Слово № 1 2013

«ÖÅÐÊÂÀ Ý ÊÎÂ×Åà ÍÎß, ßÊÈÉ ÝÄÈÍÈÉ ÐßÒÓ Ý ÂIÄ ÏÎÒÎÏÓ» (ККЦ, 845)

журнал християнський

№ 1 (11) 2013 р. Б.

6 All inclusive — «все включено»: таємниця Церкви Віднайти свою духовну родину — і повернутися додому

20 Кінець світу так і не настав ʯ̡̨̨̦̥̞̬̦̞̭̯̌̽ ̸̛ ̡̨̛̪̞̭̯͍̏̌̔̏̽

26 «Я» плюс «Я»: віднайти власні межі ʿ̨̛̬̌̔ ̵̨̨̛̪̭̣̐̌

34 Народжені у Церкві ʿ̨̬̱̙̦̞̜̔ ̡̡̛̛̯̬̱̯̦ͨͩ

СЛОВО

6 10

БОГОСЛОВІЄ

Мій Патріархат Це актуально

ДОБРА НОВИНА

All inclusive — «все включено»: таємниця Церкви Віднайти свою духовну родину — і повернутися додому

ГІСТЬ НОМЕРА

Владика Дмитро Григорак: «Настав переломний час для Церкви» Про виклики, які стоять сьогодні перед Церквою, і не тільки

14

Вічне місто

Видається з благословення Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського УГКЦ Кир Володимира Війтишина (Декрет № 733)

18

Чому греко-католицька віра є православною

Видавець: ПП «Видавництво «Апостол»

20

Запитуйте тут

Християнський двомісячник

св. про реєстрацію серія ІФ № 149-Р від 28.12.2011 р. Головний редактор: Уляна Андрусів Заступник головного редактора: Уляна Коржик Богословський редактор: о. Роман Терлецький Архієпархіальний цензор: о. Йосафат Бойко, ВС Літературний редактор: Алла Давиденко Редакція: Оксана Осадчук, Іван Осадчук, Христина Підлісецька, Катерина Баско, Олеся Колос, Галина Литвин, о. Ігор Пецюх Автор роздумів над Словом: Олеся Колос Коректор: Ліліана Лавренюк Менеджер із розповсюдження: Галина Іванус Піар-менеджер: Ольга Бачевська Дизайнер, верстальник: Тетяна Єфтимовська Фотографи: Тетяна Єфтимовська, Олексій Бутчак, Христина Підлісецька Адреса редакції: вул. Шашкевича, 1/9 м. Івано-Франківськ, 76000, тел. (096) 600 11 22, (0342) 54 25 54 e-mail: slovo.if@gmail.com Сайт: www.apostol.if.ua Адреса для листування: а/с 71, м. Івано-Франківськ, 76002 Друк: друкарня «Коло» Зам. № С 395 Наклад 2000 прим.

МАНДРУЮЧИ З БОГОМ

Осередок західного християнства і перших спільнот — Рим ЕНЦИКЛОПЕДІЯ «СЛОВА»

«Ми свідомі нашої ролі дихати двома легенями: Східною та Західною» (блаженніший Святослав Шевчук)

ДОВІДКОВЕ БЮРО Кінець світу так і не настав — закономірність чи випадковість?

РОЗДУМИ НАД СЛОВОМ Недільні Євангелія з коментарями

22

Благословен, хто йде в Ім’я Господнє...

26

«Я» плюс «Я»: віднайти власні межі

28

З висоти пташиного польоту…

30 34 35 36 38

МІСІЯ

Розвивається й міцніє наша Церква. Шляхами становлення Івано-Франківської митрополії УГКЦ

СЛОВОТЕРАПІЯ

Будувати єдність з іншими людьми, залишаючись собою

ARS CHRISTIANA

Антуан де Сент-Екзюпері — письменник-пілот ЗВІДКИ МИР

Дорога

«Я прийшов у Католицьку Церкву, бо віднайшов у ній істину». Розповідає Кость Іванцов І ДВОЄ СТАНУТЬ ОДНИМ

Народжені у Церкві Подружній «трикутник»

