20 years of presence - Contemporary Ukrainian Artists, 2011

20 years of Presence Сучасні українські художники

Міністерство культури України Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України

20 років присутності Contemporary Ukrainian Artists

20 years of presence Сучасні українські художники

Київ, 2011

Інститут проблем сучасного мистецтва висловлює подяку за допомогу у здійсненні проекту: Special thanks of Modern Art Research Institute to:

Петру Багрію

peter bagriy

Стеллі Беньяміновій Stella Benyaminova

Дмитру Бондаренку

dmytro bondarenko

СЕРГІЮ ВАКУЛЕНКУ SERGIY VAKULENKO

Анатолію Димчуку

Anatoliy Dymchuk

Юрію Небеснику

Yuriy Nebesnyk

Василю Симочці

Vasyl Symochka

леоніду Соболєву Leonid Sobolev

Олені Хоменко Olena Khomenko

Володимиру Шпільфогелю

Volodymyr Spielvogel

Видання здійснене у зв’язку з виставкою «20 років присутності» у виставковому залі Інституту проблем сучасного мистецтва наму, присвяченою 20-річчю Незалежності України

23 серпня — 25 вересня 2011 This Catalogue has been published in relation to the 20 Years of Presence Exhibition held on 23 August — 25 September, 2011 in the Exhibition Hall of the MODERN ART RESEARCH INSTITUTE in celebration of the 20th anniversary of Ukraine’s Independence

Ігор Гусєв Igor Gusev

Олександр Животков Olexander ZhYvotkov

Олександр Клименко Olexander Klymenko

Анатолій Криволап Anatoliy Kryvolap

Павло Маков Pavlo Makov

Максим Мамсіков Maxim Mamsikov

Микола Маценко MYkola Matsenko

Сергій Паніч Sergiy Panich

Влада Ралко Vlada Ralko

Вінні РЄунов Vinny Reunov

Олександр Ройтбурд Olexander Roitburd

Арсен Савадов Arsen Savadov

Віктор Сидоренко Victor SYdorenko

Тіберій Сільвашi Tiberiy Silvashi

Марина Скугарєва Marina Skugareva

Юрій Соломко Yuriy Solomko

Антон Соломуха Anton Solomoukha

Олег Тістол Oleg Tistol

Василь Цаголов Vasyl Tsagolov

Ілля Чічкан IlLya Chichkan

20 years of Independence — what does this mean for Ukrainian art? Independence is always about responsibility; and it is modern Ukrainian art that gives us more evidence of Ukraine having something to take pride in, rather than feel sorry about, throughout these two decades. The artists whose works made it to the 20 Years of Presence Project and whose names you will find in this Catalogue earned their «international status» quite some time ago. They are the people who have worked on behalf of their country and received acclaim far beyond its borders, presenting Ukraine in the world’s greatest museums, international art forums, prominent art galleries and auctions.

One is now free to call Ukrainian art a national brand freely convertible in the wider global context and recognised by both reputable art connoisseurs and renowned collectors.

The 20 Years of Presence Project is not looking for a tribute; it is rather a recognition of the fact that our national art is established in this young nation that has just turned 20. The participants in the exhibition are some of the best, just a snapshot of those currently active in the Ukrainian art world of today.

The cliché of our time is that art is a solid investment; however, every connoisseur knows this business is not about profit but rather about one’s love for art. Our idea at the launch of the 20 Years of Presence Project was to show you that we do have something — and someone — to love. It is important for every collector to know, understand and support the art of their country. Art needs — has always needed — its patrons. Even more: in the opinion of Vinny Reunov, an evolutionist painter, buying modern art objects in the world of today is an act of modern art in itself. In that way a collector moves from being an onlooker and simple gatherer to being a participant in the global art process that unites, among other things, the different powerful energies of civilisation: money, politics, and national interests.

To conclude, the 20 Years of Presence Project by the aid of Ministry of Culture and by the aid of Modern Art Research Institute is destined to become a priceless and unique account of the early phase of Ukraine’s independ­ence. We have been through many challenges, yet we still wholeheartedly believe this is just the beginning of the story for every one of us.

Igor Abramovych, Project Leader

6

Що означають 20 років Незалежності для українського мистецтва? Незалежність — це передусім відповідальність, тож українське сучасне мистецтво є красномовним доказом того, що в Україні впродовж останніх 20 років мали місце не лише помилки, і нам є чим пишатися. Художники, роботи яких увійшли до проекту «20 років присутності», вже давно здобули статус «міжнародного значення». Це художники, визнані далеко за межами України, котрі представляли державу в славнозвісних музеях, престижних галереях, на всесвітніх арт-форумах і аукціонах. Сьогодні ми маємо право твердити, що українське мистецтво перетворюється на своєрідний національний бренд, вільно конвертований у широкому світовому контексті — це визнають відомі мистецтвознавці та колекціонери. Проект «20 років присутності» — не рейтинг і не триб’ют, а визнання того, що національне мистецтво у нашій молодій державі, якій лише виповнилося 20 років, відбулося. Художники, що взяли участь у цій виставці, є одними з кращих, хто представляє сьогодні українське мистецтво. Сучасність свідчить, що мистецтво — дуже вигідна інвестиція, але справжній знавець розуміє: справа не стільки у прибутку, як у любові до мистецтва. Здійснюючи проект «20 років присутності», ми хотіли показати: нам є що любити. Колекціонерові як нікому іншому важливо цінувати й підтримувати мистецтво рідної країни. Мистецтво потребує меценатів. Так було за всіх часів, так залишається і сьогодні. Навіть більше того. Якщо дослухатись до слів художника-еволюціоніста Вінні Рєунова, «у нашому світі придбання творів сучасного мистецтва вже є актом сучасного мистецтва». Зі стороннього спостерігача й збирача колекціонер перетворюється на співучасника глобального арт-процесу, в якому серед усього іншого сьогодні присутні надзвичайно потужні цивілізаційні енергії: гроші, політика, національні інтереси. Саме тому проект «20 років присутності» і це колекційне видання, ініційовані Інститутом проблем сучасного мистецтва та здійснені за підтримки Міністерства культури України, присвячені Незалежності України. Ми вже багато через що пройшли, але, як і раніше, для нас усе тільки-но починається. Ігор Абрамович, керівник проекту

7

8

Ця історія почалась задовго до 1991-го року, і сягає вона тисячолітніх глибин нашої історії. Даний проект — про ту її віху, котра стала літо­ писом перших 20 років нашої Незалежності. Історія нової європейської держави почалась надто несподівано, аби ми були до неї готові. Розгубленість, фрустрованість та дивні передчуття — все, що було тоді у нас в долонях. Саме візуальне мистецтво часів Незалежності, як жоден з інших видів мистецтва, виявило мовою дивних візіонерських образів ті страхи і той відчай, що висіли у повітрі. Посттоталітарне світовідчуття та прорив до актуальних світових мистецьких ідей кардинально змінили нашу «картину світу» та покликали до життя «нову хвилю» — художній рух, що став власне виразом тих ключових змін і трансформацій, які охопили нас після перебудови. Олег Голосій та Олександр Гнилицький — ключові імена в списку тих, у кого найболючіше та найбільш вражаюче проявились тенденції визначеного часового періоду. Саме вони чи не найпотужніше вплинули на українську образотворчість зламу тисячоліть. Їхня творчість варта окремої розмови і окремих ретроспектив, котрі ми розраховуємо побачити в майбутньому. Зараз, озираючись на ці 20 років за плечима, ми можемо сміливо і впевнено констатувати — справді: повна темрява буває перед світанком. Страхи, якщо зазирнути їм у вічі, втрачають силу. І мистецтво є актуальним лише в тому випадку, коли воно опановує культурне поле власної ойкумени. Безумовно, у кожної країни є власна худож­ ня традиція, свій спосіб спілкування мовою образів. Стиль, який може ототожнюватись із національною школою мистецтва, включає розмаїття художніх явищ. І даний проект представляє тих митців часів Незалежності, кожен з яких є автором власного керунку. Проте саме вони складають разом ідентифікаційний код мистецтва України і саме до їхньої творчості зводиться інформація про нашу країну в контексті світової сучасної культури. Усі учасники виставки «20 років присутності» через репрезентацію власної манери представляють ті естетичні явища, які мають загальну мовну природу в нашому культурному просторі. Мені тоді було десь двадцять, коли я вперше побачила роботи Арсена Савадова. Вони були такі ж лякаючі, як сам світ у моєму тодіш­ ньому сприйнятті. Тепер це вже історія, як і шокуючі та переповнені смислами «Сплячі принци України» Іллі Чічкана, «Возз’єднання» Олега Тістола, «Х-файли» Василя Цаголова, «Жорна часу» Віктора Сидоренка та багато ­інших робіт тих художників, котрі склали проект «20 років присутності».

Власне вони допомагають нам осмислити не тільки історію нашої держави, але й себе у ній. Також у проект увійшли ті роботи, що були створені не так давно, проте чітко вписуються в контекст нашого, особливого постмодерну — доби розпаду цілісного погляду на світ та пошуку «світанку». «Постмодерністське мислення, властиве бага­тьом митцям із цього проекту — перш за все Арсену Савадову, Василю Цаголову, ­Олегу ­Тістолу, — досі проявляється в їх творчості. Усі вони продовжують наповнювати мистецтво інтелектуальним змістом, аналізувати процеси. І в цьому плані наше сучасне мистецтво — велике досягнення. Так само, як і художники початку ХХ століття, такі як вітчизняні футуристи Давид Бурлюк та Олексій Кручених, чи неперевершені новатори Казимир Малевич та Василь Кандинський, вони дали ляпаса суспільному смаку, здійснивши прорив у нове мистецтво і нову епоху» (із розмови з мисте­ц­твознавцем Едуардом Димшицем). Якщо говорити про зв’язок цього покоління з традиціями модернізму та авангарду, то його представляють митці із «Живописного Заповідника» — Тіберій Сільваші, Анатолій Криволап та Олександр Животков, також — Олександр Ройтбурд, в творчості якого присутні традиції як одеської школи, так і школи класичної. Продовження цієї традиції позначається перш за все в тому, що усі вони відійшли від прямолінійності і «зламали» традиційну живописну візуальність. Переважною більшістю учасники проекту «20 років присутності» працюють в традиційних для України медіа, укорінених в історію нашої образотворчості. Це перш за все живопис: простір тих енергій, котрі працюють безпосередньо з нашими відчуттями. І усі вони формують «контекст» — простір, в якому особисті, внутрішні оцінки починають існувати нарівні із зовніш­німи. В цьому контексті мистецтву часів Незалежності вдалося зробити прорив до того контакту із глядачем, котрий робить нас із вами співтворцями та учасниками художнього процесу — осмисленого та глибокого. У списку 20-ти учасників проекту — добре відомі поза межами держави митці, чиї роботи знаходяться в серйозних колекційних зібраннях і за творчістю яких уважно стежать у світі. Їх відрізняють власні творчі орієнтири, проте поєднує один культурний простір. І саме вони є творцями мистецтва держави, в якої своя, особ­лива історія, власний життєвий ритм і, сподіваймося, велике майбутнє в контексті світових процесів. Марія Хрущак, куратор

9

10

This Project is a snapshot of the last chapter of a story that had started long before 1991 — actually, eons from now — and culminated in the Independence just 20 years ago. The history of a newborn European state descended on this land all too sudden for us to feel ready to embrace the gift. We took it into our arms with awe and frustration and excited anticipation of tomorrow becoming today.

It was the visual art of the times of Independence that surpassed all other art forms with its ability to epitomise initial fear and despair in people’s minds. Post-totalitarian outlook and a burst towards current artistic ideas that reigned the world that time drastically changed our «world view» and called into existence the New Wave, an art movement that essentially embodied those fundamental changes and transformations we had to go through after the Perestroika.

Oleg Golosiy and Olexander Gnylytskyi rank first among those artists who have expressed these tendencies of the times of change in the most striking and painful manner. They have ­probably had the most effect on Ukrainian pictorial art at the crossroads of millennia. Indeed, their creative work merits a deeper review and individual retrospective that we do expect to witness in the near future.

Looking back from now to where we have been 20 years ago, we can boldly confirm that the darkest night comes right before the break of dawn. Look into the eyes of fear and you will see its strength fading. An art is only live when able to master the cultural field of its own Oecumene.

Every nation surely has an artistic tradition, a way of communication with visual images of its own. A style that can be linked to the national school of art includes a palette of artistic pheno­ mena. This Project presents those artists of the times of Independence who have paved creative paths of their own. They make the very special artistic genome of Ukraine and hence, shape its image in the context of modern global culture.

All the participants in the 20 Years of Presence Exhibition have individual creative patterns.

And they use them to express those aesthetic phenomena of common language nature in our cultural environment.

I was around twenty when I first saw the works by Arsen Savadov, appalling like the surrounding world itself. I still remember that quirky gut feeling. Now they are history like shocking, meaning-rich Sleeping Princes of Ukraine by Illya Chichkan, The Reunification by Oleg Tistol, X-Files

by Vasyl Tsagolov, The Millstones of Time by Victor Sydorenko and many other works by those who have made this Project happen.

Actually, they assist us in the coming to terms of not just our nation’s history but also of our place in it. The Project also includes more recent art works that clearly belong to the context of our own, peculiar postmodern art of the time when wholesome worldviews are shattered to shards in searches for dawn.

«The postmodern thinking so proper for many artists in this Project, first of all, to Arsen Savadov, Vasyl Tsagolov and Oleg Tistol, still springs in their creative work. They all continue imbuing the art with intellectual content and analysing processes around. In this regard, our modern art is a great leap ahead in itself. Remember the artists of the early 20th century, like national futurists David Burliuk and Oleksiy Kruchenykh or unsurpassed innovators Kasimir Malevich and Wassily Kandinsky: they gave a slap in the face of public tastes and made a breakthrough into a new art and a new era» (Excerpt from the conversation with Fine Art Expert Eduard Dymshits).

