20 minute read
Ігор Гут: «Вчасно продати бізнес — великий талант
from April'21
«ВЧАСНО ПРОДАТИ БІЗНЕС — ВЕЛИКИЙ ТАЛАНТ»
Записав: Крістіан Ульвеус
Advertisement
Ім’я Ігоря Гута відомо більшості українських підприємців і керівників вищої ланки, адже він — один із них. Ігор був директором зі стратегічного розвитку і маркетингу «Brocard Ukraine» у часи її активного зростання й становлення. Зокрема завдяки його внеску компанія перетворилася на один із найприбутковіших бізнесів у країні та досі є беззаперечним авторитетом в індустрії. Після цього став співзасновником українсько-шведського проєкту «DYB» («Develop Your Business»), що розвиває компанії системно, створюючи дорадчі та наглядові ради, розвиваючи команди топменеджменту. Ігоря Гута цінують саме як експерта зі стратегічного маркетингу й конкурентоздатності бізнес-моделі.
На початку 1990-х єдиним мотивом займатися бізнесом стали гроші. Ми були бідні й голодні, ринкова економіка вважалася водночас і неминучим злом, і небесним порятунком. Відсутність конкуренції подарувала нам ілюзію, що підприємництво гарантуватиме багатство й успіх. Деякі навіть повірили, що це ще й зробить їх щасливими. Зараз у цивілізованих країнах бізнеси створюють передусім для самореалізації. Західноєвропейська статистика доводить: здобувши якісну освіту, зароблятимете більше, працюючи менеджером, ніж заснувавши власну справу.
Бізнесу ідеально бути монополістом, та нині це неможливо. Єдиний вихід — шукати монополію в маркетингу. Є три способи. Перший — створити унікальну пропозицію, як це роблять «Apple» та «Nike». Другий — надавати послуги найшвидше й найдешевше на кшталт «Нової пошти». Третя можливість — побудувати довгострокові відносини з ключовими клієнтами, пропонуючи комплексні рішення, розроблені саме для них. Так працюють юридичні та консалтингові компанії, архітектурні бюро й інші.
Як можна уникнути снігової навали чи буревію? Готуйтеся до них, інакше накриє та знесе! Україну ще не накрило, але незабаром це станеться. Так, за п’ятьдесять років значну кількість професій оцифрують, потреба в спеціалістах певних сфер зникне. Фахівці «Ericsson» давно попереджали, що світ не так потребує нових винаходів, як підвищення застосування того, що вже створено. Наше найближче майбутнє — інтернет речей. Ваш холодильник сам замовить їжу, яку доставлять із супермаркету автівкою без водія!
Диджиталізація вимірюється і в грошах. Погляньте на показники фондового індексу «S&P 500», а саме на рівень капіталізації так званої групи конгломерату FAANG («Facebook», «Amazon», «Apple», «Netflix» і «Google»). Технологічні велетні, що виробляють алгоритми, забирають левову частку приросту капіталізації 500 найбільших американських компаній. Оце і є світовий уряд, яким лякають прихильники теорії змови. Саме вони вирішуватимуть, який пилосмок купимо, у якому ресторані замовлятимемо вечерю тощо.
Майбутнє — за цифровими сервісами, які усунуть людський чинник. У Швеції оцифрували всі державні послуги — позбулися корупції. Проблема в тому, що в Україні корупція живе не тільки в державному управлінні, а й у бізнесі. Зокрема беруться відкати. На додачу маємо шалену плинність кадрів. На фронт-офісах ритейлу чи ресторанів, наприклад, вона іноді сягає 200%. Себто персонал оновлюється двічі за рік, ви навіть не встигаєте навчити його. Про який належний рівень сервісу може йтися?
Не знаю, чого наші заклади вищої освіти приносять більше — користі чи шкоди. У Швеції налагоджений зв’язок між університетами й бізнесом. Ми про це можемо тільки мріяти. Єдиний відомий мені успішний приклад — співпраця визнаної у світі української айтікомпанії «SoftServe» і львівських вишів: Університету імені Франка та Українського католицького університету (УКУ). Річ у тім, що наші підприємці переважно не довіряють місцевим вишам. Останні мають налагоджувати відносини із компаніями, що давало б змогу працевлаштовувати студентів. Натомість вони вважають, що власники бізнесу повинні іти до них на поклін. Та й чого може тих студентів навчити професура з позаминулого століття? Хто сидить в освітніх комісіях, прогнилих від хабарів? Тому й не дивно, що локальним бізнес-школам доводиться займатися не бізнес-освітою, а здебільшого дотягувати випускників.
