Airport July 2021 by Airport Magazine

№ 168 липень 2021 ХАРКІВ

ТЕТЯНА ЄГОРОВАЛУЦЕНКО: «Я СПОВІДУЮ ФІЛОСОФІЮ РІВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ТА ВІРЮ, ЩО ЖІНКИ МОЖУТЬ УСЕ!»

ЖИТТЯ В МОМЕНТІ: «BURNING MAN» КАНІКУЛИ У БРАЗИЛІЇ ФІЛОСОФСЬКІ КОНСУЛЬТАЦІЇ: ЩО ЦЕ? THE RED-CARPET TREATMENT

THE AMERICAS ISSUE

АВТОМОБІЛІ — КІНОГЕРОЇ ГОЛЛІВУДУ

INTERVIEW

Будуємо так, як треба. ВЖЕ 22 РОКИ!

0 800 21-80-80 avantazh.ua

I AIRPORT magazine • July 2021

INTERVIEW

I AIRPORT magazine • July 2021

INTERVIEW

0 800 21-80-80 avantazh.ua July 2021 • AIRPORT magazine

I 93

CONTENT

THE AMERICAS ISSUE The Red-Carpet Treatment

Машини із фабрики мрій

В моменті: «Burning Man»

Усі ландшафти світу в одній подорожі

Головна редакторка ОЛЕНА ІВАНОВА (063) 837-14-52 h.ivanova@megapolisplus.com.ua Випускова редакторка ОЛЕКСАНДРА ГОРБАЧ (066) 143-12-24 a.horbach@megapolisplus.com.ua

The fear of missing out 56 Філософські консультації: що це?

Асистентка редакції АНАСТАСІЯ ФУРСЕНКО a.fursenko@megapolisplus.com.ua

Літературна редакторка ГАННА ПАНАХНО

Корпус тут, кампус там 72

Дизайн ОКСАНА КАТЕРЕНЧУК ДАР’Я АКУЛОВА НАТАЛІЯ ЛУК'ЯНЕНКО

Гамбургери, звідки ви? 78 Брюс Науман

№ 168 липень 2021

Канікули у Бразилії

Яскравість на максимумі: cтріт-арт у Південній Америці

Відділ реклами у Харкові (057) 751-94-61 ОЛЕГ НОВІКОВ (050) 824-15-33 o.novikov@megapolisplus.com.ua Відділ реклами в Одесі вул. Пушкінська, 38/40 тел./факс: (048) 775-16-16 Випускова редакторка АНАСТАСІЯ МЕЛЬНИК (098) 236-32-31 av.melnik@megapolisplus.com.ua Відділ реклами у Києві Лук’янівський пров., 8 ЮЛІЯ АГЕЄВА (097) 849-85-86 air@inline.in.ua Відділ реклами у Львові вул. Водогінна, 2, офіс 222 (2-й поверх) (032) 290-2-777 ГАЛИНА БЕРЕЖАНСЬКА (097) 935-93-33 h.berezhanska@megapolisplus.com.ua Відділ реклами в Дніпрі вул. Казакова, 2д, БЦ «Континент», офіс 410 (067) 322-78-87 ІННА КУЦИК (050) 481-32-12 i.kutsyk@megapolisplus.com.ua

Над номером працювали: Ганна Панахно, Ганна Безрукова, Ксенія Литвин, Альона Намейко, Ксенія Ковальова, Євгенія Прорвіна, Максим Баландюх, Тарас Андрієвський, Юлія Риндіна, Ірина Баранівська, Олена Іванова Розповсюдження журналу

Журнал розповсюджується безкоштовно на території міжнародних аеропортів «Харків», «Одеса», у харківських ресторанах, бутиках, спортивних центрах, автосалонах, розважальних і торговельних центрах, а також по широкій базі партнерів рекламного холдингу «Мега-Поліс-плюс», яка постійно оновлюється. кція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. У разі надання готових оригінал-макетів рекламодавець підтверджує, що макет відповідає вимогам законодавства України. У цьому випадку рекламодавець несе відповідальність за збереження прав третіх осіб і підтверджує, що використані в макеті знаки для товарів і послуг мають реєстрацію та дозвіл на розміщення і використання на території України, а всі рекламовані товари і послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації та вимагають наявності ліцензії, сертифіковані та мають відповідну ліцензію. Також у разі надання оригінал-макетів, що містять зображення фізичних осіб, рекламодавець підтверджує, що володіє всіма необхідними правами на розміщення таких зображень і це ніяк не обмежує права третіх осіб. Думка редакції може не збігатися з думкою авторів. Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція залишає за собою право на редагування матеріалів. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Усі права захищені. Передрук і будь-яке використання матеріалів можливі лише з письмового дозволу редакції.

I AIRPORT magazine • July 2021

Видавець та засновник ТОВ «Мега-Поліс-плюс» Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 20189-9989 ПР. Видане Державною реєстраційною службою України 30.08.2013 р. Адреса редакції та видавця 61002, Харків, вул. Культури, 28 (057) 751-94-61 (62, 63) Друк ТОВ «Перша зразкова друкарня» 61052, Харків, вул. Конєва, 21 www.exp-print.com.ua Наклад: 5000 примірників Вихід з друку: 5 липня 2021

EDITORIAL

еймовірно, як ми, жителі Cхідної півкулі, присвоїли собі весь світ. Навіть дали назви континентам, що простягнулися, немов дорога, яка ніби запрошує відчути різницю між північчю і півднем, ідеально розкинувшись між ними. На початку XVI століття Амеріго Веспуччі, флорентійський купець, став тим, на честь кого назвали Америку.

Крім всього іншого, це дивовижний мікс народів, традицій, музики, кіно і, звісно, північноамериканської попкультури, що завоювала планету. Як не крути, але саме Новий світ нині домінує. Хто буде наступним? Невідомо. Присвячуємо цей номер Північній та Південній Америці, землям із фантастичною природою та культурами, що точно не втратять вплив ще довго.

Потім були століття дуже непростих історій — і от Америка, як кажуть, fights back. Особливо, звичайно, США, завдяки політиці відкритості до іммігрантів та інновацій — досить пов’язаних понять. Що ж зараз? Можливо, навіть ця країна переживає переломний момент? Але є ще Південна Америка з приголомшливими диктатурами, починаючи з доколумбівських часів. Епідеміями, завезеними європейцями, — а ті винищили більшість корінного населення.

Земля велика чи маленька? Завжди ставлю це питання мандрівникам, які об’їздили все, що можна. І майже завжди отримую однакову відповідь: і велика, і маленька одночасно. Залежить від того, як і на що дивитися, що шукати.

БАЖАЮ ВІДКРИТИ АМЕРИКУ — СВОЮ, ЦІКАВУ, НОВУ. НАТХНЕННЯ ВАМ!

ОЛЕНА ІВАНОВА, головна редакторка

I AIRPORT magazine • July 2021

HIGHLIGHTS

AIRPORT РЕКОМЕНДУЄ ПОДИВИТИСЯ

Вибір: Ганна Панахно

AIRPORT РЕКОМЕНДУЄ ПОЧИТАТИ

1 ЛИПНЯ

8 ЛИПНЯ

«МИ Є МИ ПОРУЧ»

Чорно-біла драма «Ми є Ми поруч» — перший фільм Романа Балаяна після майже 12-річної творчої перерви. За словами режисера, початковий сценарій про ангела-охоронця він придумав 1991-го на пішохідному мості в Парижі. Сюжет стрічки розгортається в Києві, тут же проходило і знімання. Хірург, який допустився помилки й не зміг врятувати життя похреснику, раптово зустрічає дівчину, що потребує опіки. Ця подія перевертає їхні життя, допомагає витримати власний біль і знайти нові сенси одне в одному. Головні ролі зіграли Ахтем Сеітаблаєв («Додому», «Хайтарма») і Катерина Молчанова («Гуцулка Ксеня», «Моя бабуся Фані Каплан»).

I AIRPORT magazine • July 2021

«MARCO EFFEKTEN»

З 23 ЧЕРВНЯ Фінансові махінації вищого керівництва держави та розбірки кримінальних кланів — нуарний трилер «Відділ “Q”: Ефект Марко» обіцяє тримати напругу до останньої хвилини. П’ятий фільм, знятий за романом данського письменника Юссі Адлер-Олсена, розповідає про нове розслідування непідкупного детектива Карла Мерка (Ульріх Томсен), який спеціалізується на давніх нерозкритих справах. Крім того, він єдиний може допомогти хлопцю на ім’я Марко, члену злочинного угрупування, розпочати нове життя. Слідом за історією Стіґа Ларссона про Лісбет Саландер скандинавська сага про загадковий відділ «Q» стала світовим бестселером. Попередня стрічка франшизи — «Містеріум. Журнал 64» (2018) — найуспішніший данський фільм за всю історію.

«РОЗМОВИ З ДРУЗЯМИ». РУНІ САЛЛІ

Руні Саллі — ірландська письменниця та сценаристка, авторка бестселера «Нормальні люди» (2018), за яким минулого року вийшов однойменний серіал. Її перший роман «Розмови з друзями» (2017) номінували на Міжнародну премію Ділана Томаса, якою відмічають молодих письменників. Цьогоріч «Видавництво Старого Лева» презентувало його український переклад (Анастасія Коник). Студенткипоетки Френсіс і Боббі знайомляться із заможною парою, Мелісою та Ніком, і починають тісно спілкуватися. Відверті й доволі напружені бесіди про почуття і вчинки, мистецтво, політику і секс створюють емоційні взаємозв’язки, викривають самообман, водночас даючи змогу кожному з четвірки (а можливо, і читачам) краще пізнати себе.

HIGHLIGHTS

AIRPORT РЕКОМЕНДУЄ НАДИХНУТИСЯ

«PINAULT COLLECTION» У колекції Франсуа Піно — понад 10 000 творів 350 авторів з усього світу, переважно сучасників. Раніше вони експонувалися на правах гостей, проте нещодавно отримали власний дім. Підприємець орендував на 50 років шедевр епохи Просвітництва — будівлю Торговельної біржі (Bourse de Commerce) у Парижі, яку перетворив на омріяний музей «Pinault Collection». Відкриття локації відбулося в травні. Іронічні роботи Девіда Хеммонса, реді-мейд Бертрана Лав’є, фотографії перфомерки-феміністки Марти Вілсон, портрети Рудольфа Стінгела — 13 своєрідних експозицій, створених під час карантину й затверджених колекціонером, чудово відбивають порядок денний. Усі виставки працюватимуть до кінця року.

AIRPORT РЕКОМЕНДУЄ ПОСЛУХАТИ

30 ЛИПНЯ

«HAPPIER THAN EVER». БІЛЛІ АЙЛІШ

«WELCOME 2 AMERICA». PRINCE

Фото: Aurélien Mole. Tarek Atoui, «The Ground», 2019

Після карколомного дебюту Біллі Айліш встановила високу планку. Проте опубліковані сингли демонструють, що «Happier Than Ever» не пастиме задніх: треки «My Future», «Therefore I Am» і «Your Power» вже встигли потрапити до першої десятки чарту «Billboard Hot 100». Як і «When We All Fall Asleep, Where Do We Go?» (2019), друга платівка створювалася без участі сторонніх — тільки Біллі, її брат Фіннеас О’Коннелл і піаніно. «Це найкраще з того, що я коли-небудь робила. Дуже хвилююся, нервую й хочу, щоби ви почули», — поділилася Айліш в інстаграмі. Музикантка анонсувала світовий тур на підтримку альбома — квитки на концерти майже розпродані. Європейська частина стартуватиме в червні 2022-го.

I AIRPORT magazine • July 2021

Після раптової смерті Прінса 2016-го в його маєтку знайшли сейф із безліччю пісень, які, за сподіваннями музиканта, хтось колись мав опублікувати. З того часу світ уже побачили перевидані платівки в делюкс-версіях, зокрема «Purple Rain», та кілька нових треків. Проте цей альбом вирізняється серед інших. «Welcome 2 America» був записаний 2010-го, відіграний на 80 концертах та, попри неймовірну актуальність, відправлений автором в архів. Повний тривоги й надій, у цих піснях Прінс наголошував, що «майбутнє, яким його бачив Орвелл, уже тут». Реліз міститиме і раніше не виданий повнометражний фільм. Він був знятий під час історичного шоу артиста в Інглвуді (Каліфорнія) 2011 року в межах «Welcome 2 America Tour».

Audi Центр Харків Восток Харків, вул. Шевченка, 135 (098) 717-00-00 audi.kh.ua

INSPIRE

Дозвольте представити: легендарний артфестиваль «Burning Man», на якому відбувається те саме тут і зараз.

Текст: Олена Іванова

В МОМЕНТІ:

I AIRPORT magazine • July 2021

INSPIRE

Добре, коли ваше самовираження підіймає цілий світ на вуха, а тисячі людей з усієї планети вже 35 років пізнають завдяки цьому небачені грані життя. 1986-го у День літнього сонцестояння на пляжі Бейкер-Біч у Сан-Франциско пара друзів, Ларрі Гарві та Джеррі Джеймс, побудували дерев’яну фігуру людини. А потім спалили її, назвавши це актом самовираження. Кажуть, у Ларрі було нерозділене кохання — так він відпускав його. Уже за 5 років створювати інсталяцію та спалювати її разом із Ларрі захотіли 250 відчайдухів, а ще через 5 — 8000. Останнім часом збирається 70 000. Щоліта наприкінці серпня вони з’їжджаються в пустелю Блек-Рок (штат Невада, США), щоби 9 днів пожити у світі на межі мрії та утопії — на артфестивалі «Burning Man». А ось що каже Ларрі про все це: «Думаю, світ не може бути „Вудстоком“ — нескінченним карнавалом. Та ми здатні заново відкрити для себе цінності, що колись автоматично вироблялися культурою — але більше не виробляються, бо культура в нашому світі комодифікується. Ми — чиясь цільова аудиторія, якій щось продають. Нам потрібно покращити якість зв’язків між людьми, а не об’єм споживання». «„Burning Man“ подібний до великого сімейного пікніка. Чи продаватимете речі одне одному на такому пікніку? Ні, ви будете ділитися ними».

ЕКОНОМІКА На території «Burning Man» купують лише каву та лід. Усім іншим можна ділитися безоплатно, не очікуючи щось натомість. Хтось годує всіх охочих, інші влаштовують справжню баню серед пильної пустелі, відкривають майстерню з ремонту велосипедів чи взуття, ще хтось запрошує політати на своєму літаку. Щоби влаштувати дещо серйозніше за пригощання бутербродами, бьорнери (постійні відвідувачі фестивалю) організовуються в кемпи. Квиток на подію коштує приблизно $500, але дехто може витратити десятки тисяч на проєкти кемпу, конструювання мутант-карів або артінсталяцій. Щорічно оргкомітет фестивалю виділяє орієнтовно $1 500 000 на гранти: на цю су-

I AIRPORT magazine • July 2021

му можна створити в середньому 200 артоб’єктів. Усі інші (800–1000 проєктів) учасники виготовляють за власні кошти.

МІСТО Пустеля Блек-Рок — дно озера, яке висохло. Через це її вкриває товстезний шар пилу. Щороку на 9 днів тут зводиться місто: з вулицями, правилами, рейнджерами, медпунктами й сіткою для вилову сміття — і 70 000 жителями, звичайно. Воно має форму півкола, діагоналі якого називають за годинами циферблату, щоби легше орієнтуватися. У центрі — так звана плайя, де розташовуються головна дерев’яна скульптура (12–26 метрів заввишки), а також храм усіх релігій. Храм — місце для записок і спогадів про тих, за ким сумуєте й кого вже ніколи не побачите: від померлої коханої людини до улюбленого собаки. Туди можна віднести будь-яку печаль. Наприкінці споруду, як майже всі інші конструкції, спалять. Храм будують архітектор

Фото: Nicola Bailey

35 РОКІВ

INSPIRE

«“BURNING MAN” ПОДІБНИЙ ДО ВЕЛИКОГО СІМЕЙНОГО ПІКНІКА. ЧИ ПРОДАВАТИМЕТЕ РЕЧІ ОДНЕ ОДНОМУ НА ТАКОМУ ПІКНІКУ? НІ, ВИ ДІЛИТИМЕТЕСЯ НИМИ»

Фото: Nicola Bailey

Скульптура «Любов» українця Олександра Мілова

July 2021 • AIRPORT magazine

I 15

10 ПРИНЦИПІВ «BURNING MAN» 10 ПРИНЦИПІВ, СТВОРЕНИХ 2004-ГО, — ФІЛОСОФСЬКЕ ПІДҐРУНТЯ ВСЬОГО, ЩО ТУТ ВІДБУВАЄТЬСЯ. 1 Р адикальне включення. Кожен може бути членом ком’юніті, попри політичні, релігійні та інші переконання. 2 Д арування. Фестиваль — не для комерційної вигоди. Ділитися й дарувати — ось що головне. 3 Д екомодифікація. Тут немає спонсорів і джерел заробітку. Гроші з продажу квитків йдуть на будівництво загальних об’єктів міста, гранти й обслуговування фестивалю. 4 Р адикальне покладання на свої сили. Від розв’язання питань, чи вистачить вам води на тиждень, теплого одягу на ніч, до наявності внутрішніх сил пережити спокусу спробувати тут усі наркотики чи весь алкоголь світу — за все відповідальні тільки ви самі.

6 П ринцип об’єднання. Тут цінується співпраця у побуті та творчості. Створення нових соціальних зв’язків і колаборацій. 7 Г ромадянська відповідальність. Тут дотримуються державного законодавства. 8 Ч истота. Жодних слідів за собою. Пустеля має лишитися такою, ніби й не було ніякого фестивалю. 9 З алучення в життя міста. Від кожного очікується активна участь у житті міста, щоби зробити перебування інших дивовижним. 10 Д освід бути тут і зараз. Одна з найголовніших цінностей — подолати бар’єри між внутрішнім і зовнішнім собою, між собою та навколишнім світом. Бути. Бо жодна ідея не замінить цей досвід.

