2014 11 07

Передплатіть «Зорю» на 2015 рік Забота волонтеров Дарящие надежду, добро и милосердие

Чиста криниця Поетична сторінка «Зорі»

Ñòð. 12

¹83 (21615)

Ñòоð. 4

Ñòоð. 16

Шукайте долю разом із «Зорею»

Ïåðøèé íîìåð âèéøîâ 17 (4) êâ³òíÿ 1917 ðîêó ï³ä íàçâîþ

Ñòоð. 23

7 листопада 2014 ðîêó

Зоря-область — ãàçåòà âèõIäíîãî äíя

Феномен ансамблю «Богуславочка», хрещеним батьком якого називають Олега Скрипку

Ñòоð. 7

Старовинні козацькі пісні у виконанні фольклорного ансамблю з села Богуслав Павлоградського району слідом за Петриківським розписом можуть поповнити список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Як раніше писала «Зоря», Дніпропетровська обласна рада заручилася підтримкою Міністерства культури України у справі внесення козацьких пісень Дніпропетровщини до спадщини ЮНЕСКО. Нині триває підготовка номінаційного досьє і віриться, що у козацьких пісень є великі шанси на світове визнання, адже в області є справжні перлини — колективи, які продовжують життя народних співочих традицій, невмирущої козацької культурної спадщини.

Художній керівник ансамблю Євгенія Хорольська цього року на святі Покрови на Хортиці

Сайт газети «Зоря» — zorya.org.ua

Гимн Украины выучил в 52 года Актер Алексей Горбунов признался, что из-за событий в нашей стране он наконец-то выучил украинский гимн. Но этим его патриотический порыв отнюдь не ограничился. Алексей Горбунов частый гость в военных госпиталях, где выступает перед ранеными бойцами АТО. Поддержать хорошей песней или просто добрым словом ребят, которые, рискуя жизнью, отстаивают независимость Украины, он считает своим гражданским долгом.

Ñòð. 17

Читайте «Ветеран Придніпров’я»

Ñòоð. 9—15

2

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

влада

4 листопада в Києві в рамках VI Міжнародного інвестиційного бізнес-форуму з питань енергоефективності та відновлюваної енергетики голова Дніпропетровської облради Євген Удод розповів про роль регіональної влади у впровадженні енергоефективних проектів. Організатором заходу виступило агентство Держенергоефективності України, яке зібрало представників бізнесу, влади і громадськості для обговорення найважливішого нині питання — енергетичної безпеки України.

Надійний щит Дніпропетровщини

Євген Удод:

Отримати свої нагоро­ ди та відзнаки побратимів приїхали близько 50 патрі­ отів, які захищають регіон від можливого нападу во­ рогів. На урочистий захід зібралися представники 23 блокпостів. Вручила нагороди та по­ дякувала захисникам від імені всієї команди обл­ держадміністрації радник губернатора Тетяна Губа.

— Ви прекрасно розу­ мієте, в якій ситуації зараз перебуває наша країна. У складні часи кожна люди­ на стоїть перед вибором, і кожен приймає рішення для себе. Хтось ховається, хтось виїжджає, а хтось йде на блокпост, щоб захистити

Понад 250 жителів області, які чергують на блокпостах, отримали нагороди

Енергетична безпека України

залежить від злагодженої співпраці влади, населення, інвесторів, підприємств та міжнародних партнерів

— Ми презентували най­ успішніші практики Дніпро­ петровської облради у сфері енергозбереження і енерго­ ефективності. Проекти в цьому напрямі почали запро­ ваджувати ще з 2012 року, не чекаючи важких часів. Сьогодні маємо вагомий ре­

зультат від проведеної роботи: 30—40% економії тепла. Нині важливо заручитися підтрим­ кою на національному рівні, а також активно вживати енер­ гоефективні заходи і в інших областях. Працюючи злаго­ джено, залучаючи до проектів населення, інвесторів, великі

підприємства, міжнародних партнерів, досягнемо енер­ гетичної безпеки в кожному окремому регіоні, а значить, і в Україні в цілому, — під­ креслив Євген Удод. Нагадаємо, обласна рада співпрацює з трьома велики­ ми міжнародними проектами з підвищення енергоефектив­ ності регіону, це проект GIZ «Енергоефективність у гро­ мадах», Угода мерів, проект USAID «Муніципальна енер­ гетична реформа в Україні». Укладено угоду з Міністер­ ством фінансів землі Гессен. Завдяки цьому Дніпропетров­ щина стала частиною великої міжнародної мережі з обміну досвідом, впровадження про­ ектів з енергоефективності та зменшення викидів СО2. Усі ці проекти направлені

на залучення технічної та фінансової підтримки від міжнародних партнерів на реалізацію енергоефективних заходів. Серед найближчих ініці­ атив облради, крім модерні­ зації системи теплоенерго та зниження енергоспоживан­ ня будівель в комунальному секторі, залучення населення до вирішення проблем енер­ гоефективності. У цьому напрямі створена комуніка­ ційна стратегія, яка перед­ бачає створення web-порталу, call-центру, активне викорис­ тання соціальної реклами, і особисті зустрічі експертів з населенням. Таким чином планується максимально про­ сто і доступно донести людям усі переваги енергозберігаю­ чих технологій.

область, свою сім’ю, друзів, — сказала вона. — Ті люди, які стоять на блокпостах, є надійним щитом захисту. Дніпропетровська область показала свою єдність, по­ казала, що є патріотизм, є такі надійні, чудові люди.

Студенти Донецького університету продовжать навчання у Кривому Розі

Реалізовані проекти з енергоефективності вже сьогодні дають 30—40% економії енергоносіїв Впровадження енергозберігаючих технологій довело свою ефективність. Жителі Дніпропетровщини, які вже реалізували проекти у цьому напрямі, отримують 30—40% економії тепла. Дніпропетровська обласна рада продовжує залучати населення до участі у проектах з енергоефективності та енергозбереження. Зокрема, йдеться про на­ вчання для представників ор­ ганів місцевого самоврядуван­ ня, керівників ОСББ, ЖБК, ОСН, громадськості регіону. Перший семінар відбувся 5 листопада та зібрав керівни­ ків Дніпропетровська, Вільно­ гірська, Жовтих Вод, Верхів­ цевого, Верхньодніпровська, а також Криничанського, Магдалинівського, Петри­ ківського, Царичанського

Верхньодніпровського ра­ йонів, представників ОСББ, ЖБК,ОСН.

— Обласна рада має успішний досвід реалізації заходів з енергозбереження і готова ним ділитися з усіма бажаючими. Ми хочемо мак­ симально просто та доступно донести людям інформацію про всі механізми залучення технічної підтримки, про кон­ кретні кроки щодо реалізації

енергоефективних проектів і на прикладі реальних людей показати користь від їх впро­ вадження. Завдяки енерго­ зберігаючим заходам можна заощаджувати енергоносії, економити кошти, не втрача­ ючи комфорту в помешканні. З цих малих кроків і почи­ нається енергетична безпека кожної сім’ї, кожного насе­ леного пункту, — зазначив голова облради Євген Удод.

До кінця листопада плану­ ється провести ще три таких семінари у Павлограді, Кри­ вому Розі та Дніпропетров­ ську, які охоплять місцеву владу, представників ОСББ, ЖБК та ОСН більшості міст та районів регіону. Ініціати­ ва реалізується у співпраці Дніпропетровської обласної ради з Проектом ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнто­ ваний на громаду».

Близько 50% дніпропетровців готові до впровадження енергоефективних проектів

Довідково У соціологічному дослідженні, яке проводилося в різних районах міста, взяли участь понад 1000 осіб, середній вік яких від 25 до 60 років. Основна аудиторія — жінки й чоловіки робітничих спеціальностей. Для цих людей тематика ефективного споживання ресурсів особливо актуальна, бо безпосередньо пов’язана з видатковою частиною сімейного бюджету.

За результатами соцопи­ тування, яке проводилося аналітичним бюро «Систе­ ма» (м. Дніпропетровськ), понад 70% населення Дні­ пропетровська чули про про­ грами з енергозбереження та енергоефективності, що реалізуються в області. 30% опитаних знають, що Дніпро­ петровська обласна рада ак­ тивно допомагає учасникам програм, виділяючи гроші на реалізацію їх проектів з енергозбереження. Близько 50% респондентів висловили довіру до таких проектів. Виходячи з результатів опитування, можна сказа­ ти, що сьогодні мешканці Дніпропетровська стурбова­

ні ситуацією, що склалася з енергоносіями, тому пози­ тивно ставляться до проектів, які впроваджує обласна рада на території міста і Дніпропе­ тровського регіону, та готові залучати енергоефективні технології у своє повсякден­ не життя.

— За допомогою опиту­ вання ми хотіли з’ясувати в жителів міста, наскільки вони знайомі з програмами у сфері енергозбереження та енергоефективності. Ви­ сновок свідчить про те, що люди сьогодні ще не в повній мірі усвідомлюють важли­ вість питання енергетичної та екологічної безпеки та не сприймають його як таке, що

стосується особисто кожно­ го. Розуміючи, що одним з ключових пріоритетів для всієї країни в цілому є енергетична та екологічна безпека та враховуючи дані соцопитування, можна зро­ бити висновок, що намічена на 2014—2015 роки комуні­ каційна стратегія Дніпро­ петровської обласної ради, яка спрямована на активне інформування та залучен­ ня населення до реалізації енергозберігаючих та енерго­ ефективних проектів, є акту­ альною і вкрай необхідною, — зазначив Євген Удод. На це спрямовані і семі­ нари, які стартували 5 лис­ топада в обласній раді.

Матеріали надані відділом з питань зв’язків з громадськістю та пресою Дніпропетровської обласної ради

Наприкінці жовтня ініціативна група Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського добилася того, щоб вуз продовжував роботу на базі Криворізького державного економічного технікуму. Працювати в іншій об­ ласті погодились 120 викла­ дачів, а це 90% професор­ сько-викладацького складу університету. Також під час перереєстрації 1,5 тис. сту­ дентів навчального закладу вже підтвердили бажання продовжувати навчатися у Кривому Розі. Добір слу­ хачів триватиме до кінця листопада. Про це стало відомо­ під час спільної прес-кон­ ференції представни­ків іні­ ціативної групи Донецького університету економіки і торгівлі Оксани Чернеги і Світлани Маловичко та директора департаменту освіти і науки облдержад­ міністрації Олександра Демчика. Цього тижня донецький університет нарешті почав перший семестр. Нині у Кривому Розі знаходяться десятеро викладачів вузу. За словами в. о. ректора Оксани Чернеги, поки що цього достатньо, щоб про­ водити навчання в дистан­ ційній формі. Отримувати завдання в електронному вигляді студенти будуть до 21 січня 2015 року. Після цієї дати планують провести сесію. Для студентів заочної

форми навчання вона про­ йде у Краматорську та Ма­ ріуполі. Очікується також, що з 1 лютого університет розпочне навчання у зви­ чайному режимі. Проблем з навчальни­ ми приміщеннями, на думку Оксани Чернеги, не має бути. Крім приміщень Криворізького державно­ го економічного технікуму, планують використовувати також будівлі Криворізько­ го національного універси­ тету. Цей вуз має необхідну матеріально-технічну базу, а наукові бібліотеки та об­ ладнання донецького уні­ верситету залишились під­ контрольними бойовикам. У наступному навчаль­ ному році університет пла­ нує набирати на навчання студентів і з Дніпропетров­ щини. Навчальний заклад залишає за собою близько 500 бюджетних місць. Ра­ зом з тим, навчальний за­ клад зможе запропонувати абітурієнтам здобути освіту за новими для області спе­ ціальностями. Серед них «товарознавство та екс­ пертиза в митній справі», «технології в ресторанному господарстві» та «готельноресторанна справа».

новини регіону Студентів та бажаючих запрошують здати кров для поранених 18 листопада студентів і всіх небайдужих громадян запрошують здати кров для поранених бійців із зони АТО. Щоб поділитися частинкою свого здоров’я, треба прийти у вівторок, 18 листопада, в лікарню ім. Мечникова з паспортом (в якому повинна стояти прописка Дніпропетровська чи Дніпропетровської області) та копією ідентифікаційного коду, яку треба буде віддати. Кров прийматимуть з 10.00 до 13.00, потрібна реєстрація — необхідно відправити свої прізвище, ім’я та по батькові есемескою на номер 050 85 169 25. Оскільки кількість донорів, яких зможуть прийняти, обмежена, ви завжди можете так само здати кров на Дніпропетровській обласній станції переливання крові, за адресою: вул. Героїв Сталінграда, 17 —у будні дні з 8.00 до 13.00. Гаряча лінія Асоціації молодих донорів: (067) 320 75 12. Дніпропетровська обласна станція переливання крові: (056) 745 23 82.

У суботу у військовому госпіталі дадуть концерт для поранених У суботу, о 12.00, в Дніпропетровському клінічному військовому госпіталі по вулиці Комсомольська, 63 відбудеться концерт для поранених солдатів. Організатори очікують понад 100 бійців і тому просять допомогти з підготовкою подарунків для них. Приймається буквально все: цукерки, фрукти, сигарети, карти для поповнення мобільних рахунків, домашня їжа і випічка. Контактна особа: Євгенія. Тел. (096) 346-77-24.

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

3

У Дніпропетровську усиновили 38 дітей З початку року в Дніпропетровську усиновлено 38 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з них 36 — громадянами України, дві дитини — іноземцями. Про це під час прямої лінії повідомила начальник управління-служби у справах дітей Дніпропетровської міської ради Алла Литовченко.

— Троє дітей, усиновлених українцями, мають статус ВІЛ-інфікованих. Це прогрес, оскільки раніше хворих дітей брали на виховання тільки іноземці, — сказала Алла Литовченко. Вона також додала, що з початку року в місті створено один дитячий будинок сімейного типу та сім прийомних сімей, в які влаштовано 10 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

— Ще 18 дітей тепер будуть виховуватися в уже існуючих прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу, — сказала Алла Литовченко. Вона зазначила, що сьогодні в місті 80 прийомних сімей та 12 дитячих будинків сімейного типу, в яких виховується близько 200 дітей.

Пам’ятному знаку «Дніпро» — чемпіон!» — один рік Рік тому, 6 листопада у Дніпропетровську на бульварі Кучеревського урочисто відкрили пам’ятний знак «Дніпро»— чемпіон!». Дату відкриття було обрано не випадково — саме у цей день 30 років тому «Дніпро» переміг «Спартак» з рахунком 4:2 та здобув звання чемпіона СРСР з футболу. Засвідчити свою любов до «Дніпра» та відкрити пам’ятний знак прийшли численні вболівальники команди та городяни. Встановлення пам’ятного знака стало феєричним завершенням акції «Дніпро» — чемпіон!», яка була ініційована головою Дніпропетровської обласної ради Євгеном Удодом і тривала півроку, з травня по листопад 2013 року. У рамках цієї акції було проведено ряд заходів, присвячених перемозі «золотої команди». Зокрема, відбувся матч ветеранів «Дніпра» і збірної СРСР, були видані книги, зняті телефільми про команду та ін.

Здійснено пуск ракети-носія «Дніпро» з японськими космічними апаратами

6 листопада 2014 р. о 9.35 за київським часом з пускової бази «Ясний» в Оренбурзькій області успішно стартувала ракета-носій «Дніпро», яка вивела на навколоземну орбіту космічні апарати Японії.

Про підсумки місячника добровільної здачі зброї розповів Андрій Алексєєнко, в. о. начальника дозвільної системи управління громадської безпеки ГУ МВС України в Дніпропетровській області. Місячник завершився з такими ж результатами, як у березні. Вилучено 176 одиниць вогнепальної зброї, 3 з яких були привезені із зони АТО, а також 156 одиниць

гладкоствольної зброї, 51 з яких були не зареєстрованими. В основному, це були мисливські рушниці, які залишилися у пенсіонерів ще з радянських часів. Здали добровольці і 17 500 патронів до вогнепалу. Крім цього, правоохоронні органи взяли 69 снарядів, 3 міни та 4 гранати.

24 особи були звільнені від відповідальності в результаті добровільної здачі незареєстрованої зброї.

Під час пожеж врятовано 24 людини

ні апарати 30 країн, у тому числі України, Англії, Аргентини, Бельгії, Бразилії, Німеччини, Данії, Єгипту, Ізраїлю, Іспанії, Італії, Казахстану, Канади, Малайзії, Нідерландів, Норвегії, Об’єднаних Арабських Еміратів, Польщі, Росії, Саудівської Аравії, Сингапуру, США, Таїланду, Туреччини, Франції, Швеції, Еквадору, Південної Африки, Південної Кореї і Японії. Центр інформаційних зв’язків ДП «КБ «Південне» ім. М. К. Янгеля

Дніпропетровців закликають не палити опале листя

В області зросло виробництво продукції сільського господарства

З приходом осені люди намагаються позбутися від опалого листя, спалюючи його. Дніпропетровців закликають не позбуватися від листя таким способом, оскільки це часто призводить до пожеж. Про це повідомив начальник управління з питань надзвичайних ситуацій Дніпропетровської міської ради Сергій Гайдук. Також він закликав жителів складувати опале листя в безпечні місця, віддалені від житлових приміщень та інших об’єктів, які можуть спалахнути. Але краще за все не намагатися самостійно позбавитися від листя, підпалюючи його, необхідно дочекатися, коли листя вивезуть комунальні служби.

Порівняно з аналогічним періодом 2013 р. за 9 місяців цього року на 16,2% зросло виробництво продукції на сільськогосподарських підприємствах, на 12,7% — у господарствах населення. Про це повідомили у департаменті агропромислового комплексу, розвитку сільських територій та ринкового середовища. Зокрема, зросло виробництво продукції рослинництва на сільськогосподарських підприємствах на 23%, у господарствах населення — на 15%. Станом на 1 жовтня господарствами всіх категорій було намолочено 2,9 млн. тонн зерна (на сьогодні вже близько 3,4 млн.

тонн), накопано 653 тис. тонн картоплі (на сьогодні — 658,8 тис. тонн), виробництво овочів становило 530 тис. тонн (на сьогодні — 622,1 тис. тонн). Також сільськогосподарські підприємства Дніпропетровщини виробили на 5,3% більше продукції тваринництва. За січень — вересень 2014 р. усіма категоріями господарств області вироблено 206,5 тис. тонн м’яса у живій вазі, що на 100 тонн більше від рівня минулого року; 279 тис. 900 тонн молока, що на 12700 тонн більше за аналогічний період 2013 року; 792 млн. 700 млн. штук яєць, що на 70,3 млн. штук більше від 2013 року.

З початку року у Дніпропетровську сталося 2 тисячі 541 пожежа, в результаті яких загинуло 19 людей, травмовано — 45. Про це під час прес-конференції повідомив начальник міського управління Державної служби з надзвичайних ситуацій Дмитро Кудрявцев. За його словами, під час пожеж вдалося врятувати 24 людини.

— Найчастіше пожежі у житлових будинках виникають саме взимку, коли люди хочуть обігріти своє помешкання. Загалом у житлових будинках з початку року сталось 472 по-

Цей день в історії

Ракета-носій «Дніпро» — це конверсійний носій, розроблений ДП «КБ «Південне», виготовлений ДП ВО «Південний машинобудівний завод» у кооперації з українськими і російськими підприємствами. На навколоземну орбіту виведені космічний апарат АNSARO і чотири мікросупутники. Це був двадцять перший пуск ракети-носія «Дніпро». На сьогоднішній день ракетою «Дніпро» виведено на навколоземну орбіту 124 косміч-

Добровільно здали 178 одиниць вогнепальної зброї

жежі, — зазначив начальник управління з питань надзвичайних ситуацій Дніпропетровської міської ради Сергій Гайдук. Він додав, що, як правило, мешканці використовують електроприлади, часто саморобні обігрівачі, які спричиняють коротке замикання та пожежі. Ще одна з найбільш поширених причин загорянь — перевантаження електромереж. Бувають випадки, коли пожежі трапляються через необережне поводження з вогнем, зокрема, паління у ліжку у стані алкогольного сп’яніння.

7 листопада 

7 листопада 1927 року в Дніпропетровську на розі Проспекту й вулиці Торговельної (Ширшова) відкрили перший універмаг міста. Він був збудований акціонерним товариством «Пайторг» і мав близько 10 відділів, розташованих на двох поверхах.



7 листопада 1947 року після святкової демонстрації в Дніпропетровську відкрили першу тролейбусну лінію «Вокзал — Міськрада». Чотири машини курсували від хлібозаводу до вул. Барикадної. Довжина лінії становила 5,7 км.

Борис Дубінін, Ольга ДЮЖИНСЬКИХ, Олексій Логінов, Анелія Сергієнко

Підготувала Марія Горбачова

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

Премію імені Ігоря Лубченка присуджено Олександру Брижу Голова Донецької обласної організації Національної спілки журналістів України, головний редактор газети «Донбасс» Олександр Бриж став цьогорічним лауреатом премії захисту свободи слова імені Ігоря Лубченка. Його кандидатуру одноголосно прийняла конкурсна комісія. Ця премія Національної спілки журналістів присуджується вже втретє і вручається 3 листопада до дня народження Ігоря Лубченка — багаторічного голови НСЖУ, відомого журналіста та редактора.

нам пишуть

Нагадаємо, що першим лауреатом премії став голова Комісії з журналістської етики, засновник газети «Дзеркало тижня» Володимир Мостовий, торік премію отримала керівник проекту «Телекритика» Наталія Лигачова.

— Цьогорічний лауреат цілком заслуговує на цю премію, бо всі знають, з якими труднощами, з яким протистоянням сепаратистів він зіткнувся на Донбасі, і як він мужньо відстоював свою позицію, — коментує перший лауреат премії Володимир Мостовий. — Але не тільки цим він заслуговує на визнання, а й своєю попередньою діяльністю на поса-

ді і редактора, і лідера донецької журналістської організації. Він довів, що свобода слова для нього — не порожній звук. Перший секретар НСЖУ Сергій Томіленко зауважує, що цьогорічні події в Україні стали справжнім випробуванням для журналістів не тільки на Сході України, а й в усіх регіонах. Зміна влади, численні протестні та військові події, виборчі кампанії стали своєрідною перевіркою — наскільки колеги готові відстоювати свободу слова та боротися за честь професії.

— Олександр Бриж — один із тих, хто, попри тиск і навіть

загрозу життю, не зрадив професію і залишився патріотом своєї країни. Тому це справді заслужена нагорода, — каже Сергій Томіленко. Крім цього, конкурсна комісія вирішила відзначити здобутки в боротьбі за свободу слова також головного редактора слов’янської районної газети «Вести» Олександра Кульбаку, якого було висунуто Асоціацією регіональної преси Харківської області, та головного редактора запорізької незалежної газети «Субота плюс» Богдана Василенка, висунутого Запорізькою обласною організацією НСЖУ.

Читайте «Зорю» разом з нами

честь професії

4

ЗОРЯ

Із «Зорею» сумувати ніколи Добрий день, дорогі працівники газети «Зоря»! Велика вам вдячність за таку гарну газету. Передплачую «Зорю» щороку, чекаю кожний номер з нетерпінням, адже багато цікавого і корисного друкуєте. Перечитую усі сторінки, бо на кожній є чимало потрібного: і поради, і

новини. А які чудові сторінки для дітей! Такі я бачила тільки в «Зорі» — яскраві, з повчальними історіями, загадками, цікавинками. З вашою газетою сумувати ніколи. «Зоря» і консультації з важливих питань надасть, і розважить. Із захопленням читаю про людей з незвичайними

долями, особливі випадки, про народні таланти, якими багате наше Придніпров’я. Низький вам уклін. Бажаю подальших творчих успіхів. З повагою Марія Сергіївна СОБОЛЬ с. Михайлівка Новомосковського району

Спасибі за справді народну газету Здрастуйте, шановні зорянці! «Зорю» передплачую уже багато років, і з часом інтерес до неї тільки зростає. А все тому, що з кожним номером ви подаєте читачам багато цікавої і корисної інформації, добрих порад. Ваша газета для людей різних поколінь — і сивочолий ветеран, і школяр обов’язково знайдуть для себе, що почитати, над чим поміркувати. Мені подобається, що зо-

рянські журналісти з великою шаною ставляться до історії нашої країни, про що свідчать матеріали у випуску «Ветеран Придніпров’я» і не тільки на його сторінках. Приємно читати в «Зорі» про різні захоплення та вміння людей, як із звичайних, здавалось би, всім відомих, як кажуть підручних засобів, можна творити красу. Спасибі вам за справді народну газету.

Відновлено пільги для передплатників «Зорі»

Передплачуйте і читайте «Зорю» — вашу порадницю і помічницю!

З повагою колектив редакції газети «Зоря»

Н. В. ТЮВАЄВА Новомосковськ

Добрий день, моя дорога «Зоря»! З тобою я з самого дитинства. В нас тоді у хаті тільки одна «Зоря» й була. І так у більшості людей з нашого села. Бувало, йде поштарка вулицею й мало не у кожен двір саме «Зорю» заносить. Я тепер живу у місті, давно на пенсії, вільного часу в мене багато. Є телевізор, але хочеться більше знати про нашу область, що робить влада для людей, де які сталися події. Ото, знаєте, телепередача є — «Що? Де? Коли?» Так коли не знаєш новин — живеш наче на безлюдному острові. Саме за те мені й подобається «Зоря», що не обмине вона ні значимих подій, ні новин. Як воно буває в інших газетах, що виходять раз на тиждень: новина вже не є новиною, застаріла, а ви її надрукували раніше, бо виходите двічі на тиждень. Я завжди з задоволенням читаю про життєві історії, а сторінку, де «Шукаю долю», завжди спочатку перегляну, а

Передплатити газету «Зоря» ви можете:

потім сідаю перечитувати кожен лист ведучій Олені Десятерик. Просто беруть за душу оті рядки про самотність й пошук пари, аби хоч наприкінці життя людям було не так гірко. Дуже допомагає порадою сторінка для пенсіонерів, де ви розміщуєте поради й консультації. Люди задають питання, а фахівці відповідають. Це зручно. Й ніякого ходіння по кабінетах. Так само й прямі лінії. Я сама задавала двічі питання головному лікарю клініки «Новий зір» й вирішила для себе усі питання. Хочу порадити усім читачам і тим, хто ще роздумує, яку газету передплатити на наступний рік: «Зоря» стане вам у пригоді. За ціною вона не дорога, але є можливість і довідку яку отримати, і душу відвести за справді «людськими» розповідями. Спасибі за газету, дорогі зорянці, хай світить нам усім «Зоря» ще довгі-довгі літа. Ніна Мамченко Першотравенськ

:

ефонами

!

 у кожному поштовому відділенні (сторінки 7 та 8 в Каталозі періодичних

Шановні читачі! Газета «Зоря» — одне з найстаріших і шанованих періодичних видань області. Вона має багаторічну цікаву історію, яка починається з квітня 1917 року. І завжди «Зоря» впевнено крокує в ногу з часом. Усе це завдяки вам — нашим читачам! На жаль, навесні цього року через обставини, що склалися на той період, і скрутне матеріальне становище редакція «Зорі» була змушена тимчасово на друге півріччя 2014 року скасувати пільгові передплатні індекси та підвищити вартість передплати. Ми вдячні вам за розуміння і за те, що ви залишилися з нами. Зі стабілізацією становища та зважаючи на ваші численні звернення, керівництво газети прийняло рішення про відновлення пільгових передплатних індексів та зниження передплатної вартості на 2015 рік. Тож «Зоря» сьогодні має найнижчу вартість передплати. Ми сподіваємося, що й надалі ви залишитеся з улюбленою «Зорею». А колектив редакції докладе максимум зусиль для того, щоб з кожним номером наша газета ставала ще цікавішою і змістовнішою.

Я особисто дуже люблю готувати, і мені подобаються рецепти смачних страв від знаменитостей. Хотілося б, щоб у майбутньому ви друкували більше сканвордів і кросвордів. Удачі вам, дорогі зорянці, здоров’я, щастя, успіхів. А улюбленій газеті «Зоря» — великих тиражів, процвітання і вдячних читачів!

Хай світить нам «Зоря» ще довгі-довгі літа

а тел Довідки з

83-73, 8 3 ) 2 (056 0-54-15 3 6 7 6 0

видань Дніпропетровської області на 2015 рік)

 у відділі передплати редакції газети «Зоря» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 7, кімната 614  на сайті www.zorya.org.ua

Пільгові індекси для ветеранів та пенсіонерів ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ НАЙНИЖЧА — 4,90 грн.

Iндекс «Зоря»-область»

89656 Для пенсіонерів пільгова

Iндекс «Зоря»-город»

89658 Для пенсіонерів пільгова

Періодичність

1 міс.

