2015 05 22

Пенсії. Субсидії. Земля Ñòоð. 4

Безплатні консультації спеціалістів читачам «Зорі»

МАФам бой

Как это было

Днепропетровским киоскам предлагают переехать или перепрофилироваться

Из Египта братья-близнецы вернулись на «Волгах», чем очень удивили земляков из села Богуслав

Ñòð. 5

Ñòð. 8

Перша газета Дніпропетровська і області

Шукайте долю разом із «Зорею»

¹37 (21667)

Ïåðøèé íîìåð âèéøîâ 17 (4) êâ³òíÿ 1917 ðîêó ï³ä íàçâîþ

Ñòоð. 15

22 травня 2015 ðîêó

Зоря-область — ãàçåòà âèõIäíîãî äíя

Запросіть «Зорю» у гості! Газета «Зоря» проведе зустрічі з читачами у дворах будинків Дніпропетровська та області.

Вишиванка з Новоолександрівки поїхала в Америку

Ñòоð. 7

«Колос О вере и спасении Чиста криниця Придніпров’я» — читайте на странице Поетична «Православ’я» сторінка «Зорі» у софіївців!

Ñòоð. 13

Ñòð. 6

Ñòоð. 12

Читайте «Ветеран Придніпров’я»

Реклама в газеті «Зоря». Тел. (0562) 35-14-26

Сайт газети «Зоря» — zorya.org.ua

Зустрічі проходитимуть у густонаселених мікрорайонах двічі на тиждень о 18.00. На зустрічі буде можливість розповісти журналісту про злободенні проблеми, задати запитання, звернутися через газету до представників місцевої влади. Також на зустрічі можна буде оформити пільгову (для всіх учасників зустрічі) передплату на газету «Зоря». Крім того, ви зможете поспілкуватися з представником департаменту соціального захисту Дніпропетровської облдержадміністрації, який допоможе оформити субсидію. Перші зустрічі відбулися 19 і 21 травня на мікрорайоні Парус. Слідкуйте за оголошеннями у ваших дворах. Якщо ви хочете запросити газету «Зоря» у ваш двір і готові зібрати сусідів на цей захід, телефонуйте (0676305415, Тетяна), і ми приїдемо.

Ñòоð. 9—11

2

влада

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 22 травня 2015 р.

У Дніпропетровській області визначено ряд об’єктів, які відремонтують і пристосують для переселенців зі Сходу України. Таких домовленостей голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод досяг з проектом ЄС/ПРООН.

Євген УДОД:

Чужої біди не буває Дніпропетровщина продовжує піклуватись про переселенців — Від фондів Європейського Союзу до Дніпропетровщини вже сім років надходять соціальні інвестиції. Спільно ми реалізували чимало корисних проектів — від ремонту дитсадків до встановлення вуличного освітлення на сонячних батареях для сіл. Новий проект стосується покращення побутових умов для переселенців. Чужої біди не буває, тому люди,

які навіть тимчасово перебувають на Дніпропетровщині, не повинні залишитися без уваги та допомоги. До того ж відремонтовані будівлі пізніше можна використовувати для інших потреб громади, — зазначив голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод. Загалом буде облаштовано чотири об’єкти: гуртожиток у Верхньодніпровську, який не

експлуатувався та потребує ремонту, будівля райСЕС (Софіївка), гуртожиток Західно-Донбаського професійного ліцею (Павлоград), корпус терапевтичного відділення №2 (Іларіонове, Синельниківський район). Орієнтована вартість ремонтних робіт — понад 3,5 млн. грн., які профінансують проект ЄС/ПРООН та місцеві бюджети.

В Агентстві місцевої демократії визначили керівника Директором Агентства місцевої демократії (LDA) у Дніпропетровській області стала Анжеліка Пилипенко — громадський діяч, депутат міськради, доцент кафедри цивільно-правової дисципліни Академії митної служби України. Кандидатуру голосуванням затвердили 18 травня представники Ради керуючих LDA та партнери агенції. За словами голови Дніпропетровської обласної ради Євгена Удода, локальна демократія та самоврядування дуже важливі, адже це право людей долучатися до управлінських рішень як на рівні маленької громади, так і на рівні великого міста. Агенція займатиметься впровадженням та моніторингом демократичних процесів у регіоні, буде підтримувати розвиток громадянського суспільства та відкриє перед людьми можливості, щоб вони

самостійно могли співпрацювати з органами влади та впливати на ефективність їх роботи. Контракт з директором укладається на 1 рік з травня 2015 року (позиція поновлювальна відповідно до рішення Ради керуючих LDA). Керівник відповідатиме за реалізацію стратегії Агентства місцевої демократії України за погодженням нових партнерів, проводитиме заходи для просування місцевої демократії та участі в цьому процесі

громадян України. Директор працюватиме в тісній співпраці з Європейською асоціацією з місцевої демократії (ALDA), іншими LDA-партнерами, організаціями громадянського суспільства та іншими зацікавленими сторонами. Нагадаємо, 18 травня у Дніпропетровській області з’явилося єдине в Україні Агентство місцевої демократії. Агенція відкрита для партнерів — неурядових організацій.

Відроджуємо і зберігаємо козацький епос Студенти побували у фольклорних експедиціях у селах Петропавлівського, Павлоградського і Томаківського районів На Дніпропетровщині триває робота з підтримки та популяризації серед молоді козацьких пісень. Її результати та подальші плани обговорили керівники обласної ради, фольклористи та науковці ДНУ ім. Олеся Гончара, директори, викладачі та методисти Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки, Дніпродзержинського та Криворізького обласного музичного училища тощо, які безпосередньо реалі-

зують заходи щодо збереження козацьких пісень. На базі цих навчальних закладів діють студентські фольклорні ансамблі та співочі колективи, які займаються вивченням та виконанням козацьких пісень. Для студентів читають лекції про пісенне надбання Дніпропетровщини часів козаччини та проводять тематичні акції. Студенти разом з викладачами виїжджають у фольклорні експедиції, під

час яких збирають автентичні козацькі пісні і спілкуються з їх носіями. Вони вже побували у п’яти селах Петропавлівського, Павлоградського і Томаківського районів та Жовтих Водах. У планах — створити на базі Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки методико-культурний центр, який дозволить професійно прослуховувати та відтворювати усі нюанси козацьких пісень.

До теми За ініціативи голови Дніпропетровської обласної ради Євгена Удода Україна та Дніпропетровщина наполегливо відроджує і зберігає козацький епос. З січня 2015 року елемент козацькі пісні Дніпропетровщини включено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. Нині номінаційне досьє «Козацькі пісні Дніпропетровщини» знаходиться на розгляді Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Мета Дніпропетровщини — включення козацьких пісень до Списку нематеріальної культурної спадщини людства, що потребує термінової охорони.

12 студентів Університету імені Альфреда Нобеля отримали дипломи європейського зразка Подвійні дипломи європейського зразка вручили 12 студентам Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Ще 9 дипломів випускники курсу отримають найближчим часом. Усі освітні документи видані за Міжнародною програмою подвійних дипломів, валідованою Університетом Уельсу (Велика Британія). Подвійні дипломи бакалавра з відзнакою отримали випускники четвертого курсу, які вивчали міжнародну економіку та міжнародний менеджмент за єдиною програмою, розробленою фахівцями Університету імені Альфреда Нобеля та Уельським університетом. Навчання за спеціальною програмою студенти почали з 2 курсу. Усі предмети вивчали англійською та з урахуванням міжнародних освітніх стандартів. Нині майже половина слухачів курсу продо-

вжує навчання за кордоном. Зазначимо, що система подвійного диплома, яка дозволяє працювати чи продовжувати навчання за кордоном без нострифікації освітнього документа, введена у п’яти вузах Дніпропетровської області. Це співпраця з такими країнами, як Франція, Велика Британія та Польща. Нині у Дніпропетровській області працюють 79 вузів I—IV рівнів акредитації, де навчаються понад 160 тисяч студентів.

Меморіальну дошку загиблому воїну АТО Ігорю Долгову відкрили в Апостолівському районі У Першотравенській школі Апостолівського району відкрили меморіальну дошку загиблому воїну АТО Ігорю Долгову. 51-річний боєць трагічно загинув у серпні 2014 року під Іловайськом. Ініціатором відкриття дошки виступила Першотравенська сільська рада. Жителі села підтримали ініціативу та зібрали кошти. Виготовили дошку на місцевому підприємстві. Вшанувати пам’ять загиб­ лого героя прийшли представники місцевої влади, однокласники, духовенство, школярі та небайдужі жителі району. За загиблим відправили панахиду, освятили дошку пам’яті та поклали до неї квіти. Близькі та друзі говорять про Ігоря Долгова як про чудового сім’янина. В нього залишилися дружина Юлія, дочка Леся з чоловіком Володимиром, онук Лев. Народився Ігор Долгов у місті Зорянськ Луганської області. У перший клас пішов до Першотравенської восьмирічної школи, яку успішно закінчив. Дев’ятий клас хлопець закінчив у Запоріжжі. Служив у армії, потім навчався у Дніпропетровському сільськогосподарському інституті за спеціальністю інженер-гідротехнік. Працював інженеромгідротехніком на I дільниці Апостолівського міжрайонного управління зрошувальних

систем. У 1998 році став приватним підприємцем. У травні 2014 року мобілізований до лав Збройних сил України як доброволець. Трагічно загинув у серпні 2014 року (точна дата невідома) в АТО під Іловайськом у Донецькій області. Був старшим лейтенантом, заступником командира роти з озброєння, служив в 40-у батальйоні територіальної оборони «Кривбас» та був ідентифікований після проведення ДНК експертизи у Дніпропетровську. Похований у березні 2015 року в селі Перше Травня Апостолівського району.

СБУ не допустила диверсію на Придніпровській залізниці Голова СБУ доповів Президенту України, що на Дніпропетровщині Служба безпеки України спільно з МВС та ДСНС України упередили вчинення диверсії на Придніпровській залізниці. Правоохоронці вчасно знешкодили закладений зловмисниками саморобний вибуховий пристрій, особи диверсантів встановлюються. Відвернути злочин допомогла пильність і небайдужість представників громадської організації «Спілка мисливців та рибалок», які звернули увагу на підозрілі пластикові пакети на залізничному перегоні Миколаївка — Богуслав. На місце події негайно виїхала оперативно-слідча група, яка виявила 25 пластикових пакетів з вибуховою сумішшю та деталі саморобного вибухово-

го пристрою — дроти, з’єднані з мобільним телефоном, і електричний датчик руху. Вибуховий пристрій знешкоджено. Тривають невідкладні оперативно-слідчі дії щодо встановлення осіб, які готували злочин на важливому об’єкті інфраструктури регіону. Служба безпеки України звертається до громадян з проханням бути пильними, звертати особливу увагу на підозрілих осіб і предмети, залишені на мостах і шляхопроводах. Для своєчасного і оперативного реагування на можливі терористичні загрози та ефективного захисту стратегічно важливих об’єктів негайно повідомляти важливу інформацію на телефони гарячих ліній СБУ. Прес-центр Служби безпеки України

новини регіону

146

22

За словами Катерини Каїри, головного позаштатного акушера-гінеколога департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської ОДА, значно зросла кількість випадків безпліддя через безконтрольне вживання засобів для швидкого переривання вагітності. Фахівці наголошують: ще однією причиною безпліддя є інфекції, що передаються статевим шляхом, а екстрена контра­ цепція може застосовуватися 1—2 рази в житті жінки. Пігулки на зразок «Постинора» або «Ескапела», прийняті 10 разів і більше, можуть привести до синдрому виснаження яєчників, внаслідок чого життєздатні яйцеклітини просто перестануть вироблятися. Відзначимо також: за словами медиків, сьогодні в репродуктивний вік вступили хлопчики і дівчатка, які народилися на початку 90-х років, коли народжуваність різко знизилася. Зараз 15% мешканців Дніпропетровщини не можуть мати дітей, половина з них — чоловіки.

Шукала загублений телефон, а знайшла… кримінальне провадження Понад місяць тому в чергову частину Павлоградського міськрайонного відділу міліції звернулася мешканка с.Троїцьке із заявою про те, що вночі невідомий чоловік вирвав з її рук мобільний телефон вартістю 1800 грн. Це послужило приводом до відкриття кримінального провадження за статтею «грабіж». Але в ході оперативних заходів встановили: жінка просто втратила свій мобільний. Заяву в міліцію написала, щоб вигородити себе перед близькими і спробувати повернути телефон за допомогою міліції. Тепер вже щодо заявниці відкрито кримінальне провадження, передбачене ч. 1 ст. 383 (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк до двох років.

У Софіївському районі загинув тракторист Це сталося внаслідок вибуху. Як було встановлено, 34-річний чоловік проводив земельні роботи за три кілометри від районного центру. Під час робіт він на відкритій території виявив невстановлений застарілий боєприпас. За попередніми даними, під час його огляду й стався вибух. Рятувальники вкотре нагадують, що у разі виявлення будь-яких підозрілих предметів необхідно негайно сповістити про це службу порятунку за телефоном «101». Але в жодному разі категорично забороняється брати їх у руки, завдавати по них удари, пробувати їх розібрати або перенести з місця на місце, кидати їх у вогонь чи розпалювати біля них багаття. Юлія Космодем’янська, Людмила Маслова, Олексій ЛОГІНОВ

— Головне — якість доріг. Ми внесли жорсткі умови в договори, міжремонтні терміни повинні відповідати прийнятим нормативам. Капітальний ремонт від п’яти років, поточний — не менше двох років. Ми не будемо щороку робити одну й ту ж дорогу.

Дніпропетровщина

Вакцини залишилося на два місяці Складна ситуація зараз з вакциною БЦЖ, а вакцини від дифтерії та правцю немає взагалі. Про це розповіла Наталія Шмалько, начальник відділу лікувальнопрофілактичної допомоги дітям та матерям департаменту охорони здоров’я ОДА. За її словами, востаннє вакцина БЦЖ направлялася до нашого регіону ще в першій половині минулого року.

— Наказом міністерства на нашу область у цьому році було розподілено 10 тисяч доз вакцини БЦЖ, але реальна потреба становить 180 тисяч. Коли вакцина прибуде, її розподілять по пологових будинках, — сказала Наталія Шмалько. Медики очікують на вакцину в кінці травня. У регіоні ще є власний запас вакцини від ге-

мофільної інфекції та від краснухи. З вакциною від поліомієліту обіцяє допомогти Канада.

Юлія Космодем’янська

Мешканці міста пройшли стежками історика Першу офіційну та безкоштовну пішохідну екскурсію по парку ім. Т. Шевченка запропонував дніпропетровцям Меморіальний будинок-музей Д. І. Яворницького. Учасникам екскурсії розповіли про історію Центрального парку. Вони дізналися, як виглядала та змінювалася ця територія від часів Лазаря Глоби до сьогодення, які історичні об’єкти та пам’ятки знаходяться у парку. валля, руїни Зеленого театру, ресторан «Маяк», Монастирський острів, Мерефо-Херсонський міст, пам’ятник Т. Г. Шевченку, церкву Святителя Миколая, фонтан «Ревучий». Стежками вченого провів старший науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. Яворницького Віктор Єкшов. Микола Гнатко

Чи хочете ви, щоб вулиці Дніпропетровська перейменували?

Світлана, пенсіонерка:

— Я проти. Це треба буде заново вчити всі назви, вийде плутанина. Яка взагалі різниця? Площу Героїв Майдану всі між собою як називали площею Леніна, так і називають.

— Я за те, щоб міняти назви на кардинально нові. Навіщо мені Карл Маркс та Ленін? Навіщо мені Катерина? Я хочу бачити якісь суттєві зміни, а не проміняти шило на мило.

Катерина, адміністратор салону краси:

Василь, реалізатор друкованої продукції:

— Увесь цей проект — дуризм. Це банальне вибивання грошей. Доведеться змінювати назви в усіх офіційних документах: паспортах, угодах, усюди! Ви взагалі уявляєте, скільки це коштує? Опитував Михайло ЯРИШ Фото автора

Анелія фещенко

У місті запахне війною З ініціативи 39-ї Жіночої сотні, в Кривому Розі 29 і 30 травня в кафе «Вечір» за адресою Нікопольське шосе,1, відбудеться благодійна виставка «Запах війни». На виставці представлять експонати, привезені із зони проведення антитерористичної операції на Донбасі, а також фотографії, зроблені нашими захисниками. Крім того, буде організована польова кухня. Виставка працюватиме з 10.00 до 18.00.

Усі виручені кошти відправляться на закупівлю форми, берців та іншого військового спорядження для наших бійців. Бажаючі взяти участь у виставці можуть звернутися до координатора благодійної виставки Юліани Калин за тел.: 0679682740. Анелія фещенко

250 — така чисельність наших земляків, готових поділитися своєю кров’ю заради порятунку інших людей. Про це заявили на сайті donor.ua. Як розповідає дніпропетровський представник Асоціації донорів України Вікторія Іванова, цей інформаційний ресурс став сполучною ланкою між донорами і реципієнтами. Він готовий «прийняти» всіх, хто відчуває в собі бажання допомогти дітям, хворим на онкологію. Саме їм у першу чергу допомагає ця організація. Втім, тут не відмовляють нікому, хто потребує крові.

