2014 09 03 gor

Пенсии. Субсидии. Земля Ñòð. 6

Бесплатные консультации специалистов для читателей «Зори»

45

Ïåðâûé íîìåð ãàçåòû “Çîðÿ” âûøåë 17 (4) àïðåëÿ 1917 ãîäà ïîä íàçâàíèåì

ТВ каналов!

¹35 (477) 30 августа — 3 сентября 2014 ãîäà

8—14 сентября Âñòðå÷àé «Çîðþ», ëþáèìûé ãîðîä!

Як зберегти здоровий зір? Запитайте у кандидата медичних наук, головного лікаря медичного центру «Новий зір» Георгія Пархоменка.

Дзвоніть на пряму лінію «Зорі» у четвер, 4 вересня, з 10.00 до 11.00

Телефони прямої лінії: (0562) 27-16-52, 34-91-65

«И сердце почует заново свежесть поры любой» Галина Анненкова дебютировала первой книгой в 83 года. К своему 90-летию она пришла уже с четырнадцатой книгой! Ее работоспособность не может Ñòð. 4 не поражать

А песня, и правда, лечит... Ñòð. 3

Реклама в газете «Зоря» Тел. (0562) 35-14-26

Артисты Днепропетровской филармонии подняли боевой дух раненым бойцам

«Водограй» дарил красоту украинской песни 40 лет назад в Днепропетровской областной филармонии был создан один из самых популярных вокально-инструментальных ансамблей 70-80 годов

Ñòð. 20

Богдан Ступка Астронома из него, к счастью, не получилось, зато его называют звездой искусства

Читайте «Даринку» вместе с детьми

Ñòð. 17

Ñòð. 23

На Дніпропетровщині 450 курсантів

поповнили ряди майбутніх правоохоронців З початком нового навчального року їх привітав голова обласної ради Євген Удод 450 молодих курсантів присягнули на вірність Україні та її народу і стали першокурсниками Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. З початком нового навчального року майбутніх правоохоронців привітав голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод.

нагороди за мужність і відвагу

влада

www.zorya.org.ua 30 серпня — 3 вересня 2014 р.

Дніпропетровська обласна рада оприлюднила проекти рішень на чергову XXVII сесію 18 проектів рішень Дніпропетровської обласної ради, які планується винести на розгляд депутатів на черговій XXVII сесії, вже знаходяться у загальному доступі на офіційному сайті обласної ради: http://oblrada.dp.ua/ official-records/projects Усі вони можуть пройти громадську експертизу. Серед основних — питання про стан готовності житлово-комунального господарства, підприємств паливно-енергетичного комплексу та об’єктів соціальної сфери до роботи в осінньо-зимовий період 2014/2015 року; затвердження Стратегії розвитку Дніпропетровської області на період до 2020 року; внесення змін до рішення обласної ради «Про обласний бюджет на 2014 рік».

— Обласна рада робить усе можливе для залучення громадськості до прийняття важливих управлінських рішень. Саме для цього загальними

зусиллями був розроблений механізм взаємодії обласної ради з громадськістю. Зовсім скоро ми зможемо побачити роботу цього механізму в дії. Проекти рішень оприлюднені на сайті обласної ради. Ми відкриті для пропозицій громадськості і готові надати будь-які документи, що стосуються проектів рішень, які будуть підлягати громадській експертизі. У свою чергу чекаю неупередженості та пунктуальності від громадськості. На сесії розглядатимуться питання, від яких залежить нормальна життєдіяльність Дніпропетровщини. Слід дотримуватися законності, щоб не зірвати прийняття важливих рішень, від яких залежить добробут усіх жителів регіону, — підкреслив Євген Удод. Нагадаємо, що Дніпропетровська обласна рада першою в Україні розробила порядок громадської експертизи своїх рішень.

Громадська експертиза є однією з форм реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні і передбачає проведення експертизи проектів рішень та рішень обласної ради. Процес починається після письмового запиту інституту громадського суспільства про проведення громадської експертизи. Заявник має право на ознайомлення з будь-якими документами, що стосуються предмету експертизи. За підсумками експертизи розробнику проекту рішення надаються пропозиції. Висновки громадської експертизи щодо проектів рішень надаються не пізніше, ніж за 10 робочих днів до проведення пленарного засідання. Проекти рішень, які отримають негативну оцінку громадської експертизи, не будуть включені до порядку денного сесії облради.

Медики не повинні стояти перед вибором, життя кожного має бути в пріоритеті Дніпропетровщина продовжує надавати допомогу пораненим у зоні АТО на сході країни. Особливо велике навантаження зараз на плечах Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова, у якій сконцентрована найбільша кількість тяжко поранених. За словами начмеда лікарні Юрія Скребця, в останні дні із зони АТО надходило по 50—70 поранених за добу. Кульові та осколочні поранення, а також переломи в результаті таких поранень, оперуються мечниківцями буквально на потоці. Та є і абсолютно унікальні випадки врятування бійців, коли вдавалось виходити хлопців, які отримали поранення голови ( був задітий головний мозок),поранення серця, наскрізні поранення внутрішніх органів. За останні 4 місяці в обласній лікарні імені Мечникова пройшли лікування близько 500 бійців, а зараз на стаціонарі перебуває 200. Поряд з цим заклад продовжує виконувати й звичну для себе функцію – надавати кваліфіковану меддопомогу населенню не лише Дніпропетровщини, а й сусідніх областей. Наразі на одного хворого тут виділяється до 10 грн. на добу, перебування пораненого обходиться до 12 тис. грн. на добу. Разом з тим, потік людей, які потребують медичної допомоги, з урахуванням поранених, за останні 4 місяці

зріс на 10%, а завантаження відділень, у яких перебувають військові — на 50%. З початку року на лікування поранених з державного бюджету виділено 730 тис. грн. 1,9 млн. грн. надійшло на рахунок лікарні від комерційних структур, громадян та волонтерів. Крім того, лікарня отримала від фармацевтичних компаній необхідні медикаменти на суму близько 1,8 млн. грн.

— Ми розуміємо, що медичну допомогу мають отримувати вчасно і в рівній мірі всі, хто її потребує — чи то поранений молодий військовий, чи то люди похилого віку. Важливо, щоб медики не стояли перед вибором, щоб життя кожного було в пріоритеті. В нинішній ситуації треба мінімізувати ризики нестачі коштів на спасіння людського життя. Зі свого боку обласна рада готує пропозиції на наступну сесію щодо додаткового фінансування на потреби лікарні ім. Мечникова. Також сподіваюся і на подальшу допомогу всіх небайдужих дніпропетровчан, — зазначив голова обласної ради Євген Удод.

Реквізити Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова, куди кожен небайдужий громадянин може перерахувати кошти, що пі­ дуть на закупівлю медикаментів та життєво необхідного обладнання для лікування хворих:

ДОБФ «Лікарня ім. І. І. Мечникова» 49005, м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, 14 р/р 26006060286021 МФО 305299 ЄДРПОУ 34228950 КБ ПриватБанк Призначення: для забезпечення поранених у зоні АТО Олексій Логінов

Арсеній Яценюк та Арсен Аваков під час візиту до Дніпропетровщини нагородили кращих військових

Під час робочого візиту до Дніпропетровщини Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк та міністр внутрішніх справ країни Арсен Аваков відвідали поранених солдатів, які знаходяться в обласній лікарні імені Мечникова, а також нагородили почесними відзнаками деяких бійців.

— Сьогодні я бачив десятки тяжкопоранених із зони бойових дій. Молоді хлопці, які вижили, вистояли. Нам потрібна єдність в середині України і сила духу, яку демонструють ці хлопці, які вийшли з оточення, не здалися і вивели наших бійців. Ще раз хочу подякувати цим хлопцям, — зазначив Арсеній Яценюк. Медаллю «За військову службу» нагороджено рядового міліції, міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» Головного управління МВС України в Київській області Олексія Мавріна. За участь у бойових діях, проявлені мужність та відвагу, а також вірність присязі табельною вогнепальною зброєю — пістолетом «Макарова» нагороджено командира спецбатальйону «Дніпро-1» майора міліції Юрія Березу; заступника командира спецбатальйону «Дніпро-1», підполковника міліції Вячеслава Печененка; командира спецбатальйону «Донбас», капітана міліції Семена Семенченка; командира батальйону

— В усі часи українські правоохоронці були зразком благородства та відданості своєму обов’язку. Жителі Дніпропетровщини повинні бути впевнені: запорукою захисту і збереження їх конституційних прав і свобод є ваша повсякденна робота. Адже саме ви будете забезпечувати їх безпеку і спокій. Бажаю вам нових досягнень, усвідомлення своєї високої відповідальності перед кожним українцем. Миру всім і взаєморозуміння! — звернувся до курсантів Євген Удод. За словами ректора університету Сергія Алфьорова, у держави є майбутнє, коли молоді люди одягають погони і готові захищати державу не лише зі зброєю в руках, а й своїм професіоналізмом, честю та гідністю. Ми пишаємось, що молодь зберігає віру в авторитет органів внутрішніх справ України та обирає для себе цю нелегку професію, — зазначив він.

день знань

актуально

2

ЗОРЯ

«Миротворець» Андрія Тетерука; заступника голови облдержадміністрації Бориса Філатова.

— Сьогодні ці хлопці посміхаються, хоча ще вчора їм було непросто. Вони йшли через ворожі позиції та мінні поля, несли своїх поранених товаришів і оплакували загиблих. Але сьогодні вони сповнені оптимізму та сили духу, — сказав Арсен Аваков. Також він додав, що разом з Арсенієм Яценюком вони прийняли рішення щодо забезпечення необхідним озброєнням саме добровольчих батальйонів.

— Ті люди, які борються, повинні отримувати і підтримку держави, і якісну медичну допомогу. Це наше завдання. Коли ми це зробимо, ворог буде розбитий і перемога буде за нами, — наголосив Арсен Аваков. Таку ж думку висловив під час нагородження і командир спецбатальйону «Донбас» Семен Семенченко: — Якщо ми зберемо все в єдиний кулак, зберемо громадянське суспільство і армію, ми зможемо завдати удар по агресору, зможемо все подолати.

Понад 550 школярів і дошкільнят

з Криму та східних областей України зустріли свято першого дзвінка на Дніпропетровщині Діти, які переїхали до Дніпропетровської області з анексованого Криму та зони АТО, 1 вересня почали навчання у дитсадках і школах нашої області. Саме тут для близько сотні маленьких українців зі Сходу України шкільні двері відкрилися вперше. Крім того, 72 вчителі з Донеччини та Луганщини також почали свій навчальний рік у школах Дніпропетровщини. Про це повідомили в департаменті освіти і науки облдержадміністрації. Найбільша кількість школярів зі Сходу України продовжуватимуть навчання у школах Дніпропетровська, Петриківського та Нікопольського районів. Школи Дніпропетровщини готові й надалі безперешкодно приймати на навчання учнів з Донеччини та Луганщини. Сьогодні загальна укомплектованість шкіл учнями трохи перевищує 50%.

Питання переведення дітей до навчальних закладів регіону залишається першочерговим. На цьому неодноразово наголошувалось під час щорічної серпневої конференції педагогів. Загалом, 1 вересня шкільний дзвінок пролунав для понад 280 тисяч школярів. Нагадаємо, що в липні 2014 року понад 2,5 тисячі випускників шкіл з Донбасу складали зовнішнє незалежне оцінювання на Дніпропетровщині. Таким чином абітурієнти з неспокійних регіонів не втратили рік для вступу у вузи. У серпні близько 1,5 тис. вступників стали студентами вищих навчальних закладів нашого регіону.

новини регіону За одну парту сіли діти Горлівки і Кривого Рогу 1 вересня в криворізькому ін­ тернаті №9 за одну парту сіли діти з Кривого Рогу та Горлівки.

— Для 30 дітей з Горлівки те­ пер тут рідний дім, ми зробили все необхідне для їх підтримки, — сказав голова Фонду «Українська перспектива» Олександр Вілкул, який зустрівся зі школярами.

— Сьогодні ми з хлопцями з Кривого Рогу та Горлівки говорили про історію нашої країни, про те, як робити висновки, як розуміти і допомагати один одному, про те, що у нас одна єдина країна. У День знань ми говорили про ті знання, які допомагають вибудувати за­ гальну систему цінностей і бути

УКРАЇНЦЕМ. Я вірю в цих хлоп­ ців, я вірю в майбутнє моєї країни — України! — підкреслив Вілкул. Він зазначив, що уряд не зміг забезпечити якісної підготовки до цього нового навчального року: — Тому завдання фондів і во­ лонтерів — створити умови для соціальної адаптації дітей, які втратили рідний дім, а також до­ помогти придбати портфелі, олів­ ці, зошити. І головне — в будьякому місті України, де б дитина не опинилася, їй необхідно дати впевненість, що українці завжди допомагають українцям. Це той патріотизм, який формує майбутнє нашої країни.

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 30 серпня — 3 вересня 2014 р.

3

Шановні переможці конкурсу «Петриківка очима дітей»! Запрошуємо вас і всіх-всіх учасників конкурсу на свято урочистого нагородження переможців. Зустрічаємось 6 вересня о 10-й годині в кінотеатрі «Правда-Кіно» у Дніпропетровську за адресою: проспект ім. Газети «Правда», 86. Після церемонії нагородження відбудеться показ мультфільму для всіх учасників конкурсу. З однією дитиною запрошуємо одного дорослого. За довідками звертайтесь за телефоном 33-78-01. До зустрічі на святі!

Редколегія «Зорі»

А пісня і справді лікує... Артисти Дніпропетровської філармонії підняли бойовий дух пораненим бійцям Днями в базовому госпіталі Дніпропетровська побували артисти філармонії з високою місією — подарувати пацієнтам мистецтво, що вміє зціляти. З собою митці привезли не просто пісні, сценки, чудову музику, а й надзвичайний оптимізм, віру й надію для наших солдатів, які дістали поранення, захищаючи цілісність країни в зоні АТО. рію, представив артистів, і концерт почався. А пісня і справді лікує — тільки-но зазвучала композиція, і на суворих за­ мислених обличчях поранених бійців почали з’являтися посмішки.

— Не хотів іти на концерт, — ді­ литься пацієнт госпіталю Віталій, — голова боліла, та й настрій не дуже, а коли почув перші акорди, не зміг усидіти, прийшов послухати. Красиво співають, душевно. Я про маму згадав, про наречену, які чекають мене, здаєть­ ся, в іншому світі, і сам собі пообіцяв: обов’язково дочекаються.

— У нас на лікуванні бійці з усіх

куточків України, у когось складні по­ ранення, у когось малі травми, але хлопці не впадають у відчай. Вони сповнені енту­ зіазму, з нетерпінням чекають виписки, щоб знову піти в бій. Дивуюся їх відвазі й мужності, — розповідає начальник госпіталю Андрій Рильський. — А сьо­ годнішній концерт — це свято для душі і тіла. До нас багато хто звертається з до­ помогою: хто матеріально, хто людський ресурс залучає. Концертні програми в госпіталі для поранених розписані до кінця вересня, і ми вдячні небайдужим людям: увага важлива й потрібна у про­ цесі одужання й адаптації. Підтримка й віра в людину творить чудеса.

У День міста небайдужих запрошують здати кров Асоціація молодих донорів України пропонує відзначити нинішній День міста допомогою тим, хто зараз проливає свою кров на сході України. У суботу, 13 вересня, усіх небайду­ жих запрошують прийти в Банк крові і здати кров для поранених солдатів. У лікарні Дніпропетровська по­ стійно доставляють бійців з важкими пораненнями, а лікарі роблять все мож­ ливе, щоб врятувати життя бійців. Їм постійно потрібна кров, рахунок йде на десятки літрів. Завдяки відгу­ ку небайдужих людей, які регулярно

приходять здавати кров, її стратегічні запаси підтримуються на належному рівні. Однак донорська кров дуже не­ обхідна. А оскільки багато хто не може прийти здати через робочий графік, 13 вересня, в суботу, Дніпропетровська обласна станція переливання крові прийматиме всіх бажаючих, які не могли здавати кров у будні.

Вас чекають 13 вересня з 8.00 до 13.00 на Дніпропетровській обласній станції переливання крові (Банк крові) за адресою: вул. Героїв Сталінграда, 17. При собі мати паспорт з пропискою Дніпропетровська чи області і копію ІПН. Перед здачею крові не можна їсти нічого жирного (масло, яйця, вершки, жирний сир і т. д.) і не вживати алкоголь.

Гаряча лінія Асоціації молодих донорів: (067) 320-75-12, телефон Дніпропетровської обласної станції переливання крові: (056) 745-23-82.

Ростіть здорові та щасливі!