The link between that generation and moder­ nism and avant-garde traditions is secured by Picturesque Reserve Art Group members, Tiberiy Silvashi, Anatoliy Kryvolap, and Olexander Zhyvotkov. The range would be incomplete without the name of Olexander Roitburd whose creative work sparkles with traditions of both Odessa and classic art schools. The tradition continues to live through them, primarily owing to their departure from straightforwardness and «bending» of traditional visuality of pictorial art.

Most of the participants of the 20 Years of Presence Project use the media that are traditional for Ukraine and deeply rooted in the history of our pictorial art. First, it is painting, the expanse of those energies that directly talk to our feelings. They all create «a context», that is, an environment where personal internal scales begin to coexist in parallel with external ones. In this regard, the art of the Independence era has made it to break through and establish a contact with audience that makes all of us the co-creators, co-participants of art creation process, the sensebearing and emotion-deep one.

In the roster of 20 Project participants, you will find names of artists well known beyond their mother country whose artistic work is represented in solid art collections and closely followed worldwide. While worshipping radically different creative beacons they are united by the common cultural dimension. They are true creators of the art of a nation that has a very peculiar history, a unique rhythm of life and — we do hope — a great future in this world.

Maria Khrushchak, Curator

11

Ігор Гусєв Igor Gusev

Проект Зоряні війни, експозиція, Арт-центр, Одеса, 2010 Project Star Wars, exposition, Art-Centre, Odessa, 2010

Голова у воді, олія на полотні, 200 × 297 см, 2010 Head in the Water, oil on canvas, 200 × 297 cm, 2010

12

Ігор Гусєв народився в Одесі у 1970 році. Закінчив Одеське художнє училище ім. М. Грекова. Живописець, поет, автор перформансів, об’єктів та інсталяцій. Живе та працює в Одесі. Ігор Гусєв починав на світанку бурхливих ­1990-х. Його мистецтво в пошуках глядача та атмосфери довгий час уникало галерейних стін — Гусєв експериментував з гострими темами та міксуванням медіа — живопис, графіка, фото, колаж, стріт-арт, перформанс, інсталяція, акціонізм й багато іншого. Вже з кінця 90-х його роботи активно виставляються в галереях Одеси, Києва, Москви, Праги, Берліна. Незважаючи на це, Ігор Гусєв багато часу та енергії присвячує некомерційному, «анти-буржуазному» мистецтву вулиць. Його найвідоміший проект — акціонізм на Староконці — легендарній одеській барахолці, де художники збирались, щоби творити неконвенційне мистецтво «тут і зараз».

Акції так званого «арт-рейдерства» на Староконному ринку відбувались регулярно з 2007 по 2009 рік, поступово перетворившись на низку «стихійно-кураторських» проектів з художниками не тільки одеськими, а й київськими та зарубіжними. У творчості Гусєва почуття гумору та невичерпна вигадливість поєднуються з іронічним переосмисленням сучасної масової культури, баченої як пістрявий паноптикум образів, цікавин, дурниць, героїв тощо. Тому демократичний художник Гусєв все-таки став — принаймні формально — частиною естеблішменту: його роботи з успіхом продаються, зокрема — на престижному аукціоні Phillips de Pury & Co в Нью-Йорку.

Born in 1970 in Odessa. A graduate from the M. Grekov Odessa High School of Arts, Igor is now an artist, poet, and author of performances, objects and installations. He lives and works in his mother town.

His artistic life began in the stormy early 1990s where he experimented with a variety of topics and unthinkable media mixes. Gusev tried pictorial art, graphics, photo, collages, street art, performance, installations, actionism, to name just a few, in search for his very own atmosphere and audience. The end of 1990s saw his works actively exhibited in art galleries of Odessa, Kiev, Moscow, Prague and Berlin. The acclaim has hardly pushed Igor any further from his love for «anti-bourgeois», non-commercial street art. Igor’s most popular project started as actionist escapades at the Starokonnyi rag fair in Odessa where local art-

ists would gather to create some nonconventional art «here and now». The so-called «art raids» there continued regularly from 2007 through 2009 and gradually evolved into a range of spontaneous «curatorship» projects with more artists from Odessa, Kiev and abroad.

His humour and never-ending contrivance go hand-in-hand with sobering irony over the limbo of mass culture and this brings a lofty feel to his democratic painting style.

Gusev’s works sell well and are popular with many art lovers. You can find them at the prestigious Phillips de Pury & Co. Auction House in New York.

«На сьогоднішній день сучасне мистецтво — це інтелектуальний парк розваг».

«The modern art of today is an intellectual amusement park».

Повернення Елвіса, олія на полотні, 195 × 145 см, 2010 Elvis Returns, oil on canvas, 195 × 145 cm, 2010

13

На Захід!, олія на полотні, 150 × 200 см, 2008 Westward!, oil on canvas, 150 × 200 cm, 2008

36.6 С°, олія на полотні, 200 × 150 см, 2009 36.6 С°, oil on canvas, 200 × 150 cm, 2009

14

Патруль, олія на полотні, 200 × 150 см, 2010 Patrol, oil on canvas, 200 × 150 сm, 2010

15

Олександр Животков Olexander ZhYvotkov

Проект Білий простір, експозиція, Стедлі Арт Фундація, Київ, 2011 Project The White Space, exposition, Stedley Art Foundation, Kiev, 2011

З серії До питання про непальські тханки, № 15, олія, фольга на картоні, папері та марлі, 100 × 81 cм, 2010 From Concerning the Problem of Nepalese Thanka series, № 15, oil, tinfoil on a cardboard, paper & jaconet, 100 × 81 cm, 2010

Народився в 1964 році в Києві, в родині відомого живописця, графіка, ілюстратора й педагога Олега Животкова. Закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка та Київський державний художній інститут1. Разом із батьком та братом Сергієм утворює своєрідну «фамільну школу» — роботи Животкових поєднує впізнаваний спільний знаменник вишуканої монохромності, насиченого мінімалізму та перфекціоністської відточеності техніки. З 1987 року Олександр Животков стає постійним учасником регіональних та зарубіжних виставок, з 1988-го виставляється персонально. В 1992 році став членом групи «Живописний заповідник». Серед п’яти закоханих у колір митців Животков був і залишається найстриманішим: його палітру ось уже майже 20 років складають три основні кольори — ­білий, чорний та сірий. Але з цього мініма-

лістичного колористичного арсеналу Животков творить надзвичайно багатий, інтелектуальний живопис, в якому безкінечні нюанси кольорових переходів поєднуються з християнською та архаїчною міфічною символікою. Останнім часом багато експериментує з фактурою живописного полотна, накладаючи на фарбовану поверхню фольгу, марлю, мереживо тощо. Одна з нещодавніх серій художника — «До питання про непальські тханки» — присвячена древній візуальній образотворчості тибетських ченців. Втім, тема духовних досліджень крізь мистецькі практики завжди була для Олександра Животкова провідною — його можна назвати світським сучасним іконописцем, адже в нашому десакралізованому світі його мистецтво бере на себе роль нефігуративного провідника до невимовної мудрості всесвіту.

Born in 1964 in Kiev to the family of Oleg Zhyvotkov, a well-known painter, graphic ­artist, illustrator and teacher. After finishing T. G. Shevchenko Republican School of Arts Oleksander studied in the Kiev State Institute of Art. Together with his father and brother, Sergei, he made a kind of «family school» distinguished for it’s exclusive monochrome, minimalist and perfectionist style.

In 1987 Oleksander began to participate in regional and international exhibitions and in 1988 his first personal exhibition was inaugurated. In 1992, Oleksander joined the Pictorial Reserve Arts group. Of the five artists wedded to colour, Zhyvotkov has remained — and remains — the most reserved, working with white, black and

gray as his key colours for almost 20 years now.

Minimalist? Probably. But the three colours allow him to create richly intellectual works of art with overwhelming transitions that connect to Christian and archaic myths and symbols.

Oleksander’s recent experiments include playing with the texture of the canvas by laying tinfoil, gauze, lacework and such like onto it. His recent arts series, Concerning the Problem of Nepalese Thankas, is a clear tribute to ancient painting techniques of Tibetan monks. Spiritual searches through pictorial practices have always been the axis of Oleksander’s artistic work. You can think of him as a secular icon-painter of today who knows how to subtly guide you to the wisdom of the Unspoken.

1

18

Тут і далі: з 1992 року — Українська державна академія мистецтв, з 2000 року — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури.

Чорний сніг, олія на полотні, 90 × 100 см, 1993–1994 Black Snow, oil on canvas, 90 × 100 cm, 1993–1994

19

З серії Гурзуф, № 1, олія на полотні, 100 × 150 см, 2010 From Gurzuf series, № 1, oil on canvas, 100 × 150 cm, 2010

20

Благовіщення, олія на полотні, 150 × 150 см, 1991 Annunciation, oil on canvas, 150 × 150 cm, 1991

21

Олександр Клименко olexander Klymenko

Проект Гоа, виставковий зал Інституту проблем сучасного мистецтва, 2009 Project Goa, exhibition hall at Modern Art Research Institute, 2009 Споглядання світів, акрил на полотні, авторська техніка, діаметр 80 см, 2009 Contemplation of the Worlds, acryl on canvas, author’s technique, diameter 80 cm, 2009

Народився в 1963 році в Луганську. Навчався в Київському художньому інституті на факультеті монументального живопису. Автор близько десяти персональних проектів в Україні та за кордоном; засновник легендарного сквоту «Паризька комуна»; культуролог, куратор, автор ідеї проектів «Мистецтво України 20 століття», «100 художників України часів Незалежності» та інших. Живе та працює в Києві. «Солярний гедонізм» — одна з найяскравіших та найхарактерніших живописних серій художника, де авторська ідеологія щодо призначення ролі художника в сучасному світі визначається на диво лаконічно: у рамках актуальних течій можливе утвердження пріоритету свободи духу над зболілим, фрустрованим та епатуючим мистецтвом постмодерну. В цій серії Клименко прагне повернути живопису його прадавні містичні та життєстверджуючі функції. Саме коло, на думку Клименка, є унікальним і зрозумілим кожному символом, який ­запрошує на асоціації Born in Lugansk in 1963, he graduated from the Kiev Institute of Arts, Monumental Painting Department, is the author of some ten personal projects in Ukraine and abroad, and the founder of the famous «Paris Commune» arts squat. He is also a culture expert, a curator and the author of the concepts of «Ukrainian Painting of the 20th Century», «100 Ukrainian Artists of the Independence Period» and other projects. Olexander lives and works in Kiev.

«Solar Hedonism» is the artist’s most vivid and distinctive painting series to date. In it, the author offers an astonishingly succinct representation of his view of the role of a painter in the modern world. According to the artist, current trends still leave a chance for freedom of spirit to rein supreme over morbid, frustrated and shocking post-modern art. In this series Klymenko strives to bring his creative work back to its ancient mystic, life-asserting functions. The circle itself, in Klymenko’s opinion, is a symbol, unique and understandable to everyone, that invites associa-

24

із найпотужнішим джерелом натхнення — сонцем та нескінченністю Всесвіту. Звертаючись до традиційних орнаментів та символів, художник пропагує в сучасному мистецтві України «реставрацію сакрального світовідчуття», мета якого — засобами абстракт­­ного живопису транслювати ті ідеї єдності земного та космічного, що їх сповідували східні філософи та наші пращури. Авторське визначення «трансцендентний абстрактний живопис» (скорочено — «трансабстрактний») розкриває нові варіанти існування у сучасному світі «візуального» — як позитивного, світлого та енергетично насиченого джерела нових можливостей. «Звучання терміну “трансабстрактний” якнайкраще відповідає моєму баченню потреби сучасної людини в таких якостях мистецтва як мобільність, динаміка, нескінченна варіативність можливостей, вітальність та енергія оновлення». tions with the most powerful source of inspiration, the sun and the infinity of the universe.

The artist turns to traditional ornaments and symbols to promulgate «the restoration of sacral perception of the Universe» in the contemporary art of Ukraine. His creative vision makes the abstract painting a vehicle for transmitting ideas of the unity between the earthly and the heavenly embraced by oriental philosophers and our ancestors.

The author’s definition of «transcendental abstract painting» («transabstract» in short) reveals new alternatives of the existence of «the visual» in the contemporary world as a positive, light and energy-filled source of new opportunities.

«The term “transabstract” is the best possible reflection of my vision of contemporary human’s need of such art qualities as mobility, dynamics, infinite variability of opportunities, vitality and the energy of renewal».

Енергія оновлення, акрил на полотні, авторська техніка, діаметр 120 см, 2009 The Energy of Renewal, acryl on canvas, author’s technique, diameter 120 cm, 2009

25

Свобода духу у нескінченних мандрах поміж світами, акрил на полотні, авторська техніка, діаметр 100 см, 2011 Freedom of the Spirit in His Endless Wandering Between the Worlds, acryl on canvas, author’s technique, diameter 100 cm, 2011

26

Космічний вимір земних радощів, акрил на полотні, авторська техніка, діаметр 170 см, 2011 The Cosmic Dimension of Earthly Joy, acryl on canvas, author’s technique, diameter 170, 2011

27

Анатолій Криволап Anatoliy Kryvolap

Проект Структури, експозиція, Національний художній музей України, Київ, 2009 Project Structures, exposition, National Art Museum of Ukraine, Kiev, 2009

Вечірній промінь, олія на полотні, 140 × 200 cм, 2011 Evening Ray, oil on canvas, 140 × 200 cm, 2011

Анатолій Криволап народився в 1946 році. Навчався в Київському державному художньому інституті. З 1976 року — учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. Був одним із засновників української арт–групи «Живописний заповідник» (1992), що на початку 1990–х проголосила головним завданням живопису вивільнення площини творів від усіх ознак реального життя. Один з найпопулярніших українських митців у колі колекціонерів — вітчизняних і світових. Живе та працює в Києві. Безумовно, творчість Криволапа — посіб­ ник для сприйняття та вивчення кольору як він є — поза часом, жанрами і актуальною тематикою. Митець активно досліджує можливості кольору та силу його дії на наше сприйняття, розкладаючи живопис на кольори та знов збираючи, наче конструктор.