I AIRPORT magazine • July 2021

Фото: Nicola Bailey

5 Р адикальне самовираження. Будьте тими, ким завжди хотіли бути. Шийте оригінальні костюми, конструюйте арткари або ходіть голими. Дійте, як вам хочеться, — ніхто ні за що не засуджуватиме вас.

INSPIRE

БІЛЬШІСТЬ АРТОБ’ЄКТІВ, СТВОРЕНИХ ДЛЯ ФЕСТИВАЛЮ, БУДУТЬ СПАЛЕНІ В ОСТАННІЙ ДЕНЬ. ЧОМУ? В ЦЬОМУ ВСЯ СУТЬ: СПАЛЮВАННЯ НАГАДУЄ ПРО ТЕ, ЩО МИТЬ, ЯК І ЖИТТЯ, НЕМОЖЛИВО СХОПИТИ, ПРИСВОЇТИ, ЩОБИ ЗАВОЛОДІТИ НЕЮ НАЗАВЖДИ

і волонтери із переробленої деревини задовго до фестивалю, а потім збирають на місці. Це завжди захопливий витвір — як практично все тут.

АРТ, ЛЮДИ ТА МУТАНТИ Більшість артоб’єктів, створених для фестивалю, будуть спалені в останній день. Навіть якщо це кількаметровий троянський кінь, всередині якого проходили рейви та виставки, а готували інсталяцію 250 волонтерів з артшкіл протягом року. Чому? На це запитання може бути багато відповідей. Але найчастіше говорять, що в цьому вся суть: спалювання нагадує про те, що мить, як і життя, неможливо схопити, присвоїти, щоби заволодіти нею назавжди. Неважливо, скільки сил і грошей витратили на щось. Цінність цього насправді тільки в моменті, який робить щасливішими — або ні. Для фестивалю створюють чудернацькі костюми, щоби... тут також можна назвати безліч причин. Або просто сказати: «Чому б ні?». Бути тим, ким бачите

себе, у тому образі, у якому хочете бути. (Згадалося, що є досить багато жінок, які визнають: виходили заміж, бо хотіли красиву сукню та фату. Принаймні, участь у «Burning Man» коштуватиме дешевше за весілля. А костюм мрії можна носити 9 днів замість одного). Вам навряд чи тут сподобається, якщо ваш відпочинок мрії — «все враховано» та організовані екскурсії; якщо не любите знайомитися «просто так», віддаєте перевагу комерційній попмузиці чи пісням Степана Гіги. Рейви на цьому фестивалі — звичайне явище, електронна музика лунає звідусіль цілодобово. Хоча можуть бути і хори, що наживо наспівують щось чудове й складне. Ще один шлях самовираження — монстркари: від простих маших у формі акули до кінетичних скульптур, що ходять на двох ногах, і килимів-літаків, які живляться від майже невидимих електромобілів. Або величезної сцени із кіловатами звуку та лазерами, що рухається всією плайєю. Взагалі-то, якщо немає нагоди — чи буде у вашого прихованого таланту привід проявитися? Комодифікація робить нас однотипними, звички та дії починають ділитися на «правильні» та «безглузді». Але, якщо розібратися, що безглуздіше: чергове сидіння в барі як варіант відпочинку або конструювання машини з ногами? Хто вирішує, що називати безглуздим, а що ні? Хіба не ми самі за внутрішнім покликом?

МІСТО, ЯКОГО НЕ ІСНУЄ В останній день спалюють «Палаючу людину» і храм. Перший захід проходить шумно й весело, другий — у повній тиші. У тому вогні зникають весь смуток і вся журба, записки, які туди приносили, важкі спогади. Усі дивляться на вогонь, навкруги — пустеля, пил і попіл під ногами та зірки над головою. Фестиваль закінчується: згасають і запаковуються в трейлери неонові та світлодіодні вогні, на золу вже перетворилися артінсталяції учасників і кемпів. Завтра від вулиць, життя на яких не вщухало ані на секунду, не залишиться нічого. За 60 хвилин їзди повернеться покриття мобільних мереж, прийдуть усі меседжі та листи. А за 7 годин вас, наскрізь просочених білим пилом, зустріне відполірованими вітринами Сан-Франциско.

July 2021 • AIRPORT magazine

I 17

INSPIRE

ЯСКРАВІСТЬ НА МАКСИМУМІ:

СТРІТ-АРТ У ПІВДЕННІЙ АМЕРИЦІ

Богота, Вальпараїсо, Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу, Буенос-Айрес — яскраві міста Південної Америки, що запам'ятовуються сміливим стріт-артом. Вуличне мистецтво — не тільки бажання висловитися. Це також спосіб протестувати проти влади, жорстокості й несправедливості світу.

Текст: Альона Намейко

ундамент руху заклали Дієго Рівера, Хосе Ороско, Хосе Сікейрос та інші художники-повстанці, які свого часу за допомогою малюнків на стінах розповідали про життя, проблеми й боротьбу звичайних людей. Сьогодні вуличне мистецтво і далі активно розвивається, великі міста на зразок Сан-Паулу і Буенос-Айреса — світові центри стріт-арту. Прогуляймося найцікавішими місцями Південної Америки!

БОГОТА Колумбія У Боготі налічують приблизно 5000 вуличних фресок. Художники вільно творять на стінах. Міська влада не намагається позбутися їхніх робіт, лише забороняє малювати на пам'ятках архітектури й будівлях. У столиці Колумбії безліч районів із красивим стріт-артом, але серце вуличного мистецтва — ЛаКанделарія та його вулиця Калле 26.

СЕРЦЕ ВУЛИЧНОГО МИСТЕЦТВА БОГОТИ — РАЙОН ЛА-КАНДЕЛАРІЯ ТА ЙОГО ВУЛИЦЯ КАЛЛЕ 26. ЗДАЄТЬСЯ, НІБИ ПОТРАПЛЯЄШ НА ВИСТАВКУ ПРОСТО НЕБА 18

I AIRPORT magazine • July 2021

Здається, ніби потрапляєш на виставку просто неба. Одні твори не пов'язані між собою, інші — оповідають якусь історію. Тут є і маленькі графіті, і масштабні реалістичні полотна. Район ожив завдяки місцевим і закордонним стріт-арт-художникам. У ЛаКанделарії відзначився навіть Бенксі. У кожного майстра — свій стиль, за яким його легко ідентифікувати. Наприклад, популярний вуличний митець Stinkfish відтворює портрети за фотографіями. Кожну роботу вирізняють яскраві фарби й психоделічні елементи. Інший незвичайний автор Боготи — Елліот Тупак. Він зображує представників корінних народів, привертає увагу до місцевої культури, яку, на його думку, часто ігнорують.

НА ЧЕСТЬ ОЛІМПІАДИ 2016 РОКУ УЗДОВЖ БУЛЬВАРУ В ЦЕНТРІ РІО-ДЕ-ЖАНЕЙРО З'ЯВИЛАСЯ ФРЕСКА 190 МЕТРІВ ЗАВДОВЖКИ. ЦЕ НАЙБІЛЬШИЙ СТРІТ-АРТ У СВІТІ, СТВОРЕНИЙ ОДНІЄЮ ЛЮДИНОЮ

INSPIRE

ВАЛЬПАРАЇСО Чилі На пагорбах із краєвидом на Тихий океан розкинулося Вальпараїсо. Тут вуличному мистецтву завжди раді — білих стін у місті з кожним роком стає дедалі менше. Мабуть, найпопулярніше

та найбільш інстаграмне творіння роз-

У Вальпараїсо малюнки вкривають стіни, будинки, зворотні боки вуличних знаків, ліхтарі й навіть дорожнє каміння. Фрески підіймають важливі теми: історичні, соціально-політичні, сексуальні. Водночас деякі просто прикрашають вулиці.

ташоване в центрі: яскравий напис «We are not hippies, we are happies» англійського дуету Art + Believe. Художники вважають, що ці слова уособлюють філософію чилійського народу — життєрадісного, веселого, відкритого всьому новому.

Так, гуляючи містом, можна побачити сходи у вигляді фортепіанних клавіш невідомого автора, реалістичних тварин, зокрема птахів, створені Charquipunk, графіті із зображеннями людей французького художника Mr. Papillon, деталізовані фрески INTI.

точністю деталей. Це найбільший стрітарт у світі, створений однією людиною. Безліч незвичайних муралів без соціально-політичного підтексту знайдете у кварталі Ботофаго. Не шукайте в них глибокого сенсу — насолоджуйтеся веселими історіями. Ще один креативний

район Ріо — Копакабана, улюблене місце художника Марсело Еко. Його фірмовий персонаж на прізвисько Далі має обличчя з гострим підборіддям. Чоловічка можна побачити по всьому місту в різних варіаціях, але в Копакабані — найчастіше.

РІО-ДЕ-ЖАНЕЙРО Бразилія 2009-го бразильський уряд легалізував стріт-арт. Тепер кожен район міста рясніє барвистими розписами: одні підкреслюють соціальні проблеми, інші розповідають про важливі для Ріо події. Так, на честь Олімпіади 2016 року уздовж бульвару в центрі мегаполіса з'явилася фреска 190 метрів завдовжки. На ній зображені п'ятеро корінних жителів п'яти континентів. Малюнок вражає насиченими кольорами, продуманістю й

July 2021 • AIRPORT magazine

I 21

INSPIRE

САН-ПАУЛУ Бразилія Сан-Паулу — не тільки фінансовий центр Південної Америки. Це одне з найбільш творчих міст у світі, відоме культурною різноманітністю. Тут працювали автори, які здобули всесвітнє визнання. Багато стін кварталу Камбучі розмалювали близнюки Os Gemeos, що почали свою діяльність ще в 1980-х. Сьогодні їх знають далеко за межами Бразилії. Підкоривши США, Іспанію, Англію, Німеччину, вони стали одними з найвпливовіших художників вуличного мистецтва.

БУЕНОС-АЙРЕС Аргентина У Буенос-Айресі художників приваблює насамперед велика кількість покинутих будівель і чистих стін, а також лояльність місцевого уряду до стріт-арту. Сюжети фресок різні — від політичних до екологічних проблем. Ось Дональд

I AIRPORT magazine • July 2021

Брати працюють у багатьох жанрах: відтворюють бразильський фольклор, портрети, не забувають про політичні й соціально значущі явища. Впізнати роботи близнюків легко: зазвичай їхні персонажі мають жовту шкіру. Натомість Алекс Сенна прикрашає стіни улюбленого міста ніжними й зво-

Трамп з обличчям Джокера, який розбиває статую Свободи. Так митець зобразив негативне ставлення аргентинського народу до чинного на той момент президента США. Відразу за рогом — стіна з великим синім китом, який ширяє серед дерев і гір. На цьому малюнку автор поєднав дві найважливіші екосистеми півдня Аргентини.

рушливими картинками, часто чорнобілими. Тематика його графіті обертається навколо дружби, любові, відданості. Персонажі переважно витягнуті, з усіх боків оточені сердечками, нотами, пташками та іншими невеликими милими символами.

Проте здебільшого місцеві графіті покликані нести красу в маси. Наприклад, на фасаді популярного клубу «Fridha» в районі Палермо побачите величезну фігуру Фріди Кало. Мисткиня стоїть на тлі великих бутонів квітів із сигаретою в руках, одягнена як сучасна мешканка мегаполіса. Повсюдно трапляються роботи відомого на весь світ вуличного художника JAZ, що малює з кінця 1990-х. Його фрески — сміливі, амбітні, незвичайні — часто зображають абстракції та тварин.

АЛЕКС СЕННА ПРИКРАШАЄ СТІНИ УЛЮБЛЕНОГО МІСТА НІЖНИМИ Й ЗВОРУШЛИВИМИ КАРТИНКАМИ, ЧАСТО ЧОРНО-БІЛИМИ

INTERVIEW

ТЕТЯНА ЄГОРОВА-ЛУЦЕНКО, ОЧІЛЬНИЦЯ ЖІНОЧОГО КРИЛА ОДНІЄЇ З ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ:

«Я СПОВІДУЮ ФІЛОСОФІЮ РІВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ТА ВІРЮ, ЩО ЖІНКИ МОЖУТЬ УСЕ!» Тетяна Єгорова-Луценко — заступниця голови фракції однієї з партій у Харківській обласній раді, очільниця жіночого крила політичної партії у Харківській області. Крім того, докторка юридичних наук, раніше — перша заступниця голови ОДА Харківської області та керівниця Головного територіального управління юстиції на Харківщині. Сьогодні спілкуємось про жіноче лідерство, баланс між родиною та кар'єрою, а також про те, що робить українок сильними й незамінними в політиці.

Питання ґендерної рівності відносно нове для України. Яку ціль ставите перед собою, обстоюючи права жінок? Дійсно, таке питання раніше на порядку денному фактично не стояло, і я щиро радію, що ситуація змінюється. Мені ця проблема близька, адже впродовж професійного шляху, бувши на керівних посадах, майже завжди опинялась у компанії чоловіків. Кожен із них був гідним і хорошим фахівцем у своїй справі, але

I AIRPORT magazine • July 2021

думка, чому жінок на керівних посадах у рази менше, не полишала мене. Особливо це контрастувало із ситуацією в інших країнах. Так, у США дві найважливіші посади в Конгресі — за жінками. Віцепрезидентка Камала Гарріс і спікерка Палати представників Ненсі Пелосі — чудові приклади того, що жінка може займатись як домашніми справами в межах своєї родини, так і політичною діяльністю в межах своєї країни. І в неї це виходитиме однаково добре. Я сповідую філософію рівних можливостей та вірю, що жінки можуть усе! Наше завдання — допомогти їм у цьому.

Яка нині ситуація з жінками в українській політиці? Україна тільки на початку шляху до збільшення представництва жінок у політиці, проте вже маємо результати роботи. Адже вперше за роки незалежності в парламенті найбільша кількість жінок — 21%. А щодо місцевих рад, у зв'язку з ухваленням Виборчого кодексу, у якому передбачена квота 40%, на місцях партія має подекуди понад 40% жінок. До речі, Харківщина в цьому рейтингу — одна з найпрогресивніших областей. У нас 184 депутатки, а це чи не найбільша кількість жінок у місцевих радах по всій країні.

Скільки потрібно часу, щоби подолати ґендерну дискримінацію? За оцінкою експертів Всесвітнього економічного форуму, за 136 років зможемо забути про питання ґендерної дискримінації на всій планеті, відповідно, у нашій країні теж. Проте варто зазначити, що рік тому ця цифра становила

100 років. Такий розрив пояснюють пандемією: найчастіше жінки працюють у сферах, які найсильніше постраждали від коронавірусу. Наразі до першої п'ятірки країн із найменшим розривом входять Ісландія, Фінляндія, Норвегія та Нова Зеландія. Україна за індексом рівності посідає 74-е місце.

У червні ви стали головою жіночого крила однієї з політичних партій у Харківській області. Розкажіть докладніше про цей рух. Чому вирішили очолити його? Це нова важлива сторінка в діяльності нашої партії. Рух покликаний реалізовувати політику рівності чоловіків і жінок, а також представництва жінок у політичному житті. Після тривалого і складного добору в кілька етапів мене вибрали координаторкою руху в Харківській області, а мою колегу — Тетяну Труштіну — координаторкою в Харкові. Очолили цей рух у нашому регіоні, щоби працювати над забезпеченням рівних можливостей для чоловіків і жінок. Переконана, що з допомогою наших колег, депутаток із парламенту, уже найближчим часом побачимо результати. Проте маю зазначити: зовсім не обов’язково бути депутаткою, щоби увійти до складу руху. Радо відкриті кожній жінці, яка готова до змін, хоче допомагати і вірить у нашу спільну справу.

Чим буде займатися організація і ви як її очільниця в Харківській області насамперед? Попереду чимало роботи. Чи не найголовніше завдання — реалізовувати

promotion

INTERVIEW

НА ХАРКІВЩИНІ БАГАТО ЖІНОК, ШЛЯХ ЯКИХ МОЖНА ЕКРАНІЗУВАТИ, ЖІНОК, ДО ЯКИХ ПОТРІБНО ДОСЛУХАТИСЬ

більше її обговорюють. І, на жаль, найчастіше в негативному контексті. Тому потрібно вірити в себе, мати хорошу підтримку. Родина, батьки чи друзі — ті, з ким ввечері можна поговорити про все, що відбулося за день, зрозуміти, що тебе чують. Саме для цього і запровадили наш рух. Щоби такою підтримкою бути одна одній. Щоби поруч завжди були ті, хто обстоюватиме наші з вами права після обговорення чи замовної статті. А ще скажу, що не треба боятись. Ми дуже повільно, але рухаємось вперед. Вірю, що колись питання ґендерної дискримінації залишиться в підручниках з історії.

Що передує цьому?

національну і місцеву політику рівних можливостей. У який спосіб? Завдяки взаємопідтримці, мотивації лідерства, обміну досвідом і професійному зростанню через тренінги. На Харківщині багато жінок, шлях яких можна екранізувати, жінок, до яких потрібно дослухатись. Моє завдання — скоординувати їх, познайомити з тими, хто нині потребує нашої допомоги. Окрім того, працюватимемо над впровадженням політики ґендерної рівності, виконуючи національні стратегії. З колегами із Верховної Ради регулюватимемо це питання на законодавчому рівні.

promotion

Чи підтримують вас рідні в питанні ґендерної рівності? Я живу в оточенні прекрасних чоловіків — свого коханого та синів. Вдячна Богу за таку щоденну підтримку і мотивацію від своїх рідних. Вони як ніхто розуміють мене, часом підштовхують до важливих рішень, на які самій мені, можливо, було б складно наважитись.