— У лікарні швидкої допомоги перебуває молода людина, якій вже перелили 70 доз крові.

У зв’язку з прийнятим нещодавно Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» у Дніпропетровську можуть перейменувати від 80 до 200 об’єктів, що мають у назві імена політичних діячів СРСР. Це вулиці, проспекти, парки... Ми дізналися у мешканців Дніпропетровська, що вони думають з цього приводу: Валентин, студент:

Саме при Способному маршрут трамвая №1 був продовжений до сучасної Телевізійної. У рамках виставки представлені фотографії з життя Способного, а також унікальні речові експонати.

Стати донором можна в один клік

Нехай говорять

— Мені все одно, яку назву будуть носити вулиці. Головне, щоб коли їх почнуть перейменовувати, то зробили якісну систему сповіщення. Це ж на всіх мапах, маршрутах автобусів прийдеться все переписувати. Думаю, на цьому етапі може виникнути багато плутанини.

У Музеї історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області (відділ Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького) розгорнута виставка, присвячена одному з міських управителів Катеринослава — Івану Васильовичу Способному. Способний був міським головою з 1909 по 1917 рр. Ми зобов’язані йому розвитком міського водопроводу, замощуванням наших вулиць (частина історичної чорної бруківки збереглася і сьогодні), розвитком мережі міського трамвая.

Дніпропетровськ

Нинішнього року виповниться 160-років з дня народження вченого. Дмитро Яворницький не лише провів у Потьомкінському саду (так колись називався парк) серію археологічних розкопок, а й майже щодня гуляв парком, який знаходився поряд з його оселею. Екскурсія охопила знакові місця: палац Потьомкіна, Архієрейське про-

Мера поселили у музеї

SOS

У регіоні різко знизилась народжуваність

травня

Андрій Коломоєць, директор департаменту житловокомунального господарства Дніпропетровської ОДА:

Міжнародний день біологічного різноманіття — заснований ООН у 2000 році з метою звернути увагу суспільства на проблему безповоротного зникнення на Землі багатьох представників флори та фауни.

цей день в історії

Коротко про головне

грантів

від міжнародних фондів отримали вчені Дніпропетровщини у минулому році.

цитата тижня

прем’єра

Яке сьогодні свято?

Кривий Ріг

цифра

3

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 22 травня 2015 р.

Потрібно ще 30 доз. Зрозуміло, що сім’я сама без допомоги волонтерів навряд чи б впоралася з цією проблемою, — каже Вікторія Іванова. Зареєструватися на сайті — з тим, щоб вступити до спільноти донорів, нескладно. Тут же можна отримати інформацію про тих, хто потребує донорської крові. Зокрема, це пацієнти гематологічного відділення Дніпропетровської дитячої обласної лікарні. Контакти асоціації: 0673207512, 0508516925. Ольга Гречишкіна

22 травня  22 травня 1798 року заснували губернську земську лікарню у Катеринославі.

 22 травня 1887 року задута перша доменна піч на Олександрівському південно-російському залізно-виробничому заводі Брянського акціонерного товариства ( Брянський завод).

Відповідальна за сторінку Альона ДрИга

захистимо кожного

Коли ті, хто забезпечує себе роботою самостійно, вважаються працюючими? Я здійснюю адвокатську діяльність індивідуально. З 21.04.2011 року мене взято на облік як платника єдиного внеску. З якої дати мене слід вважати працюючим? Олександр КРАВЕЦЬ. Дніпропетровськ

Шановний Олександре Борисовичу, пунктом 2.21 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, передбачено, що документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), є трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального стра-

хування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (далі — Положення), а у разі необхідності — за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Пунктом 4 статті 11 Закону України «Про загальнообо­ в’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон) визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно, зокрема, займаються адвокатською діяльністю, підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страху-

ванню. Страхувальником у цьому випадку є сама застрахована особа (пункт 5 статті 14 Закону). Взяття на облік осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, зокрема, тих, що займаються адвокатською діяльністю, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абзац 2 частини 1 стаття 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»). Відтак особа, яку внесено до реєстру страхувальників, вважається працюючою з дати, що зазначена в реєстрі як дата взяття на облік платника єдиного внеску. Оскільки Вас взято на облік як платника єдиного внеску з 21.04.2011 року, саме з цієї дати Вас, як самозайняту особу, слід вважати працюючим.

Про показник середньої зарплати З 01.05.2003 по 30.06.2012 перебував на інвалідності, але з 01.05.2003 по 31.05.2004 ще працював. У 2013-му перейшов з пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Який показник середньої заробітної плати (доходу) був застосований для розрахунку моєї пенсії? Михайло КРАМАРЧУК. Кривий Ріг

Шановний Михайле Івановичу, абзацом 3 частини 3 статті 45 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон) передбачено, що коли особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менше 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, то при переведенні (вперше) з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною 2 статті 40 Закону для призначення пенсії.

Відповідно до статті 24 Закону час перебування на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи в шкідливих умовах, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Оскільки Ви після призначення пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві працювали (з 01.05.2003 р. по 31.05.2004 р.), до цього періоду можливо

зарахувати час перебування на інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві (з 01.06.2004 р. по 30.06.2012 р.). Отже, в цілому Ви набули понад 24 місяці страхового стажу. Тому при переведенні в 2013 році на пенсію за віком відповідно до Закону було застосовано середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за переведенням на пенсію за віком, тобто — 2368,70 грн.

Документи для оформлення пенсії У серпні 2015 року мені виповнюється 60 років. Які документи необхідно зібрати для оформлення пенсії? Антон МАЛЮК. Верхньодніпровський район

Шановний Антоне Миколайовичу, для призначення пенсії надаються такі документи: паспорт, довідка податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційного номера і трудова книжка. Також надаються документи про заробіток: довідка

про заробітну плату за будьяких 60 календарних місяців підряд до 01.07.2000 р., підтверджена первинними документами (відомостями про нарахування заробітної плати, особовими рахунками). Крім того, додаються дві фотографії розміром 6x4 см

(для оформлення пластикового пенсійного свідоцтва і особової пенсійної справи) і заява з вказівкою номера розрахункового рахунку в уповноваженому банку (банку, що уклав відповідний договір з Пенсійним фондом) для зарахування пенсійних виплат.

Доплата членам сімей репресованих Я член сім’ї репресованого. Дізнався, що такій категорії осіб належить доплата до пенсії. Які документи потрібно надати для отримання доплати? Хакім НАКИПОВ. Нікопольський район

Шановний Хакіме Ніязовичу, статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17.04.1991 р. №962 передбачено, що реабілітації підлягають громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання і позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних і інших мотивів. Відповідно до Постанови Ка-

бінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 р. з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичні репресії і згодом були реабілітовані, до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 54,4 грн., а членам їх сімей, які були примусово переселені, — 43,52 грн.

Для встановлення підвищення до пенсії таким громадянам необхідно надати такі документи: репресованим, а згодом реабілітованим — відповідне посвідчення (зразок затверджений Постановою Кабміну України); членам сімей репресованих, а згодом реабілітованих, які були примусово переселені, — документи про те, що вони є членами сімей цих осіб, і документи про примусове переселення.

Запитуйте — відповідаємо

Роз’яснюють фахівці ПФУ

4

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 22 травня 2015 р.

За роботу у вихідні призначається компенсація На початку травня в нашій країні відзначається відразу кілька свят. У зв’язку з цим чи зобов’язані компенсувати працівникам вихід у ці дні на роботу на підприємствах і в організаціях, які працюють без вихідних? Ніна БОДНАР. Павлоградський район

Шановна Ніно Артемівно, компенсація за роботу у святкові (неробочі), вихідні дні є обов’язковим для підприємств (установ, організацій) усіх форм власності та господарювання, у тому числі для закладів охорони здоров’я державної та комунальної форм власності. На цьому акцентує Мінсоцполітики в листі від 09.12.2014 р. №922/13/155-14. Режим роботи (у тому числі і у вихідні дні) затверджує роботодавець чи уповноважена ним особа за погодженням з профспілковим комітетом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у правилах внутрішнього розпорядку або графіках виходу на роботу. Вихідні дні визначаються залежно від встановленого на підприємстві для відповідної категорії працівників режиму робочого часу. У той же час спосіб компенсації роботи у вихідний день (надання іншого дня відпочинку чи підвищена оплата) визначається за згодою сторін трудового договору в наказі про залучення працівника до роботи у вихідний день. Підвищеній оплаті в подвійному розмірі підлягає робота у вихідний день, якщо

вона не компенсована наданням іншого дня відпочинку. При визначенні годинної ставки для оплати відпрацьованих годин у святкові, неробочі, вихідні дні місячний посадовий оклад працівника ділиться на місячну норму тривалості робочого часу, затверджену правилами внутрішнього трудового розпорядку для певного підрозділу (працівника). Для працівників, які працюють за графіком, і робота у святкові та неробочі (вихідні) дні включається в місячну норму робочого часу, оплата праці провадиться відповідно до норм ст. 107 КЗпП України, а саме: у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, але не може бути замінена іншим днем відпочинку, оскільки в такому випадку працівником не буде повністю відпрацьована встановлена йому норма робочого часу. На підприємствах (установах, організаціях), зупинка роботи на яких неможлива через виробничо-технічні умови або через необхідність безперервного обслуговування населення, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності (виходу на роботу).

Туристи декларацію не надають Зібралася в подорож за кордон, а в турагентстві говорять, що мені треба подати декларацію про майновий стан і доходи до територіального органу ДФС. Чи так це? Марина ЄФІМОВА. Новомосковський район

Шановна Марино Олегівно, громадяни-резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до органу ДФС за місцем свого проживання декларацію не пізніше ніж за 60 календарних днів, що передують виїзду.

Така довідка надається резидентом до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур. У разі здійснення туристичної подорожі такі декларації подавати не треба.

Áåçïëàòíà ïåðâèííà ïðàâîâà äîïîìîãà Головним та територіальними управліннями юстиції Дніпропетровської області забезпечується надання безплатної первинної правової допомоги громадянам України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, стосовно їх прав та обов’язків, безпечного переміщення, шляхів розв’язання соціально-побутових проблем. Надання вказаної допомоги здійснюється під час роботи громадських приймалень та офісів з надання безплатної первинної правової допомоги в порядку, встановленому законодавством. Інформацію про роботу громадських приймалень та офісів з надання безплатної первинної правової допомоги територіальних управлінь юстиції Дніпропетровської області ви можете отримати на офіційному веб-сайті Головного управління юстиції у Дніпропетровській області www.obljust.dp.ua в рубриці«Прийом громадян» у підрубриці «Громадські приймальні».

Äîðîã³ ÷èòà÷³! Íà ñòîð³íêàõ «ïåíñ³îíåð Ïðèäí³ïðîâ’ÿ» òà «Çàõèñòèìî êîæíîãî» âè îäåðæèòå â³äïîâ³ä³ íà âàø³ çàïèòàííÿ. Àëå â³äïî­â³äíî äî çàêîíîäàâñòâà ïðî çâåðíåííÿ ãðîìàäÿí ôàõ³âö³ äåðæàâíèõ ó­ ñòàíîâ, ­êîìóíàëüíèõ ³ ïðèâàòíèõ ï³äïðèºìñòâ íàäàþòü â³äïîâ³ä³ ïðè íàÿâíîñò³ ïîøòîâî¿ àäðåñè çàÿâíèêà. Òîæ, áóäü ëàñêà, âêàçóéòå ­çâîðîòíó àäðåñó (ó ãàçåò³ íå äðóêóºòüñÿ)! Ïèø³òü íà àäðåñó: ðåäàêö³ÿ ãàçåòè «Çîðÿ», оф. 441, âóë. Ком сомольська, 52, ì. Äí³­ïðîïåòðîâñüê, 49000. Êîíòàêòíèé òåëåôîí: (0562) 349165. Ëþäìèëà ÌÀÑËÎÂÀ, âåäó÷à ñòîð³íêи

тема номера На пути к узакониванию Недавно в Днепропетровске пересчитали все МАФы, которые, к слову, сегодня правильно назвать временными сооружениями. Оказалось, 2800 таких объектов должны привести документы в порядок. Уже более тысячи предпринимателей подали заявления на узаконивание. Всего в Днепропетровске порядка 4000 киосков. По словам Владимира Трегубова, начальника управления торговли, пищевой промышленности и сферы услуг горсовета, сказать, что все эти люди работают незаконно, мы не можем. У подавляющего большинства предпринимателей документы есть, ведь они когдато уже проходили регистрацию. Сегодня речь о перерегистрации и продлении договоров.

— Люди неоднократно обращались в горсовет, чтобы про­ длить договоры, но это было невозможно, поскольку прошли изменения в законодательстве, и этот вопрос завис. По распоряжению городского головы создали рабочую группу, которая разработала механизм узаконивания временных сооружений, — сказал Владимир Трегубов. Сегодня в Днепропетровске существует два пути для бизнесменов, которые хотят переоформить киоск или поставить новый. Первый вариант — общегосударственный, оформление через так называемый паспорт привязки. Второй — в порядке, разработанном рабочей группой горсовета.

— Мы пошли по второму пути, разработали памятку и к ней добавили образцы документов. По сути, нужно сфотографировать свой объект, заполнить указанные бумаги и принести это к нам, в департамент потребительского рынка (ул. Чичерина, 20, тел. (056) 373-82-03). После этого документы передают в коммунальное предприятие по благоустройству, — продолжил начальник управления торговли, пищевой промышленности и сферы услуг горсовета. В управлении торговли говорят: сам процесс оформления документов бесплатный. Но когда человек начинает заключать договор об использовании земли не по целевому назначению, то, в зависимости от района, цена аренды колеблется от 30 до 100 грн. за квадратный метр. Понятно, что в центральной части города любая аренда всегда дороже. Мы не говорим «нет» Вскоре в Днепропетровске появятся образцы внешнего вида для временных сооружений. Сейчас ГлавАПУ разрабатывает архетип, затем специалисты предложат более трех вариантов «дресс-кода» для ларьков в центральной части и для других районов Днепропетровска. В управлении торговли отмечают: учитывается не только привязка к месту, но и цена вопроса.

— Для не центральных районов города новый образец будет более «бюджетным». На реконструкцию будет дано достаточное количество времени, сколько конкретно, решит исполком или

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 22 травня 2015 р.

5

Днепропетровским киоскерам предлагают узаконить бизнес и подумать о переезде с красной линии. Те, кто не хочет закрывать киоск возле школы и переезжать, должны сменить ассортимент.

МАФам бой

Днепропетровским киоскам предлагают переехать или перепрофилироваться сессия горсовета. Но это будет не неделя и даже не месяц, — объяснил Владимир Трегубов. Сегодня ведется работа прежде всего по оформлению уже существующих киосков, а вот с «начинающими» предпринимателями ситуация сложнее, ведь в городе и так много временных сооружений.

— Мы не говорим «нет», мы предлагаем варианты. Сегодня всем тяжело, а малому бизнесу, наверное, тяжелее всех. Предприниматели должны понимать, что есть опредёленные нормы, как законные, так и нравственные. К примеру, есть желающие развернуть торговлю возле ЦУМа или на площади Героев Майдана. Конечно, этого допустить мы не можем. Старые объекты, которые давно стоят, просим обновить, киоск не должен быть обклеен упаковками от шоколада, — продолжает Владимир Трегубов. Выселять киоски с центра города в один день не будут. Говорить о переезде с владельцами планируют по мере переоформления документов. А вот продавцов прессы, театральных и проездных билетов на электротранспорт это и вовсе не коснется. Остальным предпринимателям чиновники предлагают переехать в другие места, и если претендентов на лакомые кусочки для торговли будет несколько, — провести конкурс.

— Что касается ларьков возле школ, работа с ними не прекращается. Сказать конкретно, сколько таких точек закрылось, я не могу, ведь зачастую мы находим компромисс, и киоск оста-

ется. Не обязательно сносить торговую точку и оставлять человека без заработка. МАФ может «перепрофилироваться». К примеру, продавать возле школы вместо запрещенных сигарет продукты питания. Большая часть соглашаются сменить профиль, ведь уезжать с насиженного места сложнее, — говорит начальник управления торговли, пищевой промышленности и сферы услуг горсовета. Установить киоск гораздо проще, чем снести Когда человек хочет открыть ларек, он должен быть готов к любым вариантам. Зачастую давать зеленый свет новичкам чиновники не спешат, несмотря на то, что новые ларьки выглядят лучше. Если частник обращается за продлением, ему пора искать новое место, ведь под новые нормы и требования его киоск может уже не попасть, считает предприниматель Иван Жилин: — Решение вопроса может длиться больше года. Я раньше жил и работал в Желтых Водах, затем переехал в Днепропетровск и уже второй год пытаюсь «перевести» сюда бизнес, который мне достался от родителей. Ларек уже переехал, но вот оформить все документы пока не могу. У меня просто не хватает денег. Один человек подсказал, где можно ускорить процесс, но цена вопроса слишком велика. Пока работаем полулегально, ведь налоги мы платим, но не в бюджет. Иван Жилин отмечает, что не нужно относиться к ларькам плохо. Многие хозяева такого

бизнеса думают о покупателях не меньше, чем руководители гипермаркетов.

