2015 03 27

Пенсії. Субсидії. Земля Ñòоð. 4

Безплатні консультації спеціалістів читачам «Зорі»

Сегодня — День театра Театр Горького создал социальную программу и гастролирует по области

Георгий ЖЖЕНОВ

Ирония судьбы актера 22 марта известному актеру исполнилось бы 100 лет

Ñòð. 11

Ñòð. 13

¹23 (216653)

Перша газета Дніпропетровська і області

Шукайте долю разом із «Зорею»

Ïåðøèé íîìåð âèéøîâ 17 (4) êâ³òíÿ 1917 ðîêó ï³ä íàçâîþ

Ñòоð. 15

27 березня 2015 ðîêó

Зоря-область — ãàçåòà âèõIäíîãî äíя

Не все то золото, что блестит Семь советов тем, кто собрался в ломбард В лучшие времена мы делаем себе подарки. Наступает кризис, и от дорогостоящих украшений и техники приходится избавляться. Кто-то продает вещи в Интернете, другие по старинке идут в ломбард. И то и другое — дело опасное. Но голод — не тетка. Количество посетителей в ломбардах растет с лета. Женщины несут украшения, пожилые люди — зубное золото, молодежь — мобильные телефоны и фотоаппараты.

Сайт газети «Зоря» — zorya.org.ua

Ñòð. 5

Реклама в газеті «Зоря». Тел. (0562) 35-14-26

Немецкая кухня:

широкая гамма оригинальных блюд

Ñòð. 14

Читайте «Ветеран Придніпров’я»

Ñòоð. 7—10

2

влада

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 27 березня 2015 р.

Євген УДОД:

Необхідно створити комплексну систему реабілітації та соціальної адаптації для військовослужбовців 26 березня представникам іноземних дипломатичних установ, міжнародних фондів та організацій презентували проект регіональної комплексної програми реабілітації поранених учасників АТО, яку ініціює голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод. Концепція винесена на обговорення експертів, які найближчим часом мають надати свої рекомендації. Також передбачається фінансова підтримка від міжнародних партнерів на реалізацію проекту.

Президент представив нового губернатора Дніпропетровщини 26 березня на площі біля облдержадміністрації було чимало людей. Привітати президента прийшли активісти, волонтери і просто мешканці міста. У самій будівлі Дніпропетровської облдержадміністрації на гаранта чекали політики та бізнесмени зі всього регіону. Петро Порошенко подякував Дніпропетровську за теплий прийом і заохотив зал заспівати Гімн України. Лише після почав промову.

— Ігор Коломойський та його команда — патріоти України. Вони взяли на себе відповідальність зберегти об­ ласть від сепаратизму. Яким чином? Якою ціною? Але вони це змогли, — сказав Петро По­ рошенко. — Однак приватний бізнес повинен керувати при­ ватними активами, а держава — державною власністю. Президент подякував уже колишньому губернатору за те, що він зробив правильний вчинок, подавши у відставку. Гарант впевнений: Ігор Коло­ мойський так само залишиться вірним патріотом України, адже патріотизм живе у кожному з нас, незалежно від посади. Делегувати до форпосту українства губернатором пре­ зидент вирішив людину, як він зазначив, мирної професії. Це колишній медіаменеджер, а до сьогодні — голова Запо­ різької облдержадміністрації Валентин Резніченко. Петро Порошенко знає нового очіль­ ника Дніпропетровщини вже 15 років і повністю довіряє йому. Передавання ключів від облас­ ті Президент України вважає радянською традицією, тому новий губернатор отримав з рук гаранта лише посвідчення. Но­ вий голова області не був багато­ слівним — пообіцяв зберігати суверенітет і територіальну цілісність України, захищати область. Глава держави закликав дніпропетровців не боятися, адже сьогодні населення за­ ймає тверду проукраїнську по­ зицію. До того ж тепер губерна­ тору допоможуть протистояти сепаратизму і провокаціям нові збройні сили та спецслужби. Не обійшли на зустрічі й питання всеукраїнського масштабу. Зокрема, гарант на­ голосив: зробить усе, щоб побо­ роти в державі корупцію. Про це свідчать нещодавні звіль­ нення. Зняті з посади прокурор Києва, заступник генерального прокурора. Днями на засідан­ ні уряду заарештували голову Державної служби з надзви­ чайних ситуацій. За словами Порошенка, Україну чекає серйозна робота з переформа­ тування системи МВС. Не забув президент і про свої обіцянки щодо децентралізації влади. Буде ініціювати і скасування депутатської та суддівської не­ доторканності.

Також президент пообіцяв надати державне оборонне замовлення на 45 мільйонів гривень дніпропетровському Південмашу. За його словами, раніше місцева влада пропону­ вала заводу попередньо сплати­ ти замовлення на виготовлення тролейбусів. Однак угода за різ­ них обставин не була підписана. Для економічного зростання нам потрібні мир, реформи та боротьба з корупцією, резюму­ вав Петро Порошенко і передав слово Ігорю Коломойському: — Минуло трохи більше року звідтоді, як я очолив Дні­ пропетровщину. Ми зупинили сепаратизм. Хотіли більше зро­ бити у господарчому плані, од­ нак війна не дала. Сподіваюсь, наших стандартів буде дотриму­ ватися і нова влада. Ми будемо допомагати губернатору. Ніку­ ди не йдемо. Не переживайте. В останні тижні наші недруги роздували ажіотаж, бо хотіли вбити клин між нашою коман­ дою та президентом. Пам’ятаєте, коли я прийшов на цю посаду, обіцяв, що буду губернатором три місяці. Вчо­ ра давав інтерв’ю виданню «Ва­ шінгтон Пост» і мене запитали: «Які у вас відносини з Порошен­ ком?». Відповів: «Шикарні». Він дуже терпляча людина. Якщо б я був на його місці, звільнив би себе через три місяці. Я прийшов до влади з бізнесу. На відміну від інших чиновників, не звик вклонятися та підкорюватися, дотримуватися субординації. Зараз мирний час, і вертикаль влади повинна бути міцною для того, щоб наша країна знову не потрапила у важке становище. Тому я прийняв рішення подати у відставку. Я та моя команда не завжди були праві. Наша громадська та чиновницька діяльність іноді вступали у протиріччя. Президент довго закривав на це очі, при цьому ми зберігали дружні стосунки. У нас немає конфлікту та є спільне бачення майбутнього розвитку держави. Я брав участь в обговоренні при­ значення нового губернатора. Це не чужа людина. Він дні­ пропетровчанин. Це був один з критеріїв, про які ми просили. Дякую вам, дніпропетров­ ці, бо всі наші успіхи — це ви. Завдяки вашій підтримці було приємно працювати. Ваша вдяч­ ність була нам найкращою на­ городою. Альона ДРИГА

— Необхідно створити комп­ лексну систему реабілітації та соціальної адаптації для військо­ вослужбовців, щоб вони якомога швидше та безболісніше повер­ нулися до нормального, повно­ цінного життя. Комплексна про­ грама передбачає створення кон­ сультативної служби для роботи з особами, які брали участь у бойо­ вих діях. Військовослужбовці або члени їх родин зможуть в одному місці отримати медичну, психо­ логічну, правову, інформаційну підтримку, а також рекомендації чи направлення до необхідних закладів та установ, де їм допо­ можуть вирішити конкретні про­ блеми, — зазначив Євген Удод. Зокрема, медичну, психоло­ гічну підтримку та курси реабі­ літації надаватимуть обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни, Дніпропе­ тровська клінічна психіатрична лікарня, Дніпропетровська об­ ласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний лиман». Частину лю­ дей планується оздоровлювати в міжнародних здравницях та санаторіях України. Також пе­ редбачається проходження курсу психологічної допомоги з метою зниження відчуття соціальної

ізоляції, підвищення впевненос­ ті у собі, безпечної інтеграції в суспільство, профілактики нар­ козалежності. Надання комплексної під­ тримки особам з інвалідністю включає в себе медичну реабілі­ тацію, залучення до інваспорту, надання засобів реабілітації, пе­ рекваліфікацію та працевлашту­ вання, а також надання психо­ логічної, правової та соціальної допомоги за місцем проживання. Інформаційна та правова під­ тримка передбачає надання до­ ступу до наявних баз вакансій, можливостей відкрити власну справу шляхом започаткування

мікропідприємництва, прохо­ дження перекваліфікації тощо. В разі потреби — забезпечення правового супроводу шляхом за­ лучення до вирішення проблем заявника відповідних спеціаліс­ тів для представлення інтересів у відповідних державних органах. Загалом, комплексна реабі­ літація для військових включає в себе медичну та психологічну підтримку, протезування, юри­ дичну консультацію, переква­ ліфікацію, працевлаштування. Для забезпечення максимальної ефективності надання послуг пе­ редбачається моніторинг роботи консультативної служби.

Якщо не змінювати систему освіти Дніпропетровщини, то децентралізація буде неможлива Через демографічні показники у чотирьох районах області — Царичанському, Софіївському, Покровському і Межівському — постала необхідність оптимізації шкіл. Про це повідомив в. о. першого заступника голови облдержадміністрації Олег Кужман під час колегії департаменту освіти і науки.

— Сьогодні на території Дні­ пропетровської області є школи, які, на жаль, не можуть нада­ вати якісних освітніх послуг. Це пов’язано з фінансовими по­ казниками, тобто перевищен­ ням затвердженого державою нормативного розміру витрат на одного учня мінімум у 2 рази. Нині рекомендація щодо оптимі­ зації таких шкіл розглядається спільно з районними та сільськи­ ми радами. Якщо ми не почнемо

змінювати систему освіти вже зараз, то децентралізація буде неможлива. Передусім через нестачу грошових ресурсів, які територіальні громади мають за­ робляти для утримання таких шкіл. Крім того, необхідно вра­ ховувати також і демографічні прогнози, — повідомив в. о. пер­ шого заступника голови облдерж­ адміністрації Олег Кужман. Він також додав, що облас­ ні фахівці вивчили ситуацію в

Царичанському, Софіївському, Покровському та Межівському районах. Який саме навчальний заклад може бути оптимізований, визначали за чотирма ознаками: загальною вартістю утриман­ ня, наповнюваністю учнями, демографічними прогнозами в кожному районі і успішністю за освітніми показниками. Олег Кужман наголосив, що рекомендована оптимізація не передбачає безкомпромісного за­ криття шкіл, навпаки, тим райо­ нам, де процес буде запущено, нададуть певні преференції. Яка саме допомога буде необхідна, представники місцевої влади визначатимуть самі.

— Ми даємо можливість те­ риторіальним громадам висло­ витися, чи потрібна та або інша школа. Якщо громада робить ви­ сновок, що необхідно об’єднати деякі навчальні заклади, то ми надаємо їм певні преференції. Це може бути ремонт однієї зі шкіл, закупівля шкільних автобусів чи забезпечення комп’ютерною тех­ нікою, — пояснив Олег Кужман. Загалом підготовча робота з оптимізації шкіл триватиме до двох місяців. За цей час мають пройти громадські слухання та об­ говорення. Перші практичні кроки можуть бути зроблені вже на по­ чатку нового навчального року.

новини регіону цифра

У Марганці затримали «шанувальника» парфумів Співробітники Державної служби охорони у Марганці отримали сигнал тривоги з одного з магазинів, який торгує парфумами. Продавець розповіла міліціонерам, що невідомий чоловік схопив з прилавка пляшку дорогих парфумів і втік. Отримавши прикмети крадія, правоохоронці почали обстежувати прилеглу територію. Незабаром помітили схожого за описом чоловіка. Він намагався втекти, але був затриманий. Крадієм виявився 40-річний мешканець Запоріжжя.

У Першотравенську рятувальники допомогли жінці-інваліду з Луганська дістатися до рідних Співробітники 47-ї Державної пожежно-рятувальної частини допомогли 70-річній жінці-інваліду І групи переїхати до рідних у Львівську область. До Першотравенська жінка переїхала з Луганська під час АТО. Мешкала в міському територіальному центрі соціального обслуговування. Згодом виявила бажання переїхати до Трускавця, де мешкає її сестра, також переселенка з Луганська. Для організації переїзду Людмили Іванівни фахівці ДСНС надали автотранспорт, допомогли завантажити валізи з речами й доставили жінку до автовокзалу, де посадили в автобус до Дніпропетровська. В обласному центрі рятувальники Головного управління ДСНС також допомогли дістатися на потяг до Трускавця.

У Новомиколаївці пройде риболовний фестиваль «Ловися, рибко! І повертайся в річку!» Саме таким принципом будуть керуватися організатори фестивалю «Весняний хижак-2015», який пройде 28 березня на річці Сура в районі села Новомиколаївка. Організатор фестивалю — Дніпропетровський риболовно-мисливський портал OHOTA.DP.UA. Мета заходу — пропаганда дбайливого ставлення до природних ресурсів, здорового дозвілля та активного способу життя. А також вдосконалення техніки володіння снастями та обмін досвідом серед рибалок. Учасники фестивалю зможуть взяти участь у змаганнях з берегового спінінгу.

На Павлоградщині авто уганяють прямо з гаражів У Павлограді та Павлоградському районі з початку року здійснили 20 угонів автотранспорту. Половину залізних коней вкрали прямо з гаражів вночі. Найбільше злочинів — у міському мікрорайоні ім. 18 вересня (Хімзавод). Крім легкових авто, угнали також мотоцикл, мопед і навіть трактор. Дванадцять машин вже вдалось повернути власникам. Також павлоградські правоохоронці затримали злочинну групу з 4 чоловіків, які протягом 2014 року і до березня цього року угнали 18 одиниць автотранспорту на території Павлоградського, Синельниківського, Новомосковського районів. У зловмисників вилучили п’ять вкрадених автомобілів. Олексій ЛОГІНОВ, Людмила МАСЛОВА, Ольга ГРЕЧИШКІНА

березня

Геннадій Корбан, екс-заступник губернатора Дніпропетровської області:

— Ми залишаємо Дніпропетровську область з рекордним профіцитом бюджету в 2,8 мільярда гривень. Ми почали реформи в усіх галузях обласного господарства. Ми підготували область до оборони, і над всією нашою землею майорять українські прапори.

Дніпропетровщина

Дніпропетровськ

Оперний відкриває куліси Дніпропетровський театр опери та балету вирішив відкрити свої лаштунки всім бажаючим сьогодні, 27 березня, в День театру. Цьому святу і присвячена незвичайна екскурсія, що включає примірку театральних костюмів, спуск в оркестрову яму і візити в гримерки артистів. Як кажуть автори проекту, всі екскурсії

На залізничній колії пролунав вибух 25 березня о 12.40 на перегоні Демурине — Просяна (на межі Покровського та Межівського районів Дніпропетровської області) невідомі особи підірвали непарну залізничну колію. На момент підриву за маршрутом Курахівка — Чаплине рухався вантажний потяг з вугіллям у складі 56 вагонів. Унаслідок диверсії сталося незначне пошкодження колії та схід візка одного з вагонів з рейок. Постраждалих немає. Місце події оглянули сапери та правоохоронці. Потім колійники зайнялись ремонтом пошкодженої ділянки. Як повідомляють у прес-центрі Придніпровської залізниці, за відсутності загрози до закінчення ремонту

рух поїздів в обох напрямках відкрито по парній колії. Олексій ЛОГІНОВ

Нехай говорять

Яким транспортом ви користуєтеся після подорожчання проїзду у маршрутках?

Майже два тижні дніпропетровці їздять за новим тарифом. Чи задоволені містяни якістю перевезень? Чи вже знайшли альтернативу? Катерина, стоматолог:

— Якби була можливість — пересіла б на трамвай чи тролейбус. Але іншого способу дістатися до роботи, крім маршруток, немає. Ось і продовжую їздити. Досить часто трапляються водії хами і грубіяни. Та й транспорт в жалюгідному стані. Богдан, студент:

— Я постійно їжджу маршрутками. І на досить великі відстані. Можливості пересісти на електротранспорт, на жаль, немає. Інколи доводиться бути стоячим пасажиром у забитій маршрутці. І через великий інтервал руху між машинами доводиться довго стояти в черзі, аби нарешті поїхати на навчання. Анастасія, школярка:

— З подорожчанням проїзду почала частіше ходити пішки. Хоча ходьба корисна для здоров’я, повністю від тран-

спорту не відмовилася. Незважаючи на нові тарифи на проїзд, умови у маршрутках залишилися старими. Транспорт не приводиться до ладу, в ньому брудно і водії не завжди ввічливі. Цим я не задоволена, адже ціна повинна відповідати якості.

Дніпропетровський художній музей запрошує усіх охочих долучитися до «пошуків» Жінки, відвідавши виставку творів живопису з музейного зібрання «Cherchez la femme». Вона триватиме з 27 березня по 19 квітня. Відвідувачам випаде нагода натрапити на шлях пошуків, котрим рушали свого часу Валентин Сєров, Костянтин Коровін, Микола Фешин, Олександр Мурашко, Петро Нілус, Борис Григор’єв, Микола Глущенко, Андрій

Дмитро, працівник заводу:

— Чекаю на потепління, щоб можна було пересісти на мотоцикл. Так буде дешевше. А поки користуюсь тим самим транспортом, виходу іншого немає. Маршрутки в жахливому стані, водії — хами. Та це півбіди. Найбільше дратує убогість доріг. Якщо раніше яму можна було об’їхати, тепер доводиться всю дорогу їхати по узбіччю! Опитувала Наріна ВОЛНЯНСЬКА

Ольга ГРЕЧИШКІНА

Коцка, Тетяна Яблонська, а також наші добре відомі дніпропетровські живописці: Михайло Кокін, Володимир Ерліх, Яків Калашник, Володимир Городиський, В’ячеслав Данилов, Володимир Бублик, Олександр Рєзник, В’ячеслав Апет, Анатолій Онищенко та багато інших. Близько півсотні добірних музейних полотен відкриють розмаїття жіночих іпостасей та образів. Микола ГНАТКО

Віддай телефон на виставку Відкриття виставки до 120-ї річниці телефонної мережі Дніпропетровська планується 19 серпня в історичному музеї. Кожен бажаючий зможе взяти участь у підготовці, подарувавши музею старий мобільний або стаціонарний телефон, пейджер чи іншу раритетну техніку для зв’язку. Нині в колекції музею лише два екземпляри мобільних телефонів. Але

до відкриття виставки організатори планують збільшити їх кількість. Перевага віддається апаратам випуску початку 90-х років. Головна вимога — презентабельний вигляд пристрою, телефон не обов’язково повинен бути в робочому стані. Ті, хто хоче поповнити колекцію, можуть звертатися за адресою: пр. Карла Маркса, 16, каб. №9. Наріна ВОЛНЯНСЬКА

Дніпропетровському центру соціальної адаптації дітей з аутизмом «Дитинство за гранню» потрібна допомога На сьогоднішній день центру потрібні канцтовари, серветки, туалетний папір, сухі рушники, іграшки. Контактна особа: Лідія Фролова, (098) 407-04-30. Центр знаходиться за адресою: вул. Телевізійна, 2. Кожен небайдужий дніпропетровець може надати фінансову під-

Артур, молодший комірник:

— Нині дорожчає все, тому й скаржитися немає сенсу. З приводу сервісу в маршрутках — не потрібно бути генієм, щоб зрозуміти: поліпшення чекати не варто. А от ставлення водіїв — це спірне питання. Все залежить від людини та її виховання.