481 малюк народився на Дніпропетровщині з 22 по 29 серпня 233 хлопчики 248 дівчаток Інформація надана пологовими будинками: КЗ «Новомосковська ЦМЛ» ДОР»; КЗ «Марганецька ЦМЛ» ДОР»; КЗ «Новомосковська ЦРЛ» ДОР»; КЗ «Дніпропетровська ЦРЛ» ДОР»; КЗ «Криворізька міська лікарня №7» ДОР»; ПЦ Дніпропетровськ, КЗ «Покровська ЦРЛ» ДОР»; КЗ «Нікопольський пологовий будинок» ДОР»; КЗ «Дніпропетровська МКЛ №2» ДОР»; «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» ДОР»; КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня №9» ДОР»; КЗ «Павлоградський пологовий будинок» ДОР»; ОКЛМ.

Найбільше немовля — дівчинка з вагою 4 кілограми 500 грамів і зростом 56 сантиметрів з’явилася на світ в обласній клінічній лікарні ім. І. І. Мечникова. А найменше маля — теж дівчинка з вагою лише 580 грамів і зростом 31 сантиметр народилася в Дніпропетровському ПЦ.

Бажаємо всім новонародженим і їхнім матусям міцного здоров’я та щастя на довгі роки!

Цими днями у селі Ми­ колаївка, що в Новомосков­ ському районі, відкрили алею Слави Героям Соціа­ лістичної Праці. 18 імен ви­ карбували в мармурі біля підніжжя пам’ятника Ва­ лерію Чкалову.

— Колись на території нашого села був колгосп ім. Чкалова. Пам’ятник цій ви­ датній людині деякий час перебував у занедбаному стані. Ми вирішили зробити реконструкцію та змінити його розташування. Напе­ редодні 9 Травня, під час відкриття оновленого мо­ нумента, мені спало на дум­ ку облаштувати цю алею, — розповів генеральний директор СТОВ «Злагода»

Новомосковського району Анатолій Білик. До відкриття алеї Сла­ ви намагалися розшукати рідних тих Героїв Праці, які виїхали з села. За два місяці до події у газеті «Зоря» опублікували відпо­ відну інформацію, номери телефонів та адресу елек­ тронної скриньки. Проте, на жаль, ніхто не відгукнув­ ся, тому на святі зібралися лише миколаївці.

— Мені дуже приємно, що сьогодні ім’я мого батька увічнили. Він був буряків­ ником, у 28 років отримав звання Героя Соціалістичної Праці та орден Леніна, — згадав мешканець села Ми­ колаївка Олег Несмашний.

увага! ДО УВАГИ ВСІХ, ХТО ПЕРЕРАХУВАВ ГРОШІ ЗА ПЕРЕДПЛАТУ НА чотири місяці ДРУГого ПІВРІЧЧЯ 2014 РОКУ НА РОЗРАХУНКОВИЙ РАХУНОК РЕДАКЦІЇ Просимо терміново передзвонити за телефонами: (0562) 388373 або (067) 6304406 для уточнення поштової адреси саме таких передплатників: Скоробагата Т. І., Дейнега А. П., Марченко А. В., Козлова О. І., Лук’янчук Н. І.

Цей день в історії

— Співати будемо народні, козацькі пісні, грати українські мотиви, розпо­ відати смішні історії, постараємося зро­ бити все для того, щоб хлопці відчули підтримку у ці важкі для всіх часи, — говорить Катерина Миколайко, солістка Дніпропетровської філармонії. — Пісня завжди лікує, зціляє душу. Люди спі­ вають і в горі, і в радості, тим більше волелюбні українці, яких не змогли зламати ніякі лиха, ніхто ніколи так і не домігся від нас рабства й покірності, і нині наші бійці вкотре це доводять. На імпровізовану сцену вийшов ведучий — заслужений артист України Іван Шепелєв, розповів веселу істо­

Алея Слави Героям Праці

3 вересня  3 вересня 1914 року народився письменник Федір Дми-

трович Залата (1914—1993). У перші дні Великої Вітчизняної війни командир роти прикордонного полку Ф. Д. Залата прийняв бій на березі річки Сени у районі Золочева. Брав участь у боях під Києвом, Львовом, Ленінградом: розвідка, контррозвідка. До останнього дня війни — на фронті. У 1953 році Федора Залату прийняли до Спілки письменників СРСР. Активно писав і друкувався. Очолював Дніпропетровську обласну письменницьку організацію (1968—1979). Прозаїк, автор романів «Ствол», «На юге», «Перевал», «Жизнь и смерть», «В степи под Херсоном», «Узлы» та ін. За роман «Ствол» став лауреатом всеукраїнського конкурсу. Твори Ф. Д. Залати перекладені башкирською, вірменською та угорською мовами. Кавалер ряду бойових нагород, за літературну діяльність двічі був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора і Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

 3 вересня 1954 року в селі Новоселівка на Дніпропетров-

щині народився Герой України Тарас Григорович Шевченко. З 1995 по 1999 роки працював на посаді головного інженера — першого заступника директора ВАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Петровського». З 2000 року Т. Г. Шевченко працював головним інженером Алчевського меткомбінату (Луганська область), а з 2002 року призначений його генеральним директором. Заслужений металург України. Звання Герой України (з врученням ордена Держави) отримав 2007 року — за значний внесок у розвиток металургійної промисловості, спорудження і введення в дію киснево-конверторного цеху Алчевського металургійного комбінату, високий професіоналізм.

Борис Дубінін, Ольга ДЮЖИНСЬКИХ, Олексій Логінов, Людмила МАслова, Анелія Сергієнко, Микола ЧАБАН

Підготував Микола ГНАТКО

Наши юбиляры

4

личность

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 30 августа — 3 сентября 2014 г.

«И сердце почует заново свежесть поры любой» Галина Анненкова дебютировала первой книгой в 83 года. К своему 90-летию она пришла уже с четырнадцатой книгой! Ее работоспособность не может не поражать Доцент, писатель-краевед Галина Анненкова отмечает в кругу родных и близких солидную круглую дату. Галина Владимировна — ровесница Александра Матросова, Павла Загребельного, Сергея Параджанова. Есть в удивительной биографии этой женщины и такой необычный факт: совсем недавно, в 2007 году, вышла ее первая поэтическая книжка «От души...» Книга лирических стихов, посвященных родным, близким и знакомым. Факт, так сказать, местного значения. В том же году появляется вторая книга «Улицы моего детства», о которой мы подробно писали в «Зоре»-город» Николай ЧАБАН

Летописец своего края Кто-то пошутил: «Старое доброе время — время настолько старое, что вы уже позабыли, каким оно было недобрым». Галина Владимировна запомнила всё. Но в том-то и дело, что смотрит она на мир добрым взглядом, без желчи и черных очков. Она Летописец. Но конца своей летописи не видит. В работе — упоение ее жизни. Появившиеся вскоре книги Галины Анненковой о заводе Петровского, о металлургическом институте, о 54-й школе выходили одна за другой и отличались основательностью, памятливостью и ценностью собранных свидетельств. Каждая богато иллюстрирована, снабжена документами. Затем появилась книга «Летопись казацкого района» (2010). Галина Анненкова нынче живет в Кайдаках — а именно здесь, в Новом Кодаке в XVIII веке находился центр Кадацкой паланки. Здесь была резиденция паланковой старшины во главе с паланковым полковником. А территория самой паланки превышала 12 тысяч километров. На ней было до тысячи казацких зимовников. В новом Кодаке имелись оригинальные и мощные фортификационные укрепления, собственная канцелярия с сильным гарнизоном. Здесь же был значительный торговый центр с ярмарками и перевозом через Днепр. Столь богатая история не могла оставить равнодушным. Продолжением предыдущей стали книги «Листая архив» (2011) и «Улицы помнят» (2012). Последняя посвящена 80-летию Днепропетровской области. Десятки имен, сотни судеб своих земляков увековечила неутомимая Галина Владимировна. Рассказ о жителях Новокайдакской улицы — очередной срез эпохи через живых, невымышленных людей, оказавшихся в центре исторических испытаний. Войны, лишения и, вопреки всему, крепость духа — в этом уроки нам, сегодняшним. Да, мы должны выстоять и сегодня, нашим предшественникам было куда тяжелее. Как сказано у поэта: Мы так простились с мирным днем, И нам в огне страды убойной От горькой памяти о нем Четыре года было больно... Еще недавней вполне мирной жизнью мы обязаны были их труду и стойкости. Книги Галины Анненковой учат: любите Родину и с нею будете непобедимы.

17 июня 2010 года. Значение этой книги уже вышло за пределы семьи и круга общения автора. Богатейшая фактажом книга рассказала о предвоенном Днепропетровске на примере улицы Философской и ее жителей, стала признанием в любви своей маленькой родине. Читателя подкупила искренняя интонация, позволившая Галине Владимировне воссоздать эпоху своего детства в мельчайших приметах времени, без прикрас и излишней черной краски. Читатель смог окунуться в атмосферу родного ему, но столь далекого во времени города. Этой любовью к родному краю согреты и все последующие книги.

Паспорт — стимул в творчестве? Поражаешься работоспособности автора. И это притом, что в силу возраста она ограничена в передвижении. Ее любимое выражение — «мой паспорт напоминает мне, как много надо успеть». А успех — это успеть, говорила Марина Цветаева. «Не позволяй душе лениться и день, и ночь...» — это написано словно о Галине Владимировне. Ежедневная гимнастика ума дает свои плоды. Следом выходят три (!) тома «Дворянский род Анненковых» с рассказом о его многовековой истории. Причем к созданию трилогии Галина Владимировна привлекла дочь Веронику. Она посвятила весомую часть быту дворянства, с самостоятельными рассказами и эссе, письмами и дневниковыми записями предков. А в роду были и декабристы, и губернаторы, и генералы... В прошлом году на праздничную презентацию книги о роде съехались потомки из Киева, Подмосковья, Петербурга, Мелитополя и, конечно, Днепропетровска. Всех их собрала Галина Владимировна не только в одной книге, но и за одним дружным столом. И оказалось: сколько талантов в этом роду! Ольга Крюкова — известная эстрадная исполнительница, заслуженная артистка Украины, представляет киевскую ветвь Анненковых. Владимир Васильевич Анненков — физик по профессии, профессионально занимавшийся космосом, а по увлечению путешественник и открыватель нового. Об этом изданная пять лет назад его книга «Мозаика». Это лишь пара даровитых имен. Конечно, очень важна для Галины Владимировны поддержка родных и близких — дочерей Вероники и Татьяны, внуков и правнуков. По большому счету, книги она создает для них, для потомков. Дети, по ее признанию, попросили маму написать об Анненковых, желая побольше узнать о своем роде. Начинала с нуля. Но дочери помогли в архивных поисках. Это дало мощный толчок работе — история рода описана с 1560 года. А это двадцать поколений, прославивших Родину. В каждом поколении были свои герои, 11 генералов вошли в энциклопедию. Юристы Анненковы оканчивали самые престижные университеты. Материал для книги стал поступать так обильно, что можно было испугаться: получится ли весь его обработать. Получилось. Удалось.

На таких держится слава города Иван ШЕПЕЛЕВ, народный артист Украины:

Книги Галины Анненковой

В ожидании книжной премьеры Ныне Галина Анненкова, урожденная Дорошенко, закончила первую книгу из задуманного цикла о роде Дорошенко. От отца Владимира Кузьмича Дорошенко она неоднократно слышала, что они потомки украинского гетмана Петра Дорошенко. В семье хранились некие ценные родовые бумаги, с которыми в 1930-е годы из соображений безопасности пришлось с горечью расстаться. О роде Дорошенко у отца были долгие беседы с историком казачества академиком Дмитрием Яворницким. Так что мы накануне очередной книжной премьеры — на днях вышло издание «Род Дорошенко. Книга первая. И помнит Днепр». Книга посвящена нашей славной реке и украинскому казачеству, ярким представителем которого стал выдающийся украинский политик гетман Петро Дорошенко. О судьбах его потомков расскажут последующие две книги запланированного издания. Когда общаешься с Галиной Владимировной, не покидает ощущение: она — олицетворение живой связи поколений. О чем ни спросишь, особенно о жителях довоенного города, всегда что-то припомнит. Ее память хранит детские встречи с поэтом Дмитрием Кедриным. Приходил к ним в дом и молоденький студент Коля Тихонов. А затем, спустя много лет оказалось, что он стал преемником А. Косыгина на посту председателя Совмина СССР. Удивительные воспоминания сохранены и о Дмитрии Яворницком, посещении его дома и совместных поездках по области. Люди, которые общаются с Галиной Владимировной, говорят о ее писательском и человеческом таланте, участии и доброжелательности, доброте и гостеприимстве.

— Галина Владимировна — автор дюжины удивительных книг. Я человек читающий, но ничего подобного не встречал. А еще это очень добрый, открытый, теплый человек. Настолько теплый, что общаться с ней одно удовольствие. Так случилось, что мы с ней выросли в Кайдаках — земляки по Ленинскому району. Она — гордость и слава нашего города, один из тех столпов, на которых он держится. Ведь главное, чем славится любой город, — люди. О ней сняты телефильмы и телепрограммы. Она вполне достойна этого. Много лет проработала в высших учебных заведениях области — Днепропетровском химико-технологическом, Днепродзержинском индустриальном институтах. Именно она создала в ДХТИ подготовительное отделение. Благодаря ей по всему бывшему Союзу появились подготовительные отделения. Так что она еще и мама подготовительных отделений наших вузов. Антолий КОВАЛЕНКО, председатель Ленинского районного в г. Днепропетровске совета:

— Ленинский район — сердце Днепропетровска. Четыре года назад наш район праздновал свое 90-летие и было принято решение учредить звание «Почетный гражданин Ленинского района». Когда собрались депутаты и исполнительная власть решать вопрос, кто первым заслужил право получить это звание, сомнений не было — Галина Владимировна. Она пишет историю города не столько через исторические события, сколько через человеческие судьбы, истории семей, которые жили и будут жить в нашем городе. За это ей большая благодарность. Николай ПОЛЯКОВ, ректор Днепропетровского национального университета им. Олеся Гончара:

— То, что делает ныне Галина Анненкова как историк, исследователь, — великое дело. Сделанное ею для воспитания молодых людей неоценимо. У нас много научных школ в городе, стране, но то, чем занята она, я бы также назвал одной из таких школ. Нашим историкам, на мой взгляд, чтобы работать с Галиной Владимировной, надо самим готовиться. Ее творчество сродни человеческому и патриотическим подвигу. Многие вещи, которых я никогда не узнал бы, поведала мне Галина Владимировна. Ее дочь Татьяна Всеволодовна стала первым доктором юридических наук в нашем университете. Многие в роду Анненковых были юристами, и это продолжение давней семейной традиции. Олег ПОЛЯНЧИКОВ, бывший проректор Днепродзержинского государственного технического университета:

— Мне повезло: я не только работал с Галиной Владимировной в одном вузе, но и ее земляк, тоже кайдакский. Представляю род Полянчиковых и Медведниковых. Со многими из них она училась в школе и институте. С моим отцом работала в ДХТИ. В нашем институте в Днепродзержинске преподавала с 1965 по 1982 год, я пришел на десять лет позже. Нам приходилось часто вместе ездить в электричке и общаться. Меня тогда еще поразили высокий профессионализм Галины Владимировны, энциклопедичность ее познаний и исследовательская хватка. Она стояла у истоков подготовительного отделения нашего вуза и химико-технологического факультета. В вузе до сих пор помнят Галину Владимировну и ее покойного мужа Всеволода Александровича Анненкова, заведовавшего одной из кафедр, высоко ценят их вклад в развитие вуза и факультета.

А годы летят... Галина Владимировна старается их не замечать. И вспоминаются ей строки Александра Твардовского: И сердце почует заново, Что свежесть поры любой Не только была да канула, А есть и будет с тобой. Галина Владимировна! Здоровья Вам и новых книг!

героям слава!

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 30 серпня — 3 вересня 2014 р.

5

Це — моя Батьківщина,

я просто зобов’язаний її захистити, так говорив наш земляк Володимир Градиський, який віддав життя за єдність і свободу України Є твердження, що на війні гинуть найкращі люди. Це не так: кулі не розбираються в моральних якостях людей, у яких вони влучають. Але найкращих представників свого народу на війні справді гине найбільше, оскільки вони добровольцями, за покликом серця, йдуть на захист честі і свободи Батьківщини. Вони прикривають собою поранених побратимів, вони, не роздумуючи, вступають у бій з ворогом, не рахуючи його кількості, а керуючись лише правилом, що є для них аксіомою: «Якщо не я, то хто?!»