— У меня, к примеру, существует целая программа лояльности к покупателю. Использую систему скидок и бонусов для постоянных клиентов. В кредит, конечно, не даю, но скидки на день рождения делаю, — говорит предприниматель. Наказания за незаконную торговлю владельцы киосков не боятся, ведь установить киоск гораздо проще, чем снести. Киоск — это чужая собственность, и потерпевший может написать заявление в милицию.

— Чтобы снести что-либо, нужно иметь предписание на демонтаж, а пока судебные органы его выдадут, пройдет не один месяц. Конечно, незаконный киоск, по сути, самозахват земли, но у нас к этому все привыкли, — сказал Иван Жилин. По секрету всему свету Пока чиновники разрабатывают программы «мотивации» для бизнеса, киоскеры прекрасно себя чувствуют и вне закона. У них свои правила, отработанные законы. Заработок продавца зависит от ловкости, цену диктует рынок, а «наценку» контролирует совесть. Много интересного о работе киосков можно узнать и у самих продавцов, конечно, не представляясь журналистом.

— Я сама тут диски не покупаю. Дорого. На рынке можно найти дешевле. Да и зарабатываю 80 грн. в день плюс процент от выручки. В целом, киоск — дело прибыльное, но торговать

нужно овощами, а не дисками. Тут весы не подкрутишь. А там — вполне. У нас на рынке случай был. Хозяин весы «подхимичил» на 100 граммов, а продавец не знала и еще немножко добавила. В общем, тихо было, пока покупатель со своими весами не попался. Разница в 300 граммов оказалась. Вот вам и прибыль, — рассказала продавец дисков Тамара Владимировна. Зарабатывают продавцы разными способами, но проблема, которая их объединяет, одна — это туалет. Оборудовать санузел в киоске технически невозможно, ведь он не «привязан» к канализации. Разве что поставить биотуалет, но это дорогое удовольствие. В некоторых ларьках, которые торгуют мясом, можно увидеть рукомойник, но это лишь «мойдодыр», вода в котором сливается в ведро. По словам продавца Ирины Чуйко, окорочка она продает 6 лет, и раньше даже умывальника не было. Но, видно, санстанция заставила.

— В туалет я хожу в соседний торговый центр, благо, что все рядом, и хозяин договорился, чтобы нас бесплатно пускали. Приходится закрывать магазин и бежать. Вообще, стараюсь подстроиться, когда покупателей мало, — говорит Ирина. Сейчас Ирина Чуйко мечтает, чтобы лето было холодным — тогда меньше проблем с продукцией, и об отпуске — чтобы отдохнуть от замкнутого пространства. Юлия КОСМОДЕМЬЯНСКАЯ

Справка МАФ (малая архитектурная форма) — это сооружения, которые не требуют строительства фундамента (ларьки, киоски и павильоны), их можно быстро установить и демонтировать. Еще в 2011 году был принят Закон «О регулировании градостроительной деятельности», в котором указано, что МАФ — небольшое сооружение декоративного, вспомогательного или другого назначения. Получается, что для ведения бизнеса теперь нужно временное сооружение торгового, бытового, социально-культурного или другого назначения. Поэтому на данный момент МАФ заменяет определение «временное сооружение». В таких временных сооружениях предприниматели могут заниматься розничной торговлей, оказывать услуги или организовывать быстрое питание. Но не имеют права производить обмен валют и торговать алкоголем.

православ’я

Маленькой бедой Бог избавляет нас от большей Христос Воскресе! Спаситель, проходя мимо слепца, известного всему Иерусалиму, не спрашивая его ни о чем, исцелил его. На что ученики задали Иисусу Христу очень правильный, но парадоксальный вопрос: «Кто согрешил: он или родители его, что родился слепым?» (Ин. 9,1-38). Они не задали вопрос: «От какого вируса, от какой инфекции это произошло?». Как мы бы сказали: «А может, сделали не ту прививку?». Не спрашивают и о прочих внешних вещах. Нет! Они спрашивают: «Кто согрешил — он или родители его?»

Вопрос священнику

Азы православия

Оказывается, ум ветхозаветного челове­ ка все время проводил параллель между бо­ лезнью и нравственным состоянием челове­ ка. Это было напрямую связано. Взгляд на болезнь, как на наказание и кару человеку за преступления и беззакония, присущ вет­ хозаветному периоду жизни человечества. Болезнь может быть как испытание в вер­ ности Богу, как искупительная жертва, как побуждение к покаянию, к новой жизни, как проявление несовершенной, тленной природы человека. Болезнь не всегда обнаруживает себя до поры до времени, поэтому ее предна­ значение, как правило, скрыто от человека. Еще более парадоксальный ответ полу­ чили ученики Христовы: «Не согрешил ни он, ни родители его, но это для того, чтобы на нем явились дела Божии» (Ин. 9, 3). Слепота попущена этому человеку для того, чтобы, исцелившись, он прозрел не только телесно, но и душевно, обрел виде­ ние духовных вещей и духом своим, умом постиг, что Иисус есть Сын Божий. Но почему Спаситель исцелил именно его? Почему чудо Божие явилось именно над этим человеком, а не над целою тол­ пой таких же несчастных, увечных, боль­ ных, которые стояли рядом с ним? Почему Спаситель, проходя мимо толпы убогих, нищих, инвалидов, расслабленных, вы­

хватывал одного и исцелял? Почему из миллионов и миллиардов слепорожденных только малое стадо становится зрячими духовно, почему из сотен народов, живу­ щих в мире, только немногие исповедуют спасительную православную веру? По-человечески сказать, это несправед­ ливо. Чем другие слепые были хуже этого слепца? И чем мы с вами лучше миллионов наших братьев и сестер в этом мире, кото­ рые не просвещены светом истинной веры? Спаситель и в дни Своей земной жизни, ходя по земле, избрал из многих лишь тех, кого Он избирал. И ныне происходит то же самое. И среди народов в целом тоже Господь избирает только тех, кого Он из­ бирает. Апостол говорит в одном из посланий: «Теперь уже не я живу, но живет во мне Христос». Вот кого избирает Спаситель: тех, кто может отвергнуть себя и стать жилищем Бога. Наше прозрение в том и заключается, что мы начинаем видеть себя исполненными грехов и способными к лю­ бому злу и любому предательству. Наше прозрение в том, что мы начинаем видеть мир таким, какой он есть, — лежащим во зле. Наше прозрение в том, что мы начина­ ем видеть и ценить в этом мире более всего лишь великое милосердие Божие к нам и ко всему слепому человечеству. А если мы

С 22 по 29 мая

Слово священника

6

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 22 травня 2015 р.

всего этого не видим, значит, нам только кажется, что мы прозрели, а на самом деле мы остались по-прежнему слепы, от чего избави нас Господь! То, что должны сделать мы, можем сде­ лать только лично мы. Например, умереть можешь только ты сам. Личным актом является и понимание: за меня никто дру­ гой не может что-то понять, понять могу только я сам. И Господь пришел не для того, чтобы в земной жизни дать благополучие, вечную молодость для прожигания, богатырское здоровье, не для того, чтобы избавить нас от скорбей. Господь Сам прожил челове­ ческую жизнь и умер за каждого из нас — но для большего: для жизни каждого в будущем веке. Господь сказал нам: «В мире будете иметь скорбь; но мужайтесь: Я победил мир» (Ин. 16, 33). И сия есть победа и вера наша, победившая мир. Вот о чем должно молиться, и к какому устроению нам нужно прийти: к устрое­ нию исцеленного слепорожденного с его готовностью принять все от Бога. Ибо нам мудрые люди сказали: «Маленькой бедой Бог избавляет нас от большей». Аминь.

Именинники 22 мая — Василий, Гавриил, Дмитрий, Иосиф, Николай, Христофор.

23 мая — Анисим, Василий, Лаврентий, Симон, Таисия.

24 мая — Александр, Иосиф, Кирилл, Мефодий, Михаил, Никодим, Ростислав.

25 мая — Герман, Денис, Иван, Петр, Семен, Федор, Филипп.

26 мая — Александр, Василий, Гавриил, Георгий, Гликерия, Ефим, Иван, Ирина, Макар, Никифор, Сергей, Тарас, Феодосий, Христофор.

27 мая — Леонтий, Максим, Никита, Петр, Сидор.

28 мая — Анастасия, Дмитрий, Игнат, Пахом.

29 мая — Александр, Аркадий, Георгий, Ефрем, Касьян, Лаврентий, Модест, Муза, Николай, Петр, Федор.

Протоиерей Константин ДРОБИТЬКО

Раньше человек получал имя от церкви, при Крещении. Оно выбиралось не произволь­ но, а по одному из нескольких правил. Чаще всего ребенка на­ зывали в честь святого, память которого приходилась на день рождения или день наречения имени, а также день крещения. Для девочек допускался сдвиг на несколько дней, если не было

памяти святых жен. При таком выборе день рождения и име­ нины чаще всего совпадали и в сознании сливались воедино. До сих пор называют именин­ никами тех, кто празднует день рождения, но христиане празд­ нуют именины в честь святого. В другом случае ребенка на­ зывали по обету, в честь опре­ деленного святого, которого

избирали заранее и молились ему еще до появления чада. Тог­ да именины отмечались в день памяти этого угодника Божия, а если память праздновалась не­ сколько раз в году, — то в день, ближайший ко дню рождения. Нынче многие принимают Крещение взрослыми. Как этим людям узнать день своих име­ нин? Нужно по церковному ка­ лендарю отыскать ближайший, следующий за днем рождения, день памяти святого с тем же именем. Например, человек, родившийся в начале июля и на­ званный Петром, будет праздно­

вать именины 12 июля, а Петр, родившийся в конце декабря, — 3 января. Если вам почемуто трудно разобраться с этим вопросом, спросите совета у любого священника. Проводить именины надо как двунадесятые праздники. Даже самые нерадивые христиане во все времена старались в этот день исповедоваться и причаститься (следует помнить, что если име­ нины приходятся на постный день, то праздничное угощение должно быть постным).

22 мая — Прор. Исаии. Мч. Христофора. Перенесение мощей святителя и чудо­ творца Николая из Мир Ликийских в Бар. Прп. Иосифа Оптинского. Прп. Шио Мгвимского.

23 мая — Апостола Симона Зилота. КиевоБратской иконы Божией Матери.

24 мая — Сщмч. Мокия. Равноап. Мефо­ дия и Кирилла, учителей cловенских. Равноапостольного Ростислава, князя Великоморавского.

25 мая — Свт. Епифания, еп. Кипрского. Свт. Германа, патриарха Константино­ польского. Прославление сщмч. Ермоге­ на, патриарха Московского и всея Руси, чудотворца.

26 мая — Мц. Гликерии девы и с нею мч. Лаодикия, стража темничного.

27 мая — Мч. Исидора. Прп. Додо Дави­ до-Гареджийского, Грузинского. Блж. Исидора Твердислова, Христа ради юро­ дивого, Ростовского чудотворца. Тере­ бенской, Ярославской (Печерской) икон Божией Матери.

28 мая — Прп. Пахомия Великого. Прп. Давида Гареджийского. Свт. Исаии, еп. Ростовского, чудотворца. Блгв. царевича Димитрия, Угличского и Московского.

29 мая — Отдание праздника Вознесения Господня. Прп. Феодора Освященного. Перенесение мощей прп. Ефрема Пере­ комского, Новгородского чудотворца.

День памяти своего святого Для всей Вселенной величайший праздник — Пасха Христова. А для каждого христианина существует своя, малая Пасха. Это день памяти одноименного ему святого. По-церковному малую Пасху называют тезоименитством, а в народе — именинами.

Православный календарь

Календарь венчаний пн

25

вт

26

ср

27

чт

28

пт

сб

вс

22

23

24

29

Константин СЛЕПИНИН, «Азы православия»

О вере и спасении — Почему говорят, что без церкви нельзя научиться правильно верить в Бога?

— Мы без школы не можем научиться правильно читать, писать, без учебы в инсти­ туте не получим образования, точно так же и без церкви нельзя научиться вере. В церкви совершаются все таинства, здесь Господь — наш Отец и Учитель — принимает общую молитву и покаяние каждого. На­ чиная с таинства Крещения, человек здесь проходит всей жизнью и отправляется в вечность. Церковь — это школа, которая готовит граждан для Неба. Потому святые отцы говорят: кому церковь — не Мать, тому Господь — не Отец.

— Можно ли причащаться после общей исповеди? В нашем храме нет частной исповеди, Господь видит наше намерение подробно покаяться, а такой возможности нет.

— Надо найти такого духовника, чтобы у него можно было исповедаться основатель­ но, за всю жизнь. Общей исповеди в Право­ славной церкви нет, ее никогда не было и не будет. А то, что сейчас в некоторых храмах нет настоящей исповеди, — это связано с упадком духа человеческого. Многие «право­ славные» так привыкли к общей испове­

ди, так пропитались грехом до последней клетки, что даже не знают, в чем каяться. Идут, например, к причастию, а перед этим могут дома поскандалить, утюгом в мужа запустить и греха за собой не чувствуют, не исповедуют его. Вроде бы, все в порядке. До того уже привыкли к греховной жизни, что она вошла в навык, душа стала мертвой, бес­ чувственной. Та же душа, которая постоянно очищается исповедью, сразу чувствует даже малый грех... Думаю, ни один священник не откажется выслушать вас отдельно. Надо дождаться последнего человека, когда он отойдет от священника, подойти и сказать: «Батюшка, у меня грех... Я человека осуди­ ла, поскандалила, спорила, пустословила, обижалась, роптала, гордилась, хвалилась; много ела, пила, спала; молилась плохо, в церковь не всегда ходила...» Если кратко, сжато сказать, священник всегда выслушает.

— Что такое прелесть, как с ней бороться?

— Прелесть — это состояние духовного прельщения, когда человек ложь принимает за истину. Только тот, кто достиг духовного совер­ шенства, стал святым, избавился от прелести, остальные в той или иной мере пребывают в

деть день и ночь молящегося за живое место. Если он сразу вспыхнет, начнет нервничать, обидится — значит, он в прелести. Обычно все, кто в прелести, начинают себя над дру­ гими превозносить, осуждать ближних: «Я молитвенник, постник, а вы лентяи, моими молитвами живете». Избави нас, Господь, от такого состояния!

ней. Вот человек пришел к Богу, начал читать Священное Писание, молиться, он уже себя начинает превозносить над другими, своей жизнью хвалиться, тщеславиться (тайно или явно) — вот он уже и в прелести. Как узнать, человек в прелести или нет? Попробуйте за­

— Зачем берут у священника благословение и целуют у него руку?

— Когда верующий человек подходит к священнику взять благословение, то Господь в первую очередь благословляет священни­ ка, а священник уже благословляет дитя Божие. То есть священник является провод­ ником благодати Божией. Поэтому целуют, прикладываются не к руке священника, а к руке Господа. Допустим, нам хочется полу­ чить Божие благословение, а как мы узнаем, благословил Он или нет? Господь оставил на земле священника, дал ему особую власть, и благодать Божия нисходит на верующих через священника. Из сборника вопросов и ответов архимандрита Амвросия (Фонтрие)

Страницу подготовила Ольга ДЮЖИНСКИХ

точка на карті

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 22 травня 2015 р.

7

Новоолександрівка Де Сура наспівує пісні

Микола ЧАБАН Фото Дмитра ПОЛІСЬКОГО

З історії села Місцеві краєзнавці розповіли, що в другій половині XVIII століття на берегах Сури з’явились вихідці з розташованого неподалік села Волоського. Поселення отримало назву Волоські Хутори. Ця територія тоді входила до складу Запорозької Січі. У 1886 році у Волоських Хуторах проживало 550 осіб, село входило до Волоської волості Катеринославського повіту нашої губернії. Після переселення сюди нових жителів слободу перейменували на Новонаселену. Під назвою Новоолександрівка село відоме з 1897 року — так записано при проведенні Першого всеросійського перепису населення. Тоді тут було 185 дворів та 1041 житель. Село швидко зростало. Напередодні Першої світової війни тут нараховувалося вже 200 дворів та 1061 житель, діяли школа і паровий млин. Поблизу Новоолександрівки в ХІХ столітті виникли ще два села: Сурсько-Покровське і Селецьке, згодом їх приєднали до Новоолександрівки. Щоденна праця обіцяє успіх Новоолександрівка Дніпропетровського району завдяки вдалому розташуванню поблизу обласного центру і людському фактору належить до успішних сіл. Найбільше підприємство — місцевий цегельний завод, одне з найбільших в Дніпропетровській області підприємств з виробництва керамічної цегли. Нещодавно завод відзначив своє 25-річчя. На території села знаходяться також кондитерська фабрика «Сладік», агрофірма «Новоолександрівська», спортивний комплекс з футбольним полем і футбольним клубом для дітей — місцеві школярі навчаються там безкоштовно. Населення Новоолександрівки за переписом 2001 року становить 4 502 особи. Село — центр сільської ради. П’ятий рік сільським головою працює Олександр Олексійович Візір. Він розповів про те, як важливо не упустити жодної копійки надходжень до бюджету. А план надходжень виконано на 113 процентів. За цим — щоденна праця. Без неї бракуватиме коштів на благоустрій. Велику допомогу подають депутати райради. Сільський голова розповів: віднині на базі сільради знаходиться трудовий архів. Це спростило людям доступ до документів.

