січень I 2015 Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
29
30
31
1
2
3
4
2
5
6
7
8
9
10
11
3
12
13
14
15
16
17
18
4
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
1
1
5
Різдво Наші предки готувалися до Святвечора ще з грудня: білили хату, шили нову сорочку кожному в родині. В переддень Різдва до світанку палили сім полін, що їх відкладали сім тижнів. На цьому вогні готували 12 пісних страв, серед яких неодмінно кутя та борщ із вушками. На покуті виставляли дідуха — символ добробуту. Після вечері по хатах починали ходити колядники, віншуючи господарів та бажаючи злагоди й достатку. За колядки господар, бувало, давав цілого калача, а то й запрошував усю ватагу до столу. Колядники могли ходити по селу до пізньої ночі, а не пустити їх вважалося великим гріхом. Свято Різдва відзначали насамперед добродійними справами, цього дня щедро роздавали милостиню. Фольклорист Ірина Данилейко. Автентичний одяг, Чернігівщина, середина ХХ століття
лютий I 2015 Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
5
26
27
28
29
30
31
1
6
2
3
4
5
6
7
8
7
9
10
11
12
13
14
15
8
16
17
18
19
20
21
22
9
23
24
25
26
27
28
1
Колодій Останній перед Великим постом «смачний» тиждень називали Масницею, або Бабським тижнем, а Колодій — Бабським святом, адже чоловікам належало слухатися жінок і терпіти їхні збиткування. Діставалося переважно парубкам, які вчасно не одружилися, бо вважалося, що вони порушують гармонію і лад у природі. Під час Колодія неодруженим парубкам жартома чіпляли до ноги колодку, прикрашену стрічками й квітками. Парубок мусив волочити за собою цю «відзнаку», поки не давав дівчатам відкупного. У подяку кожна дівчина вишивала перкалеву хусточку, оздоблюючи її квітками й ініціалами свого обранця, та дарувала йому на Великдень — повертала колодку. Такі обряди мали виховне значення, сприяли пошукам нареченої і нерідко завершувалися укладанням шлюбу. Етнолог і колекціонер Ігор Перевертнюк. Автентичний одяг, Середнє і Східне Полісся, кінець XIX — початок XX століття
березень I 2015 Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
9
23
24
25
26
27
28
1
10
2
3
4
5
6
7
8
11
9
10
11
12
13
14
15
12
16
17
18
19
20
21
22
13
23
24
25
26
27
28
29
14
30
31
1
2
3
4
5
Зустріч весни Весну здавна зустрічали з особливим настроєм. Її початок пов’язували зі святом сорока мучеників, яке відзначають 22 березня. Саме тоді з вирію прилітають птахи і приносять нам весну. Цього дня господині пекли печиво у вигляді пташок і роздавали дітям — щоб птиця водилася. Подекуди в одній пташці запікали монетку і вірили, що дитина, якій дістанеться ця пташечка, буде щасливою. Цю монетку потім зашивали в сорочечку дитини, щоб доля була до неї прихильною. Діти з тістечками-пташками вибігали на луки, в ліс, підкидали їх угору, імітуючи пташиний політ, і закликали весну. Вважалося, що після такого запрошення вона не забариться. Потім діти залишали цих “жайворонків” для птахів, вішаючи їх на гілля дерев. Фольклорист Ірина Данилейко. Автентичний одяг, Чернігівщина, середина ХХ століття
квітень I 2015 Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
