k085 by ACMU

Ж у р н а л д л я п р а ц і в н и к і в " К р а ф т Ф у д з У к р а ї н а " квітень 2011

”КОЛИ МАМА ВЕЗЕ МЕНЕ В САДОК, їй дзвонять по роботі. А вона всім каже: ”Вибачте, я зайнята” ”У МАМИ НА РОБОТІ

є великий ліфт і вона працює на самому верхньому поверсі”

”Я ЛЮБЛЮ БУВАТИ

в тата на роботі. Він працює, а я малюю в ”Хатинці Барні”

20 3

Cover_Komanda_berezen.indd 3

04.04.2011 14:05:00

зміст Як гра в регбі допомогла Мауріціо Каленті стати успішним директором регіону CEEMA

До того, як Вишгородську фабрику придбав Kraft Foods, функцію очисних споруд виконувала звичайна канава завдовжки 200 метрів без жодних фільтрів

”У мене нічого не працює. Зробіть що-небудь” Один день із життя підрозділу інформаційних систем

Де живуть працівники Тростянецької шоколадної фабрики

Дев’ять років тому Ірина Шандарівська вирішила стати генеральним директором

”Мама на комп’ютері робить всякі штуки” Діти працівників розповіли ким працюють їхні батьки

Як комфортно і продуктивно працювати керівникам і підлеглим радить Катерина Заговора, національний менеджер із торгового маркетингу

Тетяна Миколаєва, переможниця акції від JACOBS MONARCH: ”Коли пасла овець, брала підручник із хімії й вирішувала задачі”

Cover_Komanda_berezen.indd 4

04.04.2011 13:47:39

ОСОБЛИВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД РОБОТИ

Святослав КОМАХА, директор

Антоніна ЖУРАВЛЬОВА,

Олександр КУДРИК,

із маркетингу, Нові Ринки Східної Європи та Центральної Азії:

керівник відділу стратегічних досліджень ринку та смаків споживачів:

директор фабрики з виготовлення чіпсів:

– Першу половину 2010 року була складна ситуація з темпами зростання в Білорусі. На вулиці криза, споживання скорочується, інтеграція нового бізнесу. Вся команда – збут, маркетинг, трейдмаркетинг, логістика – розробляють плани. Стиснуті зуби, серйозні та зосереджені обличчя. Наприкінці літа – збори збуту щодо цілей на IV квартал: проекти маркетингу, нові запуски, пріоритети збуту. Плани сподобалися – таких великих проектів у Білорусі ще не було. Але коли сказали, що хочемо зрости на 50 відсотків в очах з’явився сумнів – досі зростали лише на 10 відсотків. Та команда прийняла виклик і спільними зусиллями досягла запланованих результатів – рекордного темпу зростання. І коли я поїхав у Мінськ на Новий рік, було справжнім задоволенням бачити ту саму команду усміхненою і сповненою ентузіазму. Таких емоцій багато на Нових Ринках. Я сяю, як мідний чайник, коли дізнаюся, що рекламну кампанію, розроблену для Білорусі, беруть і для України, коли ”КОРОНА” в Молдові має рекордну частку ринку в регіоні й продовжує зростати, коли команда Кавказу досягає найвищих позицій у каві в Грузії та шоколаді в Азербайджані, коли люди з інших функцій кажуть, що хотіли б працювати у команді Нових Ринків.

– Особливе задоволення від роботи я отримую, коли друзі та знайомі телефонують і кажуть: ”Бачили вашу рекламу – класно!” Або: ”Куштували сьогодні ваше печиво – справді смачно”. Навіть якщо говорять, що бачили нашу рекламу, але не зовсім зрозуміли, для мене це теж гарний знак – отже реклама привернула увагу, а це вже половина успіху. Недавно я їхала з роботи додому і водій таксі поцікавився, чим займається наша компанія. Кажу, що виробляє каву, шоколад, печиво та чіпси. А він у відповідь давай розповідати, як сильно і за що вони з сином люблять крекер TUC і чому кава JACOBS MONARCH смачніша за інші. І не одним сухим реченням сказав, а розповідав детально й емоційно. Єдиний сумнів у чоловіка був щодо чіпсів – вірив, що в них узагалі немає картоплі і що вони зроблені невідомо з чого. Мені вдалося його переконати, що чіпси ”ЛЮКС” виробляють тільки зі справжньої української картоплі. Приємно, коли береш участь у створенні реальних речей, які можна побачити, скуштувати, якими не соромно пригостити друзів і родину. Приємно, коли незнайомі люди, наші споживачі, хвалять продукт. Це дає справжнє натхнення і мотивує у повсякденній роботі.

– Торік мене приємно здивували кілька наших молодих інженерів. На початку літа під час реконструкції складів виникли проблеми з підрядниками, й була загроза не встигнути в заплановані строки. Відставали на місяць. А картопля – чутливий до навколишніх чинників організм. Її треба вчасно зібрати й покласти на зберігання. І тут підходять до мене інженери і кажуть: ”Олександре Івановичу, потрібен ваш вплив”. Але я запропонував їм вирішити проблему самостійно. І молоді інженери, які не мали за плечима досвіду спілкування з підрядними компаніями, проявили наполегливість. Через два тижні роботи ми наздогнали графік. Коли я побачив, що проблема вирішується, був приємно здивований. Людям вистачило внутрішньої мужності показати свій потенціал і амбіційність. Проект ми завершили, як і планували. Я – оптиміст по життю. І мій принцип – завжди отримувати задоволення від роботи. Приємно, коли люди тобі усміхаються, коли досягаємо мети. Звичайно, бувають проблеми, але це мобілізує, бо ж не завжди бути розслабленим. Якщо в людини щось не виходить, важливо поговорити з нею, знайти варіанти, як покращити ситуацію. На будь-яких труднощах треба вчитися. 3

Komanda_berezen.indd 3

04.04.2011 12:42:08

НОВИНИ

”Емоції бурлили так, що я писав но-

”Крафт Фудз Україна” майже подвоїла свій бізнес за останні три роки. 2010-го чистий дохід зріс на 23%. 2009-го – на 24%, а 2008 року український бізнес-підрозділ збільшив чистий дохід на 42%. У десятому ювілейному рейтингу Best of Kyiv, який щорічно укладає газета KyivPost, віце-президент Kraft Foods Юрій Логуш переміг у категорії ”Підприємець року”. Його відзначили ”за надзвичайний успіх у 2010 році”. До рейтингу Best of Kyiv потрапляють люди та організації за особливий внесок у розвиток української столиці. Переможців визначають за допомогою on line-голосування читачів газети і 39 експертів. Шоколад MILKA був партнером IV щорічного ”Свята шоколаду”, присвяченого Дню святого Валентина, що тривало 11-14 лютого в центрі Львова. На площі Ринок у рамках фестивалю розмістили шоколадне містечко MILKA, де охочі могли сфотографуватися, отримати передбачення і створити свою Валентинку для коханих.

вини з Делі прямо зі свого телефону: ”МИ НАЙКРАЩА КОМАНДА В СВІТІ!”

Наприкінці лютого в телевізійному ефірі вийшов перший рекламний ролик на підтримку цукерок ”КОРОНА De Luxe”. Це пов’язано з оновленням пакування цукерок, що продаються з 2004 року Понад 250 тис. грн виділила на модернізацію фізіотерапевтичного відділення Тростянецької районної лікарні компанія ”Крафт Фудз Україна”. Сьогодні це найсучасніший підрозділ у лікарні. Частка ринку Kraft Foods у категорії жувальної гумки й льодяників у Азербайджані зросла на 3% упродовж грудня-січня 2011 року. Це дозволило ще більше відірватися від конкурентів і посилити позицію лідера. Успіх насамперед базується на зростанні бренда DIROL. В Азербайджані продається третина всього обсягу жувальної гумки країн Нових Ринків Східної Європи.

