1
фотографія / графіка / відео / живопис
Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України Міністерство культури України
До 200-ліття з дня народження Т. Г. Шевченка
«У НАШІМ РАЇ…» фотографія / графіка / відео / живопис
Київ 2014
14.03.2014–18.04.2014 Куратори проекту Галина Скляренко Валерій Сахарук
ОЛЕКСАНДР БАБАК, ГАННА ВОЙТЕНКО, ПАВЛО МАКОВ, ВІК ТОР МАРУЩЕНКО, ГАННА МИРОНОВА, С ТАНІС ЛАВ ПЕРФЕЦЬКИЙ, ТІБЕРІЙ СІЛЬВАШІ, АНАТОЛЬ С ТЕПАНЕНКО, РУС ЛАН ТРЕМБА, ЗА УЧАС ТІ ВОЛОДИМИРА ВОРОТНЬОВА
Висловлюємо подяку за допомогу у здійсненні проекту Я-Галерея (Київ) та особисто Павлу Гудімову Stedley Art Foundation (Київ) та особисто Стелі Беньяміновій
Керівник проекту Наталія Шпитковська
Відзначаючи разом з усією Україною 200-річчя з дня народження Тараса Григоровича Шевченка, Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України присвятив цій видатній події виставковий проект під промовистою назвою «У нашім раї…», де, цитуючи рядки з віршів поета, відкрив нові актуальні змісти у його спадщині. Куратори виставки — відомі українські мистецтвознавці Галина Скляренко та Валерій Сахарук — використали тут новаторський творчій підхід, яскраву образну концепцію, що дозволила поєднати в єдиному просторі твори сучасної фотографії, відео, малярства, графіки та графіті, мовою якої наче заговорила тут сама поезія Кобзаря. Автори проекту, куратори та художники, засвідчили невичерпність творчої спадщини Тараса Шевченка, її енергію та силу, а поряд з цим — і велику образну й інтелектуальну потужність сучасного мистецтва, що є важливою частиною національної української культури. Академік Віктор СИДОРЕНКО, директор Інституту проблем сучасного мистецтва
4
«У нашім раї…» Вже третє століття, як ми читаємо «Кобзаря». Багато його віршів розійшлися на цитати і, промовляючи їх, ми часто забуваємо, кому вони належать. Вони стали народними, увійшли в нашу свідомість, визначили особливості нашої мови, культури, пам’яті. Тарас Шевченко в Україні — більший, ніж поет. Його вірші — не тільки література, а й основа національного світогляду, філософії, бачення перспектив національного розвитку. Його творчість ніколи не втрачала актуальності, прямо чи опосередковано відбиваючи драми української історії та утвердження незалежності. Невипадково, що й зараз, коли 200-річний ювілей Т. Г. Шевченка співпав з глибокими соціальними потрясіннями у нашому суспільстві, коли Україна на новому історичному зламі так болісно і напружено обирає свій шлях, рядки великого поета набувають особливого значення. Закладені в них послання потребують нового прочитання. Їхня пророча мудрість, проблемна глибина, багатозначна образність чекають на осмислення. Адже, як справедливо писав Іван Дзюба: «Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе». Виставка в залі Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України — концептуальний проект, магістральна ідея якого полягає у художньому діалозі поезій Шевченка із творами сучасного мистецтва. Образ Раю — один з головних в його творчості. Назва проекту — рядок з відомого вірша. Волею долі більшу частину життя він провів за межами Батьківщини, душею линув до неї. «Раєм» бачив він Україну — прекрасну землю з чудовою природою та красивим, працьовитим і волелюбним народом. Однак глибоко і пристрасно аналізуючи її історичний поступ, особливості національного буття, Шевченко ніколи не лестив читачеві, примушуючи його замислитися над українськими драмами та проблемами, відповідати на гострі, критичні, жорсткі запитання. Чому ми й досі не навчилися жити у «своєму домі»? Що заважає Україні на шляхах незалежності і розвитку? Невже тільки «доборовшись до самого краю» наш народ може осягнути бачення майбутнього? Над цим розмірковують сучасні митці. У живописі, графіці, фото та відео вони створюють свою, розпочату Шевченком, «Живописну Україну». Уважно вдивляючись у навколишній світ, ставлячи свої питання до традиційних вимірів національного міфу, трагічних суспільних катаклізмів, вони продовжують і розвивають великі Шевченківські теми — природи і людини, боротьби за свободу, мрій про майбутнє. Рядки Шевченка окреслюють художній простір, визначають його динаміку і напругу. І тут в коло роздумів Поета входить новий досвід, часто парадоксальний і неоднозначний, де в драмах сучасної України прозоро проступають відгомони його образів, ті «вічні українські питання», відповісти на які має країна і кожен з нас.