3 міс.

6 міс.

12 міс.

середа

4,90 грн.

14,10 грн.

26,55 грн.

51,90 грн.

середа

6,10 грн.

17,70 грн.

33,75 грн.

66,30 грн.

середа, п’ятниця

7,60 грн.

22,20 грн.

42,75 грн.

84,30 грн.

61141 Для індивідуальних передплатників 89661 Для індивідуальних передплатників середа, п’ятниця

13,60 грн.

40,20 грн.

78,75 грн. 156,30 грн.

08785 Для підприємств та організацій

15,90 грн.

47,10 грн.

92,55 грн. 183,90 грн.

35380 Для індивідуальних передплатників 91324 Для індивідуальних передплатників 89657 Для пенсіонерів пільгова

! *

Кожен передплатник

89659 Для пенсіонерів пільгова 89660 Для підприємств та організацій

один раз на півроку може безплатно* подати оголошення про купівлю або продаж, привітати близьку людину чи висловити співчуття.

вартість оголошення 0,01 грн.

середа, п’ятниця

Ціни подано з урахуванням послуг Укрпошти

Всі, хто передплатив газету «Зоря» на весь 2015 рік, або на півроку газету, яка виходить двічі на тиждень, мають право взяти участь у щорічному традиційному розіграші призів серед передплатників, який відбудеться у січні 2015 року. Для участі в конкурсі просимо надсилати до редакції в конвертах з чітко вказаною адресою передплатника копію квитанції про оплату. На копії квитанції обов’язково вкажіть свій контактний телефон. Бажаємо удачі та сподіваємося, що ви і надалі залишитеся з улюбленою «Зорею»!

Передплата на «Зорю» не закінчується ніколи!

Заступница рода христианского Во имя Отца и Сына и Святого Духа! Заступнице усердная рода христианского. Эти слова молитвы возносятся во всех православных храмах. Это истинно так. Она всегда взывает ко Господу за род христианский. Господь отвечает на молитвы своей матери с особой нежностью.

Вопрос священнику

Азы православия

Господь дал женщине особый дар сердца — это любовь к своим детям. Примеры этому мы видим в Евангелии, когда жена хананеянка обратилась ко Господу, потому что ее дочь была одержима нечистым духом. Она не попросила: исцели мою дочь. Она сказала: Господи, помилуй меня, дочь моя зле беснуется. Тем самым она показала, что вся боль телесная и душевная находится в ее сердце. А когда Господь увидел женщину, хоронящую единственного сына, в такой страшной скорби, в таком отчаянии, что воскресил ее сына. Он сказал: юноша восстань. И юноша восстал. Божия Мать претерпела все мучения духовные и телесные, которые перенес Спаситель на кресте. Господь страдал, и ее сердце разрывалось от печали и горести. На кресте Господь ей сказал: матерь, се сын твой, указав на апостола Иоанна Богослова. И ученику: се матерь твоя. Тем самым Господь указал, что вручает Божией Матери род христианский, чтобы она имела попечение о нем. И с тех пор действительно Божия Матерь заботилась о роде христианском. Божия Матерь особое попечение имела о нашем народе. Сколько икон

Владычицы небесной просияло — чудотворная икона Тихвинская, Смоленская и Почаевская, Иверская и Казанская. Мы знаем, что много бед обрушилось на нашу страну за всю её историю. Но во всех бедах Царица Небесная не оставляла наш народ. Когда Иоанн Грозный только что освободил Казань от магометан, народ там находился в угнетенном состоянии. В городе продолжалось сильное магометанское влияние. И тут помогло чудо Божие, которое состояло в явлении иконы Божией Матери. Она явилась во сне к девочке Матроне и повелела идти к властям и обрести икону. Когда Матрона обратилась к властям, они не поверили ей. Тогда она обрела икону Казанской Божией Матери. После этого архиерей и воеводы явились к этому месту и слезно просили Божию Матерь о прощении. При обретении иконы было явлено чудо — исцелен слепой. На этом месте по повелению царя Иоанна Грозного был основан монастырь, настоятельницей которого стала та самая Матрона. Нет такого храма, нет такой семьи, где бы ни было этой иконы. Это говорит об ее почитании. Много чудес связано с этой иконой. Например, когда во

время Смутного времени поляки захватили Москву и пытались посадить на престол своего правителя, было явлено чудо Божией Матери: ополчение Минина и Пожарского, имевшее в своем составе меньше воинов, с Казанской иконой получило победу. Чудо было явлено и тогда, когда царь Петр взял эту икону в свое войско и одолел шведов в Полтавской битве. И в дальнейшем во время Гражданской и Отечественной войн Божия Матерь Казанская помогала людям. Нам также нужно молиться перед иконой Божией Матери, обращаться к ней в своих нуждах. Порой мы молимся и не получаем помощи. Почему так? Виноваты мы сами. Для того чтобы обратиться к Божией Матери, нужно очистить свою душу, явить искреннее покаяние. И только тогда мы можем почувствовать прикосновение Божией Матери к свой душе и ту благодать, которая изливается. Во все времена Божия Матерь пребывает вместе с нами и помогает нам во всех наших нуждах. Нужно только обратиться к ней с искренней молитвой и покаянием, и тогда она не оставит вас без своей помощи. Аминь. Протоиерей Константин ДРОБИТЬКО

Именины — день памяти своего святого Для всей Вселенной величайший праздник — Пасха Христова. А для каждого христианина существует своя, малая Пасха. Это день памяти одноименного ему святого. По-церковному малую Пасху называют тезоименитством, а в народе — именинами. Раньше человек получал имя от церкви при крещении. Оно выбиралось не произвольно, а по одному из нескольких правил. Чаще всего ребенка называли в честь святого, память которого приходилась на день рождения или день наречения имени, а также день крещения. Для девочек допускался сдвиг на несколько дней, если не было памяти святых жен. При таком выборе день рождения и именины чаще всего совпадали и в сознании сливались воедино. До сих пор называют именинниками тех, кто празднует день рождения, но христиане празднуют именины в честь святого.

В другом случае ребенка называли по обету, в честь определенного святого, которого избирали заранее и молились ему еще до появления чада. Тогда именины отмечались в день памяти этого угодника Божия, а если память праздновалась несколько раз в году — то в день, ближайший ко дню рождения. Нынче многие принимают крещение взрослыми. Как этим людям узнать день своих именин? Нужно по церковному календарю отыскать ближайший, следующий за днем рождения день памяти святого с тем же именем. Например, человек, родившийся в начале июля и названный

Петром, будет праздновать именины 12 июля, а Петр, родившийся в конце декабря, — 3 января. Если вам трудно разобраться с этим вопросом, спросите совета у любого священника. Проводить именины надо как двунадесятые праздники. Даже самые нерадивые христиане во все времена старались в этот день исповедоваться и причащаться (следует помнить, что если именины приходятся на постный день, то праздничное угощение должно быть постным).

О православной вере Ирина:

Александр:

— Почему трудиться в православные праздники считается грехом. Я думаю, что Бог лентяев должен наказывать, а не работяг.

— Скажите, пожалуйста, можно ли православному верующему человеку носить крестик с бриллиантами как символ веры и как украшение одновременно (без распятия и без слов «спаси и сохрани»)?

Протоиерей Георгий Романенко: — Здесь неверно поставлен вопрос. Работа названа «грехом», в то время когда сама по себе работа никогда грехом не являлась. Человек грешит не работой, это, повторюсь, неверно! Грех в том, что мы работой замещаем почитание праздничного дня, как события, имеющего важное значение в нашей религиозной жизни. Кому понравится, что вы, придя в гости, в самый разгар праздника вдруг оставите стол и пойдёте смотреть телевизор в другую комнату? Что это — грех? Вы ведь никого не оскорбили, вам просто захотелось посмотреть теле-

визор. Так вот, всё дело в отношении к данному событию под названием праздник. Если вы человек не верующий — с вас нет никакого спроса, вы нейтральны к событию. Но если вы верующий человек — вы не можете не откликнуться на данное событие. Поэтому смело принимайте решение и отправляйтесь на работу, если крестные страдания Господа нашего Иисуса Христа, Его пришествие в этот мир, события, связанные с Его жизнью и проповедью, никак не трогают ваше сердце и вы к ним нейтральны… Спаси вас Господь!

Протоиерей Георгий Романенко: — Если нательный крест освятили молитвой, он принят церковью. В остальном всё зависит от вас, т. е. вашей веры и осознания того, какой священный знак вы надели себе на грудь и чем он для вас является. Что касается украшений, то они вполне приличны знамению нашей победы над дьяволом и смертью. Храни вас Бог! pravoslavie.ua

С 8 по 14 ноября

Слово священника

православ’я

5

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

Православный календарь 8 ноября — Вмч. Димитрия Солунского. Прп. Феофила Печерского, архиеп. Новгородского.

9 ноября — Мч. Нестора Летописца, Печерского, в Ближних пещерах. Прп. Нестора, некнижного, Печерского, в Дальних пещерах.

10 ноября — Вмц. Параскевы, нареченной Пятница. Мчч. Терентия и Неониллы и чад их. Прп. Стефана Савваита, творца канонов. Свт. Арсения I, архиеп. Сербского. Прп. Иова, игумена Почаевского. Свт. Димитрия, митр. Ростовского.

11 ноября — Прмц. Анастасии Римляныни. Прп. Аврамия затворника и блж. Марии, племянницы его. Прп. Аврамия, архим. Ростовского.

12 октября — День постный. Пища с растительным маслом. Перенесение мощей сщмч. Александра, архиеп. Харьковского. Обретение мощей прп. Евтропии Херсонской. Сщмч. Зиновия, еп. Егейского, и сестры его Зиновии. Озерянской иконы Божией Матери.

13 ноября — прпп. Спиридона и Никодима, просфоников Печерских, в Ближних пещерах. Апп. от 70-ти Стахия, Амплия, Урвана, Наркисса, Апеллия и Аристовула. Мч. Епимаха.

14 ноября — День постный. Пища с растительным маслом. Бессребреников и чудотворцев Космы и Дамиана Азийских и матери их прп. Феодотии.

Именинники 8 ноября — Антон, Афанасий, Василий, Дмитрий, Марк 9 ноября — Андрей, Афанасий, Вилли, Иван, Капитолина, Максим, Марк, Николай, Сергей, Степан, Терентий 10 ноября — Анна, Арсений, Афанасий, Георгий, Дмитрий, Иван, Кузьма, Максим, Наум, Неонила, Николай, Павел, Прасковья, Степан, Терентий, Тимофей 11 ноября — Алексей, Анастасия, Андрей, Анна, Василий, Виктор, Евгений, Иван, Кирилл, Кузьма, Леонид, Мария, Наум, Николай, Павел, Филипп 12 ноября — Александр, Анастасия, Артем, Герман, Елена, Зиновий, Иосиф, Леонид, Макар, Максим, Марк, Матвей, Семен, Степан, Юлиан 13 ноября — Александр, Алексей, Анатолий, Артемий, Василий, Всеволод, Герман, Иван, Иннокентий, Кузьма, Леонид, Николай, Петр, Роман, Сергей, Степан, Трофим, Федор, Яков 14 ноября — Адриан, Александр, Давид, Денис, Дмитрий, Елизавета, Иван, Кузьма, Петр, Сергей, Ульяна, Федор, Яков.

Просите и обрящєтє 8 — вмч. Димитрия Солунского — о сохранении страны от нашествия иноплеменных, о возвращении из плена и облегчении участи пленных, о твердом стоянии в вере, об исцелении от различных недугов.

10 — вмц. Параскеву Пятницу — о даровании дождя, о хороших женихах, об исцелении детей, о разрешении от безчадия, о покровительстве семье, сельскохозяйственным работам.

10 — прп. Иова, игумена Почаевского — об избавлении от междоусобной брани.

12 — прп. Евтропию Херсонскую — о помощи в скорбях, бедах, различных житейских нуждах, о стойкости в испытаниях.

13 — прпп. Спиридона и Никодима, просфорников Печерских — о помощи в выпекании просфор.

Календарь венчаний пн

10

вт

11

ср

12

чт

13

пт

сб

вс

8

9

14

Страницу подготовила Ольга ДЮЖИНСКИХ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

захистимо кожного

Мінімальний розмір пенсії інвалідам-чорнобильцям Який мінімальний розмір пенсії встановлено для інвалідів ІІ групи з числа ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС?

Юрій ДРОБКІН. Верхньодніпровський район

Шановний Юрію Петрови­ чу, порядок обчислення пенсій особам, які постраждали вна­ слідок катастрофи на ЧАЕС, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210. Відповідно до зазначеного Порядку мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з числа інвалідів ІІ групи становить 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втра-

тили працездатність (949,00 грн. х 160% = 1518,40 грн., де 949,00 грн. — прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.12.2013). Порядком також передба­ чено, що у разі, коли розмір пенсійної виплати (з ураху­ ванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум ін­ дексації та інших доплат до пенсії, встановлених зако­ нодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Укра­

їною) не досягає в інвалідів ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з чорнобильською катастрофою, 255 відсотків прожиткового мінімуму, особам, які втратили працездатність, виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів (949,00 грн. х 255% = 2419,95 грн.).

Грошова допомога медсестрі аптеки дитячої лікарні Чи зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення та виплату грошової допомоги, період роботи з 25.11.1991 по 01.01.2000 на посаді медсестри аптеки приймального відділення дитячої лікарні? Тетяна ДВОРНИК. Дніпропетровськ

Шановна Тетяно Влади­ славівно, Порядок обчислен­ ня страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвер­ джено Постановою Кабінету Мі­ ністрів України від 23.11.2011 р. №1191 (далі — Порядок). Відповідно до п. 2 Порядку до страхового стажу, що визна­ чає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періо­ ди роботи в закладах та устано­ вах державної та комунальної форми власності на посадах, зокрема, що передбачені пере­

ліком закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постано­ вою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 (далі — Перелік). Розділом 2. «Охорона здоров’я» Переліку передбачені лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найме­ нування посад) у відповідних закладах і установах охорони здоров’я, незалежно від форми власності або відомчої належ­

ності цих закладів і установ. Враховуючи зазначене, період роботи з 25.11.1991 по 01.01.2000 на посаді медсестри аптеки приймального відділення дитячої лікарні зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення та виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якщо ця посада зарахована до штатного розкладу медичної установи.

Про наукову пенсію Надрукуйте, будь ласка, показники заробітної плати за 2013—2014 рр., які використовуються при призначенні наукової пенсії.

Галина КЛЕБАНОВА. Дніпропетровськ

«Про наукову і науково-технічну діяльність» №1977, становив: у січні 2013 р. — 3000,00 грн.; у лютому 2013 р. — 3044,00 грн.; у березні 2013 р. — 3212,00 грн.; у квітні 2013 р. — 3233,00 грн.; у травні 2013 р. — 3253,00 грн.; у червні 2013 р. — 3380,00 грн.; у липні 2013 р. — 3429,00 грн.; у серпні 2013 р. — 3304,00 грн.; у вересні 2013 р. — 3261,00 грн.;

у жовтні 2013 р. — 3283,00 грн.; у листопаді 2013 р. — 3268,00 грн.; у грудні в 2013 р. — 3619,00 грн. У січні в 2014 р. — 3167,00 грн.; у лютому 2014 р. — 3209,00 грн.; у березні 2014 р. — 3415,00 грн.; у квітні 2014 р. — 3432,00 грн.; у травні 2014 р. — 3430,00 грн.; у червні 2014 р. — 3601,00 грн.

Виплата пенсії у разі працевлаштування Я отримую наукову пенсію з 2012 року. Планую влаштуватися водієм на приватне підприємство. В якому розмірі мені буде виплачуватися пенсія? Олег СТАВИЦЬКИЙ. Дніпропетровський район

Шановний Олеже Борисови­ чу, пенсія, призначена в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про наукову і

науково-технічну діяльність», виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а після звільнення з таких посад — у розмірі, обчислено-

му відповідно до цього Закону. У період роботи на інших по­ садах (не зазначених вище) ви­ плата пенсії здійснюватиметься в розмірі, обчисленому відпо­ відно до Закону України «Про державну службу».

Пенсіонер переїздить до Іспанії Я пенсіонер, був вимушений переїхати з Луганська до Дніпропетровська, а невдовзі поїду до Іспанії. Як отримуватиму пенсію?

Леонід ЄФІМОВ. Дніпропетровськ

Шановний Леоніде Михай­ ловичу, під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана

Коли оподатковуються приватизовані кімнати в гуртожитках Приватизували кімнату в гуртожитку. Чи повинні ми сплачувати податок на нерухомість? Тетяна КЛИМЕНКО. Дніпропетровськ

Шановна Тетяно Костянти­ нівно, гуртожитки не є об’єктом оподаткування податком на не­ рухоме майно, на відміну від земельної ділянки, але такі пільги із сплати податку не надаються на об’єкти оподат­ кування, що використовуються їх власниками з метою одержан­ ня доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності). Отже, приватизована кім­ ната в гуртожитку є об’єктом

оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. База оподаткування зменшується незалежно від кількості квартири/квартир, що перебувають у власності фізичної особи — платника податку — на 120 кв. метрів, якщо власник не використовує дане майно з метою одержання доходів (здавання в оренду, лізинг, використовування у підприємницькій діяльності).

Інвалід надає в оренду квартиру Я інвалід. Надаю в оренду приватизовану квартиру. Чи можу я скористатися податковою соціальною пільгою, тому що пенсія мізерна? Маргарита НАЗАРЕНКО. Кривий Ріг

Шановна Маргарито Юрі­ ївно, доходи від надання в оренду власного нерухомого майна фізичною особою, яка є інвалідом, оподатковуються на загальних підставах. Тобто

скористатися податковою соціальною пільгою Ви не маєте можливості. Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області

Картку оформляти не обов’язково Багато років отримую пенсію через Ощадбанк. Зараз працівники установи наполягають, аби я оформив пластикову картку. Чи можу я відмовитися і отримувати пенсію, як і раніше, у відділенні банку? Який документ це регламентує? Віктор ПИЛИПЧУК. П’ятихатки

Показники для призначення наукової пенсії Шановна Галино Володими­ рівно, показник середньої зар­ плати працівників, зайнятих в галузях національної економіки України, в тому числі в сільсько­ му господарстві, визначений спе­ ціально уповноваженим централь­ ним органом виконавчої влади в сфері статистики, який вико­ ристовується для призначення пенсій згідно з Законом України

Запитуйте — відповідаємо

Роз’яснюють фахівці ПФУ

6

ЗОРЯ

Верховною Радою України. Для вирішення питання виплати пенсії в Україні за межами зони АТО Вам необ­ хідно звернутися особисто до управління Пенсійного фонду України за місцем фактичного

перебування (проживання) на території України та надати за­ яви про запити пенсійних справ із зазначенням в них фактично­ го місця перебування (прожи­ вання) без необхідності надання відповідних довідок.

Áåçïëàòíà ïåðâèííà ïðàâîâà äîïîìîãà Головним та територіальними управліннями юстиції Дніпропетровської області забезпечується надання безплатної первинної правової допомоги громадянам України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, стосовно їх прав та обов’язків, безпечного переміщення, шляхів розв’язання соціально-побутових проблем. Надання вказаної допомоги здійснюється під час роботи громадських приймалень та офісів з надання безплатної первинної правової допомоги в порядку, встановленому законодавством. Інформацію про роботу громадських приймалень та офісів з надання безплатної первинної правової допомоги територіальних управлінь юстиції Дніпропетровської області ви можете отримати на офіційному веб-сайті Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (http://www.obljust.dp.ua/) в рубриці «Прийом громадян» у підрубриці «Громадські приймальні» (http://www.obljust.dp.ua/).

Шановний Вікторе Олек­ сандровичу, згідно з п. 22 По­ рядку виплати пенсій і грошо­ вої допомоги за згодою пенсі­ онерів та отримувачів грошо­ вої допомоги через їх поточні рахунки в банках (Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. №1596) упо-

вноважені банки зобов’язані забезпечити за бажанням отримувача видачу належних йому сум пенсій як безпосередньо в банку, так й з доставкою отримувачу додому в зручний для нього час, що визначається договором між уповноваженим банком і одержувачем.

Де допоможуть дізнатися про зниклих безвісти під час АТО Вже кілька тижнів нічого не знаємо про брата, який добровольцем поїхав на Донбас. Куди можна звернутися, аби дізнатися про його долю? Наталя ШАПОВАЛ. Павлоградський район

Шановна Наталю Юріївно, на Дніпропетровщині діє гаряча лінія для людей, близькі яких загинули чи пропали безвісти в зоні АТО: (056) 75652-31; (056) 745-42-44; (056) 756-53-49. Міжвідомчий центр до­ помоги з питань визволення полонених, заручників та по­ шуку зниклих безвісти при Службі безпеки України: м. Київ, вул. Ірінінська, 4. Телефон гарячої лінії call-центру: 0-800-501-482; (044) 255-52-38; polonhelp@ ssu.gov.ua Телефон гарячої лінії Мі­ ністерства внутрішніх справ України: (044) 254-98-70; (044) 256-18-82; (050) 313-07-10. У кожному обласному управлінні міліції створено спеціальні робочі групи, які будуть займатися прийнят­

тям заяв про зникнення без­ вісти, викрадення чи взяття в полон громадян, негайним відкриттям кримінальних проваджень, взяттям у роди­ чів зниклих осіб біологічних зразків та призначенням від­ повідних експертиз. Контактні телефони ке­ рівників робочих груп будуть оприлюднені на офіційному сайті МВС та сайтах кожно­ го обласного управління. У разі, якщо людина не зможе зв’язатися з робочою групою у Дніпропетровській області, вона може повідомити про це координатора з Міністерства внутрішніх справ за такими телефонами: (056) 756-52-31; (056) 745-42-44; (056) 756-5349 — Михайло Віталійович Куратченко. Адреса для звернення у Дніпропетровську: вул. Поля, 1 (каб. 4).

Äîðîã³ ÷èòà÷³! Íà ñòîð³íêàõ «ïåíñ³îíåð Ïðèäí³ïðîâ’ÿ» òà «Çàõèñòèìî êîæíîãî» âè îäåðæèòå â³äïîâ³ä³ íà âàø³ çàïèòàííÿ. Àëå â³äïî­â³äíî äî çàêîíîäàâñòâà ïðî çâåðíåííÿ ãðîìàäÿí ôàõ³âö³ äåðæàâíèõ ­óñòàíîâ, ­êîìóíàëüíèõ ³ ïðèâàòíèõ ï³äïðèºìñòâ íàäàþòü â³äïîâ³ä³ ïðè íàÿâíîñò³ ïîøòîâî¿ àäðåñè çàÿâíèêà. Òîæ, áóäü ëàñêà, âêàçóéòå ­çâîðîòíó àäðåñó (ó ãàçåò³ íå äðóêóºòüñÿ)! Ïèø³òü íà àäðåñó: ðåäàêö³ÿ ãàçåòè «Çîðÿ», âóë. Æóðíàë³ñò³â, 7, ì. Äí³ïðîïåòðîâñüê, 49051. Êîíòàêòíèé òåëåôîí: (0562) 27-16-52. Ëþäìèëà ÌÀÑËÎÂÀ, âåäó÷à ñòîð³íîê

Наша гордість, наша слава!

особливий випадок Старовинні козацькі пісні у виконанні фольклорного ансамблю з села Богуслав Павлоградського району слідом за Петриківським розписом можуть поповнити список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Як раніше писала «Зоря», Дніпропетровська обласна рада заручилася підтримкою Міністерства культури України у справі внесення козацьких пісень Дніпропетровщини до спадщини ЮНЕСКО. Нині триває підготовка номінаційного досьє і віриться, що у козацьких пісень є великі шанси на світове визнання, адже в області є справжні перлини — колективи, які продовжують життя народних співочих традицій, невмирущої козацької культурної спадщини.

— Ми знайшли фольклорні ансамблі та виконавців, які живуть в області, творчість яких і складає культурну спадщину. Адже саме Дніпропетровщину можна назвати краєм Січей та прабатьківщиною козаків, — зазначив голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод. Валентина Кордюкова

Їхні голоси — то дар Божий Колектив ансамблю «Богуславочка» — самі жінки, без музичної освіти, але з унікальним багатоголоссям. Кажуть, їхні голоси — Божий дар, який вони зуміли розвинути самостійно. Сьогодні середа. Бабусі мають прийти на репетицію, хоча, як говорить художній керівник фольклорного ансамблю Євгенія Хорольська, частіше тепер доводиться звозити співачок найманим транспортом. Жінки вже в літах. Найстаршим, Ганні Ковальовій та Ганні Лозі — по 82 роки, наймолодшій, Катерині Нагорній — 78! Їх лишилося семеро з того першого складу колективу, у якому було 22 учасники.

— Для кожної з учасниць наш співочий гурт — це і пісенна творчість, і радість спілкування. Тут вони обмінюються сільськими новинами. Вони ж усі вдови, дітей біля них нема. Завжди хтось щось смачненьке приготує, принесе з собою пригостити подруг по ансамблю, — говорить Євгенія Іванівна. Євгенія Іванівна ділиться думками про важливість збереження для нащадків безцінної української народної культури, традицій, пісні, козацької спадщини.

— Тому, — говорить моя співрозмовниця, — я дуже вдячна голові обласної ради Євгену Вікторовичу Удоду за його турботу про те, аби не було втрачено культурну спадщину нашого краю, зокрема, колишньої козацької слободи Богуслав.

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

7

Вони разом усі 30 років існування ансамблю

Феномен ансамблю «Богуславочка»,

хрещеним батьком якого називають Олега Скрипку Саме в нашій області знаходилися останні п’ять запорізьких козацьких паланок і саме в наших селах найбільш свіжа пам’ять про традиції та культуру предків. Багато запорізьких пісень вже забуто назавжди, але, як підкреслює експерт ЮНЕСКО, заступник голови експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини Міністерства культури України Ілля Фетисов, саме дніпропетровці відрізняються особливим ставленням до власної історії, зокрема, до козацького епосу. А ще, за його словами, Дніпропетровщина вражає тим, що це справжня енциклопедія фольклорних стилів — кожне село має свої традиції. Легенда то чи правда, однак старі люди переповідають, що ніби десь там у сімдесятих роках призначили у Богуслав батюшку, який закінчив семінарію у Москві та навіть співав у патріаршому хорі. От прийшов він знайомитись з півчими, а регентша йому: «Може, отче, у патріаршому хорі й справді ангельські голоси, але так, як співають у Богуславі, не співають більше ніде». У церковному хорі тоді співала переважна більшість майбутнього фольклорного ансамблю «Богуславочка». Дослідники українського аутентичного співу й досі дивуються: як жінки, що ніколи не бачили нот, співають на чотири-п’ять голосів! Як, не маючи нотних партій, вони тримають гігантське багатоголосся, усю фактуру? Й саме Богуславу, підкреслюють, притаманна така техніка співу.

Багатий на таланти Богуслав Навряд чи у Павлоградському районі є ще таке село — справжній клондайк народних умільців. Про одного з них — коваля-віртуоза, шахтаря «по сумісництву» — Геннадія Танчика свого часу писала «Зоря». Певне, блоху підкувати він не брався, але створені ним дива — баня у вигляді справжнісінької бригантини, ажурне плетиво журавля — колодязя на городі та й сам власноруч споруджений будинок — просто вражають. Між тим, мене більш за все цікавить феномен фольклорного ансамблю «Богуславочка». Звідки узявся, з чого почався…

— Вийшло усе спонтанно, — пригадує колишній голова Богуславської сільської ради Ніна Прокопівна Гордиченко. — Мода тоді на агітбригади була. Їздили по бригадах, сусідніх селах. А всі ж працювали на своїх роботах. Хто на фермі, хто у полі. До того ж ще хазяйство вдома. Отак згуртувалися доярки, свинарки, продавці, були й залізничники з нашої станції, почали згадувати пісні своїх батьків, дідів, прадідів. Річ у тім, що пісні передавалися з покоління у покоління на слух й ніколи не записувалися. За 30 років існування «Богу­ славочки» самобутні артисти брали участь у різних престижних конкурсах та фестивалях. Й навряд чи треба говорити, що без них не обходиться жодне сільське свято! У репертуарі бабусь старовинні обрядові, побутові пісні, частівки, зокрема, й власна творчість. Буває, зберуться, зажу-

На сцені сільського Будинку культури. Привітання сільського голови Валентини Білокіз

ряться та й просять Ганну Хорольську: «А ну, Галю, давай своєї!» Й от уже лине «Я з тобою, Ваню, та й не нажилася» — історія про нерадісну долю вдови. Власне, це доля й самої Ганни Олексіївни, яка змолоду поховала чоловіка й потім більше не виходила заміж. Протягом усіх років існування ансамблю його учасниці дотримуються правила — не йти на компроміс з тенденціями сучасної культури, щоб зберегти фольклор у первісному вигляді. Євгенія Хорольська добре знає настрій та характер своїх бабусь.

