2014 12 19

Передплатіть «Зорю» на 2015 рік Егор-верхолаз Редко кто из нас бывает на крыше высотного дома. А для Егора это привычное дело

Ñòоð. 4

Чиста криниця Поетична сторінка «Зорі»

Ñòð. 8

Ñòоð. 16

¹95 (21627)

Перша газета Дніпропетровська і області

Шукайте долю разом із «Зорею»

Ïåðøèé íîìåð âèéøîâ 17 (4) êâ³òíÿ 1917 ðîêó ï³ä íàçâîþ

Ñòоð. 22

19 грудня 2014 ðîêó

Зоря-область — ãàçåòà âèõIäíîãî äíя

Уловки супермаркетов

Как завлекают покупателей в супермаркетах Днепропетровска На какие только уловки не идут супермаркеты, чтобы привлечь покупателей и увеличить свою прибыль. Ведь покупатель — это единственный источник дохода для любого магазина. Супермаркеты ненавязчиво, но упорно подталкивают нас к покупке. Корреспондент «Зори» узнавала, какие хитрости ждут покупателей в супермаркетах Днепропетровска и как не попасться на удочку. Ведь в предновогодний период эта информация особо актуальна.

Ñòð. 7

Реклама в газеті «Зоря». Тел. (0562) 35-14-26 Сайт газети «Зоря» — zorya.org.ua

Перед тим, як стати святим Миколаєм, актор і режисер Павло Скурський сповідається і причащається Дітям завжди хочеться дива, і святий Миколай дарує їм зустріч з таким дивом. Не перший рік роль Миколая виконує для дітей і дорослих дніпропетровський актор і режисер Павло Скурський.

Ñòоð. 17

Читайте «Ветеран Придніпров’я»

Ñòоð. 9—15

2

влада

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

сьогодні — День святого миколая! Дорогі земляки! Вітаю вас з чудовим, неповторним святом — Днем святого Миколая!

Шановні жителі Дніпропетровщини! Вітаю вас зі світлим і радісним святом — Днем святого Миколая!

Кожної зими в наші домівки у гості приходить добрий чарівник святий Миколай. У своєму мішку чудотворець з білою бородою приносить слухняним хлопчикам і дівчаткам найомріяніші подарунки. Тож давайте сподіватися, що разом з іграшками для дітей, книжками та цукерками святий Миколай подарує кожній сім’ї спокій і добробут. Бажаю гарного настрою, нових і радісних відкриттів. Нехай зимові свята пройдуть у теплому родинному колі, а мешканці Дніпропетровщини докладуть усіх зусиль і старань, щоб ми жили в мирі і злагоді. З повагою Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ, голова Дніпропетровської облдержадміністрації

День святого Миколая Чудотворця — свято, яке наповнює кожен дім радістю і добрими надіями. Воно дарує віру в здійснення найзаповітніших мрій, вселяє у наші душі світлі почуття, надихає нас на добро. Сьогодні кожна дитина з нетерпінням чекає дива. І лише від нас, дорослих, залежить, чи здійсняться їх мрії. Своїм прикладом надихайте дітей піклуватися про інших, бути щирими й турботливими, робити добрі справи. Увага і турбота, які ми даруємо нашим дітям сьогодні, завтра стануть запорукою їх успішного і щасливого життя. Бажаю затишку й радості у ваших будинках. Нехай святий Миколай оберігає вас та дарує щастя й надію! З повагою Євген УДОД, голова Дніпропетровської обласної ради

Кращі практики місцевого самоврядування впроваджуються на Дніпропетровщині

Топ-3 перемог 2014 року: модернізація житловокомунального господарства Житлово-комунальне господарство чи не найбільше потребує оновлення та модернізації. Цього року в галузі розпочата реконструкція важливих об’єктів, які не працювали десятиліттями, придбана нова техніка для благоустрою міст та районів Дніпропетровщини. Публікуємо топ-3 важливих досягнень сфери житлово-комунального господарства. На Дніпропетровщині з’явилися 4 тис. нових антивандальних люків. Їх отримали Дніпропетровськ (3 тис. люків) та Дніпродзержинськ (1 тис. люків). Ці люки виготовлені зі спеціальних полімерів та не цікаві крадіям металу. Конструкції встановлені насамперед у місцях відпочинку людей, у зелених зонах, на тротуарах і поблизу дитячих майданчиків, дитсадків і шкіл. Це ті місця, де найбільший потік людей та найбільша загроза виникнення нещасного випадку. Уперше за два десятиліття в П’ятихатках запрацюють каналізаційні очисні споруди. Такий результат дасть завершення першої черги реконструкції каналізаційних очисних споруд міста, які до цього практично не працювали. Це дозволить видалити як великі забруднювачі органічного та мінерального походження, так і дрібні часточки (пісок, шлак, бите скло тощо). Також цей етап реконструкції дозволить належним чином підготувати стоки до біо-

логічної очистки. Повністю завершити реконструкцію об’єкта планується у 2015 році. Після проведення ремонтних робіт каналізаційні споруди забезпечуватимуть найвищий ступінь очищення стоків перед скиданням у річку Саксагань. Комунальна сфера Дніпропетровщини отримала 21 одиницю нової спецтехніки. Вона дозволяє підвищити продуктивність роботи комунальників, а також зменшити їх витрати на роботи з прибирання та благоустрою вулиць. Зокрема, спецтехніку для очистки територій населених пунктів отримали П’ятихатський, Верхньодніпровський та Нікопольський райони. Також фронтальний навантажувач Hyundai отримав Кривий Ріг, міні-навантажувачі Bobcat отримали Марганець, Жовті Води, Нікополь, Новомосковськ, Першотравенськ, Тернівка та Синельникове, екскаватори-навантажувачі Hyundai одержали Синельниківський, Васильківський, Дніпропетровський, Нікопольський, Новомосковський, Криворізький, Петриківський, Покровський, Софіївський та Широківський райони.

На Дніпропетровщині Такого висновку дійшли представники Ради Європи спільно з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, які підбили підсумки Всеукраїнського конкурсу кращих практик місцевого самоврядування за 2014 рік. Дніпропетровська область увійшла в число фіналістів за усіма напрямами відбору — «Енергозбереження та енергоефективність», «Влада та бізнес: сприяння, партнерство», «Влада та громада: інформування, діалог, участь». Так, Дніпропетровська обласна рада отримала три спеціальні відзна-

ки: «Сприяння проведенню громадської експертизи рішень Дніпропетровської обласної ради та їх виконання», «Створення Комунального закладу «Дніпропетровське регіональне інвестиційне агентство» та «Щорічний конкурс мініпроектів з енергоефективності та енергозбереження серед локальних громад».

— Цього року наша область виявилася найактивнішим учасником

Всеукраїнського конкурсу кращих практик місцевого самоврядування — ми надіслали третину від усіх заявок. Я вважаю, що такі заходи — це унікальна можливість для представників місцевого самоврядування поділитися своїм успішним досвідом та досягненнями й поширити корисні ініціативи регіонів на території всієї України, — зазначив Євген Удод.

Довідково 198 практик було подано на конкурс у 2014 році. У результаті визначено 37 заявокпереможців, 12 з яких із Дніпропетровської області. Автори практик-переможців візьмуть участь у навчальній поїздці до однієї з країн — членів Ради Європи.

Соціальна місія влади — допомагати активним людям знайти себе в житті 16 грудня у Дніпропетровську запрацював перший регіональний бізнес-інкубатор InnovationBox — спеціальна структура, де створені всі умови для стартового розвитку малих та середніх підприємств. Бізнесменів-початківців тут безплатно забезпечать площею, засобами зв’язку, оргтехнікою, необхідним обладнанням і навчанням персоналу, консалтингом, а також різноманітними послугами від секретарських, бухгалтерських, юридичних до допомоги в залученні ресурсів на розвиток справи та виходу на ринок. Крім того, вони зможуть перейняти досвід успішних бізнесменів, які готові поділитися з початківцями своїми знаннями.

— Молоді підприємці — наш ресурс. Ми допомагаємо активним людям знайти себе в житті і отримати самореалізацію. Це соціальна місія влади. У подальшому планується створити в

регіоні цілу мережу бізнес-інкубаторів та залучити до малого і середнього підприємництва жителів як великих міст, так і малих населених пунктів. Усі проекти включили до регіональної програми з розвитку малого та середнього підприємництва у 2015—2016 роках, — зазначив голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод.

Після відкриття бізнес-інкубатора на конкурсній основі будуть відібрані 10 кращих проектів, а переможці вже за кілька років зроблять свій бізнес успішним. Перевага надається командам, які працюють у сфері інноваційних технологій, енергозбереження й туризму. Резидентів відбиратиме спостережна рада у складі представників обласної ради, університету ім. Альфреда Нобеля, венчурних фондів, бізнес-експерти та експерти у сфері інновацій, незалежні профільні фахівці, керівництво бізнесінкубатора.

Як стати резидентом бізнес-інкубатора Бізнес-інкубатор InnovationBox знаходиться у Дніпропетровську за адресою: вулиця Ю. Словацького, 5а, у приміщенні Дніпропетровського університету ім. Альфреда Нобеля. Щоб стати його резидентом, необхідно заповнити заявку, надати коротку презентацію свого проекту; пройти співбесіду та захистити свій проект перед спостережною радою. Більш детальну інформацію можна отримати на сайті: http://www.innovationbox. com.ua/

в одному з профтехучилищ відкрили навчально-практичний центр із сучасним обладнанням Новими матеріалами відтепер забезпечені учні Дніпропетровського вищого професійного училища будівництва. Сучасне технічне обладнання надала міжнародна промислова група KNAUF. У новому навчально-практичному центрі необхідні навички зможуть отримувати учні спеціальності «монтажник гіпсокартонних конструкцій». Загалом на Дніпропетровщині при училищах працює вже 21 профільний центр. Про це повідомили в департаменті освіти та науки облдержадміністрації.

— Сьогодні професійно-технічна освіта регіону наново опановує ринок. Нам необхідно змінити не лише застаріле обладнання в училищах, а й застарілі уявлення про них загалом. Робітничі професії все ще дуже важливі. За допомогою європейських практик і власного досвіду, який область накопичувала роками, профтехосвіта зможе підвищити свої позиції серед абітурієнтів, — повідомив директор департаменту освіти та науки Олександр Демчик. Фірма KNAUF відкрила в області вже другий навчально-практичний центр. Перший було створено на базі Дніпродзержинського

центру підготовки та перепідготовки робітничих кадрів будівництва та автотранспорту ще у 2006 році. Навчальний центр у Дніпропетровському вищому училищі будівництва обладнаний тренувальними стінами з гіпсокартону, на які можна наносити шпаклювання та вправлятися в інших навичках, які вимагає спеціальність «монтажник гіпсокартонних конструкцій». Відвідувати практичні заняття зможуть близько 500 учнів училища. Як працювати з новим обладнанням, мали змогу дізнатися також і педагоги училища. 16 та 17 грудня на базі навчального закладу відбулася конференція «Впровадження інноваційних матеріалів і технологій KNAUF у навчальний процес профтехучилищ Дніпропетровщини». Як повідомлялось раніше, у 2015 році профтехучилища та підприємства Дніпропетровщини пройдуть спеціальне анкетування.

Довідка

Фірма KNAUF — найбільший у світі виробник будівельних матеріалів для внутрішньої і зовнішньої обробки, ізоляційних матеріалів, а також устаткування для машинної штукатурки.

новини регіону Привітали дітей зі Сходу України Напередодні Дня святого Миколая рятувальники Кривого Рогу разом зі своїми помічниками — командою дружини юних пожежних завітали до вихованців Криворізької школи-інтернату №9. На даний час у цій школі з посиленою спортивною підготовкою навчається і проживає 14 дітей, які прибули на Криворіжжя зі Сходу України. Гості приїхали з подарунками та творчими номерами від юних пожежних. Після привітань особового складу

ДСНС учні школи виконали блискучі фольклорні та хорео­ графічні номери, які зворушили кожного з присутніх. Рятувальники подякували за несподіваний концерт, влаштований на їх честь, і побажали молодому поколінню гарного настрою та здійснення бажань. Вони сподіваються, що про місто Кривий Ріг у дітей, які переселилися зі Сходу, в пам’яті залишаться тільки гарні спогади, а святий Миколай через малечу об’єднає нашу країну.

Громади Дніпропетровщини почали самостійно працювати з ЄС Органи місцевого самоврядування Дніпропетровщини самостійно переймають європейський досвід з розвитку територій. Нещодавно представники районної ради Широківського району відвідали країни Європейського Союзу, де вчилися у колег з Австрії, Угорщини та Словаччини розвитку місцевого самоврядування, побудові громадянського суспільства, інноваційному розвитку. Проведено ряд зустрічей з депутатами парламентів та представниками муніципалітетів міст Мішкольц і Дебрецен (Угорщина), Братислава (Словаччина), Відень (Австрія).

— Дуже приємно, що наші громади самостійно працюють над розвитком своїх територій. І це один з вагомих результатів роботи обласної ради. Ми всіляко сприяємо, щоб наші громади вчилися проявляти власну ініціативу, бо тільки від них самих залежить добробут населеного пункту, де вони живуть, — зазначив голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод.

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

3

Учасникам АТО в області виділили майже 2,5 тис. га землі На даний момент в області виділили 416 земельних масивів загальною площею 2420 га, якими можна забезпечити близько 6000 військовослужбовців. Про це повідомляє Головне управління Держзем­ агентства у Дніпропетровській області. За грудневим даними заяву на отримання земельних ділянок подали 505 учасників АТО. Усі заяви розглядаються в порядку черги. На сайті Держземагентства України розмістили покрокову інструкцію для отримання земельних ділянок. З покроковою схемою можна ознайомитися на вебсайті Держземагентства України http://dazru.gov.ua у рубриці «Громадська приймальня — Питання-відповіді — Інформація та роз’яснення із землеустрою та охорони земель».

Волонтери в Дніпропетровську вчилися надавати психологічну допомогу переселенцям У місті вперше пройшов семінартренінг для волонтерів, що займаються допомогою переселенцям.

— У цій поїздці ми, в першу чергу, перейняли європейський досвід співпраці на рівні влади і громад, — підкреслила заступник голови Широківської райради Вікторія Лаврова

За словами заступника голови Широківської райради Вікторії Лаврової, завдяки підтримці голови обласної ради Євгена Удода громади Дніпропетровщини мають змогу розвиватись за європейським принципом та отри-

мувати від цього технічну й фінансову підтримку міжнародних партнерів. Поїздка відбулась у рамках проекту «Європа на власні очі» за сприяння Інституту політичної освіти та Інституту Роберта Шумана.

— Бажання допомогти іноді перекриває наші можливості, тому такі семінари просто необхідні, особливо в тих умовах, в яких вже тривалий час знаходиться наша країна, — каже волонтер Лариса Скрипченко, яка займається допомогою переселенцям вже понад півроку.

— Люди, які приїжджають із зони бойових дій, знаходяться в стані стресу, і нам досить складно, не знаючи психологічних прийомів, зорієнтуватися і допомогти людині. Ну і, звичайно, існує величезна проблема емоційного вигорання, яку також потрібно навчитися вирішувати. Семінар, я сподіваюся, допоможе нам у цьому.

— Волонтери — це небайдужі люди, які часто не мають відповідної підготовки, але першими поспішають на допомогу. Тому ми вирішили провести тренінг саме для добровольців, які безпосередньо працюють з вимушеними переселенцями з надання першої психологічної допомоги, адже першу психологічну допомогу здатний надавати не тільки фахівець-психолог, це в змозі зробити будь-яка людина — потрібно тільки знати як. І помічником у цьому стануть підготовлені нами методичні рекомендації, — зазначила організатор тренінгів, керівник проекту Програми розвитку ООН Олена Іванова.

Повідомлення про пожежу в трамваї не надходило до служби порятунку «101»

Захід приурочено до дня святої Варвари, яка, згідно з легендою, вчила жінок мистецтву вишивки. Для відвідувачів провели тематичну екскурсію, під час якої розповіли про особливості вишивки в нашому регіоні, її символічні значення і роль оберега. Городяни дізналися, що вишивати «хрестиком» на території області почали тільки в 19 столітті, коли сюди дійшла мода на «брокарівський стиль». Це істотно збіднило спадщину Дніпропетровщини, витіснивши традиційні техніки. Після екскурсії почалися майстер-класи з різних технік вишивання. Майстрині вишивки поділилися досвідом та навчили бажаючих усіляких орнаментів. Також були продемонстровані різні предмети побуту, рушники та святковий традиційний костюм, в який одягалися наші предки. Найбільш цікавим експонатом виявився рушник, якому вже 200 років. Він дістався учасниці заходу від її бабусі.

Нікополь завершує роботи

по зведенню містечка для переселенців Нікополь увійшов до п’ятірки міст Дніпропетровщини, де встановлюють будинки для тимчасового проживання переселенців із зони АТО. Цей проект фінансує Німеччина. Зокрема, на наше місто виділено 2 мільйони 400 гривень на ці роботи, без урахування затрат на електроенергію.

Упродовж місяця на місці пустиря по вулиці Жуковського, 99 тривають роботи по облаштуванню містечка з модульних будинків для 460 переселенців зі Сходу країни. На них було задіяно бригади КП «Нікопольводоканал». Разом з нашими працюють і німецькі робітники. Саме зусиллями цих бригад уже встановлено 14 будинків. Усередині помешкань встановлені конвектори для електроопалення, водонагрівальні бойлери, холодильники, електроплити. Навіть створено спеціальні умови для людей з обмеженими можливостями. Найближчим часом у будинках встановлюватимуть меблі, пральні машини і необхідний кухонний посуд. Усі ці побутові предмети вже частково завезено на територію містечка та міськвідділу МНС. До речі, на даний момент модульні будинки знаходяться на балансі саме цього відомства. Наразі тривають роботи по

Головне управління ДСНС у Дніпропетровській області повідомляє, що деякі Інтернет-видання поширюють інформацію, що в Дніпропетровську горів трамвай. Як зазначають автори повідомлень: «Зі слів очевидців, у першому трамваї виникла пожежа в момент перебування в ньому пасажирів. З-під другого вагона різко повалив дим.

Цей день в історії

А тому рушникові уже… 200 років

підключенню необхідних комунікацій до будинків. Нещодавно до містечка для переселенців завітав в. о.міського голови Андрій Фісак. Він подякував усім працівникам, які зводять містечко, і висловив сподівання, що Новий рік переселенці зустрічатимуть уже в цих помешканнях.

Кондуктори почали гасити пожежу водою, а пасажирів пересадили у наступний трамвай». З цього приводу Головне управління зазначає, що повідомлення про дану подію до служби порятунку «101» міста Дніпропетровська не надходило. Пожежно-рятувальні підрозділи для ліквідації події не залучались.

19 грудня 

19 грудня 1906 року в селі Кам’янське Катеринославської губернії (нині — Дніпродзержинськ) народився Леонід Брежнєв, радянський державний і партійний діяч, Перший секретар ЦК КПРС, Генеральний секретар ЦК КПРС. У роки Другої світової війни був військово-політичним працівником у Радянській Армії. В 1943 році отримав звання генерал-майора. Учасник Параду Перемоги 24 червня 1945 р. комісаром зведеного полку 4-го Українського фронту. Помер 10 листопада 1982 року.



19 грудня 1929 року збудовано коксохімічний цех на заводі ім. Петровського. Під час війни був повністю зруйнований. З 1943 по 1953 рік продовжувалась його відбудова та відновлення повного виробничого циклу. З часом цех перетворився на окреме підприємство, став коксохімічним заводом імені Калініна, а з листопада 1997 року на його базі створено відкрите акціонерне товариство «Дніпрококс». Підготувала Марія Горбачова

Борис Дубінін, Ольга ДЮЖИНСЬКИХ, Валентина КОРДЮКОВА, Олексій Логінов, Анелія Сергієнко, Людмила ТИТАРЕВА

нам пишуть

4

читач — газета

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

Будемо читати «Зорю» і жити далі… Õòî âèãðຠïðèçè Добридень, шановні зорянці. Я пенсіонерка, Рогожа Лідія Григорівна, 1940 року народження, виписую газету «Зоря» з давніх давен. Вона мені і порадниця, і лікувальниця, дуже цікава. Оце як приходить номер, де є «Аптека бабусі Ганнусі», читаю там все, до рядка. Спасибі, що пишете дохідливо, щоб усім читачам було зрозуміло. Лікуватись тепер та по аптеках ходити недешево, тож кому вже як, а нам пенсіонерам народні рецепти дуже пригодяться. Я порадила й іншим землякам виписати «Зорю», виписали на 2014 рік, сказали, цікава і виписали вже й на наступний 2015 рік. Читають газету діти, онуки, а правнукам читаємо «Даринчину вітальню». Читаємо пісні минулих років, я любила співати.

Тато мій загинув на війні. Тяжко жилося нам з мамою, нас було п’ятеро. Я тата розшукувала через «Зорю», але не знайшла, дані про нього описали, і за те дякую вам і тим людям, хто ще клопотався. Спасибі вам і за те, що на­ друкували слова пісні про весну, яку співали Раїса і Микола Кириченки. А оце недавно дивилася я разом з Тамарою Миколаївною Куцою по телевізору передачу «Музика рідного дому», присвячену ювілею композитора Олександра Злотника, там Іво Бобул співав пісню «Все золото світу», так співав, що в нас сльози виступали, бо пісня за душу брала. Пройшов час, і так хотілося згадати цю пісню, а вже й слів не пам’ятаю. Як коли у вас буде можливість,

то надрукуйте слова цієї пісні. І ще одне хочу сказати: дуже добре, що, незважаючи на те, що ціни скрізь ростуть, а наша народна «Зоря» дешева. Тож будемо читати «Зорю» і жити далі. Дякуємо, що ви з теплотою і добротою ставитесь до пенсіонерів. Плідної вам праці й наснаги. Хай буде мир в Україні. Зичу сімейного щастя, міцного здоров’я на довгі роки. Миру і злагоди у ваших домівках, джерельної води і ніякої біди, голубого неба над головою, Божого благословіння. Хай завжди шанують вас люди, Господь Бог оберігає і допомагає в усьому. Низько вклоняюся. Ви того варті. Шанувальниця «Зорі» Лідія Григорівна Рогожа с. Тарасове Новомосковського району

â³ä «Çîð³»?

Ãîëîâíèé ïðèç* — òåëåâ³çîð! Для тих, хто передплатив «Зорю»-область» чи «Зорю»-город», яка виходить двічі на тиждень на весь рік. А ще для цих передплатників будуть розіграні: мультиварка, пилосос, набір кухонного посуду та електропраска.

Як виграти LSD-телевізор? Дуже просто! Треба передплатити на весь 2015 рік газету, яка виходить двічі на тиждень: «Зорю»область» за індексами 89657 або 61141 чи «Зорю»город» за індексами 89659 або 89661.

Ãîëîâíèé ïðèç* — âåëîñèïåä!

На прохання давньої прихильниці «Зорі» Лідії Григорівни Рогожі друкуємо слова пісні «Все золото світу».

Для тих, хто передплатив «Зо­рю»-область» чи «Зорю»город», яка виходить раз на тиждень на весь рік, або на півроку газету, яка виходить двічі на тиждень!

Все золото світу

Як виграти велосипед?

Слова Олександра Вратарьова Музика Олександра Злотника Край білого собору залізна огорожа, А там жебрак старенький стоїть і в дощ, і сніг, Він каже перехожим: «Допоможи Вам, Боже,

Теж дуже просто! Передплатити на весь 2015 рік газету, що виходить раз на тиждень з програмою телебачення: «Зорю»-область» за індексами 89656 або 35380 чи «Зорю»-город» за індексами 89658 або 91324. Також у цьому турі беруть участь ті, хто передплатив «Зорю»-область» за індексами 89657 або 61141 чи «Зорю»-город» за індексами 89659 або 89661на 6 місяців 2015 року. Також серед передплатників цього туру будуть розіграні: електричний чайник, тепла ковдра та п’ять грошових сертифікатів для здійснення покупок у мережах магазинів.

Подайте, люди добрі, копієчку на хліб». Пробігли три школярки, а потім повернулись, І ось бере монети простягнута рука, А дівчинка молодша не мала ані гроша, І просто, наче донька, обняла жебрака. Приспів: Все золото світу, все золото світу Не варте любові, добра і краси. Все золото світу, все золото світу Не варте троянди, не варте сльози. (2)

Для участі в конкурсі необхідно до 7 січня 2015 року надіслати до редакції в конверті з чітко вказаною адресою передплатника копію квитанції про передплату, на якій вказати свій контактний телефон. Розіграш призів відбудеться в січні 2015 року в прямому ефірі Дніпропетровського державного телерадіоканала (51 телеканал). Після проведення розіграшу прізвища переможців будуть опубліковані на сторінках газет «Зоря»-область» та «Зоря»-город» Уважно читайте газету та слідкуйте за анонсами!

І сонечко заграло на куполах собору, Старий зібрав монети, що день подарував. Не замерзають сльози на лютому морозі Жебрак купив троянду і дівчинці віддав. Приспів. Все золото світу, все золото світу Не варте любові, добра і краси. Все золото світу, все золото світу Не варте троянди, не варте сльози!

Відновлено пільги для передплатників «Зорі»

Тамара Ясенецька вже 15 років очолює 23 філіал бібліотеки Дніпроптровського району у селі Старі Кодаки. Всі ці роки вона старанно зберігає усі номери газети «Зоря». Адже на «Зорю» тут особливий попит у відвідувачів

Передплачуйте і читайте «Зорю» — вашу порадницю і помічницю!

З повагою колектив редакції газети «Зоря»

* Приз — це покупка товару за 1 грн.

Передплатити газету «Зоря» ви можете:

:

ефонами

!

 у кожному поштовому відділенні (сторінки 7 та 8 в Каталозі періодичних

Шановні читачі! Газета «Зоря» — одне з найстаріших і шанованих періодичних видань області. Вона має багаторічну цікаву історію, яка починається з квітня 1917 року. І завжди «Зоря» впевнено крокує в ногу з часом. Усе це завдяки вам — нашим читачам! На жаль, навесні цього року через обставини, що склалися на той період, і скрутне матеріальне становище редакція «Зорі» була змушена тимчасово на друге півріччя 2014 року скасувати пільгові передплатні індекси та підвищити вартість передплати. Ми вдячні вам за розуміння і за те, що ви залишилися з нами. Зі стабілізацією становища та зважаючи на ваші численні звернення, керівництво газети прийняло рішення про відновлення пільгових передплатних індексів та зниження передплатної вартості на 2015 рік. Тож «Зоря» сьогодні має найнижчу вартість передплати. Ми сподіваємося, що й надалі ви залишитеся з улюбленою «Зорею». А колектив редакції докладе максимум зусиль для того, щоб з кожним номером наша газета ставала ще цікавішою і змістовнішою.

Будьмо разом і в наступному році!

а тел Довідки з

83-73, 8 3 ) 2 (056 0-54-15 3 6 7 6 0

видань Дніпропетровської області на 2015 рік)

 у відділі передплати редакції газети «Зоря» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 7, кімната 614  на сайті www.zorya.org.ua

Пільгові індекси для ветеранів та пенсіонерів ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ НАЙНИЖЧА — 4,90 грн.

Iндекс «Зоря»-область»

89656 Для пенсіонерів пільгова

Iндекс «Зоря»-город»

89658 Для пенсіонерів пільгова

Періодичність

1 міс.

3 міс.

6 міс.

12 міс.

середа

4,90 грн.

14,10 грн.

26,55 грн.

51,90 грн.

середа

6,10 грн.

17,70 грн.

33,75 грн.

66,30 грн.