планується зробити тематичними. Так, темою цьогорічного походу в «задзеркалля» Дніпропетровського театру опери та балету буде «Лебедине озеро». Знаменитий балет визначить і зміст наступної екскурсії, яку планують провести 11 квітня. А ось 18 квітня темою візиту стане «Дон Кіхот», 25 квітня — «Жізель».

Шерше ля фам у Художньому музеї

SOS

Коротко про головне

гривні

27

Всесвітній день театру, відзначається з 1961 року.

3

цитата тижня

цей день в історії

3,75—4,75

Яке сьогодні свято? нові ціни на проїзд у павлоградських маршрутках діятимуть з 1 квітня.

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 27 березня 2015 р.

тримку, перевівши посильну суму за банківськими реквізитами: Одержувач: ДОБФ «Дитинство за гранню». Розрахунковий рахунок №26003050228821 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ, МФО 305299; код Є ДРПОУ 1 4 3 6 0 5 7 0 , ОКПО 38198348.

27 березня  27 березня 1787 року — у Катеринославі відбу-

лося відкриття новоствореної Міської думи у складі дев’яти гласних.

 27 березня 1916 року — відбувся перший матч Катеринославської футбольної ліги.

 27 березня 1922 року — у Петриківці на Катери-

нославщині народилася Надія Митрофанівна Шулик, художниця, учениця Т. Пати, заслужений майстер народної творчості України, член Спілки художників України. Відповідальна за сторінку Альона ДрИга

Пенсія інвалідові у зв’язку з втратою годувальника У 2014 році медико-соціальна експертна комісія визнала мене інвалідом з дитинства у віці 43 років. Чи маю я право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника?

вІтаЄмо!

захистимо кожного

Михайло ПАВЛОВ. Дніпродзержинськ

Шановний Михайле Михайловичу, згідно зі статтею 36 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон), пенсію у зв’язку з втратою годувальника призначають непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті відповідного страхового стажу. Непрацездатними членами сім’ї є діти померлого годувальника (також ті, які народилися до закінчення 10 місяців від дня смерті годувальника), які не до-

сягли 18 років, або старші, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років (частина друга статті 36 Закону). Витяг з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії (МСЕК), у якому зазначено причину інвалідності — «інвалід з дитинства» та яку вперше видано особі після досягнення 18 років, не є документом, який підтверджує, що особа стала інвалідом до 18 років, а вказує лише на те, що зазначена особа занедужала на цю хворобу до досягнення нею вісімнадцятирічного віку. Причинний зв’язок інвалід-

ності з хворобами, перенесеними в дитинстві, МСЕК установлює за наявності медичних документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18 років, та надає відповідний висновок. Таким чином, за наявності довідки МСЕК про визнання Вас інвалідом з дитинства 2013 року та висновку МСЕК, у якому зазначено, що Вас могли визнати інвалідом до досягнення 18 років, Ви матимете право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

щиро вітаємо з днем народження! Хай кожен день ясніє небом чистим, Світанки сяють, скупані в росі, У серці радість розквіта іскриста, І мрії хай збуваються усі. Хай молодість Ваша ще довго квітне, Усмішка сяє на устах, І лиш хороше, радісне, привітне В житті перетинає шлях!

З повагою колеги та зорянці

Светлану Леонидовну Погорелую, почтальона почтового отделения Николаевка Петриковского района,

от всего сердца поздравляем с днем рождения! Желаем в жизни Вам успеха, Поменьше слез, побольше смеха, Дорогу жизни подлинней, И много радости на ней! Пусть каждый Ваш обычный день В прекрасный праздник превратится, И никогда печали тень В Ваших глазах не отразится!

Павло САЛІН. Павлоградський район

У такому разі розмір Вашої пенсії за віком буде визначено з Вашого заробітку та стажу. При цьому розмір Вашої пенсії не може бути меншим за мінімальний розмір пенсії, встановленої для шахтарів, тобто не менш ніж три прожиткових мінімумів, встановлених для непрацездатних осіб, що з грудня 2013 року дорівнює 2847 грн.

Достроковий вихід на пенсію батька дитини-інваліда Я батько дитини-інваліда. Моя дружина отримувала пенсію по інвалідності й померла в 44 роки. Чи маю я право на призначення дострокової пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»? Михайло ОЛЕКСАНДРОВ. Синельниківський район

Шановний Михайле Вікторовичу, матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років і за наявності не менш як 15 років страхового стажу. При цьому до інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років (абзац 4 пункту 3 розділу XV Закону України

«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон). Якщо дитинуінваліда виховав батько (зокрема, в разі відсутності матері), йому призначають дострокову пенсію за віком після досягнення 55 років і за наявності не менш як 20 років страхового стажу (абзац 5 пункту 3 розділу XV Закону). З огляду на те, що мати ди-

тини-інваліда не скористалася правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до абзацу 4 пункту 3 розділу XV Закону (померла у віці 44 років), чоловік померлої дружини має право на дострокове призначення пенсії за віком згідно з абзацом 5 пункту 3 розділу XV Закону після досягнення 55 років і за наявності відповідного страхового стажу.

Довіреність — не підстава для запиту Моя паралізована мати проживає в м. Сніжному. Перевести її до Дніпропетровська, де я мешкаю, немає можливості. Чи можу я надати заяву про запит її пенсійної справи на підставі нотаріально завіреної довіреності? Які документи необхідні для переоформлення пенсії? Ганна ШИРОКОРАД. Дніпропетровськ

Шановна Ганно Янівно, згідно з пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для (призначення) перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання по-

дається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації). Отже, подача заяви на запит пенсійної справи за довіреністю законодавством не передбачена. При цьому, заява від осіб, які переселилися з Донецької або Луганської областей, про

переведення пенсійної справи (за наявності паспорта, ідентифікаційного коду та пенсійного посвідчення) приймається в будь-якому територіальному управлінні Пенсійного фонду в Дніпропетровській області без документів, підтверджуючих фактичне місце проживання.

Незабутніх вражень, щасливих подій, Здійснення задумів, втілення мрій! Хай прекрасним цвітом шлях життя рясніє, Здійснюються завжди заповітні мрії. Хай палають в серці почуття високі, А доля дарує повні щастям роки.

Олену Анатоліївну Пахомову,

Чи зараховується праця робітником очисного вибою у вугільній шахті та час перебування на інвалідності у зв’язку з професійним захворюванням до 20-річного стажу для права на пільгову пенсію незалежно від віку? Чи проводиться розрахунок цієї пенсії як у шахтарів? якою настало це захворювання. Таким чином, якщо Ви маєте не менше ніж 20 років пільгового стажу з урахуванням періоду роботи робітника очисного вибою в шахті та часу перебування на інвалідності у зв’язку з професійним захворюванням за цією професією, Ви маєте право на пільгову пенсію за нормами статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

щиро вітаємо з днем народження!

листоношу поштового відділення Ленінське Апостолівського району,

Пільговий стаж та інвалідність Шановний Павле Олексійовичу, до 20-річного стажу, який дає право на пільгову пенсію незалежно від віку, зараховують, зокрема, роботу за професією робітника очисного вибою в шахті з видобутку. Водночас період перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання зараховують у пільговий стаж за тією професію, під час роботи за

Вікторію Вікторівну Ткаченко, заступника начальника відділення зв’язку Новомосковськ,

З повагою колеги та зорянці

С уважением, коллектив почтового отделения Зорянцы присоединяются к поздравлениям

компетентно

Роз’яснюють фахівці ПФУ

4

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 27 березня 2015 р.

Пенсіонер переселяється за кордон Я отримую пенсію за віком. Планую виїхати до Казахстану на постійне місце проживання. Які документи мені потрібно надати для оформлення допомоги у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон? Костянтин ЧЕЧЕН. Тернівка

Шановний Костянтине Федоровичу, у разі надання Вами заяви про виїзд на постійне місце проживання за кордон виплата пенсії на території України припиняється. Для отримання пенсії за 6 місяців наперед у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон до заяви Вам необхідно надати закордонний паспорт з візою і талон про зняття з реєстрації

у зв’язку з виїздом за кордон. На підставі наданих документів оформляється пенсія за 6 місяців наперед, яка рахується з місяця, що настає за місяцем зняття з реєстрації за місцем постійного проживання. Для осіб, яким пенсія встановлена на певний термін, виплата пенсії за шість місяців здійснюється за період не більший за встановлений термін.

телефони довіри Допоможемо учасникам бойових дій в АТО, які потрапили у важку життєву ситуацію. Допоможемо також людям, залежним від наркотичних речовин, алкоголю, тим, хто звільнився з місць позбавлення волі. телефони довіри інформаційно-довідкової служби:

(067) 505-4343, (050) 444-8558

Про вислугу років викладачів ПТУ Чому в стаж роботи, яка дає право виходу на пенсію за вислугу років, не зараховують період роботи керівником фізвиховання профтехучилища? Геннадій ПАК. Павлоград

Шановний Геннадію Антоновичу, згідно з пунктом «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи не менш як 25 років за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, ро-

бота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 (далі — Перелік). У розділі 1 «Освіта» Переліку значаться, зокрема, посади майстрів виробничого навчання, викладачів, педагогів професійного навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи в про-

фесійно-технічних навчальних закладах. Оскільки Ви працювали на посаді керівника фізвиховання профтехучилища, яка не передбачена вищезгаданим Переліком, підстав для зарахування періоду роботи на цій посаді до спеціального стажу роботи, яка дає право виходу на пенсію за вислугу років, немає.

Äîðîã³ ÷èòà÷³! Íà ñòîð³íêàõ «ïåíñ³îíåð Ïðèäí³ïðîâ’ÿ» òà «Çàõèñòèìî êîæíîãî» âè îäåðæèòå â³äïîâ³ä³ íà âàø³ çàïèòàííÿ. Àëå â³äïî­â³äíî äî çàêîíîäàâñòâà ïðî çâåðíåííÿ ãðîìàäÿí ôàõ³âö³ äåðæàâíèõ ­óñòàíîâ, ­êîìóíàëüíèõ ³ ïðèâàòíèõ ï³äïðèºìñòâ íàäàþòü â³äïîâ³ä³ ïðè íàÿâíîñò³ ïîøòîâî¿ àäðåñè çàÿâíèêà. Òîæ, áóäü ëàñêà, âêàçóéòå ­çâîðîòíó àäðåñó (ó ãàçåò³ íå äðóêóºòüñÿ)! Ïèø³òü íà àäðåñó: ðåäàêö³ÿ ãàçåòè «Çîðÿ», оф. 441, âóë. Комсомольська, 52, ì. Äí³ïðîïåòðîâñüê, 49000. Êîíòàêòíèé òåëåôîí: (0562) 349165. Ëþäìèëà ÌÀÑËÎÂÀ, âåäó÷à ñòîð³íîê

Сайт газети «Зоря» www.zorya.org.ua

тема номера

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 27 березня 2015 р.

5

Не все то золото, что блестит Семь советов тем, кто собрался в ломбард В лучшие времена мы делаем себе подарки. Наступает кризис, и от дорогостоящих украшений и техники приходится избавляться. Кто-то продает вещи в Интернете, другие по старинке идут в ломбард. И то и другое — дело опасное. Но голод — не тетка. Сегодня в ломбарды Днепропетровска выстраиваются очереди, растет и количество этих учреждений. Несколько советов тем, кто только собирается сдать золото или другие ценные вещи, дала Виктория. В течение четырех лет она работает в одном из ломбардов Днепропетровска. Говорит, если раньше в день обслуживала около двадцати клиентов, сегодня их уже пятьдесят. Количество посетителей в ломбардах растет с лета. Женщины несут украшения, пожилые люди — зубное золото, молодежь — мобильные телефоны и фотоаппараты. Алёна ДРЫГА

Выберите ломбард заранее — Часто клиенты рассказывают: сдали кольцо в ломбард, пришли через месяц выкупать, а уже и ломбарда нет, — говорит Виктория. — Если так, поможет только милиция. Чтобы избежать подобных прецедентов, лучше обратиться в тот ломбард, который вам известен — например, в него уже сдавали вещи родственники или знакомые. Безопаснее обращаться в сетевой ломбард. Ломбардных сетей в Украине несколько. Информацию о них можно найти в Интернете. У больших ломбардов есть свой сайт и даже горячая линия, на которую можно попробовать позвонить и договориться, чтобы вам вернули вещь — иногда даже после просрочки и того, когда она уже «уехала» из ломбарда. В крупных ломбардах даже выдают пластиковые карты, дающие скидки постоянным клиентам. Обслуживание в сетевых ломбардах лучше, так как идет постоянный контроль его качества. Руководство сети отслеживает жалобы, поступающие на сайт и по телефону, ведет видеонаблюдение, проводит курсы по повышению квалификации для сотрудников и даже подсылает в ломбарды сети «тайных» клиентов, призванных проверить профессионализм оператора ломбарда. В ломбарде должен быть уголок потребителя, на котором вывешивают копии документов. В частности, Свидетельства о регистрации предприятия и Лицензии на осуществление деятельности по предоставлению финансовых услуг. Там же находится и Книга жалоб. Каждый ломбард работает с охранной компанией, которую можно вызвать в случае, если его попытаются ограбить. Интересно, что кассирами-оценщиками в ломбардах, как правило, работают девушки. Ведь клиенты бывают разные — у кого-то сложный характер, кто-то — в депрессии. А девушка может успокоить, поддержать, избежать развития конфликта. Чтобы устроиться в ломбард, достаточно иметь среднее образование, не быть ранее судимым. Нужно сдать логический тест и пройти обучение. Всех будущих сотрудников ломбардов проверяет служба безопасности учреждения. Поэтому случайных людей в ломбарде нет. Ведь работать там — огромный риск. Операторы в ломбарде имеют дело с деньгами, золотом. Легко ошибиться и погореть на большую сумму.

1

2

Что закладывать? В ломбарды принимают золотые и серебряные вещи (украшения, посуду и даже зубы), укра-

шения с драгоценными камнями. В некоторых ломбардах старинное серебро принимают только с пробой. В части ломбардов берут под залог современную технику. Технику принимают, только если она сохранилась в хорошем состоянии. Если клиент приносит с техникой документы к ней, плюс, если она на гарантии, ее оценочная стоимость увеличивается. Сдают самые разные приборы — чаще всего это мобильные телефоны. Однажды сдали мультиварку, а в другом отделении — велосипед, вспоминает Вика. Могут принять в ломбарде даже удилища. Всю технику сотрудники ломбарда пробивают по базе — не была ли она украдена или утеряна. В некоторых ломбардах берут под залог даже меха — шубы, дубленки. Оценочная стоимость техники — примерно треть от рыночной. Стоимость золота и серебра связана с курсом доллара. Не забудьте про документы В приличном ломбарде у вас обязательно потребуют паспорт и идентификационный код. Ведь эти документы помогут найти преступника в случае, если на лом специально пытались сдать краденые или поддельные вещи. Только лично, со своим паспортом можно и забирать изделие. Чтобы не нарваться на зло­ умышленника, в ломбарде ваши данные сверят с базой. Кроме того, не имеют права заключать сделку с несовершеннолетними. Также вас попросят сообщить контактный номер телефона. Вам позвонят, если договор аренды вещи истек и начали начисляться проценты за просрочку. Если документы у вас не попросили, возможно, мошенником является сотрудник ломбарда, который потихоньку крадет деньги у учреждения или участвует в других преступных схемах. Так что это повод не только задуматься, но и обратиться

3

к руководству ломбарда или в милицию. В ломбарде не проверяют, кто собственник вещей. Достаточное условие — чтобы клиенту было больше 18 лет и он не находился в «черном» списке. В семейные конфликты, которые могут возникнуть после сдачи на лом фамильной реликвии, ломбард не вмешивается. Договор с ломбардом оформляется в двух экземплярах, заполняется на украинском языке. Один остается клиенту, второй — в ломбарде. Подписывают договор обе стороны, указывается информация о них: паспортные данные клиента, его идентификационный код и юридическая информация о ломбарде. Обратите внимание: возле каждой подписи сотрудника ломбарда должна стоять мокрая печать. Также в документе должна быть информация об изделии — проба, вес, вес вставок, камней, оценочная стоимость. Указывают в договоре срок, на который закладывается изделие, размер пени, которая берется в случае просрочки, сумма денег, полученных клиентом на руки.

больший процент платите, когда забираете ее. Закладывать вещи можно на два дня минимум, максимум — на месяц. По истечении срока договора вы должны будете оплатить сумму, равную оценочной стоимости изделия и проценты за каждый день. По истечении этого срока можно также «продлить» договор, оплатив набежавшие проценты. Если вы решили навсегда расстаться с вещью, оформляется договор продажи. Если вы продаете вещь, обращайте внимание на то, сколько в этом ломбарде дают за грамм золота. Те, кто часто ходит в ломбарды, знают: если заключаешь договор залога, ломбард платит за вещь больше. Сегодня разница составляет в среднем 50 гривен за грамм золота. Поэтому некоторые клиенты обещают вернуться за украшением через неделю, получают деньги, а потом не возвращаются, объясняя тем, что выкупить ее не смогут. При этом ломбард теряет выручку, поэтому сотрудники должны выявлять хитрых клиентов и заключать с ними договор продажи, а не залога.

Что важнее — размер ссуды или процентов? По словам сотрудника ломбарда, чаще всего люди возвращаются за своими украшениями, до последнего «продлевают» их. Есть те, кто не может расстаться с фамильными или памятными драгоценностями по два-три года. Если вы пришли за срочной ссудой, но не хотите прощаться с бабушкиными сережками навсегда, обращайте внимание на проценты. В среднем, по ломбардам Днепропетровска, вы платите по 1% от оценочной стоимости изделия за каждый день, что вещь находится в ломбарде. Ставка зависит от политики ломбарда (в каждом свои тарифы и предложения) и времени, на которое вы закладываете вещь. Как правило, чем дольше вы хотите держать вещь в ломбарде, тем

В ломбарде можно не только продать, но и купить вещи Если договор залога вещи уже закончился, у вас есть еще неделя, чтобы забрать ее, но каждый день будет начисляться пеня. В среднем 2 процента от общей суммы — за день просрочки. По окончании семи дней правообладатель теряет право на вещь, и ее выставляют на продажу. Ломбарды — это своеобразный секонд-хенд украшений и техники. Если повезет, здесь можно приобрести за полцены, а то и треть цены новый мобильный телефон (порой даже с документами) или оригинальные украшения. Однако возврату и обмену вещи, приобретенные в ломбарде, не подлежат. Вещи продают до приезда инкассаторов, после их передают в

4

5

государственную сокровищницу. До приезда инкассаторов у вас есть в среднем две недели. За это время вы можете выкупить свою вещь, если ее еще не приобрел кто-то другой. Для этого придется оплатить просрочку за все дни. Если вы не слишком запоздали, выкупить вещь вам будет дешевле, чем другим покупателям. Ведь бывший владелец по-прежнему платит сумму оценочной стоимости изделия и проценты за просрочку, а цена для новых покупателей несколько выше.