— Аби я сказала їм: нам, мовляв, треба якось осучаснитись й спробувати заспівати щось з хітів, переконана — вони б підняли мене на сміх. Ну навіщо нам когось переспівувати! Чули ми про «Буранівських бабусь» з Росії, які перемогли на Євробаченні. В наших вік уже не той, а так можна було б і собі на Європу замахнутися. У народних артисток з села Богуслав інше завдання — передати пісні, які співали не лише їхні дідусі й бабусі, а й прадідусі та прабабусі. От тільки б пам’ять не підводила. Якось прибула до Богуслава фольклорна експедиція з Києва. Багато чому здивувалися фахівці, коли зустрілися з бабусями, попросили їх заспівати. «Вони як заклали купу, по-народному кажучи, колінець!.. Їхній спів перевершив будьякі мої уявлення про протяжність народної пісні, бо це нескінченні куплети, які тягнуться, перекручуються. І ще вразило максимальне вокальне розгалуження. Це рідкісне явище: зазвичай у народних піснях два-три голоси, а тут доходило до п’ятиголосся, дуже своєрідна манера з відвертим копіюванням чоловічих голосів. Відчувалося, що спочатку існувала чоловіча традиція співу, котра перейшла у жіноче середовище і дуже гарно збереглася у такій формі. Це справляло надзвичайне враження», — писав у звіті про експедицію тоді керівник столичного фольклорного ансамблю «Божичі» І. Фетисов.

— А де ж тепер ті чоловічі голоси? Не чутно їх сьогодні, — запитую.

— На жаль, немає. Останньою була Катерина Буклаєнко. Співала справжнісіньким басом. Та що там чоловічі голоси! Навіть гопак навприсядки танцювали жінки.

Олег Скрипка став хрещеним батьком Після відвідин столичних гостей, а це було у 2005 році, «Богу­ славочку» запросили у Київ на музичний фестиваль «Країна мрій», одним з організаторів якого був відомий український музикант Олег Скрипка. Там він представив артисток тодішньому президенту Віктору Ющенку. Вже не жартома, а з повагою почали називати богу­ славці своїх співачок народними артистками. А воно й справді слава пішла. Співаки самих «Божичів» захотіли записати пісні «Богуславочки» у своєму виконанні. Для цього молоді артисти спеціально їздили на Павлоградщину, щоб брати тут майстер-класи. Їздили до тих пір, поки вимогливі богуславські бабусі не задовольнилися результатом й не дали добро на запис. Сьогодні кожна виконавиця в ансамблі на вагу золота, говорить Євгенія Хорольська. Адже кожна жінка співає своїм рідним голосом, та як воно буде далі, моя співрозмовниця не знає. Ганна Лоза, їй 81 рік, травмувала ногу, щойно повернулася з лікарні, але біль у нозі не проходить. Чи зможе далі жінка співати в ансамблі, невідомо. А вона заспівувачка першим голосом майже в усьому репертуарі. Є сподівання, що все ще обійдеться. Тим більше, що бабусь намагається «тримати у бойовому строю», й не лише у професійному розумінні, баяніст Анатолій Іванович. Музикант за освітою, він їздить у Богуслав з Павлограда. Донедавна жінки співали акапельно, але з віком голоси почали здавати, довелося запрошувати акомпаніатора.

— З його появою бабусі аж помолодшали. Анатолій Іванович працює ще й з хором, так вони його до хору страшенно ревнують, — розкриває секрет Євгенія Іванівна. — Було, проводимо «Зимові вечорниці» чи день села, в кінці столи понакриваємо. Бабусі його від свого столу не відпускають. Одно підкладають йому то вареничків, то пиріжечків. …Тож нехай якомога швидше пісні богуславських бабусь поповнять всесвітню скарбницю нематеріальної культурної спадщини, щоб стоячи аплодували тим пісням в усьому світі.

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

Обмен опытом работы стал доброй традицией Уже стало доброй традицией ежегодно по инициативе президиума Днепропетровской областной организации пищевой промышленности профсоюза работников АПК проводить выездные заседания по обмену опытом на предприятиях отрасли.

Руководителями предприятий и профсоюзным активом отмечена эффективность проведения таких встреч

21 сентября 2014 года в ПАО «Комбинат «Приднепровский» состоялось расширенное заседа­ ние президиума областной проф­ союзной организации (предсе­ датель — Тиницкая Светлана Владимировна) совместно с Де­ партаментом агропромышленно­ го комплекса, развития сельских территорий и рыночной среды облгосадминистрации — дирек­ тор департамента Удовицкий Вадим Алексеевич, областной организацией работодателей «Днепропищепром» (предсе­ датель — Ковров Александр Борисович), руководителями предприятий, председателями профсоюзных организаций, ру­ ководителями и специалистами служб охраны труда с повест­ кой дня: «О социальном диа­ логе между администрацией и профсоюзным комитетом ПАО «Комбинат «Приднепровский», с проведением производственной экскурсии по предприятию». В ходе проведения меропри­ ятия, руководителями предпри­ ятий и профсоюзным активом отмечена эффективность таких встреч, ведь каждый для работы черпает что-то новое и прогрес­ сивное. В ПАО «Комбинат «Придне­ провский», который возглавля­ ет президент компании Виктор Александрович Веретенников, есть чему поучиться: несмотря на сложную ситуацию в стране, проводится модернизация про­

изводства, выпускаются новые виды продукции. Комбинат входит в пятерку сильнейших производителей молокопродуктов в Украи­ не, на предприятии внедрены международные стандарты си­ стем качества HASSP-9001 и ISO 22000 — обеспечивающие безопасность и высокое качество выпускаемой продукции под ТМ «Злагода» и «Любимчик». В 2013 году произведена мо­ дернизация цеха детского пи­ тания с заменой оборудования. ТМ «Злагода» одна из немногих в Украине, которая выпускает детское питание в экологически чистой, безопасной стеклянной бутылочке. За высокое качество продук­ ция предприятия неоднократно отмечалась высшими награда­ ми на международных выстав­

ках, конференциях, ярмарках, а также является многократным победителем Всеукраинского конкурса-выставки «Кращий вітчизняний товар» и «100 кра­ щих товарів України». Благодаря совместной работе руководства предприятия и проф­ союзного комитета, на предпри­ ятии проводится постоянная работа по улучшению условий труда для работников, показа­ тель освоения средств на охрану труда за 9 месяцев 2014 г. в рас­ чете на одного работающего на комбинате в 2 раза выше общего показателя по обкому. Повышается заработная пла­ та, решаются социальные во­ просы посредством выполнения коллективного договора, прово­ дится оздоровление работников предприятия и их детей. Коллектив предприятия неод­ нократно становился победителем ежегодного областного отраслево­ го общественного смотра состоя­ ния условий и охраны труда. Коллективный договор пред­ приятия стал победителем на отраслевом уровне среди пред­ приятий пищевой и перераба­ тывающей промышленности (за 2011 г.). Первичная профсоюзная ор­ ганизация комбината , которую возглавляет Т. Невенчаная, — неоднократный победитель об­ ластного смотра на звание «Луч­ шая первичная профсоюзная организация». За счет средств предприятия и профсоюзной организации уже оказана помощь военнослужа­ щим и для лечения раненых бойцов на сумму 124 тысячи гривень. Наталия СОРОКИНА

В ПАО «Комбинат «Приднепровский» есть чему поучиться: проводится модернизация производства, выпускаются новые виды продукции

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПОВТОРНИЙ АУКЦІОН з продажу майна боржника ФОП Самойленко К. А. за методом зниження ціни Лот 1 - У житловій будівлі літ.А-3,4 на ІІ поверсі нежитлове приміщення №15 поз. 1-7, літ. а (1) – балкон, літ. а1 (ІІ) – балкон, літ. а2 (ІV) – балкон, літ. а3 (ІІІ) – балкон-перехід, заг. пл. 226,8 м2, літ. а4 – сходи, розташ. за адресою: м. Дн-ськ, пр. Карла Маркса, 68, прим.15. Початкова ціна продажу (ПЦ) 1610223 грн. Лот 2- Автомобіль TOYOTA CAMRY, 2006 р.в., р. н. АЕ0108ВС, знаход. за адресою: м. Дн-ськ, вул. С. Ковалевської, 67. ПЦ 102000 грн. Лот 3 – Земельна ділянка (Зем. діл.) пл. 0.1000 га, кадастровий номер (к/н):1223281500:02:318:0001. ПЦ 35000 грн. Лот 4 - Зем. діл. пл. 0.1000 га, к/н:1223281500:02:318:0002. ПЦ 35000 грн. Лот 5 - Зем. діл. пл. 0.1000 га, к/н:1223281500:02:318:0003. ПЦ 35000 грн. Лот 6 - Зем. діл. пл. 0.1000 га, к/н:1223281500:02:318:0004. ПЦ 35000 грн. Лот 7 - Зем. діл. пл. 0.1000 га, к/н:1223281500:02:318:0005. ПЦ 35000 грн. Лот 8 - Зем. діл. пл. 0.1000 га, к/н:1223281500:02:318:0006. ПЦ 35000 грн. Лот 9 - Зем. діл. пл. 0.1000 га, к/н:1223281500:02:318:0007. ПЦ 35000 грн. Лот 10 Зем. діл. пл. 0.1000 га, к/н:1223281500:02:318:0008. ПЦ 35000 грн. Лот 11 - Зем. діл. пл. 0.1000 га, к/н:1223281500:02:318:0009. ПЦ 35000 грн. Лот 12 - Зем. діл. пл. 0.0914 га, к/н:1223281500:02:318:0010. ПЦ 31990 грн. Лот 13 - Зем. діл. пл. 0.0086 га, к/н:1223281500:02:318:0011. ПЦ 3010 грн. Лот 14 - Зем. діл. пл. 0.1000 га, к/н:1223281500:02:318:0012. ПЦ 35000 грн. Лот 15 Зем. діл. пл. 0.1000 га, к/н:1223281500:02:318:0013. ПЦ 35000 грн. Лот 16 - Зем. діл. пл. 1.5052 га, к/н:1223281500:01:004:0099. ПЦ 526820 грн. Зем. діл. по Лотам 3-16 розташ.: Вільненська с/р, Новомосковського р-ну Дн-ської обл. ПЦ по всіх лотах вказані без ПДВ. Зазначене майно належить боржнику ФОП Самойленко К. А. на праві приватної власності. Кінцевий термін прийняття заяв на участь в аукціоні та оплати реєстраційних внесків (РВ) і гарантійних внесків у розмірі 10% ПЦ (ГВ) – 24.11.2014 р. РВ та ГВ вносяться шляхом безготівкового перерахування на поточні рахунки ТБ «Катеринославська» в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код 23364874 (без ПДВ) по кожному лоту окремо: №26001118108001 – РВ - 17 грн., №26002050231002 – ГВ у сумі: Лот 1-161022,30 грн., Лот 2-10200 грн., Лот 3-3500 грн., Лот 4-3500 грн., Лот 5-3500 грн., Лот 6-3500 грн., Лот 7-3500 грн., Лот 8-3500 грн., Лот 9-3500 грн., Лот 10-3500 грн., Лот 11-3500 грн., Лот 12-3199 грн., Лот 13-301 грн., Лот 14-3500 грн., Лот 15-3500 грн., Лот 16-52682 грн. Ознайомлення з майном: роб.дн. з Пн-Пт з 10.00 до 16.00 за його місцерозташ. Умови продажу по Лотах №1-16: аукціон є повторним та проводиться за методом зниження ціни згідно з рішенням комітету кредиторів від 05.09.14 р. у відповідності до порядку встановленому ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Розмір мінімальної надбавки (максимальної знижки) – 10% ПЦ відповідного лоту. Ціна продажу майна сплачується переможцем аукціону (покупцем) на рахунок Самойленко К. А. №26001459539 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, РНОК 2809707670, за вирахуванням суми ГВ, яка зараховується до ціни продажу. Переможець аукціону (покупець) сплачує винагороду за підготовку та проведення аукціону. Аукціон відбудеться об 11.00 28.11.2014 р. на ТБ «Катеринославська» за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 49, офіс 1. З питань організації аукціону звертатись на ТБ «Катеринославська» в роб.дн. з Пн-Пт з 10.00 до 16.00 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 49, офіс 1, тел. (0562) 366-555, e-mail: tbe@ukr.net.

Сайт газети «Зоря» www.zorya.org.ua

ІнформацІя в номер

8

ЗОРЯ

Зміна даних до облікової картки Фізичні особи — платники податків зобов’язані подавати контролюючим органам відо­ мості про зміну даних, які вно­ сяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки плат­ ника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у поряд­ ку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та ре­ алізує державну податкову і митну політику. Неподання або порушення

порядку подання платником податків інформації для форму­ вання та ведення Державного реєстру фізичних осіб платни­ ків податків, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 85 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень. До 1 січня 2016 року не за­ стосовуються штрафні санкції за неподання або порушення строку подання фізичними особами до контролюючих органів відомостей про зміну даних, які вносяться до Дер­ жавного реєстру фізичних осіб — платників податків.

Дата подання повідомлення про об’єкти оподаткування Повідомлення про об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться ді­ яльність за ф. № 20-ОПП, пода­ ється до органу доходів і зборів

протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купів­ лі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпоряджен­ ня об’єктом оподаткування.

Чи має можливість неповнолітня дитина через свої релігійні переконання відмовитися від прийняття реєстраційного номера? Неповнолітня особа має право через свої релігійні пе­ реконання відмовитися від при­ йняття реєстраційного номера облікової картки платника по­

датку та здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта після отримання пас­ порта громадянина України при досягненні нею 16-річного віку.

Прес-служба ГУ ДФС у Дніпропетровській області

Ввезення на митну територію України громадянами алкогольних напоїв та тютюнових виробів 1. Ввезення на митну терито­ рію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів громадя­ нами, які не досягли 18-річного віку, не допускається.

2. Громадяни, які досягли 18-річного віку, можуть ввози­ ти алкогольні напої та тютюно­ ві вироби на митну територію України в ручній поклажі або супроводжуваному багажі без сплати митних платежів та без письмового декларування у та­ ких кількостях із розрахунку на одну особу: 1) 200 сигарет або 50 сигар

чи 250 грамів тютюну, або ці вироби в наборі загальною вагою, що не перевищує 250 грамів; 2) 5 літрів пива, 2 літри вина, 1 літр міцних (із вмістом спирту більш як 22 %) алко­ гольних напоїв.

3. Алкогольні напої та тю­ тюнові вироби незалежно від їх кількості не звільняються від оподаткування митними плате­ жами, якщо особа, яка ввозить їх на митну територію України, була відсутня в Україні менш ніж 24 години.

Обмеження щодо ввезення громадянами товарів на митну територію України 1. Пропуск на митну те­ риторію України товарів, що класифікуються в 1—24 групах УКТ ЗЕД та ввозять­ ся громадянами для вільного обігу, в будь-яких обсягах не дозволяється.

2. Обмеження, встановлене частиною першою цієї статті, не поширюється на: 1) алкогольні та тютюнові вироби, що ввозяться громадя­ нами в кількостях та у спосо­ би, зазначені у частині другій статті 376 цього Кодексу; 2) харчові продукти вагою

до 10 кг в упаковці виробника, що надходять на адресу грома­ дян у міжнародних поштових або експрес-відправленнях; 3) харчові продукти для власного споживання на суму, яка не перевищує еквівалент 200 євро, що ввозяться в по­ рядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України; 4) домашніх тварин.

3. Не підлягають перемі­ щенню на митну територію України в несупроводжува­ ному багажі продукти харчу­ вання без упаковки виробника.

Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська

Із одного металу ллють медаль за бій, медаль за труд!

Ïåðøèé íîìåð âèéøîâ 21 ÷åðâíÿ 2003 ðîêó.

7 листопада 2014 року/п’ятниця

В любой ситуации оставаться человеком! В октябре в Долгинцевском районе Кривого Рога состоялась открытая научнопрактическая конференция, организованная председателем Долгинцевской районной организации ветеранов Анной Александровной Олейник, по обмену передовым опытом в среде ветеранских организаций в направлении поиска инновационных форм и методов работы в деле национального и героико-патриотического воспитания молодежи по проекту «Круглый стол». Традиционно в мероприятии участвовали ветераны Криворожского сельского района во главе с председателем совета ветеранов Галиной Ивановной Береговой. На конференции присутствовал известный в городе человек — Андрей Владимирович Гальченко. Он привел много примеров из личного опыта не только работы со студентами на должности проректора Криворожского технического университета, а затем первого заместителя мэра Кривого Рога, но и участия в клубе спортивной рыбалки, работы в каскадерской группе «Ингульчане». Рассказал о своем пути на вершину спортивной карьеры (он — чемпион Украины по автомобильным соревнованиям «Гонки на выживание») и смог подтвердить свое жизненное кредо: «В любой ситуации оставаться человеком!». Конференция определила приоритетные направления патриотической, воспитательной работы с учащейся молодежью на 2014—2015 годы. Участники ознакомились с основными патриотическими мероприятиями, а также лучшим опытом патриотического воспитания молодёжи и активизации поисковой, волонтерской работы героико-патриотического направления. Рекомендации по методам воспитательной работы были изложены в выступлении председателя совета Криворожской городской организации ветеранов Николая Кирилловича Дабижи. Он отметил, что важно продолжать тесное сотрудничество с органами исполнительной власти, депутатским корпусом всех уровней, взаимодействие с общественными организациями, средствами массовой информации. Также нужно проводить целенаправленную работу по проведению комплексных мероприятий, используя персональный подход к решению вопросов волонтерского движения, усилению секционной работы по военно-прикладным видам спорта. Яркими выступлениями и интересными предложениями в направлении рационализации усовершенствования методов работы в ходе конференции отличились председатели комиссий по работе с молодежью, председатели комиссий ветеранов войны и воинской службы, кураторы и представители Центра военно-патриотического воспитания молодежи «Витязь», ветераны войны и воинской службы, труда, спор-

Участники конференции ознакомились с основными патриотическими мероприятиями, а также лучшим опытом патриотического воспитания молодёжи и активизации поисковой, волонтерской работы героико-патриотического направления

та и представители общественных организаций: Л. Клюев, В. Мисюта, В. Сухоруков, Г. Педюра, В. Ключко, В. Мельничук, Л. Табацкая, М. Лигуна, С. Кочерга, А. Попова, В. Швец. Был рассмотрен передовой опыт: — Криворожской образцовой радиотехнической школы ОСОУ имени дважды Героя СССР Дмитрия Глинки (директор М. Гапон); — Днепропетровской областной ассоциации пограничников (председатель С. Болсуновский); — союза ветеранов Афганистана «Каскад» (Долгинцевский район Кривого Рога, председатель С. Кузнецов); — Криворожской федерации греко-римской борьбы (вице-президент Криворожской городской федерации греко-римской борьбы, чемпион мира среди ветеранов, тренер КДЮСШ «Локомотив» В. Черевишный); — любительской видеостудии «Победитель» (руководитель — призер чемпионата мира среди ветеранов полицейских по боевому самбо «Комбат», преподаватель физической культуры и спорта КОШ № 68 г. Кривого Рога А. Кочегаров); — Криворожской федерации вольной борьбы (председатель — тренер ДЮСШ № 2 В. Бабийчук); — КОШ № 65 (директор — А. Суворова); — Центра военно-патриотического воспитания молодёжи «Витязь» (руководитель — призер Всесоюзного турнира по греко-римской борьбе, тренер по военно-прикладным видам спорта А. Кучеренко); — ОК «Огородническое обще-

ство Огородник» (председатель — Н. Пита); — семейно-коллективного сельского хозяйства (руководитель — В. Кияшко, село Вольный Посад Криворожского района); —садового общества «Надежда», село Чкаловка Криворожского района (председатель — В. Михайленко); — ЧП «Укртехгрупп-1» (руководитель — начальник службы безопасности С. Романенко); — детского военно-патриотического клуба «Гвардия» (председатель — И. Григорьев); — первичной ветеранской организации села Лозоватка Криворожского района (председатель — В. Ключко); — Долгинцевского РОВД (председатель совета ветеранов МВД — Л. Клюев); — спецподразделения содействия милиции «Зубр» (руководитель — Ю. Островский); — ДГИФКиС (ректор — В. Савченко); — ДКФВ (директор — В. Чибисов); — КГКЭТ (директор Н. Резниченко). Все участники конференции посетили «Музей железнодорожной славы» при Криворожской дирекции железнодорожных перевозок. Экспозиция музея, собранная и оформленная с любовью, вызвала чувство признательности и благодарности всем людям, кто уже вписал свое слово в скрижали профессиональной, трудовой, исторической и боевой славы Криворожского региона. Александр КУЧЕРЕНКО Фото Владилена МЕЛЬНИЧУКА

Внимание!

Актуально

«Зоря» №83 (21615)

Литературные конкурсы продолжаются Уважаемые читатели этого номера газеты «Ветеран Приднепровья»! Напоминаем вам, что продолжается литературный конкурс имени писателя Михаила Селезнева «На лучшую документальнохудожественную публикацию о деятельности ветеранов и ветеранских организаций» и литературный конкурс «Розповім про подвиг» среди учеников школ Днепропетровской области В этом году оба конкурса проводятся уже в двенадцатый раз. Начались они по инициативе совета Днепропетровской областной организации ветеранов Украины и газеты «Зоря» в 2003 году. Идея конкурсов принадлежит писателю-фронтовику, лауреату многих литературных конкурсов Михаилу Селезневу. Руководство области все прошедшие годы поддерживает проведение конкурсов, уделяет внимание подведению итогов и всегда поздравляет победителей конкурсов на торжественных церемониях, которые проводятся в мае каждого года. Только в прошлом году на конкурс было представлено более 300 работ школьников. А во взрослом конкурсе приняли участие 52 автора. Лауреатами конкурса имени Михаила Селезнева стали члены союзов писателей, воины-афганцы, ветераны ВОВ, журналисты Днепропетровщины… Каждый год жюри определяет 30 победителей в конкурсе «Розповім про подвиг», причем, лауреатами становятся как сами школьники, так и учителя, уделившие пристальное внимание творчеству своих подопечных и патриотическому воспитанию будущего Украины. К сожалению, рассказы о подвигах уже не ограничатся темами Второй мировой войны (что особенно актуально в преддверии 70-летия Великой Победы над фашизмом), рассказами о воинах-афганцах, трудовых подвигах… Наше время породило новых героев. Ждем рассказов о них… Каждый год проводятся торжественные церемонии награждения победителей этих двух конкурсов в Доме Союзов в Днепропетровске, о чем неизменно публикуются репортажи в газетах «Зоря», «Вести Приднепровья», «Днепр вечерний», идут сюжеты на днепропетровских каналах телевидения. В этом номере публикуются очередные работы школьников, лауреатов конкурса «Розповім про подвиг-2014». Жюри конкурсов готово к рассмотрению и обсуждению ваших творческих достижений. Приглашаем к участию новых авторов. Работы на рассмотрение жюри принимаются до 1 апреля 2015 года. С условиями конкурса можно ознакомиться на сайте газеты «Зоря» — www.zorya.org.ua Пресс-группа совета областной организации ветеранов

Официально

70-річчю визволення України присвячується

10

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

ветеран придніпров’я

Герой-зв’язківець з душею поета Керівнику туристично-краєзнавчого гуртка «Горизонт» Грузького НВК Криворізького району Г. Т. Педюрі дістався в спадок від О. В. Векленка архів, у якому він натрапив на вирізку районної газети «Сільський трудівник» за травень 1966 року. Ось текст цієї замітки. «Всього три сторінки віршованого тексту. Наспіх, через копірку, зроблений передрук. «Сражение за Недайводу» — читаємо заголовок невеличкої поеми. Вогнем печуть слова! А в уяві — війна, згарища, руїни… Непрохані чужинці наводять у селі «порядок». Та вже лунає канонада радянської артилерії, хоробрі воїни звільняють землю від фашистської погані. Зав’язується жорстокий бій за Недайводу. Хто ж автор цієї хвилюючої розповіді? Учасник боїв молодший сержант Ненашев. Внизу під текстом ще значиться: « Написано для історії військової частини. Автор загинув смертю хоробрих у 1945 році за звільнення Чехословаччини». Ні імені, ні згадки, звідки родом молодший сержант, ні назви частини. Але воїнів-визволителів не забути недайводцям. Вони з вдячністю згадують і свято

бережуть пам’ять про тих, хто захистив від смерті, повернув до життя». Ось про ці бої і написав свою новелу сержант Ненашев. «Залікували рани недайводці. Розквітло село. Нині тут колгосп із символічною назвою «Гвардієць». Дружно трудяться члени артілі, щоб у кожній сім’ї був достаток, ніколи не покидало щастя. Як велике свято відзначають колгоспники День Перемоги. І вірш, написаний воїном-визволителем, ще й зараз переходить з рук у руки, воскрешаючи в пам’яті героїчний похід радянських військ. Мне не снилось ещё отроду И не думалось никогда, Что придётся драться за воду, И — за эту Недайвода. Подошли мы к селу зимою, В сорок третьем, как есть, году, Враг засел за рекою И держал Недайводу.

Історична довідка

Молодший сержант Микола Тимофійович НЕНАШЕВ 12 червня 1941 року.

Но однажды маневром обхода Взяли мы рубеж реки. Окружили село Недайводу Наши доблестные стрелки. Враг бросал даже бронесилы, Чтоб прорваться сквозь кольцо, Но вовремя поспели «Илы», Поддержали наших бойцов. Из десятка брошенных «тигров» Не вернулся назад ни один, Тут и начались наши «игры» С гарнизоном Недайводы. Целый день над селом гремела Канонада двухсот стволов,

10 лютого 1944 р. розгромлено Нікопольське угруповання фашистів, а 22 лютого військами 37-ї, 46-ї та 17-ї армій було визволено центр залізорудного басейну м. Кривий Ріг. Цим була завершена Нікопольсько-Криворізька операція. Однак деякі населені пункти Криворізького району (правобережжя р. Інгулець) знаходились ще у німців. Фронт проходив по долині р. Інгулець. Настало певне затишшя, йшов процес перегрупування військ. Але в районі села Недайвода жорстокі бої продовжувались. Село переходило з рук у руки декілька разів. За період з жовтня 1943-го по 18.02.1944 року в боях за утримання села загинули понад 6 тисяч воїнів Червоної Армії, яких поховали в шести братських могилах, що знаходяться в центрі села. Причиною таких великих втрат, — як з боку противника, так і з боку наших військ — було дотримання контролю за дорогою (бруківкою) з твердим покриттям. Дорога давала можливість у сльотаву дощову зиму кінця 1943-го — початку 1944 р. оперативно перекидати військові частини, техніку. Свідченням запеклих боїв у районі с. Недайвода є той факт, що за героїзм, проявлений при обороні даного села і стратегічної на той час дороги, звання Героя Радянського Союзу було присвоєно чотирьом воїнам (посмертно).