ВНУТРІШНІЙ ЗАМОК

Довірлива і дружня розмова з Богом

Час зосередитись на особистій молитві РЕЦЕПТИ СВЯТОСТІ

Апостол єдності й віри

Святий Йосафат Кунцевич ЕТАЖЕРКА

Закохатись по-новому

«Всі дороги ведуть до Риму» подружжя Скотта і Кімберлі Ханів — книга, яка захоплює з перших сторінок

ЗМІСТ

4

3

МАНДРУЮЧИ З БОГОМ

14

СЛОВО

Рим — дивовижне місто, яке приваблює майже містичним духовно-архітектурним поєднанням давнини й сучасності. Величне й гордовите, воно притягує туристів і прочан не лише розмаїттям мистецьких споруд, а й силою духу Вселенської Церкви. Кажуть, що всі дороги ведуть до Рима. І ми також помандруємо туди, в той унікальний міні-світ, сторінками нашого часопису.

ÂI×ÍÅ ÌIÑÒÎ

Христина Стефінів

Прогулянка історією

Різноманіття будівель, скульптур, церков і монастирів італійської столиці сповнює тихим миром та спо-

нукає всіх: і жителів міста, і гостей — до внутрішнього споглядання себе і Бога. І це попри те, що Рим як сучасна столиця, осередок європейського туризму є надзвичайно гамірним, механізованим й нестандартним містом. Унікальності йому додає поєднання середньовічного та сучасного мистецтв. Воно наповнене особливим духом епохи гладіаторів, патриціїв і художників-модерністів. Це також формує колорит багатого і величного Рима. Він вабить до себе найбагатшим історичним надбанням — безліччю архітектурних шедеврів. Отже, перша наша зупинка буде біля фонтана Треві.

Про нього в історії існує багато легенд і переказів. Улюбленою забавою всіх туристів є кидати монети у прозору блакитну воду, яка, ніби казкова веселкова річка, завдяки сонячному промінню ховає в своїх глибинах всі скарби. Далі наша дорога проляже до Колізею. Саме тут гладіатори зустрічалися в смертному бою, а на арену до осуджених ув’язнених випускали голодних левів. По суті, це було місце вбивств перших мучеників за віру, які через любов до Христа свідомо йшли на смерть. Побувавши в Колізеї, можна по-новому переосмислити цінність вільного визнання своєї віри. «Минулого року ми поїхали до

15

СЛОВО

МАНДРУЮЧИ ТЕМА НОМЕРА З БОГОМ

Купол базиліки Святого Петра

Рима в рамках студентського європейського паломництва, — розповідає Тереза Амброзяк, студентка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. — Колізей

Фонтан Треві

столицею стародавньої Римської імперії. Розташоване воно на семи пагорбах. На початку заснування столиці поселення було на одному з них — Палатині. Згодом люди заселили

РИМ СТАВ ГОЛОВНИМ ОСЕРЕДКОМ ЗАХІДНОГО ХРИСТИЯНСТВА І ПЕРШИХ СПІЛЬНОТ ми побачили вже ввечері. Він був осяяний світлом і справді захопив нашу увагу. Хоча є в цій величній споруді і щось моторошне, щось, що змушує замислитись про жертву страчених там людей…» Аж ось ми підійшли до місця, що дає нам можливість відчути ціну нашого спасіння, пережити і переосмислити жертву Ісуса, — базиліки Єрусалимського хреста. Тут розташована так звана каплиця реліквій, де зберігаються частина хреста Господнього, «Titulus Crucis» — табличка, яку Понтій Пилат наказав прибити до Ісусового хреста з написом «Ісус Назарянин, Цар Юдейський», а також частини тернового вінка. Тому всі, хто хоче на коротку мить поринути в життя Спасителя, відчути, що Бог і справді був людиною, мають для цього достатньо можливостей у цьому храмі.

