Національний заповідник "Софія Київська".National conservation area "St.Sophia of Kyiv" by Oksana Dyshleva

СОФІЙСЬКИЙ СОБОР ІСТОРИЧНА ДОЛЯ Київ величають Вічним Градом, увінчаним куполами Святої Софії — його Богом даним, непорушним символом. Майже 1000 років стоїть Софія на благословенних київських горах, у самому серці стародавнього святого граду Русі-України. Величний собор Святої Софії маніфестував появу на світовій арені могутньої християнської Русі. Як її зримий образ і священна серцевина, собор став духовним, політичним і культурним центром Русі. Тут містилася митрополія, при якій існувала найдавніша вітчизняна бібліотека з майстернею, де перекладалися й переписувалися книжки. У соборі відбувалися посадження на великокняжий престол, посвячення в митрополити, укладання політичних угод, прийоми послів. Тут збиралися церковні собори, правилися подячні молебні на честь важливих подій. Собор Святої Софії зберіг давню архітектуру та найповніший у світі комплекс мозаїк і фресок ХІ ст. Це пам’ятка загальнолюдського значення, яка 1990 року занесена ЮНЕСКО до Списку всесвітньої спадщини. Її унікальний за

Ярослав на Київському престолі. Мініатюра Радзивілівського літопису. XV ст. Yaroslav on the Kyiv throne. Miniature from the Radzyvil chronicle. 15th century

THE ST. SOPHIA CATHEDRAL HISTORICAL DESTINY Kyiv is being called an Eternal City crowned with the domes of St. Sophia, its God pleased sacred symbol. For almost 1000 years has been standing St. Sophia on blessed Kyivan Mountains, in the very heart of the ancient of the Rus-Ukraine holy city. The majestic St. Sophia Cathedral has manifested the appearance of a mighty Christian Rus on the international scene. The Cathedral became spiritual, political, and cultural center of Rus, as its visible image and sacramental center. It housed the metropolis, to which affiliated was an ancient domestic library along with workshop where books were translated and copied. The Cathedral witnessed Grand Prince enthroning, consecration to metropolitanate, conclusion of political covenants, and reception of ambassadors. It was there that church assemblies were held, and thanksgiving services in honor of important events were conducted. The St. Sophia Cathedral has preserved ancient architecture and the most complete in the world complex of mosaics and frescoes of the 11th century. This is the monument of the universal importance which was inscribed by UNESCO

Київ X — XIII ст. Деталь макету давнього Києва з виглядом на Софійський собор. Д. Мазюкевич Kyiv of the 10th — 13th century. The detail of a model of old Kyiv with a view on the Sophia cathedral. D. Mazyukevych THE ST. SOPHIA CATHEDRAL

стародавністю, оригінальністю, повнотою та цілісністю монументальний ансамбль доніс до нас живий дух епохи розквіту Київської Русі. Хоча наука про Святу Софію незабаром відзначить свій 200-річний ювілей, досі ще точиться дискусія щодо дати заснування собору. Річ у тім, що свідчення літописців про будівничу діяльність Ярослава Мудрого, з іменем якого пов’язується створення собору Св. Софії, є плутаними і суперечливими. Зокрема, Новгородський, Никонівський, Тверський та інші літописи датують розширення Ярославом Києва і закладення Софії Київської 1017 роком, а «Повість временних літ» — 1037 роком. Натомість очевидець зведення Софії, перший київський митрополит Іларіон свідчить, що у цій справі Ярослав завершив починання свого батька Володимира, хрестителя Русі. Інший сучасник появи Софії — німецький хроніст Тітмар Мерзебурзький згадує Софію Київську під 1017–1018 роками як діючу резиденцію київського митрополита. Новітні дослідження собору, зокрема вивчення давньоруських написів-графіті на його стінах, що містять прямі дати 1012/21 (нижня реальна дата — 1018 р.), 1022, 1033 і 1036 роки, підтверджують датування Софії другим десятиріччям ХІ ст. Ряд графіті завдяки згадці в них відомих історичних осіб можуть датуватися навіть 1019 роком. Уточнити датування собору дають можливість дні його освячення, що збереглися у Святцях, — 11 травня і 4 листопада. З огляду на те, що освячення храмів звичайно проводилося по неділях, можна визначити, що закладення Софії (освячення місця храму) відбулося за Володимира, в неділю, 4 листопада 1011 року, а освячення її престолу — за Ярослава, в неділю, 11 травня 1018 року, бо названі числа припали на недільні дні саме в ці роки. Таке датування

Софія Київська з висоти пташиного лету St. Sophia of Kyiv from the height of birds flight

Графіті Софійського собору про «Пасху злату» 1022 р. Фото і прорис   Дата 1018/21 р. (SФК — 6520/29 рр.) з софійського графіті. Прорис

Graffiti of Sophia cathedral about “Golden Easter” 1022. Photo and tracing

  Дата 1022 р. (SФЛ — 6530 р.) з софійського графіті. Прорис

  Date 1018/21 (SФК — 6520/29 рр.) from the Sophia graffiti. Tracing

in 1990 on the World Heritage List. Its monumental ensemble unique by its ancientness, singularity, completeness, and integrity has delivered to us the vivid spirit of the Kyivan Rus prosperity epoch. Although the science on St. Sophia will soon celebrate its 200th anniversary, the discussions as regards the Cathedral’s dating are still going on. The thing is that the chroniclers’ evidences as to construction activity of Yaroslav the Wise, whose name is linked with the St. Sophia Cathedral’s creation, are confusing and contradictory. In particular, chronicles of Novgorod, Nykonivka, and Tver, as well as other chronicles date Kyiv’s extension by Yaroslav and laying the foundation of the St. Sophia with 1017; and the Tale of Bygone Years with 1037. However eyewitness of the St. Sophia’s erection, the “Rusyn” Ilarion, the first Kyivan Metropolitan testified that in that endeavor Yaroslav had completed the undertaking of his father, Prince Volodymyr, the Baptizer of Rus. Another contemporary of the St. Sophia’s emergence, Thietmar of Merseburg, a German chronicler makes reference to St. Sophia in 1017–1018 as an active residence of the Kyivan Metropolitan. Modern Cathedral’s investigations, especially study of Old Russian graffiti inscriptions on its walls containing direct dates of 1012/21 (lower real date — 1018), 1022, 1033, and 1036 support the version of St. Sophia’s dating with the second decade of the 11th century. Thanks to reference to well-known historical persons some of graffiti can be dated even with 1019. Cathedral’s dating can be defined more precisely thanks to the dates of its consecration which have preserved in the Church Calendars, i.e. May 11th and November 4th. Taking into consideration that temples’ consecration used to be carried out on Sundays, one can determine that St. Sophia’s laying (consecration of the temple’s site) took place at Volodymyr’s time, on Sunday, November 4, 1011; and its altar’s consecration at Yaroslav’s time, on May 11, 1018, as aforementioned dates are falling on Sundays of those years. Such a dating agrees with the results of St. Sophia’s monumental paintings study. Researchers note stylistic propinquity of the Cathedral’s mosaics and frescos with the monumental paintings monuments

  Date 1022 (SФЛ — 6530 р.) from the Sophia graffiti. Tracing

Графіті Софійського собору про смерть Ярослава Мудрого 1054 р. Graffiti of Sophia cathedral about the death of Yaroslav the Wise in 1054 СОФІЙСЬКИЙ СОБОР

літургії, що відправляється в Софії. Вони сповнені духовної моці, таємничої величі й незбагненної мудрості. Їхні глибоко індивідуальні образи позначені відлунням елліністичного портретного живопису. Зокрема, лик Василія Великого дає уявлення про могутнього ієрарха, людину високого розуму і твердої волі. Його образ вимальовують великі суцільні замкнені лінії, що створює враження особливої духовної та фізичної сили. Поруч із ним розміщено образ Іоанна Золотоустого, християнського Демосфена. Напрочуд влучно передано його вдачу аскета і незламного борця за ідею. Тонка вигадлива гра гострих ламаних ліній вимальовує принципову, безкомпромісну людину, якою він і був за життя. Доволі незвичними тут є постаті Єпіфанія 1

of Rome whose images can be met among the Prelates of only a few monuments. But for the Rus they were of a particular importance. Remembrance of Epiphanius fall on May 12(25) — the day of dedication of the Tithe Church founded by Volodymyr, the Baptizer. The prince places here the relics of Clement which he brought from Korsun, and they sanctified Kyiv and the whole Rus. The cult of the St. Clement, pupil of Peter, the apostle and apostle from 70 became the basing of apostolical character of the Russian Church and the St. Clement himself was perceived as an enlightener and heavenly protector of Rus. Striking workmanship of tesserae arrangement, form’s masterly outline, and refined Богоматір Оранта. Мозаїка XI ст. Головний вівтар Holy Mother Orans. Mosaic of 11th century. Main altar THE ST. SOPHIA CATHEDRAL

Святительський чин, північна половина. Деталі: 1. Єпіфаній Кіпрський; 2. Климент Римський; 3. Григорій Богослов; 4. Миколай Чудотворець; 5. архідиякон Стефан The prelates: northern half. Details: 1. Epiphanius of Cyprus; 2. Klement of Rome; 3. Grygory the Theologian; 4. Nicholas the Wonderworker; 5. Stephen the Archdeacon

Євхаристія. Мозаїка XI ст. Центральна частина. Головний вівтар The Eucharist. Mosaic of 11th century. Central part. Main altar Святительський чин. Південна половина мозаїки XI ст. Головний вівтар The Prelates. Southern half of mosaic of 11th century. Main altar

color palette, inspired psychologism allows us to attribute the Prelates’ images to the masterpieces of the monumental portrait painting. Generally chancel mosaics, representing to the believers the Heavenly Church, merged into a tremendous ensemble with the terrestrial Church. Mysterious twinkling of the St. Sophia mosaics in the rays of iridescent light creates an unusual aura of the celestial world, bestows the feeling of a miracle, and the triumph of Salvation. The Mosaics render a peculiar vibration to the illuminated nave of the Cathedral, where spectacular liturgy took place. All other premises of the Cathedral are decorated with frescoes — refined paintings and picturesque murals made on wet plaster with watered down mineral colors. СОФІЙСЬКИЙ СОБОР

Царські врата 1747–1750 рр. Вигляд після реконструкції The Holy Doors 1747–1750. The looks after the reconstruction

Деталі іконостаса XVIII ст. The details of iconostasis of 18th cent.