Anatoliy Kryvolap was born in Yahotyn in 1946. He studied in the Kiev State Institute of Art. Anatoliy has been exhibiting in Ukraine and abroad since 1976. He is one of the founders of «Pictorial Reserve» Ukrainian art group (1992).

In early 1990’s the group declared that freeing the space of creative works from all signs of real life is the main task of the pictorial art. He is regarded by both domestic and foreign art collectors as one of the most popular Ukrainian artists. He lives and works in Kiev.

It would not be an overstatement to call Kryvolap’s creative work a manual for perception and study of colour as it is — beyond the time, genres or hot topics of today. The artist actively researches the potential of colour and its impact on our perception by decomposing the painting into colours and then recomposing

30

Його яскраві та соковиті ландшафти стали прикладом нового українського пейзажного живо­пису, що ґрунтується на сучасному сприйнятті знаків та символів й активно використовує набутки традиційної школи. В останніх творах Криволапа присутнє ненав’язливе, асоціативне звернення до художніх практик майстрів пензля XIX століття, зокрема Архипа Куїнджі. Глибока тональна проробка темних кольорів відсилають глядача до знаменитої «Української ночі» — одного з головних національних симво­ лів живопису. «Живопис — це магічний процес самозаглиблення у натхненні кольором. То своєрідна меди­ тація і проживання з пензлем в руках власної біографії».

it again as if it were a construction set.

His bright and lush landscapes have set the standard for the new Ukrainian landscape painting based on the contemporary perception of signs and symbols. He actively uses the achievements of the traditional school. Recent works

by Kryvolap show unobtrusive associations with artistic practices of masters of the brush of the 19th century, particularly of Arkhip Kuindzhi.

His intricately elaborate dark tones refer the viewer to the famous «Ukrainian Night» as one of the main national painting symbols.

«Pictorial art is a magic process of selfabsorption inspirating by colour. That is a certain meditation and the way to live through one’s biography with a paint brush in hand».

Хата, олія на полотні, 140 × 200 см, 2004 The Hut, oil on canvas, 140 × 200 cm, 2004

31

Зимовий пейзаж, олія на полотні, 140 × 200 см, 2011 Winter Landscape, oil on canvas, 140 × 200 cm, 2011

Захід сонця на озері, олія на полотні, 140 × 200 cм, 2011 Sunset on the Lake, oil on canvas, 140 × 200 cm, 2011

Літній вечір, олія на полотні, 100 × 140 см, 2011 Summer Nightfall, oil on canvas, 100 × 140 cm, 2011

32

Кінь. Ніч, олія на полотні, 160 × 200 cм, 2009 Horse. Night, oil on canvas, 160 × 200 cm, 2009

33

Павло Маков Pavel Makov

Фонтан виснаження, Меморіал, бронза, інсталяція, 1995 Fountain of Exhaustion, in Memoriam, bronze funnels, installation, 1995

Народився у 1958 році в Санкт-Петербурзі, мав за свої офорти Гран-прі Першої всесоюзної ­бієнале графіки в Калінінграді. Дотепер Маков живе і працює в Харкові й Києві. Навчався у Кримському художньому училищі в Сімфе- працює переважно з цією трудомісткою, складрополі, Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі ною технікою, яка поєднує майстерні вправи та на факультеті графіки Харківського художньо- у малюнку з архівами повсякденності, що правпромислового інституту. Член Королівського лять тут за смислотворче тло: мапами, довідтовариства живописців та графіків Велико- ками, зошитами, квитанціями тощо. Знамениті британії, Спілки художників України та член- серії Макова — «Сади», «Книга днів», «Утопія», кореспондент Академії мистецтв України. «Мішень» — це глобальні, стратегічні проекти, На рахунку Павла Макова — більше ста зару- макрокосми, складені з ретельно прописаних біжних виставок та 30 персональних проектів, мікрокосмів. Кожен з них фіксує й архівує той зокрема ретроспектива в Національному худож- чи інший зріз реальності, з якою в Павла Макова особливі стосунки. По суті, його мистецтво ньому музеї України (2003). Маков — віртуоз та еквілібрист вкрай рідкісного, непопулярного — це картографія реальності, яка в свою чергу й нехарактерного для сучасного мистецтва жан- вперто опирається й зникає в останню мить — ру — офорту. Вже у 1990 році художник отри- зрештою, саме у «несправжності» реальності

Born in 1958 in St. Petersburg, Russia. Lives and works in Kharkiv and now in Kiev. Makov studied art widely: in the Crimean School of Art, Simferopol, the St. Petersburg Academy of Arts, and the Graphics Department of the Kharkiv Institute of Arts and Industry. He has had an active creative life — Pavlo has participated in more than a hundred exhibitions abroad and has some 30 personal projects, the Retrospective in the National Museum of Art of Ukraine (2003) among them. These have earned him membership of the Royal Society of Painter-Printmakers (UK), the Union of Painters of Ukraine and associate membership of the Academy of Arts of Ukraine. Makov

is a true virtuoso of the art of etching, a rare and unusual genre shadowed by prevailing modern art trends. In 1990, his etchings received the Grand Prix Award at the First All-Union Graphic Biennale in Kaliningrad. The artist has never betrayed this technique, however demanding and complex it can be; he craftily combines his masterly pictorial exercises with records of everyday life — maps, notebooks, slips of paper — using them as the background source of meaning. Makov’s famous Orchards, The Book of Days, Utopia, Target series are macrocosms built of neatly interwoven microcosms. Makov has a very special relationship with reality: he tries to map it only to see it resist-

Сад для пані М., із серії Сади, багаторазова інтагліо з великої кількості мідних дошок, акрил, малюнок, папір, 200 × 200 см, 2009–2010 Garden for Pani M., from Gardens series, multi printed intaglio, acryl, drawing on paper, 200 × 200 см, 2009–2010

36

художник і вбачає основний симптом сучасності. Проте цей невтішний діагноз згладжують чудові деталі «маковських» світів — він творить їх з ретельністю людини Ренесансу, коли художник відчував себе Богом не тільки у величі акту творіння, але й у відповідальності за створений двовимірний всесвіт. «Моє трактування слова “утопія” відрізняється від класичного розуміння цього терміну, тобто як неможливого майбутнього. Насправді я сприймаю утопію як те, що ми зараз маємо, як теперішнє. Ми не маємо нічого реальнішого за утопію».

ing and slipping away at the very last moment.

Still, it is «the unreality of reality» that is the key symptom of modern life, Makov says. Unabashed by this obvious antithesis, the artist continues shaping his worlds, faithful to the smallest detail, with power and the supreme consciousness of a Renaissance painter.

«My interpretation of utopia is quite different from the classic understanding as of an impossible future. I take utopia as something present we all have here and now. There’s nothing more real to us than the utopia we have».

Супрунівка, із серії Сади, багаторазова інтагліо з великої кількості мідних дошок, акрил, малюнок, папір, 160 × 240 см, 2005–2008 Suprunivka, from Gardens series, multi printed intaglio, acryl, drawing on paper, 160 × 240 cm, 2005–2008

37

Алея закоханих, із серії Сади, багаторазова інтагліо з великої кількості мідних дошок, акрил, малюнок, папір, 450 × 80 см, 2008–2009 Alley of Lovers, from Gardens series, multi printed intaglio, acryl, drawing on paper, 450 × 80 cm, 2008–2009

38

1000 років Незалежності, багаторазова інтагліо з великої кількості мідних дошок, акрил, малюнок, папір, 236 × 244 см, 2008–2009 1000 Years of Independence, multi printed intaglio, acryl, drawing on paper, 236 × 244 cm, 2008–2009

39

Максим Мамсіков Maxim Mamsikov

Рибка Немо, олія на полотні, 140 × 170 см, 2010 Nemo Fish, oil on canvas, 140 × 170 cm, 2010

Народився у 1968 році у Києві. Навчався в Українській академії мистецтв (Київ). Автор десяти персональних проектів та учасник групових проектів в Україні, Росії, Німеччині та Штатах, серед яких — «Документа-2003. Україна» в Регенсбурзі, «Україна, вперед!» в московській галереї «Ріджина» (2006), «Русское бедное» в Пермі (2008). Живе та працює в українській столиці. Представляє в сучасному українському мистецтві той зріз образотворчості, котрий отримав умовну назву «постмедійного реалізму» — напрямку, що прагне максимально наблизитись до дійсності. Але при цьому усі зусилля врізати «в раму» фрагмент буденності більше нага­ дують спробу зафіксувати будь-яким чином те, чим ми вже давно не володіємо, бо ж тут між тією картинкою, котру ми бачимо очима, і тим, що ми бачимо насправді, настільки велика прірва, що сама реальність втрачає сенс. І тоді художник залишається останнім медіумом Born in 1968 in Kiev. Studied at the Ukrainian Academy of Arts (Kiev). Maxim is the author of a dozen personal projects and a participant in group projects in Ukraine, Russia, Germany and the U.S., including: «Documenta-2003. Ukraine» in Regensburg; «Go, Ukraine, go!» in the Moscow Regina Gallery (2006), «Russian Poor» in Perm (2008). He lives and works in the capital city of Ukraine.

Within the wider domain of Ukrainian art Maxim represents the section of pictorial art conventionally tagged as «post-media realism», the trend that strains to come as close as possible to the reality. However, all the efforts to «frame» a fragment of everyday life remind us more of an attempt to capture something we have lost long ago. Here the gap between the picture we see with our own eyes and the one we see in reality is so deep that the reality itself loses sense. It is then when a painter becomes the only medium of our relations with the objective reality.

42

у наших стосунках з об’єктивною реальністю. Мамсіков зосереджує свій пильний погляд на тих кадрах, які можна угледіти з висоти пташиного польоту, на галявині в парку, під час гри в бадмінтон абощо. Проте в його інтерпретації глядач, не виключено, бачить даний кадр в процесі падіння чи злету: фокус розмито або ж кадр настільки несподіваний, ніби глядач щой­но розплющив очі. В такі моменти реальність наче скасовує силу своєї дії і ми опиняємось на території вже іншого, паралельного світу. «Байдикування — ось метафора життя в раю. Мій підхід, так склалося, від слова до зображення — починався більше з літератури. Живопис вступає потім. Візуальне пород­ жує літературне, коли бачиш живопис в житті… І тоді вже сама лаконічність стає певним стрижнем, що означає — мінімальними, найощадливішими засобами досягти потрібного… Мистецтво — це терапія».

Mamsikov focuses his attention on those frames that are either a bird’s-eye view or can be seen in a park lawn or while playing badminton or elsewhere. In his interpretation the viewer sees this snapshot in the process of flight or fall: the focus is blurred or the composition is unexpected, as if the viewer has just opened their eyes wide.

These are the moments when reality seems to cancel its powerful effect and let’s us feel ourselves on the grounds of an other, parallel world.

«Twiddling thumbs — is a metaphor of living in heaven. For some reason my approach to the transition from the word to the image has it’s roots mostly in literature. Only then pictorial art appears.

The visual creates the literary when you see painting in reality… Then the laconicism itself turns into a backbone, which means that the goal should be achieved with minimum, the most economic tools…

Art is therapy».

Акула, олія на полотні, 192 × 192 см, 2010 The Shark, oil on canvas, 192 × 192 cm, 2010

43

З серії Велика прогулянка, № 6, олія на полотні, 129 × 90 см, 2008 From The Great Stroll series, № 6, oil on canvas, 129 × 90 cm, 2008

З серії Велика прогулянка, № 7, олія на полотні, 129 × 90 см, 2008 From The Great Stroll series, № 7, oil on canvas, 129 × 90 cm, 2008

44

Боб, олія на полотні, 140 × 175 см, 2011 Bob, oil on canvas, 140 × 175 cm, 2011

45

Микола Маценко MYkola Matsenko

Проект Ще не, експозиція, Мала галерея Мистецького Арсеналу, Київ, 2010 Project Not Yet, exposition, Small Gallery of Mystetskyi Arsenal, Kiev, 2010

Народився 1960 року на Івано-Франківщині. Навчався у Львівському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва. Разом з художником Олегом Тістолом організував групу «Нацпром», яка активно пропагувала звернення насамперед до проблеми самоідентифікації. Живе і працює в Черкасах та Києві. Учасник проекту московського куратора Кате­рини Дьоготь «Если/Якщо/If» (Перм, Росія, 2010), а також міжнародного арт-фестивалю «Шаргород», де була створена одна з ключових робіт для українського периферійного контексту: «Чорний квадрат» митець продавав на місцевому ринку за суто символічну суму як той головний символ мистецтва ХХ століття, що й досі викликає запитання навіть у тих, хто не цікавиться мистецтвом. Автор персональних виставок: «Народне актуальне» («Я-Галерея», Київ, 2010), «Мінімистецтво» («Я-Галерея», Київ, 2009), «Дари ланів» («Я-Галерея», Київ, 2007), «Made in Ukr.» (спільно з Олегом Тістолом, Мариною Скугарєвою та Вінні Рєуновим; галерея «Цех», Київ, 2006) та багатьох інших. Твори Маценка були представлені в Україні, Прибалтиці, Росії, Польщі, Німеччині.

