РЕДАКЦІЙНА
КОЛЕГІЯ:
П. Воронько 1. Драч A. Кацнельсон (заступник голови редколегії) B. Коротич (голова редколегії) А. Малишко Л. Новиченко Б. Олійник Ю. Петренко (заступник голови редколегії)
голови голови редколегії)
У2 + И(Итал) П67 7-4-3 67-68М ДРУКООФСЕТНА ФАБРИКА «АТЛАС»
ПОЕЗІЇ МИКОЛИ САЙКА
Пригадується вечір, присвячений 70-річчю від дня наро дження Павла Григоровича Тичини. На цьому вечорі не одноразово цитувалися рядки: Затичинилося небо, Засосюрилась земля! Мало хто з присутніх знали, що ці рядки належать поето ві Миколі Сайку, який давненько вже не друкувався. З цікавістю прочитали любителі поезії цикл віршів Миколи Сайка, надрукований в 1959 році в книзі «Із поезії 20-х років». Повійнуло з тих сторінок далеким і хвилюючим, постала перед читачем людина, яка після Великої Жовтневої бурі стала до мирної творчої праці. Поет розумів, що не легко буде переможцям Жовтня іти по обраному шляху: 57
Мій класе! Великі офіри Лежать на твоєму шляху! Будувати нове життя — омріяне і величне — це значить бо ротися. Де гниль зустрінемо — розчавим, Наш рух — закон, не приверед! Під суховіями, дощами Вперед, народе мій, вперед! У цьому поступі, в цій боротьбі народу мусить знайти своє місце поет. Поети! Будьмо як мембрана! Поети! Будьмо як струна! Микола Пилипович Сайко народився 1897 року в Борис полі на Київщині. Батьки — малоземельні селяни. Вчився в чотирикласній міській школі, потім на педагогічних курсах у Житомирі. В 1917 році закінчив вчительський інститут в м. Полтаві. З 1918 року вчителює в Бориспільській тру довій школі. Пізніше, в 1932 році, закінчив аспірантуру в Києві. Довгий час працював у Ніжинському педагогічному інституті ім. М. В. Гоголя завідувачем кафедри й викла дачем української літератури. Перші свої вірші Микола Сайко надрукував у 1924 році. На них звернув увагу Павло Григорович Тичина. Про це свідчать листи Павла Григоровича до молодого поета. «Не бійтеся, що у Вас образи сильно індивідуалізовані, це якраз те, що виділяє Вас». Тут же Павло Григорович дає поради: «Бійтеся в’ялого тону, пасивності, тону покори. 1 ще: у Вас на три чверті жіночі закінчення у віршах: це вже не добре». В іншому листі, від 14. VIII (певне, 1925 року), Павло Григорович пише: «Шановний товаришу молодий поете! Ваш вірш має право на увагу, і коли я ним захопився, то ясно, що я його і до журналу взяв... Вірш видрукувано 58
буде в наступних книжках журналу. Зацікавився я був і самим поетом». В 1925 році було надруковано в журналі «Червоний шлях» вірш М. Сайка «Зі студії» та великий цикл «Дніпрова іди лія». Як відомо, Павло Григорович Тичина завідував від ділом поезії цього журналу та був членом редакційної колегії. Увага Павла Григоровича до молодого поета зростала. Ось він в листі запитує: «Цікаво, чим Ви захоплюєтесь, що чи таєте? Чи не взялись би Ви за казку?» У 1930 році у Державному видавництві України вийшла збірка поезій Миколи Сайка «Жайворонок степу». Перу Миколи Сайка належать і праці з літературознав ства й теорії літератури — «Поетика Івана Манжури», «Поетика Івана Франка». На жаль, друга праця не збе реглася. Довгий час Микола Сайко керував літературною студією Ніжинського педінституту, був чулим і уважним вихова телем молодих письменників. Помер Микола Сайко в 1949 році. Олекса Ющенко
Микола Сайко *
*
*
Буйно палав ланом, стяг, наче мак... Вихором коні носились. Хлопці безстрашні, а з ними Чумак, Знов сеї ночі наснились. Знають поля, як вмира більшовик, Маками з того рясніють... Гетьманська зграя, денікінський шпик, Хто вас клясти не посміє? Йдучи на страту, співать про чебрець Й вести з собою голодних і босих... Полум’я чесних, незрадних сердець Збили безкрайньої лютості коси. Щ е раз справдився жорстокий закон: В час, коли трощать старії кумири Й людство прямує геть за Рубікон,— Безцінь-коштовна палає офіра. Ні, не забути нам вірних сердець — Звали і вмерли під стягом Комуни... Знають волошки їх, любить чебрець 1 маки вкривавлені юні. Крався з гармат на степи переляк, Вихором коні носились... Хлопці безстрашні, а з ними Чумак, Знов сеї ночі наснились... 1926 60