середа, п’ятниця

7,60 грн.

22,20 грн.

42,75 грн.

84,30 грн.

61141 Для індивідуальних передплатників 89661 Для індивідуальних передплатників середа, п’ятниця

13,60 грн.

40,20 грн.

78,75 грн. 156,30 грн.

08785 Для підприємств та організацій

15,90 грн.

47,10 грн.

92,55 грн. 183,90 грн.

35380 Для індивідуальних передплатників 91324 Для індивідуальних передплатників 89657 Для пенсіонерів пільгова

! *

Кожен передплатник

89659 Для пенсіонерів пільгова 89660 Для підприємств та організацій

один раз на півроку може безплатно* подати оголошення про купівлю або продаж, привітати близьку людину чи висловити співчуття.

вартість оголошення 0,01 грн.

середа, п’ятниця

Ціни подано з урахуванням послуг Укрпошти

Всі, хто передплатив газету «Зоря» на весь 2015 рік, або на півроку газету, яка виходить двічі на тиждень, мають право взяти участь у щорічному традиційному розіграші призів серед передплатників, який відбудеться у січні 2015 року. Для участі в конкурсі просимо надсилати до редакції в конвертах з чітко вказаною адресою передплатника копію квитанції про оплату. На копії квитанції обов’язково вкажіть свій контактний телефон. Бажаємо удачі та сподіваємося, що ви і надалі залишитеся з улюбленою «Зорею»!

Передплата на «Зорю» не закінчується ніколи!

Свято-Николаевский храм Атаман запорожского коша Петр Калнышевский 22 февраля 1772 года писал преосвященному Гавриилу, митрополиту Киевскому: «...в Протовчанском ведомстве имеется село Бабайковка, жители которого ходатайствуют о сооружении в их селе во имя Святителя Христова Николая церкви». Духовное правление Старокайдакской крестовой наместнии 3 апреля 1772 года в своем прошении присоединяется к просьбе казаков: «...о сооружении там во имя Святителя Христова Николая церкви многомощное Вашего Высокопреосвященства благословение препослать всенижайше просим». По этим просьбам была выдана святительская грамота на сооружение церкви в слободе Бабайковка. 20 июля 1773 года торжественно освящено место под церковь и произведена ее закладка. В письме от 27 марта 1877 года Самарский протопоп Алексий Хандалеев и Самарский наместник иерей Андрей Иванов от имени Самарского духовного правления доносили в Славянскую духовную консисторию, что «...новоустроенная в слободе Бабайковка Азовской губернии Протовчанского уезда

Свято-Николаевская церковь 19 марта, в день недельный, соборно освящена по-церковному чиноположению». Сооружена она была всецело на средства бывшего казака Запорожской Сечи Иосифа Швидкого. «Справочная книга Екатеринославской епархии за 1908 год» содержит сведения о построении новой церкви: «Церковь однопрестольная — в честь Святителя Христова Николая, построена в 1898 году на средства прихожан, деревянная. Две школы грамоты. Количество дворов в

С 20 по 26 декабря

История храма

православ’я

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

Православный календарь 20 декабря — Свт. Амвросия, еп. Медиоланского. Прп. Иоанна, постника Печерского, в Ближних пещерах. Прп. Нила Столобенского. Свт. Амвросия исп., еп. Каменец-Подольского.

21 декабря — Прп. Патапия. Прп. Кирилла Челмогорского.

22 декабря — Зачатие праведною Анною Пресвятой Богородицы. Пророчицы Анны, матери прор. Самуила. Иконы Божией Матери, именуемой «Нечаянная Радость».

23 декабря — Блж. Иоанна и родителей его блж. Стефана и блж. Ангелины, правителей Сербских. Свт. Иоасафа, еп. Белгородского.

приходе — 501. Количество прихожан: 2004 — мужского пола и 1986 — женского...» На месте деревянной впоследствии была построена каменная церковь, к сожалению, сведения о времени ее постройки пока не найдены. В 1935—1936 годах храм был разрушен. Интересная деталь: сохранился рисунок, на котором неизвестный мальчик (предполагается, сын священнослужителя) изобразил храм того времени. Во время Великой Отече-

ственной войны, в 1943 году в помещении сельского клуба были возобновлены богослужения, в 1946 году церковь закрывают. В 1949 году на пожертвования поселян был построен небольшой молитвенный дом, но и он был закрыт. В 1998 году по благословению архиепископа Днепропетровского и Павлоградского Иринея в селе Бабайковка был открыт храм в честь Святителя Николая. Храмовый день — 19 декабря. Адрес: 51010, с. Бабайковка.

24 декабря — Прп. Даниила Столпника. Прп. Никона Сухого, Печерского, в Ближних пещерах. Преставление прп. Кукши Одесского.

25 декабря — Свт. Спиридона, еп. Тримифунтского, чудотворца. Прп. Ферапонта Монзенского.

26 декабря — Мчч. Евстратия, Авксентия, Евгения, Мардария и Ореста. Мц. Лукии.

Календарь питания в Рождественский пост

Святые образа

Икона Божией Матери, именуемая «Нечаянная Радость»

Икона Божией Матери «Нечаянная Радость» названа в память об исцелении некоего грешника через святую икону молитвами Пречистой Богородицы. В сказании о чуде, описанном святителем Димитрием Ростовским, говорится о том, как некий человек проводил жизнь в грехах, однако имел обыкновение преклоняться пред иконой Богоматери и приносить ей архангельское приветствие:

«Радуйся, Благодатная!» Матерь Божия не отвергла его молитвы. Она стала молить Бога о помиловании грешника. И Господь даровал ему покаяние чудесным образом. Однажды, когда он, собираясь идти на грешное дело, по своему обыкновению встал на молитву перед образом Богородицы, то внезапно в страхе увидел, что из ребра, рук и ног Младенца потоками течёт кровь, как некогда на Голгофе. Божия Матерь открыла беззаконнику, что он и другие грешники вновь и вновь распинают Сына её, когда творят грехи. Потрясённый до глубины души, с сокрушённым сердцем молил человек Пресвятую Богородицу быть ему Заступницей перед Богом и Ходатаицей о прощении его грехов. Матерь Божия до тех пор не прекращала своих молитв за грешника, пока не услышала от Господа Иисуса Христа слова: «Ныне прощаются ему грехи ради Тебя». Человек тот осознал глубину своего падения и с помощью Божией оставил грешную жизнь. До конца дней со слезами и благодарностью он молился Божией Матери, по ходатайству которой получил нечаянную радость покаяния и прощения грехов от Господа и Спасителя нашего Иисуса Христа.

На иконе изображена комната, где висит образ Божьей Матери, которая держит на руках младенца Иисуса, а внизу около нее коленопреклоненно молящийся юноша. Под этой внутренней иконой помещается начало текста, ставшего литературным прообразом к ее написанию: «Человек некий беззаконник…» В настоящее время икона Божией Матери «Нечаянная Радость» пользуется большим почитанием среди верующих, списки с образа пребывают почти в каждом православном храме. Несколько списков (копий) этой иконы прославились своим чудотворением. От них происходили разные чудеса, в том числе исцеления от болезней, но особенно помогали молитвы перед этой иконой родителям, чьи дети отбились от рук или вели порочный образ жизни. К иконе приходят помолиться и совсем отчаявшиеся люди, которые молятся перед ней тогда, когда кажется, что все потеряно, нет никакой надежды, неоткуда ожидать помощи. В память об этих многочисленных чудесах был установлен особый день памяти иконы «Нечаянная Радость» — 22 декабря.

Молитва Божией Матери пред иконой Ее «Нечаянная Радость» О, Пресвятая Дево, Всеблагаго Сына Мати Всеблагая, града и святаго храма сего Покровительнице, всех сущих во гресех, скорбех, бедах и болезнех верная Предстательнице и Заступнице! Приими молебное пение сие от нас, недостойных рабов Твоих, Тебе возносимое, и якоже древле грешника, на всяк день многажды пред честною иконою Твоею молившагося, не презрела еси, но даровала еси ему нечаянную радость покаяния и преклонила еси Сына Твоего многим и усердным к нему ходатайством ко прощению сего грешнаго и заблудшагося, тако и ныне не презри моления нас, недостойных рабов Твоих, и умоли Сына Твоего и Бога нашего, да и всем нам с верою и умилением покланяющимся пред цельбоносным образом Твоим, дарует нечаянную по коегождо потребе радость: пастырем церковным — святую ревность о спасении пасомых; грешником, погрязшим во глубине зол и страстей, — вседейственное вразумление, покаяние и спасение; сущим в скорбех и печалех — утешение; обретающимся в бедах и озлоблениях — совершенное сих избытие; малодушным и ненадежным — надежду и терпение; в радости и довольстве живущим — непрестанное Благодетелю Богу благодарение; бедствующим — милосердие; сущим в болезни и долгонедужии и оставленным врачами — нечаянное исцеление и укрепление; иждившим от недуга ум — ума возвращение и обновление;

5

отходящим в вечную и нескончаемую жизнь — память смертную, умиление и сокрушение о гресех, дух бодр и твердую на милосердие Божие надежду. О, Госпоже Пресвятая! Умилосердися ко всем, чтущим Всечестное имя Твое, и всем яви всемощный покров Твой и заступление; во благочестии, чистоте и честнем жительстве пребывающия до последняго их скончания во благости соблюди; злыя благи сотвори; заблудший на путь правый настави; всякому делу благому и Сыну Твоему угодному споспешествуй; всякое дело злое и богопротивное разруши; в недоумении и трудных и опасных обстояниих обретающимся незримую помощь и вразумление с небесе низпосли; от искушений, соблазнов и погибели спаси; от всех злых человек и от врагов видимых и невидимых защити и сохрани; плавающим сплавай; путешествующим спутешествуй; сущим в нужде и гладе буди Питательница, неимущим крова и пристанища буди Покров и Прибежище; нагим подаждь одеяние; обидимым и от неправд страждущим — заступление; клевету, поношение и хуление терпящая незримо оправдай; клеветники и хулители пред всеми обличи; ожесточенно враждующим нечаемо подаждь примирение, а всем нам — друг ко другу любовь, мир и благочестие и здравие с долгоденствием. Супружества в любви и единомыслии сохрани; супруги, во вражде и разделении су-

щия, умири, соедини друг ко другу и положи им союз любве неразрушимый; матерем, дети родящим, скорое подаждь разрешение; младенцы воспитай, юныя уцеломудри, отверзи ум к восприятию всякого полезного учения, страху Божию, воздержанию и трудолюбию настави; от домашния брани и вражды единокровных миром и любовию огради. Безматерних сирот буди Матерь, от всякого порока и скверны отврати я и всему благому и Богоугодному научи; прельщенныя же и во грех и нечистоту впадшия, скверну греха отъявши, из бездны погибели изведи. Вдов буди Утешительница и Помощница, старости буди жезл. От внезапныя смерти без покаяния всех нас избави, и всем нам христианскую кончину живота нашего, безболезненну, непостыдну, мирну и добрый ответ на страшном судищи Христово даруй. Преставлешияся в вере и покаянии от жития сего со ангелы и всеми святыми жити сотвори; скончавшимся внезапною смертию милостива быти Сына Твоего умоли и о всех усопших, иже не имут сродников, о упокоении их Сына Твоего умоляющих, Сама буди непрестанная и теплая Молитвенница и Ходатаица; да ecи на небеса и на земли ведят Тя, яко твердую и непостыдную Предстательницу рода христианского, славят Тя и Тобою Сына Твоего со Безначальным Его Отцом и Единосущным Его Духом, ныне и присно и во веки веков. Аминь.

20 21 22 23

24 25 26

разрешается рыба. разрешается рыба. горячая пища без масла. пища с растительным маслом. горячая пища без масла. пища с растительным маслом. пища с растительным маслом.

Именинники 20 декабря — Антон, Василий, Галактион, Григорий, Иван, Игнатий, Лев, Михаил, Павел, Петр, Сергей.

21 декабря — Анфиса, Кирилл, Сергей.

22 декабря — Александр, Анна, Василий, Владимир, Степан.

23 декабря — Александр, Александра, Алексей, Анатолий, Ангелина, Анна, Григорий, Евгений, Евдокия, Иван, Константин, Михаил, Николай, Петр, Сергей, Степан, Татьяна, Фекла, Яков.

24 декабря — Викентий, Даниил, Емельян, Иван, Леонтий, Николай, Петр, Терентий.

25 декабря — Александр.

26 декабря — Александр, Алексей, Анастасия, Аркадий, Арсений, Василий, Владимир, Гавриил, Герман, Григорий, Евгений, Емельян, Иван, Николай, Орест, Яков.

Просите и обрящєтє 19 — свт. Николая Чудотворца — о помощи в путешествии и в безвыходных ситуациях, о жизненном устройстве детей, о вступлении в брак, об исцелении в различных недугах.

23 — свт. Иоасафа Белгородского — о помощи в разрешении любых сложных жизненных проблем.

24 — прп. Кукшу Одесского — о смиренномудрии и сострадании к ближнему, о помощи в исповедничестве.

25 — свт. Спиридона Тримифунтского — в затруднениях с жильем, в нищете и прочих житейских неурядицах, о даровании простоты сердца, о вразумлении заблудших. Страницу подготовила Ольга ДЮЖИНСКИХ

Роз’яснюють фахівці ПФУ

захистимо кожного

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

Оформлення субсидій одиноким пенсіонерам До редакції звернулася жителька Синельникового Лариса Орлова зі скаргою на дії службових осіб при оформленні субсидії. На це звернення керівництво департаменту соцзахисту населення облдержадміністрації надало офіційну відповідь. За інформацією управління 24.09.2014 проведено круглий дії, оскільки вона не довірила праці та соціального захисту стіл в територіальному центрі соціальному працівнику оринаселення Синельниківської для соціальних працівників. гінали документів (паспорти). міської ради (далі — управ- На зустрічі доведено до відома Довідки про розмір пенсії ління) (лист від 30.10.2014 про зміни в Положенні про при- пенсіонерам, які перебувають №605/2-04) Орлова Лариса значення житлових субсидій з на обліку в управлінні ПенІларіонівна, 1950 року наро- 1 жовтня 2014 року, які затвер- сійного фонду України в м. дження, пенсіонерка, вперше джені Постановою Кабінету Мі- Синельникове та Синельнизвернулася за призначенням ністрів України від 06.08.2014 ківського району управління житлової субсидії 14.10.2014. №409, та перелік документів. отримує з електронної бази Заявниця з чоловіком, БахЩо стосується довідок даних. Заявниця із чоловітіаровим Андрієм Миколайо- про склад сім’ї, то житлово- ком перебувають на обліку в вичем, 1946 року народження, експлуатаційні організації, управлінні Пенсійного фонду пенсіонером, зареєстровані в житлово-будівельні (житлові) України в Заводському районі м. Синельникове з 12.07.2012, кооперативи, об’єднання спів- м. Дніпродзержинська, тому пенсії отримують через управ- власників багатоквартирних довідки про розмір пенсії можління Пенсійного фонду Укра- будинків надають ці довідки ливо отримати на запит. Але їни в Заводському районі на запит управління, а домо- територіальному центру реком. Дні­продзержинська. господарствам, які належать до мендовано посприяти Орловій Подружжя обслуговуєть- приватного сектора, ці довідки Л. І. перевести пенсійну справу ся територіальним центром з надають голови квартальних до управління Пенсійного фон24.12.2013. комітетів. Голови кварталь- ду України в м. Синельникове. Одиноким пенсіонерам, які них комітетів працюють на Для уникнення в подальзнаходяться на обслуговуванні громадських засадах, у них не- шому подібних інцидентів територіального центру, допо- має в штаті паспортиста, як у працівникам територіального магають здавати документи для ЖЕКах, тому довідки про склад центру повторно доведена до призначення житлової субси- сім’ї надають на підставі до- відома інформація щодо передії соціальні працівники. Со- мових книг. ліку документів, які необхідні ціальному працівникові при Це проблемне питання по для призначення житлової субцьому надаються бланки заяв м. Синельникове на сьогодніш- сидії. Було також наголошено та декларацій із собою, щоб ній день, але одиноким пенсіо- на тому, щоб зайвих документів одинока людина змогла запо- нерам ці довідки у квартальних не вимагали. внити документи вдома. Для отримують соціальні працівниКопії паспорта та коду попередачі заяви до управління ки. Орлова Л. І. відмовилась від вернуто заявниці особисто для соцпрацівників відводить- цієї послуги, так як, з її слів, працівником територіального ся зручний для них час. вона не довіряє свої документи центру. Щодо роз’яснень про пере- іншій особі. З цієї причини її Валентина СЛИВНА, лік документів для призначення привезли в управління особисто заступник директора житлової субсидії, то начальни- на автомобілі територіального департаменту соцзахисту ком відділу грошових виплат центру надавати документи для населення Дніпропетровської облдержадміністрації та компенсацій управління призначення житлової субси-

Детально про доплати до пенсії …вдовам інвалідів війни З 1 січня цього року надбавка для вдів інвалідів війни повинна становити 398,58 грн., з 1 липня — 409,08 грн., з 1 жовтня — 425,88 грн. У мене ж надбавка залишилася на рівні січня — у розмірі 398,58 грн. Чи правильно це? Лідія БОЛОТНІКОВА. Петриківський район

Шановна Лідіє Павлівно, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш незахищених верств населення» від 28.12.2011 р. №1381 (у редакції на 19.02.2014 р.) було встановлено, що доплата до пенсії дружинам померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не вийшли заміж удруге, становить 42% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність; доплата до пенсії дружинам померлих учасників війни і бойових дій, партизан і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва і по інших причинах, які не вийшли заміж удруге, становить 12% прожит-

кового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Згідно із Законом «Про Державний бюджет на 2014 рік» (у редакції на 19.02.2014 р.) прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність у 2014 році повинен становити: з 01.01.2014 р. — 949 грн., з 01.07.2014 р. — 974 грн., з 01.10.2014 р. — 1014 грн. З квітня 2014 року набрав чинності Закон «Про внесення змін в Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 27.03.2014 р. №1165VII, яким, зокрема, передбачено, що протягом 2014 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не зміниться, як передбачалося раніше діючою редакцією, а дорівнюватиме

949 грн. упродовж 2014 року. Крім того, 23.04.2014 р. у Постанову Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш незахищених верств населення» від 28.12.2011 р. №1381 були внесені зміни, і встановлено, що доплата до пенсії дружинам померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не вийшли заміж удруге, становить 398,58 грн.; доплата до пенсії дружинам померлих учасників війни і бойових дій, партизан і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва і по інших причинах, які не вийшли заміж удруге, становить 398,58 грн. впродовж всього 2014 року.

…вдовам чорнобильців Я вдова ліквідатора, пішла на пенсію раніше, оскільки маю пільговий стаж. Чи маю право на доплату до пенсії як вдова ліквідатора аварії на ЧАЕС? Галина КАРПЕНКО. Дніпропетровськ

Шановна Галино Леонідівно, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначається на кожного непрацездатного члена сім’ї, який був на його утриманні, у розмірі 113,88 грн. Слід звернути увагу, що

право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника унаслідок Чорнобильської катастрофи мають лише непрацездатні члени сім’ї годувальника, що знаходилися на його утриманні. У розумінні закону чоловік (дружина) є такими, якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058, або є інвалідами, або якщо вони, незалежно від віку і працездат-

ності, не працюють і здійснюють догляд за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення ними 8-річного віку. А поняття перебування на утриманні означає отримання від годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування. Таким чином, право на доплату за втрату годувальника унаслідок Чорнобильської катастрофи Ви набудете після досягнення загальновстановленого пенсійного віку.

Героя України, директора ТОВ «Агрофірма «Дружба» Новомосковського району

Анатолія Станіславовича ВУЙЧИЦЬКОГО щиро вітаємо з днем народження! Шановний Анатолію Станіславовичу! Вас високо цінують і шанують за високий професіоналізм, енергію і видатні якості керівника. Рік у рік «Агрофірма «Дружба», яку очолюєте Ви, знаменитий хлібороб, іде в авангарді господарств Дніпропетровщини і збирає високі в області врожаї. Своєю відданістю справі й рідному краю, вірою в майбутнє українського села Ви захоплюєте нас і надихаєте на нові трудові перемоги. Ви належите до тих людей, хто вміє ставити перед собою благородні цілі й упевнено їх реалізовувати. Пишаємося, що нам випала честь працювати поряд з Вами. Колектив агрофірми вдячний Вам за мудру батьківську пораду, підтримку всіх добрих починань і тепло звичайного людського спілкування. Дорогий наш Анатолію Станіславовичу! Щиро зичимо, щоб бажання творити добро ніколи не полишало Вас, а любов до рідної землі, повага друзів і колег, задоволення від роботи і вдячність людей за Вашу працю й надалі були джерелом життєвої наснаги. Нехай доля несе міцне здоров’я, тепло і затишок родинної оселі, щасливого й довго віку! З повагою колектив ТОВ «Агрофірма «Дружба»

Колектив редакції газети «Зоря» приєднується до цих добрих побажань.

актуально

«Зорі» відповідають

6

ЗОРЯ

Якщо пенсію переплатили Мені 58 років, вже 8 років на пенсії. Пропрацювала все життя дояркою, виховала 3 дітей. Недавно мене викликали до Пенсійного фонду і повідомили, що переплата по моїй пенсії становить 700 грн. Вказана сума буде утримана з мене до кінця року. Чи може таке бути? Чи правильно це? Віра КЛІМЕНКО. Покровський район

Шановна Віро Петрівно, факт утримання надмірно виплачених сум пенсій регламентований чинним пенсійним законодавством. Так, відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов’язані повідомляти органи Пенсійного фонду про обставини, які приводять до зміни розміру пенсії або припинення її виплат (про вступ на роботу, звільнення з роботи, зміни у складі сім’ї). У разі невиконання цього обов’язку і одержання зайвих сум пенсії здійснюється відшкодування таких коштів. Крім того, статтею 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 встановлено, що підлягають утриманню суми, виплачені надмірно в результаті зловжи-

вань з боку пенсіонера або надання недостовірних даних. Згідно із законодавством надмірно отримані виплати можуть бути повернені пенсіонером добровільно чи підлягають стягненню на підставі рішень органів Пенсійного фонду або в судовому порядку. Максимальний розмір ут­ римання з пенсії становить 50% (у разі стягнення аліментів, відшкодування збитків унаслідок розкрадання майна, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом), у інших випадках — утримання здійснюється в розмірі до 20%. Для одержання конкретнішої інформації про обставини утримання Вам необхідно звернутися до Пенсійного фонду за місцем проживання на особистий прийом чи з письмовим запитом.

Вкладникам депозитів — про оподаткування Чи справді відтепер банківський депозит оподатковується? З якого часу і в якому розмірі? Тетяна МАСЛАЧЕНКО. Першотравенськ

Шановна Тетяно Миколаївно, з 1 серпня 2014 року розпочалось оподаткування процентів, нарахованих на суму поточного або вкладного (депозитного) банківського рахунку. Ставка податку становить 15%. Обов’язок із нарахування та його сплати до бюджету покладено на податково-

го агента, тобто особу, яка нараховує такий дохід. При цьому, незалежно від суми, яка розміщена на депозиті, нараховані проценти підлягають оподаткуванню за єдиною ставкою. Закон набирав чинності з 1 серпня, тож проценти, нараховані за липень, оподаткуванню не підлягають.

Äîðîã³ ÷èòà÷³! Íà ñòîð³íêàõ «ïåíñ³îíåð Ïðèäí³ïðîâ’ÿ» òà «Çàõèñòèìî êîæíîãî» âè îäåðæèòå â³äïîâ³ä³ íà âàø³ çàïèòàííÿ. Àëå â³äïî­â³äíî äî çàêîíîäàâñòâà ïðî çâåðíåííÿ ãðîìàäÿí ôàõ³âö³ äåðæàâíèõ ­óñòàíîâ, ê ­ îìóíàëüíèõ ³ ïðèâàòíèõ ï³äïðèºìñòâ íàäàþòü â³äïîâ³ä³ ïðè íàÿâíîñò³ ïîøòîâî¿ àäðåñè çàÿâíèêà. Òîæ, áóäü ëàñêà, âêàçóéòå ­çâîðîòíó àäðåñó (ó ãàçåò³ íå äðóêóºòüñÿ)! Ïèø³òü íà àäðåñó: ðåäàêö³ÿ ãàçåòè «Çîðÿ», âóë. Æóðíàë³ñò³â, 7, ì. Äí³ïðîïåòðîâñüê, 49051. Êîíòàêòíèé òåëåôîí: (0562) 27-16-52. Ëþäìèëà ÌÀÑËÎÂÀ, âåäó÷à ñòîð³íîê

тема номера

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

7

Уловки супермаркетов Как завлекают покупателей в супермаркетах Днепропетровска На какие только уловки не идут супермаркеты, чтобы привлечь покупателей и увеличить свою прибыль. Ведь покупатель — это единственный источник дохода для любого магазина. Супермаркеты ненавязчиво, но упорно подталкивают нас к покупке. Корреспондент «Зори» узнавала, какие хитрости ждут покупателей в супермаркетах Днепропетровска и как не попасться на удочку. Ведь в предновогодний период эта информация особо актуальна.

Уловка №1

Большая тележка Только вы переступили порог магазина, а вам уже подсказывают, сколько нужно купить. Делают это с помощью тележки. По словам психолога Яны Киш, маркетологи отлично знают психологию покупателей, им также известны те ниточки, которые надо дёрнуть, чтобы рука сама потянулась к нужной полке супермаркета. В данном случае, пустота в тележке вызывает внутренний дискомфорт и стимулирует заполнить ее.

— Этот простой маркетинговый ход начали применять в 30-х годах прошлого века. Но, как видим, он отлично работает и сегодня. Поэтому я советую брать маленькую корзинку, а если вы зашли лишь за хлебом, то не берите ее вообще. Учеными доказано, что человек более расположен к совершению покупок сразу же после входа в супермаркет, поэтому и самые дорогие товары стараются размещать именно возле входа. Уловка №2

Бери три, плати за два Распродажа товара крупными партиями под рекламными табличками «1+1= 3» или же «три пачки салфеток всего за 29,90 грн.» — это всего лишь хитрость продавцов, способная вызвать покупательский ажиотаж. Нет никакой математической разницы между одной пачкой салфеток за 10 грн. и тремя за 29,90 грн. Однако, как утверждает Яна Киш, магия некруглых ценников и убеждение в том, что вы получаете одну пачку в подарок, делают свое дело. Уловка № 3

Преграда на пути Во многих магазинах между рядами продавцы специально устанавливают большие емкостикоробки с ходовым товаром и со знаком «Распродажа», зная, что покупателю будет очень сложно удержаться от искушения. Расчет магазина прост: цену на вещь, взятую «по пути» из рекламного стенда, никто не пойдет перепроверять в соответствующий отдел. Покупатель более склонен совершать импульсивные покупки, если товар, изначально ему не нужный, выставлен прямо на дороге.

