Legal Monitor_10_2010 by ACMU

• КРАЩЕ 09

www.LP.ua

КУ • 20 РО

• БЕРЕЗЕНЬ 2010 року

№

ВИДАНН НЕ

РПОРАТИВ КО

ТЕМА НОМЕРА: ІНВЕСТИЦІЇ

ПИТИ ЧИ РУЛИТИ ІНВЕСТИЦІЙНІ

ЕТЮДИ Ірина МАРУШКО, партнер

На думку низки економістів однією з головних загроз для відновлення економічного росту в Україні у 2010 році буде низька інвестиційна активність. Не випадково ми звертаємось до показників інвестиційних рейтингів, наприклад, за легкістю ведення бізнесу, рейтингу економічної свободи. Україна у вказаних рейтингах показала негативну динаміку. Звичайно, причин тому багато, не останніми серед яких, мабуть, є недосконалість законодавства, нестабільність інвестиційного клімату, непередбачуваність правосуддя. Незважаючи на системність, яка мала б бути притаманною інвестиційному законодавству, особливо з огляду на існуюче конституційне закріплення порядку регулювання інвестиційного ринку, законодавство України в цій сфері відрізняється розпорошеністю, наявністю колізій та прогалин. На додаток до нібито «системних» Законів «Про інвестиційну діяльність» та «Про режим іноземного інвестування» доводиться враховувати положення низки інших законів та підзаконних актів. Це, звичайно, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Земельний кодекс України, Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних економічних) зон» тощо. Втім, за 18 років незалежності будь-яке законодавство в Україні, включаючи інвестиційне, змінювалося мало не щодня. Зокрема, іноземним інвесторам на початку надавались суттєві пільги у сфері оподаткування, які потім були скасовані із посиланням на національний режим іноземних інвестицій за повної підтримки Конституційним судом України. Схоже пізніше торкнулось і спеціальних економічних зон, а зараз знову йдуть розмови про відновлення переваг для бізнесу на таких територіях. Нещодавно «з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» законодавці знову змінили процедуру внесення іноземних інвестицій, суттєво її ускладнивши. Відсутність відповідних нових підзаконних актів, які б мали детально її врегулювати, спричиняє певні ризики для інвестора, що освітлюються далі в цьому номері. Варто також зазначити, що окремі закони регулюють відносини державно-приватного партнерства (ДПП) в інвестиційному секторі, зокрема Закони України «Про угоди про розподіл продукції», «Про концесії», «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг». Попри набрання у кінці 1999 року чинності Законом України «Про угоди про розподіл продукції», було укладено тільки одну угоду, доля якої все ще вирішується у Стокгольмському арбітражі. Зазначена угода була затверджена Кабінетом міністрів України у жовтні 2007 року, а вже в березні 2008р. новим складом КМУ угоду було припинено. Відсутність в Україні закону, який би комплексно врегульовував відносини держано-приватного партнерства, провокує невизначеність ролей партнерів та вкрай негативно впливає на інвестиційний клімат. Наявності спеціальних законів, що регулюють окремі форми ДПП, як бачимо, недостатньо, і потреба у спеціальному законі щодо ДПП назріла. Один з проектів такого закону, наразі прийнятий нашим парламентом за основу, встановлює, серед іншого, принципи рівності перед законом державних та приватних партнерів, заборони дискримінації, справедливого розподілу ризиків. Сподіваймося, що з його прийняттям не будуть зволікати і з певними змінами він надасть інвесторам новий стимул для вкладень в Україну. Це додатково підкріпить позитивні прогнози щодо обсягів інвестицій та росту економіки України у 2010 році і далі, що наводяться економістами.