6

Стыдиться нечего По словам Виктории, клиенты ломбарда — обычные работающие люди, которым из-за инфляции часто не хватает денег до зарплаты. Кредиткой пользоваться они боятся, или уже слишком задолжали банку. Обращаются в ломбард порой и состоятельные клиенты — если быстро нужна большая сумма денег.

— Оставляют массивную золотую цепь, а через пару дней выкупают обратно, — говорит Вика.

— А вот наркоманов и алкоголиков среди посетителей не встречала. Если вы пытались сдать подделку Подделки подсовывали не раз, говорит наша героиня. Часто попадаются литые кольца и цепи, которые сверху «обтянуты» толстым слоем золота, а внутри — другой, недрагоценный, металл. Порой люди сами не догадываются о том, что такие украшения не из золота. Однако в ломбарде эту хитрость производителя быстро распознают. Обвинять клиента в том, что он подсунул подделку, или сразу вызывать милицию в приличном ломбарде не станут. Корректно объяснят: приборы показали, что это не золото. Бывает, обращаются в ломбард, чтобы просто проверить, из чего сделано изделие. В большинстве ломбардов процедура проверки бесплатная.

7

У Господа мы просим подвига и креста Во имя Отца и Сына и Святого Духа! Мы привыкли жить в понятиях социальной справедливости, и нам кажется, что если человек делает Но почему же постоянно, в течение тысячелетий, удивляется человек: люди злые, бесчестные и коварные благоденствуют, а добрые, смиренные и честные оказываются обманутыми, притесненными и страдающими? Почему у одних — здоровье, богатство и все им позволено, а у других — бедность, болезни, скорби и нищета? Именно поэтому: потому что в Царствии Небесном ничего не зарабатывается, потому что нет там законов социальной справедливости. Там совсем другие законы: любви, милости Божией и подвига. Получить земную награду за свои заслуги даже ближайшие ученики не могут. «Ничего нельзя заработать, — говорит Христос, — потому что вы же не рабы, не наемники… вы не чужие, вы — свои». Разве платит отец сыну за то, что тот уберет квартиру или сходит в магазин? Разве мать платит своим детям за то, что они помогают в ее заботах? Очевидно, что это не так. Дети разделяют жизнь своих родителей, являются им опорой, самыми близкими людьми, которые в минуту несчастья сплачи-

добрые дела, то у него все в жизни должно быть хорошо, а вот если он плохой человек, то, конечно же, его надо еще при жизни наказать.

ваются и становятся с ними единым существом. Вот об этом и говорит Христос апостолам: «Чашу Мою будете пить и крещением Моим будете креститься». А мы недоумеваем: «Ну, когда же я, наконец, что-то получу? Ну, почему же так долго? Я трудился, я постился, я молился, добрые дела делал, а мне в ответ — что? Скорби да болезни? Сплошные неудачи? Потеря того, что я старался делать, как самое главное дело своей жизни… Где же все заработанное?» Нет его и не будет, потому что этого нам Господь никогда не обещал. Когда мы молимся, мы просим у Бога не материальных благ, не улучшения жизненных условий или успехов в работе, а совсем других конкретных вещей: чтобы Господь помог нам стать смиренней, чтобы Он любви нам послал. Весь пост мы читаем молитву Ефрема Сирина. Мы просим у Бога самых главных духовных сокровищ — целомудрия, смиренномудрия, терпения и любви, просим видеть свои согрешения, хотим, чтобы Господь нам их показал.

А в ответ в душе только больше нетерпения, больше обид, раздражения и гнева, которые отталкивают от нас наших ближних. Почему так происходит? Потому что не знаете, чего просите, отвечает Господь. Авва Дорофей учит, что тот человек, который просит у Бога смирения, должен знать, что он просит Бога послать ему человека, который бы его унизил и оскорбил, чтобы это смирение можно было проявить. Вот чего мы просим, когда говорим: Господи помилуй. Мы подвига просим: пить чашу Его и креститься Его крещением… И ничего другого, не каких-то духовных благ, но подвига и креста. И Господь на нашу молитву отвечает. И ответ Его надо принять с радостью и благодарностью: Господь услышал мою молитву и дал мне повод проявить смирение и терпение, дал мне возможность проявить любовь к своему ближнему, когда это тяжело, когда это нестерпимо, когда надо себя преодолеть и вырасти над собой. Аминь.

Православный календарь 28 марта — Похвала Пресвятой Богородицы. Мч. Агапия и с ним семи мучеников: Пуплия, Тимолая, Ромила, двух Александ­ ров и двух Дионисиев.

29 марта — Прп. Марии Египетской. Мч. Савина. Мч. Папы.

30 марта — Прп. Алексия, человека Божия. Прп. Макария, игумена Калязинского, чудотворца.

31 марта — Свт. Кирилла, архиеп. Иерусалимского. Мчч. Трофима и Евкарпия. Прп. Анина монаха.

1 апреля — Мчч. Хрисанфа и Дарии и с ними мчч. Клавдия трибуна, Иларии, жены его, Иасона и Мавра, сынов их, Диодора пресвитера и Мариана диакона. Прав. Софии, кн. Слуцкой. Иконы Божией Матери, именуемой «Умиление», Смоленской.

2 апреля — Прпп. Иоанна, Сергия, Патрикия и прочих, во обители св. Саввы убиенных.

3 апреля — Прп. Иакова еп., исп. прп. Серафима Вырицкого. Свт. Кирилла, еп. Катанского. Свт. Фомы, патриарха Константинопольского. Сщмч. Владимира пресвитера.

Протоиерей Константин ДРОБИТЬКО

Азы православия

Свеча или записка? Часто придя в церковь, мы не знаем, как лучше поступить: поставить свечу о здравии или написать записку в алтарь? Есть ли разница, и в чем она состоит?

Когда мы пишем записку в алтарь, то человек поминается церковной (общей) молитвой на самой главной службе — Божественной Литургии. Это имя поминается вселенской церковью. Допустим, имя человека могут упомянуть по город-

Вопрос священнику

православ’я

www.zorya.org.ua 27 березня 2015 р.

С 28 марта по 3 апреля

Слово священника

6

ЗОРЯ

скому радио, а могут и на весь мир. Но этот мир земной — временный, а тот мир — небесный, вечный. Ничего в жизни нет выше, как помянуть имя на Божественной Литургии. А свечку мы ставим от своих трудов в благодарность Господу. Это наша жертва. Господь ни в чем не нуждается, Он все имеет, но ждет нашей любви, нашей искренности, преданности. В знак своей любви от своих трудов мы и зажигаем свечу на подсвечнике. Еще раз повторяем: это нужно нам самим, но не Господу. Для того чтобы человек смог раскрыться в любви, в добре, должна быть от него какая-то отдача. Кто-то принесет муку в церковь на просфоры, кто-то — масло, кто-то — «Кагор», а другой свечу поставит. И все

это принимает Господь от нас и с избытком восполняет тем, чего у нас недостает. Ведь для того, чтобы человек был обеспечен земными благами, он должен, по Библии, отделять десятую часть для Господа. Человек от этого нисколько не пострадает, наоборот, душа его раскроется в добре, и Господь восполнит жертву человека. Все, что мы даем ближнему ради Господа, принимает Сам Христос. Все добрые дела, все жертвы идут в потусторонний мир, где воры не крадут, моль не точит, ржавчина не съедает... Те же, кто не помогает ближним, не дает через ближнего десятую часть Господу, лишается большего — потери, пожары, ограбления больше уносят, а то и рэкет забирает. Да и пользы для души в этом никакой нет.

Еще раз о суевериях Мария: — Здравствуйте. Как относиться к разным оберегам? У меня есть оберег, который мне сделала моя знакомая. Он состоит из именной иконки, крестика, вязаного красного пояса. Что с ним делать, можно ли его разобрать? Подскажите, пожалуйста! Протоиерей Дионисий: — Обереги не имеют ничего общего с православием и верой в Живого Бога. Это языческие атрибуты и не должны иметь места в жизни христианина. А «собирание» оберега из крестика, иконки и какого-то непонятного пояса, который, как я понимаю, предполагает ношение оберега на поясе, и вовсе можно назвать кощунственным. Крестик носят на груди, медальон с иконкой также можно носить вместе с крестиком, но никак не на поясе. Виола: — Правда, что нельзя выходить

замуж в мае, потому что будешь всю жизнь маяться? Иерей Даниил: — Неправда. Но кто ж этому поверит. Ведь так похоже: май и маяться. В науке это явление называется народной этимологией. Не имея достаточных сведений, носитель языка заново строит семантические связи между словами, содержащими схожие по звучанию корни. На Руси раньше больше всего свадеб игралось на Фоминой неделе, независимо от месяца. Анна: — Должна ли свеча, которую поставили в церкви, догореть до конца, и считается ли грехом тушить их, когда они догорают? Может ли это делать мирянин? Я знаю многих, кому не нравится, когда их свечам не дают догореть до конца, они считают, что это неуважение к их чувствам и душе. Но ведь если свеча догорит до конца, то в эту

ячейку уже другому не поставить свечку, а в праздники народу много, и служащие не всегда могут успеть. И можно ли это делать, если тебя попросили? Протоиерей Дионисий: — Все должно быть разумно. Свеча может догореть до конца, но тогда огарок трудно вынуть из подсвечника (зачастую такое вынимание приводит к порче подсвечника). Только что заж­ женную свечу тоже не стоит снимать с подсвечника, не дав ей погореть некоторое время. Хотя это не всегда получается, особенно в праздники или в местах массового паломничества. Думаю, что стоит придерживаться «золотой середины» — когда свечу еще можно вынуть из подсвечника, но она уже достаточное время горела. Этим может заниматься мирянин, но перед этим стоит взять благословение у священника на этот труд. Ибо любой труд при храме должен быть благословлен настоятелем. azbyka.ru

Календарь питания в Великий пост 28 марта (суббота) — вареная постная пища (овощи, фрукты, каши на воде и т. д.) с добавлением растительного масла, можно выпить немного вина.

29 марта (воскресенье) — вареная постная пища (овощи, фрукты, каши на воде и т. д.) с добавлением растительного масла, можно выпить немного вина.

30 марта (понедельник) — рекомендовано сухоядение (хлеб, сырые овощи, фрукты, сухофрукты, мед, орехи). Нужно пить воду, желательно теплую.

31 марта (вторник) — вареная растительная (постная) пища без масла, каши на воде.

1 апреля (среда) — рекомендовано сухоядение (хлеб, сырые овощи, фрукты, сухофрукты, мед, орехи). Нужно пить воду, желательно теплую.

2 апреля (четверг) — вареная растительная (постная) пища без масла, каши на воде.

3 апреля (пятница) — рекомендовано сухоядение (хлеб, сырые овощи, фрукты, сухофрукты, мед, орехи). Нужно пить воду, желательно теплую.

Именинники

28 марта — Александр, Алексей, Денис, Михаил, Тимофей 29 марта — Александр, Денис, Емельян, Иван, Павел, Роман, Трофим, Юлиан 30 марта — Александр, Алексей, Виктор, Гавриил, Макар, Павел 31 марта — Григорий, Даниил, Дмитрий, Кирилл, Наталья, Трофим 1 апреля — Дарья, Дмитрий, Иван, Иннокентий, Софья 2 апреля — Александра, Василий, Виктор, Виссарион, Герман, Иван, Клавдия, Максим, Мария, Мирон, Никита, Прасковья, Светлана, Севастьян, Сергей, Ульяна 3 апреля — Владимир, Кирилл, Яков. Страницу подготовила Ольга ДЮЖИНСКИХ

Із одного металу ллють медаль за бій, медаль за труд!

Ïåðøèé íîìåð âèéøîâ 21 ÷åðâíÿ 2003 ðîêó.

Встреча поколений 2015 год объявлен годом ветеранов Великой Отечественной войны. И Долгинцевская районная организация ветеранов города Кривого Рога в рамках этой программы организовала для ветеранов настоящий щедрый украинский вечер. На него пригласили участников боевых действий, участников Великой Отечественной войны, узников нацизма, ветеранов 6-й гвардейской дивизии военно-транспортной авиации, воинов-афганцев — людей, без которых этого праздника могло и не быть, которые, рискуя своей жизнью, завоевали для нас мир. Гостей встречали организаторы вечера: Галина Александровна Олейник, Тамила Григорьевна Швец, Лидия Романовна Вишня, одетые в национальные костюмы. Поздравить ветеранов пришли учащиеся фольклорного ансамбля «Казачата» СШ №90 (руководитель Н. С. Глушко), исполнившие популярные украинские казачьи песни.

Это было, было...

27 березня 2015 року/п’ятниця

Но какой же праздник без хлебосольного украинского стола? Тут были и украинские вареники с разной начинкой, и рыба, и драники, и плов, и пироги, и грибы. Одним словом, стол ломился от яств. Не обошлось и без «фронтовых» 100 граммов. Ветераны вспоминали годы вой­н ы, свою молодость, делились

мнениями, пели песни военных лет. Все остались очень довольны праздником. Это была настоящая встреча поколений: учеников, детей войны, ветеранов Великой Отечественной войны, воинов-интернационалистов.

Счастлив тот человек, после которого остаются людям его дела — мосты, здания, самолеты, проложенные трассы. После Рэма Николаевича Суворова остались его книги.

Миф №5: в штрафниках военные воевали вместе с уголовниками и политзаключенными Этот миф получил особенно широкое хождение после показа на экранах популярного телесериала «Штрафбат», а позже — кинофильма «Утомленные солнцем-2» (где, вопреки исторической правде, штрафные батальоны воюют чуть ли не с первого дня войны). На самом деле, уголовники, а тем более «воры в законе» никак не могли попасть в штрафбат по одной причине: штрафные батальоны были созданы для офицеров, а штрафроты — для солдат и сержантов. А бывшие заключенные направлялись в основном в обычные части, в штрафбат попадали не более 5—7% от их числа.

Сегодня «Ветеран Приднепровья» презентует своим читателям недавно изданную в Днепропетровске издательством «Журфонд» очередную и, увы, последнюю книгу журналиста, фотокорреспондента, краеведа и следопыта Рэма Суворова, члена регионального союза писателей Приднепровья, Международного сообщества писательских союзов, лауреата премии имени Владимира Даля. Поскольку творческий багаж Рэма Николаевича настолько велик, было решено опубликовать в сборнике «Рэм Суворов. Избранное» фрагменты и отдельные главы из его крупных произведений. Перед читателем пройдет череда увлекательных историй: — о событиях, происходивших в Приднепровье и Присамарье на протяжении трех с половиной веков; — о легендарных личностях, оставивших след в истории нашего края; — о рядовых «пахарях войны», ковавших победу над врагами нашей земли на протяжении всего этого времени; — просто об интересных личностях, живших и творивших на этой земле. Читатель откроет для себя неизвестные грани характеров известных личностей. Грани, позволяющие по-новому взглянуть на их место в истории нашего края, нашего народа. И, как и следовало ожидать от беспристрастного следопыта, а Рэм Николаевич был именно беспристрастным исследователем истории, читатель далеко не всегда будет находить совпадения с хрестоматийной трактовкой роли этих исторических персон. Но это тем более интересно, ведь только оценив со всех сторон, осмотрев все грани характера личности, можно понять скрытый подспудный смысл поступков конкретного человека. Эта книга журналиста, писателя-фронтовика Рэма Суворова — своеобразное послание всем нам, живущим ныне, грядущим поколениям, послание в вечность. Творческий коллектив издательства и семья Рэма Суворова выражает благодарность всем меценатам, руководителям Днепропетровской областной государственной администрации, Днепропетровской областной организации ветеранов Украины, народному депутату Украины, генерал-майору А. В. Клименко. оказавшим неоценимую помощь в выходе в свет этой книги нашего земляка — Рэма Николаевича Суворова. Остается лишь пожелать читателям увлекательного чтения, новых открытий и нового взгляда на известные факты нашего давнего и совсем недавнего прошлого.

Александр ЯСНИЙ

Алексей ЛОГИНОВ

Долгинцевская районная организация ветеранов

Пять мифов о штрафбате

Миф №2: штрафбаты являлись подразделениями смертников История войн знает немало специализированных подразделений смертников. Однако советские штрафбаты к таковым не относились: у каждого бойца был шанс выжить и, реабилитировав себя, вернуться в свое регулярное под-

Суворовское наследие

Поздравить ветеранов пришли учащиеся фольклорного ансамбля «Казачата» СШ №90 (руководитель Н. С. Глушко), исполнившие популярные украинские казачьи песни

Штрафбат... Звучное, сильное, полное энергии слово, за которым стоят непростые и подчас страшные судьбы сотен тысяч людей. За годы, прошедшие после войны, вокруг него сформировалось немало мифов. Что же было правдой, а что домыслено и искажено? Попробуем разобраться в этом, обратившись к документам.

Миф №1: штрафбаты — изобретение Сталина На самом деле, «пионерами» в создании штрафных подразделений стали гитлеровцы, имевшие в своей армии развитую и разветвленную систему штрафных формирований, первые из которых были созданы еще в 1936 году. За время войны через них прошло около 80 тысяч человек. В Красной армии штрафные батальоны и роты были созданы в соответствии со знаменитым приказом Сталина №227 от 28 июля 1942 года, прозванным в народе «Ни шагу назад!» Первым исправительным подразделением такого рода стала Армейская отдельная штрафная рота 42-й армии Ленинградского фронта. Закрывает историю советских штрафных подразделений 32-я армейская отдельная штрафная рота 1-й Ударной армии, расформированная 6 июня 1945 года.

Презентуем книгу

Новости из регионов

«Зоря» № 23 (21653)

разделение. Максимальный срок наказания штрафбатом составлял не более трех месяцев. Если в течение этого времени удавалось уцелеть, вина перед Родиной считалась полностью искупленной. Смывало вину и ранение (согласно распоряжению о штрафных подразделениях, средней тяжести или тяжелого, на практике — любого, требовавшего перевязки). При этом раны тщательно инспектировались особистами: за ранения, полученные сзади или за попытки «самострела», напротив, нещадно карали. Разумеется, потери там были очень высокими: в среднем в 3—6 раз больше, чем потери личного состава обычных войск. И все же шансы выжить были у каждого. Миф №3: загоняли солдат для самых кровавых операций Согласно военным архивам за все годы Великой Отечественной войны через штрафные подразделения прошло 427910 человек. Цифра сама по себе, безусловно, огромная. Однако если учесть, что всего за время войны через ряды регулярной Красной, а затем Советской армии прошло более 34476700 человек, то доля штрафников среди них составляет примерно 1,24%.

Миф №4: благодаря штрафникам были выиграны основные битвы Приведенные выше цифры наглядно показывают, что вклад штрафников в Победу куда скромнее, чем об этом принято говорить сейчас. Их состав был попросту слишком малочисленным, чтобы радикально влиять на исходы крупных сражений и тем более войны в целом. Да, за счет жизней этих солдат «покупались» темп атаки, скорость продвижения основных сил, но не они решали исход битвы.

Памяти наставника

www.zorya.org.ua 27 березня 2015 р.

