким чином, суб’єктам господарювання для продовження господарської діяльності потрібно отримувати новий дозвіл відповідно до Порядку № 1107, з подальшою можливістю продовження його строку дії відповідно до цього Порядку. Щодо постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 у справі № 810/1554/16, на яку, зокрема, посилається ДРС, то вона не набрала законної сили, а отже не може бути обов’язковою до виконання. Крім того, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що чинний Порядок, ухвалений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107, не можна застосовувати щодо дозволів, які видані на підставі попереднього Порядку № 1631, про що було видано відповідну постанову суду. Свого часу такого ж висновку дійшов Львівський апеляційний адміністративний суд, коли на заяву позивача щодо продовження дії дозволу територіальне управління Держгірпромнагляду відмовило товариству в продовженні строку дії дозволу. Суд підтримав таку позицію і вважає, що суб’єкту господарської діяльності потрібно спочатку отримати дозвіл на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1107 від 26.10.2011 р., а тільки потім такий дозвіл можна буде продовжити. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України. У викладеній ним ухвалі колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову стосовно продовження строку дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки. J Можливість продовження основного п’ятирічного строку дії дозволу, що передбачена у пункті 15 Порядку № 1107, є новою правовою нормою у чинному законодавстві та введено в дію разом із набранням чинності Порядку № 1107, проте її застосування можливе лише для дозволів, отриманих згідно із згаданим порядком. Пунктом 15 Порядку № 1107 визначено, що строк дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки або на експлуатацію машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки становить п’ять років. Строк дії дозволу продовжується органом, що його видав. У разі непорушення роботодавцем під час строку дії дозволу його умов, строк дії такого дозволу продовжується на

Набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися також на підставі Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

наступні п’ять років на підставі заяви роботодавця, поданої за формою згідно з додатком 5, та оригіналу дозволу. Якщо під час строку дії дозволу роботодавцем порушено його умови чи допущено виникнення аварій та/або нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, із смертельними або тяжкими наслідками, строк дії дозволу продовжується на підставі зазначеної заяви, оригіналу дозволу і нового позитивного висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання зазначених у дозволі робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Слід звернути увагу, що дозвіл може бути продовжено у разі, коли під час строку дії дозволу роботодавець не порушив його умов і, відповідно, його не можливо продовжити передчасно, тобто до закінчення його строку дії. Дозвіл на застосування машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки є безстроковим. Секторальний план розроблюється на підставі статті 20 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VI (далі – Закон).

J Відповідно до статті 5 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон № 1669-VII), ліцензії та документи дозвільного характеру, видані суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, строк дії яких закінчився в період її проведення, вважаються такими, що продовжили свою дію на період проведення антитерористичної операції та не потребують погодження Держпраці. Такою ж нормою доповнено статтю 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Статтею 1 Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції – час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. До переліку увійшли населені пункти Донецької, Луганської та Харківської областей. Таким чином, дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, виданий суб’єкту господарювання (який здійснює діяльність на території, наприклад, у м. Мирноград (м. Димитров), термін дії якого закінчився 14.04.2014, вважається продовженим на період проведення антитерористичної операції. J Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів визначає і встановлює Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі – Закон). Частиною тринадцятою статті 4-1 Закону встановлено, що у визначених законом випадках правонаступник суб’єкта господарювання має право провадити діяльність на підставі документів дозвільного характеру, виданих такому суб’єкту господарювання, у межах строку їхньої дії до оформлення документів дозвільного характеру на правонаступника такого суб’єкта господарювання. Закон України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (Закон № 4442-VI) визначає правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100% акцій якого належать державі (далі – Товариство), управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави. Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі – підприємства залізничного транспорту). Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону № 4442-VI Товариству надається право провадити діяльність, зокрема пов’язану з державною таємницею, до отримання необхідних лі-

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

цензій та інших документів дозвільного характеру на основі відповідних документів, отриманих підприємствами залізничного транспорту, у межах строку їхньої дії. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – Постанова) юридична особа Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, дата державної реєстрації 21.10.2015) було утворено за допомогою злиття підприємств, зазначених у додатку 1 до Постанови. Таким чином, на підставі дозволів, виданих підприємствам, зазначеним у додатку 1 до Постанови, у межах строку їхньої дії, Товариство може виконувати роботи підвищеної небезпеки та/або експлуатувати машини, механізми та устатковання підвищеної небезпеки до оформлення документів дозвільного характеру. У зв’язку із зміною найменування суб’єкта господарювання – юридичної особи такі дозволи переоформлення не потребують. Сергій Бабенко, начальник відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Держпраці

ЩОДО СЕКТОРАЛЬНОГО ПЛАНУ ОБГОВОРЕННЯ ПРОЕКТУ СЕКТОРАЛЬНОГО ПЛАНУ ДЕРЖАВНОГО РИНКОВОГО НАГЛЯДУ НА 2017 РІК На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 № 1410 «Про затвердження Порядку розроблення та перегляду секторальних планів ринкового нагляду, моніторингу та звітування про їх виконання» відділ експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Державної служби України з питань праці оприлюднює проект секторального плану державного ринкового нагляду на 2017 рік, з метою проведення громадського обговорення. Пропозиції до зазначеного проекту секторального плану державного ринкового нагляду на 2017 рік приймаються з 1 листопада до 15 листопада 2016 року за адресою: Державна служба України з питань праці, 01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14; e-mail: 125@dsp.gov.ua; тел.: (044) 279-06-30. Проект секторального плану державного ринкового нагляду на 2017 рік оприлюднено на офіційному веб-сайті Держпраці: www.dsp.gov.ua (розділ «Діяльність», підрозділ «Ринковий нагляд»).

ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ СЕКТОРАЛЬНОГО ПЛАНУ НА 2017 РІК Відповідно до Порядку розроблення та перегляду секторальних планів державного ринкового нагляду, моніторингу та звітування про їх виконання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2011 р. № 1410, Держпраці розроблено проект секторального плану на 2017 рік. Під час розроблення проекту секторального плану на 2017 рік враховано: – належність продукції до підвищеного ступеня ризику; – результати моніторингу причин і кількості нещасних випадків та випадків заподіяння шкоди здоров’ю людей унаслідок споживання (використання) продукції; – інформацію, здобуту за допомогою міжнародних систем повідомлення про продукцію, що становить серйозний ризик; – результати роботи територіальних органів Держпраці зі здійснення державного ринкового нагляду за 2016 рік. Перелік видів продукції, що належать до підвищеного ступеня ризику: • засоби індивідуального захисту – використання у продукції хімічних речовин, що можуть негативно впливати на стан здоров’я людини; • прості посудини високого тиску – наявність у продукції фізичних та механічних факторів (зокрема, система тиску, можливість травмування), що можуть становити загрозу для життя та здоров’я людей;

Частина 5 статті 2 Закону визначає сферу, на яку не поширюється дія Закону, а саме: 1) послуги та роботи; 2) харчові продукти, харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів; 3) продукти тваринного походження; 4) корми, кормові добавки та премікси; 5) живі рослини і тварини; 6) продукція людського, рослинного і тваринного походження, що безпосередньо використовується як репродуктивний матеріал, призначений для відтворення; 7) спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби; 8) лікарські засоби та ветеринарні препарати; 9) наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори; 10) ядерні матеріали, спеціальні матеріали, що розщеплюються, інша продукція у сфері використання ядерної енергії; 11) вироби військового призначення; 12) об'єкти містобудування; 13) об'єкти авіаційної діяльності.

Секторальний план – план, відповідно до якого орган ринкового нагляду здійснює в межах сфери своєї відповідальності ринковий нагляд видів продукції, визначає їх належність до певного ступеня ризику та на підставі якого митні органи здійснюють контроль продукції (п.2 Порядку розроблення та перегляду секторальних планів ринкового нагляду, моніторингу та звітування про їх виконання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 № 1410)

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

• ліфти – призначення продукції для певної категорії споживачів (користувачів) (зокрема, діти, вагітні жінки, особи похилого віку, особи з обмеженими фізичними можливостями), які таку продукцію можуть використовувати; • канатні дороги для перевезення пасажирів – призначення продукції для певної категорії споживачів/користувачів (зокрема, діти, особи похилого віку, особи з обмеженими фізичними можливостями), які таку продукцію можуть використовувати; • знаки безпеки і захисту здоров’я працівників – поширюється на знаки безпеки і захисту здоров’я працівників, які за допомогою графічних символів, кольорів, світлових або звукових сигналів, словесних або сигналів, поданих за допомогою рук, встановлюють заборону щодо вчинення небезпечних дій або дій, що можуть спричинити небезпеку, або дають вказівку щодо здійснення заходів безпеки та/або захисту здоров’я, або попереджають про наявність ризику чи небезпеки, або зобов’язують до виконання певних дій для забезпечення безпеки та/або захисту здоров’я працівників на робочому місці; • обладнання, що працює під тиском, – наявність у продукції фізичних і механічних факторів (зокрема, система тиску, можливість травмування), що можуть становити загрозу для життя та здоров’я людей; • вибухові матеріали промислового призначення – вибухові речовини промислового виготовлення та такі, які виготовляють в умовах самого підприємства, що здійснює гірничі роботи. Начальник відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Головний спеціаліст

С. Бабенко Н. Кравченко

ВІДЗНАЧАЄМО У ГРУДНІ 2016 РОКУ 1 грудня День працівників прокуратури

10 грудня День прав людини

3 грудня Міжнародний день інвалідів

11 грудня День благодійності

5 грудня День працівників статистики

12 грудня День сухопутних військ України

6 грудня День Збройних Сил України 7 грудня День місцевого самоврядування в Україні Міжнародний день цивільної авіації 9 грудня Міжнародний день боротьби з корупцією

14 грудня День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (День ліквідатора) 15 грудня День працівників суду

17 грудня День працівника державної виконавчої служби 19 грудня День адвокатури День cвятого Миколая 20 грудня Міжнародний день солідарності людей 22 грудня День енергетика 24 грудня День працівників архівних установ України

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

9 Проект

СЕКТОРАЛЬНИЙ ПЛАН ДЕРЖАВНОГО РИНКОВОГО НАГЛЯДУ НА 2017 РІК

№ з/п

Найменування виду продукції

Засоби індивідуального захисту

Прості посудини високого тиску

Строк проведення

Найменування нормативноправового акта, дія якого поширюється на відповідний вид продукції

Протягом року

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 «Про затвердження Технічного регламенту засобів індивідуального захисту»

Протягом року

Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. № 268 «Про затвердження Технічного регламенту безпеки простих посудин високого тиску»

Ліфти

Протягом року

Канатні дороги для перевезення пасажирів

Протягом року

Знаки безпеки і захисту здоров’я працівників

Протягом року

Обладнання, що працює під тиском

Протягом року

Вибухові матеріали промислового призначення

Протягом року

Постанова Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 р. № 465 «Про затвердження Технічного регламенту ліфтів» Постанова Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2009 р. № 1076 «Про затвердження Технічного регламенту канатних доріг для перевезення пасажирів» Постанова Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 р. № 1262 «Про затвердження Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників» Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 р. № 35 «Про затвердження Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском» Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції»

Начальник відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Головний спеціаліст

Спільні перевірки (графа заповнюється у разі потреби)

Поштова адреса, контактний телефон, адреса електронної пошти відповідного органу ринкового нагляду

01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14, 226-20-83 dsp@dsp.gov.ua

01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14, 226-20-83 dsp@dsp.gov.ua С. Бабенко Н. Кравченко

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Процедура СМГіОП 4.4.7-01-2016

ГОТОВНІСТЬ ДО АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЙ І РЕАГУВАННЯ НА НИХ* 1 ПРИЗНАЧЕННЯ Ця процедура встановлює вимоги до ідентифікації аварійних ситуацій, реагування на них, їх попередження й ліквідації з метою запобігання та зниження вірогідності захворювань і травм, пов’язаних з ними. Цей стандарт розроблено з урахуванням вимог OHSAS 18001:2007. 2 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ Вимоги процедури обов’язкові для застосування у всіх структурних підрозділах ТОВ «Дельта» (далі – підприємство). 3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ У цій процедурі використано такі терміни: Аварійно-рятувальна служба – служба, створена для попередження й ліквідації аварійних ситуацій і оснащена аварійно-рятувальними засобами. Аварія – небезпечна ситуація техногенного характеру, яка створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя та здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, устатковання й транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю, не пов’язаної із загибеллю людей. Аналіз небезпек і наслідків – процес визначення небезпек, коли всі відомі компоненти або деталі об’єкта розглядаються по черзі, з реєстрацією можливих небажаних результатів. Аналіз небезпеки – визначення небажаних подій, що ведуть до матеріалізації небезпеки, аналіз механізмів, що призводять до небажаних подій. Ідентифікація небезпечних виробничих об’єктів – віднесення об’єкта до категорії небезпечного виробничого об’єкта й визначення його типу відповідно до вимог. Інцидент – порушення положень нормативних правових актів і технічних нормативних правових актів, що встановлюють правила виконання робіт на виробничому об’єкті в галузі охорони праці та промислової безпеки, відмова або пошкодження технічних пристроїв, застосовуваних на виробничому об’єкті, відхилення від режиму технологічного процесу (наприклад – вихід параметрів за критичні значення), подія, що сталася з небезпечним вантажем і (або) транспортним засобом, що перевозить такий вантаж (загоряння, витік, розсипання небезпечної речовини, викид забруднюючих речовин в атмосферу або водні об’єкти, пошкодження тари, переміщення або інша подія), яка не спричинила загибель людей або заподіяння шкоди їхньому здоров’ю, матеріальним цінностям і (або) довкіллю. Катастрофа – великомасштабна аварія або інша подія, що призводить до важких, трагічних наслідків, пов’язана із загибеллю людей. Критерії небезпеки – граничні параметри, за якими об’єкти віднесені до категорії небезпечних певного типу. ________________ * До статті Олександра Лисенка «OHSAS 18001: крок за кроком», опублікованої в журналі «Охорона праці» № 10/2016 (с. 32).

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Небезпека – джерело або ситуація з можливістю заподіяння шкоди життю або здоров’ю працюючого. Небезпечна зона – територія, у межах якої в результаті дії уражаючих чинників аварії створюється небезпека для життя й здоров’я людей, для довкілля. Небезпечне природне явище – подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення та тривалістю можуть спричинити уражаючу дію на людей, об’єкти матеріального світу й довкілля. Небезпечний виробничий об’єкт (далі – об’єкт) – цех, дільниця, майданчик, а також інший виробничий об’єкт, що має ознаки небезпеки. Охорона праці – система забезпечення безпеки життя та здоров’я працюючих у процесі трудової діяльності, що містить правові, соціально-економічні, організаційні, технічні, психофізіологічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи й засоби. Оцінка небезпеки – оцінка результатів аналізу небезпеки, у тому числі рішення про їхню прийнятність і порівняння їх з відповідними нормативними документами. Пожежовибухонебезпечний об’єкт – об’єкт, на якому виробляють, використовують, переробляють, зберігають або транспортують легкозаймисті й пожежовибухонебезпечні речовини, що створюють реальну загрозу виникнення техногенної надзвичайної ситуації. Промислова аварія – аварія на промисловому об’єкті, у технічній системі або на промисловій установці. Ризик – поєднання ймовірності виникнення небезпечної події чи впливу(ів) і тяжкості травми або професійного захворювання, спричинити яке може ця подія або вплив(и). Система управління охороною праці – частина системи управління організації, призначена для реалізації політики в сфері охорони праці організації, а також для управління ризиками. Шкідливий вплив на довкілля – будь-який прямий або непрямий вплив на довкілля господарської та іншої діяльності, наслідки якої призводять до негативних змін довкілля. 4 ПОЗНАЧЕННЯ ТА СКОРОЧЕННЯ У цій процедурі застосовуються такі скорочення: ГД – генеральний директор; ГІ – головний інженер; ІОП – інженер з охорони праці; НПА – нормативно-правові акти; ОП – охорона праці; СОП – служба охорони праці; СП – структурний підрозділ; СУОП– система управління охороною праці; ТНПА – технічний нормативний правовий акт; АС ± ɚɜɚɪɿɣɧɚ ɫɢɬɭɚɰɿɹ ДПД ± ɞɨɛɪɨɜɿɥɶɧɚ ɩɨɠɟɠɧɚ ɞɪɭɠɢɧɚ 5 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Функції та відповідальність щодо розроблення і впровадження документації з ідентифікації аварійних ситуацій, реагування на них, попередження та ліквідації для запобігання та зниження ймовірності захворювань і травм наведено в матриці розподілу відповідальності (додаток А). 6 ОПИС ДІЯЛЬНОСТІ 6.1 Загальні положення Основними завданнями підприємства з підготовленості до аварій та інцидентів (далі – аварійних ситуацій), що впливають на забезпечення умов і ОП працівників, є: – забезпечення дотримання вимог НПА й ТНПА у сфері ОП, промислової безпеки на об’єктах підприємства; – забезпечення умов виробничої діяльності, що запобігає виникненню аварійних ситуацій або мінімізує ймовірність їх виникнення; – розроблення і впровадження процедури ідентифікації можливих аварійних ситуацій (на підставі результатів ідентифікації небезпек і оцінки ризиків); – забезпечення готовності персоналу підприємства/філії до дій у випадку виникнення аварійних

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Додаток А

Керівник СОП

Керівник СП (де є небезпечні об’єкти)

Розробка графіка проведення протиаварійних тренувань

Підготовка Акта за результатами проведеного тренування

Виконувана функція

Підготовка акта розслідування аварійних ситуацій Підготовка наказу за результатами розслідування аварійних ситуацій (за їх наявності) Ведення журналу обліку аварійних ситуацій СП

ГД

Заступник ГД/(ГІ виробництва)

МАТРИЦЯ РОЗПОДІЛУ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Значення символів: В – відповідальний за виконання; І – одержує інформацію; У – участь у виконанні.

ситуацій, їх локалізації та ліквідації наслідків; – координація робіт, спрямованих на попередження аварійних ситуацій на об’єктах підприємства/ філії та забезпечення готовності до локалізації аварій, інцидентів і ліквідації їхніх наслідків; – контроль за своєчасним проведенням ремонту й огляду, необхідних випробувань і технічних оглядів будинків, споруд, устатковання й механізмів, мереж комунікацій, основних засобів, які можуть вплинути на ОП, а також ремонтом і перевіркою контрольних засобів вимірів; – підтримання в постійній готовності локальних систем оповіщення про аварійні ситуації. 6.2 Класифікація аварійних ситуацій Загальними ознаками аварій є: – наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їхньої життєдіяльності; – заподіяння економічного збитку. Аварійна ситуація може мати кілька стадій розвитку в разі поєднання певних умов. Вона може бути припинена або перейти в наступну стадію розвитку в іншій класифікації або на вищий рівень. Рівні розвитку аварій підрозділяються на: – перший рівень (А), що характеризується виникненням і розвитком аварії в межах технологічного блоку (дільниці) без впливу на суміжні; локалізація аварійної ситуації на першому рівні можлива виробничим персоналом без залучення спецпідрозділів з негайним повідомленням посадових осіб, передбачених списком оповіщення; – другий рівень (Б), що характеризується розвитком аварійної ситуації з виходом за межі блоку (дільниці) і можливим продовженням її в межах технологічного об’єкта (установки, цеху, виробництва); – третій рівень (В), що характеризується розвитком аварії з можливим руйнуванням суміжних технологічних об’єктів, будинків і споруд, будівель на території підприємства і за його межами, а також ураженням шкідливими речовинами персоналу підприємства. 6.3 Організація системи попередження аварій Керівництво роботами з порятунку людей і ліквідації аварії здійснює відповідальний керівник робіт. Керівником ліквідації аварії на рівні «А» є керівник СП. Керівником ліквідації аварії на рівні «Б» є заступник ГД з виробництва. Керівником ліквідації аварії на рівні «В» є ГД. Відповідає за безпечне проведення робіт і безпечну експлуатацію устатковання та приміщень керівник відповідного СП. Керівники СП відповідають за організацію робіт із запобігання й ліквідації наслідків у випадку

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

виникнення аварійної ситуації. Дії з ліквідації наслідків аварійних ситуацій мають бути спрямовані на мінімізацію шкоди для здоров’я персоналу, відвідувачів, підрядників, що перебувають у зоні аварії, майна. Службами з попередження можливих аварійних ситуацій, локалізації та ліквідації можливих аварій, а також їхніх наслідків під час експлуатації небезпечних об’єктів є виробничі й суміжні підрозділи. Функціональні обов’язки й відповідальність за результативне функціонування системи у сфері промислової безпеки закріплюються Положенням про виробничий контроль за дотриманням вимог промислової безпеки на небезпечних виробничих об’єктах підприємства. 6.4 Ідентифікація небезпечних об’єктів і аварійних ситуацій Виявлення небезпеки об’єкта проводиться на підставі аналізу: – технологічних інструкцій; – інструкцій з ОП; – інструкцій з експлуатації устатковання; – параметрів роботи устатковання, ліній і особливостей процесів, що відбуваються в них, а також особливостей, пов’язаних з порушенням параметрів технологічного процесу (припинення подачі електроенергії, сировини, палива, води для охолодження, повітря, відмова роботи приладів контролю, прояв природних явищ тощо); – використовуваних пожежовибухонебезпечних речовин, умов їх зберігання та застосування; – стану будинків і споруд, оснащеності їх інженерними системами (водопровід і каналізація, вентиляція тощо); – результатів атестації робочих місць за умовами виконання робіт; – наявності основних засобів, призначених для забезпечення ОП і довкілля, та їхнього фізичного й морального стану. 6.5 Попередження й аналіз аварійних ситуацій Запобігання аварійним ситуаціям і аналіз здійснюються за допомогою визначення вимог безпеки й дій працівників в аварійних ситуаціях. Можливі аварійні ситуації, наприклад, у разі порушення умов експлуатації та зберігання ламп, що містять ртуть, приладів. Дії персоналу щодо них викладено у відповідних інструкціях (керівництвах) з експлуатації. Аналіз небезпеки виробничого об’єкта ґрунтується на результатах обстеження його стану на відповідність вимогам чинних НПА і ТНПА у сфері промислової безпеки, охорони довкілля, будівництва, галузевих нормативних документів, а також аналізі причин аварій, що раніше мали місце як на такому підприємстві, так і на інших з подібним типом виробництва. Аналіз небезпек, джерел аварійних ситуацій здійснюється спочатку на стадії розроблення і впровадження ПР 4.3.1-01-2016 (Оцінка ризиків) за нормальних робочих режимів або у разі порушень вимог процесу й нормативних документів. Під час визначення можливих умов виникнення аварій та інцидентів прогнозуються сценарії їх розвитку, які розглядають передумови подій (причини), що зумовлюють виникнення цих аварій та інцидентів. На кожній стадії розвитку аварії: – ураховуються властивості й кількість небезпечних речовин, які можуть зумовлювати виникнення аварії; – оцінюється уражаюча дія джерела аварії в частині його поширення, періоду дії та спрямованості; – оцінюються наслідки впливу аварії на людей, довкілля й матеріальні втрати з урахуванням витрат на відбудову і ліквідацію шкоди. Сценарій виникнення й розвитку інцидентів і аварій передбачає: – розгляд і аналіз причин (передумов) виникнення аварій та інцидентів; – ідентифікацію інцидентів; – ідентифікацію потенційних аварій, що виникають як наслідок інциденту (кумулятивний ефект); – класифікацію аварій за рівнями. Причинами виникнення інцидентів можуть бути такі передумови: – вихід параметрів за критичні значення (наприклад: температура теплоносія, тиск у системі або посудині); – зношування або втома матеріалу (наприклад: фізичне спрацювання устатковання, несучих конструкцій, корозія стінок резервуарів, утома матеріалу вантажопідіймальних механізмів тощо);

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Можливі аварійні ситуації

Пожежа в адміністративній будівлі

Дії виробничого персоналу з локалізації та ліквідації аварії

Адміністрація

Найменування об’єкта

ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЙ НА ОБ’ЄКТАХ ТОВ «ДЕЛЬТА» І ДІЙ ВИРОБНИЧОГО ПЕРСОНАЛУ З ЛОКАЛІЗАЦІЇ ТА ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЙ

Порядок дій виробничого персоналу з локалізації та ліквідації аварії

Відповідальні виконавці

1. Викликати пожежну аварійно-рятувальну службу

набрати номер «101»

начальник структурного підрозділу або перший, хто виявив пожежу

2. Сповістити працівників про пожежу

задіяти систему оповіщення про пожежу ручним пожежним оповіщувачем або голосом

начальник структурного підрозділу або перший, хто виявив пожежу

3. Залишити робоче місце

залишати робоче місце потрібно без паніки, рухаючись у напрямку згідно з планом евакуації з приміщення

