1919 01 mystetstvo

ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ТИЖНЕВИК УКРАЇНСЬКОЇ СЕКЦІЇ ВСЕУКРЛІТКОМА.

Травень

ч.

1.

року 1919. Київ.

Ñ–

мистецтво Літературно-мистецький тижневик Української Секції Всеукрліткома.

Травень ч. 1. року 1919.

ДРУКАРНЯ «І. І. ЧОКОЛОВ», В . - ЖИ Т О М И Р С Ь К А Ч. 20, КИЇВ. :: :: -

Н а Е л є к т р и д и !і Інтерлюдія.

Оті потвори, оті втілення завірюх Вирушили герої. і смерти й розладу. Чи вони гарні як Агов! в Гезіода, а чи страшні як в Есхиля— Не Адмети, Геракли й Тезеї. однаково Гарпії. Однаково відьми. Не жменька Та зате є в життю й инчі сили. Ні! Світлі. Прекрасні. Щасні, як молодість Івани й Грицьки, Степани й Си­ і вічна творчість. дори і всякого люду багацько. А все О, ви, нереїди, пять десять дочок таки Нерея, внуки Океану, німфи веселі, що аргонавти! з глибин морських на поклик потопель­ І не якогось то золоторунного ба­ ників допомагаєте! рана по тих Колхидах шукати, а нові Уславлені від поетів Амфитріто й світи творити, нові землі знаходити. Фетидо! Веселі дівчата, що їздять гоНові займаншини! лісенькі на дельфінах та трітонах. І не за тридевять земель, а тут таки Вам памятника споружено в хра­ в себе під носом, на своїй рідній землі мах героїв старожитніх. Ви—світлі сили предковічній свою долю кувати. Зате морські. думкою цілі всесвіти обіймати, всі над­ Море бурхливе. бання віків своїми зробити. Корабель без гребел, без щоглів І Море бурхливе. чайм стародавніх. А керма правує: Островів довкола багато ворожих Ліворуч! на шляху. Скель семплегодських. Страш­ Ліворуч! них отих птахів стимфальських. Тамо на обрію ген-ген: верхівля Гарпій! гірські і столиці всесвітні. Сам великий Відьом отих пак, що прудкіш вітру Гефест кує в своїй кузні биків мідянолітають і муки людям завдають і їжи копитих. Сотні сотень героїв з’орють ними поле і засіють драконячими зубами. скибу однімають.

з

-----

Покохають героїв чарівниці—Медеї і з того засіву великого які велетні позростають! Які звитяжці! Але вони не здуватимуть між себе, не сваритимуться як колись. І не вер­ татимуть герої домів і до Колхиди не поїдуть. Нова тепер путь і до инчої мети правує керма загальна. На бурштинові острови! На Елєктриди! Що? Сірени? Дарма. Вже дзуськи. Вже це занадять води своїми сло­ вами улесливими та зрадливими. Своїми співами принадними. Годі. Минулося. Вже вчені. Вже на все ваше нам— позакладало. Одісеї новітні вбережуть своїх подорожних. І муситимуть сучасні сірени так само кинутись у море й остовпіти, у скели повернутися. .… Гей, ви! Орфеї! Бояни! Скальди! Кобзарі! Хист свій показуйте, захищайте по­ дорожніх од солодких, отрутних, при­

надних пісень сірен старого життя, сірен погребного плачу й жалю за тим, що минуло, шо доживає вік, що засуджено на загибель. А ну-те-ну! Утніть нової! Фетідо й Нереїди—проведіть кора­ бель нових аргонавтів через Сцілю й Харібду сучасносте! На приструнках рідних кобз за­ грайте. До самої глибини душі народньої промовляйте. Серця звеселіте! Приходьте! Чекають на вас! Шукають вас. Зложіть нові епопеї нової боротьби. Нові казки й легенди. Виходьте геть з кімнат під небо блакітне, під сонце золоте. Червоні за­ грави на небі! Дерева вибруньковуються! — Весна!.. Есхіли, Софокли, Евмени, Пізандри, Флаки й Піндари! Хто там ще? Заводьте, заспівуйте веснянки. Укладайте новітні гімни піфійські. Про те, як нові аргонавти та їхали. На бурштинові острови на Елєктриди! В. Коряк.

ВАС. АЛЕШКО. К р а с о л ьки. Огнисте серце красольки Пробили громострільні ляки. Д над ними червоні парасольки Розгорнули тонкостеблі маки. В маках росквітли жала Д в красольках— терпкий дим.

— Ти на серце сонцем впала— З сонцем впали: стріли, грім, Заквітчаний громом, стрілами, Я— красолька з огнистих тканин, Що зросла під червоними крилами. Під диханням отрутних краплин. Огнисте серце красольки Пробили громострільни ляки. Д над ними червоні парасольки Розгорнули тонкостеблі маки.

За д а л е к о ю . Душа б’є молодими соками.— Червоним вином горить І в мріях за далекою, синеокою, Співами ШЛЯХ ЗОЛОТИТЬ: — За синіми, синіми смугами, За квітчастими межами нив, Сонце золото кидає дугами— Сонцем в серці поляже мій спів. Душа б’є білими крилами.— В відблисках щастя тремтить. І в снах за далекою, милою, Мріями шлях ЗОЛОТИТЬ: — За синіми, синіми смугами, За квітчастими плесами нив, Сонце золото кидає дугами— Сонцем в серці поляже мій спів.

КЛИМ ПОЛІЩУК. Стальовий мяз життя. Рішучий, дивний бій. Конає небуття В початку Третіх дій… Дратує мізок гнів.— Трівожить серце крик.— Темніє світ богів.— Пророчить наш язик: Щ е станем над людьми, Як блисне крик огнем, Я зараз .ми" не ,м и ‘ , Складаєм зміст поем…

Хвилюймо духом дух, Воюймо меч мечем.— Доволі чуйний слух Разити злим плачем!.. В розгнузданій весні Завихрилось .тепер“ , Вітає ясні дні Бунтарний Робеспєр. Повільним кроком в крок Прямує, наче тінь, Червоний наш пророк В огнисту далечінь…

5

■ ■. '==

МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО.

То в. С о н ц е . Ревфутпоема.

Вступ. Розгубилися напередодні великих свят Розірвали люди І може ніколи, ніколи не простять Ображені груди,— Стомлені на передодні залізних свят.

1 сказали, що ніхто не винний І промовили всім душам і всім серцям. Неминучого руху ніхто не спинить 1 ніхто не помітить ям — і ніхто, і ніхто, і ніхто Не захоче лягать посеред дороги І кождий жаліє своє пальто, І кождий обмацує свої ноги. Не збивайтесь зі шляху, Бо не хочеться думать Бо ми заплутаєм ось,— Не відходьте, не розбігайтесь Всі разом — Душі в спільне змаганнє. Не збивайтесь, не росходьтесь по манівцях Бо ми заплутаємось і не зійдемось І загубим зорю. Зорі владаю ть— Засвічені нами Зорі в димну ніч Підпалену нами,— Загине, хто відірветься Пропаде, хто втеряє ногу Не пристане, хто загубить пульс.

1 скільки вас, блідих і ніжних Що довіряють Сатурну Хто сполучив з душею сатурновий знак, Околені, Розгублені без мети Відбилися від шляху Піддалися ґіпнозній силі,— Стомились, обезуміли без майбутнього.

Маніфест. Марш. Розносить буря всесвітній пож ар. Хитаються будови, корчиться світ. Там, де пройшли, вже н ем ає хмар, І сходять червоні зорі над сутінками віт. І блисне сліпуче сонце, і запалаю ть міста і села, І зворухнуться серця одверті у золотому огні. Приходьте до нас, у кого обличчя веселі,. Хто життя не шкодує у червоній борні! Темні сили рідіють. Заж енем їх у нори! Розіпнемо на стінах, хто коритись не міг! Хай покриють всю землю червоні прапори— Лише той веселий, хто світ переміг!

І. Схвилювалось синє море до дна. Пішов галас по всій землі. Хто каже, що надходе весна 1 зашелестів молодий ліс. Схвилювалося море до дна. Пішли грюки по всій землі. Цього року буде рання весна І вода затопить ліс. І І І І

здрігнуться віки до дна. прорветься огонь з землі. освітле нетри весна. захитає буря ліс.

Розітнеться підземний грюк Здійметься порох з ним Затріпоче міліоном рук Загуркоче пеклом рим.

Розгойдає сліпучий крик Замигоче блідим огнем І побачуть, що хтось вж е зник І зажадають стальних поем. Але стримать той гук не міг Одноротий шалений вий І залоскоче над містом сміх 1 відгукнеться безж ал ьн е—бий. Загуде із ночі. Рявкне переляканим вибухом. Місто витріщить очі. Сколихнеться глибоко. Обтягується червоним. «Хай живе революція!» Тягнеться підбита ворона По Прорізній улиці. Б перший такт не попали — Загули хто куди Але всі пізнали «Інтернаціоналю» мотив. Буржуй на дорозі на біду. «Смерть контр-революції!» З великим червоним бантом сказав: «Завсігди Ми за революцію». Буде ж алітися хто не повіре— Можна йому п оказать на плякат. Очевидно Хтось буде пити за нову віру А хто буде плакать. Пролетів грузовий з симетрією баг'нетів Закахикали від бензинодиму.

1 підкреслили: з буржуя ми зробимо котлету: Нічого панькатися з ними. Перетягли через всю улицю І задерли голови — Подивись, каж уть, як здорово І в очі не мулить. А як буде вночі! Ге-е! Це тобі не «Заіоп сГАгі», Тут і не пахне пасажем. Просто тобі снопом як ударе, Ніби між очі кулаком, скаж ем. От тобі й мистецтво! Музу стягли, Крутнули разиків зо-два.

7

Бож кались: що за рвецтво, Що за хулігани, неуцтво І прочі слова. А ж тут справа не в тому! Хоч умірай, хлопче— Н емає ж иття конче, Не розсипайся золотом. Ну й перетягли ж! О т ж е й постарались! Віник обмокнули в ф арбу Пообмотували лихтарі І наказали: « С в я т о». І було дійсно (свято). Ну й ж е ж а-а-а!..

II. Переходили засніженим бруком У відтінках каламутних хмар Небо гнівалось, земля відповідала грюком 1 гупав черговий удар. Червоними язиками роскидалася мрія Кождий крок відмінювався фільмами міні­ атюр Всі поспішають до залізного змія Всі благословляють вокзальний мур. М етушилися заклопотані натовпи В шуканні невідомих доріг, Підпирали навхрест телеграф ні стовби Бетонний ріг. А потім подавали потяг Загули паровози Гамір зливавсь у руйнуючі погрози І було сухо в роті Сіріли фіг'ури в рухаючім барельєфі Гуділи вигуки і затрівожені дзвінки …Валялась під ногами брошурка Тефі …Д ва ешелони вж е рушили за Київ! Було небеспечно на бушуючім пероні Геть хто без діла Зливаю ться сірени в ухаючім стоні А по той бік гуркоче автомобіль. І ще один ранок. На небі було написано: «Встань». Хтось тикав пальцем на спис І захопив обранець. >

Виліз замурзаний Крутнув рушницею І попав у пузо. М асло с паляницею. «Советская Типография»! Оперний Театр! Винесли заколотого граф а 1 останню звістку с Татр. Небо душить місто пасмами похмурими, Улиці здрігуються захватом випадкових драм. Пробіг гуркітно автомобіль навантажений літературою Н азустріч завойованим дням. С аме час як виходить вечірня Газета Хлопчаки розбігаються з вигуками «кому­ нар» Починаються перші рав вечірнього менуета Ворушиться світлотінями мокрий тротуар. Улиці розбігаються огневими хвилями В тремтячих іскорках залізного попурі І здрігається небо зачарованими крилами У -такт затурбованій грі. С тікає вода по трамвайних рельсах, Д ень зупиняє ходу. Все перечули, ждуть останньої версії І розгукнув: іду! С лава Богу! (О тримав ляпаса) — Загубив останню змогу Всі очі випас. Вечірня ґазета! Одгукнулось по всіх кутках 1 затріпотіло серце поета 1 просвітлішав жах. Вечірня Газета! Як там О деса? Хочеться дредноутового перуета Після заш тореної меси. Осліпли великі улиці Стікає вода при лихтарях. Немає місця муці Заким чутно—гряк, —Гряк! Д ихає ніч знакомим вітром Після сонечного дня.

Всміхнувсь Хрещатик тогорічним привітом Росстебнув пальто і капелюх здійняв. З ав тр а день прокинеться і приголубить усе росхрістане— Усе хлопьяче і молоде — Омайнрідене, омонтекрістене — Ранком весняним по улиці йде. І роскаж е зустрічним паннам Про дихання вечірніх рим Здивує вічнознакомим і вічнонежданим Захвилю є в арпеджах гри. ПІ. Сміливим рухом Видряпались по бруку І потухли, 1 повисли руки. Відпочивають на рівному місці Усе висить на своїх гвіздках На небі місяць, Електрика в лихтарях. Ж дуть з-за рогу залізних коней Іскор від камня, А\оже ще блисне багрово-червоне В очах неминучим стане , І переконає неймовірних Заким ніч потухне Про субстанціональність металю і гамірний Рух. Випливали сизі дими з-за міста Вквітчались оранжевими стьож ками Переливались вилиском намиста 1 мінялись казками. На небі ювилей Тараса Ш евченка На сході висовують сліпучий плякат 1 шумлять людські віти — — енко — енко — енко І крутивсь скаж ено й бестолково світовий циферблят. Уже зійшло. Уже день. Брязнуло перше без слів А потім — Дззе-нь! На пляцу трибуна. =. 8

Всі, всі до центру! З а р а з повезуть труни На цвинтарь. Глянь, хто може! Хто не міг, сховався. «Боже, боже» З льоху озвавсь. Червоне! Червоне! Червоне! Сонцеві перше слово! Голова у мідь дзвоне! Не треба розмов!

1 заговорив тов. Сонце. «Сніг уже ростає. Треба тачок конче». І хтось відгукнув: «Є» Аень був дуже пекучий. Ждали вечора. Піт котився з натовпеної бучі Закликали ф ельдш ера 1 просили води. Руділи й мерхнули високі плечі І благали: Прийди! І прийшов вечір. Зостався оден на пляцу Біля Мійської Думи.

1 шептав без плачу В задумі: Це ж тимчасово. А далі? — Візьме останній слово — Ну і що ж?

— Ціаністий калі. ? Зле. Зовсім спокійно! ? Залишиться довічно мале ? Ритмично і мельодійно Фі. Це ж тільки епоха. Тема: Міф і Блоха. Залишивсь оден на трибуні. Місяць був високо над будинками.

9

Вже позлітали на небо дурні. Спостерігав на шпиньках. Але ж була ніч. Уже полягали спать. Ворушиться слизький брук. Відпочивають на рівному місці. Усе висить на своїх гвіздках. На небі місяць Електрика в лихтарях.

IV. Виводили армію з міста Щодня зникали непомітно Опустіли улиці — На фронті. Б ез вигуків і без парадів Ніби буденно (Невже кінець)? Лязгали грузовики Тріскали машини Шини Тротуари натовпом Праворуч (Ліворуч) Плякати на вітринах ' (Гідра контр-революції) Маг'азіни взяті на учот Бігали собаки, Крутили хвостами біля каф е, Гнались за двохповерховими автомобілями А я На розі Фундуклеївської й Володимирської Росставив свій мольберт Виринув оден с паштетної 1 кинув: — Прозаїк.

1 другий: — Зрадник. Торкнув мимохідь Здійняв капелюха 1 сказав: — Романтик. Сіпнула за рукав: — Милий. Вийшов з воріт редакції, (Портфелем) Застібую чи пальто Призирнув: — Ліберал.

І гукав газетчик Обірваним чоботом: — Розум ієте — Розчинили фронт — Розірвали — Розігнали розумієте військо — З а Київ — Привезли свіжої літератури. От це гаразд! Розділились між двох ідей, Переплутались в традиціях, Оден кричав: я ґеній 1 робив ґеніяльну репетіцію — Згадував Японське М оре, — Тигрову Батарею , — О зеро Ж овтих Лілій — 1 Чін-да-лаз. Сховавсь під ворота Повертаючись з «Молодого Театру» Як би спастись від кулі — — Це не я Я затрим ався з Лесом Курбасом, Потім нас догнав М арко 1 стукали кулаками, Дивились афіш у Маніфестація А доки що: Як би дістатися до-дому (Гоголівська ул.). Ие буду обертатися з «вибачте» Застерігав лівий поет Ви мене прочитать доклад покличте М арка «Баґнет» Завш е можна знайти в Клюбі Д ивіться—плякатить афіш а У мене чоботи грубі 1 є воші в чубі. Ч ас злішай Ч ас не жде Попадай у-ногу Завтраш ній день Не зваж ай на осторогу Небо лоскутками завішай Землю гуком утопимо Д зз-е-ень Ч ас злішай Викрив брови строго

Ч ас не жде Попадай в ногу День Дзень! Як би до моря? Зібрать думки До купи. Нерви хорі Голос хрипкий Очима лупаю. Роздягнусь біля Хмельницького, Покажу всім Що в мене красиве тіло Небо надушило низько . Ззім Д ва оселедці сміливо. Продиралось фіолетове сонце між ногами Плутались проміні, Верещав мотоцікл—не стежив. Роскидавсь теплими струйками вітер (Весна) Поскидали зайве Сукні просвічують Прогулятись вийшов. Ах, кавярні зачинені Сьогодні громадське свято Але зате увечері концерт Собінова О ратор Затонський. Потухали шибки на четвертому поверсі Сірішав брук — Оранжевими плямами повисли лихтарі.

V. С тояв—на д-вечір було — Водив пальцем по небі Поет. Газета в одній руці Ш ептав: «Десь далеко димарі ескадр». Притуливсь до кіоска Натовп дививсь Ш ептав: «Десь далеко димарі ескадр С пасмами диму». Хотілось пожежі страшною загравою Надходила спокійна ніч.

«Десь далеко димарі ескадр С пасмами диму— Плавають на Чорному Морі». Водив пальцем по небі поет, Шептав: «Забризкать водою блиски Огневої ватри, Знищить, Розбить». Насувалась ніч. «Море з землі посувається до берегів». Водив пальцем по небі поет Шептав: «Десь далеко димарі ескадр». Зігнутий оповідає сучасну історію На розі двох пустельних улиць лихтарь. Світиться Хрест на покинутім соборі, Благає знищенно: прийди, вдарь. Зникли зорі на помутнівшім небі, Прищулився бог в жаданні людських містер. Але озвалась улиця категоричним «не треба» І бог схилився на тумбу і вмер. Плакав вітер дориваючись с поля: Мені Бога жаль. Розігнав тіни самотний вистріл с пістоля І нагадав про камінь і сталь. Россміялись силуети на темних конях Хтось запізнілий подумав, що мираж. Здавалось, що перед ранком ще в мідь задзвонять Але всі мрії розігнав центральний гараж .

11

Вискочили, Загули світанком, Зашипіли крізь сизий дим. Зникли силуети, тіни, фіранки, П рокидається місто, повне залізних рим. Кричали в-голос— Камінь Бетон Зал ізо — — — Всесвіт Всесвіт Сталева людина Огненним серцем Єдиний владарь Плянети пан Блискавками руці Дротом мередіанним Броневому автомобілі — Ворога!

— Ворога!. Кам’яниці Залізо Чорному димі Відблисками вибуху Тріскають дзвенять Ланцюги Падають Стовби Гнуться залізні — 1 станув зачарований на сході — Будинок на червоному фоні — Окреслений виразно й гордо Перший будинок нового світу.