Презентація Царських врат. У центрі — генеральний директор заповідника, заслужений працівник культури України Н. Куковальська, ліворуч — науковці заповідника: к. і. н. І. Марголіна (заступник генерального директора), д. і. н., професор Н. Нікітенко (автор розділу) та народний художник України М. Откович The presentation of the Holy Doors. In center — general-director of the reservation, honorary worker of culture of Ukraine N. Kukovalska, to the left — scientists of the reservation: Phd I. Margolina (deputy-director), doctor of history, professor N. Nikitenko (the author of the chapter) and M. Otkovych (honorable artist of Ukraine)

СОФІЙСЬКИЙ СОБОР

ВІХИ ІСТОРІЇ

У Національному заповіднику «Софія Київська» зберігається основна частина багатої мистецької спадщини Михайлівського Золотоверхого монастиря ХІІ ст. — перлини української культури. Він був зведений на честь архангела Михаїла — вождя небесного воїнства і покровителя Києва. Монастир був однією з найбільших святинь Русі-України. Сюди з усієї Східної Європи йшли численні прочани. Знаменитою реліквією монастиря були чудотворні мощі св. великомучениці Варвари (нині святі мощі знаходяться у кафедральному Свято-Володимирському соборі Києва). Недарма в народі Михайлівський Золотоверхий монастир мав назву Варваринського.

Архангел Михаїл. Горельєф з фронтону Михайлівського Золотоверхого собору. XVIII ст. Мідь, карбування, позолота Archangel Michael. Higt-relief from the pediment of St. Michael’s GoldenDomed Cathedral. 18th century. Copper, embossing, gilt

Хрест-енколпіон із зображенням Розп’яття. XII cт. З розкопок собору 1990-х рр. Encolpium cross depicting the Crucifix. 12th c. From the Cathedral’s excavations of 1990-s Фрагмент орнаменту. Фреска ХII ст. Повернено з Державного Ермітажу в Санкт-Петербурзі в 2001 р.

Пічна кахля із зображенням архангела Михаїла. ХVІ ст. З розкопок собору 1990-х рр.

Полив’яна курильниця. XI — XII cт. З розкопок собору 1990-х рр.

Stove tile depicting the Archangel Michael. 16th c. From the Cathedral’s excavations of 1990-s

Glazed censer. 11th — 12th c. From the Cathedral’s excavations of 1990-s

STAGES OF HISTORY

Pattern’s fragment. Fresco of the 12th c. Returned from the Ermitage of St. Peterburg in 2001

In the St. Sophia National Conservation Area has been preserved the main part of the rich artistic heritage of the St. Michael’s Golden-Domed Monastery of the 12th century — the pearl of the Ukrainian culture. It was dedicated to the Archangel Michael, the leader of the host of heaven and the patron of Kyiv. The Monastery was among the greatest sacred places of the Rus-Ukraine. From the whole Eastern Europe numerous pilgrims were coming to the place. The Monastery’s famous halidom were the wonder relics of the St. Martyr Barbara (in present these relics are conserved in the cathedral of St. Volodymyr in Kyiv). Not without reason, among the people the St. Michael’s Golden-Domed Monastery was called the St. Barbara’s monastery. The pilgrims were attracted by incomparable beauty of that locality, i.e. oblongated mountain which ended abruptly towards Podil and Khreschatytska valley, and by a deep gully was separated from the Old Kyiv castle — the city of Volodymyr. From here a wonderful scenery of the Dnipro river and behind Dnipro vastitudes were opening. St.MICHAEL’S GOLDEN-DOMED CATHEDRAL

Вабила прочан і незрівнянна краса цієї місцини — продовгаста гора, що круто обривалася в бік Подолу та Хрещатицької долини і глибоким яром відділялася від старокиївського дитинця — града Володимира. Звідси відкривався чудовий краєвид на Дніпро та задніпровські далі. Панорама Золотоверхої обителі на тлі небесної блакиті узорувала образ Єрусалима землі Руської — Києва. Головний храм монастиря — собор святого архістратига Михаїла, званий у народі Золотоверхим, був другим за розмірами храмом середньовічного Києва. Розташований неподалік від Софійського собору, він створював разом з ним єдину архітектурну композицію. Ще до середини 1930-х років Київ не можна було уявити без Михайлівського Золотоверхого монастиря. За радянських часів його Золотоверхий собор, що разом з іншими київськими святинями творив каркас національної духовності, безжально знищили. Київ позбувся історичної й мистецької пам’ятки світового значення, та не втратив історичної пам’яті, бо новим геростратам не вдалося стерти загиблий храм з наших душ… Михайлівський Золотоверхий собор збудовано у 1108–1113 роках на території Дмитрівського монастиря, засновником якого був київський князь Ізяслав, старший син Ярослава Мудрого. Ізяслав присвятив собор своєму небесному патрону св. Димитрію Солунському. Кожен з київських князів прагнув побудувати в столиці Русі храм на честь власного святого покровителя. Віддав данину цій традиції й син Ізяслава — Святополк, що княжив у Києві в 1093–1113 роках. Святополк, у хрещенні Михайло, побудував величний храм на честь архангела Михаїла. Попри важкі часи феодальних воєн і половецьких набігів, йому вдалося створити один з кращих храмів Києва, мозаїки та фрески якого Амфора. ХІІ — ХІІІ ст. Amphora. 12th — 13th c.

Ланки браслета. XII — XIV ст. З розкопок собору 1990-х рр. Bracelet’s links. 13th — 14th c. From the Cathedral’s excavations of 1990-s

Михайлівський Золотоверхий монастир. Сучасний вигляд The St. Michael’s Golden Domed Monastery. Modern look Дмитрівський монастир ХІ — ХІІ ст. Діорама, виконана в 1998–2001 рр. St. Demetrius Monastery of the 11th — 12th c. Diorama made in 1998–2001

The panorama of the Golden-Domed Monastery on the background of the sky blue was depicting the image of Kyiv, the Jerusalem of the Russian Land. The Monastery’s main temple, i.e. the St. Archangel Michael Cathedral, named among the people as the GoldenDomed, was the second, as to its size, temple of the Medieval Kyiv. Located not far from the St. Sophia Cathedral, they jointly created a unified architectural composition. Before in the middle of 1930s it was not possible to imagine Kyiv without St. Michael’s Golden-Domed Monastery. During Soviet times its Golden-Domed Cathedral, forming along with other Kyivan sacred places the carcass of the national spirituality, was ruthlessly destroyed. Kyiv was deprived of the historical and artistic monument of the universal importance, but it was not deprived of the historical memory, as a new Herostrates did not manage to erase the perished temple from our souls. МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ СОБОР

АРХІТЕКТУРА ТА РЕЛЬЄФНА СКУЛЬПТУРА

У давнину Михайлівський Золотоверхий собор був хрестово-купольною тринавною шестистовпною спорудою розмірами 28,8 х 18,8 м. Храм завершувався одним великим позолоченим куполом, звідки і походить його назва — Золотоверхий. Михайлівський собор мав чітко окреслений нартекс (притвор), у північному куті якого містилася вежа з гвинтовими сходами на П-подібні хори. Хори були розміщені над нартексом та бічними навами храму. З трьох боків до собору вели троє дверей. З південного заходу було прибудовано невеликий однокупольний храм — триапсидну хрещальню (10,8 х 8,6 м), до північного порталу — притвор. Фасади будівлі членувалися лопатками відповідно до внутрішнього поділу храму на чотири нерівні частини. Кожна з частин завершувалася напівциркульною закомарою. Всі закомари були розташовані на одному рівні, що надавало фасадам статичності. Фасади прикрашали

Михайлівський Золотоверхий собор ХІІ ст. Реконструкція Ю. Асєєва The St. Michael’s Golden Domed Cathedral of the 12th c. Reconstruction by Y. Aseiev

План Михайлівського Золотоверхого собору ХІІ ст. Реконструкція за матеріалами досліджень

Михайлівський Золотоверхий собор ХІІ ст. Реконструкція А. Реутова

The plan of the St. Michael’s Golden Domed Cathedral 12th c. Reconstruction based on research

The St. Michael’s Golden Domed Cathedral of the 12th c. Reconstruction by A. Reutov

ARCHITECTURE AND RELIEF SCULPTURE

In ancient times the St. Michael’s Golden-Domed Cathedral used to be a cross and cupola three-nave six-pillar erection with dimensions 28.8 х 18.8 m. The temple was crowned with one large gilded dome, from where its name stems — the GoldenDomed. The St. Michael’s Cathedral had a clearly outlined narthex (forechurch), in the northern corner of which was a tower with winding stairs leading to the U-shaped choir lofts. Choir lofts were placed over the narthex and side naves of the Cathedral. Three doors from three sides were leading to the Cathedral. From the southern entrance a small onedomed church — a three apse baptistery was added (10,8 х 8,6 m), a forechurch was added to the northern portal. The Cathedral’s facades were partitioned by means of pilasters according to internal partitioning of the Cathedral into four

Шиферний рельєф із зображенням св. Євстафія Плакиди Slate relief depicting the St. Eustacius Placidus

St.MICHAEL’S GOLDEN-DOMED CATHEDRAL

меандрові орнаменти. Загалом Михайлівський собор нагадував зменшену копію свого взірця — Успенського собору Печерського монастиря. Хоча Михайлівський собор ще тісно пов’язаний з архітектурою другої половини ХІ ст., але його особливості свідчать про явні зрушення у київському зодчестві ХІІ ст. Простежується прагнення до спрощення складної архітектурної композиції, зменшуються загальні розміри споруди, багатоглав’я змінюється одним куполом, відсутні башти та галереї. Завдяки цим рисам собор має вигляд дуже чіткий, стрункий, стриманий. Храм було зведено так само, як і Софійський собор — змішаним муруванням з характерним чергуванням рядів природного каменю (білого кварциту) та цеглиплінфи, проте плінфа тут масивніша за софійську, її товщина сягає 4–4,5 см. Велику роль в оздобленні собору відігравало різьблення по каменю. З Михайлівського монастиря походять три видатні пам’ятки давньоруської скульптури — великі шиферні сюжетні рельєфи із зображенням святих воїнів-вершників. Одна з плит експонується в Софії Київській, друга — в Третьяковській галереї, третя — в Музеї історії Михайлівського Золотоверхого монастиря. Дві перші, знайдені біля південної частини огорожі Михайлівського монастиря, наприкінці XIX ст. були вмонтовані у південний фасад Михайлівського собору і перебували там до їх демонтажу в 1934 році. Третю плиту було знайдено під час розкопок навесні 1997 року при розчищенні входу до монастирських погребів XVIII ст. Ченці Михайлівського монастиря вимостили доріжку до цього входу кількома шиферними плитами, і саме ця плита зберегла чудове різьблення, оскільки лежала зображенням долу.

