MODERN ART RESEARCH INSTITUTE 2014 by Andriy Shalygin

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ MODERN ART RESEARCH INSTITUTE OF THE NATIONAL ACADEMY OF ARTS OF UKRAINE

За більш ніж десятиліття існування Інституту проблем сучасного мистецтва його співробітниками зроблено чимало у справі вивчення, постійного моніторингу та популяризації здобутків вітчизняних митців у різних галузях сучасного мистецтва. На вивчення візуальних завдань спрямована постійна і багатоманітна виставкова діяльність, на їх закріплення та поширення — багатовекторна наукова діяльність. Ми будуємо роботу з визначенням стратегічних питань у галузі мистецтво знавства, культурології, естетики, зі значною увагою до аналізу спадкоємності мистецьких процесів. Разом з тим усвідомлюємо відмінність традиційного і модерного протікання цих процесів, усвідомлюємо особливості їх висвітлення стану і розвитку мистецтва України та світу. Майже з початку наукової діяльності Інституту ми сформулювали головну задачу, спрямовану на забезпечення суспільства своєрідними ментальними механізмами. Адже кінцева мета зусиль Інституту — репрезентація широкому загалові спеціалістів і дослідників сучасних мистецьких здобутків нашої держави, а відтак інкорпорація сучасного українського мистецтва у світовий загальнокультурний простір. На цьому шляху нами було виділено декілька напрямів. По-перше, це побудова переконливих зв’язків між минулим і сучасним, що відбивається у результатах студій науковців Інституту. По-друге, дослідження художньої провокації між мистецтвом і суспільством, що втілюється за допомогою виставкової діяльності та наступних наукових обговорень. По-третє, вироблення сучасного погляду на простір і час як на форму неперервної спадкоємності, що має закріплення у діалозі між митцем і науковцем. По-четверте, завдання векторів критичної оцінки, що допомагає заповнити лакуни в аналітичній площині та формувати ставлення до мистецтва у суспільстві. По-п’яте, пошук свідомої рівноваги між мистецькою традицією і новітніми напрямами у мистецтві, що виявляється у всіх сферах діяльності Інституту. Зазначу, що теоретичні й методологічні здобутки наших співробітників вирізняються свіжістю експериментальної думки, нестандартністю, навіть провокаційністю підходів, глибиною і серйозністю тематики, сміливістю у визначенні напрямів майбутніх наукових студій. Відтак розроблення перспективних векторів досліджень, відкриття нових обріїв наукової уваги, активізація виставкової діяльності, яка спрацьовує на ефективність вивчення мистецтва, та усвідомлення необхідності прогностичного ставлення до мистецького явища у всіх його жанрових проявах — було і буде магістральною темою роботи Інституту. Академік Віктор СИДОРЕНКО, директор Інституту проблем сучасного мистецтва

For more than a decade the Modern Art Research Institute has been committed to researching, monitoring and popularization of Ukrainian artists’ achievements in the different disciplines of contemporary art. The research of visual issues is being conducted by the means of constant and versatile exhibition activity and their securing and proliferation — by manifold scientific activity. We actively work on the definition of strategic issues in the art history, culture studies and aesthetics, and carefully analyze continuity of art processes. At the same time we understand the differences in traditional and modern ways these processes run, their worldwide and national distinctive features. Since the founding of the Institute we defined our main goal: to provide society with adequate mental mechanisms for apprehending art. The ultimate objective of the Institute’s efforts is to represent contemporary artistic achievements of our country to the wide range of specialists and researchers, and to incorporate contemporary Ukrainian art into the international cultural space. We determined a number of directions leading to this goal. The first direction is building strong ties between past and present reflected in the scientific results of our researches. The second is examining the artistic provocation between art and society implemented through the exhibition activity and subsequent scientific discussion. The third is developing of an up-to-date view on the space and time as the continuous heredity that is reflected in a dialog between artist and researcher. The fourth is setting vectors of the critical appraisal that helps to fill the lacunas in the analytics and therefore form social attitude towards art. The fifth is searching a conscious balance between artistic tradition and new art trends in all spheres of the Institute’s activity. I would like to emphasize, that both theoretical and methodological achievements of our employees are notable for the freshness of experimental thinking, for the original and probably even provocative approach, for the deep and serious topics, for the courage in choosing subjects of their future studies. Therefore developing perspective vectors of research, opening new horizons for scientific attention, activation of exhibition activity that stimulates effective research of art, and understanding the necessity of prognostic attitude towards artistic phenomenon in all its genres — have been and will be a guideline for the Institute’s work. Prof. Victor SYDORENKO, Director of the Modern Art Research Institute

ІСТОРІЯ ІНСТИТУТУ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА HISTORY OF THE MODERN ART RESEARCH INSTITUTE

Інститут проблем сучасного мистецтва (ІПСМ) було засновано у системі Національної академії мистецтв України у грудні 2001 р. за розпорядженням Кабінету Міністрів України. Натхненником, ідеологом, ініціатором створення та директором ІПСМ є практик і теоретик сучасного мистецтва віце-президент НАМ України, народний художник України, академік НАМ України, професор Віктор Сидоренко. В ІПСМ було запроваджено принципово іншу організаційну структурну модель: невелике адміністративно-творче ядро і мобільна система функціонування відділів і лабораторій, організованих за принципом ефективних колективів науковців, провідних теоретиків культури і мистецтва, що дозволило поєднати практичну діяльність з організації виставкових проектів і потужні міждисциплінарні студії в царині сучасного арт-процесу. Зі здобуттям України незалежності, руйнацією колишніх стереотипів та примноженням прогресивного творчого досвіду ситуація в сучасному українському мистецтві 1990-х все ж не додавала оптимізму його учасникам. Актуальна творчість лишалася маргінальним явищем у загальнохудожньому процесі країни, оскільки так само гостро стояло питання його легітимізації, себто долучення до офіційно визнаної культури, надання йому релевантних повноважень поряд з традиційним мистецтвом, розповсюдження прогресивного досвіду серед українського загалу. Політика «непомічання» з боку державних структур унеможливлювала усвідомлення чіткої соціальної та культурної дійсності країни і не сприяла формуванню культурної ідентичності в сучасному глобалізованому світі, необхідності вироблення адекватної стратегії у мистецькій політиці України. Новоутворена інституція поставила за мету подолання цих проблем, створення сприятливого середовища для розвитку й системного вивчення різних видів сучасного мистецтва, а також його репрезентація на міжнародній арені. The Modern Art Research Institute (MARI) was founded in the system of the National Academy of Arts of Ukraine in December 2001 in accordance with the directive of the Cabinet of Ministers of Ukraine. Prof. Victor Sydorenko, practitioner and theoretician of contemporary art, vice-president, academician of the National Academy of Arts of Ukraine, People’s Painter of Ukraine has been an inspirer, ideologist, founder and director of MARI ever since. MARI established a completely new model of structure and organization: small administrative and creative core complemented with the mobile functional system of departments and laboratories, that consolidate effective teams of researchers, leading theoreticians of culture and art. This model allowed combining both practical exhibition activities and profound interdisciplinary studies of contemporary art process. After the declaration of independence of Ukraine, amid demolition of old stereotypes and increase in up-to-date creative experience, the Ukrainian art scene of the 1990 th was not quite favorable for its players. Contemporary art still was a marginal phenomenon in the artistic process in the country, therefore it needed legitimization, entry into officially acknowledged culture, giving it relevant authority comparing to traditional art, spreading among general audience. Ignoration policy, used by the state structures, blocked comprehending true social and cultural reality in the country and complicated forming unique cultural identity in the modern globalized world. It also hampered developing an adequate strategy for the art policy of Ukraine. The fledgling institution aimed to overcome these problems, creating a favorable environment for development and systematic research of different genres of contemporary art, as well as presenting Ukrainian contemporary art internationally.

ІСТОРІЯ ІНСТИТУТУ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА HISTORY OF THE MODERN ART RESEARCH INSTITUTE

Саме ІПСМ репрезентував Україну на ювілейній 50-й Венеційській бієнале (2003 р.). Проект В. Сидоренка «Жорна часу» отримав широкий резонанс у ЗМІ, позитивні відгуки критиків та неодноразово експонувався на міжнародних арт-майданчиках. Участь у найпрестижнішому арт-форумі сучасного мистецтва стала традицією: творчий колектив ІПСМ займався підготовкою Українських павільйонів для 52-ї та 55-ї Венеційської бієнале у 2007 і 2013 роках. Крім того, ІПСМ регулярно втілює власні та долучається до проведення спільних мистецьких подій у Франції, Німеччині, Італії, Польщі, Великобританії, США. В Україні ІПСМ співпрацює з такими провідними установами та фестивалями сучасного мистецтва, як «Мистецький Арсенал», PinchukArtCentre, «Ізоляція», «ГогольFest», в різні роки створюючи спільні проекти. Інститут постійно проводить резонансні виставки у власній Великій виставковій залі, які стають приводом до громадських дискусій. Окрім успішної виставкової діяльності в Україні та закордоном, ІПСМ співпрацює з міжнародними та вітчизняними урядовими установами, мистецькими, благодійними, освітніми організаціями, такими як Міністерство культури України, Міністерство освіти та науки України, «Терещенківський фонд» (Київ), Програма академічних обмінів імені Фулбрайта, Kennan Institute Woodrow Wilson International Center for Scholars (USA), Ukrainian Institute of Modern Art (Chicago, USA), Stichting Cultural Aid (Нідерланди), Інститут сучасних знань імені О. Широкова (Білорусь), Електронна наукова бібліотека (Москва, РІНЦ) та ін. Андрій ПУЧКОВ, заступник директора з наукових питань MARI represented Ukraine at the 50th, jubilee, Venice biennale (2003). The Millstone of Time project by Victor Sydorenko was widely acclaimed both by press and critics, repeatedly exhibiting at the international art sites. Participation in the most prestigious contemporary art forum became traditional: MARI creative staff helped preparing Ukrainian pavilions for the 52nd and 55th Venice biennales in 2007 and 2013. Moreover, MARI regularly generates its own art events and takes part in joint art events in France, Germany, Italy, Poland, the United Kingdom and the United States. In Ukraine MARI collaborates with the leading art festivals and institutions of contemporary art such as National Art and Culture Museum Complex «Mystetskyi Arsenal», PinchukArtCentre, Platform for Cultural Initiatives «Izolyatsia», GogolFest. MARI constantly organizes significant exhibitions subject for public discussions. Besides successful exhibition activity in Ukraine and abroad, MARI cooperates with international and local government institutions, art, charitable, educational organizations, like the Ministry of Culture of Ukraine, Tereschenkivsky Foundation (Kyiv, Ukraine), the Fulbright Program of international educational exchange, Kennan Institute Woodrow Wilson International Center for Scholars (USA), Ukrainian Institute of Modern Art (Chicago, USA), Stichting Cultural Aid (Netherlands), Shirokov’s Institute of Contemporary Knowledge (Belarus), Electronic Scientific Library (Moscow, Russia) etc. Prof. Andriy PUCHKOV, deputy director of science

ВИСТАВКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ІНСТИТУТУ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА

Робота ІПСМ безпосередньо пов’язана з практичним утіленням теоретичних розробок науковотворчого колективу — організацією та проведенням різноманітних артпроектів: від конкурсів молодих художників до великих групових виставок провідних вітчизняних митців в Україні та за кордоном, й до національної презентації на Венеційській бієнале. Усі виставкові ініціативи Інституту привертають пильну увагу як фахівців та поціновувачів сучасного мистецтва, так і найширших кіл суспільства, створюючи потужне інформаційне поле, висвітлюють нові художні пошуки, вписують українське мистецтво в загальносвітовий контекст наріжних тем сьогодення та формують тенденції розвитку сучасної культури на найближчі роки. Виставкова діяльність Інституту в Україні носить постійний характер. У великій виставковій залі ІПСМ один проект змінює інший, реалізуючи різні експозиційні моделі та сміливі кураторські задуми, що представляють найактуальніші явища візуального мистецтва і культури України. Однією з провідних цілей Інституту є активна участь в обговоренні, переосмисленні та дослідженні гострих проблем в суспільстві. Так, на початку 2014 року, під час апогею розвитку подій на Майдані, в ІПСМ відбулася виставка «Громадянський містицизм» (куратор: Андрій Сидоренко, Олекса Манн, Катерина Макухіна), де було представлене мистецтво «з барикад». Стихійний розвиток подій підтвердив, що не все в критичній ситуації піддається розуму. Сучасне мистецтво в таких умовах здатне виявити те, що не доступно суто раціональному аналізу, а саме — враження та переживання художників, які водночас були безпосередніми свідками й учасниками історичних зрушень в країні. Останньою найбільш визначною подією у міжнародній виставковій діяльності ІПСМ стала участь у 55-й Венеційській бієнале (2013), що пройшла під загальним концептом «Енциклопедичного палацу», зв’язку історичної пам’яті та сьогодення. Український павільйон «Пам’ятник пам’ятнику» (куратори: Вікторія Бурлака, Олександр Соловйов) репрезентував проекти трьох художників: скульптуру Жанни Кадирової, інсталяції і графіку Гамлета Зіньковського та відеоарт, фотографію і скульптуру Миколи Рідного, які крізь свої твори провели ідею сучасної пострадянської колективної пам’яті як порожнечі, марноти буття маленької людини та місце руйнації старої утопії у співставленні з такими ж порожніми реаліями життя. Помітними заходами ІПСМ за межами країни стали дві великі виставки в лондонській Saatchi Gallery, що відбулись у 2013 та 2014 роках. Перша виставка (куратор: Ігор Абрамович) продемонструвала творчість найкращих українських художників, які працюють в рамках сучасного мистецтва, — Арсена Савадова, Олега Тістола, Віктора Сидоренка, Василія Цаголова, Олександра Ройтбурда, Артема Волокітіна, Олексія Сая та ін. Друга виставка, під назвою «У нашім Раї…» (куратори: Галина Скляренко, Валерій Сахарук), була присвячена 200-річчю від дня народження легендарного українського поета Тараса Шевченка та стала спробою нового прочитання його пророчих поезій, які не втратили сили та значення для сучасної України. Крім того, ІПСМ бере участь у спільних мистецьких заходах в різних країнах світу із власними виставковими проектами, наприклад такими, як «Східні сусіди» (Нідерланди, 2010), «АртПариж: Платформа України» (Франція, 2012), «Аутентифікація» (Франція, 2013), кураторський проект Наталії Булавіної «Мистецтво вільної України» (Німеччина). Ще одним напрямом виставкової діяльності є мистецькі проекти, покликані привернути увагу суспільства до благочинних ініціатив. Наприклад, виставка «Засліплені красою» (куратор: Вікторія Бурлака), що відбулась у січні 2014 р., була організована заради підтримки друку книг шрифтом Брайля для дітей із вадами зору. Пріоритетною для ІПСМ є також взаємодія з молодими художниками і кураторами та організація артпроектів направлених на розвиток та реалізацію талановитої молоді. У низці подібних заходів слід відзначити проведення спільно з Щербенко Арт Центром конкурсу «МУХі» (Молоді українські художники), а також ініційована кураторами Андрієм Сидоренком та Іриною Яцик платформа «Новітні спрямування», в рамках якої щорічно проходять колективні виставки, серед яких варто відзначити: «Колективні сновидіння» (2011), «Соціальна ейфорія» (2012) та «Індустріальний Едем» (2013). Досягнення та успіхи ІПСМ у виставковій діяльності — результат кропіткої роботи команди професіоналів у взаємодії з провідними художниками, а також співпраці з численними партнерськими організаціями та меценатами. Висловлюємо щиру подяку всім однодумцям, які долучилися до підтримки та розвитку сучасного мистецтва в Україні, а саме Artcult фундації, групі компаній Arts Trend та багатьом іншим. Наталія ШПИТКОВСЬКА, директор з виставкових проектів

MARI persistently works on practical realization of the theoretical developments of its scientific and creative team by organizing and holding various art projects: from contests of young artists to important group exhibitions of the leading national artists in Ukraine and abroad — up to the national pavilion at the Venice Biennale. The Institute exhibition initiatives draw attention of art professionals, contemporary art lovers and general public, producing a strong information field. Such initiatives highlight new artistic pursuits, support Ukrainian art introduction into the relevant global context and identify trends for the contemporary culture progress in the coming years. MARI carries an ongoing exhibition activity in Ukraine. In its big exhibition hall one project constantly replaces another, implementing different exposition models and bold curatorial ideas to raise most urgent issues of the visual art and Ukrainian culture. One of the main goals of the Institute is active participation in the discussion, review and research of acute society problems. For instance, in the early 2014, during culmination of the Maidan events, MARI organized the «Civil mysticism» exhibition (curators: Andriy Sydorenko, Olexa Mann, Kateryna Makukhina) that presented art «straight from the barricades». Rapidly changing events proved that not everything in the critical situation could be rationally foretold. Contemporary art in such circumstances may reveal the inaccessible to the rational analysis — impressions and emotions of the artists who were witnesses and participants of the historical changes. The most notable recent international exhibition with MARI participation was the 55th Venice Biennale (2013), titled «The Encyclopedic Palace» that explored the connection between historical memory and present time. Ukrainian Pavilion «Monument to a Monument» (curators: Victoria Burlaka, Oleksandr Soloviov) presented works by three artists: sculptures by Zhanna Kadyrova, installations and graphics by Gamlet Zinkovskyi and videoart, photos and sculpture by Mykola Ridnyi. The idea that runs all through their works is the PostS oviet collective memory regarded as emptiness, showing the vanity of the ordinary person’s life and old utopia demolition comparing to the equally empty present day life. Other significant international events for MARI were the two large-scale exhibitions at the Saatchi Gallery in London, held in 2013 and 2014. The first exhibition presented works of the best Ukrainian contemporary artists: Arsen Savadov, Oleg Tistol, Victor Sydorenko, Vasiliy Tsagolov, Oleksandr Roytburd, Artem Volokitin, Oleksiy Sai etc. (curated by Ihor Abramovych). The second exhibition, titled «In our paradise…» (curators: Halyna Sklyarenko, Valeriy Sakharuk), dedicated to the 200th anniversary of the famous Ukrainian poet Taras Shevchenko, became an attempt to rer ead his prophetical verses that are still relevant for modern Ukraine. In addition MARI takes part in joint art events in different countries of the world with its own exhibition projects, including «Eastern Neighbors» (the Netherlands, 2010), «ArtParis: Ukrainian Platform» (France, 2012), «Authentication» (France, 2013), Natalia Bulavina curatorial projects «Art of Free Ukraine» (Germany). Another area of exhibition activity is the art projects, aimed to draw public attention to the charitable initiatives. For example, the «Blinded by Beauty» exhibition (curator Victoria Burlaka), held in January 2014, was organized to support printing the Braille books for the blind children. The event questioned comprehension of beauty and its perception in contemporary world. Cooperation with young artists and curators is also of a high priority for the Institute, keen to support the talented youth. Among numerous projects should be mentioned the joint contest with the Shcherbenko Art Centre «MUHI (Young Ukrainian Artists)» as well as the «New directions» platform (initiated by curators Andriy Sydorenko and Iryna Yatsyk) under which held annual collective exhibitions, such as: «Collective dream» (2011), «Social euphoria» (2012) and «Industrial Eden» (2013) and others. MARI accomplishments in the exhibition activity are the result of constant efforts of the professionals who cooperate with the leading artists, as well as with the numerous partner organizations and patrons of art. We would like to express our sincere gratitude to all who contributed to support and development of the contemporary art in Ukraine. Among them: Artcult foundation, Arts Trend Company and many others. Natalia SHPYTKOVSKA, exhibition director