Підготовлено ЮФ «ЛАВРИНОВИЧ і ПАРТНЕРИ»

ПРАВИЛА ЗМІНЮЮТЬСЯ В ПРОЦЕСІ ГРИ Роман БЛАЖКО, старший юрист

Останнім часом було внесено суттєві зміни до законодавства України, яким визначається режим іноземного інвестування. Мова йде про Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансо-

вої кризи» від 23.06.2009 № 1533-VI (далі – Закон № 1533), який набрав чинності з 24.11.2009. Законом передбачається ряд нововведень, які зводяться до наступного: (I) іноземні інвестори повинні здійснювати інвестиційну діяльність у грошовій формі виключно через інвестиційні рахунки, відкриті в уповноважених банках України; (II) державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється в обов’язковому порядку; (III) державна реєстрація іноземних інвестицій у вигляді

валютних цінностей здійснюється у порядку, встановленому Національним банком України (далі – НБУ); (IV) іноземні інвестиції у грошовій формі на території України здійснюються у національній валюті України. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону № 1533 дані зміни носять тимчасовий характер і діють до 01.01.2011. ІНВЕСТИЦІЙНІ РАХУНКИ Якщо раніше іноземний інвестор мав альтернативу: або здійснювати іноземні інвестиції в грошовій формі безпосередньо із свого рахунку в іно-

Інформація, наведена в цій брошурі, не є консультацією/роз’ясненням з правових питань чи довідкою щодо законодавства. Зазначена інформація носить виключно інформативний, а не рекомендаційний характер. Для отримання правової допомоги з питань, що розглянуті у цій брошурі, радимо звертатися до юридичного консультанта.

земному банку на рахунок резидента, або з використанням інвестиційного рахунку, то відтепер відкриття інвестиційного рахунку – це єдиний можливий шлях для здійснення іноземних інвестицій у грошовій формі в Україну. Крім цього, якщо раніше, у випадку, коли іноземний інвестор вирішив здійснювати інвестування через інвестиційний рахунок, допускалося інвестування з інвестиційного рахунку як у національній, так і в іноземній валюті, то тепер інвестування повинно здійснюватися виключно в національній валюті. (Продовження на стор. 2)

ІНВЕСТИЦІЇ

№10 • БЕРЕЗЕНЬ 2010 року

(Початок на стор. 1) На щастя, Закон № 1533 не містить норми, яка б встановлювала, що повернення іноземних інвестицій, доходів, прибутків та інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, також повинно здійснюватися через інвестиційні рахунки і лише в національній валюті. Відповідно, на сьогоднішній день повернення іноземних інвестицій, а також доходів, прибутків та інших коштів від інвестиційної діяльності може здійснюватися як з рахунку резидента на інвестиційний рахунок іноземного інвестора, так і безпосередньо на рахунок іноземного інвестора, відкритий в іноземному банку (тобто без використання інвестиційного рахунку). Даний висновок підтверджує НБУ у своєму листі від 10.12.2009 № 13-215/7968-22877. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ Як зазначалося вище, Закон № 1533 передбачає обов’язкову державну реєстрацію іноземних інвестицій. Примітним є те, що згідно із змінами розмежовується державна реєстрація іноземних інвестицій у майновій формі та іноземних інвестицій у вигляді валютних цінностей. Під валютними цінностями відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) «Про систему валютного регулювання і контролю» розуміється валюта України, іноземна валюта, банківські метали, а також платіжні документи та

цінні папери, виражені в валюті України, іноземній валюті чи банківських металах. Якщо державна реєстрація іноземних інвестицій у майновій формі здійснюється Урядом Автономної Республіки Крим та місцевими державними адміністраціями обласного рівня у порядку, визначеному КМУ (Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затверджене постановою КМУ від 07.08.1996 № 928), то державна реєстрація іноземних інвестицій у вигляді валютних цінностей буде здійснюватися у порядку, встановленому НБУ. Оскільки порядок встановлюється НБУ, очевидно, що органом, який буде проводити державну реєстрацію іноземних інвестицій у вигляді валютних цінностей, буде виступати сам НБУ та/або його територіальні управління. На превеликий жаль, порядку державної реєстрації іноземних інвестицій у вигляді валютних цінностей НБУ поки що не затверджено, а тому в іноземного інвестора немає фізичної можливості виконати вимоги закону щодо обов’язкової державної реєстрації таких інвестицій. Хоча законодавством не встановлено чітких заходів відповідальності за порушення вимоги щодо обов’язкової державної реєстрації іноземних інвестицій, непроведення державної реєстрації інвестицій все ж таки може потягнути серйозні несприятливі наслідки правового характеру, як-от: (I) неможливість повер-