Сергій МАЛІК, директор відділу збуту, про свою реакцію на новину, що в конкурсі на найкращі проекти в збуті за результатами 2010 року українська команда здобула чотири з 11 нагород регіону CEEMA й одну нагороду Kraft Foods Developing Markets

”Ринки, що розвиваються, збіль-

шуються четвертий рік поспіль. Ми досягли рекордної частки на всіх десяти пріоритетних ринках – від Бразилії до Китаю, Росії та Індії. Наші потужні 10 брендів протягом року зросли на 18 відсотків. Це доводить, що стратегія ”Перемагати через фокусування” працює”. Санджай ХОСЛА, віце-президент Kraft Foods, президент Ринки, що розвиваються

ВЛАСНИКАМ ТОРГОВЕЛЬНИХ МЕРЕЖ НА КАВКАЗІ важливо, аби обладнання було нетипове й гарне. Тоді вони радо погоджуються встановлювати його у своїх магазинах. Саме такими є нові прикасові модулі, що розробила команда Нових Ринків Східної Європи. Окрім того, модулі мають різний розмір, годяться для великих і малих магазинів, у них можна поєднати продукцію Kraft Foods та Cadbury. У країнах Східної Європи встановили понад 550 прикасових модулів. До кінця року планують потроїти цю кількість. 4

Komanda_berezen.indd 4

04.04.2011 12:42:20

ЧІПСИ ”ЛЮКС” ЗІ СМАКОМ БЕКОНУ так сподобалися американцю Крісу Ворду, що він вирішив замовити їх із Києва в рідний штат Аризона. У листі до відділу корпоративних справ чоловік розповів, що часто приїздить в Україну до друзів і дуже полюбив чіпси ”Люкс”. Запитував, чи можна їх замовити і доставити в місто Марікопа, штат Арізона. Уточнив, що не буде їх перепродувати, а використовуватиме лише для власного споживання.

1078 813 переглядів

на YouTube здобула нова реклама Kraft Macaroni&Cheese, яку озвучив Тед Вільямс – безпритульний американець із Огайо, що має ”золотий голос”. Багато років він жив на вулиці, бо через пристрасть до алкоголю і наркотиків втратив роботу. В січні цього року газета The Columbus Dispatch розмістила на YouTube відеоролик за участю Вільямса, коли той на узбіччі просив милостиню. На табличці в руках було написано, що він – колишній радіоведучий, якого Бог обдарував надзвичайним голосом. Через кілька днів компанія Kraft Foods запропонувала Теду Вільямсу озвучити рекламу Kraft Macaroni&Cheese.

АВТОМАТ, ЩО ПЛАНУЄ ВЕЧЕРЮ, представили на виставці National Retail Federation show компанія Kraft Foods у співпраці з Intel. В основі його роботи лежить система, що сканує зовнішність покупця, визначаючи його вік, стать, соціальний статус. Аналізує дані й пропонує оптимальний вибір. Пропозиції враховуватимуть день тижня і час доби. Тобто недільна вечеря для сім’ї з трьома дітьми відрізнятиметься від пропозиції перекусити в будні для одинака.

90 тонн

батончиків PICNIC отримали дистриб’ютори за 10 днів від моменту, коли почалося відвантаження портфелю цього продукту. Це більше, ніж продали впродовж всього 2010-го. Запуском PICNIC ”Крафт Фудз Україна” повертається до активної роботи в сегменті шоколадних батончиків.

49,2 мільярдів доларів

чистого доходу отримала корпорація Kraft Foods 2010 року. Зростання порівняно з минулим роком становить 3,5%.

25 174 відвідувачів

зайшли на веб-сайт ВЕДМЕДИКА БАРНІ www.barni.ua протягом трьох місяців його роботи. Сайт почав діяти в середині січня 2011 року. На ньому батьки можуть читати дітям оповідання, вчити їх рахувати і визначати час, розмальовувати картинки і грати в розвивальні ігри. 5

Komanda_berezen.indd 5

04.04.2011 12:42:27

СЕКРЕТИ ЖИТТЯ

”БАГАТО ЛЮД

МОЄ МІС 10 РОКІВ ТОМУ, КОЛИ Я СТАВ ГЕНЕРАЛЬНИМ ДИРЕКТОРОМ , про

це вийшла стаття в The Wall Street Journal. Моєму батькові тоді було 83 і він сказав: ”Я пишаюся тобою. Хочеться взяти телефон і розповісти всім про твій успіх. Але це неможливо, бо всі мої друзі вже померли”. Я БАЧИВ БАГАТЬОХ ЛЮДЕЙ, яких змінила влада. І зазвичай це відбувається непомітно. Якщо вам цікаво, чи влада змінила мене, запитайте про це інших.

Під час гри в регбі суддя стежить, щоб усі дотримувалися правил, але деякі суперники все одно їх порушують – так само і в бізнесі КОЛИСЬ Я ГРАВ У РЕГБІ. Це важ-

ка і жорстка гра, але вона навчила мене багато з того, що досі використовую. Я засвоїв, як важливо важко працювати, щоб досягнути мети, і бути зосередженим, аби здолати конкурентів. ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ – це довготривалий процес, сповнений труднощів. Для себе ставлю цілі, які намагаюся досягнути й перевиконати. Отримавши заплановане, фокусуюся на наступному досягненні. Коли я тільки почав працювати в компанії, хотів бути менеджером. Потім зосередився на тому, щоб стати генеральним менеджером в Італії, а тоді – президентом регіону.

Komanda_berezen.indd 6

04.04.2011 12:42:32

СЕКРЕТИ ЖИТТЯ

ЮДЕЙ ХОТІЛИ Б ЗАЙНЯТИ СЦЕ. І ЦЕ ДОБРЕ” Цього року Мауріціо КАЛЕНТІ відзначає 30-ліття роботи з Kraft Foods і 10 років перебування на посаді директора регіону CEEMA (Центральної та Східної Європи, Близького Сходу та Африки). Під час останнього візиту до Києва він розповів чого навчився протягом цього часу КОЛИ МОЛОДІ МАРКЕТОЛОГИ починають працювати у великій компанії, багато з них думають: ”Попрацюю пару років тут, а тоді перейду в іншу”. Це найгірше, що можна зробити для своєї кар’єри. Тривалість роботи і кар’єрне зростання в одній компанії справляє значно краще враження на потенційного роботодавця, ніж перебіжки з однієї організації в іншу заради вищої посади. ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ потрібно ставити високу планку і визначати конкретну мету для її досягнення.

ризонт, а закордонні призначення дають чудовий культурний досвід, такий важливий у міжнародній компанії. ВИЗНАННЯ КОМАНДИ для мене

набагато важливіше за визнання керівника. ЛІДЕРУ НЕОБХІДНО ВМІТИ прий-

мати важкі рішення, знаючи, що не всі будуть ними задоволені. Лідери не можуть бути надто прихильними до певних людей, аби приймати об’єктивні рішення, навіть якщо це емоційно важко. У ВАЖКІ ЧАСИ мій спортивний до-

ГРА В РЕГБІ навчила мене діяти за

правилами. На полі є суддя, який стежить, щоб усі дотримувалися правил, але деякі суперники все одно їх порушують – так само і в бізнесі. І це тільки додає мені бажання боротися ще сильніше. Звичайно, в рамках правил.

свід допомагає рухатися далі. Тому що в регбі доводиться грати у важких умовах – в грязюці, часом у

Якщо вам цікаво, чи влада змінила мене, запитайте про це інших людей

КОЛИ МЕНІ ПРОПОНУВАЛИ НОВУ ПОСАДУ, я завжди запитував себе:

”Чи додасть це щось до мого професійного чи людського розвитку?” Це набагато важливіше за зарплату чи назву посади. УСІМ РАДЖУ РОЗГЛЯДАТИ ВСІ ПРОПОЗИЦІЇ щодо нових призначень,

навіть якщо здається, що вони будуть кроком убік від досягнення мети. Новий досвід розширює го-

холод, інколи під дощем. Але слід завжди знаходити у собі сили. У мене дуже великий дух суперництва, і я досі знаходжу мотивацію всередині себе – знаю, що обов’язково є спосіб перемогти. ПЕРЕМОГИ Я СВЯТКУЮ, думаючи про майбутні досягнення. Це допомагає рухатися далі.