Відновлений Михайлівський Золотоверхий собор. Вигляд з дзвіниці The St. Michael’s Golden Domed Cathedral after restoration. View from the Bell Tower

Надгробок полоцького міщанина (?), виявлений на території Михайлівського монастиря. XVII cт. Gravestone of Polotsk townsman found on the St. Michael’s Monastery territory. 17th c.

Шиферний рельєф із зображенням свв. Георгія Побідоносця і Феодора Стратилата Slate relief depicting the St. George the Victorious and St. Theodore Stratelates

МОЗАЇКИ ТА ФРЕСКИ

Головне місце в оздобленні інтер’єру належало монументальному живопису, що прикрашав усі площини храму і перебував у синтезі з його архітектурними формами. Михайлівський собор — останній храм на київському терені, в якому зустрічається мозаїка. Подібно до інших сакральних споруд Києва кінця Х — ХІ ст., мозаїка тут органічно поєднувалася з фрескою. Через втрату значної частини живопису важко повністю реконструювати декоративну систему храму, чітко визначити, які об’єми і поверхні були оздоблені мозаїкою, які — фрескою. Зважаючи на результати досліджень та описи очевидців, можна стверджувати, що програма мозаїчного оздоблення Михайлівського собору належала до класичної іконографічної системи візантійського храмового декору, що склалася у другій половині IX ст. У склепінні Св. великомученик Димитрій Солунський. Мозаїка ХІІ ст. Demetrius of Thessalonica, the St. Martyr. Mosaics 12th c.

Апостол Симон. Деталь мозаїки «Євхаристія» St. Simeon the Apostle. The Eucharist mosaic detail

MOSAICS AND FRESCOES

Апостол Марко. Деталь мозаїки «Євхаристія» St. Mark the Apostle. The Eucharist mosaic detail St.MICHAEL’S GOLDEN-DOMED CATHEDRAL

Main place in the interior’s finishing belonged to the monumental painting adorning all spaces in the temple and synthesizing with its architectural forms. The St. Michael’s Cathedral is the last temple within the Kyiv’s territory, where mosaics can be met. Like other Kyiv churches of the 10th — 11th century, mosaics were organically united with frescoes. Through loss of the considerable part of the painting it is difficult to reconstruct the Cathedral’s decorative pattern, to determine clearly which volumes and surfaces were adorned with mosaics and which one with frescoes. Taking into account investigations results and descriptions of eyewitnesses, it can be stated that the program of mosaic adornment of the St. Michael’s Cathedral belonged to the classic iconographic system of Byzantine temple décor, which was formed in the second half of the 9th century: in the chancel’s vault is extremely popular in the ancient Kyiv image of the God’s Mother, Orans, under it is the Eucharist, beneath are the Holy Hierarchs. That iconographic scheme is very

вівтаря — надзвичайно популярний у давньому Києві образ Богоматері Оранти, під нею — «Євхаристія», нижче — «Святительський чин». Ця іконографічна схема дуже близька за композицією до мозаїк головного вівтаря Десятинної церкви, Софії Київської, Успенського собору Києво-Печерської лаври. Відмітною особливістю михайлівських мозаїк є наявність восьми постатей апостолів, що фланкували «Євхаристію», по чотири з кожного боку, а також зображення в одному поясі з «Євхаристією», на внутрішніх лопатках вівтарних стовпів, фігур Димитрія Солунського і архідиякона Стефана. Наразі немає можливості стверджувати, чи було обмежено застосування мозаїки лише центральною апсидою, чи (як у Софії Київській) мозаїки прикрашали й інші площини. Можливо, купол, барабан і пандативи теж було оздоблено мозаїкою. В кожному разі, декоративна система Михайлівського собору, загалом дотримуючись ранньої київської традиції застосування мозаїки лише в головних місцях храму, демонструє процес витіснення мозаїки фрескою, що вторгається тут у зону мозаїчного оздоблення. Фрески собору вперше згадує польський дипломат та історик Рейнгольд Хайденштайн: «Всередині собору стіни розписані в грецькому стилі». Потім упродовж майже трьохсот років відомості про михайлівські фрески відсутні. Лише в 1888 році, після того, як було розібрано встановлений у 1718 році іконостас, на двох передвівтарних стовпах і незначних ділянках торцевих стін трансепта, перекритих іконостасом, під шаром тиньку виявили фрески. Усього збереглося дев’ять лицевих зображень, розташованих у чотирьох регістрах. На лицевих гранях західних лопаток обох стовпів, починаючи з верхнього регістру, були два медальйони з погруддями святих, під ними — архангел Гавриїл і Діва Марія з «Благовіщення», нижче — постаті священика Захарії та пророка Самуїла, ще нижче — постаті двох невідомих святителів. На бічній грані однієї з внутрішніх лопаток вівтарної арки поряд

Ісус Христос. Деталь мозаїки «Євхаристія» Jesus Christ. The Eucharist mosaic detail

Фрагмент фігури невідомого святого. Фреска ХІІ ст.

Шматочки штукатурки зі слідами фрескового розпису. З розкопок собору 1990-х рр.

Fragment of the figure of an unknown Saint. Mosaic of the 12th c.

Plaster pieces bearing the signs of fresco painting. From the Cathedral’s excavations of 1990-s

close to the mosaic composition of the main chancel of the Tithe Church, the St. Sophia of Kyiv, Assumption Cathedral of the Kyiv Monastery of the Caves. Distinctive feature of the St. Michael’s mosaics is availability of eight figures of Apostles, flanking the Eucharist, four of them on either side, as well as depiction in one layer with Eucharist, on internal pilasters of chancel pillars of figures of Demetrius of Thessalonica and Archdeacon Stephen. So far, there is no possibility to affirm that mosaics were restricted by central apse only, or (like at St. Sophia of Kyiv) mosaics were adorning other spaces as well. Probably, the cupola, the drum, and the pendentives were as well decorated with the mosaics. At any rate, decorative system at the St. Michael’s Cathedral, generally following the early Kyiv tradition of using mosaics in main parts of the temple only, demonstrates the process of displacement of mosaics by frescoes, which intrude there into the zone of mosaic decoration. The frescoes of the Cathedral were mentioned for the first time by a Polish diplomat and historian Rheingold Heidenstein: “Within the Cathedral the walls were painted in Greek style” . Thereafter, during about three hundred years there was no information about St. Michael’s frescoes. Only in 1888, after taking to pieces of the iconostasis placed in 1718, under the layer of plaster were revealed frescoes on two pre-chancel pillars and insignificant parts of the transept’s end walls covered by iconostasis. Totally nine paintings located in four registers have survived. Face sides of the western pilasters of the both pillars, starting from the upper register, were two medallions depicting busts of the Saints, beneath are archangel Gabriel and the Virgin Mary from The Annunciation, beneath are the figures of the priest Zachariah and prophet Samuel, even lower are the figures of two unknown holy hierarchs. On the side edge of one of the internal pilasters of the chancel vault next to medallions there was a representation of a pillarist. Also were discovered 28 fragments of various ornaments. In 1889 discovered frescoes were refreshed with paints.

Апостол Пилип. Деталь мозаїки «Євхаристія» St. Philip the Apostle. The Eucharist mosaic detail МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ СОБОР

St.MICHAEL’S GOLDEN-DOMED CATHEDRAL

Євхаристія. Мозаїка ХІІ ст. The Eucharist. Mosaic of the 12th cent.

МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ СОБОР

ЗОЛОТІ ВОРОТА У КИЄВІ Розбудова Києва Ярославом. Мініатюра Радзивілівського літопису Kyiv’s buld up by Yaroslav. Miniature painting from the Chronicle of Radzyvil.

У центрі Києва, неподалік від Софійського собору, розташована унікальна пам’ятка оборонної архітектури Київської Русі — Золоті ворота. Як і Софія Київська, Золоті ворота належать до найдавніших споруд Східної Європи. Пам’ятка згадується у відомій літописній статті 1037 року, що розповідає про будівничу діяльність князя Ярослава Мудрого: «Заложив Ярослав город — великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він також церкву святої Софії, Премудрості Божої, митрополію, а потім церкву на Золотих воротах, кам’яну, Благовіщення святої Богородиці… Після цього (він звів) монастир святого Георгія (Побідоносця) і (монастир) святої Орини…». Саме тоді великий князь, розширивши територію Верхнього Києва, оточив місто новими грандіозними оборонними валами. За параметрами оборонні споруди «міста Ярослава» не мали рівних у давньоруській Вал Білгорода X ст. Реконструкція Б. Рибакова

Пам’ятник Ярославу Мудрому біля Золотих воріт. 1997. Скульптори М. Білик, В. Сивко, О. Редько

The ground rampart of Bilgorod. Reconstruction by B. Rybakov

Макет Стародавнього Києва Х — ХІІІ ст. Фрагмент. На передньому плані — Золоті ворота. Автор Д. Мазюкевич Model of ancient Kyiv of the 10th — 13th c. Fragment. Golden Gate is at a foreground. By D. Maziukevych

Monument to Yaroslav the Wise at the Golden Gate. 1997. Sculptors: M. Bilyk, V. Syvko, O. Redko