Від язичництва до осередку християнства

Головне місто Італії — одне з найстаріших у світі. У багатьох людей слово «Рим» асоціюється з могутньою

два сусідні пагорби — Капітолій і Квіринал. Пізніше — останні чотири. А ось християнство виникло на теренах всесвітньої столиці ще в I ст. н.е. Завдяки натхненному Святим Духом апостолові Петру, котрий звіщав Добру Новину про спасіння, язичники покаялись і навернулись. Рим став головним осередком західного християнства і перших спільнот. Це

Колізей

в маленькій державі — Ватикані, де зосереджено багато найцінніших скарбів культури! Проте важливим є не лише культурна спадщина, а й те, що тут можемо побачити намісника святого Петра і нашого духовного провідника — Папу Римського, благословення якого є особливим. «У Ватикані нам пощастило потрапити на аудієнцію до Папи Бенедикта XVI, — продовжує згадувати Тереза Амброзяк, — де він вітав представників кожної країни їхньою рідною мовою, благословляв їхні сім’ї. І коли Святіший Отець заговорив українською, його благословення торкнулося мого серця і я по-особливому відчула дотик Божий через ці слова. Неймовірні пережиття! Я ніколи не забуду цієї зустрічі». Ватикан славиться своєю компактністю. У ньому проживає приблизно

«КОЛИ СВЯТІШИЙ ОТЕЦЬ ЗАГОВОРИВ УКРАЇНСЬКОЮ, ЙОГО БЛАГОСЛОВЕННЯ ТОРКНУЛОСЯ МОГО СЕРЦЯ, І Я ПО-ОСОБЛИВОМУ ВІДЧУЛА ДОТИК БОЖИЙ ЧЕРЕЗ ЦІ СЛОВА» ТЕРЕЗА АМБРОЗЯК Боже диво, адже відомо, що на той час Рим був виключно поганським містом і центром поклоніння язичницьким богам.

Про оселю Церкви

Містичним і делікатним способом Бог поєднує нас, християн, у Своєму Тілі — Церкві. Це в особливий спосіб здійснюється саме тут, у Римі. Зокрема

тисяча громадян, більша частина яких не належить до духовенства. Кожен монаший чин має свій дім у Ватикані, а кожна велика держава — свою семінарію. До прикладу, Україна володіє там двома великими семінаріями: Колегією святого Йосафата та Інститутом Покрови Пресвятої Богородиці. Тут також налічується з двадцять папських університетів, де викладається

МАНДРУЮЧИ З БОГОМ

16

СЛОВО

богослів’я, теологія та інші релігійні науки.

Про базиліку Святого Петра

Собор Святого Петра (або базиліка Святого Петра) — одна з чотирьох «великих» або папських базилік Риму. Це найбільша споруда Ватикану та найбільша християнська церква у світі. Купол базиліки Святого Петра є найбільшою консольною цегляною надбудовою у світі і має два склепіння. Усередині купола двометровими буквами написана цитата із Євангелія від Матвія: «Ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою (…) І ключі тобі дам від Царства Небесного» (Мт.16:18-19). Викладач Івано-Франківської Теологічної Академії отець Юрій Козловський прожив у Римі дванадцять років і дуже добре пам’ятає перше враження від базиліки. Було це ще 1992 року: «Приїхавши до Риму на навчання, наступного ж дня я побіг у базиліку Святого Петра і — не повірите! — пробув там цілісінький день, захоплюючись невимовною красою Бога, що дивовижно втілена у цьому храмі, — розповідає отець. — І коли випадає нагода відвідати базиліку,

Собор св. Софії в Римі

відчуваю ті ж самі емоції, пережиття та особливий дотик Божий знову і знову. Як вперше…». Повірте, якщо ви побуваєте там, то неповторні враження, ураган емоцій та найважливіше — духовне єднання з Богом вам гарантовані. У базиліці також є скульптура святого Петра, до ступні якої миряни

Існують історичні згадки про зв’язки України з Італією та Апостольською столицею, що сягають глибини віків. Передусім йдеться про пам’ятки, пов’язані з історією Української Церкви. У Ватиканській бібліотеці зберігаються найдавніші українські пам’ятки — листи Папи Григорія VII до київського князя Ізяслава,

УСЕРЕДИНІ КУПОЛА ДВОМЕТРОВИМИ БУКВАМИ НАПИСАНО: «ТИ СКЕЛЯ, І НА СКЕЛІ ОЦІЙ ПОБУДУЮ Я ЦЕРКВУ СВОЮ (…) І КЛЮЧІ ТОБІ ДАМ ВІД ЦАРСТВА НЕБЕСНОГО» (МТ.16:18-19). прикладаються губами, вшановуючи проводиря апостолів. Ця ступня вже помітно стерлася від поцілунків декількох поколінь прочан. Як наслідок, доступ до скульптури тепер обмежено.