Я УСВІДОМЛЮЮ, що чимало лю-

дей потребують, щоб їх відзначили за досягнення. Із цим є труднощі, у цьому мені потрібно розвиватися. НАПЕВНЕ , Є БАГАТО ЛЮДЕЙ , які хотіли б зайняти моє місце. І це добре. Щоб бізнес зростав, потрібно мати людей, які просуватимуть його вперед. КОЛИ Я БУВ МЕНЕДЖЕРОМ ІЗ МАРКЕТИНГУ, мене призначили на ро-

боту в компанію з виробництва сиру, яку недавно придбала наша компанія. Я взявся за роботу й одразу почав застосовувати свої найкращі практики. Попередній власник намагався переконати мене, що минулий досвід не обов’язково працюватиме в новому середовищі, але я не слухав. І незабаром зрозумів, що на кожну ситуацію потрібно дивитися з різних боків і бути гнучкішим у пошуках рішень. Я почав поважати досвід і мудрість людей, які мали досвід відмінний від мого. Цей випадок навчив мене смиренності. У результаті я став кращим менеджером. ІНКОЛИ , ПРИЇЖДЖАЮЧИ ДОДОМУ В МІЛАН , я відповідаю на теле-

фонний дзвінок і кажу англійською: ”Hello”. Друзі й родина починають з мене кепкувати. Мовляв я тепер великий бос і хизуюсь. Але це не так. Просто я таким чином відповідаю на дзвінки, коли працюю. ЗАВЖДИ НАСТАЄ МОМЕНТ, коли відчуваєш: ти показав усе, на що здатний, і можна заспокоїтися. Але тільки в плані просування кар’єри. У жодному випадку не в досягненні успіху в своїй роботі.

Komanda_berezen.indd 7

04.04.2011 14:02:55

ІСТОРІЯ

”ЗАМЕРЗАЛО ВСЕ – ВІД ТРАНСПОРТУ ДО СИЛІКОНУ”Інженер із проектів Сергій БЕСАРАБ розповідає, як на фабриці чіпсів з’явилися унікальні очисні споруди

ЩОБ ІЗ КАРТОПЛІ ВИГОТОВИТИ ЧІПСИ, потрібна не лише олія та при-

прави, а ще й дуже багато води. Після використання вона стікає в Київське водосховище, тому має бути чистою. У процесі виробництва картоплю спочатку обмивають від землі. Її частинки мають дуже мілкий розмір, найменша – 6 мікронів у діаметрі, тобто 0,006 міліметра. Коли картоплю чистять і ріжуть, руйнуються її клітини, з яких витікає крохмаль, білок і клітинний сік. Якби ми воду від цього всього не очищувати і вона потрапляла у Київське водосховище, могло би бути тотальне вимирання риби. До того, як Вишгородську фабрику придбав Kraft Foods, функцію очисних споруд виконувала

звичайна канава завдовжки 200 метрів без жодних фільтрів. Насправді з води видалялася тільки картопля, що в неї потрапляла. Решту виливали на поля, і ніхто не звертав на це уваги. Kraft Foods одразу збудував очисні споруди, і відтоді 10 років ми їх удосконалювали, шукали новіші технології для ефективного очищування. Очисні споруди – це справжня держава в державі, повноцінне самостійне підприємство. Спочатку збудувати нові споруди намагалася одна українська компанія. Але через недоступність світових технологій із завданням вона повністю не впоралася. Наступним проектом вдосконалення став тандем німецької та канадської компаній. Канадці очис-

Схема роботи очисних споруд. Вода проходить механічне очищення, під час якого відділяються великі частинки: дрібна картопля, пісок і крохмаль. Далі потрапляє в первинний відстійник, що забирає залишки крохмалю. Потім таким чином очищена вода потрапляє до анаеробного реактора, що забирає приблизно 94-98 відсотків забруднення. А далі – в резервуар із бактеріями, які “виїдають” увесь бруд на клітинному рівні. Згодом воду на мембранах очищують від бактерій і відкачують в систему знезараження. Після того чиста вода стікає в Київське водосховище

жирові стоки

будівля MBR крохмальні стоки

піскові стоки

крохмаль жмих

очищена вода

пісок

попередня очистка

первинний відстійник

реактор анаеробний

резервуар подачі до MBR осад

зневоднення осаду Київське водосховище

тили стоки на 98 відсотків, а решту зробили німці. Але оскільки їхня компанія спеціалізувалася на стоках від виробництва пива та соків, вони також не змогли нам ідеально допомогти. Робота цього тандема закінчилась 2008 року.

Ми спеціально поїхали до Канади, щоб побачити як ці очисні споруди працюють Тоді Крафт знову почав переговори з тією ж канадською компанією, з якою ми працювали на попередньому етапі. У них було подібне підприємство, що готувало картоплю для ресторанів. Ми спеціально поїхали до Канади, щоб побачити як ці очисні споруди працюють. Переконалися, що нам усе підходить, і затвердили новий проект. До будівництва приступили наприкінці серпня 2009 року, але основний етап робіт припав на зиму. Ви пам’ятаєте, які того року були морози? Замерзало все, починаючи від транспорту і закінчуючи силіконом. Декілька днів простояли, бо замерз підйомний кран. Цікавий був випадок, коли потрібно було запускати мембрани. Для цього приїхали канадські спеціалісти. Але виявилося, що мембрани встановили з невеликим відхиленням від рівня. Фахівці сказали, що на виправлення ситуації піде понад два тижні, і вже збиралися повертатися. Але ми впоралися з усім за два дні. Тепер у нас дуже якісні очисні споруди. Таких у світі є лише декілька.

Komanda_berezen.indd 8

04.04.2011 12:42:41

РЕПОРТАЖ

Керівник підрозділу інформаційних систем Олександр Войналович під час розмови про підсумки поїздки до Білорусі

”У МЕНЕ НІЧОГО НЕ ПРАЦЮЄ. ЗРОБІТЬ ЩО-НЕБУДЬ” Один день із життя підрозділу інформаційних систем 17 лютого. Четвер. 9:10 До кабінету відділу інформаційних систем заходить стурбована Ірина Приймаченко з відділу логістики: – Хлопці, я там файл в Екселі нажала хайд і захайдила. А тепер відкриваю і бачу сам файл, оцей темпорарі … посилання на файл відкритий, а самого файлу не бачу. – А що відкривається – порожня сторінка Ексель? – Нічого взагалі немає. – А внизу в сірому віконці є? – Нічого нема. Костя Герасимов іде подивитися. – Ну що, – розповідає скромно через кіль-

ка хвилин, – користувач заховав файлик, а я його знайшов. – От Шерлок Холмс, – сміється Віталій Бойченко.