А когда совсем стемнело, В штурм пехота пошла на село. И всю ночь, как свеча горела, Дорогая Недайвода, И от крови тогда покраснела В голубом Ингульце вода. И теперь, пройдя путь наступленья В сотни вёрст, я скажу, что нигде Я не видел такого сраженья, Как было при Недайводе. Но не дали мы немцу напиться

Ингулецкой советской воды, И пришлося фашистам — фрицам Повернуть до Недайводы. Не давали ему пощады Ни на суше, ни на воде, Никогда не вернутся гады К Ингульцу и к Недайводе. Аліна ДУБИНА, Анастасія ЛИТВИНОВИЧ, члени туристично-краєзнавчого гуртка «Горизонт» Грузького НВК Криворізького району

Пленум совета Долгинцевской районной организации ветеранов Кривого Рога В сессионном зале Криворожской образцовой радиотехнической школы ОСОУ им. дважды Героя СССР Дмитрия Глинки состоялся пленум совета Долгинцевской районной организации ветеранов в городе Кривой Рог. Основная цель пленума — разработка новых форм и методов работы в направлении социальной защиты ветеранов и поиска новых путей национального и героико-патриотического воспитания молодежи в новых исторических условиях. Работой пленума руководили председатель совета Криворожской организации ветеранов Н. К. Дабижа и председатель совета Долгинцевской районной организации ветеранов Г. А. Олейник. Выступали начальник отдела денежных выплат и компенсаций И. Ю. Карамушка, социальный работник территориального центра Долгинцевского района Л. И. Алексеева, заместитель председателя Долгинцевского районного испол-

кома И. М. Сторожук. Присутствовали председатели низовых ветеранских организаций района и коллектив Центра военно-патриотического воспитания молодежи «Витязь». На пленуме рассматривался накопленный опыт сотрудничества совета ветеранов с общественностью и органами самоуправления в решении вопросов социальной защиты ветеранов. В своем докладе Г. А. Олейник отметила, что приоритетными заданиями в работе ветеранских организаций являются защита социальных прав ветеранов и практическое решение проблем их жизнедеятельности. Основную работу в этом выполняют комиссии социальных и ме-

дико-бытовых организаций и организационных структур по правовым вопросам совместно с органами самоуправления, структурными подразделениями Долгинцевского исполкома. Выступающие на пленуме говорили и о значительной роли в социальной работе низовых организаций ветеранов, волонтеров. Социальные работники ознакомили присутствующих с порядком обеспечения субсидиями, комплексными выплатами, государственной помощью переселенцам и услугами, которые обеспечиваются работниками территориального центра гражданам пожилого возраста. Заместитель председателя комиссии по работе с молодежью

Долгинцевской районной организации ветеранов М. М. Гапон отметил возрастающий интерес у молодежи к истории Украины, что, в свою очередь, оказывает положительное влияние на процесс национально-патриотического воспитания молодежи. Касательно воспитания подрастающего поколения выступил председатель первичной

организации ветеранов ПАО «Криворожиндустрой» А. Н. Березовский. Его выступление настолько пришлось по сердцу молодежи, что весь коллектив ЦВПВМ «Витязь» аплодировал стоя, высоко оценивая его богатейший жизненный опыт, доброту и человечность. Криворожский городской совет ветеранов Украины

Ветеранам — на заметку!

В области проходит ветеранский фестиваль В этом году совет ветеранов инициировал еще один конкурс — это фестиваль самодеятельного творчества ветеранов в честь 70-летия Великой Победы

Хор ветеранов ПАО Интерпайп Новомосковский ТЗ

Замечательный девиз в областного фестиваля: «Жить! Гореть и не угасать! Жить! А не существовать!». Этот девиз и проведение такого грандиозного фестиваля в июле этого года одобрили участники областного семинара руководителей структур, ответственных за организацию культурно-массовой работы и досуга ветеранов. О ходе подготовки к концертам, о концертах, которые уже прошли в районах области и в Днепропетровске, можно было прочитать в предыдущем номере «Ветерана Приднепровья». Кстати, у многих участников конкурса — свои девизы, так городской Днепропетровский

фестиваль имеет свое название — «Не стареют душой ветераны». Оргкомитет, члены жюри ждут приглашений на концерты ветеранов, проводимые в рамках фестиваля. Один из ближайших фестивальных концертов запланирован на 19 ноября в ДК «Шинник» — ожидается еще одно яркое событие для участников и гостей этого праздника творчества. Вдохновения и успеха желаем всем, кто ценит художественное слово, музыку, а главное, любит Украину — ее настоящее и богатую историю! Пресс-группа совета областной организации ветеранов

11

Ветеранская жизнь

ветеран придніпров’я

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

Освободитель области Л. П. ЗАПАРА

Г. А. Приймак и П. И. ЧЕРЕЧЕЧА

А. В. ЕРЕМИНА и Г. И. МЫСЛИВЦЕВ

25 октября днепропетровцы отметили знаменательную дату в истории родного города — 71-ю годовщину освобождения от нацистских захватчиков. 20 октября в клубе «Родничок» прошло торжественное собрание, посвященное этой дате

Кто погиб за Днепр, будет жить в веках! Чествуем героев-освободителей В зале собрались ветераны Великой Отечественной войны и труда, дети войны, все они пришли чествовать героев-освободителей города: Михаила Яковлевича Коваленко, который 16-летним парнем в составе 333-й Синельниковской Краснознаменной ордена Суворова дивизии форсировал Днепр южнее села Войсковое (высота 105,4) в 3 часа ночи 26 сентября 1943 года; Павла Ивановича Черечечу, который 17-летним юношей в составе 152-й стрелковой дивизии форсировал Днепр на участке Войсковое — Вовниги 23 октября 1943 года. Поздравляли также освободителей Днепропетровской области: Леонида Павловича Запару, служившего в 109-м артиллерийском полку, входившем в 46-ю армию, и форсировавшего Днепр за Днепродзержинском на участке Сошиновка — Аулы. Теперь это 109-й гвардейский армейский пулеметный полк 45-й бригады; Григория Ивановича Мысливцева, воевавшего в 196-м мотострелковом полку 5-й гвардейской Краматорской Красно­ знаменной орденов Суворова и Кутузова бригады и форсировавшего Днепр в районе Никополя; Ивана Филипповича Конового, бойца 38-го стрелкового полка, форсировавшего Днепр в районе села Пушкаревка Верхнеднепровского района. Собравшиеся в зале награждали аплодисментами каждого героя. Всем освободителям были вручены цветы и подарки. А затем их поздравил ветеранский вокальный ансамбль под управлением Валерия Лескова, исполнивший песни «Играй, мой баян», «Ой, цветет калина», «Ничего не говорила», «Генерал» и «Днепропетровск». Учащиеся 131-й гимназии и 133-й школы поздравили освободителей танцами и песнями, а заместители директоров по воспитательной работе Наталья Сергеевна Никитина и Наталья Олеговна Миргородская подарили ветеранам два больших торта. Эстафету приняли ученики клуба «Родничок», участники шоу-балета «Феерия» (руководитель Екатерина Александровна Колесникова), исполнившие два танца. Для ветеранов пели Нина Михайловна Джоболда, участник боевых действий Даниил Васильевич Лазарев. Певица Виктория Карамзина исполнила три песни: «Где же ты, любовь», «Листья желтые падают» и «Ганзя». Затем перед собравшимися выступил депутат горсовета Вадим Григорьевич Рублевский, сердечно поздравивший освободителей Днепропетровска и пожелавший им крепкого здоровья и мира в Украине. Совет ветеранов наградил грамотами наших ветеранов и спонсоров — Александра Анатольевича Гузенко, Галину Ярославовну Адамчик и Александра Владиславовича Махова. Память огненных лет Около двух лет потребовалось вой­ скам Красной армии, действовавшим в Украине, для полного освобождения украинской земли и народа от нацистской нечисти. Освобождение Украины началось

как результат развития Сталинградского контрнаступления Юго-Западного и Воронежского фронтов с 16 по 30 декабря 1942 года. Победа в Курской битве вынудила гитлеровцев срочно сооружать новые рубежи обороны. Днепр они решили превратить в неприступный рубеж обороны, назвав его Восточным валом. Зная, какие надежды на Днепр возлагает противник, Верховное Главнокомандование поставило перед наступающими войсками задачу: форсировать Днепр с ходу и захватить на его правом берегу плацдармы. Первый этап битвы за Днепр начался в августе 1943 года, после завершения Донбасской наступательной операции, Юго-Западным и Южным фронтами (командующие Р. Я. Малиновский и Ф. И. Толбухин). 5 августа были освобождены Орел и Белгород.

23 августа ночным штурмом Степного фронта освобожден Харьков. 22 сентября войска правого крыла Юго-Западного фронта вышли к Днепру южнее Днепропетровска и захватили на правом берегу небольшие плацдармы. А войска его левого крыла достигли предместья Запорожья. Войска Южного фронта подошли к оборонительному рубежу противника на реке Молочная. Таким образом, Донбасс был полностью освобожден. К концу сентября Левобережная Украина была полностью освобождена от фашистов.

17 и 18 сентября были освобождены города Прилуки, Ромны, Пирятин, Лубны, Миргород и Красноград, а 19 сентября — Павлоград и Чернигов. Войска готовились к форсированию Днепра на Киевском, Кременчугском, Днепропетровском и Запорожском направлениях. Днепр решено было форсировать с ходу. Войска вышли к реке на всем протяжении 700-километрового фронта, от Лоева (Белоруссия) до Запорожья, и захватили 23 плацдарма на правом берегу реки. В ночь на 26 сентября произошло первое форсирование Днепра частями 333-й дивизии 12-й армии под командованием генерал-лейтенанта А. И. Данилова. Большие потери понесли воины, удерживавшие до 4 октября завоеванные плацдармы. Начался второй этап битвы за Днепр (октябрь-декабрь 1943 года). На этом этапе ставились задачи освободить Днепропетровск и Киев. 23 октября войска Красной армии форсировали Днепр без оперативной паузы. Такого в истории мирового военного искусства еще не было.

25 октября были освобождены города Днепропетровск и Днепродзержинск. Теперь важнейшей операцией становилась Киевская. Ее готовил и проводил 1-й (бывший Воронежский) фронт генерала Н. Ф. Ватутина. В составе войск фронта действовала и первая отдельная чехословацкая бригада полковника Л. Свободы. В 00.30 6 ноября 1943 года столица Украины была освобождена. К концу 1943 года советские войска продвинулись более чем на 150 км к западу от Днепра и создали благоприятные условия для изгнания нацистов со всей Правобережной Украины, Крыма и побережья Черного моря. Все бои за Днепр и

освобождение городов — яркая страница военного искусства, боевого мастерства и массового героизма советских солдат и офицеров. Завершающей операцией по освобождению Украины стали бои в середине лета 1944 года. В конце августа войска 2-го и 3-го Украинских фронтов перешли в наступление в районе городов Яссы и Кишинев. В течение сентября войска 1-го и 4-го Украинских фронтов вели упорные бои с противником, освобождая Прикарпатье и Закарпатье. Полное освобождение Украины произошло 28 октября 1944 года. В освобождении Днепропетровска принимали участие такие воинские соединения 3-го Украинского фронта под командованием генерала армии Р. Я. Малиновского: 46-я армия генерал-лейтенанта В. В. Глаголева, 23-й танковый корпус Героя Советского Союза генерал-лейтенанта Е. Г. Пушкина, 3-я гвардейская авиационная дивизия генерал-лейтенанта В. А. Судца,12-я армия генерала А. И. Данилова. А также соединения 2-го Украинского фронта под командованием генерала армии И. С. Конева: 33-я стрелковая дивизия, 152-я стрелковая дивизия, 39-я стрелковая дивизия. За самоотверженность и героизм, проявленные в битве за Днепр, 2438 воинов всех родов войск (47 генералов, 1123 офицера и 1268 сержантов и рядовых) были удостоены звания Героя Советского Союза. А это почти 25% всех присвоений этого звания за всю войну. Обращаясь к истории Великой Отечественной войны, новое поколение должно понимать, что к обороне и защите своей земли надо серьезно готовиться уже в мирное время. Воспитание любви к Родине, гордости за Отечество, глубокого уважения и бережного отношения к своей истории — вот политика государства. Современный мир считается только с сильным партнером, с государством, способным постоять за себя и свой народ. Поздравляем именинников и наших помощников Совету ветеранов Левобережного помогают многие небезразличные люди.

Поэтому члены совета наградили их грамотами за поддержку и помощь в работе. Это депутаты горсовета Вадим Григорьевича Рублевский и Ирина Владимировна Кравец; председатель совета ветеранов АНД района Ольга Николаевна Лепина; заместители директоров по воспитательной работе УВК №131 Наталья Сергеевна Никитина и СОШ №133 Наталья Олеговна Миргородская; педагоги клуба «Родничок» Ирина Владимировна Крипак и Екатерина Александровна Колесникова; ветераны Великой Отечественной войны и волонтеры. Не обошлось и без поздравлений именинников октября: участниц Великой Отечественной войны Валентины Николаевны Широких с 80-летием и Анны Феофановны Черненко с 90-летием, инвалида Великой Отечественной войны II группы Василия Федоровича Кострамицкого с 85-летием. На праздновании присутствовали почетные гости. От них выступили Валерий Павлович Соболь, Лариса Алексеевна Яворская, Валентина Григорьевна Стогова и Григорий Антонович Приймак. Они поздравили ветеранов с 71-й годовщиной освобождения Днепропетровска, отметив хорошую работу совета ветеранов жилого массива Левобережный.

23 октября двадцать ветеранов побывали в селе Войсковое, где в 1943 году происходило форсирование Днепра, — в сентябре 333-й дивизией, а в октябре — 39-й и 152-й дивизиями.

24 октября в УВК №131 и СОШ №133 прошли уроки мужества, посвященные Победе нашего народа над фашистскими захватчиками и освобождению родного города. Отмечая 71-ю годовщину освобождения Днепропетровска от гитлеровцев, мы низко склоняем головы перед памятью погибших советских воинов. Сердечно поздравляем участников Великой Отечественной войны и тружеников военного тыла. Желаем им здоровья и чистого неба над Украиной. Алла ЕРЕМИНА Фото Ларисы ЯВОРСКОЙ

Тарама Дмитриевна ЧИГРИНЕЦ с 5-Д классом УВК №131

пресс-конференция

12

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

Днепропетровск посетила известная российская правозащитница, основатель российской общественной организации «Груз-200» Елена Васильева. Она уверена, что главной задачей ее пребывания в Украине и Днепропетровске, в частности, является донесение информации до россиян о том, что происходит в нашей стране, в том числе и с российскими солдатами.

Елена ВАСИЛЬЕВА:

Войну затевают мужчины, гасить ее приходится женщинам Алексей ЛОГИНОВ

— Мне довелось общаться с ранеными бойцами в больнице Мечникова, увидеть захоронения неустановленных бойцов на Краснопольском кладбище,— сказала во время беседы с журналистами Елена Васильева. — И должна сказать, что сильнее всего меня поразила исключительная гуманность украинцев: на каждом кресте могилы неустановленного солдата есть табличка, что тут покоится пока еще неустановленный герой. Хотя там могут находиться и останки россиян, воевавших против вашей страны. По словам Елены Васильевой, с начала конфликта на юго-востоке Украины и проникновения

Забота волонтеров

ветеран придніпров’я

туда подразделений армии РФ, погибло уже более 4000 тысяч военнослужащих, хотя российские власти официально признали гибель не более 40 человек. По раненым российским военно­ служащим вообще достоверной информации нет, поскольку, если их удается эвакуировать на территорию Ростовской области, то дальше след просто теряется. Елена Васильева располагает огромным количеством фотографий и видеоматериала, отснятых в зоне АТО. Она считает необходимым сделать их достоянием гласности в России.

— Елена Васильева — человек, проникшийся ситуацией в России и Украине, судьбой солдатских матерей. Я благодарна ей

за то, что она нашла возможность приехать сюда и пройти наш ежедневный путь, — сказала известный в Днепропетровске волонтер, соратница Елены Васильевой и советник губернатора Татьяна Губа. — Это постоянное общение с медиками, ранеными солдатами, розыск погибших по моргам, похороны неустановленных бойцов. Мы открыты для общения, украинцы — мирная нация, не желающая войны. Но мы вынуждены и будем защищать свою землю. Я воспринимаю Елену Васильеву как голос мира. Нас объединило горе матерей. Поэтому мы будем с ней работать и далее, делая все, чтобы остановить это бессмысленное братоубийство.

Відкритий мікрофон Обласна влада відповідає на найгостріші питання жителів Дніпропетровщини. Щопонеділка та щосереди з 15.00 до 15.40 на центральній площі Дніпропетровська перед ТК «Пасаж» працює «відкритий мікрофон». До нього може підійти кожен та поставити своє запитання до обласної влади. У яких спеціалізованих медичних закладах Дніпропетровщини можуть отримати допомогу ветерани? Публікуємо відповідь на питання щодо підтримки людей похилого віку та ветеранів Великої Вітчизняної війни: «У яких спеціалізованих медичних закладах Дніпропетровщини можуть отримати допомогу ветерани?» Відповідає головний лікар Дніпропетровського обласного госпіталю для інвалідів Великої Вітчизняної війни Сергій Дудник: — У Дніпропетровській області розгорнуто мережу госпіталів. У місті Дніпропетровську

— це обласний госпіталь для інвалідів ВВВ, також госпіталі є в Дніпродзержинську, в Кривому Розі і в селищі Роздори. За кількістю розгорнутих спеціалізованих госпітальних ліжок Дніпропетровська область посідає одне з перших місць в Україні. Паралельно з 4 госпіталями в регіоні діє госпітальне відділення на базі обласної психіатричної лікарні. Крім шпиталів, у кожному лікувальному закладі виділені палати для інвалідів та ветеранів.

Куди звертатися ветеранам та пенсіонерам за допомогою? Публікуємо відповідь на питання щодо підтримки людей похилого віку та ветеранів Великої Вітчизняної війни: «Куди звертатися ветеранам та пенсіонерам за допомогою?» Відповідає начальник відділу реабілітації, обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці департаменту соціального захисту облдержадміністрації Ольга Недодатко: — У Дніпропетровській об-

ласті функціонує 51 територіальний центр соціального обслуговування. Соціальні працівники працюють в кожному місті та районі, в кожному населеному пункті. Вони виявляють пенсіонерів, які потребують допомоги. Таких людей похилого віку обслуговує відділення соціального обслуговування вдома. Соціальний працівник приходить до пенсіонера 2—3 рази на тиждень і надає відповідну допомогу.

Дарящие надежду, добро и милосердие Мы живем в далеко не самые легкие времена. Но, наверное, выживать в этом мире одиноким старикам и людям, бежавшим от войны из родных мест, было бы еще труднее без таких людей, как Тамара Матвеевна Мищенко и ее напарницы. Светлана ПЕЛЫХ

Она работает патронажной медицинской сестрой в кабинете Жовтневой организации общества Красного Креста на днепропетровском жилом массиве Сокол. Каждый день с утра ведет прием одиноких пенсионеров — делает уколы, перевязки, измеряет давление, выдает лекарства. Тут всегда многолюдно. Кабинет стал своеобразным «клубом», где одинокие пенсионеры могут просто поговорить по душам и поделиться свежими новостями. А после одиннадцати часов отправляется Тамара Мищенко в путь по своему участку, где ждут ее прихода инвалиды и одинокие старики. А их у Тамары Матвеевны ровно 125 человек. И каждому надо не только принести лекарство или сделать необходимую медицинскую процедуру, но и обязательно найти доброе слово, которое, как известно, исцеляет не хуже медицинских снадобий и пилюль. Еще одной проблемой в ее работе является обеспечение пациентов лекарствами. Дело в том, что многим из них положены бесплатные медикаменты, а с их

поставками сегодня сложно. Понятно, что эти лекарства можно свободно купить в аптеке, да беда в том, что у одиноких стариков на это элементарно не хватает денег: вся пенсия уходит на питание и «коммуналку». Вот и приходится запасаться Тамаре Матвеевне письмами — и вперед к спонсорам за помощью. Благо мир не без добрых людей. С пониманием к проблемам медиков и стариков относятся в кафе «Челентано» (директор Лариса Ивановна Гладкова), в «Продмаркете №1» (директор Евгений Борисович Кулешов), компании «Сантехмонтаж» (директор Израиль Матвеевич Цирульников), АТП №11227 (директор Игорь Александрович Шрам). Помогают здесь медикам и продуктами для стариков, и средствами на лекарства. А начинался ее путь служения людям так. Окончив в Брянске медицинское училище, приехала Тамара к своей старшей сестре в Днепропетровск, да так и осталась навсегда, обретя тут вторую родину, найдя свою любовь и воспитав с мужем двоих детей. Сегодня ее трудовой стаж насчитывает 42 года, из которых 13 лет она тру-

дится в кабинете медико-социальной помощи Жовтневой организации общества Красного Креста патронажной медсестрой. К своим подопечным Тамара Матвеевна прикипела душой, воспринимая их судьбы как собственную судьбу. Хотя и свою-то легкой не назовешь: болеет муж, да и ей годы здоровья не добавляют. И все же каждое утро она спешит на работу, где ждут, надеются и верят старики, что сейчас придет их Тамарочка и все будет хорошо. Анатолий Николаевич Василенко, инвалид I группы. Ранение он получил уже после войны, когда семилетним мальчишкой пас коров и подорвался на мине. В результате ранения ослеп, но все же окончил школу, а потом и музыкальное училище. С тех пор баян стал его верным спутником на всю жизнь. Его жена Неля Ильинична также инвалид I группы, ослепшая тоже в детстве. Оба они работали в обществе слепых и прожили вместе не один десяток лет. Лидия Иосифовна Пархоменко, инвалид II группы. Уже ребенком работала вместе со всеми односельчанами в поле, чтобы обеспечить фронт хлебом. Став взрос-

лой, проработала 20 лет нянечкой в детском саду, а после этого еще 30 лет на заводе. И еще десятки и десятки таких же ветеранов. Как же она может оставить их без своей помощи и поддержки. А кроме помощи одиноким пенсионерам, у нее еще много дел в СШ №83, Транспортно-экономическом колледже. Дети — частые гости у ветеранов на праздниках. Они приходят с концертами, танцуют, поют песни военных лет, такие близкие этим пожилым людям, повидавшим многое на своем веку. И седые ветераны подпевают детям, вспоминая свою юность. Вместе с Тамарой Матвеевной Мищенко патронажными медсестрами работают Светлана Ивановна Кирчатова (обслуживает центр города), Вера Ивановна Исаченко и Марина Юрьевна Черний (обслуживают жилой массив Победа), Елена Викторовна Пискунова (обслуживает 15 немобильных ветеранов). Руководит районной организацией Нина Николаевна Моличева. Опытный организатор, она поставила работу медсестер так, что стены офиса Красного Креста Жовтневого района украшают благодарности, грамоты и дипломы районного и городского совета, областного общества Красного Креста. А еще работницы Красного Креста проводят встречи в домеинтернате инвалидов, в вузах, где читают лекции по оказанию первой медицинской помощи пострадавшим, о борьбе с распространением туберкулеза, о волонтерском движении, донорстве. А зимой, с наступлением сильных морозов, они еще и спасают тех, кто по различным причинам остался без крова над головой. Сейчас, когда на Донбассе идет необъявленная гибридная война, они помогают переселенцам из зоны АТО. Комната буквально завалена теплой одеждой. Когда мы разговаривали с Тамарой Матвеевной, сюда пришла Елена Г.

Она выбирала теплые вещи для себя и своей шестнадцатилетней дочери Юлии. Им пришлось покинуть родной Луганск, где шли боевые действия в 20 километрах от города. Их дом не пострадал. Город надолго остался без электричества, газа и воды. Тем, кто работал на промышленных предприятиях, платили пайком. На неделю каждому работающему выделялось по стакану риса и гречки, полкилограмма сахара, два литра воды, для детей — немного сладостей. В магазинах продукты продавались, но просроченные и разметались со скоростью звука. После 16.00 жизнь в городе замирала. В Луганске, по словам Елены Г., практически не было никакой власти. Предприниматели, несмотря на регистрацию и все разрешительные документы, сегодня вести бизнес не могут, поскольку власть так называемой ЛНР работать им толком не дает, и добиться от новых «вождей» справедливого решения этих вопросов невозможно. Вот и пришлось людям бежать из родного города. Сначала Елена с дочкой жили у родственников в Белоруссии. Но Юлия перешла в 11 класс, а там совершенно другие программы. Вернулись в Украину, в Днепропетровск. Сняли квартиру, летом перебивались случайными подработками. Когда заработал тран­ спорт, Елена съездила в Луганск за документами, что позволило ей стать на учет в центр занятости. И жизнь на новом месте стала потихоньку налаживаться. Творить добро нелегко, а нести его одиноким или выброшенным из привычного ритма жизни людям — неимоверно трудно, поскольку каждому надо отдавать частичку своей души. Но Тамара Матвеевна Мищенко и ее подруги выбрали этот путь, став на защиту добра и милосердия, даря обездоленным веру, надежду и любовь.

Личность

ветеран придніпров’я

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

13

За себя и за того парня… Удивительно, но, прожив почти всю жизнь на Воронцовке, проводив отсюда в последний путь привезенного из Афганистана в «черном тюльпане» сына и посвятив себя афганскому движению, Мария Ивановна Бугара совсем недавно познакомилась с Сергеем Ивановичем Червоным. Казалось, эта мужественная женщина, душа той общности людей, которая зовется афганским братством, знала всех, по крайней мере, в родном Амур-Нижнеднепровском районе, кто был там. Наверное, действительно всех, кроме одного — доктора Червоного, который многие годы работает в главной больнице района и настолько одержим своим любимым делом, что ему было просто недосуг оформить свое членство в ветеранской афганской организации. Ольга ГРЕЧИШКИНА

Мария Ивановна убедила доктора Червоного встать на афганский учет. Братству афганцев прибыло. Оно объединяет и тех, кто не уцелел на той войне, и кто ушел из жизни уже по ее окончании. И память об ушедших делает его крепче и ценнее. Вспомнилось, что, как-то выступая на вечере в СШ №26, посвященном выводу наших войск из Афганистана, руководитель областного объединения воинов-интернационалистов Виктор Волошин сказал ученикам: — Каждое утро вас встречают у школы два Славика (на фасаде учебного заведения установлены мемориальные доски в память о погибших в Афганистане учениках школы Вячеславе Бугаре и Вячеславе Богайчуке. — Авт.). Вглядывайтесь в их лица. Они хотели жить. Так живите и за этих не вернувшихся с войны ребят — честно и достойно. Познакомившись с доктором Червоным, Мария Ивановна поняла: он живет за себя и ее сына. Они были похожи — Сергей Иванович и ее так и не возмужавший Славик: такие же открытые людям, добросердечные, отзывчивые, готовые прийти на помощь. Славик и погиб потому, что заслонил собой товарища. А ведь то, что Сергей Иванович воевал в Афганистане, Мария Ивановна узнала не от него самого. Не любит доктор Червоный вспоминать эту страницу своей биографии, в принципе, как и рассказывать о себе. «Был десантником, воевал, участвовал в операциях», — помнится, только это о своем афганском прошлом и сказал Сергей Иванович автору этих строк. Меня же зацепило слово «операции». Звено между прошлым и будущим, берег между историей и современностью в личной биографии солдата и доктора Червоного. Выезжая 30 лет назад на броне военной техники на караван или зачистку кишлака, что на армейском языке зовется операцией, предполагал ли рядовой Червоный, что в его жизнь навсегда войдет это обращающее к войне, но несущее жизнеутверждающий смысл слово? Впрочем, и тогда, в Афганистане, Сергей Червоный думал, что участвует в военных операциях ради жизни, что привез с собой в далекую страну мир, и что гибель его друзей окупится счастливым будущим афганского народа. Наверное, думать иначе тогда было невозможно. Сергей Червоный рос обычным советским мальчиком, отличающимся от многих других разве что тем, что в младенчестве остался без отца, который умер от болезни. Жалость к маме, которая одна тянула двоих детей, и желание поддержать ее рано про-

будили в нем серьезное отношение к жизни и уважение к любому труду. Мама, работавшая от зари до зари — а иначе в селе было и невозможно, — очень хотела, чтобы сын «стал человеком». Это значило — получил образование. Он поступил в медучилище без труда. Серьезный и любо­ знательный, Сергей понравился экзаменаторам своей основательностью. Эту свою основательность он принес и в «девятку», с которой связал свою жизнь. Здесь он проходил интернатуру. По словам старшей медсестры 1-й гинекологии Ольги Шевченко, она хорошо запомнила нескольких интернов, буквально дневавших и ночевавших в отделении и рвущихся в операционную, чтобы перенимать опыт учителей. Среди них — Ольга Вячеславовна Колобова, сейчас заместитель главврача больницы по акушерско-гинекологической службе, и Сергей Иванович Червоный. В книге отзывов и предложений 1-го гинекологического отделения «девятки» часто встречается адресованное Червоному выражение «врач от Бога». И это не просто красивая фраза. Эти слова написали люди, едва ли не возвращенные с того света и потому чуждые позерству и краснобайству. «Слава Богу, что есть такие врачи, которые остаются верны клятве Гиппократа. Заведующий отделением Сергей Иванович Червоный, низкий вам поклон за ваши золотые руки. Вы врач от Бога и, судя по вашей команде, отличный руководитель. Большое спасибо, что вы лечите не только раны, но и способны успокоить и душу…» — это один из отзывов. Удивительно, но врачи, знающие изнутри свою работу и потому как будто бы должные отзываться о себе подобных «приземленно» и рационально, тоже говорят о докторе Червоном в восторженных тонах.

— Сергей Иванович умеет выбрать тактику, которая оказывается верной. Наше отделение — ургентное, очень много сложных случаев, больным зачастую необходимо оказать экстренную помощь. Сергей Иванович всегда готов это сделать и подсказать, помочь своим коллегам. У него золотые руки и такое же сердце. Хочу дорасти до Червоного. Перерасти его невозможно, — услышала я от Ольги Бондаренко, с гордостью называющей себя ученицей Сергея Ивановича.