нення незареєстрованих інвестицій, а також доходів, прибутків та інших коштів від інвестиційної діяльності іноземному інвестору; (II) оподаткування іноземної інвестиції, здійсненої як внесок до статутного капіталу резидента, податком на прибуток. Так, чинне на сьогодні Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (затверджене постановою Правління НБУ від 10.08.2005 № 281, п. 2 Глави 3) передбачає в переліку документів, на підставі яких здійснюється купівля іноземної валюти резидентом або іноземним інвестором з метою повернення іноземних інвестицій, а також доходів, прибутків, інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні, копію інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції (документ, що підтверджує державну реєстрацію інвестицій). З огляду на те, що до набрання чинності Законом № 1533 державна реєстрація інвестицій не була обов’язковою, НБУ у свій час надав роз’яснення (лист від 05.10.2005 № 13-124/46969871), що подавати інформаційне повідомлення для купівлі валюти для зазначених цілей необов’язково. Однак, з огляду на те, що державна реєстрація іноземних інвестицій стала обов’язковою, дане роз’яснення втрачає актуальність і можна зробити висновок, що без подання документу, який підтверджує державну реєстрацію інвестицій, ку-

Інвестування в Україну для іноземних компаній покищо схоже на гру у кістки с професійним шулером пити іноземну валюту, а отже, і здійснити повернення іноземних інвестицій, а також доходів, прибутків, інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні, буде неможливим. Ризик оподаткування іноземної інвестиції, здійсненої як внесок до статутного капіталу резидента, податком на прибуток виникає в світлі практики податкових органів, які вважають, що для звільнення від оподаткування відповідна господарська операція повинна відповідати не лише вимогам податкових норм, якими встановляєть-

ся відповідна податкова пільга, а й всім іншим вимогам, встановленим законодавством. У нашому випадку Закон № 1533 передбачає обов’язковість державної реєстрації іноземної інвестиції, у тому числі іноземної інвестиції, здійсненої як внесок до статутного капіталу резидента. Тому незважаючи на положення пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 та пп. 4.2.5 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які звільняють внески до статутного капіталу від включення до валового доходу, у випадку невиконання вимоги закону щодо

обов’язкової державної реєстрації іноземної інвестиції податкові органи можуть наполягати на включенні іноземної інвестиції до валового доходу резидента і відповідно оподаткування її податком на прибуток. ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ Як бачимо, зміни суттєво ускладнюють і до того далеко непростий процес іноземного інвестування в Україну, а тому навряд чи сприятимуть збільшенню обсягу находження іноземних інвестицій. Єдиним позитивним моментом є їхній тимчасовий характер.

ПОДАРУНОК НА 8 БЕРЕЗНЯ ПОДЗАГОЛОВОК-ПОДЗАГОЛОВОК Наталія ПАЛІЙ, юрист

Однією з головних перешкод для іноземних інвестицій в Україні, як в принципі і в інші країни, що розвиваються, є усвідомлення інвесторами того, що у випадку спору з державоюреципієнтом, вони залишаються без ефективного правового захисту. У справі підтримки своїх вимог інвестори не можуть покладатися на власні уряди з їх традиційними засобами дипломатичного впливу, принаймні якщо мова йде про під-

Підготовлено ЮФ «ЛАВРИНОВИЧ і ПАРТНЕРИ»

тримку швидку і ефективну. Інвестори, які власними зусиллями змагалися із державою, усвідомлюють можливість дискримінації у місцевих судах. Цілком природно, що спори між фізичними та юридичними особами вирішуються у національних судах. Держави мають можливість розглядати суперечки між собою у Міжнародному суді. Однак, для розв’язання змішаних спорів, особливо таких, що випливають з міжнародних інвестиційних відносин, до певного часу не існувало належного форуму. Означене вище стало підставою того, що у 1963 році Світовий банк скликав конференцію з метою створити при банку систему міжнародного арбітражу. З часу набуття