Олексій ЛОГIНОВ Фото з форуму сайту gorod.dp.ua

Коротке повідомлення із зони боїв Війна на Донбасі стала для кожного жителя України рискою, що розрубала історію країни й наших життєвих історій на «до» і... На жаль, поки ще не «після». Там, як і раніше, гримлять постріли й вибухи, гинуть мирні громадяни, сплачуючи криваву данину, що передбачена брехливою пропагандою ворогів нашої Батьківщини, яка спокусила донеччан і луганчан оповідками про «вільне життя в Новоросії під «крильми двоголового орла» і залякала вигадками «про хунту й бандерівців». Гинуть і українські хлопці, котрі справді прийшли визволяти свою землю і свій народ від «визволителів» — місцевих сепаратистів і терористів-найманців, що злетілися ледве не з усього світу підзаробити «на костях». Одним з тих, хто заплатив за честь Батьківщини своїм життям, за право українців вільно жити на Богом даній їм землі, став наш земляк — дніпропетровчанин Володимир Миколайович Градиський. …У короткому повідомленні із зони бойових дій (справді ж бо,

називати війну АТО ані язик не повертається, ані рука не піднімається!) йдеться: «Вранці 31 липня група українських десантників з 25-ї дніпропетровської бригади ПДВ на околиці Шахтарська потрапила в засідку, організовану російськими найманцями з банди Козиря, що раніше тероризувала Слов’янськ і Краматорськ. Злочин у Шахтарську докладно зняв на відео житель сибірського міста Абакан Дмитро Грицюк, що служив у російській армії під Санкт-Петербургом і приїхав у Донбас заробити грошей, чого навіть і не приховував. У результаті обстрілу колони з танка й мінометів загинули на місці 11 військовослужбовців, ще 10 осіб пропали безвісти, 13 були поранені й потрапили в полон до бойовиків». Дані про пересування дніпропетровських десантників з’явилися в «Твіттері» за кілька годин до атаки, що може свідчити про наявність в українській армії агентів донецьких сепаратистів. Атаку терористи здійснили біля міського стадіону «Олімп». Серед загиблих був і Володимир Градиський... Пішов добровольцем у першу мобілізацію Як розповіли друзі Володимира, відмітною рисою його характеру було те, що він усе робив з

Вони пішли, вони не вмерли, вони просто пішли в небо. І звідти вони тепер вічно будуть оберігати гідність і честь, свободу й незалежність нашої Батьківщини.

Слава Україні! Героям слава! любов’ю. Обожнював історію, зачитувався історичними книгами, але обрав професію математика. Вищу освіту здобув у держуніверситеті (нині Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. — Авт.). Коли навчання закінчив, йому запропонували залишитися в університеті при кафедрі в аспірантурі, але Володя вирішив викладати математику в школі. Щоправда, учителював

Герой — не той, хто стрімголов рветься в бій, а той, хто, розуміючи всю небезпеку майбутнього бою, усвідомлено йде на ризик і гине за щастя інших людей. Віктор ГРУЦЕНКО, письменник

недовго. Була середина 90-х, зар­ плату платили дуже погано, а треба було годувати сім’ю, ростити сина. Тож довелося зайнятися комер­ цією, згодом освоїв комп’ютер, працював приватним підприємцем. Коли нависла небезпека цілісності нашої держави, добровольцем пішов у першу мобілізацію на самому початку квітня. Потрапив в 25-у бригаду ПДВ. Він так і сказав всім друзям і близьким: ворог напав на нашу землю, то хто ж її захистить, як не ми...

Володимир Градиський на патріотичному мітингу

Ми зустрілися, поспілкувалися, і я взяв його на роботу в компанію. За всі сім років спільної роботи він розкрився і як математик, складаючи аналітичні прогнози для компанії, і як програміст, розроблячи нам на замовлення різні прикладні програми, і ще як талановитий публіцист, бо займався безпосередньо піар-кампанією і рекламою нашої фірми. У червні 2013 року склалися

Математик, програміст, публіцист... Сергій, котрий працював з Володимиром Градиським сім років, згадує: — Уперше звернув увагу на Володю багато років тому, коли спілкувалися у форумі на міському сайті gorod.dp.ua. Він запам’ятався мені як дуже розумний, стриманий, делікатний співрозмовник, здатний винятково точно викладати свої думки, а ще він мав винятково тонке почуття гумору. У 2006 році наша компанія почала інтенсивно розвиватися, тож нам конче потрібен був розумний піар-менеджер. А Володимир саме в той час шукав роботу. Я вже мав про нього стійке враження як про професіонала і просто талановиту людину. До того ж Володя вів і самостійно редагував власний сайт.

такі обставини, що діяльність фірми довелося згорнути, і наші з Володею професійні шляхи, на жаль, розійшлися. Про його рішення піти на фронт точно не знаю. Але в нього завжди була надзвичайно потужна громадянська позиція. Він мені вже звідти на пошту написав: «Сергію, я — українець, і це моя Батьківщина, я просто зобов’язаний її захистити». Ось так... «Я повернуся до мирного життя» У мережі Володимир Градиський був більше відомий під ніком Гонта. Ось кілька спогадів про нього «форумчан» gorod.dp.ua: «Давайте пам’ятати його світло й чисто. Він живе в душі й пам’яті кожного з нас. Пережитий біль нехай піде, поступаючись місцем любові. До людей. До України. До миру. Спасибі, Гонто!» «Чудова людина. Чудова родина. Одне з кращих знайомств, що почалося 10 років тому. Слава тобі, Гонто!» «Мені здається, ТАКІ люди, як Гонта, завжди знали, навіщо прийшли на цю Землю...» «Ми бачилися з ним усього лише один раз, коли він приїжджав до мене за порадою... Інтелігентна людина з чудовим по красі й багатству голосом і дивовижною

музикальністю... Такий гарний і скромний... Такі талановиті люди, патріоти — це суть нашої нації...» «У неоплатному боргу перед Вами всі ми... Спасибі за патріотизм і героїзм». «Спасибі, що захищав мій рідний Донбас». «Читав його «український лікнеп»... Думав, що він, як мінімум, досвідчений викладач мови... Виявилося — солдат і герой...» «Володя завжди був тим натхненником, котрий умів створити атмосферу свята. Писав сценарії, придумував подарунки. Серед його неймовірно сильних особистісних якостей було таке: він просто генератор оптимізму й позитиву». А ось що написав сам Володимир на форумі вже звідти, із зони боїв: «Є відома армійська приказка — дембель неминучий. Цього разу він теж неминучий, але, на відміну від «срочки», дата цієї неминучості поки нiкому невідома. Та все ж таки хочу зібрати дембель-моб як подяку форумчанам та форумчанкам за моральну та матеріальну підтримку. Коли це буде — наразі невідомо, але буде обов’язково. Тому я забиваю цю тему на майбутнє. Упевнений, що мене підтримають й інші вояки, які відчули надійний тил з боку форумських друзів. Після успішного закінчення АТО (хтозна, коли це буде, але це буде) я, як і багато моїх бойових побратимів, поверну зброю державі і повернуся до мирного життя». Він пішов у небо. Слава Герою! Дуже хочеться вірити в те, що ціна, заплачена Володимиром Миколайовичем Градиським і сотнями, тисячами українських хлопців за свободу нашої землі, за наше право самим обирати шлях і будувати майбутнє України, не стане даремною. Нам удасться не допустити, щоб чиновники забули хоча б одну людину, яка віддала життя чи здоров’я за народження нової, вільної, європейської України. Вони зробили це, оскільки не сумнівалися: Україна варта того! Вони пішли, вони не вмерли, вони просто пішли в небо. І звідти вони тепер вічно будуть оберігати гідність і честь, свободу й незалежність нашої Батьківщини. Слава Україні! Героям слава!

www.zorya.org.ua 30 августа — 3 сентября 2014 г.

защитим каждого

Про зарахування до страхового стажу Чи зараховується до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», період роботи в 1985—1990 роках в районному відділі освіти на посаді завідувача методичним кабінетом? Тетяна КЕРГЕ. Дніпропетровськ

Шановна Тетяно Павлівно, порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплату, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191. Порядком передбачено зарахування до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, періодів роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі — Перелік). Пунктом 3 Примітки до Пе-

реліку передбачено, зокрема, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років. До 01.01.1992 призначення пенсій за вислугу років було врегульовано наказом Міністерства соціального забезпечення Української РСР від 31.12.1959 №135. Згідно з Наказом №135 пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров’я призначались за Переліком установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років (Додаток №1 до Наказу №135). Підрозділом 4) «Органи на-

родної освіти» розділу «І. Вчителі й інші працівники освіти» Переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років (Додаток №1 до Наказу №135), не передбачено посаду завідувача кабінету в районному відділі освіти. Відтак для зарахування періоду роботи на цій посаді в 1985—1990 роках до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також і до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», підстав немає.

Дострокова пенсія У листопаді 2013 року мені достроково призначили пенсію за віком у зв’язку з ліквідацією підприємства. В грудні 2014 року мені виповниться 60, але недавно я працевлаштувався. Чи буде мені виплачуватись пенсія до досягнення 60 років? Анатолій ГАРКАВЕНКО. Кривий Ріг

Шановний Анатолію Івановичу, відповідно до статті 49 Закону України «Про зайнятість населення» працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи роботодавця у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, та військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, яким на день звільнення залишилося не більше

півтора року до встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», за умови їх реєстрації в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та відсутності підходящої роботи гарантується право на достро-

ковий вихід на пенсію, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (для чоловіків — 35 років, для жінок — 30 років). При цьому достроково призначена пенсія за віком з ураху­ ванням норм Закону України «Про зайнятість населення» у період до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, працюючим пенсіонерам не виплачується.

Якщо пенсіонер — підприємець Я зареєстрований підприємцем з 2005 року, але підприємницькою діяльністю не займаюсь, здаю порожні звіти до податкової. Чи правда, що Пенсійний фонд вважає мене працюючим пенсіонером? І як можна стати непрацюючим, якщо закрити діяльність — це надто довга процедура? Сергій ЄФІМОВ. Кринички

Шановний Сергію Михайловичу, згідно з пунктом 28 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за документ, який підтверджує, що особа не працює, приймаються трудова книжка та довідка органів державної податкової служби про те, що особа не перебуває на обліку у даному органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець.

Всі особи, які перебувають на обліку як фізичні особи-підприємці, незалежно від того, мають вони дохід від підприємницької діяльності чи ні, належать до зайнятого населення, а отже, перерахунки пенсій як непрацюючим пенсіонерам їм не проводяться. Слід зазначити, що 7 липня 2014 року набрав чинності Закон України від 13.05.2014 №1258VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців за заявницьким принципом», згідно

з яким фізичні особи-підприємці виключаються з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за заявницьким принципом у строк до одного дня. Фізична особа позбавляється статусу підприємця від дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Тому саме з дати внесення запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності пенсіонер буде належати до категорії непрацюючих пенсіонерів.

Áåçïëàòíà ïåðâèííà ïðàâîâà äîïîìîãà Головним та територіальними управліннями юстиції Дніпропетровської області забезпечується надання безоплатної первинної правової допомоги громадянам України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, стосовно їх прав та обов’язків, безпечного переміщення, шляхів розв’язання соціально-побутових проблем. Надання вказаної допомоги здійснюється під час роботи громадських приймалень та офісів з надання безоплатної первинної правової допомоги в порядку, встановленому законодавством. Інформацію про роботу громадських приймалень та офісів з надання безоплатної первинної правової допомоги територіальних управлінь юстиції Дніпропетровської області ви можете отримати на офіційному веб-сайті Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (http://www.obljust.dp.ua/) в рубриці «Прийом громадян» у підрубриці «Громадські приймальні» (http://www.obljust.dp.ua/). Äîðîã³ ÷èòà÷³! Íà ñòîð³íêàõ «ïåíñ³îíåð Ïðèäí³ïðîâ’ÿ» òà «Çàõèñòèìî êîæíîãî» âè îäåðæèòå â³äïîâ³ä³ íà âàø³ çàïèòàííÿ. Àëå â³äïî­â³äíî äî çàêîíîäàâñòâà ïðî çâåðíåííÿ ãðîìàäÿí ôàõ³âö³ äåðæàâíèõ ­óñòàíîâ, ­êîìóíàëüíèõ ³ ïðèâàòíèõ ï³äïðèºìñòâ íàäàþòü â³äïîâ³ä³ ïðè íàÿâíîñò³ ïîøòîâî¿ àäðåñè çàÿâíèêà. Òîæ, áóäü ëàñêà, âêàçóéòå ç­ âîðîòíó àäðåñó (ó ãàçåò³ íå äðóêóºòüñÿ)! Ïèø³òü íà àäðåñó: ðåäàêö³ÿ ãàçåòè «Çîðÿ», âóë. Æóðíàë³ñò³â, 7, ì. Äí³ïðîïåòðîâñüê, 49051. Êîíòàêòíèé òåëåôîí: (0562) 27-16-52. Ëþäìèëà ÌÀÑËÎÂÀ, âåäó÷à ñòîð³íîê

Запитуйте — відповідаємо

Роз’яснюють фахівці ПФУ

6

ЗОРЯ

Перехід на інший вид пенсії У зв’язку зі смертю чоловіка хочу перейти на пенсію по втраті годувальника. Які документи в Пенсійний фонд треба для цього подати? Євгенія ЗАВГОРОДНЯ. Дніпропетровськ

Шановна Євгеніє Василівно, для оформлення пенсії по втраті годувальника вам необхідно звернутися до Пенсійного фонду із заявою встановленої форми. До заяви необхідно додати документ про стаж померлого годувальника, це трудова книжка. Крім того, надаються дані про дохід померлого годувальника. Це довідка про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців підряд до 01.07.2000 р. (за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами відомостями про нарахування заробітної плати, особовими рахунками), а за період після 01.07.2000 р. дохід визначається згідно з даними системи персоніфікованого обліку. Якщо пенсія по втраті годувальника призначається членам сім’ї померлого пенсіонера, то заробітна плата може бути визначена як згідно з документами, що містяться в пенсійній справі померлого, так і відповідно до додатково наданих документів. Необхідними для призначення пенсії документами є також довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера померлому годувальнику; паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім’ї

померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім’ї з померлим годувальником; свідоцтво органу реєстрації актів громадянського стану про смерть годувальника; документи про вік померлого годувальника при відсутності таких даних у свідоцтві про смерть; документи про місце проживання (реєстрації). Крім того, мають бути надані документи про перебування членів сім’ї на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування. Факт перебування на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, або факт спільного проживання з годувальником на момент його смерті відображається у довідці житлово-експлуатаційної або іншої організації за місцем проживання (реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування. У разі неможливості отримання відповідних документів факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Оподаткування подарованого батьком автомобіля Батько подарував мені автомобіль. Чи повинен я сплатити податок?

Сергій РЕВЕНКО. Дніпропетровський район

Шановний Сергію Анатолійовичу, дохід у вигляді вартості подарованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи. Ставка оподаткування доходів, отриманих платником податку, встановлюється залежно від об’єкта, подарованого платнику податку, та ступеня споріднення з дарувальником. Дохід у вигляді вартості подарованого автомобіля від батька, який є членом сім’ї першого ступеня споріднення, включається до складу загаль-

ного річного оподатковуваного доходу та відповідно до пп. «а» пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ зі змінами та доповненнями, підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою. Зазначаємо, що від подання податкової декларації звільнено спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому нотаріус, який посвідчив договір дарування, зобов’язаний надіслати про нього інформацію у податковому розрахунку за ф. №1ДФ. Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області

Äîâ³ðåí³ñòü çàâ³ðÿéòå íîòàð³àëüíî Я військова пенсіонерка МВС. Пенсію отримую в ощадбанку, але вже важко ходити туди. Спробувала написати в банку довіреність на невістку, але пишу вже нерозбірливо, і в банку відмовилися цю довіреність визнавати. Як мені бути? Ñâ³òëàíà ÑÎÐÎ×ÈÍÑÜÊÀ. Äí³ïðîäçåðæèíñüê

Шановна Світлано Олек­ санд­рівно, згідно зі ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу МВС пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи ВАТ «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання. За бажанням пенсіонера

доставка пенсії може здійснюватися через підприємства зв’язку за місцем його фактичного проживання незалежно від реєстрації місця проживання. Відповідно до ст. 53 вище­ вказаного Закону пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок посвідчення і строк дії якої визначається законодавством. Для оформлення довіреності радимо Вам звернутися до нотаріуса.

тема номера

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 30 серпня — 3 вересня 2014 р.