14
30
31
1
2
3
4
5
15
6
7
8
9
10
11
12
16
13
14
15
16
17
18
19
17
20
21
22
23
24
25
26
18
27
28
29
30
1
2
3
Великдень Уночі перед Великоднем у посуд з водою клали монетку й крашанку. Хто прокидався раніше від усіх, той і ставав власником монети й крашанки, найщасливішим на це свято. Здебільшого такий великодній дарунок отримувала дівчина на виданні. Наші предки вірили, що потаємні бажання, загадані під час великоднього богослужіння, мають магічну силу. У відповідь на священикове «Христос воскрес!» треба загадати заповітне бажання — і воно неодмінно здійсниться. А ще після служби в церкві добрий господар не поспішав за святковий стіл, а спершу обходив своє господарство і посипав усе свяченою сіллю, щоб відігнати нечисту силу. Застілля починали з молитви і свяченої крашанки, яку батько ділив на стільки частин, скільки людей було за столом. Колекціонер Володимир Щибря. Автентичний одяг, Західне Поділля (Тернопільщина), кінець XIX — початок XX століття
травень I 2015 Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
18
27
28
29
30
1
2
3
19
4
5
6
7
8
9
10
20
11
12
13
14
15
16
17
21
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
22
Зелені свята або Трійця Готуючись до Зеленої неділі, господарі прикрашали хати і подвір’я клечанням — гілками дерев, травами. Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Уранці в Зелену неділю дівчата брали їжу, кликали хлопців і з піснями, веснянками та гаївками, йшли у ліс, гай, на природу. Там грали, співали, хороводили, а потім сідали разом їсти все, що принесли. Після цього шукали в лісі молоді берізки з тонким і довгим гіллям і з нього на самій березі завивали вінки, співаючи пісень. На західному Поліссі для обряду «водіння куста» обирали найкрасивішу дівчину, одягали її в зелене листя, голову квітчали вінком і вели по селу з обрядовими піснями, заходили до кожної хати вітати господарів, які за це щедро обдаровували гостей. Етнограф і колекціонер Ігор Перевертнюк. Автентичний одяг, Середнє Полісся, кінець XIX — початок XX століття
червень I 2015 Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
23
1
2
3
4
5
6
7
24
8
9
10
11
12
13
14
25
15
16
17
18
19
20
21
26
22
23
24
25
26
27
28
29
30
1
2
3
4
5
27
Запорізька Січ Козаки вірили: гостя послано Богом. Гостей настільки шанували, що місцем їм поступалися навіть старші люди. Особливо шанували тих, хто прийшов здалеку, а господарів, які відмовили гостям у притулку, зневажали. Цікаво, що протягом трьох днів козаки не питали у гостя ні імені, ні звідки він, — це було непристойно. Подорожуючи, козак міг не брати їжу ні для себе, ні для коня, адже він скрізь був бажаним гостем. Козаки ніколи не крали у своїх чи у гостей: можна було залишити мішечок грошей на вулиці і ніхто його не взяв би. Найкращий товариш і вірний супутник козака — кінь, до якого ставилися по-особливому. Проводжаючи козака на війну, жінка кланялася в ноги коневі, щоб повернув її чоловіка додому. Реконструктор Сергій Постольников (Військовий історичний клуб). Реконструкція одягу й амуніції городового козацтва XVII століття.
