1997 04 slovo i chas

ÏSSN

0236— 1477

Ни с л о б о т ільки Ь и р о сл о з л ю б о ві? С віт ися., п р а в д о , в ват ьківськоллу слові. Р оліан Лубківський

Київська школа в географії часу Піцше і український модернізм Ще раз: що та,се стиль Творчість Леоніда Глібова — новий підхід Рік Івана Огієнка Євген Сверстнж: автопортрет З історії Інституту літератури (завершення)

Головний редактор — Віталій Д ончик

Ф Редакційна колегія: В’ячеслав Брюховецький, Сергій Гречанюк, Іван Дзюба, Микола Жулинський, Петро Кононенко, Михайлина Коцюбинська, Олекса Мишанич, Володимир Мельник, Володимир Моренець (.заступник головного редактора), Соломія Павличко, Федір Погребенник, Анатолій Погрібний, Юрій Покальчук, Григорій Сивокінь, Михайло Слабошпицький, Анатолій Ткаченко, Григорій Штонь. Відповідальний секретар — Ігор Штонь Редактори: Роксана Горбовець, Валентина Лисенко, Наталя Лисенко, Ірина Хазіна * Коректор — Оксана Кузьміна Оригінал-макет. набір та комп’ютерна верстка — СП «Українська книга»

А д р е с а р е д а к ц ії: 2 5 2 0 0 1 К и їв -1 . в у л . Г р у ш е в с ь к о г о 4 . Т е л .

229-24-56E-mail: jour@sich.FreeNet.Kiev.UA

Підписано до друку 26.04.97. Формат 70×1081 /16. Друк офсетний. Зам. 2-038.

Віддруковано в СП "Українська книга”. 254064. Київ-64, Тургенсвська 38.

ш ІЗ и с и о (т н и І: и

Л: у £ н а л у

0 х о 1Т о і

час

Н а ц іо н а л ь н а А к а д е м ія наук України Інс ти тут л іт е р а ту р и ім Т.Г Ш е в ч е н к а Спілка пи сьм енників України

«W O RD A N D TIM E » № 4 (436), May, 1997. Published by the T. Shevtchenko Institute o f Literature, N ational A cadem y o f Sciences of U kraine and W riters’ U nion of U kraine. A journal o f literari history, theory and criticism . Founded 1957. M onthly. In U krainian. Editor Vitaliy D onchvk.

ЖУРНАЛ ІНСТИТУТУ ЛІТЕРАТУРИ ім. Т. Г. ШЕВЧЕНКА НАН УКРАЇНИ ТА СПІЛКИ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАІНИ

№

4

(4 3 6 ) квітень 1997 м . Киї в Заснований у січні 1957 р. Виходить щомісяця

ЗМІСТ Малкович Іван. Із янголом на плечі ................ З

ДІЄ СЛОВО Літопис подій Розбудовуючи українську Україну (Письменницькій газеті — сімдесят) ................ 4

ДАТИ У квітні 1997-го (Уклала Хазіна І.) .................... 5 Мишанич Олекса. Століття співця Карпатської України ..................................................................... 6 Гренджа-Донська Зірка. Спогади дочки ........ 7 Літопис подій Сохацька Євгенія. Рік Івана Огієнка ............. 12 Генералюк Леся. Ювілей "Українського слова".. 13 Горкавий Сергій. Мистецтво "Мистецтва" .... 14 Хазіна Ірина. На святі “СіЧ"і .......................... 15 Премії 1996 року ................................................. 16

ЧАС ТЕПЕРІШНІЙ Моренець Володимир. "Слово, що випало з мовчання філософів" .......................................... 17

НА ОБГОВОРЕННІ: літ ерат урні руш ення 90-х та модернізм, постмодернізм, авангард, молодь сучасна а колишня, etc.