Яку можете дати пораду тим, хто стикався із ґендерною дискримінацією? З власних спостережень можу сказати: що яскравіша жінка, що сильніше і сміливіше вона заявляє про свої права, то

Жінки, які об'єднуються і не бояться заявити про себе. Світовий порядок денний теж рухається. До прикладу, цьогоріч в ОАЕ вперше в історії країни вибрали жінку-астронавтку. Уявіть, 28-річна Нура-аль-Матруш обійшла 4000 претендентів і стала найкращою кандидатурою на цю посаду. Тепер вона навчатиметься в НАСА для майбутніх місій із дослідження космосу. Тобто історія вже відбувається на наших очах. Можливо, поки не так швидко й помітно, але активно працюємо й над цим. Наостанок хочу звернутися до жінок. Переконана, що жінки можуть керувати і космічним кораблем, і автомобілем, забираючи дітей із садочка. Наше завдання — забезпечити рівні права, щоби їм було так само легко впливати на політичні процеси, як і дбати про свою родину. Маємо розуміти, що нам є на кого опиратися, а відтак — ми сильні в будь-якому починанні. Політика рівних можливостей, яку будуємо, — це і є можливість вибору.

July 2021 • AIRPORT magazine

I 25

INTERVIEW

THE

RED-CARPET TREATMENT Текст: Ксенія Ковальова

Червона доріжка завжди слугувала символом вшанування представників вищого світу. Завжди, поки на неї не почали ступати ноги (а іноді й руки) зовсім не королівських осіб.

а початку ХХ століття на головному вокзалі Нью-Йорка, як завжди, збиралося багато народу: світські особи, які їхали першим класом, звичайні пасажири в нескінченних чергах до каси, співробітники,

I AIRPORT magazine • July 2021

що виконували доручення тих самих світських осіб і не менш світського начальника станції. Але саме 1902-го почав курсувати «The 20th Century Limited», що здобув титул найвідомішого поїзда у світі. Щоразу, коли він

прибував, вокзальні працівники розгортали на пероні величезний червоний килим. А із сусідніх платформ лунав тихий гул із сотень голосів: «Королівське приймання!».

INSPIRE

«THE 20TH CENTURY LIMITED» ЗДОБУВ ТИТУЛ НАЙВІДОМІШОГО ПОЇЗДА У СВІТІ. ЩОРАЗУ, КОЛИ ВІН ПРИБУВАВ, ВОКЗАЛЬНІ ПРАЦІВНИКИ РОЗГОРТАЛИ НА ПЕРОНІ ВЕЛИЧЕЗНИЙ ЧЕРВОНИЙ КИЛИМ

Потім з’явилися заводи, фарби почали синтезувати — прилавки заполонили червоні хусточки й сукні. Більше не потрібно було бути багатим, щоби носити речі цього кольору. Проте ступати на червону доріжку досі могли лише президенти та їхні дружини. Першим серед них став Джеймс Монро: 1821-го почесний килим зустрічав його на морському

Перша червона доріжка на 38-й церемонії вручення премії «Оскар», 1966

У свідомості цих спостерігачів червона доріжка теоретично могла б ужитися з ногою Анджеліни Джолі та навіть стерпіти лаковані туфлі на чоловікові. Але якби вони побачили гостей 93-го «Оскару» у квітні 2021-го, ймовірно, зі сміхом згорнули знаменитий килим і віднесли б назад у підсобку. Малиновий костюм Колмана Домінго від Atelier Versace, натхненний жіночою колекцією комбінезон Лейкіта Стенфілда від YSL, золоті «крокси» Квестлава та інші наряди, презентовані на події, поставили шановану церемонію на один рівень із вульгарними мангеттенськими вечірками.

ЧЕРВОНИЙ ДЛЯ БЛАКИТНОЇ КРОВІ Головна червона доріжка світу — килим 152 метри завдовжки та 10,5 метри завширшки, який із 1961-го щорічно стелять для гостей церемонії нагородження

«Оскар». Проте ця традиція з’явилася не в Голлівуді. За міфологією Стародавньої Греції, ступати на багряні килими мали право тільки боги. Але 458 року до нашої ери Есхіл у трагедії «Агамемнон» розповідав про те, як дружина царя помстилася своєму благовірному. Вона переконала чоловіка, що він, як завойовник Трої, також достойний такої честі. У фіналі першої «червоної доріжки для смертних» можновладця чекала... смерть. До промислового перевороту наприкінці XIX століття червоний барвник був найдорожчим у палітрі. Щоби отримати 1 грам, треба було переробити 10 000 молюсків. Червоний цінувався так само, як блакитна кров. Королі й кардинали, перші особи держав і папи хотіли бачити яскравий килим під своїми ногами. Але навіть для короля проходження такою доріжкою було величезною честю. Килим розгортали тільки після значущих досягнень на кшталт перемоги у війні.

У Голлівуді червона доріжка вперше з'явилася 1922-го в одному з найрозкішніших кінотеатрів США — «Єгипетському театрі» — на прем'єрі фільму «Робін Гуд»

July 2021 • AIRPORT magazine

I 27

INSPIRE

вокзалі в Південній Кароліні. За рік червону доріжку стелили на вокзалі НьюЙорка перед поїздами, які йшли в Чикаго (третє за значущістю місто Штатів). Тоді над пероном уперше пролетіла фраза «red-carpet treatment», що можна перекласти як «королівське приймання». Влада та вплив — ось що символізували метри червоного покриття. Навіть на вокзалах на доріжку ступали тільки пасажири у black tie — носити таке вбрання було їхнім службовим обов’язком. У Голлівуд символ влади привіз Сід Грауман, власник «Єгипетського театру» — одного з найрозкішніших кінотеатрів США. 1922-го він влаштував першу голлівудську прем’єру. Роль килима була простою — вказувати гостям шлях до зали. Але й підкреслити статус запрошених осіб виявилося не зайвим. Вирушаючи на звичайну кінопрем’єру, вони вже знали: пройтися червоною доріжкою — велика честь. І одягали наряди, які сьогодні назвали б зразком black tie.

ЧОМУ «OСКАР»? Перша вечеря Американської кіноакадемії з нагоди нагородження найкращих режисерів і акторів відбулася 1929-го. За чотири роки вона переросла в повноцінну церемонію. 1951-го завдяки Мерілін Монро про «Оскар» заговорили як про головну подію у світі моди. Плаття артистки від Charles LeMaire досі вважають одним із найгарніших нарядів за всю історію премії. А за два роки, коли телевізор з’явився в кожному будинку, церемонія здобула всесвітнє визнання. Головною жінкою, яка коли-небудь ступала на червону доріжку, залишається Одрі Гепберн. Її образ від Givenchy визнаний одним із найкращих убрань, коли-небудь одягнутих на світський захід. 2011-го ця сукня була продана на аукціоні за 131 300 доларів. 1951-го Мерілін Монро з'явилася на червоній доріжці «Оскара» в чорній пишній сукні з глибоким декольте від Charles LeMaire

ЩО ТАКЕ BLACK TIE? Black tie — не найсуворіший дрес-код. На відміну від white tie він дозволяє вирізи різної довжини й не регламентує глибину декольте. Головна вимога до жінок — вечірні сукні до підлоги або нижче коліна, туфлі із закритим носком і відсутність занадто яскравих кольорів. Вітається стриманість у макіяжі та зачісках. Водночас допускається біжутерія. Чоловіки мають приходити в смокінгах із чорним прямокутним метеликом. Взуття — класичні чорні шкіряні туфлі (найчастіше оксфорди). Під смокінг традиційно одягають білу сорочку.

I AIRPORT magazine • July 2021

Одрі Гепберн одягла біле квіткове плаття від Givenchy на вручення премії «Оскар» 1954-го. Акторка здобула нагороду за найкращу жіночу роль у фільмі «Римські канікули»

ПЕРША ВЕЧЕРЯ АМЕРИКАНСЬКОЇ КІНОАКАДЕМІЇ З НАГОДИ НАГОРОДЖЕННЯ НАЙКРАЩИХ РЕЖИСЕРІВ І АКТОРІВ ВІДБУЛАСЯ 1929-ГО. ЗА ЧОТИРИ РОКИ ВОНА ПЕРЕРОСЛА В ПОВНОЦІННУ ЦЕРЕМОНІЮ

INSPIRE

На церемонії «Оскар» 1969-го Барбра Стрейзанд з'явилася в шокуючому прозорому штанному костюмі від Scassi

До 1969-го все йшло добре. Одрі Гепберн, Ґрейс Келлі, Інгрід Бергман та Елізабет Тейлор проходжувалися багряним килимом і забирали свої статуетки, гості церемонії були раді бачити одне одного в прекрасних нарядах. Поки на сцену не піднялася Барбра Стрейзанд. Саме вона стала першою героїнею рубрики «Найгірші вбрання на червоній доріжці». Барбра одягнула

Біле плаття від туніського кутюр'є Azzedine Alaia, яке Леді Гага поєднала з червоними рукавичками, назавжди залишиться культовим

Б'єрк і легендарне лебедине плаття, створене Marjan Pejoski

повністю прозорий чорний штанний костюм від Scassi, порушивши одразу всі правила дрес-коду. І почалося: елегантність програла епатажу, креатив виграв у манер. Далі подіумом ходила Шер (1986-й, 1988-й) у нарядах-фантазіях на тему культур народів світу, Б'єрк, яка «відкладала» гігантські страусові яйця в лебединій сукні від Marjan Pejoski (2001-й), Енн Гетевей, що забула бюстгальтер (2013-й), і Дженіфер Лоуренс — постійно напідпитку. Можна заявити, що традиції — це погано. Але

хто в підсумку має кращий вигляд? Джулія Робертс у Valentino (2001-й), Анджеліна Джолі в Atelier Versace (2012-й) і Бред Пітт у Brioni (2021-й) або вже згадана Б'єрк, Леді Гага в рукавичках для миття посуду від Azzedine Alaïa (2015-й) і H.E.R. у напівпрозорому комбінезоні з капюшоном від Dundas (2021-й)? Недотримання дрес-коду відбувалося не тому, що зірки хотіли підкреслити індивідуальність або заявити про щось світу. Це було заради веселощів. І це зруйнувало всю естетику «Оскара».

July 2021 • AIRPORT magazine

I 29

INSPIRE

ГОЛОВНІ ЧЕРВОНІ ДОРІЖКИ СВІТУ ПЕРЕТВОРИЛИСЯ НА МІСЦЯ ДЛЯ МАНІФЕСТАЦІЙ. 2017-ГО ЗІРКИ ПРИЙШЛИ НА «ОСКАР» ІЗ БЛАКИТНИМИ СТРІЧКАМИ Й ТАБЛИЧКАМИ «ЛАСКАВО ПРОСИМО, БІЖЕНЦІ!» Кіт-мишолов Ларрi в резиденції британських прем'єрів на не менш червоній доріжці на Даунінг-стріт в очікуванні Трампа

ПОЛІТИКА Й НІЧОГО ЗАЙВОГО А потім загубився й сенс red-carpet treatment. П’ять років тому головні червоні доріжки світу перетворилися на місця для маніфестацій. 2017-го, після посилення Трампом міграційного режиму зірки прийшли на «Оскар» із блакитними стрічками й табличками «Ласкаво просимо, біженці!». 2018-го, після скандалу з Гарві Вайнштейном гості «Золотого глобусу» й Каннського кінофестивалю вдяглися в чорне. Тоді ж у Каннах 82 жінки вишикувалися в колону, щоби протестувати проти сексизму на заході. А потім Крістен Стюарт

I AIRPORT magazine • July 2021

Актори та режисери на червоній доріжці протестують проти сексизму на Каннському кінофестивалі та в індустрії загалом, 2018

INSPIRE

Хлоя Чжао з'явилась на церемонії в однотонному вбраннi від Hermès і білих кросівках. Крім того, режисерка відмовилася від використання декоративної косметики

Актриса й співачка Зендея у яскраво-жовтій сукні із відкритим животом від Valentino

зайшла до Каннського палацу босоніж, зламавши всі традиції разом. Червона доріжка від символу влади без особливої потреби перейшла до статусу стрічки «breaking news». Як у будь-якому конфлікті, у цьому винних варто шукати з обох сторін. Нові правила, згідно з якими нагороди вручаються тільки тим фільмам, що представляють расові, національні та сексуальні меншини, безповоротно скерували вітрила корабля із золотою статуеткою біля штурвала кудись до нових горизонтів. Політизованому мистецтву потрібні завуальовані акції протесту, а не красиві гості з почуттям такту. Цьогоріч на церемонію нагородження «Оскар» прийшли багато зірок, зокрема

Лора Дерн в образі від Oscar de la Renta

представники меншин. До списку тих, хто вибрав найкращі наряди, за версією глянцевих журналів, потрапили Зендея у яскраво-жовтій сукні із відкритим животом від Valentino, Вікі Кім у штанному костюмі та Алан Кім в шортах від Thom Browne, Лора Дерн в образі від Oscar de la Renta, яка ніби наполовину вибралася з-під пір’я, Андра Дей у дуже голій напівсукні, Шарлін Сванк у костюмі та босоніжках на пласкій підошві, Хлоя Чжао в кросівках, Дана Мюррей у сукні-ковдрі й Лаверн Кокс у платті кольору фанатів культури емо. Бред Пітт у Brioni, Айла Фішер у класичному Dior, Марія Бакалова в білій сукні від Valentino і Реджина Кінг у Louis Vuitton виглядали дійсно білими воронами. Максимально посередні гості, що вибрали типово хороші наряди. Ніякої експресії та самовираження, тільки нудьга й «поганий тон». Ніхто не прийшов у костюмі лебедя або посудомийки. Нудно якось вийшло. Цікаво, а Бред Пітт уже отримав листа з проханням наступного разу одягатися в ногу з часом? Інакше подумають, що він не підтримує черговий рух на підтримку чогось, і на доріжку більше не запросять.

July 2021 • AIRPORT magazine

I 31

GUIDE

ВІДРОДЖЕННЯ ЦЕНТРУ ХАРКОВА — БЛАГОРОДНА МЕТА «TURKISH DEVELOPMENT UKRAINE» Девелоперська компанія «Turkish Development Ukraine» розвиває Харків, облагороджуючи центр міста, наповнюючи історичні райони новою енергією та бурхливим життям. Це місія компанії, яка розуміє, що головне в місті — комфорт і зручність городян, створення рівних умов для бізнесу та прогресу.

оманда «Turkish Development Ukraine» вважає, що житло може бути доступним і демократичним. Кожен житель міста має право на те, щоби відчувати комфорт і зручність, не бути обмеженим у пересуванні або в місці проживання. Урбаністика якраз і займається створенням законів, за якими має розвиватися міське будівництво, та підкреслює, що місто — жива структура. Будинки без відповідного догляду старіють і перетворюються на руїни. Часто під час захисту «центру міста» від новобудов йдеться не про історичні будівлі знаменитих архітекторів, а про звичайну забудову, яка втратила актуальність, перебуває в аварійному стані, має застарілі комунікації та порушує всі протипожежні норми.

«Turkish Development Ukraine» дбайливо ставиться до історичної спадщини Харкова. Але варто зазначити, що навіть у центрі Венеції або Парижа є новобудови, і ніхто не влаштовує з цього приводу пікетів та істерик. Навпаки, нове будівництво — підсумок закономірного розвитку міста, неминучий хід речей. Зараз проходять безпрецедентні процеси урбанізації в усьому світі. Сподіваємося, Харків не опиниться осторонь загальної тенденції через те, що кілька городян хочуть зберегти привілеї жити в безлюдному центрі. Якщо ж розглядати історичний досвід у ретроспективі, напевно, усі згадають історію Ейфелевої вежі. Вона була об'єктом ненависті парижан, а стала символом міста. У щільності забудови міста немає нічого поганого. Наприклад, площа Парижа —

105,4 км², проживає в ньому 2,161 мільйона осіб. Для порівняння: площа Харкова — у 3,5 рази більша — 350 км² (!), населення — 1,419 мільйона осіб. Чи були в Парижі знищені парки? Чи загрожувало щось історичним будівлям? Ні, навпаки — щільна забудова центру, розвинений громадський транспорт, розумний підхід до ревіталізації простору дають змогу не просто зберегти обличчя міста, а й значно поліпшити життя городян. Щільна забудова може зробити доступними центральні райони для пішоходів, не перетворюючи околиці на гето, позбавлені інфраструктури, громадських просторів і можливостей для розваг. Адже горезвісний трафік у місті, що стає дедалі інтенсивнішим, — наслідок величезних, нічим не виправданих відстаней між районами, мешканці яких змушені пересуватися особистим транспортом. Маючи можливість жити в пішій доступності до ключових місць — роботи, шопінгу, розваг та інших суспільно значущих точок, городяни вважають за краще не користуватися автомобілем щодня. Саме тому «Turkish Development Ukraine» намагається зводити проєкти у серці Харкова — у такий спосіб даючи центру міста можливість відродитися й повернути колишні славу і вплив!

ДОВІДКА: «Turkish Development Ukraine» — українська будівельна та девелоперська компанія, яка спеціалізується на зведенні житлових і нежитлових будівель. Компанія будує житлові комплекси за монолітно-каркасною технологією з екологічно чистого керамоблоку. Завдяки міжнародному досвіду стандарт будівництва «Turkish Development Ukraine» — 17–18-поверховий житловий комплекс за рік. ЖК «Куликовський» (вул. Куликівська, 32) ЖК «Магістр» (вул. Коломенська, 4) ЖК «Захисник» (вул. Б. Хмельницького, 32) ЖК «Благовест» (вул. Ярославська, 21в) ЖК «Свобода» (вул. Свободи, 32б) ЖК «Свобода-2» (вул. Свободи, 32а)

I AIRPORT magazine • July 2021

promotion

GUIDE

ЖК «КУЛИКОВСЬКИЙ» ВУЛ. КУЛИКІВСЬКА, 32, СТ. М. «АРХІТЕКТОРА БЕКЕТОВА» 18-поверховий ЖК «Куликовський» будується в Нагорному районі Харкова, на тихій центральній вулиці Куликівській (у минулому — Мельникова). Поруч із ЖК — історична вулиця Дарвіна, численні навчальні заклади, ТРЦ «Нікольський», станція метро «Архітектора Бекетова», вулиця Пушкінська. Житловий комплекс з елегантним фасадом і великими панорамними вікнами чудово впишеться в довкілля та стане його перлиною.