GOLDEN GATE ON KYIV In the center of Kyiv, not far from the St. Sophia Cathedral there is a unique monument of the defensive architecture of the Kyivan Rus — the Golden Gate. Like the St. Sophia of Kyiv, the Golden Gate belongs to the ancient edifices of the Eastern Europe. Golden Gate is mentioned in the famous annalistic article of 1037 narrating about construction activity of Yaroslav the Wise: „Yaroslav has founded a city — a great Kyiv and gates to that city are Golden ones. He founded also the church of the St. Sophia, God’s Great Wisdom, a metropolitanate, then a church on Golden Gate, stone one, of Annunciation of the Holy Virgin”. Namely at that time, when extending the territory of the upper Kyiv, the great prince has surrounded the city with new grandiose defensive banks. At to their parameters, the defensive works of the “Yaroslav’s city” were THE GOLDEN GATE

unsurpassed in the Old Russian city fortification. Length of banks of the “Yaroslav’s city” made 3.5 km. The banks covered the territory of the Upper Kyiv (“Volodymyr’s city” and “Yaroslav’s city”) covering the area of 80 hectares. In the fortification system of the “Yaroslav’s city” the chronicle mentions three gates: Golden, Liadsky and Jewish (Lviv). Only Golden Gate was made of stone. The Golden Gate was not only the strongest link in the system of the ancient city fortification, but also a main entrance to Kyiv. Ambassadors from Byzantine Empire and other states of East and West striving to establish friendly connections with the Rus entered the city through those gates. Under that vaults were entering the city with glory and gains participants of the military campaigns. A mission of the French king Henry the I Capeting entered the city probably through the Golden Gate, to seek in marriage with Anne — daughter of Yaroslav the Wise. The Golden Gate was a battle tower with entrance crowned with a church of the Annunciation. The structure’s type uniting the Gates and the temple most probably was borrowed from the Byzantine Empire. The Byzantine historian of the 11th century John Skylytsa narrates on construction in the second half of the 10th century of a Saviour’s Church over the gates of

Укріплення «міста Ярослава» із Золотими воротами. Реконструкція М. Ієвлєва. (За матеріалами розкопок 1999 р.) Fortification of the “Yaroslav’s city” with Golden Gate. Reconstruction by M. Ievlev. (Based on excavations’ materials of 1999) ЗОЛОТІ ВОРОТА

ЛІТОПИС КИРИЛІВСЬКОЇ ОБИТЕЛІ Київська Кирилівська церква була заснована у ХІІ ст. на далекій околиці міста в мальовничому, таємничому урочищі Дорогожичі. У часи усобиць Дорогожичі відігравали важливу роль в історичній долі Києва. Саме тут вирішувалася доля багатьох князів, що претендували на київський престол, з одного боку, і доля самого Києва, — з іншого. Саме звідси здійснювали напади на Київ численні загарбники, з якими київські князі вели кровопролитні бої. Таке стратегічне значення цієї місцевості стало однією з причин заснування тут монументальної церкви-фортеці. У 1139 році до важливого стратегічного пункту на північно-західній околиці — Дорогожичів — підійшов чернігівський князь Всеволод Ольгович, заволодів цією місцевістю, відразу одержавши зручний плацдарм на підступах до столиці. Кирилівська церква. Східний фасад. Давній вигляд

Кирилівський монастир біля села Куренівка. Ф. Солнцев. Акварель. 1843 р.

The St. Cyril’s Church. Eastern façade. Old looks

The St. Cyril’s monastery near the village Kurenivka. F. Solntsev. Aquarelle. 1843

THE CHURCH’S CHRONICLE St. Cyril’s Church of Kyiv was established in the 12th century in remote outskirts of Kyiv, at Dorogozhychi, a picturesque, enigmatic area. During internecine wars the Dorogozhychi played an important role in the historical destiny of Kyiv. There the fate was solved for many princes pretending to the Kyivan throne on the one hand, and fate of Kyiv itself, on the other hand. Numerous invaders carried out from here their multiple attacks on Kyiv, and Kyivan princes conducted bloody battles with them. Such a strategic importance of this location became one of the reasons for foundation of a monumental church-fortress. In 1139 Vsevolod Olhovych, Prince of Chernigiv approached Dorogozhychi, an important strategic point, on the Kyiv’s north-western outskirts, gained possession of the area and simultaneously obtained a convenient bridgehead at the approaches to Kyiv.

Кирилівська церква. Західний фасад. Сучасний вигляд The St. Cyril’s Church. Western façade. Modern looks THE ST. CYRIL’S CHURCH

120

У 1140–1146 роках Всеволод Ольгович зводить на Дорогожичах Кирилівську церкву. Побудова церквифортеці — логічний крок Всеволода, — князя-воїна, князя-стратега, до зміцнення околиць жаданого для багатьох «стольного града». Кирилівська обитель є прикладом унікального функціонального поєднання — це сакральний осередок, родовий палацовий храм та водночас монументальна церква-фортеця. Названа церква Кирилівською на честь святителя Кирила Александрійського, який був християнським патроном засновника храму князя Всеволода Ольговича. Перша згадка про Всеволодів (Кирилівський) монастир датується 1167 роком. Кирилівська церква будувалась як родинна усипальниця Ольговичів. Найдавніше з відомих поховань у Кирилівській церкві здійснено у 1179 році. Це поховання дружини Всеволода Ольговича, дочки Мстислава Великого, Марії Мстиславівни. Як повідомляють літописи, у тому ж 1179 році померла й була похована в Кирилівській церкві невістка Марії Мстиславівни — княгиня Марія Казимирівна. 1194 року в Кирилівському некрополі з’явилося поховання знаної особи: 27 липня в палаці заміської Кирилівської резиденції на 78-му році помер старший син Всеволода Ольговича, великий київський князь, один з головних героїв давньоруської поеми «Слово о полку Ігоревім» — Святослав Всеволодович. Останнє у найдавнішій історії Кирилівського некрополя поховання — сина Святослава, Всеволода Чермного — датується 1215 роком. Згодом під підлогою собору та навколо нього ховали ігуменів, ченців та ктиторів монастиря. Перші післямонгольські звістки про Кирилівський монастир відносяться до 1539 року. Ці документи стосуються його земельних володінь і дають підстави для висновку, що Кирилівський монастир Примирення князя Всеволода Ольговича з князем Володимиром Володаровичем. 1144 р. Мініатюра Радзивілівського літопису. ХV ст.

Кирилівська церква. Східний фасад. Сучасний вигляд The St. Cyril’s Church. Eastern façade. Modern looks

The peacemaking between Prince Vsevolod Olgovych and Prince Volodymyr Volodarovych. 1144. Miniature from the Radziwill. 15th century

In 1140–1146 Vsevolod Olhovych erects St. Cyril’s Church at Dorogozhychi. Construction of a church-fortress is a logical step of Vsevolod as a prince-worrier, and prince-strategist, for the sake of fortifying outskirts of the “capital city” so desired by many. St. Cyril’s monastery is an example of a unique functional combination, i.e. it is a sacred center, patrimonial palace church, and at the same time it is a monumental church-fortress. The church was named after Cyril, the holy hierarch Cyril of Alexandria — Christian patron of the church’s founder, prince Vsevolod Olhovych. The first mentioning of Vsevolod’s (Cyril’s) monastery is dated back with 1167. St. Cyril’s Church was built as a family burial vault of Olhovych. The first of the known burials at the Cyril’s Church is dated with 1179. It is the burial of Vsevolod Olhovych’s wife, Maria Mstyslavivna, daughter of Mstyslav the Great. According to the chroniclers, in the same 1179 died and were buried at the St. Cyril’s Church princess Maria Kazymyrivna, Maria Mstyslavivna’s sister-in-law. In 1194 in St. Cyril’s necropolis took place burial of a distinguished person: on July 27 in the palace of country St. Cyril’s Residence aged 78 died Sviatoslav Vsevolodovych, the older son of Vsevolod Olhovych, the great Kyivan Prince, one of the main characters of the Old Russian Poem the Lay of Igor’s Warfare. The last burial in the ancient history of the St. Cyril’s necropolis, of Sviatoslav’s son, Vsevolod Chermny is dated with 1215. After some time under the Church’s floor and around it Monastery’s hegumen, monks, and churchwardens were buried. The first post-Mongolian mentioning of the St. Cyril’s Monastery is dated with 1539. Those documents have to do with lands in its possession and justify the conclusion that the St. Cyril’s Monastery not only existed but was also functioning until the 17th century as a well-arranged monastery . At the beginning of the 17th

Кирилівська церква. Первісний загальний вигляд ХІІ ст. Західний фасад. Реконструкція М. Холостенка The St. Cyril’s Church. Ancient overview of 12th century. Western façade. Reconstruction by M. Kholostenko

КИРИЛІВСЬКА ЦЕРКВА

121

У ХVІІІ ст. територію монастиря було обнесено мурованими стінами з чотирма наріжними баштами (одна з яких збереглася до нашого часу), зведено муровані братські келії, корпус архімандрита та трапезну. Частиною системи мурів стала й архітектурна перлина І. Григоровича-Барського — надбрамна триярусна церква-дзвіниця, зведена у 70-ті роки ХVІІІ ст., яка стала одним з перших прикладів архітектурного поєднання дзвіниці, в’їзної брами та надбрамної церкви Благовіщення. Внутрішнє планування Кирилівської церкви майже не змінилося з давніх часів до сьогодення. Західна частина церкви — нартекс (притвор), у південній і західній стінах якого розміщено чотири ніші — аркасолії (від лат. Arco — дуга, solium — домовина, саркофаг), — місце, де знаходилися князівські поховання. У південній частині нартекса було розташовано хрещальню — приміщення, де відбувався обряд хрещення. З нартекса потрапляємо до просторої центральної частини храму. Над перетином головної нави (поздовжнього Південні хори Southern choirs

Інтер’єри Кирилівської церкви. Фото ХІХ ст. The St. Cyril’s Church interiors. Photo of 19th century