Гундорова Тамара. Фрідріх Ніцше й український модернізм ...................................... 29

ДИСКУСІЇ Ніже тії коми... Пелешенко Юрій. Коментарі чи безпідставні закиди? ................................................................... 34

© Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 1997

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНІ Ткаченко А. Стиль. Напрям. Метод. Тип творчості ................................................................ 41

РІДКІСНЕ ФОТО Гончар Олесь. Дзвони Чорнобиля (уривки) ...50

УРОК ЛІТЕРАТУРИ Бондар Микола. Леонід Глібов: негативи, позитиви, маски ................................................... 52

АВТОПОРТРЕТ Сверстюк Євген ................................................... 62 Діаспора Дорошенко Олександр. Свято із сумом в очах... 65

КОНТЕКСТ Дебют Ткачов Юрій. Александр Македонський в давньоєврейській літературі ............................. 66 Федонюк Валентина. Міжнародна конференція в Брно ..................................................................... 71 Україніка Лисенко Н. Маланюк у Моравії ...................... 72 Куліненко К. Тексти "Каменяра" ................... 72

ПОГЛЯД Наші презентації “Пам'ять століть", 1996, № 1 ............................. 73 Лисенко В. "Тому, що вони сущі" ................... 74 Богуславська В. "Короткий їдиш "...................... 75 Строфа ............................................................................................ 75

ОСЕРЕДКИ ФІЛОЛОГІЇ Інститутові літератури — 70 Гальченко Сергій. Відділ рукописних фондів і текстології ........................................................... 77 Денисова Тамара. Відділ світової літератури і компаративістики ............................................. 82

СОБОР МУЗ Матяш Ірина. Як ставали кобзарями ............ 86 Пархоменко Інна. Птахи Наталки Я р о во ї.... 89

РЕЦЕНЗІЇ Квіт Сергій. Не лише Каменяр ........................ 90 Бондар-Терещенко Ігор. Розважальний жанр — рідкісний ............................................... 91 Рязанцева Тетяна. "Олекса" — твір, що не потребує пояснень .............................................. 93 Шпиталь Анатолій. Два кольори однієї чуми....93

ЛІТОПИС ПОДІЙ Лютий 1997 (підготувала Хазіна І.) ................. 95 Костікова І. Тиждень “Слова о полку Ігоревім". 96

ВІД ВЕЛИКОГО ДО СМІШНОГО Павло Загребельний — "СіЧ"і ....... З стр.обкл.

ІНСТИТУТОВІ Л ІТ ЕР А ТУ Р И — 7О Матеріалами з історії Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАНУ, підготовле­ ними завідуючими відділами С.Гальченком та Т.Денисовою, завершуємо доповнені пуб­ лікації розділів з книжки, виданоі до 70-річчя інституту ( початок див.: 1996. — № 1 1-12; 1997. — № № 1,2,3),

ВІДДІЛ РУКОПИСНИХ ФОНДІВ І ТЕКСТОЛОГІЇ Збирання архівних документів літературного профілю було визна­ чене як головна мета Інституту Тараса Шевченка, заснованого в Хар­ кові 1926-го року; ця діяльність лишилася пріоритетною і для Інституту літератури. Відтак визначилося й завдання меморіального, або архівно­ го, відділу, який розпочав інтенсивну концентрацію рукописної й ма­ лярської спадщини Шевченка, а згодом і інших письменників XIX та XX ст. При Інституті ім. Тараса Шевченка за активної участі Спілки пись­ менників України в 1930-1932 рр. на основі зібраних матеріалів органі­ зували Всеукраїнський літературний музей. В 1933-1934 рр. після ре­ організації Інституту рукописні фонди радянської літератури були ви­ лучені з його сховищ і передані до різних установ, зокрема, в лютому 1934 р. до Харківської наукової бібліотеки ім. В.Короленка. Відділ втра­ тив уже заінвентаризовані особисті архіви В.Блакитного, А.Заливчого, В.Сосюри, В.Чумака, І.Кириленка, П.Тичини, І.Кулика, М.Хвильового, Г.Михайличенка, О.Слісаренка, Л.Чернова, архіви журналів „Забой“ і „Червоний шлях“, особисті справи членів літературної організації „Плуг“ /624 од.зб./ й архіви самого „Плугу“ /316 од.зб./ та інших реда­ кцій та літературних груп. Були передані також іще незаінвентаризовані матеріали. Так, 16 грудня 1934 р. за розпорядженням Спілки ра­ дянських письменників України віддали „до Будинку літератури літе­ ратурний архів, а саме: 55 /п ’ятдесят п’ять/ зв’язок: 1/ п’єси, 2/ архів „Плугу“, 3/ рукописи окремих письменників пожовтневої літератури, 4/ архів ДВОУ /частина архіву — післяжовтневої літератури/“. У своїх поясненнях до акту від 31 липня 1937 р. про передачу на­ званих фондів тодішній працівник відділу Г.Сінько, звинувачений у „ворожій діяльності“, написав: „велику кількість матеріалів було пере­ дано бібліотеці ім.Короленка в м. Харкові та Спілці радянських пись­ менників України /кілька тонн/, про що свідчать акти про прийом та передачу рукописних матеріалів“. Акти збереглися, але самих матері­ алів у жодній зазначеній установі досі не виявлено. У відділі рукописних фондів і текстології нинішнього Інституту лі­ тератури зосереджено спадщину переважно класиків української літе­ ратури, а також матеріали, що представляють літературний процес в 1SSN 0236-1477, Слово і час. 1997. № 4