Цей бізнес побудувала команда, я був одним із її учасників. Якщо конкретніше, одним із двох ключових топменеджерів, хоча де-факто мав партнерські відносини з власниками. Я справді багато приніс компанії, але також багато чого навчився, зокрема в Юрія Гаткіна, одного з її засновників. Тоді щойно захистив дисертацію з поведінкової економіки й займався стратегічним розвитком «Brocard», використовуючи науковий підхід.
Наші компанії здебільшого патологічно неефективні, особливо в порівнянні із західними колегами. Тому про їхню конкурентоздатність на світових ринках годі й казати. Ми розвиваємо компанії у трьох напрямах: конкурентоспроможність, капіталізація і культура. Це взаємозалежні речі. Конкурентоздатність будь-якої компанії залежіть не ліше від технологічністі, а й від корпоративної культури. Lean thinking підвищує ефективність, але все починається насамперед зі змін у культурі компанії. Шведський автовиробник «Scania» понад 10 років упроваджував ощадливий підхід, тому не варто сподіватися, що українці застосують його за місяць.
Віддалена робота залишиться новою реальністю. Не вважаю повністю дистанційний режим вельми ефективним явищем, але його розумне поєднання із перебуванням в офісі — майбутнє, яке вже впроваджують у багатьох західних компаніях. По-перше, це дбайливо, по-друге, крок назустріч співробітникам. Адже люди вже не готові проводити все життя на роботі.
Чи є формула успіху?
Щоби почати бізнес, треба добре вміти спілкуватися. Для створення підприємства середнього рівня необхідні також характер і воля. Для успішної діяльності великої компанії потрібно додати розум. Ось і вся формула.
Клуб — не послуга компанії, яку продаємо. Це наша програма лояльності, побудова дружніх відносин із ключовими клієнтами. Існує два формати. Перший — відкриті зустрічі, такі собі глибокі інтелектуальні бесіди з видатною людиною. Другий — закриті зустрічі, до яких залучаються учасники дорадчих, наглядових рад, постійні клієнти. Цей формат більш професійний. Загалом до клубу входить тусовка не лише з грошима. Важливі складники — совість та інтелект.
У нас в країні велика криза довіри. Тому власникам бізнесу просто нікого в це крісло посадити. Точніше, є кого, але якщо доведеться постійно найманого СЕО перевіряти, легше вже самому займати цю посаду. До того ж виклики зовнішнього середовища стають дедалі агресивнішими. Власникам доводиться захищати свій бізнес, як батькам — своїх дітей. Менеджмент до цього не готовий. На все потрібен час. Ми ще дуже молода економіка. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА СТАТИСТИКА ДОВОДИТЬ: ЗДОБУВШИ ЯКІСНУ ОСВІТУ, ЗАРОБЛЯТИМЕТЕ БІЛЬШЕ, ПРАЦЮЮЧИ МЕНЕДЖЕРОМ, НІЖ ЗАСНУВАВШИ ВЛАСНУ СПРАВУ
Як гідно піти з бізнесу?
Треба не доводити до того, щоби вогнище згасло. Щодо стартапів, тут усе легко: якщо пташка не злетіла, треба зайнятися чимось іншим. З бізнесами, що працюють кілька десятиліть, ситуація складніша. Однозначно не варто доводити до того, щоби компанія стала неконкурентоздатною. Гідний вихід із проєкту — його продаж. Як каже мій шведський партнер Крістер Ферлінг, «бізнес треба вести так, щоби його можна було продати будь-якої п’ятниці». Вчасно продати бізнес — великий талант. Про це слід думати, щойно запускаєш проєкт. В Україні продаж компанії вважають поразкою, хоча насправді — це перемога. Адже вашу справу належно оцінили.