у 1966 році чинності Конвенцією про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами (Конвенція набула чинності для України 7 липня 2000 року), вона надає державам та іноземним інвесторам можливість передати їх інвестиційні спори для розгляду нейтральним арбітражем, що його адмініструє Міжнародний центр з вирішення інвестиційних спорів (МЦВІС або Центр). Більшість міжнародних інвестиційних договорів, зокрема двосторонніх договорів про сприяння і взаємний захист інвестицій, містять положення про розв’язання спорів між інвесторами та державою. Однак, хоча вони і були частиною згаданих договорів вже понад 40 років, лише протягом останніх десяти років іноземні інвестори почали актив-

но звертатись до цього механізму забезпечення стандартів захисту інвестицій, закріплених у вказаних договорах. Ще десяток років тому МЦВІС адміністрував п’ять справ на загальну суму 15 мільйонів доларів США, разом з тим вже у 2009 році таких справ налічувалось 154 на загальну суму близько 30 мільярдів доларів США. Щонайменше 70 урядів, 44 з них у країнах, що розвиваються, 14 у розвинених країнах 12 у Східній Європі та СНД, зіштовхнулися з інвестиційним арбітражем. Аргентина досі посідає перше місце з 49 позовами проти неї (39 з цих справ принаймні частково пов’язані з фінансовою кризою у цій країні). Україна з 10 позовами проти неї також істотно виділяється. (Продовження на стор. 3)

ІНВЕСТИЦІЇ

№10 • БЕРЕЗЕНЬ 2010 року

(Початок на стор. 2) МЦВІС є автономним міжурядовим утворенням з власним апаратом управління, Адміністративною радою та Секретаріатом. Варто зауважити, що сам Центр не розглядає спорів у процедурах арбітражу або примирення. Більш точно буде сказати, що це є функцією комісій з примирення та арбітражних трибуналів, які створюються сторонами ad-hoc для розгляду конкретної справи. Таким чином, функціями Центру є функції секретаріату з підтримання роботи арбітражних трибуналів і комісій примирення. Арбітражний процес може бути ініційовано інвестором або обома сторонами шляхом

подання запиту про арбітраж, який має базуватись на положеннях Конвенції та Арбітражному регламенті Центру, а також на відповідному двосторонньому договорі про захист інвестицій або іншому інвестиційному договорі, за яким урядом надана згода на передання інвестиційного спору на розгляд арбітражу. Генеральний секретар зобов’язаний зареєструвати запит, якщо на підставі наданої інформації не виявить, що спір явно не належить до компетенції Центру. Таким чином, реєстрація не є автоматичною і в деяких випадках у її здійсненні може бути суттєва пауза або може бути відмовлено, якщо, наприклад, інвестор має подвійну національ-

ну прив’язку або якщо спір, на думку Генерального секретаря, не є правовим спором, що виник з інвестиції. У багатьох випадках Генеральний секретар залишає вирішення питання про юрисдикцію на розсуд трибуналу. Генеральний секретар здійснює також відчутний вплив на обрання членів трибуналу. За звичайного перебігу справи кожна із сторін призначає одного арбітра, який не може бути громадянином країни жодної із сторін, і сторони спільно погоджують кандидатуру головуючого. Однак, якщо одна із сторін не призначає арбітра, або якщо не досягнута згода щодо кандидатури головуючого, що є доволі поширеним випадком,

Генеральний секретар призначає такого арбітра. Конвенцією та арбітражним регламентом врегульовані також процедурні питання щодо слухань, мови, документів, конфіденційності, витрат процедури тощо. Збір за використання засобів Центру (25 тисяч доларів США при реєстрації) та оплата гонорарів арбітрам (3 тисячі доларів США за день) також закріплені, хоча остання з названих сум може бути предметом узгодження. Якщо уряд-відповідач відмовляється призначити арбітра або іншим чином ухиляється від участі у процесі, укомплектування трибуналу та розгляд справи все одно буде проходити прискорено. Трибунал,