ВОЛОДИМИР ЯРОШЕНКО. І. На ясні зорі, на тихі води, На срібні, чисті хвилі Прослалась сажа і дим заводів, Здіймають порох автомобілі 1 в пульсі міста б’є булавою В панель блискучу пан нівелят: Упершись в небо головою Порвавши звичай кутків і хат. Будинків камінь і камню гори Ростяли степу цітадель І скелі й гори розмило море І з моря в море проповз тунель. Я крот ізвічний зарився в землю, Де бракне світла, лиш вохкий дим: Довбає вуглю нерівну стелю, Щ е недоторкану ніким. Рішає прабатьків ділему Скупчившись новий троглодіт Ядепт машини і сістеми І Прометей і Демокріт. Іхтіозавр і архиптерикс В пенсне, кепі— пів— звір, пів— птах Електрокрила птиця Фенікс, Щ о хоче взнати неба фах.

На ясні зорі, на тихі води Посипавсь попіл, спустивсь туман Другої цілі, другої вроди— Другої Меки, другий Коран. І… як на таблицях всесвіту Писалась світу фатальна путь, То непривітний без привіту Мій край, о Боже, не забудь!

*

II. На тихих водах, на ясних зорях На моїй нені— Україні, Де в небо вітять ясокорі Мов ручить матері дитина — В степах широких вже кінь не грає І гострооких орлів немає. Подвійні вьються в степах гадюки Шляхи залізні і дальні звуки Якогось свисту, чиїгось зойку Звук стопудовий, велетня сойки. І збудувались міста великі Многокраїнні, многоязикі— В них люд тісниться в підвалах темних В палацах світлих роскошує… їх дальших нових путів таємних Мій зір не баче. Мій ум не знає. Чуття не чує.

12

Анатоль Петрицький. Молодий майстер, учень Кричевського, який займає одно з перших місць в українському малярстві, А. Пе­ трицький, майже одинокий знавець українського народнього малярства і в інтерпретуванні національної стихії модерними засобами не має собі суперників. Тонкий артист (декоратор], він дав прекрасні зразки декоратив­ ного малярства в Київському театрі інтермедії, а за останній рік в «Молодому Театрі». Його декорації до «Царя Едіпа», «Горе Брехунові», «Вертепу», витримані в лише йому властивих формах. А. Петрицький почуває фарбу, і гармонування його кольористих плям чарує око, а творча фантазія переносить глядача через вічність до сучасного. Цікаві його ескізи костюмів до балєтних по становок Мордкіна, а також декорації до них. А. Пе­ трицький безумовно найцікавіша фігура в сучасному українському малярстві, а його молодість лише доводить що ще довгий шлях перед ним.

Ма л. Н. В і л я й.

красне письменство ГОРДІЙ ЮРИЧ.

Рефлекси. Чорно-оксамитні рядна непросвітної но­ чі. Беззоряної. Червоними блискавками рясно гаптовані. Пеленою жалібною по землі сте­ лються, високо-далеко під місяцем почеплені. Небо геть затуляють укривалом бездонночорним. Червоними блискавками суціль гап­ тованими. Не займай, не зачипай чорних завіс ру­ кою своєю необережною… Не руш їх! Не розсувай… По за ними жагуча таємниця, по за ни­ ми погрозливо-небезпечна мара. Моторошнозваблива красуня. Кереєю - пожежою червоною затушко­ вана. Серпанками жалібними уквітчана. Не дивись в обличчя її смертнобліде! Не зглядайся з очима її—чорними прирвами! Вони зниіцуть свідомість твою, як порохно, спалють розум твій.

13

І будеш відтоді—довіку невільником всепокірним безмежно-владної Помсти. Роси, роси… Роси самоцвіти вкривають трави униклі, обнизують квіти поталовані. А стебла їх знівечені попереплутувана шалом та люттю безкрайною. Божевільною безтямою, що шукала жер­ тви собі й не знайшла. І тому стоптала під ноги собі зела й первоцвіти… Роси ті—сльози. Сльози надій змарнованих, сподіваннів незбутних. Скривдженого жадання. Над луками зрошеними віється й захлано згрібає ті самоцвіти холодний Роспач.

Перелітають білі метелики. У березі ди­ тина їх спостерігає. Неохота вганяти за ни­ ми. Сидить собі, у піску порпається, байду­ жими очима водить. Камінцями перекидає. Білі метелики шамотять крилятами. Біді метелики метушаться. Навзаводи кидаються з грудки на стеблину, з травини на искри соняшні, що мерехтять у воді. Немов цвітом опалим сиплють. Замисленій дитині кучері зачіпають, що­ ки. Жартують. З півдня легіт війнув. Білі метелики до дитини хмарою гор­ нуться. Уста їй розімкнулись і росцвів на їх вперше Усміх.

Край вікна постать дівоча журна Чоло, хмурне й важке рукою підтримує Гей, весно, де ти?… Разом шибки росхиляє присмиком. Зір скорботний в далечінь затоплює. їй ввижається. Щебетання несміливе коли не коли споміж дерев вирветься… Далечінь таємна мовчить. Непрозорі ту­ мани її коливають. Серце турботно дослухає, чуйно-чуйно. Йому причувається. На сході зоряниця рожевіє, блискави­ цями присвічує. Відновленого майбутнього віщує Прочуття.

М. ЛЕБЕДИНЕЦЬ. С п о л о х . Плазує чутка. Уперто неокреслена. Наїжачено сто­ рожка. Клацне над вухом сухим пострілом руш­ ниці. А вже за крок—бухає з гармати. Метка, як куля. Нестримна, як повінь. Всіх ранить і всіх захлинає. Де? Хто? Звідкіля? Не каже. Лише натякливо хилить червоні стяги. Чорновіє й пахне знайомим трьохцвітом. Гупає чобітьми по безхрестих персах. Розбиває об мури дитячі голови. З п’ятих поверхів скидає старців. Сніжить вулицю випущеним піррям. Ріже. Б’є. Руйнує. Дико і люто верещить. Почалось знизу. Вже ближче. Вже під­ ходить. Вже тут. Підняло руку. Занесло но­ жаку. Націлило в серце. Стій! Не тікай! Куди? Не кидай! Стій!—може чутка? Може правда! Гарчить по застумах затайлива кинда. Може правда, шамчить по базарах шушеребна шушваль. Тікає вулиця. Порожніє бульвар. Мертво спить місто. Зливає з стінами свою тінь звіряче зі­ гнута постать.

Обмацує руками білий світ і не бачить сонця: Тікає! Панично торохтить по брукові візник. І гатить божевільно по запалих конячих ребрах пужалном. Грюкотить засовами двірник і ніяк не замкне дверей. А там — біля запертих — збилася купка людей й безпорадно топчеться біля залізного спасения. Не знають як відчинити, бо забули про галасливий дзвінок. Невільник обовязку— роговий міліціо­ нер,—як підстрелений птах, стрибає на місці й безладно тикає рушницею у байдужу хмару. Промайнув скаженим гальопом невмілий верхівець, губить шапку і цілить до кожної жмучкої до стіни постаті. Ця падає лицем на асфальт і щось дике гарчить до землі. А він женеться, чи женуть його бор­ сання шальги огневої, далі, далі. Стійте, стійте всі!—може неправда! Може чутка сама себе злякалась і сама себе знищила. Он кружкома вже стоїть коло відозви очамріла одчайдушність і ковтає -холодну розшифрованість. Щимки тіснявого сказу розходяться.

14

ІГНАТІЙ МИХАЙЛИН. М і с т о . (Шкіц).

Кохаю тебе, велике камінне місто! Весь шал і запал моєї юнацької криштальової любови безоглядно віддав я тобі, стихіє міста. Ось прагну обняти палко тебе, упитись твоїми контрастами, забутись у вирові твого життя, що невпинно клекоче, як каламутний бурун оскаженілих вод, що несподівано вино­ сить на недосяжну височінь і неощадно тро­ щить в тріски, як розбурхане море свої кораблі. Ось хочу я розіп’ятися останнім своїм поцілунком над твоїм велитенським комашником, щоб зрозуміти його, влити отруту людського розумовання і примусити тебе пере­ скочити через себе, оголений, смердячий, за­ пашний пишний, але вічно напружений, зденервований вавілон сучасности. Як би хотів я пережити всі дрібниці твоєї надприродної дізгармонії, перейти з самих верхів аж до чорних незримих глибин твого лябірінту, щоб охопити твоє божевілля, щоб стати тобою, мій вистражданий, укоха­ ний одвічний шукачу! Ось дивлюся жагуче на тебе, як на свого улюбленця, дивлюся весь час не переставаючи, не маючи змоги відірвати свого зачарованого погляду від твоїх велетенських камяниць, від блискучих ресторацій, фойє театрів, від метушливих вулиць з сірими натовпами лю­ дей, від брудних задвірків, обшарпаних хлоп­ чаків, старців і старчих, таємничих бульварів, занедбаних, незадоволених, консервативних церков, згвалтованих вокзалів і пристанів, похмурих комашників—заводів-глитаїв, від ро­ бітниць і робітників, панянок і панів… Стежу за тобою з одвічно напруженими нервами, не можу залишитись без тебе, відби­ ваю в собі всі найменьші зміни твого життя. Кохаю тебе, велике камінне місто! Поважне і сиве як старий дідуган, місто, здавалося застигло в тьмі морозної зімової ночі Коли з ясно освітлених театрів і кавярнів зникали останні постаті людей і пога15 =

сали вогні в останніх вікнах, будівлі міста починали жити. Вони сходились, радились і наводили порядки у себе в місті. На розі великих вулиць дві камяниці, пишаючись під білим сніговим серпанком, розповідали одна одній про події минулого дня у людей. Товстий будинок-банк, проходячи мимо, ввіч­ ливо їм уклонився, доторкнувшись до свого блискучого білого ціліндру, але призирливо відвернувся від поганенької, старенької хатки, що простягши руку жебрачила на вулиці. Віла-дача вкупі з палацом-графа пронеслись верхи на мійському манежі за місто, а цер­ ковця, побачивши їх, молитовно зашепотіла і прискорено захрестилась. Будівлі околиць здебільшого нудьгували, иноді палили люль­ ки, пускаючи з своїх димарів поганенький дим та спльовуючи в бік. Заводи й фабрики витягти вгору свої руки-димарі загрожували кулаками чорному північному небосхилові, иноді посилаючи йому голосні прокльони. МІСТО жило своїм ос обливим, інтензивним життям, а коли на світанку починали пору­ шитись люде, кожен з будинків знову ставав на своє місце і німів.

І ніхто з людей не знав про це життя міста,—таке значне і повне змісту. А через те що не знав, не розумів міста, не закоху­ вавсь у нього. В руїнах місто?! Велич їх непереможно вабить тебе… З божевільними палаючими очима біжу я по зруйнованих вулицях, спотикаючись на зламах каміння, гарячково перестрибую через трупи й зволоки, забігаю в розбиті, запорохнявілі, й порожні будинки без шиб у вік­ нах, з висадженими дверима, поламаними меб­ лями і розграбованими, розкиданими речами… Радісно свищу собакам, що обгризають щось на смітниках бувших мійських скверів. Був грохіт, тремтіння, зойк і жах. На брукові розсипалась суха, сіро-вапниста кров міста, на тротуарах брязчали шкляні сльози вікон-очей.

Я святкую свою перемогу над собою й над містом.

— Ти, одвічний глитаю, людожере не будеш більше вливати отруту в мій мозок, не будеш знесилювати мене своїми контра­ стами, висмоктувати кров, затьмарувати памороки…

— Твої гноми—трамваї лежать побиті, твої нерви дроти—порвані,} вода не ціркулює по водогонах, пащі фабрик і заводів роздерті, труби повалені, машини попсовані, твій сатанськлй апарат зруйнований…

— Ти мертвий, ти—руїна!! Драпаючись по камінням, я зібрався на хаотичну купу зломів велетня—будинку і го­ лосно вигукнув вислів свого вдоволення, за­ грожуючи комусь в просторінь міцно стисну­ тим кулаком. Наді мною розіп’ялось блакитне небо, тепле й ласкаве, і луна ойкала в порожніх вулицях.

— Ти бачиш, одвічне, — звернувсь я до неба: — перед тобою руїни! Ми перемогли місто! Святкуй зі мною нашу перемогу! Те­ пер ми можемо будувати своє життя вільне від отрути міста! Я ,не міг угамувати своєї буйної ра­ дости, і вона невпинно несла мене вихром

вздовж порожніх зруйнованих вулиць. Я не міг одірватись від великих руїн, я не міг зрозуміти їх, я жагуче ненавидів їх, ненави­ дів місто. Моя викохана ненависть вибухла водоспадом, я вже не боявся міста, я упи­ вався насолодою руїн свого ворога. Ноги мені підламувались від утоми, кров стугоніла в висках, а я все носився як вітер по великих мертвих руїнах. Наді мною спустилась ніч, темні вули­ ці рівчаки лякали мене своїми довічними таємницями, верхівлі камяниць губилися десь вгорі і зливались з чорним небосхилом. Я відчув, як поволі охопив мене одчай, і свідомість того, що я не можу облишити міста, що умру я без нього, запалювала мій мозок огнем божевілля. Над ранок я вже не міг ходити і пов­ зав від одної до другої зруйнованої будівлі, і всі сльози роспуки були вже виплакані. Я умірав разом з смертю міста, разом з тихим заходом дня. Я зібрався на самий ви­ сокий пункт, що панував над околицями, і погасаючими очима впився в зруйноване місто. Мій мозок уже туманів, мій останній оддих глузливо підхопив отруйний вітер руїн і мої останні слова прошепотів я нечутно: — Кохаю тебе, велике камінне місто…

МАРІЯ ЕБНЕР-ЕШЕНБАХ.

Прометей. З німецької.

Коли по тяжких муках розкутий Про­ метей станув перед володарем світа, цей при­ няв його ласкаво і дозволив йому відтоді жити враз з богами. Одначе присяга Зевеса, що Титан повинен бути вічно прикованим до Кавказу, не сміла бути зломана, мусів Прометей носити на руці перстень, в якому був вложений камінчик зі скали, на котрій він терпів свої муки. З усмішкою приняв він легкий дарунок:—ніяке вже страждання тіль­ ки ще символ його. Та тягар, з початку ледви відчутий, з дня на день ставав тяжчим і вкінці давив його так сильно, як колись залізні ланцюги Вулькана.

Прометей сидів на раді богів, а вони слухали спів мудрости, що плили з уст його. Пошана і любов окружали його; з безсмерт­ ними жив він в країні волі, світла, краси. Та як лиш глянув на перстень—знова лежить він прикований до скелі, а над його головою шумить лютий удар крил, знова чує хват пазурів вірла й жорстоке довбання клю­ вом в своїм тілі. І закликав Титан до володаря світа: „О, безсильний боже, ти тільки знаєш ласку робить, а не біль втишати. Спомин на мою ганебну кару погорджує твоєю ласкою“. Перекл. П.— Т.

16

( Л і е є в і ф а р б и ).

^матоль Петрицький. Декоративне пано.

ЛЕСЬ КУРБАС.

На г р а н і . (Про Молодий Театр).

Сучасне театральне мистецтво має на собі всі познаки старіння, смертні епігонізму. Безкровне і вяде, переживаюче старі традиції, розумове і бліде, без волі до життя, без відваги і темпераменту. Молодий театр на Україні з’явився першим протестом проти такого стану і носить в собі всі сімптоми нового, самостійного шукання, нової волі. Його викинуло на поверхню свою саме життя, момент перестрою світогляду нашого грома­ дянства, і на мій погляд викинули його ці дрімучі сили творчих перспектив, яких так повна (ах, як повна!) багатогранна душа на­ шого народу. В появі Мол. Т. (з огляду на абсолютний брак конкурентів, зважуюсь це сказати], закричала українська воля до форми. Український тип, дякуючи зичливим, прихиль­ ним сусідам, проявив досі своє відчування в довгому етапі, часто талановитого, доволі ви­ сокого культурою, та недалекого культур­ ністю, романтично-побутового театру. Тепер вимагає він свойого проявлення, своєї формотворчости у новій своїй концепції, якої рями не хочуть обмежувати себе темами рід­ ного села і старини, котра почуває себе у звязку із всесвітніми висотами здобутків і сумнівів. Викинуло нас життя досить бурно, для сліпих несподівано, для патентованних, всіми Київськими базарами і клюбами признаних „велитів“,-крайно небажано. Авторітетні „вер­ хи“ культурні зустріли нас досить холодно і зневажливо (учні!), спочатку не ставили ні­ яких перешкод, про око людське субсідію не­ величку дали, але де далі, почуваючи в нас очевидно небезпечну конкуренцію для своїх театральних формацій, чимраз більше вороже і загострено. Процес, котрого першим голос­ ним етапом була відома наша відозва до гро­ мадянства при кінці минулого сезону, ентузіястичний відгук серед молоді і дуже при­ хильний серед діячів кооперації. Купували наші паї і кооперативи сільські, і союзи, і Просвіти, і поодинокі селяне, дрібні міністерсь­ кі урядовці, і студенти, робітники і гімна-

зісти. І ще більше дали вони нам моральної піддержки фактом свого відношення до на­ шого завзяття. Матеріяльно дали змогу по­ чати сезон. Відносини з культурними верхами і з товаришами по професії між тим ставали чимраз гірші. Особливо з останніми. їхня неприязнь, що мала змогу показатися осо­ бливо на спільних зборах проф. спілки,—чим раз менше звязувала себе в формах виявлення і довела до того, що після ряду мітінгових промов, серед некультурного і досить не то­ вариського стукоту і оплесків більшої ча­ стини зборів, артисти М. Театру були зму­ шені покинути зібрання проф. спілки, щоб ніколи вже туди не повернутися (чим викли­ кали велике і не масковане задоволення більшосте). За минулі два сезони (політично дуже бурхливі, спиняючі безгрошевєм, дорожнечою, воєнним станом і стріляниною,—плянову ро­ боту) Мол. Т. хоч і далеко не те дав, що міг-би дати і що хотів, та всеж на місці не стояв. Бо М. Т. живий і іменно „молодий". Мінялася постепенно його фізіономія у чер­ гуванні премієр, мінявся світогляд, метод, внутрішня організація. Коли завжди стоїш тільки на своїх ногах, то досвід приходить багато легше і швидче, чим коли йдеш на по­ воді „досвідченого вчителя“. Багато,—одначе, із первісних вірувань нашої групи остались для нас і досі правдою, котру життя тільки підтвердило. Ми заявили мабуть перші на Україні з посеред акторського, зарозумілого і само­ закоханого середовища, що найгірша пере­ шкода мистецтва в театрі це т. зв. готовий актор, професіонал. Щ о це таке? Це в біль­ шосте рутина, нахабна, зарозуміла, сліпа, недалека, нетворча. Копія копії. Сосуд традицій. ГІерекровлене вухо, що прислухається трівожно і жа­ дібно до оплесків. Маленька душа,—хвора на рецензії. Те,—що поборював успішно Моск. Худ. театр, що більш правильно поборює Таїров у Камерному. Бо як-би не були, на

к погляд, і неправильними шляхи згаданих груп, одно від них зостанеться: актори, що пройшли через горнило сміливо - творчої, глибокої роботи. Що рвали традицію. Що близче стояли до тайного, абсолютного „я“ людськости, не одділені од нього наносним, культурницьким, традиційним, осліплюючим, не даючим росправити крила і свобідно скрикнуть фарбами безпосереднього, повного відчування. Можна поклонятися перед наївноталановитими, наївно творячими линвоскоками балагану. Але де вони? Даремне звалю­ вати всю вину за упадок театрального те­ атру на суч. репертуар і інтелігентську руку,— що душить свободу наївного. Поява театру режисера і за кордоном і у нас на Україні свідчить тільки про те, що форма життя кінця останнього століття,—задушила актора. Бо верх бере той,—хто сильнійший. А сильнійшим, більш розвитим, богатшим можливостями показав себе іменно режисер. Розумію: в останні часи. Розумію: не мусить так бути зав­ жди і скрізь у прекрасному прийдешньому. Тому Мол. Театр інстинктово і свідомо одкидає від себе часто і талановитих, але т. зв. „готових“ акторів. Приймає їх постільки, поскільки вони по душевному складові мо­ лоді і свіжі, поскільки готові приняти всяку орігінальну навіть екстраваганцію, як що вона тільки зроджена із безпосереднього і щирого відчування. Молодий але талановитий матеріял, з волею приймати і творити незачеплений блістками признаного, не насичений ста­ рими, професіональними критеріями—це най. більше бажана поява в складі М. Т. Ми переконалися, що це, що вміють вони, ми теж уміємо і можемо давати. Одначе це не мистецтво. Як не мистецтво, рішуче не мистецтво увесь майже сучасний театр. Лю­ бителі теж часто грають „як справжні арти­ сти“. Бо для цього „мистецтва“ потрібно тільки трохи підготовки, (або й ні), трохи звички до сцени, і уміння наслідувати.