Про українські святині в Римі

В Італії тривалий час жило та залишило згадку про себе багато видатних українців. Серед них були Микола Гоголь, Михайло Коцюбинський, Феофан Прокопович, Леся Українка, Володимир Винниченко, Соломія Крушельницька...

датовані 1075 роком, служебник Київського митрополита Ізидора XV століття (до наших днів зберігся будинок неподалік Ватикану, де митрополит доживав свого віку), документи Берестейської унії. Перша українська колонія в Римі з’явилася наприкінці XVI ст. Це були студенти, що навчалися в Грецькій колегії (поблизу площі Іспанії). В їх числі — Феофан Прокопович. У передмісті Палермо на Сицилії є цікава згадка про українських козаків. Вона датується 1622 роком. Врятувавшись від турецької неволі, українські козаки прибули сюди на тривесельному човні. Оселились, збу-

17

СЛОВО

будівництво собору Божої Премудрості. З того часу ця святиня стала видимим знаком глибокої християнської віри нашого народу». Був на цій прощі й іванофранківець Віталій Костюков: «Мені надзвичайно сподобався цей обряд — благословення відновленого храму. Я по-новому переосмислив значення Церкви для себе особисто. Бог торкнув мого серця саме тут, у храмі Святої Софії. Мене вразила постать Йосифа Сліпого, адже треба мати неабияку сміливість, щоб так відчайдушно відстоювати Церкву».

«Ioanis Paulus II». Під цією аркою міститься гріб блаженного ХХІ ст. Тому миряни, а також всі охочі мають можливість звернутися до Івана-Павла ІІ з молитвою та проханням. У 2002 році, ще за життя Папи Івана-Павла ІІ, українські прочани здійснили паломництво до Рима як своєрідний акт вдячності за візит Папи на наші землі, його доброту та вірність людям. Серед них був і отець Юрій Козловський: «Пригадую багатотисячну аудієнцію у Папи в залі Павла VI: Святішого Отця везли поміж людьми спеціальним коридором. Він

«Я ПО-НОВОМУ ПЕРЕОСМИСЛИВ ЗНАЧЕННЯ ЦЕРКВИ ДЛЯ СЕБЕ ОСОБИСТО» ВІТАЛІЙ КОСТЮКОВ

Про понтифіка третього тисячоліття

Окрім культурного багатства, Рим також має право пишатися багатьма видатними християнами, які зберегли свою віру до смерті і визнані Церквою святими. Підземелля вже згаданої базиліки Святого Петра є усипальницею продовжувачів місії апостола — римських пап. Саме в крипті базиліки знаходяться саркофаги двадцяти трьох пап навколо могили святого апостола Петра. Усього в соборі розміщено 164 поховання римських пап, на одному з яких зазначено:

був настільки близько до людей, що міг безпосередньо доторкнутися до багатьох. Тут Іван-Павло ІІ побачив мою дружину з маленькою донькою на руках і мене поруч із ними. Він покликав свого секретаря, щоб той запросив нас на індивідуальне благословення Папи. Це була одна з найяскравіших подій життя. Тепер в нашому домі на видному місці висить велика і промовиста фотографія: Папа Іван-Павло II благословляє мою сім’ю. Унікальна благодать Божа!»