швидше за все, продовжуватиме інформувати відповідача про успішне проходження кожної із стадій процесу та запрошуватиме до участі у всіх процедурних рішеннях, таких як обрання головуючого та місця арбітражу. Це в повній мірі відповідає застосовним правилам арбітражного розгляду, які вимагають належного повідомлення та прозорості процесу аби запобігти можливому оскарженню рішення. Третій важливий аспект арбітражу МЦВІС виявляється у тих випадках, коли одна із сторін (часто уряд-відповідач) бажає оскаржити рішення трибуналу. Щодо МЦВІС це можливо лише в рамках внутрішньої процедури, тобто за допомогою звер-

нення до спеціально створюваного комітету. Тобто, на відміну від того, як це може мати місце в інших арбітражних процедурах, тут відсутня можливість звернення до національного суду за місцем арбітражу. Власне кажучи, механізм рішень МЦВІС як раз і був сконструйований таким чином, що рішення мають виконуватись без необхідності звернення для примусового виконання. Як свідчить аналіз ставлення України до рішень трибуналу Україна прийняла МЦВІС як ефективний інструмент захисту іноземних інвесторів, який, однак, не є таким вже дешевим для інвестора. Захист інвестицій потребує додаткових інвестицій.

ІНВЕСТИЦІЇ У ЗАХИСТ ІНВЕСТИЦІЙ Костянтин ПІЛЬКОВ, асоційований партнер

Однією з важливих складових міжнародної економіки є рух капіталу, в тому числі транскордонний рух. Інтегрування України і її економіки до світової спільноти зумовлює необхідність «приймати» деякі правила гри стосовно здійснення інвестицій. На сьогодні законодавство України ставить бар’єри на шляху вільного руху капіталу з країни. В цій статті мова піде про порядок здіснення інвестицій за кордон та законодавче регулювання переходу права власності на цінні папери іноземного емітента. Також, окремо буде розглянуто питання правового регулювання акцій іноземних емітентів, які були подаровані громадянам України та юридичним особам – резидентам України. За загальним правилом, здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного Банку України (надалі - НБУ). Та, необхідно звернути увагу на те, що перехід права власності може відбуватись і на підставі договору дарування. Український законодавець створив сприятливі умови для фізичних осіб, які отримують цінні папери або інші корпоративні права як дарунок чи у спадщину і позбавив їх в цьому випадку від необхідності отримувати індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення інвестицій за кордон . На перший погляд, отриман-

ня цінних паперів у подарунок не вимагає здійснення певних дій зі сторони обдарованої фізичної особи. Однак, на думку податкових органів, отримавши такий подарунок, фізична особа не омине необхідності сплатити податок, адже згідно з п. 4.2.3. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі – Закон № 889-ІV) оподатковуваний дохід включає суму (вартість) подарунків. Ставка податку становитиме 15 відсотків від об’єкта оподаткування. Законом встановлюються і інші ставки податку, зокрема 30 відсотків можуть застосовуватись у випадку отримання подарунку фізичною особою-нерезидентом. Та, сплата податку за отримані акції не єдині витрати фізичної особи, яка отримала цінні папери безоплатно у власність. Складнощі також можуть виникнути при отриманні дивідендів. Законодавство України передбачило два можливі варіанти поведінки обдарованої особи. Один із них це - перевести дохід (дивіденди) на рахунок в Україні, попередньо сплативши з нього податок. Сплату податку з дивідендів вимагає п. 4.2.12. Закону № 889-ІV, який встановлює, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді дивідендів. Другий варіант поведінки передбачає можливість невключення дивідендів до оподатковуваного доходу у випадку перерахування дивідендів у статутний фонд емітента цінних паперів. Проте, в цьому випадку має місце реінвестиція - валютна операція, яка передбачає здійснення фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій (п. 1.6 Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснен-

Підготовлено ЮФ «ЛАВРИНОВИЧ і ПАРТНЕРИ»