EXHIBITION ACTIVITY OF THE MODERN ART RESEARCH INSTITUTE

www.artcult.org.ua

ПАМ’ЯТНИК ПАМ’ЯТНИКУ 55-та ВЕНЕЦІЙСЬКА БІЄНАЛЕ MONUMENT TO A MONUMENT 55TH VENICE BIENNALE

Україна бере участь у Венеційській бієнале з 2001 року, і вже представила імена таких відомих художників, як Віктор Сидоренко, Оксана Мась, Арсен Савадов, Олег Тістол, Борис Михайлов, Сергій Братков, Олександр Гнилицький, Микола Бабак… Український проект представлений ІПСМ на 55-й Венеційській бієнале, — це новий підхід, оскільки цього разу комісар і куратори вирішили, відмовившись від сучасної класики, показати експериментальну творчість молодих: Гамлета Зіньковського, Жанни Кадирової, Миколи Рідного. Ці художники, об’єднані у проекті «Пам’ятник пам’ятнику», творять на межі «сьогодні» і «завтра», замикаючи ланцюг часу. Генерація 30-річних — це нове покоління в українському мистецтві, чия творчість гостро актуальна і безкомпромісна у прагненні вловлювати дух часу й адекватно передавати його. Вони відстоюють право на об’єктивність власного бачення соціальної, ідеологічної, історичної, естетичної і навіть фізичної реальності. Водночас їм притаманна нова толерантність — така, що нічого не відкидає. Уникаючи безпосереднього політичного протистояння минулому, вони поринають у минуле, створюючи колаж меморіально-історичних вимірів. Вибір назви для українського проекту у Венеції було підказано одним із творів Жанни Кадирової, в якої одного разу виникла ідея «завуальованого» пам’ятника — пам’ятника кому і чому завгодно, чистій історичній потенційності. Накинене згори полотно приховує обриси певного об’єкта, який підлягає героїзації. Роботи художників, виставлені в Українському павільйоні, віддзеркалюють різні принципи, методи, підходи до меморіальної функції мистецтва. Вони не зведені до єдиного знаменника і єдиного «візуального режиму», а зачіпають абсолютно різноманітні сфери формального, соціального, ідеологічного, політичного, онтологічного. Проте зі всього цього різноманіття викристалізувався доволі об’єктивний зріз часу і його інтенцій: пошуки нового героя, нової утопії, нового бачення. Ukraine has been taking part in the International Art Exhibition in Venice since 2001, presenting its prominent artists, such as Victor Sydorenko, Oksana Mas, Arsen Savadov, Oleg Tistol, Boris Mikhailov, Sergey Bratkov, Oleksandr Gnylytsky, Mykola Babak… Ukrainian project by Modern Art Research Institute at the 55th Venice Biennale demonstrated a new approach in the presentation of the country, since this time commissioner and curators decided against contemporary classics in favor of experimental young artists: Gamlet Zinkovskyi, Zhanna Kadyrova, Mykola Ridnyi. They are united under the project title «Monument to a Monument» and operate on the edge of yesterday and tomorrow, linking the chain of times. The new generation in Ukrainian art, in their 30th, is genuine and uncompromising in their desire to sense the spirit of time and adequately reproduce it. They are defending their right to have their own objective view of social, ideological, historical, aesthetic and even physical reality. However, a new tolerance is their distinctive feature. They do not reject anything, avoiding direct confrontation with the past. Instead they delve deeply in past, creating a collage of historical and memorial dimensions. The title for Ukrainian project in Venice has been suggested by the work of Zhanna Kadyrova, who once had an idea to create a «veiled» monument, a monument to anyone or anything at all, a Sheer Historical Potentiality. The sheet, covering an object, hides some obscure figure that yet has to become a subject of heroization. The art works, exhibited in Ukrainian pavilion, reflect different principles, methods, approaches to memorial function of art. They are not reduced to a common denominator and common visual routine, but cover a wide range of formal, social, ideological, political and ontological aspects of reality. Nevertheless, all this diversity produces quite objective profile of our time and its intentions: the search for a new hero, new utopia and new vision.

Monument to a monument COVER5.indd

Пам’ятник пам’ятнику / Monument to a Monument

Ukrainian pavilion Hamlet Zinkovskiy Zhanna Kadyrova Mykola Ridnyi

Monument to a Monument

Ukrainian pavilion Hamlet Zinkovskiy Zhanna Kadyrova Mykola Ridnyi

17.05.201

ЖОРНА ЧАСУ 50-та ВЕНЕЦІЙСЬКА БІЄНАЛЕ MILLSTONES OF TIME 50TH VENICE BIENNALE

2003 року Інститут проблем сучасного мистецтва презентував авторський проект Віктора Сидоренка «Жорна часу» на 50-й Венеційській бієнале. Витриманий в руслі неокласики, проект показав багатопланову мультимедійну візуальну систему, яка поєднує, з одного боку, живопис, де час ущільнено, сконцентровано, домислено, з іншого, — відео, де час розгорнуто, і документальну анонімну фотографію, яка відображатиме дзеркальну поверхню і кристалічний об’єкт — люмінофор. Головною темою проекту є час, який перемелює, перетирає людей, втягує їх у виснажливий рух по колу, йде і знову повертається. Автор прагне показати швидкоплинність і руйнівну дію часу. Крім того, в проекті чимало ідеологічних нашарувань — це і елементи старіння фрески як символу національної традиції, і роздуми про Двадцяте століття як епос насильства і конфліктів. In 2003 the Modern Art Research Institute presented Victor Sydorenko’s project «Millstones of Time» at the 50th Venice biennale. Arranged in the neoclassical manner, the project displayed a multidimensional multimedia visual system, integrating fine art with its compressed, concentrated, conjectured time; video, where time unfolds; and documentary photography that reflects mirror surface and crystalline object — luminophor. The main theme of the project is time that mills men, draws them into exhausting circling, leaves and comes back again. The artist aimed to show transience and destructive influence of time. In addition, the project reveals a variety of ideological layers, such as elements of fresco decay (with fresco being a symbol of national tradition) or reflections on the twentieth century as an era of violence and conflicts.

ДНІ УКРАЇНИ В ЛОНДОНІ ГАЛЕРЕЯ SAATCHI DAYS OF UKRAINE IN LONDON SAATCHI GALLERY

На цей час одним із магістральних викликів у процесі незворотної інтеграції української культури в контексті світової демонструє: сучасне українське мистецтво презентує феноменологію безперервного процесу, яке має власну картину еволюції. Таке завдання створює потребу в проектах, що репрезентують Україну на міжнародному рівні за участю визнаних митців старшого і молодшого поколінь, чия робота показує різноманітність українського найновішого мистецтва. Презентовані художники зосередили увагу на ключових тенденціях і змінах в українському мистецтві за останні два десятиліття. Старше покоління, усвідомлюючи яскравий сплеск 1990‑х, в результаті якого дві основні школи, котрі визначили появу українського мистецтва цього періоду, визначало б це явище як постмодернізм й абстрактний неоаванґард. Основними представниками цих двох рухів були художники, залучені до виставки. Вони відстежували творчий шлях незалежної України, починаючи з певних давніх-давен. Молоді художники 2000‑х, втім, жодного разу не опинилися менш яскравими. Вони знаходяться у пошуках стилю власної індивідуальності, їх внесок у процес, продовжуючи напрям, встановлений попередниками, але в іншому формальному й семантичному діапазоні, використовували потужні можливості ЗМІ. Незважаючи на вік, художники вбачали значний інтерес до їх праці посеред світу контемпорарного мистецтва. Українські митці є одними з найпомітніших і визначних діячів сучасного мистецтва, яким поталанило висловити культурну специфіку і самобутність країни з акцентом, поставленим на ідеї культурної цінності. Ці художники були визнані серед впливових експертів провідних світових музеїв, у тому числі у Великій Британії, де цінуються їхні праці. Їх творчість є формою уособлення України на численних міжнародних виставках, аукціонах і бієнале. Менше з тим, це було вперше, коли Фонд Фірташа підтримав колективний проект, що об’єднує різних представників сучасного мистецтва художньої сцени України. Currently, one of the main challenges in the process of irreversible integration of Ukrainian culture within the context of world culture is demonstrating that Contemporary Ukrainian Art is a holistic phenomenon and a continuous process with its own pattern of evolution. This challenge creates the need for projects which present Ukraine on an international stage, with the participation of recognized and accomplished artists of both older and younger generations, whose work demonstrates the diversity of Ukrainian Contemporary Art. The featured artists draw attention to the key trends and developments in Ukrainian art over the past two decades. The older generation represents the vivid splash of the 1990s, which resulted in two main schools that determined the appearance of Ukrainian art of that period — the Post-Modern Figurative and the Abstract Neo-Avant-Garde. The main representatives of these two movements have been included in our exhibition. They have followed the artistic path of independent Ukraine from the early days. Young artists of the 2000s, however, are by no means a less vivid. They are in search of their own individual styles, their own contribution to the process, continuing the direction set by their predecessors, but already in a different formal and semantic range, and with an arsenal of different media. Despite their age, all artists have already seen considerable interest in their work among the art world. The artists in the project are among the most visible and prominent figures of the Ukrainian Contemporary Art scene, who managed to clearly express the cultural specificity and autonomy of our country with an emphasis on cultural value. These artists have been recognized by influential experts and leading museums, including from the UK, where many works are highly regarded. Their creativity is the face of Ukraine at numerous international exhibitions, auctions and biennale. However, it was for the first time that Ukraine presented, under Firtash Foundation support, a collective project, bringing together the various representatives of Ukraine’s Contemporary Art scene, who determine its general direction and momentum.