77

Україні і минулих часів, і нашого сьогодення. Нині тут налічується 200 як особистих фондів, так і деяких організацій та установ літературномистецького профілю. Це — рукописи художніх творів, щоденники, лис­ ти, іконографічні матеріали та інші документи (понад 100 тис. од.зб.). Фонди опрацьовуються, каталогізуються і надаються для роботи всім зацікавленим особам, установам та організаціям. Накопичені багатющі матеріали стали науковою базою для створен­ ня академічного видання творів Т.НІевченка (у 10-ти й 12-ти тт.), двото­ мника академічних видань Г.Сковороди та І.Котляревського, а також науково-критичних видань: зібрання творів І.Франка (в 50-ти тт.), тво­ рів Лесі Українки (в 12-ти тт.), творів Панаса Мирного (в 7-ми тт.; два томи містять непубліковану спадщину письменника), видання творів і праць А.Кримського (у 5-ти томах), І.Нечуя-Левицького (в 10-ти тт.), М.Коцюбинського(в 7-ми тт.), П.Грабовського(в 5-ти тт.), С.Руданського (в 3-х тт.), М.Рильського (в 20-ти тт.), П.Тичини(в 12-ти тт. 15-ти кн.) та ін. Підготовлено 6 випусків (5 вийшло друком) збірника „Питання текс­ тології“, які засвідчують здобутки цієї важливої галузі українського лі­ тературознавства. Активно користувалися джерельною базою відділу і вчені, які створювали „Історію української літератури“ (в 8-ми тт.), „Історію українського мистецтва“ (в 6-ти тт.), двотомний „Шевченків­ ський словник“ та інші праці. До матеріалів відділу часто звертаються й зарубіжні вчені. Надбання відділу зафіксовані в „Описі рукописів Т.Г.Шевченка“ (К, 1961), у двотомнику „Личные архивные фонды в государственных хра­ нилищах“ (М.,1962), у численних наукових виданнях. Путівник по фон­ дах відділу, вже кілька років як підготовлений до друку колективом співробітників у складі В.Бурбели, С.Гальченка, М.Гнатюк, М.Гончарука, Л.Гурєєвої, З.Крапивки, Ф.Погребенника, К.Сєкарєвої, Т.Третяченко, А.Шацької під загальним керівництвом А.Полотай, чекає на видання. Архівні матеріали збиралися протягом багатьох років, і в ре­ зультаті відділ рукописів став одним із найбільших і найцінніших літературних архівів України, бо сконцентрував у своїх сховищах автографи творів і листи українських письменників од XVII по XX ст. Крім того, тут зберігаються матеріали видатних діячів куль­ тури (композиторів, художників, акторів) та вчених, робота яких пов’язана з літературним процесом. Фонд давніх рукописів складають переважно оригінали та списки рукописів XVII, XVIII й початку XIX ст., стародруки й фотокопії рідкі­ сних видань, зібрані переважно в 30-х роках із різних архівів Харкова. Є тут збірники з творами літературного, історіографічного, теологічного та літургійного характеру, наявні кілька рукописів із нотними зразками; значна частина збірок містить матеріали різного змісту. Найстаріший рукопис — Синодик — належить до XVII ст. Особливу цінність станов­ лять автографи Івана Величковського кінця XVII ст., списки творів За­ хари Копистенського та Івана Вишенського, список повісті „Александрія“ та змішані збірники XVIII ст. Велика кількість давніх рукописів та їх списків зберігається у фондах О.Бодянського та І.Франка. Бодянський приділяв багато часу збиранню, вивченню і введенню в науковий обіг давніх пам’яток писемності. Очевидно, найціннішим у його зібранні є список XVIII ст. збірки творів С. Яворського, список XVII ст. „Александрії“, список XVIII ст. „Повести об Азовском сидении“, „Повести о Мамаевом нашествии“, „О начале древнего славянского народа“ та бага­ то ін.