ЖК «МАГІСТР» ВУЛ. КОЛОМЕНСЬКА, 4, СТ. М. «НАУКОВА» Рівно рік тому на місці цього хмарочосу не було нічого — адже тільки в червні 2020-го сюди почали підтягувати будівельну техніку. Нині стильний ЖК «Магістр» сяє вогнями, власники квартир роблять ремонти від забудовника та планують у найближчі місяці найкраще новосілля в їхньому житті.

ЖК «Магістр». Рішення засновника ТОВ «Інвестбуд-2019» № 1, серія та номер: № 778, видане 22.05.2019, видавник: Приватний нотаріус ХМНО Самощенко О. А.; Акт прийому-передачі об'єкту нерухомого майна, серія та номер: № 781, 782, виданий 14.06.2019, видавник: Приватний нотаріус ХМНО Самощенко О. А.; відомості з ДЗК, серія та номер: 11191799, виданий 14.06.2019, видавник: Державний земельний кадастр. Декларація про готовність об'єкта до експлуатації ХК101201007760 від 07.10.2020. Декларація про готовність об'єкта до експлуатації ХК101201006444 від 06.10.2020. Видані Інспекцією ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради. Генеральний підрядник — ТОВ «А.С.К. ІНСААТ». Ліцензія ДАБІУ видана 04.06.2019.

promotion

July 2021 • AIRPORT magazine

I 33

TRAVEL 34

I AIRPORT magazine • July 2021

TRAVEL

УСІ ЛАНДШАФТИ СВІТУ В ОДНІЙ ПОДОРОЖІ: ROAD TRIP ЗАХІДНИМ УЗБЕРЕЖЖЯМ США Текст і фото: Євгенія Прорвіна @prorvina

Зранку з вікна придорожнього мотелю видніються скелясті гори, оточені озерами і прохолодними водоспадами. Та варто кілька годин проїхати на авто — і вже пустеля без жодної краплини води, чи не єдина ознака цивілізації — нескінченна траса крізь рівнину.

ще через 100 кілометрів — яскравий помаранчевий каньйон, подібний до гігантського амфітеатру. Такий різноманітний захід США! Саме тут розташовані культові національні парки, пейзажі яких ми безліч разів бачили в голлівудських фільмах.

GRAND CANYON NATIONAL PARK Найвідоміший та найбільш видовищний каньйон у світі простягається уздовж річки Колорадо в американському штаті Аризона. Пейзажі тут неймовірні у будьяку пору року, але найкращий час для відвідування — кінець весни і початок літа, коли сніг вже зійшов, а спека ще не прийшла. Обов’язково подивіться на панораму каньйона з оглядових майданчиків і спустіться на піший трек, щоби побачити це диво природи зсередини. Кактуси, різнокольорові гірські породи, допитливі білки і бурундуки, олені — все це чекає на вас під час прогулянки. У парку — чудова інфраструктура: інформаційний центр, кафе, сувенірні

крамниці, місця для відпочинку і пікніків. Два дні — мінімум для відвідування каньйону. Місце дійсно магічне: захочете повертатися сюди знову і знову.

ЄВГЕНІЯ ПРОРВІНА — фотографиня і мандрівниця, яка відвідала понад 30 країн і кілька разів досліджувала американський континент, блогерка.

Порада. Якщо бажаєте відвідати кілька парків, придбайте річний абонемент на сайті National Park Service. Доставляють і в Україну. Так суттєво зекономите: Annual Pass діє на в’їзд однієї легкової автівки (незалежно від кількості пасажирів). Зверніть увагу, що абонемент розповсюджується тільки на об’єкти, яким надано статус національного парку.

HORSESHOE BEND Це місце вражає: масштаб пейзажу майже неможливо сфотографувати — не вміщується у кадр. Висота скель лякає й захоплює подих!

MONUMENT VALLEY Розташована на території індіанців племені навахо, Долина монументів — це чи

ОБОВ’ЯЗКОВО ПОДИВІТЬСЯ НА ПАНОРАМУ КАНЬЙОНА З ОГЛЯДОВИХ МАЙДАНЧИКІВ І СПУСТІТЬСЯ НА ПІШИЙ ТРЕК, ЩОБИ ПОБАЧИТИ ЦЕ ДИВО ПРИРОДИ ЗСЕРЕДИНИ

July 2021 • AIRPORT magazine

I 35

TRAVEL

не найколоритніше місце Дикого Заходу. Тут і далі процвітають культура й традиції аборигенів. Тут можна побачити побут корінних американців, придбати унікальні сувеніри та, звісно, подивитися на незвичайні ландшафти. Одинокі гори посеред пустелі нагадують марсіанські пейзажі. Є маршрут для легкового авто через увесь парк, що дуже зручно. Не пропустіть Forrest Gump Point — звідси видно майже всю долину. Але ця точка розташована у сусідньому штаті Юта.

ДОЛИНА МОНУМЕНТІВ — ЦЕ ЧИ НЕ НАЙКОЛОРИТНІШЕ МІСЦЕ ДИКОГО ЗАХОДУ. ТУТ І ДАЛІ ПРОЦВІТАЮТЬ КУЛЬТУРА Й ТРАДИЦІЇ АБОРИГЕНІВ 36

I AIRPORT magazine • July 2021

CANYONLANDS NATIONAL PARK Штат Юта любителям дикої природи не оминути. Canyonlands National Park часом порівнюють із Grand Canyon, але все ж вони різняться. Пейзажі у Юті інші: ніби кілька різнокольорових

каньйонів сформувалися на одній території. Тут і чудові природні арки, і засніжені вершини гір, і автомобільні серпантини. А ще набагато менше людей, ніж в аризонському парку!

BRYCE CANYON NATIONAL PARK Ще один незвичайний каньйон у штаті Юта, розташований на висоті від 2400 до 2700 метрів над рівнем моря. Це природний амфітеатр із геологічними структурами — худу червоного, помаранчевого та білого кольорів. Неймовірне видовище, якого не побачити більше ніде у світі. Також це відмінна локація для фотомисливців за Чумацьким Шляхом. Тут — одне з найтемніших місць Північної Америки: сузір’я на нічному небі сяють по-особливому яскраво.

TRAVEL

ZION NATIONAL PARK

YOSEMITE NATIONAL PARK

Чудове місце для піших прогулянок із різноманіттям треків — від легких і розслаблених до довгих і екстремальних. Найвідоміші — «Observation Point» і «Canyon Overlook», з яких можна побачити панорами парку з різних боків. Тут краса скелястих гір поєднується з буйством американських лісів і долин. Популярний парк для сімейного відпочинку.

Монументальні скелясті гори, могутні водоспади сотні метрів заввишки, дивовижні трейли і дика природа — це найвідоміший парк Каліфорнії. На відміну від каньйонів Аризони та Юти, тут все дуже зелене, наповнене життям. Це вже не пустеля, а ціле гірське королівство, в якому поруч пробігають олені та косулі, койоти та білки. До найцікавіших панорамних точок можна доїхати на авто, але піших треків у парку теж чимало. Топові — «Glacier Point» і «Tunnel View», а також коротенький піший трек до Taft Point.

Порада.

На сайті alltrails.com можна прочитати про всі піші маршрути США і вибрати зручний. Ви дізнаєтеся про їхню орієнтовну тривалість і складність, отримаєте рекомендації, що допоможуть спланувати подорож і розподілити фізичну активність.

Порада. Дороги в національних парках можуть бути зачинені через погодні умови чи ремонт, тому деякі локації стають недоступними. Слідкуйте за актуальною інформацією на сайті National Park Service.

МОНУМЕНТАЛЬНІ СКЕЛЯСТІ ГОРИ, МОГУТНІ ВОДОСПАДИ СОТНІ МЕТРІВ ЗАВВИШКИ, ДИВОВИЖНІ ТРЕЙЛИ І ДИКА ПРИРОДА — ЦЕ НАЙВІДОМІШИЙ ПАРК КАЛІФОРНІЇ

July 2021 • AIRPORT magazine

I 39

TRAVEL

SEQUOIA NATIONAL PARK

ПРАКТИЧНІ ІДЕЇ:

Гігантські дерева — саме тут! Рекордсмен серед них — Генерал Шерман — найбільше у світі дерево за об’ємом деревини. Його вік — понад 2500 років. Оточують Генерала й інші велетенські секвої, які формують видовищний казковий ліс.

У більшості національних парків не працює мобільний зв’язок: обов’язково скачайте офлайн-мапи і попередьте близьких, що можете бути поза мережею.

PACIFIC COAST HIGHWAY

МІСТ БІКСБІ, ОКЕАНІЧНІ СКЕЛІ, ВОДОСПАД МАКВЕЙ — ЗУПИНЯТИСЯ НА ЦІЙ ДОРОЗІ МОЖНА ЧИ НЕ ЩОХВИЛИНИ 40

I AIRPORT magazine • July 2021

Найкрасивіша дорога світу лежить уздовж Тихого океану — від Сан-Франциско до Лос-Анджелеса. Хоча вона не має статусу національного парку, пейзажі тут неймовірні. Міст Біксбі, океанічні скелі, водоспад Маквей — зупинятися на цій дорозі можна чи не щохвилини. І саме тут легко відчути свіжість і могутність океану, який розбивається об краї однієї з найпрекрасніших країн планети.

Частина доріг від парку до парку — пусті та безлюдні. Завжди майте запас води та їжі, заливайте повний бак бензину, щойно потрапляєте на заправку. Перепади нічних і денних температур у парках можуть сягати понад 30 градусів. Майте з собою теплий одяг для ранків і вечорів. Слідуйте правилам парків, не годуйте і не торкайтеся диких тварин. Перед мандрівкою обов’язково заряджайте всі ґаджети: емоцій буде безліч — кожну варто зберегти.

TRAVEL

КАНІКУЛИ У БРАЗИЛІЇ

Далека Бразилія стала значно ближчою. Коли більшість країн світу закрили кордони, вона залишила їх відкритими і змусила задуматися: чому ж ми досі ще не там? Адже це і джунглі Амазонії, і пустеля, і тропічне морське узбережжя. Немає лише засніжених гір. Текст і фото: Максим Баландюх

ІНШЕ РІО Легендарне Ріо-де-Жанейро зараз дещо не схоже на себе. Пандемія змусила навіть його охолонути. Цього року карнавалу не було. Але місто живе, і темперамент людей нікуди не дівся. Немає

I AIRPORT magazine • July 2021

багатьох івентів, та все довкола відкрите, у туристів — жодних обмежень щодо пересування. Ми зрозуміли, що нині особливий час, коли зустрічали захід сонця на Цукровій голові. Топове місце з шикарною панорамою на Ріо. Крім нас, на великій терасі — 20 гостей. Колись

тут були натовпи. Зараз майже камерна атмосфера. Ковідна доба — чудовий час для подорожей. Ріо круте не лише темпераментом людей, які, навіть розмовляючи на вулиці, трохи підтанцьовують самбу, а й ландшафтами. Посеред міста — багато стрімких гірок.

TRAVEL

ЦЕ КОНТРАСТНЕ МІСТО. ТАМ, ДЕ РІВНІШЕ, БІЛЯ МОРЯ, РОЗКИНУЛИСЯ ПРЕСТИЖНІ РАЙОНИ. НА СТРІМКИХ СХИЛАХ ГІР РОЗТАШОВУЮТЬСЯ ФАВЕЛИ — РАЙОНИ БІДНЯКІВ

Таки круте місце вибрали португальські колонізатори для Ріо, яке досі має прізвисько «дивовижне місто». Просто у його серці — величезний ліс Туджука. Власне, не парк, а саме міський ліс. Тут джунглі, скачуть мавпи і навіть змій можна зустріти. Не вкладається у голові.

Це контрастне місто. Там, де рівніше, біля моря, розкинулися престижні райони. На стрімких схилах гір, де складно будуватися, зазвичай розташовуються фавели — райони бідняків. Оскільки Ріо всіяне гірками, тут все перемішалося. Вздовж пляжів району Копакаба-

на — дорогі готелі, одразу за ними на схилах — колоритні фавели. Є такі, де справді не варто ходити. Але у деякі можна потрапити з місцевим гідом. Побачити Копакабану і не зайти у нетрі — не повністю розкрити місто. День у Ріо таки дивовижний. Спершу

July 2021 • AIRPORT magazine

I 43

TRAVEL

КОЛІР РІО-НЕҐРО СХОЖИЙ НА ЧАЙ. І НАЙЦІКАВІШЕ: У НЕЇ ІНША КИСЛОТНІСТЬ — ЛИЧИНКИ КОМАРІВ НЕ ВИЖИВАЮТЬ

ми гуляли у Росіньї — найбільшій фавелі Латинської Америки. Наче вузькі азійські вулички, але за настроєм нагадують серіал «Нарко». Потім захоплено спостерігали за волейболом: перекидають м’ячик ногами так спритно, що аж не віриться. А під вечір пролітали на гелікоптері над

I AIRPORT magazine • July 2021

пляжами Іпанеми і Копакабани. Такі польоти у Ріо — популярна забава.

АМАЗОНІЯ. А ДЕ КОМАРІ? Уявіть: після сезону дощів рівень води в Амазонії підіймається на п’ять і більше

метрів. На човні пропливаєте на рівні крон дерев по справжніх лабіринтах джунглів і виглядаєте лінивців. Живете на лоджії, яка стоїть на палях просто над водою. Потрапити у джунглі Амазонії мріють багато шукачів пригод. Але наскільки

TRAVEL

хочеться, настільки й страшно. Крокодили, піраньї, анаконди і комарі, які гарно підігрівають фантазії й нагадують епізоди з різних фільмів, трохи відлякують. А як насправді? Щоби побачити природу Амазонії, найкраще податися не на саму річку Амазонку, а на її прито-

ку — Ріо-Неґро. Течія останньої значно повільніша. Вода прогрівається до 30 градусів, а листя, яке падає у неї, перегниває і наче заварюється. Колір «чорної річки» схожий на чай. І найцікавіше: у неї інша кислотність — личинки комарів не виживають. Важко було повірити: сидиш увечері на терасі просто неба посеред велетенських просторів затопленого тропічного лісу, а довкола — жодного комара. Це найбільший сюрприз від природи Амазонії, точніше лише від її частини. Звісно, у більшості місць тут є комарі, трапляються малярія і жовта лихоманка. Проте не на Ріо-Неґро. Ми насолоджувалися усіма атракціями Амазонії. Ловили на вудочки піраній, що швидко клюють, але не довго залишаються на гачку. Купалися у річці з рожевими дельфінами, які живуть у прісній воді лише в Амазонії. Місцевий гід вирішив показати алігатора «поближче»: у сутінках стрибнув із човна у воду просто на нього, схопив його за шию і продемонстрував нам. Звісно, його відпустили. Особлива опція для справжніх шука-

натомість опинитися максимально близько до природи. Місцеві провідники на моторному човні завезли нас у місця, які навіть після сезону дощів залишаються сухими. Локацію індіанець вибрав рандомно — де був зручний для висадки берег. Ми пройшли трішки вглиб джунглів і почали готувати місце для ночівлі. Чоловік розчистив мачете ліс від кущів і ліан та розвів невелике багаття для вечері. А потім навчив нас робити мотузки з кори дерева, якими можна причепити гамаки до стовбурів. Звичних мотузок він спеціально не взяв, щоби гості справді захотіли оволодіти новим навиком. І ми швидко впоралися. Коли стемніло, почалася романтика. Джунглі гуділи своїм життям. Жодних комарів — можна було насолоджуватися цими звуками. Гід підігрівав емоції розповідями про випадкові зустрічі з анакондою у лісі. Про те, як одного разу змія намагалася задушити свиню на його подвір’ї. Ягуарів місцеві жителі бачать значно рідше, але й таке трапляється. Потім ми спали, та частенько прокидалися — емоції все ж відчувалися. А інді-

чів пригод — ніч у гамаку серед джунглів. Тобто можна залишити комфортну лоджію — будинок на палях для туристів, де є все — душ, електрика і смачна їжа (немає лише інтернету, і це круто),

анець спостерігав за лісом цілу ніч! Не спав, лише ліхтариком світив між деревами, поруч — рушниця. Розповідав: лише для того, щоби в разі чого вистрілити вгору і відлякати звірів.

July 2021 • AIRPORT magazine

I 45

TRAVEL

ОСТРІВ ІЛЬЯ-ГРАНДЕ У Бразилії величезний морський чи то пак океанський берег. Круті пляжі зі спокійною водою у затоках і великими хвилями для серфінгу. Але хочеться вибрати особливе місце. Для нас таким став ІльяГранде, який довгий час був закритим. Колись сюди звозили прокажених. Потім його використовували як тюрму. Тому він майже не зазнав людського впливу: нині одна частина — це заповідник, а інша відкрита для мандрівників. Тропічний зелений острів із десятками симпатичних піщаних бухт. На півночі — спокійне море і єдине село Абрайо. На півдні — океанські хвилі, а також великий дикий пляж Лопес Мендес, куди люблять приїжджати серфінгісти. Вздовж берега через джунглі веде стежка. Оскільки острів горбистий, вона в’ється серпантинами. Мандрівка тут виглядає

I AIRPORT magazine • July 2021

так: годинка хайкінгу через бамбукові рощі та маленькі водоспади — і виходиш до гарної бухти, де можна ще годинку покупатися. Тоді знову хайкінг до нового пляжу. Всі вони майже безлюдні: ми часто залишалися на них одні. А наприкінці маршруту можна замовити човен, який привезе до готелю в Абрайо. Особливе місце острова — гора Дзьоб папуги. Скеляста, вона одразу впадає в очі, щойно підпливаєш. 982 метри заввишки, виглядає неймовірно стрімкою, спершу не віриться, шо на неї можна зійти. Хоча з іншого боку гора пологіша — все реально. Фан походу — зустріти світанок на вершині: коли сонце сходить, можна побачити всі закутки острова. Але для цього треба почати сходження о другій годині ночі. Оскільки довкола — джунглі, які вночі ще активніші, ніж удень, без місцевого провідника не обійтися. Нам видали бамбукові

ФАН ПОХОДУ — ЗУСТРІТИ СВІТАНОК НА ВЕРШИНІ: КОЛИ СОНЦЕ СХОДИТЬ, МОЖНА ПОБАЧИТИ ВСІ ЗАКУТКИ ОСТРОВА. АЛЕ ДЛЯ ЦЬОГО ТРЕБА ПОЧАТИ СХОДЖЕННЯ О ДРУГІЙ ГОДИНІ НОЧІ

TRAVEL

палиці та сказали, що на підйомі можна опиратися лише на них. Як стрімко не було б, не торкатися стовбурів дерев. Змій на острові мало шансів побачити, а от особливих, тобто отруйних павучків — цілком можливо. Саме вночі вони виходять на полювання. Наш гід ішов поволі, ліхтариком світив на стовбури дерев і стукав по них бамбуковою палицею. Спершу це здавалося дивним, але скептицизм розсіявся, коли він показав тарантула. Цей пухнастий

симпатичний павучок отруйний, але не смертельний. Та після нього гід показав нам ще двох небезпечніших екземплярів. Удень вони ховаються у темні тріщини, побачити їх можна лише під час нічної прогулянки. Шоста година ранку, ми на висоті майже кілометр. Нічні джунглі додали емоцій: похід видався дуже особливим навіть для мене, хоч побував у багатьох горах. Відбулися досить легко — мали зустріч лише з кусючими мурахами. Всіх інших

жителів джунглів обійшли. І заслужили цей краєвид, який з такими емоціями видається значно ефектнішим. Видно не лише увесь Ілья-Гранде, справді велетенський (треба тиждень, щоби його обійти), а й сусідні острови.