ДНІ УКРАЇНИ В ЛОНДОНІ ГАЛЕРЕЯ SAATCHI DAYS OF UKRAINE IN LONDON SAATCHI GALLERY

У НАШОМУ РАЇ IN OUR PARADISE

Виставка в залі Інституту проблем сучасного мистецтва — концептуальний проект, векторальна ідея якого полягає у художньому діалозі поезій Шевченка із творами сучасного мистецтва. Образ Раю — один з головних в його творчості. Назва проекту — рядок з відомого вірша. Волею долі більшу частину життя він провів за межами Батьківщини, душею линув до неї. «Раєм» бачив він Україну — прекрасну землю з чудовою природою та красивим, працьовитим і волелюбним народом. Однак глибоко і пристрасно аналізуючи її історичний поступ, особливості національного буття, Шевченко ніколи не лестив читачеві, примушуючи його замислитися над українськими драмами та проблемами, відповідати на гострі, критичні, жорсткі запитання. Чому ми й досі не навчилися жити у «своєму домі»? Що заважає Україні на шляхах незалежності і розвитку? Невже тільки «доборовшись до самого краю» наш народ може осягнути бачення майбутнього? Над цим розмірковують сучасні митці. У живописі, графіці, фото та відео вони створюють свою, розпочату Шевченком, «Живописну Україну». Уважно вдивляючись у навколишній світ, ставлячи свої питання до традиційних вимірів національного міфу, трагічних суспільних катаклізмів, вони продовжують і розвивають великі Шевченківські теми — природи і людини, боротьби за свободу, мрій про майбутнє. Рядки Шевченка окреслюють художній простір, визначають його динаміку і напругу. І тут в коло роздумів Поета входить новий досвід, часто парадоксальний і неоднозначний, де в драмах сучасної України прозоро проступають відгомони його образів, ті «вічні українські питання», відповісти на які має країна і кожен з нас. Проект «У нашому Раї» був також представлений в галереї Saatchi, в Лондоні. The exhibition dedicated to anniversary of the great Ukrainian poet Taras Shevchenko initiated by the Modern Art Research Institute is a conceptual project. Its general idea is presented in the artistic dialogue between Taras Shevchenko poetry and the contemporary art. The symbol of Paradise is the principal one in his works. One of his poetry strophes is chosen for the title of the project. By the will of fate Taras Shevchenko spent the major part of his life abroad, far from Ukraine, but his soul always stayed at his Motherland. He saw Ukraine as Eden, a wonderful country with colorful nature and beautiful, free, working people. Although while thoroughly analyzing Ukrainian history, specific characteristics of the national being, Shevchenko never tried to please the readers. He made them thinking about the national dramas and problems, solving acute and critical issues. Why have not we learnt to live at our own house till now? What are the obstacles for Ukraine on the way to independence and free development? Why only «having struggled to the end» we can grasp the true vision of the future? These questions are the objects for modern artistic researchers. Artists create their own «Colorful Ukraine», born by Taras Shevchenko, in paintings, graphics, photo and video. Looking attentively at the surrounding world, asking their own questions on the traditional dimensions of the national myth, tragic social cataclysms, they follow and develop Shevchenko’s great themes — nature and person, fight for freedom, dreams about the future. Taras Shevchenko poetry enlightens artistic space and creates its dynamics and tension. And here new experience enters Poet’s circle of thoughts, this experience is paradoxical and ambiguous, where shades of his symbols and «Ukrainian eternal questions» become transparent within dramas of present Ukraine, requesting the country and each of us to solve them. The project «In our Paradise» was also exhibited in Saatchi Gallery, in London.

КОЛАЙДЕР COLLIDER

«Колайдер» — один з проектів провідного наукового співробітника Інституту проблем сучасного мистецтва, Оксани Чепелик, що успішно був представлений в Україні та за кордоном. Перша частина проекту «Колайдер», що демонструвався в рамках І Київської Бієнале сучасного мистецтва ARSENALE 2012, представляла панорамну презентацію всесвітніх найдраматичніших політичних подій: Даллас, Техас, США, місце вбивства президента Джона Ф. Кеннеді 1963 року; Лос-Анджельський Бунт, в результаті цинічного вбивства поліцейськими чорношкірого 1992 року, важлива віха в становленні антирасистської свідомості; Російський Білий Дім, Москва, місце невдалого Серпневого путчу противників Михайла Горбачова 1991 року, що призвів до розпаду Радянського Союзу; Площа Незалежності, Київ, Україна, місце подій Помаранчевої революції 2004–2005 років. Ці місця є фокусними пунктами багатьох потоків — культурних, політичних, потоків капіталу — і їх гострі моменти вступили в глобальний вернакуляр. 2013 року проект «Колайдер» було номіновано на британську премію ARTRAKER AWARD 2013 Awarding Creativity in Art and Conflict. Друга частина великого довготермінового проекту вперше було репрезентовано 21 лютого, наступного дня після трагедії на вулиці Інститутській, у рамках Міжнародного фестивалю «Сараєвська зима ’2014», присвяченому 100 річчю Першої світової війни. Проект являє собою арт колайдер, в якому часо-простір відображається як панорамна відеопроекція, що складається із 24–60 відеофрагментів, яка обертається з прискоренням, активуючи механізм аудіовізуальних стрибків, де певні фрагменти поступово заміщаються архівним відео. Мистецтво стає свідоцтвом сьогоднішньої соціальної дійсності і його травм. Це запрошення разом випробувати складність світу, маючи справу з насильницькими конфліктами, соціальним зрушенням і подіями війни, які вплинули на подальший історичний розвиток. COLLIDER is a panoramic presentation by Oksana Chepelyk, one of the leading researchers at the Modern Art Research Institute, about some of the world’s most perilous political flashpoints: Dallas, Texas, USA, site of the 1963 John F. Kennedy assassination; Watts area of Los Angeles, site of the LA Riot, the Russian White House, Moscow, site of a 1991 failed coup against Mikhail Gorbachev in Soviet Union; Independence Square, Kiev, Ukraine, site of 2004–2005’s Orange Revolution events. These sites are the focal points of multiple flows — cultural, political, capital — and their critical moments have entered into a global vernacular. COLLIDER project was nominated to British ARTRAKER AWARD 2013 Awarding Creativity in Art and Conflict. For the first time COLLIDER was shown within the І-st Kyiv Biennale of Contemporary Art ARSENALE 2012 as a 7channel video installation. The second part of a large, longterm project, for the first time was presented on February 21, 2014, the next day after the murders on the Institutska Street in Kyiv, within the framework of the International Festival «Sarajevo Winter 2014» «PAFF (Peace, Art Freedom)», dedicated to the 100th anniversary of the World War I. In the project, time space is presented by panoramic video projection that consists of 24–60 fragments of moving images, which are revolved with acceleration in an artistic collider, activating a mechanism of audiovisual jumps where certain fragments can gradually be substituted by archival videos. An art testifies today’s social reality and its traumas, as records of contemporaneity for sake of the future. It is an invitation to co-experience the complexity of the world, dealing with violent conflicts, social upheaval and war events, that took place in different urban landscapes, which had influenced subsequent historical development.

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ЕДЕМ INDUSTRIAL EDEN

Бажання випередити час і першим на Землі скуштувати заборонений плід науково-технічних досягнень стає найбільшою спокусою і яблуком розбрату людства. Позбуваючись за допомогою автоматизації зайвої розумової та фізичної праці, людина отримала можливість насолоджуватися життям. Але саме життя від цього стало подібним до промислового технопарку, заповідної зони розвитку й виробництва машин. Більшості людей у цьому житті надається роль обслуговувального персоналу якщо не для машин, то для політичних і економічних технологій. І хоча людина, як і раніше, тішить себе думкою, що техніка створена лише аби забезпечити райське життя, очевидним стає інше: комфорт і спокій залежать тепер від справності механізмів індустріального едему. Індустріальний едем — це те, що більшість жителів планети прагнуть створити в себе вдома, аби відчути себе єдиними людьми на всій Землі, яким настільки поталанило. Бажаючи першими доторкнутися до відкриттів, які здатні змінити світ до невпізнаваності, люди облаштовують свої житла подібно до невеликих заводів, напханих провідними технологіями. Ніщо в цих умовах не приносить такої ейфорії, як оновлення комп’ютера, телефону або авто. Кожну із цих речей можна легко полагодити або замінити на нову, незгіршу за колишню. Це надає приємного передчуття того, що свято оновлення закінчиться нескоро. З того самого кута зору людина сьогодні дивиться й на своє тіло. Серійне виробництво здається єдиним, що на практиці здатне продовжувати й поновлювати існування речей, вселяючи майже сакральну віру у вічне життя людей. These days desire to be ahead of one’s time and to be the first human to taste the forbidden fruit of the scientific and technical progress becomes the greatest temptation and apple of discord for the mankind. Man, released from unnecessary intellectual and physical labor by automation, gets a chance to enjoy life. Yet life itself now resembles an industrial park, a preserve for producing and developing machines. Majority of people are assigned the role of maintenance staff either of machines or political and economic technologies. And though man finds comfort in illusion that technology is designed only to guarantee him paradise on earth, it becomes clear that all this comfort and self-control now depend from the operability of this industrial Eden. Hoping for the saving grace of technology, people trust themselves no more. Wishing to be the first users of the discoveries, that are able to dramatically change the world, many people equip their housings with advanced technologies, so they start to resemble the small factories. Nothing becomes so euphoric, as getting a new computer, a cell phone or a car. Any of these things may be easily repaired or replaced by a new one, undistinguishable from the old. This creates a pleasant anticipation of long-lasting renewal feast. The human body is being viewed from the same perspective as well. Serial production seems the only mean to extend the existence of things and revive them, almost suggesting the sacred faith in eternal life.