У мене щось не працює. Я нажимаю, а воно щось пише, я нажимаю ”окей”, а потім усе Костю колеги називають безшабашним згустком енергії. Віталій каже, що ”в душі він підліток, але до роботи серйозний”. Кості, Віталію і Карену Сімоняну найчастіше припадає реагувати на запити про допомогу з київського офісу. Зазвичай до них звертаються по телефону, бо так швидше. 9:15 Дзвонить Марина Гончар, якій Карен зранку поміняв монітор – просить налаштувати. 9

Komanda_berezen.indd 9

04.04.2011 12:42:41

РЕПОРТАЖ – Натисни правою кнопкою мишки на робочому столі, – інструктує Карен. – На порожньому робочому столі. Нажала? Пропертіз, крайня права закладка і там повзунок тягнеш направо. Так, направо, повзунок… Так, зараз воно тобі мигне. Окей, окей. Будь ласка. 9:20 Віталій по телефону допомагає налаштувати формат імейлів із різними фонтами: – Відкрила аутлук? Заходь: тулз… Ні, пошту не закривай… Далі – опшнз… Молодець, бачиш – ти все сама знаєш. Так, так… Відображається те, що потрібно? А ти натиснула фонт, вибрала там? Зараз у тебе еріал. Це для нью месидж? І однаковий? А після того ти аутлук закривала? Відкривала? Ага, ага – спробуй. Так, так. В мережах яких – соціальних? – змінюється тема розмови. – У нас корпорет еферз у соціальних мережах сидить – можеш у них запитати. Костя точно не сидить. Дашка точно, я знаю, сидить. Руслан сидить Кавацюк… ага.

Найчастіші запити – розблокувати пароль. Особливо по понеділках. А надто тим, хто прийшов із відпустки Віталій – керівник цієї міні-групи. Розповідає, що найчастіші запити – розблокувати пароль. Особливо по понеділках. І надто тим, хто прийшов із відпустки. Також просять підключити до мережі, видати обладнання, встановити програму. А ще люблять так: ”У мене нічого не працює. Зробіть що-небудь”. 1 9:25 Карен пише лист водіям, щоб забрали із сервісного центру мобільні телефони.

Komanda_berezen.indd 10

04.04.2011 12:42:58

1. Вадим Радовець і Віталій Бойченко обговорюють можливе вирішення проблеми 2. Подарунки від колег займають окреме місце на столі

9:30 Віталій читає технічну документацію, що регулює переміщення серверу компанії. Незабаром він переїде з офісу до лабораторії Microsoft.

3. Карен Сімонян 4. Віталій Бойченко по телефону консультує користувача з Казахстану 5-6. Робоче місце Кості Герасимова. Вид ззаду і спереду

9:31 Телефонний дзвінок – хтось не може зайти в мережу. 9:32 Знову дзвінок – ”не можу залогінитися”.

Що вона там знімає – смітник? Це не наше, це нам підкинули! 6

9:34 Ще дзвінок. Віталій допомагає вирішити проблеми з переїздом офісу в Казахстані. Якщо хлопці не надто зайняті роботою – постійно жартують. Коли бачать диктофон і фотоапарат, починають сміятися, імітуючи паніку, і прибирати все, що може викликати підозри: – Що вона там знімає – смітник? Це не наше, це нам підкинули! – Треба глушилки ставити для диктофона. – Музику включимо – будуть шуми. 9:50 Керівник відділу Олександр Войналович закінчує планувати робочий день. Сьогодні, крім поточних справ, у нього кілька конференц-дзвінків, важливо дізнатися в Сергія про результати поїздки до Білорусі, обговорити з Віталієм проект перегляду застарілого обладнання. 11

Komanda_berezen.indd 11

04.04.2011 13:15:49

РЕПОРТАЖ

Асистент відділу Ольга Олейнікова перевіряє рахунки за телефон, поруч працюють Сергій Петрик (на фото ліворуч) і Олександр Войналович

10:30 Сергій Петрик, який адмініструє систему MFG PRO, хвилюється – за кілька годин потрібно бути в університеті КПІ, де він здобуває другу вищу освіту в галузі прийняття рішень та інтелектуальної обробки даних. Сьогодні захист диплома. – Іванович якийсь космічний, – усміхаючись, каже Віталій про колегу. – Цікавиться астрологією і щоранку розказує останні новини: ”У тому сузір’ї така-то планета кудись наближається. Все – кінець усім”. Але які він привітання говорить! За кожною людиною помітить якусь особливість і так душевно про неї скаже.

Які він привітання говорить! За кожною людиною помітить якусь особливість і так душевно про неї скаже 10:50 У Вадима Радовця дзвонить телефон – бухгалтер чіпсової фабрики має запитання щодо нарахування зарплати. Вадим працює з програмним забезпеченням, зокрема з програмою 1С. Після прийняття нового Податкового кодексу в бухгалтерів виникають додаткові запитання з нарахуваннями. – Коли рахували зарплату за січень, працювали і в суботу, і в неділю, – розповідає Вадим. – Постійно виправляємо різні недоліки, тому кожен день по п’ять-шість дзвінків тільки з цього приводу. Із Вадимом працює Тарас Гудзь, але сьогодні його немає на роботі. З особистих обставин узяв два дні відпустки. Тим часом у Вадима запланована купа завдань: – проект створення транспортної бази для відділу логістики – підготувати порівняльну таблицю за результатами зустрічей із постачальниками програм; – налаштування схеми експорту інформації з ЕRP системи – це полегшить підготовку звітів; – налаштування конфігурації системи 1С в Казахстані; – проблема з електронним підписом на чіпсовій фабриці;

Тим часом дзвінки тривають – гальмує ноутбук, у Казахстані не можуть зайти в мережу, віконця на робочому столі стоять в одному кутку екрану й ніяк не перетягнеш їх в інший, просять створити мейл-бокс, украли ноутбук – чи є документи на нього, щоб передати в міліцію? Терміновий дзвінок – чи є в пана Юрія на комп’ютері програма, що відкриє відеоролик, який треба затвердити для реклами? Прийшло два запити на Help Desk – просять створити мейл-бокс і внести робочий телефон в адресну книгу. Одночасно з роботою Help Desk асистент відділу Ольга Олейнікова вирішує завдання, пов’язані з обліком та інвентаризацією обладнання. ”Крафт Фудз Україна”, окрім іншої техніки, має 398 ноутбуків, 492 десктопи, не менше 337 мобільних телефонів. 11:24 Олександр розмовляє по телефону з Білоруссю – з’ясовується, що в працівників Cadbury надто застаріле обладнання. Треба міняти. 11:44 Сергій Іванович біжить здавати диплом. 13:05 Олександр, Вадим і Ольга спускаються в кафетерій. Карен обідає вдома, бо живе за квартал від офісу. Віталій і Костя знайдуть час поїсти тільки в 15:20.

Komanda_berezen.indd 12

04.04.2011 12:44:12

РЕПОРТАЖ Віталій: Люблю вирощувати квіти. Вдома до 30 вазонів маю – все підвіконня заставлене. Я ж родом із села, мене до землі тягне, хоч трісни. Років зо три тому з колишнім шефом їхали до його родичів у Ніжин, дорогою слухали аудіо книгу ”Маруся Чурай”. Так сподобалося, що аж плакали. Хотів би залишити свій слід в історії. Щоб хтось сказав: ”Ось він таке зробив”. Олександр: Моя улюблена група – ”ДДТ”. Коли дізнався, що найближчий концерт буде в Ризі, взяв відпустку й поїхав. На подібних концертах веду себе як 20-річний. Дуже люблю подорожувати. Відколи з’явився автомобіль, ми з дружиною постійно їздимо на Західну Україну, подорожуємо від одного міста до іншого. Не можу спокійно дивитися ”Білий Бім Чорне вухо” – сльози навертаються. Вадим: Захоплююсь купою різних цікавих речей: взимку катаюсь на лижах і ковзанах, а влітку – ролики і віндсерфінг.

Після подорожі до Єгипту став фанатом дайвінгу. А ще подобається танцювати латиноамериканські танці. Навіть цей Новий Рік зустрічали під звуки Сальси. Люблю фотографувати. Вже близько року вчуся грати на акустичній гітарі. Сергій Іванович: Люблю астрологію і всілякі всесвітні прогнози. Зараз читаю, що станеться 2012 року. Думаю, кінця світу не буде. Пишуть, що біля Землі пролетить дуже потужна планета, яка пролітає раз на шість тисяч років. Маю вдома чотири щури: Мішу, Машу і їхніх дітей, папугу Кешу й акваріум на 80 літрів. Костя: Я – типовий лобуряка і не ображаюся, коли мене так називають. Люблю російський рок: ”ДДТ”, ”Аліса”, ”Наутілус” і все таке. Із книжок подобається фантастика, типу ”Володаря кілець”. Люблю думати про техніку – чому тут так працює, а тут так. Ще люблю котів. Карен: В інституті я передивився ”100 найкращих фільмів усіх часів і народів”. Потім зацікавився рейтингом 250 стрічок.