Очень часто планировка помещений супермаркетов выполнена таким образом, что по пути к кассам покупателям волей-неволей придется обойти весь магазин и заглянуть в каждый отдел. Так шансы на совершение импульсивной и ненужной покупки увеличиваются многократно. Поэтому ищите в магазинах по указателям нужные отделы и сокращайте путь к кассам. Уловка №4

Популярные продукты в дальнем углу Как правило, самые популярные товары (хлебобулочные и молочные продукты) продавцы ставят в самом дальнем углу помещения. Идея проста: заставить вас по пути к молоку совершить еще несколько незапланированных покупок. Уловка №5

Идите на запах и свет Наверное, вы замечали, как в магазинах приятно пахнет сдоба, кофе или апельсины, а в любом торговом центре есть кофейня и булочная. Все просто. Запахи привлекают покупателя — это животные инстинкты. Поэтому никогда не ходите в магазины на голодный желудок. Кроме того, используется освещение витрин. Если яркий свет направлен на определенную часть прилавка, покупатели разбирают лучше продукцию, лежащую именно в этой зоне. Уловка №6

На уровне глаз Магазины выкладывают товары, рассчитанные на детей, как раз на уровне глаз ребенка, чтобы они могли схватить и начать требовать «купи». Кроме того, товары, от которых магазин хочет избавиться в первую очередь, почти всегда выставляют так, чтобы они находились на уровне глаз покупателя, и объявляют на них 30-процентную скидку. Но если нагнуться, то на полках пониже можно найти аналогичный товар, но значительно дешевле. И еще. Дольше всего, как правило, вы задерживаетесь на кассе. Тут для ваших глаз уже подготовили стенды со всевозможными мелкими товарами. Учтите, цена товаров на кассе может быть немного дороже, чем в зале, но проверять вам уже некогда. Производители

платят за выкладку товаров в таких местах, и эти затраты компенсируете им именно вы. Уловка №7

«Не успели» поменять ценники Случается, что под товаром висит ценник с очень привлекательной ценой, а на кассе оказывается, что стоит он в два раза больше. Продавец это объясняет тем, что они просто не успели поменять ценники. Очень редко покупатель отказывается от такого товара, решая не устраивать разбирательств из-за пяти гривен разницы.

— Я всего лишь раз попалась на такую «удочку», — рассказывает психолог Яна Киш. — Покупая бутылку растительного масла, обнаружила, что кассир пробила не ту сумму, что значилась на ценнике. Оказалось, что масло стоит на 6 гривен дороже. После замечания, что на витрине указана другая цена, кассир завелась буквально с полоборота: «У меня так по штрихкоду высвечивается! Цены вчера поменяли, а ценник не успели поменять — и что тут такого?» Уловка №8

Хорошее и не очень в одной корзине Например, в ящике с молодым картофелем или грибами оказываются прошлогодний картофель или подпорченные шампиньоны, которые относятся совсем к другой ценовой категории. Сегодня практически в каждом магазине можно встретить тщательно перемешанные в одном контейнере свежие и вялые, а иногда и подгнившие мандарины. Поверьте, нужно иметь очень хорошее зрение и выдержку, чтобы ни разу не ошибиться.

Полезная информация Инспекция по вопросам защиты прав потребителей в Днепропетровской области Адрес: г. Днепропетровск, пл. Шевченко, 7 Телефон горячей линии:

(056) 744-08-62 Телефон/факс:

(056) 744-09-46.

компетентно

Юлия КОСМОДЕМЬЯНСКАЯ

Настойчивая «мотивация» покупки По словам юриста Марины Дайнеги, очень популярно в супермаркетах пробивание лишнего товара на кассе: — Я не специализируюсь пример, колбасу «Молочную» на защите прав потребителей, продавец измеряет, как более но как юрист общей практи- дорогую ветчину, или капусту ки часто сталкивалась с по- белокочанную оценивают, как добными делами. Сделала капусту пекинскую. вывод: чем длиннее чек, тем Потребители часто забыбдительнее надо быть покупа- вают, что некоторые виды телю. Нередки случаи, когда товаров, например, фрукты вместо двух пачек чая проби- и овощи, а также колбасы и вают три или приплюсовыва- утяжеленное водой мясо, быют уже оплаченную покупку стро усыхают. Именно поэтому предыдущего покупателя вам. продукты заранее фасуют в Специалисты подчерки- пакеты и сеточки и наклеивавают, что, обнаружив такой ют ценники с весом и ценой. факт за пределами торгового Супермаркеты намеренно фазала, доказать ошибку кассира суют продукты в подложку практически невозможно. По- или пластиковый контейнер, этому проверка чека прямо у которые весят 8—10 граммов. кассы спасет вас от денежного Достаточно всего лишь подойнадувательства. Вам вернут ти к общедоступным весам и, деньги и принесут свои изви- перевесить товар, чтобы вынения. Если на ваше возмуще- явить обсчет. ние кассир отвечает, что это Новую этикетку на просрослучилось из-за технических ченном товаре часто наклеинеполадок, то пригласите ад- вают прямо поверх старой, и министратора, возможно, он если присмотреться, можно даже не знает о таких махи- распознать подделку. Если вы нациях кассира. вдруг обнаружили подделку Когда в овощном или этикетки уже дома и товар мясном отделе взвешивают явно некачественный, — оттовар и приклеивают ценни- несите его вместе с чеком наки, велика вероятность их зад в магазин, вам обязаны его «случайной» подмены. На- заменить или вернуть деньги.

Сохраняйте бдительность и чек Психолог Яна Киш уверена, что немало кассиров тоже немного психологи. Как только вы подходите к кассе, они уже знают, можно ли вас обмануть. Именно поэтому часто об— Если в торговом зале вам считывают подвыпивших по- попался продукт с истекшим купателей, разговаривающих сроком годности, непонятной по телефону у кассы, и рассе- датой производства, если вы янных людей. Нередко обма- заметили другие нарушения, нывают детей, престарелых, как минимум сделайте соотбольных, спешащих и застен- ветствующую запись в Книге чивых покупателей. Также жалоб и предложений, — сопсихолог отмечает, что самый ветует юрист. — Поверьте, жаразумный и бережливый покупатель — тот, кто ходит по лобные книги читают, причем магазинам в одиночку, а не в внимательно. Руководитель предприятия обязан в неделькомпании друзей или детей. Юрист Марина Дайнега ный срок рассмотреть запись, настоятельно рекомендует сделанную вами в Книге жалоб сохранять чек. При необхо- и предложений, принять меры димости именно он поможет и выслать письменный ответ вам защитить свои права или заявителю по указанному им же просто обменять товар. адресу.

8

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

особливий випадок Высоту Егор полюбил, наверное, с шести лет, когда отец, Сергей Генрихович, брал его с собой в крымские походы. Сейчас Егору 29 лет. После окончания 78-й школы на Тополе в Днепропетровске, стал искать применение своим силам в разных сферах. Трудился на стройке, на заводе, работал даже поваромшашлычником...

Егор-верхолаз Николай ЧАБАН Фото Дмитрия КРАВЧЕНКО

Помогал строить и в Киеве, и в Баку У Егора необычная греческая фамилия — Анастасиади. От отца слышал, что они происходят из крымских греков. Не потому ли его подсознательно манят и солнечный Крым, и солнечная Греция. И если в Крыму он бывал неоднократно, то в Греции только мечтает побывать. И сам Егор какой-то солнечный, улыбчивый, легко и с безыскусной улыбкой рассказывает о самых экстремальных ситуациях. Видать, в этом с виду хрупком пареньке таятся большая природная жизнеспособность и кипучая жизненная энергия. А иной раз он кажется вполне невозмутимым, и отвага его не безрассудна. Промышленным альпинизмом он занимается лет пять. Стал одним из первых смельчаков в городе. После армии работал на заводе. Мало того что зарплата там была никакая, он просто скучал от однообразия. Молодому человеку хотелось новых ярких впечатлений, возникало непреодолимое желание попробовать себя в чем-то новом и необычном. Кстати, в армии (службу походил в Одесской области) служил в радиоразведке, где требовались смекалка, находчивость и ответственность. Наверняка эти качества пригодились в его нынешней работе. Постоянно искал в газетах объявления об интересной работе. И вот однажды увидел — требуются альпинисты для ремонта межпанельных швов и утепления, реставрации фасадов домов. Некоторые навыки после походов в Крым он уже имел. А еще благодаря отцовскому увлечению они какое-то время тренировались на известных всем скалах возле парка Шевченко. Отец его по-прежнему ходит по горам. По объявлению отправился его младший брат Илья, такой же боевой, как и Егор. Сам Егор тогда не мог оставить работу, а упустить своего шанса не хотел. Засланный «на разведку» Илья с заданием справился. Он походил, посмотрел, поработал, его обучили необходимым навыкам. Брат посоветовал Егору, мол, приходи и ты.

Это сейчас в промышленном альпинизме конкуренция, а тогда он был в числе самых первых.

— Сейчас с каждым годом растет количество верхолазов, — говорит Егор. — Забравшись на крышу, видишь: работают на высоте и там, и там... А раньше вокруг пусто было, висишь сам себе. Егору приходится работать на самых верхних этажах многоэтажек — и на 9-м, и на 16-м. А несколько лет назад его пригласили на строительство стадиона в Киеве, возводившегося к футбольному чемпионату Евро-2012. Там же после курсов он получил международное удостоверение по промышленному альпинизму. После этого отправился на работу в Баку. Столица Азербайджана готовилась к приему «Евровидения». В Крыму Егору нравятся живописные места вокруг Фороса: Байдарские ворота, отвесные скалы, на которых всегда увидишь карабкающихся альпинистов, Форосский парк с его экзотическими растениями. Любит Балаклаву с ее сосновыми рощами. Об опасных ситуациях говорит с улыбкой А как-то для проверки своего мужества и смелости Егор прыгнул с парашютом. Произошло это в селе Майском Синельниковского района, где инструктором в местном аэроклубе работает приятель отца. Егора привлек парашют необычной конструкции. То была управляемая модель с поворотами вправо-влево, и Егор не преминул этим воспользоваться, что помогло ему контролировать свой полет. Свою рискованную работу геркулесовой не считает. Даже о самых опасных ситуациях рассказывает с улыбкой. Пару раз срывался с поднебесной выси. Как-то он работал на 8-м этаже. Не заметил козырька, торчавшего из стены, начал раскачиваться, чтобы дотянуться до удаленного участка межпанельного шва, и жестяной козырек перерезал веревку. Приземлился на балкон 7-го этажа. Неприятности случались и из-за неправильно закрепленной веревки. Такое бывает по неопытности. Веревками пользуется отечественными,

деревянное сидение для работы смастерил сам. Обед на стометровой высоте Есть такой модный сейчас среди молодежи экстремальный вид спорта — роупджампинг (англ. rope jumping) — прыжки с верёвкой с высокого объекта при помощи сложной системы амортизации из альпинистских веревок и снаряжения. Прыжки бывают нескольких видов: со свободным падением и без свободного падения (маятник). Во время прыжка опытные джамперы часто выполняют зрелищные акробатические трюки и элементы. Егор тоже попробовал себя в этом виде спорта. Как-то познакомился с такими же любителями экстрима, и вместе с ребятами отправился в уединенное место — попрыгать вдали от посторонних глаз.

— Прыжок более стремительный, чем с парашютом, — рассказывает Егор, — и дарит незабываемое впечатление — массу

адреналина. Самое страшное — оттолкнуться, а затем уже прыгнуть… Егор немногословен и не рассказывает о переживаемых секундах полета. Но вспоминаются наши скромные походы к пещерным городам Крыма, где как-то в мае довелось наблюдать джамперов, приезжающих в горы даже из далекого Петербурга испытать судьбу над бездонными пропастями. Зрелище не для слабонервных. Хрупкие на вид девушки демонстрировали азарт и бесстрашие наравне с парнями. Это было в горах вблизи Бахчисарая. Подобное наблюдал и в море возле скал Симеиза. Только так могу представить себе прыжки Егора. «Рожденный ползать летать не может». Мы с вами довольствуемся асфальтом под ногами, а Егор смотрит на землю в основном с высоты. Как-то в Томаковке ему довелось впервые подняться на стометровую высоту — с местного элеватора. Особенно поразил

Егора закат солнца, который совсем по-иному смотрится с такой высоты. Иногда ему поневоле и обедать приходится на той же высоте, чтобы не терять драгоценное время на спуски вниз. Обедом на стометровой высоте может похвалиться не каждый. Егор вспоминает об этом буднично и с усмешкой. Различные виды спорта с самого детства стали основным увлечением парня. Занимался борьбой, единоборствами, но чисто для себя, а не для соревнований. Эти навыки стали хорошим подспорьем в его нынешней работе. Жалеет лишь, что не хватает времени так же полноценно заниматься любимыми видами спорта. …Редко кто из нас бывает даже на крыше высотного дома. А для Егора это привычное дело. Он с альпинистским снаряжением взбирается на крышу, надежно закрепляет веревки и бесстрашно зависает над пропастью. В это время Егор увлечен только работой. Его манит высота.

Редко кто из нас бывает на крыше высотного дома. А для Егора это привычное дело

Егору приходится работать на самых верхних этажах многоэтажек — и на 9-м, и на 16-м

Із одного металу ллють медаль за бій, медаль за труд!

Ïåðøèé íîìåð âèéøîâ 21 ÷åðâíÿ 2003 ðîêó.

Официально

«Зоря» №95 (21627)

Определены задачи на будущий год 11 декабря состоялось заседание президиума совета Днепропетровской областной организации ветеранов Украины. На нем были определены задачи, над решением которых будут работать городские и районные ветеранские организации Днепропетровской области в наступающем 2015 году.

Актуально

С основным докладом «О плане работы совета Днепропетровской областной организации ветеранов Украины на 2015 год» выступил заместитель председателя областного совета Альберт Чалов. В нем Альберт Алексеевич довел до президиума план работы областной организации ветеранов в 2015 году, о мероприятиях по подготовке отчетов и выборов в ветеранских организациях области, VIII областной конференции и VII съезда ветеранов Украины. Особое внимание докладчик обратил на то, что наступающий 2015 год объявлен

Народ и армия едины

19 грудня 2014 року/п’ятниця

Мира, здоровья, счастья и благоразумия! Дорогие ветераны! Уважаемые земляки — жители Днепропетровщины!

Годом ветеранов Великой Отечественной войны, а также рассказал о мероприятиях по подготовке и празднованию 70-летия Великой Победы. В прениях по докладу выступили: — председатель Днепродзержинского городского совета ветеранов Людмила Ивановна Теселкина; — председатель областного объединения ветеранов — партизан и подпольщиков Вячеслав Иванович Конев; — председатель Никопольского городского совета ветеранов Николай Николаевич Ведерников; — председатель секции сельских ветеранов Николай Иванович Пистунов; — председатель волонтерского

движения ветеранов Любовь Павловна Лопаткина; — председатель областного объединения ветеранов Афганистана Виктор Николаевич Волошин. Выступавшие внесли свои предложения по плану работы в наступающем 2015 году. Особо были отмечены вопросы по активизации волонтерской помощи участникам АТО и переселенцам. После обсуждения основного доклада и накопившихся частных вопросов председатель совета Днепропетровской областной организации ветеранов Украины Станислав Николаевич Шевченко закрыл заседание президиума. Сергей ДОРОШОВ Фото автора

Подведены итоги эстафеты «Слава освободителям!» Во время IV пленума Совета организации ветеранов Украины, прошедшего в ноябре в Киеве, были подведены итоги празднования 70-летия освобождения Украины от фашистских захватчиков и проведения Всеукраинской эстафеты памяти «Слава освободителям Украины», проходившей в 2013 и 2014 годах по территории нашей страны. Днепропетровская область приняла эстафету памяти 10 сентября 2013 года в районном центре Межевая, который был первым освобожден от фашистов в Днепропетровской области. В рамках торжественной церемонии председателю Днепропетровской областной организации ветеранов Украины Станиславу Шевченко представителями Донецкой области был передан штандарт Третьего Украинского фронта, войска которого под командованием генерала армии (на тот момент) Родиона Яковлевича Малиновского освобождали нашу область. Вместе со штандартом были также переданы капсула с землей

с мест боевой славы фронта — предыдущих участников эстафеты и Книга эстафеты. Эти реликвии побывали во всех городах области, которые освобождал Третий Украинский фронт, и 4 марта 2014 года были переданы представителям Николаевской области, территорию которой от фашистов также освобождал Третий Украинский фронт. В ходе IV пленума Совета организации ветеранов Украины председатель Петр Цыбенко и его заместитель Юрий

Короткин вручили председателям областных организаций ветеранов памятные планшеты, на которых изображены полосы наступлений всех четырех Украинских фронтов с датами освобождения всех областных центров нашей Родины от фашистских захватчиков. Один из них занял свое место в музее областной ветеранской организации Днепропетровщины.

Пройдет совсем немного времени, и 2015 год вступит в свои права. Мы провожаем год 2014-й. Очень непростой год в истории нашей страны и в жизни каждого из нас, принесший много проблем, горя и разочарований. Областной совет ветеранов Украины высоко ценит работу ветеранских организаций области и личный вклад каждого ветерана в те добрые дела, совершенные в уходящем году. Давайте забудем все неприятности и огорчения, случившиеся с нами, и оставим их в году, уходящем в историю. Желаю каждому из нас мира, здоровья и везения на добрые дела, счастья и радости общения со своими родными, близкими, единомышленниками и друзьями, душевной теплоты и домашнего уюта. Судьба распорядилась так, что народу Украины приходится пройти через очередные испытания, чтобы стать сплоченнее и мудрее. Пусть каждому из нас хватит терпения и благоразумия на этом нелегком пути! Хочу, чтобы у всех нас исполнились те заветные желания, которые мы будем загадывать в самую волшебную ночь в году — новогоднюю ночь! С Новым годом и Рождеством Христовым! С уважением Станислав ШЕВЧЕНКО, председатель Днепропетровского областного совета ветеранов Украины

Уважаемые ветераны! Дорогие фронтовики и труженики тыла, дети войны и узники концлагерей, блокадники, ветераны труда и воинской службы! Примите сердечные поздравления с Новым 2015 годом и Рождеством Христовым! Новогодние праздники — всегда новые надежды и чаяния, новые жизненные задумки и желания, новые шаги к осуществлению намеченных целей, новые мечты. Пусть, несмотря на трудности и неурядицы, не иссякает источник вашего оптимизма, всегда будут рядом верные друзья, готовые подставить плечо в тяжелое время. Счастливой вам доли и веры в лучшее будущее ваших семей и нашей Украины. Добра, здоровья, согласия, мира и благополучия на долгие годы.

Днепропетровский областной совет ветеранов Украины Фото Алексея ЛОГИНОВА

С уважением Анатолий КЛЕШНЯ, председатель совета Днепропетровской городской организации ветеранов Украины

Воины помогают мирному населению В зоне проведения антитеррористической операции в Донецкой и Луганской областях военнослужащие Вооруженных cил Украины оказывают всестороннюю поддержку и помощь гражданскому населению. Так, офицеры группы гражданско-военного сотрудничества и военные журналисты проведали больных детей, проходящих лечение в городской детской больнице города Славянска. Во время визита офицеры передали медицинскому учреждению медикаменты для лечения маленьких пациентов на общую сумму десять тысяч гривен. Как сообщил руководитель группы координации гражданско-военного сотрудничества Вооруженных сил Украины, во время проведения плановой организационной ра-

боты они выяснили, что для качественного лечения детей в больнице срочно необходимы отдельные виды медицинских препаратов. По его словам, военнослужащие подразделения оперативно скоординировали работу благотворителей и неравнодушных граждан для решения этого проблемного вопроса.

— Люди откликнулись. Уже через двое суток от меценатов поступила адресная финансовая помощь на закупку лекарств для маленьких пациентов больницы. В присутствии представителей средств массовой информации вместе с работницей этой больницы в одной из аптек мы купили необходимые медицинские препараты и передали их, — рассказал офицер. — Мы пытаемся делать все, что от нас зависит, чтобы у детей Донбасса

было счастливое детство, они росли здоровыми и никогда не видели ужасов войны. Главный врач детской больницы города Славянска Валерий Светличный поблагодарил военнослужащих за оказанную помощь и заботу о маленьких жителях Донбасса.

— Огромная благодарность нашим военным за человечность и доброту сердец, — сказал он. — Со своей стороны мы также готовы оказывать любую помощь армии. Меня переполняют позитивные эмоции. Сегодня стало известно, что для нужд отделения интенсивной терапии и реанимации больницы военнослужащие гражданско-военного со-

трудничества организовали доставку электрогенератора. От всего сердца благодарим их! Региональный медиа-центр МО Украины из зоны АТО

Юридичний довідник

10

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

ветеран придніпров’я

Пільги військовослужбовцям, визначені нормативно-правовими актами України Пільги військовослужбовцям та членам їх сімей визначаються законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», іншими законами та нормативно-правовими актами України. Для всіх категорій військовослужбовців встановлені такі основні пільги: - виплата вихідної допомоги за місцем роботи при призові або прийнятті на військову службу (ст. 44 Кодексу законів про працю); Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: - продовольче, речове та інше матеріальне забезпечення за встановленими нормами (ст.9); - безоплатна кваліфікована медична допомога у військово-медичних закладах охорони здоров’я, а при їх відсутності чи у невідкладних випадках — медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров’я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів (п.1 ст.11); - санаторно-курортне лікування та відпочинок військово­ службовців і членів їх сімей (крім військовослужбовців строкової військової служби) у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристичних базах Міністерства оборони України, з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України не більше одного разу на рік; таким же правом користуються члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби. До таких членів сімей належать: батьки, дружина (чоловік), неповнолітні діти, а також діти — інваліди з дитинства (незалежно від їх віку) (п.3 ст.11); - безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом у відрядження, відпустку в межах України, при переведенні на нове місце проходження військової служби або у зв’язку з передислокацією військової частини разом із чле-

нами сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби) і перевезення багажу, до місця проживання, обраного при звільненні з військової служби, в межах України (ст. 14); - грошова допомога при звільненні з військової служби та в інших, передбачених законодавством випадках (ст.15); - грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім’ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України (п.3 ст.15); - одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (ст.16); - вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти — інваліди з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом (п.6 ст.18); - військові формування, військовослужбовці яких загинули чи померли в період проходження військової служби, подають їх сім’ям і батькам допомогу в проведенні похорону і компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження пам’ятників у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (п.4 ст.15); - військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, а також учасники бойових дій прирівнюються у правах до інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни (п.4 ст.11); - особа, у якої один з батьків (усиновлювачів) був військово­ службовцем, який загинув чи визнаний судом безвісно відсутньою особою при виконанні ним обов’язків військової служби, протягом трьох років після

- військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, а також учасники бойових дій прирівнюються у правах до інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни (п.4 ст.11); здобуття відповідної загальної середньої освіти зараховується поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів (п.5 ст.13); - забезпечення соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров’я, а також військовослужбовців строкової військової служби, які до призову на строкову військову службу не були працевлаштовані, в разі відповідного звернення зазначених осіб. У разі необхідності соціальну та професійну адаптацію проходять також члени сімей військовослужбовців за їх зверненням (п. 5 ст.8); - час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (п. 1 ст. 8); - право на першочергове встановлення квартирного телефону, а також першочергове встановлення квартирної охоронної сигналізації (п. 7 ст.14);

- підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім’ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв’язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу (ст. 9); - виплата добових, встановлених Кабінетом Міністрів України, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім’ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним (ст. 9); - за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються грошове та інші види забезпечення. Сім’ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, в розмірах, що встановлені військовослужбовцю

на день захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або безвісної відсутності (ч. 6 ст. 9); - військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством, особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном (п. 5 ст. 12); - дружині (чоловіку) військовослужбовця щорічна основна відпустка за її бажанням надається у зручний для неї (нього) час одночасно із щорічною основною відпусткою військово­ службовця (п.13 ст.10); - пенсійне забезпечення після звільнення з військової служби на підставах та у випадках, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Номери телефонів для отримання інформації • Гаряча лінія щодо обміну інформацією про загиблих або зниклих безвісти військовослужбовців — тел. (044) 244-07-55; • Гаряча лінія для учасників АТО, членів їх сімей та волонтерів — тел. (044) 206-48-08; • Координатор Ради волонтерів при Міністерстві оборони України Давід Арахамія — тел. (063) 618-36-26; • Гаряча лінія Тилу Збройних сил України для координації та взаємодії з волонтерськими,

благодійними організаціями, фізичними і юридичними особами щодо надання допомоги Збройним силам України — тел. (044) 483-35-72; • Черговий Головного управління військової служби правопорядку у ЗСУ — тел. (044) 456-41-28; • Черговий військово-медичного департаменту Міністерства оборони України — тел. (044) 520-07-64; • Черговий департаменту фінансів Міністерства

оборони України — тел. (044) 245-43-82; • Черговий Головного фінансово-економічного управління Генерального штабу Збройних сил України — тел. (044) 520-13-47; • Гаряча лінія щодо питань боротьби з корупцією у Збройних силах України — тел.: (044) 454-73-07, (044) 454-73-08; • Гаряча лінія Міністерства оборони України — тел.: (044) 253-04-71, (044) 454-43-37; • Гаряча лінія Генерального штабу Збройних сил України — тел. (044) 454-44-51.

Внимание! Вандализм!

Не забыть никогда школьные годы

ветеран придніпров’я

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

11

Мы желаем счастья Вам!.. Мы — выпускники 8-В класса, покинувшие родную школу 45 лет назад, в далеком ныне 1969 году, хотим рассказать о нашей любимой классной руководительнице — Нине Михайловне Орловой. В этом году исполнилось 45 лет с момента окончания нами восьмилетней школы №7, расположенной на улице Нина Михайловна и ее ученик Леонид Ильчук Тверской в Индустриальном районе Днепропетровска. В ней ежегодно. Было интересно уз- благодарностью мы вспоминамы учились с 1963 года, то есть с навать, как у кого сложилась ем нашего классного руководисамого момента открытия шко- жизнь, кто кем стал, как растут теля — учительницу физкульлы. И нашим первым учителем уже наши дети. Потом стали туры Нину Михайловну Орлобыла Екатерина Николаевна встречаться раз в 5 лет. Сегодня ву. Это — человек и педагог с Старченко, участница Великой мы все уже пенсионеры, почти большой буквы. Именно она Отечественной войны, летчица. у всех есть внуки. Теперь нам смогла найти подход к кажЗатем нас учили математике интересно, кто из внуков чем дому из нас и сплотила класс — Анна Гавриловна Кропино- увлекается, кто кем мечтает из разрозненных учеников в ва, украинскому языку и ли- вырасти. единую семью. Она органитературе — Дина Григорьевна Каждую встречу начинаем зовывала все мероприятия и Шиян, географии — Людмила во дворе любимой школы. В этот походы, приходила домой к роГеоргиевна Рожнова, истории раз о нашей встрече узнала ди- дителям, если надо было. Она — Валентина Николаевна Ли- ректор школы Нина Николаевна привила нам любовь к спорту, холетова, биологии — Елена Романенко. Она провела нас ко- воспитала волевые качества, Львовна Зеленая. ридорами школы, показала, как способности к преодолению — Школьная жизнь у нас сейчас оснащены классы, как трудностей, что очень помогло была очень насыщенная и за- здорово теперь тут учиться. А затем каждому в самостоятельдорная. Мы ходили в лыжные затем нас завели в «наш» класс, ной взрослой жизни. походы, катались на коньках и мы сели все за свои парты. Уже потом, продолжая и санках — обязательно всем И нахлынули воспоминания... встречаться после окончания классом! Участвовали в школь- Как мы волновались, отвечая школы, а наши встречи стали ных концертах, ставили спек- у доски, как шалили, как под- регулярными с 1979 года, мы узтакли, брали активное участие в сказывали друг другу... нали много интересного о судьбе КВН, — вспоминает наша одноОгромное спасибо за эти Нины Михайловны. классница Светлана Хохлова. — встречи нашим классным акВ тридцатые годы репресНаш класс был очень дружный тивистам — Сергею Воробьеву, сии не обошли стороной ее род. бла­годаря классным руководи- Михаилу Полторацкому, Ва- Всего лишь трехлетней девочтелям Дине Григорьевне Шиян лентине Гавриленко и Леони- кой Нине Михайловне довелось и Нине Михайловне Орловой. ду Ильчуку, — рассказывает пережить все ужасы войны и оккупации. Она вспоминает, — После окончания школы Светлана Хохлова. И все же с особой теплотой и что ее мама, свободно владевшая мы в течение 30 лет встречались

Снова в родной школе через 45 лет!