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ЕДЕМ МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ INDUSTRIAL EDEN MYSTETSKY ARSENAL

СОЦІАЛЬНА ЕЙФОРІЯ SOCIAL EUPHORIA

Міфи — те, що скріплює суспільство, змушує всіх працювати як єдиний організм, долаючи кордони відмінностей. Однак варто лишень скріплюючій речовині підвищити свою щільність, як люди починають задихатися від схожості, нездатності реагувати на світ інакше. Вони можуть навіть не усвідомлювати, що їхнє тотальне напівміфічне сприйняття грає з ними злий жарт, роблячи їх жертвами ідеологічної системи. Чим вищий у суспільстві градус міфічного сприйняття, навіяного строкатим політичним дизайном, незалежно від того, які гасла в ньому декларуються, тим більше шансів для абсолютизації влади, переходу до авторитарного правління. Ідеальною умовою для посилення дискурсу влади є віра більшості у рятівну дію будь-якої ідеології, в людину, яка може все змінити, вирішити всі соціальні проблеми. Однак інтерес до цього часто викликаний не осмисленням того, що відбувається, а грою уяви, котра творить емо- ційний сплеск, яскраву ейфорію напередодні міфічних змін. Ця гра зі своїми емоціями потребує не тільки героя, але і ворога. Ідеологи міфів інтуїтивно розуміють, що навіть якщо ворога немає, то його потрібно вигадати, адже тільки поступове «подолання» супротивника гарантує їхньому героєві довгу славу. Відсутність або втрата антигероя дивним чином буде асоціюватися з поразкою. Тому ворога потрібно ефектно і планомірно перемагати у важких сутичках, хоча б інсценованих. І не так уже й важливо, чи відчуває ворог якийсь вплив за межами інформаційної блокади. Адже головне — це концентрація і підтримка високого градусу соціальної ейфорії. Соціальна ейфорія подібна до азартної гри: її важко зупинити, вона переривається ненадовго, лише коли хтось крупно виграє або програє, а по тому — новий оберт колеса фортуни. Життя і розум людей, а також доля суспільства — в руках випадку. Myths are the cementing material of society that urges everyone to work as a single body, overstepping the limits of individual differences. However, if the material is too dense, people start to suffocate from similarities. They probably do not understand that their totally myth-like perception of the world does them no good and turns them into the slaves of the ideological system. The higher the level of mythological perception in society is the more chances are for the transferring to the absolute power and authoritarian rule. The perfect condition for strengthening the power discourse is the faith in salvation through any ideology, the faith in a person that can change everything and solve all social troubles. Nevertheless, these faith and demand for a leader are often caused not by comprehension of the present situation but by fantasy that produce emotional outburst and euphoria before the mythical changes. This game with emotions needs not just a hero, but also a villain. The ideologists of myths understand, that even if there is no enemy, it has to be created, as only constant overcoming of antagonist grants fame. Lack or loss of anti-hero means defeat. That is why an enemy should be defeated continually in the fierce fights, even if they are set up. The significance of an enemy on the other side of «iron curtain» is not relevant. What really matters is concentration and maintaining the high level of social euphoria. The social euphoria resembles gambling: it is hard to stop, pauses are short (if someone has big winnings or loss), and then goes another turn of fortune’s wheel. Life and mind of people, as well as the fate of society, are ruled by chance.

СОЦІАЛЬНА ЕЙФОРІЯ SOCIAL EUPHORIA

ДВАДЦЯТЬ РОКІВ ПРИСУТНОСТІ 20 YEARS OF PRESENCE

Що означають двадцять років Незалежності для українського мистецтва? Незалежність — це передусім відповідальність, тож українське сучасне мистецтво є красномовним доказом того, що в Україні впродовж останніх двадцять років мали місце не лише помилки, і нам є чим пишатися. Художники, роботи яких увійшли до проекту «Двадцять років присутності», вже давно здобули статус «міжнародного значення». Сьогодні ми маємо право твердити, що українське мистецтво перетворюється на своєрідний національний бренд, вільно конвертований у широкому світовому контексті — це визнають відомі мистецтвознавці та колекціонери. Безумовно, у кожної країни є власна художня традиція, свій спосіб спілкування мовою образів. Стиль, який може ототожнюватись із національною школою мистецтва, включає розмаїття художніх явищ. Переважною більшістю учасники проекту «Двадцять років присутності» працюють в традиційних для України медіа, укорінених в історію нашої образотворчості. Це перш за все живопис: простір тих енергій, котрі працюють безпосередньо з нашими відчуттями. Й усі вони формують «контекст»: простір, в якому особисті, внутрішні оцінки починають існувати нарівні із зовнішніми. В цьому контексті мистецтву часів Незалежності вдалося зробити прорив до того контакту із глядачами, котрі стають співтворцями й учасниками художнього процесу — осмисленого та глибокого. 20 years of Independence — what does this mean for Ukrainian art? Independence is always about responsibility; and it is modern Ukrainian art that gives us more evidence of Ukraine having something to take pride in, rather than feel sorry about, throughout these two decades. The artists whose works were includet into the 20 Years of Presence Project earned their «international status». One is now free to call Ukrainian art a national brand freely convertible in the wider global context and recognized by both reputable art connoisseurs and renowned collectors. Every nation surely has an artistic tradition, a way of communication with visual images of its own. A style that can be linked to the national school of art includes a palette of artistic phenomena. Most of the participants of the 20 Years of Presence Project use the media that are traditional for Ukraine and deeply rooted in the history of our pictorial art. First, it is painting, the expanse of those energies that directly talk to our feelings. They all create «a context», that is, an environment where personal internal scales begin to coexist in parallel with external ones. In this regard, the art of the Independence era has made it to break through and establish a contact with audience that makes it co-creator, co-participant of art creation process, the sense-bearing and emotion-deep one.

КОЛЕКТИВНІ СНОВИДІННЯ COLLECTIVE DREAM

Тоталітарна епоха виховувала людей з романтичним вогнем в очах і мрією про загальнолюдські цінності, що вражали незбагненністю. Політ їхньої фантазії долав будь-які перешкоди і непомітно для них самих здолав головну з них — це відчуття реальності. Адже виявилось, що будуючи світле майбутнє, вони вдосконалюють не дійсність, а засоби самонавіювання. Сьогодні соціальна утопія сприймається як яскрава казка, яка захоплює та веде у подорож крізь час та простір, але водночас це привід для рефлексії, перевірки свідомості на здатність відрізняти бажане від дійсного. Перетворити життя на яскраве сновидіння пропонують і зараз. Утративши пильність в обіймах технологій, кожен, хто не хотів би аби вона була лише сном, прагне завдяки можливостям гри із свідомістю набути іншу «віртуальну тілесність», яка дає реалістичні відчуття соціально-генетичної вищості. Самовпевнене прагнення не бути собою легко переростає у колективну деперсоналізацію, у якій важко визначити, з ким ти спілкуєшся та до кого звертаєшся в кожному окремому випадку. Адже залежно від ситуації ролі змінюються, не лишаючи й сліду від попередніх. В умовах легких способів підвищення власної самооцінки та дефіциту самокритичності заклики прокинутися від ілюзій стають нестерпними, адже відволікають від охопивши свідомість галюцинацій. Але віра у техногенний рай врешті перетворюється на «усвідомлену необхідність», добровільну ізоляцію від дійсності, що опиняється «поза зоною досяжності» уваги, а медіапростір позбавляє не лише зайвого клопоту особистої присутності, а й необхідності мати власну думку. Totalitarian epoch brought up people with romantic fire in their eyes and dreams about general human values, which were hard to grasp. Flight of their imagination was breaking all the obstacles and invisibly for them overcame the major one — the sense of reality. As suddenly it appeared that while creating the future they enhanced not the reality but the means of self-deception. Nowadays social utopia is accepted as a beautiful fairy tale, which captures us and takes to the journey through the time and space. But at the same time it is a reason for the reflection and checking of the ability to differentiate between the desirable and the real. Even now there are numerous proposals to turn the life into the fancy dream. Having lost circumspection under the technology care everyone, who would wish it to be not only a dream, plays with consciousness and therefore strives to acquire «virtual corporeality» that gives a realistic feeling of social-genetic prevalence. Overconfident desire not to be oneself easily turns into the collective depersonalization within which it is difficult to define the object of communication in each specific dialogue. As depending on the situation the roles change leaving no trace of the previous ones. With the easiness to upraise self-esteem and lack of self-critique the calls to wake up from illusions are unbearable, as they distract from the hallucinations, which caught the consciousness. The belief into the technological heaven finally transforms into «the conscious necessity», voluntary isolation from the reality, that appears to be «inaccessible» for the attention, while media space does not only deprive of the unnecessary need of the personal presence but also of the personal opinion.