7

Дуте щастя Альона ДРИГА Фото автора

Батутна конкуренція На дитячому майданчику на житломасиві Тополя-2 (напроти кінотеатру «Січ») знаходжу одразу дві яскраві надувні гірки-батути. Атракціони майже нічим не відрізняються. Працюють з квітня по жовтень у сонячні дні з 9 ранку до 9 вечора. Обидві гірки прикрашають казкові персонажі: на одній — Червона Шапочка, на другій — Сірий Вовк. Пострибати з «Шапочкою» — 12 грн. за 10 хвилин (20 грн. — 20 хв.), з диким звіром — уже по 15 гривень десятихвилинка. Другий атракціон стоїть порожній. Оператор батута ситуацію не коментує. Говорить, питання до власників. Сергій, відповідальний за «Червону Шапочку», із задоволенням вступає в розмову: — Серед батутників, справді, є конкуренція, — говорить він. — Намагаючись заробити більше, суперники чинять дрібні капості: можуть продірявити дорогий батут, підпалити його. У мене був випадок, коли в сутінках, о пів на дев’яту вечора, спустили батут, на якому була дитина. На щастя, маля не постраждало. Зловмисника власники «Червоної Шапочки» не виявили й у міліцію звертатися не стали. Не вбачають сенсу. Кажуть, у місті траплялися навіть перестрілки через батути. Причина такої жорсткої конкуренції не зрозуміла — у будні батути, в основному, стоять порожні. Та й у вихідні черги до них не вибудовуються.

— Приводять до нас і найменших (від півтора рочку), і школярів. Серед тижня дітей менше, — розповідає оператор батута. — З 11 до 17 у будні тут взагалі нема чого робити, батути часом спускаємо. Батьки пояснюють це тим, що навпроти дитячого майданчика в ігровому комплексі можна цілий день провести на батутах та інших атракціонах

за 25 гривень. Економія — у десятки разів. Хто видає дозволи Гірки й батути не належать до атракціонів підвищеної небезпеки. Значить, дозволу Держтехнагляду й Держпромнагляду не потрібно. Даний вид підприємництва не ліцензується. А значить, треба мати посвідчення приватного підприємця, атракціон і дозвіл на його розміщення. Звертатися за ним потрібно в районну адміністрацію (якщо це дитячий майданчик у житловому районі) чи до керівництва парку (якщо встановлюєте гірку-батут там).

— Щороку до нас звертаються одні й ті ж підприємці-батутники, — говорить Ольга Мироненко, фахівець економічного відділу Бабушкінської райради. — Їхні звернення ми перенаправляємо до міської ради. Дозволи на встановлення батутів та інших атракціонів видають там. Кількість звернень по нашому району цього року не більша, ніж завжди. Адже гірки й батути — великі об’єкти, зручні, й прибуткові місця для них давно зайняті. У міськраді нам розповіли, що для встановлення батута чи гірки підприємцеві треба одержати дозвіл у департаменті споживчого ринку і сфери послуг. Дозвіл на тимчасове використання (оренду) землі видають в управлінні по контролю за благоустроєм міста. Вартість великого дитячого батута-гірки стартує від 60 тисяч гривень і може сягнути й 150 тисяч гривень (залежить від багатоярусності й складності атракціону). Такий же атракці-

он, але не новий, обійдеться в середньому вдвічі дешевше від початкової ціни. Платити власникові доведеться за електрику (чи генератор), оренду землі, дозвільну документацію, також потрібна зарплата касирові-оператору батута. Мінімальний стартовий капітал — 50—60 тисяч гривень. У середньому на батуті можна заробити 400 гривень за день (з розрахунку, що 20 дітей цього дня пострибають по 20 хвилин), а при вдалому розташуванні й 500—600 гривень за день. Значить, місячний дохід батутника в ідеальних умовах — 12—18 тисяч. Відніміть від цієї суми щомісячні витрати на оренду, зарплату, податки, електрику. Разом у середньому батут окупається за 4—6 місяців, тобто за один теплий сезон. Це досить швидко, з чим і пов’язана популярність цього виду послуг у підприємців. Питання безпеки — Батьки приводили до мене діток з переломами передпліччя, травмами хребта після стрибків на батутах, — говорить Максим Слива, ортопедтравматолог. — Але найчастіше після батутів дістають забиття кінцівок. Думаю, що будь-який атракціон травмонебезпечний, якщо не дотримувати техніки безпеки. Не можна пускати на атракціон маленьких дітей без супроводу батьків. Також на батуті в ідеалі має стрибати тільки одна дитина за раз. Адже більшість травм дітки завдають одне одному, випадково зачепивши рукою чи ногою. Перш ніж посадити дитину на батут, переконайтеся, що він установлений законно і сертифікований.

Важливо Документи, які повинен мати власник батута-гірки: 1. Копію дозволу на встановлення атракціону.

2. Копію дозволу на ведення підприємницької діяльності.

3. Копію сертифіката якості на атракціон.

Бліцопитування

Барвисті надувні гірки-батути у формі казкових персонажів незмінно привертають увагу дітей молодшого і шкільного віку. Такі атракціони в теплу пору року можна зустріти майже на всіх великих дитячих майданчиках Дніпропетровська й у парках відпочинку. Кореспондент «Зорі» поцікавилася, наскільки безпечна така розвага, і з чим пов’язаний батутний бум у нашому місті.

Як ви ставитеся до дитячих надувних гірок і батутів? Лілія (доньці 4 роки):

— Думаю, що такі розваги корисні для фізичного розвит­ ку дитини. Моя дочка часто проситься на батут, і я намагаюся їй не відмовляти. Хоча, звичайно, уважно слідкую за нею на атракціоні. Людмила (доньці 9 років):

— Моя дитина більше любить батути-тарзанки, де прив’язують мотузками. У житті вона трохи інертна, так що я заохочую розваги, пов’язані з рухом. Правда, хотілося б, щоб ці атракціони були дешевші. Віктор (синові 1,2 року):

— Моїй дитині поки рано на надувну гірку, але коли підросте — обов’язково спробуємо. Як на мене, цілком веселий і безпечний вид відпочинку. Анастасія (доньці 2,4 року):

— На батут ходжу разом з дочкою, тому що вона ще маленька. Їй дуже сподобалося. Та і я з’їхала із задоволенням. Жодної небезпеки не відчула. Ціна цілком прийнятна. Ірина (доньці 4 роки):

— Негативно ставлюся. Моя дочка на такій гірці одного разу впала з висоти і сильно вдарилася спиною. З тих пір я її на такі батути не відпускаю, тільки на ті, де прив’язують. А підросте — подивимося. До того ж щодня собі це задоволення дозволити не можемо.

8

ЗОРЯ www.zorya.org.ua

30 августа — 3 сентября 2014 г.

истории из истории

БЕЖЕНЦЫ:

Как это было сто лет назад Вспыхнувшая сто лет назад Первая мировая война была отмечена огромным потоком беженцев во внутренние губернии Российской империи. Екатеринославщина приняла десятки тысяч беженцев из прифронтовых губерний. Тема эта обширная. Сегодня мы расскажем о том, как решалась проблема беженцев на примере Верхнеднепровского уезда. Тогда бежали с запада на восток Первые беженцы в Верхнеднепровском уезде Екатеринославской губернии из западных прифронтовых Волынской, Холмской губерний появились в конце июня 1915 года. В то время еще не существовало никаких организаций, которые бы занимались опекой над беженцами, поэтому первые партии оставались исключительно на попечении губернского земства. И беженцы временно помещались на лечебнопродовольственных пунктах. В начале августа того же года в Верхнеднепровском уезде организовали местное отделение Татьянинского комитета. Оно и занялось устройством беженцев, присылаемых в уезд. Татьянинский комитет был назван именем одной из дочерей Николая ІІ — великой княжны Татьяны Николаевны (1897—1918), расстрелянной в революцию в Екатеринбурге без суда и следствия. Этот комитет проводил благотворительную работу среди гражданских беженцев. Поначалу проходили медосмотр Первое время беженцы прибывали сравнительно небольшими партиями. Во второй же половине августа 1915 года началось их массовое прибытие. Первые партии помещались сначала на земских продовольственных пунктах в селах Саксагани, Софиевке и городе Верхнеднепровск, где выдерживались по три-четыре дня. В течение этого времени проводилась точная регистрация всех прибывших и медицинский осмотр для выделения заразных больных. Затем беженцы размещались пo селам на квартиры. Ho такое правильное расселение длилось только первые дни. Когда беженцы стали прибывать ежедневно по 1500—2000 и более человек в день, ни о каком карантине думать уже было нельзя. Приходилось выгружать их из вагонов прямо на подводы и развозить по селам. В лучшем случае удавалось произвести на станциях беглый медицинский осмотр для изоляции обнаруженных заразных больных в больницы и временные бараки. В результате такого примитивного способа медицинского обследования во многих селениях появились всевозможные эпидемии. Главным образом холера, сыпной тиф и скарлатина. Но другого выхода не было. Даже при таком способе приема беженцев на многих станциях вагоны задерживались сутками. А это вызывало большое неудовольствие со стороны железнодорожной администрации.

Такой стихийный характер движение беженцев носило до половины сентября. Осенью 1915-го оно несколько приостановилось, беженцы стали прибывать реже и меньшим количеством. Приезжали они в Верхнеднепровский уезд главным образом по железной дороге и гужевыми путями. Лишь незначительная часть, да и то в самом начале, приехала пароходом. Из-за постоянного передвижения беженцев было тяжело собрать точные данные о количестве поселенных в уезде. По имевшимся же в уездном комитете сведениям, их к осени 1915 года насчитывалось не менее 24000 человек. На помощь приходит земство В ведении Татьянинского комитета беженцы находились до 24 августа 1915 г. С этого же числа они перешли под опеку земского и городского союзов. В Верхнеднепровском уезде заботы о беженцах принял на себя местный уездный комитет помощи больным и раненым воинам, пригласив для этой цели еще нескольких членов. При комитете организовали бюро, в котором сосредоточили все делопроизводство, касающееся беженцев. Здесь вели регистрацию всех поселившихся в уезде, распределяли суммы, ассигнуемые на их содержание. При комитете также организовали справочное бюро и бюро труда для устройства беженцев. На местах создали местные комитеты. Всего таких комитетов имелось 33. В большинстве случаев их организовали из представителей уже существовавших ранее различных местных общественных организаций — сельскохозяйственных обществ, кредитных товариществ, волостных и санитарных попечительств — и местной интеллигенции. Вместе с тем имелись и специально созданные комитеты помощи беженцам. Организация их была предусмотрена утвержденным царем 30 августа 1915 года законом о беженцах. Число членов существовавших комитетов осенью 1915 года доходило до 700 человек. Эти комитеты занимались устройством беженцев на местах. Они подыскивали для них квартиры, выдавали продовольственное пособие, заботились о снабжении топливом. На них легла также забота об улучшении санитарных условий жизни беженцев и о возможном удовлетворении их культурно-просветительных и религиозных потребностей. Общее направление деятельности комитетам на местах давал уездный комитет. Он выработал отдельный план организации помощи беженцам.

Для беженцев, проходивших Верхнеднепровский уезд транзитом и направляющихся в другие уезды или губернии, уездный комитет организовал целый ряд лечебнопродовольственных пунктов по пути их следования.

В Верхнеднепровском уезде заботы о беженцах принял на себя местный уездный комитет помощи больным и раненым воинам, пригласив для этой цели еще нескольких членов. При комитете организовали бюро, в котором сосредоточили все делопроизводство, касающееся беженцев. Здесь вели регистрацию всех поселившихся в уезде, распределяли суммы, ассигнуемые на их содержание. При комитете также организовали справочное бюро и бюро труда для устройства беженцев. Хотели ли беженцы работать?

Ha жительство беженцы размещались семьями в свободных крестьянских хатах или половинах хат. Небольшие семьи помещались по две семьи в одной квартире. Причем общее число, считая и маленьких детей, не должно было превышать десяти человек. На квартиру с отоплением ассигновывалось до 4,5 руб­ ля. Продовольственный паек был определен в 4 рубля 20 копеек на взрослого и 2 рубля 10 коп. — на ребенка до 5-ти лет включительно в месяц. Пособие получали лишь нетрудоспособные и не могущие найти себе работу. Право на получение пособия устанавливалось местными комитетами. А они с этой целью производили тщательное обследование беженцев, расквартированных в районе их действий. Для поисков работы при всех местных комитетах организовали бюро труда. Совместно с центральным уездным бюро они принимали все возможные меры в этом направлении. Поиски работы однако представляли большие затруднения. И вот почему. С одной стороны, из-за малого спроса труда в связи с окончанием сельскохозяйственных работ и отсутствием промышленных предприятий в Верхне­ днепровском уезде. С другой — в силу нежелания самих беженцев становиться на работу. Для транзитных граждан Для беженцев, проходивших Верхнеднепровский уезд транзитом и направляющихся в другие уезды или губернии, уездный комитет организовал целый ряд лечебно-продовольственных пунктов по пути их следования. Такие пункты в 1915 году были устроены в селах Бородаевке, По-

пельнастом, Лиховке, Зеленом, Куцеволовке и городе Верхне­ днепровске — для идущих гужем со своими лошадьми и скотом, и при станции Пятихатки — для едущих по железной дороге. На этих пунктах беженцы получали горячую пищу для себя и сено для лошадей и скота. По возможности, везде имелся специальный медицинский персонал. Он и оказывал беженцам медицинскую помощь, а в 4-х пунктах устроили и специальные бараки для изоляции больных. Пособия на образование В уездную земскую управу посыпались обращения от беженцев, нуждавшихся в материальной помощи. В «Списке прошений o выдаче пособия для продолжения образования в разных учебных заведениях» среди архивных материалов Верхнеднепровского земства мы обнаружили несколько таких прошений. Так, беженец Самуил Сусь обратился с просьбой о помощи сыну, ученику Лиховского двухклассного училища. Уездная земская управа предлагала собранию выдать пособие в размере установленной стипендии — в сумме 48 рублей. Ее поддерживала комиссия. Беженец Холмской губернии Андрей Дедюх просил о пособии для окончания курсов при Верхнеднепровском высшем начальном училище. Но поскольку он уже получал казенную стипендию, ему было отказано. Приехавший из Волынской губернии Петр Лящук проживал в Верхнеднепровске. Он просил уездную земскую управу о пособии для окончания 4-го класса местного высшего начального училища. Юноша был освобожден от платы за учебу, но пособия не получал.

Управа предлагала земскому собранию выдать ему единовременное пособие в размере 60 рублей. Наконец, беженец из Волынской губернии Дмитрий Лавринюк хлопотал о назначении стипендии своему сыну, ученику 4-го класса Верхнеднепровского высшего начального училища. Ему также решили выдать от земства 90 рублей. Как и ученику 4-го класса того же училища, беженцу из Волынской губернии Николаю Царенко. Доплаты фельдшерам и пр. Громадное количество беженцев принесло с собой самые разно­образные эпидемии и сильно повлияло на увеличение числа тех, кто обращался за медицинской помощью. Это значительно увеличило работу постоянного медицинского персонала вообще и фельдшеров в частности. Никакого добавочного вознаграждения за массу прибавившейся работы фельдшеры не получали. Поэтому врачебно-санитарный совет решил ходатайствовать перед уездным земским собранием о выдаче фельд­шерам, прослужившим в земстве все время военных действий, дополнительного вознаграждения. Губернская управа в свою очередь также пыталась решить вопрос об организации трудовой помощи беженцам. С этой целью 4 октября 1915 г. она созывает губернское агрономическое совещание. Оно признало, что для планомерного оказания помощи населению и объединения местных общественных организаций и местных сил населения необходимо в помощь земским управам учредить Земские волостные комитеты. Среди прочего им предлагалось участвовать в помощи и устройстве жизни беженцев. Николай ЧАБАН

ПЕРСОНА

ÇÎÐß

www.zorya.org.ua 30 ñåðïíÿ — 3 âåðåñíÿ 2014 ð.

17

Áîãäàí ÑÒÓÏÊÀ

Àñòðîíîìà ç íüîãî, íà ùàñòÿ, íå âèéøëî,

çàòå éîãî íàçèâàþòü ç³ðêîþ ìèñòåöòâà Êîëè ñåðåä êèÿí ïðîâîäèëîñÿ îïèòóâàííÿ ç ïðèâîäó êàíäèäàòóð íà «Àëåþ dzðîê», ùî ìຠç’ÿâèòèñÿ ó ñòîëèö³, íàçèâàëèñÿ ³ìåíà íàéäîñòîéí³øèõ ëþäåé. Íà çâàííÿ «Ç³ðêà ìèñòåöòâà» (ê³íî, òåàòð, ë³òåðàòóðà) ïðåòåíäóâàëè àêòîðè Áîãäàí Ñòóïêà, Àäà Ðîãîâöåâà, Îëüãà Ñóìñüêà, Íàòàë³ÿ Ñóìñüêà, Àíàòîë³é Õîñò³êîºâ òà ïèñüìåííèöÿ ˳íà Êîñòåíêî. Ïî ãîëîñàõ óñ³õ öèõ çíàìåíèòîñòåé âèïåðåäèâ Áîãäàí Ñòóïêà, æèòòºâèìè ïðèíöèïàìè ÿêîãî áóëè ïîðÿäí³ñòü, òîëåðàíòí³ñòü, ñàìîâ³ääàí³ñòü ó ñïðàâ³ æèòòÿ. Äîäàéòå ñþäè ÷îëîâ³÷èé øàðì òà åëåãàíòí³ñòü.