ветеран придніпров’я

Нужен Родине

Вітаємо ювіляра!

Герои нашего времени

8

ЗОРЯ

и боевым побратимам Этого военного медика невысокого роста, но мощного телосложения с позывным «Док» зовут Александр Калий. Он младший сержант и проходит службу в медицинской роте прославленной 93-й отдельной гвардейской механизированной бригады.

— По образованию я фельд­ шер, но на войне приходится быть хирургом, травматологом, педиатром, психологом и даже патронажным медбратом, — улы­ бается Александр. — Родом я со Слобожанщины, и вместе с же­ ной Марией воспитываем четырех дочерей: Викторию, Елизавету, Александру и Веронику. В свое время работал в одном из роддомов Харькова. С первого дня частичной мо­ билизации в марте прошлого года 37-летний Александр обивал по­ роги военкоматов. Но из-за из­ лишнего веса ему постоянно от­ казывали. В конце концов, видя его настойчивость, мужчину все же призвали служить в один из военкоматов.

— Однажды мы помогали в госпитале принимать раненых и погибших парней, — вспоминает «Док». — По характеру ранений понял, что на фронте не хватает медиков. В тот же день написал рапорт о переводе в боевую часть. Так и оказался в медроте 93-й бри­ гады. Довелось младшему сержанту Калию побывать и в Донецком аэропорту, и в Песках, извлекать пули и осколки из раненых под об­ стрелом или в темноте, подсвечи­ вая фонариками. Однажды, когда он вытаскивал раненого с поля боя под обстрелом, на него упало дерево и придавило ногу. Про­ быв в гипсе всего две недели, он самостоятельно снял его и снова отбыл на передовую. А в поселке Великая Кринка пришлось лечить детей, включая и новорожденных, чем заслужил особое уважение местных жителей, после чего они

стали к украинским военным от­ носиться значительно лучше.

— Самый тяжелый случай у меня был, когда мы подобрали раненого бойца по имени Сергей. У него была оторвана левая рука по локоть, на правой — два от­ крытых перелома. А еще около со­ рока осколков в теле, из которых двадцать — в голове. Пока ждали медиков из ближайшей к нам 25-й бригады ВДВ, он потерял около 2,5 литра крови, но я постоянно делал ему уколы, не давая войти в болевой шок. В общем, спасти парня удалось, правда, он остался инвалидом. Всего за время, проведенное в зоне АТО, Александр Калий сде­ лал более 200 обработок ран. В боях он и сам получил переломы обеих ног и пулевое ранение бедра. После лечения и реабилитации «Док» снова планирует вернуться на передовую спасать наших бой­ цов. Жена и дочери очень пере­ живают за него, но понимают, что на Востоке он сегодня нужнее. Он нужен Родине и боевым по­ братимам. Валентин ШЕВЧЕНКО Фото автора

Крізь терни — з піснею… Родове коріння героїні цієї розповіді в селі Сергіївка Апостолівського району на Дніпропетровщині. Народилась вона 25 березня 1930 року. Отож випали на її долю і Голодомор 1932—1933 років, і фашистська окупація 1941—1943 років, і сталінські репресії, і післявоєнні злигодні. Та ніякі історичні катаклізми не в силі були заглушити природній дар. Олена ще не народилася, коли репресували батька. А коли дівчинці виповнилося лише сім років, репресували й дідуся. Юність минала у вели­ кому місті на Дніпрі. Тут закінчила школу, музичне училище. Тут аж до виходу на пенсію в одній з музич­ них шкіл вчила діток грі на фортепіано. В один прекрасний мо­ мент пробудився в ній ком­ позиторський дар, несподі­ вано для себе почала писати вірші. Видала книжечку «Життя і пісня». Подружило нас моє «Диво калинове», на яке Олена Андрєєва натрапила в одній з бібліотек. Який вірш не прочитає, а він спі­ вається. Двадцять пісень ви­ лились на папір. Деякі з них ми співали з Оленою Іванів­ ною дуетом в музеї «Літе­ ратурне Придніпров’я» на презентації моєї книжки «Одкровення». Разом їз­ дили до пам’ятника репре­ сованих, спорудженому на 9-му кілометрі Запорізького шосе, де Олена співала свій славнозвісний «Курган». Пишу, а на мене дивить­ ся з чудового Олениного

малюнка наша люба Леся Українка. Розповідь про Олену Андрєєву в одній з моїх книг прикрасила її малюнками Лермонтова і Чайковського. Намалювала вона їх лівою рукою, коли одержала травму. Тут же і її вірш, навіяний поїздкою в Підмосковний Клин у музей Петра Ілліча. Добірки віршів Олени Андрєєвої друкувалися в журналі «Крила» і періо­ дичних виданнях. Неод­ норазово бувала в її квар­ тирі-музеї на Набережній Перемоги. Разом пере­ глядали товстенні сімейні фотоальбоми, оформлені її малюнками і листівками. Зачаровано слухала її гру на піаніно. І раптом... Життя робить крутий поворот у... безод­ ню. Трапилось це зовсім не­ давно і несподівано. Маючи прекрасну однокімнатну квартиру на престижній Набережній, вона опиня­ ється на вулиці. Оскільки особисте життя не склалося, весь запал душі і серця від­ давала молодшим братам і любим племінникам. Не знаю, як вони почувають­ ся, коли їхня, наділена Бо­

жим даром сестра і тітонька проживає зараз і зустрічає своє 85-річчя в будинку для престарілих у Придні­ провську. А потрапити туди було непросто. Бо заклад цей переповнений. І мені, журналісту, довелося до­ класти немало зусиль, аби поселити туди мою героїню. Колись розповідала про цю «теплу гавань» у густому лісі на самому березі Дніпра по радіо, писала в пресі. Є в багатій бібліотеці цього будинку і мої книги. Запро­ сили мене виступити перед його знедоленими мешкан­ цями і в день ювілею Олени Андрєєвої. Оскільки з вели­ кими потугами пощастило Оленочці (так я її любовно називаю) перевезти туди своє піаніно, будемо співати і наші пісні. В кінці скажу: наділе­ на всіма талантами Люди­ на для цього невеселого за­ кладу — знахідка, бо вже не одну мальовничу стінгазету і фотомонтаж вона оформи­ ла і ще оформить. Її піаніно стоїть на сцені концертного залу. У вільний час вона ве­ селить своєю грою всіх, хто приходить її послухати. Дора КАЛИНОВА

Человек на своем месте Это выражение очень точно отражает суть личности человека. В данном случае нашего земляка, родившегося в 1928 году в Днепропетровске, замечательного детского тренера и энтузиаста настольного тенниса Леонида Аркадьевича Копельяна. Игровой момент турнира ветеранов

Леонид КОПЕЛЬЯН (третий слева) в окружении воспитанников

Его неуемная жизненная энергия, душевная открытость и творческий подход к делу по­ могли Леониду Аркадьевичу создать в Днепропетровске са­ мобытную школу настольного тенниса и в условиях острейшей конкуренции, существовавшей в настольном теннисе СССР, вы­ растить плеяду мастеров спор­ та, победителей и призеров все­украинских и всесоюзных соревнований, ставших извест­ ными далеко за рубежом. Среди его воспитанников Татьяна Ладыженская, Елена Лунина, Виктор Канунников, Геннадий Шайбак, Вячеслав

Таранов, Сергей Марченко и, конечно, легендарный Олег Данченко, который в настоящее время является играющим тре­ нером знаменитого на весь мир бельгийского клуба настольного тенниса «Шарлеруа». На протяжении многих лет Леонид Копельян возглавлял Днепропетровскую областную федерацию настольного тенни­ са. Именно он стоял у истоков многочисленных днепропетров­ ских турниров по настольному теннису. Это и Всесоюзный тур­ нир памяти Героя Советского Союза Николая Сташкова, где спортсмены могли набирать бал­

лы для выполнения норматива мастера спорта. И знаменитый турнир «Белые молнии», ежегод­ но проводимый в октябре вот уже более 40 лет в Днепропетровске. Именно на «Белых молниях» начали восходить такие звезды настольного тенниса, как Вла­ димир Самсонов, Елена Ковтун, Марина Кравченко, Владимир Дворак и другие выдающиеся спортсмены. Время не щадит никого. Прошли годы, но в душах дне­ пропетровских любителей на­ стольного тенниса живет свет­ лый образ человека, бывшего рыцарем своего дела, служив­

шего ему всю жизнь без страха и упрека. С 2013 года в спортзале СШ №45 возобновились регуляр­ ные занятия настольным тен­ нисом. Теперь заниматься этим видом спорта могут как дети, так и взрослые, в распоряжение которых предоставлены про­ сторный зал и качественный инвентарь. Тренировки три раза в день проводит тренер Валерий Новиков. По воскресеньям про­ ходят игровые дни. Кстати, некоторые из воспи­ танников Леонида Аркадьевича Копельяна уже сами стали тре­ нерами по настольному теннису.

Например, Станислав Бондарев, работающий с детьми в днепро­ петровской СШ №19, Ирина Ло­ бова и автор этой статьи Сергей Коркин. С 2014 года начал прово­ диться городской турнир по настольному теннису среди ве­ теранов памяти Леонида Копе­ льяна. Очередной такой турнир, в котором приняли участие 80 человек, прошел 14 и 15 марта в днепропетровской СШ №45. Сергей КОРКИН, председатель областной федерации настольного тенниса Фото Михаила ПОЛТОРАЦКОГО

ветеран придніпров’я

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 27 березня 2015 р.

9

Ветеранская жизнь

16 марта в совете ветеранов жилого массива Левобережный состоялся праздник, посвященный 24-летию со дня образования этой первичной ветеранской организации. А также он был приурочен еще одному знаменательному событию: совет ветеранов этого жилого массива по результатам работы за 2014 год завоевал первое место среди ветеранских организаций АНД района и первое место среди всех районов Днепропетровска. Алла ЕРЕМИНА Фото Эльвиры ОНИСКЕВИЧ

24 года назад, 6 марта 1991 года, на жилом массиве Левобережный-2 была создана первичная ветеранская организация, которую возглавил Федор Степанович Загуральский, объединивший вокруг себя участников и инвалидов Великой Отечественной войны. Его соратниками были Борис Рачук, Иван Рытченко, Владимир Листопад, Иван Лавринец, Василий Маслов, Петр Оберняк. Они первыми среди ветеранов АНД района начали активно помогать фронтовикам в решении их житейских проблем, проводить в СШ №133 беседы со школьниками о настоящей дружбе и любви к Отчизне, воспитывать на собственных примерах из фронтовой юности у подрастающего поколения героизм и мужество. С 1996 года вторым председателем этой первичной организации стал инвалид Великой Отечественной войны Михаил Михайлович Максимович. Его верной помощницей была Тина Тимофеевна Сызько, посвятившая 20 лет волонтерской работе и бывшая его бессменным заместителем и секретарем на ж/м Левобережный-2. Помогали им в работе инвалиды Великой Оте­ чественной войны Тихон Алексеевич Шаповалов, Серафима Михайловна Шатова, проводившие уроки мужества, Людмила Алексеевна Зубченко, посещавшая тяжелобольных ветеранов на дому. Сегодня мне, как нынешнему председателю совета первичной организации ветеранов, возглавляющей ее уже 13-й год, помогают в работе участницы боевых действий Любовь Павловна Андреева, волонтер и заместитель председателя по ж/м Левобережный-2; Екатерина Андреевна Усачева, председатель ревизионной комиссии; Зоя Ивановна Остапенко, заведующая культмассовым сектором. Невозможно представить успех нашей работы без ветеранов-волонтеров: участницы ВОВ Лидии Мефодиевны Водолазской, Дины Владимировны Исенко (наш самый первый фотограф), Василия Михайловича Величко.

Первые в районе, первые и в городе!

Председатель совета ветеранов АНД района Ольга Николаевна ЛЕПИНА

Участница ВОВ Инна Николаевна РАУ

Участница ВОВ Нила Ивановна ШАПОВАЛОВА

В 2000 году ветераны ж/м Левобережный-1 организовали собственную первичную организацию, которую возглавила участница ВОВ Елена Александровна Слободянюк. Они добились социальной и материальной помощи ветеранам, начали работать с учениками СШ №131. Но в 2002 году Елена Александровна тяжело заболела. Какое-то время удавалось совмещать работу в обеих первичках, но с 2004 года первичные организации обоих массивов были объединены под общим названием «Левобережный». Сегодня участница ВОВ волонтер Лидия Николаевна Белова помогает 12-ти тяжелобольным ветеранам на дому, являясь и заместителем председателя по ж/м Левобережный-1. Волонтеры Любовь Никифоровна Ищенко, Ольга Дмитриевна Егорова и Екатерина Петровна Седун органи-

зовали «банк одежды и обуви». Валерий Лесков чуть более трех лет назад создал ветеранский вокальный ансамбль «Родничок», успешно выступивший в этом году на ветеранском фестивале и занявший 3-е место в АНД районе. Людмила Кронидовна Метальникова обеспечивает компьютерную поддержку всех наших ветеранских мероприятий, а секретарь совета Валентина Яковлевна Болтянская не только отлично справляется с работой с ветеранской документацией, но и активно работает волонтером. Помогают нам в работе и ветераны из других первичных организаций. Так, член клуба читателей «Надежда» при библиотеке №10 волонтер Эльвира Николаевна Онискевич обычно фотографирует наши знаменательные события, радуя своими фотографиями наших ветеранов. Частые гости у нас и поэтесса, председатель регионального Союза писателей Приднепровья Лариса Алексеевна Яворская, освободитель Днепропетровска, инвалид ВОВ Павел Иванович Черечеча и другие ветераны. Совет ветеранов Левобережного так и не получил собственного помещения за все эти годы. Но уже 9 лет благодаря руководителю районного отдела «Городского детско-молодежного центра» Елене Валентиновне Корягиной, педагогам-организаторам клуба «Родничок» Ирине Владимировне Крипак и Екатерине Александровне Колесниковой мы нашли свой дом, где тепло встречают и помогают в организации концертов. На протяжении всех этих лет нам постоянно оказывают помощь в решении насущных проблем ветеранов депутаты го-

родского совета. Это депутат горсовета пяти созывов, заслуженный учитель истории Анатолий Кузьмич Немыкин, Александр Васильевич Буцких, Сергей Александрович Чукмасов, Александр Александрович Лупандин, Вадим Григорьевич Рублевский, Ирина Николаевна Кравец. В 2014 году они на материальную помощь для ветеранов Левобережного выделили 100 тысяч гривен. Совет ветеранов благодарит директоров УВК №131 Елену Николаевну Кизиль и СОШ №133 Ольгу Ильиничну Огарь за героико-патриотическое воспитание учеников, которые поздравляют 350 ветеранов на дому с Днем Победы и Днем освобождения Днепропетровска. Большую поддержку и помощь в работе нам оказывает совет ветеранов АНД района во главе с председателем Ольгой Николаевной Лепиной и ее заместителем Валерием Петровичем Соболем. За эти годы мы провели много встреч с интересными людьми. У нас побывали поэт и журналист Александр Тараненко, поэт Сергей Курбатов, поэт, писатель и художница Нина Беляева, поэт Александр Жаров, поэтесса Лариса Яворская, аккордеонист Валентин Богданов, гитарист Юрий Волков, певица Виктория Карамзина, участник «Х-фактора» Владимир Куликов. За последние два года совместно с журналистами 51-го телеканала было снято 20 фильмов о ветеранах Великой Отечественной войны, проживающих на ж/м Левобережный. Большое спасибо участникам ВОВ и боевых действий, проводящих уроки мужества в УВК №131 и СОШ № 133: Григорию Кузьмичу Тонконогу, Ивану Тодоровичу

Поет заслуженный деятель искусств Украины Петр КЛИМЕНКО

Дубовенко, Любови Павловне Андреевой, Екатерине Андреевне Усачевой, Михаилу Васильевичу Суханову, Василию Федоровичу Кострамицкому и Николаю Павловичу Пономареву. С теплыми словами на нашем празднике выступили председатель совета ветеранов АНД района Ольга Николаевна Лепина, депутат горсовета Вадим Григорьевич Рублевский, заведующая музеем боевой славы на ж/м Фрунзенский Валентина Григорьевна Стогова. Затем в концерте выступил певец и композитор, заслуженный деятель искусств Украины Петр Клименко. В его исполнении прозвучали песни на стихи поэта и журналиста, основателя газеты «Ветеран Приднепровья» Александра Тараненко, к сожалению, ушедшего из жизни в декабре 2013 года, «Як таку тебе не любити», «Принесіть вечерю», «Обнялися дуб із грушею», «Літа журавлів», на слова поэтессы Валентины Чепурко «Моє кохання», «Рідна мила», «Для вас живу», на слова поэтессы Надежды Прядко «Моя доля». Все песни были встречены аплодисментами собравшихся ветеранов, а также ученики 2-А класса СОШ №133, исполнившие танец «Лучики», коллектив бального и спортивного танца УВК №131, исполнивший танец «Драйв», участники детского шоу-балета «Феерия» с танцами «Неоновый лучик» и «Пэппи». А под конец концерта выступил и наш ветеранский ансамбль «Родничок» с песнями «Эх, бабы», «Ой, калина не верба», «Деревня моя», «На побывку едет молодой моряк». Спасибо и всем добрым людям, помогающим ветеранам и старающимся сделать их жизнь лучше. Например, Галине Яро­ славовне Адамчик, исполнительному директору хлебозавода №10, за сладкие угощения к традиционному чаепитию ветеранов. И, как всегда, совет ветеранов Левобережного поздравил юбиляров и именинников марта:  участниц ВОВ Александру Петровну Гриценко — с 94-летием, Зою Ивановну Клевер — с 90-летием;  участниц боевых действий Екатерину Андреевну Усачеву и Любовь Христофоровну Зимодру — с 78-летием;  инвалида ВОВ I группы Василия Михайловича Кревошлык — с 86-летием, а также Петра Петровича Вырвинского — 71-м годом рождения.

Календарь

исторических событий 28 марта — 9 апреля 30 марта 1894 г. родился Сергей Ильюшин, авиаконструктор, академик, генерал-полковник. Самолеты Ильюшина — дальние бомбардировщики Ил-4 и штурмовики Ил-2 — прославились в годы Второй мировой войны. Талантливый авиаконструктор создал не только ряд превосходных машин как военного, так и гражданского назначения, но и свою школу в самолетостроении. Умер 9 февраля 1977 года.

30 марта 1970 г. на экраны страны вышел фильм Владимира Мотыля «Белое солнце пустыни». Наряду с комедиями Леонида Гайдая и сериалом «Семнадцать мгновений весны», «Белое солнце пустыни» стал чемпионом по числу показов на ТВ.

1 апреля 1906 г. родился Александр Яковлев, авиаконструктор, создатель знаменитых истребителей «Як». Всего было построено более 70 тысяч самолетов «Як», в том числе более 40 тысяч самолетов во время Великой Отечественной войны. Скончался 22 августа 1989 года.

4 апреля 1949 г. в Вашингтоне правительствами 12 европейских и северо­ американских государств был подписан Североатлантический договор, что стало датой создания НАТО. Целью организации является обеспечение коллективной безопасности своих членов в европейско-атлантическом регионе.

