ІДЕНТИФІКАЦІЯ
5
Ідентифікація
Terra incognita українського походження: Трипільська цивілізація Таємниця походження українського народу все ще залишається нерозгаданою. А величезна кількість гіпотез лише щораз більше затуманює шлях до істини. І, аби хоча б частково розчистити вам дорогу, шановні читачі, ми й започатковуємо серію публікацій з метою пізнати таки творців української нації. Як твердять авторитетні науковці, перша людина на території нашої держави з`явилася ще 1 мільйон років тому. Втім, це сказано досить умовно. Бо насправді люди в той час ще мало чим відрізнялися від мавп. Тому вплинути на розвиток нації, яка постане через мільйон років після них, вони навіть при величезному бажанні аж ніяк не були здатні. Врешті, як могло виникнути бажання до національної самоідентифікації у неандертальців чи кроманьйонців? Ортодоксальна у своїй патріотичності людина часто намагається побачити те, чого майже немає. Але така спроба сприйняти бажане за дійсне лише віддаляє суб`єкта від істини. Так і вийшло з Трипіллям. Сьогодні низка істориків обстоюють абсолютно дивовижні гіпотези, які зводяться до справді непередбачуваних висновків. А ви, наприклад, знали, що українці існували ще 20 тисяч років тому й навіть мали свою державу Аратту? А чи чули як наші трипільські прабатьки дали поштовх декільком найвизначнішим цивілізаціям людства – шумерській, єгипетській, елліно-римській? Звучить абсурдно, чи не так? Однак такі думки все частіше лунають серед псевдоісториків. Ні, краще не звертати увагу на такі гіпотези. Тим паче, що можна аналітичним методом, без прямих фактів, дослідити ситуацію. Насамперед варто зрозуміти, що трипільці не були автохтонним народом на українських територіях. Приблизно на початку 5 тисячоліття до нашої ери вони з`являються на сучасних теренах нашої держави. Але ж не могли ж з`явитись просто так, нізвідки… Історики, опираючись на новітні досягнення науки, намагаються розкрити проблему походження цього етносу. І тут, як не
Ідентифікація
6
парадоксально, допомогли нам самі трипільці! Аналіз знайдених решток представників цього етносу допоміг спроектувати будову їх тіл. Далеко не всім відомо, що фізична оболонка трипільцячоловіка кардинально відрізняється від жіночої. Так от у сильної статі виявлено худу структуру тіла. Натомість тодішні жінки могли похизуватися масивною будовою. Така незрозуміла відмінність пояснюється тим, що носії трипільських культурних традицій змішували свої гени зі сусідами-степовиками, які абсолютно відрізнялися від них будовою тіла. Як твердять фахівці, грацильний (худий) тип тіла притаманний жителям Середземномор`я. Масивна фізична оболонка переважала ж на Причорномор`ї. Домінантний середземноморський елемент розбавився протоєвропейськими генами степовиків, тому й виходили відмінності між статями. Такі речі глибоко забивають цвях в гіпотезу про, так би мовити, українськість трипільців. Ми ж не маємо середземноморської будови тіла! Українці частково
7
Ідентифікація
перейняли протоєвропейський елемент, але серед істориків безапеляційною вважається істинною думка, що трипільці пішли з берегів Середземномор`я. З іншого боку, можна дослідити походження етносів через генетичні структури, які майже не змінюються з покоління в покоління. Наявність певного набору нуклеотидів (складових гену) в чоловічій статевій Y-хромосомі дозволяє максимально точно побачити приналежність людини до певної групи. У Європі не було замкнутих соціальних механізмів, тож протягом багатьох тисяч років вони взаємодіяли один з одним. Це і спричинило те, що на генному рівні науковці здатні віднайти спільні ознаки в певних народів. Такий набір специфічних генів називається гаплогрупою. На теренах Старого Світу домінує лише декілька їх різновидів, які спільні для більшості народів. Гаплогрупа R1a та її підвид R1a1 на сьогодні найбільш поширені на наших етнічних землях. Вони з’явилися в надчорноморських степах приблизно 15 тисяч років тому та з часом поширились на схід. Тому не дивно, що сьогодні в індійців 16% людей володіють цією гаплогрупою. Однак трипільці, на думку відомого археолога Леоніда Залізняка, мали зовсім інші гени, ніж українці. Як раніше було сказано, ми за генною приналежністю належимо до гаплогрупи R1a1, що за деякими даними сформувалася у Причорномор`ї. Спираючись на антропологічні дослідження решток трипільців, ми бачимо, що вони мали домінантний середземноморський елемент. Навіть є здогадки, що цей етнос походить з території сучасної Південної Туреччини, звідки й почався шлях землеробів до українських степів у 9 тисячолітті до нашої ери. Прийнято вважати, що трипільці належали до балканської гаплогрупи I, яка сформувалася приблизно 20 тисяч років тому. Однак тут випливає досить суперечливий факт. На Близькому Сході, етнічній території прототрипільців, не зафіксовано цієї спільності в генах. За логікою саме гаплогрупа I мала б там домінувати. Отож, потрібно по-іншому подивитись на цю ситуацію.