усі працівники

4. Повідомити про пожежу керівника підприємства

за відсутності керівника підприємства чи працівника, який його заміняє, довести до нього відомості телефоном

начальник структурного підрозділу або перший, хто виявив пожежу

5. За потреби викликати до місця пожежі «швидку допомогу»

набрати номер «103»

начальник структурного підрозділу або перший, хто виявив пожежу

6. Відключити мережу електропостачання (за потреби)

відключити мережу електропостачання (за потреби)

номер бойового розрахунку ДПД згідно з табелем

7. Гасити пожежу наявними засобами пожежогасіння

для гасіння пожежі використовувати вогнегасники, крани внутрішнього водопроводу й відра з водою

ДПД

8. Організувати зустріч пожежних аварійно-рятувальних підрозділів

вийти на вулицю до головного під’їзду, дочекатися прибуття пожежних аварійно-рятувальних підрозділів, провести начальника варти до місця пожежі, коротко поінформувати керівника гасіння пожежі про місце виникнення пожежі, шляхи її поширення та про результати евакуації людей

член ДПД згідно з табелем бойового розрахунку

9. Евакуювати матеріальні цінності

силами працівників забезпечити винос матеріальних цінностей у безпечне місце й організувати їх охорону

начальник структурного підрозділу

10. Видалити працівників з небезпечної зони й перевірити їх наявність за списком

видалити з небезпечної зони всіх працівників та інших осіб, не зайнятих ліквідацією пожежі й евакуацією матеріальних цінностей, перевірити наявність працівників за списком

начальник структурного підрозділу

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

Пожежа в цеху

Виробничі дільниці, цехи

Аварії в електромережах

Прорив теплових мереж

Адміністрація

Вибух побутової техніки

Якщо немає загрози для життя та здоров’я 1. За можливості насамперед ліквідувати (усунути) джерело, що спричинило аварійну ситуацію

відключити електроенергію, відключити газ, погасити полум’я первинними засобами пожежогасіння

працівник, що виявив аварію

Якщо є загроза для життя та здоров’я 1. Сповістити працівників про інцидент

задіяти систему оповіщення про пожежу ручним пожежним оповіщувачем або голосом

начальник структурного підрозділу або перший, хто виявив вогнище вибуху чи пожежу

2. Залишити робоче місце

залишити робоче місце без паніки, рухаючись у напрямку згідно з планом евакуації з офісу приміщення

усі працівники

3. Сповістити керівника підприємства про те, що сталося

за відсутності керівника підприємства або працівника, який його заміняє, довести до нього інформацію телефоном

начальник структурного підрозділу

4. Відключити мережу електропостачання

відкрити електрощит і відключити електропостачання

електрик

5. За потреби викликати аварійну службу газу, пожежну службу

у разі пожежі набрати номер «101» у разі вибуху та (або) витоку газу набрати номер «104»

перший, хто виявив вогнище вибуху та (або) пожежу

1. Залишити робоче місце

залишити робоче місце, без паніки рухаючись у напрямку згідно з планом евакуації

усі працівники

2. За можливості перекрити воду

перекрити вентилі гарячої й холодної води в санвузлі

сантехник

3. Повідомити про те, що сталося, у службу водоканалу

викликати службу водоканалу

начальник структурного підрозділу або перший, хто виявив прорив

4. Сповістити про те, що сталося, керівника підприємства

за відсутності керівника підприємства або працівника, який його заміняє, довести до нього відомості телефоном

начальник структурного підрозділу або перший, хто виявив прорив

1. Залишити робоче місце

залишити робоче місце, без паніки рухаючись у напрямку згідно з планом евакуації

усі працівники

2. Вимкнути всі рубильники (знеструмити)

відкрити електрощит і відключити електропостачання

електрик

3. Сповістити про те, що сталося, керівника підприємства

начальник структурного підрозділу або перший, хто виявив аварію

набрати номер «101»

начальник цеху або перший, хто виявив пожежу

1. Викликати пожежну аварійно-рятувальну службу 2. Сповістити працівників про пожежу 3. Залишити робочі місця

задіяти систему оповіщення про пожежу ручним пожежним оповіщувачем або голосом залишити робочі місця, без паніки рухаючись у напрямку згідно з планом евакуації цеху

начальник цеху або перший, хто виявив пожежу усі працівники

16 2

Прорив водопровідних мереж

Виробничі дільниці, цехи

Пожежа в цеху

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

4. Повідомити про пожежу керівника підприємства

начальник цеху

5. Подати першу медичну допомогу, за потреби викликати до місця пожежі «швидку допомогу»

набрати номер «103»

будь-який працівник, що опинився поруч

6. Відключити мережу електропостачання

відкрити електрощит у цеху і відключити електропостачання

електрик

7. Гасити пожежу наявними засобами пожежогасіння

для гасіння пожежі використовувати вогнегасники, крани внутрішнього водопроводу, відра з водою, пісок

ДПД

8. Організувати зустріч пожежних аварійно-рятувальних підрозділів

вийти на вулицю до в’їзду на територію; дочекатися прибуття пожежних аварійно-рятувальних підрозділів; провести керівника гасіння пожежі до місця пожежі; коротко поінформувати його про місце виникнення пожежі, шляхи її поширення і про результати евакуації людей

начальник цеху

9. Видалити працівників з небезпечної зони і перевірити їх наявність за списком

видалити з небезпечної зони всіх працівників та інших осіб, не зайнятих ліквідацією пожежі та евакуацією матеріальних цінностей; перевірити наявність працівників за списком

начальник цеху

1. Залишити робочі місця

залишити робочі місця, без паніки рухаючись у напрямку згідно з планом евакуації цеху

усі працівники

2. За можливості перекрити воду

перекрити вентилі гарячої й холодної води

перший, хто виявив прорив

3. Повідомити про інцидент, що стався, у службу водоканалу

викликати службу водоканалу

начальник цеху або перший, хто виявив прорив

4. Сповістити про те, що сталося, керівника підприємства

за відсутності керівника або працівника, який заміняє його в офісі, довести до них про те, що сталося, телефоном

начальник цеху

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

Аварії в електромережах

Погодні умови (ожеледь, снігопад)

Виробничі дільниці, цехи

1. Залишити робочі місця

залишити робочі місця, без паніки рухаючись у напрямку згідно з планом евакуації цеху

усі працівники

2. Вимкнути всі рубильники (знеструмити)

відкрити електрощит у цеху і відключити електропостачання

електрик

3. Сповістити про те, що сталося, керівника підприємства

за відсутності керівника підприємства або працівника, який його заміняє, довести до них відомості телефоном

начальник цеху

1. Прибирання території від снігу

очищення від снігу й намерзлого льоду проходів і проїздів

прибиральник території

2. Прибирання території від намерзлого льоду

посипання проходів і проїздів піском із сіллю

прибиральник території

– підвищена вібрація; – помилка персоналу під час обслуговування або ремонту устатковання, конструкцій, споруд або комунікацій; – помилки персоналу під час проектування, виконання технологічного процесу або виду робіт; – невжиття заходів за результатами моніторингу ОП або внутрішнього аудиту/виробничого контролю, що виявили відхилення від установлених вимог під час здійснення господарської та іншої діяльності; – вихід з ладу приладів і пристроїв безпеки, призначених для запобігання аваріям; – некомпетентність працівників, що виконують роботу; – виконання робіт підрядними організаціями без належного контролю; – дії зовнішніх чинників, природних явищ (відключення електроенергії, припинення подачі води в систему охолодження, розгерметизація внаслідок сильних морозів тощо); – дії небезпечних чинників суміжних виробництв, у тому числі аварій, що на них сталися. У СП розробляють Перелік можливих аварійних ситуацій і дій виробничого персоналу з локалізації та ліквідації наслідків аварій (далі – Перелік). Дії персоналу підприємства під час аварійних ситуацій визначено в інструкціях з ОП для професій і окремих видів робіт у розділі 5 «Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях». У цьому розділі зазначаються: – дії працівника під час виникнення аварійної ситуації; – дії працівників з подання допомоги потерпілим у результаті травмування, захворювання. Докладні дії працівників з подання першої медичної допомоги під час нещасного випадку на виробництві описані в інструкціях з ОП з подання першої допомоги потерпілим під час нещасних випадків на виробництві. Інструкції з ОП доводять до всіх працівників СП під підпис. Уміння подавати першу допомогу відпрацьовуються на практичних заняттях з перевіркою знань. Результати документуються. 6.6 Підготовка й навчання персоналу Знання щодо дій працівників під час ліквідації аварійних ситуацій перевіряються під час допуску виробничого персоналу до самостійної роботи, а також під час періодичної перевірки знань з ОП відповідно до Інструкції про порядок підготовки (навчання), перепідготовки, стажування, інструктажу, підвищення кваліфікації й перевірки знань працівників з питань охорони праці. Навчання персоналу, відповідального за нагляд, справний стан, безпечну експлуатацію небезпечних виробничих об’єктів, проводиться в спеціалізованих навчальних установах з наступною перевіркою знань.

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Підготовка персоналу СП до дій в аварійних ситуаціях здійснюється за допомогою проведення протиаварійних тренувань щодо можливих аварій та інцидентів, передбачених Переліком (Додаток Б). Графік протиаварійних тренувань розробляють фахівці СП, де є небезпечні чинники, погоджують із СОП і затверджують у ГІ виробництва. Підсумки тренувань підбивають на оперативній нараді в головного інженера, де керівник тренування підбиває підсумки, зазначає виявлені недоліки й намічає попереджувальні та коригувальні заходи щодо їх усунення. Результати проведеного тренування й висновки оформляються актом (протоколом). За потреби головний інженер оголошує контрольне протиаварійне тренування. Під час перевірок виявляється ступінь впливу на безпеку здоров’я, життя працівників імовірної аварії. Для відпрацьовування спільних дій проводяться тренування виробничого персоналу служб. У разі виявлення відхилень у діях персоналу, передбачених Переліком, щодо реальних умов ліквідації аварії, аналізі причин цих відхилень установлюється потреба доопрацювання або вдосконалювання Переліку. Доопрацювання Переліку здійснює підрозділ, де виявлено невідповідності. У разі змін у технології, конструкції устатковання, у метрологічному забезпеченні технологічного процесу, за наявності додаткових даних, виявлених під час розслідування аварій та інцидентів, вносяться зміни й доповнення до Переліку. Проводиться оцінка ризиків з урахуванням результатів аналізу таких змін. 6.7 Моніторинг і розслідування інцидентів і аварій До організаційної структури з моніторингу й прогнозування інцидентів і аварій належать: – СП, відповідальні за здійснення системи моніторингу, – виробничі й суміжні підрозділи; – посадові особи, що здійснюють контроль, – заступник ГД, начальник виробництва, СОП; – відповідальні за збір і обробку інформації й вироблення рекомендацій з комплексу заходів, спрямованих на попередження виникнення АС або зменшення їх шкідливого впливу на персонал – СОП. Система моніторингу інцидентів і аварій являє собою систему, що забезпечує підготовку, збір, зберігання, обробку, аналіз і оперативний обмін інформацією та її розсилання. Обробка й аналіз інформації містить: – оцінку навичок і кваліфікації персоналу аварійних служб і персоналу підрозділів; – оцінку повноти й актуальності Переліку відповідно до виявлених виробничих небезпек і ризиків та небезпечних об’єктів; – результати про проведені тренування згідно з Переліком; – оцінку стану аварійної сигналізації, вентиляції, інженерних мереж водопроводу й каналізації, аварійного відключення устатковання й освітлення; – оцінку знань персоналом вимог інструкцій з ОП і перевірку їхньої актуальності; – ведення реєстрації даних про інциденти й аварії, що сталися, а також оцінки наслідків та їх ліквідації; – оцінку ризику можливого повторення подібних інцидентів і аварії; – оперативність розроблення коригувальних заходів щодо запобігання можливому повторенню подібних аварій і ліквідації наслідків; – оцінку впливу на персонал; – оцінку дій осіб, відповідальних щодо запобігання, ліквідації аварій та їх наслідків. 6.7.1 Аналіз, розслідування та облік аварій Технічне розслідування причин аварій проводиться за кожним фактом її виникнення і спрямоване на встановлення обставин і причин аварії, розміру заподіяного збитку, розроблення заходів щодо усунення наслідків і заходів щодо попередження аналогічних аварій. Для розслідування причин аварійної ситуації створюється спеціальна комісія. До складу комісії входять: заступник ГД, керівник СОП, юрисконсульт, керівник служби пожежної безпеки, представник трудового колективу (профспілки), керівник СП. За результатами розслідування комісія складає акт розслідування аварії. У разі виявлення грубих невідповідностей (відсутність аварійного оснащення, незнання персоналом своїх обов’язків) під час проведення тренувань комісія спостерігачів в Акті за результатами проведеного тренування може внести пропозиції щодо притягнення до дисциплінарної й матеріальної відповідальності осіб, що допустили порушення у підготовці СП до ліквідації можливих аварійних ситуацій. За результатами розслідування СОП готує проект наказу щодо притягнення до дисциплінарної й матеріальної відповідальності осіб, що допустили порушення, які призвели до аварійної ситуації. Наказ підписує генеральний директор підприємства або начальник виробництва.

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

Керівник СП розробляє план заходів щодо усунення причин і наслідків аварійної ситуації й забезпечення безаварійної експлуатації об’єкта. Інформування про виникнення інцидентів, аварій і надзвичайних ситуацій здійснюється згідно зі структурною схемою проходження інформації про виникнення аварій. 7 ДОКУМЕНТУВАННЯ Відомості про використання й зберігання документів, що містять зареєстровані дані (записи) за результатами робіт, установлених цим стандартом, наведено в табл. 1. Таблиця 1 Найменування документа Місце зберігання оригіналу

Місце зберігання робочих екземплярів

Строк зберігання документів

Графік проведення протиаварійних тренувань

СП (де є небезпечні об’єкти)

–

3 роки

Акт за результатами проведеного тренування

СП (де є небезпечні об’єкти)

–

3 роки

Акт розслідування аварійних ситуацій

СОП

СОП СП (копія)

Постійно

8 КРИТЕРІЇ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ У цьому процесі використовуються критерії результативності. К1 – кількість тренувань, проведених у строк/кількість запланованих тренувань. Прийнятне значення 0,8–1,0. К2 – кількість невідповідностей, виявлених під час тренувань, усунутих у строк/кількість невідповідностей, виявлених під час проведення тренувань. Прийнятне значення 0,9–1,0. Моніторинг процесу виконує керівник СОП під час підготовки звіту для аналізу СМГіОП з боку вищого керівництва. К3 – загальна оцінка тренування за 10-бальною шкалою, надана керівником СОП. Прийнятне значення 7–10. ЛИСТ РЕЄСТРАЦІЇ ЗМІН

Зміна №

Змінених Замінених

Нових

Підстави внесення змін Анульованих

Номери листів

Усього Дата Документ аркушів у введення № документі змін

Підпис

Дата внесення змін

ЛИСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРОЦЕДУРОЮ ПР 4.4.7-01-2016 №

П.І.Б

Підпис

Дата

Підготував Олександр Лисенко, провідний експерт НААУ, провідний викладач IRCA, провідний аудитор «Бюро Верітас», технічний директор навчально-наукового центру «Ощадливе виробництво»

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

БЕЗПЕКА ПРАЦІ: НПАОП ЧИ ДСТУ? Микола Федоренко, головний державний інспектор Головного управління Держпраці у Київській області

езпека праці – захищеність трудової діяльності від перевищеного прийнятного ризику (п. 4.10 ДСТУ 2293:2014 «Охорона праці. Термін та визначення»). До понять безпеки праці (окрім «охорони праці») належать: «пожежна безпека», «виробнича санітарія», «техногенна безпека», «цивільна безпека», «безпека руху». Питання безпеки праці по своїй суті є політехнічними, оскільки базуються на знаннях, здобутих у різних галузях, за різних умов та напрямів виробничої діяльності (від технічних до юридичних). Очевидним є те, що будь-яке правове поле ґрунтується на засадах, відповідно до яких не є порушенням те, що не передбачено чинним законодавством, і нікого не можна примусити робити те, що ним не передбачено. Нормативні документи з безпеки праці можна розділити на дві основні групи: • нормативно-установчі документи, що визначають порядок обліку, реєстрації, розслідування, розробки, атестації, проведення експертизи, прийняття в експлуатацію, організації служб, призначення відповідальних осіб тощо (тобто стосуються надбудови суб’єктів господарювання); • нормативно-технічні документи, що встановлюють порядок улаштування та утримання засобів виробництва, засобів захисту та вимоги до умов виробництва (тобто стосуються базису, об’єктів виробництва). Перша група документів є нестабільною, залежить від впливу політичних та суб’єктивних чинників (інтересів). Друга група більш консервативна, враховує практичний досвід технічної та безпечної експлуатації засобів виробництва, і значні зміни мають місце тільки у разі технічної (технологічної) реорганізації цих засобів. Міжгалузеві нормативні документи визначають загальний порядок організації робіт, а галузеві або відомчі нормативні документи конкретизують вимоги міжгалузевих документів для різних сфер господарювання. В Україні до законодавчих нормативно-правових актів, які регулюють правові відносини у сфері безпеки праці, належать Конституція, кодекси, закони, постанови Президента України та Кабінету Міністрів України. Нормативний документ – документ, що встановлює правила, настанови чи характеристики щодо діяльності або її результатів (ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» від 05.06.2014 № 1315-VII (далі – Закон України «Про стандартизацію»)). Нормативно-правовий акт – офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб’єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування (п. 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 334/5).

Нормативно-правові акти з безпеки праці формуються спеціально уповноваженими на їх розроблення органами. В Україні питання безпеки праці визначають нормативні бази таких спеціально уповноважених органів виконавчої влади, як, наприклад: • нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) центрального уповноваженого органу виконавчої влади з питань охорони праці (Держпраці); • державні (національні) стандарти України (ДСТУ, Технічний регламент) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності (Мінекономрозвитку) (Департамент технічного регулювання – Держстандарт); • державні будівельні норми (ДБН, ДСТУ Б) центрального уповноваженого органу виконавчої влади у сфері будівництва, архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства (Мінрегіонбуд); • санітарні норми і правила (ДСанПіН, ДСН, ДСП) спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я (МОЗ); • нормативні документи центрального уповноваженого органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки (ДСНС), у тому числі нормативні документи з пожежної безпеки (НАПБ). Сьогодні гармонізовано значну кількість державних стандартів європейського напряму, які охоплюють також і питання безпеки праці; крім того, сформовано базу державних стандартів, що пара-

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

лельно з нормативно-правовими актами з питань охорони праці визначають питання безпеки під час експлуатації засобів виробництва підвищеної небезпеки. Виникає запитання: якими нормативними документами керуватися: НПАОП чи ДСТУ? Від його вирішення залежать організаційно-технічні заходи, пов’язані з організацією виробничих процесів. Перелік нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) та їх аналогів — державних стандартів України (ДСТУ), пов’язаних з безпечною експлуатацією засобів виробництва підвищеної небезпеки (устатковання, машин та інших механізмів) залежно від сфери господарювання (за видами економічної діяльності – КВЕД) станом на 01.10.2016, наведено у додатку до статті (буде опубліковано у наступних номерах). Більшість зазначених у додатку державних стандартів 2016 року набувають чинності в 2017 році. Автор сподівається, що представлена нормативна база буде корисна як для розробників нормативних документів, так і фахівців суб’єктів господарювання, які організовують роботи підвищеної небезпеки. За необхідності наведений у додатку перелік нормативних документів може бути доповнений нормативними документами, що залишилися поза увагою автора, бо він фокусувався здебільшого на державних стандартах. У подальшому автор планує надати характеристику (порівняно з НПАОП) баз нормативних документів санітарних норм і правил, документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. 1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ Базою вимог до охорони праці є Закон України «Про охорону праці», відповідно до якого «охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності». Формування та реалізацію державної політики, у тому числі у сфері праці та соціальної політики у сфері промислової безпеки, охорони та гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, забезпечує такий центральний орган виконавчої влади, як Міністерство соціальної політики України (далі – Мінсоцполітики), яке діє на підставі Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423. Державна служба України з питань праці (далі – Держпраці), яка є правонаступником Держнаглядохоронпраці та Дергірпромнагляду, діє на підставі Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, та підпорядковується Мінсоцполітики. «Державний реєстр нормативно-правових актів про охорону праці» створено на підставі Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 08.06.2004 № 151, виданий вперше у 1997 році, містить групи документів за видами економічної діяльності (КВЕД), які періодично поновлюються. Відповідно до Покажчика Реєстру (станом на 21.07.2015) він містить 609 НПАОП, з них 140 міжгалузевих нормативних документів і 49 НПАОН (охорона надр). Останній Покажчик Реєстру затверджено наказом Дергірпромнагляду від 21.07.2015 № 41. Кодове позначення нормативно-правових актів з охорони праці складається з абревіатури НПАОП і трьох груп цифр: НПАОП XX.Х – Х.ХХ – ХХ. Перша група цифр (XX.X) вказує вид економічної діяльності, на який поширюється цей документ, – розділ (перші дві цифри) і група (третя цифра) відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності». Якщо НПАОП поширюється на всі або декілька видів економічної діяльності, у коді зазначається 0.00. У другій групі цифр (X.XX) – перша цифра означає вид нормативного акта (1 – правила, 2 – переліки, 3 – норми, 4 – положення, 5 – інструкції, 6 – порядки, 7 – інші документи), дві наступні – порядковий номер нормативного акта в межах цього виду в порядку реєстрації. Останнє двозначне число (XX) – рік затвердження нормативного акта. 2. ДЕРЖАВНІ СТАНДАРТИ УКРАЇНИ Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі – Мінекономрозвитку) (п. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459). Відповідно до п. 1.2 Положення про департамент технічного регулювання, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 № 1361, формування та безпосередня реалізація державної політики у сфері технічного регулювання

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

(стандартизації) покладені на Департамент технічного регулювання. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 1163-р Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (далі – ДП «УкрНДНЦ») визначено як державне підприємство, яке виконує функції національного органу стандартизації. До державних стандартів прирівнюються державні будівельні норми та правила (ДБН), а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації (ДК). Республіканські стандарти колишньої УРСР (РСТ) застосовуються як державні стандарти України до часу їх заміни або скасування. Державні стандарти у сфері житлово-комунального господарства розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства (Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, (далі – Мінрегіон)) (частина 7 п. 4 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 № 197, далі – Положення № 197). База державних стандартів України почала формуватися з 1993 року. Державні стандарти діють на підставі Закону України «Про стандартизацію». Кодове позначення державних стандартів України починається з ДСТУ. ДСТУ переважно є міжгалузевими, запроваджуються на продукцію масового або серійного виробництва, на норми, правила, вимоги, терміни та поняття, позначення та інші об’єкти, регламентування яких необхідно для забезпечення оптимальної якості продукції, а також для єдності та взаємозв’язку різних галузей науки, техніки, виробництва та культури. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про стандартизацію»: • стандарт – нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері; • європейський стандарт – регіональний стандарт, прийнятий європейською організацією стандартизації; міждержавний стандарт – регіональний стандарт, передбачений Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року та прийнятий Міждержавною радою зі стандартизації, метрології і сертифікації; • міжнародний стандарт – стандарт, прийнятий міжнародною організацією зі стандартизації і доступний для широкого кола користувачів; • національний стандарт – стандарт, прийнятий національним органом стандартизації та доступний для широкого кола користувачів. Гармонізований європейський стандарт – стандарт, який прийнятий однією з європейських організацій зі стандартизації на основі запиту, зробленого Європейською комісією, номер і назву якого опубліковано в «Офіційному віснику Європейського Союзу» (стаття 1 Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 № 124-VIII.(далі – Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»)).

Станом на 31.12.2015 Фонд національних стандартів налічує 18 623 документи, з яких 11 662 – національні стандарти, гармонізовані з міжнародними та європейськими. У 2014 році Мінекономрозвитку ухвалило 2313 національних нормативних документів, з яких 1998 гармонізовано з міжнародними та європейськими, а у 2015 році прийнято 4833 національних нормативних документи, з яких із міжнародними та європейськими гармонізовано 2651. «Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах» та «національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами» (ст. 23 Закону України «Про стандартизацію»). Кодекс усталеної практики – «нормативний документ, що містить рекомендації щодо практик чи процедур проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування або експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів» (ст. 1 Закону України «Про стандартизацію»).