У центрі села людно

Сільський голова Олександр Візір

Дошкільний навчальний заклад «Світлячок» визнано кращим в області. Зусиллями сільради в садку протягом останніх трьох років зроблено капітальний ремонт, змінили дах, встановили пластикові вікна, двері. Чимало витрачено й на благоустрій території. О. Візір розповів, як багато вкладено торік коштів і в ремонт Будинку культури в селі Старі Кодаки Новоолександрівської сільради. Це історичне село стає все популярнішим, приваблює дедалі більше туристів і потребує особливої уваги. Тут приймали гостей з Польщі, тепер поляки запрошують до себе в Сілезію. Є бажання взяти на баланс сільради і Будинок культури в селі Дослідному. Дві з половиною тисячі жителів потребують мати свій культурний осередок. Й вишиванка для гостей з Америки Бібліотекар Антоніна Анатоліївна Конопльова розповіла, що Новоолександрівська бібліотека, нині очолювана Оленою Михайлівною Сторчак, існує вже понад півстоліття. Бібліотека давно стала центром культурного життя. При-

Хата Тамари Церцек наповнена вишитими нею роботами

Церква в с. Новоолександрівка

На території села знаходиться ландшафтний заказник — балка Цегляна (село славиться своїм цегляним заводом). Вона врізається в крутий правий берег річки Мокра Сура і є рідкісним зразком різнотравного степу, тут збереглося чимало видів степових тварин. Площа заказника — 2,5 гектара, створено його у 1992 році. чому обслуговує також жителів найближчих населених пунктів — Братського, лісництва, Кам’янки, Тихого і частково Дорогого. Нині до послуг читачів 9 тисяч книжок, дуже багато періодики. Клубу «Вишиванка» майже двадцять років. Він об’єднав, ясна річ, передусім любителів вишивки. Але не тільки — один з напрямів тут краєзнавчий. Історію краю бібліотекарі доносять передусім до молоді, школярів. У кімнаті дитячого абонементу — краєзнавчий куточок. Тут виставлені напоказ вишиванки, рушники, яким понад тридцять років. Гарний портрет Т. Шевченка вишитий теж місцевою майстринею багато років тому. У рік шевченківського ювілею (2014) багато зроблено для пропаганди творчості поета. А трирічні дітлахи в свою чергу зворушливо читали його натхненні рядки. Якось до села завітали гості з Америки — яким було здивування, коли Пітер прочитав «Заповіт» Кобзаря англійською. Поезія єднає народи. У книзі відгуків американський гість написав: «Я насолоджувався тим, що в бібліотеці більше дізнавався про українську історію, народ. Задоволений тим, які горді люди укра-

Лідія Бобракова вишиває змалечку

їнці. Пітер. Міннеаполіс, США». У бібліотеці привертає увагу стенд «Рідний край в малюнках та фото». На них — старі будівлі, сучасна церква, меморіал. Всі знімки — місцевих жителів. До речі, Пітер і його дружина родом з України, і поверталися в Америку вони з вишиванкою. Живуть народним мистецтвом Лідія Миколаївна Бобракова працювала в різних місцях — зокрема, очолювала пошту, а вишивати почала в дитинстві.

— Як дитина війни, я виростала в дитбудинку в Житомирській області — там і навчилася вишивати, — розповідає жінка. — Причому так мені подобалося в цьому дитбудинку, що коли мене розшукали рідні, я навідріз відмовилася повертатися в родину. Про нас там дуже дбали, оточували добром і ласкою.

1976 року Лідія Бобракова переїхала до Новоолександрівки. Її вишивки — окраса бібліотеки. Жінка вкладає душу в виготовлені нею рушники, ікони, серветки, наволочки... Тамара Петрівна Церцек — у клубі «Вишиванка» від самого по-

Бібліотекар Антоніна Конопльова

чатку. Її покійний чоловік свого часу очолював місцевий колгосп, сільську раду. Тамара Петрівна завідувала дитячим садком, була методистом. А на пенсії захопилася вишивкою. Свої роботи — а це ікони, рушники, картини — охоче дарує людям. Її вишивки виставлялися, приміром, на козацькому святі в Старому Кодаку (село входить до Новоолександрівської сільради) з нагоди 10-річчя школи козацьких одноборств «Штурм». За двадцять років жінка вишила сотні робіт. Деякі названі за рядками народних пісень — скажімо, «Несе Галя воду». Святкові дівочі сорочки Тамара Петрівна вишиває зрідка, але з особливим натхненням, старанно. Помічає — коли вишиває хрестиком, очі попри поважний вік не болять. Село пишається своїми земляками Усіх не назвати. Ось лише декілька імен. Василь Іванович Коцюба — знаний бджоляр, учасник війни, працював головним ветеринарним лікарем на племзаводі в Поливанівці, головним лікарем обласної контори бджільництва. Свого часу читав лекції з бджільництва в Дніпропетровському сільгосп­інституті. Нагороджений орденом Слави, медалями. Пишаються в селі й педагогічною родиною Овсюків. Олександр Миколайович понад чверть століття очолює місцеву школу, дружина Ольга Петрівна — завуч, викладачка фізики. Школа за ці роки вважається чи не кращою в районі, учні ставали переможцями всеукраїнських конкурсів. Директору місцевого цегляного заводу Володимиру Сергійовичу Приймаченку завдячують збереженням виробництва, робочих місць. Місцеві краєзнавці називають ще одне гідне ім’я. Понад тридцять років працює в Дніпропетровському міжнародному аеропорту слюсарем по ремонту обладнання Віктор Сафонов. Десять років тому за багаторічну сумлінну працю його нагородили нагрудним знаком «Почесний працівник авіаційного транспорту України».

8

як це було

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 22 травня 2015 р.

Из Египта братья-близнецы вернулись на «Волгах», чем очень удивили земляков из села Богуслав Строительство на Ниле высокогорной Асуанской плотины явилось большим событием не только на африканском континенте. 14 мая 1964 года Нил потек по новому руслу. Из многих мест в Египет направляли специалистов. В их числе были братья-близнецы из села Богуслав Павлоградского района — Иван и Леонид Сокуренко. Все это время они бережно хранят не только серебряные медали, принятые из рук президента ОАР Гамаль Абдель Насера, альбомы, но и память о тех годах. Отовсюду прибывали на грандиозную стройку рабочие и инженеры. А павлоградцев было всего лишь двое сельских парней. Сегодня, спустя почти 50 лет, один из них, Иван, вспоминает, как работали в красивой древней стране, как почитали их арабы и как Египет, будем откровенны, помог им материально. Валентина КОРДЮКОВА

Наши должны были выглядеть респектабельно… Семья колхозников Сокуренко жила трудно, как и многие крестьяне в те годы. Их дети тоже наверняка бы пахали и сеяли, если бы рядом с Богуславом не началось строительство шахты. Рабочие руки здесь были нужны, людей быстро обучали и, как говорится, в путь. Иван стал взрывником-бурильщиком, Леонид — машинистом комбайна. Работали в одной проходческой бригаде. Проработали неполный год — пришло время идти в армию. Близнецов нигде и никогда не разделяли. Так и здесь: служили в одной части, в одном отделении, в наряд ходили на один и тот же пост.

— Служили мы в Армении, — рассказывает Иван Иванович, — как-то раз нас снимают с военных учений и приказывают явиться в штаб части. Явились. Нас спросили, хотим ли мы поехать в Египет на строительство плотины, там, мол, проходчики очень нужны. Оставшийся год службы, нам сказали, зачтется. Предупредили, что насильно отправлять нас туда никто не собирается. Но ответ желательно дать сразу. Ну, кто же откажется от заграницы? Их дела изучали месяца три. Потом пришла команда ехать в Тбилиси, а оттуда поездом в Москву. Прибыли в столицу, прошли собеседование в соответствующих инстанциях, им дали подъемные — по 850 рублей, посоветовав до отбытия из страны потратить эти деньги все до копейки. Но братья поступили по-своему: одну сумму отправили домой, а на другую гуляли по Москве. Тут и поменяли солдатскую форму на гражданскую. Всех их, более чем 200 военнослужащих Закавказского военного округа, повезли в Московско-Рижский универмаг. Для наших братьев все было как в сказке. Им всем выдали по чемодану, а затем девушки-продавцы подбирали солдатам вещи по списку: плащ, шляпу, костюм, две пары летней обуви, две сорочки, нательное белье. Все покупки были произведены за счет неизвестного «Асуанспецстроя».

— Стоял ноябрь 1962 года, — продолжает свой рассказ Иван Сокуренко. — Мы в венгерских плащах и шляпах, все с одинаковыми чемоданами садимся в самолет и летим в Каир.

— А шляпу-то раньше приходилось носить?

Для арабов наши земляки были и учителями, и хорошими друзьями. Посредине Иван Сокуренко

Как это — быть в пустыне и на верблюде не прокатиться?

— Какая там шляпа! Картуза у меня до этого не было. Одели, конечно, так, чтобы страну нашу не опозорить. У нас с Ленькой сразу столько обновок сроду не было. Когда летели, все смотрели в иллюминаторы. А за бортом — то целые острова пальм, то бесконечная желтая пустыня. А вот и голубая лента Нила. В Каире, разинув рты, во все глаза глядели на восточную экзотику: на улицы, забитые легковыми машинами всех марок, автобусами, грузовиками причудливой формы, но ни одной привычной взгляду; на стрелы минаретов, на лавчонки с пирамидами яблок, апельсинов, мандаринов в корзинах, стоявших прямо на тротуаре, на полках. Полицейские были облачены в черную униформу и белые краги. Все смешалось: люди, машины, двухколесные повозки с осликами. Гарь, бензин, рокот моторов, голоса людей, говоривших на странном гортанном языке. «Может, добавки, мистер?» Такое впечатление, что я и сама сейчас в атмосфере этого густонаселенного арабского мира — настолько красочен и эмоционален рассказ сидящего напротив меня немолодого человека.

— Люди старшего поколения должны помнить песню, ее исполняли Бернес, Зыкина, другие певцы. Там были строчки: «Напиши мне, мама, в Египет, как там Волга моя течет», — Иван Иванович вопросительно смотрит на меня, помню ли, мол, я эту песню. — Так мы с братом пели: «Напиши мне,

мама, в Египет, как там Волчья наша течет». Кстати, о письмах. Писать домой до прибытия на место им не рекомендовали. Поэтому, когда в Богуславе на почте оказалось письмо из Египта для Сокуренко, об этом сразу же узнало все село. Почтальон начал расспрашивать Ивана Карповича и Дарью Федоровну что и как, а те ни сном ни духом ничего не знают. Поселили братьев в трехкомнатной квартире со всем необходимым для нормального проживания. Там впервые и увидели они кондиционер — в жарком Египте самая необходимая вещь. Столовая же после армейской еды рестораном им показалась. Мясо, фрукты, минеральная вода. Обслуживали их исключительно арабские мужчины. Все подбегают к столам, спрашивают: «Может, добавки, мистер?» Впрочем, обращение «мистер» применительно к специалистам у арабов постоянно было в ходу, что свидетельствовало об их уважении к посланцам нашей страны.

— А как же им было не уважать нас, когда благодаря нам и у них работа была! — рассказчик тянется к принесенной папке с фотографиями. — Вот моя бригада бурильщиков. Я говорю начальству с нашей стороны, мне, мол, и десяти человек хватит в бригаде. А в ответ слышу: «Бери пятьдесят. Им же кормить семьи надо». Вот как было! Так и строили — наших на перекрытии Нила работало 1800 человек, а арабов — 28 тысяч. Работа была тяжелой, подрывали асуанские скалы. А что такое

асуанские скалы, узнали стальные ковши четырехкубовых экскаваторов. Эти ковши во время работы срабатывались так же быстро, как алмаз режет стекло. В скалах пробивали туннели высотой 18 метров и протяженностью 200 метров. А таких туннелей пробурили аж шесть. Братья три раза продлевали контракт — так не хотелось уезжать. С одной стороны, ответственное дело делают, с другой — еще и денежное. В то время на родине зарплата в рублях на твой счет идет, здесь же ежемесячно получи 68 египетских фунтов. Арабам платили по 30 фунтов. Не жалели братья денег на знакомство со страной. Во время экскурсий они становились туристами. Как сладко быть беспечным и веселым туристом хотя бы раз в неделю! Всюду — у пирамид, в мечетях и музеях, на Золотом базаре, в охотничьих домиках короля Фарука — они сливались с многоязыким потоком туристов из Европы, Америки, Японии, слетавшихся как мухи на мед к древнеегипетским достопримечательностям. Им было непривычно, но нравилось играть роль богатеньких, беззаботных туристов. Домой, в Богуслав, своим ходом — на собственных «Волгах» Между тем буро-взрывные работы закончились. Начали цементировать дно Нила на глубине 40 метров. Потом большегрузные машины сбрасывали туда песок, глину, валуны.

— Асуанская плотина — единственная в мире каменно-набросная. Наш ДнепроГЭС сплошь железобетонный, длина египетской плотины по гребню — 3600 метров, высота 111 метров над дном реки, — сыплет цифрами Иван Сокуренко. Потом, уже дома, он много прочтет об Асуанской ГЭС. И вот 14 мая 1964 года. Пришло время перекрытия Нила. Насер пригласил посмотреть на египетское чудо многих европейских и азиатских лидеров. После того, как перемычка была взорвана и Нил потек по новому руслу, в небо взлетели сотни белых голубей. Восторг народа был неописуем. Вечером на открытой площадке состоялся концерт. Для строителей всех стран пели Георг Отс, Рашид Бейбутов, Дмитрий Гнатюк. Воспоминания, воспоминания… Они очень добрые и теплые. Братья считают, что им очень повезло в жизни. На родительское подворье возвратились на двух новеньких «Волгах», купленных в Москве по линии Внешторга на заработанные деньги. Долго еще в Богуславе обсуждали новость: у Сокуренко, мол, хата до сих пор под соломенной крышей, а, глядишь ты — сразу две «Волги» во дворе. От родного шахтоуправления, где братья продолжали работать после возвращения из Египта, Иван и Леонид получили квартиры. У них хорошие пенсии. Но разве измерить деньгами ощущение причастности не просто к большому, а к грандиозному делу.

Із одного металу ллють медаль за бій, медаль за труд!

Ïåðøèé íîìåð âèéøîâ 21 ÷åðâíÿ 2003 ðîêó.

Событие

Уникальная книга

«Зоря» № 37 (21667)

22 травня 2015 року/п’ятниця

30 апреля в Днепропетровске к 70-летию Великой Победы была презентована уникальная книга о местах боевой славы и памяти Днепропетровской области «Днепропетровщина помнит... 1941—1945. Их подвиг бессмертен!», в которой собрана информация о местах боевой славы и памяти нашего региона.

Днепропетровщина помнит... В книге рассказывается об освобождении каждого города, каждого района нашей области от фашистских захватчиков. В ней представлено около пятисот фотографий памятников и монументов героям Второй мировой войны. Имена многих из них были установлены совсем недавно. Издание явилось плодом творческого труда многих людей. Сбор данных о памятниках и героях являлся необычайно кропотливой работой: приходилось не только фотографировать эти памятные места, но и проводить поисковую работу, сверять данные, уточнять наименования участвовавших в боях воинских частей, фамилии погибших героев, названия населенных пунктов.

— Создание таких книг, фильмов,

открытие музеев боевой и трудовой славы в школах, проведение уроков памяти и встреч молодежи с ветеранами помогает сохранять память и передавать ее следующим поколениям. А также я благодарен всем, кто участвовал в создании этой книги, — подчеркнул в своем выступлении заместитель председателя совета Днепропетровской областной организации ветеранов Украины, соавтор книги «Днепропетровщина помнит...» Евгений Кучеров. Весь тираж альманаха будет распределен по ветеранским организациям области, библиотекам, а также школам, колледжам, техникумам, училищам и вузам области, сообщили его создатели. Алексей ЛОГИНОВ Фото автора

О доблести, о подвигах, о славе В преддверии 70-летия Великой Победы состоялось награждение лауреатов литературных конкурсов В номере «Ветерана Приднепровья» за 24 апреля были опубликованы результаты ежегодных литературных конкурсов. Уже 12 лет по инициативе писателя Михаила Селезнёва в Днепропетровской области советом ветеранов Украины, департаментом образования и науки ОГА и областной газетой «Зоря» проводятся конкурс под названием «Розповім про подвиг» среди школьников и литературный конкурс «На лучшую документально-художественную публикацию о деятельности ветеранов и ветеранских организаций», который с 2010 года носит имя Михаила Селезнёва.