немецким языком, спасла от немцев девушку Дину, назвав ее своей младшей сестрой. Уже затем, став взрослой и выйдя замуж за офицера, Нине Михайловне довелось немало поколесить за мужем по стране. Даже будучи нашим классным руководителем, Нина Михайловна продолжала учиться: закончила Белоцерковский педагогический институт, а затем и Днепропетровский государственный университет.

46 лет своей жизни отдала Нина Михайловна Орлова педагогической деятельности. За многолетний труд и творческий подход к детям и учебному процессу ей было присвоено «Старший учитель Украины». В 60 лет судьба поставила перед ней еще одну задачу: ей пришлось самой растить внука Андрея. И сегодня Нина Михайловна не остается в стороне от решения насущных жизненных проблем. Она постоянно организовывает встречи жильцов своего дома с депутатами Днепропетровского городского совета, добивается от

них помощи в ремонтах подъездов, крыши, труб, дворового освещения. Крепкого Вам здоровья, мира, счастья, долголетия, терпения и уверенности в завтрашнем дне! Мы, ваш 8-В класс 1969 года выпуска, Вас очень любим! Встреча в родной школе как будто вернула всех нас, не только повзрослевших, но уже и поседевших, снова в школьное детство. И мы благодарны директору школы Нине Николаевне Романенко, ее заместителю по воспитательной работе Елене Анатольевне Гальской и педагогу-организатору Виктории Сергеевне Квочке за потрясающе теплый прием бывших выпускников и великолепный концерт, подготовленный для нас. И на память об этой встрече директор школы Нина Николаевна Романенко вручила Нине Михайловне Орловой и каждому из нас памятные дипломы и медали в честь 45-летия окончания родной школы №7. Михаил ПОЛТОРАЦКИЙ Фото Леонида ИЛЬЧУКА

Кому помешали «красногвардейцы»?! Как сообщают из Криворожского городского совета ветеранов Украины, ветераны города возмущены фактами вандализма, произошедшего в их городе В частности, разбиты мемориальная доска Герою Советского Союза Н. И. Кузнецову в Саксаганском районе, и полностью уничтожен памятный знак, посвященный подпольной молодежной группе «Красногвардеец», действовавшей в оккупированном фашистами городе в 1942—1943 годах. Об этом говорится в их открытом письме, направленном на имя Президента Украины Петра Порошенко. «Более четырех месяцев в годы войны шесть армий самоотверженно штурмовали Кривой Рог и прилегающие населенные пункты. Сотни тысяч солдат и офицеров Красной Армии освобождали наш город. Десятки тысяч из них навечно остались в криворожской земле. Каждый ее метр оплачен солдатскими жизнями. Все меньше остается среди нас тех, кто мерз в окопах, горел в танках, шагал тяжкими фронтовыми дорогами, кто вынес на своих плечах всю тяжесть военного лихолетья. Всем известны слова о том, что нет будущего у того народа, который не помнит своего про-

шлого. Мы обязаны принимать нашу историю не избирательно, а такой, какой она была на самом деле: пускай иногда трагичной, но одновременно и героической. У нас славное прошлое, и нам есть чем гордиться. Нельзя отрицать, что самым главным событием ХХ века была Вторая мировая война, составной частью которой является Великая Отечественная война. Как иначе называть войну, когда весь народ защищал свою Отчизну от фашистских захватчиков на фронтах, в партизанских отрядах, в подполье, ковал Победу в тылу?! Украина в числе приоритетов избрала европейский циви-

лизованный путь развития. И каждый памятник, памятный знак или мемориальная доска — не просто какое-то сооружение или архитектурное украшение, в них сконцентрирована память о погибших воинах. Кому помешали 27 членов подпольной организации, которые были замучены фашистами? Нельзя топтать солдатские могилы, нельзя осквернять памятники погибшим — это святые места. Поскольку павший за нашу общую свободу воин не может встать и защитить свою честь и достоинство сам. Он и так уже отдал самое дорогое — свою жизнь — за каждого из нас. Надо помнить об этом!

Если мы действительно хотим жить в правовом, цивилизованном государстве, мало объявлять о европейском выборе. Надо очень многое для этого сделать и в первую очередь — на государственном уровне», — говорится в открытом письме ветеранов Кривого Рога Президенту Петру Порошенко. Создавшуюся ситуацию «Ветерану Приднепровья» председатель Криворожского городского совета ветеранов

Николай Кириллович Дабижа прокомментировал следующим образом: — По факту повреждения мемориальной доски легендарному разведчику, Герою Советского Союза Николаю Ивановичу Кузнецову, установленной на улице его имени, в Саксаганский РО милиции обращался председатель районного совета ветеранов Евгений Дмитриевич Ковальчук. Его заявление зарегистрировано, милиция начала расследование данного происшествия. В Терновский РО милиции, где был уничтожен памятный знак, посвященный подпольной молодежной группе «Красногвардеец», обращались дважды: из местного райисполкома и председатель районного совета ветеранов Виктор Васильевич Бурдиенко. Оба заявления зарегистрированы, начато расследование, — сообщил Николай Кириллович Дабижа. — Мы очень надеемся, что правоохранительные органы разыщут вандалов, и они понесут заслуженное наказание. Редакция «Ветерана Приднепровья»

Памяти ветерана-подвижника

Ветеранская жизнь

12

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

ветеран придніпров’я

Итоги работы ветеранов Левобережного 15 декабря в клубе «Родничок» состоялось торжественное собрание, посвященное работе совета ветеранов жилого массива Левобережный в 2014 году В начале перед собравшимися выступил ветеранский ансамбль под управлением Валерия Лескова, исполнивший песни: «Чом ти не прийшов», «Ничего не говорила», «Вальс памяти» (солистка — Нина Михайловна Джоболда), «Скажите девушки» (солист — Даниил Васильевич Лазарев), «Поклонимся великим тем годам» (солист — Валерий Федорович Лесков). Порадовали собравшихся в зале ветеранов ученица 7 класса гимназии №131, исполнившая знаменитую песню «Катюша», и педагог клуба «Родничок» Юлия Николаевна Ломакина, в исполнении которой прозвучала песня Евгения Мартынова «Баллада о матери», а также учащаяся этого клуба Анастасия Донченко, спевшая «Колыбельную». О проделанной работе совета ветеранов Левобережного в уходящем 2014 году рассказала председатель совета ветеранов Алла Владимировна Еремина. В частности, были проведены следующие мероприятия:  70 лет со дня прорыва блокады Ленинграда;  День защитника Отечества;  творческий вечер поэта Александра Жарова;  23-я годовщина со дня образования совета ветеранов Левобережного;  торжественное собрание, посвященное ветеранам, получившим в мирное время ордена Трудовая Слава, Знак почета, Красной Звезды, Красного Знамени, Ленина, а также ветеранам — участникам локальных войн;  творческий вечер поэтессы Ларисы Яворской;  День узников нацизма с посещением на дому бывших узников;  празднование 69-й годовщины Великой Победы;  День скорби 22 июня;  69-я годовщина победы над Японией;  День партизанской славы;  71-я годовщина освобождения Днепропетровска от фашистских захватчиков;

 поездка ветеранов в село Вой­ сковое 23 октября, где проходило форсирование Днепра советскими воинами в октябре 1943 года;  волонтерское движение на Левобережном;  итоги работы совета ветеранов в 2014 году. В течение всего года ветераны Левобережного проводили уроки мужества в гимназии №131 и СОШ №133. Благодарим директора УВК №131 Елену Николаевну Кизиль и директора СОШ №133 Ольгу Ильиничну Огарь за проведение героико-патриотического воспитания учеников, которые дважды в году — на День Победы и в День освобождения Днепропетровска (25 октября) — посещают более 500 ветеранов на дому. В этом году ветеранам двух массивов Левобережного была оказана материальная помощь депутатами городского совета Вадимом Григорьевичем Рублевским и Ириной Владимировной Кравец на сумму 100 тысяч гривен. На протяжении года совет ветеранов Левобережного совместно с 51-м телеканалом продолжали снимать фильмы о праздниках и ветеранах ВОВ. Были сняты фильмы, посвященные Дню скорби, Дню партизанской славы, об освободителе Днепропетровска, инвалиде ВОВ I группы Павле Ивановиче Черечече, форсировавшем Днепр 23 октября 1943 года в составе 152-й дивизии, об инвалиде ВОВ I группы Михаиле Яковлевиче Коваленко, форсировавшем Днепр в составе 333-й дивизии 26 сентября 1943 года. Снят также фильм об изумрудной свадьбе четы Пени Виктора Владимировича и Надежды Тимофеевны, проживших совместно 55 лет. На сегодня снято уже 18 таких фильмов. Совет ветеранов и ветераны массивов Левобережный и частного сектора благодарят коллектив 51-го телеканала и Любовь Николаевну Соболенко за трудную, но нужную работу для потомков. Весь год пятеро волонтеров оказывали посильную помощь 35-ти тяжелобольным ветеранам.

Заботу о них проявляли: участница боевых действий Любовь Ивановна Андреева, участницы ВОВ Лидия Николаевна Белова, Лидия Мефодиевна Водолазская, Дина Владимировна Исенко и ветеран труда Алла Владимировна Еремина. Волонтеры «Банка одежды

Награждение Василия Федоровича Кострамицкого юбилейной медалью «70 лет со дня освобождения Беларуси»

Участники ВОВ (справа налево) Иван Тодорович Дубовенко, Александр Сергеевич Гусак и Григорий Кузьмич Тонконог слушают концерт ветеранского ансамбля «Родничок»

и обуви» Любовь Никифоровна Ищенко, Екатерина Петровна Сидун и Ольга Дмитриевна Егорова весь год ежемесячно приносили на заседания совета ветеранов нужные вещи, которые с удовольствием разбирались ветеранами. Сотни днепропетровцев сегодня в зоне проведения АТО сражаются, отстаивая территориальную целостность Украины, защищая каждого из нас. Наши волонтеры трижды проведывали раненых бойцов в госпиталях Днепропетровска. Желаем бойцам скорейшего выздоровления. Слава героям за их ратный труд! Уже четыре года существует на Левобережном ветеранский ансамбль «Родничок» под управлением Валерия Лескова, который постоянно обновляет репертуар и радует свои пением ветеранов на всех торжественных собраниях. Награждены грамотами волонтеры и участники ветеранского ансамбля. Также награждены грамотами:

 Людмила Кронидовна Метальникова — за постоянную помощь в работе и компьютерную поддержку наших мероприятий;  Валентина Яковлевна Болтянская — секретарь совета ветеранов и волонтер;  педагогический коллектив клуба «Родничок» во главе с педагогом-организатором Ириной Владимировной Крипак и руководителем шоу-балета «Феерия» Екатериной Александровной Колесниковой — за многолетнее содружество и помощь в организации концертов. Члены совета вручили юбилейные медали «70-летие освобождения Беларуси» участникам освобождения этой страны: Василию Федоровичу Кострамицкому, Григорию Ивановичу Мысливцеву и Андрею Кирилловичу Середе. Традиционно поздравления получили и именинники декабря:

Надежда Михайловна Кука — с 86-летием, Анатолий Семенович Гутаров — с 80-летием, Валентина Георгиевна Миронова — с 80-летием, Анастасия Титовна Пучка — с 88-летием, Зинаида Александровна Соколова — с 76-летием, Надежда Павловна Чепурная — инвалид детства, поэтесса — с 53-летием. Также мы выражаем благодарность сотрудникам хлебозавода №10 во главе с Галиной Ярославовной Адамчик за заботу о наших ветеранах и сладости к чаепитиям. На протяжении всего этого года регулярно писались статьи в газету «Ветеран Приднепровья» о работе совета ветеранов Левобережного. В заключении выступили приглашенные почетные гости — председатель городского центра волонтеров Майя Ивановна Родько и председатель Регионального союза писателей и поэтов Приднепровья Лариса Алексеевна Яворская, которые поблагодарили совет ветеранов жилого массива Левобережный за отличную работу. Через две недели наступит 2015 год. Ветераны Левобережного желают всем скорейшего наступления мира в Украине, а также здоровья, радости, счастья и любви. Алла ВЛАДИМИРОВА Фото Ларисы ЯВОРСКОЙ

Последняя золотая осень В повседневной жизни мы порой и даже зачастую не замечаем и не даем правильной оценки историческим событиям, обстоятельствам и тому богатейшему национальному наследию, которое веками накапливалось и передавалось из поколения в поколение.

Николай Михайлович Полозов на даче

Поэтому так важно с должным уважением относиться к каждому труженику — патриоту Украины. Так важно рассказывать людям о тихих подвижниках, которые каждый день по зову сердца выполняют свой долг и вносят неоценимый вклад в дело национально-патриотического воспитания молодежи. Одним из таких ярких судьбоносных лидеров Криворожья является заслуженный ветеран Николай Михайлович Полозов (07.01.1949—10.11.2014 г. г.), которого криворожские ветераны и молодежь с честью провели в последний путь этой золотой осенью. Николай Михайлович много лет работал на Криворожском коксохимическом комбинате, неоднократно был награжден

за рационализаторские предложения и отличную работу. Был он и главным инициатором создания «Обслуживающего кооператива «Огородническое общество «Огородник»», который бессменно возглавлял много лет, воспитав достойную себе замену — действующего председателя Н. Н. Пита и много молодых ребят из Центра военно-патриотического воспитания молодежи «Витязь», вырастив из них настоящих садоводов и огородников — таких как С. И. Кочерга, Н. С. Крутий, Р. Е. Глоба, В. А. Мельничук, А. С. Кочегаров, В. А. Швец, М. Н. Лигун, А. В. Антипец, Т. В. Кучеренко, Г. Д. Сорогин и много других. В этой работе ему помогали ветераны Мария Николаевна Белюга, Любовь Леонидовна Заика,

В память о нем деревья украсят улицы

Владимир Алексеевич и Наталья Ивановна Северины, Ирина Григорьевна Крутий, Лидия Ивановна Кучеренко, Татьяна Викторовна Бульда, Надежда Илларионовна Любимова, кропотливо передающие драгоценный опыт всем начинающим огородникам. Так уж распорядились высшие силы, что Николай Михайлович полностью завершил уборку урожая этого года, окончил осенние работы на своем огородном участке и тихо ушел из жизни, оставив нам прекрасный пример любви к родной земле. За долгие годы сотрудничества с Центром военно-патриотического воспитания молодежи «Витязь» Николай Михайлович Полозов вкладывал всю свою

душу в воспитание у подрастающего поколения любви к земле, природе и труду. Отдавая дань памяти заслуженному ветерану Криворожья Николаю Михайловичу Полозову, Центр военно-патриотического воспитания молодежи «Витязь» совместно с «Обслуживающим кооперативом «Огородническое общество «Огородник»» провели благотворительную акцию «Золотая осень» по передаче выращенных саженцев в Долгинцевскую, Саксаганскую и Дзержинскую организации ветеранов Кривого Рога, которые высажены на криворожских улицах, в парках и скверах. Александр КУЧЕРЕНКО Фото Владилена Мельничука и Алексея Кочегарова

Личность

ветеран придніпров’я

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

13

Свой талант ветеран передает молодежи В 71-ю годовщину освобождения Днепропетровска газета «Зоря» упоминала своего боевого земляка — освободителя области Леонида Запару. Хочу о нем подробнее рассказать.

35-летие начала афганской войны

С этим приятным и интеллигентным человеком я познакомился в госпитале. Леонид Павлович — ветеран Великой Отечественной войны, инвалид I группы. Он воевал в составе 109-го гвардейского полка 45-й артиллерийской бригады. Воевал командиром орудия в звании сержанта. Прошел Курскую дугу, освобождал родную Днепропетровщину, потом Венгрию, Чехословакию, Румынию, Болгарию, Югославию, Австрию. Имеет боевые награды, в том числе боевую солдатскую медаль «За отвагу». А еще Леонид Павлович Запара человек искусства: художник, поэт, музыкант, филателист. Талант художника проснулся у него с детства, еще в его родном селе Андреевка Новомосковского района. Передал его юному Леониду отец — художник и учитель местной школы. Волна сталинских репрессий не обошла стороной его семью. Отцу приклеили яр-

лык «враг народа» и отправили в ГУЛАГ. Реабилитировали отца в 1943 году, но было уже слишком поздно: к тому времени он скончался в лагере. Этот факт биографии помешал Леониду поступить в военное училище. Но уже после войны Леонид Павлович окончил Днепропетровское художественное училище. Первые его картины, конечно же, были связаны с войной: «Мы победим!», «И стал кровавым Днепр», «Через Дунай», «На марше», «На привале» буквально «дышат» атмосферой суровых военных будней. Затем свое творчество Леонид Павлович Запара посвятил в основном красоте родного края. В полотнах «Туча», «Перед грозой», «Наступает буря» — чарующий свет, любовь к природе и жизни. Известен Леонид Павлович и как портретист. Его кисти принадлежат портреты многих наших земляков, яркие и эмоциональные. Много работ

Леонид Павлович Запара и его картины

Леонида Павловича Запары хранятся в музее истории города Днепродзержинска. Более 25 лет своей жизни Леонид Павлович Запара посвятил педагогической деятельности. Он работал преподавателем в Днепропетровском педучилище и гимназии №131. Его труд отмечен знаком «Отличник народного образования». Ученики любили его за доброту, душев-

ность, человечность и талант художника, которым он щедро делился с молодежью. В частной жизни Леонид Павлович увлекается филателией. Его тематические альбомы марок отмечались на всесоюзных и украинских выставках. Увлекается игрой на гитаре и балалайке, пишет стихи. Циклы стихов, посвященные матери — «Память» и «Моя безотцов-

щина» — изданы отдельными книжками. Леонид Павлович Запара ведет активную работу в ветеранской организации жилого массива Левобережный, несмотря на почтенный возраст. Скоро ему исполняется 92 года, и мы желаем ему здоровья и бодрости духа! Владимир МАРГОВЦЕВ Фото Ларисы ЯВОРСКОЙ

«Афганский ветер»:

фестиваль воинского братства и мужества Уходящий год был особенным для афганского движения Днепропетровщины. Братство воинов-интернационалистов отмечало 35-летие ввода наших войск в Афганистан и 25-летие окончание этой войны. Четверть века назад в Днепропетровске было создано городское объединение ветеранов Афганистана, которое все это время возглавляет Юрий Виноградов. А еще в 2014 году прошел 15-й фестиваль солдатской песни «Афганский ветер» — в канун нового года, который не станет богатым на новые круглые даты и юбилеи, но точно будет наполнен работой в поддержку афганцев и семей погибших воинов, имеющих право на самое заботливое и бережное к себе отношение. И в будущем году обязательно пройдет очередной фестиваль «Афганский ветер». Хотя, как заметил Юрий Виноградов, их все сложнее и сложнее становится проводить: все меньше находится на это средств, да и ситуация в стране не располагает к праздникам… Между тем, афганцы, похоже, уже и не представляют своей жизни без любимого фестиваля, в последние годы традиционно проходящего в КСК «Шинник». Звучащие на нем песни «надо слушать», в том числе и подрастающему поколению, которое должно воспитываться на них. Сила духа, мужество, братство, воинский долг, о которых поется в этих песнях, созданных людьми, изнутри познавшими все тяготы афганской войны, — не просто слова, а строки их биографий. Действительно, едва ли не каждая из песен, звучащих на этом празднике братства и памяти, достойна того, чтобы ее слушали стоя… Вот и 15-й фестиваль прошел при полном зале, вернувшемся в ту войну…

Удивительно — но многие из тех, кто пришел послушать афганские песни и посмотреть на героев, чувствовали себя так, словно были «там». Таковой оказалась сила стихов, положенных на музыку, — возможно, не претендующих на высокую поэзию, но так берущих за душу, что невозможно удержаться от слез. Особенно женщинам: у одних Афганистан забрал мужей, у других — сыновей… Мы встретили на фестивале Марию Ивановну Бугару, о которой не так давно писала «Зоря». Эта мужественная женщина не пропускает ни одного «Афганского ветра», хотя, наверное, знает все эти песни наизусть. Но могут ли они приесться? Вряд ли… Вот и песню «Мы уходим…», которой по традиции завершается каждый фестиваль, можно слушать и слушать… Как и постоянных участников фестиваля: — группу «Контингент» из города Лубны (руководитель — кавалер ордена Красной Звезды и медали «За отвагу» Константин Авсиевич); — группу «Восток» из Новомосковска (руководитель — кавалер многих правительственных наград Вадим Сичной); — кавалера медалей «За отвагу» и «За боевые заслуги» Василия Дидука; — сержанта запаса пограничника Сергея Бабенко, исполняющего песни, в том числе и соб-

ственного сочинения, негромко и без пафоса — но эта простота буквально пронзает сердце… Его жена, Юлия Бабенко, известный на Днепропетровщине журналист, давно является активным участником афганского движения. Вот уже много лет она организовывает и ведет фестивали «Афганский ветер» — понятно, опираясь на помощь и поддержку очень многих творческих и неравнодушных людей. Среди них — заслуженные работники культуры Украины Олег Рудой и Фаина Пинсон и, конечно, афганцы, в том числе руководитель областного объе­ динения воинов-интернационалистов Виктор Волошин. Так что участники песенного фестиваля давно ощущают себя одной семьей. Горячо приветствуя любимых исполнителей — например, криворожанина Владимира Стецкого, каждый раз очаровывающего игрой на скрипке; военно-духовой оркестр 194-го понтонно-мостового отряда Государственной специальной службы транспорта под управлением подполковника Богдана Задорожного, — они не менее тепло встречают и новых гостей. На нынешнем фестивале им стал участник афганской войны в составе Джелалабадского вертолетного полка подполковник Владимир Возбраный. Есть у «Афганского ветра» уже и свои дети — например, преподаватель кафедры музыкального

Звучат песни, опаленные афганским ветром

искусства академии сухопутных войск имени гетмана Петра Сагайдачного Иван Шерстюк. «Память и верность традициям с честью приняли наши дети. Иван Шерстюк рос вместе с «Афганским ветром». Его по праву можно назвать сыном нашего фестиваля. Им гордимся все мы и, конечно, отец — участнику боевых действий, кавалер ордена Красной Звезды Сергей Шерстюк», — сказала Юлия Бабенко, представляя Ивана, оказавшегося очень талантливым человеком. Впрочем, были ли на сцене люди, которым можно отказать в таланте? Зрители бурно аплодировали участникам образцовой шоу-группы «Маэстро» КСК «Шинник» (руководители Юрий и Елена Корсаковы), вокальнохореографического ансамбля

«Юность Днепра» (директор Татьяна Баскина), клуба военно-спортивной подготовки «Мужество» (руководитель — участник боевых действий в Афганистане Сергей Корсун), ученикам Днепропетровского лицея с усиленной военно-физической подготовкой (директор Александр Марусов). Приветствуя афганцев и их семьи, заместитель директора департамента социальной защиты населения облгосадминистрации Валентина Сливная пожелала всем мира. Под знаком мира и прошел этот фестиваль солдатской песни… Ведь война была лишь катализатором самых лучших человеческих и гражданских качеств. О них и пелось на фестивале. Ольга ГРЕЧИШКИНА Фото автора

Виховуємо патріотів

До Дня української міліції

14

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

ветеран придніпров’я

Вбивцю спіймали аж у Білорусії Спогади ветерана карного розшуку Лариса Петрівна Малік народилася 12 квітня 1952 року на Полтавщині. У 1974 році прийнята на службу в ОВС, працювала в Дніпропетровській спеціальній середній школі міліції МВС СРСР креслярем учбового відділу. В 1975 році поступила на заочну форму У 1990 році Малік Л. П. переведена на службу до Управління карного розшуку УВС області на посаду оперуповноваженого. В 1991 році назначена на посаду начальника відділення УКР УВС області з розшуку злочинців, що переховуються, безвісти зниклих громадян та встановленню осіб невпізнаних трупів. З 1992-го — начальник відділу УКР ГУМВС України в Дніпропетровській області з розшукової роботи, де пропрацювала до 2009 року. Службу в органах внутрішніх справ закінчила в жовтні 2009 року в званні полковник міліції. Лариса Петрівна згадує одну з резонансних справ, яка сколихнула жителів Дніпропетровщини: — У лютому 2005 року в селі Могильов Царичанського району з доставочної дільниці зникла безвісти поштарка, мати трьох малолітніх дітей, яка мала при собі поштарську сумку, в якій знаходились 9 тисяч гривень. В цілях пошу-

навчання в ДССШМ МВС СРСР, яку закінчила в 1978 році. В 1980 прийнята на посаду інспектора з обліку розшукуваних осіб інформаційного центру УВС Дніпропетровського облвиконкому. Присвоєно спеціальне звання «лейтенант внутрішньої служби».

ку зниклої поштарки в поле зору оперативників потрапив молодий чоловік Євген, у дворі якого останній раз бачили зниклу жінку. Під час огляду будинку, подвір’я та прилеглої території слідів насильницької смерті зниклої знайдено не було. Одна з версій була побудована на крадіжці грошей самою поштаркою та залишенні нею місця проживання разом з Євгеном, оскільки він також зник. Початкові пошуки зниклої поштарки результатів не дали. Злочин знаходився на контролі керівництва МВС України. У квітні 2005 року в озері поблизу села Могильов був знайдений труп жінки та її велосипед. Згідно з висновком судово-медичної експертизи, смерть останньої наступила в результаті механічної асфіксії від утоплення у воді. Очевидним стало те, що чоловік з корисливих мотивів убив жінку, труп якої сховав, а сам переховується. Був початок травня 2005

року. Для доповіді про стан розшуку злочинця та розкриття злочину начальник ГУМВС Євдокимов В. М. і начальник кримінальної міліції Додинський Л. А. викликали мене до себе та поставили завдання — протягом місяця розшукати й доставити злочинця для розслідування кримінальної справи. В результаті проведення комплексу оперативно-розшукових заходів була отримана оперативна інформація про те, що чоловік може знаходитися у своєї подруги в Харкові. Опергрупа Царичанського РВ на чолі зі мною виїхали в Харків, де знайшли його подругу (назвемо її Марина), порядну жінку, якій злочинець обіцяв «золоті гори» по поверненню з заробітків, однак місце своєї командировки не назвав. Під час бесіди дівчина не зізналася в тому, що Євген прислав їй СМС із Білорусі. Після довгої бесіди міліціонерів з Мариною останні пішли ні з чим. Але під час виїзду групи з

Харкова дівчина сама подзвонила мені на мобільний телефон і запропонувала зустрітися. Марина розповіла про зміст СМС та про готовність співпрацювати. Я та оперативники негайно зв’язалися з білоруськими колегами (добре, що для оперативників не існує кордонів, та й особисті контакти були налагоджені) і вже до кінця дня чоловіка було затримано й поміщено до ІТТ Гомеля для виконання екстрадиції. Але під час затримання він категорично відмовлявся від скоєного злочину, висуваючи цілком оправдуюче його алібі. Через добу з Генеральної прокуратури України були отримані матеріали про екстрадицію Євгена, і 30 травня 2005 року я з конвоєм виїхала до Мінська, де дозвіл на екстрадицію був підтверджений з боку білоруських колег. Здавалося б, що місія була виконана. Але коли я зателефонувала начальнику УКР ГУМВС Хромушину В. О., повідомивши

про те, що злочинець у нас в автомобілі й ми вже готуємося перетнути кордон в Україну, але у скоєному останній не зізнається, начальник мені сказав: «Петрівно, тобі строк — дорога до Дніпропетровської області. До приїзду в Царичанку повинна бути явка з повинною!» Їдемо ми територією України, вже Хорол позаду, а він все мовчить. На території Царичанського району він попросився в туалет, ми його вивели і відпустили, мовляв, тікай, а під час спроби втекти з-під конвою ми тебе застрелимо, і дії конвою будуть виправдані. Тут він не витримав, опустився на коліна й зізнався у тому, як скоїв убивство, як ховав труп та куди витратив гроші, але вважав, що в іншій державі його ніхто ніколи не знайде. А через годину чоловік писав явку з повинною. За вбивство злочинця засуджено до 15 років позбавлення волі. ГУ МВС України в Дніпропетровській області

Єднання поколінь На початку грудня в освітньому просторі Кривого Рогу відбулася значна подія — був проведений міський семінар з нагоди 70-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників і Дня Збройних сил України за темою: «Створення умов для особистісного розвитку та творчої самореалізації учнів засобами оборонно-масової роботи, військово-патріотичного виховання».