6 апреля 1904 г. родился Василий Меркурьев, актер театра и кино, педагог и режиссер, народный артист СССР. Самыми известными стали его роли в таких легендарных картинах, как «Небесный тихоход», «Золушка», «Повесть о настоящем человеке», «Верные друзья», «Двенадцатая ночь», «Летят журавли», «Повесть пламенных лет», «Прощание с Петербургом» и многие другие. Всего в кино им сыграно более 60 ролей. Умер великий актер 12 мая 1978 года. Подготовила Мария ГОРБАЧЕВА

ПАТ «Дніпропетровськгаз» інформує про роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення з 01.04.2015 р. (відповідно до Постанови НКРЕП №583 від 03.03.2015 р.) За відсутності газових лічильників Тариф за місяць в квартирах, які мають:

Споживання природного газу

плиту газову На індиплиту газову у разі відРоздріб- за наявності сутності ценвідуальне плиту на ціна опалення централітралізованого газову та газу за будинків в зованого гарячого воводо1 куб. м. гарячого допостачання нагрівач, опалювальз ПДВ, ний період, водопоста газового з ПДВ, грн. з ПДВ, грн. тачання, з водонагрігрн. за на 1 кв. м. ПДВ, грн. за вача, з ПДВ, 1 люд.

1 люд. грн. за 1 люд.

Норма споживання природного газу на 1 особу на міс., куб. м. Для приготування їжі та/або підігріву води

7,188

Для індивідуального опалення будинків в опалювальний період

7,188

6,0

9,0

18,0

43,128

64,692

129,384

11

79,068

За наявності газових лічильників Для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води): Тариф, який діє у період з 01 жовтня по 30 квітня (включнно) Норма споживання До 200 куб. м природного газу на місяць (включно)

Тариф за 1 куб. м з ПДВ, грн.

3,6 грн.

Понад 200 куб. м природного газу на місяць

7,188 грн.

Незалежно від обсягів споживання природного газу

7,188 грн.

Тариф, який діє у період з 01 травня по 30 вересня (включно) Незалежно від обсягів споживання природного газу

7,188 грн.

Акцент

ветеран придніпров’я Приближается 70-летие Великой Победы над фашизмом. К этой дате ветеранская организация Днепропетровска проводит осмотр памятников города, посвященных событиям Великой Отечественной войны. К сожалению, не все они находятся в надлежащем состоянии.

Исчезнувшая надпись как раз и была на кирпичной стене за скульптурой

Защита памятников — дело чести Одним из таких памятников, требующих восстановления, является мемориал узникам концлагеря Игренской психоневрологической больницы (авторы В. Щедрова и В. Пологий). Бронзовая скульптура изображает военнопленного, который, падая под нацистскими пулями, разрывает собой колючую проволоку. На мемориале были слова: «Никто не забыт, ничто не забыто». Но буквы этой надписи были отлиты из бронзы и, как говорится, они не пережили «бума сдачи металлолома». А с 1941 по 1943 годы на этом месте был организован нацистами концлагерь. Более 1300 только душевнобольных (точное количество жертв установить затруднительно и сейчас) были в нем расстреляны, повешены, умерщвлены во время изуверских медицинских экспериментов в духе приснопамятного доктора Менгеле из Освенцима. Особенно обидно, что к злодеяниям нацистских палачей приложили руку и некоторые медики этой же лечебницы, перешедшие на службу к эсэсовцам, в чьем непосредственном ведении и находился этот лагерь смерти.

Был такой случай

Памятные даты

10

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 27 березня 2015 р.

Бывший хранитель музея при Игренской больнице, участник Великой Отечественной войны полковник в отставке В. Сударкин вспоминает, что, когда он приехал работать в больницу в 1951 году, то не застал тут ни одного целого здания, за исключением барака, впоследствии превращенного в музей. Все остальные ценности, общая стоимость которых, включая и медицинское оборудование, превышала 17 миллионов рублей, были фашистами либо вывезены в Германию, либо уничтожены. Владимир Осташко, попавший в этот лагерь в 13-летнем возрасте и прошедший затем концлагеря Дахау и Маутхаузен, вспоминает, что узников гоняли на работу в гранитный карьер за несколько километров от лагеря. Каждый вечер, возвращаясь с работы, они должны были приносить на специальных носилках гранитные булыжники, которые потом в лагере дробили на щебень. При малейшем нарушении лагерных порядков заключенных гоняли строем босиком по плацу в любую погоду по несколько часов кряду. Тех, кто пытался бежать, ловили

и вешали в углу плаца, цепляя на грудь таблички с надписью: «Это ждет каждого из вас, если вздумаете бежать». После ухода гитлеровцев из поселка Игрень 15 сентября 1943 года, на месте этого концлагеря остались только руины и 15 братских могил, в которых было погребено несколько тысяч замученных фашистами жертв. Сегодня этот мемориал жертвам фашизма осквернен и требует немедленного восстановления. Говорят, кто игнорирует прошлое, не имеет будущего. И оттого, что эта фраза повторена тысячи раз, она не перестает быть актуальной. Защита памятников является делом каждого гражданина. И в первую очередь местных властей, в данном случае — властей Самарского района города, которые, уж если и допустили осквернение мемориала жертвам нацизма, не смогли найти виновных в этом кощунстве, то хотя бы должны восстановить исчезнувшую надпись ко Дню 70-летия Великой Победы. Светлана ПЕЛЫХ

Без единого выстрела Как один находчивый командир остановил немецкую танковую колонну Великая Отечественная война — это миллионы и миллионы историй и подвигов ее участников, зачастую так и оставшихся безымянными. Один из них — герой нашего небольшого повествования. В августе 1941 года одну стрелковую роту бросили затыкать брешь в нашей обороне в районе Кривого Рога. Задача — сдерживать немецкие танки до последней капли крови, но врага не пропустить. Роту пригнали на место, оставили противотанковые гранаты РПГ-40, сказав при этом, что танков завтра, наверное, будет много, и уехали. По всем раскладам жить бойцам оставалось меньше суток. Командир осмотрел местность и сказал: «Стыдно, люди к нам в гости из Германии едут, а у нас дорога такая разбитая». «Свихнулся, наверно, от страха», — подумали бойцы. А ротный продолжил: «Всем вытряхнуть все из вещмешков и за мной». Рота пошла к ближайшему от дороги холму шлака, вывезенного с расположенного неподалеку криворожского металлургического комбината, оборудование которого уже было эвакуировано в Нижний Тагил. Командир приказал набирать в мешки шлак и нести к дороге. На саму дорогу шлак сыпался не-

равномерно: больше там, где дорога в горочку идет. «Чтоб им не скользко было», — приговаривал командир. Таскали шлак очень долго, все мешки были изорваны в лохмотья, но покрыть шлаком удалось почти два километра дороги. Бойцы злые и усталые — теперь ведь еще и окапываться полночи. Утром наблюдатели подали сигнал: «Вижу танки». Сжимая свои почти бесполезные гранаты, солдаты понимали, что жизнь закончилась. Наконец танки начали заходить на «благоустроенную» дорогу. Третий танк колонны потерял гусеницу первым, а через минуту эта «эпидемия» охватила остальные восемь машин. Стоящий танк, если его не злить, штука безопасная. Не сразу поняв, в чем состоит «вас ист дас», фрицы угробили еще и танк-эвакуатор. Пехота у немцев не глупая, вперед без танков не пойдет — капут верный. Нашим на них нарываться тоже нет смысла. Командир, формально выполнивший боевое задание остановить танки, посылает гонца найти хоть

Газета удостоєна Диплому та Гран-прі (бронзової статуетки Афродіти) Всеукраїнського фестивалю журналістики «Людина і зброя» (2005 р.) та срібної медалі Всеукраїнського огляду-конкурсу «Дякують ветерани» за благодійну діяльність з нагоди 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

какое начальство и передать: «Задача выполнена. Потерь нет». Тот принес хорошую новость: «Можете уходить, сзади есть оборона. Будет возможность, накроем потом артиллерией». Секрет командира крылся в его образовании. На гражданке он был техником по холодной обработке металлов. Отходы производства высоколегированной стали (никельшлаки) — жуткий абразив, не уступающий корунду и оксиду алюминия. Никакие пальцы гусениц не выдержали «помощи» советских бойцов. А пришедшие в негодность гусеницы вывели из строя и большую часть приводов фашистских танков. Возможно, фамилия находчивого командира известна сотрудникам криворожских музеев, местным краеведам. Редакция «Ветерана Приднепровья» ждет от них писем или телефонных звонков с тем, чтобы назвать имя героя на страницах выпуска. Александр ПЕРЕПЕЛИЦА

Телефон «Ветерана Придніпров’я» (067) 630-53-86 (тимчасово) E-mail: zorya@ezorya.dp.ua. Редактор випуску Олексій ЛОГІНОВ

27 марта отмечают Международный день театра. Как создавался, чем живет и о чем мечтает один из старейших театров Украины — Днепропетровский академический театр русской драмы имени М. Горького, узнавала корреспондент «Зори».

Прем’єра

Сегодня — День театра

культура

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 27 березня 2015 р.

Театр Горького создал социальную программу и гастролирует по области Юлия КОСМОДЕМЬЯНСКАЯ

Театр начинается с вешалки История театра имени Горького связана со зданием, в котором он находится. Часто в хронологии указывают 1847 год как дату его строительства. Но это не так.

— Действительно, в 1847 году в Екатеринославе начал работать постоянный театр. Каменное здание построил купец Абрам Луцкий, находилось оно на Гостиной улице (ныне улица Гопнер). То есть это действительно был театр, но к театру Горького исторического отношения не имеет, — рассказала Галина Бабий, заведующая литературно-драматической частью театра имени Горького. Этот театр закрылся в 1885 году. Лишь в 1906—1907 году на Екатеринославском проспекте (ныне Карла Маркса, 97) построили здание зимнего гимнастического зала «Общества попечения о детях». В новом зале была сцена, партер, ложи, галерка, благодаря чему он мог использоваться не только как гимнастический, но и как театральный. Сразу после открытия здание получило название «Новый Зимний театр» (до этого Зимним театром называли Аудиторию народных чтений). Таким образом, в Екатеринославе появился настоящий стационарный театр, в котором до революции танцевала Айседора Дункан, пел Федор Шаляпин, выступали Собинов и Комиссаржевская. С 1931 года и до оккупации города фашистами в 1941 году в этом здании находился театр оперы и балета. Во время войны он был разрушен, а позже отстроен по тому же проекту. Сначала в нем находился Дом культуры строителей, а с 1958 года и по сегодняшний день — академический театр русской драмы имени М. Горького. Исторические гастроли 15 марта 1927-го исполком Днепропетровского городского совета постановил организовать в городе «сезонную русскую драму с современным репертуаром под руководством высококвалифицированных режиссеров и такого же состава актеров». В то время в Днепропетровске гастролировала труппа Московского Малого театра. Именно на нее была возложена эта историческая миссия. Главный режиссер труппы Владимир Ермолов-Бороздин не только возглавил новый театр, но и заложил творческую концепцию, которая работает и сегодня: «С современниками говорить о современном и на современном языке».

— Первой постановкой была пьеса «Любовь Яровая» Константина Тренева. Имя Максима Горького театру присвоили не сразу, а в 1934 году, — рассказывает Галина Бабий.

— Затем была война, эвакуация в Барнаул и возвращение в родной Днепропетровск. Только в конце 50-х годов театр русской драмы въехал в свой нынешний дом. Сегодня на счету актеров театра множество наград. Среди них Гранпри фестиваля «Сичеславна». Его получили Людмила Вершинина за

роль Бабушки в спектакле «Деревья умирают стоя», Жан Мельников — за роль принца Георга в спектакле «Гений и беспутство». «Надежда Сичеславны» досталась Андрею Мельникову за роль Глумова в спектакле «На всякого мудреца довольно простоты». Ветер перемен Сегодня театр Горького, первый и единственный в городе, решил поддержать своих поклонников в кризис. Для этого руководство театра приняло решение создать «Социальную программу».

— На три или четыре спектакля в месяц мы продаем билеты по доступным ценам — 20—30 гривен. Репертуар социальной программы разнообразен. Посмотреть можно и мелодраму «Веер леди Уиндермир», и мистерию «Телевизионные помехи», и музыкальную комедию «Ханума». Кроме того, театр открыл двери для бойцов, раненых в зоне военных действий и находящихся на лечении в медицинских учреждениях Днепропетровска.

— Театр помогает бойцам хоть на минуту отвлечься, забыть о пережитом. Врачи также понимают это и иногда сопровождают раненых. Теперь мы даже организовываем выездные выступления. Так, 18 марта артисты театра Горького выступали перед ранеными в больнице Мечникова. Показывали отрывки из спектакля «Иные духом», — рассказывает зав. литературно-драматической частью театра имени Горького. — Этот спектакль на фестивале к 200-летию со дня рождения Тараса Шевченко получил 2-ю премию. Роль Тараса исполняет заслуженный артист Украины Андрей Мельников, графини Ольховской — народная артистка Украины Людмила Вершинина, а графа Капниста играет народный артист Украины Анатолий Дудка. Театр не прерывает гастроли. Высоко ценят творчество днепро-

петровских артистов не только в регионе, но и в столице. Положительные отзывы получили артисты во время гастролей в Киеве. Тогда, в 2013 году, театр имени Максима Горького на сцене столичной Русской драмы показал спектакль по мотивам «Писем Тевье-молочника» «Мир дому твоему» (киевляне эту историю помнят, как «Тевье Тевель» с Богданом Ступкой в главной роли), который поставил художественный руководитель театра Жан Мельников. Также артисты порадовали столичную публику комедией «На всякого мудреца довольно простоты» по Островскому и «Афинскими вечерами» Петра Гладилина. Во всех спектаклях, которые были показаны в Киеве, участвовала легенда украинского театра народная артистка Украины Людмила Вершинина.

22 января ей исполнилось 87 лет, но она по-прежнему остается одной из ведущих актрис театра.

— Мы постоянно работаем на территории Днепропетровской области. Недавно были в Терновке, Павлограде и Першотравенске с комедией «Пижама на шестерых, или Ужин по-французски» и спектаклем для детей «Маленькая волшебница», — говорит Галина Бабий. Служители Мельпомены понимают: воспитывать любовь к искусству нужно с детства, поэтому в репертуаре театра Горького много интересного для юного зрителя. К примеру, в субботу, 4 апреля, в театре пройдет премьера для детей старой сказки на новый лад «Новые приключения Кота в сапогах и Людоеда».

— Люди приходят в театр не только посмеяться, но и поплакать. Сегодня это важно, как никогда. Мы разделяем все тревоги и переживания наших зрителей. Конечно, хотелось бы провести капитальный ремонт нашего здания, но сегодня главное не это, а мир в нашем доме. Мы мечтаем о том, чтобы у нас всегда был аншлаг, а зрители плакали только от радости, — говорят в театре Горького.

Блицопрос

Когда вы последний раз были в театре? Оксана СМИРНОВА, домохозяйка:

Сергей ПИЛИПЕНКО, инженер-конструктор:

— Стараюсь ходить в театр часто. Ведь это то место, где время останавливается, где можно забыть о житейских невзгодах. Последний раз были 13 февраля в молодежном театре «Верим». Смотрели «Home, Sweet Home!» Очень понравилось.

— Был последний раз где-то в сентябреоктябре прошлого года на спектакле «Мир дому твоему» в театре Горького. Кстати, вы мне напомнили о том, что нужно пойти в театр, а то за работой некогда. Наверное, нужно иногда просто останавливаться, делать паузу и ходить в кино, музеи, театры.

Ирина БОНДАРЕНКО, менеджер:

— Раньше ходили в театр сами, теперь водим дочку. Последний раз были в начале января в кукольном театре на ул. Московской. Не помню названия, что-то про котят. Вообще, когда тепло, мы каждую субботу ходили. Моей Злате очень нравится.

Давид НАГАБЕДЯН, частный предприниматель:

— Последний раз в театре был гдето в 2003 году. Даже самому не верится, что так давно. Помню точно, что были в театре «Крик» Мельника, а вот что смотрели — забыл.

11

Адресовані людям вірші — найщиріший у світі лист Напередодні ювілею української поетеси Ліни Костенко на малій сцені Дніпропетровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка відбулася прем’єра моновистави за її творами «Я вам цей борг ніколи не залишу». Автор ідеї та виконавиця — заслужений працівник культури України Марія Проценко, режисер-постановник — народна артистка України Лідія Кушкова. Про роботу над виставою ми попросили розповісти актрису Марію Проценко.

Марія Проценко у моновиставі за творами Ліни Костенко

Марія Олександрівна понад чверть століття працювала відповідальним секретарем Дніпропетровського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України. Минулого року повернулася до рідного театру, і моновистава за творами Ліни Костенко стала новим яскравим виходом актриси до свого глядача.

— Режисер Анатолій Канцедайло, сказав: «Колишніх актрис не буває. До зробленого вами треба йти все життя». Тож чому ви зупинили свій вибір на творах Ліни Костенко?

— Справді, до цієї моновистави я йшла все життя. Захотілося спільно з глядачем знайти відповіді на гострі питання сьогодення: хто ми є? Хто такі творці, художники, поети? Яка відповідальність на них лежить? Попервах я вважала, що треба всіх судити, що я робитиму революцію. А режисер Лідія Кушкова усе це зняла і стільки сил вклала в мене, щоб це стали роздуми незахищеної людини. Адже пафосної інтонації в нашому житті зараз вистачає — причому настільки, що люди не витримують градусу напруги. Текстова композиція за творами Ліни Костенко підготовлена мною за три ночі, а сама вистава творилася протягом півтора-двох місяців. Я жила тут, на малій сцені, а потім до роботи підключилася режисер Лідія Кушкова. У неї стільки знахідок, їй дано мислити метафорами, образами. В нашій виставі головна героїня ніби загнана в кут, і ці кути на малій сцені мають своє навантаження.

— Епіграфом до вашої вистави я поставив би рядки «Цінуймо кожну мить життя на цих вселенських косовицях смерті…»

— Свою виставу я і підсвідомо, і свідомо готувала для молоді. Бо старше покоління, переконане в чомусь, вже нічим не зіб’єш. До речі, мій онук восьмикласник Микита, здається, знає про Ліну Костенко все. Тож свою моновиставу я адресую старшокласникам.

— 19 березня Ліні Костенко виповнилося 85. А ви знайомі?

— Ні, не знайома, але мені якось довелося поруч з нею сидіти на театральному з’їзді. До речі, вона свого часу вийшла зі Спілки письменників, але є членом нашої Національної спілки театральних діячів! На тому з’їзді вона подарувала нашій організації свою книжку з автографом. Зараз Лідія Кушкова налаштовує мене на показ нашої прем’єрної вистави у школах. У планах зробити ще одну виставу, присвячену Тарасу Шевченку, жіночим образам в його творчості. А що стосується моновистави за творами Ліни Костенко, то її готові вже почути студенти університету, фінансової, гірничої академій, старшокласники. Розпитував Микола ЧАБАН

Жіночі історії

www.zorya.org.ua 27 березня 2015 р.