*
*
*
Провесінню пахне. Йду тебе стрічати. Стать би на крайнебі, кар’ю змалювать: розгубила Квочка золоті курчата і ніяк не може вкупу їх зібрать. А безмовний Півень дзьобом тонкосріблим на полях безгучно просо розклює, Квочка, Віз, курчата — все йому обридло, і тому нудоту він на землю ллє. Та мені байдуже. В провесну співаю: мила мене тягне полинова даль, хочу мандрувати знов по тому краю, де катран п’є роси, де грюкоче сталь... Бо мене зв’язало по руках містечко і до серця лащать чвари, сморід, цвіль: не злічила рани біломеда гречка, зачаща в гостини галасливий джміль. Десь цвітуть веснянки. Йду тебе стрічати, стану край дороги та й почну писать: розгубила Квочка золоті курчата і ніяк докупи всіх їй не зігнать. 1925
6І
РОЗБИВСЯ ДЕНЬ... Розбився день на рейках виднокруга. Сиджу в саду. Куди піти?! На приструнках вечірньої притуги В моєму серці дзвониш ти. Замовкла горлиця. Без бджіл німують липи. (В саду повис пахучий мед). А мідний серп — у згадках — серце сліпить, 1 тишу рве лелека-кулемет. У мізок владно пнуться матіоли,— 1 він, чіткий, в цю ніч чадить. Мого чуття золотокрилі бджоли, Жаліть мене в цю ніч, жаліть! Хай завтра ранком буду шкодувати; Сьогодні вранці дзвониш ти. На струнках в’ється білий шовк блавати, 1 липи цвіт, і болі самоти. Чекають завтра лекції в райкомі (Тебе із серця я не прожену!). 1 будні побіжать — старі-старі знайомі — Туди, де ти, в далеку далину. Співають півні — перші, потім другі, А я в саду. Куди мені іти? На приструнках вечірньої притуги В моєму серці дзвониш ти. 1926 62
*
*
*
Заслали співом журавлі повітряні дороги, крихкі ці вересневі дні, крихкі та сріблоногі. Який там біль, який там жаль, що літо відлунало?! Гуляє стернями лоша, ріллею — гострі рала. Сівач під співи журавлів пшеницю в лан засіє і кине горстку теплих слів до вітру-дощевію. «Ти, що простуєш на лани із вогких улоговин, з-над моря, сильний, прожени отари хмар дощових. Нехай спаде рясна моква над нивами надвечір, як щирі, приязні слова на наші згорблі плечі. Нехай осіння щедрота на серці золотіє, нехай пшеницею зроста на кращі дні надія!» На гострім лезі лемеша кривавить захід рану, брикає стернями лоша, а борони — по лану. 63
1 теплий вересневий день, крихкий і сріблоногий, зове замріяно людей на сонячні дороги.
*
*
*
Іду додому ПОВЗ сельбудинок, де грає вітер в старій вітрині. Під ніжний дотик прудких сніжинок незграбно плинуть тягучі рими. Падуть сніжинки, на віях тануть, і серце ладне знову радіти: куди не кину, куди не гляну-мережать обрій ажурні квіти. Минаю школу, прямую в поле і б’ю словами у білі далі: «Коли б в негоду на серце кволе мої сномари маками впали! Якби я вірив, що край мій прийме, що краю треба, була б надія,— я б своє серце для нього вийняв, чуттям гарячим лани засіяв!..» Куди не кину, куди не гляну — гаптують обрій ажурні квіти, ось скоро-скоро той час настане, коли тут радість буде ходити. 64
*
*
*
Опадає листя, опаде, зорі котяться сріблястими стежками,— проростає з нами, поміж нами вруно шовкове, барвисто-молоде. Тільки знаєш, ясно розумієш: в теплінь ночі — сонячні дороги, в теплінь ночі — зазубень дворогий безугавно плеще — молодіє. Опадає листя, опаде. Хай гине, що ветхе, що трухляве: їхню смерть ми вибачим ласкаво у дзвінкий голубоокий день. Ах, ці дні... Комунодзвонні дні: під засльотнену спадання пісню їх вага над серцем тьмяно висне, береж е прийдешнього вогні. Ці вогні. Вони такі сліпучі. Що для них — скажи — осіння падь?! Закохався в синій листопад в овітлі дні над річкою, на кручі. Опадає листя, опаде, попливе за тихою водою, а по ньому владною ходою вруно йде — барвисто-молоде. Хай іде: його земля чекала по весні, у вересневу сонь... 1 горить чуття яркий вогонь на майбутнього злотистих палях. 65
ЗМІСТ
ПОЕЗІЯ Барандій Марія Естафета ....................... Цілинні жнива . . . Печать грози Геолог .......................................................................