Per aspera ad astra. Пізнати треба всю глибину, тайни і рацію своєї техніки, розгля­ нутися в своїх можливостях, вишколити тіло, поширити й поглибити своє світовідчування постійною близкістю до других мистецтв, культивувати розуміннє. Коли прирівняти, що

відповідно зроблено у других ділянках ми­ стецтва, у поезії, малярстві, музиці—стає со­ ромно і боляче за своє любиме йистедтво, за це „мистецтво мистецтв“, за цю незаволочену і незасіяну ниву. Про це писалося досить широко у на­ шому скромному „маніфесті“, який ми видру­ кували у „Робітничій газеті“ перед двома роками. Тому не хочу повторюватися і зга­ дую про це як і про друге дещо, тільки за­ гально, для приближної орієнтації. Звичайно наш виступ, перші сезони на­ шого істнування не можуть і не хочуть пре­ тендувати на назву того, що ми вважаємо мистецтвом. Це за рано для нас самих. Ми надіялися сказати своє відповідальне слово після 4 — 5 літ витревалої праці. Відпові­ дальне і за репертуар (наше переконання) і за його виконання (передача нашого відчу­ вання). А поки-що нам треба було пробитися через життя, через обмеженість численности публіки, брак коштів. Ідучи шляхом еволюції, вдатися в компроміси з життям. Гіркі вимоги бідного сірого українського будня. Звідси конечність в театрі репертуару „хлібного“, що замаиював-би широку публіку, і дав-би нам змогу основної, чесної праці над п’єсами і постановками, що небажані обивательській душі. Тому поруч з „Царем Едіпом", „Горе брехунові“ і „Вертепом“ та „інсценізаціями Шевченка“, грано у нас „Чорну пантеру“ „Молодість“, Ійолю“, „Гріх“, і т. д. Факт що дуже дивував багато декого із „критиків“, які не завдали собі труд}- познайомитися з платформою театру, раніш чим писати про його. А пояснення дуже просте, як видно. Висловлюючись біржевим діялєктом, се­ зон останній був вялий. Мол. Театр—ані не дав того, що міг, ані не дав того що хотів. Без сумніву велику роль в невдачах і помил­ ках грав теперішній бурхливий політично час. Про нормальність роботи забули вже мабуть всі Київські театри. Мистецтво вима­ гає взагалі релятивного супокою. Цього-ж рішуче не було в цьому році: з грішми теж справа увесь час стояла далеко не блискуче. Ярким коментарієм буде запевне те, що М .Т. за браком коштів не зміг показати навіть всієї вже зробленої роботи (Ромео і Джулієта).

Але головним лихом була компромісовість обличчя М. Т. Компромісовість, яка до того не дуже себе оправдала прибутками, ради яких заведено її. Практика показала що „хлібний“ репертуар став головним, бо частійше граний, робив фактичне обличчя театру. Не вимагаючи більшого вкладу роботи, а часом і коштів, манив до себе можливостями нової кількости премієр, а з цим і тисячів. Тому, що дійсно тільки майже виключно премієри давали „повний збір". А ще гірше одбилося те, що „хлібний“ репертуар мав успіх у широкої публіки, дав успіх акторам і за­ ставив декого з їх заступатися за вигідний курс „без стерна“. Це породило в театрі деяке роздвоєння. Помічався навіть досить виразно роскол. З одного боку „Правиця“, маючи за собою більшість членів товаришів <(6 із 10-и), хотіла ще поширити свій вплив на справи товариства і покласти руку на елементарні права режисера, з другого боку режисер, не признаючи в мистецьких справах права більшости, старався увільнитися від всяких звязуючих його діяльність параграфів. Більшість бажала до театру „репертуарного“, режисер до театру більше „чистого“. Кон­ флікт продовжувався цілий сезон і виріс до розмірів, що загрожували розвалом театру, згл. розділом його на два. Нарешті під кінець сезону само життя довело всіх до признання постуляту режисури: театр мусить бути те­ атром однієї волі, і театром поки що режи­ сера. Трупа Мол. Театру (що увесь час сто­ яла за режисуру), одночасно війшла в това­ риство як повноправні товариші. Тим самим усунуто певний прикрий поділ на „хазяїв“ і „трупу“, що вже наче починав намічатися, і Мол. Театр, установа, що в ріжні часи може вимагати певного самовідречення від своїх працьовників, став знову життєздатним і здо­ ровим організмом, яким він був з початку. Прінціпом однієї волі і вибором голов­ ного режисера розрішилося остаточно пи­ тання фізіономії, характеру театру і всього, що з цим звязано. Молодий Театр стає тепер театром шу­ кань. Значить стає на єдино правильний шлях до мистецтва, бо по-за шуканнями те­ атру мистецтва тепер неможе бути. Увесь

майже старий репертуар вже викинуто і з репертуарі зостанеться і появлятися буде на будуче тільки те, що в собі носить чим небудь орігінальну режисерську концепцію. Одна во­ ля зменшує можливість випадковости, і дає пе­ рспективу однієї шукаючої лінії. Тоді тільки можливі які небудь трівкі і цінні результати. Ця різка еволюція в прінціпах органі­ зації мистецької справи є остаточним виправ­ ленням помилки, що закралася з самого по­ чатку в М. Театр. Мол. Театр не буде відтепер навіть номінально виявляти волі і індівідуальности колєктива, тому, що воля колектива зав­ жди будуть в решті решт—ролі. А виявити колективи зможе тільки одиниця, виявляючи себе, в рями цілого направляючи проявлення других співтворчих індівідуальностів. Вся решта первісної програми оправдала себе практикою мистецької роботи. Оправдала себе і найде тепер як найширше примінення склонність М. Т. до при­ мітива, не як до єдиного методу, а одного з найбільше важливих етапів, на шляху дося­ гнення форми сучасної. Форми, котрої найденне надалі є життьовим завданням М. Те­ атру. Підтвердила свою правдивість теза про те, що жест і згук, а не література е средством театру і м. т. відродження їх матимуть на меті всі постановки шекспірових і спорід­ нених п’єс. Нове їх примінення і нова їх сти­ лізація буде завданням спроб у новому репер­ туарі. За для цього потрібно М. Театрові притягти до співробітництва як найширше коло лівих, молодих поетичних сил. Це вже почасти зроблено. Своєрідне розвязання проблеми сцени, просценіюма, куліс, трьохвимірности деко­ рацій в дусі сучасному, це дальші, другорядні завдання нашого театру, про можливости яких хотілось би поговорити не в статті інфор­ маційного характеру. У всякому разі перший стан досвідчувань і справ Мол. Театр має вже по за собою. Перед ним багате поле, повне сподіван­ нями і можливостями, яке він оратиме тепер вже без компромісів але з давньою вірою і вірністю тільки собі і мистецтву.

*■

Н. ТРИК УЛЄВСЬКА.

Наші музики. Прогресивно зменшуючися, за останній час видавнича продукція на Вкраїні зійшла на нівець майже. Щ е книжковий ринок вибухає часом якимось виданнячком, котре подолавши ріжні техничні й по за техничні притичини, зявлявться нарешті в світ напів зменшене на вазі. Щ о ж до нот, то тут справа стоїть зовсім кепсько: кілька мініятюрок ріжного стилю, що сплили на поверхню в минулому році-оце й все. Та й те видане таким „кустар­ ним“ способом, що до читання вони майже непридатні. В таких умовах всяке виявлення арти­ стичного життя наших музик зостається десь по за межами, приступними широким колам. Твори їх лишаються в їхніх портфелях та шухлядах і хіба випадково дається почути з естради по манускрипту якась свіже витво­ рена новина. Тільки з того й можна довідатися, що не геть іще завмерла в нас музична творчість. Принаймні це констатується відносно Степово­ го та Стеценка, які перебувають у Київі.—про инших, відсутніх, лишилися самі згадки. І все ж таки, коли зважити навіть на всі несприятні обставини, — не можна не пошкодувати, що муза, наприклад, Стеценка раз-у-раз кидає тільки пишні натяки… А те, що вчувається за ними вабить незмірно. Той пензель його, на рідкість соковитий, не знає впину, граючи веселковими барвами українського кольориту. А джерело не вичер­ пане, з якого він повнею набірає—українська пісня, мельодія, гармонія. І цінно те, що нема нічого штучного, нічого надуманого, тенденційного в цьому насиченню музичних настроїв орігінальним тоном, бо ясно чути, зросли вони так роскішно тому лише, що нерозлучно звязано їх з багатим, рідним грунтом. Органично звя­ зано, вони вродилися з його. Той же самий тон надає великої експре­ сії музичним інтерпретаціям Стеценка, коли він заглиблюється в психольогичні аналізи. І сполучений з ним подекуди вагнеризм в трак-

товці ідеї, майстерна ілюстрація слова, втілення слова в згуки не шкодить, а робить навпаки самий зміст Стеценкових творів яскравим та опуклим. Взагалі мальовничість та лапідарність вислову, ріжноманітність тем, художня їх закінченість, простота й сердечність фразіровки, все це складає цілком певний в Сте­ ценка стиль, який в широкому масштабі роз­ горнений, міг би дати разючу велич і разом з тим зберігти всю свою чарівливу інтимність. Від Стеценка можна багато вимагати, але треба увільнити артиста від щоденних дрібязкових турбот, дати йому змогу творити, а не розмінюватись на викладання всяких лекцій та складання підручників за ради хліба щоденного… Чи не в гірших для творчої праці умо­ вах перебуває другий наш великий музика— Сениця. Цілком відірваний від рідного грунту, він все складав свої пісні до найостанього часу. Збагнувши ясним таланом своїм украї­ нську мельодику, керуючися невідступно зако­ нами вкраїнської гармонії, розвивав він далі й далі свою діяльність. Але сторонні впливи й брак відповідного оточення непомітно збільшують просторінь між ним та нами. Скрябіновські „екстази“ опановують ним, позбавляють обличчя його кольоритні теми, які, бувши здебільшого реалістичними, часом роблять трохи чудне вражіння в ірреалістичній трактовці. Заявляється в музиці його якась подвійність, яка не тільки не дає морального зодоволення, але зроджує в душі непевну турботу, а разом з нею навіває жах і сум що до артистичної особи композитора.. В які форми нарешті виллється його твор­ чість, чи збережеться вся потенційна сила його орігінального хисту, чи не зрадить його трагичний його темперамент, чи не переведу­ ться всі скарби його духа на беззмістовний схе­ матизм, чи не занидіють в сухій кабінетній теоретині та абстрактно-фільозофських мір­ куваннях,—без живущої води рідних ланів?.. _____ ___

20

Хоч би як кому кортіло—не закрасу­ ється орхідея на півночі—не буде артист творцем зовні тих сфер, які єдині годні вико­ хати його натхнення… Сениця і досі—по за межами України. Ного особисті прохання як і колективні за­ ходи не мали жадних наслідків-артиста зали­ шено в Москві, звідки про його й чутки нема.

У нас відібрано живу артистичну силу і заборонено повернути її рідному краєві. Раді Мистецтва й нікому иншому нале­ жить поклопотатися в цій справі й добитися повороту нашого музики на Вкраїну, а крім того перевести в життя якийсь плян матеріяльного забезпечення всих творчих арти­ стичних сил.

В. КОРЯК.

Мак червоний. (Фрагменти спогадів про Андрія Заливного). Посадіть, о атенці, троянди на моїм гробку, троянди гіахущі й розквітлі… …Солодко буде мені тамо, над Ахероном, снити, що збіль­ шила щастя. (К. Тетмаєр, Епітафія).

Душа юнака зійшла у Геданос! Хай буде тихоНе треба жалю! Він поляг на полі бою. Із темними силами життя. Він бивсь за Мрію. За Царство Казки. Тихо, побожно й урочисто згадаємо. Киньмо все лахміття часу й обставин „всі буденні наші сварки“, всю гризоту і поглянь­ мо просто на душу юнака.

— Sub speciae aeternitatis. Аудіторія. Сидять байдужні, холодні люде. Апатично слухають. Але ось сидить молодюсенький студен­ тик. Цілий—увага. Пильно, пильно вслухає­ ться і лагідна посмішка освітлює чоло, а очі горять і сиплять блискавки. Це була сама божественна Молодість. Ціле буяння життя в постаті, виразі обличчя, очах. Це було їцастєм: бачити в людині таке пробудження весняних творчих сил, що ось-ось вибруньковуються і виявлять себе—завтра. Такі об­ личчя не забуваються і кидаються ввічі серед тисячного натовпу. Серед Майдану.

Губерніяльна тюрма. Одиночка. Про­ гулка. Грюкають засови, розчиняються об­ шиті залізом двері. Виходе юнак… Таж сама радісна посмішка. Ті ж очі. З якою цікавістю, з яким довіррям безмеж­ ним поглядають вони на світ! Як цікаво жити! Яка чарівна, прекрасна таємниця — Життя! Краса і загадка. І юнацька душа снує пасмо своїх думок—химер. Палких надій. Сподіва­ нок… Мрій… І ви тут?

— І я… Читаєте? Так, Оскара—Уальда.

— Познайомимось. Ми десь уже бачилися. Я пригадую…

— Дуже радий. Андрій Заливчий. Спільна камера і спільні прогулки. Біль­ шість камери—українці. Почали вчити польську мову—перекла­ дати „Меланхолію“ Тетмаєра. Але нудно ставало од вічного читання, од „прінціпіяльних діскусій“ з росіянами, які навіть там, в камері, на час діскусій одхо­ дили в куток, утворюючі окрему „фракцію“. Ж аль було за волею, за близькими, рідними і такими далекими… Часом щось „находило“ на цілу камеру. Ставало тихо. Тоскно. І от зненацька з кутка починалася розмова двох „дядьків“:

— — — — — — —

Ех хе-хех! зітхає один. Щ о тобі? Та не вдома! А тоб що? Та молочко б похехекував. Хіба є корова? Та мі бичок… та й той недоїться… Ціла камера од несподіванки розляга­ ється сміхом. Сум забуто. Починаються жарти, сміх. Українці затягають пісню. Але хто то зламав тишу? Питається хтось.

— Хто ж як не полтавець?

— Який?

— Андрій Заливчий. Хтось сміється—сказано: нема кращого краю на світі як Полтавська губернія! І пол­ тавці найкращі люде. Втручається сам пол­ тавець.

— А опішнянскі сливи — найкращі в світі сливи… Етап. Тула-вокзал. Ніч. До пересильної тюрьми йти через ціле місто з „факельцугом“. Верхівні. Смолоскіпи. Фантастичний по­ хід. Дівчина політична-каторжниця в знесиллю падає з своєю торбою. Підходе юнак, бере її речі.

— Андрій Заливчий. Тургайщина. Челкар. Пересилка. Камера брудна неймовірно. Щ о року буває тифозна епідемія. Треба мити камеру. Нікому не хо­ четься доторкнутись до підлоги, захарканої, заллятої з „параші“… Один юнак закараскує штани по коліна, руки по лікті і лізе аж під нари, де ніхто ніколи не зважувавсь мити за всі діжурства—хто це такий ретельний:—пи­ таються здивовано?

— Хто ж, як не Заливчий. Іргіз*) Місто серед степу в Киргизії. На 400 майже верстов самий степ. Ні залізниць, ані якого житла навколо „міста“. В самому „місті* біля 1000 мешканців—киргизи, татари. Трохи росіян. *) Іргіз верстов на 200 од Орську, де було за­ слано Ш евченка.

В однім глинобитнім будиночку_в малюсенькій кімнатці туляться троє політичних за­ сланців: латиш, вірмен і українець. Латиш мовчазний і холодний як крига. Все читає, думає, пише. Мовчки. Методично. Рітмично— як заведена машина. Вірмен нічого не може робити. За що не візметься—кидає. Більше лежить на ліжку,, або ходить по хаті. Сумує. Тужить. Тихо ту­ жить за рідним краєм але ні слова нікому. Юнак—українець нудиться од безділля з при­ мусу. Всю енергію віддає физичній праці— ходе на базарь, палить цілими днями піч „ку­ гою“—тонким річним очеретом. Всі троє го­ лодують. Хронично недоїдають. Заробітку не­ має. Гроші надходять неакуратно. Та й ні­ кому надсилати, ледве латиш найшов лекцію. Вірмен єдину втіху знаходе в листуванню. У його зрідка буває свято-як одержить гроші і купує „орюку“ горіхів, родзинок і гризе цілий день. Укрїнець теж знайшов собі роз­ вагу. Коли надходить вечір, безкінечний зим­ овій вечір — всі троє приносять оберемками цілий стіжок „куги“ і ростоплюють пічку. Українець полюбляє вігодно розташува­ тись біля печі і раз-у-раз посувати довгі стебла куги у вогонь. Цікаво!… Надзвичайно цікаво стежити цілими годинами (поки то нагрієш хату кугою) як то полумя жере стебло, як язики перебігають з одного стебла на друге… Темно в хаті. Немає ні гасу, ні свічок. Тільки смуга світла простяглася по хаті і освітлює самотню юнацьку постать, що мрійно дивить­ ся на огонь. А на стіні паде збільшена тінь замисленого юнака. Як різблена постать… Одвічного мрійника… Про що думає він? Де гуляє в цей час його молодеча уява? Які бачить Нові Світи? О, певне, це такі чудові, ці уроєні світи так неподібні до цієі сумноі, бруїальної дійсности!.. Так неподібні. Світлі. Щасні, як молодість. Як вічна творчість. Як казка… Огонь дого рає. Вірмен і латиш уже сплять давно, а юнак ще сидить замислений і загортає попіл. Він іще мріє Про Царство Казки… І сам він стався тим маком червоним, що встеляються ним шляхи до Брами…

АНДРІЙ (t

З А Л И В Ч ИЙ 13 гр уд н я

1919 р.).

ВАС. ЄЛЛАН.

Повстання. Андрієві Заливчому. І.

Де оспіваний задуманим поетом Сивий морок звис над сонним містом — Кинуто Революційним Комітетом Наче іскру в порох терориста. Наказ дано (коротко й суворо): Вдарити й розбити ворогіві Спало тихе місто і не знало — скоро Звідкись грізний грімне стріл. Над безлюдністю проулочків порожніх Білий ранок опалево плакав. Раптом п-ббах!., — і другий, третій стріл трівожний, Кулемет нервово за-та-та-кав… Легко так дісталась перша перемога Ворога змішав безумно смілий напад. Панцерник здобуто… Ох, не йде підмога… І серця трівога стисла в чорних лапах, Затремтів напружено мотор. Мов приріс ноган до пальців. Ох, уже стискає міцно коло ворог, Кулі читко лучать в панцер.