ня інвестицій за кордон (надалі - Інструкція)). Таким чином, для спрямування дивідендів на поповнення обігових коштів компанії-нерезидента необхідно отримати ліцензію НБУ. У той же час, неоднозначно вирішена аналогічна ситуація щодо юридичних осіб, які отримують в подарунок акції іноземної компанії. З однієї сторони, законодавець не закріпив можливості отримання акцій в подарунок юридичними особами без отримання відповідної ліцензії. Водночас, за загальним правилом, здійснення інвестицій за кордон вимагає від особи, яка здійснює такі інвестиції отримання індивідуальної ліцензії НБУ (ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»). З іншої сторони, п. 1.1 ст. 1 Інструкції інвестицію за кордон визначає як валютну операцію, яка передбачає придбання суб’єктами інвестицій основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягненням соціального ефекту. Підсумовуючи вищевикладене, хотілось би звернути увагу, що подарунок акцій нерезидента не буде вважатись інвестицією за кордон, оскільки валютні цінності в обмін на акції за кордон не передаються, а отже вищезгадана операція не потребує отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення інвестицій за кордон. Однак, НБУ не розділяє думки щодо можливості неотримання ліцензії у випадку подарунку акцій іноземного емітента. Аргументуючи свою позицію, НБУ посилається на виникнення в майбутньому ряду запитань щодо законності отримання прибутків від таких цінних паперів. Працівники НБУ радять

звертатись до відділу ліцензування НБУ у кожному конкретному випадку з відповідним пакетом документів та отримувати відповідь щодо необхідності отримання ліцензій НБУ з метою уникнення майбутніх складнощів та ведення законної підприємницької діяльності. Звичайно, юридична особа може прийняти рішення щодо поповнення статутного фонду іноземного емітента шляхом зарахування дивідендів. У такому випадку в юридичної особи виникне необхідність отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення інвестицій за кордон (ситуація аналогічна з ситуацією, яка описана вище щодо фізичних осіб) чи внесення змін та доповнень у вже отриману ліцензію на здійснення інвестицій за кордон. Також, нагадаємо, що юридичні особи, які отримали цінні папери безоплатно у власність повинні враховувати їх вартість при сплаті податку. Відповідно п.п 4.1.4. та 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», юридична особа до свого валового доходу включатиме вартість цінних паперів, а згодом – суми дивідендів, які вона отримуватиме на території України. Окрім цього, слід ознайомитись з законодавством країни, в якій зареєстрована компаніянерезидент, яка є емітентом цінних паперів, подарованих резиденту України. Оскільки законодавство іншої країни може покладати обов’язок сплачувати податок з дивідендів, отриманих як дохід від подарованих акцій, на резидента України. В такому випадку, необхідно звернути увагу на міжнародні конвенції та договори про уникнення подвійного оподаткування, підписані між Україною та країною емітента цінних паперів.

Запит про ініціювання арбітражних процедур подано позивачем Оригінал та п’ять копій запиту з додатками повинні бути подані Генеральному секретарю Центру

Реєстраційний збір сплачено Подання запиту здійснюється із сплатою збору у розмірі 25 тис. дол.. США, який є невідшкодовним. Збір сплачується позивачем, крім випадків спільної оплати сторонами при спільному зверненні до Центру

Генеральний секретар реєструє запит

Трибунал створено

Перше засідання трибуналу • Позивач надає обґрунтування підстав позову • Відповідач надає заперечення щодо суті позову • Перед поданням заперечень щодо суті позову часто відповідач надає заперечення щодо юрисдикції трибуналу

Процедурні питання, питан зокрема, щодо порядку подання доказів та забезпечувальних заходів Сторони звертаються з клопотаннями про надання іншою стороною необхідних документів та з відповідям на такі клопотання іншої сторони Трибунал видає процедурні накази щодо подання документів

• • • •

Позивач надає зустрічне додаткове обґрунтування суті позову Відповідач готує та подає відповідь на таке обґрунтування Сторони надають свідчення свідків Процедурні засідання зі сторонами можуть також проводитись головуючим у телефонному режимі)

• • • •

Трибунал проводить водит засідання щодо суті спору Сторони надають пояснення Сторони надають свої заяви щодо порядку розподілу витрат Трибунал видає рішення (до ухвалення рішення щодо суті трибунал може ухвалити рішення щодо власної юрисдикції).