9 10 11 12
Богачук Олександр Біля білої хати . . . . ....................... Сльоза .......................................................................
13 15
Братан Микола Старший агроном .................................................... Б е р и с л а в .......................................................................
16 16
Горлач Леонід В г о с т я х ................... Живу в селі.................................................................... Я прозвучу... ........................................................ Клична н і ч ....................................................
18 19 19 20
Діденко Ольга С труни-струни-струм ені................................................ 22 Вечір ................................................................................. 22 Пташину випустив п о е т .......................................... 23 Спокійна осінь.............................................................. 24 Сонце спустить довгі струни.................................... 24 80
Довгий Олексій
Мажорний етюд 25 До м у з и .............................................................................25 П о р а д а ................................................................................. 26 Коваль Григорій Зимові р я д к и ................................................................... 27 Калинова п а с т е л ь ..........................................................28 Зимовий етюд .............................................................. 28 Червонокрилою птицею долі .................................. 29 Живе людина двічі....................................................... ЗО Курашкевич Кирило Г е р о ї ч н е .............................................................................33 Таємниці с т е ж о к ............................................... . 33 Літаки і л е л е к и .............................................................. 34 В Г'олосіївському л і с і ..................................................... 35 Мельниченко Тамара Р о м а ш к и .............................................................................36 Сміх ................................................................................. 37 Я не можу без тебе................................................... 37 Подолужний Вячеслав Голосіння на смерть х л іб о р о б а .................................. 39 Савпч Іван Балада про лаковані ч е р е в и к и ............................ 4 і З юнаками в К а р п а т а х .................................................42 81
Чубач Ганна Сосновий г о м і н .............................................................. 43 Я вже буденна с ь о г о д н і................................................ 44 Юр’єв Валерій Літо п р и х и л ю ................................................................... 45 Сумнів ............................................................................ 45 НЕЗАБУТНІ Поезії Степана Бена. Володимир Капустін . . .
49
Бен Степан Вітер воді .................................................................. 52 Поворот ....................................................................... 52 Н і ч ................................................................................ 54 Обіймає ранок с е л а ............................................... 54 Надвечір'я .................................................................. 55 Я сказав тобі................................................................. 56 Польова з у с т р і ч ......................................................... 56 Р а н о к ................................................................................. 56 Поезії Миколи Сайка. Олекса Ющенко
. . . .
57
Сайко Микола Буйно палав ланом стяг............................................. Провесінню пахне......................................................... Розбився день................................................................ Заслали співом ж у р а в л і ...................................... Іду додому...................................................................... Опадає листя..............
60 61 62 63 64 65 82
ВПЕРШЕ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
Дві пісні з Дантового «Раю» в перекладах Є. А. Дроб’я з к а .............................................................. 68 Дайте Длігієрі Пісня ш о с т а ................................................................... 69 Пісня в о с ь м а ................................................................... 73 Наші автори
................................................................... 78
ПОЕЗІЯ 4, 1968 Издательство «Радянський письменник» (На украинском языке)
Редактори Г. П. Коваль, В. О. Підпалин Художнє оформлення М. М. Усова Художній редактор ЛІ. П. Вуєк Гравюри художника А. П. Крвавича Технічний редактор К. П. Лапченко Коректор С. Є. Летецька Здано на виробництво 1/V111 1968 р. Підписано до друку 15/Х 1968 р. Формат 60×1081/32 25/8 фіз.друк. арк., 3,68 ум.-друк. арк., 2,88 обл.-вид. арк., БФ 00512. Тираж 14 000. Зам. 1009. Ціна 31 коп. Радянський письменник, Київ, бульвар Лесі Україн ки, 20. Друкоофсетна фабрика «Атлас» Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР, Львів, Зелена, 20.