25

............. —

.. ...- ...................... —

… — А над вечір — все укрив туман. Сніг лягав (— так мягко-мягко танув… — ) На заціплений в руках ноган, На червоно- чорну рану.

ІІ. Хтось вночі заломить у смертельній тузі руки— Наче хвиля — защемить печаль: Жалібні Шопена звуки Розіллє ридаючи рояль. Душ блакить пекучо повна вщерть, Розгорілась, ятриться любов’ю: За життя розплата тільки кров’ю, Тільки смертю переможеш смерть.

ІІІ. Гарячково стукав, поспішався телеграф, Знову кинув іскру Комітет: — Кров горить на наших прапорах! наша кров — Вперед!

І. МИХАЙЛИЧ.

Той, чиє Ж и ття було твором м и стец тв а. Андрій Заливчий… Художник слова, ху­ дожник революції ж и т т я . Вічно бадьорий, з кипучою натурою, з невичерпаною енергією, з фанатичною вірою в перемогу своїх ідей, життьорадний, всебічно розвинений, дієздат­ ний — він не діждався втілення своїх запові­ даних мрій. При повстанні проти гетьмана (і директорії) в грудні 1918 року, він загинув на своєму посту революціонера — в панцер­ нику в м. Чернигові. Я не наміряюся тут освітлювати його політичну діяльність як члена Ц . К. У. П. С. Р. (К.) і члена Центр-Ревкому *). Андрій Заливчий є символом. Андрій Заливчий—мистець і як такий він символізує вичерпуючи всіх тих художників-пролєтарів, яким обста­ вини буржуазного ладу не давали змоги роз­ винути свої таланти. Оточення, в якому вони виховувалися змалку, не сприяло цьому, воно скермовувало їхні сили і устремління в инший бік. Про своє дитинство А. Заливчий пише в своїх автобіографичних новелях: „А мати вже в третьої сусідки позичила паляницю. Уже днів чотирі видавцем нам да­ вали хліба: — нас було п’ятеро — вранці по скибці і ввечері. І ми вдвох з сестрою, цілий день поперемінно трималися матері за поли і прохали „папи“ (хліба). Вже в третього сусіди позичила хліба і ніде було більше; та й ті прохали яко мога швидче повернути. І мати що-дня разів по п’ять шукала у кого б і ц є можна було б позичити. І не знаходила. У одних не було, до других почуття гонору не дозволяло йти. Щ о разу вона вагалась, але потім таки ні, не ходила. А ми таки мало схожі були на люд­ ських дітей,—обтрьопані, замурзані. Пам'ятаю, у нас на голові були струпи: злипалось во­ лосся від гною і крови; гній тік просто на обличчя й на шию; якось важко було повер­ нути голову; руки завжди стирчали у волос­ сю і чухали, чухали. Якось сумно, тоскно *) Коротенька його біографія подана в газ. „Бо­ ротьба“, ч.ч. 56 (грудень 1918 р.) і 13/20 (лютого 1919 р.), а також додана до його книжечки „З літ дитинства“.

було. Головне, ми не почували себе люд­ ськими дітьми. Другі діти були чистіші і кра­ щі. Вони дражнили нас „мурзами“. Ми по­ чували себе страшенно приниженними, при­ битими, нелюдськими дітьми“. („З літ дитинства“, IV. Ї сти).

Це дитинство не одного Заливчого. Це дитинство міліонів дітей голоти, пролетарів. Злидні й нудьга батьків і родини виливалася в дитячий сум і тугу. Андрій Заливчий, як художник слова майже нікому невідомий. Це доля не його одного, сина і борця пролєтаріяту. Але те, що ми знаємо, вражає нас своєю силою артизму. Візьмемо ту-ж хоч би брошурку —“З літ дитинства“. Треба б цілком навести ці невеликі перлини слова, щоби відчути їх глибини. „Так я пригадую себе вперше“—вступна новеля в брошурці — є виличавою, незрівня­ ною символікою цілого життя. „Сіра півтьма навкруги. Повітря неначе складається з чорних і білих крапель: ці крап­ лі дріжать, одні тихо спускаються вниз, другі підіймаються вгору без сістеми, без порядку. І навкруги нічого, крім напівсірого світла, крім білих і сірих крапель повітря. Довгі, товсті, нові, дубові балки, збиті навхрест, чотирьохкутні, гарно обтесані, гар­ но обстругані. І вздовш і впоперек балки,— багато, без краю багато. І вся ця сістема важких дубових хрестів неначе б то рушиться вгору, неначе б то пливе вниз; але разом з тим неначе б то повертається,—ні з чим зрів­ няти. І все неначе б то стоїть: не рушиться, не підіймається, не спускається. На одному з перехрестів звичайно тов­ стім, звичайно широкім, гарно обтесанім, гар­ но обструганім, лежу я. І немає мені форми“… …„Я дивлюся вниз в чотирьохкутний просвіт між балками і нічого не бачу крім ще сірішого, ще темнішого повітря. Вгорі, навкруги — нічого не видко, крім сірих і бі­ лих крапель; вони то спускаються вниз, то підіймаються. Я з тугою знову оглядаюсь

(г ііе С ^ ф а р б и ).

^натоль Петрицький. Декоративне пано.

навкруги, дивлюся вниз і знову нічого не бачу, крім сірих і білих крапель повітря. Перехрестів балок безмежно далеко, безмежно багато. І на одному з них лежу я. Н а важкому дубовому хресті. І сіро, темно і важко навкруги. І важко душі. Підіймаються і спускаються сірі й білі краплі повітря. Неначе б то крутяться, пі­ діймаються й знову спускаються велетенські дубові ґрати… І ні з чим зрівняти: неначе й стоять нерухомо. І так —без кінця, без краю“… Це не декаденське белькотання, якого так багато було в останні часи перед рево­ люцією. Це є вислів безмежного клясового тягаря, який з народження сина голоти на вис над ним, як одвічне соціальне прокляття. Клясово-пролєтарська художність яскра­ во виявлена в цілому ряді цих його новель: „Родина“, „Їсти“, „З благородними дітьми“. Де які з цих небагатьох (десяти) новель дося­ гають вражаючого артистичного викладу: „Або церкви строїтиме, або ні чорта не стоїтиме“—здоровий порив життьорадної лю­ дини. „Зарізяка“ —поезія дитячого жаху— звіряти на самоті. Наводимо її тут частково: „Хата Синювато-білі стіни, сірі вікна, сіра лава, сірі двері, велетенсько нависла над хатою піч з біло-синім коміном, темно-жовта долівка, темно-зелений світ по кутках пере­ ходить в пітьму, заперті вікна, заперті двері сінешні й хатні. Під лавою вохко і темно. Дріжать потихеньку стіни й долівка. Д е далі—синішає в хаті. Ж ах … Під лавою в темнім куточку тріпочеться серце, в конвульсіях тіло. Ж а х … Далі, в ку­ ток, в самий темніший, в норку… Сховатись… закрити очі…руками…Нічого немає навкруги, нічого, — лише я. Там коло ніг якась друга істота до мене подібна. Але то тільки на мент—я одинокий, я сам. Сховатись… Стукають у вікна, рушаться стіни, до­ лівка…ломлються в двері…тріскають…Темно… темно і страшно… Ж ах …

25

Он якась маса безбарвна, сіра. Щось людське по формі з ножем у руках—вели кий —великий, блескучий. О, це З а р і з я к а . Ш укає… шукає… на долівці, на печі, шукає під піччю і в печі… Немає вже нічого. Ніж…ніж…тільки ніж… Змішалось усе в безбарвну, безформену масу, тільки я… тільки ніж… Брат у моїх ніг… Його не має,—тільки я… тільки ніж… Найде… заріже…Сховатись…А найде ж, безумовно найде. О, хто ж оборонить. Десь там нічого немає. Сама тільки мати. Так, мати… Навкруги вже нічого немає,—маса, сіра маса. Хитається вся, немає ні спокою, ні пев­ ного напрямку руху. Безформений рух, без­ формена маса. Ж ах … Підожди… підожди… Ось воно, бліде обличчя, худі темні руки заломлені за шию, чорне довге волосся, засмальцована кубова кирсетка, хвилюються груди… Біжить… стремить…Швидче до дому. Ж ах… У неї теж жах. Але ж вона врятує. Вона, вона єдина… Вирве, спасе від ножа. Я чую —вона спасе, я бачу, що спасе“… Всі инші новелі Заливчого можуть та­ кож бути зразковими для красного письмен­ ства з дітського життя. Я переконаний, що всі вони будуть необхідними в кожній шкіль­ ній хрестоматії й читанці. Кращого матеріалу для цеі мети не може бути! єдиною хибою їх з цього боку є лише вживання місцями важких і чужомовних слів, але вони легко можуть бути замінені відповідними загально­ вживаними в народі словами. Це частина того, що дійшло до нас хоч і без кінця, але в закінченому вигляді. Рево­ люційна діяльність небіжчика не сприяла його творчій художній праці, але папери А. Залив­ чого ще ждуть свого упорядкування і немає сумніву, що ми побачимо ще де-що з його мистецьких витворів, які внесуть своє в свіжий подув революційно- пролетарської творчости.

С. ВІЧЕ.

Б р а то в і—руку. Ш кі ц . Д альш е, дальш е о т равни н. О т убоги х деревуш ек, П ош атнувш и хся и збуш ек, О т кручин П у ть один: Т олько в город исполин. Т о л ь к о в го р о д е возм ож ны И дви ж ен ье и борьба, А равнины безнадеж ны — Т ак о в а р ав н и н судьба. Д альш е, дальш е от равнин, В ц а р с т в о ф аб р и к и м аш ин, В го р о д ш умны й и суровы й , Г д е за ч а т к и ж и зн и новой.

Ив. Логвинов.

Тоненький зошит. Чітко-червоні титульні літери. Бризки поезії, кутої крицею—молотом, в полум'ї, в дзвоні металю.— Впали на беріг Площин-супіщанків, де з ранку до ночі риються людські засмажені постаті, відшукуючи в землі казани скарбів.— Перша ластівка— Завітала до площинного брата. Лиши злиденних пів-опруга. Розгорни. Пий. Чітко-червоні титульні літери… Ген-ген… За габою туманів ледве мріють стрункі димарі велетня—Міста. Зникли.

— Так-так… Так-так… Так-так…

— Лезом розсікай повітря!

— Рухайсь невпинно!— — Планово—розміряно. Ось він: Син Міста. Син фабрик. Машин. Гарт. Пролетар. За вікном ваг'ону краєвиди.

— Давно… давно… Уривки спогадів, спостережень…

Витвори суцільне: Стаи птиц. Дороги лента. Повалившися плетень. С отуманенного неба Грустно смотрит тусклый день. Ряд берез и вид унылый Придорожного столба. Как под гнетом тяжкой скорби Покачнулася изба. (Бальмонт).

Так. Він—„вдома“. Серед Площин. Згадує: Дитинство… хмарно-задимлене…

— А батько?.. Матір?.. Вони не впізнали?

— Син?.. Пасма павутини. Сміття. Павза. Ніяковість. Треба… говорити. Мусить говорити. Але про віщо він може говорити з ними? Загальне? Він:— Одірваний од рідних піль. Син Міста. Син фабрик. Машин. Вони:— Прикуті до рідних піль, відшукуючи в землі казани скарбів. Сини Площин. Контрасти: Революція. Палкі слова. Червоні зма­ гання. Тиша. Інша. Тиша Площин. Одвічня. Безнадійна.

— Про віщо він може говорити з ними? Дивились довго. В незміряній далені Площин розсотались останні клубки диму. А сльози капали. Сльози капали. Він жодного слова не промовив до них. Він:— Син Міста. Син фабрик. Машин.

26

Вони:— Прикуті до рідних піль, відшукуючи в землі казани скарбів. Ж адали хоч краплю того, що діється в світі, де, кажуть— Перебудовують життя. Але він погордливо глянув на чорні засмажені обличчя, загрублі руки, задубілі пучки. Погордливо глянув на одвічньо рабські, пригнічені рухи, погляди. Вбачив безнадійність. Пішов— Де боротьба. Безнадій ність—фортуна Площин, і тому— — Далі од них—од смутку!..

— А вони?..

— Хай скніють в одвічньому скнінні?

— Сини Площин, що риють землю, від шукаючи казани скарбів?.. Сльози капали. А сльози капали. Повстала незабутня тінь. Поете! Скажи. Натхни тим вогнем, яким палав: Хотів би не знати, хотів би забути, Так сили забути нема: То ріднії села, те ріднії люди… (Грінченко).

— Натхни! Скажи сину Міста: — Ось він—простягає руку.

— Ж ебрак?

— Брат твій! Братові руку!..

ГНАТ МИХАЙЛИЧЕНКО.

П ролетарське м и стец тв о *). Старе, буржуазне мистецтво, зокрема поезія, було мистецтвом байдикування, празности, мистецтвом святкової ЛІНІ. Нове, пролетарське мистецтво — це ми­ стецтво праці, поезія праці, велич праці, ве­ лич її досягнень, захоплення процесом праці і її всеохоплюючею чинністю. Ж адної п’єси на сцені ми не бачимо в процесі роботи і основаної на процесі ро­ боти. Праця (і то здебільшого несправжня) окремих персонажів коли иноді і трапляється, як випадкова, нічим не звязана з розгортуванням подій п’єси, то не зміняє загального тону байдикування дієвих осіб. Ми не тільки не бачимо їхньої роботи, але здебільшого навіть не знаємо, що могли би вони робити і чи взагалі працюють вони. Дев’ятьдесять дев’ять, (99) (!) відсотків поезії („лірики“) буржуазної епохи, оспівують ідилічний спокій, нічого нероблення, байди­ кування. Те з найбільш влучного, що поети­ зує працю, не являється характерним, воно є або поезією дрібно-буржуазного індівідуалістичного господарювання (як чистий при­

клад—косовиця), або в значній мірі і зарод­ ками пролетарської поезії (ковалі, ткачі і т. д.). Часто ж це є гідне обурення проливання крокодилячих сліз над працьовником, або віршована агітація. Буржуазне мистецтво розквітло з наро­ стів феодально - аристократичного мистецтва, коли нічого нероблення, вічне святкування вважалося нормальним станом, хвальним ді­ лом. Згідно-ж розвивалася лицарська поезія, коли лицарювання і війни вважалися також за нормальну і хвальну працю. Сюди треба віднести патріотизм, як опоетизування війн за батьківщину і самої батьківщини як най­ кращої.

В послідуючий за тим період буржуаз­ ного ладу, псіхольог'ія що до цього змінилася, але стан річей лишився старим. Буржуазія стреміла до нічого нероблення і вічного святкування, яке отруєно було їй класовою боротьбою пролетаріату і з яким вона хова­ лася. Ці свої устремління вона опоетизувала, над устремліннями пролєтаріяту, як свого класового ворога, вона глузувала, прививаючи

*) Ц я с т а т т я у я в л я є с о б о ю т е з и д о к л а д у в и г о л о ш е н н о г о 3— IV б. р. н а з а с ід а н н і д іс к у с ій н о -а к а д е м н ч н о ї к о м іс ії В с е у к р а їн с ь к о г о Л іт е р а т у р н о г о К о м іт е т у п р и Н а р к о м о с в іт и У. Р . С. Р .

27

^ .......................- ..........—

---------------------------------------------------- ,.................................................. .................................

'

---------- ----------- ---------------------------------------------- ------------------------------------------—

.

ц ьому громадянству погляди на це, як убій- наслідування старих форм мистецтва в причу пошлість, яка не може бути мистецтвом, ложенні їх до пролетарської революції. а лише буденщиною. Вона сістематично про­ Поезія революції не є тотожньою річу фанувала пролєтарізацію мистецтва. пролетарській поезії. Крім опоетиз}шання ре­ Буржуазія, форми капиталістичного уст­ волюції під поглядом старого буржуазного рою громадського життя задавали тон ми­ ладу, треба зазначити поетизування само­ стецтву. Все, що було продуктом цього і не цільної революції, оскільки вона в теперішні перечило цілям, поставленим ними, сістема- часи для цілих пролетарських шарів є повсетично підбералося, підтримувалося, підбадьо­ денною працьою, заняттям. Переходова доба рювалося і пускалося в хід. І навпаки, все, пролетарської поезії неминуче утворює спад­ що дисонувало з цим, також сістематично не коємну воєнну поезію, поезію червоної вій­ пропускалося, придушувалося, занедбувалося ни, яка має лише формальнз^ ріжницю від поезії бзфжуазних (в першу чергу патріо­ само собою. Пролетарське мистецтво має перед со­ тичних) війн і яка являється не тільки неми­ бою майже порожнє місце, не має кадрів нучою, а і незапереченою в історії розвитку своїх мистців, здибується з законсервовано пролетарського мистецтва та в історії рево­ ворожими поглядами суспільства на основний люції духа. зміст мистецтва пролетаріату—поезію праці. Пролетарське мистецтво є тоді чимсь иншим, а іменно мистецтвом, що залишає за собою дотеперішню фільозофію цього слова Пролетарським мистецтвом буде не все і змислу (яскраво виявлена образність, муте, що створене робітником пролєтарієм. Ро­ зичність, захоплююче гармонійне піднесення бітник може творити під впливом ще непозлюдських почуттів і т. д. і т. д. бутої буржуазної епохи мистецтва—мистець­ Маючи в своїй основі працю, рух, гро­ кі речі ворожої йому класи і навпаки — не мадський коллектив—пролетарське мистецтво робітник може дати зразки пролетарського мистецтва. Як загальним твердженням, все ж не може не відбивати в собі ознак особистого має бути—пролетарське мистецтво—мистец­ відчування і виявлення індівідуальности творця тво пролетаріату і головна вага творення і постільки являється індівідуалистичним. його спаде на сили самого пролетаріату. Пролетарський індівідуалізм від буржу­ Буржуазія не сама творила, вона зде­ азного ріжниться тим, що він стремить не більшого примушувала до послуговання собі від громади як цей останній, а до громади." проміжні соціяльні угруповання—т. зв. інте­ Пролетарське мистецтво стремить стати ма­ лігенцію, пролєтаріят умової праці, задаючи совим, як докончою передумовою дальшого їм загальний тон. В пролєтарськомз^ мистец­ його постушовання, а отже практичним вис­ тві цей загальний тон буде задавати пролє­ новком з цього буде щось подібне до гасла— таріят, примусивши працювати в цьому на­ мисгецтбо|иа вулицю! прямкові всіх останніх—шляхом природнього Мистецтво не терпить машинізації в про­ витіснення з мистецького ринку творів чу­ дукуванні і перестає відтоді бути мистецтвом, жих, або ворожих його класовим устремлін­ але машинізація змісту з одним з невідлуч­ ням, оскільки пролєтаріят явиться головним них елементів пролетарського мистецтва. Сві­ споживачом у мистецтві. домий своїх класових з'стремлінь пролєтаріят Революція духа (і мистецтва) є затяж­ машинованої праці неминуче опоетизує її. І ним процесом, який з ’являється лише в на­ справді, що може бути величніше цього? слідок революції соціяльно-економичних вза­ Поетичніше?! Гір олєтарське мистецтво має знайти від­ ємовідносин, а тому остаточних форм проле­ тарського мистецтва відраз}^ бути не може. нині забити в один такт з тактом праці. Перший період творення пролетарського Творячи нове мистецтво, пролєтаріят мистецтва можна характеризувати, як період мусить дати йому не тільки новий напрямок ■^■7=.^=======,=^=-^___ , ________ __________ ^ .=7-= : 28

змісту, а і поставити собі завдання нових форм його виявлення. Крім ріфми, рітма, музичности, гармонійносте ліній і рухів, є ще творчість слова, словотворення. Словотворення в тих формах, які воно приняло в останні часи аґонії буржуазного мистецтва, є не тільки нездоровим проявом занепадної інтеліг'енщини, але і невірним в своєму напрямкові. Словотворення пролєтаріяту має на меті не конкуренцію новослівних вибриків, а пев­ ний історичний і псіхольоґичний ухил до створення в далекому майбутньому живої інтернаціональної мови, йід цим поглядом газетна мова має повні права горожанства в пролетарській поезії. Роздвоєння між загаль­ ною поведінкою і мистецтвом, як це поміча­ лося у буржуазії, у пролєтаріяту не може бути. Йому немає чого ні ховати ні під­ мальовувати. Більшу ролю в творенні пролетарського мистецтва мусить відіграти не слово, а мова, на якій це слово сказане. Маючи за далеку провідну зірку — червону інтернаціональну живу мову, мусимо ствердити, що шляхи до неї лежать тільки через національні мови. В. КОРЯК.