29 апреля состоялась церемония награждения лауреатов конкурсов 2015 года. Лауреаты конкурса «Розповім про подвиг» Большой зал Дома cоюзов в этот день был полон. Учащиеся — лауреаты конкурса — прибыли в сопровождении учителей или родителей из школ Днепродзержинска, Синельниково, Кривого Рога, районов области — Криворожского, Межевского, Новомосковского, Петриковского, Петропавловского... В этом году очень широко представлены школы Днепропетровска — наибольшее количество работ представил Украинскоамериканский лицей. Темы для своих сочинений ребята выбрали очень разные: от подвигов героев — детей и взрослых в войне с фашизмом до подвигов воинов АТО в наше время. За бесценное внимание к творчеству лицеистов учителя этого лицея Ирина Анатольевна Роенко и Галина Николаевна Бухно также удостоены звания лауреата конкурса «Розповім про подвиг». Много стихов своих воспитанников на суд жюри конкурса

представил Дворец детей и юношества (Днепропетровск). Что интересно, стихи одних и тех же ребят представили на конкурс редактор газеты «Я» Татьяна Ивановна Заславская и школы, в которых они учатся. Так, лауреатами стали Злата Литвиненко (СШ №45), Александра Семенченко (СШ №2), Мария Замотевская (СШ №37) и другие. Это только подтверждает внимательное отношение к талантам школьников не только в литературных студиях, а и в учебных заведениях области. Награду лауреата вручили и учителю Хорошевской школы Петропавловского района Юлии Александровне Ларченко — из нескольких работ ее учеников три заслужили лауреатское звание. Работы на фактическом материале, о своих земляках, например, о поэтессе Фросине Карпенко. Награжденным доставались и подарки, и теплые слова Награждения лауреатов получились очень душевными благодаря участию в них руко-

водителя социально-гуманитарных проектов Фонда Александра Вилкула «Українська перспектива» Марии Ивановны Пустовой, которая вручала награды лауреатам вместе с первым заместителем председателя областного совета ветеранов Альбертом Алексеевичем Чаловым и редактором газеты «Ветеран Приднепровья» Алексеем Геннадиевичем Логиновым. Теплые слова каждому лауреату и фото на память — это создало теплую, добрую атмосферу встречи творческих людей — совсем юных и ветеранов. Награды нашли писателей и поэтов Вторая часть торжества была посвящена награждению лауреатов премии имени писателя Михаила Селезнёва. Приятно, что почти все лауреаты смогли присутствовать в этот день в зале. Награды получили замечательные ветераны-журналисты Василина Линская (Орджоникидзе), Тамила Чепелянская (Марганец), Криво-

рожский район представили Лидия Маслова и Владимир Ключко (кстати, приносим извинения за ошибку в фамилии в прошлом номере газеты с перечнем лауреатов конкурса). Прекрасные книги были представлены на конкурс и получили лауреатское звание их авторы: Николай Дабижа, Владимир Бухтияров, Александр Козленко, Николай Яценко, Пётр Багрий, Сергей Мирошниченко, Юрий Швайко, Яков Дрозд. В этих книгах — правда жизни, истории борьбы и созидания, воинских подвигов и славы, активность ветеранов в труде и творчестве, неизменное чувство верности идеалам добра. Кульминацией торжества стало награждение дипломом лауреата конкурса наследников писателя, журналиста Рэма Суворова — дочери Татьяны и внука Евгения Кривошеевых за издание книги «Избранное». Внук писателя вручил эту книгу с дарственной надписью дочери М. Селезнёва Ирине, ведущей

этой встречи, руководителю пресс-группы совета ветеранов, члену жюри литературных конкурсов, которая в свою очередь подарила наследникам Рэма Суворова трехтомник Михаила Селезнёва. Торжественную встречу талантливых ветеранов и школьников украсили песни «Я зійду колоском» и «Мир вам!» в исполнении Лидии Бабич. Год назад из школ Кривого Рога пришли конверты не с сочинениями, а с рисунками, посвященными Дню Победы. И вот теперь у нас есть повод сказать спасибо школам №4, 17, 27, 52, 85 за яркую галерею, привлекшую внимание всех гостей праздника. Центром галереи стал коллаж (автор Арина Селезнёва) со словами её прадеда: «Мы не предали вас живыми, не предайте же мёртвых нас!» — завещание помнить подвиги защитников Родины. Днепропетровский областной совет ветеранов Фото Бориса ДУБИНИНА

www.zorya.org.ua 22 травня 2015 р.

Герои — наши земляки

Он приближал

Победу 70 лет отделяет нас от незабываемого мая 1945 года. Одним из тех, кто приближал желанный День Победы, был полковник в отставке Владимир Николаевич Петраков, которому 1 февраля этого года исполнилось 90 лет. Родился он в Киеве, но так как его отец был кадровым офицером, семье пришлось колесить по всей стране, ведь место службы не выбирают. Незадолго до начала войны отца назначили старшим преподавателем артиллерийского училища в Краснодаре. Когда враг подходил к городу, отправилась в эвакуацию мать Владимира с его младшим братом. А16-летний Володя сбежал на фронт. Он нашел в шкафу гимнастерку отца, одел ее и прибился к отступающей воинской части, уж очень хотелось бить фрицев. Но ему и другим добровольцам оружия не дали: его просто тогда на всех не хватало. Недалеко от Краснодара в тыл полка прорвались немцы, завязался тяжелый бой. Владимира ранило осколком

Наша живая история

ветеран придніпров’я

снаряда, и его вместе с остальными ранеными отправили в госпиталь. После выздоровления Володю определили в Буйнакское пехотное училище. Правда, тут ему пришлось схитрить: он добавил себе год, сказав, что закончил не 9, а все 10 классов. В начале 1943 года состоялся выпуск, и младший лейтенант Петраков был направлен в 76-ю гвардейскую стрелковую Краснознаменную дивизию, которая впоследствии получила наименование Черниговской за освобождение этого древнего города. Владимир был назначен командиром взвода противотанковых ружей (ПТР).

— Мы неделю шли лесами, пробирались болотами, — вспоминает Владимир Николаевич.

— Немцы ожесточенно огрызались, а когда их танки шли в контрнаступление, то первыми их встречали мы со своими ПТРами. Запомнились особо тяжелые бои в июле 1944 года при освобождении Бреста. Затем дивизия воевала на территории Польши, участвовала в окружении и разгроме Данцигской группировки врага. В это время Владимир Петраков уже командовал расчетом 57-миллиметровых противотанковых орудий. Победу он встретил на Балтике, а его отец — под Берлином. Увиделись они через полгода в Ростове, где в то время проживала мама с младшим братом. После войны Владимир решил посвятить свою жизнь военной службе. Бывший истребитель танков был направлен в воздушно-десантную дивизию. За годы службы в ВДВ он совершил более 200 прыжков с парашютом. В отставку вышел в 1976 году в звании подполковника. Грудь Владимира Николаевича Петракова украшают ордена Оте­чественной войны II степени, Красной Звезды, «За мужество», медали «За отвагу», «За боевые заслуги» и много других наград. Кировский районный совет ветеранов Днепропетровска

Сын полка Петр Гаврилов Имя, полученное им при рождении — Николай Михайлович Петрив. Но судьба распорядилась так, что во время Великой Отечественной войны он стал сыном полка, где ему дали новое имя в честь начальника Брестской погранзаставы, — Петр Михайлович Гаврилов. Это имя он носит и по сей день. Светлана ПЕЛЫХ

Родился наш герой на Западной Украине в Дрогобычской области (ныне — часть Львовской области). В 1939 году его отец вступил в коммунистическую партию и возглавил колхоз. В первые же дни войны отца арестовали немцы и отправили в концлагерь под Люблином, где он и погиб. Старшего брата угнали в Германию, и его судьба неизвестна до сих пор. Петра вместе с матерью и младшим братом также вывезли в Германию, точнее — в Восточную Пруссию, под Кёнигсберг, где они работали в хозяйстве у немки. Петру тогда было девять лет, и он носил воду, поливал сад-огород.

В конце войны мать с младшим братом гитлеровцы, как семью коммуниста, бросили в концлагерь, где они и умерли. А Петра, видимо, благодаря заступничеству хозяйки-немки и ее дочери, оставили в этой семье. Когда 3-й Белорусский фронт начал освобождение Восточной Пруссии, Петю, как свободно владеющего немецким языком, зачислили в одну из воинских частей сыном полка, определив в полковую разведку. Ему с разведчиками часто приходилось ходить на передовую за «языком». Во время одного из таких рейдов мальчика ранили. А после лечения он попал в разведку 129-го стрелкового корпуса 1-го Украинского фронта, с кото-

Петя ГАВРИЛОВ с боевыми побратимами. Германия, 1945 год

рым и дошел до самого Берлина. Довелось ему форсировать и Одер. Это событие запомнилось навсегда. Их часть стояла в небольшом лесочке. Смолили лодки, сколачивали плоты. Под утро начали переправу. Все вокруг гремело и горело. Река стала красной от крови. Но все же переправиться удалось. Заняли плацдарм. Больше всего поразило то, что среди убитых немцев большинство составляли женщины, подростки и старики. Как оказалось потом, отправлять на фронт Гитлеру, кроме них, было уже некого. А вскоре после окончания войны вышел приказ о срочной демобилизации всех сыновей полка. За службу в армии был награжден медалями «За боевые заслуги», «За взятие Берлина», «За победу над Германией». После демобилизации Петр Гаврилов оказался в Москве, в ремесленном училище, после окончания которого возвратился домой под Дрогобыч, где посчастливилось разыскать выжившую старшую сестру. В 1950 году был объявлен набор молодежи на восстановление Днепропетровска. Так Петр Михайлович Гаврилов оказался в нашем городе. Восстанавливал заводы имени Петровского, Карла Либкнехта. Попутно, получив профессию электрика, работал на машиностроительном заводе, затем заводе шахтной автоматики. Сейчас Петр Михайлович на заслуженном отдыхе. В совете ветеранов Жовтневого района координирует работу волонтеров.

Честь и слава

10

ЗОРЯ

Труд медиков

приравнивали к подвигам бойцов Когда черное крыло войны нависло над нашей страной, в борьбу с врагом включился весь народ. Через заботливые руки военных медиков прошло более 22 миллионов воинов, две трети из которых они вернули в строй. Светлана ИВАНОВА Фото Николая Кошелева

Подвигам медиков посвящены семь памятников и мемориалов города Труд медицинских работников приравнивали к подвигам бойцов на фронте. С первых дней войны они служили в действующей армии, в госпиталях, которых только в Днепропетровске было с 1941 по 1945 годы 73. На временно оккупированной территории медики принимали участие в подпольных организациях и партизанских отрядах. Их подвиги запечатлены в семи памятниках и мемориалах нашего города. Верность присяге, высокий профессионализм старшего поколения подхватили врачи и медсестры в период Афганской войны и сегодня, во время проведения АТО. В Днепропетровске во Дворце детей и юношества недавно прошла встреча нескольких поколений военных медиков, ветеранов, студенческой и учащейся молодежи, организованная городским советом ветеранов. Эта встреча ценна тем, что вели ее именно студенты и школьники, рассказывая об удивительных судьбах фронтовиков. С приветственным словом к собравшимся обратился председатель городской ветеранской организации генерал-полковник Анатолий Клешня. На встрече присутствовал Иван Иванович Горбенко, прошедший войну от Курска до Кёнигсберга, участвовавший в Параде Победы. Медики возвращали в строй двух из трех раненых бойцов Поздравил с наступающим праздником Победы ветеранов Александр Евстафьевич Емельянов, которому уже исполнилось 102 года. Тяжелыми дорогами войны прошел он от Сталинграда до Чехословакии, спасая раненых в медсанбатах и полевых госпиталях. Форсировал Днепр, закончил войну 9 мая 1945 года в Праге. Он награжден многими орденами и медалями. После вой­н ы работал заместителем главного врача больницы вод­ ников. Сам ветеран посетить встречу не смог, но обратился к ветеранам через видеозапись. С самого начала войны в действующей армии находилась младший лейтенант медицинской службы Ольга Ивановна Ткаченко. Работала в госпитале санитаркой, медсестрой. С 1944 года — фельдшер фронтового госпиталя 3-го Украинского фронта, выхаживала раненых бойцов, освобождавших Украину, Румынию, Венгрию и Австрию.

— Придя на передовую, — вспоминает Ольга Ивановна, — мы оказались выносливее тех, кто постарше. Несешь на себе бойца в три раза тяжелее себя,

Молодежь поздравляет 102-летнего ветерана Александра Евстафьевича ЕМЕЛЬЯНОВА

доставишь его в безопасное место, и за следующим. И так по пять-шесть раз за атаку. В госпитале встретила и свою судьбу — тяжело раненного командира батальона Евгения Ткаченко. Прожили вместе 33 года, вырастили троих детей. Работала в 7-й, а затем и в 4-й городских больницах. Имеет боевые награды. В зале присутствовали внуки подпольщицы, выдающейся ученой, до войны заведующей кафедрой инфекционных заболеваний Евгении Георгиевны Попковой, которая, рискуя жизнью, спасла во время войны 800 военнопленных. Они и сегодня спасают жизни солдат Современные боевые действия сильно отличаются по специфике ранений от Второй мировой и Афганской войн. Сегодня из зоны проведения АТО в больницу Мечникова буквально с поля боя попадают раненые участники антитеррористической операции. Их выхаживают ведущие специалисты больницы: врачи Сергей Олегович Косульников, Иван Иванович Жердев, Игорь Александрович Йовенко, Татьяна Владимировна Демченко — единственная в стране медицинская сестра, удостоенная звания «Заслуженный работник здравоохранения Украины». Руководит работой больницы главный врач профессор Сергей Анатольевич Рыженко. Для участников встречи поколений военных медиков был дан и праздничный концерт. Звучали песни военных лет в исполнении лучших детских коллективов города. Поблагодарить медицинских работников пришли и спасенные ими когда-то инвалиды войны, жители нашего города: участник Парада Победы 1945 года Иван Иванович Горбенко, участники освобождения Днепропетровска Иван Стефанович Пеня и Иван Григорьевич Гапоненко. Всего во встрече приняли участие свыше ста ветеранов войны, ветераны послевоенного восстановления Днепропетровска, заслуженные врачи и работники здравоохранения города, студенты медицинского училища и медицинской академии, учащиеся школ.

Згадав фронтові дороги орденоносець-ветеран У лютому 2015 року учні 10 класу СЗШ №133 вітали з 90-річчям учасника бойових дій, інваліда II групи Григорія Івановича Мисливцева. Ця зустріч проходила в теплій атмосфері та з цікавою розповіддю ветерана про героїчні події 1941—1945 років.

запитуйте — вІдповідаємо

«Було мені 18 років, коли принесли повістку до армії...» — так починає свою розповідь Григорій Іванович. Служив він у складі 196-го мотострілецького полку 5-ї гвардійської Краматорської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова бригади.

— Це був 1943 рік. Я дуже швидко навчався і засвоював усе нове. Тож дослужився до командира взводу. Форсував Дніпро в районі Нікополя, також форсував Інгулець та Дунай. Визволяли Апостолове, Верхньодніпровськ, Гуляй Поле, Кривий Ріг та Одесу, — розповідає Григорій Іванович.

—Також пам’ятаю, що на початку 1943 року, коли я ще тільки потрапив до полку, який вийшов на бойові позиції, підозріло часто бомбила ворожа авіація. І наше командування вирішило зачистити навколишній ліс. Тож саме мені вдалось затримати диверсантку, яка передавала фашистам дані про місцерозташування наших військ. Ще двох її пособників арештували пізніше, — згадує ветеран.

— Потім полк з боями почав просуватися на Слов’янськ і Краматорськ. 8 серпня 1943 року ми зайшли у Краматорськ, але у місті почалися сильні бої. На заводських трубах засіли снайпери, а з іншого боку — кулеметники, і таким чином ми потрапили в оточення. Багато наших загинуло. Я вибрав зручну позицію й знищив кулеметників. А бійці, котрі залишилися живими, тоді стали на повний зріст і кричали: «Ура Мисливцеву!».

Школярі вітають Григорія Івановича Мисливцева

— Нас перекинули під Нікополь у розпорядження 15-ї дивізії, що форсувала Дніпро, — продовжує розповідати Григорій Іванович. — Разом з товаришем нам пощастило дістати колоду й ми пропливли за її допомогою більше половини ріки, як раптом із протилежного берега з’явився катер. Спочатку ми подумали, що то німці, але, на щастя — це були наші десантники. Вони й доправили нас до того берега.