Щовечора намагаюся подивитись якийсь фільм. Переглянути до кінця не виходить, тому розтягую на кілька вечорів. Я фанат адреналінового відпочинку – страйкбол, парашутний спорт, велоспорт. У 14 років проїхав 110 кілометрів між містами Вишгород та Остер. Три години їхав туди і п’ять – назад. Тарас: Мало хто знає, що я люблю куховарити. Дивлюся відповідні відео-уроки. Недавно приготував качку по-пекінськи. Дуже люблю крем-супи. А в найближчу відпустку хочу поїхати в Діснейленд – треба ж здійснити дитячу мрію. Колись я танцював естрадно-класичні танці, навіть на гастролі їздили. Ольга: Завжди цікавилася психологією. Але мені казали: зі спеціальністю бухгалтера легше знайти роботу, а з творчими захопленнями можна почекати. Довго довелося чекати. Думаю піти на якісь курси з психології чи здобувати другу вищу освіту в цій галузі. Найсміливіший мій учинок – занурення з аквалангом.

По обіді робота триває. Привезли нові мобільні телефони, в кімнаті нарад не вдається вивести зображення на великий екран, хтось ніяк не знайде папку на комп’ютері, зависає ноутбук, не копіюються слайди з презентації, не синхронізуються файли на сервері, не друкує принтер. Костя пересилає Карену програму, щойно сам написав – вона дозволяє швидко обрати принтер за замовчуванням. 17:30 Олександр зачитує попередні результати опитування користувачів щодо якості надання послуг відділом: – ”Відповідальні працівники, але бажано бути відкритішими, щоб колеги поряд не почувалися не на тому місці”. Я так розумію, мається на увазі, що людина відчуває, що не розбирається в ІТ, а ти йому тикаєш у це. – Не знаю, хто написав, але це точно Кості, – сміється Віталій. – загалом, дуже непоганий результат, – продовжує Олександр. – Середній бал на сьогодні – 6,34 із 7. Дуже непоганий результат, але зупинятися в жодному разі не можна, – серйозно резюмує Олександр. – Спочатку треба вичислити, хто написав негативні відгуки, – жартують інші. – Ну, це ми можемо. Хакерство ніхто не скасував.

Сергій БУНЯК, менеджер із митного оформлення

Грузинська митниця Недавно був у Грузії. Дуже гарна країна, щирі й відкриті люди. А ще надзвичайно проста і прозора робота митниці – в прямому і переносному значенні – майже всі контролюючі органи розташовані в будівлях зі скла. Я був вражений. В Україні я не перший рік займаюся митними оформленнями, знаю всі процедури. Ще коли машина в дорозі до кордону, треба сплатити всі митні платежі, підготувати купу сертифікатів, зібрати безліч документів. Коли машина прибуває, обов’язково має пройти і санепідемстанцію, і екологів, й інші служби. – У нас це все непотрібно, – каже мені директор компанії з транспортних перевезень і митного оформлення в Грузії, – і служб таких немає. – Як немає? І сертифікатів не отримуєте? – Для чого? – дивується. Мені здається, директор не до кінця знає всі деталі. Завтра про все розпитаю брокера. Не може ж бути все так просто. Зустрічаємось, і я знову починаю перераховувати українські вимоги: – Підприємство може оформлятися на митниці, якщо воно зареєстроване в Україні, має відповідний договір на обслуговування, ліцензію на діяльність. Треба купити програмне забезпечення в компанії-розробника, бланки, зібрати купу документів. – Яка реєстрація, для чого? – перебиває мене грузинський колега. – У нас уся інформація про підприємство міститься в одній базі, і кожен контролюючий орган має до неї доступ. А які передплачені гроші? Якщо машина приїхала на термінал, митник сам (!) зробив усі формальності, і вона поїхала далі – заплатите потім, через п’ять днів. Але найцікавіше було попереду. Виявляється, всі ці прості правила – для непостійних імпортерів. А для компаній із хорошою історією є поняття ”золотого імпортера”. Таким узагалі нічого не треба робити на митному терміналі. У своєму офісі отримуєш доступ до загальної бази, твоя машина, перетинаючи кордон, їде прямо на склад, в електронному вигляді пересилаєш декларацію в базу митниці, а податки можна заплатити протягом місяця. 13

Komanda_berezen.indd 13

04.04.2011 12:44:27

Komanda_berezen.indd 14

04.04.2011 13:27:20

Шоколадна фабрика ”Україна”

Komanda_berezen.indd 15

04.04.2011 13:29:03

ПОРТРЕТ

”ОСОБИСТИМ ЖИТТЯМ

Я НЕ ЖЕРТВУЮ”

Ірина ШАНДАРІВСЬКА стала генеральним директором Kraft Foods, країни Балтики. Таку мету вона поставила дев’ять років тому

Що відчули, коли вам запропонували нове призначення? – Це не сталося в один момент, тому що були очікування такої розмови. Я з тих людей, які наполегливо кажуть, що вони хочуть. Останній рік використовувала багато можливостей поговорити з людьми, які впливають на кар’єру в Крафті, чого прагну і яким бачу наступне призначення. Я розумію, що для регіону CEEMA моє призначення – це досить великий крок. По-перше, у нас взагалі немає жінок на позиції генеральних менеджерів. А по-друге, в Крафті люди ростуть до певних посад досить довго. І коли мені запропонували бути генеральним, я відчула вдячність і радість. Це означає, що мене почули. Також одразу виникло мільйон запитань щодо бізнесу в Прибалтиці. Що саме казали про своє наступне призначення? – Що хочу бути генеральним менеджером. І працювати в Європі. Окрім найближчих членів сім’ї, що переїжджають зі мною, усі родичі залишаються тут. Тому мені важливо за пару годин прилетіти додому. Я не могла розглядати, наприклад, Азію. Як давно ви вирішили, що хочете бути генеральним директором? – На попередній роботі, в Avon. Я працювала асистентом гене-

рального директора і могла дивитися, як будується бізнес. Генеральний був британець, висококласний менеджер, усе робив правильно. А я тоді тільки закінчила навчання, мені потрібно було все пізнавати: що в бізнесі правильно, а що неправильно, як управляти людьми, що таке маркетинг. Тому що в Україні це все була теорія. І от коли я з ним попрацювала, то зрозуміла: хочу бути генеральним директором. Написала листа в HR, розповіла про своє бажання і попросила розказати, що для цього треба

Я з тих людей, які наполегливо кажуть, що вони хочуть робити. Розумію, це довгострокова ціль, але мені важливо робити правильні кроки, щоб до неї дійти. Коли прийшла в Крафт, також швидко сказала про свої плани. Що вам відповіли в першому випадку? – По-перше, ніхто з мене не засміявся. Керівник HR і безпосередній керівник поговорили зі мною і зорієнтували у вимогах до генерального директора в компанії. Ця людина обов’язково повинна щонайменше два роки пропрацювати у відділі збуту,

мати expatriate assignment, тобто вміти працювати з іншими культурами і адаптуватися до них, і мати мінімум п’ять років менеджерського досвіду. Чим відрізняється генеральний директор від інших менеджерів? – Менеджер – це переважно організатор: ти маєш ресурс і треба зрозуміти, що це за ресурс і як його використати для досягнення результату. Залежно від позиції тут змінюється тільки обсяг роботи. А в генерального менеджера так багато людей у підпорядкуванні й усі такі різні, що з’являються набагато більші вимоги до лідерства. Треба вміти довгостроково бачити мету або мрію, якою можна заразити людей. Також потрібно набагато більше енергії – на BoM, на безпосередніх підлеглих і на всю організацію. Тобто всі лідерські навички стають набагато важливішими. На цій посаді я вперше в житті керуватиму людьми, роботу яких сама не виконувала. Все, що є в маркетингу і збуті, я можу робити сама. В такому випадку керувати простіше: можеш підказати, як діяти, знайти когось, хто виконає краще, або зробити самому. А тут треба буде покладатися на експертизу людей, які її мають. І головне – відповідати за результати їхньої роботи.