Живий зв’язок поколінь Криворіжжя

Зазначений захід проходив на базі Криворізького науково-технічного металургійного ліцею №16 (директор — Віталій Анатолійович Геймур). На семінарі були проведені відкриті уроки, тренінги, виховні заходи, які показали систему роботи ліцею і міста щодо військово-патріотичного виховання підростаючої молоді. Окремою складовою семінару стали засідання вихованців гуртків НТМЛ №16 «Юний журналіст» та «Юний пошуковець». Вихованці гуртка журналістського напряму організували засідання круглого столу на тему «Патріотизм як самосвідомість нації». В ході роботи над зазначеною проблемою були використані відеоматеріали, що засвідчили думку сучасної української громадськості про проблеми самоідентичності і патріотизму української нації. У процесі обговорення зазначених питань під керівництвом методиста по роботі з дитячими ЗМІ Центру дитячо-юнацької творчості Дзержинського району Анатолія Костянтиновича Каляннікова була організована робота по створенню сторінок шкільної газети «Ліцейні новини» в режимі реального

Вивчаємо історію на подвигах земляків

часу. Як показали результати обговорення серед учнів і статистичні дані опитування громадян Кривого Рогу, сучасне ставлення української громадськості до питань, пов’язаних з патріотизмом, є позитивним і правильним з точки зору згуртованості української нації в ці нелегкі часи в історії української держави. Під час роботи гуртка «Юний пошуковець» гості та учасники засідання перегортали сторінки історії, щоб прослідкувати, як в умовах війни наш народ проявив мужність, єдність та свідому громадянську позицію. На засідання запросили гостей, в життя яких у різний час увірвалася війна: ветерани та учасники бойових дій Великої Вітчизняної війни Сергій Петрович Журба,

Дмитро Єфимович Васильченко, перший заступник голови міської організації ветеранів Афганістану Олександр Петрович Горанько, учасники АТО Андрій Сергійович Книш, Андрій Сергійович Шепітько, волонтери 39-ї жіночої сотні Софія Миколаївна Гембич та Юлія Федорівна Усс та голова комісії по роботі з молоддю Криворізької міської ради ветеранів Тетяна Олександрівна Ждановська. Завжди беззаперечним прикладом для молоді будуть наші ветерани. Війна 1941 року увірвалась в юність наших дідів та прадідів, мов чорний смерч. Підпалила квітучу землю, затьмарила міста і села. Вона розбила сім’ї, розділила закоханих, забрала синів у матерів. Чим далі від нас війна, тим більше

усвідомлюємо ми велич народного подвигу, а найбільше — ціну перемоги. У ході засідання ветерани ділилися спогадами про тяжкі роки боротьби з фашизмом, про солдатську дружбу та підтримку на полі бою. Однак воювали українці не тільки в роки Першої та Другої світових воєн. Вони були учасниками локальних конфліктів на території іноземних держав. Не за орденами і медалями йшли туди молоді люди, що виконували свій інтернаціональний обов’язок. Десять років у постійній тривозі жили батьки та матері тих юнаків, яких сучасники називали афганцями. Наш гість Олександр Петрович Горанько пройшов через пекло афганської війни і повернувся до рідної домівки. З великою тугою він говорив про своїх побратимів, які полягли молодими на чужій афганській землі. На жаль, і сьогодні в наше життя увірвалась війна. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої держави. Ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих і висловлюємо впевненість у тому, що наш народ зробить все можливе і неможливе, щоб у нашій країні запанував мир. Наші гості, учасники АТО, запевнили нас, що завдяки високому патріотизму, стійкості, героїзму, громадянській самосвідомості

українців ворог ніколи не зможе зламати нас. Ми віримо в перемогу, в незламний дух нашого народу. Вдивляючись в обличчя наших захисників, розуміємо, що наш мир та спокій в надійних руках. У житті завжди є місце подвигу. Своєю працею, підтримкою це довели волонтери, які надають величезну допомогу нашій армії. Волонтери Софія Гембич та Юлія Усс розповіли, що стали волонтерами за покликом душі, не могли стояти осторонь в такий тяжкий час для нашої армії. Завжди ніяковіють дівчата, коли солдати дякують за допомогу, за їхню працю. Вони розуміють, що їхня допомога необхідна. У ході проведеної зустрічі присутні пересвідчилися, що всі наші гості є прикладом мужності, стійкості, героїзму та патріотизму, на яких наша молодь повинна вчитися любити свою державу, свій народ. Патріотизм, національна свідомість повинні об’єднувати українців у їхньому прагненні зберегти те, що протягом століть було нашою метою, — незалежну, єдину державу — нашу Україну. Віта Іванівна Грязнова, Світлана Анатоліївна Прахова, вчителі історії НТМЛ №16 м. Кривий Ріг Фото авторів

Загадки одного угона, или

Какую тайну скрывал маршал Савицкий

В памяти тех, кто не забыл громкий скандал, связанный с угоном советского истребителя МиГ-25 в Японию, имя летчика Виктора Беленко без тени сомнения ассоциируется с подлым предательством. Но все ли так однозначно в изрядно нашумевшей истории почти 40-летней давности и все ли «концы сходятся»?

МиГ-25п выполняет вираж перед заходом на посадку

шло мгновенно. К тому же маршал прибыл в полк прямо из Москвы, минуя штаб армии, что само по себе странно. Спустя годы у Мазура и появилось предположение, что появление Савицкого и угон самолета Беленко — не совпадение. Утром 6 сентября в полку начались боевые стрельбы. Беленко, только что вернувшийся из отпуска, должен был совершить контрольный полет на учебно-боевом самолете и только после этого летать самостоятельно. И тут стали происходить поистине необъяснимые вещи. Согласно таблице полетов за Беленко был записан самолет под номером «20» с вариантом заправки — 70% топлива только для полетов в учебную зону. Что делает Беленко? Он находит самолет со стопроцентной заправкой под номером «23» и как ни в чем не бывало садится в него. Техник ничего не замечает. Беленко выруливает на полосу, делает запрос: «Разрешите взлет?» И руководитель полетов дает добро на взлет! При этом все видят, что пилот летит не на своей машине. И никто ничего не делает. Беленко входит в зону, сообщает, что готов к выполнению задания. Руководитель полетов дает разрешение. И тут же самолет исчезает с радаров. Как оказалось, Беленко вышел из зоны видимости следящих систем, опустившись на предельно малую высоту, и на бреющем полете направился в Японию. Он приземлился на острове Хоккайдо. И тут не все было чисто. Во-первых, Беленко сел не на большой военный аэродром Титоса, куда спокойно мог долететь, а на маленький гражданский Хокадатэ. Во-вторых, там длина взлетнопосадочной полосы всего-то 1200 метров, в то время как для МиГа нужна полоса не менее 2,5 км! Посадить так виртуозно самолет, имея всего несколько часов самостоятельного пилотирования, невозможно. И самое главное — Беленко там уже ждали. Такой вывод можно было сделать по его поведению. В течение получаса он никого не подпускал к самолету. Даже стрелял в воздух из пистолета. Складывалось впечатление, что он ждал того, кто придет за ним и назовет нужный пароль. У Мазура появилось предпо-

15

Календарь

исторических событий 21—31 декабря

ложение, что, находясь в отпуске, Беленко тренировался летать на МиГ-25п. К тому же, никто так и не мог толком сказать, где же старший лейтенант провел полтора месяца отпуска. Еще один любопытный факт: как только стало известно, что Беленко в Японии, группа маршала Савицкого тут же улетела в Москву. Хотя, по логике, им надо было остаться и начать расследование. Почему Беленко объявили предателем только спустя три месяца после угона? И эти три месяца его супруга с ребенком спокойно жили в военном городке. Более того, жена получала за мужа зарплату и паек, словно он совершил геройский поступок. И только на итоговом совещании руководящего состава армии ПВО Беленко был объявлен предателем Родины. А за это же время кудато бесследно исчезли жена и ребенок старшего лейтенанта. Сам же угонщик, говорят, жив и поныне. Обитает в США, возможно, с женой и сыном. Японцам истребитель свалился буквально на голову, и они не знали, что делать с «подарочком». Зато знали американцы...

19 сентября МиГ разобрали, поместили в гигантский транспортник «Гэлэкси» и под эскортом 14 истребителей доставили на базу ВВС США Хакури. Летать на нем не собирались, но оставшиеся 200 литров топлива позволяли провести статические испытания двигателя. Тяга составила 11 тонн, что соответствовало разведданным. Затем МиГ-25 облетели два «Фантома», снимая с высоты спектры его излучения. Были взяты также образцы металла и стекла. В октябре самолет вернули Союзу и доставили на «родной» Горьковский авиазавод, где его внимательно осмотрели. Потом перекрасили и отправили в одно из авиационных училищ как учебное пособие. И что самое примечательное: американцы этим угоном подложили под себя мину замедленного действия. После того как МиГ-25п был рассекречен, с него были сняты экспортные ограничения. Тут же Ирак закупил 20 самолетов. Сирия приобрела 30 машин, еще примерно столько же Алжир. В скором времени МиГи покажут себя в схватках с американскими истребителями. Верх будет за МиГами. «Стимулировал» Беленко и создание еще более совершенного МиГ-25пд (перехватчик доработанный). В 1978 году авиазавод в Горьком начал выпуск этих машин. На них стоял новый локатор, вооружение пополнилось более мощными ракетами, был установлен теплопеленгатор, который позволял обнаруживать цели на земле.

21 декабря 1904 г. в городе Александрия Херсонской губернии родился Петр Кошевой, военачальник, маршал и дважды Герой Советского Союза. В Великой Отечественной войне проявил себя как инициативный и волевой командующий. Отличился, в частности, при штурме Сапун-горы под Севастополем и взятии Кенигсберга. Ушел из жизни 30 августа 1976 года.

23 декабря 1914 г. создана эскадра воздушных кораблей «Илья Муромец» — первого в мире соединения тяжелых четырехмоторных бомбардировщиков. К началу Великой Отечественной войны она включала пять авиакорпусов, три отдельных авиадивизии и один отдельный авиаполк. В годы войны дальнебомбардировочная авиация принимала участие во всех крупных операциях Красной армии.

23 декабря 1986 г. в Москву из семилетней горьковской ссылки вернулся академик Сахаров. Трижды выступал с заявлениями, осуждавшими ввод советских войск в Афганистан. 22 января 1980 года он был задержан и без следствия и суда выслан в город Горький (ныне — Нижний Новгород). После возвращения продолжил работать в физическом институте им. Лебедева. Скончался 14 декабря 1989 года.

24 декабря 1982 г. в Киеве совершил первый полет один из крупнейших в мире военно-транспортный самолет Ан-124 «Руслан» (в терминологии НАТО «Кондор»). Создан в киевском ОКБ Олега Антонова. В 1990 году «Руслан» осуществил кругосветный перелет, покрыв 50005 км за 72 часа 16 минут и установив 7 мировых авиационных рекордов.

26 декабря 2004 г. в акватории Индийского океана близ северной части острова Суматра (Индонезия) Национальным центром сейсмологической информации США был зафиксирован подземный толчок силой 8,9 балла по шкале Рихтера. Наибольшие разрушения цунами принесло населенным пунктам, расположенным на побережьях Индии, Индонезии и Шри-Ланки. Общее количество погибших составило не менее 225 тысяч человек.

28 декабря 1908 г. в Екатерино­ славе родился Евгений Вучетич, скульптор-монументалист. Он автор двух самых известных военных мемориалов — «Воинам Советской армии, павшим в боях с фашизмом» (в берлинском Трептов-парке), а также ансамбля на Мамаевом кургане в Волгограде. Ушел из жизни 12 апреля 1974 года.

31 декабря 1900 г. в бессарабском селе Ржавенцы (ныне — Хотинского района Черновицкой области Украины) родилась Елизавета Зарубина, разведчица, подполковник госбезопасности. После выхода в середине 1990-х годов мемуаров Павла Судоплатова «Спецоперации» стала широко известна роль Зарубиной в добывании секретов американской атомной бомбы. Легендарная разведчица скончалась в преклонном возрасте, 14 мая 1987 года, став жертвой транспортного происшествия.

Подготовил Александр ПЕРЕПЕЛИЦА

Подготовила Мария ГОРБАЧЕВА

Тот самый Виктор Беленко

Свою версию произошедшего инцидента имеет опытный летчик, полковник в отставке киевлянин Анатолий Мазур. Редакция не ставит целью навязать ее читателям и оставляет за ними право принимать или не принимать слова ветерана на веру. Истребитель МиГ-25п, на котором выполнял учебный полет старший лейтенант Виктор Беленко, исчез с радаров 6 сентября 1976 года. И только через двенадцать часов, ночью 7-го, стало известно, что он приземлился на японском аэродроме Хокадатэ. А позже оказалось, в том угоне все было неоднозначно. И недаром из всего множества подобных угонов в мире полет Беленко стоит особняком. Начальник отдела боевой подготовки и боевого применения авиации армии ПВО (на то время) полковник Мазур, как очевидец тех событий, уверен, что кому-то этот угон был очень нужен. И эти кто-то находились не за океаном, а в Союзе! Возможно, МиГом пожертвовали, чтобы ввести вероятного противника в заблуждение относительно нашей технической отсталости и вывести самолет на продажу за рубеж. Хотя это лишь предположение полковника...

— Мы получили телеграмму о том, что из Ставрополья в боевой полк просится на службу инструктор училища Беленко, — вспоминает Анатолий Мазур. — Во время встречи с Беленко я отметил, что из общей массы он выделялся чрезвычайной аккуратностью, глубокими знаниями, четкими ответами на вопросы. Во время того разговора у меня промелькнула мысль: «Такими правильными нормальные летчики не бывают...» Складывалось впечатление, что его хорошо готовили. Старшего лейтенанта Виктора Беленко зачислили в полк, где он стал осваивать новую для себя технику — истребители МиГ-25п. Накануне инцидента на Дальний Восток с проверкой приехал маршал авиации Евгений Савицкий с многочисленной группой офицеров. Причем проверка оказалась для личного состава части неожиданностью. Обычно такие вещи согласовывают загодя, отбирают и готовят часть. А тут все произо-

Памятные даты

Неизвестная история

ветеран придніпров’я

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

Газета удостоєна Диплому та Гран-прі (бронзової статуетки Афродіти) Всеукраїнського фестивалю журналістики «Людина і зброя» (2005 р.) та срібної медалі Всеукраїнського огляду-конкурсу «Дякують ветерани» за благодійну діяльність з нагоди 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Телефон «Ветерана Придніпров’я» (056) 38-83-23.

E-mail: zorya@ezorya.dp.ua. Редактор випуску Олексій ЛОГІНОВ

16

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

поетична сторінка Біля пахучої пухнастої ялини

Чиста криниця

Кружляє в залі аромат смоли. Святково, урочисто пахне хвоя… Я так люблю зимові вечори, А цей — найкращий, що бува зимою. У залі тепло. Полум’я свічок По стінах розкидає дивні тіні. Торкнусь легенько зляканих гілок — Й хитнуться іграшки на всій ялині. А за вікном гуляє Дід Мороз, На склі вигадує чарівну казку — Дарує дітям мрію з білих рож… Ну, а мені яка судилась ласка? Ти доброти хоч трішки принеси І миру й злагоди на всі родини, Щоб людям щастя визріло з роси І розпустилась квітка України!

Марія ДРУЖКО

Я тут живу

До Віри йдіть

Сонет

В які б краї не занесло, Де б не прийшлось мені бувати, Як неньки ніжної крило, Так буде гріти і спасати Моя велична Україна — рідна Мати. Мені не треба всіх багатств, Що є на світі й за кордоном, Привітне слово для всіх нас — То буде скарбом, а не дзвоном. І бути істині святій — для всіх законом. Я тут живу серед садів, Квітучих, наче наречених, І тих дніпровських берегів В дубравах, соснах, березневих — Від цього повниться душа, як добрий келих. І як би жити не прийшлось, Зросте під Богом вся країна. Я вірю, як би не пеклось, Щаслива буде вся Родина, Багата і щаслива наша Україна.

До Віри йдіть і нелюди, і люди Й напийтеся із рідної ріки: Дажбог і був, і з нами завжди буде Один єдиний і на всі віки. Прості й глибокі заповіді Божі: Не вбий, не зрадь, й нічого не вкради — І Він тобі у горі допоможе, І хліба дасть й джерельної води. Він не сидить, як цар якийсь, на троні, Чи гетьман з булавою на коні: Він в кожнім електроні і протоні, В промінчику і в кожному зерні. Нечутно Він приходить, мов нейтрино, Хто навстіж розпахнув свої серця, І ллє добро і благодать невпинну Із дня народження і до кінця.

Прозорий небокрай — то диво з див, Як неосяжне і глибоке море, І світять звідти Сонце, Місяць, Зорі. Хто зна з чого і хто його зробив. Голубить душу та ясна блакить, Така у неба усмішка ласкава. Привітна, ніжна, добра і яскрава, Що птахом стати хочеться в ту мить. Коли насунуть темні вражі хмари, Світ Божий закривають чорні купи, В полон забрати хочуть яничари, І дощ холодний все січе і лупить, Та не розвіє дивосвіту чари, І Правди Світлий День, повір, наступить.

Лариса Третяк

Загибель Святослава Спочить до Хортиці пристали Лоддії у панцирах щитів, Як в греки Ольга мандрувала Втвердитись серцем во Христі. Знать не могла того княгиня — Колись лихий настане день — І саме тут для її сина Востаннє сонечко зійде... ...Згасає сутичка пекельна, Стікає кров’ю Святослав, Ступив куря на Чорну скелю, Забрати череп наказав. Палають вогнища жертовні, В тріумфі дикому орда, Слуга, зламавшись у поклоні, Страшного келиха подав. Окута злотом, у рубіні — То княжа горда голова, Кумис шумує білопінно, Хан перемогу випива... Життя прожито воєм славно І мертві сраму не імуть, Діянням, тліну не підвладним, Нащадки ясу воздадуть. Ходив на «ви» ти, буйний княже, Хозар, ромеїв воювать, Щоб не посміли коні вражі, Батьківську землю плюндрувать. Георгій Ткаченко

Вадим Третяк

Віктор Начиняний

Київська Русь 4. Витоки

Ввижаються всякчас нам кущі Раю, Коли увіччю тур, і зубр, і лис, і лось, Куниця, і фазан... Крізь золото колось До витоків молюсь, до них волаю. Славонія, князі, і легендарна Рось, Торговий шлях на Схід, аж до Китаю... Та вже зловісна тінь хозар витає— У рабство запрягти слов’ян їм забаглось. Не потерпіла Русь тії наруги — Князі Аскольд і Дір тягнули плуга Трудів уславлених — чин доблесних полян. Ходив Олег на Крим, Константинополь, Смоленськ і Самбарай, відважний сокіл... Князям вогонь душі — для вищих осягань. Микола Миколаєнко

Зимовий етюд Сивим ураганом прилетіла, Білосніжним килимом лягла, Ранок у тумані полонила І дерева в шубки одягла. Мчать хмарини, мов казкові коні, Ген, до лісу ліг звіриний слід... І дрімають в крижанім полоні Береги Орелі й красень Біловід. Я бреду знайомими стежками І лечу, мов вітер, на поля, Де укрилась першими снігами Трудівниця матінка-земля. Людмила Титарева

Сонячні причали

Сонця у груди! Співайте, реї! Вітру назустріч — сміліше в путь! В морі, запаленім цвіт-зорею, Хвилі у серце шалено б’ють. Скільки доріг на землі ще несхожених! Всі їх пройти чи зумієм, чи зможем ми? Щастя є в світі: Крізь бурі йти, Ждать — і діждатись, Шукать — і знайти. Слухай, а там, за гримучим валом, Де шумовиння вітрів хмільне, Сонцем умиті нові причали В далях незвіданих ждуть мене... Руки рукам простягнуть настрічу — Сонця і неба грудьми нап’юсь. В дальню мандрівку вітри покличуть — Рідному дому вдячно вклонюсь. Зорям край неба вклонюся милим, Кленам, що зводять за віттю віть. Й, може, усе, чим у болях снила, Піснею мужньо озветься вмить. Тільки за пройденим, зміряним, схоженим, Серце, не будь у печалях знеможене! Щастя є в світі: Крізь бурі йти, Ждать — і діждатись. Шукать — і знайти!

Ганна Світлична

Тяжіння Хоча належне й віддаю Ньютону — Його заслуги, звісно, немалі. Та тільки по складнішому закону Тяжію я до рідної землі. Вона, як мати, дорога для мене, Я там по росах і ріллі ходив. Немов братів, обняти хочу клени, Що батько біля двору посадив. У противагу яблуку — людина Свого гілля назавжди не лиша. Моє село — завжди моя родина, До неї свято тягнеться душа. Усе на світі розквіта і в’яне. Великий сад сімейний порідів. Якщо й мене у день який не стане — То я пішов у гості до дідів. Все до землі тяжіє — навіть зорі Не може втримать горда висота. Та з кожним роком зміцнюється корінь, З якого древо роду пророста. Олександр Тараненко

* * *

Я знов до себе повертаюсь — Караюсь, мучусь, але не каюсь. Злітаю високо-високо, Стою сосною одиноко. І тим живу, що не старію, Над світом трепетно зорію. Від самоти не одрікаюсь — Караюсь, мучусь, але не каюсь. Усе в природі неповторне... Ось небо вкрила хмара чорна, А сонце хмару розкололо І усміхнулось ясночоло. Отак ніколи ми не знаєм, Де пустоцвітом, де врожаєм Глибинно думка проросте... Усе в природі непросте. Дора Калинова

Ідіть до хати, добрі люди Коли я почую, що хтось йде до хати, Коли я побачу, що хтось йде в мій двір, Пригадую, як говорила ще мати: «Ти людям потрібен, синочку, повір...» З добром, а чи з горем приходить людина, Чи хоче щось дать, чи від тебе почуть, Для мене завжди це приємна хвилина. До батька йшли люди й до мене ідуть. Із нашого двору, з моєї родини Завжди йшло добро. Не виходило зло. Ніхто не образить ніколи людину. У нас тільки так, і в батьків так було. Довіку так буде, я впевнений в цьому. Це Боже веління у нашім роду. Посіяти зерна добра Скрізь, в усьому. Не сіяти зло, а тим більше — біду. Федір Клименко

* * *

Зимова дума стигла білоснігом І чистотою. Аж боюся в слово брати, Бо кожна зірка, наче біла мрія Біля мого серця ладна засвітитись. Світися, сніже, всім, хто йде красиво, І хто святкує первозданність свята Твого прильоту з неба, а чи з Всесвіту, І хто тобою прихорошує кохану. Святися, сніже, у моїх руках і в серці, І в слові, що з’явилось після тебе, І в теплій сніжці з рук коханої, І в білім просторі твоїм до горизонту. Зостанься, сніже, аж до завтра й післязавтра, Нехай зайці себе набігають, як хочуть, І по тобі нехай находяться казки, Й нехай насвітяться на тебе з неба зорі. О білий сніже, наче білий світ вишневий, Де солов’ї твої, зозулі де твої? ...У білий світ лежить пречистий простір, А білі зорі пишуть пісню непрочитаної радості. Григорій Маловик

ЗОРЯ

Перед тим, як стати святим Миколаєм, актор і режисер Павло Скурський сповідається і причащається

інформація в номер

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

17

Декларуємо доходи за 2014 рік З 1 січня 2015 року стартує кампанія декларування громадян про отримані доходи в 2014 році. Деклараційна кампанія буде продовжуватися до 1 травня 2015 року. Щорічне декларування гро­ мадян — це перш за все: - виконання громадянином свого конституційного обов’язку; - індивідуальний внесок в добробут держави; - реалізація права громадян на податкову знижку. Громадяни, які отримували доходи від надання в оренду рухо­ мого і нерухомого майна, прода­ жу акцій і інших цінних паперів, отримання спадку, подарунків, іноземних доходів, доходів від двох і більше податкових аген­ тів та інших доходів, зобов’язані подати в органи Державної фіс­ кальної служби декларацію про майновий стан і доходи. Подати декларацію також зможуть громадяни, які пре­ тендують на податкову знижку

на оплату за навчання, допоміж­ них репродуктивних технологій, сплати відсотків по іпотечному кредиту і інші суми витрат, пе­ редбачених податковим зако­ нодавством. При документальному під­ твердженні податкова знижка дає можливість громадянам повернути частину понесених витрат в 2014 році. Податкова знижка надається виключно резидентові країни. Термін подачі таких декла­ рацій — до 31 грудня 2014 року. Отримати бланки декларацій громадянами можна в Центрах обслуговування платників ор­ ганів фіскальної служби без­ коштовно. В електронній формі грома­ дяни зможуть надіслати декла­ рацію до фіскального органу за­ собами електронної пошти через інформаційний портал Держав­ ної фіскальної служби України.

Власна безпека ГУ ДФС у Дніпропетровській області встановила факти порушень з боку колишніх податківців Дітям завжди хочеться дива, і святий Миколай дарує їм зустріч з таким дивом. Не перший рік роль Миколая виконує для дітей і дорослих дніпропетровський актор і режисер Павло Скурський. Микола ЧАБАН

Павло Францевич — заснов­ ник і голова Дніпропетровської громадської організації «Центр польської культури імені Кароля Войтили». Ця організація існує ось уже восьмий рік і основний наголос робить на культурних заходах. До центру приходять громадяни України, які не за­ бувають і про своє польське ко­ ріння. Звертаючись до традиції свого народу, місцеві поляки від­ значають у грудні День святого Миколая. І хоч католики від­ значають це свято на два тижні раніше, ніж православні, але у свята та сама щемка інтонація, характерна для передноворічного чекання дива.

— Поляки — віруюча нація, про що знає весь світ, — розпо­ відає Павло Францевич. — День святого Миколая завжди при­ ходить перед Різдвом Христо­ вим. Святий Миколай дає добре відомі дітям новорічні подарун­ ки, тому зустріч зі святим Ми­ колаєм у родинах традиційно довгоочікувана. Це свято одне з найулюбленіших. Щороку Ми­ колая ми святкуємо в місцево­ му костелі святого Йосифа. Як тільки у костелі дізналися, що я маю акторський фах, до мене одразу звернулися з проханням зіграти роль Миколая. І от вже декілька років поспіль напри­ кінці року я входжу в цей образ, переодягаюся, бо мені довіряють цю роль. Люди різних конфесій приходять до костелу і дивляться наше дійство для дітей.