Джинси, фата і тридцять років ...Вона озирнулася на зачинені двері і потягнулася до великої ляльки на шафі. Власне, справа була не в ляльці, а в тому, що тримала голова старенької іграшки. Ляльку прикрашала довга фата, яку сьогодні рідна тітка повинна одягти до РАЦСу. Так, сьогодні у їхній родині свято. Мамина сестра почне самостійне життя в окремій кімнаті з білочубим одногрупником Геною. У неї буде нове прізвище, окремий холодильник і фен. Поки що все. Може, гості ще щось піднесуть. А поки що тітку фарбує якась довгонога леді, бабуся дає всім накази, куди дивитися і як не дивитися, переляканий кіт замкнений на балконі, а мама бідкається, що забула капці, в яких можна гецати, знявши високі підбори. Лише чоловіки справляють заспокійливе враження — їм усе байдуже, краватки вже у кишенях, а від їхнього дружнього кола дуже підозріло несе чи то шампанським, чи то шампанським з чимось. Найщасливіша зараз Оля. Вона роздивляється себе у дзеркалі і у свої тринадцять бачить себе нареченою. Начебто сама заміж іде. Але, крім повітряно-легкої фати, дівчина більше нічого привабливого у відображенні не знаходить. Тут начебто і нічого, а там, у задзеркаллі, не за роками висока, довгообраза постать з коротко хлоп’ячим хвилястим волоссям, з довгими руками і гострими колінами. Завеликі плечі від стометрівок у басейні і зовсім не дівочий одяг. Як у дівчат виходить бути кокетками з намазюканими губами і короткими спідницями? Це тільки їм відомо. Оля ж більше по м’ячах, велосипедах, кросівках і якщо треба може такого ляпаса дати, що годі й думати про ніжну жіночу руку. От і сьогодні Оля у джинсах і фаті. Те, що не поєднується. Дивно якось. Незвично… Раптове горлання десь на сходах під’їзду «наречений приїхав!» повертає її у реальність. Тітка хапає фату, усі жінки верещать, а Оля наввипередки з троюрідним братом біжить сходами вниз «продавати» наречену. Маленький двір враз стає великим гамірливим курником. Сусіди, родичі, просто перехожі — усі чекають звичайного дива. Присутні чекають «тортик» у фаті. Захекана продавальниця нареченої опиняється біля дверей під’їзду і стає, неначе вкопана. За таким звичним для неї Геною у якихось квіточках з букетом у руці стоїть хтось такий, що у Олі перехоплює дух. Цей «хтось такий», напевно, боярин, з червоною краваткою і посмішкою голівудського пройдисвіта. Викуп нареченої проходить мляво. Оля губить натреновані слова і сором’язливо поглядає у бік красеня-боярина. І на цьому все. У Олі гроші, Гена біжить до Тамари, свита біжить за Геною, троюрідний брат вимагає половину заробленого, а надворі раптом починає падати сніг. Жінки ховають свої зачіски у капюшони, чоловіки смалять цигарки, діти вишикуються збирати цукерки та гроші, а Оля, наче заворожена, підставляє долоні для останнього зимового привіту. Надворі — 80-ті. У РАЦСі молодята тримають факел з вогником, і все за сценарієм. Гості сміються, плачуть, цілуються, сваряться. Потім кафе з різким запахом котлет і салатів, і якийсь штучно-веселий тамада, що не дає нормально поїсти. Музика, привітання, танці, відлучення на перекур. І тільки з глибини зали за усім дійством заворожено спостерігає чи то дівчина, чи то підліток, у якої раптом щось народилося всередині.

Щось млосно-хвилююче, до цього часу незнайоме і чомусь неприємне. Її очі спостерігають за однією-єдиною людиною, що пересвистала тамаду і усіх присутніх своєю значимістю і неймовірним шармом. Уся жіноча половина в захопленні від друга нареченого, а юній Олі хоч плач. Хіба такий подивиться у її бік? Її вуглуватість і зовсім не дівоча зовнішність. Та взагалі, на що можна розраховувати у свої тринадцять? Три дні весілля пройшли, як три години. Молодята пішли роздивлятися подарунки і будувати свій маленький світ, бабуся сіла перераховувати весільні витрати, кіт заспокоївся і спить на законному місці, а Оля проходить війну почуттів із собою. На що може розраховувати її тендітна юність? На двадцятишестилітнього дядька з набором джентльменського знаряддя і повною комплектацією усіх типів чоловічого шарму? Все, на що спромоглася дівчина, це піти на крадіжку фото красеня-боярина. Новоспеченому дядькові Гені фото його друга не потрібні, а їй — дуже потрібні. Хоч фото. Просто фото. ...Тридцять років пробігли, як марафонці до фінішу. Лютневої сірої днини молода жінка похмуро чекала своєї черги до інспектора податкової. Кілька годин у безкінечних чергах закладу виховували у платників податків високу дисциплінованість і відчайдушне довготерпіння. Оля, а саме вона була учасником «великого натовпу», байдуже оглядала нову жертву, що завзято вигукувала «хто останній?» І раптом заклякла: довгим коридором у супроводі дами похилого віку йшов білоголовий чоловік, дуже схожий на красунчика-боярина з її дитинства. Елегантний, гарно вбраний, зі спокійним виразом обличчя. Щось говорив до супутниці, мляво озирав натовп. Оля наче прокинулась. Як так може бути? Невже? Стільки років і ось так, неочікувано! Вона шукала його на всіх інтернетресурсах і чомусь не наважувалась запитати в тітки, як почувається колишній боярин. А зараз… Що робити? Невже промовчати, не признатися? Як він може її пам’ятати? Як він згадає незграбного підлітка, коли стільки часу пройшло? Оля перестала дихати. Різко, щоб не було часу на роздуми, підхопилася і перекрила шлях здивованому чоловікові. Він посміхнувся і ввічливо привітався. Більше від вихованості. Було зрозуміло — не впізнає. І Оля почала говорити. Довга промова про минуле, бабусю, тітку і весілля. Плуталась і ховала очі. І раптом сивочолий чоловік запитав: «Олю? Невже? Це та довгонога юна незграба, що племінниця Тамари? Чекай! Дай оговтатись. Я б ніколи не впізнав тебе! Можна вщипнути тебе або себе? Ти ж красуня!» Оля сором’язливо поправила зачіску і втупилася у підлогу. Словниковий запас зник безслідно. Тем для подальшої розмови не залишилося. Чоловік торкнувся Ольгиної руки, легенько потис, вибачився за заклопотаність і зник у натовпі.

Оля звикла втрачати. Життя не раз давало їй гучного ляпаса, і вона давно вже навчилася приймати його болісні виклики. Її великий світ був у затісній міській квартирі, куди з дорослим сином і чорним спанієлем вона переїхала після смерті бабусі. Ранкова кава до роботи, насичений трудовий день і м’які капці ввечері перед телевізором. Суперечки з все­ знаючим підлітком і пізні прогулянки з собакою алеями парку. А ранок, як стара платівка, що безнадійно застрягла на двох акордах. І знову вечір у капцях, і нечасті дзвінки від заміжніх подруг.

— Олько, — розбудив її одного разу суботній дзвінок від подруги, — Олько, сьогодні запрошую тебе на плов з тортом!

— Не бачу зв’язку, — потягнулася у ліжку Оля, — але прийду. Плов — це гарно. Зібралася швидко, майже не роздивлялася себе у дзеркалі і вийшла на вулицю. Кінець зими був приголомшливо весняним. Горобці, що пережили важку зиму, весело цвірінькали, розриваючи повітря передчуттям весни. Завзяті малі футболісти ганяли м’яча, а на лавках з’явилися перші місцеві передавачі новин в хустинах. Оля підняла голову до неба і всміхнулася. День підлизувався до неї сонячним промінням і неначе глумився над її хронічною тугою. Що чекати? Юність пройшла, а зараз… Нічого зараз. Просто треба жити далі. І все. А ще коли ідеш на плов!.. За жвавим обговоренням останніх подій і смачного плову незчулася, як тихенько задзеленькав телефон. На гучне «алло» почула невпевнений чоловічий голос. Незнайомий. І раптом здригнулася. Голос почав говорити про те, як довго шукав її телефон, як довго не наважувався зателефонувати, як довго чекав саме на таку, єдину. А ще голос сказав, що ніколи б не повірив, що з такого невиразного підлітка виросте така приголомшливо гарна жінка. Голос хвилювався, зупинявся, плутав слова. Казав, що не знаходить спокою від останньої їхньої короткочасної зустрічі. Вдома Оля вперше зробила відкриття, що капці дуже старі, на поличках пил, а у спанієля чомусь відсутня вода. Відкрила важкі штори і впустила сонце. Підійшла до дзеркала і наче вперше побачила себе. Висока, статна, з великими задумливими очима. Торкнулася рукою відображення у дзеркалі і посміхнулася. Те саме старе бабусине дзеркало, що бачило-перебачило за свого віку. І її пам’ятає. Незграбного довгоногого підлітка у джинсах і фаті. То був їх секрет на двох. З дзеркалом. Завтра у неї побачення, тому треба щось робити з цим неслухняним волоссям. Треба, напевно, одягнути спідницю, бо джинси не актуально якось. І взагалі. У неї завтра справжнісіньке побачення! Побачення, на яке вона чекала тридцять років. Леся Мариненко

Реалізація пілотних проектів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на території Дніпропетровської області Укрдержреєстром запроваджено низку пілотних проектів, спрямованих на спрощення процедури надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Так, з 25 липня 2014 року було забезпечено функціонування модельного офісу реєстраційної служби у місті Києві. Метою відкриття такого офісу є розподілення функціональних обов’язків між особами, які здійснюють прийом заяв та видачу документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та особами, які безпосередньо приймають рішення за результатами розгляду таких заяв. Також забезпечено можливість заповнення заяв фізичних та юридичних осіб співробітниками модельного офісу. Враховуючи успішний досвід з проведення експерименту в місті Києві та з метою запровадження нових стандартів обслуговування фізичних та юридичних осіб, Кабінетом Міністрів України 17 вересня 2014 року прийнято розпорядження №868-р «Про реалізацію пілотного проекту у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно». На виконання пункту 3 вказаного розпорядження Міністерством юстиції України прийнято наказ від 23 вересня 2014 року №1570/5, яким з 01 жовтня 2014 року запроваджено зазначений пілотний проект, зокрема, в реєстраційній службі Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 56. Отже, з 01 жовтня 2014 року реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції здійснює прийом фізичних та юридичних осіб за наступним принципом: Розподілення функціональних обов’язків між особами, які здійснюють прийом заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також видачу документів у зазначеній сфері, та особами, які безпосередньо приймають рішення за результатами розгляду таких заяв. Здійснення прийому заяв у зазначеній сфері шляхом їх формування за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з наступним засвідченням внесених відомостей підписом заявника. Виготовлення шляхом сканування та розміщенні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно особами, що здійснюють прийом заяв у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, електронних копій з оригіналів документів, поданих разом з відповідними заявами. Запровадження даного пілотного проекту у місті Дніпропетровську має позитивні відгуки від отримувачів зазначених адміністративних послуг. Крім того, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ініціювало перед Міністерством юстиції України ряд пілотних проектів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які перебувають на узгоджені. Також розглядається можливість приєднання Дніпропетровської області до пілотних проектів, які вже впроваджені на території України. А. Пономарьов, заступник начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації — начальник Управління державної реєстрації

КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» проводить конкурс на здачу в оренду 22,5 кв. м площі під розміщення аптечного пункту за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Щербицького, 79а. Балансоутримувач: КЗ «ДМЛШМД» ДОР» Орган управління майном: Дніпропетровська обласна рада. Вартість об’єкта оренди за незалежною оцінкою — 149324 грн. без урахування ПДВ. Умови конкурсу: найбільший запропонований розмір місячної орендної плати з урахуванням запропонованої мети використання, але не менше, ніж орендна плата, яка визначена відповідно до Методики розрахунку орендної плати за майно, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, термін оренди — два роки 11 міс., компенсація переможцем конкурсу витрат на проведення оцінки об’єкта оренди та на публікацію оголошення в пресі, відшкодування земельного податку, виконання орендарем всіх обов’язків за договором оренди та відповідно до вимог чинного законодавства. Конкурс відбудеться 14 квітня 2015 року об 11.00 у приміщенні КЗ «ДМЛШМД» ДОР», м. Дніпродзержинськ, вул. Щербицького, 79а. Кінцевий термін подання заяв для участі в конкурсі — за п’ять днів до проведення конкурсу. Заяви на участь у конкурсі приймаються за адресою: 51909, м. Дніпродзержинськ, вул. Щербицького, 79а. Контактний телефон: (05692) 7-24-25. КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» проводить конкурс на здачу в оренду 20,89 кв. м площі під розміщення аптечного пункту за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Щербицького, 79а. Балансоутримувач: КЗ «ДМЛШМД» ДОР» Орган управління майном: Дніпропетровська обласна рада. Вартість об’єкта оренди за незалежною оцінкою — 157740,00 грн. без урахування ПДВ. Умови конкурсу: найбільший запропонований розмір місячної орендної плати з урахуванням запропонованої мети використання, але не менше, ніж орендна плата, яка визначена відповідно до Методики розрахунку орендної плати за майно, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, термін оренди — два роки 11 міс., компенсація переможцем конкурсу витрат на проведення оцінки об’єкта оренди та на публікацію оголошення в пресі, відшкодування земельного податку, виконання орендарем всіх обов’язків за договором оренди та відповідно до вимог чинного законодавства. Конкурс відбудеться 14 квітня 2015 р. об 11.00 у приміщенні КЗ «ДМЛШМД» ДОР», м. Дніпродзержинськ, вул. Щербицького, 79а. Кінцевий термін подання заяв для участі в конкурсі — за п’ять днів до проведення конкурсу. Заяви на участь у конкурсі приймаються за адресою: 51909, м. Дніпродзержинськ, вул. Щербицького, 79а. Контактний телефон: (05692) 7-24-25.

Інформація в номер

12

ЗОРЯ

Надходження податку на доходи фізичних осіб перевищили 58 мільйонів гривень Про це повідомила заступник начальника ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Валентина Володимирівна Моренко. Таку суму податку з початку 2015 року сплатили суб’єкти господарювання, що перебувають на обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська. Приріст надходжень ПДФО проти відповідного періоду минулого року склав 21,5 млн. гривень. Податок на доходи фізичних осіб залишається головним у структурі надходжень місцевого бюджету Кіровського району , на цей платіж припадає майже 80 відсотків надходжень. Тому, як підкреслює Валентина Володимирівна, дуже важливими є дотримання кожним роботодавцем законодавства про працю, недопущення зменшення законодавчо встановленого розміру оплати праці, виплати заробітної плати в «конвертах» та скорочення відрахувань до бюджету. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська

персона

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 27 березня 2015 р.

13

Георгий ЖЖЕНОВ

Ирония судьбы актера В жизни ему было отпущено всего и полной мерой. Проведя в лагерях всю молодость, в сорок лет Георгий Жженов начал новую жизнь. Фильмы «Берегись автомобиля», «Экипаж», сериал о судьбе резидента сделали его народным любимцем.

22 марта известному актеру исполнилось бы 100 лет. От цирка до кинематографа В детстве его звали просто Егоркой. Был он «петроградской шпаной», сорванцом, день и ночь гонял на улице в футбол. Возвращался домой, только чтобы наскоро похлебать щей — огромная кастрюля всегда стояла наготове в сенях. Матери было некогда — кормила ораву из восьми человек! Она вышла замуж за вдовца, у которого было «пять ртов», а он частенько запивал и бил ее. Только когда Георгий и его старший брат Борис выросли и дали отцу отпор, это прекратилось. Он с детства знал, куда себя направить. Поскольку оба его брата увлекались спортом, а старший Борис был профессиональным циркачом, то и Георгий видел себя в будущем цирковым артистом. В 1930 г. поступил на акробатическое отделение Ленинградского эстрадно-циркового техникума. Как признавался позднее сам Жженов, немалое значение в его выборе сыграла и любовь. Ради одноклассницы Люси Лычевой даже прыгал с парапета набережной в ледяную воду Невы и мечтал показаться ей под куполом цирка. Мечта сбылась. Уже через год вместе с сокурсником Жоржем Смирновым они выступали в ленинградском цирке «Шапито» с каскадным эксцентрическим номером «Китайский стол». В цирке Жженова заметили работники кино и пригласили на главную роль — тракториста Пашки Ветрова в фильме «Ошибка героя» (1932 г.) режиссера Эдуарда Иогансона. С этого фильма началась его бескорыстная любовь к кинематографу. Окончательно связав свою судьбу с кино, Жженов учился у таких известных кинорежиссеров, как А. Зархи, И. Хейфиц, С. Герасимов. Даже успел сняться в немом кино:

Сага о резиденте — захватывающий сюжет, искусная постановка, прекрасная игра актеров

сыграл ординарца батьки Боженко в фильме «Щорс» Александра Довженко. А также и в знаменитом «Чапаеве», но при монтаже все эпизоды с участием Жженова почему-то вырезали. Отметился и в картине Сергея Герасимова «Комсомольск». Но это была еще не кинобиография, а только подступы к ней. Вмешался 1937 год… На магаданских приисках Сначала был арестован по доносу старший брат Жженова Борис, а позже и сам Георгий — якобы за то, что он во время съемок «Комсомольска» познакомился с военным атташе Америки и, находясь с ним в одном купе поезда, мирно беседовал, распевал песни, шутил. Значит, шпион. После почти двух лет допросов и побоев так и не подписавшего кляузу на себя Жженова приговорили к пяти годам заключения. Жженов попал на прииски в Магаданскую область. Там он должен был погибнуть в первую же зиму: из-за снегопада прииск на много дней остался без хлеба. Начался настоящий голодомор. Умиравший от истощения Георгий знал, что в десяти километрах от лагеря его ждет посылка от матери, которая три года искала его по лагерям.

— Я не мог ни о чем другом думать, кроме как об этой посылке, у меня начались галлюцинации, — вспоминал позже в своих мемуарах Жженов. — Чудились горы колбасы, сыра, масла, хлеба, табака… Жженову удалось уговорить одного из начальников взять его с собой в то место, где ждала посылка. И тот довез его до места в санках! Этого Жженов не мог ни забыть, ни осмыслить до конца жизни. А посылку, превратившуюся в «сухую смесь», он отдал охране и попросил выдавать еду постепенно. Однажды

«Берегись автомобиля» (1966)

на его глазах голодный человек набросился на еду и тут же умер. Эта картина навсегда запечатлелась в памяти Жженова. Когда началась война, о том, чтобы такие, как Жженов, пошли на фронт, не могло быть и речи. Сколько Георгий ни писал прошений, чтобы его зачислили в штрафбат, их даже не рассматривали. В эти годы он освоил профессию водителя, но закончить свою «карьеру» в лагере пришлось в должности хлебореза.

— Я не украл ни грамма хлеба!