Західна частина центральної нави The western part of the central nave

Internal planning of the St. Cyril’s Church practically has not changed from the ancient times to the present day. Western part of the Church — narthex (church porch), on the southern and western walls of which four niches — arcosolia are located (from Latin “Arco” — an arch; “Solium” — a tomb, sarcophagus), — place where princely burials were located. In the narthex’ south part a baptistery was located, i.e. the place where baptism took place. From narthex one gets into the spacious central part of the Church. A central Cathedral’s dome rises at a height of 28 meters above intersection of main nave (a longitudinal passage) and central transept (a transversal passage). Further, behind the transept is a sacred chancel part of the Church consisting of three apses. In ancient times chancel was separated from the Church’s center by means of a lowlevel prechancel partition — a templon, which most probably was made of rose slate. However, instead of the ancient templon a high five-tier wooden iconostasis was erected in the 17th century, which in the 19th century was replaced with marble one. Carved parapets located on the second storey, i.e. choir lofts are made of marble. Narrow steep ancient stairs made of narthex laid in the northern wall lead to the choir loft. In the southern part of the loft is a chapel defined as a princely tabernacle. Вигляд на головний вівтар The view on the central altar

Півкругом зображені дванадцять апостолів, у центрі — Богородиця. Зверху, від голуба (Святого Духа), через вогняні язики на них сходить небесна благодать. Пастозний переривчастий мазок створює враження, нібито золоті німби апостолів, підлога під їхніми ногами викладені з окремих мозаїчних камінців. Врубелівські апостоли, начебто висічені з мармуру, нагадують скульптурні твори Мікеланджело. Монументальність постатей підкреслює увігнута півциркульна форма склепіння, на якому розташовано композицію. Колір вбрання святих вражає незвичайною гамою барв. Загальний білий тон хітонів розквітає різнокольоровою палітрою і скидається на перламутр річкової мушлі. Центральна фігура — Богородиця — вирізняється блакиттю сукні, ніжно-рожевий мафорій на її голові колористично співзвучний із перламутровими переливами вбрання апостолів. Вхід до Єрусалиму. М. Врубель. 1884 р. Олія. Під південними хорами The Entry of Our Lord into Jerusalem. M. Vrubel. 1884. Oil. Under the southern choirs Цар-Космос. М. Врубель. Композиція «Зішестя Cвятого Духа на апостолів» Tsar-Cosmos. M. Vrubel. “The descent of the Holy Spirit to the apostles” composition

Зішестя Cвятого Духа на апостолів. М. Врубель. 1884 р. Олія. Стеля хор

Монограма М. Врубеля. Лівий кут композиції «Зішестя Cвятого Духа на апостолів»

The Descent of the Holy Spirit on the Apostles. M. Vrubel. 1884. Oil. The ceiling of the choirs

The monogram of M. Vrubel. The left corner of the “The Descent of the Holy Spirit on the Apostles” composition

central and right parts in that composition belong to Vrubel’s hand. The left part was painted by the artist F. Zozulin who also helped Vrubel in restoration of the composition The Repose of the Virgin on the transept’s north wall. To approximate the performance style to the manner of ancient icon painters the author plotted the composition according to the reversible perspective principle inherent in ancient painting. One of the best creations by M. Vrubel at the St. Cyril’s Church is The Descent of the Holy Spirit on the Apostles. The composition which adorns the vaults of the lofts is executed without sketch, by analogy with ancient compositions. Twelve apostles are depicted making a half-cycle, with the Holy Mother in the center. From above, from a dove (the Holy Spirit), through the tongues of flame a heavenly grace is being descended on them. Paste-like broken stroke creates an impression as if gold nimbus of apostles, floor under their feet are laid of separate mosaic stones. THE ST. CYRIL’S CHURCH

148

Apostles by Vrubel, as if cut of marble, resemble sculptural masterpieces by Michelangelo. Figures’ monumentality is highlighted by concave half-cycle form of the vault on which the composition is depicted. Color of the saints’ attire impresses with uncommon color scheme. General white tint of chitons emits with multicolor palette and resembles the pearl of river shells. Central figure of the Holy Mother is distinguished by blueness of the dress; light rose mantle on her head is in harmony in terms of colors with the pearl tints of the apostles’ attires. Faces of the God’s agents astonished with wonderful event express complicated emotional condition. A powerful, but at the same time nobly reserved expression, exaltation are to be felt. Large inherent in Byzantine style painting eyes of Apostles emphasize the moment’s tense psychologism. Some of Apostles resemble contemporaries of Vrubel. A young Apostle depicted as the third on the left side of Mary resembles M. Vrubel himself. This is no coincidence. According to the iconographic canons, the third from the Holy Mother, on her left hand, is always depicted the Apostle Luke. It is known, that Luke was not only the Apostle and Evangelist, but also an icon painter. Probably, Vrubel consciously depicts himself in place of Luke, i.e. in place of an artist. The composition is being completed with the image of an elder –Tsar Cosmos. This is a symbolic image symbolizing in Byzantine icon painting from ancient times a dark, ignorant part of mankind to which Apostles in different languages shall bring the light of Christian doctrine.

Зішестя Cвятого Духа на апостолів. М. Врубель. 1884 р. Олія. Стеля хор The Descent of the Holy Spirit on the Apostles. M. Vrubel. 1884. Oil. The ceiling of the choirs

Зішестя Cвятого Духа на апостолів. Деталь: Апостол Іаков (праворуч — прототип А. Прахов). М. Врубель. 1884 р. Олія. Стеля хор The Descent of the Holy Spirit on the Apostles. Detail. The Apostle Jakob (to the right — his prototype A. Prakhov). M. Vrubel. 1884. Oil. The ceiling of the choirs КИРИЛІВСЬКА ЦЕРКВА

149

lands of the Kyivan Rus, fixed a cross and proclaimed appearance of a great city in the Ist century AD. Starting from the 11th century, one after another, here were constructed and with the time went to ruins wooden and stone churches in honor of the St. Andrew, the First-Called. A head-architect at the emperor court F.-B. Rastrelli was entrusted with designing of the St. Andrew’s Church. Francesco Bartolomeo Rastrelli (1700–1771) was born in Paris in a family of Italian sculptor Carlo Rastrelli who at that time worked at the court of the French king Louis the 14th. In 1716 Peter the Great invited Carlo Rastrelli to Russia, where the latter moved with his assistant — son Francesco. Young Rastrelli acquired architectural and construction experience in Russia. Being a highly talented person, with incredible capacity for work, and high professional skill, F.-B. Rastrelli is known in the history of architecture as a consummate master of Baroque style. In its creative work the architect has highly successfully combined the best features of Russian and Western and European Baroque, thus creating a singular style, so called Rastrelli’s or Elizabeth’s Baroque, the style in which the St. Andrew’s Church is constructed. Within his creative activity the architect founded around seventy edifices, which already during his life brought him fame and recognition. The most well-known of them are Winter Palace and ensemble of the Smolny Convent in St. Petersburg, the Catherine Palace in the Tsar’s Village, the Grand Peterhof Palace, and palatial complexes in the Baltic States. Rastrelli’s architectural heritage in Kyiv includes the St. Andrew’s Church and the Tsar’s Palace. Among the architect’s masterpieces the St. Andrew’s Church occupies one of the most important places, and is an example of a singular Baroque architecture of the European class. A great merit as to accomplishment of Rastrelli’s project belongs to the prominent Russian architect I. Michurin, who was sent from Moscow to Kyiv for direct supervision over the Tsar’s Palace and St. Andrew’s Church construction. Ivan

Андріївська церква з боку Замкової гори. Сучасний вигляд The St. Andrew’s church from the direction of Zamkova hill. Modern looks

THE ST. ANDREW’S CHURCH

162

Людовіка ХІV. У 1716 році Петро І запросив К. Растреллі на роботу до Росії, куди він приїхав зі своїм помічником — сином Франческо. Архітектурно-будівельного досвіду молодий Растреллі набув у Росії. Людина великого таланту, неймовірної працездатності, високої професійної майстерності, Ф.-Б. Растреллі увійшов до історії архітектури як неперевершений майстер стилю бароко. У своїй творчості архітектор вдало поєднав кращі риси російського та західноєвропейського бароко, що дозволило йому створити своєрідний стиль, так зване «растреллівське» або «єлизаветинське» бароко, в якому і збудована Андріївська церква. За період творчої діяльності зодчий створив близько 70-ти будівель, які ще за життя принесли йому визнання і славу. Найвідоміші з них — Зимовий палац і ансамбль Смольного монастиря в Петербурзі, Катерининський палац у Царському Селі, Великий палац у Петергофі, палацові комплекси в Прибалтиці. До архітектурної спадщини Растреллі в Києві належать Андріївська церква та Царський палац. У творчому доробку архітектора Андріївська церква посідає одне з найвизначніших місць, ця споруда є прикладом своєрідної барокової архітектури європейського класу. Велика заслуга у здійсненні задуму Растреллі належить відомому російському архітектору І. Мічуріну, який прибув із Москви до Києва для безпосереднього керівництва будівництвом Царського палацу та Андріївської церкви. Іван Федорович Мічурін (1700–1763) — архітектор Московської гоф-інтендантської контори. Його творчість сформувалася під впливом кращих традицій російської архітектурної школи. Свого часу Мічурін навчався в Голландії, потім працював у Петербурзі й Москві. 1734 року його призначено головним архітектором Москви. Він брав участь у складанні генерального плану реконструкції міста. У Києві архітектор І. Мічурін розробив робочі креслення, плани і профілі Андріївського пагорба.

Колони пілона церкви The church pylon columns

Ліпне оздоблення декоративної вежі The handmade decoration of decorative tower

Fedorovych Michurin (1700–1763) — an architect of Moscow Hof-quartermaster’s office. His creativity was formed under the influence of the best traditions of the Russian architectural school. In due time Michurin studied in Holland, then worked in St. Petersburg and Moscow. In 1734 he was appointed a chief architect of Moscow. He took part in working out of the city’s reconstruction general plan. To the architect I. Michurin belongs development of working drawings, plans and profile of the St. Andrew’s hill in Kyiv. The St. Andrew’s Church is standing on a very complicated, in geological respect, shifting hill, which is being eroded by spring and subsoil waters. For its construction it was needed to carry out works on arrangement of special foundation walls and construction of a kind of basement — a two-storied stylobate on which the Church’s building is placed. Michurin carried out the construction site’s complex engineering and found out that at a depth of 13–14 meters solid mainland soil bedded, and above it were man-made grounds soaked with waters of underground springs. He elaborated the structure of band stone foundation wall, having united it with the two-storied building of the priest’s chambers. Thus, massive foundations were established — a stylobate of the church and a church porch. For the stylobate erection were carried out ground extraction, drainage of spring and subsoil waters. Foundation walls of stylobate made of natural stone, beaten bricks and lime water were laid at a depth of 4.5 meters on the eastern part, and 2.6 meters on the western part. A special committee was formed for the purpose of construction of the St. Andrew’s Church in Kyiv. Though, St. Petersburg building chancery and Moscow Hof-quartermaster’s office sent to Kyiv the best Russian and foreign experts, a lot of Ukrainian masters were working at construction of the St. Andrew’s Church. Erection of the Church’s edifice brick walls was accomplished in 1751, and were commenced works on mounting of roof wooden carcasses, domes, and façades’ decoration.