липень I 2015 Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
27
29
30
1
2
3
4
5
28
6
7
8
9
10
11
12
29
13
14
15
16
17
18
19
30
20
21
22
23
24
25
26
31
27
28
29
30
31
1
2
Івана Купала Купальську ніч здавна вважали чарівною. Ввечері дівчата кидали у воду вінки, а хлопці мали їх дістати. Чий вінок парубок виловить — та дівчина мала його поцілувати і бути з ним у парі на це свято. Як сонце заходило, починався обряд очищення вогнем. Якщо хлопець з дівчиною вдало перестрибнуть багаття — вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя. Тому через купальське вогнище не можна було стрибати аби з ким, — тільки з судженим. Уночі, не підглядаючи, дівчата зривали букет квітів і клали його під подушку. Якщо вранці в букеті виявлялося щонайменше 12 різних трав, це означало, що дівчина невдовзі вийде заміж. За повір’ями, лише в купальську ніч на папороті розцвітала чарівна вогняна квітка щастя — кочедижник. Вірили, що хто її зірве, той усе на світі знатиме і матиме чудодійну силу. Фольклорист Ірина Данилейко. Автентичний одяг, Середня Наддніпрянщина, перша половина ХХ століття
Серпень I 2015 Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
31
27
28
29
30
31
1
2
32
3
4
5
6
7
8
9
33
10
11
12
13
14
15
16
34
17
18
19
20
21
22
23
35
24
25
26
27
28
29
30
36
31
1
2
3
4
5
6
Яблучний або Другий Спас Раніше селяни до Другого Спаса не їли садовину, бо вірили, що якщо батьки їстимуть яблука до Спаса, їхнім покійним дітям на небі не дістануться від Бога гостинці у вигляді райських яблук. Тільки після освячення плодів у церкві родина урочисто сідала за стіл: їли яблука з медом, запивали виноградним або яблуневим вином — щоб садовина родила. Обряд освячення перших плодів мав забезпечити достаток протягом року. Для цього робили також дари: воді, вогню, волхвам, кумам і сусідам, яких пригощали яблуками, грушами, медом. За народними прикметами Яблучний Спас означає прихід осені і перетворення природи. Після цього дня вже можуть бути приморозки, тому й кажуть: «Прийшов Спас — держи рукавиці про запас». Етнолог і колекціонер Ігор Перевертнюк. Автентичний одяг, Середня Наддніпрянщина, кінець XIX — початок XX століття
вересень I 2015 Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
36
31
1
2
3
4
5
6
37
7
8
9
10
11
12
13
38
14
15
16
17
18
19
20
39
21
22
23
24
25
26
27
40
28
29
30
1
2
3
4
Весілля Сватання, заручини, дівич-вечір, посад, розплітання коси, покривання молодої, її від’їзд із батьківського дому — традицій у весільному обряді безліч, тому раніше це дійство тривало тиждень. Гуляння починалися в хаті кожного з молодят. Коли молодий рушав по наречену, по дорозі його не раз зупиняли й вимагали викуп. Після церковного вінчання відбувався посад — центральне дійство у весільному обряді. Тут багато важило частування короваєм, що його сприймали як громадське схвалення шлюбу. Спершу частку короваю підносили батькам, потім молодим, далі гостям. Діставався коровай і «запорожцям» — тим, кого не запросили на весілля, і хто спостерігав за всім з-за порогу хати. А «підошву» короваю, у якій запікали монети, зазвичай віддавали музикам як плату за гру на весіллі. Фольклорист Ірина Данилейко. Автентичний одяг, Полтавщина, перша половина ХХ століття
жовтень I 2015 Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
40
28
29
30
1
2
3
4
41
5
6
7
8
9
10
11
42
12
13
14
15
16
17
18
43
19
20
21
22
23
24
25
44
26
27
28
29
30
31
1
Ярмарок З давніх-давен осередком громадського життя народу на нашій землі були ярмарки. Гончарі й ложкарі, ткалі й вишивальниці, бондарі й столярі, стельмахи й кошикарі, кушніри й лимарі, соленики й дьогтярі, бублейниці й кравці продавали на ярмарках свої вироби. Завдяки розташуванню на славетному шляху «з варяг у греки» українські землі мали великі переваги в торговому сенсі. Ярмарки приурочувалися переважно до релігійних свят. Товар часто продавали «по-свідомому», коли покупець мав право повернути його, або «на пропало» — такий товар коштував дешевше, але його не можна було повернути продавцеві, тож покупець спершу мав з усіх боків прискіпливо його оглянути. Недаремно на Заході України торгівлю називали «гляданкою». Колекціонер Володимир Щибря. Автентичний одяг, Східне Поділля (Одещина), початок XX століття