Komanda_berezen.indd 16

04.04.2011 12:48:00

ПОРТРЕТ Як ви далі рухалися до позиції генерального директора? – Із позиції персонального асистента я пішла в збут. Не тому що відчувала себе геніальним sales, а тому що розуміла, що це вимога для генерального. Робота в збуті вимагає великої фізичної сили і багато часу поза домом. Був період, коли я працювала в збуті своєї компанії, а мій чоловік – у збуті іншої. І ми інколи домовлялися, в які вихідні будемо разом удома. Тому що збут – це робота і життя ”в полі”, весь час треба їздити по країні. І тому ми довго жили без дітей. Коли ставиш високу професійну мету, то свідомо жертвуєш частиною особистого життя? – Потрібно починати з того, що таке жертва. Бо люди з різною мотивацією по різному це сприймають. Але загалом, я думаю, що жертвувати багато не треба. Бо коли ж тоді жити?

Те, що я багато працюю, не сприймаю як жертву. Це необхідна умова, щоб у сім’ї був рівень життя, на який вона заслуговує. Особистим життям я не жертвую. Завжди кажу керівнику, що для мене головний пріоритет – сім’я. От я маю сестру, яку я дуже люблю. У неї є дитина. І в цієї дитини в березні є лише тиждень канікул. Звичайно, на цей час ми всі поїдемо у відпустку. Не хочу таким жертвувати. Робота тиждень зачекає, приїду і розгребу. Я так і сказала своєму новому керівникові – сім’я в мене на першому місці. Чи не ризиковано робити такі заяви, коли маєш великі кар’єрні плани? – Питання в тому, як сказати. Ніколи не можна говорити ультиматумами і надто категорично.

фото: Володимир ГЕРАСИМОВ / FORBES

Збут – це робота і життя ”в полі”, весь час треба їздити по країні. Тому ми довго жили без дітей

Komanda_berezen.indd 17

04.04.2011 12:48:00

ПОРТРЕТ Треба пояснити, чому це важливо, і які будуть наслідки. Своєму новому керівнику сказала, що я взагалі дуже роботяща і хороша, але є два моменти: мені важливо, чи Каунас – це те місце, де може жити моя сім’я, і в березні я хочу піти у відпустку. Що вам допомагало в розвитку кар’єри? – По-перше, моєю кар’єрою ефективно управляли. Я працюю в корпоративному бізнесі з 1997 року, за цей час мала дев’ятьох керівників, і всі вони багато дали. Завжди чесно говорили, що треба робити далі, щоб прийти, куди я хочу. По-друге, я дуже рано зрозуміла: коли стаєш менеджером, твоя успішність прямо пропорційна тому чи успішні твої люди. Коли підлеглі такі сильні, що їм до-

Своєму новому керівнику я сказала, що дуже роботяща і хороша, але в березні я хочу піти у відпустку статньо сказати, що треба, і все робиться – це такий кайф. Я завжди намагалася знайти людей сильніших за себе. І третє – я страшенно багато працюю. Від цього страждають інші сфери життя. Для деякого я видаюся дещо обмеженою. Наприклад, спитайте про мій улюблений фільм – згадаю щось із студентських років. Те саме з музикою – не орієнтуюся, що відбувається в цьому світі. Але я не вважаю це жертвою. Мені так комфортно. Я маю роботу, що є величезною частиною життя, маю сім’ю, де левову частку часу займає Оля. Навіть якщо вона 80-й раз дивиться той самий мультик, я сідаю поряд, дивлюся на неї, і нам добре. Чи важлива корпоративна культура для професійного розвитку? – Надзвичайно важлива. От, приходить до мене людина з іншої

Ірина Шандарівська з чоловіком і донькою на відпочинку в Дубаї

10 запитань 1. Ідеальний для вас вечір п’ятниці? Я вдома з сім’єю. Ми з чоловіком маємо легеньку вечерю з вином і дивимось, як Оля грається конструктором, який ми їй купили.

4. Ваше найбільше досягнення на сьогодні? Не маю особистих ворогів. 5. Що ви завжди хотіли зробити, але ще не встигли? Навчитися плавати.

2. Три речі, без яких ви не могли би жити? Відпустка на море, частий контакт з сім’єю і зручне житло.

6. Що може довести вас до сліз? Це так просто. Фільм, історія про успіхи своєї дитини, яку розкаже хтось із дівчат, моя Олюня.

3. Ваша дитяча мрія? Я хотіла бути лікарем і рятувати людей.

7. Яка ваша найхарактерніша риса? Надійність.

функції й просить поради, мовляв, засидівся, хочу чогось нового, чи можна розраховувати на маркетинг? Враховуючи, що в рамках нашої культури ми хочемо розвивати людей, і в нас є сформовані практики, як це робити, кажу: давай подумаємо – чи треба тобі той маркетинг, що ти будеш із ним робити. Поговорили, виявляється, що треба порадитися із зовсім іншими людьми. Інший елемент культури українського Крафту – це лідерство. Ми завжди себе позиціонуємо як компанія, що хоче мати лідерські

8. В якому віці ви усвідомили, що подорослішали? 5-річною. Ми пішли на базар із мамою і вибирали одяг для нас із сестрою. І мама сказала: ”Давайте спитаємо нашу маму Іру”. Я завжди була дорослою. 9. Який ваш найбільший недолік? Не вмію спокійно переживати конфлікти. 10. Яку надприродну здатність ви хотіли б мати? Читати думки інших.

позиції на ринку. Відповідно нам потрібні сильні люди і бренди. Тому коли я, наприклад, проводжу інтерв’ю на посаду в відділ маркетингу, одразу кажу: кожен місяць ви будете отримувати результати досліджень Нільсена, і щомісяця має зростати частка ринку. Якщо не зростає, починається пресинг – чому, що відбувається? Якщо ви завжди прагнули бути першим, бути відмінником, добиватися всього самому, ви маєте почуватися з цим комфортно. Якщо у вас по життю немає такого прагнення і вам важливо, о шостій піти додому,

Komanda_berezen.indd 18

04.04.2011 14:01:52

ПОРТРЕТ вам тут буде погано. Тому нема сенсу йти. Культура лідерства в нас дуже сильна. Які важливі рішення доводилося приймати на кар’єрному шляху? – Одне з найважливіших – як побудувала процес пошуку роботи після звільнення з Avon. Перша думка була: що я можу продавати? Можу продавати свій досвід збуту в прямому продажі. На що можна дивитися? До конкурентів із косметики я не могла йти, бо співала на всю країну, що Avon найкращий. Тому розглядала тільки страховку – тоді вони мали прямі продажі. Походила по компаніях і зрозуміла, що страховку продавати не можу. Отже директором із продажів там бути не варто. Другий підхід: буду продавати себе як людину, що знає ринок косметики. Походила по всіх косметичних компаніях – там теж не склалося. Тоді подумала: треба подивитися на компанії, де добре ставляться до людей – їм апріорі буде корисний мій менеджерський досвід, а там щось придумаємо. Kraft Foods була першою в цій хвилі пошуку. Після численних інтерв’ю я зрозуміла, що точно хочу сюди – байдуже на яку посаду і на які гроші. Я бачила, що в мені не просто шукають кваліфікації, потрібної для вакансії, а дивляться значно ширше. Було зрозуміло, що в цій компанії розглядають людей як цінний ресурс, а не як людей, що займають певні позиції й виконують певну роботу.