Навіть більше, будучи в основі мистецтв, інтернаціональним, пролетарське мистецтв* до завершення свого інтернаціонального єстві; може дійти через шляхи національні не тільки по формі, а і по змісту і його відтінкам. Пролетарське мистецтво від буржуазногоз цього боку ріжниться тим, що воно не тільки не знало, а навіть не може знати доби націоналістичного розцвіту' з ухилом до сепарованности. Буржуазний інтернаціоналізм в мистецтві є занепадом (націоналізму), про­ летарський—здоровим зародком майбутнього розцвіту, який випливає з самого єства про­ лєтаріяту і його к л а с о в и х устремлінь. Патріотично-націоналістична течія в те­ перішньому революційному' мистецтві в Ро­ сії, є тимчасовим нездоровим намулом на про­ летарському мистецтві, принесеним чужими пролетаріатові, інтелігентськими дрібно-бур­ жуазними елементами. Взагалі-ж практична постановка творен­ ня пролетарського мистецтва, з окрема, укра­ їнського, повторюю, можлива лише в кон­ кретних умовах життя данної нації, але про це я не мав говорити в цьому своєму докладі загально-принціпового характеру.

Нове м истецтво*). (Т в е р д ж е н н я ).

— Людина не міститься між брилем і чере­ Мистецтво є рух. Дінамика револю­ виками.— ції, її ритм, амплітуда її творчого розмахуЗ цього виходе мистецтво. цілком відмінні од усих до-теперішніх форм І що менше людина муситиме дбати життя. Нові форми життя йдуть попліч з ново­ власне про бриль і черевики, то більше дба­ творами псіхичними, з новими типами людини. тиме про те, що не вкладається в них—про Мистецтво творять не кляси, а таланти одвічні властивосте людського духу—про та генії. Вони бо найкращі виразники колек­ мистецтво. тивної душі. Людина не міститься між брилем і чере­ Клясовий характер мистецтва залежить виками. од соціяльного ладу, що творить пануючий Це сказано в країні долярів, в країні стиль цілої історичної доби. американизму. Сказав поет, що за його тру­ Буржуазний світ запаливсь і догорає „в ною йшли юрби бідноти, вулишних жінок і полумї власних пожеж“. Він викликав такі всіляких „покидьків громадянства“. сили, виявив такі внутрішні суперечносте, Одно слово— утворив таку не чув а ну анархію життя, щоВот Вітман! мусів статися нечуваний досі вибух. *) Ч и т а н о

на

з а с ід а н н ю А к а д е м и ч н о -Д іс к у с ііін о ї К о м іс ії Л іт к о м у .

Плакав Обюртен, що робитимуть цемен­ Економичні суперечносте буржуазної тових Апольонів Бельведерських по 60 штук культури потягли за собою страшні супе­ за 1 годину. речносте в сфері духа. Плакав Кітс. Анархія господарчого ладу призвела до І кляв: анархії творчости, до розпорошення одиниць, — Ганьба памяти Ньютона! до дізгармонії людської псіхики, людської Бо він порівняв веселку зі звичайною свідомосте пануючого життєвого типу людини. Дізгармонія громадського ладу відбилася як призмою! Ганьба машинам, ганьба індустрії— у краплі води в свідомосте кожного гро­ бо вони нищать стару поезію!.. Так! мадського атому-кожного індівіда. Зріст усу­ Цьому правда. спільнення праці з одного боку і безоглядний індівідуалізм з другого-розкладова псіхика Старе мистецтво вмерло і починається була лише виявом громадського розкладу. нове. Індустріалізація життя призводила до центра­ Але в старому вже були бруньки нового. лізації господарства в межах всесвітніх, але Але в новому ще будуть і на далі атаразом з тим основою, ґрунтом буржуазного візи попередньої доби. ладу був сепаратизм капиталів, всесвітня їхня З усих старих форм мистецтва в першу конкуренція. Всесвітня єдність буржуазного чергу відограє величезну ролю театр. Стоїмо господарювання йшла в парі з всесвітньою на передодні величезної революції театру. конкуренцією тої самої буржуазії на все­ — Щ о був театор? світньому ринку. Храм. Зачароване коло! Верцадло життя. Дізгармонія життя, що утворила дізгарВсе це доживає свій вік. Тепер вимагає монійну псіхику пануючого життєвого типу глядач. буржуазного суспільства,—вона поклала своє „Веселіш представляй!“ тавро, дала свій стиль цілому мистецтву бур­ Змінялися останнім часом постановки: жуазної доби. реальна, умовна, натуралістична, сімволіХто споживав мистецтво в цей період? стична. Публіка байдужа нині до того. Сім— Філістр! волізм Матерлінка, сентіменталізм 3 сестрів Він знищив усі джерела творчости, спо­ Чехова, псіхопатольогія Андреєва-все згоріло ганив, засмітив. Мистецтво конало. Буржуазія в час великої війни. Умерла культура „осін-. не творила мистецтва. Вона його визискувала. ніх скрипок“. Нове покоління, що виховалося гуркотом гармат ні до чого йому сімволізм і Пролетаріат рятує мистецтво. Він з’експропріює експропріяторів ми­ „погані настрої“ чеховщини. Чужі й незро­ зумілі нині— стецтва. Напіврухи. Філістр убив мистецтво, купивши його за гроші. Пролетаріат уб’є філістра, знищивши Недоведені жести. грошову сістему і вирятує мистецтво, надавши Усі фантазії містичні минулого людства. йому цілком нове, своє питоме обличчя. Анемичні вони, мертві, здрібнілі, як псіхольоНове мистецтво, пролетарське мистецтво, ґія тих верств, для кого те все було утво­ то є в першу чергу—нова точка погляду рено і для мозку яких було потрібно. на мистецтво в сфері теорії і нова псіхольоґічна Дитина з початку малює „з голови“, що домінанта в сфері самого творчого чину. придумає і як здумає, потім зростає і вчиться Буржуазія утворила з мистецтва цвин- копіювати з натури і коли бездарна, то так тарь і плакала на йому. і зостається на все життя в натуральному Плакав Ренан, що згине мистецтво, коли клясі, а коли талановита, то знову починає творити з голови, але вже цілком свідомо. перейде до юрби. ЗО

Отже натуралізм ні до чого, бо однаково не можна повісити справжнє небо на кону. На кону потрібна не дійсність, а омана творчости, навмисна, штучна, але прекрасна. Треба лету уяви, фантазії. Пролетарський театор буде в цілком новій формі, бо в ми­ стецтві форма е зміст. Така є. точка-погляду Молодого Т еатру . Поскільки в будучині істнуватиме лі те­ ратура, вона творитиметься одиницями. Ма­ сова творчість знищить літературу й утво-' рить всенародню поезію. Але й народию по­ езію творять покликані одиниці, хоч 1 анонимні. Соціальна революція, що утворить нові форми життя, соціальні відносини, дасть 1 новий стиль мистецтву—стиль нової історич­ ної доби і нової кляси, винесеної хвилею революції. Новотвори псіхики виникають стихийно, масово, штампуються на фабриці життя зі спонтаничним вибухом нових силі. Нові форми життя утворять нові поняття і нові символи тих понять— Нові слова. Нові поєднання слів—нові мови і нові молоді літератури. Хто і як і коли може усвідомити цей масовий, стихийний, спонтаничний рух? Хто сформулює, замкне в слові цей процес? Хто покаже йому межі? Дороговкази? Це зробить той, хто найбільш сучасний, в кого найменче звязків з старим життям. Ті, хто прорекали і навчали вчора—ні до чого сьогодні. Ні до чого їхня етика, есте­ тика, досвід, смаки, авторітети. Потрібні не академії—ще на щастя да­ леко пролетаріатові до закамянілости академизму!—але щось инше. Потрібні неначе про­ бірні палати, куди приходитимуть люде з май­ данів, з вулиць, вибірати те, що їм до смаку і класти на це свою колективну апробату. Може апробується „яблучко, куди ко­ тишся“? Це було тоді, коли ні з чого було ви­ міряти. Брато, що давано. Революційна вулиця, повна ентузіазму юрба у святому творчому захваті пошукуюча щастя і завойовуюча нові світи!

31

Героїчна юрба революційного часу! Інстінкт творчий мас зробить більш1 ніж усі вчені і перевчені теоретики Й ДІ-,; пльомовані академики. Щ е пульсують жиг сиди пролетаріату! Новочасна думка не може дійти до ясности сама собою в час свого пов­ стання. Щ е не закостеніло мистецтво нового світу в певнім академичнім каноні. Сучасна стадія пролетарської революції цілком запе­ речує всілякий дух академизму! В мистецтві, як і в політиці і в цілому житті, пролєтаріят має усвідомити себе вже не яко клясу пригноблену, що визволяється з гніту до ліпшого життя, але яко клясу творчу, що організує нове життя, отже—і нове мистецтво. Потрібна величезна, на ши­ року школю ведена Пропаганда 1 художня інформація мас. Шлях пролетарського мистецтва — до нового типу гармонійної людини, про яку казав іще Ібзен в промові до робітництва, Уальд, для якої працював Рескин, утворюючи ще в р. 1854 вечірні школи малярські для дорослих і музей для робітництва біля Шефільда р. 1876. Новітній колектив утворить найкращі умови для розвитку індівідуальности, гармо­ нійної особи в суцільному, дужому своєю єдністю колективі. В новому суспільстві не буде ґрунту для суперечностей поміж колек­ тивом і одиницею, навіть геніяльною. Генії все близче до мас ніж до інте­ лігентських верств свого часу. Таланти і ге­ нії все руйновали естетику інтелігентної більшосте, беручи силу в масах. Самі маси мають більше художнього чуття, ніж акаде­ мики, фаховці й „знавці“ мистецтва. Так було з Донательо. А хіба не був Шевченко близче наро­ дові ніж „своїй“ і „чужій“ інтелігенції і не був жертвою хамства „знавців“ мистецтва й критиків?

— Нова людина Нового Світу повинна сама себе виховати, створити в собі нові органи суспільного й культурного життя. Культурна свідомість усих народів по­ винна підлягти перебудові, мусить зробитись засобом розумових здібностей, що даватимуть

р чьним робітникам змогу мати до своїх по­ слуг техніку і посувати її наперед, зробитися засобом краси, що промовляє до їхніх серць і змушує кохати себе і цей трагичний, але прекрасний світ. Культура мусить станути атмосферою, що підтримує вільних бойців людства, що перемагають світ. Людська псіхика утворила цілий скомплікований світ понять, цінностів, що мають вла­ стиво значіння тільки в житті, що їх породило. Почуття боротьби й одповідальности утворює епічний стан душі. Творчість—є то вростання нових річей в ті, що створено раніш. А разом з тим

не еволюція—а вибух! В глибинах життя є водіння до нового. Воно творить міти й лєґенди боротьби, цілі епопеї боротьби, і перемоги. Думання мітами є конечністю для кожної громадської акції в час епічного бойовища. Наша псіхе є витво­ ром цілого сучасного життя на ґрунті найви­ щої техніки, що сама себе здвигує, скерована силами робітництва. Наш шлях: Проміниста думка. В сонцю боротьби!— Саме життя апробує ці погляди. Йдемо до нового епосу.

Перше травня. П е р ш е т р а в н я . С в я т о п р о л е т а р іа т у . М іж м ісь­ к и м и б у д и н к а м и ч е р в о н и м и м а к а м и р о з ц в іт а ю т ь п р а ­ п о р и в е л и к о ї р е в о л ю ц ії.

Щ е з самого ранку Софієвську площу стала заливати розбурхана повідь людських голів. Звіду­ с іл ь тяглися юрби народу. Стрункими рядами при­ ходили і ставали на своє місце червоні війська. По­ в а ж н о пройшли члени Викон. Комітету, а за ними пролетарські організації з своїми гаслами… К о л о 12-ї г о д и н и С о ф іє в с ь к а п л о щ а і В .-В о л о д п п е р с ь к а в у л и ц я буквал ьн о б ули зал и ті н ародом , пса г о л о в а м и я к о г о х в и л ю в а л о с я м о р е п р а п о р ів і п л а к а т ів . С е р е д п л о щ і в и с о к а т р и б у н а д л я п р о м о в ц ів . Л ів о р у ч т р и б у н и п о с т а в л е н о п ів г р у д д я т. Л е н ін а , а п р а в о р у ч — т. Т р о ц ь к о г о . Ч л е н и р о б іт н и ч е -с е л я н с ь к ц г о у р я д у п о м іс т и ­ л и с я в ц е н т р і п л о щ і. К о л и п р и ї х а в н а р . к ом . п о в ій ­ ськ о ви х сп р ав ах т. П од вой ськи й і голова у р я д у т. Р а к о в с ь к и й , п о ч а л а с ь п а р а д а . П ід з в у к и „ І н т е р ­ н а ц іо н а л у “ с т р у н к о п р о м а ш и р у в а л и ч а с т и н и ч е р в о ­ н о ї а р м ії, с л ід о м з а я к и м и п р о й ш л и в ід д іл и с п а р т а к о в ц ів і у г о р с ь к и х к о м у н и с т ів . Г р о м о в е „ С л а в а “ з д в и г а л о зе м л ю і с т р я с а л о п о в іт р я . П іс л я ч е р в о н о -а р м ій с ь к и х ч а с т и н п р о їх а л и п р и ­ кр аш ен і гр у зо ви ки т а п ан ц и р н и ки , сер ед я к и х особ­ л иву увагу зв ер тал и н а себе грузови ки , щ о у явл яли с и м в о л іч н і ж и в і к а р т и н и з р ія с н и х м о м е н т ів іс т о р ії ф р а н ц у з ь к о ї р е в о л ю ц ії 1871 р о к у і р о с ій с ь к о ї р е в о ­ л ю ц ії 1917 р., а т а к о ж а л е г о р и ч н и й м а л ю н о к „1 т р а в н я 19ІЧ р . “. П р о „ с и м б о л и “ м о ж н а с к а з а т и , щ о в о н и х о ч і и е с п р а в л я л и м и с т е ц ь к о г о в р а ж ін н я а л е й н е б у л и т а к і а н т и х у д о ж н і, я к „ а л е г о р ія “ б у д у ч о г о т р а в н я 1020 р о к у . Т а к н а п р ., к а р т и н а , щ о у я в л я л а ф р а н ц у з с і.д я х к о м у н н с т ів -ф р іґій ц ів с к о р ш е в с ь о г о м о г л а н а ­ г а д у в а т и с у ч а с н и х и о х о р о н щ и к ів , а б о п р и с л у г у я к о г о

н е б у д ь п р а в о с л а в н о г о п о х о р о н н о г о б ю р о . „ А л е г о р ія “ ,, я к п и с а л а до н е ї п о ясн ю ю ч и й о п и с одн а газета, м ала у я в л я т и „ в е л и к у з е м с ь к у к у л ю , а п ід к у л е ю в с і н а ­ р о д и , я к н агір ., м а т р о с , ч е р в о н о а р м іє ц ь , у к р а їн е ц ь ,, у г о р е ц ь , н ім е ц ь , іт а л іє ц ь , с п а р т а к о в е ц ь і т. и . “, о т ж е т р е б а з а у в а ж и т и , щ о с а м а зе м с ь к а к у л я , б у л а р о з ­ м ал ьо ван а двом а лиш е ф арбам и і то ж о вто ю т а б л а к іт н о ю , щ о с п р а в л я л о т а к е .в р а ж ін н я , н а ч е с е н е і'д ь о б у с , а м о д е р н із о в а н и й п р а п о р г е т ь м а н с ь к о ї У к р а їн и . Щ о д о р іж н и х н а р о д н о с т е й „ п ід к ул ею *,, т о т р е б а с к а з а т и , щ о в о н и в р а ж ін н я н е с п р а в ­ л я л и н ія к о г о . З е т н о ґ р а ф и ч н о г о б о к у т и п и б у л и ц іл к о м н е в ір н і. Я к а с ь к о л ь о р о в а п а п у г а , щ о м а л а у я в л я т и у к р а їн ц я , н а п е в н е б у л а з а п о з и ч е н а з к о л ь ­ о р о в и х о б г о р т о к з в и д а н ь Г у б а н о в а і К°. Л и ш е о д н а к а р т и н а , с ц е н к а з ч а с ів ф р а н ц у з ь к о ї р е в о л ю ц ії— „ Н а б а р и к а д а х “, б у л а п р а в д и в о в и к о н а н а з іс т о р и ч н о г о б о к у і с п р а в л я л а в р а ж ін н я ч о г о с ь д ій с н о г о н е б у т а ­ ф о р н о го . К а ж у ч и п р о „ ж и в і“ к а р т и н и , т р е б а д е -щ о с к а ­ з а т и і п р о „ м е р т в і“. П е р е д о в с ім м аю н а у в а з і б е з л іч р іж н о г о в и д у і р іж н о г о ф а с о н у п л а к а т ів , б іл ь ш іс т ь я к и х , н е т іл ь к и н е м а є н іч о го с п іл ь н о г о з п р о л е т а ­ р іа т о м , а л е -ж , н а в іт ь , св о їм зм іс т о м о д в е р т о п р о м о в л я ­ л и , щ о їм б у л о н е м іс ц е н а с в я т і п р о л е т а р іа т у , а д е н е б у д ь у „ К р и в о г о Д ж и м і“, а б о в „ П р и б л у д н ій с о б а ­ ц і“ … В с і (Ы „ е к с т р а к т и в и з и ,,, я к і г е о м е т р и ч н и м и г р у п а м и т а н ц ю в а л и н а п л а к а т а х , б е з у м о в н о , н іч о г о с п іл ь н о г о з п р о л е т а р іа т о м н е м а ю т ь … Б у л и я к і с ь п о т в о р и , а л е н е б у л о м о г у т н іх м 'я з и с т и х г р у д е й і р у к к о в а л я , н е б у л о б л ід о г о і р о м а н т и ч н о г о л и ц я н а ­ б о р щ и к а , н е б у л о т и х , щ о з г о р б а т іл и в т я ж к ій п р а ц і, і які зар аз вип ростую ться. Я к що й тр ап лял и ся такі п л а к а т и , д е б у в п р е д с т а в л е н и й п р о л є т а р ій , т а к в ін о б о в 'я з к о в о м ав р о з л ю ч е н и й в и д і б е з м и л о с е р д н о

32

(і*леєві ф ар б и ).