листопад I 2015 Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
44
26
27
28
29
30
31
1
45
2
3
4
5
6
7
8
46
9
10
11
12
13
14
15
47
16
17
18
19
20
21
22
48
23
24
25
26
27
28
29
49
30
1
2
3
4
5
6
Вечорниці Для вечорниць дівчата підшукували простору хатину. Господиня дому — «вечернична» — стежила за дотриманням звичаїв, навчала молодиць рукоділлю й основам сімейного життя. За хату молодь розплачувалася з господинею хлібом, полотном. На буденних вечорницях дівчата готували придане, а на святкових, куди приходили парубки, всі розважалися, знайомилися, залицялися, обирали собі пару. Цікаво, що брати й сестри мали бути в різних оселях. Особливими були Андріївські вечорниці. Парубки веселилися й робили дівчатам капості: знімали ворота, ставили опудала, перев’язували ниткою вулицю. Хай там як вони збиткувалися цього вечора, їм усе прощали, бо така традиція, що на Андрія кожен хлопець «пустує». Колекціонер Володимир Щибря. Автентичний одяг, Південна Київщина (Черкащина), кінець XIX — початок XX століття
грудень I 2015 Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
49
30
1
2
3
4
5
6
50
7
8
9
10
11
12
13
51
14
15
16
17
18
19
20
52
21
22
23
24
25
26
27
53
28
29
30
31
1
2
3
День Святого Миколая Раніше в день Святого Миколая наші предки влаштовували після церковної служби веселе свято — братчини — обряд примирення ворогів і прощення всіх образ. Частування для братчин купували у складчину. Цього дня укладали різні угоди, бо вірили, що ніхто не наважиться обдурити, інакше Миколай Чудотворець покарає шахрая і відновить справедливість. Ще на Миколая у містах відкривалися численні ярмарки, а дівчата починали лаштуватися до свят: шили нове вбрання, готувалися до святочних ворожінь, пекли медові пряники-«миколайчики». Та найбільше радості це свято завжди обіцяє дітворі, адже за давньою традицією батьки вночі ховають у домі подарунки, які нібито Святий Миколай приносить слухняним діткам. Колекціонер Володимир Щибря. Автентичний одяг, Східне Поділля (Вінниччина), початок XX століття
UniCredit Bank – Bank with a human face! В рамках концепції «Bank with a human face» створено корпоративний календар UniCredit Bank на 2015 рік, де головними героями стали співробітники та їхні діти: Різдво: Ярослава Регурецька, Володимир Білоус, Олексій Мельниченко, Ольга Петрук, Стефано Мантовані. Колодій: Місак Арзуманян, Антон Бартєнєв, Антон Дегнера, Ярослава Швиденко, Христина Євтушко. Зустріч весни: Христина Кереб, Діана Козачук, Олександра Заварикіна, Назар Перепелиця, Дан Дємєнтєєв. Великдень: Олена Грабовська, Альберт Ангерсбах, Ярослав Манжос, Тетяна Грабовська. Зелені Свята або Трійця: Єгор Григоренко, Ірина Антонюк, Юрій Прібиш, Юлія Катеринич.
Запорізька Січ: Максим Мельник, Віталій Кондратюк. Івана Купала: Олена Вакуленко, Юлія Крупа, Олеся Генова. Яблучний або Другий Спас: Дмитро Інгул, Марія Христиченко, Лучано Белан, Тетяна Стаднік, Роман Могильницький.
Відтворення давніх українських традицій та обрядів з використанням автентичного українського одягу, характерного для різних регіонівнашої країни, забезпечувала команда українознавців: Ірина Данилейко, Володимир Щибря, Ігор Перевертнюк, Сергій Постольников.
Весілля: Олег Базелінський, Світлана Сушко, Дмитро Корнієнко, Юлія Гаморя, Ігор Поплавець, Марина Тулей.
Керівник проекту: Вікторія Торяник
Ярмарок: Любов Сироватська, Руслан Казмірчук, Сергій Вакула, Руслана Шпигоцька.
Партнер проекту: MasterCard
Вечорниці: Катерина Шенгеля, Юлія Кириленко, Діана Рибачук, Ірина Лопатинець. День Святого Миколая: Тарас Федунів, Валерія Олійник, Ірина Кобильченко.
Продакшн: рекламне агентство Vitamin ADV