ЗА ПІДГОТОВКУ МАТЕРІАЛУ ДЯКУЄМО АГЕНЦІЇ ПРИГОД «ВЙО» VYO.TRAVEL

July 2021 • AIRPORT magazine

I 47

SPEED

МАШИНИ ІЗ ФАБРИКИ МРІИ:

НАЙВІДОМІШІ АВТОМОБІЛІ — КІНОГЕРОЇ ГОЛЛІВУДУ

Текст: Тарас Андрієвський

Голлівуд неможливий без автомобілів. Їх ретельно підбирають, щоби відтворити атмосферу епохи. Нерідко машини-кіногерої стають посправжньому культовими й тепер прикрашають найкращі світові автоколекції — зокрема музеїв Петерсена та Рочестера. 48

I AIRPORT magazine • July 2021

SPEED

БЕТМОБІЛЬ «Бетмен» та «Бетмен повертається» Новий автомобіль створювали чи не для кожної серії кіносаги про Бетмена. Та найбільш знаковий — бетмобіль 1989 року для фільмів Тіма Бертона із Майклом Кітоном у ролі супергероя. За сюжетом машину обладнали реактивним двигуном, вона могла розганятися до 530 км/год і навіть пролетіти невелику відстань у стрибку. В арсеналі Бетмен мав кулемети та ракетні установки, міг виливати на дорогу мастило й ставити димову завісу. Від куль захищала броня. Господаря автівка розпізнавала за голосом. Насправді ж в основі бетмобіля — звичайний Chevrolet Impala, а всі навороти — бутафорські. Та, попри це, саме бетмобіль — один із найцінніших експонатів Музею Петерсена в Лос-Анджелесі.

FORD MUSTANG SHELBY GT500 ELEANOR «Викрасти за 60 секунд» менитий американський тюнер та диДля фільму «Викрасти за 60 секунд» створили особливий Ford Mustang 1967-го. Він навіть дістав окреме ім’я — Елеонора. Персонаж Ніколаса Кейджа викрав раритетний автомобіль та втікав на ньому від поліції. За основу взяли надпотужний Ford Mustang Shelby GT500 з величезним семилітровим двигуном на 360 к. с., а зна-

зайнер Чіп Фуз його вдосконалив. Усього для стрічки виготовили 11 Ford Mustang Eleanor, наразі вони розлетілися приватними колекціями. Проте у США почали виробляти копії знаменитого автомобіля, які користуються шаленим попитом. Наприклад, одну таку «Елеонору» придбав семиразовий чемпіон «Формули-1» Льюїс Гамільтон.

PLYMOUTH FURY «Крістіна»

В ОСНОВІ БЕТМОБІЛЯ — ЗВИЧАЙНИЙ CHEVROLET IMPALA, А ВСІ НАВОРОТИ — БУТАФОРСЬКІ

Головним героєм фільму жахів «Крістіна» став яскраво-червоний Plymouth Fury 1958 року. Модель машини-вбивці вибрав особисто автор роману Стівен Кінг. Це яскравий представник золотої епохи американських автомобілів — із характерними плавниками на задніх

крилах та величезною кількістю хрому. Потужний двигун V8 на 305 к. с. додавав «Крістіні» запального характеру. Plymouth Fury чудово підійшов на роль демонічного авто. Нині він прикрашає Автомузей Рочестера.

July 2021 • AIRPORT magazine

I 49

SPEED

DODGE CHARGER «Форсаж» Незмінний герой усіх фільмів «Форсаж» — Dodge Charger 1970 року. За сюжетом це сімейна реліквія, адже персонаж Віна Дізеля Домінік Торетто готував автомобіль для перегонів разом із батьком. Потужність автівки довели до 900 к. с.

Dodge Charger для стрічки вибрали недарма — це один із найлегендарніших американських автомобілів, який дуже люблять фанати вуличних перегонів. У різних частинах «Форсажу» машину постійно тюнінгували та допрацьовували.

FORD MUSTANG GT «Булліт» Фільм «Булліт» 1968-го став знаменитим через сцену погоні поліцейського детектива за злочинцем вулицями Сан-Франциско. Власне, саме ця кінострічка запровадила в Голлівуді моду на довгі сцени гонитв із численними спецефектами. Цікаво, що виконавець головної ролі Стів Макквін сам реалізував чимало трюків, адже був професійним гонщиком. Для себе він

I AIRPORT magazine • July 2021

вибрав непримітний Ford Mustang GT, проте витиснув із нього максимум. Погоня супроводжувалася стрибками, ефектними заносами та зіткненнями. Нині в лінійці сучасного Ford Mustang є спеціальна версія Bullitt, виконана у стилістиці авто із фільму. А оригінальний автомобіль продали на аукціоні за 3 740 000 доларів — це найдорожчий Mustang усіх часів.

ПІД ЧАС ЗНІМАННЯ ТРИЛОГІЇ «НАЗАД У МАЙБУТНЄ» ВИКОРИСТАЛИ ШІСТЬ АВТОМОБІЛІВ. НАРАЗІ ВОНИ ДУЖЕ ЦІНУЮТЬСЯ. ОДИН ІЗ НИХ — ЕКСПОНАТ МУЗЕЮ ПЕТЕРСЕНА В КАЛІФОРНІЇ

SPEED

DELOREAN DMC-12 «Назад у майбутнє» «Назад у майбутнє» — одна із найбільш культових голлівудських комедій 1980-х. Для фантастичного фільму потрібна була машина часу. На її роль вибрали найнезвичніший автомобіль того періоду — DeLorean DMC-12. Футуристичне низьке купе з підйомними дверима та кузовом із полірованої сталі підійшло ідеально. На той момент DeLorean DMC-12 уже не виробляли, модель вважали провальною, проте поява на кіноекрані посилила інтерес до неї. Спорткаром зацікавилися колекціонери, і вартість вживаних DMC-12 різко зросла. Під час знімання трилогії «Назад у майбутнє» використали шість автомобілів. Наразі вони дуже цінуються. Один із них — експонат Музею Петерсена в Каліфорнії.

July 2021 • AIRPORT magazine

I 51

SPEED

У ФІЛЬМІ НЕЗВИЧНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ ЗАСІБ НЕ ЇЗДИТЬ ДОРОГОЮ, А ЛІТАЄ. ВІН ШВИДКИЙ ТА МАНЕВРЕНИЙ, КЕРУЄ НИМ БІОРОБОТ-ВБИВЦЯ SPINNER «Той, хто біжить по лезу 2049» Для фільму «Той, хто біжить по лезу 2049» створили цілий всесвіт зі своєю модою, архітектурою і, звісно ж, автомобілями. Чи не найяскравіший із них — Spinner. Саме такий вигляд, на думку авторів кінокартини, повинен мати розкішний Ferrari чи Lamborghini 2049 року. Цікаво, що у фільмі незвичний транспортний засіб не їздить дорогою, а літає. Він швидкий та маневрений, керує ним біороботвбивця. Нині Spinner виставили в Музеї Петерсена.

PONTIAC FIREBIRD «Смокі та Бандит» У комедії «Смокі та Бандит» 1977 року персонаж Берта Рейнольдса їздив на чорному Pontiac Firebird Trans Am. Назва Firebird перекладається з англійської як «вогняний птах». Через це капот Pontiac прикрасили зображенням фенікса, який народжується у полум’ї. Публіці дуже сподобалися трюки та

I AIRPORT magazine • July 2021

стрибки на автомобілі, тож продажі моделі різко підскочили — за рік вдалося продати 155 000 Pontiac Firebird Trans Am. Під час знімання фільму всі чотири машини серйозно пошкодили, проте згодом відновили. Одну з автівок Берт Рейнольдс залишив собі, а 2014-го продав за 450 000 доларів.

THE FEAR OF MISSING OUT

INTERVIEW curva.peligrosa Записала: Ксенія Ковальова

Ростислав Русаков — мандрівник, журналіст, музикант, творець простору «Южный Берег Киева» і фестивалю «Hedonism», активний учасник «Burning Man Community» — про світ без кордонів.

I AIRPORT magazine • July 2021

Дайте згадаю себе 21-річного. Що сказав би собі? Keep on Rockin' in the Free World. Сказав би, що життя занадто коротке, щоби витрачати його на одну країну. Але у 21 не думав, що так все станеться. Звичайно, внутрішня непосидючість виникла задовго до здобуття повної свободи. Ще тоді, коли дивився на дідуся, полковника у відставці, який возив екскурсії по великій країні, або на батька — архітектора, з яким разом їздили у перші закордонні вилазки. Десь між спортивними зборами у Карпатах і англомовним

INTERVIEW

табором у Криму приходило усвідомлення бажання підкорювати нові території. Тільки у своєму, ексклюзивному форматі. Через 15 років після першої самостійної подорожі я об’їздив 114 країн, проштампував 5 паспортів і зібрав історій на серію пригодницьких романів. Ніколи не ставив перед собою мету побувати у всіх країнах світу. Якби вона була, вже побачив би 195. Але люблю знаходити щось нове у місцях, вивчених уздовж і поперек.

Щоби зберегти здорову цікавість у  численних поїздках, потрібно жити на контрастах, вириватися із зони комфорту. Розповім на прикладі першого роуд-тріпу по одній з найкрасивіших доріг світу — «Pacific Coast Highway». У перший день, коли виїжджаєш на цю божевільну трасу, хочеться кричати від

день пейзажі стають ще прекраснішими, але ти вже звик і спокійно реагуєш на дива природи. На третій день панорами своєю первозданною красою починають нагадувати світ «до початку часів». Але ти повний байдужості, фотографуєш на автоматі. Наситився — і навколишня краса не вражає. Тоді й приходить час обнулення.

щастя і задоволення. Тут і драматичні скелі, і водоспад, що падає на дикий пляж, і кінематографічні містечка, і морські котики, і Біґ-Сур, і кити, які пускають фонтани десь на горизонті. На другий

Секрет простий: на три дні краси — один день мракобісся. На щастя, Каліфорнія надає і таку можливість. Адже там гірські гряди уздовж океану. Якщо

July 2021 • AIRPORT magazine

I 57

INTERVIEW

переїхати через перевал, вдалину від усіх фантастичних національних парків, можна знайти жахливі ферми у долинах і напівзанедбані індустріальні поселення. Одного дня в такому місці вистачить: повернувшись на «Pacific Coast Highway», знову відчуєте цінність моменту. Або після захопливого хайкінгу на годинудругу зайдіть у торговий центр, щоби усвідомити, наскільки прекрасний дикий світ. Якщо можна уявити ідеальний тандем людини і міста, це Лос-Анджелес. Я люблю його, тому що в радіусі 50 миль (в його агломерації — 88 міст!) можна знайти все: і гори зі снігом, і океан із нескінченним пляжем, і тропічні джунглі, і соснові ліси, і навіть пустелі. Ідеальний знімальний майданчик — доводять засновники Голлівуду. Мені важливо, щоби міста, в яких затримуюся, були багаторівневі — і ментально, і ландшафтно. Я обожнюю Київ. Найкращий час у році — з квітня по серпень — проводжу тут. Вважаю, що перехід із весни в літо в українській столиці абсолютно прекрасний. У цей час Київ — найкрасивіше місто на планеті. А до настання осіннього «режиму сепії»

I AIRPORT magazine • July 2021

відправляюся у плавання назустріч дивовижному світу. «Южный Берег Киева» у цьому насиченому плаванні — не тягар, а якір. Важливо розуміти, що якір — це не завжди погано. Його можна використовувати з користю і навіть піднімати й плисти з ним в будь-яку точку світу. Я люблю Київ і люблю свою справу. Фестиваль «Burning Man» — єдиний тиждень у році, коли дозволяю собі бути не на зв’язку. Це дивовижна реальність, в яку занурюєшся, беззастережно приймаючи її правила гри. На експериментальному святі життя немає центральної організації, яка робить за вас все, охорони, зрозумілого і оприлюдненого заздалегідь списку учасників, товарногрошових відносин... Кожен вкладає всього себе, щоби вогонь і далі горів. Цей фантастичний всесвіт необхідний таким профдеформованим, як я. Порту очолює список моїх улюблених міст, який складається приблизно з 70 пунктів. Дух XVII–XVIII століть, який і сьогодні бродить вулицями, колоритні місцеві жителі, специфічна кухня, найкращий портвейн і музичні події світового класу... Порту — цілісне місце з історією, яке акуратно приймає

«"BURNING MAN" — ЦЕ ДИВОВИЖНА РЕАЛЬНІСТЬ, В ЯКУ ЗАНУРЮЄШСЯ, БЕЗЗАСТЕРЕЖНО ПРИЙМАЮЧИ ЇЇ ПРАВИЛА ГРИ. ЦЕЙ ФАНТАСТИЧНИЙ ВСЕСВІТ НЕОБХІДНИЙ ТАКИМ ПРОФДЕФОРМОВАНИМ, ЯК Я»

INTERVIEW

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ:  Сайти більшості сучасних аеропортів пропонують прокласти маршрут від електрички (або транспорту, на якому прибуваєте) до гейта.  Якщо відправляєтеся у навколосвітню подорож, рухайтеся за Сонцем — так виграєте багато часу.  Прокидайтеся раніше — отримаєте найавтентичніший досвід.

і вступає в чесний культурний обмін. Але є й інші, в які варто приїжджати щороку з різних причин. Так звані альфа-міста. Цей термін ввів Саскія Сассен. Серед них — Нью-Йорк, Берлін, Токіо, ЛосАнджелес, Лондон, Гонконг, Сідней, Париж. Їх потрібно відвідувати постійно, якщо хочете залишатися в культурному тренді. Не бронюю житло довше, ніж на день після прибуття. Зазвичай вибираю бекпекерські формати: хостели чи каучсерфінґ. У великих хабах щодо майбутніх відкриттів можна спілкуватися з усіма — від гостей до персоналу. Дізнаватися, хто куди йде, хто що бачив. Це шанс «копнути глибше» або навіть

зустріти тревел-мейтів. Ціную такий обмін і досвід, який він дарує. Скоро має вийти мій новий Round World Mix, в якому музично відбиті країни, які відвідав за останній рік. В одному з сетів, наприклад, звучать 15 мов — аж до в’єтнамської та суахілі. Все, що не заборонене, дозволене. Завжди керуюся цим правилом. У кожній країні намагаюся опанувати хоча б базовий місцевий лексикон. Крім того, прагну носити місцевий одяг. Наприклад, у Південній Америці купую пончо і фетровий капелюх. Та якщо в пончо немає нічого страшного, з червоним саронгом, який я одягнув у М’янмі, все не так однозначно. Виявилося, що будь-який саронг

означає приналежність до якогось регіону та етносу. І ось червоний, який я носив, був вбранням опозиціонерів. Тому всі місцеві дивилися на мене як на сепаратиста. Я не надавав цьому особливого значення і не знімав його протягом всієї поїздки. На другий тиждень дорогою з міста Мандалай вирішив зупинитися у Нейп’їдо — новій столиці М’янми. Диктаторський режим вирішив створити окреме місто, щоби віддалитися від опозиційних настроїв. Тут місцевих майже немає, отже нікому протестувати. Зате є величезні порожні проспекти, гігантська ступа, копія головної янгонської, й одна з найбільших будівель у світі — парламент. А також лише одне посольство — Північної Кореї. Мовчить про місто і Lonely Planet.

July 2021 • AIRPORT magazine

I 59

INTERVIEW

Я приїхав у Нейп’їдо о п’ятій годині ранку. Йдучи від вокзалу, побачив грандіозний палац, виконаний у новому екологічному стилі. Підійшов до воріт, і, як в казці, вони виявилися відкритими. Подумав, що влада так вирішила показати всьому світу, ніби впроваджує демократичні перетворення і готова приймати гостей. Увійшов всередину. Гуляв хвилин 20, досі чудово пам’ятаю маршрут і навіть можу його відтворити. Там і фонтани, і лебеді, і гольф-поля — все по-королівськи. Дійшов до іншої сторони паркової території й по той бік хвіртки побачив військового. Хотів покинути парламент і піти гуляти далі, тому акуратно постукав зсередини, намагаючись попросити відкрити величезні ковані ворота.

приставили «хвіст». Це був кумедний молодик у білому костюмі з капелюхом і валізою — напевно, саме так у їхньому уявленні виглядає західна людина у відпустці. Наступні два тижні я грав із цими хлопцями в кішки-мишки. Параноїв, поки не схопив одного за руку і не змусив зателефонувати старшому. Після цього вони зникли або просто почали працювати більш професійно. У Північній Кореї та сама цікавість призвела до тих самих наслідків, але я і далі тримаюся непорушних принципів демократії. Якщо хоча б десь, хоча б у одного поплічника тоталітарного режиму заворушиться щось у свідомості від розуміння того, що людина вільна де-факто і може йти куди хоче, я жив не даремно.

