12 2016 ukr by Охрана труда

Самооцінка стану культури безпеки. Досвід ЮУАЕС

Інформаційні технології на службі охорони праці

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

№ 12/2016

ОХОРОНА ПРАЦІ індекс 74377

ЧОТИРИ ВИДИ РУКАВИЧОК ДЛЯ БУДЬ-ЯКИХ ЗАВДАНЬ

Детальніше на www.ukrintek.com

ǺǶǪ ©ǪȖșȚȖȒ ǹȍȘȊȭșª XNUYRVWRN SURP XD

ǲȐȮȊ ǬȕȭȗȘȖ ǽȈȘȒȭȊ ǲȘȐȊȐȑ Ǹȭȋ ǶȌȍșȈ ǹȚȍȞȒȍȊȐȟ ǹȗȍȞȖȌȍȎȌȈ

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!

а сторінках журналу ми неодноразово піднімали проблемні питання стосовно забезпечення працівників засобами індивідуального захисту. Зокрема, писали про те, що Федерація роботодавців України пропонує не обмежувати підприємства щодо вибору ЗІЗ та їх придбання для працівників. А саме, включати до витрат підприємства всі кошти, що витрачено на ЗІЗ: як на ті, що видають згідно із галузевими нормами (серед них багато застарілих), так і на передбачені колективними угодами (сьогодні ці ЗІЗ купують з прибутку), та на будь-які інші, які роботодавець вважає за доцільне придбати для працівників з огляду на розвиток технологій та матеріалів, що застосовуються під час виготовлення ЗІЗ. Відповідний проект постанови «Про внесення змін до постанови КМУ від 27.06.2003 № 994 «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат» (далі – Постанова № 994) вже направлено на розгляд профільного Міністерства соціальної політики. Ми поцікавилися думкою Міністерства фінансів і Державної фіскальної служби: чи підтримають вони цю ініціативу роботодавців? А також попросили надати приблизні розрахунки щодо ймовірного зменшення відрахувань податку на прибуток підприємствами у разі, якщо влада схвалить цю пропозицію. Як і очікувалося, ні розрахунків ймовірних втрат бюджету, ні власної позиції держустанов щодо корисності/непотрібності такої новації ми не отримали. Натомість отримали сигнал про те, що згадану Постанову № 994 треба таки змінювати. Річ у тім, що з 01.01.2015 р. змінилася редакція розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України, відповідно до якої здійснювалося віднесення витрат на придбання ЗІЗ юридичними і фізичними особами. А саме, реформовано методологічні підходи до визначення об’єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств. «Так, розрахунок об’єкта оподаткування здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, що визначені у розділі III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу». (Із листа Мінфіну на запит редакції журналу.) Інакше кажучи, облік витрат на ЗІЗ сьогодні здійснюється згідно з вимогами положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Тож Постанову № 994 потрібно узгодити з Податковим кодексом, і рано чи пізно це станеться. Важливо включити до цього нормативного акта ініціативу ФРУ, а саме надати підприємствам більшої самостійності щодо забезпечення персоналу засобами індивідуального захисту. Спільний інтерес – і працівників, і роботодавців, і держави – створити на підприємствах безпечні та нешкідливі робочі місця. Адже сучасні якісні ЗІЗ в умовах, коли переважна більшість підприємств не в змозі оновлювати виробничі потужності, залишається чи не єдиним засобом, що зменшує вплив на працівників шкідливих виробничих чинників. Користуючись нагодою, у переддень новорічних свят хочу привітати вас з Новим 2017 роком і Різдвом Христовим та побажати, щоб він був для всіх нас щасливим і безпечним.

Головний редактор журналу «Охорона праці» Дмитро Матвійчук

Редакційна колегія Левицький Михайло Анатолійович – генеральний директор ТОВ «Технічні та управлінські послуги», корпоративний партнер TÜV SÜD , канд. екон. наук Больман Георгій Олександрович – заступник виконавчого директора Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт» Зіміна Олена Спиридонівна – головний спеціаліст з питань ОП та пожежної безпеки Державної інспекції ядерного регулювання України

Костриця Василь Іванович – Національний координатор (06.1996–02.2013) МОП в Україні

Українець Сергій Якович – заступник голови Укрнафтогазпрофспілки

Лисюк Микола Олександрович – заступник директора з наукової роботи ННДІПБОП, канд. техн. наук

Цопа Віталій Андрійович – міжнародний експерт і аудитор систем менеджменту ISO 9001, 14001, 50001 і OHSAS 18001, докт. техн. наук, професор

Мірошниченко Олексій Валентинович – виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України

Богданова Ольга Віталіївна – менеджер з виробничої безпеки праці та охорони довкілля

Савчук Сергій Петрович – Національний координатор Міжнародної організації праці в Україні

Чернюк Володимир Іванович – заступник директора з наукової роботи Інституту медицини праці АМН України, докт. мед. наук

Охорона праці

Науково-виробничий щомісячний журнал Видається з липня 1994 р. Перереєстрований 19.06.95 р.Свідоцтво КВ № 1496 Засновники: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; трудовий колектив редакції журналу «Охорона праці»

№ 12 (270)/2016

Зміст Безпека праці Дмитро Селявін Список Гройсмана. Епізод 2 Профспілки за поновлення попередньої редакції списків «пільгових» робіт і виробництв Людмила Солодчук ТОП-5 подій у сфері охорони праці Як вони вплинуть на сферу безпеки та гігієни праці Зінаїда Купира До Феміди по допомогу Цикл публікацій про те, як відстоювати в суді порушені права та інтереси у сфері охорони праці

Андрій Самовар, Валерія Фірсова Захід за планом 12 Досвід забезпечення безпеки праці на ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» Олег Ліщенко Наглядати не означає спостерігати 13 Про потребу вивести Держпраці з-під дії мораторіїв Сергій Колесник Відверта розмова Людина та її справа: чверть сторіччя – у державному наглядовому органі з охорони праці Олександр Фандєєв IT на службі охорони праці Які програмні продукти є найзатребуванішими та з чого починати їх упровадження

Василь Роспопчук Операція «Інформатизація» Досвід упровадження «Київводоканалом» сучасних комп’ютерних технологій

Ганна Самойленко Безпека у фотооб’єктиві 24 Про інструменти у сфері охорони праці, які використовує Прилуцька тютюнова фабрика Сергій Колесник Виховуємо культуру безпеки 28 Оцінка свого ставлення до охорони праці сприяє організації безпечного виробництва Дмитро Селявін Зупинитися за крок до біди Методи і процеси залучення персоналу підприємства до виявлення небезпечних ситуацій Петро Почтаренко Охорона праці в ПТУ Про безпеку учнів під час виробничої практики

Микола Федоренко Оголошуємо снігу бій Все про організацію снігоочищення дорожнього покриття тротуарів і проїздів

. Розробляємо заходи за результатами розслідувань нещасних випадків . Самогубства на виробництві

Сергій Колесник Твердопаливні котли вибухають 40 Неправильне встановлення чи експлуатація таких котлів несе загрозу життю людей Олександр Фандєєв Почули, побачили, випробували Про організацію безпечного проведення газонебезпечних робіт у водопровідних і каналізаційних колодязях

Медицина праці Ірина Кононова Потрібно оновлювати нормативну базу 44 Реформування системи медицини та гігієни праці вимагає термінових змін до нормативної бази Аліна Ільченко Знижуємо «серцеві» ризики. Досвід «Запоріжсталі» Діяльність роботодавця щодо збереження здоров’я підлеглих

Олег Моісеєнко Порядок видачі нарядів-допусків 34 Про журнал реєстрації, взаємодію з підрядниками, роботу з практикантами тощо

Читайте в наступному номері:

АНОНС

Соціальний захист Василь Соф’як Працювати водієм було протипоказано 52 Страхові експерти довели, що смерть водія від гострої серцевої недостатності була пов’язана з виробництвом На допомогу фахівцю з охорони праці Експертиза об’єктів виробництва. Експерт і спеціаліст Обов’язки посадових осіб у сфері охорони праці в ПТУ

ЧИТАЙТЕ НАС НА А www.facebook.com/14150212620636044 На обкладинці – фотоматеріали, надані ТОВ «Компанія Укрінтек». На правах реклами

Редакція журналу

Власні кореспонденти:

Матвійчук Дмитро Лаврентійович – головний редактор журналу «Охорона праці» Приймальня (044) 558-74-11 02100, КиївK100, вул. Попудренка, 10/1. ДП «Редакція журналу «Охорона праці» Теличко Костянтин Едуардович (044) 296-05-69 перший заступник головного редактора, канд. техн. наук Солодчук Людмила Миколаївна (044) 558-74-18 заступник головного редактора Дизайн Борецька Ганна, Турчанова Алла Реклама (044) 296K05K65, 296K82K56 Відділ передплати (044) 559K19K51, 558-74-27 Поліграфічні послуги (044) 559K62K79 mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua

Київська та м. Київ, Рівненська, Житомирська обл. – Фандєєв Олександр Іванович (044) 296-01-73 Луганська, Сумська, Харківська та Чернігівська обл. – Селявін Дмитро Юрійович (066) 433K66K56 Автономна Республіка Крим, Вінницька, Миколаївська, Кіровоградська, Одеська, Херсонська та Черкаська обл. – Колесник Сергій Анатолійович (051) 632K23K29 Донецька, Дніпропетровська, Запорізька та Полтавська обл. – Моісеєнко Олег Васильович (097) 694-01-21 Волинська, Закарпатська, ІваноJФранківська, Львівська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька обл. – Купира Зінаїда Степанівна (097) 314-40-74

Точка зору редакції не завжди збігається з думкою авторів матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не рецензуються. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Підписано до друку 02.12.2016. Формат 60х84/8. Папір – крейдований глянцевий. Друк – офсетний. Ум. друк. арк. – 14,02. Наклад 3 897. Зам. № 14-17 . Надруковано в друкарні ТОВ «Інтерекспресдрук». 03680, Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 3. Журнал видається українською та російською мовами. Загальний наклад – 5 656 прим. Редакція журналу «Охорона праці» – колективний член Європейської асоціації з безпеки.

Передплатний індекс 74377 Передплатна ціна – 97 грн 85 коп.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці

Продовжуємо тему

Список Гройсмана. Епізод 2

Мінсоцполітики пропонує свій варіант розв’язання кризової ситуації, що склалася з виплатою пільгових пенсій громадянам, які працюють у шкідливих умовах праці. Водночас профспілки обстоюють поновлення попередньої редакції списків «пільгових» робіт і виробництв, які були суттєво скорочені урядом улітку 2016 р. НОВІ ЗМІНИ Кабінетом Міністрів України затверджена постанова № 741 від 05.10.2016 г. «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України та Ради Міністрів УРСР» (далі – Постанова № 741). Ця постанова передбачає внесення змін до постанови КМУ від 17 листопада 1997 р. № 1290 «Про затвердження Спи-

сків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» (далі – Списки), до постанови КМУ від 21 лютого 2001 р. № 163 «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня» (далі – Перелік) і до постанови КМУ від 1 серпня 1992 р. № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (далі – Порядок).

Постанова № 741 приводить ці три нормативні акти у відповідність до чинного законодавства у частині визначення органу, уповноваженого здійснювати контроль за застосуванням Списків, Переліку й Порядку. Зокрема, пропозиції щодо внесення змін до Списків та Переліку тепер готуються Держпраці на підставі погоджених з Міністерством охорони здоров’я клопотань зацікавлених міністерств, які погоджені зі свого боку із всеукраїнськими галузевими профспілками й об’єднаннями роботодавців. Подаються вони до Кабміну Міністерством соціальної політики, яке також дає роз’яснення щодо порядку застосування Списків, Переліку й Порядку. Найбільше змін внесено до Порядку. Так, до складу комісії з проведення атестації (п. 4) включили уповноваженого представника виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації – уповноважену найманими працівниками особу (на практиці так завжди й було). Гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу (п. 7) проводяться лабораторіями, атестованими Держпраці і МОЗ в порядку, визначеному Мінсоцполітики разом із МОЗ. У пункті 10 Порядку в новій редакції передбачено, що результати атестації використовуються в першу чергу для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників, а вже потім

для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій тощо. У пункті 11 вказано, що контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування Списків і Переліку пільгових виробництв, робіт і т. д. покладається на Держпраці. Раніше цю функцію виконували органи Державної експертизи умов праці. І найголовніша новація Постанови № 741 (абзац перший п. 2): у ній ідеться про обов’язкове застосування скандальної постанови КМУ від 24 червня 2016 р. № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі – Постанова № 461, Списки № 1 і № 2), про яку ми писали в № 11/2016 («Список Гройсмана», с. 4). Нагадаємо, що ця постанова позбавила багатьох громадян, які працюють у шкідливих умовах праці, права на пільгові пенсії. Це викликало резонанс у суспільстві й спровокувало протестні акції профспілок. Усі очікують, що влада відновить вилучені зі списків «пільговиків» професії та виробництва. Але наразі уряд виявився не готовим до перегляду цих списків і обмежився внесенням точкових змін до відповідних нормативних актів, що пов’язано зі змінами функцій держорганів. РОБОТА ЩОДО СПИСКІВ № 1 І № 2 ТРИВАЄ І все ж, за словами голови ФПУ Григорія Осового, робота щодо узгодження списків виробництв і робіт, що дають право на пільгові пенсії, із реальним станом справ поступово проводиться за всіма галузями. До кінця року планується подати на розгляд Кабміну проект постанови про внесення змін до Постанови № 461. «Ми повинні виправити цю помилку, – зазначив Г. Осовий, – і повернути ті професії, зайнятість в яких передбачає перебування працівників у шкідливих умовах праці більше 80% робочого часу. Не всі професії будуть відновлені, однак у тих випадках, де ми впевнені у своїй правоті на 100%, будемо обстоювати свою позицію до кінця». Григорій Осовий поділився з редакцією інформацією про те, що в західних країнах не практикується надання пільгових пенсій. Там під час нарахування заробітної плати застосовується коефіцієнт, який ураховує вплив

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці умов праці на здоров’я працівника. А сам працівник іде на пенсію не за віком, а відповідно до фактично відпрацьованого часу в шкідливих умовах праці. Крім того, працівники, які працюють у шкідливих умовах праці, самі вирішують питання додаткового страхування та інші. Інакше кажучи, їм надають максимальні можливості для відновлення здоров’я. За даними Пенсійного фонду України, станом на 01.01.2016 г. загальна чисельність пенсіонерів за віком у солідарній системі, які одержують пенсію на пільгових умовах, становить 1 949 778 чол., при цьому загальна сума призначених пенсій – понад 4 млрд грн щомісяця. Станом на 01.10.2016 р. заборгованість підприємств, які відшкодовують витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, становить: за Списком № 1 – на суму 7257,5 млн грн (заборгували 2487 підприємств); за Списком № 2 – на суму 2170,2 млн грн (заборгували 7006 підприємств). Бачимо, що Пенсійний фонд і підприємства стали заручниками такого підходу. Упродовж десятиліть держава заплющувала очі на жахливі умови праці громадян, кількість працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, зростала. Згодом багато «шкідливих» підприємств закрилося, і тепер ця снігова куля пільгових пенсій, які мають виплачуватися за рахунок роботодавців, обрушилася на солідарну пенсійну систему. Але ж чи винні в цьому люди і який вихід із ситуації пропонує влада? У Пенсійному фонді обговорюється можливість того, що питання пенсійного забезпечення осіб, які працювали (працюють) у шкідливих і важких умовах праці, буде розв’язано шляхом упровадження пенсійного забезпечення цих осіб через професійні та корпоративні фонди (п. 2 розділу XV Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»). Але ж ця система ще не впроваджена й норма Закону не працює! ВИХІД

Ситуація зі Списками № 1 і № 2 обговорювалася на засіданні редколегії журналу «Охорона праці»

Мінсоцполітики з метою зміни порядку компенсації витрат на виплату пільгових пенсій, який існує, розробило й пропонує прийняти проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування» (№ 4608 від 06.05.2016 р.). У проекті запропоновано замінити відрахування фактичних витрат на виплату й доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, на виплату роботодавцями збільшеної ставки єдиного внеску за час роботи працівника у шкідливих умовах праці. Тобто оплата буде здійснюватися безпосередньо під час такої роботи. А кошти, які надійдуть до Пенсійного фонду України, будуть спрямовані на виплати нинішнім пенсіонерам, які одержують пільгові пенсії за списками. У Мінсоцполітики також повідомили, що 10.04.2015 р. у Верховній Раді зареєстровано проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо пільгового пенсійного забезпечення окремих категорій осіб)» № 2632, який містить аналогічні положення щодо зміни механізму відшкодування пільгових пенсій. Також пропонується запровадити механізм розстрочення заборгованості підприємств, установ та організацій з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на 60 календарних місяців. Але наразі це лише пропозиції. Рішень немає. Збір підписів на підтримку електронної петиції щодо відновлення попередньої редакції Списків № 1 і № 2, затверджених постановою Кабміну України від 16.01.2003 № 36, завершено. На жаль, з необхідних 25 000 голосів зібрано лише 10 034 – петиція не була підтримана.

Як повідомило на наш запит Міністерство соціальної політики України, підприємство, установа, організація (роботодавець), на яких було набуто стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, несе зобов’язання з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових Дмитро Селявін, власкор умовах. Передача від роботодавця іншим особам зобов’язань з відшкоДо речі, у Мінсоцполітики вважають, що до списків робіт і професій, що дають дування цих витрат не передбачена право на пільгову пенсію, затверджених Постановою № 461, увійшли тільки ті виробзаконодавством. У Міністерстві заництва й сфери економіки, у яких працівники реально зайняті повний робочий день значають, що борги підприємств на роботах зі шкідливими умовами праці. Але тут виникає запитання. Наприклад, до з відшкодування витрат на виплату нових списків не увійшли електромонтери з ремонту й обслуговування електроустаті доставку пенсій постійно зростають. ковання; слюсарі-ремонтники; майстри, старші майстри, зайняті на гарячих ділянках Така ситуація вкрай негативно познаробіт. Проте представники наведених вище професій найчастіше працюють у тих же чається на стані фінансування пенсій шкідливих умовах, що й основний технологічний персонал. До того ж час їх перебувані змушує Пенсійний фонд України ня в шкідливих умовах праці – не менше 80% від усього робочого часу, що підтверджувалося результатами хронометражу у складених картах умов праці. І про це свідчить брати позики з державного бюджету атестація робочих місць. України.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Події року

ПОДІЙ

У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРАЦІ Журнал «Охорона праці» підбив підсумки року, що минає. Головне досягнення – Державній службі України з питань праці нарешті передано всі функції ліквідованих під час її утворення державних органів. У результаті вона почала активно працювати по всіх напрямах своєї діяльності, серед яких – нагляд за дотриманням трудового законодавства і законодавства про охорону та гігієну праці. Пропонуємо розглянути п’ять важливих для сфери охорони праці подій. Деякі з них ми оцінюємо водночас і як прогресивні, і як такі, що можуть мати негативні наслідки для сфери ОП.

Четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС «одягли»

Хоча ця подія прямо не пов’язана з питаннями охорони праці, проте має надважливе значення для безпеки всього населення. 29 листопада зруйнований 4-й блок Чорнобильської АЕС накрили спеціальною захисною аркою, новим безпечним конфайнментом (НБК). Арку (висота 110 м, довжина 165 м, ширина 257 м і маса 36 200 т) почали пересувати 14 листопада за допомогою 224 гідравлічних домкратів. Її переміщували по спеціальних рейках на 60 см за один цикл, а загалом вона подолала шлях у 327 метрів. Торцеві стіни кожуха зведуть у 2017 р. Унікальна технологія будівництва дасть можливість з’єднати арку з енергоблоком абсолютно герметично. У такий спосіб довкілля захистять від радіоактивних відходів, що утворилися внаслідок аварії на ЧАЕС у 1986 році. Після того як небезпечний енергоблок «одягли» в тонни металу, починається новий етап перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему. Він складається з демонтажу нестабільних конструкцій старого саркофага і вилучення радіоактивних відходів з паливовмісних мас. Ці роботи планують провести впродовж шести років. НБК прослужить, за розрахунками, не менше ніж 100 років. Щодо остаточного розв’язання проблеми 4-го енергоблоку ЧАЕС існує як мінімум три варіанти розвитку подій: повний або частковий демонтаж залишків енергоблоку чи захоронення на місці. Що робити із зоною відчуження? Є пропозиції використовувати її як майданчик для розвитку альтернативної енергетики. Це може бути вирощування енергетичних культур з використанням їх у межах зони ЧАЕС для виробництва електроенергії, тепла, біогазу. Розглядається варіант створення сонячної електростанції.

Україна відмовляється від радянських СанПіНів Прийняте урядом розпорядження № 94-р від 20 січня 2016 р. про відмову від радянських державних санітарних правил і норм (далі – СанПіН) набирає чинності з 1 січня 2017 р. Передбачається, що з цього часу втрачають чинність близько сотні актів санітарного законодавства, видані центральними органами виконавчої влади колишніх УРСР та СРСР, якими затверджено санітарні, санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні, санітарно-епідеміологічні, протиепідемічні, гігієнічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи та санітарні регламенти. Діятимуть лише документи, прийняті починаючи з 1991 р., тобто за часів незалежності. Їх також близько 100, зокрема це гігієнічні вимоги до води питної, норми радіаційної безпеки, методичні рекомендації «Оцінка ризику для здоров’я населення від забруднення атмосферного повітря» тощо. Держпосадовці вважають, що радянські СанПіНи містять технічні рішення, які вже неактуальні через велику кількість сучасних технологій та матеріалів. Мовляв, сьогодні країна має здійснити перехід до санітарного раціоналізму, коли держава тільки встановлює показники безпеки для здоров’я людини (допустимі рівні загроз, або ті самі норми, ГДК), а суб’єкт господарювання сам вирішує, за допомогою яких технічних рішень їх досягти. Тим часом санітарні лікарі, гігієністи, науковці намагаються привернути увагу уряду та відстояти хоча б найважливіші санітарні норми і правила, аргументуючи це тим, що скасування тих санітарних норм, яким немає заміни, може призвести до жахливих наслідків. Вони попереджають, що через непродумані дії держава втрачає контроль за дотриманням гігієнічних показників якості харчової та промислової продукції, і це є величезною загрозою для здоров’я та життя людей.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці

Є соціальна конституція у випадках виробничого травматизму; № 152 1979 р. про техніку безпеки та гігієну праці на портових роботах; № 167 1988 р. про безпеку та гігієну праці у будівництві; № 187 2006 р. про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці;

– рекомендувати Фонду соціального страхування України щорічно передбачати кошти на проведення навчання представників роботодавців, профспілок, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з питань охорони

Державний нагляд – за новими правилами На початку листопада ВР прийняла три законопроекти про лібералізацію державного нагляду, які змінюють підходи до перевірок бізнесу в Україні та спрямовані на подальше зниження тиску на суб’єктів господарювання, обмеження функцій контролерів, передбачуваність перевірок. Під обмежувальну дію законів підпадають напрями державного нагляду, на які раніше обмеження не поширювалися, зокрема дотримання вимог ядерної безпеки, законодавства про працю і зайнятість населення, держнагляд у сферах цивільної авіації, архітектурно-будівельного і фіскального контролю. Це означає створення єдиних правил для майже всіх контролюючих органів. Дія закону не поширюватиметься на валютний контроль, митний контроль на кордоні, державний експортний контроль, банківський нагляд тощо. Суб’єкти господарювання з високим ступенем ризику перевірятимуться один раз на два роки. Прописуються терміни формування плану перевірок, тривалість кожного контрольного заходу, його початок та завершення. Так, щороку до 15 жовтня визначаються компанії, які мають бути перевірені впродовж наступного року. До 15 листопада план перевірок розміщується на сайті Державної регуляторної служби України, а до 1 грудня публікується повний план контрольних заходів щодо кожного суб’єкта господарювання. Кількість і тривалість планових перевірок скорочено вдвічі: для великого підприємства – у межах 30 робочих днів упродовж року, для мікро- та малих підприємств – 15 днів. Новим є також обов’язок контролюючого органу публікувати перед перевіркою уніфіковані форми актів, які заповнюватимуться під час перевірки. Це своєрідний чек-лист із запитаннями, з якими звертатиметься до підприємця інспектор. У разі невиконання цієї умови суб’єкти господарювання можуть відмовити контролерам та не допустити їх до перевірки. Як і раніше, наглядовці зобов’язані повідомити про свій візит мінімум за 10 днів. Якщо Президент підпише ці законопроекти, упродовж року з цього часу має бути створено інтегровану автоматизовану систему перевірок з відкритим доступом, куди вноситимуть усю інформацію про перевірки.

праці згідно з поданими в установленому порядку заявками; – запровадити з 2016 р. на національному каналі телевізійний проект «Безпека праці та життєдіяльності»; – вдосконалити державну статистичну звітність для об’єктивного спостереження за реальним станом умов і безпеки праці, виробничого травматизму, профзахворюваності, їх соціально-економічних наслідків, видатків роботодавців на заходи щодо поліпшення умов і безпеки праці; – провести консультації щодо застосування паспорта здоров’я працівників підприємств, установ, організацій; – сприяти впровадженню системи управління охороною праці на підприємствах усіх форм власності, зокрема щодо управління ризиками, і здійсненню профілактично-відновлювального лікування й оздоровлення працівників шляхом залучення всіх можливих джерел фінансування.

Проект МОП на підтримку Держпраці Міжнародна організація праці на початку жовтня оголосила про початок проекту «Зміцнення системи інспекції праці і механізмів соціального діалогу» в рамках реалізації Програми гідної праці МОП для України на 2016–2019 роки. Проект започатковано для підтримки України в такій важливій справі, як підвищення ефективності системи інспекції праці та забезпечення дотримання трудового законодавства.

Фото О. Фандєєва

23 серпня Кабінет Міністрів України, Федерація роботодавців України та Федерація профспілок України підписали Генеральну угоду на 2016– 2017 рр. про регулювання основних принципів і норм реалізації соціальноекономічної політики і трудових відносин в Україні. По суті – це соціальна конституція країни, що визначає порядок відносин влади, бізнесу і людей праці у соціальних питаннях. Відповідно до підрозділу «Умови та охорона праці» розділу ІІ сторони, зокрема, домовились: – опрацювати у 2016 р. комплекс заходів щодо забезпечення легалізації трудових відносин на підприємствах, в установах, організаціях з метою скорочення обсягів нелегальної праці та нелегальної заробітної плати; – підготовити до ратифікації Конвенції МОП: № 121 1964 р. про допомогу

Мета проекту – зміцнення інституційної спроможності Держпраці, а також посилення ролі соціальних партнерів для забезпечення застосування конвенцій МОП про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (№ 81) 1947 р. та про інспекцію праці в сільському господарстві (№ 129) 1969 р., що були ратифіковані Україною у 2004 р. Проект передбачає також заходи, спрямовані на підвищення рівня кваліфікації працівників Держпраці. Підготував Олександр Фандєєв

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Судові спори у сфері охорони праці

До Феміди по допомогу

Журнал «Охорона праці» розпочинає цикл публікацій, в яких розповість, як відстоювати в суді порушені права та інтереси в галузі охорони праці. Наша перша стаття про те, до якого суду, у яких випадках і з яких питань слід звертатись. Яким вимогам має відповідати позовна заява, і які нині діють ставки судового збору. Ви також дізнаєтесь, як зміниться система судів загальної юрисдикції після оголошеної судової реформи.

Зінаїда Купира, власкор

високий. Крім того, більшість громадян неспроможні сплатити судовий збір і скористатися послугами адвоката. Але захист своїх прав цього вартий, до того ж виграш у справі гарантує стягнення з відповідача понесених витрат на користь позивача. Нині для пільгових категорій громадян відкрито центри безоплатної правової допомоги. Проте якість таких послуг буде перевірена часом. Кожна особа, яка звертається до суду за захистом своїх прав, законно розраховує на всебічний і швидкий розгляд справи, на компетентність, незалежність і неупередженість суду. В реальності необхідно підготуватися до того, що судовий процес може

сновний Закон гарантує право кожного громадянина на судовий захист. Головним органом, що забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства й держави, є суд. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Для реалізації права людини і громадянина на судовий захист потрібно, щоб особа сама бажала свого захисту, а також щоб мала певний рівень правової культури і правового виховання. На жаль, громадяни України не звикли до можливості судового захисту своїх прав і свобод і не використовують цей засіб повною мірою. Це зумовлено тим, що українське законодавство містить велику кількість колізій, воно нестабільне, часто змінюване, а рівень довіри до судової гілки влади не- Мал. Ю. Судака

бути затяжним, тож потрібно набратися терпіння, щоб пройти всі його стадії. Адже винесене судове рішення у справі майже завжди залишає незадоволеною одну зі сторін. Останню крапку у вирішенні спору ставить Верховний Суд України, на рішення якого покликаються місцеві та апеляційні суди. Звичайно, в особи, яка пройшла всі стадії судового розгляду в Україні й відтак вважає, що суд ухвалив незаконне рішення, є право на звернення до Європейського суду з прав людини. Хоча на практиці рідко хто використовує навіть своє право на касаційне оскарження. У який же спосіб можна захистити свої цивільні права та інтереси під час звернення до суду? Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, такими способами захисту можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади … або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес в інший спосіб, що встановлений договором або законом. Як же на практиці захистити свої права в суді, і яких помилок ми припускаємося під час звернення до суду? До якого суду потрібно звертатися та з якими вимогами? Кожна судова справа – це особлива історія, і неможливо описати, передбачити всі нюанси, які можуть виникнути в процесі судового розгляду. Провівши аналіз судових рішень з питань, що стосуються охорони праці, можна умовно поділити судові спори на такі: – про визнання актів про нещасний випадок форми Н-1 дійсними (законними);

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці про визнання протиправними актів розслідування нещасних випадків на виробництві форми Н-5 та їх скасування; зобов’язання вчинити дії: скласти акт за формою Н-1; відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом; зобов’язання здійснити страхові виплати; зобов’язання видати направлення на МСЕК. Також суди розглядають справи в порядку окремого (непозовного) провадження для отримання страхових виплат, як-от: встановлення факту нещасного випадку на виробництві; встановлення факту перебування на утриманні в потерпілого від нещасного випадку; встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу тощо. В Єдиному державному судовому реєстрі судових рішень за період 2007–2016 рр. міститься інформація про 1071 рішення у справах про визнання актів форми Н-1 дійсними та 1149 рішень про скасування актів форми Н-5. Якщо ввести в пошукове поле словосполучення «нещасний випадок на виробництві», то в результаті система видає 16 755 судових рішень, а в разі введення слова «профзахворювання» – 11 405. СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами.

Таблиця 1 Верховний Суд України

Найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції України, який забезпечує єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Подаємо заяву про перегляд судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку у випадках, передбачених Законом

Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ

Суд касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних справ

Подаємо касаційну скаргу на рішення (ухвалу) суду апеляційної інстанції, якщо останні ухвалені з порушенням норм матеріального або процесуального права

Апеляційний суд

Суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних справ (у кожному обласному центрі)

Подаємо апеляційну скаргу на рішення (ухвалу) суду першої інстанції, якщо останні ухвалені з порушенням норм матеріального або процесуального права

Місцевий загальний суд

Районні, міжрайонні, районні у містах, міські та міськрайонні суди

Звертаємось із позовною заявою або із заявою у справі окремого провадження

Нині система судів загальної юрисдикції є чотирирівневою (табл. 1). Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначається Законом «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. Із 30 вересня 2016 р. почала діяти судова реформа, яка може докорінно змінити роботу системи правосуддя України. Відтоді розпочався процес скасування системи вищих спеціалізованих судів, які замінить Верховний Суд. Цей процес має тривати не більш як півроку. Систему судоустрою складатимуть місцеві суди, апеляційні суди і Верховний Суд. Тобто зникає додаткова ланка між

апеляційними судами й Верховним Судом. Усі районні, міжрайонні, міські суди згодом замінять створені місцеві окружні суди. Районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого поширюється на відповідну територію. Такий вигляд матиме система судів загальної юрисдикції після впровадження реформи орієнтовно з 01.04.2017 р. (табл. 2). Норми Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) передбачають, що позови до юриТаблиця 2

Верховний Суд України

Найвищий суд у системі судоустрою, здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, – як суд першої або апеляційної інстанції, у порядку, встановленому процесуальним законом

Подаємо касаційну скаргу

Апеляційні суди

Апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах

Місцеві суди

Місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах)

Звертаємось із позовною заявою або із заявою у справі окремого провадження

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці дичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням. Проте з цього правила є виняток, коли звертаються з позовом про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи. У цьому випадку можна вибирати інший суд: за місцезнаходженням позивача або за місцезнаходженням юридичної особи – відповідача за позовом, якщо юридична адреса відповідача зареєстрована в іншому районі чи області. ПОЗОВНА ЗАЯВА Коли рішення щодо необхідності звернення до суду ухвалено, візьміть до уваги такі рекомендації. Для підготовки позовної заяви або заяви про встановлення юридичного факту, а також для представництва інтересів у суді обов’язково скористайтесь допомогою

цезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви. У наступних статтях нашого журналу ми докладно розповімо про документи, які потрібно подавати разом із позовною заявою або заявою у справі окремого провадження, щодо кожної категорії справ. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви

ДОВІДКА Суд не може відмовити в правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їхні права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав і свобод. Відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене. Також кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Це означає, що кожен (громадянин України, іноземець, особа без громадянства) має гарантоване державою право оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо їхні рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи зазначених осіб чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

фахівця в галузі права, який володіє спеціальними знаннями у сфері охорони праці. Це допоможе вам уникнути помилок у процесі підготовки позову, наслідком чого може стати залишення позовної заяви без руху або її повернення тощо. Форму і зміст позовної заяви визначено в ст. 119 ЦПК. Позовна заява подається до суду в письмовій формі й повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або міс-

додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. СУДОВИЙ ЗБІР Отже, під час подання позовної заяви необхідно сплатити судовий збір, розмір якого встановлений Законом України «Про судовий збір» (далі – Закон). Проте з цього правила також є й винятки, коли судовий збір не сплачується. Згідно зі ст. 3 Закону, судовий збір справляється у відповідному

розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Протягом календарного року, незалежно від зміни розміру мінімальної заробітної плати, для розрахунку ставки судового збору беремо мінімальну заробітну плату на 1 січня календарного року. Ставки судового збору в разі звернення до суду громадян встановлюються у таких розмірах (табл. 3). У ст. 5 Закону передбачено пільги щодо сплати судового збору. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; 2) позивачі – у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи; 3) позивачі – у справах про стягнення аліментів; 4) позивачі – у справах щодо спорів, пов’язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов’язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»; 5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники – у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги; 6) позивачі – у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб; 8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; 9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці 10) позивачі – громадяни, віднесені до 1-ї та 2-ї категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 11) виборці – у справах про уточнення списку виборців; 12) військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, – у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових обов’язків; 13) учасники бойових дій, Герої України – у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав; 14) позивачі – у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»; 15) фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) – кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, – після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; 16) позивачі – за подання позовів щодо спорів, пов’язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, – у справах, пов’язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх осо-

Таблиця 3

Найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору 1. За подання до суду: 1) позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою – підприємцем

1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (у грошовому вираженні в 2016 р. – 551,2 грн і не більше ніж 6890,00 грн)

2) позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою

0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн)

3) заяви у справах окремого провадження; заяви про перегляд заочного рішення фізичною особою

0,2 розміру мінімальної заробітної плати (275,60 грн)

4) позовної заяви про відшкодування моральної шкоди

1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн)

5) апеляційної скарги на рішення суду

110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (мінімум 606,32 грн)

6) касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду

120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (мінімум 661,44 грн)

7) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України

130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (мінімум 716,56 грн)

бових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору. У справах, про які ми будемо писати, очевидно передбачено не так багато пільг для сплати судового збору. Обов’язково скористайтесь можливістю досудового врегулювання спору. Щоб уникнути відмови в позові, надсилайте листи, вимоги, претензії із зазначенням своїх вимог

ДОВІДКА У ст. 3 Конституції України визначено головний принцип політики держави в галузі забезпечення прав людини і громадянина: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

www.ohoronapraci.kiev.ua

Ставка судового збору

і побажань. Докладніше ми висвітлимо це питання в наступних публікаціях. Правильно обирайте спосіб захисту й формулюйте позовні вимоги. В обґрунтування своєї позиції надавайте належні та допустимі докази, заручайтеся у випадках, коли це передбачено нормами законодавства, свідченнями свідків. Оскаржуйте рішення судів, якщо вбачається порушення норм матеріального та процесуального права, у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Аналіз судової практики доводить, що звернення до суду є ефективним, і особа, яка звернулася за захистом своїх порушених прав та інтересів, може їх захистити в судовому порядку.

Безпека праці

Ситуація в регіонах

Захід за планом Безпека праці на ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод».

ахівці управління нагляду в промисловості і на об’єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі – ГУ Держпраці) завершили планову перевірку дотримання ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» вимог законодавчих і нормативно-правових актів з промислової безпеки та охорони праці. Основним видом діяльності підприємства є здійснення ремонту тепловозів для залізниць та промислових підприємств України, що має стратегічне значення не тільки для міста Дніпра, а й для всієї України. Від того, наскільки якісно підприємство виконує свою роботу, залежить безпека не тільки працівників, які експлуатують ці машини, але й безпека руху в державі та за її межами, зокрема щодо перевезення пасажирів, збереження їхнього життя і здоров’я. Підприємство складається із чотирьох основних цехів (складального, дизельного, електроапаратного, колісно-візкового), двох заготівельних (ковальського та ливарного), обробного механоскладального та п’яти допоміжних (інструментального, ремонтно-механічного, ремонтно-будівельного, енергосилового і транспортного).

Триває робота в складальному цеху

Фахівці ГУ Держпраці перевірили 24 виробничі об’єкти підприємства, виявивши 247 порушень вимог нормативно-правових актів з охорони праці (90 з яких було усунено під час перевірки), до адміністративної відповідальності притягнено 19 посадових осіб, зокрема й один з керівників. Підготовлено та направлено до суду позов про заборону експлуатації 10 одиниць обладнання, технічний стан якого не відповідає вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та подальша експлуатація якого створює загрозу для життя працівників. Найбільш істотні з виявлених порушень такі: не проведено експертного обстеження та позачергового повного технічного огляду консольно-поворотного крану, який установлений у механоскладальному цеху; на токарних верстатах небезпечну зону обробки не огороджено захисним пристроєм (екраном); на токарних верстатах не встановлено захисної огорожі затискного патрона. Водночас інспектори ГУ Держпраці вказують на розвинену культуру виробництва, адже тепловоз як об’єкт ремонту є доволі складною високотехнологічною машиною. Усі будівлі та споруди заводу утримують у безпечному для експлуатації стані, також підтримують належний технічний стан обладнання, машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, якого на підприємстві понад одна тисяча одиниць. Персонал підприємства в повному обсязі забезпечений спецодягом, усі працівники своєчасно проходять медогляди. Для них працює поліклініка, яка має спецобладнання для проведення профілактичних та оздоровчих заходів.

Нагрівання заготовки в ковальському цеху

До структури підприємства входять об’єкти соціально-культурної сфери: база відпочинку «Лісова пісня», що на р. Орель, та дитячий оздоровчий заклад «Маяк» на березі Азовського моря. Під час перевірки інспекторський склад ГУ Держпраці проводив інформаційно-роз’яснювальну роботу з працівниками підприємства. Відбулася нарада за участю керівництва та начальників цехів і структурних підрозділів з питань, що прямо впливають на безпеку виконання робіт. Начальник відділу нагляду на транспорті та у зв’язку Андрій Артеменко довів до відома присутніх інформацію про стан виробничого травматизму на підприємствах Дніпропетровської області та України в цілому. Він зазначив, що 73% нещасних випадків стаються через організаційні причини (внаслідок порушення трудової і виробничої дисципліни, вимог технологічного процесу), вкотре закликавши посилити контроль за додержанням вимог нормативно-правових актів з охорони праці з боку інженерно-технічних працівників у структурних підрозділах підприємства. Члени комісії ГУ Держпраці нагадали учасникам наради правила поведінки та дії персоналу в разі настання нещасного випадку або аварії, а також порядок надання першої допомоги потерпілому на місці події своїми силами тощо. Андрій Самовар, Валерія Фірсова, прес-служба Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці

Прошу слова

НАГЛЯДАТИ

не означає спостерігати Олег Ліщенко, перший заступник голови первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Головного управління Держпраці у Донецькій області

Навіщо здійснювати наглядову діяльність, якщо вона не дає змоги запобігти аваріям та усунути загрози життю людей? Державний нагляд у сфері охорони праці не може обмежуватися тільки превентивними заходами. аконодавчі обмеження щодо проведення перевірок суб’єктів господарювання наглядовими органами призвели до того, що Держпраці майже повністю втратила ефективні важелі впливу на ситуацію з безпекою праці на підприємствах. Такий собі величезний, але сліпий і зовсім беззубий собака. Найпроблемнішою є ситуація в Донецькій і Луганській областях. Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII уведено в дію мораторій на проведення планових перевірок підприємств до дати закінчення АТО. На цій території майже повністю знекровлено штат головних державних інспекторів у гірничій промисловості: планом передбачено 68 осіб, фактично працює 15 (22% потрібної чисельності). Більшість із них не мають відповідної підготовки, адже гадати, що можна знайти досвідченого фахівця на посаду гірничого інженера із заробітною платою 3,5 тис. грн, який 15 разів на місяць відвідуватиме шахту, це абсурд. В умовах слабкого державного нагляду і тотального дефіциту коштів на охорону праці на вугільних підприємствах Донецької області прояви-

www.ohoronapraci.kiev.ua

лась тенденція до стрімкого зростання виробничого травматизму. Так, за 8 місяців 2016 р. зафіксовано: 258 нещасних випадків на виробництві, що на 20 (8,7%) більше, ніж за аналогічний період 2015 р.; 41 нещасний випадок з тяжкими наслідками – на 16 (39%) більше, ніж за такий же період минулого року. З початку 2016 р. допущено 10 смертельних нещасних випадків – на 4 (40%) більше, ніж за аналогічний період 2015 р. На підприємствах сталося дві аварії. ПОКАЗОВИЙ ПРИКЛАД 25 серпня 2016 року о 19 год 30 хв у ПАТ «ШУ «Покровське» в 7 південній «біс» лаві блока № 10 вибухнула метаноповітряна суміш. Розпочалася пожежа, аварійна та суміжна з нею виїмкова дільниці були ізольовані вибухостійкими перемичками. Усього в шахті на момент виникнення аварії перебувало 255 осіб, на аварійній дільниці – 33 працівники, шестеро з яких дістали опіки різного ступеня тяжкості. Відповідно до наказу ГУ Держпраці у Донецькій області від 31.08.2016 № 945 було розпочато позапланову перевірку підприємства, під час проведення якої у 1 південній «біс» лаві центральної панелі блока № 8 виявили низку грубих порушень пилогазового режиму, робіт з дегазації, експлуатації обладнання, паспорта кріплення. В акті перевірки від 09.09.2016 № 06.4-2/56 керівнику було запропоновано заборонити виймання вугілля у 1 південній «біс» лаві центральної панелі блока № 8 до повного усунення зазначених порушень. Матеріали перевірки було направлено до адміністративного суду для ухвалення рішення щодо заборони ведення робіт. Однак уже 24 вересня в цій лаві стався вибух метаноповітряної суміші, наслідки якого ліквідувала гірничорятувальна служба.

Переймаюся запитанням: навіщо потрібна така наглядова діяльність, коли неможливо запобігти аварії та усунути загрози життю людей? Державна політика у сфері охорони праці – це тільки превентивні заходи та статистична звітність? Запитання не риторичне, відповідь очевидна. Потрібно негайно дати нове життя ратифікованій Україною конвенції МОП № 81 1947 р. про інспекцію праці у промисловості, для того щоб вивести Держпраці з-під дії мораторіїв. Це дасть початок від ро дженню ефективного державного нагляду у сфері охорони праці та промислової безпеки. Крім цього, необхідно реанімувати законодавчу базу, яка давала можливість представникам державного гірничого нагляду оперативно реагувати на кричущі порушення пилогазового режиму, контролювати заходи боротьби з газодинамічними явищами та раптовими викидами вугілля, породи і газу, дотримання правил електробезпеки та вимог безпечного поводження з вибуховими матеріалами. У разі систематичного порушення підприємствами законодавства про охорону праці потрібно застосовувати фінансові санкції (штрафи) до цих підприємств, а не до посадових осіб і працівників. Це стимулюватиме власників бізнесу вдосконалювати систему охорони праці, що зрештою дасть змогу знизити рівень травматизму й запобігти аварійним ситуаціям. Інспекторському складу слід забезпечити гідну зарплату, адже професійні і тим більше мотивовані кадри вирішують усе. Без цього нам залишається лише спостеріти за сумною статистикою зростання виробничого травматизму та профзахворювань.

Безпека праці

Людина та її справа

Відверта розмова 25-річчя діяльності у державному наглядовому органі з охорони праці відзначив цього року головний державний інспектор відділу організації державного нагляду, організаційно-аналітичного забезпечення, розслідування та обліку виробничого травматизму Управління Держпраці у Миколаївській області Геннадій Суліма.

втор статті не випадково обрав для відвертої розмови саме Геннадія Володимировича, адже знайомі вони ще з далеких студентських років. Незважаючи на те що Г. Суліма всього один раз змінив місце роботи, його трудова книжка списана повністю, через те що за 25 років державний наглядовий орган з охорони праці реформувався стільки разів, що складно й підрахувати. Було все: розширення штату і скорочення, переведення з однієї посади на іншу, відсутність фінансування, інші періоди і події… Та якщо справа до душі, то всі проблеми відступають на другий план і робота виконується добросовісно. За свою діяльність неодноразово нагороджений грамотами та іншими відзнаками органів державної влади. Цього року, зокрема, Геннадій Володимирович одержав від прем’єр-міністра В. Гройсмана Подяку до Дня працівника соціальної сфери, який відзначався 6 листопада. ПРО СТВОРЕННЯ ВІДДІЛІВ РОЗСЛІДУВАННЯ «За час роботи, – розповідає Геннадій Володимирович, – доводилося багато разів брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві, у тому числі групових та зі смертельними наслідками. Проте безпосередньо розслідуваннями почав займатися всього декілька місяців тому. Оскільки маю великий досвід, з роботою справлятися не складно. Вважаю, що створення у свій час у структурних підрозділах Держгірпромнагляду окремих відділів чи секторів з розслідування є правильним рішенням. Спеціалісти цих підрозділів краще орієнтуються у відповідних нормативних актах, юридичних та соціальних питаннях, що виникають у зв’язку

з розслідуваннями. А якщо потрібен фахівець з того чи іншого питання, він може бути залучений до комісії з розслідування. ПРО ЗАВДАННЯ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Що стосується роботи інспектора Держпраці, вважаю, що він повинен щодня працювати над запобіганням нещасним випадкам і аваріям на виробництві. Інспектор має відчувати свою відповідальність за безпеку праці на підприємстві, яке перевіряв. І якщо після перевірки там сталися нещасний випадок чи аварія, має запитувати себе, чи правильно, якісно виконав свою роботу, навіть якщо про це не спитав прокурор. Часто, переглядаючи інформацію у ЗМІ про резонансні аварії чи нещасні випадки, розумію: у тому, що сталося, є вина і моїх колег, які вчасно не заборонили, не призупинили експлуатацію небезпечного об’єкта. Нехай би краще зіпсувалася продукція, підприємство понесло збитки, ніж загинули або покалічилися люди. ПРО СУЧАСНІ ПІДХОДИ У нинішнього інспектора набагато кращі умови праці, ніж були 10–20 років тому: сучасні кабінети, обладнані необхідною комп’ютерною технікою, програмами, інтернет, мобільний зв’язок тощо. Набагато легше стало знаходити потрібні нормативні документи та іншу інформацію. Вважаю правильним запровадження підготовки універсального інспектора, який має бути фахівцем з питань не лише охорони праці, а й трудового законодавства, гігієни праці. Програми підготовки державних інспекторів праці, які проходять навчання в ГНМЦ Держпраці, зараз

Подяку Г. Сулімі від прем’єр-міністра вручає перший заступник начальника Управління Держпраці у Миколаївській області Яна Скуратовська

якраз передбачають вивчення всіх цих питань. Звичайно, крім універсальних інспекторів, які здійснюють загальний нагляд, повинні бути й інспектори вузької спеціалізації – наприклад, у газовій сфері, котлонагляді, інших галузях. Правильно також, що віддається перевага превентивним заходам, а не контрольним. Адже служба походить від слова «служити», а не «карати». Ще в недалекому минулому робота інспектора оцінювалася за кількістю виявлених ним порушень і сумами штрафів. Потрібно відходити від «моделі санкцій» і роботу інспектора оцінювати за якістю перевірок. А якісна перевірка – це в результаті поліпшення умов праці, скорочення кількості потерпілих на виробництві, усунені порушення на перевірених підприємствах. Особливе значення має й профілактична робота: організація й проведення нарад, семінарів, інших інформаційно-роз’яснювальних заходів. Обов’язково слід залучати представників місцевої влади, роботодавців, громадськість. Важливо

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці розвивати й забезпечувати системне функціонування створених за ініціативою Держпраці інформаційно-консультаційних пунктів при органах місцевої влади. ПРО НЕГАТИВНІ МОМЕНТИ Мушу з сумом констатувати, що останніми роками дещо знизився рівень поваги до інспектора з боку деяких недалекоглядних роботодавців. Мораторій на перевірки, інші обмеження діяльності наглядових та контролюючих органів зіграли свою негативну роль. Однак порядні й виховані люди завжди розуміють, що вимога інспектора дотримуватись працеохоронного законодавства – це не забаганка, а робота, обов’язок, який він чесно має виконувати. Найнеприємніше в роботі інспектора те, що досить часто доводиться нервувати під час перевірок, а особливо коли триває розслідування нещасних випадків, аварій та профзахворювань. А також коли через виконання робіт за цивільно-правовим договором, договором підряду людина

www.ohoronapraci.kiev.ua

праці залишається незахищеною і врешті-решт ображеною. Стримування, затаювання емоцій зазвичай не минає марно. ПРО ОЧІКУВАННЯ ТА СПОДІВАННЯ Нині в Управління Держпраці прийшло багато молодих, здібних, освічених інспекторів, які бажають працювати чесно й отримувати задоволення від своєї роботи. Обов’язково потрібно запроваджувати для них стажування терміном не менше трьох місяців під керівництвом досвідчених наставників. Ефективна робота інспектора має базуватися на чіткому аналізі стану охорони праці на підприємстві, причин нещасних випадків, закономірностей їх настання; знанні характеристик технологічних і виробничих операцій; виявленні ознак небезпечних виробничих об’єктів, оцінці технічного стану обладнання, будівель і споруд і т. д. – одним словом, вимагає високої кваліфікації спеціалістів з охорони праці. Керівники управлінь Держпраці

та їх структур повинні тримати на контролі стан виконання приписів, виданих інспекторами, організовувати проведення повторних перевірок у разі невиконання або несвоєчасного їх виконання, для того щоб інспектори не зневірилися у своїй роботі. Хочеться, щоб інспекторам були делеговані всі повноваження, якими їх наділено згідно з конвенціями МОП № 81 і № 129 та іншими міжнародними нормами; щоб існувало порозуміння між Держпраці, об’єднаннями організацій роботодавців та профспілок; щоб перевірки підприємств сприймалися не як тиск на бізнес, а як турбота про здоров’я та безпеку працівників. Хочеться, щоб швидше запрацювала на повну силу економіка країни, люди почали отримувати гідну заробітну плату, відчували себе захищеними як на роботі, так і в повсякденному житті. Тоді буде набагато менше стресів, образ, нервувань, а відповідно, і нещасних випадків, аварій та профзахворювань на виробництві». Сергій Колесник, власкор

Безпека праці

Новини. Регіони

Ні – стигмі та дискримінації У Києві 24 листопада відбувся черговий тренінг у рамках проекту Міжнародної організації праці: «Зменшення стигми та дискримінації у зв’язку з ВІЛ задля захисту працюючих жінок та чоловіків від неприйнятних форм праці в Україні». Основними заходами проекту, що спрямований на скорочення епідемії ВІЛ серед працездатного населення України, є підготовка тренерів, які, у свою чергу, проводитимуть відповідну інформаційно-роз’яснювальну роботу та навчання у своїх трудових колективах. Учасниками згаданого заходу стали тренери з числа медичних працівників – співробітників Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва. Загалом у 2016 р. проведено 13 тренін-

гів, участь у яких взяли понад 300 працівників. Найчисленнішою групою тренерів, підготовлених у межах проекту, є медичні працівники, які становлять уразливу в контексті ризиків інфікування ВІЛ на робочому місці професійну групу. Тренінги для них буде продовжено і наступного року. Олександр Фандєєв, власкор

Угода про співпрацю

Полтавщина стала одним із перших регіонів України, в якому підписано Угоду про співпрацю між Управлінням Держпраці у Полтавській області та Національною службою посередництва і примирення. Угода сприятиме підвищенню правової освіти сторін соціально-трудових відносин, розвиткові соціального діалогу та створенню додаткових можливостей громадян у реалізації конституційного права на їх звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування. «Спільно ми маємо задіяти такі механізми, які дадуть змогу уникнути соціальної напруги та посприяти взаємодії сторін соціально-трудових відносин з урегулювання розбіжностей, що виникають на підприємствах і в установах нашого регіону. Тобто працювати на попередження, а не на вирішення конфліктних ситуацій і трудових спорів. Переконаний, що саме на цьому необхідно зосередити зусилля усіх зацікавлених сторін», – наголосив начальник Управління Держпраці у Полтавській області Сергій Щербак. Наталія Зінченко, прес-служба Управління Держпраці у Полтавській області

ПЕК та управління ризиками У рамках ХІV Міжнародного форуму «Паливно-енергетичний комплекс України: сьогодення та майбутнє» пройшла конференція «Стан охорони праці на підприємствах ПЕК». Участь у її роботі взяли представники Міненерговугілля, підприємств галузі, Держенергонагляду, Державної воєнізованої гірничорятувальної служби, ДП НАЕК «Енергоатом», НАК «Нафтогаз України» тощо. На засіданні розглядались питання щодо систем управління охороною праці, що діють на підприємствах ПЕК, нормативно-правового забезпечення галузі з питань охорони праці, пожежної безпеки та цивільного захисту. Заслухали доповіді експертів журналу «Охорона праці»: В. Цопи «Управління ризиками небезпек у сфері охорони праці на підприємствах ПЕК України», О. Лисенка «Системний підхід в управлінні безпекою виробництва і менеджменту енергоресурсів», М. Левицького «Досвід впровадження системи профілактики безпеки та охорони здоров’я на вітчизняних підприємствах». За результатами обговорення ухвалено низку рішень, серед них: розробити СУОП у вугільній галузі на основі міжнародних стандартів; взяти до уваги досвід впровадження на підприємствах ДТЕК та НАК «Нафтогаз України» системи управління охороною праці, розробленої відповідно до стандартів OHSAS 18001 та ISO 9001, застосування якої забезпечує можливість управляти ризиками в системі менеджменту і підвищувати ефективність її функціонування. Влас. інф.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці

Атестація робочих місць у протитуберкульозних закладах Посадові особи Управління Держпраці у Волинській області провели навчальний семінар в обласному територіальному медичному протитуберкульозному об’єднанні. Розглядали питання атестації робочих місць за умовами праці та зміни у відповідних нормативних актах. Було наголошено, що атестаційна комісія: – здійснює контроль за перебігом проведення роботи на всіх етапах; – формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу; – визначає й залучає в установленому порядку (в разі потреби) необхідні організації для виконання спеціальних робіт; – установлює на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт; – організує розроблення заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників тощо. Надання такої методично-консультативної допомоги було дуже актуальним у зв’язку з проведенням чергової атестації робочих місць за умовами праці в об’єднанні. Влас. інф.