ЛУКСОРСЬКИЙ ОБЕЛІСК:
шлях між цивілізаціями
Текст: Тетяна і Кирило Лазовські, гіди по Парижу і Франції
Понад 3000 років тому єгиптяни висікли «паризький» обеліск, який прикрашав вхід до храму бога Амона у Фівах. Благодатні Фіви були заселені ще 3200 року до нашої ери, але найвищого розквіту місто досягло в епоху Нового царства, за часів Хатшепсут, Тутмоса III, Аменхотепа III, Рамзеса II, коли й обзавелося розкішними храмами і пам'ятниками.
Однак до XIX століття про блискучу історію Єгипту давно забули: пам'ятки були зруйновані, могили — розграбовані, старі міста — засипані піском. Інтерес до цивілізації, що колись існувала, прокинувся у Франції 1798-го. Тоді Бонапарт направив на південь свій знаменитий похід-експедицію. І все ж стародавній світ довго залишався таємницею: вченим не вистачало головного — ключа до єгипетських ієрогліфів.
Ключ знайшов Жан-Франсуа Шампольйон. Геніальний лінгвіст 25 років вивчав мертві мови. 1822-го він розшифрував єгипетські тексти. Вперше за півтора тисячоліття людство зуміло наблизитися до історії Єгипту!
Єдиний раз вчений був на берегах Нілу. Саме Жан-Франсуа і виявив у Луксорі, колишніх Фівах, залишки храму. Будівля була зруйнована майже вщент, але біля входу красувалися два шедеври — гранітні обеліски. Французький єгиптолог першим прочитав висічену на граніті хвалу на честь видатного правителя і будівельника храму — Рамзеса II. Єгиптяни ж у той час мало цікавилися власною спадщиною, для них вона була язичницьким пережитком. Вибудовуючи дипломатичні відносини з іншими державами, правителі Єгипту легко
пускали в хід древнощі своєї країни. Шампольйону майже нічого не вартувало вмовити єгипетського пашу Мухаммеда Алі подарувати Карлу Х, королю Франції, Луксорський обеліск.
Так перед французами постало феноменальне, нечуване завдання: доставити скарби в столицю. Звичайно, до них римляни вже привезли до себе кілька подібних монументів. Єгиптяни переміщали гранітні голки з каменярень Верхнього Єгипту на північ, де встановлювали пам'ятки. Та коли це було — тисячоліття тому!
Тепер, 1829 року, все заново. Обеліск відігравав важливу політичну роль: він не повинен був дістатися суперниці — Англії, що теж претендувала на нього й мала свої зазіхання в Північній Африці. Будь-якими способами колос вагою 220 тонн і 22 метри заввишки необхідно було доставити в Париж. Настав час проявити себе другому в цій історії французькому генію — інженеру Аполлінеру Льоба.
На півдні Франції, в Тулоні, почалося будівництво незвичайного плоскодонного корабля, названого «Луксор». Саме він повинен був доставити до
Франції пам'ятник, який стане найдавнішим у столиці. Корабель відчалив від рідних берегів у квітні 1831-го. Тоді, ймовірно, ніхто й не очікував, що справа затягнеться на кілька років.
На місці стародавнього міста закипіла робота. Французи зробили майданчик для розміщення судна, від храму до річки проклали 400-метрову дорогу, викупили й знесли будинки, які заважали спорудженню, вирили 8-метровий рів, щоби розхитати намертво влиту в землю основу одного з обелісків. Для демонтажу гранітної брили Льоба розробив систему із крутнів і канатів. Нарешті монумент обнесли дерев'яним захистом і помістили на корабель. На демонтаж і вантаження пішло п'ять місяців.
Не обійшлося без жертв: важка робота, спека, холера та інші хвороби раз у раз підривали процес. Та це був лише початок. Коли до Різдва 1831 року судно підготували до відправлення, Ніл обмілів. «Луксору» вдалося відплисти з паводком тільки в серпні 1832-го.
Під час плавання Нілом знову гинуть люди, а 2 жовтня біля Розетти (нині — Рашид) корабель впирається в піщаний гребінь і не може вийти в Середземне море. У січні сильний шторм розбиває перешкоду, і «Луксор» прямує до Олександрії, де його чекає буксир «Сфінкс», пароплав Королівського флоту. Однак побоюючись зимових штормів, судна знову зволікають. Лише в травні вони причалюють до Тулона й направляються до Гібралтару, щоби прибути до Франції з півночі.