Окремі групи державних стандартів містять безпосередні вимоги, що спрямовані на забезпечення безпеки праці, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі її трудової діяльності. До таких груп належать, наприклад: Система стандартів безпеки праці; Безпека у надзвичайних ситуаціях; Вимоги щодо безпеки та гігієни; Пожежна безпеки, Безпека дорожнього руху; Електробезпечність низьковольтних розподільчих систем напругою до 1000 В змінного струму та 1500 В постійного струму, Безпека побутових та аналогічних електричних приладів. До системи стандартів безпеки праці (ССБП) входять такі групи нормативних документів центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання: • ДСТУ EN – державний стандарт, через який впроваджено європейський стандарт (EN); • ДСТУ–П ОНSAS – державний стандарт, через який впроваджено міжнародні стандарти органів зі

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

стандартизації (OHSAS – це абревіатура від англійського Occupational Health and Safety Management Systems, яка перекладається як «Система управління гігієною та безпекою праці»); • ДСТУ ISO – державний стандарт, через який впроваджено європейський стандарт Міжнародної організації зі стандартизації (ISO); • ДСТУ ІЕС – державний стандарт, через який впроваджено європейській стандарт Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС); • ДСТУ UIC – державний стандарт, через який впроваджено європейський стандарт Міжнародного Союзу залізниць (UIC); • ДСТУ-Н ПМГ – державний стандарт, через який впроваджено правила міждержавної стандартизації; • ДСТУ-Н РМГ – державний стандарт, через який впроваджено рекомендації з міждержавної стандартизації; • РСТ – республіканський стандарт (колишньої УРСР, дію якого не скасовано); • ГОСТ – «государственный стандарт» (стандарт колишнього СРСР, дію якого в Україні не скасовано) – поступово замінюються на ДСТУ; • ОСТ – міждержавний стандарт; • МРД – «межгосударственный руководящий документ» (чинний у СНД, до дії якого приєдналась Україна). Наказами ДП «УкрНДНЦ» Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з 01.01.2016 припинено дію на території України 12 776 стандартів колишнього СРСР, що розроблені до 1992 року, та виконання вимог ГОСТ, на які посилаються чинні нормативно-правові акти, також вважається не обов’язковим.

3. ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ Мінрегіонбуд здійснює державний нагляд у сфері будівництва, архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства на підставі Положення № 197. Мінрегіон затверджує порядки, норми і правила у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики, благоустрою населених пунктів, поводження з побутовими відходами (ч. 2 п. 4 Положення № 197). Мінрегіон «забезпечує функціонування центрального фонду будівельних норм, галузевого фонду нормативних документів у сфері будівництва та промисловості будівельних матеріалів, здійснює наповнення фондів; утворює та припиняє діяльність технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження в галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів». Нормативно-правові акти Мінрегіону підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку (ч. 16 п. 4 Положення № 197). Кодове позначення будівельних норм складається з абревіатури ДБН, ДСТУ Б. Державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів: • ДБН – державні (національні) будівельні норми України; • ДСТУ Б – державний (національний) стандарт України, прийнятий Мінрегіоном; • РСН – республіканські будівельні норми (колишньої УРСР, дію яких не скасовано); • СНиП – строительные нормы и правила (колишнього СРСР, дію яких в Україні не скасовано); • СН – строительные нормы (колишнього СРСР, дію яких в Україні не скасовано); • МСН – межгосударственные строительные нормы (чинні в СНД, до дії яких приєдналась Україна). 4. ТЕХНІЧНІ РЕГЛАМЕНТИ БЕЗПЕКИ Технічний регламент – нормативно-правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов’язані з ними процеси та методи виробництва, включаючи відповідні процедурні положення, додержання яких є обов’язковим. Він може також включати або виключно стосуватися вимог до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі, в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва (ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»). Правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності визначає Закон № 124. Функції створення та ведення бази даних про технічні регламенти і реєстр призначених органів і визнаних незалежних організацій покладено на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання (ч. 1 ст. 7 Закону № 124). Технічні регламенти містять вимоги щодо підтвердження відповідності безпеки засобів виробництва підвищеної небезпеки та впроваджують європейські вимоги щодо їхньої експлуатації. Реєстр Технічних регламентів налічує 50 підрозділів та станом на 01.10.2016 є чинними 46 нормативних документів. Перелік чинних Технічних регламентів в Україні станом на 01.10.2016 наведено у таблиці.

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ПЕРЕЛІК ТЕХНІЧНИХ РЕГЛАМЕНТІВ В УКРАЇНІ Найменування Технічного регламенту Технічний регламент законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки Технічний регламент засобів вимірювальної техніки Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання Технічний регламент низьковольтного електричного обладнання Технічний регламент щодо неавтоматичних зважувальних приладів Технічний регламент енергетичного маркування електричних ламп та світильників Технічний регламент щодо активних медичних виробів, які імплантують Технічний регламент щодо медичних виробів для діагностики in vitro Технічний регламент щодо медичних виробів Технічний регламент енергетичного маркування енергоспоживчих продуктів Технічний регламент щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив Технічний регламент безпечності іграшок Технічний регламент безпеки інфраструктури залізничного транспорту Технічний регламент з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів Технічний регламент безпеки машин Технічний регламент щодо складових частин і характеристик колісних сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів Технічний регламент затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів Технічний регламент прогулянкових суден Технічний регламент піротехнічних виробів Технічний регламент маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу Технічний регламент з екологічного маркування Технічний регламент безпеки обладнання, що працює під тиском Технічний регламент надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом Технічний регламент знаків безпеки і захисту здоров’я працівників Технічний регламент низьковольтного електричного обладнання Технічний регламент канатних доріг для перевезення пасажирів Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання Технічний регламент радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання Технічний регламент ліфтів Технічний регламент неавтоматичних зважувальних приладів Технічний регламент безпеки простих посудин високого тиску Технічний регламент щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів Технічний регламент етикетування ламп побутового використання стосовно ефективності споживання електроенергії Технічний регламент обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні Технічний регламент пересувного обладнання, що працює під тиском Технічний регламент обладнання та захисних систем, призначених для застосування в потенційно вибухонебезпечному середовищі Технічний регламент приладів, що працюють на газоподібному паливі Технічний регламент максимально дозволеного споживання електроенергії холодильними приладами Технічний регламент засобів індивідуального захисту Технічний регламент водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі Технічний регламент мийних засобів Технічний регламент закритих джерел іонізуючого випромінювання Технічний регламент морського обладнання Технічний регламент щодо пакувальних комплектів для зберігання та захоронення радіоактивних відходів і плану заходів з його застосування Технічний регламент будівельних виробів, будівель і споруд Технічний регламент модулів оцінки відповідності

Постанова Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94 від 24.02.2016 № 163 від 16.12.2015 № 1077 від 16.12.2015 № 1067 від 16.12.2015 № 1062 від 27.05.2015 № 340 від 02.10.2013 № 755 від 02.10.2013 № 754 від 02.10.2013 № 753 від 07.08.2013 № 702 від 01.08.2013 № 927 від 11.07.2013 № 515 від 11.07.2013 № 494 від 03.07.2013 № 643 від 30.01.2013 № 62 від 28.12.2011 № 1368 від 28.12.2011 № 1367 від 09.11.2011 № 1147 від 03.08.2011 № 839 від 09.06.2011 № 632 від 18.05.2011 № 529 від 19.01.2011 № 35 від 01.03.2010 № 193 від 25.11.2009 № 1262 від 29.10.2009 № 1149 від 14.10.2009 № 1076 від 29.07.2009 № 785 від 24.06.2009 № 679 від 22.04.2009 № 465 від 11.03.2009 № 190 від 25.03.2009 № 268 від 14.01.2009 № 13 від 27.12.2008 № 1144 від 03.12.2008 № 1057 від 05.11.2008 № 967 від 08.10.2008 № 898 від 24.09.2008 № 856 від 03.09.2008 №787 від 27.08.2008 № 761 від 27.08.2008 № 748 від 20.08.2008 № 717 від 05.12.2007 №1382 від 05.09.2007 № 1103 від 18.07.2007 № 939 від 20.12.2006 № 1764 від 07.10.2003 № 1585

ɉɪɨɞɨɜɠɟɧɧɹ ɜ ɧɚɫɬɭɩɧɢɯ ɧɨɦɟɪɚɯ.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВА

ОСОБЕННОСТИ УПРАВЛЕНИЯ ПЕРСОНАЛОМ В СФЕРЕ ОХРАНЫ ТРУДА Анатолий Романчук специалист по охране труда

Никакая теория, программа, правительственная политика не могут сделать ваше предприятие успешным (добавим от себя – и безопасным). Это могут сделать только люди. Акио Морита

ЧЕЛОВЕК – ЭТО СУБЪЕКТ УПРАВЛЕНИЯ И ОБЪЕКТ РИСКА

храна труда относится к той сфере деятельности, где человеческий фактор оказывает решающее влияние на функционирование всей системы, направленной на сохранение жизни и здоровья человека, самой главной ценности общества. Это обусловлено тем, что в структуре предприятия человек, являясь наиболее ценным (и востребованным) физическим, интеллектуальным, стратегическим ресурсом и корпоративным капиталом, с одной стороны, выступает как субъект управления и фактор риска, поскольку является составной частью производственных отношений, а с другой – как объект управления, реализующий эти отношения, и объект риска. Человек в сфере охраны труда – категория, ради которой и из-за которой совершается трудоохранная деятельность. Это во многом объясняет тот факт, что проблемы в охране труда носят не столько технический, экономический, юридический или какой-либо другой характер, сколько являются социально обусловленными, т. е. связанными с деятельностью человека, его действиями, со взаимоотношениями в социуме или с социумом. По этой причине функция управления персоналом (менеджмент персонала) приобретает важнейшее значение в системе обеспечения профессиональной безопасности как составляющая общей системы управления охраной труда на предприятии и один из ключевых факторов успешности в бизнес-деятельности.

Наличие человеческих ресурсов (Human Resources) – работников, способных профессионально решать поставленные производственные задачи, – основной фактор конкурентоспособности, экономического роста, эффективности и безопасности производства. Кроме того, обеспечение стабильности и развития предприятия, а также надлежащей организации в вопросах охраны труда в решающей степени предопределяется тем, насколько полно в системе внутреннего менеджмента решены задачи управления персоналом. В этом случае требуется новый подход к управлению персоналом, который находит отражение в востребованности систем класса HRM (Human Resource Management) – управление человеческими ресурсами. Ведь именно человеческий ресурс приводит систему в движение. Люди накапливают тот корпоративный опыт и формируют ту корпоративную культуру, от которых зависит эффективность работы предприятия – по меткому выражению: «Кадры не только решают все, но и могут лишить всего». Очевидно, что эффективное управление персоналом – это основное средство для достижения целей, стоящих перед каждым из подразделений и предприятия в целом. Ключ к успеху – максимально эффективное использование знаний, навыков и потенциала сотрудников. Неслучайно в мировой практике активно инвестируется развитие персонала, предполагая повышение его про-

МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

фессиональной компетенции, корпоративной бизнес-культуры и социальной ответственности, что способствует творческому, добросовестному и безопасному исполнению им трудовых обязанностей, одновременно служит гарантией стабильного и безопасного функционирования и развития предприятия. Сегодня совершенно ясно, что реализовать политику и цели по охране труда может только профессионально подготовленный персонал. Недаром в современной науке об управлении сформировалось самостоятельное направление – менеджмент персонала. При этом определяющим всего процесса управления является понимание того, что человек в системе безопасности труда представляет собой наиболее многочисленное, наиболее ценное многофункциональное звено, невосполнимый и незаменимый интеллектуальный и физический ресурс, в который необходимо инвестировать и который нужно развивать. Кроме того, человек как субъект управления и объект заботы, а также одновременно объект и фактор риска (социальная составляющая), – самое слабое и наименее надежное, непредсказуемое по своим действиям, а значит – наиболее опасное звено. Отсюда вытекает важность процессов и составляющих организационного обеспечения и профессионального управления персоналом. Каждый человек, являясь частью социума в эргатической системе, выполняет свою роль (как положительную, так и отрицательную) и несет ответственность, поэтому охрана труда не может рассматриваться отдельно от социокультурного фона, на котором она развивается. Проблемы в системе охраны труда невозможно решить исключительно путем совершенствования техники или технологии, решения должны быть связаны с человеком. Задача состоит в формировании у человека таких профессиональных, моральных, этических, культурных качеств, которые бы соответствовали предъявляемым к нему требованиям производственной средой и социумом, а также в доведении компетенции персонала до требуемого уровня. Отсюда следует вывод: для того чтобы научиться управлять безопасностью, необходимо научиться правильно учитывать человеческий фактор и управлять деятельностью отдельных людей, ведь соответствующее повышение результативности систем управления охраной труда может быть осуществлено только на основе профессионального управления профессиональным и мотивированным персоналом. Вот почему к основным функциям СУОТ относится функция управления персоналом. Поэтому, выстраивая политику и определяя тактику своих действий, прежде всего следует исходить из тезиса, что главным звеном в охране труда является ЧЕЛОВЕК, из-за которого и ради которого совершается трудоохранная деятельность. Однако, несмотря на вышеизложенное, управление персоналом как одна из подсистем или функция СУОТ и наиболее важная ее составляющая не нашло своего отражения ни в действующей традиционной СУОТ, ни в современных моделях управления профессиональной безопасностью и здоровьем. В то же время функция или процесс управления персоналом на предприятии призваны объединить, координировать, взаимоувязывать и интегрировать все остальные функции в единое целое. Применительно к охране труда функция управления персоналом включает в себя ряд разнонаправленных мер и действий по подбору персонала, его профессиональной подготовке, оценке, мотивации, развитию и т. д. Более конкретно это выражается в реализации таких направлений и задач трудоохранной деятельности, как: • подбор и обеспечение потребности в профессиональном персонале, обеспечение профессионального соответствия и профессиональной пригодности работников по личностным особенностям и психофизиологическим качествам характеру выполняемой работы на основе формирования идеологии и повышения профессиональной компетентности (менеджмент – это профессиональное управление профессиональным персоналом); • вовлечение и ролевое участие персонала в решении целевых задач и проблем безопасности (распределение полномочий, обязанностей), повышение социальной ответственности менеджмент-персонала предприятия, прежде всего собственника, самих работников в решении задач и проблем охраны труда, развитие социального диалога между сторонами, участвующими в управлении, организации, исполнении; • психологическое сопровождение и мотивационное регулирование процессов профессиональной и производственной деятельности (создание условий для проявления личностного потенциала и заинтересованности работников в позитивных результатах деятельности предприятия, к которому они принадлежат); • управление организационным развитием и организационными изменениями, формирование корпоративной культуры, пропаганда и др.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВА

Трудовая деятельность человека осуществляется не только во взаимодействии с технологическими средствами, окружающей природной средой, но и в первую очередь с окружающими его людьми, внутри конкретного социума. Эта особенность формирует так называемый вектор социально обусловленного риска, т. е. связанного с собственными действиями и действиями окружения. Уровень этого риска зависит от факторов, носящих социальный и/или психофизиологический характер, а именно: профессиональной подготовки, личностных особенностей и качеств, индивидуальной совместимости, психологического микроклимата и т. д. Работа по противодействию производственным и социальным опасностям в силу их разнообразия требует активного участия в ней многих сторон. Поэтому очень важно, чтобы все участники производственного процесса обладали в сфере безопасности знаниями, соответствующими уровню, характеру их деятельности и выполняемых обязанностей, участвовали в решении тех вопросов, которые влияют на безопасность. Но в противодействии опасностям необходимы не только конкретные знания, но и новое мышление, соблюдение высоких требований к организационной и корпоративной культуре, обязательность учета интеллектуально-нравственного аспекта предупреждения травмои аварийно-опасных происшествий, разработки механизма диагностики влияния человеческого фактора. Речь может идти о формировании мотивации людей быть нравственными. Это связано с тем, что нарушение индивидом в социуме каких-то установленных норм и правил негативно отражается на окружающих, «потребляющих» нравственное или безнравственное его поведение. В свою очередь, нарушение норм безопасности следует расценивать именно как проявление безнравственности, прежде всего, по отношению к своему окружению (коллективу). Учитывая, что эффективность производства, успешность бизнес-деятельности предприятия, безопасность трудовой деятельности зависят от квалификации, умения и заинтересованности персонала, начинать нужно с формирования его идеологии, так как образ мыслей определяет последующий образ действий. Формирование идеологии, подготовка профессионалов становятся в работе с персоналом ключевыми в трудоохранной деятельности и главными в деятельности службы безопасности труда. Это можно сделать с помощью системы профессиональной подготовки и информационного взаимодействия, реализации других активных мер, которые обеспечивают профессиональную компетенцию и осведомленность персонала о задачах и обязанностях в рамках реализуемой политики. В целом система подготовки состоит из обучения перед приемом на работу, в процессе работы, путем самообразования, периодического обучения и проверки знаний с помощью тематических семинаров, групповых дискуссий, ролевых упражнений, тренинговых и игровых методов и т. д. Система обучения предполагает допуск к работе на всех участках лиц, обученных и аттестованных на право выполнения тех или иных видов работ. Однако в современных условиях этого явно недостаточно. С 90-х годов на Западе начала развиваться новая отрасль управления – управление знаниями, – которая выступает единым подходом, технологией, интегрирующей все процессы на предприятии, в отличие от разработки информационной системы, направленной на решение какой-то отдельной задачи. Таким образом, происходит процесс трансформации управления информацией в управление знаниями. В своей деятельности персонал руководствуется определенными правилами, нормами, процедурами, мотивами поведения, инструкциями, установившимися стереотипами. Один из тезисов адекватной идеологии заключается в уважении к правилам работы и регламентирующим документам, что должно являться принципом корпоративной культуры. Как утверждал Э. Деминг (один из классиков теории административного управления), необходимо создать такие условия, чтобы люди получали удовольствие от работы и смогли гордиться своими результатами, это и будет основой новой корпоративной культуры – культуры непрерывных улучшений.

Почему же так важно управлять корпоративной и организационной культурой в сфере профессиональной безопасности? В первую очередь, потому что корпоративная культура определяет нормальный стиль поведения каждого работника, принятый в компании. А то, что становится нормой, продиктовано ценностями и собственными убеждениями, не нуждается ни в контроле, ни во вспомогательных стимулах, ни в дополнительных средствах. Нормальным поведением в системе охраны труда следует считать работу, которая совершается безопасно для себя и окружающих, в строгом соответствии с установленными регламентами, когда соблюдаются нормы трудового распорядка. Если в трудовом коллективе принято не нарушать правил безопасности – значит, их не нарушает никто, в противном случае это является безнравственным. Наряду с этим важное значение придается участию самого персонала в решении актуальных проблем и целевых задач обеспечения безопасности.

МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Работники должны быть вовлечены в процесс разработки политики, проинформированы о всех изменениях по другим вопросам и процедурам, влияющих на безопасность. Суть такого вовлечения персонала заключается: в развертывании и популяризации целей предприятия в сфере ОТ на всех уровнях; создании условий и атмосферы для самомотивации, правдивости и открытости информации; признании результатов и уважении к мастерству; организации и создании возможностей для командной работы. Как правило, это ведет к пониманию людьми важности их участия и роли в деятельности предприятия, принятию ответственности за проблемы и возможности их решения, оценке собственных действий, их личностных целей и задач на фоне интересов коллектива. В этой связи важная роль отводится менеджмент-персоналу (инженерному корпусу) предприятия.

МОТИВАЦИОННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ОХРАНЫ ТРУДА К числу основных системообразующих составляющих эффективного управления охраной труда и обеспечения профессиональной безопасности относится мотивационное регулирование, ведь безопасное поведение на производстве зависит не только от профессиональных знаний, навыков и способностей, но в значительной степени от мотивов поведения работника. Это связано с тем, что на современном этапе большое значение начинают приобретать социально-психологические факторы деятельности, поскольку управлять действиями человека можно посредством управления его мотивами. В обмен на свой труд работники ожидают не только высокой оплаты, но и создания условий для личностного роста, получения удовольствия от собственной работы, других компенсаций, адекватных профессиональному уровню и соответствующих их личным интересам. К сожалению, несмотря на то, что необходимость стимулирования работников закреплена в законодательном порядке и «к работникам могут применяться любые поощрения за активное участие и инициативу в осуществлении мероприятий по повышению уровня безопасности и улучшению условий труда» (статья 25 Закона Украины «Об охране труда»), эта мера на практике используется крайне редко. Более того, чаще применяются противоположные меры – дисциплинарные наказания, которые, по мнению психологов, имеют скорее демотивирующий характер – несут не позитивную, а негативную функцию, тем более, если эта мера применяется необъективно. Исходя из этого, в дальнейшем под мотивационным регулированием будем понимать систему мер, побуждающих и стимулирующих человека к определенным действиям для достижения соответствующих индивидуальных или коллективных целей и решения задач; применительно к охране труда – это стимулирование безопасных действий и создание условий для безопасного производства работ. Соответственно под механизмом мотивационного регулирования охраны труда понимается порядок стимулирования за позитивные результаты и активное содействие в решении трудоохранных проблем, принятие мер воздействия за невыполнение нормативных требований, трудовых обязанностей и мероприятий, за неудовлетворительное состояние охраны труда. Задача мотивации в сфере охраны труда, в первую очередь, заключается в повышении заинтересованности персонала в строгом соблюдении установленных регламентов, а также в организации и совершенствовании трудоохранных процессов. Однако мотивация может быть направлена не только на формирование безопасного поведения, но также на такие категории безопасности, как повышение качества, дисциплины, культуры процессов труда, развитие творческой инициативы, рост ответственности работников не только за индивидуальные, но и корпоративные результаты, развитие состязательности между работниками и между подразделениями. В конечном итоге это повысит надежность функционирования предприятия, что очень важно с точки зрения конкурентных возможностей. Исходная предпосылка мотивационного регулирования состоит в том, чтобы мотиву сиюминутной выгоды (повышенная производительность, заработная плата и др.), как это часто бывает, противопоставить мотив безопасности. Для этого необходимо, чтобы безопасность была возведена в ранг потребности в нашем сознании, только тогда это станет движущим мотивом. Мотивационное регулирование как функция управления ОТ заключается в стимулировании отдельных работников, специалистов, руководителей подразделений за вклад в реализацию политики предприятия, в решение целевых задач, активное участие и творческую инициативу в разработке и обеспечении эффективного функционирования СУОТ, за внедрение трудоохранных мероприятий, создание рабочих мест с безопасными условиями труда и др. Иными словами, уравнительное поощрение, когда все получают одинаково (мало), по принципу «бобовой похлебки», вытесняется системой стимулов, когда материальные и нематериальные виды вознаграждений увязываются со вкладом работника подразделения в конечный результат. Важно, чтобы при этом учитывался принцип справедливости, поскольку, по мнению специалистов, ничто не может быть столь несправедливым, как одинаковое поощрение неодинаковых работников.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВА

Мотивационный комплекс вообще и безопасного поведения человека в частности носит полимотивированный характер, включает в себя широкий спектр мотивационных регуляторов как материального, так и нематериального характера и имеет определенную иерархичность. На личностном уровне работать продуктивно и безопасно – выгодно самому человеку; кроме этого, от этого зависит успех работы его подразделения; и наконец – это необходимо предприятию. Проще говоря, для решения трудоохранных проблем необходимо заинтересовать работников работать безопасно не только для себя, но и для окружающих. При этом исходят из признания того, что практически любого работника можно заинтересовать каким-либо мотивом, т. к. абсолютно ни на что не мотивированных людей нет! Нарушение установленных норм и правил и, как следствие, – травматизм, свидетельствует о том, что человек, выполняя трудовые и производственные процессы, руководствуется другими приоритетами. Его градиент сиюминутного интереса доминирует над градиентом опасности. Отсюда возникают сложности и задачи, связанные с тем, что противопоставить сиюминутным интересам, как породить в работниках мотивацию работать безопасно, какие формы мотивационного влияния могут быть использованы для этой цели, каким образом сформировать в социуме мнение о необходимости руководствоваться правилами безопасного поведения.

По-видимому, только призывами, обращениями, декларациями, пропагандой эти проблемы вряд ли удастся решить. Следует найти такие способы воздействия на людей, чтобы они осознали необходимость работать безопасно, создать такие «правила игры», в рамках которых человеку было бы выгодно соблюдать установленные регламенты. И это воздействие он должен ощущать непосредственно в процессе всей трудовой деятельности. Только тогда пропаганда безопасного образа жизни может привести к успеху.