78 IS S N 0236-1477. Слово і час. 1997. № 4

У великій колекції давніх рукописів Франка поряд зі списками да­ вніх пам’яток зберігаються оригінали XVII ст. Це, насамперед, рукопис­ на збірка Стефана Комаревського 1687 р., частина збірки XVIII ст. Стефана Теслевцьового, збірка житій і повістей XVIII ст., збірники пісень та віршів, численні записи легенд, повістей, житій, проповідей, притч. Досить широко представлена творчість Г.Сковороди. Його фонд утворився з рукописів, які надійшли з Центральної наукової книгозбірні Харкова у 1930 та 1938 рр., та з Державної бібліотеки ім.В..Леніна у Мо­ скві 1955 р.; переважно це автографи та списки окремих творів і листів. Фонди І.Котляревського, П.Гулака-Артемовського, Г.Квітки-Основ’яненка, Є.Гребінки містять оригінали текстів славнозвісних класичних творів і листів, зокрема автографи поеми „Енеїда“ та п’єс „НаталкаПолтавка“ і „Москаль-чарівник“; у фонді Квітки-Основ’яненка — пові­ сті „Божі діти“, „Щира любов“, п’єси „Сватання на Гончарівці“. Є.Гребінка представлений автографами байок та листуванням. Найбільшою цінністю відділу рукописів і взагалі загальнонаціональ­ ною цінністю українського народу є фонд Шевченка, в основі якого — колекція автографів, зібрана свого часу Інститутом Тараса Шевченка у Харкові й доповнена надходженнями зі сховищ колишнього Радянського Союзу та від приватних осіб. У цьому фонді зберігаються автографи збірок „Мала книжка“ („захалявна“) та „Більша книжка“, „Три літа“, прозові твори, альбоми з малюнками та фольклорними записами. Фонд містить також численні списки творів поета, друковані матеріали про нього, прижиттєві видання із авторськими правками. Активне збирання рукописної спадщини Шевченка, а згодом й інших українських пись­ менників, уже на початку створення Інституту Тараса Шевченка розпо­ чав його вчений секретар І. Айзеншток. В архіві Марка Вовчка — рукописи її творів, нотатники, фолькло­ рні записи та велике за обсягом листування. В 1980-х — на початку 1990-х років цей фонд значно поповнився надходженнями з приватних архівів родини проф.О.Дорошкевича та правнука письменниці Б.ЛобачаЖученка. У відповідних персональних фондах зібрано також рукописи творів С.Руданського, А.Свидницького, Л.Глібова. Зокрема, тут є автографи знаменитих „Співомовок“ Руданського та інших творів, частина його пе­ рекладу „Іліади“ та ін. Невеликий за обсягом, але вельми цінний, архів І.Нечуя-Левицького сформувався в 1945 р. із надходжень од приватних осіб та з фондів Київського музею західного мистецтва: чорнові варіанти повістей „При­ чепа“, „Світ зав’язала“, друга частина роману „Чорні хмари“, матеріа­ ли, що відклалися у фондах І.Франка, В. Лукича, Ганни Барвінок, О.Маковея, І.Белея та інших діячів літератури і мистецтва. В останні роки фонд збагатився оригіналами кількох листів Нечуя-Левицького, — їх передав бібліограф Ф.Сарана. Винятковою повнотою характеризується архів Панаса Мирного (близько 1500 од.зб.). Склався він, головним чином, із матеріалів, що на­ дійшли 1929 р. із тодішнього Полтавського державного музею, Мирго­ родського краєзнавчого музею, в 1953 р. — із Полтавського літературномеморіального музею Панаса Мирного та Чернігівського літературномеморіального музею М.Коцюбинського, а також 1954 р. з Архіву АН СРСР у Ленінграді та від приватних осіб. Це — численні чистові й чор­ нові автографи багатьох художніх творів із редакціями й варіантами текстів, переклади, статті, листування, біографічні документи.