— Свято це дуже світле, до­ бре, обдаровує нас тим, чого ми особливо потребуємо зараз, — надією, позитивними емоціями. Я перед тим, як стати Микола­ єм, йду, як віруюча людина, до сповіді та причастя, щоб краще виконувати свій обов’язок і маю від цього велику втіху. Мені ви­ конувати цю роль зовсім неваж­ ко, а навпаки, радісно. І щоразу дуже хочу, щоб мене знов запро­ сили, бо не можу уявити, як це свято Миколая обійдеться без мене. Особливо хвилюють очі дітей, які горять вірою, надією, любов’ю, а з яким хвилюванням вони читають віршики, беруть з рук Миколая подарунки. Це дійство супроводжується молитвою, і є відчуття присут­

ності Бога, не просто веселощів, а певної вихованості почуттів. Я цю атмосферу дуже поважаю й люблю. А потім діти приходять і дя­ кують мені як Миколаю. І мені (вже не як акторові, а як людині) хочеться бути добрим. Я питаю себе: який же я святий Миколай? Я звичайна людина, Господи про­ сти. Й кажу собі: завтра, з поне­ ділка я буду інший і розпочну нове життя. Боже, я ж зовсім не святий, а діти так довіряють тобі… Такі думки зринають у вико­ навця ролі Миколая, йому разом з дітьми хочеться ставати кра­ щим, вдосконалюватися, духовно зростати. І в тому чи не головний сенс свята. Зростав Павло Скурський у Фастові на Київщині. Звичай­ не радянське дитинство. Мама, полька Зося, оберігала від тради­ цій, на які атеїстичною владою було накладено табу, але потайки молилася Богу. І хоч діда репре­ сували, але до мами — модистки зверталася вся партійна еліта, яку вона обшивала. У 1980 році Павло Скурський скінчив Дні­ пропетровське театральне учи­ лище як актор драматичного те­ атру, згодом здобув режисерську освіту в Москві. Очолював театр

«Золотий апельсин», який існу­ вав при Палаці культури управ­ ління внутрішніх справ на вулиці Артема. Театр ставив п’єси для дітей. На рахунку режисера й вистави для дорослого глядача про Кароля Войтилу (папу рим­ ського Івана Павла ІІ), Сергія Єсеніна та ін. Після вистави «Лавка ювеліра» К. Войтили П. Скурський звернувся до гене­ рального консульства Польщі, яке виділило кошти на зйомки фільму-вистави. Вона знімалася дніпропетровським телетеатром у самій Польщі, здобула розго­ лос. У рік видатного польського педагога і письменника Януша Корчака, який загинув разом зі своїми юними вихованцями від рук фашистів, режисер поставив спектакль, присвячений цьому подвижникові. Зараз Павло Скурський є ди­ ректором і художнім керівником театру європейської драматургії «Dzwon». Він збирається поста­ вити п’єсу Кароля Войтили «Лав­ ка ювеліра» мовою оригіналу — польською. На цю постановку будуть запрошені професійні дні­ пропетровські актори. Є у Павла Францевича ще один задум — звернутися до безсмертного твору Миколи Гоголя «Тарас Бульба». У цьому класичному творі режи­ сер вбачає велику злободенність для України, яка живе в умовах війни. А поки що його святий Миколай дарує людям надію на безхмарне мирне небо над голо­ вою…

Управлінням власної безпе­ ки ГУ ДФС у Дніпропетровській області протягом 2014 року встановлено факти порушен­ ня ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» з боку колишніх спів­ робітників податкової служби Дніпропетровської області, які при звільненні не надали декла­ рації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового ха­ рактеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Матеріали перевірок для прийняття процесуального рі­ шення управління власної безпе­

ки ГУ ДФС у Дніпропетровській області направило до відповід­ них правоохоронних органів, якими було складено протоколи про адміністративні корупційні правопорушення, передбачені ч.1 ст.172-6 Кодексу України «Про адміністративні правопо­ рушення». Нагадаємо, в Державній фіс­ кальній службі України діє ін­ терактивний антикорупційний сервіс «Пульс», (044)284-00-07, на який є можливість цілодобово повідомляти про неправомірні дії або бездіяльність працівників податкової та митної служб.

Коли спрощенцю можна не заповнювати книгу обліку Якщо підприємцем — плат­ ником єдиного податку 3 групи, який не є платником ПДВ, з по­ чатку здійснення господарської діяльності доходів не отримано, заповнювати книгу обліку до­ ходів не потрібно. Платники єдиного подат­ ку, зокрема, третьої групи, які

не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками ро­ бочого дня, відображення отри­ маних доходів. Записи у книзі обліку доходів виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Про дотримання порядку ведення касових операцій Переважною більшістю по­ рушень у сфері готівкових роз­ рахунків є неоприбуткування або неповне та несвоєчасне опри­ буткування готівкових коштів у касу суб’єкта господарювання. Несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у книзі об­ ліку розрахункових операцій та неоприбуткування тягне за собою відповідальність у вигляді накла­ дення штрафу у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Для уникнення таких штрафів ГУ ДФС у Дніпропе­ тровській області звертає ува­ гу керівників та бухгалтерів суб’єктів господарювання, а також приватних підприємців на обов’язкове дотримання ви­ мог постанови правління На­ ціонального банку України від 15.12.2004 №637 «Про затвер­ дження Положення про ведення касових операцій у національ­ ній валюті в Україні».

Змінили місцезнаходження — перереєструйте РРО! Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звер­ тає увагу, що суб’єктам господа­ рювання, які здійснюють свою діяльність з використанням реєстраторів розрахункових операцій, у разі зміни місце­ знаходження та переведенням суб’єкта господарювання до ін­ шого територіального органу фіскальної служби, здійснюєть­ ся перереєстрація РРО та книг ОРО. Для проведення перереєстра­ ції РРО необхідно надати такі документи:  заяву про реєстрацію РРО за формою №1-РРО (№1РРОВ) з позначкою «Пере­ реєстрація»; Сцена з вистави «Чудеса святого Миколая»

 реєстраційне посвідчення за формою №3-РРО (№3РРОВ);  довідку про опломбування РРО (у разі внесення змін, що потребують переоплом­ бування касового апарата). При проведені процедури пе­ ререєстрації РРО фіскальний номер не змінюється та збе­ рігається до дати скасування реєстрації РРО. Якщо суб’єкт господарювання змінив місце­ знаходження, слід звертатися до контролюючого органу за міс­ цем розташування господарської одиниці. Аналогічно здійснюється процедура перереєстрації книг ОРО. ГУ ДФС у Дніпропетровській області

18

Персона

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

Если спросить сегодня у тех, кто жил в эпоху Брежнева, что бы они хотели перенести оттуда в день сегодняшний, наверняка услышали бы ответ: бесплатное образование, здравоохранение, полную занятость, низкие цены, бесплатное жилье. Вместе с тем наверняка многим не захотелось бы возвращаться к товарному дефициту, очередям, «железному занавесу». Столько уже говорено-переговорено о достоинствах и слабостях Леонида Ильича,

но, чем дальше от того времени, годы его правления на постсоветском пространстве вспоминаются, как самый лучший период в истории СССР.

19 декабря 2014 года исполняется сто восемь лет со дня рождения бывшего Генсека, лидера бывшей супердержавы. Достаточный срок, чтобы попытаться непредвзято рассказать о человеке, сыгравшем значительную роль в истории государства и, в частности, нашего региона — Приднепровья.

К Днепропетровску у Генсека было особое отношение Валентина КОРДЮКОВА

Жизнь по заводскому гудку «Мне посчастливилось родиться, вырасти, получить трудовую закалку в рабочей семье, в большом рабочем поселке. — Так начинает свои воспоминания Леонид Брежнев. — Одно из самых ранних, самых сильных впечатлений детства — заводской гудок». Речь идет о Каменском, куда из села Брежнево Курской губернии переехали родители. В поселке на то время было 25 тысяч человек населения, впоследствии он станет крупным индустриальным городом Днепродзержинском. По своей первой профессии Леонид Ильич — землемер, работал после окончания техникума три года по специальности, а в сентябре 1930-го поступает в Московский институт сельхозмашиностроения им. Калинина. К тому времени он уже был человеком семейным, и жизнь в столице оказалась не по карману. Весной 1931 года Брежнев переводится на вечерний факультет Днепродзержинского металлургического института и одновременно с учёбой работает кочегаром-слесарем на заводе. Потом была служба в армии, после чего молодой человек с армейской закалкой быстро поднимается вверх по карьерной лестнице — директор металлургического техникума, начальник смены на заводе имени Арсеничева. С мая 1937 года он заместитель председателя Днепродзержинского горисполкома по строительству и городскому хозяйству. В Днепродзержинске Леонид Брежнев жил в двухкомнатной квартире скромного двухэтажного дома №40 по проспекту Пелина. Сейчас его называют «Лёнин дом». Он и сегодня выглядит не шикарно, хотя гораздо приличнее иного старого городского жилья. Из прежних соседей в нем живут только несколько человек, но они помнят Брежнева очень хорошо. С их слов, он очень любил гонять голубей. Рассказывают также, что и его мама, и сестра были общительными. Никакой разницы между ними и соседями не было. В последний раз Брежнев приехал в свое родовое гнездо уже больным. Обошел всех, вспомнил: тут жили такие-то, тут такие-то, называл фамилии. Потом все вышли и сфотографировались на крыльце. Насколько Генсек был не избалован роскошью, говорит такой факт. В конце 1960-х годов специально для Леонида Ильича был построен двухэтажный особняк, в котором он мог отдыхать во время своего приезда на малую родину. На самом берегу Днепра отгородили участок, площадь которого составляет примерно гектар. Особняк получился просто шикарным, по тем временам: несколько спален, столовая, гостиная, зимний сад, рядом выстроили теннисный корт и пристань с катером, который регулярно привозил и отвозил гостей. Но сам хозяин так ни разу и не побывал в здешних апартаментах. Вопреки уговорам, Брежнев всегда останавли-

вался в той самой квартире на проспекте Пелина, где обитали его мать и сестра. Метро и оперный театр появились благодаря Брежневу Три послевоенных года работал Брежнев первым секретарем Днепропетровского обкома партии. Это были годы стремительного восстановления города, разрушенного, сожженного, голодного. И что бы ни говорили о Брежневе впоследствии, восстановлением города днепропетровцы в немалой степени обязаны именно Брежневу. И потом, будучи уже в самом высшем эшелоне власти, он никогда не забывал о своих корнях — о родном Днепродзержинске, Днепропетровске, об Украине, где до сих пор есть люди, которые вспоминают о нем с теплотой. Среди них Сергей Гладкий, в прошлом металлургдоменщик Днепровского металлургического комбината им. Дзержинского, Герой Социалистического Труда: — Брежнев часто приезжал в Днепродзержинск. Для него это был праздник души. Заходил на родной завод, шутил, со всеми здоровался независимо от должности. Мне тоже не раз подавал руку, хоть я был простым металлургом. Потом он гулял по городу и навещал своих знакомых. Говорили, что каждый раз наведывался и к своим друзьям-голубятникам, поскольку с детства был неравнодушен к дворовым пернатым. Многие жители Днепродзержинска уверены, что если бы не Брежнев, то у нас никогда бы не соорудили дорогостоящий мост через Днепр. А это дало возможность строить жилье в отдаленной от производства, экологически чистой зоне, на левом берегу Днепра. Руководители на местах знали: чтобы у Леонида Ильича что-то попросить, нужны были очень веские аргументы. Днепропетровские архитекторы при разработке концепции развития городской инфраструктуры включили в нее и метро. Генсек ЦК КПСС как раз ехал из Крыма через Днепропетровск и его пригласили на презентацию проекта в Доме архитектора. Руководителя страны убеждали в том, что метро — необходимый объект гражданской обороны. Мол, одна из его веток ведет к «Южмашу», а американские ракеты, размещенные в Турции, нацелены именно на этот гигант «оборонки». Днепропетровск между тем не имеет никаких серьезных подземных укрытий. Генсек попросил упростить схему метро и в последний свой визит в 1982 году подписал поручение о строительстве метро и его финансировании из государственного бюджета. И в других случаях чувствовалось особое отношение Брежнева к региону. К 200-летию Днепропетровска было задумано построить оперный театр. Обратились к Брежневу. Конечно, он за такой подарок родному городу к юбилею! Золотых унитазов на его даче не было С началом перестройки над памятью покойного Брежнева глумились, пре-

увеличивая его слабости и придумывая грубые и пошлые анекдоты о нем. Теперь во всем этом есть возможность разобраться объективно и во всеоружии фактов. Еще свежо в памяти, как в конце восьмидесятых годов тиражировалась информация о немыслимых «привилегиях» тогдашней партийной номенклатуры. Доставалось и Леониду Ильичу. Но на самом деле все было преувеличено. Вот что рассказывал, например, его бывший зять Юрий Чурбанов: «Сколько же было публикаций о даче Генерального секретаря! Вся беда в том, что я, например, не видел ни одной фотографии к этим публикациям. А ктонибудь их видел? Интересно, почему бы не показать? Леонид Ильич жил не на какой-нибудь супердаче: это был обычный, правда, трехэтажный дом кирпичного исполнения с плоской крышей. На первом этаже располагались спальня Леонида Ильича и Виктории Петровны, небольшой холл. На втором этаже две или три спальни для детей, очень маленькие, от силы 9—12 метров с совмещенными туалетом и ванной. На третьем этаже Леонид Ильич имел уютный, но совсем крошечный кабинет. Там же была библиотека. На всю дачу приходился один видеомагнитофон и один телевизор — советского производства, по-моему, «Рубин»… На первом этаже еще был кинозал, но не кинотеатр, как писали в газетах, а именно кинозал, где Леонид Ильич обычно смотрел документальные фильмы. Он их очень любил, особенно фильмы о природе». Подтверждением этих слов могут также служить воспоминания людей из номенклатурного окружения Брежнева, часто бывавших на госдаче: «Все выглядело более чем неказисто: примитивное строение с маленькими комнатами. И только пристроенные бассейн и сауна удлиняли помещение. Из тех дач, где жили члены Политбюро и руководители правительства СССР, эта была, пожалуй, самая скромная. Больше всего поражала казенная мебель. Почти физически ощущался холод чужих стен, которые обитатели дома, и это знали все, начиная от Брежнева до его внуков, будут вынуждены рано или поздно покинуть». У главы великого государства было к концу долгой жизни, после 18 лет у власти, десять машин! И они не обошлись советскому трудовому народу ни в единую копеечку — то были подарки глав других государств, очень не бедных. Да, кое-что получили внуки, но большая часть осталась у государства. Все познается в сравнении. У главы крохотной Калмыкии, например, личный автопарк насчитывает 70 автомашин. …В паспорте гражданина СССР Л. И. Брежнева, выданного 11 июня 1947 года, в графе национальность значилось — украинец. В тот период времени Леонид Ильич жил и работал в Днепропетровске. В городе, для которого им немало сделано и где всегда будут его помнить.

Будучи уже в высшем эшелоне власти, Брежнев не забывал о своих корнях — часто приезжал в Днепродзержинск. Здесь он заходил на родной завод, где любил общаться с простыми рабочими

В кругу молодежи он словно сам становился молодым

Генсек был известен своей страстью к охоте

У Леонида Ильича было 10 автомобилей. Но ни один из них не был куплен за государственные деньги. Все они были подарены Генсеку главами разных государств

спорт

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

19

Фізкульт-толока від Володимира Сороки Подія

Лише якоїсь дещиці не вистачило представникам Ниви Трудової Апостолівського району, аби стати кращим спортивним селом України. Про це, а також закінчення розмови із заступником голови обласної організації ВФСТ «Колос» АПК України Миколою Берестом — у черговому, грудневому, випускові «Фізкульт-толоки».

Олександр Любченко дотримав свого слова: він — чемпіон України! Упродовж трьох днів — 28—30 листопада — Вінниччина приймала учасників комплексних змагань на «Краще спортивне село України». На Поділля із глибинки прибули делегації 20 областей, включаючи навіть наполовину окуповану Луганщину. Це яскраво засвідчило: ніякі вторгнення окупантів ззовні, ніякі внутрішні катаклізми не зіб’ють нас із вивіреного — європейського! — шляху, не знищать нашого козацького духу, прагнення української нації до самовизначення, до самовдосконалення!

Наш гість

Стань Анастасія сьомою, і нивотрудівці — перші! Дніпропетровщину на звітному «симпозіумі» презентувала Нива Трудова Апостолівського району, яка завдяки зусиллям голови сільської ради Олександра Любченка і тамтешніх районних колосівських очільників нині є одним із грандів фізкультурного руху Придніпров’я. Це, зокрема, засвідчили два останні обласні фестивалі, на яких нивотрудівські атлети у суперництві з іншими периферійними «вогнищами» сили і гарту стали чемпіонами і срібними призерами. З неабияким оптимізмом вирушала апостолівська делегація у Вінницю. Маючи у своєму «рукаві» кілька серйозних козирів, зокрема, цілком боєздатну футзалівську бригаду, добряче «зіграних» силачів-«канатників» і — найголовніше! — феноменального «мера», який напередодні вояжу так і заявив, мовляв, «їдемо виключно за перемогою!», і дійсно можна було очікувати від наших земляків серйозного прориву. І прорив, зрештою, вдався! Навіть більше — якби нивотрудівська майстриня маленької ракетки Анастасія Сівінюк на «пінг-понговій» галявині виступила, принаймні, на рівні свого парт-

нера на «чоловічій половині» і посіла сьоме (а не 12-е!) місце — бути апостолівцям чемпіонами України! І шанси для цього у Настусі були: у третьому сеті вирішального матчу, який виводив спортсменку до плей-оф за 5—6 місця, вона вела у рахунку (8:3, 10:7), однак примудрилась програти… Лігочемпіонівський гімн від Сергія Солохи — шахістам Вишкіл, неабиякий настрій на перемогу, бійцівські якості — саме ці складові й вирішують долю того чи іншого злету. І саме тут, як на мене, час повернутися до висловлювання Олександра Любченка («повернемось чемпіонами!»), який разом з Тетяною Рибак, напарницею по чорно-білій царині, йшов на бій з розгорнутими штандартами. І по завершенні дійства фрагмент лігочемпіонівського гімну дістався обом! В особистому заліку Таня зійшла на бронзовий щабель п’єдесталу пошани, а Любченко став п’ятим, що, власне, й дозволило мріям «мера» стати реальністю. Величезні надії покладали апостолівські ватажки і на богатирську рать — Артема Мотильова, Сергія Здробілка, Владислава Настенка, Миколу Рябцева та «якірця» Сергія Ровкова (за-

пасний Сергій Солоха). І вже у стартовій сутичці у своїй підгрупі титани почали виправдовувати ті сподівання, поклавши «горілиць» суперників із Старобільська Луганської області — 2:0. Не втримались проти підопічних Сергія Павлюка і сумчани, а от далі нашим землякам випало випробувати на собі міць чернігівської «супермашини». В обох сутичках Мотильов і Ко до останнього стояли, наче скеля, ні в чому не поступаючись опонентам, однак у кінцівках… Посівши у групі друге місце, за жеребом нивотрудівцям дістався майбутній чемпіон — одесити, які цілий рік спеціально готувались до звітних випробувань, напрацьовуючи різні тактики і схеми. Як апостолівці знову не пручалися, як не «цементувались», не вгризались у долівку, ратники у «чорних бушлатах» таки перевершили їх, по завершенні протистояння, щоправда, завваживши: «Такого супротиву від дніпрян ми аж ніяк очікували!» Виграючи після першого тайму, «самойленківці» випустили з рук перемогу Бригада Сергія Павлюка зібралася, одначе, з духом і у по-

фізкультурний легіон Ниви Трудової

єдинках за п’яту позицію «розібрала на металобрухт» тернопільців і сусідів-полтавчан. «Проїхали» повз п’єдестали і нивотрудівські футзалісти. Хоча розпочиналося все для «салонної» дружини Володимира Самойленка (Сергій Свиринюк, Юрій Карпенко, Олександр Карпенко, Андрій Рац, Євген Рац, Ігор Бекіров, Руслан Сімакін) більш ніж вдало. Перемігши івано-франківців 4:2, хлопцям достатньо було зіграти унічию з харків’янами, аби… Зрештою, до фінальної частини апостолівці не потрапили, і, здавши «додаткові екзамени», утішились «малим фіналом», себто поєдинком за третє місце, де їхніми візаві «намалювались» представники Київської області. І знову «самой­ ленківцям» не вистачило якоїсь дещиці. Ведучи у рахункові після першого тайму (3:1), по

перерві вони відверто «здулися», пояснення чому після поєдинку не міг знайти навіть їхній тренер. «Повторення харківської історії», — лише і спромігся… Провальним виявився для Ниви Трудової виступ їхнього представника у суперництві гирьовиків, однак це не завадило апостолівцям у загальній класифікації зійти на підсумкове п’яте місце і встановити новий рекорд Придніпров’я — Катеринівка Покровського району на подібному фестивалі позаторік була сьомою. Командну ж перемогу на змаганнях «Краще село України-2014» святкували львів’яни, які лише за додатковими показниками при однаковій кількості балів (по 16) обійшли полтавців, третіми (відставши від суперників на один-єдиний пункт!) стали одесити.

Кількома рядками Булахівська земля, що на Павлоградщині, на деякий час стала столицею сільських Гулліверів, прийнявши учасників (першого за доволі таки тривалий час!) турніру з баскетболу, в якому взяли участь представники Васильківського, Дніпропетровського, Магдалинівського районів та господарі дійства. Саме два останні формування й зійшлися у герці у вирішальному протистоянні. Перемогу (45:39) й, відтак, лаврові вінки «олімпіоніків» здобули павлоградці, а на третій щабель п’єдесталу пошани зійшли дніпропетровські «центрові з Піднебесся».

Микола берест:

Кожне змагання — це своєрідна родзинка!

(Закінчення. Початок у номері «Зорі» за 21 листопада) — Миколо Миколайовичу, не можу не районних ланок, які докладають чимало згадати успішний виступ фізкультурників зусиль для розбудови сільського спорту. Це Ниви Трудової на недавньому «симпозіумі» новомосковець Олег Шевченко, Людмила на «Краще спортивне село України»… Стрежньова з Дніпропетровського району, — Звісно, молодці нивотрудівці! У цьо- томаківець Алім Дузенко, Олег Сергєєв із му аспекті хотів би відзначити глибоку, Верхньодніпровська, васильківець Роман системну роботу, яка упродовж багатьох Білий та інші. А скільки прекрасних фароків проводиться у населеному пункті хівців працює у регіонах з дітьми! його «мером» Олександром Любченком.

— Ми вже відзначали, що цього року до Побільше б нам таких очільників, енту- заліку обласних сільських спортивних ігор зіастів оздоровчого руху, як Любченко, уперше увійшли старти «Хто ти, майбутній Олександр Рикашов із Катеринівки По- олімпієць?»… кровського району, і фізкультурний процес — Зрозуміло, що одразу чекати якихось у глибинці, упевнений, сьогодні б набрав серйозних зрушень у ставленні можновладдійсно «планетарного» розмаху. До слова: ців до дитячо-юнацького спорту не варто. зустрічаючись нещодавно з головою ВФСТ Але те, що включення наших «олімпійців» «Колос» Олександром Мендусем, дніпропе- до програми дорослих ігор стане своєрідним тровська делегація запропонувала провести «детонатором», змусить декого на місцях комплексні змагання серед голів сільських переглянути свою «внутрішню» політику, рад і на всеукраїнському рівні. Сподіваюсь, у мене немає жодних сумнівів. Так, сьодо думки дніпрян «нагорі» прислухаються… годні все тримається на ентузіазмі, навіть — До успіху нивотрудівців причетний фанатизмові дитячих тренерів, таких, як і голова Апостолівської районної колосів- царичанець Микола Романов, верхньодніської організації Сергій Павлюк… провець Валерій Тараненко, Володимир — Сам Сергій, так би мовити, «граючий» Гончаров і Анатолій Левчук з Покровського, тренер («зліпити» таку богатирську дружи- томаківець Сергій Ломака, однак «злам» ну у перетягуванні каната, упевнений, до (перш за все у свідомості, світогляді декого з снаги далеко не кожному упередзоріючому. чиновників) неодмінно станеться. Я особис— Авт.), тож прекрасно розуміє важливість то в цьому впевнений. Що ж до подальшої багатьох компонентів: злагодженості й чіт- «реструктуризації» «олімпійських» стартів, кості колективу, сили духу, волі, друж- то обласна організація ВФСТ «Колос» у поньої, душевної атмосфери. У продовження стійному пошукові, намагається зробити теми хотів би назвати ще низку керівників змагання дійсно і цікавими, і корисними.

Вводитимемо у програму нові дисципліни, відшуковуватимемо чергові родзинки.

— 2014 року найкращими «майбутніми олімпійцями» стали покровчани…

— Але в якій неймовірно запеклій боротьбі з верхньодніпровцями! Уявіть: переможці набрали 872 очки, а їхні переслідувачі — 871! Претендентів на командну першість розділив один-єдиний пункт! Практично поряд з лідерами перегонів розташувались і царичанці, у доробкові яких 864 очки. До п’ятірки кращих юних формувань увійшли також васильківці (748 балів) та нікопольці (744). Тож інтрига у дитячих перегонах була ще та!

— І, можливо, з часом ці перегони відкриють нам нових зірочок всеукраїнського, а то і європейського рівня…

— Чому «можливо» і чому «з часом»?

2014 року Андрій Чумак завоював титул чемпіона Європи серед молоді з академічного веслування, який проходив у Бельгії. Інша вихованка Анатолія Щербаня — Ірина Андрющенко — стала переможницею всеукраїнських стартів серед дівчат, а боксер Костянтин Пінчук (тренер Володимир Крилов) зійшов на найвищий щабель п’єдесталу пошани юніорської європейської першості. Назагал же упродовж останнього часу на подіумах різного рівня «засвітилося» 44 вихованці обласної колосівської ДЮСШ.

— Важливе значення колосівці приділяли студентському спорту…

— А це питання не знімається з повістки дня й сьогодні! У спартакіаді вузів І—ІІ рівнів акредитації цього року взяли участь сім навчальних закладів, які з’ясовували стосунки у тих таки семи дисциплінах. Переможцями у комплексному заліку стали студенти технологічного коледжу Дніпропетровського аграрно-економічного університету, на другій і третій позиціях відповідно — дніпропетровські електрики та нікопольчани. Повертаючись до технологів, завважу, що за підсумками року очільника закладу Олександра Авраменка за плідну роботу по розбудові фізичної культури і спорту відзначено спеціальним призом. І на цьому, здогадуюсь, «борошняні» не зупиняться!

— І, нарешті, останнє питання, яке, на жаль, чомусь випало з поля зору новітніх очільників спорттовариства. Інформаційна політика за часів Василя Петрушенка, колишнього ватажка обласної організації ВФСТ «Колос», завжди була однією з пріоритетних…

— Натяк зрозумілий. Обіцяю, що ситуацію буде виправлено й надалі знову працюватимемо в одній зв’язці: ми — спортивні працівники і ви — журналісти. Тим паче, що наступний рік для оздоровчого активу глибинки ювілейний: фізкультурно-спортивному товариству «Колос» АПК України виповниться 65 років, тож роботи вистачить усім!

жіночі історії

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

Чудо святого Николая — Никитушка, давай быстрей одевайся, мы в садик опаздываем, — поторапливала своего пятилетнего сына Настя.

— Мама, а когда уже святой Николай придет? Сколько еще ждать? — спросил вдруг Никита, одевая куртку.

— Скоро, совсем скоро придет. Один день всего подождать осталось.

— Вот здорово! Знаешь, что я решил?

— Что?

— Я не хочу в этом году никаких подарков. Настя с недоумением посмотрела на сына.

— А чего же ты тогда хочешь?