27 ñåðïíÿ áóâ äåíü íàðîäæåííÿ Ìàéñòðà. Ìè çãàäóºìî âèäàòíîãî àêòîðà çíîâó é çíîâ, àäæå äëÿ áàãàòüîõ óêðà¿íö³â â³í çíà÷èòü á³ëüøå, í³æ áóäü-ÿêèé ³íøèé àðòèñò — õàé íàâ³òü ñâ³òîâîãî ð³âíÿ. Àêòîð, ÿêîìó íå ïîòð³áí³ äåêîðàö³¿ Про невичерпні творчі мож ливості Богдана Ступки ходять легенди, в яких, утім, більше правди, ніж вигадки. Микола Бажан якось сказав йому: «Бог дане, ви актор, якому не потрібні декорації. Ви несете у своєму виконанні атмосферу спектак лю». Російський гуморист Гри горій Горін свого часу зауважив: «Якщо дати Ступці військово польовий статут, то він і його про читає так, що всі подумають, ніби це неопублікований Шекс пір». А художній керівник теат ру російської драми імені Лесі Українки Михайло Рєзникович відзначає: «Я думаю, що Ступка на сцені може зіграти все, будь який жанр — дайте йому теле фонну книгу і це буде цікаво, унікально». У 2011 му відзначалася юві лейна дата Богдана Ступки. На ювіляра посипалися ордени та вітальні телеграми, але при цьо му цифра 70 на фоні артиста ви глядала абсолютним непорозу мінням. Які 70?! Він же з тих життєдіяльних чоловіків, які не рахують своїх років! Однак Бог дана Сільвестровича почало підводити серце. На 71 му році життя великий артист пішов із життя. Богдана Ступку любили не лише в Україні, а й в усьому світі. За акторський талант, чоловічу привабливість, яка з роками лише посилювалася. Для актора зовнішність — необхідний про фесійний інструмент, і ним Бог дан Ступка володів віртуозно. Часом кокетував. Але ж як кра сиво кокетував: «Чоловік взагалі мусить бути загадковим, особли во для жінок». Або: «Раніше я був у жінок не дуже популярним. А зараз, на старості років, почав подобатись — і молодим, і се реднім, і бабусям. Сьогодні у Києві рано вранці йду театром, а назустріч мені наша робітниця й каже: «Ой, яке ж диво, що пер ший чоловік, якого я сьогодні зу стріла, — це ви». А я що? Я далі пішов».

³ä ÷îëîâ’ÿãè-ñ³ðîìàõè äî ãåíñåêà… Богдан Ступка народився у селі Куликове Львівської області. Його батько співав в оперному театрі, старший мамин брат був солістом, тітка — головним кон цертмейстером. Родинна тради ція — служити мистецтву взяла гору. Богдан Ступка закінчив сту дію при театрі ім. М. Заньковець кої та театрознавчий факультет Київського театрального інститу ту ім. Карпенка Карого. Він багато років був художнім керівником Українського націо нального академічного драматич ного театру ім. Івана Франка.

Cпектаклі сам Ступка не ставив, запрошував режисерів. І грав не так вже й багато, хоча йому, як артистові, чимало режисерів про понували: «Для вас є роль». Одна з найкращих та найзнаковіших ролей у театрі — молочник Тевьє. Але було й чимало інших — «Ко роль Лір», «Річард ІІІ», «Старо світська любов» і т. д. А найпершою, і дійсно зоря ною в кіно, стала робота Богдана Ступки в прославленій картині Юрія Ільєнка «Білий птах з чор ною ознакою». Ступка блискуче зіграв одного з братів Дзвонарів, що родом з Буковини. Акторові нерідко пропонували негативні ролі в кіно. Особливо вражаючим вийшов Тимофій Лисенко в бага тосерійному телефільмі «Микола Вавілов» (1990). У політичній стрічці Ігоря Гостєва «Сірі вовки» (1993) він був кагебістом Семичас ним, а в драмі Режиса Варньє «Схід — Захід» (1999) полковни ком з органів. Була й роль найвищого поса довця СРСР. У фільмі «Заєць над безоднею» Ступка зіграв Бреж нєва. Довго не погоджувався.

— Я собі говорив: добре зіграєш Брежнєва, а потім пере стануть взагалі запрошувати у кіно. Такі випадки я знаю. Хтось був зіграв генерала, командувача й більше про цього актора нічого не було чути. Та режисер мені сказав, щоб я грав самого себе. Мовляв, не буде шамкання, кос трубатої мови. Не буде усього з

«Á³ëèé ïòàõ ç ÷îðíîþ îçíàêîþ». 1971

«×îðíà ðàäà». 2000

анекдотів. Буде здоровий ще чолов’яга. Так що я не грав ген сека, та й режисер назвав його Бєжев, щоб рідні не ображалися. І все таки, на превеликий жаль, багатогранний талант акто ра довгий час не був належною мірою затребуваний. Зате у ново му сторіччі він весь у роботі. У 2004 му Богдан Ступка знімаєть ся у двох фільмах одночасно. Цими фільмами були «Свої» Дмитра Месхієва й «Водій для Віри» Павла Чухрая. «Водій для Віри» — історія кохання генеральської доньки до водія й нелюбові КДБ до генера ла напередодні краху «хрущовсь кої епохи». Кінематографісти помітили значну фігуру, велику особистість, людське багатство й невичерпність натури в солідно му віці Богдана Ступки. До, речі, артист встиг побу вати й в реальному житті вели ким начальником — міністром культури України. Втім, у кріслі міністра культури Богдан Ступка перебував усього півто ра року. Одна з найкращих робіт Бог дана Ступки — роль Тараса Буль би в історичній драмі Володими ра Бортка. Актор зіграв уман ського полковника. Зіграв так проникливо, що був удостоєний «Золотого орла» за кращу чоло вічу роль. Óñå æèòòÿ âîíà áóëà äëÿ íüîãî Ëàðî÷êîþ… Театральні романи — теж ак торське буття. Більшість відомих людей славляться своїми роман тичними історіями. Покійний Богдан Ступка не з їхнього числа — його єдиною любов’ю та музою була дружина Лариса. Велика Наталя Ужвій, вперше побачив ши Ларису, запитала Ступку: «Богданчику, де ви взяли цю Джульєтту?!» Джульєтта була родом з Баку. І зовнішньо дійсно нагадувала шекспірівську герої ню: юна, струнка, усе її захоплю вало. У Києві у подружжя довго не було свого житла. У Львові до велося залишити шикарний ста ровинний польський будинок.

Áîãäàí ÑÒÓÏÊÀ ç äðóæèíîþ, ñèíîì Îñòàïîì ³ íåâ³ñòêîþ ²ðèíîþ

ТАК І СКАЗАВ

Ç âèñëîâëþâàíü Áîãäàíà Ñòóïêè  Взагалі я конфліктна людина. Був. У молодості.  Усе наше життя — суцільна імпровізація, а значить, наше життя — це джаз.  Якщо ми створили цю державу й продовжуємо створювати, значить, на таку річ, як кіно, треба виділяти багато грошей.  Мені кажуть: «Богдан, ти збожеволів на своїх укра їнцях». А я ось недавно взнав, що родина Фрейда була родом з України, з містечка Тисмениця. Поїхав туди. Ось, кажу, Фрейд з ваших місць. А вони — без поняття. Сидять собі й норкові шуби шиють...  Мені завжди говорили: не хвались, що ти це зробив. Ти — просто провідник ідей, які тобі дали батьки й Господь Бог. Якщо у тебе є здібності, ти не повинен це закопати. Й ніколи не будь гордим. Через півроку Ступкам дали квар тиру на Хрещатику. Їхніми сусі дами були письменники, ху дожники, навіть майбутній знаме нитий актор Кирило Лавров з батьками. А потім сталися ще одні входини. Після від’їзду до Моск ви Віталія Коротича Ступкам за пропонували його квартиру. Хоча про своє особисте життя актор розповідати не любив, в одному з інтерв’ю він все ж таки табу порушив: — Я був солдатиком, вона — балериною. Я отримував близько чотирьох карбованців у місяць. Однак познайомилися і ось з 1967 року й по сьогодні дружимо. В мене важкий характер. Однак дружина говорить: «Так, з тобою важко жити. Але як тільки я по дивлюсь спектакль, де ти вихо диш на сцену, то знову закохуюсь і все прощаю!» Ось вона, сила мистецтва! Інші міняють жінок наче рукавички, а я вчепився в

«Âîä³é äëÿ ³ðè». 2004

одну й живу. Вважаю, мені з Ларочкою пощастило.

44 роки разом. Чи важко було догоджати Метру? Абсолютно ні, заперечує жінка. Знаменитий актор не мав особливих кулінар них уподобань. Любив салати, гречану кашу, курку. Одного разу вона купила вареничницю й зробила вареники по польськи — з картоплею та сиром. Красиво подала — у сметані. Чоловік поїв та й каже: «Оце добре! А що є... їсти?» Він міг би стати астрономом. Була така сторінка в його біо графії — працював у Львівсько му університеті лаборантом обчислювачем по перемінних зірках. На щастя, не став. На щастя усім тим, хто бачив його на театральній сцені чи в кіно, хто просто знав, що є такий актор — Богдан Ступка. Âàëåíòèíà ÊÎÐÄÞÊÎÂÀ, âëàñêîð «Çîð³»

«Òàðàñ Áóëüáà». 2009

18

ЗОРЯ www.zorya.org.ua

30 серпня — 3 вересня 2014 р.

житейські історії

Подруги Марина приїхала від бабусі з села і дізналася новину: вона вчитиметься в іншій школі — батьки придбали квартиру в сусідньому районі. Коли увійшла до нового класу, вчителька оголосила: — Це Марина Шафінська, любить малювати й віршувати. Після уроків до Марини підійшла її нова однокласниця. Саме її у натовпі одразу помітила Марина. Гарна сучасна зачіска, одяг, взуття. Сині очі на засмаглому обличчі і білозуба усмішка.

— Привіт, я Ніколь, — привіталася красуня.

— Я Маринка, — розгубилася дівчина.

— Пропоную ось цю руку дружби, — нова знайома кокетливо простягнула руку. Додому дівчатка йшли і голосно розмовляли. Ніколь увесь час говорила і емоційно жестикулювала, а Маринка щасливо сміялася. Новий клас сподобався Маринці. Їй подобалося зранку чекати нову подругу і разом іти до школи. Одного разу Ніколь довірливо прошепотіла: «Андрій мені подобається. І я йому. Ми ходили разом на ковзанку і в кіно…» Марина навіть не здивувалася. Андрій був найкращим учнем у класі. Білочубий спортсмен-відмінник хвилював не одне дівоче серце, а те, що він обрав саме Ніколь, було само собою зрозумілим — вони гарна пара. Якось Андрій підійшов до Маринки і поклав на парту маленький аркуш паперу. Дівчина посміхнулася. Це, напевно, послання Ніколь, і вона дуже рада бути посередником у таких приємних для неї людей. Андрій подивився в її очі і сказав: «Це дуже серйозно для мене. Я хочу, щоб ти зрозуміла». Звичайно, Маринка розуміла! Вона обов’язково передасть це послання за адресою! У сквері перед Маринчиним домом дівчина нарешті тицьнула аркуш паперу подрузі і засяяла від очікуваних емоцій. Ніколь схопила послання. Те, що відобразилося на її обличчі, зовсім не було в Маринчиних планах. У подруги спочатку злетіли брови догори, а потім вся вона з приємної усміхненої принцеси вмить перетворилася в розлючену агресивну істоту.

— Що це? — майже закричала Ніколь.

— Лист. Тобі… — розгублено прошепотіла Марина.

— Мені?! Маринка не встигла отямитись, як зіжмаканий шмат паперу полетів їй в обличчя. Спантеличена дівчина не знала, як реагувати. Розвернула послання і завмерла: воно було адресоване… їй! «Марино! Це прозвучить дивно, але мені важко мовчати. З тієї хвилини, як ти увійшла до нашого класу, я втратив спокій. Я навіть боюсь хворіти, щоб не пропустити жодного дня у школі. А вихідні стали для мене мукою. У ці дні я стою під твоїм вікном в надії, що ти виглянеш. Я ніколи не відчував того, що зараз відбувається у моєму серці.

Інформація в номер До уваги громадян!

…Осінь грала жовтим листям, і далекі промені сонця вже не обіцяли тепла. Подруга з приємної усміхненої принцеси перетворилася на розлючену агресивну істоту

P.S. Ніколь гарна дівчина, але вона неправильно зрозуміла ситуацію. Я не закоханий в неї. Я взагалі ще ніколи нікого не кохав. До тебе…» Маринка прийшла додому, впала на ліжко і розридалася. Все змішалося. Ненависть в очах подруги, погляди Андрія, які вона приписувала собі, як посередниці. Хто вона у порівнянні з Ніколь? Звичайна сіра мишка. Хіба їй бути рівнею гарній випещеній подрузі? Андрій помилився! Вона завтра підійде і все скаже йому. Наступного дня в тому самому сквері Андрій чекав на Марину. Але тільки-но наблизилася до нього, зрозуміла: запланованої розмови не буде. На неї дивилося щасливе обличчя хлопця. Підлітки незчулися, як прийшов густий вечір. Багато разів телефонували батьки, а вони не могли розпрощатися. Андрій поводився, як дорослий. Усі його дії, жести, поведінка говорили про гарне виховання. Марина відкривала для себе нову людину. Ранком до класу увійшли вдвох. Схвильована і надзвичайно гарна Марина і трохи розгублений і такий же гарний Андрій. У класі пройшов невдоволений шепіт… З тієї миті вся жіноча половина класу на чолі з Ніколь перестала розмовляти з Мариною. Чоловіча частина перейнялася настроями жіночої. На Марину презирливо чмокали, говорили їй образливі слова, ставили принизливі запитання. …Осінь грала останнім листям, і далекі промені сонця вже не обіцяли тепла. Дружба між Мариною та Андрієм ставала ще міцнішою. Але гнітюча агресія ще існувала в повітрі. Дівчина спробувала пожалітися батькам, але тато рішуче констатував: «Ти вже доросла. Вмій себе захистити. Життя — це боротьба. І від тебе залежить, наскільки вона буде успішна…» Одного разу Марина згадала, що залишила у класі підручник. Завтра важливий урок, і треба готуватися. Дівчина швидко повернулася, піднялася шкільними сходами і відчинила двері класу. За останньою партою сиділа Ніколь і застиглим поглядом дивилася в куток класу. Вона навіть не відреагувала, коли увійшла Марина. Остання, за-

бравши підручник, почимчикувала до виходу, але раптом зупинилася: — Ніколь, у тебе все гаразд?

— Що? — відсторонено прошепотіла Ніколь. Їх погляди зустрілися, і Марина ледве не скрикнула. В очах колишньої подруги вона побачила стільки болю, що це її приголомшило.

— Ніколь, що трапилося? Ти біла наче стіна.

— Сьогодні зателефонував лікар і сказав, що моя мама не житиме. Щоб ми готувалися заздалегідь. Вона вчора перестала розмовляти. А сьогодні…

— Що з мамою? Чому ти досі у школі?

— Я не можу йти додому. Там бабуся і тато. І сестричка. Плачуть. А я хочу вмерти. Не хочу жити. Без мами не хочу. Запала гнітюча тиша. В одну мить стався надріз на серці Марини. Вона підійшла до Ніколь і прошепотіла: — Ніхто помирати не буде. Усі житимуть. Життя — це боротьба, і від тебе залежить, наскільки вона буде успішна. Чуєш? Мама житиме… Біда зблизила дівчат. Лікарня стала місцем їх постійної дислокації. Марина чергувала біля ліжка хворої на рівні з Ніколь. Вона звикла, що шлях зі школи лежить до лікарні, або ж вночі її черга бути з хворою. Тієї гордовитої Ніколь вже не було. Народилася маленька жінка з дорослим поглядом і згорбленими плечима. Одного разу, збираючись на нічне чергування, Марина вкотре перебрала домашню бібліотеку і знайшла такі знайомі її дитинству гуморески. Дівчина рішуче підхопила книгу і пішла в вечірні сутінки. Завтра вихідний, буде час виспатися, а вночі вона читатиме мамі Ніколь. Коли в лікарняному коридорі все стихло, Марина поглянула на хвору. Та дихала важко і ледь здригалася. Незрозуміло — спить чи ні. Але дівчина почала читати. Читала голосно, по-акторськи, роблячи наголоси на смішних ситуаціях з книги. І так зайшлася читати, що незчулася, як тепла рука лягла їй на плече. Марина завмерла, але продовжила свій акторський виступ. І раптом вона почула сміх. Справжній, тихий, тремтячий, але сміх. Вона озирнулася і ахнула. До

неї всміхалася мама Ніколь. О, як вона знала цю усмішку! Це усмішка її доньки. Така знайома!