Ідентифікація
8
На Близькому Сході серйозно домінують дві гаплогрупи: J та Е1b. У 9 тисячолітті до нашої ери землероби-колонізатори зрушилися з своєї території та перейшли на Балкани. Як відомо, на теренах цих країн частка J та E1b становить від 25%-50%. Надалі землероби пішли на північ, де й осіли на наших теренах. До речі, частка цих гаплогруп в українців становить 10%. Однак, таку гіпотезу до кінця аргументувати неможливо. Дивлячись на це, потрібно розуміти, що частинка їх етносу гармонічно ввійшла в майбутню українську культуру. Ми маємо пишатися цим, але ні в якому разі не перекручувати факти, а тим паче поширювати побрехеньки про славну цивілізацію трипільців! Петро Синьоокий ________________________________________________________ Дехто з сучасних істориків стверджує, що українці походять від Трипільської культури. Чи справді така смілива заява має право на існування? Трипільці, як відомо жили більше 4 тис років до нашої ери на території сучасної України, і саме вони перші винайшли колесо, ще задовго до шумерів, і цьому є докази – археологічні знахідки. Проте згідно з ними подейкують, що самі українці, походять не від цієї цивілізації. Вони не є прямими представниками її культури. Згідно з останніми дослідженнями будова черепа типового трипільця характерна для еллінів, жителів Балканського півострову (сучасних греків)— змодельовані риси обличчя належать народу південнішого проживання. Зникнення трипільської цивілізації і досі залишається загадкою. Як відомо, хронологічно Трипілля ділять на кілька періодів. В наукових колах це виглядає так: ранній (А), середній (В) етап ВІ, етап ВІ-ІІ етап ВІІ, пізній (С) етап СІ етап СІІ.
9
Ідентифікація
Однак історію від їх появи, процвітання та аж до зникнення можна умовно розділити на ткі періоди: Початковий: 5300—4000 до н. е. (румунське Прикарпаття) Ранній: 4000—3600 до н. е. (Прутсько-Дністровське межиріччя) Середній: 3600—3100 до н. е. (Дністро-Бузьке межиріччя) Пізній: 3100—2500 до н. е. (Дністро-Дніпровське межиріччя) На початку найпізнішого етапу трипільці, особливо у периферійних районах, починають інтенсивно змішуватися з іноетнічним населенням, яке стояло на тому ж або більш низькому рівні розвитку, поступово втрачаючи ряд своїх традицій і набувають нових, притаманних племенам, що вступили з ними в контакт. Перш за все це торкнулося східних периферійних районів, де в силу віддаленості від корінних територій вплив іноетнічного населення був найбільш відчутним. Свідченням цього може слугувати поява могильників. Якщо на попередніх етапах обряд поховання був таким, що не фіксувався археологічними методами дослідження (вірогідно кремація без закопування останків у землю (Круц, Рижов, 1997), то на найпізнішому на південному сході трипільського ареалу, очевидно під впливом степових племен, з’являється обряд скорченого на боці або спині трупопокладення в ґрунтових і курганних могильниках, під закладами, кромлехами (Вихватинці, Усатово, Маяки і ін). Механічне змішування населення підтверджується і антропологами (Великанова, 1975). Приблизно в той же час на північному заході, в Подніпров’ї, з’являються могильники в яких засвідчений трипільський обряд кремації, але вже чужорідним звичаєм закопування залишків у землю і у супроводі поховального інвентаря (могильники Софіївського типу). Не виключено, що тут відбився вплив носіїв пізнього етапу середньостогівської культури. Ці процеси, як уявляється, в дещо меншій мірі торкнулися віддалених від Степу районів Верхнього Попруття, Верхнього Подністров’я, Південного Побужжя і Волині. Тут, мабуть, продовжує існувати традиційний обряд поховання. Вплив іноетнічного населення виявився не тільки в сфері ідеології, але й у матеріальній культурі. Зокрема, губляться окремі прийоми