По праву може бути названий головним художником-геральдистом часів Незалежності, який власне й розробив неофіційну символіку нової держави, виткану з символів нашої традиційної культури — сільськогосподарських «дарів ланів» совдепії та вічно живих образів вітальності українців, родом з «козацього ­бароко». Хто ми, звідки і навіщо? — запитання, давно вже чітко визначене для цього митця. Національна ідентифікація бере свій початок в орнаменті, але за нових часів вона набуває нових візуальних ознак і смислів — і Миколі Маценку вдалося їх легко й красиво видобути саме з сучасних реалій. Його «Троянди і виноград», «Культура праці», «Світло знань» — іронічні, вишукані образи, що піддаються до прочитання навіть тими громадянами, для яких кукурудза вже давно асоціюється не з добою Хрущова, а радше з попкорном у новомодних кінотеатрах. «Геральдичний цикл… Я це називаю графікою засобами живопису. Якщо завгодно, це такий ремісничий хід — від стародруків через Нарбута й до графіті на стінах».

Mykola Matsenko was born in 1960 in IvanoHe is often called the lead heraldry artist Frankivsk Region. He studied in the Lviv State in post independence Ukraine. He designed the unofficial symbols of the new state which were Institute of Decorative and Applied Art. Together with the artist Oleg Tistol he organized the group woven from the symbols of our traditional culture «Natsprom», which promoted first and foremost — the agricultural «bounty of the fields» of the an appeal to self-identity. Mykola Matsenko cur- Soviet era and the everlasting images of vitality rently lives and works in Cherkassy and Kiev. of the Ukrainians originating from the «Cossack baroque».

Mykola Matsenko participated in Ekaterina Dyogot’s project «Если/Якщо/If». (She is a curator «Who are we, where from and what for?» in Moscow. — Perm, Russia, 2010). He also took — these are the questions which were clearly part in the «Shargorod» international art festival defined for this artist from the start. National where one of the key works for the Ukrainian identification originates from ornament, but in the peripheral context was the artist was selling a new era identity acquires new visual features and copy of «Black Square» on the local market at meanings; and Mykola Matsenko has managed to a nominal price. This was symbolic of 20th cen- extract them fluidly from the current reality. His tury art which still arouses questions even among «Roses and Grapes», «Labour Culture» & «Light of Knowledge» are ironic, refined images, which those people who are not interested in it.

Mykola Matsenko has had several individ- can be recognised even by those individuals for ual exhibitions including «Folk Contemporary» whom a corncob is no longer associated with (Ya Gallery, Kiev, 2010), «Miniart» (Ya Gallery, Khrushchev’s epoch, but rather with pop-corn Kiev, 2009), «Bounty of Fields» (Ya Gallery, Kiev, at the fancy movie-theaters.

2007), «Made in Ukr.» (together with Oleg Tistol, Marina Skugareva and Vinny Reunov; Tsekh Gal«Heraldic cycle… I call it graphic art created lery, Kiev, 2006). Matsenko’s works have been through the technique of painting. If you will, it is presented in Ukraine, the Baltic states, Russia, a kind of craft — from the old printed books via Narbut’s work to graffiti on the walls nowadays».

Poland and Germany.

48

Культура праці, олія на полотні, 200 × 160 см, 2008 Labour Culture, oil on canvas, 200 × 160 cm, 2008

49

Хохломасонство, кулькова ручка, папір, 16 × 20 см, 2007 Khokhlo-Freemasonry, ball-point pen, paper, 16 × 20 cm, 2007

50

Неофольк-11, олія на полотні, 40 × 40 см, 2011 Neofolk-11, oil on canvas, 40 × 40 cm, 2011

51

Сергій Паніч Sergiy Panich

Прапор над рейхстагом, із серії Проекти Монументів, олія на полотні, 150 × 120 см, 2003 (з приватної колекціі Сергія Вакуленка) The Flag over the Reichstag, from Monuments projects series, oil on canvas, 150 × 120 cm, 2003 (from private collection of Sergiy Vakulenko)

54

Народився в Луганську. Закінчив Луганське художнє училище. У 1983 році став випускником Київського державного художнього інституту, у 1987-му — одним з учасників Республіканської виставки «Молодість країни» в Києві — тієї самої, що її можна вважати однією з точок відліку постмодерної доби в українському мистецтві. Творчий шлях Сергія Паніча, безумовно, вписаний у русло знаменитої «Нової хвилі». Попри образотворчу екзальтованість ново­ народженого трансавангарду його стиль був і залишається здебільшого реалістичним. ­Проте недарма Паніча називають провідним представником українського нео-експресіонізму:

атмосфера його живопису насичена візіонерством в дусі Вільяма Блейка та макабричною пост-чорнобильською поетикою. Паніч — хіба лише «попутник» української Нової хвилі: його ім’я так і не стало в ряд найяскравіших «зірок» цього руху, проте не тому, що він не дотягує до цього статусу — скоріше, його творчість — поза суєтною та минущою «зірковістю». Сергій Паніч брав участь у «Першому українському проекті» на 49-й Венеційській бієнале. Учасник виставок з 1987 року. Роботи зберігаються у багатьох приватних колекціях світу.

Born in Lugansk, Sergiy studied at the Art College there, then moved to the Kiev State Institute of Art from which he graduated in 1983.

In 1987 he took part in the Youth of the Country Republican Exhibition in Kiev that marked the starting point for the post-modern age in Ukrainian art. While Sergiy’s creative work is, without doubt, in line with the New Wave, he remains faithful to his mostly realist style and defies any pictorial exaltations of the newly-formed trans-avant-garde trend. The William Blake-like visionary air of his creative work combined with

macabre post-Chernobyl tones have earned him recognition as one of the leaders of Ukrainian neo-expressionism. Panich is more a companion of the Ukrainian New Wave movement, not because he hasn’t achieved membership but rather because his paintings ride far above the fleeting «stardom» of the moment. Sergiy Panich participated in the First Ukrainian Project at the 49th Venice Biennale and has been actively exhibiting since 1987. His works are popular among many private collectors worldwide.

Як з білих яблунь дим, олія на полотні, 180 × 125 см, 2004 (з приватної колекціі Сергія Вакуленка) Like a Smoke of White Appletrees, oil on canvas, 180 × 125 cm, 2004 (from private collection of Sergiy Vakulenko)

55

День прийшов, олія на полотні, 100 × 116 см, 2002 (з приватної колекціі Сергія Вакуленка) The Day has Come, oil on canvas, 100 × 116 cm, 2002 (from private collection of Sergiy Vakulenko)

«Ви знаєте, мій чоловік покидає мене. Іде на смерть…» Л. М. Толстой «Війна і мир», олія на полотні, 155 × 160 см, 2004 (з приватної колекції Сергія Вакуленка) «You know, my husband leaves me.

He goes to meet his death…»

L. M. Tolstoy «War and Peace», oil on canvas, 155 × 160 cm, 2004 (from private collection of Sergiy Vakulenko)

56

Ландшафт із водоспадом, з серії Острів Св. Єлени, олія на полотні, 120 × 175 см, 1996 (з приватної колекціі Сергія Вакуленка) Landscape with Waterfall, from Island of St. Helena series, oil on canvas, 120 × 175 cm, 1996 (from private collection of Sergiy Vakulenko)

57

Влада Ралко Vlada Ralko

Проект Спека, експозиція, галерея ГуГа, Гурзуф, 2011 Project Heat, exposition, GuGa gallery, Gurzuf, 2011

Народилася в 1969 році. Навчалася в Українській академії мистецтв на відділенні станкового живопису. Автор та учасниця більше 50 виставок в Україні та за кордоном. Своєю творчістю художниця довела, принаймні в українському просторі, що мистецтво не ділиться на «жіноче» та «чоловіче». На відміну від західних мисткинь свого покоління, котрі роблять ставку на пост-феміністські ідеї, Ралко відкидає будь-який контекст і репрезентує «чисте мистецтво». ЇЇ живопис та графіка представляють світ та людей у фрагментах: пошматованих ситуаціях, вивернутих назовні емоційних станах. На противагу зовнішній формі, переважно оманливій та мертвій, її лінії вимальовують внутрішні сенси — болючі, проте правдиві та живі. Творчість Ралко — це завжди зіткнення світу Я зі світом Іншого, пошук та упізнаван-

Born in 1969. Studied at the Ukrainian Academy of Arts at the easel painting section. Authored and participated in some 50 exhibitions in Ukraine and abroad.

The works by Ralko prove there is no specifically «female» or «male» art, at least, in the Ukrainian space. Unlike Western female artists of her generation placing their stakes on postfeminist ideas Ralko rejects any context leaving simply «pure art».

Her paintings and drawings present the world and humans in fragments: situations broken, emotional states turned inside out. Contrary to the external form, which is predominantly deceitful and dead, her lines uncover the shapes of inner feelings, which are painful but true and alive.

Ralko’s artistic universe is always the world of the Self clashing with the world of the Other, the search and recognition of the Self in the Other.

60

ня себе в Іншому, це вразливість, котра, проявляючись на її полотнах, переплавляється на мужність та силу. «Фрагментарність» робіт Ралко вносить у спілкування з глядачем ­момент інтимності, довіри, що обеззброює люди­ну по той бік картини. «В такі моменти заздрість до реальності ­ бпалює, оскільки реальне позбавлене тої боо лючої розірваності, яка кровоточить на полотні. Я у відчаї, тому що не можу схопити внутрішнє і зовнішнє одночасно… Я починаю вести зображення з найбанальнішої форми чи жесту, потім руйную їх там, де виправданість і логічність остаточно послаблюють оболонку мого об’єкта, блукаю якийсь час під уламками і, нарешті, знесилена, реконструюю форму, вибудовую її заново».

Though seemingly fragile, Vlada’s world finds its metaphysical expression on canvas, materialising with courage and strength. The «fragmented» ­nature of the works of Ralko offer intimacy and trust in interaction with the beholder, and this disarms the person on the other side of the picture.

«Such moments burn you from within with envy of the reality, as reality feels no pain of being torn to pieces, that bleeds from the canvas. I am in despair as I cannot capture the inner and the outer at the same time…

I start drawing with the most commonplace form or gesture, then ruin them where justification and logic ultimately weaken the membrane of my object, then I wander for some time under the wrecked pieces and, finally, exhausted, reconstruct the form from the scratch».

Вона лежить, олія на полотні, 200 × 100 см, 2007 She’s Lying, oil on canvas, 200 × 100 cm, 2007

61

Удвох, акрил, маркер, олівець на полотні, 180 × 60 см, 2008 Together, acryl, marker, pencil on canvas, 180 × 60 cm, 2008

Кажи про це тихіше, олія, акрил, маркер, олівець на полотні, 200 × 150 см, 2008 Speak About This Quieter, oil, acryl, marker, pencil on canvas, 200 × 150 cm, 2008 Летимо, акрил, маркер, олівець на полотні, 180 × 60 см, 2008 Let’s Fly, acryl, marker, pencil on canvas, 180 × 60 cm, 2008

Роздвоєння, олія, акрил, маркер, oлівець на полотні, 200 × 150 см, 2008 Bifurcation, oil, acryl, marker, pencil on canvas, 200 × 150 cm, 2008

62

Наскрізь, олія, акрил, маркер, oлівець на полотні, 200 × 150 см, 2008 Right Through, oil, acryl, marker, pencil on canvas, 200 × 150 cm, 2008

Саламбо, акрил, маркер на полотні, 300 × 600 см, 2010 Salambo, acryl, marker on canvas, 300 × 600 cm, 2010

63

Вінні РЄунов Vinny Reunov

Country, олія на полотні, 120 × 120 cм, 2008 Country, oil on canvas, 120 × 120 cm, 2008

Вінні Рєунов народився 1963 року в Києві. Його незвичайна творча біографія пов’язана з визначними культурними столицями — Москвою, Лондоном та Києвом. Серед його проектів — «Милосердя» та «Море горілки» (Гале­ рея на Трьохпрудному, Москва), «Мистецтво кінця тисячоліття» (Міжнародний економічний форум в Давосі та Національна Галерея Ісландії в Рейк’явіку), «Гуманітарна допомога» (ІСА, Лондон), «Тур по Москві» (Лондонський кінофестиваль). Рєунов вважає себе «досить широко невідомим художником», отже ретельно балансує

Born in 1963 in Kiev. His unusual creative biography is linked with prominent cultural hubs: Moscow, London and Kiev. His projects include: «Mercy»; «The Sea of Vodka» (Gallery in Triokhprudny, Moscow); «End-of-Millennium Art» (World Economic Forum, Davos; also the National Gallery of Iceland in Reykjavík); «Humanitarian Aid» (ICA, London); and «Tour of Moscow» (London Film Festival).

Reunov regards himself as a «rather widely unknown artist» and thus carefully balances between the notions of «individual» and «public».

між поняттями про «індивідуальне» та про «су­ спільне». Останнім часом працює над проектом «Суперобкладинка», де естетику тиражованих мас-медіа підносить до рівня канону як культурний феномен і об’єкт персональної уваги. Для художника обкладинка періодичного видання набуває якості і статусу елітарного художнього твору. «Еволюцію культури я бачу у мас-медійній утилізації традиційних форм мистецтва, які транслюються по нових каналах у нову вічність».

He has recently been working on his «Dust Cover» project where he elevates the aesthetics of replicated mass media to the level of a canon both as a cultural phenomenon and an object of personal attention. In the eyes of the artist the cover of a serial publication attains the quality and status of an elite work of art.

«I see the evolution of culture in mass mediadriven utilization of traditional art forms that are translated via new channels into a new Eternity».