Декоративне пано.

Днатсль Петрицький.

товк буржуя. Наче пролєт&рій більш нічого й не робить. Коли цим преслідувалась мілітарна мета, так тоді цілком оправдували своє значіння плякати червоноармійські, які були більш досконалі. Ц іл к о в и т и м н е п о р о з у м ін н я м м о ж н а н а з в а т и „ с е ­ л я н с ь к і" п л я к а т и . У к р а їн с ь к и й с е л я н и н в „ к у м а ч е в о й р у б а х е и л а п т я х “, з іг н у т и й н а д „ Я р о с л а в л ь с к о й с о ш ­ к о й “, н а ц и х п л я к а т а х в и г л я д а є п р о с т о , к о м и ч н о . Я к в и д н о , т о з а в з я т і а в т о р и п л я к а т ів и н а к ш е н а ш о го с е л я н и н а н е м о гл и с о б і й у я в и т и , я к т іл ь к и з „ х а х л а ц к и м и у с а м и " і в „ к у м а ч е в о й р у б а х е " . К о л и б т а к н е ті о б е л іс к и , т а т и м ч а с о в і п а м я т н и к и п р о в о д и р я м р е в о ­ л ю ц ії, я к і п о с т а в л е н о в р іж н и х м іс ц я х м іс т а , т о від с в я т а п р о л є т а р ія т у л и ш и л и с я б на сп о м и н лиш е о д н і „ е к с т р а т и в и " . Я к ц ік а в о з а д у м а н у р іч , в а р т о з г а д а т и о б е л іс к н а К а р а в а ї в с ь к ій п л о щ і, я к и й п р и ­ к раш ен о великим и, гарни м и п ортретам и Т. Ш евченка, М а р к с а , Л іб к н е х т а т а С в е р д л о в а .— Ц ік а в е п ів г р у д д я Л іб к н е х т а , я к е п о с т а в л е н о п р о т и т е а т р у й о го -ж ім е н н я . З ц іл о г о р я д у п р о м о в , щ о в и г о л о ш у в а л и с ь з т р и б у н н а р іж н и х в іч а х , н а й б іл ь ш ц ік а в о ю д л я р о ­ б іт н и ц т в а б у л а п р о м о ва у го р сько го л е т у н а , яки й щ е з а 4 д н і д о с в я т а п р о л е т ів з Б у д а п е ш т а д о К и їв а , щ о б в ід ім е н н я у г о р с ь к и х р о б іт н и к ів т а с е л я н п р и в і­ т а т и р о б іт н и к ів т а с е л я н с т в о У к р а їн и . В с в о ій п р о ­ м о в і в ін з г а д а в п р о т е , щ о к о н т р -р е в о л ю ц ій н і в а т а г и Ч е х ів т а Р у м у н ів в д е р л и с я в У г о р щ и н у , а л е ч е р в о н е

у г о р с ь к е в ій с ь к о у п е р т з м а г а є т ь с я з н им и, щ о є н а с в іт і Р а д я н с ь к а У к р а їн а т а Р о с ія , я к і „ м о ж у т ь їм п е р е м о г т и в о р о г а . К о л и с т а л о с м е р к а т и с я , в с е м істо з а с в іт и л о с я іл ю м ін а ц ій н и м и о г н я м и . Н а п л о щ а х , п ід в ід к р и т и м н е б о м д е м о н с т р у в а л и с я к ін е м а т о г р а ф и ч н і зн ім к и п о д ій остан н ьо го часу. В е л е ч е зн і ю р б и н ар о д у д и в и л и ся н а екр ан , н а яком у в и р и н ал и к р а є в и д и О деси, одесь к о ї п р и с т а н і з с о ю з н и ц ь к о ю ф л ь о т о ю н а р е й д і, а т а к о ж в х ід ч е р в о н о г о в ій с ь к а в Т и р а с п іл ь , Б е н д е р и , С и м ф е р о п іл ь і т. п. В с а д а х т а т е а т р а х в ід б у в а л и с ь в и с т а в и . З ц і­ л о г о р я д у в и с т а в в а р т о з а у в а ж и т и ін с ц е н ір о в к у т в о ­ р ів Ш е в ч е н к а — „М о л о д и й Т е а т р “, Л ь о п е д е -В е ї'а „ О в е ч е д ж е р е л о “ —С о л о в ц о в с ь к и й т е а т р , „ З е л е н а п а ­ п у г а " — Т е а т р Ч е р в о н о ї А р м ії, б а л е т п ід о р у д о ю М орд к и н а — К у п е ц ь к и й с а д , „ Т к а ч і“ Г а у п т м а н а — Д р а м а т и ч ­ н и й т е а т р ім. Ш е в ч е н к а , т а „ Х о в а н щ и н а “ у т е а т р і їм. Л іб к н е х т а . П о м а л у н а д м істо м с т е л и л а с я н іч . П о в іл ь н о н а в у л и ц я х з а м ір а в в е с е л и й го м ін с в я т о ч н о г о н а ­ строю , ал е над р ад я н сь к и м и у стан о вам и д ал ек о щ е з а п ів н іч с в іт и л и с я о г н е н н о -ч е р в о н і г а с л а : „ Х а й ж и є в с е с в іт н я Р е в о л ю ц ія !" „ Х а й ж и є т р е т ій Ін т е р ­ н а ц іо н а л !" „ Х а й ж и є в л а д а р а д !“ — С т а р и й К и їв с л а в н о в ід с в я т к у в а в ч е р в о н е п р о л е ­ тар сь к е свято.

Київський проАсшкулЬги. В н е д іл ю 4 т р а в н я в п о м е ш к а н н і Н а р к о м о с в іт и в ід б у л а с я п е р ш а в с е м іс ь к а к о н ф е р е н ц ія к и їв с ь к и х п р о л е т а р с ь к и х к у л ь т у р н о - п р о с в іт н и х о р г а н із а ц ій . В к о н ф е р е н ц ії б р а л о у ч а с т ь д о 200 т о в а р и ш ів , з н и х г о с т е й о с іб з ЗО. К о н ф е р е н ц ія б у л а в ід к р и т а ч л е н о м о р г а н із а ц ій н о г о Б ю р о К и їв с ь к о г о П р о л е т к у л ь т у т. Б о р е ч а р с ь к и м . Н а п о ч а т к у б у л о п р о с п ів а н о І н т е р н а ­ ц іо н а л і в ш а н о в а н о в с т а в а н н я м п а м 'я т ь б о р ц ів п р о ­ л е т а р с ь к о ї р е в о л ю ц ії. В п р е з и д ію к о н ф е р е н ц ії о б р а н о т .т . Х е й ф іц а (г о л о в о ю ), Б о р е ч а р с ь к о г о (з а с т у п н и к о м г о л о в и ), М и х а й л и ч е н к а , Л є щ и н с ь к о г о і д в о х с е к р е ­ т а р ів . В сту п н и й доклад н а тем у — „П р о л етар сь к а р е ­ в о л ю ц ія і н а у к а " з р о б и в т . Ж у к , о с н о в н и й д о к л а д — „ П р о л е т а р с ь к е м и стец тво " був п р о ч и тан и й т. Х ейф іц о м і д о к л а д п р о з а д а ч і і о р г а н із а ц ію п р о л е т к у л ь т у п о д о р у ч е н н ю о р г а н із а ц ій н о г о Б ю р о б у в в и г о л о ш е ­ н и й т . Б о р е ч а р с ь к и м . М а т е р ія л и о с т а н н ь о г о д о к л а д у б у д у т ь о п у б л ік о в а н і п із н іш е , т е з и д о к л а д у т . Х е й ф іц а з в о д и л и с ь п р и б л и з н о д о с л ід у ю ч о г о . Доклад т. ХеЙФІца. М и с т е ц т в о в и н и к л о в п р а ц і і в б о р о т ь б і— р а ­ д о с т и і г о р і. П р и б у р ж у а з н о м у л а д і к л я с а п р а ц ю ю ч и х п о з б а в л е н а б у л а л и ш к ів е н е р г ії н а м и с т е ц т в о , а к р а с а б у л а в ід м е ж о в а н а в ід п р а ц і. Т в о р ч і ш у к а н н я в б у р ­

33 ■

ж у а з н у д о б у ж и т т я в и я в и л и св о ю п о в н у б е з с и л іс т ь . Т в о р ч іс т ь в с т а р о д а в н і ч а с и н о с и л а к о л е к т и в н и й х а р а к т е р , в б у р ж у а з н у е п о х у в о н а н о с и л а в у з ь к о -ін д ів ід у а л іс т и ч н и й х а р а к т е р , м а л а в с о б і в с і о з н а к и р о з к л а д у . Б іл ь ш іс т ь т в о р ів ц ь о г о ґ а т у н к у в а р т а л и ш е того, щ об її сп алити . С т а р о д а в н є м и с т е ц т в о — б у л о е м о ц іо н а л ь н о ю т в о р ч іс т ю , б у р ж у а з н е — м и с т е ц т в о м р о з у м у в а н н я ^ П р о л е т а р і а т н е с е з с о б о ю м и с т е ц т в о а к ц ії і д іє в о с т и . К о л и п р о л е т а р с ь к ій к у л ь т у р і в л а с т и в а а к т и в н іс т ь , т о е м о ц ія і р о з у м у в а н н я — ч у ж і й в о р о ж і їй. П р о л е т а р с ь к а к у л ь т у р а х а р а к т е р и з у є т ь с я к р ім т о г о в ід с у т н іс т ю в н у т р іш н ь о г о р о з д в о є н н я (д у а ­ л із м у ), в ід с у т н іс т ю ін д ів ід у а л із м у , і к о л е к т и в із а ц іє ю творчости. В сучасни й м ент всі сп роби д ати зр азк и п р о ­ л етарського м и стец тва м усять бути п р и зн ан і н еваж ­ н и м и і в ід к и н у т і. Д л я п р о л є т а р і я т у б у д е д а л е к о б іл ь ш е к о р и с н и м , к о л и з а м іс т ь ін т е л іг е н т с ь к и х в и г а ­ д о к п р о й о г о м и с т е ц т в о , в ін д о б р е у с в о є у с і д о р о б к и м и н улого в к р а щ и х й ого зр а зк а х . З а д а ч а п р о л є т а ­ р ія т у з д ій с н и т й ц е , о р г а н із у в а т и п р о л є т а р і я т д л я п е р е н я т т я м и с т е ц т в а в св о ї р у к и і р о зв и н у т и й ого с а м о д ія л ь н іс т ь . П р о летарського м и стец тва н е м ож е бути, я к щ о п е р е м о ж е п р о л е т а р с ь к а р е в о л ю ц ія . М и с т е ц т в о

■’ч и ї '■ я в и т ь с я з а г а л ь н о л ю д с ь к и м п о з а к л я с о в и м ' гцтвом . Р е в о л ю ц ія з а р а з л и ш е р у й н у є і н а у к у і м и ­ с т е ц т в о і п р о ч и щ а є ш л я х и в їх н ю б у д у ч и н у . П р о л є т а р і я т в и я в и в с е б е п о л іт и ч н о , в ін в ід к р и в и р о к і п е р с п е к т и в и д л я г н о в о г о м и с т е ц т в а , а л е с ам о и с т е ц т в о щ е н е н а р о д и л о с я . В о н о з а р а з в п ід г о т о в ­ ні к л я с і. П р о л е т к у л ь т є ц е ю П ІД ГО ТО В Ч О Ю К.ІЯ С О Ю Доклади з районів. Ш и р о к о ї д еб ати по д о к л ад ам за б раком ч асу р о з г о р н у т и н е д о в е л о с я . К о н ф е р е н ц іє ю б у л о вкл ю . ч е н о в п о р я д о к д н я д о к л а д и з м ісц ь . З т а к и м и д о ­ к л а д а м и в и с т у п а л и п р е д с т а в н и к и в ід р а й о н ів : П е ­ ч о р с ь к о г о , П о д о л у , а т а к о ж в ід С о ю зу к о м у н іс т и ч н о р о б о ч о ї м о л о д і, в ід З а л із н и ч н и к ів і К о м іс ії п р о с в іт к у л ь т Ц . Б ю р о п р о ф е с ій н и х с п іл о к . Н а ж а л ь з ц и х д о к л а д ів н е в и я с н я л а с ь з а г а л ь н а к а р т и н а к у л ь т у р н о п р о с в і т н ь о ї д ія л ь н о с т и п р о л е т а р с ь к и х о р г а н із а ц ій К и їв а. Н а й в ір н ій ш и й н а п р я м о к п р а ц і в з я в с о ю з к о ­ м у н іс т и ч н о ї р о б о ч о ї м ол од і, п о т ім з а л із н и ч н и к и (к у р с и , в іч а , л е к ц ії, ч и т а л ь н я ), м е н ш е з р о б л е н о п е ч е р с ь к и м рай о н о м , стан П одолу є н адзви ч ай н о н еви р азн и м . В ж е в д о к л а д а х „ з м іс т “ в и я в и л а с ь б о р о т ь б а д е - я к и х ґ р у п п р о т и н а п р я м к у д ія л ь н о с т и п р о л е т к у л ь т у иноді один п редставн и к, виступ аю чи з додатковим и ін ф о р м а ц ія м и , ц іл к о в и т о к а с у в а в с в о г о п о п е р е д н ь о г о д о к л а д ч и к а в ід т о г о ж р а й о н у .

Пролеткульту. Н а питанні про обран н я Р ади п ролеткул ьту р о зг о р н у л и с я палкі с у п е р е ч к и , п р и чом у к у п к а л ю д ей , щ о н ія к о г о в ід н о ш е н н я д о п р о л є т а р і я т у н е м а л а , с в о є ю п о в е д ін к о ю п р и м у с и л а г о л о в у в а в ш о г о т о д і т . Б о р е ч ар с ьк о го ти м часо во зр е к т и с я го л о в у в ан н я . Ін ц и д ен т б у в п о л а г о д ж е н и й , і к о н ф е р е н ц ія з а п р о с и л а з н о в у до г о л о в у в а н н я т. Б о р е ч а р с ь к о г о . В р е ш т і б у в з а т в е р д ­ ж е н и й с п и с о к к а н д и д а т ів , з а п р о п о н о в а н и й О р г а н із а ц і. Б ю р о К и їв . П р о л е т к у л ь т у . Р а д а п р о л е т к у л ь т у с к л а ­ д а є т ь с я з 13 т о в а р и ш ів , о б р а н и х к о н ф е р е н ц іє ю з п р е д ­ с т а в н и к ів : Н а р к о в о є н а , О к р в о є н к о м а , Н а р к о м о с в , і Р а д и п р о ф е с . с п іл о к , К у л ь т у р - л іг и і в с іх к о м у н іс т и ч ­ н и х п а р т ій щ о в х о д я т ь , в К и їв с ь к и й г у б в и к о н к о л і: к о м у н іс т .-б о л ь ш о в и к ів , к о м у н іс т б о р о т ь б и с т ів , к о м у ­ н іс т и ч н о г о ф е р б а н д а і є в р . к о м у н іс т и ч н . п а р т ії. Р а д і П р о л е т к у л ь т а н а д а н о п р а в о к о о п т а ц ії (п о ї ї в и б о р у ) н о в и х ч л е н ів з ти м , щ о б и в е с ь с к л а д її н е п р и б іл ь ­ ш у в а в 20 ч л е н ів . Р а д а П р о л е т к у л ь т у о б р а н а н а 2 м іс я ц і (д о ІІ -о ї к о н ф е р е н ц ії) , їй д о р у ч е н о у т в о р и т и с т у д ії, в и г о т у вати кош ториси і о д ер ж ати по ним аванси , п ер евести в с ю п ід г о т о в ч у р о б о т у і п о д б а т и п р о с к л и к а н н я В с е ­ у к р а їн с ь к о ї к о н ф е р е н ц ії П р о л е т к у л ь т у . В Р а д у П р о л е т к у л ь т у в ій ш л и : Л а с т о в с ь к и й , К с е н я , Л є щ и н с ь к и й , М о р г у л іс , Д е г т я р ь о в , Х е й ф іц , М и х а й л и ч е н к о , Жук, Н и л ін , є р е м ін , С е м е н ів , Я з л о в с ь к и й і Р е в з ін а . .і

ХРОНІКА. Письменства. „М узаґет“ . Д р у к у є ть с я і н езабаром п о сту п и ть в п родаж п е р ш а к н и ж к а м іс я ш н и к а л іт е р а т у р и й м и с т е ц т в а „ М у з а ґ е т " , о р г а н у п о е т ів , п и с ь м е н н и к ів і м и т ц ів н о ­ в іш о ї г е н е р а ц ії. З м іс т п е р ш о ї к н и ж к и : П о е з і ї : П . Т и ч и н а , Д . З а г у л , В. Я р о ш е н к о , М. Ж у к , М. Т е р е щ е н к о , К л и м П о л іщ у к і В. К о б и л я н с ь к и й . П р о з а : IX В ір и н . М Ж у к , І М ихайлич, і Г. Ж у р б а С т а т т і : Ю . М еж ен к о -Ів а н ів , М а й д а н , Б у р а ч е к , Л е с ь К у р б а с , М и с т е цька Хроніка. К р и т и к а і б іб л іо гр аф ія М а л ю н к и й п о р т р е т и р о б о т и М и х. Ж у к а .

„Сіяч“. Х а р ь к ів с ь к а У к р а їн с ь к а С е к ц ія В с е у к р а їн с ь к о г о Л іт е р а т у р н о г о К о м іт е т у м ає в и д а в а т и н а р о д н ій л іт е р а т у р н о - х у д о ж н ій д в о х т и ж н е в и к „ С їя ч “. П е р ш е ч и с л о н е з а б а р о м в и й д е . Р е д а к ц ія з в е р т а є т ь с я д о к и їв с ь к и х у к р а їн с ь к и х л іт е р а т і в і п о е т ів д о п о м о г т и н о в о м у о р г а н о в і с в о єю с п ів у ч а с т ю . Л іт е р а т у р н и й м а т е р і я л д л я „ С їя ч а “ п р и й м а є т ь с я в У к р а їн с ь к ій С е к ц ії В с е у к р . Л іт е р . К о м іт е т у (Б іб ік о в с ь к и й , 7, п ом . 12).

„Зшитни Боротьби“. Н е з а б а р о м в и й д е п е р ш е ч и с л о іл ю с т р о в а н о г о д в о х т и ж н е в и к а „ З ш и тк и Б о р о т ь б и “, я к і в и д а в а т и ­ м у т ь с я п ід р е д а к ц іє ю В а с и л я (г д а н с ь к о г о і Г н а т а М и ­ х а й л и ч е н к а . З ш и т к и м а т и м у т ь т а к і р о з д іл и : І. К р а с н е п и с ь м е н с т в о (п о е з ія і п р о з а ): II. Л іт о п и с ь г р о м а д ­ с ь к о г о ж и т т я ; III. С о ц ія л ь н і д іс ц іп л ін и ; IV . Х р о н ік а ; V . К р и т и к а і б іб л іо г р а ф ія „Прийдешнє“ („Грядущеє“ ). Г о т у є т ь с я до в и д а н н я н о в и й д в о х т и ж н е в и й ж у р н а л „ П р и й д е ш н є “ ( „ Г р я д у щ е є “), о р г а н р е в о л ю ц ій н о -с о ц ія л ь н о ї д іс к у с ії п ід р е д а к ц іє ю О . С . З а л у ж н о г о і Г. В. М и х а й л и ч е н к а . „ П р и й д е ш н є “ („ Г р я д у щ е є " ) б у д е в и д а в а т и с я п о т и п у г р у б и х ж у р н а л ів з т а к и м и р о зд іл а м и : І. Л і ­ т е р а т у р н о - х у д о ж н ій ; II. С о ц ія л ь н о -е к о н о м и ч н и й ; III. Г е в о л ю ц ій н о -іс т о р и ч н и й ; IV . Н а ц іо н а л ь н и й р у х ; V . К р и т и к о -б іб л іо г р а ф и ч н и й ; V I. Б іж у ч е ж и т т я (х р о н ік а ). В ж у р н а л і б л и з ч у у ч а с т ь п р и й м а ю т ь : М. О л е к ­ с іїв , В. у л а н с ь к и й , В. К о ч и н с ь к и й , Г н а т М и х а й л и ­ ч е н к о , О л . Т о п о л ь с ь к и й , Г . С м о л я н с ь к и й , І. О м е л ь ч е н к о -К о с т а ш , А . Т е р н и ч е н к о , Г . К л у н н и й , Я . Ш и ­ ф е р , А . К о з а ч о к , В. С ь о м у ш к и н , £ . Т е р л е ц ь к и й , С. М с т и с л а в с ь к и й , Н . Ів а н о в -Г а з у м н ік , А. Б л о к , Т . £ с е н ін , М. К л ю є в , А . Б є л и й і б о г. и н ш ..