— Вам щось принести? — механічно запитала Марина.

— Ні, дякую.

— Тоді я читатиму?

— Читай, Мариночко, читай... Марина не відразу зрозуміла, що трапилося. Жінка, яка вже багато місяців не говорила, раптом звернулася до своєї нічної вартівниці. Дівчина готова була читати й до ранку, тільки б чути цей кволий, але голос! Рано-вранці біля ліжка хворої зібралася вся родина. У ліжку лежала жінка і до всіх посміхалася. Ніколь схопила Марину за рукав і потягнула до коридору. А потім схилила голову на плече подрузі і дала волю жагучим сльозам. За місяць мама Ніколь уже була вдома, а ще декілька днів по тому святкували Різдво. Дві родини, з’єднані одним болем, однією радістю. Родина Марини і родина Ніколь. За столом сиділа дуже схудла, але усміхнена жінка, яка перемогла смерть. Грала музика, пахло свічками і хвоєю. Ніколь, її маленька сестра і Марина зібрали гору мандаринових шкірок і прицільно мітили в Андрія. Той, як міг опирався, але дівоча гвардія перемагала. Стояв неймовірний регіт, і бабуся час від часу зазирала до кімнати рятувати Андрія. Раптом до дитячої увійшла мама Ніколь. Жестом запросила Марину за собою. Жінка притисла до себе доньчину подругу і поцілувала її: — Ти навчила мене жити. Кожного разу, коли ти була поруч, наче саме життя приходило з тобою. Ти навіть не розуміла, що я все чую. Усі плакали і наче ховали мене, а ти говорила про життя. І я зрозуміла, що хочу жити. Марина увірвалася до дитячої з повним пакунком цукерок і феєрверком підкинула їх догори. Різнокольорові солодощі розлетілися по всій кімнаті і викликали шалений сміх. Усі кинулися збирати солодке диво, і Андрій раптом з усієї сили зіштовхнувся лобом з Ніколь. Вона серйозно подивилася на Андрія і сказала: — Мені буде добре, коли у вас з Маринкою все буде добре… Леся МАРИНЕНКО

Громадяни України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, для отримання всебічної безоплатної правової допомоги мають можливість звертатися до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 21а, каб.

102 або за телефоном (0562) 38-55-00. Графік роботи громадської приймальні Головного управління юстиції у Дніпропетровській області: щовівторка та щочетверга з 10.00 до16.00. Крім того, для отримання консультацій з питань застосування норм податкового та митного законодавства можна звертатись у Кол-центрі Міністерства доходів і зборів України за номером 0-800-501-007 (дзвінки зі стаціонарних телефонів безкоштовні), а також до центрів обслуговування платників ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області. Режим роботи центрів обслуговування платників державних податкових інспекцій ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області: понеділок, середа, п’ятниця — 9.00—18.00; вівторок, четвер — 9.00—20.00; субота — 9.00—16.00; неділя — вихідний.

РРО у електронній торгівлі Нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон) передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Відповідно до пункту 13 статті 9 Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).

Оподаткування доходів від продажу власної сільгосппродукції Доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, не включаються до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб. Власна сільгосппродукція — це продукція, яка вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках для ведення: садівництва або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) або для індивідуального дачного будівництва; особистого селянського господарства або, коли земельні частки (паї), виділені в натурі, сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. Водночас, якщо розмір земельних ділянок перевищує 2 гектари, доход від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах. Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська

ракурс

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 30 августа — 3 сентября 2014 г.

19

IНФОРМАЦIЯ про ціни на природний газ для застосування ПАТ «ДНIПРОГАЗ» З 1 вересня 2014 р. згідно з постановами НКРЕ: від 27.08.2014 р. №1153; від 27.08.2014 р. №1154; від 27.08.2014 р. №1155 № п/п

Категорія споживачів

1

Ціни на природний газ без урахування збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки (2%) до ціни газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання для:

1.1

Установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів вартість природнього газу за регульованим тарифом

4874,00

974,80

116,98 238,44 201,60 33,12

97,48 198,70 168,00 27,60

19,50 39,74 33,60 5,52

Всього до розрахунку:

6438,94

5365,78

1073,16

Промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання вартість природнього газу за регульованим тарифом

5848,80

4874,00

974,80

116,98 238,44 201,60 33,12

97,48 198,70 168,00 27,60

19,50 39,74 33,60 5,52

Всього до розрахунку:

6438,94

5365,78

1073,16

Промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання (для забезпечення горіння Вічного вогню)

5848,80

4874,00

974,80

116,98 238,44 201,60 33,12

97,48 198,70 168,00 27,60

19,50 39,74 33,60 5,52

Всього до розрахунку:

6438,94

5365,78

1073,16

Для потреб релігійних організацій: крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності, та суб’єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних котелень, установлених на дахові та прибудованих (з урахуванням обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання релігійним організаціям послуг з опалення і постачання гарячої води), за умови ведення такими суб’єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води

2924,40

2437,00

487,40

58,49 238,44 201,60 33,12

48,74 198,70 168,00 27,60

9,75 39,74 33,60 5,52

3456,05

2880,04

576,01

крім того: - цільова надбавка до тарифу на природний газ - тариф транспортування по магістральних мережах - тариф транспортування по розподільчих мережах - тариф постачання 1.3

крім того: - цільова надбавка до тарифу на природний газ - тариф транспортування по магістральних мережах - тариф транспортування по розподільчих мережах - тариф постачання 1.4

ПДВ

5848,80

крім того: - цільова надбавка до тарифу на природний газ - тариф транспортування по магістральних мережах - тариф транспортування по розподільчих мережах - тариф постачання 1.2

Ціна з ПДВ Ціна без ПДВ

крім того: - цільова надбавка до тарифу на природний газ - тариф транспортування по магістральних мережах - тариф транспортування по розподільчих мережах - тариф постачання Всього до розрахунку:

Сайт газети «Зоря» www.zorya.org.ua

Оксана

9 сентября, г. Днепропетровск 09.00-10.00, Дом Союзов, пр-т К. Маркса, 93 11.00-12.00, к-р «Сич», ул. Паникахи, 59 13.00-14.00, ДК "Шинник", ул. Г. Сталинграда, 118а

15.00-16.00, ДК завода им. Коминтерна, пр-т Воронцова, 1 10 сентября, г. Новомосковск 15.00-16.00, школа №8, ул. Шевченка, 8 (старое здание школы №8)

20

далеке — близьке

ЗОРЯ www.zorya.org.ua

30 серпня — 3 вересня 2014 р.

«Водограй» дарував красу української пісні 40 років тому в Дніпропетровській обласній філармонії був створений один із найпопулярніших вокальноінструментальних ансамблів 70—80 років

Скрипка грає

Преса в ті часи писала: успіх колективу визначається високою виконавською культурою музикантів, їх закоханістю у свою справу, прагненням іти своїм шляхом. Ансамбль включає в репертуар твори сучасних композиторів та народні пісні. Такі рідкісні сьогодні інструменти, як ліра й українська сопілка, прекрасно уживаються з сучасним інструментарієм і прикрашають звукову палітру ансамблю. «Водограй» побував на гастролях у багатьох містах Радянського Союзу, і скрізь його виступи проходили з незмінним успіхом.

Музика Ігоря ПокладА

Вже догорає небокрай І злітає жовтий лист — Моя печаль. Вже ідуть від неба до землі, Ідуть дощі, як скрипалі, У синю даль. Приспів: Скрипка грає, серце крає, Наше літо догорає. Скрипка грає, плаче гірко, То кохання гасне зірка.

Ті далекі-близькі 80-ті. Ансамбль «Водограй». У центрі солісти Людмила Артеменко та Віктор Шпортько

На пікові популярності ВІА «Водограй» був створений в Дніпропетровській обласній філармонії в 1974 році. У творчий колектив об’єдналися досвідчені джазові музиканти з оркестру Володимира Марховського — саксофоніст Олександр Шаповал, клавішник Олег Косько, барабанщик Анатолій Гуров, басист Олександр Іщук і солісти Людмила Артеменко та Віктор Шпортько. Людмила кар’єру співачки починала в популярному українському ВІА «Смерічка». В 1973 році на всесоюзному телефестивалі «Алло, ми шукаємо таланти!» вона вперше виконує «Баладу про матір» Євгена Мартинова і стає лауреатом конкурсу. Досить швидко гурт здобув визнання — естрадний композитор №1 в СРСР Давид Тухманов довірив «Водограю» запис музики до телефільму «Дорогий хлопчик», а в 1977 році музиканти вже записали дебютний диск-гігант «Запроси до танцю». Вокалісти «Водограю» успішно брали участь у багатьох пісенних конкурсах. Людмила Артеменко тричі ставала лауреа-

том другої премії — спочатку на конкурсі виконавців радянської пісні «Молоді голоси» в Москві, потім двічі на телеконкурсі «З піснею по життю», де вона виконала «Баладу про мальви». Наступного року у цьому ж конкурсі з піснею «Два брати» В. Гавриліна Артеменко стає лауреатом другої премії. У 1979 році третє місце на телеконкурсі «З піснею по життю» здобув і Віктор Шпортько, після чого його запросили до Київського мюзик-холу. В ансамблі Шпортька замінив Олег Хоменко. На концертах величезний успіх мала виконувана ним пісня Олександра Шаповала на вірш Олександра Блока «Дівчина співала в церковному хорі». Як колектив прикрасив вітчизняну естраду З часом музикантам, які мали великий творчий потенціал, здалося затісно в стінах філармонії. Першим залишив колектив Олег Косько, у 1980 році він створив джаз-рокову

групу «Кредо». Через рік з «Водограю» пішов його засновник Олександр Шаповал, він очолив джаз-оркестр Київського театру естради. Досить швидко склад ансамблю повністю змінився, залишилася тільки Людмила Артеменко, яка й стала художнім керівником. Згодом вона була удостоєна звання заслуженої артистки України. Але з часом «Водограй» почав поступово втрачати свою популярність. Можливо, причиною стала відсутність самобутніх шлягерів. Справи дещо поліпшилися з приходом у 1989 році нового музичного керівника Ігоря Семендяєва (екс-«краянина»), та невдовзі ансамбль припинив своє існування. У 2005 році вийшов компактдиск «Водограй» — збірник складений із записів різних років з архіву Олександра Шаповала. Підготував Дмитро КРАВЧЕНКО

Стожари

Музика Павла Дворського

Слова Володимира Кудрявцева

Був зорепад і зелен сад, І ми були у парі. По тім саду без тебе йду, Коли горять стожари.

Впаде зоря і вмить згора, Моя любов – не згасне.

Приспів: Гей, ви, стожари, мені насняться ваші чари, Так хочу стріти кохання наяву. Так чом, стожари, ви знов заходите за хмари, Коли я з вами і мрію, і живу.

Зірки горять, а де ж зоря, Що долею озветься? Я кличу знов свою любов, Вона навік є в серці. Приспів

Коли любов залишив для мене ти? Те відлуння в моє серце б’ється, І воно спішить за ним у світ. Стихнуть кроки, та не стихне серце. Жду тебе з далеких літ. Приспів

Вже не приходиш ти у сни, Кольорові мої сни, Як цвіт весни. Вже відлунали ті пісні, Що присвячені мені, Щасливі дні. Приспів Згасла зоря, але ніколи, ніколи у моєму серці Не згасне та дивна музика першого кохання. Приспів 1980

Три трембіти Музика Мирослава Скорика

Три трембіти на три боки розкидали сум глибокий, трембітали, трембітали туру-туру-туру. А я піду, я піду на четверту сторону, на дорозі, на широкій, може, милу перейму. Заглядає в річку дичка. По водичку йде Анничка. Промінь сонця на обличчі Грає, виграє.

Слова Олександра Вратарьова

На четвертій стороні стрілась мила не мені. Трембітарику Анничка білі ручки подає. Три трембіти на три боки розкидають сум глибокий, трембітають, трембітають туру-туру-туру. Не сумую на біду, світ за очі не піду. Про свою зорю не знанну я співанку заведу.

1978

Зачаруй Музика Левка Дутківського

Приспів: Зачаруй, поклич пісні до мого серця. Зачаруй і долю дай неначе цвіт. Зачаруй, і прийде радості хвилина. Одна єдина, одна єдина, велика, мов життя.

Музика Володимира Івасюка 1971

Слова Володимира Вознюка

Приспів: І плине час білим птахом в чисту голубінь, Чому не нас роз’єднала тиха далечінь? Скажи, чому на моїх устах є тінь журби,

Приспів

Слова Олександра Вратарьова

Душа співає, ніби птах, Мойого щастя птах. Приспів Єдина музика для двох, У пісні солов’їний крок. Поміж зірок, поміж зірок З тобою будем вдвох. У тебе усміх на устах, Неначе маки у житах. Душа співає, ніби птах, Мойого щастя птах. Приспів

Незване моє кохання

Відлуння твоїх кроків

Твої кроки мій забрали спокій , Ти від мене йдеш у весняну ніч. Я ж у мріях біля тебе, збоку, Лагідно торкаюсь пліч.

Вже полум’яні солов’ї Не повернуться у гаї В розмай дібров. Вже у полоні хмарних днів, Наче музика без слів, Моя любов.

Свою любов зустріну я — І доля зміниться моя. На все життя, на все життя З любов’ю стрінусь я. У тебе усміх на устах, Неначе маки у житах.

Приспів

Як маків цвіт в полях горить, – Так зорі квітнуть ясно.

Музика Володимира Івасюка

Слова Юрія Рибчинського

1977

О незване моє кохання, Ти, можливо, лиш юності спалах, Бо приходиш крізь довге чекання, Коли зовсім тебе не чекала. Ні, не треба, не треба, не треба, Обійди, я молю, стороною, Як гроза віддаляється з неба, Грім лишивши бриніти струною. О незване моє кохання, Ти неждане і ждане тривожно. На світанок гірке сподівання, Як чекати вже більше не можу.

1974

Слова Ростислава Братуня

Ні, не треба, не треба, не треба, Усміхнись і сховайся за обрій, Так як сонце втікає із неба У осінній негоді недобрій. О незване моє кохання, Залишися довіку у мріях, Бо задовго тривало чекання, Щоб ти щастя принесло — не вірю. Ні, не треба, не треба, не треба, Недоспівана буде хай пісня. І живе не відкрита для тебе Одинока любов моя пізня 1976

люблю готувати

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 30 серпня — 3 вересня 2014 р.