Будівництво в умовах ущільненої забудови У Чернігові за участю державних інспекторів обласного Управління Держпраці відбулися збори Громадської ради фахівців служб охорони праці підприємств будівельної галузі Чернігівської області. У зборах взяли участь представники будівельних підприємств і субпідрядних організацій, таких як ТОВ «Домен-буд», ТОВ «Основа-Буд 7» та інші. Представники управління роз’яснювали вимоги ДБН В.1.2-12-2008 «Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки» і чинного законодавства щодо вахтового методу на будівництві. На засіданні також обговорили питання інженерних вишукувань та обстеження прилеглої забудови, складання проектно-технічної документації (проектів організації будівництва і виконання робіт), облаштування та утримання будівельних майданчиків і робочих місць, експлуатації будівельних машин, механізмів, транспортних засобів тощо. Влас. інф.

Ліквідація аварійних ситуацій у котельнях

На колегії обговорили нагальні питання

У м. Сватове за ініціативи фахівців Головного управління Держпраці у Луганській області відбулась нарада на тему: «Стан безпечної експлуатації систем газопостачання, димових і вентиляційних каналів. Контроль за своєчасністю і якістю перевірок». Участь у заході взяли працівники спеціалізованих підприємств з перевірки димових і вентиляційних каналів (ДВК). Під час наради проводилися тренувальні заняття з локалізації та ліквідації аварійних ситуацій. За легендою, «несправним» об’єктом була котельня Сватівської загальноосвітньої школи. Представники Сватівської газової дільниці Новопсковського МРУЕГГ відпрацювали умовну заявку «Витік газу в котельні підприємства», а заявку «Несправні димові та вентиляційні канали котельні підприємства» виконувала бригада ФОП «Іл’їна Н. О.» Учасники наради подякували один одному за співпрацю й домовились про проведення таких заходів у майбутньому.

В Управлінні Держпраці у Миколаївській області відбулася колегія. На засіданні обговорювались питання профілактики виробничого травматизму та ефективності заходів державного нагляду за додержанням законодавства про працю і зайнятість населення. Зокрема, йшлося про те, що на деяких підприємствах області нехтують вимогами законодавства з охорони праці. Про це свідчить зростання виробничого травматизму за 10 міс. 2016 р., зокрема смертельного – майже втричі (загинули 8 осіб, за аналогічний період 2015 р. – 3 особи). 49% нещасних випадків сталося з організаційних причин. На одному з підприємств м. Миколаєва через грубі порушення вимог охорони праці дістав виробничу травму інженер з охорони праці – особа, яка зобов’язана контролювати додержання відповідних вимог і показувати приклад працівникам підприємства. Запрошені на колегію керівники та спеціалісти підприємств, де сталися ці випадки, надали пояснення про причини травмування, відзвітували про вжиті заходи з усунення виявлених порушень. Обговорювались проблемні питання щодо своєчасності надання повідомлень про нещасні випадки, їх приховування, використання договорів підряду суб’єктами господарювання тощо.

Влас. інф.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Сергій Колесник, власкор

Безпека праці

Наука – виробництву

IT на службі охорони праці

Сьогодні неможливо уявити фахівця у сфері охорони праці без комп’ютера та доступу до інтернету. Але, маючи ці сучасні інструменти, далеко не всі підрозділи ОП максимально ефективно використовують можливості інформаційних технологій (IT) для автоматизації процесів системи управління охороною праці (СУОП). Для виконання яких функцій застосовують IT, які програмні продукти є найзатребуванішими та з чого починати їх упровадження?

Олександр Фандєєв, спецкор

ПРО СИТУАЦІЮ НА РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Функціональні можливості сучасних програмних продуктів у сфері ОП дають змогу автоматизувати і систематизувати: проведення навчання з питань охорони праці та атестації робочих місць; проходження співробітниками медоглядів; облік і розслідування нещасних випадків на виробництві; облік ЗІЗ і діяльність лабораторій; планування, проведення та контроль заходів з охорони праці, перевірок стану ОП тощо. За допомогою IT можливо автоматизувати й оптимізувати більшість процесів СУОП. Чому в Україні мало підрозділів з ОП, які максимально використовують цей інструментарій? Причини банальні: складна економічна ситуація, нестача коштів на охорону праці, відсутність пункту про придбання програмного забезпечення в переліку заходів з ОП, інертність і консерватизм мислення роботодавців та фахівців у сфері охорони праці. Які там інформаційні технології, якщо численні підприємства не в змозі забезпечити працівників навіть елементарними засобами індивідуального захисту! Похвалитися використанням IT у сфері охорони праці можуть переважно успішні компанії, а також підприємства й організації, що виконують роботи підвищеної небезпеки. Це підприємства енергетики, нафтогазової галузі, харчової і фармацев-

тичної промисловості, металургії, хімії та нафтохімії, гірничодобувної галузі, машинобудування. Активно використовують у своїй діяльності IT експертно-технічні організації, навчальні центри, навчально-курсові комбінати (навчальні програми, бібліотеки тощо). Компаній – виробників і постачальників інформаційних товарів та послуг в Україні достатньо, але IT для сфери охорони праці пропону-

ДОВІДКА Інформаційна технологія – процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки та передавання відомостей для отримання інформації нової якості про стан об’єкта, процесу або явища. Мета IT – виробництво інформації для аналізу людиною і прийняття на цій основі рішення щодо виконання якої-небудь дії. Програмний продукт – комплекс взаємозалежних програм для вирішення певної проблеми (завдання) масового попиту.

ють лише деякі. Переважно це програми з навчання та електронні бібліотеки. Можна купити програмне забезпечення, установити його на персональний комп’ютер і користуватися інформаційною базою. Або за допомогою програмного забезпе-

чення віддалено підключитися і працювати в онлайн-режимі. Розробники пропонують також експертну систему, яка містить бібліотеку, журнальні статті, відповіді фахівців на актуальні запитання. Компаніям невигідно працювати тільки у сфері охорони праці, тому що попит на такі продукти в наш час нестабільний. Більш затребувані інформаційні продукти, які швидко окупаються, приміром програми для бухгалтерій або відділів продажів. Низка великих підприємств і компаній мають внутрішні інформаційні мережі та власні IT-департаменти, служби або відділи, які пропонують корпоративні IT-рішення, впроваджують інтегровану систему управління підприємством, можуть створити програму з певного напряму ОП або вмонтувати готовий спеціалізований модуль в електронну систему управління, що вже функціонує. Але таких підприємств украй мало. Більшість компаній у своїй діяльності користуються вже готовими рішеннями, зокрема інформаційно-правовими системами «Ліга:Закон», які призначені для підприємств, бухгалтерів, юристів і містять НПАОП (прийняті здебільшого після 2000 р.). Деякі компанії застосовують дорогі інтегровані системи автомати-

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці зації виробництва SAP. Готових рішень для служб охорони праці SAP не пропонує. Якщо така або подібна система є у відкритому доступі, IT-фахівці підприємства можуть розробити програму з ОП і вмонтувати її в загальну систему або купити готовий продукт і зробити до нього в системі «місток». Якщо система закрита – можна звернутися по допомогу до розробника. Не секрет, що для економії деякі підприємства використовують нелегальні, піратські програмні продукти з охорони праці, зокрема російські, однак це малопродуктивно, тому що останні «заточені» під законодавство РФ. Водночас поширеним інструментом обліку та контролю у сфері ОП для невеликих організацій залишається офісна програма Microsoft Office Excel. Сьогодні в Україні на розробці типових програмних продуктів і баз даних для служб охорони праці підприємств спеціалізується фактично одне НВП «Протек», хоча ще кілька років тому таких організацій було більше.

тискаючи на кнопки, закладки, зображення, стрілки, елементи схем. У процесі самостійного пошуку з’являється інтерес до нових знань, активізуються увага і пам’ять. Практичні вправи зі зворотним зв’язком допомагають скорегувати процес навчання, а тестові запитання наприкінці кожного модуля – перевірити рівень засвоєння матеріалу. Стійким попитом користуються бібліотеки охорони праці, завдяки яким персонал підприємства отримує необмежений доступ до актуальних нормативних документів, а також спеціалізовані внутрішні веб-сайти, за допомогою яких легко можна створити ефективну систему інформування та комунікацій з питань ОП. Значний інтерес служби ОП проявляють до інформаційно-довідкової системи, яка дає можливість організувати заходи щодо профілактики виробничого травматизму, роботу кабінету охорони праці, сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці. Вона містить багато ілюстративних матеріалів на тему вступного інструктажу з посиланнями на нормативно-правові акти. Си-

ФАХІВЦІ ЙДУТЬ – IT-ПРОГРАМИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ Найбільш затребуваними на ринку охорони праці є програмні продукти з навчання та перевірки знань працівників (наприклад, з питань, що стосуються вимог законодавства, нормативних документів з ОП, електро-, пожежної безпеки тощо) і складання іспитів комп’ютерному екзаменатору. Традиційно затребуване дистанційне навчання з питань охорони праці. До інноваційних продуктів можна віднести електронні навчальні курси з ОП у вигляді серії електронних тематичних модулів (загальні вимоги охорони праці, засоби індивідуального захисту, небезпечні та шкідливі виробничі чинники, перша медична допомога). Електронне навчання характеризується інформативністю, легкістю сприйняття й запам’ятовування. Його інструментарій (дизайн, персонажі, фон, анімація, відеосюжети, озвучування) дає можливість подавати матеріал інтерактивно, залучати користувача до процесу навчання, успішно формувати потрібні навички. Користувач одержує інформацію, на-

www.ohoronapraci.kiev.ua

стема дозволяє демонструвати зображення стендів, плакатів, знаків безпеки, фотоматеріали та відеофільми. До неї можна підключити бібліотеку ОП. Затребувані програми, призначені для автоматизації робочого місця (АРМ) фахівців у сфері ОП. Продукт складається із програмних комплексів (персонал, облік ЗІЗ, умови праці тощо). Замовник підбирає їх з огляду на завдання підрозділу ОП. Можна придбати один-два потрібні модулі, наприклад щодо обліку ЗІЗ і медоглядів. Продукт такого класу розробники представляють як інтегровану систему збору й аналізу даних про стан охорони праці на підприємстві. Така система допомагає організувати роботу служби ОП великого підприємства. Зокрема, складати

плани заходів з ОП, контролювати їх виконання, готувати річні звіти, вести діловодство, контролювати проведення медоглядів, техоглядів обладнання, процес навчання та перевірки знань, вести облік ЗІЗ, аналізувати отримані відомості тощо. У системі накопичуються відомості про кожного працівника, і на цій основі легко планувати, складати графіки, таблиці, списки, реєстри, аналізи, звіти. ПРІОРИТЕТ – СТВОРЕННЯ ЄДИНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ Є гостра потреба в безплатних державних інформаційних системах, які є доступними для фахівців у сфері ОП і сприяють створенню єдиного інформаційного простору в галузі безпеки праці. Зокрема, йдеться про базу актуальних законодавчих і нормативно-правових документів, єдині бази даних про стан охорони та гігієни праці, виробничої сфери, рівня травматизму і профзахворювань. Є спроби ініціювати такі проекти, але з їх створенням і підтримкою виникають проблеми. Як приклад можна навести без міри тривалий процес формування Регістру професійних захворювань працюючих в Україні, створений на базі ДУ «Інститут медицини праці АМН України» (прочитати про нього можна в статті «Професійна патологія – в одному реєстрі», опублікованій у журналі № 1/2016). Почати працювати в повному обсязі він зможе лише тоді, коли отримає законодавче оформлення та відповідне фінансування, буде визнаний національним і, відповідно, обов’язковим для застосування. Те х н і ч н е обслуговування і безпеку Регістра забезпечує Інститут розробки інформаційних систем (ІРІС), що пропонує різні рішення, послуги та продукти для комерційних підприємств і держструктур. На сайті ІРІС можна скористатися безплатною Державною електронною бібліотекою з питань безпеки виробництва, охорони та гігієни праці. З 1994 р. створенням, упровадженням і науково-технічним супроводом інформаційно-аналітичних систем (ІАС) у сфері ОП займається Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охо-

Безпека праці рони праці. Науково-дослідний відділ інформаційних технологій, яким керує к. т. н. Олег Кружилко, розробив і впровадив у структурних підрозділах Держпраці (центральному апараті, територіальних управліннях, ЕТЦ) низку ІАС для збору, систематизації, аналізу даних, а також формування звітних та аналітичних документів, зокрема: ІАС «Нагляд» (функції редагування, передачі даних, розрахунки показників наглядової діяльності за критеріями, документування інформації тощо); ІАС «Травматизм» (занесення, редагування та передавання відомостей про виробничий травматизм, формування звітів і вибірок); ІАС «Повідомлення» (внесення, редагування, передавання відомостей про нещасні випадки, формування вибірок, документування, адміністрування системи); ІС «Підприємства» (створення бази даних, їх фільтрування, передавання, документування, адміністрування системи); ІС «Об’єкти підвищеної небезпеки» (створення бази даних, їх фільтрування, адміністрування системи);

Сьогодні безліч підприємств в Україні зазнають економічних труднощів – можливо, тому відкладають на кращі часи використання IT у сфері охорони праці. Наприклад, кілька років тому в рамках програми Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд) шахтам безплатно запропонували навчальну програму, розроблену підприємством «Протек». Багато вугільних підприємств тоді скористалися можливістю одержати цю програму, але сьогодні її застосовують лише на кількох шахтах.

Реєстр дозволів, доступний у тому числі для звичайних громадян, та інші системи. Останніми роками рівень і характер завдань, виконуваних співробітниками Держпраці, змінилися, для їх виконання потрібно модернізувати використовувані інформаційні системи. З огляду на це одним із пріоритетних і найперспективніших напрямів стає робота щодо взаємоінтеграції окремих систем і створення на цій основі єдиного інформаційного простору.

буклети з потрібною інформацією та пропозиціями. Використовують на АЕС тільки автоэкзаменатор, недавно закупили 7-му версію для проведення дистанційного навчання. Продукт типовий, тому довелося до нього дещо адаптуватися. Справа в тому, що він орієнтований на службу ОП, а НТЦ охорони праці ЮжноУкраїнської АЕС проводить проміжне навчання. І комісії з ОП прагнуть бачити інформацію щодо кожного навченого: яке конкретно питання він знає краще, яке гірше. Між тим роз-

ПРО ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ

Інтерактивний наочний матеріал, який використовують в електронному навчанні

Цікаво, як користувачі програмних продуктів оцінюють їхню ефективність. Наприклад, навчально-тренувальний центр (НТЦ) охорони праці Южно-Української АЕС із 2008 р. використовує програмний продукт для навчання з питань охорони праці. Особливих труднощів з його впровадженням не було. Продукт якісний, обновляють його вчасно, щомісяця розробник надсилає

робник передбачає тільки єдину форму протоколу перевірки знань. Тому додатково до нього тут самі роблять розгорнутий протокол щодо кожного, хто проходить навчання. Але це дрібниці порівняно з численними перевагами від впровадження IТ. Атомники прагнуть більше й активніше використовувати інформаційні технології, але цьому заважають складнощі з фінансуванням. Давно працюють з таким самим програмним продуктом у Кіровоградському ЭТЦ, користуючись ним у тестовому режимі і плюс – бібліотекою ОП. Виїжджають на підприємства з ноутбуком. Говорять: дуже зручно, і працівники звикли до такої форми навчання та інформування. В ЕТЦ зазначають, що створювачі продукту здебільшого оперативно сповіщають про зміни в законодавстві та НПАОП, спізнюються рідко. В АК «Харківобленерго» автоэкзаменатор успішно застосовують здебільшого під час проведення щорічних змагань бригад різних підрозділів, мета яких – підвищення рівня кваліфікації і майстерності працівників, а також визначення кращих за професією. Відгуки в основному позитивні, за винятком кількох моментів: програму не можна використовувати для підготовки знову прийнятого персоналу (для цього потрібен «ключ» входу), крім того, екзаменаційні запитання застарівають, а особи, які проходять навчання, згодом просто заучують відповіді. Що б там не було, величезна перевага програмних продуктів полягає в тому, що вони дозволяють автоматизувати й систематизувати процеси управління ОП, раціонально використовувати час, підвищувати продуктивність праці. Звичайно, інформаційні технології – задоволення не з дешевих, але їх упровадження є вигідним. Вони підвищують продуктивність праці персоналу, ефективність і рівень конкурентоспроможності підприємства загалом, дають можливість аналізувати, планувати, розвиватися, сприяють раціональному використанню робочого часу, розширенню інформаційної взаємодії між працівниками, зміцненню економічних зв’язків підприємства. Але головне – працюють на запобігання травматизму, збереження життя і здоров’я людей.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці

Корисний досвід

Операція «Інформатизація» Успішне управління системою охорони праці сьогодні вже неможливе без застосування у повсякденній роботі сучасних комп’ютерних технологій, впровадження новітніх програмних продуктів. У Київводоканалі це вже звична практика, і працівники підприємства переконались у зручності та ефективності інформаційних систем.

Василь Роспопчук, керівник служби охорони праці технічного департаменту ПАТ «АК «Київводоканал»

АТ «АК «Київводоканал» – розгалужене і складне підприємство, серед завдань якого забезпечення забору і підйому води з поверхневих та підземних джерел водопостачання, її очищення, подача питної води споживачам (середньодобова подача – близько 900 тис. м3/добу) та її відведення. Відповідно до функцій Київводоканалу побудована і структура підприємства – до його складу входять численні підрозділи, відповідальні за водопостачання, водовідведення, технічне обслуговування, за роботу з абонентами та зв’язки з громадськістю. Усього на підприємстві працює близько 7000 осіб. Безперервну та надійну роботу всього обладнання, механізмів, транспорту, а також управління охороною праці на підприємстві забезпечує технічний департамент. До речі, минулого року він здобув перемогу в щорічному огляді-конкурсі стану охорони праці на підприємствах житлово-комунального господарства та сфери послуг у м. Києві, який проводить Київська міська профспілка працівників ЖКГ та сфери послуг, у групі підприємств з чисельністю працівників від 1000 до 2000 осіб. Технічний департамент налічує 22 цехи і понад 1200 працівників. До його складу входять енергетичне,

ДОВІДКА Служба охорони праці технічного департаменту Київводоканалу контролює виконання таких робіт: капітальні, поточні, аварійні ремонти енергомеханічного устатковання, кабельних ліній у структурних підрозділах підприємства; ремонт і попередня перевірка контрольно-вимірювальних приладів; забезпечення структурних підрозділів ПАТ «АК «Київводоканал» автомобільним транспортом, спеціальним транспортом, будівельною технікою; проведення інструментальних вимірювань та лабораторних досліджень небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища, трудового процесу для санітарно-гігієнічного контролю та атестації робочих місць за умовами праці.

www.ohoronapraci.kiev.ua

механічне управління та управління транспорту. Трудяться тут робітники таких спеціальностей, як електромонтер, слюсар-ремонтник, токар, водій, машиніст екскаватора, тракторист, слюсар з ремонту автомобілів та ін. Одна з особливостей технічного департаменту в тому, що багато працівників мають додаткову спеціальність і суміщають виконання обов’язків водія аварійного автомобіля, зварювальника, слюсаря-ремонтника, машиніста пересувної електростанції тощо. Робіт, пов’язаних з підвищеною небезпекою, у технічному департаменті чимало: на екскаваторах, підйомниках, кранах, з посудинами, що працюють під тиском, з електроустаткованням, газоелектрозварювальними приладами та обладнанням, у колодязях і колекторах тощо. На багатьох робочих місцях наявні шкідливі та небезпечні чинники виробництва, зокрема автотранспорт, машини та механізми, що рухаються, висока напруга, шкідливі для здоров’я гази і рідини, хімічні реагенти, патогенні мікроорганізми, підвищена загазованість повітря, підвищені чи знижені температура і вологість повітря, слизькі поверхні, що підвищують ризик падіння, тощо. Вода – продукт життєво необхідний і має відповідати санітарно-гігієнічним стандартам. Тож і до стану здоров’я працівників, які займаються її постачанням, ставлення особливе. Згідно з вимогами Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ України від 21.05.2007 р. № 246, на підприємстві проводяться обов’язкові первинні і періодичні медичні, психіатричні та профілактичні наркологічні огляди; обов’язкові профілактичні медичні огляди працівників, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб; передрейсові медогляди водіїв. Отже, і споживачі застраховані від неприємностей, і стан здоров’я працівників під контролем. Про ефективність цих заходів свідчить той факт, що у технічному департаменті рівень захворюваності працівників за останні чотири роки знизився на 26%. Чітко за графіком (періодично, один раз на п’ять років, а за потреби частіше) у департаменті проводять атестацію робочих місць. Вона є ефективним інструментом виявлення виробничих ризиків, поліпшення

Безпека праці умов праці, а також забезпечення прав працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці. У складі служби охорони праці функціонує атестована нещодавно лабораторія з контролю умов праці для проведення санітарно-гігієнічних досліджень чинників виробничого середовища та трудового процесу. Упродовж 2015–2016 рр. у департаменті проведено атестацію 111 робочих місць (загалом 428). Усі працівники забезпечені спецодягом і засобами індивідуального захисту. Співробітники служби охорони праці проводять планові та позачергові перевірки стану охорони праці в 28 підрозділах, що розташовані в різних районах м. Києва. Протягом 2015–2016 рр. вони видали 118 приписів керівникам цехів і дільниць технічного департаменту, виявили 724 порушення, заборонили експлуатацію 31 одиниці обладнання. Згідно з планом-графіком на 2015 р. служба провела 11 комплексних обстежень за участю голови профспілкового коміте-

Служба охорони праці департаменту адаптувала до своїх потреб ліцензійний програмний комплекс «Організатор», що дає змогу накопичувати й аналізувати інформацію про стан охорони праці та звільняє від значної частини рутинної роботи. У системі зберігаються дані про медогляди, стан робочих місць, об’єктів котлонагляду та підіймальних споруд, результати перевірок. «Організатор» допомагає спеціалістам складати графіки й стежити за їх виконанням, планувати перевірки, формувати приписи тощо. За кілька років експлуатації він став звичним інструментом на робочому столі фахівця. До кінця 2016 р. планується розширити систему програмою «Облік засобів захисту». Адже розробка плану закупівель ЗІЗ відповідно до чинних норм, контроль наявності у працівників необхідного спецодягу і ЗІЗ потребують часу та значних зусиль. У 2013 р. підприємство впровадило також комп’ютерні технології на базі ліцензійного програмного комплексу Автоекзаменатор «Охорона праці» для навчання і перевірки знань та ЦІКАВІ ФАКТИ фахової підготовки посадових осіб і спеціалістів. Оскільки більшість працівВоду киянам постачають Дніпровська та Деснянська водопровідні станції. ників технічного департаменту безпосеДо схеми водопостачання входять 32 водопровідні насосні станції, 364 арредньо пов’язані з виробництвом і зазнатезіанські свердловини та понад 4 тис. км водопровідних мереж. Обслуговують багатьох ризиків і небезпек, то навання водопровідних мереж і споруд забезпечують працівники 11 районів вчанням охоплений практично весь перексплуатації водопровідних мереж, служби експлуатації водоводів та управлінсонал – близько 1000 робітників та ня експлуатації артезіанських свердловин і насосних водопровідних станцій. 157 інженерно-технічних працівників. Якість питної води контролюють три виробничі лабораторії ПАТ «АК «КиїввоПрацівники мають можливість доканал»та Київська міська санітарно-епідеміологічна служба. будь-коли переглянути необхідні для наЦентралізована система водовідведення міста складається з 34 каналізавчання та роботи тексти нормативційних насосних станцій, близько 3 тис. км каналізаційних мереж та Бортнино-правових актів (НПА) з охорони працької станції аерації. Для зручності й оперативності управління вона поділяєтьці та інструкцій – зокрема, у спеціалізося на чотири експлуатаційні райони ваній електронній Бібліотеці «Охорона та два цехи насосних станцій: «Північпраці». У технічному департаменті в мений» і «Південний». Виконання режі працюють 100 комп’ютерів, доступ аварійних робіт забезпечує бригада до Автоекзаменатора має кожен працівпершого виїзду, а обслуговування ник. Співробітники самостійно плануканалізаційних колекторів великого ють час та обсяги навчання, вивчають діаметру – працівники дільниці колекдокументи і перевіряють засвоєння маторів глибокого закладання. теріалу, практично не відволікаючись від виробничого процесу. Досвідченому ту і склала акти перевірок із визначенням термінів усу- співробітнику, який уже не один рік працює на піднення виявлених порушень (заборонено експлуатацію приємстві й має базові знання, потрібно від двох до чо20 одиниць обладнання). тирьох годин роботи з програмою, щоб відновити їх та У своїй діяльності служба охорони праці департаменту закріпити. Новачки, певна річ, потребують значно враховує положення національного стандарту України більше часу для навчання. «Системи управління гігієною та безпекою праці» Для посадових осіб і спеціалістів підприємства ДСТУ OHSAS 18001:2010, що розроблений з урахуван- фахівці служби охорони праці спільно з розробниками ням структури ДСТУ ISO 9001:2000 («Система управ- програмного забезпечення НВП «Протек» підготуваління якістю») та ISO 14001:2004 («Система екологіч- ли навчальний матеріал за такими тематичними наного управління»). За результатами цієї роботи найближ- прямами: 1) законодавство про охорону праці, пожежна безпечим часом планується скорегувати СУОП, що діє в депарка, домедична допомога; таменті, відповідно до вимог стандарту OHSAS 18001. 2) правила безпеки систем газопостачання; 3) правила будови і безпечної експлуатації підйомМАЙБУТНЄ ЗА СУЧАСНИМИ ників; ТЕХНОЛОГІЯМИ 4) правила охорони праці на автомобільному трансВиконувати величезний обсяг роботи, контро- порті; лювати дотримання заходів безпеки, удосконалювати та 5) правила будови і безпечної експлуатації вантажооптимізувати управлінські процеси підприємству, і тех- підіймальних кранів; нічному департаменту зокрема, допомагає впроваджен6) правила будови і безпечної експлуатації посудин, ня сучасних інформаційних технологій. що працюють під тиском;

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці 7) правила охорони праці під час виконання робіт на висоті; 8) електробезпека. У навчальний матеріал для кожної категорії посадових осіб і спеціалістів у комп’ютерну програму включено від 1 до 50 нормативно-правових актів і правил. В тести залежно від категорії працівника входить від 15 до 60 запитань. Позитивну оцінку працівник отримує, якщо правильно відповів на 70–80% запитань. З травня 2016 р. у Київводоканалі впровадили навчання для робітників 11 професій. Для них введено новий навчальний матеріал: інструкції, якими користуються у своїй виробничій діяльності робітники, і близько 600 запитань до них. Крім інструкцій для кожної робітничої професії навчальні матеріали містять розділи документів, які має знати робітник. У тести включено до 20 запитань. Позитивну оцінку працівник отримує, якщо правильно відповів на 75% запитань. У перспективі таке навчання буде запроваджено для робітників за всіма спеціальностями. Процес самопідготовки кожного працівника програма автоматично фіксує у звіті. У ньому вказується, які документи вивчав користувач, скільки часу витратив і в який спосіб (читав текст документа чи відповідав на запитання). Це дає змогу спеціалістам, відповідальним за підготовку персоналу, контролювати процес навчання і в разі потреби коригувати його хід, консультувати працівника. Перевірка знань відбувається у формі тестування. Для кожного співробітника департаменту розроблено індивідуальну програму навчання і перевірки знань. За результатами тестування формуються оцінка і звіт, в якому зберігаються всі запитання, що увійшли до тесту, і відповіді працівника на них. Комісія розглядає звіт, за потреби ставить додаткові запитання і ухвалює рішення про результат проходження іспиту та допуск до роботи. Далі складається протокол, в якому «абітурієнти» ставлять свої підписи. Така незалежна система оціню-

вання сприяє підвищенню якості перевірки знань і водночас полегшує роботу комісії. Як усе нове, комп’ютерне навчання спочатку багато хто сприйняв вороже, проте згодом усі переконалися в його перевагах. Упровадження інформаційних технологій спрямоване на побудову у ПАТ «АК «Київводоканал» сучасної системи управління безпекою та гігієною праці, яка б відповідала європейським стандартам. У цьому напрямі технічний департамент активно втілює такі основні заходи: організація єдиного координаційного центру з автоматизованими процесами навчання та перевірки знань з питань охорони праці з власним документообігом; проведення навчання з питань охорони праці; забезпечення можливості для посадових осіб працювати з електронною базою нормативних документів; адаптація навчального процесу до специфіки роботи ПАТ «АК «Київводоканал». Першочерговими завданнями служби охорони праці департаменту сьогодні є запобігання ризикам, пропаганда гігієни та безпеки праці, збереження здоров’я працівників і, як результат, підвищення продуктивності та конкурентоспроможності підприємства. Підготував Олександр Фандєєв

Ȼɢɤɨɜɫɶɤɢɣ Ɉ Ƚ

ɉɊȺȼɂɅȺ ɈɏɈɊɈɇɂ ɉɊȺɐȱ ɉȱȾ ɑȺɋ ɁȼȺɊɘȼȺɇɇə ɆȿɌȺɅȱȼ

ɁȼȺɊɘȼȺɇɇə ɌȺ ɊȱɁȺɇɇə ɄɈɅɖɈɊɈȼɂɏ ɆȿɌȺɅȱȼ

ɇɉȺɈɉ

20 грн

ɉɪɚɜɢɥɚ ɩɨɲɢɪɸɸɬɶɫɹ ɧɚ ɜɫɿɯ ɫɭɛ¶ɽɤɬɿɜ ɝɨɫɩɨɞɚɪɸɜɚɧɧɹ ɧɟɡɚɥɟɠɧɨ ɜɿɞ ɮɨɪɦ ɜɥɚɫɧɨɫɬɿ ɬɚ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɣɧɨ ɩɪɚɜɨɜɢɯ ɮɨɪɦ ɞɿɹɥɶɧɿɫɬɶ ɹɤɢɯ ɩɨɜ¶ɹɡɚɧɚ ɡ ɨɛɪɨɛɥɟɧɧɹɦ ɦɟɬɚɥɿɜ ɬɚ ɧɚɧɟɫɟɧɧɹɦ ɩɨɤɪɢɬɬɿɜ ɧɚ ɦɟɬɚɥɢ ɚ ɬɚɤɨɠ ɦɟɯɚɧɿɱɧɢɦ ɨɛɪɨɛɥɟɧɧɹɦ ɦɟɬɚɥɟɜɢɯ ɜɢɪɨɛɿɜ ȼɨɧɢ ɽ ɨɛɨɜ¶ɹɡɤɨɜɢɦɢ ɞɥɹ ɪɨɛɨɬɨɞɚɜɰɿɜ ɿ ɩɪɚɰɿɜɧɢɤɿɜ ɹɤɿ ɜɢɤɨɧɭɸɬɶ ɪɨɛɨɬɢ ɡ ɟɥɟɤɬɪɨɡɜɚɪɸɜɚɧɧɹ ɦɟɬɚɥɿɜ

70 грн

ɉɊȺȼɂɅȺ ɈɏɈɊɈɇɂ ɉɊȺɐȱ ɉȱȾ ɑȺɋ ɏɈɅɈȾɇɈȽɈ ɈȻɊɈȻɅȿɇɇə ɆȿɌȺɅȱȼ

ɉɊȺȼɂɅȺ ɈɏɈɊɈɇɂ ɉɊȺɐȱ ɉȱȾ ɑȺɋ ɉȺəɅɖɇɂɏ ɊɈȻȱɌ

ɇɉȺɈɉ

ɉɪɚɜɢɥɚ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɩɿɞ ɱɚɫ ɩɚɹɥɶɧɢɯ ɪɨɛɿɬ ɩɨɲɢɪɸɸɬɶɫɹ ɧɚ ɫɭɛ¶ɽɤɬɿɜ ɝɨɫɩɨɞɚɪɸɜɚɧɧɹ ɧɟɡɚɥɟɠɧɨ ɜɿɞ ɮɨɪɦ ɜɥɚɫɧɨɫɬɿ ɬɚ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɣɧɨ ɩɪɚɜɨɜɢɯ ɮɨɪɦ ɹɤɿ ɡɞɿɣɫɧɸɸɬɶ ɞɿɹɥɶɧɿɫɬɶ ɩɿɞ ɱɚɫ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɩɚɹɥɶɧɢɯ ɪɨɛɿɬ

21 грн

ɉɪɚɜɢɥɚ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɩɿɞ ɱɚɫ ɯɨɥɨɞɧɨɝɨ ɨɛɪɨɛɥɟɧɧɹ ɦɟɬɚɥɿɜ ɩɨɲɢɪɸɸɬɶɫɹ ɧɚ ɫɭɛ¶ɽɤɬɿɜ ɝɨɫɩɨɞɚɪɸɜɚɧɧɹ ɧɟɡɚɥɟɠɧɨ ɜɿɞ ɮɨɪɦ ɜɥɚɫɧɨɫɬɿ ɬɚ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɣɧɨ ɩɪɚɜɨɜɢɯ ɮɨɪɦ ɞɿɹɥɶɧɿɫɬɶ ɹɤɢɯ ɩɨɜ¶ɹɡɚɧɚ ɡ ɨɛɪɨɛɥɟɧɧɹɦ ɦɟɬɚɥɿɜ ɬɚ ɧɚɧɟɫɟɧɧɹɦ ɩɨɤɪɢɬɬɿɜ ɧɚ ɦɟɬɚɥɢ ɚ ɬɚɤɨɠ ɦɟɯɚɧɿɱɧɢɦ ɨɛɪɨɛɥɟɧɧɹɦ ɦɟɬɚɥɟɜɢɯ ɜɢɪɨɛɿɜ Реклама

грн

ɍ ɞɨɜɿɞɤɨɜɨɦɭ ɩɨɫɿɛɧɢɤɭ ɫɢɫɬɟɦɚɬɢɡɨɜɚɧɨ ɿɧɮɨɪɦɚɰɿɸ ɩɪɨ ɬɟɯɧɿɱɧɿ ɦɨɠɥɢɜɨɫɬɿ ɜɿɞɨɦɢɯ ɫɩɨɫɨɛɿɜ ɡɜɚɪɸɜɚɧɧɹ ɧɚɩɥɚɜɥɟɧɧɹ ɬɚ ɪɿɡɚɧɧɹ ɤɨɧɫɬɪɭɤɰɿɣɧɢɯ ɤɨɥɶɨɪɨɜɢɯ ɦɟɬɚɥɿɜ ɿ ɫɩɥɚɜɿɜ ɇɚɜɟɞɟɧɿ ɟɥɟɤɬɪɨɞɧɿ ɦɚɬɟɪɿɚɥɢ ɬɟɯɧɨɥɨɝɿɹ ɿ ɬɟɯɧɿɤɚ ɩɪɢ ɜɢɝɨɬɨɜɥɟɧɧɿ ɡ ɧɢɯ ɜɢɪɨɛɿɜ ɚ ɬɚɤɨɠ ɯɚɪɚɤɬɟɪɢɫɬɢɤɢ ɫɭɱɚɫɧɨɝɨ ɨɛɥɚɞɧɚɧɧɹ ɞɥɹ ɪɭɱɧɨɝɨ ɿ ɦɟɯɚɧɿɡɨɜɚɧɨɝɨ ɡɜɚɪɸɜɚɧɧɹ

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Матеріали конференції з ризиків

Безпека

у фотооб’єктиві

Про розмаїття інструментів у сфері охорони праці, які використовує Прилуцька тютюнова фабрика.

Ганна Самойленко, керівник служби охорони праці компанії «Бритіш Американ Тобакко Україна», лідер рейтингу журналу «Охорона праці» із впровадження ризик-менеджменту

рилуцька тютюнова фабрика – виробничий підрозділ «Бритіш Американ Тобакко Україна» – є сучасним високотехнологічним виробництвом з багатою історією, яке випускає сигарети для українського ринку та експортує свою продукцію та напівфабрикати (тютюн і фільтропалички) до Вірменії, Грузії, Молдови, Білорусі та Сінгапуру. З 2006 р. на фабриці впроваджено інтегровану систему управління виробництвом згідно з вимогами міжнародних стандартів ISO 9001 (система менеджменту якості), ISO 14001 (система екологічного менеджменту) та OHSAS 18001 (система менеджменту гігієни і безпеки праці). Багатомільйонні інвестиції компанії «Бритіш Американ Тобакко» в Прилуцьку тютюнову фабрику дали змогу модернізувати обладнання, збудувати на місці старого виробництва нове сучасне високотехнологічне підприємство, до якого входять тютюновий і сигаретний

цехи, адміністративна будівля, енергоцентр та склад готової продукції, а також розпочати випуск нової продукції й поліпшити умови праці понад 500 працівників фабрики. Робота щодо охорони праці на підприємстві ґрунтується на трьох складових: інженерно-технічних рішеннях, направлених на підвищення рівня безпеки праці; системах та процедурах, які забезпечують відповідність законодавчим вимогам і внутрішнім вимогам компанії; проектах і комунікаційних програмах, які заохочують працівників та підрядників дотримуватись безпечної поведінки та спрямовані на усвідомлення потреби працювати безпечно та відповідально.

Корпоративна стратегія компанії «Бритіш Американ Тобакко» здебільшого полягає в проактивному та ризик-орієнтованому підході до питання безпеки праці та довкілля, тобто в мінімізації ризиків і в роботі на запобігання нещасним випадкам, а не подолання їхніх наслідків. Створена процедура оцінки ризиків враховує вид обладнання, місце роботи, професію та ін. Карти оцінки ризиків регулярно переглядаються відповідно до процедури, а також у разі інших процесів, нового обладнання, змін у законодавстві чи внутрішніх вимогах або у зв’язку з настанням нещасного випадку.

Опуклі дзеркала для поліпшення оглядовості Закриті та позначені небезпечні зони

Розмежування руху транспорту та людей

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці Крім того, у 2015 р. було впроваджено новий інструмент «Швидке передбачення ризиків», який застосовують працівники під час виконання нестандартних або масштабних робіт з підвищеною небезпекою. Головний принцип цього підходу: «Зупинись – Подумай – Дій». Іншими словами, перед початком робіт потрібно ідентифікувати ризики, усунути або мінімізувати їх, та лише потім розпочати роботу. Власне, ризики визначає той, хто безпосередньо виконуватиме такі роботи на конкретному місці. Навчання стосовно використання цього інструменту проведено для всіх працівників виробництва. Слід зазначити, що згідно з першим напрямом діяльності щодо охорони праці, де йдеться про інженерно-технічні рішення, компанія активно інвестує у створення комфортних та безпечних умов праці. Яскравим прикладом ефективного використання інженерно-технічних рішень є проект Kindergarten. Філософія цього підходу полягає в тому, що потрібно створити такі умови, за яких навіть дитина на виробництві могла б перебувати в безпеці. Основними завданнями проекту є: розмежування руху транспорту та людей як у приміщеннях, так і на території підприємства; візуалізація небезпек та недопущення контакту з небезпечними частинами обладнання; забезпечення безпечного виконання робіт на висоті.

На території фабрики встановлені захисні огорожі, що запобігають зіткненню людей і транспортних засобів, небезпечні місця позначені знаками безпеки та захищені надійними огорожами. Дуже важливим як для нових інженерно-технічних рішень щодо безпеки охорони праці, так і для забезпе-

Стенд з анкетами для проекту «Пульсар»

www.ohoronapraci.kiev.ua

Позначення траєкторії руху дверей

чення проактивного підходу та двосторонньої комунікації між керівництвом компанії та її працівниками, є проект Near Miss. Його суть – у заохоченні працівників звертати увагу на будь-які моменти, що, на їхню думку, можуть стати джерелом небезпеки, оцінювати ризики за допомогою стандартних форм звітів. Відділ охорони праці опрацьовує залишені в спеціальних скриньках звіти, а відтак разом з інженерним відділом втілює в життя найефективніші пропозиції. І що важливо – завжди дає зворотний зв’язок про зроблене. У результаті саме завдяки працівникам були поліпшені умови для безпечної праці на підприємстві. На сьогодні виробництво Прилуцької тютюнової фабрики забезпечено великою кількістю інженерно-технічних рішень, які підвищують рівень безпеки її праців-

Захисні огорожі для робіт на висоті на складі різаного тютюну

Безпека праці ників та гостей. Проте потрібно усвідомлювати, що, навіть вживши всіх можливих технічних заходів, безпечне виробництво неможливе, якщо самі працівники не надають значення питанню безпеки праці та демонструють ризиковану поведінку. Так, світова статистика міжнародних компаній показує, що нещасні випадки здебільшого трапляються через небезпечну поведінку самих потерпілих. Тому пріоритетним завданням для компанії «Бритіш Американ Тобакко Україна» є змінювати культуру поведінки її працівників та підрядників. Для цього відділ охорони праці активно спілкується з людьми, доводить до відома потрібну інформацію щодо охорони праці та постійно нагадує про ризики та способи їхнього уникнення, використовуючи різні комунікаційні можливості, зокрема: регулярні зустрічі з працівниками та підрядниками, дошки оголошень, презентації на екранах. Стосовно такого аспекту у сфері безпеки праці, як заохочення до безпечної поведінки, важливою подією став запуск проекту «Пульсар», мета якого – моніторинг поведінки працівників та виправлення неправильного поводження за допомогою зворотного зв’язку. Це працює таким чином: навчений спостерігач, проаналізувавши роботу працівника протягом кількох хвилин, в анкеті спостереження робить запис: що працівник виконує правильно та безпечно, а яка поведінка потребує змін (наприклад, щодо використання відповідних ЗІЗ, справності інструменту, зосередженості на роботі

Комунікації з підрядниками щодо питань охорони праці

тощо). Потім, якщо потрібно, спостерігач у формі зворотного зв’язку дає рекомендації стосовно її поліпшення. Таким чином, працівник звертає більшу увагу на те, наскільки безпечно він працює, у результаті чого легше змінює свою поведінку на краще. Найближчим часом відділ охорони праці компанії «Бритіш Американ Тобакко Україна» планує зробити цей проект більш сучасним та зручним для користувачів. Зокрема, паперові анкети буде замінено на планшети, і спостерігачі зможуть вносити результати спостережень в анкету в онлайн-режимі, а також робити та завантажувати фото небезпечних зон виробництва. Згідно з планами відділу, 50% працівників підприємства стануть навченими спостерігачами, завдяки чому кожен з них зробить власний внесок у створення безпечних умов праці.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці

Самооцінка стану культури безпеки на АЕС

Виховуємо культуру безпеки Сергій Колесник, власкор

На думку науковців, критичне мислення є передумовою і допомагає людині розв’язати широке коло проблем. А критична оцінка свого ставлення до охорони праці сприяє організації безпечного виробництва. налізуючи причини і наслідки чорнобильської аварії, Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) визнало, що однією з причин трагедії стала відсутність у персоналу станції культури безпеки. Так з 1986 р. в Україні з’явилося поняття «культура безпеки», яке нині є головним пріоритетом у роботі відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (далі – ЮУАЕС).

праці. Тому в центрі уваги керівництва Южно-Української АЕС передусім перебувають людські ресурси, стиль та методи управління, соціально-психологічний клімат у виробничих колективах. До процесу формування культури безпеки залучено весь персонал, починаючи з вищого адміністративного рівня. На ЮУАЕС працює постійно діючий комітет з культури безпеки (ПДК

Комісія ДП НАЕК «Енергоатом» підбиває підсумки перевірки стану культури безпеки у ВП «ЮУАЕС»

У Загальних положеннях безпеки атомних станцій (НП 306.2.-1412008) визначено, що «культура безпеки – це набір правил і особливостей діяльності організацій та окремих осіб, який встановлює, що проблемам безпеки АС як таким, що мають вищий пріоритет, приділяється увага, визначена їх значущістю». Досвід експлуатації атомних станцій показує, що причини виникнення аварій, нещасних випадків та інцидентів так чи інакше пов’язані з поведінкою людей (людським чинником), а саме – з їхнім ставленням до проблем безпеки, у тому числі безпеки

КБ). Це колегіальний орган, що координує діяльність підрозділів атомної станції у сфері підтримки та підвищення культури безпеки персоналу. Очолює комітет у складі 12 осіб головний інженер атомної станції. Його заступником є головний інспектор станції, а до складу входять два заступники генерального директора, шість заступників головного інженера, начальники структурних підрозділів, у тому числі служби відомчого нагляду та пожежної безпеки, до якої належить відділ охорони праці. Засідання ПДК КБ проводяться не рідше одного разу на півроку. На засіданнях

серед інших питань заслуховують звіти про стан культури безпеки у підрозділах, пропозиції щодо її підвищення. Керівники підрозділів станції несуть відповідальність за своєчасне і якісне виконання заходів з підвищення культури безпеки, визначених ПДК КБ, та достовірність звітів про їх виконання. Особлива увага приділяється формуванню особистої відповідальності та прихильності культурі безпеки всіх, чия діяльність впливає на безпеку АЕС. Політика ЮУАЕС спрямована на те, щоб персонал критично ставився до своїх дій і не мирився з недбалістю в питаннях промислової безпеки та охорони праці. Адміністрація Южно-Української АЕС прагне створити умови, в яких працівники не боялися б повідомляти про власні помилки. Це дозволить запобігти їх повторенню. Програми підготовки основного персоналу містять розділи з культури безпеки. Розроблено навчально-методичні матеріали. За їх допомогою ведеться навчання різних категорій працівників. На рівні підрозділів атомної станції організовано проведення партнерських взаємоперевірок. На всі засідання ПДК КБ кожен із понад ста підрозділів АЕС готує звіт про виконання самооцінки стану культури безпеки за програмою, розробленою з урахуванням рекомендацій МАГАТЕ. Така самооцінка проводиться і відділом охорони праці (далі – ВОП) з метою підвищення ефектив-

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці ності його роботи шляхом безпосереднього залучення персоналу до процесу критичного аналізу власної діяльності і його результатів. Під час проведення самооцінки оцінюються такі складові культури безпеки: • вплив організації управління охороною праці на забезпечення безпеки; • розподіл відповідальності керівників і виконавців; • формування вимог до виробничої та промислової безпеки; • суворе дотримання трудової дисципліни; • підготовка персоналу; • позиція персоналу; • безпосередня робота з управління документацією. Самооцінка діяльності проводиться заступником начальника ВОП, до процесу залучаються всі спеціалісти відділу. Для цього застосовуються такі методи проведення самооцінки, як-от оцінка стану документації, проведення спостережень та опитувань персоналу ВОП. Приблизний перелік запитань такий: • Чи проводяться в підрозділі періодичні наради з персоналом з питань безпеки? Наскільки вони регулярні? Чи документуються рішення нарад (протоколи нарад, коригуючі заходи тощо)? • Які дії з підвищення культури безпеки та охорони праці персоналу підрозділу вживаються? Де це відбито документально? • Чи визначені в посадових інструкціях персоналу підрозділу функції і відповідальність, які пов’язані із забезпеченням ним безпеки АЕС? Чи повною мірою це зроблено? • Чи чітко розподілені обов’язки керівників та іншого персоналу підрозділу в питаннях забезпечення безпеки за закріпленими напрямами діяльності?

www.ohoronapraci.kiev.ua

•

• •

•

• •

•

Чи потребує вдосконалення в підрозділі порядок актуалізації документів, внесення до них змін і ознайомлення персоналу з документами та змінами до них? У разі позитивної відповіді надайте свої пропозиції щодо вдосконалення цього процесу. Чи розроблено в підрозділі механізм регулярної оцінки відношення співробітників до безпеки? Яким чином його реалізовано? Коли востаннє він застосовувався і де саме це задокументовано? Які види контролю проводяться за результатами підготовки, перепідготовки персоналу підрозділу? Чи є в підрозділі схема допуску персоналу до виконання обов’язків, за результатами його підготовки та перепідготовки? Чи дозволяє вона виключити випадки допуску персоналу, що не пройшов підготовку, перепідготовку, до самостійної роботи? Чи приділяють програми підготовки персоналу увагу культурі безпеки? На підставі яких документів формується в них розділ з підготовки персоналу в галузі культури безпеки? Як ви вважаєте, чи повністю враховані аспекти культури безпеки в програмах підготовки персоналу? Чи ознайомлений персонал підрозділу (у тому числі новоприйнятий) з політикою керівництва в галузі безпеки? Чим це підтверджується? Чи може персонал підрозділу навести приклади можливого впливу своїх помилок на безпеку? Чи перевіряється це при допуску персоналу до самостійної роботи і проведенні чергових перевірок знань? Чи може персонал підрозділу чітко назвати свої обов’язки, відповідальність і закріплене за ним устатковання? Чи знає персонал, в яких документах це визначено? Чи уважно та акуратно персонал заповнює і веде журнали і іншу документацію? • Чи адекватно персонал підрозділу реагує на розслідування помилок, чи надає він допомогу щодо знаходження причин і впровадження коригуючих заходів? За результатами самооцінки начальник ВОП аналізує діяльність відділу з розвитку культури безпеки, яка спрямована на створення ат-

мосфери прихильності персоналу цілям безпеки, особистої відповідальності кожного працівника і дотримання принципів культури безпеки. Зокрема, з’ясовується, чи здійснюється діяльність ВОП за перевіреними напрямами відповідно до вимог нормативних і організаційно-розпорядчих документів, які знання, розуміння своїх обов’язків і відповідальності демонструє персонал відділу. Опитування дозволяють зрозуміти, чи має персонал достатню кваліфікацію для якісного і безпечного здійснення вказаних напрямів діяльності і чи повною мірою сприймається ним пріоритет безпеки та ступінь своєї відповідальності. Також перевіряється, в якому стані перебуває документація, що використовується персоналом відділу під час здійснення діяльності, як робиться її перегляд, внесення до неї змін та ознайомлення з ними. Чи наявна в повному обсязі необхідна документація і як вона використовується при виконанні робіт. Після заслуховування звітів, затверджених головним інспектором ВП «ЮУАЕС», на засіданні ПДК КБ розробляється проект загальностанційної настанови з інструментів запобігання помилкам персоналу. При цьому враховуються профільні документи Всесвітньої асоціації операторів, що експлуатують АЕС, та інші передові практики. Впровадження кращих міжнародних практик щодо запобігання помилкам сприяє підвищенню ефективності і безпеки праці персоналу станції, забезпеченню відповідності системи управління людськими ресурсами ВП «ЮУАЕС» світовим стандартам в царині менеджменту безпеки і зрештою підвищує рівень культури безпеки та охорони праці. Фото надані редакцією газети ЮУАЕС «Енергетик»

Безпека праці

Міжнародні практики

Зупинитися за крок до біди Дмитро Селявин, власкор

Near Miss не спрацює без залучення всіх працівників підприємства до виявлення небезпечних ситуацій.