79 0236-1477. Слово г час. 1997. № 4

Широко представлена рукописна спадщина М.Старицького; до цього фонду матеріали надійшли ще в 1938 р., в основному, від родичів пись­ менника. Понад тисячу одиниць зберігання нараховує фонд Я.Головацького, переданий 1955 р. з Державної бібліотеки ім.М.Є.Салтикова-Щедріна: рукописи наукових праць, статей, досліджень, матеріали біографічного характеру та листування. За обсягом матеріалів фонд П.Грабовського порівняно невеликий (понад 100 од.зб., серед них — оригінал збірки „Кобза“), але численні його автографи (творів і листів) зберігаються у фондах І.Франка і В.Лукича, яким поет надсилав із заслання свої твори для друку. Значну кількість рукописів П.Грабовського фонд у 1941 р. одержав од його дружини А.М.Павелко-Грабовської. Найбільшим за кількістю архівних матеріалів є фонд Франка (понад 5 тисяч од.зб.). Велику кількість матеріалів (переважно статті Франка) передав у 1940 р. І.Лизанівський (10 збірок). У 40-і роки автографи Франка надійшли від В.Щурата й Д.Лукіяновича, в 1950 р. — від М.Возняка та з фондів Наукового товариства ім.Т.Г.Шевченка у Львові, в 1955 р. — від Інституту археології АН УРСР, а також од приватних осіб, зокрема, від А. Гуторовича. Фонд Франка складають не тільки автографи його художніх творів, статей і наукових розвідок, листів; тут міститься велика колекція давніх рукописів, історичних та етнографічних документів, фольклорних запи­ сів, а також рукописи багатьох інших письменників і діячів культури, над якими працював Франко-редактор. Особиста бібліотека Франка налічує 5784 унікальні книжки, зібрані й систематизовані самим письменником: це — художня й наукова літе­ ратура українською, російською, німецькою, англійською, французькою, польською, чеською та іншими мовами, книжки з фольклористики, мо­ вознавства, мистецтвознавства, історії, філософії, економіки, естетики та інших галузей науки. Є тут комплекти періодичних видань другої половини XIX ст. і початку (до 1916 р.) XX ст., що стали бібліографіч­ ною рідкістю. На багатьох книжках є дарчі написи, помітки Франка, підкреслення; на берегах трапляються написані рукою Франка його власні твори та переклади. Згідно із заповітом письменника бібліотека повинна зберігатися разом із його ж архівом. Підготовлено до друку зведений каталог бібліотеки Франка — 12607 карток (упор.З.Крапивка). Маємо автографи таких творів, як „Земля“ та „У неділю рано зілля копала“ О.Кобилянської, „Палій“ і „Гріх“ В.Стефаника, „Забобон“ Л.Мартовича та багато ін. Велику наукову цінність становить фонд Лесі Українки (понад 1500 од.зб.), де зосереджено майже всю її рукописну спадщину: оригінали окремих поезій, драм, статей, невеличка особиста бібліотека поетеси, численний іконографічний матеріал. Дослідники можуть звертатися і до фондів Олени Пчілки (понад 2 тис. од. зб.), її сестри О.Косач-Кривинюк, а також до архівів М.Драгоманова, Грицька Григоренка (О.Судовщикової). У фонді М.Коцюбинського зібрана частина листування, автографи прозових творів „Intermezzo“, „У грішний світ", „В путах шайтана“. За­ вдяки матеріалам, накопиченим у фондах А.Тесленка, Н.Кобринської, В.Самійленка, Миколи і Марка Вороних, О.Олеся, Христини і Христі Алчевських, Л.Яновської та багатьох інших літераторів, простежується розвиток українського літературного процесу початку XX ст.