DHL, олія на полотні, 150 × 110 cм, 2010 DHL, oil on canvas, 150 × 110 cm, 2010

The Who, олія на полотні, 120 × 120 cм, 2008–2010 The Who, oil on canvas, 120 × 120 cm, 2008–2010

66

Art News Maznia, олія на полотні, 292 × 204 см, 2010 Art News Maznia, oil on canvas, 292 × 204 cm, 2010

67

Instant Movie, олія на полотні, 292 × 204 cм, 2011 Instant Movie, oil on canvas, 292 × 204 cm, 2011

68

Papa, олія на полотні, 286 × 200 см, 2010–2011 Papa, oil on canvas, 286 × 200 cm, 2010–2011

69

Олександр Ройтбурд Olexander Roitburd

Клятва в залі для гри в м’яч, олія на полотні, 200 × 150 см, 2011 Oath in the Hall for Ball Games, oil on canvas, 200 × 150 cm, 2011

Великодушність Олександра Македонського, олія на полотні, 200 × 150 см, 2011 Magnanimity of Alexander of Macedon, oil on canvas, 200 × 150 cm, 2011

72

Народився в Одесі в 1961 році. Навчався на художньо-графічному факультеті Одеського педагогічного інституту. В 1993 році заснував у рідному місті асоціацію «Нове мистецтво», що на тодішній мистецькій карті України спричинила появу такого явища як «одеський Ренесанс». Працював директором Галереї Марата Гельмана в Києві. Протягом 1997–1999 років обіймав посаду голови Правління ­Центру сучас­ ного мистецтва Соросу — Одеса. Був кура­тором ключових арт-проектів у житті рідного мистецтва 90-х: «Нові фігурації» (1991), «Вільна зона» (1994), «Академія холоду» (1998) та багатьох інших. Брав участь у сотні виставок та художніх проектів. Учасник 49-ї Венеційської бієнале «Плато людства», де представив відеоінсталяцію «Психоделічне вторгнення панцирника “Потьомкін” в тавтологічний галюциноз Сергія Ейзенштейна», що виявила потужні знакові конотації між актуальними ідеями в українському контемпорарі та хрестоматійною кінокартиною одного з подвижників українського кіно початку ХХ століття. Саме цю роботу Ройтбурда зараз можна побачити в МоМА — одному з найавторитетніших музеїв сучасного мистецтва світу. Виставкою Ройтбурда у 1989 році відкрилась Галерея Марата Гельмана в Москві. Твори

Born in Odessa in 1961. Studied at the Department of Graphic and Fine Arts of Odessa Pedagogical Institute. In 1993 he founded the «New Art» Association in his native city. This gave rise to phenomenon like the Odessa Renaissance in the Ukrainian artistic landscape of that time.

He was the director of Marat Gelman Gallery in Kiev. In 1997–1999 he held the position of the Chairman of the Board of Soros Contemporary Art Centre in Odessa. He was the curator of key art projects in the artistic life of the 90’s: «New Figurations» (1991), «Free Zone» (1994), «Academy of Cold» (1998) and many others. He participated in one hundred exhibitions and art projects. He took part in the 49th Biennale in Veni­ ce, «Plateau of Humanity», where he presented the video installation «Psychodelic Invasion of Battleship Potiomkin into Tautological Hallucinosis of Sergei Eisenstein», which revealed significant powerful connotations between up-to-date concepts of the Ukrainian contemporary art and the iconic movie by an enthusiast of the early 20th century Ukrainian cinematography. It is this work of Roitburd’s which is on display at MoMA — one of the world’s most reputable contemporary art museums.

The Marat Gelman Gallery in Moscow opened with an exhibition of Roitburd in 1989. The works

цього митця представлені в МоМА (Нью-Йорк), Художньому музеї університету Дьюк (Дурхем, США), державній Третьяковській галереї (Мос­ ква), Державному російському музеї (СанктПетербург) і не тільки. Зараз працює та мешкає в українській столиці. Рівно 10 років тому Ройтбурд представив Україні свою персональну виставку «Розіп’ятий Будда», яка була формально приурочена до 40-річчя митця та 10-річчя Незалежності України. Нещодавно завершився його персональний проект «Страсті за С(Z)урбараном» в столичній галереї «Колекція». Художник звертається до творчості одного з улюблених класиків у пошуку чи то натхнення, чи то підтримки: мрії та драйв 90-х втратили актуальність, проте з’явились нові обрії, дещо особисті та сповнені інтимних пристрастей, проте обнадійливі — імпульсивні в кольорі та глибині почуттів, пошуку нових смислів та відчутті того світу, частиною якого Ройтбурду давно вже довелося стати. «Не потрібно реанімувати відмерле, не потрібно консервувати рутинне, потрібно створювати та лобіювати актуальне».

of this artist are presented at MoMa (New York), the Fine Arts Museum of Duke University (Durham, USA), the State Tretyakov Gallery (Moscow), the State Russian Museum (St. Petersburg) and others. The artist currently lives and works in the Ukrainian capital.

10 years ago Roitburd presented his solo exhibition «Crucified Buddha» to Ukraine. The exhibition was officially dedicated to the artist’s 40th birthday and the 10th anniversary of Ukrainian independence. The exhibition of his personal project «The C(Z)urbaran Passion» has recently been shown at «Collection» gallery in Kiev. The artist resorts to the creative works of his favourite classical artist in search for either inspiration or support: the dreams and the drive of the 90’s are now out of date. However, new horizons have appeared that are somewhat personal and full of intimate passions, though encouraging and impulsive in terms of colour and depth of feelings, in search for new meanings and feeling of the world, of which Roitburd long ago became a part of.

«One should not be reanimating what is dead, should not preserve what is routine, one should create and promote what is relevant at the present time».

Старі діви, олія на полотні, 200 × 250 см, 2011 Spinsters, oil on canvas, 200 × 250 cm, 2011

73

Кузня Вулкана, олія на полотні, 100 × 150 см, 2011 The Forge of Vulcan, oil on canvas, 100 × 150 сm, 2011

Клятва Гораціїв, олія на полотні, 190 × 290 см, 2011 Oath of the Horatii, oil on canvas, 190 × 290 сm, 2011

Зустріч на дорозі в Еммаус, триптих, олія на полотні, 200 × 450 см, 2011 Meeting on the Road to Emmaus, triptych, oil on canvas, 200 × 450 сm, 2011

74

Без назви, олія на полотні, 400 × 150 см, 1990 No titles, oil on canvas, 400 × 150 cm, 1990

75

Арсен Савадов Arsen Savadov

Проект Blow-up, експозиція, PinchukArtCentre, Київ, 2011 Project Blow-up, exposition, PinchukArtCentre, Kiev, 2011

Народився в 1962 році в Києві. Навчався в Київському державному художньому інституті. Виставляється з 1987 року. Учасник «Першого українського проекту» на 49-й Венеційській бієнале (2001). Живе та працює в Києві. Картина саме Арсена Савадова та Георгія Сенченка «Печаль Клеопатри» (1987) є точкою відліку української «нової хвилі». В 90-х Савадов створив цілу низку фотопроектів («ДонбасШоколад», «Мода на цвинтарі», «Книга мертвих»), які стали не просто проривними для української фотографії, але й визначальними для всього українського арту, котрий впевнено вийшов на територію того актуального простору, що поза країнами та національностями. Арсен Савадов став першим українським художником, чия робота потрапила на торги аукціонного дому Sotheby’s: в 2007 році світлина з серії «Донбас-Шоколад» пішла з молотка за 17,8 тисяч доларів. Савадов — представник жорсткої, безжальної критики культури — не приховує, що його

твори логічно сконструйовані та ретельно продумані, тому їхня «терапевтична», сказати б — електрошокова дія особливо потужна. Свого часу про творчість одного з «наймонументальніших» представників українського трансавангарду писали: «Пластика Арсена Савадова клубочить як Полтавська битва, вона віртуозна та багатошарова як український фольклор, як “київська” cinema Сергія Параджанова. Вона живе особливою реальністю, де гострота повсякдення переходить у високу поезію» (В. Пацюков). Через фотографію художник в 2000-х знову звернувся до живопису, що вже набув нових ознак — трансмедійності, особливої, потойбічної містичності та тієї краси, яка поза компетенцією класичної категорії «прекрасного» і розрахована на неабиякого глядача. «Самота, спустошеність, розгубленість, томління духу — ось механізм репрезентації фантомів в епоху розваг».

Born in 1962 in Kiev. Graduated from the larly powerful «therapeutic» or, better yet, electric Kiev State Institute of Arts. He has been exhibit- shock effect. ing since 1987. Participated in the First Ukrainian In due time the creative work of one of the Project at the 49th Venice Biennale (2001). Lives most ‘monumental’ representatives of the Ukrainian transavant-garde was described as: «Arsen and works in Kiev.

Savadov’s plastics is swirling like the battle of Pol«Cleopatra’s Sorrow» (1987), a painting by tava. It is masterful and multidimensional like the Arsen Savadov and Georgiy Senchenko, marked the starting point for the Ukrainian «New Wave». Ukrainian folklore, like “kievan” cinema by Sergiy In 1990’s Savadov created a whole range of photo Paradzhanov. It lives it’s special reality, where the projects including «Donbass-Chocolate», «Fashion acuteness of daily life transforms into elevated at the Graveyard», «Book of the Dead». They were poetry» (V. Patsyukov). both groundbreaking in Ukrainian photography Through photography the artist returned to and also important for Ukrainian art in general, painting in the early 2000s. His work already which confidently entered the territory of the up- showed new qualities: transmedia-related nature, to-date space beyond countries and nationalities. a unique mysticism of the other world and the Arsen Savadov was the first Ukrainian artist beauty that is beyond the competence of the claswhose work made it to Sotheby’s auction house, sical category of «the beautiful» and is targeted at a very special audience. where his photo from «Donbass-Chocolate» series was sold for USD 17.8 thousand (2007).

Savadov represents a tough, ruthless criticism «Loneliness, ennui, frustration, vexation of spirit of culture and is quite explicit about his works — this is the mechanism to present phantoms in the era of amusement». which are construed with such logic and thought over in such detail that they deliver a particu-

78

Без назви, олія на полотні, 215 × 160 см, 2011 (з приватної колекціі Юрія Лозовського) No titles, oil on canvas, 215 × 160 сm, 2011 (from private collection of Yuriy Lozovskiy)

79

Втеча до Єгипту, олія на полотні, 285 × 552 см, 2010–2011 Escape to Egypt, oil on canvas, 285 × 552 сm, 2010–2011

Мироточиві, олія на полотні, 260 × 335 см, 2010 The Myrrh-Streaming, oil on canvas, 260 × 335 сm, 2010

80

Нічна варта, олія на полотні, 190 × 290 см, 2011 (з приватної колекціі Анатолія Димчука) The Night Watch, oil on canvas, 190 × 290 сm, 2011 (from private collection of Anatoliy Dymchuk)

81

Віктор Сидоренко Victor SYdorenko

Проект Левітація, експозиція, Арт-Київ, Український Дім, Київ, 2009 Project Levitation, exposition, Art-Kiev, Ukrainian House, Kiev, 2009

Народився в 1953 році в місті Талди-Курган (Казахстан, СРСР). Навчався в Харківському художньо-промисловому інституті. Знаний в Україні та за кордоном художник, куратор, автор публікацій про сучасне українське мистец­ тво. Віце-президент Академії мистецтв України. У 2001 році заснував та очолив Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, діяльність якого пов’язана з репрезентацією та дослідженням актуального художнього простору України. В 2003 році представляв персональний проект «Жорна часу» на 50-й Венеційській бієнале; в 2007-му — співкуратор українського проекту «Поема про внутрішнє море»; в 2011-му — комісар українського проекту «Гентський вівтар. Друге відтворення». Живе та працює в Києві. Твори митця відсилають нас до світовідчуття, суголосного часам філософувань Сковороди — коли стосунки зі світом та пошуки основ власного буття перш за все проявлялись у діалозі з вищими силами. В творчості Віктора Сидоренка людина «іде на ви» із собою, а саме підіймаючись над собою в процесі, як формулює художник, власної «аутентифікації» і даючи на екзистенційні питання найпростiшу, здавалося б, вiдповiдь: людина є такою, якою вона себе відчуває тут і зараз.

В проекті «Жорна часу» мова про те, що даний момент одразу перетворюється на історію, муміфікується та йде в небуття. Але ми тримаємось за нього в пошуках власного «Я» і намагаємося звести з часом власні рахунки, перетираючи в жорнах пам’яті те з минулого, що може позначитись на нашому майбутньому. На думку митця, процес «аутентифікації» відбувають не лише люди, але і нації, держави, режими. Та перш за все — художники, котрі кожного разу, стоячи перед чистим полотном, змушені відповісти принаймні самому собі на запитання — хто я і навіщо це роблю? І творчість Віктора Сидоренка присвячена дослідженню того потенціалу людини, котрий є невичерпним джерелом просвітлінь та розчарувань, кожного разу даючи можливість піднятись на нову cходинку.

Born in 1953 in Taldy-Kurgan (Kazakhstan, the USSR). Studied at the Kharkiv Institute of Arts and Crafts. He is known in Ukraine and abroad as an artist, curator, author of publications on Ukrainian contemporary art. He is also the VicePresident of the Academy of Arts of Ukraine.

In 2001, Victor Sydorenko founded and headed the Modern Art Research Institute of the Nat­ ional Academy of Arts, whose task is to represent and research the current arts space of Ukraine. In 2003, he participated in the 50th Venice Biennale with his personal project «Millstones of Time».

In 2007, he was a co-curator of the Ukrainian project «A Poem about an Inland Sea» and in 2011, the commissioner of the Ukrainian project «Ghent Altar. Second Reproduction». Victor Sydorenko currently lives and works in Kiеv.

The artist’s works refer us to a mental outlook in tune with the times of Skovoroda’s deliberations when relations with the world and searches for foundations of one’s own existence, were mainly manifested in the discourse with the Divine. In the creative work of Victor Sydorenko a man takes the challenge of surpassing himself in the process of his own «authentication» and giving existent­ ial questions the apparently simplest response: a man is what he feels about himself here and now.