Після численних інтерв’ю я зрозуміла, що точно хочу сюди – байдуже на яку посаду і на які гроші Які хороші поради ви отримували? – Пам’ятаю дві. Тато сказав: якщо ти готова багато працювати і вкладати, це обов’язково дасть результат. Тому якщо в житті щось є, воно, як правило, є результатом роботи. Тепер у мене

немає ілюзій відносно цього. Друга порада була від директора з продажів на попередній роботі. Я в нього працювала sales support manager, це була моя перша менеджерська посада і я мала стільки ентузіазму! Ми проводили дні відкритих дверей у містах мільйонниках із метою знайти в кожному першу тисячу представників компанії. І я реально горіла на тій роботі. Після кожної виставки худла на 2 кілограми. Він це побачив, якось підійшов і каже: ”Слухай: компанія є, була і буде. А тебе вже не буде”. Тобто з одного боку треба багато працювати, а з другого – берегти

Якщо вам важливо, щоб о шостій піти додому, вам тут буде погано себе і деколи включати на роботі механізм самозбереження: брати вихідні, проводити час із сім’єю, їздити у відпустку. Були на вашому шляху помилки, які чогось навчили? – Найважче, коли наймаєш на роботу не тих людей. Щоб відкоригувати таку помилку, потрібно багато часу та емоцій. А найбільша моя маркетингова помилка в Крафті – це запуск цукерок Cot d’Or із тим позиціонуванням і портфелем, що вони мали 2008 року. Чому я це зробила? По-перше, преміум-ринок 2008-го так швидко розвивався, що здавалося, споживачі приймуть будь-яку преміальну пропозицію. А по-друге, я розуміла, що в нашому регіоні нічого, крім Cot d’Or нема в сегменті преміальних коробкових цукерок. Я в нього не вірила, але думала: раптом вийде? Бо ж розумні люди придумали, розумні затвердили, ринок шаленіє, конкуренти набирають частку ринку, аж гай шумить, а ми нічого. Чого це мене навчило? Перше – ”спешка хороша при ловле блох”. Друге – якщо ти в щось не віриш, не роби цього.

Руслан КАВАЦЮК, менеджер корпоративних комунікацій

Леся і Марічка – Воно дивиться на тебе отакими очима! І ти розумієш: цієї людини не було, і ось вона є, – розповідає Леся Костюк про народження своєї донечки Марічки. – Вагітною я цього не дуже усвідомлювала. Очолила відділ корпоративних справ і через два тижні дізналася про свою вагітність. Тож поки працювала на новій позиції, не було часу задумуватися. Уже з півгодини я слухаю її розповіді про пологи й материнство. Леська розказує колоритно. Вона з тих, хто вміє говорити, копіюючи голоси й манери персонажів. А тут ще й така тема. Розповідає речі, яких зазвичай не дізнаєшся, доки сам цього не пройдеш. – Аньку Якончук ще довго не пробачу. Могла хоча б сказати, що це все одно дуже боляче, – бурчить Леся про нашого категорійного бренд-менеджера. Вона розповідала, що зі знеболювальним уколом народжувати легко. – І всі ці техніки дихання і масажу, яких ми вчилися перед пологами, це такий розвод на гроші”. Потім розповідає про дитину. Так, наче це інопланетянин прилетів до нас і, абсолютно безпорадний, потрапив до неї. Дитя не визнає одягу і Леська, одягаючи малу, белькоче, муркоче і головою трясе, щоб якось відволікти. – Деколи, виробляючи все це, ловлю себе на думці: от би мене зараз хтось із БОМу побачив!” – сміється. Леся працювала в Крафті ледь не з перших років компанії в Україні. Спочатку маркетологом, потім тренувала інших працівників. Далі стала менеджером відділу корпоративних справ – трохи більше ніж на півроку. Пішла в декрет на шість місяців, але потім продовжила його. Вона ”вирвалася” на корпоративну вечірку ненадовго і вже мусить поспішати додому. Одягається, ще раз вітає ”винуватицю” свята, директора відділу маркетингу Іру Шандарівську з підвищенням на гендиректора Балтики, і біжить додому. 19

Komanda_berezen.indd 19

04.04.2011 12:48:14

ДІТИ

”МАМА НА КОМП’ЮТЕРІ

РОБИТЬ ВСЯКІ ШТУКИ” Після відкриття дитячого куточка ”Хатинка Барні” в кафетерії київського офісу, діти, які прийшли на свято, розповіли ким працюють їхні батьки

Марина МІНЄЄВА, 7 років, донька Сергія Мінєєва, менеджера автомобільного парку та адміністративного підрозділу: – Тато працює в ”Крафт Фудзі”. Робить цукерки, ”БАРНІ”, ”ОРЕО” і ”КОРОНУ”. Як він це робить я не знаю. А ще просто сидить в офісі, пише якісь справи на комп’ютері, відповідає на телефонні дзвінки. Але я не знаю, про що він говорить – у нього якісь робочі справи. Ще тато їздить у відрядження. Був у Росії, тобто в Білорусі. Привіз мені звідти цукерки й олівці. Я люблю бувати в тата на роботі у вихідні. Він працює, а я малюю в ”Хатинці Барні”. Мені більше хочеться бути в нього на роботі, ніж гратися на площадці.

Komanda_berezen.indd 20

04.04.2011 12:48:18

ДІТИ

Komanda_berezen.indd 21

04.04.2011 12:48:33

ДІТИ

Данило ПАНІВНИК, 3 роки, син Ольги Панівник, менеджера з компенсацій та пільг: – Мама працює на роботі, далеко. Вона сидить на п’ятому поверсі за комп’ютером. Ще вона робить на роботі ”БАРНІ” і шоколадки. На столі в неї стоїть Барнік. Я також сидів за її столом і малював жовтими олівцями. Мама їде на роботу машиною, завозить мене на мою роботу, а потім їде на свою. Приходить тоді, як я граюся ввечері вдома. Ще їздить у відрядження. На вихідних мама вдома, і ми в неділю їздимо в церкву.

Галина ДЕНИСЕНКО, 4,5 роки, донька Ольги Денисенко, супервайзера з роботи з клієнтами, ключові клієнти: – Моя мама працює керівником. Цілий день пише щось в офісі. Ще вона продає продукцію: мішку ”БАРНІ”, ”ОРЕО”, печиво і чіпси. Але спочатку печиво печуть, а вже потім розвозять по магазинах. Я ніколи цього не бачила, і мені цікаво, як із машини вивантажують ящики з печивом. Колись у мами на роботі було свято Барні. Показували гарну хатинку, де живе і ходить великий Барні. Коли мама везе мене в садок, їй дзвонять по роботі. А вона всім каже: ”Вибачте, я зайнята”. Мені хотілося б, щоб мама працювала парикмахером. Щоб робила мені всякі зачіски. А я хочу стати вихователем у дитячому садку. Люблю, коли мене всі слухають. Ну, і вчителем ще хочу бути.

Komanda_berezen.indd 22

04.04.2011 12:48:47

ДІТИ

Дмитро та Софія ГУМАНИЦЬКІ, 5 і 9 років, діти Зої Чечуліної, координатора з постійного вдосконалення процесів та систем закупок, регіон CEEMA: – На роботі мама на комп’ютері робить всякі штуки і ще готує шоколадки. Туди входять какаобоби, спеціальні палиці, молоко. Далі шоколад заливають у формочки і виходить шоколадка. Ну і пишуть ”КОРОНА” або ”МІЛКА”. Ще мама їздить у відрядження. Недавно була в Австрії, скоро в Америку поїде і в ЮАР, в Африку. Привозить нам із відрядження магнітики. Кожен день мама їде на роботу о пів на восьму, а приїжджає додому о шостій. А по вівторках і четвергах працює вдома.