21

Зейнаб знімає з дека лаваші... Закуски з лаваша на основі тонкого і м’якого коржа плюс різні начинки отримали велике поширення в світі. Та й сам лаваш без проблем печуть і в домашніх умовах. Існує цікава легенда походження цієї страви. У далекі часи у Вірменії правив цар Арам. В одному з боїв з ассирійцями Арама узяли в полон. Носор (правитель ассирійців) висунув умову: Арам протягом 10 днів, не отримуючи ніякої їжі, просидить в ув’язненні, після чого змагатиметься з ним у стрільбі з лука. У разі перемоги Арам повернеться на Батьківщину. Вранці наступного дня Арам попросив доставити йому найкращий панцир з армії, що стояла неподалік. У панцирі заховали тонкий коржик, в ті часи таких ніхто не бачив. Примірявши обладунок, Арам заявив, що панцир недостатньо гарний. Довелося везти новий. Таким чином Арам отримував необхідний хліб всі 10 днів. Після чого виграв поєдинок і повернувся на Батьківщину. З того часу у Вірменії печуть лаваш. Лаваш з маком і кунжутом Тепла вода — 1 1/4 скл., дріжджі — 2 ч. л., цукор — 1 ч. л., сіль — 2 ч. л., олія — 3 ст. л., борошно — 3 скл., насіння кунжуту — 1/4 скл., насіння маку — 1/4 скл. Розчинити цукор у теплій воді, змішати його з дріжджами і залишити, поки не з’являться бульбашки. Змішати борошно і сіль, зробити в центрі поглиблення і влити туди дріжджову суміш і олію. Перемішувати, поки тісто не почне випирати за краї миски. Тісто викласти на обсипану борошном робочу поверхню і місити хвилин 10, час від часу додаючи по столовій ложці борошна, поки тісто не стане гладким. Накрити його вологим рушником, залишити на 1—2 години, поки не збільшиться вдвічі в об’ємі. Розігріти духовку до 230°С. Тісто розділити на 12—16 частин. Розкачати кожен шматок на тонкі квадрати розміром приблизно 20х8 см, помістити на злегка обсипане борошном деко. Виделкою проколоти у тісті дірочки і обприскати водою, потім посипати маком і кунжутом. Три шматочки тіста акуратно розкласти на великому листі і помістити на 3—5 хвилин у духовку, поки воно стане золотисто-коричневого відтінку. Ліниві голубці в лаваші Лаваш тонкий — 2 шт., рис — 1 чашка (330 мл), фарш (свинина і яловичина) — 600 г, капуста — 1 качан, цибуля — 2 гол., морква — 1 шт., олія або маргарин — 2 ст. л., сметана — 200 г, кетчуп або томатний соус — 150 г, сіль, перець чорний мелений, припра-

ва для голубців або інші спеції, зелень петрушки й кропу — по 3—4 гілочки. Рис відварити 20 хвилин у 3-х чашках води. Ще гарячий рис змішати з фаршем, посолити і поперчити, додати приправу. Добре вимішати. Дрібно нашаткувати капусту і перетерти руками з сіллю. На лаваш викласти фарш з рисом. Зверху посипати капустою. Скрутити рулет, порізати шматочками 6 см. Дрібно порізати цибулю і натерти моркву. Обсмажити на олії. Рівномірно розподілити цибулю з морквою по листу, в якому будемо запікати. Влити 150 мл води або бульйону. Укласти зверху вертикально шматочки рулету. Змішати сметану з кетчупом і змастити рулети. Накрити деко фольгою і поставити на годину в духовку, розігріту до 175—180°С. Готові голубці посипати зеленню. Оселедець під шубою Філе оселедця — 400 г, буряк — 1 шт., морква — 200 г, яйця — 4 шт., цибуля-порей — 50 г, майонез — 200 г, лаваш тонкий — 3 шт., зелень петрушки — 1 пучок. Відварити моркву, буряк і яйця. Відразу три лаваші разом розрізати на дві частини. Буряк і яйця натерти на крупній тертці, моркву — на дрібній. На фольгу викласти лист лавашу, змастити його тонким шаром майонезу і викласти філе оселедця. Потім рівномірно викласти буряк. Зверху покласти другий лист лавашу, змастити майонезом і викласти оселедець і моркву. На моркву укласти третій лист лавашу, змас-

тити майонезом і викласти на нього яйця і оселедець. Акуратно згорнути все у рулет і упакувати в фольгу. Так зробити і другий рулет. Залишити рулети в холодильнику на 30 хвилин. Перед подачею нарізати їх шматочками. Прикрасити зверху цибулею-пореєм, нарізаним кільцями, і зеленню петрушки. Закусочний торт з лаваша Лаваш тонкий — 2 шт., печериці — 500 г, цибуля — 400 г, олія — 80 мл, сметана — 4 ст. л., сир твердий — 100 г, сіль, перець. Порізати соломкою цибулю. Обсмажити на олії, додати порізані гриби, перемішати. Смажити на сильному вогні до готовності, посолити, поперчити. Гриби пропустити через м’ясорубку. Скласти фольгу в 6 шарів. Розрізати лаваш на 4 частини, повинно вийти 8 листів. Листки лавашу викласти на фольгу один на один, змастити грибами. Верхній лаваш і край змастити сметаною. Натерти сир на дрібній тертці, розподілити по поверхні і краях. Поставити торт в розігріту до 180°С духовку тільки для того, щоб сир розтанув. Готовий закусочний торт розрізати на порційні шматочки. Лаваш з сиром Лаваш тонкий — 2 шт., сир — 200 г, сир твердий — 150 г, сметана — 8 ст. л., масло вершкове — 100 г, петрушка — 1 пучок, кріп — 1 пучок. Масло вершкове можна розтопити і змастити їм лаваш, або натерти злегка заморожене масло на крупній тертці. Зелень порубати, сир натерти на дрібній тертці,

Пальчики оближеш!

Бендерики з лаваша з сиром та капустою Лаваш тонкий — 2 шт., яйця — 5—6 шт., олія — 150 мл. Для 1-ї начинки: сир — 250 г, яйця — 1 шт., сіль, зелень рубаного кропу — 1 ст. л. Для 2-ї начинки: капуста — 0,5 качана, цибуля — 1 гол., сіль, перець чорний мелений, зелень петрушки і кропу, олія — 2 ст. л. У сир додати яйце, кріп, сіль. Добре розім’яти і перемішати. Лаваш розрізати поперек на смужки 6—7 см. На край смужки намазати начинку. Скласти трикутником. Ще раз зігнути і скласти

трикутником. Відрізати бендерик. Якщо дозволяє довжина смужки, можна зігнути ще раз. З однієї смуги виходять два бендерика. Добре збити 3 яйця. Розігріти олію. Бендерики вмочити в збиті яйця і викласти в олію. Обсмажити бендерики до рум’яності з двох сторін. Для другої начинки цибулю нарізати чвертькільцями. Капусту нашаткувати, посолити і трохи перетерти руками. Порізати дрібно зелень. На 2 ст. л.

олії обсмажити цибулю до золотистого кольору. Додати капусту і смажити, помішуючи, 10—12 хвилин. Капуста повинна стати м’якою, соковитою. Посолити, поперчити, додати зелень і перемішати. А далі готувати, як бендерики з сиром.

додати сир і перемішати. Начинку розділити на 4 рівні частини. Лаваш розрізати на 2 частини. Кожну частину змастити 2 ст. л. сметани, розподілити рівномірно начинку на лаваш. Згорнути їх рулетом. Вершкове масло натерти на крупній тертці на пергамент, викласти загорнутий рулет. Зверху натерти масло на лаваш. Поставити в розігріту до 180°С духовку, запікати близько 10 хвилин, поки не стане хрустким і золотистокоричневого кольору. Порізати рулет на три частини, подавати гарячим. Лаваш з куркою і овочами Лаваш тонкий — 1 шт., курячий окорочок або куряче філе — 1 шт., капуста — 100 г, морква покорейськи — 50 г, морква свіжа — 1 шт., майонез — 3 ст. л., кетчуп — 1 ст. л., масло вершкове — 10 г, сіль, перець. Куряче м’ясо відварити до готовності, нарізати шматочками. Нашаткувати тонкою соломкою капусту. Натерти моркву. Можна використовувати готову корейську моркву. Розстелити на столі лаваш. Змішати майонез із кетчупом. Змастити цим соусом лаваш. Викласти шар курки, посолити і поперчити. Потім викласти шар капусти, додати майонез, далі — шар корейської моркви. Згорнути лаваш з куркою і овочами конвертиком або рулетом. Змастити верх рулету м’яким вершковим маслом. Підрум’янити на сковороді з двох сторін. Запечені рулети з риби в лаваші Філе риби — 1 кг, лаваш тонкий — 2 шт., сир — 150—200 г, зелень кропу і петрушки — 0,5 пучка, лимонний сік — 2—3 ст. л., оливкова олія — 5—6 ст. л., сіль — 0,5—1 ч. л., перець чорний мелений — 0,25—0,5 ч. л., гірчиця зернами — 1 ст. л., мед — 1 ч. л. Філе нарізати смужками шириною 1 см. Філе посолити, поперчити. Додати лимонний сік (1—2 ст. л.) і оливкове масло (1 ст. л.). Перемішати. Поставити в холодильник на годину. Зелень петрушки і кропу нарізати. Сир натерти. Приготувати заправку: змішати 1 ст. л. лимонного соку, 1 ст. л. оливкової олії, 1 ст. л. гірчиці зернами і 1 ч. л. меду. Розстелити лист лаваша. Змастити його 2 ст. л. оливкової олії, посипати сухими травами. Зверху накрити другим листом лаваша, розподілити шматочки філе.

Посипати сиром і зеленню. Щільно згорнути рулет (згортати довгу сторону). Гострим ножем нарізати його на шматочки шириною 2—3 см. Змастити деко оливковою олією. Рулети викласти, полити заправкою. Випікати 20 хвилин при температурі 190°С. Лавашний м’ясний пиріг Лаваш тонкий — 1,5 шт., м’ясний фарш — 400 г, морква — 1 шт., цибуля — 1 гол., зелень петрушки і кропу, кефір — 1,5 скл., яйця — 1 шт., сир твердий — 200 г, масло вершкове — 100 г, сіль, перець чорний мелений, сухі італійські трави або інші спеції. Моркву натерти на крупній тертці, цибулю нарізати чвертькільцями. На розігрітій олії (50 г) обсмажити фарш, додати цибулю і моркву і смажити все разом, помішуючи. Посолити, поперчити, посипати спеціями. До м’ясного фаршу додати тертий сир і січену петрушку. Добре все вимішати. Змішати окремо кефір з яйцем. На дно дека налити пару ложок кефіру з яйцем. Викласти великий лаваш, щоб половина його звисала, на нього — половину начинки. Половину лаваша порвати на шматки і рясно змочити в кефірі з яйцем. Покрити цими шматками начинку. Зверху викласти начинку. Підвернути лаваш з боків. Накрити другою половиною лаваша і підвернути края під низ. Зверху рясно змастити кефіром з яйцем і викласти шматочки масла. Поставити деко з пирогом на 30 хвилин у духовку, розігріту до 200°С. Пиріг повинен підрум’янитися. Готовий пиріг порізати на шматки. Лінивий яблучний штрудель Лаваш тонкий — 3 шт., яблука — 6 шт., родзинки — 100 г, цукор — 120 г, олія — 100 мл. Родзинки залити окропом і залишити на 10—15 хвилин набухати, після чого злити воду. Яблука натерти на крупній тертці. Зайвий сік злити. Змішати терті яблука з родзинками. Лаваш, якщо великий, розрізати навпіл. Змастити злегка лист з одного боку олією. Посипати 1 ст. л. цукру. Розподілити по всьому листу лаваша яблучну начинку і згорнути рулетом. Розкласти штрудель на деко. Змастити зверху олією і злегка посипати цукром. Відправити в духовку до підрум’янення, приблизно на 15—20 хвилин при температурі 180°С.

Підготувала Марія ГОРБАЧОВА

22

особисте

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 30 серпня — 3 вересня 2014 р.

З листів ведучій

Де ти, моя доле? Рубрику веде Олена ДЕСЯТЕРИК Іван В. Вдівець, 73 роки. Дітей нема і поганих звичок так само. Хочу познайомитися з жінкою такої ж долі, згідною переїхати жити до мене в село. І зробимо нашу домівку затишною для двох. * * * Михайло П. з Дніпропетровська. Потрібна хазяйка в дім. Мешкаю на лівому березі, приватний сектор. Мені 71, ріст 176, вага 76. На теперішній час працюю. Про себе не люблю писати, буду чекати, що відгукнеться самотня. * * * Петро М. із Жовтих Вод. 68 років, 164, вага 65, чорнявий, очі карі, веселої вдачі, з почуттям гумору, добрий, лагідний. Може, тому на вигляд молодший. Маю будинок зі всіма зручностями, авто і т. ін. В обох дітей свої сім’ї. Виховував сам, жінка пила, тому доводилося спочатку боротись, а як діти підросли, то і розлучитись. Діти добрі, порядні. Займаюся спортом, музикою, але коли йде війна, то не до музики. Може, знайдеться жінка з міст АТО? Бажав би, щоб була з голубими очима, ростом 150—155, приємної зовнішності, нормальної статури, непитуща. Дипломи, матеріальні статки мене не цікавлять. Потрібна не рабиня, а кохана, якій віддавав би любов і піклування. * * * Едуард А. 37 років, високий, білявий, дотримуюся здорового способу життя. Мешкаю в гарному сучасному селі, заробляю в сфері будівництва. На дозвіллі — спорт, ліс, річка, люблю природу. Я романтичний, захоплююсь поезією, сам трохи віршую. Якщо самотній жінці потрібен дбайливий чоловік, то прошу дати знати. * * * В’ячеслав К. з Дніпропетровська. 32 роки, високий, худорлявий, в окулярах, звичайної зовнішності. Працюю на заводі, живу з мамою і сестрою. Люблю роботу на дачі, в нас там гарно, багато дерев, квітів. Курю, чарка не є метою мого життя. Жонатий не був, були стосунки, не склалося. Дуже хотів би стріти ту, що розуміла б і любила, цінувала, відповім тим же. Час мати дітей. Як щось вийде в нас, кривдити не буду. Нічого ніхто ні від кого не вимагатиме, головне — розуміти й шанувати. * * * Людмила Г. з Дніпропетровська. Мені 73, вдова вже сьомий рік. Два сини: один у Росії, менший тут, у місті, сімейні. Мене ж долає самота, хочеться дбати про когось. Навіть у Святому Письмі мовиться, що людина має жити в парі, це означає про когось піклуватися, з ким можна поговорити. Лист — це добре, та коли розмовляєш вічна-віч, то зовсім інша річ. * * * Анна Ч. з Дніпропетровська. Читаєш той чи той лист і відчуваєш, як цій жінці або цьому чоловікові тяжко. Недавно виповнилося 62, ріст 160, вага 74, спокійна, доброзичлива, без запитів. Для життя все є, і слава Богу. На пенсії, та ще працюю. Вдова давно. В обох дітей сім’ї: доньчина окремо, а синова зі мною. Діти в мене добрі, але хотілося б мати свою сім’ю. Щоб був поруч друг, з яким я проживу решту призначеного мені віку в розумінні та згоді. * * * Люба В. з Дніпропетровська. Мої параметри: 61, 168, 72, нормальна зовнішність, українка, родом із села, але багато років у місті. Щоб не дуже хвалитися: все вмію, багато що зробила своїми руками. Приватний дім на лівому березі, невеличкий, доглянутий, землі майже нема, нема, отже й роботи великої. Обстановка тиха, спокійна. До нинішнього квітня працювала, хоч і на пенсії, та вже захотілося на відпочинок. Чоловіка врятувати від хвороби не змогла, вмер у віці 54 роки. Дітей нема. Непроти знайомства з непитущим, спокійним — для дружби, моральної підтримки, допомоги. Матеріального нічого не потребую, про це годі й говорити. * * * Наталя П. з Дніпропетровська. 53 роки, 165, вага

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!

Якщо у вас з’являються проблеми з доставкою газет «Зоря-область» чи «Зоря-город» по передплаті, телефонуйте до редакції за номером (0562) 38-83-73 або пишіть на е-mail: ktv@ezorya.dp.ua Увага! Кожен передплатник один раз на півроку може безплатно подати оголошення про купівлю або продаж, привітати близьку людину чи висловити співчуття.

Якщо вам важко самим дістатися до поштового відділення, щоб передплатити «Зорю», телефонуйте до редакції (0562) 388373, і листоноша прийде до вас сам.

десь 60, освіта середня. Розлучена, дітей нема. Ніяких нестатків: є квартира і все у квартирі, пенсія. Та от лихо: замучила самота. Як на мене, головне в житті — тиха оселя, добра кухня. Хотіла б бути поруч з чоловіком — людиною порядною, нелукавою, відкритою і, звісно, з почуттям гумору. * * * Світлана Л. з Дніпропетровська. Ніколи не користувалась газетними послугами для знайомства, та й неохоча до писання листів. Тож коротко: 52 роки, 165, вага 58, освіта середня. Ясна річ, хвалити себе негарно, але напишу, як є. Нехитра, нежадібна, нелукава. Те саме ціную в людях. Дім, затишок, варити, пекти — це те, що люблю. Квартира і все в ній є. Хочу порядного, чесного, не для дому, не для землі і т. ін., а просто щоб бути удвох. * * * Віра С. Мені 40, зріст 165, вага 60, досить приємної, як на мене, зовнішності. Струнка і невеличка, розлучена, роботяща. Єдина донька вже сімейна. Маю де жити, але і на переїзд згодна. Буду вірною дружиною доброму, порядному, без шкідливих звичок. Як є дітки, стану дбайливою мамою. * * * Наталя А. 36 років, розлучена, синові 13, наше помешкання на лівому березі, матеріально незалежна, звичайна, проста. * * * Рита Н. з Дніпропетровська. Донині не цікавилася газетними рубриками знайомств, а це випадково натрапила в «Зорі» на, сказати б, небанальні тексти. Аж собі захотілося написати майже щось подібне про себе. Я за здоровий спосіб життя, найперше для жіночої статі. Егоїзму в мені не спостерігається. Спокійна, врівноважена, адекватно сприймаю реалії життя. Уникаю гучних компаній, охоче куховарю, дбаю про домашній затишок. Достаток мій середній, прагну більшого. Незаміжня, 29 років, зріст 160, нехуда, жіночна. Думаю, симпатична. Волосся світле. Працюю юристом в установі. Старалась написати як є, нехай буде, як судилося, бо я вже сама дивуюся своїй сміливості. * * * Про Лізу Я. з Дніпропетровська. Захотілося написати Вам про свою внучку. Вона вся в роботі, то це лист бабусин, з Лізиної згоди. Онуці 25, освіта вища, економіст, викладач. Дуже порядна, інтересна, багато друзів, а нареченого нема. Весела і серйозна, з почуттям гумору, не боїться ніякої роботи, все вміє. Хоче стріти того, хто б став надійним другом і радістю. Оптимістка. Ріст 165, й усе при ній.