ІНВЕСТИЦІЇ

№10 • БЕРЕЗЕНЬ 2010 року

ЦІКАВІ ДЕТАЛІІ

ЗАПИТАННЯ–ВІДПОВІДЬ Адреса для ваших запитань:

question@LP.ua

сторін такого договору є нерезидент?

Перший інвестиційний закон України Нина КАЛЬНИЧЕНКО, юрист

Антон ЛУКОВКІН, старший юрист

Як рапортує Державний комітет статистики України, на початок 2010 р. обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну склав на 12,4 % більше за обсяг інвестицій на початок 2009 р. Такий прорив стався, у тому числі, завдяки наявності однозначних відповідей на деякі питання у цій та суміжних сферах. Нижче ми наводимо окремі з них. Чи мають право акціонери брати участь у загальних зборах акціонерного товариства у випадку, якщо випуск їхніх акцій не підтверджений свідоцтвом про реєстрацію випуску цінних паперів? Так. Всі особи, які є власниками акцій на дату проведення загальних зборів, відповідно до даних зведеного облікового реєстру або реєстру власників іменних цінних паперів (в залежності від форми існування акцій), мають право на участь в загальних зборах емітента. Чи є реєстрація договору про спільну діяльність органами державної податкової служби достатньою для проведення спільної діяльності у випадку, якщо однією із

Ні. У випадку, якщо однією із сторін договору про спільну діяльність є нерезидент, такий договір має бути також зареєстрований уповноваженими органами Міністерства економіки України. Чи розповсюджуються обмеження інструментів фінансування будівництва об’єктів житлового будівництва, встановлені ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», на інвесторів-нерезидентів? Так. Громадяни та юридичні особи іноземних держав, так само як і резиденти України, можуть інвестувати та фінансувати будівництво об’єктів житлового будівництва виключно із застосуванням інструментів, визначених ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність». У продовження теми, що порушена у статті Романа Блажка, варто звернути увагу на деякі питання, з якими можуть зіштовхнутися наші читачі в процесі інвестиційної діяльності. Для отримання відповіді на них ми рекомендуємо звертатися до фахівців. Чи є обов’язковою державна реєстрація іноземних інвестицій, що були внесені до 24 листопада 2009 року? Чи обов’язкова державна реєстрація іноземних інвестицій за умови відсутності порядку реєстрації, затвердженого Національним банком України?

Інвестиційні фонди Перший інвестиційний фонд в світі був заснований в серпні 1822 року в Бельгії королем Нідерландів Вільямом Першим (Фонд спеціалізувався на видачі кредитів іноземним державам). Як масове явище вони стали з’являтися в Великій Британії та США. Одним з найстаріших трастів є Іноземний і колоніальний інвестиційний траст (Foreign and Investment Trust). Цей, й інші подібні трасти, були першими серед трастів, створених багатими сім’ями в 19 столітті, в яких призначені довірені особи управляли майном цих сімей.

10 грудня 1990 p. Верховною Радою СРСР були прийняті Основи законодавства про інвестиційну діяльність в СРСР. В них було визначено коло можливих суб’єктів інвестиційної діяльності, встановлено основний правовий документ, який мав регулювати взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності - договір (угода), передбачено положення про гарантії прав інвесторів та захист інвестицій. Цей законодавчий акт мав декларативний характер, його положення стосувалися інвестиційної діяльності як вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів. Саме в цьому законодавчому акті вперше було передбачено, що інвестиції не можуть бути безкоштовно націоналізованої що до них не можуть бути застосовані заходи, рівні за наслідками націоналізації. Такі дії могли здійснюватися лише на основі законодавчих актів із відшкодуванням інвестору повною мірою збитків, спричинених припиненням інвестиційної діяльності внаслідок таких дій.