По сути, речь идет о формировании новой культуры управления охраной труда. Для того чтобы определить основные направления, по которым должна осуществляться деятельность менеджмента и служб охраны труда на предприятии, и предложить человеку определенные стимулы, надо уяснить: какие мотивы или система мотивов лежат в основе его деятельности и интересов. При этом не может быть системы стимулирования, мотивирующей всех сотрудников одинаково. Система стимулов должна быть персонифицированной (тщательно дозированной и разрабатываться для каждого человека или определенной группы людей со сходными доминирующими потребностями) либо общая система должна индивидуализироваться. Поэтому мониторинг доминирующих потребностей персонала – необходимое условие функционирования мотивационного механизма. Исходя из этого, можно определить виды стимулирующих вознаграждений. Они могут быть материальными, моральными, социально значимыми, нравственно-психологическими. Как правило, все виды мотивов подразделяются на внутренние и внешние. Внутреннее вознаграждение – это то удовлетворение, которое человек получает в результате выполнения определенных действий (от самого процесса работы, самореализации). Внешнее вознаграждение – это выгоды, которые включают в себя увеличение заработной платы, продвижение по службе и т. п. Сила мотива определяется степенью значимости соответствующей потребности для человека; в свою очередь от силы мотива зависит интенсивность и результат деятельности. Деятельность без мотива или со слабым мотивом – не осуществляется вообще или оказывается крайне неустойчивой. Актуализация определенного мотива приводит к постановке конкретной цели.

В этой связи представляют интерес результаты опроса, проведенного в свое время автором среди работников Ильичевского порта о значимости для них различных видов мотивов с целью диагностики мотивации профессиональной деятельности в общем и охраны труда в частности. Было опрошено 116 работников разных профессий, возраста (в среднем 46–47 лет) и стажа работы, составляющих категорию организаторов работ (мастера, прорабы, механики, складские работники, стивидорский состав). Опрос проводился по методике К. Замфир в модификации А. Реана, в основу которой положена концепция о внешней и внутренней мотивации персонала, опубликованной в украинских журналах «Отдел кадров» № 09/10-2003 и «Персонал» № 11-2002. Показатель выраженности каждого из семи типов мотивов оценивался по 5-балльной шкале.

МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Для анализа и оценки в опросе были включены следующие виды мотивов: 1) денежный заработок; 2) стремление к повышению по службе; 3) стремление избежать критики со стороны руководителей или коллег; 4) стремление избежать возможных наказаний или неприятностей; 5) потребность в достижении социального престижа и уважения со стороны других; 6) удовлетворение от самого процесса и результата труда; 7) возможность наиболее полной самореализации именно в данной деятельности. За оценки значимости мотивов были приняты следующие категории: – в очень незначительной мере (1 балл); – в незначительной мере (2 балла); – в небольшой, но и немалой мере (3 балла); – в большой мере (4 балла); – в очень большой мере (5 баллов).

О ЧЕМ СВИДЕТЕЛЬСТВУЮТ РЕЗУЛЬТАТЫ ПРОВЕДЕННОГО ОПРОСА • 48,65% ответов доказывают, что все эти мотивы имеют для работников значение в большой или очень большой мере. В 32,92% ответов они имеют значение в небольшой, но и не в полной степени. И только 18,43% ответов говорят, что эти мотивы практического значения не имеют; • 51,72% опрошенных придают большое значение заработку, 6,03% считают, что этот мотив практически не имеет значения, а 42,25% считают, что он имеет значение в небольшой, но и в немалой степени; • мотиву стремления к продвижению по службе 45,7% не придают значения, только 14,65% считают это важным, а 39,65% придерживаются мнения, что это имеет значение в небольшой, но и в немалой мере; • стремление избежать критики со стороны руководителя или коллег имеет достаточно существенное значение для 45,69% работников; 22,41% придерживаются середины и для 31,9% имеет небольшую значимость; • стремление избежать возможных наказаний или неприятностей 58,6% считают важным мотивом; • примерно такое же количество – 54,3% – считают важным и мотив потребности в достижении социального престижа и уважения со стороны других, только 6,9% это считают неважным; • удовлетворение от самого процесса и результата труда полагают весьма важным 74,14%; • наконец, 62,07% считают мотив – возможность наиболее полной самореализации именно в данной области – в значительной мере важным. Полученные на их основе средневзвешенные значения важности мотивов позволяют также произвести одновременно их ранжирование. Вопреки существующему мнению, что самое важное – это материальный стимул, и в первую очередь – денежный заработок, результаты опроса не подтвердили этого. Этот мотив по степени важности занимает четвертое место. При первоначальном опросе 69, а затем 88 работников он располагался на третьем месте. На первом и втором местах, соответственно, стоят мотивы – удовлетворение от самого процесса и результата труда, возможность наиболее полной самореализации. Третье место занимает потребность в достижении социального престижа и уважения. Последнее, 7-е место, занимает мотив – стремление к продвижению по службе. Что это – случайность или объективный факт? Как говорится, цифры – упрямая вещь. Ранжирование практически этих же мотивов по абсолютному количеству оценок показало, что первое и второе места по важности, соответственно, занимают удовлетворение от процесса и результата труда (54 оценки) и возможность полной самореализации (52 оценки); на третьем и четвертом местах стоят потребность в достижении социального престижа (43 оценки) и денежный заработок (42 оценки), хотя в целом разница в количестве оценок достаточно небольшая. Если сравнивать полученные оценки отдельного мотива – денежный заработок по степени его значимости, то оказывается, что количество работников, для которых он имеет значение, почти в два раза больше тех, для которых он не имеет значения. И все же, сравнение значимости мотивов по абсолютным значениям количества полученных оценок свидетельствует, что для работников наибольшую роль играют мотивы удовлетворения от процесса и результата труда – 86 оценок и возможность самореализации – 72 оценки. По-видимому, можно предположить, что для рабочего персонала этот расклад будет иным. На основании полученных результатов определены показатели внутренней мотивации (ВМ), внешней положительной мотивации (ВПМ) и внешней отрицательной мотивации (ВОМ).

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВА

Показатель ВМ, когда для личности имеет значение деятельность сама по себе, составляет 3,82 балла; показатель ВПМ – 3,25 балла, когда в основе мотивации лежит стремление к удовлетворению иных потребностей, внешних по отношению к содержанию самой деятельности (мотивы социального престижа, заработной платы и т. д.); и показатель ВОМ – 3,35 балла, когда в основе мотивации лежит стремление избежать критики или наказаний со стороны коллег и руководителей.

Наилучшим (оптимальным) мотивационным комплексом считаются следующие два типа сочетаний: ВМ > ВПМ > ВОМ и ВМ = ВПМ > ВОМ. Наихудшим мотивационным комплексом считается тип ВОМ > ВПМ > ВМ. В нашем случае показатель внутренней мотивации оказался больше, чем показатель внешней отрицательной мотивации, который, в свою очередь, больше показателя внешней положительной мотивации: ВМ > ВОМ > ВПМ. Это свидетельствует о том, что категории внутренней мотивации доминируют над другими мотивами, а определяющим не всегда является заработная плата (хотя она для некоторых категорий работников имеет достаточно большое значение), а бывают и другие социальные стимулы, но не принципы избежать критики или наказаний. Кроме того, был проведен еще один опрос, в котором участвовало 56 человек с целью проранжировать практически те же мотивы (отличие только в том, что были объединены позиции 4 и 5). Судя по наибольшему значению (24 оценки) – средневзвешенным значениям, первое место в числе наиболее важных мотивов занимает все же денежный заработок. Сравнивая первый и второй опросы, можно сделать вывод о том, что в процессе деятельности люди руководствуются не только материальными интересами, но и стимулами нематериального характера. Полученные выводы позволяют ориентировать мотивационный механизм на цель. Беря за основу вышеизложенные принципы, в Ильичевском порту было подготовлено Положение о механизме мотивационного регулирования охраны труда, которым, с одной стороны, устанавливался порядок стимулирования за позитивные результаты и активное содействие в решении трудоохранных проблем, а с другой – принятие мер воздействия за невыполнение нормативных требований, трудовых обязанностей и мероприятий, за неудовлетворительное состояние охраны труда. В качестве методов мотивационного регулирования предлагалось использовать различные стимулы социального, материального и нематериального характера, а также меры дисциплинарного воздействия и материальных санкций за допущенные нарушения законодательных или других нормативных требований.

ВЫВОДЫ 1. Решая проблемы безопасности, сегодня необходимо акцентировать внимание не столько на административных, сколько на функциональных составляющих управленческой деятельности: организации процессов, управлении персоналом (профессиональная подготовка, формирование адекватной идеологии, психологическое сопровождение, мотивационное регулирование), анализе, оценке функционирования, совершенствовании системы управления. Задача заключается в разработке и конкретной реализации средств и методов, направленных на снижение вероятности несчастных случаев, аварий, техногенных катастроф, связанного с ними социального и экономического ущерба до так называемого социально приемлемого уровня. Учитывая это, сегодня от менеджмент-персонала предприятий требуются высокий профессиональный уровень и качество работы на стыке технологий управления процессами и управления персоналом. 2. Мотивация, или, как чаще говорят, стимулирование (хотя это не равнозначные понятия, т. к. стимулирование служит лишь средством, с помощью которого может осуществляться мотивация), является одной из центральных функций управления персоналом (читай охраной труда) и может играть важную роль как фактор побуждения персонала действовать адекватным образом в собственных и корпоративных интересах. Для этого необходимо, чтобы цели предприятия совпадали с интересами работников. Однако мотивация одновременно служит не только движущим механизмом, но и фактором привлечения, например, в сферу охраны труда высокопрофессиональных специалистов. Это механизм, побуждающий совершенствовать систему управления. Кроме того, уровень мотивации работников играет важную роль в общем успехе предприятия. Следовательно, для повышения и удержания мотивации работников на требуемом уровне, обеспечения результативности и безопасности труда необходимо сформировать целостную систему

МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

стимулов. Эта система не должна сводиться лишь к росту заработной платы. Она может включать продвижение по службе, планирование профессиональной карьеры, возможность повышать уровень знаний и др. Надо использовать полный комплекс материальных и нематериальных рычагов стимулирования. В этой связи в качестве важнейшего механизма реализации мотивационных принципов и управления персоналом могут служить мотивационные программы, разработанные в некоторых западных компаниях; примером служит специальная система Pay for Performance («Плата за исполнение»), позволяющая определить соответствие эффективности деятельности конкретного работника размеру получаемого им вознаграждения. Четко разработанная система целей и критериев оценки, реализация их каждым работником является одним из условий разработки программ. При разработке мотивационной программы необходимо учитывать, что для любого человека естественным является удовлетворение прежде всего таких личных потребностей, как повышение уровня благосостояния и социального статуса, самореализация и самовыражение, вера в достижение желаемого, а кроме того, характер труда. Эффективная разработка программ мотивации персонала в первую очередь направлена на побуждение работников к безопасной деятельности путем формирования внутренних мотивов поведения. Причем разрыв между личными целями каждого работника и общими целями деятельности предприятия должен быть минимальным. На основании этого можно использовать следующие методы воздействия на мотивы, стимулирующие безопасное поведение работников, а именно: установить работникам ясные цели в отношении соблюдения правил безопасности; создать условия для возможности достижения этих целей; определить вознаграждение, которое хотели бы получить работники; добиться, чтобы они понимали зависимость между соблюдением правил безопасности и получением вознаграждения. 3. Большое внимание при разработке мотивационных программ следует уделять нематериальным видам стимулирования. К ним относятся различные льготы, преимущества и справедливое их распределение, доброжелательное и доверительное отношение к работнику, признание его вклада в успех дела, социальная защита и помощь в решении индивидуальных проблем (кстати, в большинстве случаев не требующих особых материальных затрат), поощрение лучших работников участием в различных культурных мероприятиях, льготное оздоровление самих работников и их детей, предоставление возможностей для обучения, направление в престижные командировки, проведение различных конкурсов на лучшую организацию работы в бригаде, коллективе, присвоение почетных знаний (победитель конкурса, профессионал года) и много другое. С помощью механизма мотивации следует создать такие условия, при которых работнику было бы интересно заниматься конкретной трудовой деятельностью и возникала естественная потребность работать лучше и безопасно. Необходимо, наконец, отойти от стереотипа, что добиться высокой дисциплины, исполнительности, строгого соблюдения правил безопасности можно только с помощью дисциплинарных мер и принуждения. 4. При анализе мотивационных побуждений в общей мотивации безопасного труда и разработке программ важно учитывать два вида мотивов: мотив избегания физического наказания (травма, профессиональное заболевание) и мотив социального наказания (общественное порицание, критика со стороны руководителя или коллег, другие возможные наказания или неприятности). Однако независимо от того, какой из этих мотивов носит доминирующий характер (а он различный для разных категорий работников), важно повышать безопасность труда, и прежде всего путем формирования коллективной установки: с помощью обсуждений, дискуссий по вопросам охраны труда и других мер.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ У ЗИМОВИЙ ПЕРІОД Микола Федоренко, головний державний інспектор Головного управління Держпраці у Київській області

Кліматичний (зокрема і температурний) чинник має вплив як на функціонування (працездатність) людини, так і на працездатність засобів виробництва. Низькі та підвищені температури повітря у робочій зоні належать до фізичних шкідливих небезпечних чинників. У нормативних документах для визначення температури навколишнього середовища використовують такі поняття, як негативна від’ємна, мінусова, низька (знижена) або позитивна, додатна, плюсова, підвищена температура повітря, а також «низька мінусова температура». Наприклад, низькі температури – температури навколишнього середовища під час влаштування шарів дорожнього одягу з гарячих асфальтобетонних сумішей, що нижчі ніж 5 °С у весняну та нижчі ніж 10 °С в осінню пори року, але не нижчі за середньодобову температуру мінус 5 °С (п. 3.1 ГБН В.2.3-218-547:2010 «Влаштування асфальтобетонних шарів дорожнього одягу при низьких температурах»). Тобто низька температура може бути плюсовою. Під поняттям «дуже низькі» температури зовнішнього повітря розуміють температуру нижчу ніж мінус 10 °С (п. 6.2.1 ДСТУ-Н Б.В.2.5-78:2014 «Настанова з улаштування антикризових електричних кабельних систем на покрівлях будівель і споруд та в їх водостоках»). Однак Національний банк стандартизованих науково-технічних термінів не містить визначення поняття «низька температура». Автор розглянув питання, пов’язані з організацією проведення робіт в умовах знижених температур на відкритих територіях під час використання засобів виробництва загального призначення. Автор використав терміни «знижена температура», «мінусова температура». Слід зазначити, що в нормативних документах поширене висловлення «при температурах» (див. вище), хоча розділ Д1.1 ДСТУ 3966:2009 «Термінологічна робота. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять» вказує на те, що правильно вживати «за температури».

1. ГІГІЄНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАЦІ Відповідно до п. 6.3 розділу ІІ Державних санітарних норм «Гігієнічна класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.04.2014 № 248 (далі – Гігієнічна класифікація), клас умов праці під час роботи у виробничих приміщеннях у холодний період визначають відповідно до додатка 7 Гігієнічної класифікації праці для працівників, одягнених у комплект звичайного одягу; клас умов праці під час роботи на відкритих територіях, у неопалюваних та охолоджених приміщеннях у холодний період року наведено в таблиці 1 (за даними додатка 8 Гігієнічної класифікації праці). Холодне середовище – середовище, що характеризується наявністю комбінації фізичних чинників (низька або дуже низька температура повітря, вологість повітря, вітер, радіаційна температура (див. ДСТУ ISO/TR 11079-2002 «Одяг. Визначення необхідних ізоляційних характеристик») і спричиняє охолодження людини, потребуючи застосування відповідних заходів для зниження тепловтрат (п. 3.1 ДСТУ EN 342-2001).

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

КЛАСИ УМОВ ПРАЦІ ЗА ПОКАЗНИКАМИ МІКРОКЛІМАТУ ДЛЯ ВІДКРИТИХ ТЕРИТОРІЙ В ХОЛОДНУ ПОРУ РОКУ В НЕОПАЛЮВАНИХ ТА ОХОЛОДЖЕНИХ ПРИМІЩЕННЯХ

Таблиця 1

Класи умов праці * Показник

допустимий 2

шкідливий (нижня межа) ** 3.1

3.2

3.3

небезпечний 3.4

Температура повітря, °С, кліматичні зони: 2 ***

мінус 10,0

мінус 14,9 – мінус 10,1

мінус 20,0 – мінус 15,0

мінус 25,0 – мінус 20,1

мінус 30,0 – мінус 25,1

нижче за мінус 30

3 ***

мінус 7,0

мінус 12,0 – мінус 7,1

мінус 17,0 – мінус 12,1

мінус 22,0 – мінус 17,1

мінус 27,0 – мінус 22,1

нижче за мінус 27

________________ * Якщо швидкість руху повітря понад 1 м/с, наведені значення температури повітря мають бути збільшені на плюс 2,2 °С на кожний 1 м/с підвищення його швидкості. ** Наведені значення температури повітря стосовно різних класів не виключають регламентації часу перебування в несприятливому мікрокліматі (сумарне за робочий час та безперервне). *** На думку автора, «2» слід замінити на «І кліматична зона», «3» – на «ІІ кліматична зона». Карту архітектурно-будівельного кліматичного районування території України наведено на рисунку 1 і в таблиці 1 ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 «Будівельна кліматологія», відповідно до яких територію України поділяють на п’ять кліматичних зон: до І кліматичної зони належить Північно-Західна (Полісся, Лісостеп), до ІІ – Південно-Східна (степ); до ІІІ – Українські Карпати; до IV – Південний берег Криму; до V – Кримські гори. Дорожньо-кліматичне районування території України. Відповідно до таблиці А1 та рисунка А1 додатка А ДБН В.2.3-4:2007 «Споруди транспорту. Автомобільні дороги», за погодно-кліматичними чинниками територію України поділяють на чотири дорожньо-кліматичні зони. Дорожньо-кліматична зона Позначення Назва V-I Північна V-II

Центральна

V-III

Південна

V-IV

Гірська

Географічна границя зони На північ від лінії «Мостиська – Львів – Житомир – Київ – Суми» На південь від границі північної зони до лінії «Любашівка – Кіровоград – Куп’янськ» На південь від границі центральної зони, за винятком гірської частини Карпат (від лінії «Мостиська – Комарне – р. Дністер» на південний схід до лінії «Городенка – Новоселиця») Гірський Крим, Карпати, Закарпатська область

Тобто умови роботи у І кліматичній зоні за температури повітря нижче за мінус 10 °С належать до шкідливих. Працівники, яких залучають до робіт зі зниженою температурою повітря в приміщенні та робіт на відкритих територіях, повинні проходити попередній та періодичний медичний огляд (періодичність проведення медичного огляду – один раз на рік) (п. 5.8 таблиці додатка 4 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 № 246). 2. УМОВИ ПРАЦІ В ХОЛОДНУ ПОРУ РОКУ. СПЕЦОДЯГ ДЛЯ ЗАХИСТУ ВІД ЗНИЖЕНОЇ ТЕМПЕРАТУРИ Працівникам, що працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам та деяким іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством, надають спеціальні перерви для обігрівання і відпочинку, які входять у робочий час. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний обладнувати приміщення для обігрівання і відпочинку працівників (стаття 168 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII).

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА

Є нормативні документи, які визначають порядок проведення робіт на об’єктах підвищеної небезпеки в зимових умовах, наприклад Регламент проведення в зимовий час пуску, зупинки та випробування на щільність апаратури хімічних, нафтопереробних і нафтохімічних заводів, а також газових промислів і газобензинових заводів, що затвердило Мінхімнафтопром СРСР від 08.02.1972 (НПАОП 0.00-7.01-72).

Відповідно до п. 2 постанови Наркомпраці СРСР «Правила про роботу на відкритому повітрі в холодну пору року» від 11.12.1929, температура та сила вітру, при яких надають перерви для обігрівання, визначають виконкоми місцевих рад. Тому що Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР не передбачає повноважень виконавчих органів місцевих рад щодо встановлення температури та швидкості вітру, кількість і тривалість перерв повинен визначати роботодавець за погодженням з представником профспілки (уповноваженою найманими працівниками особою з питань охорони праці) суб’єкта господарювання. Переліки працівників, які мають право на спеціальні перерви для обігрівання, погодні умови й тривалість і кількість перерв, установлюють у колективних (трудових) договорах. Рекомендовано складати графік під час проведення робіт за знижених температур на відкритих територіях (наприклад, для помірно складних робіт передбачають перерви на обігрів по 10 хвилин у теплому місці). На роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видають безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (стаття 163 Кодексу законів про працю України). Кожні галузеві норми видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту містять додаткові норми забезпечення у зимовий період. До медичної аптечки мають входити засоби захисту від обмороження. Ухвалено такі державні стандарти, пов’язані з експлуатацією та випробуванням спецодягу для захисту від знижених температур: 1. ГОСТ 29335-92 «Костюмы мужские для защиты от пониженных температур. Технические условия» – поширюється на чоловічі костюми, що складаються з куртки і брюк, призначених як спецодяг для захисту працюючих від знижених температур в різних галузях промисловості. Вимоги щодо догляду за костюмом для захисту від знижених температур під час експлуатації визначає «Пам’ятка-інструкція з догляду за костюмом під час експлуатації» (додаток 2 ГОСТ 29335-92), відповідно до якої потрібно дотримуватися таких вимог: – Допускається прання лише верху костюма (без утеплювальної підкладки), тому що цільне прання може призвести до втрати теплозахисних властивостей підкладки). – У разі потреби спецодяг з бавовняних або змішаних тканин допустимо прати у розчині, що містить 5 г/дм3 мийних речовин за температури плюс 40 °С у пральній машині потягом 10 хвилин з подальшою промивкою. Спецодяг висушують на повітрі або повітряній сушарці за температури плюс 80 °С. 2. ДСТУ EN (V) 342–2001 «Одяг спеціальний для захисту від знижених температур» встановлює вимоги і методи визначення експлуатаційних характеристик комплектів захисного одягу (не поширюється на засоби індивідуального захисту голови, рук і ніг від місцевого переохолодження). 3. ДСТУ EN 14058:2008 «Одяг захисний. Одяг спеціальний для захисту від знижених температур» визначає вимоги та характеристики методів випробувань спецодягу (жилетів, курток, пальт, штанів) для захисту від холодних умов. Цей спецодяг призначений для використання при помірно холодних температурах (мінус 5 °С і вище) для захисту від місцевого переохолодження тіла як під час використання за межами (наприклад, у будівельній промисловості), так і всередині приміщень (наприклад, у харчовій промисловості). 4. ДСТУ EN 511:2005 «Рукавички для захисту від знижених температур. Загальні технічні вимоги та методи випробування» визначає вимоги до рукавичок, що захищають від конвекційного та кондуктивного холоду до мінус 50 °С. 3. БУДІВНИЦТВО Під час виконання будівельно-монтажних робіт мають бути враховані вимоги ДСТУ Б ISO 12494:2015 «Обледеніння будівельних конструкцій внаслідок атмосферного впливу». Граничні значення температури повітря (зокрема і тривалість робочого дня та перерви за мінусових температур), сили вітру в цьому кліматичному поясі, за яких мають бути тимчасово припинені роботи на відкритому повітрі та припинено перевезення людей у неопалюваних транспортних засобах, визначають відповідні служби місцевих органів влади / державної адміністрації (п. 4.1 ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення»; п. 3.8.53, п. 6.1.15 НПАОП 45.2-1.02-90 «Правила з охорони праці під час будівництва та ремонту об’єктів житлово-комунального господарства»).

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Під час виконання кам’яної кладки за низьких температур у технологічних картах потрібно передбачати заходи щодо запобігання обваленню кладки на період відтавання (зокрема і час витримки окремих елементів конструкцій (арок, склепінь) за мінусових температур на розчинах з хімічними добавками або без них до їх розпалублення і під час завантаження) (п. В.36.1 додатка В ДБН А.3.2-2-2009). Також потрібно передбачати приміщення для обігріву, наприклад мулярів (п. 6.4.34 НПАОП 45.2.-1.02-90). Площа приміщення для обігріву працюючих повинна становити 0,1 м2 на одного працюючого в найбільш численну зміну (за винятком тих, які використовують місцеві установки променевого обігрівання) і повинна дорівнювати не менше ніж 8 м2 (п. 3.5.56 НПАОП 45.2-1.02-90). Відстань від робочих місць до приміщень для обігрівання працюючих не повинна перевищувати 150 м (п. 3.5.58 НПАОП 45.2-1.02-90).