А далі все, як у фільмах: переляканий охоронець із автоматом напоготові, вісім годин дізнання, щоби нарешті зрозуміти, що я не шпигун. Був навіть слідчий експеримент — показував їм свій маршрут. Щоправда, коли підійшли до головної брами, вона вже була закрита,

Потрібно завжди боротися до останнього. Так, у березні 2020 року, в розпал пандемії та своєї четвертої навколосвітньої подорожі, я відправився у Південну Корею. У Сеулі та Пусані вже був постапокаліпсис із порожніми вулицями. Відчув себе героєм фільму «Потяг до Пусана»:

поряд сидів охоронець. Напевно, його потім відправили на заслання. Врешті мене випустили. Навіть провели екскурсію з водієм, охоронцем і гідом, купили мені квиток на автобус і дбайливо

ближче до вечора у місті, наповненому вогнями, працювали тільки мобільні шпиталі. Через кілька днів мені потрібно було летіти в Індонезію, яка ось-ось мала повністю закритися для туристів.

I AIRPORT magazine • July 2021

«ПОЗИТИВ, ЩИРІСТЬ, ВІДКРИТЕ СЕРЦЕ І НЕПІДРОБНЕ БАЖАННЯ ПІЗНАВАТИ НОВЕ — ЦІ ПРОСТІ РЕЧІ ЗДАТНІ ЛАМАТИ БУДЬ-ЯКІ СТІНИ»

INTERVIEW

РЕЙТИНГ КРАЇН ВІД РОСТИСЛАВА РУСАКОВА

• • • • • • • • •

Вранці отримав тест, дочекався лікаря, який підписав його і ще купу довідок, сів на метро і зрозумів, що спізнююся на останній літак на Балі. Далі завалилося б все доміно. І вибрався б звідти через пів року — жодних евакуацій з Південної Кореї не планувалося. Поїзд приїхав в аеропорт вже після завершення реєстрації. Без квитка і без тесту з мокрою печаткою я біг порожнім аеропортом, знімаючи робота з величезною головою, який їхав слідом і щось казав, найімовірніше вимагав надіти маску. «У мене немає квитка, ось паспорт, тест, кредитка, Індонезія закривається через пару годин!» — з такими словами підлетів до стійки реєстрації на рейс. Досі вважаю «Garuda Indonesia» відмінною авіакомпанією:

її команда за чотири хвилини скинула мені посадковий талон, ще й підбадьорила, коли нарешті сів на своє місце. Я не встигав за всіма параметрами. Але біг з останніх сил, як на змаганнях. Тому що ніколи не можна здаватися. Всі люди різні — моє улюблене пояснення того, що відбувається. Комусь круто поратися на городі й взагалі нікуди не їздити. Комусь подобається відпочивати два рази на рік all inclusive. А є й такі, яких я намагаюся надихати подорожувати. Але це особистий вибір кожного, без первинного наміру ламати когось безглуздо. Позитив, щирість, відкрите серце і непідробне бажання пізнавати нове — ці прості речі здатні ламати будь-які стіни.

Перу Бразилія Мадагаскар Нова Зеландія Філіппіни Ісландія США Іспанія Мексика

ТЕОРІЯ НЕЗНАННЯ Коло — це те, що ви знаєте. Ті країни, які відвідали, ті книги, що прочитали, ті люди, яких зустріли. Те, що дізналися про них. Окружність — це незнання. Скільки б не їздили, як не розширювалося б коло, окружність теж ростиме. Від цього завжди трохи страшно, але водночас тягне до нових відкриттів.

July 2021 • AIRPORT magazine

I 61

INTERVIEW

ФІЛ СОФСЬКІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ЩО ЦЕ? 62

I AIRPORT magazine • July 2021

INTERVIEW

Якщо завжди вважали, що філософія — для тих, у кого є багато часу, бажання поговорити на абстрактні теми (і пляшка вина), цей текст — для вас. Як і коли вона стає максимально практично корисною, ми дізналися в Жанни Мамедової — спеціалістки саме в цій сфері.

Записала: Олена Іванова

Як і багато чого, все почав Сократ. Якось дельфійська піфія сказала, що він — наймудріший на Землі. Той так не вважав, але і сперечатися з оракулом було нечувано. Тоді філософ вирішив вести бесіди з видатними людьми Афін на різні теми — щоби порівняти, чи справді його мудрість вирізняється глибиною. Висновком цього експерименту стала одна з найвідоміших фраз: «Наймудріший той, хто знає, що його мудрість насправді нічого не коштує» (популярніша варіація: «Я знаю, що нічого не знаю»). Також Сократ порівнював себе з акушеркою, яка допомагає людині «народити» істину, що вже десь глибоко всередині відома їй. Цьому знанню тільки треба вийти назовні. Мистецтво ставити правильні запитання так і назвали — маєвтика (з давньогрецької — «повивальне мистецтво»). Сократ говорив: «Я просто допомагаю розуму розродитися». Як проходять філософські консультації? Ви звертаєтеся до філософа із запитанням, на яке хочете знайти відповідь. Він також починає ставити вам запитання, на перший погляд, дуже прості й максимально логічні, водночас щось занотовуючи. Унаслідок маємо «дерево» розмірковувань, у якому переплітаються досить не пов’язані між собою теми. «Корені» цього «дерева» можуть розташовуватися у вельми неочікуваних сферах — як і відповідь на ваше запитання. На відміну від багатьох психотерапевтичних бесід, тут немає місця емоціям, сльозам, ліричним відступам чи зворушливим історіям із дитинства. Відповідати потрібно чітко й коротко. І так, філософ не ставить за мету сподобатися вам чи підбадьорити вас. Врешті-решт, у вас пологи. Головне — результат, а не тимчасовий комфорт.

ЖАННА МАМЕДОВА — магістерка філософії, засновниця найбільшого російськомовного міжнародного філософського порталу «hiSocrates», філософиняпрактикиня. Писала докторську дисертацію в Празі, стажувалася в Університеті Ерланґена-Нюрнбернга. Створила авторський курс «Як пізнати істину? Розповідають філософи» та філософський марафон «Розтяжка». @philosophizing_girl

July 2021 • AIRPORT magazine

I 63

INTERVIEW

ФІЛОСОФСЬКІ КОНСУЛЬТАЦІЇ — НЕ ТЕРАПІЯ, ВОНИ НЕ ЛІКУЮТЬ. БО ЛЮДИНУ ВІД ПОЧАТКУ НЕ ВВАЖАЮТЬ ХВОРОЮ. НАЙЛЕГШЕ ВОНИ ДАЮТЬСЯ ОСОБАМ ІЗ СЛОВЕСНО-ЛОГІЧНИМ ТИПОМ МИСЛЕННЯ, АЛЕ ЗАГАЛОМ ДОСТУПНІ ВСІМ

Якось так сталося, що сьогодні приходимо до ідей, актуальних тисячі років тому. Прославляємо науку, але відкриваємо для себе античних філософів, давні традиційні практики... Що відбувається? Колись Мішель Фуко висловив цікаву ідею: коли приходить нова парадигма знання, ми не беремо із собою вантаж, здобутки та помилки попередньої. Хоча звикли (та й історію науки викладають саме так), що все це — лінійне, безперервне явище еволюціонування. В епоху Відродження почалася ера гуманізму — центром усього постали потреби людини. Раніше Європа жила під впливом церковних догм у всіх сферах, ми були лише «рабами Божими». Гуманісти ж заявили, що людина — не тільки раб, а й створена за образом і подобою Бога. Живемо в гуманістичній парадигмі й досі. Нині в цьому баченні світу центральне місце зайняла наука. Цікаво, що в ній чимало неприйняття всього традиційного. Наприклад, чогось на кшталт аюрведи, традиційної китайської медицини — багатьох речей, які буцімто стосуються езотерики. І хоча вони відроджуються останнім часом, однаково сприймаються як альтернатива «офіційно доведено корисному». Але подумаймо: люди ж дожили до цього часу й не вимерли? Так, не знаючи чогось, а щось знаючи. Проте якось це працювало.

Як і коли в сучасному світі з’явилися філософські консультації (далі — ФК)? Вони оформилися наприкінці 1980-х як альтернатива психотерапії. На це вплинула книга Пітера Костенбаума «The New Image of the Person». Та передумови

I AIRPORT magazine • July 2021

з’явилися ще у 50-ті як відповідь на медикалізацію життєвих проблем — переведення екзистенційного (психічного) в царину медичного. Але філософські консультації — не терапія, вони не лікують. Бо людину від початку не вважають хворою.

доступні всім. Тим, хто має образне чи практичне, буде складніше, та корисніше. Маємо здібності до різних типів мислення, проте вони розвинуті неоднаково. Якщо потрібно прокачати творче — займайтеся мистецтвом, якщо логічне — філософією.

Чи є щось спільне у всіх успішних ФК? Ключовий клік у мисленні, після якого стає очевидним те, що не було видно раніше?

Чи передбачається, що ФК можуть бути дискомфортними для клієнта?

Є. Зазвичай така еврика відбувається після успішної концептуалізації, коли запитуєш людину, наприклад «Ти жадібний?», «Тобі властива зверхність?», «Ти хочеш бути корисним?». І вона раптово починає бачити себе з боку. Виявляється, те, що в її звичній парадигмі називалося «працьовитість» і «благородство», насправді було жадібністю та зверхністю. Так, у мене був клієнт, вчений та популяризатор науки, але з інтуїтивним підходом до знання. Скаржився, що на консиліумах і подібних зустрічах із колегами не міг обґрунтувати свої ідеї достатньо науковою мовою. Водночас він давно займається наукою, досяг успіхів. А дійшли ми висновку... що насправді він дуже залежний від думки інших. І має жахливий страх втратити своє місце в науковому світі. А його місія — писати для широкої аудиторії та пояснювати не науковою, а більш вільною мовою. Після консультації клієнт визначився, зрозумівши, де ховався його неочевидний острах.

Чи всім підходить такий спосіб знаходити відповіді на свої запитання? Найлегше ФК даються людям зі словесно-логічним мисленням (часто це вчені, письменники тощо), але загалом

Так. Клієнт має зіткнутися з чимось новим для себе, імовірно, неприємним. Свідком цього стає малознайома людина — це некомфортно. Але й сам процес обмірковування ідей, про які раніше не думали (принаймні під таким кутом зору), вимога давати короткі та ясні відповіді, певна дисципліна можуть спричинити дискомфорт.

Бачила запис вашої публічної ФК. Маю зазначити, що консультації та розв’язання внутрішніх проблем у мене асоціюються із добрим, підтримувальним, розуміючим підходом, до якого привчили психологи. І тут ви із залізною чіткістю ведете свою логічну лінію! Колеги кажуть, що я дуже м’яка. (Сміється.) На тій консультації, що ви бачили, я максимально лояльна, бо це була моя приятелька. Якщо подивитесь записи ФК Оскара Бреніф’є, засновника практики, зрозумієте суть методу. Там набагато жорсткіше. Він, наприклад, активно використовує іронію. Я такого собі не дозволяю.

Ви створили методологію, що допомагає не захлинутися в інформації (і, відповідно, перестати боятися філософії). У чому її суть? Суть якраз у роботі із мисленням, його тренуванні. На своїх курсах викладаю

INTERVIEW

July 2021 • AIRPORT magazine

I 65

INTERVIEW

I AIRPORT magazine • July 2021

INTERVIEW

У НАС Є РОЗУМ. ЯК БУДЬ-ЯКА ЗДІБНІСТЬ, ВІН ПОТРЕБУЄ ЖИВЛЕННЯ ТА ТРЕНУВАНЬ. МОЖЕМО ЗАКИНУТИ В НЬОГО ФАСТФУД НА КШТАЛТ МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ. АБО ГОДУВАТИ ЙОГО МУДРІСТЮ ФІЛОСОФІВ, ТРЕНУВАТИ ФІЛОСОФСЬКОЮ ПРАКТИКОЮ — І ОТРИМАТИ ГОСТРИЙ ТА ЯСНИЙ РОЗУМ, РОЗВИНУТЕ КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ

техніки, що дають змогу структурувати мислення, і, відповідно, інформацію. Це робота із силогізмами, аргументацією, законами логіки, також певний спосіб конспектування текстів — і не тільки філософських. Наприклад, в останній день курсу «Розтяжки» учасники шукають логічні помилки в інтерв’ю Ангели Меркель.

Як пояснили б популярність стоїків? Як цей тренд може бути пов’язаний із тим, що відбувається у світі?

З античних часів до середньовічних університетів основою освіти були «сім вільних мистецтв». Першими, поряд із граматикою, вивчали діалектику та риторику. Наскільки вони критично важливі, зокрема для здорового суспільства та його майбутнього? Думаю, риторика та діалектика — основа. Без опанування цих дисциплін інші знання будуть нагромадженням інформації, яку не зможемо осмислити. Мислення (діалектика) — скелет, на який нанизується все інше.

Світ прискорюється, а стоїцизм пропонує пригальмувати. Крім того, протягом останніх 100 років послідовно втрачаємо традиційні опори — релігію, сім’ю. У національних держав залишається дедалі менше цінностей, вони дедалі рідше слугують життєвими орієнтирами. Але людині такі орієнтири необхідні. Хтось шукає їх зовні: нові релігійні чи політичні рухи, неконтрольоване споживання чи гроші заради грошей. А хтось — всередині: так приходимо до самопізнання, духовних практик, психології. Стоїки ж пропонують вічні опори, точніше принципи, актуальні для будьякого часу. Наприклад, не тривожитися через речі, які не маємо сили змінити; не боятися втрат; поводити себе по-людськи в будь-якій ситуації. Таких навичок не вистачає сьогодні — і ми раді знайти їх у мудреців, що жили

З мого досвіду, це абсолютизація («у мене нічого не виходить»), переоцінка значущості власної думки («я так бачу», «для мене це так») і значущості окремих випадків. Водночас (парадоксально!) —

понад 1000 років тому. Це явище цікаво описане в книжці Свена Брінкмана «Кінець епохи self-help», що розкриває практичну сторону стоїцизму та його вжиток у сучасному світі.

невблаганне тяжіння до абсолютної об’єктивності. Буває, це уживається в одній людині та проявляється щодо різних питань. Ще назвала б систематичне порушення законів логіки, що тягне за

Як оцінюєте рівень критичного мислення на європейському й пострадянському просторах? Помітила, що він не дуже відрізняється в Європі та пострадянських країнах. У середньому оцінила б на 5–6 за 10-бальною шкалою. Є люди з добре розвинутим критичним мисленням, але загалом його рівень досить низький. Багато в чому на це вплинули телебачення, масова культура та спосіб життя останніх десятиліть.

Які основні когнітивні упередження панують сьогодні?

собою підміну понять, помилкову очевидність. Люди часто називають аргументацією те, що не є нею.

Назвіть п’ять причин, чому філософія може бути цікавою та корисною кожному. Назву одну причину, і вона буде важливішою за п’ять. Точніше, ви самі назвете її: — Що принципово відрізняє людину від інших живих істот? — Розумність. — Що є головною функцією розуму? — Мислення. — Що відбувається з органом чи умінням, якщо вони не використовуються? — Вони атрофуються. У нас є розум. Як будь-яка здібність, він потребує живлення та тренувань. Можемо закинути в нього фастфуд на кшталт масової культури чи новин і підтримувати активність одноманітними робочими завданнями. Але потім не треба дивуватися, що він не у формі. А можемо годувати його мудрістю філософів, тренувати філософською практикою — і отримати гострий та ясний розум, розвинуте критичне мис-лення.

Яка ваша професійна мрія? Хотіла б організувати щось подібне до ретрит-центру, у якому можна було б займатися філософією, вільними мистецтвами. Думаю, давати голі знання, практикувати логіку не цікаво ані мені, ані іншим. А от ділитися баченням, підходом — форма, через яку все засвоюється набагато краще й органічніше.

July 2021 • AIRPORT magazine

I 67

GUIDE

ЩО Є КОРЕНЕМ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОЮ ЗДОРОВ'Я? «Сполучна тканина є коренем людини», — говорив академік Олександр Богомолець, вчений зі світовим ім’ям, один із засновників антиейджингового та сполучнотканинного напрямів у медицині. Сьогодні вже немає сумнівів, що від її стану залежить стан здоров'я, працездатність і біологічний вік.

ОЛЕКСІЙ БАШКІРЦЕВ — головний лікар комплексу «Edem Resort Medical & SPA», кандидат медичних наук, академік Європейської академії природничих наук, член наглядової ради Університету Сингулярності (Київ) у сфері експоненціальної медицини, член Американської академії антиейдж-медицини, міжнародний експерт із питань антиейдж-медицини.

EDEMRESORT.COM

аукові докази свідчать: нова сполучнотканинна парадигма здоров’я може назавжди змінити стандартні підходи до його збереження й відновлення. Тільки уявіть: сполучна тканина охоплює весь організм. Утворює опорний каркас і зовнішні покриви, є складником всіх органів. Формує разом із кров’ю й лімфою внутрішнє середовище організму. Через сполучну тканину кожна клітинка отримує поживні речовини та віддає продукти метаболізму. Крім структуроутворювальної, вона виконує низку інших важливих функцій: • підтримує водно-сольову рівновагу • бере участь в імунному захисті • відповідає за загоєння ран, зрощення переломів кісток Основні компоненти сполучної тканини — колагенові й еластичні волокна, фібробласти та їхні різновиди. Вони занурені у в’язкий гель (міжклітинна речовина), що складається з глікозаміногліканів. Найважливіші глікозаміноглікани — гіалуронова кислота й хондроїтин сульфат, присутні переважно в шкірі та суглобовому хрящі. Саме тому гіалуронова кислота широко використовується в косметології в процедурах омолодження. А в ревматології — для лікування наслідків вікових змін. Сполучна тканина — жива матриця, що забезпечує зв’язок у цілісному багатоклітинному організмі та стабільність життєво важливих функцій. Ба більше: за канонами китайської медицини через сполучну тканину проходять енергетичні канали, якими циркулює енергія Ці. Несприятлива екологічна ситуація, нераціональне харчування з недостатнім надходженням із їжею вітамінів, макро- і мікроелементів, необхідних для синтезу повноцінної сполучної тканини, гіподинамія, шкідливі звички, безконтрольне вживання медикаментів призводять до структурних і функціональних змін сполучної тканини. Це викликає передчасне старіння і виникнення хвороб.