Ідентифікація
10
у дерев’яно-глинобитному домобудівництві, зменшується відсоток розписного посуду і спрощуються сюжети розпису, збільшується кількість кухонного посуду з домішкою раковин у тісті та прикрашеного шнуровим орнаментом. В Північно-Західному Причорномор’ї міняється традиційний господарський уклад – зростає роль відгінного скотарства, з’являється новий тип пластики, що передає постать людини, яка сидить навпочіпки. Отже, на найпізнішому етапі (С II) в ареалі розповсюдження трипільської культури склався ряд локальних груп: бринзенська (жванецька) і касперівська (гординештська) у Верхньому Попрутті, Середньому Подністров’ї і Південному Побужжі, городськоволинська на Волині, софіївська. Згодом деякі групи могли мігрувати вглиб Європи, на південь. Стверджувати про те, що ці народи були примітивними, зважаючи на їхнє будівництво великих міст-поселень, що свідчило про те, що їхній розвиток перебував на межі кочового та осілого способу життя, було б украй помилково. Тим паче, що навіть найдавніші археологічні знахідки на території острова Крит що відносять до Мінойської цивілізації, повністю споріднені та співпадають з Трипільськими , якщо говорити про предмети та скульптури сакрального змісту. Так, наприклад в Мінойській культурі домінантним є культ бика -вола, саме від цього створіння вивели й назву мінойців. Культура названа в честь міфічного царя Криту Міноса - власника лабіринту, збудованого, за легендою, Дедалом(насправді ж реалії далекі від байок греків завойовників, а тим більше від голівудських інтерпретацій). Зрештою, Мінойську цивілізацію відкрив в останні роки XIX ст. британський археолог Артур Еванс. Також статуетки жінок , та обожествіння жінки, з чого випливає і суцільний матріархат, як первісна форма суспільного устрою цих народів. ХІХ та початок ХХ століття інколи називають часом археологічних відкриттів. Саме тоді Г.Шліманн розкопав Трою, Мікени, Тірінф, А.Еванс виявив залишки палацової держави, яку назвав мінойською, а також записів (лінійне письмо А і Б). В Україні теж було зроблено багато досліджень, і особливу увагу привернули до себе роботи В.Хвойки, який з 1893 року
11
Ідентифікація
проводив розкопи в Києві на вулиці Кирилівській, і ці знахідки були відмінні від знайдених раніше. Незабаром у 1896 році В.Хвойка проводить розкопи і в селі Трипілля, де виявляє пам’ятки тієї ж культури, що й знайдена ним у Києві. Звідти, від назви села, і пішла назва культури – трипільська.
Таблички Мінойців. Один з найдавніших прикладів ранньої писемності у Європі.
Ідентифікація
Музей історії релігії. Львів.
Археологічний музей Іракліону. о. Крит.
12
13
Давні космогонічні символи, петрогліфи поблизу села Писаний Камінь (1221 м над рівнем моря), що неподалік від Буковецького перевалу на Верховинщині, таврують VIII-IX ст., коли тут активно проводили язичницькі обряди та ритуали, проте дотепер не існує об’єктивного тесту, з допомогою якого, можна було б точно датувати написи викарбувані у скелях, чи монументи висічені зі скельного каменю та порід. Більшість людей помилково вважають, наче для цього потрібо скористатися радіовуглецевим методом, проте це не так: метод можна застосувати лише коли мова йде про органічні матеріали, оскільки він ґрунтується на вимірі кількості ізотопа вуглець-14, яка розпалась після смерті певного організму.