Роботи з ремонту фасадів у зимових умовах можна проводити без використання тимчасових захисних споруд від впливу зовнішнього середовища (так званих тепляків) за температури повітря до мінус 20 °С (п. 6.21.53 НПАОП 45.2-1.02-90). Під час улаштування санітарно-технічних пристроїв пластикові труби і трубні заготовки, які доставлені на об’єкт у зимову пору року, перед їх застосуванням у будівлі чи споруді мають бути спочатку витримані за температури у приміщенні плюс 5 °С і більше не більше ніж 2 години (п. 25.3.2 ДБН В.2.5-64:2012). Скло, що перебувало на повітрі за мінусової температури, також перед різанням слід прогріти до плюсової температури. Настили засобів підмощування у зимовий період потрібно очищати від снігу або льоду і посипати піском та іншими протиожеледними матеріалами. Обледенілі та намоклі дерев’яні поверхні непотрібно оброблювати механізованим інструментом (п. 5.5.26, п. 6.21.54. НПАОП 45.2-1.02-90). Не слід виконувати роботи на висоті у відкритих місцях за швидкості вітру 10 м/с і більше, під час ожеледиці, грози або туману, який погіршує видимість в межах фронту робіт, а також у нічний час через недостатню освітленість і якщо температура повітря вища за плюс 35 °С або нижча за мінус 20 °С. Невідкладні роботи на висоті в більш складних погодних умовах (за інших температур) виконують за рішенням роботодавця. До того ж у проектах виконання робіт передбачають додаткові заходи безпеки, що відповідають цим умовам (п. 1.16 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 27.03.2007 № 62, НПАОП 0.00-1.15-07). Недопустимо проводити монтаж елементів опалубки, що мають велику парусність, за швидкості вітру 10 м/сек (відповідно до п. 5.1.4 Правил безпечного виконання робіт при спорудженні об’єктів з монолітного бетону та залізобетону (НПАОП 45.2-1.11-97) межа великої парусності становить 5 м2 і більше).

Бетонування. Спосіб витримки бетону в зимових умовах обирають з урахуванням вимог п. 2.62 та додатка 9 до СНиП 3.03.01-87 «Несущие и ограждающие конструкции». Найбільш ефективним за мінусових температур є використання утепленої або термоактивної (з підігрівом) опалубки. Під час бетонних робіт за температури зовнішнього повітря не нижче ніж плюс 5 °С використовують спосіб термоса та протиморозні добавки, а не нижче за 0 °С – спосіб теплової обробки бетону (наприклад, електропідігрівання). Бетонні конструкції без опалубки за мінусових температур укривають, а в разі потреби додають протиморозні добавки – різниця між температурами зовнішнього шару бетону та навколишнього повітря залежно від характеристик бетону не повинна перевищувати 20 (30) °С. За мінусових температур допускають зняття опалубки з теплозахистом за температури бетону зовнішньої поверхні до плюс 5 °С. Вимоги щодо вико ристання хімічних добавок визначає ДБН В.2.7-64-97 «Правила застосування хімічних добавок у бетонах і будівельних розчинах». За температури зовнішнього повітря нижче за мінус 10 °С бетонування щільно армованих конструкцій з арматурою діаметром понад 24 мм, арматурою з жорсткими прокатними профілями або великими металевими закладними частинами проводять з попереднім підігрівом металу до плюсової температури або місцевим вібруванням суміші (тривалість вібрування суміші збільшується на 25% порівняно з теплим періодом року). Відповідно до п. 5 таблиці 6 СНиП 3.03.01-87 передбачені такі вимоги щодо контролю проведення робіт за мінусових температур зовнішнього повітря під час бетонування монолітних конструкцій з електропрогріванням: що дві години у першу добу, а в наступні три доби – не рідше ніж 2 рази за зміну, в інший час витримування бетону – 1 раз на добу. Результати контролю температури реєструють у відповідному журналі, наприклад «Журналі замонолічування монтажних стиків і вузлів» (додаток Г ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва»). Дорожні роботи. Порядок виконання робіт з улаштування шарів дорожнього одягу з гарячих асфальтобетонних сумішей за низьких

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА

температур на автомобільних дорогах загального користування під час будівництва, реконструкції, капітального і поточного ремонтів визначають галузеві будівельні норми ГБН В.2.3-218-547:2010. Під час проведення цих робіт можуть застосувати спеціальні добавки. Якщо в’яжучий матеріал потрапив на обличчя або руки, його спочатку слід зняти гасом або дизпаливом, а потім місця, на який потрапив цей матеріал, потерти тампоном з вазеліном і промити теплою водою з милом (п. 8.13 ГБН В.2.3-218-547:2010). Вимоги безпеки під час проведення дорожніх робіт визначають Правила охорони праці під час будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг (НПАОП 63.21-1.01-09). Етанолові лаки та емалі потрібно зберігати за температури не нижче ніж мінус 25 °С (п. 12 підрозділу 3 розділу IV НПАОП 63.21-1.01-09). Газові балони. Технічне обслуговування резервуарних, геотермальних, випарних, змішувальних, групових та індивідуальних балонних установок зріджених вуглеводневих газів проводять один раз на три місяці за плюсових та не рідше ніж один раз на місяць за мінусових температур зовнішнього повітря (п. 2.21 розділу VІ Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, НПАОП 0.00-1.76-15). Зварювальні роботи. Під час роботи газозварювального ацетиленового генератора в умовах мінусових температур навколишнього повітря потрібно попередньо відігріти до плюсової температури без застосування відкритого вогню газове обладнання (вентиль, захисний пристрій, запобіжний клапан і манометр). Генератор захищають теплоізолювальними матеріалами (чохлом) та використовують антифриз або рідину з низькою температурою замерзання (наприклад, 60%-й розчин етиленгліколю у воді або 30%-й на масі розчину хлористого кальцію у воді) (п. 9.6 ДСТУ ГОСТ 30829:2005 «Генератори ацетиленові пересувні. Загальні технічні умови»). Під час роботи генератора не допускати перерв відбирання ацетилену. Також перед кожною перезарядкою генератора та після закінчення роботи слід знімати з генератора вентиль і захисний пристрій і продути їх через вхідні штуцери для видалення конденсату. Конденсат має бути видалений також зі шлангу. Замерзле газозварювальне обладнання відігрівають тільки парою або гарячою водою без слідів олії зовні та у добре провітрюваному теплому приміщенні на відстані не ближче ніж 10 м від джерел відкритого вогню, іскор, розжареного металу, електронагрівальних приладів тощо (п. 9.5 ДСТУ ГОСТ 30829:2005). Недопустимо застосовувати для відігрівання генератора відкрите полум’я, розжарений метал, електричні нагрівальні прилади, а також сколювати лід з генератора і підносити до нього посудини, що нагрівалися на відкритому вогні. Виконання зварювання з’єднань з використанням сталі 3 допустимо за температур не нижче ніж мінус 30 °С, а сталі класу А-ІІ, А-ІІІ (наприклад, сталь 5, сталі 3ГГС, 25Г2С) – не нижче ніж мінус 20 °С. Пально-мастильні матеріали. Порядок проведення робіт у зимових умовах на складах пально-мастильних матеріалів визначає Регламент проведення в зимовий час пуску, зупинки та випробування на щільність апаратури хімічних, нафтопереробних і нафтохімічних заводів, а також газових промислів і газобензинових заводів, що затвердило Мінхімнафтопром СРСР від 08.02.1972 (НПАОП 0.00-7.01-72). 4. ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ Транспортні засоби повинні пройти технічне обслуговування та мають бути підготовлені до експлуатації в осінньо-зимовий період, відповідно до експлуатаційної документації заводу-виробника з урахуванням дорожніх і кліматичних умов їх роботи. Кабіни транспортних засобів потрібно утеплити й забезпечити справними приладами обігрівання (підігрівання). Має бути запас зимових сортів пально-мастильних матеріалів, низькозамерзаючої рідини для системи охолодження двигуна (антифризу), гумотехнічних виробів та інших експлуатаційних матеріалів, а також насадки на колеса для руху по снігу (по льоду). Для полегшення запуску двигуна в холодний період року (за температури повітря нижче ніж мінус 15 °С) майданчики для відкритого зберігання автомобілів мають бути обладнані засобами (газо-, електро- або водо- тощо) для їх підігрівання. Обладнання, яке полегшує запуск двигуна в холодний період року, має забезпечувати безпеку обслуговуючого персоналу та водіїв. Якщо майданчики для зберігання транспортних засобів, двигуни яких працюють на стиснутому природному і зрідженому нафтовому газі, обладнані засобами підігрівання, конструкція підігрівальних пристроїв повинна виключати можливість нагрівання газових балонів (п. 3.8, п. 3.9 розділу ІІІ Правил охорони на автомобільному транспорті, затверджених наказом МНС України від 09.07.2012 № 64, НПАОП 0.00-1.62-12).

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Експлуатація машин у холодний час року (розділ 7 ВСН 36-90 «Указания по эксплуатации дорожностроительных машин»). Для забезпечення роботи машин в осінньо-зимовий період вживають таких організаційно-технічних заходів: – проводять сезонне технічне обслуговування машин; – утеплюють кабіну, двигуни забезпечують утеплювальним чохлом, перевіряють справність опалювального пристрою; – замінюють літнє змащення в агрегатах і вузлах машин на зимове; – заправляють систему охолодження двигуна низькозамерзаючою рідиною, а якщо її немає – водою за умов щоденного зливу після закінчення роботи; – доводять щільність електроліту в акумуляторних батареях до величини, що відповідає умовам зимової експлуатації акумуляторів; – перевіряють справність склоочисників; – перевіряють машини щодо зимових сортів пального; – готують засоби, що забезпечують легкий пуск двигунів внутрішнього згоряння. Машини, що використовують у холодну пору року за температури повітря нижче ніж мінус 5 °С, мають бути забезпечені: стоянкою в опалювальних приміщеннях (гаражах); індивідуальними або груповими засобами для підігріву мастила та води. Допустима стоянка машин в неопалюваних приміщеннях або на відкритих майданчиках за наявності передпускового розігріву основних агрегатів машини. Не допустимо використовувати відкритий вогонь для передпускового розігріву двигуна. У холодний час року у відриві від виробничої бази підприємства повинні одночасно працювати не менше ніж дві машини у межах видимості.

Допускають зберігання акумуляторних батарей у складі транспортного засобу до 30 діб, якщо за кліматичними умовами це припустимо, до того ж для зменшення саморозряду негативний (мінусовий) провідник транспортного засобу від’єднують від полюсної клеми акумуляторної батареї (п. 6.1 розділу VІ Правил експлуатування акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 02.07.2008 № 795). У разі зберігання транспортного засобу за температури повітря нижче ніж мінус 15 °С на відкритих площадках понад одну добу або в неопалюваних приміщеннях для забезпечення працездатності акумуляторну батарею знімають з транспортного засобу та зберігають у спеціального відведеному опалюваному приміщенні. Відповідно до п. 7.5 Інструкції про порядок надання інформації в Міністерстві інфраструктури під час виникнення надзвичайних ситуацій у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 26.03.2012 № 186, протягом червня – листопада до 10 числа місяця, наступного за звітним, слід надавати до Міністерства інфраструктури оперативну довідку про хід підготовки підприємств транспортно-дорожнього комплексу та інфраструктури до сталої роботи в осінньо-зимовий період.

На підприємствах залізничного транспорту чинними є нормативні документи, що визначають порядок підготовки залізничного господарства до роботи в осінньо-зимовий період, наприклад Інструкція з підготовки господарства перевезень залізниць України до роботи в осінньо-зимовий період, затверджена наказом Укрзалізниці від 21.10.2002 № 532-Ц; Інструкція з підготовки локомотивного господарства залізниць України до роботи в осінньо-зимовий період, затверджена наказом Укрзалізниці від 26.12.2001 №729Ц. Порядок організації утримання аеродромів державної авіації України (державні повітряні судна Збройних Сил України, органи внутрішніх справ, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту, органи охорони державного кордону України та митні органи) в зимово-весняний період визначає розділ VII Інструкції з експлуатації аеродромів державної авіації України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.07.2013 № 441, підготовки авіаційної техніки та засобів її експлуатації до зимової експлуатації – підрозділ 18 розділу ІV Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 № 343. 5. ОБ’ЄКТИ ЕНЕРГЕТИКИ Порядок організації підготовки об’єктів електроенергетики до роботи в осінньо-зимовий період, критерії оцінки та порядок видачі актів готовності до роботи в осінньо-зимовий період визначено

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА

в Положенні про порядок оцінки готовності об’єктів електроенергетики до роботи в осінньо-зимовий період, затвердженому наказом Міністерства палива та енергетики України від 07.07.2006 № 231, у редакції від 29.12.2008 № 667 (далі – Положення № 667), відповідно до якого для перевірки готовності об’єктів електроенергетики до роботи в осінньо-зимовий період не пізніше ніж 1 жовтня поточного року за наказами керівника об’єкта електроенергетики створюють комісії з перевірки готовності до роботи в осінньо-зимовий період (очолювати ці комісії повинні керівники об’єктів електроенергетики) (п. 2.3 розділу ІІ Положення № 667). До критеріїв оцінки готовності об’єктів електроенергетики до роботи в осінньо-зимовий період належать (п. 3.1 розділу ІІІ Положення № 667): – виконання графіків планових ремонтів та робіт, що забезпечують надійну експлуатацію устатковання в обсязі вимог нормативно-правових актів із забезпечення надійної та економічної роботи устатковання та споруд; – відсутність за станом на 10 грудня поточного року випадків аварійних ремонтів основного устатковання; – виконання у запланованих обсягах заходів інвестиційних програм; – виконання заходів, передбачених наказами суб’єктів електроенергетики, з підготовки до роботи в ОЗП, а також закінчення всіх робіт з підготовки до роботи систем опалення, утеплення й освітлення виробничих будівель і робочих місць; – виконання в повному обсязі заходів щодо запобігання пошкодженням устатковання, технологічних схем і споруд в умовах низьких температур зовнішнього повітря; – виконання вимог вибухопожежобезпеки паливного і кабельного господарств, газомасляних систем турбоустановок, генераторів, синхронних компенсаторів, силових трансформаторів та іншого устатковання; – укомплектування всіх робочих місць підготовленим і атестованим персоналом, оснащеним належними засобами індивідуального захисту, спецодягом та інструментом, а також інструкціями з експлуатації устатковання, охорони праці відповідно до нормативно-правових актів; – виконання заходів, передбачених наказами Мінпаливенерго про організацію протиаварійної роботи в електричних мережах і підвищення надійності роботи електричних станцій і мереж, актами розслідування технологічних порушень і приписами щодо усунення вад, які впливають на надійність роботи в осінньо-зимовий період, з терміном виконання до 15 листопада поточного року. Форми Акта перевірки готовності до роботи в осінньо-зимовий період об’єктів електроенергетики наведено в додатках 2, 4 Положення № 667. 5.1. Електроустановки Приміщення, в яких установлюють ввідно-розподільний пристрій та головний розподільний щит, температура має бути не нижче ніж плюс 5 °C. Шафи з апаратурою пристроїв релейного захисту й автоматики, зв’язку і телемеханіки, електролічильниками, шафи керування та розподільні шафи повітряних вимикачів, а також шафи приводів масляних вимикачів, відокремлювачів, короткозамикачів і роз’єднувачів, установлених в розподільних установках, у яких значення температури повітря може бути нижче за допустиме, мають бути обладнані пристроями електропідігрівання, які вмикають у разі зниження значень температури навколишнього середовища нижче ніж плюс 5 °C. Увімкнення і вимкнення електропідігрівачів переважно здійснюють автоматично (п. 3.22 розділу VII Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 13.02.2012 № 91 (далі – ПТЕЕС); п. 2.4.9 «Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок», НПАОП 40.1-1.32-01). Під час здачі в експлуатацію кабельної лінії напругою понад 1 кВ перед прокладанням, якщо температура повітря нижче від 0 °С, мають додатково оформлювати протокол нагрівання кабелів на барабанах (п. 2.2 розділу VII ПТЕЕС). Кабелі, що перекладаються, повинні мати температуру не нижчу за плюс 5 °C (п. 6.2.40 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, НПАОП 40.1-1.21-98). Якщо для охолодження трансформаторів, використовують вентилятори, під час їх аварійного вимкнення допустима робота з номінальним навантаженням залежно від значень температури навколишнього повітря протягом певного часу, а саме: якщо температура навколишнього повітря мінус 15 °C, допустима тривалість роботи становить 60 годин; мінус 10 °C – 40 годин, 0 °C – 16 годин (п. 4.22 розділу VII ПТЕЕС). Вимірювання характеристик ізоляції та випробування ізоляції підвищеною напругою, відбір для аналізу проби трансформаторного масла з баків апаратів проводять за плюсової температури (переважно не нижче ніж плюс 5 °C) (п. 13.6 розділу VII; п. 4 таблиці 8, п. 1а таблиці 11 п. 1б таблиці 16, п. 1а таблиці 21 додатка 1 ПТЕЕС).

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Люмінесцентні лампи потрібно застосовувати в приміщеннях з мінімальною температурою повітря не менше ніж плюс 5 °С і за умови живлення ламп в усіх режимах напругою не нижче ніж 90% номінальної. Допустимо застосовувати люмінесцентні світильники зі спеціальними лампами та схемами їх підключень, що забезпечують їхню нормальну роботу за температури зовнішнього повітря мінус 15 °С (частина 6 п. 4.76 ДБН В.2.5-28-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення»).

Засоби електрозахисту, що експлуатуються в Україні, повинні виготовляти в кліматичному виконанні V категорії згідно з ГОСТ 15150-69 (п. 13.3.2 Правила експлуатації електрозахисних засобів, НПАОП 40.1-1.07-01). Засоби захисту з гуми та синтетичних матеріалів, що містяться на складі, потрібно зберігати в сухому приміщенні за температури не нижче 0 С (п. 4.3.3 НПАОП 40.1-1.07-01). 5.2. Теплові установки Опалювальний сезон починається та закінчується згідно з відповідними розпорядженнями місцевих органів самоврядування: – починається, якщо впродовж трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря не перевищує плюс 8 °С, до того ж заповнення систем теплопостачання має бути завершено до 15 вересня (п. 3 розділу VIII Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10.12.2008 № 620/378, далі – Правила № 620); п. 7.9.4 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, далі – Правила № 71), та для умов міста Києва опалювальний сезон починається переважно з 15 жовтня; – закінчується, якщо впродовж трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує плюс 8 °С (для умов міста Києва опалювальний сезон закінчується не пізніше 15 квітня). До 1 жовтня мають бути закінчені всі планові роботи на устаткованні джерел теплопостачання, теплових мереж, теплових пунктів, систем опалення, вентиляції та гарячого водопостачання та усунуті всі порушення й дефекти, виявлені під час підготовки до опалювального періоду (п. 5 розділу IV Правил № 620). Після закінчення перевірки й оцінки готовності до роботи в опалювальний сезон центральні органи виконавчої влади та/або уповноважені органи до 1 жовтня видають розпорядчий документ про готовність об’єктів споживачів, які їм підпорядковані, до роботи в опалювальний сезон (п. 2.16 розділу Х Правил № 620). Порядок підготовки теплових установок і мереж до опалювального періоду визначено в підрозділі 7.9 Правил № 71). Для перевірки готовності до опалювального сезону під час приймання теплових пунктів перевіряють і оформляють відповідними актами (п. 7.9.2.4 Правил № 71): – виконання плану ремонтних робіт, якість їх виконання; – стан трубопроводів місцевих теплових мереж, які належать споживачу; – стан утеплення будівель (горища, сходові кліті, підвали, двері тощо) та центральних теплових пунктів, які належать споживачу, а також індивідуальних теплових пунктів; – стан трубопроводів, арматури та теплової ізоляції; – наявність і стан засобів вимірювальної техніки та автоматичних регуляторів; – наявність і стан приладів обліку теплової енергії; – працездатність захисту систем теплоспоживання; – наявність паспортів теплових установок, принципових схем та інструкцій для обслуговуючого персоналу; – відсутність прямих з’єднань устатковання теплових пунктів з водопроводом та каналізацією; – щільність устатковання теплових пунктів; – наявність пломб на розрахункових шайбах та соплах елеваторів. Перед початком опалювального сезону проводять промивання системи опалення та гідравлічне випробування на щільність і міцність (п. 7.9.5, п. 7.7.20, п. 7.7.21 Правил № 71). Замерзлі трубопроводи з горючими, вибухонебезпечними і шкідливими речовинами, а також їхню арматуру відігрівають гарячою водою або парою з дотриманням заходів щодо запобігання опікам працівників (заборонено виконувати ці роботи із застосуванням джерела тепла з відкритим вогнем) (п. 4.23 розділу ІV; п. 1.3 розділу IX Правил охорони праці під час експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій, теплових мереж і тепловикористовувальних установок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.12.2013 № 892, НПАОП 0.00-1.69-13). Кожний тепловий пункт повинен мати інструкцію, яка регламентує порядок проведення пуску (зупинення) трубопроводів, зокрема й у холодний період року.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА

Опалювальна площа – загальна опалювальна площа об’єкта споживача без урахування площі лоджій, балконів, терас, а також площі приміщень, де немає тепловіддавальних поверхонь (радіаторів, регістрів, стінок печей, трубопроводів систем опалення тощо), які безпосередньо не з’єднані з опалювальними приміщеннями дверними та іншими отворами (п. 4 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494). Опалювана житлова площа квартири – площа всіх житлових та підсобних приміщень квартири (житлових кімнат, кухні, туалету, ванної кімнати, передпокою, коридорів, комірчин тощо) в межах внутрішньої поверхні стін і перегородок квартири (розділ «Визначення основних термінів» Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 № 1497).

6. БУДІВЛІ ТА СПОРУДИ 6.1. Виробничі будівлі Відповідно до п. 2.8 – п. 2.11 Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 № 32/288, під час перевірки підготовки виробничих будівель і споруд до зими (осіннього технічного огляду) слід перевірити: y несучі та огороджувальні конструкції будівель і споруд та вжити заходів щодо усунення пошкоджень гідроізоляції фундаментів, щілин, зазорів тощо; y технічний стан мереж водопостачання, каналізації і теплопостачання, не допускати витікання у з’єднаннях і через тріщини стінок труб, фасонних частин і пристроїв, а також вентиляційних систем (не допускати викидання біля стін будівель відпрацьованих води та пари); y технічний стан покрівлі та пристроїв для відведення атмосферних і талих вод з даху будівлі (жолобів і водостоків); y стан планування землі біля будівлі і споруди для відводу атмосферної води: спланована поверхня землі повинна мати нахил від стін будівлі; брукування навколо будівлі має бути в справному стані; щілини між асфальтовими і бетонними вимощеннями (тротуарами) і стінами будівлі мають бути розчищені, а потім закладені гарячим бітумом, цементним розчином, смолою або м’ятою глиною; y наявність робочого інвентарю для прибирання снігу, льоду та чи немає складування матеріалів, відходів виробництва і сміття біля стін будівель; y конструкції, які підпадають під вплив динамічних і термічних навантажень або розташовані в агресивному середовищі, а також будівлі і споруди, що зведені на підроблюваних підземними гірничими виробками територіях, на просадних ґрунтах та зсувних територіях, звернувши на них особливу увагу під час нагляду. У холодний період року в приміщенні для сушіння одягу температура підігрітого припливного повітря повинна перебувати в межах 16–33 °С, а кратність за одну годину або повітрооб’єм проводити за розрахунком (п. 6.2.2 ДБН В.2.2-28:2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення»). Установлення шаф для сушіння спецодягу в гардеробних слід проектувати відповідно до завдання на проектування. До того ж об’єм природної витяжки повинен становити 10 м3/год, а об’єм загальнообмінної витяжки з гардеробних має бути відповідно зменшений. Регістри обігріву шаф потрібно приєднувати до окремої гілки трубопроводів системи опалення з можливістю вимкнення (п. 6.2.11 ДБН В.2.2-28:2010). Норма площі приміщення для «сушіння, знепилювання та знешкодження одягу» (у м2) на одну особу повинна становити не менше ніж 0,15 (п. 5.2.2.3, таблиця 5 ДБН В.2.228:2010). 6.2. Температура повітря у приміщенні будівлі Вимоги до клімату виробничого середовища визначають: ДСН 3.3.6.042-99 «Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» та ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування». Наприклад, допустимі діапазони температури, відносної вологості і швидкості руху повітря офісного приміщення в холодний період року (в опалювальний період) наведено в таблиці 2 (за даними таблиць Д.4 і Д.5, рисунка Д.4 додатка Д ДБН В.2.5-67:2013).