— вспоминал позже он. — На меня не раз пытались напасть. Поэтому я ходил, засунув за голенище сапога два-три ножа. Жженов, наверное, к счастью для него, заболел желтухой. Изза болезни от этой должности его освободили. А вот когда подошел к концу его срок, Георгия вызвали к начальству и ознакомили с бумагой, по которой ему продлили срок. Он понял, что это будет длиться бесконечно, и пал духом. Приехавшая в лагерь культбригада, состоявшая из заключенных, мелькнула как луч света в темном царстве. Жженов был зачислен в бригаду, так он спас себе жизнь. Второй дубль кинобиографии В конце 1955 года 38-летний Жженов был реабилитирован. Актерскую карьеру пришлось начинать с нуля. Первый успех — небольшая роль в комедии Эльдара Рязанова «Берегись автомобиля». Благородный инспектор ОРУДа, пытающийся догнать на своем колоритном мотоцикле не менее благородного преступника Деточкина, запомнился всем. И всех убедил. У Рязанова даже спрашивали: «Это что, настоящий инспектор?», настолько органичен был Георгий Жженов в своей роли. Кстати, сыграв инспектора, артист полу-

«Горячий снег» (1972)

чил не только причитающийся ему гонорар, но и премию в 50 рублей. Еще больший успех пришел к Георгию Степановичу, когда он сыграл иностранного разведчика русского происхождения Зарокова — Тульева в приключенческом фильме «Ошибка резидента». Режиссер В. Дорман рисковал: обаяние противоречивого героя Жженова могло вполне перекрыть обаяние положительного нашего разведчика Бекаса в исполнении Ножкина, а это было бы идеологически неверно. Но результат превзошел все ожидания. «Ошибка резидента» получила двойное продолжение — в «Судьбе резидента» и «Возвращении резидента». По иронии судьбы, отсидевший по ложному обвинению в шпионаже человек спустя годы получил от тех же «органов» все возможные награды за роль уже настоящего «классового врага», реального шпиона.

— Был такой режиссер Виллен Азаров. Я с ним делал три фильма — «Путь Сатурна», «Конец Сатурна» и «Бой после победы». Когда я у него снимался, со студии Горького пришло предложение сыграть резидента. Я Азарову рассказал. Он говорит: «Ну что ты! Ты здесь играешь начальника КГБ, генерала. А там шпиона». Хорошо, что я его не послушал. И сыграл врага советской власти, заклятого врага, да еще потомственного. Но в результате того, что я сыграл этого резидента, я получил все почетные грамоты наших силовых органов — КГБ, МВД, все ордена, которые существуют. Все у меня есть — благодарственные письма, грамоты, чего только нет! Я ведь перелицовывался в картине, начинал служить советской власти, — вспоминал Жженов. Еще одной визитной карточкой актера стала роль командира

«Экипаж» (1979)

Тимченко в фильме «Экипаж». Абсолютная порядочность — вот что подкупало в этом герое. Эта роль в очередной раз сделала Жжженова народным любимцем. А еще были «Горячий снег», телефильм «Вся королевская рать», в котором Жженов очень достойно заменил внезапно скончавшегося на съемках Павла Луспекаева. «Я люблю все красивое. Все-таки я мужчина» Георгий Жженов был женат четыре раза. С первой женой — белорусской актрисой Женей Голынчик он познакомился еще во время учебы. Но потом жизнь развела их: Жженова арестовали.

— Когда Женя была на последнем свидании в пересылке в Ленинграде, — рассказывал Георгий Степанович, — я сказал: «Женя, не жди меня. Девяносто с лишним процентов, что я где-то погибну. Ты молода. Спасибо за все, но живи, как тебе захочется. Пусть я не буду теми веригами, которые на твоей совести останутся». Я с ней встретился, когда вернулся из первого заключения. Мы увидели, что жизни наши разошлись совершенно. К тому времени Георгий Степанович встретил свою вторую жену — Лиду. Эта любовь двух заключенных началась в страшном мире колымских лагерей и закончилась тоже в ГУЛАГе. В его сибирской столице Норильске. Красавицу Лиду Воронцову арестовали в 35-м в Ленинграде «за связь с иностранными моряками». Но через восемь месяцев следствия смертную казнь заменили 10 годами лагерей. О своей второй жене Георгий Степанович не любил говорить, лишь один раз у него вырвалось: «Это трагедия моей жизни!» С третьей, Ириной, они сошлись уже на поселении в Норильске. А четвертую, последнюю жену Лидию Петровну встретил в Ленинграде.

— Жена говорит, что у меня сложный характер, — признался в одном из последних интервью Георгий Степанович. — Я люблю все красивое. Все-таки я мужчина, самец. От каждого брака у Жженова есть дочки, которые подарили ему четверых внуков. Георгий Степанович дожил до 90 лет. Незадолго до смерти он побывал в тюрьмах и в местах, где располагались бывшие лагеря. Он не жаловался на прошлое, а пытался даже в сложных ситуациях находить юмор. Подготовила Ольга КОСТЕНКО

14

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 27 березня 2015 ð.

на прохання читачів

Немецкая кухня:

широкая гамма оригинальных блюд Немецкая национальная кухня — широкая гамма блюд швабской, баварской, саарской, саксонской и др. кухонь. Но есть и кое-что общее, что объединяет блюда немецкой кухни. Многие считают, что колбаса, квашеная капуста и пиво — это и есть немецкая кухня. На самом деле рецепты немецкой кухни более разнообразны. Здесь популярны салаты из лука, помидор, огурцов, сладкого перца, листьев салата, моркови, которые приправляют бальзамическим уксусом. Из мяса, конечно же, больше всего любят свинину, которую часто запекают. Из птицы немецкая кухня жалует гуся, индейку. Отдельный разговор — кондитерские изделия, ими особенно гордится немецкая кухня. Выбирайте, готовьте, пробуйте. Салат немецкий овощной Яблоки — 1 шт., картофель — 1 шт., огурцы соленые — 1 шт., масло оливковое — 1—2 ст. л., лук — 1/2 гол., свекла — 1 шт., уксус, зелень петрушки, соль. Картофель и свеклу в кожуре испечь, очистить, нарезать ломтиками и перемешать с очищенными, мелко нарезанными солеными огурцами и репчатым луком. Затем добавить нарезанные тонкими ломтиками яблоки, мелко нарезанную зелень петрушки. Все перемешать, посолить и заправить заправкой из уксуса и оливкового масла. Капустный салат с копченой колбасой Белокочанная капуста — 400 г, колбаса копченая — 300 г, огурцы — 2 шт., майонез оливковый — 200 г. Капусту нашинковать соломкой, колбасу нарезать соломкой, огурцы порезать кубиками, заправить майонезом, посыпать жареным арахисом. Суп картофельный с сосисками и пивом Молоко — 1/4 ст., яйца — 1/2 шт., сахар — 1—2 ч. л., пиво — 60 г, хлеб — 100 г, морковь — 1 шт., корень сельдерея — 20 г, лук — 1/2 гол., масло сливочное — 1—2 ст. л., картофель — 2 шт., бульон мясной — 1,3 ст., сосиски — 50 г, мясо или сардельки — 50 г, зелень, лист лавровый, перец горошком, соль. Коренья нарезать кубиками и пассеровать на сливочном масле. Затем добавить нарезанный картофель. Все слегка поджарить и залить бульоном. Ввести перец и лавровый лист. При подаче добавить нарезанные и проваренные сосиски, мясо или сардельки, посыпать зеленью петрушки. Айнтопф говяжий по-немецки Мясной бульон — 1 л, говядина — 450 г, кукуруза консервированная — 800 г, рис — 50 г, масло сливочное топленое — 3 ст. л.,

лук — 3 гол., перец болгарский — 1 шт., лук-порей — 1 стебель, пет­рушка — 1 пучок, сельдерей — 4 стебля, орех мускатный, перец черный молотый, тимьян, соль. Мясо порезать кубиками и обжарить на топленом масле. Лук порезать кубиками, добавить к мясу и обжарить до золотистого цвета. Залить все бульоном и варить около 15 минут под закрытой крышкой. Овощи нарезать и положить в бульон. Засыпать рис и кукурузу, варить около 5—8 минут под закрытой крышкой. Готовый суп приправить мускатным орехом и ароматными травами. Тюрингское жаркое в горшочке Свинина нежирная — 250 г, почки говяжьи — 1—2 шт. (около 150 г), мед — 1 ч. л., масло сливочное — 1 ч. л., лист лавровый, перец душистый горошком, перец черный молотый, соль. Мясо отварить до полуготовности в небольшом количестве воды с лавровым листом и душистым перцем. Почки очистить и варить вместе с мясом до готовности. Затем охладить и нарезать. Мясной бульон проварить с медом, маслом, солью и перцем, выложить мясо и дать блюду настояться. Подавать в горшочке. Печень по-берлински с яблоками Печень говяжья — 500 г, яблоки зеленые — 2 шт., лук — 1 гол., паприка сладкая — 1 ч. л., карри — 1/2 ч. л., перец черный молотый, соль, мука, масло растительное. Печень нарезать порционными кусочками, отбить, обвалять в муке, жарить на растительном масле. Когда одна сторона подрумянится, посолить, поперчить, перевернуть. Снять на бумажное полотенце, чтобы ушло лишнее масло. Яблоки нарезать ломтиками (шкурку можно очистить). Процедить масло, на котором жарилась печень, и в нем обжарить яблоки на среднем огне до

Пальчики оближешь!

Немецкие соленые претцели Мука— 500 г, соль, сахар — 40 г, дрожжи сухие — 30 г, смалец — 75 г, молоко — 125 мл, вода — 125 мл, соль морская. Разогреть духовку до 220°С. Соединить муку, соль, дрожжи, сахар и смалец. Непрерывно помешивая, влить теплое молоко. Замесить тесто и оставить на 15 минут. Посыпать ладони мукой и скатать из теста колбаски. Скрутить крендельки и закрепить концы. Выложить на смазанный маслом противень. Смазать соленой водой и посыпать крупной морской солью. Выпекать в духовке 30 минут, дважды смазывая претцели соленой водой.

мягкости, вынуть. Выложить лук, нарезанный кольцами, посолить, добавить паприку и карри и, постоянно помешивая, жарить его почти до готовности. Выложить все на блюдо в такой последовательности: яблоки, печень, лук и отправить в духовку на 5—7 минут при 175°С. Цыплята, жаренные по-немецки Масло сливочное — 80 г, цыплята — 700 г, мука — 15 г, хлеб белый — 60 г, петрушка — 15 г, перец черный молотый, соль. У тушек цыплят отделить мякоть, мясо отбить, посолить, посыпать черным перцем и запанировать в муке. Затем смочить растопленным сливочным маслом, запанировать в хлебных крошках и жарить на сливочном масле до готовности. Куски мяса уложить на блюдо, полить растопленным маслом и посыпать мелко нарезанной зеленью петрушки. На гарнир можно подать картофельное пюре, отварную фасоль или зеленый горошек. Голубцы по-немецки Капуста белокочанная — 1,5 кг, говядина — 500 г, вода— 1/2 ст., мускатный орех молотый — 1/4 ч. л., перец черный молотый — 1/2 ч. л., масло топленое — 100 г, соль. Капустные листья отварить в подсоленной воде до полуготовности и откинуть на дуршлаг, отбить или срезать утолщенные части листьев. Посыпать мускатным орехом. На каждый лист положить сформованную в виде колбаски начинку, завернуть. Для начинки в фарш влить воду, приправить солью, перцем, взбить. Обжарить голубцы со всех сторон в разогретом масле до золотистого цвета, наполовину залить горячей водой, накрыть крышкой и тушить в духовке при среднем нагреве в течение 45 минут. Эльзасский пирог к пиву (Тарт фламбе) Вода — 190 г, масло оливковое — 15 г, дрожжи сухие — 10 г, соль — 5 г, мука — 325 г, сметана — 200 г, масса творожная — 200 г, бекон — 200 г, лук — 2 гол., перец черный молотый. Смешать муку, дрожжи, соль, воду и оливковое масло. Вымешивать руками 5—10 минут. Дать постоять в тепле 30 минут. Затем тесто очень тонко раскатать. Смешать сметану и творожную массу и распределить по тесту ровным слоем. Сверху посыпать кубиками лука, бекона и зеленым луком. Поставить в разогретую до 240°С духовку на 7 минут. Подготовила Мария ГОРБАЧЕВА

Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області оголошує конкурс на заміщення вакантних посад: начальника відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності (1 вакансія); начальника відділу іхтіології та регулювання рибальства (1 вакансія); заступника начальника Дніпропетровського територіального відділу (1 вакансія); головного спеціаліста сектора роботи з персоналом (1 вакансія); головного спеціаліста з охорони праці (1 вакансія); головного спеціаліста з внутрішнього аудиту (1 вакансія); головного спеціаліста сектора юридичного забезпечення (1 вакансія); головного спеціаліста відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності (3 вакансії); головного спеціаліста відділу іхтіології та регулювання рибальства (3 вакансії); головного державного інспектора відділу оперативної роботи (1 вакансія); головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів (1 вакансія); головного державного інспектора Верхньодніпровського територіального відділу (2 вакансії); головного державного інспектора Криворізького територіального відділу (1 вакансія); головного державного інспектора Нікопольського територіального відділу (3 вакансії); провідного державного інспектора відділу оперативної роботи (1 вакансія); провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів (1 вакансія); провідного державного інспектора Дніпропетровського територіального відділу (1 вакансія); провідного державного інспектора Верхньодніпровського територіального відділу (1 вакансія); провідного державного інспектора Криворізького територіального відділу (1 вакансія). Вимоги до претендентів: громадянство України; повна вища освіта відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра; стаж державної служби не менше одного року або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше трьох років; знання вимог чинного законодавства з питань державної служби; вільне володіння державною мовою; володіння навичками роботи на персональному комп’ютері. Особи, які бажають взяти участь в конкурсі, подають документи: - заяву на участь в конкурсі; - особову картку за формою №П2-ДС, автобіографію; - 2 фото, розміром 4х6 см; - копії документів про освіту, підвищення кваліфікації, присвоєння почесного звання, присудження наукового ступеня; - копію паспорта громадянина України; - копію військового квитка (для військовозобов’язаних); - декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік; - письмову згоду на обробку персональних даних. Документи приймаються протягом 30 календарних днів від дати опублікування оголошення. За довідками звертатися за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 15 або за телефонами: (056) 740-16-51; (056) 713-80-01. Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПРИВАТ» (ідентифікаційний код 33563700, розташований за адресою:

49006, м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 17) Власова С. А. проводить конкурс по вибору організатора аукціону з метою продажу цінних паперів. Організатор аукціону повинен відповідати наступним критеріям: - мати право на організацію аукціонів з продажу майна боржника; - не бути заінтересованою особою стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону; - мати досвід проведення аукціонів не менше трьох років; - запропонована найменша сума винагороди. Перелік документів, які подаються замовнику: 1) заяву про участь у конкурсі із зазначенням повного найменування (прізвище, ім’я та по батькові, код ЄДРПОУ) реєстраційного номера облікової картки платника податків (або відомостей про серію, номер паспорта — для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); реквізити (місцезнаходження/ місцепроживання, телефон, телефакс, електронна адреса) організаційно-правової форми, відомості про відсутність (наявність) заінтересованості щодо боржника, кредиторів та замовника аукціону та пропозиції, щодо суми винагороди за проведення аукціону; 2) засвідчені в установленому порядку копії установчих документів (при наявності) або інших документів, відповідно до яких претендент має право проводити аукціони; 3) довідку, підписану претендентом, що містить перелік проведених ним аукціонів з продажу майна боржника для підтвердження його досвіду (не менше 3 років) з організації аукціонів; 4) довідку про організаційні та технічні можливості для забезпечення підготовки та проведення аукціону. Кінцевий термін прийняття заяв та документів, що підтверджують їх відповідність встановленим критеріям — 10 календарних днів з дати публікації цього оголошення. Поштова адреса, за якою подаються заява та відповідні документи: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, а/с 411. Контактний телефон для довідок: (067) 137-67-97.

Згідно з ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» оголошується конкурс на оренду комунального майна КЗ «Орджонікідзевська центральна міська лікарня» ДОР», а саме: вбудоване нежитлове приміщення та частина даху будівлі загальною площею 119,2 кв. м, яке знаходиться за адресою: 53300, Дніпропетровська обл., м. Орджонікідзе, в. П. Тольятті, 19. Умови конкурсу: - мінімальний розмір орендної плати становить не менше 3385 грн.

05 коп., без ПДВ; - дотримання вимог експлуатації об’єкта — виконання санітарних та протипожежних правил; - найкраща програма потенційного орендаря з використання приміщення (крім виробничої діяльності); - оплата вартості експертної оцінки. Пропозиції подаються в письмовій формі в закритих конвертах. Заяви з відповідними документами просимо надавати в КЗ «Орджонікідзевська центральна міська лікарня» ДОР» в планово-економічну службу протягом п’ятнадцяти календарних днів з дати опублікування оголошення. Кінцевий термін прийняття пропозицій учасників конкурсу: 13.04.2015 р. до 16 год. Конкурс буде проведений: 14.04.2015 р. за адресою: Дніпропетровська обл., м. Орджонікідзе, в. П. Тольятті, 19, в приміщенні КЗ «Орджонікідзевська ЦМЛ» ДОР», о 10.00. За додатковою інформацією з питань проведення конкурсу звертатися за телефоном: (05667) 4-17-90.

особисте

ЗОРЯ

Де ти, моя доле? Рубрику веде Олена ДЕСЯТЕРИК Вадим О. з Новомосковського району. І я у свої 77 вже сліпий, глухий і так само майстер на всі руки. Будувався у 1970-75 рр. і робив на шахті в Лисичанську, це Луганщина. Тут, де я на квартирі, хазяйку прихопив інсульт, дочка забрала до себе, хату продаватимуть. А ти, діду, шукай собі. Прожив я в неї 18 літ, полюбив працю на землі, було велике господарство. Отакі мої справи. Дітей зі мною нема. Не шукаю вигоди, просто хочеться спілкуватися і доглянути одне одного. * * * Іван С. з Покровщини. 1938 р. н., ріст 171, вага десь 60—65, а може, і більше. Один я вже давно, є діти, та вони тепер живуть по-новому, а ми, старі та стоптані, можна сказати, нікому не нужні. Жіночка, яка до мене прийде, зобижена не буде, за себе даю слово честі, в мене трохи курей та невеликий город, худоби нема, роблю усе сам, нікого не прошу на поміч. Тільки дуже нуждаюсь у хазяєчці. * * * Леонід П. з Дніпродзержинська. Тут я тимчасово на квартирі, а до того мешкав у районі, свого житла нема.