— Я хочу, чтоб святой Николай сделал так, чтобы папа вернулся домой, — с грустью произнес Никитка. У Насти сжалось сердце. Она и сама хотела этого больше всего на свете. Она нежно обняла сына. Слезы текли по ее щекам.

— Мама, не плачь! Вот увидишь — святой Николай исполнит мое желание! Я буду очень сильно его об этом просить.

— Да, конечно, исполнит, — тихо произнесла Настя.

— Пойдем, пойдем скорее… Настя отвела сына в детский сад и поспешила на работу. Слова Никитки не давали ей покоя целый день. Они еще больше разбередили рану в ее сердце. Уже полгода, как Олега объявили без вести пропавшим. Полгода надежды и веры в то, что он все-таки жив — тело ведь спасатели так и не нашли. Но шансов на это с каждым днем становилось все меньше и меньше. Да и спасательные операции давно прекратили. Ее душевная боль усиливалась еще и оттого, что попрощалась она с Олегом нехорошо, со скандалом. Настя обиделась тогда на мужа за его нежелание отказаться от своей поездки и наговорила сгоряча много плохого. Теперь в наказание за это — сожаление и боль занозой сидят в ее сердце. Если бы она только могла увидеть его, обнять, попросить прощение за свои слова! А тут еще Никита со своей детской непосредственностью верит в чудо. Ну что она скажет ему, когда чуда не произойдет? Как объяснит маленькому мальчику, что его папа больше никогда не обнимет его, не почитает на ночь сказку, не поиграет с ним в футбол? От тяжелых мыслей жутко разболелась голова. Настя было потянулась за сумочкой, но вспомнила, что таблетки от головной боли забыла дома. Она никак не могла сосредоточиться на работе: мысли об Олеге не покидали ее ни на миг. Ведь знала же она о его опасном увлечении, когда выходила замуж! Мало того, ей даже нравилась в муже эта безудержная страсть к высоте. А как гордился своим отцом Никита! С каким важным видом он заявлял своим сверстникам в детском саду: «Мой папа — альпинист! Он покоряет самые высокие горы и ничего не боится!» Да, Олег любил горы. Любил страстно, самоотверженно. Любил настолько, что не мог отказаться от очередной экспедиции и тогда, полгода назад... О сходе лавины в районе, где находился Олег, Настя узнала из сообщения по телевизору. С помощью друзей Олега удалось связаться со спасателями, работавшими на месте происшествия. Но они не давали ника-

ких положительных прогнозов. Живыми удалось отыскать всего троих альпинистов. Спасательные работы продолжались около месяца. За это время нашли тела еще четверых. О судьбе же двух оставшихся, Олега и его напарника, не было известно ничего. Официально они были объявлены без вести пропавшими... После работы Настя забрала Никиту из детского сада. Малыш всю дорогу с азартом что-то рассказывал, но Настя его не слушала. Она с ужасом думала, что скажет сыну завтра. Ведь он так верит, что святой Николай исполнит его желание. Вечером в гости зашла кума Светка, принесла Никите подарок к празднику.

— На, положишь тихонечко Никитке под подушку, когда заснет, — протянула она красиво упакованную коробочку.

— Утром проснется, увидит — обрадуется.

— Боюсь, что не обрадуется, — грустно произнесла Настя.

— Знаешь, что он попросил у святого Николая?

— Что?

— Чтобы Олег вернулся домой. Что теперь делать, ума не приложу.

— Насть, может, ты к экстрасенсу сходишь? Пусть скажет хотя бы, жив Олег или нет, — посоветовала Светка.

— Да не верю я всем этим провидцам.

— А вот это ты зря! Я тут об одной женщине слышала, к ней даже милиция обращается за помощью, если кого-то найти нужно. Помнишь, в прошлом году у Лизки с третьего этажа собака пропала. Так вот, эта женщина сказала ей, где искать песика. И ведь нашли!

— Светка, ты с ума сошла! Нашла с чем сравнивать! Олег пропал за тысячи километров отсюда. А ты мне о какой-то собаке рассказываешь, которая потерялась где-то на соседней улице. Светка ушла, и Настя отправилась укладывать сына спать.

— Мама, а святой Николай придет сегодня? — позевывая, спросил Никита.

— Конечно, придет. Он приходит ко всем деткам и кладет им под подушку подарки. Вот и ты завтра проснешься, а под по-

душкой будет лежать подарок от святого Николая, — сдерживая волнение, сказала Настя.

— Мам, ты что, забыла? Мне не нужны подарки. Я лучше лягу тихонечко и буду его ждать. А когда он придет, я попрошу, чтобы он вернул нам папу. А мои подарки пусть отнесет другим детям, — решительно заявил Никита. Настя не нашлась, что ответить сыну, только ласково погладила его по голове и сказала: — Ладно, ладно. Ложись в постель. Поздно уже.

— Спокойной ночи, мамочка!

— Спокойной ночи, солнышко! Настя поцеловала сына и, едва сдерживая слезы, вышла из детской. Весь день она надеялась, что Никита забыл о своем утреннем заявлении. Но, похоже, в характере сына уж стали проявляться твердость и настойчивость его отца… …Телефонный звонок взорвал предутреннюю тишину квартиры. Не сразу поняв, что происходит, Настя машинально потянулась к будильнику. На часах было пять утра. Она взяла трубку. Номер был неизвестный.

— Слушаю, — произнесла она.

— Настя! Настя! Ты меня слышишь? От неожиданности Настя даже дар речи потеряла. Что это — сон? Но голос в трубке был настойчив.

— Настюш, ало, ты меня слышишь?

— Олег? Это ты?

— Я милая, я! Я в аэропорту. Самолет через час. Жди, скоро буду! И в трубке раздались долгие протяжные гудки... Настя в оцепенении сидела на кровати и смотрела на телефон. Через какое-то время до ее только что разбуженного сознания наконец-то стала доходить суть произошедшего. Олег жив и скоро будет дома! Это же настоящее чудо! Она вскочила с кровати и побежала в комнату Никиты. Тихонько приоткрыв дверь, заглянула в

комнату. Малыш мирно спал, зажав что-то в ладошке. Настя подошла ближе. Каково же было ее удивление, когда в руке сына она увидела небольшую иконку Николая Чудотворца. Она всегда стояла на полочке в детской комнате, а сегодня малыш, видимо, не дождавшись настоящего святого, взял его образ, чтобы таким образом передать ему свое пожелание. Настя улыбнулась: «Так вот кому мы обязаны этим чудом!» Она осторожно вынула иконку из маленькой ручки и посмотрела на святой образ.

— Спасибо тебе, Святой Николай! — прошептала Настя… …Олег приехал ближе к обеду. История, которую он поведал жене, была просто невероятной. Он не помнил, как сошла лавина. Когда он очнулся, то увидел, что находится в какой-то избушке. От множественных травм и переломов не мог пошевелиться, а от боли часто терял сознание. О нем заботился старик-отшельник. Как потом выяснилось — местный знахарь. Когда через какое-то время Олег почувствовал в себе силы, чтобы подняться, то выяснилось, что никакой связи с внешним миром у старика нет и сообщить о себе Олег просто не мог. Только неделю назад, когда он окончательно выздоровел, старик рассказал ему, как добраться до ближайшего селения, дал немного денег и отправил с миром…

— Пап, а я знаю, кто был этот старик, — воскликнул вдруг Никитка, сидевший на руках у Олега.

— И кто же? — спросил тот, крепче прижимая сына к себе.

— Это был он — святой Николай. Я очень сильно просил его вернуть тебя нам, и он выполнил мою просьбу. Настя с Олегом переглянулись.

— Возможно, ты и прав, сынок. Мы обязательно сходим в церковь и поставим ему свечку.

— А зачем ставить свечку?

— Чтобы поблагодарить за совершенное чудо… Ольга КОСТЕНКО

Інформація в номер

20

ЗОРЯ

Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області розпочала операцію «Новорічна ялинка» У період з грудня 2014 року по січень 2015 року Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області спільно з Дніпропетровським обласним управлінням лісового та мисливського господарства проводять операцію «Новорічна ялинка». Метою проведення операції є виконання заходів по охороні хвойних дерев у передноворічний період, недопущення самовільних рубок, безконтрольного перевезення та реалізації новорічних ялинок, а також відповідальність за самовільну заготівлю та реалізацію незаконно придбаних новорічних ялинок. Організовуються мобільні групи, проводяться рейди-перевірки за участю працівників Держекоінспекції та лісової охорони області з метою перевірки законності заготівлі та реалізації новорічних ялинок. Державні інспектори з охорони навколишнього природного середо­вища спільно з лісовою охороною особливу увагу приділяють проведенню заходів з охорони хвойних насаджень від самовільних рубок на територіях селекційних плантацій та ділянках особливо цінних хвойних порід, а також лісових масивів, які межують з населеними пунктами, автодорогами, залізницями, особливо — на територіях природнозаповідного фонду. Відповідно ст. 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «незаконна рубка і пошкодження дерев... тягне за собою накладення адмінштрафу на громадян у розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 7 до 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Тобто громадянину за незаконно зрубану ялинку доведеться заплатити штраф від 85 до 170 грн. Єдиним документом на право перевезення новорічних ялинок по території області є товарно-транспортна накладна встановленого зразка з відповідними відмітками відвантажувача, видана лісогосподарським підприємством. Реалізація новорічних ялинок повинна проводитись лише при наявності електронного маркування — спеціальні чіпи зі штрих-кодом прикріплюються до кожного деревця.

Адміністрація КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР» повідомляє про проведення конкурсу

на здачу в оренду частини нежитлового приміщення на другому поверсі головного корпусу лікарні загальною площею 6 м2, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, майдан 30-річчя Перемоги, 2, під розмiщення пункту торгiвлi друкованою продукцiєю вiтчизняного та iноземного виробництва. Умови конкурсу: 1. Розмір орендної плати (основний критерій визначення переможця — максимальний розмір орендної плати).

2. Ефективне використання об’єкта оренди за цільовим призначенням.

3. Своєчасна оплата комунальних послуг та обов’язкових податків.

4. Дотримання вимог експлуатації об’єкта. Дата проведення конкурсу: 5 сiчня 2015 року . Розкриття пропозицій — 5 сiчня 2015 року о 12 год. в економічному відділі (8 пов. головного корпусу лікарні). Кінцевий термін прийняття пропозиції: до 10 год. 5 сiчня 2015 року (на 1 день раніше конкурсу). Телефон для довідок: (0564)-65-21-22.

Считать недействительным пенсионное удостоверение, выданное ПФ Индустриального района г. Днепропетровска на имя Коваленко Галины Алексеевны.

ЛЮБЛЮ ГОТУВАТИ

ÇÎÐß

www.zorya.org.ua 19 ãðóäíÿ 2014 ð.

21

Áåëîðóññêàÿ êóõíÿ:

âêóñíîå âêóñíîå ðàçíîîáðàçèå ðàçíîîáðàçèå ный картофель размять еще раз, посолить, поперчить, добавить сахар и муку. Хорошо переме. шать. Мокрыми руками отщип. нуть 1,5 ст. ложки теста, сформи. ровать блинчик толщиной 1 см. Выложить 1 ч. ложку рыбной на. чинки. Сформировать пирожок. Так слепить все зразы. Обвалять в муке и выложить в сковороду с маслом. На среднем огне жарить примерно по 5 минут с каждой стороны до румяной корочки.

Íàöèîíàëüíàÿ êóõíÿ Áåëàðóñè ðàçâèâàëàñü ñòîëåòèÿìè. Êóëèíàðíûå òðàäèöèè — ýòî ïðîñòîòà íàðîäíûõ ðåöåïòîâ è óòîí÷åííîñòü áëþä äëÿ àðèñòîêðàòîâ, ðàçíîîáðàçíîå èñïîëüçîâàíèå ìåñòíûõ ïðîäóêòîâ, íåîáû÷íûå ñïîñîáû ïðèãîòîâëåíèÿ. Ðåöåïòû áåëîðóññêîé êóõíè èçîáèëóþò êàðòîôåëåì, ìÿñîì, ãðèáàìè. Áèãóñ, öåïåëëèíû, êîëäóíû, äðàíèêè è êë¸öêè — âñ¸ ýòî áåëîðóññêàÿ êóõíÿ. Ðåöåïòû ìÿñíûõ áëþä èñïîëüçóþò â îñíîâíîì ñâèíèíó, íî ïòèöà è ðûáà òîæå â ïî÷¸òå. Íå ñòîèò çàáûâàòü ìíîãî÷èñëåííûå ïèðîãè, à òàêæå íàñòîéêè, êèñåëè è áåð¸çîâûé êâàñ. Ðåöåïòû áëþä áåëîðóññêîé êóõíè ïîìîãóò âàì ïðèãîòîâèòü âñ¸ ýòî êóëèíàðíîå ðàçíîîáðàçèå ïðàâèëüíî, à çíà÷èò, âêóñíî. Ôàñîëåâûé ñàëàò ñî ñâåêëîé è ÿáëîêîì Фасоль — 1 ст., яблоко — 1 шт.., свекла — 1 шт., лук — 1 гол., уксус — 2 ст. л., масло рас тительное — 2 ст. л., перец чер ный или красный, соль. Сваренную и промытую в холодной воде фасоль смешать с измельченным луком и нарезан. ными соломкой яблоком и от. варной свеклой. Массу посо. лить, поперчить, перемешать и заправить уксусом и раститель. ным маслом. Ñàëàò «Ìèíñêèé» Язык телячий — 500 г, мор ковь — 3 шт., картофель — 5— 6 шт., корень сельдерея — 1 шт., огурцы солёные — 3 шт., уксус — 3 ст. л., масло растительное — 4 ст. л., зелень петрушки из мельченная — 5 ст. л. Телячий язык отварить в подсоленной воде. Затем вынуть из бульона, очистить и нарезать тонкими ломтиками. Отдельно отварить морковь, картофель, сельдерей и нарезать все кубика. ми. Добавить мелко нарезанные огурцы, язык, полить уксусом, растительным маслом, переме. шать и выложить в салатницу. Сверху салат посыпать измель. ченной зеленью, можно укра. сить нарезанными яйцами или солеными огурцами. Можно до. бавить вареную фасоль, а уксус и масло заменить майонезом. Ñàëàò «Áåëîðóññêèé» Мясо куриное — 100 г, май онез — 100 г, грибы — 50 г, кет чуп — 50 г, масло подсолнечное — 30 г, яйца — 3 шт., лук — 2 шт., соль. Нарезать соломкой отварные курятину, грибы и яйца. На. шинковать лук и обжарить на подсолнечном масле. Все пере. мешать, посолить, залить майо. незом, выложить смесь в салат. ницу и полить кетчупом. Áîðù áåëîðóññêèé Кости от ветчины — 100 г, грудинка говяжья — 80 г, сосис ки — 20 г, свекла — 80 г, карто фель — 80 г, морковь — 20 г, ко рень петрушки — 10 г, лук реп чатый — 20 г, томат пюре — 25 г, сало свиное топленое — 10 г, мука — 5 г, сахар — 5 г, уксус 3% — 5 г, сметана — 15 г, лавровый лист, перец черный молотый, соль, зелень. Кости от ветчины сварить вместе с говяжьей грудинкой. Морковь, петрушку и лук наре. зать соломкой и пассеровать на свином сале 10 минут, затем до.

бавить томат.пюре и пассеровать еще 10 минут. Свеклу сварить в кожуре, очистить и нашинко. вать. В бульон положить нарезан. ный дольками картофель, довес. ти до кипения, положить варе. ную свеклу, пассерованные му. ку, коренья, лук, лавровый лист, черный молотый перец и варить 10—15 минут. В конце заправить борщ сахаром и уксусом. При по. даче положить в тарелку мясо, сосиски, сметану и посыпать зе. ленью. Ñóï êàðòîôåëüíûé ñ êëåöêàìè Вода — 4 ст., картофель — 3—4 шт., морковь — 1 шт., лук — 1—2 гол., сало — 40 г, лавро вый лист — 1—2 шт., перец го рошком — 2—3 шт., соль. Для клецек: мука пшеничная — 4— 5 ст. л., масло или маргарин — 1 ст. л., яйца — 1 шт., молоко или вода — 1/2 ст., соль. Нарезать картофель мелкими кубиками и положить в кипя. щую соленую воду. Репчатый лук нарезать тонкими полуколь. цами и пассеровать на растоплен. ном сале. Когда лук поджарится до золотистого цвета, собрать его со сковороды и на том же сале пассеровать морковь, нарезав её тонкой соломкой. Когда морковь будет готова, все содержимое ско. вороды, лук, лавровый лист и перец положить в картофельный отвар (картофель должен уже 10—15 минут вариться при сла. бом кипении). Вместе с луком и морковью в кипящий бульон опу. стить клецки и варить суп еще 7—10 минут. Для клецек заме. сить довольно крутое тесто из муки, воды (или молока), сливоч. ного масла, яиц и соли. Для это. го размягченное масло растереть с яичными желтками, постепен. но вводя молоко и муку, затем тесто посолить и тщательно вы. месить до эластичной однород. ной массы. Яичные белки взбить в пену и осторожно ввести в тес. то. Набирать тесто смоченной в воде чайной ложкой и опускать в кипящий бульон. Клецки луч. ше разварятся в кастрюле, на. крытой крышкой, готовые всплывут на поверхность. Ãóëüáèøíèê òâîðîæíûé Картофель — 250 г, творог — 25 г, сметана — 25 г, лук репча тый — 15 г, мука — 5 г, укроп или тмин, соль. Приготовить картофельное пюре. Ввести в него творог, сме. шанный и растертый предвари. тельно со сметаной и мукой. До. бавить очень мелко нарезанный лук и пряности, хорошо переме.

шать. Выложить в сковороду и запекать до готовности. Ïðàæàíèíà Картофель — 500 г, свинина — 500 г, чернослив — 100 г, суше ные грибы — 75 г, лук репчатый — 200 г, морковь — 200 г, марга рин — 100 г, зелень, томатный соус. Картофель, лук и морковь на. резать крупными кубиками. Все обжарить до полуготовности вме. сте с нарезанной свининой. Гри. бы замочить, отварить, нарезать соломкой. Чернослив замочить, удалить косточки. Подготовлен. ные продукты разложить в гор. шочки, залить томатным соусом и тушить до готовности. При по. даче посыпать зеленью. Êîëäóíû Картофель — 12 шт., мука — 2 ст. л., масло сливочное — 3 ст. л., сметана — 1 ст., соль. Для грибного фарша: грибы су шеные — 40 г, лук — 1 гол., мас ло сливочное — 2 ст. л. Для мяс. ного фарша: свинина жирная — 400 г, лук — 1 гол., соль, перец. Замочить грибы в холодной воде, отварить. Воду слить, гри. бы порубить, обжарить, соеди. нить с обжаренным нашинкован. ным луком, посолить и попер. чить. Свинину порубить ножом, соединить с сырым нашинкован. ным луком, посолить и попер. чить, не обжаривать. Картофель натереть на терке. Отжать сок, дать ему отстояться, после чего сок слить, а оставшийся крахмал присоединить к картофелю, по. солить, перемешать. Сформовать лепешки, в центр которых поло. жить комочек грибного или мяс. ного фарша. Закатать клецки, придав им форму шарика, обва. лять в муке, обжарить в масле. Сложить в форму, залить смета. ной и поставить в духовку на 30—40 минут.

Êîïûòêà áåëîðóññêàÿ Картофель — 15 шт., мука — 3/4 ст., лук — 1 гол., сало — 200 г, соль. Картофель натереть на мелкой терке, добавить муку, соль, пере. мешать. Полученное тесто раска. тать, разрезать на кусочки дли. ной 2—3 см и запечь в духовке на противне, смазанном жиром. Перед подачей на стол выпечен. ные изделия окунуть в кипящий бульон на 10—15 мин. и подать с жареным луком и салом. Äðà÷åíà ñ ñûðîì Яйца — 2 шт., хлеб пшенич ный — 30 г, молоко — 30 г, сыр — 20 г, масло топленое или сли вочное — 10 г. С черствого пшеничного хле. ба срезать корки. Мякиш наре. зать мелкими кубиками и залить горячим молоком. Когда хлеб полностью набухнет, добавить натертый сыр (3/4 количества, полагающегося по норме), сырые желтки и все перемешать. Перед запеканием в массу ввести взби. тый в густую пену белок. Выло. жить массу ровным слоем на сма. занную маслом сковороду, посы. пать оставшимся сыром, сбрыз. нуть маслом и запечь. Çðàçû ñ ðûáîé Филе рыбы — 0,5 кг, лук — 2 гол., картофель — 1 кг, мука — 3—4 ст. л., соль, перец, сахар — 1 ч. л., масло растительное. Картофель отварить в мунди. ре до готовности. Остудить, по. чистить, пропустить через мясо. рубку. Рыбу отварить в соленой воде, охладить, разделить на ку. сочки. Лук мелко нарезать. На. греть сковороду с растительным маслом. Обжарить, помешивая, лук на среднем огне до золотис. того цвета. Смешать рыбу и жа. реный лук, посолить и попер. чить, хорошо перемешать. Фарш для пирожков готов. Отварен.

Ïåðåïå÷à Мука — 800 г, молоко — 300 г, сахар — 1 ч. л., дрожжи — 50 г, яйца — 4 шт., масло сливоч ное — 100 г, соль. Замесить опару из дрожжей, теплого молока, соли, сахара. Когда опара подойдет, влить ра. стертые желтки и взбитые в пену белки, постепенно подсыпать муку и, влив растопленное мас. ло, замесить тесто до появления пузырьков. Сформовать четыре тонкие лепешки, выпекать их в смазанной и посыпанной сухаря. ми форме. Äðàíèêè äåñåðòíûå ñ ìàêîì Масло растительное — 1 ст. л., сметана — 3 ст. л., сахар — 2 ст. л., мак — 40 г, кар тофель — 250 г, яйца — 1 шт., мука — 1 ст. л., вода (кипяток) — 100 мл. Мак залить кипятком, на. крыть крышкой и оставить на 30 минут. Когда вода полностью впитается и мак разбухнет, доба. вить 1 ст. л. сахара, перемешать. Картофель натереть на крупной терке, добавить яйцо, муку, пе. ремешать и посолить. Столовой ложкой выложить на горячую, смазанную маслом сковороду картофельную массу, разров. нять и дать немного схватиться. Сверху положить 2 ч. л. мака, распределив его по всей поверх. ности. Накрыть вторым слоем картофельной массы. Перевер. нуть и обжарить с другой сторо. ны. Переложить драники на сма. занный маслом противень и за. пекать 7—8 минут при 180°С. Подавать со сладкой сметаной. Áàòîí÷èêè òâîðîæíûå Творог — 500 г, яйца — 3 шт., сметана — 200 г, сахар — 200 г, мука — 150 г, масло сли вочное — 30 г, сода и соль — на кончике ножа. В протертый творог ввести муку, яйца, сметану, сахар, соду, соль и тщательно переме. шать. Массу раскатать в пласт толщиной 1 см, нарезать полос. ками длиной 10 и шириной 2 см и обжарить их во фритюре. По. давать, полив растопленным сливочным маслом.

ПАЛЬЧИКИ ОБЛИЖЕШЬ!

Сметанник с курагой по белорусски Яйца — 2—3 шт., сахар — 1 ст., сметана — 1 ст., мука — 1,5 ст., сода — 1 ч. л., курага — 1 ст., лимон — 1 шт. Для масляного крема: масло сливочное — 125 г, молоко сгущенное с сахаром — 0,25 банки, ликер — 1—2 ст. л. Подготовить курагу: тщательно промыть и, если она сухая, залить кипящей водой, дать постоять, затем обсушить и нарезать небольшими кусочками. Целые яйца или желтки взбить с сахаром, добавить сметану и осторожно перемешать деревянной ложкой до полно. го растворения сахара. Затем всыпать муку, размешать до образования однородной массы, после чего добавить соду, цедру, курагу и все перемешать. Готовое тесто вылить в форму, смазанную маслом и посыпанную сухарями, поставить в разогретую духовку и выпекать. Охлажденный торт покрыть масляным кремом, украсить абрикосами из компота или цукатами из апельсиновых корочек. Ïîäãîòîâèëà Ìàðèÿ ÃÎÐÁÀ×ÅÂÀ

22

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

особисте вітаємо!