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Таблиця 2 ДОПУСТИМІ ДІАПАЗОНИ ТЕМПЕРАТУРИ, ВІДНОСНОЇ ВОЛОГОСТІ ТА ШВИДКОСТІ РУХУ ПОВІТРЯ ОФІСНОГО ПРИМІЩЕННЯ У ХОЛОДНИЙ ПЕРІОД РОКУ (В ОПАЛЮВАЛЬНИЙ ПЕРІОД) Умови мікроклімату Середня швидкість руху повітря офісного приміщення Діапазон Відносна (ступінь турбулентності (комірковий офіс, офіс температур, вологість, у % повітря – плюс 40%, температура 0 з відкритим планування), у С повітря – плюс 22 0С) сидяча діяльність Підвищені оптимальні 22,0 ± 1,0 30–50% 0,1 Оптимальні 22,0 ± 2,0 25–60% 0,15 Допустимі 22,0 ± 3,0 35–70% 0,2 * Опалювальний період – період року із середньою добовою температурою, що переважно дорівнює 8 °С, але не вище ніж плюс 14 °С (примітка 2 до п. 3.33 ДБН В.2.5-67:2013). Нормативні діапазони температури, відносної вологості та швидкості руху повітря у робочій зоні виробничих приміщень наведено в таблиці Е.1 додатка Е ДБН В.2.5-67:2013. Вони залежать від категорії робіт (легка, середньої важкості, важка). Наприклад, у холодний та перехідний період року на постійних робочих місцях та під час важкої роботи у виробничих приміщеннях температура може становити до плюс 13 °С. Крім того, розрахункові температури у приміщеннях визначають залежно від призначення (виду) будівлі. Вони конкретизуються нормативними документами серії ДБН В.2.2 «Будинки та споруди». Наприклад, розрахункові температури у закладах охорони здоров’я визначено в додатку Д ДБН В.2.2-10-2001; у приміщеннях будинків адміністративного та побутового призначення – в таблиці 9 ДБН В.2.2-28:2010; у приміщеннях житлових будинків – у таблиці 4 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення». Наприклад, розрахункові температури повітря у приміщеннях житлових будинків наведено у таблиці 3 (за даними таблиці 4 ДБН В.2.2-15-2005). РОЗРАХУНКОВІ ТЕМПЕРАТУРИ ПОВІТРЯ І ВИМОГИ ДО ПОВІТРООБМІНУ В ПРИМІЩЕННЯХ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ Приміщення Загальна кімната, спальня, кабінет Кухня Кухня-їдальня Ванна Вбиральня Суміщений санвузол Басейн Приміщення для пральної машини в квартирі Гардеробна для чищення і прасування одягу Вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, передпокій квартири Приміщення чергового персоналу (консьєржа/консьєржки) Незадимлювана сходова клітка типу Н1 Машинне приміщення ліфтів Сміттєзбірна кімната Гараж-стоянка Електрощитова

Таблиця 3

Розрахункова температура взимку, °С 20 18 20 25 20 25 25 18 18 16 18 14 5 5 5 5

У холодний період року в громадських, адміністративно-побутових та виробничих приміщеннях, якщо їх не використовують та в неробочий час, допустимо зниження температури повітря нижче за нормовану, але не нижче ніж: плюс 12 °С – в громадських та адміністративно-побутових приміщен-

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА

нях; плюс 8 °С – у виробничих приміщеннях (п. 5.80 ДБН В.2.2-24:2009 «Будинки і споруди. Проектування висотних житлових і громадських будинків»). Покриття висотних будинків, будівель умовною висотою від 73,5 м до 100 м включно, а також водостічних воронок і водостоків має передбачати електропідігрів. Під час влаштування похилих дахів на адміністративних будівлях, школах, дитячих садках та будівлях, що безпосередньо примикають до тротуарів (доріг), повинні обов’язково застосовувати системи сніготанення (електрообігрівання, обігрівання за допомогою пари тощо). Під час влаштування внутрішніх водостоків у неопалюваних будівлях і спорудах потрібно вживати заходів щодо забезпечення плюсової температури у трубопроводах і водостічних воронках за мінусової температури зовнішнього повітря (електрообігрівання, обігрівання за допомогою пари тощо) (п. 22.1.1 ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація»). 7. ОБ’ЄКТИ БЛАГОУСТРОЮ 7.1. Зелені насадження У зимовий період практикують зберігання посадкового матеріалу, до того ж саджанці прикопують у незатоплених і захищених від вітру місцях із забезпеченням вільного розташування кореневої системи (п. 8.6.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, далі – Правила № 105). Теплолюбні рослини на зиму прикривають ялиновим або сосновим гіллям, листям чи торфом. Перед прикриванням зрізують усі пагони і листя на висоті 6–12 см від землі, товщина прикривального шару – 5–20 см. Прикривання проводять після приморозків (по остиглій землі). Бульби жоржин, бегонії бульбової, бульбоцибулини гладіолусів, монтбреції, кореневища канн та інших рослин прибирають на зимове зберігання (п. 9.4.11, п. 9.4.12 Правил № 105). Дерева та чагарники, які не переносять низьких температур, вимагають захисту в зимовий період. Дуже чутливі до морозів молоді рослини. Окремі види магнолій, кипарисовики, троянди, які потрібно вкривати матами, мішковиною, крафт-папером, ялиновим або сосновим гіллям (п. 9.1.3 Правил № 105). Зимове пересаджування практикують лише для великорозмірних дерев віком 12–15 і більше років. Заготівлю, перевезення та садіння проводять за температури не нижче ніж мінус 15–20 °С. Стовбури і скелетні гілки слабоморозостійких дерев із гладкою глянцевою корою обгортають мішковиною для запобігання утворенню морозобоїн. Хвойні дерева для недопущення сонячних опіків, обмерзань і обламувань снігом і льодом повністю обгортають мішковиною або крафт-папером, обв’язують шпагатом, обгороджують кілками. Хвойні та інші морозостійкі породи дерева можуть пересаджувати із замороженою грудкою з дотриманням таких вимог: восени викопують яму, діаметр якої має бути більшим від діаметра грудки; яму наполовину засипають родючим ґрунтом, а зверху покривають пухким матеріалом від промерзання; взимку, коли коренева грудка достатньо промерзне (за температури не нижче ніж мінус 12 °С), дерево транспортують на нове місце й саджають; кореневу систему дерева можна не впаковувати (п. 8.9.2 – п. 8.9.6 Правил № 105). Формувальне обрізання дерев рекомендують здійснювати рано навесні, до початку вегетації (кінець лютого – квітень). У районах з м’якою зимою, де температура повітря не опускається нижче ніж мінус 10 °С, допустимо осіннє формування після листопаду (п. 9.1.11.1 Правил № 105). 7.2. Прибудинкові території У зимовий період року для запобігання утворенню ожеледиці та сприяння її ліквідації проводять обробку дорожніх покриттів технологічними матеріалами, дозволеними до використання Міністерством охорони здоров’я України (п. 3.8 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.03.2011 № 145). Зимове прибирання прибудинкових територій під час снігопаду (зрушення та підмітання снігу) можна виконувати з періодичністю, наведеною в таблиці 4 (п. 4.3 Методичних рекомендацій з прибирання території об’єктів благоустрою населених пунктів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 07.07.2008 № 213, далі – Методичні рекомендації). Для забезпечення безпеки пішоходів сніг під час ручного прибирання вдосконаленого покриття рекомендують прибирати повністю, в інших випадках – під час прибирання рекомендують залишати шар снігу для подальшого ущільнення. На тротуарах і внутрішньоквартальних проїздах потрібно використовувати пісок без домішок солі. В окремих випадках зледенілі або покриті снігово-льодовим накатом внутрішньоквартальні проїзди

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

допустимо посипати піскосоляною сумішшю з 3%-м вмістом солі. Тротуари та внутрішньоквартальні проїзди обробляють піском з нормою посипання 200–300 г/м2. На зупинках громадського транспорту, ділянках зі схилами та сходинками, ділянках перед громадськими та побутовими об’єктами, закладами охорони здоров’я та дитячими закладами норму посипання збільшують до 400–500 г/м2. Обробка покриття має бути закінчена протягом 1–1,5 години після початку утворення слизькості покриття (п. 5.29, п. 5.30 Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.02.2012 № 54). РЕКОМЕНДОВАНА ПЕРІОДИЧНІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗИМОВОГО ПРИБИРАННЯ (ЗА ДАНИМИ ТАБЛИЦІ 5 МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ)

Клас тротуару I II III

Рекомендована періодичність, год, за температури повітря, °C нижче за мінус 2 вище за мінус 2 через 3 через 1,5 через 2 через 1,0 через 1 через 0,5

Таблиця 4

Рекомендована періодичність, якщо немає снігопаду, доби через 3 через 2 через 1

Примітка. Клас тротуару рекомендують визначати як середню кількість пішоходів на годину у період з 8:00 до 18:00 у смузі руху шириною 0,75 м: – у разі руху до 50 пішоходів на годину – I клас; – у разі руху від 51 до 100 пішоходів на годину – II клас; – у разі руху від 101 і більше пішоходів на годину – III клас. 8. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА Застосування електричних опалювальних приладів у приміщеннях категорій за вибухопожежонебезпекою А та Б заборонено. Для опалення будинків та приміщень площею до 50 м2, мобільних (інвентарних) будівель можуть застосовувати масляні радіатори та нагрівальні електропанелі із закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електропанелі повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор (п. 1.13, п. 1.14 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417, далі – Правила № 1417). Заборонено застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання; використання побутових електронагрівальних приладів без негорючих теплоізоляційних підставок та в непередбачених місцях (приміщеннях) (п. 1.18 розділу IV Правил № 1417). Улаштування тимчасових печей у приміщеннях заборонено (п. 2.12 розділу IV Правил № 1417). Як виняток, у разі потреби дозволено установку тимчасових металевих печей («буржуйок») у приміщеннях гуртожитків, адміністративних, громадських та допоміжних будинках підприємств, а також у житлових та дачних будинках, на будівельних майданчиках за умови виконання інструкцій підприємств – виробників цих приладів, а також: – підлогу з горючих матеріалів під печами потрібно ізолювати одним рядом цеглин, покладених плиском на глиняному розчині, або негорючим теплоізолювальним матеріалом завтовшки не менше ніж 0,12 м з обшивкою зверху покрівельною сталлю; – печі треба встановлювати на відстані не менше ніж 1 м від конструкцій з матеріалів груп горючості Г3, Г4 та не менше ніж 0,7 м – від конструкцій з матеріалів груп горючості Г1, Г2; – металеві димові труби, що прокладають під стелею або паралельно до стін та перегородок з матеріалів груп горючості Г3, Г4, мають бути розміщені на відстані від них не менше ніж на 0,7 м – без ізоляції на трубі; не менше ніж 0,25 м – з ізоляцією, яка не допускає підвищення температури на її зовнішній поверхні понад 90 °C; – металеві димові труби допустимо прокладати через перекриття з горючих матеріалів за умови влаштування перегородки з негорючих матеріалів розміром не менше ніж 0,51 м. У разі виведення металевої димової труби через вікно (коли немає риштування) в нього треба вставляти лист покрівельного заліза, який замінює переділку, розміром не менше ніж три діаметри димової труби. Кінець труби слід виводити за стіну будинку не менше ніж на 0,7 м та закінчувати спрямованим угору патрубком заввишки не менше за 0,5 м. Патрубок, який виводять з вікна верхнього поверху, повинен

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА

підніматися вище карниза на 1 м. На патрубку слід встановлювати пристрої для відведення атмосферних опадів. Під час експлуатації калориферів потрібно дотримуватися таких вимог (п. 2.25 розділу IV Правил № 1417): – відстань між калориферами і конструкціями з горючих та важкогорючих матеріалів має бути не менше ніж 1,5 м за наявності вогневого або електричного підігріву і не менше ніж 0,1 м, коли теплоносієм є вода або пара; – тримати постійно справними контрольно-вимірювальні прилади; – не допускати виникнення зазорів між калориферами, а також між калориферними і будівельними конструкціями камер, а виявлені зазори зашпаровувати негорючими матеріалами; – систематично проводити пневматичним або гідравлічним способом очищення калориферів від забруднень; – стежити за тим, щоб транзитні канали, якими подається нагріте в калорифері повітря, не мали отворів, крім каналів, призначених для подавання повітря у приміщення. Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусової температури, на холодний період року потрібно знімати. У такому разі на пожежних щитах та стендах розміщують інформацію про місце розташування найближчого вогнегасника (п. 3.21 розділу V Правил № 1417). Під час експлуатації резервуарів на складах легкозаймистих і горючих речовин потрібно здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів та вогнезатримувальних пристроїв, за температури повітря вище за 0 °С їх перевірки потрібно проводити не рідше ніж один раз на місяць, а нижче ніж 0 °С – не рідше ніж два рази на місяць. Дихальні клапани слід очищати від льоду (п. 9.2 частина 6 розділу VІ Правил № 1417).

ЧЕК-ЛИСТ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ДОДАТОК... ДОДАТОК... ДОДАТОК... ДОДАТОК... ДОДАТОК... ДОДАТОК... ДОДАТОК... ДОДАТОК... Д ДО ОДА ДАТО ТОК

ЛИСТ ОЦІНКИ РИЗИКІВ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ У ЗИМОВИЙ ПЕРІОД 1. УВЕДЕННЯ (ІNTRODUCTION)

Роботи в умовах зниженої температури повітря на відкритих територіях належать до шкідливих умов праці (гранична температура залежить від швидкості руху повітря та вологості): 1 кліматична зона (Північна) – мінус 10 °С

2 кліматична зона (Центральна) – мінус 7 °С

За швидкості руху повітря понад 1 м/с значення температури повітря збільшуються на 2,2 °С на кожний 1 м/с підвищення його швидкості

2.ОРГАНІЗАЦІЙНА ПІДГОТОВКА (SETTING) 2.1. Оцінка умов проведення робіт (ризиків) (assessmen): Прогноз погоди: • температурні показники_______________________________________ • швидкість руху повітря_______________________________________ • вологість __________________________________________________ 2.2. Оцінка допуску працівників, яких залучають до роботи у зимовий період: Інструктаж з питань: охорони праці; пожежної безпеки

Графік роботи в умовах знижених температур на відкритих територіях (з перервами на обігрів)

Медичний огляд

3.ТЕХНІЧНА ПІДГОТОВКА 3.1. Оцінка засобів індивідуального захисту для роботи у зимовий період: Зимовий спецодяг і спецвзуття

Приміщення для обігріву працюючих

Робочий інвентар для прибирання снігу та льоду

Пісок або інші протиожеледні матеріали (наприклад, соляна суміш)

3.2. Оцінка стану виробничих приміщень, призначених для роботи у зимовий період: Гідроізоляція фундаменту, несучих і огороджувальних конструкцій Сигнальні огорожі Знаки безпеки Електромережа: підняття електрокабелів на безпечну висоту ізолювання відкритих контактних з’єднань перевірка плавких вставок запобіжників

Планування землі біля будівлі та споруди для відводу атмосферних опадів Утеплення (теплоізоляція) приміщень Ущільнення воріт, вхідних дверей та інших пристроїв, що відкриваються

Покрівля та пристрої для відведення атмосферних опадів і талих вод Засоби пожежогасіння Джерела теплопостачання, обігрівальні засоби: електричні, газові й інших видів; стаціонарні, мобільні (переносні)

Скління вікон та перекриття інших технологічних прорізів Засоби захисту від обмороження у медичній аптечці Інженерні мережі, де застосовується вода (водопровідно-каналізаційні, вентиляційні системи)

3.3. Оцінка оснащення засобами виробництва для роботи у зимовий період: Навіси для захисту засобів виробництва від атмосферних опадів

Ущільнення конструктивних елементів засобів виробництва

Хімічні добавки для прискорення твердіння робочих матеріалів: бетонний розчин асфальтобетонна суміш

Спецзасоби виробництва: електропідігрівання бетону термоактивна опалубка для обігрівання бетону

3.4. Оцінка стану транспортних засобів для роботи у зимовий період: утеплення кабіни утеплювальний чохол для двигуна прилади обігріву (підігріву) Щільність електроліту в акумуляторних батареях, що відповідає умовам зимової експлуатації акумуляторів

Зимові сорти паливо-мастильних матеріалів

Низькозамерзаюча рідина для системи охолодження двигуна (антифриз)

Гумотехнічні вироби (шини) для зимового періоду Насадки на колеса для руху по снігу (льоду)

Склоочисники

Засоби для полегшення запуску двигуна транспортного засобу холодний період року

Сезонне технічне обслуговування машини

Заходи, обов’язкові для виконання

Заходи з можливістю вибору (залежно від умов праці)

ЗРАЗОК ІНСТРУКЦІЇ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

______________________________________________________________________ (повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)

Затверджено Наказ__________________________ (посада роботодавця

_______________________________ і найменування підприємства)

__________________ № __________

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Інструкцією під час виконання робіт в осінньо-зимовий період (далі – Інструкція) установлено загальні вимоги щодо експлуатації будівель, споруд та засобів виробництва (устатковання, машин, механізмів тощо), які використовують на відкритих територіях виробничих об’єктів в осінньо-зимовий період (переважно під час проведення будівельних робіт). Вимоги безпеки під час експлуатації засобів виробництва за мінусової температури конкретизуются відповідними інструкціями за професіями, видами робіт і експлуатаційною документацією заводувиробника. 1.2. Інструкцію розроблено на основі Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 21.12.1993 № 132; Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 № 9; Правил про роботу на відкритому повітрі в холодну пору року, затверджених постановою Наркомпраці СРСР від 11.12.1929; Державних санітарних норм «Гігієнічна класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.04.2014 № 248; Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 № 32/288; Правил охорони на автомобільному транспорті, затверджених наказом МНС України від 09.07.2012 № 964; Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 27.03.2007 № 62; ВСН 36-90 «Указания по эксплуатации дорожно-строительных машин». 1.3. Інструктаж за цією інструкцією проводять відповідно до наказу керівника підприємства перед настанням холодного періоду. Холодним періодом вважають період, якщо впродовж трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря не вища ніж плюс 8 °С, але максимальна добова температура не перевищує плюс 14 °С. 1.4. Умови праці на відкритих територіях за граничної температури повітря належать до шкідливих: І кліматична зона – мінус 10 °С; ІІ кліматична зона – мінус 7 °С. За швидкості руху повітря понад 1 м/с граничні значення температури повітря збільшуються. Граничні значення температури повітря, сили вітру, тривалість робочого дня і перерви за мінусових температур, за яких мають бути тимчасово припинені роботи на відкритому повітрі або припинено перевезення людей у неопалюваних транспортних засобах, визначає керівник підприємства (за погодженням з відповідними службами місцевих органів влади). 1.5. Особи, яких залучають до робіт в умовах зі зниженою температурою повітря на відкритихтеріторіях (зі шкідливими умовами праці), повинні проходити відповідний медичний огляд. 1.6. Під час роботи в осінньо-зимовий період на працюючих можуть впливати несприятливі погодні умови: знижена температура повітря, підвищена вологість (дощ, сніг, хуртовина) та швидкість повітря (вітер) тощо. За мінусових температур погіршуються умови руху, керування та проведення технічного обслуговування засобів виробництва, виникає небезпека замерзання систем охолодження в конструктивних елементах систем, де застосовують воду. 1.7. Для зменшення впливу несприятливих погодних умов під час проведення робіт в осінньозимовий період вживають організаційно-технічних заходів щодо підготовки виробничих приміщень, будівель та споруд:

ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБІТ В ОСІННЬО-ЗИМОВИЙ ПЕРІОД

ІНСТРУКЦІЯ

(число, місяць, рік)

ІНСТРУКЦІЯ

ЗРАЗОК ІНСТРУКЦІЇ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

– перевіряють несучі та огороджувальні конструкції будівель і споруд, усувають пошкодження гідроізоляції фундаментів, щілини, зазори тощо; – перевіряють справність покрівлі та пристроїв для відведення атмосферних і талих вод з даху будівлі (жолобів і водостоків), а також планують землі біля будівлі і споруди для відводу атмосферної води (спланована поверхня землі повинна мати нахил від стін будівлі); – перевіряють технічний стан мереж водопостачання, каналізації і теплопостачання, щоб не допустити витікання у з’єднаннях і через тріщини стінок труб, фасонних частин і пристроїв, а також вентиляційних систем; – перевіряють справність і готовність до роботи в зимових умовах елементів вікон, ліхтарів, воріт, дверей та інших пристроїв, що відкриваються; – утеплюють приміщення будівель та споруд, готують і перевіряють працездатність їхньої опалювальної системи, приладів обігріву. 1.8. Для підготовки виробничих об’єктів з відкритими територіями (наприклад, будівельних майданчиків) слід: – забезпечити працюючих зимовим спецодягом і взуттям; – визначити температуру та силу вітру, за яких надають перерви для обігрівання; за потреби скласти графіки робіт за знижених температур на відкритих територіях (для помірно-складних робіт передбачати перерви на обігрів по 10 хвилин у теплому місці); – забезпечити робочим інвентарем для прибирання снігу та льоду, а також піском або іншими протиожеледними матеріалами (наприклад, соляною сумішшю); – утворити запас хімічних добавок, що використовують для прискорення твердіння бетону та інших розчинів; – забезпечити справність навісів та ущільнень на конструктивних елементах засобів виробництва, передбачених експлуатаційною документацією заводу-виробника; – визначитися з приміщеннями для обігріву працюючих (площа такого приміщення повинна становити 0,1 м2 на одного працюючого в найбільш численну зміну (за винятком тих, які використовують місцеві установки променевого обігрівання), але дорівнювати не менше ніж 8 м2); – забезпечити приміщення технічно справними обігрівальними приладами; – відремонтувати шляхи доступу до приміщень та стаціонарних засобів виробництва; – перевірити технічний стан мережі електроживлення засобів виробництва та приміщень, підняти електрокабелі на безпечну висоту, ізолювати відкриті контактні з’єднання; перевірити відповідність плавких вставок запобіжників; біля електрощитів установити трапи (електротехнічні пристрої загального призначення потрібно експлуатувати в сухому місці, де неможливе механічне пошкодження пристрою та мережі його електроживлення рухомими частинами, наприклад дверима); – медичну аптечку слід забезпечувати засобами захисту від обмороження. 1.9. Під час проведення робіт можна використовувати спеціальні засоби виробництва (наприклад, термоактивну опалубку для обігрівання бетону), а також хімічні добавки для прискорення твердіння будівельного розчину). 1.10. Для забезпечення роботи транспортних засобів в осінньо-зимовий період уживають таких організаційно-технічних заходів: – проводять сезонне технічне обслуговування машин, відповідно до експлуатаційної документації заводу-виробника; – утеплюють кабіну, двигуни забезпечують утеплювальним чохлом, перевіряють справність опалювального пристрою; – заміняють літнє змащення в агрегатах і вузлах машин на зимове; – заправляють систему охолодження двигуна низькозамерзаючою рідиною, а якщо її немає – водою за умови щоденного зливу після закінчення роботи; – доводять щільність електроліту в акумуляторних батареях до величини, що відповідає умовам зимової експлуатації акумуляторів; – перевіряють справність склоочисників; – перевіряють машини щодо зимових сортів палива; – готують засоби, що полегшують запуск двигуна внутрішнього згоряння в холодний період року; – готують спеціальні насадки на колеса для руху по снігу (льоду); – утворюють запас зимових сортів пально-мастильних матеріалів, антифризу, гумотехнічних виробів та інших експлуатаційних матеріалів. 1.11. Машини, що використовують у холодну пору року, коли температура повітря нижча за мінус 5 °С, мають бути забезпечені: стоянкою в опалювальних приміщеннях (гаражах); індивідуальними або груповими засобами для підігріву мастила та води. Допустима стоянка машин в неопалюваних приміщеннях або на відкритих майданчиках за наявності передпускового розігріву основних агрегатів машини.