ЗАСЛІПЛЕНІ КРАСОЮ BLINDED BY THE BEAUTY

Існує думка, що сучасне мистецтво, як і актуальна культура в цілому, — явище доволі жорстке. Вважати його «красивим» — поганий тон. Частіше підкреслюють його негативні принади: епатажність, нігілістичність. Невже цінність прекрасного лишилась прерогативою класичної естетики? З початку ХІХ ст., з епохи романтизму, художник звик дратувати глядача. Пріоритетною для нього стала естетична категорія величного, що відкриває нові, неприємні істини про світ і місце людини в ньому. Процедура розширення свідомості, виходу за рамки звичного — ініціація, яку мусить пройти кожний, хто вирішить долучитися до сучасного мистецтва. Тому драматична колізія зштовхування величного з прекрасним знову і знову розігрується на наших з вами очах. Прекрасне завжди частково інфіковане величним. У яких лише відхиленнях від естетичної норми не знаходили «істинну красу»: у потворності, перверсії, хаосі. Питання залишається відкритим. І саме в цьому його привабливість. Переломним моментом у розумінні краси стала «Смерть Бога», яку проголосив Ніцше. Традиційно прекрасне у «світі земному» було відображенням «світу божественного», доказом існування Абсолюту: розумного й гармонічного начала. Після його символічного скасування, дзеркально змінилась уся картина світу. Про наслідки цього сказано багато: в «крижаному повітрі сучасності» стала очевидною «прозорість зла». Проте й після десакралізації мистецтво переживало спалахи краси ще більш гостро — як інсайти. Естетичні утопії народжувались одна за іншою. It is generally accepted that the contemporary art as well as the actual culture is a rigid phenomenon. To consider it as a «beautiful» is a poor tone, more often it is endowed with negative charm, shocking and nihilistic traits. This is a common view, but is that so? Has the value of beauty been left as the perquisite of classical aesthetics? From the beginning of the 19th century, an epoch of romanticism, the artist got used to irritate the common viewer. The esthetical category of «sublime» became a priority; it discovered new uncomfortable truth about the world and a human place in it. The procedure of expanding consciousness, overcoming beyond the usual is an initiation for everyone joining contemporary art. Therefore the dramatic collision between sublime and beautiful takes place again and again. Beautiful is always partly infected by the sublime. We even found beauty in ugliness, perversions and chaos. The question remains open, that is why it is still attractive. «Death of the God» proclaimed by Nietzsche became a breaking moment for understanding of «the beautiful» meaning. Traditionally beauty in the human world was a reflection of «God’s world», confirming the existence of Absolute, rational and harmonic beginning of all. After its symbolic annihilation the picture of the world radically changed. Much has been said about the consequences: «the transparency of evil» became evident in the «freezing air of the present». Nevertheless even after its desacralization art experienced flashes of the beauty even stronger, selectively, as insights. Aesthetic utopias were born one after another.

ГРОМАДЯНСЬКИЙ МІСТИЦИЗМ CIVIL MISTICISM

Розвиток революційних подій в Україні спростував вже не одну конспірологічну теорію, отже, не все, що відбувається, можна легко пояснити за допомогою логіки. Здогадки завжди йдуть позаду будь-яких дій, до того ж, потрібен немалий час для того, аби зрозуміти, чим вони підтвердилися. Усвідомлення власної участі у мінливому процесі змін, що дає ментальні надії, прибирає як фобії, так і страхи, звільняючи могутні сили на боротьбу з будь-якими спробами експансії. При цьому художник залишається митцем без нав’язаних і примусових дій. Саме йому вирішувати — чи пропускати крізь себе реалії. Кожен обирає свою точку опори, своє культурне зрушення в бік протестів чи самосвідомого ігнорування. Проект «Громадянський містицизм» пропонує відстежити в хронологічному порядку трансформований роздум авторів в суспільстві, зняти умовну завісу «незрозумілого мистецтва» або мистецтва для «розуміючих». Це мистецтво про наше з вами «сьогодні», сформоване на досвіді пережитих емоцій, мистецтво, що йде пліч-о-пліч із глядачем, не відштовхуючи його і не відсторонюючи. Переважна більшість робіт авторів була створена в період суспільного піднесення, які відображали мирні демонстрації та категоричні настрої з боку правлячої системи, що закарбувались в пам’яті втратою людських життів. Due to recent revolutionary changes in Ukraine many people have witnessed the emergence of new social relations, developing not under control, but due to self-organization and public initiative. Events in Ukraine have denied many conspiracy theories and proved that not everything can be easily explained by logic. Guesses always go behind any action and require considerable time to prove their plausibility. Awareness of own participation in the process of changes gives millions of people belief, removes their phobias and fears, releasing powerful forces to fight any attempts of invasion. In this case, the artist is an artist with no imposed or enforced actions. It is up to him to decide whether to pass the realities through himself. Everyone chooses his foothold, whether to join protests or demostrate perceived neglection. The project “Civil mysticism” offers to trace the chronology of the authors’ transformed thinking in society, to remove the conventional veil of «unclear art» or art for «those able to understand». This art is about our «today» born from experience of suffered emotions. It goes hand to hand with the spectator not separating or pushing him aside. The majority of the art works were created during the social upheaval and reflect peaceful demonstrations against uncompromising mood of the ruling system, etched in the memory by the loss of human lives.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС МОЛОДИХ ХУДОЖНИКІВ МУХІ ALL-UKRAINIAN CONTEST OF YOUNG ARTISTS «MUHI»

Щорічно за ініціативи Щербенко Арт-Центру Інститут проблем сучасного мистецтва виступає партнером всеукраїнського конкурсу молодих сучасних художників. Творчість молодих митців є відображенням соціальних умов життя у певному суспільстві. Молоді художники реагують різко, іноді безкомпромісно, саме тому так часто важко відірвати погляд від їхніх робіт, вбачаючи в них щось до болю знайоме, щось, що так і не результувалось у нашій свідомості в оформлену думку. Художник постійно перебуває в пошуку, який по суті є абсорбуванням образів, інформації, емоцій, вражень. І весь цей досвід він свідомо чи несвідомо відображає у роботах, і це наділяє їх безліччю смислів, які іноді спрацьовують як передбачення, як попередження. А іноді й сам глядач наділяє роботу додатковими змістами, прагнучи вгледіти в ній достовірне відображення дійсності; це і є інтерпритацією, концепцією смерті автора, тезою стосовно тому, що кожна людина є митцем, активною роллю глядача, який продовжує «творити» роботу навіть після її створення. Соціально-критичне мистецтво наділене викривальним і дидактичним потенціалом, що робить його важливим не лише у сфері культурного життя, а й життя соціального. Творча інтуїція, передчуття певних соціальних зрушень впливає на зміну функції робіт з критичної на майже пророчу. І з кожною такою зміною у суспільстві роботи набувають все нових і нових змістів, реактуалізуються та вже набувають терапевтичного ефекту, оскільки часто твори мистецтва виражають саме ті емоції, що стали для нас несказаними словами або сублімованими враженнями. Молоді митці тонко відчувають пульсацію суспільного життя, тому що усвідомлюють призначення змінювати, пробуджувати, створювати. The Modern Art Research Institute became a platform for All-Ukrainian contest of young contemporary artists «MUHI» initiated by Shcherbenko Art Center. Creativity of young artists is a reflection of the social life conditions in a particular society. Young artists react sharply and sometimes uncompromisingly. This is why it is often so difficult to look away from an artwork, seeing it as something painfully familiar, something that has not happened in our minds as the design idea. The artist is constantly on the lookout, essentially absorbing the images, information, emotions and experiences. And this whole experience consciously or unconsciously is reflected in the artworks and gives them a variety of meanings, which sometimes act as a foresight warning. Sometimes the viewer himself gives the work additional meanings, trying to see in it fair reflection of reality; this is the interpretation, the concept of the author’s death, the thesis that every human being is an artist, who continues to «create» a work even after it is created. Socio-critical art is endowed with an accusatory and didactic potential, which makes it important not only in the sphere of cultural life, but also social life. Creative intuition, premonition of certain social events changes the function of the critical works on almost prophetic. With each such change in the society the works are becoming more and more meaningfull while reactualizing and acquiring a therapeutical effect, as often it is a work of art that expresses the emotions that were our ineffable words or sublimated impressions. Young artists feel a pulse of public life, because they realize that their mission is to make changes, to awaken and to create.

ТЕАТР БЕЗ ТЕАТРУ THEATER WITHOUT THEATER

Розпочинаючи програму «Театр без театру», в Інституті проблем сучасного мистецтва прагнули надати можливість сучасним сценографам виявити ідеальне уявлення про фах, матеріалізувати в експозиційному просторі їхню особисту рефлексію на власне мистецтво. Ситуація при цьому створювалася максимально відкрита: без вікових, ієрархічних (за досвідом, соціальним статусом) і жанрових обмежень. Крім суто утилітарних, призначених для втілення на сцені ідей, виставка продемонструвала, що сценограф передусім є художником. І щоб він не робив, вирішальним завжди залишатиметься його хист. Адже навіть ескізи видатних театральних майстрів, коли відходять в історію вистави, для яких вони їх робили, ми сприймаємо не лише як своєрідні коментарі або ключі до тих зниклих спектаклів, але й як самостійні твори. Створюючи цей проект на перетині театру і візуального мистецтва, Інститут, з одного боку, розширює поле досліджень, з іншого, не замикаючись на винятково академічній, кабінетній роботі, суто теоретичних заняттях, намагається впливати на мистецький процес. The program «Theatre without Theatre» was initiated at the Institute of Contemporary Art in order to enable the advanced stenographers to reveal the ideal representation of their profession and materialize their personal reflection on own art in the exposition space. Thus the conditions were made as open as possible — without age, hierarchical (from experience, social status) and genre restrictions. In spite of purely utilitarian, designed for implementation on the stage ideas, the exhibition demonstrated that a stenographer is first of all an artist. Whatever he did, his talent is crucial. After all, even sketches of prominent theater designers, as part of the performance history, for which they were created, we see not only as a kind of commentary or keys to the missing performances, but also as separate art works. Creating this project at the intersection of theater and visual arts, the Institute, on the one hand, is expanding its field of research, on the other, trying to influence the artistic process, not confined solely to the academic, cabinet work and purely theoretical studies.