12 серпня 1833 року «Луксор» припливає в Шербур, і 2 вересня король ЛуїФіліпп I особисто сходить на борт вітати героїв. Подарували обеліск королю Франції, але отримав його король французів.
Далі корабель прямує до Руана, ще три місяці чекає паводка на Сені й 23 грудня, після дворічної подорожі, пришвартовується біля мосту Згоди. Нарешті Париж!
Луї-Філіпп, людина високої культури та бездоганного смаку, вибрав для обеліска найкраще місце — найкрасивіше, престижне й найбільш логічно обґрунтоване. Король прагнув згоди. Він хотів, щоби люди забули, що площа колись називалася на честь Людовика XV, а пізніше — на честь Революції. Хотів стерти з пам'яті французів гільйотину, яка стояла тут і позбавила життя Людовика XVI,
Фото: Cristian Bortes
НА ДЕМОНТАЖ І ВАНТАЖЕННЯ ПІШЛО П'ЯТЬ МІСЯЦІВ
його сестру мадам Елізабет, Марію-Антуанетту, багатьох революціонерів.
Ще в квітні 1833-го архітектор Жак Іньяс Гітторф звів на площі фонтани, які оточуватимуть майбутній обеліск. Він же потім створив п'єдестал. А поки «Луксор» знову рушив у дорогу — для постаменту потрібно було привезти з Бретані 230 тонн граніту. Ще три роки Луксорський гість чекав нового народження.
Великим днем стало 25 жовтня 1836-го. 350 осіб керували величезними складними пристроями з мотузок, металу й дерева, розробленими інженером Льоба. 200 000 глядачів прилипли до вікон, які виходили на площу, в очікуванні дива. Королівська родина розмістилася в Палаці Морського міністерства. Очолював операцію Льоба: стояв із гучномовцем безпосередньо під обеліском, щоби напевне загинути, якщо щось піде не так.
Що ж сталося з другою гранітною голкою? Вона, як і раніше, стоїть біля входу до храма Амона. 1981 року Франція відмовилася від своїх прав на брата-близнюка, і він був урочисто повернений Єгипту, межі якого ніколи так і не полишав.
У наш час пам'ятник став ще гарнішим і величнішим. 1998-го завдяки Фонду П'єра Берже та Іва Сен-Лорана у нього з'явився покритий золотом бронзовий пірамідіон. Немов сонцем, він висвітлив верхівку обеліска, як за часів Рамзеса.
Для чого ж єгиптяни будували цих велетнів? Щоб обмінюватися енергією з небом, підкреслити божественну владу фараонів або домогтися у богів благодатної погоди? У вас є припущення?
БЮРО ПОДОРОЖЕЙ КИРИЛА І ТЕТЯНИ ЛАЗОВСЬКИХ
Індивідуальні і групові екскурсії Парижем та околицями, музеї Лувр і Орсе без черг, поїздки до Нормандії, долини Луари, Шампані, Ельзасу, Бурґундії та Бордо. Забронювати індивідуальну або групову пішу прогулянку Парижем: +33 6 22 84 32 45 best_tour.fr
GUIDE-IN-PARIS.FR
ЛЕОПОЛЬД ІІ,
АБО ЯК ВИНИЩИТИ ЗЕМЛІ, НА ЯКИХ НІКОЛИ НЕ БУВ
Текст: Олена Іванова
Бельгія
Вільна держава Конго
Річка Конго, найглибша у світі. У XIII столітті тут виникло перше об'єднане королівство Конго «Страта рабів», ілюстрація з книги Г. М. Стенлі
1870-ті. Англійська королева Вікторія править половиною світу, зокрема третиною загадкового континенту Африка, де щойно знайшли незлічені багатства. Французи контролюють іншу чверть на заході, португальці та німці облаштувалися на півдні.
А ЩО Ж БЕЛЬГІЯ?
Бельгія у ті часи — одна з найпрогресивніших держав світу: після низки реформ у країні встановилася конституційна монархія, і король Леопольд II, який зійшов на престол 1865 року, не почувався таким впливовим, як хотів. Амбіції мав великі, та як тепер їх реалізувати? Король зажурився, але на допомогу прийшов старий рецепт: оформи будь-яку ідею в обгортку благородних мотивів, християнства та допомоги — і можеш робити все, що забажаєш.