The «Millstones of Time» project tells us that the present moment instantly turns into history, becomes mummified and falls into non-being. Still, we stick to it in searches of our own «Self» trying to get even with time and milling in the millstones of memory those things of the past that can affect our future. In the artist’s opinion, not only individuals, but also peoples, nations and regimes succumb to the «authentication» process. However, priority belongs to artists who each time they stand before the pristine canvas are compelled to answer the question of «Who am I? Why I am doing this?» — at least, to themselves.

Victor Sydorenko’s creative work is dedicated to researching that human potential which is the perennial source of enlightenment and disillusionment and that each time offers the possibility of taking a new step up.

«Протягом життя людина змушена неодноразово підтверджувати власну ідентичність. Коли починаєш все “з нової сторінки”, нікому не цікаво, що ти написав на попередніх, тобто — ким ти був до цього. Важливим є лише одне: чи той ти насправді, за кого себе проголошуєш?»

«During his life, man has to repeatedly affirm his own identity. When you start with a ‘new page’, do not expect others to wonder what your previous pages were about or who or what you were before.

There is only one thing that matters, and it is about whether you are really the one you claim to be».

Проект Левітація, експозиція, Національний художній музей України, Київ, 2009 Project Levitation, exposition, National Art Museum of Ukraine, Kiev, 2009

84

З проекту Левітація, акрил на полотні, 200 × 150 см, 2010 From Levitation project, acryl on canvas, 200 × 150 cm, 2010

85

З проекту Левітація, акрил на полотні, 200 × 150 см, 2009 From Levitation project, acryl on canvas, 200 × 150 cm, 2009

З проекту Левітація, акрил на полотні, 150 × 150 см, 2010 (з приватної колекціі Леоніда Соболєва) From Levitation project, acryl on canvas, 150 × 150 cm, 2010 (from private collection of Leonid Sobolev)

З проекту Левітація, олія на полотні, 150 × 200 см, 2010 From Levitation project, oil on canvas, 150 × 200 cm, 2010

86

З проекту Левітація, акрил на полотні, 240 × 540 см, 2011 From Levitation project, acryl on canvas, 240 × 540 cm, 2011

87

Тіберій Сільвашi Tiberiy Silvashi

Проект Поверхня, експозиція, галерея Bottega, Київ, 2011 Project The Surface, exposition, Bottega Gallery, Kiev, 2011

Народився 1947 року в містечку Мукачево на Закарпатті. Закінчив Республіканську художню школу імені Т. Г. Шевченка та Київський державний художній інститут. Картини Сільваші зберігаються в музеях Мюнхена, Відня, НьюДжерсі, Запоріжжя, Харкова, Ужгорода, Києва, а також у приватних колекціях в Європі та США. Живе і працює в Києві. Тіберій Сільваші — майстер нефігуративного мистецтва, ідеолог і ватажок об’єднання художників-абстракціоністів 1990-х рр. «Живописний заповідник». Його постійно нагороджують царственими титулами — «король колористики», «імператор кольору» тощо. Колір — це не просто головний інструмент Сільваші, це головний орган його живопису.

Знати творчу біографію Тіберія Сільваші — означає знати історію сучасного українського мистецтва. У 1980-х рр. він стояв біля витоків Нової хвилі: саме Сільваші зібрав на славетному пленері у Седневі майбутніх корифеїв українського арту. Це вже згодом з’явились трансавангард та «Паризька комуна», а попри них — «Живописний заповідник» — група худож­ників, що заглибились у штудії філософії й метафізики «звільненого кольору». Засновником та лідером саме цієї групи став Сільваші. Взагалі, Сільваші більше скидається на вченого, ніж на художника — вся його творчість присвячена різнобічним експериментам над «тілом» живопису. Він то досліджує живописне освоєння «поза-полотнових» просторів і розфарбовує

Born in 1947 in the town of Mukachevo, Transcarpathian Region. Silvashi studied art at T. G. Shevchenko Republican Art School and the Kiev State Institute of Art. Paintings by Silvashi can be found in the museums of Munich, Vienna, New Jersey, Zaporizhzhya, Kharkiv, Uzhgorod, Kiev and in many private art collections in Europe and the US. The artist lives and works in Kiev.

Tiberiy Silvashi is a real master of his nonfigurative craft, the ideologist and the leader of Picturesque Reserve group of abstract painters from the 1990s. He has been regularly «crowned» with titles like: «The King of Colouristics»; «The Emperor of Colour», to name but a few. Colour is not just the main tool for Silvashi, it’s the key organ of his paintings.

The artistic biography of Tiberiy Silvashi is the storyline of modern Ukrainian art. He was one of the originators of the New Wave in the country: it was Tiberiy who gathered the future leaders of Ukrainian art at the famed plein air session in Sednev. Only after that the trans-avant-garde and the «Paris Commune» appeared as an offset to the Picturesque Reserve group of artists, founded

by Silvashi, who would rather delve into studies of «freed colour» philosophy and metaphysics. Generally, he looks more like an academician than a painter; his career has been dedicated to a range of artistic experiments. At one moment he might be launching pictorial studies of «out-of-canvas» dimensions and painting gallery walls; another time you’ll find him transforming the very canvas

90

стіни галерей, або ж трансформує сам простір полотна, створюючи «об’ємні кольорові об’єкти», або ж раптом візьметься перекласти мовою нефігуративного мистецтва роботи Рембрандта. «Культура давно вже стала індустрією, а сучасне мистецтво — частиною індустрії туризму та розваг. Система функціонування сучасного мистецтва здебільшого підпорядкована маніпуляційним технологіям. На жаль, така реальність. Але мені здається, що мистецтво — не там, де магістралі й хайвеї, воно живе і ходить одинокими стежками».

space and creating «3D colour objects» — unless he is away somewhere translating Rembrandt’s paintings into the language of non-figurative art.

«Culture has become an industry for quite a while; modern art is already a part of the business of tourism and entertainment. The whole system of modern art operation is mostly subjugated to manipulation technologies. Sad as they are, these are facts of life. However, I still believe you won’t find art on highways and public roads; it lives and walks where solitary paths swerve».

Проект Проста форма, експозиція, галерея Bottega, Київ, 2010 Project Simple Shape, exposition, Bottega Gallery, Kiev, 2010

Проект Крила, експозиція, Я Галерея, Київ, 2008 Project Wings, exposition, Ya Gallery, Kiev, 2008

91

Живопис, олія на полотні, 200 × 180 см, 2006–2008 Painting, oil on canvas, 200 × 180 cm, 2006–2008

Живопис, олія на полотні, 150 × 200 см, 2001 Painting, oil on canvas, 150 × 200 cm, 2001

Живопис, олія на полотні, 150 × 200 см, 1999–2007 Painting, oil on canvas, 150 × 200 cm, 1999–2007

92

Живопис, олія на полотні, 200 × 300 см, 2007 Painting, oil on canvas, 200 × 300 cm, 2007

93

Марина Скугарєва Marina Skugareva

Проект Кухня, експозиція, галерея Смуга, Суми, 2011 Project The Kitchen, exposition, Smuga Gallery, Sumy, 2011

96

Народилася у Києві 1962 року. Навчалася у Республіканській художній школі ім. Т. Г. Шевченка, у 1981 році закінчила Дагестанське художнє училище в Махачкалі, а у 1988 році — текстильний факультет Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва. Свою першу картину намалювала в славетному сквоті на Фурманному провулку, у Москві, де мешкала наприкінці 1980-х — на початку 90-х років з чоловіком Олегом Тістолом. Марина Скугарєва вперше стала відомою своїми «крос-медійними» гаптованими картинами, в яких поєднувала досконалу й дисципліновану живописну майстерність з домашнім «рукоділлям». В цьому досить очевидне продовження традицій авангардистів початку ХХ століття, вишукана діалектика «високого» й «низького», а водночас перше в українському сучасному мистецтві феміністичне гасло. Проте, як зазначила мистецтвознавець Галина Скляренко, жіночність Скугарєвої — не позиція, а ситуація.

Жіночні риси її мистецтва розпізнаються в атмосфері камерної приватності, в поетизації повсякдення, у поєднанні розкутості живопису з бароковою перебільшеністю декоративнопластичних ходів. Три найвідоміші серії Марини Скугарєвої присвячені основним темам мистецького інтересу художниці: магічний реалізм щоденності — в серії «Столи» (друга половина 1990-х — 2000 рр.), подорожні нотатки в «Дорогах» (2004–2009) та тіло людини — в проектах «Ню» (1988–2011) та «Добрі домогосподарки» (2007–2011). Марина Скугарєва — учасниця численних виставок в Україні, Росії, Швейцарії, Німеччині, Данії, Польщі тощо. Роботи художниці знаходяться у приватних та музейних колекціях і регулярно представлені на міжнародних аукціонах Sotheby’s та Phillips de Pury & Co.

Born in 1962 in Kiev. She had studied first in T. G. Shevchenko Republican School of Arts, then graduated from Dagestan High School of Arts in Makhachkala in 1981 and the Textile Department of the L’viv Institute of Applied and Decorative Arts, in 1988. Her first painting came while she lived in the famous squat on Furmannyi Lane in Moscow in the late 1980s — early 1990s with her spouse, Oleg Tistol. Her first fame came with «cross-media» stitched paintings, an intricate combination of austere pictorial perfection with an entirely homely «stitch work». Marina managed to continue the customs of avant-garde artists of early 20th century further into the select dialectics of «the haute» and «the ignoble». She brought in the slogans of feminism for the first time in modern Ukrainian art.

Galyna Skliarenko, a fine arts expert, says that the womanliness of Skugareva stands for situation,

not a life stance. You will find feminine sparkles in her art in the privacy of the chamber, in the poetry of everyday routine and in a combination of the pictorial abandonment with the extravagant baroque of her plastic decorative moves. The three main directions of Marina’s artistic interest have manifested themselves in her three most popular series: The Tables (late 1990s to 2000) dedicated to the magic realism of everyday life; traveller’s notes in The Roads (2004–2009), and the human body expressed in Nu (1988–2011) and The Good Housekeepers (2007–2011) series.

Marina has been actively exhibiting throughout Ukraine, Russia, Switzerland, Germany, Denmark, Poland etc. You can see her works in private and museum collections and they regularly feature in international auctions at both Sotheby’s and Phillips de Pury & Co.’s.

Корсетка, лляне простирадло, друк, 180 × 130 см, 2010 Korsetka, digital printing on linen, 180 × 130 cm, 2010

97

Ільза, олія на полотні, 180 × 140 см, 2002 Ilse, oil on canvas, 180 × 140 cm, 2002

Потім, лляне простирадло, друк, 190 × 140 см, 2010 Afterwards, digital printing on linen, 190 × 140 cm, 2010

98

Зелений горошок, лляне простирадло, друк, 180 × 130 см, 2010 Green Peas, digital printing on linen, 180 × 130 cm, 2010

Guantanamera, олія, гаптування на полотні, 200 × 140 см, 1997 Guantanamera, oil, embroidery on canvas, 200 × 140 cm, 1997

Іда, лляне простирадло, друк, 190 × 130 см, 2010 Ida, digital printing on linen, 190 × 130 cm, 2010

99

Юрій Соломко Yuriy Solomko

Європа, змішана техніка на мапі, 60 × 50 см, 2006 Europe, mixed media on a map, 60 × 50 cm, 2006

Проект Вдивляння. Роршах, експозиція, галерея Fine Art, Київ, 2010 Project Introspection. Rorschach, exposition, Fine Art Gallery, Kiev, 2010

Народився в 1962 році. Навчався у Київ­ ському державному художньому інституті на художника-монументаліста. Учасник київ­ ської художньої групи «Паризька комуна» (1990–1994). Брав участь у першому українському проекті на Венеційській бієнале (2001). Твори знаходяться в колекції аукціонного дому Phillips de Pury & Co, Російському державному музеї (Санкт-Петербург, Росія), Музеї російського мистецтва Олександра Глейзера (Нью-Йорк, США), музеї Московського дому фотографії, Художньому центрі Хенні-Онстанд, Ховікоден (Осло, Норвегія) та ін. Автор тринадцяти персональних проектів, учасник більш ніж трьох десятків групових виставок в Україні та далеко за її межами.

В 1991 році Соломко створив свою першу роботу на мапі і, можливо, це не лише звичайний збіг із датою початку нової історії України: зміни на карті Східної Європи були для українців настільки несподіваними, що першою реакцією була розгубленість, хіба не відчай — що далі? куди тепер? Безумовно, площина та фактура мапи, з її ритмікою меридіанів чи то кривими лініями гірських хребтів та спіралями автодоріг, — це не просто тло для художніх творів. Це насичений контекстами та концептуальними смислами малю­нок, який спонукає глядача домислювати сенси, виходячи із власних орієнтирів та вказі­ вок внутрiшнього компасу. З іншого боку, Соломко дає нам нагоду подорожувати географічними місцинами та по

людському тілу водночас, малюючи свої «карти почуттів», де між людиною та світом так мало відмінностей. Часом географічні мапи йдуть під ножиці: колажування — один iз прийомів митця, де спрацьовує ефект «поп–арту». Саме йому роботи Соломка завдячують «легким» прочитанням їхнього змісту, огорнутого іронічними цитаціями, такими характерними для фінальної стадії постмодерну — дещо манірної, проте красивої та грайливої, а отже по-своєму переконливої.

Born in 1962. Graduated from the Kiev State Institute of Arts (Monumental Painting Department). Yuriy Solomko was a member of «Paris Commune» art group in Kiev (1990–1994).