— Я считаю его одним из лучших специалистов в нашем городе, — так отозвалась о докторе Червоном Ольга Вячеславовна Колобова. Вряд ли Мария Ивановна знакома с этими отзывами. Но ей достаточно было и личного впечатления, чтобы понять: они

Мария Ивановна БУГАРА и Сергей Иванович ЧЕРВОНЫЙ

бы подружились — выросшие без отцов почти одногодки ее сын Славик и доктор Червоный, если бы встретились на войне или в мирной жизни. Муж Марии Ивановны Василий служил в милиции и погиб при задержании преступника, когда Славик был еще совсем маленький. Сын и спас ее от смерти — ведь от горя умирают, если не могут его перенести. Умирала и Мария Ивановна. «Мамочка, но ведь у тебя остался я», — сказал ей 6-летний сын. И Мария Ивановна словно очнулась. Она стала самой лучшей мамой на свете. Ходила в походы вместе со Славиком и его классом, привечала друзей сына в их крохотной квартирке на Воронцовке… Она учила сына быть честным и благородным. Может быть, именно потоэму Славик и решил выбрать профессию защитника Родины. Он ушел к своей мечте из 26-й школы: поступил

В свой последний отпуск он приехал прямо перед Новым, 1984-м годом. Тот Новый год, на который по обыкновению собралось много друзей Славика, почему-то вышел не очень веселым. Вскоре после своего отъезда Слава позвонил домой: «Слышь, мама, ты не приезжай ко мне, не надо. Там что-то с вызовом напутали, тебя все равно ко мне не пустят». Она кричала в трубку, но сын стоял на своем. А потом пришло по полевой почте письмо, и она, еще не вскрыв конверта, поняла: сын в Афганистане. Но как он расписывал свою жизнь там! Как будто был не на войне, а на курорте. В тот день за дверью стояла группа военных. «От Виталия, что ли, посылку принесли», — мелькнуло в голове (брат мужа служил тогда в Никарагуа), но тут услышала: «Мужайтесь,

Имя Вячеслава БУГАРЫ увековечено в его родной школе

в Свердловское суворовское, а потом в Ташкентское общевойсковое училище, по окончании которого Вячеслава Бугару направили в Термез — город на границе с Афганистаном. Уже четыре года шла война в этой стране, и Ташкент был забит ранеными. «Господи, отведи моего сына от этой войны!» — молилась Мария Ивановна, а Славик говорил маме: «Лучше я попаду в горячую точку сразу, чтобы потом служить где-нибудь поблизости от тебя». «Но разве ты не можешь сказать, что вырос без отца и что один у меня?» — спрашивала Мария Ивановна. «Нет, не могу», — отвечал Славик.

Мария Ивановна…» Она не закричала, а выбежала на балкон, чтобы броситься вниз. Военком удержал. Долго не могла поверить, что в запаянном гробу из далекой южной страны, где шла война, привезли именно ее ребенка. Поверить, что ее добрый и великодушный сын навсегда ушел в черную бездну, было невозможно, тем более не увидев его перед этим страшным уходом, не прикоснувшись губами к родному лицу, не шепнув «прости, что не уберегла…» Много лет к могиле Славика Мария Ивановна несла нечетное число цветов. Она все ждала, что однажды сын —

по-прежнему молодой и голубоглазый — постучится в дверь их крохотной квартирки и скажет строку из стихотворения, написанную для Марии Ивановны ребятами-афганцами: «Встречай меня, мама!.. Ну, как ты жила без меня?» Мария Ивановна выжила еще и потому, что убедилась в истинности слов, сказанных мамой погибшего, но уже в Чечне, Евгения Родионова: «Солдат умирает не тогда, когда его убивают, а когда его забывают. Они живы, пока мы их помним. Мы перед ними в долгу. А долги надо платить — памятью и любовью». И этот долг уже много лет платит коллектив СШ №26, ее учителя и ребята, которых педагоги школы учат уважать воинское мужество и честь, чтить живых и павших героев. Здесь учрежден знак Вячеслава Бугары, которым награждаются лучшие ученики школы, а к 20-летию вывода наших войск из Афганистана открыт музей афганской славы. Такого не найдешь ни в одной школе города. Сейчас уже сложно и вспомнить, как они подружились — мама Славика и школа, в которой он учился. Инициатором этой дружбы стали педагоги Валентина Константиновна Перминова, Ирина Александровна Нижникова, Семен Леонидович Писклюков, офицер-афганец, преподающий в школе физическую культуру и допризывную подготовку юношей. Пойти в гости к Марии Ивановне нужно было заслужить, этой чести удостаивались только лучшие. А она, добросердечная и гостеприимная, привечала всех и рассказывала так интересно, что стихали даже самые озорные ребята. Из этой дружбы, стремления ведомых своими педагогами детей поддержать маму павшего смертью храбрых на афганской войне Вячеслава Бугары и родилась та вахта памяти, которую уже много лет несет коллектив СШ №26. Школьный музей, пополняемый все новыми и новыми экспонатами, стал центром военно-патриотического воспитания школьников Амур-Нижнеднепровского района. Здесь, в этой комнате, у портретов погибших воинов, дети становятся лучше. Не это ли главное утешение Марии Ивановны, уже 30 лет живущей без сына и считающей своими детьми Сергея Червоного и других афганцев — тех, кто живет за себя и ее Славика?..

ветеран придніпров’я

Рідна школо і рідна хато! Що дорожчого є у житті?!

10 жовтня моя рідна Звонецько-Хутірська школа відзначила своє сторіччя. До революції вона була чотирикласна У ній вчились мої тато і мама. 1903-го і 1904-го року народження. А в роки колективізації вона вже стала семирічна. До війни її закінчив мій найстарший брат Ваня, який загинув на Одері 23 лютого 1945-го року. У 1937-му пішов у перший клас і мій брат Митя. З дитинства він мріяв стати льотчиком, але доля розпорядилась по-своєму. Після закінчення училища бронетанкових військ у Харкові все життя прослужив у танкових військах, досяг звання полковника, мав нагороди. Моя рідна Звонецько -Хутірська школа

Сімейне фото Марії Іванівни дубини

Його однокласник Дмитро Поляков став артистом, працював у Криворізькому драматичному театрі. Обом не пощастило побувати на визначному ювілеї рідної школи. На щастя, живий сьогодні їхній єдиний однокласник Олексій Маланчук, якому 10 серпня виповнилось 85 років. Через стількито років він розшукав мене через газету «Зоря», і про цього талановитого чоловіка була моя публікація у «Ветерані Придніпров’я» з промовистою назвою «Щасливий дзвінок з минулого, або Відкриття Божого Дару». На свято в рідну школу повіз нас на власному авто його внучатий племінник Владислав, бо транспортного зв’язку з селом Звонецький Хутір, на жаль, немає. Тому рідко буваю в рідній школі. Востаннє виступала перед учнями в рік 95-річчя школи, коли збіглися дві кругленькі дати: 60-річчя, як я закінчила школу, а це був 1949-й рік. В цьому ж році у моїх вчителів Шури Василівни і Павла Васильовича Чижевських народився син Валерій, нинішній директор школи. Про ту зустріч була моя публікація в «Зорі», названа рядком вірша, присвяченого рідному селу: «Глибинка моя глибинна над світом мене підняла». В тому, що зі стін нашої школи вилетіло у широкий світ чимало талановитих вихованців, заслуга наших вчителів. Признаюсь щиро: мені пощастило на вчителів. В перший клас я пішла в 1942 році. І хоча школу зайняли німці і в одному з найпросторіших класів поставили коней, а грубу, якою опалювалась школа, розвалили, заняття в школі не припинились. З першого по четвертий клас нас навчала чудова вчителька Марія Іванівна Дубина. У вірші, їй присвяченому, є такі рядки: «Для мене були ви сяйвом, якому вічно сіять...» Саме вона напророчила мені долю вчительки. І раділа, коли я, маючи два дипломи вчителя, поринула у кипучий вир журналістики, в якому киплю ось вже півстоліття. Чоловіка Марії Іванівни Антона Павловича Дубину, одного з кращих вчителів Солонянського району, було

репресовано невідомо за що і вислано невідомо куди. Двох дітей Марія Іванівна ростила сама. Старший син Павло став льотчиком, загинув у авіакатастрофі. Дочка Надія стала вчителькою. Так склалось, що ми проживали з нею в одному мікрорайоні Дніпропетровська. І я мала щастя через стільки-то років зустрітися з Марією Іванівною і подарувати свою книжку поезій, яка вийшла у 1991 році! А через рік її не стало. Їй судилося бути похованою на Шевченківському кладовищі. Вона дуже любила поезії Тараса Шевченка, читала їх мені напам’ять, коли я одна (було таке) сиділа в холодному класі. Можливо, саме тоді пробудився і в мені поетичний дар. А як любили ми вчительку української мови і літератури Дусю Василівну Панченко-Грек, вчительку географії Женю Петрівну Кропивну, вчительку німецької мови Шуру Василівну Чижевську, яка в 7-му класі була у нас класним керівником. Це вона читала нам після уроків роман «Молода гвардія» Фадєєва, який тоді вперше був надрукований у журналі. Прислали нам, пам’ятаю, з Нікополя молоду вчительку російської мови Валентину Федорівну Кутову. Після закінчення школи я з нею довго листувалась. Зберігаю подароване нею фото з написом: «Любимой ученице от Валентины Ф.» Цю та багато інших фотографій і розповідь про зустрічі в рідній школі я ввела в перший том своєї книги художньо-документальної прози «Я вас люблю, про вас пишу» в розділ «Не мілій, Дзвонкова кринице». Саме Дзвонковою Криницею називаю я своє рідне село Звонецький Хутір і свою рідну школу. І вони обидві не міліють з роками. Взяти хоча б тільки наш 7-й клас, в якому було нас всього 17. П’ятеро обрали професію вчителя, хоча не всім, в тім числі й мені, пощастило працювати в школі. Ваня Нальота став льотчиком, де він зараз, — невідомо. Михайло Задериголова закінчив Дніпропетровський гірничий інститут, захистив кандидатську дисертацію,

Розповім про подвиг

Історія нашого краю

14

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

Про що розповів сімейний альбом, або Історія старої фотографії

нині кандидат технічних наук, живе в Москві. Його сестра Світлана закінчила держуніверситет і все життя віддала вчительській роботі. Ми з нею зустрілись в Дніпропетровську через 60 років. Її розповідь «Дорога довжиною в шістдесят» я включила до своєї книги. Мати цих двох талановитих дітей Ірина Степанівна Задериголова викладала у нас математику і була в ті роки директором школи. Їй на зміну прийшов Павло Васильович Чижевський, він же був і головою колгоспу імені Шевченка, а в останні роки очолював місцеву ветеранську організацію. Це з його ініціативи обеліск з іменами загиблих односельчан, який стояв біля клубу, а коли клуб розвалили, було перенесено на територію школи. І тепер діти мають змогу щоранку вклонитися своїм предкам — воїнам і покласти живі квіти. Хвилиною мовчання було вшановано всіх, хто вже з того світу не зміг прибути на столітній ювілей рідної школи. З того класу, де вчився мій брат Дмитро, прибув, як я вже сказала, один-єдиний Олексій Маланчук, який добре пам’ятає довоєнного директора школи Івана Івановича Микитенка і всіх своїх однокласників. Багатьох, кого вже немає, ми побачили на фотовиставці, якою були обліплені стіни шкільного коридору. З нашого 7-го класу 1949 року випуску прибуло всього двоє: Женя Мироненко-Кузьміних і автор цих рядків. Після закінчення Дніпропетровського металургійного інституту довгі роки вона працювала за призначенням на Уралі. Маючи квартиру в Орджонікідзе, не зраджує батьківській хаті і рідному селу. Живе в селі і наша однокласниця Віра Якимащенко. Інвалід з дитинства, працювала вона в колгоспі бухгалтером. Столітній ювілей Звонецько-Хутірської, тепер уже 9-річки, видався на славу. Співали нам пісень жіночий вокальний ансамбль в українських вишиванках, який прибув із сусіднього села Микільського. Полонив усіх і танок учнів молодших і старших класів. Вітало нас і районне керівництво, що цікаво: всі вони — випускники нашої школи. За ці роки змінилось не одне покоління вчителів. І всі вони, як і наші, Вчителі з великої літери. Цікавий і ось такий факт: жива і моя рідна хата, яку тато збудував у 1924 році, і стара груша, під якою похована моя дев’ятирічна сестричка Дора. Троє діток, які померли від голоду в 1933 році, поховані в дворі. А ще гості цього історичного свята відзначили, що така школа, як наша,— єдина не лише в Солонянському районі, а, можливо, й в Україні.

Я відразу ж згадала, як мені дідусь розповідав, що він перебував у німецькому таборі. Почала шукати інформацію про цю фотокартку. На ній був зображений мій дідусь, отже, саме він зможе розповісти мені про все найдетальніше. Коли німці відступали, забирали усіх — і дорослих, і малих, мій дідусь не став винятком. Повезли заручників у місто Рамштайн у Німеччині. Там був табір, куди їх і відправили. Дідусь розповів, що працював на заводі, збирав сміття, але потім його приставили до зварника. Робив без перестану. Їли табірники дуже мало, постійно голодували, давали лише шпинат та хліб. Далі він розповів історію, яка шокувала мене. У дідуся в таборі були друзі — лихо зближує людей. Якось вони побігли на один город, там зірвали овочів, аби наїстись, адже були такими голодними. Це побачив німецький офіцер. Він вишикував дідусевих однолітків у ряд, сказавши: «Я буду розстрілювати кожного п’ятого, аби ви дійсно розуміли, що кожне порушення буде каратися смертю». Промовивши ці слова, чолов’яга почав рахувати. «Було чути дихання товариша, який стояв поряд зі мною», — розповідав дідусь. Хлопці навіть боялися повернутись, аби порахувати швидше за німця і відразу ж дізнатись свою долю. Дякувати Богу, мій дід був четвертим… Він був на волосинці від смерті. Це жахливе відчуття…

25 березня 1945 року американські війська визволили в’язнів табору. У червні мій дідусь добрався до Кривого Рогу. Приголомшуюча історія.

Дора КАЛИНОВА Фото з архіву автора

Діана КУЛІКОВСЬКА, 7-А клас Криворізької ЗОШ №42

Одного сонячного дня я вирішила передивитися старі фотографії. Було дуже багато цікавих та незвичних, але одна особливо привернула мою увагу. На фото був зображений хлопчина років п’ятнадцяти, він стояв з якоюсь табличкою з номером. У лівому кутку фото — печатка. Це був знак німецького рейху.

Реквием 44-й Киевской... Жестокие жернова «зимней войны» безжалостно перемалывали взводы, роты, батальоны, полки Красной армии. Но настоящей трагедией стала судьба 44-й Киевской стрелковой дивизии имени Н. А. Щорса, разгромленной финнами.

Бойцы и командиры 44-й (г. Житомир, 1939 год)

В снегах Суоми

Дивизия выросла из 1-й Украинской повстанческой дивизии Николая Щорса, которая была сформирована 22 сентября 1918 года. С началом советско-финской войны дивизия (командир комдив А. Виноградов), укомплектованная приписным составом (преимущественно из местных жителей) до штатов военного времени, была переброшена из Житомира — места постоянной дислокации в Карелию. Во второй половине ноября 1939 года сосредоточена в районе деревни Кимасозеро (Муезерский район) и подчинена 9-й армии. 20 декабря 1939 года передовые отряды 44-й дивизии, усиленной бронетанковой бригадой, вступили с территории СССР на Раатскую дорогу и стали продвигаться в направлении деревни Суомуссалми на помощь окруженной финнами 163-й дивизии. Имея в своем составе более 15 тысяч человек, свыше 40 танков, 120 полевых орудий, сотни грузовиков и 4,5 тысячи лошадей, дивизия, продвигаясь без организации боевого охранения колонной по окруженной лесом Раатской дороге шириной всего 3,5 метра, растянулась на 30 километров. 22 декабря 1939 года была остановлена заслоном противника в 12 километрах от Суомуссалми. Затем финны, действуя с флангов силами мобильных отрядов лыжников, расчленили дивизионную колонну на 6 частей. Все коммуникации оказались перерезанными. Снег, мороз и характер местности препятствовали комдиву в полной мере использовать имевшуюся у него боевую технику и личный состав. Водители танков и автомашин заметили: если не прогревать двигатели в течение 15 минут каждые два часа, аккумуляторы выходят из строя. Замерзали винтовки и становились бесполезными. Замерзали про-

Памятные даты

К 75-летию советско-финской войны

ветеран придніпров’я

дукты питания. Красноармейцы страдали от мороза, достигавшего 40 градусов. Личный состав дивизии был в легких шинелях (некоторые солдаты даже их не имели) и буденовках, одет в осеннее обмундирование. Сшитые из легкой ткани зелено-коричневые гимнастерки были чуть теплее простых хлопчатобумажных комбинезонов. Нижнее белье было очень тонким. Обувь — ботинки с обмотками. Единственным убежищем для наших войск являлись выкопанные в снегу ямы, где они разводили костры, чтобы не замерзнуть насмерть. Скученные на небольшом участке люди и техника подверглись интенсивному обстрелу, в том числе снайперами и артиллерией противника. Предпринятые 2—4 января попытки прорыва оказались безуспешными. Утром 5 января 1940 года противник начал решающую атаку. Поздно вечером 6 января комдив А. Виноградов, получив соответствующий приказ из штаба 9-й армии, приказал своей дивизии отступать. Часть бойцов ушла на север, через озеро Кианта, но большинство из них замерзло. Остальные двинулись на восток, однако были встречены сильными заслонами противника. Остатки дивизии отошли к границе. После прекращения организованных боевых действий финны занимались поиском и пленением оставшихся в живых, большей частью раненых и обмороженных, красноармейцев. В боях на Раатской дороге 44-я стрелковая дивизия понесла тяжелейшие потери в личном составе: из почти 15 тысяч приписного состава погибло и пропало без вести от 4 тысяч (по советским данным) и до 9 тысяч (по последним финским данным) военнослужащих. Около 1300 (в том числе раненых) попали в

плен. Более тысячи человек личного состава, вышедшего из окружения, были ранены или обморожены. Потери материальной части составили: 37 пушек, 16 гаубиц, 37 танков Т-26 и Т-38, 150 автомашин, 280 станковых и ручных пулеметов, несколько тысяч винтовок, все радиостанции, обозы и 32 полевые кухни. Всю вину за поражение советское руководство возложило на бойцов и командиров дивизии. Командир дивизии комбриг А. Виноградов, начальник штаба полковник О. Волков и начальник политотдела полковой комиссар И. Пахоменко 11 января 1940 года были осуждены военным трибуналом 9-й армии и расстреляны перед строем дивизии. Спустя полвека, 17 ноября 1990 года, решением военного суда Ленинградского военного округа они были реабилитированы. В Суомуссалми финские войска в общей сложности потеряли около 800 человек, наши со стороны 44-й и 163-й дивизий с погибшими, ранеными, обморожеными, пленными — порядка 23 тысяч. В районе деревни Суомуссалми находятся сотни безымянных захоронений советских воинов. Здесь же воздвигнут памятник погибшим красноармейцам и офицерам 44-й и 163-й дивизий. Гибель 44-й дивизии в историографии носит название «Трагедия под Суомуссалми». Стала она трагедией и для многострадального украинского народа. Ведь большую часть личного состава дивизии составляли наши соотечественники. Подготовил Александр ПЕРЕПЕЛИЦА

Оружие финнов — агитационная листовка

Газета удостоєна Диплому та Гран-прі (бронзової статуетки Афродіти) Всеукраїнського фестивалю журналістики «Людина і зброя» (2005 р.) та срібної медалі Всеукраїнського огляду-конкурсу «Дякують ветерани» за благодійну діяльність з нагоди 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

15

Календарь исторических событий 8—21 ноября 8 ноября 1975 г. капитан Валерий Саблин поднял восстание на корабле «Сторожевой» с целью смены партийно-государственного аппарата. В августе 1976 года капитан 3-го ранга Валерий Саблин и еще несколько человек, причастных к мятежу, были лишены званий и наград, а сам он расстрелян.

9 ноября 1989 г. началось разрушение Берлинской стены. Она была возведена, чтобы сократить количество перебежчиков из ГДР в Западный Берлин. До начала возведения стены из ГДР на запад бежали до двух миллионов человек. После падения коммунистического режима в ГДР, немедленно началось разрушение стены берлинцами. Большая ее часть была разобрана на сувениры.

10 ноября 1888 г. родился Андрей Туполев, авиаконструктор, создатель самолетов марки «Ту», академик. Всего под руководством Туполева было сконструировано более сотни типов самолетов.

11 ноября 1889 г. в местечке Грунь, ныне Сумской области, родился Остап Вишня (настоящее имя — Павел Михайлович Губенко), украинский писатель, юморист и сатирик. В годы Великой Отечественной войны сатира писателя клеймила врага, вселяла в людей бодрость, веру в победу. Умер 28 сентября 1956 года в Киеве.

13 ноября 1914 г. родился Георгий Бабакин, инженер-конструктор, создатель луноходов. Под его руководством созданы такие аппараты, как «Луна-7», «Луна-8», знаменитые «Луноход-1» и «Луна-20», которые смогли доставить образцы лунного грунта. Зонд «Венера-4» был первым в атмосфере одноименной планеты и вел репортаж в течение 1,5 часа. Скончался Георгий Бабакин 3 августа 1971 года.

16 ноября 1941 г. при обороне Москвы от фашистских захватчиков в бою у разъезда Дубосеково совершили свой бессмертный подвиг 28 бойцов из дивизии генерала Панфилова, уничтожив около двух десятков немецких танков и остановив наступление немцев.

19 ноября 1942 г. началось контрнаступление советских войск под Сталинградом. Всего за время Сталинградской битвы противник потерял около полутора миллиона человек — четвертую часть своих сил, действовавших на советско-германском фронте.

20 ноября 1945 г. начался Нюрнбергский процесс над главными нацистскими военными преступниками. Он проходил в Международном военном трибунале в Нюрнберге (Германия) и продолжался до 1 октября 1946 года. Суду были преданы высшие государственные и военные деятели фашистской Германии: Геринг, Гесс, фон Риббентроп, Кейтель, Розенберг, Борман и другие.

21 ноября 1918 г. в Киеве родился Михаил Глузский, актер театра и кино. Всего в досье актера за 60 лет работы в кино более 100 ролей. Сыграл в фильмах «Тихий Дон», «Кавказская пленница», «Монолог», «Сказ про то, как царь Петр арапа женил», «ТАСС уполномочен заявить…» Скончался 15 июня 2001 года. Подготовила Мария ГОРБАЧЕВА

Телефон «Ветерана Придніпров’я» (056) 38-83-23.

E-mail: zorya@ezorya.dp.ua. Редактор випуску Олексій ЛОГІНОВ

16

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

поетична сторінка Тривоги й надії

Чиста криниця Хата Не тільки дід — усі так будували: До сонця — вікна, двері — захід, схід. На сволоці хрести і дату вибивали, Щоб знав про неї все наступний рід. Калина, і осина, і осокір — Від будь-яких наврочень і хвороб... Чому ж при вході двері невисокі, Такі, що можна і набити лоб? Загадка не давала мені спати. Додумався, як голова в золі: Заходиш в хату — поклонися хаті, Виходиш з хати — кланяйся землі. Віктор Начиняний

* * *

Гуманна спіраль заплелася на віях очей... Випадкова зірниця присіла десь тут, край відерця... У минулому — вічний закон, що відкрив Галілей. У майбутньому — плями, Які розтечуться по серцю... У минулому — свічки господні і віск, У майбутньому — «тамбур зелений» і пустка... Розпластався по жилах людських реалізм, — Ніби в лоні морськім — незвичайні молюски, Ніби в білому щасті — сірезний клубок, Що затьмарив буденністю здавлений розум... Україно, духовності хочу ковток!.. На майбутнє — виношую грози... Олеся Мудрак

Київська Русь 1. ПРАЩУР За мудрістю віків — кривавиця страждань... Щоб жита взнати смак — здолай монгола! Історія звела останню грізну грань: — Встань, українцю, встань!

— благає доля. Тримайся, предку мій! З розпуки не охлянь: Не був ти боязким, живеш відколи. О землю обіпрись і через силу встань, Від горя не зігнись, бо жде неволя. Натягуй лук — ярма вже збутися пора: Поглянь у небеса — зійшла твоя зоря, Гудуть вітри змагань над гордим краєм! Він спину розігнув, піт витер із чола— Та ж працю шанував, як сонячна бджола. Важучо, наче ртуть, сльоза спадає... Микола Миколаєнко

Слова в душі Слова в душі, немов пласти вугілля, Залежані у глибині землі, Вони, нарешті, вийшли на привілля І попливли, як в море кораблі. Вони були в мені, як стислі крила, Як місяць в хмарі, сонце у пітьмі, Із себе їх ніколи не давила, Вони з душі виходили самі. Тепер же стрімко вирвались на волю І полетіли в неозорий світ. Ідуть від предків через товщу літ, Щоб віднайти свою щасливу долю. Нехай несуть нащадкам рідну мову, Не втрачену, збережену в душі, Тарасову і Лесину, й Франкову, Вкарбовану рядками у вірші. Дора Калинова

Освідчення в любові

Тихо падає лист за вікном, Одягає намисто калина, Ми з тобою нарешті удвох, Ти шепочеш: кохана, єдина... Осінь щедро багрянить гаї, Сипле золото, ніби причастя. На плечах моїх руки твої — І не треба вже більшого щастя. Все було: і образа, і біль, Доля зводила нас й розлучала. Стала свідком прощання Оріль, Потім радісно знов зустрічала. Відцвіли васильки, відшуміли жита, І вже холодом дихає просинь. Пролетіли роки, наші кращі літа, І життя повертає на осінь. Та тремтить і бентежить, палає душа, Відчуває себе молодою. Значить, щастя своє я знайшла, Бо живу лише, милий, тобою. Світить осінь вогнями в саду, Гублять листя стривожені клени. Я до тебе, коханий, прийду, І не буде щасливіше жінки за мене. Людмила Титарева

***

...Повільно-тихий листопад Листом кленовим впав на серце. Осіння даль. Осінній сад... Осіннє витончене скерцо... Це значить, скоро вже — зима? І душу вимете пороша?.. Ви чуєте? Зими нема! Є осінь — чиста і хороша! ...Посеред осені стою. І, оглядаючись на літо, Я пізнаю, як суть свою: Коли ж опали верховіття?.. І все ж є сад. Нехай шумить... Одне мені лише не ясно: Що на руці моїй горить — Кленовий лист Чи серце власне?.. Олександр Пільонов

I У світі є жива прекрасна тиша і солов’ї, що кличуть солов’їх. А ті, хто гинув, хто з вогню не вийшов... Під серцем, земле, берегтимеш їх? Страшних воронок зяючі каверни. Земля мовчить, не мовить «Так!» чи «Ні!» Та вже ніяка сила не поверне шедеври душ, убитих на війні. І тільки пам’ять, тільки магній зблисків і скорбний плач, що обпікає рот. Над невсипущим сонмом обелісків схилився неуярмлений народ. Хто втратив сина, батька або мужа (на фотокартках—молоді, гінкі). Не розповісти, як за ними тужать червоно-чорні крила рушників. А дні різьблять найтонші мідьорити, а в серце млосно туга пророста: вони б могли ще стільки сотворити — полотна, книги, сонячні міста. Вони б творили поле і загату, і білоквітний сад, і літаки. Вони б змогли, зуміли так багато, якби віддать їм спалені роки... Наталка Нікуліна

Хризантеми О, як пах той букет хризантем гіркотою осіннього листя. Ой, чи стане солодким той щем? О, не бійся, не бійся... О, вологі осінні сади, полинову журбу пелюсткову ти вдихни, як колись, ти іди на весілля до осені знову. Валентин Собчук

***

Іще не осипались клени, Та чують дихання зими, Їх листя різьблено-черлене Звелося тугими крильми. Гасає вітрець на осонні, Все жде своїх сивих братів, Роздмухать кострища червоні Він перший з усіх прилетів. І листя вчепилось за віти, Збирає краплинки снаги, Щоб небу і птицям світити, Допоки не ляжуть сніги... Володимир Міщенко

Край душі моєї Там нема ні журби, ані смутку, Там немає ні сліз, ані зла... Серцем стомленим там відпочину, Де я більшість життя прожила. На дахах там клекочуть лелеки. Край душі — обпікаюча мить. Там нема холодів, нема спеки, Там ніщо ні про що не болить. Це мій край, наче мрія із неба, Із просторів полів і заграв... Мені іншого в вічність не треба — Цю красу щоб ніхто не здолав! Катерина ШВАБ

Спогади На скрипці дідусь із захопленням грає І пісню журливу тихенько співа. Мелодія жалібна серденько крає, І душу печуть тої пісні слова: «Літа молодії, куди ж ви поділись? Кохана моя, де ти є? Озовись. Ми разом назавжди лишитись хотіли, Та наші надії, на жаль, не збулись. Як птах, промайнули щасливі хвилини. На серці залишивши тугу і біль». Старенький замовк. А з очей без упину Котилися сльози з журбою навпіл. На скрипці дідусь із захопленням грає І пісню журливу тихенько співа, Не вернеться люба, старенький це знає, А все ж його гріє надія сумна. Юрій Новіков

Традиція Сад світиться в грушевій позолоті І стали ранки, як відлуння літа. Життя, мов книгу, відкриваю знову, Гортаю перечитану сторінку. Так легко, сонячно, а над дахами По вітру в’ється — рветься павутиння. На підвіконні квіти загасають Незапашної пізньої жоржини. На підвіконні тиша пурпурова, Пісків рум’яних заграва на стінах... Чому ж так близько відчуваю холод? — Озвалась далеч кличем журавлиним. Михайло Кудрявцев

персона

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

17

Алексей ГОРБУНОВ:

К каждой роли готовлюсь, как Бог на душу положит Помню, как в конце 90-х на телеэкранах появился исторический телесериал Владимира Попкова «Графиня де Монсоро». Очередная трактовка бессмертного произведения Дюма, казалось, не обещала ничего сногсшибательного. Но интереса ради все же решила посмотреть пару серий. И… не смогла оторваться от экрана до окончания сериала. Причем не помпезность постановки, не сюжетная линия и не звездный актерский состав притягивали меня каждый вечер к экрану телевизора, а игра тогда еще мало кому известного исполнителя роли Шико Алексея Горбунова. Казалось бы, роль второго плана, но как сыграно! В образе хитрого и остроумного королевского шута Горбунову удалось передать всю суть того времени, когда судьба страны находилась не в слабых руках самовлюбленного государя, а в руках того, кто незаметно, но умело, как настоящий кукловод, дергал за ниточки, верша государственные дела. Роль Шико принесла актеру известность, хотя и не продемонстрировала в полной мере его талант. В конце октября народный артист Украины Алексей Горбунов отметил свой 53-й день рождения.