14
Геогліфи Наски — одні з
найзагадковіших давніх зображень у світі.Як і деякі інші тваринні символи Наски, на півдні Перу, павук виконаний безперервною лінією, що дає змогу пройти по всьому об’єкту, не перетинаючи шлях. Можливо такі схожі символи по обидва боки земної кулі — всього навсього явище культурного паралелізму?
ТРЕПАНАЦІЯ ТРЕПАНАЦІЯ
17
Трепанація
Найперша письмова згадка про трепанації міститься в творі Гіппократа «Про рани голови», в якому детально описані шви і кістки черепа, їх властивості в різних місцях, шість головних видів травм і вказівки для трепанації. Наукове зацікавлення трепанацією давнини з’явилось тільки в другій половині XIX ст., коли відбувалися гучні археологічні відкриття. Спершу американський дипломат Є.Г. Сквайер знайшов древній трепанований череп в Перу і послав його на експертизу найбільшому фахівцеві того часу - французькому антропологу
Полю Броку. Пізніше ще одна сенсаційна знахідка була зроблена вже в самій Франції. Археологи розкопали півтора десятка трепанованих черепів і ще вирізані з них пластинки, і не де-небудь, а в шарах нової кам'яної доби. Вже в 1877 р Поль Брока склав класифікацію древніх операцій на склепінні черепа людини, яка і в наші дні зберегла своє значення. Він припустив, що трепанація черепа проводилася іноді на живих людях - щоб вилікувати їх від деяких хвороб на кшталт істерії, епілепсії, нервових конвульсій - «хвороб, причина яких начебто крилася в голові і приписувалася особливому духу, що там поселяється. Штучний отвір, який проробляли в черепі, мав дати вихід цього духу і тим сприяти звільненню суб'єкта від хвороби.
Трепанація
18
Символічними трепанаціями прийнято називати наслідки некрізних маніпуляцій на склепінні черепа. Цей термін в 50ті рр. XX ст. угорський вчений Лайон Бартуш ввів для опису специфічних поверхневих ушкоджень, які спостерігалися на багатьох черепах Х ст., періоду завоювання Паннонії кочівниками, що прийшли зі сходу. Однак до символічних трепанацій можуть бути віднесені й інші, значно давніші спроби представників різних археологічних культур злегка порушити цілісність склепіння черепа, травмувати кісткову поверхню в строго визначеному місці, створити якийсь геометричний візерунок на зовнішній стороні мозкової капсули. Терапевтична мотивація подібних дій не виключена, хоча і досить сумнівна. Вік і стать «символічно трепанували людей» і супроводжуюча археологія можуть частково прояснити наміри тих, хто здійснював операцію. Прагнення змінити свою зовнішність, що виявляється, наприклад, в штучній деформації голови (щоб підкреслити обраність «своїх» і їх відмінності від «чужих» або відособленість елітарного прошарку суспільства), могло стати причиною символічних трепанацій. Можна говорити і про важливу ритуальну складову поверхневого "трепанування" як можливого випробування і символу переходу з однієї соціальної категорії в іншу.
19
Трепанація
Трепанація
20
Місце розташування шишкоподібної залози - центр мозку. Вона активна з народження. Якщо шишкоподібна залоза розвинена, у людини виявляються здібності до телепатії, ясновидіння. Більш того, людина може обходитися без їжі, пиття, дихання; змінювати вид, розмір, щільність фізичного тіла. Шишкоподібна залоза показник сфери свідомості. Це сполучна ланка між фізичним і духовним світами. Французький філософ Декарт і Леонардо да Вінчі вважали цю залозу «місцем душі». На думку вчених, шишкоподібна залоза - «внутрішній годинник»: з настанням темряви вона виробляє гормон мелатонін, а з настанням світанку секреція цього гормону припиняється. Мелатонін - гормон молодості, який виробляється шишкоподібною залозою з серотоніну. Серотонін - речовина, пов’язана з розумовою діяльністю людини. Духовне просвітлення неможливо без активації шишкоподібної залози. Відомо, що Будда, який досяг просвітлення, сидів під деревом Бо, в якому був серотонін. Скандальновідомий та суперечливий автор Девід Айк пише, що це засіб для виходу до масштабнішого, космічного інтернету. Цікавим фактом є те, що якщо подивитись на це місце у мозку в розрізі, то воно надзвичайно сильно нагадує око Гора – давній єгипетський символ.