1941 р. н., вдівець з 2009. Ріст 171, вага 85, ходжу з паличкою, артроз колін. Освіта вища, ветлікар, пенсія 1700, є земельний пай. * * * Петро М. з Новомосковського району. Мені 60, ріст 170, вага 70, пенсіонер, одинокий дев’ять місяців. Безвредний, доброзичливий. Прошу відгукнутися згодну на переїзд. Відразу запрошу на розмову та оглядини. * * * Юрій П. з Дніпропетровська. 48 років, звичайна зовнішність, освіта вища гуманітарна, працюю, проживаю у передмісті з мамою, в нас приватний будинок. Неодружений. Може, це дивно, але в мене склалося враження, що у великих містах, а я довгий час мешкав ще й у Дніпродзержинську, важче знайти людям пару, ніж у невеликих містечках чи селах. Та, мабуть, головна причина самотності в обмеженому колі спілкування. У всіх нас багато часу забирає робота, ще й дорога в обидва боки, домашні клопоти тощо, і так може тривати роками, навіть десятиліттями. Думаю, потребу домашнього затишку, власної сім’ї досить гостро відчувають жінки після тридцяти, а чоловіки після сорока. І ніякі досягнення на роботі чи високий соціальний статус цього замінити не можуть. Вихід, на мою думку, тут один: побільше спілкуватися, не замикатися в собі. Навіть якщо люди знайомляться і, зрештою, не підходять одне одному, то вони дістають досвід. Ще коротко про себе. Як і в кожної людини, є інтереси (але телевізором не захоплююсь), це деякі види спорту: бадмінтон, футбол, настільний теніс, шахи; люблю бувати на природі і мрію про подорожі в Україні. Нечасто, але ходжу до церкви. На жаль, на театр часу бракує. З домашніх тварин люблю собак і котів, до останніх навіть більша симпатія. Буду радий відгукові самотньої, чуйної жінки. * * * Сергій О. Нежонатий, відстав від життя і від ровесників. А тепер шукаю собі подругу. 1968 р. н., знак Діви, освіта вища, працюю, матеріально забезпечений, дім мій у райцентрі.

вітаємо!

www.zorya.org.ua 27 березня 2015 ð.

15

Анну Федорівну ГАВРИЛЕНКО з Юр’ївки вітаємо з ювілеєм! Дорога наша подруго! Вітаємо тебе з золотим ювілеєм життя! Бажаємо міцного здоров’я, щоб жити — не тужити, і горя й біди не знати, зустріти ще не один новий ювілей. З повагою Ніна ПИВОВАРОВА, Лідія ЧУПИХОВСЬКА

Доброго друга «Зорі»

Анну Федорівну ГАВРИЛЕНКО з Юр’ївки щиро вітаємо з ювілеєм!

* * * Любов Я. Одна у своєму будинку в райцентрі. Худоби нема, є кури — для крашанки десяток. Та для розваги. Зате природа в нас хороша, магазинів багато.

76 років, невисока, нетовста. Несварлива, весела. Люблю трудитися на городі, а у вільний час віддихати. Городу 12 соток разом з забудовою. Одне лихо, нема до кого ні заговорити, ні посовітуватись. До хати як увійдеш, ніби до тюрми-одиночки. Якби був чоловік порядний, щоб можна було, як то кажуть, ділити і радість і смуток. Щоб одне одного шанували і любили, тоді буде і життя щасливе. * * * Про Надію П. з Дніпропетровська. Хочемо розказати про цікаву людину. Багато що довелося пережити: у 34 лишилася одна з двома дітьми, виростила достойними, освіченими, нині мешкають по інших містах. А Надія сама у двокімнатці на правому березі. Добра хазяйка, дуже гостинна. Ми, її друзі, просимо надрукувати про неї, а раптом відгукнеться одинак, інтелігентний, незалежно від освіти, для теплих стосунків? Час покаже, що буде далі. Наді 72, ріст 160, середньої повноти. Недорого, але модно вдягається. Гарна, товариська, приязна до людей. Марія М., Іван М.

* * * Надія Л. з Кривого Рогу. Мені 70, середнього росту, вдова, маю квартиру. Діти у другому місті. Познайомлюся з чоловіком до 75 років, бажано з приватного сектора. Згодна на переїзд до села. На чуже майно не претендую. * * * Раїса С. з Кривого Рогу. Вдова, 69 років, 165, вага 75. Обоє дітей добре влаштовані. Колишній фінансовий працівник, опікуюся благодійністю у ветеранській раді при райвиконкомі. Трудоголік, є 0,2 га землі коло річки на КрЕСі. Мої захоплення: подорожі, море, фото, футбол, вишивка. Люблю спілкування з людьми, слухаю більше, ніж говорю. Матеріально незалежна. Хочу віддавати тепло, турботу чоловікові люблячому. * * * Наталя В. з Павлограда. Мені 48, висока (167), струнка, русява, спокійної вдачі, доброзичлива. Інтереси різноманітні. Працюю на підприємстві. Оселя у приватному секторі, є велика дача, де працюю залюбки, рятуючись від сірих буднів. * * * Вікторія В. 40 років, ріст 168, розлучена. Спокійна, врівноважена, весела, працюю у Дніпрі. Решта — при листуванні.

Щоб нàäðóêóâàòèñÿ íà íàøié ñòîð³íöi (âèõîäèòü ó êîæíîìó ÷èñë³ ãàçåòè), пèø³òü òàê, ÿê ó쳺òå. Àëå íå ñêóï³òüñÿ: ÷èì äîêëàäí³øå áóäå ðîçêàçàíà âàøà ³ñòîð³ÿ, ваша правда, òèì á³ëüøå ìàòèìåòå øàíñ³â íà óñï³õ. Íàïèñàíå íàä³øë³òü íà àäðåñó: Îëåíi ÄÅÑßÒÅÐÈÊ, «Зоря», Комсомольська, 52, Дніпропетровськ, 49000. І свій лист-âiäãóê на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) òàê ñàìî øëåòå ìåíi, а ÿ ïåðåøëþ тій людині, з якою хочете познайомитися. Дëÿ öüîãî íå çàáóäüòå ïîêëàñòè êîíâåðò ç ìàðêîþ. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Àäðåñè ³ ïðiçâèùà íå ðîçãîëîøóþ, íå âèñèëàþ i ïðîøó до редакції íå ïðè¿çäèòè. Ùèðî âàøà Î. Ä.

Шановна наша Анно Федорівно! Колектив «Зорі» вдячний Вам за багаторічну дружбу з нашою газетою. Завдяки Вам, давній передплатниці «Зорі», ширшає коло прихильників нашої газети. Ми завжди дослухаємось до Ваших добрих порад і справедливих зауважень. Спасибі за таку небайдужість. Бажаємо Вам, Анно Федорівно, чуйній людині з благородним серцем і чистою душею, прожити ще багато років у статках і здоров’ї, мати радість від близьких людей. Хай завжди з Вами буде Боже благословення, а доля дарує життєдайну силу, бадьорість духу та оптимізм. Низький уклін за душевне тепло і щиру любов до нашої «Зорі». Хай доля піднесе іще сповна І радості, й наснаги, і здоров’я. Нехай в душі завжди цвіте весна І серце зігрівається любов’ю. З любов’ю зорянці

Колектив Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта» щиро вітає

Валентину Іванівну Якоушенко з ювілеєм! Жінка, яка випромінює силу і впевненість, світло і тепло!.. Саме так можна сказати про Валентину Іванівну Якоушенко, яка довгі роки вірна своєму поштовому покликанню, працювала заступником директора з питань фінансів та економіки Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта». Поштовій галузі вона віддала більше 40 років, і навіть зараз, знаходячись на заслуженому відпочинку, залишається відданою обраній справі. Адже з поштою пов’язане майже усе її життя. Для кожного зі своїх колег Валентина Іванівна стала взірцем особистості, керівника, вражаючого мудрістю і безцінним досвідом. Вимоглива і справедлива, до своїх підлеглих Валентина Іванівна ставилась майже з материнською турботою, у кожного вкладала частинку свого доброго серця і душі. Щодня, ніби досвідчений диригент, вона створювала симфонію єдності і злагодженості ввіреного їй колективу, який працював як єдиний механізм. Пошана і прихильність до Валентини Іванівни вийшла далеко за межі Дніпропетровської області. Колеги з різних куточків України шанують її за енергію та силу духу. Присвячуючи роботі кожну хвилину свого життя, Валентина Іванівна завжди пам’ятала про найголовнішу цінність — свою родину. В сімейному колі розкривається вся глибина її душі. Тут на неї чекають коханий чоловік, син з невісткою та улюбленою онучкою, яких вона оточує турботою та любов’ю. У кожного є своє особисте свято, коли вся увага та привітання присвячені лише одній людині. Це свято — день народження. 21 березня його відзначила і Валентина Іванівна Якоушенко. Шановна Валентино Іванівно! Від усього серця вітаємо Вас з днем народження! Щиро дякуємо Вам за невтомну працю, за Ваш професіоналізм, таланти і відданість поштовому зв’язку. Бажаємо Вам міцного здоров’я, радісних, світлих і довгих років щасливого життя, тепла і затишку, гарного настрою і успіхів у кожній справі. Нехай стануть реальністю всі Ваші бажання, і кожен день приносить лише добрі новини! Зі святом Вас! З великою повагою, колектив Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта»

Як передплатити «Зорю» на 2015 рік

Зробити це дуже про­ сто. На кожній пошті у Каталозі пе­р іодичних видань Дні­п ропе­т ро­ Вартість передплати на газети «Зоря»-область» та «Зоря»-город» найнижча! в­ської області ви зна­ йдете «Зорю»область» Iндекс «Зоря»-область» Iндекс «Зоря»-город» Періодичність 1 міс.

3 міс.

6 міс.

9 міс. та «Зорю» город» на 89656 89658 середа 4,90 грн. 14,10 грн.

26,55 грн.

39,90 грн. сторінках 7 та 8. Для пенсіонерів пільгова Для пенсіонерів пільгова Для пенсіонерів та 35380 91324 середа 6,10 грн. 18,70 грн.

33,75 грн.

50,70 грн. вете­р анів — пільгова Для індивідуальних передплатників Для індивідуальних передплатників ціна на передплату у 89657 89659 середа, 7,60 грн. 22,20 грн.

42,75 грн.

62,40 грн. тому ж Каталозі. Для пенсіонерів пільгова Для пенсіонерів пільгова п’ятниця Увага! Кожен пе­ 61141 89661 середа, 13,60 грн. 40,20 грн.

78,75 грн.

118,20 грн. редплатник один раз на Для індивідуальних передплатників Для індивідуальних передплатників п’ятниця півроку може безплат­ середа, 08785 89660 15,90 грн. 47,10 грн.

92,55 грн.

138,90 грн. но подати оголошення п’ятниця Для підприємств та організацій Для підприємств та організацій про купівлю або про­ Ціни подано з урахуванням послуг Укрпошти даж, привітати близьку ШАНОВНІ ЧИТАЧІ! Якщо у вас з’являються проблеми з доставкою газет «Зоря»-область» чи «Зоря»-город» людину чи висловити співчуття. по передплаті, телефонуйте до редакції за номером (0562) 38-83-73 або пишіть на е-mail: ktv@ezorya.dp.ua

16

даринчина вітальня

ЗОРЯ

www.zorya.org.ua 27 березня 2015 ð.

Вимов скоро скоромовку

Вивчи віршик

Весняне сонечко

Летів горобець

Âиïóñê 16 (570)

Принесло нам сонечко Знов тепло І ласкаві промені Розлило. З трав і квітів виткало Килими, На лужку погралося Із дітьми. І співає весело

Летів горобець через безверхий хлівець. Ніс четверик гороху, без червотоку, Без червоточини, без почервоточини.

Поле й гай. Кличе птахів сонечко В рідний край. Ой, радіє сонечку Все навкруг. Нам весняне сонечко — Добрий друг. Степан Жупанін

Повчальна історія

Віконце у природу

Про ледачу дівчину Були собі чоловік та жінка, і була у них одна дочка. Вона була дуже гарна і вже й велика, але нічого в них не робила, бо нічого не вміла, а тільки в колисці колихалась. Сидить собі, колишеться з ранку до полудня, потім злізе, наїсться і знов колишеться. От доросла вона вже до того, що прийшли до неї свати. А батьки кажуть: — Що ж її сватати, вона ж у нас нічого не вміє!

— Як це не вміє?

— А так! Вона тільки вміє в колисці колихатися. А дівчина ж гарна була. Жених подивився та й каже: — Нічого, візьмемо. Не вміє, то навчиться.

— То беріть разом з колискою! Взяли вони її разом з колискою, відгуляли весілля. А після весілля вона одразу стриб у колиску й давай гойдатися! На другий день батькосвекор рано став розподіляти роботу: — Ти, сину, іди на тік молотити, а ти, старенька, ставай коло печі, а я піду воза ладити. А до невістки нічого не каже, вона собі колихається. Як прийшов вечір, посходилися усі до хати. Батько й каже: — Ну, я ниньки воза полагодив, а ти, старенька, що зробила?

— А я ось хліба напекла, їсти зварила, в хаті позамітала...

— А ти, сину, що робив?

— А я на току жито помолотив.

— А ти, дочко, що нині робила?

— Нічого, — каже, — я в колисці колихалась.

— Ну, — каже батько до матері і сина, — ви сьогодні заробили вечерю, їжте. А ти,

Засновник — Дніпропетровська обласна рада Видавець — Комунальне підприємство

Дніпропетровської обласної ради

«Редакція газети «Зоря» Видається з 17 (4) квiтня 1917 року. Свцтво про реєстрацiю ДП №1811—549 ПР вiд 8.11.2011 р., ДП № 1179 від 08.10.2004 р.

невістко, не заробила, колихайся собі і далі. Та й не дав їй їсти. Шкода синові стало своєї жінки. Взяв він кусень хліба та й хотів сховати за пазуху. Але батько побачив: — Куди це ти хліб береш?

— питає. — Ти що, з’їси його? Нічого не відповів йому син. На другий день батько знову розподілив роботу і знову всі розійшлися. Осталася в хаті тільки невістка — сидить в колисці, гойдається. Коли чує — в печі каша біжить, і так смачно пахне! Вона тоді вискочила, помішала кашу і ложку облизала — та й знов у колиску! І проколихалася цілий день. Ввечері знов посходилися. Батько всіх питає, хто що робив, і просить вечеряти. Питає й молоду невістку: — Що ти сьогодні робила, дочко?

— А я в колисці ко­ лихалася, але як в печі каша бігла, то я злізла, помішала й ложку облизала.

— То ти, дочко, стільки ниньки з’їла, скільки заробила! І знов не дав їй нічого їсти. Задумалася тоді невістка: що ж то воно буде? Думала, думала та й на другий день почала замітати хату. А як замела, то пішла до криниці по воду. А ввечері батько її вже посадив за стіл. Так помаленьку, помаленьку стала вона братися до роботи. А згодом каже до батька: — Тату, давайте порубаємо колиску, я вже не буду в ній колихатися, бо буду все робити. Порубали вони й спалили ту колиску. Так батько привчив ледачу дівчину до праці.

Голова наглядової ради Сергій ЧЕРНЯВСЬКИЙ. Головний редактор Ксенія ЗАЙЦЕВА. Т. Кузьменко, відповідальний редактор, М. Нестерук, заступник гол. редактора, О. ДРИГА, редактор з роботи зі спецкорами.

Кмітливий джміль

Йдеш ранньою весною листяним лісом і дивуєшся: ще кілька днів тому він був сірий і непривітний, а зараз молода зелень відчайдушно тягнеться вгору, де повільно пливуть з півдня на північ білі хмари — як лебеді, що повертаються з вирію. Поміж деревами і кущами розсипались фіалки, проліски, ряст. Серед гілля лунають дзвінкі пташині голоси. В мелодію весняного лісу

вплітається ще один звук. Ніби хтось торкає струну віолончелі і вона озивається приємним оксамитним звуком. Це джміль прилетів по нектар. Вилискує на ньому пухнаста чорна шубка з двома жовтими поперечними смугами. Задні ніжки геть вкриті пилком. Мабуть, джміль відвідав квіти верби козячої і назбирав там обніжжя. Тепер натрапив на зарості рясту. Яку ж квітку вибрати? Адже їх тут сотні. Навесні всі джмелі — самочки. Джмелине сімейство існує лише одне літо. Восени і самці, і робочі комахи гинуть. А самка, яка перебуде зиму у затишній схованці, як тільки настане тепло, починає шукати зручне місце для свого гнізда. Вибирає здебільшого покинуту нірку якогось звірка, дупло, торішнє гніздо сороки чи іншого птаха, гніздо білки. Інколи й під каменем або у розщілині дерева влаштовує джмелиха своє житло, закривши з усіх боків сухою травою чи мохом, тільки один вхідний отвір залишається. Всередині

гнізда самочка робить круглі комірки з воску, перемішаного з квітковим пилком. У кожну комірку вона кладе невеличкий запас їжі, відкладає кілька яєць і комірку запечатує. Поруч будує наступну комірку, далі ще і ще. А тим часом у першій комірці з’являються личинки. Вони скоро з’їдають запаси їжі, і джмелисі доводиться прогризати комірку і підгодовувати личинок. Немало корму потрібно личинкам. Нелегко матері прогодувати своє сімейство, тому й метушиться джмелиха з ранку до вечора, щоб нагодувати ненаситних малят, відвідує тисячі квіток. Біда, якщо мати стане поживою якоїсь пташки: тоді загине вся майбутня джмелина сім’я. Ось чому так необхідно оберігати навесні джмелів-самочок. Адже трудяги-джмелі — невтомні помічники селян: тільки вони запилюють квіти конюшини, люцерни, бо мають довгі хоботки. А будуть трави — буде й молоко у корів. Степан Мацюцький

Поміркуй

Говорять діти

Кішка поспішає до своїх кошенят. Допоможи їй пройти через лабіринт.

Зрівняв рахунок — Що це ти так погано працюєш? — сказав батько синові.— Я дві лопати землі кидаю, а ти одну. Попрацювавши до обіду, прийшли вони додому й сіли обідати. Тоді син і каже батькові: — Дивись, батьку, поки ти один раз донесеш ложку до рота, я дві. Тепер рахунок рівний — три на три.

Чемна дитина Тітка почастувала Василька солодким пиріжком.

— Синку, що треба сказати, коли тобі щось дають? — питає Василькова мати.

— Дайте ще, — не задумуючись відповів хлопчина. Підготувала Дарина ВЕСЕЛЕНКО. Використані методична література і матеріали ЗМІ

Власкори:

Кривий Ріг (24) 90 38  16; Павлоград (232) 6  05  08.

Приймальня:

(0562) 34  91  65.

Відділ реклами: (0562) 35  14  26; 38  83  53 (ф.), моб. (067) 630 - 54 - 13. Вiддiл передплати: (0562) 38  83  73.

Вiд­повiдальнiсть за змiст реклами несе рекламодавець. «Право вибору», «Політична трибуна», «Погляд», «Точка зору», «PR» — інформація замовника опублікована на правах реклами. Редакцiя не завжди подiляє позицiю авторiв публiкацiй. При передруку посилання на «Зорю» обов’яз­кове.

НАША АДРЕСА: газета «Зоря», оф. 441, вул. Комсомольська, 52, Днi­про­­­петровськ, 49000. еmail: zorya@ezorya.dp.ua; ria@ezorya.dp.ua

Друк ПП «СТПРЕС», 50025, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 12. Обсяг 1,86 д. ар. Офсетний друк. Зам. №283.

Тираж номера 32780.

www.zorya.org.ua

Цiна договiрна.

Дякуємо, що читаєте «Зорю». Будьмо разом!