— 10 квітня ми взяли Одесу. 26 серпня визволили Ізмаїл і рушили форсувати Дунай, — розповідає ветеран. — Пам’ятаю випадок в одному із сіл на заході України. Мене поставили охороняти дві автомашини: одна продовольча, а друга з сейфами начфіна. Я перевіряю обстановку. Підходжу до будинку, раптом двері відчиняються й переді мною німці, а було вже темно. Тож відкрив вогонь з автомата. Не пам’ятаю, скільки стріляв, десь половину магазину, а це 15 патронів «всадив». На постріли прибігли наші солдати, а я ще довго не міг отямитися. Після форсування Дунаю визволяли Болгарію, Угорщину, дійшли до Югос-

лавії, де взяли її столицю — Бєлград. Запам’яталося ще й таке. У горах прочісували кожен кущ — і раптом з-за повороту з’явилася підвода, на якій було шестеро німців. Я почав стріляти з ручного кулемета. Солдати тоді дякували мені за те, що не розгубився й вступив сам у бій. У лютому 1945 року в районі угорського міста Папи ворожа куля наздогнала Григорія Івановича Мисливцева, і він отримав тяжке поранення. Григорій Іванович має ордени Вітчизняної війни ІІ ступеня, Червоної Зірки, «За мужність», медалі «За визволення Одеси», «За визволення Бєлграда», «За перемогу над Німеччиною», 15 ювілейних медалей та ще 10 подяк від Верховного головнокомандувача. На моє запитання: «Що б ви побажали нинішній молоді?», ветеран відповів: «Вчитися, вчитися — у житті все пригодиться». І ми повинні схилити голови перед величним подвигом солдатів Перемоги. Ольга МИРГОРОДСЬКА 10 клас СЗШ №133

На допомогу учасникам АТО

11

Нам пишуть

Як це було

ветеран придніпров’я

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 22 травня 2015 р.

До редакції звернувся дніпропетровчанин, наш постійний читач. Він надіслав нам свої вірші до Дня Перемоги, на які його надихнули слова відомої пісні «Журавлі», написані поетом-фронтовиком Расулом Гамзатовим. На наш погляд, його вірш «Роздуми» вартий того, щоб читачі мали можливість ознайомитися з ним.

«Роздуми» під впливом «Журавлів» Мені здається інколи, солдати, З кривавих котрі не прийшли полів, Не в землю полягли навічно спати, А обернулись в білих журавлів. І відтоді вони у мандри дальні Летять, тривогу чути в голосах. Чи не тому у роздумах, печальні Вдивляємось ми мовчки в небеса? Птахи шляху здолали вже чимало, Летять нерівно, звісна втома є. Он, і проміжки вже у клині стали. Хто знає, може, місце там моє. І певним днем я, білий птах неначе, Як з табуном летітиму в імлі. То сповіщу про це пташиним плачем Всіх вас, кого залишив на землі. Усіх окликну, хто на Перемогу Всі сили кидав, не жалів життя, І у прийдешнє вимостив дорогу Із вірою у світле майбуття. З крилатими братами-журавлями, Полинувши у сизу височінь, Молитимусь, було, щоб щастя з вами, А для біди, щоб не було причин. Прижилася легенда, що солдатам, Яким життя Бог дати не зволів, Судилось не лягти у землю спати, А обернутися на журавлів. Тому, оскільки ми— війни нащадки, То, як узрієм тих птахів політ, Збудімо ж про полеглих вдячну згадку, Бо ті смертями врятували світ. І хоч за статусом їх долі різні: Поліг в бою, чи то без вісті зник, Життя усі поклали за Вітчизну, І цим безсмертя здобули увік. Рядки ці — їм у вічну пам’ять, шану! Всю щирість строф нехай не лиш самі Живі відчують сиві ветерани, А й мертвих душі, що, на жаль, німі. Валерій МОЖЕНКО, 1940 року народження. Квітень 2015 року

Газета удостоєна Диплому та Гран-прі (бронзової статуетки Афродіти) Всеукраїнського фестивалю журналістики «Людина і зброя» (2005 р.) та срібної медалі Всеукраїнського огляду-конкурсу «Дякують ветерани» за благодійну діяльність з нагоди 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Телефон «Ветерана Придніпров’я» (0562) 38-83-23 E-mail: zorya@ezorya.dp.ua. Редактор випуску Олексій ЛОГІНОВ

12

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 22 травня 2015 р.

поетична сторінка Перемога на всіх одна

Чиста криниця Баллада про батька Присвячується тим, хто форсував Дніпро, і вдовам-матерям Я на фото дивлюсь I тобою горжусь, Смертельну пригадую драму. Ти загинув в бою за Вітчизну свою, Залишив мене й мою маму. ...Мама потім ридала, Сльози втирала. Без батька сім’я залишилась. Загинув Петро за сивий Дніпро — Звістка селом прокотилась. Кілька днів і ночей, Не зімкнувши очей, Мама батька шукала. Скрізь солдати лежали, вічним сном уже спали, Живі порятунку прохали. Я її зустрічав І за татка питав: Коли ж прийде татусь? Лишив маму саму, побіг грати в війну, З пацанами війни не боюсь. Там діти стріляли, Фашистів «вбивали» І дружно кричали «Ура»... Їх батьки воювали, молодими вмирали, Щоб бавилась тут дітвора. Олексій Петрович Вовк

Весняні мотиви Знову травень цвіте бузково, Червоніє в степу зоря. Жайворонок співа ранкову, — Причащає з небес поля. Напилися степи росою, В час весняного торжества. Ми засієм ниву красою, Хай на радість нам ожива. Хай же небо нам допоможе, Через терни і ручаї. Подолати, Всевишній Боже, Усі біди земні свої! Микола Яковчук

* * *

Стоїть мати на березі моря, то ж не море, а то її горе... Розбиваються хвилі об скелі, в’ються чайки-думки невеселі. А було ж їх чотири синочки, ще й обличчя, біліші сорочки, ще й темнаві чуби, наче нічка, й наречені були, як смерічки!.. Закурличе журавка та й зникне, тільки мати не зойкне, не скрикне. Огортає туман сиву постать, Так, не просто чекати, не просто! Стоїть мати на березі моря... Умиваються вранішні зорі — вони віру світанну святкують, що сини їх почують, почують! Юрій Кібець

Спомин Я пригадую: наче сьогодні Йшли зі мною уралець, казах, За наругу, за муки народні На фашистів наводили жах. І коли було вечір похмурий Кине тінь на ліси і поля, Від ударів здригалися мури, Під катами горіла земля. Друзі разом в атаку ходили. І смуглявий казах Ібрагім, І уральці наш край полюбили, Як далекий і рідний свій дім. Ми з братами своїми з Уралу Нерозлучні були ні на крок. Одного із них куля поклала Біля нашого міста в пісок. Схоронили його ми у полі, Де тепер половіють жита Й розмовляють з вітрами тополі. Про минулі буремні літа.

Біля обеліска

Їх імена вкарбовані в граніт, Де шлях між нив наїжджений до блиску. Золотить сонце черемховий цвіт І ковану зорю на обеліску. Золотить сонце літери гранчасті, Іскриться у твоїх очах ясних. І ти несеш невипрохане щастя Дорогою ровесників своїх. Не всім судилось їм дійти мети, Плекати колос, крицю гартувати. Несеш за двох свою поклажу ти, За двох тобі і щастя пильнувати.

Олександр Тараненко

Петро Шаповал

* * *

...У квітнику, Де викохана ніжність, Солдат на п’єдесталі Каску зняв. У нього в грудях Захлинулась пісня, Яку з однополчанами співав. Йому вінки до ніг схилили діти. А він плиту гранітну розгляда, Немов безсмертя хоче зрозуміти І прізвища полеглих розгадать. ...Спинивсь сількор, Протезом заскрипівши. І сколихнуло душу аж до дна! — У тім солдаті, Що пішов у вічність, Себе самого, воїна, Впізнав!.. Олександр Пільонов

Пам’ять Ще могили братські не вляглися, Май хотів любити і цвісти, Вдячні люди плакали й клялися Пам’ять про героїв зберегти. А літа вже крила притомили, Вже дозріли радощі й жалі. Ветерани, що ви говорили, Як тоді ступали по землі? Як сьогодні, рідні, вам живеться? Ми старих в обиду не дамо. Помовчи, говорять. Серце б’ється, Значить, добре, синку, живемо. Ходить між людьми стара розлука, Я ж від неї біль свій притаю: Забувати почали онуки Клятву ту в далекому маю. Не кричу їм — що ви наробили?! І богів тьмяніють імена. Стали нижче мовчазні могили, Піднялися трави, як вина. Часе вічний, маєш тії ліки, Що рубцюють клятвені слова. Чуєш, я прошу тебе — вовіки Пам’ять-рана хай не зажива! Іван Демченко

* * *

Станіслав ГЛАДАР, ветеран Великої Вітчизняної війни

Одна земля

Мов осколки, летять роки, А прощання стають судьбою. Не лишайте, фронтовики, Рубежі, що узяті з бою. Хай висоти такі круті, Що не кожен їх зможе брати... Ви ж навчені у цім житті Не здаватись і не вмирати. Один одного бережіть, Як не раз у боях бувало, Вашим правнукам розкажіть, Як долали лиху навалу. Хлюпне травень в бокал вина, Аби рани старі не нили. І у спогад прийде війна — Ви ж її на землі спинили. Вже не зможе цвісти весна Без цієї святої дати. Перемога на всіх одна, Ви — останні її солдати.

На чисті води

Нехай нам світять ясно з вишини Яскраві зорі на щасливу долю, Нехай мужніють на вітрах сини І славлять землю рідну, люблять волю. Бо нас єднає всіх одна земля, Стежки дитинства у траві росистій, І синє небо, й зірка золота, І хлібний лан достиглий, колосистий. У зорепаді літ ми віднайдем Свій шлях широкий на безкрайнім полі, Життя, як прапор, мужньо пронесем, Не скоримось неправді і недолі, Бо нас єднає всіх одна земля, Стежки дитинства у траві росистій, І синє небо, й зірка золота, І хлібний лан достиглий, колосистий.

Цвітуть сади... О, той хмілющий квіт! Цвітуть сади І дихають нектаром. Дзвенить хвилин бентежних Дивосвіт, А сонце сипле-обливає жаром. Душа співає, Рветься у політ, Та крила їй медами налилися. Запорошив дороги білий цвіт, — Молися, душе, За той цвіт молися! Пелюстками покрився білий світ, І солов’ї пісні свої виводять... І знаю я: не тліти, а горіть Мені — Пірнаю я у чисті води.

Надія Таршин

Марія Дружко

Відлетіли останні ключі, Та й погасла печаль вдовина, Тільки серце чогось не мовчить. Не остання ця пізня печаль І сльоза на лиці не остання, Ще не раз Ярославни чекань Перемножать на вічність кохання. Не остання та стежка, о ні! З самоти в самоту вдовину, Бо не згасли в серцях вогні — Ми назвали їх вічними нині. Повернулись пташині ключі, Сиві роси на сивих долинах, І чаїним чеканням ячить Сивина над чолом вдовиним. Будь остання ця сива печаль, Будь остання сльоза на обличчі, Хай у вірних жіночих очах Проростає коханням вічність. Григорій Маловик

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 22 травня 2015 ð.

Футбол

«Колос придніпров’я» — у cофіївців! ФІНАЛЬНИЙ ТУРНІР

Генеральний інформаційний партнер Кубка «Колос Придніпров’я» — народна газета Дніпропетровщини «ЗОРЯ» 1/2 фіналу

l «Альфа» (Іларіонове, Синельниківський район) — «Колос» (Софіївка) — 1:3 (0:2).

10 травня. 11.00. Магдалинівка. Стадіон «Колос». Арбітр — В. Гончаров (Покровське). Голи: 0:1 В. Таранович (4), 0:2 А. Монатко (6), 1:2 Д. Харченко (41), 1:30. Балабас (63). l «Славутич» (Катеринівка, Покровський) — «Зоря» (Почино-Софіївка, Магдалинівський) — 0:3 (0:2).

10 травня. 11.30. Оленівка. Стадіон «Колос». Арбітр — Ю. Баланюк (Магдалинівка). Голи: 0:1 О. Перевердєв (3), 0:2 В. Сорока (35+1), 0:3 Є. Стратій (54).

Фінал

l «ЗОРЯ» (Почино-Софіївка) — «КОЛОС» (Софіївка) — 1:2 (0:1).

10 травня. 14.00. Магдалинівка. Стадіон «Колос». 120 глядачів. +23оС. Арбітр — Ю. Баланюк, асистенти арбітра — Р. Кремена, О. Баланюк (усі — Магдалинівка). «Зоря»: 1. Віт. Салабай. 3. М. Кремена. 4. Ю. Зозуля-к. 5. С. Морозов. 6. Є. Стратій. 8. В. Сорока. 9. Д. Банний. 10. Д. Дяченко. 13. О. Перевердєв.

14. Вол. Салабай. 19. О. Козин. На заміну виходили: 2. В. Кисличний. 7. А. Гнатюк. 10. О. Лисюн. 11. С. Чуднівець. 13.

голова обласної організації ВФСТ «Колос» АПК України Микола БЕРЕСТ вручає кубок капітану софіївців Олександру АЩАУЛОВУ

Поєдинками у Магдалинівці та Оленівці фінішував черговий розіграш Кубка «Колос Придніпров’я», приурочений 65-й річниці ВФСТ «Колос» АПК України, на старт якого вийшли двадцять аматорських формувань із сільської глибинки. Фаворити турніру — софіївський «Колос» і почино-софіївська «Зоря» — вже у самому епілозі протистоянь, які відбувались паралельно, підтвердили своє прагнення вибороти почесний трофей. У Магдалинівці у кольорах «колосян» дуплетом вистрілили Віталій Таранович і Андрій Монатко, а на оленівській галявині репрезентувався Олег Перевердєв. Надалі перебіг подій дещо розбігся. Почино-софіївці продовжували нарощувати свою міць, зусиллями Володимира Сороки і Євгена Стратія ще двічі розписавшись на «брамі» суперника, а ось софіївцям після голу-відповіді Дениса Харченка довелось підключати додаткові резерви, аби на переможній ноті завершити дуель.

Б. Мірошниченко. 17. І. Савченко. 99. В. Полішко. Тренер — Юрій Зозуля. «Колос»: 1. Д. Макаров.

2. О. Ащаулов-к. 6. Д. Стась.

7. О. Балабас. 8. С. Балик. 9. А. Монатко. 10. В. Таранович.

11. Р. Косяк. 14. Р. Красницький. 30. С. Бовтуненко. 91. С. Кондратенко. На заміну виходили: 77. В. Ащаулов. 13. В. Шрамко. 22. О. Насєкін. Тренер — Олег Манагаров. Голи: 0:1 В. Таранович (32), 0:2 В. Таранович (49), 1:2 В. Кисличний (56). Попередження: Д. Стась (16), А. Гнатюк (29), В. Таранович (32).

фрагмент вирішального протистояння

Заключне — «золоте» протистояння — стало своєрідним бенефісом «робочої конячки» Віталія Тарановича, який продовжив свій гольовий феєрверк, двічі змусивши кіпера опонентів Віталія Салабая виконувати неприємну процедуру. Цікаво, що друге його «маленьке диво» стало наслідком колективного відбору м’яча, і таку чорнову роботу софіївці проводили практично упродовж усього матчу, пресингуючи «зорянців» по всьому полю. Підопічні Артура Погосяна та Юрія Зозулі спромоглися відіграти один м’яч, а на останніх секундах зустрічі навіть могли відновити паритет, однак Артем Гнатюк з кількох метрів примудрився надіслати «сферу» не у футбольні ворота, а, скоріше, у регбійні… На церемоніалі закриття змагань голова обласної організації ВФСТ «Колос» АПК України Микола Берест і його перший заступник Віктор Лимар обдарували усі чотири команди-фіналістки кубками і медалями, а спеціальними призами кращих гравців вирішальної

битви — почино-софіївців Віталія Салабая і Станіслава Морозова та софіївців Романа Красницького і Віталія Тарановича. Віншували колосівські упередзоріючі й тренера переможців Олега Манагарова, який саме цього дня відзначав свій черговий — сорокачотирьохрічний — день народження. Володарями Кубка «Колос Придніпров’я»-2015 стали воротарі Денис Макаров і Віталій Ащаулов, польові гравці Олександр Ащаулов, Роман Косяк, Павло Бовтуненко, Сергій Кондратенко, Сергій Балик, Роман Красницький, Сергій Бовтуненко, Олексій Балабас, Андрій Монатко, Віталій Таранович, Дмитро Стась, Віталій Шрамко, Олег Насєкін, тренер команди — Олег Манагаров, начальник команди — Микола Биба, президент футбольного клубу, депутат обласної ради Микола Рожко, голова Софіївської районної федерації футболу Микола Бугай. Володимир СОРОКА Фото Віталія ПРУДКОСВИСТА

переможець перегонів — софіївський «Колос»

13

Анонс

Зберуться атлети-хлібороби на бенефіс у парку глоби Найближчий «вік-стенд» стане черговим випробуванням для атлетів із сільської глибинки. 23 травня у парку Глоби обласного центру та у спорткомплексі технологічного коледжу у залік сільських спортивних ігор Дніпропетровщини-2015 відбудуться змагання одразу

із шести видів спорту — рукоборства, гирьового спорту, перетягування канату, шахів, шашок та настільного тенісу. Нагадаємо, що звітні «феєрії» присвячені 65-й річниці створення Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» АПК України.