I AIRPORT magazine • July 2021

Звернімося до класичної ситуації. На прийомі в косметолога — 30-річна жінка (вік за паспортом). Причина візиту — ознаки передчасного старіння шкіри обличчя. А чи знали ви, що шкіра — найбільший за площею орган? Вона багата на різні компоненти сполучної тканини — колаген, еластин, гіалуронова кислота, фібробласти. Порушення їхнього стану спричиняє передчасне старіння шкіри. Водночас зморшки — лише верхівка айсберга проблем зі сполучною тканиною. Страждає сполучна тканина всього організму. Аналогічні зміни спостерігаються в хребті, суглобах, очах, серці, судинах, нирках, зубах та в інших органах. Їхня діяльність погіршується, з’являються різні симптоми. Як наслідок — починається ходіння по лікарях. Кардіолог, ревматолог, стоматолог, окуліст, невропатолог, навіть психіатр — далеко не повний список вузьких фахівців, яких може одночасно відвідувати пацієнт із порушенням фізіологічного стану сполучної тканини. Кожен із перерахованих спеціалістів може лікувати «свій орган», часто не усвідомлюючи: причина всіх бід — ушкодження сполучнотканинної матриці організму. Що ж робити? Фахівці центру відновлення здоров’я «Edem Resort Medical & SPA» розуміють, що людина — цілісна система. Турбота про її здоров’я вимагає холістичного, індивідуального та інтегрального підходу. У людському тілі все взаємопов’язане. Місток — сполучна тканина, стан якої визначає стан здоров’я всього організму.

promotion

GUIDE

КОРПУС ТУТ,

КАМПУС ТАМ Університет Болоньї старіший за Гарвард на 550 років. Як так сталося, що американські університети переросли європейських батьків та посідають більшість місць у світових рейтингах? Наша гіпотеза — річ у проєктуванні кампусів.

Текст: Ірина Баранівська

ШКОЛИ БЕЗ СТІН Сучасна система вищої освіти зародилася в період Ренесансу. Тоді вчителі стали об’єднувати учнів не тільки для навчання, а й для захисту взаємних інтересів. Вони вступали у гільдії, як це зазвичай робили купці чи ремісники. З часом папи та місцеві монархи почали їх визнавати, примножуючи авторитетність та численність.

I AIRPORT magazine • July 2021

Просвітницька діяльність була позбавлена фінансової складової, тому дещо нагадувала випасання. Щоби перспективні вівці раптом не втекли до Сієни, болонська школа побудувала для них хатку. У місті з’явилася каплиця для членів університету — тільки для своїх. Уже десять століть поспіль виші будують «хатки» за останньою модою, міряючись можливостями та баченням майбутнього. Архітектура залишається лакмусовим папірцем престижності університету. Але де збиралися студенти, коли не було стін? У XII столітті заняття в Англії проходили в приватних кімнатах, на свята — у церквах. Із плином Ренесансу університетів більшало. Але два з них — в Оксфорді та Кембриджі — виділялися тим, що керували продовольчим

GUIDE

АРХІТЕКТУРА ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЛАКМУСОВИМ ПАПІРЦЕМ ПРЕСТИЖНОСТІ УНІВЕРСИТЕТУ

Кембриджський університет

Болонський університет та господарчим забезпеченням учнів. Спочатку школи селили 13–14-річних студентів серед місцевих, пізніше — орендували житло для всього класу із вчителем на чолі. Коли оксфордська та кембриджська групи стали помітними в регіоні, їм виділили королівську грошову допомогу — перший в історії ендавмент. Поступово збільшуючи фінансову незалежність, школи купували землю, будували або викупали нерухомість, стаючи впливовішими.

ЗА ПАРКАНОМ У XIII столітті, коли настав час систематизації, Оксфорду довелося вигадувати колесо — копіювати було нікого. Спочатку на його землі виросла вчительська, навпроти — каплиця, згодом

Оксфордський університет їх з’єднала їдальня. Останнім з’явився студентський корпус, що замкнув квадрат і утворив двір (yard), або так званий квадрангл (quadrangle). Освітяни та учні могли спокійно жити, вчитися та гуляти — робити це на вулицях тогочасної Англії було небезпечно. Закриті двори буквально рятували їм життя та сприяли спілкуванню, формуючи партнерські відносини — ком'юніті. Ідея прижилася: згодом будувати квадранглами почали в Шотландії та Ірландії, поширюючи англійський тип планування по всій Європі.

ФАСАДОМ НАЗОВНІ Аж тут пуритани прибули в Америку. У той час як Оксфорд та Кембридж пе-

ретворювалися на пам’ятки архітектури, англійські переселенці стояли серед поля із планом. Вони переходили Атлантику не для того, щоби побудувати тут другу Англію. Новий світ мав стати високоморальним, і його могли сформувати тільки високоосвічені люди. Тому ендавмент на будівництво «школи або коледжу» виділили першочергово — і за два роки в передмісті Бостону з’явився Гарвард. Локації для наступних коледжів вже підшуковувалися. Від початку колоніальні школи повністю імпортували англійську систему колегіальності та підтримання студентів. Однак молоді американці не бажали мати нічого спільного із середньовічною монастирською архітектурою Європи. Вони будували майбутнє через розвиток наукової спільноти, яка, на їхню

July 2021 • AIRPORT magazine

I 73

GUIDE

Що ж революційного запропонував пан президент? Уявіть бутик-курорт, у якому можна жити, працювати та насолоджуватися природою. Джефферсон бачив академічне ком'юніті так: невеличкі вілли для викладачів з одного боку з’єднуються з рядами гуртожитків, а ґанками виходять на загальну мальовничу галявину із ротондою в центрі. Крита колонада біжить по периметру, заохочуючи студентів проводити час на вулиці незалежно від погодних умов. У фізичній формі цього проєкту було щось піднесене — пропорції, ритм та баланс Lowell House у Гарвардському університеті

Принстонський університет думку, мала формуватися і живитися завдяки оточенню. Реалізувати це вони збиралися через нові підходи до проєктування. Починаючи із відкритого генплану Гарварду (у формі букви Е), американські школи відмовлялися від тісних квадранглів і не хотіли замикатися від навколишнього світу у власних стінах. Успіху сприяла топографія — безкрайні землі нового континенту не обмежували колонізаторів ні площею, ні інфраструктурою. Тож майже всі вищі навчальні заклади США будувалися в чистому полі фасадом назовні.

У ПОЛІ Лишався певний парадокс. Архітектурна традиція Нового світу рухалася стрімко, проте коріння її сиділо в середньовіччі. Американці не вигадали ім’я для своєї архітектури й досі називали територію університетів «дворами». Те, що було

I AIRPORT magazine • July 2021

природним для Англії, не відповідало реаліям Америки. Історію змінив шостий президент Принстону, який переїхав на посаду із Шотландії. Вдома він звик до університетів, вбудованих у міське середовище, і вигляд коледжу, розташованого посеред поля, його вразив. Скоро почав називати університетську нерухомість кампусом (від латинської — поле), поставивши крапку в етапі формування американської освітньої традиції.

Університет Вірджинії

АКАДЕММІСТЕЧКО

АМБІТНЕ XIX СТОЛІТТЯ

Першим навчальним закладом Америки, який будували не озираючись на Європу, став Університет Вірджинії. Його автором і ректором був архітектор-самоук та третій президент незалежних США Томас Джефферсон. Цим проєктом політик перекреслив здобутки англійської архітектури. Він надихався земною естетикою Андреа Палладіо.

Дизайн еволюціонував, амбіції зростали, течії множились. Америка XIX століття рухалася у трьох протилежних напрямах. Першим був природний, сутність якого тягнулася ще від пуритан. Ті будували коледжі виключно в передмісті, щоб уникнути міських принад. Тепер цей жанр знову був актуальним, але вже через естетичні міркування. Для будівництва

на стику природи та цивілізації. Цікаво, що ЮНЕСКО до Списку світової спадщини внесла єдиний університет — і це творіння Томаса Джефферсона.

GUIDE

МОЛОДІ АМЕРИКАНЦІ НЕ БАЖАЛИ МАТИ НІЧОГО СПІЛЬНОГО ІЗ СЕРЕДНЬОВІЧНОЮ МОНАСТИРСЬКОЮ АРХІТЕКТУРОЮ ЄВРОПИ

нових шкіл власники шукали локації із краєвидом на водойми чи пагорби. У цей період найвідомішим ландшафтним архітектором США був Фредерік Олмстед. Кожен нью-йорківець, будьте певні, знає, кому дякувати за Центральний парк на Мангеттені. Посеред гуркітливої індустріалізації та урбанізації він сприймав природу як антидот міському життю і працював задля зміцнення ролі ландшафту у дизайні кампусів. Його вплив відчутний у коледжах всієї країни, а особливо в каліфонійському Стенфорді.

Другий напрям — боз-ар. Поки Олмстед шукав найкращі пейзажі в сільській місцевості, французький стиль хазяйнував у містах, перетворюючи нові кампуси на урочисті палаци. Колумбійський університет — гарний приклад. Неоготика накрила Штати в 1830-х. Цей напрям для порівняно молодої нації став способом намалювати собі кілька зморщок та претендувати на більшу повагу серед досвідчених навчальних закладів. 1838-го неоготика прописалася у Гарварді, 1842-го — у Єлі, а 1910-го досягла Принстону.

Стенфордський університет

Комплекс мистецтв Льюїса Принстонського університету

Освiтнiй центр Колумбійського університету

July 2021 • AIRPORT magazine

I 75

GUIDE

КАМПУСИ ПЕРЕТВОРЮВАЛИСЯ НА ОКРЕМИЙ ВИД МИСТЕЦТВА, ЯКИЙ МОГЛИ ДОЗВОЛИТИ СОБІ ЛЮДИ, ЯКІ МІРКУВАЛИ ІНАКШЕ. ТОБТО МІРКУВАЛИ ПРОГРЕСИВНО

Simmons Hall Массачусетського технологічного інституту

Stata Center Массачусетського технологічного інституту

СТУДЕНТСЬКИЙ БУМ У Німеччині, Франції та Великій Британії до війни нараховувалося орієнтовно 150 000 студентів. 1944 року Конгрес США виділив ветеранам гранти на навчання, що дало можливість 7 800 000 військових здобути професію. У 1960-х їхні місця в аудиторіях зайняли бебі-бумери. Кількість студентів відтоді не зменшувалася — коледжі росли, перетворювалися на мініміста та змінювали економічну мапу країни. Випускники Стенфорду розбудовували Кремнієву долину, заохочували викладачів вступати в ради директорів новостворених компаній, використовували зв’язки у Вашингтоні, щоб отримувати федеральні гранти на дослідження та інвестували власні кошти в перспективні проєкти. Навколо Стенфорду формувалося нове підприємницьке життя. Було очевидно, що консервативні підходи, як-от підпорядкування генплану, застаріли. Кампуси мали надихати на інновації, тому не було сенсу обмежувати їх системою. Починалась епоха модернізму.

ХАЙ СУСІДИ ПЛІТКУЮТЬ Алвар Аальто будує змієвидний Baker House в Массачусетському технологіч-

I AIRPORT magazine • July 2021

Художня галерея Єльського університету

ному інституті (1949-й); Вальтер Ґропіус модернізує Гарвард (1950-й); Єль замовляє будівництво артгалереї Луїсу Кану (1954-й). Усі ці корпуси мали геть різний вигляд, але говорили однією мовою: «Ми зробимо ваші аудиторії світлішими, коридори — ширшими, спальні — теплішими. Хай сусіди пліткують, нам однаково». Кампуси перетворювалися на окремий вид мистецтва, який могли дозволити собі люди, які міркували інакше. Тобто міркували прогресивно. Епоха постмодерну збіглася із розвитком преси та піару. Хвилі, куби, блоби, високотехнологічні матеріали та яскраві кольори одразу потрапляли на сторінки

газет і журналів. Архітектори давали інтерв’ю, їхні споруди нарікали іконами. Ікони оберталися на ефективний брендинг: «Дивись, який класний корпус. Я хочу тут вчитися і працювати». Яких трендових форм не набували б кампуси, непорушним лишалося одне — відкритість до партнерства та жага змінювати світ. Генплан перетворився із філософської категорії на цілком матеріальну, яка впливає на бізнесовий та інвестиційний клімати у країні. ПК, мікропроцесор, контактні лінзи, музичний синтезатор, космічний телескоп — усе це народилося в кампусах. Ось і рейтинги.

GUIDE

Текст: Альона Намейко

За статистикою, один американець з’їдає 2,5 гамбургери на день, найбільше — у штатах Невада, Каліфорнія і Техас. Час дізнатися, хто ж придумав цю геніальну за своєю калорійністю і простотою страву.

ЧИНГІСХАН, МОЖЛИВО, НЕ НАЙОЧЕВИДНІШЕ ІМ’Я, ЯКЕ МОЖНА ПОВ’ЯЗАТИ З ГАМБУРГЕРАМИ

I AIRPORT magazine • July 2021

оковита котлета в обрамленні яскравих спецій, соусів і хрусткої булочки — гамбургер був і залишається улюбленою їжею багатьох. Щосекунди «McDonald's» продає 75 штук! Чи це не підтвердження успіху? Історія походження гамбургерів охоплює кілька континентів і починається майже 1000 років тому. Сказати точно, де і хто створив цей продукт, неможливо, адже він — результат незліченних культурних злиттів, людської винахідливості й творчого підходу.

став порятунком. Використовували м’ясо баранів і ягнят, здавлюючи його у коржик. Ці шматки поміщали під сідла коней, щоби вони стали м’якими і ніжними, а потім споживали їх сирими. Через пару десятків років онук Чингісхана зі своїм військом вторгся на територію сучасної Росії. Місцеві перейняли ідею монголів їсти сире м’ясо, назвавши страву стейком тартар. Чи відбувалося таке насправді, точно невідомо. Але історія цікава, хоч і не найапетитніша.

ЗАКУСКА ДЛЯ МОНГОЛІВ?

І ТИ, ГАМБУРГЕ?

Чингісхан, можливо, не найочевидніше ім’я, яке можна пов’язати з гамбургерами. На початку XIII століття цей монгольський лідер безжально розправлявся з усіма на своєму шляху. За Чингіс-

У XV столітті яловичий фарш став популярним в Європі, де швидко перетворився на делікатес. Відбувся бум на цей продукт і в Гамбурзі, який дехто вважає батьківщиною гамбургерів. Однак це не

ханом слідувала величезна армія вершників — Золота Орда. Їхали швидко,

так, адже в німецькому місті готували не котлету з булочками, а просто

адже практично не зупинялися, навіть щоби поїсти. Їх супроводжували селяни з величезними стадами волів, кіз, овець і коней. Оскільки воїнам потрібно було їсти на ходу, ще й однією рукою, фарш

дрібно рубане м’ясо з сіллю і перцем. Його сплющували і подавали в такому вигляді. Цей варіант полюбився німцям і отримав визнання за межами країни. Його назвали стейком по-гамбурзьки.

НА ЕКВАТОРІ XIX СТОЛІТТЯ ЧЕРЕЗ ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ПОЧАЛАСЯ МАСОВА ЕМІГРАЦІЯ НІМЦІВ У США. З ЧАСОМ БАГАТО ХТО ВІДКРИВ ТАМ ШИНКИ — ГАМБУРЗЬКИЙ СТЕЙК АМЕРИКАНІЗУВАЛИ

GUIDE

На екваторі XIX століття через політичні переслідування почалася масова еміграція німців у США. З часом багато хто відкрив там шинки — гамбурзький стейк американізували. Крім спецій, в яловичий фарш додавали часник і цибулю, смажили або запікали на грилі.

ДО ЧОГО ТУТ АМЕРИКА? На цьому етапі перетворення гамбурзького стейка на гамбургер закінчилося. Почався новий виток розвитку — американський. Просто фарш став котлетою з булочкою орієнтовно в середині 1800-х, коли американці масово працювали на промислових підприємствах. Робітники ходили перекусити у шинки поблизу заводів та обідні фургончики. Гамбурзький стейк їм подобався, але його було незручно їсти стоячи чи на ходу. Заповзятливі продавці розв’язали проблему — з обох боків почали затискати котлету шматочками хлібу. Це і стало прототипом звичних для нас бургерів. На жаль, хто до цього додумався перший, і нині загадка. Але був період, коли гамбургери залишилися на узбіччі продажів. Неприємна

ситуація сталася 1906 року після виходу роману Ептона Сінклера «Джунглі». Це твір про важке життя американських робітників, а також про їхнє нераціональне бідне харчування. Автор розкритикував м’ясопереробні заводи США: щоби здешевити фарш і збільшити термін зберігання, ті додавали до нього барвники, консерванти і різні м’ясні відходи. Через погану славу гамбургери практично не купували. Віру в якісне і смачне м’ясо повернули дві людини — Біллі Інгрем і Волтер Андерсон, які 1921-го відкрили ресторан «White Castle». Він став оплотом гігієни, чистоти і свіжої їжі. Біллі та Волтер грамотно використали страх: у закладі превалювали світлі тони, стільниці зробили з нержавіючої сталі, яку легко мити. М’ясо для гамбургерів подрібнювали на очах у гостей, щоби не виникало сумнівів у його свіжості. Цю ідею підхопили популярні після Другої світової війни гіганти фастфуду — «McDonald's», «Burger King» і «Wendy's». Тут подавали котлету не просто з хлібом, а з ароматними, золотистими булочками, які поливали кетчупом і майонезом. Гамбургери найкраще смакували з картоплею фрі та молочними коктейлями — таке поєднання актуальне і нині.