«I в мене є вада: не люблю котів та собак» Зате пані Ніна любить кролів, птицю, голубів... І сподівається на диво Мої подруги виписують хто «Наталі», хто «Вашу судьбу», але завжди просять дати почитати листування з Вами, пані Олено. Я ніколи не писала до редакції, та ще й з такою просьбою. Напевно, настав час подбати про себе, залишити в минулому самотність. Мені скоро 60, народилася в рік Змії під знаком Стрільця, але душу маю м’яку. Ріст 156, русява, середньої статури, до тютюну та алкоголю байдужа. Цікавлюсь усім, природолюб, раніше часто бувала на природі, а нині живу споминами, як гарно ранньої пори, коли сонечко ледь-ледь показує свої несмілі промінчики, чатувати, сидячи на кладці коло річки, над поплавком. Або, сидячи під вербою, з плакун-трави в’язати кошика і вже бачити наперед, що можна покласти до нього... Мій чоловік був весела, дотепна людина. Міг запалити у ближньому бажання робити добро, простота і відвертість притягувала людей, йому довіряли, з ним було легко спілкуватись чи радитись. Але кажуть, що такі люди Богові на небі потрібні. Клятий Чорнобиль забрав мого чоловіка. Скільки бід пережили люди і скільки життів забрала катастрофа. Думала, що ніколи не загоїться душевна рана, що світ назавжди буде в сірих кольорах... Та час гоїть, і вже так, як було, не буде. Треба все починати з чистого аркуша. Не сприймаю п’яниць, курців і Щось міняти в собі ледарів. А ще тих, хто розпускає безглуздо, просто руки, краде, зневажає старих до справи треба людей чи дітей. підходити розсудливо. В моєму віці жінки ще дуже активні, є такі, що молодій у приклад. Але така активність не всім по кишені. Тому хотіла б, щоб Ви, пані Олено, допомогли мені позбутися самотності. Зустріти чоловіка, насамперед доброго, щоб він знав, чого хоче від життя, щоб у сімейних стосунках головне були не гроші і не господарство, а справжні, хороші взаємини, щоб обраниця його не була наймичкою, випрошуючи свої гроші на жіночі потреби. Нехай буде бідний, і зовсім не, даруйте, секс-гігант, але зі здоровим способом життя. Не сприймаю п’яниць, курців і ледарів. А ще тих, хто розпускає руки, краде, зневажає старих людей чи дітей. Є в мене вада: я не люблю котів і собак — це окрема історія, так було не завжди. Зате люблю кролів, птицю, голубів... Як господиня вмію все: перу, варю, печу, шию, в’яжу, а як настане лірична хвиля, складаю вірші для душі. Залюбки доглядаю город, консервую. Можливо, десь живе такий чоловік з дітьми, йому 60—70, і нема з ким спілкуватися, молоді живуть по-своєму, а батьки сумують. Нехай відгукнеться, буде взаємна симпатія, бо кохання палке буває раз. То переросте дружба у щось більше, зблизить, з’єднає, а життя ще порадує, і в промінні осіннього сонця нагріється, відтане одиноке серце, а приспана ласка розіллється п’янким відчуттям ніжності. Як щось написала не так, пані Олено, поправте мою писанину. Сподіваюсь на чудо. Ніна М.

Щоб нàäðóêóâàòèñÿ íà íàøié ñòîð³íöi (âèõîäèòü ó êîæíîìó ÷èñë³ ãàçåòè), пèø³òü òàê, ÿê ó쳺òå. Àëå íå ñêóï³òüñÿ: ÷èì äîêëàäí³øå áóäå ðîçêàçàíà âàøà ³ñòîð³ÿ, ваша правда, òèì á³ëüøå ìàòèìåòå øàíñ³â íà óñï³õ. Íàïèñàíå íàä³øë³òü íà àäðåñó: Îëåíi ÄÅÑßÒÅÐÈÊ, «Çîðÿ», âóë. Æóðíàëiñòiâ, 7, Äíiïðîïåòðîâñüê, 49051. І свій лист-âiäãóê на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) òàê ñàìî øëåòå ìåíi, а ÿ ïåðåøëþ тій людині, з якою хочете познайомитися. Дëÿ öüîãî íå çàáóäüòå ïîêëàñòè êîíâåðò ç ìàðêîþ. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Àäðåñè ³ ïðiçâèùà íå ðîçãîëîøóþ, íå âèñèëàþ i ïðîøó до редакції íå ïðè¿çäèòè. Ùèðî âàøà Î. Ä.

Як передплатити «Зорю» Вартість передплати на газети «Зоря»-область» та «Зоря»-город» на II півріччя 2014 року Iндекс «Зоря»-область»

Iндекс «Зоря»-город»

Періодичність

1 міс.

3 міс.

6 міс.

Ціни подані без урахування вартості приймання передплати 35380 Для індивідуальних передплатників

91324 Для індивідуальних передплатників

середа

11,00 грн.

33,00 грн.

66,00 грн.

61141 Для індивідуальних передплатників

89661 Для індивідуальних передплатників

середа, п’ятниця

16,80 грн.

50,40 грн.

100,80 грн.

0,9 грн.

2,10 грн.

2,55 грн.

Вартість приймання передплати

даринчина вітальня Вимов скоро скоромовку

Âиïóñê 54 (524)

Сидів горобець на сосні, Заснув — і упав уві сні. Якби не упав уві сні, Сидів би він ще на сосні.  Сидить Прокіп — кипить окріп, Пішов Прокіп — кипить окріп. Як при Прокопові кипів окріп, Так і без Прокопа кипить окріп.

Вивчи віршик

Де сходяться осінь і літо? Де сходяться осінь і літо? А там, де пожовклі сади Гойдають на стомлених вітах Рум’яні духмяні плоди. Де сходяться літо і осінь? А там, де в захмарні шляхи, Які пролягли через просинь, Вдивляються пильно птахи. Де сходяться осінь і літо? А там, де в шкільному дворі Тримають схвильовані діти Новенькі іще букварі. Григорій Усач

Казкова історія

Перепел і Кулик Жив Кулик у болоті, а Перепел у житі. Сумно стало Куликові в болоті. От він і каже своїм друзям-куликам: — Хіба це життя? Кругом болото й болото. Ну, що тут гарного? Піду я в жито жити. От там краса! А Перепелові сумно стало в житі. От він і каже своїм друзям-перепелам: — Хіба це життя? Кругом жито й жито. Ну, що тут гарного? Піду я в болото жити. От там краса! Пішов Кулик у жито, а Перепел у болото. Жили вони, поживали та й засумували. Кулик — за болотом, Перепел — за житом. От і повернулися вони хто куди: Кулик — у болото, Перепел — у жито. Сміються над ними кулики й перепели та питають: — Ну, знайшли красу? Де ж найкраще?

— У болоті, — відповів Кулик. — Бо рідне воно.

— У житі, — відповів Перепел. — Бо воно рідне. Василь Сухомлинський

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 30 серпня — 3 вересня 2014 р.

23

Повчальна історія

Як кошенятко знайшло маму На осінньому листячку лежало кошенятко. Ще зовсім маленьке, за людськими мірками — немовля. Воно сліпо тицяло мордочкою у різні боки і плакало. «Мам, мам», — пищало мале. Воно замерзло і хотіло їсти. «Мам, мам», — жалібно гукало. Але мама не чула. Вона була далеко. А все тому, що вчора хлопчик-школяр узяв малого клубочка до себе додому. Лише тому, що хотів мати вдома тваринку. Йому було байдуже, що за ним бігла мама кошенятка і плакала, що вона просила повернути їй її дитину. Хлопчик не зважав. Він ніс малого клубочка до себе додому. А вдома батьки зчинили галас. Адже не можна без дозволу приносити додому тварин! От так і вийшло, що маленький котик знову опинився на вулиці. Сам. Далеко від дому. Серед осіннього карнавалу листя і дощу. Далеко від мами. Але він не здавався. «Мам, мам»... — продовжував кликати. Та мами не було... Коли вже почало сутеніти, сил у кошеняти майже не залишилося. Мале втомлено розпростерлося на землі, як те листя, що попадало з дерев. Аж раптом: — Вуханьчику, ти чий? — запитав лагідний голос. Малий, не вірячи, що це звертаються до нього, все ж підняв голову.

— Вуханьчику, — нахилилася до кошенятка дівчинка. — Ти саменький тут, так? А серце у малюка ледве не вистрибувало із грудей. Цей голос! Він такий ніжний, він такий теплий, він такий... такий мамин!

— Мам, — промуркотіло кошенятко. — Мама! А Таня, так звали дівчинку, поглянула на своїх батьків: — Можна взяти кошеня? — запитала. Дорослі між собою переглянулися, а потім ствердно кивнули: — Бери. Але доглядати будеш за ним ти!

— Домовилися, — відповіла дівчинка і ще ніжніше притулила до серця маленький клубочок. — Тепер я буду для тебе мамою, Вуханьчику.

— Мам...— вже крізь сон ствердно відповів малюк. А навколо кружляло у танку листя. Воно радісно виспівувало: «Кошенятко знайшло маму... маму... свою маму»... Наталія Гуркіна

Віконце у природу

Цікавинка від Даринки

Гарбуз замiсть грошей

Чудова рослина

Чи знаєте ви, що звичайнісінькі гарбузи виконували свого часу роль грошей? А було це на початку XIX століття на Гаїті. Правитель північної частини острова присвоїв собі монопольне право користуватися плодами гарбуза й оголосив про те, що кожний плід прирівнюється до 20 су. Щоправда, сьогодні гарбуз у цій країні — всього лише гарбуз, але на пам’ять про його роль у минулому грошова одиниця Гаїті називається гурд. Це слово запозичено із французької мови, де воно означає гарбуз. В романські мови «гурд» — у викривленому вигляді — прийшло із латини, де воно звучало як «кукурбіта». Перекладається це слово так само: гарбуз.

В усіх країнах відома рослина — бамбук. У нас із нього роблять вудлища для рибалок. Бамбук — це дивовижна трава. Так, так. Саме трава, а не дерево. У себе на батьківщині вона росте дуже швидко. За добу збільшується до одного метра. А взагалі бамбук буває заввишки 40 метрів — як десятиповерховий будинок! З бамбука споруджують хати й мости, виробляють тканини й папір, парасольки й ковдри, посуд і музичні інструменти. Отака це чудова рослина!

Відгадай загадки

Розфарбуй  У Австралії, дитино, чудернацька є тварина, і куди б не йшла гуляти — з нею в сумочці малята.

Говорять діти — Тату, пригадуєш, ти обіцяв мені 100 гривень, якщо я з гарними оцінками закінчу другу чверть?

— Так, так, звичайно. Ну то як твої справи?

— Вітаю тебе, тату. Ти заощадив 100 гривень!  Чотиримісячний малюк безуспішно намагається повзти по ліжку. Поруч плюхається на живіт його трирічний братик: — Дивись, черв’як, як повзають справжні удави!

 Як веселка кольоровий, має здібності до мови. Слово птаху лиш скажіть, він його повторить вмить.

 Хитрий, хижий і смугастий, пазуристий та ікластий. Сам він родом із тайги, здогадались, хто такий?

Увага! КОНКУРС



 

Газета «Зоря» спільно з кінотеатром «Правда-кіно» оголошує дитячий фотоконкурс

«Від посмішки стане всім світліше!» 



  

Дорогі мами, тата, бабусі й дідусі! Вибирайте фотографії ваших дітей і онуків, де вони посміхаються, і відправляйте їх до нас у редакцію за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 7, редакція газети «Зоря», к. 608. Фото потрібно оригінально назвати і підписати, хто на ньому зображений, вказати вік дитини. Підбиття підсумків та визначення найкращих трьох знімків у кінці кожного місяця, переможців чекають квитки в кіно! Посміхайтеся! І нехай весь світ посміхнеться у відповідь.



Підготувала Дарина ВЕСЕЛЕНКО. Використані методична література і матеріали ЗМІ

24

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 30 августа — 3 сентября 2014 г.

на досуге лунный календарь рыболова Прогноз на 4 — 10 сентября пн вт ср чт пт сб вс

4 8

5

6

7

9 10 жор

хороший клев

слабый клев

Магнитные бури

zorya.org.ua

На этой неделе специалисты рекомендуют метеочувствительным людям обратить внимание на свое самочувствие 3, 4, 6, 8, 9 сентября.

гороскоп 21.03 20.04

21.04 21.05

22.05 21.06

22.06 23.07

Учредитель — Днепропетровский областной совет Издатель — Коммунальное предприятие Днепропетровского обл­совета

«Редакция газеты «ЗОРЯ» Издается с 6 мая 2005 года. Свтво о регистрации ДП № 1179 от 08.10.2004 г.

Председатель наблюдательного совета Сергей ЧЕРНЯВСКИЙ. Главный редактор Ксения ЗАЙЦЕВА. Т. Кузьменко, ответственный редактор, Н. Нестерук, заместитель, А. ДРЫГА, редактор по работе со спецкорами.

нет клева

лунный календарь стрижек 4 — 10 сентября 4 сентября — визит к парикмахеру обострит чувство зависти 5 сентября — откажитесь от визита к парикмахеру — возможны недомогания, болезни 6 сентября — вам улыбнется удача, если вы смените прическу 7 сентября – посетите сегодня парикмахера, и имущества станет больше 8 сентября — новая прическа принесет вам благополучие и благоденствие на долгие годы 9 сентября — стрижка волос приведет к ошибочным поступкам и болезни 10 сентября — лучше оставить волосы в покое, иначе будете плохо выглядеть.

8—14 сентября

Овен ния с любимым человеком. Ставьте перед собой масштабные задаЛев чи, вы сможете их реВозможно улучализовать. Случайная шение финансового встреча с человеком, положения, успехи в которого вы раньше 24.07 профессиональной де22.08 любили, может приятельности. Удачное вести к возобновлению время для покупки досвязи. машних животных и Телец ухода за ними. Можно отправДева ляться в туристичеПрекрасное время ские поездки, отдыдля творчества. Не хать на курорте, поисключены романсещать концерты. Это 23.08 тические увлечения, период расцвета чувств 23.09 особенно если эту неи усиления с траделю вы проведете на сти в романтических курорте. отношениях. Весы Близнецы Отношения с близБлагоприятное кими родственниками 24.09 время для укрепления будут доброжелательотношений в семье. 23.10 ными. Успех ждёт тех, Проводите больше кто работает на дому. времени вместе с предВозможна приятная ставителями старшего встреча с давним знапоколения. Возможны комым. визиты родственников. Скорпион Рак Возможно, вас Усилится потребпригласят в развленость в общении. Мо- 24.10 кательную поездку гут состояться новые 22.11 за город. Вы будете интересные знакомкомфортно ощущать ства. Успешно будут себя в компании люразвиваться отношедей, готовых обсудить

СОБкорЫ: Кривой Рог (24) 90 38  16; Павлоград (232) 6  05  08; Пятихатки (251) 3  06  78.

Приемная: (0562) 27  16  52; 27  80  27 (ф.) Отдел (0562) 38  83  53 (ф.); 35  14  26; рекламы: 38  83  28; 33  78  04. Отдел подписки: (0562) 38  83  73.

Ответственность за содержание рекламы несет рекламодатель. «Реклама», «Партнер рубрики», «PR», «Спонсор рубрики», «Право выбора», «Открытая трибуна» — информация заказчика опубликована на правах рекламы. Редакция не всегда разделяет позицию автора публикаций. При перепечатке материалов ссылка на «Зорю» обязательна. Печать ЧП «СТПРЕС», 50025, г. Кривой Рог, ул. Окружная, 12. Объем 1,86 печ. л. Офсетная печать. Зак. №818.

23.11 21.12

22.12 20.01

21.01 20.02

21.02 20.03

с вами любые вопросы. Стрелец Ваш социальный и профессиональный статус может повыситься. Вероятно знакомство с человеком, который окажет вам содействие в карьере. Козерог Прекрасное время для путешествий, учёбы и личностного роста. Возможно знакомство с человеком из другой страны. Уделите особое внимание состоянию здоровья. Водолей В этот период вам будет характерен рискованный стиль поведения. Вы cможете намеренно провоцировать какие-то ситуации и в итоге оказываться в выигрыше. Рыбы Партнёрские отношения Рыб на этой неделе могут обрести второе дыхание. Настройтесь на позитивное восприятие исходящих от партнёра инициатив.

НАШ АДРЕС: газета «Зоря», ул. Журналис­­тов, 7, Днепро­­­петровск, 49051. еmail: zorya@ezorya.dp.ua; ria@ezorya.dp.ua www.zorya.org.ua Тираж номера 39300. Цена договорная.

Спасибо, что читаете «Зорю». Будьте с нами!