ОКП «Фармація» проводить конкурс на здачу в оренду наступних нежитлових приміщень: - нежитлове приміщення площею 14,8 кв. м, розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Орджонікідзе, вул. Тельмана, буд. 5а. Цільове використання — крамниця непродовольчих товарів. Основними критеріями переможця конкурсу є: - пропозиція максимальної орендної плати з урахуванням запропонованої мети використання, але не менше, ніж орендна плата, яка визначена відповідно до вимог Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області; - дотримання вимог експлуатації орендованого приміщення; - компенсація витрат, пов’язаних з утриманням орендованого майна; - компенсація вартості розміщення оголошення про проведення конкурсу в газеті «Зоря»; - виконання переможцем конкурсу всіх обов’язків за договором оренди та відповідно до вимог чинного законодавства. Конкурс відбудеться 09 червня 2015 року об 11 годині за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, буд. 22а. Кінцевий термін прийняття пропозицій — 08 червня 2015 року. Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють відповідному орендодавцеві заяву, проект договору оренди, розрахунок орендної плати за перший або базовий місяць оренди, підписаний керівником і головним бухгалтером підприємства, звіт про незалежну оцінку об’єкта оренди та рецензію (у двох примірниках). За додатковою інформацією з питань проведення конкурсу звертатися за тел. (0562) 31-02-92.

ОКП «Фармація» проводить конкурс на здачу в оренду наступних нежитлових приміщень: - нежитлове приміщення площею 24,5 кв. м, розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., смт Солоне, вул. Строменка, буд. 2а. Цільове використання — відділення страхової компанії. Основними критеріями переможця конкурсу є: - пропозиція максимальної орендної плати з урахуванням запропонованої мети використання, але не менше, ніж орендна плата, яка визначена відповідно до вимог Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області; - дотримання вимог експлуатації орендованого приміщення; - компенсація витрат, пов’язаних з утриманням орендованого майна; - компенсація вартості розміщення оголошення про проведення конкурсу в газеті «Зоря»; - виконання переможцем конкурсу всіх обов’язків за договором оренди та відповідно до вимог чинного законодавства. Конкурс відбудеться 09 червня 2015 року об 11 годині за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, буд. 22а. Кінцевий термін прийняття пропозицій — 08 червня 2015 року. Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють відповідному орендодавцеві заяву, проект договору оренди, розрахунок орендної плати за перший або базовий місяць оренди, підписаний керівником і головним бухгалтером підприємства, звіт про незалежну оцінку об’єкта оренди та рецензію (у двох примірниках). За додатковою інформацією з питань проведення конкурсу звертатися за тел. (0562) 31-02-92.

Комунальний заклад «Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради»

Оголошує конкурс щодо оренди Інформація про об’єкт оренди Адреса: 49102, м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 31. Будівля: нежитлове приміщення площею 68,35 кв. м на 6-му поверсі споруди. Кількість об’єктів та площа: S — 68,35 м2. Цільове використання — проведення діяльності медичної практики. Мінімальний розмір орендної плати становить 5 902,43 грн. (без урахування ПДВ та індексу інфляції). Отримання інструкції на участь Місце: КЗ «Дніпропетровська МБКЛ №4» ДОР», 49102, м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 31, 2-й поверх, планово-економічний відділ. Умови конкурсу — крім орендної плати, орендар відшкодовує: - частину податку на землю, - комунальні та експлуатаційні послуги, - переможець сплачує експертну оцінку. Кінцевий термін прийняття конкурсної пропозиції: 09.06.2015 до 10.00. Конкурс відбудеться 09.06.2015 р. об 11.00 за адресою: 49102, м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 31, учбова кімната, 1-й поверх. Довідки за телефоном: (056) 377-41-86.

КОНКУРС НА ПРАВО ОРЕНДИ ОБ’ЄКТА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Комісія по проведенню конкурсу з оренди комунального майна оголошує конкурс на право оренди нежитлового приміщення загальною площею 1,00 кв. м.

1. Назва об’єкта оренди та його місцезнаходження: нежитлове приміщення розташоване на 1-му поверсі 5-поверхової будівлі лікувального корпусу КЗ «Дніпропетровська МКЛ №21 ім. проф. Є. Г. Попкової» ДОР» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Канатна, 17. Існуюче використання об’єкта-приміщення вільно від використання.

2. Умови конкурсу: - початковий розмір місячної орендної ставки становить 75,49 грн. (без ПДВ та % інфляції); - цільове призначення об’єкта оренди: розміщення кавового автомата або підприємницької діяльності, не забороненої на території установи; - дотримання вимог експлуатації об’єкта; - відшкодування оплати вартості експертної оцінки об’єкта оренди та вартості опублікування оголошення про конкурс у засобах масової інформації; - дотримання умов належного утримання об’єкта.

3. Для участі в конкурсі учасник подає на розгляд конкурсної комісії: заяву на участь у конкурсі, зобов’язання (пропозиції) щодо виконання умов конкурсу (відображаються у проекті договору оренди), установчі документи орендаря (засновницький договір, статут чи положення, свідоцтво про державну реєстрацію, засвідчені нотаріально або органом державної реєстрації) — для юридичних осіб, копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність та зареєстрований відповідно до закону як підприємець (засвідчену нотаріально або органом державної реєстрації) — для фізичних осіб, копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера особи, яка уповноважена підписати договір оренди з боку орендаря (для юридичних осіб — документ, що підтверджує повноваження означеної особи), довідку з обласного статистичного управління. Пропозиції надаються у конвертах з написом «На конкурс», запечатаних печаткою учасника конкурсу, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Канатна, 17 (адмінбудівля — секретарю). Термін прийняття документів на конкурс — останній день до 16.00 05.06.2015 р. Додаткову інформацію можна отримати за тел. (056) 371-41-45. День проведення конкурсу — 09.06.2015 р. о 10.00 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Канатна, 17 (приміщення адмінбудівлі).

www.zorya.org.ua 22 травня 2015 ð.

Норвежская кухня: экзотика Севера Норвежская кухня произошла в основном из блюд крестьян и рыболовов и во многом обусловлена скандинавским климатом с коротким летом и длинной зимой. Рыба и морепродукты — ее важнейшая составляющая. Сельдь с давних пор являлась основным продуктом населения Норвегии, бедняки ели ее четыре раза в день к каждому приему пищи. Широко употребляются и мясные продукты. Каши и другие блюда из круп вообще занимают важное место на столе. Их подают в любое время суток, не считая зазорным вводить даже в меню высококлассных ресторанов. Широк ассортимент продукции из картофеля, используемой как в качестве самостоятельных блюд, так и гарнира. Для пополнения запасов на зиму особо важным было консервирование, поэтому многие продукты сушили, мариновали, солили и коптили. В общем, норвежские деликатесы — это самая настоящая экзотика Севера. Салат из сельди с редисом Сельдь малосольная или скумбрия — 1 шт., яблоки — 2 шт., редис — 150 г, лук-порей или репчатый сладкий — 1 шт., майонез — 100 г., карри — 1 ч. л., салат (листья), зелень. В майонез добавить порошок карри и дать настояться. Сельдь или скумбрию очистить, филе нарезать ломтиками. Яблоки нарезать кубиками, лук — тонкими кольцами. Редис нарезать тонкими кружочками. Смешать все овощи. На листья салата выложить подготовленные овощи, добавить ломтики сельди, полить майонезом с карри, посыпать зеленью. Сельдь «Осло» Сельдь — 500 г, масло сливочное — 20 г, сливки — 100 г, перец черный горошком — 6 шт., лавровый лист — 1/2 шт., сок лимонный или уксус — 20 г, перец черный молотый, зелень укропа, соль. Сельдь разделать на филе с кожей. Скатать в виде рулетиков (рольмопсов), скрепить деревянными палочками. Отварить 10—15 минут в небольшом количестве подсоленной воды, добавив лавровый лист, перец горошком и укроп. Растопленное масло соединить со сливками, добавить молотый перец, соль, лимонный сок, перемешать. Залить сельдь приготовленным соусом и подать с отварным картофелем или овощами. Щи рыбные Для бульона: рыба свежая — 300 г, морковь — 60 г, сельдерей — 30 г, корень петрушки — 15 г, мука пшеничная — 15 г, желток яичный — 1 шт., перец молотый, соль. Для фрикаделек: филе рыбное — 150 г, белок яичный — 1 шт., крахмал —

15 г, сметана — 30 г, орехи молотые — 15 г, соль. Из кусков рыбы, головы, костей, сельдерея, петрушки, 1/3 нормы моркови с добавлением соли сварить бульон. Незадолго до готовности заправить пассерованной мукой. Готовый бульон процедить, добавить оставшуюся мелко нарезанную морковь, перец и варить еще 5—10 минут. Снять с огня, ввести при активном помешивании в суп размешанный с небольшим количеством бульона (или сливок) желток, больше не кипятить. Приготовить фрикадельки. Филе рыбы пропустить через мясорубку, добавить взбитый белок, крахмал, орехи, сметану, соль и сформовать небольшие шарики. Фрикадельки отварить отдельно в подсоленной воде в течение 10—15 минут. При подаче фрикадельки положить в тарелку и налить щи. Сьемансбифф — мясо по-флотски Мякоть говядины — 400 г, лук репчатый — 50 г, картофель — 600 г, шпик — 90 г, бульон мясной — 400 г, жир для жаренья, перец черный молотый, горчица, соль. Говядину нарезать порционными кусками, отбить с обеих сторон, смазать горчицей, обжарить на жире и положить в глиняный горшочек. Картофель нарезать ломтиками, лук — кружочками, обжарить на шпике и уложить на мясо. Каждый слой слегка посолить, поперчить. Подготовленные продукты залить бульоном, накрыть крышкой и тушить в течение 20—30 минут. Маринованная скумбрия Скумбрия свежемороженая — 1 шт., соль — 1/2 горсти, перец черный, сахар — 1/2 горсти, специи для рыбы, чеснок — 1 зубчик.

Пальчики оближешь!

Скандинавский рыбник Тесто дрожжевое — 700 г, жирная рыба — 1 шт., рис — 1 ст., лук — 1 гол., соль, перец белый, сок лимонный — 1 ч. л., масло растительное — 2 ст. л., укроп сухой — 1 ч. л. Разморозить рыбу. Удалить хребет и жабры. Отварить рис до полуготовности, добавить обжаренный лук, соль, перец, сушеный укроп, перемешать. Уложить фарш на одну половинку рыбы, накрыть второй половинкой и немного прижать руками. Раскатать дрожжевое тесто и сделать с двух сторон надрезы. Заплести рыбу, сформировать голову. Закончить плетение и сделать хвост. Поставить подходить минут 20, затем поставить в духовку, разогретую до 180°С, на 50 минут.

Скумбрию не размораживать! Разрезать вдоль хребта, удалить его. Внутренние стороны половинок посолить, посыпать сахаром, поперчить, обмазать специями и давленым чесноком. Плотно прижать половинки друг к другу и обмотать ниткой. Положить в тарелку на 24 часа. Затем снять нитку, разрезать на кусочки. Форикол Капуста белокочанная — 1,2— 1,3 кг, грудинка (или говядина) — 1 кг, перец черный горошком — 3 ч. л., соль — 2 ч. л., вода — 400 мл, картофель — 4—5 шт., мука — 3 ч. л. Мясо нарезать крупными кусками. Капусту нарезать пластиками толщиной примерно 25 мм. Постараться, чтобы она была скреплена частью кочерыжки. В кастрюлю выложить слой капусты, на капусту мясо. Добавить соль, перец и по желанию муку — по 1 ч. л. Затем слои повторить. Влить воду, закрыть крышкой и поставить на огонь. Как только закипит, уменьшить огонь до минимума и готовить под закрытой крышкой 2,5 часа. Готовое блюдо выложить на тарелку, и можно подать с отварным картофелем, полив его соусом с мяса. Картофельные лепешки лефсе Пюре картофельное — 2 ст., мука — 1/2 ст., масло сливочное — 1 ст. л., сливки — 1 ст. л., сахар — 1/3 ч. л., соль — 1/3 ч. л., зелень (в начинку), помидор — 1 шт., огурец — 1 шт., фарш мясной — 30 г, сарделька (в начинку) — 1 шт., бекон (для начинки) — 2 полоски, чеснок (в начинку) — 3 зубчика. Для пюре картофель нарезать мелкими кубиками, залить кипятком, немного посолить, варить, пока картофель не начнет развариваться. Сделать пюре, оставив немного жидкости. Добавить к картофелю сливки, масло, соль и сахар, перемешать и отправить в холодильник. К охлажденной картофельной смеси добавить муку, хорошо вымешать и поделить на 4 части. На рабочую поверхность положить лист бумаги для выпекания, обильно посыпать мукой и раскатать тесто в тонкий круг. На горячую сковороду налить немного масла, выложить аккуратно лепешку. Когда ее края зарумянятся, перевернуть и зажарить с другой стороны. Лепешки прокладывать двойным слоем бумажных полотенец, чтобы впитался лишний жир. Лепешки можно есть просто так, а можно заполнить разнообразными начинками. Подготовила Мария ГОРБАЧЕВА

Фестиваль-форум

14

ЗОРЯ

Успех, здоровье, будущее… Все в ваших руках!

6 июня в Днепропетровске, в парке Глобы пройдет фестиваль-форум «Жить здорово!». Он станет итогом социально значимого проекта для школ «Школа — мой дом родной. Открой в себе лидера» в рамках единого проекта «Гражданский центр», организованного общественным союзом «Єдиний простір».

Что такое «Школа — мой дом родной. Открой в себе лидера»? Это территориальная программа «Школа своими руками», в которой уже участвуют более 40 днепропетровских школьных коллективов, уверенных, что их школа — самая лучшая. А благодаря общей заботе детей и взрослых станет еще лучше. Это социальная программа «Здоровый Я», направленная на популяризацию здорового образа жизни молодежи, — школьные уроки и семинары, лекции, игры, экспресс-консультации, в том числе и профориентационные, а также видеоролики, мотиваторы, проекты ЗОЖ, созданные молодежью и для молодежи. Это городской конкурс талантливых молодых людей «Успешный Я» для учащихся школ и учреждений проф­ техобразования, на котором молодежь представит итоги собственных проектов «Я мечтаю стать/создать…», «Я выбираю стать…»(«Проект моей жизни»), «Я воплощаю…» Кто будет победителем, станет известно на фестивале­ форуме «Жить здорово!» — мероприятии уникального формата, объединившего в себе концепции здоровья,

культуры, социального партнерства, гражданских инициатив и инновационных проектов. Итоговый фестиваль «Жить здорово!» — это: - концертная площадка: творческие коллективы города и области, звездные гости; - спортивно-оздорови­ тельная площадка: Стрит Воркаут, мастер-классы по боевым искусствам, чемпионат по баскетболу и флорболу; - площадка молодежного форума: подведение итогов конкурса, поддержка инновационных проектов школ города, встреча школьников с депутатами города, представителями бизнеса, спорта; - площадка творческих мастерских; - детская площадка: игротеки и квесты для детей и другие развлечения; - ярмарка-продажа экопродукции и товаров украинских производителей. Организаторы фестиваля-форума «Жить здорово!» будут рады взаимодействию со всеми, кому небезразлично будущее Украины. http:// sios-fest.dp.ua/ Если у вас есть заинтересованность и желание принять участие в фестивале, звоните по контактному телефону (067) 567-46-86.

Комунальний заклад «Солонянська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» виставляє на конкурс нерухоме майно, розташоване за адресою: 52400, Дніпропетровська область, смт Солоне, вул. Усенка, буд. 13а, частина вбудованого приміщення 9,0 кв. м, частина даху площею 41,0 кв. м на технічному поверсі та даху терапевтичного корпусу. Умови конкурсу: 1. Оплата вартості експертної оцінки об’єкта оренди.

2. Дотримання вимог експлуатації об’єкта оренди.

3. Основним критерієм вимог визначення переможця конкурсу є пропозиція максимального розміру орендної плати. Конкурс буде проведено за адресою: Дніпропетровська область, смт Солоне, вул. Усенка, 13а, поліклініка, другий поверх, актовий зал. Кінцевий термін: 17.06.2015 року о 9.00. Розкриття пропозицій: 17.06.2015 року об 11.00, поліклініка, актовий зал. Телефон для довідок: (05669) 2-13-18.