ЗРАЗОК ІНСТРУКЦІЇ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ

3.1. У холодну пору року на відкритих територіях використовувати зимовий одяг та спецвзуття, дотримуватися графіка роботи (за знижених температур на відкритих територіях – перерв на обігрів). 3.2. Бути обережним під час пересування до робочого місця. Робочі настили, засоби підмощування, місця та підходи до них очищати від снігу, льоду та посипати піском або іншими протиожеледними матеріалами (наприклад, соляною сумішшю). 3.3. Своєчасно прибирати сніг з покриттів будівель, споруд та навісів стаціонарних засобів виробництва, не допускаючи їх перевантаження. Під час очищення покриттів не допустимо використовувати інструменти ударної дії, що можуть пошкодити навіси (покрівельні матеріали). До робіт з очищення покриттів будівель і споруд, що передбачають перебування на висоті, залучають осіб, які мають відповідний допуск та забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту. 3.4. Контролювати технічний стан мереж водопостачання, каналізації і теплопостачання, не допускати витікання у з’єднаннях і через тріщини стінок труб, фасонних частин і пристроїв. Контролювати працездатність вентиляційної системи. Замерзлі деталі, трубопроводи та їхню арматуру відігрівають без використання відкритого полум’я (водою або парою). 3.5. Не допускати зберігання пально-мастильних матеріалів, відходів виробництва та сміття в робочих зонах, біля стін будівель та споруд (понад змінну норму), а також викиди відпрацьованих води та пари біля стін будівель і споруд. 3.6. Зона можливого падіння бурульок з покрівлі будівель і споруд має бути огородженою, за потреби встановлено знаки безпеки або сигнальну огорожу. 3.7. Заборонено: – проводити роботи на висоті у відкритих місцях за швидкості вітру 10 м/с і більше, під час ожеледиці, грози або туману, який погіршує видимість у межах фронту робіт, а також у нічний час за недостатнього освітлення та якщо температура повітря вища ніж плюс 35 °С або нижча за мінус 20 °С; – проводити монтаж елементів опалубки, що мають велику парусність, за швидкості вітру 10 м/сек та під час значних поривів вітру (межа великої парусності становить 5 м2 і більше); – працювати ззовні з електроінструментом загального призначення у дощ чи сніг без навісу; – проводити улаштування пластикових труб і трубних заготовок для санітарно-технічних пристроїв без попереднього їх перебування у приміщенні за температури плюс 5 °С і більше не більше ніж 2 години; – різати скло, що перебувало на повітрі за мінусової температури; – оброблювати обледенілі та намоклі дерев’яні поверхні механізованим інструментом. 3.8. Роботи з ремонту фасадів у зимових умовах можна проводити без використання тимчасових захисних споруд від впливу зовнішнього середовища (так званих тепляків) за температури повітря до мінус 20 °С. 3.9. У разі виявлення у кам’яних чи бетонних стінах, залізобетонних колонах, прогонах, фермах, балках і плитах тріщин інформувати відповідальну особу виробничого об’єкта. 3.10. У холодний час року у відриві від виробничої бази підприємства повинні одночасно працювати не менше двох машин у межах видимості.

ІНСТРУКЦІЯ

2.1. Ознайомитися з експлуатаційною документацією заводу-виробника щодо особливостей експлуатації засобів виробництва в осінньо-зимовий період. 2.2. Ознайомитися з технологічною документацією щодо проведення робіт за низьких температур, за потреби з вимогами безпеки під час використання хімічних добавок (наприклад, технологічною картою на виконання кам’яної кладки або бетонних робіт). 2.3. У разі випадання снігу очистити робочу зону, місця доступу до робочих місць, засобів виробництва та виробничих приміщень (трапи, сходи, майданчики тощо). За потреби посипати місця проходу піском або іншими протиожеледними матеріалами (наприклад, соляною сумішшю). 2.4. За несприятливих погодних умов не допустимо направляти транспортні засоби на роботи в далекі рейси (у відриві від основної бази). Якщо потрібно, кількість машин, що направляються, має становити не менше ніж дві. 2.5. Не допустимо використовувати відкритий вогонь для передпускового розігріву двигуна. 2.6. Якщо засіб виробництва непридатний до експлуатації в осінньо-зимовий період, його слід від’єднати від мережі, замінити або інформувати про несправність керівника робіт.

ІНСТРУКЦІЯ

2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ

ЗРАЗОК ІНСТРУКЦІЇ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ

4.1. Упорядкувати засоби виробництва, очистити їх від снігу, льоду та бруду. 4.2. Невикористані витратні матеріали покласти у передбачене для їх зберігання місце. 4.3. Транспортні засоби поставити на призначений для стоянки майданчик або бокс. 4.4. Інформувати керівника робіт про виявлені під час роботи несправності й інші чинники, що впливають на безпеку.

ІНСТРУКЦІЯ

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ

5.1. До аварійних ситуацій та нещасних випадків, що можуть виникнути під дією несприятливих погодних умов (знижена температура, дощ, вітер тощо), належать: – падіння під час пересування у місцях, не очищених від льоду; – обмороження у разі невикористання засобів індивідуального захисту (зимового спецодягу, спецвзуття, рукавиць, захисної каски); – руйнування конструктивних елементів будівель, споруд та засобів виробництва внаслідок дії снігового покриву, а також замерзлої води; – падіння з висоти внаслідок різких поривів вітру під час проведення монтажних робіт і робіт на засобах підмощування. 5.2. У разі погіршення самопочуття та з будь-яких інших причин, що вимагають припинення роботи, інформувати телефоном відповідальну особу та діяти за її вказівками. 5.3. Якщо під час виконання робіт стався нещасний випадок, зберегти обстановку в робочій зоні та засоби виробництва у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працюючих і не призведе до більш тяжких наслідків), вжити заходів щодо недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася, а також інформувати про подію керівника робіт (іншу відповідальну особу підприємства) та керуватися його вказівками. 5.4. У разі нещасного випадку, пожежі та в інших надзвичайних ситуаціях діяти відповідно до вимог інструкції з охорони праці за основною професією. __________________________________ (посада керівника підрозділу (організації) — розробника)

_____________ (особистий підпис)

_____________________ (прізвище, ініціали)

Візи: Керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства

_____________ (особистий підпис)

Юрисконсульт

_____________ (особистий підпис)

_____________________ (прізвище, ініціали)

ІНСТРУКЦІЯ

«____» ______________ 20___ р. Підготував Микола Федоренко

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

ЗАПИТУВАЛИ – ВІДПОВІДАЄМО

У рубриці публікуються офіційні роз’яснення центральних органів виконавчої влади, які регулюють питання у певній сфері державного нагляду, і коментарі посадових осіб, спеціалістів, наукових діячів та інших працівників заінтересованих органів виконавчої влади, а також підприємств і організацій. Водночас звертаємо увагу, що листи (надані коментарі) не можуть містити нових правових норм, а мають лише роз’яснювальний, інформаційний характер. У цьому випуску надаємо відповіді, підготовлені Держпраці, на численні запитання, що надійшли від працівників підприємств і наших читачів, щодо застосування вимог НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці». Працівник – поняття загальне, під яким розуміють робітника, службовця, посадову особу. Кожного робітника промислового підприємства можна назвати працівником, але не кожен працівник є робітником. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону праці» від 21.11.2002 № 229-IV, працівник – це «особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом)».

Організаційно-правовим документом, який визначає завдання, права, обов’язки і відповідальність працівника (як посадової особи) є посадова інструкція. Основа для розроблення посадових інструкцій – Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. В України видано понад 83 тематичних випуски та додаткових довідники.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці визначено Законом України «Про охорону праці» (далі – Закон). Відповідно до вимог ст. 18 Закону працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Порядок навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності регламентовано Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511 (далі – Типове положення). Згідно з п. 3.2 Типового положення на підприємстві на основі Типового положення, з урахуванням специфіки виробництва та вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розробляються і затверджуються відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці, а також формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, з якими мають бути ознайомлені працівники (далі – Положення підприємства).

У розділах 4, 5 НПАОП 0.00-4.12-05 використовується термін «посадова особа». Кого потрібно відносити до цього поняття, згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.12-05? Наприклад, чи відносяться до посадових осіб секретар, інженер-математик та інші, які мають посадові інструкції? Про яких посадових осіб, що проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці безпосередньо на підприємстві, йдеться в п. 5.5 НПАОП 0.00-4.12-05? Кого можна віднести до посадових осіб, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного виконання робіт і які повинні проходити навчання та перевірку знань з охорони праці згідно з вимогами ст. 18 Закону України «Про охорону праці» і п. 1.1 Переліку посад посадових осіб, які проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці (додаток 3 до п. 5.1 НПАОП 0.00-4.12-05)? Чи підпадає під цю категорію начальник бюро інженерів-математиків і под.? Або інженер-електрик та електромонтер, що виконують обов’язки керівника робіт за нарядом-допуском для робіт в електроустановках, який, згідно з вимогами п. 3.2.7 НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», відповідає за організацію та безпечне виконання робіт з дотриманням вимог цих Правил?

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Переліком посад посадових осіб, які проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці (додаток 3 до п. 5.1 НПАОП 0.00-4.12-05), передбачені інструктори виробничого навчання, керівники виробничої практики та інші посадові особи, які проводять навчання з питань охорони праці, безпечного ведення робіт або інструктажі з охорони праці з учнями, студентами, курсантами, слухачами. Чи повинні проходити навчання і перевірку знань з питань охорони праці згідно з розділом 5 НПАОП 0.00-4.12-05 працівники, які не належать до посадових осіб, але проводять навчання з питань охорони праці, безпечного ведення робіт, а також є інструкторами виробничого навчання та керівниками виробничої практики (пп. 5.1, 5.6 НПАОП 0.00-4.12-05)?

Для робітників може розроблюватися робоча інструкція, де визначається порядок виконання робітником функціональних обов’язків, вимоги щодо якості виконуваних робіт та присвоєння розряду кваліфікації, від якого залежить заробітна плата робітника. Кваліфікація робітників оцінюється присвоєнням їм тарифних розрядів відповідно до тарифнокваліфікаційних довідників.

Закон встановлює основні обов’язки роботодавця для забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець забезпечує функціонування на підприємстві системи управління охороною праці. Для цього створюються відповідні служби та призначаються посадові особи. Отже, особи, призначені для вирішення конкретних питань охорони праці, наділені відповідними повноваженнями, відносяться до посадових осіб, на яких поширюються вимоги Типового положення (далі – посадові особи). Розділ 5 Типового положення встановлює механізм проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб відповідно до рівня їхніх повноважень в управлінні охороною праці як на державному, так і на виробничому рівнях. Пункт 5.5 Типового положення передбачає уточнюючу правову норму щодо можливості посадовим особам відповідного рівня відповідальності навчатися загальних питань (додаток 4 Типового положення) з охорони праці як безпосередньо на підприємстві, так і в суб’єктів господарювання, які згідно з Типовим положенням проводять відповідне навчання. Працівники, які проводять навчання з питань охорони праці, безпечного ведення робіт, а також є інструкторами виробничого навчання та керівниками виробничої практики, відносяться до посадових осіб, у разі їхньої участі в проведенні на підприємстві професійної підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації з питань охорони праці. Слід зазначити, що в юридичній науці та законодавстві немає єдиного підходу та визначення поняття «посадова особа», а переважає галузевий підхід, відповідно до якого зазначені питання розглядаються під певним кутом залежно від цілей і завдань тієї чи іншої галузі права. Зважаючи на узагальнену юридичну практику щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, до «посадових осіб» належать службовці підприємств, установ, організацій, які мають право здійснювати в межах своєї компетенції владні, організаційно-розпорядчі дії, що мають юридично значущі наслідки. Крім того, органи, які розглядають вищезазначені правопорушення, дають таке визначення організаційно-розпорядчих обов’язків – це обов’язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділів, лабораторій, кафедр), їхні заступники, особи які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо). Згідно з п. 1.7 НПАОП 0.00-4.12-05 спеціальне навчання – це щорічне вивчення працівниками, які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, вимог відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Інструкції з охорони праці не є нормативно-правовим актом з охорони праці? Чи повинні працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, проходити щороку спеціальне навчання і перевірку знань не лише нормативно-правових актів з охорони праці, а й відповідних інструкцій з охорони праці? Разом з тим, у п. 1.7 НПАОП 0.00-4.12-05 немає терміна «інструктаж». Чи є інструктаж однією з форм навчання? У чому різниця між інструктажем і спеціальним навчанням з охорони праці?

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

Згідно з Типовим положенням навчання посадових осіб та інших працівників з питань охорони праці на підприємстві проводиться роботодавцем за навчальними планами та програмами, які розробляються з урахуванням конкретних видів робіт, виробничих умов, функціональних обов’язків працівників. Навчальні плани та програми містять положення нормативно-правових актів залежно від виконуваних робіт та їх обсягу. Відповідно до ст. 7 Закону нормативно-правові акти з охорони праці – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові до виконання. Наказом Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 12 квітня 2012 року № 74 (з внесеними змінами відповідно до наказу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 21 липня 2015 року № 41) затверджено Покажчик нормативно-правових актів з охорони праці (далі – Покажчик). Нормативно-правові акти, які входять до Покажчика, використовуються як основа для розробки програм навчання та інструкцій, які діють на підприємстві. Стосовно проведення інструктажів необхідно зазначити таке. Вступний інструктаж є первинною формою навчання з питань охорони праці на конкретному підприємстві для працівників, які вперше приймаються на роботу, інструкцією з безпечної поведінки в межах підприємства. Під час первинного інструктажу працівника інструктують про те, як застосовувати вивчені ним правила і принципи безпеки та гігієни праці для безпосереднього виконання робіт на постійному або тимчасовому робочому місці. Тобто первинний інструктаж не може замінити організацію для працівників вивчення вимог законодавства та нормативно-правових актів з охорони праці, що передбачено в розділі 4 Типового положення.

Спеціальне навчання і перевірка знань потрібні для осіб, які залучаються до виконання спеціальних робіт, під якими розуміють роботи, до яких висувають додаткові (підвищені) вимоги безпеки праці.

Відповідно до вимог п. 3.1 НПАОП 0.00-4.12-05 і ст. 18 Закону України «Про охорону праці», працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Але, наприклад, технологічний персонал не має часу впродовж робочої зміни на проведення інструктажів та перевірку знань без зупинення технологічного процесу. Коли цим працівникам проводити інструктажі, навчання та перевірку знань – до початку зміни чи після роботи? Як оплачувати цей час їм та особам, які проводили інструктажі, навчання та перевірку знань? Ст. 18 Закону містить вимоги про те, що не можуть бути допущеними до виконання робіт працівники, які не пройшли навчання, інструктажі та перевірку знань з питань охорони праці. Тому відповідні навчання, інструктажі та перевірку знань потрібно проводити в робочий час і до початку самостійної роботи. Згідно з вимогами п. 3.10 НПАОП 0.00-4.12-05, до складу комісії підприємства входять спеціалісти служби охорони праці, представники юридичної, виробничих, технічних служб, представник профспілки або вповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці. Комісія вважається правочинною, якщо до її складу входять не менше ніж три особи. Хто з наведених вище членів комісії повинен обов’язково входити до складу комісії? Чи обов’язкове входження до всіх комісій з перевірки знань на підприємстві спеціаліста з охорони праці, якщо крім нього присутні під час перевірки знань три особи? Які норми НПАОП 0.00-4.12-05 це регламентують? Абзацом четвертим п. 3.10 та п. 3.11 Типового положення встановлено імперативні норми стосовно комісії з перевірки знань. По-перше, склад комісії повинен налічувати не менше трьох осіб, а по-друге, ці особи повинні пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці в порядку, визначеному Типовим положенням. Усі інші вимоги до складу відповідної комісії встановлюються нормативними актами підприємства.

Члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці підприємства повинні отримати право бути членом такої комісії, для чого слід пройти навчання та перевірку знань в учбовонавчальному закладі. Немає користі у роботі комісії від особи, яка не володіє питаннями з охорони праці.

У разі неможливості створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві перевірка знань робітників може проводитись на договірних умовах комісією спорідненого підприємства.

Первинна перевірка знань проводиться після прийняття працівника на роботу до допуску його до самостійної роботи (поняття «первинне» стосується цього підприємства).

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Відповідно до вимог п. 3.10 НПАОП 0.00-4.12-05, участь представника спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці або його територіального управління у складі комісії обов’язкова лише під час первинної перевірки знань з питань охорони праці у працівників, які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою. Яка перевірка знань з питань охорони праці у працівників, які долучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою, є для них первинною? Наприклад, чи буде первинною перевірка знань після навчання для слюсаря-ремонтника, який раніше пройшов навчання з виконання робіт з підвищеною небезпекою, а потім – навчання за другою професією стропальник? А для сторожа, який ніколи не проходив навчання з виконання робіт в з підвищеною небезпекою, але вивчився на стропальника? Чи є перевірка знань із кожної зі 137 робіт з підвищеною небезпекою, яка проводиться вперше, для працівників первинною? Чи є перевірка знань після первинного навчання за загальним курсом охорони праці на підприємстві для кожної посадової особи первинною? Якщо віднести все вищевказане до первинної перевірки знань, то чи здатен представник Держпраці бути присутнім під час усіх цих первинних перевірок знань, які проводяться щодня в різних структурних підрозділах у різний час після навчання на нашому та подібних підприємствах чисельністю понад 10 тисяч працівників? Що робити підприємству, якщо представника Держпраці було письмово викликано на перевірку знань, але він не з’явився на неї? Адже в такому випадку в протоколах засідання комісії з перевірки знань не буде його підпису, що може далі зумовити претензії до підприємства з боку Держпраці та інших органів, які здійснюють нагляд і контроль за охороною праці на підприємствах (п. 3.10 НПАОП 0.00-4.12-05). Вимоги п. 3.10 Типового положення стосуються тільки спеціального навчання щодо виконання робіт підвищеної небезпеки. Первинним можна вважати навчання та перевірку знань, у разі коли працівник буде виконувати вперше на підприємстві роботи, які визначено в Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 32/10512. Підтвердженням виконання вимог Типового положення стосовно участі представника Держпраці під час первинної перевірки знань у складі комісії підприємства буде відповідно оформлене та вчасно надіслане запрошення. Чому в різних пунктах НПАОП 0.00-4.12-05 використовують терміни «роботи з підвищеною небезпекою» і «роботи підвищеної небезпеки»? Це спричиняє плутанину в роботі тих, хто працює з НПАОП 0.00-4.12-05. Значення терміна «роботи підвищеної небезпеки» не наведено в п. 1.7 НПАОП 0.00-4.12-05, але використовується у ст. 21 Закону України «Про охорону праці», а також у п. 1.23 розділу III НПАОП 27.0-1.01-08 «Правила охорони праці в металургійній промисловості», ще й у різному тлумаченні. Як розуміти термін «роботи підвищеної небезпеки» у пп. 3.10, 3.15, 5.6 (в), 7.2 НПАОП 0.00-4.12-05?

Відповідно до п. 4.1 НПАОП 0.00-4.12-05 під поняттям «роботи підвищеної небезпеки» розуміють «роботи з підвищеною небезпекою» (137 видів робіт) і «роботи, де є потреба у професійному доборі» (9 видів робіт).

У нормативно-правових актах з охорони праці можна спостерігати використання понять «роботи з підвищеною небезпекою» і «роботи підвищеної небезпеки», що інколи призводить до плутанини та неоднакового розуміння. У такому разі слід звернутися до граматичної побудови словосполучення та речення. Слово «з» в українській мові є прийменником і використовується як спосіб вираження просторових, часових, причинних та інших видів відносин між двома значущими словами. Воно не несе в собі самостійного лексичного значення та не є членом речення (словосполучення). З огляду на зазначене поняття «роботи підвищеної небезпеки» і «роботи з підвищеною небезпекою» є синонімами й мають тотожне лексичне значення.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

У п. 3.14 НПАОП 0.00-4.12-05 вказано, що перевірка знань з питань охорони праці щодо робіт з підвищеної небезпекою, до виконання яких допускається працівник, оформлюється протоколом засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці, а особам, які під час перевірки знань з охорони праці виявили задовільні результати, видається посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці. При цьому в протоколі та посвідченні у стислій формі зазначається перелік основних нормативно-правових актів з охорони праці та з безпечного виконання конкретних видів робіт, щодо яких працівник пройшов перевірку знань. Як визначити, які з численних нормативно-правових актів, що містить Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці, є основними, наприклад для слюсаря-ремонтника в металургії? А якщо не вказати один, за яким він може дістати травму на виробництві? І як зазначити весь цей перелік у маленькому посвідченні? Відповідно до вимог п. 4.3 НПАОП 0.00-4.12-05, спеціальне навчання з питань охорони праці проводиться роботодавцем на підприємстві за навчальними планами та програмами, які розробляються з урахуванням конкретних видів робіт, виробничих умов, функціональних обов’язків працівників і затверджуються наказом. Чи є десь приклад таких програм? Чи можливо у НПАОП 0.00-4.12-05 навести типову програму спеціального навчання? Скільки годин має бути відведено на спеціальне навчання? Як саме необхідно фіксувати проведення щороку спеціального навчання, якщо на підприємстві на роботах з підвищеною небезпекою зайнято 10 тис. працівників, а в окремих посадових осіб у підпорядкуванні перебуває понад 100 працівників, зайнятих на більш ніж 10 видах робіт з підвищеною небезпекою? Спеціальне навчання з охорони праці на підприємстві проводиться роботодавцем за затвердженими навчальними планами та програмами, які розробляються з урахуванням конкретних видів робіт, виробничих умов, функціональних обов’язків працівників. Типове положення не визначає обсяг спеціального навчання, який залежить від нормативної бази з охорони праці для конкретної професії або виду робіт. Програма спеціального навчання з питань охорони праці (далі – Програма) є нормативним актом підприємства. Основою Програми є нормативно-правові акти з охорони праці, перелік яких наведено в Покажчику. Для визначення роботодавцем переліку основних нормативно-правових актів з охорони праці, необхідних працівникові для безпечного виконання ним робіт, потрібно враховувати види робіт та особливості робочого місця й робочої зони працівника, а також встановленого для працівника його постійного робочого місця. Відповідно до п. 4.44 ДСТУ 2293:2014 «Терміни та визначення основних понять» постійне робоче місце – це робоче місце, на якому працівник перебуває половину чи більшу частину свого робочого часу, а в разі якщо виконує роботу на різних ділянках робочої зони – постійним робочим місцем є вся робоча зона. Рівень знань після проведеного спеціального навчання має бути достатнім для виконання вимог нормативно-правових актів з охорони праці, правил поводження з машинами, механізмами, устаткованням та іншими засобами виробництва, користування засобами колективного та індивідуального захисту та забезпечення уникнення небезпечних виробничих чинників під час виконання працівниками трудових обов’язків. Реєстрація або відповідна фіксація процесу проведення спеціального навчання здійснюється відповідно до вимог нормативних актів підприємства з діловодства та документообігу. Додатком 2 Типового положення визначено типову форму посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці, але водночас вимог стосовно формату аркуша, на якому буде оформлене це посвідчення, і способу заповнення такого посвідчення Типове положення не встановлює. Згідно з вимогами п. 3.17 НПАОП 0.00-4.12-05 і ст. 18 Закону України «Про охорону праці», не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.

За результатами проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці оформлюється Протокол засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці, а для працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, додатково оформлюється Посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці за формою додатка 2 (п. 3.15 НПАОП 0.00-4.12-05). Тобто протокол є первинним документом, де має бути зазначено повний перелік тих нормативних документів, за якими проводилося навчання.

У разі незадовільних результатів перевірки знань з питань охорони праці працівник протягом одного місяця проходить повторне навчання і повторну перевірку знань (ст. 18 Закону України «Про охорону праці»; п. 3.16 НПАОП 0.00-4.12-05), при цьому на підставі ст. 46 Кодексу законів про працю України може бути прийняте рішення про відсторонення цього працівника від виконання функціональних обов’язків або він може бути переведений на виконання робіт без підвищеної небезпеки, що оформлюється відповідним наказом по підприємству. Конкретний порядок відсторонення працівника від роботи визначає відповідний розділ Правил внутрішнього трудового розпорядку (Колективного договору) підприємства. Відсторонення працівника від роботи здійснюється, як правило, за Актом.