«БЛАГОДІЙНИК» ЛЕОПОЛЬД II
Тому 1876-го він ініціював географічну конференцію у Брюсселі, де запропонував створити благодійну організацію «Association Internationale Africaine». І врешті став її єдиним інвестором і головою. Взявши в борг гроші у держави Бельгія, відправив у басейн річки Конго експедиції географів і місіонерів. Виявилося, що потенціал території величезний: у той час сталося революційне відкриття властивостей каучуку, і саме на цих землях його можна було добувати у неймовірних кількостях. А ще слонову кістку, золото, мідь і безліч інших ресурсів. До речі, про дослідників і місіонерів — їх, звичайно ж, проголосили героями, але саме з них почалася ця кривава історія...
ВІЛЬНА ДЕРЖАВА КОНГО
1885 року на Берлінській конференції всі провідні країни світу офіційно оформили колоніальний розподіл Африки. Тоді ж і виникла Вільна держава Конго — саме таку іронічну назву мав трудовий табір і клондайк всіляких багатств розміром 2,5 мільйони квадратних кілометрів, який належав одній людині. Так, одній, адже коли Леопольд II повернув гроші, які позичив у держави для експедицій, Бельгія вже не мала впливу на Вільну державу Конго і не отримувала від неї прибутку.
Варто зауважити, що на Берлінській конференції короля зобов’язали скасувати работоргівлю, тимчасово відмінити мито на імпорт, дотримуватися вільної торгівлі тощо. Леопольд II підписався, але одразу заборонив відкриту публікацію внутрішніх указів щодо Конго: ніхто з громадськості не міг дізнатися, що відбувається. Знали це тільки король і люди, які працювали на нього. До речі, Леопольд II ніколи не відвідував своє «ранчо». Щоби затвердити владу на віддаленій території, призначив там правителями арабського работорговця Тіппу Тіб і ватажка місцевої мафії, який раніше вивозив з країни рабів і слонову кістку.
Саме тоді остаточно вулканізували каучук — простіше кажучи, стартувало виробництво гуми, яка була не просто цінним матеріалом для чобіт і плащів. Завдяки їй автомобілі почали їздити так, як їздять зараз. Попит неймовірно зріс: каучукова компанія Леопольда II незабаром отримала 700% прибутку.
Конголезці офіційно не могли бути поневолені, але стали кріпаками з нелюдськими
Роботи конголезця Tshibumba Kanda-Matulu про будні Конго в колоніальні часи
нормами виробітку, які встановлювало ніким не контрольоване керівництво на чолі з доблесним королем. Тобто як рабів їх офіційно продавати не могли, зате могли вбивати (за псування одного каучукового дерева), калічити (за все інше) і пороти про всяк випадок. Наприклад, поширене було відрубування рук як покарання за недопрацювання чи просто для профілактики. Адже на кожного наглядача виділяли певну кількість набоїв. Як свідчення їхньої цілеспрямованої витрати потрібно було пред’являти відрубану руку вбитого. А якщо солдату захотілося постріляти по білках або продати пару набоїв сусідові? Тоді руку відрубували у живого — і проблема звітності розв’язувалася. Якщо залишалась одна кінцівка, яка все ж потрібна для роботи, рубали руки чи ноги дружині або дітям працівника.
Конголезці повинні були знищувати джунглі, щоби засаджувати землі каучуковими деревами, полювати на слонів (з нормою вироблення, яка не залежала від наявності тварин), добувати золото. Ще одне завдання місцевих — утримання солдатів та інших причетних до екзекуцій. А це були білі найманці з різних країн (вищі чини) і найняті ними місцеві. Король особисто призначав управителів з потрібним рівнем жорстокості, а платив їм відсотками від виробітку на підвладній йому території. Лікарні або медпункти для мешканців не створювали: тих, хто вижив після спілкування з солдатами, добивали епідемії та хвороби.
Все це довго залишалося непоміченим на території, більшій за саму Бельгію у майже 80 разів. Та деякі місіонери і мандрівники почали подавати голос. Навіть зверталися до самого короля: «раптом поважний монарх не здогадується, що роблять підлеглі?». Пізніше листи отримали представники США та дипломатичних структур інших країн.