21
Трепанація
Фтор та інші дезинфікуючі сполуки у воді є дуже шкідливими для цього органу і кальціонують його, від чого структура стає більш кристалічною.” Також відомо, що з віком шишкоподібна залоза зменшується і це якимсь чином повязано з сексуальним дозріванням. Крім функції вироблення мелатоніну, учені ще досі не знайшли їй реального застосування в нашому організмі. “Зображення цієї шишки виористовувалось у багатьох культурах по всьому світу”. Ось які приклади нам подає письменник:
Чому це саме те, про що він говорить? Айк обґрунтовує цю думку тим, що давні культури, на їхньому рівні світосприйняття, знали про важливість всевидячого ока в тілі людини.” Згідно з його твердженнями, саме розташування цієї залози на “мості розуму” дещо-таки проясняє. Думки, раціональне логічне мислення лівої півкулі мозку він порівнює з нитками або пікселями, які за допомогою правої півкулі мозку, яка зводить усе зафіксоване нами в одну загальну модель, зображення дійсності, полотно, декодує реальність. “Люди кажуть: “Як малесенька шишкоподібна залоза допоможе розкодовувати нашу неосяжну реальність. Я кажу людям вже багато років, що розмір не має значення. А якже безпровідний інтернет? Саме завдяки шишкподібній залозі ми й здатні контролювати, усвідомлювати наше сприйняття світу. Що ж, і у Львові можна побачити зображення такої ж шишки. От це так поворот!
Трепанація
Вежа Глинянської брами. В'їзна брама — пам'ятка оборонної архітектури пізнього ренесансу у Львові, частина фортифікацій Комплексу бернардинського монастиря. Розташована на площі Митній. Пам'ятка є найбільш збереженим фрагментом стародавніх фортифікацій Львова.
22
23
24
26
Трепанація
Гіпсові зліпки солярних знаків у скелях біля села Урич на Львівщині, що слугували місцем для відправлення релігійних обрядів фракійських племен(1тис. до н.е.), і були одночасно аграрним святилищем обсерваторного типу. Музей історії релігії, Львів.
Трепанація
27
Глибини космічної мережі Поширена думка про те, що свастика є виключно давнім слов’янським солярним знаком – це доволі примітивне тлумачення цього символу, не кажучи вже про тих людей, котрі вірять, що він вигаданий фашистами. Згідно з цією теорією свастика розглядається як результат еволюції первісного сонячного символу - кола в хрест з подальшим наданням йому динаміки шляхом зображення його обертовим з метою передачі руху Сонця по небосхилу. Сонячний диск був начебто першим, що побачила стародавня людина, піднявши голову вгору. Сонце давало світло, тепло і урожай - не дивно, що воно споконвіку асоціюється в людській свідомості з поняттями блага, добра, удачі, світла і тепла, як фізичного, так і духовного. Загальноприйнята назва Свастика, за однією версією, походить від санскритських слів su(«добре») і asti («буття»), або по-нашому «На все добре!». У стародавні часи, коли предки слов’ян користувалися рунами, слово Свастика перекладали як “прийшли з Небес” (або Хід Небес). Так як руна «СВА» означала Небеса (звідси і Сварог - Небесний Бог), «С» - руна напрямку; руна «ТІКА» - рух, пришестя, перебіг, проте ця символіка зустрічається на археологічних знахідках по всьому світу і тому свастика - поняття надто ємке й узагальнене. Свастика — святий символ у буддизмі, індуїзмі, джайнізмі, зороастризмі, бон. Крім того, свастика була символом багатьох богів: Зевса, Геліоса, Гери, Артеміди, Тора, Агні, Брахми, Вішну, Шиви, Ганеші, Сур’ї. У давнину кожен Свастичний символ мав свою власну назву, свій сенс і свою оберегову функцію. Таке характерне зображення, можливо бере свої витоки на межі п’ятого - четвертого тисячоліття до нашої ери. Племена Трипільської культури в різний час проживали на території від Дунаю до Дніпра. Будучи носіями високорозвиненої на той час культури, трипільці мали струнку систему релігійних і світоглядних уявлень. Надалі їх уявлення про світобдову стало
28