80

IS S N 0236-1477. Слово і час. 1997. № 4

У наших фондах представлено частину архіву М.Гоголя, а також автографи Г.Державіна, І.Тургенєва, П.В’яземського, А.Фета, Я.Полонського, О.Блока, В.Короленка та інших російських письменників. В окремому фонді — коректурні аркуші творів О.Бальзака, автографи і малюнки Й.Крашевського, листи А.Барбюса й Р.Роллана та ін. У післявоєнний період започатковано архівні фонди С.Васильченка, І.Кочерги, Ю.Яновського, М.Рильського, С.Тудора, Я.Галана, В.Поліщука, М.Семенка, П.Тичини, В.Сосюри, М.Бажана, О.Гончара, М.Шпака, К.Герасименка, Я.Качури, О.Гаврилюка, М.Івченка, Миколи і Марка Воро­ них, Л.Первомайського, П.Козланюка, В.Симоненка, В.Стуса та багатьох ін. На початку 90-х років із архівів колишнього КДБ передано архівні матеріали В.Винниченка, М.Грушевського, М.Годованця, а також Д.Шумука. З-за кордону перевезені в Україну архіви Марка Вовчка, Олени Пчілки й Лесі Українки (деякі матеріали із архіву О.Косач-Борисової), М.Драй-Хмари, О.Ольжича, І.Багряного, В.Барки, У.Самчука, Д.Чуба (Нитченка), П.Одарченка та ще деяких діячів літератури і науки; на­ дійшов весь празький архів О.Олеся. У відділі рукописів зберігається книжкова колекція „Шевченкіана“ видатного українського бібліографа і критика Ю.Меженка. В ній — майже всі прижиттєві й посмертні видання творів Шевченка, переклади його творів мовами народів світу, велика добірка критичної літератури про письменника, матеріали про увічнення пам’яті поета. Наші фонди містять ті частини бібліотеки О.Білецького, М.Сиваченка, Л.Махновця, В.Крекотня, що стосуються окремих галузей літерату­ рознавства — текстології, джерелознавства, архівознавства та археог­ рафії. Над поповненням фондів відділу рукописів активно працювали: у 30-х рр. — Г.Сінько (до 1937 р.), Д.Косарик/Коваленко/; у 4050-х рр. — М.Грудницька, М.Дяченко; у 60-70-х рр. — С.Зубков, А.Полотай, К.Сєкарєва, а в 80-90-х роках — М.Жулинський, С.Гальченко, АШацька, Г.Бурлака та ін. Першим завідувачем відділу рукописів був АШамрай (точних дат встановити не вдалося), згодом цю посаду обіймали Г.Сінько (19341936), М.Грудницька (1944-1956), О.Кисельов (1957-1958), С.Зубков (1959-1973), В.Микитась (1974-1979), М.Жулинський (1979-1993); з 1993 р. — С.Гальченко. Велику роботу по науковому опрацюванню архівів і введенню їх у науковий обіг провадили Г.Сінько (до репресії в 30-х роках), М.Деркач (упорядкувала в післявоєнний час архіви І.Франка і Лесі Українки), І.Лучник, І.Ряппо, Й.Куриленко, Є.Бонташ, Н.Розова, М.Дяченко, А.Полотай, К.Сєкарєва, С.Зубков, Т.Третяченко. Нині упорядкуванням фондів займаються кандидати філологічних наук Г.Бурлака (вчений хранитель фондів), Л.Чернишенко, Д.Стус, М.Коцюбинська, Л.Мірошниченко, АШацька, В.Бурбела; старші лаборанти З.Крапивка, Л.Гурєєва, Н.Лисенко, В.Макарчук, М.Терещенко, А.Ріпенко. У відділі діє комп’ютерний центр (зав. О.Дворко). Джерельну базу фондів відділу рукописів чи не найактивніше ви­ користовував видатний український вчений, основоположник школи ук­ раїнських текстологів чл.-кор. НАНУ М.Сиваченко (досить згадати хоча б його грунтовні дослідження прози Панаса Мирного, Анатолія Свидницького, гуморесок С.Руданського, поезії П.Грабовського.Вагомим внеском у розвиток текстології стала праця Н.Вишневської „Лірика Лесі Україн­ 81 і я я и 0236-1477. Слово і мас. 1997. № 4