ВСЕ ТАЄМНЕ СТАЄ ЯВНИМ
Працівник транспортної компанії, журналіст і пацифіст Едмунд Морель звернув увагу на характер обміну вантажами з Конго: звідти приходили слонова кістка, каучук, дорогоцінні матеріали, а назад відправлялися набої, ґвинтівки і солдати. Такий різновид «вільної торгівлі» здався йому підозрілим. Він став одним із засновників «Товариства з проведення реформ у Конго», яке підтримали популярні письменники, зокрема Артур Конан Дойл і Марк Твен. Найвідоміший літературний доробок на цю тему — повість «Серце темряви» Джозефа Конрада, яка стала прообразом фільму «Апакаліпсіс сьогодні» Френсіса Форда Копполи. Фінансування кампанії підтримав бізнесмен Джон Кедбері («Cadbury» — популярний бренд кондитерських виробів).
Незабаром громадськість змусила провести міжнародне розслідування, і факти геноциду підтвердилися. Після інтенсивної боротьби
Ілюстрація 1874 року. Работорговці гонять рабів на продаж, вбиваючи того, хто відстає
Леопольда II відсторонили від влади в Конго, а територія нинішньої Демократичної Республіки Конго стала бельгійської колонією. Усунення з престолу відбулося 1908 року, а колоніальне правління тривало до 1960-го. За 23 роки правління Леопольда II населення Конго скоротилося вдвічі — на 10 мільйонів осіб.
В історії Бельгії його запам’ятали як «королябудівельника»: він фінансував зведення багатьох знаменитих будівель і помер у похилому віці 1909 року. За дорученням короля всі свідоцтва жорстокості знищили.
Сьогодні Демократична Республіка Конго — найбагатша на природні ресурси країна у світі. Рівень життя — один із найнижчих, рівень зараження СНІДом перевищує 80%. Нещодавній кривавий період африканських воєн забрав життя приблизно 6 мільйонів осіб. Зараз ресурси країни повністю контролюють іноземні корпорації під егідою миротворчих місій ООН.
«В гумовому задушенні». Леопольд II в образі змії, що обплутала місцевого збирача каучуку
АНТИЕЙДЖМЕДИЦИНА —
виклик ХХІ століття
зазначає лікарка-дієтологиня Центру відновлення здоров’я «Edem Resort Medical & SPA» Валентина Савчак.
Глюкоза та фруктоза в складі десертів і страв запускають процеси пришвидшеного старіння. Особливо цей механізм проявляється, якщо є багато перекусів, переважно солодких, і відсутні повноцінні приймання їжі. Це веде до розвитку чи посилення інсулінорезистентності, набору ваги та зростання метаболічних ризиків. Серед продуктів із високим глікемічним індексом — солодощі, батончики, здобна випічка, солодкі напої, зокрема соки, мед, цукор, варення, фастфуд. Щоби підтримувати молодість, потрібно харчуватися правильною їжею.
Омега-3: жирна риба (лосось містить астаксантин, що покращує еластичність і зволоження шкіри), насіння льону (містить лігнани, які знижують рівень холестерину, цукру й інсуліну в крові).
Овочі: морква, гарбуз і солодка картопля (містять бета-каротин, який захищає від сонячного випромінювання та вільних радикалів, що призводять до старіння шкіри); листяна зелень, болгарський перець, помідори, броколі мають найбільший вміст вітаміну С; активні речовини авокадо знижують рівень запалення і відновлюють пошкодження ДНК. Темний шоколад / какао (поліпшує функцію еластичності бактерій та захищає від сонячного випромінювання).
Зелений чай (містить антиоксиданти — поліфеноли, які борються з діабетом, резистентністю до інсуліну, запаленнями та серцевими захворюваннями; захищають колаген шкіри від сонячного проміння). Для підтримування молодості організму важливий структурований і налагоджений дво- або триразовий раціон без перекусів та інтервальне голодування.
«СФОРМУЙТЕ СВОЄ СЕЗОННЕ МЕНЮ», —
рекомендує шеф-кухарка «зеленої» кухні «Edem Resort Medical & SPA» Христина Федочинська.