Даша СОМОК, 4,5 роки, донька Наталії Йовки, менеджера відділу людських ресурсів: – Про мамину роботу я знаю, що це ”Крафт Фудз”. Вона там робить шоколад: у мисочку наливає молока, вишеньки і шоколад добавляє. Ще вона робить цукерки ”БАРНІ”. Ведмедик Барні живе в хатинці в мами на роботі. Мама працює з тьотями Наташою і Оксаною. Вона пригощає мене ”БАРНІ”. Ще в мами на роботі є великий ліфт і вона працює на самому верхньому поверсі.

Komanda_berezen.indd 23

04.04.2011 13:36:39

Komanda_berezen.indd 24

04.04.2011 12:49:22

Komanda_berezen.indd 25

04.04.2011 12:49:38

СЕКРЕТИ ЖИТТЯ

Народилася я в Кишиневі, у сім’ї студентів. Двомісячною батьки віддали мене в село до діда з бабою. Це Кагульський район, південь Молдови. Там, серед гір і овець, я прожила до 17 років. Пам’ятаю з дитинства, що скрізь завжди було повно болота і люди багато працювали. У вихідні, коли подружки ходили на танці, я пасла овець.

З батьками я не бачилася. Вони скоро розлучилися, тато помер, а з мамою я не зустрічалася до 12 років. Потім подзвонила їй, ми познайомилися. Але нормальні стосунки між нами так і не склалися.

У селі я ходила до школи й захопилася хімією. З восьмого класу вчилася на заочних курсах при університеті. Мені присилали контрольні роботи, я їх виконувала, відсилала, отримувала назад із оцінками. Це була наче гра така. Коли пасла овець, брала підручник із хімії й вирішувала задачі. А після школи поступила на хімічний факультет Кишинівського державного університету.

У дитинстві я хотіла стати акторкою, потім – художницею, коли захопилася хімією – лікарем. Тепер я – військовослужбовець. Але дітей досі лікую сама – без антибіотиків, природними засобами, масажами.

В університеті вечорами я паралельно вчилася на факультеті суспільних професій на режисера драматичного театру. Це було популярно в ті часи. Так ми розважалися й відпочивали від серйозної хімії. Тепер я ходжу на танці, вчу сальсу.

Маю двох синів: старшому Андрієві скоро буде 23, молодшому Максиму – 8,5 років. Андрій працює моряком. Підписав перший контракт. Третій рік зустрічається з дівчиною. Якщо вони вирішать одружуватись, я за виграні гроші, куплю їм квартиру. Але шлюб – це їхнє рішення. Я не буду втручатися.

”ПРО ВИГРАШ Я НІКОМУ З РІДНИХ НЕ КАЗАЛА” 10 фактів із життя Тетяни Миколаєвої – переможця акції від JACOBS MONARCH. Наприкінці січня вона виграла 1 600 000 гривень на Аромоксамитовий дім

Ми живемо в трикімнатній квартирі, яку мені як військовослужбовцю дали 2001 року, коли переїхала в Іллічівськ.

Моя мрія – поїхати в Париж. У школі я вчила французьку і зараз у роботі її використовую. Недавно дізналася, що подруга живе в Парижі. Також я завжди мріяла відкрити маленький ресторанчик, коли вийду на пенсію. Люблю готувати.

Я намагаюся жити за Божими заповідями, допомагати іншим. Торік друг мого старшого сина втратив батьків і залишився з меншим братом. Я вирішила взяти опіку над меншим хлопчиком. Кілька місяців вони обоє жили в нас, але коли всі документи були майже готові, мій чоловік сказав, що не погоджується. Зараз вони живуть неподалік Іллічівська, старший брат опікується меншим.

Про виграш я нікому з рідних не казала. Досі ніхто нічого не знає.

Komanda_berezen.indd 26

04.04.2011 12:49:55

ВІДПОЧИНОК

”НА ВИСТАВУ ”СЛУЖНИЦІ” НЕ ШКОДА ГРОШЕЙ” Як відпочити після роботи розповідають Наталія БАЙКАЛОВА, менеджер відділу людських ресурсів, та Вероніка ЦИБАНЬ, менеджер із маркетингових послуг, Нові Ринки Східної Європи та Центральної Азії Недавно я гуляла біля Софії Київської й вирішила перечитати роман ”Диво” Павла Загребельного про часи Київської Русі. Зазвичай такі люди, як князь Володимир або княгиня Ольга, видаються постатями-легендами. От, пам’ятники стоять у центрі міста. А коли читаєш таку книжку, розумієш, що це були звичайні люди зі своїми сильними і слабкими рисами. Коли, наприклад, головний герой роману потрапляє до одного з народів, дізнається, що вони взагалі не сприймають княгиню Ольгу. Тому що коли до неї прибули їхні посланці, вона всіх підступно спалила живцем. Важкі були часи. Читаєш таке і надієшся, що сам ніколи не опинишся в ситуації, коли доведеться робити такий складний вибір. Вероніка ЦИБАНЬ, менеджер із маркетингових послуг, Нові Ринки Східної Європи та Центральної Азі

Я люблю театр і стежу за всіма новинками, гастролями. Незабутні враження маю від вистави Романа Віктюка ”Служниці”. У нього специфічні, не класичні постановки, і я навіть не збиралася йти на них, було нецікаво. Але коли побачила ”Служниць”, два тижні ходила вражена. Кращої вистави в житті не бачила. Кажуть, коли Віктюк уперше її поставив, люди двері в театр виламували, щоб побачити. Сюжет спектаклю досить банальний – служниці багатої француженки заздрять її статкам, і хочуть звести хазяйку зі світу. Але найбільше вражає музика і танці. Актори мало говорять, але багато рухаються. І це не традиційні танці – хореографію для спектаклю ставив балетмейстер. Музика зачаровує, багато пісень Даліди. Мені не все подобається з її репертуару, але Віктюк підібрав чудові композиції. І ще важливий момент – усі ролі виконують чоловіки. Автор п’єси Жан Жане писав, що так і має бути – всі ролі повинні грати чоловіки. Коли Віктюк ще раз привезе ”Служниць” до Києва – обов’язково піду. І поїду за ним по всіх містах, бо хочу ще сто разів їх побачити. На це не шкода грошей. Наталія БАЙКАЛОВА

Ходила в галерею художниці Євгенії Гапчинської. Мені подобається її творчість. Щоправда нічого не купила, бо вартість картин вимірюється тисячами гривень. Але придбала каталог робіт і частенько переглядаю вдома. Там написано, що полотна Гапчинської сприяють гарним снам. Не пам’ятаю, чи щось особливе снилося, але позитиву їх споглядання додає. Наталія БАЙКАЛОВА, менеджер відділу людських ресурсів

Cover_Komanda_berezen.indd 5

Цього року знову ходила на національний балет Грузії ”Сухішвілі”. Вражає їхня майстерність. На сцені 40–50 людей як один виконують складні елементи в танці. Важко уявити талант і бачення постановника, який усю команду згрупував і натренував так, щоб отримати таке красиве дійство. Чоловіки з балету часто виконують складні акробатичні партії, особливо у танцях із шаблями. Цього року я дивилася концерт із балкона, і навіть звідти було видно, як від шабель іскри летять. Або коли чоловіки кидають у землю кинджали, а потім на колінах виконують між ними віртуозні елементи. Я щоразу хапаюся за серце й думаю, чи вони залишаться живі. Танці були поставлені давно, а досі сприймаються сучасно. Вероніка ЦИБАНЬ

04.04.2011 13:41:55

”

Кожна свідома доросла людина повинна працювати над своєю впевненістю. Її треба ростити, як квітку. Бо впевненість у собі – це ключик до розкриття потенціалу

”

Катерина ЗАГОВОРА національний менеджер із торгового маркетингу

Cover_Komanda_berezen.indd 2

04.04.2011 13:41:08