ки. Текстологічне дослідження“(1976). У 1980-х роках з ’явилися праці молодшого покоління текстологів: „Художня проза Лесі Українки. Твор­ ча історія“ (1983) Т.Третяченко, „Літературна спадщина Маркіяна Шашкевича. Проблеми текстології“ (1988) Г.Бурлаки, „Над текстами Івана Сенченка“ (1989) М.Гнатюк, „Текстологія поетичних творів П.Г.Тичини“ (1990) С.Гальченка. Під час підготовки Зібрання творів І.Франка в 50-ти томах із найкомпетентніших фахівців відділу була створена текстологічна комісія (М.Бернштейн — голова, О.Білявська, Н.Вишневська, М.Гончарук, Ф.Погребенник, А.Полотай, К.Сєкарєва, Т.Третяченко), яка здійснювала нау­ ковий контроль за якістю підготовки усіх текстів. На початку 90-х років відновила свою наукову діяльність в Інсти­ туті літератури — і саме у відділі рукописів — видатний літературоз­ навець М.Коцюбинська, яка очолила роботу по збиранню, упорядкуван­ ню і виданню спадщини В.Стуса (у 1994-1996 рр. вийшли друком т.1, кн.1,‘2, тт.2,4). Переважна більшість матеріалів, зібраних у відділі рукописів упро­ довж сімдесяти літ, і досі залишається маловідомою або й зовсім не ві­ домою навіть вузькому колу дослідників-філологів. Очевидно, лише серії наукових видань літературно-мистецької спадщини, спеціальних збірників (типу „Питання текстології“), а також описи персональних фондів і колекцій можуть зарадити в цій справі. Сергій Гальченко

ВІДДІЛ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ І КОМПАРАТИВІСТИКИ Дослідження сучасної зарубіжної літератури започатковано в Ін­ ституті літератури наприкінці 1961 р. — саме тоді було створено неве­ лику групу (к.ф.н. Є.Старинкевич, НМатузова, І.Симоненко і м.н.с. В.Лук’янова) під керівництвом Д.Затонського. З часом група перетвори­ лася на самостійний відділ сучасної зарубіжної літератури, а з 1993 р. — відділ зарубіжних літератур і компаративістики. Але за всіх організаційних перебудов її напрям роботи ніколи не змінювався, увага дослідників постійно була зосереджена на літературному процесі XX століття, основних закономірностях його розвитку, розмаїтті художньої практики, провідних постатях митців. З приходом до відділу чл.-кор. НАН України Д.Наливайка посилився інтерес до компаративістики. Науковий потенціал відділу зростав переважно через аспірантську підготовку, організовану при Інституті. Саме таким шляхом до наукової роботи прийшли і згодом склали кістяк відділу Т.Денисова, В.Оленєва, Ю.Покальчук, Л.Єремеєв, Н.Овчаренко, Г.Рягузова, В.Кухалашвілі, Г.Сиваченко, О.Гайнічеру, М.Ігнатенко, П.Рудяков, Т.Рязанцева. За цей час співробітники відділу захистили 7 докторських і понад 10 кандидатсь­ ких дисертацій. Протягом 35-ти років, за винятком досить коротких термінів, коли керівництво відділом здійснювали д. філос. н. А.Гордієнко та д. філол. н. НМатузова, цей напрям у всіх його організаційних іпостасях очолював Д.Затонський — академік НАНУ, академік Європейської Академії наук. За цей час у відділі склалася школа, яка характеризується прагненням до вивіреності й повноти оцінок, об’єктивності й всебічності в аналізі ес­ тетичних явищ, превалюванням традиційного для вітчизняної науки іс82

IS S N 0236-1477. Слово і час. 1997. № 4

!ндекс 74423

!