5
Учасники виставки — митці різних поколінь на творчих спрямувань. Віктор Марущенко — один з найвідоміших українських фотохудожників, чиє гостре документальне бачення наповнене образною багатозначністю. Тиберій Сільваші — майстер глибоких і витончених живописних абстракцій, демонструє фото, у яких первинна природність землі поєднується з метафоричністю малярства. Павло Маков — видатний майстер офорту, що крізь складну оптику старовинної художньої техніки розкриває вічні і сучасні образи світу людини і природи. Анатоль Степаненко і Олександр Бабак працюють в різних видах сучасного мистецтва (живопис, графіка, об’єкт, інсталяція тощо). На виставці вони репрезентують серію фотографій, де Шевченківська «д рама українського села» розгортається в нашому, теперішньому часі. Графіка львівського художника Руслана Тремби — про найголовнішу українську тему — Землю, за яку боролися герої Тараса Шевченка і невмирущого шедевру Олександра Довженка. А в трафаретах Станіслава Перфецького «тема української жінки», така яскрава і багатозначна у Шевченка, напов нюється гострим сучасним соціальним змістом. Анна Миронова — молода художниця, яка знаходить образи у різноманітті природи, чиї гармонії та контроверсії входять у простір сучасної художньої мови. Ганна Войтенко — молодий фотохудожник, у її творах документальні кадри недавніх подій переростають у символи часу, несуть багатозначний драматичний зміст, залучаючи глядачів до роздумів і діалогу. Її відеофільм — розповідь про Київ, роздуми над його минулим та теперішнім. Рядки поезій Шевченка, написані на стінах виставкового залу молодим майстром графіті Вовою Воротньовим, розширюють його простір, втягують у його образне поле пульс сучасного життя. Їхнє бачення світу і розуміння мистецтва — емоційне і аналітичне, критичне і неоднозначне, але завжди особистісне й зацікавлене. Їхнє мистецтво відкрите до роздумів і дискусій. В їхніх насичених гостротою власного сприйняття творах продовжується Шевченківська традиція, де «історія мого життя становить частину історії моєї батьківщини». Галина СКЛЯРЕНКО, кандидат мистецтвознавства
6
7
8
9
10
Тіберій Сільваші Живопис 2012 Полотно, олія 60 х 80
11
Тіберій Сільваші Із серії Ґрунт 2013 Фотографія
12
13
Тіберій Сільваші Із серії Ґрунт 2013 Фотографія
14
15
16
17
Олександр Бабак Анатоль Степаненко Із серії Пустки 2012 Фотографія
18
19
Олександр Бабак Анатоль Степаненко Із серії Пустки 2012 Фотографія
20
21
Олександр Бабак Анатоль Степаненко Із серії Пустки 2012 Фотографія
22
23
Олександр Бабак Анатоль Степаненко Із серії Пустки 2012 Фотографія
24
25
26
27
Анна Миронова Із серії Посуха 2012–2013 папір, олівець 200 х 100
28
29
Руслан Тремба Із серії До батька на ферму 2010 шовкографія, папір
30
31
Руслан Тремба Із серії До батька на ферму 2010 шовкографія, папір
32
33
Станіслав Перфецький Берегиня 2010 дошка, трафарет, олія
34
Станіслав Перфецький Замріяна Каська 2010 дошка, трафарет, олія
35
Станіслав Перфецький Радіо казало 2010 дошка, трафарет, олія
36
37
Віктор Марущенко Прип’ять 2006 Фотографія
38
39
Віктор Марущенко Чорнобильська зона, кладовище техніки 2006 Фотографія
40
41
Віктор Марущенко Київська область 2007 Фотографія
42
43
Павло Маков Paradiso Perduto № 1 2012–2013 Папір, малюнок, багаторазове інтагліо, акрил 63 х 161
44
Павло Маков Paradiso Perduto № 5 2013 Папір, малюнок, багаторазове інтагліо, акрил 61 х 160
45
Павло Маков Paradiso Perduto № 6 2013 Папір, малюнок, багаторазове інтагліо, акрил 62 х 159
46
47
Віктор Марущенко Місто Красний Луч Із серії Донбас — країна мрій 2003 Фотографія
48
Віктор Марущенко Місто Торез Із серії Донбас — країна мрій 2003 Фотографія
49
Віктор Марущенко Місто Красний Луч Із серії Донбас — країна мрій 2003 Фотографія
50
51
52
53
Анна Войтенко за участі Марини Ляпіної та Максима Флуда Місто 2014 Відео
54
55