гідно з «Типовим положенням про службу охорони праці», затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 № 255, створена на підприємстві служба охорони праці організовує й здійснює перевірки, внутрішній аудит стану робочих місць, території, виявляє різні відхилення й порушення норм охорони праці. Після чого керівникам структурних підрозділів, дільниць та ін. видається припис за встановленою формою з описанням виявлених зауважень і порушень. Як відомо зі статистичних даних, 7,3% нещасних виПриклад Near Miss падків стаються через технічні причини (див. рис.), і як видно з піраміди безпеки, приблизно один з 240 тис. потенційно небезпечних інцидентів («майже випадків») призводить до нещасного випадку зі смертельним наслідком. Здійснюючи профілактичну роботу виключно силами служб охорони праці та враховуючи обходи робочих місць, у яких беруть участь тільки керівники й фахівці, відповідно до трьохступеневої системи контролю згідно з вимогами системи управління охороною праці (СУОП),

ми не побачимо 100%-вої зацікавленості всіх працівників підприємства у забезпечені безпечних умов праці. Тож як залучити увесь колектив до такої роботи? Раніше ми розглядали такий процес, як «поведінковий аудит», який наголошує на небезпечній поведінці працівників, а як щодо інших небезпечних умов, як, наприклад, оголена електропроводка, мокра підлога біля електроустатковання, гострі краї обладнання, що утворилися, відкриті електроустановки, частини приводів устатковання, що обертаються, непрацюючі засоби колективного захисту, сигналізація, можливе падіння предметів тощо? І як зробити так, щоб ця невідповідність не дожидалася чергового обходу робочих місць згідно з затвердженим графіком або, що ще гірше, нещасного випадку?! От у цьому нам і допоможе Near Miss. Отже, що ж це таке? Виявляючи і усуваючи приВідповідно до п. 3.9 чини Near Miss, ми запобігаєOHSAS 18001 «Системи мо більш серйозним наслідуправління гігієною й безкам. Якщо проблеми не усунупекою праці», інцидент то, ризик травмування заливизначається як подія, шається. Тому багато підпривнаслідок якої виникла ємств процес Near Miss або може виникнути розглядають одночасно з виявтравма або погіршення ленням небезпечних умов, нездоров’я. Своєю чергою відповідності нормам безпеки поняття «може виникнута ін. як ризики, що вимагають ти» і визначає поняття ефективного управління. Near Miss. Виявлений Near Miss не потребує особливого бюОтже, Near Miss – це порократичного оформлення дія або ситуація, які мо(переліку посилань на невідпожуть призвести, але не відність певних пунктів нормапризвели, до ушкоджентивно-правових актів та ін.), ня здоров’я. а насамперед передбачає негайне реагування на ситуацію, інформування відповідних служб і розроблення негайних дій, спрямованих на забезпечення безпеки. І тільки вже після інформування керівників, служби охорони праці Near Miss оформляється на спеціальному бланку, який підприємство розробляє на свій розсуд, але разом з тим обов’язково повинно враховувати такі дані:

7,3

1 fatality

65,7

400 Reportable Injuries 20,000 Mibor Injuri

240,000 Nea

r Missеs

Організаційні причини Психофізіологічні причини

2 million

Технічні причини

Unsafe Ac

Аналіз причин нещасних випадків на виробництві

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці дата виявлення Near Miss; місце, де виявлена/відбулася подія; ким виявлено Near Miss; характер (описання виявленої невідповідності/події); негайні заходи щодо запобігання нещасному випадку; заплановані (довгострокові) заходи щодо усунення невідповідності; бажана наявність фотографій для кращого розуміння при розгляді Near Miss. Загалом процес Near Miss може мати такий вигляд: Впровадження механізму Near Miss не потребує створення окремої Процедури з описанням усіх формальностей. Доцільніше (при перегляді) прописати цей механізм у чинну СУОП підприємства і залучити до цієї роботи весь персонал.

Процес Near Miss

Працівник, який побачив небезпечні умови/ невідповідності, сповіщає про це керівника дільниці щодо прийняття рішення про можливість її подальшої безпечної експлуатації та здійснення негайних дій

Працівник узгоджує заплановані дії і строки їх виконання зі співробітниками, що відповідають за усунення подібних ситуацій

Складає звіт за спеціальною формою з вкладеними фото

З узгодженими строками і заходами звіт направляється до служби охорони праці для контролю за виконанням

Залучення до процесу службовців без спеціальної технічної підготовки (бухгалтерів, економістів та ін.) дозволяє помітити незначні порушення, на які могли не звернути уваги або визнати несуттєвими працівникі з інженерною підготовкою. Залучення працівників ін-

Приклад Near Miss

женерної служби (електриків, слюсарів та ін.) дає змогу виявляти невідповідності навіть у найважкодоступніших і «прихованих від очей» місцях, а також знаходити їх у дуже вузьких професійних сферах. Залучення працівників, що експлуатують те або інше устатковання, також дозволяє виявляти невідповідності у «вузьких Вияви NEAR MISS місцях», які не завжди помічає навіть безпосередній керівник робіт. Основна перевага процесу Near Miss – участь у ньому не тільки служби охорони праці, а й усіх без винятку працівників підприємства, від робітника до керівника. Це забезпечує всеосяжний і крос-функціональний підхід до Усунення майже випадку виявлення небеззупинить реальний випадок печних умов, всебічне вивчення проблем, що згодом призведе до безпечного стану робочих місць і, як наслідок, зниження рівня травматизму.

Логотип

Назва підприємства

Factory

Date of Near miss дата

(місце «майже випадку»)

Created by П.І.Б.

ТЕЦ №2

SUMMARY OF INCIDENT опис події

Порив на паропроводі, витік пару

Immediate негайні дії

1. Огородити небезпечну зону, виставити знаки 2. Сповістити співробітників про те, що сталося 3. Перекрити подачу пару Термін: Відп.:

Planned заплановані дії

www.ohoronapraci.kiev.ua

Incidents

4. Усунути витік пару, зробити ремонт 5.Відновити ізоляцію паропроводу Термін: Відп.:

Безпека праці

Профілактика травматизму

Охорона праці в ПТУ Петро Почтаренко, інженер з охорони праці Державного навчального закладу «Одеський центр професійно-технічної освіти»

Щорічно в Україні під час виробничого навчання і виробничої практики травмуються десятки учнів професійно-технічних училищ. Серед причин нещасних випадків – недоліки в організації відповідної роботи в навчальних закладах. оловним документом, який визначає чільні положення щодо реалізації конституційного права учнів ПТУ на охорону їхнього життя та здоров’я в процесі навчання, на належні безпечні та здорові умови під час проходження виробничого навчання та встановлює єдиний порядок організації охорони праці, є Закон України «Про охорону праці».

Аналіз показує, що до основних причин травматизму крім порушень правил охорони праці належить також низький рівень: • організації охорони праці в навчальних закладах; • охорони праці під час проведення занять і виробничого навчання; знань з охорони праці учнів і відпо• відальних осіб; • знань своїх обов’язків з питань охорони праці посадових і відповідальних осіб. Затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 1 серпня 2001 р. № 563 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах регламентує роботу з охорони праці в навчальних закладах, зокрема й професійно-технічних училищах. Відповідно до нього організація роботи з охорони праці покладена безпосередньо на керівників навчальних закладів.

Ряд посадових і відповідальних осіб професійно-технічного училища (директор, заступник директора з навчальної частини, завідувачі кабінету, лабораторії, майстерні, навчально-виробничої майстерні, майстер виробничого навчання, викладач, класний керівник, заступник директора училища з виховної роботи, заступник директора з адміністративно-господарської роботи, завідувач майстерень, головний бухгалтер, інспектор відділу кадрів) мають свої обов’язки з охорони праці, що зазначаються в їхніх посадових інструкціях. Утім, щоб цей список був більш ґрунтовним, до нього потрібно внести головних учасників навчально-виховного процесу – учнів, які також мають свої обов’язки стосовно суворого дотримання норм і правил охорони праці, недопущення нещасних випадків тощо. Визначення обов’язків здійснюється відповідно до Закону «Про охорону праці», тому, застосувавши ст. 14 цього документа шодо професійно-технічного училища, можна записати таке:

•

• •

Учень зобов’язаний: дбати про особисту безпеку та здоров’я, а також безпеку і здоров’я його оточення у навчально-виховному процесі, під час виконання будь-яких робіт або перебування на території професійно-технічного училища; знати та виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, безпеки життєдіяльності, правила поводження з машинами, механізмами, устаткованням та іншими засобами виробництва під час трудового навчання, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; вимагати від учня, що перебуває поруч, суворого дотримання правил охорони праці, забезпечення безпеки життєдіяльності; співпрацювати щодо питань охорони праці та безпеки життєдіяльності з керівництвом професійно-технічного училища.

На жаль, у Положенні про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах не зазначені обов’язки інженера з охорони праці навчального закладу, хоча неодноразово згадується служба охорони праці. Цю прогалину заповнює Типове положення про службу охорони праці стосовно професійно-технічного училища. Учні професійно-технічних училищ на базі набутих знань у межах загальної середньої освіти вивчають дисципліну «Охорона праці». Проте під час підготовки працівників специфічні питання охорони праці для конкретних професій мають вивчатися в курсах спеціальних дисциплін. Таке навчання проводиться для об’єднання технологічної підготовки з підготовкою щодо охорони праці, до того ж тематичні плани й робочі програми дисциплін повинні містити відповідні питання з охорони праці. Найактуальнішим питанням є охорона праці учнів професійно-технічних училищ під час проходження ними виробничої практики на підприємствах (на фото).

Учень особисто відповідає за порушення перелічених вище вимог.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці статі і віку, учні забезпечені спецодягом, спецвзуттям та іншими ЗІЗ, учням та майстрам виробничого навчання надані виробничо-побутові приміщення згідно із чинними нормами. Одним з дієвих заходів щодо забезпечення безпечного проходження учнями виробничої практики є створена наказом директора училища комісія з перевірки охорони

праці під час проходження ними виробничої практики на підприємствах. До складу комісії переважно входять: інженер з охорони праці, заступники директора, старший

майстер, майстри виробничого навчання. Результатом роботи комісії має стати акт перевірки підприємства, на якому учні проходять виробничу практику. Таким чином, слід зазначити, що в роботі з питань охорони праці в професійно-технічному училищі найважливішими є два напрями: 1) забезпечення індивідуальної безпеки всіх учасників навчально-виховного процесу, що складається з профілактики травматизму й формування навичок безпечної поведінки в різних нестандартних ситуаціях; 2) організація колективної безпеки з метою створення захищеного простору, що не є джерелом небезпеки. P. S. Обов’язки посадових осіб у ПТУ у сфері охорони праці публікуються в додатку до цього номера журналу. Фото автора

У зв’язку із цим старший майстер і майстри виробничого навчання під час укладання договорів про практику з підприємствами та в період проходження учнями виробничої практики мають особисто переконатися в тому, що для її безпечного проходження на підприємстві є всі належні умови стосовно охорони праці, а саме: • створені належні та безпечні умови праці для виробничої практики учнів відповідно до навчальних програм за професіями, правил і норм охорони праці, а також вимог, що висуваються до професійної підготовки кваліфікованих кадрів; • перед початком виробничої практики й під час надання нового завдання учневі проведено вступний інструктаж щодо правил поведінки, вимог безпеки праці, змісту роботи й обслуговування робочих місць, де учні виконуватимуть виробничі завдання; • створені умови праці відповідно до санітарно-гігієнічних вимог щодо

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Продовжуючи тему

ПОРЯДОК ВИДАЧІ НАРЯДІВ-ДОПУСКІВ Продовжуємо розгляд найбільш істотних моментів Положення про нарядно-допускну систему підприємства.

Олег Моісеєнко, власкор

кщо планують проведення робіт з підвищеною небезпекою, оформлюваних нарядом-допуском, із залученням іншого підрозділу підприємства або підрядної організації в будівлях і на спорудах, розташованих поза межами діючого виробництва, на виробничих ділянках і технологічних лініях, на яких повністю припинено виробничий процес, то такі об’єкти для виконання зазначених робіт потрібно передавати їм за актом-допуском. У цьому разі видачу нарядів-допусків здійснює той підрозділ або підрядна організація, які прийняли цей об’єкт за актом-допуском. Об’єкт, через який проходять діючі комунікації (струмо-, газо-, тепло-, кислотопроводи тощо) або на якому працюють технологічні вантажопідіймальні крани, не може бути переданий іншому підрозділу або підрядній організації за актом-допуском для виконання робіт, оформлюваних нарядом-допуском.

Мал. Ю. Судака

Такі роботи на цих об’єктах, а також ті, що передбачено проводити в безпосередній близькості від діючих залізничних колій, автомобільних доріг, ліній схованих комунікацій, та всі земляні роботи мають бути попередньо погоджені з керівником того структурного підрозділу підприємства, що обслуговує ці об’єкти або якому належить ця територія. Відповідні документи (схеми комунікацій і вимикань обладнання від діючих агрегатів із зазначенням місць роз’ємів, встановлення заглушок, огорож і т. ін.) потрібно додавати до наряду-допуску. Відповідальність за організацію безпечного проведення робіт з підвищеною небезпекою, оформлюваних нарядом-допуском, покладають на керівника структурного підрозділу, у якому їх здійснюють, і на осіб, відповідальних за їх безпечне проведення. Наряд-допуск видають на строк, потрібний для виконання заданого обсягу робіт, але цей строк не може перевищувати того, що передбачений відповідним нормативно-правовим актом для виконуваного виду робіт. Наряд-допуск може бути продовжено один раз на строк, передбачений цим актом. Зробити це може

той працівник, який його видав, а якщо він відсутній– інший, який має право видавати наряди. У цьому разі в обох примірниках наряду-допуску у графі «Наряд продовжив» слід зробити запис про новий строк його дії. Наряд-допуск оформлюють на одного виконавця робіт з однією бригадою. Списки працівників, які мають право видавати наряди, бути виробниками, керівниками робіт і допускачами, повинен щорічно корегувати й затверджувати керівник підприємства. Списки своїх працівників, які можуть бути керівниками й виконавцями робіт за нарядами-допусками, підрядні організації (ремонтні, налагоджувальні, монтажні тощо) повинні передавати підприємству, на якому вони виконуватимуть ці роботи. ЖУРНАЛ РЕЄСТРАЦІЇ НАРЯДІВ-ДОПУСКІВ

Наряд-допуск на виконання робіт з підвищеною небезпекою має бути оформлений до початку їх проведення у двох примірниках (їхню кількість може бути збільшено відповідно до кількості служб, у яких документ повинен зберігатися після закінчення робіт) і зареєстрований у журналі реєстрації нарядів-допусків. Порядок їх реєстрації, система нумерації й зберігання встановлюється письмовим розпорядженням роботодавця. Журнал має бути оформлений в одному примірнику на весь підрозділ, пронумерований, прошнурований і завірений печаткою. Строк його зберігання після останнього запису – шість місяців.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці У журналі слід реєструвати тільки первинний допуск до роботи й повне її закінчення із закриттям наряду-допуску. Первинний і щоденні допуски за нарядами-допусками слід оформляти записом в оперативному журналі, де вказано тільки номер наряду-допуску. У разі потреби за рішенням особи, що видає наряд-допуск, до нього можуть додавати проекти провадження робіт, технологічні карти й іншу документацію. Один примірник наряду-допуску залишається в особи, що його видала, другий видається керівникові робіт і повинен зберігатися безпосередньо на місці робіт у нього або наглядача. До початку роботи наряд-допуск повинен бути підписаний: ☑ особою, що видає наряд-допуск; ☑ керівниками або спеціалістами, що здійснили заходи щодо забезпечення безпечного провадження робіт, зазначені в наряді-допуску; ☑ особами, що погодили наряд-допуск (у разі потреби); ☑ допускачем; ☑ виконавцем робіт. Виконавець робіт не має права приступати до їх виконання, не маючи на руках наряду-допуску, оформленого згідно з вимогами. У разі втрати наряду-допуску виконавцем робіт або наглядачем роботи припиняють. На продовження робіт оформляють новий наряд-допуск, і допуск до роботи виконавців проводять знову. Проведення цільового інструктажу з охорони праці реєструють у відповідній таблиці наряду-допуску підписами членів бригади, допускача і керівника робіт. Зміни в складі бригади реєструють у відповідних таблицях обох примірників наряду-допуску. Під час перерв у роботі протягом робочого дня (на обід, за умовами провадження робіт) бригаду потрібно вивести з робочого місця, а наряд залишити у виконавця робіт. Жоден із членів бригади не має права після закінчення перерви приступати до роботи самостійно. У цьому разі виконавець робіт зобов’язаний повторно перевірити підготовку робочого місця й провести допуск бригади без оформлення в нарядідопуску.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Пробне введення в дію устатковання до повного закінчення робіт за нарядом-допуском дозволено здійснювати тільки після виведення бригади з місця роботи, повернення керівником робіт наряду-допуску допускачеві або особі, що його видала, з оформленням у таблиці щоденного закінчення роботи й зняття тимчасових огорож, запірних пристроїв і знаків небезпеки. Поновлення робіт проводять з дозволу допускача після перевірки виконання всіх початкових заходів, що забезпечують безпеку працюючих за нарядом-допуском, і повернення наряду-допуску виконавцеві робіт. ЗАКІНЧЕННЯ РОБІТ ЗА НАРЯДОМ-ДОПУСКОМ

Після закінчення робочого дня місце роботи потрібно прибрати, а знаки безпеки, огорожі й запірні пристрої залишити на місці. Щоденний допуск до роботи повинні оформлювати в таблиці наряду власними підписами допускач і виконавець робіт. Після повного закінчення роботи й прибирання робочого місця виконавець робіт зобов’язаний вивести бригаду з робочого місця, поставити свій підпис у примірнику наряду-допуску, що в нього є, й здати його керівникові робіт. Керівник робіт, приймаючи робоче місце від виконавця робіт після остаточного їх завершення, повинен перевірити обсяг і якість їх виконання, чи немає сторонніх предметів, належну чистоту робочих місць і після цього поставити свій підпис у графі «Роботу повністю закінчено…», після чого повернути закритий наряд-допуск особі, яка його видала. У неї обидва примірники зберігаються протягом 30 днів від дня закриття (у деяких випадках строк може бути іншим). До закриття наряду-допуску виконавцем робіт заборонено вводити в експлуатацію об’єкт чи розпочинати експлуатацію обладнання після ремонту там, де виконували ці роботи. У разі невиконання робіт у зазначений у наряді-допуску час або зміни умов їх проведення роботи припиняють, а наряд-допуск закривають. Поновлення робіт дозволено тільки після видачі нового наряду-допуску. Допустимо видавати один наряд на кілька робочих місць однієї схеми приєднання, на кілька однотипних робочих місць одного агрегату.

У цьому випадку роботу слід виконувати з дотриманням таких умов: ☑ усі робочі місця підготовляють оперативні працівники одночасно, а приймає їх керівник робіт (наглядач); ☑ переводить бригаду на інше робоче місце допускач або з його дозволу керівник робіт; ☑ переведення бригади оформляється в таблиці наряду підписами допускача (керівника робіт у графі допускача) і виконавця робіт із зазначенням дати, часу й місця роботи; ☑ переведення бригади керівник робіт оформляє в примірнику наряду, який має бути у виконавця робіт. Під час здійснення переведення бригади керівник робіт повідомляє про це начальника зміни цеху, який робить запис у другому примірнику наряду та в оперативному журналі. Розширювати робоче місце без видачі нового наряду, змінювати кількість робочих місць і умови проведення роботи, а також заміняти керівника або виконавця робіт (наглядача) заборонено. Дозволено вводити до складу бригади практикантів й учнів, а також недавно прийнятих працівників, які проходять практичне навчання, у кількості один практикант або учень на кожного основного члена бригади. Практикантів та учнів потрібно закріплювати персонально за працівниками бригади. Відповідальність за безпеку практикантів, учнів і недавно прийнятих працівників несуть виконавець робіт і члени бригади, за якими вони закріплені, що має бути зазначено в графі наряду-допуску про цільовий інструктаж членів бригади.

☑ ☑ ☑

Роботи з наряду-допуску потрібно припиняти в разі: виникнення небезпечної ситуації; погіршення самопочуття або виявлення ознак нездужання у тих, хто працює поруч; якщо вимагає керівник або начальник зміни структурного підрозділу, особа, відповідальна за їх проведення, представник відповідних контролюючих служб.

У разі виявлення порушень вимог безпеки праці та в аварійних ситуаціях призупинити проведення цих робіт може технологічний персонал об’єкта, на якому їх виконують.

Безпека праці

Актуально

Оголошуємо снігу бій

Про організацію снігоочищення дорожнього покриття тротуарів і проїздів. Нормативна база, планування робіт, норми хімічного оброблення дорожнього покриття.

Микола Федоренко, головний державний інспектор Головного управління Держпраці у Київській області

ідповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-XII, роботодавець забезпечує належне утримання будівель і споруд, моніторинг за їх технічним станом. Прибудинкова територія, дороги та пішохідні доріжки належать до об’єктів благоустрою, вимоги до яких встановлені ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій». Порядок утримання об’єктів благоустрою визначають Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.03.2011 № 145 (далі – Наказ № 145); Порядок проведення ремонту та утримання об’єктів благоустрою населених пунктів, затверджений наказом Держжитлокомунгоспу України від 23.09.2003 № 154; Методичні рекомендації з прибирання території об’єктів благоустрою населених пунктів, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 07.07.2008 № 213 (далі –

Методичні рекомендації), які діють замість Правил прибирання та утримання територій населених пунктів України (КТМ 204 України 013-96), а також розділ V Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 (далі – Правила № 76). Порядок утримання вулиць і доріг населених пунктів визначають Технічні правила ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.02.2012 № 54 (далі – Наказ № 54). Територія підприємств і майданчики для стоянки транспортних засобів повинна обладнуватися пристроями для збирання та відведення стічних вод, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, та спорудами з їх очищення (п. 7.17 ДБН Б.2.2-5:2011). ПЛАНУВАННЯ РОБІТ

Роботи з зимового прибирання різняться за ступенем важливості та черговості виконання робіт. У першу чергу рекомендується проводити (п. 2.1 Методичних рекомендацій): • оброблення покриття технологічними матеріалами, що запобігають

утворенню ожеледі та сприяють її ліквідації; • згрібання та підмітання снігу; • розчищення снігових валів. Потім рекомендується проводити: • формування снігового валу; • видалення снігу; • зачищення покриття у місцях розміщення снігового валу після його видалення; • сколювання та видалення льоду і снігово-льодового накату; • підмітання за тривалої відсутності снігопаду. Роботи з прибирання поділяються на механізовані, ручні та комплексні. Ручне прибирання здійснюється на тих ділянках, де неможливе застосування механізмів (невдосконалене покриття, тупикові ділянки тротуарів тощо), або у разі неможливості забезпечення об’єкта необхідними механізмами. Ручне прибирання в осінньо-зимову пору року доцільно здійснювати в світлу частину доби з урахуванням природного освітлення: I прибирання з 6:00, II прибирання до 17:00. Обсяг робіт з прибирання об’єктів благоустрою планується окремо для прибирання вручну та механізованим способом з урахуванням прийнятих режимів їх виконання (п. 2.3 Методичних рекомендацій).

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці Оброблення дорожнього покриття потрібно проводити протиожеледними матеріалами, дозволеними до використання Міністерством охорони здоров’я України (п. 3.8 Наказу № 145). Очищення тротуарів та внутрішньоквартальних проїздів починають після проходження певного інтервалу часу. Періодичність виконання денного зимового прибирання під час снігопаду (інтервал часу від початку снігопаду до зрушення та підмітання снігу) тротуарів та внутрішньоквартальних проїздів наведено в табл. 1 (за даними додатка 8 Наказу № 54, таблиці 5 Методичних рекомендацій). Якщо снігопад триває, снігоочищення повторюють з таким самим періодом. Сніг, який щойно випав, не рекомендовано прибирати вночі (від 22 до 6 години), оскільки в цей час він практично не ущільнюється (п. 5.24 Наказу № 54).

Під час планування обсягу робіт з вивезення снігу для унеможливлення зниження пропускної здатності вулично-дорожньої мережі та погіршення умов дорожнього руху за рахунок утворення снігових валів рекомендується визначити ділянки вулично-дорожньої мережі, сніг з яких доцільно вивозити автотранспортом, а потім розподілити на категорії залежно від строку перевезення снігу за різної інтенсивності снігопаду відповідно до табл. 2 (за даними таблиці 2 Методичних рекомендацій). Для збереження зелених насаджень згідно із санітарними нормами і правилами щорічно перед початком зимового сезону рекомендується складати план робіт із розміщення снігу на площах, зайнятих деревно-чагарниковими породами, який містить найменування вулиць Таблиця 1

Рекомендована періодичність виконання денного зимового прибирання тротуарів і внутрішньоквартальних проїздів Інтенсивність руху пішоходів *, осіб за годину

Рекомендована періодичність, год, за температури повітря, °C

Рекомендована періодичність за відсутності снігопаду, доби

нижче мінус 2

вище мінус 2

До 50 (клас тротуару І)

через 3

через 1,5

через 3

Понад 50 до 100 (клас тротуару ІІ)

через 2

через 1,0

через 2

Понад 100 (клас тротуару ІІІ)

через 1

через 0,5

через 1

Внутрішньоквартальні проїзди

1–2

–

* – інтенсивність руху пішоходів визначають як середню кількість пішоходів на годину, яка отримана в результаті розрахунку кількості пішоходів з 8:00 до 18:00 у смузі руху шириною 0,75 м

Отже, для забезпечення безпеки руху пішоходів у разі відсутності снігопаду очищення дорожнього покриття від снігу наносного походження рекомендується проводити у ранні ранкові години з періодичністю виконання – один раз на 3, 2 і 1 добу, відповідно для тротуарів I, II та III класів. Роботи з укладання снігу у вали й купи доцільно закінчувати на тротуарах I та II класів не пізніше 6 години з моменту закінчення снігопаду, а на інших територіях – не пізніше 12 години (п. 4.3 Методичних рекомендацій).

і площ із вказівкою місць складання і обґрунтуванням їх виділення, а також перелік заходів щодо зниження впливу хлоридів на зелені насадження. ОЧИЩЕННЯ ТРОТУАРІВ ТА ВНУТРІШНЬОКВАРТАЛЬНИХ ПРОЇЗДІВ

(П. 4.3 Методичних рекомендацій, пп. 5.25–5.32 Наказу № 54) Зібраний сніг доцільно зрушувати з тротуарів на проїзну частину в прилоткову смугу (паралельно Таблиця 2

Строки перевезення снігу з території об’єктів благоустрою Категорія 1

2 3

Характеристика вулиць Швидкісні дороги; магістральні дороги; вулиці з інтенсивним рухом та маршрутами громадського транспорту; вулиці з уклонами або звуженнями проїзної частини, де снігові вали ускладнюють рух транспорту; дороги та проїзди до лікувальних установ Вулиці із середньою інтенсивністю руху транспорту; площі перед вокзалами, торговельними та іншими громадськими центрами Усі інші вулиці із незначним рухом транспорту

www.ohoronapraci.kiev.ua

Строки перевезення снігу, доби, у разі шару снігу, який випав, см до 6

6–10

10–15

2–3

3–4

4–6

3–4

4–6

5–8

4–6

5–8

6–10

бортовому каменю), а у дворах – до місць складання. Згрібання й збирання відколу (ущільненого снігу) доцільно проводити одночасно зі сколюванням або негайно після нього. Відкол рекомендується складати разом зі снігом. За умов забезпечення збереження зелених насаджень, сніг, що збирають у дворах, на внутрішньоквартальних проїздах, з урахуванням місцевих умов, допускається складати на газонах і на вільних територіях (наприклад, у разі якщо дорожнє покриття не оброблювалося хімічними реагентами). На тротуарах шириною понад 6 м, відділених газонами від проїзної частини вулиць, допускається зрушувати сніг на вал на середину тротуару для подальшого вивезення. Для забезпечення безпеки пішоходів сніг під час ручного прибирання вдосконаленого покриття рекомендується прибирати повністю, в інших випадках під час прибирання рекомендується залишати шар снігу для подальшого ущільнення. На тротуарах і внутрішньоквартальних проїздах слід використовувати пісок без домішок солі. В окремих випадках зледенілі або покриті снігово-льодовим накатом внутрішньоквартальні проїзди допускається посипати піскосоляною сумішшю (далі – ПСС) з трипроцентним вмістом солі, при цьому вона не повинна потрапляти на територію зелених насаджень. У цих випадках сніг необхідно складувати тільки на проїзди. Тротуари та внутрішньоквартальні проїзди обробляють піском за нормою посипання 200–300 г/м2. На зупинках громадського транспорту, ділянках з уклонами та сходинками, ділянках перед громадськими та побутовими об’єктами, закладами охорони здоров’я та дитячими закладами норму посипання збільшують до 400–500 г/м2. Обробка покриття має бути закінчена протягом 1–1,5 години після початку утворення слизькості покриття. Якщо взимку тривалий час стоїть суха погода і на дорожніх покриттях відсутні снігово-льодові відкладення, можливе їх підмітання. Водночас застосувати систему мокрого знепилювання робочої зони підмітально-прибиральних машин можна лише за плюсової температури повітря.

Безпека праці Механізоване прибирання залишків протиожеледних матеріалів проводять автогрейдером, навантажувачем і підмітально-прибиральною або (за плюсової температури повітря) поливально-мийною машиною. МЕХАНОХІМІЧНЕ ОЧИЩЕННЯ ДОРОЖНЬОГО ПОКРИТТЯ ВУЛИЦЬ ТА ДОРІГ

(Розділ 4 Методичних рекомендацій; розділ V Наказу № 54) Для снігоочищення можуть використовуватися такі засоби механізації: плужно-щіткові снігоочисники (згрібання та підмітання снігу з проїзної частини, тротуарів, зупинок транспорту тощо), роторні снігоочисники (перекидання снігових валів та куп, навантаження снігом самоскидів), піскорозкидачі (посипання покриття фрикційними та іншими протиожеледними матеріалами), снігонавантажувачі та машини для видалення льоду. Можуть також застосовуватися універсальні машини – автогрейдери, бульдозери та екскаватори, а для сколювання льоду та снігово-льодового накату – котки-сколювачі, обладнані вальцями з гребінчастими бандажами (п. 2.2 Методичних рекомендацій). Самоскиди, які використовують для вивезення снігу з вулиць і доріг, повинні мати нарощувані борти (п. 5.15 Наказу № 54). За інтенсивності руху транспортних засобів менш ніж 120 автомобілів на годину із розрахунку на кожну смугу руху, а також під час снігопадів інтенсивністю до 5 мм/год (за висотою шару неущільненого снігу) снігоочищення проводять тільки плужно-щітковими снігоочисниками без застосування хімічних реагентів. Очищення проїзної частини починають не пізніше ніж через 0,5 години після початку снігопаду і повторюють через кожні 1,5–2 години в міру накопичення снігу. Після закінчення снігопаду виконують завершальні роботи – сніг згрібають і підмітають. За середньої за добу інтенсивності руху транспортних засобів більше ніж 120 автомобілів на годину із розрахунку на кожну смугу застосовують комбінований спосіб снігоочищення засобами механізації та хімічних реагентів – механохімічний (пп. 5.2–5.3 розділу V Наказу № 54). У місцях із найбільш напруженим рухом, на аварійно-небезпеч-

них ділянках, на крутих спусках, перед залізничними переїздами та на інших небезпечних ділянках профілактичне оброблення дорожнього покриття слід здійснювати за 1–2 години до виникнення ожеледиці (прогнозованої попереджувальними метеозведеннями) (п. 5.17 Наказу № 54). У випадку, коли тротуари та проїзну частину вулиці прибирають різними машинами, сніг, зібраний із тротуарів, рекомендується переміщати на прилоткову смугу до укладання й формування валів снігу на проїзній частині вулиць. Закінчують згрібання снігу до початку формування під навантаження

посипання. У разі оброблення дорожнього покриття вручну, візки наповнюють фрикційними матеріалами і совком посипають покриття. Процес механохімічного способу снігоочищення складається із циклів технологічних етапів. Кількість циклів залежить від тривалості снігопаду. Тривалість етапів механохімічного способу снігоочищення наведено в табл. 3 (за даними додатка 4 Наказу № 54), де в чисельнику зазначена тривалість етапів у разі використання кристалічних реагентів, у знаменнику – у разі використання ПСС. Таблиця 3

Тривалість етапів механохімічного способу снігоочищення Інтенсивність Режим снігопаду, мм/год сніго(за висотою очищення неущільненого снігу)

Тривалість етапів обробки залежно від виду технологічних матеріалів і погодних умов, години витримування

I II III

5–10 10–30 понад 30

0,75 0,25 0,25

І ІІ ІІІ

5–10 10–30 более 30

– – –

обробка технологічними матеріалами Перший цикл 1,0/2,0 1,0/2,0 1,0/1,5 Наступні цикли 1,0/2,0 1,0/2,0 1,0/1,0

снігового валу в лотку проїзної частини, а коли сніговий вал формується посередині проїзної частини вулиці або з лівого боку одностороннього проїзду – до останнього проходження плужно-щіткових снігоочисників. Коли тротуари та проїзну частину прибирають тими самими машинами, черговість прибирання рекомендується призначати залежно від інтенсивності руху на тротуарах, класу тротуарів і значущості вулиць. Якщо між проїзними частинами дороги немає загорожі або роздільної смуги з зеленими насадженнями, сніг з тротуарів згрібають на проїзну частину. Під час механізованого оброблення території фрикційними матеріалами для забезпечення рівномірного посипання швидкість обертання розкидного диска рекомендується регулювати так, щоб ширина оброблюваної смуги була найменшою (2,5–3 м). Доцільне використання піскорозкидачів, розподільне обладнання яких виконано у вигляді горизонтальних валів з лопатами, що забезпечують рівномірне

інтервал

згрібання та підмітання

усього

3,0 – –

3,0/2,0 3,0/2,0 1,5/1,5

7,75/7,75 4,25/4,25 2,75/3,25

3,75 0,25 0,25

3,0/2,0 3,0/2,0 1,5/1,5

7,75/7,75 4,25/4,25 2,75/2,75

Цикли снігоочищення повторюють у такому порядку: • витримування (відрізок часу від початку снігопаду або від закінчення попереднього етапу) до моменту внесення технологічних матеріалів у сніг; • обробка дорожнього покриття розкидачами технологічних матеріалів (хімічними реагентами або ПСС); • інтервал (припинення робіт, поки на обробленому покритті накопичуються і перемішуються сніг, снігосольова суміш, снігопісчана суміш); • згрібання та підмітання снігу та сумішей (плужно-щітковими снігоочисниками). Вулиці та дороги, що мають більше ніж дві смуги руху в кожному напрямку, можуть оброблятись одночасно кількома розкидачами. Згрібання і підмітання вулиць та доріг, що мають по одній смузі руху у кожну сторону або дві смуги у разі одностороннього руху, виконує один плужно-щітковий снігоочисник, у разі більшої ширини – коло-

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці на плужно-щіткових снігоочисників, кількість яких повинна забезпечити очищення половини проїзної частини за одне проходження, а на вулицях та дорогах з одностороннім рухом – очищення всієї ширини проїзду. Залежно від температури повітря щільність посипання дорожнього покриття під час обробки технологічними матеріалами повинна відповідати нормам розподілу технологічних матеріалів під час снігоочищення вулиць та доріг, наведеним у табл. 4 (за даними додатка 5 Наказу № 54), де норми розподілу ПСС надано для суміші, що містить 8% солі (за масою).

вати сніг з проїзної частини на тротуари, смуги та ділянки зелених насаджень, а також скидати його у водойми. Якщо снігові вали заважають рухові тролейбусів та автобусів або спричиняють умови, коли пропускна здатність звуженої валами проїзної частини менша за інтенсивність транспортного потоку, необхідно вивезти сніг не пізніше ніж за 2–4 доби після закінчення формування валів. До початку формування снігових валів під навантаження мають бути закінчені роботи з очищення тротуарів, що межують з проїзною частиною, сніг з яких скидають до лотка.

Таблиця 4 Норми розподілу технологічних матеріалів під час снігоочищення вулиць та доріг Температура снігу, °C Вище мінус 6

Кількість матеріалів, г/м2 кристалічні реагенти 15

ПСС 200

Від мінус 6 до мінус 18

300

Нижче мінус 18

400

На вулицях і дорогах, де снігоочищення покриття проводять із застосуванням хімічних реагентів, сніг складують тільки на проїзній частині. Під час снігопадів інтенсивністю понад 30 мм/год сніг слід згрібати та підмітати окремо – спочатку згрібання плугом (щітки підняті), потім підмітання щітками після припинення снігопаду. Роздільне згрібання і підмітання снігу проводять також, коли снігоочищення складається з двох і більше циклів. Після згрібання снігу з проїзної частини, у тому числі під час витримування та інтервалів, наведених у табл. 3, слід здійснювати розчищення снігових валів повністю до самого бордюру на: • перехрестях; • пішохідних переходах – на довжину, що дорівнює ширині переходу, але не менше ніж на 5 м; зупинках громадського транспор• ту – на довжину не менше ніж 45 м для одиночних і 65 м для зчленованих тролейбусів та автобусів, у тому числі на довжину не менше ніж 10 м в напрямку руху після встановленого дорожнього знака, що вказує місце зупинки громадського транспорту; • в’їздах у двори та внутрішньоквартальних проїздах. На вулицях і дорогах, з яких сніг не передбачається вивозити на снігозвалище, снігові вали слід повністю розчищати над зливостічними колодязями. Заборонено переміщу-

www.ohoronapraci.kiev.ua

громадського транспорту, перехрестях та інших місцях, де може виникати необхідність екстреного гальмування, норма оброблення може бути доведена до 500 г/м2. Оброблення повторюють через 2–3 години, якщо зберігається льодова плівка. Застосування хімічних реагентів під час зимового утримання вулиць та доріг з цементно-бетонним покриттям дозволено лише після 1,5 року з моменту закінчення його будівництва, якщо в цементних бетонах використовувалися повітрозалучаючі добавки, а за їх відсутності – після 3 років. Використання хімічних реагентів під час зимового утримання вулиць і доріг здійснюють з урахуванням граничних температур, що визначені в табл. 5 (за даними додатка 6 Наказу № 54). Водночас застосування хімічних реагентів, якщо температури нижчі від граничних, що зазначені в таблиці, малоефективне.

Очищення покриття від Таблиця 5 шару снігово-льодового накату Граничні температури застосування або льоду за умови відсутності хімічних реагентів снігопаду виконують у такій Гранична темперапослідовності: Найменування реагенту тура повітря, °С за температури повітря до мі• нус 10 °С обробка технічною Технічна кухонна сіль мінус 15 сіллю за нормою розподілен- Сіль сильвінітових відвалів мінус 10 ня 15–30 г/м2; Хлористий кальцій лускавитий або фосмінус 35 • за температури повітря від фатований мінус 11 °С до мінус 15 °С Суміш хлористого натрію та хлористого у співвідношенні (відсоток) за мінус 20 покриття обробляють ПСС кальцію масою 88:12 або 92:8 за норми розподілення тех- Розчини хлоридно-натрієвої суміші (25% мінус 15 нічної солі 70 г/м2. Після роз- концентрації), розчин хлористого кальцію (28–35% концентрації) поділу протиожеледних матеріалів необхідно зробити витримку до тих пір, поки відклаДля зниження корозійної агредення внаслідок часткового їх сивності в хімічні реагенти вводять плавлення не розпушаться в ре- інгібітори. Норми введення інгібітозультаті дії коліс автомобілів. рів в хімічні реагенти наведено в доРозпушену масу, що утворилася, датку 7 Наказу № 54. Хлористий сколюють та зсовують автогрей- кальцій фосфатований інгібовано дером; у процесі виготовлення, тому його • за температури атмосферного використовують без додавання інгіповітря нижче мінус 15 °С покрит- біторів. тя обробляють ПСС з мінімальПСС із хлористим натрієм (техним вмістом солі (5%) за норми нічною сіллю) у кількості 3–8% від розподілення 150–400 г/м 2, пов- маси використовують, якщо темпеторну та подальшу обробку по- ратура повітря не нижча за мінус криттів здійснюють у разі зсуву 20 °C. Якщо температура нижча за 50% фрикційних матеріалів з про- мінус 20 °C, використовують суміш їзної частини. піску з хлористим кальцієм або хлористим магнієм. У піску, який використовують для ХІМІЧНІ РЕАГЕНТИ обробки дорожнього покриття взимку У разі профілактичного оброб- (у чистому вигляді або у суміші з хімічлення дорожнього покриття норма ними реагентами), крупність часточок посипання реагентів – 15–20 г/м2, матеріалу не повинна перевищувати норма посипання ПСС – 6 мм, а вміст глинистих або мулових 200–300 г/м2. На спусках, зупинках домішок – не більше ніж 3%.

Безпека праці

Пожежна безпека

Твердопаливні котли ВИБУХАЮТЬ Сергій Колесник, власкор

Використання котлів на альтернативному газу твердому паливі останнім часом активізувалося і підтримується. Проте така економія газу у разі неправильного встановлення чи експлуатації твердопаливних котлів несе загрозу життю людей та будівлям, і такі факти вже непоодинокі.

а території Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату Львівської області 24.07.2016 р. у прибудованій блочній котельні стався вибух твердопаливного котла, внаслідок якого було смертельно травмовано працівника 1967 року народження та зруйновано будівлю котельні. А 18 жовтня у прибудові до 9-поверхової офісної споруди у м. Миколаєві вибухнув твердопаливний котел. У результаті вибуху двоє працівників (30 і 51 рік) з опіками різного ступеню потрапили до лікарні, зруйновано частину зовнішньої стіни та пошкоджені припарковані неподалік декілька легкових автомобілів. Набагато частіше вибухають твердопаливні котли у приватному секторі. Ось кілька прикладів за цей рік: 04.03.2016 р. у с. Горішнє Миколаївського району Львівської області вибухом котла знищено гараж, а також легковий автомобіль ВАЗ 21112 та міні-трактор, що були в гаражі. А 08.05. у с. Новий Биків Чернігівської області від вибуху котла у двоповерховому будинку зруйнована частина будівлі, загинула 40-річна господарка. Як не дивно, твердопаливні котли вибухають набагато частіше, ніж газові, які менш схильні до таких форс-мажорів. Причини вибуху твердопаливних котлів можуть бути різні: неправильний підбір обладнання, неправильний монтаж (обв’язка котла), нехтування правилами експлуатації опалювальних

котлів, незастосування необхідних систем безпеки. Найчастіше використовуються котли невеликої потужності та побутові котли на дровах. Вони встановлюються на невеликих виробничих об’єктах, об’єктах соціальної сфери, в офісних приміщеннях і, звичайно ж, у приватному секторі. Часто при купівлі надається перевага котлам з глибокою топкою (щоб на довше вистачало однієї закладки твердого палива). Проте чим глибша топка, тим вища потужність котла. Іноді вона більша, ніж потрібно для опалення необхідного об’єму

приміщення, і це може призводити до перегріву котла, підвищення в ньому тиску і вибуху. Більшість сучасних котлів енергозалежні, проте вони ефективніші і економічніші. Системи опалення монтуються також переважно з примусовим перекачуванням теплоносія за допомогою електронасоса. У разі відключення електроенергії і працю-

ючому котлі є ризик різкого підвищення в ньому температури і тиску, оскільки припинити горіння негайно, як у газовому котлі, складніше. Доволі часто твердопаливні котли встановлюють у приміщенні, де є газовий котел, тобто паралельно. Водночас іноді порушуються вимоги щодо площі, вентиляції, димовидалення та інших обов’язкових параметрів безпечної експлуатації котлів. Тому особи, які монтують, управляють і експлуатують котли, повинні мати певні знання, уміння і навички. Підприємства, установи і організації мають передусім керуватися НПАОП 0.00-1.59-87 «Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском». Відповідно до п.п. 7.1.1–7.1.8 цього нормативного акта має призначатися особа, відповідальна за справний стан та безпечну дію посудин, з числа інженерно-технічних працівників, які пройшли в установленому порядку перевірку знань цих Правил, причому цей інженерно-технічний працівник повинен бути з підрозділу (цеху, лабораторії тощо), якому підпорядкований обслуговуючий посудини персонал. Також слід дотримуватися Правил безпеки систем газопостачання (НПАОП 0.001.76-15), Правил будови та безпечної експлуатації парових котлів, що працюють під тиском не більше 0,07 МПа (0,7кгс/см2), водогрійних котлів та водопідігрівачів з температурою води не вище 115 оС (НПАОП 0.00-1.26-96), Правил будови і без-

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці печної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води (НПАОП 0.00-1.11-98), ДБН В.2.567:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», ДБН В.2.577:2014 «Котельні» (набрав чинності з 01.01.2015 р. замість СНиП ІІ-35-76 «Котельные установки»), НАПБ А.01.001-2004 «Правила пожежної безпеки в Україні». Порядок введення в експлуатацію котла та його документальне оформлення передбачені п. 5.8 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 14.02.2007 № 71 (далі – Правила № 71). Відповідно до п. 11.2 НПАОП0.00-1.11-98 трубопроводи пари з робочим тиском пари понад 0,07 МПа (0,7 кгс/см2) та трубопроводи гарячої води з температурою води понад 115 °С I категорії з умовним проходом більше ніж 70 мм, трубопроводи II і III категорії з умовним проходом більше ніж 100 мм, а також трубопроводи IV категорії з умовним проходом більше 100 мм (що перебувають в межах теплових електростанцій і котелень) підлягають реєстрації в Держпраці. Інші трубопроводи реєструються на підприємстві-власникові. Згідно з п. 5.8.14 Правил № 71 «Дозвіл на початок роботи установок і трубопроводів, які не підлягають реєстрації в органах Держгірпромнагляду (нині –Держпраці), видає уповноважена посадова особа, що відповідає за справний стан і безпечну та економічну експлуатацію устаткування теплових установок і мереж згідно з чинними нормативними документами з оформленням на це відповідних актів та записом у паспорті». Слід зазначити, що згідно з п. 1 додатку 2 та п.16 додатку 3 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107, відповідний дозвіл від органів Держпраці на експлуатацію парових і водогрійних котлів, а також їх технічний огляд, випробовування, експертне обстеження та технічне діагностування, передбачений тільки для котлів теплопродуктивністю понад 0,1 МВт. Цією обставиною іноді користуються заповзятливі

www.ohoronapraci.kiev.ua

керівники та спеціалісти підприємств, які виготовляють та монтують модульні котли, що складаються з декількох модулів, сумарна потужність яких істотно перевищує 100 кВт. Фактично такі установки є об’єктами підвищеної небезпеки, але здійснити контроль за їх встановленням та нагляд за експлуатацією з боку контролюючих органів неможливо. Відповідальним за експлуатацію твердопаливного котла та обслуговуючому персоналу варто пам’ятати, що для запобігання вибуху на котлі обов’язково потрібно встановити запобіжний пристрій, а краще – систему безпеки з контуром охолодження, що передбачає постачання холодної води з системи водопостачання у разі перегріву котла. Теплотехніки радять, якщо можна, встановлювати буферну ємність, яка не дозволить

менше ніж 1 м, а мінімальна висота приміщення – не менше ніж 2,5 м. Об’єм приміщення залежить від потужності котлів. Приміщення, де встановлено твердопаливний котел, повинно мати неперекриваний припливний отвір площею не менш ніж 200 см2, а також витяжний вентиляційний канал, розташований під стелею приміщення. Припливний отвір краще за все розміщувати за твердопаливним котлом на висоті не більше ніж 1 м від рівня підлоги. У димохідній шахті має бути однаковий розріз по всій довжині та мінімальна кількість колін. Неприпустиме використання примусової витяжної вентиляції в приміщенні з димоходом з природною тягою. Однак як би правильно не було встановлено твердопаливний котел, слід забезпечити постійний контроль за його роботою. Насам-

котлу «закипіти» і прийме на себе надлишкову температуру та збереже тепло для системи опалення. Важливо встановити джерела безперебійного електропостачання, які б автоматично запускалися у разі виключення електроенергії. Безпосередньо під твердопаливним котлом підлога має бути із негорючих матеріалів. У приміщенні повинно бути природне освітлення (площа засклення має складати 0,03 м2 на 1 м3 об’єму приміщення). Розмір приміщення повинен забезпечувати вільне обслуговування котлів з доступом до всіх частин. Відстані фронтальних частин котлів від стіни повинні бути не

перед потрібно перевіряти димохід на наявність сажі, конденсату, намерзань; стежити за наявністю тяги, теплоносія в системі опалення, справністю системи електропостачання, вентиляції, кранів та запірної арматури в системі опалення. У сильні морози необхідно пильнувати, щоб не примерзла опалювальна магістраль, якщо здійснюється періодична зупинка опалення. Слід пам’ятати, що нехтування будь-якою з перелічених вище вимог та порад може призвести до перегріву та підвищення тиску в котлах. Але і за такої ситуації важливо чітко знати, як діяти, щоб не сталося біди.

Безпека праці

Фоторепортаж

Почули, побачили, випробували П

У 2016 р. різко зросла кількість випадків смертельного травматизму під час виконання робіт у водопровідних і каналіОлександр Фандєєв, спецкор заційних колодязях. Служба охорони праці ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» агропромхолдингу «Астарта-Київ» відповіла на виклик семінаром-практикумом «Організація безпечного проведення газонебезпечних робіт». ГОЛОВНЕ ПРАВИЛО БЕЗПЕКИ: риємно, що наш журнал певною мірою можна

вважати причетним до організації семінару. Адже на підприємстві, як зауважив провідний фахівець з охорони праці та пожежної безпеки агропромхолдингу «Астарта-Київ» Андрій Бесараб, не лише уважно читають журнал «Охорона праці» та інші спеціалізовані видання, а й використовують висвітлені в них найуспішніші практики. Зокрема, йдеться про навчання і тренінги з виконання небезпечних робіт, мета яких – запобігти нещасним випадкам. Часто люди просто не розуміють, яка небезпека може на них очікувати всередині ємкості, колодязя чи невеличкого приямка, не вміють користуватися приладами, засобами індивідуального захисту і страхування, не навчені діяти рішуче й безпомилково в разі виникнення небезпечТренінг з безпечного проведення ної ситуації. Тому під газонебезпечних робіт час першої – теоретичної – частини семінару його учасники (працівники виробничих підрозділів агрофірми, керівники і виконавці, що обслуговують колодязі, здійснюють огляд, чищення, ремонт технологічного обладнання та ємкостей) поновили й поглибили знання щодо ведення газонебезпечних робіт. Лікар-практик, який працює в агрофірмі, у своїй розповіді нагадав, як надавати домедичну допомогу. Фахівці служби охорони праці, пожежної безпеки та охорони навколишнього середовища (ОП, ПБ і ОНС) докладно ознайомили слухачів з принципом дії, правилами користування і перевірки газоанаСпеціаліст з охорони праці розповідає лізаторів «Зонд-1» про принципи дії газоаналізатора і страхувальних поясів, що їх закупило підприємство для всіх виробничих підрозділів. Учасникам семінару також видали зразок наряду-допуску на виконання газонебезпечних робіт, які розробили фахівці з ОП як стандартизований документ. Під час семінару на великому екрані було продемонстровано презентацію щодо безпечного проведення газонебезпечних робіт, а також показано тематичний

знання інструкцій і правил, уміння користуватися засобами захисту допоможуть лише за умови, якщо працівник повсякчас усвідомлює відповідальність за себе і товаришів, є внутрішньо організованим і контролює ситуацію.

відео ролик. Щоб здобуті знання закарбувалися в пам’яті, один із працівників агрофірми розповів присутнім про реальний випадок, що стався з ним і його колегою минулого року на Яреськівському цукровому заводі, та проаналі- Семінар відбувся на базі Яреськівського зував помилки, яких цукрового заводу вони припустилися. Йшлося про те, що його підлеглий, який працював без страхувального пояса і шлангового протигаза, розпочав ремонтні роботи в начебто цілком безпечному колодязі та через нестачу кисню й отруєння невідомим газом почав непритомніти. На щастя, доповідач вчасно відреагував на небезпечну ситуацію і згідно з інструкціями відразу покликав на допомогу. Завдяки його діям все обійшлося. Для всіх учасників семінару було проведено вступний інструктаж з правил безпеки під час перебування на території Яреськівського цукрового заводу та проведення газонебезпечних робіт. До речі, в агрофірмі цього року розробили Медичний працівник план-схему всіх наявних коло- підприємства інструктує, дязів з повною інформацією як надавати домедичну про них. допомогу Представники виробничих підрозділів, на всі 100 озброєні протигазами, страхувальними поясами, приладами контролю газоповітряної суміші, на практиці ознайомилися з роботою безпосередньо у водопровідному та каналізаційному колодязях. Цікаво, що перший неочікувано виявився загазованим, але працівники були готові до таких несподіванок. Завершуючи семінар-практикум, керівник служби ОП, ПБ та ОНС агрофірми ім. Довженка Сергій Скороход наголосив, що навчання – це лише шлях до вдосконалення. Фото автора

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Безпека праці

Гірка статистика

ЦЬОГО

МОГЛО НЕ СТАТИСЯ За оперативними даними, у листопаді 2016 р. в Україні загинули на виробництві 43 особи – на 12 осіб більше проти аналогічного періоду минулого року; сталося 8 групових нещасних випадків, під час яких травмовано 22 особи, зокрема 5 – смертельно. Основними видами подій, які призвели до нещасних випадків зі смертельними наслідками, що пов’язані з виробництвом, були: • ДТП, наїзд ТЗ – 36% від загальної кількості загиблих; • падіння предметів, матеріалів, обрушення породи, ґ рунту тощо – 18%; • падіння потерпілих – 18%; • дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються, – 11%. Коротко про обставини деяких нещасних випадків.

04.11. Донецька область Згідно з оперативною заявкою робітники виконували ремонт на ПС-220 «Азовська» м. Маріуполя. Електрослюсар, отримавши завдання від майстра підстанції знайти інструменти для ремонту вала, самостійно зайшов у ВРУ 10 кВ, де внаслідок короткого замикання дістав опіки рук. За два дні він помер у лікарні. 08.11. Дніпропетровська область На території смт Демурине під час навантажувальних робіт стався не01.01.2016 – 30.11.2016 сталося 69 704 пожежі, загинули 1449 осіб, потерпіли 1158 осіб.

www.ohoronapraci.kiev.ua

щасний випадок із фуражиром ТОВ «Оптімус плюс» Межівського виробничо-структурного підрозділу. Пересувний транспортер, з якого було знято захисний кожух, захопив ланцюгом робітницю за робочий одяг. Від тяжких травм голови та грудної клітки жінка померла на місці. 10.11. Кiровоградська область На ПрАТ «Північний ГЗК» бригада у складі чотирьох осіб виконувала роботи згідно з нарядом-допуском щодо заміни рейок підкранових колій. Після обідньої перерви слюсаря з ремонту устатковання ТОВ «Кривбасремонт» знайшли без ознак життя біля стінової панелі. Лікарі швидкої допомоги констатували смерть. Імовірно, він упав з висоти 20–25 метрів. 11.11. Дніпропетровськ У коридорі школи № 85 сталося задимлення. За якийсь час біля тренерської кімнати без ознак життя було знайдено вчителя фізкультури. За попереднім висновком лікарів чоловік помер унаслідок отруєння чадним газом (оксидом вуглецю).

01.01.2016 – 31.10.2016 сталося 122 414 дорожньотранспортних пригод, загинули 2603 особи, потерпіли 26 647 осіб.