34

„Земля“ . В и й ш л а п е р ш а к н и ж к а н е п е р іо д и ч н и х а л ь ­ м а н а х ів „ З е м л я “, щ о с т а в и т ь св о їм з а в д а н н я м р о з ­ р о б л я т и і о с в іт л ю в а т и п р о б л е м и н а у к о в о г о с о ц ія л із м у і с о ц ія л ь н о -п о л іт и ч н и х п и т а н ь с у ч а с н о г о ж и т т я . „ З е м л я " м іс т и т и м е с т а т т і п о п и т а н н я х е к о н о м и ч н и х п о л іт и ч н и х , іс т о р ії, ф ізіо л ь о гії, а з ’о к р е м а п о п и т а н ­ н я х с е л я н с ь к о г о т а р о б іт н и ч о г о р у х у і в з а г а л і п р о гром адське ж иття. Р е д а к ц ій н а к о л е г ія „ З е м л і" с к л а д а є т ь с я з б у в ­ ш и х с п ів р о б іт н и к ів сел ян ської газети „Н ародня В оля". „Громада“ . Г р о м а д с ь к о -к о о п е р а т и в н и й і л іт е р а т у р н и й н а ­ р о д н ій ж у р н а л , в и х о д и т ь т р и ч і н а м іс я ц ь . Д о с і в и й ­ ш л о ч о т и р и з ш и т к и , з я к и х т р и п о д в ій н и х . С п е ц іа л ь ­ н і в ід д іл и , я к н а п р и к л ., в ід д іл к о о п е р а ц ії, п о с т а в л е н о д о с и т ь ш и р о к о . І Д о - ж т о р к а є т ь с я л іт е р а т у р н о г о в ід . д іл у , т о в ін , з а в и н я т к о м о п о в ід а н н я С. В а с и л ь ч е н к а „ Б а с у р м е н " , н іч о г о л і т е р а т у р н о г о н е м а є . Н а д р у к о ­ в а н и й в о с т а н н іх д в о х ч и с л а х у р и в о к з М іц к е в и ч о в и х „ Б х іа с і“— ів я в л я є т ь с я н а д т о н е в д а л и м . „Ш лях“ . М іс я ш н и к л іт е р а т у р и , м и с т е ц т в а т а г р о м а д с ь к о ' г о ж и т т я — „ Ш л я х " , щ о в и х о д и в н а п р о т я з і д в о х л іт , з а р а з , п іс л я п е р ш о ї к н и ж к и з а с е й р ік , т и м ч а с о в о п е р естав виходити. „Л.-Н. Вістник“ . Н а й с т а р і щ и й у к р а їн с ь к и й м іс я ш н и к „ Л .-Н . В і­ с т н и к “ в и х о д и т ь д о с и т ь с п р а в н о . В с в ій ч а с в и й ш л и к н и ж к и з а с іч е н ь , л ю т и й і б е р е з о л ь , а т іл ь к и к в іт е н ь затр и м ал ась ч е р е з б р ак п ап еру. З у м іщ е н о г о в п е р ш и х т р ь о х к н и ж к а х , л іт е р а ­ т у р н о г о м а т е р ія л у , в а р т о о д м іт и т и ц ік а в і л и с т и М. К о ц ю б и н с ь к о г о д о с в о є ї д р у ж и н и , о п о в ід а н н я Ів ч е н к а т а п о е з ії м о л о д и х п о е т і в . З п у б л іц и с т и к и ц ік а в а с т а т т я б у в ш ., н а р о д и ., м ін іс т р а М. М. К о в а л е в с ь к о г о — „ О д р о м а н т и к и д о р е а л із м у " . Н а д т о с л а б о п р е д с т а в ­ л е н о в ід д іл б іб л іо г р а ф ії. „Майстерня мистецького слова“ . П р о ф е с ій н а с п іл к а м и т ц ів с л о в а в ід ч и н я є м а й ­ стерн ю м и стецького слова для теорети чн ого і п рак­ т и ч н о г о с т у д ію в а н н я к р а с н о г о п и с ь м е н с т в а . М ай ­ с т е р н я м ає ч о т и р и в ід д іл и : у к р а їн с ь к и й , р о с ій с ь к и й , польський і єврейський. Н а у к р а їн с ь к ім в ід д іл і б у д у т ь с т у д ію в а т и с я ; 1) Т е о р і я м о в и ; 2) Н а р о д н я п о е з ія ; 8) Н а р о д н я п р о з а ; 4 ) Н а р о д н ій г у м о р ; 5) і с т о р і я п и с ь м е н с т в а ; 6) Т е о р ія п о е т и ч н о ї т в о р ч о с т и ; 7) В ір ш о з н а в с т в о . Н а з а г а л ь н ім в ід д іл і б у д у т ь : е п о с —у к р а їн с ь к и й , г р е ц ь к и й іу д е й с ь к и й , р о м а н с ь к и й , с к а н д и н а в с ь к и й , п ів д е н н о - с л а в я н с ь к и й , п о л ь с ь к и й , іс т о р ія ф р а н ц у з ­ ь к о ї п о е з ії т а н ім е ц ь к о г о р о м а н т и з м у . У к р а їн с ь к и м в ід д іл о м м а ю т ь к е р у в а т и : М. Ж у к , Д . З а г у л , М. Ів ч е н к о , Ю . Ів а н ів -М е ж е н к о , О . М ік у л ь -

35

с ь к и й , К л и м П о л іщ у к , П . Т и ч и н а , А . Х о м и к ,

Я ро­

ш енко. К у р с и р о з р а х о в а н о н а т р и м іс я ц і. З а н я т т я п р о в а д и т и м у т ь с я в у к р . кл ю б і „ Б о р о т ь ­ б а " (П у ш к и н с ь к а , 1). „Веснянки“ . У к р а їн с ь к а С е к ц ія В с е у к р . Л і т е р а т . К о м іт., н а д е н ь 1-го Т р а в н я в и п у с т и л а л і т е р а т у р н и й з б ір н и ч о к п . н. „ В е с н я н к и “. В з б ір н и ч к у в з я л и у ч а с т ь : М и х. Ж у к . В. є л л а н , В . К о р я к , М. С е м е н к о , К л и м П ол іщ у к і В ол- Я рош енко. З харьнівського літературного поля. У Х а р ь к о в і д р у к у є т ь с я вид . „ Р у х “ к н и ж к а п о е з ій Я . М а м о н т о в а „ В ін к и з а в о д о ю " і В а с и л я А л е ш к а „ Я р ь з-п ід П е к о в и х в ій ", і т е а т р а л ь н и й д ек л я м а т о р , у л о ж е н и й Л . К у р б а с о м т а М. Т е р е щ е н к о м . „Льох Мистецтва“ . Н а М и к о л а є в с ь к ій в у л ., ч. 9., в ід ч и н и в с я р о ­ с ій с ь к о -у к р а їн с ь к и й „ Л ь о х М и с т е ц т в а “ 3 т р а в н я , в ід б у л о с я д в а в е ч о р і у к р а їн с ь к и х м о л о д и х п о е т ів і п и с ь м е н н и к ів п. н . „ В е с н я н к а " . Х у д о ж н я р а д а с ь о г о „ Л ь о х у " с к л а д а є т ь с я : М. Г у л я н и ц ь к и й , Г . К и р с т а , А-. П е т р и ц ь к и й , В л . М ак о вей ськи и і Вол. Я рош енко.

ПРАЦЯ МИСТЦІВ СЛОВА. Н а п е р е к ір с т а р ій п р и м о в ц і— „ к о л и г у р к о ч у т ь гар м ати , то м овчать п о ети ", наш і м истці слова п р о те п р а ц ю ю т ь . К о р о т е н ь к і в ід о м о с т и п р о п р а ц ю м и с т ц ів с л о в а с в ід ч а т ь , щ о м и б е з у п и н н о п р я м у є м в п е р е д п о д о р о з і п о с т у п у і к у л ь т у р и . Т а к , н а п р и к л ., м аєм о в ід о м о с т и , щ о:

Дмитро Загул в и г о т у в а в д о д р у к у т р е т ю к н и ж к у с в о їх п о е з ій - Й о г о - ж п е р е к л а д „ Ф а у с т а " , що друкувався у В ід н і накладом видавн иц тва „ В е р н и г о р а “,в ж е с к ін ч и в с я д р у к о м і я к т іл ь к и з ’я в и ­ т ь с я м о ж л и в іс т ь з а л із н и ч и х з н о с и н , н е г а й н о б у д е п е р е в е з е н и й д о К и їв а .

В. Коряк г о т у є з б ір н и к с в о їх

статей

п.

н.

„ С х ід н и й В а н д а л " .

Клим Поліщук в и г о т у в а в д о д р у к у д в а з б і р ­ н и к а : „ С е р е д т е м р я в и " ( н а р и с и й о п о в ід а н н я з н а р о д н ь о г о ж и т т я ) і „ К р ів а в и м ш л я х о м “ (н а р и с и й о п о в і­ д а н н я з ч а с ів р е в о л ю ц ії). В ін -ж е з а к ін ч и в в е л и к и й р о м а н з ч а с ів г а й д а ­ м а ч ч и н и 1734 — 1760 р о к а х п . н. „ К р ів а в и й ш у м "

М. Івченко в и г о т у в а в і з д а в д о д р у к у п е р ш и й т о м с в о їх о п о в ід а н ь п. н. „ В е с н я н і ш у м и ". Д о с і М. Ів ч е н к о д р у к у в а в с я н а с т о р ін к а х „Л . Н . В іс т н и к а " , „ Р о б іт н и ч о ї Г а з е т и " і и н ш и х п е р іо д и ч н и х в и д а н ь . О п о в ід а н н я Ів ч е н к а , щ е н а с т о р ., „Л . Н . В іс т н и к а " з в е р т а л и н а с е б е у в а г у н а ш о ї ін т е л іг е н ц ії, я к п о с в о м у в д у м л и в о м у зм іс т у , т а к і п о х а р а к т е р у с т и л я , я к и й є ім п р е с іо н и с т и ч н и м .

В ол• Ярошенко, м о л о д и й п о е т -с и м б о л іс т , п е р ш у ïtt.HüvKy

я к о г о , в и д а ч о в и д а в н и ц т в о „ С я й в о “ п. н. іХ в і т о т і н ь " , з а р а з в и г о т у в а в д о д р у к у д р у г у к н и ж к у їх п о е з ій , я к і б у д у т ь д р у к у в а т и с я н а к л а д о м Л іт е Щ '.- В и д а в н и ч . Б ю р о В с е у к р а їн . Л іт е р а т . К о м іт е т у . П ід й о г о - ж р е д а к ц іє ю г о т у є т ь с я д о д р у к у к о ­ л е к т и в н а п р а ц я — к о р о т к а іс т о р ія у к р а їн с ь к о ї л іт е р а ­ т у р и — п ід р у ч н и к д л я р о б іт н и ч и х с т у д ій .

Михайло Жук, в ід о м и й п о е т і б е л е т р и с т з і*руп и „ М у з а ^ е т “ р е д а г у є ан т о л ь о Г ію у к р а їн с ь к о ї п о е зії. Г. Михайличенко і В. дланський р е д а г у ю т ь вели ку на пять П р о л е т а р і а т у “.

а р к у ш ів , к н и ж к у

п. н. „ К у л ь т у р а

Михайло Семенко в и г о т у в а в д о д р у к у : „П ’є р о М е р т в о п е т л ю є “ — ф у т у р із и ; „В с а д а х б е з р о з н и х “ — п о е з ії; „ П о е з о ф ір и “— п о е з ії; „ В е с н а “— п о е зо ф іл ь м а ч. І; „ Т р а г е д ія О н у ч “ — ф у т у р о д р а м а ; „ Н а їв н і п о е з ій к и “— п о е з ії; „ B lo c -N o te s “ — п о е з ії. Стипендія Імени поета Миколи Вороного. П р а в л ін н я м Д н іп р о с о ю з у а с іг н о в а н о 1000 к а р б ., н а с т и п е н д ію ім е н и п о е т а М. В о р о н о г о п р и к о о п е р а т и в н ій ш к о л і Д н іп р о с о ю з у . Журнал Комісаріату НародньоТ Освіти. З 31-го т р а в н я м а є р о с п о ч а т и с ь в и д а н н я ж у р ­ н а л у „ К о м іс а р ія т у Н а р о д н ь о ї О с в і т и “. Ж у р н а л б у д е в и х о д и т и д в а р а з и в м іс я ц ь , 1-го і 15-го ч и с л а , в ш е ­ сти о к р ем и х в и п у ск ах , в к л а д е н и х в о д и н зш и то к . Ж у р н а л б у д е в сім д р у к о в а н и х а р к у ш ів з п р о г р а м о м : о ф іц іа л ь н а ч а с т и н а , ш к іл ь н а , д о ш к іл ь н а , п о з а ш к іл ь н а , трудова ш кола і м и стецтво.

Мистецтво. Конкурс на почтові марки. К о м іс а р іа т о м п о ш т і т е л е г р а ф ів о г о л о ш у є т ь с я к о н к у р с н а в и р о б м а л ю н к а п о ш т о в и х м а р о к У к р а їн ­ с ь к о ї С о ц іа л іс т и ч н о ї Р е с п у б л ік и . М а р к и п о в и н н і б у т и в а р т іс т ю в 1, 2, 3, 4, 5, 7, 10, 15, 20, 25, 35, 50, 70 к о п ., 1 к а р б ., З, 5, 10 к а р б . М а л ю н о к м а р о к п о в и н е н в ід п о в ід а т и н о в о м у с о ц ія л іс т и ч н о м у л а д о в і і п о в и н е н б у т и о д и н д л я в с іх , щ о б п о о д н а к о в о м у к л іш е д р у к у в а т и їх . В а р т іс т ь м арки п о зн а ч а т и н а ву гл ах , або с е р е д и н і м арки, аби л е к ш е б у л о в и к о р и с т а т и к л іш е д л я м а р о к р іж н ь о ї в а р т о с т и , п р и ч о м у н а п и с и п о в и н н і б у т и н а у к р а їн ­ с ь к ій і р о с ій с ь к ій м о в а х . Знесення буржуазних пам’ятників. Н а з а с ід а н н ю к о л е г ії к о м у н а л ь н о г о г о с п о д а р с т в а в и н е с е н о п о с т а н о в у д о р у ч и т и з е м е л ь н о м у в ід д іл о в і в ж и т и з а х о д ів з н е с е н н я д о 1-го т р а в н я п а м ’я т н и к ів О л е к с а н д р а I I (п о с т а м е н т н і ф ій у р и б у д е з а л и ш е н о ), М и к о л и І, К о ч у б е я т а Іс к р и , г р ., Б о б р и н с ь к о г о , г е н е р ., Д р е н т е л ь н а , о с т а т о к п а м ’я т н и к а С т о л и п ін а н а Д у м ­ с ь к ій п л о щ і і п ів г р у д д я С т о л и п ін а в Л а в р і. К о л е г іє ю з р о б л е н о з а п и т а н н я В у к о п и с о в і п р о м и с т е ц ь к у ц ін н іс т ь п а м ’я т н и к ів , п р и ч о м у з а з н а ч е н о , щ о т і, к о т р і м а т и м у т ь м и с т е ц ь к е , а б о іс т о р и ч н е з н а ­ ч ін н я , б у д у т ь п е р е д а н і в м іс ь к и й м у з е й .

Український Пролеткульт. З ін іц іа т и в и г р у п и п о е т ів і л іт е р а т ів , щ о з г у р ­ т у в а л и с я к о л о „ Б о р о т ь б и “, м а є з а л о ж и т и с я с е к ц ія П р о л е т к у л ь т у в К и їв і. В п е р ш у ч е р г у н а м іч а є т ь с я іл ю с т р о в а н е в и д а н н я . Пролетарський Київ. З ф о т о ф а ф и ч н и м и з н ім к а м и з а в о д ів , п о р т р е ­ т а м и р о б іт н и к ів — к и я н , п е н з л я у к р ., м а л я р ів , п о б у т о в і с ю ж е т и т о щ о. „Ткачі“ Гауптмана. Д е р ж а в н и й д р а м а т и ч н и й т е а т р ім Ш е в ч е н к а н а в е л и к о д н і с в я т а д а в у к р а їн с ь к о м у р о б іт н и ц т в у г а р н е ч ер в о н е яєчко, зн ам ен и ту драм у Г ау п тм ан а „ Т к а ч і" , я к а в с в ій ч а с д а л а с в о м у т в о р ц е в і в с е с в іт н ю с л а в у . П 'є с а г а р н о з р е п е р т о в а н а , с т а р а н н о о б с т а в ­ л е н а ч е р е з щ о м а л а з а с л у ж е н и й у с п іх . Д-р П. Демуцький. В ід о м и й о р г а н і з а т о р у к р . н а ц іо н . н а р о д н ь о г о х о р у Д -р П. Д ем уц ьки й , щ о ском п он ував і видав „ Н а ш а д у м а, н а ш а п іс н я “ т а „ З а п о в іт " Ш е в ч е н к а ,— з а р а з п р о д о в ж у є в и д а н н я с в о їх н о в и х п р а ц ь . Д р у к у ­ є т ь с я й н е з а б а р о м в и й д е в с в іт „ Т р е т ій д е с я т о к х о ­ р о в и х п іс е н ь з р е п е р т у а р у о х м а т ів с ь к о г о н а р о д н ь о г о х о р у “. Пам'ятники революційним борцям. Г р у п о ю р із б я р ів в и л и т о 8 г и п с о в и х п ів г р у д ь р е в о л ю ц ій н и х б о р ц ів —Л є н ін а , Т р о ц ь к о г о , С в е р д л о в а , Л іб к н е х т а , М а р к с а т а Л ю к с е м б у р г . С п ів г р у д я п о с т а в л е н о н а с п е ц іа л ь н и х п ід с т а в ­ к а х в о к о л и ц я х , т а н а п л о щ а х м іста. „Культ пролетарського Мистецтва“ . „ К у л ь т п р о л е т а р с ь к о г о м и с т е ц т в а “ в ід ч и н и в С тудії: м а л я р с ь к у , т е а т р а л ь н у , к ін о -с т у д ію , м у з и к а л ь ­ н у і л іт е р а т у р н у . „К . П . М .“ , п о д іл я є т ь с я н а ч о т и р и в ід д іл и : в ід д іл з о б р а ж у ю ч о г о м и с т е ц т в а , в ід д іл м у з и ч ­ н и й , в ід д іл т е а т р а л ь н и й і л іт е р а т у р н и й . Відділ мистецтв у Київ!. Н а о с т а н н ій н а р а д і з а м іщ а ю ч и х г о л о в к о м іт е ­ т ів в ід д іл ів м и с т е ц т в а , з а в ід у ю ч и й в ід д іл о м м и с т е ц т в з р о б и в п о в ід о м л е н н я п р о п е р ш і д н і д ія л ь н о с т и Р а д и м и с т е ц т в п іс л я ї ї п р и їз д у д о К и їв а . Щ е з п о ч а т к у б е р е з о л я , с к о р о К и їв б у л о з а ­ н я т о ч е р в о н и м в ій с ь к о м , н а р о д и , к о м іс а р , т. З а т о н с ь к и й п р и з н а ч и в к о м іс а р о м іс т н у ю ч о г о щ е з -з а ч а с ів ц е н т р , р а д и с а м о с т ій н о г о м ін іс т е р с т в а м и с т е ц т в і н а ц іо н а л ь н о ї к у л ь т у р и т. М а з у р е н к о . П іс л я п р и їз д у д о К и ї в а ч л е н ів Р а д и м и с т е ц т в а , в ід б у л а с ь н и з к а о б ’є д н а н и х з а с ід а н ь Р а д и і п р е д с т а в ­ н и к ів м ін іс т е р с т в а н а ч о л і з т . М а з у р е н к о м . В р е з у л ь т а т і н а р а д і д а л ь ш о г о в з а є м н о г о о с в ід о м л е н н я б у л о з ’я с о в а н о , щ о к о м іс а р ія т м и с т е ц т в і н а ц іо н а л ь н о ї к у л ь т у р и , о к р ім т о г о , щ о в д ій с н о с т и в ід р іж н я в с я о д в ід д іл у м и с т е ц т в п р и Н а р к о м п р о с і, в ін щ е м а в о с т р у н а ц іо н а л ь н у з а к р а с к у , і в с я й о го