Ольга ДЮЖИНСКИХ

Он не стесняется учиться и радуется, когда что-то удается Алексей Горбунов никогда не играл в кино главных ролей. Да и второстепенные явно не были попаданием в амплуа, хоть он и играл их мастерски — будь то хитрый шут Шико в «Графине де Монсоро» или очередной сериальный злодей. Талант Горбунова раскрылся в фильмах Александра Велединского «Русский» и «Живой», где он играл небольшие, но яркие роли мужиков с уголовным колоритом. Но, будучи признанным и востребованным актером, сам Горбунов остается требователен по отношению к себе: Алексей признается, что 80 процентов из ста с лишним сыгранных им киноролей — халтура.

— К каждой роли готовлюсь, как Бог на душу положит — так и работаю. Главное, чтобы не воротило, а то снимешься в сериале, чтобы семью прокормить, а потом полтора года стыдно, — говорит актер. Алексей Горбунов так же не стесняется учиться, в том числе, у молодых, и радуется, когда что-то из задуманного удается.

Кроме того, по словам актера, всему, чего он достиг, обязан своим учителям — таксистам, стюардессам и даже зекам, с которыми он пересекался в молодости, когда сидел в КПЗ за фарцовку. Вырос во времена, когда дружба ценилась превыше всего Алексей Горбунов появился на свет 29 октября 1961 года в Киеве на массиве Русановка. Как и все советские мальчишки того времени, Алеша любил играть в войну, и дни напролет проводил во дворе. Как вспоминает сам Горбунов, после фильмов, подобных кинокартине «Они сражались за Родину» хотелось действительно сражаться с фашистами за Родину. Любил футбол и часто пропадал на стадионе «Динамо», где вместе со своими сверстниками наблюдал, как тренируются прославленные футболисты: Лобановский, Веремеев и Блохин. Алексей Горбунов вырос в такое время, когда дружба ценилась превыше всего, не было культа денег, а городской двор был главным учителем ребятни. Уже в школьные годы Алексей решает посвятить свою жизнь творчеству и, окончив школу в 1978 году, отправляется поступать в Киевский Театральный институт им. Карпенко-Карого. Однако абитуриенту Горбунову не удается стать студентом избранного вуза по одной простой причине — он не был комсомольцем.

Из подсобного рабочего в актеры Чтобы быть поближе к творчеству и актерам, Алексей устраивается на работу в Театр имени Леси Украинки. Здесь на талантливого парня — монтировщика и подсобного рабочего костюмерного цеха, обратила внимание Ада Роговцева. Она знакомит его с мужем, актёром и преподавателем театрального института Константином Степанковым. Степанков сразу замечает у молодого рабочего незаурядные способности и актерский талант, поэтому способствует его поступлению в Киевский государственный институт театрального искусства имени Ивана Карпенко-Карого и определяет его к себе на курс. В 1984 году Горбунов получает диплом Киевского института театрального искусства и в этот же день начинаются его первые съемки в фильме «Груз без маркировки». Уже тогда стало ясно, что в кино пришел интересный, неординарный актер. Затем последовали работы в картинах: «Приближение к будущему», «Филер», «Новые приключения янки при дворе короля Артура» и многих других. В настоящее время Алексей Горбунов много снимается в кино. Помимо этого, выступал в качестве солиста в составе группы «Грусть без маркировки», работает DJ на Киевских радиостанциях (радио «Ностальжи» и др.). Кроме того, Алексей Горбунов — организатор и ведущий двух дискотек «Джанкой» и «Джуманджи» (г. Киев). Некоторое время назад на украин-

1

ском ТВ вел программу «Ночной будильник». Счастье — это благодарность души О своей личной жизни Алексей Горбунов не спешит рассказывать. «Семья — не для посторонних любопытных глаз», — говорит актер. Известно, что его первая жена — художница Светлана Лопухова, а на Ирине Ковалёвой Горбунов женился в 2009 году. У актера двое детей от двух браков — Анастасия и Софья. Старшая дочь Анастасия уже принимала участие в съемках детского фильма «Трубач», где играла вместе с отцом. Однако Анастасия не видит своего будущего в роли актрисы кино. Девочка мечтает стать дизайнером. Соня тоже уже поучаствовала в съемках. Только это получились съемки документального фильма «Человек, у которого было», изначально планировавшийся как ролик о новорожденной дочке и ее поездке из роддома домой. В одном из своих интервью на вопрос: что для актера значит счастье, Алексей Горбунов ответил: — Счастье — не машина, квартира или сытый желудок. Счастье — это благостность души, когда рядом любимый человек и дети. И чтобы близкие были здоровы. Творческий человек должен быть нервным Алексея Горбунова многие недолюбливают: мол, грубый, бескомпромиссный, матерщинник... Но стоит артисту заговорить, и перед

2 3

1. «Как закалялся стайл» (2013—2014) 2. «Чемпионы из подворотни» (2011) 3. «Графиня де Монсоро» (1997) 4. «Возвращение» (2013)

4

магией его голоса, его обескураживающей прямотой и искренностью не устоять. Олег Меньшиков как-то сказал об Алексее Горбунове: «При всей его замечательной мужественности, при его «рыке» он — человек чрезвычайно наивный и легкий. Да, чувствуются определенные прожитые годы, но есть легкость на подъем, есть неуемность какая-то потрясающая, которой, конечно, можно только завидовать. От него исходит уверенность — чувствуешь его плечо всегда. Я знаю, что он не может подвести… Когда тебя о ком-то спрашивают, получается говорить только хорошие вещи в превосходной степени. А вот о нем говоришь реальные вещи. Потому что он абсолютно реальный, сегодняшний человек, который мыслит созвучно времени». Алексей Горбунов признается, что постоянно находится в состоянии стресса, но он справедливо считает, что показывать это окружающим его людям необязательно. Иногда актера укоряют тем, что он нервный человек, и Горбунов с этим соглашается. Он считает, что творческий человек должен быть нервным, поскольку актер или музыкант без эмоций — это мертвец. Гимн Украины выучил в 52 года Недавно Алексей Горбунов признался, что из-за событий в нашей стране он наконец-то выучил украинский гимн. Но этим его патриотический порыв отнюдь не ограничился. Алексей Горбунов частый гость в военных госпиталях, где выступает перед ранеными бойцами АТО. Поддержать хорошей песней или просто добрым словом ребят, которые, рискуя жизнью, отстаивают независимость Украины, он считает своим гражданским долгом. Есть много прекрасных и весьма известных за пределами Украины людей искусства, которые искренне болеют за судьбу своей страны и которых не испугала перспектива остаться без российских гонораров. И мне особенно приятно, что в их числе и мой любимый актер Алексей Горбунов.

18

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

професія

На подиумах выживают не самые красивые, а самые выносливые, рассказала корреспонденту «Зори» известная днепропетровская модель Екатерина Переверзева В моделинг (термин, означающий работу на подиуме) ныне идут многие девушки, чей рост превышает метр семьдесят. Однако далеко не все готовы трудиться на этих вожделенных пьедесталах, что называется, в поте лица. А труд моделей изнурителен. Действительно ли так тяжела профессия манекенщицы? Что скрывают «кулисы» подиумов? Об этом мы поговорили с известной днепропетровской моделью Екатериной Переверзевой.

— Катя, «не родись красивой, а родись счастливой», говорят люди. Вы же родились красивой, и, похоже, именно красота и помогла вам стать счастливой — самодостаточной, успешной, независимой. Известно, что многие красивые девушки в детстве слыли гадкими утятами. А вы?

— Да, я и ребенком была высокой, но вот гадким ли утенком?.. Вряд ли. Нескладной я уж точно не была, тем более что занималась спортивной гимнастикой. Природная гибкость и твердый характер помогли мне стать мастером спорта по спортивной гимнастике. К тому же у меня открылась способность к постановкам номеров. «Тебе нужно развиваться дальше», — говорила мне тренер Нина Семеновна Ильяшенко, чья дочка ныне тренирует сборную Бразилии по спортивной гимнастике. Я очень благодарна Нине Семеновне за то, что помогла мне выработать характер, открыла глаза на саму себя. Но, став в 16 лет мастером спорта, я решила на этом остановиться. В принципе, решающее слово оказалось за мамой, и я с ней согласилась. Но так как я уже привыкла постоянно работать над собой, развиваться, то поняла: образовавшийся вакуум требовалось наполнить чем-то настоящим. И подалась в художественную гимнастику. Занимаясь художественной гимнастикой, я научилась хореографии и женственности. Это было очень важно, ведь спортивная гимнастика сделала меня жесткой, резкой в движениях.

— Значит, к тому времени вы уже подумывали о том, чтобы стать моделью?

— Да, думала. Однако не желание покрасоваться на подиуме двигало мной. Я мечтала хорошо зарабатывать, чтобы помогать маме, которая воспитывала меня и брата — а мы двойняшки — одна. И вскоре стала работать моделью. Причем с подачи представителей агентства «Дефиле», которые меня заметили во время выступления команды поддержки баскетбольного клуба «Днепр». Это была первая команда поддержки в Украине, и я была очень горда тем, что прошла серьезный отбор. В команду были набраны в основном студентки Днепропетровского института физкультуры, в который я, к слову, вскоре поступила и благополучно окончила. После одного из выступлений в составе команды поддержки я и получила предложение «вступить в ряды» моделей.

— Наверное, вам, с вашим спортивным прошлым и настоящим, было нетрудно освоить эту специальность?

— Оказалось, моделинг — это целая наука вкупе с искусством. Дефиле, актерское мастерство и прочее и прочее. И все же, думается, я быстро вписалась в профессию, заключила контракт с известным московским модельным агентством и работала в российской столице. Полагаю, что небезуспешно, потому что меня заметили и вскоре предложили поработать в Китае. Думаю, что я была одной из первых днепропетровских моделей, которые начали работать на зарубежном Дальнем Востоке.

— Как вы решились на это? И как мама отпустила вас?

— Когда я начала ездить в Китай и Южную Корею, слышала не раз: «А тебе не страшно?» В первый раз действительно присутствовало некоторое волнение, вызванное неизвестностью. Однако неизвестность оказалась вполне привлекательной и комфортной для работы, и волнение скоро прошло. А вот маме долго было страшно. Однако разум победил душевное волнение. Она знала, что я благоразумная, серьезная девочка, не поддающаяся ни на какие авантюры.

— Когда вы поняли, что начали зарабатывать столько, что можете назвать себя маминой поддержкой и опорой? После первой же поездки за рубеж?

— За рубежом моделям платят значительно больше, чем в Украине, однако право на высокие гонорары нужно еще и заработать. Только после нескольких поездок мне, доказавшей, что умею работать, понимаю, что от меня требуется, подняли гонорары в 3—4 раза. И когда сегодня ко мне обращаются за консультацией по поводу работы за рубежом — а это случается достаточно часто, я всегда обращаю внимание на то, что обещание высоких гонораров начинающим моделям таит в себе какой-то подвох, поэтому следует быть внимательными и осторожными.

— Вы много работали за границей?

— Да, благодаря моделингу я объездила полмира. А вот в Америке так и не довелось побывать. Должна была поехать в США на работу, но тут случился террористический акт, упали «башни», и моим потенциальным работодателям стало не до меня. «Не было бы счастья, да несчастье помогло», — сказала по этому поводу мама. Она боялась, что я останусь в Америке, и мой не отъезд туда рассеял все опасения.

— Сколько лет вы уже в профессии?

— Десять с хвостиком. И это считается большим стажем. До 25 лет я активно работала, потому что была востребована и благодаря своему опыту, и внешним данным. Такие, как у меня, лица называют «бэби фейс», то есть детские, свежие. Полагаю, свою роль сыграла наследственность и здоровый образ жизни. Я не пью, не курю, занимаюсь спортом.

— Вы сказали, что 25 лет для модели — это много. Однако есть модели, которые выходят на подиум и в 30, и в 40 лет и даже в возрасте, приближающемся к почтенному.

— Такое долгожительство — это нормально и даже правильно. Если женщина привлекательна и соответствует требованиям, предъявляемым дизайнерами одежды, почему ей нужно уходить с подиума? Однако старожилами моделинга являются в основном топ-модели, работающие за рубежом, чьи имена на слуху, а лица — узнаваемы. Наши модели уходят из профессии, как правило, уже к 25 годам. Некоторым не хватает характера, энергии. Ведь моделинг — тяжелый труд, на подиумах выживают не самые красивые, а самые выносливые. Другие выходят замуж и под воздействием своих вторых половинок посвящают себя семье.

— В нашем городе моделями работают или подрабатывают сотни девушек, однако только единицы становятся хозяйками модельных агентств. Моделинг оказался настолько притягательным, что вы не захотели уйти и создали собственное агентство?

— Счастливы люди, занимающиеся любимым делом. Знаете, я както не раздумывала над тем, чем буду заниматься в жизни, когда сойду с подиума. Создание агентства получилось само собой. Я не просто не была новичком в моделинге, имела кучу нужных знакомств, а к моменту создания своего дела обладала немалым организационным опытом. Так, когда я трудилась моделью, многие директора агентств, в том числе и за рубежом, поручали мне работу с новичками — юными, мало что умевшими, боявшимися телевизионных и фотокамер девушками. Я была им кем-то вроде наставника. К тому же перед созданием собственного дела я несколько лет проработала одним из директоров агентства — того самого, в котором начинала свою карьеру. Я вела в нем модельное направление, а потом создала собственное агентство ProFession.

— В Днепропетровске не одно модельное агентство. Сказывается конкуренция на поиске красивых девушек, харизматических личностей, новых лиц?

— В городе очень много прелестных девушек, потому недостатка в ученицах нет. К тому же директора агентств подыскивают модели под стать себе, сообразно своим представлениям о том, какой должна быть перспективная модель. В моем агентстве девушки — бедовые, веселые, смелые. В каком-то другом, возможно, инфантильные и восковые — такие, к слову, ценятся в Европе. Ведь дизайнерам нужно, чтобы зрители, то есть потенциальные покупатели, смотрели не на девушек, а на то, в чем они одеты. У меня — к счастью или к несчастью — иной вкус, иное представление о моделях. И я не проигрываю от этого. Так, я уже несколько лет являюсь агентом Ксении Ламбер, вошедшей в Топ-5 моделей Европы.

— Катя, а как быть невысоким и не очень стройным? Ведь и они тоже хотят научиться стильно одеваться, держаться раскрепощенно. Где им — не перспективным с точки зрения профессионального моделинга — научиться этому искусству?

— Резонный вопрос. Потому мне и хочется в довесок к модельному агентству создать клуб красоты или школу женственности и обучать представительниц прекрасной половины человечества, независимо от возраста и внешних данных, как себя вести, как одеваться. В общем, помочь женщинам почувствовать себя уверенными в себе, красивыми, соблазнительными. Ведь для этого вовсе не нужно иметь рост метр восемьдесят и набившие оскомину ориентиры: 90-60-90. К слову, в моем модельном агентстве многие девушки не укладываются в эти параметры, потому что имеют пышные формы — по крайней мере, по сравнению с худосочными европейскими моделями. Но от этого они только выигрывают. Беседовала Ольга ГРЕЧИШКИНА

ЗОРЯ

Футбол

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

Майже за Дюма: вікторія вісімнадцять років потому

Виставки

«Оріль. Дніпро. Ніч…»

5 листопада, о 16.00, у Дніпропетровському художньому музеї відкрилася виставка творів Олександра Нем’ятого

Магдалинівщина завжди славилась своїм футболом, ціла низка вихованців якої захищала кольори багатьох колективів майстрів не тільки України, а й інших країн колишнього Радянського Союзу. Чемпіонську ж серію на обласній арені на початку дев’яностих років минулого століття започаткувала казначеївськомагдалинівська «Дружба», ініціатором створення якої був учитель фізкультури Валерій Колесник. У 1996 році дружина із сільської глибинки, очолювана Колесником та його сподвижниками — колишніми гравцями «Дніпра» Миколою Самойленком і Анатолієм Оленьовим — випередила чимало грізних суперників із містмегаполісів і завоювала титул чемпіона Дніпропетровської області. В активі аматорського колективу також три завойовані Кубки області, два Кубки народної газети Дніпропетровщини «Зоря», а також безліч інших лауреатських титулів. І ось після вісімнадцятирічної паузи (майже за Олександром Дюма!) на обласній арені засяяв інший представник магдалинівського регіону — «ВПКАгро» із Шевченківки, створений керівником однойменного сільськогосподарського комплексу Володимиром Корсуном. За два тури до закінчення чемпіонату Дніпропетровської області, обігравши одного зі своїх головних суперників за нагороди найвищої якості — «УВД» з обласного центру, «агропромівці» достроково зійшли на золотий щабель п’єдесталу пошани.

— Свою вікторію ми викували у неймовірно важкій і цікавій боротьбі з тими ж «міліціонерами», «Олімпіком» із Петриківки, іншими формуваннями, — розповів капітан команди Максим Білик. — Тягар боротьби винесли на своїх плечах як досвідчені бійці — Єгор Тарнов, Ерік Арутюнян, Антон Шарко, так і перспективна молодь. Велике спасибі від імені команди хочу сказати на адресу Володимира Павло-

чемпіон Дніпропетровської області 2014 року — «ВПК-Агро» із Шевченківки

вича Корсуна, який зібрав нас усіх у дружну сім’ю, створив умови для творчого зростання, нашому менеджерові Роману Кремені і тренерському «цехові», уособлюваному батьком і сином Прошенками. Окрім вищезгаданих виконавців, звання найкращої команди Придніпров’я вибороли Андрій Бобровський, Денис Євтушенко, Олександр Печененко, Денис Кіселевський, Роман Худченко, Євген Мухін, Вадим Горбунов, Артем Шеремет, Максим Воробей, Олександр Ігнатенко (двоє останніх свого часу викликались до юнацької збірної України!), Андрій Гердт, Артем Сінчиков, Денис Дяченко, В’ячеслав Клименко, Олексій Драган, Семен Бродський, Федір Ємельянов та Євген Аксинін.

— Зупинятись на досягнутому, звісно, не збираємось, — наголосив у післяматчевому інтерв’ю президент ФК «ВПКАгро» Володимир Корсун, — нам, запевняю, є ще куди рости. Працюватимемо як над удо-

сконаленням бойового складу, ігровою поставою колективу, так і над створенням професійного футбольного клубу, реконструкцією поля, зокрема, заміною трав’яного газону на стадіоні у Магдалинівці, роботою з болільниками, вирішенням інших актуальних питань. Особливу увагу приділятимемо й своїм молодіжним формуванням — командам 1999/2000 і 2002/03 років народження, які цього року успішно дебютували в обласній дитячо-юнацькій футбольній лізі. Завдяки появі потужного футбольного формування, «реконструкції» районної організації ВФСТ «Колос», на Магдалинівщині, здається, потихеньку починає скресати крига, розбудовуватись фізкультурно-спортивне господарство. Оживають й інші види спорту, чималий акцент робиться на ветеранському та дитячому оздоровчих рухах. І це, погодьтесь, не може не радувати! Володимир СОРОКА

Днепропетровский «Интер» закрепился на второй строчке в турнирной таблице В чемпионате города по футболу среди детско-юношеских команд сезона 2014—2015 годов финишировал первый круг соревнований. Во время осенних школьных каникул доигрывают матчи, которые были перенесены из-за погодных условий. Одна из таких встреч прошла на этой неделе на стадионе Монтажник, сообщают «Детали. Спорт». В возрастной категории 2002 года рождения играли команды ДЮСК «Интер» и коллектив ДЮСШ №7. Отметим, что команды «Интера»,

как и «Академии Днепра» выступают с воспитанниками на один год младше. Как отмечают тренеры, так лучше готовить команду к главным стартам - чемпионата ДЮФЛ Украины. Во встрече «Интер» - ДЮСШ 7 была зафиксирована боевая ничья 2: 2. Таким образом, «Интер» закрепился на второй строчке, опередив коллектив ДЮСШ №2 на одно очко. На первом месте «Днепр». В свою очередь, эта ничья позволила команде ДЮСШ 7 подняться на шестую позицию в возрастной группе 2002 года рождения.

Результаты остальных матчей состоявшихся на этой неделе: 1999 рождения:

ДЮСШ 12 — ДЮСШ 4 — 2: 2; 2001 рождения:

ДЮСШ 2 — «Интер» (2002) — 3: 1; 2002 рождения:

«Интер» (2003) — ДЮСШ №7 — 2: 2;

2003 рождения:

ДЮСШ №12 — ДЮСК «Интер» — 1: 6; 2004 рождения:

«Днепр» (2005) — ДЮСШ 12 — 5: 0; 2005 рождения: ДЮСШ 7 «НВО136» — «Днепр» (2006) — 1: 5.

ДП «Сантрейд» по адресу: г. Днепропетровск, Кировский район, ул. Ленинградская, 46 планируется реконструкция системы аспирации в рушально-веечном отделении производства добычи масла с установкой второй ступени очистки воздуха. При эксплуатации проектируемого оборудования воздействие на компоненты окружающей среды минимизировано и соответствует требованиям действующего природоохранного законодательства Украины. Для выполнения требований экологической безопасности на всех этапах строительства и эксплуатации объекта предприятие обязуется: • выполнять все заложенные в проекте природоохранные и другие мероприятия, обеспечивающие безаварийную работу объекта, исключающую нанесение ущерба окружающей природной среде и населению; • обеспечить соблюдение требований техники безопасности и противопожарных мер. Предложения и замечание по данному проекту направлять в исполком Кировского района по адресу: 49038, г. Днепропетровск, ул. Ленинградская, 42.

ИНФОРМАЦИЯ О ЦЕНАХ НА ПОПУТНУЮ ПРОДУКЦИЮ ПАО «ИНТЕРПАЙП НТЗ»: (ноябрь 2014 г.)

1. Трубы стальные бесшовные горячекатаные и холоднокатаные по ТП — цена 6300 грн./т без НДС.

2. Колеса по ТУ 35.2-23365425647-651:2010 — цена 9300 грн./т без НДС.

19

Олександр Нем’ятий — художник, уже давно відомий своїми графічними та малярськими пейзажами. На виставці «Оріль. Дніпро. Ніч…», присвяченій 60-річчю митця, представлено понад 150 творів живопису та графіки, написаних останнім десятиліттям. Назва виставки говорить про тематику робіт художника. Він — людина нашого краю. Особливі почуття плекає Олександр Нем’ятий до сільського краєвиду, до річки Оріль. Серед квітів, які зображує мистець, найбільшу увагу привертають мальви, що стають у його творчості символом Приорілля. Також у творах Нем’ятого можна впізнати вулиці Дніпропетровська, його алеї з акаціями, облюбованими автором. Пейзажі Олександра Григоровича змушують і в повсякденності побачити красу природи. Нем’ятий заохочує глядачів розгледіти красу природи і в нічній темряві. Серія робіт виконана тушшю, вугіллям.

Сприймати природу і життя посвоєму Олександр Нем’ятий вчить і своїх учнів у театрально-художньому коледжі, в якому викладає малюнок і живопис з 1989 року. Народився Нем’ятий 27 липня 1954 року в м. Беслан (Північна Осетія). У 1976 році закінчив Дніпропетровське художнє училище, а в 1982-му — Харківський художній інститут, відділ «Станкова графіка». Мав персональні виставки в Національній львівській галереї (1992), Дніпропетровському художньому музеї (1998), Музеї «Літературне Придніпров’я» (2001). Персональна виставка Олександра Нем’ятого у ДХМ триватиме по 23 листопада. Адреса музею: вул. Шевченка, 21. Музей працює з 10.00 до 17.30 (каса до 17.00) вихідний – п’ятниця. Тел.: 744-60-35, 47-33-38. artmuseum.dp.ua

«Натюрморт — від класики до модерну» У рамках проекту «Натюрморт — від класики до модерну» в Дніпропетровську відкрилися відразу декілька виставок, присвячених одному з найпопулярніших жанрів мистецтва — натюрморту: • виставковий зал Національ• виставковий зал Національної спілки художників України, ної спілки архітекторів України, Набережна Леніна, 11, початок вул. К. Лібкнехта, 1, початок о о 14.00, 16.30, • музей «Літературне Придніп­ • Дніпропетровський художній ров’я», пр. К. Маркса, 64, початок музей, вул. Шевченка, 21, початок о 15.00, о 17.00, • картинна галерея «Телега», • Дніпропетровський історичвул. Короленка, 15, початок о ний музей ім. Яворницького (ді15.30, орама), пр К. Маркса, 16, початок • музей українського живо- о 18.00, пису, Червона площа, 5а, початок • Палац студентів, парк Т. Г. о 16.00, Шевченка, початок о 18.00. Побувавши на виставках, ви побачите роботи професійних художників, вихованців художніх шкіл та студій, студентів, учнів різних шкіл, приватних осіб, які працюють у галузі образотворчого мистецтва — фотохудожників, фахівців різних творчих напрямів. ОКПК «Дніпропетровський академічний театр опери та балету» оголошує конкурс на право укладання - Дотримання вимог експлуатації договору оренди нежитлових приміщень об’єкта (дотримання санітарних та протиплощею: пожежних правил, своєчасне проведення - 7,5 кв. м, поточного ремонту за свій рахунок).

- 10,0 кв. м, - Оплата вартості експертної оцінки що розташовані за адресою: м. Дні- об’єкта, розміщення оголошення. пропетровськ, пр. К. Маркса, 72а. Цільове Заявки на конкурс приймаються пропризначення — розміщення обладнання тягом 15 календарних днів від дня оприлюдбазових станцій та антен мобільного зв’язку. нення оголошення за адресою: м. ДніпропеУмови конкурсу: тровськ, пр. К. Маркса, 72Аа, приймальня.

- Розмір орендної плати — не нижче Телефон для довідок — (056) 778 44 86. за визначений методикою розрахунку та Розкриття пропозицій та проведення порядком використання орендної плати, конкурсу — 24 листопада 2014 року об затвердженої обласною радою.

- Ефективне використання об’єкта за 11.00 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 72а, приймальня. цільовим призначенням.