Трепанація
основою філософії найдавніших світових цивілізацій. можна згадати лічбу, початкові астрономічні знання і імовірно писемність. Погляди трипільців знайшли своє втілення в чудових багатобарвних розписах культової та побутової кераміки Під час появи свастики північний небесний полюс знаходився приблизно в одному градусі від зірки альфа сузір’я Дракона. Через кілька сотень років, за часів будівництва Великих пірамід, північний полюс співпаде з цією зіркою. Ще через кілька тисячоліть вона отримає назву Тубан, що по-арабськи означає Дракон. Навколо небесного полюса відбувається як добове обертання небосхилу, так і річне. Добове обертання для людини непомітно, оскільки вдень зірок не видно. А ось річне при достатньому терпінні і здатності робити найпростіші ескізи цілком можливо побачити. Трипільські жреці обирали на нічному небі якесь сузір’я і замальовували його положення в один і той же час доби чотири рази на рік: восени, взимку, навесні і влітку. У той період північний небесний полюс, як вже було зазначено, знаходився біля зірки Тубан. Спрямування на полюс встановлюється лінією, проведеною через зірки «гамма» і «ета» сузір’я Малої Ведмедиці. Якщо замалювати положення цього сузір’я о 22.00 в один з днів жовтня, січня, квітня і липня, і з’єднати лініями центр і частину зірок малого ковша і рукоятки, то вийде свастика, спочатку значення якої, згідно з цією версією циклічність зміни пір року . Таким чином, ми отримуємо досить логічне пояснення використання свастики в якості символу, що позначає круговорот буття.
Трепанація
29
30
31
У ПОШУКАХ ІСТИНИ
34
35
36
37
фото: Іларія Домаревська модель: Діана
38
У пошуках істини
В Епоху середньовіччя, перісний символ всесвіту та круговороту буття набуває негативного забарвлення, стає більш приземленим. Він перетворюється на колесо Фортуни. З давньогрецькою богинею долі, Фортуною пов’язано чимало легенд, проте найкраще наочно розкриває саму суть цього явища одвічна суперечка фаталістів та детерміністів. Детермінізм - теорія про те, що кожна подія має свою причину, а все у всесвіті регулюється причинними законами і абсолютно залежить від них. Детерміністи вважають, що всі події, в тому числі і дії людини, зумовлені, тому ця теорія, як правило, вважається несумісною зі свободою волі людей. Фаталістиж вважають, що існує сліпа, безлика сила, над якою ніхто не має контролю - навіть Бог, і що всі події диктуються цією безглуздою силою. В ті часи було зроблено багато гравюр, центральною фігурою яких було Колесо богині Фортуни, що нагадує колесо гри в рулетку. По боках колеса зазвичай зображувались дві антропоморфних істоти: одна символізує добробут і направлена вгору, інша символізує бідність і котиться вниз. Над колесом зображалась постать яка символізує успіх і багатство, з королівськими відзнаками, а іноді з архангельськими крилами. Під колесом можна було помітити жебрака, який падає в багно. Цікаво, що є припущення ніби назва Таро є анаграмою латинського слова rota («колесо»). Відомий окультист XX століття Пол Фостер Кейс знайшов цілих чотири анаграми, отримавши фразу «Rota Taro Orat Ator», що приблизно перекладається як «Колесо Таро сповіщає закон
У пошуках істини
39
40
У пошуках істини
мудрості» (Атор - єгипетська богиня втаємниченних). У книгах розенкрейцерів і масонів часто зустрічається термін «Rota Mundi», «Колесо Миру». Слід зазначити, що за час роботи над своєю книгою, в 1776 році, Творець перших Езотеричних карт таро Курт Де Жеблен вступив в масонську ложу, тому наведені ним відомості про походження Таро цілком могли бути не його власною гіпотезою, ймовірніше він почерпнув цю інформацію у своїх вчителів.
41
Автор ідеї, фото гіпсових здіпків: Остап Хмарний Terra incognita українського походження: Петро Синьоокий фото(“У пошуках істини”): Іларія Домаревська модель: Діана всі інші фото використані з інтернету