Ось ми й познайомилися з цим Вічним містом. А щоб пізнати глибше домівку Церкви, потішитись багатством культур і мистецьких стилів, зосереджених у ньому, відчути присмак первісного християнства, варто побувати в Римі насправді. Звісно, Бога ми можемо зустріти всюди, бо Він не обмежений простором і часом. Та є місця особливі, які допомагають нам по-новому відкрити своє серце для Нього. Можливо, одним із них і є Рим? Скульптура святого апостола Петра з ключами

МАНДРУЮЧИ З БОГОМ

дували церкву на честь покровительки Сицилії святої Розалії. Про цю подію нагадує відповідний ндпис на мармуровій дошці і прикріплена поруч срібна модель тривесельного козацького човна. У 1481 – 82 роках ректором Болонського університету був наш співвітчизник Юрій Дрогобич (Котермак), перший із відомих серед східних слов’ян доктор медицини. Багато місць у Ватикані та в Італії пов’язано з іменами митрополита Андрея Шептицького та кардинала Йосипа Сліпого. Особливе значення для нас, українських вірян, має храм Святої Софії в Римі, котрий цього року після відновлення поблагословив блаженніший Святослав Шевчук. Відновлення храму Святої Софії було приурочено 120-ій річниці від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого, який був його будівничим. У жовтні 2012 року понад шість тисяч паломників-українців прибуло до Риму з цієї нагоди. Про значення храму в духовному житті українського народу розповів президент товариства українців-католиків отець Іван Дацько: «Повернувшись із сибірського заслання, Патріарх Йосиф усвідомлював, що Католицький університет не може існувати без власного храму, тому він негайно розпочав

І ДВОЄ РЕЦЕПТИ СТАНУТЬ СВЯТОСТІ ОДНИМ

344

СЛОВО

ÍÀÐÎÄÆÅÍI Ó ÖÅÐÊÂI

Ярема та Наталя Стецики

«Де двоє або троє зійдуться в Моє Ім’я, там Я є серед них» (Мт. 18: 20). Для нас це найкраще визначення подружжя як союзу двох осіб перед Богом. А подружжя народжується у Церкві під час уділення Святої Тайни, і подальше його життя нерозривно з нею пов’язане. Ми охрещуємо своїх дітей, ведемо їх до Святої Сповіді і Святого Причастя, ми молимося за наших померлих і живих родичів, близьких, друзів і недругів. Церковний календар визначає наші будні і свята. Щонедільні і святкові Літургії є нашою можливістю подякувати Господу за життя, перепросити за гріхи і провини, та нагодою стати ближчими до Бога. Але чи все так просто?

«Ніколи не ходив, не ходжу і не ходитиму до церкви». Але ж є різниця між «ходити до церкви» і «бути в Церкві», відчуваючи себе частинкою містичного Христового Тіла. Тому наша позірна присутність на Літургії у свята чи дотримання церковних обрядів заради моди є таким собі соціальним лейкопластирем: із нами все гаразд, ми християни, як і всі навколо. Однак як довго тримається лейкопластир і наскільки допомагає від серйозних травм?

Християни не лише у церкві

«Доки у вас в хаті не буде християнського ладу: доки батько родини не буде добрим мужем для своєї дружини і добрим батьком для своїх дітей, доки жінка не сповнятиме як слід своїх обов’язків щодо свого мужа, доки батьки не дбатимуть про виховання

До Бога — разом!

Часто буває, що один із подружжя ревно виконує обов’язки християнина, а інший ігнорує або й вороже ставиться до цього. Важливо розуміти, що, ставши «одним тілом», ми несемо відповідальність одне за одного. Слідкуймо, щоб наша побожність не стала втечею від сімейних проблем. Є добра ілюстрація того, як подружжю зростати у вірі. Уявімо собі трикутник вершиною догори. Цією вершиною є Бог. Чоловік і жінка є відповідно вершинами в основі трикутника. Якщо вони обоє рухаються у напрямку до Бога, то автоматично стають ближчими один до одного. Якщо ж піднімається вверх лише один із подругів, то відстань між чоловіком і жінкою тільки збільшується. Тому дбайте про спільний поступ!

Малі кроки

Практикуйте спільну подружню молитву — як подячну, так і за різні потреби. Знайдіть 5-10 хвилин щоденно на розмову з Богом, вона збудує і вашу віру, і ваш шлюб. А щонедільна Літургія з приступанням до Святого Причастя є найкращим способом тримати серце в мирі та благодаті Божій.