Осінні небеса

з ним попрощались

Погода

Втрата

20

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

31 жовтня література Придніпров’я зазнала великої втрати — помер поет Віктор Корж Віктор Федорович Корж народився 15 квітня 1938 р. у м. Бобринці Кіровоградської області. Його батько загинув на фронті. 1962 року Віктор Корж закінчив історико-філологічний факультет Дніпропетровського державного університету. Працював учителем на Сумщині, викладачем у механічному технікумі. Згодом редактором, завідувачем редакцією художньої літератури у видавництві «Промінь», де за 25 років роботи відредагував понад 200 книг. У кожну з них вклав не лише професійне уміння, а й незвичайну щедрість душі. Тривалий час поет завіду­ вав кафедрою української лі­ тератури Дніпропетровського національного університету. Багатолітній керівник мо­ лодіжної літературної студії «Плавка» та університетської літературної студії «Поетична школа Віктора Коржа». Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР та орденом Тру­ дового Червоного Прапора, почесною відзнакою міністра культури та мистецтв Украї­ ни «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2003). Він був лауреатом всеукраїн­ ської премії ім. Андрія Малиш­ ка, премій ім. Г. Петровського і «Благовіст», міжнародної премії ім. Г. Сковороди. Наго­ роджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради Біло­ русі. З 1966 року був членом Національної спілки письмен­ ників України. Улюбленими жанрами Кор­ жа були балада, притча, діа­ лог, етюд. Критики відзначали філософічність та публіцистич­ ність його лірики. Його тво­ ри перекладалися польською, словацькою, англійською, ні­ мецькою, португальською та іншими мовами. Його талано­ виті вірші друкувалися в жур­ налах «Вітчизна», «Дніпро», «Україна», у колективних збірках, республіканських та обласних газетах. Віктор Корж видав поетич­ ні збірки «Борвій» (1966), «За­ кон пензля» (1967), «Зелені ка­ мертони» (1969), «Повернення в майбутнє» (1971), «Аметист» (1972), «Літочислення» (1976), «Очі доброї долі» (1978), «Ко­ рінь добра» (1981), «Твердиня» (1981), «Світ звичайних фан­ тазій» (1984), «Осіннє чекання весни» (1987). Після великої перерви у Києві вийшла його прижиттєва збірка «Чиста сила» (2010). Віктор Корж — непересічне явище в українській літера­ турі, один з провідних поетів Придніпров’я. Ціла генера­ ція дніпропетровських поетів 1970-90-х називає його своїм учителем і завдячує йому без­ цінними уроками поетичної майстерності і зрілості. Свого часу в період вхо­ дження в літературу крити­

ки говорили про поетичний феномен Віктора Коржа. Одні сприймали його як тонкого лірика. Другі акцентували увагу на філософській загли­ бленості віршів, відзначали своєрідність бачення, аналі­ тичність мислення, глибину художніх узагальнень. Треті наголошували на реалістич­ ності письма, публіцистичній загостреності, здатності про­ йматися тривогами віку й про­ блемами сьогодення. Справді, поезія Коржа вдало поєднала в собі всі ці риси. Його поетичний світ — багатий і тривожний. Кожна збірка поета має неповторне звучання і є свідченням май­ стерного володіння словом. Про що б не писав Віктор Корж, він завжди піднімався до широкого художнього уза­ гальнення, умів надати масш­ табності своїм творам. За словами Наталки Ніку­ ліної, поезія Коржа ваговита за думкою, драматична за мо­ ральними переживаннями й багатоманітна за формою. Перо поета могло створити сонет і баладу, памфлет й історичну пісню, блискучу мініатюру й оригінальну поему. В ньому органічно поєднувалося лірич­ не начало з епічним, а глибина думки відповідала глибині по­ чуття. Література, на думку Вік­ тора Коржа, ніколи не повинна відступати від головної мети — вивищувати ідеали добра, світла та істини. Поет перебував у постій­ ному пошуку істини. І якось написав: «Істина світу зветься любов’ю... Я сповідую цю пре­ красну віру, живу нею». Тому закономірно, що провідною темою його творчості стала людина, її душевні порухи, утвердження людяності, кра­ си, добра. Пошуки істини зрідні по­ шукам призначення поета, його власної ролі, власного місця в поезії. «Я знаю своє місце в поезії, — писав поет.

— Воно там, на бранному полі, у першій шерензі. Воно тут, при Дніпрі, на лівому березі, при джерелах столітніх, ці­ лющих». Відчуття історичної пам’яті для В. Коржа — це відчуття

Ноябрь

— ворота зимы Миновал октябрь — второй месяц осени.

B нынешнем году на Днепропетровщине он характеризовался сухой с неустойчивым температурным режимом погодой.

свого роду. Через всі його збір­ ки пройшов зримий зв’язок че­ рез його родовід, через землю, з якої погляд батька обернувся в корінь добра. «Очима я схожий на ма­ тір, а поглядом — на батька... Мама про це казала давно, коли я ще ріс... Батько з любов’ю дивився на степ, на шляхи далекі, на добрі людські обличчя, на річ­ ку, сади і дітей, а ще він умів не ховати свій погляд, дивився прямо, не нишпорив очима, не опускав їх додолу... Як хочу, і справді, уміти дивитися так, як батько! Досі мене пильнує далекий батьковий погляд — ще з довоєнних літ... Може, моїми очима він крізь сліпий чорнозем дивиться не нади­ виться на цей неповторний світ?» Творчість Коржа засвідчи­ ла його велику відповідаль­ ність, відповідальність перед часом і своїм народом, перед сьогоднішнім і майбутнім, а ще відповідальність перед сло­ вом. Серцем мовлене поетичне слово «здатне творити дива з людською душею. Відроджу­ вати мертву навіть, болотяну вже субстанцію душі». «Не вір очам, а тільки серцю вір». З такими словами звернувся уві сні до поета кобзар Вересай. Так, Віктор Корж умів бачи­ ти серцем, проникати в суть явища, події. «Душа залишає лиш сутнє, без вступів, тлума­ чень і речень — отак добирає майбутнє для себе лише до­ речне». Осмислене поетом має значення і для нас, читачів. А значить — це і є справжня поезія. Поет постійно співробіт­ ничав з «Зорею». Його стар­ ший побратим Леонід Зала­ та на шпальтах нашої газети 25 червня 1966 року відгук­ нувся на вихід першої збірки В. Коржа «Борвій» рецензією «Поет обирає дорогу». Багато творів Коржа було вперше опу­ бліковано на шпальтах «Зорі». Зокрема, поема «Еней у Січе­ славі». Одну зі своїх останніх по­ езій він назвав «Останні небе­ са». Друзі переконали назва­ ти вірш «Осінні небеса». Саме осінні небеса й покликали його душу до себе…

Что было в октябре В первой и третьей де­ кадах месяца преобладал пониженный (на 1—9° ниже нормы) температурный ре­ жим. Минимальная темпе­ ратура воздуха в наиболее холодные ночи в середине по­ следней декады понижалась по области до 4—8° мороза. По г. Днепропетровску 26 октя­ бря был перекрыт историчес­ кий минимум температуры воздуха этих суток на 0,3° и составил 6,5° мороза. Аномально теплая погода отмечалась в период с 10 по 17 октября, когда среднесуточ­ ная температура воздуха на 2—6° превышала обычную, а максимальная температура воздуха в наиболее теплые дни повышалась по области до 21—24° тепла. Средняя температура воздуха за месяц оказалась близкой к норме и составляла 8—9° тепла. На преобладающей час­ ти области в начале октября осуществился устойчивый переход среднесуточной температуры воздуха через +10° в сторону понижения, что означает конец вегетации теплолюбивых культур. По климатическим данным пе­ реход температуры воздуха через +5° бывает 6—14 октя­ бря. Устойчивый переход среднесуточной температуры воздуха через +5° в сторону по­ нижения, что в агрометеоро­ логии означает конец вегета­ ционного периода, произошел по области 24 октября, на 10 дней раньше климатических сроков. Сумма осадков в среднем по области за месяц составила 12 мм, или 38% нормы. Каким будет ноябрь С наступлением ноября все ощутимее приближение зимы. Ноябрь — «ворота зимы». На долю его выпало соединить глубокую осень с ранней зи­ мой. Это период предзимья: «Он и осени служит, и зиме путь прокладывает». Это месяц с характером. Зачастят к нам ветры, дожди, снегопады, пороша, гололед, чтобы земля заснула до весны, чтобы ворота зимы открылись настежь, а вперемежку между ними — оттепели. Грядущие холода, снегопады и метели скажутся и на нашем само­ чувствии. Официальное название

последнего месяца осени на Украине — листопад. Может, потому он так называется, так как в эту пору последние лис­ тья опадают с деревьев. В ноябре зима с осенью борется. На Днепропетров­ щине в сравнении с октя­ брем температура воздуха в ноябре понижается на 6—7° и равняется обычно 2—4° тепла. В отдельные годы ми­ нимальная температура воз­ духа понижается до 22—25° мороза. Такие температуры типичны для зимы. Иногда максимальная температура воздуха повышается до 22— 26° тепла, что характерно для начала осени. В конце третьей декады ноября — начале дека­ бря с устойчивым переходом среднесуточной температуры воздуха через 0° заканчивает­ ся осенний сезон. Самый теплый и холодный По данным метеорологи­ ческих наблюдений, которые ведутся в г. Екатеринославе — Днепропетровске с 1886 г., абсолютный минимум минус 20,1° зарегистрирован 30 ноя­ бря 1931 года, и абсолютный максимум 23,6° тепла — 1но­ ября 1932 года. Почти половина месяца бывает с осадками, их сред­ необластное количество со­ ставляет 40 мм, дней с осад­ ками насчитывается 11—13, с туманами 5—10, с гололедом 1—2, вероятность метелей в ноябре 1—2 случая в 10 лет. В ноябре растения прекра­ щают вегетацию, последние перелетные птицы улетают на юг. Вьпадающие осадки в со­ четании с отрицательными температурами приводят к образованию на проводах ЛЭП, зданиях и сооружени­ ях гололеда, а на дорожном покрытии и тротуарах — к гололедице. Дорожным служ­ бам и водителям всех видов транспорта необходимо зара­ нее подготовиться к работе в этих сложных условиях. По прогнозу Украинского гидрометцентра, в ноябре те­ кущего года средняя месячная температура воздуха предпо­ лагается 4° тепла (норма 2,7°), количество осадков за месяц предполагается 30 мм (норма 40 мм). Любовь Трофимова, начальник отдела агрометеорологии и агрометпрогнозов

ЛЮБЛЮ ГОТУВАТИ

ÇÎÐß

www.zorya.org.ua 7 ëèñòîïàäà 2014 ð.

21

Áëþäà ãðóçèíñêîé êóõíè:

îñòðî-ñëàäêèå, ïðÿíûå, ñûòíûå лить на 8 частей и раскатать в виде круглых лепешек. На ниж/ нюю лепешку выложить начин/ ку, края верхней лепешки заг/ нуть под нижнюю. Верх смазать яйцом и проколоть в нескольких местах вилкой. Выпекать 45 ми/ нут в духовке при температуре 200°С.

Cåãîäíÿ â íàøåé ðóáðèêå íîâàÿ òåìà — êóõíè íàðîäîâ ìèðà. Âû íàéäåòå ðåöåïòû ðàçëè÷íûõ áëþä ãðóçèíñêîé êóõíè. Èç äîâîëüíî ïðèâû÷íûõ äëÿ íàñ ïðîäóêòîâ ìîæíî ïðèãîòîâèòü íàñòîÿùèå êóëèíàðíûå øåäåâðû. Áëþäà ãðóçèíñêîé êóõíè, êàê ïðàâèëî, îñòðî-ñëàäêèå, ïðÿíûå è ñûòíûå. Îáèëèå îâîùåé, òðàâ è âèíà äåëàåò èõ ê òîìó æå î÷åíü ïîëåçíûìè. Ðåöåïòû ãðóçèíñêèõ áëþä øèðîêî èçâåñòíû. Õà÷àïóðè, õèíêàëè, ëîáèî, õàð÷î, ÷àõîõáèëè, ñàöèâè, öûïëåíîê òàáàêà, ñîóñû òêåìàëè è ñàöåáåëè ÿâëÿþòñÿ íàöèîíàëüíîé ãîðäîñòüþ. Ê òîìó æå âñå áëþäà êðàñèâî îôîðìëåíû, ýòèì òîæå õàðàêòåðíà ãðóçèíñêàÿ êóõíÿ. Îíà íðàâèòñÿ âñåì, êòî ëþáèò âêóñíî ïîåñòü. Ñàëàò èç ïîìèäîðîâ è ÿèö ñ îðåõîâûì ñîóñîì Помидоры — 600 г, лук — 1 гол., яйца — 3 шт., орехи грец кие — 1 ст., чеснок — 1 зубчик, кинза (кориандр) — 1 веточка, петрушка — 2 веточки, укроп — 2 веточки, уксус, перец красный стручковый, соль. Пропустить через мясорубку орехи, кинзу, перец, чеснок и лук. В полученную массу влить 200 мл холодной кипяченой во/ ды, добавив в нее несколько ка/ пель уксуса. Выложить слоями на тарелке порезанные ломтика/ ми помидоры и кружочки сва/ ренных вкрутую яиц. Залить помидоры соусом, посыпать укропом и петрушкой. Õàð÷î èç êóðèöû ñ îðåõàìè Лук — 4 гол., курица — 1 туш ка, мука — 1,5 ст. л., ткемали — 1,5 ст., орехи грецкие — 1 ст., чес нок — 4 зубчика, кинза (кори андр) — 2 ст. л., хмели сунели — 1 ч. л., перец черный молотый, соль. Куриную тушку нарезать не/ большими кусочками, залить 2— 2,5 л холодной воды и варить до полуготовности. В отдельной кастрюле потушить мелко наре/ занный лук и жиром, снятым с бульона, добавить куски курицы и тушить, периодически поме/ шивая, еще 15 минут. Всыпать муку. Через 5 минут влить кури/ ный бульон, варить 10—15 ми/ нут. Добавить ткемали или поми/ доры, дать закипеть и заправить разведенными в бульоне толче/ ными грецкими орехами, чесно/ ком, лавровым листом, хмели/ сунели, солью, зеленью кинзы. Ñîëÿíêà ñ êðàñíûì âèíîì Говядина — 500 г, вино крас ное сухое — 1 ст., лук — 3 гол., мука — 1 ст. л., масло сливочное — 50 г, помидоры — 500 г, чеснок — 3 зубчика, перец болгарский — 2 шт., кинза, петрушка, бази лик, чабер, соль морская. Мясо порезать небольшими кусками, сложить в кастрюлю с растопленным сливочным мас/ лом и поставить на медленный огонь. Через 5 минут всыпать мелко нарезанный лук, залить вином и тушить еще 10 минут. Обдать помидоры кипятком, снять шкурку и тщательно раз/ мять. Влить помидорное пюре в кастрюлю с мясом, добавить тол/ ченый чеснок и нарезанный стручковый перец. Тушить часа полтора на медленном огне, пока мясо не станет мягким. К концу варки кинуть нарезанную зелень, дать закипеть и снять с огня. ßçûê ñ ÷åñíî÷íî-âèííûì ñîóñîì Язык телячий — 3 шт., лук — 2,5 гол., вино белое сухое —

200 мл, мука — 2 ст. л., перец чер ный горошком — 10 шт., лавро вый лист — 2 шт., чеснок — 2 зубчика, кинза — 1/2 пучка, масло рафинированное — 50 мл. Языки, черный перец горош/ ком, лавровый лист и луковицу положить в кастрюлю с кипящей водой. Варить полтора/два часа. Мелко нарезать лук и обжарить его на масле. Затем добавить муку, перемешать и прожарить. Влить в сковороду вино и два ста/ кана бульона от языков. Переме/ шать, дать покипеть минут пять. Снять кожу с языков, нарезать их небольшими кусками и выло/ жить в сковороду с винным со/ усом. Снова довести до кипения. Растолочь по отдельности чеснок и кинзу и отправить туда же. ×àõîõáèëè èç êóðèöû Помидоры — 1 кг, курица — 1 кг, паста томатная — 2 ст. л., лук репчатый — 500 г, чеснок — 4 зуб чика, хмели сунели — 1 ч. л., ко риандр молотый — 1 ч. л., шаф ран — 1 ч. л., масло сливочное — 1 ст. л., соль, масло растительное — 1 ст. л., перец красный моло тый, лимоны — 1/2 шт., карто фель — 1/2 кг. Разрезать курицу на неболь/ шие кусочки, сложить в глубокую сковороду и поставить тушить под закрытой крышкой. Мелко наре/ зать и потушить помидоры. Слить в отдельную посуду сок от кури/ цы. Добавить масло, мелко наре/ занный лук, перец, специи, чес/ нок и жарить до образования корочки, часто помешивая. До/ лить в курицу горячий сок, выло/ жить помидоры. Если соуса мало, добавить горячей воды или буль/ он, чтобы жидкость покрыла мясо. Плотно закрыть крышкой, убавить огонь. Лук, перец и тома/ ты должны практически раство/ риться, а куриное мясо — отста/ вать от костей. Можно добавить отдельно сваренный и протертый картофель. Подавать, украсив кружками лимона и зеленью. Øêìåðóëè, èëè Æàðåíàÿ êóðèöà ñ ìîëî÷íî-÷åñíî÷íûì ñîóñîì Чеснок — 2 гол., курица — 1,2 кг, молоко — 200 мл, вода — 100 мл, соль, масло растительное — 30 мл. Курицу разрезать вдоль груд/ ки, распластать, смазать рас/ тительным маслом, посолить и уложить на противень кожей вверх. Жарить курицу в духовке при температуре 200°С в течение 45 минут. Готовую курицу на/ резать порционными кусками, сложить в огнеупорную керами/ ческую посуду. Сок из противня, выделившийся при жарке кури/ цы, сохранить. Для соуса в каст/ рюлю налить молоко, воду, доба/ вить сок из противня и давленый

чеснок. Поставить на средний огонь и, помешивая, довести до кипения. Залить курицу этим со/ усом и отправить минут на 5 в духовку. Ñâèíèíà ñ îâîùàìè Картофель — 600 г, сыр — 300 г, свинина — 500 г, лук — 1 гол., майонез — 4 ст. л., чеснок — 1 зубчик, морковь — 1 шт., мо локо — 4 ст. л. Крупный картофель, морковь и лук нарезать кружочками. Сви/ нину нарезать и обжарить до зо/ лотистой корочки, затем выло/ жить в тарелку. В масло из/под мяса выложить картофель и об/ жарить до золотистой корочки. Затем выложить его в огнеупор/ ную форму и полить соусом из майонеза, смешанного с 4 ложка/ ми воды или молока. Туда же до/ бавить мясо, перемешать. Выло/ жить овощи и сверху посыпать сыром. Накрыть крышкой и по/ ставить в духовку, разогретую до средней температуры на 15 мин. Ñàöèâè Индейка — 1 кг, лук репча тый — 600 г, кинза — 2 пучка, орехи грецкие — 300 г, чеснок — 2 зубчика, соль, перец черный молотый. Индейку очистить от кожи и нарезать на куски. Положить в кастрюлю мясо, на него — очи/ щенный лук целиком и кинзу в пучках. Залить все небольшим количеством воды и варить до готовности. Лук и кинзу остудить и прокрутить через мясорубку с орехами и чесноком. Отделить мясо индейки от костей, поло/ жить обратно в бульон вместе с протертыми ингредиентами. Приправить специями и уксусом, поварить минуту. Подавать охлажденным. Âåøåíêè ïî-êàõåòèíñêè Вешенки — 1 кг, тархун — 1 пучок, мята — 2 стебля, кин за — 1 пучок, перец зеленый — 1 шт., вино белое сухое — 200 мл, яйца — 3 шт., соль. Грибы обдать кипятком,

крупно нарезать и варить в смеси стакана воды и стакана вина 15— 20 минут, пока не выпарится по/ ловина жидкости. Мелко нашин/ ковать зелень и зеленый перец и добавить в кастрюлю к грибам. Варить еще 15 минут, помеши/ вая. Снять с огня, тонкой струй/ кой влить к грибам взбитые яйца. Мешать при этом надо очень бы/ стро, чтобы не дать яйцам свер/ нуться. Посолить, поставить об/ ратно на плиту, довести до кипе/ ния и подавать. Õà÷àïóðè èç ñëîåíîãî òåñòà Слоеное тесто — 500 г, сыр (сулугуни, чанах) — 500 г, яйца — 1 шт., сливочное масло — 50 г. Сыр или брынзу переложить в миску и размять. Добавить яйцо, растопленное масло и тща/ тельно размять смесь до однород/ ности. Тесто раскатать в пласт 1— 2 мм толщиной и нарезать ровны/ ми квадратами. На каждый квад/ рат выложить приготовленную начинку и аккуратно распреде/ лить ее по поверхности тонким слоем, оставив свободными края (примерно по 2 см). Сложить ха/ чапури в виде треугольника. Скалкой немного раскатать каж/ дую лепешку. Переложить хача/ пури на смазанный противень и выпекать в духовке при темпера/ туре 220—240°С около 15—20 минут. Õà÷àïóðè òâîðîæíûå Мука пшеничная — 1,5 ст., творог — 250 г, масло сливочное — 150 г, сода — щепотка, сахар — 1/4 ст. л., яйца — 3 шт., сыр — 200 г, сметана — 1 ст. л., чес нок — 1 зубчик. Творог смешать с растоплен/ ным сливочным маслом, добавить щепотку соды, погашенную ли/ монной кислотой или уксусом, сахар, 1 яйцо. В образовавшуюся однородную массу всыпать 1,5 стaкана муки и замесить тесто. Для начинки натереть сыр (луч/ ше сулугуни или брынзу), сме/ шать сыр с 1 яйцом и ложкой сме/ таны, добавить мелко нарезан/ ный зубчик чеснока. Тесто разде/

Êàäà Для теста: мука — 3 ст., мар гарин — 200 г, соль — 1/2 ч. л., сода — 1/2 ч. л., кефир — 1 ст., яйцо — 1/2 шт., соль — щепот ка. Для начинки: топленое мас ло — 1 ст., сахар — 1 ст., мука — 1,5 ст., соль — щепотка, изюм, орехи. Для смазки: яйцо — 1/2 шт. Муку порубить с маргари/ ном. Добавить кефир, яйцо, соду, соль и замесить мягкое те/ сто. Разделить его на 3 части и убрать в холодильник. Сделать начинку. Все составляющие растереть в крошку. Разделить на 6 частей. Каждый кусочек теста раскатать толщиной око/ ло 5 мм, посыпать 1 частью на/ чинки, скатать в рулет. Раска/ тать его снова, и снова посыпать второй частью начинки. Раска/ тать его в третий раз, снова по/ сыпать, в этот раз добавить оре/ хи или изюм. Ножом чуть на/ искосок нарезать на кусочки около 2—3 см. Выложить на противень, смазать второй поло/ виной яйца. Выпекать в горячей духовке 30—40 минут. Ïèðîã ñ êóðàãîé Для теста: дрожжи — 50 г, молоко — 1/2 ст., яйца — 2 шт., сахар — 1 ст., масло — 100— 150 г, сметана — 1 ст., сода — 1/2 ч. л., мука — 600 г. Для на/ чинки: курага — 2 ст., орехи грецкие — 1 ст., клюква — 1/2 ст., лимоны — 1 шт., сахар — 1 ст., яичные желтки — 1 шт., молоко — 1 ст. л., сахар — 1 ст. л., кори ца молотая — 1 ч. л. Развести дрожжи в теплом молоке с добавлением чайной ложки сахара, оставить в теп/ лом месте. Растереть яйца с са/ харом. Растопленное масло сме/ шать со сметаной и содой. Ког/ да дрожжи начнут пузыриться, смешать с яйцами, маслом со сметаной и всыпать просеянную муку, замесить тесто. Из теста раскатать 2 лепешки: одну не/ много больше, чем другую. Дать коржам подняться в теплом ме/ сте. Для начинки курагу залить кипятком и дать набухнуть. Ли/ мон, курагу, орехи и клюкву пропустить через мясорубку, добавить сахар и перемешать. На большую лепешку выложить начинку. Сверху накрыть мень/ шей лепешкой. Пирог защип/ нуть, сделать несколько проко/ лов, смазать яичным желтком, посыпать сахаром, смешанным с корицей. Выпекать в духовке, разогретой до 200°С.

ПАЛЬЧИКИ ОБЛИЖЕШЬ!

Рыба в гранатовом соке Рыба (жирная) — 500 г, сок гранатовый — 1/2 ст., лук — 1 гол., кинза (кориандр) — 1 пучок, чеснок — 2 зубчика, лавровый лист — 2 шт., соль морская. Рыбу выложить в неглубокую кастрюлю с подсоленной водой так, чтобы вода ее покрывала. Кинуть туда лавровый лист, голов/ ку лука и варить 30—40 минут. Готовую рыбу охладить, выложить на плоское блюдо. Для подливы в гранатовый сок (должен быть кислый или кисло/сладкий) доба/ вить толченый чеснок и мелко нарезанную кинзу. Перемешать. Залить рыбу подливой и дать на/ стояться часа два. Когда сок пропитает рыбу и она станет розовой, можно подавать. Ïîäãîòîâèëà Ìàðèÿ ÃÎÐÁÀ×ÅÂÀ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 р.

чоловічі історії

А жолуді падали… Чому він і досі згадує ту осінь? Ту, коли вперше побачив Марину. Вона йшла дубовим сквером, раз у раз зупиняючись і щось підіймаючи з мокрого асфальту.

Що б це могло бути? — подумав. І тільки потім здогадався: жолуді. Мокрі й гладенькі, вони падали на землю, весело вискакуючи зі своїх шапочок. Їх і збирала в свою сумочку Марина. Щось смішне і наївне було в її постаті, щось таке, що пройти мимо він просто не міг.

— Може, допомогти? — зупинився біля Марини. Дівчина посміхнулася, тепло і щиро, мов давньому знайомому: — Вони такі кумедні, і нагадують мені дитинство. Тато майстрував нам з отаких жолудів різних звіряток. Він узяв незнайомку за руку. На дівочій долоні лежали мокрі жолуді… Так і почалося їхнє знайомство. Потім Марина не раз жартома казала, що саме оті жолуді звели їх докупи. Павлові ж було все одно, з тієї хвилини він знав, відчував: щось сталося у його житті, змінилося, і без Марини він жити не може. Він сказав їй усе це під час наступної зустрічі. Розповів чесно й відкрито про своє попереднє життя, про те, що вже був одружений. З дружиною розлучились, ні, не тому, що він пияк чи якийсь гультіпака. А тому, що в них не було дітей. Дружина після відвідин лікарів запевнила: вона здорова, в усьому винен він, Павло. Служив у небезпечних для здоров’я військах, от і має результат. І хоча він пробував заперечувати, мовляв, живуть же люди без дітей, дружина була невблаганна — лише розлучення.

— Ось такий я, — завершив перед Мариною свою сповідь. — Хоч приймай, хоч… Вона не дала йому продовжити. Запросила додому, познайомила з батьками. Невдовзі Павло з Мариною одружилися. Тепер із відряджень його чекала ніжна і любляча дружина. І Павло, який раніше всіляко затягував повернення додому, волів би взагалі нікуди не їздити.

— Для тривалих поїздок знайдіть когось молодшого, я людина сімейна, — сказав якось шефові. Марина смажила йому в дорогу пиріжки, вкладала у валізу чисту білизну. Він милувався дружиною. Думав, що через роботу приділяє їй мало уваги.

— Ось побачиш, повернуся з відрядження, і все буде поіншому. Чуєш, Маринко, — пригорнув до себе дружину.

— Справді, тоді все буде поіншому. Все, — видихнула вона, ніби поставила крапку. І якось загадково посміхнулася. А може, йому це тільки здалося? Відрядження затягнулося. Павло телефонував Марині, вкотре зізнавався, як сумує за нею.

— Приїжджай швидше, тебе чекає приємний сюрприз, — від-

Чадний газ смертельно небезпечний для здоров’я! При неповному згоранні газу утворюється дуже токсичний газ — оксид вуглецю (чадний газ), смертельно небезпечний для людини. Для запобігання його утворення необхідно: 1. Своєчасно регулювати газові пальники — полум’я повинно бути синього або фіолетового кольору. Жовте полум’я — це ознака неповного згорання газу, тому необхідно відрегулювати подачу повітря в пальник.

2. Використовувати газові прилади

тільки при наявності тяги в димоходах та виконанні щорічної прочистки димових та вентиляційних каналів.

3. Вмикати газові прилади при відчиненій кватирці або встановленому на провітрювання вікні.

4. Експлуатувати газові прилади тільки зі справною автоматикою безпеки.