Фахівчиня детокс-харчування підкреслює, що насамперед варто звернути увагу на такі показники.
Енергетична цінність продукту (калораж страви) та енергія продукту — вміст вітамінів і мікроелементів. Взаємодія — поєднання сезонних продуктів, які повинні допомагати досягати поставленої цілі: очищення, відновлення, активність. Сезонність продукту та його вплив на циркадні ритми.
У гастрономічній концепції незмінно важливим залишається кількість грамів у кожному прийманні їжі. Для гостей наших медичних програм не комбінуємо більш ніж три-чотири основні продукти.
Приклад страв для одного приймання їжі
1. До основного приймання їжі — десерт на основі ягід і неекзотичних фруктів, щоб не порушувати процес травлення та засвоєння основних страв (80 грамів). 2. Салат із капусти кале або кольрабі, ріпи чи дайкону з великою кількістю зелені (крес-салат, радичио, цикорій). Доповнюємо його горіхом пекан або макадамія, заправляємо скибкою лимона (100 грамів). 3. Якщо віддаєте перевагу білку тваринного походження (птиця вільного вигулу, дика риба, морепродукти), рекомендуємо приправити їх лемонграсом, коренем куркуми, свіжим імбиром, каєнським перцем, що функціонуватимуть як антиоксиданти. Чудовий гарнір — стейк із цвітної капусти чи броколі або ж парова спаржа чи корінь фенхелю (140–160 грамів).
БАЗОВІ ПОРАДИ ДЛЯ АНТИЕЙДЖ-ТЕРАПІЇ
Головний лікар комплексу «Edem Resort Medical & SPA», кандидат медичних наук, академік Європейської академії природничих наук, член наглядової ради Університету Сингулярності (Київ) у галузі експоненційної медицини, міжнародний експерт із питань антиейдж-медицини Олексій Башкірцев відкриває секрети збереження молодості:
1. Варто боротися з хронічними запаленнями в організмі. Раз на пів року контролювати гострі маркери запалення в крові (гомоцистеїн, С-реактивний протеїн високочутливий, загальний аналіз крові). Запалення — найпотужніший тригер передчасного старіння. 2. Регулярно приймати вітаміни та мінерали. Дослідження в царині харчування й хвороб надають нові докази щодо користі постійного вживання БАДів. Вони допомагають покращити пам’ять, знизити рівень холестерину, попереджають проблеми з передміхуровою залозою, послаблюють симптоми менопаузи, знижують запалення й рівень розвитку катаракти. 3. Підтримувати психоемоційний баланс. Це передовсім робота з ментальними практиками: занурення в себе та пошук свого Я, діагностика й нормалізація сну, регулярна фізична активність. 4. Дерматологічно-естетичний і косметологічний блоки — ви повинні подобатися собі у дзеркалі. 5. Постійно спілкуватися з нетоксичними друзями. 6. Слідкувати за балансом води, вологістю та освітленням приміщення, у якому проводите більшість часу. 7. Харчуватися тільки тими продуктами, склад яких бачите, а не про які читаєте.
Якість життя — у наших свідомих руках. Лише завдяки правильному підходу до здоров’я, необхідній кількості вітамінів і мінералів, регулярному чекапу організму і збалансованому харчуванню можна досягти стану «вічної молодості».
TALES
FROM THE ROADS LESS TRAVELLED
Нещодавно видавництво «teNeues» опублікувало книжки нідерландця Пі Артса (Pie Aerts) «Tales from the Roads Less Traveled» і відомого фотографа-мандрівника Міхаеля Поліци (Michael Poliza) «Eyes on Africa».
Пі Артс так описав свою роботу: «Ми живемо в часи непевності та нестабільності. Часи кліматичних змін і зникнення багатьох культур та видів. І помітно, що стаємо дедалі відстороненішими від світу й одне від одного. Як фотограф намагаюся знайти зв’язки між людьми і природою. Лиш відчуваючи їх, стає можливим боротися за цю красу».
Одинокий орікс пересікає пустелю в полудень, Намібія Фото: Pie Aerts Лев із Намібії Фото: Pie Aerts
Намібія Фото: Pie Aerts Контрабанда. Уґанда, озеро Альберт, Національний парк Мерчісон Фото: Pie Aerts
