УСПIШНИЙ КЕЙС

ІНТЕРЕСИ ВІТЧИЗНЯНОГО АГРОБІЗНЕСУ В УМОВАХ НАДМІРНОЇ ПОЛІТИЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ ПИТАНЬ В УКРАЇНІ

ТЕКСТ ТЕТЯНА КРАВЧЕНКО

Президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», генеральний директор агрокомпанії «ІМК» Алекс Ліссітса — про розвиток агропродовольчого сектору з огляду на ґрунтовні зміни в земельному питанні, переваги платформи з онлайн-маркету землі «Доброзем», досвід вивчення агросектору Аргентини та безпідставність розмов про те, що Україна стане піддослідною лабораторією для певних компаній з метою випробування новітніх засобів захисту рослин.

До офіційного відкриття ринку землі в Україні Ви разом зі співзасновником Monobank Дмитром Дубілетом анонсували запуск онлайн-маркету землі «Доброзем», який має стати об’єднувальною ланкою між інвесторами — потенційними покупцями землі — та власниками землі, що мають бажання продати її. Як ця платформа допоможе у формуванні більшої прозорості на земельному ринку та в чому її вигода для кінцевого споживача?

Платформа «Доброзем», яку ми анонсували 24 червня 2021 р., за тиждень до офіційного старту в Україні ринку земель сільськогосподарського призначення, розрахована на український ринок, на власника паю та потенційних покупців угідь.

Переконаний, вона сприятиме прозорому укладанню угод. Власники земельних наділів зможуть оцінити ринкову вартість своєї земельної ділянки залежно від регіону, ґрунтово-кліматичних умов, розвиненості інфраструктури тощо. Відповідно й потенційний покупець матиме змогу винести зважене рішення перед купівлею, враховуючи всі нюанси.

Отже, платформа «Доброзем» допоможе зробити правильний крок: продавати/купувати або ні конкретний пай і за якою ціною.

Як пов’язана платформа «Доброзем» з «УКАБ» та «ІМК»?

Жодного стосунку до асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» чи аграрної компанії «ІМК» платформа не має.

Раніше Ви говорили, що «ІМК» готова купувати землю — наскільки проєкт «Доброзем» допоможе вам у цьому питанні з огляду на можливість вибору найкращих ділянок на ринку?

«ІМК» не має юридичного права купувати землю сільськогосподарського призначення в Україні. Не зможе це робити компанія і після 2024 р., коли ринок відкриють для юридичних осіб, адже законом чітко прописано, що кінцевим бенефіціарним власником має бути 100% громадянин/громадяни України.

«ІМК» є публічною компанією, акції якої котуються на Варшавській фондовій біржі; 20% власників компанії — іноземці. Якщо найближчим часом або до 2024 р. не зміниться законодавство, «ІМК» не зможе купувати землю сільськогосподарського призначення в Україні.

Продовжуючи тему ринку землі — як відомо, право на відчуження землі отримали банки, серед яких і іноземні. Потенційно вони зможуть консолідувати великі масиви, що теоретично здатне перетворити ідею земельного банку на «земельний ломбард»…

Законодавством передбачено, що ні українські, ні іноземні банки не мають права купувати землю сільськогосподарського призначення в Україні. Банки мають право видавати кредити на купівлю земельних ділянок і брати ці земельні ділянки під заставу. Якщо ж кредит з певних причин не повернуто, то банк матиме право відчужити ці земельні ділянки протягом двох років шляхом аукціону. Процедуру детально виписано.

Тому розмови, що банки скуплять українську землю та консолідують її, абсолютно не мають підґрунтя.

З огляду на Ваш досвід з вивчення агросектору Аргентини, яка свого часу вже пройшла подібний етап, — наскільки реальним є повторення аргентинського сценарію в Україні в найгіршому його варіанті?

Що стосується Аргентини, то в цій країні ситуація з ринком землі дещо інша. У нас землю сільськогосподарського призначення роздавали колишнім працівникам колгоспів і радгоспів у середньому по 2-3 га в одні руки. В Аргентині землю виділяли тим, хто приїжджав у країну понад стодвісті років тому. Земельні ділянки в залежності від регіону були по 20-25 га.

Очевидно було, що отримавши по 2–3 га в одні руки, фермерство в Україні не запрацює

20-25 га для розвитку фермерства — це одна історія, а от 2-3 га — то дуже мало для цієї потреби. Очевидно було, що отримавши по 2-3 га в одні руки, фермерство в Україні не запрацює.

В Аргентині фермерство працювало майже 200 років — до 90-х рр. минулого століття. Тоді внаслідок політичних катаклізмів у країні фермери мали фінансові труднощі, тому власники земельних наділів почали продавати землю і таким чином дали старт розвитку великотоварних агропромислових формувань.

Законодавством передбачено, що ні українські, ні іноземні банки не мають права купувати землю сільськогосподарського призначення в Україні

«УКАБ» активно підтримував ухвалення Верховною Радою України законопроєкту «Про пестициди та агрохімікати», яким дозволяється ввезення в Україну дослідних зразків новітніх засобів захисту рослин. Які наслідки слід очікувати для агросектору країни від ухвалення цього законопроєкту?