Yuriy took part in the first Ukrainian project at the Venice Biennale (2001). His works are in the collection of Phillips de Pury & Co Auction House, the Russian State Museum (SaintPetersburg, Russia), Alexander Glezer’s Museum of Contemporary Russian Art (New York, USA), the Museum of Moscow House of Photography, Henie Onstad Art Centre in Høvikodden (Oslo, Norway) and others. He is the author of 13 personal projects and a participant of more than thirty group exhibitions both in Ukraine and far beyond its borders.

In 1991 Solomko created his first work on a map. Maybe it was a coincidence that this is also the date that a new period in the history of Ukraine began. Those changes on the map of Eastern Europe came so unexpectedly to Ukrainians that their first reaction was perplexity, almost despair: What’s next? Where to from now on?

The surface and the texture of a map with it’s rhythm of meridians, curving mountain ridges and spirals of motorways are not a mere background for a piece of art. It is a drawing, rich in context and conceptual connotations, that prompts the viewer to impose some meaning based on personal landmarks and reading their inner compass.

On the other hand, Yuriy Solomko gives us the opportunity to travel around geographic

locations and at the same time around a human body creating «emotion maps» where there is so little difference between the man and the world.

Sometimes he cuts maps with scissors: collage is what the artist uses to trigger the «pop-art» effect. It is owing to this technique that Yuriy Solomko’s works are so «easy to read» in terms of their meaning wrapped into ironic quotations so typical for the final stage of postmodern art.

102

«У мапі закладено дуже багато інформації, це один з найпотужніших символів, створених цивілізацією».

«A map is filled with lots of information; it is one of the most powerful symbols created by civilization».

Юдиф і Ленін, офсет, олія, ламінований папір на полотні, 257 × 182 см, 1992–2010 Judith and Lenin, offset, oil, plastic paper on canvas, 257 × 182 cm, 1992–2010

103

A4 над Україною, офсет, акрил, папір, 48 × 66 см, 2010 A4 over Ukraine, offset, acryl, paper, 48 × 66 cm, 2010

A4 над Києвом, олія на полотні, 145 × 150 см, 2010 A4 over Kiev, oil on canvas, 145 × 150 cm, 2010

104

Лабіринт, цифровий друк, олія на полотні, 230 × 320 см, 2001 Labyrinth, digital print, oil on canvas, 230 × 320 cm, 2001

105

Антон Соломуха Anton SolomOukha

Народився у 1945 році в Києвi. Навчався у Київському державному художньому інституті на факультеті реставрації ікони. Був зарахований до майстерні академіка Тетяни Яблонської. Отримав диплом художника-монументаліста у 1973 році, а у 1978-му імігрував до Франції. Дотепер живе й працює у Парижі. З 1980-х працює у жанрі наративно-фігуративного живопису. З 2000 року займається фото-проектами. Відомий відкриттям нового жанру в сучасній фотографії — «фото-живопису», де в багатофігурних мізансценах фотографічне зображення поєднується з живописними пошуками. Найвідоміші серії Антона Соломухи — «Червона Шапочка відвідує Лувр» (2008) та «Червона Шапочка відвідує Чорнобиль» (2009) — то є взірець новітнього декадансу, який Соломуха неймовірним чином винаходить заново в сучасну добу тотального занепаду. В його роботах

Born in 1945 in Kiev. After graduating from the Kiev State Institute of Art (Icon Restoration Dept.) he enrolled in the workshop of Academician Tatyana Yablonska. He received the muralist diploma in 1973 and moved to France five years later. Solomukha still lives and works in Paris.

Anton has been working in the narrative-figurative style since the 1980s; from 2000, he has also been working on photographic projects. He is known for his discovery of a new modern photographic genre, Photo Painting, where photographic images merge with pictorial searches within multi-figure setups. Solomoukha’s most well-known series, Little Red Riding Hood Visits the Louvre (2008) and Little Red Riding Hood Visits Chernobyl (2009), are examples of the cutting-edge decadence mysteriously reinvented by Solomoukha in this modern age of total degradation. In his works, traditional decadent features of eeriness, wicked carnality and unrestrainedly opulent characters link up with faintly disguised irony, rich overtones and intellectual games inherited from the postmodern age. A great master of nude art himself, Solomoukha has been a regular participant of FEPN, Europe’s most prestigious nude photo art festival in Arles, France, for a number of years, always representing Ukraine there.

«My searches for a naked body mirror are an obvious dream of almost mythical immaculacy.

The external, feigned eroticism of paintings, their seductiveness is just an irony, a game. I look for ‘spot’ lighting, some contrasting and dynamic light like a snapshot flash, like the light on paintings by the great Michelangelo Merisi da Caravaggio».

108

традиційні складові декадансу — макабричність, порочна чуттєвість, розкішна образна розгнузданість — поєднані з ледь прихованою іронією, насиченим смисловим підтекстом та інтелектуальними іграми — усім тим, що залишила у спадок доба постмодернізму. Великий майстер «ню», Соломуха вже кілька років поспіль бере участь у FEPN — найпрестижнішому для Європи фестивалі фотографії «ню» в Арлі (Франція), де неодмінно представляє Україну. «В моїх пошуках зображення оголеного тіла очевидна мрія про майже містичну непорочність. Зовнішній, удаваний еротизм зображень, їх зваб­ливість — не більше ніж іронія, гра. Я шукаю "прицільне" освітлення, контрастне та динамічне, схоже на спалах фотографії на паспорт, як світло картин великого Мікеланджело Мерізі Караваджо».

Проект Чорнобиль. Соломія отримує главу Св. Іоаннa Хрестителя, фото N°5, 100 × 150 cм, 2009–2010 Project Chernobyl. Salome Receives the Head of St. John the Baptist, photo N°5, 100 × 150 cm, 2009–2010

109

Проект КITЧ + EKЛEKTИKA = Симптоми Декадансу, № 1, змішана техніка, aкрил, oлія на полотні, 100 × 100 cм, 2010 Project KITCH + ECLECTIC = Symptoms of Decadence, № 1, mixed media, acryl, oil on canvas, 100 × 100 cm, 2010

Проект КITЧ + EKЛEKTИKA = Симптоми Декадансу, № 2, змішана техніка, aкрил, oлія на полотні, 100 × 100 cм, 2010 Project KITCH + ECLECTIC = Symptoms of Decadence, № 2, mixed media, acryl, oil on canvas, 100 × 100 cm, 2010

Проект КITЧ + EKЛEKTИKA = Симптоми Декадансу, № 3, змішана техніка, aкрил, oлія на полотні, 100 × 100 cм, 2010 Project KITCH + ECLECTIC = Symptoms of Decadence, № 3, mixed media, acryl, oil on canvas, 100 × 100 cm, 2010

Проект КITЧ + EKЛEKTИKA = Симптоми Декадансу, № 4, змішана техніка, aкрил, oлія на полотні, 100 × 100 cм, 2010 Project KITCH + ECLECTIC = Symptoms of Decadence, № 4, mixed media, acryl, oil on canvas, 100 × 100 cm, 2010

Проект КITЧ + EKЛEKTИKA = Симптоми Декадансу, № 5, змішана техніка, aкрил, oлія на полотні, 100 × 100 cм, 2010 Project KITCH + ECLECTIC = Symptoms of Decadence, № 5, mixed media, acryl, oil on canvas, 100 × 100 cm, 2010

Проект КITЧ + EKЛEKTИKA = Симптоми Декадансу, № 6, змішана техніка, aкрил, oлія на полотні, 100 × 100 cм, 2010 Project KITCH + ECLECTIC = Symptoms of Decadence, № 6, mixed media, acryl, oil on canvas, 100 × 100 cm, 2010

110

Проект Невдaле непорочне зачаття, № 3, змішана техніка, акрил на полотні, 178 × 178 см, 2009 Project Immaculate Conceptio Missed, № 3, mixed media, acryl on canvas, 178 × 178 сm, 2009

111

Олег Тістол Oleg Tistol

Софітель, акрил на полотні, 200 × 150 см, 2011 Sofitel, acryl on canvas, 200 × 150 cm, 2011

Народився в 1960 році. Навчався у Львівському державному інституті декоративнопри­к ладного мистецтва. Учаcник відомого московського сквоту «Фурманний провулок». Ключова персона «нової хвилі», проте зав­ жди тримався осторонь загальної течії, віддаючи перевагу власним ідеям, розробкам, стратегіям та угрупованням — від «Вольової грані національного постеклектизму»

(разом з Вінні Рєуновим) до «Нацпрому» (з Миколою Маценком). Власне таким митцем, що принципово уникає сучасного мейнстріму, Тістол залишається й дотепер, і це лише сприяє його творчому зросту, дедалі збільшуючи авторитет на міжнародній арт–сцені, про що свідчить зокрема недавня участь у групових виставках в Арлі й Парижі; зі світових аукціонів твори Тістола усе частіше розходяться по приватних колекціях. На рахунку художника — виставки у Москві, Глазго, Рейк’явіку, Амстердамі, Хельсінкі, Осло. Працював з відомими російськими кураторками Ольгою Свібловою та Ольгою Лопуховою. Учасник бієнале в Сан–Пауло (1994) та 49–ї Вене­ ційської бієнале (2001). Автор численних персональних проектів, котрі утвердили його ім’я як одного з провідних митців України часів Незалежності. Живе та працює в Києві. Можна вважати, що саме з появою в 1987 році програми «Вольова грань національного постеклектизму» у вітчизняному арті розпочато нову сторінку інтерпретації творчості як способу освоєння національного простору та національної традиції — і в живописі, і у світогляді.

Oleg Tistol was born in 1960. He graduated from the Lviv State Institute of Applied and Decorative Arts and was a participant of the famous Moscow «Furmannyi Lane» art squat.

Being a key figure of the «New Wave», Oleg has always kept a distance from the mainstream preferring his own ideas, innovations, strategies and groupings — from the «Volitional Edge of National Post-Eclectism» (together with Vinny Reunov) to «Natsprom» (with Mykola Matsenko).

Tistol still remains an artist who avoids the modern mainstream on principle. This contributes to his creative growth and earns him increasing prestige in the international artistic environment. This is illustrated by his recent participation in group exhibitions in Arles and Paris. When put up for international auctions Tistol’s works now often find their way into private collections.

The artist exhibited in Moscow, Glasgow, Reykjavik, Amsterdam, Helsinki, and Oslo. He worked with famous Russian curators like Olga Sviblova and Olga Lopukhova. He participated in the São Paulo Biennale in 1994 and in the 49th Venice ­Biennale in 2001. Tistol has implemented a number of personal projects which serve to confirm his standing as one of the leading artists in Inde­ pendent Ukraine. Tistol lives and works in Kiev.

«Volitional Edge of National Post-Eclectism», launched in 1987, could be considered as the programme which opened a new page of art interpretation as a form of mastering national space and national tradition both in painting and in world-view.

Modern researchers define Tistol’s oeuvre as the Ukrainian version of neo-baroque — the style that originates from baroque with its roots in national traditions. Hence «national stereotypes» acquire new aesthetic content and interpretation

Проект Худфонд, експозиція, Московський музей сучасного мистецтва, 2009 Project Khudfond, exposition, Moscow Museum of Modern Art, 2009

114

Сучасними дослідниками творчість Тістола означено як українську версію «необароко» — напрямку, у витоках якого — бароко як провідна національна традиція, але в контексті пост­ модернізму, тобто в руслі світових мистецьких процесів, «національні стереотипи» набувають нового естетичного змісту й наповнення. І тут саме Тістолу належить першість у виявленні й препаруванні головних страхів та комплексів, що переслідують українців протягом сторіч. У чималій своїй останній живописній серії Тістол віднайшов своєрідну національну альтернативу біблійному архетипові — пальмі, переосмисливши її як символ «українського раю», що перебуває на перетині і власне перехресті географії та пам’яті — древньої Таврії та ностальгічних образів курортного «сонячного ­Криму» радянських часів. «Сумна й безглузда ситуація: стільки років доводиться ліпити власноруч те, що зветься державою. І відповідати за цю державу теж доводиться нам, художникам. Але що гірша ситуація, тим більше я переконуюсь — “я звідси не поїду, кохання не залишу”». in a postmodernistic environment. It is Tistol who takes the undisputed lead in revealing and dissecting the core fears and complexes which have been haunting Ukrainians for centuries.

In his recent pictorial series Tistol discovers a sort of national alternative to the Biblical archetype, the palm tree, reconsidering it as a symbol of «the Ukrainian paradise» somewhere at the intersection — better yet, at the crossroads — of geography and memory between the ancient Tavria and nostalgic images of «the sunny Crimea» from the Soviet past.

«A sad and preposterous situation: to be moulding what is called ‘the State’ with own hands for so many years. More than that, it is us, painters, who have to be responsible for that State. Still, the worse it turns, the more convinced I am that “I shall never go away, shall never leave my love”».