Повздовжній розріз храму The longitudinal section of the temple

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА

163

Головний ефект цієї споруди — гармонійне поєднання всіх її частин в єдиному пориві вгору. Незалежно від пори року й погоди, коли, затамувавши подих, дивишся на Андріївську церкву, здається, що споруда ледве торкається землі, піднімаючись до неба у плавному леті. Силует Андріївської церкви, що неочікувано виринає з панорами міста, щоразу сприймається по-новому, викликаючи неповторні емоційно-естетичні відчуття. Недаремно вона давно вже стала візитною карткою міста. Досконалість конструктивної та художньої думки знайшла своє віддзеркалення і в інтер’єрі споруди. Інтер’єр Андріївської церкви — центрально-баневий, безстовпний простір, в якому виразно читаються хрестоподібний план споруди, архітектурне членування стін пілястрами, карнизами та віконними прорізами. Гілки хреста перекрито склепіннями, а підпружні арки й паруси центральної частини підтримують барабан, який вивершується банею. Характерною особливістю творчості Растреллі є пластичне, скульптурне трактування архітектурних форм. Велика роль відводиться архітектурному ордеру, який у архітектора є не тільки засобом членування стіни, але і носієм рельєфу та світлотіні. За характером оздоблення храм всередині можна розділити на дві частини — стіни та баню. По периметру приміщення проходить карниз складного профілю, а вертикалі підкреслено пілястрами іонічного ордера з квітковими гірляндами. Склепіння профільовано розпалубками люкарн й фільончастими тягами. Перехід від стін до барабана здійснюється за рахунок другої стрічки антаблемента. У барабані вісім вікон чергуються з такою ж кількістю подвійних пілястр коринфського ордера, на яких лежить третя стрічка розкрепованого й розкішно профільованого антаблемента. Баню поділено на вісім трикутних секторів, у кожному з них прорізано люкарну та розміщено живописне панно. Одним із засобів просторового оформлення інтер’єру є колір. Біла матова поверхня пілястр, карнизів надає приміщенню легкості й виразності, а блакитно-сіре тло Маківка декоративної вежі

Обрамлення люкарни в інтер’єрі

The cupola of decorative tower

The decoration of lucerne in the interior

Ліплення. Деталь Molding. Detail

dominant in the build-up territory of the city. Constructed on a high Dnipro steep slope, so called Starokyivsky mountain (84 meters above the Dnipro) it rises above the Podil, successfully linking the upper and the lower parts of the city. The Church serves as a kind of landmark at the entrance to Kyiv from the south-eastern part, pointing out at a place, which according to the chronicles, was sanctified by the Apostle St. Andrew, and from which the ancient Kyiv takes its origin. From the St. Andrew’s church porch there is a wonderful view to the lower part of the city — Podil with its architectural monuments of the 17th — 20th centuries, to the water main — the Dnipro river and behind the Dnipro distances, to the new residential communities. The Church’s edifice unites three streets — Desiatynna, Volodymyrska and Andriyvsky Descent, which meet on the square in front of the Church and make a united space and architecture ensemble in which the St. Andrew’s Church is a dominant. The square is restricted by buildings of later years of construction which with their not very expressive architecture stress even more the grandeur of the St. Andrew’s Church. Main effect of that edifice is harmonious unification of all its parts in a common gust upwards. Irrespective of the season and the weather, when catching your breath you watch at the St. Andrew’s Church, is seems that the edifice hardly touching the ground, raises to the sky in smooth flight. The St. Andrew’s Church silhouette unexpectedly coming to the surface from the city’s panorama, each time is being perceived in a new way, causing inimitable emotional and aesthetic feelings. Not without reason, for a long time it has become the city’s calling card. Південний фасад церкви. Деталь

Інтер’єр храму

The southern façade of the church. Detail

The temples interior

THE ST. ANDREW’S CHURCH

174

ВНУТРІШНЕ ОЗДОБЛЕННЯ Створюючи проекти світських і культових споруд, Растреллі завжди виступав автором їх внутрішнього оздоблення. Головна риса бароко — синтез мистецтв — проявляється всередині храму дуже виразно: архітектура, декоративне ліплення, різьблення по дереву, живопис тут перебувають у нерозривному зв’язку. Центричність композиції, велика кількість світла, яскрава кольорова гама інтер’єру створюють радісно-урочистий настрій у кожного, хто переступає поріг Андріївської церкви. Інтер’єр вражає ошатністю, поєднанням чітких архітектурних форм із пишністю декоративного оздоблення. Верховенство центральної частини інтер’єру над боковими, наростання руху і рельєфу маси з боків до центру, складання окремих елементів у групи, перехід від груп до композицій, могутня вертикаль всього ансамблю — це ті головні принципи, на яких побудовано інтер’єр Андріївської церкви та організовано його простір.

Капітелі пілястр The capitals of pilasters

Деталь ліплення Molding details

Квіткова гірлянда. Ліплення The flower garland. Molding

INTERNAL DECORATION When designing projects for secular and religious edifices Rastrelli always appeared to be the author of their internal decorations. Main feature of the Baroque style, i.e. synthesis of arts becomes clearly apparent within the cathedral: architecture, decorative molding, wood carving, painting are inextricably linked. The composition’s centricity, plenty of light, bright color range in the interior conduce to joyful and solemn disposition with anybody crossing the threshold of the St. Andrew’s Church. The interior strikes with its elegance, combination of exact architectural forms and splendor of decorative finishing. Domination of the central interior’s part over the side ones, mass motion and relief increase from the sides towards the center, putting together of single elements into the groups, transfer from the groups to the compositions, powerful vertical line of the ensemble as a whole are the main principles on which the St. Andrew’s Church interior is based and its space arranged. THE ST. ANDREW’S CHURCH

178

Значну увагу в оздобленні інтер’єру приділено ліпленню. Ліпний орнамент підкреслює той чи інший елемент архітектури, органічно поєднуючись з ним. Мотиви його надзвичайно різноманітні: квіткові гірлянди, стилізовані пальмові гілки, листя аканта, рокайлі, волюти, численні голівки херувимів. Ліплення обрамляє двері, вікна, люкарни, прикрашає пілястри, барабан, баню. Ліпний декор, більш стриманий на стінах, досягає найбільшого насичення в оздобленні бані, де складається з дивовижно примхливих асиметричних візерунків. Деталі ліпних прикрас відливалися з гіпсу в спеціальних дерев’яних формах, а потім покривалися позолотою. Ліплення. Деталь Molding. Detail

Деталь рослинного орнаменту ліплення

Ліпний орнамент у підбаневому просторі

The detail of the floral ornament of molding

Molding ornament in the cupola space

Ліпний декор бані церкви The molded decoration of the church dome

Considerable attention in the interior’s decoration is paid to the stucco molding. By its location the molding ornaments emphasizes one or another of architectural elements, while being organically united with them. Its motifs are exceptionally romantic ones: flower garlands, stylized palm branches, acanthus leaves, rocailles, helixes, numerous head of cherubs. The stucco work frames doors, windows, lucarnes, adorns pilasters, the drum, and the dome. The stucco molding, more restrained on the walls, achieves its greatest impregnation in the dome’s decoration, where it is being composed of wonderfully whimsical asymmetric patterns. The stucco molding details were cast of plaster in special wooden forms, and were gilded afterwards. An inalienable part of the St. Andrew’s Church interior decoration is the wood carving. It strikes not only with number, but also with variety of combination of flat, relief, high relief, and open-work carving, gilded and polychromatic sculpture. Outstanding works of the carving arts are the iconostasis, the pulpit, and the altar canopy — rotunda. Carved parts of the interior’s decorative finishing were made according to the sketches and drawings by Rastrelli. The architect’s creative fantasy and skill of the masters turned each finishing detail into an original artwork. Woodcarving for the St. Andrew’s Church décor was performed by the masters Joseph Domash, Andriy Karlovsky, Mathis Manturov, Davyd Ustars, Christopher Oreydakh, Ioghan Grott, and gilded works were carried out by Francois Leprence, and Ivan Evstyfeyev. Catholicism elements (the pulpit, the altar canopy, round polychromatic sculpture) were used in interior’s décor of the St. Andrew’s Church which has always been a purely Orthodox Church. These

СУДАЦЬКА ФОРТЕЦЯ Сучасний Судак — невелике мальовниче місто на південно-західному узбережжі Кримського півострова, що, як свідчать перекази XIII ст., виникло ще 212 року. У писемних джерелах місто Судак згадується під різними назвами: у грецьких — Сугдея; в західно-європейських — Солдайя; у перських, арабських і турецьких — Сугдaк; у давньоруських — Сурож. Сучасна назва міста близька до східних форм, а також до початкового топоніма, що походить від давньоіранського слова «сугда» (в перекладі — чистий або святий). Місто Судак, його бурхлива історія та пам’ятки вперше згадуються на сторінках друкованого видання лише у 1595 році, коли в Кельні були видані подорожні нотатки Мартина Броневського — посланця короля Стефана Баторія до кримського хана Мухаммед-Гірея на початку 1578 року. Bигідне географічне розташування в одній з найбільш просторих і родючих долин Таврики, із зручною бухтою, захищеною від степу гірськими масивами, сприяло заселенню місцевості та з давніх-давен привертало до себе

Емблема Судацької фортеці Emblem of the Sudak fortress

Запис на полях Сугдейського синаксаря про дату заснування міста The marginal notes of Surozh Sinaxarion on the date of towns foundation

Цитадель Судацької фортеці. Погляд з вершини Фортечної гори The citadel of Sudak fortress. View from the top of Fortechna hill