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ІПСМ MARI ACADEMIC ACTIVITY

ІПСМ — єдина науково-дослідна установа в Україні, що здійснює фундаментальні наукові мистецтвознавчі та культурологічні дослідження в усіх галузях сучасного мистецтва (візуальне і театральне мистецтво, музика, кіно, архітектура, дизайн), відстежуючи й аналізуючи як усталені форми сучасного мистецтва, так і останні новації та тенденції розвитку в мистецькому середовищі та суспільстві в цілому. Інститут постійно організовує, а також бере участь у конференціях, семінарах, круглих столах, видає колективні та монографічні праці співробітників, а також — з середини 2000-х — серію з семи періодичних збірників наукових праць різного спрямування, визнаних Департаментом атестації кадрів МОН України як фахові з мистецтвознавства, культурології й архітектури, а також включених до міжнародних електронних наукометричних баз. Неперіодичний альманах «Арт-Курсив» покликаний до оперативного моніторингу актуальних питання світового й національного контемпорарі-арт. Різнобічна наукова діяльність ІПСМ впроваджується авторитетним колективом, який об’єднав академіків і членів-кореспондентів НАМ України, народних художників і народних артистів, заслужених діячів мистецтв, професорів і доцентів, докторів і кандидатів мистецтвознавства, архітектури, філософських і філологічних наук, визнаних фахівців у галузях візуального мистецтва, музики, театру, кіно, архітектури, культурології, трансцендентальної естетики. MARI is the only research institution in Ukraine carrying out fundamental scientific, cultural and art studies in all fields of contemporary art (including visual art and drama, music, cinema, architecture, design), analyzing and tracking latest innovations and trends in the artistic environment and society in general. The Institute constantly organizes and takes part in conferences, seminars and round table discussions; publishes collective and monograph works of its researchers. Since the mid 2000s the series of seven periodical collected papers editions have been published, that were assessed as professional by Certified Stuff Evaluation Department of the Ministry of Education and Science of Ukraine and included into the International Standard Serial Number system. The non-periodical «Art-Kursive» almanac efficiently monitors topical problems of both national and international contemporary art. Versatile academic activity of MARI is carried out by scholars of authority, including academicians and corresponding members of the National Academy of Arts of Ukraine, People’s Painters and artists, renowned artists, professors and associate professors, PhDs and candidates of art history, architecture, philosophy and philology; recognized specialists in visual art, music, theatre, cinema, architecture, culture studies and transcendental aesthetics.

НАУКОВО-ТВОРЧІ ВІДДІЛИ RESEARCH AND CREATIVE DEPARTMENTS

Структура ІПСМ складається з дев’яти наукових підрозділів відділів, кожен з яких є автономним утворенням із власним колом пріоритетних тем і завдань, проте разом вони складають ризомну структуру спільного наукового пошуку: – відділ науково-творчих досліджень інформації та аналізу (завідувач доктор мистецтвознавства, професор Олександр Клековкін); – відділ проблем естетики і культурології (завідувач кандидат філософських наук Олексій Босенко); – відділ кураторської виставкової діяльності та культурних обмінів (завідувач кандидат філологічних наук Любов Дрофань); – відділ проблем театру та музичної культури (завідувач доктор мистецтвознавства Марина Гринишина); – відділ культурних стратегій, ініціатив і технологій (завідувач заслужений діяч мистецтв України Сергій Васильєв); – відділ візуальних практик (завідувач кандидат мистецтвознавства Олеся Авраменко); – відділ мистецтва новітніх технологій (завідувач кандидат мистецтвознавства Оксана Ременяка); – відділ екранних мистецтв (завідувач народний артист України, професор Олександр Коваль); – відділ архітектури та дизайну (завідувач кандидат архітектури Наталія Кондель-Пермінова); – експериментальна лабораторія з дослідним виконанням проблемних програм (завідувач Олександр Берендєєв). Допоміжні відділи ІПСМ — редакційно-видавничий (завідувач Іван Кулінський) та художньо-технічний (завідувач Олександр Червінський) — здійснюють якісну фахову підготовку наукової продукції Інституту до друку. MARI structure includes nine research departments, each being an independent entity dealing with its own spectrum of high-priority topics and tasks. Due to such constituting principle they form a rhizome structure of common research: – Department of scientific and creative research of information and analysis (headed by Prof. Oleksandr Klekovkin, DSc); – Department of aesthetics and culture studies (headed by Oleksiy Bossenko, PhD in philosophy); – Department of curatorial, exhibition activity and cultural exchange (headed by Liubov Drofan’, PhD in philology); – Department of theatre and musical culture research (headed by Marina Grinishina, DSc in art history); – Department of cultural strategies, initiatives and technologies (headed by Serhiy Vasiliev, Honored Art Worker); – Department of visual practices (headed by Olesia Avramenko, PhD in art history); – Department of new media art (headed by Oksana Remeniaka, PhD in art history); – Department of screen arts (headed by Prof. Oleksandr Koval’, People’s Artist of Ukraine); – Department of architecture and design (headed by Natalia Kondel’-Perminova, PhD in architecture); – Experimental laboratory for exploratory execution of problem cases (headed by Oleksandr Berendeev). Auxiliary departments of MARI: Editorial and publishing department (headed by Ivan Kulinsky) and Artistic and technological department (headed by Oleksandr Chervinskiy) provide qualified editorial and publishing preparation for the MARI scientific works.

НАУКОВО-ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

Провідний напрям роботи ІПСМ є видавнича діяльність, зокрема підготовка і випуск збірників наукових праць: «Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки (Мистецькі обрії)» — з 1999 р. «Мистецтвознавство України» — з 2000 р.; «МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія» — з 2003 р.; «Сучасне мистецтво» — з 2004 р.; «Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини» — з 2004 р.; «Сучасні проблеми художньої освіти в Україні» — з 2006 р.; «Художня культура. Актуальні проблеми» — з 2004 р. Серед фундаментальних праць, створених науковим колективом, слід назвати чотиритомну серію «Нарисів історії мистецтва України ХХ століття» (2006–2012): – «Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ століття» (редактор-упорядник Олеся Авраменко); – «Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ століття» (редактор-упорядник Мари на Гринишина); – «Нариси з історії кіномистецтва» (редактор-упорядник Ірина Зубавіна); – «Нариси з історії українського дизайну ХХ століття» (редактор-упорядник Микола Яковлєв). У 2009–2014 рр. в ІПСМ вийшла серія з десяти книг професора Олександра Клековкіна «THEATRICA». У 2012 р. за редакцією доктора мистецтвознавства Марини Гринишиної побачила світ антологія «Український театр ХХ століття: Антологія вистав». У 2013 р. надруковане велике подарункове видання праці кандидата мистецтвознавства Олесі Авраменко «Метафізика чистого кольору Анатолія Криволапа: Творчий шлях митця у руслі процесів трансформації художнього життя в Україні 1960-х — початку ХХІ століття», що стало знаменною подією в науково-мистецькому товаристві. В ІПСМ щорічно видаються монографії. Деякі з них: Андрій Бєломєсяцев. «Основи архітектури» (у 3 т., 2005–2008); Олексій Босенко. «Случайная свобода искусства» (2009); Ганна Веселовська. «Український театральний авангард» (2010); Ірина Зубавіна. «Кінематограф незалежної України: Тенденції, фільми, постаті» (2007); Марина Протас. «Скульптурні симпозіуми України: Стилістико-парадигмальна еволюція» (2012); Андрій Пучков. «Культура антикварных несходств: Силуэты. Профили. Личины» (2012); Андрій Пучков. «Нарис історії архітектурознавства» (2013); Андрій Пучков. «Поэтика античной архитектуры» (2008); Олексій Роготченко. «Соціалістичний реалізм і тоталітаризм» (2007), Віктор Сидоренко. «Візуальне мистецтво від авангардних зрушень до новітніх спрямувань: Розвиток візуального мистецтва України ХХ–ХХІ століть» (2008); Владислав Тузов. «Історичний контекст культуротворчих інновацій» (2013); Оксана Чепелик. «Взаємодія архітектурних просторів, сучасного мистецтва та новітніх технологій, або Мультимедійна утопія» (2009). Марія Шкепу. «Эстетика безобразного Карла Розенкранца» (2010); Юрій Щербак. «Всередині часу: Філософська та мистецтвознавча есеїстка» (2013).

One of the leading vectors of MARI activity is publishing, that includes preparation and publishing of collected papers editions: «Topical issues of art practices and art history (Art horizons)» — published annually since 1999; «Art history of Ukraine» — since 2000; «MIST: Art, history, modernity, theory» — since 2003; «Contemporary art» — since 2004; «Contemporary issues of research, restoration and conservation of cultural inheritance» — since 2004; «Contemporary issues of art education in Ukraine» — since 2006; «Artistic culture. Topical issues» — since 2004. Among the fundamental works, created by the academic staff is the «Outline of art history of Ukraine in XX century» four-volume set (2006–2012): – «Outline of fine art history of Ukraine in XX century» (edited and compiled by Olesia Avramenko); – «Outline of dramatic art history of Ukraine in XX century» (edited and compiled by Marina Grinishina); – «Outline of cinema history» (edited and compiled by Iryna Zubavina); – «Outline of the Ukrainian design history in the XX century» (edited and compiled by Mykola Yakovlev). In 2009–2014 MARI published «THEATRICA», the series of ten books by Prof. Oleksandr Klekovkin. In 2012 came out the anthology «Ukrainian theatre of XX century: Anthology of plays», edited by Marina Grinishina, DSc in art history. The grand deluxe edition by Olesia Avramenko, candidate of science in art history, has been published in 2013: «Anatoliy Kryvolap’s pure color metaphysics: Creative development of the artist during the transformation processes of art life in Ukraine in the 1960s — early XXI century», that soon became an outstanding event in academic and art circles. Each year MARI publishes number of monographs, including: Andriy Bielomiesiatsev «Introduction to architecture» (3 vol., 2005–2008); Oleksiy Bossenko «Incidental Freedom of Art» (2009); Ganna Veselovska «Ukrainian theatrical avant-garde» (2010); Iryna Zubavina «Cinema of independent Ukraine: Tendencies, films, personalities» (2007); Marina Protas «Sculptural symposia of Ukraine: Evolution in paradigm and stylistics» (2012); Andriy Puchkov «Culture of antique dissimilarities: Silhouettes. Profiles. Guises» (2012); Andriy Puchkov «Outline of architecture studies history» (2013); Andriy Puchkov «Poetics of antique architecture» (2008); Oleksiy Rogotchenko «Socialist realism and totalitarianism» (2007); Victor Sydorenko «Visual art: From avant-garde changes up to the newest trends: Development of the visual art in Ukraine during the 20th and 21st centuries» (2008); Vladislav Tuzov «Historical context of culture generating innovations» (2013); Oksana Chepelyk «Interaction of architectural spaces, contemporary art and new technologies, or Multimedia Utopia» (2009): Maria Shkepu «Aesthetics of ugliness of Karl Rosenkrantz» (2010); Yuriy Scherbak «Inside the time: Essays on philosophy and art history» (2013).