Насамперед, коли йдеться про проголосований у другому читанні Верховною Радою законопроєкт № 2289 «Про внесення змін до статті 4 Закону України «Про пестициди та агрохімікати», то слід розуміти, що ввозитимуться зразки інноваційних препаратів для наукових досліджень з подальшими рекомендаціями для використання сільськогосподарськими товаровиробниками.

Світ давно попереду України: 95% інноваційних ЗЗР для українських аграріїв недоступні. Як наслідок, щорічні збитки агросектору країни становлять понад 3 млрд грн. Старі засоби захисту зі зміною кліматичних умов, упровадженням нових технологічних рішень стають менш ефективними, їх потрібно використовувати більше, або ж зовсім відмовлятися. «УКАБ», що об’єднує ефективні компанії, звісно, відстоювала ухвалення цього інноваційного рішення.

Які ризики перетворення української землі на суцільну дослідну лабораторію з огляду на відсутність дієвої системи контролю за обігом новітніх ЗЗР?

Розмови, що Україна стане дослідною лабораторією для певних компаній з метою випробування засобів захисту рослин у результаті підписання Президентом відповідного документу, безпідставні.

В Україні, на жаль, масово використовуються на полях незрозумілі хімічні препарати, які завезені в країну нелегальним шляхом.

Тут питання в площині посилення контролю за ввезенням відповідних препаратів. І мова не лише про генерики, а й про підробки. У нас є проблеми з відстежуванням того, що відбувається з використаною тарою, які залишки маємо в ґрунті після застосування препаратів сумнівної якості й так далі. Ми вже маємо екологічні наслідки для української землі.

Основним завданням «УКАБ» є лобіювання інтересів агробізнесу. Як відомо, організація лобіювала питання доступу іноземних компаній зі статусом агровиробника до українського ринку землі. При цьому, в одному з інтерв’ю Ви зазначили, що іноземці не зайдуть на ринок на першому етапі скуповувати по 2-3 га. Чи можна вважати перший етап відкриття ринку землі свого роду підготовчим для масового заходу іноземних компаній у найближчій перспективі?

Земельні питання в Україні, як на мене, занадто заполітизовані. На цю тему не висловлювався хіба що лінивий, тому багато коментарів маємо від людей, які не розуміють, про що говорять. Домисли про те, що прийдуть уявні іноземці, захоплять українські чорноземи та вагонами почнуть їх вивозити до Китаю, у Німеччину й інші країни, безглузді. Чому? Наведу два приклади.

Перший. В Україні вже є успішні кейси іноземних фермерів, які ефективно ведуть свою діяльність в наших селах. Це переважно європейці. Фермерство в Європі — сімейний бізнес; іноземці, які працюють в Україні, це підтвердили. Тому якщо нідерландський фермер, маючи 20-30 га у власності в Нідерландах, замислиться про розширення бізнесу в Україні, він має зважено й твердо вирішити: працювати в українському селі в українських реаліях. Проблеми я тут не бачу.

Другий приклад. Побоювання, що відбудеться консолідація земельних наділів і вони дістануться арабським, китайським чи американським фондам, — чистої води нісенітниця. Інвестиції фондів у землю займають не більш як 2-3% в їхніх портфелях. У землю за кордоном заходять, зазвичай, пенсійні фонди. Вони вибудовують свої фінансові стратегії на довгострокову перспективу, їм потрібні довгострокові надходження та гарантії на 30-50-100 років наперед.

Домисли про те, що прийдуть уявні іноземці, захоплять українські чорноземи та вагонами почнуть їх вивозити до Китаю, у Німеччину й інші країни, безглузді

Уявіть: американський фонд заявляє вкладникам, що йде в українську землю з усіма українськими ризиками. Думаю, він отримає величезну кількість негативу, бо Україна як країна для інвестування спричиняє багато запитань у світі.

Хочеться, щоб дискусії із земельних питань були більш фаховими та паритетними.

З огляду на те, що в Україні бізнес звик розв’язувати питання корупційно, наскільки змінить ситуацію відкриття ринку землі?

Тотальна корупція, яка 30 років панувала в земельних відносинах в Україні, була пов’язана насамперед із землями державної власності. Оскільки ці землі рішенням Верховної Ради передані територіальним громадам, не виключаю, що частково й корупція зміститься на регіональний рівень.

Щоб викорінити корупцію або хоча б її мінімізувати, потрібно дозволити громадам продавати землю шляхом аукціонів. На сьогодні державні землі вилучені із земельної реформи й невідомо, коли вони будуть долучені та чи долучать їх загалом.

Тому казати, що із запуском ринку землі ми позбудемося корупції, очевидно, ще дуже зарано.