5. Не користуватися газовими приладами при сильних поривах вітру, тому що може утворитись зворотна тяга. ПАТ «Дніпропетровськгаз»

З 1 листопада змінилась ціна на газ для промислових споживачів, бюджетних установ та релігійних організацій

Він і досі згадує день, коли вперше побачив Марину. Може, тому, що надворі знову осінь, і знову падають, стукаючи об мокрий асфальт, жолуді…

повідала вона йому. І Павло не міг дочекатися закінчення відрядження, ламаючи голову над отим «сюрпризом». Нарешті відрядження скінчилося, він їде додому. Зателефонував дружині. Вона, як звичайно, чекала його. Тільки що це? На столі — святкова вечеря. І Марина вся аж світиться, навіть одягнула білу сукню, його подарунок з попереднього відрядження.

— Оце і є твій сюрприз, Мариночко? Справді, ти для мене — найкращий подарунок у житті.

— Павлику, ти не так усе зрозумів, — вивільнилася з його обіймів Марина. — Я маю тобі сказати дещо важливе: в нас буде дитина… Він не простягнув до неї рук. Вони якось раптом жалюгідно й безсило, мов непотрібна річ, повисли вздовж тіла.

— Чому ти мовчиш, чому?

— десь здалека доносився голос Марини. — Невже ти не радий? Я тобі все розповім… Вона смикала його за рукав пальто, яке Павло й досі не зняв. І раптом до нього дійшло, ніби щось прорвало.

— І хто ж він, батько твоєї дитини? — відсторонив дружину. Вона благально і нерозуміюче дивилася на нього.

— Оце справді сюрприз. А я так поспішав додому… Як же це ти, Марино, так влипла? Хіба забула, що в мене ніколи не буде дітей? Вона щось казала, доводила, що лікарі помилилися, вела мову про якусь сумісність і навпаки, про те, що його перша дружина могла просто його обманювати. Останні Маринині слова чомусь геть збісили Павла, вивели з рівноваги.

— Не чіпай її, — кричав. — Вона, принаймні, чесна жінка. А ти… Образливі слова сипалися з його уст. Він кричав і кричав, обзивав Марину і, здається, нічого не могло його зупинити. Вона мовчала. Тільки щораз більше блідло її обличчя.

— То хто ж він, той, із ким ти зраджувала мене під час моїх відряджень? — не вгамовувався Павло.

— Ти! Ти — батько моєї дитини. А тепер — іди. Назавжди. І не приходь. Ніколи. Він зібрав речі і пішов. Усю ніч просидів у якомусь барі, запиваючи своє нещастя. Наступного дня

подав шефові заяву на звільнення. Стер із мобільного номер телефону Марини. І все-таки хтось із колег переказав, що дружина телефонувала йому на роботу, просила, аби передзвонив додому. «Для чого? Здається, ми про все поговорили учора», — подумав. А ввечері поїзд віз його уже до батьків у село… Через деякий час від Марини надійшов лист, потім іще один. «Повернися, Павлику, повір — і ми будемо щасливі», — благала дружина. Він не відповів. І листи перестали приходити. Лише якось поштарка принесла офіційний бланк: Марина просила дозволу на розлучення. Може, все і забулося б, якби не оті відрядження. Павло влаштувався на роботу, і вони знову з’явилися в його житті. Якось приїхав до міста. Покінчивши зі справами, прогулювався міськими вулицями. І раптом таке рідне, таке знайоме: — Павлику… Повернувся. Навпроти стояла вона, Марина. тримала за руку хлопчика. Павлові здалося, що він десь уже його бачив: цей кирпатий ніс, це густе ластовиннячко, ці веселі сині оченята… Господи, та це ж він сам, у дитинстві. Навіть родимка на лівій щоці, за неї завжди дражнили у школі Павла дівчата. Цей хлопчик схожий на нього і теперішнього. Хіба що ластовиння у Павла менше, та непокірний чуб уже просвічує першою сивиною, а сині очі рідко бувають веселими.

— Марино, це мій… Вона не дала йому продовжити. Як тоді, коли він розповідав їй про свій перший нещасливий шлюб.

— Це — Артемко, — сказала.

— Мій син. А он іде наш тато. Біжи, Артемку, — підштовхнула малюка до чоловіка, що виходив з магазину. — Сьогодні в сина день народження, от ми і вибралися за подарунками.

— Марино… Та вона вже не слухала його, спішила назустріч синові і чоловіку… …Тепер Павло часто приїздить у відрядження до міста. Він і досі згадує день, коли вперше побачив Марину. Може, тому, що надворі знову осінь, і знову падають, стукаючи об мокрий асфальт, жолуді… Людмила ТИТАРЕВА

ПАТ «Дніпропетровськгаз», котре є ліцензіатом: -з транспортування (розподілення) природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ (ліцензія серія АВ, №527256, строк дії ліцензії з 22.03.2010 р. до 21.03.2015 р.); -з постачання природного газу і газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом (ліцензія серія АВ, №527257, строк дії ліцензії з 22.03.2010 р. до 21.03.2015 р.) інформує про наступне. Постановою НКРЕКП №223, 224, 225 від 31.10.14 р. з 01 листопада 2014 року встановлено граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ, що реалізується: - промисловим споживачам та іншим суб’єктам господарювання — 5100,00 грн. за 1000 кубометрів; - установам та організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів — 5100,00 грн. за 1000 кубометрів; - для потреб релігійних організацій

ІнформацІя в номер

22

ЗОРЯ

(крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності) та суб’єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, встановлених на дахові та прибудованих (з урахуванням обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання релігійним організаціям послуг з опалення і постачання гарячої води, за умови ведення такими суб’єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), — 2550,00 грн. за 1000 кубометрів. Залишився без змін тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами на рівні 264,60 грн. за тис. кубометрів без ПДВ, крім того ПДВ — 52,92 грн. за тис. кубометрів. Залишився без змін тариф на постачання природного газу розподільними трубопроводами на рівні 73,50 грн. за тис. кубометрів без ПДВ, крім того ПДВ — 14,70 грн. за тис. кубометрів.

Товари, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян під час перетину митного кордону України 1. Особистими речами вважаються: 1) товари особистої гігієни та індивідуальні косметичні засоби у кількості, що забезпечує потреби однієї особи на період поїздки; 2) одяг, білизна, взуття, що мають суто особистий характер, призначені виключно для власного користування і мають ознаки таких, що були у користуванні; 3) особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних металів та каміння, що мають ознаки таких, що були в користуванні; 4) індивідуальне письмове та канцелярське приладдя; 5) один фотоапарат, одна кіно-, відеокамера разом з обґрунтованою кількістю фото-, відео-, кіноплівок та додаткового приладдя; 6) один переносний проектор та аксесуари до нього разом з обґрунтованою кількістю діапозитивів та/або кіноплівок; 7) бінокль; 8) переносні музичні інструменти у кількості не більше двох штук; 9) один переносний звуковідтворювальний пристрій (у тому числі магнітофон, диктофон, програвач компактдисків тощо) з обґрунтованою кількістю плівок, платівок, дисків; 10) один переносний радіо­ приймач; 11) стільникові (мобільні) телефони у кількості не більше двох штук, пейджери; 12) один переносний телевізор; 13) переносні персональні комп’ютери у кількості не більше двох штук і периферійне обладнання та приладдя до них; флеш-карти у кількості не більше трьох штук; 14) одна переносна друкарська машина; 15) калькулятори, електронні книжки у кількості не більше двох штук; 16) індивідуальні вироби

медичного призначення для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом з ознаками таких, що були в користуванні; 17) звичайні та/або прогулянкові дитячі коляски у кількості, що відповідає кількості дітей, які перетинають кордон разом із громадянином, а у разі відсутності дітей — у кількості не більше однієї штуки; 18) одна інвалідна коляска на кожного інваліда, який перетинає митний кордон України, а у разі відсутності такої особи — у кількості не більше однієї штуки; 19) лікарські засоби, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України; 20) годинники у кількості не більше двох штук; 21) 0,5 літра туалетної води та/або 100 грамів парфумів; 22) спортивне спорядження — велосипед, вудка рибальська, комплект альпіністського спорядження, комплект спорядження для підводного плавання, комплект лиж, комплект тенісних ракеток, дошка для серфінгу, віндсерфінгу, комплект спорядження для гольфу, інше аналогічне спорядження, призначене для використання однією особою; 23) спеціальне дитяче харчування для дітей, хворих на фенілкетонурію або інше захворювання, що потребує спеціального харчування, яке не виробляється (не реалізується) в Україні, що переміщується (пересилається) через митний кордон України в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України; 24) інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб громадянина, перелік і гранична кількість яких визначаються законами України.

Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська

особисте

ЗОРЯ

Де ти, моя доле? Рубрику веде Олена ДЕСЯТЕРИК Михайло Д. з Орджонікідзе. Місце, де моя хата, а точніше місце, де я мешкаю, називається Чортомлик. Мені 79, ріст 173, вага 72. Маю свій дім з усіма зручностями, два роки вже як я в ньому сам. Син і дочка живуть окремо. Хочу, щоб Ви, шановна ведуча, познайомили мене з літньою самітницею. * * * Михайло Я. Мешканець гарного райцентру. Восьмий рік як овдовів. Сини дорослі: старший з сім’єю живе окремо, менший ще зі мною. Працюю, вільного часу так дуже нема, після роботи є чим зайнятися дома, на городі, в саду. Прошу відгукнутися самотню ровесницю, згодну на переїзд. Мені 57-й, ріст 180, вага 75. * * * Ігор В. з Новомосковська. 54 роки, розлучений, в мене двокімнатна квартира. Без шкідливих звичок. Не працюю. Хочу жити в селі. Можу працювати. Буду радий, як напише мені жінка із села. * * * Анатолій В. з Дніпропетровська. Мені 37, не курю, не п’ю. Вмію готувати смачні страви. Працюю в охороні. * * * Максим П. Довго думав, писати чи ні. Я вдівець, моя дружина загинула півтора року тому. Свій дім у Синельниківському районі, зі зручностями. Рік після нещастя не заходив туди, тепер роблю ремонт. Освіта середня спеціальна, працюю на будові. Люблю куховарити, граю на гітарі, але довго не брав у руки (коли мешкали у Дніпрі, вчився в музичній школі). Ходжу на рибалку, збираю гриби. Як вибираюся до міста, буваю в театрі. Курю. Думаю, що готовий почати нове життя. Мати міцну родину, дітей. Не вмію жити для себе, стомився бути сам. Мені 28, ріст 172, вага 67. Дітей нема. * * * Валентина В. Чоловік 20 років як помер. Доки була молодша, про заміжжя не думала. Робота, спілкування, родинні клопоти... Ще працюю, мешкаю в селі. Хочеться до когось і обізватись, і поговорити. Одного разу навіть зустрілася з немолодим чоловіком. Але не склалося. Вік накладає на людину свої особливості. Хтось вбачає в тобі колишню дружину, хтось у мріях змалював собі образ супутниці життя, хтось хоче прилаштувати свою хату, щоб не завалилася після смерті. І майже ніхто не думає, що всі ми смертні. І неважливо, що буде з тим будинком потім. Для мене важлива людина, сьогоднішнє життя. Бо вже в такому віці ми, що завтра може і не настати. А доки живі, то й думаємо про живе. Не грає ролі ні краса, ні зовнішність. Тільки психологічне сумісництво, однакові погляди на життя. В похилому віці почуття самотності особливо загострене. Робота відійшла в минуле, в дітей своє життя, друзі вже на тому світі або не мають змоги часто бачитись. Настає криза. І доки ще живий, так хочеться пожити останні роки повноцінно, продуктивно. То ж і шукаємо собі партнера для втіхи, для спілкування та допомоги. * * * Анастасія Л. Вдова військовослужбовця. Понад 11 років ми жили в Німеччині, шість — у Тернопільській області, решту літ на Дніпропетровщині. Довго була сама, приділяючи увагу дітям, онукам, правнукам. Нині всі вони по різних містах України. Я в селі: великий дім, город, для комфортного життя ство-

рено всі умови. Напевно, стомилася. Хочу, щоби поруч був друг, а я вперше в житті хочу бути просто жінкою. * * * Людмила Л. з Полтавщини. Ходжу з паличкою після аварії. Мені 69, не худа, при тілі, ріст 164, очі сірі, темно-русява, трохи з сивиною. Вдова з 1985. Син помер у 2005. Так лишилась одна. Жити не хотілося. Життя просто не мало сенсу. Та час гоїть рани. Тепер я стала писати вірші, пісні. Пісні в мене ліричні, народні, естрадні, на різні теми. Раніше я дуже добре виступала на сцені. Один час співала в церкві. Мешкала у Дніпродзержинську. Вчилася в Києві в інституті легкої промисловості. 1995—2005 роки жила в Москві. Як не стало сина, вернулася в Україну. Тут поховані родичі. Кажуть, що добра. Стараюсь бути справедливою в цьому крученому світі. Село непогане: річка, ліс близенько. Рибні місця, люди приїздять на рибалку. Крамниці, клуб, школа, дитсад. * * * Світлана Ч. з Дніпропетровська. Три роки як поховала чоловіка, був старший від мене на двадцять років. Діти, онуки і правнучка приїздять на день народження, на Восьме березня, на новорічні свята, а так передзвонюємося. Хочу решту віку дожити з чоловіком, який буде біля мене, або я біля нього, якщо судилося цій надії справдитися. А як ні, то на все воля Божа. Бо ми тільки можемо мріяти, а як треба та кому хто треба, знає тільки Бог. Мені 66, ріст 158, вага 63, в мене двокімнатка. * * * Люба П. Мешканка райцентру, п’ять років як овдовіла, нема ні дітей, ні близької рідні. На пенсії, побут скромний, житло приватизоване, є газ, вода. Я проста, порядна, худенька, чорнява. Мені 62, ріст 165, вага 55. * * * Лідія О. з Новомосковська. Мені 60, ріст 163, вага 65, працювала медсестрою. Чоловіка нема вже десять років. Одна, дві дочки живуть своїм життям. * * * Діна О. з Дніпропетровська. Мені 57, на пенсії, ще працюю. Три з половиною роки як стала вдовою. Ми прожили гарно своє життя. Гострий біль утрати ледь-ледь поменшав, натомість з’явилися сум і відчуття самоти. Квартира на правому березі, освіта педагогічна, дітей нема. * * * Людмила П. з Дніпропетровська. Мені 37, ріст 175, виховую 13-річного сина. Хочу знайти свою половинку. Відзивчива, покладиста, спокійна, добра.

інформація в номер

Ùèðî âàøà Î. Ä.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що веб-сторінки, веб-сайти, веб-портали (сервери) — це сукупність апаратних і програмних засобів разом з інформаційними ресурсами, що мають унікальну адресу в мережі Інтернет і призначені для надання інформаційних послуг юридичним та фізичним особам та відносяться до об’єктів права інтелектуальної власності. Згідно з Порядком підключення до глобальних мереж передачі даних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 20002 року N522, абоненти підключаються лише через опе-

23

ШАБАНОВА Олександра Петровича, депутата обласної ради, помічника-консультанта народного депутата України, ЯРМОЛЮКА Івана Савича, депутата обласної ради, голову фермерського господарства «Відродження», голову асоціації фермерів Дніпропетровської області, ЛЕОНОВА Олега Віталійовича, депутата обласної ради, помічника-консультанта народного депутата України, МАЗУРА Сергія Валерійовича, депутата обласної ради, директора ТОВ «Сігма-Інвест», ЩИРО ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ! Бажаємо успіхів у втіленні в життя планів розбудови Дніпропетровської області в ім’я добробуту її населення. З повагою зорянці

Щоб нàäðóêóâàòèñÿ íà íàøié ñòîð³íöi (âèõîäèòü ó êîæíîìó ÷èñë³ ãàçåòè), пèø³òü òàê, ÿê ó쳺òå. Àëå íå ñêóï³òüñÿ: ÷èì äîêëàäí³øå áóäå ðîçêàçàíà âàøà ³ñòîð³ÿ, ваша правда, òèì á³ëüøå ìàòèìåòå øàíñ³â íà óñï³õ. Íàïèñàíå íàä³øë³òü íà àäðåñó: Îëåíi ÄÅÑßÒÅÐÈÊ, «Çîðÿ», âóë. Æóðíàëiñòiâ, 7, Äíiïðîïåòðîâñüê, 49051. І свій лист-âiäãóê на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) òàê ñàìî øëåòå ìåíi, а ÿ ïåðåøëþ тій людині, з якою хочете познайомитися. Дëÿ öüîãî íå çàáóäüòå ïîêëàñòè êîíâåðò ç ìàðêîþ. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Àäðåñè ³ ïðiçâèùà íå ðîçãîëîøóþ, íå âèñèëàþ i ïðîøó до редакції íå ïðè¿çäèòè.

Податковий облік розробки веб-сайту та його розміщення в мережі Інтернет

вітаємо!

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 ð.

раторів (суб’єктів господарювання, які надають послуги з доступу до глобальних мереж передачі даних). В податковому обліку до групи 6 включаються інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо). Тож витрати платника податку, по­ в’язані з розробкою веб-сайту та його розміщенням в мережі Інтернет (реєстрація доменного імені та хостинг), відносяться до нематеріальних активів і підлягають амортизації.

Сума сплаченого ПДВ у вартості самостійно виготовлених ОЗ ГУ ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що суми ПДВ, сплачені у складі

Добрих друзів «Зорі» — працівників Дніпропетровського обласного відділення УДППЗ «Укрпошта»: ІВЧЕНКА Вячеслава Івановича — заступника начальника Поштамту — ЦПЗ №1, ЛЯШКО Світлану Володимирівну — заступника начальника ЦПЗ №4; начальників поштових відділень: ДУРОШ Галину Вікторівну (с. Жовте П’ятихатського району, п/в 130), ІЛЬНИЦЬКУ Аллу Володимирівну (Кривий Ріг, п/в 69), ЛОСКОВЕНКО Світлану Ігнатівну (с. Красна Балка Криворізького району, п/в 2), ТУТОВУ Тетяну Василівну (с. Родіонівка Криворізького району, п/в 31), ХАЛЯВКУ Марію Іванівну (с. Михайлівка Синельниківського району, п/в 552), КОСЯК Ларису Іванівну (с. Глеюватка Криворізького району, п/в 1), ГОЛОТУ Людмилу Володимирівну (с. Миколаївка Софіївського району, п/в 180), САХАРСЬКУ Ірину Валеріївну (с. Новов’язівське Юр’ївського району, п/в 323), ХУДИКА Степана Івановича (с. Дерезувате Синельниківського району, п/в 510), КОСТЕНКО Валентину Павлівну (с. Сергіївка Юр’ївського району, п/в 322), ДЕМСЬКУ Наталю Анатоліївну (с. Іванівка Петриківського району, п/в 812), ГУЦАЛЮК Людмилу Миколаївну (с. Мирне П’ятихатського району, п/в 161) ЩИРО ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ! Зичимо доброго здоров’я, оптимізму і енергії, успіхів у роботі; нехай збувається все задумане. З повагою зорянці

Сайт газети «Зоря» www.zorya.org.ua ДП «Сантрейд» по адресу: г. Днепропетровск, Кировский район, ул. Ленинградская, 46 планируется модернизация котельной с установкой очистных аппаратов поверхностей нагрева на твердотопливном котле. При эксплуатации проектируемого оборудования воздействие на компоненты окружающей среды минимизировано и соответствует требованиям действующего природоохранного законодательства Украины. Для выполнения требований экологической безопасности на всех этапах строительства и эксплуатации объекта предприятие обязуется: выполнять все заложенные в проекте природоохранные и другие мероприятия, обеспечивающие безаварийную работу объекта, исключающую нанесение ущерба окружающей природной среде и населению; обеспечить соблюдение требований техники безопасности и противопожарных мер. Предложения и замечания по данному проекту направлять в исполком Кировского района по адресу: 49038, г. Днепропетровск, ул. Ленинградская, 42.

витрат на виготовлення основних засобів, враховуються у складі первісної вартості придбаного (виготовленого) основного засобу як непрямого податку платниками: які не зареєстровані як платник податку на додану вартість; які зареєстровані як платники ПДВ, але одночасно проводять операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються ПДВ та звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування таким податком, та не включають такі суми ПДВ до податкового кредиту.

Питання-відповіді Підприємство зареєстроване платником ПДВ у жовтні 2014 року. Скажіть, будь ласка, коли ми маємо право задекла-

рувати в податковій декларації з ПДВ бюджетне відшкодування? Платник податку, вперше з моменту реєстрації платником ПДВ, має право задекларувати бюджетне відшкодування в податковій декларації з ПДВ, яка буде подаватися ним за наслідками 12 календарного місяця, що настає за місяцем його реєстрації платником ПДВ. Якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, то такий платник податку має право на бюджетне відшкодування незалежно від терміну його реєстрації платником ПДВ за умови дотримання інших вимог щодо декларування та отримання права на бюджетне відшкодування. Прес-служба ГУ ДФС у Дніпропетровській області

24

даринчина вітальня

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 7 листопада 2014 ð.

Віконце у природу

Вимов скоро скоромовку

Їжаки готують постіль

 Мурлико муркоче, Морозива хоче. Мурлико руденький, Замерзнеш, дурненький.

Увечері поверталися ми з полювання. Їхали лісом. Світло фар виривало з темряви чорні стовбури дубів, білі стрункі берізки. Під машину лягав жовто-коричневий килим опалого листя. Підстрибуючи на нерівній лісовій дорозі, машина йшла поволі. Раптом ми зупинилися. Перед машиною лежала темна кулька, обліплена опалим листям. Це їжачок злякався світла, шуму мотора і завмер на дорозі. Трохи освоївшись, звірок засопів, ворухнувся і боляче вколов долоню. Я покотив його по опалому листю. Кулька стала ще більша. Завбачливий їжачок, що ніс на своїх голках постіль, примусив усіх нас подумати про зиму. Хтось згадав, що бачив, як промчав на південь табунець північних свищів. Переді мною постав гостролистий клен, який ще так недавно яскра-

 Крокодил до крокодила Припливав просити мила, Бо набридло крокодилу Умиватися без мила.

Âиïóñê 71 (541)

Прочитай братику й сестричці

Мирославів батько

(легенда)

Колись у давнину після сильної засухи та суховіїв племена старослов’ян охопив чорний мор — все більше й більше місцевих мешканців помирало з голоду. Люди почали шукати вихід зі скрутного становища, щоб не згинути остаточно. Захвилювалася молодь: навіщо їм старі, адже вони не сіють, не жнуть, не полюють, та й їсти їм давати нічого. І вирішили молоді своїх дідусів, бабусь, літніх батьків повиносити до Змієвого урвища. Та від того в родинах достатку не прибуло, щастя не з’явилося. Тільки в одній великій родині старший син Мирослав не зміг залишити напризволяще свого старенького батька. Він сховав його у печері і щодня носив йому їсти, лікував рани. Одного разу, коли син розповів, що знову недорід і хліба не зберуть навіть на насіння, старий батько порадив: — Мирославе, навчи своїх односельців встати до сходу сонця і вийти в поле, коли ще роса не збита. Люди побачать стежинки — то миші-полівки до своїх сховищ шляхи проклали. Пройдіть ними, і в кожному по пуду-два зерна знайдете. Так і зробили люди, і не вимерли з голоду. А батько Мирослава ще порадив синові, як уникнути збройної сутички з кочівниками і перемогти їх.

Вивчи віршик Якось Мирославів батько сказав синові: — Відчуваю, любий, насувається ще одна засуха, така, якої до того не було в наших землях. Порадь людям прорити канаву від річки і наповнити її водою. Так він урятував молодь свого племені й сусідні племена ще раз. А люди думали, що то Мирослав такий мудрий. Та одного разу Мирослав зізнався, що його мудрість була лише в тім, щоб урятувати батька від смерті. Захвилювалися всі, адже в кожній сім’ї були і страчені діди й прадіди, мудрі старожили, і тоді понесли Мирославового батька на руках і поклонилися йому вдячно, і зробили старшим над усіма племенами. Відтоді у племенах слов’янських з повагою ставляться до мудрих літніх людей, і ні в кого не підводиться рука на своїх батьків.

Рідна мова Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має. Як ту мову нам забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила. У тій мові нам співали, Нам казки казали, У тій мові нам минувшість Нашу відкривали. От тому плекайте, діти, Рідну свою мову, Вчіться складно говорити Своїм рідним словом. С. Воробкевич

Поміркуй Кішка загубила свою тінь. Знайдіть на картинці нижче справжню тінь кішечки! Серед усіх тіней лише одна правильна!

во полум'янів перед вікнами квартири, а тепер скинув своє розкішне вбрання і стояв незахищений на холодному осінньому вітрі. А їжачок у роздягнутому лісі готує з листя зимову постіль. Десь у заглибині, під корінням

дерева, засне він до весни. Хоч і добре зажирів їжак восени, та нелегко йому проспати зиму. Глибоких підземних нір звірки не риють, а біля поверхні землі під листяною ковдрою у сильні морози чимало їх і замерзає. Володимир Пархоменко

Повчальна казкова історія

Казка про українські префікси Жили у країні Граматиці українські префікси. Було їх дуже багато: Роз-, Без-, Під-, Над-, Від-, Між-, Перед-... І були вони поважними, і пишалися собою, бо служили Українській мові — одній з найчарівніших мов світу. Шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися. Але в кожній сім’ї бувають проблеми... Префікси З- і С-, жваві пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. Як вітер, гасали вони наввипередки по палацу. Тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. Не в одного з поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. А коли кликали всіх до роботи, З- і С- створювали такий безлад у країні! Уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось Слова! Хто перший добіг, той і став. Так, кого хочеш, можна збити з пантелику!

Поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, — одне слово, виховували... Особливо обурювалися префікси Роз- і Без-. «Ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі!» Але вмовляння не допомагали. І тоді префікси зібрали Велику наукову раду. Вони виступали з доповідями, сперечалися... І нарешті ухвалили ПРАВИЛО: - префікс С- пишеться перед буквами К, П, Т, Ф, X, - префікс З- пишеться перед усіма іншими буквами. І все. З того часу префікси З-, С- і пишуться за такими правилами. Бо ПРАВИЛА є обов’язковими для виконання. Хіба що невігласи цього не знають. Але у нас таких немає! Юлія Новак

Увага! КОНКУРС

(Остання, п’ята тінь)



Відгадай загадку  Він на дубі виростає, Шапочку гарненьку має. З дуба в землю упаде І весною проросте.

Підготувала Дарина ВЕСЕЛЕНКО. Використані методична література і матеріали ЗМІ

Засновник — Дніпропетровська обласна рада Видавець — Комунальне підприємство

Дніпропетровської обласної ради

«Редакція газети «Зоря» Видається з 17 (4) квiтня 1917 року. Свцтво про реєстрацiю ДП №1811—549 ПР вiд 8.11.2011 р., ДП № 1179 від 08.10.2004 р.

Голова наглядової ради Сергій ЧЕРНЯВСЬКИЙ. Головний редактор Ксенія ЗАЙЦЕВА. Т. Кузьменко, відповідальний редактор, М. Нестерук, заступник, О. ДРИГА, редактор з роботи зі спецкорами.

Власкори:

Приймальня:

Кривий Ріг (24) 90 38  16; Павлоград (232) 6  05  08.

(0562) 27  16  52; 27  80  27 (ф.)

Відділ (0562) 35  14  26; 38  83  53 (ф.); реклами: 38  83  28; 33  78  04. Вiддiл передплати: (0562) 38  83  73.

 

Газета «Зоря» спільно з кінотеатром «Правда-кіно» оголошує дитячий фотоконкурс

«Від посмішки стане всім світліше!» 



 

Дорогі мами, тата, бабусі й дідусі! Вибирайте фотографії ваших дітей і онуків, де вони посміхаються, і відправляйте їх до нас у редакцію за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 7, редакція газети «Зоря», к. 608, еmail: zorya@ezorya.dp.ua. Фото потрібно оригінально назвати і підписати, хто на ньому зображений, вказати вік дитини. Підбиття підсумків та визначення найкращих трьох знімків у кінці кожного місяця, переможців чекають квитки в кіно! Посміхайтеся! І нехай весь світ посміхнеться у відповідь.

Вiд­повiдальнiсть за змiст реклами несе рекламодавець. «Право вибору», «Політична трибуна», «Погляд», «Точка зору» — інформація замовника опублікована на правах реклами. Редакцiя не завжди подiляє позицiю авторiв публiкацiй. При передруку посилання на «Зорю» обов’яз­кове. Друк ПП «СТПРЕС», 50025, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 12. Обсяг 1,86 д. ар. Офсетний друк. Зам. №1156.

НАША АДРЕСА: газета «Зоря», вул. Журналiс­­тiв, 7, Днi­про­­­петровськ, 49051. еmail: zorya@ezorya.dp.ua; ria@ezorya.dp.ua www.zorya.org.ua Тираж номера 32780. Цiна договiрна.

Дякуємо, що читаєте «Зорю». Будьмо разом!