16.11. Львів Під час виконання вантажопідіймальних робіт на будівельному майданчику раптово перекинувся баштовий кран Liebherr. Кранівник ПП «Інжект», який працював на ньому, дістав смертельну травму. 19.11. Сумська область Під час подачі вагонів на комбікормовий завод ПАТ «Біловодський КХП» на Роменщині машиніст, маючи намір перевести стрілки, на ходу стрибнув з підніжки тепловоза. Та, зачепившись за важіль автозчепу, упав під колеса вагона. Через травматичну ампутацію обох ніг наступного дня потерпілий помер. 23.11. Київська область У прибудованому до ангара підсобному приміщенні ДРП-4 в м. Яготині було вирішено здійснити технічний огляд твердопаливного котла. Під час вивантаження з нього дров стався вибух. Троє працівників дістали травми різного ступеня тяжкості, один з них помер у лікарні. Підготувала головний спеціаліст управління інспекційної діяльності Держпраці Галина Мельник

01.11.2016 – 30.11.2016 на водних об’єктах загинули 27 осіб (з них 1 дитина).

01.01.2016 – 30.11.2016 виявлено та знешкоджено 70 866 вибухонебезпечних предметів.

З офіційних джерел

Медицина праці

Актуально

Потрібно оновлювати нормативну базу Ірина Кононова, канд. мед. наук, ст. наук. співроб. Інституту медицини праці НАМН України

У зв’язку з реформуванням в Україні системи медицини та гігієни праці, що триває з 2014 року, склалася непроста ситуація з організацією проведення медоглядів працівників та контролем за умовами праці на робочих місцях. Потрібно терміново вносити зміни до нормативної бази, яка регулює ці питання.

На демографічну ситуацію в країні істотно впливає стан здоров’я населення, який останніми роками помітно погіршується. Здоров’я як соціальна категорія тісно пов’язане з певними умовами проживання і характером діяльності людини. Саме тому слід ще раз загострити увагу на проблемах здоров’я працюючого населення. Загальні принципи державної політики у сфері охорони праці визначені законодавством України. Вони Керівники Проблемної комісії «Гігієна праці та профпатологія» узгоджуються з принципами захисту здоров’я працівників згідно з рекомендаціями Міжна- складання заключних актів за результатами медоглядів родної організації праці та директивами Європейського та санітарно-гігієнічних характеристик умов праці праСоюзу і мають бути спрямовані на створення належних цівників з підозрою на професійне захворювання. До Міністерства охорони здоров’я, Інституту медибезпечних умов праці, запобігання нещасним випадкам цини праці НАМН України та Комітету з питань гігієта профілактику професійних захворювань. Разом із тим питання збереження здоров’я населен- нічного регламентування МОЗ України звертаються ня взагалі і працівників зокрема вирішуються здебіль- керівники підприємств і закладів з проханням надати шого на словах. Небажання посадових осіб Міністерства роз’яснення щодо окремих положень організації профіохорони здоров’я та Міністерства соціальної політики до- лактичних медичних оглядів. Це питання обговорювамовлятися та об’єднувати зусилля для спільної мети при- лось у жовтні цього року на засіданні Проблемної комісії МОЗ НАМН України «Гігієна праці та профпатологія», зводить до загострення проблем у сфері медицини праці. Тим часом медичні огляди працівників, особливо тих, завданням якої є не тільки розгляд наукових напрямів, що мають шкідливі та небезпечні умови праці, – це ва- а й науковий супровід проблем з гігієни праці. Насамперед роботодавців непокоїть питання: хто гома частина системи профпатологічної допомоги, яка направлена на виявлення і профілактику професійних та нині повинен визначати категорії працівників, які підлягають медичним оглядам, відповідно до наказу виробничо обумовлених захворювань. Працевлаштування роботодавцем працівників за ре- МОЗ України «Про затвердження Порядку проведензультатами медичного огляду, своєчасне лікування вияв- ня медичних оглядів працівників певних категорій» від лених хворих, якісний диспансерний нагляд за ними та 21.05.2007 № 246 (далі – Порядок). Згідно з п. 2.2 Порядку до 1 грудня за заявкою роїхнє оздоровлення з належним соціально-побутовим забезпеченням відіграють важливу роль у збереженні тру- ботодавця мають бути визначені категорії працівників, дового потенціалу підприємства. У повному та якісному які підлягають медоглядам, та складений за відповідною профілактичному медогляді, виконанні згідно з його ре- формою акт. Ця робота проводилася закладами Дерзультатами медичних рекомендацій мають бути зацікав- жавної санепідслужби із залученням лікарів з гігієни лені як державні органи влади, так і роботодавці разом праці та лабораторних центрів цієї служби фактично до липня 2016 року. із працівниками. Постановою КМУ від 10.09.2014 № 442 «Про оптиТакий етап реформування системи охорони здоров’я, як ліквідація санітарно-епідеміологічної служби і пе- мізацію системи центральних органів виконавчої влади» редача функції щодо реалізації політики у сфері гігієни реалізація політики у сфері гігієни праці покладена на праці до Державної служби України з питань праці, не- Держпраці. Разом з тим у Положенні про Державну гативно позначився на якості надання медичної допомо- службу України з питань праці, затвердженому постаноги працівникам і фактично зруйнував систему контролю вою КМУ від 11.02.2015 № 96 (далі – Положення), за організацією та якістю проведення медичних оглядів. пунктом 15 визначено, що Держпраці має повноваСвоєю чергою це призвело до порушень налагоджених ження щодо здійснення державного нагляду (контвзаємовідносин лікарів з гігієни праці з лікарями-проф- ролю) тільки за наявністю обов’язкових медичних патологами. Крім того, істотно затягуються терміни оглядів працівників. 44

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Фото К. Теличка

ПРОФІЛАКТИЧНІ МЕДОГЛЯДИ ПРАЦІВНИКІВ

Медицина праці Саме з цього приводу й виникають запитання у роботодавців та профспілок, адже Держпраці документально не визначила для себе значну частину повноважень, які зазначені в Порядку, а саме: • визначення категорій працівників, які підлягають медичним оглядам, та складання акта; • узгодження поіменних списків працівників; • вирішення питання щодо змінення періодичності проведення медоглядів; • ознайомлення лікарів закладів охорони здоров’я з особливостями умов праці та можливим впливом шкідливих виробничих чинників на працівників; • участь у складанні заключних актів з розробленням санітарно-протиепідемічних заходів; • участь в експертній оцінці своєчасності та повноти якості проведення медоглядів, у виконанні оздоровчих заходів разом з профпатологами.

Фото К. Теличка

У різних матеріалах та виступах представники Держпраці постійно посилаються на роз’яснення Мінсоцполітики (лист від 15.03.2016 № 3732/0/14-16/13), де зазначається, що до приведення нормативно-правових актів з гігієни праці у відповідність до чинного законодавства посадові особи Держпраці, здійснюючи державний нагляд (контроль), мають керуватись у межах компетенції чинними законами та нормативно-правовими актами з гігієни праці. Інститут медицини праці НАМН України наголошує, що йдеться саме про здійснення державного нагляду, а не інших функцій в організації медоглядів. Як приклад – інформація одного з підприємств про те, що територіальний орган Держпраці не погодив заключний акт за результатами медичних оглядів через непогодження з ним списків працівників для проведення медогляду, які свого часу були погоджені Держсанепідслужбою. У зв’язку з цим роботодавець не може отримати від комісії з проведення медогляду інформацію про стан здоров’я працівників на виробництві, не може допустити їх до роботи в шкідливих умовах праці, а також розробити та провести належні оздоровчі заходи.

Під час засідання Проблемної комісії «Гігієна праці та профпатологія»

Гостроти проблемі додає й те, що деякі засоби масової інформації, які взяли на себе функцію роз’яснення питань медицини та гігієни праці службам охорони праці підприємств та організацій, залучають для цієї роботи некомпетентних експертів, чим ще більше заплутують ситуацію. Ідеться про статтю «Медичний огляд працівників: практичні аспекти проведення» у № 8 за 2016 рік щомісячного спеціалізованого журналу «Довідник спеціаліста з охорони праці». Автор, який позиціонує себе як експерт з питань охорони праці та пожежної безпеки, не володіє ситуацією про зміни в Державній санітарно-епідеміологічній службі, зокрема щодо передачі її повноважень до Держпраці. Так, серед зразків документів, що публікуються у виданні, є приклад листа-звернення підприємства до відокремленого підрозділу невідомо якої організації.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Ситуація, яка склалася у сфері гігієни та медицини праці, повинна вирішуватися не наданням роз’яснень, а за допомогою прискорення розробки нових документів. За усною інформацією, наданою Держпраці, відомо, що проект нового наказу про порядок проведення профілактичних медичних оглядів працівників певних категорій, передбачений як спільний наказ МОЗ та Мінсоцполітики, уже більш як півроку без руху лежить у МОЗ України. Таким чином, усі щось роблять, а результат – знову ж таки нульовий. І все призведе до того, що до роботи в шкідливих умовах праці будуть допускати хворих, а професійні захворювання виявлятимуть уже на етапі інвалідності працівника, коли реабілітація стане неефективною. В Інституті медицини праці НАМН України вважають, що до розробки і затвердження нового порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій найближчим часом слід підготувати спільне роз’яснення МОЗ та Мінсоцполітики для роботодавців, закладів охорони здоров’я, профпатологів, територіальних органів Держпраці та лабораторних центрів МОЗ щодо участі кожного з них в організації медичних оглядів. ГІГІЄНІЧНІ НОРМАТИВИ

Одним з питань, яке розглядалося на засіданні згаданої вище Проблемної комісії МОЗ, було питання про скасування дії на території України актів санітарного законодавства, які затверджені до 1992 р. У зв’язку з розпорядженням КМУ від 20 січня 2016 р. № 94 «Про визнання такими, що втратили чинність, та такими, що не застосовуються на території України, актів санітарного законодавства», дія зазначених офіційних документів фактично припиниться. Зважаючи на те, що на Держпраці згідно з чинним Положенням покладено виконання першочергових завдань у сфері гігієни праці, зокрема щодо забезпечення моніторингу умов праці та стану здоров’я працівників для профілактики та запобігання професійним і виробничо обумовленим захворюванням, виконувати ці завдання без відповідної гігієнічної бази буде неможливо. Крім того, зважаючи на реформування державних служб, а саме виведення з підпорядкування Міністерства охорони здоров’я України Державної санепідслужби, чітко не визначено відповідальних організацій стосовно перегляду санітарних норм та правил, які були розроблені до 1991 р. в СРСР та УРСР. За запитом МОЗ України, ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» та Проблемна комісія неодноразово готували переліки нормативно-правових актів з гігієни праці, які потребують перегляду, з урахуванням нових наукових досліджень, але чіткої відповіді про завдання, фінансування та розподіл роботи не отримано. Водночас через структурні зміни в наукових установах, навчальних закладах та інших організаціях керівництво Держпраці до цих пір не може визначитись, з якими науковими установами МОЗ та НАМН України буде співпрацювати Служба з питань розробки нових санітарних нормативів. До документів, що регламентують питання з гігієни праці, належать не тільки накази Міністерства охорони здоров’я, санітарні норми та правила, а й методичні вказівки щодо проведення досліджень, профілактичних заходів, а також гранично допустимих концентрацій та рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу, процедура визначення яких доки не затверджена. Отже, питання погодження нових гігієнічних нормативів залишається актуальним.

Медицина праці Розробка санітарних норм і правил, а також інших нормативів базується на наукових дослідженнях, проведення та аналіз яких вимагають певного часу і, крім того, процедури погодження та затвердження. Враховуючи невідкладний перегляд великої кількості ліквідованих актів санітарного законодавства щодо різних питань гігієни праці (близько 70), є потреба ініціювати внесення змін до розпорядження КМУ про подовження строку чинних державних санітарних норм і правил та інших нормативів на три-чотири роки. Найбільше ця проблема стосується нормативів ГДК у повітрі робочої зони, значна частка яких була затверджена ще за колишнього СРСР. З появою нових наукових відомостей про дії окремих шкідливих хімічних речовин на людину та здатність токсикантів викликати специфічні ефекти, вимогою часу стала гармонізація вітчизняних нормативів з нормативами, які діють у країнах ЄС. Для уникнення некерованої ситуації, коли старі нормативні документи будуть нелегітимні, а нові – не сформовані й не узгоджені, слід порушити клопотання перед Кабінетом Міністрів України про подовження строку дії зазначених документів до кінця 2020 року. Є інформація, що керівництво Держпраці України підготовило пакет документів щодо внесення змін у відповідне розпорядження КМУ, але з невідомих причин це подання не підписують у Міністерстві соціальної політики.

ЗА ДАНИМИ ДЕРЖКОМСТАТУ УКРАЇНИ Загалом чисельність населення проти 1991 року скоротилася на 6,75 млн осіб (12,9%). Частка осіб старших за працездатний вік зменшилася на 1,47 млн, хоча в процентному співвідношенні ця категорія майже не змінилася. Також стала меншою кількість осіб молодших за працездатний вік (на 8,3%). Останнє є прогностичною ознакою ще більшого скорочення трудового потенціалу країни найближчими роками. На сьогодні кількість зайнятих в економіці працівників проти 2000 року скоротилася на 914,2 тис. осіб, найманих працівників організацій – 12,1 млн, або 25,7% від загального числа населення. Зменшення чисельності працівників пов’язано із скороченням обсягу виробництва, трудовою міграцією, старінням населення, збільшенням показників смертності серед працюючого населення. Залишилося надто мало часу, для того щоб ситуація не вийшла з-під контролю, а гігієнічна оцінка умов праці та профілактичні заходи, розроблені на її підставі, стали повноцінними, а не формальними.

Новини Держпраці

Роз’яснення щодо медоглядів

Під час онлайн-прийому громадян 16 листопада голова Державної служби України з питань праці Роман Чернега надавав роз’яснення щодо проведення процедури визначення категорій працівників, які підлягають медичним оглядам. Микола Підлісний – інженер з охорони праці ТОВ «Торгово-сервісний центр «Кооператор» (м. Хмельницький). Серед основних видів діяльності цієї організації: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, торгівля з лотків та на ринках, операції з нерухомістю, здавання в оренду власного нерухомого майна. Отже, Миколі Підлісному доводиться відповідати за охорону праці різних категорій працівників. До голови Держпраці він звернувся із запитанням, яке час від часу постає в його діяльності. Раніше функції визначення категорій працівників, що підлягають медичним оглядам, були покладені на Держсанепідслужбу України, проте нині ці повноваження передані Держпраці. Яка сьогодні процедура визначення категорій працівників, які підлягають медичним оглядам?

Голова Держпраці зазначив, що Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я від 21.05.2007 № 246. За заявою роботодавця територіальні органи Держпраці, зокрема лікарі з гігієни праці, визначають категорії працівників, які підлягають періодичному медичному огляду. До заяви роботодавець додає штатний розпис та протоколи лабораторних досліджень умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях. Після опрацювання поданих документів лікар з гігієни праці йде на підприємство, обстежує робочі місця і за результатами обстеження та представлених роботодавцем протоколів лабораторних досліджень видає акт визначення категорій працівників, що підлягають періодичному медичному огляду. На підставі акта роботодавець протягом місяця складає чотири примірники поіменних списків працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам. Один примірник списку залишається на підприємстві, другий – надсилають у заклад охорони здоров’я, третій – в Управління Держпраці, четвертий передають Фонду соціального страхування. Далі роботодавець укладає договір про проведення медогляду із закладом охорони здоров’я, що акредитований з профпа-

тології. Заклад охорони здоров’я розраховує вартість медичного огляду, складає план-графік та погоджує його з роботодавцем. Останній має забезпечити своєчасне та організоване проходження працівниками медоглядів та обстежень. Для цього видає наказ про проведення медоглядів та призначає відповідальних осіб. Усі працівники зобов’язані пройти медогляд. Якщо хто-небудь відмовляється проходити медичний огляд, роботодавець має право притягнути його до дисциплінарної відповідальності та відсторонити від виконання обов’язків без збереження заробітної плати. За результатами періодичних медичних оглядів (протягом місяця після їхнього закінчення) комісія закладу охорони здоров’я оформляє Заключний акт у шести примірниках. Один примірник залишається в закладі охорони здоров’я, що проводив медогляд, інші надаються роботодавцю, представнику профспілкової організації або вповноваженій працівниками особі, профпатологу, територіальному органу Держпраці, робочому органу виконавчої дирекції Фонду. Територіальні органи Держпраці під час погодження Заключного акта надають рекомендації щодо проведення заходів для поліпшення умов праці та профілактики професійних захворювань. Інформцентр Держпраці

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Ð&#x153;ÐµÐ´Ð¸Ñ&#x2020;Ð¸Ð½Ð° Ð¿Ñ&#x20AC;Ð°Ñ&#x2020;Ñ&#x2013;

www.ohoronapraci.kiev.ua

Ð ÐµÐºÐ»Ð°Ð¼Ð°

Профілактика серцево-судинних захворювань

Медицина праці

Знижуємо «серцеві» ризики. Досвід «Запоріжсталі» Аліна Ільченко, провідний інженер з охорони праці відділу договорів, статистики та промислової медицини Дирекції з охорони праці, промислової та техногенної безпеки ПАТ «Запоріжсталь».

Обов’язковий медогляд працівників, що проводиться згідно з наказом МОЗ, не передбачає ґрунтовних досліджень серцево-судинної системи. Тому виявити на ранніх стадіях атеросклероз неможливо. Але є роботодавці, які ставляться до цієї проблеми з особливою увагою. береження життя і здоров’я працівників на робочих місцях передбачає цілий комплекс заходів. Періодичні медичні огляди – основа важливої профілактичної роботи зі збереження здоров’я трудящих. Згідно з Порядком, затвердженим наказом МОЗ № 246 від 21.05.2007 р. «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» (далі – Наказ), для працівників під час прийняття на роботу, набуття суміжної професії проводять обов’язкові попередні медичні огляди. Протягом своєї дальшої трудової діяльності на комбінаті вони також проходять періодичні медичні огляди й за потреби позачергові медогляди. ПАТ «Запоріжсталь» уклало договори на медичне обслуговування працівників комбінату з ТОВ «ВІТАЦЕНТР». До комплексу заходів щодо збереження здоров’я працівників, які проводить комбінат, також входять: регулярний санітарно-гігієнічний контроль за додержанням норм вмісту шкідливих речовин, моніторинг параметрів мікроклімату, контроль фізичних чинників на робочих місцях. Працівників комбінату забезпечено сучасними засобами індивідуального захисту, що створюють найефективніший захист від шкідливих і небезпечних виробничих чинників. Згідно з даними ТОВ «ВІТАЦЕНТР», одержаними в результаті проведення медичних оглядів, на комбінаті працюють 1328 осіб із захворюваннями серцево-судинної системи, що становить приблизно 10% від загальної кількості працівників. Для поліпшення стану здоров’я таких працівників, профілактики можливих ускладнень, крім профілактичних заходів, затверджених Міністерством охорони здоров’я України, на нашому підприємстві розроблена і з успіхом реалізується низка заходів. Серед них такі заводські програми, як «Ключі до здорового серця» і «У здоровому тілі – здоровий дух», спрямовані на

виявлення й профілактику серцево-судинних захворювань. З початку їх реалізації на комбінаті спостерігається стабільна позитивна динаміка щодо зниження природної смертності на робочому місці, а також захворюваності в групі серцево-судинної патології (рис. 1). Статистика випадків природної смерті на комбінаті 5 випадків 4 випадки

2 випадки 1 випадок 2013 р.

2014 р.

2015 р.

І півріччя 2016 р.

Рис. 1

Із 2013 року на комбінаті зафіксовано 12 випадків природної смерті працівників. Головною причиною цих передчасних смертей є серцево-судинні катастрофи. В основі таких патологій лежить атеросклероз, який розвивається протягом багатьох років. У середньому віці він може набувати серйозних форм і проявлятися симптомами. Обов’язковим медоглядом, що передбачений Наказом, виявити атеросклероз неможливо. Слід зазначити, що неабияку роль відіграє ставлення самих працівників до стану свого здоров’я. Наше завдання – звернути їхню увагу на наявність цієї проблеми, сформувавши правильне її сприйняття й розуміння того, що працівники самі можуть значно знизити небезпеку виникнення нещасного випадку, а також надати їм потрібні інструменти для лікування й профілактики таких захворювань.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Медицина праці Статистика серцево-судинних захворювань (на 100 працівників) 5,53

Кількість днів непрацездатності, пов’язаної з ССЗ (% від загальної кількості) 6,04 4,42

3,01

4,24

2,84

3,59

1,34 2013 р.

2014 р.

2015 р.

І півріччя 2016 р.

Рис. 2

Варто відзначити позитивну динаміку зниження випадків тимчасової непрацездатності, зумовлених серцево-судинними захворюваннями, за час роботи програм і проведення додаткових заходів щодо зниження ризику виникнення серцево-судинних захворювань і катастроф (рис. 2, 3). ДОДАТКОВІ МЕТОДИ Й ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ РАННЬОГО ВИЯВЛЕННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

На підприємстві для раннього виявлення та профілактики серцево-судинних захворювань вживають низку заходів. 1. Проводять додаткові медичні огляди: • Щорічно проводять обов’язкові медичні огляди працівників критичних спеціальностей. До цієї групи належать працівники, раптове погіршення самопочуття яких може створити загрозу життю й здоров’ю однієї чи кількох осіб і/або призвести до аварії чи екологічного інциденту зі значним матеріальним збитком. Медогляд цієї категорії працівників доповнюється консультацією кардіолога, а також необхідними додатковими обстеженнями, які призначаються в індивідуальному порядку (холтерівське моніторування, доплерографія серця й судин, велоергометрія тощо). • Додатковий медичний огляд працівників старше 45 років, у яких підвищується ризик розвитку серцево-судинної патології, проводиться також щороку й включає дослідження ліпідограми та виявлення групи ризику за захворюваннями серцево-судинної системи згідно з європейською картою оцінки ризику розвитку серцево-судинних захворювань (SCORE). Під час проведення таких медоглядів виокремлюють групу працівників, що підлягають передзмінному медичному огляду. Отже, у працівників зазвичай формується зацікавленість стежити за своїм здоров’ям, постійно приймати призначені антигіпертензивні препарати, вчасно коригувати дози препаратів, а також самі препарати. 2. Щодня проводяться обов’язкові передзмінні й вибіркові післязмінні медогляди водіїв і працівників залізничного транспорту. Якщо показники артеріального тиску у працівника високі, його не допускають до виконання службових обов’язків.

www.ohoronapraci.kiev.ua

2013 р.

2014 р.

2015 р.

І півріччя 2016 р.

Рис. 3

3. Постійно проводиться аналіз захворювань серцево-судинної системи з тимчасовою втратою працездатності на комбінаті в цілому, а також у структурних підрозділах на засіданнях комісій з аналізу захворюваності. Виокремлюють групу працівників, які часто й довго хворіють, для них розробляють індивідуальний план оздоровлення та реабілітації. 4. Створено електронну базу фіксації листків тимчасової непрацездатності. У разі виявлення працівника з повторюваними випадками непрацездатності у зв’язку із захворюваннями серцево-судинної системи, начальникові структурного підрозділу подається інформація про такого працівника й потребу направити його на позачерговий медичний огляд для вирішення питання про профпридатність. 5. Для раннього виявлення у працівників захворювань серцево-судинної системи, обстеження й лікування таких працівників далі, розгляду й вирішення питань про їх дальше працевлаштування створено розширену лікарсько-консультативну комісію (далі – РЛКК), до складу якої входять лікарі ТОВ «ВІТАЦЕНТР», представники структурних підрозділів комбінату, а також Дирекції з охорони праці, промислової та техногенної безпеки. Засідання РЛКК зазвичай проводяться двічі на місяць. Контингент для направлення формується за підсумками періодичного медичного огляду або за рекомендацією цехового лікаря-терапевта для визначення профпридатності працівників. На РЛКК направляють працівників таких категорій: • з установленим діагнозом «гіпертонічна хвороба» (далі – ГХ) (у період проведення періодичного медичного огляду); • виявлені під час аналізу захворюваності за структурними підрозділами працівники, які отримували листки непрацездатності через захворювання, зумовлені патологією серцево-судинної системи. Відповідно до висновків РЛКК, направлені працівники поділяються на три групи: 1-ша група. Допущені до роботи з умовою проходження передзмінних медичних оглядів, а також ті, хто підлягає динамічному спостереженню в диспансерній групі за ГХ, яке проводиться чотири рази на рік

Медицина праці для контролю стану й корекції лікування. Найкраща схема динамічного спостереження: перший раз – періодичний медичний огляд; другий раз – лікування в умовах санаторію-профілакторію; третій раз – візит до цехового лікаря-терапевта (контроль стану й корекція лікування); четвертий раз – лікування в санаторії-профілакторії або візит до цехового лікаря-терапевта (контроль стану й корекція лікування). Під час проведення РЛКК працівник особисто ознайомлюється зі схемою диспансерного спостереження й зобов’язується проходити диспансерне спостереження чотири рази на рік (кожні три місяці). Працівники з рекомендованою схемою лікування й профілактики ознайомлюються з нею під підпис. Далі здійснюється контроль виконання запропонованих заходів. У разі невиконання рекомендацій працівник потрапляє до третьої групи. 2-га група. «Група ризику», працівники, які для ухвалення рішення про їхню профпридатність потребують дообстеження та/або лікування. Після таких заходів за рішенням РЛКК працівники потрапляють або до першої, або до третьої групи; 3-тя група. Недопущені до такої роботи, що потребують переведення на роботу в непротипоказаних умовах праці.

• • • • • • • • •

•

Правильне харчування

Фізична активність

4 кроки до здорового серця

Своєчасна діагностика

Контроль ваги та відмова від шкідливих звичок

ПРОФІЛАКТИКА СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Для профілактики захворювань на підприємстві проводиться санітарно-просвітня робота: • індивідуальні бесіди медперсоналу з працівниками, які страждають на ГХ; • проведення тижнів здоров’я в здоровпунктах комбінату, у рамках яких кожний працівник на умовах анонімності має змогу виміряти артеріальний тиск, визначити рівень глюкози крові та інші параметри, одержати консультації з питань профілактики й лікування серцево-судинних захворювань, а також здорового способу життя. Крім того, у ці дні в здоровпункті комбінату веде прийом цеховий лікар-терапевт, до якого звертаються працівники з дис-

пансерних груп для контролю за станом здоров’я й за потреби коригування призначеного лікування; проведення щорічного конкурсу дитячого малюнка й сімейної фотографії на тему «Здоровий спосіб життя»; виступи на радіо «Запоріжсталь» про принципи ведення здорового способу життя, профілактики захворювань та особливості поведінки в аномальних погодних умовах; популяризація виробничої гімнастики для офісних працівників – радіотрансляція фізкультхвилинок двічі на день; статті в газеті «Дніпровський металург» на теми збереження життя й популяризації здорового способу життя; випуск санбюлетенів; бесіди з працівниками про принципи ведення здорового способу життя, які проводять під час навчання посадові особи з питань охорони праці; організація спортивних змагань, заходів; щочетверга в легкоатлетичному манежі проводиться день здоров’я, у рамках якого працівники комбінату й члени їхніх родин мають змогу безкоштовно відвідувати різноманітні спортивні секції; у їдальнях комбінату впроваджено систему дієтичних столів, у меню вільного вибору внесено інформацію про калорійність готових блюд, а також є таблиці із зазначенням розрахунків добової потреби в калоріях для дорослого працездатного населення залежно від статі, віку, характеру та інтенсивності праці. у санаторії-профілакторії, в якому проводиться оздоровлення працівників комбінату, оновлено діагностичне й лікувальне обладнання, відремонтовано зал ЛФК і спортивні майданчики, у штат додатково введено лікаря-кардіолога. Працівники одержують індивідуальні рекомендації з лікувальної фізкультури, харчування, модифікації способу життя. ГОТОВНІСТЬ ДО ЕКСТРЕНОГО РЕАГУВАННЯ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ КАТАСТРОФ

Усі здоровпункти комбінату оснащені сучасними автоматичними зовнішніми дефібриляторами, електрокардіографами, глюкометрами та іншим новітнім обладнанням. 20% працівників пройшли навчання за курсом «Надання долікарської медичної допомоги» для максимально швидкої та якісної допомоги потерпілим. Навчання проводиться з акцентом на відпрацьовування практичних навичок серцево-легеневої реанімації. Регулярно проводяться тренувальні заходи із залученням як працівників комбінату, так і медпрацівників. ВИСНОВКИ

Головна цінність будь-якого роботодавця – це люди, колектив. Постійна увага до здоров’я працівника є неодмінною умовою розвитку компанії. Але варто зазначити, що без усвідомлення людиною необхідності вести здоровий спосіб життя, виконувати рекомендації медиків, проводити профілактичні заходи зусилля роботодавця можуть виявитися малоефективними.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Медицина праці

www.ohoronapraci.kiev.ua

Соціальний захист

Розслідування нещасних випадків

Працювати водієм було протипоказано

Страхові експерти довели, що смерть водія від гострої серцевої недостатності була пов’язана з виробництвом. Василь Соф’як, страховий експерт з охорони праці відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Городенківському районі Івано-Франківської області

ормальність при проведенні медичного огляду працівника призвела до біди. Більшість працівників під час трудової діяльності повинні щороку проходити медичні огляди, метою яких є визначення стану здоров’я людини, зокрема можливості виконання нею певних трудових обов’язків. У законодавстві України чітко визначено категорії працівників, наведено перелік професій, видів діяльності та виробництв, працівники яких підлягають медичним оглядам. Роботодавець здебільшого за свій рахунок зобов’язаний організувати їхнє проведення як для вже працюючих на підприємстві співробітників, так і для тих, хто тільки влаштовується на роботу, а також проконтролювати проходження ними цієї процедури та не допустити формалізму.

Для організації проведення медичних оглядів на підприємстві складаються списки осіб та видається наказ про направлення на його проходження. Попередній (під час прийняття на роботу) та періодичний медичні огляди проходять працівники, зайняті на важких роботах, роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, також особи віком до 21 року. Результати медогляду і висновок про стан здоров’я працівника комісія заносить до медичної картки амбулаторного хворого і до картки працівника, який підлягає попередньому та періодичному медичним оглядам. Також вона видає працівникам медичні довідки про їх проходження. За результатами періо-

дичного обстеження комісія складає Заключний акт та направляє на підприємство. До Заключного акта додаються поіменні списки тих працівників, у яких виявлено підозру на профзахворювання, які підлягають дообстеженню з виявленими вперше загальними захворюваннями і які потребують переведення на іншу роботу, лікування тощо. А роботодавець наказом по підприємству відсторонює від роботи працівників, які не пройшли в установленому порядку медичні огляди, та не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров’я. Вчасне та якісне проведення медичних оглядів працівників дозволить роботодавцю залучати їх до виконання роботи, яка не протипоказана станом їхнього здоров’я, що допоможе зберегти їхнє життя та здоров’я у процесі трудової діяльності. Прикладом неякісного проведення медичного огляду є нещасний випадок зі смертельним наслідком, що стався з водієм філії «Тлумацький райавтодор». Перебуваючи у відрядженні в межах області, водій відчув погіршення стану здоров’я і невдовзі помер від гострої серцевої недостатності та ішемічної хвороби серця. Комісія з розслідування цього нещасного випадку встановила, що потерпілому МСЕК встановлено ІІІ групу загального захворювання із діагнозом «ішемічна хвороба серця» та протипоказана робота водієм. Незважаючи на це, Тлумацька ЦРЛ провела медичний огляд водія та видала медичну довідку про його придатність до керування транспортним засобом. Причини нещасного випадку: неякісне проведення медичного огляду та незадовільний стан здоров’я водія. Комісія, провівши розслідування нещасного випадку, встановила, що потерпілому відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією працювати водієм було протипоказано, а під впливом метрологічних погодних умов середовища (температура повітря досягала 33,77 градуса) сталося раптове погіршення стану його здоров’я, що призвело до смерті. Випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом, і складено акт за формою Н-1. Також комісія встановила, що винні в настанні нещасного випадку посадові особи Тлумацької ЦРЛ, які проводили медичний огляд водія та, ігноруючи акт огляду МСЕК, що був у наявності в ЦРЛ, допустили його до керування транспортним засобом. У той же час водій приховав від підприємства факт встановлення групи інвалідності та не надав довідку про проходження ним огляду МСЕК. Наразі триває службове розслідування щодо посадових осіб районної лікарні.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2016

Рекгама

Соціальний захист

www.ohoronapraci.kiev.ua

MSA – Ваш партнер пʼʛ ʮʖʨ роботʟ на висоті

Рекгама

Страхувальні прив’язі

ЗІЗ від падіння втягувального типу

Страхувальні стропи з амортизатором

Продукція для робіт у замкненому просторі

MSA Украʽна, Киʽв • Тел. +38 044 205 56 40 • info.ua@MSASafety.com facebook.com/MSAsafety

youtube.com/MSAsafety

Горизонтальні та вертикальні анкерні лінії

Гнучкі системи для спасіння

Для отримання повнішої інформації завітайте до нас за адресою MSAsafety.com і підпишіться на електроннʪ розсилʡʪ новин MSAeNews. ОХОРОНА ПРАЦІ 1 2 /2016

www.ohoronapraci.kiev.ua

ОХОРОНА ПРАЦІ 1 2 /2016

Самооцінка стану культури безпеки. Досвід ЮУАЕС

Інформаційні технології на службі охорони праці

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

№ 12/2016

ОХОРОНА ПРАЦІ індекс 74377

ЧОТИРИ ВИДИ РУКАВИЧОК ДЛЯ БУДЬ-ЯКИХ ЗАВДАНЬ

Детальніше і на www.ukrintek.com

З Нов Н ввим им м ро роком ом мт таа Рі Різ ізздвом вом Христ вом Х иист Хрис Хри товим! ови овим вим им!!

РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

ОХОРОНА ПРАЦІ

№ 12/2016

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ȿɤɫɩɟɪɬɢɡɚ ɨɛ¶ɽɤɬɿɜ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɚ ȿɤɫɩɟɪɬ ɿ ɫɩɟɰɿɚɥɿɫɬ Ɉɛɨɜ¶ɹɡɤɢ ɩɨɫɚɞɨɜɢɯ ɨɫɿɛ ɭ ɫɮɟɪɿ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɜ ɉɌɍ www.ohoronapraci.kiev.ua

ЗМІСТ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Новини законодавства

Рубрику веде Тетяна Бреус Організація виробництва

Експертиза об’єктів виробництва. Експерт і спеціаліст

Микола Федоренко

! ȼɢɦɨɝɢ ɱɢɧɧɨɝɨ ɡɚɤɨɧɨɞɚɜɫɬɜɚ ɫɬɨɫɨɜɧɨ ɜɢɞɿɜ ɟɤɫɩɟɪɬɢɡ ɭɦɨɜ ɬɚ ɩɨɪɹɞɤɭ ɡɚɥɭɱɟɧɧɹ ɟɤɫɩɟɪɬɿɜ ɿ ɫɩɟɰɿɚɥɿɫɬɿɜ ɞɨ ɪɨɡɫɥɿɞɭɜɚɧɧɹ ɧɟɳɚɫɧɢɯ ɜɢɩɚɞɤɿɜ ɿ ɞɨ ɟɤɫɩɟɪɬɧɢɯ ɞɨɫɥɿɞɠɟɧɶ Думка спеціаліста

Основні напрями здійснення роботодавцем заходів з охорони праці: організаційні заходи

Анатолій Стовбун

! Ɇɟɬɨɞɢɱɧɿ ɪɟɤɨɦɟɧɞɚɰɿʀ ɩɨɪɚɞɢ ɪɨɛɨɬɨɞɚɜɰɹɦ ɳɨɞɨ ɩɿɞɜɢɳɟɧɧɹ ɪɿɜɧɹ ɡɧɚɧɶ ɡ ɩɪɨɛɥɟɦ ɛɟɡɩɟɤɢ ɿ ɝɿɝɿɽɧɢ ɩɪɚɰɿ Зразки документів

Обов’язки посадових осіб у сфері охорони праці 37 в професійно-технічному училищі

Петро Почтаренко

! Ⱦɥɹ ɞɢɪɟɤɬɨɪɚ ɭɱɢɥɢɳɚ ɣɨɝɨ ɡɚɫɬɭɩɧɢɤɿɜ ɡɚɜɿɞɭɜɚɱɚ ɤɚɛɿɧɟɬɭ ɦɚɣɫɬɪɚ ɜɢɪɨɛɧɢɱɨɝɨ ɧɚɜɱɚɧɧɹ ɝɨɥɨɜɧɨɝɨ ɛɭɯɝɚɥɬɟɪɚ ɬɚ ɿɧ Пам’ятка

Порядок проведення інструктажів учасників навчально-виховного процесу

Микола Федоренко

! ȼɫɟ ɳɨ ɩɨɬɪɿɛɧɨ ɡɧɚɬɢ ɩɪɨ ɿɧɫɬɪɭɤɬɚɠɿ ɡ ɩɢɬɚɧɶ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɬɚ ɿɧɫɬɪɭɤɬɚɠɿ ɡ ɩɢɬɚɧɶ ɛɟɡɩɟɤɢ ɠɢɬɬɽɞɿɹɥɶɧɨɫɬɿ Нормативне забезпечення 45

Безпека праці: НПАОП чи ДСТУ?

Микола Федоренко

! ɉɟɪɟɥɿɤ ɇɉȺɈɉ ɿ ȾɋɌɍ ɩɨɜ¶ɹɡɚɧɢɯ ɡ ɛɟɡɩɟɱɧɨɸ ɟɤɫɩɥɭɚɬɚɰɿɽɸ ɡɚɫɨɛɿɜ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɚ ɩɿɞɜɢɳɟɧɨʀ ɧɟɛɟɡɩɟɤɢ ɡɚ ɄȼȿȾ

Офіційна відповідь 58

Запитували – відповідаємо ! Ɂɚɩɢɬɚɧɧɹ ɬɚ ɜɿɞɩɨɜɿɞɿ ɡ ɨɧɥɚɣɧ ɩɪɢɣɨɦɭ ɩɪɟɞɫɬɚɜɧɢɤɿɜ Ⱦɟɪɠɩɪɚɰɿ

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНА Л

ОХОРОНА ПРАЦІ НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ № 12/2016 Адреса редакції 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1 Тел./факс (044) 558-74-11 E-mail: mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua

Головний редактор Дмитро МАТВІЙЧУК Тел. (044) 558-74-11 Комп’ютерна верстка Оксана Дельова

Реклама Тел.: (044) 296-05-65, 296-82-56 Відділ реалізації та маркетингу Тел.: (044) 559-19-51, 558-74-27 Поліграфічні послуги Тел. (044) 559-62-79

Друкується мовою оригіналу. Точка зору редакції не завжди збігається з думкою авторів матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не рецензуються. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Надруковано в друкарні ДП «Редакція журналу «Охорона праці». 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Постанова від 02.11.2016 № 775 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 594 і 615». Зокрема, внесено зміни до Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30.05.2011 № 594, і Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30.05.2011 № 615. Реалізація акта сприятиме можливості переоформлення надрокористувачами вказаного вище дозволу під час реорганізації підприємства для уникнення втрати законно отриманих дозволів, за які сплачено кошти. Постанова від 05.10.2016 № 741 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України та Ради Міністрів УРСР». Цією постановою внесено зміни до таких постанов Кабінету Міністрів України: «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01.08.1992 № 442; «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17.11.1997 № 1290; «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня» від 21.02.2001 № 163. Тобто уряд привів низку нормативно-правових актів КМУ у відповідність до чинного законодавства України в частині визначення органу, уповноваженого здійснювати контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовку пропозицій щодо вдосконалення цих списків. Внесення змін до деяких постанов КМУ та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів КМУ та Ради Міністрів УРСР сприятиме забезпеченню виконання Державною службою України з питань праці своїх повноважень і функцій відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про охорону праці». Постанова від 26.10.2016 № 763 «Про затвердження переліку суб’єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов’язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі». Це ще один крок уряду на шляху дерегуляції підприємницької діяльності. Скасовано монополію державних аварійно-рятувальних служб на аварійно-рятувальне обслуговування. Адже звільняються від обов’язку укладати угоди на відповідне обслуговування суб’єкти господарювання, які утворили на професійній основі об’єктові аварійно-рятувальні служби, що пройшли відповідну атестацію. Також затверджено Перелік суб’єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов’язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі. До нього включено об’єкти підвищеної небезпеки та окремі об’єкти, на території яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій державного, регіонального та місцевого рівнів, а також місця масового відпочинку населення на водних об’єктах і рекреаційні зони у період масового відпочинку населення.

Аварійно-рятувальна служба – сукупність організаційно об’єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (ст. 2 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI). Основними завданнями Оперативнорятувальної служби цивільного захисту є проведення робіт та вжиття заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, а також ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій (п. 1 розділу ІІІ Положення про Оперативнорятувальну службу цивільного захисту, затвер дженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.07.2014 № 631).

Порядок перевезення небезпечних вантажів різними видами транспорту визначають такі нормативні документи: для залізничного транспорту – Правила перевезення небезпечних вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 25.11.2008 № 1430; для автомобільного – Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС України від 26.07.2004 № 822; для повітряного – Правила перевезення небезпечних вантажів повітряним транспортом (НПАОП 62.0-1.0374); для морського – Єдині правила безпеки перевезення вантажів і пасажирів на морських суднах Міннафтопрому (НПАОП 61.11.17-89). Для позначення вантажів під час їх транспортування використовують знаки небезпеки відповідно до ідентифікаційного номера речовини або виробів згідно з Рекомендаціями Організації Об’єднаних Націй; таблички, бирки та марковання (маркувальні коди) – відповідно до ДСТУ 45005:2005 «Вантажі небезпечні. Марковання».

НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Постанова від 05.10.2016 № 687 «Про внесення змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів». Удосконалено процедуру реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів шляхом уточнення переліку державних автоматизованих баз даних, потрібних для таких дій, з метою підтвердження власників та правомірності придбання транспортних засобів. Так, значно скорочено час реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, зняття їх з обліку (за рахунок електронної передачі інформації від розпорядників реєстрів до уповноваженого органу Міністерства внутрішніх справ України) та чітко визначено перелік державних автоматизованих баз даних, потрібних для таких дій. Унесені зміни спрямовані на убезпечення від недобросовісних дій третіх осіб під час реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, які перебувають у заставі або передані в користування. Постанова від 27.09.2016 № 664 «Про внесення змін до пункту 4 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи». Урегульовано питання щодо затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи. Зокрема, внесено зміни до пункту 4 відповідного Порядку, якими передбачено виключити норму в частині обмеження термінів затвердження проектів будівництва, що реалізуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії (крім випадків, передбачених законодавчими актами). Також надається можливість державним науковим організаціям затверджувати проекти об’єктів будівництва загальною кошторисною вартістю від 120 до 400 млн гривень. Постанова від 22.09.2016 № 673 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1172 і від 5 квітня 2014 р. № 85». Збільшено кількість державних інспекторів з нагляду за безпекою авіації. Це матиме позитивний вплив на підвищення рівня безпеки польотів та авіаційної безпеки через посилення нагляду з боку Державіаслужби. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2017 року. Постанова від 14.09.2016 № 641 «Про внесення змін до пункту 30.3 Правил дорожнього руху». Уряд привів у відповідність до європейських норм вимоги щодо перевезення небезпечних вантажів. Потрібні зміни внесено в Правила дорожнього руху. Зокрема, адаптовано до євростандартів позначення небезпечних вантажів. Ухвалене рішення уряду сприятиме підвищенню безпеки при перевезенні небезпечних вантажів, у тому числі у взаємодії різних видів транспорту. Розпорядження від 08.09.2016 № 663-р «Про затвердження складу представників сторони органів виконавчої влади у Національній тристоронній соціально-економічній раді та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». У зв’язку з кадровими змінами в системі центральних органів виконавчої влади уряд затвердив склад представників сторони органів виконавчої влади у Національній тристоронній соціально-економічній раді та визнав такими, що втратили чинність, деякі розпорядження КМУ. Нагадаємо, що Національна тристороння соціально-економічна рада – постійно діючий орган, що утворюється Президентом України для ведення соціального діалогу. Національна рада відповідно до покладених на неї завдань виконує дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення спільної позиції та надання рекомендацій і пропозицій сторін соціального діалогу, зокрема, щодо формування та реалізації державної економічної та соціальної політики, регулювання трудових, економічних, соціальних відносин. Постанова від 31.08.2016 № 576 «Про внесення зміни до пункту 1 Порядку встановлення членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячної доплати до пенсії у зв’язку з втратою годувальника».

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА

Розширено коло осіб, на яких поширюватимуться соцгарантії згідно із Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Це стосується працівників калієвомагнієвих та озокеритних копалень. Постановою внесено відповідні зміни до Порядку встановлення членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, щомісячної доплати до пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Отже, до шахтарів відповідно до ст. 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» серед інших належатимуть працівники, що видобувають марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2017 року. Постанова від 31.08.2016 № 565 «Про внесення змін до Примірного положення про центр надання адміністративних послуг». Уряд продовжує роботу над удосконаленням функціонування мережі центрів надання адміністративних послуг. Внесено зміни до Примірного положення про центр надання адміністративних послуг, затвердженого постановою КМУ від 20.02.2013 № 118, якими уточнено вимоги до функціонування центрів, завдання та права їхніх адміністраторів, а також передбачено можливість створення віддалених робочих місць для роботи адміністраторів центрів надання адміністративних послуг. Розпорядження від 23.08.2016 № 599-р «Про схвалення проекту Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні». У лютому 2015 року розпочався переговорний процес з підготовки проекту нової Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні. 14 липня цього року Спільна робоча комісія з підготовки проекту нової Генеральної угоди завершила свою роботу. Генеральна угода укладається на 2016–2017 роки на тристоронній основі між всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців в особі Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні (Сторона роботодавців), всеукраїнськими об’єднаннями професійних спілок в особі Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні (профспілкова Сторона) та Кабінетом Міністрів України (Сторона органів виконавчої влади). Постанова від 23.08.2016 № 561 «Про затвердження Порядку подання документів в електронному вигляді до органу ліцензування та видачі ним документів в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних засобів зв’язку». Спрощено процедуру подання документів для одержання ліцензії: уряд затвердив порядок подання документів в електронному вигляді до органу ліцензування та видачі ним документів в електронному вигляді. Постановою, зокрема, передбачено, що органи ліцензування протягом двох місяців затверджують за погодженням з Мінекономрозвитку шаблони електронних документів та забезпечують оприлюднення та подальше оновлення на своїх офіційних веб-сайтах та на єдиному державному порталі адміністративних послуг. Ці заходи дадуть змогу значно спростити процедури подання документів, потрібних для одержання ліцензії та її отримання на руки за допомогою телекомунікаційних засобів зв’язку. Постанова від 23.08.2016 № 547 «Про внесення змін до пункту 14 переліку органів ліцензування». Зміни до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» набрали чинності 1 січня. Документом, зокрема, визначено, що «ліцензуванню підлягає виробництво особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, поводження з небезпечними відходами. Не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб’єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на поводження з небезпечними відходами».

Провадження господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди) є порушенням ст. 164 КУпАП від 07.12.1984 № 8073-X і тягне за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 н. м. д. г. з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

З метою приведення у відповідність до Закону нормативно-правових актів КМУ уряд прийняв постанову «Про внесення змін до пункту 14 переліку органів ліцензування», якою Мінприроди визначено органом ліцензування таких видів господарської діяльності: виробництво особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається КМУ, поводження з небезпечними відходами. До НПАОП, які регламентують порядок поводження з вибуховими матеріалами, належать: Порядок реалізації надлишку вибухових матеріалів промислового призначення або таких, потреба у використанні яких відпала (НПАОП 0.00-6.02-06); Порядок знищення вибухових матеріалів промислового призначення (НПАОП 0.00-6.03-06); Порядок обліку вибухових матеріалів промислового призначення (НПАОП 0.00-6.04-06); Порядок включення (виключення) вибухових матеріалів промислового призначення до (з) Переліку вибухових матеріалів промислового призначення, допущених до постійного виробництва і застосування (НПАОП 0.00-6.05-06); Порядок проведення випробувань розроблених, ввезених в Україну та конверсійних вибухових матеріалів, обладнання для їх виготовлення, засобів механізації, пристроїв та апаратури для вибухових робіт (НПАОП 0.00-6.06-06); Вимоги технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення (НПАОП 0.00-7.08-07); Правила безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення (НПАОП 0.00-1.66-13). Перелік вибухових матеріалів промислового призначення, допущених до постійного виробництва і застосування, затверджений наказом Держгірпромнагляду від 30.01.2014 № 18.

Постанова від 23.08.2016 № 546 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України». Уряд визнав такими, що втратили чинність, деякі постанови Кабінету Міністрів, які регулювали питання ліцензування певних видів господарської діяльності. МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, БУДІВНИЦТВА ТА ЖКГ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ Спільний наказ від 26.09.2016 № 262/1614 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 24 лютого 2003 року № 27/120», зареєстрований в Мін’юсті 21.10.2016 за № 1375/29505. Згідно з пп. 4 п. 5 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про стандартизацію» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог законодавства цим наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 24.02.2003 р. № 27/12 «Про затвердження Порядку видання та розповсюдження нормативних документів у галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів», зареєстрований у Мін’юсті 06.08.2003 р. за № 185/7506. МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Наказ від 05.09.2016 № 981 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 17 травня 2005 року № 87», зареєстрований у Мін’юсті 26.09.2016 за № 1286/29416. На виконання рішення Державної регуляторної служби України від 22.06.2016 № 7 «Про необхідність усунення Міністерством соціальної політики України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» цим наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 17.05.2005 № 87 «Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 687», зареєстрований у Мін’юсті 02.06.2005 за № 610/10890 (зі змінами). МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Спільний наказ від 16.08.2016 № 1352/884 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства праці та соціальної політики України» зареєстрований у Мін’юсті 31.08.2016 за № 1205/29335. Відповідно до частини восьмої ст. 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» цим наказом визнано такими, що втратили чинність: наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства праці та соціальної політики України від 22.01.2001 № 13/18 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва вибухових речовин і матеріалів (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України)», зареєстрований у Мін’юсті 02.02.2001 р. за № 101/5292; наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства праці та соціальної політики України від 11.11.2002 № 118/573 «Про затвердження Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва вибухових речовин і матеріалів (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України)», зареєстрований у Мін’юсті 26.11.2002 р. за № 921/7209.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Наказ від 15.08.2016 № 974 «Про затвердження Правил пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 08.09.2016 за № 1229/29359. Відповідно до вимог законодавчих і нормативно-правових актів України та з метою забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці, виховання й пожежної безпеки в навчальних закладах та установах системи освіти України цим наказом затверджено Правила пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Спільний наказ від 15.08.2016 № 972/799 «Про втрату чинності наказу Міністерства освіти України та Головного управління Державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.09.2016 за № 1228/29358. Цим наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти України та Головного управління Державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України від 30.09.1998 № 348/70 «Про затвердження Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України», зареєстрований у Мін’юсті 17.12.1998 за № 800/3240 (зі змінами). МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Наказ від 15.08.2016 № 810 «Про внесення змін до Правил пожежної безпеки в Україні», зареєстрований у Мін’юсті 07.09.2016 за № 1222/29352. До Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417, зареєстрованих у Мін’юсті 05.03.2015 за № 252/26697, внесено такі зміни: 1) у главі 1 розділу IV: у пункті 1.7 слова «або оснащені автономними системами пожежогасіння» виключено; у пункті 1.9 слова «або можуть бути оснащені автономними системами пожежогасіння» виключено; у пункті 1.16 слова «бути захищені автономними системами пожежогасіння та» виключено; 2) у розділі VI: в абзаці другому пункту 1.7 глави 1 слова «які захищаються автономними системами пожежогасіння» виключено; у пункті 3.7 глави 3 слова «та обладнуються автономними системами пожежогасіння» виключено.

Загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд, прилеглих до них територій, приміщень, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування навчальних закладів та установ системи освіти, що належать до сфери управління МОН України, визначають Правила пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 15.08.2016 № 974. Відтепер спірний п. 1.16 розділу ІV Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, має наступну редакцію: «електрощити, групові електрощитки повинні оснащуватися схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки)».

МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ Наказ від 01.08.2016 № 1262 «Про затвердження уніфікованої форми акта, що складається за результатами проведення планової (позапланової) перевірки призначеного органу з оцінки відповідності чи визнаної незалежної організації щодо відповідності вимогам до призначених органів з оцінки відповідності чи визнаних незалежних організацій і виконання ними своїх обов’язків, установлених Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та відповідними технічними регламентами», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.08.2016 за № 1142/29272. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», статей 7, 26 і 38 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та підпункту 118 пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 № 459, цим наказом затверджено уніфіковану форму акта, що складається за результатами проведення планової (позапланової) перевірки призначеного органу з оцінки відповідності чи визнаної незалежної організації щодо відповідності вимогам до призначених органів з оцінки відповідності чи визнаних незалежних організацій і виконання ними своїх обов’язків, установлених Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» й певними технічними регламентами.