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Відповідно до вимог п. 3.16 НПАОП 0.00-4.12-05 і ст. 18 Закону України «Про охорону праці», при незадовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці працівники протягом одного місяця повинні пройти повторне навчання і повторну перевірку знань. Згідно з вимогами п. 6.9 НПАОП 0.00-4.12-05, при незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань. Коли саме не допускати до роботи працівників, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці? Відразу, того ж дня, коли вони не пройшли перевірку знань з питань охорони праці, показавши незадовільний результат? Як потрібно оформляти відсторонення від роботи? Яку частину заробітної плати їм виплачувати за час простою? Де вони повинні проходити у цей час інструктаж і навчання? За чий рахунок має бути проведено такий інструктаж і навчання? Чи можливо не виплачувати заробітну плату працівникам за цей час? Вимоги ст. 18 Закону та п. 3.17 Типового положення передбачають недопущення до роботи працівників, у тому числі посадових осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці. У такому випадку під «недопущенням» слід розуміти недопущення працівника до виконання саме тих видів робіт, щодо яких він не пройшов відповідні навчання, інструктаж і перевірку знань. Типове положення не визначає механізм відсторонення від роботи та оплати праці на час простою. Такі відносини регламентуються Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП України) та іншими актами законодавства України, прийнятими відповідно до нього. Згідно з вимогами п. 5.2 НПАОП 0.00-4.12-05, члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці підприємств чисельністю понад 1000 працівників проходять навчання в Головному навчально-методичному центрі Держпраці. У суб’єкта господарювання працює понад 1000 осіб. На комбінаті створено комісію підприємства, члени якої пройшли навчання та перевірку знань у Головному навчально-методичному центрі Держпраці. Водночас у структурних підрозділах суб’єкта господарювання створено відповідні комісії. Члени комісій структурних підрозділів проходять навчання на підприємстві та перевірку знань у комісії підприємства. Чи повинні проходити навчання та перевірку знань у Головному навчально-методичному центрі Держпраці члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці, створених у структурних підрозділах підприємства? Щодо поширення вимог п. 5.2 Типового положення на членів комісії з перевірки знань у структурному підрозділі (далі – комісія структурного підрозділу) підприємства повідомляємо, що норми, передбачені п. 5.2 Типового положення, стосуються членів комісії з перевірки знань з питань охорони праці підприємства, яку очолюють керівник підприємства або його заступник (далі – комісія підприємства). Перевірка знань членів комісій, створених в окремих структурних підрозділах, може проводитися комісією підприємства. Відповідно до вимог п. 5.7 НПАОП 0.00-4.12-05 позачергове навчання і перевірка знань посадових осіб, а також фахівців з питань охорони праці проводяться при переведенні працівника на іншу роботу або призначенні його на іншу посаду, що потребує додаткових знань з питань охорони праці. Посадова особа раніше пройшла відповідне навчання із загального курсу з охорони праці на підприємстві (навчальному центрі) або за потреби у Головному навчально-методичному центрі Держпраці. Чи потрібне позачергове навчання і перевірка знань із загального курсу охорони праці у разі переведення такої особи на іншу роботу або призначення її на іншу посаду

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

керівника, якщо загальний курс є однаковим для всіх посадових осіб? Про навчання за специфічними нормативно-правовими актами з охорони праці осіб, відповідальних за технічний стан і безпечну експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки тощо, не йдеться. Позачергове навчання і перевірка знань з питань охорони праці проводиться для посадових осіб під час їх переведення на іншу роботу чи призначення на іншу посаду згідно з Типовими тематичним планом і програмою (додаток 4 Типового положення). Обсяг позачергового навчання має відповідати новим повноваженням та обов’язкам посадової особи. Разом з тим потрібно зазначити, що проведене позачергове навчання не виключає потребу проведення чергового навчання відповідно до п. 5.1 Типового положення. Місце проведення позачергового навчання має відповідати вимогам пп. 5.2, 5.3 та 5.5 Типового положення. Який строк дії вступного інструктажу? Чи потрібно проводити вступний інструктаж для працівників інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства, учнів і студентів, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання, екскурсантів у разі екскурсії щоразу, коли вони прибувають на підприємство за деякий час після відсутності? Наприклад, якщо студенти проходять навчання на другому, потім на третьому курсі, прийдуть через рік, або екскурсанти, які не відвідували підприємство деякий час, а за кілька років знову прибули на екскурсію, чи працівники підрядних організацій, які час від часу заходять на підприємство і виконують роботи для нього (п. 6.3 НПАОП 0.00-4.12-05). Строк та періодичність проведення вступного інструктажу збігається з моментом прийняття працівника на роботу, тобто до початку фактичного виконанням ним трудових обов’язків, передбачених трудових договором (контрактом). Програму та тривалість вступного інструктажу затверджує роботодавець. Типове положення не встановлює термін дії або періодичність проведення вступного інструктажу на підприємстві. У разі запровадження на підприємстві змін у виробництві або після внесення змін до законодавства чи нормативно-правових актів з охорони праці, буде потрібне проведення вступного інструктажу з усіма новоприбулими на відповідне підприємство. Кого можна віднести до працівників інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства? Чи потрібно проводити вступний інструктаж посадовим особам контролюючих органів, які дбають про стан охорони праці, санітарний стан тощо на нашому підприємстві, працівникам митниці, які прибувають на підприємство для оформлення наших вантажів і продукції, водіям інших організацій, які привозять запасні частини або транспортують нашу продукцію, тим самим виконуючи роботу для підприємства (п. 6.3 НПАОП 0.00-4.12-05)? До працівників інших організацій можна віднести працівників, які виконують роботи (надають послуги) на цьому підприємстві (наприклад, відряджені співробітники інших підприємств або працівники, які виконують роботи на території організації за договорами підряду). У разі встановлення будь-яких правил поводження на території підприємства для осіб, які прибули на підприємство з метою виконання договірних вимог, для них має бути проведено вступний інструктаж. Стосовно посадових осіб контролюючих органів зазначаємо, що Типовим положенням не визначено порядок проведення вступного інструктажу посадовим особам контролюючих органів, оскільки такі особи здійснюють свої повноваження відповідно до законодавства України про здійснення державного нагляду та контролю.

«У разі переходу на інше підприємство чи переведення на іншу посаду у межах одного підприємства або у зв’язку з перервою в роботі електротехнічному працівнику, який успішно пройшов перевірку знань, рішенням комісії з перевірки знань може бути підтверджена та група з електробезпеки, яку він мав до зазначеного переходу або перерви в роботі» (п. 2.16 розділу ІV Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 13.02.2012 № 91).

Відповідно до «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 1. Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336, інженер з охорони праці (код 28) «надає підрозділам підприємства методичну допомогу з організації інструктажу, навчання і перевірки знань працівників з охорони праці».

Цивільно-правовий договір – це угода, відповідно до якої одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837, 901 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІV).

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Згідно з вимогами п. 6.3 НПАОП 0.00-4.12-05, вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Яке саме навчання повинні проходити інші фахівці, призначені наказом (розпорядженням) по підприємству? Чи можливо обов’язок проведення вступного інструктажу за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва та затвердженою керівником нашого підприємства, покласти наказом (розпорядженням) по підприємству на фахівця іншого підприємства? Заборони такої дії у НПАОП 0.00-4.12-05 немає. Через те, що фахівці, на яких покладено функції служби охорони праці щодо проведення вступного інструктажу, є посадовими особами, вони проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці в порядку, визначеному п. 5.1 Типового положення, тобто один раз на три роки, і за Типовими тематичним планом і програмою навчання з питань охорони праці посадових осіб (додаток 4 Типового положення). Стосовно питання про покладення обов’язку проведення вступного інструктажу на фахівця іншого підприємства повідомляємо таке. Відповідно до чинного законодавства наказ видає керівник підприємства, установи, організації у процесі здійснення розпорядчої діяльності з метою організації роботи підприємства або його структурних підрозділів. З огляду на зазначене можна зробити висновок, що наказ як вид розпорядчої документації діє тільки в межах підприємства та є обов’язковим до виконання працівниками цього підприємства. Сторонні спеціалісти можуть залучатися до виконання функцій служби охорони праці лише на підприємствах з кількістю працівників менше ніж 20 осіб. Які інструктажі, окрім вступного, потрібно проводити особам, що виконують роботи для підприємства за цивільно-правовим договором про надання послуг? Цивільно-правовий договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відносини, пов’язані з наданням послуг за цивільно-правовим договором, встановлюються нормами цивільного законодавства. Такі відносини не регулюються КЗпП України і не підпадають під дію Закону та ухвалених відповідно до нього нормативно-правових актів з охорони праці. Згідно з цивільним законодавством за договором про надання послуг (далі – договір) одна сторона зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони. Однак проведення інструктажів з питань охорони праці з працівниками, що надають послуги підприємству за договором, може бути встановлено за взаємною згодою сторін. Відповідно до вимог п. 6.4 НПАОП 0.00-4.12-05, первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником, який виконує нову для нього роботу. Які роботи можна віднести до нових, якщо працівник уперше здйснює, наприклад, фарбування огорож, бордюрів, побілення дерев, прибирання приміщень, винесення сміття, поливання рослин тощо чи небезпечніші роботи, пов’язані з підвищеною небезпекою? Згідно з вимогами п. 6.4 НПАОП 0.00-4.12-05, первинний інструктаж проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів: до початку трудового або професійного навчання; перед виконанням кожного навчального завдання, пов’язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо. Чи потрібно учню, який проходить професійне навчання на підприємстві та пройшов до його початку первинний інструктаж за чинними на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт, проведення знову первинного інструктажу за тими ж самими інструкціями з охорони праці перед виконанням кожного навчального завдання, пов’язаного з використан-

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

ням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо, згідно з програмою професійного навчання? Навіщо проводити декілька первинних інструктажів під час навчання на виробництві і в якому обсязі? Тобто обсяг первинних інструктажів визначатиметься в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу їх проведення, або залежно від виду робіт, що виконуватимуться? Але така норма прописана тільки для позапланового та цільового інструктажів, для первинного інструктажу вона не передбачена. Метою первинного інструктажу є ознайомлення з вимогами безпеки під час виконання конкретної роботи. До нових робіт можна віднести роботи, які працівник ще не виконував на цьому підприємстві. Виконання нових робіт може бути пов’язано зі зміною виробничого процесу на підприємстві або покладенням на працівника нових обов’язків тощо. Типове положення не передбачає диференціації нових видів робіт на безпечні або пов’язані з підвищеною небезпекою. Стосовно проведення первинного інструктажу учням, курсантам, слухачам і студентам навчальних закладів перед виконанням кожного навчального завдання, пов’язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо, зазначаємо, що під висловом «перед виконанням кожного навчального завдання, пов’язаного з використанням різних механізмів…» мається на увазі необхідність проведення первинного інструктажу перед початком нових робіт, для виконання яких учням, курсантам, слухачам і студентам навчальних закладів відповідний інструктаж не було раніше проведено. Відповідно до вимог п. 6.5 НПАОП 0.00-4.12-05, повторний інструктаж проводиться на робочому місці за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу. Що саме мають на увазі під переліком питань первинного інструктажу? Це окремий документ, який потрібно складати керівникам, що проводять інструктажі з охорони праці? Чому в п. 6.4 не передбачено, за яким переліком питань чи документом повинен проводитися первинний інструктаж, а вказано лише, що за чинними на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт? Чому норма про інструкції з охорони праці не прописана для повторного інструктажу, а також для позапланового та цільового? За якими документами слід проводити такі інструктажі? Це спричиняє плутанину під час організації проведення інструктажів на підприємстві. Так, у п. 4.2.3 чинного до 2005 р. ДНАОП 0.00-4.12-99 «Типове положення про навчання з питань охорони праці» діяла норма про те, що первинний інструктаж проводиться з урахуванням вимог орієнтовного переліку питань первинного інструктажу (додаток 8 до ДНАОП 0.00-4.12-99). У новому, чинному з 2005 р. і дотепер НПАОП 0.00-4.12-05 цю норму разом з додатком було виключено, але в п. 6.5 залишилось посилання на цей перелік питань первинного інструктажу. До того ж до 1999 р. це був не перелік, а програма. Чи потрібно розробляти на підприємстві перелік питань первинного інструктажу? Хто має його розробляти, затверджувати і який вигляд він повинен мати? Ураховуючи, що всі види інструктажів (крім вступного) закінчуються перевіркою знань, під переліком питань первинного інструктажу мається на увазі перелік питань, відповідно до якого здійснювалася перевірка знань. Усі інструктажі проводяться за затвердженими роботодавцем інструкціями з охорони праці. Вимоги щодо розробки та затвердження переліку питань після проведення інструктажів Типовим положенням не передбачено. Пропонуємо для виконання вимог Типового положення щодо перевірки знань після проведених інструктажів застосовувати норми розділу 3 Типового положення. Згідно з вимогами п. 6.6 НПАОП 0.00-4.12-05, позаплановий інструктаж проводиться з працівниками при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін і доповнень до них.

Відповідно до Положення про порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки (НПАОП 0.00-4.24-03), керівник практики від підприємства і відповідальний за її проведення від навчального закладу не допускають використання учнів на роботах, не передбачених договором між підприємством і навчальним закладом, або на самостійних (без нагляду інструктора) роботах, які входять до Переліку робіт з підвищеною небезпекою без спеціального навчання і перевірки знань з питань охорони праці.

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Чи потрібно такий позаплановий інструктаж та перевірку знань після нього проводити працівникам і посадовим особам із записом назви нормативно-правових актів з охорони праці у графі 5 журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці, що передбачає реєстрацію в ньому лише назви й номера інструкції? Згідно з п. 3.1 розділу ІІІ Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 13.02.2012 № 91), інструктаж – доведення до працівників змісту основних вимог щодо організації експлуатації електроустановок споживачів та правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, аналіз допущених чи можливих помилок на робочих місцях осіб, яких інструктують, поглиблення знань і навичок безпечного виконання робіт з експлуатації електроустановок споживачів та знань правил пожежної безпеки.

Інструктажі з питань охорони праці на робочому місці проводяться з метою підготовки працівників до безпечного виконання конкретних видів робіт. Інструкції, що діють на підприємстві, розробляються на основі нормативно-правових актів з охорони праці та містять обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці під час виконання ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням роботодавця виконуються ці роботи, трудові чи службові обов’язки. Ураховуючи зазначене, після проведення позапланового інструктажу у зв’язку з введенням у дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також у разі внесення змін та доповнень до них у графу 5 журналу реєстрації інструктажів вноситься номер та назва інструкції, відповідно до якої проводився позаплановий інструктаж. Відповідно до вимог п. 6.9 НПАОП 0.00-4.12-05, первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці особою, яка проводила інструктаж. Чи можна передбачити у розробленому і затвердженому положенні підприємства про навчання з питань охорони праці можливість проведення перевірки знань після вступного інструктажу для визначення необхідності укладання трудового договору з працівником? Статтею 1 Закону визначено, що працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом). З огляду на зазначене, ст. 18 Закону й Типове положення регулюють механізм проведення інструктажів і навчання з питань охорони праці працівників підприємства, з якими укладенні трудові договори (контракти). Згідно з вимогами п. 6.10 НПАОП 0.00-4.12-05 про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та їх допуск до роботи, особа, яка проводила інструктаж, уносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці (додаток 6). Порядок заповнення цього журналу у НПАОП 0.00-4.12-05 не наведено. Водночас, згідно з вимогами п. 3.2 НПАОП 0.00-4.12-05, на підприємствах на основі Типового положення, з урахуванням специфіки виробництва та вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розробляються й затверджуються відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці. Чи можливо встановити порядок заповнення журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці в положенні підприємства про навчання з питань охорони праці? Чи можливо в положенні підприємства про навчання з питань охорони праці додати окремі графи до наведеної в додатку 6 до НПАОП 0.00-4.12-05 форми журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці? Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці повинен відповідати формі та містити повну інформацію щодо проведення відповідних інструктажів згідно з Типовим положенням. Внесення додаткових розділів та/або граф не суперечить нормам Типового положення та вирішується на розсуд роботодавця.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

У додатку 6 до п. 6.10 НПАОП 0.00-4.12-05 наведено форму журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. У цій формі журналу графу 12 «Знання перевірив, допуск до роботи здійснив (підпис, дата)» наведено окремо від графи «Стажування (дублювання) на робочому місці». У додатку 9 до пп. 4.2.10 та 5.9 чинного до 2005 р. ДНАОП 0.00-4.12-99 «Типове положення про навчання з питань охорони праці» було наведено рекомендовану форму журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці для працівників, у якій графа 12 розміщувалася під графою «Стажування (дублювання) на робочому місці», і було зрозуміло, що в ній потрібно вносити запис про перевірку знань і допуск працівника до роботи після стажування (дублювання) на робочому місці, яке проводиться зазвичай під час професійної підготовки на право виконання робіт із підвищеною небезпекою. Для чого було внесено таку зміну?

Див.: А. Компанієць, М. Федоренко. Щодо заповнення графи 12 Журналу реєстрації інструктажів з охорони праці на робочому місці. Довідник спеціаліста з охорони праці, 2013, № 6, с. 50–60.

Вимогами Типового положення встановлено, що первинний, повторний, позаплановий, цільовий інструктажі та стажування (дублювання) завершуються перевіркою знань. Відповідно запис у графі 12 журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці вноситься як після проведення інструктажів на робочому місці, так і після стажування (дублювання). Відповідно до вимог п. 6.11 НПАОП 0.00-4.12-05, перелік професій та посад працівників, які звільняються від повторного інструктажу, затверджується роботодавцем. До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов’язана з безпосереднім обслуговуванням об’єктів, машин, механізмів, устатковання; застосуванням приладів та інструментів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів тощо. Що можна віднести до приладів та інструментів? Це дуже широкі поняття, визначення яких не наведено у НПАОП 0.00-4.12-05. Чи можливе звільнення від повторного інструктажу працівників, які застосовують у своїй роботі комп’ютери, ноутбуки тощо? Норма, виписана у п. 6.11 Типового положення, зазвичай не застосовується до категорій посад працівників, робота яких пов’язана з ризиком виникнення ситуацій, що несуть небезпеку для життя та здоров’я працівника та осіб, які його оточують. Під час формування переліку професій та посад працівників, які звільняються від повторного інструктажу, роботодавець повинен керуватись вірогідністю виникнення потенційно небезпечних ситуацій у результаті виконання певного виду робіт та враховувати небезпеки, що можуть призвести до травм, хвороби чи смерті працівників у процесі їхньої трудової діяльності. Згідно з вимогами п. 7.1 НПАОП 0.00-4.12-05 новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих працівників пройти стажування упродовж не менше 2–15 змін або дублювання протягом не менше шести змін. Стажування або дублювання проводиться, як правило, під час професійної підготовки на право виконання робіт з підвищеною небезпекою у випадках, передбачених нормативно-правовими актами з охорони праці. Відповідно до вимог п. 7.4 НПАОП 0.00-4.12-05 Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), а також тривалість стажування (дублювання) визначаються керівником підприємства відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці. Чи потрібно проводити стажування новоприйнятим на підприємство працівникам, які не зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи? Який встановлено порядок допуску до самостійної роботи такої категорії працівників? Якою може бути тривалість стажування? Не менше ніж 2–15 змін – це 2, 3, 15, 20 та більше змін?

Визначення термінів «технологічна оснастка», «пристрій», «інструмент» див. у ДСТУ 2391:2010 «Система технологічної документації. Терміни та визначення основних понять». Наприклад, інструмент – технологічна оснастка, призначена для впливу на предмет праці з метою зміни його стану (стан предмета праці визначають за допомогою міри та (чи) вимірювального приладу) (п. 94 ДСТУ 2391-94)

Роботодавцю надається право своїм наказом звільняти від проходження стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводиться з одного підрозділу до іншого, де характер роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються (п. 7.5 НПАОП 0.00-4.12-05).

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), визначається роботодавцем у Положенні підприємства, необхідність проведення якого встановлена відповідними нормативно-правовими актами з охорони праці. Порядок допуску працівників до самостійної роботи після проведення стажування виписано у п. 7.9 Типового положення. Пунктом 7.1 Типового положення встановлено мінімальні вимоги щодо терміну стажування, який повинен становити не менше 2–15 змін. Термін стажування визначається відповідно до вимог нормативно-правових актів і залежить від стажу й характеру роботи, а також від кваліфікації працівників. Згідно з вимогами п. 7.6 НПАОП 0.00-4.12-05, стажування (дублювання) проводиться за програмами для конкретної професії, які розробляються на підприємстві відповідно до функціональних обов’язків працівника і затверджуються керівником підприємства (структурного підрозділу). Який вигляд мають ці програми? Де знайти приклад таких програм? Типовим положенням не встановлено вимог до наповнення програм стажування (дублювання), водночас програми стажування (дублювання) розробляються на підприємстві відповідно до функціональних обов’язків працівників з урахуванням специфіки виробництва і вимог нормативно-правових актів з охорони праці та повинні містити необхідні завдання для набуття працівниками практичних навичок безпечного виконання робіт. Програми стажування (дублювання) розраховані на отримання працівниками досвіду безпечних методів роботи під час підготовки, виконання та закінчення завдань і в разі виникнення аварійних ситуацій. Під час формування змісту, визначення форми та наповнення програм стажування (дублювання) можливим є використання вимог нормативно-правових актів з охорони праці та актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що визначають порядок проведення стажування та затверджені в установленому порядку. Наприклад, наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про професійне навчання працівників на виробництві» від 26.03.2001 № 127/151, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.04.2001 за № 315/5506. Відповідно до вимог п. 7.9 НПАОП 0.00-4.12-05, після закінчення стажування (дублювання), якщо працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку з протиаварійних та протипожежних тренувань, то стажування (дублювання) новим наказом може бути продовжено на термін не більше двох змін. Як саме необхідно фіксувати те, що працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку з протиаварійних та протипожежних тренувань і продовження стажування (дублювання) на термін не більше ніж дві зміни (у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці чи в інших документах)? Як вчинити з тими працівниками, які не оволоділи необхідними виробничими навичками й після продовження стажування (дублювання)? Типове положення не регулює питання фіксації факту неоволодіння необхідними виробничими навичками чи одержання незадовільних оцінок з протиаварійних та протипожежних тренувань працівниками після закінчення стажування. Відповідний порядок фіксації визначає роботодавець згідно з нормативними актами підприємства. Якщо працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи одержав незадовільну оцінку з протиаварійних та протипожежних тренувань після проходження стажування, термін якого було продовжено, то він не може бути допущений до самостійної робити. У свою чергу, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються КЗпП.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

Коли саме необхідно проводити спеціальне навчання у разі прийняття працівника на роботу? Після первинного інструктажу, до чи після стажування (дублювання)? Чи можливе суміщення проведення спеціального навчання з первинним інструктажем? Вимогами Типового положення не встановлено черговість проведення спеціального навчання з питань охорони праці та первинного інструктажу на робочому місці. Первинний інструктаж на робочому місці проводиться за чинними на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт. Згідно з Положенням про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженим наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 29.01.1998 № 9, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.04.1998 за № 226/2666, інструкції з охорони праці повинні містити тільки ті вимоги щодо охорони праці, дотримання яких обов’язкове самими працівниками, тобто окремі витяги з відповідних нормативно-правових актів з охорони праці, що необхідні для виконання конкретних видів робіт. Ураховуючи зазначене, доцільним буде проведення первинного інструктажу після спеціального навчання з питань охорони праці. Щодо питання проведення стажування працівників Типовим положенням визначено, що в процесі стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, які передбачаються функціональними обов’язками цих працівників. З огляду на зазначене стажування новоприйнятих працівників передбачає виконання робіт і проводиться після інструктажу та навчання з питань охорони праці.

Спеціальне навчання – це щорічне вивчення працівниками, які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, вимог відповідних нормативно-правових актів з охорони праці; стажування – набуття особою практичного досвіду виконання виробничих завдань і обов’язків на робочому місці підприємства після теоретичної підготовки до початку самостійної роботи під безпосереднім керівництвом досвідченого фахівця (п. 1.7 НПАОП 0.00-4.12-05)

Чи можливо всі вищевказані питання, які чітко не прописані у НПАОП 0.00-4.12-05, роз’яснити самостійно у розробленому й затвердженому положенні підприємства про навчання з питань охорони праці, з урахуванням специфіки виробництва та вимог нормативно-правових актів з охорони праці? Типове положення встановлює загальні вимоги щодо порядку проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, а також учнів, курсантів слухачів і студентів навчальних закладів під час трудового й професійного навчання, які є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності. У свою чергу, порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві визначається в положенні підприємства з урахуванням особливостей і специфіки виробництва та відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Підготувала Наталія Віжул, начальник відділу з питань охорони праці департаменту з питань праці Держпраці

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!

Просимо надсилати запитання до редакції у зручний для Вас спосіб на вказану адресу. Ваші запитання розглянуть компетентні фахівці, а їхні відповіді будуть опубліковані на сторінках додатка.

Адреса для письмової кореспонденції: Державне підприємство «Редакція журналу «Охорона праці», вул. Попудренка, 10/1, м. Київ, 02100. Електронна пошта: dnopop@gmail.com

Під час оформлення запитань та їх надсилання до редакції поштою або на електронну адресу просимо дотримуватися вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян».

РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