«ІМК» є однією з найбільших аграрних компаній в Україні, 98% виручки якої згідно з даними за 2020 рік припадало на сегмент рослинництва. За прогнозами радника зі стратегічного розвитку «УКАБ» Володимира Лапи, уперше за 10 років Україні не загрожує літня посуха й очікується рекордний врожай зернових і олійних культур. Чи передбачаєте нове зростання цін на зернові та олійні культури цього року? Які Ваші сподівання щодо виручки «ІМК» 2021 року з огляду на перше півріччя в порівнянні з минулим, коли відбувся спад на 5%?

«ІМК» вирощує три культури: кукурудзу, озиму пшеницю та соняшник. Кукурудзу й пшеницю ми експортуємо, і ціни на них залежать від світового балансу попиту та пропозиції. Ціни на пшеницю вже зрозумілі, адже ми наблизилися до жнив. І хоча у світі очікується рекордний за останні п’ять років урожай пшениці, ріст виробництва рік до року доволі незначний, близько 2%, і на фоні зростання попиту суттєвого збільшення запасів пшениці не прогнозується, тому й ціни утримуються досить високі та перевищують торішні на 20-30%.

Щодо врожаю кукурудзи чи соняшнику, поки що складно робити прогнози, адже попереду ще три місяці вегетації, і завжди треба зважати на погодні гойдалки й аномалії, які ми спостерігаємо останнім часом у світі (у Бразилії посуху змінювали приморозки, кукурудзяні регіони в США потерпають від спеки, зливи та буревії в Європі чи аномальна спека в Канаді).

На сьогодні ми знаємо, що за оцінками USDA, площі під кукурудзою у світі цього року збільшились на 1%. Попит на кукурудзу стабільно високий, триває зростання попиту з боку Китаю, куди за останні роки саме Україна стала основним постачальником кукурудзи.

Щодо виручки «ІМК» 2021 року, то ми очікуємо, що вона буде більша за попередній рік завдяки тому, що орієнтовно 70% врожаю 2021 р. ми вже законтрактували за цінами, вищими ніж торік.

«ІМК» має одну сучасну молочнотоварну ферму та поки що не планує розширення в цій сфері. Які, на Ваш погляд, перспективи розвитку має молочна галузь в Україні загалом у найближчій перспективі?

На мою думку, тенденція скорочення поголів’я та виробництва молока в домогосподарствах триватиме й надалі. Перспектива в молочному тваринництві — за великотоварними сучасними фермами, орієнтовно на 1000 голів великої рогатої худоби. Тільки там можна забезпечити якість молока й ефективне прибуткове виробництво.

У квітні рада директорів «ІМК» затвердила стратегію компанії до 2030 року, згідно з якою компанія фокусуватиметься на операційній ефективності та сталому розвитку щодо людей, землі й довкілля. Який вплив, на Ваш погляд, матиме імплементація нової європейської політики у сфері зеленого курсу ЄС на український агропродовольчий сектор загалом і на «ІМК» зокрема?

Агросектор України може забезпечити суттєвий внесок у виробництво зелених енергоносіїв завдяки переробленню біомаси (пожнивних решток, соломи, жому цукрових буряків) та відходів тваринництва. Такі зелені енергоносії можуть як використовуватися в Україні, так і транспортуватися до ЄС, зокрема й газотранспортною системою України.

Питання тільки в наявності економічних стимулів, гарантованих відповідним законодавством в Україні та ЄС, і в наявності систем сертифікації. Нині всі ці питання опрацьовуються на рівні держави, експертного середовища та бізнесу за підтримки міжнародних фінансових інституцій. Крім того, в агросекторі України вже запроваджені технології, що забезпечують зниження викидів СО2. Поширення таких технологій може швидко зростати, якщо агровиробництво буде долучене до системи торгівлі викидами в ЄС і, зокрема, українські агровиробники отримають доступ до цього ринку.

Ми в «ІМК», у рамках стратегії сталого розвитку, також розглядаємо різноманітні проєкти зеленої енергетики та декарбонізації виробництва.

Як Ви оцінюєте теперішній стан сільського господарства в Україні та як зміниться картина в найближчі роки з огляду на вищезазначені ґрунтовні зміни в земельному питанні?

Уся система взаємовідносин в українському агропродовольчому секторі останні 20 років розвивалася шляхом оренди. З нещодавніми змінами чинного законодавства, звісно, змінюватимуться і взаємовідносини. Але це не будуть швидкі рішення.

У найближче десятиріччя сільське господарство особливо не зазнає змін у структурній площині, що стосується взаємовідносин між власниками землі та бізнесом, надалі домінуватиме оренда. Якщо говорити про консолідацію земельних ділянок, то на мою суб’єктивну думку, це відбудеться не раніше, ніж через 10-15 років.

Українські аграрії збільшують ефективність, і це якраз індикатор того, що галузь на правильному шляху. Переконаний, що й цього року ми покажемо рекордні врожаї, адже торік аграрії інвестували значні кошти в оновлення машинотракторного парку та поліпшення технологій.

Відкриття ринку землі, думаю, у найближчі 10 років допоможе розвиватися довгостроковим проєктам, таким як іригація, та збільшить кількість фермерів, що займатимуться багаторічними насадженнями, іншими нішовими культурами.