Рубрику веде Тетяна Бреус, юрисконсульт ДП «Редакція журналу «Охорона праці»

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

ЕКСПЕРТИЗА ОБ’ЄКТІВ ВИРОБНИЦТВА. ЕКСПЕРТ І СПЕЦІАЛІСТ Микола Федоренко, головний державний інспектор Головного управління Держпраці у Київській області

кспертиза потрібна для об’єктивної оцінки, щоб вирішити те чи інше складне питання. До розгляду питань можуть залучати незалежних експертів, експертні організації і створювати експертні комісії, до функцій яких входить проведення досліджень з наданням експертних висновків. Об’єктивність експертного висновку залежить від фахового рівня експерта, діяльність і правомірність дій якого регламентується нормативно-правовими документами. Крім експертів, до розгляду питань, що потребують спеціальних знань, можуть залучати спеціалістів. Розслідування нещасних випадків, аварій та профзахворювань передбачає для вирішення питань, що потребують наукових, технічних або інших спеціальних знань, використання експертних висновків (п. 43 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 30.11.2011 № 1232, далі – Порядок № 1232). Розглянемо вимоги чинного законодавства стосовно видів експертиз, умов та порядку залучення експертів і спеціалістів до розгляду питань, пов’язаних з розслідуванням нещасних випадків, аварій, аварійних та інших надзвичайних ситуацій на виробництві, а також особливостей залучення експертів та спеціалістів до експертних досліджень. 1. ЕКСПЕРТИЗА 1.1. Судова експертиза Загальні вимоги. Порядок проведення судової експертизи регламентує Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII. Відповідно до ст. 1, «судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства». Відповідно до п. 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5 (далі – Інструкція № 53) передбачено такі види судової експертизи: – криміналістична; почеркознавча; лінгвістична експертиза мовлення; технічна експертиза документів; експертиза зброї та слідів і обставин її використання; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов’язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводять в бюро судово-медичної експертизи); фототехнічна, портретна; експертиза голограм; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; матеріалів, речовин та виробів (лакофарбових матеріалів і покрит-

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

тів; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів та прекурсорів; спиртовмісних сумішей; ґрунтів; металів і сплавів; наявності шкідливих речовин у навколишньому середовищі; речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; харчових продуктів; сильнодіючих отруйних речовин); біологічна; – інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп’ютерно-технічна; телекомунікаційна; – економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій; – товарознавча: машин, обладнання, сировини і товарів народного споживання; автотоварознавча; транспортно-товарознавча; військового майна, техніки та озброєння; – експертиза у сфері інтелектуальної власності: літературних та художніх творів; фонограм, відеограм, програм (передач) організації мовлення; винаходів і корисних моделей; промислових зразків; сортів рослин і порід тварин; комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), географічних зазначень; топографій інтегральних мікросхем; комерційної таємниці (ноу-хау) і раціоналізаторських пропозицій; економічна у сфері інтелектуальної власності; – психологічна; – мистецтвознавча; – екологічна; – військова. Строк проведення експертизи встановлює керівник експертної установи (або заступник керівника чи керівник структурного підрозділу) залежно від складності дослідження у межах (п. 1.13 Інструкції № 53): – 10 календарних днів – щодо матеріалів з невеликою кількістю об’єктів та вирішуваних питань і простих за характером досліджень; – 30 календарних днів – щодо матеріалів із середньою кількістю об’єктів та вирішуваних питань або середньої складності за характером досліджень; – 60 календарних днів – щодо матеріалів з великою кількістю об’єктів та вирішуваних питань або складних за характером досліджень; – понад 60 календарних днів – щодо матеріалів з великою кількістю об’єктів та вирішуваних питань (понад 10), на підставі фактично потрібного для експерта часу або особливо складних за характером досліджень (з використанням криміналістичного обладнання (лазерного, оптичного, електронного), проведення експериментальних досліджень, застосування декількох методів); – понад 90 календарних днів – якщо експертиза є особливо складною чи багатооб’єктною, потребує вирішення понад 10 питань або вирішення питань, які потребують декількох досліджень, чи налічує понад 5 томів матеріалів справи або є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (зокрема, і судово-медичних), підприємств, організацій і не може бути виконана в зазначені строки. Попереднє вивчення матеріалів під час проведення простих та середньої складності досліджень не має перевищувати відповідно 5 та 10 робочих днів; під час складних та особливо складних досліджень – відповідно 15 та 20 робочих днів. Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, та закінчується у день складання висновку експерта (повідомлення про неможливість надання висновку). Якщо закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на неробочий день, то днем закінчення строку вважають наступний за ним робочий день. У строк проведення експертизи не включають строку виконання клопотань експерта, усунення порушень, що допустила особа, яка залучила експерта. Експерт не може брати участі у розгляді справи, якщо (частина 2 статті 22 Цивільного процесуального Кодексу України від 18.03.2004 № 1618-ІV, частина 2 статті 29 Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-ІV; частина 2 статті 69 Кримінально-процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI): – він перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі; – проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовують під час розгляду цієї справи;

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

– у разі з’ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань. Розглянемо рекомендації стосовно проведення судової експертизи на прикладі електротехнічної експертизи за даними підрозділу 12 розділу ІІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5): 1. Об’єктами електротехнічної експертизи є електрообладнання, електроприлади, їхні частини, фрагменти електропроводів і кабелів, улаштування електрозахисту, електрокомутаційне влаштування, електричні схеми тощо. 2. До основних завдань електротехнічної експертизи належать: встановлення причин виникнення аварійних режимів в електричних мережах та електрообладнанні, вплив цих режимів на роботу електроприладів та електробезпеку людини, аналіз роботи електроустановок та їхня відповідність нормативним вимогам. 3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань: – Чи відповідає виконання електрообладнання цьому середовищу? – Визначити технічні характеристики електрообладнання, що потрібно досліджувати? – Чи були електроустановка, електроприлад чи електромережа у справному стані? Якщо ні, то які причини несправності? – Чи виникли несправності внаслідок заводських дефектів, чи до несправностей призвела експлуатація з порушенням вимог заводу-виробника? – Чи суперечив стан електропроводки об’єкта нормативним вимогам? – Чи відповідає переріз жил електропроводів струмовому навантаженню та потужності об’єктів споживача? – Чи відповідають характеристики влаштувань електрозахисту (плавкого запобіжника, автоматичного вимикача тощо) нормативним вимогам? – Чи мають улаштування електрозахисту зміни та переробки конструкції? Якщо так, то як це позначилось на їхніх характеристиках? – У якому стані були пристрої заземлення та захисту від блискавки на об’єкті? Чи відповідали вони нормативним вимогам? – Чи мають струмопровідні частини електрообладнання ознаки аварійних явищ (оплавлення, сліди струмоперевантаження, короткого замикання тощо)? – Яка причина виникнення короткого замикання в електрообладнанні споживача? – Який механізм виникнення та розвитку аварійного режиму роботи електроустановки? – Чи спрацювало улаштування електрозахисту під час аварійного режиму електроустановки? Якщо ні, то чим це викликано? – Чи відповідають електромережа та підключення електролічильника споживача нормативним вимогам? – Чи дозволяла схема підключення споживача користуватися електроенергією поза приладом обліку? – Які межі відхилення напруги в мережі споживача допускаються нормативними документами? – Чи відповідає електрообладнання з наявними елементами електрозахисту нормативним документам?

Є нормативні документи, пов’язані з проведенням експертизи засобів обліку. Наприклад, експертиза лічильника газу – комплекс дій, які проводять для встановлення придатності лічильника газу до застосування у разі сумніву в цьому споживача або постачальника газу (п. 2.1 Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 619). Судовий експерт. Відповідно до статті 11 Закон України «Про судову експертизу», не можна залучати до виконання обов’язків судового експерта особу, визнану в установленому законом порядку недієздатною, а також ту, яка має не зняту або не погашену судимість, чи на яку протягом останнього року накладали адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення або дисциплінарне стягнення, позбавляючи кваліфікації судового експерта. Судовий експерт – особа, дані про яку внесено до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладають на Міністерство юстиції України. Атестацію судових експертів проводять відповідно до Порядку присвоєння кваліфікаційних класів судових експертів працівникам науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 30.12.2011 № 3660/5 (п. 2 Розділу ІІІ Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5, далі – Положення № 301). Для присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта працівники науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, повинні мати відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройти підготовку (стажування), знати теоретичні, організаційні і процесу-

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

альні питання судової експертизи та методичні положення і практику їх застосування за відповідною експертною спеціальністю (п. 1 розділу V Положення № 301). Положення № 301 визначає: – організаційні засади, завдання та порядок діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України; – організаційні засади, завдання та порядок діяльності експертно-кваліфікаційних комісій, які діють у науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України; – порядок підготовки та стажування фахівців, які мають намір здобути або підтвердити кваліфікацію судового експерта; – порядок проведення атестації для присвоєння та підтвердження кваліфікації судового експерта в Центральній експертно-кваліфікаційній комісії та експертно-кваліфікаційній комісії; – порядок видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, його дубліката, переоформлення та анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; – порядок розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів. Відповідно до Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1998 № 65, молодший спеціаліст – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув загальнокультурну підготовку, спеціальні вміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення типових професійних завдань, які передбачені для відповідних посад, у певній галузі народного господарства (п. 20); спеціаліст – це освітньокваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра здобув спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань, передбачених для відповідних посад, у певній галузі народного господарства (п. 30). З урахуванням останніх змін до статті 30 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII в Україні встановлено такі освітньо-кваліфікаційні рівні та ступені: – кваліфікований робітник; – молодший спеціаліст; – молодший бакалавр; – бакалавр; – магістр; – доктор філософії; – доктор наук. Тобто освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст скасовано, хоча у 87 випусках тематичних Довідників кваліфікаційних характеристик професій працівників та посад в Україні у розділі «Кваліфікаційні вимоги» використано освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст.

Відповідно до п. 3 розділу V Положення № 301, кваліфікацію судового експерта фахівцям науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України присвоюють згідно з Переліком видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюють кваліфікацію судового експерта фахівцям науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (додаток 6 Положення № 301 містить 33 види судових експертиз); кваліфікацію судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, присвоюють згідно з Переліком видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюють кваліфікацію судового експерта фахівцям, що не працюють у державних спеціалізованих установах (додаток 7 Положення № 301 містить 18 видів судових експертиз). Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта підлягає анулюванню у разі (п. 14 розділу VІ Положення № 301): 1) подання судовим експертом заяви про анулювання Свідоцтва; 2) визнання судового експерта в установленому законом порядку недієздатним; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно судового експерта за вчинення злочину; 4) набрання законної сили рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення; 5) звільнення працівника з науково-дослідної установи судових експертиз Міністерства юстиції України; 6) накладення на судового експерта дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта; 7) непроходження фахівцем, щодо якого застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді призупинення дії Свідоцтва, протягом встановленого комісією строку повторної атестації; 8) встановлення факту надання недостовірних відомостей для отримання Свідоцтва; 9) смерті судового експерта.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

У разі ухвалення атестаційною комісією рішення про присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта особі протягом 10 робочих днів видають Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта з відповідного виду експертної спеціальності. Використання працівниками науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України Свідоцтва для проведення судових експертиз чи експертних досліджень на інших суб’єктах господарювання або особисто поза межами установи заборонено, крім випадків відрядження фахівця для участі в судовому засіданні чи слідчих діях або у складі комісії. Строк дії Свідоцтва продовжується після підтвердження експертом кваліфікації: для працівників науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України – на п’ять років, для фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, – на три роки (п. 1, п. 4, п. 5 розділу VІ Положення № 301). Додаток 1 «Перелік регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України» Інструкції № 53 містить 8 регіональних науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України. Перелік науково-дослідних установ судових експертиз формується, оприлюднюється Міністерством юстиції України на його офіційному сайті і станом на 03.06.2016 містить 24 науково-дослідних установи. Судово-медична експертиза. Експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, забезпечують проведення експертиз та досліджень відповідно до Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3505/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 07.09.2015 № 1659/5). Порядок проведення судово-медичних експертиз регламентує наказ Міністерства охорони здоров’я України від 17.01.1995 № 6, а саме: Інструкція про проведення судово-медичної експертизи (далі – Інструкція № 6); Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної цитології бюро судово-медичної експертизи. Заборонено підміняти висновок експерта довідками та виписками, а також використовувати для складання цього документа незатверджені форми та бланки анкетного типу (п. 3.9 Інструкції № 6). Крім того, відповідно до частини 3 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI, «здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом».

Ступінь тяжкості травм, дістаних на виробництві, визначають відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.07.2007 № 370, згідно з п. 6 якого медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми видають на запит роботодавця та/або голови комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві лікарсько-експертні комісії лікувально-профілактичного закладу, де здійснюють лікування особи, що постраждала, в строк до однієї доби з моменту надходження запиту. 1.2. Експертиза в галузі охорони праці та промислової безпеки У нормативно-правових документах, пов’язаних з промисловою безпекою, є такі визначення експертів: 1. Експерт технічний з промислової безпеки – атестований фахівець, який має право проводити технічний огляд та /або експертне обстеження (розділ 2 Порядку атестації фахівців, які мають право проводити технічний огляд та/або експертне обстеження устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого наказом Держгірпромнагляду від 20.12.2006 № 16, НПАОП 0.00-6.08-07). 2. Експерт – висококваліфікований спеціаліст, атестований Українським атестаційним комітетом зварником як керівник робіт з атестації зварників, який несе відповідальність за об’єктивність і достовірність результатів атестації (п. 1.3.5 Правил атестації зварників, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 19.04.1996 № 61, НПАОП 0.00-1.16-96). 3. Експерт – юридична або фізична особа, яку залучають до виконання державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки Держатомрегулюванням України, яка має належні ресурси, кваліфікацію та досвід науково-технічної діяльності у відповідній спеціалізації з оцінки факторів, які впливають на безпеку у сфері використання ядерної енергії, відповідальна за якість і результати експертизи (п. 1.1 Порядку проведення державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки, затвердженого наказом Державного Комітету ядерного регулювання України від 21.02.2005 № 21).

Відповідно до частини 26 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі – Положення № 96), Держпраці України організовує проведення:

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

– експертизи проектної документації на відповідність вимогам нормативно-правових актів із забезпечення безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення; – державної технічної експертизи безпеки проведення гірничих робіт, будівництва та експлуатації гірничих підприємств, експертизи проектів з протиаварійного захисту гірничих підприємств; – державної експертизи умов праці із залученням Держсанепідслужби; – випробування устатковання та матеріалів, технічного огляду устатковання, машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, незалежної експертизи проектно-конструкторської документації на відповідність вимогам нормативно-правових актів із промислової безпеки, охорони та гігієни праці; – експертизи проектної та іншої документації на виготовлення і впровадження технологій і засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту, реєстрації, огляду, випробування виробничих об’єктів, інженерних інфраструктур об’єктів соціально-культурного призначення; – експертної оцінки стану безпеки охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання, об’єктів підвищеної небезпеки, а також експертного обстеження (технічного діагностування) устатковання машин, механізмів підвищеної небезпеки. Крім того, відповідно до частини 34 п. 4 Положення № 96, Держпраці України бере участь: – у проведенні державної експертизи (перевірки) технологічної, конструкторської, технічної документації на впровадження нових технологій, виготовлення засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту щодо відповідності їх нормативним актам про охорону праці; – у проведенні державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва, відповідно до вимог законодавства. Відповідно до розділу 2 Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 687, «експертне обстеження (технічне діагностування) – комплекс робіт з визначення технічного стану, умов і строку подальшої безпечної експлуатації устатковання з урахуванням режиму роботи, а також визначення потреби в проведенні ремонту, модернізації, реконструкції або виведенні з експлуатації»; «експертна організація – суб’єкт господарювання, який має дозвіл Державного комітету з нагляду за охороною праці на проведення експертного обстеження (технічного діагностування) устатковання». Відповідно до п. 3 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 (далі – Постанова № 1107), «висновок експертизи – документ, який складається експертною організацією за результатами проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання за формою, розробленою Держгірпромнаглядом і затвердженою в установленому порядку, містить інформацію про відповідність (невідповідність) об’єкта експертизи вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки і на підставі якого приймається рішення щодо видачі дозволу»; експертні організації – експертно-технічні центри, що належать до сфери управління Держгірпромнагляду, або незалежні експертні організації, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці». Реєстр спеціалізованих та експертних організацій формують на підставі даних, наданих Держгірпромнаглядом щодо виданих дозволів на проведення оглядів, випробувань. Вимоги до експертних організацій розробляє Держгірпромнагляд та затверджує за погодженням з Антимонопольним комітетом в установленому порядку (п. 4 постанови № 1107). Атестацію експертів регламентує Порядок атестації фахівців, які мають право проводити технічний огляд та/або експертне обстеження устатковання підвищеної небезпеки, затверджений наказом Держгірпромнагляду від 20.12.2006 № 16 (НПАОП 0.00-6.08-07). Відповідно до листа Антимонопольного комітету України «Про припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють» від 13.06.2016 № 10-рк, зазначено, що станом на липень 2016 р. немає нормативноправового акта, який би визначав вимоги до експертних організацій, що можуть надавати висновки експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання. Слід зазначити, що Держгірпромнагляд листом від 03.07.2015 № 3612/0/11-05/6/15 інформував про розробку проекту наказу Міненерговугілля України «Про затвердження Вимог до експертних організацій, що мають намір проводити експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва».

Діяльність експертних організацій у системі Держгірпромнагляду регламентує лист Держгірпромнагляду від 03.07.2012 № 5489/0/11-07/6/12, у додатку до якого наведено «Перелік експертних організацій, які можуть проводити експертизу стану охорони праці та безпеки промислово-

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

го виробництва суб’єктів господарювання і видавати висновки експертизи, що є підставою для прийняття Держгірпромнаглядом України та його територіальним органами рішень щодо видачі дозволів, передбачених законом». До переліку експертних організацій увійшло 38 суб’єктів господарювання, з яких 26 – експертно-технічні центри, що належать до сфери управління Держгірпромнагляду, 12 – незалежні експертні організації (містить 38 найменувань організацій). 1.3. Будівельно-технічна експертиза Порядок проведення експертизи проектів будівництва регламентує Порядок затвердження проектів будівництва і проведення їх експертиз, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560 (далі – Постанова № 560), відповідно до п. 6 якого метою проведення експертизи проектів будівництва є визначення якості проектних рішень за допомогою виявлення відхилень від вимог до міцності, надійності і довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, зокрема й до доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, санітарного й епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, енергозбереження і енергоефективності, кошторисної частини проекту будівництва. Експертизу проводять експертні організації незалежно від форми власності, що відповідають критеріям, визначеним Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі – Мінрегіонбуд), а експертизу проектів будівництва об’єктів IV і V категорій складності, що споруджують бюджетним коштом, коштом державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також із залученням кредитів, наданих під державні гарантії, проводить експертна організація державної форми власності (п. 7 Постанови № 560). За результатами проведеної експертизи оформлюють Звіт. Обов’язковій експертизі підлягають проекти будівництва об’єктів, що (п. 10 Постанови № 560): – належать до IV і V категорії складності, – щодо дотримання вимог до їхньої міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їхньої експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного й епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки; – споруджують на територіях із складними інженерно-геологічними і техногенними умовами, – щодо їхньої міцності, надійності й довговічності; – споруджують із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, якщо їхня кошторисна вартість перевищує 300 тис. грн, – щодо кошторисної частини проекту будівництва.

Строк проведення експертизи не повинен перевищувати (п. 14 постанови № 560): – залежно від технічної і технологічної складності об’єктів будівництва – 30 календарних днів; – для об’єктів, що становлять підвищену ядерну та радіаційну небезпеку, і тих, щодо яких проводять оцінку їхнього впливу на навколишнє природне середовище, – 90 календарних днів; – для об’єктів I–III категорії складності, що споруджують на територіях із складними інженерно-геологічними і техногенними умовами, – 15 календарних днів; – кошторисної частини проекту будівництва об’єктів I–III категорії складності – 15 календарних днів. «Експертиза та обстеження у будівництві» входить до «Переліку видів робіт (послуг), пов’язаних зі створенням об’єктів архітектури, відповідальні виконавці яких проходять професійну атестацію», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 554, відповідно до п. 5 якого професійну атестацію експертів, які проводять експертизу проектної та містобудівної документації щодо дотримання нормативів з питань санітарного й епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, проводить секція, до складу якої вводять представників відповідних центральних органів виконавчої влади. За наявності відповідного кваліфікаційного сертифіката особа може виконувати окремі види робіт (надавати послуги), пов’язані зі створенням об’єкта архітектури, без відповідної ліцензії. Строку дії кваліфікаційного сертифіката для осіб, які працюють за фахом, не обмежують. У разі перерви в роботі за фахом строком понад три роки виконавець повинен пройти професійну атестацію в установленому порядку (п. 16, п. 17 Порядку проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов’язаних зі створенням об’єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 554, далі – Порядок № 554).

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

Рішення про позбавлення виконавця кваліфікаційного сертифіката ухвалює Комісія на підставі оформлених у встановленому порядку (п. 20 Порядку № 554): – «заяви виконавця про позбавлення кваліфікаційного сертифіката, поданої особисто або через представника. У разі подання такої заяви через представника виконавця вона підлягає нотаріальному посвідченню; – рішення суду; – акта про: – виявлення факту подання виконавцем для проведення професійної атестації недостовірних документів або інформації, що в них міститься; – виявлення контролюючими органами фактів порушення виконавцем вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері містобудування; – установлення факту передачі кваліфікаційного сертифіката іншій особі для виконання окремих видів робіт».

Діяльність експертних організацій у системі Мінрегіонбуду регламентують «Критерії, яким повинні відповідати експертні організації, що здійснюють експертизу проектів будівництва», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.05.2011 № 53, з-поміж яких такі: 1. Наявність статусу юридичної особи; 2. Укомплектованість експертної організації для проведення експертизи проектів будівництва об’єктів, що належать до IV і V категорій складності, експертами з питань міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра за напрямом професійної атестації, мають стаж роботи за фахом не менше ніж 3 роки або не здобули такої освіти, але мають стаж роботи у сфері містобудування за напрямом експертизи не менше ніж 10 років. До роботи в експертних організаціях залучаються як на підставі трудових, так і цивільно-правових договорів експерти, які здійснюють експертизу з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, що пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат; 3. Укомплектованість експертної організації для проведення експертизи проектів будівництва експертами з питань міцності, надійності й довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра за напрямом професійної атестації, мають стаж роботи за фахом не менше ніж 3 роки або не здобули такої освіти, але мають стаж роботи у сфері містобудування за напрямом експертизи не менше ніж 10 років; 4. Укомплектованість експертної організації для проведення експертизи кошторисної частини проектної документації експертами з питань кошторисної частини проекту будівництва, міцності, надійності і довговічності будинків і споруд, їхньої експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра за напрямом професійної атестації, мають стаж роботи за фахом не менше ніж 3 роки або не здобули такої освіти, але мають стаж роботи у сфері містобудування за напрямом експертизи не менше ніж 10 років; 5. Наявність організаційно-методичної документації, необхідної для проведення експертизи проектів будівництва (на паперових та електронних носіях); 6. Наявність необхідного для розміщення персоналу власного або орендованого приміщення, що відповідає чинним санітарним нормам і правилам, матеріально-технічного забезпечення робочих місць (меблі, персональні комп’ютери та відповідне програмне забезпечення, оргтехніка (факс, принтер, сканер, копіювальний апарат, телефонний апарат), мережа інтернет, електронна пошта); 7. Наявність режимно-секретного підрозділу, відповідно до статті 21 Закону України «Про державну таємницю», під час проведення експертизи проектів, матеріали яких містять державну таємницю. Перелік експертних організацій, що відповідають цим Критеріям, формує та оприлюднює Мінрегіонбуд на своєму офіційному сайті. Відповідно до статті 961 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X (далі – КУпАП), порушення строків надання замовникові висновків (звітів) експертизи проектної та містобудівної документації, надання таких висновків з порушенням установленого порядку, а також вимагання під час проведення експертизи документів, не передбачених законодавством, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 150 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.4. Санітарно-епідеміологічна експертиза Порядок проведення експертизи з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення визначає Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.10.2000 № 247 (далі – Порядок № 247), відповідно до розділу 1 якого «державна санітарно-епідеміологічна експертиза – це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об’єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об’єктах, встановленні відповідності об’єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм – в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об’єкта для здоров’я та життя людини». Відповідно до розділу 7 Порядку № 247, державну санітарно-епідеміологічну експертизу об’єктів, на які є санітарні норми або нормативні документи, що затверджені згідно із чинним законодавством України, проводять установи, заклади державної санітарно-епідеміологічної служби України. Державну санітарно-епідеміологічну експертизу об’єктів, на які немає санітарних норм, затверджених нормативними документами, та в інших особливо складних випадках, проводять експертні комісії, які утворив головний державний санітарний лікар. До проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи можуть залучати за їхньою згодою фахівців наукових, проектно-конструкторських, інших установ та організацій незалежно від їхнього підпорядкування, представників громадськості, експертів міжнародних організацій. Строк виконання державної санітарно-епідеміологічної експертизи становить 30 діб з дати надходження передбачених цим Порядком документів до виконавців експертизи. Установа, заклад державної санітарно-епідеміологічної служби або експертна комісія на підставі отриманих документів проводять державну санітарно-епідеміологічну експертизу, про що складають протокол експертизи, готують проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи за встановленими формами. На кожен об’єкт експертизи готують окремий висновок. Після затвердження висновок уносять до реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи і присвоюють йому відповідний номер. Висновок уважають дійсним тільки за наявності номера реєстрації в реєстрі. Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII, «Перелік установ, організацій, лабораторій, що можуть залучатися до проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи» встановлює головний державний санітарний лікар України. Наказом Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 21.01.2013 № 6 затверджено «Перелік установ, організацій, лабораторій, що можуть залучатися до проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи», до якого входять 44 заклади. 1.5. Експертиза у сфері цивільного захисту Інструкція № 53 передбачає проведення пожежно-технічної експертизи як одного з видів інженерно-технічної експертизи. Відповідно до статті 45 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI, державній експертизі у сфері цивільного захисту підлягають: – проекти містобудівної документації в частині додержання вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки; – проекти будівництва в частині додержання вимог нормативно-правових актів з питань техногенної, пожежної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності й необхідної довговічності. «Початок роботи новоутворених підприємств, початок використання суб’єктом господарювання об’єктів нерухомості (будівель, споруд, приміщень або їхніх частин) здійснюється суб’єктом господарювання на підставі поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, а для суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику – також за наявності позитивного висновку за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об’єкта чи приміщення. Оцінка протипожежного стану проводиться суб’єктом господарювання, який одержав відповідну ліцензію» (стаття 57 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до статті 45 Кодексу цивільного захисту України, експертизу містобудівної документації та проектів будівництва проводять відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме відповідно до Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560. Безпосередню процедуру проведення експертизи проектної документації на будівництво визначає

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

ДСТУ-Н Б А.2.2-10:2012 «Настанова з організації проведення експертизи проектної документації на будівництво», відповідно до п. 3.10 якого «експерт – особа, яка має відповідну спеціальну освіту та практичний досвід роботи і здійснює експертизу окремих розділів або частин проектної документації, але не має кваліфікаційного сертифікату з особистою печаткою». Є ДСТУ-Н Б.А.3.1-14:2010 «Управління, організація і технологія. Настанова з проведення експертизи суб’єктів будівельної діяльності щодо їх спроможності здійснювати господарську діяльність, пов’язану із створенням об’єктів архітектури», ДСТУ-Н Б Г.1-9:2007 «Організаційно-методичні, економічні і технічні нормативи. Настанова щодо визначення вартості розроблення та експертизи проектів будівельних норм», ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 «Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво».

1.6. Екологічна експертиза Порядок проведення екологічної експертизи регламентує Закон України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 № 45/95-ВР, відповідно до статті 1 якого «екологічна експертиза в Україні – вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки». Державну екологічну експертизу інвестиційних програм та проектів будівництва об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, проводять як складову частину комплексної державної експертизи з урахуванням Переліку видів діяльності й об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабміну України від 28.08.2013 № 808, який містить 33 види господарчої діяльності й об’єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку. Базовим нормативним документом у проведенні екологічної експертизи є ДБН А.2.2-1-2003 «Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд». Відповідно до статті 236 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 № 2341-III порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

1.7. Експертиза з енергозбереження Порядок проведення експертизи з енергозбереження регламентує Положення про державну експертизу з енергозбереження, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1998 № 1094 (далі – Положення № 1094), відповідно до п. 2 якого експертиза з енергозбереження – це система заходів щодо встановлення відповідності законодавству з питань енергозбереження стандартам, нормам і нормативам енергозбереження виробничої діяльності підприємств, установ і організацій, проектів схем розвитку та розміщення продуктивних сил, проектів розвитку галузей суспільного виробництва, територіальних схем енергозабезпечення, інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів, будівельних норм і правил, документації на створення та придбання нової енергоємної техніки, технології та матеріалів, енерготехнологічної частини техніко-економічних обґрунтувань і проектів будівництва нових та розширення діючих об’єктів і підприємств з річним споживанням 1000 і більше тонн паливно-енергетичних ресурсів у перерахунку на умовне паливо – за рішенням замовника в разі надання преференцій (субсидій, податкових або фінансово-кредитних пільг) за рахунок бюджетних коштів, іншої передпланової та передпроектної документації, документів і матеріалів, що регламентують усі види діяльності у сфері енергозбереження, для досягнення якомога більшої ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, упровадження сучасних досягнень техніки і технологій у галузях суспільного виробництва. Державній експертизі з енергозбереження підлягають об’єкти, визначені у додатку Положення № 1094, який містить 16 об’єктів.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Державній експертизі з енергозбереження підлягають (стаття 22 Закону України «Про енергозбереження» від 01.07.1994 № 74/94-ВР): а) проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, проекти розвитку галузей народного господарства, територіальних схем енергозабезпечення, інша передпланова та передпроектна документація; б) енерготехнологічна частина техніко-економічних обґрунтувань і проектів будівництва нових та розширення (реконструкції, технічного переобладнання, модернізації) діючих об’єктів та підприємств з річним споживанням паливно-енергетичних ресурсів до тисячі і більше тонн у перерахунку на умовне паливо – за рішенням замовника у разі надання преференцій (субсидій, податкових або фінансово-кредитних пільг) за рахунок бюджетних коштів; в) проекти інструктивно-методичних та нормативно-технічних актів, будівельні норми і правила, документація на створення та придбання нової енергоємної техніки, технології і матеріалів, інші документи і матеріали, що регламентують усі види діяльності у сфері енергозбереження. Відповідно до статті 23 Закону України «Про енергозбереження», державну експертизу з енергозбереження проводить орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива. Крім того, передбачають проведення енергетичного аудиту з наданням висновків щодо ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів. Експертизу проектів будівництва проводять відповідно до статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до статті 1011 КУпАП, недотримання вимог щодо обов’язкового проведення державної експертизи об’єктів з енергозбереження тягне за собою накладення штрафу на керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності або фізичних осіб – власників об’єктів, які підлягають державній експертизі з енергозбереження, від 10 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

1.8. Науково-технічна експертиза Відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10.02.1995 № 51/95-ВР, наукова і науково-технічна експертиза – це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об’єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для ухвалення рішень щодо таких об’єктів. Наукову і науково-технічну експертизу у сфері науково-технічних розробок та дослідно-конструкторських робіт, фундаментальних і прикладних досліджень, зокрема і на стадії їх практичного застосування (впровадження, використання, наслідки використання тощо), проводять науково-дослідні організації та установи, вищі навчальні заклади, інші організації та окремі юридичні та фізичні особи, які акредитовані на цей вид діяльності. Експертизу можуть проводити: органи виконавчої влади у межах своєї компетенції; суб’єкти господарювання всіх форм власності, тимчасові творчі колективи, що здійснюють наукову і науково-технічну діяльність, спеціалізовані експертні організації; окремі експерти, групи експертів та експертні ради. Експертами є фізичні особи, які мають високу кваліфікацію, спеціальні знання і безпосередньо здійснюють наукову чи науково-технічну експертизу та несуть персональну відповідальність за достовірність і повноту аналізу, обґрунтованість рекомендацій відповідно до вимог завдання на проведення експертизи. Експертні ради обов’язково створюють для проведення наукової і науково-технічної експертизи проектів міждержавних, державних цільових програм. Не дозволяється поєднання в одній особі функцій автора розробки чи іншим чином заінтересованої особи та її експерта (стаття 4 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу»). Фізичні особи, які на постійній або професійній основі здійснюють діяльність, пов’язану з наданням експертних послуг (крім осіб, які мають право на здійснення експертної діяльності й експертних послуг без отримання свідоцтва), та юридичні особи, статутом яких передбачено таку діяльність, повинні пройти державну акредитацію і отримати свідоцтво, що підтверджує кваліфікацію його отримувача з питання організації та проведення наукової і науково-технічної експертизи (стаття 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу»). Порядок державної акредитації, форма свідоцтва і перелік документів державного зразка осіб, які мають право на здійснення експертної діяльності й експертних послуг без отримання свідоцтва, визначений у Порядку проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2004 № 12, відповідно до п. 1.4 якого державну акредитацію з видачею «Свідоцтва на право проведення наукової та науково-технічної експертизи» здійснює Міністерство освіти і науки України.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України СВІДОЦТВО на право проведення наукової та науково-технічної експертизи Серія ___________________

№ ___________________

м. Київ

«___» __________ 20__ р.

Цим підтверджується, що _________________________________________________________ (повна назва та адреса юридичної особи

_______________________________________________________________________________, або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи)

має право на ____________________________________________________________________ (організацію чи проведення, організацію та проведення)

_________________________________________________________________________________ наукової і науково-технічної експертизи у сфері науково-технічної діяльності: _________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________________________. Свідоцтво чинне до _______________________________________________________________ ____________________ (посада керівника)

_________________ (підпис)

_________________ (ПІБ)

М. П. У «Переліку документів державного зразка, що дають право фізичним особам на провадження експертної діяльності та надання експертних послуг без отримання свідоцтва», затвердженим тим же наказом, входять: 1. Диплом про присудження вченого ступеня кандидата наук у відповідній галузі знань; 2. Диплом про присудження вченого ступеня доктора наук у відповідній галузі знань; 3. Атестат про присвоєння звання старшого наукового співробітника; 4. Атестат про присвоєння звання доцента; 5. Атестат про присвоєння звання професора. 2. ЕКСПЕРТНІ КОМІСІЇ 2.1. Експертні комісії державних органів Порядок створення постійно діючої експертної комісії з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій визначає Положення про Експертну комісію Міністерства надзвичайних ситуацій України з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій, затверджене наказом Міністерства надзвичайних ситуацій від 22.04.2011 № 443, відповідно до п. 13 якого у склад експертної комісії входять: керівники та фахівці структурних підрозділів Міністерства відповідальні за: забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, управління рятувальними силами, фінансове та правове забезпечення, гідрометеорологічну діяльність, а головою комісії призначають, як звичайно, першого заступника Міністра – куратором з питань цивільного захисту; заступником голови призначають керівника структурного підрозділу Міністерства, до компетенції якого належать питання забезпе-

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

чення реалізації державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Є Національний класифікатор ДК 019:2010 «Класифікатор надзвичайних ситуацій». Порядок організації і проведення експертизи цінності документів, що утворилися в діловодстві юридичної особи, та подання результатів експертизи цінності документів на розгляд експертно-перевірної комісії державного архіву, у зоні комплектування якої вона перебуває, визначає Типове положення про експертну комісію державного органу, органу місцевого самоврядування, державного і комунального підприємства, установи та організації, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 19.06.2013 № 1227/5, відповідно до пп. 10 і 11 якого засідання експертної комісії проводять не рідше ніж один раз на рік і вважають правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини складу її членів; рішення експертної комісії ухвалюється більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні, оформляється протокол, який підписують голова (у разі його відсутності – заступник) і секретар комісії, та набирає чинності з моменту затвердження протоколу засідання експертної комісії керівником юридичної особи. Функції громадської експертизи регламентує Порядок сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 976. Чинним законодавством передбачені інші випадки створення експертних комісій, наприклад, лікарсько-експертної комісії для ухвалення рішення щодо встановлення діагнозу професійного захворювання; експертної комісії з установлення причинного зв’язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; експертної комісії з проведення акредитаційної або ліцензійної експертизи навчальних закладів; експертна комісія з проведення попередньої експертизи цінності документів у Державному агентстві України з управління зоною відчуження; експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі тощо. Є Положення про порядок проведення експертизи в галузі експортного контролю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.07.1997 № 767, відповідно до п. 2 якого «експерт – висококваліфікований спеціаліст, який має вищу освіту, відповідну кваліфікацію і професійні знання з питань, що досліджуються, виконує службові обов’язки, пов’язані з провадженням діяльності у відповідній галузі, безпосередньо проводить експертизу та несе персональну відповідальність за достовірність і повноту аналізу, обґрунтованість висновків відповідно до завдання на проведення експертизи». 2.2. Експертна комісія. Розслідування нещасних випадків та аварій на виробництві Відповідно до Інструкції № 53, проведення судової експертизи об’єктів промислового виробництва передбачено у межах інженерно-технічної експертизи, видами якої є: інженерно-транспортна; дорожньо-технічна; будівельно-технічна; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; електротехнічна; комп’ютерно-технічна; телекомунікаційна. Інструкція № 53 не передбачає такого напряму експертизи, як промислова безпека та охорона праці. Утворення експертно-технічних комісій передбачено під час розслідування техногенних надзвичайних ситуацій (авіаційних та інших транспортних подій), пожеж, вибухів та аварій на виробничих об’єктах, будівлях та спорудах. Доцільність створення експертно-технічної комісії визначається категорією (рівнем) події та в разі потреби може бути обмежена висновком експерта. Експертні комісії можуть бути комплексними, відомчими та міжвідомчими, центральними та регіональними; постійно діючими та створюваними на час розслідування. Експертну комісію призначають за рішенням (наприклад, наказом) керівника органу, в обов’язки якого входить організація розслідування події. Витрати, пов’язані з діяльністю експертно-технічної комісії та залучених до її роботи осіб, відшкодовують за рахунок юридичної фізичної або особи, яка є ініціатором проведення експертного дослідження. Відповідно до п. 1.2 Інструкції № 53, для проведення експертизи можуть утворювати комісію експертів. Комісійну експертизу проводять двома чи більшою кількістю експертів. Експертиза, для вирішення питань якої потрібні знання з різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань, є комплексною. До проведення таких експертиз у разі потреби залучають фахівців установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах. Відповідно до п. 43 Порядку № 1232, за рішенням спеціальної комісії, яке оформлюють протоколом засідання, у разі потреби в проведенні лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи для встановлення причин нещасного випадку і розроблення плану

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

заходів щодо запобігання таким нещасним випадкам орган, який утворив спеціальну комісію, формує експертну комісію із залученням до її роботи спеціалістів науково-дослідних, проектноконструкторських, експертних та інших організацій, органів виконавчої влади, а також незалежних експертів. Голову комісії обирають на засіданні експертної комісії, що зазначають у протоколі засідання. Однак Порядок № 1232 не визначає порядку утворення та роботи експертної комісії. Зразок оформлення документів, пов’язаних зі створенням експертної комісії в межах Порядку № 1232, наведено у додатках до статті, а саме: форма 1 – зразок листа щодо участі в роботі експертної комісії; форма 2 – зразок наказу про утворення експертної комісії; форма 3 – зразок листа до голови експертної комісії щодо проведення експертного дослідження та надання інформації стосовно питань, пов’язаних з розслідуванням нещасного випадку. Відомі ДБН В.1.2-1-95 «Положення про розслідування причин аварій (обвалень) будівель, споруд, їх частин та конструктивних елементів» (не є чинними), що розвивали Порядок № 1232 в частині, що стосується будівельно-технічної експертизи та оцінки причин аварії», яким передбачено утворення будівельно-технічної комісії (не пізніше двох діб з моменту аварії) у складі: представника органу, що призначив комісію (голова); представника власника підприємства, де сталася аварія, або центрального органу, до сфери управління якого належить підприємство, що засноване на загальнодержавній власності; представника генпідрядної будівельної організації та представника субпідрядної будівельно-монтажної організації; представника генеральної проектної організацій та субпроектних організацій, які розроблювали проект; представника підприємств-постачальників будівельних виробів, конструкцій та інженерного устатковання; у разі потреби – представників пожежної охорони МВС, Державтоінспекції та інших контролюючих органів. Якщо причини аварії очевидні, не потребують розслідування, немає потерпілих та загрози життю і здоров’ю людей, комісії можна не створювати. Відповідно до ДБН В.1.2-1-95, за результатами розслідування аварій будівель і споруд оформлюють «Акт розслідування причини аварії» за формою додатка 6 ДБН В.1.2-1-95 та «Відомості про збитки, заподіяні аварією» за формою додатка 19 Порядок № 1232. Акт розслідування причин аварій за формою додатка 6 підписують усі члени комісії, зокрема і з доданням особистих думок (заперечень) та зберігають на підприємстві не менше ніж два роки. Відповідно до ДБН В.1.2-1-95, роботу будівельно-технічної комісії з розслідування причин і наслідків аварії організовує та очолює представник Держархбудінспекції України, але, відповідно до частини 17 п. 5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011, представники Держархбудінспекції України беруть участь у роботі комісій з розслідування причин і наслідків аварій на будівництві та на об’єктах сфери житлово-комунального господарства. Отже, маємо таку ситуацію: уведення закінчених будівництвом будинків (споруд) і контроль за їх подальшою експлуатацією здійснюють представники Держархбудконтролю України, а розслідування аварій на цих будівлях має організовувати Держпраці України, відповідно до Порядку № 1232.

Нормативні документи, пов’язані з безпекою праці, передбачають утворення експертних комісій під час розслідування складних аварій та інших надзвичайних ситуацій. Наприклад, є Положення про порядок розслідування підземних пожеж на вугільних шахтах, затверджене наказом Міністерства палива та енергетики України від 12.10.2004 № 638 (НАПБ Б.02.019-2004). Для розслідування причин підземних пожеж, які належать до аварій I і II категорій, передбачено створення експертної комісії, до складу якої залучають фахівців та вчених, що компетентні в галузі спеціальних знань та незалежні від підприємства і відомства, зокрема і фахівців: з горіння речовин та матеріалів; з пожежонебезпеки устатковання та виробничих об’єктів; з джерел запалювання від електроустатковання, буропідривних робіт, фрикційного іскріння робочих органів машин та корпусів устатковання з легких сплавів тощо; з теорії та практики горіння; які опанували технологію ведення гірничих робіт і належні правила безпеки; контролюючих органів контролю та профспілкових організацій. За результатами роботи експертної комісії оформлюють Висновок з розслідування причин пожежі, який використовують для складання Акта спеціального розслідування причин аварії, і в повному обсязі додають до цього Акта. 3. ЕКСПЕРТ І СПЕЦІАЛІСТ: У ЧОМУ ВІДМІННІСТЬ? Узагальнені вимоги щодо експерта і спеціаліста, передбачені статтями 53, 54 Цивільного процесуального Кодексу України від 18.03.2004 № 1618-ІV, статтями 69, 71 Кримінально-процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI і статтями 66, 67 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-ІV, наведено у таблиці. Якщо хтось з учасників процесуальної дії володіє спеціальними знаннями, то висновку спеціаліста можна не вимагати.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ВИМОГИ ЩОДО ЕКСПЕРТА І СПЕЦІАЛІСТА Експерт

Спеціаліст

Експертом є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, відповідає вимогам, установленим Законом України «Про судову експертизу», дані якої внесено до Державного реєстру атестованих судових експертів і якій доручено провести дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, та підготувати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її знань.

Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

1) провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок відповідно до поставлених йому запитань, а в разі потреби – прибути за викликом суду (слідчого, прокурора), дати висновок або роз’яснити його; 2) забезпечити збереження об’єкта експертизи. Якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має дістати на це відповідний дозвіл від особи, яка залучила експерта; 3) не розголошувати без дозволу сторони провадження, яка його залучила, чи суду відомостей, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати; 4) невідкладно повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення ним експертизи через брак у нього належних знань або без залучення інших експертів (заявити самовідвід); 5) у разі виникнення сумніву щодо змісту й обсягу доручення невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу, чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення інших осіб; 6) у разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи негайно подати матеріали справи та інші документи, що використовували для проведення експертизи.

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, суду і мати при собі потрібне технічне обладнання, пристрої та прилади; 2) виконувати вказівки особи, яка його залучила, та давати пояснення (консультації, письмові роз’яснення) з поставлених запитань, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, у разі потреби – надавати суду технічну допомогу 3) не розголошувати відомостей, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюють (здійснювали) під час нього і які стали відомі спеціалісту у зв’язку з виконанням його обов’язків; 4) заявити самовідвід за наявності обставин (спеціаліст не може брати участі у розгляді справи, якщо: – перебував або перебуває у службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі; – проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовують під час розгляду цієї справи; – у разі з’ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань).

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження; 2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних із проведенням експертизи; 3) викладати у висновку судової експертизи виявлені під час її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не було поставлено запитань; 4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета й об’єктів дослідження; 5) ставити запитання особам, які беруть участь у справі, та свідкам; 6) користуватися іншими правами, встановленими Законом України «Про судову експертизу»; 7) одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням експертизи і викликом до суду для надання пояснень чи показань (у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов’язком особи, яка залучена як експерт); 8) відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків або якщо він не володіє належними знаннями для виконання покладених на нього обов’язків (заява про відмову має бути вмотивованою); 9) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом. Експерт не має права:

1) ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу особи, яка його залучила, чи суду; 2) бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій; 3) звертати увагу особи, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості доказів; 4) ознайомлюватися з протоколами процесуальних дій, у яких він брав участь, і подавати до них зауваження; 5) одержувати винагороду за виконану роботу й відшкодування витрат, пов’язаних з його залученням до справи; 6) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом; 7) відмовитися від участі в цивільному процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками.

Експерт зобов’язаний:

Експерт має право:

Спеціаліст зобов’язаний:

Спеціаліст має право:

Допомога спеціаліста не може стосуватися правових пи1) за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які беруть участь тань. Допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинену справі, а також з іншими учасниками цивільного процесу, за винятком дій, пов’язаних з проведенням експертизи; розголо- ня процесуальних дій не замінює висновку експерта. шувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи; 2) передоручати проведення експертизи іншій особі

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

3.1. Відповідальність експерта і спеціаліста Спеціаліст У разі неприбуття до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття на спеціаліста судом покладаються всі витрати, пов’язані з оголошенням перерви в судовому засіданні (стаття 72 Кримінально-процесуального кодексу України). Експерт 1. За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов’язків у суді, невиконання інших обов’язків експерт несе відповідальність, установлену законом (стаття 70 Кримінально-процесуального кодекс України). 2. За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків у суді експерт несе кримінальну відповідальність (стаття 66 Кодексу адміністративного судочинства України) 3. Кримінальний Кодекс України: – стаття 385 – відмова експерта без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків у суді або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України – карають штрафом від 50 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців. – стаття 3684 «Підкуп особи, яка надає публічні послуги»: 1. Пропозиція чи обіцянка особі, яка провадить професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, зокрема і послуг експерта (під час виконання цих функцій), надати йому/їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди або прохання її надати за вчинення особою, яка надає публічні послуги, дій або її бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи – карають штрафом від 150 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 100 до 200 годин або обмеженням волі на строк до 2 років чи позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, карають штрафом від 350 до 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 4 років чи позбавленням волі на той самий строк. – стаття 384 «Завідомо неправдиве показання»: 1. Завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді карають виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців чи обмеженням волі на строк до двох років. 2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, – карають виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років чи позбавленням волі на строк від двох до п’яти років 4. Кодекс України про адміністративні правопорушення: – стаття 1853 – злісне ухилення експерта від явки в суд – тягне за собою накладення штрафу від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; – стаття 1854 – злісне ухилення експерта від явки до органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування – тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 3.2. Висновки 1. Експерт (спеціаліст) – особа, яка володіє належними спеціальними знаннями в певній галузі або навичками застосування технічних засобів, пройшла відповідну підготовку та діє в межах установленої законодавством процедури. Експерт – особа, дані про яку внесено до Державного реєстру атестованих експертів, має кваліфікацію експерта й оформлене в установленому порядку Свідоцтво або посвідчення. Кандидатів і докторів наук у відповідній галузі знань можуть залучати до експертних послуг без отримання «Свідоцтва на право проведення наукової та науково-технічної експертизи». 2. Мета діяльності експерта – проведення дослідження у сфері спеціальних знань, що стосуються матеріальних об’єктів, явищ і процесів та містять інформацію про обставини справи, для встанов-

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

лення фактів, які мають значення для правильного вирішення справи, а мета діяльності спеціаліста – надання консультативно-довідкової допомоги з питань, що потребують застосування спеціальних знань, без проведення експертизи і технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час установлення обставин справи. Експерт здійснює спеціальне дослідження, зміст якого не пов’язаний з процесуальною дією, а спеціаліст бере участь під час процесуальної дії. Експерт має право відмовитися від надання висновку. Експерт несе кримінальну відповідальність за відмову від виконання покладених на нього обов’язків без поважних причин або за подання свідомо неправдивого висновку. 3. Експерт або спеціаліст не може брати участі у розгляді справи, якщо він перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі; проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовують під час розгляду цієї справи та в разі з’ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань. 4. Висновок експерта оформлюють як експертний висновок, звіт або акт. Він повинен базуватися на вимогах чинного законодавства. Недопустимо підміняти висновок експерта довідками, виписками та використовувати для його складання незатверджені форми і бланки анкетного типу. Висновок спеціаліста – це лише власна думка, що не має доказової сили. Його можуть брати до розгляду, або на підставі цього висновку можуть ухвалити рішення щодо проведення потрібної експертизи. Отже, головна відмінність між експертним висновком і висновком спеціаліста полягає у визначенні доказової сили у веденні судочинства. ДОДАТКИ

ЛИСТ ЩОДО УЧАСТІ В РОБОТІ ЕКСПЕРТНОЇ КОМІСІЇ

Форма 1

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРАЦІ У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ вул. Вавілових, 10, м. Київ, 04060, тел. (044)481-50-40, тел./факс (044)481-50-10 E-mail: 10kv@dsp.gov.ua, Код ЄДРПОУ 39794214 Від 20.05.2016 _________

№ 8/1234 __________________

Щодо нещасного випадку з І. І. Іваненком

На № _____________

Від __________________

Директорові ТОВ «Науково-сертифікаційний центр СТАНДАРТ» Головатому М. П. вул. Тимірязєвська, 2, м. Київ, 01014 тел.: (044) 284-89-70

Нещасний випадок зі смертельним наслідком стався 16.05.2016 з монтажником ТОВ «Будмонтаж» І. І. Іваненком, який упав з висоти під час проведення робіт з використанням саморобного запобіжного поясу на покрівлі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Шевченка. Наказом від 17.05.2016 № 100-Р Головного управління Держпраці у Київській області утворено комісію зі спеціального розслідування зазначеного вище нещасного випадку. Керуючись пунктом 43 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, профзахворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232, з метою встановлення причин нещасного випадку та розроблення плану заходів щодо запобігання нещасним випадкам комісією зі спеціального розслідування ухвалено рішення про утворення експертної комісії. Прошу у строк до 23.05.2016 погодити участь Вашого спеціаліста, кандидата технічних наук В. І. Сидоренка в роботі експертної комісії. Заступник начальника

І. І. Шумелюк

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

НАКАЗ ПРО УТВОРЕННЯ ЕКСПЕРТНОЇ КОМІСІЇ

Форма 2

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРАЦІ У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ НАКАЗ м. Київ 23.05.2016

№ 100/2-Р

Про утворення експертної комісії Для встановлення причин нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 16.05.2016 з монтажником ТОВ «Будмонтаж» Іваненком І. І., та розроблення заходів щодо запобігання нещасним випадкам утворити експертну комісію з проведення технічної експертизи засобів захисту під час роботи на висоті, які використовував І. І. Іваненко, НАКАЗУЮ: 1. Утворити експертну комісію у складі, погодженому з відповідними організаціями: В. І. Сидоренко – кандидат технічних наук ТОВ «Науково-сертифікаційний центр СТАНДАРТ» (голова комісії); С. П. Дмитренко – головний конструктор ТОВ «ПромЗІЗ»; В. М. Єрофєєв – інженер з охорони праці ТОВ «ПромЗІЗ»; 2. Експертній комісії, відповідно до пункту 43 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, профзахворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232, провести протягом 10 календарних днів дослідження та надати Експертний висновок. 3. Голові спеціальної комісії забезпечити контроль за роботою експертної комісії. 4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області І. І. Шумелюка. Начальник управління

С. В. Музиченко

ЛИСТ ДО ГОЛОВИ ЕКСПЕРТНОЇ КОМІСІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТА НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ НА ПИТАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З РОЗСЛІДУВАННЯМ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ

Форма 3

№ 8/1256 __________________

На № _____________

Від __________________

Голові експертної комісії, кандидату технічних наук Сидоренку В. І.

Щодо нещасного випадку з І. І. Іваненком. І. І. Наказом від 16.05.2016 № 100-Р Головного управління Держпраці в Київській області утворено експертну комісію з проведення технічної експертизи засобів захисту під час роботи на висоті, причетних до нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 15.05.2016 з монтажником ТОВ «Будмонтаж» І. І. Іваненком. Прошу провести відповідні експертні дослідження з оформленням Експертного висновку, в якому дати відповіді (з нормативними посиланнями) на такі запитання: 1. Чи відповідають нормативним вимогам засоби захисту під час роботи на висоті (запобіжний пояс та його приладдя), які використовував І. І. Іваненко? 2. Чи відповідали нормативним вимогам умови експлуатації засобів захисту під час роботи на висоті (запобіжний пояс та його приладдя), які використовував І. І. Іваненко? 3. Яка імовірна причина падіння І. І. Іваненка з висоти ? Заступник начальника

І. І. Шумелюк

2626

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗДІЙСНЕННЯ РОБОТОДАВЦЕМ ЗАХОДІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ Анатолій Стовбун, доцент кафедри водогосподарських систем і охорони праці Державного інституту управління та економіки водних ресурсів, канд. мед. наук

Попередня публікація (див. додаток №12/2015) мала донести до роботодавців такі три основні постулати: Ź катастрофічний стан охорони праці в країні та причини, які призвели до нього; Ź потреба вжиття ними більш ефективних заходів з охорони праці, які направлені на поліпшення умов праці, охорону здоров’я і збереження високої працездатності працівників через удосконалення організації та проведення періодичних медичних профілактичних оглядів і виконання медичних рекомендацій заключного акта медогляду, а також запобігання настанню нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань серед працівників; Ź потреба підвищення власних знань з охорони праці для більш ефективного управління діяльністю служби охорони праці відповідно до її завдань та функцій, для раціонального використання засобів і проведення належних заходів з безпеки і гігієни праці, залучення до здійснення таких заходів всіх працівників (насамперед, керівників основних служб) завдяки впровадженню на підприємстві системи управління охороною праці. Тому опублікований матеріал, як і попередній та наступний, можна й потрібно розглядати як методичні рекомендації або поради роботодавцям у підвищенні рівня власних знань з проблем безпеки і гігієни праці. Така практика стає дедалі актуальнішою, тому що роботодавцям достеменно відомі прогалини в навчанні з охорони праці, яке вони повинні регулярно проводити відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.1205) та Переліку робіт з підвищеною небезпекою (НПАОП 0.00-2.24-05).