Найдорожча угода з продажу нерухомості в Європі Іспанський банк Banco Santander продав будівлю, де знаходився його офіс, за 1,9 млрд. євро. Це найбільша угода з нерухомістю, з тих, що були укладені у Європі. Взагалі, Banco Santander нещодавно завершив продаж свого нерухомого капіталу на суму 4,398 млрд. євро. Операція, що почалася в липні 2007 року, дозволила банку здійснити вартість продажу на 1, 681 млрд. євро. В сумі було продано 1156 одиниць майна загальною площею понад 1 млн. кв. м. Серед перших проданих активів як раз був офіс банку в Мадриді за ціною 1,9 млрд. євро, що відступлений інвестиційному концерну Propinvest. Це дозволило оцінити угоду як найдорожчу в Європі. В цей же час, один з філіалів Індітекс Груп (Inditex – велика іспанська корпорація, одна з найбільш сильних міжнародних груп в сфері торгівлі одягом), власник бренду модного одягу Zara, викупив 11 будівель в великих містах Іспанії за півмільйона євро.

Будівля Алтіну Арантіса – один з найвідоміших хмарочосів міста Сан-Паулу, Бразилія, також належить Banco Santander

• НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА • НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА • НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА • Ірина ТРАПЕЗНІКОВА, юрист

02.02.2010 набув чинності Закон України «Про внесення змін до пунктів 14 і 15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо терміну на продаж земельних ділянок» N 1783-VI від 19.01.2010. Законом встановлено мінімальний строк дії заборони – не раніше 1 січня 2012 р. – на: • внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств; • купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (крім вилучення для суспільних потреб);

• зміну цільового призначення та відчуження земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) (крім передачі у спадщину, обміну або вилучення для суспільних потреб). 11.02.2010 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв» N 1824-VI від 21.01.2010. Встановлені обмеження щодо споживання алкогольних напоїв розповсюджуються також на пиво та слабоалкогольні напої. Також уточнено, що споживання пива, алкогольних та слабоалкогольних напоїв заборонено у громадському транспорті, на зупинках транспорту, у підземних переходах, у закладах охорони здоров’я, навчальних та освітньовиховних закладах, на спортивних та

дитячих майданчиках. Заборонено продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років. Законом встановлено штрафи за не обладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації у розмірі 3400 гривень. 06.02.2010 набрало чинності Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N 1635 від 30.12. 2009 «Про затвердження Змін до Положення про склад і розмір витрат, що відшкодовуються за рахунок активів інституту спільного інвестування». Рішенням встановлено, що розмір винагороди компанії з управління активами венчурного фонду, розрахованої у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ не може перевищувати 10 відсотків середньорічної вартості чистих активів ІСІ протягом фінансового року, визначеної відповідно до нормативно-правових актів

Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Розмір винагороди компанії з управління активами венчурного фонду, розрахованої у співвідношенні до приросту вартості чистих активів ІСІ, не може перевищувати 15 відсотків цього приросту за результатами діяльності за звітний рік. 08.02.2010 набрало чинності Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1563 від 08.12.20009 «Про затвердження Змін до Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Уточнено, що приміщення, в якому знаходиться виконавчий орган реєстратора (крім банку), зазначене у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи та ліцензії, повинно мати статус нежитлового. Документи, що стосуються провадження професійної діяльності, повинні збері-

ТЕМА НАСТУПНОГО НОМЕРА: БАНКІВСЬКА СПРАВА Підготовлено ЮФ «ЛАВРИНОВИЧ і ПАРТНЕРИ»

гатися у цьому приміщенні реєстратора. Ліцензіати повинні привести свою діяльність у відповідність з зазначеними вимогами протягом 3 місяців з дати набрання чинності цим рішенням. Встановлено додаткові кваліфікаційні вимоги до керівника реєстратора, який окрім наявного стажу роботи на фондовому ринку не менше трьох років, не повинен за останні два роки цієї діяльності мати факту анулювання сертифіката на право ведення реєстру власників іменних цінних паперів, бути керівником професійного учасника фондового ринку, якого ліквідовано за рішенням суду або до якого застосовувалась санкція у вигляді анулювання ліцензії на види професійної діяльності на фондовому ринку. Встановлено, що розмір власного капіталу реєстратора повинен бути не меншим, ніж розмір зареєстрованого статутного капіталу за підсумком другого та кожного наступного фінансового року з дати створення цього товариства.