THE SUDAK FORTRESS Modern Sudak is a small picturesque town on the southwestern coast of the Crimean Peninsula, which according the legends of the 13th century arose in 212 AD. In written sources the town of Sudak is mentioned under various names: in Greek — Sugdea; in West European — Soldaia; in Persian, Arabian, and Turkish — Sugdak; in Old-Russian — Surozh. Modern name of the town is close to the eastern forms, as well as to the initial toponym, originating from Old-Iranian word “sugda” (translated as pure or holy). Sudak, its stormy history and monuments are being mentioned for the first time on the pages of a printed source only in 1595, when in Cologne were published travel notes of Martin Bronevsky, messenger of the king Stephen Batoriy to the Crimean Khan Muhammad-Girai in the beginning of 1578. Favorable geographical location in one of the most spacious and generous valleys of Taurica, with convenient bay protected from steppes with rock masses caused fast settling of the locality, and from ancient times attracted attention. Greek colonists started to develop the peninsula’s coast already since the 7th century A. C. Within the territory of

Голова Фавна. Накладка на скриньку. Римська епоха. З розкопок портової частини Судацької фортеці The head of Faun. Strap on a box. Roman epoch. From the excavations of the dock part of Sudak fortress

THE SUDAK FORTRESS

194

the mountain Crimea then lived primitive Taurus tribes. Within Sudak’s vicinity are known numerous monuments of the Taurican culture: settlings, burial ground places of stone boxes, sanctuaries, ritual steles — menhirs. Among numerous and various architectural monuments of Crimea the most impressive one is the fortress. Despite destructions, the integral defense system of a medieval town can be traced down in all details. By its size, power, picturesque location and first of all preservation, it surpasses other fortifications which have preserved along the Black sea coast. Absence of modern housing system advantageously highlights the uniqueness of the monument and furthers carrying out of the large-scale archaeological and investigations. The Sudak fortress is of great interest also as a cultural monument of international significance. It deserves a careful attention of all those who strive to get acquainted with the past of the South of our country. Studying of the fortress, history of the town, and its immediate surrounding has become the subject of scientific research of the numerous groups of the scientists and simply antiquity fanciers. According to the order of the first governor of Novorosia G. Potiomkin was commenced work on investigation of the history of the Genoese settlings in the Crimea. Thus, Gasparo Luigi Oderico presented Catherine the IInd a self-made manuscript which was published already in 1792. On several pages there was a brief review of history and monuments of the Genoese Soldaia. It was the first research of the history of Genoese presence in the Black sea basin. Considerable contribution into research of the archeological monuments of Sudak was made by the members of the Odessa Community on the History and Antiquities, at which a circle of the Crimean antiquity researches was formed. A significant event became discovery of marginal notes of Sugdeia Sinaxarion, which has shed the light on previously unknown pages of the history of a town in the 3rd — 15th centuries. Publication of sources, as well as other

Титульна сторінка першого друкованого видання, де в записках М. Броневського згадується про Судак The title of the first printed publication where Sudak is mentioned in the notes of M. Broniewsk СУДАЦЬКА ФОРТЕЦЯ

195

Фрагмент декрету грецькою мовою. ІІІ ст. Знайдений під час розкопок Судацької фортеці A fragment of a decree in Greek. 3rd century. Discovered during the excavation of Sudak fortress

відомої за генуезькими документами ХV ст. Окрім цього, під час досліджень 1984, 1989 і 1992 років були виявлені нові латинські епіграфічні пам’ятки. З 2002 року дослідження на території городища продовжувались експедицією Національного заповідника «Софія Київська» спільно з Кримською філією Інституту археології НАНУ. Роботи в даний час зосереджені в цитаделі і в районі храму Пресвятої Діви Марії. За межами кріпосних стін розкопано руїни лазні ХІV ст. З 1987 року постійно проводяться підводні археологічні дослідження в акваторії кріпосної бухти Лимена-кале. В результаті досліджень отримано багатий, різноманітний матеріал, що характеризує діяльність торгового порту, переважно візантійського періоду VІІ — ХІІ ст. Особливе місце серед знахідок займає велика колекція свинцевих підвісних печаток, які, як з’ясувалося останнім часом, мали відношення до торгової діяльності. Зацікавленість історією середньовічної Сугдеї виказували і виказують також закордонні фахівці. Так, у 1965 році в Афінах опубліковано текст докторської дисертації грецької дослідниці М. Пелікидіс-Ністазопуло, присвяченої огляду історії Сугдеї ХІІ — ХV ст. Аспектів генуезької присутності в Північному Причорномор’ї часто торкаються роботи французького історика Мішеля Балара. У його узагальнюючій роботі з історії генуезької торгівлі наводяться раніше невідомі дані документальних джерел з історії Солдайї в 1365–1410 роках з Державного архіву Генуї, переважно массарій. Отже, нині вже накопичені величезні за обcягом матеріали, що дозволяють прослідкувати процес виникнення і розвитку міста з ІІІ по ХVІІІ ст. На підставі цих фактів, у загальних рисах його історія виглядає таким чином. Згідно з середньовічною легендою, фортеця Сугдея заснована в 212 році н. е. На початку III ст., за правління царя Савромата II, майже весь гірський Крим входив до складу Боспорського царства. Для контролю за великою територією царства і боротьби з піратством було засновано кілька пунктів, де дислокувалися загони боспорських

Срібні статери боспорського царя Рескупорида ІV (242–276 рр.) The silver staters of the Bosporus king Reskuporyd ІV (242–276) Розкопки міської забудови цитаделі Солдайї. 2006 р. The excavation of the city buildings of Soldaia citadel. 2006

During the antique epoch and Middle Ages the Greek culture was actively influencing nationalities, which were changing in the Crimea one after the other. At the end of the antique period almost the whole population of the Southern Black Sea area, irrespective of its ethnical identity, has strongly adopted main features of the Greek culture and started to apprehend written Greek language as the language of culture and education. According to the Middle Ages legend, the fortress Sugdeia was founded in 212. At the beginning of the 3rd century, during reign of Savromat the IInd, almost the hall mountain Crimea belonged to the Bosporan Kingdom. In order to control the large territory and fight maritime banditry several points were formed, where detachments of Bosporus warriors were stationed. Probably, Sugdeia was one of such points. To the fact, that in place of Sudak existed late-antique fortification, testify several tens of coins of Bosporan kings of the 3rd — 4th centuries discovered within the settlement’s territory; and inscription from Sudak found in 1986 to the fragment of marble decree in Greek, in which text Farnak was twice mentioned, a Bosporan anthroponym. The authors of the first edition reconstruct in the inscription’s text also names of Papiy and Savromat. From Sudak also stems a fragment of the antique inscription on a thin marble plate with the remains of the three THE SUDAK FORTRESS

202

Червонолаковий столовий посуд ІІІ — ІV ст. н. е. Red-lacquer dishes of 3rd — 4th century

accurately carved letters. As to its features the material culture of inhabitants, who left that monuments, tend towards the population of Bosporus kingdom. We can confidently presume that Bosporites took certain measures as to protection of that territory. Lapidary findings from the Sudak Fortress render it possible to assume availability of the outpost of the Bosporus kingdom there, otherwise it’s quite difficult to explain their presence. Recently investigations have been carried out as to the radiocarbon contents in lime water from the masonry of the early vallum on the northern hill of the Fortechna mountain and two battle towers in the harbor part which previously have been dated, by analogy, with the 5th century as the latest. The results have exceeded all expectations: the earliest defense structures of the Sudak Fortress are dated with the second half of the 3rd — early 4th century. At that time it was an harbor point. However, with further investigation of the town, the initial settlement was almost completely destroyed, that is why archeological materials of that period are not so numerous. During late antique period the majority of the population of the Crimea originated from Iranspeaking tribes. Notwithstanding significant influence of the Greek culture, the language of the inhabitants of the eastern Crimea for a long time have preserved inherent in it system of proper names and geographical names. Some of them have survived to this day. The fine example of thes the origin of the sity name Sudak. In the 6th century the southern Crimea was a part of the Byzantine Empire. Along the coast of Taurica have preserved remains of the Byzantine fortifications. Availability of a Byzantine customs point there testifies that the place was of importance as regards trade of Byzantine Empire. In harbor bay of Sudak — Limena-kale in the second half of the 7th century starts to operate a port, to which

Портова частина Судацької фортеці з баштою 1386 р. Фредеріко Астагуерро і «Xрамом Дванадцяти апостолів» The dock part of the Sudak fortress with a tower of 1386 Frederico Astaguerro and the “Temple of Twelve Apostles”

Фрагмент кріпосних стін часів заснування Сугдеї (ІІІ — ІV ст. н. е.) The fragment of fortifications from the times of foundation of Sugdeia (3rd — 4th century A. D.)