Перед здійсненням основних заходів з охорони праці роботодавець повинен провести у цій сфері значну організаційну роботу, яка складається з таких головних етапів: 1 Формування служби охорони праці та створення кабінету охорони праці. 2 Сприяння створенню комісії профкому з питань охорони праці та призначення громадських технічних (старших технічних) інспекторів з охорони праці.

3 Вибори уповноваженої(них) найманими працівниками особи (осіб) з питань охорони праці. 4 Створення комісії підприємства з питань охорони праці. 5 Формування бази законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці. 6 Актуалізація та деталізація бази відповідно до виду економічної діяльності підприємства та його штатного розпису. 7 Створення умов для впровадження на підприємстві СУОП.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

Частина зазначених заходів (наприклад, пункти 2.1–2.4) можуть мати разовий характер, інші – 2.5–2.7 – потребують постійного, періодичного вдосконалення та оновлення. Розглянемо докладно кожний із зазначених етапів.

ФОРМУВАННЯ СЛУЖБИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА СТВОРЕННЯ КАБІНЕТУ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Законодавчою базою для формування на підприємстві служби охорони праці є ст. 15 «Служба охорони праці на підприємстві» Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-ХІІ (далі – Закон № 2694-ХІІ). У статті зазначено, що на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці, менше 50 осіб – функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи (як працівники підприємства, так і працівники зовнішніх підприємств), які мають відповідну підготовку, а з кількістю працюючих менше 20 осіб – для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися на договірних засадах сторонні спеціалісти, які мають також відповідну підготовку. Потрібно вказати, що основними вадами положень цієї статті є те, що вони не висвітлюють особливостей створення такої служби (кількість працівників, їхня освіта тощо) залежно від виду економічної діяльності підприємства, установи або організації (далі – підприємство), форми власності та інших особливостей діяльності або фінансування підприємства. Служба охорони праці підприємства (найчастіше її представляє інженер з охорони праці) виконує свої завдання та функції, дотримуючись наданих їй прав, відповідно до Типового положення про службу охорони праці (НПАОП 0.004.35-04). На підставі п.1.2 Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві (НПАОП 0.00-6.03-93) роботодавець повинний розробити і затвердити Положення про службу охорони праці підприємства, в якому визначено структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників відповідно до законодавства. Потрібно зазначити, що в Україні в останні роки відбулися істотні зміни у соціально-трудових відносинах, які зумовлені в основному масовою приватизацією підприємств, призначенням роботодавців – іноземних громадян, широким упровадженням трудових відносин на цивільно-правовій основі. Проте у зв’язку із цим, відповідно до вимог розділу 2 Порядку опрацювання, прийняття та скасування нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП 0.00-6.03-93) належні зміни до НПАОП 0.00-4.35-04 фактично не вносилися.

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

До того ж у положеннях про службу охорони праці, які діють на більшості підприємств, так само недостатньо висвітлені особливості її діяльності залежно від виду економічної діяльності підприємства, його виробничої структури, виробничого обладнання, яке використовується, та штатного розпису (тобто виду професій працівників, які працюють на підприємстві). Фактично не враховуються в цих Положеннях вимоги до діяльності інженера з охорони праці, передбачені у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі – Довідник), Випуск 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності».

Згідно з положеннями ст. 15 Закону № 2694-ХІІ та п. 1.4 НПАОП 0.00-4.35-04, служба охорони праці повинна підпорядковуватись безпосередньо роботодавцю, а керівники та представники служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб підприємства. Проте на більшості підприємств, як показали матеріали Всеукраїнської профспілкової акції «Атестацію робочих місць – під контроль профспілок», проведеної у 2010–2012 рр., ці положення та вимоги наведених нормативних актів роботодавці ігнорують і не виконують. Фахівці служби охорони праці у разі виявлення порушень вимог НПАОП мають право: – видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; – вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством профілактичних медичних оглядів, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідного виду робіт або не дотримуються вимог НПАОП під час виконання виробничих завдань; – брати участь у роботі комісії підприємства щодо вирішення питання про тимчасове призупинення роботи виробництва, дільниці, машин, механізмів, устатковання та інших засобів виробництва у разі виявлення порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих, на період усунення таких порушень; – надсилати роботодавцю подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис представника служби охорони праці може скасувати лише роботодавець. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

2828

ДУМКА ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА СПЕЦІАЛІСТА

Основним завданням інженера з охорони праці (код за Класифікатором професій – ДК 003:2010 – 2149.2) є належне виконання видів його діяльності, які передбачені для нього в Довіднику), Випуск 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» (Розділ 1 «Професії керівників, профе-

ɂɛɝɟɛɨɨɺ ɭɛ ɩɜɩɝ·ɺɢɥɣ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

сіоналів, фахівців та технічних службовців», позиція 28 «Інженер з охорони праці», стор. 219). Як показує практика, із цим нормативним актом недостатньо ознайомлені не тільки керівники підприємств (роботодавці), а й самі інженери з охорони праці, а тому вважаємо за доцільне навести витяг із нього повністю.

28. Інженер з охорони праці

Ɂɞɿɣɫɧɸɽ ɤɨɧɬɪɨɥɶ ɡɚ ɞɨɞɟɪɠɚɧɧɹɦ ɭ ɩɿɞɪɨɡɞɿɥɚɯ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ ɡɚɤɨɧɨɞɚɜɱɢɯ ɬɚ ɿɧɲɢɯ ɧɨɪɦɚɬɢɜɧɢɯ ɚɤɬɿɜ ɡ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɡɚ ɧɚɞɚɧɧɹɦ ɪɨɛɿɬɧɢɤɚɦ ɜɫɬɚɧɨɜɥɟɧɢɯ ɩɿɥɶɝ ɿ ɤɨɦɩɟɧɫɚɰɿɣ ɡɚ ɭɦɨɜɚɦɢ ɩɪɚɰɿ ȼɢɜɱɚɽ ɭɦɨɜɢ ɩɪɚɰɿ ɧɚ ɪɨɛɨɱɢɯ ɦɿɫɰɹɯ ɝɨɬɭɽ ɿ ɜɧɨɫɢɬɶ ɩɪɨɩɨɡɢɰɿʀ ɳɨɞɨ ɪɨɡɪɨɛɥɟɧɧɹ ɿ ɭɩɪɨɜɚɞɠɟɧɧɹ ɛɿɥɶɲ ɞɨɫɤɨɧɚɥɢɯ ɤɨɧɫɬɪɭɤɰɿɣ ɨɛɝɨɪɨɞɠɭɜɚɥɶɧɨʀ ɬɟɯɧɿɤɢ ɡɚɩɨɛɿɠɧɢɯ ɿ ɛɥɨɤɭɜɚɥɶɧɢɯ ɩɪɢɫɬɪɨʀɜ ɿɧɲɢɯ ɡɚɫɨɛɿɜ ɡɚɯɢɫɬɭ ɜɿɞ ɜɩɥɢɜɭ ɧɟɛɟɡɩɟɱɧɢɯ ɿ ɲɤɿɞɥɢɜɢɯ ɜɢɪɨɛɧɢɱɢɯ ɮɚɤɬɨɪɿɜ Ȼɟɪɟ ɭɱɚɫɬɶ ɭ ɩɪɨɜɟɞɟɧɧɿ ɩɟɪɟɜɿɪɨɤ ɨɛɫɬɟɠɟɧɶ ɬɟɯɧɿɱɧɨɝɨ ɫɬɚɧɭ ɛɭɞɿɜɟɥɶ ɫɩɨɪɭɞ ɭɫɬɚɬɤɭɜɚɧɧɹ ɦɚɲɢɧ ɿ ɦɟɯɚɧɿɡɦɿɜ ɟɮɟɤɬɢɜɧɨɫɬɿ ɪɨɛɨɬɢ ɜɟɧɬɢɥɹɰɿɣɧɢɯ ɫɢɫɬɟɦ ɫɬɚɧɭ ɫɚɧɿɬɚɪɧɨ ɬɟɯɧɿɱɧɢɯ ɩɪɢɫɬɪɨʀɜ ɫɚɧɿɬɚɪɧɨ ɩɨɛɭɬɨɜɢɯ ɩɪɢɦɿɳɟɧɶ ɡɚɫɨɛɿɜ ɤɨ ɥɟɤɬɢɜɧɨɝɨ ɬɚ ɿɧɞɢɜɿɞɭɚɥɶɧɨɝɨ ɡɚɯɢɫɬɭ ɩɪɚɰɿɜɧɢɤɿɜ ɜɢɡɧɚɱɟɧɧɿ ʀɯ ɜɿɞɩɨɜɿɞɧɨɫɬɿ ɜɢɦɨɝɚɦ ɧɨɪɦɚɬɢɜɧɢɯ ɩɪɚɜɨɜɢɯ ɚɤɬɿɜ ɡ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɿ ɭ ɪɚɡɿ ɜɢɹɜɥɟɧɧɹ ɩɨɪɭɲɟɧɶ ɹɤɿ ɫɬɜɨɪɸɸɬɶ ɡɚɝɪɨɡɭ ɠɢɬɬɸ ɿ ɡɞɨɪɨɜ¶ɸ ɩɪɚɰɿɜɧɢɤɿɜ ɚɛɨ ɦɨɠɭɬɶ ɩɪɢɜɟɫɬɢ ɞɨ ɚɜɚɪɿʀ ɜɠɢɜɚɽ ɡɚɯɨɞɿɜ ɳɨɞɨ ɩɪɢɩɢɧɟɧɧɹ ɟɤɫɩɥɭɚɬɚɰɿʀ ɦɚɲɢɧ ɭɫɬɚɬɤɭɜɚɧɧɹ ɿ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɪɨɛɿɬ ɭ ɰɟɯɚɯ ɧɚ ɞɿɥɶɧɢɰɹɯ ɧɚ ɪɨɛɨɱɢɯ ɦɿɫɰɹɯ Ɋɚɡɨɦ ɡ ɿɧɲɢɦɢ ɩɿɞɪɨɡɞɿɥɚɦɢ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ ɩɪɨɜɨɞɢɬɶ ɪɨɛɨɬɭ ɡ ɚɬɟɫɬɚɰɿʀ ɬɚ ɫɟɪɬɢɮɿɤɚɰɿʀ ɪɨɛɨɱɢɯ ɦɿɫɰɶ ɿ ɜɢɪɨɛɧɢɱɨɝɨ ɭɫɬɚɬɤɭɜɚɧɧɹ ɧɚ ɜɿɞɩɨɜɿɞɧɿɫɬɶ ɜɢɦɨɝɚɦ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ Ȼɟɪɟ ɭɱɚɫɬɶ ɭ ɪɨɡɪɨɛɥɟɧɧɿ ɡɚɯɨɞɿɜ ɳɨɞɨ ɡɚɩɨɛɿɝɚɧɧɹ ɩɪɨɮɟɫɿɣɧɢɦ ɡɚɯɜɨɪɸɜɚɧɧɹɦ ɿ ɧɟɳɚɫɧɢɦ ɜɢɩɚɞɤɚɦ ɧɚ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɿ ɩɨɥɿɩɲɟɧɧɹ ɭɦɨɜ ɩɪɚɰɿ ɿ ɞɨɜɟɞɟɧɧɹ ʀɯ ɞɨ ɜɢɦɨɝ ɧɨɪɦɚɬɢɜɧɢɯ ɩɪɚɜɨɜɢɯ ɚɤɬɿɜ ɡ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɚ ɬɚɤɨɠ ɧɚɞɚɽ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɣɧɭ ɞɨɩɨɦɨɝɭ ɡ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɪɨɡɪɨɛɥɟɧɢɯ ɡɚɯɨɞɿɜ Ʉɨɧɬɪɨɥɸɽ ɜɱɚɫɧɟ ɩɪɨɜɟɞɟɧɧɹ ɜɿɞɩɨɜɿɞɧɢɦɢ ɫɥɭɠɛɚɦɢ ɧɟɨɛɯɿɞɧɢɯ ɜɢɩɪɨɛɭɜɚɧɶ ɿ ɬɟɯɧɿɱɧɢɯ ɨɝɥɹɞɿɜ ɫɬɚɧɭ ɭɫɬɚɬɤɭɜɚɧɧɹ ɦɚɲɢɧ ɿ ɦɟɯɚɧɿɡɦɿɜ ɞɨɬɪɢɦɚɧɧɹ ɝɪɚɮɿɤɿɜ ɜɢɦɿɪɿɜ ɩɚɪɚɦɟɬɪɿɜ ɧɟɛɟɡɩɟɱɧɢɯ ɿ ɲɤɿɞɥɢɜɢɯ ɜɢɪɨɛɧɢɱɢɯ ɮɚɤɬɨɪɿɜ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɩɪɢ ɩɢɫɿɜ ɨɪɝɚɧɿɜ ɞɟɪɠɚɜɧɨɝɨ ɧɚɝɥɹɞɭ ɿ ɤɨɧɬɪɨɥɸ ɡɚ ɞɨɞɟɪɠɚɧɧɹɦ ɱɢɧɧɢɯ ɧɨɪɦ ɩɪɚɜɢɥ ɿ ɿɧɫɬɪɭɤɰɿɣ ɡ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɫɬɚɧɞɚɪɬɿɜ ɛɟɡɩɟɤɢ ɩɪɚɰɿ ɭ ɩɪɨɰɟɫɿ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɚ ɚ ɬɚɤɨɠ ɭ ɩɪɨɟɤɬɚɯ ɧɨɜɢɯ ɜɢɪɨɛɧɢɱɢɯ ɨɛ¶ɽɤɬɿɜ ɬɚ ɬɢɯ ɳɨ ɪɟɤɨɧɫɬɪɭɸɸɬɶɫɹ ɛɟɪɟ ɭɱɚɫɬɶ ɭ ɩɪɢɣɦɚɧɧɿ ʀɯ ɞɨ ɟɤɫɩɥɭɚɬɚɰɿʀ Ȼɟɪɟ ɭɱɚɫɬɶ ɭ ɪɨɡɝɥɹɞɿ ɩɢɬɚɧɧɹ ɩɪɨ ɜɿɞɲɤɨɞɭɜɚɧɧɹ ɪɨɛɨɬɨɞɚɜɰɟɦ ɲɤɨɞɢ ɡɚɩɨɞɿɹɧɨʀ ɩɪɚɰɿɜɧɢɤɚɦ ɤɚɥɿɰɬɜɨɦ ɩɪɨɮɟɫɿɣɧɢɦ ɡɚɯɜɨɪɸɜɚɧɧɹɦ ɚɛɨ ɿɧɲɢɦ ɩɨɲɤɨɞɠɟɧɧɹɦ ɡɞɨɪɨɜ¶ɹ ɩɨɜ¶ɹɡɚɧɢɦ ɡ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹɦ ɧɢɦɢ ɬɪɭɞɨɜɢɯ ɨɛɨɜ¶ɹɡɤɿɜ ɇɚɞɚɽ ɩɿɞɪɨɡɞɿɥɚɦ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ ɦɟɬɨɞɢɱɧɭ ɞɨɩɨɦɨɝɭ ɭ ɫɤɥɚɞɚɧɧɿ ɩɟɪɟɥɿɤɿɜ ɩɪɨɮɟɫɿɣ ɿ ɩɨɫɚɞ ɜɿɞɩɨɜɿɞɧɨ ɞɨ ɹɤɢɯ ɩɪɚɰɿɜ ɧɢɤɢ ɦɚɸɬɶ ɩɪɨɯɨɞɢɬɢ ɨɛɨɜ¶ɹɡɤɨɜɿ ɦɟɞɢɱɧɿ ɨɝɥɹɞɢ ɚ ɬɚɤɨɠ ɩɟɪɟɥɿɤɢ ɩɪɨɮɟɫɿɣ ɩɨɫɚɞ ɜɿɞɩɨɜɿɞɧɨ ɞɨ ɹɤɢɯ ɧɚ ɨɫɧɨɜɿ ɱɢɧɧɨɝɨ ɡɚ ɤɨɧɨɞɚɜɫɬɜɚ ɧɚɞɚɽɬɶɫɹ ɤɨɦɩɟɧɫɚɰɿɹ ɬɚ ɩɿɥɶɝɢ ɡɚ ɜɚɠɤɿ ɲɤɿɞɥɢɜɿ ɚɛɨ ɧɟɛɟɡɩɟɱɧɿ ɭɦɨɜɢ ɩɪɚɰɿ ɩɿɞ ɱɚɫ ɪɨɡɪɨɛɥɟɧɧɹ ɿ ɩɟɪɟɝɥɹɞɭ ɿɧɫɬɪɭɤɰɿɣ ɡ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɫɬɚɧɞɚɪɬɿɜ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ ɫɢɫɬɟɦɢ ɫɬɚɧɞɚɪɬɿɜ ɛɟɡɩɟɤɢ ɩɪɚɰɿ ɡ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿʀ ɿɧɫɬɪɭɤɬɚɠɭ ɧɚɜɱɚɧɧɹ ɿ ɩɟɪɟɜɿɪɤɢ ɡɧɚɧɶ ɩɪɚɰɿɜɧɢɤɿɜ ɡ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɉɪɨɜɨɞɢɬɶ ɜɫɬɭɩɧɿ ɿɧɫɬɪɭɤɬɚɠɿ ɡ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɡ ɭɫɿɦɚ ɯɬɨ ɩɪɢɣɦɚɽɬɶɫɹ ɧɚ ɪɨɛɨɬɭ ɩɪɢʀɡɞɢɬɶ ɭ ɜɿɞɪɹɞɠɟɧɧɹ ɭɱɧɹɦɢ ɿ ɫɬɭɞɟɧɬɚɦɢ ɹɤɿ ɩɪɢɛɭɥɢ ɧɚ ɩɪɨɯɨɞɠɟɧɧɹ ɜɢɪɨɛɧɢɱɨɝɨ ɧɚɜɱɚɧɧɹ ɚɛɨ ɩɪɚɤɬɢɤɭ Ȼɟɪɟ ɭɱɚɫɬɶ ɭ ɫɤɥɚɞɚɧɧɿ ɪɨɡɞɿɥɭ ©Ɉɯɨɪɨɧɚ ɩɪɚɰɿª ɤɨɥɟɤɬɢɜɧɨɝɨ ɞɨɝɨɜɨɪɭ ɭ ɪɨɡɫɥɿɞɭɜɚɧɧɿ ɜɢɩɚɞɤɿɜ ɜɢɪɨɛɧɢɱɨɝɨ ɬɪɚɜ ɦɚɬɢɡɦɭ ɩɪɨɮɟɫɿɣɧɢɯ ɿ ɜɢɪɨɛɧɢɱɨ ɨɛɭɦɨɜɥɟɧɢɯ ɡɚɯɜɨɪɸɜɚɧɶ ɜɢɜɱɚɽ ʀɯ ɩɪɢɱɢɧɢ ɚɧɚɥɿɡɭɽ ɟɮɟɤɬɢɜɧɿɫɬɶ ɭɩɪɨɜɚɞɠɭɜɚɧɢɯ ɡɚɯɨɞɿɜ ɳɨɞɨ ʀɯ ɡɚɩɨɛɿɝɚɧɧɹ Ɂɞɿɣɫɧɸɽ ɤɨɧɬɪɨɥɶ ɡɚ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɽɸ ɡɛɟɪɿɝɚɧɧɹ ɜɢɞɚɧɧɹ ɩɪɚɧɧɹ ɯɿɦɿɱɧɨɝɨ ɱɢɳɟɧɧɹ ɫɭɲɿɧɧɹ ɡɧɟɩɢɥɟɧɧɹ ɡɧɟɠɢɪɟɧɧɹ ɿ ɪɟɦɨɧɬɭ ɫɩɟɰɿɚɥɶɧɨɝɨ ɨɞɹɝɭ ɫɩɟɰɿɚɥɶɧɨɝɨ ɜɡɭɬɬɹ ɬɚ ɿɧɲɢɯ ɡɚɫɨɛɿɜ ɿɧɞɢɜɿɞɭɚɥɶɧɨɝɨ ɡɚɯɢɫɬɭ ɫɬɚɧɨɦ ɡɚɩɨɛɿɠɧɢɯ ɩɪɢɫɬɨɫɭɜɚɧɶ ɿ ɡɚɯɢɫɧɢɯ ɩɪɢɫɬɪɨʀɜ ɚ ɬɚɤɨɠ ɩɪɚɜɢɥɶɧɢɦ ɜɢɬɪɚɱɚɧɧɹɦ ɭ ɩɿɞɪɨɡɞɿɥɚɯ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ ɤɨɲɬɿɜ ɜɢɞɿɥɟɧɢɯ ɧɚ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɡɚɯɨɞɿɜ ɡ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɋɤɥɚɞɚɽ ɡɜɿɬɧɿɫɬɶ ɡ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɡɚ ɜɫɬɚɧɨɜɥɟɧɢɦɢ ɮɨɪɦɚɦɢ ɿ ɭ ɜɿɞɩɨɜɿɞɧɿ ɬɟɪɦɿɧɢ

Ɋɩɝɣɨɠɨ ɢɨɛɭɣ ± Ɂɚɤɨɧ ɍɤɪɚʀɧɢ ©ɉɪɨ ɨɯɨɪɨɧɭ ɩɪɚɰɿª ± ɡɚɤɨɧɨɞɚɜɱɿ ɿ ɧɨɪɦɚɬɢɜɧɿ ɩɪɚɜɨɜɿ ɚɤɬɢ ɦɟɬɨɞɢɱɧɿ ɦɚɬɟɪɿɚɥɢ ɡ ɩɢɬɚɧɶ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ± ɨɫɧɨɜɧɿ ɬɟɯɧɨɥɨɝɿɱɧɿ ɩɪɨɰɟɫɢ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɚ ɩɪɨɞɭɤɰɿʀ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ ± ɦɟɬɨɞɢ ɜɢɜɱɟɧɧɹ ɭɦɨɜ ɩɪɚɰɿ ɧɚ ɪɨɛɨɱɢɯ ɦɿɫɰɹɯ ± ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɸ ɪɨɛɨɬɢ ɡ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɫɢɫɬɟɦɭ ɫɬɚɧɞɚɪɬɿɜ ɛɟɡɩɟɤɢ ɩɪɚɰɿ ± ɩɫɢɯɨɮɿɡɿɨɥɨɝɿɱɧɿ ɜɢɦɨɝɢ ɞɨ ɩɪɚɰɿɜɧɢɤɿɜ ɜɢɯɨɞɹɱɢ ɡ ɤɚɬɟɝɨɪɿʀ ɜɚɠɤɨɫɬɿ ɪɨɛɿɬ ɨɛɦɟɠɟɧɧɹ ɡɚɫɬɨɫɭɜɚɧɧɹ ɩɪɚɰɿ ɠɿɧɨɤ ɩɿɞɥɿɬɤɿɜ ɪɨɛɿɬɧɢɤɿɜ ɩɟɪɟɜɟɞɟɧɢɯ ɧɚ ɥɟɝɤɭ ɩɪɚɰɸ ± ɨɫɨɛɥɢɜɨɫɬɿ ɟɤɫɩɥɭɚɬɚɰɿʀ ɭɫɬɚɬɤɭɜɚɧɧɹ ɹɤɟ ɡɚɫɬɨɫɨɜɭɽɬɶɫɹ ɧɚ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɿ ɩɪɚɜɢɥɚ ɿ ɡɚɫɨɛɢ ɤɨɧɬɪɨɥɸ ɜɿɞɩɨɜɿɞɧɨɫɬɿ ɬɟɯɧɿɱɧɨɝɨ ɫɬɚɧɭ ɭɫɬɚɬɤɭɜɚɧɧɹ ɜɢɦɨɝɚɦ ɛɟɡɩɟɱɧɨɝɨ ɜɟɞɟɧɧɹ ɪɨɛɿɬ ± ɩɟɪɟɞɨɜɢɣ ɿ ɜɿɬɱɢɡɧɹɧɢɣ ɞɨɫɜɿɞ ɡ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɩɨɪɹɞɨɤ ɿ ɫɬɪɨɤɢ ɫɤɥɚɞɚɧɧɹ ɡɜɿɬɧɨɫɬɿ ɩɪɨ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɡɚɯɨɞɿɜ ɡ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ± ɨɫɧɨɜɢ ɟɤɨɧɨɦɿɤɢ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿʀ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɚ ɩɪɚɰɿ ɿ ɭɩɪɚɜɥɿɧɧɹ ± ɨɫɧɨɜɢ ɬɪɭɞɨɜɨɝɨ ɡɚɤɨɧɨɞɚɜɫɬɜɚ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

Кваліфікаційні вимоги Провідний інженер з охорони праці: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж роботи за професією інженера з охорони праці I категорії – не менше 2 років. Інженер з охорони праці I категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); для магістра – без вимог до стажу роботи, спеціаліста – стаж роботи за професією інженера з охорони праці II категорії – не менше 2 років. Інженер з охорони праці II категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст). Стаж роботи за професією інженера з охорони праці – не менше 1 року. Інженер з охорони праці: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст) без вимог до стажу роботи». Слід підкреслити, що згідно з п. 5.1 НПАОП 0.00-4.35-04 працівники служби охорони праці підприємства повинні здійснювати свою діяльність відповідно до плану роботи і графіків обстежень (виробничих підрозділів або виробничих ділянок підприємств, відділів установ або організацій). Для належного виконання своїх професіональних завдань і обов’язків працівники служби охорони праці мають бути забезпечені згідно з вимогами п. 5.2 НПАОП 0.00-4.35-04: – сучасною офісною технікою (комп’ютер, принтер, ксерокс) для формування і оновлення через інтернет НПАОП, розробки або коригування інструкцій з охорони праці, підготовки розпорядчих документів підприємства з охорони праці тощо; – технічними засобами зв’язку (телефон/ факс, мобільний телефон) для передачі до територіальних управлінь Державної служби з питань праці України (Держпраці) та інших зацікавлених організацій термінових повідомлень у разі настання нещасного випадку на виробництві, а також для забезпечення оперативного зв’язку з іншими службами підприємства та зовнішніми організаціями під час вирішення питань з охорони праці; – окремим приміщенням для приймання відвідувачів (у разі наявності на підприємстві кабінету охорони праці прийом відвідувачів та навчання працівників з питань охорони праці можна проводити в ньому). Проте матеріали перевірок підприємств представниками галузевих профспілок під час здійснення протягом 2010–2012 рр. Всеукраїнської профспілкової акції «Атестацію робочих місць – під контроль профспілок» показують, що на практиці роботодавці більшості підприємств, особливо приватної форми власності

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

і бюджетного фінансування, не забезпечують зазначених умов праці для працівників служби охорони праці. Хоча в п. 5.5 НПАОП 0.00-4.35-04 чітко зазначено, що працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених цим нормативно-правовим актом та Законом № 2694-ХІІ, роботодавці часто-густо грубо порушують зазначені положення.

На працівників служби охорони праці перекладають – як правило, без належного матеріального стимулювання – обов’язки відповідальних за пожежну безпеку підприємства, цивільну оборону, проведення періодичних медичних оглядів, розробку планів ліквідації аварій тощо, а також обов’язки інших посадових працівників підприємства. Це не тільки суперечить посадовим завданням і обов’язкам інженера з охорони праці, перерахованим у Довіднику, а й зменшує кількість робочого часу, який залишається в інженера з охорони праці для виконання своїх прямих професійних обов’язків. Водночас слід зауважити, що Класифікатором професій України ДК 003:2010 передбачена також посада інспектора з охорони праці (код 3152). Інші посади, наприклад спеціаліст з охорони праці, менеджер з охорони праці тощо, цим нормативним документом не передбачені, як немає їх і в Довіднику. Це є одним з недоліків зазначених НПАОП, проте в деяких організаціях, особливо бюджетної сфери фінансування (медицина, освіта, культура та інші) або приватної форми власності такі назви працівників служби охорони праці застосовуються. У своїй роботі працівники служби охорони праці, використовуючи положення 5 НПАОП 0.004.35-04 та позицію 28 Довідника, відповідно до виду економічної діяльності підприємства (або його окремих структурних підрозділів), а також своєї посадової інструкції, складають план роботи, забезпечуючи належне здійснення контролю за реалізацією роботодавцем основних заходів з охорони праці. Важливо, щоб за своєю посадою працівник служби охорони праці не тільки прирівнювався до керівного складу підприємства, а був, передусім, грамотним висококваліфікованим радником (консультантом) роботодавця з питань безпеки і гігієни праці. Звичайно, що у своїй роботі інженеру з охорони праці потрібно підтримувати доброзичливі, ділові відносини з керівниками інших служб і структурних виробничих підрозділів (відділів) підприємства. Для належного виконання своїх завдань працівник служби охорони праці постійно взаємодіє з представниками таких структурних підрозділів підприємства, як відділ кадрів, служба головного

3030

ДУМКА ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА СПЕЦІАЛІСТА

технолога (інженера, механіка, енергетика), економічна служба та бухгалтерія, служба постачання, а також з провідними фахівцями підприємства та представниками профспілкового комітету, а за його відсутності – з уповноваженим(и) найманими працівниками особою (особами) з питань охорони праці. Для проведення навчання, інструктажів, семінарів, лекцій, виставок тощо на підприємстві відповідно до Рекомендацій щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці, затверджених Головою Держгірпромнагляду 16.01.2008 має бути створений кабінет з промислової безпеки і охорони праці (детальніше про Рекомендації див. у журналі «Охорона праці» № 2/2008, с.45–47). Проте в зазначених Рекомендаціях також не оговорюються особливості створення кабінету залежно від виду економічної діяльності підприємства, кількості виробничих підрозділів, кількості працівників та інших чинників. Тому з урахуванням зазначених умов на підприємстві, крім кабінету, можуть бути створені інформаційні стенди та кутки з охорони праці. Необхідно підкреслити, що самостійно інженеру з охорони праці, незалежно від кваліфікації та стажу роботи, неможливо здійснити повний і необхідний нагляд за станом безпеки і гігієни праці у виробничих підрозділах. Саме тому на підприємстві роботодавець повинен створити команду фахівців підприємства з питань охорони праці для належного нагляду за станом безпеки і гігієни праці у виробничих підрозділах підприємства й оперативного реагування на виявлені недоліки, команду, у якій фахівці підприємств будуть об’єднані навколо вирішення проблем у сфері охорони праці.

До складу цієї команди рекомендується залучити керівників (представників) таких головних служб підприємства, як служба головного інженера (механіка, енергетика), служба постачання, служба кадрів та фінансово-економічна служба, а також представників профспілкового комітету профспілкової організації підприємства або уповноваженої(них) найманими працівниками особи(осіб) з охорони праці (у разі відсутності на підприємстві профспілкової організації). Створення такої команди фахівців з охорони праці дасть змогу організувати здійснення більш ефективних заходів з вирішення питань безпеки і гігієни праці особливо – триступеневого контролю за охороною праці – на більш дієвому та результативному рівні, коли у цій важливій сфері виробничих відносин буде задіяна група посадових осіб і працівників підприємства. Це також буде одним з основних кроків роботодавця для впровадження на підприємстві системи управління охороною праці.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

СПРИЯННЯ СТВОРЕННЮ КОМІСІЇ ПРОФКОМУ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ТЕХНІЧНИХ (старших технічних) ІНСПЕКТОРІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2

Минуло більше 20 років після ухвалення Закону № 2694-ХІІ, відповідно до якого профспілки передали новоствореній службі Держнаглядохоронпраці функції державного нагляду за охороною праці. Проте згідно із чинним законодавством України профспілки і далі брали участь у вирішенні на підприємстві питань у сфері охорони праці. Зокрема, у ст. 41 «Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці» Закону № 2694-ХІІ зазначено, що «…громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників». Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників. Зокрема, у п.4 ст. 10 Прикінцеві положення Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2.09.2008 р. № 345–2008 зазначено: «Надати право технічній інспекції профспілок галузевого рівня, що здійснює контроль за дотриманням умов праці та техніки безпеки працівників... зупиняти ведення робіт на підприємстві у разі грубих порушень правил техніки безпеки та охорони праці» (цим пунктом доповнено ст. 41 Закону № 2694-ХІІ). Професійні спілки також мають право брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві. Аналогічні положення містяться і в Законі України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-XIV (далі – Закон № 1045-ХІV). Так, у ст. 21 «Повноваження профспілок, їх об’єднань щодо захисту прав громадян на працю та здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю» зазначено: «Профспілки здійснюють громадський контроль за виплатою заробітної плати, додержанням законодавства про працю та про охорону праці, ство-

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

ренням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників профспілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємстві в цілому на час, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників… Для здійснення цих функцій профспілки, їх об’єднання можуть створювати служби правової допомоги та відповідні інспекції, комісії, затверджувати положення про них. Уповноважені представники профспілок мають право вносити роботодавцям, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування подання про усунення порушень законодавства про працю, які є обов’язковими для розгляду, та в місячний термін одержувати від них аргументовані відповіді». У ст. 37 «Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях» Закону № 1045-ХІV зазначено, що «Профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси», а ст. 38 «Повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації» конкретизує напрями громадського контролю, а саме: «12) здійснює громадський контроль за виконанням роботодавцем законодавства про працю та про охорону праці, за забезпеченням на підприємстві, в установі або організації безпечних та нешкідливих умов праці, виробничої санітарії, правильним застосуванням установлених умов оплати праці, вимагає усунення виявлених недоліків». Крім того, у ст. 40 «Гарантії діяльності профспілок» зазначено, що «Члени виборних органів профспілок, об’єднань профспілок, а також повноважні представники цих органів мають право: 1) безперешкодно відвідувати та оглядати місця роботи на підприємстві, в установі, організації, де працюють члени профспілок; 2) вимагати і одержувати від роботодавця, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення, що стосуються умов праці, виконання колективних договорів та угод, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників».

Згідно з положеннями зазначених законодавчих актів, для здійснення належного громадського контролю за додержанням роботодав-

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

цем законодавства про охорону праці виборний орган профспілкової організації підприємства, установи або організацій повинен створити комісію з охорони праці профкому та призначити громадських інспекторів з охорони праці, керуючись при цьому Положенням про Комісію профкому з охорони праці, затвердженим постановою Президії ФПУ від 05.11.2004 № П-10-4 (додаток 2) і Типовим положенням про громадського інспектора з охорони праці (додаток 1 зазначеної постанови). Завдання роботодавця – максимально сприяти профкому у створенні такої комісії та призначенні громадських технічних інспекторів із числа авторитетних і висококваліфікованих працівників підприємства, проведенні їх навчання з охорони праці з метою широкого використання результатів контролю для істотного поліпшення стану безпеки і гігієни праці на підприємстві. Федерація професійних спілок України (ФПУ) для правового забезпечення належного громадського контролю за станом охорони праці та діяльності громадських технічних інспекторів праці ухвалила низку постанов Президії ФПУ від: 14.03.2003 № П-3-11 «Про заходи щодо реалізації положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону праці» та рішень ІV з’їзду ФПУ з питань охорони праці» (пункти 7 і 10); – 17.09.2003 № П-5-13 «Про внесення змін до Положення про технічну інспекцію праці профспілок та Типового положення про представників профспілок з питань охорони праці»; – 23.03.2004 № П-8-10 «Про хід виконання постанови Президії ФПУ від 14.03.2003 № П-3-11 «Про заходи щодо реалізації положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону праці»; – 05.11.2004 № П-10-4 «Про внесення змін до типових положень про громадського інспектора з охорони праці, про комісію з охорони праці профкому та про представників профспілок з питань охорони праці». Зазначені постанови Президії ФПУ були направлені членським організаціям для керівництва і виконання та видані окремим випуском у видавництві «Профінформ» ФПУ «Контроль профспілок за охороною праці – запорука життя і здоров’я трудівників» із серії «Бібліотечка голови профспілкового комітету» (№ 9/2005). Для здійснення громадського контролю за станом охорони праці на підприємстві профком повинен створити комісію з охорони праці у складі трьох – п’яти працівників (для підприємств до 1000 працюючих). На підприємствах, де працює більше працівників, поруч з комісією виборного органу профспілкової організа-

3232

ДУМКА ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА СПЕЦІАЛІСТА

ції аналогічні комісії можуть створювати цехові профспілкові комітети (цехкоми). Бажано, щоб члени цих комісій пройшли відповідну підготовку з методики проведення громадського контролю за додержанням роботодавцем законодавства з охорони праці на семінарах і тренінгах, які організовують профспілки, або на спеціальних курсах, організованих представниками Держпраці. За рахунок роботодавця громадські технічні інспектори повинні також пройти навчання і перевірку знань з охорони праці. Між членами комісії профкому з контролю за охороною праці, якими є громадські інспектори з охорони праці, що їх обирають із числа бригадирів, кваліфікованих працівників, кадрових авторитетних працівників підприємства, на першому засіданні комісії потрібно розподілити обов’язки. Розподілення обов’язків можна провести за такими критеріями: – тематичний, коли за громадським інспектором закріплюється певний розділ або один з основних напрямів громадського контролю в цілому по підприємству, наприклад: нагляд за станом виробничих будівель, за утриманням виробничого обладнання, за здійсненням заходів з електробезпеки, за посудинами під тиском тощо; – цеховий, коли за громадським інспектором закріплюється певний виробничий цех (виробнича дільниця), і він здійснює громадський контроль за всіма основними напрямами громадського контролю, але у закріпленому за ним цеху; – цехово-тематичний, коли за виробничим цехом закріплюється кілька громадських інспекторів, кожний з яких здійснює нагляд за певним напрямом громадського контролю з охорони праці. Під час розподілу обов’язків між громадськими інспекторами профкому (цехкому) неодмінно повинні бути враховані такі чинники, як вид економічної діяльності підприємства, кількість і важливість основних та допоміжних виробничих цехів та дільниць, в яких здійснюються технологічні процеси, наявність у цехах небезпечних та шкідливих виробничих факторів, кількість працюючих, стан утримання та застосування колективних захисних засобів та інші чинники. Під час розподілу обов’язків повинні враховуватись професія, стаж роботи і авторитет громадського інспектора профкому з охорони праці серед своїх колег – членів трудового колективу. Це повинні бути ділові, грамотні та енергійні працівники, яким небайдужий стан безпеки і гігієни праці на виробництві, умови праці, в яких перебувають їхні співпрацівники.

Метою громадського контролю профкому за додержанням роботодавцем законодавства з охорони праці на підприємстві є контроль за повним і вчас-

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ним виконанням роботодавцем рекомендованих службами підприємства основних заходів з усунення порушень вимог НПАОП. Під час громадського контролю також перевіряється, як оперативно усунуті службами підприємства, які є відповідальними за певний напрям роботи з охорони праці, виявлені недоліки у здійсненні заходів з безпеки і гігієни праці.

Перед здійсненням контролю у профкомі потрібно сформувати законодавчу і нормативну базу для проведення громадського контролю (допускається використання нормативної бази з ОП, яка створена у службі (відділі) охорони праці підприємства для конкретного підприємства). Членам комісії профкому (цехкому) з охорони праці, громадським інспекторам з охорони праці у межах своєї компетенції та згідно з розподілом обов’язків необхідно ретельно вивчити вимоги актуалізованих та деталізованих НПАОП та з проведення громадського контролю профспілок. Непотрібно сподіватись, що громадський інспектор з охорони праці буде при виявленні певних недоліків складати акт або довідку про порушення НПАОП з охорони праці. Буде набагато краще, якщо громадські інспектори стануть так званими очима – будуть бачити такі недоліки, вухами – будуть чути про порушення вимог безпеки праці і язиком профкому – тобто будуть своєчасно інформувати профком про виявлені ними порушення у виконанні роботодавцем законодавства з охорони праці. А голова профкому або голова комісії профкому з охорони праці на підставі такої інформації будуть робити запити або приписи керівнику виробничого підрозділу чи головному спеціалісту підприємства щодо оперативного усунення виявлених недоліків. Під час контролю членам комісії профкому (цехкому) з охорони праці також потрібно буде спілкуватися з фахівцями відділу кадрів підприємства, служби охорони праці, служби головного технолога (інженера), головного механіка, відділу економіки та бухгалтерії й інших підрозділів підприємства, працівники яких є посадовими особами, які відповідають на підприємстві за здійснення роботодавцем певного виду заходів, передбачених законодавством та нормативно-правовими актами з охорони праці. Саме від їхніх ділових відносин буде залежити ефективність громадського контролю профкому у сфері охорони праці. У плані роботи профкому здійснення громадського контролю за дотриманням роботодавцем законодавства з охорони праці доцільно проводити протягом року, особливо після: Ź складання звітних матеріалів підприємства з питань праці, умов і безпеки праці та виробничого травматизму;

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

Ź отримання матеріалів про проведення періодичного медичного огляду працівників, що підтверджується відповідним заключним актом медичного огляду; Ź проведення на підприємстві чергової атестації робочих місць за умовами праці, що підтверджено позитивним висновком представника Держпраці; Ź закінчення підготовки підприємства до роботи в осінньо-зимовий період, що підтверджується актом виконання відповідного плану заходів; Ź проходження природних катаклізмів (тривалі дощі або посуха, спека чи морози, буревії, повені, грози, шторми тощо). Доцільно здійснювати громадський контроль за додержанням роботодавцем законодавства про охорону праці також під час проведення на підприємстві місячників (тижнів), присвячених Дню охорони праці (28 квітня) та Дню дій за гідну працю (7 жовтня), професійному святу працівників відповідних галузей економіки та в інших випадках. Підсумовані результати громадського контролю, зокрема й тематичні рейди громадських інспекторів підприємства та представників профкому, оформлюються, як правило, відповідним актом, матеріали якого потрібно обов’язково довести до керівника підприємства (роботодавця). Підсумки роботи профкому (цехкому) з організації та здійснення громадського контролю за додержанням роботодавцем законодавства з охорони праці доцільно проводити двічі на рік: до 28 квітня – Дня охорони праці та до 7 жовтня – Дня дій за гідну працю. Неупереджені аналітичні дані громадського контролю дадуть змогу роботодавцю використовувати їх для оцінки ефективності роботи з питань охорони праці відповідних відділів (служб) та головних спеціалістів підприємства, поліпшення умов праці, запобігання виникненню серед працівників професійних захворювань та випадків виробничого травматизму, а також для повного надання працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці згідно з положеннями ст. 7 Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці Закону № 2694-ХІІ та чинних НПАОП.

ВИБОРИ І ПРИЗНАЧЕННЯ УПОВНОВАЖЕНОЇ (них) НАЙМАНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ ОСОБИ (осіб) З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ 3

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа (особи), що передбачено ст. 41 «Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці» Закону № 2694-ХІІ.

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

При їх призначенні слід керуватися ст. 42 «Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці» Закону № 2694-ХІІ, а також Типовим положенням про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.11-07). У розділі 1 НПАОП 0.00-4.11-07 зазначено, що: а) положення поширюється на підприємства, установи, організації (далі – підприємства) будьякої форми власності та виду діяльності (п. 1.1); б) на підприємстві за участю представників роботодавця та трудового колективу на підставі Типового положення з урахуванням специфіки виробництва опрацьовується Положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, яке затверджується загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства (п.1.4); в) чисельність уповноважених з питань охорони праці та термін їх роботи визначається простою більшістю голосів відкритим голосуванням на загальних зборах (конференції) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі (п. 1.6); г) уповноважені з питань охорони праці: • в місячний термін після обрання за рахунок роботодавця проходять навчання з охорони праці; • у своїй діяльності керуються законодавством України та вимогами НПАОП, статутом (положенням) підприємства та Положенням про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці; • перевіряють на підприємствах дотримання вимог нормативно-правових актів з охорони праці, співпрацюючи із службою охорони праці підприємства, відповідною комісією, ланковими, бригадирами, майстрами, керівниками відповідних структурних підрозділів, посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці; • не рідше одного разу на рік звітують про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу (пп. 1.6–1.12). Для виконання цих обов’язків роботодавець за свій кошт організовує навчання, забезпечує їх потрібними НПАОП та довідковими матеріалами з питань охорони праці, а також звільняє від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.

У розділі 2 НПАОП 0.00-4.11-07 детально вказані функціональні обов’язки уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці під час контролю за дотриманням роботодавцем вимог нормативно-правових актів з охорони праці щодо:

3434

ДУМКА ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА СПЕЦІАЛІСТА

а) умов праці на робочих місцях, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стану засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівниками, проходів, шляхів евакуації та запасних виходів, а також санітарно-побутових умов; праці жінок, неповнолітніх та інвалідів; забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям, включаючи утеплене, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, організації питного режиму; проведення працівникам навчання та перевірки знань з охорони праці, а також всіх видів інструктажів, особливо під час видачі наряду-допуску; проходження працівниками попередніх при працевлаштуванні та періодичних медичних оглядів (п. 2.1.1); б) безоплатного забезпечення працівників НПАОП та додержання працівниками їхніх вимог в процесі роботи (п. 2.1.2); в) своєчасного і правильного розслідування, документального оформлення та обліку нещасних випадків і професійних захворювань (п. 2.1.3); г) виконання наказів, розпоряджень, заходів з охорони праці, у тому числі заходів з усунення причин нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, зазначених в актах розслідування (п. 2.1.4); д) наявності й стану наочних засобів пропаганди та інформації з охорони праці на підприємстві (п. 2.1.5). В цьому ж розділі вказано, що уповноважені з питань охорони праці: – негайно повідомляють майстра, бригадира чи іншого керівника робіт про будь-який нещасний випадок чи ушкодження здоров’я, які сталися з працівником на виробництві, та надають допомогу потерпілому (п. 2.2); – беруть участь в опрацюванні розділу колективного договору (угоди) з питань охорони праці, комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму і професійних захворювань; розслідуванні нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; розгляді небезпечної для життя чи здоров’я працівника або для оточуючих працівників виробничого середовища чи довкілля виробничої ситуації, у разі відмови працівника виконувати із цих причин доручену йому роботу; розгляді, за необхідності, посадовими особами листів, заяв та скарг з питань охорони праці працівників трудового колективу; підготовці та проведенні громадських оглядів, конкурсів, рейдів з питань охорони праці (пп. 2.3–2.3.5). У розділі 3 НПАОП 0.00-4.11-07 зазначено, що уповноважені найманими працівниками особи мають право:

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

– безперешкодно перевіряти на підприємстві стан безпеки і гігієни праці, додержання працівниками нормативно-правових актів з охорони праці на об’єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого його обрав (пп. 3.1–3.1.1); – вносити роботодавцю обов’язкові для розгляду пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки та гігієни праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій (п. 3.1.2); – звертатися по допомогу до органу державного нагляду у сфері охорони праці в разі, якщо вони вважають, що заходи роботодавця з охорони праці є недостатніми (п. 3.1.3); – вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці в разі виникнення загрози життю або здоров’ю працівників (п. 3.1.4); – вносити пропозиції роботодавцю щодо притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці (п. 3.1.5); – бути обраними до складу комісії з питань охорони праці підприємства в разі її створення (п. 3.1.6). У розділі 4 НПАОП 0.00-4.11-07 зазначені гарантії прав та діяльності уповноважених з питань охорони праці, зокрема, щодо: обмеження їхніх прав, звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності та відкликання до закінчення терміну своїх повноважень (пп. 4.1–4.2). Отже, під час правильної організації роботи, згідно із зазначеними положеннями НПАОП 0.004.11-07, уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці можуть бути надійними помічниками роботодавця і служби охорони праці у досягненні на підприємстві належного стану безпеки і гігієни праці. Саме тому важливо включати їх у команду фахівців підприємства з охорони праці.

СТВОРЕННЯ КОМІСІЇ ПІДПРИЄМСТВА З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

На підприємстві відповідно до вимог ст. 16 «Комісія з питань охорони праці підприємства» Закону № 2694-ХІІ та згідно з Типовим положенням про комісію з питань охорони праці підприємства (НПАОП 0.00-4.09-07), може бути створена Комісія підприємства з охорони праці (далі – Комісія). У розділі 1. «Загальні положення» НПАОП 0.00-4.09-07, зокрема, зазначено, що Типове положення поширюється на підприємства, установи, організації (далі – підприємства) будь-якої форми власності і виду діяльності. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом для забезпечення пропорційної

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а рішення про доцільність її створення, кількісний та персональний склад приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням роботодавця і професійної спілки (пп. 1.1–1.4). На підставі НПАОП 0.00-4.09-07 за участі представників кожної сторони розробляється Положення про комісію з охорони праці підприємства, яке затверджується на загальних зборах (конференції) трудового колективу (п. 1.4).

Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця (спеціалісти з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства) та професійної спілки, а в разі її відсутності – уповноважених найманими працівниками осіб; у своїй діяльності керується положеннями НПАОП та Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства; діє на принципах взаємної поваги, довіри, рівноправності, відповідальності сторін за виконання ухвалених рішень і досягнутих домовленостей та обов’язкового додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці (пп. 1.5–1.7). У розділі 2 «Завдання і права Комісії» НПАОП 0.00-4.09-07 вказано, що основними завданнями комісії є: – захист законних прав та інтересів працівників у галузі охорони праці; – підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій роботодавцю та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань; практичної реалізації принципів державної політики в галузі охорони праці на підприємстві; – узгодження через двосторонні консультації позицій сторін у вирішенні практичних питань у галузі охорони праці для забезпечення поєднання інтересів роботодавця і трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктним ситуаціям на підприємстві; – розробка пропозицій щодо включення до колективного договору найбільш важливих питань з охорони праці, визначення достатніх асигнувань на Комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці та ефективний контроль за цільовим витрачанням цих коштів (п. 2.1). До завдань Комісії також віднесено захист прав та інтересів потерпілих працівників під час розгляду питань щодо призначення їм страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; надання додаткових пільг і компенсацій згідно з положеннями колективного договору за рахунок роботодавця.

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

Для ефективної роботи Комісія має право: – звертатись до роботодавця, трудового колективу, профспілкового комітету або уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони, відповідних служб підприємства з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці; – створювати робочі групи із числа членів комісії для розробки узгоджених рішень з питань охорони праці із залученням спеціалістів різних служб підприємства, фахівців експертних організацій, служб охорони праці органів виконавчої влади, страхових експертів, технічних інспекторів праці профспілок (на договірних засадах між роботодавцем та відповідною організацією); – одержувати від працівників, керівників структурних підрозділів і служб підприємства, профспілкового комітету та уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони інформацію та мати доступ до документації, що є необхідною для виконання завдань, передбачених Положенням про комісію з охорони праці підприємства; – здійснювати контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпеченням працівників засобами колективного та індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою та використанням санітарно-побутових приміщень тощо; – ознайомлюватися з будь-якими матеріалами з охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм, Комплексного плану поліпшення умов безпеки, гігієни праці і виробничого середовища і положень розділу «Охорона праці» колективного договору; – вільного доступу на всі дільниці підприємства і обговорення з працівниками питань охорони праці (п. 2.2). Комісія також має право ухвалювати рішення про зменшення розміру одноразової допомоги потерпілому (але не більше ніж на 50%), якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров’я працівника настало не тільки з вини роботодавця, а й унаслідок порушення потерпілим нормативно-правових актів з охорони праці.

У розділі 3 «Організація роботи комісії» НПАОП 0.00-4.09-07 зазначено, що Комісію очолює голова, який обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу, а на засіданні Комісії обирається заступник голови та секретар Комісії. Не допускається обирати головою Комісії роботодавця, а на посаду секретаря може бути обраний працівник служби охорони праці (п. 3.1).

3636

ДУМКА ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА СПЕЦІАЛІСТА

Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розробляються на певний період (квартал, півріччя, рік) і затверджуються головою Комісії (п. 3.3). Члени Комісії виконують свої обов’язки на громадських засадах. У разі залучення до окремих перевірок вони можуть увільнятись від основної роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку (п. 3.2). Комісія проводить засідання в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал (п. 3.4). Засідання Комісії вважається правочинним, якщо на ньому присутні не менше половини її членів. Якщо під час голосування кількість голо-

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

сів «за» та «проти» однакова, голова Комісії має право вирішального голосу (п. 3.5). Рішення Комісії оформлюється протоколом і має рекомендаційний характер. У випадку незгоди роботодавця з рішенням Комісії він повинен надати протягом 5 днів з дня одержання зазначеного рішення письмове аргументоване пояснення (п. 3.6). Комісія раз на рік звітує про виконану роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу, які мають право вносити зміни до складу Комісії або розпустити Комісію у випадку визнання її діяльності незадовільною та провести нові вибори (пп. 3, 7; 3.8). (Далі буде)

ВІДЗНАЧАЄМО У СІЧНІ 2017 РОКУ 1січня – Новий рік 7 січня – Різдво Христове 14 січня – Старий Новий рік 19 січня – Хрещення Господнє

22 січня – День Соборності України 25 січня – День студентів (Тетянин день)

26 січня – День працівника контрольно-ревізійної служби України

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ

ОБОВ’ЯЗКИ ПОСАДОВИХ ОСІБ

у сфері охорони праці в професійно-технічному училищі* ДИРЕКТОР УЧИЛИЩА: – відповідає за створення безпечних умов навчально-виховного процесу відповідно до чинного законодавства, міжгалузевих і галузевих нормативів, інструкцій та інших документів з охорони праці, безпеки життєдіяльності, Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах; – не дозволяє проведення навчально-виховного процесу за наявності шкідливих і небезпечних умов для здоров’я його учасників; – відповідно до Типового положення про службу охорони праці створює в навчальному закладі служби охорони праці, безпеки життєдіяльності, які напряму підпорядковуються йому; призначає осіб, відповідальних за організацію роботи з охорони праці, безпеки життєдіяльності, й визначає їхні функціональні обов’язки, забезпечує функціонування системи управління охорони праці в навчальному закладі; – призначає наказом осіб, відповідальних за стан охорони праці в структурних підрозділах, навчальних кабінетах, лабораторіях, майстернях, спортзалах; – затверджує посадові інструкції керівників структурних підрозділів, працівників з обов’язковим блоком питань з охорони праці, безпеки життєдіяльності; – створює і визначає порядок роботи постійно діючої технічної комісії з уведення в експлуатацію нових, реконструйованих навчальних приміщень і устатковання, затверджує акти їх приймання; – уживає заходів щодо приведення інженерно-технічних комунікацій, обладнання, устатковання відповідно до чинних стандартів, правил, норм з охорони праці; – щорічно укладає колективний договір, у якому є розділ з охорони праці, безпеки життєдіяльності, та забезпечує його виконання; – організовує роботу комісії з перевірки готовності навчального закладу до нового навчального року та до роботи в осінньо-зимовий період; – забезпечує виконання законодавчих, нормативних актів, наказів, рішень, розпоряджень, інструктивних матеріалів з охорони праці, безпеки життєдіяльності Міністерства освіти і науки України, місцевих органів управління освітою, виконання заходів з охорони праці колективного договору, приписів органів державного нагляду за охороною праці, пропозицій профспілкового комітету; – на засіданнях ради навчального закладу, засіданнях керівників структурних підрозділів, інших осіб, відповідальних за стан охорони праці, безпеки життєдіяльності, організує звітування з питань профілактики травматизму, виконання заходів щодо розділу охорони праці колективного договору, видає накази, розпорядження з цих питань; – організовує профілактичну роботу щодо попередження травматизму і зменшення захворюваності серед учасників навчально-виховного процесу; – організовує роботу з розробки вступного інструктажу та забезпечує проведення всіх видів інструктажів з: • охорони праці відповідно до Типового положення; • безпеки життєдіяльності відповідно до Положення про організацію роботи; • охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах; – організовує роботу щодо розроблення і періодичного перегляду: інструкцій з охорони праці відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, інструкцій з безпеки для учнів відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах; (Перегляд цих інструкцій здійснюється один раз на п’ять років. Інструкція з безпеки для учнів – це порядок виконання вимог безпеки щодо навчання і практики для учасників навчально-виховного процесу). – сприяє проведенню та бере участь у проведенні адміністративно-громадського контролю з________________________ питань охорони праці; *Додаток до статті Петра Почтаренка «Охорона праці в ПТУ», яка публікується в цьому номері журналу.

ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

– контролює забезпечення учасників навчально-виховного процесу спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту; – здійснює контроль за підготовкою учнівських об’єднань, трудових студентських загонів щодо створення здорових і безпечних умов праці та відпочинку в місцях їхньої дислокації; – забезпечує проведення дозиметричного контролю відповідно до чинних нормативних актів з обов’язковою реєстрацією в спеціальному журналі; – забезпечує навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу відповідно до чинного законодавства та Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах; – забезпечує виконання організаційно-технічних заходів упровадження державної системи стандартів безпеки праці, проведення атестації робочих місць за умовами праці; – організовує проведення обов’язкових попередніх і періодичних медичних оглядів учасників навчально-виховного процесу навчального закладу відповідно до Положення про медичний огляд працівників певних категорій; – організовує з відповідними органами державного нагляду за охороною праці обстеження робочих місць перед виробничою практикою; забезпечує контроль над виконанням робіт, які негативно впливають на учасників навчально-виховного процесу та стан довкілля; – здійснює постійний зв’язок з державними органами і громадськими організаціями щодо запобігання травматизму серед учасників навчально-виховного процесу; – повідомляє за підлеглістю та Міністерству освіти і науки України протягом години з використанням засобів зв’язку та протягом доби на паперовому носії про кожний нещасний випадок, груповий нещасний випадок або випадок із смертельним наслідком, який стався з учнем, викладачем, працівником під час навчально-виховного процесу, на виробництві або в побуті; – організовує розслідування нещасних випадків з учасниками навчально-виховного процесу, затверджує акт про нещасний випадок під час навчально-виховного процесу відповідно до чинних документів, проводить аналіз причин і розробляє заходи щодо запобігання травматизму. ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА З НАВЧАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ: – організовує і контролює виконання керівниками структурних підрозділів (кабінетів, виробничих майстерень, лабораторій тощо) заходів щодо створення здорових і безпечних умов навчально-виховного процесу; – забезпечує впровадження відповідних вимог державних і галузевих нормативних документів з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності в навчально-виховному процесі; контролює паспортизацію навчальних кабінетів, майстерень, лабораторій, спортзалів тощо; здійснює контроль за безпекою навчального устатковання, приладів, хімреактивів, навчально-наочних посібників тощо, які використовуються під час навчально-виховного процесу відповідно до чинних типових переліків і норм; – здійснює керівництво постійно діючою технічною комісією із введенням в експлуатацію нових, реконструйованих навчальних приміщень та устатковання; – бере участь у підготовці студентських загонів, об’єднаннях учнів зі створення здорових і безпечних умов праці на відпочинку та в місцях їхньої дислокації; – раз на три роки організовує навчання і перевірку знань працівників навчального закладу з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності, входить до складу комісії з перевірки знань; – контролює проведення інструктажів з охорони праці, безпеки життєдіяльності учасників навчальновиховного процесу в структурних підрозділах; – забезпечує роботу щодо розробки і періодичного перегляду (раз на п’ять років) інструкцій з охорони праці для працівників навчального закладу та інструкцій з безпеки для учнів, а також розділів стосовно вимог охорони праці в методичних рекомендаціях до виконання практичних, лабораторних робіт у навчальних кабінетах, майстернях, лабораторіях тощо; – забезпечує розробку інструкцій з охорони праці для професій або видів робіт підвищеної небезпеки, які переглядаються раз на три роки; – бере участь у розробленні розділу з охорони праці, безпеки життєдіяльності в колективному договорі; – затверджує погоджені службою охорони праці, безпеки життєдіяльності норми зберігання та використання сильнодіючих отруйних речовин, легкозаймистих рідин та інших пожежо- і вибухонебезпечних матеріалів; – бере участь в організації і проведенні адміністративно-громадського контролю за станом охорони праці; – відповідає за правильне та своєчасне розслідування нещасних випадків з учасниками навчально-виховного процесу, аналізує обставини нещасних випадків.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ

ЗАВІДУВАЧ КАБІНЕТУ, ЛАБОРАТОРІЇ, МАЙСТЕРНІ, НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОЇ МАЙСТЕРНІ, МАЙСТЕР ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ: – безпосередньо відповідає за безпечний стан робочих місць, устатковання, приладів, інструменту, інвентарю тощо; – не допускає до проведення навчальних занять або робіт учасників навчально-виховного процесу без передбаченого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту; – вимагає у встановленому порядку забезпечення спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту учасників навчально-виховного процесу відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту; – відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах» розробляє і переглядає (один раз на п’ять років) інструкції з безпеки під час проведення занять у кабінетах, лабораторіях, навчально-виробничих майстернях тощо; – дозволяє використання устатковання, встановленого в лабораторіях, кабінетах, майстеренях, передбачених чинним типовим переліком Міністерства освіти і науки України; – контролює дотримання здорових і безпечних умов проведення трудової практики учнів на підприємствах, в установах і організаціях, не дозволяє виконання робіт, які не передбачені умовами договору; – проводить інструктажі з питань охорони праці під час навчального і навчально-виробничого процесу; – проводить або контролює проведення викладачем інструктажів з безпеки життєдіяльності учнів з обов’язковою реєстрацією в журналі обліку занять (вступний) і в журналі встановленого зразка (первинний, позаплановий, цільовий); – бере участь у розробленні окремого розділу з охорони праці, безпеки життєдіяльності в колективному договорі; – терміново повідомляє директора та в службу охорони праці, безпеки життєдіяльності навчального закладу про кожний нещасний випадок, який трапився з учасником навчально-виховного процесу, організовує за потребою надання домедичної допомоги потерпілому, бере участь у розслідуванні та проведенні заходів щодо усунення причин, які призвели до нещасного випадку. ВИКЛАДАЧ, КЛАСНИЙ КЕРІВНИК: – відповідає за збереження життя і здоров’я учнів під час навчально-виховного процесу; – забезпечує проведення навчально-виховного процесу згідно з чинним законодавством і нормативноправовими актами з охорони праці, безпеки життєдіяльності; – організовує вивчення учнями правил і норм з охорони праці, безпеки життєдіяльності; – проводить з учнями інструктажі: а) з питань охорони праці під час виробничої практики і трудового навчання відповідно до Типового положення; б) з безпеки життєдіяльності під час проведення навчальних занять, а також заходів – позакласних і поза училищем: • вступний на початку навчального року – з реєстрацією в журналі обліку навчальних занять на сторінці класного керівника, • первинний, позаплановий, цільовий інструктажі – з реєстрацією в спеціальному журналі; • інструктажі перед початком занять (нової теми, лабораторної, практичної роботи тощо) – з реєстрацією в журналі обліку навчальних занять і виробничого навчання на сторінці предмета в рядку про зміст уроку, лекції, практичної роботи тощо. – здійснює контроль за виконанням учнями правил (інструкцій) з безпеки; – проводить профілактичну роботу щодо запобігання травматизму серед учнів під час навчально-виховного процесу; – проводить профілактичну роботу серед учнів щодо вимог особистої безпеки в побуті (дії в надзвичайних ситуаціях, правила дорожнього руху, участь у масових заходах, перебування в громадських місцях, об’єктах торгівлі тощо); – терміново повідомляє директора та в службу охорони праці, безпеки життєдіяльності училища про кожний нещасний випадок, який стався з учнем, організовує надання домедичної допомоги потерпілому, викликає лікаря; – бере участь у розслідуванні та проведенні заходів щодо усунення причин, які призвели до нещасного випадку.

ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА УЧИЛИЩА З ВИХОВНОЇ РОБОТИ: – уживає потрібних заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов, виконання санітарно-гігієнічних норм і вимог з охорони праці, безпеки життєдіяльності під час проведення позакласних і позаучилищних заходів; – контролює і надає методичну допомогу керівникам гуртків, спортивних секцій, походів, екскурсій, трудових об’єднань, громадських робіт з питань створення безпечних і нешкідливих умов праці та відпочинку учнів, запобігання травматизму; – проводить навчання та інструктажі з охорони праці, безпеки життєдіяльності з класними керівниками, викладачами та іншими особами, які беруть участь в організації позакласної і позаучилищної роботи; – організовує профілактичну роботу серед учнів з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності під час навчально-виховного процесу; – повідомляє директора і в службу охорони праці училища, безпеки життєдіяльності про нещасні випадки, які сталися з учасниками навчально-виховного процесу під час проведення позакласних і позаучилищних заходах, організовує надання домедичної допомоги потерпілим, бере участь у розслідуванні. ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА З АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКОЇ РОБОТИ: – забезпечує експлуатацію будинків, споруд і території відповідно до чинних законодавства, нормативноправових актів з охорони праці, керує будівництвом і ремонтом згідно з будівельними нормами і правилами; – забезпечує дотримання вимог з охорони праці під час експлуатації виробничого, енергетичного, вентиляційного устатковання, машин, механізмів, парових і водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском; – відповідно до чинних нормативно-правових актів забезпечує дотримання норм переміщення вантажів, санітарно-побутового стану побутових і допоміжних приміщень, територій; – забезпечує навчальні приміщення, лабораторії, кабінети, господарські та культурно-побутові підрозділи училища устаткованням та інвентарем відповідно до вимог правил і норм з охорони праці; – забезпечує учнів, працівників училища спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту згідно з Положенням про порядок забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту; – організовує періодичні випробування діелектричних засобів захисту, а також облік, зберігання, видачу, прання, сушіння, дезінфекцію і ремонт спецодягу; – відповідно до чинних нормативно-правових актів організовує щорічне проведення вимірів опору ізоляції електроустановок та електропроводки, заземлювальних пристроїв, періодичні випробування та огляди вантажопідіймальних механізмів і машин, парових і водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, аналізи повітря на вміст пилу, газів і парів шкідливих речовин, вимірювання освітленості, шуму і вібрації, радіаційного контролю в приміщеннях училища; – організовує з відповідними органами навчання персоналу, який обслуговує котли і водонагрівачі, балони, компресори і посудини із зрідженими газами, електричні установки та інші агрегати і механізми підвищеної небезпеки; – організовує зберігання на складах палива, вибухових і отруйних матеріалів, легкозаймистих і горючих рідин, сильнодіючих отрут, балонів із зрідженими газами, устатковання, матеріалів відповідно до норм і правил з охорони праці; – розробляє і періодично переглядає інструкцію з охорони праці під час виконання конкретних господарських робіт, погоджує їх зі службою охорони праці; – проводить інструктажі з охорони праці, безпеки життєдіяльності, забезпечує навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності в адміністративно-господарському підрозділі; – бере участь у проведенні адміністративно-громадського контролю за станом охорони праці; – бере участь у розробленні окремого розділу з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності в колективному договорі; – організовує роботу зі створення безпечних умов праці на автотранспорті училища відповідно до чинних правил охорони праці на автомобільному транспорті; – терміново повідомляє директора училища та в службу охорони праці, безпеки життєдіяльності про кожний нещасний випадок, який стався в адміністративно-господарському підрозділі, організовує надання домедичної допомоги потерпілим.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ

ЗАВІДУВАЧ МАЙСТЕРЕНЬ: – здійснює потрібні заходи щодо охорони праці, систематичне спостереження за станом і експлуатацією робочих місць; – здійснює нагляд за правильним і безпечним використанням устатковання, машин, механізмів, енергетичних установок і транспортних засобів, які працюють під його наглядом; – розробляє інструкції з охорони праці під час експлуатації машин, механізмів, приладів, виконання конкретних робіт; – здійснює контроль за своєчасною видачею спецодягу, спецвзуття і засобів індивідуального захисту працівникам; – проводить інструктажі з охорони праці та забезпечує своєчасне навчання працівників безпечним прийомам роботи відповідно до Типового положення; – організовує використання наочної агітації з охорони праці – плакатів, інструкцій, пам’яток та ін.; – терміново повідомляє директора училища та в службу охорони праці, безпеки життєдіяльності про кожний нещасний випадок, що стався з учасником навчально-виховного процесу, організовує надання домедичної допомоги потерпілим, бере участь у розслідуванні нещасного випадку. ГОЛОВНИЙ БУХГАЛТЕР: – здійснює контроль за правильним використанням коштів, які виділяються на виконання окремого розділу з охорони праці, безпеки життєдіяльності колективного договору, забезпечує проведення заходів, що передбачені чинним законодавством з охорони праці; – здійснює облік коштів, які використовуються на проведення заходів щодо охорони праці, готує довідку директору училища про фактичне використання коштів на проведення цих робіт; – організовує передплату на періодичні журнали з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності.

ІНСПЕКТОР ВІДДІЛУ КАДРІВ: – оформляє на роботу осіб, які пройшли вступний інструктаж та інструктажі на робочому місці з охорони праці, безпеки життєдіяльності, а також переведення на іншу роботу згідно з висновком закладу охорони здоров’я; – оформляє на роботу осіб після проходження попереднього медичного огляду в закладі охорони здоров’я, а також направляє на періодичний медичний огляд осіб, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах, зберігає висновки лікувальних установ про стан їхнього здоров’я; – оформляє направлення працівників на навчання і перевірку знань з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності; – оформляє на роботу жінок і осіб до вісімнадцяти років, враховуючи чинні законодавчі та нормативно-правові акти про використання праці неповнолітніх і жінок; – контролює наявність посадових інструкцій, у яких обов’язково відображені обов’язки працівників щодо охорони праці, безпеки життєдіяльності. СЛУЖБА ОХОРОНИ ПРАЦІ: Основні функції:

– розробляє спільно із структурними підрозділами професійно-технічного училища комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці; – готує проекти наказів з охорони праці та внесення їх на розгляд директору професійно-технічного училища; – проводить разом із представниками структурних підрозділів професійно-технічного училища та за участю представника профспілки перевірки виконання учасниками навчально-виховного процесу вимог нормативноправових актів з охорони праці; – проводить вступний інструктаж з охорони праці з учасниками навчально-виховного процесу; – складає звіт з охорони праці відповідно до встановлених форм;

ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

– здійснює облік і проводить аналіз причин травматизму, професійних захворювань, аварій та заподіяної ними шкоди; – забезпечує належне оформлення і зберігання документації з питань охорони праці, а також своєчасне передавання їх в архів відповідно до встановленого порядку; – інформує учасників навчально-виховного процесу про основні вимоги законів, інших нормативно-правових актів, а також актів з охорони праці, які діють у професійно-технічному училищі. Розглядає:

– листи, заяви, скарги учасників навчально-виховного процесу, що стосуються питань охорони праці. Організовує:

– забезпечення структурних підрозділів професійно-технічного училища нормативно-правовими актами та актами з охорони праці, які діють в училищі, підручниками, навчальними матеріалами щодо цих питань; – роботу кабінету з охорони праці (відповідно до Типового положення про кабінет охорони праці), підготовку інформаційних стендів, куточків охорони праці; – наради, семінари, конкурси з охорони праці; – пропаганду охорони праці з використанням інформаційних засобів. Бере участь у:

– розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій у професійно-технічному училищі; – проведенні внутрішнього аудиту з охорони праці та атестації робочих місць відповідно до вимог нормативноправових актів з охорони праці; – у роботі комісії з приймання в експлуатацію завершеного будівництва, реконструкції або технічного переустатковання об’єктів виробничого і санітарно-культурного призначення, відремонтованого або модернізованого устатковання відповідно до вимог охорони праці; – розробці положень, інструкцій, розділу «Охорони праці» колективного договору, актів з охорони праці, що діють у професійно-технічному училищі; – складанні списків професій і посад, згідно з якими учасники навчально-виховного процесу і працівники мають проходити попередні та періодичні медичні огляди; – організації навчання з питань охорони праці; – роботі комісії щодо перевірки знань з питань охорони праці. Здійснює контроль за:

– виконанням заходів, передбачених програмами, планами з поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, колективним договором і заходами, спрямованими на усунення причин нещасних випадків і професійних захворювань; – наявністю в підрозділах професійно-технічного училища інструкцій з охорони праці згідно із списком професій, посад і видів робіт, своєчасним внесенням у них змін; – своєчасним проведенням потрібних випробувань і технічних оглядів устатковання; – станом захисних і запобіжних обладнань, вентиляційних систем; – своєчасним проведенням навчання з питань охорони праці, усіх видів інструктажів з охорони праці; – забезпеченням працівників і учасників навчально-виховного процесу відповідно до законодавства потрібним спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального і колективного захисту, мийними і дезінфікуючими засобами; – санітарно-гігієнічними та санітарно-побутовими умовами учасників навчально-виховного процесу і працівників відповідно до нормативно-правових актів; – дотриманням в належному безпечному стані території професійно-технічного училища, внутрішніх доріг і пішохідних доріжок; – організацією робочих місць відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці; – використанням цільових коштів, виділених для виконання комплексних заходів на досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці; – застосуванням праці жінок, інвалідів і осіб, молодше 18 років, відповідно до законодавства; – виконанням приписів посадових осіб органів державного нагляду з охорони праці та поданням страхового інспектора з охорони праці; – проведенням попереднього та періодичних медоглядів учасників навчально-виховного процесу і працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими й небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічних обов’язкових медичних оглядах осіб віком до 21 року.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ

УЧЕНЬ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ: – дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у навчально-виховному процесі, у процесі виконання будь-яких робіт або під час перебування на території професійно-технічного училища; – знати й виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, безпеки життєдіяльності, правила поводження з машинами, механізмами, устаткованням та іншими засобами виробництва під час трудового навчання, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; – вимагати від учня, що перебуває поруч, суворого дотримання правил охорони праці, забезпечення безпеки життєдіяльності; – співпрацювати щодо питань охорони праці та безпеки життєдіяльності з керівництвом професійно-технічного училища. Учень особисто відповідає за порушення перелічених вище вимог. Підготував Петро Почтаренко, інженер з охорони праці Державного навчального закладу «Одеський центр професійно-технічної освіти»

ПАМ’ЯТКА

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ІНСТРУКТАЖІВ УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНОВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Такий порядок визначає Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затверджене наказом МОН від 01.08.2001 № 563 (далі – Положення № 563). Відповідно до п. 7 цього документу інструктажі з питань охорони праці з учасниками навчально-виховного процесу в навчальних закладах проводяться відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15 (НПАОП 0.004.12-05). Інструктажі з питань

безпеки життєдіяльності, які містять питання охорони здоров’я, пожежної, радіаційної безпеки, безпеки дорожнього руху, реагування на надзвичайні ситуації, безпеки побуту тощо, проводяться відповідно до розділу 5 Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, затвердженого наказом МОН від 18.04.2006 № 304 (далі – Положення № 304). Відповідно до розділу 5 Положення № 304 з учасниками навчально-виховного процесу може проводитися вступний, первинний, повторний та позаплановий ІНСТРУКТАЖІ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ. Інструктажі з охорони праці з учасниками

навчально-виховного процесу, що проводяться під час трудового і професійного навчання в навчальних закладах, проводять керівники робіт, майстри виробничого навчання та інші особи, на яких наказом керівника покладено проведення інструктажів. Такі самі інструктажі на виробництві проводять особи, на яких покладено ці обов’язки наказом керівника підприємства, організації, де учні, студенти, курсанти, слухачі проходять трудове та професійне навчання. Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі з охорони праці з учасниками навчально-виховного процесу, які проходять виробниче навчання та

ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ ПАМ’ЯТКА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Реєстрація інструктажів проводиться:

• вступний – у Журналі обліку навчальних (навчально-виробничих) занять на окремій сторінці за формою, що надається у додатку 3 до Положення № 304; • первинний на робочому місці в кожному кабінеті, лабораторії, майстерні, де проводиться трудове або професійне навчання, – у Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці (додаток 4 до Положення № 304); • первинний перед виконанням навчального завдання, пов’язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо, – у Журналі обліку навчальних (навчально-виробничих) занять на сторінці про запис теми уроку, навчального заняття тощо (за формою додатку 1 до Положення № 563). виробничу практику на підприємствах, в організаціях, проводить безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю. Ці інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці особою, яка проводила інструктаж. При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань. Крім проведення інструктажів з охорони праці під час трудового і професійного навчання з учасниками навчально-виховного процесу у процесі навчання проводяться ІНСТРУКТАЖІ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ, які містять питання безпеки праці, охорони здоров'я, пожежної, радіаційної безпеки, безпеки дорожнього руху, попередження побутового травматизму, дії у випадку надзвичайних ситуацій тощо. Порядок проведення, тематика та організація проведення інструктажів з безпеки життєдіяльності з учасниками навчально-виховного процесу визначаються розділом 8 Положення № 563. Перед початком навчальних занять один раз на рік, а також при зарахуванні або оформленні до навчального закладу вихованця, учня, студента, курсанта, слухача проводиться вступний інструктаж з безпеки життєді-

яльності службами охорони праці. За умови, якщо чисельність учасників навчально-виховного процесу в закладах перевищує 200 осіб, вищезазначеними службами проводиться навчання з вихователями, класоводами, класними керівниками, майстрами, кураторами груп тощо, які в свою чергу інструктують вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів перед початком навчального року. Запис про вступний інструктаж роблять на окремій сторінці Журналу обліку навчальних занять (додаток 5 до Положення № 304).

Орієнтовний перелік питань вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності для учасників навчально-виховного процесу наведено у додатку 3 до п.8.2 Положення № 563. Первинний інструктаж з безпеки життєдіяльності проводиться на початку заняття у кожному кабінеті, лабораторії, майстерні, спортзалі тощо, наприкінці навчального року перед початком канікул, а також за межами навчального закладу, де навчально-виховний процес пов'язаний з використанням небезпечних або шкідливих для здоров’я чинників. Первинний інструктаж проводять викладачі, вчителі, класоводи, куратори груп, вихователі, класні керівники, майстри виробничого навчання, тренери, керівники гуртків тощо. Цей інструктаж проводиться з учасниками навчально-виховного процесу, а також з батьками, які беруть участь у позанавчальних заходах. Первинний інструктаж також

проводиться перед виконанням кожного завдання, пов'язаного з використанням різних матеріалів, інструментів, приладів, на початку уроку, заняття, лабораторної, практичної роботи тощо. Позаплановий інструктаж з безпеки життєдіяльності з учасниками навчально-виховного процесу проводиться у разі порушення ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що може призвести чи призвело до травм, аварій, пожеж тощо, при зміні умов виконання навчальних завдань (лабораторних робіт, виробничої практики, професійної підготовки тощо), у разі нещасних випадків за межами навчального закладу. Цільовий інструктаж з безпеки життєдіяльності проводиться з учасниками навчально-виховного процесу у разі організації позанавчальних заходів (олімпіади, турніри з предметів, екскурсії, туристичні походи, спортивні змагання тощо), під час проведення громадських, позанавчальних робіт (прибирання територій, приміщень, науково-дослідна робота на навчально-дослідній ділянці тощо). Запис про проведення первинного, позапланового, цільового інструктажів з безпеки життєдіяльності здійснюється у Журналі реєстрації первинного, позапланового, цільового інструктажів вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів з безпеки життєдіяльності за формою додатку 2 до Положення № 563, що зберігається в кожному кабінеті, лабораторії, майстерні, цеху, спортзалі та на іншому робочому місці.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

БЕЗПЕКА ПРАЦІ: НПАОП ЧИ ДСТУ? Микола Федоренко, головний державний інспектор Головного управління Держпраці у Київській області

Продовження. Початок у №11/2016 Публікуємо перелік НПАОП та їхніх аналогів – ДСТУ, пов’язаних з безпечною експлуатацією засобів виробництва підвищеної небезпеки (устатковання, машин та інших механізмів) залежно від сфери господарювання (за видами економічної діяльності – КВЕД) станом на 01.10.2016 (додаток до статті). Більшість зазначених у додатку державних стандартів 2016 року набувають чинності в 2017 році.

5. САНІТАРНІ ПРАВИЛА І НОРМИ Санітарні правила та норми, розроблені на підставі Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII, стосуються в тому числі питань виробничої санітарії та гігієни праці. Гігієна праці – це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та навколишнього середовища на організм працюючих з метою розроблення санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які спрямовані на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров'я та високого рівня працездатності людини; виробнича санітарія – це система організаційних та технічних заходів, які спрямовані на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійним захворюванням та отруєнням. Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, є Міністерство охорони здоров'я України (далі – МОЗ), яке діє на підставі Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267, відповідно до ч. 6 п. 4 якого МОЗ здійснює нормативно-правове регулювання у сферах охорони здоров'я. Наприклад, МОЗ затверджує порядок проведення медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі; щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року; перелік важких робіт, робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок і неповнолітніх осіб; граничні норми підіймання і переміщення важких речей. Кодове позначення санітарних норм і правил складається з абревіатури ДСаНПіН, ДСН, ДСП. Санітарні норми і правила розподіляються на групи. Наприклад, перелік санітарних норм і правил з радіаційної гігієни містить 11 документів. До останніх державних санітарних норм і правил належать, наприклад, Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів, затверджений наказом МОЗ України від 24.03.2016 № 234; Державні санітарні норми та правила «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджені наказом МОЗ України від 08.04.2014 № 248; Державні санітарні норми та правила «Влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації життєдіяльності дітей», затверджені наказом МОЗ України від 01.08.2013 № 678; Санітарно-протиепідемічні вимоги до закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу», затверджені наказом МОЗ України від 02.04.2013 № 259. 6. НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ТЕХНОГЕННОЇ ТА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ Питання техногенної безпеки регламентуються Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI (далі – Кодекс цивільного захисту України) та Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 08.06.2000 № 1809-III;

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

відповідно до ст. 1 якого «надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат». Рівень надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру визначається згідно з Порядком класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 24.03.2004 № 368. Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (ст. 17 Кодексу цивільного захисту України): • забезпечує нормативно-правове регулювання у цій сфері впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту (частина 17); • затверджує загальнодержавні правила техногенної та пожежної безпеки, а також вимоги, інструкції і методики, інші нормативно-правові акти у сфері техногенної та пожежної безпеки (частина 33); • затверджує відомчі норми і правила щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання (частина 36). Нормативні документи (проекти стандартів, норм і правил, технічних умов на виготовлення продукції та виконання робіт), які встановлюють вимоги до пожежонебезпечних технологічних процесів та продукції, повинні погоджуватися з центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки (ст. 56 Кодексу цивільного захисту України). Державний нагляд у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки здійснює Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі – ДСНС) на підставі Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 та Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI. Кодове позначення нормативно-правових актів з пожежної безпеки складається з абревіатури НАПБ. Держаний реєстр нормативно-правових актів з питань пожежної та техногенної безпеки, затверджений наказом МНС України від 10.10.2003 №388 (в останній редакції 01.07.2015), містить: • Кодекс цивільного захисту України та 6 загальнодержавних НАПБ; • 80 міжгалузевих НАПБ; • 112 галузевих НАПБ; • 127 нормативно-правових актів Міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, дія яких поширюється на підпорядковані їм підприємства, установи, організації. 7. НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ З ПИТАНЬ БЕЗПЕКИ НА ТРАНСПОРТІ Державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері транспорту, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку, туризму та інфраструктури здійснює Міністерство інфраструктури України (далі – Мінінфраструктури) на підставі Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460. До структури Мінінфраструктури входять Укрморрічінспекція України, яка діє на підставі Положення про Державну інспекцію України з безпеки на морському та річковому транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2014 № 300; Укртрансбезпека України – Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103; Державіаслужба України – Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520. Нормативні документи Мінінфраструктури України у сфері транспорту та дорожнього господарства базуються на Законах України «Про транспорт», «Про морські порти України», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про перевезення небезпечних вантажів», кодексах (Кодекс торговельного мореплавства України; Водний кодекс України) та інших нормативних документах, наприклад Положенні про Державну систему управління безпекою судноплавства, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1137; Правилах охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 269; Положенні про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 14.12.1998 № 497; Положенні про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 20.11.2003 № 904; Правилах безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 16.07.2004 № 642.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ПЕРЕЛІК НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ (НПАОП) ТА ЇХНІХ АНАЛОГІВ – ДЕРЖАВНИХ СТАНДАРТІВ УКРАЇНИ (ДСТУ), ПОВ’ЯЗАНИХ З БЕЗПЕЧНОЮ ЕКСПЛУАТАЦІЄЮ ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ (УСТАТКОВАННЯ, МАШИН ТА ІНШИХ МЕХАНІЗМІВ) ЗАЛЕЖНО ВІД СФЕРИ ГОСПОДАРЮВАННЯ (за видами економічної діяльності – КВЕД) станом на 01.10. 2016 Додаток № з/п 1 І 1

Сфера господаНормативно-правовий акт Державний стандарт (ДСТУ) рювання. Об’єкт з охорони праці (НПАОП) виробництва 2 3 4 ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ ЗАЛЕЖНО ВІД СФЕРИ ГОСПОДАРЮВАННЯ КВЕД 01 «Сільське господарство»; КВЕД 02 «Лісове господарство та лісозаготівлі». Садово-паркове виробництво Правила охорони праці у сільДСТУ EN 632-2001 Сільськогосподарські машини. Комбайни зернозбиСільськоськогосподарському виробральні та сіно (фуражо)-підбирачі. Вимоги безпеки господарські ництві (НПАОП 01.1-1.01-12); ДСТУ EN 690:2014 Сільськогосподарські машини. Гноєрозкидач. Вимомашини Правила охорони праці під час ги щодо безпеки технічного обслуговування та ДСТУ 703:2014 Сільськогосподарські машини. Машини для навантаремонту машин і обладнання жування, змішування і (або) подрібнювання та роздавання силосу. сільськогосподарського вироб- Вимоги безпеки ництва (НПАОП 01.41-1.01-01); ДСТУ ЕN 704:2005 Сільськогосподарські машини. Прес-підбирачі. ВиПравила техніки безпеки при моги безпеки транспортуванні, збереженні ДСТУ EN 706:2014 Сільськогосподарські машини. Машини для обрізунафтопродуктів та заправленні вання виноградних лоз. Вимоги щодо безпеки машин у сільському господар- ДСТУ EN 707:2014 Сільськогосподарські машини. Цистерни для рідких стві (НПАОП 01.41-1.02-67) органічних добрив. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 745:2004 Сільськогосподарські машини. Косарки ротаційні та бичові. Вимоги безпеки EN 1853:2014 Сільськогосподарські машини. Причепи саморозвантажувальні. Вимоги щодо безпеки ДСТУ ISO 4254 Сільськогосподарські машини. Вимоги щодо безпеки: • ДСТУ EN ISO 4254-1:2016 Частина 1. Загальні вимоги • ДСТУ ISO 4254-5:2013 Частина 5. Устатковання ґрунтообробче з механічним урухомником • ДСТУ EN ISO 4254-7:2014 Частина 7. Комбайни зернозбиральні, кормозбиральні та бавовнозбиральні • ДСТУ EN ISO 4254-12:2014 Частина 12. Ротаційні косарки та косарки-подрібнювачі ДСТУ ISO 10975:2013 Сільськогосподарські трактори та машини. Системи автоматичного керування для керованих оператором тракторів і самохідних машин. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 16246:2014 Сільськогосподарські машини. Екскаватор. Безпечність ДСТУ ДСТУ EN 12525:2014 Сільськогосподарські машини. Навантажувачі фронтальні. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13118:2014 Сільськогосподарські машини. Картоплезбиральні машини. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13140:2014 Сільськогосподарські машини. Машини для збирання цукрових та кормових буряків. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13448:2014 Сільськогосподарські машини. Косарки міжрядні. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 1374:2014 Сільськогосподарські машини. Вивантажувачі для круглих силососховищ стаціонарні. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 1553:2004 Сільськогосподарські машини. Машини самохідні, навісні, напівнавісні та причіпні. Загальні вимоги безпеки ДСТУ EN 15695 Сільськогосподарські трактори і самохідні обприскувачі. Захист оператора (водія) від небезпечних речовин: • ДСТУ EN 15695-1:2014 Частина 1. Кабіни, вимоги та методики випробування • ДСТУ EN 15695-2:2014 Частина 2. Фільтри, вимоги та методики випробування ДСТУ EN 15811:2016 Сільськогосподарські машини. Огорожі захисні рухомих частин механічної передачі. Відкриття огорожі за допомогою інструменту ДСТУ EN ISO 16119-1:2014 Машини для сільського та лісового господарства. Екологічні вимоги до обприскувачів: • ДСТУ EN ISO 16119-1:2014 Частина 1. Загальні положення • ДСТУ EN ISO 16119-2:2014 Частина 2. Штангові обприскувачі • ДСТУ EN ISO 16119-3:2014 Частина 3. Обприскувачі для кущів та дерев ДСТУ EN 15811:2014 Сільськогосподарські машини. Огорожі захисні рухомих частин механічної передачі. Відкриття огорожі за допомогою інструменту

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1

2 3 Лісогосподарські Правила охорони праці для та садово-парко- працівників лісового господарства та лісової промисловості ві машини (НПАОП 02.0-1.04-05); ОСТ 56 36-78 «Машини лісогосподарські. Загальні вимоги безпеки» (НПАОП 29.32-7.04-78); Правила охорони праці в міському зеленому господарстві (НПАОП 02.0-1.07-00); Правила охорони праці під час проведення робіт з видалення дерев і пеньків у населених пунктах України (НПАОП 02.0-1.08-95)

Сільськогосподарські та лісогосподарські машини

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

4 ДСТУ EN ISO 11680 Лісогосподарські машини. Вимоги щодо безпеки та методи випробовування штангових гілкорізів з урухомником: • ДСТУ EN ISO 11680-1:2014 Частина 1. Агрегати, оснащені вбудованим двигуном внутрішнього згоряння • ДСТУ EN ISO 11680-2:2014 Частина 2. Агрегати із заплічним джерелом живлення ДСТУ EN ISO 11681 Лісогосподарські машини. Пилки ланцюгові портативні. Вимоги безпеки та контролювання • ДСТУ EN ISO 11681-1:2014 Частина 1. Пилки ланцюгові для розчищання лісу • ДСТУ EN ISO 11681-2:2014 Частина 2. Пилки для догляду за деревами ДСТУ EN ISO 11850:2014 Лісогосподарські машини. Загальні вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13525:2014 Лісогосподарські машини. Дробарки для деревних відходів. Вимоги щодо безпеки ДСТУ ISO 19472:2013 Лісогосподарські машини. Лебідки. Розміри, технічні характеристики та вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 786:2014 Садове обладнання. Машини з електроприводом для підстригання газонів, для вирівнювання бордюрів, керовані пішим оператором. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN ISO 5395 Садове устатковання. Вимоги щодо безпеки для газонокосарок з двигуном внутрішнього згоряння: • ДСТУ EN ISO 5395-1:2014 Частина 1. Термінологія та загальні випробування • ДСТУ EN ISO 5395-2:2014 Частина 2. Газонокосарки, керовані пішохідним оператором • ДСТУ EN ISO 5395-3:2014 Частина 3. Газонокосарки, керовані сидячим в кабіні оператором ДСТУ EN ISO 10517:2014 Машини привідні переносні для підрізання живої огорожі. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13683:2014 Садове устатковання. Подрібнювачі / дробарки приводні. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13684:2014 Садове обладнання. Розпушувачі й аератори газонні, керовані пішим оператором. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 14910:2014 Садове устатковання. Машини для обрізання з приводом від двигуна внутрішнього згоряння, керовані пішим оператором. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 15503:2014 Садове устатковання. Вентилятори садові, установки вакуумні та вентилятор-вакуумні. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN ISO 19932 Устатковання для захисту рослин. Обприскувачі ранцеві: • ДСТУ EN ISO 19932-1:2014 Частина 1. Вимоги щодо безпеки та екологічні вимоги • ДСТУ EN ISO 19932-2:2014 Частина 2. Методи випробування ДСТУ EN 709:2014 Сільськогосподарські та лісогосподарські машини. Мотоблоки з навісними роторними культиваторами та мотокультиватори з приводними колесами чи без них, керовані пішим оператором. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 908:2014 Сільськогосподарські та лісогосподарські машини. Машини зрошувальні з намотувальним барабаном. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 909:2014 Сільськогосподарські та лісогосподарські машини. Машини для кругового та фронтального зрошування. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN ISO 11806 Сільськогосподарські та лісогосподарські машини. Вимоги безпеки та випробування переносних ручних механічних кущорізов і газонокосарок: • ДСТУ EN ISO 11806-1:2014 Частина 1. Машини укомплектовані двигуном внутрішнього згоряння • ДСТУ EN ISO 11806-2:2014 Частина 2. Машини для використання з ранцевим блоком живлення ДСТУ EN 12733:2014 Сільськогосподарські та лісогосподарські машини. Косарки приводні, керовані пішим оператором. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 12965:2014 Сільськогосподарські та лісогосподарські трактори і машини. Карданні вали передачі потужності та їхні кожухи. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 14017:2014 Сільськогосподарські та лісогосподарські машини. Машини для внесення твердих добрив. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 14018:2016 Сільськогосподарські та лісогосподарські машини. Сівалки. Вимоги безпеки ДСТУ ISO 26322 Сільськогосподарські та лісогосподарські трактори. Вимоги щодо безпеки: • ДСТУ ISO 26322-1:2013 Частина 1. Трактори стандартні • ДСТУ ISO 26322-2:2013 Частина 2. Трактори вузькоколійні та малогабаритні

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

1 2

2 КВЕД В «Добувна промисловість і розроблення кар'єрів». Машини для підземних гірничих робіт

С10 «Виробництво харчових продуктів». Устатковання для харчової промисловості

3 Правил безпеки у вугільних шахтах (НПАОП 10.0-1.01-10) Тимчасові вимоги безпеки до основного гірничотранспортного обладнання для вугільних та сланцевих шахт (НПАОП 10.0-7.09-82) Правила технічної експлуатації рудників, копалень, шахт, що розробляють родовища кольорових, рідкісних та інших металів (НПАОН 13.0-1.01-79)

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

4 ДСТУ EN 1804-1:2014 Машини для підземних гірничих робіт. Вимоги щодо безпеки до шахтних механізованих кріплень. Частина 1. Опорні блоки і загальні вимоги ДСТУ EN 1804-3:2014 Машини для підземних гірничих робіт. Вимоги щодо безпеки шахтних механізованих кріплень. Частина 3. Гідравлічні системи управління ДСТУ EN 12321:2008 Гірниче устаткування для підземних робіт. Конвеєри скребкові. Вимоги безпеки ДСТУ EN 1889-1:2014 Машини для підземних гірничих робіт. Самохідні машини, що працюють під землею. Безпека. Частина 1. Транспортні засоби на гумових шинах ДСТУ EN 12110:2014 Штрекобурільні машини. Вентиляційні шлюзи. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 12111:2014 Штрекобурільні машини. Гірськопрохідні комбайни, короткозабійні комбайни. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 12321:2014 Гірниче устатковання для підземних робіт. Вимоги щодо безпеки конвеєри скребкові ДСТУ EN 16191:2014 Тунельні машини. Вимоги безпеки КВЕД С «Переробна промисловість» Правила техніки безпеки ДСТУ EN 453:2016 Устатковання для харчової промисловості. Тістозаі виробничої санітарії на підмішувальні машини. Вимоги щодо безпеки та гігієни приємствах по зберіганню та ДСТУ EN 454:2016 Устатковання для харчової промисловості. Змішувапереробці зерна Міністерства чі планетарні. Вимоги щодо безпеки та гігієни хлібопродуктів СРСР (НПАОП ДСТУ EN 1672-2:2014 Устатковання для харчової промисловості. Ос15.0-1.01-88); Правила і норми новні положення. Частина 2. Вимоги щодо гігієни техніки безпеки та виробничої ДСТУ EN 1673:2014 Устатковання для харчової промисловості. Печі санітарії для харчоконцентратної з обертовими контейнерами. Вимоги щодо безпеки і гігієни і овочесушильної промислоДСТУ EN 1674:2014 Устатковання для харчової промисловості. Тістовості (НПАОП 15.3-1.17-72); розкачувальні машини. Вимоги щодо безпеки і гігієни Правила техніки безпеки та ДСТУ EN 1678:2014 Машини для оброблення харчових продуктів. Ововиробничої санітарії у виробни- черізки. Вимоги щодо безпеки та гігієни цтві харчових кислот (НПАОП ДСТУ EN 1974:2014 Устатковання для харчової промисловості. Скибко15.89-1.23-73); Правила безпеки різки. Вимоги щодо безпеки та гігієни для кондитерського виробниДСТУ EN 12041:2016 Устатковання для харчової промисловості. Тістоцтва (НПАОП 15.8-1.14-97); формувальні машини. Вимоги щодо безпеки та гігієни Правила безпеки для виробДСТУ EN 12042:2016 Устатковання для харчової промисловості. Дозаництва хліба, хлібобулочних та тори автоматичні. Вимоги щодо безпеки та гігієни макаронних виробів (НПАОП ДСТУ EN 12043:2016 Устатковання для харчової промисловості. Шафи 15.8-1.27-02); Правила охорони для попереднього витримування. Вимоги щодо безпеки та гігієни праці в цукровому виробництві ДСТУ EN 12267:2014 Устатковання для харчової промисловості. Круг(НПАОП 15.83-1.05-96); Правила лопильні верстати. Вимоги безпеки та гігієни техніки безпеки і виробничої ДСТУ EN 12268:2016 Устатковання для харчової промисловості. Стрічсанітарії на плодоовочевих ковопильний верстат. Вимоги безпеки та гігієни підприємствах системи МінісДСТУ EN 12331:2014 Устатковання харчової промисловості. Мясорубтерства торгівлі СРСР (НПАОП ки. Вимоги щодо безпеки та гігієни 52.21-1.02-77); Правила охоДСТУ EN 12463:2014 Харчове переробне устаткування. Машини наповрони праці для підприємств нювальні та допоміжні. Вимоги щодо безпеки та гігієни громадського харчування ДСТУ EN 12505:2014 Устатковання для харчової промисловості. Цен(НПАОП 55.0-1.02-96) трифуги для перероблення харчових масел та жирів. Вимоги щодо Правила охорони праці для заго- безпеки та гігієни тівельних складів і приймальних ДСТУ EN 12355:2015 Устатковання для харчової промисловості. Машипунктів вторинної сировини ни для зрізування, знімання шкіри та видалення пліви. Вимоги щодо (НПАОП 55.0-1.14-98); Правила безпеки і гігієни безпеки праці під час закладан- ДСТУ EN 12851:2014 Устатковання для переробляння харчових проня на зберігання та первинної дуктів. Механізми живленнядля машин з допоміжною приводною обробки плодоовочевої продук- втулкою. Вимоги щодо безпечності та гігієни ції (НПАОП 55.0-1.34-02) ДСТУ EN 12852:2014 Устатковання для харчової промисловості. Кухонні комбайни та змішувачі. Вимоги щодо безпеки та гігієни ДСТУ EN 12853:2014 Устатковання для харчової промисловості. Пристрої для перемішування та збивання ручні. Вимоги щодо безпеки та гігієни ДСТУ EN 12854:2014 Устатковання для харчової промисловості. Змішувачі лопатеві. Вимоги щодо безпеки та гігієни ДСТУ EN 12855:2014 Устатковання для харчової промисловості. Кутери з обертальною чашею. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 12984:2014 Устатковання для переробляння харчових продуктів. Портативні та / або з ручним управлінням машини і прилади, оснащені ріжучими інструментами, що мають механічний привод. Вимоги щодо безпечності та гігієни ДСТУ EN 13208:2014 Устатковання для харчової промисловості. Пристрої для обчищення овочів. Вимоги щодо безпеки і гігієни ДСТУ EN 13288:2014 Устатковання для переробляння харчових продуктів. Механізми для піднімання та нахиляння резервуарів. Вимоги щодо безпечності та гігієни ДСТУ EN 13289:2014 Машини для приготування тіста. Сушарки та охолоджувачі. Вимоги щодо безпеки та гігієни

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1

С14 «Виробництво одягу». Швейні машини

Правила охорони праці для працівників бавовняного виробництва (НПАОП 17.0-1.01-13); Правила охорони праці у вовняному виробництві (НПАОП 17.2-1.01-08) ОСТ 17-943-83 «Процеси виробничі підприємств текстильно-галантерейної промисловості. Вимоги безпеки» (НПАОП 17.0-7.12-83); Правила охорони праці у вовняному виробництві (НПАОП 17.2-1.01-08); Правила охорони праці для підприємств трикотажної галузі промисловості (НПАОП 17.6-1.11-06); ОСТ 17-976-84 Процеси виробничі підприємств льняної промисловості. Вимоги безпеки (НПАОП 17.14-7.13-84); ОСТ 17-346-85 Процеси виробничі підприємств шовкової промисловості. Вимоги безпеки (НПАОП 17.15-7.06-85); Правила охорони праці у виробництві нетканих матеріалів (НПАОП 17.53-1.01-08)

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

4 ДСТУ EN 13378:2014 Машини для приготування тіста. Преси для макаронних виробів. Вимоги щодо безпеки та гігієни ДСТУ EN 13379:2014 Машини для приготування тіста. Намазувальні машини, пристрої для чищення овочів, різальні машини, штек дискового трієра. Вимоги щодо безпеки та гігієни ДСТУ EN 13389:2014 Устатковання для переробляння харчових продуктів. Змішувачі з горизонтальними валами. Вимоги щодо безпечності та гігієни ДСТУ EN 13390:2016 Машини для оброблення харчових продуктів. Машини для виробництва тортів і тістечок. Вимоги безпечності та гігієни ДСТУ EN 13534:2014 Устатковання для харчової промисловості. Машини для посолу шприцюванням. Вимоги щодо безпеки та гігієни ДСТУ EN 13570:2014 Устатковання для переробляння харчових продуктів. Змішувальні механізми. Вимоги щодо безпечності та гігієни ДСТУ EN 13591:2014 Устатковання для переробляння харчових продуктів. Завантажувачі впечі з фіксованим деком. Вимоги щодо безпечності та гігієни ДСТУ EN 13621:2014 Устатковання для харчової промисловості. Центрифуги для салату. Вимоги щодо безпеки і гігієни ДСТУ EN 13732:2014 Устатковання для харчової промисловості. Охолоджувальні резервуари для молока наливом на фермі. Вимоги щодо робочих характеристик, безпеки та гігієни ДСТУ EN 13870:2016 Устатковання для переробляння харчових продуктів. Механізми для дрібного нарізання. Вимоги щодо безпечності та гігієни ДСТУ EN 13871:2016 Устатковання для переробляння харчових продуктів. Механізми для нарізання у формі кубиків. Змішувачі з горизонтальними валами. Вимоги щодо безпечності та гігієни ДСТУ EN 13885:2014 Устатковання для переробляння харчових продуктів. Механізми для обрізання. Вимоги щодо безпечності та гігієни ДСТУ EN 13886:2014 Устатковання для переробляння харчових продуктів. Варильні казани, оснащені автоматичним збовтувачем та/або змішувачем. Вимоги щодо безпечності та гігієни ДСТУ EN 13951:2014 Насоси рідинні. Вимоги щодо безпеки. Сільськогосподарське харчове устатковання. Правила проектування для забезпечення гігієни використання ДСТУ EN 13954:2014 Устатковання для харчової промисловості. Машини для нарізання хліба. Вимоги щодо безпеки і гігієни ДСТУ EN 14957:2014 Устатковання для харчової промисловості. Мийні машини з конвеєром. Вимоги щодо безпеки та гігієни ДСТУ EN 14958:2014 Обладнання для харчової промисловості. Машини для перероблення на борошно та крупку. Вимоги щодо безпечності та гігієни ДСТУ EN 14655:2014 Устатковання для переробляння харчових продуктів. Нарізувачі багетів. Вимоги щодо безпечності та гігієни ДСТУ EN 15166:2014 Устатковання для харчової промисловості. Автоматичні колуни для оброблення туш. Вимоги щодо безпеки та гігієни ДСТУ EN 15774:2014 Устатковання для харчової промисловості. Машини для виробництва свіжих і наповнених паст (тальятелле, каннелоні, равіолі, тортеллини, орекьетте і ньокк). Вимоги щодо безпеки та гігієни ДСТУ EN 15861:2014 Устатковання для харчової промисловості. Камери копчення. Вимоги щодо безпеки та гігієни ДСТУ EN ISO 10821:2014 Швейні машини промислового призначення. Вимоги щодо безпеки для швейних машин, вузлів і систем ДСТУ EN ISO 11111 Устатковання текстильне. Вимоги щодо безпеки: • ДСТУ EN ISO 11111-1:2014 Частина 1. Загальні вимоги • ДСТУ EN ISO 11111-2:2014 Частина 2. Передпрядильні і прядильні машини • ДСТУ EN ISO 11111-3:2014 Частина 3. Устатковання для нетканих матеріалів • ДСТУ EN ISO 11111-4:2014 Частина 4. Устаткування для обробки пряжі та звивальне устатковання для канатів і мотузок • ДСТУ EN ISO 11111-5:2014 Частина 5. Підготовче ткацьке та трикотажне устатковання • ДСТУ EN ISO 11111-6:2014 Частина 6. Ткацьке устатковання • ДСТУ EN ISO 11111-7:2014 Частина 7. Фарбувальні і оброблювальні станки

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

1 5

2 С15 «Виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів»

3 Правила охорони праці при виробництві шкіргалантерейних виробів (НПАОП 19.2-1.01-12); Правила охорони праці при виробництві взуття (НПАОП 19.3-1.01-08)

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

4 ДСТУ EN 930:2014 Устаткування для виробництва взуття, виробів зі шкіри та дермантину. Машини для попереднього оброблення, знежирення, полірування та швейні машини з декоративним швом. Вимоги безпеки ДСТУ EN 931:2014 Устатковання для виробництва взуття. Затяжні машини. Вимоги безпеки ДСТУ EN 972:2014 Машини шкіряного виробництва. Валкові машини. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 12044:2014 Машини для виробництва взуття, виробів з натуральної та штучної шкіри. Відрізні та пробивні машини. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 12203:2014 Устатковання для виробництва взуття, виробів зі шкіри та дермантину. Преси для взуття та шкіри. Вимоги безпеки ДСТУ EN 12387:2014 Машини для виготовлення взуття, товарів зі шкіри та шкірозамінника. Модульне устатковання для ремонту туфель. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 12409:2014 Устатковання для виробництва гуми та пластмас. Машини термоформувальні. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 12653:2014 Машини для виготовлення взуття, товарів зі шкіри та шкірозамінника. Верстати для забивання цвяхів. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13457:2014 Машини для виготовлення взуття, товарів зі шкіри та шкірозамінника. Станки для роздслоювання, брусування, різання, склеювання та висушування клею ДСТУ EN 1845:2014 Машини взуттєвого виробництва. Машини для формування взуття. Вимоги щодо безпеки С16 «Оброблення Правила охорони праці в деДСТУ EN 848 Безпечність деревообробних верстатів. Односторонні деревини та ви- ревообробній промисловості фрезерні верстати з обертовим інструментом: • ДСТУ EN 848-1:2014 Частина 1. Одношпиндельні вертикальготовлення виро- (НПАОП 20.0-1.02-05); Правила но-фрезерні верстати бів з деревини». з охорони праці під час виробництва деревоволокнистих плит • ДСТУ EN 848-2:2014 Частина 2. Одношпиндельні з ручною подаДеревообробні (НПАОП 20.0-1.03-13) чею/інтегровані фрезерувальні верстати верстати • ДСТУ EN 848-3:2014 Частина 3. Фрезерно-модельні та розточні верстати з цифровим програмним управлінням ДСТУ EN 859:2014 Безпека деревообробних верстатів. Повздовжно-стругальні верстати з ручною подачею ДСТУ EN 860:2014 Безпечність деревообробних верстатів. Верстати рейсмусові односторонні ДСТУ EN 861:2014 Безпечність деревообробних верстатів. Горизонтально-стругальні й рейсмусні верстати ДСТУ EN 940:2014 Безпечність деревообробних верстатів. Верстати деревообробні комбіновані ДСТУ EN 1870 Безпечність деревообробчих верстатів. Круглопиляльні верстати: • ДСТУ EN 1870-1:2007. Частина 1. Круглопильні верстати (з рухомим столом або без нього) та форматні пили • ДСТУ EN 1870-2:2007. Частина 2. Горизонтальні та вертикальні панельні пили • ДСТУ EN 1870-3:2014 Частина 3. Верстати поперечного пиляння в напрямку донизу та верстати подвійної призначеності: для поперечного пиляння в напрямку донизу та (або) верстати круглопиляльні зі стаціонарним столом • ДСТУ EN 1870-4:2014 Частина 4. Верстати багатодискові повздовжнього пиляння з ручним завантаженням та (або) розвантаженням • ДСТУ EN 1870-5:2014 Частина 5. Верстати комбіновані круглопиляльні зі столом та (або) верстати для поперечного розпилювання у напрямку догори • ДСТУ EN 1870-6:2014 Частина 6. Верстати для пиляння дров та верстати подвійної призначеності: верстати для пиляння дров та (або) верстати зі стаціонарним столом, з ручним завантаженням та (або) розвантаженням • ДСТУ EN 1870-7:2014 Частина 7. Верстати для колод однодискові круглопиляльні з убудованим механізмом подавання стола і ручним завантаженням та (або) розвантаженням • ДСТУ EN 1870-8:2014 Частина 8. Верстати однодискові крайкообрізальні з силовим приводом пиляльного механізму та ручним завантаженням та (або) розвантаженням • ДСТУ EN 1870-9:2014 Частина 9. Двухлезові циркулярні пили для поперечного розрізання з механічною подачею та ручним навантаженням і/або розвантаженням. • ДСТУ EN 1870-10:2014 Частина 10. Круглопилкові верстати однолезові автоматичні і напівавтоматичні поперечно-відрізні • ДСТУ EN 1870-11:2014 Частина 11. Напівавтоматичні й автоматичні горизонтальні поперечно-пильні верстати з одним пиляльним блоком