Мода на християнство

Про що ми більше дбаємо, готуючись до весілля, — про добру сповідь перед шлюбом чи гостину і весільну подорож? Наша дитина іде до першої урочистої Сповіді і Причастя у найдорожчій сукні/костюмі чи приймає Ісуса разом із найдорожчими людьми — мамою і татом? На Великдень ми всією сім’єю поспішаємо на Пасхальну Літургію чи солодко спимо, знаючи, що всі шинки-ковбаси завчасно посвячені ще в суботу? Думаємо, небагато знайдеться людей, які скажуть:

митрополита Андрея Шептицького настількі правдиві, що не потребують коментарів.

Слово на завершення

дітей, доки діти не навчаться шанувати своїх батьків, — доти і чоловік, і жінка, і діти не будуть добрими християнами, хоча б і до церкви ходили та інші християнські обов’язки виконували». Ці слова з послання 1900 року

«Належати до Христового містичного Тіла, в якому Христос є невидимою головою, а Христовий намісник — проповідником, душпастирем і вчителем, — це найпевніший засіб злуки і єдності з самим Христом-Спасителем» (митрополит Андрей Шептицький).

ТЕМА ЕТАЖЕРКА НОМЕРА

38

СЛОВО

ÇÀÊÎÕÀÒÈÑÜ ÏÎ-ÍÎÂÎÌÓ

Ольга Бачевська Ранок… Неділя… Я дуже люблю цей час, коли, прокидаючись раніше за всіх, маю дорогоцінні хвилини спокою й тиші для ранкової молитви і горнятка улюбленої кави з молоком. Відчиняю кватирку, щоб впустити в кімнату свіже повітря, і… дзелень-бом! дзелень-бом! Церковні дзвони, закликаючи людей до недільних богослужінь, виспівують, витанцьовують, переливаються, творячи звуки неймовірної краси. Дзвони наповнюють нашу квартиру на восьмому поверсі багатоповерхівки радістю й урочистим спокоєм. Заплющую очі й уявляю, як хтось слухає цей передзвін, готуючи сніданок, інший — дрімаючи під ковдрою, ще хтось — промовляючи слова ранішніх молитов. Думаю, що й у серці водія тролейбуса, який саме в той час проїжджав повз наш храм, спалахнула іскорка теплоти. У цей момент, напевно, кожен із нас, об’єднаних мелодією дзвонів, відчуває себе частинкою Церкви. Власне, ходити до церкви, мене, як і багатьох, змалечку навчили батьки. Відвідувати Службу Божу, відмовляти Вервицю та щоденні молитви здавалось потрібним і звичним. Часом, особливо коли була малою, робила це з обов’язку чи звички… Зростаючи, намагалась глибше пізнати Ісуса. І хоча й

вслухалась та вдумувалась у слова молитов, для мене залишалось ще багато незрозумілого. Нещодавно видавництво «Апостол» випустило книжку «Усі дороги ведуть до Риму», яку написало подружжя Скотт і Кімберлі Хани. Я почула, як захоплено обговорюють її мої друзі, тому вирішила й собі прочитати. Розгорнула, очікуючи просто цікавої розповіді про навернення. Вона захопила мене з перших сторінок. Навіть не дочитавши до кінця, зрозуміла, що ця книга змінить моє життя. Розділ за розділом, немовби йдучи разом із сім’єю Ханів шляхом навернення до Матері Церкви, я відкривала для себе нові грані знайомих із дитинства речей і символів. Кожна відома істина наче оживала конкретно для мене і знаходила відгук у моєму серці. Наприклад, коли читала, як вперто Скотт шукав правди, використовуючи свої знання Святого Письма, відчула неймовірну спрагу за Божим Словом, тією духовною поживою, яку дає мені Біблія. Автор не просто блискуче цитує Книгу книг, виокремлюючи певні вірші. Кожне слово для нього насправді живе й діяльне. Воно промовляє до конкретної особи і дає відповіді на конкретні запитання. Дружина Кімберлі зберегла любов до чоловіка і пронесла вірність подружньому завіту через «зиму» їхніх стосунків завдяки довірі до Господа і постійному перебуванні в молитві. О! Тут є над чим подумати. Життя в подружжі вимагає посвяти кожного і глибокої праці над собою. Добрий приклад Кімберлі засвідчує, що Бог планує для нас найкраще, якщо ми шукаємо Його волю. Цікавим моментом і навіть каменем спотикання у наверненні Ханів