SCIENTIFIC PUBLISHING ACTIVITY

УЧАСТЬ У КОНФЕРЕНЦІЯХ CONFERENCE PARTICIPATION

АСПІРАНТУРА POST-GRADUATE STUDY

Співробітники ІПСМ постійно беруть участь у міжнародних і всеукраїнських наукових форумах з різних питань та напрямів сучасної культури та мистецтва, як от низці міжнародних заходів у рамках співробітництва з Association internationale des critiques d’art AICA (UNESCO), круглих столах Фонду імені Гайнріха Белля (Німеччина), конференціях Інституту етнології та культурної антропології (Польща), дослідницьких семінарах кафедри Українських студій в Оттаві (Канада), міжнародних конференціях Kennan Institute Woodrow Wilson International Center for Scholars (США), щорічних міжнародних міждисциплінарних конференціях «Простір і час: фізичний, психологічний, міфологічний» (МДУ ім. М. Ломоносова) та «Феномен часу: Етика і наука майбутнього» (Інститут сходознавства РАН), міжнародних конференціях Російського державного гуманітарного та Санкт-Петербурзького державного університетів, щорічному Російському культурологічному конгресі; Всеукраїнських наукових семінарах НАМ України; конференціях Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського НАН України, Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Національного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса, Української академії архітектури та багатьох інших. MARI staff constantly takes part in the national and international scientific forums focusing on various problems and trends of contemporary culture and art, including international events in cooperation with the Association internationale des critiques d’art AICA (UNESCO), the round table discussions held by Heinrich Böll Foundation (Germany), conferences held by the Institute of Ethnology and Cultural Anthropology (Poland), research seminars held by the Chair of Ukrainian Studies in Ottawa (Canada), international conferences by Kennan Institute Woodrow Wilson International Center for Scholars (США). Our researchers regularly speak out at the annual international interdisciplinary conferences «Space and time: physical, psychological, mythological» (Lomonosov Moscow State University) and «Phenomenon of time: Ethics and science of future» (Institute of Oriental Studies of the Russian Academy of Science), at the international conferences held by the Russian State University for the Humanities and by the Saint Petersburg State University, at the annual Russian Congress for Cultural research, at the All-Ukrainian research seminars held by the National Academy of Arts of Ukraine; by the M. T. Rylsky Institute of Art, Folklore Studies and Ethnology Institute of the National Academy of sciences of Ukraine, by the National Academy of Fine Arts and Architechture, by the Taras Shevchenko National University of Kyiv, by the National University of «Kyiv-Mohyla Academy», by the Les’ Kurbas State Centre for Theatre Arts, by the Ukrainian Academy of Architecture etc.

З 2010 р. в ІПСМ працює очна аспірантура, яка здійснює підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації у галузі мистецтвознавства й культурології, з 2013-го — спеціалізована вчена рада К 26.460.01 із захисту дисертацій зі спеціальності 26.00.01 — теорія та історія культури на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства (голова — доктор мистецтвознавства, професор Андрій Пучков, вчений секретар — кандидат мистецтвознавства Ігор Савчук). In 2010 MARI established a full-time post-graduate school that prepares certified researchers and lecturers in art history and culture studies. Since 2013 a Specialized Academic Council K 26.460.01 has been working at MARI where defense of a thesis in a specialty 26.00.01 — theory and history of culture could be carried out, with a subsequent receipt of the candidate of science in art history degree (head of the Academic Council — Prof. Andriy Puchkov, DSc, academic secretary — Ihor Sav chiuk, PhD in art history).

У каталозі використано зображення робіт наступних авторів:

For the catalogue were used the works of the following artists:

с. с. с. с. с. с. с. с. с. с. с. с. с. с. с. с. с. с. с. с.

p. p. p. p. p. p. p. p. p. p. p. p. p. p. p. p. p. p. p. p.

13 — Жанна Кадирова 14–15 — Гамлет Зіньковський 17 — Віктор Сидоренко 25 — Оксана Чепелик 27 — Назар Білик 28–29 — Віктор Сидоренко 30 — Данило Шуміхін, Олексій Золотарьов, Андрій Сидоренко 31 — Антон Логов 33 — Степан Рябченко 34 — Гамлет Зіньковський, Анна Валієва 35 — Андрій Сидоренко 37 — Юрій Соломко 41 — Марина Талютто 43 — Володимир Сай 44–45 — Тарас Камєнной 49 — Василь Цаголов 51 — Данило Галкін 53 — Андрій Александрович-Дочевський 55 — Віктор Сидоренко 57 — Олександр Клименко

13 — Zhanna Kadyrova 14–15 — Gamlet Zinkovskiy 17 — Victor Sydorenko 25 — Oksana Chepelyk 27 — Nazar Bilyk 28–29 — Victor Sydorenko 30 — Danylo Shumihin, Oleksiy Zolotaryov, Andriy Sydorenko 31 — Anton Logov 33 — Stepan Ryabchenko 34 — Gamlet Zinkovskiy, Anna Valieva 35 — Andriy Sydorenko 37 — Yuriy Solomko 41 — Maryna Talyutto 43 — Volodymyr Sai 44–45 — Taras Kamennoy 49 — Vasyl Tsagolov 51 — Danylo Galkin 53 — Andriy Alexandrovych-Dochevskiy 55 — Victor Sydorenko 57 — Oleksandr Klymenko

У каталозі використані тексти наступних кураторів:

The texts of the following curators were used in the catalogue:

с. с. с. с. с. с. с. с. с. с. с. с. с.

p. p. p. p. p. p. p. p. p. p. p. p. p.

12 — Вікторія Бурлака, Олександр Соловйов 16 — Олександр Соловйов 18 — Ігор Абрамович 22 — Галина Скляренко, Валерій Сахарук 24 — Оксана Чепелик 26 — Андрій Сидоренко, Ірина Яцик 32 — Андрій Сидоренко, Ірина Яцик 36 — Марія Хрущак, Ігор Абрамович 40 — Андрій Сидоренко, Ірина Яцик 42 — Вікторія Бурлака 46 — Андрій Сидоренко, Катерина Макухіна, Олекса Манн 50 — Марина Щербенко 52 — Сергій Васильєв, Олександр Клековкін

12 — Victoria Burlaka, Oleksandr Solovyov 16 — Oleksandr Solovyov 18 — Igor Abramovych 22 — Galyna Sklyarenko, Valery Saharuk 24 — Oksana Chepelyk 26 — Andriy Sydorenko, Iryna Yatsyk 32 — Andriy Sydorenko, Iryna Yatsyk 36 — Maria Hrushchak, Ihor Abramovych 40 — Andriy Sydorenko, Iryna Yatsyk 42 — Victoria Burlaka 46 — Andriy Sydorenko, Kateryna Makuhina, Oleksa Mann 50 — Maryna Shcherbenko 52 — Sergiy Vasyliev, Oleksandr Klekovkin

МІНІСТЕРСТВО

КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ Міністерство культури України Дирекція художніх виставок України

Виставковий та інформаційний партнер

Арт–партнери

ART-CONSULTANT ПАРТНЕРИ

Інноваційний партнер

Вдячні за співпрацю

With gratitude for their support

Ігорю Абрамовичу Єгору Волотковичу Стеллі Беньяміновій YNP Consulting Limited

Igor Abramovych Egor Volotkovych Stella Beniaminova YNP Consulting Limited

PARTNERS

CMY

www.fund-arthuss.com

Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України

Modern Art Research Institute of the National Academy of Arts of Ukraine

Українською й англійською мовами

In Ukrainian and English languages

Головний редактор Віктор Сидоренко

Chief editor Victor Sydorenko

Науковий редактор Андрій Пучков

Scientific editor Andriy Puchkov

Керівник проекту Наталія Шпитковська

Project manager Natalia Shpytkovska

Координатор проекту Наталія Шелемехова

Project coordinator Natalia Shelemekhova

Текст Андрій Пучков Наталія Булавіна Владислав Тузов Наталія Шпитковська Наталія Шелемехова

Text by Andriy Puchkov Natalia Bulavina Vladislav Tuzov Natalia Shpytkovska Natalia Shelemekhova

Технічна підготовка матеріалів Андрій Шалигін Олександр Червінський

Prepress Andriy Shalygin Oleksandr Chervinskiy

Фото Марія Бикова Максим Білоусов Віктор Хоменко

Photo Mariya Bykova Maksym Bilousov Victor Khomenko

Переклад англійською Світлана Кулінська

English translation Svitlana Kulinska

Видано в типографії Art Huss

Printed in publishing house Art Huss

Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України Україна, 01133, Київ, вулиця Щорса (Євгена Коновальця), 18-Д Офіційний сайт: www.mari.kiev.ua Тел.: (+38 044) 529–2051, (+38 044) 529–4677, e-mail: ipsm2@ukr.net

Modern Art Research Institute of the National Academy of Arts of Ukraine 18-D Shchors (Evhen Konovalets) Str., Kyiv, 01133 Ukraine Official web-site: www.mari.kiev.ua Tel.: (+38 044) 529–2051, (+38 044) 529–4677, e-mail: ipsm2@ukr.net