Де ти, моя доле? Рубрику веде Олена ДЕСЯТЕРИК Олексій Є. Не можу похвалитися ні молодістю, бо 1939 р. н., ані ростом: ще як служив у війську, то було під 170, але після служби працював на таких підпри­ ємствах будівельних, що на своїх плечах доводилося носити занадто великі тягарі, які ріст, звичайно ж, посадили. А що вдієш, коли було трудно знайти легшу роботу. Коротше кажучи, я не думаю, що це важливий дефект для нормального життя. В мене характер м’який, неспесивий, небрутальний. Я простий трудівник, роду селянського, майстровий, некористолюбний. Прожив свої літа, як мовиться, по Бо­ жому закону, нікого не скривдив, нікому не заборгував, ні в кого нічого не забрав, не вирвав ягодини без дозволу. Одне слово, як з такою ж немолодою стрінемось, тоді й поговоримо, чи можливі майбутні взаємини. * * * Григорій П. з Дніпропетровська. Діти дорослі, жи­ вуть окремо, маю семеро внуків. Мені 70, ріст 170, вага 68. Два роки тому стався мікроінсульт, і тепер я трохи кульгаю на ліву ногу (була травма коліна в 1960 році). А проте роблю що можу: люблю працю на городі або на дачі, є в мене стареньке авто. Згоден на переїзд, бажано в недалеку місцевість. * * * Леонід С. із Кривого Рогу. Прошу Вас, Олено, опу­ блікувати мене у своїй рубриці. Шостий рік як поховав дружину. Пенсіонер, продовжував до нинішнього року працювати, тепер сам, та ще й без роботи, — трудно і нудно. Хочу познайомитися з жінкою доброї душі у віці 65—70, непрацюючою. Забезпечений, квартира три­ кімнатна, є все необхідне, аби постаратися бути удвох щасливими. Як є така, то прошу обізватися. Звичайно, бажано з Кривого Рогу, можна з Нікополя, Апостолового, Марганця, Широкого та з цих районів. * * * Андрій В. Довелося багато пережити, подружнє життя не склалося. Однак треба вірити в щасливу долю. Освіта середня спеціальна (ДКАТ), але робота моя не за фахом, мешкаю за 25 км від Дніпра, не курю, спиртним не зловживаю. 42 роки, ріст 170, вага 70, очі голубі, темно-русявий, трохи вже сивий. Хочу мати добру, спокійну дружину, дітей, родинний затишок. * * * Вадим С. з Дніпродзержинська. 40 років, 180, 90, сам у трикімнатці. Все необхідне для подружнього життя є. Та немає пари-половинки. Дуже хочу знайти. Може, є десь жінка, яка хоче створити сім’ю і згодна була б на переїзд до мене? Працюю на металургійному комбінаті. Розлучений, не склалося. Бажано, щоб була без шкідливих звичок. * * * Сергій В. 35 років, ріст 170, одружений не був, дітей нема. У Дніпрі вчився в технікумі, жив і працював. Нині мешкаю в селі, працюю у майстерні. Хочу познайомитися з самотньою для серйозних стосунків. * * * В’ячеслав В. з Дніпропетровська. Мій дім у при­ ватному секторі. Мені 29, я не бізнесмен, звичайний робітник, працюю зварником у приватній фірмі. Не п’ю, не наркоман, курю. Люблю музику, кіно і взагалі дуже домашній чоловік зі своїми достоїнствами і вадами. Дома знаюся на всілякій чоловічій справі, одне слово, неледа­ чий. Шукаю супутницю життя з подібним характером. Позаду громадянський шлюб, не склалося. Дітей нема. * * * Лідія П. Вдова вже два роки. Дві доньки: одна у Севастополі, друга тут, у Петропавлівці. Діти порядні. Як кожна жінка, все вмію. Добра, спокійна. На ви­ гляд молодша за свої 72, невисока, нетовста. Одна у своїй оселі в домі на дві квартири. Є невеличкий город і кури. * * * Валентина М. з Дніпропетровська. Я з Самарського району, приватний сектор, 67 років, ріст 160, вага 68, проста, не красуня, звичайна. Вмер чоловік, і стало дуже страшно самій. Конче потрібен друг-господар. * * * Лідія Т. з Дніпропетровська. Народжена тут у квіт­ ні 1955 і по цей день тут. На лівобережжі я з меншим, 24-річним сином. Старший мешкає на Березинці. Стою на розширення житлової площі з 1989. Чверть століття у черзі! Може й життя не вистачить достоятися. Вже онуці два рочки. Ріст мій 165, мої брати і сини високі. Так, мені завжди подобалися високі чоловіки. Хоча це не головне в житті. * * * Надія Є. з Дніпропетровська. Вважаю, що не у віці і не

ГОРБА Володимира Андрійовича, депута­ та обласної ради, позаштатного радника голови облдержадміністрації, ЩИРО ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ! Бажаємо енергії, оптимізму й натхнення, успіш­ ної діяльності для процвітання Дніпропетровщини. З повагою зорянці

Добрих друзів «Зорі» — працівників Дніпропетровського обласного відділення УДППЗ «Укрпошта»

у рості щастя. Коло мене є сусіди, дружина на двадцять років старша від чоловіка. У громадянському шлюбі багато літ і — це видно — живуть душа в душу, люблять одне одного, на відміну від других. Просто доля ненаро­ ком звела, і вони, всупереч усіляким заборонам родичів і близьких, доводять усім, що є кохання і є щастя на світі. Трохи про себе. В мене хата, садиба, для міста це до­ бре, дев’ять соток, песики, котики, яких люблю. Люблю до нестями квіти, землю. Хочу бачити поруч вірного друга. Працьовитого, доброго, ніжного, дбайливого, не­ вибагливого, безкорисливого. У моїм житті всього цього було так мало, і тепер (невідомо скільки відміряно віку) хочеться малесенької людської любові й тепла. Може, я забагато хочу, але мені не 16, щоби з людиною зійтись, а потім з якоїсь причини просто вигнати, як часом роз­ казують Вам, Олено, дописувачі. Я 1950 р. н., ріст 158, вага 56-58. Синові 38, живе окремо. А тепер ще одна правда. Зневажаю тих, хто бреше, хто підіймає руку на жінку і хто нецензурно лається, зневажаю і не прощаю такого. Пияцтву — мільйон раз ні. Курити можна кинути, бо і воно нічого хорошого не дає. * * * Катерина Н. з Дніпропетровська. 63 роки, вдова, без житлових проблем, не залежу від дітей, в моїй оселі на лівобережжі є все для життя, але часом дуже налягає самотність. Охоче познайомлюся з літнім чоловіком, пристойного виховання, з Дніпра або з передмістя. За­ хоплююся кулінарною «творчістю», творенням затишку в домі, обіцяю своєму обранцеві турботу, ласку, догляд і різноманітне меню. Чекатиму листа. * * * Любов В. Минула молодість, а ми лишились у своїх гніздечках, де звучав колись дитячий сміх, а час минув непомітно: в нас праця, в дітей школа. Озирнутися не встигли, як усе позаду. Тепер ці стіни захищають хіба що від вітру, ввечері після роботи при­ ходиш тільки переночувати, і знов до людей. Літньої пори веселіше, а ось тепер... Та що казати, не я одна в такій ситуації. Телевізор, книги — все, що є вечорами. Мені 60, 158, світла, нетовста. * * * Маргарита Ч. з Дніпропетровська. 30 років, серед­ нього росту (162) і ваги (70), світло-русява. Виросла в селі, освіта вища юридична, працюю у держустанові. У шлюбі не була. В студентські роки переймалася навчанням і майбутньою професією, не замислюючись про сім’ю. По закінченні поринула в роботу, так і не облаштувавши своєї долі. Про мене кажуть, що гарна, чуйна, добра, «домашня», хороша господиня. Люблю природу, тварин, кухню. Хочу мати родину, дітей. * * * Альона Д. Село, де мешкаю, більше подібне до се­ лища міського типу. Живу з татом і мамою, виховую шестирічну донечку. Мені 29, ріст 153, вага 43, очі голубі, волосся світле. Хотіла б знайти чоловіка без шкідливих нахилів, з почуттям гумору та з бажанням мати міцну родину, де б панували гармонія і взаєморозуміння. * * * Про Аню К. з Дніпропетровська. І в мене є онука, що за роботою не може одружитися. У Дніпрі вчилася на юридичному, там і працює по своїй спеціальності. Ви­ соченька, худенька. Так хочеться, щоб була щаслива, вона перші кроки ступила з моїх рук. Може, і цього разу буде легкий крок з моїх рук? Надія Ф. Кривий Ріг

Щоб нàäðóêóâàòèñÿ íà íàøié ñòîð³íöi (âèõîäèòü ó êîæíîìó ÷èñë³ ãàçåòè), пèø³òü òàê, ÿê ó쳺òå. Àëå íå ñêóï³òüñÿ: ÷èì äîêëàäí³øå áóäå ðîçêàçàíà âàøà ³ñòîð³ÿ, ваша правда, òèì á³ëüøå ìàòèìåòå øàíñ³â íà óñï³õ. Íàïèñàíå íàä³øë³òü íà àäðåñó: Îëåíi ÄÅÑßÒÅÐÈÊ, «Çîðÿ», âóë. Æóðíàëiñòiâ, 7, Äíiïðîïåòðîâñüê, 49051. І свій лист-âiäãóê на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) òàê ñàìî øëåòå ìåíi, а ÿ ïåðåøëþ тій людині, з якою хочете познайомитися. Дëÿ öüîãî íå çàáóäüòå ïîêëàñòè êîíâåðò ç ìàðêîþ. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Àäðåñè ³ ïðiçâèùà íå ðîçãîëîøóþ, íå âèñèëàþ i ïðîøó до редакції íå ïðè¿çäèòè. Ùèðî âàøà Î. Ä.

ДОНЧЕНКО Марину Станіславівну — началь­ ника дільниці торгівлі Поштамту — ЦПЗ №2, МАКСИМЕНКО Людмилу Миколаївну — заступника начальника ЦПЗ №7, СКОПІНЦОВУ Марину Вікторівну — товаро­ знавця ЦПЗ №7, ШУМІЛОВУ Оксану Анатоліївну — сорту­ вальника поштових відправлень та виробів друку І класу ЦПЗ №3; начальників поштових відділень: ТРОХИМЕНКО Наталію Миколаївну (с. Вербки Павлоградського району, п/в 453), СЕРГІЄНКО Ольгу Володимирівну (с. Ново­ селівка Широківського району, п/в 711), БОЧКУ Зінаїду Юхимівну (с. Мишурин Ріг Верхньодніпровського району, п/в 610), МАРКОВУ Ірину Василівну (с. Орджонікідзе Дніпропетровського району, п/в 63), АКИМЕНКО Світлану Вікторівну (Павлоград, п/в 709), ГРИГОРОВИЧ Марину Петрівну (с. Мирове Томаківського району, п/в 540), УШКАЛОВУ Олену Володимирівну (Кривий Ріг, п/в 78), ЛАДНО Наталію Федорівну (с. Шахтарське Синельниківського району, п/в 543) ЩИРО ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ! Нехай у сім’ях панує злагода і добробут, зичимо здоров’я, успіхів, здійснення омріяного. З повагою зорянці

Зінаїду Юхимівну Бочку, начальника поштового відділення с. Мишурин Ріг Верхньодніпровського району вітаємо з ювілейним днем народження! Дозвольте з ювілеєм привітати, І побажати від душі Багато щастя і добра багато. Хай буде світлим кожен день в житті, Хай негаразди завжди обминають, Хай буде легко Вам вперед іти, І словом добрим Вас завжди вітають. Бажаєм успіхів великих у роботі, Й побільше творчих Вам натхнень. Нехай минають завжди всі турботи, І хай приносить радість кожний день. З повагою, колеги

Комунальним закладом «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №9» Дніпропетровської обласної ради» оголошується конкурс на передачу в оренду нежитлового приміщення загальною площею 2,0 кв. м, яке розташоване на першому поверсі п’ятиповерхового пологового будинку КЗ «Дніпропетровська МКЛ №9» ДОР» за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, 29. З урахуванням специфіки лікувального закладу означене приміщення може бути використане для розміщення банкомату, платіжних терміналів. Основними умовами конкурсу є: - розмір орендної плати; - дотримання вимог експлуатації об’єкта; - оплата вартості експертної оцінки об’єкта оренди; - здійснення поточних ремонтних робіт; - утримання прибудинкової території в належному стані. Основним критерієм визначення переможця конкурсу є розмір орендної плати, при обов’язковому забезпеченні виконання інших умов конкурсу. Для участі в конкурсі учасники конкурсу подають на розгляд конкурсної комісії: - заяву на участь у конкурсі; - зобов’язання (пропозиції) щодо виконання умов конкурсу; - установчі документи орендаря (засновницький договір, статут чи положення, свідоцтво (виписку) про державну реєстрацію — засвідчені нотаріально або органом державної реєстрації) — для юридичних осіб; - копію свідоцтва (виписку) про державну реєстрацію суб’єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність та зареєстрований відповідно до закону як підприємець (засвідчену нотаріально або органом державної реєстрації) — для фізичних осіб (підприємців); - копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера особі, яка уповноважена підписувати договір оренди з боку орендаря (для юридичних осіб — документ, що підтверджує повноваження означеної особи); - довідку з обласного статистичного управління; - додаткові пропозиції до договору оренди (варіанти поліпшення орендованого майна). Термін подачі пропозицій — до 9 години 5 січня 2014 р. Пропозиції надаються в конвертах з написом «На конкурс», опечатаних печаткою учасника конкурсу, за адресою: 49023, м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, 29, адміністративно-господарська частина КЗ «Дніпропетровська МКЛ №9» ДОР», 2 поверх, з 9.00 до 16.00 з понеділка по п’ятницю, Замкова Ольга Володимирівна. Контактний телефон: 23-14-93. Розкриття пропозицій, поданих учасниками конкурсу на розгляд конкурсної комісії, відбудеться 5 січня 2014 р. об 11.00 в кабінеті заступника головного лікаря з медичної роботи на 2-му поверсі жіночої консультації КЗ «Дніпропетровська МКЛ №9» ДОР».

даринчина вітальня Прислів’я та прикмети à До Миколая нема зими ніколи.

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 р.

Прочитай братику й сестричці

Святий Миколай — опікун дітей (Легенда) Давно-давно жив у місті Мирах, у Малій Азії, хлопець Миколай. Був він сирота. Його батько й мати померли, залишивши синові чималий спадок. У серці Миколая була велика доброта, і він вирішив роздати своє майно бідним. Та тільки ж був він дуже несміливий і тому почувався нещасливим. У безсонні ночі виходив Миколай на дах свого будинку й дивився на бідні домівки. Біля них

грошей і непомітно від служби вийшов з дому. Обережно-тихцем поклав мішок біля порога найближчої хатини, де спали бідні діти. Уранці придивлявся Миколай з даху свого дому, як раділи малі діти цьому міху! Наступної ночі вибрався Миколай знову з повним міхом і поклав його біля іншого дому, де були діти. І такі мандрівки повторював він уже щоночі. У місті тепер тільки й говорили

спали їх убогі мешканці. У домівках, нагрітих за дня гарячим сонцем, було душно, отож люди лягали спати перед порогом на В лісі вогник землі. Лежали вони в лахмітті, рудуватий подертому на важкій роботі в Шишки лускає копальнях мармуру. Спали тут завзято. і малі діти, які ніколи ще не зазнали в житті радості. І стискаНе ходжу я, а скакаю, лося серце Миколая від цього Бо нерівні ноги маю. людського горя. Він думав: «Як Через поле навмання допомогти бідним дітям?» Перегнав би я коня. І ось однієї ночі наклав Миколай повен міх усілякої їжі — м’яса, хліба, медяних паляниць, фініків, фіг, а також одягу й

про невідомого добродія. Діти не раз бачили крізь сон постать у темнім плащі, що клала мішок. Але старий слуга Миколая затривожився, коли побачив, що в коморах меншає припасів. «Напевно, хтось краде їх, — подумав. — Треба упіймати злодія!» Одної ночі побачив слуга чоловіка в плащі з мішком на плечах, який перелазив через браму на вулицю. Слуга здійняв галас, збіглися інші слуги й кинулись у погоню. Засоромлений Миколай, замість зупинитись і відкрити своє обличчя, почав

à Як на Миколая випаде великий іній — на гарний врожай хліба. à Як на Миколая піде дощ, то врожай на озимину.

Âиïóñê 81 (551)

Вивчи віршик

Ніч надворі, місяць світить Ніч надворі, місяць світить, В небі зірка мерехтить. А до нашої оселі Дивний гість іде, спішить. За плечима міх великий, В нім гостинці для малят, Тим, хто маму й тата слуха І уроки добре вчать. Хто цей гість? Скажіть-но, друзі! Це, звичайно, Миколай. Всім гостинці він розносить З дому в дім, із краю в край. Катерина Дишкант

Відгадай загадки Біла латка, Чорна латка По дереву скаче.

Не лікар, а дерева лікує. З дерева лунає звук: Хто там стукає: тук-тук?

Повчальна казкова історія

дям. А з твоїми грішми може щось трапитися.

— Нічого не трапиться. Я сторожу надійну поставив, яка пильно охороняє мої скарби. Пішов святий Миколай ні з чим... Тихенько підступив до вікна, де чекала на нього дівчинка. А вона заснула...

— Ти не зостанешся без подарунка, дитино моя, — промовив Миколай тихенько. І вклав пісню в її уста. Прокинулася вранці дівчинка й заспівала. Та так гарно, що аж сама здивувалася.

— Ой, — засміялася радісно, — а

утікати. Побудились і люди на вулицях, побудились і діти, і всі стали здоганяти Миколая. Перші наздогнали його діти й... упізнали свого доброго опікуна. Упізнали його плащ і мішок, повний добра.

— Це не злодій! Це наш опікун! Наш добродій! Зупинились люди, здивовані та збентежені.

— Це ж Миколай! Багатий Миколай! Ось хто цей добрий дух, що нам дарунки приносив, дітей наших від голоду рятував! Минули роки. Миколай став священиком, а далі й єпископом у Мирах. Всі шанували й любили його за доброту, за ласкавість і мудрість. А про діток він і далі не забував. Як тільки довідувався, що якась дитина в біді, зразу йшов до неї з потіхою й подарунками. Коли помер Миколай і його душа стала перед Господнім престолом, Бог спитав: — Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за добре життя на землі?

— Нічого не бажаю, — відповів Миколай, — тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю й відвідувати дітей. Усміхнувся ласкаво Господь і промовив: — Добре. Щороку в день своїх іменин зможеш сходити на землю. А на землі всі пам’ятали про добрі діла Миколая, про його святе життя, і тому церква назвала його святим. А кожного року в день своїх іменин у грудні святий Миколай ходить по землі і розносить добрим дітям дарунки. За Богданом Даниловичем

Увага! КОНКУРС

Подарунок від Миколая Чудотворця В одному місті жив собі чоловік. Ні родини в нього не було, ні дітей, а лише багатство небачене. Та був він страшенно скупий. До того ж мав зле серце і черству душу. Ніколи він не пожалів ні песика бездомного, ні злидаря безхлібного.

— От який я багатий! — посміхався він. — Що мені ті люди, коли вони бідніші від мене? Якось була люта зима. Хурделиця снігами трусила. Мороз аж сльози з очей витискав. Саме тієї пори святий Миколай по світу ходив. Додивлявся, хто з малечі залишився ще без подарунка.

— Ніби усіх дітей обійшов й усі подарунки розклав. Жодного не залишилося, — вдоволено мовив сам до себе Миколай. Аж дивиться — дівчатко біля вікна сидить, у сніговицю заглядає.

— Ай-ай-ай! Вона ж мене виглядає, бідолашна! Як же це я її без дарунка лишив? — бідкався дідусь. — І, як на лихо, гостинці скінчилися. Зайду-но я до того багатія, попрошу в нього щось для дитини. Та й постукав у ворота.

— Хто там? — питає багач.

— Я, святий Миколай. Прошу в тебе щось для дівчинки. Не може ж вона залишитися без подарунка.

— Мені байдуже, святий ти чи грішний. Я наймогутніший, бо я найбагатший. А найбагатший тому, що у своєму житті нікому нічого не дав.

— Але багатство не вічне. Невмируще тільки добро, яке ти зробиш лю-

23

я думала, святий Миколай забув про мене. Минув час. Дівчинка виросла і стала відомою співачкою. Люди, слухаючи її пісні, усміхалися й добрішали. Вона розбагатіла. Та, незважаючи на це, допомагала бідним, жаліла бездомних котів і собак, була до всіх доброю. А ще шанувала святого Миколая. Якось саме того зимового вечора, коли Миколай провідує діток, поверталася співачка додому. Раптом угледіла край дороги нужденного чоловіка, що просив хоча б кусник хліба. Зглянулася дівчина. Взяла старого до своєї оселі, обігріла, нагодувала, дала чисту одежину. Тут став перед нею святий Миколай і мовив: — Цей чоловік пожалів колись для тебе малу дещицю свого багатства. Чи й тепер будеш доброю для нього?

— Так, буду, — сказала співачка. — Він удвічі нещасніший за найбіднішого бідняка, адже його ніхто не любить. Заплакав тут старий і сказав: — Святий Миколаю, часто я згадував твої слова. Справді, вічне лише добро, яке зробиш ти людям. Усі мої скарби знищила пожежа. І більше у мене нічого не зосталося, бо добра я не зробив нікому.

— Якщо ти плачеш, то не такий вже пропащий, — сказав святий Миколай, ледь помітно усміхаючись. Через деякий час нажив той чоловік багатства знову. Проте завжди допомагав нужденним і був щасливий від того, що робив добро. Т. Фролова

Газета «Зоря» спільно з кінотеатром «Правда-кіно» оголошує дитячий фотоконкурс





«Від посмішки стане всім світліше!»





Дорогі мами, тата, бабусі й дідусі! Вибирайте фотографії ваших дітей і онуків, де вони посміхаються, і відправляйте їх до нас у редакцію за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 7, редакція газети «Зоря», к. 608, еmail: zorya@ezorya.dp.ua. Фото потрібно оригінально назвати і підписати, хто на ньому зображений, вказати вік дитини. Підбиття підсумків та визначення найкращих трьох знімків у кінці кожного місяця, переможців чекають квитки в кіно! Посміхайтеся! І нехай весь світ посміхнеться у відповідь.



Підготувала Дарина ВЕСЕЛЕНКО. Використані методична література і матеріали ЗМІ

24

на дозвіллі

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 19 грудня 2014 ð.

Веселые истории из жизни

судоку

Диплом защитила на отлично

9

Идет защита диплома. Защищается девочка, диплом — автоматизация книжной лавки при институте. Базу девочка писала, конечно, не сама, но речь держит уверенно, слова говорит правильные, тут же все и демонстрирует. Комиссия скучает и только завкафедрой проявляет активность.

— И что, программа работает? И реально используется? И прямо вот любую книжку по любым параметрам найти можно? И база актуальная?

— Да, — солидно так отвечает девочка, — и актуальная, и найти, конечно же, можно.

— А вот поищите тогда мои книги, я много методичек писал, они там должны быть. Введите «Попов», обязательно должно что-нибудь найтись. Девочка с замиранием сердца вводит «Попов», видит, что что-то нашлось и радостно сообщает: — Есть! Вот, пожалуйста, есть тут ваша книга: Попов, «Радости гарема»! Комиссия тут же просну-

лась и разразилась громким смехом. А завкафедрой, краснея-бледнея, пытается объяснить, что это, наверное, однофамилец. Диплом героиня все-таки защитила на отлично.

2 1

к Муаммару Каддафи и т. п. Так продолжалось до конца семестра, и наконец аудитория не выдержала и залилась громким смехом, когда после очередной переклички преподаватель заявил: — Передайте этому Ясиру Арафату, что мое терпение иссякло! Не придет на следующую лекцию — в жизни не сдаст экзамен. Я до сих пор горжусь, что мне удалось отстоять в тот день молодого человека в институте и, наоборот, направить мнение парткома на порицание политической безграмотности горе-преподавателя!

4 5

4 1 8 7

2

7

3

5

2 4 3

9

5 9 1 6 2 8

7 3

8

Пять минут. Полет нормальный...

Сын просил сделать кормушку для птичек. Вспомнив свои пионерские навыки по кормушкостроению, сделал требуемое из пакета молока. Вырезав квадратную дырку в одной стороне пакета и насыпав туда сворованного у хомяка корма, я ловко повесил это на балконе. Кормушка болталась на ветру, как знамя: несчастные птицы не могли даже подлететь к ней. Хмурые воробьи, не в силах спокойно поклевать из кормушки, сидели на балконе и злобно гадили на погибшие от неожиданной зимы цветы. Сын попросил меня придумать что-нибудь, а то, мол, «птички хотят есть, а не могут, жалко», и пожертвовал пластиковой коробкой от новогоднего подарка в виде ярко-

красной ракеты. Я ее взял. И повесил на балкон... Пернатые кинулись в кормушку, как стая пьяных загонщиков на лося: с криками и песнями. Пару минут в ракете происходила мелкая административная возня — решали, кто будет есть первым. В иллюминаторе появилась радостная морда воробья с набитым едой клювом. И в этот момент подул ветер… Кормушка дернулась, веревка соскочила с гвоздя и красная ракета, полная воробьев, полетела вниз. Клянусь, впервые видел недоумение на птичьей морде! Со смутной надеждой, что воздушное судно зацепилось за что-нибудь снизу, я рванул на балкон. Ракета миновала все спасительные крючки и красной

точкой ушла вниз. В районе четвертого этажа она зацепилась за ветку дерева, за другую, закружилась в ветках, пару раз перевернулась и приземлилась на свежезасыпанный торфом газон, напугав сидящую там ворону. Она медленно перевела взгляд с ракеты на небо, видимо, думая про себя: «Ничего себе!» Я застыл в ужасе от содеянного собственными руками такого массового и циничного убийства. Впрочем, не надолго: внизу из корабля начали выползать космонавты. Тихо чирикая, они вываливались из ракеты на землю и, быстро приходя в себя, взлетали от греха подальше на деревья. От пережитого я закурил и посмотрел на часы на стене: было 8 часов 10 минут 12 апреля 2006 года.

анекдоты Мама с дочкой приехали на дачный участок, переоделись для работы в саду. Мама спрашивает у дочки про свой наряд: — Как ты думаешь, в этом можно выйти на улицу? Дочь отвечает: — Можно, но птички петь уже не будут.

J J J — Ты не находишь, что огуречная маска очень помогает мне улучшить мой внешний вид?

— Конечно, дорогая, я только не пойму — почему ты её снимаешь?

J J J Папа забирал дочку из садика — одел ее, обул, остались только варежки. Спрашивает: — Тая, почему у тебя 4 варежки, тебе какие одеть?

Дочка отвечает: — Папа, это носочки.

J J J Встал муж на напольные весы и втягивает живот. Жена видит это и говорит: — Думаешь, тебе это поможет?

— Конечно, поможет, а иначе я цифры не вижу!

J J J Очередь у банкомата. Последняя

Голова наглядової ради Сергій ЧЕРНЯВСЬКИЙ. Головний редактор Ксенія ЗАЙЦЕВА. Т. Кузьменко, відповідальний редактор, М. Нестерук, заступник гол. редактора, О. ДРИГА, редактор з роботи зі спецкорами.

Власкори:

Приймальня:

— мама с мальчиком лет пяти. Мальчик канючит: — Хочу домой, я устал, хочу кушать. Мама отвечает: — Сейчас денежку возьмем и пойдем в магазин. Но мальчик не успокаивается, и так все время, пока не дошла их очередь. Мама вставляет карту в банкомат, а оттуда, естественно, денежки. Мальчик, тут же успокоившись, тихо спрашивает у мамы: — А там что, папа сидит???

J J J Переполненный троллейбус. Женщина-кондуктор ходит по троллейбусу и кричит: — Граждане пассажиры, достаём проездные документы, не ждём, пока я каждого похлопаю по плечу рукой, потому что руки у меня ГРЯЗ-НЫ-Е! Кривий Ріг (24) 90 38  16; Павлоград (232) 6  05  08.

(0562) 27  16  52; 27  80  27 (ф.)

Відділ (0562) 35  14  26; 38  83  53 (ф.); реклами: 38  83  28; 33  78  04. Вiддiл передплати: (0562) 38  83  73.

5 2 8 1

7

5 4 6 3 1 1 5 6 6 9 5 4 6 8 8 7 1 7 9 4 3 8 7

3 2

3 6

9 9

4 8

2 7

2 9

1 8 5

Вiд­повiдальнiсть за змiст реклами несе рекламодавець. «Право вибору», «Політична трибуна», «Погляд», «Точка зору» — інформація замовника опублікована на правах реклами. Редакцiя не завжди подiляє позицiю авторiв публiкацiй. При передруку посилання на «Зорю» обов’яз­кове. Друк ПП «СТПРЕС», 50025, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 12. Обсяг 1,86 д. ар. Офсетний друк. Зам. № 1282.

5 6 3 8 1 9

5

И такое бывает

Засновник — Дніпропетровська обласна рада Видавець — Комунальне підприємство

Дніпропетровської обласної ради

«Редакція газети «Зоря» Видається з 17 (4) квiтня 1917 року. Свцтво про реєстрацiю ДП №1811—549 ПР вiд 8.11.2011 р., ДП № 1179 від 08.10.2004 р.

8 4 2 7 9 6 8

3 ством юмора (кстати, в 70-е команда ЕрПИ была чемпионом КВН, и многие ребята учились как раз на том же факультете). Так вот, бедолага взял и дописал в конце журнала фамилию якобы иностудента — Ясир Арафат. И вот политэкономист, каждый раз делая перекличку, получал от старосты ответ: — Отсутствует. Тот ставил ему «нб» (не был). Так продолжалось несколько раз, потом преподаватель начинал спрашивать: — А где он? На что получал самые разные ответы: дядя заболел в Бетлехеме, срочно вылетел

1

3

4

Передайте Ясиру Арафату, что мое терпение иссякло!

История эта случилась в 80-х годах в Ереванском политехническом институте. В те годы там училось много иностранцев — 2—3 на группу из 25-ти. Поскольку их состав был нестабилен, то в деканате в журнал вписывались в конце списка и от руки. Итак, заседание бюро парткома, я, молодой преподаватель, сижу тихо, читаю. Вдруг замечаю, разговор идет о чем-то весьма интересном! А дело было вот в чем: на бюро парткома вызвали старосту из факультета кибернетики по докладной преподавателя политэкономии и пытаются исключить из института! Оказывается, этот парень обладал потрясающим чув-

7

1 8 9 4 7 2 9 4 3 5 6 2

6 9 5 8 5 4 7 5 3 1 6 7 1 4 3 7

НАША АДРЕСА: газета «Зоря», вул. Журналiс­­тiв, 7, Днi­про­­­петровськ, 49051. еmail: zorya@ezorya.dp.ua; ria@ezorya.dp.ua www.zorya.org.ua Тираж номера 32780. Цiна договiрна.

Дякуємо, що читаєте «Зорю». Будьмо разом!