Яффа. Порт, акрил на полотні, 200 × 145 см, 2010 Jaffa. Haven, acryl on canvas, 200 × 145 cm, 2010

115

Назарет, акрил на полотні, 200 × 150 см, 2011 Nazareth, acryl on canvas, 200 × 150 cm, 2011

Прованс, акрил на полотні, 200 × 140 см, 2011 Provence, acryl on canvas, 200 × 140 cm, 2011

116

Лівадія, акрил, олія на полотні, 200 × 145 см, 2010 Livadia, acryl, oil on canvas, 200 × 145 cm, 2010

Hyatt, акрил на полотні, 200 × 150 см, 2011 Hyatt, acryl on canvas, 200 × 150 cm, 2011

Аїда, акрил на полотні, 200 × 150 см, 2011 Aida, acryl on canvas, 200 × 150 cm, 2011

117

Василь Цаголов Vasyl Tsagolov

Проект У страху очі великі, експозиція, PinchukArtCentre, Київ, 2011 Project Fear Has Big Eyes, exposition, PinchukArtCentre, Kiev, 2011

Народився у 1957 році в місті Дігора у Північній Осетії. Навчався на факультеті живопису в Київському державному художньому інституті. Живе й працює в Києві. Співпрацював з галереями «Ріджина» (Москва) та «Галерея Марата Гельмана» (Москва, Київ). Виставлявся на численних арт-майданчиках СНД, Європи та США, зокрема — в галереї White Box (Нью-Йорк) та на престижній паризькій ярмарці сучасного мистецтва FIAC. Один з незаперечних лідерів Нової хвилі, екс-резидент легендарного сквоту «Паризька Комуна», завзятий експериментатор та першовідкривач новітніх медій на українському ґрунті, автор незабутніх перформансів та провокаційних відео, на початку «нульових» Цаголов все ж повернувся до живопису — як і багато його колег. Сьогодні в його творчості досі відчутний слід несамовитих 90-х — улюб­лені теми насильства та криміналу, а також фірмова «тарантінівщина» — за чорний гумор, хвацьких персонажів та поетизацію жорстокості Цаголова часто порівнюють з цим відомим режисером. Сучасний стиль Василя Цаголова арт-критик Олександр Соловйов влучно охрестив «пара-

нормальним реалізмом». Містично-іронічні серії «Українські X-files» (2002), «Фантоми страху» (2003) та інші зробили Цаголова своєрідним «казкарем» пост-метафізичної доби. Його картини — то цілі історії, й у цих потішних байках — сучасна міфологія, породжена з суміші народних традицій та глобальної поп-культури. Визнаючи Василя Цаголова за «глядацького» художника, чиї прості й захопливі сюжети апелюють до широкої аудиторії, мистецтво­знавці вбачають метафізику в його особливому, «поре­ паному» живописному почерку, подертому лаку­нами біліючого з-під фарб полотна.

Born in 1957 in the town of Digora, North Ossetia. A graduate from the Pictorial Art Department in the Kiev State Institute of Art, he lives and works in Kiev. Tsagolov collaborated with the Regina Gallery (Moscow) and Marat Gelman’s Gallery (Moscow, Kiev). He exhibited in numerous art venues in the CIS, Europe and the US — the White Box Gallery (New York) and prestigious FIAC modern art fair (Paris, France) among them.

One of the undisputed leaders of the New Wave, a former resident of the now legendary «Paris Commune» art squat and the author of unforgettable performances and provocative videos, Tsagolov has always enjoyed pioneering experiments with innovative media in Ukraine. At the break of the millennium, Tsagolov, like many of his colleagues, did return to pictorial art. His creative work strongly connects to the wild 1990s through his trademark themes of violence and criminality. He is often likened to Tarantino for his style of black humour that extols tough guys and celebrates their cruelty. Art critic Olexander Solovjov found a bon mot for Vasyl’s current paint-

ing style when he called it «paranormal realism».

Tsagolov’s mystic-ironic Ukrainian X-Files (2002), Phantoms of Fear (2003) etc. series made him a «story-teller» of the post-metaphysic era. His artworks are complete stories, his funny tales are a modern mythology created from a wild mix of popular customs and global pop culture. By recognising Tsagolov as «a widely public artist» whose simple yet far from simplistic themes appeal to a wide audience, fine art experts find metaphysics in his very special «cracked» painting style with patches of canvas protruding through the paint.

120

«Насильство для мене перейшло від чистої зображувальності, стильної й кіношної, до своєрідної філософії. Можливо, коли-небудь ми прий­ демо до розуміння наслідків гуманізму, коли зможемо прийняти насильство — не обов’язково на фізичному рівні, але принаймні на візуальному та філософському. Тоді ми зможемо наділити насильство мовою — поки що воно німе. Естетизація насильства може стати приводом для створення нового онтологічного проекту».

«For me, violence has transferred from pure, stylish, cinema-like pictorialism into some sort of philosophy. We may possibly come to an understanding of the after-effects of humanism at some point in time when we’ll be able to accept violence, not necessarily on the physical level but, at least, on the philosophical one… Then we’ll be able to give it a voice; it is numb now. Anesthetisation of violence may pave the way to a new ontological project».

Привид балету, олія на полотні, 180 × 320 см, 2010 The Phantom of the Ballet, oil on canvas, 180 × 320 cm, 2010

121

Абрамович, олія на полотні, 180 × 280 см, 2011 Abramovych, oil on canvas, 180 × 280 cm, 2011

Пірсинг, олія на полотні, 150 × 200 см, 2011 Piersing, oil on canvas, 150 × 200 cm, 2011

Старий, олія на полотні, 150 × 200 см, 2011 Old Man, oil on canvas, 150 × 200 cm, 2011

122

Муха, олія на полотні, 280 × 380 см, 2011 Fly, oil on canvas, 280 × 380 cm, 2011

123

Ілля Чічкан IlLya Chichkan

Проект Der’mo & Zoloto, експозиція, Шоколадний будинок, Київ, 2010 Project Der’mo & Zoloto, exposition, Chocolate House, Kiev, 2010

Народився в Києві в 1967 році в роди- (1996), бієнале сучасного мистецтва в Йоханес- йому, відкривши потяг до Індії, де зараз і знані художника-нонконформіста Аркадія Чічка- бурзі (1997), Паризькій бієнале (2003), Белград- ходиться резиденція «Лам у Чорній Короні», на. Його арт-статус визначається активною ській бієнале (2004), Маніфесті (2004) та 53-й тибетських вигнанців. виставковою діяльністю та репутацією най- Венеційській бієнале (2009, куратор проекту Нова сторінка в історії творчості Чічкана епатажнішого українського художника. Проте — Володимир Кличко). вражає колористикою: дещо репортажна, проВ своїй останній живописній серії, створе- те щира, світла, вона буяє вітальністю. І це склався Чічкан-митець в часи розквіту «нової ній у 2010 році в Індії, художник звертається — новий етап у творчості художника, що перехвилі» та впливу на його творчість таких потужних російських артугруповань як «Хмарна до нас мовою кольору — соковитого, сповне- водить ракурс зі свого коронного «психодарвінізму» останніх років на мистецтво, пов’язане комісія» та «Медгерментевтика». І саме перші ного енергії та любові до життя. І тут варто проекти Чічкана увійдуть в історію українсько- згадати проект «Закликання Кармапи», що від- перш за все з емоційним станом людини. го мистецтва як потужний прояв критики ба- бувся в 2003 році в київській галереї L-Art. Тоді нального та заштампованого сприйняття мисте- Чічкан на вернісажі проекту бив поклони пе«”Der’mo & Zoloto” — не тільки про поцтва в традиціях класичних категорій «краси» ред старовинними статуями будд та бодхісатв вчальний контраст між щасливою бідністю Індії або ж «прекрасного» (проекти «Мутація генів» в тамтешній експозиції. та обтяжливим достатком Заходу. Це проект про та «Сплячі принци України»). Тепер зрозуміло, що свого часу Чічкан за- зустріч з Іншим та про подолання забобонів, про Автор численних персональних проектів кликав духовного провідника буддистського ор- звільнення від дурних кумирів та право говов галереях та музеях Європи, США та Півден- дену Каг’ю не просто так, і можливо той, у свою рити про світ своїми словами». ної Америки. Брав участь у бієнале в Сан-Паоло чергу, несвідомо для самого Чічкана відповів

Born in Kiev in 1967 into the family of the non-conformist painter Arkadiy Chichkan. Active exhibiting and the reputation of being the most outrageous among Ukrainian painters are the best way of describing Illya’s unique artistic status. Illya Chichkan was formed as an artist at the peak of «New Wave» and was affected by such powerful Russian artists’ groups as «Cloudy Commission» and «Medhermeneutics». Even Chichkan’s first projects (the «Mutation of Genes» and the «Sleeping Princes of Ukraine» projects) will go down in the history of Ukrainian art as a powerful manifestation of criticism of clichéd, worn-out perception of the art in the traditions of canonical categories of «the beauty» and «the beautiful».

Illya is the author of numerous personal exhibition projects in galleries and museums of Europe, the U.S. and South America. He participated in

126

Biennales in Sao Paolo (1996), Contemporary Art Biennale in Johannesburg (1997), Paris (2003) and Belgrade (2004). Also in the Manifest (2004) and the 53rd Venice Biennale (2009; where the project curator was Volodymyr Klytschko).

In his latest series of paintings, created in 2010 in India, the artist talks to us using the language of colour: lush and beaming with energy and love for life. It evokes memories of his «Calling Karmapa» project in L-Art gallery, Kiev, in 2003. Then, at the vernisage, Chichkan was kowtowing in front of ancient Buddha and Bodhisattva exhibits.

Now it is clear that Chichkan’s appeal to the spiritual leader of the Buddhist Kagyu Order was for a good reason at that time. Perhaps, the leader, even without Chichkan being aware of it, responded to the appeal making him yearn for

India, where the residence of Black Hat Lamas, the Tibetan exiles, is currently located.

The new page in the creative history of Chichkan is impressively colouristic, somewhat narrative in style, and at the same time, sincere, lucid and buoyant. It ushers in a new period in the creative work of the artist who is now shifting his perspective from his trademark «psycho-darwinism» of the last years towards an art that primarily relates to the human emotional state. «“Der’mo & Zoloto” (Shit and Gold) is not just about the instructive contrast between the ‘happy poverty’ of India and ‘cumbersome affluence’ of the West. The project is about meeting the Different and overcoming prejudices, freeing oneself from false idols and the right to speak about the world in one’s own words».

З серії Каста золотих жебраків, олія на полотні, золотий пил, 150 × 200 см, 2009–2010 From Caste of Golden Beggars series, oil on canvas, golden dust, 150 × 200 cm, 2009–2010

127

З серії Каста золотих жебраків, олія на полотні, золотий пил, 150 × 200 см, 2009–2010 From Caste of Golden Beggars series, oil on canvas, golden dust, 150 × 200 cm, 2009–2010

128

З серії Каста золотих жебраків, олія на полотні, золотий пил, 150 × 200 см, 2009–2010 From Caste of Golden Beggars series, oil on canvas, golden dust, 150 × 200 cm, 2009–2010

129

CONTEMPORARY ART EVENING AUCTION MARC QUINN SIREN ESTIMATE £500,000–700,000 AUCTION IN LONDON 13 OCTOBER 2011

I

ENQUIRIES +44 (0)20 7293 5401

I

SOTHEBYS.COM

UPcomIng UPcomIng aUctIons aUctIons Under Underthe the InflUence InflUence

the World the World of of mUrIelmUrIel BrandolInI BrandolInI Auctions 21 Auctions OctOber new21 York OctOber new York Viewing 8 – 20Viewing October 8 – 20 October

mUsIc mUsIc Auctions 24 Auctions OctOber London 24 OctOber London Viewing 17 – 24 Viewing October 17 – 24 October

Auction Auction 23 September 23 September new York new York Viewing Viewing 17 –1722–September 22 September

desIgn desIgn

evenIng evenIng edItIonsedItIons Auctions 26 Auctions OctOber new26 York OctOber new York Viewing 22 – 26 Viewing October 22 – 26 October

Auction Auction 29 September 29 September London London Viewing Viewing 21 –2128–September 28 September

PhotograPhs PhotograPhs Auction Auction 4 OctOber 4 OctOber newnew YorkYork

Phillips de Pury Phillips & company de Pury & company

Viewing Viewing 26 September 26 September – 3 October – 3 October

Howick place London Howick SW1p place 1bb London SW1p 1bb

contemPorary contemPorary artart

designlondon@phillipsdepury.com designlondon@phillipsdepury.com

7318 4023 +44 20 7318 4023 enquiries +44 20 enquiries

Auctions Auctions 12 OctOber 12 OctOber eVening eVening sALe London sALe London

20 7318 4039 / +1+44 212 940 20 7318 1240 4039 / +1 212 940 1240 catalogues +44 catalogues

PhiLLiPsdePurY.com PhiLLiPsdePurY.com

13 13OctOber OctOber dAY dAY sALe sALe London London

ceciLY Brown The ceciLY Torment of St. Brown Anthony (detail) The Torment Estimate of St. £250,000–350,000 Anthony (detail) Estimate £250,000

Viewing Viewing 6 – 613–October 13 October

Contemporary Ar t Evening Contemporary Sale Ar t Evening Sale

УДК 75(477).036(083.824) ББК 85.143(4Укр)я65 Д22

Національна академія мистецтв України Інститут проблем сучасного мистецтва

Каталог

20 років присутності

Сучасні українські художники Українською та англійською мовами

Керівник проекту Ігор Абрамович Куратор Марія Хрущак Оригінал-макет, обкладинка Андрій Шалигін, Богдан Закревський Переклад фірма «Тріада» Редактори Максим Добровольський (укр.), Джо Лукас (англ.) Спеціаліст комунікацій Олександра Кравченко PR-менеджер Тетяна Булах Робоча група проекту Катерина Рибак, Олександра Бочкарьова Логістика Андрій Мельничук, Валерій Заряшко

Організатори вдячні: за співпрацю — Мистецькому Арсеналу та особисто Наталі Заболотній за надання фотоматеріалів — Dymchuk Art Promotion, PinchukArtCentre, Stedley Art Foundation, Дмитру Бондаренку, галереї Bottega, галереї GuGa, Карась Галереї, галереї Колекція

Здано у виробництво 10.8.2011. Підписано до друку 15.8.2011. Формат 60х90/4. Папір офс. Спосіб друку офс. Гарнітури «Helios», «Verdana». Ум. др. арк. 34. Наклад 1500 прим. Зам. № 221

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції серія ДК № 334 від 09.02.2001 Виготовлювач: видавничий дім «АДЕФ-Україна» 01030, Київ, вул. Б. Хмельницького, 32, оф. 40a тел.: (044) 284–08–60, факс: (044) 284–08–50 е-mail: adef@adef.com.ua www.adef.com.ua

ISBN 978–966-187123–5

137

Modern Art Research Institute