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1

С17 «Виробництво паперу та паперових виробів» С18 «Поліграфічна діяльність»

Правила з охорони праці у целюлозно-паперовій промисловості (НПАОП 21.0-1.01-87); Правила охорони праці для видавництв і редакцій (НПАОП 22.1-1.01-96); Правила охорони праці для підприємств та організацій поліграфічної промисловості (НПАОП 22.1-1.02-07)

С22 «Виробництво гумових і пластмасових виробів». Машини для виготовлення та переробки гумових і пластмасових виробів

Правила охорони праці на об’єктах з переробки пластичних мас (НПАОП 25.0-1.01-12); Правила охорони праці на підприємствах з виробництвах пластмасових виробів (НПАОП 25.0-1.04-13); Правила охорони праці на об’єктах при ротаційному формуванні пластмас (НПАОП 25.0-1.05-13);

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

4 • ДСТУ EN 1870-12:2014 Частина 12. Торчувальний станок з механічною подачею • ДСТУ EN 1870-13:2014 Частина 13. Горизонтальні круглопильні верстати для обрізання плит • ДСТУ EN 1870-14:2014 Частина 14. Вертикальні круглопильні верстати для обрізання плит • ДСТУ EN 1870-15:2014 Частина 15. Багатолезові круглопильні верстати для пиляння під кутом з механічним подаванням, ручним завантаженням та / або ручним вивантаженням • ДСТУ EN 1870-16:2014 Частина 16. Двосторонній відрізний верстат для V- різання • ДСТУ EN 1870-17:2014 Частина 17. Горизонтальні однопилкові поперечнопильні верстати з ручним керуванням (радіальні пилки з ручним керуванням) • ДСТУ EN 1870-18:2014 Частина 18. Прирізний станок • ДСТУ EN 1870-19:2014 Частина 19. Круглопилкові верстати з пересувним столом або без нього і форматно-круглопильні верстати, і пилки для будівельних майданчиків ДСТУ EN 1218 Безпечність деревообробних верстатів. Верстати шипорізні: • ДСТУ EN 1218-1:2014 Частина 1. Односторонні шипорізні верстати з пересувним столом • ДСТУ EN 1218-2:2014 Частина 2. Двосторонні шипорізні та (або) профілювальні верстати з ланцюговою подачею • ДСТУ EN 1218-3:2014 Частина 3. Верстати з ручною подачею і рухомим столом для обробляння будівельних лісоматеріалів • ДСТУ EN 1218-4:2014 Частина 4. Верстати з ланцюговою подачею для оброблення крайок • ДСТУ EN 1218-5:2014 Частина 5. Односторонні профілювальні верстати з нерухомим столом і роликовою або ланцюговою подачею ДСТУ EN 1807 Безпечність деревообробних машин. Стрічкові пилки: • ДСТУ EN 1807-1:2014 Частина 1. Столярні стрічково-пильні станки і стрічково- відрізні станки • ДСТУ EN 1807-2:2014 Частина 2. Пильні верстати для кремезних колод ДСТУ EN 12750:2014 Безпечність деревообробчих верстатів. Верстати фрезерні чотиристоронні ДСТУ EN 12779:2016 Безпека деревообробних верстатів. Стаціонарні системи для видалення стружки та пилу. Технічні характеристики, пов'язані з безпекою та вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 1010 Безпека машин. Вимоги безпеки до проектування та виготовляння друкарських та паперообробних машин: • ДСТУ EN 1010-1:2014 Частина 1. Загальні вимоги • ДСТУ EN 1010-2:2014 Частина 2. Вимоги до друкарського та лакувального устатковання, охоплюючи додрукарське • ДСТУ EN 1010-3:2014 Частина 3. Верстати для нарізання паперу • ДСТУ EN 1010-4:2014 Частина 4. Брошурувально-палітурні та оздоблювальні машини ДСТУ EN 1034 Безпечність машин. Вимоги щодо безпеки на етапі проектування і конструювання машин для виготовляння та обробляння паперу: • ДСТУ EN 1034-1:2014 Частина 1. Загальні вимоги • ДСТУ EN 1034-2:2014. Частина 2. Корувальні барабани • ДСТУ EN 1034-3:2014 Частина 3. Перемотувальні та повздовжньо-різальні і комбіновані верстати • ДСТУ EN 1034-4:2014 Частина 4. Гідророзбивачі та їх завантажувальні пристрої • ДСТУ EN 1034-7:2014 Частина 7. Басейни • ДСТУ EN 1034-8:2014 Частина 8. Рафінери • ДСТУ EN 1034-16:2014 Частина 16. Машини для виробництва паперу та картону • ДСТУ EN 1034-17:2014 Частина 17. Машини для виробництва цигаркового паперу • ДСТУ EN 1034-21:2014 Частина 21. Оброблювальні станки • ДСТУ EN 1034-26:2014 Частина 26. Рулонні пакувальні машини • ДСТУ EN 1034-27:2014 Частина 27. Системи для скачування папіру у рулони ДСТУ EN 289:2010 Устатковання для виробництва гуми та пластмас. Преси. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 422:2014 Машини для виготовлення гумових і пластмасових виробів. Машини для виготовлення порожнистих виробів, сформованих дуттям. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 746 Устатковання для термооброблення промислового: • ДСТУ EN 746-1:2014 Частина 1. Загальні вимоги щодо безпеки • ДСТУ EN 746-2:2014 Частина 2. Вимоги безпеки до топок і систем транспортування, зберігання і перевантаження палива

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

С23 «Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції». Машини з оброблення каменю

3 Правила безпеки при пресуванні та доробленні деталей з пластичних мас (НПАОП 25.0-1.06-13); Правила охорони праці для виробництв суховальцованих паст, нітролінолеуму, нітролінолеумної мастики, нітролаків, нітромастик, целулоїду і виробів з нього, пластичних мас, синтетичних смол, електроізоляційних матеріалів і гумотехнічних виробів (НПАОП 0.00-1.49-09); Правила охорони праці на підприємствах з виробництва шин та гумових виробів (НПАОП 25.0-1.07-13); Правила охорони праці при обслуговуванні просочувально-сушильного устаткування для виробництва дубльованих гумотехнічних матеріалів та виробів з них (НПАОП 25.1-1.01-09) Правила техніки безпеки і виробничої санітарії під час обробки природного каменю (НПАОП 26.7-1.01-85); Обробка природного каменю способами сколювання. Вимоги безпеки РТМ 204 УРСР 09184 (НПАОП 26.7-7.05-84)

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

4 • ДСТУ EN 746-3:2014 Частина 3. Вимоги безпеки до утворення тп застосування захисних та реакційних газів ДСТУ EN 1417:2008 Машини для перероблення ґуми та пластмас. Двовалкові вальці. Вимоги безпеки: ДСТУ EN 1612 Машини для виготовлення виробів із ґуми та пластмаси. Реактоформувальні машини • ДСТУ EN 1612-1:2014 Частина 1. Вимоги безпеки до дозувальних і змішувальних агрегатів • ДСТУ EN 1612-2:2006 Частина 2. Вимоги безпеки до реактоформувальної установки ДСТУ EN 1114-1:2014 Машини для перероблення ґуми та пластмасс. Екструдери та екструзійні лінії. Частина 1. Вимоги щодо безпеки для екструдерів ДСТУ EN 12012-4:2014 Устатковання для виробництва гуми та пластмас. Подрібнювачі. Частина 4. Вимоги щодо безпеки для агломераторів ДСТУ EN 12409:2010 Устатковання для виробництва гуми та пластмас. Машини термоформувальні. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13418:2014 Машини для переробки гуми і пластиків. Намотувальні станки для плівки і листів. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 14886:2014 Устатковання для виготовлення гуми та пластмас. Машини стрічково-різальні для піноблоків. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 15067:2014 Машини для пластмаси і гуми. Плівкоутворювальні машини для мішків і пакетів. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 15162:2014 Машини та установки для розроблення та оброблення різцем натурального каменю. Вимоги щодо безпеки для багатодискових пилок ДСТУ EN 15163:2014 Машини та установки для використання та оброблення натурального каменю. Безпека. Вимоги до діамантових дротяних пилок ДСТУ EN 15164:2014 Машини та установки для розроблення та оброблення різцем натурального каменю. Безпека. Вимоги до ланцюгових і пасково-довбальних верстатів ДСТУ EN 12629 Машини для виготовлення будівельних виробів з бетону та силікату кальцію. Вимоги щодо безпеки: • ДСТУ EN 12629-1:2014 Частина 1. Загальні вимоги • ДСТУ EN 12629-2:2014 Частина 2. Машини для виготовлення блоків • ДСТУ EN 12629-3:2014 Частина 3. Машини з лінійним і обертальним рухом стола • ДСТУ EN 12629-4:2014 Частина 4. Машини для виготовляння черепиці з бетону • ДСТУ EN 12629-5-1: Частина 5-1. Вертикальні машини для виробництва труб • ДСТУ EN 12629-5-2:2014 Частина 5-2. Горизонтальні машини для виробництва труб • ДСТУ EN 12629-5-3:2014 Частина 5-3. Машини для попереднього натягнення труб • ДСТУ EN 12629-5-4:2014 Частина 5-4. Облицювальні машини бетонних труб • ДСТУ EN 12629-6:2014 Частина 6. Стаціонарне та мобільне устатковання для виробництва виробів з попередньо напруженого бетону • ДСТУ EN 12629-7:2014 Частина 7. Стаціонарне та мобільне обладнання для багатосерійного виробництва виробів з попередньо напруженого бетону • ДСТУ EN 12629-8:2014 Частина 8. Машини та устатковання для виготовлення будівельних виробів з силікату кальцію (і бетону)

Правила техніки безпеки і виробничої санітарії в виробництві силікатного бетону автоклавного твердіння (НПАОП 26.6-1.01-84) Правила охорони праці для працівників бетонних і залізобетонних заводів (НПАОП 26.6-1.02-00); Правила техніки безпеки і виробничої санітарії в промисловості стінових та в'яжучих матеріалів (НПАОП 26.6-1.04-84) Правила техніки безпеки і виробничої санітарії в промисловості збірних залізобетонних та бетонних конструкцій і виробів. Виробництво труб, шпал та опор (НПАОП 26.6-1.05-85) Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при виробництві цегли та вапна (НПАОП 26.0-1.0775) Правила охорони праці на підприємствах з виготовлення дорожньо-будівельних матеріалів та виробів (НПАОП 26.0-1.09-01) Правила техніки безпеки і виробничої санітарії в промисловості нерудних будівельних матеріалів, графіту, каоліну, тальку (НПАОП 14.0-1.02-85) Правила техніки безпеки і пром- ДСТУ EN 13035 Машини та установки для вироблення, оброблення Машини для виробництва санітарії на підприємствах елек- та перероблення плаского скла. Вимоги безпеки: трокерамічного виробництва • ДСТУ EN 13035-1:2014 Частина 1. Устатковання для зберігання, скла, кераміки (НПАОП 26.23-1.33-69); Правила маніпулювання та транспортування всередині заводу техніки безпеки і виробничої са• ДСТУ EN 13035-2:2014 Частина 2. Устатковання для зберігання, нітарії в скляній промисловості маніпулювання та транспортування поза заводом (НПАОП 26.1-1.01-81); Правила • ДСТУ EN 13035-3:2014Частина 3. Різальні машини техніки безпеки і виробничої • ДСТУ EN 13035-4:2014 Частина 4. Похилі столи санітарії в промисловості буді• ДСТУ EN 13035-5:2014 Частина 5. Машини та установки для склавельної кераміки (НПАОП 26.4дання і розбирання штабелів 1.01-81); • ДСТУ EN 13035-6:2014 Частина 6.Машини для розламування • ДСТУ EN 13035-7:2014 Частина 7. Машини для різання ламінованого скла Машини для виготовлення будівельних матеріалів

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1 9

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

3 4 • ДСТУ EN 13035-9:2014 Частина 9. Мийні установки Правила техніки безпеки і ви• ДСТУ EN 13035-11:2014 Частина 11. Свердлильні машини робничої санітарії в виробництві ДСТУ EN 13042 Машини та устатковання для виробництва та оброкварцового скла та виробів блення порожнистого скла. Вимоги безпеки з нього (НПАОП 26.1-1.02-81); • ДСТУ EN 13042-1:2014 Частина 1. Живильник порожньої породи Правила охорони праці для • ДСТУ EN 13042-2:2014 Частина 2. Завантантажно-розвантажупрацівників фарфоро-фаянсової вальні машини промисловості • ДСТУ EN 13042-3:2014 Частина 3. IS – машини (НПАОП 26.2-1.01-07) • ДСТУ EN 13042-5:2014 Частина 5. Преси ДСТУ EN 13102:2014 Машини для виробництва керамічних виробів. Безпечність. Завантаження та вивантаження тонкої керамічної черепиці Правила охорони праці у лиДСТУ EN 1247:2014 Ливарне обладнання. Вимоги безпечності для С24 варному виробництві. (НПАОП ковшів, наливного устатковання, відцентрових ливарних машин безпе«Металургійне 27.5-1.46-14); Правила з техніки рервної та напівбезперервної дії виробництво». безпеки і виробничої санітарії ДСТУ EN 1248:2014 Ливарне обладнання. Вимоги щодо безпеки до Ливарне в ливарному виробництві підустатковання для абразивоструйного обробляння обладнання приємств хімічного машинобу- ДСТУ EN 869:2014 Безпечність машин. Вимоги безпечності до устаткодування (НПАОП 27.5-1.05-86); вання для лиття під тиском Правила безпеки у ливарному ДСТУ EN 1247:2014 Ливарне обладнання. Вимоги безпечності для виробництві (НПАОП 27.5-1.15- ковшів, наливного устатковання, відцентрових ливарних машин без97); Правила техніки безпеки і перервної та напівбезперервної дії ДСТУ EN 1248:2014 Ливарне обладвиробничої санітарії при роботі в нання. Вимоги щодо безпеки до устатковання для абразивоструйного ливарних цехах і цехах перепла- обробляння ву алюмінієвих сплавів (НПАОП 27.5-1.43-61); Правила безпеки при литті та обробці свинцево-цинкових штампів (НПАОП 27.5-1.44-61); Правила безпеки при роботі в ливарних цехах стального, чавунного та бронзового лиття (НПАОП 27.5-1.45-61) Вимоги містяться у відповідних ДСТУ EN 692:2014 Механічні верстати. Механічні преси. Безпека С25 розділах, пов’язаних з експлуДСТУ EN 693:2014 Верстати. Преси гідравлічні. Вимоги щодо безпеки «Виробництво ДСТУ EN 12417:2014 Безпечність верстатів. Обробляючі центри готових метале- атацією засобів виробництва, ДСТУ EN 12622:2014 Гідравлічні преси для гнуття. Вимоги безпеки вих виробів, крім наприклад, Правила з техніки безпеки ДСТУ EN ISO 23125:2016 Верстати. Безпека. Токарні верстати машин і устаткування». і виробничої санітарії в коваль- ДСТУ EN ISO 28881:2014 Верстати. Безпека. Електророзрядні верстати ДСТУ EN 1550:2014 Безпечність металорізальних верстатів. Вимоги Металообробні сько-пресовому виробництві (НПАОП 28.4-1.18-59); Правила щодо безпеки у разі проектування та виготовлення патронів для оброверстати охорони праці під час експлуата- блюваних деталей ції автоматичних та напівавто- ДСТУ EN 12717:2014 Безпечність верстатів. Свердлильні верстати матичних ліній меблевого виДСТУ EN 13128:2014 Безпечність металооброблювальних верстатів. робництва (НПАОП 36.1-1.01-10) Верстати фрезерні (зокрема розточувальні) ДСТУ EN 13218:2014 Безпечність верстатів. Стаціонарні шліфувальні верстати ДСТУ EN 13736:2010 Верстати. Преси пневматичні. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13788:2008 Металообробні верстати. Безпека. Верстати токарні багатошпиндельні автоматичні ДСТУ EN 13985:2010 Верстати. Ножиці гільйотинні. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 14070:2014 Верстати металообробні. Спеціальні багатопозиційні агрегатні верстати ДСТУ EN ISO 16089:2016 Cтанки. Вимоги щодо безпеки. Стаціонарні шліфувальні верстати ДСТУ ГОСТ EN 12478:2008 Безпечність металооброблювальних верстатів. Верстати великі токарні з програмним керуванням і великі токарні оброблювальні центри ДСТУ ГОСТ EN 13128:2008 Безпечність металооброблювальних верстатів. Верстати фрезерувальні (зокрема розточувальні) Порядок проведення опосвідДСТУ HD 549 81:2014 Обладнання конференц-залів. Вимоги до елекС27 чення електроустановок спотричних і акустичних характеристик «Виробництво живачів (НПАОП 0.00-6.15-99); ДСТУ EN 60269-6:2015 Запобіжники плавкі низьковольтні. електричного Правила безпечної експлуатації Частина 6. Додаткові вимоги до плавких вставок для захисту фотоеустаткування». лектричних сонячних енергосистем Виробниче елек- електроустановок споживаДСТУ EN 60598-2-3:2014 Світильники. Частина 2–3. Додаткові вимоги. трообладнання чів (НПАОП 40.1-1.21-98); «Правила будови електроСвітильники для освітлення вулиць і доріг установок. ЕлектрообладнанДСТУ EN 60598-2-22:2014 Світильники. Частина 2–22. Додаткові вимоня спеціальних установок» ги. Світильники для аварійного освітлення (НПАОП 40.1-1.32-01) ДСТУ EN 60799:2015 Електричне приладдя. Шнури живлення та з’єднувальні шнури ДСТУ EN 60950-1:2014 Апаратура обробляння інформації. Безпека. Частина 1. Загальні технічні вимоги ДСТУ EN 61010 Вимоги безпеки до електричного устатковання для вимірювання, керування і лабораторного застосування:

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

С28 «Виробництво машин і устаткування». Машини для нанесення покриття, чищення, обробляння поверхні; дубильні машини

Правила охорони праці при нанесенні металопокриттів (НПАОП 28.0-1.37-14); Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії при нанесенні металопокриття (НПАОП 28.5-1.01-84); Правила з охорони праці під час виробництва металопокриттів (НПАОП 28.5-1.35-69); Правила з техніки безпеки при травленні металів і нанесенні на них гальванічних і хімічних покриттів

4 • ДСТУ EN 61010-1:2014 Частина 1. Загальні вимоги • ДСТУ EN 61010-2-010:2005 Частина 2-010. Додаткові вимоги до лабораторного устатковання для нагрівання матеріалів • ДСТУ EN 61010-2-020:2005 Частина 2-020. Додаткові вимоги до лабораторних центрифуг • ДСТУ EN 61010-031:2016 Частина 031. Вимоги щодо безпеки комплектів ручних пробників для електричного вимірювання та випробування ДCТУ IEC 61048:2010 Допоміжні пристрої для ламп. Конденсатори для схем трубчастих люмінесцентних ДСТУ ІЕС 61199:2005 Лампи люмінесцентні одноцокольні. Вимоги безпеки ДСТУ ІЕС 61195:2015 Лампи люмінесцентні двоцокольні. Вимоги безпеки ДСТУ EN 61347-1:2014 Пристрої керування лампами. Частина I. Загальні вимоги та вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 61557-8:2014 Електробезпечність низьковольтних розподільчих систем напругою до 1000 В змінного струму і 1500 В постійного струму. Устатковання для випробування, вимірювання або контролю засобів безпеки. Частина 8. Пристрої контролю ізоляції для IT-систем ДСТУ EN 61557-12:2014 Техніка безпеки при експлуатації електричних розподільних низьковольтних систем до 1000 В змінного струму та 1500 В постійного струму. Устаткування для випробування, вимірювання або контролю засобів захисту. Частина 12. Прилади для вимірювання та моніторингу робочих характеристик ДСТУ EN 61557-15:2015 Електрична безпека в низьковольтних розподільчих системах до 1000 В змінного струму і 1500 В постійного струму. Обладнання для випробування, вимірювання або контролю захисних засобів. Частина 15. Функціональні вимоги щодо безпеки для пристроїв контролю ізоляції в IT-системах і устатковання для визначення місця пошкодження ізоляції в ІТ-системах та інших розрядних ламп. Загальні вимоги та вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 61730-1:2015 Модулі фотоелектричні. Оцінка безпеки. Частина 1. Вимоги до конструкції ДСТУ EN 60204-11:2014 Електрообладнання промислових машин. Безпека. Частина 11. Вимоги до високовольтного обладнання, працюючого при напругах понад 1000 В змінного струму або 1500 В постійного струму і не вище 36 кВ ДСТУ EN 60947-5-3:2014 Пристрої комплектні розподільчі низьковольтні. Частина 5-3. Пристрої розподільчих кіл і перемикальні елементи. Вимоги до безконтактних перемикачів з визначеним режимом за умов відмови ДСТУ EN 60204-33:2014 Електрообладнання промислових машин. Безпека. Частина 33. Вимоги до устатковання для виготовлення напівпровідників ДСТУ EN 62031:2014 Світлодіодні модулі для загального освітлення. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 62035:2016 Лампи розрядні (крім ламп люмінесцентних). Вимоги щодо безпеки ДСТУ IEC 62040-1:2015 Джерела безперебійного живлення. Частина 1. Загальні вимоги та вимоги щодо безпеки ДСТУ IEC 62103:2010 Устатковання електронне для застосування в силових установках. Загальні вимоги та вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 62282-3-100:2014 Технології паливних елементів. Частина 3 100. Стаціонарні енергетичні установки на паливних елементах. Вимоги щодо безпечності ДСТУ EN 62368-1:2015 Обладнання аудіо-, відео-, інформаційних та комунікаційних технологій. Частина 1. Вимоги щодо безпечності ДСТУ-П IEC/PAS 62663-1:2015 Лампи світлодіодні, не поєднані з допоміжними пристрояма. Частина 1. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 62560:2014 Лампи світлодіодні загального освітлення на напругу живлення понад 50 В, поєднані з допоміжними пристроями. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 62868:2016 Екрани з органічними світлодіодами (OLED) для загального освітлення. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 1539:2014 Сушарки і печі для вивільнення горючих речовин з матеріалів покриттів. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 1953:2014 Устатковання для нанесення покриттів методом розпилення та розбризкування. Вимоги щодо безпеки: ДСТУ EN ISO 8230 Машини для сухого чищення. Вимоги щодо безпеки • ДСТУ EN ISO 8230-1:2014 Частина 1. Загальні вимоги щодо безпеки • ДСТУ EN ISO 8230-2:2014 Частина 2. Машини з використанням перхлоретилену ДСТУ EN ISO 8230-3:2014 Частина 3. Машини з використанням займистих розчинників

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1

3 (НПАОП 28.51-1.16-85); Правила безпеки праці при детонаційному напилюванні покриттів (НПАОП 28.51-1.37-90); Правила безпеки праці при вакуумному іонно-плазмовому нанесенні покриттів (НПАОП 28.51-1.38-91); Правила з охорони праці у виробництві покриттів металевих і неметалевих неорганічних (НПАОП 24.66-1.09-70); Правила з техніки безпеки і промислової санітарії при обчищенні деталей гідропіскоструменним і дробоструменним способами і травленням (НПАОП 28.5-1.05-60); Правила техніки безпеки при очищенні деталей гідропіскоструменним і дробоструменним способами (НПАОП 28.51-1.14-85); Правила безпеки праці при очищенні деталей механічним способом (НПАОП 28.51-1.41-89); Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при термічній обробці металів (НПАОП 28.51-1.11-67); Правила техніки безпеки при роботі на електротермічних установках середньої та високої частоти (НПАОП 28.51-1.17-86); Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при плазмовому різанні (НПАОП 28.51-1.10-73)

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

4 ДСТУ EN 12581:2014 Установки для покриття. Машини для покриття методом занурення та електролітичного покриття рідкого органічного покровного матеріалу. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 12621:2014 Машини для подавання та циркуляції покривних матеріалів під тиском. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 12757-1:2014 Змішуючі машини для покривних матеріалів. Вимоги щодо безпеки. Частина 1. Змішуючі машини, використовувані для повторного оброблення автомобіля ДСТУ EN 12921 Машини для чищення поверхні та попереднього оброблення промислових виробів, що використовують рідини або пару: • ДСТУ EN 12921-1:2014 Частина 1. Загальні вимоги щодо безпеки • ДСТУ EN 12921-2:2014 Частина 2. Безпечність машин, що використовують чистячі рідини на водній основі • ДСТУ EN 12921-3:2014 Частина 3. Безпечність машин, що використовують займисті чистячі рідини • ДСТУ EN 12921-4:2014 Частина 4. Безпечність машин, що використовують галогеновані розчинники ДСТУ EN 12753:2014 Термічні системи очистки вихлопного газу від устатковання для оброблення поверхонь деталей. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 12981:2014 Покривні установки. Розбризкуючі будки для застосування порошкових покривних матеріалів. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13112:2014 Дубильні машини. Обробні і листорізні станки. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13113:2014 Дубильні машини. Станки для валкового нанесення покриття. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13114:2014 Дубильні машини. Обертаючі резервуари. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13355:2014 Установки для нанесення покриттів. Комбіновані кабіни. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 14462:2014 Устатковання для обробляння поверхні. Звід правил по визначенню шуму устатковання для обробляння поверхні, включаючи допоміжне ручне устаткування. Класи точності 2 та 3 ДСТУ EN 50223:2014 Застосування стаціонарного устатковання електростатичного дії для легкозаймистого матеріалу з короткого волокна (флока). Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 50348:2014 Електростатичне стаціонарне розпилююче устатковання для незаймистого рідкого покровного матеріалу. Вимоги щодо безпеки ОСТ 25 1169-84 «Виробництво Пакувальні ДСТУ EN 415 Безпечність пакувальних машин • ДСТУ EN 415-1:2014 Частина 1. Термінологія та класифікація машини. Роботи- тари і роботи пакувальні. Вимоги пакувальних машин і допоміжного устаткування зовані пристрої, безпеки» (НПАОП 74.82-7.85-84) • ДСТУ EN 415-2:2005 Частина 2. Устатковання для пакування у поцентрифуги тощо передньо сформовані жорсткі ємності • ДСТУ EN 415-3:2014 Частина 3. Машини для формування, наповнювання і запечатування • ДСТУ EN 415-4:2004 Частина 4. Штабелеукладачі і штабелерозбирачі • ДСТУ EN 415-5:2014 Частина 5. Машини для обгортання • ДСТУ EN 415-6:2014 Частина 6. Машини для обгортання піддонів • ДСТУ EN 415-7:2014 Частина 7. Машини для сортування та подальшого пакування • ДСТУ EN 415-8:2014 Частина 8. Машини для обв’язування • ДСТУ EN 415-9:2014 Частина 9. Методи вимірювання шуму від пакувальних машин, пакувальних ліній і допоміжного устатковання, 2 і 3 клас точності • ДСТУ EN 415-10:2014 Частина 10. Загальні вимоги ДСТУ EN 775:2005 Роботи промислові. Безпека ДСТУ EN 13862:2014 Машини для обробляння підлоги. Безпека ДСТУ EN ISO 10218-1:2014 Роботи та роботизовані пристрої. Вимоги щодо безпеки для промислових роботів. Частина 1. Роботи ДСТУ EN ISO 10218-2:2014 Роботи та роботизовані пристрої. Вимоги щодо безпеки для промислових роботів. Частина 2. Робототехнічні системи та інтеграція ДСТУ EN ISO 13482:2014 Роботи і роботизовані пристрої. Вимоги щодо безпеки до роботів для персонального догляду ДСТУ EN 12547:2014 Центрифуги. Загальні вимоги щодо безпеки КВЕД Е38 «Зби- Правила охорони праці під ДСТУ EN 1501 Сміттєвози та їх підіймальні пристрої. Загальні технічні рання, оброблен- час збирання, вивезення та вимоги та вимоги щодо безпеки: • ДСТУ EN 1501-1:2014 Частина 1. Сміттєвози з тильним завантаня й видалення знешкодження побутових відхоженням відходів». Сміт- дів (НПАОП 90.00-1.05-00) • ДСТУ EN 1501-2:2014 Частина 2. Сміттєвози з бічним завантажентєвози. Машини ням для ущільнення • ДСТУ EN 1501-3:2014 Частина 3. Сміттєвози з фронтальним завідходів вантаженням

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

КВЕД Н49 «Наземний транспорт». Залізничний транспорт

КВЕД Н49 «Наземний транспорт». Дорожній транспорт. Технологічні транспортні засоби (комунальні машини, ремонтна та прибиральна техніка тощо)

КВЕД Н51 «Авіаційний транспорт». Авіаційна наземна техніка

4 • ДСТУ EN 1501-4:2014 Частина 4. Контролювання рівня шуму для сміттєвозів • ДСТУ EN 1501-5:2014 Частина 5. Підіймальне устаткування ДСТУ EN 16252:2014 Машини для ущільнення відходів або утилізованих фракцій. Горизонтальні тартальні преси. Вимоги щодо безпеки КВЕД Н «Транспорт» Правила безпеки для працівДСТУ UIC 518:2009 Рейковий рухомий склад. Ходові та приймальні ників залізничного транспорту випробовування щодо динамічних характеристик. Вимоги щодо безпена електрифікованих лініки, впливу на колію та ходових характеристик ях (НПАОП 60.1-1.48-00); ПраДСТУ EN 13977:2014 Залізничний транспорт. Залізничні колії. Вимоги вила безпеки праці під час вико- щодо безпеки для переносних машин і візків для будівництва та технання робіт у колійному госпо- нічного обслуговування дарстві (НПАОП 63.21-1.25-07) ДСТУ EN 14033-3:2014 Залізничний транспорт. Колія. Залізничні Правила охорони праці під час конструкції і машини по догляду. Частина 3. Загальні вимоги щодо виконання навантажувально безпеки розвантажувальних робіт ДСТУ EN 15954-2:2014 Залізничний транспорт. Залізнична колія. Прина залізничному транспорті чіпні вагони та пов’язане устатковання. Частина 2. Загальні вимоги (НПАОП 63.21-1.22-07); Інщодо безпеки струкція з охорони праці під ДСТУ EN 15955-2:2014 Залізничний транспорт. Залізнична колія. Мачас утримання централізошини, що демонтуються та пов’язане устатковання. Частина 2. Загальваних стрілочних переводів ні вимоги щодо безпеки (НПАОП 63.21-5.01-08) ДСТУ EN 15746-2:2014 Залізничний транспорт. Залізнична колія. Залізничні машини та пов'язане устатковання. Частина 2. Основні вимоги щодо безпеки Правила охорони праці на авто- ДСТУ EN 500 Мобільні дорожні машини. Безпека: мобільному транспорті (НПАОП • ДСТУ EN 500-1:2014 Частиан 1. Загальні вимоги 0.00-1.62-12); Правила охорони • ДСТУ EN 500-2:2014 Частиан 2. Спеціальні вимоги до машин для праці під час технічного обслунасічки брущатки та маркування говування і ремонту дорожньої • ДСТУ EN 500-3:2014 Частиан 3. Спеціальні вимоги до машин для техніки (НПАОП 63.21-1.02-00); зміцнення грунту та до перероблювальних машин Правила охорони праці під • ДСТУ EN 500-4:2014 Частиан 4. Спеціальні вимоги до ущільнючас будівництва, ремонту та вальних установок утримання автомобільних доріг • ДСТУ EN 500-6:2014 Частиан 6. Спеціальні вимоги до дорожніх (НПАОП 63.21-1.01-09); Правила бетоноукладальних та обробних машин безпеки і виробничої санітарії ДСТУ EN 13019:2014 Машини для чищення дорожнього покриття. Випід час прибирання міських те- моги щодо безпеки риторій (НПАОП 90.00-1.03-78) ДСТУ EN 13020:2016 Машини для оброблення дорожного покриття. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13021:2014 Снігоприбиральні машини. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 15059:2015 Снігоприбиральне устатковання. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 13524:2016 Дорожньо-ремонтна техніка. Вимоги щодо безпеки ДСТУ EN 15997:2014 Автомобілі підвищеної прохідності (тягачі-всюдиходи). Вимоги щодо безпеки та методи випробування ДСТУ EN 16029:2014 Моторизовані дорожні транспортні засоби, призначені для перевезення людей і автомобілів. Одноколійні двоколісні автомобілі. Вимоги щодо безпеки та методи випробування ДСТУ EN 16230-1:2014 Карти (автомобілі для картингу). Вимоги щодо безпеки та методи випробування ДСТУ EN 13367:2014 Керамічні машини. Безпечність. Транспортуючі платформи та кари Правила з техніки безпеки і ДСТУ EN 1915-1:2014 Авіаційна наземна техніка. Загальні вимоги. виробничої санітарії при доводці Частина 1. Основні вимоги щодо безпеки і усуненні дефектів літаків і вер- ДСТУ EN 12312 Авіаційна наземна техніка. Спеціальні вимоги: • ДСТУ EN 12312-1:2014 Частина 1. Трапи пасажирські тольотів на льотно-випробу• ДСТУ EN 12312-4:2014 Частина 4. Пасажирські посадкові галереї вальних станціях (аеродромах) • ДСТУ EN 12312-5:2014 Частина 5. Паливозаправне устатковання (НПАОП 35.3-1.24-75); Правила • ДСТУ EN 12312-6:2014 Частина 6. Антиобморожувач та устаткоперевезення небезпечних ванвання від виникнення льоду на склі тажів повітряним транспортом • ДСТУ EN 12312-8:2014 Частина 8. Трапи та платформи для тех(НПАОП 62.0-1.03-74 ) нічного обслуговування повітряних суден • ДСТУ EN 12312-9:2014 Частина 9. Грузові контейнери/піддони • ДСТУ EN 12312-10:2014 Частина 10. Тягачі аеродромні контейнерів та піддонів • ДСТУ EN 12312-12:2014 Частина 12. Засоби забезпечення питною водою • ДСТУ EN 12312-13:2014 Частина 13. Засоби асенізації • ДСТУ EN 12312-16:2014 Авіаційна наземна техніка. Спеціальні вимоги. Частина 16. Устатковання для запуску авіаційних двигунів стисненим повітрям • ДСТУ EN 12312-17:2014 Частина 17. Устатковання систем кондиціювання повітря • ДСТУ EN 12312-20:2014 Частина 20. Електричні аеродромні агрегати

Продовження у наступному номері

5858

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ЗАПИТУВАЛИ – ВІДПОВІДАЄМО

У рубриці публікуються офіційні роз’яснення центральних органів виконавчої влади, які регулюють питання у певній сфері державного нагляду, і коментарі посадових осіб, спеціалістів, наукових діячів та інших працівників заінтересованих органів виконавчої влади, а також підприємств і організацій. Водночас звертаємо увагу, що листи (надані коментарі) не можуть містити нових правових норм, а мають лише роз’яснювальний, інформаційний характер.

ЗАПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ З ОНЛАЙН-ПРИЙОМУ ПРЕДСТАВНИКІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ З 11 лютого 2016 року Державна служба України з питань праці для економії часу та коштів заявників запровадила роботу онлайн-приймальні громадян. Відтепер кожний, хто бажає, може потрапити на прийом до Голови Держпраці, звернувшись до територіального управління Держпраці у своєму регіоні. Запис на онлайн-прийом проводиться в територіальних управліннях Держпраці. У цьому номері надаємо матеріали з онлайн-прийому в м. Києві та Тернопільській області. Ні Правила безпеки систем газопостачання (НПАОП 0.00-1.76-15), ні Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494, не містять визначення «лінійна частина газопроводу». Визначення «лінійна частина газопроводу» містить розділ II «Визначення термінів» Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів (НПАОП 60.3-1.0110), де зазначено, що лінійна частина газопроводу – «частина магістрального газопроводу (без компресорних станцій), якою транспортують газ». Тобто вимоги п. 2 додатку 3 Порядку стосуються тільки магістральних газопроводів.

Які організації мають право проводити повторні випробування на герметичність газопроводів, відповідно до Правил безпеки систем газопостачання? Чи може газова служба підприємства виконувати вказані роботи? М. Кулік, директор з охорони праці АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» Відповідно до вимог п. 1 додатка 2 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107, роботодавець повинен отримати дозвіл на технічний огляд, випробування, експертне обстеження, технічне діагностування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, які зазначені в додатку 3 цього Порядку. До таких об’єктів належать: технологічне устатковання, лінійні частини та їх елементи систем газопостачання природним та зрідженим газом суб’єктів господарювання. Отже, за наявності на підприємстві газової служби та відповідного дозволу на виконання такого виду робіт повторні випробування на герметичність газопроводів може виконувати підприємство. Чиїм коштом має проводитися експертиза ліфта для одержання дозволу на експлуатацію ліфтів багатоповерхівок новоствореними об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків (далі – ОСББ)? Як саме має відбуватися забезпечення належного (і з технічного боку теж) функціонування ліфтів? Є. Костенко, керівник ТОВ «Облсумиліфт» Стаття 4 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачає, що господарче забезпечення діяльності об’єднання може здійснюватися власними силами об’єднання (шляхом самозабезпечення) або

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 12/2016

ОФІЦІЙНА ОФІЦІЙНАВІДПОВІДЬ ВІДПОВІДЬ

шляхом залучення на договірних засадах суб’єктів господарювання. Якщо ОСББ не використовує найману працю під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації машин і механізмів підвищеної небезпеки, то отримувати дозвіл йому не потрібно. Але водночас постає питання, хто має виконувати експертизу ліфта і чиїм коштом вона має проводитися для одержання дозволу на його експлуатацію? Так, Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107. Згідно з п. 5 цієї Постанови плата за проведення експертизи визначається експертними організаціями відповідно до Порядку визначення граничного розміру тарифу на проведення експертизи стану безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України України від 04 листопада 2009 р. № 1251. Як з’ясувалося, підприємство має дозвіл на проведення експертизи, тобто ОСББ справді простіше й надійніше звернутися до організації, яка може провести експертизу, а здійснюватися така експертиза, зрозуміло, має коштом ОСББ. На підставі яких нормативно-правових документів Державна служба України з питань праці проводить розслідування причин виникнення профзахворювань і складає санітарно-гігієнічні характеристики робочих місць на підприємствах? Адже ці питання підпадали під юрисдикцію Державної санітарно-епідеміологічної служби України. О. М. Жуков, головний інженер Відповідно до пп. 25 і 27 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Держпраці забезпечує складання санітарно-гігієнічних характеристик умов праці для подальшого визначення зв’язку захворювання з умовами праці й проводить розслідування обставин та причин виникнення гострих і хронічних професійних захворювань та отруєнь. Можливість здійснення функцій і повноважень з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції зі здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників визначено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 р. № 88-р. Згідно з пп. 103 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 423, Мінсоцполітики інформує в межах повноважень, передбачених законом, та надає роз’яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінсоцполітики. Частиною першою ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності. Так, листом від 15.03.2016 № 3732/0/14-16/13 Мінсоцполітики роз’яснило, що до приведення нормативно-правових актів з гігієни праці у відповідність до чинного законодавства посадові особи Держпраці при здійсненні державного нагляду (контролю) у цій сфері мають керуватись в межах компетенції чинними законами України та нормативно-правовими актами з питань гігієни праці. Відповідно до п. 7 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Для проведення розслідування обставин та причин виникнення гострих, хронічних професійних захворювань, отруєнь та забезпечення складення санітарно-гігієнічних характеристик умов праці для подальшого визначення зв’язку захворювання з умовами праці посадові особи Держпраці керуються вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» і наказу Міністерства охорони здоров’я України від 13.12.2004 № 614 «Про затвердження Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці».

5959

Згідно з п. 9.6.1 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, НПАОП 0.00-1.02-08, експертне обстеження проводиться у разі: – закінчення граничного строку експлуатації; – реконструкції (перебудови) або модернізації, якщо це обумовлено нормативно-правовими актами з охорони праці; – аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру, з метою визначення можливості відновлення; – виявлення під час проведення технічного огляду зносу (механічного або корозійного), залишкової деформації, тріщин, інших пошкоджень складових частин, деталей або їх елементів, що перевищують допустимі значення.

Віднесення захворювання до професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв’язку захворювання з умовами праці згідно з додатком 14 та переліком професійних захворювань (п. 64 Постанови № 1232).

6060

Хоча Порядок поширюється на осіб, фактично допущених до роботи роботодавцем, але на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» № 77-VIII від 28.12.2014 вимоги ст. 24 Кодексу законів про працю «трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи» вилучено в новій редакції Кодексу законів про працю.

ОФІЦІЙНА ОФІЦІЙНАВІДПОВІДЬ ВІДПОВІДЬ

НА ДОПОМОГУ НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ З ОХОРОНИ ПРАЦІПРАЦІ

Чи потрібно пов’язувати нещасний випадок з виробництвом, якщо працівника було фактично допущено до роботи? За зверненням громадян Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232 (далі – Порядок), дія цього Порядку поширюється на працівників, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично допущені до роботи роботодавцем. Згідно з п. 38 Порядку факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо відповідні документи не оформлені роботодавцем, але потерпілий фактично допущений до роботи, підтверджується в установленому порядку Держпраці на запит голови спеціальної комісії або в судовому порядку. Відповідно до п.п. 14 і 42 Порядку, за результатами розслідування нещасного випадку комісія з розслідування зобов’язана визначити, пов’язаний чи не пов’язаний нещасний випадок з виробництвом. Ящо потерпілого було фактично допущено до виконання робіт в інтересах підприємства, що підтверджує роботодавець та інші працівники (свідки), комісія із розслідування нещасного випадку ухвалює рішення пов’язати нещасний випадок з виробництвом. МАТЕРІАЛИ З ОНЛАЙН-ПРИЙОМУ В ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ 24 червня 2016 року Уряд постановою № 461 затвердив нову редакцію Списків № 1 і № 2. Чи змінився порядок підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення для працівників закладів охорони здоров’я? М. С. Ульбер, інженер з охорони праці Тернопільської обласної комунальної дитячої лікарні

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих (п. 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці).

Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» після публікації в газеті «Урядовий кур’єр» (№ 144) набрала чинності 3 серпня 2016 року. Під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. Тобто до 2 серпня 2016 року включно застосовуються списки в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36, а з 3 серпня 2016 року – відповідно до постанови від 24 червня 2016 р. № 461. Для обчислення стажу роботи із шкідливими умовами праці працівників, професії та посади яких передбачені в постанові № 461, нині потрібно користуватись Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 р. за № 1451/11731. Крім того, якщо працівники мали право на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності постановою № 461 (03.08.2016 р.), однак у новій реакції списків їхніх професій чи посад немає, пільговий стаж їм зараховується до 2 серпня 2016 року включно. Слід також зазначити, що в новій редакції розділи Списків № 1 і № 2 «Охорона здоров’я» залишились практично незмінними. Тому працівники галузі у разі дотримання умов, передбачених цими списками, і за результатами атестації робочих місць і далі зможуть користуватися правом виходу на пенсію за віком на пільгових умовах. Мій чоловік був мобілізований на військову службу. За ним мало бути збережено робоче місце та середній заробіток. Фактично роботодавець зберіг робоче місце за моїм чоловіком, але виплату середнього заробітку не проводив. Після демобілізації чоловік повернувся на роботу, але внаслідок нещасного випадку, пов’язаного з ДТП, загинув. Чи маю я право як особа, що є спадкоємцем, на отримання невиплаченого моєму чоловікові середнього заробітку за час проходження військової служби? З. Карпик

ДОДАТОК ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА «ОХОРОНА ПРАЦІ» ПРАЦІ» № 12/2016 № 12/2016

ОФІЦІЙНА ОФІЦІЙНАВІДПОВІДЬ ВІДПОВІДЬ

Статтею 1220 Цивільного кодексу України ЦК України (далі – ЦК України ) передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України). Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а за їх відсутності – входять до складу спадщини. Також ч. 6 ст. 83 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток виплачується спадкоємцям. Враховуючи вищевикладене, заробітну плату (в тому числі грошову компенсацію за невикористані померлим дні щорічних відпусток) члени сім’ї померлого або оголошеного померлим можуть одержати відразу після відкриття спадщини (у день смерті або в день, з якого особа оголошується померлою), а спадкоємці (не члени сім’ї) – у строк, установлений для прийняття спадщини, тобто через шість місяців з дати смерті.

6161

Первинна перевірка Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов’язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів визначає Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III.

Як в окремих роботодавців, так і в працівників виникає питання щодо доцільності дворазової виплати заробітної плати за місяць. Чи надає чинне законодавство право роботодавцю, за згодою працівників, проводити виплату заробітної плати один раз на місяць? Н. Б. Бей, головний бухгалтер державної установи «Госпрозрахункова група облдержадміністрації» Статтею115 Кодексу законів про працю України і ст. 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Отже, роботодавець зобов’язаний дотримуватись вимог чинного законодавства та забезпечити можливість найманому працівнику вчасно отримати заробітну плату, тобто не менше ніж два рази на місяць. Прошу роз’яснити доцільність нової редакції Правил безпеки систем газопостачання. Н. Р. Голуб, начальник служби охорони праці КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» Попередні Правила безпеки систем газопостачання (далі – Правила) не переглядалися протягом 17 років, тож чимало їхніх положень застаріли і не відповідають новим вимогам безпечної експлуатації систем газопостачання. Нова редакція Правил розроблялася понад три роки. Упродовж цього часу змінювалися організатори – розробники документа. Однією з основних причин підготовки нової редакції Правил стало збільшення кількості аварій та випадків травматизму під час використання газу в побуті протягом останніх років. Причинами таких аварій є самовільне встановлення газових приладів, недотримання вимог безпеки під час їх експлуатації, неякісне та несвоєчасне технічне обслуговування газового обладнання, автоматики безпеки опалювальних приладів, а також відсутність

Зміни до ст. 115 Кодексу Законів про працю та до ст. 24 Закону про оплату праці щодо введення обмежень за строками виплати зарплати та визначення сум авансу внесено на підставі Закону України від 23.09.2010 № 2559-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати».

6262

Правила безпеки систем газопостачання (НПАОП 0.00-1.76-15) визначають вимоги безпеки до систем газопостачання для забезпечення споживачів природним газом з надлишковим (робочим) тиском не більше 1,2 МПа , а також зрідженим вуглеводневим газом з надлишковим тиском не більше 1,6 МПа. Правові, організаційно-технічні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем.

ОФІЦІЙНА ОФІЦІЙНАВІДПОВІДЬ ВІДПОВІДЬ

НА ДОПОМОГУ НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ З ОХОРОНИ ПРАЦІПРАЦІ

контролю за проведенням перевірок стану димових і вентиляційних каналів (ДВК) та непроведення їх технічного обслуговування та прочистки. Згідно з попередніми Правилами, відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію газового обладнання житлових і громадських будинків, а також побутових приладів і апаратів, димових і вентиляційних каналів, ущільнень вводів підземних інженерних комунікацій в будинки і будівлі було покладено на їх власників. А відповідальність за справний стан і безпечне користування газовими приладами і апаратами, що встановлені в житлових будинках (квартирах), – на квартиронаймачів чи власників цих будинків і квартир. З появою такої порівняно нової організаційної форми суб’єктів господарювання, як об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі – ОСББ), постала необхідність у врегулюванні, зокрема, питання щодо забезпечення безпечної експлуатації газового обладнання, димових і вентиляційних каналів багатоквартирних будинків, що перебувають на балансі ОСББ. Саме тому до нової редакції Правил включено таких суб’єктів правовідносин: газорозподільче підприємство, балансоутримувач і орендар (наймач). Поява нових суб’єктів у нових Правилах передбачена потребою в розмежуванні ділянок обслуговування (експлуатаційної відповідальності) систем газопостачання відповідно до межі балансової належності. Термін дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, виданий підприємству, закінчується в грудні 2016 року. Чи можна продовжити строк дії дозволу без оформлення висновку експертизи? Який порядок продовження строку дії дозволу? Ю. Й. Довгань, начальник служби охорони праці дочірнього підприємства «Західдорвибухпром» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

Правила безпеки систем газопостачання (НПАОП 0.00-1.7615) не містять визначення таких термінів, як: «технічне опосвідчення» (наприклад, п. 2.7, п. 2.24 розділу VІ), «огляд» (п. 1.60 розділу VІ); «оцінка» та «паспортизація технічного стану» (п. 4.13 розділу ІV); «межа балансової належності» (п. 4.7 розділу ІV), «димовий канал», «димохід» (п. 6.8 розділу V) та «газохід» (п. 3.9 розділу V).

Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1107 від 26 жовтня 2011 р., передбачено, що в разі, коли під час строку дії дозволу роботодавцем не порушено його умов, строк дії такого дозволу продовжується на наступні п’ять років на підставі заяви роботодавця, поданої за формою згідно з додатком 5, та оригіналу дозволу. Строк дії дозволу продовжується органом, що його видав. Якщо під час строку дії дозволу роботодавцем порушено його умови, зокрема не дотримано вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у пункті 1 додатка 2 Порядку, чи допущено виникнення аварій та/або нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, із смертельними або тяжкими наслідками, строк дії дозволу продовжується на підставі зазначеної заяви, оригіналу дозволу і нового позитивного висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання зазначених у дозволі робіт підвищеної небезпеки та експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Чи можуть посадові особи підприємства проводити технічне опосвідчення посудин, що працюють під тиском, аміачних холодильних установок, оскільки чинними Правилами будови і безпечної експлуатації аміачних установок (НПАОП 29.23-1.04-90) така можливість передбачена? Чи розробляються нині нові Правила будови і безпечної експлуатації аміачних холодильних установок, оскільки чинні, затверджені ще 27.09.1990 р., є застарілими? В. В. Корницький, начальник СОП ПрАТ «Тернопільський молокозавод» Так, згідно з Правилами будови і безпечної експлуатації аміачних холодильних установок (НПАОП 29.23-1.04.90) , технічне опосвідчення посудин, що працюють під тиском, які не зареєстровані в наглядових органах, проводить особа, відповідальна на підприємстві по нагляду за технічним станом і експлуатацією.

ДОДАТОК ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА «ОХОРОНА ПРАЦІ» ПРАЦІ» № 12/2016 № 12/2016

ОФІЦІЙНА ОФІЦІЙНАВІДПОВІДЬ ВІДПОВІДЬ

Водночас у Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 687 (далі – Порядок), зазначено, що технічний огляд устатковання проводить спеціалізована організація (крім первинного та позачергового, який проводить уповноважена організація у разі закінчення граничного строку експлуатації, виникнення аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру). Дія вищезазначеного Порядку поширюється на всіх суб’єктів господарювання, які проводять огляд, випробування та/або експертне обстеження (технічне діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі – устатковання), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України, а також на підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності й господарювання та фізичних осіб, що використовують найману працю, які мають намір розпочати або здійснюють експлуатацію такого устатковання (далі – підприємства). Отже, технічне опосвідчення посудин, що працюють під тиском, які не зареєстровані в наглядових органах, повинна проводити спеціалізована або уповноважена організація, оскільки Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, має вищу юридичну силу, ніж Правила, затверджені в СРСР.

6363

Дозвіл від органів Держпраці на експлуатацію аміачних компресорних холодильних установок з компресорним способом отримання холоду є обов’язковим.

Чи повинні проходити психофізіологічну експертизу водії автомобілів? М. М. Марчук, технічний інспектор праці обласної ради профспілок Психофізіологічна експертиза – це технологія системи професійного добору, здатна оцінити й переважно вирішити проблему людського чинника як провідного чинника ризику техногенних катастроф, виробничих травм і гострих професійних захворювань. Необхідність проведення психофізіологічної експертизи визначена ст. 5 Закону України «Про охорону праці», де зазначено, що до виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи. Перелік (види) робіт, де є потреба у професійному доборі, і психофізіологічні показники для професійного добору, чітко визначено наказом Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23.09.1994 р. № 263/121 «Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі». Водії автотранспорту підлягають психофізіологічній експертизі згідно з п. 9 Переліку – «роботи, пов’язані з управлінням наземним, підземним, повітряним та водним транспортом». А втім, слід зазначити, що згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» саме на роботодавця покладено обов’язок створення на робочому місці в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що досягається зокрема за рахунок функціонування системи управління охороною праці. Отже, у межах функціонування відповідної системи, на виконання вимог ст. 5 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний самостійно, з урахуванням специфіки своєї діяльності, як елемент управління, визначити перелік робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, відповідно до якого його працівники зобов’язані проходити психофізіологічну експертизу.

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!

Просимо надсилати запитання до редакції у зручний для Вас спосіб на вказану адресу. Ваші запитання розглянуть компетентні фахівці, а їхні відповіді будуть опубліковані на сторінках додатка.

Адреса для письмової кореспонденції: Державне підприємство «Редакція журналу «Охорона праці», вул. Попудренка, 10/1, м. Київ, 02100. Електронна пошта: dnopop@gmail.com

Порядок організації медичних оглядів осіб, які залучаються до керування транспортними засобами, визначає Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 31.01.2013 № 65/80.

Під час оформлення запитань та їх надсилання до редакції поштою або на електронну адресу просимо дотримуватися вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян».

РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