Inscriptions on the Body

ТЕКСТ: Тетяна Анісова ДИЗАЙН ТА ВЕРСТКА: О.В.Тарасов ДІВЧИНА З ОБКЛАДИНКИ: К. Сіроштан

Я покриваю своє тіло чорнильними написами та малюнками. На них невисказані слова ніжностей або докорів. На них птахи і квіти, чаїнкові розсипи та морозні візерунки, незалежні від навколишнього світу. На них усе, що я не можу ні втримувати в собі, ні винести назовні. В них я. Ти розглядаєш їх, постійно намагаючись

витерти ту чи іншу лінію. Задіваєш пальцями ще невисохлі крапочки чорнил. І потім, притискаючи мене до себе, лишаєш на мені й свої відбитки. А потім дивишся на мене довгими нерозуміючими поглядами, коли після душу моя шкіра лишає тільки зроблені мною написи. Перші малюнки почали з’являтись ще як я була малим дівчам. Граючись, загадувала собі щось на майбутнє, наслідуючи тодішніх кумирів.З роками чорнила вростали глибше, розносились кров’ю по всьому тілу, проступали назовні. Іноді я зачіпала когось, лишала на них свої

малюнки, ніби печаткою відмічаючи тих, хто переймав мої вірування. Вони стають для них невидимими, та мені відгукуються, як проходжу поруч.Всі написи дуже різні. Маю щодо них лише одне правило: без штрихкодів, без алгоритмів, без вимог. Я часто і не усвідомлюю, як наношу їх на себе. Пізніше вже бачу сліди їх ліній на

тому, з чим маю справу. Якось я спробувала перенести усі написи на папір. Сіла з дзеркалом, зі стопкою білого паперу, з кульковими ручками та баночками гуашевих фарб. Та зрозуміла, що так плутаюся в них, не можу перемалювати більшість, втрачаю та випускаю найтонші моменти. Навіть кілька рулонів шпалер не змогли вмістити в собі все, перетворюючись на одну велику пляму, хоча й було перенесено ще тільки малу частку . Думаю, одного дня хтось таки зможе перемалювати все. І тоді, як деякі люди, наробивши татуювань на все тіло, потім лишають свою шкіру музеям чи своїм спадкоємцям, і мої історії можна бути переносити в часі далі і далі. А доки, я й далі покриватиму собі шкіру все новими й новими штрихами.