СУДАЦЬКА ФОРТЕЦЯ

203

У 1771 році, під час першої російсько-турецької війни, загін російських військ без бою захопив місто. В Судацькій фортеці було розквартировано військовий гарнізон Кирилівського полку. Під час будівництва п’яти казарм для російського гарнізону було остаточно зруйновано будівлі, які до того часу збереглися на території фортеці. Гарнізон простояв у Судаку до 1816 року. 1813 року в околицях фортеці виникла Німецька колонія, що проіснувало під цією назвою до 1944 року. Після виселення німецьких колоністів селище отримало сучасну назву — Уютне. Нині на території стародавнього міста працює архітектурно-археологічний музей «Судацька фортеця». Історія його створення налічує понад сто сорок років, з 1868 року, відколи фортеця перебувала у віданні Одеського товариства історії та старожитностей. У 1925 році тут було створено історикоархеологічний музей як філію Московського державного історичного музею. З 1958 року Судацька фортеця — архітектурно-археологічний заповідник, філія Національного заповідника «Софія Київська». Територія музею становить 29,5 га. 3 архітектурних споруд VI — XV ст. збереглися донині оборонні мури, башти Дозорна (Дівоча) i Астагверо (Портова), Консульський замок, храми Дванадцяти апостолів та Діви Марії, мечеть, залишки міської забудови, Приморське укріплення тощо. Розташована в одному з наймальовничіших куточків Криму, з багатою історією, ця пам’ятка європейської культури привертає увагу не лише екскурсантів, а й науковців, фахівців із стародавньої та середньовічної історії, дослідників, митців. Панорама з вершини Фортечної гори. Дозорна башта Panorama from the top of Fortechna hill. Watch tower «Храм з аркадою». Вигляд до та після реставрації “Temple with an Arcade”. Before and after the restoration Панорама Судацької фортеці з південного сходу Panorama of Sudak fortress from the south-east

ОСНОВНА

Б ібліографія

Софійський монастирський ансамбль Айналов Д., Редин Е. Киево-Софийский собор: Исследование древней мозаической и фресковой живописи. — СПб., 1889. — 157 с. Асеев Ю. С. Архитектура древнего Киева. — Киев: Будiвельник, 1982. — 158 с. Болховітінов Євгеній, митрополит. Вибрані праці з історії Києва / Упор., вст. ст. та додатки Т. Ананьєвої. — К.: Либідь, 1995. — 488с. Высоцкий С. А. Древнерусские надписи Софии Киевской ХI-ХIV вв. — К.: Наукова думка, 1966. — 237 с. Высоцкий С. А. Средневековые надписи Софии Киевской.– К.: Наукова думка,1976.- 453 с. История русского искусства: В 22 т. Т.1: Искусство Киевской Руси IX — первая четверть XII века / Отв. ред. А. И. Комеч. — М.: Северный паломник, 2007. — 664 с. Комеч А. И. Древнерусское зодчество конца Х — начала ХII в.: Византийское наследие и становление самостоятельной традиции. — М.: Наука, 1987. — 320 с. Корнієнко В. В. Найдавніше датоване кириличне графіті Софії Київської: нова знахідка // Софійські читання. Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції «Пам’ятки Національного заповідника «Софія Київська»: культурний діалог поколінь». — К., 2009. — С.444–445. Кресальний М. Й. Софійський заповідник у Києві. — К.: Держ. вид-во літератури з будівництва і архітектури УРСР, 1960. — 427 с. Лазарев В. Н. Мозаики Софии Киевской. — М.: Искусство, 1960. — 213 с. Літопис руський/Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. Відп. ред. О. В. Мишанич. К.: Дніпро, 1989. — 591 с. Логвин Г. Н. Собор Святої Софії в Києві: Книга-альбом. — К.: Мистецтво, 2001. — 352 с. Никитенко Н. Святая София Киевская. — К.: Горобец, 2008. — 384 с. Никитенко Н. Собор Святой Софии в Киеве. — М.: Северный паломник, 2008. — 272 с. Никитенко Н. Софийский собор: Путеводитель. — К.: Горобец, 2009. — 96 с. Нікітенко Н. М., Корнієнко В. В. Найдавніші датовані графіті Софії Київської // Праці Центру пам’яткознавства НАН України. — Вип. 12. — К., 2007. — С. 244–260; Поппэ А. Феофана Новгородская //НИС. — 1997. — Т.6.- С.102–120. Список скорочень НАН — Национальная академия наук НИС — Новгородский исторический сборник

Літопис Руський / Пер. за Іпатським списком Л. Махновця. — К., 1989. Никитенко М. М. Феномен надвратных храмов в Киeве //Давньоруське любомудріє. — К., 2006. — С. 332. Слово про закон і благодать. / Пер. з давньоруської мови С. В. Бондаря // Історія філософії України: Хрестоматія. — К., 1993. — С. 21. Кирилівська церква Марголіна І. Є. Кирилівська церква в історії середньовічного Києва. — К., 2001 — С. 54–59 Марголіна І., Ульяновський В. Київська обитель святого Кирила. — К., 2005–349 с. Марголина И. «Сошествие Святого Духа на апостолов» М. А. Врубеля в росписях Кирилловской церкви // Личность и традиции. Аверинцевские чтения / сост. К. Б. Сигов. — К., 2005 — С. 152–159. Марголіна І. Іконостаси Кирилівської церкви // Людина і світ. 1996. № 10. С. 20–24. Научный архив Национального заповедника «София Киевская». Архив профессора А. В. Прахова. Кирилловская церковь. 1881–1889 гг. Дело № 6, 131 с. Никитенко Н. Н. Русь и Византия в монументальном комплексе Софии Киевской. — К., 1999– 294 с. Прахов А. В. Каталог выставки копий памятников искусства в Киеве. Х, ХІ, ХІІ вв., исполненное А. В. Праховым в течении 1880, 1881, 1882 гг., СПб., 1882. VІ, 46 с. ПСРЛ (Полное собрание русских летописей) Ипатьевская летопись. Т. 2. — М., 1998–916 стб. Сарабьянов В. Д. Спасо-Преображенская церковь Ефросиньева монастыря и её фрески. — М., 2007–176 с. Сементовский Н. Киев его святыни, древности, достопримечательности. — К., 1971 — С. 227–230. Советов А. Кіево-Кирилловская церковь // Учебно-богословские церковнопроповеднические опыты студентов Импер. КДА. — К., 1914–308 с. Холостенко М. В. Записка о наблюдениях над архитектурно-конструктивными особенностями памятника архитектуры Кирилловской церкви в Киеве, в связи с противоаварийными мероприятиями (1949–1954). Киевпроект, 1955–27 с. Андріївська церква Батовский З. Архитектор Ф.-Б. Растрелли о своих творениях., изд. «Студия Александра Зимина», Санкт-Петербург., 2000. Безсонов С. В. Архитектура Андреевской церкви в Киеве., Гос. изд. по строительству и архитектуре, М., 1951. Виппер Б. Р. Архитектура русского барокко., Наука, М., 1978. Дегтярьов М. Г., Корнєєва В. І. Андріївська церква., Техніка, К., 1999. Денисов Ю., Петров А. Зодчий Растрелли., Гос . изд. литературы по строительству, архитектуре и строительным материалам., Л., 1963 Ильина Т. В., Вишняков И. Я. Жизнь и творчество., Искусство, М., 1979. Козьмян Г. Ф.-Б. Растрелли., Лениздат, 1976. Корнилович К. Окно в минувшее., Искусство, Л., 1968. Літопис Руський / Пер. За Іпатським списком Л. Махновця, — К., 1989. Матвеев А. А. Растрелли., Искусство, Л., 1938. Мердер А. Киевский храм св. ап. Андрея Первозванного., К., 1898. Мироненко О. К. Андріївська церква., Будівельник, К., 1978. Овсянников Ю. Франческо Бартоломео Растрелли., Искусство, Л., 1982. Сахарова И. Алексей Петрович Антропов., Искусство, Л., 1974. Friedemann Bedurftig. «1000 Weltwunder». — Naumann und Cobel. — Koln. 2002.

Мистецька спадщина Михайлівського Золотоверхого монастиря Айналов Д., Редин Е. Древние памятники искусства Киева: Софийский собор, ЗлатоверхоМихайловский и Кирилловский монастыри. — Харьков, 1899. — 62 с. Асеев Ю. С. Архитектура древнего Киева. — К.: Будівельник, 1982. — 158 с. Асєєв Ю. С. Джерела. Мистецтво Київської Русі (Нариси історії українського мистецтва). — К.: Мистецтво, 1980. — 214 с. Дегтярьов М. Г., Реутов А. В. Михайлівський Золотоверхий монастир. — К.: Техніка, 1997. — 158 с. Каргер М. К. Древний Киев. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1961. — Т. 2. — 661 с. Клос В., священик. Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. — К.: Грані-Т, 2007. — 120 с. Лазарев В. Н. Михайловские мозаики. — М.: Искусство, 1966. — 272 с.; 111 табл. Науковий збірник, присвячений 900-літтю Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Матеріали науково-практичної конференції «Михайлівський Золотоверхий монастир: історія крізь століття». — К., 2008. — 338 с. Путешествие Антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским / Пер. с арабского Г. Муркоса. — М., 1897. — Вып. II. — 836 с.

Судацька фортеця Васильевский В. Г. Исторические сведения о Суроже // Труды, т. III, — Петроград, 1915. Полканов А. И. Судак. Историко-краеведческий очерк. -Симферополь,1926. 1–10 видання. Лапин Н. Сугдея-Солдайя-Судак. — М., 1928. Секеринский С. А. Очерки истории Сурожа. — Симферополь, 1955. Ністазопуло М. Г. Місто Сугдея на півострові Таврика у в XIII-XV ст. — Афины, 1965. (грецькою мовою). Висоцький С. О. Генуезька фортеця в Судаку. — К., 1968. Майко В. В. Средневековые некрополи Судакской долины. — К., 2006. Скржинская Е. Ч. Судакская крепость (история, археология, эпиграфика). — К., 2006.

Золоті ворота Аверинцев C. Софія-Логос. Словник. — К., 2004. — С. 300. Асєєв Ю. С. Золоті ворота Києва та Єпископські ворота Переяслава // Вісник Київського університету. — 1967. –№8. — С. 45–58. Висоцький С. О. Золоті ворота в Києві. — К., 2000. З подорожніх записок Мартина Груневега (уривок про Київ). / Ісаєвич Я. Д. Нове джерело про історичну топографію та архітектурні пам’ятки стародавнього Києва // Київська Русь: культура, традиції. — К., 1982. — С. 125.

Зміст З історії Національного заповідника «Софія Київська» (Н. Куковальська) Софійський собор (Н. Нікітенко) Мистецька спадщина Михайлівського Золотоверхого монастиря (Н. Куковальська) Золоті ворота (Л. Івакіна) Кирилівська церква (І. Марголіна) Андріївська церква (Ж. Литвинчук) Судацька фортеця (О. Фарбей)

Contents 4 6 68 96 118 152 192

From the history of the Saint Sophia of Kyiv national conservation area (N. Kukovalska) The Saint Sophia Cathedral (N. Nikitenko) Art heritage of the Saint Michael Golden-Domed monastery (N. Kukovalska) The Golden gate (L. Ivakina) The Saint Cyril Church (I. Margolina) The Saint Andrew Church (J. Lytvynchuk) The Sudak fortress (O. Farbey)

Видання присвячене

75-річчю

Національного заповідника «Софія Київська» (1934–2009) The publication dedicated to 75 anniversary

of the national conservation area «St. Sophia of Kyiv» (1934–2009)