А ЩО СЬОГОДНІ?

Був період, коли гамбургери залишилися на узбіччі продажів. Неприємна ситуація сталася 1906 року після виходу роману Ептона Сінклера «Джунглі». Це твір про важке життя американських робітників, а також про їхнє нераціональне бідне харчування

I AIRPORT magazine • July 2021

Сьогодні гамбургер можна купити в будьякій частині світу. Заклади змагаються за увагу покупців і додають власні фішки, урізноманітнюючи традиційні рецепти. Зазвичай експериментують із соусами, булочками і наповненням, але іноді зміни стосуються і котлети. Так, японська мережа фастфудів «MOS Burger», крім класичних варіантів із куркою і яловичиною, продає рисові бургери. А в індійському «McDonald's» можна купити McAloo Tikki Burger із картопляно-гороховою котлетою. Її обвалюють у пряних спеціях і панірувальних сухарях, подають із солодким майонезом, свіжою цибулею і томатами. Цього року з’явилася нова варіація гамбургера — Chaat Twist McAloo Tikki. Вегетаріанська котлета тут та сама, але вкрита солодким, пряним і гострим соусом чатні, а також сумішшю спецій з коріандру, м’яти, кмину, тамаринду і перцю чилі. Встояти неможливо!

ВІРУ В ЯКІСНЕ І СМАЧНЕ М’ЯСО ПОВЕРНУЛИ ДВІ ЛЮДИНИ — БІЛЛІ ІНГРЕМ І ВОЛТЕР АНДЕРСОН, ЯКІ 1921-ГО ВІДКРИЛИ РЕСТОРАН «WHITE CASTLE»

GUIDE

БРЮС НАУМАН.

СПРАВЖНІЙ ХУДОЖНИК ДОПОМАГАЄ СВІТУ Текст: Юлія Риндіна

Мистецтво на стику вуличних вивісок і музейних експонатів: дуже типово для ХХ та XХI століть. Ми ж і далі відкриваємо його та переосмислюємо. Нині говоримо про справжнього американця у всіх значеннях цього слова.

рюс Науман — сучасний американський художник-концептуаліст. Народився 1941 року, до занурення у мистецтво вивчав фізику. Майбутній митець здобув художню та філософську освіти. Це було понад пів століття тому, та сьогодні дає змогу зрозуміти творчість майстра. Червоною ниткою крізь його різноплановий креативний спадок проходять філософські питання. Художник із самого початку відчував, що традиційними медіа не висловить задумів і не досягне мети.

Трохи подумавши, Науман проголосив: «Я — митець і працюю в майстерні. Все, що роблю в майстерні, повинно бути мистецтвом». Він став першопрохідником нових форм, пов’язаних більше з дією, ніж з об’єктом. Його роботи завжди залишаться еталонними для тих авторів, які працюють із перфомансами, інсталяціями та відеоартом. Брюс Науман створює не тільки малюнки, відеоарт, перфоманси, скульптури та інсталяції з неону. Він — людина ідей, небайдужа до фундаментальних аспектів буття. «Double Steel Cage Piece», 1974

«Anthro / Socio» («Рінде перед камерою»), 1991

УСЕ ПОЧАЛОСЯ З ВІДЕОАРТУ На початку кар’єри у другій половині 1960-х Брюс Науман знімав багато коротких фільмів у власній майстерні. Сюжети були нехитрими: художник то ходив із чудернацько піднятими ногами по периметру квадрата, то розливав каву або раз по раз врізався у стіну. Ці дії рефлективні й вочевидь перебільшені,

I AIRPORT magazine • July 2021

БРЮС НАУМАН СТВОРЮЄ НЕ ТІЛЬКИ МАЛЮНКИ, ВІДЕОАРТ, ПЕРФОМАНСИ, СКУЛЬПТУРИ ТА ІНСТАЛЯЦІЇ З НЕОНУ. ВІН — ЛЮДИНА ІДЕЙ, НЕБАЙДУЖА ДО ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ АСПЕКТІВ БУТТЯ

GUIDE

ції найчастіше постають зі слів, які одразу спантеличують. Наприклад, «EAT / DEATH» (1972), які почергово підсвічуються жовтим та синім кольорами. Ми їмо, щоби жити, але тут «death» поглинає «eat». Неонові роботи художника з часом ставали тільки масштабнішими. Найбільша інсталяція Наумана — «One Hundred Live and Die» (1984). У ній він комбінує слова «sleep», «tell», «cry» та інші: 50 разів із «and live» та ще 50 — із «and die». Це ніби карта людського існування, хіба що в перебільшеній формі. Жива течія всередині неону створює гул, що особливо помітно у великих роботах, та викликає відчуття небезпеки. Слова для митця — ті самі зображення. Його неонові роботи часто мають текстові фрагменти, містять каламбури, анаграми чи паліндроми та сприймаються як концептуальні твори.

«One Hundred Live and Die», 1984 «The True Artist Helps the World by Revealing Mystic Truths», 1967 помітно, що вони коштують митцеві чималих зусиль. Та є тут щось ритуальне. Це просто відбувається і є важливим для Брюса. І річ не в тому, чому це відбувається. «Самосвідомість виникає з певного способу активності. Цього стану неможливо досягти тільки думаючи про себе», — каже Науман. Але інсталяції митця не дуже спонукають глядача до персональної імпровізації. Наприклад, у відомій роботі «Double Steel Cage Piece» (1974) — дві клітки: одна вміщена всередину іншої, і немає іншого вибору, крім як повторювати рухи, задумані художником. Крокувати між сіткою однієї та іншої клітки можливо тільки вбік. Це неприродні та непрості рухи м’язів, про наявність деяких глядач, можливо, і не здогадувався.

БАНАЛЬНІСТЬ І КРЕАТИВ ВОДНОЧАС Приблизно в той самий період, коли знімав перші відео, Науман почав також творити інсталяції з неону. Ці роботи зі світла можна вважати об’єктами, але вони дуже ефемерні: якщо висмикнути кабель із розетки, витвір мистецтва зникне. Неонові композиції візуально відсилають до яскравих рекламних вивісок. І вони такі самі «банальні», як рухи митця у відеоарті з майстерні. Першою роботою з неону як нового на той час матеріалу стала «The True Artist Helps the World by Revealing Mystic Truths» (1967). Подібно до гвинтової пружини, слова з’являються зсередини назовні й відбивають певне послання. Так Науман зобразив концепцію ролі мистецтва та митців. Ранні компози«EAT / DEATH», 1972

I AIRPORT magazine • July 2021

ЧОРНИЙ МАРМУР ПІД ЖОВТИМ СВІТЛОМ На відміну від інших, концептуальніших творів митця, сенс цієї роботи залишається неоднозначним, підкресленим описовим заголовком. Мармурові блоки перетинають простір і висвітлюються флуоресцентним жовтим світлом. Цього разу обійшлося без поетичних уривків друкованого тексту, що були складниками інших скульптурних інсталяцій на підлозі кінця 1970-х. Представлені блоки мають різні розміри, адже за задумом художника повинні «порушувати простір горизонтально». Освітлення підібрали спеціальне: завдяки

ПОНАД 50 РОКІВ БРЮС НАУМАН ПОСТІЙНО ЕКСПЕРИМЕНТУЄ: ЩО МОЖЕ БУТИ ТВОРОМ МИСТЕЦТВА? ЙОГО ТАЛАНТ ВАЖКО ОБМЕЖИТИ ОДНИМ РУХОМ, ЖАНРОМ ЧИ НОСІЄМ ІНФОРМАЦІЇ

тривожним характеристикам воно нагадує старі пішохідні переходи метро й товарні двори. Та, попри це, мінімалістичну інсталяцію сприймають набагато спокійніше, як порівняти з іншими психологічно напруженими роботами автора. Понад 50 років Брюс Науман постійно експериментує: що може бути твором мистецтва? Його талант важко обмежити одним рухом, жанром чи носієм інформації. Однак експериментальний підхід робить Наумана ключовою фігурою сучасного артсвіту.

INSPIRE | July ‘21

July ‘21 | INSPIRE

PARTNERS

АВІАКВИТКИ ТА АВІАПЕРЕВЕЗЕННЯ МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «ХАРКІВ» Харків, вул. Ромашкіна, 1 (057) 775-53-57, (057) 752-00-28 www.hrk.aero

КРАСА ТА ЗДОРОВ’Я «АУРА ФІТНЕС» Харків, вул. Шекспіра, 1а (057) 717-18-00 просп. Ювілейний, 65в (057) 727-57-00 www.aurafit.com.ua

TURKISH AIRLINES Харків, Павлівська пл., 2 0-800-501-207 turkishairlines.com

EGOISTE Харків, вул. Сумська, 10, ТЦ «AVE PLAZA», 4-й поверх (057) 716-09-91, (057) 716-09-92 www.egoiste.in.ua

АВТО

СПА-САЛОН «AURA RELAX» Харків, пл. Павлівська, 2 (057) 731-21-87, (066) 249-30-30 spakharkov.com

ПОРШЕ ЦЕНТР ХАРКІВ Харків, вул. Клочківська, 95 (057) 700-20-00 www.porsche.ua LEXUS ХАРКІВ «АРТ-ЛЕКС» Харків, вул. Шевченка, 332 (057) 763-1-777 kharkiv.lexus.ua АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ «СОЛЛІ-ПЛЮС» Харків, вул. Ак. Павлова, 323 (057) 716-42-45, (057) 716-47-77 sollyplus.com ТОЙОТА ЦЕНТР ХАРКІВ «АВТОАРТ» Харків, вул. Шевченка, 334 (057) 763-22-22 www.toyota.kh.ua «АККО МОТОРС» Харків, вул. Гольдбергівська, 44а (057) 756-44-00 www.mazda-ua.com.ua «VOLVO CAR — ХАРКІВ» Харків, вул. Сидора Ковпака, 22 (057) 725-11-11 www.kharkiv.volvocarsdealer.com «АВТО ГРАФ М» Харків, вул. Шевченка, 157 (057) 766-88-99 landrover.kh.ua

ГОТЕЛІ ГОТЕЛЬ «ХАРКІВ» Харків, пл. Свободи, 7 (057) 758-00-08, (057) 758-01-53 www.hotel.kharkov.com «ХАРКІВ ПАЛАС ПРЕМ’ЄР ГОТЕЛЬ» Харків, просп. Незалежності, 2 (057) 766-44-00 www.kharkiv-palace.com HOTEL 19 Харків, вул. Сумська, 19 (у дворику) (057) 754-40-61 www.hotel19.ua OVIS HOTEL Харків, просп. Гагаріна, 201б (057) 717-06-33 www.ovis-hotel.com

СПА-ЦЕНТР «МАХАРАДЖА» Харків, пров. Костюринський, 2, ТРЦ «Palladium», 4-й поверх (057) 771-04-64 www.m-spa.com.ua LORÊ KLINIK Харків, пл. Конституції, 26 (067) 840-09-87 lore-klinik.com.ua

РЕСТОРАН «ARGENTINA GRILL» Харків, просп. Науки, 20 (067) 353-26-26

РЕСТОРАН «DE GUSTO» Харків, вул. Космічна, 16 (096) 246-43-39

OSTERIA IL TARTUFO Харків, вул. Культури, 20в (057) 702-07-03 iltartufo.com.ua reserve@iltartufo.com.ua

РЕСТОРАН «NON» Харків, вул. Пушкінська, 32

CAFE GULLIVER Харків, вул. Сумська, 81 ЦПК та В ім. Горького (066) 469-44-44, (067) 469-44-44 www.gulliver.cafe БАР «MOSKVICH» Харків, вул. Сумська, 19 (057) 758-12-61 www.firstline.in.ua РЕСТОРАН-МІКС «MONTANA» Харків, просп. Науки, 39 (067) 544-91-19 www.montana.kharkov.ua РЕСТОРАН «ПОЛЕТ» Харків, вул. Ромашкіна, 1, Міжнародний аеропорт «Харків», ВІП-термінал (057) 728-33-80, (067) 314-55-45

«БЕАТРІС» Харків, вул. Пушкінська, 44 (057) 706-45-80, (067) 706-45-80 beatris.com.ua

КОФЕЙНЯ «K°KAWA» Харків, вул. Данилевського, 26 (057) 701-40-08, 701-40-05

DENTAL PARK Харків, вул. Асхарова, 17г (057) 757-60-40, (050) 757-60-40, (098) 757-60-40 dentalpark.com.ua

РЕСТОРАН «ПУШКА-МИНДАЛЬ» Харків, вул. Пушкінська, 31 (067) 542-55-05 www.pushka.kharkov.ua

СТОМАТОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР «SENSE» Харків, вул. Конторська, 5б (097) 197-62-23 sense.dental

РЕСТОРАН «NIKAS» Харків, вул. Університетська, 2 (067) 000-11-14, (057) 728-11-14

YOUR DENTIST Харків, вул. Клочківська, 117 (095) 552-88-11 basargin.com.ua SMART CLINIQ Харків, вул. Бучми, 1б, ТОЦ «Континент», 2-й поверх (067) 000-03-07, (099) 402-04-03 smartcliniq.site

КАФЕ ТА РЕСТОРАНИ 44 FAVORITE PLACE Харків, вул. Пушкінська, 44 (067) 575-25-80 РЕСТОРАН «AMADEUS» Харків, просп. Незалежності, 2 (057) 766-45-34

ТРАКТИР-РЕСТОРАН «ШАРИКОFF» Харків, вул. Кв.-Основ'яненка, 12 (067) 473-71-00 www.sharikoff.kharkov.ua «НАША ДАЧА» Харків, вул. Батумська, 4а (050) 108-58-70 nashadacha-restaurant.com.ua РЕСТОРАН «ЧЕХОВ» Харків, вул. Сумська, 84/2 (068) 715-07-08 chekhov.com.ua www.chili.kharkov.ua «ІТАЛІЙСЬКА РЕДАКЦІЯ № 2» Харків, вул. Сумська, 19 (095) 694-01-17 itred2.com.ua

РЕСТОРАН «BONO» Харків, вул. Дерев'янка, 7а

GORCAFE 1654 Харків, пл. Конституції, 2/2 (063) 403-25-15 gorcafe1654.com.ua

РЕСТОРАН-КУРОРТ «ДУБРОВСКИЙ» Харків, вул. Кромська, 75а Ресторан: (067) 811-02-02 Баня: (067) 326-02-02

КАФЕ «PILGRIM» Харків, вул. Ромашкіна, 1, Міжнародний аеропорт «Харків», термінал А (067) 546-17-09

I AIRPORT magazine • July 2021

КУЛІНАРНА ШКОЛА «AL.CUISINE» Харків, вул. Чайковська, 6 (067) 799-14-14, (063) 799-14-14 РЕСТОРАН «ALTBIER» Харків, вул. Героїв Праці, 14в beer-altbier.com.ua

МАГАЗИНИ ТА БУТИКИ MIKI HOUSE Харків, вул. Ю. Зойфера, 3 (050) 308-37-73 www.mikihouse.ua IL CAMMEO Харків, вул. Сумська, 73/75 Дніпро, просп. Д. Яворницького, 10 BROCARD www.brocard.ua HITON Харків, вул. Мироносицька, 48 instagram.com/the_hiton.com www.hiton.com CITYLINE Харків, просп. Науки, 7в, ТЦ «Призма» (057) 716-45-57 просп. Тракторобудівників, 59/56, ТРК «Україна» (057) 766-60-38 вул. Ак. Павлова, 44б, ТРЦ «Французький бульвар» (057) 728-16-72

VITO TORELLI вул. Клочківська, 134б, супермаркет «Восторг» (096) 980-16-48 STYLE AVENUE Харків, вул. Ак. Павлова, 44б, ТРЦ «Французький бульвар», 1-й поверх пров. Костюринський, 2, ТРЦ «Palladium», Panorama Lounge, 1-й поверх www.style-avenue.cz EMPIRE HALL Харків, вул. Сумська, 114 БУТИК «KIEHL'S» Харків, вул. Героїв Праці, 7, ТРЦ «Караван», магазин «BRОСARD»

ІНТЕР’ЄР ТА ДИЗАЙН «ЖАР&ПАР» (095) 006-05-06 gar-da-par.com

НЕРУХОМІСТЬ «АВАНТАЖ» Харків, вул. Культури, 20в (057) 766-80-80 (057) 766-80-90 avantazh.ua IT-ПАРК «MANUFACTURA» Харків, вул. Ю. Чигирина, 13 (063) 77-20-111 manufactura.kh.ua

ПОСЛУГИ

SK HOUSE Харків, вул. Сумська, 10, ТЦ «AVE PLAZA» (093) 761-78-21

АДВОКАТСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ «ШКРЕБЕЦЬ І ПАРТНЕРИ» Харків, пров. Каплуновський, 14 (057) 720-90-01 (057) 720-90-02 shkrebets.com

SYMBOL BABY Харків, вул. Сумська, 116 (098) 777-98-44 symbol.ua

VIP TAXI 8787

TARTINKA Харків, вул. Мироносицька, 68 (067) 418-74-18, (057) 700-15-45 tartinka.com.ua ЮВЕЛІРНИЙ БУТИК «ZARINA» Харків, вул. Алчевських, 38 (057) 728-12-18 вул. Сумська, 59 (057) 700-32-00 www.zarina.ua ТЦ «AVE PLAZA» Харків, вул. Сумська, 10 www.aveplaza.com.ua JBY BOUTIQUE Харків, вул. Я. Мудрого, 6/8 (068) 202-24-48

ОСВІТА ОСВІТНЯ КОМПАНІЯ «ERUDITUS» (097) 181-21-21, (057) 716-91-21 www.eruditus.com.ua

РОЗВАГИ PLARIUM Харків, просп. Науки, 27б company.plarium.com PARK ROST CLUB Харківська обл., с. Гайдари, вул. Піонерська (057) 730-66-55 (067) 136-07-07 www.hotel-parkrost.com