Дніпропетровська державна фінансова академія оголошує конкурс на заміщення посад:

по кафедрі гуманітарних дисциплін — доцента; по кафедрі менеджменту та маркетингу — доцента; по кафедрі управління персоналом та економіки праці — доцента; по кафедрі фінансів — доцента, старшого викладача, викладача; по кафедрі економіки підприємств — доцента; по кафедрі фінансового та банківського менеджменту — доцента, старшого викладача; по кафедрі економічної теорії — доцента; по кафедрі математичного моделювання та інформаційних систем в економіці — старшого викладача. Вимоги до претендентів Для доцента — вчене звання доцента або науковий ступінь кандидата наук. Для старшого викладача, викладача — науковий ступінь кандидата наук або досвід викладацької та науково-дослідницької роботи і наявність диплома магістра з відповідної спеціальності. Термін подачі заяв: протягом місяця з дня публікації оголошення. Документи приймають за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Аржанова, 12, к. 12. Телефон для довідок: 371-77-53.

особисте

Рубрику веде Олена ДЕСЯТЕРИК

поздравляем!

Де ти, моя доле?

Ирину Григорьевну Головко, почтальона почтового отделения Марьинское Апостоловского района, от всего сердца поздравляем с юбилейным днем рождения! Желаем, чтоб всегда под счастливой звездою Вас судьба по дороге вела. В доме чтоб полноводной рекою Жизнь спокойно и мирно текла. Пусть Ваш дом лишь друзья посещают, Стороною обходят ненастья, От души мы добра Вам желаем, Долгой жизни, здоровья и счастья! С уважением коллектив и зорянцы

Звичайно ж, хотіла б познайомитися з розумним, самодостатнім одинаком. * * * Олександра Я. Віднедавна стала виписувати «Зорю». Педагог, скінчила географічний факультет, ще працюю, бо пенсія надто мала. Син і дочка живуть у Києві, одружені. Торік стала бабусею: в сина народилася дівчинка. Шлють мені есемески, і я тішуся. Виросла в селі, до землі привчена змалку. Перед доньчиним весіллям розібрала дім дачний, думала вже кинути. Та напровесні щоразу тягне, як магнітом, до землі. На велосипед — і за 30—40 хвилин я на дачі. Люблю природу. Літньої пори зі старшою сестрою їздимо до Хорлів, що на Херсонщині. У березні минуло 58, вісім років як сама у своїй трикімнатці. Ціную чоловіків, котрі не покидають своїх дітей, хоч і розлучені. * * * Віра В. В мене три доньки. Тринадцять літ тому поховала свого чоловіка. З тих пір проживаю то з онуком, він виховувався в мене, то сама. Своє хазяйство, город, бо як без цього в селі. Звісно, не красуня, але для своїх 55 років вигляд маю досить непоганий, про що дбають мої доньки, мої брати, онуки. * * * Любов Л. з Приорілля. 54 роки, вага 76, ріст 167, приємної зовнішності, очі голубі. Працюю перукарем. Свій будинок з усіма зручностями, але так одиноко, коли приходиш після роботи додому. Кажуть, що я непогана господиня, люблю готувати їсти, маю великі квітники, у вільний час в’яжу, вишиваю. Хотілося б, щоби поряд був незрадливий. * * * Міла І. з Павлограда. Дуже хочу зустріти самотнього чоловіка спокійного, непитущого, який бажає створити сім’ю. Ціную в людях більше не зовнішню, а внутрішню красу та надійність. Мешкаю з мамою в приватному секторі, люблю читати, подорожувати. Де ти, моя доле, я тебе чекаю. Мені 37, ріст 170, вага 80, білява, очі сірі. * * * Наталя М. Мені 33, ріст 174, вага 80. Два синочки, 12 і три роки. А ще зі мною мама, 63 роки. Свій дім, газ. Не працюю. Господарюю: дві корови, бичечок, свинка, город. Сама кошу траву, пиляю дрова (економія газу). Так хочеться щастя. Але чоловіки чомусь бояться роботи і дітей...

Щоб нàäðóêóâàòèñÿ íà íàøié ñòîð³íöi (âèõîäèòü ó êîæíîìó ÷èñë³ ãàçåòè), пèø³òü òàê, ÿê ó쳺òå. Àëå íå ñêóï³òüñÿ: ÷èì äîêëàäí³øå áóäå ðîçêàçàíà âàøà ³ñòîð³ÿ, ваша правда, òèì á³ëüøå ìàòèìåòå øàíñ³â íà óñï³õ. Íàïèñàíå íàä³øë³òü íà àäðåñó: Îëåíi ÄÅÑßÒÅÐÈÊ, «Зоря», Комсомольська, 52, Дніпропетровськ, 49000. І свій лист-âiäãóê на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) òàê ñàìî øëåòå ìåíi, а ÿ ïåðåøëþ тій людині, з якою хочете познайомитися. Дëÿ öüîãî íå çàáóäüòå ïîêëàñòè êîíâåðò ç ìàðêîþ. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Àäðåñè ³ ïðiçâèùà íå ðîçãîëîøóþ, íå âèñèëàþ i ïðîøó до редакції íå ïðè¿çäèòè. Ùèðî âàøà Î. Ä.

судоку

Леонід Ш. з Дніпропетровська. Українець, тут, у Дніпрі, народився, виріс і все життя живу. Мені 73, зріст 166, вага 75, нормальної зовнішності. Нині сам, дружина вмерла, дітей нема. Ні городу, ні дачі, ні машини. Поганих звичок теж нема. Належу до тих пенсіонерів, а таких більшість, котрі сповідують здоровий спосіб життя. Є двокімнатна приватизована квартира у п’ятиповерхівці. * * * Михайло К. з Дніпропетровська. Замолоду грав у футбол, баскетбол, теніс. У свої 64 стрункий, ріст 180, вага 80, блондин, голубі очі. Ніколи не лаюся, не курю, не п’ю. Cпокійний, чуйний, роботящий. Освіта вища, вже пенсіонер, але підробляю на своїй автівці. Довго мешкав у приватному секторі — це набагато краще, ніж квартира в багатоповерхівці, навіть трикімнатна, в якій нині мешкаю з сестрою. Батьків давно нема. В мене два хороші сини. В старшого вже двоє дітей і свій бізнес, молодший ще вчиться і підробляє з комп’ютерами. * * * Олександр П. Розлучений, дітей нема, 39 років, 180, вага 76, власна хата, в нас з мамою все є, пишу вперше, не знаю, може, марно, бо вже не раз обпікався. Спосіб життя здоровий, не п’ю, не курю, працюю на ІнГЗК. * * * Олександр В. 35 років, ріст 182, вага 78, русявий. Був жонатий, але... Цілий рік зраджувала і нічого не казала, а я вірив їй безмежно. Напевно, той кращий, бо заможніший... Моя освіта — вчитель молодших класів. Служив у війську на контракті. Що треба вміти в побуті: варити їсти, мити, прати, копати, ремонтувати, не буду перечисляти, — руки до всього нормально стоять. Музика, книги, гітара — це так само моє. Курю. Не можу позбутися. Шукаю ту, що кожну свою хвилину житиме для мене, а я для неї. І не зрадить ніколи. Щоб думки і бажання збігалися. Щоб як заходиш у двері, тебе цілували б, стрічали усміхнено і чекали кожний день. Усі знегоди не такі страшні, якщо поруч вірна рука, котра веде й підтримує. Спокійний, можна сказати, домашній. Стараюсь поступатися, прощати. Не сприймаю захланність, брехню, лестощі, хвальбу. Стараюсь помогти всім, часто за правду страждаючи потім. Вірю, що Господь завжди виведе з тупика. От, власне, що згадав про себе, те і написав. * * * Галина М. з Дніпропетровська. Мені ніяково, що пишу не перший раз. Чи не таланить, чи вже мій поїзд відійшов... Запрошували переїхати в село, але моє життя минуло в місті, сільського не знаю. Своя хата на околиці міста, недалеко Самара. Зі мною єдина дочка, зять, онука. Дім великий, землі трошки. Може, обізветься порядний одинак для дружнього спілкування і моральної підтримки? А дальше видно буде. Хочеться стріти споріднену душу. Мені 60, ріст 163, середньої повноти. * * * Ольга Г. з Верхньодніпровського району. 59 років, середнього зросту, нетовста, освіта вища. Вдова, ще працюю, маю доньку і внука. Не буду багато про себе писати, бо в мене може бути завищена самооцінка.

15

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 22 травня 2015 ð.

3 8 1 6 7

8 3 2 1 5 4

2 7 5 2

4 9 8 7 5

4 8

4 3 7 6 8 6 9 4 1

9

5 7

6 9 4 1 8 5 2

2 4 8 2

3 9

7 1

8 6 4

2 5 3 9

6 7 6

Дніпропетровська консерваторія ім. М. Глінки 08.06.2015 р. проводить конкурс на здачу в оренду нежитлового приміщення на даху площею 15,0 м2 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ливарна,10. Оплата вартості експертної оцінки полягає на переможця конкурсу. Прийом документів та довідки за адресою: вул. Ливарна, 10, каб. 334 до 06.06.2015 р. Додаткова інформація за тел. 47-26-91.

Сайт газети «Зоря» www.zorya.org.ua

Як передплатити «Зорю» на друге півріччя 2015 року

Зробити це дуже про­ сто. На кожній пошті у Каталозі пе­р іодичних видань Дні­п ропе­т ро­ Вартість передплати на газети «Зоря»-область» та «Зоря»-город» найнижча! в­ської області ви зна­ йдете «Зорю»область» Iндекс «Зоря»-область» Iндекс «Зоря»-город» Періодичність 1 міс.

3 міс.

6 міс. та «Зорю» город» на 89656 89658 середа 5,35 грн. 15,45 грн.

29,25 грн. сторінках 7 та 8. Для пенсіонерів пільгова Для пенсіонерів пільгова Для пенсіонерів та 35380 91324 середа 6,65 грн. 19,35 грн.

37,05 грн. вете­р анів — пільгова Для індивідуальних передплатників Для індивідуальних передплатників ціна на передплату у 89657 89659 середа, 8,20 грн. 24,00 грн.

46,35 грн. тому ж Каталозі. Для пенсіонерів пільгова Для пенсіонерів пільгова п’ятниця Увага! Кожен пе­ 61141 89661 середа, 14,15 грн. 41,85 грн.

82,05 грн. редплатник один раз на Для індивідуальних передплатників Для індивідуальних передплатників п’ятниця півроку може безплат­ середа, 08785 89660 18,90 грн. 56,10 грн. 110,55 грн. но подати оголошення п’ятниця Для підприємств та організацій Для підприємств та організацій про купівлю або про­ Ціни подано з урахуванням послуг Укрпошти даж, привітати близьку ШАНОВНІ ЧИТАЧІ! Якщо у вас з’являються проблеми з доставкою газет «Зоря»-область» чи «Зоря»-город» людину чи висловити співчуття. по передплаті, телефонуйте до редакції за номером (0562) 38-83-73 або пишіть на е-mail: ktv@ezorya.dp.ua

16

даринчина вітальня

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 22 травня 2015 ð.

Вимов скоро скоромовку

Поздравляем победителей!



Неделю назад редакция газеты «Зоря» объявила детский фотоконкурс «Мой любимый питомец». Сегодня мы публикуем фото победителей. Знакомьтесь:

Руки з милом Міла мила, Бруд із пилом Міла змила. Тепер Міла може їсти, Бо у Міли руки чисті. Олена Полянська



Âиïóñê 26 (580)

Прочитай братику й сестричці

Ведмедик — чорне очко Маленький Ведмедик з чорними очима жив разом з мамою у великому густому лісі. Взимку він солодко спав у затишній хатці-барлозі. Аж ось настала тепла, запашна, чистою росою вмита весна й розбудила Ведмедика. Виліз він із барлоги. Глянула мама на свого улюбленця і бачить: кожушок його за зиму дуже зім’явся, забруднився.

— Треба в перукарню нам з тобою, синку, сходити, трохи причепуритися! — сказала мама.

— Я не хочу! Не піду! Річ у тому, що Ведмедик не завжди слухав свою маму. Ось і цього разу він учинив так само, вирішивши, що стригтися й чепуритися не обов’язково. Мама вмовляла його, вмовляла, а він ніяк не вмовлявся. І ось одного гарного весняного ранку вихователька не пустила Ведмедика до лісового дитсадочка, бо своїм виглядом він лякав усіх звіряток, вони плакали й погано їли.

Ведмедик повернувся додому й цілий день просидів у барлозі сам, чекаючи, поки мама прийде з роботи. Йому було сумно і навіть трохи страшно. Коли мама прийшла, він одразу погодився йти в перукарню стригтися. Уранці Ведмедик з мамою швиденько зібралися й вирушили на лісову електричку. Нею вони приїхали до великого міста. Перукарня була дитяча й називалася «Їжачок». Дві дуже привітні тітоньки стригли там і дітей, і звіряток. Ведмедика постригли дуже гарно, зробили фасонну стрижку, яка дуже йому пасувала. Наступного ранку він знову пішов до лісового садочка. Там його зустріла вихователька й похвалила за гарний і акуратний вигляд. І маленький Ведмедик зрозумів, що треба завжди прислухатися до гарних порад і завжди пильнувати за своїм зовнішнім виглядом... Віра Оберемок

Говорять діти Владик (5 років) просить бабусю купити книжку. Бабуся: — Владику! У тебе і так багато книжок! Владик: — Ти ж сало любиш?! А я люблю книжки!

Вихователь: — Владо, що ти подарувала бабусі на день народження? Влада: — Щастя та здоров’я.

Вихователь: — Оленко, ти моє сонечко!

Засновник — Дніпропетровська обласна рада Видавець — Комунальне підприємство

Дніпропетровської обласної ради

«Редакція газети «Зоря» Видається з 17 (4) квiтня 1917 року. Свцтво про реєстрацiю ДП №1811—549 ПР вiд 8.11.2011 р., ДП № 1179 від 08.10.2004 р.

Оленка: — Я не сонечко. Я — Принцеса!

Катя (8 років).

— Мамо, а скільки мені ще залишилося до пенсії?

— 47 років.

— Нічого собі, як довго. А Артему?

— А Артему — 55. Радісно: — Клас! Йому-то більше!

«Василий, Звездочка и Я и это не все мои друзья!!!» Богдан, 6 лет

«Беня, смотри, сейчас вылетит птичка!» Богдана, 1,5 года

Т. Кузьменко, відповідальний редактор, М. Нестерук, заступник гол. редактора, О. ДРИГА, редактор з роботи зі спецкорами.

«Барсик, Мурзик, внимание! Нас снимают» Даня, 3 года

«Бобик,Тузик и Барбос — веселая компания для игры!» Вадик, 7 лет

Победителей ждут замечательные призы — билеты на яркую шоу-программу самого большого цирка Украины «Кобзов». Поздравляем и желаем незабываемых впечатлений!

Колискова

Ходить сон біля вікон

Поміркуй Дев’ять шкарпеток — і усі різні! Допоможи мишатам знайти пару.

Баю-баюшки, баю, слухай пісеньку мою. Все це сталося у лісі, там, де білка на горісі. На горісі, із горішком — підкріпитись хоче трішки Під сосною ведмежа, що горіха теж бажа. То й горіх гризнув, як білка, Роздивився, а то — гілка. Реготалися звірята, найгучніш — малі зайчата. І тобі дамо горіхів, чи поїсти, чи на втіху… Та вже спать тобі лягати, ходить сон побіля хати. Баю-баюшки, баю, не влягайся на краю. Міцно спи, моя дитино, я до тебе серцем лину. Баю-баюшки, бай-бай, спи, дитинко, засинай. Будь здорове, дитинчатко, моє миле, голуб’ятко. Надія Філенко

Рома (4 роки), надивившись реклами по телевізору: — Тату, купи мені «Тіктак», хочу освіжити свій карієс... Голова наглядової ради Сергій ЧЕРНЯВСЬКИЙ. Головний редактор Ксенія ЗАЙЦЕВА.

«Мои милые щеночки Бася и Малыш!» Вика, 6 лет

Підготувала Дарина ВЕСЕЛЕНКО. Використані методична література і матеріали ЗМІ

Власкори:

Кривий Ріг (24) 90 38  16; Павлоград (232) 6  05  08.

Приймальня:

(0562) 34  91  65.

Відділ реклами: (0562) 35  14  26; 38  83  53 (ф.), моб. (067) 630 - 54 - 13. Вiддiл передплати: (0562) 38  83  73.

Вiд­повiдальнiсть за змiст реклами несе рекламодавець. «Право вибору», «Політична трибуна», «Погляд», «Точка зору», «PR» — інформація замовника опублікована на правах реклами. Редакцiя не завжди подiляє позицiю авторiв публiкацiй. При передруку посилання на «Зорю» обов’яз­кове.

НАША АДРЕСА: газета «Зоря», оф. 441, вул. Комсомольська, 52, Днi­про­­­петровськ, 49000. еmail: zorya@ezorya.dp.ua; ria@ezorya.dp.ua

Друк ПП «СТПРЕС», 50025, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 12. Обсяг 1,86 д. ар. Офсетний друк. Зам. №

Тираж номера 26100.

www.zorya.org.ua

Цiна договiрна.

Дякуємо, що читаєте «Зорю». Будьмо разом!