стала Марія. Кожен із них описує свої стосунки з Нею від повного відкинення й недовіри аж до цілковитого прийняття Її Богородицею і своєю Небесною Матір’ю. Неймовірно вразило свідчення Скотта: «Я хотів зупинити Месу й закричати: «Гей, чи можу я пояснити, що відбувається за Писанням? Це дивовижно!» Натомість я просто сидів там, зморений надприродним голодом за Хлібом Життя. (…) За тиждень чи два я був спійманий на гачок. Не знаю, як це висловити, але я закохався по самі вуха в нашого Господа у Євхаристії!» Читаючи ці рядки, я теж по-новому закохалася в Ісуса, Який приходить у Причасті, оживляючи і відновлюючи мене, та з радістю виходить назустріч тим, що пильно шукають Його. Дослухаючись до переливу дзвонів, дякую Богові, бо вкотре переконалася, що не випадково Він плекав мене в лоні Католицької Церкви. Тут Він у повноті дає ласки і дари, необхідні для мого спасіння. Тут щоразу приходить до мене в Євхаристії, запрошуючи до Трапези, яка надає зміст усьому моєму життю. Тут дає мені Свою Матір. Тут моє серце і моя радість. Тут моя Церква.

39

СЛОВО

Щоб це реалізувати, «Апостол»: виготовляє християнські телепередачі «Знаки часу», «Жива віра», «Днесь»; видає книги на духовну тематику для читачів різного віку і різних категорій; видає журнал «Слово», метою якого є зберігати і поширювати християнські цінності. Оскільки більшість проектів, які ми вже здійснюємо, потребують фінансування, виникла необхідність у створені благодійної організації. БО «Апостол» допомагає зібрати однодумців, партнерів, жертводавців та меценатів навколо цієї місії проголо-

шення Слова Божого через ЗМІ та друковані засоби. Усі ми разом становимо єдину армію тих, хто вкладає частину свого професійного, матеріального чи духовного життя, щоб відповісти на заклик Церкви і Христа проповідувати Євангеліє миру аж до кінців землі. Віримо, що наша телепередача, книга чи журнал змінять чиєсь життя… Віримо, що багато хто зможе знайти в них відповідь на складні життєві запитання чи навіть пораду в якійсь конкретній ситуації… Віримо, що саме завдяки Вашій пожертві це станеться…

Ми не можемо продовжувати свою місію без Вашої допомоги. Так, на випуск одного номера журналу що два місяці потрібно 25 тисяч гривень, на виготовлення однієї періодичної телепрограми щомісяця потрібно 5 тисяч гривень. Тож запрошуємо вас до співпраці: t ҶҸҵҲҼҬҸӈ ӏ ҹҸһҼҸҶ Ҫ ҼҪҴҸҰ ӁүҺүұ участь у щотижневій Службі Божій в наміренні «Апостола»; t ҬҸҵҸҷҼүҺһӆҴҸӈ ҮӏӉҵӆҷӏһҼӈ ҬҲ ҶҸ жете стати волонтером «Апостола»); t ҾӏҷҪҷһҸҬҸ ӁҲ ҶҪҼүҺӏҪҵӆҷҸ һҼҪҬӂҲ жертводавцем, спонсором чи меценатом «Апостола».

Більше дізнатися про спільноту волонтерів «Апостола» та проекти, які ми здійснюємо зараз або плануємо розпочати найближчим часом та які потребують фінансування, ви можете на нашому сайті www.apostol.if.ua.

Отож, запрошуємо всіх долучитися до нашої місії, зробивши одноразову пожертву, або ж стати постійним учасником місії через щомісячну фінансову підтримку чи волонтерство. Одержувач платежу: БО «Апостол» Рахунок одержувача: 26009375994, МФО: 38330752, ЗКПО 380805 Банк одержувача: АТ «Райффайзен Банк Аваль» Призначення платежу: добровільна пожертва на розвиток місії «Апостол»

ТЕМА ВАШАНОМЕРА ЛЕПТА

прагне допомогти людині віднайти основу основ її буття, гармонію в стосунках, радість життя і віру в Бога.