36

д ія л ь н іс т ь б у л а с к е р о в а н а н а у п е р т у і р іш у ч у у к р а ї­ н із а ц ію м и с т е ц т в . В и я в и л о с ь т а к о ж , щ о в в ід о м і с е ї ін с т у т у ц ії з н а х о д и л а с ь т а к а н о в а , д л я в ід д іл а м и с т е ц т в г а л у з ь , я к у к р а їн с ь к а м и с т е ц ь к а п р о м и с л о в іс т ь . П іс л я н и з к и з а с ід а н ь п р и й ш л и д о з г о д и , п о я к ій в с і в ід д іл и м и с т е ц т в і н а ц іо н а л ь н о ї к у л ь т у р и , щ о в ід а ю т ь м и с т е ц т в о м , п е р е х о д я т ь д о В ід д іл у М и ­ с т е ц т в п р и Н а р к о м п р о с і; в ід д іл и , щ о з в я з а н і з у к р а їн ­ с ь к о ю х у д о ж н ь о ю п р о м и с л о в іс т ю — з а л и ш а ю т ь с я п ід м е р у н к о м т. М а з у р е н к а . Т а к е в и р іш е н н я с п р а в и н е з а д о в о л ь н и л о н а ц іо ­ н ал ь н і кола. Б у л о зн о ву р о сп о ч ато п ер его в о р и , які з ар еш то м т. М азу р ен ка п р и п и н и л и ся . Т о д і Р а д а м и с т е ц т в п р и й н я л а з а в ід у в а н н я в ід ­ д іл а м и м и с т е ц т в , з а л и ш и в ш и п и т а н н я п р о и н ш і в ід ­ д і л и —в ід к р и т и м . З а р а з в ід д іл м и с т е ц т в о с т а т о ч н о з а к ін ч и в свою п р а ц ю з п е р е г л я д о м с п р а в о к р е м и х в ід д іл ів і п е р е й ­

В м іс ц е в и й -м у зе й п о с т у п и л а к о ш т о в н а к о л е к ­ ц ія с е р е д н є в ік о в и х к н и ж о к , я к а н а л е ж а л а г р . Б р бринськом у. Обов’язкове навчання музики. В м. У м а н і, (н а К и їв щ и н і), в с е р е д н іх ш к о л а х з а в о д и т ь с я о б о в ’я з к о в е н а в ч а н н я м у зи к и . В з я т о на у ч о т в с і м у зи ч н і с т р у м е н т и , я к і р о з п р е д іл ю ю т ь с п п о ш колах. У т в о р е н о „ П р л є т к у л ь т “, я к и й в ж е о р г а н із у в а в т р и т е а т р и : у к р а їн с ь к и й , р о с ій с ь к и й т а є в р е й с ь к и й . О р г а н із у є т ь с я м и с т е ц ь к о -іс т о р и ч н и й м у з е й м іс ц е в о ї п рироди. Н акреслено п роект утворен н я народньої к о н с е р в а т о р ії. „Ліліт“ . В н ай б ли зч ом у часі М олодий Т е а т р м ає в и с т а ­ в и т и н о в у п є с у М. С е м е н к о п. н. „ Л іл іт “. У ч а с т ь б е ­ руть Л есь К урбас, Т ерещ енко і Ч и стякова. Мистецький Цех. З а л о ж е н о з а г а л ь н у о р г а н із а ц ію у к р а їн с ь к и х л іт е р а т ів , п о е т ів і а к т о р ів — „ М и с т е ц ь к и й Ц е х “ .

ш о в д о т в о р ч о ї п р а ц і. Мистецтво серед робітників. В м. С м іл ій , (н а К и їв щ и н і), в ід ч и н я є т ь с я х у ­ д о ж н я ш к о л а т а н а р о д н я к о н с е р в а т о р ія . П р о ф е с о р и п р и л а д д я м а ю т ь с я . Н а п л и в у ч н ів в е л е ч е з н и й . Д о с і з а п и с а л о с я д о 3,000 ч о л о в ік а , п е р е в а ж н о р о б іт н и к ів з м іс ц е в и х за в о д ів . У т в о р е н о д в і т р у п и : у к р а їн с ь к а і р о с ій с ь к а . К о ж д а т р у п а в ід о к р е м и л а із с е б е р о з ’їз д н і т р у п и , я к і м а ю т ь д а в а т и в и с т а в и н а с е л а х в о к о л и ц і С мілої.

Комісаріять Освіти. З а м о в и в а к т о р о в і М о л о д о го Т е а т р у М. Т е р е щ е н к о в і у л о ж и т и Т е а т р а л ь н и й в ід д іл К о м . О с в . Студія Молодого Театру. В с т у д ії м а є т ь с я б іл я 45 у ч н ів . П р о в а д я т ь с я н а в ч а н н я м ім о д р ам и , д е к л а м а ц ії, іс т о р ії т е а т р у , г р ім ування, п ракти чн а п р ац я на кону.

Бібліографія. Андрій Бабюк: С м іх Н ір в а н и , н а р и с и й н о в е л і. Л ь в ів . 1918 р ., н а к л а д о м к о м іс а р іа т у у к р а їн с ь к ., С. С. у В о лоди м ері В олинськом у. Н е в е л и ч к а , в 3 9 -т ь с т о р ін о к к н и ж е ч к а м іс т и т ь в с о б і т р и н а д ц я т ь к о р о т е н ь к и х н а р и с ів , я к і я в л я ю т ь с я п е р ш о ю с п р о б о ю п е р а м о л о д о го п и с ь м е н н и к а . А в т о р , б е з у м о в н о , н а ц іо н а л ь н о с в ід о м а л ю д и н а , п р о щ о с в ід ­ ч и т ь м а р к а с а м о го в и д а в н и ц т в а , а л е „ м о д е р н а ш т у к а “ й о м у н е в ід о м а . А т и м ч а с о м , Б а б ю к с т а р а є т ь с я б у т и н о вато р о м і нам агається щ ось тво р и ти . С перш у в с ь о г о в ін з м у ш у є с м ія т и с ь в іч н о -м о в ч а з н у н ір в а н у , я к а н ік о л и н е м о ж е с м ія т и с ь , а п о т ім п у с к а є в х ід с в о ї ч у д н і „ с ім б о л и “ , я к і т е ж н е іс т н у ю т ь … Я к в и д н о , то а в т о р зн ай о м и й з ав то р о м „H o m o S a p ie n s — а “ і а в т о р о м „ Б л и с к а в и ц ь “, бо в и я в л я є о д в е р т е б а ж а н н я з а п о з и ч а т и с ь я к в С т. П ш и б и ш е в с ь к о г о , т а к і в М. Я ц ь к о в а . П и с а н н я Б а б ю к а н е є т в о р ч іс т ь , а л и ш е п у с т и й н а б ір с л ів , я к и й п о „ с т а р о м у з в и ч а ю “ з а в ж д и п о ч и н а є т ь с я із з а я л о ж е н о ї с а м о т н о с т и , п е р е х о д и т ь н а т р а д и ц ій н у т у г у з а щ а с т я м і з а к ін ч у є т ь с я г о л о сб м р о с п а ч у н а ш и р о к ім р о с п у т т і. П о ч и н а є т ь с я з т о г о , щ о а в т о р п о б а ч и в ш и с в о їх з е м л я к ів , я к і „ з б и т і в ч о р н и х в о з а х с п ів а ю т ь “, з в е р ­ н у в с я д о н и х з б л а г а л ь н и м з а п и т а н н я м :—д е д о р о г а ? З е м л я к и , н е з в е р н у в ш и н а в іт ь н а й м е н ш о ї у в а г и н а

37

--------------------------------------------------

,

■

… . ................................... =

й о г о з а п и т а н н я , б а й д у ж е т я г л и с в о є ї п іс н і д а л і, а ї х р о д и ч к и п л а к а л и і „ т у л и л и л и ч к а в д о л о н і“. П іс л я т а к о ї з у с т р іч і з ж и т т я м , в ін п іш о в в п р о с т о р и , д е ш а л ію т ь „ х в и л і б о ж е в іл л я " , п а н у є „ с у є т а “, л у н а є „ р о з б и т и й д з в ін “, н а р о с т а є „ т р а г е д ія о с ін н ь о г о д н я “, ч у єть с я гу гн яве „остан нє слово ж и вого м е р ц я “ і п о ­ н у р о „ ц в и н т а р р о з м о в л я є “… Ц е в ж е не простори, де в ш и рин у і в далину м ож е ш и р я т и т в о р ч а дум ка, і м е т у ш и т и с ь б е н т е ж н а в о л я духа, а зам кн уте коло ч и сти л и щ а, д е п ан ую ть в с і є г и п е т с ь к і к а р и , р а з о м в з я т і. К о л и б т а к б у л о в д ій с н о с т и , т а к н е в а р т о б у л о б і ж и т и , а л е а в т о р сам ч у д о в о в ід ч у в а є н е п е в н іс т ь с в о їх к ін е м а т о г р а ф и ч н и х „ с и м в о л ів " і с к р о м н о п р и з н а є т ь с я :— „ С о р о м і б р е х н я п р и б р а л и м а с к и ч е с т и і п р а в д и “…

1 д ій с н о , щ о с о р о м п и с а т и т а к і р іч і, б р е х л и в о с т и я к и х н е з а х о в а є н а й ч е с н ій ш а м а с к а . З а г а л ь н е в р а ж ін н я в ід „ С м іх у Н ір в а н и “ т а к е , я к б у в а є п іс л я д е ш е в е н ь к о ї ф іл о с о ф ії „ п е р е д о в и к а “ я к о г о с ь о б и в а т е л ь с ь к о г о ч а с о п и с у — н іч о г о с п р а в ж ­ н ь о го , н іч о г о п е в н о г о . В ід ч у в а є т ь с я н а д у м а н іс т ь те м с л а б е н ь к е в и к о н а н н я їх р а з и т ь в у х о ч и с л е н н и м и а н т и х у д о ж н ім и в и р а з а м и : „ Б е з д о м н і б у р л а к и г р и з у т ь ч о р н у зем л ю т а д а в л я т ь с я к р о в ю , я к з а с т р а ш н и й г р і х “…

Д л я Б а б ю к а н е б у л о ч о г о п о с п іш а т и с я в л ю д е т а к и м и п р е т е н ц ій н и м и р іч а м и , я к „С м іх Н ір в а н и “, іо м и с т е ц т в о і п и с ь м е н с т в о н е є б а з а р , к у д и м о ж н а ■ п р о в а д ж у в а т и р іж н о г о ф а с о н у „ л у б о ч н и я и з д е л и я “… 'и м б іл ь ш н е в а р т б у л о в и п у с к а т и в с в іт с и х „н о-

в е л ь о к " в т о й ч а с , к о л и н а с т о р ін к а х л ь в ів с ь к и х „ ш л я х ів “ й о го о с т а н н і н о в е л ь к и с п р а в л я ю т ь зо в с ім и н ш е в р а ж ін н я . Ч и т а ю ч и т і р іч і, я к і н а д р у к о в а н і в „ Ш л я х а х “, р о зу м іє ш , щ о „ С м іх Н ір в а н и “ є р іч п е р е д ­ ч ас н а і випадкова.

Клим П.

М. Грушевський. Я р о с л а в О с м о м и с л , іс т о р и ч н і о б р а з и . К и їв . 1917 р. Ц . 1 к а р б . 50 к. 78 с т о р . П е р е н о с и м о с я д у м к о ю у X II в ік , у Г а л и ц ь к е к н я з ів с т в о . Ш а н о в н и й а в т о р р о б и т ь с п р о б у , н а п о в ­ н и т и ж и в и м зм іс т о м м е р т в і с л о в а л іт о п и с и , „б о х о ч е п о б ач и ти в п ло ти й к р о ви лю дей, щ о в и сту п ал и в с ій т р а г е д ії“. Б а ч и м о м и в н ій б о р о т ь б у і п о в с т а н н я дем о кр ати чн и х в е р с тв п р о ти боярського п ануванн я. І в с і д іє в і о с о б и с т о я т ь с е р е д о д н о г о з д в о х с т а н ів : „ б о я р ів " т а „ Ч а г р о в и х п р и я т е л і в “. Ц я б о р о т ь б а п е р е ­ п л іт а є т ь с я з х а т н ь о ю б о р о тьб о ю в р о д и н і Я р о ­ сл а в а : б атьк о в и д ав й ого за н ем и лу йом у О льгу з С у ж д ал я зл у та н е к р а с и в у к н яж н у , тоді я к Н асту ся Ч а г р ів н а й о м у п р и п а д а є д о с е р ц я , х о ч і п о х о д и т ь з „ с м е р д ів " , а н е б о я р . Д о в г о в а г а є т ь с я кн. Я р о с л а в і н е м о ж е р іш и т и с я в ід іс л а т и в ід с е б е кн. О л ь г у , б о за нею с т о я т ь б о я р е , до г о л о с а я к и х д о в о д и т ь с я к н я ­ зеві п р и сл у х ати ся. А ле вреш ті стар и й Ч агр о , що хоче п р и н е с т и п он ев ол ен и м лю дям щ астє і волю , п е р е к о ­ н у є й ого б у ти кн язем не б о яр ськ и м , а лю дським і т о й с п о ч а т к у п р о п о н у є їй а б о с и д іт и с о б і у г о р н и ц і і н і в я к і д іл а н е в м іш у в а т и с ь , а б о ж їх а т и д о д о м у д о с в о г о б а т ь к а ; п о т ім ж е , к о л и в и б у х л о п о в с т а н н я л ю д у п р о т и б о я р , п о з б а в л я є с т о л а с и н а її к н я ж и ч а

В о л о д и м и р а і п е р е д а є ц е й Г а л и ц ь к и й с т іл с и н о в і Н а с т у с і Ч а г р ів н и к н я ж и ч е в і О л е г о в і. К н . О л ь г а п о ­ м щ а є т ь с я , з б ір а є к р у г с е б е б о я р і з н и м и п е р е м а г а є „ л ю д е й “ і… „ Ч а г р о в а ч а д ь “ г и н е , з н о в п о в с т а є п а н у ­ в а н н я б о я р с ь к е . О с ь х ід г о л о в н и х п о д ій , г о л о в н а н и т к а , щ о п р о х о д и т ь ч е р е з у с ю т р а г е д ію . £ в н ій щ е ін т е р е с н і м іс ц я , я к н а п р . к н я ж и й с у д с и н а б о я р и н о в о г о Ч у р и л и к н я ж и т ь к р а й о м А н д р о н ік а К о м н е н а , ц а р е в и ч а г р е ц ь к о г о і т. п . Ц е в ж е м ає ін т е р е с з п о ­ г л я д у іс т о р и ч н о г о , а н е с о ц ія л ь н о г о . Д е - я к і с ц е н и т а д ії з а х о п л ю ю т ь ч и т а ч а , а л е , з д а є т ь с я н ам , щ о я к т р а г е д ія , к о л и б в и с т а в л я л а с я , т о н е р о б и л а б т а к о г о в р а ж ін н я , я к п р и ч и т а н н і, б о в н ій б р а к у є с ц е н и ч н о г о р у х у . В з а г а л і ж к а ж у ч и , ц я т р а г е д ія п р о ч и т а є т ь с я з в е л и к и м ін т е р е с о м к о ж ­ н им , х т о ін т е р е с у є т ь с я м и н у л и м У к р а їн и .

Л. Народніченко.

. [ Р Е Д А Ґ їЮ Т Ь : [ {

ГНАТ МИХАИЛИЧЕННО. МИХАИЛЬ СЕМЕННО.

100 примірників на кращому папері (нумерованих).

2900 примірників на звичайному папері.

ЗМІСТ:

'

Поезія: Вас. Алешко: К р а с о л ь ­ Клим Поліщук: Х в и л ю й м о д у х о м д ух; Михайль Семенко: Т ов. С о н ц е , р е в ф у т п о е м а ; Володимир Ярошенко: І. Н а я с н і з о р і; II. Н а т и х и х в о д а х . Красне письменство: Гордій Юрич. Р е ф л е к с и ; М. Лебединець: С п о л о х ; Ігнатій Михайлич: М іс т о , (ш к іц ); М арія ЕбнерЕшенбах: П р о м е т е й , п е р е к л . з н ім е ц ь к . П . Т.; Лесь Курбас: Н а іф а н і, (п р о М о л о д и й Т е а т р ); Н. Трикулевська: Н аш і м у зи к и ; В. Коряк: М а к Ч е р в о н и й , ( ф р а г м е н т и с п о ­ г а д ів п р о А н д р ія З а л и в н о г о ) ; Вас. дллан: П о в с т а н н я ; І. Михайлич: Т о й , ч и є ж и т т я б у л о т в о р о м м и с т е ц т в а ; С. Віче: Б р а т о в і р у к у , (ш кіц); Гнат. Михайличенко: П р о л е т а р с ь к е м и с т е ц т в о ; В. Коряк: Н о в е м и с т е ц т в о , Н а Е л є к т р и д и , ін т е р л ю д ія .

ки,

З а далекою ;

(т в е р д ж е н н я );

Хроніка.

П ерш е

травня.

К и їв с ь к и й

П ролеткульт.

Библіографія.

ІЛЮСТРАЦІЇ: .

.........

........... .................... . г

Заставки: Н. Біляй: « П о е зія » і « К р а с н е п и с ь м е н с т в о » . Малюнки: А. Петрщький. Т р и д е к о р а т и в н ы х п а н о , н а окрем их аркуш ах.

Портрети: А. П е т р и ц ь к и й і А н д р ій З а л и в ч и й . Обгортка: М а л ю н о к А . П е т р и ц ь к о г о .