Анна Войтенко за участі Марини Ляпіної та Максима Флуда Місто 2014 Відео
56
57
Анна Войтенко Із серії Грушевського 2004 Фотографія
58
59
Анна Войтенко Із серії Грушевського 2004 Фотографія
60
61
Анна Войтенко Із серії Грушевського 2004 Фотографія
62
63
Анна Войтенко Із серії Майдан Незалежності 2005 Фотографія
64
65
66
67
Післямова Ювілей Шевченка співпав з драматичними подіями, що відбуваються в Україні. Чи випадково це, чи не спричинилося слово поета до пробудження національної свідомості, як це вже не раз було в нашій історії? Покоління, яким випало активно діяти і творити сьогодні, знову перечитують Кобзаря і відкривають змісти, актуальні для них. Серед останніх — неупередженість, вимог ливість, критичність як до самого себе, так і до співвітчизників. Виставка, організована Інститутом проблем сучасного мистецтва НАМ України, торкається саме цих аспектів творчості Шевченка. Її концептуальне й експозиційне вирішення будується на протиставленні двох одвічних начал: ідеального та реального. Ідеальне презентоване на виставці творами Павла Макова та Руслана Тремби, що ілюструють одну з центральних категорій шевченківського світоустрою — раю. Виокремлені у просторі зали, вони, з одного боку, оточені покордонням земного, матеріального (праці Тіберія Сільваші із серії «Ґрунт» та Анни Миронової із серії «Посуха»), а, з іншого, відкривають шлях до гострих, соціально спрямованих робіт Станіслава Перфецького, виконаних у техніці трафарету. Однак, як і в поезії Шевченка, ідилія українського села, відома зі шкільних підручників, поступається місцем трагічним обставинам історії, людських доль та власного життя, так і ці роботи слугують передумовою для фотоциклів, на яких зафіксовані фрагменти реальності українського сьогодення. З-посеред них — покинуті домівки і цілі села, які навесні 2012 року відшукали на Полтавщині Олександр Бабак та Анатоль Степаненко; Чорнобиль — головна тема творчості Віктора Марущенка, сцени так званої помаранчевої революції 2004 року, побачені крізь об’єктив фотоапарату Ганною Войтенко. Доповнює їх відео останньої, метафізична наррація якого, напрочуд реальна й ірреальна водночас, привносить до дискурсу виставки ще й важливе звукове тло. І все ж головним залишається слово Шевченка. По довгих роздумах куратори проекту вирішили скористатися графіті — чи не єдиною формою його актуалізації, співзвучною довколишнім подіям. Виконав їх Володимир Воротньов, аніматор і активний популяризатор Street Art’у в Україні, у підкреслено антиестетичній та імперсональній стилістиці, залучивши, таким чином, мову вулиці у тканину виставки. У вірші «Хіба самому написать...» читаємо: «Для кого я пишу? для чого? / За що я Вкраїну люблю? / Чи варт вона огня святого?» — риторичні запитання, поставлені великим поетом близько двохсот років тому, не втратили актуальності, як і «завершальна» фраза: «Поки живе надія в хаті, / Нехай живе, не виганяй». Слова «люблю» та «надія» написані на стіні зали червоним спреєм, як і Шевченко, художник залишає нам надію на краще, підкреслюючи ці голов ні, наскрізні образи у його поетичній картині світу. Виставка «У нашім раї...» стверджує, що поезії Шевченка не лише можуть органічно співіснувати з творами сучасного українського мистецтва, а й спроможні збагатити їх проблематику новими, універсальними та позачасовими вимірами. Валерій Сахарук
Каталог виставки
«У НАШІМ РАЇ…»
Українською мовою
Куратори проекту Галина Скляренко Валерій Сахарук Керівник проекту Наталія Шпитковськa Обкладинка Лариса Яковенко Верстання, препринт Андрій Шалигін Фото Віктор Тимохін Редактор Світлана Сімакова
© Галина Скляренко, 2014 © Валерій Сахарук, 2014 © ІПСМ НАМ України, 2014
2
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА НАМ УКРАЇНИ ЗА ПІДТРИМКИ МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ ДО 200-ЛІТТЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Т. Г. ШЕВЧЕНКА